Тестаменти киян XVI - 1 пол. XVII ст. / Testamenty kyjan 16-17 st.

Передмова 1

ÒÅÑÒÀÌÅÍÒÈ ÊÈßÍñåðåäèíè XVI – ïåðøî¿ ïîëîâèíè XVII ñò.

Íàòàë³ÿ Á²ËÎÓÑ

2 Наталія БІЛОУС


ÒÅÑÒÀÌÅÍÒÈ ÊÈßÍñåðåäèíè XVI – ïåðøî¿ ïîëîâèíè XVII ñò.

Êè¿âÂèäàâíè÷èé ä³ì «ÏÐÎÑÒ²Ð»

2011

Íàòàë³ÿ Á²ËÎÓÑ

ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÀ ÀÊÀÄÅÌ²ß ÍÀÓÊ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

²íñòèòóò ³ñòîð³¿ Óêðà¿íè


ББК 63.3(4УКР–2К)45Б 61

Книгу присвячено тестаментам – актам останньої волі киянсередини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Розглядаються такіпроблеми як: термінологія і порядок укладання тестаментів,ставлення тестаторів до смерті і поховання, їхній соціальнийстатус, стосунки з членами родини, докладно обумовлено струк-туру та зміст документів. Видання супроводжують додатки таілюстрації.

Уперше публікуються мовою оригіналів тексти 13 тестамен-тів киян, що зберігаються в архівах України, Росії та Білорусі.

Для науковців, викладачів та всіх, хто цікавиться соціаль-ною історією Києва раннього Нового часу.

ISBN 978–966–2164–29-0 © Наталія Білоус, 2011© Видавничий дім

«Простір», 2011

Редакційна колегія:Смолій В.А., д.і.н., професор, академік НАНУТолочко О.П., д.і.н., член-кореспондент НАНУ

Горобець В.М., д.і.н., професор

Науковий редактор:Ульяновський В.І., д.і.н., професор

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту історіїУкраїни НАНУ, протокол № 7 від 30 червня 2011 р.

Видання здійснено завдяки фінансовій підтримціОлексія Шереметьєва.


Передмова ................................................................................ 7І. Акти останньої волі киян у міському соціумі

Речі Посполитої: правовий та соціальний аспекти ...... 181.1. Термінологія і порядок укладання тестаментів ... 181.2. Автори та укладачі тестаментів ............................ 231.3. Ставлення тестаторів до смерті та поховання ..... 29

ІІ. Тестатори, члени їхніх родин, родичі та інші особи ... 452.1. Тестатори ................................................................. 452.2. Ставлення до членів родини та родичів ............... 542.3. Інші особи, згадувані в тестаментах .................... 59

ІІІ.Структура і зміст тестаментів ........................................ 623.1. Вступні формули ..................................................... 623.2. Диспозиції ............................................................... 65

3.2.1. Розпорядження щодо душі і тіла ................... 653.2.2. Диспозиції щодо нерухомості ........................ 703.2.3. Світ речей та предметів .................................. 74

3.3. Кінцевий протокол .................................................. 833.3.1. Санкції .............................................................. 833.3.2. Свідки та виконавці ........................................ 85

Післямова .............................................................................. 90Додатки:

1. Таблиця «Кияни-тестатори» ..................................... 952. Публікація джерел ...................................................... 97

Словник застарілих слів, предметів та термінів .............. 159Списки скорочень ............................................................... 172Географічний покажчик ..................................................... 175Іменний покажчик .............................................................. 180Перелік ілюстрацій ............................................................. 192Streszczenie .......................................................................... 195Summary ............................................................................... 198

ЗМІСТ


О смерте, смерте, чому ти так єстесь страшна –не тілько ти, леч твоя і пам’ять ужасна?Кгдиж богатих і вбогих нікгди не минаєш,але равно з душами всяких розлучаєш,Яко то розмаїтих панов благородних,так славних і преславних і великородних,На високих гонорах породи шляхетноїі величайших властей фамилії славетної…

Климентій Зиновіїв, «О смерті»


ПЕРЕДМОВА

Тестаменти або акти останньої волі людей ранньомодер-ного часу використовувалися дослідниками переважно

як допоміжний матеріал для вивчення історії повсякдення.Але останнім часом усе частіше на них звертають увагуфахівці різного профілю, адже тестаменти – носії цінної тарізнобічної інформації для дослідження багатьох аспектівфункціонування суспільства. Крім традиційних матеріалівсоціально-економічного характеру, вони містять інформацію,що стосується генеалогії, демографії, релігійності, давніх зви-чаїв, ціннісних орієнтирів тогочасних людей1. Ці документиможуть прислужитися історикам права, які вивчають пробле-ми успадкування майна, зокрема, співвідношення правовихнорм з повсякденними практиками. Як специфічна форманарації з окресленою будовою і характерною мовою, вониможуть зацікавити також мовознавців.

За період з середини XVI – першої половини XVII ст.збереглося небагато тестаментів киян. У результаті трива-лих пошуків у різних архівах мені вдалося віднайти лише13 кириличних текстів, що не були опубліковані раніше. Усівони належали світським особам. Серед них – 11 міщанських,

1 На цьому зокрема наголошували французькі і польські історики:Vovelle M. Un prèalable à toute histoire sérielle: la représentativé socialedu testament XV–XIX siècles // Les actes notariques comme les sourcesde l’istoire sociale XVI–XIX siècles. Actes du colloque de Strasbourg.Ed. B. Vogler. Strasbourg, 1979. S. 257-277; Samsonowicz H. Badanianad kapitałem mieszczańskim Gdańska w II połowie XV w. Warszawa,1960; Karpiński A. Zapisy «pobożne» i postawy religijne mieszczanekpolskich w świetle testamentów z drugiej połowy XVI i XVII w. //Triumfy i porażki. Studia z dziejów kultury polskiej XVI–XVIII w.Red. M. Bogucka. Warszawa, 1989. S. 208 та ін.

8

2 шляхетських (один належав вихідцеві з міщан). З оглядуна загибель київських актових книг під час пожеж 1651, 1718,1811 рр., та загалом малу кількість цих документів, кожен зних, по суті, є унікальним джерелом. Серед них – шість ори-гіналів, що нині зберігаються у Російському архіві давніхактів у Москві; один – в Інституті рукопису Національноїбібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАНУ; три – у формівиписів з київських міських книг, засвідчених війтом і радця-ми (де стоять їхні підписи і відбитки від сиґнетів) або міськимписарем та міською печаткою, зберігаються у Центральномудержавному історичному архіві України у м. Києві. Один уформі обляти, вписаний до міської книги Могилева, вдалосявідшукати у Національному історичному архіві РеспублікиБілорусь у Мінську. Ще два тексти збереглися завдяки тому,що на вимогу монастирів – спадкоємців частини майна теста-торів – були зроблені копії у міській канцелярії, які пізнішевідклалися у монастирських архівах і нині зберігаються вІнституті рукопису НБУВ.

Поштовхом до появи цієї роботи став виступ на семінарі«Testamenty późnośredniowieczne i nowożytne jako źródłohistoryczne», організованому 12 листопада 2009 р. відомимісториком, професором Варшавського університету УршулоюАвгустиняк2, якій я, власне, завдячую пробудженням інтере-су до даної теми. Підготовлену пізніше статтю, що була надру-кована 2010 р. у польському науковому часописі «Кварталь-ник історії матеріальної культури»3, покладено в основукниги. Дослідницьку працю над цією проблематикою вбібліотеках Варшави уможливила стипендія, надана Поль-2 Професором У. Августиняк зокрема підготовлено видання теста-

ментів представників політичної еліти Великого князівства Ли-товського, які сповідували кальвінізм: Testamenty ewangelikówreformowanych w Wielkim Księstwie Litewskim. Wyd. U. Augustyniak.Warszawa, 1992.

3 Biłous N. Testamenty mieszkańców Kijowa z XVI – pierwszej połowyXVII wieku // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. Warszawa,2010, nr 2. S. 245-258. У часописі надруковано статті й інших учас-ників семінару.


ським Комітетом до справ ЮНЕСКО (Polish National Commis-sion for UNESCO).

Особливу подяку висловлюю однокласнику ОлексіюШереметьєву за фінансову підтримку видання. Вдячна моїмколегам – співробітникам відділу історії середніх віків та ран-нього Нового часу Інституту історії України НАНУ за наданірекомендації під час обговорення тексту дослідження і загаль-ну високу оцінку моєї праці. Окремо хочеться подякувати про-фесорам – Наталії Яковенко за висловлені зауваження під часмого виступу на дослідницькому семінарі в НаУКМА і моємунауковому редакторові Василю Ульяновському за науково-методичну допомогу. Щиро дякую моїм найближчим коле-гам і приятелям – Наталії Старченко, Максиму Яременку,Тетяні Вілкул, Олександру Одріну, які надали мені чималоцінних порад, а також Богдану Завітію за редакторські заува-ги до мого тексту.

* * *Дослідження і публікація тестаментів жителів міст Вели-

кого князівства Литовського і Речі Посполитої має довгутрадицію, започатковану польськими істориками ХІХ ст.Однак лише останні кілька десятиліть фахівці почали актив-но вивчати і залучати до наукового обігу ці джерела. Вартозазначити, що польська «тестаментарна» історіографія на-стільки велика і різнобічна (особливо щодо шляхетськихтестаментів), що її характеристиці можна було б присвяти-ти окреме дослідження. Тому згадаємо лише деякі з праць,що стосуються передусім тестаментів жителів міст. Так,правничий аспект аналізували Пшемислав Домбковський4,Кароль Кораний5, Кристина Буковська6 та Віолетта

4 Dąbkowski P. Prawo prywatne polskie. T.1. Lwów 1910; t. 2. Lwów,1911.

5 Koranyi K. Powszechna historia państwa i prawa. T. 2: Średniowiecze,cz. 1. Warszawa, 1963.

6 Bukowska K. Dawne polskie prawo prywatne miejskie od połowy XVdo połowy XVIII wieku // Historia państwa i prawa Polski. Tom II.Wyd. II. Warszawa, Toruń, 1966. S. 299-312.

10

Зелецька7, джерелознавчий – Ґражина Явор8, релігійний –Анджей Карпінський9, уявлення про смерть та поховальніцеремонії – Едмунд Кізик10, родинні зв’язки – Ян Рябініні Сибіль Голдис11, рухоме майно міщан у світлі посмерт-них інвентарів і тестаментів – Анджей Клондер12. Здій-снено цілу серію публікацій і досліджень тестаментівжителів різних міст і містечок Речі Посполитої: Ченстохо-ви13, Перемишля14, Шидловця15, Паб’яниць16, Войнича17,

7 Zielecka W. Prawo i praktyka testowania w Wielkim KsięstwieLitewskim w XVI i XVII wieku // Czasopismo Prawno-Historyczne.T. LXI. 2009. Zeszyt 1. S. 65-101. Авторка докладно розглянулатакож практику тестаментування шляхти у ВКЛ, залучаючи Ста-тути ВКЛ та тестаменти.

8 Jawor G. Stałe formuły w testamentach polskich // Rozprawy KomisjiJęzykowej. T. 12. 1981. S. 217–233.

9 Karpiński A. Zapisy «pobożne» i postawy religijne mieszczanekpolskich ... S. 204-233.

10 Kizik E. Śmierć w mieście hanzeatyckim w XVI–XVIII w. Studium znowożytnej kultury funeralnej. Gdańsk, 1998; ten że. Wesele, kilkachrztów i pogrzebów. Uroczystości rodzinne w mieście hanzeatyckimod XVI–XVIII wieku. Gdańsk, 2001.

11 Rłabinin J. Prawo małżeńskie wedle praktyki miejskiej w XVII wieku.Lwów, 1933; Holdys S. Więzi rodzinne w świetle mieszczańskichtestamentów z pierwszej połowy XVII wieku // Studia Historyczne.Kraków, 1986. R. XXIX. Z. 3 (114). S. 347-357.

12 Klonder A. Wszystka spuścizna w Bogu spoczywającego. Majątekruchomy zwykłych mieszkańców Elbląga i Gdańska w XVII wieku.Warszawa, 2000.

13 Krakowski S. Mieszczanie częstochowscy w XVII wieku w świetletestamentów // Ziemia częstochowska. 1965. T. 5. S. 115-125.

14 Krochmal J. Przemyskie testamenty staropolskie // Rocznik Historycz-no-Archiwalny. 1989. T. VI. S. 133-160; Hrynkiewicz J. Przemyskietestamenty i inwentarze pośmiertne XVI–XVIII w. // Rocznik Prze-myski. 2008. T. 44. Z. IV.

15 Muszyńska J. Testamenty mieszczan szydłowieckich z lat 1638-1645 //Szydłowiec. Z dziejów miasta. Szydłowiec,1999. S. 15-34.

16 Żerek-Kleszcz H. Testamenty mieszczan pabianickich w XVII–XVIIIwieku // Pabianiciana. 1992. T. 1. S. 37-50.

17 Testamenty mieszczan wojnickich. / Oprac. P. Dymmel. Wojnicz, 1997.


Сєрадзя18, Сандомира19. Уршула Совіна готує корпусне ви-дання всіх тестаментів міщан Кракова ХVІ ст. Здійснено ви-біркові видання тестаментів шляхти та міщан Кракова ХVІІ–ХVІІІ ст.20 Група варшавських істориків підготувала каталогтестаментів міщан Варшави XV–XVII ст. з перспективою їхмайбутньої публікації21.

Тестаменти міщан білоруських міст досліджували такожпереважно польські історики. Зокрема, ґрунтовні досліджен-ня про тестаменти міщан Браслава і Дісни підготував ОттонГедеманн22, а щодо Гродна – сучасна дослідниця АґнєшкаПісанко-Боровік23. Низку публікацій тестаментам жителів Ве-ликого князівства Литовського православного й уніатськоговіровизнань присвятила Віолетта Зелецька, яка 2009 р. захи-стила дисертацію на тему «Prawosławni i unici w Rzeczypospo-litej XVI–XVIII w. wobec życia i śmierci w świetle swoich testa-mentów» і готує монографію. Джерельною основою її дисер-таційного дослідження стали 600 тестаментів православнихі уніатів з теренів ВКЛ та руських земель Корони Польської24.

18 Sowina U. Najstarsze sieradzkie testamenty mieszczańskie z początkuXVI w. Analiza źródłoznawcza // KHKM, nr 1. 1991. T. 39. S. 3-25.

19 Cui contingit nasci, restat mori. Wybór testamentów staropolskich zwojewództwa sandomierskiego. / Oprac. M. Lubczyński, J. Pielas,H. Suchojad. Warszawa, 2005.

20 Borkowska M. Dekret w niebieskim ferowany parlamencie. Wybórtestamentów z XVII–XVIII w. Kraków 1984; Testamenty szlachtykrakowskiej XVII–XVIII w. Wybór tekstów źródłowych z lat 1650–1799. / Oprac. A. Falniowska-Gradowska. Kraków, 1997.

21 Testamenty mieszczan warszawskich od XV do końca XVII wieku. Ka-talog / Oprac. A. Bartoszewicz, A. Karpiński, K. Warda. Warszawa, 2010.

22 Hedemann O. Testamenty brasławsko-dziśnieńskie XVII–XVIII wiekujako źródło historyczne. Wilno, 1935.

23 Pisanko-Borowik A. Testamenty mieszczan grodzieńskich w XVII–XVIII wieku // Studia Podlaskie. T. XV. Białystok, 2005. S. 129-185.

24 Зялецька В. Адносіны вернікаў усходніх абрадаў у Рэчы Паспалітайда смерці, пахавання і «вечнага» жыцця ў святле тэстаментаў 16-18 ст.// Істарычны альманах. Т. 11. Гародня-Беласток, 2005. С. 122-145;Zielecka W. Testamenty wyznawców obrządków wschodnich z XVI iXVII wieku jako odzwierciedlenie przynależności wyznaniowej // Мате-ріали наук. канф. Гродно, 23-25.04.2004. Miнск, 2007. С. 38-45 та ін.

12

Як предмет дослідження тестаменти зацікавили й білору-ських істориків – Наталю Сліж, Максима Гордєєва, ВасиляВороніна, Ольгу Бабкову25.

У сучасній литовській історіографії також спостерігаєть-ся прояв інтересу до даної проблематики. Смерть як явище вкультурі ВКЛ у XVI–XVIII ст. розглядав Міндауґас Пакніс26,а проблеми щодо функціонування тестаментів, їх роль у куль-турі ВКЛ висвітлив Лаймонтас Каралюс27. Серед відомихдослідників тестаментів литовської шляхти і міщан – ЛінаАнужитє28 і Дарюс Вілімас29. Інші литовські історики –

25 Слиж Н., Гордеев М. Шляхецкыя тэстаменты 16 – початку 18 ст. //Гыстарычны альманах. Т. 3. Гародня, 2000. С. 90-110; Воронин В.Тэстамент полацкаго бурмистра Давида Панкова 1559 г. // Гісто-рыя i археологыя Полацка і Полацкай Зямлі. Матєріалы IV міжна-роднай навук. канф. Полацк, 2002. С. 32-40; Śliż N. Testament PiotraKochlewskiego, sędziego brzeskiego z 1646 r. // Zapiski Historyczne.Tom LXXII. Rok 2007. Zeszyt 1. S. 97-109; Бабкова О. Свет пачуц-цяў і свет рэчаў: шляхецкія тэстаменты другой паловы ХVІ ст. //Homo Historicus. Гадавік антропологічнай гісторыи. Под ред.А. Смаленчук, І. Дубянецкой. Вільна, 2008. С. 57-77.

26 Paknys M. Śmierć // Kultura Wielkiego Księstwa Litewskiego. Analizyi obrazy. / Oprac. V. Ališauskas, L. Jovaiša, M. Paknys, R. Petrauskas,E. Raila. Przekład z litewskiego. Kraków, 2006. S. 735-748; MirtisLDK kultūroje XVI-XVIII a. Vilnius, 2009.

27 Karalius L. Testamenty // Kultura Wielkiego Księstwa Litewskiego.Analizy i obrazy... S. 772-783.

28 Anužytė L. Žemaitijos bajorų testamentai (XVI a. pabaiga – XVII a.pradžia) // Lietuvos istorijos metraštis 1998 m. Vilnius, 1998. P. 119–142; Lietuvos Metrika – šaltinis ikistatutinio laikotarpio testamentiniopaveldėjimo reguliavimui tirti // Lituanistica, 1999, nr. 3 (39). P. 3–15;Maro meto (1602) Merkinės miestiečių testamentai, Lietuvos miestųistorijos šaltiniai. Vilnius, 2001, kn. 3. P. 97–112; Žagarės miestelėnųir valstiečių rūpesčiai mirties akivaizdoje (XVII a. pabaiga) // Istoriniaitekstai ir vietos kultūra: mokslinių straipsnių rinkinys, skirtas Lietuvosvardo paminėjimo tūkstantmečiui. Šiauliai, Ryga, 2004. P. 186–192.

29 Vilimas D. Brastos vaivados Kazimiero Liudviko Jevlašauskio testa-mentas // Lietuvos istorijos metraštis, 2007 metai, 2. Vilnius, 2008.P. 139-149; Naugarduko žemės teisėjo Jarošo Jevlašauskio testamentas// Istorija. Vilnius, 2009, t. 71. P. 30-39.


Юрата Кяупєнє, Айвас Рагаускас, Вайда Камунтавіченє, Йолі-та Сарцевіченє – активно використовують тестаменти у своїхнаукових працях. На особливу увагу заслуговує підготовле-ний американським істориком, професором Девідом Фрікомзбірник документів з історії Вільна ХVІІ ст., де опублікованокілька десятків тестаментів жителів столичного міста ВКЛ30.

Проте до сьогодні бракує робіт, які б вичерпно розкривалифункції і значення цих документів в українському суспільстві.Уперше в українській історіографії на ці аспекти звернув ува-гу професор А. Е. Кристер у 1927 р. у праці правничого харак-теру «Духівниці ХVІ–ХVІІ віку», де на прикладі кількох шля-хетських тестаментів проаналізував практику успадкуваннямайна порівняно з нормами Литовського статуту 1529 р.31

У наш час історики Наталя Старченко, Михайло Довби-щенко, Ірина Ворончук, Сергій Горін активно залучаютьтестаменти у своїх дослідницьких цілях32. Варто згадати продоробок Людмили Демченко33, яка готує корпусне видання

30 Wilnianie. Żywoty siedemnastowieczne. / Opracował David Frick.Warszawa, 2008.

31 Кристер А.Е. Духівниці ХVІ–ХVІІ віку // Юбілейний збірник напошану академіка Д. І. Багалія. К., 1927. С. 491-513.

32 Старченко Н.П. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколонеї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.). // Київська старовина. К.,2000. № 6. С. 58-74; 2001. № 1. С. 42-62; № 4. С. 20-42; Довбищен-ко М.В. Волинська шляхта у релігійних рухах кінця ХVІ – першоїполовини ХVІІ ст. К., 2008; Ворончук І.О. Родоводи волинськоїшляхти ХVІ – першої половини ХVІІ ст. К., 2009; Горін С. Запові-ти як джерело дослідження історії монастирів Волині XVI – пер-шої половини XVII ст. // Наукові записки. Збірник праць молодихвчених та аспірантів. Т. 19. К., 2009. С. 19-35.

33 Демченко Л.Я. Тестаменти княжого роду Збаразьких // Архіви Ук-раїни. № 4-6. 1996. С. 26-36; Волинські тестаменти ХVІ ст.: дипло-матичний аналіз // Наукові записки молодих вчених. К.: Інститутукраїнської археографії НАНУ, 1997. С. 35-65; Волынские завеща-ния XVI в. в Литовской метрике: источниковедческий аспект // Lie-tuvos Metrika, 1991–1996 metų tyrinėjimai. Red. Z. Kiaupa, A. Urba-novičius, Vilnius 1998. S. 134-148; Майнові розпорядження волин-ських шляхтичів за матеріалами тестаментів та реєстрів спадковогомайна // Архіви України. № 1-2. К., 2004. C. 112-147.

14

виявлених нею тестаментів волинської шляхти ХVІ ст. Теста-менти львівської шляхти першої половини ХVІІІ ст. до-сліджує Оксана Винниченко, підготувавши дисертаційнедослідження та низку публікацій34. Відомий історик НаталяЯковенко свої останні праці присвятила дослідженню сак-рального простору і місць поховання князів та шляхти Воли-ні ХV – середини ХVІІ століть, проаналізувавши значнукількість актів останньої волі35 .

Тестаменти духовних осіб були предметом дослідженняще в ХІХ ст. Зокрема, перу відомого історика церкви СергіяГолубєва належить дослідження тестаментів і духовної спад-щини митрополитів Йова Борецького і Петра Могили36. Се-ред останніх робіт на цю тему слід відзначити статтюпольської дослідниці Аліції Новак «Тестамент – інтегральначастина приготувань до доброї смерті в рефлексії київськогоправославного кола XVII ст.»37.

У наш час активно досліджуються тестаменти козацькоїстаршини доби Гетьманщини, при чому дослідники цих дже-

34 Винниченко О. Шляхетські заповіти в реляційних книгах Львівськогота Перемишльського ґродських судів першої половини XVIII ст.як історичне джерело / Дис... канд. наук. Львівський ун-т, 2009;Заповіти шляхти Руського воєводства першої половини XVIII ст.(на матеріалах реляційних книг Львівського ґродського суду) // За-писки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 2006. Т. CCLII:Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.С. 663–686 та ін.

35 Яковенко Н. «Погреб тілу моєму вибираю с предки моєми»: місцяпоховань волинських князів у ХV – середині ХVІІ століть // Укра-їна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.Зб. наук. праць на пошану Л. Войтовича. Львів, 2011. С. 784-808;її ж. «Освоєний простір»: місця поховань волинської шляхти (се-редина XVI – середина XVII ст.) // Збірник статей на пошану проф.Терези Хинчевської-Геннель (у друці).

36 Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижни-ки. Т. 1 (Приложения). К., 1883.

37 Nowak Alicja Z. Testament – integralna część przygotowań do dobrejśmierci w refleksji prawosławnego kręgu kijowskiego (XVII w.) // Київ-ська Академія. Київ: НаУКМА, 2008. Вип. 6. С. 48-62.


рел трактують їх як «духовні заповіти»38. У цьому ж ракурсів низці статей розглядає тестаменти козацької старшиниОлена Кривошея39. Останню статтю на цю тему «Заповітияк джерело до історії козацької старшини» дослідниця підго-тувала у співавторстві з Володимиром Кривошеєю40. Як іпопередні, вона базується на колекції Олександра Лазарев-ського – найбільшому зібранні оригіналів тестаментів козаць-кої старшини, введення яких у науковий обіг давно вже начасі і є безумовною заслугою названих істориків. Утім, авто-рам забракло аналітичного погляду на ці джерела, вони обме-жилися лише переказом їхнього змісту.

Тестаменти міщан українських міст вивчалися лише наприкладі багатонаціонального Львова, що загалом не дивуєз огляду на добру збереженість його міського архіву. Кількастатей на цю тему підготувала Ярина Кочеркевич41. Натомістьбракує таких досліджень стосовно тестаментів міщан інших

38 Див., наприклад: Барловська А. Духівниці як культурно-історичніпам’ятки ХVІІ–ХVІІІ ст. // Сіверянський літопис. 1998. № 1.С. 54-59; її ж. До питання про родинні пріоритети козацької стар-шини другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. (за матеріалами духовнихзаповітів) // Сіверянський літопис. № 1. С. 33-36; Попружна А.Духовні заповіти як джерело з історії благодійництва козацькоїстаршини // Матер. наук. конф. «Культурно-релігійний розвиток Геть-манщини кінця ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.». Ніжин, 2006. С. 171-175.

39 Кривошея О. Духовні заповіти козацької старшини як історичнеджерело // Наукові записки НДІІУ. Т. 16. К., 2007. С. 369-374; її ж.Тестаменти як складова фамільних архівів // Наукові записки іст.фак-ту ЗНУ, вип. 26. 2009. С. 81-91 та ін.

40 Опубл.: Студії з україністики. Зб. наук. праць з нагоди 60-річчяВ. Цибульського. Рівне, 2010. С. 109-139. На с. 131 подано повнийперелік статей О. Кривошеї.

41 Кочеркевич Я. Побут львів’ян. Джерелознавчий аналіз заповітів //Студії з архівної справи та документознавства. К, 2003. Т. 10.С. 55-58; її ж. Міщанська родина Львова крізь призму заповітівпершої половини ХVІІ ст. // Вісник Львівського університету. 2006.С. 83-94; її ж. Побожні формули у заповітах міщан м. Львова дру-гої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: дипломатичнийаналіз // Архіви України. 2010, вип. 5. С. 45-61.

16

українських міст. Певною мірою це пояснюється поганоюзбереженістю міських архівів, а також відсутністю інтересудо даної теми. Так, наприклад, з уцілілих міських книг Во-лині, куди вписувалися тестаменти жителів міст, збереглисялише деякі книги Олики, Ковеля, Дубна, Луцька, Вижви,Заслава ХVІ–ХVІІІ ст. До цих книг потрапили й поодинокітестаменти жителів сусідніх міст, що також заслуговують наувагу істориків. З міської спадщини Волині на сьогодні опуб-ліковано лише два тестаменти жителів Заслава42 і чотири –Луцька43.

Тестаменти киян, по суті, є недооціненим матеріалом імайже не використовувалися дослідниками. Першим звер-нув на них увагу Іван Каманін у «Палеографическом изборни-ке…», серед інших документів надрукувавши першу сторінкутестаменту Семена Татарина 1632 р., що привабила увагуісторика багатим орнаментним оформленням44. Сучасніархеологи Сергій Климовський45 та Олена Попельницька46

у своїх дослідженнях частково залучили лише деякі з цихдокументів.

Загалом, в Україні практично відсутні роботи істориків,які на підставі аналізу тестаментів розкривають духовнийсвіт, матеріальну культуру, суспільні та родинні зв’язки, по-бут тогочасних жителів міст. Поодинокі розвідки присвячені

42 Тесленко І. Заславська замкова книга як джерело до історії Півден-но-Східної Волині // Наукові записки. Т. 19, кн. 1. Інститут україн-ської археографії та джерелознавства НАНУ. К., 2009. С. 249-252.

43 Білоус Н. Заповіти луцьких міщан кінця XVI – першої половиниXVII ст. // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник ЛДІКЗ.Вип. 7. Луцьк, 2011. С. 191-203.

44 Палеографический изборник. Материалы по истории южно-рус-ского письма в ХV–ХVІІІ вв., изданные Киевской комиссией дляразбора древних актов. К., 1899. Вып. 1. Додаток, № 35.

45 Климовський С. Соціальна топографія Києва ХVІ – середини ХVІІ ст.К., 2002.

46 Попельницька О. Історична топографія Київського Подолу ХVІІ –початку ХІХ ст. К., 2003.


переважно представникам правлячої еліти та шляхетськогосоціуму. Традиційно цією тематикою плідно займалися етно-графи, досліджуючи українські похоронні обряди, звичаї такульти, уявлення про потойбічний світ47.

47 Див., наприклад, бібліографію праць, укладену Іриною Коваль-Фу-чило, що складає 116 позицій: http://mdalekseevsky.narod.ru/biblio-prichit-ukr.html

18 Акти останньої волі киян...

І. АКТИ ОСТАННЬОЇ ВОЛІ КИЯНУ МІСЬКОМУ СОЦІУМІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ:

ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

1.1. Термінологія і порядок укладання тестаментів

У нашому дослідженні вживаємо латинський термінтестамент (testamentum, ordinatio testamentalis, voluntasultima; пол. wola ostateczna) замість cучасного українськогоаналогу – заповіт, який виник у ХІХ ст.

У дипломатиці тестаменти розглядають як диспозитивніакти, які містять не лише ознаки розпорядження, а й рисидоговору. Фахівці з римського права вважають тестаментиформально односторонніми цивільно-правовими розпоря-дженнями особи на випадок смерті, що містять диспозиціющодо майна і встановлюють спадкоємця.

Тестамент як важливий засіб для завершення земнихсправ людиною перед смертю з’явився задовго до появи хри-стиянства, був відомий у римському праві ще у V ст. до н.е.На європейських теренах (зокрема, у Франції) його появувідносять до ХІІ ст. Запозичений з римського приватногоправа тестамент набув значного поширення і вже тоді почаввтрачати свої винятково приватноправові риси. Якщо в антич-ну добу цей акт був винятково цивільним, а заповідач мавпрактично необмежені права щодо призначення спадкоємцячи усунення його від спадку, то з розповсюдженням христи-янства в Європі тестамент зазнав суттєвих змін. Він став та-кож засобом для регулювання особливої сфери життєвихпотреб мирян, пов’язаної зі спасінням душі. Саме тому докінця XVIII ст. цей документ вважався не лише приватно-правовим актом, а й духовним48.

48 Докладніше див.: Винниченко О. Спадкування за заповітом в україн-ських землях: ґенеза і правова регламентація у шляхетському се-редовищі Речі Посполитої // Записки НТШ. Т. CCLX. Кн. 1. Львів,2010. С. 74-84.

19

У ХVІ ст. кияни, як і жителі інших міст Великого князів-ства Литовського, розпорядження останньої волі називалидуховница, адже на тестамент покладалася не тільки функ-ція розпорядження майном на випадок смерті, а й «духовно-го розрахунку» з життям. Така назва збереглася й після Люб-лінської унії 1569 р. Наприкінці XVI ст. зустрічаються часомобидві назви в одному тексті – «духовница або тестамент»,aлe з початком XVII ст. стара назва поступово зникла йусталилася латинська, що власне видно як з опублікованихнижче джерел, так і всіх інших актів останньої волі, оформле-них на українських теренах до початку ХVІІІ ст. Стара назвадуховница повернулася у ХVІІІ ст. – за Гетьманщини, де зго-дом з’явилася ще й інша – Зав¦щаніе.

Порядок спадкування, оформлення опіки, укладання тес-таментів у ХVІ–ХVІІ ст. був визначений у правничих збірках,що мали законодавчий характер у містах, які користувалисьмаґдебурзьким правом, – «Артикули маґдебурзького права…»(«Artykuły prawa Majdeburskiego, które zowią Speculum Saxo-

Іл. 1. Groicki B. «Artykułyprawa majdeburskiego...». Титуль-ний аркуш видання 1629 р.

Іл. 2. Groicki B. «Porządeksądów miejskich...». Титульнийаркуш видання 1629 р.

Термінологія і порядок...


num z łacińskiego języka na polski przełożone»), «Титули маґ-дебурзького права…» («Tytuły prawa majdeburskiego doPorządku i do Artykułów, pierwiej po polsku wydanych, w spra-wach tego czasu nawięcej kłopotanych z tegoż prawa majdebur-skiego przydane»). Ці збірники авторства львівського синди-ка Бартоломея Ґроїцького, що починаючи з середини ХVІ ст.неодноразово перевидавалися, широко застосовувалися вукраїнських містах під час судочинства й оформлення різнихактів приватноправового характеру, зокрема, тестаментів.

Б. Ґроїцький подав дефініцію тестаменту: «тестамент –добровільне і слушне рішення задля того, щоб висловленнянашої волі про те, що хочемо, було виконане після нашоїсмерті. У перекладі з латинської мови це означає ніщо іншеяк висловлення нашої волі або думки»49. Допускалася уснаабо писемна форма розпорядження, з можливістю внесеннязмін, причому дійсним вважався останній акт.

Маґдебурзьке право допускало також укладання теста-ментів у непередбачуваних випадках, зокрема, під час воєн іпов’язаних з ними загрозливими для життя і здоров’я обста-винами. У таких випадках при написанні тестаменту малибути присутні два свідки. Оформлення акту останньої волі вдомашніх умовах належало здійснювати у присутності сімохсвідків при «доброму» здоров’ї50 (за нормами ЛитовськогоСтатуту у такому випадку достатньо було трьох). Після цьо-го свідки мусили визнати його зміст перед міським урядом iзасвідчити печаткою. Під час епідемій, коли суди не функціо-нували, дозволялося оформляти тестаменти вдома у присут-ності двох свідків – старших цехових або навіть сусідів,а потім «зізнати» його перед урядом51.

49 «dobrowolne a słuszne postanowienie, aby oświadczenie woli naszej otym, co chcemy, aby po naszej śmierci wypełniono było. Które opisanez łacińskiego słowa się podawa, które się nie inaczej wykłada, jedno:oświadczenie wolej albo myśli naszej». Groicki B. Tytuły prawa majde-burskiego... / Wyd. K. Koranyj. Warszawa, 1954. S. 177.

50 Там само. С. 178.51 Там само. С. 187.

21

Варто зауважити, що для міської практики у Речі Посполи-тій, всупереч нормам маґдебурзького права, було характернеукладання тестаментів одразу перед радецьким урядом абосудом. У разі задовільного фізичного здоров’я міщани усновизнавали свою останню волю у ратуші, керуючись при цьо-му міркуваннями безпеки, оскільки в цьому разі розпоря-дження тестатора завжди вписувалися до книг. Там же мож-на було залишити назберігання у закри-тих скринях оригіна-ли тестаментів52.

Ма ґ д е бу р з ь кеправо заборонялорозпоряджатися май-ном тестатора беззгоди законних спад-коємців. У разі від-сутності дітей, теста-тор міг записати всюнерухомість своїйдружині, віддаляючикревних родичів, щостворювало уприві-лейовані умови для жінки, яка крім віна могла отримати щей відписане тестаментом майно.

Німецьке право охороняло інтереси прямих нащадків. Так,наприклад, діяла заборона на передачу дружинами до рукчоловіків ґеради* і нерухомості. Подібним чином і чоловіки немогли позбавити найближчих родичів успадкування герґевету**.

52 Bukowska K. Dawne polskie prawo prywatne miejskie ... S. 309;Zielecka W. Prawo i praktyka testowania… S. 72.

* ґерада (gerada) – майно, внесене жінкою і доповнене під час триван-ня шлюбу, предмети її особистого ужитку, наприклад одяг, постіль,посуд, клейноди, що передавалися у спадок по жіночій лінії.

** ґергевет (hergewet) – особисті речі чоловіка, наприклад одяг, коніз упряжжю, зброя, що могли передаватися у спадок тільки по чо-ловічій лінії.

Іл. 3. Київська ратуша. РеконструкціяП. Юрченка за планом І. Ушакова 1695 р.

Термінологія і порядок...


Належало враховувати інтереси усіх дітей, також і тих, яківели самостійне господарство, або ще й ненароджених. Пред-ставникам обох статей під час хвороби заборонялося пере-казувати більш ніж три шеляги без дозволу прямих нащадків.Невиконання цих умов підважувало законність тестаменту53.

Порушення акту останньої волі в міському, як і в земсько-му праві, вважалося злочином. Заборонялося робити записина користь євреїв, народжених поза шлюбом дітей, а такожслуг, які «чужоложили» з дружиною свого пана54.

Тестатор також призначав екзекуторів, які виконувалийого останню волю. Зазвичай вони водночас були опікунамивдови і дітей. За виконання своїх обов’язків екзекутор мігбути обдарований легатом (частиною рухомого майна)55.

У міському праві діяло обов’язкове правило – виконаннярозпорядження тестатора протягом року після його смерті.В разі невиконання екзекутором своїх обов’язків, його май-но підлягало конфіскації, або ж він мусив повернути рівнувартість заподіяних шкод. У разі відмови екзекутор міг потра-пити до в’язниці, де перебував до часу сплати збитків56.

Тестамент міг бути оскаржений, якщо воля тестатора су-перечила «посполитому» праву, приписам вількерів (міськихпостанов), засадам побожності і порядності, тобто порушува-ла «добрий» звичай. Проявом піклування про долю спадкубув припис про невизнання тестаменту у разі неповноліттяабо розумової недієздатності спадкоємця. Така особа моглаотримати спадок за умови, якщо перебувала під опікою. Не-дійсними визнавалися акти останньої волі, написані під при-мусом або особами, яким правом заборонялося складаннятестаментів. До них належали: неповнолітні хлопці віком до14 років і дівчата віком до 12 років, ченці, засуджені до страти

53 Groicki B. Tytuły prawa majdeburskiego... S. 182, 185.54 Там само. С. 188.55 Bukowska K. Dawne polskie prawo prywatne miejskie od połowy XV

do połowy XVIII wieku // Historia państwa i prawa Polski. Tom II.Wyd. II. Warszawa, Toruń, 1966. S. 309-310.

56 Groicki B. Tytuły prawa majdeburskiego... S. 189.

23

особи, невільники, марнотратці, божевільні, глухі або німівід народження, сліпі57.

Аналіз текстів тестаментів ранньомодерного часу з теренівКорони Польської і Великого князівства Литовського засвід-чує подібність формуляру, початки якого сягають середньовіч-ного латинського і руського документу58. Усталилися такіосновні елементи формуляру:

початковий протокол, що складався з invocatio, intitulatio;основна частина – dispositio, corroboratio;кінцевий протокол – subscriptio, datum.Формуляр тестаментів середини ХVІ ст., що походили з

теренів ВКЛ, нагадує давню дипломатичну руську традицію,що, зокрема, видно на прикладі тестаменту Духни Дуб-лянської:

«Во имu Jтца и Сí~а, и Сâ~того Дõ~а, Сò~оε живоначалноεТроици. Амин.

Z, раба бæ~иu Духна Дублuнскаu, пишу сию духовницув доброи памεти а полного розуму, в¦даючи того сεго св¦тажитьε живота, кому мнε што jтдати и на ком што взuти».(Див. Додаток, док. № 1.)

Поступово тестамент формалізувався, але при цьому про-токол не змінив своїх основних елементів, а був збагаченийновим – відповідним епосі – змістом59.

1.2. Автори та укладачі тестаментів

Окремою проблемою є авторство цього підвиду доку-ментів. Рідкістю були міщанські тестаменти, написані сами-ми тестаторами. Зазвичай, вони укладалися згідно з шабло-ном, усталеним у канцелярії міста, звідки походив тестатор,або де він знаходився під час його складання. Саме шаблоннадавав документу статус офіційного юридичного акту. Під

57 Там само. С. 180-181.58 Zielecka W. Prawo i praktyka testowania… S. 99.59 Там само. С. 89.

Автори та укладачі тестаментів


цим кутом зору тестаменти можна вважати масовою канце-лярською продукцією.

Найчастіше помираючий диктував свою волю вдомаміським урядникам, які надавали документові відповідноїформи. При цьому, як правило, важливим для тестаторів булорозпорядження щодо душі та майна – спадку, котрий вонизалишали після себе. Вступні та прикінцеві клаузули вносили-ся до акту урядником, який оформляв акт згідно з існуючимиправилами і нормами. Таку функцію могли виконувати пи-сарі, підписки, лавники. На думку литовських істориків, сте-реотипізація цього акту без сумніву обмежувала можливостівідображення в ньому глибоких екзистенціальних рефлексійтестатора, навіть тоді, коли він самостійно його писав. З іншоїсторони, «застигла» зовнішня форма не могла вповні заглуши-ти індивідуалізм, навіть обмежений юридичними нормами60.

У міських канцеляріях взорувалися на основну (базову)«форму тестаменту», подану Б. Ґроїцьким у «Титулах маґде-бурзького права…»:

«Сталося перед гайним судом у п’ятницю після святаСв. Варфоломея 1566 р. у будинку N., що знаходився поміж бу-динками NN.

Перед тим судом славетний міщанин N., хворий на тілі, алепри здоровому розумі, добре подумавши, порадившись зі свої-ми приятелями, вчинив такий тестамент щодо своєї маєтності йоголосив свою останню волю:

Спершу своїй милій дружині N., зважаючи на її вірність,доброзичливість та послуги щодо нього, віддав 1000 зол. в мо-неті, що їй записав на маєтку N., або записав готівкою. Крімтого, віддав їй увесь домашній інвентар, клейноди, посуд з цинута іншого матеріалу, до того ж усі без винятку шати, якими бвона вільно розпоряджалась, ні перед ким не звітуючи і не спи-суючи інвентар.

На будівництво шпиталю N. віддав N. суму. На поховання,сплату боргів, слугам (челядникам) виділив N. грошей. Усі інші

60 Karalius L. Testamenty // Kultura Wielkiego Księstwa Litewskiego.Analizy i obrazy... S. 777.

25

рухомі і нерухомі маєтності залишив порівну своїм синам, якихвизначив спадкоємцями, наказуючи їм виконати останню волюпісля його смерті.

Утім залишив за собою право скасувати або змінити своюостанню волю у будь-який час, коли забажає.

Цей тестамент підтверджено, якщо він не суперечить поспо-литому праву і міським ухвалам»61.

У всіх канцеляріях – ґродських, земських і міськихкористувалися подібними формулами при написаннітестаментів. Щоправда, їхня форма часто залежала відуподобань судового писаря. Якщо один і той самий урядниквписував до книг кілька тестаментів протягом короткого

61 «Zstało się przed zagajonym sądem w piątek po świętym Bartłomiejuroku 1566 w domu N., między domy N.N. leżącym.

Przed tym sądem sławny N. mieszczanin, aczkołwiek chory na ciele,ale zdrowy na umyśle, z dobrym rozmysłem, z poradą przyjaciół swoichtaki testament około wszytkiej majętności swojej uczynił i tą ostatniąwolą swoją oznajmił:

Naprzód uczciwej N. małżonce swej miłej, dla jej przeciw sobieuprzejmej wiary i życzliwości, usługowania, oddał tysiąc złotych wianaw monecie, które jej na tym N. imieniu N. ukazał abo też gotowenaznaczył. Nad to jej oddał wszytek sprzęt domowy, klejnoty, cynę iinny, z której kolwiek materyjej uczyniony, i k temu szaty, żadnegosprzętu domowego nie wyjmując; aby to ona trzymała wedle myśli swej,nikomu się tego nie sprawowała i inwentarza nie czyniła.

Item na budowanie szpitala N. tę summę N. oddał. Na pogrzeb tenN. kredytorom, sługom etc. A coby kolwiek nad zwyż było jego dóbrruchomych i nieruchomych, żadnych nie wyjmując, tych ustawił iwłasnymi usty namienił dziedzicami syny swoje w równy dział, którymteż i opiekę wespołek poruczył, rozkazując im, aby tę wolą jego w tyma w tym czasie po śmierci jego wypełnili.

A w tym wszytkim zachował sobie moc i państwo, póki będzieżyw, na każdy czas, kiedy kolwiek będzie chciał, odmienić, ująć,przyczynić, wniwecz obrócić wedle upodobania swojego.

Który testament jest potwierdzony, ile by się w nim nie zamykałoprawu pospolitemu i wielkierzowi miejskiemu przeciwnego». Groicki B.Tytuły prawa majdeburskiego ... S. 190-191.



часу, формули записів виглядали однаковими62. Зокрема, цедобре простежується на прикладі тестаментів, вписаних домогилівських міських книг, куди потрапив тестамент київ-ського купця 1616 р. (док. № 8). Аналіз цих документів засвід-чив, що в канцелярії Могилева існував готовий формуляртестаментів, за зразком якого записувалися диспозиції. Їхняхарактерна риса – відсутність інвокації і розбудованої арен-ги, а також жодної авторської декларації тестатора. За спосте-реженнями Віолетти Зелецької, могилівські акти останньоїволі – це ніщо інше, як зізнання урядниками реляції своговізиту до будинку помираючого, виконаного з метою вислу-ховування тестаменту. Запис розпочинався з переліку осіб,делегованих міським урядом, які далі записували документдо міських книг. Вступна частина скрізь виглядає подібною,зокрема, при поданні до актикації тестаментів, що були офор-млені ще за життя тестаторами63.

Усі акти останньої волі киян, що публікуються нижче, крімдвох (док. № 1 та 9), оформлені підписками міської канце-лярії Києва. Серед них виразно виділяється один тестамент,що належить Ігнатію Богдановичу Маликовичу. Акт, записа-ний з його слів, насичений емоційною риторикою, тобтопідкреслено показує емоційне ставлення до дружини і ма-ленької дочки:

«А прото z мεжи всими иншими рεчами, знаючи нε мεн-шую быт повинность хрεстuнскую, за доброє памεти а цы-лого и зуполного розуму моєго, розмыслившисu на то добрεи jбъваровываючи, абы по животε моємъ jколо власноε хо-лупы дому и тεж вбогоε всεε маεтности моεε никотороεрозницы, кривдъ и заштьu нε дεuлисu…

62 Така практика, наприклад, існувала в Ґданську у ХVІІ ст., колиу формулярах залишалися порожні місця для запису прізвища таімені тестатора, а в упорядкованій диспозиції – місце для запису роз-поряджень. Див.: Zielecka W. Prawo i praktyka testowania… S. 80, 98.

63 Zielecka W. Prawo i praktyka testowania… S. 98.

27

И вымεнивши тыи вси вышε мεнεныє рεчи, напεрод Бã~уСътворитεлεви милую жону мою панεю Алεну и дочурку моюВарвару въ ì~лсрдьє εго сâ~тоє поручаю…

А чого Бæ~ε рачи уховат, єстли бы Божz волu сталасu, душужоны моεε и дочуркы моεε съ сεго св¦та собрати рачил…

И на то εсми жонε моεи милои панεи Алεнε Микитичнε идочцε моεи Варвари в добром а цылом и суполномъ розумεдал сию мою духовницу под моεю пεчатю и с подписомъвласноє руки моεε». (Док. № 4).

Тестамент написано у 1572 р. – рік масової загибелі киянвід чуми. Його автор, передчуваючи близьку смерть, зрозумі-ло, був занепокоєний подальшою долею своєї родини, щовідобразилося в документі.

Два тестаменти з того ж року (док. № 3, 5) записані дякомВасилем Нарбутом безпосередньо зі слів тестаторів. Поприте, що тільки на одному з них стоїть його підпис («ВасилНарбут, дьzк киεвскии з воли εго влост. писал»), подібністьзмісту аренґи та короткий проміжок часу між ними вказуютьна те, що вони могли бути написані однією і тією ж особою.

Тестамент шляхтича Василя Ходики-Креницького,ймовірно, оформив підписок Київського ґродського судуКриштоф Щенієвський, який серед інших свідків залишивсвій підпис наприкінці акту. 11 жовтня 1616 р., тобто черезмісяць після написання тестаменту й смерті тестатора, йогосин Федір Креницький приніс оригінал до Київського зем-ського суду для вписання до книг. Тестамент прийнявземський підсудок Петро Злотопольський, залишивши проце запис і підпис на звороті останнього аркушу64.

Під оригіналом тестаменту Семена Михайловича (Татари-на) 1632 р. залишив запис з дозволом про прийняття доміських книг і власноручний підпис київський війт СамійлоМефедович, але особа, яка оформляла цей акт, невідома(док. № 10).

64 РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 646, л. 6 об.



П’ять тестаментів збереглися у формі виписів («види-мусів») з київських міських книг, які засвідчили своїми підпи-сами міські писарі: Герасим Лазоревич у 1563 р. підписавсяпід тестаментом Семена Мелешковича (док. № 2); ЯкубЯстрембський у 1602 р. – Василя Черевчея (док. № 7).Йов Дробишевич у 1636 та 1639 рр. залишив підписи підтестаментами трьох міщанок (док. № 11, 12, 13). На трьохостанніх є також підписи міських регентів, які коригували,тобто звіряли з оригіналами вписані до книг тексти: Черкас(док. № 11) та Фірс Іванович (док. № 12, 13).

Більшість актів написані від першої особи, що означає,що тестатори диктували свою волю. A priori їх можна вважа-ти авторами тестаментів. Виняток (крім могилівського) ста-новлять два останніх тестаменти, що належали смертельнохворим міщанкам похилого віку. У цих актах опущені вступніклаузули, написані вони від третьої особи. Опис майна в бу-динку Соломоніди Романівни здійснювали міські урядники,про що зазначено у тестаменті: «А маєтности рухомоє в домузнашло сε и jную списали єсмо…».

Іл. 4. Підпис писаря Якуба Ястрембського і мала міська печатказ тестаменту Василя Йосифовича Черевчея 1602 р.

29

Усі віднайдені тексти написані староукраїнською мовою.Почерк укладачів актів дрібний, чіткий, каліграфічний.Початкові літери деяких актів орнаментовані. Особливо при-вабливим з цього погляду виглядає тестамент Семена Михай-ловича (Татарина), на який не раз звертали увагу києвознавці.

1.3. Ставлення тестаторів до смерті та поховання

Смерть завжди була частиною повсякдення людей,особливо під час голоду, епідемій, воєн. Ставлення до неїзмінювалося протягом віків. Нові елементи збагачували ко-лективну есхатологічну уяву, змінам підлягали поховальніпрактики. Одні епохи, що «захоплювалися» смертю і форму-вали свою культуру навколо сюжету про крихкість і короткутривалість земного життя людини, змінювалися іншими, щочинили з неї табу. У межах однієї і тієї ж епохи співіснувалив різних соціальних групах різні переконання і практики;люди багатьма способами намагалися зарадити собі у бо-ротьбі зі страхом перед розставанням з життям і невідомоюпозаземною перспективою. На спосіб трактування власної

Іл. 5. Останній аркуш тестаменту Соломоніди Романівни 1639 р.,засвідчений підписом міського писаря Йова Дробишевича

та міською печаткою.

Ставлення тестаторів до смерті та поховання


смерті впливали складні багатофакторні процеси, визнача-ючи властивий кожній епосі «стиль помирання». Супутньоюйому була система загальноприйнятих ритуалів і жестів65.

Смерть в оточенні родини вважалася гідною і почесною.У шпиталях серед чужих людей помирали найбідніші тажертви епідемій. Смерть поза домом часто була результатомхвороби чи насильницьких дій сторонніх осіб під час подо-рожі або військового походу. Такий кінець земного життялякав, зокрема, і тим, що ставав на заваді виконанню усіхнеобхідних для «доброго» християнина формальностей

(щодо спадку, опіки, повернен-ня чи стягнення боргів тощо).

За спостереженнями фран-цузького історика Філіпа Арь-єса, смерть не була виключноіндивідуальним актом. Тому, які кожен великий життєвий пе-рехід, її шанували відносноурочистою церемонією, метоюякої було виявити солідарністьз родиною або спільнотою. Триважливі моменти надавали тійцеремонії глибокого значення:виконання помираючим актив-ної ролі, сцена прощання і сце-на оплакування. Тим самим

демонструвалося, що життя людини не було лише її особис-тою драмою. Спільнота шкодувала про втрату свого члена,однак мусила віднайти силу і єдність за допомогою похо-вальної церемонії. Ритуалізація смерті була специфічною

65 Człowiek wobec śmierci: wyobrażenia i rytuały // Kultura Polskiśredniowiecznej XIV–XV w. Pod red. B. Geremka. Warszawa: InstytutPAN, 1997. S. 485-532. Див. також останній збірник праць на цютему німецьких істориків: Seelenheil und irdischer Besitz. Testamenteals Quellen für den Umgang mit den «letzen Dingen». / M. Herzog,C. Holdberg (Hg.). Konstanz, 2007.

Іл. 6. А. Дюрер. Страшний суд.

31

частиною загальної стратегії людини у боротьбі з природою,стратегії, яку складали заборони і дозволи, що оформляли вцеремонії. Подальше існування – очікування у спокої і відпо-чинку. Згідно з обітницею Церкви, справжнє завершенняжиття – воскресіння. Тож після смерті небіжчика очікувалоіснування, що нагадувало сон. Концепція про те, що «подаль-ше життя – спокійний сон» трималася дуже довго66.

Cтавлення тогочасних людей православного віросповідан-ня до смерті найбільш яскраво відобразилося в іконографії.З кінця ХІV – упродовж ХV століть відбувалися важливі змінив руському іконостасі. Значущим нововведенням стала зміна

66 Philippe Ariès. Człowiek i śmierć. / Przełożyła E. Bąkowska. Warszawa,1992. S. 591-595. Подібні думки висловлює відомий російськийісторик Арон Гуревич: Гуревич А.Я. Смерть как проблема истори-ческой антропологии: о новом направлении в зарубежной историо-графии // Одиссей. Человек в истории. Москва, 1989. С. 114-135;Rusiecki M. Obraz śmierci w katechezie kościoła katolickiego w XVI–XVIII w. // Wesela, chrzciny i pogrzeby w XVI–XVIII wieku. Kulturażycia i śmierci. / Pod red. H. Suchojada. Warszawa, 2001. S. 287-302.

Іл. 7. Ганс Себальд Бехам (1550-1550). Страшний суд.



іконографічного типу центрального персонажу Деісуса. Назміну Христу, одягненого в хітон і гіматій, прийшов образ,що в літературі називають «Спасом у силах». ЗображенняХриста, який сидить у вигляді Вседержителя і Судді на при-йдешньому загальному суді мало підкреслено есхатологічнезабарвлення. Впродовж ХV ст. отримали поширення іконо-графічні композиції «Страшний суд», «Апокаліпсис», «Зіше-стя в Пекло». Традиційно в композиції ікон на тему «Страш-ного суду» важливе місце займало зображення вогняногопотоку, що виходив від престолу Христа і впадав у вогнянеозеро. У центрі вогняного озера розташовувалося зображен-ня апокаліптичного звіра (дракона) і Сатани з сидячим найого колінах Юдою-зрадником. Виливаючись із лев’ячої мас-ки внизу престолу, вогняний потік впадає у вогняне озеро і зусіх боків охоплює морду апокаліптичного звіра*. Джерела-ми для цього образу послужили біблійні тексти – Старий іНовий Завіти. Формування композиції Страшного суду берепочаток з Євангелії від св. Матвія (Мт. 25, 31-33), де сказано,що Син Чоловічий сяде на троні, повному слави, й буде су-дити всі народи67.

Образ вогняного потоку, що займав у візантійських і дав-ньоруських іконах другорядне місце, поступово вийшов напередній план композиції ікон, що, зокрема, простежуєтьсяна одній з мініатюр Київської псалтирі 1397 р., де детальнопредставлена сцена Страшного суду. У верхній частині зобра-жено Ісуса Христа в образі Судді, навколо якого стоять анге-ли з жезлами, а з обох сторін – Богородиця і Предтеча.У другому регістрі бачимо апостолів Петра і Павла, Марка,Матвія, Пилипа і Фому. Ще нижче зображено лики святих,кожний з яких представлений однією або двома фігурами.У правому нижньому куті зображені Богоматір на престолі і

* Див. кольорові вклейки наприкінці книги із зображеннями Страш-ного суду.

67 Яцків Л. Іконографія сюжетів Раю і Пекла на іконах Страшногосуду ХV–ХVІ ст. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlnam/2008_19/016.htm

33

розбійник в раю. Поруч з ними –сцена, де зважують добрі і злівчинки. Центральна ось мініа-тюри – вогняна ріка, що вихо-дить з маски лева у підніжжяХриста. Вогняний потік тече ірозширюється, тут зображеніперелякані юдеї, які розп’ялиХриста. Чорти хапають своїхжертв і тягнуть до Пекла, де їхчекає Сатана з косматою боро-дою і тримає в руках душугрішника68 (див. обкладинку).

Образ вогняної ріки симво-лізував «ярість Господню»,Пекло, його функція однозначно мала бути каральна69. Вінзнайшов відображення у «словах» святих отців Єфрема Си-ріна, Кирила Александрійського, в апокрифічних текстах«Видіння апостола Павла», «Ходіння Богородиці по муках»,у службі на М’ясопусну неділю.

Прототипами ікон Страшного суду вважаються візантій-ські мозаїки. Уже в Х–ХІ ст. у монастирі св. Катерини наСинаї, у ХІІ ст. у соборі на о. Торчелло у Венеції та Успен-ському соборі у Володимирі були відтворені багатоярусні

68 Киевская Псалтырь 1397 года из Государственной Публичной биб-лиотеки им. М.Е. Салтыкова-Щедрина в Ленинграде. М., 1978.С. 255. Див. коментар до цієї мініатюри: Вздорнов Г. Исследова-ние о Киевской Псалтыри. Москва: «Искусство», 1978. Т. 1. С. 178.

69 Докладніше про це див.: Покровский Н.В. Страшный суд в памят-никах византийского и русского искусства // Труды VI археологи-ческого съезда в Одессе (1884). Т. 3. Одесса, 1887. С. 285-381;Цодикович В.К. Семантика иконографии «Страшного суда» в рус-ском искусстве XV–XVI веков. Ульяновск, 1995; Алексеев А.И.Сюжет «змея мытарств» в иконографии «Страшного суда» // Подзнаком конца времени. Очерки русской религиозности конца XIV –начала XVI веков. СПб., 2002. С. 85-89.

Іл. 8. Київська псалтир 1397 р.



композиції. Пелена із зображенням Страшного суду фігуруєнаприкінці літописної розповіді під 988 р., де йдеться провибір віри князя Володимира Святославовича70. Згаданізображення фіксують тут мало відому візантійську традицію,на основі якої розвивалася до кінця ХV ст. іконографія Страш-ного суду у Київській митрополії. Найдавнішими збереже-ними зображеннями Страшного суду в українському мис-тецтві є фрески Видубицького монастиря ХІ ст. і Кирилів-ської церкви в Києві, що датуються ХІІ ст.71 А найстарішимиіконами вважаються «Страшний суд» (друга половина ХV ст.)з церкви Різдва Богородиці села Ванівка, що знаходилося напівденно-західних теренах історичної Перемишльськоїєпархії, та села Мшанець на Львівщині. Згадані українськіікони виступали в парі зі «Страстями» й разом з іконостасомтворили унікальний у східно-християнському світі триєди-ний ансамбль ікон в інтер’єрі храму72.

В останній чверті ХV ст. у композиції ікон «Страшногосуду» вогняний потік замінено на «змія митарств», що пояс-нюється загальною ситуацією загострення есхатологічнихочікувань цього часу73. Якщо вогняна ріка підводила підсу-мок земній історії існування всього людства, то «змій ми-тарств» означав індивідуальні митарства душі у потойбічно-му світі і висловлював ідею щодо партикулярного суду Боганад душею померлого.

70 Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. М.,1998. Стб. 92 (Л. 40 об.).

71 Зображення фресок монастирів опубл.: Марголіна І., Ульяновський В.Київська обитель Святого Кирила. К., 2005. С. 108-115; Ульянов-ский В. Выдубицкий чуда архангела Михаила монастырь. К., 2009.С. 226-227.

72 Александрович В.С. Образотворче і декоративно-ужиткове мистецт-во // Історія української культури: У п’яти т. – Київ, 2001. – Т. 2:Українська культура XIII – першої половини XVII століття. –С. 431. Згадані ікони зберігаються в постійній експозиції Львівсько-го Національного музею.

73 Алексеев А.И. Сюжет «змея мытарств» в иконографии «Страшно-го суда» // Под знаком конца времени … С. 87.

35

Ця ідея була розвинута у ранній Новий час, коли особли-вої популярності набули розважання з приводу нікчемностілюдського життя, всевладдя смерті, її безмежної і жахливоїсили, що були присутні в численних творах античності ісередньовіччя. Смерть описувалася у пам’ятках перекладноїлітератури ХVI–ХVII ст., зокрема, у «Притчі про витязя ісмерть», «Розмові магістра Полікарпа зі смертю», широкорозповсюджених у середньовічній Західній Європі.У східнослов’янській літературі твори цього жанру з’явили-ся у ХV ст. і збереглися в численних редакціях. Українськийваріант «Притчі про витязя» являє собою бесіду смерті з хо-робрим воїном, готовим вступити в бій з ворогом. Крім того,чоловічий образ смерті замінено постаттю огидної і жахли-вої старої баби, озброєної «пилою, теслом, кордом і кривоюкосою». Смерть виступає як безжалісний крадій, сенс діяль-ності якого полягає в позбавленні життя людей. Вона неселюдям кару за гріх, а з іншої – щастя в прилученні до вічногобуття. За спостереженнями Лілії Бережної, в українській літе-ратурі ХVІІ ст. склався персоніфікованный образ смерті.Смерть людини вже не мислилася як простий перехід з одногостану в інший, вона набула антропоморфних рис, стала відля-куючим персонажем. В українській драматургії (напр. п’єса«Слово про збурення пекла») й поезії XVII ст. (напр. Климен-тій Зиновіїв74) існувала ідея партикулярного суду Бога наддушею померлого, що відповідало традиціям видатниххристиянських богословів Івана Золотоустого і ЄфремаСиріна75.

Одним зі способів пов’язати земне і потойбічне існуваннявважався тестамент. Він дозволяв водночас зберегти любов

74 Докладніше про творчість поета див. передмову до видання:Зиновіїв Климентій. Вірші. Приповісті посполиті / Підг. текстуІ. П. Чепіги. К.: Наукова думка, 1971. С. 5-27.

75 Бережная Л. А. Украинско-белорусская поэзия и драматургия XVIIвека о смерти и загробном мире // Исследования по истории Украи-ны и Белоруссии. Ukrainica et belorossica. Т. 1. Москва, 1995.С. 31-33, 47-48.



до земного життя та «інвесту-вати в небо» через дотриман-ня умов «доброї смерті». Надумку Філіпа Арьєса, по-кійник не був homo totus, а на-бував двоїстої сутності: одначастина – тіло, що потерпаловід смертельної хвороби, адруга – безсмертна душа, якувизволяє смерть. Нова есхато-логія підмінила поняття«смерть» метафоричними ви-разами «віддав Богу душу»,«випустив дух», що сприйма-лося як порятунок76.

Укладання тестаменту вва-жалося останнім обов’язкомлюдини, якому присвячуваличимало уваги спеціальні під-ручники з ars bene moriendi

(мистецтва «доброго» помирання). Появу трактатів на цютему пов’язують з іменами відомого паризького теологаЖана Жерсона (1363-1429), флорентійського священика-до-мініканця Джиролама Савонароли (1452-1498), автора книги«Настанови у мистецтві доброго помирання». Твори дано-го жанру були популярними у Західній Європі до кінцяХVІІІ ст., містили рекомендації з підготовки до переходу вінший світ, опис самого моменту смерті і боротьби дияво-ла за душу покійника. Вони були розповсюджені у КороніПольській у ХV ст., пізніше – Речі Посполитій77. Ними

76 Philippe Ariès. Człowiek i śmierć. … S. 596; Rusiecki M. Obraz śmierciw katechezie kościoła katolickiego w XVI–XVIII w. … S. 290.

77 Див., наприклад: Chrościcki J.A. Pompa funebris. Z dziejów kulturystaropolskiej. Warszawa, 1974; Kizik E. Śmierć w mieście hanzeatyckimw XVI–XVIII w. Studium z nowożytnej kultury funeralnej. Gdańsk,

Іл. 9. Смерть. Ілюстрація докниги Савонароли «Настанови умистецтві доброго помирання»(Флоренція, 1497).

37

користувалися також і право-славні78.

Інтерес православних допроблеми смерті був скерова-ний на оцінку тієї чи іншоїсмерті як «поганої» чи «доб-рої». «Добра смерть» – цесмерть у покаянні, вона – дарБожий, оскільки давала шансна райське життя у позаземно-му житті. Така смерть малавідповідні знакові ознаки ісвідчила про благополучнийперехід до іншого світу. Спа-сіння душі досягалося завдякипроходженню через Суд Бо-жий. «Погана смерть» – караБожа, це в першу чергу смертьбез покаяння79.

У часи пізнього середньо-віччя забезпечення «доброїсмерті» вимагало коштів; лишеінтенсифікація мережі духов-ної допомоги і «демократиза-ція» церковних практик, зокрема, служби, сприяли доступ-ності «доброї смерті» для загалу80.

1998; ten że. Wesele, kilka chrztów i pogrzebów. Uroczystości rodzinnew mieście hanzeatyckim od XVI–XVIII wieku. Gdańsk, 2001 та ін.

78 Докладніше про це див.: Зялецька В. Адносіны вернікаў усходніхабрадаў у Рэчы Паспалітай да смерці… С. 124-145.

79 Кошелева О.Е. Смерть: эмоциональный подтекст завещаний и пере-писки русского боярства XVII в. // Человек и его близкие на Запа-де и Востоке Европы. / Под ред. Ю. Бессмертного, О.Г. Эксле.Москва, 2000. С. 195. Авторка зазначає, що у всіх літературнихсюжетах тема покаяння була домінуючою.

80 Człowiek średniowiecza. / Pod red. Jackques’a Le Goffa. Warszawa,2000. S. 214.

Іл. 10. А. ван Вестерфельд.Гробниці св. митрополита Ма-карія у Софійському соборі тасв. Юліанії княжни Ольшанськоїв Успенському соборі Києво-Пе-черського монастиря.



У Православній церкві, на відміну від Католицької, такоїмети можна було досягнути тільки завдяки молитвам за спа-сіння душ небіжчиків. Можливість змінити потойбічну долюдуші завдяки молитовному заступництву Церкви, зберігала-ся для всіх. Якщо у Католицькій церкві практика заупокій-них молитов за душі померлих базувалася на догматі про чи-

стилище, то у Православній набогословському рівні цьоговчення не існувало. Однак, усфері релігійних уявлень, щолягли в основу заупокійно-по-минального культу, схожістьміж вченнями обох Церковдуже близька81.

Під час індивідуальногопотойбічного суду вирішувала-ся доля відділеної від тіладуші, кінцевий вирок перено-сився до часу їх з’єднання на

Страшному суді. Страх перед митарствами в дорозі на «там-тий світ» нікого не оминав. Велику допомогу душі тут моглинадати заупокійні служби і молитви. Найбільш ефективнимперіодом для полегшення потойбічної долі душі вважалися3, 9, 40 дні після смерті82. Популярним був сорокоуст –

81 Алексеев А.И. Под знаком конца времени. Очерки русской религи-озности ... С. 131; Rusiecki M. Obraz śmierci w katechezie kościołakatolickiego w XVI–XVIII w. … S. 299-301.

82 У давньоруських збірниках зустрічаються статті, що містять свогороду тлумачення звичаю відзначати «третини», «дев’ятини» і «чо-тиридесятини». Згідно з ними, на третій день після смерті руйнуєтьсяобраз людини, на 9-й – її плоть, на 40-й – серце. В «Діоптрі» ФіліпаМонотропа звичай поминання на 3-й, 9-й, 40-й дні пояснюється тим,що на третій і дев’ятий дні після воскресіння Христос являвся своїмучням, а на 40-й вознісся. У «Питаннях св. Іоанна Богослова проживих і мертвих» долю грішної душі можна було полегшити у перші40 днів після смерті. Детальніше див.: Алексеев А.И. Под знакомконца времени. Очерки русской религиозности ... С. 132-133.

Іл. 11. А. ван Вестерфельд.Мироточиві голови у ближніхпечерах Печерської лаври.

39

щоденна служба протягом 40 днів після смерті. Молитви чита-лися як перед, так і після поховання. Практикувалося читан-ня Псалтиря над тілом небіжчика. Поминальним днем вва-жалася субота, коли зачитувалися імена померлих, вписанихдо спеціальних книг – суботників. Важливу роль у системізаупокійно-поминального культу відігравали синодики-по-м’яники83.

Найважливіші тогочасніритуали й обряди Православ-ної церкви, пов’язані з похоро-нами і молитвами за душі по-мерлих, були описані у «Треб-нику» київського митрополитаПетра Могили, де цьому при-свячено 20 статей і докладнихтрактатів (т. І, с. 540-890). Увступній частині «Указъ о чин-номъ погребеніи т¦лъ право-в¦рныхъ хрестіянъ» описуєть-ся час і місце похорону (І, 540-544). Окрема стаття визначалаосіб, недостойних християн-ського поховання. Ними булиєретики, «явні народні» гріш-

83 Див. оригінал Пом’яника Михайлівського Золотоверхого монасти-ря: НБУВ. ІР. Ф. 537П/1743. Опубл.: Де-Вітте Е.Й. Древний помян-ник Киево-Михайловского (Златоверхого) монастыря (ХVІ–ХVІІ вв.)// ЧИОНЛ. К., 1903, кн. 17, вып. 1, с. 3-32; вып. 3, с. 33-48; вып. 4,с. 49-64. – К., 1904, кн. 12, вып. 1, с. 65-76; Голубев С.Т. Древнийпомянник Киево-Печерской лавры. // ЧИОНЛ. Кн. VI. К., 1892.С. 1; Сазонов С.В. О видах синодика-помянника // История и куль-тура Ростовской земли. Ростов, 1993. С. 110-112; Steindorff L.Memoria in Altrussland. Stuttgardt, 1994. S. 252-254; його ж. Ктоближние мои? Индивид и культура поминовения в России раннегонового времени // Человек и его близкие на Западе и Востоке Ев-ропы … С. 208-237.

Іл. 12. Портрет митрополитаПетра Могили.



ники (І, 546). Чотири статті присвячено молебням і чинамна розлучення душі з тілом (І, 547-584). Зазначалося, щосвященик мав забезпечити хворого сповіддю, «маслосвят-тям» і святими тайнами, відправити відповідні молитви, датив руки помираючому засвічену свічку. Згодом відправити чинпісля відходу душі, панихиду з канонами84.

Смерть схиляла родичів небіжчика до роздумів про сенслюдського буття та його закінчення. Такі рефлексії станови-ли зміст однієї з клаузул тестаментів – аренґи. Православні,як і віруючі інших християнських конфесій, трактувалисмерть як невід’ємний, невідворотній елемент людськогожиття. Християнська віра пропагувала постулат про смерт-ність тіла і безсмертність душі. Для душі тіло було лишеоболонкою, яка з часом зношувалася, після чого душа її зали-шала задля нового і кращого буття. Іноді смерть трактувала-ся як відпочинок після земного життя, яке вважалося марно-тою. Подібне ставлення до земного буття християнам пропо-нував Старий Завіт85. Такі уявлення фіксуються і в формуля-рах тестаментів86.

У багатьох тестаментах присутній стереотипний фрагментв інвокації, де тестатор передає душу Богові, готується дотаїнства покаяння. І хоча не зустрічаємо тут детального пере-ліку гріхів, є їхня констатація, висловлювання жалю, думокщодо крихкості людського життя і віри в милосердя Бога87.

Спасінню ж душі сприяли милосердні вчинки. Надзви-чайно важливим вважалося пожертвувати певну суму гро-шей на потреби і порятунок для особливо скривджених до-лею бездомних, калік, сиріт, вдів. На необхідність прояву

84 Докладніше див.: Требник Петра Могили. Київ, 1646. Третє ви-дання. – Т. 1. К., 1996. (Факсимільне відтворення тексту з виданняКиєво-Печерської Лаври 1646 року); Харків, 2007. С. 540-890.

85 Rok B. Zagadnienie śmierci w kulturze staropolskiej czasów saskich.Wrocław, 1991. S. 53.

86 Див., наприклад: Karpiński A. Zapisy «pobożne» i postawy religijnemieszczanek polskich w świetle testamentów... S. 215.

87 Там само. С. 216.

41

такого акту милосердя вказував, наприклад, видатний візан-тійський церковний діяч, богослов і проповідник Іван Золо-тоустий (грец. Хризостом, 350-407 рр.)88. Такі вчинки у «жа-лобній» літературі XVII ст. трактувалися як «чисте сумлінняі найліпший товариш душі». Милосердя, доброчинність, по-жертви (ялмужна), дарчі длямонастирів, церков ставалидоступними способами дляспасіння душі. Саме тому тес-таментний запис, на думкуфранцузького історика Жака лєҐоффа, уподібнювався «пере-пустці до неба»89.

Тестатори боялися смерті івідповідальності за грішнежиття. І хоча в їхніх текстахдомінувала теза про очікуван-ня смерті, вони все ж сподіва-лися на видужання, повернен-ня до здоров’я і продовженняземного життя.

Смерть не була підсумком ізавершенням, оскільки воналише відкривала шлях до судуй осудження. Саме «Страшнийсуд» займав центральне місцев цій релігійній антропології90.Cеред наративів східного хрис-тиянства цього часу фіксуються

88 Vasiliadis N. Misterium śmierci. Białystok, 2005. S. 406-407; NowakAlicja Z. Testament – integralna część przygotowań do dobrej śmierci...S. 53-54.

89 Le Goff J. Kultura średniowiecznej Europy. Warszawa, 1970. S. 187-191.90 Гуревич А.Я. «Большая» и «малая» эсхатология // Культура и об-

щество средневековой Европы глазами современников. Москва,1989. С. 94-110.

Іл. 13. А. ван Вестерфельд.Гробниця св. Варвари у Михайлів-ському Золотоверхому монасти-рі. Гробниця князя Ярослава Муд-рого у Софійському соборі.



тексти (проповіді, апокрифи, полемічні писання), що безпо-середньо озвучують тему посмертного життя, покарання іКінця Світу, подають учення Церкви про Страшний суд якневідворотну відплату, перед яким постануть однаковогрішники і праведники91. Розправою на «Страшному суді»погрожували київські тестатори всім порушникам своєї ос-танньої волі.

Смерть мала не тільки духовний, а й матеріальний (тілес-ний) вимір. Метафізичні й есхатологічні уявлення про неївпливали на ставлення людей до свого тіла після смерті.Християни, віруючи у воскресіння душі, оточували тіла особ-ливою увагою. Як правило, тестатори, віруючи в тілесне вос-кресіння, прагнули спочити біля своїх батьків, щоб разом зними стати на Суд Божий.

Усі згадані нижче київські тестатори були православни-ми і заповідали поховати себе при монастирях і церквах Киє-ва. Престижним місцем для поховання вважався Печерськиймонастир – найголовніша православна святиня в регіоні. Пропоховання на її терені мріяли майже всі православні Велико-го князівства Литовського, оскільки, вважалося, що це святемісце і св. Антоній гарантували їм спасіння душі92. Утім, такоїмети вдавалося досягнути далеко не кожному. Представниківміської еліти найчастіше ховали на цвинтарях Києво-Подо-лу: при соборній церкві Успіння Богородиці Пирогощі, па-рафіяльних церквах та монастирях. На 1632 р. на Подолі,крім соборної, діяли ще 11 православних церков, вісім з якихрозташовувалися на території, підпорядкованій маґістратові:Воскресенська, Спаська, Набережно-Микільська, Іллінська,Святодухівська, Борисоглібська, Різдва Христова, Богояв-ленська. На замковій території були розташовані Добро-

91 Зема Валерій. Есхатологічні мотиви в руських проповідях на м’я-сопуст (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.) // Соціум. Вип. 4. К., 2004.С. 199-213.

92 Ісіченко Ю.А. Києво-Печерський патерик у літературному процесікінця ХVІ – початку ХVІІІ ст. на Україні. К., 1990. C. 36, 58-63.

43

Микільська, Притисько-Микільська, Василівська церкви,Флорівський монастир93.

На думку археологів, некрополь соборної церкви закількістю поховань був найбільшим з усіх цвинтарів Подо-лу. Чимало поховань (загальна кількість невідома) виявленоархеологами в 1889, 1952, 1979–1996 рр. У 1979–1996 рр.під час археологічних досліджень церкви, під підлогою цент-рального та південного нефів були знайдені кілька цегляних

Іл. 14. Києво-Печерський монастир.Фрагмент плану І. Ушакова, 1695 р.

93 Мухин Н. Киево-Братский училищный монастырь. К.: тип. Г. Кор-чак-Новицкого, 1893. С. 335; див. також: Попельницька О. Істо-рична топографія київського Подолу … С. 77–104.



родинних усипаль-ниць з двома-трьомаярусами поховань укожному. Найбільшдавніми з них булисклепи, муровані наглиняному розчині згладкої та жолобчас-тої червоної цегли.У 1996 р. археологизнайшли свинцевутабличку від похован-ня бурмистра ІванаСказки та його дру-жини, які померливідповідно у 1647 та1630 рр.94 Іншимпопулярним місцемпоховання у киянвважався цвинтар

на території Михайлівського Золотоверхого монастиря(див. табл. Додаток № 1).

94 Докладніше див.: Попельницька О. Історична топографія київськогоПодолу … С. 92–93.

Іл. 15. Соборна церква Успіння Богоро-диці Пирогощі. Фото 1935 р. перед руйна-цією церкви.

45

ІІ. ТЕСТАТОРИ, ЧЛЕНИ ЇХНІХ РОДИН,РОДИЧІ ТА ІНШІ ОСОБИ

2.1. Тестатори

Про авторку найранішого тестаменту, а точніше духівниці,написаної 23 лютого 1556 р. – Духну (Катерину) Дублянську,відомо небагато: вона була зем’янкою, жила в Києві, малаземлю за Дніпром у містечку Басань та поблизу міст Остер іБілої Церкви, а також двір з будинком у Києві. Усю нерухо-мість залишила своїм дітям – синові Григорію та дочці Феді95.Два її села перебували в заставі – Борисівщина над р. Віта,Ременники над р. Кам’янка (біля Білої Церкви), які вона на-казала дітям викупити, a також сплатити борг півкопи (=30)гр. лит. райцеві Василю Черевчею. На поховання свого тілапросила продати коня, але з місцем поховання не визначила-ся – залишила це на розсуд дітей. Сам текст за своїм характе-ром дуже лаконічний, бракує кількох клаузул96. Відомо, щодочка Федя згодом вийшла заміж за Мартина Нагайського.14 жовтня 1569 р. вона продала виділену матір’ю третю части-ну «материзни» у Басані та п’ять «знамен» (Свердел, Хрес-тец, Гринов, Переводці, Лучки) за 200 кіп гр. лит. братовіГригорію Дублянському97, а той спочатку заставив на пев-ний час маєток Басань Яцькові Рутові, а згодом, 2 березня1570 р. – Андрієві Кошколдейовичу98. Останній 16 червня1578 р. викупив «на вічність» цей маєток99.

Другий, багатший за змістом, тестамент належить колиш-ньому війтові Семенові Мелешковичу. Збережений текст –випис (видимус) з київської ратушної книги, зроблений напрохання ігумена монастиря св. Михаїла Золотоверхого в

95 РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 71.96 Там же. Д. 70.97 Там же. Д. 71.98 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 124-124 зв.

46 Тестатори, члени їхніх родин...

Києві 25 лютого 1602 р., у тойчас як оригінал був написаний8 квітня 1563 р. i поданий са-мим тестатором для вписаннядо міських книг 9 квітня тогож року, про що зазначено в пре-амбулі. Сам тестатор належавдо заможної міщанської роди-ни. Він та його брати – Яків,Степан, Гришко – згадуються вревізії Київського замку 1552 р.як власники дворів. Привілеємвід 12 квітня 1558 р. корольЗиґмунт Авґуст підтвердивйому право на володіння селомЮр’ївці над річкою Віта, куп-леним за 50 кіп гр. лит. у київ-

ських зем’ян Богдана Степановича Дублянського та ФедіЗолотушної, а також на острів і село Чатанове над Десною,набутих від Льва Івановича Волковича і Марини Борисівниза 60 кіп гр. лит.100 Пізніше він придбав ще два села – Підгірціі Вишеньки. С. Мелешкович належав до міської еліти, двічізгадується на війтівському уряді: у березні 1548 – 1550 рр. тау другій половині 50-х – нa початку 1563 р.101 Далі, напевно,через слабке здоров’я або старість він поступився війтівствомСтепанові Климовичу. Тестатор був двічі одружений: з міщан-кою Устинією мав дочку Гашку (Гальшку), з другою дружи-ною – Настасією, дочкою київського намісника ВасиляПацкевича, мав дочку на ім’я Вася (Василиса). Нащадківчоловічої статі не залишив. Старшу дочку видав заміж за за-можного київського купця татарського походження, райцю

99 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, д. 216, л. 153 об. – 155.100 Метрыка Вялікага Княства Літоўскаго. Кніга 43 (1523–1560). Пад-

рыхтаваў В.С. Мянжынскі. Мінск, 2003. № 43. С. 97–98.101 Білоус Н. Київ наприкінці ХV – у першій половині ХVІІ ст. Міська

влада і самоврядування. Київ, 2008. C. 100.

Іл. 16. Михайлівський Золотовер-хий собор. Фото початку ХХ ст.

47

Андрія Кошколдейовича, а молодшу – за райцю Матвія Че-ревчейовича, також представника відомої київської міщансь-кої родини. Останній у 1572 р. засвідчив тестамент МикитиБогдановича, а 1602 р. – свого родича Василя Черевчея.

Серія тестаментів була написана у 1572 р. під час епідеміїчуми, що забрала життя багатьох киян. Її жертвами сталаледве не половина міської еліти. Як правило, під час епідемійані тестатор, ані члени його родини не мали ніякого впливуна місце і характер поховання, оскільки померлих ховали успеціальних могилах, незалежно від рівня заможності чипоходження. У таких умовах рідко вдавалося оформити теста-мент. Заборонялося поховання у храмах і на цвинтарях біляних102, однак, ці вимоги часто порушувалися.

Два тестатори – жертви епідемії чуми – належали до відо-мої купецької родини Митковичів, що вважалася однією знайзаможніших у Києві. Її представники заробили свій капі-тал на торгівлі, виїжджаючи до Любліна. Першим помербатько – голова родини – Митко Богданович, далі пішов зжиття старший син Конша, а за ним – дружина Митка Богда-новича Тетяна Кругликівна, яка оформила тестамент 7 лип-ня 1572 р.103 З усієї родини залишилися неповнолітній Федірі його старші сестри – Олена, заміжня за райцею ІгнатіємМаликовичем, та Єфросинія, яка того ж року вийшла заміжза прибулого з поліського міста Мозир татарина Василя Федо-ровича Кобизевича. Останній незабаром змінив своє прізви-ще на «Ходика» та швидко прибрав до своїх рук маєтністьМитковичів, завдяки чому став одним із найбагатших жите-лів Києва. Подібно до Митковичів, займався торгівлею, їздивдо Любліна, а в період з 1573 по 1586 рр. щороку обиравсядо міської ради104. Його теща – Тетяна Кругликівна – усю

102 Karpiński A. W walce z niewidzianym wrogiem. Epidemie chorobzakaźnych w Rzeczypospolitej XVI–XVIII wieku i ich następstwademograficzne, społeczno-ekonomiczne i polityczne. Warszawa, 2000.S. 155-158.

103 РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 18.104 Докладніше про це див.: Білоус Н. Київ наприкінці ХV – у першій

половині ХVІІ ст. ... С. 150-151.

Тестатори


маєтність родини залишила своїм дітям. Для головного спад-коємця – неповнолітнього сина Федора призначила опікуномзятя Ігнатія Богдановича Маликовича. Однак уже через кількаднів він, також «будучы на тот час jт Áã~à створитεлu хоро-бою навεжон, алε в зуполном розумε и доброи а в цылои памε-ти, и в нεвсталых смыслεх», 12 липня 1572 р. оформив влас-ний тестамент105, передавши опіку над Федором іншому зяте-ві – Василю Ходиці. Ігнатій Маликович усю свою маєтністьзалишив дружині Олені і неповнолітній дочці Варварі.

Черговий тестамент від 17 липня того ж року походитьвід родича Василя Ходики – Микити Богдановича106, котрийнезадовго до того втратив дружину Марію і сина Павла(можемо припустити, що вони теж загинули від чуми). Про-тягом життя Микита Богданович займався торгівлею: маючиком’ягу, перевозив товари Дніпром. Серед своїх крамнихречей згадує барані і білячі шуби, серм’яжне сукно, сіль. Те-статор був власником будинку на Подолі, який колись купиву свого родича (померлого вже на той час) міщанина ФедораХодики. Рідного дядька – Устима Фіца-Кобизевича – при-значив своїм опікуном і розпорядником майна.

Через п’ять років помер Устим Фіц-Кобизевич, залишив-ши тестамент від 21 лютого 1578 р.107 Будучи міщаниномтатарського походження, завдяки заняттям торгівлею, він змігнабути статків і зробити стрімку кар’єру в органах міськогосамоврядування: із 1565 р. і до смерті щороку обирався рай-цею. Двічі одружувався: спочатку з Гашкою Кошколдеївною(дочкою згаданого вище Андрія Кошколдейовича, біля яко-го він мешкав), потім із Васею, дочкою київського шляхтичаФедора Позняка. Усе майно залишив у спадок єдиному не-повнолітньому синові від першого шлюбу – Йову.

Сьомий тестамент, датований 24 травня 1602 р., належитьстарому бурмистрові Василю Черевчею. Teстатор сам приніс

105 РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 962.106 Там же. Д. 19.107 Там же. Д. 177.

49

його до ратуші 27 травня того ж року з проханням вписатийого текст до міських книг, з яких у липні того ж року запідписом міського писаря Якуба Ястрембського було зробле-но два екстракти на прохання ігуменів київських монастирів –св. Михаїла Золотоверхого і св. Миколая Пустинного, спад-коємців двох сіл тестатора. На сьогодні крім цих двох екст-рактів збереглася ще рукописна копія ХІХ ст.108, завдяки чомумаємо три версії одного й того ж документу. Василь Черев-чей належав до відомої заможної міщанської родини, пред-ставники якої впродовж XVI – першої чверті ХVII ст. майжебезперервно тримали у своїх руках уряди райців і війтів.Подібно до Семена Мелешковича, тестатор двічі одружувавсяі мав двох дочок: з Oвдотею Яковицьківною – Пелагію, яку

108 НБУВ. ІР. Ф. 301, спр. 216 П (Пуст.-Никол), № 14; 216 П (Мих),№ 121; копія ХІХ ст.: там само. Ф. ІІ, № 22313.

Іл. 17. Пустинно-Микільський монастир.Фрагмент плану І. Ушакова, 1695 р.

Тестатори


пізніше видав заміж за шляхтича, сина Яна Вигури – Стані-слава, досить відому особу в Києві, київського городничого(який, своєю чергою, був сином рідної сестри колишньоговійта Семена Мелешковича, пом. 1563); від другої дружиниОлени Сапонівни мав дочку Євхимію.

Восьмий тестамент належить купцеві Андрію ІвановичуТригубовичу, представникові середньо заможного міщанства,який постійно торгував у білоруських містах, зокрема в Мо-гилеві та Смоленську. Одним із предметів його торгівлі булагорілка. З тестаменту довідуємося про цікавий епізод з біогра-фії купця: одного разу, позичивши зі своїм приятелем Богда-ном Козієм у козака Шафрана 100 кіп гр. лит., вони скупилиу євреїв кілька бочок горілки і відвезли її до Смоленська напродаж. Однак під час облоги Смоленська 1609 р. їхній то-вар згинув, тож вони з цієї операції не мали жодного зиску, алише борг – 50 кіп гр. лит., половину якого мала сплатитидружина тестатора, продавши частину рухомих речей та коней.

Іл. 18. Початок тестаменту Андрія Тригубовича,вписаного до міських книг Могилева 1616 р.

51

Під час торгівлі в Могилеві в лютому 1616 р. за невідомихобставин його підстрелили. «Будучи с пострєлу хорый», пе-редчуваючи близьку смерть, купець попросив міський урядМогилева 8 лютого 1616 р. записати його останню волю доміських книг109. Не виключаємо того факту, що подібні си-туації могли траплятися і з іншими київськими купцями, якіактивно займаючись торгівлею, виїздили зі своїми товарамидалеко від своїх домівок, а отже їхні тестаменти могли по-трапити до міських книг будь-якого міста Речі Посполитої.

Наступний тестамент, написаний 11 вересня 1616 р.110,належить уже згадуваному Василеві Ходиці – колишньомуміщанинові, який після придбання кількох сіл 1589 р. набувшляхетство, а 17 листопада 1609 р. отримав привілей на київ-ське скарбництво – титул земського урядника111, після чогододав до існуючого прізвища ще Креницький (від придбано-го села Креничі Київського повіту). Його тестамент міститьчимало інформації про цю особу. Зокрема, довідуємося провиконання ним ролі «приватного банкіра», тобто лихваря вКиєві: тестатор докладно перераховує всіх своїх боржників –майже половину тодішньої міської еліти, та суми позичок –від кількох дo 100 кіп гр. лит. Згадує всіх членів своєї вели-кої родини – вісьмох дочок та сина, маєтності – куплені тавзяті в заставу від шляхти, двори, викуплені у міщан, що утво-рили велику приватну юридику в місті поблизу Воскресен-ської церкви та вулиці. На схилі життя його маєтність сталаоб’єктом зазіхань з боку впливових осіб – київського земськогосудді Яна Аксака і краківського каштеляна, князя ЯнушаОстрозького, а також шляхтичів Юрія Рожиновського,Михайла та Костянтина Ратомських, які намагалися довестийого незаконне шляхетське походження й відібрати всі

109 НГАБ. Ф. 1817, воп. 1, спр. 7, арк. 249 – 250 адв.110 РГАДА. Ф. 1473, oп. 1, д. 646.111 Biblioteka Kórnicka PAN. Rkps 323, k. 1–1 v.; ксерокопія: ЦДІАУК.

Ф. 2168, оп. 2, спр. 44а, арк. 1–1 зв.

Тестатори


маєтності112. Син тестатораФедір Ходика-Креницький (чер-нігівський підстолій з 1633 р.,помер 1641 р.), діставши чима-лу спадщину (два містечка, 10сіл у Київському повіті, не-рухомість у Києві), намагавсяїї зберегти та захистити відсусідських зазіхань, через щоорганізовував часті наїзди намаєтки сусідньої шляхти, чимзажив собі лихої слави113.

Десятий тестамент, написа-ний 25 січня 1632 р., належить вихрещеному татаринові Се-менові Михайловичу, який про себе зауважив, що він «буду-чи з урожεнu татаріном, jднакъ jê~рстивъшысε и зоставъ-шы южъ правдивым хрεстиzнином а вεрнымъ подданымъεго кор. м~лсти и Рεчи Посполитоε мεщаніном кіεвъскимъ»114.Будучи достатньо заможною людиною, він, однак, помер са-мотнім (дружина померла раніше) і бездітним, залишившиусю маєтність (яку він, до речі, називає «убогою маєтност-кою») на користь різних православних монастирів та церковКиєва, зробивши таким чином «інвестицію у вічне життя».Свої статки, як можемо припустити, він зміг накопичити зав-дяки заняттям торгівлею, оскільки у тестаменті згадує бай-дак, яким міг перевозити товари Дніпром, і свої зв’язки зкиївським купцем Нічипором Хмелем. Опікуном (екзекуто-ром) майна він упросив бути архімандрита Києво-Печерської

112 РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, дд. 627, 629, 631, 637, 640, 642, 643, 645,647, 648.

113 Докладніше див.: Антонович В.Б. Киевские войты Ходыки // Моясповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори. К.: Либідь,1995. С. 160–185; Білоус Н. Київ наприкінці ХV – у першій поло-вині ХVІІ ст. … С. 108, 120, 124, 150-153, 161, 162, 238, 240.

114 НБУВ. IР. Ф. 301, спр. 216 П (Д), № 43.

Іл. 19. Сиґнет Василя Ходики-Креницького. Фото з оригіналу зколекції музею Шереметьєвих.

53

обителі Петра Могилу та чен-ців Братського Богоявленсько-го монастиря. 1 липня 1643 р.ректор колегіуму й ігумен цьо-го монастиря Йосиф Кононо-вич Горбацький приніс до ра-туші тестамент і просив війтаСамійла Мефедовича дозволи-ти вписати його до міськихкниг.

Три останні тестаменти, на-писані 23 січня 1636 р.115,19 серпня116 та 22 грудня1639 р.117, належать трьомлітнім жінкам. Перша з них –Ювга Жданівна, дружина Гри-горія Мощеного, була на той час бабцею райці Арефи Попо-вича, якого назвала своїм опікуном і головним спадкоємцем.Друга міщанка – Соломоніда Романівна, дружина колишньогобурмистра Якима Скочка і матір небіжчика райці Петра Скоч-ка. Обидві досить докладно перерахували свої маєтності,згадали членів родини, усіх боржників. Третя міщанка – Вар-вара Логвинівна, дружина небіжчика Йова Поповича, не булазаможною. Її тестамент досить короткий за змістом (зовсімне згадуються рухомі речі, а тільки нерухомість). Тестаторкамала четверо синів, трьох старших пережила за віком.

Отже, усі згадані кияни-тестатори жили на території Киє-во-Подолу, були православного віросповідання, належали дорізних соціальних груп і вікових категорій, мали різниймайновий статус. Вісім тестаментів належали чоловікам,п’ять – жінкам.

115 ЦДІАУК. Ф. 221, оп. 1, спр. 153.116 Там само. Спр. 158.117 НБУВ. IР. Ф. 160, № 700.

Іл. 20. Катедральна церкваБогоявленського монастиря.Фото кінця ХІХ ст.

Тестатори


2.2. Ставлення до членів родини та родичів

Для дослідників тестаментів очевидним є те, що ці доку-менти певною мірою віддзеркалюють життя окремих родин,людські долі, стосунки між людьми, іноді фіксують виявиемоцій. Так, чоловіки висловили теплі слова на адресу своїхдружин, які народили їм дітей, допомагали набувати статків,дбали про господарство. Показовими прикладами тут можутьбути Ігнатій Богданович Маликович та Василь Ходика-Кре-ницкий. Перший у кожному випадку, коли згадує в тестаментісвою дружину, пише про неї не інакше як про «милую жонумою панεю Алεну», якій залишив усе майно. Інший теста-тор на схилі віку теплими словами згадує про свою дружинуЄфросинію Митковну: «малжонцє моєи милои панєи ПосиМитковнє, котораu зо мною в малжєнствє завжды учтивємєшкала и дозору маєтности мн¦ уприимє помагала, и в¦ксвои зъжила»118; він залишив їй 1000 кіп гр. лит. готівкою,будинок та город у Києві.

Зазвичай тестаторам багато клопотів завдавали непов-нолітні діти, для яких призначали опікунів з числа приятелів,відписували на їх утримання різні суми, зокрема на вихован-ня і навчання. Так, Ігнатій Маликович непокоївся про долюсвоєї молодої дружини Олени і маленької дочки Варвари,призначивши їм опікунів – сусіда і приятеля Кузьму Манту-ша та свояка Василя Ходику, яких просив бути «ласкавымипанами jбронцами и jпεкунами jто всuких кривдъ, втис-ков, в чом бы сu жона моu с потомком моим утεкала, ласка-ми своими вεздε боронить, заступоват и во всεмъ помогатьрачили»119. Далі звертався до дружини: аби «дочуркою моεюи своεю жона моz милаu jпεкатсu, ховат и с порадою ихмл~сти п~нов и добродεєв в доростю лεт εε, кгды εи Богъ дастздровє, за доброго чл ~вка у малженство св ~тоє з дому и з маεт-

118 РГАДА. Ф. 1473, oп. 1, д. 646, л. 2 об. – 3.119 Там же. Д. 962, л. 1 – 1 об.

55

ности моих выдати маєт»120. Однак, очевидно, що невдовзіепідемія чуми також забрала життя його дружини і дочки,оскільки з екстракту з міської книги видно, що 23 квітня 1575 р.його родичі, а саме – племінники Мелешко, Oвдотя, Mиткo,Mинa, тобто діти Федка Маликовича, викупили у ВасиляХодики з застави за значну суму (100 кіп гр. лит.) будинок,що раніше належав Ігнатію Богдановичу Маликовичу121.

Устим Фіц-Кобизевич піклувався про долю свого єдино-го осиротілого сина Ієва, якому залишив двір поблизу ринку,дві торгові крамниці (крамні комори), різні рухомі речі, борго-ві суми від різних осіб. При цьому тестатор застерігав, щобйого друга дружина Вася Федорівна Позняківна не турбува-ла неповнолітнього сина та його опікунів претензіями щодоспадку під закладом 100 кіп гр. лит. Натомість головноюопікункою він призначив свою «приятельку» – Марію Луц-кову Мелешковичову, рідну тітку дружини. Вона ж мала опі-куватися його неповнолітнім племінником Нічипором Хва-товичем:

«А при их мл ~сти jпεцε и ласкавым дозрεню єго мл ~сти натот час сына своєго Иεвца до слушного часу приказую и да-вам приzтεлцы моεи ласкавыи панεи Мари Луцковои Мεлεш-ковича до живота εε, zко власноє дитu сεстричныє εε. А тыємаεтности, рεчы всuкиє и дворы на сына моєго по моємживотε приналεжны. Тεж Хватовича под свuдомостю идобрым захованю, тεж бачεню их мл ~ст п~новε jпεкуновε иприzтεли мои ласкавыє вцалε маючи ими шафовати, албо напоживεнє jдεжу сына моєго и науку грамоты што потрεбадавати, албо єго самого, zко в нεдоростю лεт до взростuтєж лεт єго маючи, всεму доброму научат ховат мают»122.

Доля дітей викликала занепокоєння у батьків-тестаторів інебезпідставно, оскільки опікуни досить часто користалися

120 Там же. Л. 2.121 РГАДА. Ф. 1473, oп. 1, д. 585.122 Там же. Д. 177, л. 3 об.

Ставлення до членів родини...


можливістю нажитися за рахунок сиріт123. Красномовнимприкладом тут є син Тетяни Кругликівни і Митка Богданови-ча, померлих 1572 р., Федір Миткович, який після досягнен-ня повноліття змагався зі своїм опікуном Василем Ходикою-Креницьким за спадщину. Незважаючи на всі зусилля, йомутак і не вдалося повернути усе майно, записане батьками.Утім, він зробив кар’єру в міському уряді: 1601 року був лент-війтом, а надалі до 1615 рр. обирався райцею. У 1602 р. за-свідчив тестамент Василя Черевчея.

Київський купець Андрій Тригубович усе майно залишивдружині Марині Троянівні і неповнолітнім дітям:

«...всю маεтност свою вεрхъ помεнεную такимъ способомърозправилъ, то домъ с плzцом, з будованεмъ и з jгородом, иплzцъ, и всю иншую маεтност рухомую и грошы готовыεjтписал и jтказал жонε своεи Маринε Троzновнε и дεткамсвоим з волным шафунком их вεчными часы».

Турбота про долю синів не дивує, оскільки саме вони най-частіше успадковували найбільшу частину маєтностей, а вразі шляхетського походження тестатора, його нащадок мавпродовжувати родинні традиції. Власне, таким спадкоємцембув син Василя Ходики-Креницького – Федір, майбутній чер-нігівський підстолій (привілей від 21.03.1633 р.)124, якомубатько заповів усю нерухомість (кілька сіл і два містечка).Сестрам було заборонено турбувати брата претензіями намаєтності під закладом 5 тисяч зол. пол. Кожній з семи до-чок тестатор теж відписав частину майна, видаючи заміж.(У тестаменті перераховуються імена усіх їхніх чоловіків).Восьмій – Ганні, яка стала черницею у Печерському Возне-сенському жіночому монастирі, він виділив 1000 зол. пол.

123 Hołdys S. Więzi rodzinne w świetle mieszczańskich testamentów zpierwszej połowy XVII wieku … S. 354.

124 Riksarkivet w Sztokholmie. Zbiór Skokloster. Księga wpisów MetrykiKoronnej z lat 1628-1636 za panowania Tomasza Zamoyskiego //AGAD, mkf E 8636, szpola 1a, k. 247-247 v.

57

Зазвичай дорослі діти, особливо сини як головні спад-коємці, мусили доглядати своїх старих батьків до смертi, aпотому поховати їх і відправити поминки. Прикладом тутможе бути родина тестаторки Варвари Логвинівни, яка пере-жила свого чоловіка Йова Поповича і трьох старших синів –Семена, Савостьяна та Хому. Молодший Андрій догледів досмерті спочатку батька, допомагав рідним братам, а після їхсмерті поховав своїм коштом, відправив поминки і надаліутримував матір:

«…такъ jтца своєго до смєрти доховалъ и по смєрти погрєбъ,и поминки jтправил, и εε до смєрти жывить. Прεто тыε jбоєдобра (понεваж иншыхъ нє было, жє прєзъ долгии в¦къ своипотравили, ижε тєжъ мєншыи сынъ εε Андрεи братью своюза жывота ихъ, то εст Сємєна, Савостьzна и Хому, вспома-галъ и коштъ свои на нихъ по смεрти ихъ важылъ, и водлугъповинности хрєстиzнскоє jдпоминалъ)»125.

У тестаментах фігурували також особи з-поза найближ-чої родини, а саме: брати і сестри, дядьки, зяті і невістки,

Іл. 21. А. ван Вестерфельд. Києво-Печерська лавра. Вигляд з півдня.

125 НБУВ. IР. Ф. 160, № 700.

Ставлення до членів родини...


племінники, онуки. Досить часто їм відписувалися якісь ру-хомі речі, рідше – нерухомість, що залежало, звичайно, відмайнового статусу тестатора.

Одним із найзаможніших був Семен Мелешкович, алемайже усю нерухомість – кілька сіл він заповів монастирям,а не родині. Двом дочкам із зятями залишив у спадок свійбудинок з двором з усіма рухомими речами. Прикметно, щосвоїй другій дружині Настасії Василівні тестатор не зали-шив жодної нерухомості, лише 200 кіп гр. лит., внесених неюяк материзна, записані борги на загальну суму 330 кіп гр.лит. та деякі рухомі речі. Крім дружини і дітей він обдарувавсвоїх чотирьох братів і двох зятів. Старшому братові Яковувідписав комору, кубок, три ложки, підшиту лисами шубу;другому братові Степану – комору, два кубки, три ложки, шубуз лисячого хутра, криту «волоским сукном со сребром»; Іва-ну Квачу – комору з місцем; братові Гришку – кафтан и ки-тайку. Зятеві Яну Вигурі подарував панцир з прилбицею,а його дружині і власній сестрі Гашці – шубу, підшиту біля-чим хутром. Зятеві Андрію Кошколдею тестатор відписав двікомори, «тузин» ложок, позолочений кубок, панагію та підши-ту кунами адамашкову шубу; іншому зятеві – Матвію Черев-чейовичу – дві комори, «тузин» ложок, два кубки.

Тетяна Кругликівна подарувала своєму братові Івану Кругли-ковичу 80 кіп гр. лит. i коня («коника рудогo»), не забула просвоїх зятів, а онукові Михайлу залишила чимало рухомих ре-чей, що може свідчити про особливу симпатію до нього:

«Внучку моєму милому, сыну Коншину, Михаилу по моємживотє даю и записую двор шєкаловскии со всим и коморукрамную в рынку мєста Києвского Свидороговскую, и куб-ковъ позлотистых три, платu jтцовского jднорадокъ шкεр-лєтовыи чεрлεныи со сребром, шуба лисu утєрфиномъ зєлє-ным крыта, шубка бєлu сукном синим крытаu со срεбром, ашуба почεрεвεсичнаu боброваu новаu, два єрмuки синии изєлєныи и з шнурами, зипуны два зεлεныи утεрфиновыи счашками и другии лунскии синии, шлык лисии, панцырь иконь зъ сεдлом и сагаидак, готовых пн ~зεи коп полтораста».

59

Про онуків не забували й інші тестатори. Соломоніда Ро-манівна записала онукові Якимові Петровичу Скочку трети-ну рухомої маєтності і город. Ювга Мошеная вибрала собі заопікуна і розпорядника своєї маєтності онука, райцю АрефуПоповича, якому відписала більшу частину майна. Іншимнеповнолітнім онукам – Марусі, Касі та Ясю – розпорядила-ся дати по 5 кіп гр. лит., старий сукман фалендишовий, двіжіночі сорочки, дві намітки, перину і подушку. Своїй братанці(дочці рідного брата, тобто племінниці) пані Лойковій – дру-жині бурмистра Григорія Лойковича – вона відписала вели-ку цинову мису, дві тарілки і чорну корову; іншій братанці –Думні Федоровій – подушку і простирадло, просте полотно,колінський наметець, стару шубу і руду телицю. Дві її заміжнідочки померли раніше, але тестаторка не забула про їхніхчоловіків: зятю Криштофу Грабницькому залишила великиймідяний котел, іншому зятеві – Іванові Мокійовичу – 100 кіпгр. лит., цинову фляшу, миску, дві тарілки з цину, котелок зміді, перину і подушку, дві делії і доломан з фалендишу,6 срібних перснів та інші речі.

Василь Ходика-Креницький своїм сестрам Федорі Жол-неровій і Овдоті Друшляковій відписав пo 10 кіп гр. лит.,a рідному братові – київському війтові Федорові Ходиці (пом.1625 р.) – сіножать.

2.3. Інші особи, згадувані в тестаментах

У тестаментах зрідка згадувалися приятелі, люди «зац-ниє» і «добриє», яким також дещо перепадало. Так, ЮвгаМошеная переказала своєму приятелеві – київському війтовіЙосифові Ходиці (пом. 1641 р.) – срібний кубок, турецькийкоберець, корову з білим телям, панву з міді. Людей «зац-них» і «добрих», тобто тих, що користувалися доброю сла-вою і мали високий соціальний статус у міському суспільстві,запрошували до кола свідків, опікунів або екзекуторів май-на. Передбачалося, що такі особи будуть обдаровані теста-тором або його нащадками часткою рухомого майна чи

Інші особи, згадувані в тестаментах


грошовою винагородою. (Докладніше про це див. під-розділ 3.3.2).

Характерною річчю в тестаментах киян є згадки про че-лядь і «закупів», тобто невільників у міщанських домах126.Цікаво, що майже усі тестатори після своєї смерті, як прави-ло, відпускали своїх челядників на волю, обдаровуючи прицьому різними подарунками за службу. Taк, зa розпоряджен-ням Семена Мелешковича його «закупові» Сергійцю малобути дано півкопи гр. лит. і відпущено на волю. Також двікуплені ним жінки-татарки відпускалися на волю:

«А штом был двε татарки жонки власныε куплεныεJвдотку а Марю εи дал, ино z тεпεр ихъ jт нεε и jт всихдεтεи и приzтεлεи jтимую, и по животε своεм волными ихчиню вεчнε».

Тестатор мав ще й інших челядників. Він заповів своїйдружині Настасії Василівні після його смерті дати на челядь12 кіп гр. лит. («а εи, жонε моεи, на чεлuд дванадцат копгр ~шєи jтписую дати»), а з іншими, найманими на річнуслужбу, мав розрахуватися зять Андрій («молодцом годовымнаεмным за службы их, што бы мεло которому приити, зuтмои Андрεи заплату имъ вчинити маεт, нε покладаючи тогона моεи дш ~и»).

Василь Черевчей також розпорядився нагородити своючелядь: «хочъ што дробєзковъ начинz домового и скотин содвоє было, томъ jбεрнулъ на jтправованε чεлzди, которыεмнε служили». Так, «молодиці» Васі з малим дитям малидістатися корова з телям, а «молодцю» Яцьку тестатор нака-зав сплатити «урочистоє». При цьому він зазначив, що анійого дочки, ані зяті не мають права когось з них далі обтяжу-вати службою: «тых волно пускаю и по смεрти моεи дочки,

126 Існування цих категорій населення у тогочасному соціумі вигля-дало вже як анахронізм часів Київської Русі. Див., наприклад: Зи-мин А.А. Холопы на Руси (с древнейших времен до концa ХV века).М., 1973. С. 198-211.

61

127 НГАБ. Ф. 1817, вoп.1, спр. 7, арк. 249 адв.128 Karalius L. Testamenty // Kultura Wielkiego Księstwa Litewskiego.

Analizy i obrazy... S. 782.129 Кошелева О. Е. Смерть: эмоциональный подтекст завещаний... С. 201.

ани зzти мои никоторого д¦ла до них нє мають. Волно имъслужити у кого они сами похочутъ».

Соломоніда Романівна своєму челядникові Яцькові відпи-сала за «верниє и почтивиє служби», виконувані ним протя-гом 20 років, коня з возом і «шкуру возовую», підтвердилайого право на володіння халупою, надану її сином-небіжчи-ком Петром. Також наказала віддати йому 30 кіп гр. лит., щотой раніше дав на зберігання своїм господарям.

Андрій Тригубович у тестаменті серед різних рухомихречей та предметів згадує двох хлопчиків – «москаликів»,тобто осіб, які походили з Московської держави, які можли-во, були захоплені в полон, після чого стали невільною че-ляддю:

«До того помεнил маεтности своεε рухомоε и г~ршεи го-товых, што при собε мεл, то εст готовых г~ршεи копъ сорокъличбы литовскоε своих власных а брата своεго Стεпана Три-губовича помεнил у сεбε копъ двадцат г~ршεи литовских. Дотого помεнил у сεбε конεи пzтεро, мушкεты два и рурумушкεтную, жупан данскии синии люнскии, шубъку заεчю,кожух барании, москаликов два – jдин Кондрашко, а другииТомилка, с тых зараз jдного jтписал и даровал брату своε-му Стεпану»127.

Отже, на відміну від попередніх тестаторів, Андрій Тригу-бович розпорядився інакше, подарувавши одного з челядни-ків рідному братові Степану. Але загалом, як свідчить практи-ка у ВКЛ, тестатори не забували про своїх челядників, холо-пів: надавали їм якісь пільги, звільняли від чиншових оплаті навіть від підданства, відпускаючи на волю128. Така ж прак-тика у ті часи існувала у Московській Русі з тією різницею,що холопів і невільну челядь згадували у своїх тестаментахлише заможні тестатори, передовсім князі129.

Інші особи, згадувані в тестаментах

62 Структура та зміст тестаментів

ІІІ. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ТЕСТАМЕНТІВ

3.1. Вступні формули

Дослідники тестаментів підкреслюють важливість дипло-матичного аналізу цих документів задля коректного їх вико-ристання, виявлення регіональних особливостей і характер-них рис, узагальненої картиниподібних речей та головнихідеологем змісту.

Початковий протокол, якправило, починався з invocatio,яке в середині XVI ст. стано-вило молитовне звернення прозахист до Отця, Сина, СвятогоДуха i Святої Трійці («Во имuСвεтыu живоначалныu Трои-ци, Jтца и Сн~а, и Свεтого Дх~а,амин»130). В кінці XVI ст. i на-далі означення Святої Трійцівипускалося, але згадувалисявсі три іпостасі Бога: Отець,Син i Святий Дух.

В intitulatio подається со-ціальний статус тестатора,іноді згадуються уряди, які вінпосідав. Більшість текстів по-чинає формула, що стверджуєйого дієздатність (рос. вменя-емость, пол. poczytalność):

«Z, раба бж ~иu Духна Дублuнскаu, пишу сию духовницув доброи памεти а полного розуму»131, aбo:

130 Тестамент Семена Мелешковича 1563 р. Док. № 2.131 Додаток, док. № 1.

Іл. 22. Похоронна процесія.Авторський малюнок із метричноїкниги церкви Преображення Гос-подня м. Прилуки (1741-1764 рр.).

63

«Z, раба божz Микитинаz Богдановича Татzна Кругли-ковна, будучы мнє jт Бг~а створитєлu хоробою навєжона, алєв зуполномъ розумє, а в цылои и доброи памєти»132.

Задовільний психічний стан тестатора був однією з необ-хідних умов правової чинності тестаменту. Через те, щобільшість передсмертних записів оформляли на схилі віку,натрапляємо в них на послідовні згадки з переконаннямизадовільного психічного здоров’я, що однак супроводжува-лося «хворобою тіла». Смерть у тестаментах трактуваласяяк прояв Божої кари за гріхи людські, що покладала кінецьїхньому земному життю. Такі думки супроводжувалися гли-бокою рефлексією над сенсом людського буття. Божа волясприймалася як єдиний критерій життя і смерті133. Про цесвідчить клаузула – arenga, де містилося обґрунтування не-обхідності написання тестаменту, увага акцентувалася накрихкості людського життя і невідворотності смерті.

Дослідники відзначають відсутність у міщанських теста-ментах коронних земель розбудованої релігійної частини, безякої не оформлялися шляхетські тестаменти тієї доби. Лишедеякі київські тестаменти містили роздуми про смерть, на-приклад, такого змісту:

132 Додаток, док. № 3.133 Borek P. O kompozycji XVII-wiecznych testamentów mieszczan prze-

myskich // Rocznik Przemyski, t. XLIV, 2008, t. 3. Literatura.S. 60-61.

Іл. 23. Похоронна процесія.Шмуцтитул метричної книгиУспіння Пресвятої Богородиціc. Триліси Васильківського пов. Київ-ського воєв. (1775 р.).

Вступні формули


«Присмотрєвшисu єсми добрє jдмєнности часов албовєков св¦та сєго. Zко на нεм, а звлаща под тєпεрεшним акгвалтовным вєтром, а с прирожєнu тєж за грєх и выступнаш, которыи напротивку Бг ~у сотворитєлю своεму чиним, внεбεзпεчности положон живот людскии. Водлє прєзрєнuБожєго и воли єго св ~тоє поддани єсмо вси сказє тεлєсностинашоε. А иж на том дочасном св¦тє над смєрть ничого пєв-нεишого нε маєм, котораu кождого чл ~вка минути нє можεт.Котороε тεж час и година jт jчю и вєдомости людскоε за-крыта εст». (Тетяна Кругликівна, 1572)

Подібні роздуми містяться також і в інших тестаментах,написаних того ж року. Їхні укладачі вказували на причинусмерті киян, які знаходились під «ґвалтовним вітром», трак-туючи це як вияв божого гніву за гріхи людей.

Інший зміст вкладено у цю формулу в тестаменті шлях-тича Василя Ходики-Креницького, що помер природноюсмертю у похилому віці (1616):

«Jзнаимую тым тεстамεнтомъ jстатнεε воли моεε кож-дому, кому j том в¦дать налεжать будεтъ, нинεшнεго и потомбудучого в¦ку людεм. Ижь в рεчах людских ни маш ницънаипєвн¦ишого над смεрть, а ницъ нεпεвн¦ишого. Zко го-дина смεрти росторопност людскаu, объдаронаu мудростюjт Наивышшого, такую jпатрност выналєзла, а право пос-политоε то утвεрдило, жє каждому добрами своими, zко хотє-чы шафоватъ и тєстамєнтовую волю свою, абы в запамєтанъєнє приходила, писмомъ вароватъ и jбъzснuт позволило».

Отже, вступні типові клаузули київських тестаментів май-же не різнилися від актів останньої волі, оформлених у містахКорони Польської і Великого князівства Литовського. Укла-дачі цих актів записували усталені на той час формули, інодіпривносили в них міркування з приводу обставин і причинсмерті, рідко – особисті рефлексії тестатора. Найчастіше цячастина тестаменту найбільше залежала від компетенції інавичок писаря, аніж волі тестатора, мала чисто формаль-ний характер. Типові кліше, вироблені у тогочасних канце-ляріях, залишалися діючими до початку ХVІІІ ст.

65

3.2. Диспозиції

3.2.1. Розпорядження щодо душі і тіла

Диспозиції або розпорядження становили суть теста-ментів, стосувалися спершу душі і тіла, потім – маєтностей.Ті, що стосувалися поховання тіла, включали записи «навідправу» тіла, на молитву за спокій душі – сорокоуст, ялмуж-ну. Задля цього відписувалися певні суми готівкою або наказу-валося продати частину рухомих речей, або, досить часто –коней. Наприклад, Духна Дублянська заповіла дітям прода-ти коня і на ці гроші «душею пεчалувати»134. Такі сумизвичайно залежали від рівня заможності тестаторів. Так, ко-лишній війт Семен Meлешкович наказав своїм зятям і опіку-нам поховати його тіло в Печерському монастирі, де вжележали його батьки і перша дружина. Він відписав цьомумонастирю село Вишеньки у Київському повіті, a нa церквусв. Трійці в тому ж монастирі за сорокоуст i спомин душ по-мерлих чотирьох членів його родини – село Чатанів. На про-хання ченців король Зиґмунт Авґуст 2 лютого 1667 р. видавпривілей з підтвердженням права власності монастиря на цесело та «на шпиталь альбо больницу Свєтоє Тройци при мо-настирю Печерском старцом там мєшкаючим»135. Тестаторвважався також ктитором монастиря св. Михаїла Золотовер-хого, у пом’яник якого вписано його рід136. За «упис и за всипамєти вєчистыє» він дарував цьому монастиреві селоЮр’ївці, a Пустинно-Микільському монастиреві «за упис ина сорокоуст, и памєт вичистую оных чотырех душ» – селоПідгірці. Також заповів передати церквам 100 кіп гр. лит.,дві комори, прибутки від яких мали спрямовуватися накиївські шпиталі.

Устим Фіц-Кобизевич на поховання свого тіла записаввіддати архімандритові Печерського монастиря коня і вели-

134 РГАДА. Ф. 1473, oп. 1, д. 70.135 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, д. 38, л. 622–624.136 НБУВ. ІР. Ф. 537 П/1743, арк. 44.

Диспозиції


кий «медоситний» котел, утім застеріг, що у випадку, якщоархімандрит не дозволить поховання – місцем його останньо-го спочинку мав стати цвинтар монастиря св. Михаїла Золо-товерхого. Соломоніда Романівна захотіла бути похована натерені Межигірського монастиря, якому відписала сіножатьта два рострухани – срібний i позолочений (Див. Додаток№ 1, таблицю).

Траплялися випадки, коли кияни зовсім не згадували промісце поховання, мабуть, тому, що для них це було очевид-ним, а також не перераховували жодних сум на ці цілі,перекладаючи усі клопоти на своїх родичів і опікунів. Подібнаситуація спостерігалася в усіх містах Речі Посполитої. На-приклад, у Перемишлі розпорядження щодо поховань місти-лися в 45,7% тестаментів, у решті – не було жодної згадки137.

Винятковими під тим поглядом виглядають тестаментидвох киян татарського походження – шляхтича Василя

137 Krochmal J. Przemyskie testamenty staropolskie. Rocznik Historyczno-archiwalny. 1989. Tom VI. S. 141.

Іл. 24. А. ван Вестерфельд. Межигірський монастир.Вигляд з півночі.

67

Ходики-Креницького i міщанина Семена Михайловичa. Вобох детально перераховуються суми, записані для київсь-ких святинь, згадуються елементи похоронної процесії, щобуло рідкістю для тодішніх тестаментів.

Перший відписав на поховання свого тіла готівкою 200кіп гр. лит. i зробив побожні записи: нa Печерський монас-тир «зa м¦сце, провод i звонєнє» (тобто похоронна процесіямала супроводжуватися биттям у церковні дзвони) – 20 кіпгр. лит., нa Межигірський монастир – 10 кіп гр. лит., нa Ми-кільсько-Пустинний монастир зa сорокоуст – 5 кіп гр. лит.,нa Михайлівський Золотоверхий за сорокоуст – 5 кіп гр. лит.,

нa шкільний дім у місті – 10 кіпгр. лит., нa Троїцький шпитальу Печерському монастирі –5 кіп гр. лит. Київським свяще-никам, які «до монастиря т¦лоотпровадят», тобто будуть бра-ти участь у похоронній проце-сії від будинку померлого домонастиря, відписувалося пo1 копі гр. лит. Духовному отцюКлиментію Прокоповичу з цер-кви Миколи Набережного вінзаповів дати 3 копи гр. лит. Крімтого, жебракам мала бути роз-дана милостиня – пo 1 гр. пол.

Другий тестатор – СеменМихайлович приготував на ці

цілі ще більшу суму – 2025 зол. пол., a саме: нa БратськийБогоявленський монастир – 200 зол. пол., Печерський мона-стир – 100 зол. пол., а його архімандритові – 50 зол. пoл.,ченцям того ж монастиря – також 50 зол. пол., нa Пустинно-Микільський та Кирилівський монастирі – по 100 зол. пол.,на Межигірський монастир – 100 зол. пол. i два срібних ке-лихи, на жіночий монастир св. Фрола і Лавра – 20 кіп гр. лит.Поховати себе заповів на цвинтарі монастиря св. Михаїла

Іл. 25. Церква МиколиНабережного. Сучасне фото.



Золотоверхого біля дружини.Тому ж монастиреві залишив100 зол. пол., два срібних ков-ша, білого коня, архімандри-тові – 50 зол. пол. a ченцям «успосіб ялмужни» 50 зол. пол.Таку ж суму він залишив чен-цям Йорданського монастиряна спомин душі дружини тасвоєї. Значні суми відписав нацеркви: для соборної УспінняБогородиці Пирогощі – 100зол. пол., св. Василія – 50 зол.пол., Миколая Притиска – 50зол. пол., Воскресіння Христо-вого – 50 зол. пол., св. Спаса –50 зол. пол., св. Іллі – 50 зол.пол., Миколая Набережного –50 кіп гр. лит., св. Духa – 100зол. пол., св. Бориса i Глібa –

Іл. 26. Кирилівський монастир. Панорама. Фото поч. ХХ ст.

Іл. 27. Церква Св. Іллі.Фото поч. ХХ ст.

69

30 кіп гр. лит., Різдва Христового – 50 зол. пол., МиколаяДоброго – 50 зол. пол., Покрова Богородиці – 10 кіп гр. лит.,св. Феодосія в Печерському монастирі – 10 кіп гр. лит.

Як бачимо, тестатором були «охоплені» усі старовиннікиївські святині, яким він переказав значні суми грошей.Вочевидь, для нього вкрай важливими були посмертні мо-литви усього «святого Києва», що мало полегшити спасінняйого душі. У тестаменті також описуються елементи похо-ронної процесії: священики київських церков і представни-ки чотирьох цехів мали здійснювати провід тіла зі свічами,при цьому процесія повинна була супроводжуватися биттяму церковні дзвони, що подібно як і молитва, мало очищу-вальний характер для душі. Запалені в руках свічки нагаду-вали світло Ісуса Христа, яке християни повинні були матиперед очима. Зазвичай, такі похоронні процесії замовлялисобі заможні жителі, передбачаючи у тестаментах оплату заці послуги для священиків або цехових братчиків, іноді –

Іл. 28. Церква Миколи Доброго. Фото поч. ХХ ст.



бідних138. У даному випадку тестатор заповів на ці цілі чоти-рьом цехам по 10 кіп гр. лит., а кожному священикові – по1 копі гр. лит. Крім того, він передбачив кошти на свічу, щомала завжди стояти у братській церкві перед іконою СвятогоМиколая («мают пн~овε братство воскъ куповат, с котороговоску жεбы свεча пεрεд jбразомъ Ст ~ого Ніколы в цр ~квибратскои чεрεз мєнε наданымъ николи не угасала»).

3.2.2. Диспозиції щодо нерухомості

Друга частина диспозиції стосувалася майнових справ. Тобула найбільш прагматична і вкрай важлива частина актівостанньої волі, оскільки стосувалася поділу майна і визна-чення спадкоємців. Майже всі київські тестаменти містятьвелику майнову частину, тому є цінним джерелом для до-сліджень матеріальної культури міщан. Перше враження, щовиникає при її читанні – нерівномірний розподіл хаотичносписаного майна, що утруднює визначення ієрархії цінно-стей речей для тогочасних людей. Але така непослідовністьбула характерна і для тестаторів з інших міст.

Нерухоме майно становили: двори, будинки, пляци, ґрун-ти, городи, млини, «крамні комори» на ринку, сіножаті, в ок-ремих випадках – села і містечка. Описувана нерухомістьіноді подається з локалізацією.

Про нерухомість зем’янки Духни Дублянської та міщан-ки Тетяни Кругликівни вже згадувалося вище (див. 2.1. та2.2.). Зять останньої – Ігнатій Маликович зазначає у теста-менті «домъ власныи jтчизныи и дεдичныи у мεстε Киεв-скомъ бεрεг рεки Днεпра со всим кгрунтомъ зεмлεным и бу-дованεмъ».

Микита Богданович уточнює місце знаходження свогобудинку і називає колишнього його власника – свого родича:

138 Подібні обряди, пов’язані з похоронами, існували як у Католицькійцеркві, так і в Православній: Rusiecki M. Obraz śmierci w katecheziekościoła katolickiego w XVI–XVIII w. … S. 299-301; Требник Пет-ра Могили. Київ, 1646. Третє видання. – К., 1996. С. 540-543.

71

«домъ мои у мєстє Киевском подлє дому Кузмы Мантуша.Которыи єсми домъ собє вєчностью права был купил за влас-ные пн~зи свои въ єго мл ~сти нεбожчика пана Фεдора Ходы-ки». Будучи бездітним, він заповів поступитися цим будин-ком з двором за 18 кіп гр. лит. вдові Федора Ходики – Софіїта її синові Федорові, «zко власному jтчичу а крєвному иблизкому прирожεнцу своєму милому».

Власником двох сіл – Вишеньок і Чатанова – був колиш-ній війт Семен Мелешкович. Крім того він тримав у заставівід пана Павші село Підгірці, від пана Семена Гринковича –селище Глевацьке, був власником будинку та кількох комору Києві. У 1557 р. у Богдана Степановича Дублянського вінкупив с. Юрівку на р. Віта139.

Устим Фіц-Кобизевич вказує місце знаходження своєїнерухомості, зокрема, будинку з двором на вул. Великій, на-зиває імена своїх сусідів:

«А зособна ку тому двор мои властныи, никому ни в чымнε винныи, у Києвскомъ мεстε на Вεликои улицы плuцом сво-имъ лεжачыи, промεжку домов зацных а славεтных пн ~ов и

Іл. 29. Загальний вигляд Замкової гори, палацу воєводи, 1651 р.Фрагмент малюнка А. ван Вестерфельда.

139 Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 г. / Собранныеи изданные под ред. В. Антоновича и К. Козловского. К., 1868. С. 30.



добродεєв моих а jбоватил мεста Києвского, по jднои сторо-нε jб тын дому єго мл ~ти пн ~а Андрєu Кошкилдєu Босанско-го, а по другои сторонε такεж jб мεжу и jгорожу дому пн~аJнопрєu Власовича, у котором дому z самъ прεз нεмалыєлεта аж и до сих часов мεшкал».

Тестатор був власникомдвору та городу, що знаходи-лись біля міської корчми. Йомуж належав двір, що дістався відплемінника – небіжчика Мики-ти Богдановича, поблизу церк-ви Святих Бориса і Гліба.

Василь Черевчей був влас-ником будинку з двором, роз-ташованого під горою Узди-хальницею, що його він зали-шив старшій дочці Євхимії.Другій дочці Пелагії та зятеві– київському городничому Ста-ніславу Вигурі – він відписав«дворεц властныи jтчизныи и з млынком на рεчцы Сырцыи з сєлищом». Крім того був власником «Уведенських нив»над Хрещатиком та сіножаті, що знаходилася «за рєкоюДнєпромъ под боромъ на Глинищах мєжи сєножатми тогож манастыра Свєтого Николы и сєножатью пановъ Лєнко-вичовъ».

Найбагатшим серед тестаторів був Василь Ходика-Кре-ницький. У тестаменті він детально перераховує усю своюнерухомість, набуту протягом життя, часто незаконним шля-хом. Упродовж 80-х років ХVІ – початку ХVІІ ст. він ставвласником двох містечок – Нової Басані й Бикова, одинадця-тьох сіл: Старої Басані, Шульжинців, Креничів, Маркова,Юр’євичів, Павлова, Максимова, Брегинців, Кулажина, Кар-пилівки, Воронкова, а також чотирьох сіл та маєтностей,відданих йому під заставу: Варевичів, Рижок, Бугаївки,

Іл. 30. Церква Бориса і Гліба.Фото поч. ХХ ст.

73

Давидковичів у Київському повіті. Йому вдалося утворитивласну юридику у Києві, скупивши у своїх сусідів двори знерухомістю, які він детально перераховує:

«Против того дому кгрунтъ и jгород чєрєз улицу лєжа-чыи вεликии, в котором jгородє пuт дворовъ в одно мєстцоспусчоно, мєновитє двор Шахраєвскии, Жмикинскии, Шєка-ловскии, Блудикозинскии, Гришковскии. А на иншом мєстцуjсобливє двор Чєръкисовскии, на котором дворє пuт халупъкуничниковъ, двор Капустинскии, на котором jдин кунич-никъ, двор Мировицкого, на котором тры куничники, дворТрубачовскии, на котором два куничники, двор Андросов-скии, на котором тры куничъники, двор jб мεжу СтєпанаКривковича, на нεмъ куничникъ jдин, двор Микитинскии,двор Новєиковскии, jгород подлє брамы мєстскоє Быдлок-гонноє…».

Крім того, тестаторові належали кілька сіножатей наОболоні: «сєножат Лεнковскаu, сєножать Алъб¦євскаu,сєножат Пєтра Хонковскаu, сєножать Кругликовскаu у бор-

ка; сєножат подлє нивыГрєчишниковскоє, сєножатБогушовскаu-Гулковскаuподлє jзєра Василєвскогопрозываємаu Куты».

Решта відомих нам тес-таторів мали нерухомістьтільки в межах Києва. Се-мен Михайлович (Татарин)був власником будинку тагороду, які заповів Київ-ському братському монас-тиреві. У тестаменті Варва-ри Логвинівни нерухомістьподається з локалізацією,згадуються сусіди:Іл. 31. Воскресенська церква.

Фото кін. ХІХ ст.



«…домъ с плuцомъ в мєстє Києвє jб мєжу дому пн~а ДанилаЖєлєзковича с одноє, а з другоє стороны кгрунту цєрквиВоскрєсєниu Хр ~стова в мєстє Києвє, и jгородъ за брамоюбыдлогонною jб мєжу двора Ланковского и jгороду ЛукzнаСухоносовича, в тылє jгороду Фεдора Глушанина кгрунтомълєжачыє».

Ювга Жданівна мала будинок з ґрунтом та сіножать, якізалишила своєму онукові. Соломоніда Романівна також булавласницею будинку з ґрунтом та сіножаті.

Отже, у тестаментах відображено майновий стан теста-торів, які, залежно від рівня своєї заможності, розподілялисвою нерухомість серед нащадків, відписували її київськимсвятиням з проханням про відправлення молебнів та надієюна відпущення гріхів.

3.2.3. Світ речей та предметів

З типових рухомих речей тестатори згадують переважночастини гардеробу і тканини. Дізнаємося з них про назвиокремих частин одягу, тканини, з якої він був пошитий, колір.Розрізняли такі види одягу: каптани (кафтани), гермаки, до-ломани, сукмани, шлики, зипуни, жупани, курти, одноряд-ки, сукні, контуші, ферезії, кошулі, делії, спідниці, дамськічепці, чоловічі шапки, хусти, білизну тощо. В одному випад-ку йдеться про біле жіноче вбрання («платє бєлоє убирнєвєстии jт мала и до вεлu»), переказаного у спадщину длядочок Митка Богдановича – Олени та Єфросинії їхньою ма-тір’ю Тетяною Кругликівною.

Згадуються різні види тканини (вовна, шовк, полотно,сермяжне сукно, муравське, мухаєр турецький, каразія), станзбереження одягу – речі нові і ношені, тобто старі. До найдо-рожчих тканин у тодішньому Києві належали шовкові: ада-машк, aтлас, оксамит; з вовняних – фалендиш і люнське. Які в інших містах Речі Посполитої, розкішні тканини викори-стовувала передусім найзаможніша група міщан, заявляючиу такий спосіб про свої фінансові можливості, соціальні

75

устремління і прагнення, орієнтацію на моду та вподобанняшляхетської еліти140.

Важливим показником соціального статусу були хутра, якідо того ж вважалися вигідним розміщенням міщанськогокапіталу. Загалом, увагу привертає значна кількість шуб іхутра різного виду і ґатунку: з соболів, куниць, лисиць, вовків,білок, бобрів, видр. Шуби найбагатших міщан були підшитіадамашком та оксамитом. Популярними були також баранячі,ведмежі, заячі шкури, які утеплювали повсякденний і до-машній одяг киян. Так, Микита Богданович серед своїх«крамних» речей згадує 50 баранячих шуб, 12 «шубок бєлихсєбиркових посполитих» та 4 «бєлих брушкових шуби»; крімтого, він залишив своїй сестрі Марії дві шубки – білячу талисячу, покриту чорним сукном. В одній зі скринь ТетяниКругликівни було: 120 білячих шкірок, 20 хутер лисиць і3 вовків, 2 – куниць, 7 шкір видри та 1 бобра. Своєму синовіФедору вона залишила пунцову соболину шубку, покритучорним адамашком, та лисячу шубу, дочці Олені – соболинушубку, покриту синім адамашком, іншій дочці Єфросинії –лисячу «брушкову» шубку, покриту чорним атласом. УстимФіц-Кобизевич для сина Йова залишив лисячу шубу з ґудзи-ками, покриту брунатним сукном, ще одну лисячу шубу, по-криту зеленим сукном, та ведмежу шубу.

Кияни охоче носили кольоровий одяг. До улюблених барвналежали синя і зелена – характерні для цього регіону, вико-ристовувалися також чорна, червона (червень), лазурова,жовта або жовтогаряча, коричнева (брунатна). Одяг киян бувтиповим для населення Речі Посполитої, його можна віднес-ти до групи одягу литовсько-польської моди. Відчувавсявплив угорської моди (через носіння доломанів, жупанів),

140 Див., наприклад: Dymmel A. Ubiory jako wyznacznik pozycji społecz-nej mieszczan lubelskich w drugiej połowie XVI i XVII wieku //KHKM. Warszawa, 1983. Rok XXXI, nr 2. S. 201. З новіших дослі-джень див.: Turska K. Garderoba jako przejaw gustu, stanu majątko-wego i statusu społecznego w XVI wieku // KHKM. Warszawa, 2004,nr 2, s. 207-217.



розповсюджених у коронних містах. Вплив орієнтальної(східної) моди можна прослідкувати в гардеробі міщан наприкладі носіння делій і особливо популярних турецькихпоясів – позолочених і срібних141, які були досить коштов-

Іл. 32. Костюми заможних городян. Реконструкція.

141 Порівн. за: Gutkowska-Rychlewska M. Historia ubiorów. Wrocław-Warszawa-Kraków, 1958. S. 368-436; Banach Ela i Andrzej. Słownikmody. Warszawa, 1962.

77

142 Popiołek B. Woli mojej ostatniej testament ten... Testamenty staropolskiejako źródło do historii mentalności XVII i XVIII wieku. Kraków, 2009.S. 189.

ними. Семен Михайлович згадує про два таких пояси: один«срєбрний бєлоголовский позлоцоний» коштував 60 зол. пол.,другий «бєлоголовский без позлоти білий» – 40 зол. пол.В одній з комор Тетяни Кругликівни знаходилося 26 москов-ських, 5 оксамитних та 1 угорський пояси. Надходженнявзірців із заходу відбувалося завдяки київським купцям, яківиїжджали на ярмарки до Любліна, Красностава, Львова, aсхідних – через торгові контакти, підтримувані з Османськоюімперією за посередництвом вірмен, які були частими гостя-ми нa ярмарках в українських містах. Вірмени також малиосілість у Києві – на території власної дільниці навколо церк-ви Різдва Богородиці.

Іл. 33. Види зброї ХVІ–ХVІІ ст.


У ранньомодерний час важливе місце у тестаментах чоло-віків з коронних земель займала повсякденна i парадна зброя(шаблі, криві шаблі (карабелі) пістолети), жовнірське споря-дження (сідла, кінська упряж, рушниці, гаубиці)142. Характер-но, що в київських тестаментах бойове спорядження i повсяк-


денна зброя зафіксовані серед рухомих речей не тільки чо-ловіків, а й жінок-удів, які успадкували ці речі, що засвідчуєїх цінність: турецькі шаблі і шаблі звичайні, 60 стріл, 30фунтів пороху, панцир (у Тетяни Кругликівни); добрий пан-цир і шолом (у Семена Мелешковича і Василя Черевчея);три шаблі, один сагайдак, два луки, «рогатин защитних» чо-тири, одна рушниця (в Устима Фіца-Кобизевича); два муш-кети i рура мушкетна (в Андрія Тригубовича); шабля «підбілим залізом» та шабля оправлена сріблом (у Семена Ми-хайловича); шабля оправлена сріблом, «звикла» шабля, різної«стрільби» 10 штук, три луки, палаш, сагайдак, колчастийпанцир з прилбицею (у Соломоніди Романівни). Василь Ходи-ка-Креницький мав окремо списаний «реєстр армати і рин-штунку бойового» (який не зберігся), у тестаменті згадуєтільки парадну зброю – шаблі оправлені сріблом, сагайдакиі оправлені сріблом сідла. Наявність різного типу зброї в до-мах жителів Києва зайвий раз свідчить про важливість тихречей для людей пограниччя, які виконували оборонні функціїі військові повинності та повсякчас мусили дбати про своюбезпеку143. Парадна зброя мала підкреслювати соціальнийстатус і престиж їхніх власників. За спостереженнями Анд-жея Клондера, у XVII ст. наявність зброї в будинках жителівЕльблонґа і Ґданська була звичною річчю. Пов’язувалося цетакож з обов’язком міщан брати участь в обороні міста144.

Жіночі прикраси виступали під збірною назвою клейнодіві включали перла, намиста, золоті персні, ланцюжки, малісрібні персні (перстенки)145, сиґнети з гербами власників,

143 Докладніше див: Білоус Н. Київські міщани на службі Речі Поспо-литої // Україна крізь віки. Збірник наукових праць на пошану акаде-міка НАН України. професора В.А. Смолія. Київ, 2010. С. 269-290.

144 Klonder A. Wszystka spuścizna w Bogu spoczywającego. Majątekruchomy zwykłych mieszkańców Elbląga i Gdańska w XVII wieku.Warszawa, 2000. S. 56-58.

145 Накриклад, у тестаменті Соломоніди Романівни згадуються«пєрстнєвъ два золотыхъ с кридадцами (?), трєтии золотыи с чєрчы-комъ (?)».

79

ґудзики, оправлені в золото і срібло. До цінних речей належа-ли також срібні ложки й ікони. У своєму тестаменті УстимФіц-Кобизевич перерахував клейноди, вказуючи їхню кіль-кість і вагу, серед яких було 14 срібних ложок з його гербом,а також три оправлені сріблом релікварії:

«…сєрεбра ложок чотырнадцат под гεрбом, у которых лож-ках срεбра вага чини гривεн три и золотников шεстнадцать,у пугвицах вεликих, малых кнафлuх и иных сεрεбра гривнаjдна и полчεтвεрти золотника, зособна свuтость двε на ка-мεни рытыє, трεтu свuтост на кости, а вси три срεбромjправны».

Іл. 34. Сиґнети з колекції музею Шереметьєвих.



Срібні ложки іґудзики він заповівпродати і на ті гроші«д~шу мою поминат,на памεти jборочатводлε зможности».

Перераховували-ся різні столові при-бори, частіше з оло-ва (цини), рідше зміді, срібла, «мосьон-дзу» (тобто латуніабо жовтої міді) і заліза: кубки, «рострухани», ковші, котли,казани, сковороди, тарілки, півмиски, миски, миси, ложки,чарки і чарочки, келихи тощо. Характерно, що посуд зі срібла,а в деяких випадках позолочений, згадує більшість тестаторів.Семен Михайлович, наприклад, переказав на Братський мо-настир такий срібний посуд: три ковшики вагою в 1 гривню,одну чарку вагою в 1 гривню, 12 ложок. Соломоніда Романів-на згадує: 20 срібних ложок, вісім келишків, два роструха-ни, один ковш, один кухоль146. Найбільше срібних речейперераховує Василь Ходика-Креницький:

«Срεбра маю в роструханах, кєлишках, чаркахъ, кубках,ковшах, конвuх, конєвках, куфлzх, ложках, талєрках, мисах,наливках, такжε в шаблzх, чєканох, кончырах, рuдах, сагаи-даках, сєдлах, срєбромъ jправных и в ыншых достатках иjхєндожъствах сумою гривєнъ дв¦стε».

У деяких випадках перераховується господарський тадомашній інвентар: сокири, коси, пили, серпи та ін. Серед«крамних» речей Тетяни Кругликівни, наприклад, згадують-ся: три десятки серпів, один великий возовий ланцюг, «шин

146 Порівн.: Pośpiech A. Srebrna łyżka – probierz szlacheckiej zamożności?(Przykład Wielkopolski XVII wieku) // Nędza i dostatek na ziemiachpolskich od średniowiecza i po wiek XX. Warszawa: Semper, 1991.S. 151-157.

Іл. 35. Посуд. Експонат з Музею київськогоміського самоврядування на Подолі.

81

жεлєза полосма [7,5] воза», 25 пар ножів «поддєлков свир-ницких» та 40 пар ножів простих «циндалεвих», 100 бляхбілого заліза, дві фаски «гвоздья латного», три десятки но-жиць, 315 кружків мила в одній з комор та 2900 (!) – в іншій,що може свідчити про поширення правил гігієни у міськомусуспільстві. Цікавим є факт наявності серед її крамних ре-чей паперу: «папεри либεр дεвεтнадцат» та «папεри двεризε».

Аналіз тестаментів свідчить, що розповсюдженим буловигодовування домашньої худоби, яка була частим предме-том дару, що знаходимо в усіх тестаментах. Серед непарно-копитної худоби називають коней, а парнокопитної – корів,

телят, волів. Домаш-ня птиця взагалі незгадується.

Серед рухомихречей іноді перерахо-вували постіль: по-душки, в окремихвипадках – наволоч-ки на подушки, ковд-ри, перини, а з дріб-ніших речей: рушни-ки, білі хустки, ска-тертини (обруси). Доцінних речей належа-ли килими і турецькікоберці (килимки),що згадуються у тес-таментах заможнихміщан і шляхти.

Інколи фіксують-ся меблі, які не буличисельними в домів-ках киян. Тестатори

Іл. 36. Скрині. Експонати з Музею київськогоміського самоврядування на Подолі.



називають лави, полавочники, скрині великі і малі, возові інапіввозові. Функцію шаф для одежі виконували скрині.

Увагу привертає певна кількість предметів з окреслени-ми функціями – для гігієни:лохані, лоханки, лійки (поли-валки) для миття; для освітлен-ня домівок – ліхтарі (мосьонд-зові, мідяні, залізні) та лампи.У тестаменті Семена Михайло-вича згадується цікавий фактпро передачу ним золотаревічималої суми – 80 зол. пол. навиготовлення лампи.

У тестаменті однієї з міща-нок – Соломоніди Романівни –фіксується наявність у її будин-ку церковно-слов’янськихкниг, надрукованих в острозь-кій типографії: «Полууставецьострозький», «Тестаментострозький» (Біблія), «Єрмоло-гіон» (книга церковних співів), «Апостол». Усе це може вка-зувати як на побожність тестаторки, так і на її заможність,хоча не виключаємо і того факту, що книги разом із панагієювона могла успадкувати від якогось родича-священика. Зазна-чимо, що книги не були розповсюдженим предметом у будин-ках киян, у той час як, наприклад, в Ельблонґу і Ґданську вXVII ст. релігійна книжка для середньої верстви була повсяк-денною річчю147. З іншого боку, дослідники старопольськихтестаментів відзначають, що у жіночих тестаментах дужерідко згадувалися зброя і книжки, найчастіше йшлося пропредмети особистого характеру (напр. люстерка, гребінці,

Іл. 37. Сторінка ОстрозькоїБіблії 1581 р.

147 Klonder A. Wszystka spuścizna w Bogu spoczywającego... S. 110.148 Popiołek B. Woli mojej ostatniej testament ten... S. 193.

83

щіточки, оправлені в срібло тощо)148, однак, для київськихтестаторок такі речі були рідкістю.

Невід’ємною складовою майнових розрахунків були різ-ного роду боргові та кредитні зобов’язання, квити, спискизаставлених речей, що становили для тестаторів неабиякийклопіт. Скрупульозний перелік усіх боргів і прохання про їхсплату мали для них не тільки фінансовий вимір, а й релігій-ний. Оскільки, як слушно зауважила Божена Попьолек, ран-ньомодерна людина вірила, що несплачені борги наражаютьдушу помираючого на передсмертні муки i замикають передним ворота до раю. Тому тестатори наполягали, щоб спад-коємці сумлінно розрахувалися і врегулювали фінансові про-блеми, щоб «не чинити тяжкості душі»149. Очевидно, що втакий же спосіб мислили й кияни, ретельно списуючи усіхсвоїх боржників і записані на них суми, не забували і провласні борги, заповідаючи сплатити їх своїм спадкоємцям.

3.3. Кінцевий протокол

3.3.1. Санкції

11 із 13 проаналізованих київських тестаментів містятьsanctio – погрози на адресу можливих порушників останньоїволі або способу її виконання. Типовий її текст звучить так:

«А εсти ли бы хто колвεк сию мою духовницу по животεмоєм в чом колвεк порушити, и жонε и дочцы моεи милоиzкую кривду вчинити хотεлъ, тот сε со мною розсудить прεдмл ~стивым Бг~омъ на Страшном судε. А по тым на таковых дабуди клuтва св~тых jтεц триста и jсмънадεсuт иж в Ни-кεи» (Ігнатій Маликович, 1572).

У тестаменті Василя Ходики-Креницького такі погрозизвучать навіть двічі: перший раз на адресу усіх дочок, які немусили претендувати на долю брата. Другий раз – наприкінці

149 Там само. С. 195.

Кінцевий протокол


тестаменту, стосовно будь-якої особи, що намагатиметьсяпорушити його останню волю.

Цікавим фактом є згадування тестаторами 318 отцівІ Вселенського собору християнської церкви, який 325 рокувідбувся в Нікеї (суч. м. Ізник, Туреччина)150, що мало симво-лічне значення, оскільки на ньому прокляли першого вхристиянстві єретика – Арія. Ця формула закляття тоді озна-чала, що порушники останньої волі будуть обов’язково по-карані на Страшному суді.

На виникнення такої формули вплинуло правило півден-нослов’янського епітимійника – «Заповедь и устав святых отец318», що стверджувало корисність і спокутувальну силу замов-них літургій. Імовірно, не раніше ХV ст. ці санкції прониклиу Статути київських князів Володимира та Ярослава. Загрозапрокляття зі сторони 318 святих нікейських отців зустрічаєтьсяу Короткій і Розлогій редакціях Статуту Ярослава151.

Загалом, погрози щодо зустрічі з порушниками останньоїволі на «Страшному суді» означали, що в уявленні тестаторівсоціальні й земні стосунки мали продовжуватися і післясмерті. Особливо це помітно на прикладі тестаменту Семена

150 Собор був скликаний візантійським імператором КостянтиномВеликим задля того, щоб поставити крапку в суперечці між єпис-копом Олександром і Арієм. Загалом собор зібрав 318 єпископів ічимало пресвітерів і дияконів. Він тривав більше двох місяців істав першим вселенським Собором в історії християнства. Хочажодного протоколу Собору не збереглося, про прийняті на ньомурішення відомо з пізніших джерел. Було засуджено аріанство і за-тверджено постулат про «єдиносутність Сина Отцеві і Його перед-вічне народження». Також був складений символ Віри з семипунктів, що згодом стали називати Нікейським. Собор установивчас святкування Пасхи, прийняв 20 канонів церковного життя. Див.:Карташев А.В. I Вселенский собор в Никее 325 г. (http://pravbeseda.ru/library/index.php?page=book&id=868).

151 Щапов Я.Н. Древнерусские княжеские уставы XI–XV веков. Моск-ва, 1976. С. 91, 93, 99, 103, 107, 115, 120, 125; Алексеев А.И. Подзнаком конца времени. Очерки русской религиозности ... С. 145, 172.

85

Мелешковича, який, піклуючись про свій спадок і спадко-ємців, гнівно попереджає усіх можливих порушників йогоостанньої волі, що вони зазнають покарань «в сий вεк и бу-дучий», а потім зустрінуться з ним на Страшному суді, де їхрозсудить Бог:

«А хто бы сε у тот дом, статки, маεтности мои упиратии того на них, дεтεи моих, zко власноε jтчизны их доходи-ти, поискивати и ку шкодε а накладу их приводити, и туюдуховницу мою нарушати мuл, на таковых буди клuтва свε-тых jтεц триста и jсмънадεсεт в сии вεк и будучии. А потомрозсудит сε зо мною прεд мл~стивым Бг~ом на Страшном судε».

Василь Черевчей зазначав, що будь-яким порушникамйого останньої волі помститься всемогущий Господь Бог.Значна кількість тестаментів з такою клаузулою може бутисимптоматичною і вказувати на частоту порушення приписівтестаторів після їхньої смерті. Відомо ж бо, що sanctio рідкоз’являлася у тогочасних тестаментах152. Її майже повсюднаприсутність є особливою рисою київських тестаментів.

3.3.2 Свідки та виконавці

Після усіх згаданих вище елементів формуляру вписува-лося corroboratio, яке містило підтвердження волі тестатораі присутність свідків при оформленні тестаменту. Вислов-лювалося це, приміром, таким чином:

«При котором справованю сεє духовницы моεε, будучипрошєныи, вεзваныи и того добрε свєдомыи радцы и jбы-ватεли мεста Киεвского пан Микита Андрεєвич Шило, панМатфεи Чεрεвчεи а пан Василεи Матфεєвич Литвинковича.И за jчεвистою прозбою моεю вышεи писаныє пн~овε, буду-чи того свεдомыє и прошεныє, на прозбу мою то вчинили, ипεчати свои длu пεвнεишого свεдомz до сεє моεε духовницыприложити рачили.» (Микитa Богданович, 1572).

152 Zielecka W. Prawo i praktyka testowania ... S. 96.



Майже усі тестаменти, написані під час хвороби, булиусними зізнаннями останньої волі, що складалися передміським урядом зазвичай перед 3-4 урядниками з міської радиі лави. В оригіналах наприкінці текстів збереглися відбиткивід сиґнетів цих урядників.

Траплялися випадки засвідчення актів останньої волі сімо-ма свідками. Так, у будинку Соломоніди Романівни відбу-лося засвідчення тестаменту трьома райцями, трьома лавни-ками i міським писарем. Стільки ж свідків з числа міськихурядників запросила Ювга Мошеная. Чотирьох свідків вонаназиває приятелями: бурмистра Григорія Лойковича і MaтвіяФилиповича, Івана Сомковича, Феофілакта Івановича, ЛеськаСтефановича, а також згадує двох райців, присланих з уряду –Григорія Бережецького i Григорія Уставниковича. Сім свідківзапросив Семен Михайлович: Данила Голуба, КриштофаЩенієвського, Мартина Климовича, Андрія Соляника Адінов-ського, Федора Іношкевича, возного генерала ФедораМостицького, Яцька Жданкевича.

Іл. 38. Підписи свідків на тестаменті Семена Михайловича (Татарина).

87

Іл. 39. Фрагмент тестаменту Семена Мелешковичаз підписом міського писаря Герасима Лазоревича

та міською печаткою. Випис з міської книги 1563 р.



Сім свідків мав шляхтич Василь Ходика-Креницький,який називає їх своїми приятелями: київський городничийСтаніслав Вигура, намісник уніатського митрополита ВацлавСадковський, київський намісник Андрій Мотовидло, ґрод-ський підписок Криштоф Щенієвський, Мартин Ґоєцький,Мартин Климович, возний генерал Фронц Ґанчевський.

Характерно те, що у ХVІ ст. для засвідчення тестаментівчасто запрошували духовних осіб. Так, духівницю ДухниДублянської засвідчили її духовний отець, священик церквиМиколи Набережного та намісник Софійського монастиряВасиль Пацевич. Семен Мелешкович запросив задля цьогосвого духовного отця «священика матербожского» (тобто свя-щеника з соборної церкви) Хому, а Устим Фіц-Кобизевич –духовного отця Євксентія Васильовича, священика церквисв. Бориса і Гліба. У ХVІІ ст. серед свідків переважали світ-ські особи – міські і ґродські урядники, сусіди та приятелітестаторів.

Екзекуторами (розпорядниками) ставали переважно опі-куни родини померлого, серед них були і близькі родичі.Семен Мелешкович призначив опікунами й екзекуторамисвоїх зятів – Андрія Кошколдейовича та Яна Вигуру (чоловікарідної сестри), а також Василя Черевчейовича, Яцька Рутата Митка Богдановича. Згадані особи мали виконати волютестатора після його смерті: «Которыε jпεкуны водлε сεεдуховницы моεε ни в чом нε jтмεнuючи заховати, т¦ло моεпоховати, долги справuти, и памuти по моεи дш ~и чинити».Усі вони, як і тестатор, належали до міської еліти.

Кінцевий протокол складався з datum, або інформації продату і місце списання документу. Після цього йшов підпис, удеяких випадках – особиста печатка тестатора. Далі прикла-дали сиґнети і підписувалися свідки. На окремих тестамен-тах фіксуються тільки відбитки від сиґнетів свідків без їхніхпідписів. Імена подавалися перед кінцевою формулою абопісля неї. На зворотній частині останнього аркушу часто за-лишали свої помітки писарі або службовці канцелярії, осо-би, які розпоряджалися тестаментом.

89Кінцевий протокол

Іл. 40. Останній аркуш тестаменту Василя Черевчея.Випис з міської книги 1602 р., засвідчений підписом міського писаря

Якуба Ястрембського і малою міською печаткою.

90

ПІСЛЯМОВА

Тестаменти киян до сьогодні не розглядалися як окремийпредмет дослідження, тож невикористаним залишився їхпотенціал як багатоаспектного джерела. Як показало нашедослідження, їх можна залучати для написання праць соці-ально-економічного й історико-правничого характеру. Вонифіксують широкі соціальні зв’язки киян: родинні, при-ятельські, ділові. Дозволяють приблизно визначити майно-вий стан тестаторів, a в деяких випадках – шляхи здобуван-ня грошей та способи трат (стосується це, зокрема, речей іпредметів, що зберігалися у скринях i торгових крамницяхтестаторів-купців).

Тестаменти киян – важливі джерела для дослідження по-всякденного життя міщанства Наддніпрянщини – теренукультурного пограниччя. Вони показують рівень побуту ікультури не тільки представників міської еліти, але й пере-січних жителів тогочасного Києва, точніше Києво-Подолу,для яких гасло memento mori і наука про ars bene moriendi небули чужими. Пам’ятаючи про ці настанови, тестатори на-магалися належним чином розпрощатися із земним життям.Задля «душевного спасіння» вони відписували певні (інодічималі) суми грошей або заповідали частину майна церквам,монастирям, шпиталям, робили милосердні вчинки; перей-малися тим, аби їхні спадкоємці виконали їхні настановищодо проводу і поховання тіла, відправлення посмертнихмолебнів, зокрема сорокоусту. Відомо ж бо, що достойнийпохорон відповідно до церковних канонів був важливим дляпорятунку душі покійного. Не менш важливу роль при цьо-му відігравали матеріальне становище тестатора та йогосоціальний статус.

Семантика місць останнього спочинку киян була тіснопов’язана із сакральним: тестатори віддавали перевагу цвин-тарям найбільших київських монастирів – Печерському,

Післямова 91

Михайлівсько-Золотоверхому, Межигірському. Адже міща-ни, подібно як і представники привілейованих прошарківсуспільства153, вірили, що чим ближче до святощів ховати-муть їхнє «грішне тіло», тим більшою буде надія на заступ-ництво та спасіння душі в день Страшного суду, розправоюна якому вони лякали всіх порушників останньої волі.

Найважливішою причиною укладання тестаменту бувподіл майна для уникнення конфліктів або суперечок поміжпрямими нащадками у майбутньому. Піклуючись про дітейта онуків, кияни-тестатори залишали їм своє рухоме й неру-хоме майно, давали поради і застерігали від небезпеки. Незабували і про своїх найближчих родичів, приятелів, а такожчелядь, яку теж обдаровували і відпускали на волю. До іншихпричин, що спонукали киян укладати акти останньої волібули: піклування про дружину або чоловіка, ктиторські обо-в’язки, пожертвування (легати) на церкви і монастирі, мило-сердні вчинки.

Тестамент сполучав два різні світи, оформлявся за життятестатора, але виконувався виключно після його смерті. Трап-лялося, що світ цінностей тестатора, важливі для нього мо-менти і справи, на яких він наголошував у цьому документі,не дочікувалися належної поваги і сприйняття у живих. Спад-коємці, екзекутори майна або опікуни неповнолітніх дітейзвичайно дивилися на тестамент як на юридичний акт, щорегулював власницькі стосунки і був обов’язковим для вико-нання, але в разі свого непогодження виявляли претензії наспадок небіжчика. Як у шляхетському соціумі, так і уміщанському, тестаменти часто порушувалися. Траплялисяпосмертні судові процеси, особливо у справах, пов’язаних ізнерухомістю. Світ живих, незважаючи на погрози (санкції)тестаторів, на свій спосіб коригував акти останньої волі. Невиключено, що подібні ситуації виникали і в Києві, про щоми, на жаль, не дізнаємося через загибель місцевих судово-

153 Яковенко Н. «Погреб тілу моєму вибираю с предки моєми»…С. 784-808.

92

адміністративних книг. Але поодинокі вцілілі документи зкиївської актової спадщини й особливо акти, вписані до во-линських ґродських та міських книг, опосередковано вказу-ють на існування конфліктних ситуацій навколо цього і вкиївському соціумі.

Аналіз рухомих речей міщанської еліти засвідчує її праг-нення наслідувати привабливі форми життя місцевої шлях-ти. A поза тим рухомі речі, як зауважив Анджей Посьпєх,незалежно від їх доступності, порівняно з нерухомістю, ви-разніше демонструють соціальний статус154. Показникомсоціального статусу можна вважати одяг. Вбрання міщанпідпадало впливам шляхетської моди, як частина ширшої діїшляхетської культури на систему цінностей і спосіб життя упольських містах155, так i в українських. Для киян характер-ною була наявність зброї у будинках, що не простежуєтьсяна прикладі тестаментів українських міщан інших регіонів.

Порівняльний аналіз київських тестаментів з тестамен-тами міщан сусіднього регіону – Волині, яких збереглосяблизько сотні156, засвідчує архаїчний характер київськогоформуляру. На це, зокрема вказують такі ознаки, як розши-рена аренґа в деяких тестаментах, докладний опис майна,зазначення деталей окремих речей та предметів, емоційнариторика. У той час акти останньої волі міщан коронних міствиглядають більш формалізованими, відзначаються відсут-ністю подробиць і деталей щодо рухомого майна, бракомемоцій і особистого ставлення до членів родини, тобто на-слідують новітні традиції складання тестаментів.

154 Pośpiech A. Pułapka oczywistości. Pośmiertne spisy ruchomościszlachty wielkopolskiej z XVII wieku. Warszawa, 1992. S. 118.

155 Дослідження на цю тему проводила Анна Диммель стосовно міщанЛюбліна. Див. її статтю: Ubiory jako wyznacznik pozycji społecznejmieszczan lubelskich... S. 197-207. Спостереження авторки вповніпасують до київської ситуації цього періоду.

156 Білоус Н. Заповіти луцьких міщан кінця XVI – першої половиниXVII ст. … С. 191-203; її ж. Testamenty mieszczan miasta Ołyki z lat1660-1670 (передано до друку).

Післямова 93

Насамкінець зазначу, що мої спостереження належитьтрактувати лише як попередній аналіз, з огляду на невеликукількість збережених документів. Але у випадку Києва, міськікниги якого назавжди втрачені, віднайдені тексти становлятьважливу джерелознавчу цінність. Подальші пошуки в архі-вах, публікація тестаментів жителів інших українських містта їх порівняльний аналіз у перспективі дадуть можливістьвиявити ще більше особливостей і характерних рис київськихтестаментів, підкреслять їх унікальність.

* * *Тексти документів публікуються мовою оригіналу – старо-

українською (літерами тогочасного кириличного алфавіту).Зберігаються варіанти написання, характерні для ХVІ – пер-шої половини ХVІІ ст. Усі тексти відповідно до вимог дипло-матики розбито на клаузули, кожна з яких друкується з окре-мого абзацу. Документи супроводжуються редакційними за-головками. Після кожного тексту подається інформація промісце знаходження його запису, в разі необхідності – при-мітки упорядника.

Документи підготовлені до публікації на основі «Правилвидання пам’яток, писаних українською мовою та церков-нослов’янською української редакції»157. Враховано такождеякі основні принципи, викладені в «Методичних реко-мендаціях по передачі текстів документів ХVІ–ХVІІІ ст.»158

та «Правилах видання пам’яток української мови ХІV–ХVІІІ ст.»159.

157 Німчук В.В. Правила видання пам’яток, писаних українською мо-вою та церковнослов’янською української редакції. – Ч. 1. Проект.К., 1995.

158 Єдлінська У.Я., Страшко В.В. Методичні рекомендації по пере-дачі текстів документів ХVІ–ХVІІІ ст. // Передача текстів доку-ментів і пам’яток: Матеріали науково-методичної наради. Квітень1990 р. К., 1990.

159 Правила видання пам’яток української мови ХІV–ХVІІІ ст. / Упор.М.М. Пещак, В.М. Русанівський. К., 1961.

94

При публікації текстів застосовано положення критично-дипломатичного методу, який передбачає збереження основ-них елементів графіки та орфографії джерела, але дозволяєпублікаторові вносити деякі елементи сучасної орфографіїта пунктуації, що, не спотворюючи тексту, полегшує йогосприйняття. Розділові знаки оригіналів не зберігаються. На-томість вживаються розділові знаки згідно з розумінням пуб-лікатора та сучасними правилами пунктуації. Велика і малалітери вживаються згідно з сучасними правилами орфографії.

Тексти документів метаграфовано сучасним шрифтом зізбереженням літер, відсутніх у сучасному алфавіті: ε, ¦, ω, a,ъ, ы, z, u. Надрядкова лігатура на місці знака, що нагадує«малу сигму», передається розчленованою, вводиться в ря-док і набирається курсивом як «-го». Вводилися в рядок інабиралися курсивом також словосполучення «ст» та всі іншінадрядкові букви. Скорочені слова під титлами зберігалисяу текстах документів без відтворення. Повний літерний складтаких слів подано в окремому «Списку скорочень слів підтитлами». Паєрк на позначення звуку, що передається у су-часному письмі літерою «й», передано курсивним «и», згідноз усталеною в українській археографії практикою передачіцього знаку.

Літери на позначення цифр розкрито одразу в тексті уквадратних дужках. Збережено оригінальні скорочення, якінаписані повністю в окремому списку. У кінці текстів пода-ються пізніші дописки, помітки, зроблені іншим почерком ічорнилом, про що є відповідний запис, виділений курсивом.Пропущені або пошкоджені місця в текстах позначені квад-ратними дужками з трьома крапками – […].

Для полегшення орієнтації в текстах початок аркушів таїхніх зворотів позначено виділеними жирним шрифтом циф-рами архівної нумерації. Тексти друкуються без позначеннякінця рядків, а кінець сторінки оригінального аркушу позна-чається двома похилими рисками (//).

Додатки 95

Додаток 1. «Тестатори-кияни»

№ Ім’я Дата Дата Місце Джерелап/п тестатора укладання вписання до поховання інформації

тестаменту книг або ви- згідно здачі випису тестаментом

1 Духна 23.02.1556 невідома не зазначено, РГАДА, оп. 1, д. 70;(Катерина) згідно з ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,Дублянська бажанням оп. 2, спр. 86

дітей2 Семен 8.04.1563 9.04.1563 Києво- НБУВ. ІР. Ф. 301,Мелешкович Печерський № 216 П (Мих),

монастир по оп. 96.3 Тетяна 7.07.1572 невідома Києво- РГАДА. Ф. 1473,Кругликівна, Печерський оп. 1, д. 18;дружина монастир ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,Митка оп. 2, спр. 81.Богдановича

4 Ігнатій 12.07.1572 невідома не зазначено РГАДА. Ф. 1473,Богданович оп. 1, д. 962;Маликович ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,

оп. 2, спр. 209.5 Микита 17.07.1572 невідома монастир РГАДА. Ф. 1473,Богданович Св. Михаїла оп. 1, д. 19.Кобизевич Золотоверхого ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,

оп. 2, спр. 82.6 Устим Фіц- 2.02.1578 невідома Києво- РГАДА. Ф. 1473,Кобизевич Печерський оп. 1, д. 177.

монастир або ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,монастир оп. 2, спр. 98.Св. МихаїлаЗолотоверхого

7 Василь 24.05.1602 6.07.1602 монастир НБУВ. ІР. Ф.301,Йосифович Св. Михаїла № 216 П (П. Пуст.Черевчей Золото- Ник.) по оп. 14;

верхого НБУВ. ІР. Ф. 301,№ 216 П (Мих)по оп. 121.

8 Андрій початок 8.02.1616 не зазначено НГАБ. Ф. 1817,Іванович лютого воп. 1, спр. 7,Тригубович 1616 арк. 249 – 250 адв.

9 Василь 11.09.1616 11.10.1616 Києво- РГАДА. Ф. 1473,Федорович Печерський оп. 1, д. 646, л. 1-6.Ходика- монастир ЦДІАУК. Ф. КМФ-7,Креницький оп. 2, спр. 187.

96

10 Семен 25.01.1632 невідома монастир НБУВ. ІР. Ф. 301,Михайлович Св. Михаїла 216 П (Д), № 43.

Золотоверхого11 Ювга 13.01.1636 23.01.1636 при церкві ЦДІАУК. Ф. 221,

Жданівна, Св. Спаса оп. 1, спр. 153.дружинаГригоріяМошеного

12 Соломоніда невідома 19.08.1639 Межигірський ЦДІАУК. Ф. 221,Романівна, монастир оп. 1, спр. 158.дружинаЯкимаСкочка

13 Варвара невідома 22.12.1639 не зазначено НБУВ. ІР.Логвинівна, Ф. 160, № 700.дружинаЙоваПоповича

Додатки 97

Додаток № 2. Джерела

№ 123.02.1556 р. – Київ. Тестамент зем’янки

Духни (Катерини) Дублянської

Во имu Jтца и Сн ~а и Св ~того Дх~а, Ст~оε живоначалноε Трои-ци. Амин.

Z, раба бж ~иu Духна Дублuнскаu, пишу сию духовницу вдоброи памεти а полного розуму, в¦даючи того сεго св¦та жи-тьε живота, кому мнε што jтдати и на ком што взuти. Которыидом мои, гд¦ тεпεр мεшкаю, то тот дом дочьцε моεи Aεди, а тоεдворисчо, котороε маεм, то всε по половинε д¦тεм моим – Гри-горью и дочцε моεи Aεди. А котораu зεмлu моu εсть jтчизнаu,што мнε дuдко мои дал за Днεпром в Басани, за Трубεшом подмоим знамεнεм – Свεрдεл з Хрεстεць, Остриногъ а Пεрεводцы,Глуски – таu всu зεмлu jтчизна моu под тыми знамεны – тодочъцε моεи Aεди, zко сама в собε маεтъ под тыми знамεны.А иншиε знамεна, которыи εстъ Батиговъщина – сыну моεмуГригорю. В тоε дочка моu Aεдu нε маεть сu ничим вступовати,што будεтъ под εго знамεнεм. А сын мои Григорεи в тую зεмлю,што z εи jтписала, так тεж и в тую полдворишъча, што εстъ взамку им напол jтписано, нε маεть в то вступовати а никото-роε кривды сεстрε своεи чинити. А которыи рεчи мои рухомыии домовыи статъки, што εстъ в дому моεм, то всε дочцε моεиAεдε, которыи двε свuтости мои сεрεбрεныи – jдна в дому,другаu в заставε у Гримали у дванадцати грошεи, а два котлы втоε ж Гримuлъки в полукопъи грошεи, то маεть дочка моu тыирεчи выкупивши къ своим рукам дεржати.

А прошу и чолом бъю, приказываю дочку мою Aεдю пануAεдору Тиши, ижъ бы εε у своεи jпεцε мuл и jт всuких кривдьборонил. И прошу п ~на Тиши j тоε имεнε моε крову, штобы jн из дεтми моими тоε близкости моεε доискивалсu у сту копах гро-шεи. Винни εсми Василю Чεрεвчию полкопы грошεи, а зεмлuмоu jтчизнаu в пана Василu соaεиского в заставε у трох копахгрошεи на имu Борысовщина на Вεтε, то д¦ти мои выкупитимаютъ, сεлищо тεж моε Рεмεнники на Камεнцε рεчцε под Б¦лою

98

Цεрковью на ст ~ую Пр ~ ~чстую пεчεрскую. Чолом бъю п ~ну AεдоруТиши, штобы по толε з дεтками моими з Григорεмъ и Aεдεюпоискивал скарбов и имεнεи на п ~нεи Jлизаровои, нεбожчико-вых п~на Jстаaьεвых, которыε на цεрков нε jтписано: конu про-давшы и тыε п ~нзи д ~шεю моεю пεчаловати. А положат т¦ло моεгрεшноε, гд¦ д¦ти мои усхотuть.

При тои духовници моεи были jтεц мои д ~ховныи св ~щεникниколскии набεрεзскии пн ~ъ Василεи Пациεвич, намεстникъсоaεискии, пан Богдан Иванович Шавула, пн ~ъ Zковицкии, панХатuн Балыка. И длu лεпшоε твεрдости просила εсми тых вы-шεи писаных людεи добрых j приложεнε пεчатεи. И их м ~лстьрачили то на прозбу мою вчинит и пεчати приложили ку моεидуховницы.

Писан в Киεвε под лεт. Бож. нарож. аФНS [1556], м ~сцаaεврал КГ [23] днu.

Відбитки від чотирьох сиґнетів

РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 70, л. 1. Оригінал.Мкф: ЦДІАУК. Ф. КМФ-7, оп. 2, спр. 86, арк. 1.

№ 28.04.1563 р. – Київ. Тестамент міщанина

Семена Мелешковича

Видимус с книг мεстских ратушных киεвскихъ

Лεта Бж ~ого нарожεниu тисεча пzтсот шєстдεсuт трεтεго, мс ~ца апрεлu дεвuтого днu

Д¦zлосε в ратушу киεвском пεрεд нами Стεпаном Климови-чом, воитом, бурмистром, раицами и присuжники в книгахмεстских ратушных киεвских jписаными. Славєтныи СεмεнМεлεшкович, мεщанин мεста Киεвского, jповεдал и покладалпεрεд нами д ~ховницу – тєстамεнт jстатнεε воли своεи напи-савши, под пεчатми людεи добрых и вєдлε права справивши,просил абы тот тєстамεнт до книг мεстских ратушных киεв-ских был записан. И мы, воитъ, бурмистръ и рuдскиε с присuж-никами тот тєстамεнт пεрεд нами покладаныи jглεдавши, ичитат пεрεд собою казавши, бачєчи быт рεч слушную, тєста-

Додатки 99

мεнт вєдлε права справεныи, до книг записат казали εсмо, ко-торыи тєстамεнт так сε в собε маεть.

Во имu Свεтыu живоначалныu Троици, Jтца и Сн ~а, и Свε-того Дх ~а. Амин.

Z, раб бж~ии Сεмεн Мεлεшкович, мεщанин киεвскии, вызна-ваю и zвно д¦лаю тым моим тастамεнтом ку в¦чнои памεтинынεшним и потом будучим, кождому доброму ни jт кого нεнамовεныи, ани примушєныи, алε сам по своεи доброи волибудучи на Бж ~ои воли aор, εщε в доброи а достаточнои памεти иполного розуму своεго, памεтаючи то, иж на сεм свεтε кождыич ~лкъ пєвнεишии на прεдчасу смεрти нижли продлужεнε живо-та, на ком ми што взuт и кому што jтдати.

Наипεрвεи, εстли сε надо мною волu Бж ~а станεт, з сεго свε-та мл ~стивыи Бог д ~шу мою збεрεт, z напрεд Господу Бг ~у д ~шусвою поручаю. А тεло своε грεшноε поховати, памεти и имεнuпо души раздати, и вси потрεбы по животε моεм справити прика-зую, прошу, даю в моц и jпεку зuтю своεму старшому АндрεюКошколдεю, пн~у Василю Чєрєвчєю, пн~у Zцку Руту, пн~у МиткуБогдановичу а пн ~у Zну Викгурε, зuти своεму. Мают jни тεломоε положити у манастыри Свεтоε Прεчистоε Пεчєрскомъ.А по моεи д ~ши, jтца моεго, матки и жоны моεε пεрвоε Устиниза упис вεчистыи, поминник, за мεсто, гдε моε тεло положитимают, тєж за сорокоуст и за вси пошлины, доходы манастыр-скии по животε своεм на манастыр Пεчєрскии даю и jтписуюимεнε своε властноε, добрε а цнотливε набытоε куплεноε, ни-чим никому нε пεвноε на имu Вишєнки у пов¦тε Киεвском совсим на всε вεчно. При том тєж Пεчєрском на цєрков Бж ~у Свε-тоε Троицы, болницкии манастыр jт чотырεх душ, на сороко-уст и упис вεчистого поминанu jтписую имεнε своε, такжεкуплεноε, власноε своε со всим на имu Чотанов. На Свεтого архи-стратига Михаила манастыр, цєркви Золотовεрхоε, под тым жεjбычаεм за упис и за вси памεти вεчистыε, имεнε, куплю тєжвласную на имu // [1 зв.] Юрεвцы. На манастыр Свεтого Нико-лы манастыр Пустынскии, такжε за упис и на сорокоуст, и па-мεт вичистую jных чотырεх душ имεнε моε закуплεноε jт п~наПовши, зεмuнина киεвского, у сумε пн ~зεи на имu Подгорцы.А гдε бы пан Повша або близкиε εго тоε имεнε Подгорцыjткупити мuл, тогды jную суму пн ~зεи сполна водлε запису

100

своεго на манастыр Свεтого Николы jтложити, а jныε старцытого имεнu εму поступит мают.

Потом тєж по животε своεм даю, дарую и jтписую жонεмоεи Настаси Василεвнε Пацкεвича за внεсεнε εε двухсот копгрошєи jт матки на имεнuх εи записаных, которых имεнεи z змоцы и з них платов никоторых jт матки εε нε брал, ани ихуживал, напротив того внεсεнu εε на дворанинε гс ~дрьском напн ~ε Сεмεнε Алεксандровичи Кмитичи на записε εго власныхсвоих рукоданых пн ~зεи двεстε коп гр ~шεи, на Михаилε Лεщин-ском и на жонε εго а матцє εε Мари Юхновнε на запис их стокоп гр ~шєи, а jсобливε на тои тєж матцє εε Мари власных пн ~зεипо записε тридцат коп и три копы грошєи, на которых листεхимεнu свои под свεдомом и пεчатми людεи добрых ширεи за-писали. Ино жона моz по моεм животε jт мεнε записаную сумупн~зεи на листεх вызнаных маεт сε противку их заховати, во всεмводлε оных записов их власних. Тєж жонε моεи шат нεвεстихсаzн адамашковыи чєрлεныи, другии саzн куaтєру чєрлεного,два саzны влоского сукна чєрлεныε, саzн китаики двоε личноε,саzн влоскии зεлεныи, поεс срεбрεныи позлотистыи, а готовыхпн~зεи шєстдεсuт сεм коп грошєи, адамашки чорноε, шуба бруш-ками лисими подшита, другаu шуба влоского сукна бурнатно-го бεлками подшита. А штом был двε татарки, жонки власныεкуплεныε – Jвдотку а Марю – εи дал, ино z тεпεр ихъ jт нεεи jт всих дεтεи, и приzтεлεи jтимую и по животε своεм волны-ми их чиню вεчнε. А εи, жонε моεи, на чεлuд дванадцат копгр ~шєи jтписую дати.

А jсобливε по животε своεм на памεти и на потрεбы налε-жачиε по души справовати и шаaовати, мл ~стнþ давати двεстεкоп гр ~шεи. А на поправованε свεтых цєрквεи киεвских сто копгр ~шєи. Ку тому за jныε ж чотыри души упис вεчистыи и насорокоусты jтписую дати. На вεликии собор Свεтого Соaεuкрылошаном нεдεлным пuт коп гр ~шєи, на собор Ст ~ого Николыв замку пuт коп грошєи, jсобно на цєркви Бж ~и киεвскиε наупис и за сорокоуст тєж чотырεх душ, кождому по двε копыгр ~шεи цєрковных пн ~зεи, свεтого Ивана пuт коп гр ~шεи пuт-ницкому попу Симεjну jтдати.

Застава сут пн ~а Aεдора Тиши срεбра кубков три, а саблu сосрεбром у дванадцати копах гр ~шєи литовских, п ~на Сεмεна

Додатки 101

Гринковича срεбра кубков пuт у двадцати копах и копε гр ~шєилитовских, поεс срεбрεныи а чєпεц золотыи муравскии уjдинадцати копах гр ~шєи, того ж Гринковича сεлищо Глεвацкоεзаписано в заставε у дεсεти копах гр ~шєи нεбощика Aридриха,поzски срεбраныε до // [2] Jстрог у двох копах грошєи. Аjсобно кн ~зu воεводы εго мл ~сти у пεтидεсuт копах грошεи, за-ставы пuтьдεсuт рублεи московских дεнεг. То сут на записныεлисты свои люди пн ~зεи винни: наипεрвεи, Митко Пилεцкиишєстдεсuт коп и три копы грошєи готовых; Иван Бεи и з сы-ном старшим тридцат коп грошєи литовских; Лариjн Скрагатридцат коп литовских грошєи, на то суть листы их вызнаныε.Которыε гр ~ши, долги по записεх тєж и за заставы по своεм жи-вотε справuти поручаю тому ж зuтю своεму Андрεю и тєж п~номjпεкуном их мл ~сти и на jныε памuти на пришлыε часыjборочати их мают.

Ку тому тєж, што εст власного справованu и куплεнного, адобрε цнотливε набытого срεбра моεго поголовu дεвεт куб-ков, чарка малаu, панагиu, ложок тридцат, што чинит тузиныдва и шєст ложок, ино zко jноε срεбро, такжε и дεвεт коморна властном jтчизном и куплεном плuцы дому моεго при мε-стε моим накладом побудованыε, по животε своεм поручаю тымжε пн ~ом jпεкуном, близким и дεтεм своим роздати. Наипεрвεи,зuтю моεму старшому Андрεю Кошколдεю на вεчност jтписуюдвε коморы, ложок тузин jдин, кубок позлотистыи с покрыж-кою jдин, панагиu, шуба адамашкова гвоздикова, кунамиподшита, жонε εго а дочцε моεи старшои Гасцє два кубки по-злотистыε, а конь рыжии звεздочолыи з сεдломъ. Другому зuтюмоεму Матaεю Чєрєвчєεвичу двε коморы, тузин ложок, два куб-ки, жонε εго а дочцε моεи Васи два кубки а шуба китаики чор-ноε, кунами подшита, а кони два такжε лεпших и з сεдлы. Братумоεму старшому Zкову комора jдна, кубок jдин, ложок три ашуба гвоздиковаu, лисами подшита. Другому брату Стεпанукомора jдна, кубки два, ложки три, шуба лисuz, крыта влос-ким сукном со срεбром. Ивану Квачу, брату моεму, комора jднаи з мεстцом. Гришку, тєж брату моεму, каaтан китаики двулич-ноε. Зuтю моεму Викгурε по животε моεм панцыр добрыи иприлбица; жонε εго а моεи сεстрε Гасцє шуба бурнатнаu с пуг-вицами, aутром бεлинным подшита. Хотεновои жонε, свεсти

102

моεи пεрвоε жоны, сεстрε Гани з давного долгу, штом εи винεнбыл, дεсεт коп грошєи дати. А што сε дотычєт εщε jстало сεдвε коморы, тыε коморы по животε своεм jтписую на вси болни-цы мεстскиε киεвскиε, с которых комор покоморщина бранабыти и на болницкиε потрεбы на вбожство, з вεдомом пн ~ ~овjпεкунов моих, давано и шаaовано быти мают вεчными часы.Такжε комор и всихъ рεчєи у тои духовницы моεи вышεи по-мεнεных и по моεм животε jт мεнε дεтεм моим и брати запи-саных, мают jни сами // [2 зв.] и их потомки вεчнε во упокоидεржати и вживати, а по дш ~и моεи памuти чинити мают.

Котораu чεлuд моu нεволнаz куплεнаu и тєж закуплεнаu, –таu всu по животε моεм под справою, моцю и дозрεнεм зuтuмоεго Андрεu и пн ~ов jпεкунов в дому моεм до зуполного рокумεшкати и послужити мают. А по jном року выслужεном туючєлuд свою нεволную куплεную и закуплεную, и тєж татаркивси по животε своεм jт всεго вызволuю и волными их чинювεчнε, нижли jсобливε закупу моεму – пинчуку, дεтинε Сεр-гεицу – полкопы гр~~шєи готовых, такжε по року выслуги jтписуюдати и jт тых двох коп за нεго даных волным εго чиню.

А што сε дотычєт дому моεго, у котором z сам мεшкал, кутому кони мои вси, сεдла, зброи, тєж быдло рогатоε и иныε дроб-ныε статки домовыε, и такжε цын, jловεники, aлuжи, мисы,тарεли, котлы бεлыε, малыε и вεликиε, котлы броварныε, жε-лεзо всuкоε, постεли, ковры, полавочники, платε бεлоε, рεчирухомыε и нεрухомыε, вси статки домовыε jт мала и до вεли-ка, што колвεкъ εст, zко властноε своε, и жоны моεε пεрвоεдобрε а цнотливыми вчинки набытыε, то z всε по своεм животεjтдалuючи jто всεε брати своεи, близких крεвных и jт жонысвоεε Настаси Василεвны jтимуючи з моцы, даю, дарую иjтписую на часы вεчныε дочкам своим Гасцє и Васи, и мужомих а зuтεм своим Андрεю а Матaεю за доброε а цнотливоεзахованε их ко мнε им самим и их потомкомъ, zко jтчичом идεтεм своим вεчнε, нεпорушєно на полы. И вжо братu моuникотораu, а нихто иныи з близких и прирожεных, такжε и жонамоu Настасu до того дому моεго статков, маεтностєи у тоидуховницы по животε моεм jт мεнε зuтεм и дочкам мεновитεвышєи записаныε, никоторого дεла и вступу мεти нε мают, алεжона моu Настасu по животε моεм на том прεстати и к своим

Додатки 103

рукам побрати и того запису моεго дεржати сε маεт, штом z εипεрвεи сεго записал. И у тои тєж духовницы своεи вышєи завнεсεнε εи дал и даровал.

А хто бы сε у тот дом, статки, маεтности мои упирати итого на них, дεтεи моих, zко власноε jтчизны их доходити, поис-кивати и ку шкодε а накладу их приводити, и тую духовницумою нарушати мuл, на таковых буди клuтва свεтых jтεц трис-та и jсмънадεсεт в сии вεк и будучии. А потом розсудит сε зомною прεд мл ~стивым Бг ~ом на Страшном судε.

Што всε то по своεм животε в моц и jпεку приказую, даю ипоручаю зuтю своεму Андрεю а пн ~у Василю Чєрεвчєεвичу, пн ~уZцку Руту, пн ~у Митку Богдановичу – мεщаном киεвским, азuтю своεму пн ~у Zну Викгурε. Которыε jпεкуны водлε сεεдуховницы моεε ни в чом нε jтмεнuючи заховати, т¦ло моεпоховати, долги справuти, и памuти по моεи дш ~и чинити.А наболεи зuти мои, дочки, нε запамεтаючи и нε запускаючитыε памεти полнити мают так, zко им Бог мл ~стивыи допомо-жεт. И молодцом // [3] годовым, наεмным за службы их, штобы мεло которому приити, зuт мои Андрεи заплату имъ вчини-ти маεт, нε покладаючи того на моεи дш ~и.

А при тои духовницы моεи люди добрыε были и того сутдобрε свεдоми: jтεцъ мои духовныи свεщεник матεрбожскииХома а воитъ мεста киεвского пан Стεпан Климович, зεмuнингс ~дрскии пан Богуш Лεнкович, служεбник кн ~зu воεводы εгомл ~сти киεвского пн ~ъ Богдан Иванович Шавула, мεщанε киεв-скиε Jноaрεи Власович а Гришко Максимович. Zкож вышєимεновитε jписаныε пн ~овε длu лεпшого свεдомu и болшоεтвεрдости, за прозбами и чоломъбитεм моимъ и пεчати свои дотоε власноε духовницы моεε приложити рачили.

Писан в Киεвε при мнε в дому будучи. Лεта Божого наро-жεньu тисεча пuтсот шεстдεсuт трεтεго, мс~ца апрεлu jсмогоднu.

У того тεстамεнту пεчатεи запεчатованых пuт. И за проз-бою п ~на Сεмεна Мεлεшковича тот тεстамεнт у книги мεст-скиε ратушныε киεвскиε записано εст. На што и видимус с книгпод пεчатю мεстскою ратушною киεвскою и с подписом рукиписарскоε вεлεбному в Бз~ε jтцу Иjасаaу, игумεну, и чєрнцомъмихаиловским манастырu Золотовεрхого киεвского в року

104

тисεча шєстсот втором, мс ~ца aεвралu двадцат пuтого днu εствыдан.

Писан в Киεвε.Міська печатка

Гарасим Лазорεвич,писар мєстскии киεвскии, рука власнаz

Корыкговалъ с книгами

// [3 зв.] Помітка іншим почерком того ж року:Oblata testamentu sławetnego Semena Meleszkowicza, mieszcza-

nina kijowskiego, przed urzędem miejskim Семена Мелешковича.A. 1563, Aprilis 9.

Jurowka legowana na monaster Michajłowski.

Помітка іншим почерком ХІХ ст.:Видимусъ съ книг м¦скихъ ратуши Кіεвской 1602 году, фεв-

раль, 25 д ~нъ данный.Онъ же 1563 года, априлъ 9 д ~нъ.

На правій боковій частині аркушу помітка іншим почеркомХVІІ ст.:

J Юрεвку сєло. Видимус з ратуша тєстамεнту игумεнуМихаила Золотоверхого пана Сємєна Мєлєшковича

НБУВ. ІР. Ф. 301, № 216 П (Мих), по оп. 96, арк. 1-3 зв.Оригінальний випис з міської книги.

№ 37.07.1572 р. – Київ. Тестамент Тетяни Кругликівни,

дружини Митка Богдановича

Во имu Jтца и Сн ~а и Св ~того Дх ~а. Амин. Стань сє ку вєчноипамєти тоє то рєчы.

Z, раба божz Микитинаz Богдановича Татzна Кругликов-на, будучы мнє jт Бг ~а створитєлu хоробою навєжона, алє взуполномъ розумє, а в цылои и доброи памєти, нє будучи на тони jт кого намовєна ани примушона, jдно сама по своεи доб-рои воли. Присмотрєвши сu єсми добрє jдмєнности часов албовєков св¦та сєго, zко на нεм, а звлаща под тєпεрεшним а

Додатки 105

кгвалтовным вєтром, а с прирожєнu тєж за грєх и выступ наш,которыи напротивку Бг ~у сотворитєлю своεму чиним, в нεбεз-пεчности положон живот людскии. Водлє прєзрєнu Божєго иволи єго св ~тоє поддани єсмо вси сказє тεлєсности нашоε. А ижна том дочасном св¦тє над смєрть ничого пєвнεишого нε маєм,котораu кождого чл ~вка минути нє можεт. Котороε тεж час игодина jт jчю и вєдомости людскоε закрыта εст.

А прото z мєжи всими иншими рєчами, знаючи нє мєншуюбыт повинность хрєстuнскую. За доброε памєти а цылого изуполного розуму моєго, припилновавшисu на то добрє иjбваровываючи, абы по животє моємъ jколо домов, плuцов,комор в рынку мєста Києвского и тєж всεє маєтности нєбож-чика мужа моєго и моих рєчєи рухомых, на котороε розницы изаштьu так jт брата моєго Ивана, zко и иных близких моих нεдєuлисu. Алє иж бы кождыи на своєм пєрεставаючи, нεхаипокои посполитыи и мл ~ ~сть хрεстuнскую сполєчную тым лεпεипромεжку сεбε ку хвалε и подобаню божεму заховали. Вмысли-ла єсми тым тєстамєнтомъ jстаточноε воли моεε порадокъ слуш-ныи и правныи во всєи маєтности рухомои и кгрунтєх, дворов икомор на писмє значнε а zснε ку вεдомости людскои зоставити.И при пєвности дєтєи своих, наипєрвєи сыну моєму миломуAεдору домъ jтчизныи со всимъ кгрунтомъ и з будованємъ, идругии двор на Болони, двє коморє крамныє jдлє болницы врынку.

Ку тому власноє а почтивоє набытє пн ~зи нεбожчика мужамоєго пана Митка Богдановича, што єст в долги мєжи людидобрыє роздано. Напεрвεи, Иван а Aεдор Тєлєпнu Ложничы налист свои вызнаныи винни копъ сто и пuт копъ грош литов-ских. Богдан Каспорович з братом Иваном, армεнu, на лист своикоп тридцат литовских винεн. Тот жε Иван армεнин наjсобливыи лист коп сємъ, грош сємнадцат винєн. МаксимМалашкович, кравεц, на лист коп сорок и одну копу гр ~шεи ви-нεн. Артєм Дашкович на лист свои jсмъдεсuтъ грош винєн.Матaεи Нагии Плεшкачович на лист коп сорок пuт коп гр ~шєивинни. Мєсоєд, жидъ, с товарыши своими на лист свои виннисорокъ копъ грошєи // [1 зв.] Zцко Євхимович на лист своикоп шєстнадцат винεн. Прокоп Ложнu на лист коп шєстьдεсuтшεст коп гр., ином z єму того долгу коп тридцат шєст коп

106

грошєи jтпускам, а тридцат коп маєт jтдати до рук сыну иjпєкуну нижєи написаному. Трохим, jтаман бεлоцεрковεц, бεзлисту за товары у мεнε и у Конши, нεбожчика, сына моєго по-браныє коп тридцат старого долгу, jн тєж винεн три копы грош.Тит Шило на лист албо цырокграaъ вызнаныи за умоцованεмъс поручєнu моєго на жидє j zрмарку люблинскомъ коп сорокготовых пн ~зεи долгу нашεго справил. Єщε єму на потрεбы своиготовых пн ~зεи коп jсмъ и шєст бобров чорных продати далапрєз Коншу тєж сына своεго на потрεбы купεцкиє до zрмаркутєж люблинского. Пану Митку Шилу готовых пн ~зεи копъ со-рок пuт коп грошєи. Ку тому звєру мохнатого – лисиц шєстнад-цат, куниць чотырнадцат дала спродати – то тεж в панов Ши-лов сполна водлε сεго писанz моεго jтобрати за жида Богдана.Jпонас Дуда, входникъ, копъ дεвεть винεн, пεрεвεлсu платити.А jсобливε староста чєркаскии и канεвскии на квит свои влас-ныи коп двадцат сполна литовскоє личбы винєн. Пан AєдорТиша, подсудокъ зεмъскии киεвскии, на власныи лист с подпи-сомъ руки εго мл. коп двадцат двε копы г~ршєи винєн. Кашталuнкиєвскии, староста любєлскии пан Павєл єго мл. Сопεга бεз ли-сту копъ двадцат бεз шεсти грошєи винєн. Намεстникъ києв-скии пан Василєи Раи бεз листу коп тридцат шεст копъ грошεилитовскоє личбы нεбожчику мужу моεму пн ~ ~ ~ ~у Митку Богдано-вичу зостал винεн. Ротмистръ киεвскии пан Каспор Стужин-скии бεз листу на рεистр мужа моεго шεст коп грошεи винεн.Пан Zнъ Стужинскии коп дєвєть грош дванадцат винεн. ЄдамJсεцкии, писар драбскии, сыну моєму Конши за двε εпанчишєст золотых полских. Василεи Єлтухович коп дєсuт бєз лис-ту винεн. Иван Скуибεда гр ~шεи двадцат. Клим Загалскии три-дцат jсмъ грош винεн. Тєтεрu Jстрицкии за сукно лунскоєгрошєи тридцат. Павεл кравεц гр ~шεи шεст. Матaεи Пурыш засукно двадцат jсмъ грош. Костu, Стєпана Мεлєшковича сын,полторы копы грош. Иван Коропεскии за сукно лунскоє полто-ры копы гр ~шεи. Єрош, кравεц, и з жоною Євгою двε коп грошвинни. Пан Матaεи Чεрεвчєи за давныи долгъ єдналнымъjбычаєм приzтεлскимъ зостал винεн нεбожчику сыну моємуКонши двадцат литεр чорного шолку бурского. JмεлuнЗuбкович з братомъ, римари, коп двε гр ~шεи винни. Застава жидаБогдана два кубки срεбрεных и кордъ срεбром jправлεныи,

Додатки 107

кнаaεль чотырнадцать, ложок срεбрεных дεвεть, // [2] то всε удвадцати копах гр ~шεи. Ку тому тεж Микита Кобызεвич бεз ли-сту копъ пuть готовых пн ~зεи винєн и за двє литрε шолку бурско-го доброго полчεтвεрты копы гр~шεи. Городничого киεвского панаЮрu Подбεлского єрмuк чорныи, подшитыи, лисами полчεт-вεрты коп грошεи на то винεн. Тыє листы цырокграaы вси вца-лε и рεистра на долги вышεи помεнεныи по животε моєм зоста-вую при зuти своεмъ милом Игнатю Маликовичы в дому у схо-ваню своємъ.

А то тεж крамных рεчεи на коморах у рынку. Пεрвεи,знашлосu крашεних синих поставцовъ тринадцат, єпанεч три-надцат, сεрмuг шεстнадцат, сукна сεрмuжного тисεча и jсмълокот, до сεдεл зброи пар сεмнадцат, каразεи бεлоє два локти,лунского синεго локот, муравского сукна локот, стрεл дεсuтковшεст, пороху aунтовъ тридцат, папεри либεр дεвεтнадцат,срεбра цεвок шεст и чвεртка, бархану чорного полторы штуч-ки, котεл бεлыи jдин, ланцугъ вεликии возовыи, гарусу чирво-го штучка jдна, цвилиху штучки двε, торба турεцкаu, поєсовjксамитных пuть, ножов поддεлков свирницких пар двадцатпuт, ножов простых, цындалεвых пар сорок, галуну aунты три,бεлого жεлεза блuх сто, шапок подлεиших шεстнадцат, поzсовмосковских двадцат шεст, гвоздьu латного aаски двε, тεсε-мок εдвабных дεвεтнадцат, шолку цвεтного литра jдна, сεро-го шолку золотников дεвεтьдεсuт пuть золотниковъ, ложоктурεцких тринадцат, zцюр jдин, ручников простых пuть кон-цовъ, мыла кружков триста и пεтнадцат, ножонεц три дεсuтки,поzс угεрскии jдин, рукавиц дублεных из вεзанками пар стотринадцат, картовъ тузинов чотырнадцат, сεрповъ три дεсuтки.У скрини сабεль турεцких три и простых сабεль три, шапок про-стыхъ пεт дεсuтков. У тои ж скрыни папεри двε ризε. У дру-гои новои скрыни выдεр сεмъ, бεлок сто двадцат, волков три,лисиц дванадцат, бобръ jдин синεкарыи, куниц двε, бутас jдинмалыи, нарогов двадцат пuть, дεнεг московских три рубли, пн~зεиготовых почтырных коп jсмъ. У трєтєи коморє Дεнисовскои солишєстдεсuт тисuч.

А то тεж у дому крамных рεчεи. Пεрвεи, сукна лунского// [2 зв.] синих поставцы чотыри, муравских поставцовъ дεвεть.Кгεронокъ поставεц jдин, лупану чεрлεного локот шεстнад-

108

цат, чεского сεрого локот дεвεтнадцат, сукна швεбинских по-ставов дεвεть, шолку бурского чорного литεр сто, розных мас-тεи шолку литεр пεтьдεсuт, чинкотор полушолковых чотыри,тεсεм турεцкихъ сεрεдних и малых пεтьсот, нарогов двадцатдεвεть пар, шин жεлεза полjсма воза, jблан брушковых бεлихдва, рукавиц и з вεзεнками сто дεвεтьдεсuт чотыри парε, круш-ковъ мыла двε тисεчы и дεвεтсот, глεчков турεцких пuть, ми-сок три, сукна сεрмuжного у чотырεх кипах чотыри тисεчи исто локот, дεнεг московских шεстдεсuт пuт рублεи, золотыхчεрлεных у золотε шεстьдεсuт сεм, талuров двадцат jсмъ, пн~зεиготовых коп пεтдεсuт. С тых домов и товаров рεчεи крамныхмаєт заплачєно быти долгу нεбожчика мужа моєго нεбожчицыШкарεвскои коп сто дεвεтдεсuт и шεст копъ гр ~шεи.

Тεж сыну моεму милому Aεдору платu jтцовского: наи-пєрвεи шуба соболu под сукном бурнатным турεцким скнаaлuми, шуба лисu завыиковаz, наголо однорuдок шкарлє-товыи бурнатныи со срεбром и другии чεрлεныи тεж со срεб-ром, каaтан jдамашки бурнатныи, а другии jтласовыи чεрлε-ныи, зипун лунскии синии, кучма соболu jксамитом крытаu,jднорадок синии, зъ шнурами нεмεцкого сукна; панцырьjтцовскии, конεи три половыи сεрыи, а воротныи и з сεдлы ииншими рεчми. Ку тому кубков позлотистых чотыри и с покрыш-кою, jдин тузин ложок срεбрεных позлотистых, цыну, мис и сполумисками дεсεт, тарєлεи тузины три, ковры солгоцкиє чо-тыри, котлов мεдосытных и бεлых jсмъ. Панвии мεдεных шεсть,jловεчки три, aлuж двε, лоханu jдна.

Внучку моєму милому, сыну Коншину, Михаилу по моємживотє даю и записую двор Шєкаловскии со всим и комору крам-ную в рынку мєста Києвского Свидороговскую и кубковъ позло-тистых три, платu jтцовского jднорадокъ шкεрлєтовыи чεрлε-ныи со срεбром, шуба лисu утєрaиномъ зєлєным крыта, шубкабєлu сукном синим крытаu со срεбром, а шуба почεрεвεсичнаuбоброваu новаu, два єрмuки синии и зєлєныи и з шнурами, зипу-ны два – зεлεныи утεрaиновыи с чашками // [3] и другии лун-скии синии, шлык лисии, панцырь и конь зъ сεдлом, и сагаидак,готовых пн ~зεи коп полтораста.

Aєдору, тєж сыну моєму, бєлых кубков сєрєбраных пuть.Зuтю моєму милому Игнатию Маликовичу и жонє єго а дочцы

Додатки 109

моєи Jлєнє коп пєтдєсuт готовых и кожух кунии наголо, сук-ман чорныи aаилундышовыи и з шнурами и два кубки срєбрєныєбєлыє. Другому зuтю моєму милому Василю Кобызεвичу и жонεєго а дочцы моєи Просими комору Занковскую в Рынку киεв-скомъ и два кубки бεлыє срεбрєны. На тую комору Занковъскуюи Свидороговскую листы купчиє мают до рук их jтданы быти.Aεдору, сыну, поzсъ срεбрєныи позлотистыи и шубка моuпунцоваu соболu, адамашкомъ чорнымъ крытаz, пн ~зεи гото-вых коп триста. А jсобливε по животε своємъ Jлєнє Игнато-вои Маликовича шубку свою соболю, адамашкомъ синимкрытаu. Єaросими Василєвои Кобызєвича другую шубку моюлисю брушковую, jтласомъ чорнымъ крытаu. Ку тому саuновмоихъ чотыри, тєж пєрла, жємъчугу, клєиноты, пєрстєнки, надто платє бєлоє убир нεвєстии jт мала и до вεлu, то всε поживотε своєм jтписую тым жε дочкамъ моим Jлєнє а Проси-ми наполы.

А єстли бы сu над сыном моим божz волu стала, тεды вситыє статки, маєтности, штомъ на нεго по животε своємjтписала, мают спасти на тыє ж зuти мои Игната и Василuсамых и на жоны их, дεти и внучки мои. А што нεвεстка моuКоншинаu Богдана Шиловна у домъ мои к мужу своєму при-нεсла, и што тεж нєбожчикъ сын мои Конша, муж εє, будучыза живота своєго εи дал албо справил, того z всєго ничого jтнεє по животε своєм нε jтимую, алε при нєи jставую. Братумоεму милому Ивану Кругликовичу jсмъдєсuт коп грошεи //[3 зв.] готовых, што на лист свои был винєн, тымъ z εго поживотε своєм даю, дарую и jт того долгу и листу єго волнымъчиню вεчнε. Над то єму приказую дати коничка рыжого. Малы-ни Ходковичу пεть коп гр ~шεи jтписую дати.

И вымεнивши вжε вси тыє вышє мεнεныε рεчи, напрод Бг ~усотворитεлю сына моєго милого Aεдора въ мл ~срдьє εго пору-чам. А подлє св¦та и припадковъ єго в моц jборону и jпεку, идоброє цвичεнє науки даю и злεцамъ сыну и зuтю моєму мило-му пану Игнатию Богдановичу Маликовича. И инымъ добро-дεємъ и приzтєлємъ нєбожчика мужа моєго и своим. И покорнєих мл ~сть прошу, иж бы зuт мои и тεж пн ~овε а добродεи моиподлε повинности своεє ку мл ~стивому Бг ~у и хрεстuнскому на-роду, такжε тεж памεтаючи на покорныє и внижоныє службы

110

нεбожчика мужа моєго пана Митка Богдановича и тεж мои помоєм животε того сына моєго Aεдора в нεдоростю и въ дорос-тю лεт εго будучы, имъ ласкавыми панами jбронцами иjпεкунами со всими с тыми маεтностuми у цεлости до лεтсуполных ховали, шаaовали, так zкобы з лεпшимъ а пожиточ-нымъ єго ку выхованю быт могло.

Jбваровываючы тεж и то жεбы грεшноє тεло моє подлεхрεстuнства н ~шого на пεвном мεстцу было поховано, приказуюто по животε зuтю и сыну моεму Богом даному Игнатю Богда-новичу jстаточную послугу вчинити при манастыри Прεчис-тоє Богородицы Пεчεрскомъ, мεстцε провод и упис за што мо-жεт зъєднати.

А хто бы колвεк сεс мои тεстамεнт по животε моємъ в чомколвεк порушити и сыну моєму Aεдору албо зuтю и jпεкунуИгнатю zкую кривду вчинити хотєл, тот сε со мною розсудитпрεд мл ~стивым Бг ~омъ на Страшномъ судε. А потом да буди натаковых клuтва св ~тых jтεц триста и jсмънадεсuт иж в Ни-кεи.

И на то єсми сыну моєму милому Aεдору и jпεкуну εго исвоєму в доброи памεти и цεломъ розумε дала сεс мои // [4]тεстамεнт под добрым свεдомємъ и пεчатми людεи добрыхнижεи помεнεных. При котором справованю сεго тεстамεнтумоεго будучи прошεныи и вεзваныи и того добрε свεдомыи ихм ~лсть пн ~овε jбоватεлε и радцы мεста гс ~дрского Киεвского панДмитръ а пан Кузма Ивановичи, а пан Хоцко Болыка. И зjчєвистыми прозбами моими их мл ~ст пн ~овє вышε писаныи ипεчати свои до сεго тεстамεнту моєго приложити рачили.

Писан в Києв¦, лεта Бож. нарож. аФОВ [1572], м ~ца июлuсємого днu

Відбитки від трьох сиґнетів

Нижче дописано іншим почерком:А з другоє Трохим, jтаман, на сюю духовницу jдал1 три

копы грошєи, то вжε на духовницу jтаман ничого нε винεнъ.Максим Малашкεвич jдал на сюю духовницу пεтнадцат копъгрошεи литовскоє личбы. Иван а Хвεдор Тεлεпнz Ложничи на

1 Так у тексті

Додатки 111

тую духовницу одно листъ вызнаныи свои, што на них jписано,jдали jсмъдєсzт копъ бεз двух копъ литовъскоє личбы. Бог-дан а Иванъ Каспоровичи, jръмεнz, jдали на сюю духовницудвадцат копъ полпεты копы грош литовскоє личбы, єщε далиполшεсты копы грош другим разом, то вжε всих сполна jдалитридцат копъ грош литовскоє личбы. Богдан а Иван, єщε Ивана Хвεдор Ложничи jдали другим разом в усю сто копъ, пzткопъ на духовницу и на листъ вызнаныи.

Запис під текстом іншим почерком:Jпанас вуходник Дуда сεмъ копъ jдал. Матaεи Плεшканъ

jдал сорок пzт копъ грош, што на нεм на листковоє духовни-цы jписано. Трохим, jтаман, на сюю духовницу тридцат копъjдал. Василεи Євтух на сюю духовницу дεсεт копъ jдал. Костz,Стεпанов сын, на сюю духовницу полторы копы jдал.

// [4 зв.] Помітка іншим почерком:Testament niebożczki babki moiej Mitkowej starej cziniony w

roku 1572.

РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 18, л. 1-4 об. Оригінал.Мкф: ЦДІАУК. Ф. КМФ-7, оп. 2, спр. 81, арк. 1-4 зв.


Ігнатія Богдановича Маликовича

Во имu Jтца и Сн ~а, и Св ~того Дх ~а. Станьсu ку вεчнои рεчыпамεтноє тоε справы.

Z, Игнатии Богданович Маликовича, мεщанин гс ~дрu королuεго мл~сти мεста Киεвского, будучы на тот час jт Бг~а створитεлuхоробою навεжон, алε в зуполном розумε и доброи а в цылоипамεти, и в нεвсталых смыслεх моих. Присмотрεвшисu εсмыдобрє jдмεнности часов и вεков св¦та сεго, zко на нεм, а звла-ща под тεпεрεшними кгвалтовными повεтрεными ч ~сы а сприрожεнu за грεх и выступ наш, которыи напротивку Бг ~у со-творитεлю своєму вчинили εсмо и чиним, в нεбεзпεчности по-ложон живот людскии. А иж на том дочасномъ св¦тε над смεртьничого пεвнεишого нε маεмъ, котораu кождого чл ~вка минути

112

нε можεт. Котороε тεж час и година jт очю и вεдомости люд-скоε закрыта εст.

А прото z мεжи всими иншими рεчами, знаючи нε мεншуюбыт повинность хрεстuнскую, за доброє памεти а цылого изуполного розуму моєго, розмыслившисu на то добрε и jбъва-ровываючи абы по животε моємъ jколо власноε холупы дому итεж вбогоε всεε маεтности моεε никотороε розницы, кривдъ изаштьu нε дεuлисu. Алε иж бы кождыи на своєм пεрεставаю-чи, покои посполитыи и мл ~сть хрεстuнскую сполεчную, тымлεпεи промεжку сεбε ку хвалε и мл ~срдью Божεму заховали.Вмыслил єсми тою духовницεю jстаточноє воли моεε порuдокъслушныи и правныи во всεи маεтности моεи на писмε значнε иzснε ку вεдомости людскои. И тεж жону мою вεрнε милую па-нεю Алεну Микитичну Богдановича и дочурку мою милуюВарвару хотεчи при пεвности зоставити. Наипεрвεи записую єи,жонε моεи милои, и з дочуркою моεю домъ мои власныиjтчизныи и дεдичныи у мεстε Киεвскомъ бεрεг рεки Днεпра совсим кгрунтомъ зεмлεным и будованεмъ, тεж зо вси рεчми мои-ми, маεтностuми jт вεлu и до мала, што сu можεть имεнεмназвано быт, злота, срεбра, пεрεл, платu, цын, мεдь, капи, зброи,быдло – то всε по животε моєм жонε моεи милои а дочцыjтписую.

А што сu тычεт jпεки на мεнε зложεноє jт нεбожчицы,тεщи моεε панεє Микитиноє Богдановича панεи ТатzныКругликовны, иж што jна, сходεчи с св¦та сεго, на тεстамεнтεсвоєм jстаточноє воли своεε jтписалши домы, коморы, кгрун-ты, и вси маεтности, рεчи рухомыє – злото, срεбро, гроши гото-выє, шаты и тεж долги на цεрокграaεх, то всε jт вεлu тεж и домала, а jсобливε и сына своεго власного Aεдора Микитича зоными кгрунты и маεтностuми на jным тεж тεстамεнтε εεмεновитε выписаноє до взростz лεт εго была дала и злεцыла.А так z, Игнатии Маликович, zко на тот час з навεжεнu Божε-го, будучы у хоробε своεи за доброε памεти а цылого и зуполно-го розуму своєго тую jпєку шурина своεго Aεдора самого зовсими кгрунты, домы и з маεтностuми на нεго jписаными самъзъ сεбε складаючи εε, прεкладам на εго мл ~сть пана и добродεuмоεго милого нεколи будучого нεбожчика тεстu своєго панаМикиты Богдановича, власного брата εго мл ~сти пана Кузму

Додатки 113

Богдановича Мантуша а своzка своєго и добродεu мнε ласка-вого пана Василu Aεдоровича Кобызεвича. И покорными прозба-ми моими их мл ~ст панов и добродεєвъ своих εго м ~лст панаКузму Мантуша а п ~на Василu Aεдоровича прошу и чεлом бью,иж бы jни подлε повинностии своих ку мл ~стивому Бг ~у и тεжхрεстuнскому народу, такжε памεтаючи на покорныи и внижо-ныи // [1 зв.] службы мои, албо и поволныи приzзни нεбожчи-ка п ~на Микиты εго мл ~сти самого тεстu и тεщи моεε по животεих мл ~сти приzтεлεи своих тымъ потомком и сыном ихъ влас-ным Aεдоромъ в нεдоростю и доростю лεт εго, будучы ємуласкавыми панами и jбронцами и jпεкунами со всими тымикгрунты и маεтностuми на нεго jт нεбожки панεи матухныεго нεбожчицы панεє Татzны на духовницы jтписаными, вцεлости до лεт єго ховати и во всεмъ подлε тоє духовницы εεпоступуючи заховати и справоватисu их мл ~ст мають. Zкож zєго мл~сти пану Кузмε Мантушу jбличнε будучы в дому нεбожчи-ка пана тεстu своεго у схованю тыє маεтности рεчы рухомыεвси в цεлости, тεж листы вызнаныε и тεстамεнт панεи тεщиjказал и до рук єго мл ~сти домъ со всимъ тым, zко сu вышεпомεнило подал. И то тεж на сεи духовницы моεи zвнε чиню,иж што нεбожчица тεща моu на тεстамεнти своємъ jтписаламнε и дочцы своεи а жонε моεи милои Jлεни и внучцы своεи адочцы моεи Варвари з маεтности дому своєго готовых пн ~зεикоп пεтдεсuт и ку тому срεбра, кубков и платu, што εст натεстамεнти своεмъ нεбожчица мεновитε jзнаимила. Иномъ zтак пн ~зεи а никоторых иных рεчεи мнε и жонε моεи jтписаныхдлu причин, zко на тот час нεбεзпεчныи з дому и з маεтностиих нε брал. Вεджε z повторε их мл ~сть пановъ и добродεєв своихпана Кузму Мантуша и пана Василu Ходыку пилнε и покорнεпрошу и ч ~лом бью, иж бы их мл ~сть тыє пεтдεсuт коп грош здому и маεтности, и тεж срεбро, кубки, платε водлε духовни-цы нεбожчицы тεщи моεε по животε моєм жонε моεи милоипанεи Алεнε и дочурцε Варварε до рук выдати рачили. Котораuтεж сума пн ~зεи власных пн ~а Кузмы Ивановича за мεнε з ласкиєго мл ~сти у справу сполεчного шинку корчомъ мεстских поло-жоныи тыє пεтдεсuт коп грошεи пановε братz и справцы ихмл ~сть того шинку, будучы по выштью року и jблицε вчинεноипану Кузмε до рук jтдати. А што бы сu зыску за працу и пил-

114

ность мою знашло, то тεж при доброи воли и ласцε пана Кузмыεго мл ~сти εстли бы за послугу мою жонε моεи и потомку моємудати рачил.

И вымεнивши тыи вси вышε мεнεныє рεчи напεрод Бг ~усътворитεлεви милую жону мою панεю Алεну и дочурку моюВарвару въ мл ~срдьє εго св ~тоє поручаю. А подлε св¦та и при-падковъ εго в моц, jборону и jпεку даю и злεцамъ их мл ~стuмъпаном добродεєм и приzтεлεм своимъ и εε жоны моεε п ~ну Куз-мε Мантушу и п ~ну своzку моεму милому Василю и иным па-ном, и добродεємъ а приzтεлεм и близкимъ своимъ. И покорнεих мл ~сти паном а добродεємъ моимъ чолом бью и вεлцε прошу,абы их мл ~сть подлε повинности своεε ку мл ~стивому Бг ~у ихрεстuнскому народу, так тεж памεтаючи на покорныє а повол-ныє службы мои по моεм животε, тую убогую вдову жону моюпанεю Алεну и надцьную сироту дочурку мою в нεдоростю и въдоростю лεт εε будучы, имъ ласкавыми панами jбронцами иjпεкунами jто всuких кривдъ втисков, в чом бы сu жона моu спотомком моим утεкала, ласками своими вεздε боронить, засту-поват и во всεмъ помогать рачили. А их мл ~сти за такиε ласкимл ~стивыи Бог ласкою своεю нεjмылною jтдават. А тыє вбо-гиє сироты – жона и дочка моz за доброє здоровε их мл. //[2] Б ~га с ~творитεлu просит εст повинни. А дочуркою моεю исвоεю жона моz милаu jпεкатсu, ховат и с порадою их мл ~стип ~нов и добродεєв в доростю лεт εε, кгды εи Богъ даст здровє,за доброго чл ~вка у малжεнство св ~тоє з дому и з маεтности моихвыдати маєт. А потом тεж поручаю и приказую жонε моεи ми-лои jстаточную послугу вчинит: тεло моє грεшноε подлεхрεстuнства н ~шого поховати, памεти и вси потрεбы по душиjдправлuтсє водлε можности а пристоиности маєт. А чого Бж ~εрачи уховат, єстли бы Божz волu стала сu душу жоны моεε идочурцы моεε съ сεго св¦та собрати рачил. И по животε их jныидом и вси статки мои на близкиє прирожεныє власныє нашиjтписую.

А εстли бы хто-колвεк сию мою духовницу по животε моємв чом колвεк порушити, а жонε и дочцы моεи милои zкую крив-ду вчинити хотεлъ, тот сε со мною розсудить прεд мл ~стивымБг ~омъ на Страшном судε. А по тым на таковых да буди клuтвасв ~тых jтεц триста и jсмънадεсuт иж в Никεи.

Додатки 115

И на то εсми жонε моεи милои панεи Алεнε Микитичнε идочцε моεи Варвари в доброи а цылом и суполномъ розумε далсию мою духовницу под моεю пεчатю и с подписомъ власноєруки моεε. При котором справованю сεε духовницы моεε, будучыпрошεныи вεзваныи и того добрε свεдомыи их м ~лсть пн ~овεjбыватεли и радцы гс~дръскиє мεста Киεвского пан Дмитръ Ивано-вич, пан Кузма тεж Иванович а пан Василεи Матaεєвич Литвин-ковича. И за jчεвистыми прозбами моими их мл~сть пн~овε вышεписаныє пεчати свои до сεє духовницы моεε приложит рачил.

Писан у Киεвε, лεта Божєго нарожεнz тисεча пuтсотсεмъдεсuт второго, м ~сца июлu дванадцатого днu.

відбитки від чотирьох сиґнетів

Игнатии, власнаz рука моz

РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 962, л. 1-2. Оригінал.Мкф: ЦДІАУК. Ф. КМФ-7, оп. 2, спр. 209, арк. 1-2.


Микити Богдановича Кобизевича

Во имu Jтца и Сн ~а и Св ~того Дх ~а. Амин. Стань сu ку вєчноирεчы памєти тоє то справы.

Z, Микита Богданович, наимεншии подданыи и слуга εгокролεвскии мл ~сти Києвского мєста. Будучы jт Бг ~а створитєлuна тот час хоробою навεжон, алε єщε в зуполном розумε а вцылои и доброи памεти, ни jт кого нε примушон и нε намовєн,jдно самъ по доброи воли своєи. Припилновалшисu єсми доб-рε jтмεнности часу и в¦ковъ св¦та сεго, zко на нεм и звлащапод тыми чс ~ы кгвалтовноє смєрти повεтриu за грεх и выступнаш, которыи напротивку Бг~у сотворитεлю своєму вчинили єсмои чинимо, в нεбεзпεчности положон живот людскии. И водлεпрεзрεнu Божεго и воли εго св ~тоε поддани єсмо вси сказε тεлεс-ности нашоє. А иж на томъ дочасномъ св¦тε над смεрть ничогопεвнεишого нε маєм, котораu кождого чл ~вка минути нε можεт.Котороє тεж час и година jт jчю и вєдомости людскоє закры-та єсть.

116

А так z мєжи всими иншими рεчми знаючи нε мεншую бытьповинность хрєстuнскую за доброє памєти а цылого и зуполно-го розуму моєго, умысливши то и jбваровываючи, иж бы поживотε моємъ jколо вбогоє маεтности статковъ и рεчεи моихрухомых, такжε и власныи кгрунт двора моєго ни jт кого аникоторых розниц заштьu и трудности нε дεzли сu. Алε иж бынεхаи кождыи на своεм пεрεставаючи, покои посполитыи и мл~стьхрεстuнскую тым лεпεи промεжку сεбε ку мл ~сти и хвалε божиизаховали. Вмыслил єсми тою духовницεю з jстаточноє воли моεεпорuдок слушныи и правныи во всεи маεтности вбожства моє-го рεчεи рухомых и j кгрунт власности дому своєго на писмεзначнε ку вεдомости людскои зоставити.

Наипεрвεи, домъ мои у мєстє Киεвском подлє дому КузмыМантуша, которыи єсми домъ собє вєчностью права был купилза власныε пн ~зи свои въ єго мл ~сти нεбожчика пана Aεдора Хо-дыки. Ино z по животε своєм на тот час, zко бєзпотомныи бу-дучи, jныи двор свои со всим будованємъ и накладом своимъвласнымъ jтписую и приказую єго поступити за jсмънадцаткоп грошєи никому иншому, jдно панєи Ходычинои Соaъи исыну єε мл ~сти п ~ну Aєдору Ходычину, zко власному jтчичу акрєвному и близкому прирожεнцу своєму милому.

А што сε тычεт власноε вбогоє маεтности моεε и почтивогоа правдивого набытz моєго, которую єсми з молодости лεтсвоих пилнымъ старанємъ своим набыл, привлащил, то εст пεр-вεи пн ~зεи готовых коп сεмъ литовскихъ. И ку тому у комuзємоεи тεж власных рεчεи моих торговых, с которыми єсми рεч-ми своими водєным путємъ увєрхъ ити волю мuл: сукнасєрмuжного двє тисєчи локот, китликов и шуб боранихпєтьдεсuтъ, єрмuков бεлых сεрмuжных шεстнадцать, шубокъбєлих сєбирковыхъ посполитых дванадцат, бєлих тεж шубокбрушковых чотыри, jсобливε у тои жє комuзε соли толпuстоєшєстдєсuт чотыри тисuчи. У коморε нєбожчика АндрєuZцковича Мεлεшковича, сына, на продажу чєрєз мεнε // [1 зв.]положєного сукна чєрлεного aаилундышу локот шεст. Кото-роєм самъ на мєну по сорок гр ~шεи локот взuл. У дворє моємъсудεл котловъ три, коны гнєдыє, статку, быдла, волов три икомuзє двε. И другии двор мои тεж власныи куплєныи по пануз Jстрога. Тыє вси вбогиє маєтности, статки, рєчы мои рухо-

Додатки 117

мыє и холупу jдлє jстрога и з мεстцомъ того мεста зεмлигс ~дрьскоє.

А то єст власноє тεж набытє пн ~зи мои, што єсми в долгимεжи люди добрыє роздал. Наипεръвεи, Сεмεн Jвєччычъ, мε-щанин чεркаскии, на лист свои позычил у мεнε полдεвεты копыгр ~шєи. Киεвскиє мεщанε Aεдор Пεндюра бεз листу коп сεмнад-цат, грошεи пεтдεсuт зостал винεн, пан Матaєи Чεрεвчєи стоварыши своими за комuгу наиму коп три, грош двадцат. Гаври-ло Иванов, сын jт Заповича, за кони коп сεмъ, грошεипεтдεсuт, за двε шубε мεдвεжи коп полчεтвεрты, єпанчи трикоп полтрεт, за кобат лосии коп двε и єщε за чεтвεртину мукиржаноє гр. jсмъ. Данило Лось коп полторы и Ничипор Хмεлε-вич коп двε гр. литовских винεн. А ув Остри Андрεи Шулга бεзлисту коп двε гр ~шεи винεн. Сεла Лутавского jтаман Роман чо-тыри копы гр ~шεи готовых бεз листу винεн. Злоба Шаруковичгр ~шεи сεмъдεсuт. Зuть […] Пукатыи за сукно муравскоє гото-вых пн ~зεи грошεи сεмъдεсuт два гр ~ш и чεтвεрта жита. ИванБєлысεвич грошεи тридцать пuт. У сεли Дεмидовε Иван Кон-чаков гр ~шεи тридцат шєст за муку. Гришко Макаров,Jсташкович сын, Забуров сына, пεрєвεлсu платит за чεтвεртьмуки гр. тридцат пuть. Писар драбскии роты киεвскии Єдам засукно лунскоє грошєи jсмъдεсuт пuть винεн. Замку могилєв-ского рыболов, которыи за рєкою живεт на имu Хоцко Шаруха,зостал винεн за соль копъ дεсεть готовых пн ~зєи, которыε на рокпεвныи Св ~тых апостол Пεтра и Павла року сεмдεсuт второго.У Мозыри Ждан Пинчукъ грош jсмъдεсuт три г ~рши винεн.У Мозыри боzрин Пацъ рубль грош готовых винεн. У Новосεл-кахъ Матaεи за сукно грош jсмъдεсuт готовых винεн. Ув Ост-ри Гришко Муковнu за вεликии горнъ рубль гр ~шεи готовых исотцε плоти боковоє. У Брεгини Тишко […] за ручницу копугр ~шεи готовых и за jсмакъ брεгинскоє мεры жита гр ~ ~шєи […].З Рεчыцы Сεмεн, jтаман zвозскоє ватаги, грошεи готовыхпεтдεсuт. А jсобливε пану Кузмε Мантушу на заставу шубулисю посполитую дал єсми полчεтвεрты копы грош готовых.Zцко Гридюшкович жонε […] на заставу εε колнεръ жεмъчуж-ныи дал єсми коп дви грош двадцат.

И zко тыє пн ~зи мои по домом роздаваны, такжε и вси стат-ки, маєтности мои, рεчи вышεи помεнεныє jт вεлu и до мала

118

вси по животε моєм jтписую, даю, злєцам, в моц и jпεку по-ручаю єго мл ~сти пану и добродεю мнε вεлицε ласкавому дuдкумоєму милому пану Aицу Кобызεвичу, бурмистру на тот часмεста Киεвского будучому. Маєт εго мл ~сть пан jпєкун и доб-родεи мои ласкавыи то всε, што сu вбожста маєтности такъпн ~зи готовыє, zко и иншиε рεчи торговы, домовыє статки и кутому пн ~зи на должмитох моих водлε сεє духовницы моεε спра-вилши тым долги мои, што єсми кому сам зостал винεн. Пεрвεи,пану Василю Ходычичу коп сто и чотырнадцат коп гр ~шєи ли-товскоє личбы, далъ єсми пану Василю власноє юхти своεεполшεстнадцать продати на мою власную потрεбу, за которуююхть мою прεз нεго проданую пан // [2] Василεи взuл коп двад-цат двε копы, гр ~ ~ ~шεи сорок. Ином z в нεго в заплату тоє юхтивзuл чотырнадцат локот лупану по золотому локот, за котороєсукно так много чинит мεнε за юхть jт нεго дошло коп пuтьгрош тридцат шεст гр. Пн ~ ~у Aεдору тεж Ходычичу винεн єсмипεтнадцат коп грош готовых. Єго мл. пан добродεи и jпεкунмои с паном Василємъ jблику слушнε вчинивши, jстаток пн ~зεиєго мл ~сти звышε помεнεных статков и всεє маεтности моεиєму заплату вчинити маεт, нє покладаючи ничого того на душεмоєи. А п~ну Aεдору, zко власному потомкови, двор мои со всимъбудованємъ, єстли будεт хотєчи изъ εε мл ~ст пани маткою єго утых пн ~зεх, zком вышεи jзнаимил поступити за εго п ~нзи, аjстаток jт нεго заплаты добрати. И тымъ всим шаaовати напохованє тєла за мεстцε, провод, упис при манастыру Св ~тогоАрхангεла Михаила цр ~кви Золотовεрхоє положит, чимъ можεвъεднати тεж памεти по душε моεи и жоны моεε Мари, сынаПавла водлε хр ~стuнства нш ~ого jтправлuти. Платu бεлого рε-чεи нεв¦стих, што можεт быт, и ку тому шубка бεлu наголо, идругаu шуба лисu, сукном чорнымъ крыта, испорок з куaтεручεрлεного по животε моєм jтписую сεстрε моεи милои Гришко-вои Люткεвича у Турови Мари, зuтu моεго бывшого Андрεuплатu три, сукмани лунскиє и зипун лунскии синии, убранє ниж-нεє лунскоє, сукна влоского зεлεного локти чотыри – то ємуjтдати маεт быт.

А єстли бы хто-колвεкъ сию духовницу мою по животε моємв чом колвεк порушити и εго мл ~сти пн ~у добродεю дuдку и

Додатки 119

jпєкуну моєму zкую кривду вчинити хотεл, тот сε со мноюрозсудит прεд мл ~стивым Бг ~омъ на Страшном судε. А потом дабуди на такового кождого клuтва св ~тых jтεц триста иjсмънадεсuт иж в Никεи.

И на то єсми п ~ну Aицу, дuдку и jпεкуну моεму милому, далтую мою духовницу в доброи памεти и цылом розумє под влас-ною пεчатю моεю. При котором справованю сεє духовницы моεεбудучи прошєныи вεзваныи и того добрε свєдомыи радцы иjбыватεли мεста Киεвского пан Микита Андрεєвич Шило, панМатaεи Чεрεвчεи а пан Василεи Матaεєвич Литвинковича.И за jчεвистою прозбою моεю вышεи писаныє пн ~овε будучитого свεдомыє и прошεныє на прозбу мою то вчинили, и пεчатисвои длu пεвнεишого свεдомz до сεє моεε духовницы приложи-ти рачили.

Писан в Киεвскомъ мεстє, лεта Божєго нарожεнu тисεчапuтсотъ сємъдєсuт второго, июлu сεмнадцатого днu.

Васил Нарбут, дьzк киεвскии з воли εго влост. писал

Відбитки від чотирьох сиґнетів

[2 зв.] Запис іншим почерком:Року ОЗ [1577] мс ~ца гεнвараФ [9] днu. На тую духовницу нεбожчика Микиты Богдано-

вича jпикуну пану Aицу Кобызεвичу Гаврило Иванович Кри-выи долгу своєго копъ дванадцат сполна єго мл. пану Aицу зап-латил. А єщо коп чотыри на тую духовницу винεн, zко наjсобливом листє вызнанz моєго по роком таz заплата εстjписана року ОИ [1578] aεв. ВІ [12] днu. Гаврило ИвановичКривыи долгу своєго jстаточную суму пн ~зεи коп чотыри гр.литовских личбы на тую духовницу и jсобливыи лист своивызнаныи мнε Aицу чεрεз руки Моисεu Ломаку заплатил и до-сыт учинил, и вжо ми jн ничого нε εст винεн.


120

№ 62.02.1578 р. – Київ.

Тестамент Устима Фіца-Кобизевича

Во имu Jтца и Сн~а Свuтого Дх~а. Амин. Стансu то ку вєчноирєчы памεти тыи справы.

Z, Устинъ Кобызєвич, прозываємыи Aиць, наимεншыи слу-га и мєщанин гд ~рu королu єго мл ~сти мєста Києвского. Будучымнє jт мл~стивого Бг~а хоробою навєжон и присмотрεвшисu εсмидобрε jдмєнности у мεшканю чс ~ов св¦та сεго, zко на нεмкаждого чс ~у и годины, в нεбεзпεчности положон живот люд-скии. А звлаща с прирожεнz за грεх наш водлε прεзрεнu Божєгои воли єго св ~тоє подданисмы сут вси сказє тєлεсности нашоє.А иж на тым дочасном св¦тε над смεрть ничого пєвнєишого нεмаш, котораu кождого чл ~вка jминут нε можε, котороε тεж часи година jт очью и вuдомости людскии закрыта εст. А так z,звыш рεчонии Устин Aиц, мεжи всими иншими рεчами знаючынεмнεиша рєч быт повинность хр ~стuнскую. За доброє памєти,а цєлого и зуполного розуму, тεж статочныи вuры моεинамыслившисu на то добрε, иж бы по моєм животε такъ jколовсεє вбогоє маεтности моεє рєчєи рухомых, zко тєж и j кгрунтдворов моих поцтивε набытыи ни jт кого, а ни в чым никото-риє розницы заштu сε нε дεєли. Алε иж бы нεхаи кождыи насвоєм прεставаючи, покои посполитыи и мл ~сть хр ~стuнскуюсполεчну тым лεпεи промεж сєбє ку aалє Божєи заховали.

Вмыслил єсми тым тεстамєнтомъ албо духовницεю своεюjстаточныи воли моεи порадок слушнε на всεи маεтности стат-кох рухомост рεчεи моих и тεж j дворы на писмε значнε и zснεку вuдомости людскии зоставит. Вεзвалши и упросилши єсмидо сεбε ку прислуханю а справε того тєстамεнту своєго зацны апоцтиви п ~нов и jбоватεл мєста Киεвского воита шлuхεтногоп ~на εго мл. п ~на Aεдора Чεрεвчыu, а Староє рады бурмистра п ~наJнопрεu Власовича, радцу п ~на Стεпана Мεлεшковича, аjсобливε jтца своєго духовного свεщεнно єрεu киεвскоє цεр-кви Св ~тых страстотεрпцов Бориса и Глεба // [1 зв.] служитεлuЄвксεнтиu.

Наипεрвεи, поручаю д~шу мою Бг~у створитεлю своєму. А тεломоє маєт поховано быти у манастыри Пεчεрском. За мεстцε,

Додатки 121

провод и упис сорокоустныи на манастыр jтписую дати конuсивого и котεл вεликии мεдосытныи. А εстли бы у манастыриПεчεрскомъ за тои кон и котεл тεла моєго поховат архиманд-рит нε допустил, ино тεло моε маєт поховано быт у манасты-ри Св~того архангεла Михаила цεркви Золотовεрхоє, за што можεуєднати.

А то тεж маєтности моεε поцтивε нεдцными а пилным ста-ранємъ моим набытоє, которою так при животε, zко тεж и поживотε своєм шаaую в дому у схованю моєм. Пεрвεи, сєрεбраложок чотырнадцат под гεрбом, у которых ложках срεбра вагачини гривεн три и золотников шεстнадцать у пугвицах вεли-ких, малых кнаaл¦х и иных сεрεбра гривна jдна и полчεтвεртизолотника, зособна св ~тость двε на камεни рытыє, трεтuсвuтост на кости, а вси три срεбром jправны. Тоє срεбро лож-ки и пугвицы, што их можε быт по моєм животε пн~вε jпεкуновεи приzтεли мои ласкавыє, котории сu на тым тεстамεнти моємнижεи помεнuт, мают продати и тыми пн ~uзми д ~шу мою поми-нат, на памεти jборочат водлε зможности. Цыну, мис вεли-ких и полумисков поголовu дванадцат, тарεли цыновых тузинjдεн, jловεникы два, aлuж три, биклага мεдεнаu, а посудумεдuного котловъ бεлых столовых и чорных поголовu чотыр-надцат, мεднов шεст, панвии албо триногов мεдεных три.

А то тєж пн ~зεи готовых, што єсми в долги на листы або и бεзлистовъ людεм в позычку роздал. Наипεрвεи, мεста Могилεв-ского рыболов Шарушка на лист вызнаныи копъ чотырнадцатгр ~шεи литовскои личбы зостал ми винεн. Васко Хромыи, Єлту-ховоє плємεнникъ, на лист коп j двєнадцать литовскии личбывинεн. Сємєнов Городчанинов, сын Сεмεнεц Jвεччыч, на листсвои вызнал полдεвεты коп грош литовских jстал ми винєн.Которыи лист єго дал єсми пану Михаилу Баибузε, // [2] пору-чаючи єго мл. тот долгъ свои на Jвєччычу у Чєркасεх справи-ти. Jтаман сєла Лутавского Роман бєз листа коп чотыри гр ~шєилитoвских винεн jстал. Андрєи Шулга ув Остри коп двε грошлитовских винєн. Тыє пн ~зи мои в долги розданыє пн ~вє jпєкуныи приzтєли тєж мои мают и повинни то будут, и длu мл ~стиво-го Бг ~а чинити в должмитов моих.

И тєж водлє духовницы нεбожчика Микиты БогдановичаКобызεвич, сεстрεнца нш ~ого долгов, которыє сu єщε за jпεкун-

122

ства моєго выбрать нε могли, их выправuт, справuт. И то всє уцєлости маючы ими шаaоват, jборочат водлє пристоиногопожитку и выхованю дитuти и сыну моєму, нεдцнои сиротε лεтнєдорослом Иєву, до узростu лεт єго. При оных рєчах моих нанєго jтписаных ховати. Ку тому платu, шат моих властных,jднорадок, aаилюндышу бурнатного с кнаaлuми, другииjднорадок синии и з шнурами суканого срεбра и jднорадокчорного утεрaину с пугвицами срεбраными, зипун тєлистогоaаилюндышу чирвоныи з гапликами срεбраными, каaтаниккитаики чорноє, другии каaтаник мухоzру чирвоного, каaтанбεзинныи бεлыи, ношєныє два зипуны вεтхыє синии а чирво-ныи, убранε нижниε, jдны сини швибεдин. Шуба лисu, сукномбурнатным покрыта с пугвицами, другаu шуба лисu, зεлεнымсукном покрыта, шуба мεдвεжа наголε. Сыкгнεт албо пεрстεньзолотыи с пεчатю гεрбу моєго, у котором шεст золотых чирво-ныхъ – застава нεбожчика Zковца Гридюшковича, чоботаракиєвского, колнεръ jпадистыи жεмчужныи у копах двох и грошдεсεти нεбожки жоны моεи пεршоє панεє Гаски Кошкольдεєв-ны, корлънεръ и тканка пεрловаu, а чεпεц пуклuстыи чорныи иззолотомъ, поєсъ срεбрuныи позлотистыи. Тои поεсъ и шуба моzкунu наголε во враду мεста гс ~дрского Киεвского у ратушу узастав дано у тридцати копах грошεи мεстских сут. А зособнаку тому двор мои властныи никому // [2 зв.] ни в чым нε вин-ныи у Києвскомъ мεстε на Вεликои улицы плuцом своимъ лεжа-чыи промεжку домов зацных а славεтных пн~ов и добродεєв моиха jбоватил мεста Києвского, по jднои сторонε jб тын дому єгомл ~ти пн ~а Андрєu Кошкилдєu Босанского, а по другои сторонεтакεж jб мεжу и jгорожу дому пн ~а Jнопрєu Власовича, у ко-тором дому z самъ прεз нεмалыє лεта аж и до сих ч ~сов мεшкал.При нεм тεж статку и рεчεи моих, наипεрвεи конь рыжии, сε-дεл добрых саaъzном крытыє со всимъ на всε три, узды, чимбу-ры, триноги, рεмuныє хомуты, шлєи, шабεл три, сагаидак jдεн,луков два, рогатин защитных чотыри, ручница jдна; постεльпεрины двои, у зголовu подушки, ковεр jдεн, полавочников чо-тыри, скрини возовыє, полувозовыє и мнεишиє, тεж кошулимужскиє, скатεрти, простири, полотна, ручники, хустки, надто лоханки, лиaтари мосuдцєвыи, мεдuныи, жεлεзныи, судεлалбо начинє всuкоє дворноє, топоры, косы, пилы и возовыє

Додатки 123

колεсныє жεлεза, над то кади, мисы, тарεли, ложки, судεлвшεлuкии, домоваz начин дεрεвuнаz jт вεлu и до мала у томдому моєм зоставую. И другоє дворищъко, jгород jвощεвыивластныи – куплu моu, у хомутцы противко мεстскоє корчмылεжачыи чεрεз улицу, – то всε, што сu звыш помεнило jт малаи до вεлика при животε и по животε своємъ даю, дарую иjтписую властному дитuтю и сыну моєму милому Иєвцу. Дворсεстрεнца моєго нεбожчика Микиты Богдановича поблиз цεрк-ви Св ~тых Бориса и Глεба и jб мεжу двора Мантушовского лεжа-чыи – властнаu куплu єго. Которыи двор свои нεбожчикъ Ми-кита при иных рεчах своих тεж по близкости мнε был дал иjтписал. А так и тот двор по своємъ животε сыну моєму Иεвуз близкими нам у крьви на ровныи дεл на пол jтписую.А jсобливε што сu дотычεт малжонки моεи милоє панεє ВасиAεдоровнε Познuковнε, zком пεрвεи сεго за доброго здровu своє-го платu шат дал, то εст шубку лисю брушковую, покрытуюjтласом чирвоным с пугвицами позлотистыми срεбраными,саzн aаилюндышовыи чирвоныи // [3] с оксамитом, другии саzнчорного aаилюндышу с оксамитомъ, такжε и тєпєр тым εε да-рую, zко тыє шаты нєвєсти и ку тому єи тεж по своєм животεна тым тєстамєнти jтписую звыш помεнεноє маεтности алборухомости рεчεи моих у цыну и пoсуду мεдuном, котлы, панвии мεдни и з дитuтεм моимъ Иєвом на полъ у ровныи дєл, и двоипεрины, вол, корова сама втора и пuть копъ грошεи готовых εиjтписую. На Васку Ширипину, которыє ми jн на лист своивинεн, которыи лист з оными рεчами при нεи по своємъ животεзоставую. Над то εстли бы jна, жона моz, на вдовεмъ столцыпоцтивε по моєм животε сεдεчы мєшкати хотεла у дому моєм,тεды z у поцтивомъ сεдεню єи, жоны моεε милоє, того мεшканuу дому до року быт позволuю, лєч того пн ~овε jпεкуновε моинε возбранuючи того мεшканz єи допустит мают. Того тεжпрεстεрεгати абы сu jному дому моєму в будованю у саду а нив намнεишои рεчи прεз тои рок мεшканu εε jт нεє никотораuсказа, кривда, шкода потомкови и сыну моєму нε дεuлисε. А гдεбы jна замεшканu своєго у дому моєм до року будучи, zкиєзбытки албо шкоды jному дому у будованю и иных пожиткохвпором своимъ сама албо прεз приzтεли свои чинити важиласu,тєды их мл ~ст пановε приzтεли и jпεкуны мои, взuлши помоч

124

jд враду н ~шого мεстского, мают εε з дому выпровадити, абысu прεз нεє болши того шкода дому нε дεєла. А прεз то жонамоz Васu Познuковна по моємъ животε сама прεз сεбε, братюи иныє близкиє приzтεли свои нε маεт и никотороє моцы мεтинε будут жадными причинами своими до пн ~ов jпεкунов иприzтεлεи моих и тεж сына моєго Иєва j спадки рεчεи рухо-мости моεε и j дворы до враду позывати и того на них доходи-ти под зарукою на гс ~дрu королu єго мл ~сть стома копами гро-шεи, а на воєводство Киεвскоє пεтюдεсuт копами гр ~шεи, аjсобливε на jныи врад, до которого бы jпεкунов и сына моєгоприпозвано было пεтюдεсuт гривнами, а сторонε позваныискривжоныи противнu. А по досыт учинεню jных зарук вра-дови и сторонε прεд сu тот // [3 зв.] тεстамεнт албо духовницамоz во всихъ артикулεх справы своεи так звышεи, zко и ниж-шии jписаных, в кождого враду и права вцалε при суполноимоцы зоставуючы εε въцалε захована и дεржана быти маєтвεчными ч~сы. И потым тεж того тεстамεнту моєго справа нε-божчика Ивана Хвата сын Ничыпор и двор ув опεцы своεи мεлєсми. Ино z тот двор, zко jтчизну того Ничыпора самого, посвоємъ животε з опεки своεи вызволuючи, jтписую єму с тыхтεж всих маεтностии своих, которыємъ вышε jзнаимил, пuткоп грош готовых, а конu вороного єму дат приказую. Которо-го сына своєго Иєва, zко на тот час в нεдоростю лεт єго и принεм Ничыпорца Хватовича, тεж хлопца малого со всими тымирεчами и дворы по моєм животε на них jписанными даю, прика-зую в моц и jпεку суполную их злεцаю с покорными прозбамисвоими их м~лсти моим ласкавымъ паном jпεкуном и приzтεлεмсвоимъ […]2. А при их мл ~сти jпεцε и ласкавым дозрεню єгомл ~сти на тот час сына своєго Иεвца до слушного часу прика-зую и давам приzтεлцы моεи ласкавыи панεи Мари ЛуцковоиМεлεшковича до живота εε, zко власноє дитu сεстричныє εε.А тыє маεтности, рεчы всuкиє и дворы на сына моєго по моємживотε приналεжны. Тεж Хватовича под свuдомостю и доб-рым захованю тεж бачεню их мл~ст п~новε jпεкуновε и приzтεлимои ласкавыє вцалε маючи ими шаaовати албо на поживεнєjдεжу сына моєго и науку грамоты што потрεба давати, албоєго самого, zко в нεдоростю лεт до взростu тєж лεт єго маючи,2 Імена пропущені

Додатки 125

всεму доброму научат, ховат мают. Тεж жонε моєи милои Васиjтписую по своємъ животε дати бεлого платu кошули жεн-скиє, чεпцы и намεтцы. Сыну тεж Иєву в Рынку києвскомъ двεкоморы крамныє на зεмли цεрковнои.

А εстли бы хто-колвεкъ тот тεстамεнт мои нарушити мuл,тот сε со мною розсудить прεд мл ~стивым Бг ~омъ на // [4] Страш-номъ суди Хр ~стви.

И на то давам тот мои тεстамεнт сыну моєму Иєву, zковластному потомкови своєму, до рук тεж пн ~ов jпεкунов в доб-рои памεти и цεлом розуму своєго з властною пεчатю и подпи-сом руки моεε власноє. А jсобливε всεго того, будучы добрεсвεдоми звыш помεнεныє званыє а прошони воитъ мεста Києв-ского єго мл ~ст пан Aεдор Чεрεвчыи, пан Jнопрεи Власович,пан Стεпан Мεлεшкович на прозбу мою то вчинит и пεчати своидлu лεпшεго свεдомu до того тεстамεнта моєго приложит ра-чыли. А jтεц мои духовныи, свεщεнникъ Євксεнтии руку своюподписал.

Писан у Києвε, лεт. Бож. нарож. аФОИ [1578], мс ~цаaεвралu двадцать пεрвого днu.

відбитки від чотирьох сиґнетів

Jксεнтии Василεвич Бр ~исоглεбскыи, рука власнаu

РГАДА. Ф. 1473, оп. 1, д. 177, л. 1-4. Оригінал.Мкф: ЦДІАУК. Ф. КМФ-7, оп. 2, спр. 98, арк. 1-4.

№ 724.05.1602 р. – Київ.

Тестамент міщанина Василя Йосифовича Черевчея

Видимус с книгъ мεстъских права маидεборскогоратуша киεвъского

Л¦та Божεго нарожεнz тисεча шεстьсотъ второго,мс ~ца маz двадцат сεмого днz

Пεрєд нами Zцкомъ Балыкою, воитомъ, Хвεдором Митко-вичом, бурмистромъ и раицами с присzжными, которых имєнаи прозвиска в книгахъ мєских киεвъских по достатъку jписаны

126

и выражоны суть, судомъ зуполна засεлымъ в ратушу киεвъском,постановившисu jчєвисто славєтныи пан Василεи ΕсиaовичъЧεрεвчєи, мєщанинъ и старыи бурмистръ м¦ста Киεвъского,jчєвисто, zвнε и доброволнε вызнал и при jчєвистомъ созна-ню своεмъ показовал и покладал пεрεд нами на врzдε тεстамєнтъεщε за доброε памєти, цєлого и зуполного розуму своεго справє-ныи, под пєчатью своεю и с подписомъ власноε руки своεε, ипод пєчатьми и с подписами рук людεи зацных, просεчи, абытотъ тєстамєнтъ εго до книгъ мєстких киεвских актыкованъбылъ. Што мы, врuдъ, видεчи рєчъ бытъ слушную, казали εсмодо книгъ мєсткихъ ратуша киεвъского уписатъ. Которыитєстамєнтъ jт слова до слова такъ сє в собє маєт и починаεт.

Во имz Jтца и Сына и Свєтого Духа, стан сє ку вєчноипамєти. Аминъ.

Жє вси справы часомъ с памєти людскоε сплывають и в за-бытε приходzть, длz того εст вынаидεно абы писмомъjбzснєно было ку вєдомости тєпεр и на потомъ будучимълюдємъ. Прото u, рабъ божии Василεи Εсиaовичъ Чєрєвчии,мєщанин εго кр. мл. мεста Киεвъского, будучи в лєтєх зошлыи,алє в доброи памєнти, в цаломъ зуполном и досконалом розумєсвоємъ, помнєчи и вєдаючи то, иж кождыи ч ~лвкъ, которыи сuна свєтъ родит, смєрть εго минут нє можεть. И хотєчи u заживота своεго слушнє а порzднε мεжи дєтми моими росправи-ти убогую маεтность мою, абы по животε моємъ мєжи нимижадноε заистьε нє было, алє жεбы каждыи на своємъ пєрєсталкому сє што застало або εщε зостанεть.

Напрод душу мою поручаю в руки мл ~стивому в Троицы εди-ному Господу Богу, а тєло моε грєшноε зεмли и учтивому по-грєбу хрεстzнскому при цεркви манастыру Свєтого архангєлаМихаила Золотовεрхого. Тымъ сε старєти3 маютъ j похоронєтєла моεго грєшного, так j уписє в духовницы и в поминник,водлугъ звычаю хрєстzнского, зzть мои пан Станиславъ Викгураи дочка моu а малжонка εго п ~ни Полагz.

А што сє дотычєт убогоε маεтности моεε лєжачоε, тєдымъсимъ тєстамєнтомъ jстатнєє воли моεε дал, даровалъ и симътεстамєнтомъ jтписал дочцє моεи панεи Полагъи и малжонкуεε а зzтю моεму пану Станиславу Викгурє дворεц мои власт-

3 Має бути: старати

Додатки 127

ныи jтчизныи и з млынком на рεчцы Сырцы и з сєлищом вовсεм, // [1 зв.] zк сu самъ в собє з давных часов тотъ дворєцмаεть. А што сε дотычєтъ стороны рєчєи рухомых по нєбожчи-цы малжонцє моεи Jвдотε Zковицковнє, внєсєнu εε власногопри мн¦ зосталых, то εст срєбра ложокъ шєстнадцат, кубковъдва, поεс позлотистыи jдин, тканка жεмчуговаu, ковεр чирво-ныи, шуба пунцов соболихъ, сукномъ бурнатным критаu, шубкабєлu, на голє цыну коновок три, aлzша вεликая jдна, то εстьвласноε внεсєнε нεбожчицы жоны моεε второε Jвдотьи, дочкиZковицкого. Тоε всε, zко власную матєризну тои дочцε моεиПолаги Викгуринои и зzтю моεму п ~ну Викгурε налεжачуюjтписую и jтдаю, до которых тых рєчεи выш помεнεных и дотого дворца и млынка на Сырцы дочка моu другаu Εвхимъu,пεршоε нεбожчицы жоны моεε, а ни муж εε Михаило, зzт мои,и нихто иныи никоторого дεла нє мають мєть вєчъными часы.Кгдыж тои то дочцє моεи Εвхимъи, выдаючи εε замуж, унєсє-нε маεтъностку нεбожчицы матки εε а жоны моεε усє εи до рукjтдалъ, jднакжε помєнєнои дочцє моεи Εвхими, такъжε учти-вε спложонои с пεршою жоною моεю нєбожчицою JлєноюСапоновною, jтписую и дарую домъ мои власныи jтчизныив мєстε Киεвъскомъ лєжачии под горою Уздыхалницою под узво-зомъ, плuц з будованємъ и со всимъ на всє. А што сu дотычεттакжε власного учтивого набытu моεго власноε маεтностъкимоεε рєчεи рухомыхъ, то εсть чарокъ срεбрzных чотыри, в кото-рых чаркахъ вагою срєбра гривєнъ полсεмы, цыну мис вєликихи малых шєстнадцат, тарεлок чотырнадъцать, aлzша jдна,коновъ jдна, мєди котлы два, панви двє, дεрга турскаu jдна,шуба лисz чорнымъ сукномъ критаu, панцыр с прилбицою, лубεсагаидаковоε, сєдєл три, тыε вси рєчи власность мою тεпεрпомεнεную jтписую и дароваломъ jбудвумъ дочкамъ моимъпанєи Полаги Викгуринои и панєи Εвхимъи Михаиловои, посмεрти моεи мают на двε части, то εстъ по половицы з собоюподєлити. А иншоε маεтности гр~шєи готовых, золота, ни сєрєбра,ни товаровъ, ни шат, ани быдла, статку болшъ того, што сuпомєнило, ничого нє маю.

Хочъ што дробєзковъ, начинu домового и скотин со двоєбыло, томъ jбεрнулъ на jтправованε чεлzди, которыε мнε слу-жили. А котораu чєлzдка была у мєнє заслужонаu волнаu –Zцко, молодεц, а молодица Васu зъ дитεмъ – тых волно

128

пускаю и по смεрти моεи дочки ани зzти мои никоторого д¦ладо них нє мають. Волно имъ служити у кого они сами похочутъ.Тои Васє, молодицы, даровал εсми корову с тєлєм за послугиεε, а Zцку, молодцу, заплатиломъ урочистоε.

// [2] А нивы мои дєдовскиε, которыε за манастырєм Свєто-го Михаила Золотовεрхого за валомъ прозываεмыε Увєдєнскиεнад Хрєщатикомъ, тыε jтписую длz своεго душєвногоспасєниu вєчънє и нєпорушнє jтдаю и jтдаломъ на манас-тыр Свєтого Архангєла Михаила Золотовεрхого jтцу ИjсаaуМировъскому, игумєну и всεи εжε j Христε братии, а их мл ~стьмаютъ душу мою, такъжε души родитєлєи моих у вєчистыи со-рокоустъ уписатъ и поминат. А на манастыр Пустынскии Свєто-го вεликого Чудотворца Христова Николы, такъжε длz своεгодушєвного спасєниu jтписую и вεчнє далємъ jтцу игумεну ивсєи εжε j Христε братьи старцомъ сєножат мою власнуюдєдовъскую за рєкою Днєпромъ под боромъ на Глинищах мєжисєножатми того ж манастыра Свєтого Николы и сєножатьюпановъ Лєнковичовъ, jднакъ жε таu маεтностка моu аж посмεрти моεи на них спасти маεт.

А хто бы сєс тєстамєнтъ jстатнєє воли моεε у zкомъ-кол-вεк артыкулє и пунктє нарушить мєл, буд котораu мєжи собою здочокъ моих албо зъ зzтєи моих, албо урzд zкии-колвєкъ и хтобы колвεкъ иншии буд с крєвных моих родичовъ або jбчихъ,тєды на таковомъ каждомъ нєхаи будєт jт Гд ~а Бога всємогу-щого помъста, такъжε и клzтва и нєблагословєниε Свzтых Апо-стол господних и Свєтых jтєц триста и jсмънадєсzтъ Никєи-ского Собора. И кождыи таковыи нарушатєл сεго тєстамєнтумоεго розсудитсu со мною на Страшномъ судε пєрєд милости-вым Богомъ.

И на том z, Василεи Εсиaовичъ Чєрєвчии, jстатнєє волимоεε длz вεры и лєпъшого и болшого свєдєцтва сєс вєчыстыимои тєстамєнтъ пану Станиславу Викгурє, зzтю моεму милому,и п~нєи Полагъи, дочъцє моεи милои а жонє εго, далємъ под моεюпεчатю и с подписомъ властъноε руки моεε. До которого заустною и jчєвистою прозбою моεю того всєго будучи добрεсвєдоми пєчати своε приложити и руки своε подписать рачилиих мл ~сть пановє: пан Zцко Балыка, воитъ мєста Киεвъского, аεго мл. пан Хвεдор Миткович, бурмистръ, и пан МатюшкоВасилεвичъ Чєрєвчыи, мεщанε мєста господарского Киεвъского.

Додатки 129

Писанъ в Киεвε, року Божεго нарожεнu тисєча шєстьсотъвторого, мс ~ца маu двадцат чєтвεртого днz.

У того тєстамєнту пєчатєи притиснєных чотыри. А подписърукъ тыми словы: Василєи Чεрєвчии, рука властънаu, Zцко Ба-лыка, воитъ киεвъскии, рука власнаu, Хвεдор Митъкович, рукавласнаu, Матaεи Чεрєвчии, рука власнаu.

Которыи жε то тεстамєнтъ и jчεвистоε доброволноε // [2 зв.]сознанε п ~на Василu Εсиaовича Чєрєвчиu εст до книг мєсткихкиεвских записано. С которых и сєс видимус под пєчатюмєсткою радεцкою киεвъскою вεлєбному jтцу Игнатью, игу-мεну и всєи капитулє чεрнцомъ манастыра Свεтого НиколыПустынского киεвъского в року тεпεрεшнεмъ тисεча шεстьсотъвторомъ мс ~ца июлu, шостого днu εст выдан.

Писан в ратушу киεвском, року и днu выш мεнεного.

Мала міська печатка

Jacobus Bulatowicz Jastrzembski, pisarz miejski k., m. pr.

Корыкговалъ с книгами

На звороті арк. 4 помітки різними почерками:Року ХВ [602], мс ~ца маz, КP [27] днzВидимус с книг ратушных киεвскихъ на сыножат jт Василz

ЧєрєвчиzHliniszcze sianożęć pod boremDuchownyca Czerewczyia1602 maia 27 d.Extrakt testamentu z ksiąg kijowskich, którym mieszczanin

kijowski monastyrowi Nikolskiemu nadaje Hliniszcza1602 maia 27 wydimus s xiąg ratusznych na sianożęć od Wasila

Czerewka nadana ku [...]4 to iest na Hliniszcza

НБУВ. ІР. Ф.301, № 216 П (П. Пуст. Ник.) по оп. 14, арк. 1-3.Оригінальний випис з міської книги.НБУВ. ІР. Ф. 301, № 216 П (Мих) по оп. 121, арк. 1-3.Копія з оригіналу ХVІІ ст.Рукописна копія ХІХ ст.: НБУВ. ІР. Ф. ІІ, № 22313(Книга Киев. Центр. архива № 5874, л. 22).

4 Текст витерто

130

№ 88.02.1616 р. – Могилів. Тестамент міщанин

Андрія Івановича Тригубовича

Тєстамєнтъмс ~ца aεвралz jсмого днz у понεдεлок

Прысылал до урzду мεстского могилεвского до мεнε Нико-дεма Тотεвского, писара мεстского могилεвского, будучого натот час на мεстцу пана лεнтвоита могилεвского, а до насВасилz Zкимовича, Соaона Лεвоновича бурмистров, радεц,лавников // [249 зв.] мεста Могилεвского того року на справахмεстских засεдаючыхъ, учътивыи Анъдрεи Иванович Тригубо-вич, мεщанин мεста гс ~дръского Киεвского, просεчы нас, врzдъ,jсобъ присzглых, пεрεд которыми бы jн тεстамεнт jстатнεεволи своεε учынити и то, што кому по жывотε εго налεжати бу-дεт у вεдомост привεсти моглъ. На што мы, врzд, с посродкусεбε и лавицы нш ~оε придали εсмо εму учътивого п ~на ZнаМихаиловича раицу, а при нимъ слугу мεского присzглогоЮвхима Сεмεновича. Которыε бы посланъцы нашы урzдовыεтам бывшы и воли jстатнεε Анъдрεz Ивановича прислухав-шы сε, звεрнувшы сε, пришодшы пεрεд нас сознанε своε до книгмεских тыми словы учынили.

Ижъ ачколвεкъ помεнεныи Анъдрεи Тригубович, будучы спострεлу хорыи, алε на умыслε здоровыи з добрым розмысломи памεтю, тεстамεнт jстатнεε воли своεε пεрεд нами такимспособом учынил. Напрод помεнил маεтности своεε, то εстплzцъ Тотεвскии, куплεныи за тридцат копъ гр ~шεи, лεжачыи умεстε Киεвскомъ у улицы Спаскои зъ сумεж зъ МакъсимомТроzном, а з другоε стороны Мацовки, чоботара, домъ с плzцоми з будованεмъ лεжачии там жε у мεстε Киεвском у Бискупε кон-цу, и jгород при том дому лεжачыи. До того трεтюю част вдому и плzцу jтцовском, котораz з ровного дεлу jт братиεго налεжыт, добра свои властныε никому ни в чомъ нε пεвныεи нεзавεдεныε, и в сумε п¦нзεи никому иншому нε подписаныε.До того помεнил маεтности своεε рухомоε и гр ~шεи готовых,што при собε мεл, то εст готовых гр ~шεи копъ сорокъ личбылитовскоε своих власних, а брата своεго Стεпана Тригубовича

Додатки 131

помεнил у сεбε копъ двадцат гр ~шεи литовских. До того помε-нил у сεбε конεи пzтεро, мушкεты два и руру мушкεтную, жу-пан данскии синии люнскии, шубъку заεчю, кожух барании,москаликов два – jдин Кондрашко, а другии Томилка, с тых за-раз jдного jтписал и даровал брату своεму Стεпану.

А jсобливε помεнил долгу – хто што εму зостал винεн, тоεст на Гиры, козаку, сполных гр ~шεи зъ товаришом εго AεдоромКозεεмъ дванадцат копъ гр ~шεи, в которых половица того долгутоваришу εго Aεдору Козεю, а другаz половица εму налεжыт.До того помεнил на Aилону, козаку, три золотых, на Зεнку Ива-новичу два золотых, на Анъдрεю Тεлzтнику Ужовнε jсмъ копъгр ~шεи, умεстных гр ~шεи зъ товаришом εго Aεдором Козεεм, ко-торыε jсмъ копъ гр ~шεи указал тому Aεдору Козεю jдыскати идолгу сεм копъ гр ~шεи за рибу, скурε, што у нεго сполнε брали,заплатити. А jстатокъ жонε своεи указал jддати.

Jсобливε помεнил маεтности своεε рухомоε, то εст сукнаумεстного зъ тым жε товаришом εго Aεдором Козεεмъaалεндышового, зεлεного полjсма локътz в заставε у чотырохкопах и у дванадцати гр ~шεи у Давыда Кривковича и нож срεб-ром jправныи. Εщо помεнил у заставε пεрстεнков своих золо-тых два, сукна блакитного локътεи полпεта [4,5], жупан адамаш-ковыи жолтыи зъ кгузиками срεбрными у jдинадцати копахгр ~шεи у зzтz своεго Мартина Ковалz. А в дому при жонε своεипомεнил маεтности // [250] своεε, то εст жупан чырвоныиaалεндышовыи зъ кгузиками срεбрными, дылεю aалεндышовуюбурнатную, aεрεзыю aалεндышовую лазуровую, дылεю лазу-ровую с пεтлицами и кромъ чирвоным подшытую, сукнаaалεндышового бурнатного локътεи чотыри, чарку срεбрεнуюу гривну, ножы jправныε срεбромъ. Тогъды тую всю маεтностсвою вεрхъ помεнεную такимъ способомъ розправилъ: то εстдомъ с плzцом, з будованεмъ и з jгородом, и плzцъ и всюиншую маεтност рухомую и грошы готовыε jтписал и jтказалжонε своεи Маринε Троzновнε и дεткам своим […]5 з волнымшаaунком их вεчными часы. Которои жонε своεи указал маεт-ност рухомую, такъ тую, што в заставε выкупившы, zко иншую,што в дому помεнил и кони попродати. А спродавшы, указал5 У тексті пропущені імена

132

долгу своεго, што самъ зостал винεн поплатити, то εст ИвануТовстому двадцат копъ гр ~шεи. А што дεи εсми позычыл былсполнε с товаришом своим Богданом Козεεм у Шаaрана козакасто копъ гр ~шεи литовских, за коториε гр ~ши кгды горεлки наку-пившы до Смолεнска на продаж jтпровадили, тогды часуjблεжεнz там у Смолεнъску таz горεлка зъгинула, на пожытокъсвои ничого нε jборотил и нε зскористил, j тож половицу тогодолгу част свою копъ пεтдεсzт гр ~шεи помεнεнои жонε своεиjддати и заплатити указал. А εсли бы жона εго замужъ в станмалжεнскии пошла, тогды во всεи маεтности εго рухомои, штопо выплачεню долгов зостанεт трεтzz част тои жонε εго вы-дεлεна быти маεт, котораz на томъ пεрεставшы вжо до жадноεиншоε маεтности εго лεжачоε и рухомоε, никотороε потрεбымεти нε маεт вεчъными часы. А што помεнил трεтюю част вдому и плzцу jтцовскомъ, тогды тую трεтюю част в дому иплzцу jтцовскомъ и руру мушкεтную jтписал и jдказал братусвоεму Стεпану Тригубовичу з волным шаaункомъ εго вεчны-ми часы. До того помεнилъ, ижъ што зъ товаришом своимAεдоромъ Козεεмъ зостал винεн брату своεму Стεпану пzт копгр~шεи. Тогды зъ части своεε jтписалъ за тот долгъ клzчу своюшεрстю половую. До того помεнилъ, ижъ што у мεстε Шилов-ском jт жыда горεлки jкавитоε сεмъ полубочков, в которихдвε тысεчы кварты было, загамовано, то εст брата моεго Стεпанаполубочков тры. А моих дεи полубочков чотыри по половицы стоваришом εго Aεдором Козεεмъ, j которую горεлку εщо с тымжыдомъ розправы нε взzли. А такъ з части своεε поручилъ тоεгорεлки доходит и jдыскивати тому брату и товаришу своεму,и што на част εго jдыщут, то указал жонε и дεтεм своим jддатитакжε, што тот брат εго Стεпан по жывотε εго с тых сорокакопъ гр ~шεи на потрεбы тεла εго наложыт и выдат с того раху-нокъ жонε и дεтzм εго учинити маεт, и то εму всε принzто бытимаεт. Которому брату своεму Стεпану до справованz такъ дол-гов, zко и до справованz рεчεи рухомых сεи тεстамεнт jстатнεεволи своεε в опεку и в опатръност подал и поручыл, просεчыεго пилнε абы jнъ памεтуючы на пана Бога, и на милост бра-тεрскую во всεм добрε сε заховал и поступовал // [250 зв.] болшътого иншого ничого нε помεнил.

Додатки 133

Котораz jстатнzz волz и тεстамεнт Анъдрεz ИвановичаТригубовича и сознанε посланъцов нашых врzдовых до книгмεских могилεвских судовых права маидεбурского εст записано.

НГАБ. Ф. 1817, воп. 1, спр. 7, арк. 249 – 250 адв.Тогочасна копія з оригіналу, вписана до міської книги Могилева.

№ 911 вересня 1616 р. – Київ.

Тестамент Василя Ходики-Креницького

Во имz Jтца и Сн ~а, и Ст ~го Дх ~а ку в¦чнои памεти тоε рεчы.Z, Василии Ходыка Крεницкии, скарбныи зεмли Киεвъскоε.Jзнаимую тым тεстамεнтомъ jстатнεε воли моεε кождому,

кому j том в¦дать налεжать будεтъ, нинεшнεго и потом будучо-го в¦ку людεм. Ижь в рεчах людских ни маш ницъ наипєвн¦и-шого над смεрть, а ницъ нεпεвн¦ишого. Zко година смεртиросторопност людскаu, объдаронаu мудростю jт наивыш-шого, такую jпатрност выналєзла, а право посполитоε то утвεр-дило, жє каждому добрами своими, zко хотєчы шаaоватъ итєстамєнтовую волю свою, абы в запамєтанъє нє приходила,писмомъ вароватъ и jбъzснuт позволило.

Прото z, прєjписаныи Василии Ходыка-Крεницкии, ачъкол-вεкъ jт п ~на Бг ~а хоробою на т¦лε моεмъ навεжоныи εстємъ,вшакжє на розумє памєти и умыслε моεмъ цалыи волныи зупол-ныи и здоровыи будучы. А нε хотεчы мєт по животε моємъ мєжымалжонкою а потомками моими жадных затuговъ правных, алєjвшεм згоду а милост, нинεшнии тεстамεнт мои jстатнεε волимоεε ку пристоиному роспорuжεню и розшаaованю маεтностимоεε и ку захованъю а затриманю покою, згоды и милости мεжымалжонкою а потомками моими имεны, нижεи помεнεными помнε позосталыми, справую и зоставую.

А напрод духа моεго поручаю в руки милосεрдныε Пана6 иjткупитεля моεго, а т¦ло зємли, котороε маεт быт учтивε по-ховано в манастыру Пεчарскомъ Києвском за старанεмъ и пра-цою малжонки и потомковъ моих.

6 Бога

134

А што сε дотычєт маεтности моεε д¦дичноε и з молодостимоεε учтивε и пристоинε набытоє и приспособεноє, тоε за пεвъ-ными правы и титулы маю. Напрод маεтност, имεнu и кгрунтывъ воєводствє Києвскомъ лεжачаu, мεновитε сєло Крєничи, ко-тороє маю правом д¦дичным, // [1 зв.] сεло Юрєвщизнапрозываεмаu Кривковсчизна – то дεржу за пєрεводомъ прав-нымъ jт Василz Кривковича в сумε чотырохсотъ копах и втрыдцати копах грошεи литовських. Ку тому добра имεнε моεвластноε вεчистоє, за рєкою Днєпромъ лεжачоε мεстεчко Басан.Другоε мєстεчко Быковъ и до них εсчє дєсєт сεл налεжачых въвоєводствє Києвскомъ лεжачых. А тыε сут мєновитε: сєло Ста-роє Басан, сєло Марковь, сєло Юрковъ, сєло Павловъ, сєло Мак-симовъ навсполю, сєло Брєгинцы, сєло Кулажын, сєло Корпи-ловка над рєкою Трубεшом, сєло Воронковъ над рεкою Супоєм.Тыє вси сєла на кгрунтє Басанскомъ и Быковскомъ jсажоны сут.Которыє то добра Басан и Быковъ зо всими тыми сεлы, такжо зовсими кгрунты и приналεжностzми их кн ~жε εго мл. ZнушъJстрозскии, каштєлzн краковъскии, прεз жадного права ислушности кгвалтовнє з рукъ моих из спокоиноє посєсыи моєєjт мєнє jтнuл, и з спокоиного дєржаньu моεго мєнε выбил ипри том шкоды нємалыє мнε почынил, j што тεпεр в затuгуправномъ с кн ~жатємъ εго мл. паном краковскимъ стою, и пра-вом тых добръ и того кгвалтовного и нєслушного бєзправu своε-го на εго мл. дохожу. Ку тому дворы и кгрунты мои в мєстє εгокр. мл. Києвскомъ лєжачыє мн¦ правом вєчистым здавна на-лєжачыє, тыє сут мεновитε: двор и плzцъ мои властныи зовсимъ будованъємъ, гдє z самъ мєшкаю. Против того домукгрунтъ и jгород чєрєз улицу лєжачыи вεликии, в которомjгородє пuт дворовъ в одно мєстцо спусчоно, мєновитє дворШахраєвскии, Жмикинскии, Шєкаловскии, Блудикозинскии,Гришковскии. А на иншом мєстцу jсобливє двор Чєръкисов-скии, на котором дворє пuт халупъ куничниковъ, двор Капустин-скии, на котором jдин куничникъ, двор Мировицкого, на кото-ром // [2] тры куничники, двор Трубачовскии, на котором двакуничники, двор Андросовскии, на котором тры куничъники,двор jб мεжу Стєпана Кривковича, на нεмъ куничникъ jдин,двор Микитинскии, двор Новєиковскии, jгород подлє брамымєстскоє Быдлокгонноє, подлє валу вєликии. Вси тыє дворы

Додатки 135

кгрунты и jгороды волныє вєчистыє, сєножати мои властныεкуплєныε вєчистыε волныε, на Болоню києвскомъ в положєнюсвоєм лєжачыє, тыє сут мєновитє: сєножат Лεнковскаu, сєно-жать Алъб¦євскаu, сєножат Пєтра Хонковскаu, сєножатьКругликовскаu у борка; сєножат подлє нивы Грєчишниковскоє,сєножат Богушовскаu-Гулковскаu подлє jзєра Василєвскогопрозываємаu Куты. А што сє дотычєт сєл и маєтностєи застав-ных, которыє z в пєвных сумах jт розных jсобъ в заставє усєбє маю и дєржу, то єст мєновитє сєло Варєвичы, сєло Рыжъ-ки, тыє маю в заставє jт εго мл. п ~на Станислава Харлинского ималжонки εго мл ~сть в тисєчу копах сту двадцати и трох копахгр ~шєи литовских, jсобливє того сєло Бугаєвка в заставє маюjт того жь εго мл ~сти пн ~а Станислава Харлинского и малжонкиεго мл ~сти в сумє пн ~зєи в чотырох тисєчах в трохсотъ и в дєсєтизолотых полских, сєло Давыдковичы, котороє в заставє маю jтпана Ивана Солтана у двухсотъ копах и в дєсєти копах гр ~шεиличбы литовскоє.

Маεтности рухомоє маю, то єст мεновитє готовых пн ~зєи вшкатулє маю золотыхъ полскихъ тры тысєчы и пuтсот, а золо-та в ланцушкохъ, в манєлzх, в ношєнъю и в ыншыхjхєндожъствах чырвоныхъ золотых пєтъдєсuтъ шєстъ. Срεбрамаю в роструханах кєлишках, чаркахъ, кубках, ковшах, конвuх,конєвках, куaлzх, ложках, талєрках, мисах, наливках, такжε вшаблzх, чєканох, кончырах, рuдах, сагаидаках, сєдлах, срєбромъjправных и в ыншых достатках и jхєндожъствах сумою гривєнъдв¦стε.

// [2 зв.] А долговъ пожычоных за листы, записы цєрокграaына мєсчанєх києвских права маидєборского, тыε сут мєновитє:на Jстапу Скрылю чотырыста и пєтдєсuт копъ грошєи литов-ских, на Матвєю Мачошє, бурмистру, сто коп шєстдєсuт пuткопъ грошєи, на Григорю Zцковичу Лоику и на сыну εго Давы-ду дв¦стє двадцатъ чотыры копє гр ~шєи литовских, на СтєпануКривковичу и на жонє εго Матрунє Самоиловнє дв¦стє двадцатьjсмъ копъ грошєи литовских, на Данилу Дынцє и на сыну εгоГригорю сто копъ двадцатъ копъ грошєи литовских, на Анъд-р¦ю Коз¦цє сто копъ гр ~шєи литовских, на Григорю и ВасилюДынких сто копъ трынадцат копъ грошєи литовских, на КарпуВасилєвичу Быховскомъ шєстдєсuт копъ шєст грошєи литов-

136

ских, на Маноилу Скочку шєстдєсuт jсмъ коп гр ~шєи литов-ских, другого долгу на другии запис на Матa¦ю Мачосє дв¦стєкопъ двадцатъ копъ грошєи литовских, на Стєпану Сыгнєту ина жонє εго Jвдотьи Устиновнє трыдцат копъ гр~шєи литовских,на Ивану Мєнчуку и на жонє εго Jвдотъи Пилєцъковнє дєсєткопъ гр ~шєи, на Jмєлzну Ивановичу и на жонє εго JвдотъиСтєпановънє двадцат копъ гр ~шєи, на Ивану Дєшковичу и нажонє εго Матрунє Панковнє дєсєт копъ гр ~шєи, на МатиашуJнопрєєвичу, арєндару крєницкомъ, полтораста копъ грошєилитовских.

Што сє дотычєт иншоє маєтности рухомоє, zко цыну, мосєн-дзу, м¦ди, шат, конєи, быдла, арматы а рынштунку воєнного ииншого достатку дворового, то всє на рєєстрє моєм jсобливєсписалом, и рукою своєю власною подписавшы запєчаталом.Которою то всєю маєтностю моєю вышєи помєнєною такъшаaую и диспоную. Напрод з сумы готовоє вышєи помєнєноємалжонцє моєи милои панєи Поси Митковнє, котораu зо мноюв малжєнствє завжды учтивє мєшкала // [3] и дозору маєтностимн¦ уприимє помагала, и в¦к свои зъжила, даю дарую и запи-сую тисєчу золотых полских готовых, которую тисєчу золотыхполских з прав скоро по смєрти моєи εи з шкатулы моєє взuт иjтличыть волно будєт. До того тои жє малжонцє моєи записуюи варую доживотε и право доживотноє на дому моємъ, в кото-ром z мєшкаю, и на jгородє противъ того двора лєжачому, так-жо на всих пожитках и доходах их, которых jна спокоинє дєржатьи уживат маєт до живота своεго. Цорцε моєи, з малжонкоюмоєю учтивє спложонои, паннє Ганнє, тєпєр в манастыр¦Пєчєрскомъ панєнскомъ в станє мнискомъ будучои, с тоє жъшкатулы и сумы даю, дарую и записую готовыми пн ~зми тисєчузолотых полских, котораu сума зараз скоро по смєрти моєи маєтєє доити jт малжонки моєє а матки εε, которои до jтданu тоєсумы цорцє своєи моцъ зуполную даю.

На погрєбъ т¦ла моεго, такжо на памεти и на иншыε по умєр-лымъ звычаиныε выдатки с тоє ж шкатулы jтписую и назна-чаю дв¦стє копъ гр ~шєи литовских, которых шаaунокъ такжо ипамєтєи jтправованє маєт быт в руках малжонки моєє. На ма-настыр Пєчєрскии києвскии за мєстцо, за провод и за дзвонєнєjтписую двадцат копъ гр ~шεи литовских, на манастыр Мєжи-

Додатки 137

горскии jтписую дєсєт копъ литовских, на манастыр Микол-скии Пустынскии за сорокоуст jтписую пuт копъ литовских,на манастыр Михаиловскии цεркви Золотовεрхоє за сорокоустпuт копъ литовских jтписую. На дом школныи в мєстє Киεв-скомъ jтписую дєсєт копъ литовъских. Свεсчεнником киεв-ским, што до манастыра т¦ло моє jтпровадuт, jтписую за топо копє гр~шεи литовскои, тεжъ дъzкону и уставнику, духовникумоєму jтцу Климεнтεю Прокоповичу набεрεзскому jтписуютры копε литовских. Убогимъ жєбракомъ кождому при погрεбεи при памєтuх маєт быт давано по грошу полскому; тром// [3 зв.] свεсчεнником прεчистεнскому, борисоглєбскому и на-бεрεзскому києвскимъ, жє каждыи з них сорокоустъ за душу моюводлугъ б¦гу цєрковного статєчнє jтправити маєт, jтписуюкождому по тры копєи грошєи. На шпитал Троєцкии в манасты-ру Пєчарскомъ jтписую пuт копъ грошєи.

Сєстрам моим двум панєи, Хвєдорє Жолнєровои и панєиJвдоти Друшлzковои, jтписую по дєсєти копъ литовских.Брату моєму рожоному εго мл ~сти пану Хвєдорови Ходыцє,воитови києвскому, jтписую в¦чнымъ правомъ сεножат моювласную Богушовскую-Гулковскую, названую «Куты», подлєjзєра Василεвского лєжачую вышєи jзначоную, на што зараз иправо своє, за которым εсми того уживал, εго мл ~ти jтдаю.А иншую маєтност мою вышєи мєнованую, лєжачую, рухомуюи заставную, то єст сєло Крєничы, сєло Кривковсчизна, мєстєчкоБасанъ, мєстєчко Быковъ зо всими сєлы и присєлки тєпєр и зачасом будучыми, дворы, плzцы, кгрунты jгороды (доживотьєεднакъ на дому и jгородε малжонки моєє вышєи варованоє, по-вторε варуючы и въцалє заховуючы). Сєножати вси (jпрочъсєножати Богушовскоє, названоє Кутовъ, пану брату моєму в¦чнєjтписаноє), такжо добра заставныε и сумы на них будучыє, тоєст сєло Варєвичы, сєло Рыжъки, сєло Бугаєвъка, сєло Давыдко-вичы зо всими правы, тытулом, налєжностю, росказованємъ,такжо зо всими и вшєлuкими кгрунты, доходы, пожитки, чын-шы, данми и подданствомъ, zко jдно мн¦ служило, до того зо-лото и сєрєбро робєноє вышєи мєнованоε, долги и сумы вси намεсчанєх києвских за записы винно зосталыє вышєи мєнова-ныε, при том иншую маєтност рухомую: цын, мосεндзъ, т¦шаты, кони, быдло, армату, рынштунокъ воєнныи, што-колвєк

138

// [4] jдно на рєєстрє моєм наидєт, и штобы колвєкъ готовыхпн ~зєи jт сумы вышєи мεнованоє (над сумы малжонцє и цорцємоєи, такжо и на иншыε розныε и дробныε выдатки варованыεи jтписаныε) зоставало вшыстко, то с посполитостю а jсобли-востью, а посполитост зє вшысткостю и jсобливостю сыно-ви моєму милому пану Хвєдорови Ходыцє-Крєницкому и εгопотомкомъ зуполным, досконалым, в¦чным и нєjтм¦ннымправом и титулом лєкгую, jтписую, даю, дарую, записую иjтлєцаю, ничого никому и намєншоє рєчы с того всєго εмулєкгованого нє зоставуючы ани выимуючи. А ижъ маєтност моuБасанскаu и Быковскаu зо всими сєлы и присєлки, кгрунты иприналєжностzми єст в нєслушнои и кгвалтовнои дєржавє ипосєсыи кн ~жати εго мл. пана краковского7, j што z εго мл ~стипозываю и на дєцызыи суду Головного Трибуналного таu спра-ва зависла. Прото до скончєнu того процєсу моεго правного скн ~жатєм εго мл. в судє головномъ и в кождомъ иншомъ, до кото-рого бы сє таu справа приточила j тую маєтност мою Басан иБыковъ, любо прєз розсудокъ права справєдливого, любо прєзугоду слушную даю, вливаю и jтлєцаю моцъ зуполную и доско-налую сынови моєму пану Хвєдорови Крєницкому, которыи затымъ правом своимъ jт мєнє εму вєчисто лєкгованым и за ин-шым давным на тыε добра служачым. Такжо за протєстацыzми,процєсы и поступками моими правъными, на zкомъ-колвєкъстопню будучыми зуполную и досконалую моц и налєжностм¦т будєт тых добр и маєтностєи своих Басани и Быкова, ивсих сєл, присєлокъ, кгрунтовъ и прилєглостєи их, а за тым шкодвшєлzких под кнuжатєм εго мл ~стю паном краковским и подкождым таковым, хто бы по животє кн ~жати εго мл ~сти тыε добраzкимъ-колвєкъ // [4 зв.] правом дєржалъ, правом посполитым иεго б¦гом доходит, jтыискиватъ, рєкупєроватъ. И j то zко jсвою власност и д¦дичъство zкую-колвεкъ умову, контракть,застановєньє и угоду чинит. А дошєдшы и рєкупєровавшы ров-но з другими добры и маєтностzми моими, jт мєнє εму лєкго-ваными, спокоинє дєржатъ, уживатъ и zко хотєчы шаaовать идиспоноватъ.

7 Краківського каштеляна Януша Острозького (пом. 1620 р.)

Додатки 139

Што сє дотычєт д¦вокъ – дочокъ моих сєми в станє малжєн-ском з малжонкою моєю спложоных, которых z самъ в станмалжєнскии за люди зацныε повыдавал, напрод старшоє пн ~ииМарушы, которуюм дал в малжєнство до Мєнска п ~ну МихаилуAилипповичу, другоє пнєє Людмилы, которуюмъ дал в малжєн-ство пану Zковови Кирдєєви Лємєшови, трєтєє п ~нєє Татzны,которуюм по пєрвшом мужу єє Богдану Смолzзє вдовою выдалза п ~на Ивана Путuту, чєтвєртоє панєє Настазыи, котораu попєрвшых двох мужах своих зошлых Ивану Лєвоновичу и Васи-лю Шаулє за паном Сємєном Нападовским, пuтоє панєє Хвєдо-ры, которуюм дал в малжєнство пану Aилонови Богушєвичови-Глєбовскому, шостоє п ~нєє Jлєны, которую выдалом в малжєн-ство пану Ивану Драбовичу-Jждчиловскому, сємоє панєє Богда-ны, которую по пєрвшомъ мужу єє Сємєну Jнисковичу выда-ломъ в малжєнство пану Кирикови Солтанови. Тыε вси д¦вки,дочки мои вышєи помεнεныε, з малжонками своими а зuт¦мимоими до тоє маєтности моєє вышєи помєнєноє ани до жадноєпосполитости и jсобливости εε сынови моєму пану ХвєдоровиКрєницкому в¦чнε лєкгованоє, жадного д¦ла и потрєбы жадноєи никотороє части участницътва и налєжности собє м¦ти нємают и мочы // [5] нє будут в¦чнє. Такжо брата своєго а сынамоєго п~на Хвєдора Крєницкого и потомковъ εго j жадную маєт-ност по мн¦ позосталую, имъ zкобы налєжачую, до жадногосуду и права позывать, турбовать, труднит, рєквировать нє маюти моцы жадноє м¦т нє будут. А то с пєвноє слушноє а правноєпрычыны ижємъ z самъ, выдаючы их в стан малжєнскии за му-жовъ их кождую зособна статєчнє и досконалє зо всєє маєтнос-ти моєє лєжачоє и рухомоє, то єст с чєтвєрти части водлє правапосполитого и Статуту зємского выправил, выдєлил, выпоса-жил и выдєдичил, и кождои з них по jсмисотъ золотых пол-ских, а в шатах и въ уборє бєлоголовском по шєстисот золотыхполских jтдал, отличыл и уистил, што всє статєчнє зраховав-шы и в одно мєстцє знєсшы, болшую суму εсчє учинитъ нижъчєтвєртую част всєє маєтности моєє, за чимъ повторє им всимъзавираю и замыкаю дорогу правную и нєправную до сына моє-го а брата своєго j жадную маєтност и част чєтвєртую и zкую-колвєкъ, которую бы jни соб¦ по смєрти моєи в маєтности моєим¦тъ прєтєндовали и мєнили, жє εго j то на мн¦ труднит нє

140

мают и нє будут могли в¦чными часы, под клzтвою свєтыхjтцовъ в Никєи на соборє бывшых и под нєблагословєнствомъмоим jтцовъскимъ и под закладом пuти тисєчєх золотых пол-ских, которыи z самъ на них покладаю. J которыи заклад, zкоj властныи правдивыи долгъ волно будєт синови моєму пануХвєдорови Крєницкому таковую сєстру свою, котораu бы тоготєстамєнту и jбовzзку моεго нε заховала, а єму трудност zкую-колвєкъ задавала, до zкого-колвεкъ суду позвать. А суд zковыи-колвєкъ, гдє бы сє таu справа приточила, тот заклад, zко влас-ныи долгъ на сторонє позванои маєт сказать и тот тєстамєнтмои во всємъ при моцы своєи заховатъ маєтъ. Тожъ // [5 зв.]власнє и j jсмои цорцє моєи паннє Ганнє, в манастыръ в станємнискомъ будучои, розумєтсє маєт, котораu на том тисєчу золо-тых jт мєнє єи лєкгованых пєрєстават маєт и винна будєт.

А болшє того, zко сє вышєи помєнило, жадноє иншоє маєт-ности в сєбє нє маю. Такжо долговъ жадных, над то што сє вы-шєи помєнило, мн¦ нихто нє винєн и z тєжъ никому жадногодолгу винєн нє єстємъ. Токжо жодных дєпозитовъ и схованоεмаєтности своєє ни у кого нє маю и самъ жадных чужих дєпо-зитовъ в сєбє ничого нє маю. И тымъ тот тєстамєнт мои зави-рамъ и замыкамъ, варуючи то пилно жєбы над тот нинєшниитєстамєнтъ мои малжонцє моєи и сынови моєму жаднаuникотораu jсоба zкого-колвєкъ стану жадноє трудности j жад-ную рєч нє задавала, и того тєстамєнту моεго ни в чом нє взруша-ла по каждом то м¦ть хотєчы. А хто бы сє того важил, таковыинєхаи будєтъ в клzтвє собору Никєиского ст ~ых jтцовъ положо-нои и такового кождого позывамъ на Страшныи jстаточныи судБг ~а всємогусчого, которыи jтдастъ кождому водлє заслуг εго.

И на том z, прєрєчоныи Василии Ходыка-Крєницъкии, скарб-ныи зємли києвскоє, сынови моєму пану Хвєдорови Крєницко-му дал и зоставил по собє тот тєстамєнт jстатнєє воли моєєподъ пєчатю моєю и с подписомъ власноε руки моєє. До кото-рого на утвєржєньє и про болшую в¦ру пєвност и свєдєцътвоза устною а jчєвистою прозбою моєю пєчати свои приложит ируки свои подписатъ рачили их м ~лсть пановє а приzтєли мои,то єст εго м ~лсть пан Станислав Викгура, городничыи києвъскии,панъ Вацлавъ Садковскии, староста и нам¦стникъ митрополикиєвскои, панъ Андрєи // [6] Мотовидло, нам¦сник києвскии,

Додатки 141

пан Криштоaъ Щєнєвскии, кгродскии києвскии подписокъ, панМартин Кгоєцъкии, пан Мартин Климовичъ и возныи εнєралзємли Києвскоε шлzхєтныи Aронц Ганчєвскии.

Писан у Києвє року Бж ~го нарожєнu тисєча шєстсот шєсна-дцатого, мс ~ца сєнтєбра jдинадцатого днu.

Відбитки від вісьмох сиґнетів

Василии Ходыка-Крєницкии, рука власнаz

Підписи усіх зазначених свідків

// [6 зв.] Дописано іншим почерком:A. 1616, die 11 Octobris pan Fedor Krynicky per oblatam sądu

podał et susceptiPiotr Złotopolski (підпис)



Семена Михайловича (Татарина)

Во имz Jтца и Сн ~а, и Ст ~ого Дх ~а, Ст ~ыu живоначалныz инεраздεлимыu Троица. Стан сε таz рεчъ ку вεчнои памεти.Амінъ.

Z, рабъ божии Сεмεн Михаиловичъ, будучы з урожεнu та-таріном, jднакъ jк ~рстивъшысε и зоставъшы южъ правдивымхр ~стиzнином а вεрнымъ подданымъ εго кор. мл ~сти и Рεчи По-сполитоε мεщаніном кіεвъскимъ будучи. Jзнаимую тым тεс-тамεнтомъ jстатнεε волі моεε. Вс¦мъ вобεц, кому бы jдно кол-вεкъ j том вεдати налεжало, н ~нεшнεм и на потом будучого вεкалюдεмъ. Ижъ z ачъколвεкъ на сεс час будучы jт Гд ~а Бг ~а хоро-бою на тεлε моεм навεжоным, jднакъ на розумε, памεті и умыслεцалым и здоровым будучы, и то собε пилнε уважаючы, жε кож-дыи чл~вкъ здоровыи jчεківаεт хоробы, а хорыи смεрти, котораzжадного чл ~вка jминути нε можεт. А так и z, почуваючыс бытв тои хороб¦ моεи вεку jстатнεго, а вεдаючы то с права посполи-того, и кождому добрамі своими учтивε набытымі, zко хотечы

142

шаaоват εст волно, чыню и справую тот мои доброволныитεстамεнт, нε будучы до того ни jт кого намовεныи, ани при-мушоныи, jдно сам з доброε волі своεε.

А напрод дш ~у мою поручаю и jтдаю в руки мл ~срдіа п ~наБг ~а и jткупитεлz моεго Ис. Х ~а, а тεло моε грεшноε зεмли.А иж в сεбε крεвных пріатεлεи, которыε бы сε худобою моεюjпεкат мεлі, ани жоны и потомков, которым бы то по мнε налε-жат мεло, нε маю. Прεто за доброго розуму и зуполноε памεтимоεε ужадалом с покорнымъ чоломбитεмъ моим, zснε в Бз ~εвεлεбного εго мл ~сти гс ~на jтца Пεтра Могилу, архимандритаСт ~оε вεлікоε лаври // [1 зв.] Пεчεрскоε Кіεвъскоε, такъ тεж ибратии иноковъ jбщεжитεлного монастыра братского кіεвъ-ского цεркви Ст ~ых Бг ~оzвлεнии, абы εго мл ~ст вεспол з братεючεрнъцами братскіми киεвъскими, zко jпεкуны мои, убогуюмаεтностку мою прεз мεнε самого учтивε набытую, маючи взавεдованю своεмъ з ласки своεε и вεдлε тεстамεнту сεго моεгона монастыри и цр ~кви божіи и на иншыε милосεрдъныε учинкидлu збавεнz дш ~ы моεи поjтдават росказат мают.

А то εст мεновитε на монастыръ братства киεвъского За-ложεніа цр ~кви Бг ~оzвлεніа Гс ~днu по животε моεм jтписую илεгую дом мои власныи, чεрεз мεнε самого побудованыи наплzцу пн ~а Крεницкого куничномъ, в которомъ самъ мεшкаю, иjгород мои власныи купныи за баштою мεстскою кгрунтом лε-жачыи в вεчност. А што тεж маю при Ничипору Хмεлю сумысвоεε власноε пεнεзεи полпεтаста [450] копъ грошεи литовъскихи баидакъ мои εст при нεм зо всими потрεбами до нεго налεжа-чыми, и котεл мои jдин пры нεмъ εст дεсuточныи. Тεды при-εхавшы тот Ничипор Хмεл з С¦вεри, маεт тую суму истотнуюjтдат и што бы ту налεжат будεт, маεт сε во всεм скутεчнεуистит. А при собε в дому маю сумы готовоε трыста копъ гро-шεи литовъских. Такъ тεж винεн ми εст ч ~ловεкъ добрыи Мои-сεи, мεщанин тутошнии киεвъскии, на запис шεстдεсuт копъгрошεи литовъских. Которыε то вси три сумы вышъмεнεныε наjдно мεстцε зложат, тоε сумы чынzт двε тисεчы и двадцатпzт золотых полских. С котороε тоε всεε сумы jтписую и εгомл ~ст jтεцъ архимандрыт з братεю иноками монастыраБг ~оzвлεнского киεвского з ласки своεε то поjтдават мают, тоεст на монастыръ братства киεвъского двεстε золотых полских,

Додатки 143

што тεж пн ~овε братство дали злотнику Стεaану срεбра гри-вεнъ двадцат чотыры на уробεнε лuмпы, jт кождоε гривны зароботу умовившы по чотыри золотих. На которую лzмпу вжε zдалом задатку злотнику на роботу золотых полских двадцат,тεды и jстатокъ jт роботы тоε лzмпы с тоε ж сумы пεнεзεимоих εго мл ~ст jтεц архимандрыт и чεрнцы братскии маютдоплатити.

А тεло моε маεт быти поховано при монастыру Ст~ого архан-гεла Михаила Золотовεрхого вεдлε нεбожчицы жоны моεε. Накоторыи то монастыръ Михаиловскии jтписую до полаты стозолотых полских, пару ковшыковъ срεбрεных по гривнε и конuмоεго б¦лого, а jсобливε εго мл ~сти jтцу мεтрополитупzтдεсzт золотых, за которым даткомъ мают ихъ мл ~ст дш ~умою в вεчны упоминникъ уписати и сорокоуст jтправити, итεло моε поховати. На манастыр Пεчεръскии jтписую сто // [2]золотых полских, а jсобливε самому εго мл ~сти jтцу архиманд-рыту пεтдεсuт золотых. На монастыръ Ст ~оε Троицы при мо-настыру Пεчεръскомъ jтписую готовыхъ грошεи копъ дεсεт ичотыри мисы цεновых вεліких. На монастыръ Ст ~ого НіколыПустыньского jтписую сто золотых полских. На монастыръКірилскии отписую сто золотых полских. На монастыръ Мεжи-горскии jтписую сто золотых полских и двε чаръки срεбраных.Чεръницам, законницомъ монастыра Пεчаръского в способъzлмужны jтписую пεтдεсuт золотых, чεрницам монастыраМихаиловского jтказую такъжε пuтдεсuт золотых, чεрницомпри Ст ~ом Николε Εрданьскомъ мεшкаючым, jтписую тεжпuтдεсuт золотых полских. За которым даткомъ в помεнεныхмонастырох мают дш ~у мою и жоны моεε в поминъникъ вεчныиуписати и сорокоуст по души моεи jтправит. На цεрковъ со-борную мурованую Ст ~оε Прч ~стоε у Киεвε jтписую сто золо-тых полских. На цεрковъ Ст ~ого Василіu у Кіεвε jтписуюпεтдεсuт золотых полских. На цεрковъ Ст~ого Николы Притиско-го jтписую пεтдεсuт золотых полских. На цεрковъ Воскрεсε-ніа Хв ~а jтписую пεтдεсzт золотых. На цεрковъ Ст ~го Сп ~саjтписую пεтдεсuт золотыхъ. На цεрковъ Ст ~ого Ніколы На-бεрεского jтписую пεтдεсuт золотыхъ. На цр ~ковъ Ст ~ого Іліиjтписую дεсεт копъ грошεи и котεл дεсuточныи. На цр ~ковъСт ~го Дх ~а jтписую сто золотых полскихъ. На цр ~ковъ Ст ~ыхъ

144

Бориса и Глεба jтказую трыдцат копъ грошεи литовъскихъ.На цр ~ковъ Рожεства Ис. Хв ~а jтписую пεтдεсuт золотых пол-ских. На цр ~ков Ст ~ого Ніколы Доброго jтписую пεтдεсuт зо-лотых. На цр ~ковъ Покров Пр ~стоε Бц ~ы в замку jтписую копъдεсεт грошεи. На монастыръ Ст~ых мч~нікъ Aрола и Лавра у Киεвεjтписую двадцат копъ грошεи. На цр ~ковъ Ст ~ого Васіліа нагорε у Кіεвε мурованую jтписую дεсεт копъ грошεи. На цεр-ковъ Ст ~ого Aεjдосіа в монастыру Пεчεрскомъ jтписую //[2 зв.] дεсεт копъ грошεи литовъских. Свzщεнъником кіεвскимъкождому за позвонъноε и за провод jтписую по копε грошεилитовъскихъ, тожъ и jтцу, діакону и уставніку маεт быт дано.Чотыром цεхом за провод, што поидут с свεчами, jтписую подεсεти золотых. А што в цр~квахъ, то εст у Ст~оε Прεчистоε Собор-ноε, у братствε и у Ст ~аго Дх ~а по души моεи сорокоуст jтпра-воват сε будεт, сщ ~ніку до кождоε цр ~кви маεт быт дано попεтнадцат золотых польских. А дх ~овнику своεму jтцу […]8

бывшому духовъскому, а тεпεрεшнεму ніколскому притискомутакъжε за jтправεньε сорокоусту по дш ~и моεи jтписую ды-л¦ю мою лuзуровую туръскую, краи лиштвами адамашъкичεрвоноε jбложоны. А што маю воску камεнεи два и aунтовъдεсεт, тот на свεчы jбεрнутис маεть. Zкож то симъ тєстамεн-том моим варую, иж zко скоро по жывот¦ моεмъ тыε выдаткиз росказанu εго мл ~сти jтца архимандрыта а за старанεм братіичεрнъцовъ братских кіεвъских, zко jпεкуновъ моихъ, на мо-настыри и на цр ~кви […]9 казомъ розданы быти мают. А што поjтправε монастырεи и цр ~квεи и погрεбε тεла моεго, и по всихъвыдатках jт тоε впрод вышъмєнεноε сумы п¦нεзεи двох тисε-чεи и двадцати пzти золотых полских, што-колвεкъ пεнεзεи збытбудεт, то на памεти по души моεи маεт jбεрнути.

А иж тою рεштою пεнεзεи всих памεтεи до року jтправитсε нε можεт, тεды што маю в сεбε баидакъ, такъ тεж по частисрεбра, aантъ и инъшыхъ рεчии рухомых, и то всε маεт быт зросказанu εго мл~сти jтца архимандрыта и братіи иноков брат-скихъ кіεвских продано. А то εст мεновитε: три ковъшики срεб-ръныхъ по грывнε важат, чарку jдну важыт гривну, лыжокъ

8 Iм’я пропущено у текстi9 Текст пошкоджено

Додатки 145

срεбрных тузинъ важат грывεнъ […]10, поuс срεбръныи бεло-головскии злотистыи, за которого z самъ далεм золотых пол-скихъ шεстдεсuт, другии поuс бεлоголовъскии бεз позлотыбεлыи, за которого // [3] z далεм золотых сорокъ, два казанымεдεных вεликих, которыε важат камεнεи тры, тры котлыпобεлuных, с которых пют напитокъ нεвεлікіε мεдεныε, jлεмъ-бикъ мεдεныи, што горεлку пεрεпускают нεвεлікии, мεдεн εстjдин, aлzшок пuт цыновых, которыε вси важат […]11, двεсковородε мεдεных: jднаu новаu, а другаz стараz, два тазикимεдεных, два лихтары: jдин зроичатыи, а другии на jдну св¦чкумосεндзовыε, самопал jдин, шаблz под бεлым жεлεзомъ, колд-ра jдна новаz, килим новыи jдин, кулбака jдна, юхты пар сεмъ,jсεтровъ вuлых двадцат, шуба лісu aалεндышом чорнымкрытаz, поношонаu, сукман бурнатныи з золотою строкою,хомутовъ чотыри старых, шкура возоваu, возовъ два – jдинjбшитыи, а другии нεjбшитыи, сокεр шεст, пут жεлεзных кон-ских чεтвεры, шаблz заставнаu под срεбромъ Ивана Чεрεвчεєн-ка у двадцати копах грошεи, чарка срεбрεнаu Aεдоры Савинныу дεсεти копах грошεи.

Такъ тεж што маю долгу на пн ~у Мокіεвъском, мεшкаючомъпод Бεлою Цр ~ковъю в сεлε Красном, бεз заставы и запису толкона слово шлzхεтскоε, взычыл дεсεт копъ грошεи літовъских,маεт εго м ~лст jтεць архимандрыт и братьu чεрнъцы брат-скіи киεвъскіε справит. До того тεж шлzхтич тому ж пн ~уМок¦εвъскому знаεмыи и прεз нεго самого заставил мнε поuсоксрεбръно-злотистыи нεвεликии у jсми золотых. У НичипораХмεлu умεстных коп¦εкъ московъских εст jсмъ рублεи, jкромсумы помєнεноε и тыми вышпомεнεными пεнεзми мают сεпамεти по души моεи jтправоват до року. А то εст jтпра-вованε памεтεи нигдε индεи, толко в дому моεм маεт быт.А што тεж по jтправованю всих памεтεи пεнεзεи, што-колвεкъзбыват и зостават будεт, тεды тую рεшту пεнεзεи на цр ~кви ина uлмужны до шпиталεи маεт быт роздано. А што мнε винεнГапεи, ковал, двадцат копъ грошεи, тεды εму позволzю тыε пεнε-зи до жывота εго з интεрεсу дорочного трεх копъ грошεи за

10 Пропущено у текстi11 Пропущено у текстi

146

пεвным варункомъ дεржат. А с того интεрεсу мают пн~овε брат-ство воскъ куповат, с которого воску жεбы свεча пεрεд jбразомъСт ~ого Ніколы в цр ~кви братскои чεрεз мєнε наданымъ николинε угасала. А под час см ~рти того Гапεu мают гс ~дновε jтцы ибратіа монастыра братского кіεвъского тую суму выискавшы,кому иншому пεвному с такого ж интεрεсу дат, жεбы воскъ натую свεчу уставичнε ишол. А над то zко сε вышεи в том тεста-мεнтε моεм помεнило, и ку спроданю налεжачых рεчεи, мεнови-тε сε написало болшεи жадноε маεтности, пεнεзεи готовых, зло-та, срєбра, цыну, мεди, конεи, быдла, aантовъ и долговъ собεвинных нε маю. И z тεж нікому нічого нε винεн, толко Бг ~у ми-лостивому дш ~εю, так тєж и жадного // [3 зв.] людского схованuи дεпоситу ниzкого намнεишоε рεчы в сεбε нε маю.

А за тым сεс тεстамεнт мои кончаю, варуючы то абы ни jткого ни в чом и в намεншом пунктε нарушоныи нε был, поднεбл ~гословεнством пн ~а Бг ~а всεмогущого и под клzтвою Ст ~ыхсоборных Нікεиских jтцовъ трохсот и jсминадεсuт. И кождо-го такового нарушатεлz сεго тεстамεнту jстатнεε волі моεε,εсли бы урад zкии, або хто-колвεкъ и zкоε-колвεк кондыцыεичл ~вкъ мимо сεс тεстамεнт мои тому, кому штом-колвεкъ на сεмтεстамεнтε моεм jтписал, zкоε-колвεк затруднεнε чынит мεл,взывам на Страшныи суд Бж ~ыи, гдε сε зо мною розсудит пεрεдмл ~стивым Бг ~омъ на Страшном и нεліцεм¦рном Судε Хр ~вε, ко-торыи jтдаст кождому водлуг заслугъ εго и клzтва Ст ~ыхjтцовъ на таковом кождомъ, zко сε выш помεнило, маεт зо-ставати.

И на том z, Сεмεн Михаилович, даю и зоставую по собε тоттεстамεнт мои, до которого за устною и jчєвистою прозбоюмоεю их мл ~ст пановε шлzхта и иншыε в¦ры годныε людε рукисвои подписали и пεчати приложили, zко то εго мл ~сть панъ Да-ніεль Голубъ, панъ Крыштоaъ Щεнzвъскии, панъ Мартинъ Кли-мовичъ, панъ Андр¦и Солzникъ Адиновъскии, панъ AεдоръJношкεвичъ, панъ Aεдор Мостицъкии, возныи εнεралъ воεводъ-ства Киεвъского, панъ Zцъко Жданъкεвичъ.

Д¦uло сε в Киεви, року jт нарожεньu Сн ~а Божого тысεчашεстьсотъ трыдъцать второго, м¦сεца гεнъвара двадъцат пzтогоднu.

Додатки 147

відбитки від сімох сиґнетів

підписи вище зазначених осіб

// [4] Помітка, зроблена на вимогу війта:Року àХМГ [1643], мс ~ца июлz І [10] днz за потрεбованεмъ

и прозбою в Бозε вεлεбного гс ~дна и jтца Иjсиaа КононовичаГорбацкого, рεктора и игумεна на тотъ часъ цεркви Бг ~оzвлєниzГс ~днz братскоε, тотъ тεстамεнтъ до книг м¦ских киεвских при-нzт и вписатъ позволилεм.

Самоило Мεaεдовичъ в[ойт], рукою вл.

// [4 зв.] Дописано іншим почерком:До книгъ мεстских киεвъских εст уписанъ и скорыкгованъ.Testament Semena Tatarzyna, którym wszytko ubozstwo swoje

na bratstwo zapisuje i dom, i ogród.

НБУВ. ІР. Ф. 301, 216 П (Д), № 43, арк. 1-4 зв. Оригінал.

№ 1123.01.1636 р. Київ. – Тестамент міщанки Ювги Жданівни,

дружини Григорія Мошеного

Выпис с книг мεских права маидєборского ратуша Києвского

Л¦та Бж ~ого нарожєньz тисєча шєстсот трыдцат шосто-го, мс ~ца гєнъвара двадцат трєтєго днz.

Пεрєдо мною Εсиaомъ Ходыкою, воитомъ, а Михаилом Ба-лыкою, бурмистромъ, и пєрєд раицами и лавниками в ратушукиєвскомъ, ставшы jчєвисто славєтныи панъ Арєaа Поповичъ,мєсчанинъ києвскии, jпєкунъ тєстамєнтовыи нєбожчыцы ЮшыМошєнноє, jказавшы тєстамєнтъ jстатнєю волєю єє слушнєи правнє справлєныи под пєчатми и с подписами рукъ людєиучтивых, просил абы тот тєстамєнт тоє нєбожчыцы ЮшыМошєнноє принzт и до книг мєскихъ києвскихъ уписанъ былъ.Zкож мы, врzдъ, прыхилzючысє до самоє слушности ивзглzдом повинности своєє врzдовоє тот тєстамєнт, zко рєчъслушную принzвшы, до книгъ уписать казали. Которыи тотєстамєнт jт слова до слова такъ сє в собє маєт.

148

Во имz Jтца и Сына, и Свєтого Дх ~а, стан сє таz рєчъ кувєчнои памєти. Аминъ.

Z, раба бж ~аz Ювъга Ждановна Грыгорєваz Мошєннаz,мєсчанъка києвъскаz, jзнаимую тым тєстамєнтомъ моимъjстатнєє воли моєє в кождого суду и права, и на кождомъмєстцу тєпєрєшнєго и на потом будучого в¦ку людємъ.

Иж будучы мнє на сєс час jт Гс ~да Бг ~а хоробою навєжона,jднакъ на памєти и розумє здорова будучы, с котороє jднакъхоробы чуючы сє быт близъшым ку смєрти а нижли ку жыво-ту. А такъ за доброε памєти цєлого и зуполного розуму моєгосправую сєс тєстамєнт мои jстатнєє воли моєє, хотєчы то мєтабы мєжы приzтєлми моими жадныхъ заводовъ и трудностєиправныхъ нє было, алє згода и милост была, и абы кождыи насвоεмъ, што кому єст jтписано пεрεставал.

То єст, напрод, душу мою поручаю в руки милосєрдиz Бж~о-го, а т¦ло грєшноε зємли к учтивому погрєбу хрєстиzнскому,котороє маєт быт поховано при цєркви Свєтого Спаса працоюи старанємъ jпєкуна моєго пн ~а Арєaы Поповича, унука моєго.

А убогую маєтност мою, которую у сєбє // [1 зв.] маю, тымспособом роспоражаю, то єст: напрод дом мои з кгрунтом вол-ныи и з будованємъ, в которомъ z сама мєшкаю, поручаю и зо-ставую пры jпєкуну моємъ пн ~у Арєaє, которыи по смєрти моєимаєт волєн и моцєн будєт тот домъ мои продат и зzтю моємубывшому Ивану Мокиεвичу взглzдом того, што jнъ, мєшкаю-чы при мнє зъ унукою моєю в том дому вси тєжары и податкисвоимъ коштомъ зносилъ, сто копъ гр ~шєи маєт дать. А зzтмои Иван, взzвшы то, нε маєт вжє упоминат сє дєсεти золо-тыхъ своихъ пн ~зεи, што на сорокоустъ жоны своєε далъ. И єслибы тот жε зzт мои Иванъ хотєл собє тотъ двор мои купить,тєды zкъ людє добрыε узнают, то jнъ повинєнъ будєт пн ~уАрεaє заплатит. А што алкєрикъ вышол з будованьz jтцовъмєжыгорскихъ на мои кгрунт того жъ дому моєго, тєды z ихътым шматом зємли кгрунъту моєго, zко пєрєд тым даровала,такъ и тєпєр дарую вєчнє, за што jни мают за душу мою соро-коустъ jтправить. Тому ж зzтю моεму Ивану jтписую туюaлzшу цыновую, которую зоставилъ ув Остру, мису и талєрокъдв¦ цыновыхъ, пєрыны и подушъку, и котєлокъ мєдεныи нєвєли-кии. А што єст внεсεньz того зzтz моєго Ивана в домъ мои, то

Додатки 149

εстъ двадцат копъ грошєи готовыхъ, которыє и тєпεр пры мнєєст лыжокъ двє срєбраныхъ и ножєнъки срєбраныε с пуклика-ми злотистыми и з ножыкомъ, дылεz aалєнъдышоваzлzзуроваz з кгузиками злотистыми двома и пєтлицами εдваб-ными, лисами подшытаz, доломанъ aалєнъдышовыи, убєрыaалєнъдышу чырвоного, сукна чорного каразиєвого локтєиполътора, колεчокъ шєст срєбрныхъ пεрстεнъковыхъ, юпъкастараz синzz, пологъ узористыи, кобылъ нεмεцкихъ дв¦ и пи-столєт мєду, кадлубокъ дв¦, рыбъ сухихъ, поголовъz дεсєтεровыбраныхъ. То всε єму, zко свою власност, волно будєть досєбε побрат, и што єст мεдєнь мои, лаханька и корєцъ и увєспосудок домовыи дрєвнzныи и рєчъ стравнаz. Тєды штобы поjтправεню всихъ памєтεи по душы моεи до цεлого року зоста-ват мєло, // [2] тєды то тому зzтю моεму Ивану jтписую. Штотєж сумы за дом мои взzтоє по jтданью зzтю моєму ста копъгрошєи зоставать болшєи грошєи будєть. Маєт собє панъ Арєaа,jпєкунъ мои, взzт двадцат копъ грошєи, што jнъ на потрєбут¦ла унуки моεє Ивановоε своих пн ~зεи выложилъ. И д¦тεмъ,потомкомъ бывшоε нεвєстки моєє Поси Троzновъны Кграб-ницкоє, Маруси, Каси и Zсю по копъ пzти грошεи дат. Тымъжє дεтεм jтписую сукманъ aалєндышовыи старыи, кошульбєлоголовъскихъ двє, намєтцовъ два, пєрину и подушку jдну.А рєшту тоε сумы за домъ взzтоε, маєт панъ Арєaа на памεтипо душы моєи обєрнуть п ~ну Εсиaу Ходыцє, воитови києвскому,прыzтεлови своєму кубокъ срєбраныи, кобєрєцъ турскии, ко-рову с тєлєм бєлым, панъву мєдєную jтказую и отписую.А што тєж маю в сєбє цыну: мис вєликихъ шєсть, прыставо-чокъ дв¦, талєровъ цыновыхъ дванадцать, aлzша цыноваzугловастаz, кгарнєцъ цыновыи и кварта цыноваz. Тєды тотъувєс цынъ, вынєвъшы мис дв¦ вєликихъ и талєровъ чтыры, штоjтписала Ивану, зzтю своєму и пани Лоиковои, маєт панъвоитъ з опєкуномъ моимъ паномъ Арєaою тот увєс цынъ напо-лы собє рознzт и подєлит. Jгород тєжъ мои на Болонью, плzцъволныи никому ничимъ нεпєвныи и нєзавєдєныи, такъ тєжъ сєно-жат мою власную в Овълуком в пєвъныхъ границахъ лєжачую,jтказую и дарую внуку и jпєкуну моєму пану Арєaє Попови-чу за працы εго, што jнъ jколо похованьz унуки моєε нєбожъ-чыцы Варъвары и по смєрти моεи jколо похованьz т¦ла моєго

150

подєимоват маєт. На которую сεножат и jгородъ, и право своєв сєбє εму jддала εсми, которыи jгородъ и сєножат волно ємубудєт самому дєржать, ужывать спокоинε, албо и кому хотєчыjт сєбє продат и вεдлє воли своєε шаaоват. Тому жъ п~ну Арєaεjтказую и jтписую εнъдову мєдєную побєлzную, чаркусрєбрєную, конz плєснивого и корову сивую, и тую двє чарки,штомъ z томужъ п~ну Арєaє заставила, при нємъ зостават мают.Панεи Лоиковои, бурмистровои, братанъцє моєи, jтписую //[2 зв.] мису вєликую цыновую, талєрок дв¦ и корову чорную.А зzтю моεму Крыштоaу Кграбъницъкому jтказую котєлъ мε-дєныи вєликии. А братанъцє моεи Думнє Aєдоровои jтказуюподушку и простирадъло, полотъна простого, намєтєцъ колεнь-скии, шубу старую и тєлицу рыжую. А што маю zнышу стоaунтовъ, то jпєкунъ мои панъ Арєaа маεт продат и то на по-минъки по душы моєи и на zлмужну убогимъ jбεрнуть маєт.А болшєи над то, zко сє вышєи помεнило, жадъноє маεтностив сεбє, пн ~зєи готовыхъ, золота, сєрєбра, цыну, мєди и жадногодєпозиту и схованъz людъского у сєбє нє маю.

И тымъ сєс тєстамєнтъ мои до скутъку прывожу и конъчаю,и жєбы ни jт кого, и ни в чомъ и въ жадъномъ намнєишомъпунъктε и артыкулє нарушоныи нε былъ, запεвънє мєть хочу.И jвшεмъ то варую, гдє бы по смєрти моєи сєс тεстамεнтъjстатънєε воли моєε хто-колвєкъ, в чомъ-колвєкъ нарушать иjдмεнzт хотєлъ, и jпεкуну моεму пн ~у Арєaє трудъност зада-валъ, тєды на кожъдого такового нεхаи зоставаεть помъста Бг ~авсєгомогусчого и клzтъва Свєтыхъ jтєцъ трыста и jсмнадєсzтижє в Никєи на соборє бывъшыхъ. И кождыи таковыи нару-шатєль розсудить сє зо мъною на Страшномъ и срокгимъ су-домъ Хрыстовымъ, которыи jтдаст кождому по дεломъ εго.

И на томъ z, Юша Мошεнънаz, зоставую по собє сєстєстамєнтъ мои, до которого за прозьбою моεю пєчати своипрыложыт и руки подъписат рачыли ихъ мл ~сть пановε Грыго-рεи Лоиковичъ, бурмистръ, панъ Матaεи Aилиповичъ, панъИванъ Сомковичъ, панъ Aεjфилактъ Ивановичъ, панъ ЛєскоСтєaановичъ, пановε и приzтєли мои и пановє раицы з урzдузсыланыε – славєтъныε панъ Грыгорєи Бєрεжєцъкии и панъ Гры-горєи Уставъниковичъ.

Писанъ у Києвє, року тисєча шєстсот трыдцать шостого,мс ~ца гєнъвара трынадцатого днz.

Додатки 151

// [3] В того тεстамεнту пεчатєи прытиснєных сємъ. А под-пис рукъ тыми словы: Грыгорєи Лоиковичъ, рукою власною,Матaєи Aилиповичъ, власною рукою, Иванъ Самоиловичъ, ру-кою власною, Лєjнътєи Стєфанович Кожъка, рукою власною,Aєjaилактъ Ивановичъ, рукою власною, Грыгорєи Бєрєжєцъкиирукою, Грыгорєи Уставниковичъ, рукою власною.

Которыи жє звыш помεнεныи тєстамєнт нεбожъчыцы ЮшыМошєнъноε за поданємъ jпєкуна εε пн~а Арєaы Поповича, а запринzтεмъ нашым урzдовымъ, слово в слово до книг м¦скихъкиεвскихъ εстъ уписанъ. С которых и сєс выпис под пєчатю мєс-кою радєцкою києвскою пану Арєaє Поповичу на то єст выдан.

Писанъ в ратушу києвъскомъ.

Корыкговалъ с книгами Чєркас

Міська печатка

Иεвъ Дробышєвич, писармεскии києвскии, рукою власною

[3 зв.] Помітка іншим почерком:Testament Joszy Moszennej. Actykowanie do xiąg die 23 January.

Друга помітка іншим почерком та чорнилами:В котором лεговала внуку своεму Арεa¦ Поповичу А. 1636

дом свои и с¦ножат, тεпεр вакувком права на помεнεнныи домъслужитъ мн ~стырεв¦ Мεжигорскому.

ЦДІАУК. Ф. 221, оп. 1, спр. 153, арк. 1-3 зв. Оригінальний виписз міської книги 1636 р.

№ 1219.08.1639 р. – Київ. Тестамент міщанки

Соломоніди Романівни, дружини Якима Скочка

Выпис с книг м¦ских права маидєборского ратуша киεвского

Л¦та Божого нарожεнz тысεча шεстсот тридцатьдεвzтого, мс ~ца августа дεвεтнадцатого днu

Пεрєд нами Εсиaомъ Ходыкою, воитомъ, а Aεдоромъ Сказ-кою, бурмистромъ, и пєрєд раицами и лавниками, и актами

152

судовыми мєскими в ратушу Києвскомъ, ставшы jчεвистославєтныε Данило Жεлєзковичъ, Аaанас Гапоновичъ и БогданъХмєл, раицы, а Костz Пинчуковичъ, Aεдоръ Марковичъ и Анд-рєи Сошка, лавники, и писаръ мєскии Иjвъ Дробышєвичъ доприслуханz тєстамєнту учтивоε Соломониды РомановныZкимовоε Скочковоє, справованого з урzду нынεшнεго зажєданємъ εε зсыланыε ку записаню до книгъ нынєшнихъмєскихъ киεвских зєзнали тыми словы:

ижъ кгды jни днz на датє вышъмєнованого до помєнεноεZкимовоє Скочковоє пришли, и jную хоро лεжачую в домузостали, и причыну приходу своεго жε длz прислуханz jд нεεтєстамєнту за посланεмъ врzдовымъ пришли jповєдали. Тєдыjна ачъколвεкъ на тεлε хорою, алε на умыслε и памεти здоровабудучы, jповєдала намъ jстатнюю волю свою тєстамєнтовую,нε будучы до того ни jт кого намовєною ани примушоною,толко по доброи воли своєи варуючы то, абы кождыи на томъ,што кому прεз нεε тою jстатнεю волεю εε лεкговано будεть,скромнє пεрεставалъ и в жадныи затzгъ правныи нє удавал.

А то εстъ напродъ душу свою поручыла в руки милосєрдиzБожого, а т¦ло гр¦шноε зємли, котороε маєть быть працою истаранємъ jпєкуна εε Данила Суботовича, бывшого зzтz εε, вмонастыру Мєжыгорскомъ поховано, гд¦ тамъ до того жъ мо-настыра казала дать пару рострухановъ срєбрныхъ позлоцис-тыхъ, которыхъ εщε и сынъ εε нεбожчыкъ Пεтръ Скочко на тотмонастыръ Мєжыгорскии назначылъ дать, и сεножать Литви-новскую на тот жε монастыръ лєкговала и кобεрєц новыи.

А маєтности рухомоє в дому знашло сε // [1 зв.] и jную спи-сали єсмо, то єстъ мєновитє: кєлишокъ срεбрныи, позлоцистыи,кухол срєбрныи, кубокъ з дεнкомъ зломаныи, ковшъ вєликиисрєбрныи, чарокъ jсмъ срєбрных, ложокъ двадъцатъ срεбрных,коп¦εкъ московъскихъ золотыхъ сємъ, срεбро робεного на са-гаидакъ, вси потрєбы, рондзикъ на конz срεбрныи з напєрстни-ком, шаблz jправнаz срεбромъ, старыхъ гр ~шєи лотовъ сємъ,ладовъничка jправнаu срεбромъ чырвонымъ, сукномъ крытою,чєпражокъ дв¦ и кгузиков два злоцистыхъ, цыну полумисковътринадцать, вєликихъ талεров цыновых сεмнадцать, aлzшъцыновыхъ вєликихъ дв¦, jдна у пzт кгарцεвъ, а другаz у чотыри,aлzшъ мєншыхъ дв¦ по полтора кгарца, aлzша у полъкгарца,

Додатки 153

кухол цыновыи у полъкгарцох, полъкгарцовъка цыноваu,тигилzи китаичаныи стєбаныи жолтогорuчыи, дылиzaалεндышова лазурова с пєтлицами чорными зє злотомъ, ки-таикою подшыта, другаz дылиz лазурова aалюндышоваz спєтлицами блакитными, баεю чырвоною подшытаz, дылиzтємнозєлєнаz aалєндышоваz, лисами подшытаz, лисицъ чо-тыри, каaтанъ замъшаныи стєбаныи, доломанъ aалєндышовыилzзуровыи з кгузиками срєбраными дротовыми, дылиzлzзуроваz aалεндышоваz, киромъ жолтымъ подшытаz,aεрєзыz лазурова с пєтлицами jблочыстыми, лисамиподшытаz, наjдєн старыи шыптуховыи водками подшытыи,доломанъ старыи трибуховыи з кгузиками срεбрными, кивєрчырвоныи, водниха стараz, поεс новыи вєрблюжыи, шлык со-болии аксамитомъ чырвонымъ крытыи, шлыкъ крижовыи ли-сии, аксамитом чорнымъ крытыи, кобεрєцъ новыи на чырво-номъ полю, другии кобεрєц старыи на жолтомъ полю, килимърижыи, вεлεнчыкъ б¦лыи старыи, джεрєжъка стараz, стрєлбырозноε штукъ дεсεть, луковъ три, шаблz и палашъ простыε,панцыръ колчастыи с прилбицою, ладовница чырвонаzaалєндышоваz, митюкъ лазуровыи, шыптуховыи, мєди казановъдва вєликихъ, мєдєнь вєликии, вεдεръ у чотыри, казановъ на-питныхъ столовыхъ вєлькихъ и малыхъ сємъ, тазиковъ два мос-ковъскихъ, трубъ мєдєныхъ три, jлємбикъ зо всимъ, казановъстановыхъ сємъ, лаханка jсмаz мєдεнаz, лєика мєдεнаu, лих-таровъ троичастыхъ два, лихтаръ мосєндзовыи вєликии туръ-скии, можчєрикъ нєвєликии с товкачыкомъ мосєндзовыε; «По-лустовєцъ jстрозскии», «Тєстамєнтъ jстрозскии», «Εрмолои»писаныи, «Апостолъ» друкованыи, jбрεзовъ усих шεсть мос-ковских, шуба aалєндышоваz чорнаz, лисами подшитаu // [2]сукманъ aалεндышовыи чорныи старыи, струдоютка саєваz,саzнъ aалєндышовыи, бурнатныи, кшталтомъ jксамитнымъчорнымъ, εрмzкъ нєбожчыка Zкима лазуровыи aалεндышо-выи з шнурами єдвабными, саzнъ мухоєровыи, сукманъ чор-ныи aалεндышовыи, шуба чорнаz aалєндышоваz, лисами под-шитаz звєтшалаu, наволочка цвилиховаz, кошуль сεмнадцатьбεлоголовскихъ, товалεн двє шовкомъ шытыε, полотна на товал-ню, листъ на сεножать Литвиновскую, шапочка золотоглавнаzзвєтшалаz, плахот¦ дв¦ чырвоныхъ, товалнz турєцкаz, золо-

154

томъ шытаz, запасокъ три, намєтцовъ лєтнихъ три, товалнzсεтчанаu, другаz товалнz турєцъкаz, пєрстнєвъ два золотыхъс кридадцами, трєтии золотыи с чєрчыкомъ, чапражок дв¦ jтдоломана, полотна куaεлного поставєцъ, полотна крамногополъштуки, бавєлницъ дв¦, чεпєц чорнымъ шовкомъ шытыи ззлотомъ, лєхтарикъ мосεндзовыи малыи, полсапьzнца панъКонстантыи, лавник, взzлъ за позволєнємъ пн ~а Суботы и паниХурсовоє, поєсокъ позлотистыи старосвєцкии, поєс аксамит-ныи з zнкгєлεми, запис на Нахка Лεзора, полштучка мухоzру,поεс на аксамитє пуклzстыи, тканъка пєрловаz на jксамитє,лисицы чамор з брушкомъ, aунтъ пилованыи новыи, заставаJстапа Скочка, двоє aантъ, доломанъ чырвоныи aалεндышо-выи, aεрєз¦z зєлєнаz aалєндышоваu с пєтлицами зєлєными,баεю подшытаz у двадцати чотырєхъ копах грошєи литовскихъмεновала, саzнъ суконныи чырвоныи aалεндышовыи, кшталтъjксамитныи чорныи. Самоε Скочковоє шубка китаичанаz, си-бирками подшытаz, курта самоε подшыта тєрпєтиzноваz,скрынка малаz с хустами бєлыми. А готовыхъ грошєи, што всεбε мєла, копъ шεстдεсzтъ грошєи литовъскихъ, тєды с тоєсумы мεновала, ижъ на свои потрєбы выдала копъ двадцат,а сорокъ коп грошєи бεзъ золотого и тεпєр при соб¦ маєт.

Zкожъ по списаню тоє всεє рухомоε маєтности, помєнεнаuZкимова Скочкова, чынzчы тєстамєнтъ свои такъ в дому нєбож-чыка мужа своεго Zкима Скочка, в которомъ сама мєшкаεть имεнуючы, жε тотъ домъ по томъ нєбожчыку мужу εε и позмєрломъ сыну εε Сεмєну єи налεжыть, и то мεновала жε частьплzцу Jтрошковъского нєбожчик сынъ εε Пεтръ за εε власныεпн ~зи до того дому прикупилъ и будунокъ новыи на том плzцуих коштомъ побудовалъ. Тєды такъ у томъ дому, в котором jнасама мєшкаєт, и в дому Jтрошковском, и илε што колвєкъ єстъдобръ лεжачыхъ, // [2 зв.] zко и во всєи рухомои маєтности вышъмεнованои на долгахъ нєбожъчыку Пεтру Скочъку винъно зос-талыхъ, штобы колвєкъ справити мєли трεтюю часть внуку своє-му Zкиму Пєтровичу Скочку jтказала, и jгородъ свои Панкра-товскии єму жъ лєкговала. А двє части в добрахъ лεжачыхъ и врєчахъ всихъ рухомыхъ Данилу Суботовичу лεкговала и jтпи-сала, так взглzдомъ того, што нєбожчыкъ сынъ εε Пεтръ Скоч-ко, зоставшы єму винєнъ пzтсотъ и двадъцать дεвєть золотыхъ

Додатки 155

полскихъ и нε заплатившы змєр, чого jна єстъ добрε вєдома.Zко тєжъ и за то, што маєт jнъ т¦ло εε поховат и, памєти всипо душы εε jтправить и Zцку, чεлzднику, копъ тридцать гро-шεи, што до схованz далъ, маεтъ єму jтдать. На которыε товси выдатки и тыє пн ~зи на тотъ час при соб¦ маючы сорокъкопъ грошєи бєз золотого jтказала и што жид Zкухно Давы-довичъ, арєндаръ пεрεкопъскии, з жоною своεю винεн єи самоина запис свои триста золотыхъ полскихъ. Тєды и тыє пн ~зи пра-вившы на тыхъ жыдовъ на погрєбъ т¦ла и на памєти по душысвоєи jтписала и томужъ Данилу Суботовичу справити тотъдолгъ злєцила, поручыла и тымъ тєстамεнтомъ своимъ моцъзуполную єму дала. А што єщє jт тоє сумы Данилу Суботови-чу винноє пzти jт золотыхъ и двадцат дєвєти золотыхъ пол-скихъ. И по jтправєню погрєбу т¦лу εε и памєтєи по душы εε,водлугъ звычаю хрстиzнского с тыхъ двох частєи добръ по-мєнєных лεжачихъ рухомыхъ и з долгу жыдовского, такъ пн ~зєиготовыхъ, zко и добръ лεжачыхъ и рухомыхъ збывать будεть, –то лєкговала и jтписала внуцы своєи Марушы Суботовънє.И jсобливє тои жε внуцє своєи jтписала jгородъ подли валуВєрєм¦εвскии и aанты свои, и хусты б¦лыε свои власныε.А Zцку чєлzднику, которыи єщє нєбожчыку мужу и сыну εεблизко двадцати рокъ служылъ, ижъ єму єщє нєбожчыкъ сынъεε Пєтръ халупу свою Jстаповъскую далъ и даровалъ, и jнатотъ даръ сына своεго ствєрдила. До того jна сама тому жъZцъку, чєлzднику своєму, за вєрныє и почтивыε службы εгоjтписала конz з возомъ и з скурою возовою.

И за тым тот тєстамєнт свои кончєчы, то варовала, абы ниjт кого ни в чомъ нарушоныи нє былъ, а то под нєблагосло-вєнствомъ Бг ~а всємогущого и под клzтвою Свzтых jтєц три-ста и jсмнадцат ижє в Никεи на соборє бывшых. И кождого// [3] такового нарушатεлu, хто бы тот тєстамєнт εε в чымколвєкъ нарушат хотєлъ, взывала на Страшныи судъ Бг ~а Всε-дєржытєлz, которыи кождому jтдасть водлуг заслуг εго.

До которого тєстамεнту своεго просила jчєвисто и пн ~аМихаила Балыку и пн ~а Богдана Сомковича, бурмистровъ, и пн ~аЛєска Стєaановича, раицу, j подпис рукъ и подписали сε.

Котороє ж то сознанε пановъ раицовъ вышъ помєнєных илавниковъ при справованъю того тєстамєнту будучых до книг

156

мєских києвскихъ єстъ записано. С которыхъ и сεс выпис подпєчатью м¦скою радєцъкою києвскою εсть выданъ.

Писан в ратушу киεвскомъ.

Иjв Дробышεвичъ, писармεскии киεвскии рукою власною

Mіська печатка

Корыкговано с книгами// [4 зв.] Помітка іншим почерком:

Testament Jakimowej Skoczkowej.

Друга помітка іншим почерком:в котором лεгуεтъ с¦ножать Литвиновскую рεчоную на полови-ци лεжачую м ~настырεв¦ Мεжигорскому у в¦чност.

Die 19 Augusty. A. 1639.

ЦДІАУК. Ф. 221, оп.1, спр. 158, арк. 1-4 зв. Оригінальний виписз міської книги 1639 р.

№ 1322.12.1639 р. – Київ. Тестамент міщанки

Варвари Логвинівни, дружини Йова Поповича

Выпис с книг мεских права маидεборского ратуша Киεвского

Л¦та jт нарожεнz Сына Бж ~го тисεча шεстсот тридцатдεвuтого, мц ~а дєкабря двадцат второго днu

Пεрεд нами Εсиaомъ Ходыкою, воитомъ, а Aєдором Сказ-кою, бурмистром, и пєрєд раицами и лавниками в зуполностизасєлыми в ратушу Києвскомъ, постановившысє jчєвисто сла-вєтныє пановє Богданъ Пєтровичъ Хмєль раица, Григорєи Ва-силєвичъ, лавник, и при нихъ Aирсъ Ивановичъ, присuглыиподписокъ мєскии, zвнє, zснє и доброволнє ку записаню докнигъ нинєшних мєских києвскихъ сознали тыми словы:

ижъ за приданємъ урадовымъ а за жоданємъ славєтного панаАндрєu Иεвовича, мεсчанина києвского, ходили на прислуханєсє чынєнu тєстамєнту прєзъ учтивую Варвару Логвиновну Иєво-вую Поповича, мєсчанки києвскоє, матки εго jт пана Бг ~а хоро-

Додатки 157

бою навєжоноє в дому εго лєжачоє, котораz ачъколвєкъ на тєлєхорою, jднакъ на розумє и памєти цалою и здоровою будучы,нє будучы до того ни jд кого намовєною, ани примушоною,тылко по доброи воли своєи тєстамєнтъ jстатнєє воли своєєучынила и добра свои по нєбожчыку малжонку своємъ Иєву По-повичу зосталыє роспорадила в тот способъ,

ижъ што по зошлом с того св¦та малжонку εε Иεву Попови-чу зосталъ сє домъ с плuцомъ в мєстє Києвє jб мєжу дому п ~наДанила Жєлєзковича с одноє, а з другоє стороны кгрунту цєрквиВоскрєсєниu Хр ~стова в мєстє Києвє, и jгородъ за брамоюбыдлогонною jб мєжу двора Ланковского и jгороду ЛукzнаСухоносовича, в тылє jгороду Aεдора Глушанина кгрунтомълєжачыє. Любо нєбожчык малжонокъ εε домъ свои сыну своє-му Хомє, εсли бы εго имєнє до жывота доховалъ и по смєртиjдпоминалъ, даровалъ былъ. А потымъ ижъ того сына своєгоjни пεрєжыли, за чымъ мєншыи сынъ их Андрєи такъ jтцасвоєго до смєрти доховалъ и по смєрти погрєбъ и поминкиjтправил // [1 зв.] и εε до смєрти жывить. Прεто тыε jбоє доб-ра (понєваж иншыхъ нє было жє прєзъ долгии в¦къ свои потра-вили, ижε тєжъ мєншыи сынъ εε Андрεи братью свою за жыво-та ихъ, то εст Сємєна, Савостьzна и Хому вспомагалъ и коштъсвои на нихъ по смεрти ихъ важылъ, и водлугъ повинностихрєстиzнскоє jдпоминалъ). Тому сынови своєму Андрєю Иεво-вичу и потомкомъ єго jтдалившы jт других сукцєсоровъ лєкго-вала, даровала и записала часы вєчными, взглzдомъ чого jнъεε до жывота εε жывит и по смєрти погрєбъ и поминки водлугъjбрuду хрєстиzнского jтправит маєть. И тымъ таковуюjстатнюю волю свою скончывшы жадноє иншоє маєтности,золота, срєбра, цыну, мєди и жадныхъ долговъ собє и прєзъ сєбєвинныхъ нє признавала.

И абы тотъ εε тєстамєнтъ такъ jт потомковъ εε, zко и jткождого иншого вцалє был захованыи, положыла клuтвуСвєтых jтєць триста и jсмнадцатъ ижє в Никєи на соборє быв-шых. И кождого такового нарушатєлu взывала на Страшныисуд Бг~а всємогусчого, jт которого каждому заплата станєть вод-лугъ заслугъ εго.

Котороε жъ то сознанε п ~нвъ раицы, лавника и подпискачынєнu пєрєд ними прєз Варвару Иєвовую тєстамєнту до книгъмєских києвских εсть записано.

158

С которых и сєсъ выпис под пєчатю мєскою радεцкою києв-скою Андрєю Иєвовичу εст выдан.

Писанъ в ратушу києвскомъ.

Корыкговалъ Aирсъ ИвановичИjв Дробышевичъ, писармεсткии киεвскии, рукою власною

Міська печатка

// [2 зв.] Помітка іншим почерком:Testament ostatniej wolej ućciwej Warwary Łohwinowny,

małżonki niegdy zeszłego Iowa Popowicza.Die 22 Decembra. A. 1639.

НБУВ. ІР. Ф. 160, № 700, арк. 1-2 зв. Оригінальна копія з міськоїкниги 1639 р.

Словник застарілих слів, предметів та термінів 159

СЛОВНИК ЗАСТАРІЛИХ СЛІВ,ПРЕДМЕТІВ ТА ТЕРМІНІВ

àäàìàøê – ґатунок шовкової тканиниàêòèêîâàíèé – вписаний (повний текст документу) до судово-

адміністративних книгàëêºðèê – (від пол. alkierz) комірка, комірчинаàíòåöåñîð – попередникaêñàìèò – див. оксамитàëåìáèê (îëåìáèê) – (від. пол. alembik) ручний перегонний

апаратàðìàòà – військове спорядженняàðòèêóë – стаття, параграфà÷êîëâºê – хоча, незважаючи на щось

áàâåëíèöÿ (бавєлница) – ґатунок бавовняної тканиниáàéäàê – великий човенáàðçî – дужеáàðõàí – оксамитáåçïîòîìíèé – бездітнийáºëèíå ôóòðî – хутро білкиáºëîãîëîâñêèé óáîð – жіноче вбранняáèêëàãà (баклага) – (від тат. баклак) невеликий дорожній сосуд

з коротким горлом та вушками для одягання на реміньáîëíèöà – притулок для біднихáðàòàíêà – племінниця, дочка братаáðîâàð – пивоварняáðóøêè – обшивка долу жіночого вбранняáðóíàòíèé – коричневий, каштановий, темно-жовтийáóðìèñòð – голова міської ради у містах з маґдебурзьким правомáóðñüêèé – тканина (найчастіше шовк), виготовлена у м. Брусса

(Туреччина)áóòàñ – 1) бочка, 2) пляшка, обплетена лозою

âàðîâàòè – 1) стерегти, оберігати; 2) обумовлюватиâº÷èñòîº (вічисте) ïðàâî – споконвічне, стародавнє право

160

âèäèìóñ – акт-випис із книг, сила юридичної доказовості якогорівноцінна акту-оригіналу

â³éò (âîéò) – голова міського суду у містах з маґдебурзькимправом

âëîñüêèé – волоський (італійський)âîäíèõà – одяг, пошитий зі шкури видриâîçíèé – судовий урядник, виконував функції посланця, був

присутній при різного роду судових акціях, на сеймикахâîòàãà (ватага) – загінâïðîä – насампередâðÿä – урядâöàëº – цілком, повністюâøàêæå – адже, хіба, проте

ãàëóí – подвійна сірчано-кисла сіль алюмінію, хрому, заліза іякого-небудь лужного металу або амонію, застосовуваласяяк дезинфікуючий засіб та при фарбуванні тканин

гàïëèêè – металеві зачіпки, що пришивалися проти петлі наодягу, і служили застібкою

ãàðóñ – ґатунок кольорової вовняної тканини, виготовленоїу м. Аррас (суч. Франція)

ãâàëòîâíº – насильно, свавільноãâîçäè – цвяхиãâîçäèêîâà øóáà – шуба, яка мала колір гвоздики (висушеної

пуп’янки гвоздичного дерева, що вживалася як прянощі)ãäå-êîëâºê – де-небудьãîðîäíè÷èé – урядник, що наглядав за станом укріплень і

постачання державних замків у ВКЛãðèâíà – міра ваги, дорівнювала фунту, близько 400 г

ґàðíåöü (кгарнєц) – горщикґåðîíêè – глечики з надбитим або низьким горлом

äâîð, äâîðºö – господарська садибаäåäè÷ (дідич) – спадковий власник маєткуäåäè÷íèé (дідичний) – спадковийäåë³ÿ – обширна верхня сукня з широкими рукавами, що заміняла

плащäåðãà òóðñêàÿ – турецька ковдра або килимок


äåöèç³ÿ – рішення, ухвалаäèñïîíóâàòè – розпоряджатисяäæåðåæêà – (від пол. dzieżka) діжкаäîáðà – нерухоме майноäîæèâîòíèé – пожиттєвийäîçðåíº – пильнуванняäîëæìèò – боржникäîëîìàí – верхній одяг, прикрашений ґудзиками і шнурамиäîòè÷èòè – стосуватисяäîõîäèòè – намагатися, старатисяäðàá – назва піхотинця у ВКЛäðîáåçêè – дріб’язок, дрібниціäóõîâíèê – духовний отецьäüÿêîí (диякон) – третій чин у православному духовенстві, брав

участь у здійсненні церковних таїнств

ºäâàá – шовкºíäîâà – чаша або відкрита велика мідяна посудина (давньорус.

братина) для зберігання хмільних (спиртних) напоїв та питтяºïàí÷à див. опанчаºðìàê (єрмяк) – (від тур. еrmek) щоденний чоловічий одяг, також

каптан (кафтан), що носився вдома

æåáè – щоб, якбиæåäàíº – проханняæèâîò – життяæóïàí – довгий верхній одяг з вузькими рукавами

çàâèéêîâà øóáà – виготовлена із завийків, шийного лисячогохутра

çàâèðàòè (завірати) – містити; завірятиçàâèòº, çàâèòî – без відстрочки, остаточно, обов’язково

на певний часçàïàìºòàíº – 1) запам’ятовування; 2) забуттяçàðóêà – грошова сума, яку сторона зобов’язувалася сплатити у

випадку порушення нею судового рішенняçàñòàâà – маєток, переданий кредиторові у тимчасове володіння

для забезпечення боргового зобов’язанняçàõîâàíº – збереження

162

çàöíèé – поважний, шановнийçàøòüÿ – суперечкиçâºòøàëèé – застарілийçâëàùà – особливо, власнеçåì’ÿíèí (çºìºíèí) – шляхтич-землевласникçèïóí – верхній одяг типу каптана (рос. кафтана), пошитого з

грубого сукна, без комірця, розширений донизу, з довгимирукавами

çëºöàòè (çëåöèòè) – доручити, довіритиçíàìºíà – зарубки на деревах, власницькі знакиçîëîòèé ïîëüñüêèé – грошова одиниця, що складала 30 грошівçðîé÷àòèé – візерунковийçóïîëíèé – повний, вичерпний, у повному складіçóïîëí³ ë³òà (суполниє лєта) – повноліття

êàáàò – (від араб. kaba) вид каптану або куртки, пошитий з різнихтканин, замшу, шкіри, підшивався хутром. Кроїли з чотирьохцільних частин, злегка розширених знизу, застібувавсяспереду на ґудзики. З часом крій спростився, часто носилибез рукавів, іноді служив одягом для військових зі спеціаль-ним захистом на груді.

êàäü – 1) міра об’єму, дорівнювала 4 л; 2) різновид посудуêàäëóáêà – посудина, виготовлена з колоди, що використо-

вувалася для зберігання зернаêàì³íü (êàìåíü) – одиниця ваги, дорівнювала 32-50 фунтам,

відповідала пуду; для зважування коштовних товарів, зокремапрянощів

êàï³òóëà (êàï³òóë) – колегіальний дорадчий орган при єпар-хіальному єпископі, відає всіма церковними справами, крімсуду над духовенством

êàðàç³ÿ – грубе просте сукноêàôòàí – каптан, жупанêàøòåëÿí – державний урядник з функціями нагляду за станом

укріплень і постачання найбільших державних замківêâàðòà циновая – 1) кухоль; 2) міра рідких і сипких тіл (звичайно

трохи більша за літр)êåëèøîê – маленький кубок для питтяêâèò – розпискаêãàðíåö див. ґарнець


êãâàëòîâíº див. гвалтовнєêãåðîíêè див. ґеронкиêèâåð – (від тур. Kyvyrmak – скручувати) різновиди чоловічих

головних уборів, широка і висока шапка; 2) високий широкийжіночий чепець

êèð – (від нім. Kerntuch) 1) грубе сукно, що фарбувалося у різнікольори, найчастіше в сірий, чорний, червоний; 2) чорнатканина на випадок траурної церемонії

êèòàéêà – блискуча цупка тканина, яку завозили з Китаю, ґатунокдешевої тафти

êèòëèêè – (від нім. Kittel) – жіноче верхнє накриття, пошите зшовкових тканин або тонких вовняних, часто підшивалосяхутром; спідниця, пошита з тонких тканин або полотна

ê³âø (êîâø) – посудина, за місткістю близька до ґарнця;виступала у якості звичаєвої міри

êëåéíîòè тут: коштовностіêíàôåëü – (від нім. Knafel) різновид великого ґудзика, що служив

як оздоблена застібка для одежі, вироблявся з різноманітнихматеріалів – від дерева до дорогоцінного каміння, найчастішемав круглу форму

êîáàò див. кабатêîáåðåöü – килимокêîëâºê – як-небудь, колисьêîëäðà – ковдраêîë³íñüêèé (êîëåíñêèé) – виготовлений у м. Кельн (Німеччина)êîëíåð – комірêîâïàê – висока циліндрична або конусоподібна шапка, обшита

хутромêîìîðà – 1) окрема будівля для зберігання речей, товару тощо;

2) приміщення в житловому будинку, де тримають продуктихарчування, хатні речі тощо; 3) крамниця на ринку

êîì’ÿãà – найпоширеніший тим сплавного суда без щогл,прямокутної форми, неглибокої посадки, завдовжки від 17до 24 м, завширшки до 10 м

êîíîâêè (êîíºâêà) – висока, здебільшого звужена вгорі квартаêîïà – одиниця рахунку = 60 гр. лит.êîðåöü – посудêîðä – коротка шпагаêîøóëÿ – сорочка

164

êðåâíèé – ріднийêóáîê – великий келих, чараêóëáàêà – сідлоêóíà – куницяêóíè÷íèê – особа, обкладена податком (куничним) за право

торгівлі харчовими продуктамиêóðòà – синонім доломана у ХVІ ст., пізніше каптан на зразок

кунтуша, але коротшийêóôëÿ – кухольêóôòåð – цупка шовкова тканина, ґатунок камкиêóõîëü – 1) металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття;

2) велика склянка для питтяêó÷ìà (соболя) – висока шапка

ëàâíèê (присяжник) – міський присяглий урядник, член міськогосуду (лави) у містах з маґдебурзьким правом

ëàäîâíè÷êà – патронташëàçóðîâèé – яскраво-синій, блакитнийëàíöóøîê – ланцюжокëºãîâàòè – заповідати, відписувати у спадщинуëèòðà див. літраëèôòàð – ліхтарë³áðà ïàïåðó – становила 24 (25) аркушівë³êîòü (ëîêîòü) – міра довжини антропометричного похо-

дження; дорівнювала 38-50 смë³òíèê – жіноча легка сукня з тонкої матеріїë³òðà (ëèòðà) – пакунок шовку або золотої пряжі вагою близько

240 гëîêîòü див. лікотьëîõàíÿ – дерев’яна посудина для миття, вмиванняëîõàíêà – посуд для миттяëóá’º ñàãàéäà÷íå – чехол для стріл і лука, сагайдакаëóíñüêèé (ëþíñüêèé) – лондонський, тонке англійське сукноëÿçóðîâèé див. лазуровий

ìàëæåíñòâî – шлюбìàëæîíêà – дружина, жінкаìàëæîíåê – шлюбний чоловікìàíåëÿ – жіночий браслет


ìàðìóðîâèé – виготовлений із хутра чорнобурої лисиціìàòåðèçíà – спадок по матері, що ділився порівну між усіма

дітьми незалежно від статі, включав як нерухомість, так ірухоме майно

ìàòóõíà – матиìºäºíèé – міднийìåíîâèòå – а саме, тобтоìèòþê – підкладка з волоку під сідлоìíèñêèé ñòàí – чернечий станìîæ÷åðèê (ìîæ÷èð, ìîç÷åð) – ступаìîëîäèöÿ – молода жінка-наймичкаìîñüîíäç – латуньìóðàâñüêå ñóêíî – моравське, виготовлене в Моравії, грубе

сукно, натурального сірого кольоруìóõàºð – ґатунок бавовняної тканини, перетканої шовком або

вовноюìóøêåò – старовинна рушниця великого калібру; ручна

вогнепальна зброя з ґнотовим замком. Калібр становив20-23 мм, дальність стрільби до 250 м

íàâºæîíèé – заражений хворобоюíàäöíèé див. недцнийíàïåðñòèê – 1) частина зброї, що захищає грудь; 2) частина

жіночої білизни, що підтримує груди, корсетíàïðîòèâêî – протиíàðîã – опудало птахів та звірівíàìåòåöü – намітка, покривало з тонкого серпанку, яким

зав’язували поверх очіпка голову заміжні жінкиíà÷èíº äîìîâîº – посудíåäöíèé (íàäöíèé) – бідний, убогийíåâ³ñòà (íºâºñòà) – жінкаíîæåíêè – футляри для ножівíîæîíö³ – ножиці

îáâàðîâóâàòè – обумовлювати, забезпечувати, гарантуватиîáëºæåíº – облогаîáëè÷íº – особистоîáëÿòà – запис документа до судово-адміністративних книгîáîâàòåë – обиватель, громадянин

166

îá÷èé – чужийîâøåì – авжеж, дійсно, звичайноîäëº (ïîäëº) – біля, близькоîäíîðÿäîê – довгий однобортний верхній одяг без коміра з

ґудзикамиîçíàéìèòè – оголосити, повідомити, сповіститиîêîâèòàÿ горєлка – горілкаîêñàìèò – тканина з густим коротким ворсом з натурального

шовку або штучного волокнаîëåìáèê див. алембикîëîâ’ÿíèê (îëîâºíèê) – олов’яна кружкаîïàí÷à – широкий і довгий верхній одяг без рукавів, плащîïàòðíîñòü – забезпеченняîïàòðîâàòè – піклуватися, наглядати, забезпечуватиîðìåíè (àðìåíÿ) – вірмениîñòàòí³é – останнійîñòðîã – стіна на валу фортеці з закопаних впритул у землю і

загострених угорі стовпівîñòðîãè – шпориîñüìàê – українська назва польського гроша, дорівнювала 8

литовським динаріямîòëàñ – атласîòìåííîñòü – відмінністьîò÷è÷ – землевласникîõåíäîæñòâà – одежа, оздоблення, прикрасиî÷åâèñòèé – очевидний

ïàëàø – холодна зброя з довгим, прямим і широким двосічнимклинком на кінці, яка нагадує шаблю

ïàìºòàòè – пам’ятатиïàíàã³ÿ – оздоблений прикрасами нагрудний знак православних

єпископів із зображенням Богородиці, який носили наланцюжку

ïàíâèÿ, ïàíâà ìºäºíàÿ – сковородаïàíºíñêèé – жіночийïàïåðè ëèáåð див. лібра паперуïåð îáëÿòàì – (лат. per oblatam) шляхом запису до судово-

адміністративних книгïèâíèöÿ – льох, підвал


ïèíåçè (ïºíºçè) – грошіï³â÷àìàðîê (àáî ÷àìàðêà) – верхня сукня, що застібалася під

шиєю. Мала багато різних прикрас і шнурів, стягнутих нашиї і талії

ïëàõîòü (ïëàõòà) – 1) жіночий одяг замість спідниці; 2) картатадекоративна тканина; 3) простирадло, покривало

ïëºñíèâèé êîíü – чалий кіньïëÿö – незабудована земельна ділянкаïîâ³ò – адміністративно-територіальна одиниця воєводстваïîäëåéøèé – гірший, нижчої якостіïîäëóã – згідно зïîæèòîê – користьïîêîìîðùèíà – податок з коморïîëàâî÷íèêè – невеликі лави у житлових будинкахïîëíèòè – виконуватиïîëîâèé – про масть тварини: жовто-сірийïîëîã – покривало або фіранка для накриття ліжкаïîëóáî÷êè – тара, що дорівнювала місткістю половини бочки =

від 36 до 122 гарнцівïîìèííèê – пом’янник або синодик, невелика книжечка, де

записувалися для молитовного поминання імена померлихïîíºâàæ – оскількиïîñåñ³ÿ – (від лат. possessio) володінняïîñåñîð – власникïîñïîëèòîº ïðàâî див. право посполитеïîñòàâåöü ñóêíà – сувій тканини; довжина різних тканин у

поставі коливалася залежно від особливостей їх виробництвавід 20 до 80 ліктів

ïîòîìîê – нащадокïîöòèâèé (почтивий) – поштивийïðàâî ïîñïîëèòå – сукупність загальнообов’язкових норм,

встановлених або санкціонованих державоюïðºç – черезïðºðº÷îíèé – згаданийïðèëáèöà – шоломïðèðîæºíºö – уродженецьïðèñÿæíèê див. лавникïðèòî÷èòè ñïðàâó – навести як доказ, послатисяïðîñòèðè – простирадла

168

ïóãâèöû – ґудзикиïóêëèêè – (від старочес. pukliki) оздоблена бляшка, оздоблений

елемент металевого поясаïóêëÿñòèé – оздоблений металевий поясïóíöîâèé – (від італ. ponso, punzo, włoskie ponso) темно-

червоний колір

ðàéöà (рядский, радца) – присяглий міський урядник, членміської ради у містах з маґдебурзьким правом

ðàòóøà – головна будівля органів міського самоврядування умістах з маґдебурзьким правом

ðåêâèðîâàòè – розпитувати; вести опит чи слідство; добиватисяповернення захопленого майна або речей

ðåêóïåðîâàòè – відібрати, повернутиðèçà див. різаðèìàð – ремісник, який обробляв шкіри та хутраðèíøòóíîê – озброєнняð³çà ïàïåðó становила 20 лібер, тобто 480 (500) аркушівðîãàòèíà – холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий

дерев’яний держак, бл. 2 м завдовжкиðîçìèñë – роздум, розважанняðîíäçèê – кінська військова блискуча збруяðîñòðóõàí – великий, багато оздоблений срібний кухольðîòì³ñòð – ранг у війську ВКЛ, поміж поручником і полковникомðóðà ìóøêåòíàÿ – стволðó÷íèê – рушникðó÷íèöÿ – рушницяðÿäñêèé див. райця

ñàÿí – 1) чоловічий каптан з широким декольте, пошитий згідноз волоською модою; 2) широка жіноча сукня, пошита вскладку за тим же зразком

ñàãàéäàê – 1) монг. лук зі стрілами; 2) шкіряна сумка (чохол абофутляр) для лука і стріл

ñàï’ÿí (ñàôúÿí) – тонка м’яка фарбована шкіраñâºñòü – сестра дружиниñâÿòîñòü – релікварійñåðìÿãà – свита з дешевого сірого сукна


ñåñòðåíåöü – племінник, син сестриñèá³ðêà – хутро куниціñèâèé – сірийñèґíåò – перстень з особистою печаткоюñêàðáíèé – титул земського урядникаñêóðà – шкураñêóòå÷íº – вдало, успішноñêóòîê – наслідокñëàâåòíèé – сталий епітет на означення міського урядникаñëóøíîñòü – справедливість, істинаñîëãîöêèº êîâðè – вироблені на Кримському півостровіñïîëó÷íèé – суспільнийñîðîêîóñò – щоденна церковна служба протягом 40 днів після

смертіñòàòå÷íº – твердо, непорушно, постійноñòàòêè – рухоме майно, власністьñòðºëáà – різного роду вогнепальна зброяñòðóäîþòêà ñîºâàÿ – (від грец. stradiotes – жовнір, італ. stradiotto)

короткий, за звичай суконний чоловічий одяг ХVІ–ХVІІ ст.для військової або верхової їзди, часто підшитий хутром,стібаний на петлиці

ñóêìàí – чоловічий суконний верхній одяг з довгими розши-реними донизу полами, свита

ñóêöåñîð – спадкоємецьñóïîëíèº ëºòà див. зуполні літа

òàðºëè – тарілкиòåðïåòüÿíîâàÿ êóðòà – пошита з водо-відштовхуючої тканини

курткаòêàíêà æåì÷óæíàÿ – намисто з перлівòîâàëíÿ – (від італ. tovaglia) від ХVІ ст. різновид широкого

рушникаòîïîð – сокира, різновид бойової зброїòðèáóíàëíèé ãîëîâíèé ñóä – Головний Люблінський трибунал,

вища судова апеляційна інстанція для Малої Польщі йукраїнських земель у складі Речі Посполитої

òðèáóõîâèé äîëîìàí – не вартий уваги, старий, зношенийдоломан

170

òóçèí – дюжина, 12 штукòóðêóñîâèé – бірюзовийòóðñêèé – турецький

óãåðñüêèé – угорськийóèñòèòè (уїстити) – зобов’язати, пообіцятиóìèñë – свідомістьóïðèéìº – прихильноóñòàâè÷íº – постійно, весь часóñòàâè÷íèé – постійний, звичайнийóòåðôèí – ґатунок тонкого сукнаóõîäíèê – сезонний промисловець на уходах, неосвоєних землях

державного домену

ôàëåíäèø – ґатунок грубого англійського або голландськогосукна

ôàíòè – коштовності, прикрасиôàñêà – 1) бочка місткістю близько 30 кварт; служила головним

чином для виміру маслаôåðåç³ÿ – довга верхня неприталена сукня, з широкими рука-

вами, з висячим з тилу ковніромôîðîáà – хвороба

öâ³ëèõ (öâèëèõ, öâåëåõ) – ґатунок тонкої льняної тканиниöåâîê ñðåáðà – (від пол. cewka) котушка або моток зі срібною

ниткоюöèíà – вироби або предмети, покриті оловомöèíäàëåâèé – сандаловийöèðîãðàô (öåðîãðàô) – документ, розпискаöíîòëèâèé – чесний, добропоряднийöîðêà – (від пол. córka) дочка

÷àìàðà (÷àìîð) – верхня сукня, довга до землі з рукавами; інодідля утеплення підшивали різним хутром

÷àìàðêà див. півчамарок÷àìëåò (÷åìëåò) – легке ворсисте сукно або матерія, ткана з

верблюжої вовни÷åêàí – старовинна ручна зброя, що являла собою загострений

молот з довгим держаком


÷åëÿäü – дворові люди, що жили і працювали в будинку,господарстві пана; прислужники

÷åïðàæêà (чапражка, чапрага) – великий ґудзик (ґуз), длязастібання верхнього одягу

÷åðëåíèé – темно-червоний÷èíêîòîð – пояс із напівшовкої або бавовняної тканини÷èìáóð (÷åìáóð) – довгий поводок вуздечка, на якому водять

або за який прив’язують коня÷èíø – податок, плата за користування землею, за будь-яку

оренду÷îáîòàð – ремісник, що шив і ремонтував чоботи та інші види

взуття÷îëîìáèòº – подання скарги, прохання

øàòè – багате святкове вбранняøàôîâàòè – порядкувати, зберігати, розпоряджатися чимосьøàôóíîê – 1) розпорядження; 2) витратаøâèáºäèí (швебинське) – сукно, виготовлене у м. Свєбодзин

(Польща)øåëÿã – давня польська й українська назва соліда – срібної,

білонової, мідної розмінної монетиøèïòóõîâèé (øàïòóõîâèé) – 1) привозне сукно; 2) з кускового

сукнаøêàòóëà – шкатулкаøêåðëåòîâèé (øêàðëàò) – один із найдорожчих ґатунків тонкого

сукна пурпурно-червоного кольоруøëèê – кругла шапка, обшита хутромøïèòàë – притулок для хворих і старців

þõòü (þõòà) – сорт грубої шкіри, одержуваний особливоюобробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней

ÿêèé-êîëâºê – який-небудьÿëìóæíà – милостиня, пожертваÿíêãåëü – ангел

172

Умовні скороченняадв. – адварот (білор. м.)арк. – аркушвоєв. – воєводствовоп. – вопіс (білор. м.)гр. лит. – гроші литовськідок. – документзв. – зворотзол. пол. – золоті польськіл. – листм. – містомкф – мікрофотокопія (мікрофільм)напр. – наприкладоб. – оборотоп. – описопубл. – опублікованопов. – повітр. – рік, рікарр. – рокис. – селосв. – святийспр. – справаст. – століттяф. – фонд

ВКЛ – Велике князівство ЛитовськеНБУВ. ІР. – Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського

НАНУ. Інститут рукописуНГАБ – Нацыональны гістарычны архів Бєларусі в МінськуРГАДА – Российский государственный исторический архив древ-

них актов в МосквеЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України

у КиєвіЧИОНЛ – Чтения в историческом обществе Нестора-летописца

AGAD – Archiwum Główne Akt Dawnych w WarszawieKHKM – Kwartalnik Historii Kultury Materialnej

Списки скорочень 173

Перелік слів під титламиБг ~омъ – БогомъБг ~оzвлєниz Гс ~днz – Богоzвлєниz ГосподнzБг ~у – БогуБж ~а – Божабж~и – божиибж~иu – божиuБж ~ого – БожогоБж ~ои – БожоиБж ~у – БожуБз~ε – БозεГд ~а Бг ~а – Господа Богагс~дновε – господиновεгс ~на – господинагр~шєи – грошєигс ~дръскиє – господаръскиєгс ~дрскии – господарскиигс ~дрu – государuд~нъ – дεнъдш ~εю – душεюдш ~и – душид~шу – душуДх ~а – ДухаИс. Х~а – Исуса ХристаИс. Хв ~а – Исуса Христовакн ~зu – кнuзuкн ~жатємъ – кнuжатємъмл~срдьє – милосεрдьємл~стивыи – милостивыим~лсть – милостьмн~стырεв¦ – монастырεвем~сца – м¦сεцанεбл ~гословεнством – нεблагословεнствомн~нεшнεм – нынεшнεмнш ~оε – нашоεjк~рстивъшысε – окр¦стивъшысεп~на – пана

174

п ~нε – панεп ~нεи – панεип ~нзεи – пεнεзεип ~нов – пановп ~нвε – пановεп ~ну – пануп ~нъ – панъПр ~чстую – ПрεчистуюСв ~того – Свzтогосв ~тость – свzтостьСт~ых мч~никъ – Свzтых мучεникъсм ~рти – смεртиСн ~а – СынаСп ~са – СпасаСт~ого – Свzтогост ~ую – свzтуюХр~вε – ХристовεХр ~стви – Христовицр ~кви – цεрквичл ~вка – чловεкачс~ы – часы

Скорочення, вживані у текстахБож. нарож. – Божεго нарожεнzвлост. – влостноюгр. – грошикр. мл. – королεвскои милостилεт. – лεтарукою вл. – рукою влостноюА. – Annom. pr. – mano propria

Географічний покажчик 175

ГЕОГРАФІЧНИЙ ТА ІСТОРИКО-ТОПОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК

Альбеївська сіножать 73, 135Андросівський двір 73, 134

Басань (Басань Нова), м-коКиївського пов. 45, 72, 134,137, 138

Басань Стара, с. Київськогопов. 72, 97, 134

Батиговщина, земля Київсько-го пов. 97

Бидлогінна брама 73, 74, 134,157

Биків, м-ко Київського пов. 72,134, 137, 138

Біла Церква, м. Київськогопов. 45, 98, 145

Біскупій Кінець, місцевість уКиєві 130

Блудикозинський двір 73, 134Богоявленська братська церк-

ва 42, 70, 146, 147Богоявленський братський мо-

настир (Богоявлення Гос-поднього) 53, 67, 73, 79,141, 146, 147

Богушівська-Гулківська (Ку-ти), сіножать 73, 135, 137

Болонь (Оболонь) 73, 105, 135,149

Борисовщина, земля Київсько-го пов. 45, 97

Брагин (Брєгин), м. Київсько-го пов. 117

Браслав, м., повітовий центрВіленського воєв. 11

Брегинці, с. Київського пов.72, 134

Бугаївка, с. Київського пов. 72,135, 137

Ванівка, с. Львівського пов.Руського воєв. 34

Варевичі, с. Київського пов.72, 135, 137

Варшава, м. 8, 9Василівське озеро (Кути) 73,

135, 137Велика, вулиця 71, 122Велике князівство Литовське

(ВКЛ) 8, 12, 19, 23, 42, 61, 64Венеція, м. 33Вереміївський город 155Видубицький монастир 34Вижва, м. Володимирського

пов. Волинського воєв. 16Вишеньки, с. Київського пов.

46, 65, 71, 99Вільно (Вільнюс), м. 12, 13Віта, р. 45, 46, 71, 97Войнич, м. Сондецького пов.

Краківського воєв. 10Волинь 13, 14, 16, 92Володимир, м. Галицько-Во-

линського князівства 33Воронків, с. Київського пов.

72, 134

176

Воскресіння Христова (Вос-кресенська) церква 42, 51,68, 74, 143, 157

Гетьманщина 14, 15, 19Глевацьке, селище Київського

пов. 71, 101Глинища, місцевість у Києві

72, 128, 129Глуски, земля Київського пов. 97Гречишниківська нива 73, 135Гринів, земля Київського пов. 45Гришківський двір 73, 134Гродно, м. 11

Ґданськ, м. 10, 26, 78, 82

Давидковичі, с. Київськогопов. 73, 135, 137

Демидів, с. Київського пов. 117Денисівська комора 107Десна, р. 46Дісна, м. Полоцького воєв. 11Дніпро, р. 45, 48, 52, 70, 72, 97,

112, 128, 134Дубно, м. Луцького пов. Во-

линського воєв. 16

Ельблонґ, м. 10, 78, 82

Жмикінський двір 73, 134

Заслав, м. Кременецького пов.Волинського воєв. 16

Занковська комора 109Західна Європа 35, 36

Йорданський монастир 68, 143

Кам’янка, р. 45, 97Капустинський двір 73, 134Карпилівка (Корпиловка), с.

Київського пов. 72, 134Києво-Печерський монастир

42, 53, 65, 67, 90, 95, 99,110, 120, 121, 133, 136, 137,142–144

Києво-Поділ (Поділ) 42, 43,48, 53, 90

Київське воєводство 134Київський повіт 51, 52, 65, 73, 99Кирилівська церква 34Кирилівський монастир 67,

143Ковель, м. Володимирського

пов. Волинського воєв. 16Корона Польська 11, 23, 36, 64Краків, м. 10, 11, 12Красне, с. Київського пов. 145Красностав, м. 77Креничі, село Київського пов.

51, 72, 134, 137Кривковщизна, с. див. Юр’їв-

щизнаКругликівська сіножать 73,

135Кулажин, с. Київського пов.

72, 134Кути, сіножать див. Богушів-

ська-Гулківська

Ланковський двір 74, 157Ленковська сіножать 73, 135Литвинівська сіножать 152,

156Лутавське (Лутава), село Київ-

ського пов. 117, 121


Лучки, земля Київського пов.45

Луцьк, м., повітовий центр Во-линського воєв. 16

Львів, м. 14, 15, 77Люблін, м. 47, 77, 92

Максимів, с. Київського пов.72, 134

Мантушівський двір 123Марків, с. Київського пов. 72,

134Межигірський монастир 66,

67, 91, 96, 137, 143, 151,152, 156

Микитинський двір 73, 134Миколи Доброго церква 42,

69, 144Миколи Наберезького (Набе-

режного) церква 42, 67, 68,88, 143

Миколи Притиського церква42, 68, 143

Миколи Пустинного (Микіль-сько-Пустинський) монас-тир 49, 65, 67, 72, 99, 128,129, 137, 143

Мировицький двір 73, 134Михайлівський Золотоверхий

монастир 39, 44, 45, 49, 65,66, 67, 68, 91, 95, 99, 104,118, 121, 126, 128, 137, 143

Мінськ, м. 8, 139Могилів, м. Оршанського пов.

Вітебського воєв. 8, 26, 50,51, 121, 130

Мозир, м., повітовий центрМінського воєв. 117

Московська держава 61Московська Русь 61Мшанець, с. Старосамбірсько-

го р-ну Львівської обл. 34

Наддніпрянщина 90Нікея, м., суч. м. Ізник (Туреч-

чина) 83, 84, 110, 114, 119,140, 150, 155, 157

Новейковський двір 73, 134Новосілки, с. Київського пов.

117

Оболонь див. БолоньОвлуцька сіножать 149Олика, м. Луцького пов. Во-

линського воєв. 16, 92Османська імперія 77Остриног, земля Київського

пов. 97Остер, м. Київського пов. 45,

117, 121, 148Острог, м. Луцького пов. Во-

линського воєв. 101, 116Отрошковський пляц 154

Паб’яниці, м. Шльонськогопов. Краківського воєв. 10

Павлів, с. Київського пов. 72,134

Панкратовський город 154Переводці, земля Київського

пов. 45, 97Перемишль, м. 10, 66Печерський Вознесенський

жіночий монастир 56

178

Печерський монастир див. Киє-во-Печерський монастир

Підгірці, с. Київського пов. 46,65, 71, 99

Покрови Пресвятої Богороди-ці замкова церква 69, 144

Полоцьк, м. 12

Ременники, селище Київсько-го пов. 45, 97

Рижки, с. Київського пов. 72,135, 137

Різдва Богородиці, вірменськацерква 77

Різдва Богородиці церква,с. Ванівка 34

Різдва Ісуса Христова церква42, 69, 144

Річ Посполита 9, 10, 18, 21, 36,51, 52, 66, 74, 75, 141

Річиця, м., повітовий центрМінського воєв. 117

Сандомир, м. 11Сєрадзь, м. 11Синай, гора 33Свердел, земля Київського

пов. 45, 97Свидорогівська комора на

ринку 58, 108, 109Святих Бориса і Гліба, церква

42, 68, 72, 120, 144Святих Флора і Лавра жіночий

монастир див. Флорів-ський монастир

Святого Василя, церква 43, 68,143

Святого Василя, мурованацерква 144

Святого Духа, церква 42, 68,143, 144

Святого Івана, церква 100Святого Іллі, церква 42, 68,

143Святого Миколи, замкова

церква 100Святого Спаса (Спаська), цер-

ква 42, 68, 96, 143, 148Святого Феодосія, церква у

Києво-Печерському мона-стирі 69, 144

Святої Катерини, монастир наСинайському півострові 33

Святої Трійці, церква у Києво-Печерському монастирі65, 99

Сирець, р. 72, 127Сівер (С¦вер) – Новгород-

Сіверщина 142Смоленськ, м. 50, 132Софійський монастир, собор

88, 100Спаська, вулиця 130Супой, р. 134

Тотевський пляц 130Торчелло, острів у Венеції

(Італія) 33Троїцький шпиталь Києво-Пе-

черського монастиря 65,67, 137

Трубачовський двір 73, 134Трубіж (Трубєш), р. 97, 134Турів, м. Пінського пов. Бере-

стейського воєв. 118


Уведенські ниви 72, 128Уздихальниця, гора 72, 127Успенський собор у м. Воло-

димирі 33Успіння Пресвятої Богородиці

соборна церква 42, 43, 44,68, 143, 144

Флорівський (Святих Флора іЛавра) жіночий монастир43, 67, 144

Франція 18Феодосія Св., церква див. Свя-

того Феодосія, церква у Киє-во-Печерському монастирі

Хонківська сіножать 73, 135Хрестець, земля Київського

пов. 45, 97Хрещатик, місцевість у Києві

72, 128

Ченстохова, м. Краківськоговоєв. 10

Черкаси, м. Київського пов.121

Черкисівський двір 73, 134Чотанів (Чатанів), с. Київсько-

го пов. 46, 65, 71, 99

Шахраївський двір 73, 134Шекаловський двір 73, 108,

134Шидловець, м., повітовий

центр Сандомирськоговоєв. 10

Шиловське місто 132Шульжинці, с. Київського пов.

72

Юр’євичі, с. Київського пов.72

Юр’ївці (Юрівка), с. Київсько-го пов. 46, 65, 71, 99, 104

Юр’ївщизна (Кривковщизна),с. Київського пов. 134, 137

Юрків, с. Київського пов. 134

180

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК

Августиняк Уршуля див.Augustyniak Urszula

Адіновський Соляник Андрій,пан 86, 146

Аксак Ян, київський земськийсуддя 51

Александрійський Кирило(375-444 рр.), святий, 24-йАлександрійський патрі-арх, богослов 33

Александрович В.С. 34Алексеев А.И. 33, 34, 38, 84Антонович В.Б. 52, 71Антоній, святий 42Анужитє Ліна див. Anužytė L.Арьєс Філіп див. Ariès Philippe

Бабкова О. 12Байбуза Михайло, пан 121Балика Михайло, бурмистр

147, 155Балика Хатян, райця 98Балика Хоцько, райця 110Балика Яцько, війт 125, 128,

129Белисевич Іван, міщанин 117Бережецький Григорій, лавник

86, 150, 151Барловська А. 15Бережна Ліля 35Бессмертный Ю. 37Бєй Іван, міщанин 101Бихавський Карп Васильович,

купець 135Богдан, єврей 106

Богдана, дочка Василя Ходи-ки-Креницького, дружина1) Семена Онисковича,2) Кирика Солтана 139

Богдана Шиловна, дружинаКонши Митковича 109

Богданович Микита див. Ко-бизевич Микита Богдано-вич, міщанин, тестатор

Богданович Митко, міщанин47, 56, 88, 95, 99, 103-106,110

Богушевич-Глібовський Фі-лон, шляхтич 139

Борецький Йов, київськиймитрополит 14

Буковська Кристина див.Bukowska K.

Варвара, дочка Ігнатія Мали-ковича 27, 48, 54, 112-115

Варвара, онука Ювги Моше-ної 149

Варвара Логвинівна, дружинаЙова Поповича, тестатор-ка 53, 57, 73, 96, 156-158

Василевич Григорій, лавник156

Вася, дочка Семена Мелешко-вича, дружина Матвія Че-ревчейовича 46, 101, 102

Вася, челядниця Василя Черев-чея, тестатора 60, 127, 128

Вася, дочка шляхтича ФедораПозняка, друга дружина

Іменний покажчик 181

Устима Фіца-Кобизевича48, 55, 123-125

Вздорнов Г. 33Вигура Станіслав, київський

городничий 50, 72, 88, 126-128, 140

Вигура Ян, шляхтич 50, 58, 88,99, 101, 103

Винниченко Оксана 14, 18Вілімас Дарюс див. Vilimas D.Власович Онопрій (Онофрій),

бурмистр Старої ради 72,103, 120, 122, 125

Волкович Лев Іванович, боя-рин 46

Володимир Святославович,київський князь 34, 84

Воронін Василь 12Ворончук Ірина 13

Ганна, черниця, дочка ВасиляХодики-Креницького 56,136, 140

Гапей, коваль 145, 146Гапонович Афанас, райця 152Гашка, дочка Семена Мелеш-

ковича 46, 58, 101, 102Гашка, сестра Семена Мелеш-

ковича, дружина Яна Вигу-ри 101

Гашка Кошколдеївна, дочкаАндрія Кошколдейовича,перша дружина УстимаФіца-Кобизевича 48

Гедеманн Оттон див. Hede-mann O.

Гира, козак 131Глушанін Федір, міщанин 74,

157

Голдис Сибіль див. Holdys S.Голуб Данило, шляхтич 86, 146Голубєв Сергій 14, 39Горбацький Йосиф Кононо-

вич, ректор колегіуму, ігу-мен Братського Богоявлен-ського монастиря 53, 147

Гордєєв Максим 12Горін С. 13Городчанинов Семен, міща-

нин 121Гофф Жак лє див. Le Goff J.Гридюшкович Яцько, міщанин

117Гридюшкович Яків, чоботар

122Грималя (Гримялка) 97Гринкович Семен, пан 71, 101Гуревич А.Я. 31, 41

Ґанчевський Фронц, вознийгенерал Київського воєвод-ства 88, 141

Ґоєцький Мартин, шляхтич88, 141

Ґрабницька Пося Троянівнадив. Пося Троянівна Ґраб-ницька, невістка Ювги Мо-шеної

Ґрабницький Криштоф, зятьЮвги Мошеної 59, 150

Ґроїцький Бартломей, львів-ський синдик і правникдив. Groicki B.

Давидович Якухно, єврей,орендар перекопський 154

Дашкович Артем, міщанин 105Демченко Людмила 13

182

Дешкович Іван, міщанин 136Диммель Анна див. Dymmel

AnnaДинка Василь, міщанин 135Динка Григорій, міщанин 135Динка Данило, міщанин 135Довбищенко Михайло 13Домбковський Пшемислав див.

Dąbkowski P.Драбович-Оздиловський Іван,

шляхтич 139Дробишевич Йов, міський пи-

сар 28, 151, 152, 156, 158Друшлякова Овдотя див. Ов-

дотя Друшлякова, сестраВасиля Федоровича Ходи-ки-Креницького

Думна Федорова, племінницяЮвги Мошеної 59, 150

Дублянська Духна (Катерина),зем’янка, тестаторка 23,45, 62, 65, 70, 88, 95, 97, 98

Дублянська Федя, зем’янка 45,97, 98

Дублянський Богдан Степано-вич, зем’янин 46, 71

Дублянський Григорій, зем’я-нин 45, 97, 98

Дуда Опанас, уходник 106, 111

Євга, дружина кравця Яроша106

Євксентій (Оксентій) Василе-вич, священик церкви Св.Бориса і Гліба 88, 120, 125

Євтух Василь, міщанин 111Євхимович Яцько, міщанин

105

Євхим’я Михайловая, дочкаВасиля Черевчея, тестато-ра 50, 72, 127

Єдам, писар київської драбськоїроти див. Осецький Адам

Єдлінська У.Я. 93Єлтуховая, міщанка 121Єлтухович (Євтух) Василь,

міщанин 106Єрош див. ЯрошЄфросинія (Пося, Просимія),

дочка Митка Богдановича,дружина Василя Федоро-вича Ходики-Креницького47, 54, 74, 75, 109, 136

Жданкевич Яцько, міщанин86, 146

Железкович Данило, райця 74,152, 157

Жерсон Жан, паризький тео-лог 36

Жолнерова Федора див. Федо-ра Жолнерова, сестра Ва-силя Ходики-Креницького

Загальський Клим, міщанин106

Зелецька (Зялецка) Віолеттадив. Zielecka W.

Зема Валерій 42Зиґмунт Авґуст, польський ко-

роль 46, 65Зимин А.А. 60Зиновіїв Климентій, поет кінця

ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. 6, 35Золотоустий (Злотоустий) Іван

(Хризостом), християн-ський святий 35, 41


Золотушна Федя, зем’янка 46Злотопольський Петро, київ-

ський земський підсудок27, 141

Зябкович Омелян, римар 106

Іванов Гаврило, міщанин 117Іванович Дмитро, райця 110, 115Іванович Зенко, міщанин 131Іванович Кузьма, райця 110, 115Іванович Омелян, міщанин 136Іванович Феофілакт, райця 86,

150, 151Іванович Фірс, міський підпи-

сок 28, 156, 158Ігнатій, ігумен Микільсько-

Пустинного монастиря 129Ієв (Йов), син Устима Фіца-

Кобизевича 48, 55, 75, 122,123, 124, 125

Ієвович (Йовович) Андрій, синВарвари Логвинівни 57,156, 157, 158

Ієвович (Йовович) Савостьян,син Варвари Логвинівни57, 157

Ієвович (Йовович) Семен, синВарвари Логвинівни 57, 157

Ієвович (Йовович) Хома, синВарвари Логвинівни 57, 157

Іношкевич Федір, міщанин 86Іоанн (Іван) Богослов, христи-

янський святий 38Іоасаф (Йоасаф), ігумен Ми-

хайлівського Золотоверхо-го монастиря див. Миров-ський Йоасаф

Ісіченко Ю.А. 42

Каманін Іван 16Камунтавіченє Вайда 13Каралюс Лаймонтас див.

Karalius L.Карпінський Анджей див.

Karpiński A.Карташев А.В. 84Каспорович Богдан, вірменин

105, 111Каспорович Іван, вірменин

105, 111Кася, онука Ювги Мошеної

59, 149Квач Іван, міщанин 58, 101Кирдей Лемеш Яків, шляхтич

139Кізик Едмунд див. Kizik E.Климович Мартин, пан 86, 88,

141, 146Климович Степан, війт 46,

98, 103Климовський Сергій 16Клондер Анджей див. Klonder A.Кмитич Семен Олександро-

вич, господарський дворя-нин 100

Кобизевич Василь Федоровичдив. Ходика-КреницькийВасиль Федорович

Кобизевич Микита Богдано-вич, міщанин, тестатор 47,48, 70, 72, 74, 75, 85, 95,107, 112, 115-119, 121

Кобизевич Устим Фіц див. Фіц-Кобизевич Устим, тестатор

Коваль Мартин, міщанин 131Козєка Андрій, міщанин 135Козій Богдан, купець 50, 132Козій Федір, купець 131, 132

184

Кондрашко, москалик-челяд-ник Андрія Тригубовича61, 131

Кончаков Іван, селянин 117Кораний Кароль див. Koranyj K.Коропеський Іван, міщанин 106Кочеркевич Ярина 15Кошелева О.Е. 37, 61Кошка (Кожка) Леонтій Сте-

фанович, райця 151Кошколдей (Кошколдейович,

Басанський) Андрій, рай-ця, зять Семена Мелешко-вича 45, 47, 58, 60, 72, 88,99, 101-103, 122

Креницький, пан див. Ходика-Креницький Василь Федо-рович

Креницький Федір див. Ходи-ка-Креницький Федір

Кривий Гаврило Іванович,міщанин 119

Кривкович Василь, міщанин 134Кривкович Давид, міщанин 131Кривкович Степан, міщанин

73, 134, 135Кривошея В. 15Кривошея О. 15Кристер А.Е. 13Кругликівна Тетяна див. Тетя-

на Кругликівна, дружинаМитка Богдановича

Кругликович Іван, міщанин 58,105, 109

Кяупенє Юрата 13

Лазаревський Олександр 15Лазоревич Герасим, міський

писар 28, 87, 104

Левонович Іван, міщанин 139Левонович Софон, бурмистр

м. Могилева 130Лезор Нахка, єврей 154Ленкович Богуш, господар-

ський зем’янин 103Ленковичі, пани 72, 128Лєщинський Михайло, шлях-

тич 100Литвинкович Василь Матвійо-

вич, райця 85, 115, 119Логвинівна Варвара див. Вар-

вара Логвинівна, дружинаЙова Поповича

Лойко (Лойкович) ГригорійЯцькович, бурмистр 59, 86,135, 150, 151

Лойко Давид Григорович, мі-щанин 135

Лойкова, дружина ГригоріяЛойковича 59, 149, 150

Ломака Мойсій, міщанин 119Ложнич-Телепня Іван, міща-

нин 105, 110, 111Ложнич-Телепня Федір, міща-

нин 105, 110, 111Ложня Прокіп, міщанин 105Лось Данило, міщанин 117Людмила, дочка Василя Ходи-

ки-Креницького, дружинаЯкова Кирдея Лемеша 139

Макаров Гришко, син Осташ-ковича 117

Максимович Гришко, міща-нин 103

Малашкович Максим, кравець105, 110


Маликович Ігнатій Богдано-вич, райця, тестатор 26, 47,48, 54, 55, 70, 83, 95, 107-115

Маликович Мелешко, міща-нин 55

Маликович Мина, міщанин 55Маликович Федір (Федко),

міщанин 55Мантуш Кузьма Богданович,

райця 54, 71, 113, 114, 116,117

Марина Борисівна, дружинаЛьва Івановича Волкови-ча 46

Марина Троянівна, дружинаАндрія Тригубовича 56,131, 132

Марія, дружина Микити Бог-дановича 48, 118

Марія Гришкова Люткевича,сестра Микити Богданови-ча 75, 118

Марія Луцкова Мелешковичо-ва, міщанка 55, 124

Марія Юхновна, матір дру-жини Михайла Лєщин-ського 100

Маркович Федір, лавник 152Маруся, онука Ювги Мошеної

59, 149Маруша, дочка Василя Ходи-

ки-Креницького, дружинаМихайла Филиповича 139

Маруша Суботовна, онука Со-ломоніди Романівни 155

Маря, татарка-челядниця Се-мена Мелешковича 60, 100

Матвій, житель с. Новосілки117

Матруна Панковна, дружинаІвана Дешковича 136

Матруна Самойлівна, дружи-на Степана Кривковича 135

Мачоха Матвій, бурмистр135, 136

Мацовка, чоботар 130Мелешкович Андрій Яцкович,

міщанин 116Мелешкович Григорій (Гриш-

ко), міщанин 46, 58, 101Мелешкович Костя, міщанин

106Мелешкович Семен, війт, тес-

татор 28, 45, 46, 49, 50, 58,60, 62, 65, 71, 78, 85, 88, 95,98-104

Мелешкович Степан, райця46, 58, 101, 120, 125

Мелешкович Яків, міщанин46, 58, 101

Менчук Іван, міщанин 136Месоєд, єврей 105Мефедович Самійло, війт 27,

53, 147Мировський Йоасаф, ігумен

Михайлівського Золото-верхого монастиря 103, 128

Миткович Конша, син ТетяниКругликівна і Митка Богда-новича 47, 106

Миткович Федір, бурмистр,син Тетяни Кругликівна іМитка Богдановича 47, 48,56, 75, 105, 106, 108, 109,110, 112, 125, 128, 129

Митковичі, міщани 47Митковна Єфросинія див.

Єфросинія, дочка Митка

186

Богдановича, дружина Ва-силя Федоровича Ходики-Креницького

Митковна Олена див. Олена,дочка Митка Богдановича,дружина Ігнатія Малико-вича

Михайло, зять Василя Черев-чея, тестатора 127

Михайло, син Конши Митко-вича, онук Тетяни Кругли-ківни 58, 108

Михайлович Семен (Татарин),міщанин, тестатор 16, 27,29, 52, 67, 73, 77, 78, 80, 82,86, 87, 96, 141-147

Михайлович Ян, райця м. Мо-гилева 130

Могила Петро, архімандритКиєво-Печерського монас-тиря 14, 39, 40, 53, 142-144

Мойсій, міщанин 142Мокіївський, пан 145Мокійович Іван, міщанин, зять

Ювги Мошеної 59, 148, 149Мостицький Федір, возний ге-

нерал Київського воєвод-ства 86, 146

Мотовидло Андрій, шляхтич88, 140

Мошеная Ювга див. ЮвгаЖданівна, дружина Григо-рія Мошеного, тестаторка

Мошений Григорій, міщанин53, 96, 147

Муковня Гришко, остерськийміщанин 117

Мухин Н. 43

Нагайський Мартин, шляхтич 45Нападовський Семен, шлях-

тич 139Нарбут Василь, дяк 27, 119Настасія, дочка Василя Ходи-

ки-Креницького, дружина1) Івана Левоновича, 2) Ва-силя Шаули, 3) Семена На-падовського 139

Настасія Василівна Пацкеви-чова, друга дружина Семе-на Мелешковича 46, 58, 60,100, 102

Німчук В.В. 93Новак Аліція див. Nowak Alicja

Овдотка, татарка-челядницяСемена Мелешковича 60,100

Овдотя, дочка Федора Мали-ковича 55

Овдотя Друшлякова, сестраВасиля Федоровича Ходи-ки-Креницького 59

Овдотя Пилецківна, дружинаІвана Менчука 136

Овдотя Степанівна, дружинаОмеляна Івановича 136

Овдотя Устинівна, дружинаСтепана Сигнета 136

Овдотя Яковицьківна, другадружина Василя Черевчея,тестатора 49, 127

Овеччич Семен, черкаськийміщанин 117, 121

Олена, дочка Василя Ходики-Креницького, дружина Іва-на Драбовича-Оздилов-ського 139


Олена, дочка Митка Богдано-вича, дружина Ігнатія Ма-ликовича 27, 47, 48, 54, 74,75, 109, 112-115

Олена Сапонівна, друга дру-жина Василя Черевчея, те-статора 50, 127

Олізар Остафій, шляхтич 98Олізарова, пані 98Онискович Семен, міщанин 139Онопрійович Матяш, орендар

с. Креничі 136Оношкевич Федір, козак й.к.м.

Війська Запорозького 146Осецький Адам (Єдам), писар

київської драбської роти106, 117

Острицький Тетеря 106Острозький Василь-Костян-

тин, князь, київськийвоєвода 101

Острозький Януш, князь,краківський каштелян 51,134, 138

Павло, кравець 106Павло, син Микити Богдано-

вича, тестатора 48, 118Павша, зем’янин 71, 99Пакніс Міндаугас див. Paknys M.Пац, мозирський боярин 117Пацкевич (Пацевич, Пацие-

вич) Василь, намісник Со-фійського монастиря 46,88, 97, 98, 100

Пелагія (Полагъя), дочка тес-татора Василя Черевчея,дружина Станіслава Вигу-ри 49, 72, 126, 127, 128

Пендюра Федір, міщанин 117Пилецький Митко, міщанин

101Пинчук Ждан, мозирський

міщанин 117Пинчукович Кость, лавник

152, 154Пісанко-Боровік А. див. Pisan-

ko-Borowik A.Плешкачович (Плешкан) Нагий

Матвій, міщанин 105, 111Подбільський Юрій, київ-

ський городничий 107Покровский Н.В. 33Попельницька Олена 16, 43, 44Попович Арефа, райця 53, 59,

147-151Попович Ієв (Йов), чоловік

Варвари Логвинівни 53, 57,96, 156, 157, 158

Попружна А. 15Попьолек Божена див.

Popiołek B.Пося Троянівна Ґрабницька,

невістка Ювги Мошеної149

Посьпєх Анджей див. PośpiechAndrzej

Прокопович Климентій, свя-щеник церкви Миколи На-бережного 67, 137

Пукатий, міщанин 117Пуриш Матвій, міщанин 106Путята Іван, шляхтич 139

Рагаускас Айвас 13Рай Василь, намісник київ-

ського воєводи (підвоєво-да) 106

188

Ратомський Костянтин, шлях-тич 51

Ратомський Михайло, шлях-тич 51

Рожиновський Юрій, шляхтич51

Роман, отаман села Лутавсько-го 117, 121

Рут Яцько, міщанин 45, 88, 99,103

Рябінін Ян див. Riabinin Jan

Савонарола Джироламо, фло-рентійський священик-до-мініканець 36

Садковський Вацлав, старостаі намісник київського уніат-ського митрополита 88, 140

Сазонов С.В. 39Самойлович Іван, райця 151Сарцевіченє Йоліта 13Семен, отаман з м. Річиці 117Семенович Ювхим, слуга

міського уряду м. Могиле-ва 130

Сергієць, челядник СеменаМелешковича 60, 102

Сигнет Степан, міщанин 136Симеон, священик п’ятниць-

кий 100Сирін Єфрем, християнський

святий 33, 35Сказка Іван, бурмистр 44Сказка Федір, бурмистр 151, 156Скочко Манойло, міщанин 136Скочко Остап, міщанин 154Скочко Петро, райця, син Со-

ломоніди Романівни 53, 61,154, 155

Скочко Семен, син Соломоні-ди Романівни 152, 154

Скочко Яким, бурмистр, чоло-вік Соломоніди Романівни96, 151, 154

Скочко Яким Петрович, онукСоломоніди Романівни 53,59, 154

Скрага Ларіон, міщанин 101Скриль Остап, міщанин 135Скуйбеда Іван, міщанин 106Сліж Наталя 12Смоляга Богдан, міщанин 139Совіна Уршуля див. Sowina

UrszulaСоломоніда Романівна, дружи-

на Якима Скочка, тестатор-ка 28, 29, 53, 59, 61, 66, 74,78, 80, 82, 86, 96, 151-156

Солтан Іван, шляхтич 135Солтан Кирик, шляхтич 139Сомкович Богдан, бурмистр

155Сомкович Іван, міщанин 86,

150Сопєга Павєл, київський каш-

телян 106Софія Ходичина, міщанка,

дружина Федора Ходики71, 116

Сошка Андрій, лавник 152Старченко Наталя 9, 13Степанович Костя 111Стефан, золотар (злотник) 143Стефанович Лесько, райця 86,

150, 155Страшко В.В. 93Стужинський Каспор, київ-

ський ротмістр 106


Стужинський Ян, шляхтич 106Суботович Данило, зять Соло-

моніди Романівни 152, 154,155

Суботовна Маруша див. Мару-ша Суботовна, онука Соло-моніди Романівни

Сухоносович Лук’ян, міщанин74, 157

Татарин Семен див. Михайло-вич Семен (Татарин), тес-татор

Телепня Ложнич див. Ложнич-Телепня

Телятник (Ужовня) Андрій,міщанин 131

Тесленко І. 16Тетяна, дочка Василя Ходики-

Креницького, дружина1) Богдана Смоляги, 2) Іва-на Путяти 139

Тетяна Кругликівна, дружинаМитка Богдановича, теста-торка 47, 56, 58, 63, 64, 70,74, 75, 77, 78, 80, 95, 104-113

Тиша-Биковський Федір, київ-ський земський підсудок97, 98, 100, 106

Тишко, брагинський міщанин117

Товстий Іван, міщанин 132Томилко, москалик-челядник

Андрія Тригубовича 61, 131Тотевський Никодем, могилів-

ський міський писар 130Тригубович Андрій Іванович,

купець, тестатор 50, 56, 61,78, 95, 130-133

Тригубович Степан, купець61, 130, 131, 132

Трохим, білоцерківський ота-ман 106, 110, 111

Троян Максим, міщанин 130Троянівна Марина див. Мари-

на Троянівна, дружинаАндрія Тригубовича

Ульяновський В.І. 9, 34Уставникович Григорій, лав-

ник 86, 150, 151Устиня, перша дружина Семе-

на Мелешковича 46, 99

Федора, дочка Василя Ходики-Креницького, дружина Фі-лона Богушевича-Глібов-ського 139

Федора Жолнерова, сестраВасиля Ходики-Крениць-кого 59, 137

Федора Савинна, міщанка 145Филипович Матвій, райця 86,

150, 151Филипович Михайло, житель

м. Мінськ 139Філон, козак 131Фіц-Кобизевич Устим, бур-

мистр, тестатор 48, 55, 65,71, 75, 78, 79, 88, 95, 118-125

Фрік Девід див. Frick David

Харлинський Станіслав,шляхтич 135

Хват Іван, міщанин 124Хватович Ничипор, син Івана

Хвата 55, 124Хміль Богдан Петрович, рай-

ця 152, 156

190

Хміль (Хмелевич) Ничипор,купець 52, 117, 142, 145

Хромий Васько, міщанин 121Ходика Йосиф, війт 59, 147,

149, 151, 156Ходика-Креницький (Кобизе-

вич, Ходичич) Василь Фе-дорович, тестатор 27, 48,51, 52, 54, 56, 59, 64, 67, 72,78, 80, 88, 95, 109, 113, 114,118, 133-142

Ходика-Креницький Федір,син Василя Ходики-Кре-ницького 27, 52, 56, 83,138-141

Ходика (Ходичич) Федір, війт59, 118, 137

Ходика Федір, міщанин 48, 71,116

Ходика Федір, син Софії Хо-дичиної 71, 116

Ходкович Малиня, міщанин 109Хома, священик «матєрбож-

ский» – з церкви УспінняБогородиці Пирогощі88, 103

Хонковський Петро, міщанин135

Хотєнова Ганя, міщанка 101,102

Хурсовая, міщанка 154

Цодикович В.К. 33

Чепіга І.П. 35Черевчей Василь, райця 45, 88,

97, 103Черевчей Василь Йосифович,

бурмистр, тестатор 28, 47,

48, 49, 56, 60, 72, 78, 85, 89,95, 125-129

Черевчей (Черевчеєнко) Іван,міщанин 145

Черевчей Матвій, міщанин, зятьСемена Мелешковича 46,58, 85, 101, 102, 106, 117, 119

Черевчей Матвій (Матюшко)Василевич, райця 128, 129

Черевчей Федір, війт 120, 125Черкас, регент міської канце-

лярії 28, 151

Шавула Богдан Іванович, пан98, 103

Шарукович Злоба, міщанин 117Шаруха Хоцько, рибалка з

м. Могилева 117Шарушка, рибалка з м. Моги-

лева 121Шафран, козак 50, 132Шаула Василь, міщанин 139Шило Микита Андрійович,

райця 85, 119Шило Митко, міщанин 106Шило Тит, міщанин 106Ширипин Васько, міщанин 123Шкаревська, міщанка 108Штайндорф Людвіг див.

Steindorff L.Шулга Андрій, остерський

міщанин 117, 121

Щапов Я.Н. 84Щенієвський (Щенявський,

Щенєвський) Криштоф,київський ґродський підпи-сок 27, 86, 88, 141, 146

Эксле О.Г. 37


Ювга Жданівна, дружина Гри-горія Мошеного, тестатор-ка 53, 59, 74, 86, 96, 147-151

Явор Ґражина див. Jawor G.Якимович Василь, бурмистр

м. Могилева 130Яковенко Наталя 9, 14, 91Яковицький, пан 98, 127Ярослав, київський князь 84Ярош (Єрош), кравець 106Ястрембський Якуб Буля-

тович, міський писар 28,49, 89

Ясь, онук Ювги Мошеної 59,149

Яцків Л. 32Яцько, челядник тестатора Ва-

силя Черевчея 60, 127, 128Яцько, челядник Соломоніди

Романівни 61, 155

Anužytė L. 12Ariès Philippe 30, 31, 36Augustyniak Urszula 8Banach Andrzej 76Banach Ela 76Bartoszewicz A. 11Biłous N. 8Bogucka M. 7Borek P. 63Borkowska M. 11Bukowska K. 9, 21, 22Dąbkowski P. 9Dymmel А. 75, 92Dymmel P. 10Chrościcki J.A. 36Falniowska-Gradowska A. 11Frick David 13Geremek B. 30

Groicki B. 19, 20, 22, 24, 25Gutkowska-Rychlewska M. 76Jawor G. 10Hedemann O. 11Hołdys S. 10, 56Нrynkiewicz J. 10Karalius L. 12, 24, 61Karpiński A. 7, 10, 11, 40, 47Kiaupa Z. 13Kizik E. 10, 36Klonder A. 10, 78, 82Koranyi K. 9, 20Krakowski S. 10Krochmal J. 10, 66Le Goff J. 37, 41Lubczyński M. 11Muszyńska J. 10Nowak Alicja Z. 14, 41Paknys M. 12Piełas J. 11Pisanko-Borowik A. 11Popiołek B. 77, 82, 83Pośpiech А. 80, 92Rіabinin J. 10Rok B. 40Rusiecki M. 31, 36, 38, 70Samsonowicz H. 7Sowina U. 11Suchojad H. 11, 31Steindorff L. 39Turska К. 75Urbanovičius A. 13Warda K. 11Vasiliadis N. 41Vilimas D. 12Vovelle M. 7Zielecka Wioletta 10, 11, 21, 23,

26, 37, 85Żerek-Kleszcz H. 10

192

ПЕРЕЛІК ІЛЮСТРАЦІЙ

1. Groicki B. «Artykuły prawa majdeburskiego...». Титульнийаркуш видання 1629 р.

2. Groicki B. «Porządek sadów miejskich...» Титульний аркушвидання 1629 р.

3. Київська ратуша. Реконструкція П. Юрченка за планомІ. Ушакова 1695 р.

4. Підпис писаря Якуба Ястрембського і мала міська печат-ка з тестаменту Василя Йосифовича Черевчея 1602 р.

5. Останній аркуш тестаменту Соломоніди Романівни 1639 р.,засвідчений підписом міського писаря Йова Дробишевича таміською печаткою.

6. А. Дюрер. Страшний суд.7. Ганс Себальд Бехам (1550–1550). Страшний суд.8. Київська псалтир 1397 р.9. Смерть. Ілюстрація до книги Савонароли «Настанови у

мистецтві доброго помирання» (Флоренція, 1497) // Гуревич А.Я.Культура и общество средневековой Европы глазами современ-ников. М., 1989. С. 192.

10. А. ван Вестерфельд. Гробниці св. митрополита Макаріяу Софійському соборі та св. Юліанії княжни Ольшанської вУспенському соборі Києво-Печерського монастиря

11. А. ван Вестерфельд. Мироточиві голови у ближніх пече-рах Печерської лаври.

12. Портрет митрополита Петра Могили.13. А. ван Вестерфельд. Гробниця св. Варвари у Михайлів-

ському Золотоверхому монастирі. Гробниця князя ЯрославаМудрого у Софійському соборі.

14. Києво-Печерський монастир. Фрагмент плану І. Уша-кова, 1695 р.

15. Соборна церква Успіння Богородиці Пирогощі. Фото 1935 р.перед руйнацією церкви.

16. Михайлівський Золотоверхий собор. Фото початку ХХ ст.17. Пустинно-Микільський монастир. Фрагмент плану

І. Ушакова, 1695 р.

Перелік ілюстрацій 193

18. Початок тестаменту Андрія Тригубовича, вписаного доміських книг Могилева 1616 р.

19. Сиґнет Василя Ходики-Креницького. Фото з оригіналуз колекції музею Шереметьєвих.

20. Катедральна церква Богоявленського монастиря. Фотокінця ХІХ ст.

21. А. ван Вестерфельд. Києво-Печерська лавра. Виглядз півдня.

22. Похоронна процесія. Авторський малюнок із метричноїкниги церкви Преображення Господня м. Прилуки (1741–1764 рр.)// ЦДІАУК. Ф. 127, оп. 1012, од. зб. 211, арк. 39.

23. Похоронна процесія. Шмуцтитул метричної книги Успі-ння Пресвятої Богородиці c. Триліси Васильківського пов. Київ-ського воєв. (1775 р.) Туш. (ф. 127, оп. 1012, спр. 418, арк. 52)// http://cdiak.archives.gov.ua/v_miniatiury.php

24. А. ван Вестерфельд. Межигірський монастир. Виглядз півночі.

25. Церква Миколи Набережного. Сучасне фото.26. Кирилівський монастир. Панорама. Фото поч. ХХ ст.27. Церква Св. Іллі. Фото поч. ХХ ст.28. Церква Миколи Доброго. Фото поч. ХХ ст.29. Загальний вигляд Замкової гори, палацу воєводи, 1651 р.

Фрагмент малюнка А. ван Вестерфельда.30. Церква Бориса і Гліба. Фото поч. ХХ ст.31. Воскресенська церква. Фото кін. ХІХ ст.32. Костюми заможних городян. Реконструкція. // Ніколаєва Т.

Історія українського костюма. К., 1996. С. 44, 46.33. Види зброї ХVІ–ХVІІ ст. // Bołdyriew A. Produkcja i koszty

uzbrojenia w Polsce XVI wieku. Warszawa, 2005, il. nr 14; Malu-szewski R., Muszkiety, arkiebuzy, karabiny ... Warszawa, 2000. S. 61.

34. Сиґнети з колекції музею Шереметьєвих.35. Посуд. Експонат з Музею київського міського самовря-

дування на Подолі.36. Скрині. Експонати з Музею київського міського самовря-

дування на Подолі.37. Сторінка Острозької Біблії 1581 р.38. Підписи свідків на тестаменті Семена Михайловича

(Татарина).

194

39. Фрагмент тестаменту Семена Мелешковича з підписомміського писаря Герасима Лазоревича та міською печаткою.Випис з міської книги 1563 р.

40. Останній аркуш тестаменту Василя Черевчея. Випис зміської книги 1602 р., засвідчений підписом міського писаряЯкуба Ястрембського і малою міською печаткою.

Перелік кольорових ілюстрацій:1. Джотто (Giotto di Bondone, 1266–1337). Страшний суд.

Фреска з капелли дель Арена (Падуя, Італія)2. Страшний суд. Ікона з монастиря Св. Катерини ХІІ ст.

(Синай, Єгипет)3. Страшний суд. Ікона (кінець ХVІІ ст.), походить з будин-

ку для прочан Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві// Український іконопис з колекції Національного художнього му-зею України. Альбом. К., 2005. С. 73, іл. 30.

4. Похоронна процесія. // Де ля Флиз. Альбомы. Т. 1. К.,1996. С. 71.

5. Рід міщанина Василя Черевчея, вписаний до Пом’яникаМихайлівського Золотоверхого монастиря. НБУВ. ІР. Ф. 537П/1743, арк. 21 зв.

6. Рід міщанина Семена Мелешковича, вписаний до Пом’я-ника Михайлівського Золотоверхого монастиря. НБУВ. ІР.Ф. 537П/1743, арк. 43.

7. Титульна сторінка «Требника» Петра Могили 1646 року8. Тестамент Ювги Жданівни Мошеної 1636 р. // ЦДІАУК.

Ф. 221, оп. 1, спр. 153, арк. 1.9. Тестамент Ювги Жданівни Мошеної 1636 р. // ЦДІАУК.

Ф. 221, оп. 1, спр. 153, арк. 3.10. Тестамент міщанки Варвари Логвинівни 1639 р. // НБУВ.

ІР. Ф. 160, № 700, арк. 1.11. Тестамент міщанки Варвари Логвинівни 1639 р. // НБУВ.

ІР. Ф. 160, № 700, арк. 1 зв.

На обкладинці:Мініатюра із зображенням Страшного суду з Київської

псалтирі 1397 р.На звороті: Титульний аркуш тестаменту Семена Михайлови-

ча (Татарина) 1632 р. // НБУВ. ІР. Ф. 301, 216 П (Д), № 43, арк. 1.

195

STRESZCZENIE

Testamenty kijowianz połowy XVI – pierwszej połowy XVII wieku

Akty ostatniej woli mieszkańców Kijowa z okresu wczesno-nowożytnego – źródła niezwykle interesujące dla prowadzenia badańnad modelem duchowości, kulturą materialną, więziami społecznymii rodzinnymi, dla odtworzenia życia gospodarczo-społecznego iobyczajowego mieszczaństwa z Naddnieprza – terenu pograniczakulturowego. Materiał ten jest prawie niewykorzystany przez badaczy.Należy uznać go za wszechstronny, ponieważ pokazuje poziombytowy i kulturalny nie tylko przedstawicieli elity miejskiej, lecz iludzi z warstwy średniej – przeciętnych obywateli.

Autorka przeanalizowała 13 testamentów osób świeckich, wtym11 mieszczańskich i 2 szlacheckie, spisanych w języku ruskim. Tekstyodnaleziono pod czas żmudnej kwerendy, przechowywane są wróżnych zespołach archiwalnych Kijowa, Moskwy i Mińska.

W przedmowie krótko omówiono historiografię problemu. Wrozdziale pierwszym rozpatruje się następujące kwestię: terminologiai formularz testamentów, autorstwo testamentów, przedstawienia istosunek testatorów do śmierci i pogrzebu. W rozdziale drugimpodano krótke biograficzne notatki o testatorach, ich stosunek doczłonków rodziny (dzieci, wnuków, dziadków, wujów, siostrzeńcówi bratanków, zięciów i niewiastek) oraz innych ludzi, wzmianko-wanych w testamentach (przyjacielów, czeladzi). W rozdziale trzecimdokładnie omówiono strukturę (podział na klauzule) i treśćtestamentów.

W swych zasadniczych elementach testamenty kijowskie prawienie różniły się od aktów ostatniej woli spisywanych w Koronie izawierają wszystkie podobne klauzuły i formuły. Protokół początkowyzaczynał się od invocatio, wezwania do Ojca, Syna i Ducha Świętego.W intitulatio podano pozycję społeczną testatora, niekiedy – pełnioneprzez niego urzędy. Większość tekstów zaczyna się od stanowiącejwarunek prawny formuły, zawierającej oświadczenie poczytalności

196

umysłowej testatora. Następnie występowała arenga – uzasadnieniekonieczności spisania testamentu spowodowanej kruchością życia inieuniknonością śmierci.

Dyspozycje testamentowe dotyczyły najpierw duszy i ciała,następnie – majątku. Wszyscy testatorzy kijowscy byli prawosławni,dlatego żądali pochówków przy różnych prawosławnych cerkwiachi monasterach Kijowa. Dyspozycję dotyczące pogrzebu obejmowałyzapisy «na wyprawę» ciała, msze żałobne, wypominki, jałmużnę. Naten cel przeznaczano pewne sumy w gotówce (w niektórychprzypadkach dość wysokie), lub nakazywano sprzedać części jakichśmobiliów (sprzętów).

Druga część dyspozycji dotyczyła spraw majątkowych. Są onezwykle dość obszerne, ale charakteryzuje je chaotyczność, polegającana wymienianiu mobiliów i nieruchomości, co utrudnia określeniehierarchii ich wartości. Podlegający dyspozycji majątek nieruchomystanowiły: dwory, domy, place, grunty, ogrody, młyny, komory kramnew rynku, łąki dla koszenia siana, w pojedynczych przypadkach – wsie.Podano lokalizację opisywanych nieruchomości.

Z typowych mobiliów najczęściej wymieniano części garderobyi tkaniny. Podawano nazwy odzieży, materie, z których zostaływykonane i ich kolor. Ważne miejsce zajmowała broń użytkowa iparadna, co było czymś oczywistym dla mieszkańców pogranicza.Meble wzmiankowano rzadko. Wymienione zostały klejnoty, naczyniastołowe, biżuteria, w niektórych przypadkach – narzędzia rzemieślni-cze i rolnicze. Analiza ruchomości elity mieszczańskiej nasuwa downiosku, że ona dążyła do naśladowania atrakcyjnych wzorów życiaszlachty miejscowej.

Nieodłącznym elementem rozliczeń majątkowych były rozmaitewierzytelności – długi, kwity, zastawy, które stanowiły dla testatorównie lada jaki kłopot. Skrupulatne wyliczanie wszystkich długów iprośby o ich spłatę miały nie tylko wymiar finansowy, lecz i religijny.

Jedenaście z trzynastu przeanalizowanych testamentów zawierająsanctio – groźbę wobec ludzi chcących podważyć ostatnią wolę lubsposób jej wypełnienia. Możemy przypuścić, że duża ilość tej klauzulimoże wskazywać na częstotliwość naruszania przypisów testatorówpo ich śmierci.

We wszystkich analizowanych dokumentach umieszczonocorroboratio, czyli potwierdzenie przez testatora powołania świadków

197

testamentu. Składano je zwykle przed 3-4 urzędnikami z rady i ławymiejskiej. W oryginałach na końcu zachowały się podpisy i odbitkiod gmerków tych urzędników albo pieczęci miejskiej. Trafiały sięprzypadki świadczenia przez siedmiu pieczętarzy, jak wymagałoprawo magdeburskie w przypadku, gdy testowanie odbywało się wdomu chorych mieszczan. Nie raz do grona świadków zapraszanoduchownych.

Protokół końcowy złożony był z datum, po nim następował podpis,w niektórych przypadkach – pieczęć autora testamentu. Dalejprzykładali pieczęcie i składali podpisy świadkowie. Nazwiska ichpodawano przed «formułą końcową» bądź po niej, niekiedyzaznaczano ich dwukrotnie.

W podsumowaniu pracy zamieszczono wnioski, rozważania nadznaczeniem i lokalnymi (regionalnymi) odrębnościami testamentówkijowskich, wśród których można wymienić: rozszerzoną arengę wniektórych testamentach, dokładny opis majątku z odnotowaniemdetali poszczególnych rzeczy i przedmiotów, emocjonalną retorykę(odnośnie członków rodziny). Należy stwierdzić, że ze względu naniewielką liczbę zachowanych tekstów, brak ksiąg miejskichkijowskich, przeanalizowane i publikowane dokumenty mają wysokąwartość źródłoznawczą.

Aneks zawiera tabelę z wymienionymi testatorami-kijowianami,odnotowaniem dat składania testamentów i miejsc pogrzebu;publikację źródeł – 13 tekstów testamentów. Książkę kończą wykazyskrótów, słownik terminów i przedmiotów, oraz indeksy –geograficzny i osobowy.

Streszczenie

198

The text discussed in the present Research has not been studiedby historians so far, although testaments from Kyiv, like testamentsfrom the territory of the Crown of Poland, offer wide researchopportunities. They can be used to study legal and economic issues,everyday life, mentality, spirituality and attitudes to death. Theypresent the testators’ last will against the wide social context, involvingthe family, neighbours, friends, debtors and creditors. They indicatethe financial position of the testator, and sometimes even show howmoney could be earned and how it was supposed to be spent (thisconcerns mostly the contents of trunks and stalls).

The present research consists of the foreword and three chapters.In the first chapter, entitled «The Acts of Last Will in Urban Societyof the Polish–Lithuanian Commonwealth: Legal and Social Aspects»,terminology and the rules to composing testaments are outlined, aswell as the biographies of authors and compilers of Kyiv testaments,their attitudes to death and burial. In the second chapter, entitled«Testators, Their Family Members, Relatives and Others», theinformation about testators is provided against the backdrop of theirrelations with their family members and other persons that theymention in their wills. The third chapter, entitled «The Structure andContents of Testaments», deals with introductory formulae, dispo-sitions and other provisos of these sources, as well as their contents.

The principal elements of Kyiv testaments show little differencesfrom the last wills written in the Crown of Poland, since they containall the similar provisos: introductory and concluding formulae,dispositions, etc. The first part of dispositions dealt with souls andbodies. All Kyiv testators were Orthodox Christians and asked thatthey be buried by various Kyiv Orthodox churches or monasteries,leaving certain sums of money to this purpose. The second part ofdispositions dealt with property. Localities of described real estatesare provided.

TESTAMENTS OF THE INHABITANTSOF KYIV IN THE MIDDLE 16TH

AND THE 1ST HALF OF THE 17TH c.

199

The most oft-mentioned movables include clothes and fabric. Theanalysis of movables owned by the elite of Kyiv burghers leads to theconclusion that they tried to imitate the local gentry. Secondly, as ispointed out by Andzej Pospiech, movables, regardless of howaccessible they are in comparison with estates, are very clear indicatorsis of social status. One of such indicators is undoubtedly the clothing.Burgher dress was largely influenced by the costume of the gentry,which was one of the symptoms of the extensive influence of thegentry culture on burgher elites, both in the Crown and in the Ukraine.Kyiv burgher tended to possess weaponry.

Kyiv testaments of the period usually contain certain archaisms(are archaic in structure). Such elements include extensive «аrenga»in some testaments, minute descriptions of property which includedetails of some things and objects, and emotional rhetoric, whereaslast wills of burghers from the Crown are, as a rule, more formalized,according to the newer tradition of testament-compiling.

The observation presented in the article should be treated aspreliminary, due to the limited source basis available. Testamentsfrom Ukraine, especially those of the gentry from the Ruthenian andVolynian voivodeships, have survived in hundreds, together with thebasiс archives of court records. In the case of Kyiv, however, thesituation is different, since all the city records from the period inquestion were destroyed by wars and fires. Only a few extracts andbequests recorded in other sources have been preserved. Sincetestaments give us much wider opportunities of studying the historyof Ukrainian burghers that could be presented in the Book, it seemsthat those few surviving texts should be published. Comparing themto the last wills from other towns will undoubtedly contribute to thestudy of the living standard of the inhabitants of the south-easternpart of the Commonwealth.

This book is concluded with the afterword and supplemented withthe following addenda: a table of Kyiv testators, 13 Kyiv testamentsof the period, a dictionary of obsolete words, things and objects, indexof names and places, and the list of abbreviations.

200

Білоус, Наталія. Тестаменти киян середини XVI – першої половини XVII ст. /Наталія Білоус. – К. : Видавничий дім «Простір», 2011. –200 с. : іл.

Б 61

Книгу присвячено тестаментам – актам останньої волі киян серединиХVІ – першої половини ХVІІ ст. Розглядаються такі проблеми як: терміно-логія і порядок укладання тестаментів, ставлення тестаторів до смерті іпоховання, їхній соціальний статус, стосунки з членами родини, докладнообумовлено структуру та зміст документів. Видання супроводжуютьдодатки та ілюстрації.

Уперше публікуються мовою оригіналів тексти 13 тестаментів киян,що зберігаються в архівах України, Росії та Білорусі.

Для науковців, викладачів та всіх, хто цікавиться соціальною історієюКиєва раннього Нового часу.

ISBN 978–966–2164–29–0

ББК 63.3(4УКР–2К)45+67.304.5г

Дизайн обкладинки Пуздровської МаріїХудожній редактор Євген Нужний

Верстка Олени Нужної

Підписано до друку 05.10.2011Формат 84×108 1/32

Папір офсетний. Друк офсетнийУмовн. друк. арк. 10,5Тираж 500 прим.

Зам.

Видавничий дім «ПРОСТІР»02068, м. Київ, вул. Вербицького, 10-А, п. 51Тел. (044) 361-16-36, Е-mаіl: [email protected]

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців,виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 3359 від 29.12.2008 р.

Віддруковано ЗАТ «ВІПОЛ»03151, Київ, вул. Волинська, 60

Свідоцтво про внесення до Державного реєструСерія ДК № 752 від 27.12.2001

Наукове видання

Наталія БілоусТестаменти киян

середини XVI – першої половини XVII ст.

Тестаменти киян XVI - 1 пол. XVII ст. / Testamenty kyjan 16-17 st.

Documents

Transcript of Тестаменти киян XVI - 1 пол. XVII ст. / Testamenty kyjan 16-17 st.