Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівська національна академія мистецтв

Кафедра менеджменту мистецтва

Реферат на тему:

Культура Стародавньої Індії

Виконала:

студентка II курсу

менеджменту мистецтва

Райнівська С.Я

Львів 2013

Зміст

Розділ 1. Мистецтво танцю………………………………………………3

Розділ 2. Одяг сарі………………………………………………………...12

Список використаних джерел

Розділ 1.Мистецтво танцю

В Індії усі види мистецтва мають сакральне

походження, а в музиці і танцю внутрішній досвід душі

знаходить своє найвище вираження. Відношення індуїзму до

мистецтва як прояву божественної внутрішньої краси в

людині, поставило мистецтво на один ступінь з релігією.

Індійський класичний танець також є унікальним, таким, що

не має аналогів в сучасному танцювальному мистецтві.

Своїми коренями він йде в глибоку старовину.

Мистецтво танцю в Індії збереглося з найдавніших

часів до сьогодні у фактично незмінному вигляді. Традиції

індійського танцю налічують більше 5000 років. Творцем і

покровителем танцювального мистецтва в Індії вважається

Шива — один з трьох великих богів індуїзму

Згідно міфології, бог Шива створив Всесвіт, танцюючи

під звук дзвоника, і Шива спалить світ у вогні свого

останнього руйнівного танцю. Всесвіт в міфології – це

космічний танець, який танцює Шива – Владика танцю.

Мета танцю - занурення глядача в стан екстазу, в

якому розчиняється реальність миру. Це - свого роду

гіпноз. Погляд танцівниці постійно направлений на

глядача. Кожна сюжетна ідея розглядається з погляду

різних настроїв. Крізь ауру чарівності розум приходить до

розуміння суті стародавніх оповідей.

З давніх часів танець нерозривно пов'язаний з життям

індійців. Але якщо класичне мистецтво завжди залишалося

долею професіоналів, то народні танці були зрозумілі і

доступні кожному. Сьогодні вони втратили ритуальне

значення, але без них не обходиться жодна радісна подія в

житті людей, будь то прихід весни, збір урожаю або

весілля.

Не дивлячись на свою різноманітність, народні танці

мають загальний початок. Основа будь-якого з них - ритм.

Ритм породжує відповідні рухи - синхронні, такі, що часто

повторюються. Танцюристи рухаються по певних траєкторіях

(круги, «вісімки», прямі лінії).

Індійський танець тісно пов'язаний з переказами,

міфами, часто для танцю беруться теми поеми-постановки.

Їх тематика заснована на міфах, легендах і творах

класичної літератури Танцювальне мистецтво Індії

зародилося в давнину як ритуал, і довгий час було

надбанням храмів. У храмах і зараз є майданчики для

ритуальних танців, а на стінах присутні зображення

танцюючих

Традиційний танець в Індії культивувався головним

чином девадасі — храмовими танцівницями, які, особливо на

півдні країни, підтримували життя класичного танцю

Бхарата-натьям. Майже всі індуїстські танці виконуються

босоніж – традиція, що прийшла з історії, тому що у храм

можна було заходити винятково босоніж 

На виконавцях індійського храмового танцю величезна

кількість прикрас, дзвінких при кожному русі. Бронзові

дзвіночки на ногах, золоті браслети на зап'ястях і над

ліктями, в носі кільце , з’єднане ланцюжком з мочкою

вуха, на шиї намисто, голову обхвачує плоский обруч з

підвіскою

Танець розглядався як явище божественне, дар богів

людству. У індуїзмі танець - засіб духовного розвитку

людини

На відміну від європейського класичного танцю,

покликаного передати певний настрій за допомогою різних

технічних прийомів, індійський класичний танець завжди

наповнений конкретним змістом. Кожен рух ніг, рук, очей,

брів і інших частин тіла має своє значення, тому

індійський класичний танець можна читати, і він нерідко

супроводжується усним супроводом свого змісту

(танцювальним речитативом) .

Щоб глядачеві було зрозуміле значення танцю, у

програмі нерідко наводиться текст пісні, або сама

танцівниця викладає її суть жестами рук, або ж текст

прочитує ведучий.

Існують сотні індійських народних танців — наприклад,

бхан-гра, біху, самбалпура, чхау і гарба, а також інші

танці, представлені на регіональних фестивалях, їх

виконують у різних випадках, наприклад, на весіллях,

місцевих громадських заходах, під час збирання врожаю чи

на початку мусонів. Активний розвиток танцю та рання

канонізація його рухів сприяли створенню індійської

класичної школи танцю. Ця школа ґрунтувалася на особ-

ливостях танців різних областей держави.

Класичні танці зазвичай покладені на літературну

основу або ж запозичують мотиви з літературних

першоджерел.

Відомі сім стилів класичного танцю – бхарата -

натьям, катхак, катхакалі, маніпурі, одісси, мохиніаттам

і кучипуді.

Головними аспектами всіх класичних стилів є нрітта і

нрітья (як додатковий — натья):

нрітта — суто технічний танець, позбавлений

смислового навантаження, має естетичний сенс («чистий

танець», «танець задля танцю)

нрітья — сюжетний танець, що передає певну

ідею, завжди супроводжується співом; включає також

міміку і жестикуляцію

натья — дії та жестикуляції із танцем або

без нього (цей аспект найяскравіше втілено в

індійському театрі).

Бхарата-натьям

Деякі вважають, що назва Бхарата-натьям переводиться

як "Індійський танець" ( Бхарата - одвічна назва Індії,

як її називають самі Індуси, і Натьям - "танець" в

широкому сенсі). Проте це скоріш народна етимологія, яка

мало відображає суть цього древнього мистецтва.

Правдоподібнішим є пояснення, що назва включає склади

наступних слів :

Бха - від Бхава - "емоція"

Ра - від Рага - "мелодія"

Та - від Тала - "ритм".

Катхак

В Індії розповідача казок називають катхаком.

Танцювальна форма катхак зародилася на півночі країни, і

першими її виконавцями були храмові розповідачі казок, що

ілюстрували релігійні вірші жестикуляцією й танцями.

Катхак заснований на міфологічних сюжетах із життя бога

Крішни і його дружини Радхи. Велика кількість гунру

(ножних дзвіночків) на ногах танцюриста. Іноді їх число

доходить до двохсот на кожній нозі. Танцівниці

дзенькотом дзвіночків на одягнутих на ноги браслетах

відтворюють ритм, що акомпанує танцю барабана. Основна

позиція танцюриста досить природна і зручна для

віртуозної роботи ніг, що дозволяє відтворювати величезну

кількість різноманітних і дуже складних ритмічних

малюнків. Катхак - це єдиний стиль, де закладена і дуже

м'яко поєднуються культура мусульманська та індуська.

Катхакалі

Катхакалі - традиційне танцювально-драматичне

мистецтво південноіндійського штату Керала, що виникло в

XVII столітті Витоки катхакалі - народна драма і танці,

які виконувалися керальськими селянами. Традиційно

катхакалі виконувалося на відкритому місці в місячну ніч

і тривало до світанку. До складу трупи артистів катхакалі

зазвичай входять кілька танцюристів, оркестр з чотирьох

осіб і два-три виконавця речитативу, викладають

зображуваний сюжет.

Танцюють цей древній танець тільки чоловіки. Навчання

проходить в спеціалізованих школах. У школи приймаються

хлопчики 11 років. Весь термін навчання складає близько

10 років Однією з головних наук, яку ретельно вивчають

виконавці, є мистецтво гримування. Актори гримуються

самостійно і починають це робити за 2години до виступу.

Одним із цікавих аспектів постановки виступає той факт,

що процес гримування актора відбувається в присутності

глядачів. Танцюристи розмальовують своє тіло натуральними

фарбами. До цих пір в цьому танці використовуються

натуральні фарби, так як хімічні склади не витримує шкіра

акторів. Колір в гримі має своє позначення. Наприклад,

червоний колір характеризує негативного героя, зелений

позитивного, а чорний колір втілює зло.

Основна роль в Катхакалі відводиться пантомімі та

мови жестів, тому виконавці катхакалі вважаються

акторами, а не танцівниками.

Маніпурі

Маніпурі ̶ танець, присвячений богу Крішні, зображує

відносини між ним і його дружиною Радхою. Традиційна

вистава в стилі маніпурі ̶ повномасштабна опера, з

елементами танцю й хоровим виконанням

Танець виконують чоловіки й жінки в колі або півколі.

У танці поєднується стриманість і легкість. Жести плавні

й перетікають із одного в інший, очі зазвичай опущені

вниз.

Кучипуді

Кучипуді є синтезом музики, поезії, театрального

мистецтва, естетики руху, міміки і жесту Згідно древньої

традиції танцівниця стилю Кучипуди декламує і танцює

одночасно. У цьому полягає одна з особливостей стилю.

Репертуар цього стилю поєднує як старовинні танцювальні

композиції, так і сучасну хореографію. Традиція кучипуді

може включати найрізноманітніші жанри танцювальних

композицій.

Одіссі

Одіссі славиться скульптурністю рухів, відрізняється

більшою плавністю, граціозними рухами, витонченими

позами, а музика, супроводжуюча ці танці, більш мелодична

Мохініаттам

Мохініаттам один з найліричніших серед класичних

танців Індії. Він походить з штату Керала. Слово «мохіні»

означає красуню чарівницю, яка спокушає чоловіків для

своїх цілей. «Аттам» означає «танець». Таким чином

мохініаттам — це танець чарівниці

У порівнянні з бхаратнатьям, мохиниаттам — повільний,

витончений і граціозний танець. У цьому танці домінує

ласья (жіночність). В основному для мохініаттам

характерні білі костюми із золотою або кольоровою

облямівкою.

Мова танцю

Актори – початківці вивчають спеціальний алфавіт

жестів. Танцівникові досконально слід знати мудра -

різноманітні позиції пальців, і хаста - жести рук, а

також численні канонічні рухи очей, шиї, голови та інших

частин тіла. Їх детально кодифікують. Досвідчені

професіонали можуть складати фрази з цього словника

жестів та інтерпретувати сюжет різними способами.

Згідно з трактатами, щоб танець «заговорив»,

танцюристи використовують

24 рухи голови : сама - голова нерухома (гнів,

байдужість); адхомуака - голова нахилена вперед

(задоволення, радість); локита - рух головою по кругу

(сп'яніння, коливання); аравритта - голова нахилена убік

(закоханість); ирлонната - рух головою вгору, потім вниз

(почуття самотності)

26 рухів очей : рингара - брови підняті, зіниці

пересуваються від одного кута ока до іншого (любов); іра

- сяючий, спрямований вперед погляд (героїзм); анта -

зіниці (самозаглиблення, спокій), що повільно рухаються.

6 положень брів : палитита - брови нахмурені (гнів,

недовіра, відраза); ресита - брови кокетливо підведені

(цікавість); кунсита - одна з брів зігнута (задоволення,

щастя або туга)

рухи шиї : сундари - рух по горизонталі

(екзальтація); параваритта - рух справа наліво (любов,

ніжність, поцілунок); пракамрита - шия відхиляється

назад, потім нахиляється вперед (бесіда, пояснення)

Хаста прана — це рухи рук і пальців: пальці, що

ворушаться, показують світло місяця, пристрасть кохання,

іскри; похитування рукою зі згинанням зап'ястка — це вухо

слона, політ птаха, річка, окрик: «Геть із дороги!»;

хвилеподібні коливання руки рухом зап'ястків — це хвилі,

риба; роз'єднання рук — давати, цвітіння, квіткові стріли

Шиви; роз'єднання пальців — розмова; струшування руками —

політ бджоли, гнів, сяйво, блискавка, волосся, що

розвівається; круговий рух зап'ястка — лоза, гола зброя,

світ.

У індійському танці танцюють руки, ноги, але саме

погляд передає настрій, енергію, увесь сенс того, що

показує тіло. Якщо дивитися на танцівницю, очі дуже

яскраво виділені. Є багато індійських стилів, коли тіло

взагалі не танцює. Виконавиця сидить на підлозі, беруть

участь руки, які показують історію, а очі вкладають

переживання. Це теж велике тренування. У технічному

танці очами передають усі акценти, посилюють ритм.

В індійському класичному танці 9 основних настроїв -

раса(естетична насолода; враження, яке виникає у

свідомості глядача за допомогою вираження емоцій):

1. Рудра - гнів

2. Бхаянака - страх

3. Шрингара - любов

4. Віра - героїзм

5. Хасья - радість

6. Каруна - печаль

7. Адбхута - здивування

8. Бибхатса - відраза

9. Шанта – спокій

Усе в грі актора залежить від того, як він

зображуватиме зміст і тілом, і жестами, і усім настроєм.

Усе повинно бути подано в гармонії, тоді буде зрозумілим,

про що мова.

У цій схемі ноги майже не беруть участь, вірніше,

беруть участь, але тільки як музичний інструмент. Ніякого

смислового навантаження ноги не несуть, на них надівають

аденофори( дзвіночки) - від 50 до 300 штук. Чим

професійніше танцівниця, тим більше у неї аденофор. Це не

відзнака - просто початкуючий танцюрист не впорається з

вагою в півтора кілограми. Саме стільки можуть важити 300

бубонців у зв'язці.

Як завіряють фахівці з індійських танців, опанувати

хитромудрий алфавіт жестів можна досить швидко, а ось

навчитися складати їх в зв'язну мову - набагато

складніше. На це може піти 10-12 років. Зате професійна

танцівниця із стажем може танцювати практично будь-який

літературний текст драматичного твору.

Чоловіки в індійських танцях.

Традиційно чоловіки танцювали в драмах, які

показували під час релігійних свят, але не в самому

храмі, де танцювала жінка, а перед ним. Чисте чоловічі

стилі, це теж драми. І там чоловіки танцювали і свої, і

жіночі ролі. Вони переодягалися, фарбувалися. І це було

дуже майстерно.

Чоловіки його почали танцювати, коли на Індію напали

мусульмани і стали вбивати храмових танцівниці. І ось щоб

уберегти жінок, чоловіки переодягнулися і затанцювали.

Зараз чоловіки танцюють самостійно храмові танці. Тільки

вони підбирають репертуар так, щоб текст читався від

імені чоловіка. На них цікаво дивитися: техніка і

енергетика відрізняються від жіночих, вони чіткіші і

енергійніші.

Естрадний танець

Естрадний танець (або кінотанець) з'явився одночасно

з так званими «комерційними» фільмами. У тригодинних

стрічках танцювально-музичні паузи допомагають збудувати

сценарій.

Популярності кінотанців сприяв прихід в

кіноіндустрію професійних танцівниць (Віджаянтімали,

Падміні, Хеми Маліні і ін.). Кінотанець є суміш

класичних, народних і європейських танців. Він завжди

відповідає духу часу, використовує сучасні мелодії і

ритми, комп'ютерну графіку і спецефекти.

В Індії мистецтво танцю розвинене, як ні в одній

країні світу. Функціонують численні школи та інститути

класичного танцю, організовуються виступи популярних

артистів, танцювальні мелодії незмінно займають верхні

сходинки в хітпарадах. Танці Індії - невід'ємна частина

її культурної спадщини, що пов'язує ланку між минулим і

сьогоденням.

Зміст, призначення, мета

танцю

«Куди рухається рука, туди ж слідує і око; куди слід

око, туди рухається розум; куди рухається розум, туди

прагне настрій (бхава); а куди слідує настрій, там

виникає зацікавленість (Раса)».

Отже, рухи очей, брів, голови та шиї танцівника,

зливаючись з іншими компонентами танцю, підпорядковані

єдиній меті — максимально виразно й емоційно насичено

показати події згідно зі сценарієм вистави. Обов'язковим

є бездоганне виконання кожного руху. Замість слів, що

лунають зі сцени, індійські глядачі сприймають пластичні

комбінації, перетворені мистецтвом танцівника на фрази,

репліки, монологи й діалоги. Завдяки мудрам індійський

танцівник відтворює літературний текст драматургічного

твору. Традиції виконання народних танців передаються з

покоління в покоління.

Розділ 2. Одяг сарі

Перші сліди сарі, виявлені в долині Інду, датуються

100 р. до н. е., проте в текстах воно згадується між 2800

і 1800 рр. до н.е. В індійських легендах тканина втілює

створення Всесвіту. «Сутра» (нитка) є основою, а

«сутрадхара» (ткач) - творцем або творцем Усесвіту. Саме

слово «сарі» походить від санскритського «саті», що

означає тканина. 

По сарі можна визначити касту людини, місце на соціальних

сходинках, релігію та регіон.Також можна виділити підвиди

сарі, наприклад, «дхоті», яке походить із давніх часів і

носиться сьогодні виключно чоловіками. Воно обгортається

навколо кожної ноги; Ганді носив дхоті. Колір і орнамент

сарі традиційно відображають соціальне становище і

релігійну приналежність жінки, яка його носить. Є сарі,

які закривають лише нижню частку тіла, - «вешті». Деякі

зав'язуються нижче грудей. 

Співвідношення частин тіла, що закриваються, варіюється

залежно від регіону. Наприклад, жінки Таміла носять одяг,

який ретельно закриває ноги. У Махарастрі верхня частина

тіла й голова закриті, а ноги інколи відкриті до верху

коліна. Стиль одягу залежить також від роду діяльності.

Багато жінок удома або на вулиці носить довгі сарі, а під

час роботи - короткі.

Перш за все сарі – це відрізок тканини завдовжки від

70 см до 8-10 м і завширшки від 60 см до 1,3 м; інколи

сарі по всій довжині обшивають бавовняною стрічкою в тон.

Сарі носиться поверх нижньої спідниці, яка ховається під

сарі, а на верхню частину тіла одягається особлива

безрукавка - шолі, яка залишає живіт відкритим. 

Сарі виготовляється із суцільного відрізу тканини, і

спочатку не передбачало пошиття або ґудзиків, оскільки в

індуїзмі одяг, пронизаний голкою, вважається нечистим. 

Сарі виготовляються з бавовни, блискучого поліестеру або

шовку, вони можуть бути покриті візерунками або бути

однотонними, або ж бути однотонними з окремими

орнаментами. Святкові сарі, які інколи вишивають золотом,

прекрасні. Місто Бенарес відоме виробництвом розкішних

шовкових сарі, частенько покритих срібною або золотою

вишивкою. 

Таким чином, сарі - це великий відріз тканини,

яка майстерно драпірується. Драпіровка - це ключовий

момент. По сей день сарі одягається таким чином: кінець

закріплюється на спідниці, потім обгортається на фігурі.

І, нарешті, спереду утворюються складки від 2 до 10 см,

які закріплюються на спідниці. Саме від цих складок

залежить силует сарі, і вони є предметом найбільшої

турботи. Інша сторона тканини, яка називається палау,

проходить під правою пахвою на ліве плече, повисаючи за

спиною так, щоб у разі потреби можна було покрити нею

голову. Щоб сарі добре сиділо, воно закріплюється на

безрукавці за допомогою маленької шпильки. Поділ не має

доторкатися землі, і ступні залишаються відкритими. Дуже

коротке сарі вважається ознакою поганого смаку. Часто до

сарі одягають браслети.

Значення кольорів

Білий уважається за траурний колір, його носять

вдови. Зелений, головним чином, є знаком приналежності до

мусульманської общини. У деяких регіонах Індії зелені

сарі одягають на весілля. Блакитний традиційно вважається

кольором касти шудр (ремісники, селяни, ткачі), тому його

уникають представники вищих каст (процес добування індиго

розглядується як особливо нечистий). 

Чорний - знак поганої ознаки, одягається

рідко. Червоний колір є кольором касти кшатріїв

(благородних воїнів) і вважається за символ доброї

ознаки. Це також найбільш поширений колір для весільного

сарі. Жовтий колір пов'язаний із релігією та аскетизмом.

Особливе значення деяких орнаментів

Стилізоване зображення манго, що часто зустрічається,

символізує родючість і достаток.  Слон втілює владу, силу

і королівську владу, але також пов'язується з водою й

родючістю. Риба - інший знак родючості та достатку,

пов'язується з надприродними можливостями. Раковина

символізує божественні звуки. 

Сарі - це один із рідкісних видів одягу, який

носять повсякдень уже впродовж століть. Безліч жінок

носять сарі протягом усього року в будь-яких обставинах

від праці до сну. Навіть жінки, які щодня сьогодні

одягаються в інший одяг, одягаються в сарі для священних

церемоній. 

Для індійок сарі - це найелегантніший жіночий одяг. А

оскільки кожна жінка неповторна, неможливо знайти двох

однакових сарі.

Список використаних джерел

1.Стародавні цивілізації - М., 1989.

2.Введення в культурологію - М., 1995.

3.Культурология - Ростов на Дону, 1995.

4.Бонгард - Левін Т.М. «Давньоіндійська цивілізація» /

Т.М. Бонгард - Левін - М., 1993.

5.Культурологи я. Історія світової культури - М.,

1998.

6.Перзашкевич О.В., Прохорова А.А. «Країни

Стародавнього Сходу» / О.В. Перзашкевич , А.А.

Прохорова - Мінськ, 1996 р.