1

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАННЦ "Інститут біології"

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна

О.В. Вашека, О.О. Безсмертна

АТЛАСПАПОРОТЕЙ ФЛОРИ

УКРАЇНИ

монографія

Київ - 2012

2 3

ВступСучасні Папоротеподібні представлені 10,5-12 тисяча-

ми видів [56, 11], максимальне різноманіття яких зосередже-но у тропічних областях Земної кулі із стабільним та рівно-мірно вологим кліматом. У регіонах помірної зони, де клі-мат змінювався від екваторіального до помірного, видовий склад папоротей обмежений в основному евритопними вида-ми, здатними адаптуватися до різних умов існування, та скла-дає біля 2 тисяч видів [56]. Різноманіття папоротей зменшу-ється із просуванням від екватора до полюсів, та від океан-ських узбереж вглиб континентів. Найбіднішою є птеридоф-лора тих регіонів Північної півкулі, де мали місце неоднора-зові зледеніння. Тут переважають семікосмополітні та релік-тові види, що збереглися у рефугіумах або в ізольованих ло-калітетах внаслідок розриву раніше значних ареалів.

Виділяють 9 центрів різноманіття папоротеподібних: Мексиканський, Центрально-Американський, Андський, Гвіанський, Бразильський, Ново-Гвінейський, Борнейський, Філіппінсько-Мадагаскарський та Китайський [47, 58, 54].

Територія України лежить поза межами вказаних цен-трів, а основне видове різноманіття папоротей зосереджено у Карпатах (42 види) та Гірському Криму (34 види). У Кар-патах сприятливі умови для представників цієї групи рослин формуються завдяки високій вологості повітря та субстратів впродовж року. Крім того, різноманіття екотопів виникає у зв’язку з висотною поясністю - перепад висот від 101 м н. р. м. (село Руські Геївці, Ужгородського району Закарпаття) до 2061 м н. р. м. (г. Говерла), та різноманітними ґрунтотвор-ними материнськими породами, такими як піщаники, мер-гелі, вапняки, андезити та базальти [7]. Що стосується Кри-му, то на його південному березі створюються кліматичні та едафічні умови, які є кардинально відмінними від таких на

Анотація

4 5

більшій території України [7], що і спричинює наявність тут видів, притаманних субтропічній середземноморській флорі (Adiantum L., Notholaena R.Br., Cheilanthes Sw., Anogramma Link).

Перші наукові відомості про флору України наводять-ся у роботах ботаніків XVIII-XIX ст. Папороті вивчали пе-реважно у складі флор певних держав або їх регіонів, в меж-ах яких знаходились українські землі (Російська імперія, Австро-Угорська імперія, Річ Посполита та ін.). Дані про їх зростання на території, охопленій сучасними кордонами України, є у флористичних списках та зведеннях П.С. Палла-са (1793-1794) [53], Ф.А. Біберштейна (1808) [45], В.Г. Бес-сера (1822) [44], К.Ф. Ледебура (1853) [50], Р.Е. Траутфетте-ра (1853) [26], Х.Х. Стевена (1856-1857) [57], А.Л. Андрже-йовського (1869) [43], А. Ремана (1868, 1873) [55], П.С. Рого-вича (1869) [23], В.В. Монтрезора (1886) [15], Х. Запалови-ча (1889) [59], І.Ф. Шмальгаузена (1897) [41], Г.І. Танфильє-ва (1889) [25], В.І. Талієва (1897) [24], І.Я. Акінфієва (1902) [1], І.К. Пачоського (1910) [21], Б.А. Федченко та А.Ф. Фле-рова (1910) [28] та ін.

У роботах вказаних авторів можна прослідкувати тен-денцію до розширення інформації стосовно папоротей шля-хом збільшення кількості описаних видів та деталізації біо-морфологічної, екологічної та хорологічної характеристик окремих об’єктів.

Перше зведення, яке давало уявлення про папороті фло-ри України (у межах кордонів Української РСР за Ризьким мирним договором 1921 р.), було втілено у життя видатним вітчизняним ботаніком О.В. Фоміним у 1926 р. Праця «Flora Ukrainica I. Pteridophyta» містить дані про 31 вид, підвид та гібридну форму папоротей [32].

У подальшому, різноманіття папоротей України було описане у флорах та визначниках, до яких належать, зокрема,

«Флора Крыма» (1927) [6], «Флора СССР» (1934) [31], «Фло-ра УРСР» (1935, 1938) [33-34], «Визначник рослин України» (1965) [5], “Определитель высших растений Крыма» (1972) [18], «Флора Европейской части СССР» (1974) [29], «Фло-ра Закарпаття» (1974) [30], «Визначник рослин Українських Карпат» (1977) [22], «Биологическая флора Крыма» (1996) [8], «Определитель высших растений Украины» (1987) [19], «Vascular plants of Ukraine» (1999) [52], «Екофлора України» (2000) [11], «Природная флора Крымского полуострова» [12] та ін.

Кількість таксонів, що наводились, змінювались, як від-повідно до уявлень авторів про їх поширення та межі, так і адекватно до охопленої території. На кількісний склад флори вплинули геополітичні зміни - приєднання до України Захід-них регіонів (у 1939 р.), Північної Буковини та південної час-тини Бессарабії (у 1940 р.), Закарпатської України (у 1945 р.) та Криму (у 1954 р.).

Дані про видовий склад папоротей флори України від-повідно до різних джерел наведено в таблиці (див. Додаток Б). Він змінювався від 22 [41] до 63 видів, підвидів та гібрид-них форм. Найбільша кількість таксонів видового та підвидо-вого рангу вказана в роботі С.Л. Мосякіна та М.М. Федорон-чука [52]. Крім того, інформація щодо поширення певних ви-дів та гібридів відображена у публікаціях, присвячених опра-цюванню окремих родів: Dryopteris Adans. [37], Pteridium Gled. ex Scop. [10, 36], Polypodium L. [35], Asplenium L. [4] та ін.

При роботі над атласом авторами було опрацьовано гер-барні матеріали 33 наукових установ України, Росії та Руму-нії. У Додатку В подано інформацію щодо видового складу 13 найбільших гербаних колекцій папоротей, що зосередже-ні в Гербаріях Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), Київського національного університету іме-ні Тараса Шевченка (KWU), Національного ботанічного саду

6 7

ім. М.М. Гришка НАН України (KWHA), Львівського дер-жавного природознавчого музею НАН України (LWS), Інсти-туту екології Карпат НАН України (LWKS), Львівського на-ціонального університету імені Івана Франка (LW), Волин-ського краєзнавчого музею (LUM), Чернівецького національ-ного університету імені Юрія Федьковича (CHER), Нікіт-ського ботанічного саду - Національного наукового центру (YALT), Ботанічного інституту ім. В.Л. Комарова РАН (LE), Харківського національного університету імені В.Н. Каразі-на (СWU), Чернігівського державного педагогічного універ-ситету ім. Т.Г. Шевченка, Донецького ботанічного саду НАН України (DNZ), Ужгородського національного університету (UU).

У результаті проведеної ревізії, було встановлено, що не всі вказані у наведених вище публікаціях дані мають гер-барне підтвердження. Наприклад, відсутні зразки таких ви-дів, як Pteris cretica L., Athyrium×reichsteinii Schenneler & Rasbach., Azolla mexicana C.Presl, A. filiculoides Lam., Gymnocarpium×achriosporum Sarvela. На противагу, нами були виявлені гербарні зразки Asplenium fontanum (L.) Bernh. (LW), що раніше наводився для території України [49], про-те не зазначався в пізніших флористичних зведеннях [11, 19, 29, 30, 52 та ін.].

Узагальнюючи отримані дані, можна зробити висновок, що птеридофлора України складає, за даними різних авторів від 22 до 63 видів, підвидів та гібридних форм. Серед них присутність ряду видів не викликає сумнівів та визнається всіма авторами. Дані про поширення інших (A.×reichsteinii, G.×achriosporum [16], Dryopteris×remota (A. Braun ex Döll) Druce, D.×uliginosa (A.Braun ex Döll) O. Kunze ex Druce, A. fontanum, Polystichum×illyricum (Borbas) Hahne, P.×luerssenii (Dorfler) Hahne, видів роду Pteridium Gled. ex Scop. та ін.) потребує уточнень та проведення додаткових досліджень, в

тому числі і на молекулярно-генетичному рівні.Складаючи атлас, авторами було проведено понад 20

експедиційних виїздів у різні фізико-географічні зони Укра-їни (Карпати, Крим, Полісся, Лісостеп, Степ), у результаті яких було виявлено новий для флори України вид - Dryopteris villarii (Bellardi) Woyn. ex Schinz & Thell. [3].

Таким чином, за отриманими власними та літератур-ними даними, ми пропонуємо перелік папоротей природної флори України, який налічує 68 видів та гібридних форм (До-даток А), які ми розмістили за класифікаційною схемою С.Л. Мосякіна та О.В. Тищенко [17].

Для зручності користування види в атласі подано в ал-фавітному порядку. Назви таксонів наведено відповідно до International Plant Name Index (www.ipni.org). Морфологічні описи зроблено за атласом з описової морфології [27], при цьому була використана сучасна україномовна термінологія, що розроблена Інститутом української мови НАН України.

Для кожного виду подано основні синоніми, морфоло-гічну характеристику, вказано інформацію про його розпо-всюдження на території України, загальне поширення (вико-ристано районування відповідно до [29]), типові місцезрос-тання, созологічний статус [14, 20, 38-40, 46, 48], наведено народні назви [2, 9, 13] та вказано господарське значення, в тому числі і використання в народній медицині [42,51].

Результати досліджень, що представлені в даній пра-ці не є остаточними. Видовий склад птеридофлори Украї-ни та хорологія окремих видів все ще потребує уточнень та доопрацювань.

Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до ро-боти над атласом.

Також автори будуть вдячні за відгуки та зауваження, які Ви можете надіслати на електронну адресу:

atlas_ferns.ua@ukr.net

8 9

1. Adiantum capillus-veneris L.

Рис. 1.2. Розміщення сорусів.

Рис. 1.3. Спорангії та індузій.

Рис. 1.4. Луски на кореневищі.Рис. 1.1. Загальний вигляд ваї.

Adiantum capillus-veneris L. – Адіант венерин-волос.Геофіт заввишки 10-50 см. Кореневище довге, дихотомічно

розгалужене, вкрите на верхівці темно-коричневими вузько-трикутними лусками.

Ваї мономорфні, літньозелені. Черешок за довжиною не перевищує пластинку, чорний і блискучий. Біля оcнови зрідка вкритий темно-коричневими, видовженотрикутними лусками. Пластинка в обрисі яйцеподібна або видовженояйцеподібна, дво-, триперистороздільна. Сегменти на черешочках, з клиноподібною основою, оберненояйцеподібні, нерівнобокі, на верхівці заокруглені, пальчатолопатеві, яскраво-зеленого кольору.

Соруси видовженолінійні, розміщені на сегментах термінально та вкриті псевдоіндузієм – плівчастим краєм пластинки, що, загинаючись, вкриває сорус.

Поширення в Україні: Південний берег Криму.Загальне поширення: Атл. Євр., Середз., Пн. Аф., Мал.

Азія, Пн. Ам., Пд. Ам.Місцезростання: перезволожені скелі, водоспади, береги

струмків, ґрунти багаті на карбонати.Охоронний статус: вид включено до першого, другого та

третього видання Червоної книги України.Народні назви: кудричка ніжна.Використання: декоративна рослина, переважно для

захищеного ґрунту.

Рис. 1.5. В природних умовах (водоспад Учан-Су).

10 11

Anogramma leptophylla (L.) Link (Polypodium leptophyllum L., Gymnogramma leptophylla (L.) Desv., Acrostichum leptophyllum (L.) Lam. & DC., Grammitis leptophylla (L.) Sw.) – Анограма тонколиста.

Однорічник (малорічник), монокарпік заввишки 5-25 см. Кореневище тонке, голе або слабо опушене, повзуче, галузиться і утворює дернинку.

Ваї розміщені розеткою, літньозелені. На рослині одночасно трапляються ваї двох типів, що різняться за морфологією. Черешок каштановий, блискучий, голий, приблизно дорівнює пластинці або довший за неї.

Пластинки тонкі, світло-зелені, яйцеподібні із пальчасто-роздільними (віялоподібними) сегментами, або яйце-подібноланцетні, дво- триперисторозсічені. Рахіс в базальній частині каштановий, вище половини - зелений. Сегменти першого порядку віялоподібні, дихотомічно розділені на видовжені, заокруглені на верхівці частки, або еліптичноланцетні із оберненоклиноподібними, надрізаними сегментами другого порядку.

Соруси видовжені або еліптичні, розміщені вздовж термінальних жилок на сегментах останнього порядку, індузії відсутні.

Поширення в Україні: Південний берег Криму.Загальне поширення: Атл. Євр., Середз., Кавк.Місцезростання: тріщини та підніжжя затінених скель.Охоронний статус: вид включено до другого та третього

видання Червоної книги України.

2. Anogramma leptophylla (L.) Link

Рис. 2.2. Розміщення сорусів.

Рис. 2.3. Розміщення сорусів.

Рис. 2.4. Спорангії.Рис. 2.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 2.5. В природних умовах (гора Кастель).

12 13

Asplenium adiantum-nigrum L. (Asplenium аrgutum Kaulf.) - Костянець (аспленій) адіант чорний.

Гемікриптофіт заввишки до 20 см. Кореневище пряме або повзуче, на верхівці вкрите видовженотрикутними з волосоподібно відтягнутими верхівками, сітчастими (клатратними), чорно-коричневими лусками.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок за довжиною приблизно дорівнює пластинці, в місці прикріплення до кореневища здутий, в базальній частині блискучий, чорно-бурий, голий або часом з видовженотрикутними лусками.

Пластинка трикутна або видовженотрикутна, шкіряста та більш-менш блискуча, гола, дво-, триперисторозсічена, її вісь в апікальній частині крилата. Сегменти першого порядку на черешочках, яйцеподібнотрикутні, загострені. Сегменти другого порядку сидячі, яйцеподібні або овальні з клиноподібною основою, зубчасті.

Соруси видовжені, розміщені вздовж бічних жилок, індузії майже цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Карпати, Зх. Лісостеп, Гірський Крим.

Загальне поширення: Атл. Євр., Сер. Євр., Сх. Євр., Середз., Кавк., Ср. Аз., Пн. Ам., Пн. Афр.

Місцезростання: затінені скелі в лісах, пристовбурові кола дерев.

Охоронний статус: занесений до другого та третього видань Червоної книги України.

Використання: декоративне садівництво.

3. Asplenium adiantum-nigrum L.

Рис. 3.2. Розміщення сорусів.

Рис. 3.3. Спорангії та індузії.

Рис. 3.4. Луски на кореневищі.Рис. 3.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 3.5. В природних умовах (гора Аюдаг).

14 15

4. Asplenium × alternifolium Wulfen

Рис. 4.2. Розміщення сорусів.

Рис. 4.3. Спорангії та індузії.

Рис. 4.4. Членисті трихоми.Рис. 4.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 4.5. В природних умовах (гора Ай-Йорі).

Asplenium × alternifolium Wulfen (A. × germanicum Weis, A. × germanicum Weis subsp. germanicum A.E.Bobrov, A. breynii Retz., nom. illeg., A. septentrionale (L.) Hoffm. × A. trichomanes L.) – Костянець (аспленій) черговолистий.

Гемікриптофіт заввишки до 10-15 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите членистими трихомами та зрідка бурими лінійними лусками.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок довший від пластинки, в базальній частині каштановий, блискучий, вище середини - зелений, голий або інколи з членистими трихомами.

Пластинка ланцетна або лінійноланцетна, шкіряста, матова, перисторозсічена, інколи в базальній частині двоперисторозсічена. Сегменти першого порядку з клиноподібної основи вузькооберненояйцеподібні, на верхівці надрізанозубчасті, голі. Апікальні сегменти зливаються між собою.

Соруси видовжені, розміщені вздовж жилок по 1-3 шт. на сегменті, індузії майже цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Правобережне Полісся, Лісостеп, Гірський Крим. Спорадично.

Загальне поширення: Євр.Місцезростання: тріщини гранітних скель, аденозити,

туфи.Охоронний статус: охороняється на регіональному рівні -

Жт, Зк, Чк.Використання: декоративне садівництво.Вид гібридогенного походження (A. septentrionale × A.

trichomanes L.) може траплятись у місцях спільного зростання батьківських форм.

16 17

5. Asplenium billotii F.W.Schultz

Рис. 5.2. Розміщення сорусів.

Рис. 5.3. Спорангії та індузії.

Рис. 5.4. Луски на кореневищі.Рис. 5.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 5.5. В природних умовах (гора Аюдаг).

Asplenium billotii F.W.Schultz (A. lanceolatum Huds., non Forssk., A. cuneatum F.W.Schultz, A. fontanum (L.) Bernh. var. lanceolatum (Huds.) Fiori, A. lanceolatum (Huds.) subsp. billotii (F.W.Schultz) Sennen & Mauricio, A. lanceolatum (Huds.) var. billotii (F.W.Schultz) Rouy, A. obovatum Viv. subsp. lanceolatum (Fiori) P.Silva, A. оbovatum auct. non Viv.) – Костянець (аспленій) Білло.

Гемікриптофіт заввишки 5-20 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите видовженотрикутними з відтягнутою верхівкою сітчастими (клатратними) лусками до 9 мм завдовжки.

Ваї розміщені пучком, мономорфні, вічнозелені. Черешок за довжиною дорівнює пластинці, або коротший від неї, каштановий та блискучий, з поодинокими булавоподібними трихомами.

Пластинка видовженоланцетна, м’яко-шкіряста, блискуча, двоперисторозсічена, її вісь в апікальній частині крилата. Рахіс зелений, з поодинокими булавоподібними трихомами. Сегменти першого порядку на черешочках, трикутні або видовженотрикутні, перисті, на верхівці із зубцями. Базальні сегменти першого порядку значно менші за наступні. Сегменти другого порядку сидячі, оберненояйцеподібні з клиноподібною основою, зубчасті.

Соруси овальні, розміщені вздовж бічних жилок сегментів другого порядку ближче до їх країв, ніж до серединної жилки, індузії плівчасті, цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Південний берег Криму.Загальне поширення: Атл. Євр., Сер. Євр., Середз.Місцезростання: розщелини вологих і сухих скель.Охоронний статус: вид включено до третього видання

Червоної книги України.

18 19

6. Asplenium cuneifolium Viv.

Рис. 6.2. Розміщення сорусів.

Рис. 6.3. Спорангії та індузії.

Рис. 6.4. Луски на кореневищі.Рис. 6.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 6.5. В експозиції Дендропарку Прухоніце (Чехія).

Asplenium cuneifolium Viv. (A. forsteri Sadl., A. serpentini Tausch, A. adiantum-nigrum L. subsp. cuneifolium (Viv.) Asch.) – Костянець (аспленій) клинолистий.

Гемікриптофіт заввишки 15-30 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите видовженотрикутними, сітчастими (клатратними), чорно-коричневими лусками.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, літньозелені. Черешок темно-коричневий, за довжиною дорівнює пластинці або довший за неї.

Пластинка видовженотрикутна, не блискуча, дво-, триперисторозсічена, її вісь в апікальній частині не крилата. Сегменти першого порядку на черешочках, видовженотрикутні. Сегменти другого порядку сидячі, ромбічні або оберненоклиноподібні, зубчасті.

Соруси видовжені, розміщені вздовж бічних жилок, індузії майже цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: поодинокі знахідки в Закарпатській та Івано-Франківській областях.

Загальне поширення: Ср. Євр., Сх. Євр.Місцезростання: тріщини серпентинових скель.Охоронний статус: охороняється на регіональному рівні -

Зк.Використання: декоративне садівництво.Зростання цього виду на території України підтверджено

гербарним зразком із Івано-Франківської області (LWS). Зразки, що зберігаються в Ужгороді (UU), за нашими даними є хибно визначеними зразками Asplenium ruta-muraria L.

20 21

7. Asplenium fontanum (L.) Bernh.

Рис. 7.2. Розміщення сорусів.

Рис. 7.3. Спорангії та індузії.

Рис. 7.4. Луски на кореневищі.Рис. 7.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 7.5. В умовах Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна.

Asplenium fontanum (L.) Bernh. (Polypodium fontanum L.) – Костянець (аспленій) джерельний.

Гемікриптофіт заввишки 15-30 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите видовженотрикутними, сітчастими (клатратними), майже чорними лусками.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок темно-коричневий, значно коротший за пластинку.

Пластинка ланцетна, двоперисторозсічена, її вісь в апікальній частині крилата. Сегменти на черешочках, від віялоподібних до видовженояйцеподібних, нерівно-бокі, перистороздільні або перистолопатеві.

Соруси видовжені, розміщені вздовж бічних жилок, індузії майже цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: поодинокі знахідки у Львівській обл.

Загальне поширення: Зх. Євр., Центр. Євр.Місцезростання: тріщини скель.Охоронний статус: нами пропонується до внесення в

регіональні охоронні списки - Лв.Використання: декоративне садівництво.Зростання цього виду на території України підтверджено

гербарним зразком із Львівської області (LWS) [4].

22 23

8. Asplenium × heufleri Reichardt

Рис. 8.2. Розміщення сорусів.

Рис. 8.3. Спорангії та індузії.

Рис. 8.4. Загальний вигляд.Рис. 8.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 8.5. В природних умовах (гора Аюдаг).

Asplenium × heufleri Reichardt (A. x germanicum Weiss subsp. heufleri (Reichardt) A.E. Bobrov) – Костянець (аспленій) Гейфлера.

Гемікриптофіт заввишки до 10-15 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку. Луски відсутні, замість них наявні мікроскопічні багатоклітинні членисті трихоми.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок довший за пластинку, каштановий та блискучий по всій довжині.

Пластинка ланцетна або лінійноланцетна, шкіряста, матова, перисторозсічена, іноді при основі дво перисторозсічена. Сегменти першого порядку на черешочках, оберненотрикутні або оберненовидовженояйцеподібні, по краю нерівнозарубчасті, базальні – віддалені від інших.

Соруси видовжені, розміщені вздовж жилок сегментів, індузії переважно зарубчасті, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Поодинокі знахідки у Вінницькій обл., на Південному березі Криму та Луганській обл.

Загальне поширення: Сер. Євр., Сх. Євр.Місцезростання: розщелини скель.Охоронний статус: вид включено до третього видання

Червоної книги України.Вид гібридогенного походження Вид гібридогенного

походження (A. × alternifolium × A. trichomanes L.) може траплятись у місцях спільного зростання батьківських форм.

24 25

9. Asplenium × protoadulterinum Lovis & Reichst.

Рис. 9.2. Розміщення сорусів.

Рис. 9.3. Спорангії та індузії.

Рис. 9.4. Луски на кореневищі.Рис. 9.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 9.5. В умовах Ботанічного саду ім. акад. О.В. Фоміна.

Asplenium × protoadulterinum Lovis & Reichst. (A. adulterinum Milde, A. adulteriniforme Lovis, Melzer & Reichst., A. viride Huds. subsp. fallax Heufler, A. fallax Dörfl., non Mett., A. bavaricum nothosubsp. adulteriniforme (Lovis, Melzer & Reichst.) Muñoz Garm.) - Костянець (аспленій) підроблений.

Гемікриптофіт заввишки до 20 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите майже чорними, сітчастими (клатратними), трикутними або видовженотрикутними, інколи з бічними відгалуженнями лусками, близько 3 мм завдовжки.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок в 4-10 разів коротший від пластинки, чорно-бурий, блискучий, голий.

Пластинка лінійноланцетна, перисторозсічена. Рахіс у базальній частині (½- ¾) темно-коричневий та блискучий, в апікальній частині (¼ - ½) - зелений. Сегменти сидячі, округлоромбічні, часто розміщуються перпендикулярно до осі, нерівнобокі, при основі клиноподібні та цілокраї, на верхівці заокруглені, зарубчасті, віддалені один від одного.

Соруси видовжені, розміщені вздовж бічних жилок сегментів, індузії майже цілокраї або виїмчасті, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Гірський Крим.Загальне поширення: Атл. Євр., Сер. Євр., Сх. Євр.,

Середз.Місцезростання: розщелини затінених скель, кам’янисті

субстрати.Дані щодо наявності A.× protoadulterinum на території

України наводяться за літературою [12] та гербарними зборами (YALT).

Вид гібридогенного походження (A. trichomanes L. ssp. trichomanes × A. viride Huds.).

26 27

10. Asplenium ruta-muraria L.

Рис. 10.2. Розміщення сорусів.

Рис. 10.3. Спорангії та індузії.

Рис. 10.4. Луски на кореневищі.Рис. 10.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 10.5. В природних умовах (м. Кременець).

Asplenium ruta-muraria L. (Scolopendrium ruta-muraria Roth, Asplenium matthioli Gasp., A. murorum Lam.) - Костянець (аспленій) постінний.

Гемікриптофіт заввишки до 12 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите вузькотрикутними або видовженолінійними, майже чорними сітчастими (клатратними) лусками.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок приблизно дорівнює довжині пластинки або довший від неї, зелений, лише в базальній частині темно-бурий та вкритий майже чорними вузькотрикутними лусками.

Пластинка в обрисі трикутнояцеподібна, шкіряста, ма-това, гола, або із залозистими трихомами, дво-, триперисторозсічена. Сегменти першого порядку відділені один від одного, на черешочках, перисто-розсічені або двоперисторозсічені, в апікальній частині перистолопатеві. Сегменти останнього порядку ромбічні або оберненояйцеподібні з клиноподібною основою, на верхівці зубчасті.

Соруси видовжені, розміщені на сегментах вздовж жилок, часто зливаються між собою. Індузії плівчасті, прикріплені латеральною частиною, з війчастим краєм.

Поширення в Україні: майже по всій території, там де є притаманні виду екотопи.

Загальне поширення: Сканд., Атл. Євр., Сер. Євр., Сх. Євр., Середз., Кавк., Малоаз., Урал, Зх. Сиб., Сх. Сиб., Дал. Сх., Ср. Аз., Джунг.-Кашг., Гім., Монг., Яп., Кит., Пн. Ам.

Місцезростання: розщелини вапнякових скель, старі мури.Природоохоронний статус: охороняється на регіональному

рівні: Дн, Дц, Жт, Кд, Лг, Рв, Тр, Хс.Народні назви: загнітниця рутка, камінна рутка, костянець

муровий.Використання: як в’яжучий, діуретичний, пом’якшувальний

засіб, при респіраторних інфекціях; декоративне садівництво.

28 29

11. Asplenium septentrionale (L.) Hoffm.

Рис. 11.2. Розміщення сорусів.

Рис. 11.3. Спорангії та індузій.

Рис. 11.4. Луски на кореневищі.Рис. 11.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 11.5. В природних умовах (гора Аюдаг).

Asplenium septentrionale (L.) Hoffm. (Acrostichum septentrionale L., Asplenium bifurcatum Opiz) – Костянець (аспленій) північний.

Гемікриптофіт заввишки до 20 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите малочисельними мікроскопічними світло-бурими, сітчастими (клатратними), лінійними лусками та членистими трихомами.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок довгий, в базальній частині каштановий, вище – зелений, дихотомічно галузиться та переходить в пластинку, голий.

Пластинка шкіряста, матова, вильчасто розділена на 2-5 лінійноланцетних часток (іноді суцільна). Частки загострені, цілокраї, вильчаті, або на верхівці з кількома зубцями.

Соруси вузьколінійні, розміщені вздовж жилок переважно в термінальній частині пластинки, індузії майже цілокраї, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: майже по всій території, там де є притаманні виду екотопи.

Загальне поширення: Сканд., Атл. Євр., Сер. Євр., Сх. Євр., Середз., Кавк., Малоаз., Урал, Зх. Сиб., Сх. Сиб., Ср. Аз., Джунг.-Кашг., Гім., Пн. Ам.

Місцезростання: розщілини скель як на освітлених, так і на затінених ділянках.

Природоохоронний статус: охороняється на регіональному рівні: Дн, Дц, Жт, Зп, Ів, Кд, Лг, Рв, Чн, Чк.

Народні назви: загнітниця північна.Використання: народна медицина – як в’яжучий,

відхаркувальний засіб; декоративне садівництво.

30 31

12. Asplenium × souchei Litard.

Рис. 12.2. Розміщення сорусів.

Рис. 12.3. Спорангії та індузій.

Рис. 12.4. Луски на кореневищі.Рис. 12.1. Загальний вигляд ваї.

Рис. 12.5. В природних умовах (гора Аю-Даг).

Asplenium × souchei Litard. (A. × paradoxum Beauverd, A. × adiantonigroides Léveillé). – Костянець (аспленій) Суше.

Гемікриптофіт заввишки 5-25 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите майже чорними видовженотрикутними із загостреними верхівками сітчастими (клатратними) лусками до 4 мм завдовжки.

Ваї розміщені пучком, мономорфні, вічнозелені. Черешок за довжиною дорівнює пластинці або довший від неї, жолобчастий, з адаксіального боку - зелений, з абаксіального - каштановий.

Пластинка трикутна, м’якошкіряста, блискуча, двоперисторозсічена, її вісь в апікальній частині крилата. Сегменти першого порядку на черешочках, трикутні або видовженотрикутні, перисторозсічені, на верхівці із зубцями. Сегменти другого порядку сидячі, оберненояйцеподібні з клиноподібною основою, зубчасті.

Соруси овальні, розміщені вздовж бічних жилок сегментів другого порядку, індузії цілокраї або виїмчасті, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: Південний берег Криму.Загальне поширення: Атл. Євр., Сер. Євр., Середз.Місцезростання: розщелини габро-діабазових скель.Природний гібрид Asplenium adiantum-nigrum L. × Asplenium

septentrionale (L.) Hoffm. subsp. septentrionale.

32

Asplenium trichomanes L. (A. melanocaulon Willd., A. microphyllum Tineo in Guss.). – Костянець (аспленій) волосоподібний.

Гемікриптофіт заввишки до 20 см. Кореневище коротке, галузиться та утворює дернинку, на верхівці вкрите майже чорними, сітчастими (клатратними), видовженояйцеподібними або лінійноланцетними лусками, завдовжки не більше 3,5 мм.

Ваї розміщені розеткою, мономорфні, вічнозелені. Черешок в 4-6 разів коротший за пластинку, чорно-бурий, блискучий, голий, лише біля основи з ланцетними маже чорними лусками.

Пластинка лінійноланцетна, перисторозсічена. Рахіс чорно-бурий, блискучий, крилатий (з виростами з боків). Сегменти сидячі або з короткими черешочками, від рівнобічнотрикутних – до еліптичних, нерівнобокі, при основі клиноподібні та цілокраї, на верхівці заокруглені, зарубчасті; віддалені один від одного.

Соруси видовжені, розміщені вздовж бічних жилок сегментів, індузії майже цілокраї або виїмчасті, прикріплені латеральною частиною.

Поширення в Україні: по всій території, де є притаманні виду екотопи.

Загальне поширення: семікосмополітний гірський вид з диз’юнкціями в ареалі, Євраз., Пн. Ам., Пд. Ам., Афр., Австрал.

Місцезростання: розщелини затінених скель, кам’янисті субстрати, схили ярів у лісах.

Природоохоронний статус: охороняється на регіональному рівні: Дн, Дц, Кд, Лг, Пл, Рв, Тр, Чк.

Народні назви: загнітниця волосинчаста, загнітниця скалова.

Використання: народна медицина – як антигельмінтний, пом’якшувальний, відхаркувальний засіб, при респіраторних інфекціях; декоративне садівництво.