Ведмідь бурий: існування в неволі – кара вигадана...

6
Ведмідь бурий: існування в неволі кара вигадана людиною Здається, глумитись із страждань диких тварин – одна з характерних рис європейців, що дісталась нам з прадавніх часів. Колись, живучи у печерах, наші пращури більше за все на світі боялись ведмедя. Він жив у тих самих печерах і був не проти поласувати людиною. Печерного ведмедя, що наводив страх на первісних людей, за однією з версій винищили ще 15 000 років тому - задовго до того як люди опанували землеробство. Проте ненависть до ведмедів збереглась досі й тепер від неї потерпають наші звичайні бурі ведмеді. Зловити і приручити ведмежа не було великою проблемою і згодом, глум над величним звіром став атрибутом народних гулянь, характерних і для нашої країни. Мода на трофейне ведмеже полювання, зменшення придатних місць існування і масса інших факторів стали причиною тому, що сьогодні ведмеді в Україні практично перевелись і опинились на межі вимирання. Ведмідь перестав бути священною твариною, тотемом, йому перестали поклонятися, забули легенди про походження людей від ведмедів. Сучасна людина відчужується від природи все далі, з приходом торгово-грошової ресурсної системи відбулася заміна цінностей. Залишилися лише окремі племена зі світобаченням, не зіпсованим цивілізацією, вони бачать, відчувають дику природу, хоч належно її оберігають не завжди. Цікавим є також елемент нашого виховання – ми більше знаємо про природу Африки, Америки, Австралії, Азії, ніж про власні терени. Свого не знаємо, гонимося за екзотикою. Це промах і втрати державної політики, яка не поставила на належний рівень справу патріотичного виховання (й етико-екологічного, як закономірної його складової) й збереження всього, що потрібне нашій країні. Ведмідь, ведмедик, Михайло, вуйко великий хижий ссавець, який мешкає в лісах Карпат та Полісся, харчується різноманітною їжею, в якій переважають рослинні корми, маса його тіла може сягати більше 400 кг, довжина – більше 2 метрів. Він занесений до Червоної книги України у 2003 році й має статус зникаючого виду, також занесений до червоного списку

Transcript of Ведмідь бурий: існування в неволі – кара вигадана...

Ведмідь бурий: існування в неволі – кара вигадана людиною

Здається, глумитись із страждань диких тварин – одна з характерних рис європейців,

що дісталась нам з прадавніх часів. Колись, живучи у печерах, наші пращури більше за все

на світі боялись ведмедя. Він жив у тих самих печерах і був не проти поласувати людиною.

Печерного ведмедя, що наводив страх на первісних людей, за однією з версій

винищили ще 15 000 років тому - задовго до того як люди опанували землеробство. Проте

ненависть до ведмедів збереглась досі й тепер від неї потерпають наші звичайні бурі ведмеді.

Зловити і приручити ведмежа не було великою проблемою і згодом, глум над величним

звіром став атрибутом народних гулянь, характерних і для нашої країни.

Мода на трофейне ведмеже полювання, зменшення придатних місць існування і масса

інших факторів стали причиною тому, що сьогодні ведмеді в Україні практично перевелись і

опинились на межі вимирання.

Ведмідь перестав бути священною твариною, тотемом, йому перестали поклонятися,

забули легенди про походження людей від ведмедів. Сучасна людина відчужується від

природи все далі, з приходом торгово-грошової ресурсної системи відбулася заміна

цінностей. Залишилися лише окремі племена зі світобаченням, не зіпсованим цивілізацією,

вони бачать, відчувають дику природу, хоч належно її оберігають не завжди.

Цікавим є також елемент нашого виховання – ми більше знаємо про природу Африки,

Америки, Австралії, Азії, ніж про власні терени. Свого не знаємо, гонимося за екзотикою. Це

промах і втрати державної політики, яка не поставила на належний рівень справу

патріотичного виховання (й етико-екологічного, як закономірної його складової) й

збереження всього, що потрібне нашій країні.

Ведмідь, ведмедик, Михайло, вуйко – великий хижий ссавець, який мешкає в лісах

Карпат та Полісся, харчується різноманітною їжею, в якій переважають рослинні корми, маса

його тіла може сягати більше 400 кг, довжина – більше 2 метрів. Він занесений до Червоної книги

України у 2003 році й має статус зникаючого виду, також занесений до червоного списку

Міжнародного союзу охорони природи (International Union for Conservation of Nature, IUCN),

охороняється Бернською конвенцією, але не зважаючи на це, проблем у нього не поменшало.

Невтішне порівняння: на території України чисельність ведмедя не перевищує 300

особин, що спричинено в першу чергу постійно триваючим знищенням його природного

середовища існування – вирубуванням лісів і браконьєрством. Натомість в неволі лише на

території Київської області утримується близько 200 ведмедів. Чисельність ведмедя з 1995-

2003 за даними Міністерства екології та природних ресурсів України зменшилася в два рази.

У 1995 році вона становила близько 480 ведмедів, у 1999 – вже 340, а у 2003 – 290 особин.

Зараз членам Національного екологічного центру та Дружини охорони природи міста

Києва відомо 41 місце проблемного утримання ведмедів в різних областях України, де

перебуває 60 ведмедів.

Сучасні реалії існування ведмедів у неволі. Вибір широкий: зоопарки, приватні

звіринці, пересувні звіринці, цирки, пересувні цирки, готельно-розважальні комплекси, кафе-

бари, притравочні станції. Більшість з них утримують ведмедів в умовах, що суперечать всім

нормам. Приклад пересувний цирк «Арт-флай», який утримує ведмедів в клітках метр на

метр в ширину та півтора метри у висоту. Або пересувні звіринці, які перевозять тварин у

вже змонтованих клітках-причепах, в яких потім і виставляють широкому загалу батьків і

дітей, які приходять подивитися на це видовище.

Звіринець «Мауглі»

Звіринець в Южноукраїнську

Ведмеді в цирку-шапіто «Арт-Флай», будь ласка відмовтеся від його відвідування.

Ведмедиця Марта з Кам’янця-Подільського, переїхала в Луцький зоопарк.

Це найпоширеніші місця утримання ведмедів в Україні, а в Азії, наприклад, в Китаї це

– медведячі ферми, де асортимент виробленої продукції містить: жовч ведмедя (живому

ведмедю вшивають катетер у жовчний міхур та чіпляють мішочок, куди стікає жовч), лапи

ведмедя – суп з них є дорогим делікатесом (можна побачити фото трьохногих ведмедів), кігті

– талісмани, потім вже жир та шкури.

Притравка

Притравка є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для отримання документів

собаками низки порід. Відтак страждання десятків ведмедів мають на меті лише підвищення

вартості цуценят.

…Львівська обл., Дрогобицький район, село Брониця. За цією адресою розміщений

так званий розплідник "Енейко" який розводить лайок. На територію цього розплідника

постійно привозять нових ведмедів. Тварин безпосередньо тримають в малих клітках,

обмежуючи їм можливість рухатись і випускають їх з кліток лише для цькування на них

собак.

Офіційно такого роду заклади називаються «контрольно-випробовувальними

станціями для мисливських собак», створення яких передбачене Статутом Українського

товариства мисливців та рибалок. Призначення закладу звучить досить шляхетно -

підтримання мисливського собаківництва.

Ведмеді в Енейко

А ось офіійне відео на youtube про притравку в Енейко

http://www.youtube.com/watch?v=QnDinpJAt4E

Трьох ведмедів з притравочної станції в Миколаївській області Первомайський р-н, с.

Грушівка після підняття скандалу екоорганізаціями вивезли в невідомому напрямку.

Вбивство ведмедів, натаскування на них собак в притравочних пунктах,

утримання в непридатних умовах є порушенням Законів України:

Згідно зі ст.19 Закону України «Про Червону книгу України» спеціальне

використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у

виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для

розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для

відтворення популяцій за дозволом центрального органу виконавчої влади з питань

охорони навколишнього природного середовища на підставі рішень Національної комісії

з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень. Спеціальне

використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України з метою отримання

прибутку забороняється.

Відповідно да Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»

утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх

біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Утримання диких тварин у неволі

без створення відповідних умов не допускається. Утримання диких тварин у неволі

допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої

влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Використання ведмедя для тренування мисливських собак, нанесення йому тілесних

пошкоджень суперечить ст. 299 Кримінального кодексу України Жорстоке поводження з

тваринами, до того ж станція, на якій утримується ведмідь знаходиться поруч із дитячою

громадською організацією «Барс», тобто діти бачили страждання ведмедя, що тягне за собою

більш суворе покарання за зазначеною статтею – штраф до двохсот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Ст.89 Адміністративного кодексу України Про жорстоке поводження з

тваринами.

Натомість Кінологічний союз України відкрито вивішує на своєму сайті розклад в

якому містяться змагання з притравки на ведмедя

http://uku.com.ua/shows_champ/2011_ohotniki.html

Індустрія розваг

Більш поширеним варантом тяжкої долі українських ведмедів є утримання їх в неволі

у ресторанах та інших «місцях відпочинку для справжніх чоловіків». Саме боротьба з

утриманням ведмедів в жорстоких умовах біля ресторанів стала причиною створення у

нацоінальному природному парку «Синевир» реабілітаційного центру для ведмедів.

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=GYyCv6aJFz0

Історія ведмедя Потапа, прикованого до стіни ланцюгом, коли з його шиї звисали

скривавлені шматки шкіри, розбила серця сотень українців. Щодня повз кінноспортивний

клуб «Барс» у Луганську проходили сотні школярів. Та в один день, коли страждання Потапа

показало телебанння – все змінилось.

Сьогодні люди з усіх областей повідомляють про нові й нові місця утримання

ведмедів. Не потрібно хитрої арифметики щоб зрозуміти – в Україні в неволі утримується

значно більше ведмедів, ніж лишилось в природі. Жоден реабілітаційний центр не в стані

прийняти таку їх кількість.

Проте починати треба з малого. Природоохоронці, що взялись за охорону ведмедів

від жорстокого поводження визначили першочерговою задачею – заборонити притравочні

пункти та вилучити всіх тих ведмедів, що дійсно утримуються в умовах жорстокості.

http://www.youtube.com/watch?v=Z4Y4ss7Mhcg

Якщо вам відомо місце утримання ведмедя в непридатних для існування умовах

Ви можете звернутися до екологічних організацій за допомогою – це, зокрема,

Національний екологічний центр України, Дружина охорони природи, Асоціація

зоозахисних організацій України, Українське відділення організації Four-paws (4 лапи).

Звернутися до журналістів, щоб вони висвітлили цю проблему у засобах масової

інформації.

Відмовитися від відвідування звіринців та цирків, де використовують тварин,

розповісти про це дітям та знайомим.

Звернутися в Міністрество екології та природних ресурсів України, Державну

екологічну інспекцію України, Генеральну Прокуратуру України, зразок листа надаємо

нижче.