Входження до Єдиного європейського освітньогопростору.

 

європейської спільноти народів. Під «Болонським» розуміють процес формуваннякраїнами Європи

єдиного освітнього простору. Оскільки європейські освітні системидалеківід одноманітност

і, створення зони європейської вищої освіти вимагає їхгармонізації, уніфікаціїта порівнянності

. Це можливо за умов структурних перетвореньєвропейських освітніх систем із збереженням їхніх

національних особливостей.«Попередниками Болонської угоди стали Велика хартіяуніверситетів(

Magna ChartaUniversitatum) і Сорбонська декларація. Велику хартіюуніверситетівбуло прийнято

18 вересня1988 року на з’їзді європейських ректорів на

честь святкування900-річчянайстарішого навчального закладу Європи −

Болонського університету.Magna ChartaUniversitatumстала справжнімcredo

європейських університетів: вона заклала підвалиниподальшого розвитку університетівяк центрів

культури, знання та досліджень.Ініціаторами Болонського процесу виступили міністри освіти

Німеччини, Франції, Італії,Великобританії, які25 травня1998 

року підписали в Парижі декларацію, спрямовану нагармонізацію національних систем вищої

освіти (Сорбонська декларація). У ній міністризакликали країни Європейського

співтовариства та інші країни приєднатися до їхньоїініціативи зі створення загальної

системи, спрямованої на розширеннядоступу доєвропейської освіти та підвищення конкурентоспроможності

європейськогоринку працітаосвітніх послуг»[5, 178-179]. Болонську декларацію

було підписано в1999 році вм. Болонья (Італія)

міністрами освіти29 країн. Сьогодні Болонський процес об’єднує

46 країн. Болонський процес в Україні розпочався19 

травня2005 року з підписанняДекларації на Бергенській 

конференції. Таким чином, перших десятьроків ХХІ століттясталидля Європи часом значноїінтенсифікації процесу

інтеграції освітянських системрізних країн і, що особливо важливо для нашого дослідження, Україна

намагається бутиактивним і повноціннимчленом цього процесу. Незважаючи набезліч проблем,внутрішніх

структурних та методологічних суперечностей, певного рівня спротиву самихосвітян,

загалом українська освітньо-педагогічна спільнота чітко визначилася на сьогодніз

основними напрямками власної трансформаціїі модернізації − і всі ці напрямки маютьєвропейс

ьку спрямованість, що підкреслює прагнення як освітян, так і всього українського суспіл

ьства до європейських цінностей демократії, гуманізму, єдності врізноманітті, поваги до прав людини і

громадянина тощо. Прагнення до таких цінностей є природною ознакою націотворення

, ключовимсуб’єктом якого, безумовно, повинна виступати освіта, адже формування української

націївідбувається в складному світі інформаційноїцивілізації, глобальному середовищі, у  якому скла

дно визначати як особистісні, так і суспільні цінності і пріоритети. Тому освітня система України повинна стати

середовищем народження і розвитку соціокультурних передумов, змістів, образів і символів, на яких

ґрунтуватиметьсявідродження і становлення нашої нації як суспільно-політичної спільноти

європейськогозразка. На нашу думку, такий процес є об’єктивно зумовлений сучаснимисоціокультурними та

цивілізаційними реаліями, як і процеси міжнародної інтеграції восвітній галузі. В. 

 Андрущенко, визначаючи об’єктивні передумови розвитку Болонськогопроцесу, а також необхідність

активної участі в ньому української системи вищоїосвіти,наголошує на системному і багатовекторн

ому характерізовнішніх детермінант цьогопроцесу.Він зазначає,що «цей рух обумовлений реальними

змінами, які відбуваються натеренах Європи і світу: проблемами глобалізації,становлення інформаційног

осуспільства,посиленням міграційних процесів, мобільності ринку праці, обміну міжкультурами, а головне −

об’єктивно сформованою потребою навчитися «жити разом»,зберігаючи при цьому власні етнічні,

культурні, релігійні та інші розмаїтості, одночаснорозуміючи і поважаючи один одного»[

1, 12]. Європейська інтеграція в усіх сферах, у тому числі й в освіті, єважливою історичною

можливістю для України трансформувати імодернізувати власне суспільство на принципах демократичнос

ті та плюралізму, якісповідуються в Європі, а не на посткомуністичних ідеях ідеологічногота

ідейногоодноманіття та уніфікації. Світоглядне підґрунтя дляєвропейської інтеграціївибудовується саме в

освітній системі України, чомуособливо сприяє участьнашоїосвітньої системи в Болонському процесі,

покликаному створити на теренах Європи єдинеосвітньо-ціннісне середовище знання,

демократії і гуманізму.  Участь української національної системи вищої освіти в Болонському процесі єв

ажливим проявом того,що наше національне суспільство готове до впровадження іреалізації європейських

цінностей демократії, поваги до прав людини ігромадянина, які 

прищеплюютьсясучасній

молоді саме всистемі освіти. Демократична трансформаціясуспільної свідомості можлива лише за умов

створення длянеї освітніх підвалин, тому  участь України в Болонському процесі є одним з важливих факторів демократ

изації українського суспільства в цілому. «Інтеграції в освіті властиві свої, відмінні від інших,ознаки.Насамперед

виділяється комплексний багатоплановий характер впливу у сферіінтеграції світової освіти на весь хід

сучасного суспільного розвитку. Безпосередньозв’язана з цією ознакою й така особливість інтеграції в

освіті, як потреба в їївипереджальному характері. Засучасних умовінтернаціоналізації знаннявиступає

яквирішальнийресурс, а процес його накопичення набуває безперервногохарактеру.Співробітництво в галузі

освіти повинне випереджати подібний процес у будь- якій іншійсфері»[

2, 32]. Таким чином, українська система освіти та її євроінтеграційні прагнення

тадії можна назвати передовими, випереджальними трансформаційно-

модернізаційнимимоделями, за якими і наоснові результатів яких будуть здійснюватисяінтеграційніпроцеси в

інших сферах суспільного життя нашої країни. Зрештою, самеєвропейськаспрямованість розвитку освіти

України є необхідною передумовою прищепленнянаціональній суспільній свідомості тих демократичних

і громадянськихстандартівмислення, які визначають європейський стиль життя. Саме в освітісьогодні

формуєтьсятойпрошарок населення, який в подальшому визначатиме долю нашої країни і нації,

 ієвропейська спрямованістьтрансформаційв освіті є необхідною передумовою длявтілення національних

прагнень в утвердженні України як повноцінної європейськоїнації. Звичайно, окрім

загальних прагнень та декларування необхідності входження української системи вищої освіти до єдиного європейсько

го освітнього простору,необхідними є потужні внутрішні структурні трансформації, спрямовані на

утвердження вмежах національної системи освіти високого рівня вимог до якості освіти,

стандартів їїметодологічного і наукового забезпечення,світоглядної підтримки європейськихц

інностей у поєднанні із відродженням і примноженням глибинних традицій українськоїнародної

освіти. Приєднанню України до Болонської декларації таінтеграції вищої освіти України в Європейсь

ку систему немає альтернативи.Входження в європейський освітнійпростір є для українського суспільства

важливим і необхідним через потребувирішитипроблеми визнання українських дипломів за кордоном, підвищення

ефективності та якості освіти і відповідно конкурентоспроможності українських вищих навчальнихзакладів таїхніх

випускників на європейськомуй світовому ринку праці. «Важливим є те,що Болонський процес вийшов

за межі ЄвропейськогоСоюзу (ЄС) таЄвропи і стаєчастиною процесу глобалізації вищої освіти та

глобального ринку праці. Приєднання доБолонськогопроцесу сприятиме утвердженню принципу автономії в

університетськійосвіті України, послабленню, а в перспективі зникненню жорсткого адміністратив

ного тафінансовогоконтролю з боку державних органів за функціонуванням

університетів,ефективному залученню та використанню власних ресурсів у навчальному процесі,організації

стажування таобмінів для студентів і викладачів. Увнутрішньо-суспільнихпроцесах ці зміни

сприятимуть розвитку громадянського суспільства, формуваннюгромадянської культури та відповідально

сті, поглибленню демократичнихтрансформацій»[8, 96-97]. Успішні кроки України

у цій сфері співробітництва таінтеграції з ЄС позитивно вплинуть на прискорення процесів

співробітництва в іншихсферах, сприятимуть зміні ставлення ЄС до України, подоланню існуючих

стереотипів.Отже, входження України в європейський простір вищоїосвіти є одним із важливихчинни

ків у реалізації визначеного стратегічногонапряму інтеграції України до ЄС. Такимчином,

досягнення багатьох стратегічних цілей та пріоритетів, що поставленіперед усім українським суспільст

вом, зокрема в аспекті національного становлення та європейськоїінтеграції,безпосередньозалежить від

успішної та ефективної участі української системиосвітив Болонськомупроцесі, а також від систематизаці

ї європейської спрямованостіосвіти України в цілому. Принцип європейської

спрямованостітрансформаційних та модернізаційнихпроцесів розвитку освіти України має бути також

гармонізований з процесом розвитку багатих освітніх,педагогічних,організаційних, дослідних і виховних традицій і

здобутківсамої українськоїнаціональної освіти. Модернізація національної української освітньоїсистеми має

ґрунтуватися на власних здобутках і традиціях, а вже потім досягати метиєвропейської інтеграції,

яка дозволитьгармонійно вписати в національне підґрунтя 

цінності європейськогодемократизму

та плюралізму. «Доля системивищої освіти України в болонських перетвореннях має бути спрямована лиш

е на її розвиток, а не навтрату кращих традицій, зниження національних стандартів їїякості. Орієнтація

наБолонський процес не маєпризводити донадмірної перебудови вітчизняної системиосвіти. Навпаки, їїстан треба

глибоко осмислити, порівняти з європейськимикритеріямита стандартами, визначити можливості їївдосконалення

на новому етапі. При цьому еволюцію системи освіти не слід відокремлювати від інших сфер

суспільства. Вона маєрозвиватися в гармонійному взаємозв’язкуіз суспільством у цілому,

беручи на себе рольйогопровідника»[4, 53-54]. Тому в змісті та філософсько

-світоглядномуосмисленні таобґрунтуванні самої освіти має відбутися усвідомлення того, що

трансформаційні тамодернізаційні зміни в ній мають відбуватися на шляху гармонійного тасоціокульту

рнотворчого поєднання найкращих традицій національної системи освіти зтими ціннісними

здобутками демократичності, полікультурності, людиноцентризму, якими відомий європейський

простір освіти. Задля такої гармонізації,нехай навіть односпрямованих процесів, необхідним

єпроведення значних внутрішніх змістово-структурних трансформаційу національнійс

истемі освіти. Всі її рівні, відвизначення загальнополітичних цілей іадміністративного управління до взаємос

тосунків між вчителем і учнем, мають модернізуватися на основіпоєднання традицій гуманістичноїнаціональної

народної педагогіки з європейськимидемократичними цінностями суб’єкт-суб’єктного, інноваційно

-гуманістичного навчання.Тому«болонські» зміни у вітчизняній системі вищоїосвіти

повинні стосуватися нестільки методик викладання таоцінювання, скільки змісту навчально

-виховногопроцесу»[6, 179]. Якщо трансформаціята модернізація

національної системи освіти України дійсно зазнає змістовного наповнення на всіх рівнях її розвитку, при чому це

наповнення буде гуманістично та по-європейські демократично спрямоване, ця

системадійсно, з нашого погляду, матиме шанс на підвищеннявласної конкурентоспроможностіна світовому

ринку освітніх послуг та на світовому ринку праці. Із постановкою таких

загальних завдань важливо, на нашу  думку, чітко визначитисяз конкретними цілями і механізмами їх реалізації,що можуть бути втілені на різнихрівнях функціонування української національної системи освіти, а також сприяти їїєвропейській спрямованостіта прагненням. Отже, виключна зацікавленість абсолютновсіх суб’єктів національного освітнього процесу в досягненні європейських стандартів тацінностей навчально

-педагогічного та виховного процесу сприятиме дійсній реалізаціїтрансформаційних та модернізаційних прагнень європейського рівня і стандартів.Основні освітянські проблеми, що постають перед державою у зв’язку з реаліямиспівробітництва в межах Болонських домовленостей на сьогодні, є:

 

–

 розробка принципів, механізмів і процедур запровадження докторськогонавчання як третього болонського циклу;

 –

 працевлаштування випускників першого циклу − бакалаврів;

 –

 створення системи оцінки якості вищої освіти, яка б відповідала європейськимстандартам і нормам;

 –

 забезпечення мобільності студентів і професорсько

-викладацького складу вміжнародному 

 освітньому просторі;

 –

 розширення практики соціального партнерства вищих навчальних закладів зроботодавцями, громадянами і соціальними об’єднаннями та залучення їх допроцесу вироблення і прийняття рішень з проблем вищої освіти

[7, 40].Враховуючи такий рівень конкретизації цілей і принципів діяльності українськоїосвітньої системи в межах Болонського процесу, можемо стверджувати про те, що він не євже просто проектом міжнародного співробітництва в певній сфері, а перетворився навнутрішню реформаційну необхідність національної системи освіти, використанняпотенціалу якої

здатне привести до реальних, а не удаваних і адміністративно імітованихсуспільних трансформацій та модернізацій.