Латинське письмо документів Галицько-Волинської держави

першої половини XIV ст.

Ільків-Свидницький Микола

Джерела та стан історіографії. З огляду на

об’єктивні і суб’єктивні обставини, джерела до

української історії періоду середньовіччя, надто

документальні представлені досить мозаїчно. Тому аби

максимально реконструювати цілісну картину нам

доводиться оперувати порівняннями, аналогіями,

екстраполяціями; залучати супутні і пізніші джерела,

часто відмінні за своїм жанром і суттю від тих, які ми

намагаємося проаналізувати і подати необхідну

інтерпретацію. Палеографу потрібно оперувати

оригіналами, оригінальними копіями або факсиміле

оригіналів для характеристики письма. Київська Русь не

була настільки ангажована на захід як Галицько-

Волинська держава (далі ГВД), тому слід латинських

документів там практично відсутній. Саме в урядницьких

інституціях Галицько-Волинської держави судилося

напряму зіткнутися двом писемним традиціям – кириличній

і латинській. Однак, слід латинської традиції в

документах Галицько-Волинської держави не надто

чисельний і, фактично недоступний українським вченим

через знаходження у закордонних архівах. Тому ми

оперуватимемо наявними факсиміле збережених

1

латиномовних документів канцелярій Галицько-Волинської

держави, котрі виступатимуть джерелами у цьому

дослідженні.

В Записках НТШ за 1906 р. вийшла стаття Михайла

Грушевського “Лист Володимирської громади з 1324 р.”

(далі Грушевський М. Лист), де він умістив світлини

документа (“факсімілє”) і печатки1. Він докладно описує

його зовнішні характеристики: форму, вигляд, як

документ був складений, у який спосіб підвішена печатка

до документа. З’ясовуючи питання чому лист писався

латинською мовою, Михайло Грушевський вдається до

аналізу легенди на печатці. З усього напису цілою

залишилася одна літера “ґотицьке D”, з чого автор

дійшов до висновку, що напис був зроблений “ґотицькими

буквами”2. Якихось описів письма тексту автор не зробив,

обмежившись факсимільною публікацією, коротким

коментарем змісту документа в тогочасному історичному

контексті, його форми, вигляду печатки, реконструкцією

втраченої на печатної легенди. У 1907 р. у Санкт-

Петербурзі вийшов у світ збірник матеріалів і

досліджень під назвою “Болеславъ-Юрій II, князь всей

Малой Руси” (далі Болеславъ-Юрій II)3. Окрім розвідок1 Грушевський М. Лист Володимирської громади з 1324 р. (факсімілє листу іпечатки) // Записки наукового товариства імени Шевченка. Львів, 1906.Т. LXXII. Кн. IV. С. 5–8.2 Грушевський М. Лист. – С. 7–8.3 Болеславъ-Юрій II, князь всей Малой Руси. Сборникъ матеріалові иизслѣдованій сообщенныхъ О. Гонсіоровскимъ, А. А. Куникомъ, А. С. Лаппо-Данилевскимъ, И. А. Линниченко, С. Л. Пташицкимъ и И. Режабкомъ. Съ 10

2

істориків було включено 10 таблиць факсиміле латинських

документів ГВД першої половини XIV ст. У нарисовому

виданні М. С. Грушевського “Ілюстрована історія

України” (1913) було вміщено факсиміле документа

старости Руської землі Дмитра Дядька (Дедька) 1341 р.4

У 2004 р. світ побачила монументальна праця з

української середньовічної дипломатики “Акти та

документи Галицько-Волинського князівства XIII – першої

половини XIV ст.” (далі Акти та документи)5. Її автор –

знаний в україні вчений, фахівець в галузі дипломатики

та інших спеціальних історичних дисциплін, голова НТШ

Олег Купчинський. Він веде мову про давньоукраїнський

симбіоз латиномовних документів, що розвинувся під

впливом угорської і німецької дипломатичних шкіл. На

думку Олега Купчинського не обійшлося без прямого чи

опосередкованого впливу папської канцелярії6. Олег

Купчинський подав факсиміле практично усіх латиномовних

документів, що суттєво посилило джерельну вартість його

праці. Він не подав окремого палеографічного

дослідження документів першої половини XIV ст., але

спробував класифікувати письмо. Докладне вивчення

джерельного матеріалу дозволяє зробити окремі

таблицами. – Санктъ-Петербургъ, 1907.4 Див., зокрема Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ; Відень,1921. – С. 144.5 Купчинський О. А. Акти та документи Галицько-Волинського князівства XIII –першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. – Львів, 2004.6 Купчинський О. А. Акти та документи. – С. 123.

3

уточнення. Письмо може бути або маюскульним, або

мінускульним, тому класифікація письма не потребує

введення цієї загальної характеристики в класифікаційні

чи типологізаційні поняття. Аналізуючи кожен документ

зокрема, він давав короткі характеристики

палеографічного характеру. Свою увагу він фокусував на

початкових, ініціальних літерах, характеристиці

динаміки почерків, морфології окремих літер у тексті

документів, інтерпункції, а також наявності і різновиду

вживаних скорочень7. На цьому останньому підсумковому

виданні публікація латинських документів галицько-

волинських канцелярій завершилася. До нашого часу

збереглося 11 оригінальних документів латинською мовою

кінця XIII – першої половини XIV ст. Серед них документ

1299 р. в оригінальній копії XVIII ст., а також один із

документів 1320 р. в оригінальній копії початку XVI ст.

Серед джерельних публікацій самих текстів документів,

їх фрагментів, реґестів, варто виокремити низку праць

чи корпусних видань. Два видання Йоганна Фойґта, в тому

числі “Codex diplomaticus Prussicus”8, “Давню історію

Прусії” Августа Коцебу9, “Каталог зводу історичних

7 Купчинський О. А. Акти та документи. – С. 146, 153, 158, 162 та інші.8 Voigt J. Geschichte Preussens von den ältesten Zeiten bis zum Untergange derHerrschaft des Deutchen Ordens. – Königsberg, 1830. – Bd. IV. – P. 405, 580;Codex diplomaticus Prussicus / Herausgegeben Johannes Voigt. – Königsberg,1843. – Band 2. – P. 154–155, 190–191; Band 3. – P. 83.9 Kotzebue A. Preussens ältere Geschichte. – Riga, 1808. – Band 2. – P. 397–398.

4

грамот…” Карла Наперського10, “Історія Російської

держави” Миколи Карамзіна11, збірник реґестів документів

“Hansisches Urkundenbuch” Константина Гельбаума12. Для

порівняльного аналізу особливостей письма і

реконструкції можливих графічних впливів, руху дуктів

письма від країн Західної до Центрально-Східної Європи

ми використали такі палеографічні альбоми: “Exempla

scripturarum, Acta pontificum”13 (далі Exempla

scripturarum), “Порівняльні зразки письма” Стефана

Хайналя14 (далі Hajnal S. Vergleichende Schriftproben).

Історіографія вивчення документального складу ГВД

XIII – першої половини XIV ст. на сьогоднішній день

досить обширна. Ми згадаємо лише основні та

концептуальні дослідження з переважаючою увагою до

першої половини XIV ст. Найперше слід згадати

авторський колектив збірника “Болеславъ-Юрій II”. До

документознавчих, джерелознавчих праць тут

належать статті Аріста Куника 15, переклад на

10 Index corporis historico-diplomatici Livoniae, Esthoniae, Curoniae… /С. E. Napierski. – Riga; Dorpad. – Erster Teil (1198–1449). – P. 74, 80–81,97–98.11 Карамзин Н. М. История государства Российского: В 12 томах. – Санкт-Петербург, 1817. – Т. 4. – С. 370, 377, 389–390б 419–422.12 Hansisches Urkundenbuch herausgegeben vom Verein für Hansische Geschichte /Bearbeitet von Konstantin Höhlbaum. – Halle, 1879. – Band II. – S. 119, 154,178–179, 183, 195, 237, 255, 303.13 Exempla scripturarum. Fasciculus iii. Acta pontificum. – Roma, 1929.14 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben zur Entwicklung und Verbreitung derSchrift im 12.–13. Jahrhundert. – Budapest; Leipzig; Milano, 1943.15 Куникъ А. А. Объяснительное введенiе къ грамотамъ и лѣтописнымъ сказанiямъ,касающимся исторiи Червонной Руси въ XIV в. // Болеславъ-Юрій II. – С. 113–197.

5

російську книги Яна Ржежабека 16, Олександра Лаппо-

Данилевського17, а також доповнення і замітки до

цих праць Івана Линниченка, Осипа

Гонсіоровського, Станіслава Пташицького.

Дослідженням соціально-політичної історії ГВД крізь

призму її документів займався Сергій Пашин18. Окрім уже

згадуваної в джерельному блоці останньої праці Олега

Купчинського варто згадати також інші, присвячені

методології реконструкції19, історіографії вивчення

документального складу галицько-волинських документів20,

організації канцелярій та розвитку документа21.

Галицько-волинські документи XIV–XV ст. досліджувалися

з точки зору мовних особливостей Владиславом

Курашкевичем22. Ряд праць належить Богдану Барвінському,

16 Режабекъ И. Юрiй II-й, послѣднiй князь всея Малыя Руси // Болеславъ-Юрій II.– С. 1–66.17 Лаппо-Данилевский А. С. Печати послѣднихъ галичско-владимiрскихъ князей и ихъсовѣтниковъ // Болеславъ-Юрій II. – С. 211–308.18 Пашин С. С. Червонорусские акты ХIV–ХV вв. и грамоты князя Льва Даниловича:Учебное пособие. – Тюмень, 1996.19 Купчинський О. Методологічні питання історичної реконструкції документальногоскладу архіву Галицько-Волинського князівства XIII – початку XIV ст. //Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики. Збірник науковихпраць присвячений Вченим-колегам з нагоди 70-річчя з дня заснування Інститутуісторії НАН України. – Київ, 2006. – Число 13: Ч. 1. – С. 28–34.20 Купчинський О. Дослідження і публікація грамот Галицько-Волинськогокнязівства у XVIII – першій половині XIX ст. // Київська Русь: культура,традиції. Зб. Наук. Праць – Київ, 1982. – С. 129–149.21 Купчинський О. Розвиток галицько-волинського документа в контекстіміжслов’янських зв’язків XIII–XIV ст. // З історії міжслов’янських зв’язків.– Київ, 1983. – С. 25–45; Його ж. Із спостережень над розвитком документа тадіяльністю князівської канцелярії галицько-волинських земель XIII – першоїполовини XIV ст. // Записки НТШ. – Львів, 1996. – Т. 231. – С. 44–108.22 Kuraszkiewicz W. Gramoty halicko-wołyńskie XIV–XV wieku. Studjum językowe /Pod red.dr. W. Lednickiego. – Kraków, 1934.

6

який вивчав особливості печаток документів ГВД23.

Досліджень чисто палеографічного чи міждисциплінарного

характеру (палеографія, дипломатика), які відтворюють

синхронний або більш раннього часу документальний

масив, несуть порівняльну інформацію чи слугують

джерелом для відтворення загальної картини й

особливостей письма, ми не торкатимемося.

* * *

Історичне тло формування латиномовного документа.

Вище ми вже зазначали, що ГВД була територією, де у

середньовіччі найтісніше зустрічалися, взаємодіяли, а

іноді й конкурували дві традиції: східна (візантійсько-

руська) і західна (латинська). Саме останній після

1340 р. судилося переважити (спочатку у Галицькій

землі). Галицька земля мала безпосередні економічні

зв’язки з західноєвропейськими країнами і на неї був

спрямований інтенсивний колонізаційний процес24.

Постійний зв'язок Галицької землі з Польщею та

Угорщиною, а також втручання останніх у місцеві справи

провокувало певний ступінь впливу західного ленного

права на галицькі установи та інститути влади25.

23 Barwiński B. Pieczęcie książąt halicko-włodzimierskich pierwszej połowyXIV wieku // Wiadomości numizmatyczno-archeologiczne. – 1909. – Nr. 6. –S. 99–104; Барвінський Б. Українські сфрагістичні пам’ятки XII–XIV ст. // ЗапискиНТШ. Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. – Львів,1996. – Т. CCXXXI. – С. 242–257.24 Юшков С. В. Нариси з історії виникнення і початкового розвитку феодалізму вКиївській Русі. – Київ, 1992. – С. 305.25 Юшков С. В. Нариси. – С. 305.

7

Галицька і Волинська землі мали найдовше пограниччя з

неруськими територіями на Заході26, що впливало через

міждержавні відносини на внутрішньополітичне життя. Ці

особливості не могли не вплинути на розвиток документа

та скрипторіїв і канцелярій. Олег Купчинський зазначав,

що у XIII ст. “повсюдно на галицько-волинських землях”

мав би розвиватися приватний акт. Струмінь західної

традиції у XIII ст. був можливий через тісні й близькі

відносини між галицько-волинськими землями та землями

Мазовії, Угорщини, Чехії та інших країн27. Традиція

контактів з Угорщиною відома з XII ст., а на початку

XIII ст. за першого князя об’єднаної ГВД Романа

Мстиславовича фіксуються значні дипломатичні зносини

галицько-волинського двору з угорським28. Сам Роман

Мстиславович був вихований на краківському дворі, а у

1205 р. подарував 30 марок для бенедиктинського

монастиря св. Петра в Ерфурті29.

У XII ст. саме через бенедиктинців відбувалася

міграція зразків книжкового письма з Льєжа до Польщі30.

Микола Чубатий схильний вважати, що саме з’їзд26 Купчинський О. Із спостережень над розвитком. – С. 57.27 Там само. – С. 59.28 Там само. – С. 69.29 Чубатий М. Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганнях до церковної унії //Записки НТШ. – Львів, 1917. – Т. CXXIII–CXXIV. – С. 9; Петрушевичъ А. С.Историческое извѣстiе о церкви св. Пантелеймона близъ Галича, теперь костелъсв. Станислава оо. Францискановъ, яко древнѣйшемъ памятникѣ романскогозодчества на Галицкой Руси съ первой половины XIII столѣтiя. – Львовъ, 1881.– С. 47.30 Potkowski E. Książka rękopiśmienna w kulturze Polski. – Warszawa, 1984. –S. 34.

8

угорського короля з княжною Романовою у Сяноку 1206 р.,

по суті відчинив браму угорському й католицькому

впливам31. Боярство Галичини було у добрих стосунках з

угорськими баронами. Угорці швидко з’являються в

Галицькій землі і стають впливовою силою між місцевим

боярством32. Поява у канцелярії Данила Романовича урядів

двірського і печатника пов’язується з впливом відносин

ГВД із європейськими державами у XIII ст., зокрема з

Угорщиною, Мазовією, Чехією. Відомо,що Чехія була

посередником у передачі до Польщі рукописної традиції в

основному південно-німецьких скрипторіїв33. Так, в

Угорщині уряд канцлера згадується від 1138 р., в Чехії

– від 1146 р., у польських документах від 1112 р. У ГВД

печатника, котра відповідала канцлеру з’явилася у

1241 р.34 Персонал канцелярій рекрутувався з

представників єпископських і монастирських скрипторіїв,

оскільки саме вони буле найбільше обізнаними з

культурою письма. В цілому у XIII ст. Галицька Русь

була тереном інтенсивної місійної політики

францисканців і домініканців, котрі тут закладали свої

монастирські осередки35. Папські послання і булли першої

31 Чубатий М. Україна і Рим у XIII віці. – С. 11.32 Там само. – С. 10.33 Potkowski E. Książka rękopiśmienna w kulturze Polski. – S. 26.34 Купчинський О. Із спостережень над розвитком. – С. 85.35 Krętosz J. Organizacja archidiecezji lwowskiej obrządku łacińskiego od XV wiekudo 1772 roku. – Lublin, 1986. – S. 31; М. Чубатий подає дані про ірландськихмісіонерів поряд з домініканцями в Галицькій Русі, див. Чубатий М. Україна іРим у XIII віці. – С. 7.

9

третини XIII ст. засвідчують присутність значної

чисельності оо. Домініканців в Галицькій землі. Весь

віруючий клір складали купці та ремісники іноземного

походження, а також польські вихідці36. Від 1257 р. на

теренах Галицької Русі мали свою юрисдикцію єпископи

Любуські. Після Дорогочинської унії 1247 р. абат

цистерціанців Герард з Опатова мав свободу здійснювати

церковну діяльність37. Так тривало до 1257 р., коли

Данило Романович розірвав унію і єпископство не

обсаджувалося. Слід зауважити, що зразки формулярів

документів потрапляли на польські терени з Чехії і

Франції через чернечі місії та духовенство38. Графічна

школа ордену цистерціанців була потужно представлена в

Угорщині та Польщі, зокрема у XIII ст. на теренах

Сілезії була розвинута мережа цистерських монастирських

скрипторіїв39.

Саме такий шлях був притаманний формуванню

латинського діловодства ГВД. За князювання Юрія

Львовича спостерігається новий виток зовнішніх

контактів, зокрема з Куявією, особисто з князем

Владиславом Локетком, Тевтонським орденом, папською36 Петрушевичъ А. С. Историческое извѣстiе о церкви св. Пантелеймона близъГалича. – С. 48.37 Krętosz J. Organizacja archidiecezji lwowskiej obrządku łacińskiego. – S. 32.38 Bielińska M. Kancelaria Władysława Łokietka w latach 1296–1299. Ze studiów nadkancelarią wielkopolską // Studia Źródłoznawcze. Commentationes. – Warszawa;Poznań, 1961. – T. VI. – S. 61.39 Walkowski A. Z badań nad skryptoriamy cystersów filiacji portyjskiej naŚląsku do końca XIII w. (Próba ich klasyfikacji pod kątem aktywnościkancelaryjnej) // Res Historica. – Lublin, 1998.–Z.3.–S.183.

10

курією (листування між Юрієм Львовичем і папою

Климентієм V)40. Вплив і присутність західної традиції

суттєво зростає в часи правління Юрія II Болеслава

Тройденовича. Окремі вторинні джерельні матеріали

вказують на можливість існування великого за обсягом

листування у зв’язку з “поставленням” Юрія II Болеслава

Тройденовича на галицько-волинський престол41. Напевне,

князь листувався з Прусією, Литвою та папською курією.

Частково це відображено у відомих збережених документах

з його канцелярії. Цілком вірогідно, що

давньоукраїнський латиномовний документ розвинувся під

впливом угорської та німецької дипломатичної шкіл, не

без впливу папської канцелярії через Чехію та Польщу42.

Такий вплив точно задокументований на прикладі

малопольської канцелярії43, тому канцелярії ГВД не були

виключенням у цьому процесі.

Готичне письмо, яке було сформоване у скрипторіях

Європи на протязі XI–XII ст., через зовнішньополітичні,

культурні контакти і міграцію населення розпочало своє

проникнення на територію України із земель ГВД. Для

XIII ст., без наявності збереженого документального

комплексу можна лишень припустити наявність вихідної

латиномовної документації. Але сучасні дослідження з40 Купчинський О. Із спостережень над розвитком. – С. 97.41 Там само. – С. 98.42 Купчинський О. Акти та документи. – С. 123.43 Małeczyński K. Zarys dyplomatyki polskiej wieków średnich. – Wrocław, 1951.–Cz. I. – S. 95.

11

української дипломатики доводять факт вживання латини в

канцелярії Данила Романовича (Галицького)44. В загальній

сукупності з 1207 по 1248 р. від папської курії до ГВД

надійшло 14 послань (“epistola”), з них 10 адресовані Данилу

Романовичу та його брату Васильку Володимирському45

передбачала б значно більшу кількість латиномовних

документів, які укладалися у канцелярії галицько-

волинських князів. Етикет зовнішньополітичних зносин

XIII ст., коли канцелярії активно розвивалися, значною

мірою будувався на листуванні, тому можемо припустити

факт існування дещо більшого комплексу вихідної

латиномовної документації. Для писання документів і

листів, очевидно ангажувалися іноземці, які досконало

володіли біглими і регуляризованими готичними курсивами

чи дипломатичним (документальним) письмом. Про характер

письма, школу, використання формулярів ми можемо лише

здогадуватися і намагатися здійснити певні гіпотетичні

реконструкції. На перший погляд може скластися хибне

уявлення про простоту теми з огляду на обмеженість

кількісного складу джерел. Насправді ця тема і проблема

є набагато об’ємнішою, адже відсутність більшої

кількості документів на основі яких можна робити

44 Купчинський О. Із спостережень над розвитком. – С. 87.45 Срезневський И. И. Древніе памятники русскаго письма и языка (X–XIV въков).Общее повременное обозръніе. – Санктпетербургъ, 1882. – С. 115–116, 123;Большакова С. А. Папские послания Галицкому князю как исторический источник. –С. 122–129; Чубатий М. Україна і Рим у XIII віці. – С. 76–77, 80–82, 86.

12

вибірку компенсувалася потребою вивчення синхронних і

особливо, хронологічно раніших документів різних

канцелярій і скрипторіїв Західної і Центральної Європи.

Зрештою це напряму пов’язано із рецепцією випрацюваних

каліграфічних моделей письма в осередках переписування

книг і документів, які були водночас шкільними

осередками.

* * *

Скрипторій старости. Документ Березького старости

(наджупана) Григорія про рішення щодо замирення сторін

у судовому спорі від 1 травня 1299 р.46 Оригінал був

втрачений у XVIII ст. Олег Купчинський вважає, що

документ був писаний “готичним канцелярським

мінускульним письмом”47. Таке визначення є доволі

розмитим і неточним з точки зору класифікаційних

підходів до готичного письма в цілому і, канцелярського

зокрема. Щоб спробувати реконструювати ймовірний

графічний вигляд цього документа, ми порівняли

розглянули зразки з угорських, французьких і німецьких

скрипторіїв та канцелярій 60-90-х рр. XIII ст. Письмо

цих взірців схоже з багатьма графічними ознаками

документів 1316 і 1320 рр. Якщо взяти для порівняння

документи ландграфа Тюрінгії 1268 р. і угорського

46 Купчинський О. Акти та документи. – С. 125; Codex diplomaticus Hungariaeecclesiasticus ac civilis / Studio et opera Georgio Fejér. – Budae, 1830. –T. VI, Vol. 2. – P. 239–240.47 Купчинський О. Акти та документи. – С. 125.

13

короля Владислава IV від 1277 та 1288 рр.48, то помітимо

специфічні і знайомі форми великих літер H, R; загнуті

вліво під рядок петлі g; сімкоподібне et з короткою

редукованою вертикаллю; видовжену вправо донизу

вертикаль m. Загалом загальна графічна канва документа

мала б варіювати від регуляризованої до каліграфічної

моделі готичного канцелярського курсиву. Водночас

відображати консервовані впливи або навпаки плекати

особливості льєжського, портійського, саксонсько-

вестфальського цистерціанського дуктів (із поєднанням

льєжської і портійської традицій).

Князівська канцелярія Андрія та Лева Юрійовичів.

Представлена трьома документами, лише два з яких ми

можемо девізу аналізувати на предмет особливостей

письма – це документи 1316 і 1320 рр.

Лист князів Андрія і Лева Юрійовичів до великого

магістра Тевтонського ордену Карла Трірського від 9

серпня 1316 р.49 Розмір пергамента 14×32 см. Вид письма

– готичний регуляризований канцелярський курсив. У

формах великих літер A, I, L, M, N яскраво

прослідковуються риси дипломатичного письма. Чимало

морфологічних зв’язків мають літери нашого документу з

документами папської канцелярії. Найбільше схожостей

48 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben. – Taf. XXX. B., 30, 31.49 Документ зберігається у Таємному державному архіві пруської спадщини уБерліні, див. Купчинський О. Акти та документи. – С. 149; факсиміле тексту,див. Болеславъ-Юрій II. – Таб. 1.

14

було виявлено, зокрема у двох документах пап Александра

III 1180 р. і Миколая IV 1289 р. унціальна форма d із

виносною вертикаллю, котра трансформувалася у петлю

нахилену вліво50; m з вигнутою волосною вертикаллю

вправо (у папському документі Миколая IV це типово

готичний варіант, у нашому ж документі вигин цієї

вертикалі заходить під сам корпус літери); велика

літера R з видовженою вліво горизонтальною лапкою (у

документі 1316 р. до несучої вертикалі внизу додавалася

скоба, котра систематично зустрічається в літерах f, І,

N, R, S). Подібну морфологію з папськими документами

має літера H, h – несуча вертикаль як правило пряма,

зверху завершується плавним або кутастим гачком вправо;

натомість правий складовий елемент нагадує літеру s

повернуту в лівий бік. На цифру 7 подібне скорочення

сиглі et із коротко загнутою вправо вертикаллю. Олег

Купчинський вказував, що графіка літер c і t майже

ідентична51. Це спостереження слушне тільки для

випадків, коли вони не пишуться поряд. У такому разі

писар збільшував t на висоту ще одного корпуса літери і

завершував загнутим гачком вправо донизу52. Наприклад, у

словах “dilecto”, “actum”, “dictus”. У тексті

скорочується 60 слів, за допомогою контракцій,

50 Exempla scripturarum. – Tav. 14.51 Купчинський О. Акти та документи. – С. 146.52 Болеславъ-Юрій II. – Таб. 1.

15

спеціальних знаків, суспенсій, священних імен, міксцій

(мішаний тип скорочень).

Далеко не поодинокі паралелі і графічна схожість

варіантів літер свідчать про опосередковані впливи

каліграфічних взірців папської канцелярії на письмо

документу Андрія і Лева Юрійовичів 1316 р. Це

пояснюється насамперед тим, що дипломатичне письмо

Європи у XII–XIII ст. формувалося під впливом двох

дуктів: папського куріального і льєжського53.

Звісно про абсолютну графічну схожість говорити не

доводиться, адже письмо папських документів

каліграфічне, вироблене з наявністю цілої низки ознак

не властивих нашому документу. Дукт і морфологія письма

документа 1316 р. більше зорієнтовані на курсивізацію,

літери поліваріантні, аніж аналоги у апостольських

зразках.

Одне із скорочень прочитане Яном Ржежабеком та Олегом

Купчинським неточно. Він пропонує варіант

«Theutonicorum», що мало б перекладатися як

«Тевтонських». Однак дослідник перекладає

«Тевтонського», тобто родовим однини. Прикметник другої

відміни чоловічого роду «Theutonicus» у родовому

множини дійсно має форму «Theutonicorum». Відомі ще два

відповідники іменника «Тевтони» – «Theutones, –um» і

53 Bielińska M. Kancelarie i dokumenty wielkopolskie XIII w. – Wrocław; Warszawa;Kraków, 1967. – S. 26–27.

16

«Theutoni, –orum». Палеографічний аналіз цього слова

схиляє нас до версії Аріста Куніка «Theutonice»,

оскільки склад –ce– винесений над рядком, а скорочення

–rum– чи –orum– має інше спеціальне позначення.

Можливо, що писар вжив не зовсім правильної граматичної

конструкції, завдавши тим самим клопоту усім

публікаторам і дослідникам документальної латиномовної

спадщини ГВД.

Охоронний лист (глейт) князя Андрія Юрійовича від 27

серпня 1320 р.54, яким він дозволяє купцям м. Торуня

вільний в’їзд на руські землі і вільну торгівлю. Лист

писаний на пергаменті розміром 12,1×22,4 см55

регуляризованим канцелярським курсивом під впливом

Льєжського дукту в літерах. Літера m з характерним

закінченням третьої вертикалі у вигляді гачка з

винесенням його вправо. Цей графічний прийом є

своєрідною палеографічною константою цього документа.

Аналог, але слабше виражений зустрічається у документі

Пшемислава II для м. Познаня від 1280 р.56 Ще однією

характерною ознакою письма є розщепи верхніх виносних

b, h, l57. Такий прийом написання зустрічається 13

разів, але не у всіх випадках. Це може бути свідченням54 До другої світової війни зберігався у Кеніґсберзькому державному архіві, апісля 1944 р. його місцезнаходження невідоме, див. Купчинський О. Акти тадокументи. – С. 155.55 Купчинський О. Акти та документи. – С. 153.56 Bielińska M. Kancelarie i dokumenty wielkopolskie XIII w. – Wzór 6 (Katalogrąk pisarzy).57 Болеславъ-Юрій II. – Таб. II.

17

наслідування каліграфічної традиції і слідування певним

графічним шаблонам. Такий графічний прийом характерний

для Льєжської школи письма58. Ця графічна особливість

була перейнята цистерціанцями, філії яких активно

поширилися на теренах Польського королівства, Угорщини.

Однак цей прийом не завжди виражався однаково. У

документі Пшемислава I для цистерціанців в Лекно від

1248 р. (диктат писаря Лекно) розщепи виносних виражені

слабше. Більш акцентовано вони відображені в іншому

документі цього ж князя для цистерціанців Обри від

1251 р. (диктат писаря Обри). Аналогічно особливості

цього дукту простежуються в документі Лєшка Чорного від

1286 р. для могильських цистерціанців (писар

цистерціанців)59. Крапку над і позначає волосний косий

штрих (іноді він вигинається)60. У тексті скорочуються

83 слова за принципами суспенсії, контракції і

спеціальних знаків. Наприклад, скорочення –per, –por

подаються у вигляді p, яке ніби стоїть на

горизонтальній лінії.

Другий документ 1320 р., адресований купцям Кракова

з аналогічною датою видачі. В оригіналі він не

зберігся. Дійшов у списку XVI ст.61 Очевидно лист був

58 Bielińska M. Kancelarie i dokumenty. – S. 200.59 Mazur Z. Studia nad kancelarią księcia Leszka Czarnego. – Wrocław, 1975. –Wzór 16.60 Болеславъ-Юрій II. – Таб. II.61 Купчинський О. Акти та документи. – С. 158.

18

складений тим самим писарем, що й попередній з тими ж

характерними ознаками письма.

Міська канцелярія м. Володимира. Лист райців (consules)

та громади м. Володимира до райців та громади

м. Штральзунда від 3 травня 1324 р.62 Документ писаний

на пергаменті розміром 12×29 см.63 і нараховує 11

рядків. Тип письма – біглий готичний курсив64. Письмо

дуже швидке попри кут – 90º. У морфології яскраво

виражена динаміка. Горизонтальні елементи літер C, r,

S, s, сиґлі et вигнуті й у формі розчерків позначають

скорочення. Вертикалі f, p, s потовщені65. Великі літери

C, D у пишуться вигляді скоби з подвійним штрихуванням.

Дві форми в літери l: 1) вертикаль у вигляді дубинки;

2) звичайна вертикаль, яка загинається вправо і донизу.

В останньому варіанті дуговий вигин може перейти у

петлю. Чітко усталеною є форма s у кінцевій позиції. На

вигляд вона нагадує цифру 6, верхній півовал якої

сильно загинається і переходить у витягнуту вертикаль.

Інші графічні форми літер демонструють характер

елементарного письма, якого писар навчився у

парафіяльній міській школі. Курсиви, зокрема біглі,

62 Зберігається у Міському архіві м. Штральзунда, див. Купчинський О. Акти тадокументи. – С. 164; вперше опублікований Константином Гельбаумом, див.Hansisches Urkundenbuch herausgegeben vom Verein für Hansische Geschichte. –Band II. – S. 178–79.63 Там само. – С. 162.64 Олег Купчинський неточно типологізував письмо як готичний канцелярськийкурсив, див. С. 162.65 Грушевський М. Лист. – С. 9 (вклейка факсиміле).

19

“поспішні” (“Geschäftschrift”) вельми активно

застосовувалися в містах, передусім у судово-

адміністративних установах. В міських школах навчали

цьому виду готичного письма приблизно від 1270 р.,

зокрема у містах польського Помор’я66. Ці підвиди є

складовими канцелярського готичного курсиву. Попри

загальний поспішний характер письма цього документа у

ньому все ж присутні поодинокі вкраплення елементів

дипломатичного письма. У тексті скорочується 90 слів,

за принципами спеціальних знаків, контракцій,

суспенсій, міксцій, священних імен (їх найменше,

оскільки вони присутні в окремих клаузулах формуляра).

Канцелярія Юрія II Болеслава Тройденовича. Перший відомий

збережений документ від жовтня 1325 р. є листом-

зверненням до великого магістра Тевтонського Ордену

Веренгера із запевненням дружніх відносин67. Писаний на

пергаменті розміром 9,5×23 см. регуляризованим готичним

курсивом. Окремі слова не відчитуються, оскільки у

верхній частині аркуша є 5 плям68. Почерк прямий із

незначним нахилом вправо в окремих частинах тексту.

Олег Купчинський припустив, що пропорції і форми графем

відображають традиції латинського письма XIII ст.69 До66 Bobowski K. Początki kancelarii miejskich na Pomorzu Zachodnim (do końcaXIII w.) // Studia z dziejów średniowiecza polskiego i powszechnego. ActaUniversitatis Wratislaviensis. Historica. – 1989. – T. 69. – S. 91.67 Зберігається у Таємному державному архіві пруської спадщини у Берліні,див. Купчинський О. Акти та документи. – С. 168.68 Купчинський О. Акти та документи. – С. 167.69 Там само.

20

перевірки цього припущення ми ще повернемося, але варто

зауважити, що писарська традиція документів Андрія та

Лева Юрійовичів чітко відображає традиції XIII ст.

Текст документа розміщений на 7 рядках. Верхні виносні

b, h, I, k, L, l, t сильно видовжені вгору з гострими

скошеними донизу прямими лініями70. Окремі з них – h, I,

k, L мають точкові і краплевидні з лівої сторони

несучої вертикалі. Такі особливості рафіки характерні

для французької і німецької документальної традиції 60-

80-х рр. XIII ст.71 Очевидно, що загнуті і видовжені

донизу вправо вертикалі є трансформованою особливістю

письма документів папської курії. Це, зокрема

спостерігається в “Litterae gratiose” Целестина V від

1294 р.72 Також видовжені вертикалі p, q, s, які у 8

випадках потовщені73. Спеціальний знак для –us у вигляді

стилізованої дев’ятки з витягнутою вертикаллю.

Скобовидне закінчення з розчерком мають елементи літер

h, m, –que, y. Знаки скорочень у вигляді розтягнутої в

довжину горизонтальної скоби. У тексті скорочується 43

слова за принципами спеціальних знаків, суспенсій,

контракцій та міксцій.

Документ від 9 березня 1327 р. є листом до великого

магістра Тевтонського Ордену Веренгера із запевненням70 Болеславъ-Юрій II. – Таб. III.71 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben. – Taf. XXV. A, XXV. B, XXV. C, XXV. D,25. g.72 Exempla scripturarum. – Tav. 15.73 Болеславъ-Юрій II. – Таб. III.

21

дружби й спільної боротьби проти татар. Писаний на

пергаменті розміром 16,5-17,2×36,6-37,6 см.74 Цей

документ як і попередній, писаний регуляризованим

готичним курсивом. На 10 рядках. Писар не вказав своє

ім’я, однак палеографічні особливості тексту тотожні з

документом від 1325 р.75 Писар також вдосконалив свою

графічну манеру: s видовжене як над, так і під рядком.

Знаки скорочень скобо видні та видовжені. Верхні

виносні b, h, k, l потовщуються і завершуються скісною

лінією справа. В окремих випадках f має витягнуту

підніжку вліво (у двох словах). Скобовидні закінчення

наявні в літер h, m, –que, x. Ліва частина v довгим

розчерком опускається донизу76. Вертикаль B, R

загинається дугою під корпус літери. Перекладина T

загинається дугою вліво. Велика N з подвійною

перемичкою всередині корпуса. У тексті скорочується 94

слова за принципами контракції, суспенсії, міксції.

Сиґля et має форму 2 з опущеним донизу лівим штрихом.

Документ від 11 лютого 1334 р. є також листом про

наміри Юрія II Болеслава разом з боярством, військом і

духовенством зберігати союзницькі відносини із

Тевтонським Орденом, про що й повідомляється великому

магістру Лютеру. Писаний на пергаменті розміром 17-

74 Зберігається у Таємному державному архіві пруської спадщини у Берліні, див.Купчинський О. Акти та документи. – С. 170–171.75 Болеславъ-Юрій II. – Таб. IV.76 Болеславъ-Юрій II. – Таб. IV.

22

17,2×32,5-33 см.77 Текст нараховує 17 рядків. Тип письма

– готичний регуляризований курсив з тенденцією до

каліграфічного. Документ виданий у Львові і писаний

іншим писарем, аніж два попередні. Є невеликого розміру

ініціал U в середині якого стилізований чотирилисник. В

цілому документ зберігає тенденцію до узгодження манери

і стилю з попередніми актами. Це відобразилося у

скісних прямих розчерках, штрихах78. В сиґлі et (форма

2) верхня частина переходить у загнуту донизу дугу, а

основна вертикаль з перемичкою. Така форма цього

скорочення має аналоги у французьких та угорських

документах 80-х рр. XIII ст.79 В тексті вживається і

повна форма сполучника et. Дуговий елемент присутній в

літерах i, m, n, u, v. Виносні b, l прямі з незначними

потовщеннями вгорі або завершуються невеликою

петелькою. Унціальна d з акцентованою петлею. Ця форма

d з акцентованою і волосною частинами петлі властива

для французьких дуктів 80-х рр. XIII ст.80 Загинання

лівої частини v та у структурі інших літер під корпус

прослідковується у документах кафедри в Еґер (Угорщина)

та канцелярії Андре III81. Вживання назви “Lemburga”

замість латинської традиційної версії дало підстави

77 Зберігається у Таємному державному архіві пруської спадщини у Берліні,Купчинський О. Акти та документи. – С. 174, 177.78 Болеславъ-Юрій II. – Таб. VI.79 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben. – Taf. XXXI, 31.80 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben. – Taf. XXIX. A, XXIX. B.81 Hajnal S. Vergleichende Schriftproben. – Taf. 29. b, c, d.

23

Олегу Купчинському припустити, що у канцелярії Юрія II

Болеслава працювали німці за походженням82. Текст

буквально насичений скороченнями – 108 слів.

Представлені практично усі основні групи скорочень.

Лист від 20 жовтня 1335 р. до великого магістра

Тевтонського Ордену Теодорика (Дітріха). За змістом

схожий з попереднім документом83. Писаний на пергаменті

розміром 17,2-17,9×41-42 см. Текст розміщується на 15

неповних рядках84. Особливості графіки дозволяють

типологізувати письмо як готичний регуляризований

курсив. Це перший відомий нам документ князя з великим

ініціалом I на весь текст документа. Він складається з

двох еліпсовидних переходів, в середині яких дві

розетти. Останній рядок завершується сімома знаками

“comma”85. Документ писаний тим самим писарем як і

попередній. Історик Теодор Нарбут вважав, що писар

документу був освіченою особою з монастирського

середовища. Коментуючи цю думку, Олег Купчинський

стверджує, що писар явно місцевого походження і володів

кириличним письмом. При цьому він обґрунтовує свою

думку вживанням слова “zyzanie”, частим використанням

літер y замість i, w замість v, j замість i86. На наш82 Купчинський О. Акти та документи. – С. 176.83 Там само. – С. 180; Перша публікація повного тексту листа належить АвгустуКоцебу, див. Kotzebue A. Preussens ältere Geschichte. – P. 397–98.84 Зберігається у Таємному державному архіві пруської спадщини у Берліні, див.Купчинський О. Акти та документи. – С. 181, 183.85 Болеславъ-Юрій II. – Таб. IX.86 Купчинський О. Акти та документи. – С. 181.

24

погляд дослідник сам собі суперечить. Цей і попередній

документи писані одним і тим самим писарем. В коментарі

до листа за 1334 р. Олег Купчинський погодився, що

писар німецького походження87. Вжиток w замість v цілком

вписується у західнослов’янську традицію і засвідчений

цілим рядом пам’яток не українського походження. Тому

немає достатніх підстав твердити, що писар знав

кирилицю і був місцевого походження. Загалом письмо

відображає усі характерні особливості попереднього

документа. У тексті скорочується 77 слів.

Останній, відомий на сьогодні документ Юрія II

Болеслава від 20 січня 1339 р. є наданням (“donation”)

Барткові зі Сандомира війтівства на магдебурзькому

праві у м. Сянок. Писаний на пергаменті розміром

33×42 см. Текст нараховує 34 неповних рядки88. Тип

письма готичний регуляризований курсив. На думку Олега

Купчинського цей документ писаний третім писарем89.

Документ міг бути складений і не в канцелярії князя.

Можливо це дукт і диктат отримувача цього дарування.

Відсутність аналогічних документів не дозволяє

ствердити напевно. Літери b, h, l, k, –rum у вигляді

вертикалей, кожна з яких потовщується вгорі та

переходить у гострокутну чи плавну петлю90. При87 Там само. – С. 176.88 Зберігається у Головному архіві давніх актів у Варшаві, див. Купчинський О.Акти та документи. – С. 187, 189.89 Купчинський О. Із спостережень над розвитком. – С. 103.90 Болеславъ-Юрій II. – Таб. X.

25

скороченні окремих слів останні літери вигинаються

дугою вверх і вліво, завершуючись гострим гачкуватим

трикутником. S у формі 6 вживається в різних позиціях,

в тому числі і на початку слова. Над i проставляється

скоба (∩) у різних варіантах. Як знак скорочення

ставиться традиційна горизонтальна скоба. Велика І має

точкові потовщення зліва несучої вертикалі; et у

вигляді сімки із загнутим зліва верхнім кінцем до

корпусу або під нього; –us нагадує вигнуту кутасту 9; u

від v відрізняється загинанням лівого елемента вліво

донизу для u та вверх дугою для v. У тексті

скорочується 306 слів.

Скрипторій старости Руської землі. Документ старости

Руської землі Дмитра Дедька (Дядька) від 1341 р.91 до

міщан м. Торуня. Писаний на пергаменті невеликого

розміру – бл. 9×12,3 см. Нараховує 12 рядків92. Письмо –

регуляризований готичний курсив з тенденцією до

біглого. Письмо, як у випадку листа з міської

канцелярії Володимира носить елементарний характер.

Тобто писар не був обізнаний з усім спектром

каліграфічних курсивів свого часу і не мав усіх

необхідних навичок. Зрештою, Дмитро Дедько (Дядько)

очевидно сам цьому не надавав значення, адже лист

91 Болеславъ-Юрій II. – Ненумероване факсиміле; вперше документ опублікувавЙоганн Фойґт, див. Voigt J. Geschichte Preussens von den ältesten Zeiten bis zumUntergange der Herrschaft des Deutchen Ordens. – S. 508.92 Купчинський О. Акти та документи. – С. 195.

26

адресувався магістрату м. Торуня, де саме такий курсив

був звичним явищем. У тексті присутній звичайний,

простий ініціал F, який видовжений до середини рядка.

Кінцеве s у вигляді 6. В літері P півовал загострений і

з несучою вертикаллю творить значний розщеп. Великі

літери C, D, К, P з подвійним штрихуванням, а унціальна

форма d складається ніби з двох спарених петель93.

Почерк прямий із незначним нахилом вліво. Факельне s з

потовщеною вертикаллю. Літера u із замкнутою петлею, а

v навпаки розімкнена. Сиґля et у вигляді 7 з перемичкою

та опущеним донизу коротким штрихом зліва. У тексті

скорочується 61 слово. Знаком скорочення слугують прямі

або вигнуті й видовжені дуги, які нерідко перетинають

вертикалі виносних.

* * *

Письмо документів канцелярій ГВД не виказує повної

схожості чи цілковитого запозичення з якоїсь школи

письма XIII–XIV ст. Присутня певна стилізація, творча

трансформація графічних особливостей, окремі повноцінні

запозичення, але в цілому воно зберігає свій своєрідний

вигляд. Кожна з проаналізованих канцелярій чи

скрипторіїв мали свої характерні особливості і

відображала специфіку середовища творення документа.

Практично усі документи показали, що їх творці були

ознайомлені з тогочасною модою графічних особливостей93 Болеславъ-Юрій II. – Ненумероване факсиміле.

27

документів. Латинський комплекс збережених і на

сьогодні відомих документів ГВД показує впливи усіх

провідних західноєвропейських шкіл: папської,

льєжської, цистерціанської чи їх поєднання. Усі

документи писані готичними канцелярськими курсивами з

більшою чи меншою домішкою дипломатичного письма різних

за рангом канцелярій. Провідними осередками Європи,

звідки надходили ці взірці та прибували їх носії були

сусідні держави, які входили до орбіти латинського

Заходу. Це, насамперед Угорщина, Польща, Чехія, через

які прибували місії чернечих орденів, папські легати,

делегувалися абати для обсадження монастирів і церков

та для представництва при князівському дворі. Латинські

документи готувалися очевидно з концептів, писаних

давньоукраїнською мовою, а потім перекладалися й

укладався повноцінний документ. Головним урядником,

який відповідав за підготовку тексту документа був

печатник (канцлер). Безпосередні творці документа на

письмі були очевидно іноземного походження. В цьому нас

переконує контекст функціонування канцелярій і значний

притік іноземців різних соціальних прошарків до ГВД.

28

29

30