О. Д. Бойко

Історія України Посібник

Видання 2-ге, доповнене

ББК 6 3 . 3 / 2 / Б 77

Допущено Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист №14/18. 2 -1008 від 04. 07. 2001 р.)

Це — друге видання посібника, який за нетривалий час здобув неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів приваблювали не тільки його компактність, лаконічність, а пе­редусім концептуально-смислова самодостатність, оригінальне і разом з тим науково коректне мислення автора, розкуте і водночас тактовне слово. У процесі підготовки до друку цього видання уточнено деякі фор­мулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій і фактів, які розглядаються в єдностях та суперечностях різно­манітних тенденцій з осмисленням їх витоків, обумовленості мо­тивів вчинків конкретних історичних постатей. Виклад подій дове­дено до середини 2001 р. Посібник прислужиться студентам, викладачам вищих навчальних закладів. Корисним він буде учителям середніх загальноосвітніх шкіл, усім, хто прагне пізнати суть і наслідки подій минулого нашого народу.

© 0. Д. Бойко, 2002 © ВІД «Академія», орипнал-макет, 2002

966-580-122-8 © Обкладинка В. М. Штогрина, 2002

Зміст

1. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України

2. Київська Русь

1.1. Початок формування людської цивілізації на території України 9 1.2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я 23 1.3. Східні слов 'яни в VI—XI ст. 32

2 . 1 . Походження Давньоруської держави 41 2.2. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.) 44 2 . 3 . Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.) 51 2.4. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.) 57 2 .5 . Монгольська навала та встановлення золотоординського іга 61 2 .6 . Політичний устрій 66 2 .7 . Соціально-економічний розвиток 68 2 .8 . Етнічний розвиток 72 2.9. Охрещення Русі 7б 2.10. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі 80 2 . 1 1 . Походження та суть національного символу — тризуба 86

3. Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі

4. Українські землі у складі Литви та Польщі

5.Виникнення українського козацтва

6. Українська національна революція

3 . 1 . Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави 3.2. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності

4 . 1 . Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського 4 .2 . Польська експансія на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст. 4 . 3 . Люблінська унія 4.4. Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі 4 .5 . Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 4 .6 . Церковне ж и т т я . Берестейська унія 4 .7 . Культура України в XIV—XVI ст.

5 .1 . Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості 5.2. Запорозька Січ 5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст. 5.4. Козацтво я к впливовий чинник міжнародного ж и т т я

6 . 1 . Причини, характер , періодизація 6.2. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р.) 6 .3 . Утворення Української гетьманської держави 6.4. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.) 6 .5 . Боротьба за возз 'єднання Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р.)

90

167

172

7. Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

7 . 1 . Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст. - 178 7.2. Колоніальна політика Російські^ імперії щодо України у XVIII ст. ' 186 7.3. Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. 191 7.4. Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII—XVIII ст. 197

96

97

102 105

107

110

120 123

129 133

137

144

148

154

163

7.5. Культура України наприкінці XVII—XVIII ст. 203

8. Україна в першій 8 . 1 . Соціально-економічний розвиток половині XIX ст. українських земель у складі

Російської імперії 8.2. Суспільні рухи 8 .3 . Національне відродження в Україні . Кирило-Мефодіївське товариство 8.4. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії

9. Україна в другій половині XIX ст.

10. Україна на початку XX ст.

9 . 1 . Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна 9.2. Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. 9 .3 . Соціально-економічний розвиток у пореформений період 9.4. Українська культура в другій половині XIX ст.

1 0 . 1 . Соціально-економічний розвиток на початку X X ст. 10 .2 . Національний рух на початку X X ст. 10 .3 . Україна в роки першої російської революції 1905—1907 рр . 10.4. Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 — липень-1914 р.) 10 .5 . Західноукраїнські землі в другій половині XIX — на початку X X ст. 10 .6 . Українські землі в роки Першої світової війни 10.7 . Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і X X ст.

213 218

229

238

249

255

263

273

285

289

294

299

302

313

318

11. Українська національно-демократична революція (1917—1920)

1 1 . 1 . Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну 321 11.2 . Проголошення автономії України 324 11 .3 . Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти У Н Р 330 11.4. Гетьманат П. Скоропадського 338 11 .5 . Директорія У Н Р 344 11.6. Західноукраїнська Народна Республіка 350

11.7. Політика радянської влади в Україні 1919 р . 355 11.8. Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр . 359 11.9. Радянсько-польська війна та Україна 368

12. Україна 12.1. УСРР на початку 20-х років 372 в складі СРСР 42125 Нова економічна політика 379 (1922—1939) 12.3. Утворення Радянського Союзу.

Остаточна втрата Україною незалежності 384

'Х2Л^.Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні риси, о£ййдивості, наслідки 388

СІІ^ іОКолектив і зац ія сільського господарства. Голод 1 9 3 2 — 1 9 3 3 рр . 395 12.6. Культурне будівництво в 2 0 — 3 0 - х роках 401 12.7. Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин 414 12.8. Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР 420

13. Західно- 13.1. Українські землі в складі Польщі 429 українські землі 13.2. Українські землі в 20—30-х роках в складі Румунії 437

13.3. Українські землі в складі Чехословаччини 439

14. Україна 14.1. Українське питання в роки Другої в міжнародній політиці напередодні світової війни Другої світової в ійни. Проголошення (1939—1945) автономії Карпатської України 442

14.2. Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні . Пакт Молотова—Ріббентропа 448 14.3. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР 453 14.4. Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях на території України 1 9 4 1 — 1 9 4 2 рр . 458 14.5. Місце України в планах фашистів 461 14.6. Встановлення фашистського окупаційного режиму 465 14.7. Радянський партизанський рух на окупованій території України 468

14.8. Збройна боротьба формувань ОУН—УПА в 1 9 4 1 — 1 9 4 4 рр . 472 14.9. Визволення України 481

15. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — середині 50-х років

15.1. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни 15.2. Зовнішньополітична діяльність УРСР / 15.3. Особливості процесу відбудови народного господарства України 15.4. Рівень життя та побуту населення 15.5. Радянізація західних областей України 15.6. Боротьба ОУН—УПА з радянською репресивною машиною 15.7. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція «Вісла» 15.8. Культурно-ідеологічні процеси в Україні

485

487

491 495

497

502

504

507

16. Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

16.1. Суспільно-політичне ж и т т я та політична боротьба в УРСР 511 16.2. Соціально-економічний розвиток України 516 16.3. Духовне ж и т т я в Україні : основні тенденції та характерні риси 525

17. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965—1985)

18. Україна і процес

17.1. Соціально-економічний розвиток УРСР 17.2. Суспільно-політичне ж и т т я : «стабілізація» і закритість 17.3. Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат 17.4. Дисидентський рух

18.1. Головні чинники , що зумовили процес перебудови

перебудови в СРСР 18.2. Етапи перебудови (квітень 1985 — серпень 1991 р.;

19. Україна на шляху незалежності

та її наслідки для України

19.1. Стартові умови розгортання державотворчого процесу 19.2. Становлення владних структур 19.3. Конституційний процес 19.4. Формування багатопартійності 19.5. На ш л я х у творення національної економіки (1991 — перша половина 1994 р.)

529

537

542 544

549

552

566 571 584 588

592

19.6. Реалізація нового соціально-економічного реформаційного курсу та його наслідки (друга половина 1994—2000 р.) 597 19.7 . Специфіка взаємодії культури та суспільства в умовах перехідного періоду 604 19.8 . Основні тенденції розвитку сучасної української культури 606 19.9 . Характерні риси релігійного ж и т т я 613 19.10. Роль національної ментальності в житт і суспільства 615 19 .11 . Формування концепції зовнішньополітичного курсу 619 19.12. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України 621 19 .13 . Західний напрям зовнішньої політики 624 19.14. Україна та СНД 633 19 .15 . Відносини України з державами СНД 640

Термінологічний словник Література

648 654

1. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України

1.1. Початок формування людської цивілізації на території України П е р ш и м пер іодом історі ї людства був к а м ' я н и й в ік .

Й о м у н а л е ж и т ь особливе місце в цив іл і з ац і ї . Саме ціє ї доби на тл і к а р д и н а л ь н и х з р у ш е н ь у п р и р о д і , п о в ' я з а н и х з р і з к и м и з м і н а м и к л і м а т у , сформувалася п р и м і т и в н а сус­п і л ь н а о р г а н і з а ц і я , з а р о д и л и с я першооснови т а к и х ф о р м людсько ї духовност і , я к р е л і г і я , м о р а л ь , м и с т е ц т в о .

Археолог ічні з н а х і д к и в Ефіопії , Кені ї , Танзан і ї дають підстави зробити п р и п у щ е н н я про появу л ю д и н и на З е м л і понад 2 м л н рок ів тому. П е р ш о л ю д и н о ю фах івц і вважа­ють істоту, д л я я к о ї п р а ц я стала необхідністю і яка здатна була не т і л ь к и використовувати з н а р я д д я п р а ц і , а й виго­товляти їх . У ході еволюці ї поглиблювалися відмінності м і ж мавпою та л ю д и н о ю — з ' я в и л о с я п р я м о х о д і н н я , сфор­мувалася розвинута р у к а з протиставленим в е л и к и м паль­цем , з б і л ь ш и в с я об ' єм м о з к у (досяг 8 0 0 с м 3 ) , започаткува­л а с я членопод ільна мова. Саме ці як і сн і з м і н и у біологіч­ному та психолог ічному розвиткові з у м о в и л и п о я в у ііото варіепз (людини розумної) , с п р и я л и остаточному виділен­н ю л ю д и н и з тваринного світу.

І стор ію п е р в і с н о г о с у с п і л ь с т в а в ч е н і п о д і л я ю т ь н а к і л ь к а періодів з а л е ж н о від матер іалу та технологі ї виго­товлення з н а р я д ь прац і : палеоліт (стародавній к а м ' я н и й в і к ) , м е з о л і т ( с е р е д н і й к а м ' я н и й в і к ) , н е о л і т ( н о в и й к а м ' я н и й вік) , енеоліт (м ідно-кам 'яний в ік) , бронзовий в ік .

10 Первісне суспільство і перші державні утворення

Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому) Перв існа л ю д и н а на територі ї У к р а ї н и з ' я в и л а с ь май­

ж е 1 м л н рок ів тому, в період раннього палеол іту . Н а ш рег іон , я к і Європа з а г а л о м , не в х о д и в до ареалу антропо­генезу , тобто місцевост і , де в ідбувся процес о л ю дненн я високорозвинуто ї м а в п и . Н а д у м к у археолог ів , найв іро­г і д н і ш е , щ о н а й д а в н і ш і л ю д и ( а р х а н т р о п и ) п р и й ш л и на територ ію У к р а ї н и з Передньої Аз і ї через Б а л к а н и і Цен­т р а л ь н у Європу . Ц я м і г р а ц і я не б у л а о д н о м о м е н т н и м а к т о м , а хвилепод ібно т р и в а л а п р о т я г о м багатьох тися ­ч о л і т ь . Р е ш т к и н а й д а в н і ш и х с т о я н о к перв існих людей на територі ї У к р а ї н и знайден і б і л я с. Королеве ( З а к а р ­п а т т я ) , м . А м в р о с і ї в к а (Донбас) , с. Л у к а - В р у б л і в е ц ь к а ( Х м е л ь н и ч ч и н а ) . Всього в ідомо на територі ї У к р а ї н и по­над ЗО стоянок доби раннього палеол і ту .

А р х а н т р о п и ж и л и н е в е л и к и м и г р у п а м и , щ о утво­р ю в а л и п е р в і с н е л ю д с ь к е с т а д о . Ц я п е р ш а ф о р м а соці ­а л ь н о ї о р г а н і з а ц і ї б а з у в а л а с я н а основ і к р о в н о р о д и н -н и х с т о с у н к і в . Господарство п е р в і с н и х л ю д е й було прис ­в о ю ю ч и м , бо б а з у в а л о с я на з б и р а н н і плод ів , я г ід та їст ів­н и х к о р е н і в і п о л ю в а н н і на т в а р и н .

Основним з н а р я д д я м прац і архантропів стало ручне ру­било, щ о виготовлялося ш л я х о м оббивання к а м ' я н о ї за­гот івки з двох боків . Це з н а р я д д я мало довгасту, плескату ф о р м у з а в д о в ж к и 2 0 — 2 5 см, вагою до 1,5 кг . У р у к а х пер­вісної л ю д и н и рубило стало ун іверсальним інструментом в п л и в у на н а в к о л и ш н і й світ . З а л е ж н о від ситуаці ї воно в и к о н у в а л о роль с о к и р и , к а й л а , метального каменя тощо. Поява однотипних к а м ' я н и х знарядь на зразок рубила свід­ч и т ь про з а р о д ж е н н я м и с л е н н я , початок переходу до сві­домої виробничої д і я л ь н о с т і .

Середній палеоліт (150—35 тис. років тому) Н а п р и к і н ц і раннього палеоліту природа зазнала знач­

них зм ін : к л і м а т став с у х і ш и м , відбулося деяке п ідняття поверхні , розпочалося чергове, але на цей раз найбільше п о х о л о д а н н я .

Н а с л і д к и ц и х к а р д и н а л ь н и х з р у ш е н ь у природі стали особливо в ідчутними у середньому палеоліт і (мустьєрська епоха) . П івн ічна та б ільша частина Центрально ї Європи були закут і в льодовий п а н ц и р т о в щ и н о ю понад 600 мет­рів . Н а територі ї У к р а ї н и п івденна м е ж а максимального зледен іння орієнтовно проходила повз т а к і сучасні міста: Л ь в і в , К о в е л ь , Ж и т о м и р , К р е м е н ч у к , Миргород , Суми.

Початок формування людської цивілізації 11

З м і н и в природі з м у с и л и первісну л ю д и н у пристосову­в а т и с я до нових умов і снування . Помітне з м е н ш е н н я фло­ри , зумовлене сухим р і з к о к о н т и н е н т а л ь н и м к л і м а т о м , по­я в а нових п р е д с т а в н и к і в ф а у н и — м а м о н т і в , ш е р с т и с т и х носорогів , п і в н і ч н и х оленів , п е ч е р н и х ведмедів та і н ш и х т в а р и н , п р и з в е л и до того, щ о традиц ійн е д л я попередньо­го періоду з б и р а л ь н и ц т в о дедалі б ільше поступається міс­цем п о л ю в а н н ю , я к е в ід іграє у ж и т т і л ю д и н и мустьєрсь-кої епохи в и р і ш а л ь н у роль . У цей час помітно поліпшу­ється технолог ія виготовлення знарядь праці , урізнома­нітнюються ї х н я форма та призначення : ручне рубило удос­коналюється ; з ' я в л я ю т ь с я к а м ' я н і гостроконечники , щ о використовувалися я к в істря д л я списів; набувають поши­рення скребла , я к и м и обробляли ш к у р и тварин .

П о м і т н е у с к л а д н е н н я умов ж и т т я не з у п и н и л о посту­пального фізичного та розумового розвитку л ю д и н и . Внас­л ідок еволюці ї на зм іну архантропу в мустьєрську епоху п р и х о д и т ь неандерталець (назва походить від місцевості у Н і м е ч ч и н і , де було знайдено р е ш т к и к і сток ) . Він був н е в и с о к и й на зріст , сутулий , мав в е л и к у голову видов­жено ї ф о р м и з н и з ь к и м лобом і н а в и с а ю ч и м н а д б р і в ' я м . Об 'єм його м о з к у становив від 925 до 1800 с м 3 , особливо були р о з в и н у т и м и д і л я н к и м о з к у , п о в ' я з а н і з просторо­в о - к о о р д и н а ц і й н и м и ф у н к ц і я м и та ї х н і м к о н т р о л е м . Не­а н д е р т а л е ц ь я к б і л ь ш р о з в и н е н и й т и п л ю д и н и п о п р и с к л а д н і у м о в и і с н у в а н н я , помітно р о з ш и р и в пор івняно з і своїм п о п е р е д н и к о м — а р х а н т р о п о м ареал п р о ж и в а н ­н я . З н а й д е н і а р х е о л о г а м и на територ і ї У к р а ї н и 200 мус-т ь є р с ь к и х с т о я н о к (К і їк -Коба та Х о л о д н и й Грот у К р и ­му , А н т о н і в к а на Донбас і , Р и х т а на В о л и н і , Молодово на Д н і с т р і та ін . ) — п е р е к о н л и в е тому п і д т в е р д ж е н н я .

Боротьба за і с н у в а н н я змусила л ю д и н у в середньому палеол іт і в и г о т о в л я т и одяг із ш к у р т в а р и н , інтенсивно з а с е л я т и печери , будувати ш т у ч н і наземн і ж и т л а , не т іль­к и в и к о р и с т о в у в а т и , а й добувати вогонь . З а в д я к и цьому л ю д и н а стала б ільш з а х и щ е н о ю і м е н ш з а л е ж н о ю від при­родних у м о в .

У мустьєрську епоху почали з а к л а д а т и с я першооснови духовного світу л ю д и н и . Неандертальськ і поховання в пе­черах К р и м у свідчать про з а р о д ж е н н я рел і г ійних у я в л е н ь та в ірувань , а знайдені на д е я к и х с т о я н к а х к і стки , різьб­лені г еометричним орнаментом, з грав ійованими на них к о н т у р а м и т в а р и н і людей, р е ш т к а м и намальованих чор­ною фарбою л ін ій — про перші к р о к и образотворчого мис­тецтва .

12 Первісне суспільство і перші державні утворення

Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому) Ц е й етап в історії людства п о р і в н я н о з попередн іми

досить к о р о т к и й , але в ін х а р а к т е р и з у є т ь с я з н а ч н и м и змі­н а м и в е к о н о м і ц і , сфері с о ц і а л ь н и х в ідносин , мистецтв і . Б е з п е р е ч н о , ц е н т р а л ь н о ю подією ціє ї доби стало завер­ш е н н я м а й ж е 35 тис . рок ів тому процесу ф і зичного та розумового ф о р м у в а н н я л ю д и н и сучасного т и п у — Ь о т о варіепз . Ц ю л ю д и н у за м ісцем першої з н а х і д к и її к і сток у гроті Кро-Маньйон ( Ф р а н ц і я ) н а з и в а ю т ь к р о м а н ь й о н ­ц е м .

З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз­н о м а н і т н е н н я з н а р я д ь п р а ц і п і ш о в н а д з в и ч а й н о ш в и д к и ­м и т е м п а м и . У п і зньому палеол іт і п о ч а л и в и г о т о в л я т и к а м ' я н і р і зц і , ножеподібн і п л а с т и н и , н а к о н е ч н и к и спи­сів , д р о т и к и т о щ о . Л ю д и н а оволоділа т е х н і к о ю обробки к і сток та рог ів , з я к и х в и г о т о в л я л а собі г а р п у н и , ш и л а , г о л к и та ін . К р о м а н ь й о н ц і с тали в и к о р и с т о в у в а т и п е р ш і з н а р я д д я з в к л а д и ш а м и , т а к зван і с к л а д н і з н а р я д д я , ви­н а й ш л и с п и с о м е т а л ь н и й п р и с т р і й . І н с т р у м е н т а р і й налі ­чував м а й ж е 100 тип ів з н а р я д ь п р а ц і .

Останнє , четверте , з л е д е н і н н я , щ о в ідбулося в п і з ­н ь о м у п а л е о л і т і , п е р е т в о р и л о к о л е к т и в н е з а г і н н е полю­в а н н я на д и к и х к о н е й , б і зон ів , п і в н і ч н и х олен ів і ма­монт ів у о с н о в н и й вид з а н я т ь к р о м а н ь й о н ц і в , я к и й за­безпечував ї х н ю ж и т т є д і я л ь н і с т ь . П о с т у п о в о с к л а л а с я п е в н а с п е ц і а л і з а ц і я м и с л и в с ь к и х к о л е к т и в і в . Т а к , м ай ­ж е 2 0 — 1 4 т и с . р о к і в тому на т е р е н а х У к р а ї н и досить ч і т к о в и д і л я ю т ь с я дві зони з р і з н и м т и п о м господарст­ва : п і в д е н н о - с х і д н а — м и с л и в ц і в на б і зон ів , т а п івн ічно-з а х і д н а •— м и с л и в ц і в на м а м о н т і в .

П о м і т н е в д о с к о н а л е н н я та у р і з н о м а н і т н е н н я з н а р я д ь п р а ц і , п і д в и щ е н н я п р о д у к т и в н о с т і м и с л и в с т в а ( к і л ь к а м и с л и в ц і в л е г к о м о г л и в п о л ю в а т и м а м о н т а вагою 1—2 т о н н и ) д а л и змогу к р о м а н ь й о н ц я м в і д м о в и т и с я від вис­н а ж л и в и х м і г р а ц і й у п о ш у к а х ї ж і і вести б і л ь ш ос ілий спосіб ж и т т я . Г о л о в н и м ч и н о м на берегах р і ч о к вони б у д у в а л и свої ж и т л а — з е м л я н к и і н а п і в з е м л я н к и , я к і у своїй с у к у п н о с т і у т в о р ю в а л и перв і сне п о с е л е н н я — сто­я н к у . Н о в и м я в и щ е м п і з н ь о п а л е о л і т и ч н о г о пер іоду ста­л о в и н и к н е н н я господарсько -побутових к о м п л е к с і в , щ о у т в о р ю в а л и с я з і с т о я н о к , на я к и х р о з т а ш о в у в а л и с я ж и т ­л а , к і л ь к о х з а г л и б л е н и х у ґ р у н т д і л я н о к , де о б р о б л я л и к р е м і н ь , к і с т к у , р і г , а т а к о ж із я м - с х о в и щ і в о г н и щ за м е ж а м и ж и т е л . Н а територ і ї У к р а ї н и з н а й д е н о м а й ж е 8 0 0 п і з н ь о п а л е о л і т и ч н и х с т о я н о к ( Р а д о м и ш л ь с ь к а на

Початок формування людської цивілізації 13

Ж и т о м и р щ и н і , М і з и н с ь к а на Ч е р н і г і в щ и н і , М е ж и р і ц ь -к а на К а н і в щ и н і та і н . ) .

Спільне осіле ж и т т я перв існих л ю д е й , л о к а л ь н е скуп­ч е н н я поселень є св ідченням не т і л ь к и прогресивних зм ін у економіц і , а й суттєвих з р у ш е н ь у сфері с о ц і а л ь н и х в ідносин. П і з н і й палеол іт — це час , к о л и на зм іну пер­в існому стаду п р и й ш л а родова о б щ и н а . С т р и ж н е м родо­вої організац і ї сусп ільства був рід — о б ' є д н а н н я к р о в н и х родичів за м а т е р и н с ь к о ю л і н і є ю . Головною особою роду була ж і н к а , через те , щ о родовід за групового ш л ю б у міг вестися л и ш е за ж і н о ч о ю л і н і є ю , к р і м того, вона висту­п а л а у ролі охоронниці с імейного в о г н и щ а та в ідала хар ­човими з а п а с а м и . З появою к р о м а н ь й о н ц і в невпорядко -вані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзо­г а м н и м : в и н и к а є з в и ч а й , щ о забороняв ш л ю б и м і ж чле­н а м и однієї родової г р у п и . Ц е с п р и я л о з б л и ж е н н ю різ­н и х родів . На основі р о д и н н и х стосунків в ідбувалася кон­сол ідац ія родів у племена , ф о р м у в а л а с я п л е м і н н а органі ­з а ц і я суспільства , внасл ідок чого поступово с к л а в с я ро­довий первіснообщинний лад . Х а р а к т е р н и м и рисами цього ладу були спільне волод іння засобами виробництва і зр ів­н я л ь н и й розподіл надбань п р а ц і .

Н а м а г а ю ч и с ь п о я с н и т и м е х а н і з м світобудови та виз ­н а ч и т и своє місце в н а в к о л и ш н і й д ійсност і , перв існа л ю ­д и н а в добу п ізнього палеол іту а к т и в н о формує першоос­нови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спіль­ного д л я конкретного к о л е к т и в у п р е д к а — певної твари­ни , рослини тощо; а н і м і з м — віру в і с н у в а н н я д у ш і та дух ів , що нібито у п р а в л я ю т ь усім матер іальним світом; ф е т и ш и з м — п о к л о н і н н я предметам неживо ї природи , ві­ру в надприродні властивості матер іальних речей; маг ію — обряди, пов 'язан і з чаклунством, в іщуванням , вірою в умін­н я людини в и к л и к а т и надприродні я в и щ а .

В епоху п і з н ь е г о п а л е о л і т у п о м і т н о г о р о з в и т к у набу­ло духовне ж и т т я л ю д и н и , про щ о св ідчать знайден і фраг­менти з р а з к і в п р и к л а д н о г о та образотворчого мистецт ­ва . Особливо часто п р и р о з к о п к а х п і з н ь о п а л е о л і т и ч н и х поселень з у с т р і ч а ю т ь с я ф і г у р к и п т а х і в та с тил і зован і ж і ­ночі с т а т у е т к и , « п а л е о л і т и ч н і В е н е р и » . Ж і н о ч і зобра­ж е н н я х а р а к т е р и з у ю т ь с я п л а с т и ч н о ю в и р а з н і с т ю та мо­н у м е н т а л ь н і с т ю і уособлюють у я в л е н н я перв існо ї л ю д и ­ни про єдність родового к о л е к т и в у . П а л е о л і т и ч н і м а л ю н ­к и т в а р и н , зроблен і к р о м а н ь й о н ц я м и на к і с т к а х або ж на ст інах печер ( н а п р и к л а д , на К и р и л і в с ь к і й стоянц і було з н а й д е н о у л а м о к б и в н я молодого м а м о н т а , на я к о м у ви-

14 Первісне суспільство і перші державні утворення

р і з ь б л е н і голова п т а х а й ' м о ж л и в о , ч е р е п а х а ) , на д у м к у ф а х і в ц і в , є е л е м е н т а м и іисливського р и т у а л у , щ о імі ­тував процес п о л ю в а н н я і і здобич. З м и с л и в с ь к и м и обря­д а м и , о ч е в и д н о , п о в ' я з а і й і н ш і в и д и м и с т е ц т в а , існу­в а н н я я к и х п і д т в е р д ж у » гь а р х е о л о г і ч н і р о з к о п к и , зок­р е м а м у з и к а та хореогрг *рія. Т а к , на с т о я н ц і Молодово було з н а й д е н о ф л е й т у , ві ю т о в л е н у з к і с т к и о л е н я , у Мі-з и н і — а н с а м б л ь ударни і н с т р у м е н т і в з к і с т о к м а м о н ­та , п о ф а р б о в а н и х червон ю ф а р б о ю , у Гагар іно — стил і ­з о в а н і с т а т у е т к и ж і н о ч и ф і г у р о к у позі т а н ц ю . В ц іло­м у м и с т е ц т в о п і знього п, неоліту с в і д ч и т ь про те , що ро­з у м л ю д и н и в цей час т і / ,ки п р о б у д ж у є т ь с я , а в її світо­б а ч е н н і ж и т т є в и й д о с в і д роду та власн і с п о с т е р е ж е н н я т існо п е р е п л і т а л и с я з ф£ і ( [тастикою та м а г і є ю .

Мезоліт (10—6 тис. І^ків тому) П о ч а т о к м е з о л і т у ( середнього к а м ' я н о г о в іку ) хро ­

н о л о г і ч н о з б і г а є т ь с я із д к і н ч е н н я м л ь о д о в и к о в о г о пе­ріоду. К л і м а т м ' я к ш а є "а стає б л и з ь к и м до сучасного , щ о с у т т є в о в п л и н у л о н а ^ а у н у і ф л о р у . Т р а д и ц і й н і д л я п о п е р е д н ь о г о п е р і о д у о(^ є к т и п о л ю в а н н я або ж в и м и ­р а ю т ь , я к м а м о н т и та ш рстист і н о с о р о г и , або ж в ідхо­д я т ь на п і в н і ч . Т в а р и н и ( я к і п р и й ш л и їм на з м і н у (ка ­б а н , в о в к , л и с и ц я , бобе] т о щ о ) , б у л и з н а ч н о д р і б н і ш и ­м и і р у х л и в і ш и м и . С а м ^ т о м у в м е з о л і т і перед перв іс ­н и м и м и с л и в ц я м и гостр^* с т а л и п р о б л е м и з м і н и п р и й о ­м і в п о л ю в а н н я , в и н а й д ^ л н я б і л ь ш е ф е к т и в н о ї у н о в и х у м о в а х зброї , п о ш у к у а/} . т е р н а т и в н и х м и с л и в с т в у д ж е ­р е л х а р ч у в а н н я . Л ю д и * > не т і л ь к и суттєво удоскона ­л ю є с т а р і з н а р я д д я п р а ґ ' (вони стають м е н ш и м и за роз­м і р а м и , з р у ч н і ш и м и та Є .юктивн ішими) , а й створює но­вий і н с т р у м е н т а р і й д л я і зробки дерева — долото , с о к и ­р у , т е с л о , в и г о т о в л я є вк ^ а д и ш е в і з н а р я д д я ( н о ж і , к и н ­д ж а л и , с п и с и ) з к р е м ' я г ^ і м и п л а с т и н а м и . Ц е н т р а л ь н о ю под і єю р о з в и т к у перв існ д т е х н і к и в добу мезол іту було в и н а й д е н н я першої «мехг^іічної зброї» дистанційної дії — л у к а і с т р і л и . П о я в а ц й г о з н а р я д д я п о л ю в а н н я м а л а н а д з в и ч а й н о в а ж л и в і на, л і д к и : п о - п е р ш е , суттєво зрос­л а п р о д у к т и в н і с т ь прац^ м и с л и в ц і в — в б и в а т и т в а р и н м о ж н а було з і з н а ч н о ї ві с т а н і , а п т а х і в — на л ь о т у ; по-д р у г е , в о н а с п р и я л а пер будові с о ц і а л ь н о г о ж и т т я , ос­к і л ь к и л ю д и н а м о г л а о яа себе п р о х а р ч у в а т и , багато­л ю д н і м и с л и в с ь к і колеї гиви р о з п а л и с я і на з м і н у ї м п р и й ш л а і н д и в і д у а л і з а ц я в и р о б н и ц т в а та с п о ж и в а н н я , п о м і т н о з р о с л а р о л ь парної с і м ' ї .

І' ВІ

Початок формування людської цивілізації 15

З н и к н е н н я в е л и к и х стадних т в а р и н , з р о с т а н н я насе­л е н н я , масове в и н и щ е н н я д и ч и н и внасл ідок в и к о р и с т а н ­н я л у к а і стр іл з у м о в и л и к р и з у м и с л и в с ь к о г о господарс­тва . У п о ш у к а х а л ь т е р н а т и в н и х засобів і с н у в а н н я люди­на а к т и в н і ш е починає з а й м а т и с я рибальством . Очевидно , спочатку це було вар іантом п о л ю в а н н я з і списом, гарпу­ном чи л у к о м , але згодом т е х н і к а рибальства суттєво удос­к о н а л и л а с я : були винайден і г а ч к и , с іть з п о п л а в к а м и , блешні з р і ч к о в и х ч е р е п а ш о к , с к л а д н а система загоро­док на р і ч к а х та озерах , а т а к о ж п л о т и зі з в ' я з а н и х ко­лод , човни , видовбані з і стовбурів дерев , тощо . К р и з а мис­ливського господарства зумовила п і д в и щ е н н я ролі не т іль­к и рибальства , а й з б и р а л ь н и ц т в а . Г о л о в н и м и о б ' є к т а м и з б и р а л ь н и ц т в а були р і зноман ітн і їст івні рослини та яго­ди , а т а к о ж р а к и та м о л ю с к и . Стабільності і с н у в а н н я лю­д и н и в епоху мезоліту с п р и я л о п р и р у ч е н н я д и к и х т в а р и н (спочатку собаки , а потім — свині ) .

Н а територі ї У к р а ї н и н а л і ч у є т ь с я м а й ж е 1000 відо­м и х н и н і п а м ' я т о к мезоліту (Мурзак-Коба та Ф а т ь м а - К о -ба — у К р и м у , Гребеник івська с т о я н к а — на Одещині , Ж у р а в с ь к а — на Ч е р н і г і в щ и н і та ін . ) .

Неоліт (VI—IV тис. до н. е.) Н о в и й к а м ' я н и й в ік (неоліт) був н а д з в и ч а й н о дина­

м і ч н и м , п е р е л о м н и м в історії людства . А н г л і й с ь к и й архе­олог Г . Ч а й л д назвав цей період неол і ти чн о ю революці ­є ю . Суть її полягає в переході від традиц ійного присвою­ючого господарства (мисливство , з б и р а л ь н и ц т в о , рибальс­тво) до в ідтворюючого (землеробство і скотарство) . Зав ­д я к и цьому л ю д и не т і л ь к и досягли помітного з р о с т а н н я п р о д у к т и в н и х сил, а й створили с п р и я т л и в і ш і умови ж и т ­т я : ї ж а стала р і з н о м а н і т н і ш о ю , її добування с т а б і л ь н и м , з ' я в и л и с я харчов і з апаси . Перех ід від п р и с в о ю ю ч и х форм г о с п о д а р ю в а н н я до в ідтворюючих т р и в а в п р о т я г о м бага­тьох стол іть і мав свої особливості в р і з н и х рег іонах . Фа­х івц і в и д і л я ю т ь у м е ж а х У к р а ї н и дві культурно-госпо­дарськ і з о н и : п івденно-зах ідну (лісостепове Правобереж­ж я , З а х і д н а В о л и н ь , П о д н і с т р о в ' я , З а к а р п а т т я ) — земле­робсько-скотарську та п івн ічно-сх ідну (лісостепове Л іво­б е р е ж ж я , Пол ісся ) — м и с л и в с ь к о - р и б о л о в е ц ь к у . Н а й в і -д о м і ш и м и п а м ' я т к а м и неолітичної к у л ь т у р и є К а м ' я н а М о г и л а поблизу Мел ітополя , с. М и к і л ь с ь к а Слобідка на К и ї в щ и н і , с. Б о н д а р и х а на Сіверському Д і н ц і . До к і н ц я 90-х р о к і в а р х е о л о г а м и в и я в л е н о м а й ж е 500 осередків ж и т т я доби неоліту , що представляють понад десяток нео-

16 Первісне суспільство і перші державні утворення

л і т и ч н и х к у л ь т у р (дунайську , буго-дністровську , сурсь-ко -дн іпровську тощо) .

Н е о л і т и ч н а р е в о л ю ц і я с п р и я л а злету людства до прин­ципово нової е к о н о м і к и , нового способу ж и т т я . ї ї х а р а к ­т е р н и м и р и с а м и були :

1. Винайдення і поширення якісно нових способів ви­готовлення знарядь праці. У добу неоліту т р а д и ц і й н і фор­ми обробки к а м е н ю — оббивання , с к о л ю в а н н я , в і д ж и м — поступаються м ісцем ш л і ф у в а н н ю , п и л я н н ю , свердл інню.

2 . Виникнення нових видів виробництва та виготов­лення штучних продуктів. У епоху неоліту л ю д и н а пе­р е й ш л а від пасивного п р и с в о ю в а н н я дар ів природи до а к т и в н о г о п е р е т в о р е н н я н а в к о л и ш н ь о ї д ійсност і силою своїх розуму та р у к . Саме в цьому процесі в и н и к а є ви­робництво керам ічного посуду, п р я д і н н я , а згодом і т к а ц ­тво. Вироби з к е р а м і к и д а л и змогу не т і л ь к и т р и в а л и й час зберігати воду, сипучі п р о д у к т и , а й готувати варену ї ж у . В и п а л е н а на вогні г л и н а стала п е р ш и м ш т у ч н и м ма­тер і алом , к о т р и й створила л ю д и н а . П р я д і н н я зумовило в и н а й д е н н я п р я с л а — першого м а л е н ь к о г о колеса , я к е , м о ж л и в о , стало прообразом колеса в транспорт і . К р і м то­го, на основі п р я д і н н я в и н и к л о т к а ц т в о , я к е дало ще один ш т у ч н и й п р о д у к т — т к а н и н у .

3 . Перехід до осілого способу життя. Землеробство і т в а р и н н и ц т в о були п р о д у к т и в н і ш и м и , н і ж мисливство і з б и р а л ь н и ц т в о . З появою х а р ч о в и х запас ів ж и т т я люди­ни стало с т а б і л ь н і ш и м , м і г р а ц і ю з а м і н и л а ос іл ість . Про перехід до осілого способу ж и т т я в добу неоліту св ідчать побудова п о с т і й н и х ж и т е л , п о я в а ч и с л е н н и х поховань по­м е р л и х н е д а л е к о від осель та і н .

4 . Активне формування стад свійських тварин, ви­користання їх як тяглової сили. П е р е х і д у н е о л і т і в ід м и с л и в с т в а до с к о т а р с т в а з у м о в и в п р и р у ч е н н я м а й ж е вс іх в е л и к и х д о м а ш н і х т в а р и н — б и к а , с в и н і , к о з и , в ів ­ц і . Л и ш е к о н я о д о м а ш н и л и в ж е в м і д н о м у в і ц і . З п о я ­вою п р и м і т и в н о г о н а з е м н о г о т р а н с п о р т у ( саней та воло­к у ш ) л ю д и н а п о ч и н а є в и к о р и с т о в у в а т и худобу я к т я г ­л о в у с и л у .

5 . Суттєві зрушення в демографічній сфері. З н а ч н е з р о с т а н н я н а с е л е н н я зумовлює помітне з б і л ь ш е н н я к іль ­кості та розмір ів поселень , щ ільност і їх забудови. Я к свід­ч а т ь археолог ічн і р о з к о п к и н е о л і т и ч н и х поховань , зрос­тає т р и в а л і с т ь ж и т т я л ю д и н и (в середньому її в ік стано­вив у ж е ЗО—32 р о к и ) . Д е я к і ф а х і в ц і т в е р д я т ь , що внас­л ідок п о л і п ш е н н я умов ж и т т я в ідбувся н е о л і т и ч н и й «де-

Початок формування людської цивілізації 17

м о г р а ф і ч н и й вибух» і населення земної к у л і зросло з 5 до 80 м л н осіб. І н ш і в в а ж а ю т ь , щ о у неол ітичну епоху л и ш е д е щ о з м е н ш и л а с я д и т я ч а с м е р т н і с т ь 1 .

П е р е х і д до з емлеробства і с к о т а р с т в а с п р и я в поміт ­н и м з м і н а м в о р г а н і з а ц і ї сусп ільного ж и т т я : з р о с т а н н ю ролі парної с ім ' ї , розкв і ту племінної орган і зац і ї суспільс­тва , з а р о д ж е н н ю і н с т и т у т і в родової в л а д и ( п о я в а в похо­в а н н я х доби неол і ту в л а д н и х с и м в о л і в — к а м ' я н и х бу­л а в ) . Ц е й перех ід суттєво в п л и н у в і на с в і т о б а ч е н н я лю­д и н и , її д у х о в н и й світ . З е м л е р о б с ь к и й ц и к л , сезонне роз­м н о ж е н н я д о м а ш н і х т в а р и н в и м а г а л и р о з ш и р е н н я тра­д и ц і й н о г о і н ф о р м а ц і й н о г о к о л а , в и н и к а л а необх ідн ість н а к о п и ч е н н я н о в и х з н а н ь . З а нових обставин ж и т т я не­о л і т и ч н а л ю д и н а м у с и л а не т і л ь к и в р а х о в у в а т и к л і м а ­т и ч н і з м і н и та с е з о н н и й кругообіг я в и щ п р и р о д и , а й п е р е д б а ч а т и ї х . П і д в п л и в о м нових з н а н ь про н а в к о л и ш ­ній світ п р и м і т и в н а м и с л и в с ь к а м а г і я дедал і б і л ь ш е пос­т у п а є т ь с я м і с ц е м р о з в и н у т и м з е м л е р о б с ь к и м та с к о т а р ­с ь к и м к у л ь т а м .

У період неол іту з а р о д и л а с я с е л я н с ь к а (землеробсь­ка ) ц и в і л і з а ц і я , я к а незабаром стала пан івною в Європі , а ж до в и н и к н е н н я і ш и р о к о ї розбудови міст . ї ї х а р а к т е р ­н и м и рисами є а г р а р н а економіка ; ручна п р а ц я ; м і н і м а л ь ­не с п о ж и в а н н я і простий побут; у п о в і л ь н е н и й т е м п ж и т ­т я ; орган ічне з а н у р е н н я в природу і з а л е ж н і с т ь суспіль­ного р о з в и т к у від п р и р о д н о - к л і м а т и ч н и х р и т м і в ; природ­но-демографічна саморегуляц ія ( зб ільшення к ількост і хар­чових продукт ів зумовлює посилене р о з м н о ж е н н я , змен­ш е н н я — в и м и р а н н я ) .

Енеоліт (IV—/// тис. до н. е.) М і д н и й , або м і д н о - к а м ' я н и й в ік (енеоліт) , був пере­

х і д н и м етапом від к а м ' я н о г о періоду до епохи м е т а л у , часом остаточного у т в е р д ж е н н я домінуючої рол і в ідтво­рюючого господарства . У п о ш у к а х сировини д л я виготов­л е н н я з н а р я д ь п р а ц і давні л ю д и н а т р а п и л и на чисту са­мородну м ідь , п о к л а д и я к о ї в и х о д и л и на земну поверх­н ю . Вчені в в а ж а ю т ь , щ о мідь спочатку с п р и й м а л а с я я к вар іант м ' я к о г о к а м е н ю або г л и н а . І л и ш е згодом людст­во н а в ч и л о с я обробляти мідь — від холодного к у в а н н я до

1 Д и в . : Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Архео­логія та стародавня історія України. — К., 1 9 9 2 . — С. 9 4 , 97; Алексеев В. П. Становление челбвечества. — М., 1984 . — С. 4 4 1 .

18 Первісне суспільство і перші державні утворення

п л а в л е н н я та ливарства . Р е г і о н а м и , де розпочалася оброб­к а м ід і , були Б а л к а н и , П о д у н а в ' я ( Т р а н с і л ь в а н і я ) , З а к а в ­к а з з я , з в і д к и м ідна руда та вироби п о т р а п и л и на терито­р ію У к р а ї н и . Згодом з ' я в и л и с я к о п а л ь н і мідної руди на Донбас і .

П о с т у п о в е в и т і с н е н н я к а м ' я н и х з н а р я д ь п р а ц і м ід­н и м и , п е р е х і д в ід м о т и ч н о г о з е м л е р о б с т в а до р а н н і х ф о р м орного з в и к о р и с т а н н я м т я г л о в о ї с и л и б и к а с п р и ­я л и з р о с т а н н ю п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і , п о ж в а в л е н н ю п р и ­м і т и в н и х обміну та т о р г і в л і , р о з в и т к у м а й н о в о ї д и ф е ­р е н ц і а ц і ї . Ц і п р о ц е с и с т в о р ю в а л и п е р е д у м о в и д л я роз­к л а д у п е р в і с н о о б щ и н н о г о л а д у . С а м е в енеол іт і роз­п о ч и н а є т ь с я п е р ш и й в е л и к и й с у с п і л ь н и й п о д і л п р а ц і , в основ і я к о г о л е ж а л о в и д і л е н н я п а с т у ш и х п л е м е н . З е м ­л е р о б и , т я ж і ю ч и до ос ілост і , в и н а й ш л и р а л о , з м а й с т р у ­вали стіл , с к л а л и п іч , побудували в е л и к і укр іплен і посе­л е н н я , а скотарі , схильн і до м іграц і ї , п р и р у ч и л и к о н я , а к т и в н о експлуатували кол існий транспорт , удосконалю­в а л и зброю.

Н а й я с к р а в і ш о ю археолог ічною к у л ь т у р о ю доби енео­л іту була т р и п і л ь с ь к а к у л ь т у р а ( IV—III тис . до н. е.) . ї ї на зва походить від с. Т р и п і л л я на К и ї в щ и н і , поряд з я к и м В . Х в о й к о ю 1893 р . було в и я в л е н о п е р ш у п а м ' я т к у ціє ї к у л ь т у р и . А р е а л п о ш и р е н н я т р и п і л ь с ь к о ї к у л ь т у р и ся ­гає 190 т и с . к м 2 , щ о н и н і в х о д я т ь до територ ій У к р а ї н и , Молдови та Р у м у н і ї ( лише в У к р а ї н і знайдено понад 1000 т р и п і л ь с ь к и х п а м ' я т о к ) .

І с т о р и к и досі не д і й ш л и сп ільної д у м к и щодо поход­ж е н н я т р и п і л ь ц і в . Одні переконан і , щ о т р и п і л ь с ь к а куль ­тура має автохтонне п о х о д ж е н н я і с ф о р м у в а л а с я на ґрунт і буго-дністровської неол ітичної к у л ь т у р и (В. Д а н и л е н к о , В . М а р к е в и ч ) . Друг і в в а ж а ю т ь т р и п і л ь ц і в п р а ф р а к і й ц я -м и , щ о п р и й ш л и з Н и ж н ь о г о П о д у н а в ' я і Б а л к а н (О. Тру-бачов , Д. Телег ін) . Треті с х и л ь н і до синтезного п ідходу: т р и п і л ь с ь к а к у л ь т у р а є н а с л і д к о м взаємоді ї давніх авто­х т о н н и х к у л ь т у р та н е о л і т и ч н и х к у л ь т у р Б а л к а н о - Д у н а й -ського рег іону (І . Ч е р н і к о в ) .

Трип ільська к у л ь т у р а багатогранна і самобутня . її ха­р а к т е р н и м и о з н а к а м и в економічній сфері були зернове землеробство; поступове вит існення м о т и к и ралом; присе-л и щ н и й характер тваринництва ; поява мідних знарядь пра­ці при збереженні домінування к а м ' я н и х і к р е м ' я н и х ; у сфері суспільних відносин — перехід від матр іархату до патр іархату ; з а р о д ж е н н я м і ж п л е м і н н и х об ' єднань ; форму­в а н н я і єрарх ічно ї с т р у к т у р и род ів ; з б е р е ж е н н я велико ї

Початок формування людської цивілізації 19

с ім ' ї , щ о с к л а д а л а с я з к і л ь к о х п а р н и х сімей я к основної суспільно-економічної л а н к и ; з а р о д ж е н н я елементів при­ватної власності ; у сфері побуту — побудова в е л и к и х гли­няних будівель, утворення г і гантських протоміст з насе­л е н н я м м а й ж е 15—20 тис. ж и т е л і в ; м і грац ія поселень че­рез в и с н а ж е н н я землі к о ж н і 50—100 рок ів ; розписна плос­кодонна к е р а м і к а з орнаментом, щ о в и к о н а н и й жовтою, червоною та чорною фарбами; у духовній сфері — доміну­вання символів родючості , матер іал і зац ія їх у символи доб­робуту — жіноч і статуетки , зображення сонця , м і с я ц я , води, г л и н я н і ф і гурки тварин .

Будучи своєрідною з в ' я з у ю ч о ю л а н к о ю м і ж Заходом і Сходом, трип ільська культура за р івнем свого розвитку впритул наблизилася до п е р ш и х світових цив іл і зац ій Ма­лої Азі ї та Єгипту, але , на ж а л ь , л и ш е наблизилася . Похо­л о д а н н я , п о р у ш е н н я е к о л о г і ч н о г о б а л а н с у , з у м о в л е н е екстенсивним характером господарювання , протистояння трипільських общин західного і східного регіонів , нароста­ючий тиск на землі трип ільц ів скотарських степових пле­мен призвели до занепаду трипільської к у л ь т у р и , я к а не змогла повністю реал і зувати свої потенційні м о ж л и в о с т і 1 .

У добу енеол іту т е р и т о р і я У к р а ї н и с т а л а ареною про­тиді ї та в заємод і ї трьох п о т у ж н и х е т н і ч н и х п о т о к і в : но­сі їв т р и п і л ь с ь к о ї к у л ь т у р и , с к о т а р с ь к о - з е м л е р о б с ь к и х п л е м е н , щ о п р и й ш л и з П і в н і ч н о - З а х і д н о ї Європи ( к у л ь ­тура к у л я с т и х а м ф о р ) , та ч и с л е н н и х є в р а з і й с ь к и х ско­т а р с ь к и х с т е п о в и х п л е м е н ( с е р е д н ь о с т о г і в с ь к а , я м н а к у л ь т у р и ) . У с у ч а с н і й і с т о р и ч н і й та н а р о д о з н а в ч і й л іте ­ратур і існує т в е р д ж е н н я , щ о т р и п і л ь ц і — п р я м і п р е д к и у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у . О д н а к , н а м а г а ю ч и с ь у г л и б и н а х історії розглед іти о б л и ч ч я н а ш и х д а л е к и х п р а щ у р і в , слід п а м ' я т а т и : п о - п е р ш е , і н ф о р м а ц і я про н а й д а в н і ш і часи о б м е ж е н а , ф р а г м е н т а р н а і тому д у ж е р і д к о дає змогу д і й т и о д н о з н а ч н и х к а т е г о р и ч н и х в и с н о в к і в ; по -друге , давні а р х е о л о г і ч н і к у л ь т у р и , я к п р а в и л о , х а р а к т е р и з у ­ються етн ічною н е в и з н а ч е н і с т ю ; по-третє , протягом к і л ь ­кох т и с я ч о л і т ь п і с л я з а н е п а д у т р и п і л ь с ь к о ї к у л ь т у р и до етногенезу у к р а ї н ц і в через н и з к у обставин були причет ­н и м и ч и м а л о і н ш и х е т н і ч н и х у т в о р е н ь від п л е м е н до ц і л и х н а р о д і в , і тому , о ч е в и д н о , варто у т р и м а т и с я від посп ішного п р о в е д е н н я п р я м о ї родової л ін і ї від т р и п і л ь ­ців до у к р а ї н ц і в . Водночас н и н і не п і д л я г а є ж о д н и м сум-

1 Д и в . : Історія України: нове бачення: V 2 т. — К., 1 9 9 5 . — Т. 1. — С. 1 5 — 1 6 .

20 Первісне суспільство і перші державні утворення

н і в а м т в е р д ж е н н я про те , щ о о к р е м і е л е м е н т и т р и п і л ь ­сько ї к у л ь т у р и (система г о с п о д а р ю в а н н я , т о п о г р а ф і я по­селень , д е к о р а т и в н и й розпис будинк ів , мотиви орнаменту на к е р а м і ц і та ін . ) с т а л и н е в і д ' є м н о ю ч а с т и н о ю сучасної у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и .

Бронзовий вік (II — І тис. до н. е.) Доба бронзи , щ о т р и в а л а м а й ж е т и с я ч у р о к і в , позна­

ч и л а с я суттєвими з м і н а м и в господарському , пол ітично­му та к у л ь т у р н о м у ж и т т і суспільства . Свою назву вона о т р и м а л а від штучного м е т а л у —бронзи (сплав міді з оло­вом, с в и н ц е м , м и ш ' я к о м або сурмою) . П е р ш і бронзові вироби , виготовлені на К а в к а з і та Б а л к а н а х , почали по­ш и р ю в а т и с я н а т е р и т о р і ї У к р а ї н и в ж е н а п о ч а т к у II тис . до н . е. Поступово в XV-—IX ст. до н. е. було нала­годжено місцеве виробництво : в Д о н е ц ь к о м у басейні сфо­р м у в а в с я центр металург і ї , а в К а р п а т с ь к о - Д у н а й с ь к о м у регіоні — металообробки (всього а р х е о л о г а м и досл ідже­но на територі ї нашої республ іки понад 10 бронзоливар-них майстерень) . Винайдений метал був м і ц н і ш и й за мідь , мав м е н ш у т е м п е р а т у р у п л а в л е н н я , щ о значно спростило технолог ію обробки (його м о ж н а було в и п л а в л я т и в при­м і т и в н и х печах або на з в и ч а й н и х в о г н и щ а х ) . Ц і переваги с п р и я л и п о ш и р е н н ю та у т в е р д ж е н н ю бронзи я к основно­го м а т е р і а л у д л я в и г о т о в л е н н я з н а р я д ь п р а ц і , зброї, при­к р а с . Однак ц і л к о м в и т і с н и т и м ідн і та к а м ' я н і вироби їй т а к і не в д а л о с я .

У бронзовому в іц і суттєво в п л и в а л и на сусп ільний р о з в и т о к т а к і ч и н н и к и :

— зм іна к л і м а т и ч н и х умов ( з б і л ь ш е н н я вологості) ; — п і д в и щ е н н я з а в д я к и бронзі продуктивност і з н а р я д ь

прац і та боєздатності зброї; — а к т и в і з а ц і я м і г р а ц і й н и х процес ів . Саме під в п л и в о м ц и х ч и н н и к і в поглиблюється спеці­

а л і з а ц і я в господарському ж и т т і : на м ікрор івн і це знахо­дить свій в и я в у самост ійному р о з в и т к о в і металург ійного в и р о б н и ц т в а , на м а к р о р і в н і — з а в е р ш у є т ь с я п е р ш и й ве­л и к и й поділ п р а ц і — скотарство в і д о к р е м л ю є т ь с я від зе­млеробства . С п е ц і а л і з а ц і я з у м о в и л а відособленість гос­подарського та культурного р о з в и т к у п е в н и х спільнот лю­дей (археологи нараховують до ЗО окремих культур) , спри­я л а п і д в и щ е н н ю продуктивност і п р а ц і , щ о с т и м у л ю в а л о п о я в у додаткового п р о д у к т у , а згодом — посилення м і ж ­п л е м і н н и х к о н т а к т і в ( в ійни , т о р г і в л я ) . У цей час на те­ритор і ї сучасної У к р а ї н и с ф о р м у в а л и с я три етнокультур-

Початок формування людської цивілізації 2 1

н і з о н и , щ о суттєво в і д р і з н я л и с я т и п о м г о с п о д а р ю в а н н я , е т н і ч н и м с к л а д о м н а с е л е н н я та п а н у ю ч и м и в і р у в а н н я ­м и — Степ ( я м н а , к а т а к о м б н а , зрубна археолог ічн і к у л ь ­тури) , Лісостеп та П о л і с с я ( т ш и н е ц ь к о - к о м а р і в с ь к а , бі-логруд івська , б о н д а р и х і н с ь к а археолог ічн і к у л ь т у р и ) .

Н а теренах степової У к р а ї н и домінувало скотарство . У добу бронзи перевага н а д а в а л а с я п р и с е л и щ н о м у т и п у скотарства . Н а с е л е н н я степу знало й к у л ь т у р у землероб­ства. Б р а к земель , складн ість їхньої обробки, ж о р с т к і кл і ­м а т и ч н і умови ( м а й ж е щ о р і ч н і посухи та сухові ї) з м у ш у ­вали зосереджувати основну ч а с т и н у посівів у з а п л а в а х , щ о забезпечувало п о р і в н я н о високу е ф е к т и в н і с т ь . Однак н а п р и к і н ц і II тис . до н . е. р о л ь землеробства в ц ь о м у ре­гіоні г р а н и ч н о з в у з и л а с я , бо р о з ш и р е н н я п л о щ о р н и х зе­мель суттєво з м е н ш и л о к і л ь к і с т ь пасовиськ , щ о спричи­нило з а н е п а д скотарства . К р і м того, о р а н к а з а п л а в н и х земель п о р у ш и л а б іобаланс: п о ч а л и м і л і т и р і к и , вигора­ти степи , ч и м а л о з е м е л ь стало н е п р и д а т н и м и д л я госпо­дарського в и к о р и с т а н н я .

У лісостеповій зоні були н а й с п р и я т л и в і ш і у м о в и д л я землеробства . Н а й п о ш и р е н і ш о ю стала п ідс ічно-вогняна модель обробітку земл і , щ о п о л я г а л а у вирубуванн і та в и п а л ю в а н н і прилегло ї до поселень д і л я н к и л ісу . З ча­сом у цьому регіоні з ' я в и л о с я орне землеробство . Необ­х ідність освоєння г л и н и с т и х та с у г л и н и с т и х п ідзол ів , я к і були д у ж е р о д ю ч и м и , а л е н а д з в и ч а й н о в а ж к и м и д л я об­роб ітку , п і д ш т о в х н у л а процес р о з в и т к у з н а р я д ь п р а ц і , з у м о в и л а появу саме в добу бронзи р а л а . У Черн і г івсь ­к і й , Сумськ ій та З а п о р і з ь к і й областях а р х е о л о г а м и з н а й ­дені з а л и ш к и а р х а ї ч н и х д е р е в ' я н и х п л у г і в . В іднайден і на д е я к и х пос е леннях , щ о д а т у ю т ь с я бронзовим в і к о м , к і с т к и вол ів , а т а к о ж н а с к е л ь н і м а л ю н к и К а м ' я н о ї моги­л и п і д т в е р д ж у ю т ь ф а к т в и к о р и с т а н н я бик ів я к тяглово ї с и л и . Основним з н а р я д д я м п р а ц і д л я обробки з е м л і в цей час були м о т и к и . Серед т о г о ч а с н и х з н а р я д ь п р а ц і своєю формою та е ф е к т и в н і с т ю особливо в и д і л я л и с я в о л и н с ь к і серпи , я к і на п о ч а т к у бронзової доби в и г о т о в л я л и з к р е ­м е н ю та к в а р ц и т у , а з с е р е д и н и II тис . до н. е. — з брон­з и . Н а й п о ш и р е н і ш е н и м и к у л ь т у р а м и в л ісостепових ра­йонах були я ч м і н ь , просо , овес, боби.

Н а Полісс і с ф о р м у в а в с я іншиї ї т и п г о с п о д а р ю в а н н я . Т р и в а л и й час побутувала д у м к а , щ о в ц ь о м у рег іоні че­рез н е с п р и я т л и в і к л і м а т и ч н і у м о в и , в ідсутність значного демографічного п о т е н ц і а л у , заболоченість ( м е н ш е трети­н и всієї п л о щ і Пол ісся — сух і , незаболочені д і л я н к и ) а ж

22 Первісне суспільство і перші державні утворення

до п е р ш и х століть нашої ери не з н а л и землеробства. Остан­ні р о з в і д к и археолог ів з а с в і д ч и л и , щ о п івденне Полісся є одним з н а й д а в н і ш и х землеробських р а й о н і в на терито­рії У к р а ї н и . Зг ідно з г іпотезами , П р и п ' я т ь д л я Пол ісся в ід і гравала т а к у саму роль , щ о Н і л д л я Єгипту , тобто створювала с п р и я т л и в і умови д л я примітивного земле­робства: зерна п ш е н и ц і , полби , я ч м е н ю , проса та льону к и д а л и в необроблений вологий ґ р у н т , удобрений родю­ч и м наносом. У бронзову добу головною формою земле­робства в цьому регіоні було п ідс ічно-вогняне . Орне зем­леробство, очевидно , що не р о з в и в а л о с я .

У степах Північного П р и ч о р н о м о р ' я та Н а д а з о в ' я різ-новекторні і сторичні процеси (м іграц і ї , в і й н и , к у л ь т у р н і впливи) були і н т е н с и в н і ш и м и , що с п р и ч и н и л о появу ви-сокорозвиненених к у л ь т у р н и х утворень . Лісостеп та По­л ісся р о з в и в а л и с ь пов ільн іше через в іддаленість від осе­р е д к і в світової цив іл і з ац і ї , екстенсивне г о с п о д а р ю в а н н я .

Під впливом радикальних змін у господарюванні в добу бронзи в ідбулися к а р д и н а л ь н і з р у ш е н н я у сфері суспіль­н и х в ідносин:

1) помітно зростала роль ч о л о в і к а в землеробств і , ско­тарств і , обміні , у всіх сферах суспільного ж и т т я , що зу­м о в и л о е в о л ю ц і й н у з а м і н у м а т р і а р х а т у п а т р і а р х а т о м , у т в е р д ж е н н я ведення родоводу по б а т ь к і в с ь к і й л іні ї ;

2) з а в д я к и зростанню продуктивност і п р а ц і з ' я в и в с я д о д а т к о в и й п р о д у к т , я к и й поступово к о н ц е н т р у в а в с я в р у к а х о к р е м и х осіб, що с п р и ч и н и л о спочатку майнову , а з часом і соц іальну д и ф е р е н ц і а ц і ю суспільства ;

3) з великосімейної громади в и о к р е м и л о с я мала с і м ' я н а й б л и ж ч и х к р о в н и х родичів (чоловік , д р у ж и н а , діти);

4) у процесі інтеграції суспільства формувалися союзи племен, що було зумовлено зростаючими масштабами ви­робництва та обміну, загостренням внутріплемінних відно­син на основі прогресуючої майнової диференціаці ї , потре­бою захисту власних територій та матеріальних цінностей;

5) ускладнювалася суспільна організація , створювалися особливі о р г а н и к е р і в н и ц т в а союзом п л е м е н , в и о к р е м и в ­ся стан во їн ів .

О т ж е , бронзовий вік в історії У к р а ї н и був динаміч ­н и м пер іодом. У сусп ільному ж и т т і в ідбулося д е к і л ь к а к а р д и н а л ь н и х з р у ш е н ь . З а в е р ш и в с я п е р ш и й в е л и к и й су­с п і л ь н и й поділ п р а ц і — в и д і л е н н я с к о т а р с ь к и х племен з п о м і ж і н ш и х ; п о ч и н а ю т ь ф о р м у в а т и с я етн ічн і сп ільноти л ю д е й ; м а й н о в а та соц іальна д и ф е р е н ц і а ц і я суспільства дедал і п о м і т н і ш е в п л и в а л а на і с т о р и ч н и й процес .

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави 2 3

1.2. Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я В і д к р и т т я та п о ш и р е н н я з а л і з а з а п о ч а т к у в а л и нову

еру в історі ї л ю д с т в а — з а л і з н у . Ц і к а в о , що п е р ш і з а л і з ­ні вироби м а л и к о с м і ч н е п о х о д ж е н н я і були виготовлен і з у л а м к і в м е т е о р и т і в щ е в I I I—II т и с . до н. е. у Єгипт і та Месопотамі ї ( з о к р е м а , у гробниц і Т у т а н х а м о н а з н а й д е ­но к і л ь к а з а л і з н и х п р е д м е т і в , о п р а в л е н и х у золото) . Н а територ і ї У к р а ї н и п е р ш і з н а х і д к и з а л і з н и х виробів да­т у ю т ь с я X I — I X ст. до н. е. Гострота та м і ц н і с т ь з а л і з ­н и х з н а р я д ь п р а ц і та зброї к а р д и н а л ь н о в п л и н у л и на с у с п і л ь н и й р о з в и т о к . П а р а л е л ь н о з п і д в и щ е н н я м про­д у к т и в н о с т і п р а ц і та п о я в о ю з н а ч н о ї к і л ь к о с т і д о д а т к о ­вого п р о д у к т у а к т и в н о й ш о в процес п о с и л е н н я воєнної могутност і . Тому за доби з а л і з а зброя с т а л а з н а р я д д я м п р а ц і , а в і й н а — р е м е с л о м , щ о н а д а л о д и н а м і к и та дра­м а т и з м у р о з в и т к о в і і с т о р и ч н и х п о д і й .

П е р е х і д до р а н н ь о з а л і з н о г о вікіу на т е р и т о р і ї У к р а ­ї н и та в с у с і д н і х р е г і о н а х з у м о в л е н и й з н а ч н о ю м і р о ю д і є ю н и з к и ч и н н и к і в : р і з к а з м і н а к л і м а т у ( н а п р и к і н ц і II т и с . до н. е. в ін став н а д з в и ч а й н о п о с у ш л и в и м ) — е к о л о г і ч н а к р и з а — м і г р а ц і я н а с е л е н н я — р о з р и в ста­р и х е к о н о м і ч н и х з в ' я з к і в — д е ф і ц и т п р и в о з н и х мідної руди та бронзових виробів — р о з в и т о к м ісцевого з ал і зо ­рудного в и р о б н и ц т в а . З а в д я к и п о я в і з а л і з а перед людс­т в о м в і д к р и в а ю т ь с я нов і п е р с п е к т и в и , в і д б у в а ю т ь с я докор інн і з м і н и в сусп ільств і — з а в е р ш у є т ь с я р о з к л а д п е р в і с н о о б щ и н н о г о л а д у , а к т и в і з у є т ь с я процес к л а с о у т -ворення . Х а р а к т е р н и м и о з н а к а м и суспільного р о з в и т к у ціє ї доби були значн і м і грац і ї н а с е л е н н я ; п о с и л е н н я тор­г о в е л ь н и х з в ' я з к і в ; с т а н о в л е н н я п р и в а т н о ї в л а с н о с т і ; поступова майнова диференц іац ія суспільства; перетворен­н я сім' ї на господарську одиницю; витіснення родової общи­ни територіальною; вид ілення і єрарх ічно структурованої військової еліти; утворення організованих воєнно-політич­них об 'єднань та союзів; з а р о д ж е н н я державност і .

Кіммерійці П е р ш и м е т н і ч н и м у т в о р е н н я м на територ і ї У к р а ї н и ,

про я к е з а л и ш и л а с я з г а д к а в п и с е м н и х д ж е р е л а х , були к і м м е р і й ц і (IX — п е р ш а п о л о в и н а VII ст . до н . е . ) . П р о

24 Первісне суспільство і перші державні утворення

« у с л а в л е н и х к о б и л о д о й ц і в » (так ц е й народ д у ж е часто н а з и в а л и в д а в н и н у ) п о в і д о м л я є не т і л ь к и Гомер в «Одіс­се ї» , а й т а к і в ідомі а н т и ч н і а в т о р и , я к Геродот , К а л л і -м а х , Страбон . А с с и р і й с ь к і к л и н о п и с н і д ж е р е л а згаду­ють про ц е й народ п ід і м е н е м « г а м і р р а » . К і м м е р і й ц і зай­м а л и з н а ч н у т е р и т о р і ю м і ж Д н і с т р о м і Д о н о м , а т а к о ж К р и м с ь к и й і Т а м а н с ь к и й п і в о с т р о в и . У добу п р о н и к н е н ­н я г р е к і в у П і в н і ч н е П р и ч о р н о м о р ' я К е р ч е н с ь к у прото­к у н а з и в а л и Боспором К і м м е р і й с ь к и м . Хоча п и т а н н я про етн ічне п о х о д ж е н н я к і м м е р і й ц і в з а л и ш а є т ь с я в і д к р и т и м , б і л ь ш і с т ь в ч е н и х с х и л я є т ь с я до в и с н о в к у , щ о вони є г іл ­к о ю д а в н ь о і р а н с ь к о г о кочового н а р о д у , г е н е т и ч н о близь ­к о г о до с к і ф і в . К і м м е р і й ц і були п е р ш и м и на територ і ї У к р а ї н и , хто п е р е й ш о в від ос ілого до кочового скотарс­т в а , а т а к о ж п е р ш и м и , хто почав на ц и х з е м л я х в и п л а в ­л я т и з б о л о т я н о ї р у д и з а л і з о . П е р с п е к т и в н а за нових к л і м а т и ч н и х умов к о ч о в а ф о р м а г о с п о д а р ю в а н н я та дос­к о н а л і ш а за бронзову з а л і з н а зброя д а л и змогу к і м м е ­р і й ц я м з а л и ш и т и св ій сл ід в історі ї .

Д л я кочового н а р о д у , щ о пост ійно перебуває в рус і , сенсом ж и т т я є з б е р е ж е н н я в л а с н и х худоби , м а й н а , зем­л і та з а в о л о д і н н я б а г а т с т в а м и сус ід ів . В о й о в н и ч і с т ь ско­т а р с ь к и х п л е м е н л о г і ч н о в и п л и в а є з самої п р и р о д и ко­чового с к о т а р с т в а : в о н и або о б о р о н я ю т ь свої пасовись­к а , або з а в о й о в у ю т ь ч у ж і . К і м м е р і й ц і не б у л и в и н я т ­к о м . Вони з д і й с н ю в а л и ш и р о к о м а с ш т а б н і п о х о д и в Ма­л у А з і ю , де у с п і ш н о в о ю в а л и з У р а р т у , А с с и р і є ю , Л ід і ­є ю . К о н т а к т и з ц и м и п е р е д о в и м и д л я того часу к р а ї н а ­м и с п р и я л и д е р ж а в о т в о р ч и м п р о ц е с а м у к і м м е р і й с ь к о ­му сусп ільств і . О д н а к , х о ч а к і м м е р і й ц і і м а л и своїх ца­р ів , у т в о р и т и п о в н о ц і н н у д е р ж а в у ї м т а к і не в д а л о с я . У VII ст . до н. е . м о г у т н я х в и л я ч и с л е н н и х , з г у р т о в а н и х та а к т и в н и х с к і ф с ь к и х п л е м е н в и т і с н и л а к і м м е р і й ц і в з П р и ч о р н о м о р ' я , внасл ідок чого К і м м е р і я р о з п а л а с я . Ч а с ­т и н а к і м м е р і й ц і в або п о с е л и л а с я у П і в д е н н о м у П р и ч о р ­н о м о р ' ї , або м і г р у в а л а на Б л и з ь к и й Схід , або ж була а с и м і л ь о в а н а с к і ф а м и .

Скіфи П р о н и к н е н н я с к і ф і в на у з б е р е ж ж я Чорного м о р я від­

бувалося к і л ь к о м а х в и л я м и . Спочатку вони не т і л ь к и мир­но у ж и в а л и с я з к і м м е р і й ц я м и , а й нер ідко с т а в а л и їхні ­м и в о є н н и м и с о ю з н и к а м и . П р о т е з р о с т а ю ч и й т и с к сусід­н іх к о ч о в и х п л е м е н — массагет ів — п р и м у с и в ск іф ів де­дал і а к т и в н і ш е п р о с у в а т и с я на з ах ід у глиб к і м м е р і й с ь -

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави 25

к и х з е м е л ь , У VII ст. до н . е . , в и т і с н и в ш и м ісцевий етнос з П о д н і п р о в ' я , с к і ф и не з у п и н я ю т ь с я , а, пересл ідуючи к і м м е р і й ц і в , в д и р а ю т ь с я до Передньої Аз і ї . С к і ф с ь к а на­вала д о к о т и л а с я а ж до Сирії (д ійшло до того, щ о єгипет­с ь к и й ф а р а о н П с а м м е т і х І з м у ш е н и й був в і д к у п и т и с я від з а г а р б н и к і в щ е д р и м и д а р а м и ) . С к і ф и , з а х о п и в ш и Мід ію, у т в о р и л и там д е р ж а в у І ш к у з а , я к а про існувала 28 р о к і в . Л и ш е п і с л я того, я к м і д і й с ь к и й цар К і а к с а р запросив на банкет с к і ф с ь к и х ц а р і в і , н а п о ї в ш и ї х , перебив , с к і ф с ь к і ф о р м у в а н н я , що з а л и ш и л и с я без своїх л ідер ів , в и м у ш е н і були м і грувати в П і в н і ч н е П р и ч о р н о м о р ' я .

Повернувшись з Передньої Азі ї в причорноморськ і сте­п и , с к і ф и п і д к о р и л и собі б ільшість м і сцевих ж и т е л і в і у друг ій половині VII ст. до н. е. у т в о р и л и пол і тично кон­солідоване о б ' є д н а н н я племен — В е л и к у С к і ф і ю , що про­існувала до II I ст. до н . е. Я к щ о в ірити Геродоту, то тери­тор ія цього державного утворення була досить в е л и к о ю і м а л а форму р івностороннього ч о т и р и к у т н и к а , я к и й , при­л я г а ю ч и до чорноморського у з б е р е ж ж я , р о з т а ш о в у в а в с я в м е ж и р і ч ч і Д у н а ю та Дону . Все н а с е л е н н я Скіфі ї поді­л я л о с я на дві в е л и к і г р у п и : м і груючі п л е м е н а (ск іфи-ко-ч і в н и к и , я к і н а с е л я л и степові р а й о н и на схід від Д н і п р а , та ц а р с ь к і с к і ф и , я к і к о ч у в а л и у з б е р е ж ж я м Азовського м о р я і степовим К р и м о м ) та осілі племена (елл іно-ск іфи-калл іп іди , я к і ж и л и поблизу давньогрецького міста Ольвії; ск іфи-землероби , зосереджені на Л і в о б е р е ж ж і ; ск іфи-ора-ч і , я к і р о з т а ш о в у в а л и с я на зах ід від Д н і п р а ) . Х а р а к т е р ­ною рисою ск іфського суспільства була його неоднорід­н ість . Н а д у м к у д е я к и х в ч е н и х , м і груючі п л е м е н а м а л и і р а н с ь к е п о х о д ж е н н я , а ос іл і , з ї хньою т р а д и ц і й н о ю хл і ­боробською культурою, мали праслов 'янське к о р і н н я 1 . Р і з ­н и м и б у л и і н а п р я м и д іяльност і с к і ф с ь к и х п л е м е н : я к щ о д л я с к і ф і в - к о ч і в н и к і в та ц а р с ь к и х ск іф ів основним за­н я т т я м були кочове скотарство і г р а б і ж н и ц ь к і воєнні по­ходи , то д л я ск іфів -орач ів — зернове землеробство . Та н а й б і л ь ш е неоднорідність ск іфського сусп ільства в и я в л я ­л а с я в соц іально-пол ітичн ій сфері : пан івне с т а н о в и щ е у к р а ї н і н а л е ж а л о ц а р с ь к и м с к і ф а м , я к і в в а ж а л и р е ш т у населення своїми р а б а м и .

Суспільні відносини в Скіфії еволюціонували від патрі­архально-родових до рабовласницьких. Кульмінаційним став к інець V ст. до н. е. Саме в цей час відбулася як існа зміна:

1 Д и в . : Винокур І. , Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. — К., 1 9 9 6 . — С. 6 2 .

26 Первісне суспільство і перші державні утворення

під впливом торгово-економічних, в ійськових та політич­них відносин процес класоутворення вступив у завершаль­ну фазу і патріархально-родовий ск іфський племінний со­юз перетворився на рабовласницьку державу на чолі з ца­рем. В основі системи управл іння ск іфським суспільством л е ж а л а не «східна деспотія», а «варварська демократ ія» . Влада ц а р я не була абсолютною і обмежувалася радою скіф­ських племен та народними зборами усіх воїнів.

Щ е на п о ч а т к у VI ст. до н . е. С к і ф і я стала о б ' є к т о м агрес і ї з боку перського ц а р я Д а р і я . П р о т и с т а в и в ш и чис ­л е н н о м у п е р с ь к о м у в і й с ь к у в о є н н у х и т р і с т ь , в и у ч к у та хоробр ість , с к і ф и не т і л ь к и в и с т о я л и , а й з м у с и л и воро­га р я т у в а т и с я втечею. З того часу за с к і ф а м и з а к р і п и л а ­ся с л а в а н е п е р е м о ж н и х . Геродот з а х о п л е н о п и с а в : «Жод­н о м у ворогу , щ о н а п а д е на ї х н ю к р а ї н у , вони не д а ю т ь в р я т у в а т и с я ; і н іхто не з м о ж е їх н а з д о г н а т и , я к щ о т іль ­к и сам і вони не д о п у с т я т ь ц ь о г о » . С к і ф с ь к е в і й с ь к о бу­л о о д н и м з н а й с и л ь н і ш и х . Ц ь о м у с п р и я л и м а й ж е іде­ально пристосована д л я в ійни структура суспільства (роди і п л е м е н а під час в о є н н и х поход ів с т а в а л и в і й с ь к о в и м и п і д р о з д і л а м и ) та н а й д о с к о н а л і ш е д л я тієї доби озброєн­н я ( б і л ь ш а ч а с т и н а а р с е н а л у ї х н ь о ї зброї — меч і , к и н д ­ж а л и , бойові с о к и р и т о щ о б у л и виготовлен і із з а л і з а , а с к і ф с ь к и й л у к за д а л е к о б і й н і с т ю , п р и ц і л ь н і с т ю і вбив­чою с и л о ю не м а в аналог ів ) . Не останню р о л ь у забезпе­ч е н н і високо ї боєздатност і с к і ф с ь к о г о в і й с ь к а та в и х о ­в а н н і у во їн ів ненавист і до ворога в і д і г р а в а л и ж о р с т о к і в а р в а р с ь к і т р а д и ц і ї ; с к і ф с ь к и й воїн пив к р о в п е р ш о г о вбитого н и м ворога , з н і м а в с к а л ь п и ; к о ж е н сотий поло­н е н и й п р и н о с и в с я в ж е р т в у богові в і й н и ; того , хто на пол і бою в л а с н о р у ч н о не вбив ж о д н о г о ворога , не допус­к а л и до с в я т к о в о г о столу .

Н а й б і л ь ш о г о розкв іту С к і ф і я досягла в IV ст. до н . е . , під час п р а в л і н н я ц а р я А т е я . Д е р ж а в а стала централ і зо ­ваною, було з апочатковано к а р б у в а н н я ск іфсько ї моне­т и . Вдало розпочалося с к і ф с ь к е з а в о ю в а н н я Б а л к а н . Спи­р а ю ч и с ь на союз з батьком Олександра Македонського , Філ іппом II, Атей розгромив Ф р а к і ю й п о ш и р и в свій вплив на з а д у н а й с ь к і з е м л і . Та союз Скіфі ї з Македонією в и я ­в и в с я недовгочасним, і в 339 р . до н. е. м і ж ц и м и держа­в а м и с п а л а х н у л а в ійна , у я к і й з а г и н у в А т е й , а ск іфи за­з н а л и п о р а з к и . П і к воєнної могутност і Скіфі ї з а л и ш и в с я в м и н у л о м у .

III ст. до н . е. — період з анепаду ск іфсько ї д е р ж а в и . Під п о т у ж н и м и у д а р а м и сус ідніх с а р м а т с ь к и х племен во-

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави 27

л о д і н н я ск іф ів значно з м е н ш у є т ь с я . В т р и м а т и їм вдалося л и ш е в у з ь к у смугу Н и ж н ь о г о П о д н і п р о в ' я та Степовий К р и м . Саме тут і була утворена нова д е р ж а в а — Мала С к і ф і я , столицею я к о ї стало місто Н е а п о л ь (поблизу су­ч а с н о г о С і м ф е р о п о л я ) . Та н а в і т ь і з о л ь о в а н і в у з ь к и м и м е ж а м и К р и м с ь к о г о півострова, с к і ф и в и я в л я ю т ь воєнну активн ість і не сходять з історичної арени . У II ст. до н. е. спостерігався період п іднесення , к о л и Мала С к і ф і я в з я л а під к о н т р о л ь Ольвію і вела у с п і ш н у боротьбу з г р е ц ь к и ­м и м і с т а м и - д е р ж а в а м и за в п л и в на всю територ ію Таври­ди . Я к етн ічне та пол ітичне у т в о р е н н я , Мала С к і ф і я при­п и н я є своє і с н у в а н н я л и ш е на п о ч а т к у II I ст. н . е.

Ск іфи на основі синтезу в л а с н и х здобутків і досяг­нень т и х народів , з я к и м и вони воювали або ж торгува­ли , створили самобутню культуру . Н а й я с к р а в і ш и м и її в и я ­в а м и були ц а р с ь к і к у р г а н и ( Ч о р т о м л и к , Куль-Оба, Соло-ха , Товста Могила та ін.) і «ск іфська тріада» — ск іфсь­к и й т и п зброї, « зв іриний стиль» в образотворчому мис­тецтв і та с п е ц и ф і ч н а збруя верхових к о н е й . Ц і та і н ш і е л е м е н т и ск іфсько ї к у л ь т у р и в п л и н у л и на ф о р м у в а н н я передслов ' янсько ї к у л ь т у р и . Д е я к і з них д о ж и л и до на­шого часу , зокрема , корені о к р е м и х с к і ф с ь к и х слів й до­сі збер ігаються в мовах сх ідних с л о в ' я н : «спако» (соба­ка ) , «голос», «топор».

Сармати У III ст. до н . е. в п о в о л з ь к о - п р и у р а л ь с ь к и х степах

сформувався союз кочових і р а н о м о в н и х племен — сарма-т ів , я к и й с п у с т о ш л и в и м ураганом пронісся П р и а з о в ' я м та П і в н і ч н и м П р и ч о р н о м о р ' я м , вит існив ск іфів на К р и м ­с ь к и й п івостр ів . Хоча с а р м а т а м і не вдалося подолати родоплемінну в ідособленість , консол ідуватися в є д и н и й етнос і створити , подібно с к і ф а м , власну повноцінну дер­ж а в у , вони а к т и в н о д і я л и на і сторичній арені п р о т я г о м шести сторіч , з а л и ш и в ш и сліди своєї д і яльност і на вели­чезн ій територі ї : в З а х і д н о м у К а з а х с т а н і , Приуралл і , По­волжі , Подонні, Калмикі ї , на Північному Кавказ і , в При-кубанні , в степах Укра їни , в Криму, Румуні ї та У г о р щ и н і .

Н а з в а «сармати» , або «савромати» , походить від іран­ського слова «саоромант» і означає п ідперезаний мечем . Це не самоназва народу , а термін , введений а н т и ч н и м и авторами . Одне з н а й п е р ш и х достовірних і сторичних свід­чень про сармат ів з н а х о д и м о в «Історії» Пол іб ія ( 2 0 5 — 123 р р . до н. е .) . П л і н і й пов ідомляє , що вони « с к л а д а л и одне п л е м ' я , але поділене на д е к і л ь к а народів з р і з н и м и

28 Первісне суспільство і перші державні утворення

н а з в а м и » . Войовничі та агресивні сарматськ і племена про­с у в а л и с я в з ах ідному н а п р я м к у к і л ь к о м а х в и л я м и . їх о ч о л ю в а л и у р і з н и й час р і зн і п л е м е н н і о б ' є д н а н н я . Ц а р ­ськ і с а р м а т и та я з и г и були л і д е р а м и першої х в и л і , щ о прокотилася м е ж и р і ч ч я м Дн іпра і Дністра в II ст. до н. е. і д і й ш л а а ж до Д у н а ю . Саме тоді , я к з а значає П л і н і й , « і м ' я ск іф ів всюди в и т і с н я є т ь с я і м е н а м и сармат ів та гер­м а н ц і в » . П о я в а в II ст. до н . е. у степах П о в о л ж я та При­у р а л л я нового могутнього племінного о б ' є д н а н н я , на чо­л і я к о г о стали р о к с о л а н и , п ідготувала нову х в и л ю сар­матсько ї експанс і ї . З а к р і п и в ш и с ь у степах Л і в о б е р е ж ж я , р о к с о л а н и спочатку зд ійснюють походи на Т а в р і й с ь к и й п івостр ів . У І ст. н . е. с а р м а т с ь к і мечі д і ставали здобич у ж е в р и м с ь к і й пров інці ї Мезі ї . Третя х в и л я сарматсько ї а к т и в н о с т і п о в ' я з а н а з а л а н с ь к и м союзом п л е м е н , щ о утворився в І ст. н. е. Д л я а л а н і в х а р а к т е р н и м и були ш и р о к о м а с ш т а б н і воєнн і ді ї . З а с в і д ч е н н я м Т а ц и т а і Йо­с и п а Ф л а в і я , вони з д і й с н ю в а л и у с п і ш н і н а п а д и на Мі­д і ю , М а л у А з і ю , К р и м , З а к а в к а з з я . У 372 р . а л а н и були розбит і г у н н а м и , щ о призвело до втрати с а р м а т а м и па­нівного с т а н о в и щ а в п р и ч о р н о м о р с ь к и х степах . З а в д я к и В е л и к о м у переселенню народів а л а н и не т і л ь к и проника ­ють на Б р и т а н с ь к і острови, у Галл ію та І спан ію, а й пе­р е п р а в л я ю т ь с я морем у П і в н і ч н у А ф р и к у . Р е ш т а цього сарматського племінного союзу в VI—IX ст. в ідходить у п е р е д г і р ' я К а в к а з у і згодом в л и в а є т ь с я до Хозарського к а г а н а т у .

С а р м а т с ь к е сусп ільство п е р е б у в а л о на п е р е х і д н о м у етап і від р о д о п л е м і н н и х в ідносин до р а н н ь о к л а с о в и х , але з а в е р ш и т и цей перех ід с т в о р е н н я м власно ї д е р ж а в и сар-м а т а м т а к і не в д а л о с я . Особлив істю с а р м а т с ь к о г о сус­п і л ь н о г о л а д у було і с н у в а н н я п е р е ж и т к і в м а т р і а р х а т у . А н т и ч н і автори досить часто н а з и в а ю т ь с а р м а т і в «гю-н а й к о к р а т у м е н а м и » — к е р о в а н і ж і н к а м и . У стародав­н іх д ж е р е л а х є з г а д к и про с а р м а т с ь к и х ц а р и ц ь — Томи-р и с , А м а г у та і н . З а г а л о м ж і н к и цього народу в і д р і з н я ­л и с я в о й о в н и ч и м х а р а к т е р о м , ї з д и л и в е р х и , в о л о д і л и зброєю, н а р і в н і з ч о л о в і к а м и х о д и л и в п о х о д и , не всту­п а л и в ш л ю б д о к и не в б ' ю т ь п е р ш о г о ворога , тобто сво­єю п о в е д і н к о ю н а г а д у в а л и м і ф і ч н и х а м а з о н о к . З а ле­г е н д о ю , п е р е к а з а н о ю Геродотом, с а р м а т и п о х о д я т ь саме від а м а з о н о к і с к і ф і в .

Сарматська культура генетично була близькою до ск іф­сько ї , але не п е р е в е р ш и л а її досягнень . Водночас у в ійсь­к о в і й справ і с а р м а т и суттєво в и п е р е д и л и не т і л ь к и скі-

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави 29

фів , а й і н ш і народи . Удар сарматсько ї к і н н о т и (катаф-рактар і ї в ) , вдягнуто ї у з ал і зн і п а н ц и р і , озброєної довги­ми с п и с а м и та м е ч а м и , щ о а т а к у в а л а ворога з і м к н у т и м к л и н о м , за св ідченням Т а ц и т а , не могло в и т р и м а т и жод­не в і й с ь к о . З часом с а р м а т с ь к а модель важкоозброєно ї к і н н о т и внасл ідок Великого переселення народів потра­п и л а у Європу і суттєво в п л и н у л а на ф о р м у в а н н я серед­ньовічного л и ц а р с т в а .

Античні міста-держави Північного Причорномор'я VIII — к і н е ц ь VI ст. до н . е. — це період Велико ї

грецько ї колон і зац і ї , одним з н а п р я м і в я к о ї було освоєн­н я Півн ічного П р и ч о р н о м о р ' я . Д е я к і фах івц і (Н. К р а в ­ч е н к о , І . Ч е р н я к о в ) в в а ж а ю т ь , що «колонізац ія» не зов­сім в д а л и й термін , о с к і л ь к и він не точно в ідображає суть і х а р а к т е р процесу п р о н и к н е н н я елл ін ів на у з б е р е ж ж я Чорного м о р я . Н а ї х н ю д у м к у , д о ц і л ь н і ш е н а з и в а т и це я в и щ е «переселенням» , а «колоні ї» — г р е ц ь к и м словом « о п о й к і й » , щ о означає «переселене п о с е л е н н я » 1 .

« В е л и к а г р е ц ь к а к о л о н і з а ц і я » була грандіозною а к ц і ­єю, я к а суттєво в п л и н у л а на св ітовий розвиток . Я к щ о в X I — I X ст. до н. е. м і грац і ї грек ів в ідбувалися в м е ж а х Егейського м о р я , то в наступн і три стор іччя е л л і н и роз­с е л и л и с я на г і г антськ ій територі ї , осво ївши все Серед­земноморське у з б е р е ж ж я від Піренейського п івострова , а ж до Єгипту та Сирі ї , та побудувавши свої м іста на бере­гах Чорного м о р я .

Д о ш у к у ю ч и с ь п р и ч и н елл інсько ї м іграц і ї , вчені сфор­м у л ю в а л и к і л ь к а теорій , я к і умовно м о ж н а под ілити н а :

1) демографічну — демографічний вибух, що відбувся в цей час , зумовив перенаселення в материков ій Греції , і тому н а д л и ш о к населення з м у ш е н и й був м ігрувати ;

2) а г р а р н у — нестача з е м л і в метрополі ї ш т о в х а л а до освоєння нових територ ій ;

3) торговельну — к о л о н і з а ц і я — це побічний п р о д у к т торгової експанс і ї ;

4) сировинну — в нових землях греки ш у к а л и не р и н к и збуту, а насамперед продукти і джерела сировини, я к и х не вистачало в Греції: зерно, метали, будівельний ліс тощо;

5) воєнну — до м іграц і ї грек ів з м у ш у в а л а агрес ія л і -д ійц ів та перс ів .

1 Д и в . : Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Архе­ологія та стародавня історія України: Курс лекцій . — К. , 1 9 9 2 . — С. 2 1 4 .

зо Первісне суспільство і перші державні утворення

6) соц і альну — н е в щ у х а ю ч а соц іальна боротьба м і ж о к р е м и м и верствами грецького н а с е л е н н я п р и м у ш у в а л а т и х , хто з а з н а в п о р а з к и , м і г р у в а т и ;

7) е т н і ч н у — е т н о п л е м і н н и й с к л а д поліс ів м а т е р и к о ­вої Греці ї не був однор ідним, м і ж е т н і ч н і тертя ш т о в х а л и багатьох до п о ш у к і в нових з е м е л ь .

Р о д о н а ч а л ь н и к а м и г р е ц ь к и х м і с т - д е р ж а в у Півн ічно­м у П р и ч о р н о м о р ' ї були насамперед вих ідц і з Мілета та Геракле ї Понт ійсько ї , хоча певну роль в ід і грали й пере­селенці з Ефеса , Колофона , Теоса та і н ш и х міст . У друг ій половині VII ст. до н . е. на острові Б е р е з а н ь г р е к и засну­в а л и місто Борисфен іду — п е р ш е елл інське поселення в ц ь о м у рег іоні . З а н и м з ' я в и л и с я Ольв ія , Тіра , П а н т і к а -пей , Херсонес , Феодос ія , Ф а н а г о р і я та і н ш і міста , щ о да­ло підставу сучаснику «Великої грецької колонізаці ї» Пла-тону с т в е р д ж у в а т и , щ о г р е к и обсіли Ч о р н е море , «неначе ж а б и с т а в о к » . Основними осередками антично ї цив іл і за ­ції в Причорномор ' ї стали райони Дніпро-Бузького та Дніс­тровського л и м а н і в , П і в д е н н о - З а х і д н и й К р и м , Керченсь­к и й і Т а м а н с ь к и й п івострови .

Е л л і н и - к о л о н і с т и п р и в е з л и з собою на нові з емл і тра­д и ц і й н у д л я Стародавньо ї Грец і ї ф о р м у соц іально -еко ­номічно ї та п о л і т и ч н о ї о р г а н і з а ц і ї сусп ільства — пол іс . П о л і с н а м о д е л ь сусп ільного устрою о р г а н і ч н о поєднува­л а м істо ( я к ц е н т р п о л і т и ч н о г о ж и т т я , р е м е с л а , торг івл і та к у л ь т у р и ) і х о р у ( п р и л е г л у с ільськогосподарську окру­гу ) . Т а к а с т р у к т у р а д а в а л а з м о г у м і с т у - д е р ж а в і бути са­м о с т і й н о ю , с а м о д о с т а т н ь о ю , ж и т т є з д а т н о ю о д и н и ц е ю . Г р е ц ь к і п о л і с и за своїм п о л і т и ч н и м устроєм були , я к п р а в и л о , р а б о в л а с н и ц ь к и м и р е с п у б л і к а м и , я к і м а л и свою з а к о н о д а в ч у (народні збори) , в и к о н а в ч у (колег і ї та ма­г і с т р а т и ) і судову в л а д у . « П о в н о п р а в н і г р о м а д я н и » по­л і с і в , за в и н я т к о м раб ів , і н о з е м ц і в та ж і н о к , к о р и с т у в а ­л и с я ш и р о к и м и п р а в а м и . З а л е ж н о від домінуючої полі ­т и ч н о ї с и л и р а б о в л а с н и ц ь к і р е с п у б л і к и були до І ст. д о н . е . а р и с т о к р а т и ч н и м и , я к О л ь в і я , чи д е м о к р а т и ч ­н и м и , я к Х е р с о н е с . П р о т е к о л о н і з а ц і й н а х в и л я п р и н е с ­ла в П і в н і ч н е П р и ч о р н о м о р ' я не т і л ь к и р е с п у б л і к а н с ь ­к у ф о р м у п р а в л і н н я . У 4 8 0 р . до н . е. на К е р ч е н с ь к о м у та Т а м а н с ь к о м у п івостровах п ід в п л и в о м м о н а р х і ч н и х т р а д и ц і й Перс і ї в и н и к а є Б о с п о р с ь к е ц а р с т в о . П р а в л я ч а д и н а с т і я А р х е а н а к т и д і в о б ' є д н а л а в одну в е л и к у а н т и ч ­ну р а б о в л а с н и ц ь к у д е р ж а в у м і с т а П а н т і к а п е й , Ф а н а г о -р і ю , Гермонассу та і н .

М а й ж е т и с я ч о л і т н ю історію осередків антично ї цив і -

Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави 3 1

л і зац і ї в П і в н і ч н о м у П р и ч о р н о м о р ' ї п о д і л я ю т ь на два пе­р іоди .

I. Грецький період (друга половина VII — середина І ст. до н. е. Х а р а к т е р н и м и р и с а м и ц і є ї доби б у л и ви­н и к н е н н я й с т а н о в л е н н я м і с т - д е р ж а в та Б о с п о р с ь к о г о ц а р с т в а ; т і сн і з в ' я з к и з м а т е р и к о в о ю Г р е ц і є ю ; перева­ж а н н я в ж и т т і колон іст ів е л л і н і с т и ч н и х т р а д и ц і й та зви­ч а ї в ; с т а б і л ь н і с т ь р о з в и т к у к о л о н і й ; а к т и в н а у р б а н і з а ­ц і я ( р е г у л я р н е п л а н у в а н н я м і с ь к и х к в а р т а л і в , побудо­ва м о н у м е н т а л ь н и х споруд , о б о р о н н и х м у р і в , п і д в и щ е н ­н я р о л і м іст ) ; з а п о ч а т к у в а н н я к а р б у в а н н я монет ; перет­в о р е н н я к о л о н і й у ц е н т р и п о с е р е д н и ц ь к о ї т о р г і в л і , щ о п о в ' я з у в а л и Е л л а д у з в а р в а р с ь к и м св ітом; в ідносно м и р ­не с п і в і с н у в а н н я (особливо на п о ч а т к о в і й стад і ї цього пер іоду) з н а с е л е н н я м п р и м о р с ь к о ї з о н и .

II . Р и м с ь к и й п е р і о д ( с е р е д и н а І ст . д о н. е. — IV ст. н. е.). В і й н и п о н т і й с ь к о г о ц а р я Мітр ідата VI Євпа-тора проти Р и м у ( 8 9 — 6 3 р р . до н . е.) с т а л и п о в о р о т н и м м о м е н т о м у ж и т т і м і с т - д е р ж а в П і в н і ч н о г о П р и ч о р н о ­м о р ' я . Р о з п о ч и н а є т ь с я п р о г р е с у ю ч а в т р а т а п о л і с а м и по­л ітично ї н е з а л е ж н о с т і . Основними т е н д е н ц і я м и та х а р а к ­т е р н и м и о з н а к а м и ціє ї доби були нестаб ільн ість воєнно-політичної ситуаці ї ; поступова переор ієнтац ія д е р ж а в Пів ­н ічного П р и ч о р н о м о р ' я на Р и м с ь к у і м п е р і ю , в х о д ж е н н я Т і р и , Ольві ї та Херсонесу до с к л а д у р и м с ь к о ї пров інц і ї Н и ж н ь о ї Мезі ї ; в а р в а р и з а ц і я н а с е л е н н я пол іс ів ; н а т у р а ­л і з а ц і я господарства ; безперервн і а г р е с и в н і в т о р г н е н н я кочових племен; занепад м іст -держав . Варварська експан­с і я , щ о двома х в и л я м и п р о й ш л а с я ч о р н о м о р с ь к и м узбе­р е ж ж я м (готів у III ст. і гун ів у IV ст . ) , з ав дал а смер­тельного удару г р е ц ь к и м пол і сам . Б і л ь ш і с т ь м і с т - д е р ж а в з і й ш л и з і с торично ї а р е н и , в ц і л і л и л и ш е П а н т і к а п е й та Херсонес , я к і з часом п о т р а п и л и під владу В і з а н т і й с ь к о ї імпер і ї .

Т и с я ч о л і т н я і с т о р і я а н т и ч н о ї ц и в і л і з а ц і ї в П і в н і ч н о ­му П р и ч о р н о м о р ' ї м а л а н а д з в и ч а й н о серйозн і н а с л і д к и . П о - п е р ш е , у ході к о л о н і з а ц і ї на м і с ц е в и й ґ р у н т було пе­ренесено д е м о к р а т и ч н и й п о л і с н и й у с т р і й , щ о с п р и я л о с т а н о в л е н н ю д е р ж а в о т в о р ч о ї т р а д и ц і ї на територ і ї су­часної У к р а ї н и . По-друге , г р е ц ь к і перес ел енц і не т і л ь к и п е р е д а л и м і с ц е в о м у н а с е л е н н ю п р о г р е с и в н і технолог і ї з емлеробства та р е м е с л а , а й а к т и в н о з а л у ч и л и його до товарно-грошових в ідносин. По-третє , в и н и к н е н н я антич­н и х м і с т - д е р ж а в з у м о в и л о р о з г о р т а н н я процесу урбан і ­зац і ї П р и ч о р н о м о р ' я . По-четверте , р і зноб ічн і к о н т а к т и

32 Первісне суспільство і перші державні утворення

м і с ц е в и х п л е м е н з к о л о н і с т а м и с п р и я л и п о ш и р е н н ю дос­в іду та здобутк ів н а й п е р е д о в і ш о ї на той час антично ї к у л ь т у р и . У сво їй с у к у п н о с т і вс і ц і процеси не т і л ь к и п о м і т н о п р и с к о р и л и т е м п и і с торичного р о з в и т к у насе­л е н н я К р и м у , П о д н і с т р о в ' я , П о б у ж ж я та П о д н і п р о в ' я , а й на т р и в а л и й час в и з н а ч и л и п і в д е н н и й в е к т о р ц и в і л і -з а ц і й н о ї о р і є н т а ц і ї , щ о н а д а л і с п р и я л о т і с н и м к о н т а к ­т а м К и ї в с ь к о ї Р у с і та с п а д к о є м и ц і г р е ц ь к о ї к у л ь т у р и , к о л и ш н ь о ї е л л і н с ь к о ї к о л о н і ї — Візант і ї .

1.3. Східні слов'яни в VI—XI ст. Етногенез слов'ян

~В історичній н а у ц і однією з ц е н т р а л ь н и х є проблема п о х о д ж е н н я народу (етногенез) . ї ї в и р і ш е н н я дає змогу з ' я с у в а т и ареал з а р о д ж е н н я етносу, д ж е р е л а його к у л ь ­т у р и , мови , особливості св ідомості . Тобто саме ті глибин­ні ч и н н и к и , без я к и х н е м о ж л и в о у я в и т и рух народу в просторі та час і .

В и з н а ч е н н я м і с ц я і с т о р и ч н о ї п р а б а т ь к і в щ и н и сло­в ' я н — п е р ш а л а н к а в процесі в ідновлення родоводу укра­їнської нац і ї , к л ю ч до р о з у м і н н я в і тчизняно ї історії . Одну з п е р ш и х спроб в и р і ш и т и п и т а н н я етногенезу слов ' ян зро­бив л е г е н д а р н и й л і тописець Нестор . У «Повісті м и н у л и х літ» в ін п и с а в : «По довгих ж е часах с іли с л о в ' я н и на Д у н а ю , де єсть н и н і Угорська з е м л я та Б о л г а р с ь к а . Од т и х с л о в ' я н р о з і й ш л и с я вони по земл і і п р о з в а л и с я іме­н а м и сво їми , — (од того) , де с і л и , на к о т р о м у м і с ц і » . Саме ц ією фразою було з а п о ч а т к о в а н о д у н а й с ь к у теорію п о х о д ж е н н я с л о в ' я н , я к а п р о т я г о м XI I I—XV ст. була до­м інуючою в п р а ц я х п о л ь с ь к и х і ч е с ь к и х хроніст ів . При­х и л ь н и к а м и ціє ї теорі ї стали т а к о ж відомі рос ійськ і істо­р и к и X I X ст. С. Соловйов , М. Погод ін , В . К л ю ч е в с ь к и й .

У добу Середньовіччя з ' я в и л а с я щ е одна версія слов 'ян­ського етногенезу — с к і ф о - с а р м а т с ь к а або а з і атська тео­р і я , я к у було в и к л а д е н о на с т о р і н к а х Б а в а р с ь к о ї х р о н і к и (IX ст . ) . Ц я теорія базується на визнанн і предками слов ' ян ск іф ів і с а р м а т і в , я к і , п р о й ш о в ш и м а р ш е м з Передньої Аз і ї у з б е р е ж ж я м Чорного м о р я , ос іли в п івденній части­ні Східної Європи . Саме тут і сформувався той центр , з я к о г о згодом вони р о з с е л и л и с я на п івн іч і з ах ід .

До к і н ц я XVII I ст. п о ш у к и та ф а н т а з і я досл ідник ів з у м о в и л и п о я в у ш и р о к о г о с п е к т р а вар і ант ів в и р і ш е н н я

СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ в VI—XI ст. 3 3

проблеми етногенезу с л о в ' я н . Проте всі вони, я к п р а в и л о , ґ р у н т у в а л и с я на ототожненні с л о в ' я н з народами , про я к і є з г а д к а в творах а н т и ч н и х та ранньосередньов ічних авто­р ів . Через це п р а щ у р а м и с л о в ' я н в в а ж а л и с я а л а н и , рок-солани , д а к и , к е л ь т и , ф р а к і й ц і , і л і р і й ц і . Однак усі ці г і­потези не м а л и серйозного наукового о б ґ р у н т у в а н н я .

Н о в и й етап у в и р і ш е н н і проблеми етногенезу с л о в ' я н р о з п о ч и н а є т ь с я на п о ч а т к у X I X ст. З цього часу вчен і помітно р о з ш и р ю ю т ь базу своїх д о с л і д ж е н ь , п о ч и н а ю т ь к о м п л е к с н о використовувати письмові , археолог ічн і , л ін­г в і с т и ч н і , е т н о г р а ф і ч н і , а н т р о п о л о г і ч н і та і н ш і д ж е р е ­л а . Поступово ф а х і в ц я м и було л о к а л і з о в а н о м і с ц е з н а ­х о д ж е н н я давніх с л о в ' я н : вони р о з т а ш о в у в а л и с я десь м і ж б а л т а м и , г е р м а н ц я м и та і р а н ц я м и . П р а ц я в ідомого чесь­кого слав іста Л . Н і д е р л е « С л о в ' я н с ь к і с т а р о ж и т н о с т і » (1902) з а п о ч а т к у в а л а в ісло-дн істровську теорію поход­ж е н н я с л о в ' я н . В і д п о в і д н о д о ц і є ї т е о р і ї щ е у II тис . до н. е. і снувала балто-слов ' янська сп ільність . Саме п ісля її розпаду в ході р о з с е л е н н я в и н и к л и с л о в ' я н и , п р а б а т ь к і в щ и н о ю я к и х Л . Н і д е р л е в в а ж а в ш и р о к и й аре­ал м і ж Віслою і Д н і п р о м , а центром прав ічних с л о в ' я н ­с ь к и х земель — В о л и н ь . П р и х и л ь н и к а м и , модифікатора ­ми та р о з р о б н и к а м и ціє ї теорії в р ізні часи були М. Ф а с -м е р , Н . Ш а х м а т о в , В . Петров та ін . Щ е одним в а р і а н т о м в и р і ш е н н я п р о б л е м и с л о в ' я н с ь к о г о етногенезу стала в іс-л о - о д е р с ь к а к о н ц е п ц і я , о б ґ р у н т о в а н а п о л ь с ь к и м и вче­н и м и Ю. К о с т а ш е в с ь к и м , Я . Ч е к а н о в с ь к и м , Т. Лер-Спла-в и н с ь к и м у 3 0 — 4 0 - х р о к а х X X ст. Ц я теор ія п о в ' я з у є с л о в ' я н с ь к і с т а р о ж и т н о с т і з л у ж и ц ь к о ю к у л ь т у р о ю , щ о була п о ш и р е н а у період п і зньо ї бронзи та р а н н ь о г о зал і ­за , і л о к а л і з у є с л о в ' я н с ь к у п р а б а т ь к і в щ и н у п р и р о д н и ­м и к о р д о н а м и — р і ч к а м и Віслою й О д р о ю 1 .

У 5 0 — 6 0 - х р о к а х п о л ь с ь к и й археолог В . Г е н з е л ь та рос ійськ і П . Т р е т я к о в , М. Артамонов , Б . Р и б а к о в на осно­ві а н а л і з у нових а р х е о л о г і ч н и х та л і н г в і с т и ч н и х матер і ­а л і в д і й ш л и в и с н о в к у про необх ідн ість з н а ч н о г о р о з ш и ­р е н н я а р е а л у з а р о д ж е н н я с л о в ' я н с ь к о г о етносу . Т а к ви­н и к л а д н і п р о - о д е р с ь к а т е о р і я , щ о орган ічно у в і б р а л а в себе ідеї та в и с н о в к и багатьох попередн іх теор ій (насам­перед в ісло-одерсько ї ) і п о м і с т и л а с л о в ' я н с ь к у п р а б а т ь ­к і в щ и н у м і ж Д н і п р о м і Одрою. Л о г і к а ц іє ї теорі ї т а к а : на м е ж і I I I і II т и с . до н. е. і н д о є в р о п е й с ь к а с п і л ь н о т а

1 Д и в . : Давня історія України: у 2 кн . — К., 1995. — Кн. 2. — С. 5—7.

2

34 Первісне суспільство і перші державні утворення

р о з п а л а с я на к і л ь к а е т н о к у л ь т у р н и х та м о в н и х г і л о к , одн ією з я к и х були г е р м а н о - б а л т о - с л о в ' я н и . П о д а л ь ш и й поділ ц іє ї г і л к и і с п р и ч и н и в п о я в у п р о т о с л о в ' я н я к са­мост ійно ї етн ічно ї с п і л ь н о т и . Т а к и й розпод іл п р и х и л ь ­н и к и дн іпро-одерсько ї теорі ї п о в ' я з у ю т ь з к о м а р і в с ь к о -т ш и н е ц ь к о ю к у л ь т у р о ю , я к а с ф о р м у в а л а с я в II т и с . до н . е. на територ і ї П р а в о б е р е ж н о ї У к р а ї н и т а П о л ь щ і .

Сучасн і у к р а ї н с ь к і а р х е о л о г и В . Б а р а н , Д . К о з а к , Р . Т е р п и л о в с ь к и й суттєво з б а г а т и л и і р о з в и н у л и дніпро-одерську теор ію , точно в и з н а ч и в ш и е т н і ч н у основу схід­ного с л о в ' я н с т в а та ареал його ф о р м у в а н н я . На їхню дум­к у , с т а н о в л е н н я с л о в ' я н с ь к о г о етносу — досить трива­л и й процес , я к и й п р о й ш о в у своєму р о з в и т к у к і л ь к а ета­п і в . Н а п о ч а т к о в о м у етап і до м е ж і I I I—II ст . до н. е . ц е й процес р о з г о р т а є т ь с я г о л о в н и м ч и н о м у м е ж и р і ч ч і Вісли та Одри , ч а с т к о в о п о ш и р ю ю ч и с ь на В о л и н ь . З п о я в о ю з а р у б и н е ц ь к о ї к у л ь т у р и (II ст . до н . е. — І ст . н . е.) по­ч и н а є т ь с я я к і с н о н о в и й етап ф о р м у в а н н я с л о в ' я н с ь к о г о етносу , п ід час я к о г о ц е н т р а к т и в н о ї с л о в ' я н с ь к о ї ж и т ­т є д і я л ь н о с т і п е р е м і щ у є т ь с я н а т е р и т о р і ю м і ж Віслою і Д н і п р о м .

Венеди,анти, склавини П е р ш і з г а д к и в п и с е м н и х д ж е р е л а х п р о р а н н ь о -

с л о в ' я н с ь к і племена зустр ічаються в творах р и м с ь к и х вче­н и х І—II ст. н . е. П л і н і я С т а р ш о г о , Т а ц и т а , П т о л е м е я , де с л о в ' я н и ф і г у р у ю т ь під н а з в о ю венеди (венети) . Етно­н і м « с л о в ' я н и » в п е р ш е в ж и л и в і з а н т і й с ь к і а в т о р и Псев-д о - К е с а р і й , І о а н н Е ф е с ь к и й , М е н а н д р . Н а й п о в н і ш е ран-н ь о с л о в ' я н с ь к а і с тор ія в и к л а д е н а у т в о р а х в і зант ійсь ­к и х х р о н і с т і в Йор дана «Про п о х о д ж е н н я та д і я н н я ге-т і в » , або «Гетика» (551) і П р о к о п і я К е с а р і й с ь к о г о «Істо­р і я в ійн» ( 5 5 0 — 5 5 4 ) . «Гетика» м і с т и т ь в а ж л и в у інфор­м а ц і ю про р о з п а д єдиної в е н е д с ь к о ї р а н н ь о с л о в ' я н с ь к о ї с п і л ь н о т и , я к і й в ідпов ідала з а р у б и н е ц ь к а к у л ь т у р а . Йор­дан с п о в і щ а є , щ о в VI ст . в ж е і с н у в а л о три г і л к и с л о в ' я н : венеди (басейн Вісли) , а н т и ( П о д н і п р о в ' я ) і с к л а в и н и (По­д у н а в ' я ) . П о я в а н а п і в д н і Є в р о п и ант ів і с к л а в и н і в за­ф і к с о в а н а т а к о ж і н ш и м и і с т о р и к а м и ціє ї доби, хоча біль­ш і с т ь і з н и х в к а з у є на з б е р е ж е н н я певної мовної та етніч­ної єдност і ц и х г р у п .

П р о к о п і й К е с а р і й с ь к и й описує ж и т т я р а н н і х с л о в ' я н т а к : « П л е м е н а ц і , с к л а в и н і в і а н т і в , не у п р а в л я ю т ь с я одн і єю л ю д и н о ю , а л е з д а в н а ж и в у т ь у н а р о д о в л а д д і , і тому в н и х виг ідн і й н е в и г і д н і с п р а в и з а в ж д и в е д у т ь с я

Східні слов'яни в V I—XI ст. 3 5

с п і л ь н о . . . В с т у п а ю ч и в битву , б і л ь ш і с т ь й д е н а ворог ів п і ш и м и , м а ю ч и н е в е л и к і щ и т и і списи в р у к а х . П а н ц и р а ж н і к о л и на себе не о д я г а ю т ь ; д е я к і не м а ю т ь (на собі) н і х і т о н а , н і (грубого) п л а щ а , т і л ь к и ш т а н и . . . Є в т и х і д р у г и х є д и н а м о в а , повн істю в а р в а р с ь к а . Т а і з о в н і ш н і с ­тю вони о д и н від одного н і ч и м не в і д р і з н я ю т ь с я . Всі во­н и в и с о к і і д у ж е с и л ь н і , т і л о м ж е т а в о л о с с я м не д у ж е св ітл і і не руд і , зовс ім не с х и л я ю т ь с я і до ч о р н о т и , але всі вони т р о х и ч е р в о н у в а т і . . . Т а й і м ' я за с т а р и х ч а с і в у с к л а в и н і в і а н т і в було о д н е » .

О т ж е , с л о в ' я н с т в о я к с а м о с т і й н а е т н і ч н а с п і л ь н о т а в и й ш л о на і с т о р и ч н у арену н а п о ч а т к у І т и с . н . е . Ц е був д и н а м і ч н и й і д р а м а т и ч н и й час В е л и к о г о переселен­н я н а р о д і в ( I I—VII ст . ) . П е р ш о п о ш т о в х о м цього процесу стало п е р е м і щ е н н я гот ів з П р и б а л т и к и до П р и ч о р н о ­м о р ' я . Готськ і п л е м е н а , щ о ос іли в п о н и з з і Д н і п р а , отри­м а л и н а з в у остготи , а т і , я к і з о с е р е д и л и с я м і ж Д н і с т р о м та Д у н а є м , — в е с т г о т и . У 3 7 5 р . гот ів п е р е м о г л и г у н и , частково їх п і д к о р и в ш и , ч а с т к о в о в и т і с н и в ш и з П р и ­ч о р н о м о р ' я . Гуни с т в о р и л и м і ж Д о н о м і К а р п а т а м и мо­гутню д е р ж а в у , на ч о л і я к о ї став А т т і л а . Про с и л у цьо­го д е р ж а в н о г о у т в о р е н н я св ідчать вдал і походи г у н і в у Г а л л і ю та С х і д н у Р и м с ь к у і м п е р і ю . Проте п і с л я к і л ь к о х п о р а з о к від р и м л я н та ї х н і х с о ю з н и к і в , смерт і 4 5 1 р . А т т і л и г у н с ь к а д е р ж а в а поступово в т р а ч а є с и л у і розпа­д а є т ь с я . Ц і і с т о р и ч н і к о л і з і ї суттєво в п л и н у л и на долю с л о в ' я н с т в а . В і д ч у в ш и , щ о г у н и в ж е не с т а н о в л я т ь сер­йозної н е б е з п е к и , не п е р е ш к о д ж а ю т ь м і грац і ї , с л о в ' я н и , п о ч и н а ю ч и з V ст . , м о г у т н і м п о т о к о м в и р у ш и л и у в і з ан ­т ійськ і з емл і . "Як св ідчать д ж е р е л а , п о ч и н а ю ч и з 5 2 7 р . , походи а н т і в і с к л а в и н і в разом із і н ш и м и в а р в а р с ь к и м и н а р о д а м и н а К о н с т а н т и н о п о л ь с т а ю т ь р е г у л я р н и м и . Н е с т р и м н е с л о в ' я н с ь к е н а ш е с т я п р и з в е л о до того , щ о в ж е ' 5 7 7 р . , с л о в ' я н и к о н т р о л ю в а л и земл і на територ і ї Ф р а к і ї та М а к е д о н і ї , а на п о ч а т к у VII ст . н и м и було з а х о п л е н о Д а л м а ц і ю та І стр ію . Н а п р и к і н ц і VII ст . сло­в ' я н и м а й ж е повн істю оволод іли Б а л к а н с ь к и м п івостро­вом, п р о н и к л и до Малої Аз і ї . П р о м а с ш т а б и та інтен­сивн ість с л о в ' я н с ь к о ї е к с п а н с і ї св ідчить той ф а к т , щ о тогочасні з ах ідн і автори називають нав іть Пелопонес Сла-в о н і є ю . В і з а н т і й с ь к и й і м п е р а т о р К о н с т а н т и н Б а г р я н о -р о д н и й т а к п ідсумовує н а с л і д к и с л о в ' я н с ь к о ї м і г р а ц і ї : « З і с л о в ' я н и л а с ь в с я н а ш а з е м л я і с т а л а в а р в а р с ь к о ю » .

Б і л ь ш і с т ь с у ч а с н и х в ч е н и х , я к і в и в ч а ю т ь п и т а н н я етногенезу с л о в ' я н , в в а ж а є , щ о початок ф о р м у в а н н я окре-

36 Первісне суспільство і перші державні утворення

мих слов ' янських народів і, зокрема, праукраїнського етно­су було покладено розселенням ант ів та с к л а в и н і в .

Видатний в і тчизняний історик М. Грушевський антів предками українського народу. Ш и р о к о відома гіпо­теза про те , щ о етнонім «анти» — своєрідний п р а щ у р етно­німа «українці» , оск ільки іранське і м ' я народу «анти» в перекладі означає «край» , «кінець». Отже , анти — жител і пограниччя , окра їни , тобто укра їнц і . Проте, на ж а л ь , лінг­вістика не може дати вичерпної відповіді на питання слов'ян­ського етногенезу. Енергійні анти у ході Великого пересе­л е н н я народів п р о н и к л и на Б а л к а н и , Верхній Дніпро, До­нець та Дон. Згодом зазнали поразки від нової варварської хвил і , я к а принесла з собою аварів із Центральної Азі ї . Невщухаючі аваро-слов 'янські в ійни (568—635) призвели спочатку до знесилення , а потім і до розпаду антського со­юзу. Починаючи з 602 р . , анти в історичних джерелах не згадуються , а от склавини фігурують у творах більшості європейських та східних авторів, щ о ведуть мову про етніч­ні угруповання, я к і проживали на території Укра їни в VII— IX ст. Ц і л к о м закономірно, що етнонім «склавини», транс­формувавшись з часом у «слов 'яни» , д о ж и в до н а ш и х днів .

З а д а н и м и сучасної археолог і ї , процес утворення пра­у к р а ї н с ь к о г о етносу в ідбувався за т а к о ю схемою: в V— VII ст . носії п е н ь к і в с ь к о ї к у л ь т у р и (анти) та п р а з ь к о ї ( с к л а в и н и ) в и р у ш и л и в п і в д е н н о м у н а п р я м к у . А н т с ь к а х в и л я п о к о т и л а с я на Б а л к а н и , а згодом на Ельбу , посту­пово інтегруючись із з а х і д н и м и с л о в ' я н а м и . С к л а в и н и ж не п і ш л и так д а л е к о . ї х н і н а щ а д к и утворили в VIII—X ст . м і ж Дніпром, Дністром і Зах ідним Бугом нові етнічні угру­п о в а н н я , п і д ґ р у н т я м я к и х була к у л ь т у р а Л у к и Р а й к о -вецько ї (нині в ідомо понад 200 п а м ' я т о к ) . Ц я к у л ь т у р а с ф о р м у в а л а с я на баз і п р а з ь к о ї ( с к л а в и н и ) із з а л у ч е н н я м п е в н и х елемент ів пеньк івсько ї (анти) к у л ь т у р . З к у л ь т у ­рою Л у к и - Р а й к о в е ц ь к о ї фах івц і п о в ' я з у ю т ь племена древ­л я н , б у ж а н , в о л и н я н , у л и ч і в , т и в е р ц і в , я к і й були безпо­середніми п р а щ у р а м и у к р а ї н ц і в .

О т ж е , в и р і ш а л ь н у роль у ф о р м у в а н н і у к р а ї н с ь к о г о етносу в і д і г р а л и м і г р а ц і й н і п р о ц е с и I I—VII ст. П і д час В е л и к о г о п е р е с е л е н н я народ ів у г о р н и л і історі ї було пе­р е п л а в л е н о та інтегровано ч и м а л о е т н і ч н и х утворень , я к і л я г л и в основу багатьох с у ч а с н и х н а р о д і в . У к р а ї н ц і не в и н я т о к у ц ь о м у п р о ц е с і . В о н и — п р я м і е т н о - к у л ь т у р н і с п а д к о є м ц і с к л а в и н і в і ч а с т к о в о а н т і в .

СХІДНІ СЛОВ'ЯНИ в V I — X I ст. 37

Суспільний розвиток східних слов'ян Доба VI—IX ст. в історії східного с л о в ' я н с т в а х а р а к ­

т е р и з у є т ь с я г л и б о к и м и я к і с н и м и с у с п і л ь н и м и з м і н а м и , в и з р і в а н н я м , та с т а н о в л е н н я м т и х ф а к т о р і в суспільного ж и т т я , щ о с п р и я л и в IX ст . в и н и к н е н н ю Давньорусько ї д е р ж а в и на теренах Східної Європи.

Соціально-економічна сфера. Система господарювання сх ідних с л о в ' я н ґ р у н т у в а л а с я головним ч и н о м н а земле­робстві . Д о п о м і ж н у роль в ід і гравали розвинуте скотарст­во та с ільські промисли . Протягом VII—IX ст. значно удос­к о н а л ю є т ь с я т е х н і к а землеробства . Саме на цей час при­падають поява і п о ш и р е н н я з а л і з н и х н а р а л ь н и к і в , серпів , к іс -горбуш, м о т и к , р у ч н и х ж о р е н . Р о з ш и р ю є т ь с я асор­тимент в и р о щ у в а н и х з л а к і в , п о ч и н а ю т ь а к т и в н о к у л ь т и ­в у в а т и с я п ш е н и ц я , ж и т о , я ч м і н ь , овес. А р х е о л о г і ч н і зна­х і д к и зерен я р и х та о з и м и х к у л ь т у р св ідчать про засто­сування двопільної системи землеробства .

П і д в и щ е н н я п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і й з р о с т а н н я ви­р о б н и ц т в а д о д а т к о в о г о п р о д у к т у с п р и я л и к а р д и н а л ь н и м з м і н а м у с о ц і а л ь н і й сфер і . З е м л я , н а с а м п е р е д орні ді­л я н к и , і р е з у л ь т а т и п р а ц і на н і й все ч а с т і ш е п о ч а л и пе­р е х о д и т и у в л а с н і с т ь о к р е м и х с і м е й , я к і с т а в а л и своє­р і д н и м и г о с п о д а р с ь к и м и о д и н и ц я м и с у с п і л ь с т в а . Пос­тупово р о з г о р т а є т ь с я процес р о з п а д у родових п а т р і а р ­х а л ь н и х з в ' я з к і в і в ідбувається п е р е х і д до сус ідсько ї те­р и т о р і а л ь н о ї о б щ и н и .

Р о з в и т о к п р о д у к т и в н и х с и л с п р и я в с о ц і а л ь н о м у роз­ш а р у в а н н ю , р о з к л а д у родово-общинного л а д у , формуван­н ю феодально ї с и с т е м и . В і й с ь к о в а та п л е м і н н а з н а т ь де­д а л і б і л ь ш е к о н ц е н т р у є у своїх р у к а х г р о ш і , ц і н н о с т і , багатства , використовує п р а ц ю рабів та зб ідн ілих общин­н и к і в (смердів ) . Н а ц ь о м у ґ р у н т і с п о ч а т к у з а р о д ж у є т ь ­с я , а пот ім п о г л и б л ю є т ь с я к л а с о в а д и ф е р е н ц і а ц і я — зем­л е в л а с н и к и п е р е т в о р ю ю т ь с я на ф е о д а л і в , а в і л ь н і о б щ и н ­н и к и т р а н с ф о р м у ю т ь с я на ф е о д а л ь н о з а л е ж н е н а с е л е н ­н я , щ о створює п е р е д у м о в и д л я а к т и в н о г о д е р ж а в о т в о р ­чого процесу .

У IV—VII ст. у с х і д н о с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н значного п о ш и р е н н я набувають ремесла — зал ізообробне , ювел ір ­не , костор ізне , гончарне та ін . Н а й р о з в и н у т і ш и м и були зал і зодобування та металообробка , тобто саме ті г алуз і , щ о в и з н а ч а л и р івень р о з в и т к у суспільства , його здатність до прогресивних з м і н , а д ж е саме від н и х з а л е ж а в стан двох основних ж и т т є з а б е з п е ч у ю ч и х сфер — землеробства та в ійськової с п р а в и .

38 Первісне суспільство і перші державні утворення

Н а ц ь о м у етап і м е т а л у р г і я в і д о к р е м л ю є т ь с я від к о ­вальства , помітно р о з ш и р ю є т ь с я асортимент з а л і з н и х ви­робів (понад ЗО назв) , удосконалюється технолог ія , я к і с т ь п р о д у к ц і ї п і д в и щ у є т ь с я .

П р о г р е с и в н і з м і н и в р о з в и т к у р е м е с л а з у м о в и л и пог­л и б л е н н я сусп ільного под ілу п р а ц і , обміну я к м і ж общи­н а м и , т а к і в с е р е д и н і о б щ и н , щ о с п р и я л о а к т и в і з а ц і ї т о р г і в л і т а в и н и к н е н н ю і з р о с т а н н ю к і л ь к о с т і пост ій ­н и х п о с е л е н ь , у я к и х в і д б у в а в с я м і ж о б щ и н н и й обмін , — « г р а д і в » .

В і д о к р е м л е н н я ремесла від с ільського господарства, з а р о д ж е н н я товарного в и р о б н и ц т в а в VI I I—X ст. сприя­л и а к т и в і з а ц і ї не т і л ь к и в н у т р і ш н ь о г о обміну, а й розши­ренню зовн ішньо ї торг івл і . Особливо ж в а в и м и були тор­говельні з в ' я з к и з В е л и к о ю Морав ією, Б о л г а р і є ю , Хоза-р і єю, В і зант і єю та і н ш и м и к р а ї н а м и . Р о з ш и р е н н я торгів­л і , з одного боку , — збагачувало с л о в ' я н с ь к у родопле­м і н н у з н а т ь , п о с и л ю в а л о д и ф е р е н ц і а ц і ю суспільства , з і ншого — н а д з в и ч а й н о гостро ставило п и т а н н я про за­хист в а ж л и в и х торговельних ш л я х і в та створення влас­ної д е р ж а в н о с т і . До того ж торг івля с п р и я л а державо­творчому процесу , н іби « з ш и в а ю ч и » в одне ціле строкат і к л а п т и к и земель с л о в ' я н с ь к и х сус ідських територ іальних о б щ и н .

Політична сфера . С в о є р і д н и м ф у н д а м е н т о м п е р ш и х п р о т о д е р ж а в у Східній Європі були в е л и к і союзи с л о в ' я н ­с ь к и х п л е м е н — дуліб ів , п о л я н , в о л и н я н . Поступово з р о з к л а д о м родоплемінного л а д у і появою к л а с і в у VIII— IX ст. набирає силу процес о б ' є д н а н н я о к р е м и х племен та ї х н і х союз ів . Саме на цьому ґ р у н т і і в и н и к а ю т ь дер­ж а в н і у т в о р е н н я — п л е м і н н і к н я з і в с т в а та ї хн і федера­ці ї . З а с в і д ч е н н я м а р а б с ь к и х автор ів , у ж е в VII I—IX ст. існувало три осередки сх іднослов 'янсько ї державност і : Ку-я в і я ( з е м л я п о л я н з Києвом) , Слав ія (Новгородська зем­л я ) і А р т а н і я (Ростово-Суздальська , а м о ж л и в о , Причор­н о м о р с ь к а і П р и а з о в с ь к а Русь ) . Н а й б і л ь ш и м було дер­ж а в н е о б ' є д н а н н я , я к е л і т о п и с е ц ь називає Руською зем­лею (арабськ і автори асоц іюють його з Куяв і єю) з цент­ром у К и є в і . Я к в в а ж а ю т ь ф а х і в ц і , саме воно і стало т и м т е р и т о р і а л ь н и м і п о л і т и ч н и м я д р о м , навколо я к о г о і зрос­л а Д а в н ь о р у с ь к а д е р ж а в а . П о к а з о в о , що і с н у в а н н я ран-н ь о д е р ж а в н о г о осередка в д н і п р о в с ь к и х с л о в ' я н з єди­н о в л а д н и м п р а в и т е л е м на чол і п і д т в е р д ж у є т ь с я числен­н и м и в і т ч и з н я н и м и і з а р у б і ж н и м и д ж е р е л а м и . З о к р е м а , ф р а н ц у з ь к а урядова придворна х р о н і к а «Бертинськ і анна-

Східні слов'яни в VI—XI ст. 39

ли» пов ідомляє про послів «народу Рос» , я к і 8 3 9 р . при­були до і м п е р а т о р а ф р а н к і в Л ю д о в и к а Благочестивого в І н г е л ь г е й м .

У V—VI ст. сусп ільний лад с л о в ' я н перебував на ста­дії с т а н о в л е н н я , в ідбувався перехід від первісно-родового до класового суспільства . Це була доба в ійськової демо­крат і ї , суть я к о ї п о л я г а л а в тому, щ о реальна влада нале­ж а л а п л е м і н н и м зборам, а не к о н ц е н т р у в а л а с я в р у к а х знат і ( с тар ійшин та к н я з і в ) . Проте з часом глибок і з м і н и в сусп ільному ж и т т і , що в ідбулися в VI I—IX ст . , під­ш т о в х н у л и процес державотворення . Становлення держав­ності сх ідних с л о в ' я н лог ічно в и п л и в а л о з їхнього сус­п ільного р о з в и т к у :

1) е в о л ю ц і я родоплемінно ї о р г а н і з а ц і ї , з б і л ь ш е н н я об ' єднаних територ ій , пост ійна воєнна а к т и в н і с т ь зумо­вили необхідність переходу до нових методів і форм управ­л і н н я . Р о л ь н а р о д н и х зборів поступово з а н е п а д а є . Н а передній п л а н у п о л і т и ч н о м у ж и т т і дедал і в п е в н е н і ш е виходить к н я з і в с ь к а влада (спочатку виборна, а п і зн іше — спадкова) ;

2) зростаюча з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н а а к т и в н і с т ь п е р ш и х о с е р е д к і в д е р ж а в н о с т і . П о с и л е н н я с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч ­ної р о л і к н я з і в с ь к о ї в л а д и с п р и я л и в и д і л е н н ю д р у ж и ­н и на ч о л і з к н я з е м у в ідособлену п р и в і л е й о в а н у к о р ­п о р а ц і ю п р о ф е с і й н и х в о ї н і в , щ о с т о я л а п о з а о б щ и н о ю і над н е ю . Б у д у ч и с п о ч а т к у л и ш е с и л о в о ю опорою д л я к н я з і в і п л е м і н н о ї а р и с т о к р а т і ї , д р у ж и н а з ч а с о м пе­р е т в о р и л а с я на с в о є р і д н и й с а м о с т і й н и й о р г а н п у б л і ч ­ної в л а д и ;

3) прогресуюча соціальна д и ф е р е н ц і а ц і я сусп ільства з у м о в и л а п о я в у пост ійних органів примусу .

Сфера культури та побуту. П р о т я г о м усього І тис . ма­тер і альна к у л ь т у р а сх ідних с л о в ' я н зберігала сп ільн і ри­си . Я к п р а в и л о , с л о в ' я н с ь к і поселення м а л и п л о щ у 1— 2,5 га і р о з т а ш о в у в а л и с я на п івденних с х и л а х р ічок та і н ш и х в о д о й м и щ ц і л и м и г р у п а м и недалеко одне від одно­го . Ж и т л о м д л я людей с л у ж и л и н а п і в з е м л я н к и або зем­л я н к и із п л е т е н и м и чи зрубними ст інами і в о г н и щ е м , а з V ст. — п і ч к о ю - к а м ' я н к о ю . К е р а м і к а була л і п н о ю , інко­л и оздоблювалася в р і з н и м и у з о р а м и . Тенденці ї до фор­м у в а н н я сп ільної матер іально ї к у л ь т у р и п о с и л ю в а л и с я сп ільністю д і а л е к т н и х говорів , створюючи с п р и я т л и в и й ґрунт д л я консол ідац і ї с л о в ' я н .

О т ж е , з м і н и , щ о в і д б у л и с я в с у с п і л ь н о м у ж и т т і сх ід­н и х с л о в ' я н у V I — I X ст. ( у д о с к о н а л е н н я т е х н і к и та тех-

40 Первісне суспільство і перші державні утворення

н о л о г і ї з е м л е р о б с т в а , п і д н е с е н н я р е м е с л а , п о ж в а в л е н ­н я т о р г і в л і , р о з к л а д р о д о в о - о б щ и н н о г о л а д у , к л а с о в а д и ф е р е н ц і а ц і я , в и д і л е н н я д р у ж и н и на чол і з к н я з е м у в і д о с о б л е н у п р и в і л е й о в а н у к о р п о р а ц і ю , ф о р м у в а н н я с п і л ь н о ї к у л ь т у р и , п о я в а п е р ш и х п р о т о д е р ж а в ) с п р и я ­л и с т в о р е н н ю ф у н д а м е н т у , на я к о м у в I X ст . з р о с л а м о г у т н я будова Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и . П о д а л ь ш е ста­н о в л е н н я д е р ж а в н о с т і в с х і д н и х с л о в ' я н було з а к о н о ­м і р н и м п і д с у м к о м в н у т р і ш н ь о ї е в о л ю ц і ї ї х н ь о г о сус­п і л ь с т в а . У п р о ц е с і д е р ж а в о т в о р е н н я п о м і т н у р о л ь ві­д і г р а л и з о в н і ш н і с и л и : в а р я г и , я к і с п р и я л и а к т и в і з а ­ц і ї п о л і т и ч н о г о ж и т т я с х і д н о с л о в ' я н с ь к о г о сусп ільст ­ва , та х о з а р с ь к и й к а г а н а т , я к и й , п о с т і й н о з а г р о ж у ю ч и а г р е с і є ю , п і д ш т о в х у в а в с л о в ' я н с ь к і з е м л і до к о н с о л і ­д а ц і ї . Водночас і с т о р и ч н і ф а к т и с в і д ч а т ь , щ о п е р ш і про-т о д е р ж а в н і у т в о р е н н я — к н я з і в с ь к а в л а д а та і н ш і еле­м е н т и д е р ж а в о т в о р ч о г о процесу — м а ю т ь переважно міс­ц е в е п о х о д ж е н н я і в и н и к л и з а д о в г о до у т в о р е н н я Д а в ­н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и .

2. Київська Русь

2.1. Походження Давньоруської держави До п и т а н н я п о х о д ж е н н я Київсько ї Рус і вперше звер­

нувся л е г е н д а р н и й л і тописець Нестор понад в іс ім століть тому в «Повісті м и н у л и х л і т » . Т р а к т у в а н н я цього питан­н я є одним із н а й з а п л у т а н і ш и х у в і т ч и з н я н і й та світовій історіографі ї . В у з ь к і с т ь джерельно ї бази , суперечлив ість і неоднозначність відомого ф а к т и ч н о г о матер іалу , хибн і методолог ічні п ідходи , пол ітична з а а н г а ж о в а н і с т ь та іде­ологічні симпат і ї і с торик ів неодноразово ставали на зава­ді о б ' є к т и в н о м у п о г л я д у на процес в и н и к н е н н я Давньо­руської д е р ж а в и . П е р ш і спроби з н а й т и в и р і ш е н н я ціє ї проблеми були зд ійснені щ е середньов ічними хроніста­ми , я к і ш т у ч н о п о в ' я з у в а л и р а н н ю історію Рус і з в ідоми­ми їм н а р о д а м и східної Європи — с к і ф а м и , к е л ь т а м и , с а р м а т а м и , а л а н а м и .

У середині XVII I ст. н і м е ц ь к і і с т о р и к и , ч л е н и Петер­бурзької А к а д е м і ї н а у к Г. Б а й є р та Г. Міллер обґрунтува­л и к о н ц е п ц і ю н о р м а н і з м у . П о с и л а ю ч и с ь на л і тописну ле­генду про п р и к л и к а н н я варяг ів на Р у с ь , ц і вчені висуну­л и тезу щодо с к а н д и н а в с ь к о г о п о х о д ж е н н я Давньорусь­кої д е р ж а в и . Р і ш у ч и м опонентом і п а л к и м к р и т и к о м нор­м а н і з м у став М. Ломоносов . М а й ж е одразу п о л е м і к а по­т р а п и л а в русло не науково ї дискусі ї , а ідеологічного про­т и с т о я н н я . «Космополітизмові» н і м е ц ь к и х в ч е н и х , я к і , абсолютизуючи « в а р я з ь к и й ф а к т о р » , п р и н и ж у в а л и дер-

42 Київська Русь

ж а в о т в о р ч у здатн ість с л о в ' я н , було протиставлено «дер­ж а в н и ц ь к и й патр іотизм» , щ о був своєрідним виявом зрос­таючої н а ц і о н а л ь н о ї самосвідомості .

На початковому етапі цієї багатовікової дискусі ї в осно­ву к о н ц е п ц і й я к норман іст ів , т ак і а н т и н о р м а н і с т і в було покладено хибну методологічну засаду — в и н и к н е н н я дер­ж а в и вони розглядали , по-перше, я к к у л ь м і н а ц і й н и й одно-м о м е н т н и й а к т , по-друге , я к безпосередній насл ідок ді­я л ь н о с т і к о н к р е т н о ї історичної особи. Т а к и й п ідхід і виз ­н а ч и в к о л о п и т а н ь , я к і були у центр і уваги і сториків а ж до к і н ц я X I X ст . : З в і д к и походить назва «Русь»? До яко ­го етносу слід в ідносити л і т о п и с н и х варяг ів? Хто були п е р ш і руськ і к н я з і ?

У 20-х р о к а х X X ст. на основі ч и с л е н н и х і сторичних , археолог ічних та м о в н и х д ж е р е л значна частина науков­ців світу почала в іддавати перевагу «варязькому чиннику» в становленн і д е р ж а в н о с т і рус ів . Однак це не поставило к р а п к у в багатов іков ій полеміц і . Офіц ійна р а д я н с ь к а істо­р іограф ія н а з в а л а н о р м а н с ь к у теорію пол ітично ш к і д л и ­вою, о с к і л ь к и вона не в и з н а в а л а здатност і с л о в ' я н с ь к и х народів створити н е з а л е ж н у д е р ж а в у с а м о т у ж к и . Диску­с ія с п а л а х н у л а з новою силою.

Н а з а х и с т с в о є ї т е о р і ї н о р м а н і с т и в и с у в а л и т а к і а г р у м е н т и :

1) русь о т р и м а л а назву від «Руотси» . Т а к у середині X I ст. ф іни н а з и в а л и швед ів ;

2) б ільшість імен р у с ь к и х посл ів , щ о заф іксован і в до­говорах з В і з а н т і є ю ( 9 1 1 , 944 ) , м а ю т ь с к а н д и н а в с ь к е по­х о д ж е н н я — К а р л , Інегельд , Ф а р л о ф , Веремуд та ін . ;

3) в і з ант ійський імператор Константин Багрянородний у своїй к н и з і «Про у п р а в л і н н я імперією» (бл. 950) наво­дить я к с л о в ' я н с ь к і , т ак і р у с ь к і н а з в и д н і п р о в с ь к и х по­рог ів . Б і л ь ш і с т ь р у с ь к и х н а з в м а ю т ь давньонорманське п о х о д ж е н н я ;

4) і с л а м с ь к і г еографи та м а н д р і в н и к и I X — X ст. з а в ж ­ди ч і тко р о з д і л я л и «русів» і « с л о в ' я н » .

Н а противагу а н т и н о р м а н і с т и с т в е р д ж у в а л и : 1) назва «Русь» с л о в ' я н с ь к о г о п о х о д ж е н н я , о с к і л ь к и

тісно п о в ' я з а н а з н а з в а м и р ічок Рось , Руса , Р о с т а в и ц я у Ц е н т р а л ь н і й У к р а ї н і ;

2) жодного п л е м е н і ч и народу під назвою «руси» не було відомо у С к а н д и н а в і ї і про нього не згадує жодне д р е в н ь о н о р м а н д с ь к е д ж е р е л о , в к л ю ч а ю ч и саги ;

3) один з н а й д а в н і ш и х і с л а м с ь к и х п и с ь м е н н и к і в Ібн-Хордадберг (бл. 8 4 0 — 8 8 0 ) ч і т к о н а з и в а є рус ів с л о в ' я н с ь ­к и м п л е м е н е м ;

Походження Давньоруської держави 4 3

4) археолог ічні м а т е р і а л и із міст та торговельних ш л я ­хів Східної Європи св ідчать про о б м е ж е н и й , ф р а г м е н т а р ­н и й в п л и в «варязького ч и н н и к а » .

К о ж н а з п о з и ц і й м а л а свої сильн і та слабк і м і с ц я , щ о с п р и ч и н и л о поглиблення дискусі ї . П о я с н е н н я процесу ви­н и к н е н н я д е р ж а в н о с т і я к н а с л і д к у тривало ї еволюці ї сус­п ільного р о з в и т к у , в ідмова від погляду на у т в о р е н н я дер­ж а в и я к на одномоментний акт , р ізнобічно обґрунтовані т в е р д ж е н н я і сторик ів та археолог ів про те , щ о східно­с л о в ' я н с ь к е суспільство щ е до л ітописного з а к л и к а н н я в а р я г і в мало свої п р о т о д е р ж а в н і утворення , з а к л а л и під­в а л и н и сучасного я к і с н о нового бачення процесу д е р ж а ­вотворення рус ів .

Н и н і н о р м а н с ь к а т е о р і я п о х о д ж е н н я Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и п о с т у п о в о в т р а ч а є своє н а у к о в е з н а ч е н н я . Ф а ­х і в ц і о б ' є к т и в н і ш е і з в а ж е н і ш е п і д х о д я т ь до о ц і н к и рол і « в а р я з ь к о г о ч и н н и к а » в п о л і т и ч н о м у ж и т т і С х і д н о ї Є в р о п и . Я с к р а в и м с в і д ч е н н я м цього є в и с л і в одного і з з а х і д н и х д о с л і д н и к і в Г. Ш т о к л я : « П е р ш а р у с ь к а дер­ж а в а с е р е д н ь о в і ч ч я в и р о с л а з п о є д н а н н я б а г а т ь о х еле ­м е н т і в . В а р я г и б у л и л и ш е е л е м е н т о м серед б а г а т ь о х , о д н і є ю і с т о р и ч н о ю с и л о ю серед і н ш и х . Р у с ь к а і с т о р і я т і л ь к и ч е р е з в а р я г і в є т а к а с а м а ф і к ц і я , я к р у с ь к а істо­р і я без в а р я г і в » .

Спробою к а р д и н а л ь н о зм інити н а п р я м п о ш у к у стала х о з а р с ь к а г іпотеза , я к а виводила к о р і н н я Ки ївсько ї дер­ж а в и з Хозарського к а г а н а т у . ї ї автор , професор Гарвард­ського ун іверситету (США) О. П р і ц а к , з апропонував вза­гал і в ідмовитися від концепц і ї с л о в ' я н с ь к о г о п о х о д ж е н ­н я Рус і . На його д у м к у , п о л я н и були не с л о в ' я н а м и , а р і зновидом х о з а р , а ї х н я к и ї в с ь к а г і л к а — с п а д к о є м н и ­цею роду К и я , я к и й заснував (іноді в ж и в а є т ь с я терм ін «завоював») К и ї в у VIII ст. Однак ц я верс ія не в и т р и м у є критично ї п е р е в і р к и . Археолог ічні д о с л і д ж е н н я стародав­нього К и є в а св ідчать про місцеву с л о в ' я н с ь к у самобут­ність його матер іально ї к у л ь т у р и . П а м ' я т к и хозарсько ї ( салтово-маяцько ї ) к у л ь т у р и зустр ічаються н а д з в и ч а й н о р ідко і не с т а н о в л я т ь нав іть в ідсотка від загально ї к і л ь ­кост і з н а х і д о к 1 .

О т ж е , паросток державност і Ки ївсько ї Рус і не був за­везений із-за м о р я в а р я г а м и чи п е р е с а д ж е н и й сус ідами-

1 Див. : Давня історія України: У 2 кн. — К., 1995. — Кн. 2. — С. 97.

44 Київська Русь

х о з а р а м и . Він зріс на місцевому ґ р у н т і задовго до I X ст . внасл ідок складного і тривалого соц іально-економічного та к у л ь т у р н о г о р о з в и т к у с л о в ' я н с ь к о г о суспільства .

2.2. Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.) Д о у т в о р е н н я Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и у с х і д н и х

с л о в ' я н і с н у в а л о 14 в е л и к и х п л е м і н н и х о б ' є д н а н ь (дулі -би , п о л я н и , б у ж а н и , в о л и н я н и , с і в е р я н и , т и в е р ц і , у л и ч і та і н . ) . VI—VII I ст . — пер іод еволюці ї союзів с л о в ' я н ­с ь к и х племен у протодержавн і утворення — племінн і к н я ­з івства , серед я к и х в и д і л я л и с я о б ' є д н а н н я дул іб ів і по­л я н . А в а р с ь к а н а в а л а п о м і т н о о с л а б и л а д у л і б і в , щ о на­дало перевагу п о л я н а м у п івденній частин і сх іднослов ' ян ­ського етн ічного м а с и в у .

З н а ч н о ю подією в процес і пол ітичної консол ідац і ї по-л я н с ь к о г о м і ж п л е м і н н о г о союзу стало з а с н у в а н н я м іста К и є в а , я к и й з а в д я к и в д а л о м у географічному р о з т а ш у в а н ­ню ш в и д к о перетворився на п о л і т и ч н и й ц е н т р с х і д н и х с л о в ' я н . Утворені н а в к о л о нього П о л я н с ь к е і К и ї в с ь к е к н я з і в с т в а о б ' є д н а л и д р е в л я н і с і верян . Внасл ідок цього в VIII — середині IX ст. в Середньому П о д н і п р о в ' ї сфор­м у в а л о с я д е р ж а в н е о б ' є д н а н н я — Р у с ь к а з е м л я . М а с ш ­табність ї ї в о є н н и х а к ц і й та а м п л і т у д а з о в н і ш н ь о п о л і т и ч ­ної а к т и в н о с т і в р а ж а ю ч і — від участ і 8 5 2 — 8 5 3 р р . у від­битт і арабського н а с т у п у на З а к а в к а з з і до ч и с л е н н и х зна­м е н и т и х походів на В і з а н т і ю .

Д е щ о п і з н і ш е (не р а н і ш е VII I ст . ) в и н и к а є осередок д е р ж а в н о с т і п р и і л ь м е н с ь к и х с л о в ' я н , щ о с ф о р м у в а в с я н а в к о л о Г о р о д и щ а п о б л и з у Новгор о да (останн ій з ' я в и в ­ся л и ш е н а п о ч а т к у X ст . ) . Це п р о т о д е р ж а в н е у т в о р е н н я б у л о в і й с ь к о в о - п о л і т и ч н и м с о ю з о м ( к о н ф е д е р а ц і є ю ) с л о в ' я н с ь к и х і н е с л о в ' я н с ь к и х земель п івноч і , щ о конт­ролював територі ї не т і л ь к и і л ь м е н с ь к и х с л о в ' я н , а й к р и ­в и ч і в , чуд і , мер і . У V I I I — I X ст. п і вденноруськ і з е м л і н а сто-двісті рок ів в и п е р е д ж а л и в соц іально-економічному та к у л ь т у р н о м у р о з в и т к у п івн ічн і , я к і , за словами л іто­п и с ц я , ж и л и , я к зв ір і . В а р я з ь к а е к с п а н с і я помітно прис­к о р и л а процес ф о р м у в а н н я д е р ж а в н о с т і у п івн ічному ре­г іоні . Спочатку силою м е ч а в а р я г и з м у с и л и місцеве насе-

Виникнення і становлення Давньоруської держави 4 5

л е н н я п л а т и т и їм д а н и н у , а л е п ідкорен і п л е м е н а об 'єдна­л и с я й в и г н а л и в а р я г і в . Проте неузгоджен ість с л о в ' я н с ь ­к и х правител ів , я к і не могли под ілити владу , в н у т р і ш н і ч в а р и та с у п е р е ч к и п р и з в е л и до п а р а д о к с а л ь н о г о насл ід ­к у — на к н я з ю в а н н я було п о к л и к а н о нормандського ко-нунга Р ю р и к а .

У 8 7 9 р . Р ю р и к п о м е р , с п а д к о є м ц е м п р е с т о л у став його м а л о л і т н і й син І гор , регентом я к о г о був Олег . Пос­тать Олега одна із н а й з а г а д к о в і ш и х у в і т ч и з н я н і й істо­рі ї . Щ е й досі і с т о р и к и не м о ж у т ь д а т и ч і т к о ї в ідпов ід і на п р и н ц и п о в і п и т а н н я : к и м він був — к н я з е м , б о я р и ­ном ч и в а т а ж к о м д р у ж и н и , ч и був регент І г о р я в родин­н и х с т о с у н к а х з Р ю р и к о м , щ о стало п р и ч и н о ю воєнної е к с п е д и ц і ї Олега на П і в д е н ь : збройн і в и с т у п и п р о т и вла ­д и п і в н і ч н и х с л о в ' я н ч и б а ж а н н я з а в о ю в а т и нові з е м л і . Н а в і т ь і м ' я «Олег» є д и с к у с і й н и м . Д е я к і вчен і в в а ж а ­ють , щ о воно п о х о д и т ь в ід с к а н д и н а в с ь к о г о «Хельга» і о значає не і м ' я , а п р і з в и с ь к о — « В і щ и й » .

У 882 р . Олег організовує похід на К и ї в . П ідступно в б и в ш и ки ївського к н я з я А с к о л ь д а , він з а х о п и в владу в місті . Л е г к у перемогу північної д р у ж и н и і сторики с х и л ь н і п о я с н ю в а т и зрадою к и ї в с ь к о г о боярства , я к е ч и н и л о оп ір х р и с т и я н і з а ц і ї Рус і (під час одного з в д а л и х походів на В і зант ію 8 6 0 р . за к н я з ю в а н н я А с к о л ь д а Р у с ь п р и й н я л а х р е щ е н н я на д е р ж а в н о м у р івн і ) . Вбивство А с к о л ь д а і за­х о п л е н н я влади в К и є в і Олегом мало н а д з в и ч а й н о в а ж ­л и в і н а с л і д к и : з одного боку , на к и ї в с ь к о м у престол і опи­н и л а с я і н ш а д и н а с т і я , о б ' є д н а н н я Півн ічно ї та Південної Рус і стало основою в и н и к н е н н я загальнорусько ї д е р ж а ­ви , К и ї в було проголошено столицею об 'єднаної д е р ж а ­в и , з іншого — д е р ж а в н и й переворот став п о ч а т к о м анти-х р и с т и я н с ь к о ї , я з и ч е с ь к о ї реакц і ї .

Ф о р м а л ь н о Олег п р а в и в від імені І горя , а л е ' ф а к т и ч н о він був повновладним к н я з е м . З а часів його п р а в л і н н я ( 8 8 2 — 9 1 2 ) в ідбулося з б и р а н н я р у с ь к и х з е м е л ь та к о н ­с о л і д а ц і я їх н а в к о л о К и є в а . Не в и з н а в ш и п і в н і ч н и х за­в о й о в н и к і в , д е р ж а в н е о б ' є д н а н н я « Р у с ь к а з е м л я » роз ­п а л о с ь , і Олег був з м у ш е н и й в і д н о в л ю в а т и к о л и ш н ю є д н і с т ь с и л о ю м е ч а . Л і т о п и с п о в і д о м л я є , щ о 8 8 5 р . в ін о б к л а в д а н и н о ю п о л я н , д р е в л я н , с і в е р я н та р а д и м и ч і в , а з т и в е р ц я м и та у л и ч а м и п р о д о в ж у в а в в о ю в а т и . В осно­ву к о н с о л і д а ц і ї з е м е л ь Олег п о к л а в м о д е л ь ц е н т р а л і з о ­вано ї д е р ж а в и , а не т р а д и ц і й н о ї д л я Р у с ь к о ї з е м л і фе­д е р а ц і ї п л е м е н .

У з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й с ф е р і а к т и в н і с т ь Д а в н ь о -

4 6 Київська Русь

р у с ь к о ї д е р ж а в и б у л а з о с е р е д ж е н а на т р а д и ц і й н о м у д л я р у с и ч і в в і з а н т і й с ь к о м у н а п р я м і . П о ч и н а ю ч и з А с к о л ь д а і з а к і н ч у ю ч и С в я т о с л а в о м , к о ж е н з р у с ь к и х к н я з і в вва­ж а в за н е о б х і д н е о р г а н і з у в а т и д е к і л ь к а п о х о д і в на Ві ­з а н т і ю . Щ о їх ш т о в х а л о н а ц е й ш л я х ? П о - п е р ш е , Ві­з а н т і я б у л а о д н и м з о с н о в н и х т о р г о в и х ц е н т р і в , де збу­в а л а с я з і б р а н а з п і д к о р е н и х К и є в у з е м е л ь д а н и н а , то­м у м а й ж е к о ж е н п о х і д м а в н а м е т і д о с я г н е н н я в и г і д ­н и х т о р г о в и х у г о д з К о н с т а н т и н о п о л е м ; п о - д р у г е , Ві­з а н т і я в а б и л а я к б а г а т а і м п е р і я , я к у у р а з і п е р е м о г и м о ж н а б у л о о б к л а с т и д а н и н о ю ; п о - т р е т є , на той ч а с К о н с т а н т и н о п о л ь був в и з н а н и м ц е н т р о м р е л і г і й н о г о та к у л ь т у р н о г о ж и т т я , й і н т е н с и в н і к о н т а к т и ( в і й н и т а т о р г і в л я ) з н и м с п р и я л и з р о с т а н н ю п а р о с т к і в ц и в і л і ­з а ц і ї у с х і д н о с л о в ' я н с ь к о м у с у с п і л ь с т в і ; п о - ч е т в е р т е , в б о р о т ь б і з с и л ь н і ш и м с у п р о т и в н и к о м в і д б у в а л о с я в л а с н е с а м о с т в е р д ж е н н я с л о в ' я н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і н а м і ж н а р о д н і й а р е н і .

Олег з д і й с н и в два п е р е м о ж н и х п о х о д и на К о н с т а н т и ­н о п о л ь у 9 0 7 р . та 9 1 1 р . ( д е я к і і с т о р и к и в в а ж а ю т ь , щ о воєнна е к с п е д и ц і я 9 0 7 р . не щ о і н ш е я к м і ф , р о м а н т и ч ­на л е г е н д а ) . Р у с ь к о - в і з а н т і й с ь к и й догов ір 9 1 1 р . м а в 15 статей і п е р е д б а ч а в с п л а т у В і з а н т і є ю з н а ч н о ї к о н т р и ­буці ї (48 т и с . г р и в е н ь золотом) , б е з м и т н у т о р г і в л ю , на­д а н н я п і л ь г о в и х умов р у с ь к и м к у п ц я м у К о н с т а н т и н о ­пол і та і н .

За а р а б с ь к и м и д ж е р е л а м и , п і с л я г у ч н и х перемог над В і зант і єю Олег зд ійснив к і л ь к а походів проти Арабсько­го х а л і ф а т у на п івденно-зах ідне у з б е р е ж ж я Касп ійського м о р я . Під час одного з н и х (912) в ін з а г и н у в .

П і с л я смерті Олега на чол і Давньоруської д е р ж а в и став син Р ю р и к а — Ігор ( 9 1 2 — 9 4 5 ) . Його к н я з ю в а н н я почало­ся т р а д и ц і й н о д л я к н я з і в цього періоду із жорстоко ї бо­ротьби проти а в т о н о м і с т с ь к и х настроїв п і д к о р е н и х наро­д ів . П л е м е н а д р е в л я н та у л и ч і в в і д м о в и л и с я п і д к о р я т и с я к и ї в с ь к о м у к н я з ю і с п л а ч у в а т и д а н и н у . Вогнем і мечем Ігор п і д к о р и в д р е в л я н і п і с л я трир ічного п р о т и с т о я н н я переміг улич ів , але останні л и ш е формально визнали владу К и є в а і, п о к и н у в ш и Середнє П о д н і п р о в ' я , м і г р у в а л и в П о д у н а в ' я .

Саме в р о к и п р а в л і н н я н а щ а д к а Р ю р и к а на п і в д е н ­н и х к о р д о н а х д е р ж а в и з ' я в и л и с я нов і т ю р к о м о в н і к о ­ч і в н и к и — п е ч е н і г и . У 9 1 5 р . К и є в у в д а л о с я у к л а с т и з н и м и м и р н у угоду , а л е в ж е 9 3 0 р . , п і д ш т о в х у в а н і Ві­з а н т і є ю , п е ч е н і г и р у ш и л и н а Р у с ь . П р о д о в ж у ю ч и пол і -

Виникнення і становлення Давньоруської держави 47

т и к у сво їх п о п е р е д н и к і в , І гор з д і й с н и в к і л ь к а п о х о д і в на В і з а н т і ю . С п о ч а т к у 9 4 1 р . на ч о л і воєнно ї е к с п е д и ­ці ї , щ о п р о с у в а л а с я на д е с я т и т и с я ч а х суден , в ін з ' я в и в ­ся п ід К о н с т а н т и н о п о л е м , а л е а р м а д а р у с и ч і в була спа­л е н а « г р е ц ь к и м вогнем» ( в о г н е п а л ь н і р е ч о в и н и — се­л і т р а , н а ф т а , с і р к а — п ід т и с к о м в и п у с к а л и с я із брон­з о в и х т р у б , п о с т а в л е н и х на в і з а н т і й с ь к и х с у д а х ) . З а з ­н а л о п о р а з к и і р у с ь к е с у х о д о л ь н е в і й с ь к о . П р о т е ц і нев ­д а ч і не з у п и н и л и І г о р я . В ж е 9 4 3 р . к н я з ь , з і б р а в ш и під свої з н а м е н а в а р я г і в , п о л я н , к р и в и ч і в , т и в е р ц і в та н а й ­н я в ш и п е ч е н і г і в , р о з п о ч а в н о в и й г р а н д і о з н и й п о х і д на Ц а р г о р о д . В і й с ь к а р у х а л и с я й суходолом, і м о р е м , а л е цього р а з у до б и т в и с п р а в а не д і й ш л а . К о л и в і з а н т і й с ь ­к о м у і м п е р а т о р у Р о м а н у п о в і д о м и л и , щ о « ідуть руси­ч і , н е м а є л і к у к о р а б л я м ї х н і м , у к р и л и море к о р а б л і » , в ін в и р і ш и в не в и п р о б о в у в а т и д о л ю і з а п р о п о н у в а в Іго­рю м и р н у угоду . П ідписаний 944 р . договір був менш виг ідним д л я русичів , н і ж договір 911 р . Він п ідтверджу­вав л и ш е основні торговельні інтереси Русі на р и н к а х Ві­занті ї , але руськ і к у п ц і позбавлялися права безмитної тор­гівлі в Константинополі , а руські воїни мусили обороняти к р и м с ь к і володіння Візанті ї від коч івни к і в .

А н т и в і з а н т і й с ь к у с п р я м о в а н і с т ь м а в і пох ід І горя на З а к а в к а з з я , з д і й с н е н и й 944 р . Ц я з б р о й н а а к ц і я м а л а на мет і н е й т р а л і з а ц і ю с о ю з н и к а К о н с т а н т и н о п о л я , л іде­ра в о й о в н и ч и х г о р ц і в П і в д е н н о г о П р и к а с п і ю Марзуба-на . А р а б с ь к і д ж е р е л а п о в і д о м л я ю т ь , щ о р у с и ч а м у ході ж о р с т о к о г о п р о т и с т о я н н я в д а л о с я оволодіти Д е р б е н т о м , Ш и р в а н о м і с т о л и ц е ю К а в к а з ь к о ї А л б а н і ї м істом Б е р -д а а .

Ш и р о к о м а с ш т а б н і воєнні походи п о г л и н а л и значну к і л ь к і с т ь ресурсів і в и м а г а л и від д е р ж а в и постійного нап­р у ж е н н я с и л , щ о п і д ш т о в х у в а л о к н я з я з б і л ь ш у в а т и да­н и н у . Одне з т а к и х повторних збирань д а н и н и призвело 945 р . до п о в с т а н н я д р е в л я н , під час я к о г о було вбито І горя .

П і с л я ц и х т р а г і ч н и х подій на чол і Давньорусько ї дер­ж а в и стала д р у ж и н а І горя — к н я г и н я Ольга ( 9 4 5 — 9 6 4 ) , о с к і л ь к и його син Святослав був щ е м а л о л і т н і м . Своє ре­гентство вона розпочала з п р и д у ш е н н я древлянського пов­с т а н н я , у ході я к о г о к і л ь к о х д р е в л я н с ь к и х к н я з і в було вбито, а головне місто цієї з емл і І скоростень — спалено . Проте смерть І горя в и м а г а л а не т і л ь к и помсти , вона гос­тро с т а в и л а п и т а н н я про ф о р м и і м е т о д и д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я . Н а м а г а ю ч и с ь убезпечити себе від нових на-

4 8 Київська Русь

родних виступів , Ольга провела д е я к і реформи, суть і зміст я к и х п о л я г а л и в регламентац і ї повинностей з а л е ж н о г о н а с е л е н н я ; унормуванн і процесу з б и р а н н я д а н и н и (виз­н а ч е н н я її розмір ів і в становлення м ісць з б и р а н н я ) ; ство­ренні осередків центральної княз івсько ї влади на м ісцях — «становищ» і «погостів» .

А к т и в н о ю була д і яльн ість Ольги і на м і ж н а р о д н і й аре­ні . У 946 та 957 р р . вона з д і й с н и л а два д и п л о м а т и ч н і в і з и т и до К о н с т а н т и н о п о л я , у ході я к и х було у к л а д е н о с о ю з н и ц ь к і угоди , р о з г л я д а л а с я проблема х р и с т и я н і з а ­ц і ї Р у с і (сама к н я г и н я була о х р е щ е н а під час одного з в і зит ів у в і зант ійському Софі ївському соборі). Проте русь­к о - в і з а н т і й с ь к і в ідносини с к л а д а л и с я не т а к , я к того хо­т іла Ольга , о с к і л ь к и імпер ія пост ійно п ідкреслювала свою зверхн ість . Н а м а г а ю ч и с ь в и р в а т и Р у с ь з орбіти Констан­т и н о п о л я , вона 959 р . р і зко зм інює вектор зовн ішньопо­л ітично ї активност і і в і д р я д ж а є послів до германського імператора Отона І з п р о х а н н я м н а п р а в и т и до К и є в а єпис­коп ів і с в я щ е н и к і в . Ц я спроба з а д о в о л ь н и т и попит на х р и с т и я н с ь к е духовенство за р а х у н о к л а т и н с ь к и х місіо­нерів з а в е р ш и л а с я невдачею — міс ія Адальберта , щ о д ія­л а на Рус і в 9 6 1 — 9 6 2 рр . під загрозою фізично ї розправи з боку р у с ь к и х я з и ч н и к і в з м у ш е н а була р я т у в а т и с я вте­ч е ю .

Ц я невдача в р е л і г і й н і й сфер і серйозно н а ш к о д и л а авторитету Ольги , п о с л а б и л а її позиц і ї . С к о р и с т а в ш и с ь обставинами , я з и ч н и ц ь к а о п о з и ц і я з д і й с н и л а д е р ж а в н и й переворот і п о к л а л а к р а й т р и в а л о м у регенству к н я г и н і . У 964 р . в с я повнота в л а д и на Рус і зосередилася в р у к а х Святослава ( 9 6 4 — 9 7 2 ) . П р а в л і н н я цього к н я з я п р и п а л о на час с т а н о в л е н н я р а н н ь о ф е о д а л ь н и х д е р ж а в у Європі та з а в о ю в а н н я н и м и ж и т т є в о г о простору. Тому войовни­ч и й х а р а к т е р Святослава ц і л к о м в ідповідав д у х у е п о х и . За р о к и свого п о р і в н я н о короткого п р а в л і н н я , п р о й ш о в ­ш и п о х о д а м и зі Сходу на З а х і д , від Касп ійського м о р я до Б а л к а н , щ о н а й м е н ш е 8 0 0 0 — 8 5 0 0 к м , в ін мечем перекро­їв к а р т у св іту і вписав молоду Д а в н ь о р у с ь к у д е р ж а в у в г еопол і тичний простір Євраз і ї .

Н а п о ч а т к у к н я з ю в а н н я воєнна а к т и в н і с т ь Святосла­ва була зосереджена на Сході . П р о т я г о м 9 6 4 — 9 6 6 р р . в ін досягає з н а ч н и х у с п і х і в на ц ь о м у с т р а т е г і ч н о м у н а п р я м ­к у : п і д к о р я є К и є в у в ' я т и ч і в , я к і с п л а ч у в а л и д а н и н у хо­з а р а м ; п е р е м а г а є х о з а р с ь к и х с о ю з н и к і в — в о л з ь к и х бул-г а р та буртас ів (мордву) ; з а в д а є п о р а з к и Х о з а р с ь к о м у к а г а н а т у , о в о л о д і в ш и його с т о л и ц е ю м. І т и л ь ; приму-

Виникнення і становлення Давньоруської держави 49

шує п і д к о р и т и с я п л е м е н а яс ів і касог ів н а П і в н і ч н о м у К а в к а з і . Ослаблення та занепад Хозарського к а г а н а т у , зу­мовлені походами Святослава , м а л и неоднозначн і наслід­к и : з одного боку , в о н и с п р и я л и к о н с о л і д а ц і ї сх ідно­с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н у м е ж а х Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и , о с к і л ь к и над з е м л я м и в ' я т и ч і в та с і верян не н а в и с а л а х о з а р с ь к а загроза , з іншого боку , п а д і н н я Хозар і ї від­к р и л о ш л я х на Русь к о ч о в и м народам Сходу, насамперед печен і гам .

Успіхи Святослава на Сході не на ж а р т стурбували Константинополь , тому і м п е р і я в д а л а с я до д и п л о м а т и ч ­ної гри . У 968 р . на з а п р о ш е н н я в і зант ійського імперато­ра Н и к и ф о р а Ф о к и к и ї в с ь к и й к н я з ь на чол і 60 -тиеячно-го в ійська в и р у ш а є в пох ід проти Болгар і ї . П і д ш т о в х у ю ­чи русичів до боротьби з болгарами , в і з а н т і й с ь к а дипло­м а т і я м а л а на меті з а в ' я з а т и в к р и в а в и й вузол в і й н и двох своїх с и л ь н и х п р о т и в н и к і в , що могли п р о т и д і я т и вста­новленню к о н т р о л ю К о н с т а н т и н о п о л я на Б а л к а н а х , а л е р о з р а х у н к и Візант і ї не в и п р а в д а л и с я . П о т у ж н и м ударом Святослав розбив під Доростолом болгарське військо і з а х о п и в 8 0 міст в з д о в ж Д у н а ю . С п о ч а т к у в і з а н т і й с ь к а сторона не п е р е ш к о д ж а л а д іям русичів у Подунав ' ї , а д ж е ч у ж и м и р у к а м и р у й н у в а л а с я Б о л г а р с ь к а д е р ж а в а , я к а п р о т я г о м IX ст. була г р і з н и м ворогом і м п е р і ї . У 8 1 1 р . болгарський х а н К р у м розгромив в і з а н т і й с ь к е в ійсько і в зяв у облогу К о н с т а н т и н о п о л ь . Згодом його онук Симе-он вит існив В і з а н т і ю з Б а л к а н , з а л и ш и в ш и їй л и ш е міста Царгород та Солунь . К р і м того, д у н а й с ь к и й похід не да­вав м о ж л и в о с т і Святославу розпочати експанс ію в Пів ­нічне П р и ч о р н о м о р ' я , в з е м л і , п і д к о н т р о л ь н і В і зант і ї . Проте , к о л и воєнні усп іхи ки ївського к н я з я стали досить з н а ч н и м и , в ін не п о б а ж а в , н е з в а ж а ю ч и на т и с к і н а т я к и в і зант ійсько ї д ипломат і ї , з а л и ш а т и П о д у н а в ' я . Констан­тинополь п і ш о в на два р і ш у ч і к р о к и : п о - п е р ш е , в ідновив д р у ж н і в ідносини з Б о л г а р і є ю , по-друге , п і д ш т о в х н у в пе­ченіг ів до агресі ї п р о т и Давньорусько ї д е р ж а в и .

Зв і стка про облогу п е ч е н і з ь к и м и ордами К и є в а (968) змусила Святослава в и р у ш и т и на допомогу с т о л и ц і своєї д е р ж а в и . Хоча к о ч і в н и к и за к о р о т к и й час були в и г н а н і з П о д н і п р о в ' я , сам ф а к т , щ о їм вдалося д ійти до центру Київсько ї Рус і св ідчив про н а р о с т а н н я печен і зько ї загро­зи та про гостру проблему д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я з а від­сутності пост ійно воюючого к н я з я . Д л я з м і ц н е н н я влади династі ї Святослав 969 р . р о з д і л и в к н я з і в с т в а м і ж сво їми с и н а м и . Н а м і с н и к о м у К и є в і став с т а р ш и й син Я р о п о л к ,

50 Київська Русь

у Д р е в л я н с ь к і й з е м л і — Олег, у Новгороді — Володимир . Т а к а р е о р г а н і з а ц і я управл інсько ї системи на Русі не т іль­к и п о к л а л а початок а д м і н і с т р а т и в н і й реформі , а й була в а ж л и в о ю л а н к о ю грандіозного стратег ічного плану Свя­тослава , головною метою я к о г о було створення могутньої Д у н а й с ь к о - Д н і п р о в с ь к о ї д е р ж а в и . Н а с т у п н и м к р о к о м п р а к т и ч н о г о з д і й с н е н н я цього п л а н у мало бути перене­сення к н я з і в с ь к о ї резиденці ї на Д у н а й . «Не любо мен і в К и є в і ж и т и , — говорив боярам Святослав . — Хочу ж и т и я в П е р е я с л а в ц і на Д у н а ї , бо то є середина землі моєї . А д ж е там усі добра с х о д я т ь с я : із Грек ів — золото, вино й овочі р і зн і , а з Ч е х і в і з Угрів — срібло й кон і , із Русі ж х у т р о , і в і ск , і мед , і ч е л я д ь » .

Д р у г и й похід к и ї в с ь к о г о к н я з я на Б а л к а н и розпочав­ся 9 6 9 р . Святослав досить ш в и д к о , з а х о п и в ш и П е р е я с -л а в е ц ь , В е л и к и й П е р е я с л а в , Доростол , Ф і л і п п о п о л ь , не т і л ь к и п о в е р н у в собі в т р а ч е н і п о з и ц і ї у Б о л г а р і ї , а й п р о с у н у в с я вглиб В і з а н т і й с ь к о ї імпер і ї . Проте новому ві­з а н т і й с ь к о м у і м п е р а т о р у в д а л о с я з ібрати ч и с л е н н е в ій­с ь к о і с п о ч а т к у під А д р і а н о п о л е м з у п и н и т и С в я т о с л а в а , а п ід Доростолом п і д п и с а т и м м и р н у угоду (971) , в ідпо­в ідно до я к о ї к и ї в с ь к и й к н я з ь брав на себе з о б о в ' я з а н н я не в о ю в а т и з В і з а н т і є ю та в і д м о в л я в с я від претенз ій на Б о л г а р і ю та К р и м . Н а в е с н і 9 7 2 р . , п о в е р т а ю ч и с ь з нев­далого походу , С в я т о с л а в п о б л и з у д н і п р о в с ь к и х порог ів п о п а в у з а с і д к у печен і г і в і т р а г і ч н о з а г и н у в . З його че­р е п а х а н К у р я н а к а з а в з р о б и т и ч а ш у , обкуту з о л о то м .

Х а р а к т е р н и м и р и с а м и цього етапу історі ї К и ї в с ь к о ї Р у с і б у л и : в и х і д Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и на м і ж н а р о д н у а р е н у ; її п е р ш і спроби в п и с а т и с я в г е о п о л і т и ч н и й прос­т і р ; п о с т і й н а р у х л и в і с т ь к о р д о н і в , р о з ш и р е н н я терито­рі ї к р а ї н и ; з о с е р е д ж е н н я у в а г и та сил д е р ж а в и не на в н у т р і ш н і й , а на з о в н і ш н і й п о л і т и ц і ; в и я в а к т и в н о с т і д е р ж а в н о ї е л і т и ( к н я з ь і д р у ж и н а ) г о л о в н и м ч и н о м у в і й с ь к о в і й сфер і , я к а д а в а л а їй з е м л і , багатства , р и н к и збуту , в л а д у ; н е д о с т а т н я к о н с о л і д о в а н і с т ь територ і ї дер­ж а в и ; с л а б к і с т ь в е л и к о к н я з і в с ь к о ї в л а д и , щ о не була щ е ч і т к о о р г а н і з о в а н о ю та ц е н т р а л і з о в а н о ю ; ф о р м у в а н ­н я с и с т е м и в а с а л ь н о - і є р а р х і ч н и х в і д н о с и н .

Піднесення й розквіт КиТвської Русі (кінець X — середина XI ст.) 51

2.3. Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.) Передчасна смерть Святослава гостро поставила питання

про його с п а д к о є м ц я на в е л и к о к н я ж о м у столі . І хоча пев­ний час пол ітична ситуац ія на Русі з а л и ш а л а с я стабіль­ною, в ж е 977 р . м і ж синами Святослава — Ярополком , Олегом та Володимиром — розпочалася боротьба за владу . Спочатку в и н и к к о н ф л і к т м і ж древлянським к н я з е м Оле­гом та воєводою Я р о п о л к а Свинельдом. Приводом д л я про­тистояння стало вбивство сина Свинельда Люта , я к и й по­лював у д р е в л я н с ь к и х л ісах і тим порушив права феодаль­ної власності Олега. Глибинною ж основою к о н ф л і к т у бу­ло п и т а н н я про те , кому володіти Древлянською землею. Першою жертвою братовбивчої в ійни м і ж с п а д к о є м ц я м и Святослава став Олег. Щоб не повторити трагічної долі брата, Володимир покидає Новгород і т ікає за море. Однак від боротьби за владу він не в ідмовляється : з ібравши в Скандинаві ї сильну нормандську дружину , Володимир у ж е 980 р . оволодіває Києвом . Незабаром, з р а д ж е н и й своїм во­єводою Б л у д о м , гине Я р о п о л к і Володимир стає повно­правним правителем Русі .

К н я з ю в а н н я В о л о д и м и р а Великого ( 9 8 0 — 1 0 1 5 ) стало початком нового етапу в історії Київсько ї Рус і , етапу під­несення та розкв і ту . С і в ш и на в е л и к о к н я ж и й ст іл , новий правитель в и я в и в себе я к авторитетний п о л і т и к , м у ж н і й воїн, д а л е к о г л я д н и й реформатор , т о н к и й д и п л о м а т . Він ніби уособлював я к і с н о новий р івень у п р а в л і н н я д е р ж а ­вою.

П р о д о в ж у ю ч и п о л і т и к у р у с ь к и х к н я з і в щодо збиран­н я навколо К и є в а с л о в ' я н с ь к и х земель , В о л о д и м и р в ій­с ь к о в и м и п о х о д а м и 9 8 1 — 9 9 3 рр . на я т в я г і в , в ' я т и ч і в та хорват ів з а в е р ш и в т р и в а л и й процес ф о р м у в а н н я терито­рії Ки ївсько ї д е р ж а в и . Саме в цей час остаточно в и з н а ч и ­л и с я і з а к р і п и л и с я к о р д о н и Рус і , що в ц ілому зб і галися з е т н і ч н и м и р у б е ж а м и сх ідних с л о в ' я н . Н а п івноч і вони п р о с т я г н у л и с я до Ч у д с ь к о г о , Л а д о з ь к о г о та Онезького озер, на п івдні — до Дону , Рос і , Сули та Південного Бу­гу, на сході — до м е ж и р і ч ч я Оки і Волги , на Заход і — до Дністра , К а р п а т , Зах ідного Бугу , Н і м а н у , Зах ідно ї Дві -ни . П р о с т я г а ю ч и с ь м а й ж е на 8 0 0 тис . к м , Д а в н ь о р у с ь к а д е р ж а в а стала н а й б і л ь ш о ю кра їною в Європі .

52 Київська Русь

Н а я в н і с т ь величезно ї п ідвладної територі ї д и к т у в а л а суттєву зміну зовн ішньо ї п о л і т и к и : д а л е к і походи , захоп­л е н н я нових земель поступаються м ісцем з а х и с т у влас­н и х к о р д о н і в . Н а п р и к і н ц і X ст . В о л о д и м и р розпочинає т р и в а л у та з а п е к л у боротьбу з п е ч е н і з ь к и м и х а н а м и , я к і з а г р о ж у в а л и Рус і з п і в д н я . Авторитет к н я з і в с ь к о ї в л а д и у давньоруському суспільств і значною мірою з а л е ж а в від усп іх ів та невдач у п р о т и с т о я н н і з к о ч о в н и ц ь к и м степом. Саме тому сім п е р е м о ж н и х в е л и к и х в ійн Володимира з п е ч е н і г а м и , про я к і п о в і д о м л я ю т ь «Повість м и н у л и х літ» та і н ш і д ж е р е л а , п р и н е с л и к и ї в с ь к о м у к н я з е в і в ійськову славу . Оберігаючи власн і к о р д о н и , В о л о д и м и р не покла ­д а в с я л и ш е на е ф е к т п о т у ж н и х ударів в о є н н и х походів , а ґрунтовно готувався до тривало ї боротьби, розбудовуючи ц і л у систему воєнно-феодальних з а м к і в на п івденнорусь-к о м у п о р у б і ж ж і , с творюючи могутні з е м л я н і вали і рови , я к і т я г н у л и с я в з д о в ж лівого берега Рос і , м і ж нею і Рос­т а в и ц е ю , а т а к о ж у з д о в ж лівого берега Стугни .

З а в е р ш а л ь н и й етап ф о р м у в а н н я давньоруської держав­ності в и м а г а в з н а ч н и х с у с п і л ь н и х з м і н , с п р я м о в а н и х на консол ідац ію к р а ї н и . Саме тому В о л о д и м и р провів к іль ­к а реформ.

В х о д ж е н н я до К и ї в с ь к о ї Рус і за час ів В о л о д и м и р а основних союзів д а в н ь о р у с ь к и х земель не о значало л ікв і ­дац і ї їхнього автономі зму . Величезн і простори д е р ж а в и , слабк ість к н я з і в с ь к о г о адмін істративного а п а р а т у роби­л и владу п л е м і н н и х в о ж д і в та к н я з і в на м і с ц я х м а й ж е безмежною. Н а м а г а ю ч и с ь зм іцнити в е л и к о к н я з і в с ь к у вла­ду, В о л о д и м и р пров ів а д м і н і с т р а т и в н у реформу, суть я к о ї п о л я г а л а в тому , щ о з е м л і к н я з і в с т в а , де п р а в и л и з а л е ж ­ні від нього м ісцев і п р а в и т е л і , п е р е д а в а л и с я д в а н а д ц я ­тьом синам к н я з я , в е л и к о к н я з і в с ь к и м п о с а д н и к а м та на­б л и ж е н и м б о я р а м . Внасл ідок з л а м у с е п а р а т и з м у племін­ної в е р х і в к и на зм іну родоплемінному под ілу давньорусь­кого суспільства п р и й ш о в територіальний поділ , що є одні­єю з основних о з н а к сформованої д е р ж а в н о с т і .

В і й с ь к о в а р е ф о р м а б у л а с п р я м о в а н а я к на посилен­н я обороноздатност і к р а ї н и , т а к і на з м і ц н е н н я особис­тої в л а д и в е л и к о г о к н я з я . ї ї суть п о л я г а л а в л і к в і д а ц і ї « п л е м і н н и х » в і й с ь к о в и х о б ' є д н а н ь і з л и т т і в і й с ь к о в о ї с и с т е м и з системою ф е о д а л ь н о г о з е м л е в о л о д і н н я . Воло­д и м и р а к т и в н о р о з д а в а в « м у ж а м л у ч ш и м » з е м е л ь н і во­л о д і н н я в п р и к о р д о н н и х р а й о н а х Р у с і , з о б о в ' я з у ю ч и їх до в ійськово ї с л у ж б и . Ц я р е ф о р м а м а л а к і л ь к а в а ж л и в и х н а с л і д к і в : вона д а л а з м о г у н а д і й н о у к р і п и т и п івденн і

Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.) 5 3

р у б е ж і від н а п а д і в к о ч і в н и к і в ; с ф о р м у в а т и боєздатне , в і д д а н е к н я з ю в і й с ь к о ; с т в о р и т и нову , або м о л о д ш у , з н а т ь - д р у ж и н у , ц і л к о м з а л е ж н у від в е л и к о г о к н я з я , я к а стала своєр ідною п р о т и в а г о ю м ісцевому б о я р с т в у .

, Р е л і г і й н а р е ф о р м а п о ч а л а с я спробою м о д е р н і з у в а т и я з и ч н и ц т в о . Чудово розуміючи , що в централ і зован ій дер­ж а в і в рел і г ійн ій сфері має п а н у в а т и моноте ї зм , в е л и к и й к н я з ь с п о ч а т к у н а м а г а в с я протиставити к у л ь т верховно­го божества П е р у н а ц ілому пантеону богів п ідкорених пле­мен. Проте стара я з и ч н и ц ь к а в іра не с п р и я л а процесу ф о р м у в а н н я нових сусп ільних в ідносин, її д е р ж а в о т в о р ­чий потенц іал був я в н о недостатнім д л я тако ї велико ї та поліетнічної д е р ж а в и , я к К и ї в с ь к а Р у с ь . Саме тому на­п р и к і н ц і 80-х рок ів X ст. Володимир в и р і ш у є запровади­ти х р и с т и я н с т в о я к д е р ж а в н у рел і г ію .

Р е ф о р м а ц і й н и й доробок великого к н я з я м істить і зап­р о в а д ж е н н я нового зведення з акон ів усного звичаєвого права , названого л і т о п и с ц е м «Уставом з е м л е н и м » , я к и й надалі л і г в основу першого на Рус і писаного з і б р а н н я ю р и д и ч н и х норм — «Правди Ярослава» (1016) .

Н е з в а ж а ю ч и на те, щ о Володимир був с и л ь н и м і во­йовничим правителем , у в ідносинах з сусідніми держава­ми він спирався не л и ш е на силу зброї, а й на а к т и в н і дипломатичн і к о н т а к т и з багатьма д е р ж а в а м и , постійно застосовував т р а д и ц і й н у д л я того часу п р а к т и к у динас­тичних шлюбів . Сина Святополка він о д р у ж и в з дочкою польського к о р о л я Болеслава Хороброго, а син Ярослав став зятем шведського к о р о л я Олафа Скотконунга . Чис­ленні шлюби самого Володимира (літопис пов ідомляє , що в к н я з я було 5 оф іц ійних д р у ж и н ) т е ж були спрямован і на пол іпшення д и п л о м а т и ч н и х відносин, а д ж е к о ж н а з дру­ж и н мимоволі ставала гарантією, заручницею, а шлюб сво­єрідною печаткою укладеного ним політичного союзу. П ісля хрещення Русі р о з ш и р ю ю т ь с я відносини з Візант ією, п о ж ­вавлюються русько-н імецьк і к о н т а к т и . У 1013 р . м і ж Ки­ївською Руссю і Священною Римською імперією було укла­дено угоду. Н а л а г о д ж е н н я у 90-х роках X ст. оф іц ійних з в ' я з к і в з Р и м о м з м у ш у в а л о Візант ію, я к а не б а ж а л а роз­ширення сфери римського впливу на Русь , с тавитися до русичів я к до р і в н и х .

Останні р о к и п р а в л і н н я Володимира не були безхмар­ними: свою непокору почав в и я в л я т и І з я с л а в у Полоць­ку; за п ідготовку до п о в с т а н н я проти великого к н я з я був кинутий до в ' я з н и ц і С в я т о п о л к , я к и й сидів у Турові ; у 1014 р . в ідмовився п л а т и т и щор ічну данину (2 т и с я ч і гри-

54 Київська Русь

вень) новгородський н а м і с н и к Я р о с л а в . Під час підготов­к и к а р а л ь н о г о походу на Новгород Володимир п о м и р а є . Ц я подія перенесла боротьбу н а щ а д к і в великого к н я з я в і н ш у п л о щ и н у : ї х н я а к т и в н а п р о т и д і я центру поступа­ється місцем е н е р г і й н и м н а м а г а н н я м завоювати велико­к н я ж и й ст іл . У ході ч о т и р и р і ч н о г о кривавого братовбив­чого п р о т и с т о я н н я з а г и н у л и Б о р и с , Гліб, Святополк , Свя­тослав , і 1019 р . у К и є в і в о к н я ж и в с я Я р о с л а в . Проте йо­го влада над р у с ь к и м и з е м л я м и була не повною, о с к і л ь к и в ж е 1024 р . в ін з а з н а в п о р а з к и в битві під містом Листве-н о м від свого брата , енерг ійного ч е р н і г і в с ь к о г о к н я з я Мстислава . Однак п е р е м о ж е ц ь не з а й н я в в е л и к о к н я ж и й ст іл , братам вдалося з н а й т и компромісне р і ш е н н я : вони у т в о р и л и дуумвірат , п о д і л и л и Р у с ь по Д н і п р у і з двох ц е н т р і в — К и є в а та Ч е р н і г о в а — у п р а в л я л и в е л и ч е з н о ю д е р ж а в о ю . Л и ш е п і с л я смерт і Мстислава 1036 р . Ярослав став , за словами Нестора , «самовладцем Русько ї з е м л і » .

Р о к и к н я з ю в а н н я Я р о с л а в а ( 1 0 1 9 — 1 0 5 4 ) — час най­в и щ о г о р о з в и т к у і найб ільшого п іднесення Київсько ї Ру­сі . Всі свої з у с и л л я в е л и к и й к н я з ь с п р я м у в а в на продов­ж е н н я справи Володимира — п о с и л е н н я єдност і , центра­л і з а ц і ї д е р ж а в и , її є вропе ї зац ію . Я к св ідчать л і т о п и с и , Я р о с л а в був не с т і л ь к и к н я з е м - д р у ж и н н и к о м , к н я з е м - з а -в о й о в н и к о м (хоча його п р и х і д до в л а д и в ідбувався під б р я з к і т зброї та л и т т я кров і ) , с к і л ь к и князем-буд івни-к о м , князем-просв ітителем . Д е я к і вчені пояснюють це збі­гом обставин: по -перше , у к н я з я був у р о д ж е н и й підви­вих у правому тазостегновому суглобі , по-друге, в одній з битв він о т р и м а в в а ж к у т р а в м у правого к о л і н а і тому ф і з и ч н о не був п о в н о ц і н н и м во їном. Саме тому, на ї х н ю д у м к у , свою силу та енерг ію він с п р я м у в а в у і н ш і сфери д е р ж а в н о ї д і яльност і . Проте т а к е п о я с н е н н я є д е щ о спро­щ е н и м , о с к і л ь к и п р а в л і н н я Я р о с л а в а зб іглося з періодом в н у т р і ш н ь о г о освоєння та в т р и м а н н я в е л и ч е з н и х терито­р ій , з авойованих к н я з я м и - п о п е р е д н и к а м и , щ о в и м а г а л о не т і л ь к и я к і с н и х зм ін у в н у т р і ш н і й та з о в н і ш н і й полі­т и ц і , але й іншого т и п у д е р ж а в н о г о п р а в и т е л я .

З н а ч н у увагу Я р о с л а в п р и д і л я в безпеці кордонів дер­ж а в и . Щ е у 1 0 3 0 — 1 0 3 1 р р . в ін у союзі з Мстиславом в ідвоював Ч е р в е н с ь к і з е м л і , внасл ідок чого до Рус і в ідій­ш л и П е р е м и ш л ь , Ч е р в е н , Б е л з та і н ш і міста . К н я з ь на­самперед п і к л у в а в с я про безпеку п івденних р у б е ж і в Ру­сі : на багато сотень верст т я г н у л и с я зведені при ньому «змійов і вали» з у к р і п л е н и м и ф о р т е ц я м и . Т і л ь к и збудо­в а н а в здовж Росі оборонна система о х о п л ю в а л а 13 міст і

Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.) 55

фортець , р о з т а ш о в а н и х на л івому березі . З часом д е я к і з н и х , я к Корсунь і Торческ , перетворилися на значн і еко­номічні та к у л ь т у р н і ц е н т р и , а Ю р ' є в , н а з в а н и й христи­я н с ь к и м і м ' я м Ярослава , к р і м того, став і центром пра­вославної єпископ і ї . Глибока , ешелонована оборона д а л а змогу к и ї в с ь к о м у к н я з ю 1036 р . о т р и м а т и в и р і ш а л ь н у перемогу над п е ч е н і г а м и . П і с л я п о р а з к и цей к о ч о в и й на­род м ігрував на Д у н а й , а його місце в степу з а й н я л и м е н ш войовничі т о р к и . Я р о с л а в ж е на честь перемоги 1037 р . на м ісц і в и р і ш а л ь н о ї битви побудував п е р л и н у середньо­вічної а р х і т е к т у р и — собор святої Софії .

У 1043 р . руськ і д р у ж и н и на чолі з сином Ярослава — Володимиром з д і й с н и л и останній похід на Константино­поль . І хоча ц я воєнна е к с п е д и ц і я з а к і н ч и л а с я невдачею, в ц ілому с т а н о в и щ е Ки ївсько ї д е р ж а в и на м і ж н а р о д н і й арені х а р а к т е р и з у є т ь с я стаб ільністю, її авторитет зрос­тає . З о в н і ш н ь о п о л і т и ч н а д і я л ь н і с т ь Ярослава с п и р а л а с я насамперед на слово д и п л о м а т а , а не на меч воїна . В а ж ­ливе місце в м і ж н а р о д н і й пол і тиц і ки ївського к н я з я ві­д і гравала своєрідна «с імейна д и п л о м а т і я » , тобто у к л а д а н ­ня в и г і д н и х союзів та угод ш л я х о м династичних шлюбів . Сам він був одружений з дочкою шведського к о р о л я Інгі-гердою, його син Всеволод — з дочкою візантійського імпе­ратора Костянтина IX Мономаха, І зяслав — з сестрою поль­ського к н я з я К а з и м и р а , Святослав — з онукою н і м е ц ь к о ­го ц і с а р я Генр іха I I . Т р и д о н ь к и Ярослава в и й ш л и з а м і ж за є в р о п е й с ь к и х к о р о л і в : А н н а — за ф р а н ц у з ь к о г о Генрі­ха І, А н а с т а с і я — за угорського А н д р і я , а Єлизавета — за норвезького Гаральда Сміливого . Д и н а с т и ч н і ш л ю б и бу­ли х а р а к т е р н о ю рисою м і ж н а р о д н о ї п о л і т и к и середньо­в іччя , але м а с ш т а б и , р і зновекторн ість і значимість у к л а ­дених у м е ж а х «сімейної дипломат і ї» союзів д а л и змогу Ярославу стати впливовим європейським пол ітиком, якого історики часто н а з и в а ю т ь «тестем Європи» .

З а к н я ж і н н я Я р о с л а в а а к т и в і з у в а л а с я в н у т р і ш н я роз­будова д е р ж а в и . З і м ' я м цього к н я з я п о в ' я з а н о створен­ня п е р ш о г о писаного з в е д е н н я з а к о н і в К и ї в с ь к о ї Р у с і — «Руської п р а в д и » , щ о р е г л а м е н т у в а л а в н у т р і д е р ж а в н і фе­о д а л ь н і в і д н о с и н и . П р о д о в ж у ю ч и л і н і ю В о л о д и м и р а , с п р я м о в а н у на а к т и в н у х р и с т и я н і з а ц і ю Р у с і , Я р о с л а в не т і л ь к и будує ч и с л е н н і м о н а с т и р і та х р а м и , а й без відома к о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о г о п а т р і а р х а 1051 р . п р и з ­начає г л а в о ю р у с ь к о ї ц е р к в и І л а р і о н а , щ о м а л о на мет і вивести в і т ч и з н я н у ц е р к о в н у і є р а р х і ю з-під к о н т р о л ю Візант і ї .

56 Київська Русь

Іларіон (?— бл. 1088) — митрополит київський, церковний і полі­тичний діяч, філософ і оратор. Автор «Слова про закон і благодать» (бл. 1037). До поставлення митрополитом був пресвітером кня­зівського храму в с. Берестові біля Києва, визначався вченістю і благочестям. Входив до кола найближчих радників Ярослава Муд­рого. У1051 р. Ярослав самочинно поставив Іларіона в загально-руські митрополити без погодження з константинопольським пат­ріархом. Подальша доля митрополита невідома. За однією з вер­сій, незабаром після поставлення у митрополити Іларіон помер, за іншою — постригся в ченці під ім'ям Никона, поселився в Ки­єво-Печерському монастирі й став автором так званого Печорсь­кого літопису 1073і.

У цей час суттєво з м і н и л а с я с т о л и ц я д е р ж а в и — К и ­їв . П л о щ а міста п о р і в н я н о з добою В о л о д и м и р а зб іль­ш и л а с ь у с ім р а з і в . Один за о д н и м з в о д и л и с я м о н а с т и р і та ц е р к в и , щ о с т а л и о с е р е д к а м и р о з в и т к у к у л ь т у р и та п о ш и р е н н я н а у к о в и х з н а н ь . В останн і р о к и ж и т т я Ярос­л а в зробив спробу в и р і ш и т и болючу п р о б л е м у престоло-н а с л і д у в а н н я . В основу з а п р о п о н о в а н о г о н и м м е х а н і з м у с п а д к о є м н о с т і к н я з і в с ь к о ї в л а д и було п о к л а д е н о п р и н ­ц и п с е н ь й о р а т у , тобто в л а д и н а й с т а р ш о г о в род і . Н а м а ­гаючись убезпечити своїх н а щ а д к і в від к р и в а в и х м і ж у с о ­б и ц ь , Я р о с л а в незадовго до смерті поділив Ки ївську дер­ж а в у м і ж синами: с т а р ш и й І зяслав одержав К и ї в , Туров, Новгород і Псков ; Святослав — Ч е р н і г і в , Муром і Тму-т а р а к а н ь ; Всеволод — П е р е я с л а в і Ростов ; Ігор — Воло-д и м и р - В о л и н с ь к и й ; В ' я ч е с л а в — Смоленськ . У р а з і смер­ті к и ї в с ь к о г о к н я з я в е л и к о к н я ж и й ст іл п е р е х о д и в до н а й с т а р ш о г о за в і к о м сина , щ о , на д у м к у Я р о с л а в а , да­вало м о ж л и в і с т ь у н и к н у т и с і м е й н и х ч в а р , о с к і л ь к и ко­ж е н з н а щ а д к і в м а в ш а н с п р а в и т и в К и є в і .

О т ж е , в и з н а ч а л ь н и м и р и с а м и цього етапу історії К и ­ївської Рус і були: з а в е р ш е н н я ф о р м у в а н н я територі ї дер­ж а в и , перенесення уваги к н я з і в с ь к о ї в л а д и з проблеми з а в о ю в а н н я земель на проблему їхнього освоєння та втри­м а н н я під к о н т р о л е м ; з л а м с е п а р а т и з м у місцевої плем ін ­ної в е р х і в к и та п о с и л е н н я централ і зовано ї влади ; з а м і н а родоплемінного под ілу давньоруського суспільства тери­т о р і а л ь н и м ; а к т и в н а р е ф о р м а т о р с ь к а д і я л ь н і с т ь в е л и к и х

біографічні довідки складені на основі матеріалів, вміще­них у таких довідкових виданнях: Довідник з історії Укра­їни в трьох томах. — К., 1993—1995, Т. 1, 2.; Історія Укра­їни в особах: IX—XVIII ст. — К., 1993; Історія України в особах: XIX—XX ст. — К., 1995; Малий словник історії України. — К., 1997 та ін.

Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.) 57

к н я з і в ; з а п р о в а д ж е н н я та п о ш и р е н н я д е р ж а в н о ї консолі ­дуючої ідеологі ї — х р и с т и я н с т в а ; п о я в а писаного коди­фікованого права ; ш и р ш е в и к о р и с т а н н я д и п л о м а т и ч н и х методів в и р і ш е н н я м і ж н а р о д н и х проблем; з р о с т а н н я ци­в іл ізованості д е р ж а в и , розкв іт давньорусько ї к у л ь т у р и .

2.4. Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.) У 1054 р . на 76-му році ж и т т я помер Ярослав Муд­

р и й . З цього моменту п о ч и н а є т ь с я зм іна ф о р м и правл ін ­ня в Д а в н ь о р у с ь к і й д е р ж а в і : одноосібна м о н а р х і я посту­пово переростає в м о н а р х і ю федеративну . П і с л я смерті батька три брати — І з я с л а в , Святослав та Всеволод — у к л а л и м і ж собою п о л і т и ч н и й союз, у т в о р и л и тр іумв ірат і, сп ільно у п р а в л я ю ч и д е р ж а в о ю , забезпечували єдність та безпеку р у с ь к и х з е м е л ь . Цей у н і к а л ь н и й союз проіс­нував м а й ж е д в а д ц я т ь р о к і в , але б у р х л и в и й розвиток фе­одалізму, з р о с т а н н я та економічне з м і ц н е н н я місцевої зе­мельної знат і , п о р о д ж у ю ч и в ідцентрові тенденці ї , п ідри­вали його основи. К о ж е н з тр іумв ір ів був претендентом на п е р ш у роль у д е р ж а в і . Значного удару союзу яросла-вичів було завдано п о р а з к о ю р у с ь к и х в ійськ у битві з п о л о в ц я м и на р . А л ь т і 1068 р . Ц я т р а г і ч н а под ія призве­ла до з а х о п л е н н я к о ч і в н и к а м и П е р е я с л а в щ и н и , повстан­н я к и я н проти І з я с л а в а та р і зкого загострення супереч­ностей м і ж т р і у м в і р а м и .

Д л я стабіл ізаці ї ситуац і ї в д е р ж а в і брати з ібралися у Вишгороді (1072) . І хоча їм вдалося п р и й н я т и в а ж л и в и й сп ільний документ — з а г а л ь н о р у с ь к и й кодекс юридич­них норм «Правду Ярославич ів» — це не в ідновило їхньої к о л и ш н ь о ї єдност і . В ж е наступного рок у Святослав зай­н я в к и ї в с ь к и й ст іл , а його с т а р ш и й брат І з я с л а в мусив рятуватися втечею до П о л ь щ і , щ о поставило останню крап­ку в довгій історії тр іумв ірату . П р о т я г о м 1 0 7 3 — 1 0 9 3 рр . Ярославичі по черзі с ідали у в е л и к о к н я ж е кр ісло : 1 0 7 3 — 1076 рр . — Святослав , 1 0 7 6 — 1 0 7 8 рр . — І зяслав , 1078— 1093 рр . — Всеволод.

Н а п р и к і н ц і XI ст . п о с и л и л и с я в ідцентров і тенденці ї в державі , було втрачено політичну єдність, спалахнули чис­ленні міжусобні в ійни , зросла зовн ішня загроза. Всі спроби

58 Київська Русь

к н я ж и х з ' ї зд ів ( 1 0 9 7 , 1 1 0 0 , 1101 і 1107) з аблокувати не­г а т и в н і тенденці ї та п р и п и н и т и м і ж у с о б и ц і з а к і н ч и л и с я н е в д а ч е ю . Останнє н а м а г а н н я в ідновити к о л и ш н ю велич та могутн ість Ки ївсько ї Рус і п р и п а д а є на к н я з ю в а н н я Во­л о д и м и р а Мономаха ( 1 1 1 3 — 1 1 2 5 ) . Ч и с л е н н і вдал і похо­ди на половц ів , а к т и в н а з а к о н о д а в ч а д і я л ь н і с т ь (розроб­к а знаменитого «Уставу» — своєрідного доповнення до «Руської правди») , п о д о л а н н я сепаратистських тенденцій , о б ' є д н а н н я 3 / 4 територі ї Русі тимчасово стаб іл ізували ста­н о в и щ е д е р ж а в и і п о в е р н у л и її в р я д и н а й м о г у т н і ш и х к р а ї н Європи. П і с л я смерті Володимира Мономаха його сину Мстиславу ( 1 1 2 5 — 1 1 3 2 ) л и ш е на к о р о т к и й час вда­л о с я п і д т р и м а т и єдність р у с ь к и х земель . У XII столітті на теренах Рус і одне за одним з ' я в л я ю т ь с я окремі самос­т і й н і к н я з і в с т в а і з е м л і : Г а л и ц ь к е , Волинське , К и ї в с ь к е , М у р о м с ь к е , П е р е я с л а в с ь к е , Ростово-Суздальське , Черн і -гово-Сіверське , П о л о ц ь к о - М і н с ь к е , Смоленське , Тмутара-к а н с ь к е , Т у р о в о - П і н с ь к е к н я з і в с т в а та Н о в г о р о д с ь к а і П с к о в с ь к а з е м л і . У ц ю добу роздрібненість набула рис ст ійко ї , прогресуючої тенденці ї . Т а к , я к щ о в XII ст. утво­р и л о с я 15 к н я з і в с т в ( земель) , то ї х н я к і л ь к і с т ь на почат­к у XI I I ст. с я г а л а в ж е 5 0 .

Феодальну роздрібненість с п р и ч и н и л а н и з к а ч и н н и к і в : 1. Великі простори держави та етнічна неоднорідність

населення. Русь простягалася на значну територію, щ о , за­л е ж н о від обставин, могло бути або св ідченням державної могутності , або ж д ж е р е л о м слабкості . В е л и к и й к н я з ь щ е не володів достатньо м і ц н и м , структурованим і розгалуже­н и м апаратом влади , не мав розвинутої інфраструктури (транспорт, дороги, засоби з в ' я з к у та ін.) для ефективного зд ійснення своїх в л а д н и х повноважень на так ій величез­ній територі ї . Посиленню в ідцентрових тенденцій с п р и я л а поліетнічність Київської Рус і . Поряд зі слов ' янами тут про­ж и в а л о понад 20 народів : на півночі та п івнічному сході — чудь , весь, м е р я , мурома , мордва , на півдні — печеніги , половці , торки , к а р а к а л п а к и ; на п івнічному заході — лит­ва і я т в я г и . Процес механ ічного п р и є д н а н н я та завоюван­н я нових земель у Ки ївськ ій Русі помітно випереджав два і н ш і процеси — ф о р м у в а н н я та з м і ц н е н н я апарату цент­ральної влади та глибинну консолідацію нових народів і т еритор ій , ї хнє своєрідне «переварювання» й органічне в к л ю ч е н н я у структуру Давньорусько ї д е р ж а в и , щ о ство­рювало ґрунт д л я з р о с т а н н я в ідцентрових тенденцій .

2 . Зростання великого феодального землеволодіння. Р о з в и т о к продуктивних сил , у т в е р д ж е н н я феодальних від-

Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.) 59

носин с п р и я л и появ і та з м і ц н е н н ю великого землеволо­д і н н я . Б а з у ю ч и с ь на н а т у р а л ь н о м у господарстві , в основі я к о г о л е ж а л а з а м к н у т і с т ь , в е л и к е землеволод іння поси­л и л о владу м ісцевих к н я з і в і бояр , створило передумови д л я р о з г о р т а н н я процесів ф о р м у в а н н я економічної самос­т ійності та пол ітичної в ідокремленост і д а в н ь о р у с ь к и х зе­м е л ь .

В е л и к е феодальне землеволод іння створювалося р і з ­н и м и ш л я х а м и : з а х о п л е н н я м земель с ільської о б щ и н и , освоєнням нових земель та їх к у п і в л е ю . Н а п р и к і н ц і X I — у XII ст. набуває п о ш и р е н н я п р а к т и к а роздачі з емель бо­я р а м та д р у ж и н н и к а м у спадкове володіння (вотчину) в нагороду за с л у ж б у к н я з ю . З а п і д р а х у н к а м и ф а х і в ц і в , в о т ч и н н и х володінь ус іх ранг ів у К и ї в с ь к і й Рус і було по­над 3 т и с я ч і . Спочатку це с п р и я л о з м і ц н е н н ю центр ал ь ­ної в л а д и , а д ж е м а й ж е к о ж е н з нових з е м л е в л а с н и к і в , у т в е р д ж у ю ч и с ь у власн ій вотчин і , я к правило , с п и р а в с я на авторитет великого к н я з я . Проте ц і л к о м о п а н у в а в ш и п ідвладні з емл і , с т в о р и в ш и свій апарат у п р а в л і н н я , дру­ж и н у , м ісцева феодальна верх івка дедалі б ільше відчу­вала незручност і від сильної в е л и к о к н я з і в с ь к о ї в л а д и , щ о посилювало її потяг до економічної самостійності та по­л ітично ї в ідокремленост і з емель .

3 . Відсутність чіткого незмінного механізму спадко­ємності князівської влади. Т р и в а л и й ч а с ( м а й ж е до 30-х рок ів X X ст.) серед і сторик ів п а н у в а л а д у м к а , щ о основною п р и ч и н о ю роздрібненості є п о р у ш е н н я п р и н ц и ­пів престолонаслідування . Спочатку на Русі домінував «го­р и з о н т а л ь н и й » п р и н ц и п спадкоємност і к н я з і в с ь к о ї в л а д и (від старшого брата до молодшого , а п і сля смерті пред­с т а в н и к і в старшого п о к о л і н н я — від сина старшого брата до наступного за в і к о м ) . Помітне з б і л ь ш е н н я чисельност і н а щ а д к і в Володимира Святославича та Ярослава Мудрого зумовило той ф а к т , щ о в ж е н а п р и к і н ц і XI ст. д е я к і з н и х , в и х о д я ч и з в л а с н и х інтерес ів , енерг ійно п о ч а л и виступа­ти за «отчинний» , або «вертикальний» , принцип (від бать­к а до сина ) . П а р а л е л ь н е і с н у в а н н я , з м і щ е н н я та н а к л а ­д а н н я ц и х двох п р и н ц и п і в , на д у м к у в ч е н и х , були п р и ч и ­ною феодально ї роздрібненост і . І хоча з 50-х рок ів X X ст. і сторична н а у к а ц і л к о м обґрунтовано н а м а г а є т ь с я пояс­н и т и п о я в у в ідцентрових тенденц ій , в и х о д я ч и з р о з в и т к у п р о д у к т и в н и х сил , у т в е р д ж е н н я феодальних в ідносин то­щ о , слід в и з н а т и , щ о неврегульован ість п и т а н н я про го­л о в н и й п р и н ц и п престолонасл ідування п і д р и в а л а основи Давньорусько ї д е р ж а в и .

60 Київська Русь

У ц е н т р і м і ж у с о б н о г о п р о т и с т о я н н я , я к п р а в и л о , був К и ї в , я к и й того часу став не т і л ь к и с и м в о л о м , а й засо­бом в л а д и . Л и ш е за одне с т о л і т т я ( 1 1 4 6 — 1 2 4 6 ) к и ї в с ь ­к и й ст іл 46 р а з і в п е р е х о д и в із р у к в р у к и . Н а й д о в ш е п р а в л і н н я т р и в а л о 13 р о к і в , а 35 к н я з і в п е р е б у в а л и п р и влад і не б і л ь ш е р о к у . К и ї в був с в о є р і д н и м в а ж е л е м д л я н а р о щ е н н я і р о з ш и р е н н я власного в п л и в у , саме тому к о ­ж е н із к н я з і в п і с л я о в о л о д і н н я в е л и к о к н я з і в с ь к и м прес­т о л о м п е р е т в о р ю в а в с я на а к т и в н о г о п о б о р н и к а з а г а л ь -норусько ї єдност і . Ц я боротьба доцентрово ї та в ідцент ­рової т е н д е н ц і й з н а ч н о ю м і р о ю з у м о в л е н а неврегульо -в а н і с т ю п и т а н н я про п р и н ц и п с п а д к о є м н о с т і к н я з і в с ь ­ко ї в л а д и , була суттю м і ж у с о б н и х в і й н .

4 . Зміна торговельної кон'юнктури, частковий за­непад Києва як торгового центру, поява поліцентрії в зовнішній торгівлі. Н а п р и к і н ц і XI ст . п о л о в е ц ь к і к о ч о ­в и щ а п е р е р і з а л и т о р г о в е л ь н і ш л я х и до Ч о р н о г о та К а с ­п і й с ь к о г о м о р і в . К р і м того , с е р й о з н о г о у д а р у т р а н з и т ­н і й т о р г і в л і К и ї в с ь к о ї Р у с і було н а н е с е н о д в о м а п о д і я ­м и с в і т о в о г о з н а ч е н н я : п о - п е р ш е , с л а б і ю ч а В і з а н т і я 1 0 8 2 р . за п о м і ч у в і й н і з С и ц и л і є ю д а л а д о з в і л В е н е ц і ї т о р г у в а т и без м и т а і м а т и свої п о р т и н а т е р и т о р і ї Ві­з а н т і й с ь к о ї і м п е р і ї ; п о - д р у г е , х р е с т о в і п о х о д и в і д к р и ­л и д л я і т а л і й с ь к и х , ф р а н ц у з ь к и х та н і м е ц ь к и х міст мор­с ь к и й ш л я х на с х і д , б е з п о с е р е д н ь о з в ' я з а л и З а х і д н у Європу з М а л о ю А з і є ю , В і з а н т і є ю . В н а с л і д о к цього К и ­їв з а л и ш и в с я п о з а о с н о в н и м и т о р г о в и м и ш л я х а м и . Ц е не т і л ь к и з у м о в и л о ч а с т к о в и й з а н е п а д К и є в а , а й с п р и ­ч и н и л о п о л і ц е н т р і ю в з о в н і ш н і й т о р г і в л і . Д е д а л і сер­й о з н і ш е п р о себе з а я в л я ю т ь Ч е р н і г і в , Г а л и ч , В о л о д и -м и р - н а - К л я з ь м і , Н о в г о р о д , С м о л е н с ь к , П о л о ц ь к . З а в ­д я к и т о р г і в л і з р о с т а л и м і с т а , я к і с т а в а л и д л я м і с ц е в и х к н я з і в засобом з м і ц н е н н я ї х н ь о ї с а м о с т і й н о с т і , д ж е р е ­л о м ф і н а н с о в и х д о х о д і в , о п о р о ю п о л і т и ч н о г о в п л и в у .

5 . Посилення експансії степових кочівників (печені­гів, половців та ін.). Л и ш е половц і , я к св ідчать л і т о п и с и , у період від 1055 до 1236 р р . з д і й с н и л и 12 в е л и к и х напа­дів на Р у с ь . М а й ж е с т і л ь к и ж ш и р о к о м а с ш т а б н и х похо­дів у в ідповідь о р г а н і з у в а л и руськ і к н я з і . До того ж за цей час половці понад ЗО раз ів брали участь у м і ж у с о б н и х к н я з і в с ь к и х в і й н а х .

П е р і о д ф е о д а л ь н о ї р о з д р і б н е н о с т і — з а к о н о м і р н и й е т а п у р о з в и т к у с у с п і л ь с т в а , а д ж е р о з д р і б н е н і с т ь — не о с о б л и в і с т ь К и ї в с ь к о ї Р у с і , а з а г а л ь н о є в р о п е й с ь к а тен­д е н ц і я . Саме в ц е й час в і д б у л о с я о с т а т о ч н е ф о р м у в а н -

Монгольська навала 61

н я ф е о д а л ь н о ї с и с т е м и ( ч і т к о в и з н а ч и л и с я п р а в а фео­д а л і в та п о в и н н о с т і с е л я н , з а в е р ш и в с я п р о ц е с станов ­л е н н я ф е о д а л ь н о - с т а н о в о ї і є р а р х і ї , ф о р м у в а в с я і вдос­к о н а л и в с я д е р ж а в н и й а п а р а т т о щ о ) . Р о з д р і б н е н н я струк­т у р и п о л і т и ч н о ї в л а д и було ц і л к о м л о г і ч н и м і п р и р о д ­н и м н а с л і д к о м ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н : р о з д р і б н е н і й фор­мі земельної власност і в ідпов ідає роздр ібнена ф о р м а дер­ж а в и , р о з д р і б н е н а с т р у к т у р а в л а д и .

Отже , я в и щ е роздрібненості суперечливе і неоднознач­не . Особливістю періоду історії Ки ївсько ї Рус і н а п р и к і н ­ці XI — у середині XI I I ст. були , з одного боку, посилен­н я в ідцентрових тенденцій , втрата державної єдності , к н я ­з івськ і м і ж у с о б и ц і , ослаблення д е р ж а в и , з н и ж е н н я обо­роноздатност і , п о с и л е н н я т и с к у на Русь сусідніх д е р ж а в , з іншого — ф о р м у в а н н я великого з емлеволод іння , прог­рес у с ільському господарств і , п іднесення міст , значне зростання чисельност і населення , розвиток сх іднослов 'ян­ської к у л ь т у р и .

2.5. Монгольська навала та встановлення золотоординського іга П и т а н н я про р о л ь м о н г о л ь с ь к о г о н а ш е с т я та золото-

ординського іга в с л о в ' я н с ь к і й історі ї з а в ж д и н а л е ж а л о до розряду н а д з в и ч а й н о в а ж л и в и х , але водночас гранично с к л а д н и х , д и с к у с і й н и х . В и ч е р п н о ї о д н о з н а ч н о ї в ідпові ­ді на це п и т а н н я м и не м а є м о . Б а г а т о в і к о в е в и в ч е н н я проблеми п р и в е л о д о с л і д н и к і в до абсолютно р і з н и х оці­н о к та п о л я р н и х в и с н о в к і в . Одні з н и х (Л . Г у м і л ь о в , Б . Васильєв та ін . ) в в а ж а ю т ь , щ о і га ф а к т и ч н о не було , а був л и ш е союз Р у с і з Ордою, і н ш і — в к а з у ю т ь на руй­н івн і н а с л і д к и з о л о т о о р д и н с ь к о ї н а в а л и , я к а з а г а л ь м у ­в а л а р о з в и т о к с л о в ' я н с ь к и х з е м е л ь , з у м о в и в ш и в перс­п е к т и в і п о м і т н е в і д с т а в а н н я від к р а ї н З а х і д н о ї Європи ( Б . Р и б а к о в , П . Т о л о ч к о , М. К о т л я р та ін . ) .

Ш и р о к о в ж и в а н и й термін «монголо-татарське нашес ­тя» є умовним і не зовс ім т о ч н и м . А д ж е хоча монголи і не становили б ільшост і у в і й с ь к у (їх н а л і ч у в а л о с я л и ш е к і л ь к а в ідсотків загально ї чисельност і ) , саме вони були його ц е м е н т у ю ч и м я д р о м , в ійськовою ел ітою, я к а вела за собою п ідкорені н а р о д и . Щ о ж стосується т а т а р , то цей

62 Київська Русь

народ — л и ш е одне з п і д к о р е н и х п л е м е н , п р е д с т а в н и к и я к о г о об іймали висок і посади п р и дворі монгольського х а н а , але ї х н я роль у м о н г о л ь с ь к і й д е р ж а в і не була домі­н у ю ч о ю . О т ж е , гранд іозну експанс ію сх ідних народів у з ах ідному н а п р я м к у д о ц і л ь н і ш е н а з и в а т и монгольською, о с к і л ь к и саме монголи були її о р г а н і з а т о р а м и і л ідера­м и . П о я в а терміна «монголо-татари» зумовлена багатьма о б с т а в и н а м и . Т а к , к и т а й с ь к і х р о н і с т и , описуючи народи , щ о п р о ж и в а л и на п івн іч від К и т а ю , у В е л и к о м у Степу, н а з и в а л и всі степові етн ічн і о б ' є д н а н н я одним іменем — « т а т а р и » , т а к я к м и н а з и в а є м о « є в р о п е й ц я м и » францу­з ів , і спанц ів та ін . З часом ц я т р а д и ц і я у к о р і н и л а с я в є в р о п е й с ь к і й термінолог і ї X I I I — X I V ст . , у я к і й п о н я т т я «татари» в ж и в а л о с я д л я п о з н а ч е н н я монгол ів - завойовни-к і в . Тому в епоху середньов іччя слова «татари» і «монго­ли» д л я хроніст ів та л і тописц ів с тали м а й ж е синоніма­м и . М о ж л и в о , щ о с и н т е з н и й т е р м і н «татаро-монголи» в ж и в а в с я д л я б і л ь ш повної з а г а л ь н о ї х а р а к т е р и с т и к и о р д и н ц і в , а д ж е він ф і к с у в а в певну єдність л ідера (монго­ли) і маси (татари я к зб ірна назва к о ч і в н и к і в Великого Степу) .

Монгольська д е р ж а в а у т в о р и л а с я н а п р и к і н ц і XI I — на п о ч а т к у XI I I ст. внасл ідок а к т и в н о ї об ' єднавчої полі­т и к и монгольського х а н а Т е м у ч і н а . Н а д з в и ч а й н о склад­ною була д о л я цієї л ю д и н и . Він був о н у к о м першого мон­гольського х а н а Х а б у л а . П і с л я смерт і б а т ь к а Есугей-ба-гатура , 9-р ічний х л о п ч и к потрапив у вир феодальних в ійн та п р о т и с т о я н ь . Ч е р е з зраду Темуч ін на т р и р о к и потрап­л я є в рабство і з д е р е в ' я н о ю к о л о д к о ю на ш и ї в ико н у є н а й в а ж ч і роботи на к у з н і ворожого п л е м е н і . П і с л я втечі з полону понад д в а д ц я т ь рок ів в ін веде ж о р с т о к у , без­к о м п р о м і с н у боротьбу за владу . В 1206 р . Темуч іна було проголошено в е р х о в н и м п р а в и т е л е м Монголі ї — Чинг іс -х а н о м . К р а ї н а п е р е т в о р и л а с я на в о є н н и й табір і розпоча­л а а к т и в н е з а в о ю в а н н я сус ідніх територ ій та народ ів .

У 1 2 2 3 р . на р ічц і К а л ц і в і д б у в а є т ь с я п е р ш а битва монголо-татарських в ійськ з р у с ь к и м и д р у ж и н а м и . Об'єд­н а н і р у с ь к о - п о л о в е ц ь к і с и л и з а з н а л и с т р а ш н о ї п о р а з к и : з а г и н у л о 6 к н я з і в та 9 / 1 0 р у с ь к и х в о ї н і в . Д а в н ь о р у с ь ­к и й б и л и н н и й епос саме з К а л к о ю п о в ' я з у є з а г и б е л ь т р ь о х р у с ь к и х богатир ів І л л і М у р о м ц я , А л ь о ш і Попови­ч а та Д о б р и н і Н і к и т и ч а . Н о в а х в и л я м о н г о л ь с ь к о г о на­ш е с т я р о з п о ч и н а є т ь с я 1 2 3 7 р . , к о л и на п р и к о р д о н н и х р у б е ж а х Рус і з ' я в и л о с я багатотисячне в ійсько онука Ч и н -г ісхана — Б а т и я . Серією р і ш у ч и х у д а р і в , с х о ж и х на по-

Монгольська навала 6 3

м а х и т а т а р с ь к о ї ш а б л і , з а в о й о в н и к и п е р е т в о р и л и на по­п е л и щ е Р я з а н ь , В о л о д и м и р , Я р о с л а в л ь , П е р е я с л а в , Ч е р ­ніг ів та і н ш і м іста і п і д і й ш л и до К и є в а . П а д і н н я 1240 р . ц е н т р у Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и в і д к р и л о Б а т и ю ш л я х на З а х і д . П р о й ш о в ш и вогнем і м е ч е м г а л и ц ь к і та волин­ськ і з емл і , к о ч і в н и к и в 1 2 4 1 р . в т о р г л и с я в П о л ь щ у , У г о р щ и н у , Ч е х і ю , С л о в а ч ч и н у , Т р а н с і л ь в а н і ю . П р о т е з н е к р о в л е н і на Р у с і в і й с ь к а Б а т и я в ж е 1242 р . були зму­ш е н і п р и п и н и т и своє п р о с у в а н н я в з а х і д н о м у н а п р я м ­к у . П о в е р н у в ш и с ь у п о н и з з я Волги , з а в о й о в н и к и засно­вують нову д е р ж а в у в с к л а д і Монгольсько ї імпері ї — Золоту Орду. З цього часу Д а в н ь о р у с ь к а д е р ж а в а перес­тає і с н у в а т и . Н а Р у с і в с т а н о в л ю є т ь с я іноземне іго на довгих 238 р о к і в .

У ж е перші н а с л і д к и з а в о й о в н и ц ь к и х походів монголів були к а т а с т р о ф і ч н и м и д л я с л о в ' я н с ь к и х земель :

1. Руйнація та падіння ролі міст. З а п і д р а х у н к а м и а р х е о л о г і в , із 74 р у с ь к и х міст X I I — X I I I ст . , в ідомих з р о з к о п о к , 49 були розорен і п о л ч и щ а м и Б а т и я . До того ж 14 т а к і не п і д н я л и с я із р у ї н , а щ е 15 міст з часом п е р е т в о р и л и с я на села . У п е р ш і 50 рок ів п а н у в а н н я за­в о й о в н и к і в на Р у с і не було побудовано ж о д н о г о м іста , а д о м о н г о л ь с ь к о г о р і в н я к а м ' я н о г о б у д і в н и ц т в а було до­с я г н у т о л и ш е ч е р е з 100 рок ів п і с л я н а в а л и Б а т и я .

2 . Занепад ремесла і торгівлі. Р у й н а ц і я міст , загибель або рабство значно ї ч а с т и н и рем існик ів п р и з в е л и до втра­ти спадкоємност і в рем ісництв і , з н и к н е н н я ц і л и х його га­лузей (виробництво емал і , зерн і , черн і , р ізьби по к а м е н ю та ін . ) . З м е н ш е н н я в и р о б н и ц т в а товарів с п р и ч и н и л о за­непад торг івл і .

3 . Демографічні втрати. Ф і з и ч н е з н и щ е н н я , рабство та втечі с тали ч и н н и к а м и , я к і помітно з м е н ш и л и к іль ­к ість н а с е л е н н я на Півдн і Рус і . Проте тотального обез­л ю д н е н н я ц іє ї територі ї не в ідбулося . Я к зазначає М. Гру-ш е в с ь к и й , л і совий пояс став своєр ідним резервуаром, у я к о м у степова людність х о в а л а с я за часів л и х о л і т т я , а за к р а щ и х обставин знову п о ч и н а л а к о л о н і з а ц і ю п о л и ш е ­них з е м е л ь .

4 . Знищення значної частини феодальної еліти. За ­гибель у боротьбі з з а в о й о в н и к а м и багатьох профес ій­н и х в о ї н і в - ф е о д а л і в — к н я з і в та д р у ж и н н и к і в не т і л ь к и помітно послабила протид ію з а г а р б н и к а м з боку місцево­го н а с е л е н н я в п о ч а т к о в и й період встановлення іга , а й суттєво з а г а л ь м у в а л а і деформувала розвиток феодально­го з е м л е в о л о д і н н я та всієї системи ф е о д а л ь н и х в ідносин.

64 Київська Русь

Суть золотоординського і га я к історичного я в и щ а по­л я г а є у ф о р м у в а н н і та з м і ц н е н н і ст ійкої системи залеж­ності р у с ь к и х земель від з а в о й о в н и к і в . Золотоординське іго в и я в и л о с я насамперед у трьох сферах : економічн ій (система податей та повинностей — д а н и н а , мито , п л у ж -не, підводне, корм , ловче та ін . ) ; політичній (затвердження Ордою к н я з і в на столах та в и д а ч а нею я р л и к і в на управ­л і н н я з е м л я м и ) ; в ійськов ій (обов ' я зок с л о в ' я н с ь к и х к н я ­з івств делегувати своїх воїнів до монгольського в ійська та брати участь у його в о є н н и х походах) . С т е ж и т и за збе­р е ж е н н я м та з м і ц н е н н я м с и с т е м и з а л е ж н о с т і п о к л и к а н і були х а н с ь к і н а м і с н и к и в р у с ь к и х з е м л я х — б а с к а к и . К р і м того , з метою о с л а б л е н н я Рус і Золота Орда протя ­гом м а й ж е всього пер іоду свого п а н у в а н н я п р а к т и к у в а ­л а п е р і о д и ч н і с п у с т о ш л и в і п о х о д и . Л и ш е до середини XIV ст . на з е м л і П івн ічно-Сх ідно ї та П і в д е н н о - З а х і д н о ї Рус і було з д і й с н е н о понад 20 в о є н н и х н а п а д і в золотоор-д и н ц і в .

В с т а н о в л е н н я золотоординського іга на Русі мало свої особливості :

1) руськ і з емл і не у в і й ш л и безпосередньо до с к л а д у Золотої Орди;

2) на територі ї Рус і не було створено постійно діючого адмін істративного апарату з а в о й о в н и к і в . Нав іть інститут б а с к а к і в на п о ч а т к у XIV ст . ф а к т и ч н о л і к в і д у є т ь с я ;

3) т о л е р а н т н е с т а в л е н н я з о л о т о о р д и н ц і в до х р и с т и ­я н с т в а та п р а в о с л а в н о г о д у х о в е н с т в а (в ідповідно до мон­г о л ь с ь к и х с т е р е о т и п і в п о в е д і н к и х а н м і г і мусив в и м а ­г а т и від з а в о й о в а н и х н а р о д і в п о к і р н о с т і , в и к о н а н н я на­к а з і в , але не в і д м о в и від в і р и , т р а д и ц і й та з в и ч а ї в ) .

Саме ц і особливості золотоординського панування знач­ною мірою д а л и змогу с х і д н и м с л о в ' я н а м не т і л ь к и збе­регти власну етн ічну самобутність , а й н а к о п и ч и т и дер­ж а в о т в о р ч і с и л и .

М о н г о л ь с ь к е з а в о ю в а н н я з у м о в и л о п о я в у н и з к и т р и в а л и х т е н д е н ц і й , я к і помітно в п л и н у л и на історич­н и й розвиток сх ідних с л о в ' я н , я к і с н о з м і н и л и х а р а к т е р д е р ж а в н и х с т р у к т у р , н а к л а л и з н а ч н и й відбиток на мен­тальн ість народу :

1. Переміщення і своєрідне роздвоєння центру сус­пільного життя східних слов'ян. П р о г р е с у ю ч и й з а н е п а д К и є в а п р и з в і в до в т р а т и н и м р о л і о б ' є д н у в а ч а с л о в ' я н с ь ­к и х з е м е л ь , в н а с л і д о к чого в и н и к л и нов і ц е н т р и полі ­тично ї к о н с о л і д а ц і ї . С п о ч а т к у на З а х о д і , с к о р и с т а в ш и с ь своєю в і д д а л е н і с т ю від Орди та і н ш и м и с п р и я т л и в и м и

Монгольська навала 65

ч и н н и к а м и , вагомо з а я в л я є про себе Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь -ке к н я з і в с т в о (XI I I — п е р ш а п о л о в и н а XV ст . ) , а незаба­ром на Сході , остаточно о г о в т а в ш и с ь від м о н г о л ь с ь к и х наб і г ів , п і д н і м а є т ь с я Московське к н я з і в с т в о ( середина XIV—XV ст . ) . Не останню р о л ь у цьому процес і в ід і гра ­л а масова м і г р а ц і я е л і т и п і в д е н н и х к н я з і в с т в (боярства , м іського п а т р и ц і а т у , церковно ї і єрарх і ї ) та к в а л і ф і к о ­в а н и х р е м і с н и к і в с п о ч а т к у до В о л о д и м и р а , а п о т і м до М о с к в и .

2 . Консервація та поглиблення феодальної роздрібне­ності.

3 . Поступове витіснення в стосунках між князем і місцевою знаттю принципу васалітету та запровад­ження системи підданства. Особливо д і я і н а с л і д к и ц іє ї тенденц і ї були п о м і т н і на теренах П і в н і ч н о - С х і д н о ї Ру­с і , де в п л и в золотоординц ів був н а й в і д ч у т н і ш и м . Васал і ­тет — це с е р е д н ь о в і ч н а с и с т е м а особистої з а л е ж н о с т і о д н и х феодал ів (васал ів ) від і н ш и х , м о г у т н і ш и х феода­л і в (сеньйорів ) . П р и н ц и п васал і тету д о п у с к а в д е я к і пра­ва і п р и в і л е ї д л я р і з н и х верств н а с е л е н н я , щ о певною мірою о б м е ж у в а л о с в а в і л л я м о н а р х а . Саме п р а в а і свобо­ди , щ о б а з у в а л и с я на васал і тет і , згодом л я г л и в основу європейської правової системи, с п р и я л и ф о р м у в а н н ю бур­ж у а з н и х в і д н о с и н . З п р и х о д о м на Р у с ь м о н г о л і в п р и н ­ц и п васал і тету а к т и в н о в и т і с н я є т ь с я системою п ідданст ­ва . Ц ь о м у процесов і с п р и я л а н и з к а ч и н н и к і в . П о - п е р ш е , з і т к н е н н я к н я з і в з м о н г о л ь с ь к о ю м о д е л л ю у п р а в л і н н я д е р ж а в о ю надовго з а к а р б у в а л о в ї х н і й г е н е т и ч н и й код сам дух імпер і ї : абсолютну п о к і р н і с т ь п і д д а н и х та без­м е ж н у в л а д у п р а в и т е л я . В обмін на в л а с н и й суверен і тет в Орді разом з я р л и к о м к н я з ь одержував н е о б м е ж е н у вла­ду над сво їми п і д д а н и м и . По-друге , п і с л я з а г и б е л і знач ­ної ч а с т и н и феодально ї ел і ти ( к н я з і в , д р у ж и н н и к і в ) , я к і були опорою та у о с о б л е н н я м в а с а л ь н и х в і д н о с и н , на п ів­н і ч н о м у сході с т в о р ю ю т ь с я у м о в и д л я ф о р м у в а н н я нової з н а т і ( п о с а д н и к і в , т і ун ів , м е ч н и к і в ) , щ о з р о с т а л а в ж е на ґ р у н т і п ідданства . З часом саме система п ідданства стала основою ф о р м у в а н н я Рос ійської імпері ї з абсолют­ною, необмеженою владою м о н а р х а .

4 . Послаблення обороноздатності Русі призвело до то­го, що в XIV—XV ст. південні та західні руські землі опиняються в складі Литовського князівства та Поль­ського королівства, а Північно-Східна та Новгородська землі залишаються під владою Орди. Внаслідок цього зем­л і , щ о к о л и с ь в х о д и л и до с к л а д у Київсько ї Рус і , потрапи-з

66 Київська Русь

л и під в п л и в р і зних д е р ж а в та к у л ь т у р н и х т р а д и ц і й , я к і суттєво з м і н и л и х а р а к т е р та д и н а м і к у їхнього суспільно­го р о з в и т к у . Етн ічна д и ф е р е н ц і а ц і я східного с л о в ' я н с т в а п о г л и б л ю є т ь с я і дедал і а к т и в н і ш е п о ч и н а ю т ь формувати­ся у к р а ї н с ь к а , б ілоруська та р о с і й с ь к а народност і .

О т ж е , з а г а л ь м у в а в ш и с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н и й розви­ток Рус і , суттєво д е ф о р м у в а в ш и суспільн і в ідносини , по­м ітно в п л и н у в ш и на етн ічні п р о ц е с и , я к і с н о з м і н и в ш и с т р у к т у р у влади в п івн ічно-сх ідних р у с ь к и х з е м л я х , мон­гольське н а ш е с т я та золотоординське іго н а к л а л и свій в ідбиток на Східну Європу, г л и б и н н о , на багато в ік ів впе­ред, п і д к о р и г у в а л и її і сторію.

2.6. Політичний устрій К и ї в с ь к а Р у с ь — р а н н ь о ф е о д а л ь н а д е р ж а в а з м о н а р ­

х і ч н о ю ф о р м о ю п р а в л і н н я . П р о т я г о м I X — X I I I ст . в л а д а п е р е ж и л а с к л а д н у т р а н с ф о р м а ц і ю . Н а е т а п і с т а н о в л е н ­н я Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и у т в о р и л а с я д р у ж и н н а ф о р м а д е р ж а в н о с т і : на ґ р у н т і к н я ж о ї д р у ж и н и у т в о р и в с я п р и ­м і т и в н и й а п а р а т у п р а в л і н н я , с у д о ч и н с т в а та з б и р а н н я д а н и н и . У ц е й час д р у ж и н а в и к о н у є не т і л ь к и р о л ь в ій­с ь к а , а й р а д н и к і в . Ц е н т р а л ь н о ю ф і г у р о ю ц і є ї ф о р м и д е р ж а в н о с т і є к н я з ь , я к и й б і л ь ш е в и я в л я є себе я к воє­н а ч а л ь н и к , а не я к д е р ж а в н и й д і я ч . У добу п і д н е с е н н я К и ї в с ь к о ї Р у с і ф о р м у є т ь с я ц е н т р а л і з о в а н а м о н а р х і я : вся п о в н о т а в л а д и д е д а л і б і л ь ш е з о с е р е д ж у є т ь с я в р у к а х к н я з я , д р у ж и н а в і д х о д и т ь від д е р ж а в н и х с п р а в , а на р і ш е н н я к н я з я в п л и в а є л и ш е ч а с т и н а с т а р ш и х д р у ж и н ­н и к і в та в и х і д ц і в з і с таро ї п л е м і н н о ї а р и с т о к р а т і ї — б о я р и .

У період феодальної роздрібненості в ідбулася ще одна зм іна форми державного устрою: одноосібна монарх ія пос­т у п и л а с я місцем федеративній монархі ї . Тепер долю Русі в е р ш и в не в е л и к и й к н я з ь , а група н а й в п л и в о в і ш и х к н я ­з ів , щ о ш у к а л и компромісних р і ш е н ь на своїх з ібраннях («снемах») . Ц ю форму п р а в л і н н я і сторики називають «ко­л е к т и в н и м сюзеренітетом».

О т ж е , розвиток д е р ж а в н о с т і Ки ївсько ї Русі в ідбувався у двох н а п р я м а х : в ід с и с т е м и у п р а в л і н н я , щ о в и п л и в а ­л а з в ійськово ї о р г а н і з а ц і ї , — до ц и в і л ь н и х ф о р м п р а в ­л і н н я та від п о с и л е н н я ц е н т р а л і з м у — до д е ц е н т р а л і з а ­ц і ї . О с н о в н и м и е л е м е н т а м и м е х а н і з м у п о л і т и ч н о ї в л а д и

Політичний устрій 67

в Д а в н ь о р у с ь к і й д е р ж а в і були к н я з ь , б о я р с ь к а рада та в іче ( збори м і с ь к о г о н а с е л е н н я ) . В е л и к и й к и ї в с ь к и й к н я з ь був г о л о в н и м нос ієм д е р ж а в н о ї в л а д и , г а р а н т о м ф у н к ц і о н у в а н н я всіх орган ів у п р а в л і н н я , р е п р е з е н т а н ­том к р а ї н и на м і ж н а р о д н і й а р е н і , с и м в о л о м д е р ж а в н о ї с таб ільност і . У його р у к а х було з о с е р е д ж е н о всю повно­ту з а к о н о д а в ч о ї , в и к о н а в ч о ї , судової та в ійськово ї вла­д и . У сво їй д і я л ь н о с т і к н я з ь с п и р а в с я на в і й с ь к о в у п ід ­т р и м к у д р у ж и н и та і д е о л о г і ч н у — ц е р к в и . Д р у ж и н а я в л я л а собою пост ійне в і й с ь к о , щ о в и к о н у в а л о р о л ь апа­рату п р и м у с у . Вона ф о р м у в а л а с я на з асадах в а с а л і т е т у і с к л а д а л а с я з і с т а р ш о ї (бояри , в е л и к і феодали) та молод­шої ( « о т р о к и » , «діти б о я р с ь к і » , « п а с и н к и » ) д р у ж и н . З а свою с л у ж б у с т а р ш і д р у ж и н н и к и о д е р ж у в а л и з е м л і , а м о л о д ш і — ч а с т и н у в ійськово ї здобичі або п л а т у .

Певною мірою на пол ітичн і р і ш е н н я к н я з я в п л и в а л и поради та п і д т р и м к а боярської ради . Ц е й дорадчий орган походить від д а в н ь о с л о в ' я н с ь к о ї ради с т а р і й ш и н . З а ча­сів Київсько ї Русі до боярської ради в х о д и л и старші дру­ж и н н и к и , м і с ь к а ел іта та п р е д с т а в н и к и вищого духовен­ства, з я к и м и к н я з ь обговорював п и т а н н я о г о л о ш е н н я в ійни та м и р у , у к л а д е н н я угод, в и д а н н я з а к о н і в , вир ішу­вав в а ж л и в і а д м і н і с т р а т и в н і , ф інансові та судові с п р а в и . У раз і в ідсутності к н я з я або п і с л я його смерті рада става­ла основним органом в л а д и , у компетенц і ї я к о ї були не т і л ь к и п и т а н н я в н у т р і ш н ь о ї та зовн ішньо ї п о л і т и к и , а й обрання та встановлення влади наступного к н я з я . Воло­діючи п р а в о м «вето», боярська рада неодноразово зм іню­вала п л а н и в е л и к и х к н я з і в , ч и м п і д т в е р д ж у в а л а на п р а к ­тиці реальн ість прав та автономію к н я з і в с ь к и х васал ів , з я к и х вона у т в о р ю в а л а с я . Проте з а л е ж н і с т ь цього дорад­чого органу від к н я з я призвела до того, що він не був юридично о ф о р м л е н и й і не став п о в н о ц і н н и м д е р ж а в н и м інститутом з ч і т к о в и з н а ч е н и м и ф у н к ц і я м и .

Віче — це народні збори дорослого чоловічого насе­л е н н я , щ о в и р і ш у в а л и в а ж л и в і громадськ і та д е р ж а в н і справи . Ц е й орган в л а д и лог ічно продовжує с л о в ' я н с ь к у традицію п л е м і н н и х зборів . У добу п о с и л е н н я монарх і ї та ц е н т р а л і з м у в іча з а н е п а л и , а в період ослаблення к н я ­зівської влади знову в ідродилися . В л ітописах перші згад­ки про н и х датуються 1016 р . (Новгород), 1068 р . (Київ) , 1097 р . ( В о л о д и м и р - В о л и н с ь к и й ) . Право с к л и к а т и віче мали к н я з ь , м и т р о п о л и т або ж самі ж и т е л і міста . Віче мало досить ш и р о к і права : о голошувало в ійну і у к л а д а л о мир , в и г а н я л о або ж з а п р о ш у в а л о к н я з я , р о з п о р я д ж а л о -

68 Київська Русь

ся ф і н а н с о в и м и та з е м е л ь н и м и р е с у р с а м и , усувало адмі ­н і страц ію , ч и н и л о в ічовий суд. М е х а н і з м п р и й н я т т я рі­ш е н ь був гранично простим — голосування не проводи­лося , а п і д т р и м к а або ж заперечення висловлювалися гуч­н и м к р и к о м . Володіючи правом з а т в е р д ж е н н я в а ж л и в и х д е р ж а в н и х р і ш е н ь , в іче все ж мало обмежену самостій­ність і р ідко виступало із з а к о н о д а в ч и м и і н і ц і а т и в а м и .

К н я з ь , боярська рада , в іче — це носії р і з н и х форм державност і ; основні елементи трьох моделей управл ін ­н я — монархічної , аристократично ї та демократичної . До­м і н у в а л а п е р е в а ж н о к н я з і в с ь к а влада , але в періоди її ослаблення на перші ролі в и с у в а л и с я б о я р с ь к а рада і ві­че . М е х а н і з м пол ітичної влади Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и х а р а к т е р и з у є т ь с я не т і л ь к и сп івпрацею, а й суперницт­вом і п р о т и с т о я н н я м його елемент ів , щ о , безумовно, на­д а в а л о д и н а м і к и сусп ільному р о з в и т к у . П р о т е на в ідміну від к н я з я боярська рада і в іче не стали п о с т і й н и м и орга­н а м и в л а д и з ч і т к о о к р е с л е н и м и ф у н к ц і я м и .

2.7. Соціально-економічний розвиток З а час ів Ки ївсько ї Рус і сформувалося феодальне сус­

п ільство в сх ідних с л о в ' я н . У ц ілому с т а н о в л е н н я фео­д а л ь н и х в ідносин у Д а в н ь о р у с ь к і й д е р ж а в і в ідбувалося в загальноєвропейському руслі : від д е р ж а в н и х форм до сень-й о р і а л ь н и х ( в о т ч и н н и х ) . Ц е й процес був с к л а д н и м , три­в а л и м і розгортався поетапно . Спочатку в IX ст. форму­є т ь с я с и с т е м а е к с п л у а т а ц і ї всього в ільного н а с е л е н н я в ійськовою знаттю ( к н я з е м та д р у ж и н о ю ) . Основним еле­ментом ціє ї системи була д а н и н а , « п о л ю д д я » . У X ст. стався переворот у п о з е м е л ь н и х в ідносинах : к н я з і захоп­л ю ю т ь і к о н ц е н т р у ю т ь у своїх р у к а х общинні землі , внас­л ідок чого в и н и к а є домен іальне (вотчинне) землеволодін­н я в е л и к о г о к н я з я . Н а с т у п н и м к р о к о м у процесі феода­л і з а ц і ї с тала п о я в а в XI ст . земельної власност і в е р х і в к и с л у ж и л о ї знат і — бояр та православно ї ц е р к в и .

У X — X I I ст . а к т и в н о ф о р м у в а л и с я в а с а л ь н і в ідноси­н и у д а в н ь о р у с ь к о м у с у с п і л ь с т в і : за в і р н у с л у ж б у к н я з ь д а р у в а в своїм б о я р а м та д р у ж и н н и к а м міста і села . Да­р у в а л а с я не т е р и т о р і я , а право с т я г у в а т и п о д а т к и . Т а к поступово с к л а л а с я п о м і с т н а ф о р м а феодального з емле ­в о л о д і н н я , я к а не п е р е д б а ч а л а передач і з е м л і в с п а д о к

Соціально-економічний розвиток 69

та її в і д ч у ж е н н я без згоди к н я з я . З о с л а б л е н н я м к н я з і в ­ської в л а д и , п о с и л е н н я м в ідцентрових т е н д е н ц і й у дер­ж а в і дедалі б ільшого п о ш и р е н н я набирає вотчина — спад­кове в о л о д і н н я , щ о могло в ільно в і д ч у ж у в а т и с я (прода­в а т и с я , п е р е д а в а т и с я в с п а д о к , д а р у в а т и с я ) .

Хоча процес у т в е р д ж е н н я ф е о д а л ь н и х в ідносин у Ки­ївськ ій Русі в ц ілому зб ігався із з а г а л ь н о є в р о п е й с ь к и м и тенденц іями , він м а в і свої особливості . По-перше , у Дав­ньоруській держав і феодал ізм зароджувався на основі пер­в існообщинного ладу , с х і д н о с л о в ' я н с ь к е суспільство пе­рескочило через р а б о в л а с н и ц ь к и й етап р о з в и т к у . По-дру­ге , на Рус і темпи феодал і зац і ї були у п о в і л ь н е н и м и порів­няно з Європою, де щ е з а н т и ч н и х час ів п р и ж и л и с я тра­диці ї приватної власност і ; по-третє , в и н и к н е н н я та ста­н о в л е н н я великого з емлеволод іння не п р и з в е л о до масо­вого обезземелення с е л я н , о с к і л ь к и в м е ж а х д е р ж а в н о ї територі ї і снувала з н а ч н а к і л ь к і с т ь незаселеної , госпо-д а р с ь к и неосвоєної з емл і .

У X — Х Н І ст. з п о г л и б л е н н я м процес ів феодал і зац і ї на Рус і у с к л а д н ю в а л а с я і є р а р х і ч н а с т р у к т у р а пан івного класу , основними к а т е г о р і я м и я к о г о були к н я з і , бояри та д р у ж и н н и к и . А к т и в н о й ш о в процес диференц іац і ї се­ред феодально залежного населення . Основними його верс­твами були:

— смерди — б і л ь ш а ч а с т и н а с е л я н , щ о м а л и п р и в а т н е господарство, ж и т л о , з емельн і н а д і л и , п л а т и л и д а н и н у к н я з ю і були в ідносно в і л ь н и м и ;

— з а к у п и — л ю д и , щ о через р і зн і п р и ч и н и в т р а ч а л и власне господарство і з м у ш е н і були й т и в к а б а л у до фео­д а л а за купу (грошову п о з и ч к у ) ;

— рядовичі — с е л я н и , щ о у к л а л и з феодалом ряд (до­говір) , на підставі якого в и з н а в а л и свою з а л е ж н і с т ь від нього і змушені були п р а ц ю в а т и за ч а с т к у виробленої про­дукц і ї ;

— челядь — особи, щ о в т р а т и л и своє господарство і п р а ц ю в а л и на феодала . ї х п р о д а в а л и , д а р у в а л и , передава­л и у спадщину;

— холопи — н а с е л е н н я , щ о перебувало у повн ій влас­ності феодала.

З а феодалізму з е м л я була основним засобом вироб­н и ц т в а . Право волод іння нею стало ю р и д и ч н и м п ід ґрун­т я м , економічною основою о т р и м а н н я ф е о д а л а м и земель­ної ренти від з а л е ж н и х с е л я н . Х а р а к т е р н и м и рисами фор­м у в а н н я відносин з а л е ж н о с т і були п р я м е насильство (по­заекономічний примус) та е к о н о м і ч н е з а к а б а л е н н я емер-

70 Київська Русь

дів . І стор ія Ки ївсько ї Рус і знає три види ренти , що ніби в і д д з е р к а л ю в а л и д и н а м і к у соц іально-економічного роз­в и т к у . Н а ранньому етапі феодал і зму домінувала нату­р а л ь н а рента (оброк п р о д у к т а м и ) , формою якого було «по­л ю д д я » . З а х о п л е н н я феодальною елітою о б щ и н н и х земель та ф о р м у в а н н я в о т ч и н и п р и з в е л и до п о я в и відробіткової р е н т и . П о д а л ь ш и й розвиток товарно-грошових в ідносин зумовив з а р о д ж е н н я в X ст. щ е однієї форми ренти — грошової , я к а згодом стала н а й п о ш и р е н і ш о ю .

Провідною галуззю економіки Київської Русі було сіль­ське господарство. С п и р а ю ч и с ь на давні традиц і ї , особ­ливо великого р о з в и т к у досягло землеробство . Це сталося за р а х у н о к в и к о р и с т а н н я д о с к о н а л и х та р і з н о м а н і т н и х з н а р я д ь прац і (плуг , рало , соха, борона, з аступ , м о т и к а , серп, коса) та р і з н и х , з а л е ж н о від г е о г р а ф і ч н и х умов , систем обробітку ґ р у н т у (вирубна , перелогова та парова з двоп ільною і т р и п і л ь н о ю с і возм інами) . У сукупност і ці ч и н н и к и с п р и я л и високому р івню продуктивност і зерно­вого господарства . З о к р е м а , середня в р о ж а й н і с т ь зерно­вих становила сам — 6 ,2 , тобто одна десятина (1 ,09 га) д а в а л а 8 ц з ерна . З д о б у т к и в землеробстві в поєднанн і із з н а ч н и м и п л о щ а м и пасовиськ та с інокосів були п ід ґрун­т я м д л я р о з в и т к у п р и с е л и щ н о г о скотарства . Д о п о м і ж н и ­м и г а л у з я м и господарства стали п р о м и с л и — б д ж і л ь н и ц ­тво , м и с л и в с т в о , рибальство .

В а ж л и в е місце в господарському ж и т т і давньорусько­го суспільства н а л е ж а л о ремеслу . У К и ї в с ь к і й Рус і най­п о ш и р е н і ш и м и його в и д а м и були залізообробне, гончар­не , ювел ірне , т к а ц ь к е в и р о б н и ц т в а , всього ж існувало по­над 60 видів ремесел . Соц іальна о р г а н і з а ц і я ремісничого в и р о б н и ц т в а ніби в і д д з е р к а л ю в а л а процес р о з в и т к у фео­д а л ь н и х в ідносин. Існувало три категорі ї ремісник ів : сіль­с ь к і , вотчинн і та м і с ь к і . Н а ранньофеодальному етапі пе­р е в а ж а ю т ь п е р ш а і друга категорі ї ; за час ів роздрібне­ності дедал і б і л ь ш у роль в ід іграє т р е т я . Міське ремесло в і д р і з н я є т ь с я від с ільського с к л а д н і с т ю , р і зноман ітн істю та я к і с т ю . Н а й б і л ь ш и х усп іх ів давньоруське ремесло до­с я г л о в металург і ї та обробці з ал і за . За д а н и м и археоло­г ічних д о с л і д ж е н ь , асортимент виробів із з ал і з а цього пе­ріоду нал ічує до 150 назв .

П р о г р е с у ю ч е в і д о к р е м л е н н я р е м е с л а від землеробст­ва , д и ф е р е н ц і а ц і я р е м і с н и ч и х с п е ц і а л ь н о с т е й , к о н ц е н т ­р а ц і я та о р г а н і з а ц і я р е м і с н и к і в з у м о в и л и п іднесення тор­г івл і та з р о с т а н н я міст . Р о з к в і т у К и ї в с ь к о ї Рус і с п р и я ­л о й т е , щ о її т е р и т о р і я була в к р и т а м е р е ж е ю в а ж л и в и х

Соціально-економічний розвиток 71

м і ж н а р о д н и х т о р г о в е л ь н и х ш л я х і в . Одним із н а й д а в н і ­ш и х і освоєних був « г р е ц ь к и й » ш л я х («із в а р я г в гре­к и » ) , що через Д н і п р о з в ' я з у в а в П р и б а л т и к у та П р и ч о р ­н о м о р ' я . « Ш о в к о в и й » ш л я х , я к и й п р о л я г а в через Над­д н і п р я н щ и н у , з ' є д н у в а в Ц е н т р а л ь н у Європу з Середньою А з і є ю та К и т а є м . «Соляний» та « з а л і з н и й » були сполуч­ною л а н к о ю м і ж К а в к а з о м та П р и к а р п а т т я м .

А к т и в н і торговельн і в ідносини та операці ї с п р и я л и становленню в Д а в н ь о р у с ь к і й д е р ж а в і грошової системи . П е р ш і монети на територі ї Укра їни , головним ч и н о м , рим­ськ і , з ' я в и л и с я в I I—III ст. З часом східні с л о в ' я н и за­провадили власну специфічно місцеву грошову одиницю — «куну» (хутро к у н и ц і або б ілки) . З і з р о с т а н н я м обсягу торгівлі з ' я в л я є т ь с я нова л і ч и л ь н а о д и н и ц я — г р и в н я , я к а в XII ст. дор івнювала 50 к у н а м . Згодом м ' я к і х у т р я ­ні г р о ш і поступаються м ісцем твердій валют і — грив­н я м , що я в л я л и собою з л и в к и срібла вагою 1 6 0 — 1 9 6 г Л и ш е н а п р и к і н ц і XI I I ст. в и н и к а є к а р б о в а н е ц ь — сріб­н и й з л и в о к , вагою 1/2 гривн і . З а часів В о л о д и м и р а Вели­кого п о ч а л и к а р б у в а т и з о л о т н и к и і с р і б л я н и к и — п е р ш і в і т ч и з н я н і монети . Проте , н е з в а ж а ю ч и на появу метале­вої в а л ю т и , хутро було з а г а л ь н и м ц і н о в и м екв івалентом м а й ж е до XIV ст . , тобто часу , к о л и почалося систематич­не , масове к а р б у в а н н я монет .

У добу п іднесення Київської Русі інтенсивно розгорта­ється процес урбанізаці ї . «Гради» (городища) — своєрідні зародки майбутніх міст — в и н и к а ю т ь у сх ідних с л о в ' я н щ е в VI ст. Тоді вони в и к о н у в а л и роль м і ж п л е м і н н и х цен­трів з обмеженими ф у н к ц і я м и — пункт ів збору д а н и н и , прикордонних укр іплень , місць общинних культових зіб­рань тощо. Поступово під впливом посилення д е р ж а в н и х структур , бурхливого розвитку ремесла та торгівлі мало-чисельні тимчасові поселення перетворюються на постійні залюднені міста, щ о стають економічними , п о л і т и ч н и м и , адмін істративними та к у л ь т у р н и м и ц е н т р а м и , своєрідни­ми вузлами з в ' я з к у Давньоруської д е р ж а в и . Л ітописи по­в ідомляють , що в I X — X ст. існувало понад 20 міст (Київ , Черніг ів , Б ілгород, Вишгород, Любеч, Смоленськ , Новго­род та ін . ) . У XI ст. згадується ще 32 міста . Напередодні монгольської навали на Русі нал ічувалося понад 300 «гра­дів», з я к и х м а й ж е 100 були с п р а в ж н і м и містами. У з в ' я з ­к у з цим не дивно , що варяги ще на м е ж і I X — X ст. нази­вали Русь «Гардаріки» — кра їна міст ( замків) .

Отже , за доби Київсько ї Русі в соц іально-економічн ій сфері розпочався процес становлення ф е о д а л ь н и х відно-

72 Київська Русь

син — ф о р м у є т ь с я система приватного з е м л е в о л о д і н н я , у с к л а д н ю є т ь с я і є р а р х і я пан івного класу , інтенсивно йде диференц іац ія феодально залежного населення . Провідною г а л у з з ю е к о н о м і к и цього часу було с ільське господарство, розвиток якого спирався на т р а д и ц і ю та досвід попередніх п о к о л і н ь . Дедал і енерг ійн іше й ш о в п о ш у к нових техноло­гій обробітку з е м л і , в д о с к о н а л ю в а л и с я з н а р я д д я п р а ц і . В і д о к р е м л е н н я ремесла від землеробства , к о н ц е н т р а ц і я р е м і с н и к і в у « г р а д а х » , а к т и в і з а ц і я обміну т а торг івл і с п р и я л и становленню грошової системи .

2.8. Етнічний розвиток В и з н а ч е н н я етнічної с т р у к т у р и в К и ї в с ь к і й Рус і —

проблема а к т у а л ь н а і с к л а д н а . А к т у а л ь н а , о с к і л ь к и її ви­р і ш е н н я є к л ю ч е м д л я в и з н а ч е н н я с п а д к о є м ц я києво-русь-кої культурно- і сторично ї с п а д щ и н и . Складна — тому щ о р о з в ' я з а н н ю цього п и т а н н я з а в а ж а ю т ь не т і л ь к и обмеже­н ість та ф р а г м е н т а р н і с т ь д ж е р е л , а й п о л і т и ч н а к о н ' ю н к ­тура , пол ітико- ідеолог ічн і в п л и в и .

Суть п р о б л е м и етн ічного с к л а д у К и ї в с ь к о ї Рус і сфор­м у л ь о в а н о в п и т а н н і : « Щ о і с н у в а л о в Д а в н ь о р у с ь к і й дер­ж а в і : с т і й к а є д и н а д а в н ь о р у с ь к а н а р о д н і с т ь ч и о к р е м і п р а е т н о с и у к р а ї н ц і в , р о с і я н , б ілорус ів?» Одну з п е р ш и х спроб дати в ідпов ідь на це з а п и т а н н я зробив у друг ій п о л о в и н і X V I I ст . Ф е о д о с і й С а ф о н о в и ч , я к и й у сво їй «Хрон іц і» п о к а з у в а в К и ї в с ь к у Р у с ь я к д е р ж а в у , де про­ж и в а є є д и н и й народ від Г а л и ч а до В о л о д и м и р а - н а - К л я з ь -м і . Д е щ о с в о є р і д н о ю була і н т е р п р е т а ц і я ідеї е тн ічно ї єдност і с х і д н и х с л о в ' я н р о с і й с ь к и х і с т о р и к і в — М. Ка­р а м з і н а , С. Соловйова , В . К л ю ч е в с ь к о г о , я к і в и с в і т л ю ­в а л и і стор ію К и ї в с ь к о ї Рус і я к п е р ш и й період і с н у в а н н я Р о с і й с ь к о ї д е р ж а в и , п р а у к р а ї н ц і та п р а б і л о р у с и зобра­ж а л и с я не я к о к р е м і етн ічн і у т в о р е н н я , а л и ш е я к г і л к и є д и н о г о рос ійського народу . Щ е д а л і в середині X I X ст. п і ш о в М. Погод ін . З а його к о н ц е п ц і є ю , у К и є в і до Х Н І ст. ж и л и р о с і я н и , я к і т і л ь к и п і с л я татарського н а ш е с т я еміг­р у в а л и на В е р х н ю Волгу , а на ї х н є місце з Г а л и ч и н и та В о л и н і п р и й ш л и у к р а ї н ц і .

К р и т и к у ю ч и погляди М. Погодіна, М. Грушевський зак­л а в п ідвалини нового підходу до вир ішення проблеми етніч­ного складу Київської Рус і . У своїх п р а ц я х він обстоював ідею безперервності та нерозривності укра їнського історич­ного процесу і д ійшов висновку , щ о у к р а ї н с ь к и й народ на

Етнічний розвиток 73

своїх і сторичних з е м л я х існує з IV ст. н. е. спершу під наз­вою а н т і в , п о т і м п о л я н , а з годом р у с і в . К и ї в с ь к а дер­ж а в а , п р а в о , к у л ь т у р а б у л и в и т в о р о м одніє ї н а р о д н о с ­ті — у к р а ї н с ь к о - р у с ь к о ї , а В о л о д и м и р о - М о с к о в с ь к а дер­ж а в а не б у л а ні с п а д к о є м и ц е ю , ан і н а с т у п н и ц е ю К и ї в ­сько ї Р у с і , вона в и р о с л а на своєму к о р е н і і є н а с л і д к о м е н е р г і ї та а к т и в н о с т і н а р о д н о с т і « в е л и к о р у с ь к о ї » (ро­с і й с ь к о ї ) .

У р а д я н с ь к у добу оф іц ійна історична н а у к а до середи­ни 30-х рок ів р о з г л я д а л а етн ічні процеси в К и ї в с ь к і й Ру­сі з позиц ій б л и з ь к и х до концепці ї М. Грушевського . Про­те в п о в о є н н и й період значного п о ш и р е н н я набула теор ія єдиної давньорусько ї народност і , р о д о н а ч а л ь н и к а м и я к о ї с тали рос ійськ і і с т о р и к и Б . Греков , В . Мавродін , Л . Че ­р е п н і й . І хоча в н а у к о в и х д и с к у с і я х в и с л о в л ю в а л и с я сер­йозн і к р и т и ч н і з а у в а ж е н н я з приводу ціє ї к о н ц е п ц і ї , во­на була в и з н а н а і с х в а л е н а р а д я н с ь к и м к е р і в н и ц т в о м , о с к і л ь к и с п р и я л а з м і ц н е н н ю внутр ішньо ї єдності С Р С Р . 10 с ічня 1954 р . Ц К К П Р С затвердив «Тези про 3 0 0 - р і ч ч я в о з з ' є д н а н н я У к р а ї н и з Рос ією ( 1 6 5 4 — 1 9 5 4 рр . )» , в осно­ву я к и х було покладено ідею про те, що р о с і й с ь к и й , у к р а ­ї н с ь к и й та б ілоруський народи походять від єдиного ко­р е н я — давньорусько ї народност і . П о я в а офіц ійно у з а к о ­неної концепц і ї на т р и в а л и й час заблокувала наукову роз­робку проблеми етнічного с к л а д у Київсько ї Рус і . Н а д а л і теза про єдину д а в н ь о р у с ь к у народність стала своєр ідним п і д ґ р у н т я м д л я ф о р м у в а н н я постулату про «нову етнопо-л і т и ч н у сп ільн ість — р а д я н с ь к и й народ» .

З моменту п р о г о л о ш е н н я незалежност і У к р а ї н и роз­п о ч и н а є т ь с я новий раунд дискус ій , у центрі я к и х о п и н и ­л и с я проблеми ф о р м у в а н н я с х і д н о с л о в ' я н с ь к и х народнос­тей та етн ічної с т р у к т у р и Ки ївсько ї Рус і . Тезу про існу­в а н н я єдиної сх іднослов 'янської етнокультурної спільності (в л і т е р а т у р і з у с т р і ч а ю т ь с я т а к о ж терміни «давньорусь­к а народн ість» , «давньоруська етн ічна сп ільн ість» , «єди­н и й д а в н ь о р у с ь к и й етнос» тощо) обстоюють П. Толочко , М. К о т л я р , О. М о ц я , В . Р и ч к а та ін . Ч и м а л о досл ідник ів (І . Б р а й ч е в с ь к и й , Я . І саєвич , М. Д а ш к е в и ч , Л . З а л і з н я к та ін . ) , р о з в и в а ю ч и ідеї М. Грушевського , н а м а г а ю т ь с я о б ґ р у н т у в а т и р і зн і в а р і а н т и «окремішності» у к р а ї н с ь к о ­го народу , в в а ж а ю ч и саме його засновником і п а н і в н и м етносом Ки ївсько ї Р у с і .

Т а к , п р и х и л ь н и к и і с н у в а н н я єдиної сх іднослов ' янсь ­кої е т н о к у л ь т у р н о ї сп ільност і переконан і , що під впли­вом п о с и л е н н я пол ітичної єдності , з м і ц н е н н я централ і за -

74 Київська Русь

ці ї д е р ж а в и , з а п р о в а д ж е н н я єдиної реліг і ї — х р и с т и я н с ­тва , у ході боротьби проти зовн ішнього ворога а к т и в н о в ідбувалися процеси етнічної консол ідац і ї давньорусько­го н а с е л е н н я . Н а їхню д у м к у , про реальне і с н у в а н н я в м е ж а х Ки ївсько ї Рус і давньорусько ї народност і св ідчать т а к і сусп ільн і процеси та я в и щ а :

1) с ф о р м у в а л а с я єдина д а в н ь о р у с ь к а л і т е р а т у р н а мова я к мова д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я і з аконодавства , розвит­ку л і т е р а т у р и та к у л ь т у р и ;

2) у к о р і н и л и с ь єдині традиц і ї , звича ї , ю р и д и ч н і нор­ми ( п о ч и н а ю ч и з другої п о л о в и н и І тис . на б ільшій час­т и н і сх ідно-слов ' янсько ї територі ї і снував стереотипний п і д к у р г а н н и й обряд п о х о в а н н я ; на теренах всієї Київсь­кої Рус і ф у н к ц і о н у в а л а « Р у с ь к а правда» тощо) ;

3) у с т а л и л а с ь єдина м а т е р і а л ь н а к у л ь т у р а (археоло­г ічн і р о з к о п к и та писемн і д ж е р е л а св ідчать про повну чи часткову аналог ічн ість у р і з н и х р а й о н а х давньорусько ї д е р ж а в и т а к и х к о м п о н е н т і в к у л ь т у р и , я к одяг знат і і во­їн ів , зброя , фортец і та і н ш і оборонні споруди , спосіб бу­д і в н и ц т в а доріг , т и п и т и х або і н ш и х р е м і с н и ч и х виробів тощо) ;

4) з ' я в и л а с ь є д и н а р у с ь к а етн ічна св ідомість (літопис­ц і , я к п р а в и л о , говорять про Р у с ь я к с у к у п н і с т ь усіх зе-мель-княз івств ; все сх іднослов 'янське населення органічно п р и й н я л о етнонім « р у с ь к и й » , «русин» , «русич») ;

5) конс ол ідувалась ел і тна верства в и щ и х феодалів Ки­ївської Рус і , щ о вела свій родовід від династ і ї Р ю р и к о в и -ч ів , і не п о д і л я л а себе етн ічно .

Опонуючи теорії єдиної с х і д н о с л о в ' я н с ь к о ї етнокуль­турної сп ільност і , н а м а г а ю ч и с ь ствердити правомірн ість свого п о г л я д у , п р и х и л ь н и к и ідеї в ідокремленого розвит­к у к о ж н о г о з с х і д н о с л о в ' я н с ь к и х народів висувають свої к о н т р а р г у м е н т и :

1. Утвердження єдиної мови не може бути завершаль­ним актом, визначальним фактором у процесі етнічної консолідації. А д ж е п о ш и р е н н я л а т и н и в З а х і д н і й Європі не привело до у т в о р е н н я «єдиної л а т и н с ь к о ї народності» на з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х теренах . До того ж у К и ї в с ь к і й Рус і єдиною була т і л ь к и ц е р к о в н о с л о в ' я н с ь к а мова , а мо­ва св і тська в процес і освоєння с х і д н и м и с л о в ' я н а м и пів­н і ч н и х та п івн ічно-сх ідних територ ій з а з н а л а в п л и в і в фі-но-угорського та балт ійського е т н і ч н и х м а с и в і в . Через це сформувалася н и з к а д і алект ів — псковсько-полоцько-смо-л е н с ь к и й , новгородсько -володимиро-суздальський тощо .

2 . Давньоруська держава була поліетнічною. До її скла-

Етнічний розвиток 75

ду входила в е л и к а к і л ь к і с т ь н е с л о в ' я н с ь к и х п л е м е н : бал-тськ і етн ічні у т в о р е н н я (лити , пруси , я т в я г и та ін . ) , угро-ф і н и (меря , мурома , мордва та ін . ) , т ю р к с ь к і народності (печеніги , т о р к и , берендеї тощо) . Нав і ть ті 15 с л о в ' я н с ь ­к и х племен , щ о у в і й ш л и до д е р ж а в и Русь , в ж е в VIII ст. не були є д и н и м народом. Ось я к х а р а к т е р и з у є їх Нестор Л і т о п и с е ц ь : «Усі п л е м е н а м а л и свої звича ї , і з а к о н и пред­к і в своїх , і з апов і ти , к о ж н е — свій норов» . Щоб перепла­вити ці р і знор ідн і етн ічні утворення в єдину етнокуль ­турну сп ільн ість необхідні були п о т у ж н і засоби в п л и в у та час . Однак нерозвинен ість к о м у н і к а ц і й , величезна під­владна т е р и т о р і я , в ідносна слабк ість впливу центру на о к р а ї н и , н е т р и в а л і с т ь і с н у в а н н я давньоруської д е р ж а в и ( л и ш е н а п р и к і н ц і X ст. остаточно с ф о р м у в а л и с я д е р ж а в ­ні с т р у к т у р и , а в ж е в середині XI I ст. вона р о з п а л а с я на н е з а л е ж н і княз івства ) суттєво ускладнювали процес етніч­ної консолідаці ї , ослаблювали єдність і у н е м о ж л и в л ю в а л и появу єдиної етн ічної свідомості серед ш и р о к и х народ­н и х м а с .

3 . Політична єдність Київської Русі (єдина назва дер­жави, одна правляча династія, загальноруська свідомість правлячої верхівки тощо) не свідчить про етнічну моно­літність. Ц і риси п р и т а м а н н і всім імпер іям , зокрема , Ро­с ійська і м п е р і я , я к а з ібрала під ск іпетром Р о м а н о в и х 130 народів та народностей, була політично єдиною кра їною — нею п р а в и л а одна д и н а с т і я , п р а в л я ч а в е р х і в к а в провін­ц і я х мала московсько-центристськ і погляди тощо, але зов­сім не я в л я л а собою однорідного етнічного м а с и в у 1 .

В основі а л ь т е р н а т и в и теорії єдиної сх іднослов ' янсь ­кої етнокультурної сп ільноти л е ж и т ь теза про те, щ о укра­ї н с ь к а , рос ійська та б ілоруська народності п о ч а л и консо­л і д у в а т и с я задовго до у т в о р е н н я Київсько ї Рус і . Н а осно­ві п івденно-зах ідних п л е м і н н и х союзів (полян , д р е в л я н , с і верян , т и в е р ц і в та ін . ) за участю і р а н с ь к и х етн ічних елемент ів ф о р м у в а л а с я у к р а ї н с ь к а народність . П івн ічно-сх ідна г і л к а с л о в ' я н с ь к и х племен інтегрувалася з угро-ф і н с ь к и м и п л е м е н а м и (чудь, весь, мордва та ін . ) і л я г л а в основу рос ійсько ї народност і . З а х і д н а група східнос­л о в ' я н с ь к и х племен с л о в ' я н і з у в а л а споконвічні землі бал-тів . Внасл ідок ц и х е т н і ч н и х процесів у т в о р и л и с я балто-с л о в ' я н с ь к і п л е м е н а — п р а щ у р и білорусів .

1 Див . : Залізняк Л . Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність / / Пам'ять століть. — 1 9 9 6 . — № 2. — С. 2 — 1 4 .

76 Київська Русь

О т ж е , п и т а н н я в и з н а ч е н н я етнічної с т р у к т у р и Київ­ської Рус і й досі л и ш а є т ь с я в і д к р и т и м . П о д а л ь ш і пошу­к и і стини в и м а г а ю т ь від досл ідник ів м а к с и м а л ь н о г о дис-т а н ц і ю в а н н я від політичної к о н ' ю н к т у р и , р о з ш и р е н н я ко­ла д ж е р е л ( археолог ічних , л і н г в і с т и ч н и х тощо) , я к і під­д а ю т ь с я а н а л і з у , п о ш у к у нових ідей та п ідходів у проце­сі д о с л і д ж е н н я та інтерпретац і ї в ж е в ідомих ф а к т і в та м а т е р і а л і в .

2.9. Охрещення Русі З а п р о в а д ж е н н я х р и с т и я н с т в а — це е п о х а л ь н и й пово­

рот в історії Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и , я к и й не т і л ь к и сут­тєво в п л и н у в на всі сфери тогочасного суспільного ж и т ­т я , а й надовго в и з н а ч и в х а р а к т е р н і особливості в ітчиз­н я н о ї моделі і сторичного р о з в и т к у .

П р и й ш о в ш и до в л а д и , В о л о д и м и р В е л и к и й спробував провести р е л і г і й н у реформу, суть я к о ї п о л я г а л а в модер­н і зац і ї я з и ч н и ц т в а , з а п р о в а д ж е н н і на Рус і к у л ь т у єдино­го бога — г р о м о в е р ж ц я П е р у н а . І є р а р х і я новоствореного пантеону в ідпов ідала р о з к л а д у п о л і т и ч н и х сил у к р а ї н і , а д ж е в е р х о в н и м божеством було в и з н а н о не п о л я н с ь к о г о Д а ж д ь б о г а , а новгородського П е р у н а . Очевидно , Володи­м и р мав з в а ж а т и я к на новгородську ел іту , з а в д я к и гро­ш а м я к о ї п р и й ш о в до в л а д и , т а к і на н о р м а н с ь к и х най­м а н ц і в , на меч і я к и х с п и р а в с я ( г р о м о в е р ж е ц ь Одін — брат-близнюк литовсько -слов ' янського П е р у н а — був пок­ровителем с к а н д и н а в с ь к о ї д р у ж и н и ) . П р о т е нав і ть модер­н і зована стара р е л і г і я не в ідпов ідала потребам часу: вона г а л ь м у в а л а процес д е р ж а в о т в о р е н н я ; не з а х и щ а л а багат­ства і прив іле ї феодально ї в е р х і в к и , щ о н а б и р а л а силу; у с к л а д н ю в а л а р о з в и т о к з в ' я з к і в з х р и с т и я н с ь к и м и краї ­н а м и . Тому з а п р о в а д ж е н н я нової д е р ж а в н о ї моноте їстич­ної рел іг і ї стало ж и т т є в о ю необх ідн істю. Вибір було зу­п и н е н о на х р и с т и я н с т в і в і з ант ійського з р а з к а . І це зов­сім не в и п а д к о в о . П о - п е р ш е , щ е за час ів і с н у в а н н я антич­н и х м і с т - д е р ж а в д л я П о д н і п р о в ' я в и з н а ч и в с я п івденний вектор ц и в і л і з а ц і й н о ї ор ієнтац і ї , я к и й з н а ч н о посилився з появою торгового ш л я х у «з в а р я г у г р е к и » . По-друге , у д е р ж а в н о ї ел і ти в ж е і снували досвід та т р а д и ц і я х р е щ е н ­н я (Аскольд , Ольга ) , п о в ' я з а н і з К о н с т а н т и н о п о л е м . По-третє , в ідпов ідно до в і з ант ійсько ї модел і х р и с т и я н с т в а с в і т с ь к а в л а д а д о м і н у в а л а над р е л і г і й н о ю , щ о ц і л к о м

Охрещення Русі 77

влаштовувало великого к н я з я : ідеологічну п і д т р и м к у сво­їм д е р ж а в о т в о р ч и м п л а н а м він о т р и м у в а в , а контроль над ним з боку ц е р к в и не встановлювався . По-четверте , ві­з ант ійське п р а в о с л а в ' я з н а й о м и л о Р у с ь з х р и с т и я н с ь к и м в іровченням р ідною мовою, що значно п р и с к о р ю в а л о і спрощувало процес п о ш и р е н н я та у т в е р д ж е н н я нової ре­ліг і ї . Єдине , щ о т р и в о ж и л о Володимира , — це реальна загроза через п р и й н я т т я х р и с т и я н с т в а п о т р а п и т и в ідео­лог ічну або ж нав і ть пол і тичну з а л е ж н і с т ь від Візант і ї .

В и р і ш е н н ю проблеми п о с п р и я в збіг обставин. У 986 р . в і з а н т і й с ь к и й імператор Василь II , проти я к о г о виступи­л и земельні м а г н а т и , попросив у Володимира в ійськової допомоги д л я п р и д у ш е н н я з а к о л о т н и к і в . К и ї в с ь к и й к н я з ь погодився , але висунув вимогу — о д р у ж е н н я із сестрою імператора Анною. Це була надзвичайно висока ц іна , а д ж е відповідно до і снуючих тоді канон ів , в і з ант ійськ і прин­цеси могли в и х о д и т и з а м і ж л и ш е за р і в н и х собі або хоча б за п р е д с т а в н и к і в р о д и н и н і м е ц ь к и х імператор ів . Проте обставини були с и л ь н і ш і за традиці ї : реальна загроза Кон­стантинополю з м у с и л а В а с и л я II п іти на п о с т у п к и , вод­ночас він сам висунув вимогу , щоб В о л о д и м и р охрестив­ся і з апровадив х р и с т и я н с т в о на Рус і . В и к о н у ю ч и умови русько-в ізант ійської угоди , у Києв і хрестився Володимир.

Ш е с т и т и с я ч н е руське в ійсько допомогло в ізантійсь­кому імператору розбити сили феодальної опозиці ї вліт­ку 988 р . у битві під Хрисополем . Проте , опанувавши ситуацією, імператор зр ікся своїх обіцянок і в ідмовив кня ­зю в іддати за нього сестру. Н а м а г а ю ч и с ь досягти постав­леної мети , В о л о д и м и р зд ійснює б л и с к а в и ч н и й похід до К р и м у і з а х о п л ю є в а ж л и в и й п у н к т в і зант ійського пану­в а н н я на п івострові , головну ж и т н и ц ю імпері ї — Херсо­нес (Корсунь) . І м п е р а т о р у нічого не з а л и ш и л о с ь , я к ви­конати умови угоди . Саме в Корсуні восени 989 р . Воло­д и м и р в з я в ш л ю б з А н н о ю . Ц я под ія і стала точкою від­л і к у процесу н а с а д ж е н н я х р и с т и я н с т в а на Рус і . Драма­тичні події , п о в ' я з а н і із з а п р о в а д ж е н н я м нової реліг і ї , щ о в ідбулися п р о т я г о м трьох рок ів ( 9 8 8 , 9 8 9 , 990) л іто­писцем спресовані в один — 988 р . Насправд і х р и с т и я н і ­з а ц і я Русі т р и в а л а д е к і л ь к а стол іть .

П р и й н я т т я х р и с т и я н с т в а значно в п л и н у л о на подаль­ш и й розвиток К и ї в с ь к о ї Рус і :

1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних від­носин у східних слов'ян. Х р и с т и я н с т в о , сформоване я к рел і г ія класового суспільства , освячувало владу панівної

78 Київська Русь

ел і ти , соц і альну д и ф е р е н ц і а ц і ю та всю феодальну систе­му . Водночас воно р і ш у ч е с т в е р д ж у в а л о р івн ість усіх пе­ред Б о г о м , ч и м з а к л а д а л о п р и н ц и п о в о нові п і д в а л и н и в ідеолог ічні моделі м а й ж е всіх с о ц і а л ь н и х рух ів , у тому числ і а н т и ф е о д а л ь н и х .

2 . Православ'я стало надійним Грунтом для ство­рення могутньої, централізованої самодержавної країни. До к і н ц я 80-х рок ів X ст. Русь була слабоконсолідова-ною, п о л і ц е н т р и ч н о ю д е р ж а в о ю , щ о збер і гала єдність і форму з а в д я к и мечам в е л и к о к н я з і в с ь к о ї д р у ж и н и . Одно­часне проведення адмін істративно ї та рел іг ійно ї реформ я к і с н о з м і н и л о с и т у а ц і ю . С п р и я ю ч и ц е н т р а л і з а ц і ї , вони з л а м а л и с е п а р а т и з м м ісцевих к н я з і в та п л е м і н н и х вож­дів , у т в е р д и л и є д и н о в л а д д я к и ї в с ь к о г о к н я з я я к основу пол ітично ї модел і у п р а в л і н н я Руссю ( х р и с т и я н с ь к е єди­н о б о ж ж я стало своєрідним ідеологічним п і д ґ р у н т я м утвер­д ж е н н я особистої в л а д и верховного п р а в и т е л я ) .

3 . Прийняття християнства сприяло зростанню між­народного авторитету держави. Х р е щ е н н я Рус і та одру­ж е н н я на Б а г р я н о р о д н і й сестрі в і з ант ійського імператора ввели В о л о д и м и р а у к о л о х р и с т и я н с ь к о ї с ім ' ї європейсь­к и х п р а в и т е л і в , а Д а в н ь о р у с ь к і й д е р ж а в і в і д к р и л и ш л я х до її в и з н а н н я є в р о п е й с ь к о ю х р и с т и я н с ь к о ю сп ільнотою. З того часу в е л и к и й к н я з ь ставав п о в н о ц і н н и м суб ' єктом м іжнародного права : кордони його д е р ж а в и в в а ж а л и с я не­д о т о р к а н и м и (бодай номінально) ; на полі бою к н я ж и х во­їн ів брали в полон, а не в рабство та ін . З а п р о в а д ж е н н я нової в іри не стало основою ідеологічної та пол ітичної з а л е ж н о с т і від К о н с т а н т и н о п о л я . Н а в п а к и , воно с п р и я л о н а л а г о д ж е н н ю і р о з ш и р е н н ю п л і д н и х з в ' я з к і в , побудова­н и х на п р и н ц и п і р івноправност і , з багатьма європейськи­м и к р а ї н а м и . Це п і д т в е р д ж у ю т ь т існ і к о н т а к т и з Німеч­ч и н о ю , П о л ь щ е ю , Ш в е ц і є ю , Р и м о м . П і с л я х р и с т и я н і з а ­ції Р у с ь була нав іть т і сн іше п о в ' я з а н а із Заходом , н і ж з В і зант і єю , про що св ідчать численн і ш л ю б н і угоди динас­тії Р ю р и к о в и ч і в . З о к р е м а , протягом X—XII I ст. вони укла­ли 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин, а з ч л е н а м и в і з ант ійських династ ій л и ш е 12.

4 . Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття на­селення Давньоруської держави. Особливістю я з и ч н и ц ь ­кого с в і т о г л я д у було о б о ж н е н н я п р и р о д и . Я з и ч н и ц т в о пригн ічувало людську д у ш у і виховувало страх перед при­р о д н и м и с и л а м и . О г о л о ш е н н я х р и с т и я н с т в о м Б о г а над­природною силою, я к а к е р у є св ітом, д о к о р і н н о зм інило

Охрещення Русі 79

ситуац ію, п о з б а в и в ш и л ю д и н у цього страху . Поступово в ідбувається зм іна а к ц е н т і в у рел і г ійн ій в ірі : в ін перено­ситься із зовн ішнього на в н у т р і ш н і й світ л ю д и н и , внаслі­док чого л ю д и н а отримує свободу вибору повед інки . Спра­ведлива р о з п л а т а ч е к а є в потойбічному світ і . Т а к і як існі зм іни помітно в п л и н у л и на звича ї та мораль ранньофео­дального сусп ільства : певною мірою п о м ' я к ш и л и с я сто­с у н к и м і ж л ю д ь м и , було усунено пол і гам ію, з асуджено звича ї родової помсти , п о л і п ш и л о с я ставлення до б ідних, особливо до раб ів .

5 . Нова віра заклала якісно нові підвалини в куль­турній сфері, сприяла розвиткові писемності, літера­тури, архітектури та мистецтва.

Водночас п р и й н я т т я християнства в ізант ійського зраз­к а с п р и ч и н и л о п о я в у н и з к и н е г а т и в н и х я в и щ , тенденцій та процес ів :

1. Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі. Це зумовлено насамперед в і зант ій­ською моделлю х р и с т и я н с т в а . Саме вона д а л а змогу русь­к и м с а м о д е р ж ц я м п і д і м ' я т и під себе духовну владу . По-п е р ш е , в ідповідно до в і з а н т і й с ь к и х к а н о н і в , ц е р к в а м а л а п і д п о р я д к о в у в а т и с я св ітськ ій влад і , тоді я к за католи­ц и з м у н а в п а к и — св ітська влада п і д к о р я л а с я духовн ій . По-друге , в ідсутність цел ібату (обов ' я зкова безшлюбність у к а т о л и ц ь к о г о духовенства) не д а в а л а змоги духовенству п р а в о с л а в н о м у , п е р е о б т я ж е н о м у с і м ' я м и , з а к о н с е р в о ­ваному п р а к т и к о ю передач і своєї професі ї в спадок , ні поповнювати свої к а д р и за р а х у н о к здібних людей з ни­зів, ні стати с п р а в ж н і м духовним опонентом світській вла­ді . По-третє , п р а в о с л а в н а ц е р к в а не о д е р ж у в а л а тако ї мо­гутньої п і д т р и м к и з зовн і , я к у м а л а з а в д я к и д і я м Папи Римського к а т о л и ц ь к а церква , і тому православ ' я не могли стати перешкодою на ш л я х у створення р о с і й с ь к и м и пра­вителями системи загального п ідкорення держав і всіх сфер суспільного ж и т т я .

2 . Прилучення до багатств світової культури було обмежене. Н а противагу к р а ї н а м З а х і д н о ї Європи , а та-.кож с л о в ' я н с ь к и м д е р ж а в а м П о л ь щ і та Ч е х і ї , де утвер­д и в с я з а х і д н и й к а т о л и ц ь к и й в а р і а н т х р и с т и я н с т в а і мо­вою б о г о с л у ж і н н я та ц е р к о в н о ї л і т е р а т у р и була л а т и н а , на Р у с і ц е р к о в н а с л у ж б а п р а в и л а с я с л о в ' я н с ь к о ю мо­вою. Б е з у м о в н о , це с п р и я л о ш в и д к о м у п о ш и р е н н ю но­вої рел іг і ї серед н а с е л е н н я , але водночас п о м і т н о з в у ж у ­вало русло к у л ь т у р н о г о п о т о к у , а д ж е п р и л у ч е н н я до сві-

80 Київська Русь

тово ї к у л ь т у р и в і д б у в а л о с я , г о л о в н и м ч и н о м , ч е р е з с л о в ' я н с ь к у л і т е р а т у р у з Б о л г а р і ї , Сербії та ч а с т к о в о че­рез г р е ц ь к і к н и г и , щ о п е р е к л а д а л и с я на Р у с і . У с у н е н н я на т р и в а л и й час з п о л я зору русько ї е л і т и ц і л и х пласт ів л а т и н о м о в н о ї л і т е р а т у р и суттєво п е р е ш к о д ж а л о проце­сам н а к о п и ч е н н я з н а н ь та обміну і н ф о р м а ц і є ю , т и м са­м и м з у м о в л ю ю ч и н а р о с т а н н я певної к у л ь т у р н о ї з а м к н е ­ност і к р а ї н и .

3 . Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаю­чим. З часу п р и й н я т т я Руссю х р и с т и я н с т в а до п а д і н н я Візант і ї в XV ст. під н а т и с к о м т у р к і в ц я і м п е р і я не вихо­д и л а із стану перманентно ї к р и з и . К р и з а п о л і т и ч н а зав­ж д и зумовлює к р и з у духовну . П о ш и р е н і в X I I I — X V ст. настрої брод іння , п о с и л е н н я в п л и в у м і с т и ц и з м у , пропо­відь а с к е т и з м у , в ідчуженост і від ж и т т я були о з н а к а м и к р и з и в і зант ійсько ї духовної е л і т и . Вона не з у м і л а п іти дал і засвоєння античної с п а д щ и н и , осмислити сучасні сус­п ільн і процеси і тому з а л и ш и л а с я в ід ірваною від загаль ­ної течі ї світової суспільної д у м к и . Потенц іал в і зант ійсь ­кого цив іл і зуючого в п л и в у поступово згасав , продукую­ч и замість енергі ї та новаторства т р а д и ц і о н а л і з м та кон­с е р в а т и з м . Н а с л і д к о м цього стали занепад ш к і л ь н о ї та г а л ь м у в а н н я ун іверситетсько ї осв іти , о б м е ж е н н я духов­ної свободи, щ о зумовило с т і й к у тенденцію в ідставання від З а х о д у в багатьох сферах суспільного ж и т т я .

О т ж е , з а п р о в а д ж е н н я х р и с т и я н с т в а на Р у с і , безу­м о в н о , б у л о я в и щ е м п р о г р е с и в н и м . Воно с п р и я л о ф о р ­м у в а н н ю т а з м і ц н е н н ю ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н , р о з в и т ­к у д е р ж а в н о с т і , з р о с т а н н ю м і ж н а р о д н о г о а в т о р и т е т у , р о з в и т к у к у л ь т у р и . О д н а к в і з а н т і й с ь к а м о д е л ь х р и с ­т и я н с т в а з г о д о м с т а л а п і д ґ р у н т я м не т і л ь к и п о з и т и в ­н и х , а й н и з к и н е г а т и в н и х з р у ш е н ь , п р о ц е с і в та т е н ­д е н ц і й .

2.10. Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі В и с о к и й злет к у л ь т у р и Ки ївсько ї Русі був зумовле­

н и й с у т т є в и м и з р у ш е н н я м и в р і з н и х сферах суспільного ж и т т я — р о з в и т к о м ф е о д а л ь н и х в ідносин; с т а н о в л е н н я м давньорусько ї д е р ж а в н о с т і ; в і д о к р е м л е н н я м ремесла від

Характерні риси та особливості розвитку культури 8 1

сільського господарства; в и н и к н е н н я м міст; п о ж в а в л е н ­н я м торг івл і ; а к т и в і з а ц і є ю та р о з ш и р е н н я м м і ж н а р о д н и х контакт ів ; з а п р о в а д ж е н н я м х р и с т и я н с т в а та ін . Нові я в и ­щ а та процеси в д а в н ь о р у с ь к і й к у л ь т у р і — це не т і л ь к и сумарний насл ідок дії сусп ільних сил та ч и н н и к і в , а й а к т и в н и й самост ійний ф а к т о р в п л и в у на р ізні сфери ж и т ­т я , тобто к у л ь т у р а водночас виступає і я к об ' єкт , і я к суб 'єкт історичного р о з в и т к у .

Феномен к у л ь т у р и Ки ївсько ї Рус і м а в т а к і х а р а к т е р ­ні риси та особливості :

1. Домінуючий вплив християнської релігії на розви­ток матеріальної та духовної культури. Ц е р к в а с т а л а своєр ідним ц е н т р о м , у я к о м у о р г а н і ч н о с и н т е з у в а л и с я витвори м а й с т р і в р і з н и х к у л ь т у р н и х с ф е р — а р х і т е к т у ­р и , ж и в о п и с у , м у з и к и , с к у л ь п т у р и , л і т е р а т у р и . Т а к са­мо я к п р а в о с л а в н а р е л і г і я була п о с т а в л е н а на с л у ж б у д е р ж а в і , к у л ь т у р а м а л а с л у ж и т и ц е р к в і , с в і д ч е н н я м чо­го є абсолютне д о м і н у в а н н я в м и с т е ц т в і б ібл ійних с ю ж е ­т ів , у л і тератур і — рел і г ійно ї п р о б л е м а т и к и , в а р х і т е к ­турі — к у л ь т о в и х споруд . У к н я ж у добу саме ц е р к в а стає одним з н а й д о с т у п н і ш и х м і с ц ь з а д о в о л е н н я е с т е т и ч н и х потреб народу .

2 . Запозичення та творче переосмислення візантій­ських традицій, знань та канонів. Х р и с т и я н с т в о , на ­д а в ш и і м п у л ь с у д е р ж а в о т в о р ч и м та к у л ь т у р н и м п р о ц е ­сам на Р у с і , с п р и я л о п о ш и р е н н ю в і з а н т і й с ь к о г о в п л и в у в р і з н и х сферах с у с п і л ь н о г о ж и т т я і в к у л ь т у р і , з о к р е ­м а , що було особливо в і д ч у т н о на п о ч а т к у х р и с т и я н і з а ­ц і ї . У цей пер іод д а в н ь о р у с ь к а л і т е р а т у р а р о з в и в а є т ь с я в м е ж а х в і з а н т і й с ь к и х к а н о н і в , я к і в и з н а ч а л и ж а н р и ( ж и т і я , п р о п о в і д і , п о в ч а н н я ) та с т р и м а н у с т и л ь о в у ма ­неру в и к л а д у . І к о н о п и с , н а с л і д у ю ч и в і з а н т і й с ь к і з р а з ­к и , в і д р і з н я є т ь с я а б с т р а к т н і с т ю і с т а т и ч н і с т ю . В а р х і ­т е к т у р і набуває п о ш и р е н н я в і з а н т і й с ь к и й с т и л ь зодчес ­тва , з а п о з и ч у є т ь с я т е х н і к а ц е г л я н о ї т а к а м ' я н о ї к л а д ­к и , п е р е й м а є т ь с я досв ід с т в о р е н н я ф р е с о к та м о з а ї к .

З часом п о ч а л и в и я в л я т и с я г л и б и н н і д а в н ь о р у с ь к і основи. У л ітератур і з ' я в л я є т ь с я е м о ц і й н е і пристрасне «Слово про Ігорів похід» (1187) що не м а л о аналог ів ні у в і зант ійськ ій , ні у є в р о п е й с ь к і й л і т е р а т у р і . З XI ст . у церковному ж и в о п и с і з а п о ч а т к о в у є т ь с я процес р о з м и в а н ­н я в і з ант ійських к а н о н і в : все ч а с т і ш е зустр ічаються світ­ські сюжети , рел іг ійн і к о м п о з и ц і ї н а п о в н ю ю т ь с я образа­ми реальних людей , побутовими с ц е н а м и , набувають на­ц іональних рис . Я с к р а в и м п р и к л а д о м цього є ф р е с к и Со-

82 Київська Русь

фії К и ї в с ь к о ї . Саме Софійський собор є м а т е р і а л ь н и м уо­собленням поєднання в і зант ійського стилю і місцевих тра­д и ц і й . З н а ч н а к і л ь к і с т ь о в а л ь н и х к у п о л і в (бань) у к а м ' я ­н и х х р а м а х є в и я в о м в п л и в у д о х р и с т и я н с ь к и х т р а д и ц і й с п о р у д ж е н н я к а п и щ ( я з и ч н и ц ь к и х к у л ь т о в и х споруд) .

3 . Існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої само­бутньої культури. Р о л ь в і з ант ійського в п л и в у на розви­ток к у л ь т у р и Рус і була з н а ч н о ю , але не в и р і ш а л ь н о ю , о с к і л ь к и все в і з ант ійське в процес і «ослов ' янення» твор­чо переосмислювалося , я к і с н о в и д о з м і н ю в а л о с я під впли­вом м ісцевих т р а д и ц і й .

Ф е н о м е н давньорусько ї к у л ь т у р и виріс не з пересад­ж е н и х в а р я з ь к о г о або в і зант ійського с а д ж а н ц я . Він є сво­єр ідним синтезом м ісцевих т р а д и ц і й і досягнень сусідніх народів З а х о д у та Сходу. Т а к , в ідомий с к і ф с ь к и й «звіри­н и й стиль» п р и к л а д н о г о м и с т е ц т в а , щ о сформувався під в п л и в о м к у л ь т у р Греці ї і Переднього Сходу, досить по­мітно в и р а ж е н и й у г а л и ц ь к и х к е р а м і ч н и х п л и т к а х , чер­н і г і вському р і зьбленн і по дереву , к и ї в с ь к и х фібулах та з м і й о в и к а х . Д е я к і елементи (висока к у л ь т у р а п л у ж н о г о землеробства , керам ічне та емалеве виробництво , певні б у д і в е л ь н і н а в и ч к и ) ч е р н я х і в с ь к о ї т а з а р у б и н е ц ь к о ї с л о в ' я н с ь к и х к у л ь т у р ( п е р ш а п о л о в и н а І т и с . н .е . ) , на я к и х помітно п о з н а ч и в с я в п л и в р и м с ь к о ї цив іл і з ац і ї , від­р о д и л и с я і р о з в и н у л и с я за часів Д а в н ь о р у с ь к о ї д е р ж а в и .

Щ е у д о х р и с т и я н с ь к и й період східні с л о в ' я н и м а л и свою п и с е м н і с т ь . Місцеве н а с е л е н н я к о р и с т у в а л о с я абет­к о ю із 27 л і т е р , з я к и х 23 в ідпов ідали г р е ц ь к о м у алфав і ­ту, а 4 ( Б , Ж , Ш , Щ ) м а л и с л о в ' я н с ь к е п о х о д ж е н н я . Лі ­тописна і н ф о р м а ц і я про будову п а л а ц і в к н я г и н і Ольги , а т а к о ж в і д к р и т т я м о н у м е н т а л ь н о ї ротондоподібної арх і ­тектурно ї споруди , зведеної м а й ж е на 50 рок ів р а н і ш е славнозв існої Десятинно ї ц е р к в и , у самому центр і ки їв ­ського д и т и н ц я п е р е к о н л и в о св ідчать про те , щ о щ е в д о х р и с т и я н с ь к и й період с л о в ' я н и м а л и в и с о к и й р івень ремесла , певну його спец і ал і з ац ію , я к і д а в а л и змогу ство­р ю в а т и м о н у м е н т а л ь н і споруди на основі синтезу власно­го досвіду та а р х і т е к т у р н и х в п л и в і в сусідніх народ ів .

4 . Форсоване піднесення культури, поява нових куль­турних явищ. В и н и к н е н н я і с т а н о в л е н н я Давньорусько ї д е р ж а в и с п р и я л о помітному к у л ь т у р н о м у поступу схід­н и х с л о в ' я н , збагаченню н о в и м и з д о б у т к а м и .

І с н у в а н н я власно ї писемност і та осв іти є основною о з н а к о ю цив іл і зованост і народу . Засв ідчене а р х е о л о г а м и

Характерні риси та особливості розвитку культури 8

значне п о ш и р е н н я грамотност і на Рус і є безпосередній насл ідком розвитку давньорусько ї осв іти . В ж е за часії Володимира та Ярослава Мудрого ш к і л ь н а освіта булл в а ж л и в о ю сферою з а г а л ь н о д е р ж а в н о ї та церковної П О Л І

т и к и . Про високий р івень р о з в и т к у освіти св ідчить ієну юча в той період д и ф е р е н ц і а ц і я н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в : па лацова ш к о л а п ідвищеного типу ( д е р ж а в н и й н а в ч а л ь п и п заклад , щ о утримувався за рахунок к н я з я ) ; ш к о л а « к н и ж ного вчення» (для п ідготовки с в я щ е н и к і в ) ; св ітська (при ватна) ш к о л а домашнього н а в ч а н н я (головним ч и н о м , для к у п е ц ь к о г о та ремісничого міського н а с е л е н н я ) .

Н а к о п и ч е н н ю з н а н ь , обміну і н ф о р м а ц і є ю , р о з в и т к у ш к і л ь н и ц т в а с п р и я л о з а с н у в а н н я п р и х р а м а х , монасти­р я х та к н я з і в с ь к и х дворах б ібл іотек . Н а й в і д о м і ш и м и бу­л и к н и г о з б і р н і Я р о с л а в а Мудрого , його п р а в н у к а Мико-л и - С в я т о ш і , волинського к н я з я В о л о д и м и р а В а с и л ь к о -вича , ч е н ц я Г р и г о р і я . К н и г и а к т и в н о п е р е п и с у в а л и с я і п о ш и р ю в а л и с я на Рус і (за п і д р а х у н к а м и в ч е н и х , її к н и ж ­к о в и й фонд н а л і ч у в а в щ о н а й м е н ш е 1 3 0 — 1 4 0 тис . томів) , н е з в а ж а ю ч и на їх н а д з в и ч а й н о в и с о к у ц і н у . Т а к , з а мо­л и т о в н и к д л я ц е р к в и в Л ю б о м л і в о л и н с ь к и й к н я з ь Во­л о д и м и р В а с и л ь к о в и ч з а п л а т и в 8 г р и в е н ь , я к и х у той час було ц і л к о м достатньо д л я к у п і в л і о т а р и овець з 40 г о л і в .

Книгописн і майстерні та б ібл іотеки стали т и м фунда­ментом, на я к о м у виросла в і т ч и з н я н а ориг інальна л іте­ратура . Самобутнім л і т е р а т у р н и м ж а н р о м з моменту ви­н и к н е н н я було л і т о п и с а н н я . Воно з ' я в и л о с я на Рус і нап­р и к і н ц і X — на початку XI ст . У 1 0 3 7 — 1 0 3 9 рр . пор ічн і статті були об ' єднані в п е р ш и й д а в н ь о р у с ь к и й л ітопис­н и й звід . В е р ш и н о ю історичної д у м к и в м е ж а х л ітопис­ної традиці ї в в а ж а є т ь с я «Повість м и н у л и х л і т » , створена ченцем Києво-Печерського м о н а с т и р я Нестором у 1113 р . У Хлебн іковському списку «Повісті м и н у л и х літ» Несто-ра названо автором цього твору. Я к л і тописець він згаду­ється і в «Києво-Печерському п а т е р и к у » .

Нестор (?—після 1111) — чернець Києво-Печерського монасти­ря, письменник і, можливо, літописець. Був пострижений за ігуме на Стефана (1074—1078) і ним же зведений у дияконський сан. Безумовним вважається авторство Нестора двох житій: Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Перше подає історію вбивства си­нів Володимира Святославича їхнім зведеним братом Святопол ком Ярополчичем як одвічну боротьбу добра зі злом. Написане піз­ніше житіє Феодосія, одного з засновників Печерського монасіи ря, визначається більшою художньою свободою.

8 4 Київська Русь

До нас д і й ш л о м а й ж е 1500 л і т о п и с н и х списк ів , що є н е в и ч е р п н и м д ж е р е л о м і с т о р и ч н и х з н а н ь . До в и з н а ч н и х о р и г і н а л ь н и х п а м ' я т о к д а в н ь о р у с ь к о ї л і т е р а т у р и нале­ж и т ь «Слово про з а к о н і благодать» м и т р о п о л и т а Іларіо-на , « П о в ч а н н я д і тям» Володимира Мономаха , п е р ш а дав­н ь о р у с ь к а е н ц и к л о п е д і я « Ізборник» (1073) , «Слово про Ігорів похід» та і н . Ц і твори були не т і л ь к и апробацією р і з н и х л і т е р а т у р н и х ж а н р і в , а й п о с т у п а л ь н и м и к р о к а м и в розвитку політичної к у л ь т у р и , суспільної д у м к и , оскіль­к и м а й ж е всі вони т о р к а л и с я в а ж л и в о ї проблеми д е р ж а ­вотворення — в ідносин св ітської та церковної влад .

Д а в н ь о р у с ь к а л і т е р а т у р а з а п р о п о н у в а л а два альтер­н а т и в н і в а р і а н т и в и р і ш е н н я цього п и т а н н я : к о н ц е п ц і ю «богоугодного в о л о д а р я » , в основу я к о ї покладено ідею зверхност і церковно ї в л а д и (Нестор) та к о н ц е п ц і ю монар­х ічно ї однодержавност і , щ о стоїть над ц е р к в о ю , я к а від­д з е р к а л ю в а л а ідею верховності св ітської в л а д и .

Д р у к о в а н е слово в і д к р и л о нові горизонти й у сфері правової к у л ь т у р и . У стародавн іх с л о в ' я н спочатку було з в и ч а є в е усне п р а в о , щ о ф і к с у в а л о н о р м и повед інки , я к і п е р е д а в а л и с я з п о к о л і н н я в п о к о л і н н я і у в і й ш л и в побут та св ідомість у формі з в и ч а ї в і т р а д и ц і й . У р о к и к н я з ю ­в а н н я Я р о с л а в а Мудрого з ' я в л я є т ь с я п е р ш е писане зве­д е н н я з акон ів Ки ївсько ї Рус і — « Р у с ь к а п р а в д а » . Ц е й п р а в о в и й д о к у м е н т д і й ш о в до н а ш о г о часу в 106 спис­к а х , я к і п р и й н я т о п о д і л я т и на т р и редакц і ї — К о р о т к у , Р о з ш и р е н у та Скорочену . Н а й д а в н і ш о ю є Коротка редак­ц і я , щ о м істить П р а в д у Я р о с л а в а (правові н о р м и , я к і сто­суються вбивств , т ілесних у ш к о д ж е н ь , образ , п о р у ш е н н я п р а в а власності ) , Правду Ярославич ів (поява нових акцен­тів — ч і т к а с п р я м о в а н і с т ь з а к о н о д а в ч и х норм на захист феодального з е м л е в о л о д і н н я , с к а с у в а н н я кровної помс­ти ; ш т р а ф за п о р у ш е н н я ю р и д и ч н и х норм с п л а ч у в а в с я не потерп ілому , а до д е р ж а в н о ї с к а р б н и ц і ) , П о к о н в ірний та Урок м о с т н и к а м (орган і зац ія мост і ння і розбудови го­л о в н и х торгових м а г і с т р а л е й і дор іг ) . Р о з ш и р е н а правда , к р і м н а з в а н и х правових д о к у м е н т і в , м істить устав Воло­д и м и р а М о н о м а х а , я к и й суттєво р о з ш и р ю є та диференц і ­ює давньоруське законодавство : з ' я в л я ю т ь с я н о р м и , щ о р е г у л ю ю т ь п и т а н н я боргових з о б о в ' я з а н ь і к а б а л ь н и х від­носин ; р е г л а м е н т у ю т ь соц і альн і в ідносини у в о т ч и н а х , п и т а н н я спадкоємства ; в и з н а ч а ю т ь д і я л ь н і с т ь судово-ад­м ін і стративного а п а р а т у т о щ о . В в а ж а є т ь с я , щ о Скороче­на п р а в д а створена на основі Р о з ш и р е н о ї у п і з н і ш і ч а с и , у XV або нав і ть у XVII ст.

Характерні риси та особливості розвитку культури 8 5

П о я в а писаного к о д и ф і к о в а н о г о п р а в а с п р и я л а розбу­дові та з м і ц н е н н ю Давньорусько ї д е р ж а в и , вводила її сус­п ільне ж и т т я в м е ж і правових норм, що зумовило зрос­т а н н я правової к у л ь т у р и н а с е л е н н я та його цив іл і зова ­ност і .

П ід в п л и в о м х р и с т и я н с т в а нові тенденці ї з ' я в и л и с я у сфері матер іальної к у л ь т у р и . Зокрема , у к н я ж у добу знач­ного п о ш и р е н н я набуває на Рус і м о н у м е н т а л ь н а к у л ь т о ­ва а р х і т е к т у р а , я к а у своєму р о з в и т к у п р о й ш л а к і л ь к а етап ів . У ранн ій період храмобуд івництва домінує в і зан­т і й с ь к а т р а д и ц і я . Типов і риси в і зант ійського с т и л ю чіт­ко п р о с т е ж у ю т ь с я в п е р ш и х м о н у м е н т а л ь н и х спорудах : Д е с я т и н н і й ц е р к в і в К и є в і (X ст . ) , Спасо-Преображенсь-к о м у соборі в Черн ігов і (1031 — 1 0 3 6 ) . Своєрідним пере­х і д н и м рубежем є зведення у 1037 р . Софійського собору, в я к о м у я с к р а в о проступають с л о в ' я н с ь к і традиц і ї . По­ч и н а ю ч и з XI I ст . в а р х і т е к т у р і Рус і в і з а н т і й с ь к и й в п л и в слабне , з ' я в л я ю т ь с я р и с и зах ідноєвропейського р о м а н с ь ­кого с т и л ю , дедал і ч і т к і ш е й р е л ь є ф н і ш е в и я в л я ю т ь с я м ісцев і особливості . Поступово ф о р м у ю т ь с я в і т ч и з н я н і а р х і т е к т у р н і ш к о л и — к и ї в с ь к а , г а л и ц ь к а , переяславсь ­к а . У перебудованому в и г л я д і із п а м ' я т о к цього пер іоду до нас д і й ш л и ц е р к в и К и р и л і в с ь к а (1146) , В а с и л і в с ь к а (1183) у Києв і ; Борисогл ібський собор (1128) у Ч е р н і г о в і , ц е р к в а св . П а н т е л е й м о н а (1200) у Г а л и ч і . У ц е р к о в н о м у буд івництв і ш и р о к о в и к о р и с т о в у в а л и с я ф р е с к и та мозаї ­к а . Про високу майстерн ість р у с ь к и х рем існик ів св ідчить той ф а к т , щ о моза їчн і композиц і ї Софійського собору ви­к о н а н і із с м а л ь т и , с п е к т р я к о ї н а л і ч у є 177 к о л ь о р о в и х в ідт інк ів на золотистому тл і . ч / Х р и с т и я н с т в о дало поштовх р о з в и т к о в і давньорусь ­

кого і конопису . С п о ч а т к у і кони з а в о з и л и с я із В і зант і ї та Болгар і ї , але невдовзі формуються місцев і традиці ї і ко -н о п и с а н н я . П е р ш и м и в і т ч и з н я н и м и ж и в о п и с ц я м и були ч е н ц і К и є в о - П е ч е р с ь к о г о м о н а с т и р я Григор ій і А л і п і й (Ал імп ій ) , останній , за св ідченням Печерського П а т е р и ­к а , « ікони писати х и т р був з єло» .

Аліпій (Алімпій, Олімпій) Печерський (9—1114) — давньоруський живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печерського монас­тиря. Найвизначнішими його малярними роботами були сім ікон, написаних для домової церкви невідомої особи. Вони вважалися чудодійними, оскільки не згоріли під час пожеж/. Аліпій похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Саме з його ім'ям де­які фахівці пов'язують ікони «Печерської Богородиці» і «ВеликоїПа­нагії".

86 Київська Русь

Поступово в ідриваючись від візантійського к о р і н н я , ф о р м у ю т ь с я самобутні іконописні школи: к и ї в с ь к а , га­л и ц ь к о - в о л и н с ь к а , володимиро-суздальська та ін .

П е р е к о н л и в и м св ідченням форсованого розвитку куль­тури є д и н а м і ч н е зростання кількості давньоруських міст, я к і , будучи ц е н т р а м и концентрації суспільного ж и т т я , в и к о н у в а л и роль не т і л ь к и політичних та е к о н о м і ч н и х осередк ів , а й с тали своєрідними лабораторіями, де з міс­цевих т р а д и ц і й та досягнень світового досвіду синтезува­л а с я самобутня д а в н ь о р у с ь к а культура.

Г О т ж е , ф е н о м е н к у л ь т у р и Київської Рус і сформував ­с я на основі м і с ц е в и х традицій під впливом умов соці­а л ь н о - і с т о р и ч н о г о б у т т я й творчого п е р е о с м и с л е н н я та з а с в о є н н я д о с я г н е н ь світової культури, що дало змогу р о з ш и р и т и к у л ь т у р н і обрії, змістовно з б а г а т и т и с я , а л е п р и цьому зберегти в л а с н у самобутність і не в і д і р в а т и с я від ж и в и л ь н и х к о р е н і в рідної землі. Х а р а к т е р н и м и ри­сами та особливостями розвитку культури Ки ївсько ї Рус і були : д о м і н у ю ч и й в п л и в християнської рел і г і ї ; з апози­ч е н н я та творче переосмислення візантійських т р а д и ц і й , з н а н ь та к а н о н і в ; і с н у в а н н я на Русі д о х р и с т и я н с ь к о г о к у л ь т у р н о г о с е р е д о в и щ а — підґрунтя д л я с т в о р е н н я міс­цевої к у л ь т у р и ; п і д н е с е н н я культури, п о я в а н о в и х к у л ь ­т у р н и х я в и щ .

2.11. Походження та суть національного символу — тризуба У к р а ї н с ь к и й нац іональний символ тризуб, ч и триденс ,

тридент , сягає своїм к о р і н н я м у сиву давнину , к о л и лю­д и н а т і л ь к и - н о п о ч а л а своє самоусвідомлення та само­с т в е р д ж е н н я . Д е я к і ф а х і в ц і схильні бачити в цьому сим­волі тавро , своєр ідний з н а к власності, тобто один з про­д у к т і в процесу розпаду роду та переходу до общинної , а згодом і до приватно ї власності 1 .

Одне з п е р ш и х з о б р а ж е н ь тризуба на н а ш і й територі ї з а ф і к с о в а н е на к а м ' я н і й застібці періоду Т р и п і л ь с ь к о ї к у л ь т у р и (IV—III тис . до н . е.), знайденій б іля дніпровсь­кого острова Ш а н ц я . У V ст. до н. е. — IV ст. н. е. , цей символ охоче к а р б у в а л и на своїх монетах п р а в и т е л і Бос-

1 Див. : Сергійчук В. І. Національна символіка України. — К., 1992. — С. 5.

Походження та суть тризуба 87

перського царства . Згодом його с п р и й н я л и і почали актив­но в и к о р и с т о в у в а т и п р а щ у р и сучасних у к р а ї н ц і в . Архео­лог ічн і розв ідки на П о л т а в щ и н і та К и ї в щ и н і підтверд­ж у ю т ь , щ о на з е м л я х Ц е н т р а л ь н о ї У к р а ї н и тризуб був в ідомий я к символ в л а д и , з н а к родових с т а р і й ш и н або п л е м і н н и х в о ж д і в щ е задовго до Р ю р и к о в и ч і в у VI— VIII ст .

П е р ш а л і т о п и с н а з г а д к а про тризуб я к к н я з і в с ь к и й з н а к Ки ївсько ї Рус і датована X ст. Вона збереглася в бол­гарському рукопис і «Хрон іка Манасі ї» (XIV ст . ) , де зоб­р а ж е н і в о ї н и - д р у ж и н н и к и Святослава , у р у к а х я к и х пра­пори ув інчан і тризубом . Згодом к н я з і в с ь к и й з н а к Р ю р и ­к о в и ч і в у в и г л я д і л і тери « Ш » , тобто тризуба , зустріча­ється на п е ч а т к а х , монетах , цегл і , з я к о ї будували того­часн і ц е р к в и та ін . Спочатку цей з н а к не був о ф і ц і й н и м гербом, а виступав л и ш е в ролі родового з н а к а к н я з і в . Проте з часом він передається в спадок я к символ в л а д и та з н а к є д н а н н я с х і д н и х с л о в ' я н , тобто набуває статусу герба.

У X — X I I I ст. з о б р а ж е н н я тризуба було п о ш и р е н е на в е л и к і й територі ї — від К р и м у до Новгорода , від Кавка ­зу до Ф р а н ц і ї та Швец і ї , щ о з акономірно , о с к і л ь к и на цей час п р и п а д а є п ік могутності та активно ї м і ж н а р о д н о ї д іяльност і Ки ївсько ї Рус і , д е р ж а в н и м символом я к о ї був саме тризуб . П а р а л е л ь н о процесам п о с и л е н н я викорис­т а н н я цього з н а к а в побуті (орнаментах т к а н и н , карбу­ванні , р і зьбярств і , п и с а н к а р с т в і тощо) та р о з ш и р е н н я гео­г р а ф і ч н и х м е ж його в ж и в а н н я в ідбулися значн і з м і н и в графічному з о б р а ж е н н і тризуба . Суть ц и х зм ін п о л я г а л а в ус к ла д не нн і е л е м е н т а м и плет інково ї форми , щ о могло бути п о в ' я з а н е з у с к л а д н е н н я м с т р у к т у р и давньорусько­го суспільства . Саме ц і графічн і з м і н и і з у м о в и л и своє­р ідність та ориг інальн і сть укра їнсько ї г е р а л ь д и к и .

З а н е п а д Ки ївсько ї Рус і призв ів до тимчасової втрати тризубом ролі з а гальнодержавного символу . Ф а к т и ч н о а ж до п о ч а т к у X X ст. в ін в и к о р и с т о в у в а в с я л и ш е в дворян­с ь к и х гербах , г е р а л ь д и ц і міст , к н и ж к о в и х з а с т а в к а х то­щ о . Нове ж и т т я д л я цього д е р ж а в н о г о символу настає п і сля п р о г о л о ш е н н я Ц е н т р а л ь н о ю Радою в січні 1918 р . IV Універсалу , к о л и було визнано за необхідне викорис ­тати з н а к к н я з і в с ь к о ї в л а д и к и ї в с ь к и х к н я з і в — тризуб я к герб У Н Р , щ о с и м в о л і з у в а л о б спадкоємн ість д е р ж а в ­ної традиц і ї в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х .

Н и н і , к о л и тризуб знову став уособленням укра їнсь ­кої д е р ж а в н о с т і , абсолютно л о г і ч н и м є з в е р т а н н я не тілі.-

88 Київська Русь

к и н а у к о в ц і в , а й ш и р о к о г о з а г а л у до виток ів н а ц і о н а л ь ­ної с и м в о л і к и , щ о має на мет і з ' я с у в а т и її п о х о д ж е н н я і суть . Проте це не просте з а в д а н н я . Б у д у ч и своєр ідним к л ю ч е м д л я усієї системи у к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї сим­в о л і к и , тризуб навіть н а п р и к і н ц і X X ст. не р о з к р и в усіх своїх т а є м н и ц ь та п о т а є м н и х з н а ч е н ь .

Н и н і існує понад сорок в е р с і й , я к і п о я с н ю ю т ь поход­ж е н н я та т л у м а ч а т ь суть т р и з у б а . З а л е ж н о від того , щ о саме а в т о р и ц и х версій к л а д у т ь в основу свого обґрунту­в а н н я , ї х умовно м о ж н а п о д і л и т и на т р и г р у п и — пред­м е т н у , г р а ф і ч н у та ф і л о с о ф с ь к у .

Б а ч е н н я в зображенн і тризуба к о н к р е т н и х рис ж и в и х і н е ж и в и х предмет ів н а в к о л и ш н ь о ї д ійсност і л е ж а т ь в основі п р е д м е т н и х г іпотез . Дехто вбачає в тризуб і в ідтво­р е н н я ф о р м верхньої ч а с т и н и с к і п е т р а в і з а н т і й с ь к и х мо­нарх ів , ск іпетра ск іфських цар ів , зображення корони , тоб­то предмет ів , щ о символ і зують д е р ж а в н у владу . І н ш і дос­л і д н и к и в в а ж а ю т ь , щ о тризуб нагадує обриси птаха , уо­соблюючи норманського к р у к а , норманського сокола або голуба Святого Духа . З н а ч н а ч а с т и н а фах івц ів п р и п у с к а є , щ о цей с и м в о л — емблема , п о в ' я з а н а з к о н к р е т н и м пред­метом л ю д с ь к о ї ж и т т є д і я л ь н о с т і — я к о р е м , н о р м а н с ь к и м ш о л о м о м , с о к и р о ю , п р а п о р о м , р и б а л ь с ь к и м з н а р я д д я м , л у к о м з і стр ілою, к о л о с к о м т о щ о .

Л о г і ч н и м п р о д о в ж е н н я м п р е д м е т н и х г іпотез , щ о по­я с н ю ю т ь п о х о д ж е н н я тризуба , є г р а ф і ч н і . Проте , я к щ о ф а х і в ц і , щ о н а л е ж а т ь до першої г р у п и , вбачають у цьому з н а к о в і м а й ж е тотожне в і д т в о р е н н я к о н к р е т н и х рис того чи іншого предмета , то д о с л і д н и к и другої групи — л и ш е с п р о щ е н е , умовне , стил і зоване з о б р а ж е н н я . Графічн і гі­потези пропонують ш и р о к и й с п е к т р вар і ант ів п о я с н е н н я п о х о д ж е н н я тризуба. Одні науковц і вбачають у цьому сим­вол і м о н о г р а м у , тобто с п л е т і н н я к і л ь к о х п о ч а т к о в и х л і ­тер у в и г л я д і вензеля д л я п о з н а ч е н н я імен і , слова або ж в и р а з у . Авторство ціє ї м о н о г р а м и п р и п и с у ю т ь не т і л ь к и власне у к р а ї н ц я м , а й в і з а н т і й ц я м , с к і ф а м , г р е к а м та ін . І н ш і д о с л і д н и к и п о в ' я з у ю т ь з о б р а ж е н н я тризуба з орна­м е н т о м , тобто в і з е р у н к о м , побудованим на р и т м і ч н о м у ч е р г у в а н н і та поєднанні г е о м е т р и ч н и х елемент ів або сти­л і з о в а н и х з о б р а ж е н ь ж и в и х і н е ж и в и х предмет ів . Вва­ж а є т ь с я , щ о цей орнамент м і г м а т и в і з а н т і й с ь к е , сх ідне , с л о в ' я н с ь к е або ж в а р я з ь к е п о х о д ж е н н я . Існує ще одна д у м к а : т риз уб — це л і тера «ПІ», я к а р а н і ш е о з н а ч а л а ц и ф р у 3 .

Ц і к а в і в а р і а н т и р о з в ' я з а н н я проблеми п о х о д ж е н н я і

Походження та суть тризуба 89

суті тризуба п р о п о н у ю т ь с я ф і л о с о ф с ь к и м и г і п о т е з а м и . Вони т р а к т у ю т ь цей з н а к не я к д з е р к а л ь н е чи стилізова­не позначення предмета , а я к символічне з о б р а ж е н н я ідеї, п о н я т т я або я в и щ а . Є д у м к а , щ о тризуб Володимира — це символ ідеї д е р ж а в н о ї в л а д и . З а і н ш и м и в е р с і я м и — символ влади над трьома св і тами — небесним, з е м н и м і п і д з е м н и м , або ж с и м в о л - к л ю ч до р о з у м і н н я алфав іт ів земної писемност і . Дехто п р и п у с к а є , що тризуб це з н а к «Шу» ( « Ш у к а н н я » ) , тобто н а г а д у в а н н я про з а к о н и при­роди з метою п і д в и щ е н н я людсько ї активност і та відпові­дальност і за свій розвиток .

Н а й ґ р у н т о в н і ш и м и в и д а ю т ь с я г іпотези , що ш у к а ю т ь в и т о к и тризуба в триєдност і св ітобудови. Н а в к о л и ш н і й світ побудований на взаємоді ї трьох елемент ів : три т и п и к в а р к і в ( елементарних частинок) утворюють атоми та мо­л е к у л и , що є основою всіх ф і з и ч н и х т іл ; три к о л ь о р и — ж о в т и й , ч е р в о н и й , с и н і й — в з а є м о д і ю ч и , у т в о р ю ю т ь с п е к т р в е с е л к и , б а г а т о б а р в н і с т ь св і ту , т р и н а п р я м к и в и м і р у — ш и р и н а , д о в ж и н а , висота — х а р а к т е р и з у ю т ь об ' єм і простір світобудови.

Абстрактна ідея Тр ійц і , одним із графічних з о б р а ж е н ь я к о ї і став тризуб , л я г л а в основу канонізованої христи­я н с ь к о ї д о к т р и н и про єдність Б о г а - Б а т ь к а , Бога -Сина та Б о г а - Д у х а Святого . З н а к Т р і й ц і (тризуба) посідає одне з п е р ш и х місць серед символів світобудови. Д е я к і дослідни­к и вбачають у ньому символ ічне з о б р а ж е н н я Вогню, Во­ди і Ж и т т я , і н ш і — єдність Мудрост і , З н а н н я і Любові або ж Мудрості , К р а с и і Р о з у м у . Зг ідно з однією з версій тризуб є символом Ж и т т я . Тризуб має спільну основу (сим­вол Вакууму-Абсолюту) , л іву ф ігуру (символ позитивно­го батьк івського полюсу) , с и м е т р и ч н у (дзеркальну) пра­ву ф ігуру (символ негативного , материнського полюсу) і ц е н т р а л ь н у ф і гуру (символ д и т я т и ) .

Д л я більшості гіпотез каменем спотикання ставала дав­ність тризуба я к символу . Задовго до появи х р и с т и я н ­ської ц е р к в и він зустр ічався в т р и п і л ь ц і в та і н ш и х наро­д ів , 59 в ідсотків сучасних н а ц і о н а л ь н и х гербів європей­с ь к и х д е р ж а в в м і щ у ю т ь з н а к и Т р і й ц і ( т р и к у т н і к о р о н и , тризубчат і в е ж і , потроєні з н а к и , т р и л и с н и к и тощо) .

Предметн і , граф ічн і та ф ілософськ і г іпотези утворю­ють своєр ідний т р и к у т н и к , чи з а м к н у т е коло , щ о відо­б р а ж а є рух людсько ї д у м к и . Досі немає однозначної від­повіді на п и т а н н я : щ о зумовило появу та розвиток тризу­ба я к символу — к о н к р е т н и й предмет , спрощене симво­л ічне з о б р а ж е н н я ч и ф ілософське у з а г а л ь н е н н я ?

3. Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі

3.1. Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави

Н а п р и к і н ц і XI I — у п е р ш і й половин і XI I I ст. к н я з і в ­ства Середнього П о д н і п р о в ' я — К и ї в с ь к е , Чернігово-Сі-верське та П е р е я с л а в с ь к е через н и з к у обставин (нескін­ченн і к н я з і в с ь к і усобиці , певну зм іну св ітових торговель­н и х ш л я х і в , а к т и в і з а ц і ю напад ів к о ч і в н и к і в , в ідт ік насе­л е н н я з п і в д е н н и х район ів тощо) економічно та пол ітич­но з а н е п а д а ю т ь . Монгольська н а в а л а п о с и л и л а та погли­била р у й н і в н і процеси в цьому рег іоні .

І н ш о ю була с и т у а ц і я в п івденно-зах ідн ій ч астин і Ру­с і , де 1199 р . з ' я в и л о с я нове д е р ж а в н е о б ' є д н а н н я — Га-л и ц ь к о - В о л и н с ь к е к н я з і в с т в о . М а й ж е в п р о д о в ж півтора стор іччя воно в ід і гравало н а д з в и ч а й н о в а ж л и в у роль у ж и т т і сх ідних с л о в ' я н .

В и н и к н е н н ю та п іднесенню Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о ї дер­ж а в и с п р и я л а н и з к а ч и н н и к і в :

1) вдале географічне п о л о ж е н н я (в іддаленість від Киє­ва послаблювала в п л и в центрально ї влади , природн і умо­в и робили ці з емл і в а ж к о д о с т у п н и м и д л я степових коч ів ­н и к і в , кр ім того, княз івство розташовувалося на перехрес­ті стратег ічно в а ж л и в и х торгових ш л я х і в ) ;

2) необхідність спільної боротьби двох к н я з і в с т в про­ти агресі ї з боку П о л ь щ і та У г о р щ и н и , а згодом проти монгольського н а ш е с т я та іга ;

3) енергійна об 'єднавча пол ітика княз ів Романа Мсти-

Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави 9 1

с л а в и ч а (1199—1205) та Д а н и л а Р о м а н о в и ч а Г а л и ц ь к о г о (1238—1264) ;

4) існування на території княз івства багатих родовищ солі, що сприяло економічному зростанню та інтенсифіка­ції торгівлі.

Д е р ж а в н и й розвиток Галицько -Волинського к н я з і в с ­тва в ідбувався в к і л ь к а етап ів .

І е т а п (1199—1205) — у т в о р е н н я т а с т а н о в л е н н я . Спи­раючись на середнє і дрібне боярство та м і щ а н , волинсь­к и й к н я з ь Р о м а н у 1199 р . п р и д у ш у є опір в е л и к и х бояр і об ' єднує Г а л и ч и н у й В о л и н ь . С м і л и в и й воїн, т аланови­тий п о л і т и к , ж о р с т о к и й володар , к н я з ь веде а к т и в н у зов­н і ш н ю пол ітику . П е р е м о ж н і походи проти Л и т в и та Поль ­щ і помітно п і д н я л и його авторитет та п о с и л и л и в п л и в на Рус і . В ж е 1202 р . Р о м а н оволодіває Києвом і стає вели­к и м к н я з е м . Л і т о п и с е ц ь називає його « с а м о д е р ж ц е м всея Рус і» .

Оволодівши з н а ч н о ю ч а с т и н о ю ки ївсько ї с п а д щ и н и , Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к е к н я з і в с т в о на зламі X I I — X I I I ст. за розм ірами своїх володінь не поступалося С в я щ е н н і й Р и м ­ськ ій імпері ї . Його з м і ц н е н н я на тл і прогресуючого зане­паду к н я з і в с т в Середнього П о д н і п р о в ' я св ідчило про те , щ о центр пол ітичного та економічного ж и т т я поступово пересувається в з ах ідному н а п р я м к у . Центром своєї дер­ж а в и Р о м а н обрав не ор і єнтований на Візант ію К и ї в , а б л и з ь к и й до кордонів з а х і д н и х д е р ж а в Г а л и ч . П о т у ж н а торговельна артер ія Б у г — Д н і с т е р вит і сняє з а н е п а д а ю ч и й ш л я х «із варяг ів — у г р е к и » .

Р о м а н стає п о м і т н о ю ф і г у р о ю на є в р о п е й с ь к і й істо­р и ч н і й сцен і , про щ о с в і д ч и т ь п р о п о з и ц і я П а п и Р и м ­ського 1204 р . в обмін на п р и й н я т т я к н я з е м к а т о л и ц и з ­му к о р о н у в а т и його . Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к и й к н я з ь в т я г у ­є т ь с я в ж о р с т о к у боротьбу м і ж Г о г е н ш т а у ф е н а м и і Вель-ф а м и , я к а з а г о с т р и л а с я в т о д і ш н і й к а т о л и ц ь к і й Європ і . Проте не т ільки мечем здобував собі славу Р о м а н . В остан­ні р о к и ж и т т я він з а п р о п о н у в а в модель п і д т р и м к и «доб­рого п о р я д к у » на Р у с і . П л а н у в а л и с я п р и п и н е н н я к н я ­з і в с ь к и х м і ж у с о б и ц ь , к о н с о л і д а ц і я сил д л я в ідпору зов­н і ш н і м ворогам, з а п р о в а д ж е н н я м а й о р а т у (передачі к н я ­з івського столу й ус іх з е м е л ь с т а р ш о м у сину , з м е т о ю з у п и н и т и процес роздр ібненост і ) та вибори к и ї в с ь к о г о к н я з я (у раз і смерт і ) ш і с т ь м а н а й б і л ь ш и м и на Р у с і к н я ­з я м и .

Проте г а л и ц ь к о - в о л и н с ь к о м у к н я з ю не вдалося об 'єд­н а т и Р у с ь . У 1205 р . в ін траг ічно загинув поблизу поль-

92 Галицько-Волинська держава

ського м і с течка З а в и х о с т а під час с у т и ч к и з в о я к а м и кра­к івського к н я з я Л е ш к а Б ілого .

II етап ( 1 2 0 5 — 1 2 3 8 ) — тимчасовий розпад єдиної дер­жави. З і смертю Р о м а н а розпочинається м а й ж е 30-р ічний період боротьби за г а л и ц ь к и й ст іл . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и д е р ж а в н о г о ж и т т я у цей час були :

— прогресуюче с в а в і л л я б о я р , я к і д і й ш л и до безпре­цедентного п о р у ш е н н я норм феодального права — оголо­ш е н н я к н я з е м б о я р и н а Володислава К о р м и л ь ч и ч а ( 1 2 1 3 — 1214) ;

— безперервне в т р у ч а н н я у в н у т р і ш н і с п р а в и зах ід -н о р у с ь к и х з е м е л ь сус ідн іх д е р ж а в — У г о р щ и н и та Поль ­щ і , п р о я в о м я к о г о було п р о г о л о ш е н н я «королем Гали­ч и н и та В о л о д и м и р і ! » п ' я т и р і ч н о г о угорського к о р о л е ­в и ч а К а л м а н а ( К о л о м а н а ) , о д р у ж е н о г о з двор ічною поль­с ь к о ю к н я ж н о ю С а л о м е є ю (розпочата п і с л я цього воєн­на о к у п а ц і я т р и в а л а від 1214 р . до 1219 р . ) ;

— зростаюча м о н г о л ь с ь к а загроза , щ о в п е р ш е заяви­л а про себе 1 2 2 3 р . на березі р і к и К а л к и ( г а л и ц ь к і та в о л и н с ь к і ф о р м у в а н н я в х о д и л и до к о а л і ц і ї р у с ь к и х к н я ­з ів) ;

— енерг ійна боротьба за в ідновлення державної єдності Д а н и л а Г а л и ц ь к о г о , я к а усп ішно з а к і н ч и л а с я 1238 р .

III етап ( 1 2 3 8 — 1 2 6 4 ) — об'єднання та піднесення, активна боротьба із золотоординським ігом. В і д н о в и в ш и єдн ість , Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к е к н я з і в с т в о набирає сили та в ідвойовує втрачен і позиці ї . Навесн і 1238 р . Д а н и л о розг­ромив т е в т о н с ь к и х л и ц а р і в Д о б ж и н с ь к о г о ордену під До-рогочином. Н е з а б а р о м він знову п о ш и р ю є св ій в п л и в на К и ї в , у я к о м у з а л и ш а є у п р а в л я т и свого воєводу Д м и т р а . В ідчуваючи р е а л ь н і с т ь постійної з а грози із З а х о д у і Схо­ду, зводить н и з к у м іст - замк ів ( Д а н и л і в , К р е м е н е ц ь , Угро-веськ та ін . ) .

Н а п о ч а т к у монгольського н а ш е с т я Д а н и л а Галиць­кого не було в к н я з і в с т в і : в ін перебував в У г о р щ и н і та П о л ь щ і , де н а м а г а в с я с х и л и т и феодальну верх івку ц и х д е р ж а в до у т в о р е н н я а н т и м о н г о л ь с ь к о г о воєнного союзу.

К о л и п о л ч и щ а Б а т и я р у ш и л и в У г о р щ и н у , Д а н и л о повернувся на р ідн і землі . Тут його ч е к а л и не т і л ь к и знач­ні демографічн і в т р а т и , ру їни та з г а р и щ а , а й чергове з і т к н е н н я зі с в а в і л л я м г а л и ц ь к и х бояр , я к і з а п р о с и л и на престол мар іонеткового черн іг івського к н я ж и ч а Ростис­л а в а . О д е р ж а в ш и 1245 р . у битві під г а л и ц ь к и м містом Я р о с л а в о м перемогу над в і й с ь к а м и Ростислава , Д а н и л о знову в ідновлює єдність Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о княз івст -

Утворення, піднесення та занепад Галицько Волинської держави 9 3

ва. У тому ж 1245 р . к н я з ь з м у ш е н и й ї х а т и до Золотої Орди, щоб о д е р ж а т и я р л и к на у п р а в л і н н я з е м л я м и . Фор­м а л ь н о в и з н а в ш и з а л е ж н і с т ь від х а н а , Д а н и л о н а м а г а в с я тим самим в и г р а т и час д л я з б и р а н н я сил та п і д г о т о в к и в и р і ш а л ь н о г о удару по золотоординцях . Географічна від­даленість від Орди створювала д л я цього с п р и я т л и в і умо­ви : сюди м а й ж е не н а в і д у в а л и с я х а н с ь к і б а с к а к и , тут не проводилися тотальн і переписи населення з метою обкла­д е н н я д а н и н о ю ; головний обов ' я зок к н я з я п о л я г а в л и ш е в наданн і х а н у д о п о м і ж н и х збройних ф о р м у в а н ь під час його походів на П о л ь щ у та Л и т в у .

З а ц и х обставин Д а н и л о мав змогу с к о н ц е н т р у в а т и увагу на посиленні боєздатності , в н у т р і ш н ь о м у зм іцнен­ні та централ і зац і ї к н я з і в с т в а . А к т и в н о у к р і п л я л и с я ста­рі міста та з в о д и л и с я фортеці нового типу , р о з т а ш о в а н і на горбах і з к а м ' я н и м и ст інами; в ідбулася р е о р г а н і з а ц і я в ійська : було сформовано піхоту , переозброєно к і н н о т у (особливу увагу зосереджено на в а ж к о о з б р о є н і й к і н н о т і , удар ів я к о ї , я к п р а в и л о , не в и т р и м у в а л и т а т а р и ) .

Водночас з п о л і т и к о ю в н у т р і ш н ь о г о з м і ц н е н н я к н я ­з івства Д а н и л о Г а л и ц ь к и й у з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й сфер і н а м а г а є т ь с я с т в о р и т и а н т и о р д и н с ь к у к о а л і ц і ю . К н я з ь не т і л ь к и п р и м и р ю є т ь с я , а й н а л а г о д ж у є с о ю з н и ц ь к і від­носини зі своїми к о л и ш н і м и ворогами — П о л ь щ е ю , Угор­щ и н о ю та Л и т в о ю . Ш л ю б д о ч к и Д а н и л а та в о л о д и м и р о -суздальського к н я з я А н д р і я Я р о с л а в и ч а , м о л о д ш о г о бра­та Олександра Невського , скр іпив воєнний союз двох най-в п л и в о в і ш и х р у с ь к и х к н я з і в . Ці зовн ішньопол ітичн і кро­к и г а л и ц ь к о - в о л и н с ь к о г о к н я з я не п р и в е л и до утворен­н я а н т и о р д и н с ь к о ї к о а л і ц і ї . П о - п е р ш е , основні інтереси з а х і д н и х сусідів Д а н и л а були з о с е р е д ж е н і на З а х о д і , а не на Сході . По-друге , у 1252 р . Золота Орда з а в д а л а с п у с т о ш л и в о г о п р е в е н т и в н о г о удару по Володимиро-Суз -д а л ь с ь к о м у к н я з і в с т в у , внасл ідок я к о г о к н я з ь А н д р і й в т р а т и в св ій стіл і в т і к до Ш в е ц і ї .

Скориставшись с к р у т н и м становищем Д а н и л а Галиць­кого , Р и м с ь к и й П а п а Інокент ій IV пооб іцяв г а л и ц ь к о -в о л и н с ь к о м у к н я з ю реальну допомогу в боротьбі з золо-т о о р д и н ц я м и та к о р о л і в с ь к у корону за умови у к л а д е н н я уні ї русько ї православно ї ц е р к в и з к а т о л и ц ь к о ю під пок-ровительством П а п и . Н а м а г а ю ч и с ь в и к о р и с т а т и всі с и л и д л я боротьби проти іга , Д а н и л о п о г о д ж у є т ь с я на ці умо­в и . У 1253 р . в міст і Дорогочині в ідбувається його коро­н а ц і я . У цьому ж році П а п а Р и м с ь к и й оголошує Хресто­в и й пох ід проти т а т а р , до участі в я к о м у з а к л и к а в П о л ь -

94 Галицько-Волинська держава

щ у , Ч е х і ю , П о м е р а н і ю та Сербію. Проте через н и з к у при­чин (б ільшість н а з в а н и х к р а ї н були в т я г н у т і в боротьбу за а в с т р і й с ь к у с п а д щ и н у , їх р о з д и р а л и внутр ішньопол і ­тичн і н е г а р а з д и , не могли вони забезпечити й к ільк і сно ї переваги над в і й с ь к о в и м и ф о р м у в а н н я м и монголів) пла­ни щ е одного хрестового походу так і з а л и ш и л и с я нездій­с н е н и м и . Не в і д ч у в ш и реальної допомоги з боку папсько ї кур і ї , Д а н и л о розриває угоду з В а т и к а н о м і вступає у в і д к р и т у збройну боротьбу із Золотою Ордою.

Н а п р и к і н ц і 1254 р . Данило Г а л и ц ь к и й перейшов у нас­туп проти в ійськ Куремси , я к и й намагався окупувати га­л и ц ь к е П о н и з з я . Внаслідок вдалих та р і ш у ч и х д ій к н я з ю вдалося в ідвоювати в коч івник ів землі вздовж Південного Бугу , Случі та Тетерева. До його план ів входило визволен­н я Києва , але саме в цей час л и т о в с ь к и й к н я з ь Міндовг розриває у к л а д е н и й 1254 р . в ійськовий союз, я к и й було скр іплено зарученами сина Д а н и л а — Ш в а р н о та дочки Міндовга. Це р і зко змінює ситуац ію — протягом 1255— 1256 рр . безперервно триває п р о т и с т о я н н я з Литвою.

З м і н и в ш и слабкого Куремсу на досвідченого Б у р у н д а я , якого л ітописець називає «безбожним, л и х и м , о к а я н н и м » , Орда розпочинає 1258 р . новий масований наступ . Не ма­ючи сил д л я протиді ї , Данило Г а л и ц ь к и й під тиском ви­мог Б у р у н д а я був з м у ш е н и й в іддати н а к а з про з н и щ е н н я у к р і п л е н ь Володимира , Л у ц ь к а , Львова , К р е м е н ц я , Дани-лова та і н ш и х міст . Збереглися л и ш е оборонні споруди неприступного Холму . Саме в цьому місті п ісля серйозної хвороби 1264 р . помирає к н я з ь Д а н и л о .

IV е т а п ( 1 2 6 4 — 1 3 2 3 ) — с т а б і л ь н і с т ь та п і д н е с е н н я . П і с л я смерт і Д а н и л а Г а л и ц ь к о г о к н я з і в с т в о знову втра­чає свою єдн ість : його земл і под ілено м і ж трьома н а щ а д ­к а м и к н я з я — Л е в о м , Мстиславом і Ш в а р н о . П р а г н у ч и стаб ільност і , Ш в а р н о у к л а д а є союз Г а л и ц ь к о г о княз івст ­ва з Л и т в о ю , але це о б ' є д н а н н я не було т р и в а л и м . Най­посл ідовн іше п р о д о в ж у в а в д е р ж а в н и ц ь к у п о л і т и к у бать­к а Л е в Д а н и л о в и ч ( 1 2 6 4 — 1 3 0 1 ) . Хоча в ін і був з м у ш е н и й в и з н а т и з а л е ж н і с т ь від улусу Н о г а я , все ж саме цей к н я з ь приєднав до своїх володінь З а к а р п а т т я та Любл інську зем­л ю . З а в д я к и ц ь о м у територ ія Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о ї дер­ж а в и стала н а й б і л ь ш о ю за всю свою істор ію.

На з л а м і X I I I — X I V ст. в і д н о в и л а с я єдн ість Г а л и ц ь ­к о - В о л и н с ь к о ї д е р ж а в и під в л а д о ю н а с т у п н и к а Л е в а — к н я з я Ю р і я І ( 1 3 0 1 — 1 3 1 5 ) . Ц е був пер іод , к о л и З о л о т а Орда , я к у р о з д и р а л и в н у т р і ш н і м і ж у с о б и ц і та ч в а р и , поступово в т р а ч а л а в л а д у над п і д к о р е н и м и т е р и т о р і я -

Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинськоі держави 95

м и . Юрію в д а л о с я с к о р и с т а т и с я ц ією с п р и я т л и в о ю обста­виною д л я з м і ц н е н н я в л а с н и х п о з и ц і й . В ін , я к і Д а н и ­ло , п р и й н я в к о р о л і в с ь к и й т и т у л і н а з в а в себе «королем Русі та к н я з е м В о л о д и м и р и » . З а період п р а в л і н н я Ю р і я І стаб іл і зувався с у с п і л ь н и й розвиток , р о з к в і т л и міста , під­неслася т о р г і в л я , зр іс е к о н о м і ч н и й добробут. І х о ч а ми­ролюбний , с х и л ь н и й до компроміс ів к н я з ь з м у ш е н и й був повернути з м і ц н і л і й П о л ь с ь к і й д е р ж а в і л ю б л і н с ь к у зем­л ю , його м і ж н а р о д н и й а в т о р и т е т та в п л и в з р о с т а л и . Про це св ідчить в с т а н о в л е н н я 1303 р . окремої Г а л и ц ь к о ї мит­рополі ї , я к а безпосередньо п і д п о р я д к о в у в а л а с я Вселен­с ь к о м у п а т р і а р х о в і в К о н с т а н т и н о п о л і . З а с л о в а м и поль­ського середньов ічного і с т о р и к а Я н а Д л у г о ш а , Юрій І був «людиною с п р и т н о ю і ш л я х е т н о ю , щ е д р о ю до духов­них осіб. Під час його п р а в л і н н я Р у с ь к о р и с т у в а л а с я бла­г а м и м и р у і в е л и ч е з н о г о добробуту» .

Н а с т у п н и к а м и Ю р і я І стали його сини — А н д р і й та Лев II (1315"—1323). Вони п о д і л и л и територ ію к н я з і в с т в а на сфери в п л и в у , але п р а в и л и сп ільно , дуумв іратом , і тому розпаду єдиної д е р ж а в и не в ідбулося . Р о м а н о в и ч і проводили а к т и в н у з о в н і ш н ю п о л і т и к у : н а л а г о д и л и со­ю з н и ц ь к і в ідносини з П о л ь с ь к о ю д е р ж а в о ю та Тевтонсь­к и м орденом. Ц і союзи м а л и а н т и л и т о в с ь к у та антиор-д и н с ь к у с п р я м о в а н і с т ь . Однак братам не вдалося ефек­тивно п р о т и д і я т и експанс і ї Л и т в и — Дорогочинську та Берестейську землі було втрачено . Траг ічно д л я них за­к і н ч и л а с я і боротьба з Ордою: 1323 р . у битві з в і й с ь к а м и х а н а Узбека молоді к н я з і з а г и н у л и .

V е т а п ( 1 3 2 3 — 1 3 4 0 ) — поступовий з а н е п а д . З а г и б е л ь А н д р і я та Лева I I , я к і не м а л и д ітей , у в і р в а л а п р я м у лі­нію династ і ї Р о м а н о в и ч і в , щ о призвело до п о с и л е н н я по­л ітичного в п л и в у г а л и ц ь к о г о боярства , з р о с т а н н я чвар та усобиць у ф е о д а л ь н і й в е р х і в ц і , в т р у ч а н н я іноземних дер­ж а в у внутр ішні справи галицько-волинських земель. Май­ж е два р о к и галицько-волинський трон з а л и ш а в с я без пра­в и т е л я . Л и ш е 1325 р . , внасл ідок компромісу м і ж місце­в и м боярством і п р а в и т е л я м и П о л ь щ і , У г о р щ и н и та Л и т ­ви , главою д е р ж а в и було обрано 14-річного мазовецького к н я з я Б о л е с л а в а Тройденовича , сина Марі ї , д о ч к и Ю р і я І Львовича . Ю н и й к н я з ь , я к и й п р и й н я в п р а в о с л а в ' я та і м ' я Ю р і я II Б о л е с л а в а , не став мар іонеткою в р у к а х бояр , а проводив самостійну внутр ішню і зовнішню політику . Про­те апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже п р о й ш л а . Період п р а в л і н н я Ю р і я II став поступовим за­н е п а д о м Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о к н я з і в с т в а : п о с и л и в с я

96 Галицько-Волинська держава

о р д и н с ь к и й вплив , безусп ішною була боротьба з П о л ь щ е ю за Л ю б л і н с ь к у з е м л ю , м іста дедалі б ільше контролюва­л и с я і н о з е м н и м и к у п ц я м и та р е м і с н и к а м и , н а ц і о н а л ь н а знать в і д і й ш л а від адмін істративно ї в л а д и , місцеве насе­л е н н я н а в е р т а л о с я до к а т о л и ц и з м у .

Масове невдоволення народу п о л і т и к о ю Ю р і я II дало п ідставу боярам не т і л ь к и д л я а н т и к н я з і в с ь к о ї аг ітац і ї , а й д л я а к т и в н и х н а с и л ь н и ц ь к и х д ій . Внасл ідок боярської змови у кв і тн і 1340 р . Ю р і я II Б о л е с л а в а було отруєно . П і с л я ціє ї події зберегти єдність к о л и с ь могутнього Га-л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о к н я з і в с т в а в ж е не в д а л о с я . П р о т я ­гом короткого часу д е р ж а в а з а н е п а л а та р о з ч л е н у в а л а с я , її з е м л і о п и н и л и с я під владою ч у ж о з е м ц і в : Г а л и ч и н а — під П о л ь щ е ю , Волинь — під Л и т в о ю , Б у к о в и н а — у склад і Молдавського к н я з і в с т в а .

3.2. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності Б у д у ч и безпосереднім с п а д к о є м ц е м Київсько ї Рус і , Га-

л и ц ь к о - В о л и н с ь к е к н я з і в с т в о в ід іграло н а д з в и ч а й н о в а ж ­л и в у роль в історії у к р а ї н с ь к о г о народу:

— зберегло від з а в о ю в а н н я та а с и м і л я ц і ї п івденну та з а х і д н у г і л к и східного с л о в ' я н с т в а , с п р и я л о їхн ій консо­л ідац і ї та усв ідомленню власної самобутності ;

— стало новим п і с л я з анепаду К и є в а центром полі ­тичного та економічного ж и т т я ;

— модернізувало д а в н ь о р у с ь к у д е р ж а в н у орган і зац ію; — р о з ш и р и л о сферу ді ї зах ідноєвропейської к у л ь т у р и ,

с п р и я л о поступовому подоланню однобічного в ізантійсь­кого впливу ;

— п р о д о в ж и л о славн і д и п л о м а т и ч н і традиц і ї Київсь­кої Р у с і , щ е 100 рок ів п і с л я в с т а н о в л е н н я золотоордин­ського іга п р е д с т а в л я л о с х і д н о с л о в ' я н с ь к у д е р ж а в н і с т ь на м і ж н а р о д н і й арені .

4. Українські землі у складі Литви та Польщі

4.1. Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського П е р е р в а н а т р а д и ц і я л і т о п и с а н н я з у м о в и л а н и з к у бі­

л и х п л я м в історії польсько-литовсько ї доби. Через це частина і сториків період і с н у в а н н я Великого к н я з і в с т в а Литовського до Люблінсько ї уні ї 1569 р . в в а ж а є часом і с н у в а н н я Л и т о в с ь к о - Р у с ь к о ї д е р ж а в и , а р е ш т а переко­нана , щ о ціє ї доби й ш о в процес перетворення у к р а ї н с ь ­к и х земель на литовську пров інц ію. Т а к а розб іжність пог­л я д і в п о в ' я з а н а з т и м , щ о час перебування у к р а ї н с ь к и х земель у склад і Великого к н я з і в с т в а Литовського мав над­з в и ч а й н о в а ж л и в у особливість : він с к л а д а в с я з неоднако­вих за тривал і стю та змістом періодів , у м е ж а х я к и х до­м і н у в а л а то одна, то і н ш а т е н д е н ц і я .

І е т а п (1340—1362) — «оксамитове» литовське проник­нення . Л и т о в с ь к е к н я з і в с т в о розпочало своє п р о н и к н е н н я на Русь щ е за часів Міндовга (1230—1263) . Головним об 'єк­том тоді стали зах ідноруськ і (білоруські) з е м л і . У часи н а с т у п н и к а Міндовга — Гедиміна ( 1 3 1 6 — 1 3 4 1 ) — поча­лося в к л ю ч е н н я до с к л а д у Литовського к н я з і в с т в а пів­денно- зах ідних р у с ь к и х ( у к р а ї н с ь к и х ) з емель . Я с к р а в и м виявом з м і ц н е н н я л и т о в с ь к и х позицій у цьому регіоні ста­ло те , щ о п і с л я раптової смерт і Ю р і я II Болеслава на к н я ­ж о м у столі Волині з а к р і п и в с я син Гедиміна Любарт , я к и й номінально вважався і галицько-волинським к н я з е м . Внас­л ідок польсько-угорсько-литовського п р о т и с т о я н н я в бо-

4

98 Українські землі у складі Литви та Польщі

ротьбі за г а л и ц ь к о - в о л и н с ь к у с п а д щ и н у П о л ь щ а отримує Г а л и ч и н у , Л и т в а — В о л и н ь .

С к о р и с т а в ш и с ь у 50-х р о к а х XIV ст. слабк істю Золо­тої Орди (п ісля смерт і х а н а Д ж а н і б е к а 1357 р . тут розпо­ч и н а є т ь с я х в и л я м і ж у с о б и ц ь , п р о т я г о м 1 3 5 9 — 1 3 6 1 рр . у золотоординськ ій столиці Сараї з м і н ю є т ь с я сім хан ів , а 1362 р . Орда р о з п а д а є т ь с я на дві ч а с т и н и з кордоном по Волз і ) , л и т о в ц і а к т и в н о п о ч и н а ю т ь н о в и й етап проник­н е н н я в з е м л і к о л и ш н ь о ї Ки ївсько ї Рус і . Н а с т у п н и к Ге-диміна Ольгерд ( 1 3 4 5 — 1 3 7 7 ) ч і тко формулює основне зав­д а н н я : «Вся Русь просто м у с и т ь н а л е ж а т и литовцям» іґІВи-т і с н е н н я т а т а р с ь к и х х а н і в с п р и я л о поступовій інкорпо­р а ц і ї ( в к л ю ч е н н ю ) Ч е р н і г о в о - С і в е р щ и н и , К и ї в щ и н и , Пе ­р е я с л а в щ и н и до с к л а д у Л и т о в с ь к о ї д е р ж а в и . П і с л я пе­р е м о г и 1362 р . над т а т а р а м и на березі р . Сині Води (при­т о к а Південного Бугу) до сфери литовського в п л и в у по­т р а п и л о і П о д і л л я .

Д і ї л и т о в ц і в на теренах У к р а ї н и не м а л и х а р а к т е р у експанс і ї , схожої на з а в о ю в а н н я монгол ів . Збройне про­т и с т о я н н я в боротьбі за у к р а ї н с ь к і з емл і в ідбувалося пе­р е в а ж н о м і ж л и т о в ц я м и та і н ш и м и ч у ж и н ц я м и — пре­т е н д е н т а м и на с п а д щ и н у Ки ївсько ї Р у с і . Місцеве насе­л е н н я або збер ігало н е й т р а л і т е т і не ч и н и л о опору, або ж п і д т р и м у в а л о у т в е р д ж е н н я л и т о в с ь к о г о п р а в л і н н я , я к е в и т і с н я л о золотоординське . Л и т о в с ь к а влада була м ' я к -ш о ю , т о л е р а н т н і ш о ю , н і ж т а т а р с ь к а . Н а п р и є д н а н и х до Л и т в и з е м л я х руськ і к н я з і збер і гали свою автономність . У з в ' я з к у з ц и м в ідомий і с т о р и к О. Субтельний назвав процес з б и р а н н я у к р а ї н с ь к и х земель Л и т в о ю «проник­н е н н я м , в к л ю ч е н н я м , п р и є д н а н н я м » 1 .

II е т а п (1362—1385) — «ослов'янений» литовських пра­в и т е л і в / М а й ж е до к і н ц я XIV ст. В е л и к е к н я з і в с т в о Л и ­товське було своєрідною федерацією земель-княз івств , пов­н о ц і н н и м и , р івноправними суб ' єктами яко ї виступали зем­л і К и ї в щ и н и , Ч е р н і г о в о - С і в е р щ и н и , Волин і та П о д і л л я . З б е р е г л а с я стара система у п р а в л і н н я , у я к і й л и ш е р у с ь к а к н я з і в с ь к а д и н а с т і я Р ю р и к о в и ч і в поступилася місцем л и ­товськ ій Г е д и м і н о в и ч і в . О ц і н ю ю ч и ситуац ію в Литовсь­к і й д е р ж а в і , я к а у т в о р и л а с я п і с л я 1362 р . , Н . Я к о в е н к о з а з н а ч а є : «Витворений без п о м і т н и х з а в о й о в н и ц ь к и х зу­силь новий д е р ж а в н и й о р г а н і з м я в л я в собою вельми не­о р д и н а р н и й с у б ' є к т історі ї — д е р ж а в у , у я к і й від народу-з а в о й о в н и к а , по сут і , з о с т а в а л а с я т і л ь к и назва : В е л и к е

1Субтельний О. Україна: історія. — К., 1991. — С. 72.

Приєднання до Великого князівства Литовського 99

к н я з і в с т в о Л и т о в с ь к е . Ф а к т и ч н о ж м а й ж е 9 0 % населен­н я становили р у с и н и , тобто білоруси та у к р а ї н ц і » 1 .

Т а к а с и т у а ц і я певною мірою нагадувала п р и х і д в а р я ­гів на Р у с ь , н а с л і д к о м я к о г о стала а с и м і л я ц і я , розчинен­н я їх у п о т у ж н о м у с л о в ' я н с ь к о м у етн ічному м а с и в і . П р о з а п о ч а т к у в а н н я аналог ічного процесу — « о с л о в ' я н е н н я » л и т о в с ь к и х п р а в и т е л і в у друг ій половині XIV ст. свід­ч а т ь ф а к т и : р о з ш и р е н н я сфери в п л и в у руського право­с л а в ' я на терени Литовсько ї д е р ж а в и ; у т в е р д ж е н н я «Русь­кої правди» державною правовою основою; в и з н а н н я русь­кої мови офіц ійною д е р ж а в н о ю мовою; з а п о з и ч е н н я ли­т о в ц я м и руського досвіду в ійськової організац і ї , будуван­н я фортець , н а л а г о д ж е н н я податкової системи , форму­в а н н я с т р у к т у р и к н я з і в с ь к о ї адмін істрац і ї т о щ о .

О с к і л ь к и власне л и т о в с ь к і етнографічн і з е м л і в цей час с т а н о в и л и л и ш е десяту ч а с т и н у новоствореної д е р ж а ­ви , л и т о в с ь к і п р а в и т е л і , н а м а г а ю ч и с ь в т р и м а т и під своїм контролем інкорпоровані землі , послідовно дотримувалися п р а в и л а : «Старого не з м і н ю в а т и , а нового не в п р о в а д ж у ­в а т и » . О ф і ц і й н и й т и т у л литовського к н я з я р о з п о ч и н а в с я с л о в а м и : « В е л и к и й к н я з ь Л и т о в с ь к и й і Р у с ь к и й » . Ство­рюється і л ю з і я п р о д о в ж е н н я давньорусько ї д е р ж а в н о с т і . Проте лит овц і не стали д р у г и м и в а р я г а м и . Процес асимі ­л я ц і ї з а в о й о в н и к і в не з а в е р ш и в с я . Поді ї р о з г о р н у л и с я і н а к ш е . П о ч и н а ю ч и з п р а в л і н н я Я г а й л а ( 1 3 7 7 — 1 3 9 2 ) у Л и т о в с ь к і й д е р ж а в і дедалі б ільше н а б и р а ю т ь с и л у тен­денці ї ц е н т р а л і з м у , а 1385 р . м і ж Л и т в о ю та П о л ь щ е ю у к л а д е н о Кревську ун ію , я к а докор інно зм інює станови­щ е п івденно-зах ідних р у с ь к и х земель .

III е т а п ( 1 3 8 5 — 1 4 8 0 ) — в т р а т а у к р а ї н с ь к и м и з е м л я ­м и з а л и ш к і в автономі ї . З а т и с н у т а м і ж Т е в т о н с ь к и м орде­ном та М о с к о в с ь к и м к н я з і в с т в о м , Л и т в а о т р и м а л а на­п р и к і н ц і XIV ст. від ослабленої П о л ь щ і п р о п о з и ц і ю : ш л я ­х о м д и н а с т и ч н о г о ш л ю б у п о л ь с ь к о ї к о р о л е в и Я д в і г и та л и т о в с ь к о г о к н я з я Я г а й л а о б ' є д н а т и с и л и двох д е р ж а в . У 1 3 8 5 р . було у к л а д е н о К р е в с ь к у у н і ю , суттю я к о ї була і н к о р п о р а ц і я В е л и к о г о к н я з і в с т в а Л и т о в с ь к о г о до с к л а ­ду П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и . З а у м о в а м и уні ї Я г а й л о , о д р у ж у ­ю ч и с ь з Я д в і г о ю , о т р и м у в а в т и т у л к о р о л я П о л ь щ і й зо­б о в ' я з у в а в с я о к а т о л и ч и т и л и т о в ц і в та «нав ік п р и є д н а т и всі свої з е м л і , л и т о в с ь к і та р у с ь к і , до К о р о н и П о л ь с ь ­к о ї » .

^ к о в е н к о Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст.: навчальний посібник. — К., 1997 . — С. 9 1 .

100 Українські землі у складі Литви та Польщі

Т а к а в ідверто п р о п о л ь с ь к а п о л і т и к а з у м о в и л а ш в и д ­к у п о я в у л и т о в с ь к о - р у с ь к о ї о п о з и ц і ї , я к у о ч о л и в к н я з ь В ітовт ( 1 3 9 2 — 1 4 3 0 ) . П і д т р и м а н и й зброєю л и т о в с ь к и х ф е о д а л і в та р у с ь к и х у д і л ь н и х к н я з і в , в ін 1 3 9 2 р . був в и з н а н и й д о в і ч н и м п р а в и т е л е м Л и т о в с ь к о г о к н я з і в с т ­ва . Н а м а г а ю ч и с ь з м і ц н и т и в н у т р і ш н ю п о л і т и ч н у єдн ість в л а с н о ї д е р ж а в и , м а к с и м а л ь н о ц е н т р а л і з у в а т и у п р а в ­л і н н я , В ітовт н е з а б а р о м п е р е х о д и т ь до л і к в і д а ц і ї п і в ­д е н н о - з а х і д н и х р у с ь к и х у д і л ь н и х к н я з і в с т в — В о л и н ­с ь к о г о , Н о в г о р о д - С і в е р с ь к о г о , К и ї в с ь к о г о , П о д і л ь с ь к о ­го. У ц и х з е м л я х п о ч и н а ю т ь у п р а в л я т и в е л и к о к н я з і в ­с ь к і н а м і с н и к и . В н а с л і д о к цього п о с и л ю є т ь с я с о ц і а л ь ­н и й гн іт і з в о д и т ь с я н а н і в е ц ь к о л и ш н я а в т о н о м і я у к р а ­ї н с ь к и х з е м е л ь . В и н о ш у ю ч и п л а н и « в е л и к о г о к н я ж і н ­н я н а вс ій Р у с ь к і й з е м л і » , В ітовт п о с т і й н о розбудову­вав с и с т е м у о п о р н и х у к р і п л е н ь у Б а р і , Б р а ц л а в і , З в е -н и г о р о д і , Ж в а н ц і , Ч е р к а с а х та і н ш и х м і с т а х . П р о т е ц і п л а н и т а к і не в д а л о с я р е а л і з у в а т и . П о с т у п а л ь н и й р у х на сх ід було п р и п и н е н о , в 1399 р . у б и т в і з т а т а р а м и на Ворскл і з а г и н у л и н а й к р а щ і в ійськов і ф о р м у в а н н я Л и т в и та Р у с і . Водночас в о є н н и й п о т е н ц і а л к н я з і в с т в а був щ е з н а ч н и м , п р о щ о с в і д ч и т ь п е р е м о г а о б ' є д н а н и х с и л с л о в ' я н і л и т о в ц і в над Т е в т о н с ь к и м о р д е н о м 1 4 1 0 р . п ід Г р ю н в а л ь д о м . « :

Нова п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к а ун ія 1413 р . у Городлі стала с в і д ч е н н я м зростаючої д и с к р и м і н а ц і ї православного на­с е л е н н я . Відповідно до цього документа к а т о л и к и могли брати участь у в е л и к о к н я ж і й рад і , участь п р а в о с л а в н и х у державному управл інн і обмежувалася . Р о з ш и р е н н ю сфе­ри впливу к а т о л и ц и з м у с п р и я л и роздача к а т о л и ц ь к і й цер­к в і у к р а ї н с ь к и х земель , з а с н у в а н н я к а т о л и ц ь к и х єпис­к о п с ь к и х кафедр у К а м ' я н ц і - П о д і л ь с ь к о м у та Л у ц ь к у . По­д а л ь ш е з б л и ж е н н я та б л о к у в а н н я польсько ї та литовсь­кої ш л я х т и поступово з м і щ у в а л о а к ц е н т и визвольної бо­ротьби в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х : поряд з а н т и п о л ь с ь к и м на­ростає а н т и л и т о в с ь к и й р у х , що в и л и в с я в народні висту­пи 1440 р . на Волині та К и ї в щ и н і . Н а м а г а ю ч и с ь прово­д и т и г н у ч к у в н у т р і ш н ю п о л і т и к у , л и т о в с ь к а в е р х і в к а с п е р ш у іде на в і д н о в л е н н я К и ї в с ь к о г о та В о л и н с ь к о г о у д і л ь н и х к н я з і в с т в , але протягом короткого часу ( 1 4 5 2 — 1471) нав іть ц і з а л и ш к и автономі ї у к р а ї н с ь к и х земель були остаточно л ікв ідован і , а землі стали з в и ч а й н и м и про­в і н ц і я м и Л и т в и .

IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі».

Приєднання до Великого князівства Литовського 101

Остаточна втрата у к р а ї н с ь к и м и з е м л я м и у с к л а д і Л и т в и автономних прав у час і зб і глася з п іднесенням Москов­ського к н я з і в с т в а . Консол ідуючи навколо себе н а в к о л и ш ­ні з емл і , воно т р а н с ф о р м у в а л о с я в єдину ц е н т р а л і з о в а н у Рос ійську д е р ж а в у . З п о в а л е н н я м 1480 р . ординського іга Москва дедалі г у ч н і ш е та а к т и в н і ш е з а я в л я є про себе я к про центр «збирання земель Р у с і » . В ж е 1489 р . Іван II I в п е р ш е з а у в а ж у є в е л и к о м у к н я з ю л и т о в с ь к о м у та коро­л ю польському К а з и м и р у : « Н а ш и города, и волости , и з е м л и , и в о д и к о р о л ь за собою д е р ж и т » .

П о ч а т о к XVI ст . х а р а к т е р и з у є т ь с я з а г о с т р е н н я м мос­к о в с ь к о - л и т о в с ь к о г о п р о т и с т о я н н я . В і й н и та збройн і су­т и ч к и т р и в а л и м а й ж е безперервно — 1 5 0 0 — 1 5 0 3 , 1 5 0 7 — 1 5 0 8 , 1 5 1 2 — 1 5 2 2 р р . Під час н е в щ у х а ю ч о ї боротьби ро­с і й с ь к а сторона н е у х и л ь н о н а м а г а л а с я довести , щ о саме ц а р і є с п р а в ж н і м «государем усіє ї Р у с і » . З а ц и х обста­вин під в п л и в о м зростаючого с о ц і а л ь н о г о гн і ту , р е л і г і й ­ної д и с к р и м і н а ц і ї , з а г р о з и о п о л я ч е н н я та о к а т о л и ч е н н я в у м о в а х л і к в і д а ц і ї з а л и ш к і в автономі ї в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х помітно п о ш и р ю ю т ь с я п р о р о с і й с ь к і настро ї . Ц е в и я в л я є т ь с я в добров ільному переход і п ід в л а д у М о с к в и д е я к и х к н я з і в з і сво їми в о л о д і н н я м и (Черн ігово-Сівер-с ь к і к н я з і , Б є л є в с ь к і , В о р о т и н с ь к і , Н о в о с и л ь с ь к і , Одо-є в с ь к і , Ш е м я ч и ч ) ; в о р г а н і з а ц і ї змов і п о в с т а н ь ( 1 4 8 1 р . н е в д а л а змова О л е л ь к о в и ч а , Б є л ь с ь к о г о та Г о л ь ш а н с ь -к о г о з метою вбивства к о р о л я К а з и м и р а , 1507 р . а н т и -л и т о в с ь к е п о в с т а н н я к н я з я М. Г л и н с ь к о г о на К и ї в щ и н і та Пол ісс і ) ; в т е ч а х та переселенн і с е л я н до Р о с і й с ь к о ї д е р ж а в и та ін .

Н а м а г а ю ч и с ь м а к с и м а л ь н о с к о н ц е н т р у в а т и с и л и про­т и сво їх з о в н і ш н і х в о р о г і в , П о л ь щ а і Л и т в а 1 5 6 9 р . у к л а д а ю т ь Л ю б л і н с ь к у ун ію. Утворюється нова д е р ж а ­ва — Р і ч П о с п о л и т а . З цього моменту у к р а ї н с ь к і з емл і о п и н я ю т ь с я у с к л а д і П о л ь щ і . П о ч и н а є т ь с я я к і с н о новий етап їхнього р о з в и т к у .

О т ж е , перебування у к р а ї н с ь к и х земель у склад і Вели­кого княз івства Литовського тривало д е к і л ь к а в ік і в . У се­редині XIV ст. р о з п о ч а л о с я м ' я к е , « о к с а м и т о в е » , а л е до­с и т ь а к т и в н е л и т о в с ь к е п р о н и к н е н н я у з е м л і к о л и ш н ь о ї К и ї в с ь к о ї Р у с і . У цей час Л и т в а н а м а г а л а с я т о л е р а н т н о с т а в и т и с ь до м ісцевого н а с е л е н н я , о р г а н і ч н о с п р и й м а т и його т р а д и ц і ї та досв ід . П і с л я у к л а д е н н я К р е в с ь к о ї уні ї ( 1385) у к р а ї н с ь к і з е м л і остаточно в т р а ч а ю т ь з а л и ш к и автономі ї , а з 1480 р . п о т р а п л я ю т ь в е п і ц е н т р московсь ­ко -литовського п р о т и с т о я н н я . П і с л я у т в о р е н н я Р е ч і Пос-

102 Українські землі у складі Литви та Польщі

полито ї (1569) вони стають ч а с т и н о ю П о л ь щ і , щ о п р и з ­в о д и т ь до о п о л я ч е н н я т а о к а т о л и ч е н н я у к р а ї н с ь к о г о л ю д у .

4.2. Польська експансія на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст. Б о я р с ь к а змова , через я к у з а г и н у в у к в і т н і 1340 р .

г а л и ц ь к о - в о л и н с ь к и й к н я з ь Ю р і й II Б о л е с л а в , с тала сво­є р і д н и м с и г н а л о м до нового в т о р г н е н н я П о л ь щ і в укра їн ­ськ і з е м л і . Е к с п а н с і я з д і й с н ю в а л а с я під п р и к р и т т я м гас­л а з а х и с т у к а т о л и к і в Г а л и ч и н и . З а х о п и в ш и Л ь в і в та по­г р а б у в а в ш и к н я ж и й п а л а ц на Високому З а м к у , польсь­к и й король К а з и м и р НІ готував р о з ш и р е н н я агресі ї з ме­тою оволод іння з е м л я м и к р а ю . У в ідповідь на т а к і зухва­л і дії п о л я к і в м ісцеве н а с е л е н н я п і д н я л о п о в с т а н н я , на чолі я к о г о став боярин Д м и т р о Д е д ь к о . Повстанц і не т іль­к и в и з в о л и л и власн і з емл і , а й , з а п р о с и в ш и на допомогу т а т а р , с п у с т о ш и л и територ ію П о л ь щ і а ж до В ісли . Про­т и с т о я н н я з а к і н ч и л о с я компромісом: К а з и м и р III був зму­ш е н и й в и з н а т и Д е д ь к а п р а в и т е л е м Г а л и ч и н и , а той — ф о р м а л ь н е верховенство польського к о р о л я . Н а д е я к и й час на теренах к о л и ш н ь о г о Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о к н я ­зівства в и н и к л и два д е р ж а в н и х утворення : Волинське к н я ­зівство, на чолі якого стояв к н я з ь литовського п о х о д ж е н н я Любарт (Дмитро) Гедемінович і ол і гарх ічна боярська авто­номна р е с п у б л і к а у Г а л и ч и н і , л ідером я к о ї був «управи­тель і староста Русько ї землі» Д м и т р о Д е д ь к о .

Смерть 1 3 4 4 р . Д м и т р а Д е д ь к а с т а л а п р и в о д о м д л я а к т и в і з а ц і ї боротьби П о л ь щ і , У г о р щ и н и та Л и т в и за спад­щ и н у Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о княз і вства . У к л а в ш и м и р з хрестоносцями , домігшись нейтрал ітету Золотої Орди, Ка­з и м и р I I I р о з п о ч а в 1 3 4 9 р . д р у г у ш и р о к о м а с ш т а б н у е к с п а н с і ю в у к р а ї н с ь к і з е м л і . І д е о л о г і ч н и м п і д ґ р у н т я м в т о р г н е н н я стало п о ш и р е н н я к а т о л и ц и з м у на Сх ід , саме тому к о р о л ь п р о г о л о с и в себе « щ и т о м х р и с т и я н с т в а » , а з а в о й о в н и ц ь к и й н а п а д н а з и в а в х р е с т о в и м п о х о д о м про­ти я з и ч н и к і в - л и т о в ц і в та с х и з м а т и к і в - п р а в о с л а в н и х .

У 1366 р . п і с л я тривалого збройного п р о т и с т о я н н я , п ід час я к о г о П о л ь щ у п і д т р и м у в а л а У г о р щ и н а , а Л и т ­ву — місцеве у к р а ї н с ь к е населення , польська д е р ж а в а під-

Польська експансія на українські землі 103

п о р я д к у в а л а собі Г а л и ч и н у і частину Волин і . Внасл ідок експанс і ї до к о р о н н и х п о л ь с ь к и х земель було доточено м а й ж е 52 тис . к м 2 із н а с е л е н н я м 200 т и с . осіб, щ о збіль­ш и л о територ ію П о л ь щ і м а й ж е в 1,5 раза .

П о л ь с ь к е п р о н и к н е н н я в у к р а ї н с ь к і з емл і к а р д и н а л ь ­но в і д р і з н я л о с я від литовського : п о л ь с ь к и й у р я д з само­го п о ч а т к у у т в е р д ж е н н я в ц ь о м у регіоні н а м а г а в с я зро­бити його своєю п р о в і н ц і є ю , н а в ' я з а т и польське право та а д м і н і с т р а т и в н у систему , вит і снити п р а в о с л а в ' я ш л я х о м у т в е р д ж е н н я к а т о л и ц и з м у , щ о в и к л и к а л о опір та проти­дію місцевого н а с е л е н н я .

Черговий історичний поворот у долі Г а л и ч и н и стався 1370 р . , к о л и п ісля смерті К а з и м и р а внаслідок династич­ної угоди цей к р а й перейшов під владу У г о р щ и н и . Однак п ісля у к л а д е н н я Кревської уні ї (1385) П о л ь щ а знову наби­рає силу і 1387 р . остаточно приєднує Галичину до своїх володінь . Розпочинаються ополячення та о к а т о л и ч е н н я . На г а л и ц ь к и х з е м л я х утворюється Руське воєводство, я к е згодом перетворилося на провінцію Польського королівст­ва. Л а т и н а стає офіційною мовою, всі привілеї та права надаються в и н я т к о в о польськ ій ш л я х т і та к а т о л и ц ь к о м у населенню. Ц і обставини п ідштовхнули частину галиць ­к и х бояр до п р и й н я т т я к а т о л и ц и з м у , я к и й давав змогу отримати р івний з п о л я к а м и правовий статус.

К р е в с ь к а у н і я стала п е р ш о ю спробою П о л ь щ і погли­н у т и В е л и к е к н я з і в с т в о Л и т о в с ь к е , проте а к т и в н и й опір литовської , укра їнсько ї та білоруської знат і з а ш к о д и в вті­л е н н ю цього з а думу . Опозиц ію очолив л и т о в с ь к и й к н я з ь Вітовт, але і йому п ісля нищівної поразки від татар 1399 р . довелося д а т и к л я т в у на в ірність Я г а й л о в і . У 1401 р . в ін п ідписує договір , в ідповідно до я к о г о в е л и к о к н я ж а вла­да в Л и т в і та з емл і , у тому числ і у к р а ї н с ь к і , п і с л я смерт і Вітовта м у с и л и повернутись Я г а й л о в і .

У ч а с т ь у п е р е м о ж н і й битв і п ід Г р ю н в а л ь д о м суттєво у к р і п и л а п о л і т и ч н і п о з и ц і ї В е л и к о г о к н я з і в с т в а Л и т о в ­с ь к о г о . П о л ь щ а , не б а ж а ю ч и р о з р и в у п о л ь с ь к о - л и т о в с ь ­кої ун і ї , п і ш л а на певн і п о с т у п к и Л и т в і . У 1 4 1 3 р . в м . Городл і м і ж п о л ь с ь к и м к о р о л е м Я г а й л о м і в е л и к и м к н я з е м л и т о в с ь к и м Вітовтом було у к л а д е н о Городельсь -к у у н і ю . З г і д н о з нею П о л ь щ а з м у ш е н а була в и з н а т и право на і с н у в а н н я пол ітично самостійного Великого к н я ­з і вства Л и т о в с ь к о г о , у к р а ї н с ь к і з е м л і п і с л я смерт і Ві­товта не м а л и п е р е х о д и т и під в л а д у п о л ь с ь к о г о к о р о л я , я к це свого часу п е р е д б а ч а л о с ь В і д е н с ь к о ю у н і є ю , а за­л и ш а л и с я у с к л а д і Л и т о в с ь к о ї д е р ж а в и . П р о т е П о л ь щ а

104 Українські землі у складі Литви та Польщі

не в і д м о в л я л а с я від п о г л и н а н н я В е л и к о г о к н я з і в с т в а Л и ­товського , вона л и ш е з м і н и л а т а к т и ч н у л і н і ю . Б а г а т о ­р ічн і н а м а г а н н я через з о в н і ш н і й т и с к р о з ш и р и т и сферу п о л ь с ь к о г о в п л и в у на л и т о в с ь к і т еритор і ї п о с т у п и л и с я м і с ц е м спробі в и р і ш и т и ц ю п р о б л е м у і н ш и м способом, і з с е р е д и н и — через л и т о в с ь к у е л і т у . Саме тому одн ією з умов Городельсько ї уні ї було з р і в н я н н я в п р а в а х ш л я х ­т и к а т о л и ц ь к о г о в і р о с п о в і д а н н я К о р о л і в с т в а П о л ь с ь к о ­го т а В е л и к о г о к н я з і в с т в а Л и т о в с ь к о г о . Л и т о в с ь к і фео-д а л и - к а т о л и к и на противагу п р а в о с л а в н и м о т р и м а л и пра­во повн істю р о з п о р я д ж а т и с я сво їми з е м е л ь н и м и воло­д і н н я м и (до цього ї х н є з е м л е в о л о д і н н я м а л о у м о в н и й х а р а к т е р ) , о б і й м а т и д е р ж а в н і п о с а д и . О т ж е , у н і я , за­б и в ш и два к л и н и — м і ж п р а в о с л а в н и м и та к а т о л и ц ь к и ­м и ф е о д а л а м и , м і ж п р а в о с л а в н и м и н а р о д н и м и м а с а м и й о к а т о л и ч е н о ю з н а т т ю В е л и к о г о к н я з і в с т в а Л и т о в с ь к о ­го , с п р и ч и н и л а в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х г л и б о к и й р о з к о л , п о с и л и л а с о ц і а л ь н и й та н а ц і о н а л ь н о - р е л і г і й н и й гн іт .

П і с л я смерті Вітовта, коли на к н я з і в с ь к и й трон у Литв і сів С в и д р и г а й л о , Я г а й л о з в е л и к и м п о л ь с ь к и м в ійськом р у ш и в 1431 р . на Волинь з метою м а к с и м а л ь н о г о про­н и к н е н н я в у к р а ї н с ь к і з е м л і . Чергове польсько-литовсь ­ке п р о т и с т о я н н я з а к і н ч и л о с я п е р е м и р ' я м , в ідповідно до умов я к о г о з ах ідне П о д і л л я в ідходило до П о л ь щ і , а схід­не — з а л и ш а л о с я під к о н т р о л е м Л и т в и . З а в о ю в а н н я суп­р о в о д ж у в а л о с я а к т и в н о ю п о л о н і з а ц і є ю : у Г а л и ч и н і було утворено три воєводства — Р у с ь к е , Б є л з ь к е та Подільсь­к е . З 1434 р . в р у с ь к и х п р о в і н ц і я х було з а п р о в а д ж е н о п о л ь с ь к е п р а в о , н а в ' я з а н о п о л ь с ь к и й а д м і н і с т р а т и в н и й а п а р а т , створено ш л я х е т с ь к е с а м о у п р а в л і н н я .

У друг ій половин і XV — на п о ч а т к у XVI ст. розгор­т а ю т ь с я процеси ц е н т р а л і з а ц і ї , п о с и л ю є т ь с я в п л и в Поль­щ і та прогресує занепад Л и т в и . Т р и в а л е п р о т и с т о я н н я з М о с к о в с ь к и м царством , с п у с т о ш л и в і н а п а д и т а т а р , нев-щ у х а ю ч а боротьба за в е л и к о к н я з і в с ь к и й престол поста­в и л и В е л и к е к н я з і в с т в о Л и т о в с ь к е на м е ж у к а т а с т р о ф и . Н а м а г а ю ч и с ь її у н и к н у т и , л и т о в ц і з в е р н у л и с я по допо­могу до П о л ь щ і . Д р а м а т и ч н і й гостр і п о л ь с ь к о - л и т о в с ь ­к і п е р е г о в о р и з а к і н ч и л и с я 1 5 6 9 р . к о м п р о м і с о м — у к л а ­д е н н я м Л ю б л і н с ь к о ї уні ї , я к а о б ' є д н а л а П о л ь с ь к у держа­ву і В е л и к е к н я з і в с т в о Л и т о в с ь к е в єдине ц іле — Р і ч П о с п о л и т у .

О т ж е , п о л ь с ь к е п р о н и к н е н н я в у к р а ї н с ь к і з емл і нап­р и к і н ц і XIV — в середині XVI ст . суттєво в і д р і з н я л о с я від л и т о в с ь к о г о , о с к і л ь к и в основу свого к у р с у п о л я к и

Люблінська унія 105

одразу п о к л а л и тотальну к а т о л и з а ц і ю , полон і зац ію і ко­л о н і з а ц і ю к р а ю , ч и м з а п р о г р а м у в а л и загострення релі­г і й н и х , с о ц і а л ь н и х та етн ічних в ідносин.

4.3. Люблінська унія Р о з в и т о к ф е о д а л ь н о г о з е м л е в о л о д і н н я , п о с и л е н н я

процесу п р и к р і п л е н н я с е л я н до з е м л і с п р и я л и форму­в а н н ю та з р о с т а н н ю пан івно ї феодально ї верстви . У р із ­н и х к р а ї н а х ці п р о ц е с и м а л и свої особливості . Т а к , я к щ о у П о л ь щ і ще н а п р и к і н ц і XIV — на п о ч а т к у XV ст. в м е ж а х п р и в і л е й о в а н о ї верстви було л і к в і д о в а н о р і з н и ­цю м і ж с т у п е н я м и ш л я х е т с т в а , то в у к р а ї н с ь к и х зем­л я х , я к і в х о д и л и до с к л а д у Л и т о в с ь к о ї д е р ж а в и , ел іта п о л я р и з у в а л а с я . Н а одному полюсі — н е в е л и ч к а г р у п а к р у п н и х з е м л е в л а с н и к і в - м а г н а т і в , щ о волод іла ш и р о к и ­ми п р а в а м и та п р и в і л е я м и : е к о н о м і ч н и м и (величезн і під­в л а д н і територ і ї та з н а ч н і ре зерви робочої с и л и ) , полі ­т и ч н и м и ( м о ж л и в і с т ь о б і й м а т и н а й в и щ і д е р ж а в н і поса­ди — к а н ц л е р , г е т ь м а н , п і д с к а р б і й та ін . ) та ю р и д и ч н и ­ми ( п і д л я г а н н я суду безпосередньо в е л и к о г о к н я з я , а не місцевої а д м і н і с т р а ц і ї ) . Н а і н ш о м у полюсі п е р е б у в а л а з н а ч н а г р у п а с е р е д н і х та д р і б н и х з е м л е в л а с н и к і в — ш л я х т а . Вона к о н ц е н т р у в а л а у своїх р у к а х (пор івняно з м а г н а т а м и ) м е н ш і е к о н о м і ч н і в а ж е л і ( землі та робочу с и л у ) , п і д л я г а л а ю р и с д и к ц і ї м і с ц е в и х в е л и к о к н я з і в с ь ­к и х н а м і с н и к і в — воєвод та старост , ра з по раз потерпа­л а від «наїздів» м а г н а т і в на м а є т к и др ібних та середніх з е м л е в л а с н и к і в . Саме тому у к р а ї н с ь к а ш л я х т а Л и т о в с ь ­ко ї д е р ж а в и із з а з д р і с т ю д и в и л а с я на п о л ь с ь к у , я к а ста­л а д л я неї о м р і я н и м ідеалом « ш л я х е т с ь к о ї р івност і» . Р і з ­н и ц я справд і була с у т т є в о ю . Я к щ о у к р а ї н с ь к а ( я к і л и ­т о в с ь к а та б і л о р у с ь к а ) ш л я х т а м у с и л а не т і л ь к и сплачу­вати п о д а т к и на у т р и м а н н я в і й с ь к а ( серебщину) , а й від­бувати в і й с ь к о в у с л у ж б у в з а г а л ь н о ш л я х е т с ь к о м у опол­ченн і ( « п о с п о л и т о м у р у ш е н н і » ) , то в П о л ь щ і у т р и м а н н я в і й с ь к а о п л а ч у в а в к о р о л ь за р а х у н о к чверт і доход ів в ід власно ї м а є т н о с т і . До того ж п о л ь с ь к а пров ідна верства м а л а ш и р ш і п р а в а , в н у т р і ш н ю однор ідн ість , п о л і т и ч н у н е з а л е ж н і с т ь .

Неоднорідність укра їнсько ї еліти в Литовськ ій держа­ві суттєво в п л и н у л а на розвиток історичних подій. Так , у січні 1569 р . знекровлена Лівонською війною (1558—1583)

106 Українські землі у складі Литви та Польщі

з Московською д е р ж а в о ю , Л и т в а з м у ш е н а була п іти на участь у сп ільному польсько-литовському сеймі , я к и й мав винести остаточне р і ш е н н я щодо в к л ю ч е н н я Литовсько ї д е р ж а в и до с к л а д у П о л ь щ і . Зг ідно з польським проектом унії, Литовське княз івство мало інкорпоруватися до скла­ду Польсько ї д е р ж а в и , на чолі яко ї мусив стояти один володар і сп ільний сейм, а в Литв і з а л и ш а л а с я власна адмі­н істрація та судочинство. З н а ю ч и , щ о у к л а д е н н я такої унії о б м е ж у в а т и м е їхнє всевладдя , з в у ж у в а т и м е спектр приві ­леїв , с п р и я т и м е процв ітанню конкурентно ї польської про­відної верстви , литовськ і , у к р а ї н с ь к і та б ілоруські магна­ти , я к і брали участь у переговорах, н а м а г а л и с я саботува­ти це р і ш е н н я . А щоб остаточно з+рвати сейм, п і сля місяч­них переговорів вони таємно з а л и ш и л и Любл ін .

П р о т е П о л ь щ а не р о з г у б и л а с я п і с л я т а к о г о д е м а р ­ш у л и т о в с ь к о ї с т о р о н и . Н а в п а к и , в і д ч у в а ю ч и в л а с н у с и л у , в о н а п е р е х о д и т ь у н а с т у п . С п и р а ю ч и с ь на у к р а ­ї н с ь к у ш л я х т у , я к а б а ж а л а п р и п и н е н н я п о с т і й н и х п р и ­к о р д о н н и х к о н ф л і к т і в , о б м е ж е н н я в с е в л а д д я в л а с н и х м а г н а т і в , о т р и м а н н я ш и р о к и х п р а в , я к и м и к о р и с т у в а ­л а с я п о л ь с ь к а е л і т а , п о л ь с ь к и й к о р о л ь т е р м і н о в о в и д а є к і л ь к а у н і в е р с а л і в про в і д о к р е м л е н н я П і д л я ш ш я , Во­л и н і , К и ї в щ и н и та Б р а ц л а в щ и н и в ід Л и т в и і в к л ю ч е н ­н я їх до с к л а д у П о л ь щ і . В о д н о ч а с п і д н і м а л о с я п и т а н н я н а в і т ь про п о ч а т о к в о є н н и х д і й п р о т и Л и т в и із з а л у ­ч е н н я м до н и х т а т а р с ь к и х ф о р м у в а н ь .

Л и т о в с ь к а д е л е г а ц і я п о в е р н у л а с ь у с е й м , к о л и всі у к р а ї н с ь к і з е м л і о п и н и л и с я п о з а д е р ж а в н и м и кордона ­м и Л и т в и . 1 л и п н я 1569 р . було у к л а д е н о п о л ь с ь к о - л и ­т о в с ь к у у н і ю , я к а ю р и д и ч н о з а к р і п и л а п о я в у нової дер­ж а в и — Р е ч і П о с п о л и т о ї . З г і д н о з у н і є ю о б и р а в с я сп іль ­н и й к о р о л ь , є д и н и м и д л я новостворено ї д е р ж а в и м а л и бути с е й м , сенат , г р о ш і . П о л ь с ь к а та л и т о в с ь к а ш л я х т а о т р и м у в а л а право волод іти з е м л я м и в б у д ь - я к і й ч а с т и н і д е р ж а в и . Н е з в а ж а ю ч и на п о л ь с ь к и й т и с к , л и т о в с ь к е к н я ­з івство ч а с т к о в о збер і гало о з н а к и своєї к о л и ш н ь о ї дер­ж а в н о с т і — п е ч а т к у , герб, ф і н а н с и , а д м і н і с т р а ц і ю та в ій­с ь к о . У р я д о в о ю з а л и ш а л а с я р у с ь к а м о в а , а п р а в о в о ю основою — Л и т о в с ь к и й с т а т у т .

Найдовше виступали проти унії чотири у к р а ї н с ь к і маг­н а т и — О. Ч о р т о р и й с ь к и й , К. О с т р о з ь к и й , Б . Корець -к и й , К . В и ш н е в е ц ь к и й . К а м е н е м с п о т и к а н н я с т а л и при­в іле ї та п р а в о с л а в н а в іра . П і д т и с к о м обставин ц і магна ­ти з м у ш е н і були п о г о д и т и с я з у н і є ю , а л е у своїй з а я в і з а з н а ч и л и : « . . .ми п р и є д н у є м о с ь я к в і л ь н і і свобідні , з

Утворення Кримського ханства та його експансія 107

т и м , щоб ми не були п о н и ж е н і в н а ш и х ш л я х е т с ь к и х п о ч е с т я х » , к р і м того, в р а х о в у ю ч и , « щ о м и р і з н и х рел і ­г і й , просимо , щоб нас через те не п о н и ж у в а л и і до і н ш о ї рел іг і ї не п р и м у ш у в а л и » .

Отже , за пор івняно невисоку ц і н у ( у р і в н я н н я в пра­вах з польською ш л я х т о ю , г а р а н т у в а н н я свободи віро­спов ідання , з б е р е ж е н н я руської м о в и в офіц ійному д іло­водстві) у к р а ї н с ь к а ш л я х т а в с у п е р е ч у к р а ї н с ь к и м магна­там не т і л ь к и не противилася , а й с п р и я л а переходу Во­л и н і , К и ї в щ и н и , Б р а ц л а в щ и н и т а П і д л я ш ш я під владу П о л ь щ і . Основну роль у цьому п р о ц е с і в ід і гравали егої­стичні вузькостанові інтереси, а л е д л я укра їнсько ї ел і ти м о ж л и в о с т і вибору надзвичайно з в у з и л и с я : пор івняно де­м о к р а т и ч н а , але слабіюча Л и т в а ; н а б и р а ю ч а силу , але ж о р с т к о централ і зована М о с к о в с ь к а д е р ж а в а і в ідносно стабільна , зберігаюча г р о м а д я н с ь к и й м и р та в н у т р і ш н ю єдн ість , П о л ь щ а . Укра їнську ш л я х т у п р и в а б л ю в а л и в п о л ь с ь к і й моделі державност і г а р а н т о в а н і п о л і т и ч н і сво­боди та станові прив іле ї , о б м е ж е н і с т ь к о р о л і в с ь к о ї вла­д и , в ідносна рел і г ійна т о л е р а н т н і с т ь . До того ж у сере­д и н і XVI ст. на тлі к р и в а в и х р е л і г і й н и х п р о т и с т о я н ь в Англ і ї , Н імеччин і та Франці ї , ж а х і в і н к в і з и ц і ї в Іспані ї та трагедій опричини у Росії в н у т р і ш н є становище в Поль­щ і було стаб ільн ішим. Того ч а с у щ е не ч і тко в и я в и л и себе ті тенденці ї , я к і згодом п р и з в е л и до к р и з и польсько ї д е р ж а в н о с т і .

У к л а д е н н я Люблінсько ї у н і ї в і д к р и л о новий етап у ж и т т і у к р а ї н с ь к и х земель , е т а п з г о р т а н н я п о л і т и ч н о г о ж и т т я , е к о н о м і ч н и х у т и с к і в , п р о г р е с у ю ч о ї в т р а т и на­ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й та к у л ь т у р и .

4.4. Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі Середина XIV ст. стала початком р о з п а д у Золотої Орди.

Неск інченн і чвари та суперечки с у т т є в о ослабили цент­р а л ь н у владу, посилили в ідцентрові т енденц і ї в Орді . У контекст і цих подій та процесів , о ч е в и д н о , і слід сприй­м а т и в ідокремлення 1449 р. в ід З о л о т о ї Орди к р и м с ь к и х татар і утворення ними своєї д е р ж а в и — К р и м с ь к о г о хан­ства з п р а в л я ч о ю династією Г і р е ї д і в .

108 Українські землі у складі Литви та Польщі

Н о в о с т в о р е н а к р и м с ь к о - т а т а р с ь к а д е р ж а в н і с т ь була с л а б к о ю і в п о л і т и ч н о м у , і в е к о н о м і ч н о м у п л а н і . Пос­т і й н а боротьба за в л а д у , в основі я к о ї л е ж а л о я к протис ­т о я н н я п р е т е н д е н т і в на к р и м с ь к и й п р е с т о л , т а к і з м а ­г а н н я м ісцево ї з н а т і з ц е н т р а л і з м о м , у о с о б л е н н я м я к о г о був х а н , суттєво д е с т а б і л і з у в а л а с и т у а ц і ю в к р а ї н і . Не с п р и я л о з м і ц н е н н ю д е р ж а в и і с т а н о в и щ е в економічній сфері. Достатньо сказати, що навіть на початку XVI ст. к р и м ­с ь к і т а т а р и не з н а л и ос ілого з емлеробства і в ели кочо­вий спосіб ж и т т я . Один із с у ч а с н и к і в т а к описує х а р а к ­тер т а т а р с ь к о г о з е м л е к о р и с т у в а н н я : « З е м л ю , н а в і т ь най-р о д ю ч і ш у , вони не о б р о б л я ю т ь , з а д о в о л ь н я ю ч и с ь т и м , щ о вона с а м а їм п р и н о с и т ь , тобто т р а в о ю д л я г о д у в а н н я х у д о б и » . Н а п р и к і н ц і XIV — на п о ч а т к у XV ст. е к о н о м і ­к а К р и м с ь к о г о х а н с т в а р о з в и в а л а с ь е к с т е н с и в н и м ш л я ­х о м , в її основі л е ж а л о кочове с к о т а р с т в о і п р и м і т и в н е з е м л е р о б с т в о , щ о не з а б е з п е ч у в а л о ні потреб д е р ж а в и , ні п р о ж и т к о в о г о м і н і м у м у м і с ц е в о м у н а с е л е н н ю . Вир і ­ш у в а л и свої в н у т р і ш н і п р о б л е м и к р и м с ь к і х а н и ш л я ­хом зовн ішньо ї експанс і ї . Маючи у своєму р о з п о р я д ж е н н і ч и с л е н н у а р м і ю (на п о ч а т к у X V I ст . вона н а л і ч у в а л а 100 т и с . о з б р о є н и х в е р ш н и к і в ) , К р и м с ь к е ханство роби­ло п о с т і й н і наб і ги на сус ідні з е м л і . З у х в а л и м г р а б у н к а м с п р и я л о і те , щ о з 1 4 7 5 р . х а н с т в о стало в а с а л о м Ту­рецько ї імпері ї й з а в ж д и в ідчувало п і д т р и м к у могутнього с ю з е р е н а .

У к р а ї н с ь к і з е м л і були одним з основних о б ' є к т і в та­т а р с ь к и х наб іг ів . Насамперед це зумовлено р о з т а ш у в а н ­н я м Кримського ханства , я к е було своєрідним плацдармом д л я р о з г о р т а н н я експанс і ї у глиб у к р а ї н с ь к и х та російсь­к и х з е м е л ь . К р і м того, п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к а д е р ж а в а , у с к л а д і я к о ї перебували тоді у к р а ї н с ь к і територ і ї , була невзмоз і над ійно з а х и с т и т и свої п івденн і к о р д о н и . П р и ­кордонн і ф о р т и ф і к а ц і й н і споруди були в з апуст інн і , гар­н і зони у к р і п л е н и х з а м к і в слабк і , н а й м а н е в ійсько нал і ­чувало л и ш е 4 тис . осіб і не могло е ф е к т и в н о п р о т и д і я т и моб ільн ій та ч и с л е н н і й т а т а р с ь к і й к і н н о т і . З а л у ч е н н я до з а х и с т у п і в д е н н и х кордонів ш л я х е т с ь к о г о о п о л ч е н н я та м а г н а т с ь к и х н а д в і р н и х загонів т а к о ж не давало бажано­го р е з у л ь т а т у , а нав іть у с к л а д н ю в а л о с и т у а ц і ю , ц і фор­м у в а н н я , я к п р а в и л о , не з а в а ж а л и наб і гам , вступали у бій л и ш е з т и м и т а т а р с ь к и м и з а г о н а м и , я к і п о в е р т а л и с я додому з н а г р а б о в а н и м і за в и к у п в і д д а в а л и полонених і добро с п р а в ж н і м в л а с н и к а м . Т а к а т а к т и к а не с т і л ь к и бло­к у в а л а т а т а р с ь к і н а п а д и , с к і л ь к и п о т у р а л а ї м .

Утворення Кримського ханства та його експансія 109

У 1448 р . , п і д т р и м у ю ч и претендента на титул Вели­кого литовського к н я з я М и х а й л а , т атари Велико ї Орди вперше вторглися на землі П о д і л л я . З а с н о в н и к К р и м с ь ­кого ханства Хаджи-Г ірей певний час був союзником Лит­ви і тому не прагнув агресі ї на л и т о в с ь к і волод іння , до с к л а д у я к и х в х о д и л и й у к р а ї н с ь к і землі , але це зовсім не з а в а ж а л о його с у п е р н и к а м у боротьбі за владу час від часу робити набіги на Г а л и ч и н у , Волинь та П о д і л л я . Н а початку 80-х рок ів XV ст. т а т а р с ь к а ек спа нс ія р о з ш и р ю ­ється і набуває рис систематичност і . П р и ч и н о ю цього став розрив Менглі -Гіреєм, сином і с п а д к о є м ц е м Х а д ж и - Г і р е я , союзу з л и т о в с ь к и м к н я з е м , що ф а к т и ч н о в і д к р и л о всі ш л ю з и д л я г р а б і ж н и ц ь к и х напад ів татар на у к р а ї н с ь к і з емл і . В ж е 1482 р . к р и м с ь к и й х а н спустошив та пограбу­вав К и ї в . Т а т а р с ь к а агрес ія п р и н е с л а з собою величезн і руйнаці ї , п о ж е ж і , пограбування, вбивства, захоплення міс­цевого населення в полон з метою п р о д а ж у в рабство. О с к і л ь к и вона зд ійснювалась ц і л е с п р я м о в а н о і р е гу л яр ­но (від 1450 до 1556 року т а т а р и зробили 86 в е л и к и х г р а б і ж н и ц ь к и х походів на у к р а ї н с ь к і землі ) , в и н и к л а сер­йозна загроза не т і л ь к и сусп ільному ж и т т ю , а й самому існуванню укра їнського народу.

Отже, з моменту в и н и к н е н н я Кримського ханства укра­їнськ і землі стали д л я нього головним о б ' є к т о м експан­сії . Це було зумовлено т и м , щ о е к о н о м і к а ханства розви­в а л а с я на екстенсивн ій основі і не могла забезпечити ні потреб д е р ж а в и , ні п р о ж и т к о в о г о м і н і м у м у місцевому на­селенню, щ о п і д ш т о в х у в а л о п р а в л я ч у верх івку вир ішу­вати в н у т р і ш н і проблеми к р а ї н и за р а х у н о к зовн ішньо ї активност і — союзів з т ією чи і н ш о ю д е р ж а в о ю та гра­б і ж н и ц ь к и х набіг ів на сусідні з е м л і . С п р и я л и експанс і ї т а к о ж географічне п о л о ж е н н я ханства , і с н у в а н н я числен­ної армі ї , п і д т р и м к а Т у р е ц ь к о ї імпер і ї , н е з д а т н і с т ь поль­с ь к о - л и т о в с ь к о ї д е р ж а в и захистити свої південні кордо­ни. Ц і та інші ч и н н и к и н а п р и к і н ц і XV — п о ч а т к у XVI ст . п е р е т в о р и л и К р и м с ь к е х а н с т в о на с и л у , я к а сво їми по­х о д а м и з а г р о ж у в а л а ж и т т є д і я л ь н о с т і у к р а ї н с ь к и х зе­м е л ь .

110 Українські землі у складі Литви та Польщі

4.5. Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. З а п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к о ї доби в і д б у л и с я п о м і т н і я к і с н і

з р у ш е н н я , з ' я в и л и с я нов і я в и щ а в е к о н о м і ч н і й с ф е р і . Я к щ о щ е у X I V ст . п е р е в а ж а л а п р и м і т и в н а е к с п л у а т а ­ц і я в е л и к и х п р и р о д н и х б а г а т с т в у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , о с к і л ь к и д о м і н у в а л и г а л у з і , щ о б а з у в а л и с я на полю­в а н н і , — б о б р і в н и ц т в о , с о к і л ь н и ц т в о та і н ш і в и д и мис­л и в с т в а т а л о в е ц т в а ( ш к у р к а бобра ц і н у в а л а с я б і л ь ш е , н і ж м і р к а п ш е н и ц і ) , то , п о ч и н а ю ч и з XV ст . , с и т у а ц і я з м і н ю є т ь с я . С п о ч а т к у в З а х і д н і й Є в р о п і п і д в и щ у ю т ь с я ц і н и на х у д о б у , щ о в и к л и к а л о ї ї і н т е н с и в н и й е к с п о р т . Н а я р м а р к а х у Л ь в о в і , Л у ц ь к у та і н ш и х м і с т а х вол ів п р о д а в а л и т и с я ч а м и , п о т і м в о н и п о т р а п л я л и д а л і на З а х і д . Д і й ш л о до т о г о , щ о у ц е й час с а м е в о л и п о ч а л и п е в н о ю м і р о ю з а м і н я т и г р о ш і .

П і с л я п а д і н н я 1 4 5 3 р . К о н с т а н т и н о п о л я д е р ж а в и , щ о були т р а д и ц і й н и м и с п о ж и в а ч а м и в і з а н т і й с ь к о г о з ерна ( І т а л і я , Ф р а н ц і я та ін . ) , п е р е о р і є н т о в у ю т ь свою торг ів­л ю . О с н о в н и м п е р е в а л о ч н и м п у н к т о м зернового експор­ту стає м істо Г д а н с ь к на Б а л т і й с ь к о м у мор і , щ о суттєво п о ж в а в л ю є п р о ц е с в и р о б н и ц т в а п ш е н и ц і у Р е ч і Поспо­л и т і й та у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , я к і в х о д и л и до її с к л а д у . Т а к а к а р д и н а л ь н а з м і н а торговельно ї к о н ' ю н к т у р и , зрос­т а н н я п о п и т у на п р о д у к т и с к о т а р с т в а й землеробства зу­м о в и л и , з одного боку , я к і с н і з м і н и в т е х н і ц і та техноло­гії г о с п о д а р ю в а н н я ( р о з ш и р е н н я а с о р т и м е н т у с ільсько­г о с п о д а р с ь к и х к у л ь т у р — п о ч а л и в и р о щ у в а т и к в а с о л ю , п е т р у ш к у , п а с т е р н а к , селеру , с а л а т т о щ о , п о я в у водя­н и х , а з годом і в і т р я н и х м л и н і в т о щ о ) . З і н ш о г о боку, з р о с т а ю ч і м а с ш т а б и е к с п о р т у гостро п о с т а в и л и п и т а н н я про з е м е л ь н у в л а с н і с т ь , робочі р у к и та ф о р м и орган і за ­ці ї п р а ц і .

Е в о л ю ц і я ф е о д а л ь н и х в і д н о с и н з у м о в и л а в XIV— XVI ст . з р о с т а н н я великого феодального з емлеволод іння , п р и ч о м у не т і л ь к и к н я з і в с ь к о г о , а й боярського . Ц е й про­цес був досить д и н а м і ч н и м : т а к , я к щ о н а п р и к і н ц і XIV ст. в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х н а л і ч у в а л о с я л и ш е к і л ь к а десятк ів в е л и к и х ф е о д а л ь н и х л а т и ф у н д і й , то в ж е в п е р ш і й поло­вині XVI ст . к р у п н и м и з е м л е в л а с н и к а м и були понад сто м а г н а т с ь к и х родин , а т а к о ж т и с я ч і ш л я х т и ч і в . Основни­ми д ж е р е л а м и такого зростання великого феодального зем­леволод іння були в е л и к о к н я з і в с ь к і дарування , з ахоплення

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 111

ф е о д а л а м и о б щ и н н и х земель , к у п і в л я м а є т к і в у і н ш и х в л а с н и к і в , освоєння нових земель .

Б і л ь ш а частина земель була зосереджена в р у к а х ве­л и к и х м а г н а т і в . Н а Волині н а й б і л ь ш и м и з е м л е в л а с н и к а ­ми були Острозьк і , Чорторийські , Радз ів ілли; на Київщи­ні та Подніпров ' ї — Р у ж и н с ь к і , Заславські , Капусти, Не-миричі ; на Б р а ц л а в щ и н і та Поділлі — З а м о й с ь к і , Потоць-к і , Я з л о в е ц ь к і . Про масштаби магнатського землеволо­д і н н я св ідчить с т а т и с т и к а : у XV—XVI ст. в Р у с ь к о м у во­єводстві 55 родин в е л и к и х феодалів володіли понад 1500 с іл , міст та м істечок , тобто б ільшою частиною всіх посе­лень к р а ю . Особливо процес з р о с т а н н я феодального зем­л е в о л о д і н н я п о с и л и в с я п і с л я Люблінсько ї уні ї 1569 р .

К о н ц е н т р а ц і я з емель у р у к а х магнат ів з у м о в и л а ш и ­р о к о м а с ш т а б н и й наступ феодалів на територ ію та п р а в а с е л я н с ь к и х о б щ и н . С е л я н с ь к а о б щ и н а базувалася на су­с ідських т е р и т о р і а л ь н и х з в ' я з к а х й в ід ігравала роль орга­н ізуючого я д р а в ж и т т і с ільського населення щ е з час ів Ки ївсько ї Рус і . Вона, я к п р а в и л о , утворювалася з окре­м и х с е л я н с ь к и х д в о р и щ , до я к и х , у свою чергу , входило 5—11 «димів» — о к р е м и х господарств с е л я н с ь к и х с імей-родин. Населення дворищ складали я к повноправні общин­н и к и т а к і з а л е ж н і с е л я н и . Загалом дворище було суспіль­н и м господарчим к о м п л е к с о м із садибами , о р н и м и зем­л я м и , с і н о ж а т я м и , л і с а м и , водами .

Тиск феодал ів на селянську общину , що розгорнувся в X I V — X V I ст . , в и я в л я в с я в привласненн і о б щ и н н и х зе­м е л ь , з а к а б а л е н н і с е л я н , п р и з н а ч е н н і на виборні посади своїх старост та н а м і с н и к і в , обмеженн і та л ікв ідац і ї коп-н и х ( громадських) судів тощо . Внасл ідок цього в середи­ні XVI ст. в і л ь н и х о б щ и н н и х земель в У к р а ї н і п р а к т и ч н о не л и ш и л о с я .

К і л ь к і с н е з р о с т а н н я феодального землеволод іння суп­р о в о д ж у в а л о с я я к і с н и м и з м і н а м и у формах орган і зац і ї п р а ц і . У X I V — X V I ст. прогресував розвиток товарно-гро­ш о в и х в ідносин, бурхливо зростав ринок с ільськогоспо­дарсько ї продукц і ї . З а ц и х умов , н а м а г а ю ч и с ь а д е к в а т н о реагувати на потреби внутр ішнього і зовн ішнього р и н к у , феодали перетворили свої земельн і волод іння на ф ільвар ­к и — багатогалузев і господарчі к о м п л е к с и , щ о базували­ся на пост ійн ій щ о т и ж н е в і й п а н щ и н і з а л е ж н и х с е л я н , були ор і єнтован і на товарно-грошові в ідносини , х о ч а і збер ігали з н а ч н і риси натурального господарства .

З а польсько-литовсько ї доби поглибився с у с п і л ь н и й поділ п р а ц і , а к т и в і з у в а л а с я у р б а н і з а ц і я . У XIV—XV ст.

112 Українські землі у складі Литви та Польщі

міста У к р а ї н и в основному ще збер і гали феодально-аг­р а р н и й х а р а к т е р ( ж и т е л і міст з а й м а л и с я землеробством, скотарством , п р о м и с л а м и і частково ремеслом та торг ів­лею; перебували у феодальн ій з а л е ж н о с т і й подібно до с е л я н в и к о н у в а л и р і зн і повинност і , с п л а ч у в а л и п о д а т к и н а т у р о ю і гр ішми) . Водночас за м і с ь к и м и м у р а м и відбу­в а л и с я значн і з р у ш е н н я , з а р о д ж у в а л и с я та прогресували нові я в и щ а та процеси: п о г л и б л ю в а л а с я с п е ц і а л і з а ц і я ре­м і с н и ц т в а ( я к щ о в д а в н ь о р у с ь к и х м істах і снувало м а й ж е 70 р е м і с н и ч и х спец іальностей , то у XV ст. — 2 0 0 , а на п о ч а т к у XVII ст. — до 270) . У XV ст. н а б у л и п о ш и р е н н я я р м а р к и , щ о було п е р ш о ю о з н а к о ю с т а н о в л е н н я внут­р і ш н ь о г о р и н к у (пост ійн і я р м а р к и і с н у в а л и у Л ь в о в і , К и є в і , Г а л и ч і , Л у ц ь к у та ін . ) ; в и н и к л и ф а х о в і р е м і с н и ч і о б ' є д н а н н я — ц е х и , в и н и к а ю т ь п е р ш і з а р о д к и м а н у ф а к ­т у р н о г о в и р о б н и ц т в а ; у м і стах з а п р о в а д ж е н о Магдебур­з ь к е п р а в о .

У к р а ї н с ь к і землі знову п о т р а п л я ю т ь на орбіту а к т и в ­н и х торговельних в ідносин . П і с л я п а д і н н я Константино­п о л я а к т и в і з у в а в с я експорт зерна в З а х і д н у Європу, к р і м того, через Льв ів проходив є д и н и й ш л я х торг івл і Європи зі Сходом. На у к р а ї н с ь к о м у ґ р у н т і з XV ст. дедал і б і л ь ш е п р и ж и в а ю т ь с я е л е м е н т и нової торговельної к у л ь т у р и — набуває п о ш и р е н н я п р о д а ж товар ів у к р е д и т , під заста­ву, у к л а д а ю т ь с я торгові к о н т р а к т и , з ' я в л я ю т ь с я вексел і , з а р о д ж у є т ь с я іпотечна система ( з е м л я з д а в а л а с я під зас­таву ) .

З р у ш е н н я в е к о н о м і ц і X I V — X V I ст . були т існо п о в ' я ­зан і з с оц і а льними п р о ц е с а м и . В с о ц і а л ь н і й сфері у к р а ї н ­с ь к и х земель а к т и в н о ф о р м у в а л и с я станова о р г а н і з а ц і я сусп ільства на п ідстав і ю р и д и ч н о в и з н а н и х п р а в , приві ­ле їв т а о б о в ' я з к і в . Поділ на стани , щ о існував п а р а л е л ь ­но етн ічному та р е л і г і й н о м у , з а п о ч а т к у в а в щ е одну пло­щ и н у суспільної с т р а т и ф і к а ц і ї , став в а ж л и в и м ч и н н и к о м у п р о ц е с і с а м о в и з н а ч е н н я та с а м о і д е н т и ф і к а ц і ї л ю д и н и , тобто усв ідомлення свого м і с ц я в сусп ільн ій с т р у к т у р і .

Н а вершині соц іально ї і єрарх і ї перебував в ійськово-с л у ж б о в и й стан ( щ л я х т а ) , до я к о г о н а л е ж а л и представни­к и з р і з н и х с о ц і а л ь н и х г р у п , щ о несли в ійськову с л у ж б у в к н я з я і могли у т р и м у в а т и себе під час поход ів . Форму­в а н н я ш л я х т и т р и в а л о від XIV до XVI ст. З а цей час вона п р о й ш л а шлях в ід соціально-неоднорідної , ю р и д и ч н о не-визначено ї , в і д к р и т о ї верстви до консол ідованого , ч і т к о окресленого з а к о н о д а в ч о , м а й ж е з а м к н у т о г о прив ілейо­в а н о г о стану. Своєр ідним с т р и ж н е м ш л я х е т с ь к о г о стану

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 113

в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , я к і в х о д и л и до Великого к н я з і в с ­тва Литовського , були м а й ж е ЗО к н я ж и х родів литовсь­кої та давньорусько ї династ ій (Острозькі , В и ш н е в е н ь к і , З б а р а з ь к і , Корецьк і ) . Місце і роль цієї групи в соціаль­ній структур і в и з н а ч а л и с я знатн істю п о х о д ж е н н я та ве­л и к о ю земельною власн істю.

Наступною л а н к о ю ш л я х е т с ь к о ї і єрарх і ї були п а н и . До цієї категорі ї ш л я х т и н а л е ж а л и члени в е л и к о к н я з і в ­ської ради (пани радні ) та н а й з а м о ж н і ш і феодали , я к і у воєнні походи в и ї ж д ж а л и не в склад і повітової ш л я х т и , а окремо зі своїми з а г о н а м и під в л а с н и м и корогвами (па-н и - х о р у г о в н і ) . К н я з і та п а н и у т в о р ю в а л и п о р і в н я н о нечисленну ел ітну , а р и с т о к р а т и ч н у групу , я к а була осно­вою д л я ф о р м у в а н н я в е р х і в к и д е р ж а в н о г о апарату і п ід­л я г а л а т і л ь к и суду Великого к н я з я .

Н а й н и ж ч и й щабель з а й м а л а дрібна ш л я х т а ( з е м ' я н и ) . Свій родовід ц я верства , щ о н а л і ч у в а л а т и с я ч і родин, ве­ла від к о л и ш н і х в и х і д ц і в із с е л я н чи м і щ а н , я к і за свою в ійськову (боярську) с л у ж б у о д е р ж а л и статус ш л я х т и та земельні волод іння . В е р х і в к а з е м ' я н (бояр) володіла вот­ч и н а м и , мала права приватної власності на землю, а решта володіла у д і л ь н и м и з е м л я м и , тобто к о р и с т у в а л а с я зем­лею л и ш е за у м о в и в и к о н а н н я в ійськово ї п о в и н н о с т і . Отже , з е м ' я н и за п о х о д ж е н н я м та способом ж и т т я були н а й б л и ж ч и м и до с у с п і л ь н и х низ ів і с тановили п р о м і ж н у л а н к у м і ж селянством і а р и с т о к р а т и ч н о ю верх івкою вій­ськово-служило ї верстви .

У XVI ст . процес о ф о р м л е н н я ш л я х т и в привілейова­ний стан вступив у в и р і ш а л ь н у ф а з у . У соц іальн ій сфері в ідбулися т а к і з р у ш е н н я :

1. Шляхта на основі серії юридичних актів остаточ­но відокремилася від «поспільства» (селянства). У 1522 р . було п р и й н я т о сеймову у х в а л у .про «вивід ш л я х е т с т в а » , зг ідно з я к о ю до ш л я х е т с ь к о г о стану н а л е ж а л и л и ш е на­щ а д к и т и х , хто став боярином чи з е м ' я н и н о м ще за час ів правл іння Вітовта, Сигізмунда й Казимира . Перепис ш л я х ­ти («попис з е м с ь к и й » ) , я к и й було проведено 1528 р . , став наступним к р о к о м у процес і її в і д о к р е м л е н н я в самостій­ну верству. У цей період термін « ш л я х т и ч » поступово ви­тісняє з у ж и т к у традиц ійн і «боярин» та « з е м ' я н и н » . Оста­точне соціальне р о з м е ж у в а н н я й вид ілення ш л я х т и в окре­мий стан відбулося п ісля появи «Устава на волоки» (1557) , я к и й відніс до ш л я х т и л и ш е «бояр стародавн іх» , а р е ш т у в ідт існив на н и ж ч і соц і альн і с х о д и н к и — до станів мі­щ а н с т в а і с елянства .

114 Українські землі у складі Литви та Польщі

2 . Внаслідок формування суспільної структури пра­ва князівського прошарку були обмежені, а дрібної шлях­ти — розширені, що з у м о в и л о з б л и ж е н н я і в н у т р і ш н ю к о н с о л і д а ц і ю ш л я х е т с ь к о г о стану , ядром я к о г о поступо­во стали п а н и .

3 . У середині XVI ст. паралельно до процесів виділен­ня, консолідації, самоусвідомлення шляхти відбувався процес створення юридично оформленої системи Ті прав, привілеїв та обов'язків. З о к р е м а , Л и т о в с ь к и й с т а т у т 1566 р . остаточно скасував всі о б м е ж е н н я ш л я х е т с ь к о ї зе­мельної власност і , В і л е н с ь к и й прив ілей 1565 р . с п р и я в у т в о р е н н ю п о в і т о в и х ш л я х е т с ь к и х с е й м и к і в , а с татут 1566 р . з а к р і п и в за ш л я х т о ю законодавч і права і створив орган і зоване представництво ш л я х т и на з а г а л ь н о д е р ж а в ­н и х с е й м а х , я к і в цей час м о г л и суттєво о б м е ж у в а т и ве­л и к о к н я з і в с ь к у владу .

О т ж е , у середині XVI ст. ш л я х т а стала впливовою, орган і зованою силою. У П о л ь щ і , де її сила та авторитет були з н а ч и м і , вона с т а н о в и л а м а й ж е 8—10% н а с е л е н н я (середній п о к а з н и к у З а х і д н і й Європі — 1—2%), а в укра ­ї н с ь к и х з е м л я х Л и т в и — м а й ж е 5 % (за д а н и м и Н . Я к о -венко — м а й ж е 2 , 5 % ) 1 .

В а ж л и в а р о л ь та особливе місце в у к р а ї н с ь к о м у сус­пільстві н а л е ж а л и духовенству , я к е становило окрему сус­п і л ь н у верству н а с е л е н н я . «Церковн і люди» не п і д л я г а ­л и св і тському суду, в раз і потреби їх судив суд є п и с к о п а . У п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к у добу д у х о в н и й стан був ч и с л е н н и й , до нього н а л е ж а л а м а й ж е десята частина н а с е л е н н я . У ц ілому духовенство под ілялося на дві категорі ї : біле (пара­ф і я л ь н і с в я щ е н и к и , я к і не д а в а л и обітниці безшлюбності ) і чорне (ченці , здеб ільшого висок і духовні і є р а р х и ) .

Т р и в а л и й час духовні посади переходили в спадок — після смерті батька парох ію (прихід) отримував с т а р ш и й син . Я к щ о в с в я щ е н и к а було д е к і л ь к а синів , то молодші ш у к а л и собі парохій по сусідніх селах . Духовенство вима­гало від своїх парох іян р ізні «треби», відповідно до звича­їв і традиц ій кожного села. Це могла бути десятина , або ж с к і п щ и н а , тобто хл ібна д а н и н а з копи . Побутувала т а к о ж дрібна д а н и н а натурою — я й ц я м и , ковбасою, н а с і н н я м то­щ о . Д е я к і ц е р к в и та монастирі володіли з н а ч н и м и земель­н и м и уг іддями , селами і нав іть м істами, зокрема Л у ц ь к а , П е р е м и ш л ь с ь к а , Володимирська ц е р к в и , Києво-Печерсь-

1 Д и в . : Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини X V I I ст . — К. , 1 9 9 3 . — С. 2 6 5 .

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 115

к и й монастир . Тому часом формою «треби» міг бути відро­біток селянином п а н щ и н и на церковних з е м л я х .

У к р а ї н с ь к е сусп ільство , в т р а т и в ш и в л а с н у д е р ж а в ­н ість , с п р и й м а л о ц е р к в у не т і л ь к и я к духовного настав ­н и к а , а й я к г аранта з б е р е ж е н н я етнічної самобутност і та осередок громадського ж и т т я . П р о т я г о м X I V — X V I I ст. с т а н о в и щ е , роль і місце духовенства були н е о д н а к о в и м и . П і д час перебування у к р а ї н с ь к и х земель у с к л а д і Л и т в и п р а в о с л а в н а ц е р к в а м а л а з н а ч н і п р а в а т а п р и в і л е ї , перебувала під оп ікою д е р ж а в и і к о р и с т у в а л а с я автори­тетом у суспільств і . Л и т о в с ь к і п р а в и т е л і , не б а ж а ю ч и за­л и ш а т и своїх ч и с л е н н и х православних п ідданих під впли­вом та верховенством московського м и т р о п о л и т а , 1458 р . в ідновили митропол ію в К и є в і . Вона к е р у в а л а д і яльн іс ­тю десяти єпископств , р о з т а ш о в а н и х в у к р а ї н с ь к и х та б ілоруських з е м л я х і була п і д п о р я д к о в а н а безпосередньо К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о м у п а т р і а р х у . Проте з часом , особ­л и в о п ісля Любл інсько ї (1569) та Берестейсько ї (1596) ун ій становище православного духовенства к а р д и н а л ь н о зм інюється : п і сля п а д і н н я 1453 р . К о н с т а н т и н о п о л я втра­ч а є т ь с я п і д т р и м к а ззовні ; св і тська влада дедал і а к т и в н і ­ш е втручається в церковн і справи ; у п р а в о с л а в ' ї поглиб­л ю є т ь с я і н т е л е к т у а л ь н и й та к у л ь т у р н и й заст ій ; посилю­ється наступ к а т о л и ц и з м у ; п о я в а ун іатсько ї ц е р к в и пог­либлює розкол укра їнського суспільства . Так і з м і н и приз ­вели до того, щ о православне духовенство в т р а т и л о свої позиці ї , а к а т о л и ц ь к е стало пан івною ідеолог ічною си­л о ю , я к а несла - з одного боку, європейську к у л ь т у р у та ц и в і л і з а ц і ю , а з іншого — о к а т о л и ч е н н я , о п о л я ч е н н я , тоб­то д е н а ц і о н а л і з а ц і ю у к р а ї н ц я м .

Трет ім станом, щ о в X I V — X V ст. в и д і л и в с я в о к р е м у верству населення , стали м і щ а н и . Ц я верства не була одно­р ідною. На в е р ш и н і міської п і р а м і д и перебував п а т р и ц і ­ат . Ц е й а р и с т о к р а т и ч н и й п р о ш а р о к сформувався з най-б а г а т ш и х та н а й в п л и в о в і ш и х к у п ц і в та п р о м и с л о в ц і в . Се­редньою ланкою міщанства було бюргерство — цехові м ай ­стри та торг івці середньої з а м о ж н о с т і . Основу соц іально ї п і р а м і д и міста становило м іське поспольство , або плебс ( р е м і с н и к и , дрібні торг івц і та с е л я н и ) .

Х а р а к т е р н о ю рисою міського ж и т т я була цехова орга­н і з а ц і я . Відповідно до з ах ідноєвропей сь ких з р а з к і в насе­л е н н я у к р а ї н с ь к и х міст о б ' є д н у в а л о с я в ц е х и : зброяр ів , буд івельник ів , шевц ів , а п т е к а р і в . К о ж е н цех м а в свій ста­тут , органи у п р а в л і н н я з в и б о р н и м и «цехмайстрами» на чол і . П е р ш а з г а д к а про і с н у в а н н я цехової о р г а н і з а ц і ї в

116 Українські землі у складі Литви та Польщі

у к р а ї н с ь к и х з е м л я х датується 1386 р . — у грамот і йдеться про цех ш е в ц і в П е р е м и ш л я . П о р і в н я н о із З а х і д н о ю Євро­пою р о з в и т о к міст в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х м а в свої особли­вості . П о - п е р ш е , цехова о р г а н і з а ц і я не була т а к ж о р с т к о р е г л а м е н т о в а н а я к у з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х к о р п о р а ц і я х . По-друге , св ітськ і феодали волод іли в к о р о л і в с ь к и х міс­тах з е м е л ь н и м и д і л я н к а м и ( ю р и д и к а м и ) , я к і не п ідляга ­л и м іськ ій адмін істрац і ї та суду. По-третє , к о р о л і в с ь к а влада на в ідміну від європейсько ї традиц і ї в и с т у п а л а , я к п р а в и л о , на з ахист феодал ів , а не міст .

З а п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к о ї доби п о ш и р и л о с я в м і с т а х У к р а ї н и М а г д е б у р з ь к е п р а в о . В п е р ш е воно було запро­в а д ж е н е в н і м е ц ь к о м у місті Магдебурз і й остаточно сфор­м у в а л о с я я к с и с т е м а п р а в о в и х н о р м щ е в X I I I ст. Суть його п о л я г а л а у з в і л ь н е н н і м і с т а в ід у п р а в л і н н я і суду д е р ж а в н и х у р я д о в ц і в і феодал ів та д а р у в а н н я п р а в а на с т в о р е н н я орган ів м ісцевого с а м о у п р а в л і н н я . З н і м е ц ь ­к и х з е м е л ь п р о т я г о м X I I I — X V I I I ст . ц я система право­в и х норм п о ш и р и л а с я на т е р и т о р і ю Ч е х і ї , У г о р щ и н и , П о л ь щ і , Л и т в и , а зв ідти — у Б і л о р у с і ю та У к р а ї н у . Пер­ш и м містом У к р а ї н и , я к о м у 1339 р . було н а д а н е Магде­б у р з ь к е п р а в о , стало місто Г а л и ц ь к о - В о л и н с ь к о г о к н я ­з і вства Санок ( н и н і в х о д и т ь до с к л а д у П о л ь щ і ) . З годом воно було н а д а н е Л ь в о в у ( 1 3 5 6 ) , К р е м е н ц ю ( 1 3 7 4 ) , Киє­ву ( 1 4 9 4 — 1 4 9 7 ) та і н ш и м м і с т а м . П р о т я г о м X V — X V I I ст. М а г д е б у р з ь к е право стало основою ж и т т я з н а ч н о ї к і л ь ­кост і міст У к р а ї н и .

П о я в а М а г д е б у р з ь к о г о п р а в а т існо п о в ' я з а н а з пере­бігом тогочасного д е р ж а в о т в о р ч о г о процесу . Д л я м і щ а н боротьба за н а д а н н я їм М а г д е б у р з ь к о г о п р а в а б у л а спо­собом здобуття певної автономі ї в ід д е р ж а в и та правово ї основи д л я з а х и с т у від з а з і х а н ь к р у п н и х ф е о д а л і в , я к і в и м а г а л и від міст н а т у р а л ь н и х п о в и н н о с т е й , п о д а т к і в та ін . Д л я ц е н т р а л ь н о ї в л а д и , я к у у о с о б л ю в а л и литов­с ь к и й к н я з ь або ж п о л ь с ь к и й к о р о л ь , д а р у в а н н я тому ч и і н ш о м у місту М а г д е б у р з ь к о г о п р а в а стало в а ж л и в и м ч и н н и к о м д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я , щ о д а в а в змогу роз­ш и р ю в а т и за р а х у н о к м і щ а н свою с о ц і а л ь н у базу та зд ій­с н ю в а т и т и с к на ф е о д а л ь н у а р и с т о к р а т і ю .

З а п р о в а д ж е н н я М а г д е б у р з ь к о г о п р а в а в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х м а л о в а ж л и в і н а с л і д к и . Н а с а м п е р е д це з а х и с т м і с ь к о г о н а с е л е н н я від свавол і к о р о л і в с ь к и х н а м і с н и к і в та в е л и к и х з е м л е в л а с н и к і в , с т в о р е н н я с п р и я т л и в и х умов д л я р о з в и т к у р е м е с л а та т о р г і в л і . Ц е дало м о ж л и в і с т ь певною мірою «європеїзувати» м і с ь к е ж и т т я , ввести його

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 117

в ч і т к і правов і н о р м и . Магдебурзьке право встановлюва­ло виборну систему органів міського с а м о у п р а в л і н н я та суду, в и з н а ч а л о їхн і ф у н к ц і ї , регламентувало д і я л ь н і с т ь к у п е ц ь к и х о б ' є д н а н ь і цех ів , регулювало п и т а н н я торгів­л і , о п і к и , с п а д к у в а н н я , в и з н а ч а л о п о к а р а н н я за з л о ч и н и т о щ о .

П о ш и р е н н я Магдебурзького права в у к р а ї н с ь к и х зем­л я х с п р и я л о ф о р м у в а н н ю нових рис м е н т а л ь н о с т і м ісце ­вого н а с е л е н н я . Й о м у стають п р и т а м а н н і д е м о к р а т и з м , м е н ш а о р і є н т а ц і я на ц е н т р а л ь н у владу , б а ж а н н я буду­в а т и с у с п і л ь н е ж и т т я на основі п р а в о в и х норм т о щ о . О т ж е , М а г д е б у р з ь к е п р а в о с п р и я л о ф о р м у в а н н ю в У к р а ­їні засад г р о м а д я н с ь к о г о сусп ільства .

В п л и в ц і є ї с и с т е м и п р а в о в и х н о р м на у к р а ї н с ь к е сусп ільство не м о ж н а н а з в а т и однозначно п о з и т и в н и м , а д ж е вона обумовила п о с и л е н н я іноземної к о л о н і з а ц і ї та о б м е ж е н н я п р а в місцевого н а с е л е н н я . З а о х о ч е н н я цент ­р а л ь н о ю в л а д о ю п е р е с е л е н н я в у к р а ї н с ь к і м іста інозем­ц і в , р е л і г і й н і о б м е ж е н н я , щ о п о ч а л и с я щ е за час ів Ві-товта , п р и з в е л и до в и т і с н е н н я з орган ів м і ського самов­р я д у в а н н я к о р і н н и х ж и т е л і в , м і с ц е я к и х з а й н я л и п о л я ­к и та н і м ц і , а т а к о ж до з а г о с т р е н н я проблем в е к о н о м і ч ­ній сфері , де с е р й о з н и м и к о н к у р е н т а м и р у с и н і в с т а л и в і р м е н и та євре ї .

Магдебурзьке право в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х гальмувало і блокувало розвиток місцевих норм і традицій самоуправ­л і н н я , хоча саме вплив місцевого звичаєвого права зробив н імецьку систему правових норм значно м ' я к ш о ю . Сфор­мована в Укра їн і модель Магдебурзького права характе ­ризується значно б ільшим втручанням, н і ж у Західній Євро­пі , центральної влади в ж и т т я міст. Зокрема , у внутр ішні справи у к р а ї н с ь к и х міст досить часто втручалися королів­ські або в е л и к о к н я з і в с ь к і н а м і с н и к и — воєводи і старос­ти . До того ж голову органу міського самоуправл іння (ма­гістрату) — війта , я к правило , не обирали , а п р и з н а ч а л и король або в е л и к и й к н я з ь .

Н е з в а ж а ю ч и на т е , щ о р о з в и т о к міст г а л ь м у в а в с я я к д е р ж а в н о ю в л а д о ю , т а к і ф е о д а л ь н о ю а р и с т о к р а т і є ю , все ж м і щ а н и п е р е б у в а л и у п р и в і л е й о в а н о м у с т а н о в и щ і , по­р і в н я н о з с е л я н с т в о м . П о - п е р ш е , м іськ і мури робили їхнє ж и т т я б і л ь ш з а х и щ е н и м . По-друге , ремесло та т о р г і в л я з а б е з п е ч у в а л и в и щ и й , н і ж у с е л я н , р і в е н ь ж и т т я . П о -третє , з а п р о в а д ж е н н я М а г д е б у р з ь к о г о п р а в а створюва­ло ю р и д и ч н е п і д ґ р у н т я д л я в ідносно н е з а л е ж н о г о роз ­в и т к у м іст . П о - ч е т в е р т е , і с н у в а н н я м іського с а м о у п р а в -

118 Українські землі у складі Литви та Польщі

л і н н я ф о р м у в а л о і ф і к с у в а л о в м е н т а л ь н о с т і м і щ а н не­з а л е ж н і с т ь п о г л я д і в , в і д п о в і д а л ь н і с т ь , с амост ійн ість у п р и й н я т т і р і ш е н ь . П о - п ' я т е , п р о ц е с обміну і н ф о р м а ц і ­єю, а о т ж е і г е н е р а ц і я н о в и х п о л і т и ч н и х , е к о н о м і ч н и х та к у л ь т у р н и х і д е й , з а в д я к и п о р і в н я н о б і л ь ш і й к о н ц е н ­т р а ц і ї н а с е л е н н я та а к т и в н и м к о н т а к т а м із з о в н і ш н і м св і том в і д б у в а л и с я ш в и д ш и м и т е м п а м и , н і ж у с і л ь с ь к і й м і с ц е в о с т і .

Н а й н и ж ч и м п р о ш а р к о м соц іально ї п і р а м і д и було се­л я н с т в о , я к е , т а к само я к ш л я х т а і м і щ а н с т в о , було н е о д н о р і д н и м . З а л е ж н о від форм феодальної експлуата ­ц і ї , х а р а к т е р у повинностей його п о д і л я ю т ь на три групи :

1. Чиншові селяни, або данники, я к і с п л а ч у в а л и фео­д а л а м н а т у р а л ь н у й грошову ренту ( ч и н ш ) . Д а н н и к и — це особисто в ільн і та е к о н о м і ч н о н е з а л е ж н і селяни-об-щ и н н и к и . У ході ф о р м у в а н н я ф ільварково ї системи с іль­ського господарства ц я категор ія селянства поступово зни­к а є .

2 . Тяглі селяни, я к і в ели господарство на з е м е л ь н и х д і л я н к а х , щ о н а л е ж а л и ф е о д а л а м . Основними ф о р м а м и е к с п л у а т а ц і ї ц іє ї категор і ї с е л я н с т в а були в ідробіткова рента ( п а н щ и н а ) , д е р ж а в н і п о д а т к и (серебщина) , д е р ж а в ­ні повинност і (будування мост ів , п р о к л а д а н н я доріг , ре­монт з а м к і в тощо) .

3 . Службові селяни — р е м і с н и к и , р и б а л к и , к о н ю х и , б о р т н и к и , я к і о б с л у г о в у в а л и дв ір ф е о д а л а . В о н и об ' єд ­н у в а л и с я в сотн і , к е р о в а н і с о т н и к а м и і, к р і м в и к о н а н н я основної с п е ц і а л ь н о ї с л у ж б и , з а л у ч а л и с я до в і д б у в а н н я п а н щ и н и та с п л а ч у в а л и д а н и н у .

У п р о ц е с і з р о с т а н н я ф е о д а л ь н о г о з е м л е в о л о д і н н я , у т в е р д ж е н н я ф і л ь в а р к о в о ї с и с т е м и г о с п о д а р ю в а н н я (виробництво та переробка с ільськогосподарсько ї продук­ці ї , засновані на щ о т и ж н е в і й п а н щ и н і та ч ітко орієнтовані на р и н о к ) в ідбувалося з б л и ж е н н я м і ж р і з н и м и к а т е г о р і я ­ми се лянс т ва , а його феодальна з а л е ж н і с т ь поступово пе­реросла та ю р и д и ч н о о ф о р м и л а с я в з а л е ж н і с т ь кр іпосну . Суть к р і п а ц т в а п о л я г а л а в п р и к р і п л е н н і селян до земл і , з а п р о в а д ж е н н і о б о в ' я з к о в и х с е л я н с ь к и х робіт на п а н а ( п а н щ и н и ) , остаточному о б м е ж е н н і г р о м а д я н с ь к и х прав і свобод с е л я н с т в а . Його ю р и д и ч н е о ф о р м л е н н я вступило в з а в е р ш а л ь н и й етап у XVI ст . Х а р а к т е р н о , щ о в у к р а ї н ­с ь к и х з е м л я х у с к л а д і П о л ь щ і цей процес в ідбувався тро­х и ш в и д ш е , з о к р е м а польськ і сейми 1505 і 1520 р р . забо­р о н и л и с е л я н а м п о к и д а т и свій над іл без згоди п а н а та у з а к о н и л и дводенну п а н щ и н у . Л и т о в с ь к і статути ( 1 5 2 9 ,

Соціально-економічні процеси в XIV—XVI ст. 119

1566) о б м е ж и л и право власності с е л я н на з е м л ю . «Устава на волоки» (1557) встановила дводенну п а н щ и н у в Л и т в і , значно о б м е ж и л а права селян щодо з м і н и м ісця п р о ж и ­в а н н я , тобто ю р и д и ч н о з а к р і п л я л а н а л е ж н і с т ь с е л я н фе­одалові . Останню к р а п к у в законодавчому оформленні кр і ­посного права було поставлено « а р т и к у л а м и » польського к о р о л я Генр іха Валуа (1573) та трет ім Л и т о в с ь к и м стату­том (1588) . Відповідно до ц и х документ ів т р и в а л і с т ь пан­щ и н и в и з н а ч а л а с я волею пана ; с е л я н и п о з б а в л я л и с я прав р о з п о р я д ж а т и с я своїм м а й н о м , з апов ідати або ж відчу­ж у в а т и його без дозволу феодала; ш л я х т и ч о т р и м а в пра­во к а р а т и на смерть своїх к р і п а к і в ; с е л я н - у т і к а ч і в роз­ш у к у в а л и протягом 20 р о к і в .

С е л я н и реагували на процес з а к р і п а ч е н н я пасивною непокорою (письмові с к а р г и п о л ь с ь к о м у ко рол ю та ли­товському к н я з ю щодо з л о в ж и в а н н я ш л я х т и ; втечі на По­д н і п р о в ' я ; в ідмова від в и к о н а н н я п а н щ и н и та і н ш и х по-винностей тощо) та а к т и в н о ю протид ією (напади на маєт ­к и , з н и щ е н н я м а й н а ш л я х т и ч і в , вбивство пан ів , органі ­з а ц і я повстань : 1431 р . п о в с т а н н я с е л я н Бокотсько ї во­лості на Поділл і , 1 4 9 0 — 1 4 9 2 р р . — п о в с т а н н я під прово­дом с е л я н и н а Мухи) .

Суспільні процеси XV—XVI ст . з у м о в и л и в и н и к н е н ­н я в соц іальн ій структур і п р и н ц и п о в о нової верстви — к о з а ц т в а , я к а , поступово н а б и р а ю ч и силу , згодом стала в п л и в о в и м фактором суспільного ж и т т я , а к т и в н и м ч и н ­н и к о м історичного процесу .

О т ж е , в період XIV—XVI ст. під в п л и в о м к а р д и н а л ь ­н и х з р у ш е н ь у є в р о п е й с ь к і й торговельн ій к о н ' ю н к т у р і в ідбулися масштабн і з м і н и не т і л ь к и в техн іц і та техно­логі ї господарювання , а й у сфері форм земельної влас­ності та орган і зац і ї п р а ц і . К о н ц е н т р а ц і я з емель у р у к а х феодал ів , обезземелення селянства , п о с и л е н н я його фео­дально ї з а л е ж н о с т і с т а л и п і д ґ р у н т я м д л я ф о р м у в а н н я ф ільварково ї системи с ільського господарства . А к т и в н а у р б а н і з а ц і я з у м о в и л а появу нових сусп ільних я в и щ та тенденц ій : п о г л и б л е н н я спец іал і зац і ї рем ісництва ; утво­р е н н я ц е х і в ; в и н и к н е н н я п е р ш и х з а р о д к і в м а н у ф а к т у р ­ного виробництва т о щ о .

У польсько -литовську добу в ідбуваються в а ж л и в і про­цеси і в соц іальн ій сфері : ф о р м у ю т ь с я ш л я х е т с ь к и й та м і щ а н с ь к и й стани; православне духовенство починає втра­ч а т и позиці ї і а к т и в н о в и т і с н я є т ь с я к а т о л и ц ь к и м ; р і зн і категор і ї селян перетворюються на одну верству — к р і ­п а к і в ; в и н и к а є нова соц і альна група — к о з а ц т в о .

120 Українські землі у складі Литви та Польщі

4.6. Церковне життя. Берестейська унія З моменту р о з к о л у х р и с т и я н с т в а 1054 р . на правос­

л а в н у та к а т о л и ц ь к у г і л к и ідея уні ї (об ' єднання) з а в ж д и з н а х о д и л а своїх п р и х и л ь н и к і в . Я к щ о православн і в в а ж а ­л и , щ о у н і я м о ж л и в а л и ш е за в ідмови Р и м с ь к о г о П а п и від і єрарх ічної першост і в х р и с т и я н с ь к і й ц е р к в і , то основ­ною вимогою к а т о л и к і в було в и з н а н н я п р а в о с л а в н и м и зверхност і П а п и .

П і с л я церковного розколу слабіюча п р а в о с л а в н а цер­к в а через к р и т и ч н і обставини все ч а с т і ш е звертається по допомогу до З а х о д у , до ц е р к в и к а т о л и ц ь к о ї . Т а к сталося 1274 р . , к о л и в Л і о н і була п і д п и с а н а м і ж ц е р к о в н а у н і я , с п р я м о в а н а п р о т и монголо-татарсько ї з а грози , т а к було і 1439 р . у Ф л о р е н ц і ї , к о л и К о н с т а н т и н о п о л ь п р а г н у в за­р у ч и т и с я п і д т р и м к о ю зах ідного світу в боротьбі з турка ­м и . Хоча ці уні ї не були т р и в а л и м и , їхнє з н а ч е н н я поля ­гає в збереженн і та п і д т р и м у в а н н і самої ідеї о б ' є д н а н н я ц е р к о в , а т а к о ж у п о ш у к а х м о ж л и в и х форм церковно ї уні ї . О т ж е , н а п р и к і н ц і XVI ст . у н і й н и й рух мав у ж е свою доволі довгу і стор ію, п р о т я г о м я к о ї неодноразово дово­див а к т у а л ь н і с т ь та доц ільн ість о б ' є д н а н н я .

П і с л я у к л а д е н н я Л ю б л і н с ь к о ї уні ї п о п у л я р н і с т ь ідей ун іатства в Р е ч і П о с п о л и т і й п о с и л и л а с я . З м і ц н е н н я ка­т о л и ц и з м у на тл і в трати п р а в о с л а в ' я м своїх п о з и ц і й дало змогу В а т и к а н у розставити свої а к ц е н т и в п и т а н н і цер­ковного о б ' є д н а н н я . Метою унії було п р и є д н а н н я право­славної ц е р к в и до к а т о л и ц ь к о ї з о б о в ' я з к о в и м в и з н а н ­н я м верховенства Р и м с ь к о г о П а п и , тобто р о з ш и р е н н я сфе­ри в п л и в у В а т и к а н у на Схід та помітне з б і л ь ш е н н я цер­к о в н и х волод інь . Ідею уні ї а к т и в н о п і д т р и м у в а в польсь­к и й к о р о л ь , а д ж е вона в і д к р и в а л а ш л я х д л я о к а т о л и ч е н ­н я та о п о л я ч е н н я у к р а ї н с ь к и х та б ілоруських з е м е л ь , т и м с а м и м с п р и я ю ч и консол ідац і ї Реч і Посполито ї .

К р и з о в и й стан православно ї ц е р к в и створював у цей час умови не т і л ь к и д л я п о ш и р е н н я ідей церковного єднан­н я в у к р а ї н с ь к о м у сусп ільств і , а й д л я появи в ньому п р и х и л ь н и к і в ц іє ї ідеї . Н а п р и к л а д , п а л к и й п р и б і ч н и к та з а х и с н и к п р а в о с л а в ' я к н я з ь К. О с т р о з ь к и й у своєму лис­ті до П а п и з а з н а ч а в : «Нічого не б а ж а ю г а р я ч і ш е , я к єднос­т і , в іри і згоди всіх х р и с т и я н » . З о г л я д у на реал і ї т а к і настрої ц і л к о м з р о з у м і л і . Л ю б л і н с ь к а у н і я п о с и л и л а про­цес о к а т о л и ч е н н я та о п о л я ч е н н я у к р а ї н с ь к о ї е л і т и . І хо-

Церковне життя Берестейська унія 121

ча м от и ви т и х , хто переходив у к а т о л и ц ь к у в іру , були р і з н и м и (для одних це ш л я х до прив іле їв і посад, д л я других — у р і в н я н н я в правах з п о л я к а м и , д л я трет іх — п р и л у ч е н н я , я к вони в в а ж а л и , до б ільш розвинуто ї к у л ь ­тури) , насл ідок д л я п р а в о с л а в ' я був один — р і зке зву­ж е н н я к а н а л і в матер іально ї п і д т р и м к и . А д ж е саме к н я з і та багаті роди свого часу будували х р а м и , ф і н а н с у в а л и монастир і , в і д к р и в а л и ш к о л и при ц е р к в а х . Особливістю цього періоду було те, що патронат -оп іка , своєрідне се­редньовічне спонсорство церкв і , поступово деформуючись , перетворюється на з в и ч а й н е волод іння ц е р к в о ю чи мо­н а с т и р е м . Ц і рел і г ійн і осередки з а с т а в л я л и , д а в а л и в по­саг , у с п а д щ и н у , здавали в оренду, обмінювали та прода­в а л и . Світська влада дедалі а к т и в н і ш е п р о н и к а є в цер­ковне ж и т т я . Тепер в ж е не м и т р о п о л и т п р и з н а ч а в єпис­к о п і в , їх висували або ж п а н и — рада , або ж сам Вели­к и й к н я з ь , що"в ідкрило доступ до в и щ о ї і єрарх і ї світсь­к и м особам, я к і не т і л ь к и не п е р е й м а л и с я церковно-рел і ­г і й н и м и інтересами , а в и я в л я л и в и к л ю ч н о м а т е р і а л ь н у за інтересованість , збер ігаючи при цьому свої св ітськ і зви­чаї — п о л ю в а н н я , б а н к е т и , насильства , розпусне ж и т т я та ін .

Так і обставини с п р и ч и н и л и м о р а л ь н у деградац ію цер­ковної і єрарх і ї , з а г а л ь н у дезорган і зац ію та занепад пра­вославної ц е р к в и . Вона в ж е не могла бути гарантом збе­р е ж е н н я н а ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й та осередком к у л ь т у р ­ного ж и т т я . Ц е р к о в н а к р и з а з у м о в и л а в т р у ч а н н я в релі ­г ійні справи м іщанства , організованого в братства . А к т и в ­но протид іючи о к а т о л и ч е н н ю та полон і зац і ї у к р а ї н ц і в , братства спробували взяти під свій контроль церковне ж и т ­т я , особливо д і я л ь н і с т ь церковної і єрарх і ї . П о ч и н брат­ч и к і в було п ідтримано К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о ю п а т р і а р х і ­єю, я к а н а д а л а Л ь в і в с ь к о м у Успенському братству права ставропіг і ї ( автономність , з а л е ж н і с т ь безпосередньо від п а т р і а р х а ) і доручила н а г л я д за є п и с к о п а м и та духовенс­твом . Поступово в ч а с т и н и в и щ о ї церковно ї і єрарх і ї пра­вославної ц е р к в и визр іває д у м к а про доц ільн ість уні ї з к а т о л и ц ь к о ю ц е р к в о ю . В основі т а к и х настро їв були х и т ­р о с п л е т і н н я его їстичних інтересів духовенства та реаль ­н и х потреб ц е р к в и . П р и х и л ь н и к і в уні ї не в л а ш т о в у в а л о в т р у ч а н н я світської в л а д и в рел і г ійне ж и т т я , неконст­руктивна , на їхню думку , л ін ія Константинопольської пат­р іарх і ї , б а ж а н н я не т і л ь к и зберегти власні з емельн і воло­д і н н я , а й з р і в н я т и с я в п о л і т и ч н и х п р а в а х з к а т о л и ц ь ­к и м духовенством. Свою роль у ф о р м у в а н н і позиці ї уніа-

122 Українські землі у складі Литви та Польщі

тів в ід і гравало й у т в о р е н н я 1589 р . сильного Московсь­кого п а т р і а р х а т у , я к и й одразу почав претендувати на ка­н о н і ч н и й та ю р и д и ч н и й к о н т р о л ь над К и ї в с ь к о ю митро­пол ією і з а л е ж н и м и від неї є п а р х і я м и в Реч і Посполит ій .

Д в а ч и н н и к и с п р и я л и а к т и в і з а ц і ї ун ійного р у х у в се­редині XVI ст . Спочатку , н а м а г а ю ч и с ь убезпечити себе від реформац і ї , п о л ь с ь к и й король дозволяє єзу їтам роз­горнути свою д і я л ь н і с т ь у П о л ь щ і (1564) , а згодом і у Л и т в і (1569) . Внасл ідок цього Р і ч Посполита за корот­к и й час в к р и в а є т ь с я м е р е ж о ю є з у ї т с ь к и х н а в ч а л ь н и х зак­л а д і в . 1 Ш и р о к о г о розголосу набуває рел і г ійна п о л е м і к а . Талановит і пропов ідники активно працювали на ідею унії . Т а к , Венедикт Гербест щ е 1567 р . ц і л к о м резонно вказу ­вав п р а в о с л а в н о м у духовенству на його неуцтво і темно­ту, я к вих ід із к р и т и ч н о г о с т а н о в и щ а він пропонував цер­к о в н у у н і ю . І н ш и й в ідомий пропов ідник Петро С к а р г а обстоював цю ж ідею у своєму в ідомому т р а к т а т і «Про єдність ц е р к в и Божо ї» (1577) .

П о г л и б л ю в а л а розкол суспільства т а к звана «кален­дарна р е ф о р м а » , проведена П а п о ю Григорієм XII I 1582 р . , я к а суттєво розвела у час і рел і г ійн і свя та к а т о л и к і в та п р а в о с л а в н и х . Ч е р е з це к а т о л и к и - ф е о д а л и неодноразово п о р у ш у в а л и рел і г ійн і т р а д и ц і ї у к р а ї н с ь к и х м і щ а н та се­л я н с т в а .

Н а м а г а ю ч и с ь п і д н я т и п р е с т и ж православного духовен­ства , подолати д и с к р и м і н а ц і ю п р а в о с л а в н и х в і р у ю ч и х , водночас б а ж а ю ч и в и р і ш и т и н и з к у в л а с н и х інтерес ів , л ь в і в с ь к и й єпископ Гедеон Балабан на з ' ї зд і в Белз і (1590) став ін іц і атором п і д п и с а н н я уні ї . До нього п р и є д н а л и с я л у ц ь к и й , т у р о в о - п і н с ь к и й та х о л м с ь к и й є п и с к о п и . У 1595 р . П а п а К л и м е н т VIII оф іц ійно в и з н а в ун ію.

Ю р и д и ч н е о ф о р м л е н н я уні ї м а л о в ідбутися 1596 р . у м . Берест і . Однак собор розколовся на дві ч а с т и н и — уні­а т с ь к у та православну . У н і а т с ь к а ч а с т и н а з а т в е р д и л а а к т о б ' є д н а н н я ц е р к о в та у т в о р е н н я г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї церк­ви , я к а п і д п о р я д к о в у в а л а с я П а п і Р и м с ь к о м у . Б у л о виз­нано основні д о г м а т и к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и , водночас цер­к о в н і о б р я д и з а л и ш и л и с я п р а в о с л а в н и м и , а ц е р к о в н о ­с л о в ' я н с ь к а мова — мовою б о г о с л у ж і н н я . У н і а т с ь к е ду­ховенство , я к і "католицьке , з в і л ь н я л о с я від с п л а т и по­д а т к і в , у н і а т с ь к а ш л я х т а нар івн і з к а т о л и ц ь к о ю м о г л а п р е т е н д у в а т и на д е р ж а в н і посади . К р і м того, у н і а т с ь к и м є п и с к о п а м було об іцяно місце в сенат і . П р а в о с л а в н и й со­бор не в и з н а в правомірн ість р і ш е н н я у н і а т і в . Усі спроби п р и м и р е н н я були м а р н и м и : незабаром сторони п р о к л я л и

Культура України в X I V — X V I ст. 123

одна одну. Внасл ідок цього у н і я зам ість консол ідац і ї щ е б ільше поглибила розкол суспільства , з а п о ч а т к у в а л а но­ву п л о щ и н у р о з ш а р у в а н н я .

П і с л я у к л а д е н н я уні ї розпочався масовий наступ на православну ц е р к в у . У н і я н а с а д ж у в а л а с я силою, право­славні церковн і маєтност і передавалися у н і а т а м , право­славні з а л и ш и л и с я без вищої церковно ї і єрарх і ї . Водно­час у н і а т и перебували в стані невизначеност і , н іби м і ж двома в о г н я м и . Православн і вбачали в н и х з р а д н и к і в , а к а т о л и к и не в в а ж а л и їх п о в н о ц і н н и м и г р о м а д я н а м и , до того ж не в и к о н а л и значної ч а с т и н и своїх об іцянок на Б е р е с т е й с ь к о м у соборі . К а т о л и ц ь к а в е р х і в к а вбачала в г р е к о - к а т о л и ц ь к і й ц е р к в і л и ш е засіб п о ш и р е н н я власно­го вплив у , а не самост ійну ц е р к о в н у о р г а н і з а ц і ю . У к л а в ­ш и Берестейську у н і ю , вона спочатку о б ' є к т и в н о с п р и я є п о ш и р е н н ю к а т о л и ц и з м у та о п о л я ч е н н ю , але згодом прір­ва м і ж у к р а ї н ц я м и г р е к о - к а т о л и к а м и та п о л я к а м и римо-к а т о л и к а м и н а д з в и ч а й н о п о г л и б л ю є т ь с я . Е в о л ю ц і я уні ­атської ц е р к в и в умовах ворожого оточення п р и з в о д и т ь до того, що 1848 р . розпочинається к о р і н н и й з л а м : гре-к о - к а т о л и ц ь к е духовенство в ідходить від п р о п о л ь с ь к и х настро їв , а ун і атська ц е р к в а , г л и б ш е інтегруючись у га­л и ц ь к е суспільство , з а я в л я є про себе я к про н а ц і о н а л ь н у у к р а ї н с ь к у ц е р к в у .

О т ж е , форсований наступ к а т о л и ц и з м у на у к р а ї н с ь к і з емл і , щ о посилився п і с л я у к л а д е н н я Л ю б л і н с ь к о ї уні ї , мав своїм насл ідком о п о л я ч е н н я та о к а т о л и ч е н н я укра ­їнського народу , вів до загально ї дезорган і зац і ї та зане­паду православної ц е р к в и , я к а к а т а с т р о ф і ч н о в т р а ч а л а роль осередку к у л ь т у р н о г о ж и т т я , г а р а н т а з б е р е ж е н н я н а ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й . Берестейська у н і я була д л я Поль­щ і зручною формою п о с и л е н н я своєї в л а д и в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , р о з ш и р е н н я сфери в п л и в у к а т о л и ц и з м у , а д л я ч а с т и н и православного духовенства — спробою п і д н я т и його п р е с т и ж , подолати д и с к р и м і н а ц і ю п р а в о с л а в н и х ві­р у ю ч и х , вивести православну ц е р к в у з к р и з и .

4.7. Культура України в XIV—XVI ст. П і с л я занепаду Київсько ї Рус і л и т о в с ь к е п р о н и к н е н ­

н я , п о л ь с ь к а е к с п а н с і я , т а т а р с ь к а агрес ія суттєво в п л и ­н у л и на перебіг подій в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . У XIV— XVI ст . в ідбулися значн і з м і н и в усіх сферах суспільного

124 Українські землі у складі Литви та Польщі

ж и т т я . Н е о д н о з н а ч н і процеси були п р и т а м а н н і у цей час к у л ь т у р н о м у р о з в и т к у У к р а ї н и . Д е с т а б і л і з у ю ч и м и к у л ь ­т у р н и й процес ч и н н и к а м и стали п а д і н н я В і зант ійсько ї імпері ї в XV ст . , щ о позбавило х р и с т и я н с ь к у православ ­ну рел і г ію зовн ішньо ї п і д т р и м к и , докор інно переорієнту­вало т о р г і в л ю , в п л и н у л о на к у л ь т у р у господарювання в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х ; в ідсутність власно ї д е р ж а в н о с т і в цих з е м л я х ; зростаюча загроза ополячення й окатоличення п ісля у к л а д е н н я Люблінсько ї уні ї 1569 р . ; т а т а р с ь к а агре­с і я . П іднесенню у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и с п р и я л и техн іч ­н и й та т е х н о л о г і ч н и й прогрес ; в и н и к н е н н я та р о з в и т о к власного д р у к а р с т в а , щ о давало змогу ш в и д ш е , т о ч н і ш е і ш и р ш е р о з п о в с ю д ж у в а т и з н а н н я та і н ф о р м а ц і ю ; п о я в а на і с т о р и ч н і й арен і к о з а ц т в а , я к е в и с т у п а л о м о г у т н і м к у л ь т у р о т в о р ч и м ч и н н и к о м . Взаємодіючи, ці ч и н н и к и до­к о р і н н о з м і н и л и к у л ь т у р н е о б л и ч ч я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь .

Певн і з р у ш е н н я в X I V — X V I ст. в ідбулись у пол і тич­ній к у л ь т у р і . Європейський с п а л а х В і д р о д ж е н н я дав по­ш т о в х р о з в и т к о в і гуман істично ї д у м к и в У к р а ї н і . Нос ія ­м и нових ідей стали Юрій Дрогобич, П а в л о Р у с и н із Крос­на, Л у к а ш із Нового Міста , Станіслав Ор іховський та і н . З о к р е м а , С. Ор іховський одним із п е р ш и х серед представ­н и к і в європейсько ї пол ітично ї д у м к и заперечив божест­венне п о х о д ж е н н я в л а д и та д е р ж а в и , к а т е г о р и ч н о висло­в и в с я проти п і д п о р я д к у в а н н я св ітської в л а д и д у х о в н і й , обстоював н е в т р у ч а н н я ц е р к в и в д е р ж а в н і справи . У сво­їх творах г у м а н і с т и подолали п а н у ю ч и й у середньов ічн ій історіографі ї п р о в і д е н ц і а л і з м (розум іння п р и ч и н суспіль­них подій я к в и я в волі Бога) та ф а т а л і з м і п о ч а л и зобра­ж а т и і с т о р и ч н и х д і я ч і в , я к а к т и в н и х с у б ' є к т і в , поведін­к а я к и х з а л е ж и т ь від к о н к р е т н и х обставин . Суть ідей , я к і вони обстоювали, п о л я г а л а у зв ільненні суспільної сві­домості , громадсько ї та розумової д і я л ь н о с т і з-під в л а д и к л і р у . І х о ч а у к р а ї н с ь к і гуман істи були л и ш е ел і тарною групою св ітських інтелектуал ів , а їхн і ідеї не м а л и значно­го п о ш и р е н н я , все ж вони готували теоретичне п і д ґ р у н т я д л я с е р й о з н и х с у с п і л ь н и х з р у ш е н ь , в к а з у ю ч и на л ю д и н у я к на а к т и в н о г о с у б ' є к т а історичного процесу .

Н і б и д л я і л ю с т р а ц і ї д у м о к г у м а н і с т і в , н а п р и к і н ц і XVI — п о ч а т к у XVII ст. на і сторичну авансцену в и х о д и т ь нова сусп ільна сила — м і щ а н с т в о , я к е одразу стало по­м і т н и м ч и н н и к о м громадсько-пол ітичного ж и т т я . Саме м і щ а н с т в о стало основою братств — л е г а л ь н и х організа ­ц і й , у д і я л ь н о с т і я к и х с п о ч а т к у п е р е в а ж а в рел іг ійно-бла­г о д і й н и ц ь к и й н а п р я м , а в міру посилення іноземного гніту

Культура України в XIV—XVI ст. 125

дедалі б ільше в и я в л я л и себе г р о м а д с ь к о - п о л і т и ч н и й та н а ц і о н а л ь н о - к у л ь т у р н и й н а п р я м и . Братства ф а к т и ч н о пе­р е т в о р и л и с я на ідейні ц е н т р и захисту мови , к у л ь т у р и , духовних цінностей укра їнського народу, на зародкові еле­менти громадянського сусп ільства .

Новим я в и щ е м політичної к у л ь т у р и цього періоду слід в в а ж а т и і феномен Запорозько ї Січі , я к а була праобра­зом майбутньо ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і .

З н а ч н і з м і н и в XIV—XVI ст. в ідбулися у сфері право­вої к у л ь т у р и . У к р а ї н с ь к і з е м л і в т р а т и л и свою самост ій­н ість , тому особливістю їхнього суспільного ж и т т я стало сп ів і снування правових систем різного х а р а к т е р у та по­х о д ж е н н я . Головними д о к у м е н т а м и , щ о р е г у л ю в а л и пра­вові в ідносини , стали Л и т о в с ь к і статути : Старий (1529) , В о л и н с ь к и й (1566) , Новий (1588) , в основу я к и х було пок­ладено т р а д и ц і й н і норми місцевого звичаєвого і писаного ( « Р у с ь к а правда») права . К р і м ціє ї правової системи , в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х у багатьох м істах д і я л о Магдебурзь­ке право , а в с ільськ ій місцевості з а х і д н и х земель — Во­лоське право . Хоча п о я в а ч у ж и х п р а в н и ч и х інститут ів не зовсім в ідповідала ментальност і місцевого населення , бло­к у в а л а розвиток т р а д и ц і й н и х правових норм , проте саме Л и т о в с ь к и й статут з а в е р ш и в процес у н і ф і к а ц і ї п р а в о в и х систем д а в н ь о р у с ь к и х земель і став уособленням повного єдиного загального права , а Магдебурзьке право вводило суспільні в ідносини в цив іл і зоване русло , з а к л а д а л о на у к р а ї н с ь к о м у ґ р у н т і основи г р о м а д я н с ь к о г о сусп ільства .

Певні з р у ш е н н я в ідбулися і в побутовій к у л ь т у р і укра­ї н с ь к и х з е м е л ь . Р о з ш и р е н н я панського з е м л е в о л о д і н н я , посилення влади феодала лог ічно привело до зм іни облич­ч я тогочасних с іл . Я к щ о р а н і ш е , к о л и в ільної землі було багато, м е ж е ю м і ж сус ідами в в а ж а л о с я те м ісце «де з і тк ­нуться с о к и р и » , тобто, де з обох сторін зустр інуться руба­чі п ід час р у б а н н я л ісу , то в X V — X V I ст . під т и с к о м на­ступу феодалів на с е л я н с ь к і з емл і в ідбувається певне упо­р я д к у в а н н я с т р у к т у р и селянського п о с е л е н н я . Х а т и бу­дують обабіч дороги . З а к о ж н о ю хатою р о з т а ш о в а н і загу­м е н к и , тобто довгі в у з ь к і смуги з е м л і , щ о н а л е ж а л и гос­подарю х а т и .

Ц и в і л і з о в а н і ш и м и стають с імейні та родинні стосун­к и . В у к р а ї н с ь к и х з е м л я х т р и в а л и й час і снував грома­д я н с ь к и й ш л ю б , з а с н о в а н и й на н а р о д н и х вес ільних зви­ч а я х та т р а д и ц і я х . П о ч и н а ю ч и з XVI ст . , м і ж б а т ь к а м и та р о д и ч а м и молодої та б а т ь к а м и і р о д и ч а м и молодого у к л а д а є т ь с я договір (зговір , з м о в и н и , з года) . С п о ч а т к у

126 Українські землі у складі Литви та Польщі

цей договір у к л а д а в с я усно , а п о ч и н а ю ч и з X V I I ст. — письмово , щоб з а к р і п и т и за м о л о д и м и п р и д а н е . У XVI— XVII ст. ц е р к в а встановлює к о н т р о л ь над процесом одру­ж е н н я . З цього часу т і л ь к и через обряд в і н ч а н н я ш л ю б ставав д і й с н и м .

У період X I V — X V I ст . в н а р о д н и й побут в х о д я т ь го­д и н н и к , г о р і л к а , в о г н е п а л ь н а зброя та і н ш і в и н а х о д и , щ о суттєво в п л и н у л и на сусп ільне ж и т т я .

Розвивається ф о л ь к л о р . Народна творчість звертається насамперед до осп івування т р а д и ц і й Ки ївсько ї Р у с і . В ці ­л о м у п е р е в а ж а є обрядова поез ія (русальн і , к у п а л ь с ь к і , о б ж и н к о в і п існ і , голос іння , а з XVI ст. з ' я в л я ю т ь с я нові ф о л ь к л о р н і ж а н р и — д у м и , і сторичні п існ і , нова темати­к а — боротьба п р о т и татарсько -турецько ї агресі ї , новий герой — к о з а к - в о ї н , з а х и с н и к рідної з е м л і , н о в и й ідей­н и й зміст — с т а н о в л е н н я та п о ш и р е н н я норм к о з а ц ь к о ї лицарсько ї е т и к и , пробудження почуття патр іотизму , фор­м у в а н н я в народу нового р і в н я самосвідомості , г р о м а д я н ­ського о б о в ' я з к у та в іри у власн і с и л и .

З н а ч н і я к і с н і з м і н и в ідбулися в духовн ій к у л ь т у р і . П р о т я г о м X I V — X V ст. на ґ р у н т і давньорусько ї мови під в п л и в о м народного м о в л е н н я с ф о р м у в а л а с я «руська мо­в а » , що стала оф іц ійною д е р ж а в н о ю мовою в Л и т о в с ь к і й д е р ж а в і . « Р у с ь к а мова» — це певна сп ільна основа , схо­д и н к а в становленні укра їнсько ї та б ілоруської нац іональ ­н и х мов . Н а з л а м і X V — X V I ст . с ф о р м у в а л и с я дв і о к р е м і л і т е р а т у р н і мови — с т а р о у к р а ї н с ь к а та староб ілоруська . Я к щ о до у т в о р е н н я Реч і Посполито ї (1569) ф у н к ц і о н у ­в а н н я руської мови було досить в і л ь н и м , то п і с л я перехо­ду Волин і , Б р а ц л а в щ и н и , К и ї в щ и н и до с к л а д у П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и вона з а з н а є д и с к р и м і н а ц і ї . Та все ж , н е з в а ж а ю ­ч и на у т и с к и , у к р а ї н с ь к а мова не т і л ь к и не здає позиц і ї , а р о з ш и р ю є сфери в ж и т к у , збагачує свою с т и л і с т и к у . По­р я д з в ж е т р а д и ц і й н и м и ю р и д и ч н о - д і л о в и м і л і т о п и с н и м с т и л я м и , п е р е к л а д н о ю л і тературою, ораторсько-проповід­н и ц ь к о ю прозою бурхливо розвивається п о л е м і ч н и й стиль (Г. С м о т р и ц ь к и й , І . В и ш е н с ь к и й , С. З и з а н і й ) , з а р о д ж у ­ється н а у к о в и й (у л і к а р с ь к и х п о с і б н и к а х , г р а м а т и к а х , словниках ) , в и н и к а є укра їнське в і р ш у в а н н я (Г. Смотриць­к и й , Д. Н а л и в а й к о та ін . ) .

Глибоко п о з н а ч и л а с я на духовн ій к у л ь т у р і с п е ц и ф і ч ­на с и т у а ц і я в рел і г ійн ій сфері , щ о с к л а л а с я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х X V — X V I ст . Б е з п е р е р в н е п р о т и с т о я н н я к а т о л и ц ­тва і п р а в о с л а в ' я з у м о в и л о у к л а д е н н я Берестейсько ї уні ї (1596) та у т в о р е н н я ун іатсько ї ц е р к в и , щ о п о с и л и л о гос-

Культура України в XIV—XVI ст. 127

троту рел і г ійних та н а ц і о н а л ь н и х к о н ф л і к т і в . Р е л і г і й н е п р о т и с т о я н н я мало не т і л ь к и негативн і н а с л і д к и . Н а м а ­гаючись у к р і п и т и власні позиці ї , протид іючі сторони му­сили дбати про розвиток осв іти , п о ш и р е н н я свого в п л и в у через розбудову ш к і л . Рел і г ійна полеміка збуджувала дум­ку , с п р и я л а розвитков і к у л ь т у р и дискус і ї , ф о р м у в а н н ю полемічного с т и л ю .

Р е а л ь н і потреби господарського та культурного ж и т ­т я , п о ш и р е н н я ідей г у м а н і з м у , н а м а г а н н я п р е д с т а в н и к і в р і зних р е л і г і й н и х к о н ф е с і й р о з ш и р и т и свою соц іальну базу з у м о в и л и я к і с н і з м і н и у сфері осв іти . У XV—XVI ст . поряд з т р а д и ц і й н и м и ш к о л а м и при ц е р к в а х та монасти­р я х в и н и к а ю т ь протестантськ і та к а т о л и ц ь к і ш к о л и , щ о давали в и щ и й р івень з н а н ь . Н а м а г а ю ч и с ь п р о т и д і я т и по­ш и р е н н ю ч у ж и х в п л и в і в , п р а в о с л а в н і з асновують свої освітні з а к л а д и . Т а к , у сфері освіти з ' я в л я є т ь с я новий тип ш к о л и — г р е к о - с л о в ' я н о - л а т и н с ь к а , у н а в ч а л ь н о м у процесі я к о ї органічно п о є д н у в а л и с я д а в н ь о р у с ь к а тра­д и ц і я й новітні надбання зах ідноєвропейської д у м к и . Пер­ш и м освітнім з а к л а д о м цього типу в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х с т а л а О с т р о з ь к а а к а д е м і я ( 1 5 7 6 ) , з а с н о в а н а к н я з е м К. Острозьким. У своїх ст інах вона з ібрала кв іт тогочас­ної укра їнсько ї та з а р у б і ж н о ї інтелектуально ї е л і т и . ї ї в и к л а д а ч а м и були Г. С м о т р и ц ь к и й , В . С у р а з ь к и й , Д . На­л и в а й к о , ч у ж о з е м ц і — відомі вчені К. К а з и м и р с ь к и й . Я . Л я т о ш , К. Л у к а р і с , я к и й незабаром став п а т р і а р х о м константинопольським. Своєрідну естафету Острозька ака ­демія передала б р а т с ь к и м ш к о л а м , п е р ш а з я к и х в и н и к ­л а 1586 р . у Львові . Н а п р и к і н ц і XVI — на початку XVII ст. ш к о л и цього т и п у д і я л и в П е р е м и ш л і , К а м ' я н ц і - П о д і л ь -ському, Галич і , Х о л м і та і н ш и х м істах .

П а д і н н я в середині XV ст. В і зант ійсько ї імпері ї зумо­вило д о к о р і н н и й переворот у духовному ж и т т і у к р а ї н с ь ­кого суспільства . П і с л я певної паузи в поступальному роз­в и т к у к у л ь т у р и , своєрідного інтелектуального та к у л ь ­турного застою, р о з п о ч и н а є т ь с я п е р е о р і є н т а ц і я на зах ід­ну ц и в і л і з а ц і ю , а к т и в н е засвоєння на ґ р у н т і києво-русь-кої духовності надбань зах ідноєвропейської к у л ь т у р и . Ви­я в а м и ц и х я к і с н и х зм ін у духовн ій сфері У к р а ї н и с т а л и : 1) в ідх ід від в і з а н т і й с ь к и х з р а з к і в та канон ів (у XV— XVI ст. в іконопис і постат і с в я т и х в и х о д я т ь за м е ж і ві­з а н т і й с ь к и х умовностей , набувають рис індив ідуальнос­т і , передається д и н а м і к а р у х у ) ; 2) п о ш и р е н н я ідей гума­н і зму та реформаці ї ; 3) п о я в а нових форм с а м о в и р а ж е н ­н я і м и с т е ц ь к и х стил ів (у л і т е р а т у р і набуває п о ш и р е н н я

128 Українські землі у складі Литви та Польщі

п о л е м і ч н и й с т и л ь , в и н и к а є у к р а ї н с ь к е в і р ш у в а н н я ; у ж и ­вописі н а п р и к і н ц і XVI ст. з ' я в л я ю т ь с я нові ж а н р и — пор­трет , і с торичний ж и в о п и с , зростає інтерес до п е й з а ж у ; в и н и к а ю т ь т а к і ж а н р и св ітської м у з и к и , я к побутова піс­н я д л я триголосого ансамблю або хору (кант ) , сольна піс­н я із супроводом; у 1573 р . створюється в і т ч и з н я н и й л я л ь ­к о в и й театр , що надал і переростає в т р а д и ц і ю укра їнсь ­кого вертепу; з а р о д ж у є т ь с я стиль бароко; 4) п о с и л е н н я св ітського елементу в к у л ь т у р і , зростання уваги до лю­д и н и та її духовного світу; 5) і н д и в і д у а л і з а ц і я творчост і .

Отже , п о з и т и в н і з р у ш е н н я в к у л ь т у р і п р а ц і та госпо­д а р ю в а н н і п о в ' я з а н і з н а л а г о д ж е н н я м У к р а ї н о ю а к т и в ­н и х торгово-економічних з в ' я з к і в з Європою. П о я в а еле­мент ів г р о м а д я н с ь к о г о суспільства та модел і - зародку (За­п о р о з ь к а Січ) нац іонально ї д е р ж а в н о с т і в п о л і т и ч н і й та правов ій к у л ь т у р і ; з р о с т а н н я цив іл і зованост і у сфері по­бутової к у л ь т у р и ; суттєві я к і с н і з м і н и в к у л ь т у р і духов­н ій , зумовлені впливом ідей гуманізму та реформаці ї , ство­р и л и с п р и я т л и в и й ґрунт д л я зростання нац іонально ї сві­домості у к р а ї н с ь к о г о народу , з м і ц н е н н я його в іри у влас­ні с и л и , з г у р т у в а н н я в боротьбі за свою з е м л ю , в іру , пра­ва та н е з а л е ж н і с т ь .

5. Виникнення українського козацтва

5.1. Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості Вперше термін «козак» зустр ічаємо у Початков ій мон­

г о л ь с ь к і й хроніц і (1240) . У п е р е к л а д і з т ю р к с ь к и х мов він означає «одинокий» , « с х и л ь н и й до з а в о ю в а н н я » . У XVI ст. цей термін в м і щ е н о в с л о в н и к у половецько ї мови «Кодекс Куманікус» (1303) та в додатку до грецького збір­н и к а ж и т і й святих « С и н а к с а р я » . Ц і к а в о , щ о слово «ко­зак» в ж и в а л о с я д л я п о з н а ч е н н я п о л я р н и х рольових фун­к ц і й : «страж» і «розб ійник» .

Проблема появи та ф о р м у в а н н я к о з а ц ь к о ї верстви й досі є дискусійною. П е р ш і спроби її р о з в ' я з а н н я були зроб­лені щ е на початку XVII ст . , к о л и польськ і і с торики на­м а г а л и с я вивести к о з а ц ь к и й родовід із с амоназви , тобто з і слова « к о з а к » . З о к р е м а , п о л ь с ь к о - л и т о в с ь к и й хроніст М. С т р и й к о в с ь к и й в в а ж а в , щ о к о з а к и походять від ста­родавнього в а т а ж к а « К о з а к а » , я к и й вдало боровся з та­т а р а м и . З часом в и к р и с т а л і з у в а л а с я н и з к а верс ій , щ о по­я с н ю ю т ь п о х о д ж е н н я к о з а ц т в а :

1) «хозарська» — ототожнює к о з а к і в з д а в н і м и наро­д а м и степу « к о з а р а м и » , або х о з а р а м и ;

2) «чорно-клобуцька» — вбачає в н и х н а щ а д к і в «чор­н и х клобуків» — т ю р к с ь к о г о племен і , я к е у давньорусь­к і часи ж и л о в п о г р а н и ч н о м у зі Степом Пороссі ;

3) «черкаська» — в в а ж а є в и н и к н е н н я к о з а ц т в а одним з н а с л і д к і в процесу м і грац і ї в П о д н і п р о в ' я черкес ів (чер­кас ів ) , я к і до того п р о ж и в а л и в Т м у т а р а к а н і ; 5

130 Виникнення українського козацтва

4) «татарська» — виводить к о з а ц ь к и й родовід з татар­с ь к и х поселень , щ о в и н и к л и на К и ї в щ и н і за час ів Воло­д и м и р а Ольгердовича та Вітовта , де ш л я х о м з л и т т я та­тарського е л е м е н т у з м і с ц е в и м н а с е л е н н я м у т в о р и л а с я я к і с н о нова верства — к о з а ц т в о ;

5) «автохтонна» — доводить , щ о к о з а ц т в о я к сп ільно­та є п р я м и м с п а д к о є м ц е м , л о г і ч н и м п р о д о в ж е н н я м вічо­вих громад Київсько ї Рус і , я к і за литовської доби не зник­л и , а л и ш е т р а н с ф о р м у в а л и с я , з б е р і г ш и св ій в і ч о в и й устр ій , у в ійськово-службов і ф о р м у в а н н я , п ідпорядкова ­ні в е л и к о м у л и т о в с ь к о м у к н я з ю ;

6) «болохівська» — п о в ' я з у є к о з а ч ч и н у з і с н у в а н н я м у д а в н ь о р у с ь к и х автономних громадах т а к з в а н и х боло-х і в ц і в , я к і п і с л я встановлення монгольського іга добро­в ільно п р и й н я л и протекторат Орди і в и й ш л и з-під в л а д и м ісцевих к н я з і в ;

7) «бродницька» — висв ітлює генетичний з в ' я з о к ко­зацтва зі с л о в ' я н с ь к и м степовим населенням періоду Київ­ської Рус і — «бродниками» , я к і ж и л и у понизз і Дунаю;

8) « у х о д н и ц ь к а » — п о в ' я з у є в и н и к н е н н я к о з а ц т в а з у т в о р е н н я м на територі ї Н а д д н і п р я н щ и н и громад в іль­н и х озброєних людей , котр і п р и б у в а л и сюди на промис­л и за рибою, бобрами, с іллю, д и к и м и к і н ь м и та і н ш о ю здобиччю;

9) «захисна» — пояснює п о я в у к о з а ц т в а на п івденних р у б е ж а х необхідністю дати орган і зовану відсіч наростаю­ч ій т а т а р с ь к і й загроз і ;

10) «соціальна» — ф а к т в и н и к н е н н я к о з а ц т в а пояс­нює я к насл ідок п о с и л е н н я економічного , пол ітичного , нац іонального та рел іг ійного гн іту , я к е ш т о в х а л о селян­ство до м а с о в и х втеч на в ільн і з емл і та самоорган і зац ію в нових м і с ц я х п р о ж и в а н н я 1 .

Ж о д н а з ц и х теорій не м о ж е п о я с н и т и всю складн ість в и н и к н е н н я та ф о р м у в а н н я к о з а ц т в а , о с к і л ь к и к о ж н а з н и х базується на я к о м у с ь одному ч и н н и к у із економіч­ної , етн ічної , воєнної чи соціальної сфер . Водночас біль­шість з н и х м істить р а ц і о н а л ь н і зерна , синтез я к и х дає м о ж л и в і с т ь н а б л и з и т и с я до п р а в и л ь н о ї в ідповід і .

П о я в а того ч и іншого історичного я в и щ а зумовлена , я к п р а в и л о , с у м а р н о ю дією ч и н н и к і в двох категор ій (ме­ж а м і ж я к и м и досить умовна) , т и х , щ о р о б л я т ь в и н и к -

1 Дорошенко Д . Нарис історії України. Т. 1. — К., 1 9 9 2 . — С. 1 4 9 — 1 5 1 ; Яковенко Н. Нарис історії України з найдав­н і ш и х часів до кінця XVIII ст. — К. , 1 9 9 7 . — С. 1 1 0 — 1 1 1 .

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості 1 3 1

н е н н я цього я в и щ а м о ж л и в и м , та т и х , я к і з у м о в л ю ю т ь його необхідність . Ч и н н и к а м и , щ о р о б и л и м о ж л и в и м и появу та ф о р м у в а н н я к о з а ц т в а , були :

1) і снування великого масиву в ільної з емл і зі сприят­л и в и м и д л я ж и т т є д і я л ь н о с т і у м о в а м и в п о р у б і ж ж і м і ж хліборобською та кочовою ц и в і л і з а ц і я м и ;

2) досвід освоєння п івденних територ ій у х о д н и к а м и , д о б и ч н и к а м и , б р о д н и к а м и та ін;

3) природне п р а г н е н н я людей до м і грац і ї в п о ш у к а х к р а щ о г о , до с а м о з б е р е ж е н н я , с а м о с т в е р д ж е н н я і саморе-ал і зац і ї .

Необхідність в и н и к н е н н я к о з а ц т в а зумовлена : 1) з р о с т а н н я м великого феодального з емлеволод іння ,

щ о розпочалося з XV ст. і п і д ш т о в х н у л о процес господар­ського освоєння та колон і зац і ї нових земель ;

2) посиленням феодальної експлуатац і ї , прогресуючим з а к р і п а ч е н н я м , н а р о с т а н н я м рел і г ійного та нац іонально­го гніту;

3) з р о с т а н н я м зовнішньої з а грози , н а г а л ь н о ю потре­бою захисту від напад ів турк ів і т а т а р .

Козацтво сформувалося на стику землеробської та кочової цивіл ізацій м і ж слов ' янським та т ю р к с ь к и м етнічними ма­сивами, м і ж християнством та магометанством. Показово, що турки називали запорожців буткалами , тобто зм ішаним народом. У козацький побут органічно в в і й ш л и тюркськ і слова (к іш, осавул, булава, бунчук, барабан, табір, майдан тощо), татарські озброєння (крива шабля) , одяг і звичаї (ша­ровари, оселедець тощо). Тому термін «протистояння», по­ширений в історичній літературі , не зовсім точно відображає характер тих умов, за я к и х відбувалося формування козац­тва. Цей маргінальний прошарок населення зростав на ґрунті взаємодії , взаємовпливу та пошуку компромісу м і ж кочо­вою та хліборобською цив іл і зац іями .

П е р ш і з г а д к и про козацтво д а т у ю т ь с я XI I I ст . , проте я к нова соц іальна верства суспільної і єрарх і ї воно фор­мується водночас зі ш л я х т о ю п р о т я г о м XV— XVI ст. Ф а к ­тично м а й ж е до к і н ц я XVI ст. т ерм ін «козацтво» фіксу­вав не соц іальний статус , а спосіб ж и т т я , р ід з а н я т ь . У 1572 р . король Сиг і змунд II Август видав ун іверсал про утворення найманого к о з а ц ь к о г о ф о р м у в а н н я . 3 0 0 коза ­к ів було п р и й н я т о на д е р ж а в н у с л у ж б у , з а п и с а н о у ре­єстр (список) і отримало правовий статус регулярного вій­ська . І хоча ц я д і я м а л а на меті р о з к о л к о з а ц т в а , нама­г а н н я використати частину його сил в інтересах польсько ї д е р ж а в и , все ж вона п о к л а л а початок двом в а ж л и в и м су-

132 Виникнення українського козацтва

с п і л ь н и м п р о ц е с а м : а) утворенню реєстрових збройних ф о р м у в а н ь ; б) л е г і т и м і з а ц і ї к о з а ц ь к о г о стану — юридич­ному в и з н а н н ю п р а в , прив іле їв та о б о в ' я з к і в к о з а ц т в а я к соціальної верстви .

Утворений Сиг і змундом II Августом заг ін незабаром був р о з ф о р м о в а н и й . Л и ш е 1578 р . у р я д Реч і Посполитої у з в ' я з к у з п о р а з к о ю в Л і в о н с ь к і й в ійні та а к т и в і з а ц і є ю низового к о з а ц т в а був з м у ш е н и й п о в е р н у т и с я до ідеї від­н о в л е н н я реєстрових ф о р м у в а н ь . Король Стефан Батор ій в п и с а в до реєстру 500 к о з а к і в , я к і за свою с л у ж б у зв іль­н я л и с я від п о д а т к і в , о д е р ж у в а л и з емлю на правах ранго­вого в о л о д і н н я , в ійськово -адм ін і стративну н е з а л е ж н і с т ь від місцевої в л а д и , судовий імун ітет . Основними завдан­н я м и реєстровців були охорона кордонів та контроль за н е р е є с т р о в и м и к о з а к а м и .

З часом к і л ь к і с т ь реєстрових к о з а к і в зростала: 1590 р . їх нал ічувалося 1 тис . осіб, 1625 р . — 6 т и с , а 1631 р . — в ж е 8 тис . Орган і зац ійно реєстрове (городове) козацтво 1625 р. мало ш і с т ь полк ів — Б і л о ц е р к і в с ь к и й , Канівсь­к и й , Ч е р к а с ь к и й , К о р с у н с ь к и й , П е р е я с л а в с ь к и й , Чиги­р и н с ь к и й . Серйозним ударом по реєстровцям і по всій ко­з а ц ь к і й верстві була «Ординація в ійська Запорозького ре­єстрового» (1638) , я к а з м е н ш и л а к ільк і сть реєстрового вій­ська і о б м е ж и л а прив іле ї та права козацтва .

На початку XVII ст. козацтво я к соціальна верства не було однорідним: реєстрове (городове) козацтво — замож­ні, привілейовані козаки , я к і перебували на державній служ­бі в Речі Посполитій; запорозьке (низове) козацтво — коза­к и , я к і п р о ж и в а л и в пониззі Дніпра в м е ж а х військово-політичної організаці ї Запорозька Січ; нереєстрове козацт­во, я к е виникло внаслідок самовільного «покозачення» і не маючи офіційно визначеного статусу вело к о з а ц ь к и й спосіб ж и т т я у прикордонних районах . Проте , незважаючи на не­однорідність, козацтво вже мало свою соціальну нішу, власне місце в становій ієрархії Речі Посполитої .

Отже , протягом XV—XVI ст. в суспільстві формується нова соціальна верства — козацтво, я к а в и н и к л а я к опози­ц ія , я к в и к л и к існуючій системі, я к нова еліта, що небез­підставно претендувала на роль політичного лідера і владу. Ґ р у н т о м д л я ф о р м у в а н н я к о з а ц т в а с т а л и і с н у в а н н я вели­кого м а с и в у в і л ь н и х земель , н а к о п и ч е н и й у попередній період досвід ї хнього освоєння , природне п р а г н е н н я лю­дей до с а м о з б е р е ж е н н я , с а м о с т в е р д ж е н н я і самореал іза -ц і ї . К а т а л і з а т о р а м и цього процесу були ш и р о к о м а с ш т а б ­на к о л о н і з а ц і я нових з е м е л ь , щ о р о з г о р н у л а с я в XV ст . ;

Запорозька Січ 133

п о с и л е н н я соц іально-економічних протир іч та рел і г ійно­го і нац іонального гніту; зростання зовн ішньо ї загрози з боку т у р к і в та т а т а р .

5.2. Запорозька Січ П е р ш а писемна з гадка про Запорозьку Січ з ' я в л я є т ь с я

1551 р . у польського історика Мартина Бєльського (1495— 1575) . У своїй «Всесвітній хроніці» він пов ідомляв , щ о у першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися к о з а к и д л я нагляду за переправами , промислом і д л я боротьби з тата­р а м и . Того часу д в а н а д ц я т ь порогів (Кодацький , Сурсь-к и й , Л о х а н с ь к и й , Н е н а с и т е ц ь к и й т а і н . ) перетинали Дніп­ро від берега до берега і т я г л и с я вздовж течії м а й ж е на 100 к м . П і с л я цього р іка розливалася в ш и р о к у запла­ву — В е л и к и й Луг , де було багато проток та островів (по­над 250) . У різні часи Січ розташовувалася на р ізних остро­вах — Малій Хортиц і , Томак івц і , Б а з а в л у ц і та ін .

Складн ість п и т а н н я про м і с ц е з н а х о д ж е н н я і час ви­н и к н е н н я першої Січі п о л я г а є в тому, щ о стих ійно при­буваючі на З а п о р о ж ж я к о з а к и будували в р і зних м і с ц я х так зван і «городці» та з ас іки або ж «січі» з п о в а л е н и х дерев д л я захисту від в о р о ж и х напад ів . Проте т а к і імпро­в ізовані населен і п у н к т и були с л а б о у к р і п л е н и м и і тому під н а т и с к о м ворога досить ш в и д к о п р и п и н я л и своє існу­в а н н я , не л и ш а ю ч и п і с л я себе з г а д к и , зафіксованої в істо­р и ч н и х д ж е р е л а х . З а с н у в а н н я першої Запорозько ї Січі і с т о р и к и , я к п р а в и л о , п о в ' я з у ю т ь з і м ' я м к о з а ц ь к о г о ва-

Д м и т р а В и ш н е в е ц ь к о г о .

Вишнєвецький Дмитро (Байда, 1516—1563) — один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок вели­кого князя литовського Ольгерда. У 1551 р. — черкаський і ка­нівський староста, організатор відсічі татарським нападам. У1560 р. — на службі в московського царя /вана Гоозного, у 1561 р. поверта­ється в Україну. У1563 р. здійснив військовий похід до Молдавії. Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козаць­ке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був відправлений до Стамбула і там страчений.

Під його к е р і в н и ц т в о м протягом 1 5 5 2 — 1 5 5 6 р р . на о. М а л а Х о р т и ц я було побудовано фортецю, мури я к о ї не т і л ь к и г а р а н т у в а л и безпеку , а й надал і с тали своєрідною базою д л я з д і й с н е н н я походів на К р и м , осередком згур­т у в а н н я запорозького к о з а ц т в а .

134 Виникнення українського козацтва

З часом н а З а п о р о ж ж і с ф о р м у в а л а с я нова у к р а ї н с ь к а ( к о з а ц ь к а ) д е р ж а в н і с т ь , я к у н а з и в а ю т ь праобразом справ­ж н ь о ї д е р ж а в и . Г о л о в н и м и о з н а к а м и д е р ж а в и є і снуван­н я особливої системи орган ів та установ , щ о в и к о н у ю т ь ф у н к ц і ї д е р ж а в н о ї влади ; право , що з а к р і п л ю є певну сис­тему н о р м , с а н к ц і о н о в а н и х д е р ж а в о ю ; певна т е р и т о р і я , на я к у п о ш и р ю є т ь с я ю р и с д и к ц і я даної д е р ж а в и . Січі бу­л и п р и т а м а н н і усі ц і о з н а к и . Специфічн і і сторичні умови та обставини ж и т т я з а п о р о ж ц і в помітно в п л и н у л и на про­цес с а м о о р г а н і з а ц і ї к о з а ц т в а , з у м о в и в ш и н е п о в т о р н и й і м і д ж к о з а ц ь к о ї державност і . В и щ и м законодавчим , адмі­н і с т р а т и в н и м і судовим органом Січі була с ічова рада . ї ї р і ш е н н я були о б о в ' я з к о в и м и до в и к о н а н н я . Я к п р а в и л о , рада р о з г л я д а л а н а й в а ж л и в і ш і п и т а н н я внутр ішньо ї та зовн ішньо ї п о л і т и к и , п р о в о д и л а поділ земель та уг ідь , с у д и л а з л о ч и н ц і в , щ о в ч и н я л и н а й т я ж ч і з л о ч и н и та і н . В а ж л и в о ю ф у н к ц і є ю р а д и було обрання у р я д у Січі — вій­ськової с т а р ш и н и , а т а к о ж органів місцевої в л а д и — па­л а н к о в о ї або полкової с т а р ш и н и . У р і зн і часи чисельн ість к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и була не однаковою й і н к о л и стано­в и л а понад 150 осіб. До ц іє ї групи к о з а ц т в а в х о д и л и : в ій­ськова с т а р ш и н а — к о ш о в и й отаман , в і й с ь к о в и й суддя , в і й с ь к о в и й осавул , в і й с ь к о в и й п и с а р та к у р і н н і о т а м а н и ; в ійськові с л у ж и т е л і : х о р у н ж и й , б у н ч у ж н и й , довбиш, к а н ­ц е л я р и с т и та ін . ; похідні та п а л а н к о в і н а ч а л ь н и к и — пол­к о в н и к , п и с а р , осавул та і н . С т а р ш и н а з о с е р е д ж у в а л а у своїх р у к а х а д м і н і с т р а т и в н у владу та судочинство , керу­в а л а в і й с ь к о м , р о з п о р я д ж а л а с я ф і н а н с а м и , п р е д с т а в л я л а Січ на м і ж н а р о д н і й арен і .

К р і м в л а с н и х орган ів д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я , в Січі ф у н к ц і о н у в а л о т а к о ж власне к о з а ц ь к е право , я к е було не п и с а н и м з а к о н о м , а «стародавнім з в и ч а є м , словесним пра­вом і здоровим глуздом» . Це пояснюється в ідсутністю тра­диц і ї , о с к і л ь к и к о з а к и м а л и того часу п о р і в н я н о к о р о т к у істор ію; п е р м а н е н т н о ю воєнною к о н ф р о н т а ц і є ю , я к а не д а в а л а змоги зосередитися на в н у т р і ш н ь о м у ж и т т і ; побо­ю в а н н я м з а п о р о з ь к и х к о з а к і в , щ о писан і з а к о н и з м і н я т ь та о б м е ж а т ь їхн і свободи. К о з а ц ь к е право ф іксувало ті в ідносини , щ о у к л а л и с ь у Січі : у т в е р д ж у в а л о в ійськово-а д м і н і с т р а т и в н у о р г а н і з а ц і ю (38 в і й с ь к о в и х курен ів і 5— 8 т е р и т о р і а л ь н и х п а л а н о к ) , зумовлювало п р а в и л а в ійсько­вих д і й , д і я л ь н і с т ь а д м і н і с т р а т и в н и х та судових орган ів , п о р я д о к з е м л е к о р и с т у в а н н я , у к л а д а н н я договорів , визна­чало в и д и з л о ч и н і в та п о к а р а н ь . З а п о р о ж ж я мало і свою т е р и т о р і ю , я к а н а з и в а л а с я « з е м л я м и В і й с ь к а Запорозь -

Запорозька Січ 135

кого» . Р о з т а ш о в у ю ч и с ь на територі ї Дн іпропетровсько ї , Запор і зько ї , частково Херсонсько ї , К іровоградсько ї , До­нецько ї , Л у г а н с ь к о ї та Х а р к і в с ь к о ї областей, З а п о р о з ь к а Січ у XVIII ст. за розмірами п л о щ і н а б л и ж а л а с я до острів­ної Англ і ї . Територ ія З а п о р о ж ж я пост ійно з м і н ю в а л а с я , кордони переносилися . Проте це не м о ж е стати на завад і в и з н а н н я к о з а ц ь к о ї державност і , о с к і л ь к и у багатьох ко­чових народів кордони були постійно р у х л и в и м и , а існу­в а н н я державност і все ж т а к и в и з н а в а л о с я .

О т ж е , ми м а є м о своєр ідну о р и г і н а л ь н у ф о р м у дер­ж а в н о с т і , суть я к о ї ф а х і в ц і в б а ч а ю т ь у с а м о в р я д н і й с т р у к т у р і народної самооборони і г о с п о д а р с ь к і й ф о р м і с а м о в и ж и в а н н я за в а к у у м у д е р ж а в н о ї в л а д и та пост ій ­ної воєнної н е б е з п е к и . М. Костомаров н а з в а в Січ «хрис­т и я н с ь к о ю к о з а ц ь к о ю республ ікою» , і це в и з н а ч е н н я ста­ло к л а с и ч н и м , а д ж е В і й с ь к у З а п о р о з ь к о м у Н и з о в о м у справд і були п р и т а м а н н і певн і р и с и д е м о к р а т и ч н о ї рес­п у б л і к и . Тут не і снувало н і феодально ї власност і на зем­л ю , ні к р і п а ц т в а ; п а н у в а л а ф о р м а л ь н а р і в н і с т ь м і ж усі­ма к о з а к а м и (права к о р и с т у в а н н я землею та і н ш и м и угід­д я м и , брати у ч а с т ь у р а д а х та і н . ) . У Січі п а н у ю ч о ю була виборна система орган ів у п р а в л і н н я , к о н т р о л ь за д і я л ь н і с т ю я к и х з д і й с н ю в а л а к о з а ц ь к а рада . Д л я к о з а ц ­тва не і снувало ж о д н о г о а в т о р и т е т у : всіх своїх в а т а ж к і в та отаманів вони с п р и й м а л и в и н я т к о в о через п р и з м у уста­л е н и х з в и ч а ї в та т р а д и ц і й . Н е в і д п о в і д н і с т ь л і д е р а к о ­з а ц ь к и м н о р м а м могла стати п р и ч и н о ю не т і л ь к и усу­н е н н я з посади , а нав і ть смертної к а р и . Сам обряд обран­н я с т а р ш и н и св ідчив про г л и б о к о у к о р і н е н и й д е м о к р а ­т и з м к о з а ц ь к о ї г р о м а д и . Т а к , за з в и ч а є м о б р а н и й к о ш о ­вий о т а м а н мусив дв іч і в і д м о в л я т и с я від б у л а в и і л и ш е на трет ій — п о г о д и т и с я . Аби він не забував свого м і с ц я , не з н е в а ж а в р я д о в и х к о з а к і в та п а м ' я т а в , з в і д к и він вий­ш о в , стар і с і ч о в и к и п о с и п а л и його голову п і с к о м або м а з а л и б а г н ю к о ю . А к о ш о в и й мусив д я к у в а т и за л а с к у та д о в і р ' я і в к л о н я т и с я на ч о т и р и с т о р о н и . В о д н о ч а с , п р и с я г н у в ш и о т а м а н у , к о з а к и в усьому п і д к о р я л и с я йо­му і ш а н о б л и в о до нього с т а в и л и с я .

Свого часу в ідомий досл ідник а м е р и к а н с ь к о ї демокра ­тії Алекс іс де Т о к в і л ь влучно п і д м і т и в , щ о а м е р и к а н с ь к а ц и в і л і з а ц і я виросла на двох в е л и к и х п р о т и л е ж н и х заса­дах , я к і орган ічно з ' є д н а л и с я в одне ц іле — д у х у свободи та духу реліг і ї . Це ж стосується й к о з а ц т в а . В з а є м о в п л и в волелюбних і національно-реліг ійних засад л е ж и т ь не т іль­к и в основі св ітобачення к о з а к і в , а є своєр ідним ідеоло-

136 Виникнення українського козацтва

г і ч н и м ф у н д а м е н т о м усієї будови к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и . Гли­бока р е л і г і й н і с т ь , ревний захист православно ї в іри — ха­р а к т е р н і о з н а к и духовного ж и т т я З а п о р о ж ж я . Достатньо с к а з а т и , щ о вступ до запорозького товариства п о ч и н а в с я з п и т а н н я : «У Б о г а в іруєш?» Саме п р а в о с л а в ' я , очевид­но , з н а ч н о ю мірою в п л и н у л о на ф о р м у в а н н я романтично ї моделі л и ц а р с т в а , я к и м стало з а п о р о з ь к е к о з а ц т в о . А д ж е в п р а в о с л а в н і й системі ц інностей г л и б о к а духовн ість про­т и с т а в л я є т ь с я к о р и с л и в о м у і н д и в і д у а л і з м у , м а т е р і а л ь н і інтереси в ідсуваються на д р у г и й п л а н .

Про п р и х и л ь н е с т а в л е н н я к о з а к і в до реліг і ї св ідчить і с н у в а н н я в м е ж а х вольностей В і й с ь к а З а п о р о з ь к о г о Н и ­зового понад 60 ц е р к о в . К о з а к и пост ійно в ідв ідували бо­г о с л у ж і н н я та р і зн і молебни . Х а р а к т е р н о , щ о при ч и тан ­ні Є в а н г е л і я усі к о з а к и в и п р о с т о в у в а л и с я і до половини в и т я г а л и ш а б л і з п іхов на з н а к готовності з а х и щ а т и збро­єю слово Б о ж е від ворога. К о ж е н к о з а к , у м и р а ю ч и , від­писував на ц е р к в у і кону , м е д а л ь , з л и т о к золота , срібла т о щ о . У 1755 р . з а п о р о з ь к и й к і ш придбав срібне пан іка ­дило вагою 5 пудів і варт істю 3 тис . к р б . , щ о за т и х часів було в е л и ч е з н о ю сумою (все ж а л у в а н н я в і й с ь к а тоді ста­новило 4 6 6 0 к р б . ) . Особливо п р и х и л ь н і с т ь к о з а к і в до пра­вослав ' я в и я в и л а с я у боротьбі проти о к а т о л и ч е н н я та уній-ного р у х у . В у м о в а х пост ійного стресового стану , р и з и к у в л а с н и м ж и т т я м р е л і г і я та ц е р к в а були д л я к о з а ц т в а п р и с т а н и щ е м спокою, де м о ж н а було в р і в н о в а ж и т и й зас­поко їти в и р у ю ч е к о з а ц ь к е ж и т т я , а т а к о ж п ідготуватися до с а м о з р е ч е н н я та подвигу , щ о с т а н о в и л и суть запорозь­кого способу і с н у в а н н я . Саме тому м о ж н а к о н с т а т у в а т и , щ о м і ж п р а в о с л а в ' я м і к о з а ц т в о м і с н у в а в г л и б и н н и й з в ' я з о к , к о з а ц ь к и й устр ій м а в д е м о к р а т и ч н и й х а р а к т е р і тому З а п о р о з ь к у Січ ц і л к о м обґрунтовано м о ж н а н а з в а т и « х р и с т и я н с ь к о ю к о з а ц ь к о ю р е с п у б л і к о ю » .

К о з а ц ь к а ф о р м а д е р ж а в н о с т і м а л а свої особливості . П о - п е р ш е , вона в и н и к л а не на е т н і ч н і й , а на морально-п с и х о л о г і ч н і й основі . Л ю д е й о б ' є д н а л а не с и л а д е р ж а в ­ної в л а д и , а духовна спор іднен ість . По-друге , З а п о р о з ь к а Січ була д е ф о р м о в а н и м вар і антом д е р ж а в н о с т і : інтенсив­ний розвиток військової сфери — могутнє в ійсько та озбро­є н н я і п р и м і т и в н и й е к о н о м і ч н и й сектор (в ідсутність влас­ної ф інансової системи , г р о ш е й , міст , розвинуто ї інфра­с т р у к т у р и ) .

О т ж е , З а п о р о з ь к а Січ, м а ю ч и н и з к у головних о з н а к д е р ж а в н о с т і , все ж була л и ш е своєр ідною, перех ідною моделлю м і ж с п р а в ж н ь о ю п о в н о ц і н н о ю д е р ж а в о ю і про-

Козацько-селянські повстання 137

фесійною о б щ и н о ю . Внутр ішні н е д о л і к и (домінування під т и с к о м обставин воєнної та н е в и к о н а н н я господарської , демографічної , культурно ї та і н ш и х д е р ж а в о т в о р ч и х фун­к ц і й ) перехідної моделі та н е с п р и я т л и в і зовн ішні в п л и в и так і не д а л и з м о г и цьому зародку , еск і зу у к р а ї н с ь к о ї державност і перерости в нову я к і с т ь , але свій п о м і т н и й я с к р а в и й слід у процесі у к р а ї н с ь к о г о д е р ж а в о т в о р е н н я к о з а ц ь к а д е р ж а в а , безумовно , з а л и ш и л а .

5.3. Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст. Н а п р и к і н ц і XVI — на п о ч а т к у XVII ст. у к р а ї н с ь к и м и

з е м л я м и п р о к о т и л о с я дві х в и л і а к т и в н о г о протесту на­родних мас проти і снуючих п о р я д к і в : п е р ш а (1591 —1596) була п о р і в н я н о к о р о т к о ю у час і , друга ( 1 6 2 5 — 1 6 3 8 ) три­в а л і ш о ю . Головною р у ш і й н о ю силою н а р о д н и х виступів було к о з а ц т в о .

Основними п р и ч и н а м и першої хвил і народного гніву були посилення кр іпосницького та національного гніту (на­гадаймо, що «артикули» польського к о р о л я Генріха Ва-луа (1573) та трет ій Л и т о в с ь к и й статут (1588) ф іксували остаточне оформлення кріпосного права) ; енергійна експан­с ія ш л я х т и на відносно в ільні у к р а ї н с ь к і землі , колонізо­вані «уходниками» та з а п о р о ж ц я м и ; з і ткнення інтересів шляхетсько ї та козацько ї верств; н а м а г а н н я офіційної вла­ди Речі Посполитої в з я т и під контроль козацтво .

П о в с т а н н я К. Косинського ( 1 5 9 1 — 1 5 9 3 ) — п е р ш и й ве­л и к и й с е л я н с ь к о - к о з а ц ь к и й виступ . Приводом до нього стало з а х о п л е н н я б і л о ц е р к і в с ь к и м старостою К. Острозь­к и м к о з а ц ь к и х з е м е л ь . Д а ю ч и відсіч з у х в а л о м у ш л я х т и ­чев і , заг ін реєстрових к о з а к і в на чолі з К. К о с и н с ь к и м у грудні 1591 р . з а х о п и в з а м о к і місто Б і л у Ц е р к в у . Ц е й виступ , п і д т р и м а н и й м і щ а н а м и та с е л я н а м и , незабаром переріс у м а с ш т а б н и й п о в с т а н с ь к и й рух , я к и й п р о т я г о м 1 5 9 2 — 1 5 9 3 р р . о х о п и в К и ї в с ь к е , Волинське , Б р а ц л а в с ь -к е і частково П о д і л ь с ь к е воєводства . Усп іхи повстанц ів н а л я к а л и оф іц ійну владу . К и ї в с ь к и й воєвода К о с т я н т и н Острозький , з і б р а в ш и численне ш л я х е т с ь к е в ійсько та за­гін н і м е ц ь к и х н а й м а н ц і в , у серпні 1593 р . з авдав пораз­к и к о з а ц ь к о м у в і й с ь к у у в и р і ш а л ь н і й битві під П ' я т к о ю на Ж и т о м и р щ и н і . К . К о с и н с ь к и й з частиною к о з а к і в зму­ш е н и й був в ід ійти на З а п о р о ж ж я .

138 Виникнення українського козацтва

З і б р а в ш и д в о х т и с я ч н е в і й с ь к о , п о в с т а н ц і в т р а в н і 1 5 9 3 р . р о з п о ч а л и новий наступ . Під час облоги Ч е р к а с з а г и н у в К. К о с и н с ь к и й (за однією верс ією під час бою, за і н ш о ю — підступно вбитий с л у г а м и к н я з я В и ш н е в е ц ь к о -го в ході переговорів) . З а л и ш и в ш и с ь без л ідера , повстан­ці з а з н а л и п о р а з к и .

П і с л я п е р ш о г о в е л и к о г о с п а л а х у народної активност і 1594 р . розпочинається к о з а ц ь к о - с е л я н с ь к е п о в с т а н н я під проводом С. Н а л и в а й к а .

Наливайко Семерій (Северин; 7—1597) — козацький ватажок, провідник козацького повстання 1595—1596 рр. Родом з Гали-чини. Змолоду козакував на Запорожжі, потім вступив на службу до князя К. Острозького. В 1594 р. — першій половині 1595 р. бере участь в антитурецьких походах. Після повернення з Угорщи­ни бере під козацький контроль більшу частину Волині, що стало початком великого повстання. Після капітуляції повстанців на р. Солониці Наливайко разом з іншими козацькими старшинами потрапив у полон, був відвезений до Варшави і страчений.

Я к сотник н а д в і р н и х к о з а к і в к н я з я Острозького він був з м у ш е н и й б р а т и у ч а с т ь у п р и д у ш е н н і п о в с т а н н я 1591 — 1 5 9 3 , проте п і с л я битви під П ' я т к о ю в долі Н а л и ­в а й к а в ідбувається к р у т и й з л а м — він з а л и ш а є с л у ж б у і орган ізовує на Б р а ц л а в щ и н і заг ін нереєстрових к о з а к і в . З д і й с н и в ш и в д а л и й похід проти т а т а р , Северин та його п р и б і ч н и к и з а х о п и л и зброю та 4 т и с . к о н е й . В і д ч у в ш и власну с и л у і н а м а г а ю ч и с ь її з б і л ь ш и т и , к о з а ц ь к и й вата­ж о к посилає на Січ своїх посланц ів з метою п р и х и л и т и на свій бік с ічовик ів д л я виступу проти п о л я к і в .

Ч а с т и н а с т а р ш и н и не п о б а ж а л а п р и є д н у в а т и с я до д ій л ю д и н и , я к а брала участь у розгромі К. Косинського під П ' я т к о ю , а р е ш т а , о б р а в ш и н а к а з н и м г е т ь м а н о м Г. Лобо­ду , в и р у ш и л а на д о п о м о г у н а л и в а й к і в ц я м . У ж о в т н і 1594 р . с п а л а х у є а н т и ш л я х е т с ь к е п о в с т а н н я на чол і з На­л и в а й к о м . У ж е навесні 1595 р . на територі ї У к р а ї н и вели боротьбу д е к і л ь к а д е с я т к і в п о в с т а н с ь к и х загон ів , у л а в а х я к и х н а л і ч у в а л о с я понад 12 тис . осіб. Н а п р и к і н ц і 1595 — на п о ч а т к у 1596 р р . с е л я н с ь к о - к о з а ц ь к і в и с т у п и о х о п и л и К и ї в щ и н у , Б р а ц л а в щ и н у , Волинь , П о д і л л я та б ілоруське П о л і с с я . Т а к е у с п і ш н е р о з г о р т а н н я п о в с т а н н я з н а ч н о ю мірою було зумовлене т и м , щ о основні збройні форму­в а н н я П о л ь щ і на чол і з к о р о н н и м г е т ь м а н о м С. Ж о л к е в -с ь к и м у цей час перебували в Молдові , де вони н а м а г а л и ­ся посадити на м о л д а в с ь к и й трон польського с т а в л е н и к а .

К о л и п о в с т а н ц і , очолюван і Н а л и в а й к о м , с т а л и д л я ш л я х е т с ь к о ї П о л ь щ і серйозною загрозою, у р я д о м було

Козацько-селянські повстання 139

прийнято р і ш е н н я к и н у т и проти селянсько-козацького ко­ронне в ійсько С. Ж о л к е в с ь к о г о . Р о з у м і ю ч и , щ о протиді ­я т и численному , в и ш к о л е н о м у та озброєному польсько­му в ійську він не з м о ж е , Н а л и в а й к о з н е в е л и к и м заго­ном (понад 1500 чолов ік ) в ідступив на В о л и н ь , а зв ідти через у м а н с ь к і л іси до Б іло ї Ц е р к в и . Саме в цьому місті було об ' єднано сили трьох к о з а ц ь к и х в а т а ж к і в — С. На­л и в а й к а , М. Ш а у л и , Г. Лободи. Об 'єднане козацько-се ­л я н с ь к е в ійсько н а л і ч у в а л о 5—6 тис . осіб, щ о дало змогу розгромити передові з агони ш л я х е т с ь к и х в ійськ на чолі з Р у ж и н с ь к и м , але перед основними с и л а м и Ж о л к е в с ь ­кого вони з м у ш е н і були в ідступити .

Одна з в и р і ш а л ь н и х битв в ідбулася в у р о ч и щ і Гост­рий К а м і н ь б іля Т р и п і л л я , у ході я к о ї обидві сторони з а з н а л и з н а ч н и х втрат , але ж о д н а не о т р и м а л а перемоги . П і с л я ціє ї баталі ї Ж о л к е в с ь к и й в ід ійшов до Б іло ї Ц е р к ­ви і чекав п ідходу резерв ів , а к о з а ц ь к е в ійсько — у Пере­я с л а в , де і в ідбулася рада , я к а обрала гетьманом замість Н а л и в а й к а Лободу. Ч а с т и н а повстанців м а л а на меті пе­рейти кордон й у т е к т и в Рос ію і тому забрала з собою ж і н о к , д ітей і м а й н о , щ о помітно з н и з и л о мобільн ість козацького в ійська . О т р и м а в ш и п і д к р і п л е н н я , Ж о л к е в ­с ь к и й в і д р і з а в п о в с т а н ц я м дорогу до р о с і й с ь к о г о к о р ­д о н у .

В у р о ч и щ і С о л о н и ц я , неподал ік від Лубен , к о з а ц ь к е в ійсько потрапило в оточення і з а знало п о р а з к и . Полоне­ного Н а л и в а й к а та шістьох с о р а т н и к і в було в ідправлено до В а р ш а в и , де у в ' я з н и ц і його п р о т р и м а л и б і л ь ш е р о ку і у кв ітн і 1597 р . в ідрубали голову, а потім четвертували т іло .

П і с л я п о р а з к и повстань к і н ц я XVI ст. протягом трид­ц я т и рок ів не було в е л и к и х народних виступ ів . З н а ч н о ю мірою це пояснюється т и м , щ о П о л ь щ а , в с т у п и в ш и на початку XVII ст. у період активно ї з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д іяльност і , постійно в і д ч у в а л а потребу у в ійськов ій силі к о з а к і в і тому мусила з м і н и т и гн ів на м и л і с т ь , а репресі ї на прив іле ї . Невдач і попередніх виступів та п о я в а нових акцент ів у пол і тиц і польського у р я д у п р и з в е л и до розко­лу к о з а ц т в а і в и н и к н е н н я в його середовищі двох теч ій : р а д и к а л ь н о ї , щ о о б ' є д н у в а л а н е з а м о ж н и х к о з а к і в , вчо­р а ш н і х селян та р е м і с н и к і в , я к і п р а г н у л и ш л я х о м повс­т а н н я домогтися перерозпод ілу ш л я х е т с ь к и х земель та м а й н а і ц и м п о к р а щ и т и свій ж и т т є в и й р івень , та помір­кованої , до я к о ї н а л е ж а л и з а м о ж н і к о з а к и , с х и л ь н і до компроміс ів й мирного лег і тимного ( законного) р о з ш и -

140 Виникнення українського козацтва

р е н н я к о з а ц ь к и х прав і вольностей ш л я х о м договорів з п о л ь с ь к и м у р я д о м .

З 1596 до 1 6 2 5 р . дом інувала п о м і р к о в а н а т е ч і я , най­я с к р а в і ш и м и п о с т а т я м и яко ї були г е т ь м а н и Самійло К і ш ­к а (1600—1602) та Петро Конашевич-Сагайдачний (1616— 1622) .

Кішка Самійло (7—1602) — козацький гетьман, походив з україн­ської шляхти. Учасник морських походів запорожців на турецькі фор­теці. Під час одного з них потрапив у полон, де пробув 25 років. У1599 р. організовує повстання невільників на турецькій галері поблизу Гззлева і повертається в Україну. Наступного року козаки під проводом Самійла Кішки у складі польсько-шляхетського війсь­ка здійснюють успішну експедицію до Волощини на підтримку гос­подаря Ієремії Могили. Загинув під час походу в Лівонію.

Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний; 7— 1622) — політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва. Народив­ся ус. Кульчинцях поблизу Самбора в шляхетській родині. Навчав­ся в Острозькій школі, згодом пішов на Запорожжя. Невдовзі ви­сунувся на чільне місце серед козацької старшини. Очолив кілька вдалих походів на Оттоманську Порту і Кримське ханство. З його ім'ям пов'язане взяття Варни (1606) і Кафи (1616). У 1618р. взяв участь у поході військ польського королевича Владислава на Мос­кву. Майже одночасно (1620) послав до царя спеціальне посольс­тво з проханням прийняти українських козаків на російську служ­бу. У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тверезим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів. Ві­домий як меценат і палкий прихильник братського руху. У1621 р. очолив козацьке військо у битві під Хотином. Тоді ж дістав тяжке поранення, яке прискорило його смерть. Похований у Братському монастирі в Києві.

Ц и м к о з а ц ь к и м в а т а ж к а м вдалося досягти з н а ч н и х усп іх ів : п і д н я т и п р е с т и ж у к р а ї н с ь к о г о к о з а ц т в а , посили­ти його в п л и в та р о з ш и р и т и п р а в а ; перетворити козацтво з т и м ч а с о в и х н а п і в п а р т и з а н с ь к и х ф о р м у в а н ь на боєздат­не р е г у л я р н е в і й с ь к о ; довести чисельн ість козацького вій­ська до 40 т и с ; т р а н с ф о р м у в а т и к о з а ц т в о із суто воєнно­го в а к т и в н и й воєнно-пол ітичний ч и н н и к суспільного ж и т ­т я , здатний в и р і ш у в а т и д е р ж а в н і проблеми; ш л я х о м всту­пу всього В і й с ь к а З а п о р о з ь к о г о до Ки ївського братства утворити своєр ідний союз к о з а ц т в а , духовенства та мі ­щ а н с т в а .

На п о ч а т к у 20-х р о к і в XVII ст. з а гострюються стосун­к и козацтва з п о л ь с ь к и м и в л а с т я м и . В ід ігравши вир ішаль­ну роль у Х о т и н с ь к і й в ійн і , в я к і й П о л ь щ а о т р и м а л а пе­ремогу, козацтво з а знало п о р а з к и . З а умовами миру , укла­деного 1621 р . , й о м у з а б о р о н я л о с я судноплавство по Дніп-

Козацько-селянські повстання 141

р у та в и х і д у Ч о р н е море . Кр ім тоґ°> п о л ь с ь к и й у р я д не в и п л а т и в з а р о б л е н и х к о з а к а м и г р о Ш Є ^ т а скоротив ре­єстр . У т в о р и л а с я з н а ч н а н е в і д п о в і д ї " с т ь І У " Ж с и л о ю , авто­р и т е т о м , в п л и в о м к о з а ц т в а та йог*3 р е а л ь н и м и п р а в а м и та п р и в і л е я м и . У в ідповідь на у т и С к и 3 боку П о л ь щ і ко­з а ц т в о , д е м о н с т р у ю ч и свою н е з а л 0 ж н * с т ь ' а к т и в і з у в а л о в т р у ч а н н я в турецько -татарськ і с п Р а в и - К о л и королівсь­к и й посол , я к и й прибув на 3 а п о р 0 ж ж я ' п о ч а в д о р і к а т и к о з а к а м , щ о вони п о р у ш у ю т ь мирнУ УГ°ДУ 3 Туреччиною, вони з а я в и л и : «Мир укладав короД ь> а н е м и ' * Ч а с т и н а у ч а с н и к і в Х о т и н с ь к о ї в і й н и , я к а з р у ш е н а була поверну­т и с я в ш л я х е т с ь к і м а є т к и , в і д м о 5 и л а с я В*Д в и к о н а н н я ф е о д а л ь н и х повинностей . Особливо^ 0 р о з м а х у ц і п р о ц е с и набули н а К и ї в щ и н і , де чимало м і с Д е в и х ж и т е л і в «поко-з а ч и л и с я » , тобто самовільно п р о г о л 0 с и л и с в о ю н а л е ж н і с т ь д о к о з а ц ь к о г о стану .

Н а м а г а ю ч и с ь в з я т и під к о н т р о л ь перебіг под ій , поль­с ь к а о ф і ц і й н а в л а д а д л я п р и д у ш е н н я к о з а п , ь к о - с е л я н с ь -кого р у х у в ідправила на К и ї в щ и н у 1 ( > 2 5 Р- 3 0 - т и с я ч н е в ійсько С. Конецпольського . Прот* 1 ш л я х т и в и с т у п и л и об ' єднан і сили м ісцевих повстанців т а з а п о р о ж ц і в (май­ж е 20 т и с . в ійська) на чолі з г е т ь - м а н о м Ж м а й л о м . Н а й б і л ь ш а битва м і ж протидіючим: 1 1 с т о р о н а м и в ідбула­ся в у р о ч и щ і Ведмежі Л о з и п о б л и 3 У К у р у к о в о г о озера , але , з а з н а в ш и з н а ч н и х втрат, ж о д ї * а 3 ^ и х н е о т р и м а л а п е р е м о г и . Т а к и й розвиток подій г * Р и з в * в Д° п о с и л е н н я помірковано ї течії в к о з а ц ь к о м у с е р е д о в и щ і : с п о ч а т к у від к е р і в н и ц т в а було усунуто М. Ж м а # л а * г е т ь м а н с ь к у бу­лаву передано представнику к о з а ц ь ^ о ї в е Р х і в к и М. Доро­ш е н к у , а потім укладено к о м п р о м і с н у М И Р Н У угоду. Зг ід ­но з К у р у к і в с ь к о ю угодою всі п о в с ї " а н д і ° У Л И амністова­ні , к о з а ц ь к и й реєстр зростав від З Д° ^ т и с , а щ о р і ч н а п л а т а реєстровцям зб ільшувалася А° ^ т и с > з л о т и х - Вод­ночас к о з а к а м заборонялося в т р у ч а , ї ' и с я У Р е л і г ї й н і спра­ви в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , з д і й с н ю в # т и м о Р С ь к і п о х о д и та мати відносини з іноземними д е р ж # в а м И -

К у р у к і в с ь к а угода була компроЛ 1 * 0 0 1 * 1 м ^ ж о ф і ц і й н о ю польською владою та верх івкою к о з а ц т в а ' а л е вона зов­сім не задовольняла інтересів б і л ь * ц о с т і п о в с т а л и х , я к і мусили повертатися у кр іпацтво . С а м е тому вона п р и ­ш в и д ш и л а остаточний поділ к о з а ц ' ^ в а н а д в * г Р У п и : за­можне реєстрове козацтво , я к е д о т Р и м У в а л о с я п о м і р к о ­ваної л і н і ї та йшло на компроміси з у р я д о м , і нереєстро­ве, я к е організаційно оформилося і * а 1628 р . та , я к п р а в и л о , займало р а д и к а л ь н у п о з и ц і 1 0 -

142 Виникнення українського козацтва

П і с л я з а к і н ч е н н я в і й н и зі Ш в е ц і є ю п о л ь с ь к и й у р я д 1629 р . з н а ч н у ч а с т и н у своїх в і й с ь к р о з к в а р т и р у в а в в Укра їн і , що зумовило новий вибух народного гніву . Основ­н и м и п р и ч и н а м и повстання стали грабунки та розбої поль­с ь к и х ж о в н і р і в ; з р о с т а н н я р е л і г і й н и х у т и с к і в ; поглиб­л е н н я протир іч м і ж нереєстровими та реєстровими коза­к а м и , я к і м у с и л и з а х и щ а т и інтереси гнобител ів . Почат­к о м п о в с т а н н я стала в ідмова з а п о р о ж ц і в к о р и т и с я геть­м а н у реєстровців Григорію Чорному . У березні 1630 р . к о з а к и , о б р а в ш и в а т а ж к о м Тараса Федоровича (Тряси-л а ) , в и р у ш и л и з Січі «на волость» . П о в с т а н н я ш в и д к о охопило П о л т а в щ и н у та з н а ч н у ч а с т и н у Л і в о б е р е ж ж я . С т р а т и в ш и Г. Ч о р н о г о , оволод івши К а н е в о м та і н ш и м и н а с е л е н и м и п у н к т а м и , к о з а к и п і д і й ш л и до П е р е я с л а в а . П р о т и повстанц ів знову було к и н у т о коронного г е т ь м а н а К о н е ц п о л ь с ь к о г о . М а й ж е три т и ж н і т р и в а л и кровопро­л и т н і бої м і ж ворогуючими сторонами . Ц е н т р а л ь н о ю по­дією п р о т и с т о я н н я була «Тарасова н і ч » , к о л и н е в е л и к и й заг ін повстанц ів з н и щ и в Золоту роту — добірне ш л я х е т ­ське ф о р м у в а н н я , щ о о х о р о н я л о штаб К о н е ц п о л ь с ь к о г о .

З а з н а в ш и з н а ч н и х втрат , к о р о н н и й г е т ь м а н з м у ш е ­н и й був п і т и на переговори . Я к і під час попереднього п о в с т а н н я , к о з а ц ь к о - с т а р ш и н с ь к а в е р х і в к а усунула ва­т а ж к а від к е р і в н и ц т в а (Тарас Федорович мусив з части­

нною п р и б і ч н и к і в п о в е р н у т и с я на З а п о р о ж ж я ) й у к л а л а компромісну угоду, суть яко ї п о л я г а л а в збереженні основ­них вимог К у р у к і в с ь к о ї угоди та в з б і л ь ш е н н і реєстру до 8 тис . осіб.

У 1635 р . п о л я к и з а в е р ш и л и буд івництво К о д а ц ь к о ї фортец і на Д н і п р і , я к а блокувала рух в т і к а ч і в на Запо­р о ж ж я та рейди з а п о р о ж ц і в у в е р х і в ' я Д н і п р а . Того ж ро ку г е т ь м а н Іван С у д и м а на чол і загону с ічовик ів зни­щ и в к о д а ц ь к и й гарн і зон та з р у й н у в а в фортечн і м у р и , але ц я подія не переросла в нове п о в с т а н н я , о с к і л ь к и к о з а ц ь ­кого в а т а ж к а було п ідступно схоплено р е є с т р о в ц я м и і ви­дано п о л ь с ь к и м в л а с т я м .

Н о в и м м а с ш т а б н и м виступом н а р о д н и х мас стало се­л я н с ь к о - к о з а ц ь к е п о в с т а н н я 1637—1638 р р . , я к е очоли­л и П . Б у т ( П а в л ю к ) , Д . Г у н я , Я . О с т р я н и ц я . Н а початко­вому його етап і л ідером став гетьман нереєстрового ко­з а ц т в а П . Б у т , я к и й з ібрав під свої з н а м е н а м а й ж е 10 тис . осіб. В и с т у п а ю ч и під г а с л а м и боротьби з « л я х а м и » , за­хисту православної в іри , з н и щ е н н я з р а д н и к і в — с т а р ш и н -реєстровц ів , п о в с т а н н я п о ш и р и л о свій в п л и в на все Под­н і п р о в ' я , особливо на Л і в о б е р е ж ж я . Н а п р и к і н ц і 1637 р .

Козацько-селянські повстання 143

1

під К у м е й к а м и поблизу Ч е р к а с в ідбулася в и р і ш а л ь н а бит­ва . К о з а ц ь к е в і й с ь к о , в т р а т и в ш и б ільше п ' я т о ї ч а с т и н и свого складу , з а знало п о р а з к и , а невдовзі б іля Б о р о в и ц і , п і сля невдалого бою П о т о ц ь к о м у було видано П а в л ю к а та і н ш и х в а т а ж к і в . Проте нав і ть т а к и й розвиток подій не з у п и н и в повстанців — в ж е навесні 1638 р . к о з а к и знову а к т и в і з у ю т ь свою боротьбу. Спочатку п о в с т а н н я очолює Я . О с т р я н и ц я , пот ім — Д. Г у н я . Та сили були н е р і в н и м и , особливо к о л и на допомогу коронному в ійську п р и й ш л и ж о в н і р и Я . В и ш н е в е ц ь к о г о . П і с л я п о р а з к и в бою п ід с. Ж о в н и н ( Ч е р к а с ь к а область) повстанці з м у ш е н і були к а п і т у л ю в а т и . На к о з а ц ь к и х р а д а х у Києв і (вересень) та Масловому Ставі в К а н і в с ь к о м у повіт і (грудень) реєст­ровці під тиском польського у р я д у в и з н а л и у х в а л е н у сей­мом «Ординацію В і й с ь к а Запорозького реєстрового», за я к о ю скасовувалося к о з а ц ь к е с а м о в р я д у в а н н я , число ре­єстрових к о з а к і в о б м е ж у в а л о с я до 6 т и с . К о з а к и м а л и право с е л и т и с я в трьох староствах — Ч е р к а с ь к о м у , Ч и ­г и р и н с ь к о м у та К о р с у н с ь к о м у . Замість обраного гетьма­на у р я д н а п р а в л я в свого к о м і с а р а . Нереєстров і к о з а к и переходили до стану п о с п о л и т и х .

Отже, дві хвил і козацько-селянських повстань, що про­к о т и л и с я у к р а ї н с ь к и м и з е м л я м и н а п р и к і н ц і X V I — на п о ч а т к у XVII ст. з а к і н ч и л и с я п о р а з к а м и . Основними п р и ч и н а м и невдач були : с тих ійн ість ; неорган і зован ість ; недосконале озброєння повстанц ів ; л о к а л ь н и й х а р а к т е р д ій ; малочисельн ість л а в повсталих ; т ертя м і ж к о з а ц ь ­к о ю с т а р ш и н о ю та р я д о в и м к о з а ц т в о м ; неузгоджен ість д ій реєстрового та нереєстрового козацтва ; неч ітк ість про­г р а м н и х установок ; г н у ч к а п о л і т и к а польського у р я д у , с п р я м о в а н а на розкол л а в повстанців тощо . Однак , нез­в а ж а ю ч и на п о р а з к и , с е л я н с ь к о - к о з а ц ь к і п о в с т а н н я ві­д і грали значну роль в історії укра їнського народу, оск іль­к и суттєво г а л ь м у в а л и процеси о п о л я ч е н н я та окатоли­ч е н н я , з м е н ш у в а л и т и с к феодального гніту , п ідвищува ­л и п р е с т и ж та авторитет к о з а ц т в а , с п р и я л и н а к о п и ч е н ­ню досвіду боротьби, с л у ж и л и п р и к л а д о м д л я майбутн іх покол інь борців за в и з в о л е н н я народу, п р и с к о р ю в а л и фор­м у в а н н я н а ц і о н а л ь н о ї самосвідомості .

144 Виникнення українського козацтва

5.4. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя Н а м е ж і X V I — X V I I ст . к о з а ц т в о дедал і б і л ь ш е з а я в ­

л я є про себе я к про впливову силу не т і л ь к и в Р е ч і Пос­п о л и т і й , а й на м і ж н а р о д н і й арені . Н ас амп ер ед це в и я в и ­л о с я в тому , щ о к о з а ц т в о , м іцно з а в о ю в а в ш и позиці ї л і ­дера нац іонально-визвольного руху , водночас стає основ­ною перешкодою турецько -татарськ ій агресі ї в у к р а ї н с ь к і з е м л і . Н а п р и к і н ц і XVI ст. г р а б і ж н и ц ь к і н а п а д и з а й д ста­ють дедалі м а с ш т а б н і ш и м и та з у х в а л і ш и м и . Щ е в серпні 1589 р . в е л и к е т а т а р с ь к е в ійсько р у ш и л о на П о д і л л я , спо­п е л я ю ч и , грабуючи та р у й н у ю ч и все д о в к о л а , д і й ш л о а ж до Львова . На п о ч а т к у XVII ст. т атари неодноразово з ' я в ­л я л и с я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , «умиваючись , — за висло­вом с у ч а с н и к а , — по л і к о т ь у н а ш і й кров і та спустошую­чи все огнем і м е ч е м » . У цей час к р и м с ь к и й х а н з а я в л я в : «Завойовувати д е р ж а в и — це н а ш т а л а н , п е р е д а н и й у спа­док н а ш и м и б а т ь к а м и , а х іба вам судилося воювати? Це не в а ш а с п р а в а » .

Б е з у м о в н о , е ф е к т и в н о п р о т и д і я т и ч и с л е н н і й , мобіль­н і й , гарно орган і зован ій т а т а р с ь к і й к і н н о т і було надзви­ч а й н о в а ж к о , але на п івдні в ж е в и н и к л а , с ф о р м у в а л а с я і зросла сила , я к а була здатна не л и ш е в ідбити н а п а д и та­т а р с ь к о - т у р е ц ь к и х з а в о й о в н и к і в , а й з д і й с н ю в а т и д а л е к і сухопутні та м о р с ь к і походи проти Султансько ї Туреччи­н и та К р и м с ь к о г о ханства , р у й н у ю ч и фортец і , спустошу­ючи волод іння м і сцевих феодал ів , в и з в о л я ю ч и полоне­н и х с п і в в і т ч и з н и к і в . Ц і є ю силою було к о з а ц т в о .

Т і л ь к и в л і т к у 1587 р . к о з а к и з д і й с н и л и ш т у р м Вар-н и , з а х о п и л и ф о р т е ц ю Усіану , вели бої під Б е н д е р а м и . Ц і та і н ш і дії з а п о р о ж ц і в н а с т і л ь к и з а н е п о к о ї л и с у л т а н а Мурада III ( 1 5 4 6 — 1 5 9 5 ) , що він п ід час зустр іч і з польсь­к и м послом у К о н с т а н т и н о п о л і , д о р і к а ю ч и Р е ч і Посполи­тій з а н е в м і н н я в т р и м а т и к о з а к і в від напад ів на т у р е ц ь к і волод іння , з і р в а в с я на к р и к : «Чи в своєму ви розумі? Хто к о л и міг с т о я т и мені на п е р е ш к о д і ? . . Б о ї т ь с я мене Прусс ія , т ре мт ять венеціанці , просять п о м и л у в а н н я іспан­ц і , н імц і в іддають мені те , щ о я хо чу . . . Весь світ трем­т и т ь передо м н о ю » .

Своєрідною в ідпов іддю т у р е ц ь к о м у с у л т а н у на почат­к у XVII ст. с тали д е к і л ь к а в к р а й с м і л и в и х к о з а ц ь к и х м о р с ь к и х поход ів , щ о с к о л и х н у л и Т у р е ц ь к у імпер ію та рознесли славу про к о з а к і в на всю Європу. В ж е 1606 р.

Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя 145

з а п о р о ж ц і в з я л и т у р е ц ь к у ф о р т е ц ю Варна , я к а до того в в а ж а л а с я н е п р и с т у п н о ю . Р о з л ю ч е н и й султан н а к а з а в пе­регородити Д н і п р о б і л я острова Таван і з а л і з н и м л а н ц ю ­гом м і ж двома ф о р т е ц я м и — К і з а - К е р м е н о м та А с л а н -Керменом, щоб заблокувати рух козак ів . Посередині Дніп­ра було з а л и ш е н о л и ш е «браму» , п л о щ а довколо неї про­стр ілювалась з г а р м а т з ф о р т е ч н и х м у р і в . П р о т е нав і ть т а к і п е р е ш к о д и не з у п и н и л и к о з а к і в . Вони або х и т р і с т ю п р о н и к а л и через браму , або ж т я г н у л и волоком свої чай ­к и (від 25 до 6 0 к м ) і все ж з н а х о д и л и спосіб п о т р а п и т и в Ч о р н е море , а в ж е тут вони були н е с т р и м н и м и .

У 1 6 0 8 р . з а п о р о ж ц і з а х о п и л и х и т р і с т ю П е р е к о п , 1609 р . н а п а л и на п р и д у н а й с ь к і т у р е ц ь к і фортец і І з м а ї л , К і л і ю , Б ілгород та ін . П е р е п л и в ш и Ч о р н е море , 1614 р . к о з а к и в и с а д и л и с я на т у р е ц ь к о м у у з б е р е ж ж і Малої Аз і ї та з р у й н у в а л и Синоп і Т р а п е з у н д . Навесн і 1615 р . запо­р о ж ц і з ' я в и л и с я п ід м у р а м и турецько ї с т о л и ц і — Конс­т а н т и н о п о л я . С п а л и в ш и портові споруди , вони поверну­л и в море . Н а р е ш т і , 1616 р . к о з а к и під проводом Сагай­дачного з д і й с н и л и пох ід на К р и м , під час я к о г о здобули і с п а л и л и головний н е в і л ь н и ч и й р и н о к рег іону — К а ф у — та в и з в о л и л и п о л о н е н и х .

А к т и в н а п р о т и д і я т у р к а м і т а т а р а м з боку з а п о р о ж ­ц і в с п р и я л а р у й н у в а н н ю Т у р е ц ь к о ї і м п е р і ї та в и з в о л е н ­ню п і д к о р е н и х нею народів , б л о к у в а л а та с т р и м у в а л а роз­г о р т а н н я т у р е ц ь к о - т а т а р с ь к о ї агресі ї в глиб у к р а ї н с ь к и х земель , з а х и щ а л а н а ц і о н а л ь н и й генофонд. Водночас слід д и ф е р е н ц і й о в а н о п і д х о д и т и до о ц і н к и того ч и і н ш о г о по­ходу. Д а л е к о не к о ж е н з н и х мав х а р а к т е р в ідплатно ї або ж у п е р е д ж у в а л ь н о ї а к ц і ї ч и був глибоко у м о т и в о в а н и й б л а г о р о д н и м и н а м і р а м и — в ійною за в іру , потребою виз­в о л и т и побратимів т о щ о . О с к і л ь к и З а п о р о ж ж я не м а л о міцної економічно ї основи, частина к о з а ц ь к и х походів но­с и л а у т и л і т а р н и й х а р а к т е р і з в о д и л а с я до п о г р а б у в а н н я турецьких берегів. О т ж е , феномен козацтва не є ідеальним, але ц і л к о м очевидно , щ о його р і зновмотивован і ді ї об ' єк ­тивно в ід і гравали прогресивну р о л ь , г а л ь м у ю ч и татарсь­к о - т у р е ц ь к у е к с п а н с і ю , з м е н ш у ю ч и її м а с ш т а б и та інтен­сивність .

Особливо в и я в и л о себе к о з а ц т в о я к в п л и в о в и й ч и н н и к м і ж н а р о д н о г о ж и т т я під час Х о т и н с ь к о ї в і й н и . Переміг -ш и п о л ь с ь к і в і й с ь к а 1620 р . під Ц е ц о р о ю , Т у р е ч ч и н а ви­р і ш и л а остаточно з р у й н у в а т и польську д е р ж а в у . З ц і єю метою було орган і зовано г р а н д і о з н и й похід , у я к о м у за-д і я н о понад 150 т и с . осіб, багато артилер і ї , нав і ть ч о т и р и

146 Виникнення українського козацтва

бойові слони . Н а чол і ц іє ї воєнної експедиц і ї виступив сам с у л т а н . П р о т и т у р е ц ь к о ї а р м а д и Р і ч Посполита мог­л а в и с т а в и т и ЗО—40 т и с . п о л ь с ь к и х в о я к і в . І хоча багато хто з тод ішньо ї польсько ї ел іти п о д і л я в позиці ї г етьмана Ж о л к е в с ь к о г о , я к и й к а з а в : «Не хочу я з Г р и ц я м и воюва­ти , н е х а й ідуть до р і л л і або свині п а с т и » , — все ж польсь­к и й у р я д був з м у ш е н и й з в е р н у т и с я до к о з а к і в по допомо­гу . К о з а к и , чудово р о з у м і ю ч и , щ о султан не з у п и н и т ь агресі ї і за П о л ь щ е ю настане черга У к р а ї н и , до того ж , в р а х о в у ю ч и , щ о п о л ь с ь к и й у р я д пооб іцяв їм п л а т н ю в поході , а т а к о ж п о с т у п к и в рел і г ійному п и т а н н і , погод­ж у ю т ь с я в з я т и участь у боротьбі проти т у р к і в . У вирі ­ш а л ь н і й битві під Х о т и н о м поряд з 3 5 - т и с я ч н и м польсь­к и м в ійськом стояло 4 0 - т и с я ч н е к о з а ц ь к е під проводом Сагайдачного .

Бойов і дії т р и в а л и понад м і с я ц ь . В т р а т и в ш и м а й ж е 80 тис . осіб, т у р к и т а к і не з м о г л и здобути перемоги і в ж о в т н і 1621 р . з м у ш е н і були п іти на у к л а д е н н я м и р у з п о л я к а м и . П р о т е , в і д і г р а в ш и в и р і ш а л ь н у роль у Хотин­с ь к і й в ійн і , к о з а к и від цього ж і п о с т р а ж д а л и , о с к і л ь к и їх «союзники» — п о л я к и — за у м о в а м и п ідписаного до­говору б р а л и на себе з о б о в ' я з а н н я заборонити к о з а к а м судноплавство по Д н і п р у і не допустити їхн іх походів до т у р е ц ь к и х берег ів .

П р о а к т и в н и й в и х і д к о з а к і в н а п р и к і н ц і XVI — почат­к у XVII ст . на м і ж н а р о д н у арену св ідчить їхнє з а л у ч е н н я до боротьби за престол Молдав і ї , Росі ї та і н ш и х к р а ї н . У ході ц и х батал ій вони здобувають не т і л ь к и в і й с ь к о в и й , а й п о л і т и ч н и й досвід , р о з ш и р ю ю т ь своє св і тобачення , ста­ють с п р о м о ж н и м и в и р і ш у в а т и д е р ж а в н і проблеми і тому і н к о л и нав і ть в и с т у п а ю т ь самост ійно . З о к р е м а , 1577 р . п і с л я загибел і молдавського господаря Івоні , к о з а ц ь к и й в а т а ж о к Іван П і д к о в а оголосив себе братом убитого і роз­почав боротьбу за м о л д а в с ь к и й престол . У ж е у вересні з а п о р о ж ц і з а х о п и л и с т о л и ц ю Молдаві ї — Ясси , але на­довго в т р и м а т и міста не з м о г л и . Під т и с к о м т у р к і в Під­к ов а з м у ш е н и й був в ідступати на З а п о р о ж ж я , але в доро­зі був п о - з р а д н и ц ь к и с х о п л е н и й п о л я к а м и і с т р а ч е н и й на вимогу т у р е ц ь к о г о с у л т а н а у Львов і .

Проте ц я невдача не в ідбила б а ж а н н я в к о з а к і в побо­ротися за м о л д а в с ь к и й престол . В ж е навесні 1578 р . двох­т и с я ч н е к о з а ц ь к е в і й с ь к о р у ш и л о до Молдаві ї , а в червн і сюди прибув щ е один к о з а ц ь к и й заг ін з н о в и м и претен­д е н т а м и на г о с п о д а р с ь к и й престол — Олександром і Пет­р о м .

Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя 147

У XVII ст. козацтво а к т и в н о втручається у в н у т р і ш н і справи Московської д е р ж а в и . Спочатку протягом 1604— 1605 рр . з а п о р о ж ц і беруть участь у поході Л ж е д м и т р і я І на Москву . Незабаром ч и м а л о к о з а к і в п р и є д н у ю т ь с я до загонів другого рос ійського с а м о з в а н ц я — Л ж е д м и т р і я II ( 1 6 0 7 — 1 6 1 0 ) . У 1618 р . П. Сагайдачний з 2 0 - т и с я ч н и м к о з а ц ь к и м в ійськом в и р у ш и в н а Москву з метою визво­л е н н я з Т у ш и н с ь к о ї облоги королевича Владислава . Під­т р и м к а к о з а к і в д а л а змогу Реч і Посполит ій у к л а с т и ви­гідне д л я неї Д е у л і н с ь к е п е р е м и р ' я з Московською дер­ж а в о ю ( п о л ь с ь к и м и ставали Смоленськ , Черн і г ів та Сі-в е р щ и н а ) . К о з а к и ж знову були о ш у к а н і : реєстр скоро­т и в с я б і л ь ш я к утрич і , к о з а ц ь к у с т а р ш и н у мав призна ­ч а т и к ороль , до того ж у черговий раз почала д і я т и забо­рона в и х о д и т и к о з а к а м у Ч о р н е море .

Смілив і походи к о з а ц т в а проти турк ів та т а т а р , в ірту­озна в ійськова майстерність с п р и я л и зростанню його авто­ритету та п о п у л я р н о с т і на м і ж н а р о д н і й арені . В Італі ї , Н і м е ч ч и н і , Ф р а н ц і ї та Англ і ї у цей час виходить понад десяток творів , п р и с в я ч е н и х в ійськовому мистецтву за­п о р о ж ц і в . Високо ц і н у в а в к о з а к і в персидський ш а х : «Ви не знаєте , щ о це за народ , ви не знаєте , я к і хоробрі ц і л ю д и і я к добре треба з н и м и обходитися . Вони — ті , щ о домінують на Ч о р н о м у мор і» .

О т ж е , на з л а м і XVI—XVII ст. козацтво стало впливо­в и м ч и н н и к о м м і ж н а р о д н о г о ж и т т я . Військо к о з а к і в не т і л ь к и з а х и щ а л о у к р а ї н с ь к і з емл і від турецько-татарсь ­кої з а грози , а й сво їми п о х о д а м и суттєво ослаблювало Т у р е ц ь к у імпер ію та К р и м с ь к е ханство . У к р и т и ч н і пері­оди в н у т р і ш н я стаб ільн ість у Реч і П о с п о л и т і й , а іноді нав і ть безпека д е р ж а в и з н а ч н о ю мірою з а л е ж а л а від по­зиці ї козацтва . З а п о р о ж ц і брали активну участь у боротьбі за престол у Росі ї , Молдаві ї та і н ш и х к р а ї н а х . Водночас через недостатній п о л і т и ч н и й досвід, слабкість економіч­ної бази , в ідсутність єдності та і н ш і п р и ч и н и к о з а ц т в о , с т а в ш и впливовою силою, не перетворилося на самост ій­н и й ч и н н и к м і ж н а р о д н о г о ж и т т я : воно не в и р і ш у в а л о , а л и ш е допомагало в и р і ш у в а т и ( інколи нав іть в ід і граючи головну роль) т ій чи і н ш і й д е р ж а в і її проблеми .

6. Українська національна революція

6.1. Причини, характер, періодизація У середині XVII ст. в укра їнських землях народний гнів

вибухнув з такою силою, що не т ільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітич-ний розвиток усієї Європи. Ц я подія була глибоко законо­мірним я в и щ е м . Спрацював комплекс ч и н н и к і в , я к і зроби­л и широкомасштабний народний виступ необхідним і мож­лив и м . П е р ш а група чинник ів спонукала , п ідштовхувала до в и я в у а к т и в н о с т і , д р у г а р о б и л а ц ю а к т и в н і с т ь можливою — створювала ґрунт для її розгортання .

Я к і ж п р и ч и н и робили необхідним початок нац іональ ­но-визвольної боротьби в 1648 р .?

У цей час н а д з в и ч а й н о у с к л а д н и л а с я с о ц і а л ь н о - е к о ­н о м і ч н а с и т у а ц і я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , щ о в х о д и л и до с к л а д у Р е ч і П о с п о л и т о ї . П і с л я з а к і н ч е н н я в и с н а ж л и ­вої д л я З а х і д н о ї Є в р о п и 30 -л і тньо ї в і й н и саме П о л ь щ а стає одним з г о л о в н и х експортер ів хл іба . О с н о в н и й поль­с ь к и й порт Г д а н с ь к від 1 5 8 3 до 1648 р . у 2 , 5 р а з а зб іль­ш и в в і д в а н т а ж е н н я з е р н а . О р і є н т а ц і я на в н у т р і ш н і й та з о в н і ш н і й р и н к и , а не на з а д о в о л е н н я в л а с н и х потреб суттєво в п л и н у л а на структуру п о м і щ и ц ь к и х господарств . Вони а к т и в н о п е р е т в о р ю ю т ь с я на ф і л ь в а р к и . В основі ц іє ї т р а н с ф о р м а ц і ї л е ж а л и два в з а є м о п о в ' я з а н і проце­си — з м і ц н е н н я ф е о д а л ь н о ї з е м е л ь н о ї в л а с н о с т і та поси­л е н н я к р і п а ц т в а .

Причини, характер, періодизація 149

Польськ і та полонізован і у к р а ї н с ь к і феодали , намага ­ючись м а к с и м а л ь н о з б і л ь ш и т и свої п р и б у т к и , й ш л и ш л я ­хом п о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї с е л я н . Саме тому помітно зростає п а н щ и н а , особливо в районах , сполучених із зов­н і ш н і м р и н к о м . Н а п р и к л а д , у Східній Г а л и ч и н і та на Во­лин і вона становила 5—6 днів на т и ж д е н ь . Водночас нев­пинно зростали н а т у р а л ь н і та грошові п о д а т к и . З а оцін­к о ю очевидця Г. Б о п л а н а , багатьом с е л я н а м в У к р а ї н і в цей час ж и л о с я « г і р ш е , н і ж г а л е р н и м н е в і л ь н и к а м » . Справді , влада пана була безмежною — він за своїм ба­ж а н н я м міг будь-кого з селян продати , обм іняти , нав і ть убити .

Помітно п о г і р ш у ю ч и соц іальне с т а н о в и щ е н а р о д н и х мас , ф і л ь в а р к о в о - п а н щ и н н а система водночас г а л ь м у в а ­л а розвиток простої к а п і т а л і с т и ч н о ї коопераці ї та почат­к о в и х форм м а н у ф а к т у р н о г о виробництва , з а р о д к и я к и х були тоді в багатьох г а л у з я х промисловост і , не с п р и я л а вона й ф о р м у в а н н ю єдиного р и н к у У к р а ї н и .

П о т е р п а л и у к р а ї н с ь к і с е л я н и і від з д а в а н н я феодала ­м и своїх м а є т к і в у оренду . Л и ш е 1616 р . б і л ь ш а ч а с т и н а у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , щ о н а л е ж а л и П о л ь щ і , орендувала ­ся є в р е й с ь к и м и п і д п р и є м ц я м и , я к і , м а ю ч и на мет і в к о ­р о т к и й строк п о в е р н у т и з п р и б у т к о м в к л а д е н і г р о ш і , н е щ а д н о е к с п л у а т у в а л и с е л я н і в и с н а ж у в а л и з е м л і .

У складній ситуаці ї опинилося і м іщанство , особливо в тих містах , я к і перебували в приватн ій власності феода­л ів . Міщанство виконувало повинності та сплачувало по­д а т к и — ч и н ш (по 2 0 — 3 0 г р о ш і в з «диму») , церковну десятину та ін . Хоча на початку XVII ст. б ільшість міст У к р а ї н и користувалася Магдебурзьким правом, це само­врядування постійно обмежувалося . Війтів , я к правило , призначав польський уряд , а не обирали м іщани . Користую­чись правом безмитного вивезення своїх товарів і монопо­л ією на виробництво та переробку р і зних видів продукці ї , феодальна знать досить усп ішно к о н к у р у в а л а з ж и т е л я м и міст у торговельно-промисловій сфері . До того ж у полі­тичному та економічному ж и т т і міст провідну роль віді­гравали п о л я к и та і н ш і іноземці , а укра їнськ і м і щ а н и ви­т і с н я л и с я , що зумовлювало загрозу «випадання» укра їн ­ців із загальнолюдських ц и в і л і з а ц і й н и х процесів , перетво­рення їх у перспективі на в ідсталу «селянську н а ц і ю » .

Незадоволене своїм становищем було і з а м о ж н е реєст­рове козацтво, я к е я в л я л о собою проміжний стан м і ж ш л я х ­тою і селянством. Я к і ш л я х т а , реєстрові к о з а к и зв ільня­л и с я від кр іпацтва та п а н щ и н и , тобто користувалися інди-

150 Українська національна революція

відуальною свободою. Водночас в и щ і к о з а ц ь к і верстви зав­ж д и б а ж а л и володіти з а к р і п а ч е н и м и с е л я н а м и і мати інші рівні права зі ш л я х т о ю . На середину XVII ст. авторитет , в п л и в , активн ість та слава козацтва зростали, а права де­дал і б ільше о б м е ж у в а л и с я . Н а м а г а ю ч и с ь взяти козацтво під контроль , польський у р я д п ісля п р и д у ш е н н я селянсь­к о - к о з а ц ь к и х повстань у січні 1638 р . п р и й н я в «ордина­цію Війська Запорозького реєстрового», я к а суттєво обме­ж и л а с а м о в р я д у в а н н я реєстровців . Скасовувалася вибор­ність с т а р ш и н и , л ікв ідовувався к о з а ц ь к и й суд, на чолі вій­ська замість гетьмана було поставлено польського коміса­ра , а посади п о л к о в н и к і в обіймала ш л я х т а . Кр ім того, ко­з а ц ь к и й реєстр скорочувався до 6 тис . осіб, а всі виключе­ні з реєстру автоматично ставали к р і п а к а м и .

С и т у а ц і я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х у середині XVII ст. ускладнювалась і к р и т и ч н и м становищем у політичній сфе­рі . Відсутність власної д е р ж а в и , перервана державотворча т р а д и ц і я , масове о п о л я ч е н н я укра їнсько ї еліти були чіт­к и м и с и м п т о м а м и к а т а с т р о ф и , щ о насувалася . Прогресу­юча а с и м і л я ц і я укра їнського народу поступово доходила до тієї м е ж і , за я к о ю він мусив з ійти з історичної сцени я к самост ійний суб ' єкт . Н а м а г а ю ч и с ь п р и с к о р и т и хід цього процесу, польська сторона посилила національно-реліг ій­не гноблення . Спираючись на к а т о л и ц и з м , польськ і маг­нати зд ійснювали п о л і т и к у національного та культурного поневолення українського народу. Одним з основних інстру­ментів о к а т о л и ч е н н я в ї хн іх р у к а х стала ун іатська церк­ва, я к у а к т и в н о п і д т р и м у в а л а Р и м с ь к а к у р і я . П а п а Урбан (1623—1644) у своїх л и с т а х до кер івництва Речі Посполи­тої неодноразово з а к л и к а в с п р и я т и поширенню унії та фі­зично з н и щ у в а т и її п р о т и в н и к і в . Один за одним в укра їн ­с ь к и х з е м л я х виростали костьоли , к л я ш т о р и (монастирі) , колег іуми та ш к о л и єзуїт ів , а водночас дедалі б ільшого п о ш и р е н н я набував процес передання к а т о л и к а м , захоп­л е н н я або руйнаці ї православних культових споруд, утис­к ів православних за ї х н ю віру, пересл ідування в ж и в а н н я укра їнсько ї мови та п о ш и р е н н я у к р а ї н с ь к и х к н и г .

Отже , в ідсутність власної д е р ж а в и , прогресуюча втрата нац іонально ї е л і т и , ц е р к о в н и й р о з к о л , наростаюче з а к р і ­п а ч е н н я с е л я н с т в а не т і л ь к и помітно г а л ь м у в а л и в сере­дин і XVII ст. с у с п і л ь н и й розвиток у к р а ї н с ь к о г о народу , а й робили ц і л к о м р е а л ь н о ю загрозу втрати його націо­нально ї самобутност і , а с и м і л я ц і ї та з н и к н е н н я . З а з н а ч е н і ч и н н и к и були с п о н у к а л ь н и м и , вони з у м о в л ю в а л и необ­х ідн ість масового народного виступу саме в цей час . К р і м

Причини, характер, періодизація 151

ф а к т о р і в , щ о п і д ш т о в х у ю т ь до ді ї , о б о в ' я з к о в о м а ю т ь і снувати т і , я к і роблять цю дію м о ж л и в о ю .

Серед ч и н н и к і в , я к і с п р и я л и а к т и в н і й н а ц і о н а л ь н о -визвольн ій боротьбі , були слабкість корол івсько ї в л а д и та прогресуюче п о с и л е н н я в ідцентрових тенденц ій у Р е ч і П о с п о л и т і й . Своєрідним ґ р у н т о м д л я р о з г о р т а н н я та по­г л и б л е н н я ц и х процесів стало з м і ц н е н н я кр упн о го фео­дального з емлеволод іння . Т а к 250 м а г н а т с ь к и х родів (Ос­т р о з ь к і , З а с л а в с ь к і , З б а р а з ь к і , В и ш н е в е ц ь к і та ін . ) , я к і п р о ж и в а л и на Волині , т р и м а л и у своїх р у к а х н а й б і л ь ш і л а т и ф у н д і ї в усій Реч і Посполит ій . К о н ц е н т р а ц і я матер і ­а л ь н и х ц інностей була величезною: 1629 р . 37 найбагат -ш и х в о л и н с ь к и х магнат ів володіли 3 / 4 усіх с е л я н с ь к и х господарств . Оц інюючи цей процес , Н . Полонська -Васи-л е н к о за значає : «Це були « к о р о л е в ' я т а » , «в іце -корол і» , « к о р о л и к и » , уд ільн і к н я з і нової генераці ї , с п р а в ж н і пра­вител і У к р а ї н и , супроти я к и х король і сейм не м а л и ні авторитету , ні в л а д и » .

Виявом слабкості королівської влади була і певна втра­та к о н т р о л ю над реєстровим козацтвом . Козацтво ство­рювалося д л я оборони коронних земель, але оск ільки поль­с ь к а к а з н а була, я к п р а в и л о , п о р о ж н ь о ю , то основною формою о п л а т и к о з а ц ь к о м у в ійськов і стало р о з ш и р е н н я його вольностей і п р а в . Внасл ідок цього реєстрове к о з а ц ­тво перетворилося на впливову самост ійну силу , я к у в ж е н а к а з а м и та «ординац іями» обмежувати було не т і л ь к и в а ж к о , а й небезпечно, бо в и п и с а н і з реєстру к о з а к и , на д у м к у о ф і ц і й н и х п о л ь с ь к и х властей , ставали «пост ійни­м и резервами бунту» .

С е л я н с ь к о - к о з а ц ь к і п о в с т а н н я п е р ш о ї п о л о в и н и X V I I ст . с п р и я л и н а к о п и ч е н н ю воєнного досвіду , зрос­т а н н ю нац іонально ї самосвідомості у к р а ї н с ь к о г о народу , п о с и л и л е н н ю єдності к о з а к і в та селян у боротьбі за нац і ­ональне визволення , формуванню психологічної готовності боротися до переможного к і н ц я .

В а ж л и м и п р и ч и н а м и , щ о робили м о ж л и в и м початок к о з а ц ь к о г о п о в с т а н н я , є п о с и л е н н я та р о з ш и р е н н я сфери в п л и в у Запорозько ї Січі , я к а того часу була своєр ідним з а р о д к о м укра їнсько ї д е р ж а в н о с т і , що за п е в н и х умов міг стати основою д л я створення повноцінної д е р ж а в и .

Н а ж а л ь , серед і сторик ів досі немає одностайності сто­совно п и т а н ь типологі ї , хронолог ічних м е ж та пер іодиза­ц і ї боротьби, щ о р о з п о ч а л а с я 1648 р . У н а у к о в і й та нав­ч а л ь н і й л і тератур і , описуючи цей народний виступ , най­ч а с т і ш е в ж и в а ю т ь три т е р м і н и : «повстання» ( к о з а ц ь к е ,

152 Українська національна революція

народне , у к р а ї н с ь к е , с е л я н с ь к е ) , «війна» ( к о з а ц ь к а , се­л я н с ь к а , громадянська , польсько-козацька , визвольна , на­ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н а ) та «революція» ( к о з а ц ь к а , буржу­азна , н а ц і о н а л ь н а , н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н а , у к р а ї н с ь к а ) . Т а к и й ш и р о к и й о ц і н о ч н и й с п е к т р , очевидно, п о в ' я з а н и й з т и м , щ о доба ш и р о к о м а с ш т а б н о ї нац іонально-визволь ­ної боротьби середини XVII ст. в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х скла­д а л а с я з н е о д н а к о в и х за т р и в а л і с т ю та змістом періодів , у м е ж а х я к и х д о м і н у в а л а то одна , то і н ш а т е н д е н ц і я . Саме ц я особливість нац іонально-визвольних з м а г а н ь пев­ною мірою і з у м о в и л а т а к у розб іжність у термінолог і ї . З а у в а ж и м о , щ о р о з б і ж н і с т ь в ідносну, о с к і л ь к и м і ж по­н я т т я м и « п о в с т а н н я » , «в ійна» , «революція» у к о н т е к с т і подій XVII ст . і снує не п р о т и р і ч ч я , а г л и б и н н и й з в ' я з о к . Народне п о в с т а н н я , я к е розпочалося 1648 р . , о х о п и в ш и б і л ь ш у ч а с т и н у територі ї та н а с е л е н н я У к р а ї н и , незаба­ром переросло у в и з в о л ь н у в ійну , а в ійна , з у м о в и в ш и до­к о р і н н і з м і н и в сусп ільному р о з в и т к у поступово перерос­л а в н а ц і о н а л ь н у р е в о л ю ц і ю .

З о г л я д у на це «нац іональна революція» є саме тим узагальнюючим терміном, я к и й адекватно відображає суть, м а с ш т а б и , зміст та ф о р м и боротьби цієї доби. Аргумента ­м и на к о р и с т ь терміна «нац іональна революція» є ті рево­л ю ц і й н і з р у ш е н н я , я к і в ідбулися в ж и т т і сусп ільства в друг ій половин і XVII ст . :

— у т в о р е н н я та розбудова У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї д е р ж а в и ;

— в с т а н о в л е н н я нових кордонів та поступове форму­в а н н я д е р ж а в н о ї територі ї ;

— р а д и к а л ь н і з м і н и станової і єрархі ї , прих ід до вер­ш и н в л а д и н а ц і о н а л ь н о ї за с к л а д о м к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и ;

— с к а с у в а н н я кр іпосного права , з а в о ю в а н н я селяна­м и особистої свободи;

— л і к в і д а ц і я в е л и к о ї земельно ї власност і п о л ь с ь к и х та о п о л я ч е н и х у к р а ї н с ь к и х феодалів та у т в е р д ж е н н я дріб­ної (фермерського типу) к о з а ц ь к о ї власност і на з е м л ю ;

— в и з в о л е н н я у к р а ї н с ь к и х міст з-під влади к о р о л я , м а г н а т і в , ш л я х т и , к а т о л и ц ь к о г о духовенства ;

— в т я г н е н н я в орбіту соц іальних змін абсолютної біль­шост і н а с е л е н н я , вс іх с у с п і л ь н и х станів та верств , щ о п р о ж и в а л и в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х .

Р е в о л ю ц і я х а р а к т е р и з у є т ь с я переплет інням національ­но-визвольних та соц іальних с п о н у к а л ь н и х мотив ів . Знач­ну р о л ь в і д і г р а в а л о і р е л і г і й н е п р о т и с т о я н н я ( к а т о л и ­ц и з м — п р а в о с л а в ' я ) , о с к і л ь к и в и м о г и та мета о к р е м и х

Причини, характер, періодизація 153

сусп ільних сил п р и х о в у в а л и с я під рел і г ійною оболонкою. Р о л ь л ідера в и к о н у в а л о козацтво , під к е р і в н и ц т в о м я к о ­го згуртувалося селянство, міщанство та духовенство. Н и н і з а л и ш а є т ь с я в і д к р и т и м п и т а н н я про хронолог ічн і м е ж і революці ї . Я к в ідомо, вона почалася в лютому 1648 р . і з з а х о п л е н н я повстанцями Запорозької Січі та обрання геть­маном В і й с ь к а Запорозького Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о .

Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595—1657) — гетьман України, творець Української держави. Місцем народжен­ня вважається Суботів. Походженням з дрібної української шляхти (по матері — з козацької родини). Освіту здобув в одній із київсь­ких шкіл та у Львівській єзуїтській колегії, добре знав декілька мов, історію, юриспруденцію, військову справу тощо. З юнацьких років на військовій службі. Брав участь у походах проти Кримського хан­ства, а в часи повстань 30-х років XVII ст. виступав на боці коза­ків. У січні 1648 р. на Запорозькій Січі він піднімає повстання, по­клавши тим самим початок Українській національній революції. Під час національно-визвольних змагань виявив себе як видатний державний діяч, досвідчений полководець, тонкий дипломат. До кінця свого життя Хмельницький проводив незалежну внутрішню політику, прагнув зміцнити міжнародні позиції України. Помер у Чигирині. Похований у Суботові в Іллінській церкві.

З а к і н ч е н н я Визвольної в ійни р а д я н с ь к а і стор іографія п о в ' я з у в а л а з 1 6 5 4 р . , тобто р о к о м П е р е я с л а в с ь к о ї угоди з Росією, роком «возз ' єднання» , у я к о м у вбачалася основна мета повстання . У сучасній науков ій і н а в ч а л ь н і й л ітера­турі п е р е в а ж а є д у м к а , щ о її з а к і н ч е н н я слід п о в ' я з у в а т и зі смертю Б . Хмельницького 1657 р . Проте , на н а ш у д у м к у , це дещо механ ічне т р а к т у в а н н я , о с к і л ь к и в и з в о л ь н і зма­г а н н я укра їнського народу п і с л я ціє ї поді ї не п р и п и н и л и ­ся , а л и ш е з м і н и л и свій х а р а к т е р ; с тали м е н ш м а с ш т а б ­н и м и і л о к а л ь н і ш и м и . О б ґ р у н т о в а н і ш и м м о ж н а в в а ж а т и висновок В. Смолія та В . Степанкова про те , що револю­ц і я з а к і н ч и л а с я п і с л я п а д і н н я г е т ь м а н а П . Д о р о ш е н к а 1676 р .

У к р а ї н с ь к а н а ц і о н а л ь н а р е в о л ю ц і я у своєму р о з в и т к у п р о й ш л а к і л ь к а етап ів :

I етап (лютий 1 6 4 8 — серпень 1657 р.) — н а й б і л ь ш е п іднесення н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х з м а г а н ь та соц іаль­ної боротьби.

II етап (вересень 1 6 5 7 — червень 1 6 6 3 р. ) — грома­д я н с ь к а в ійна , що п р и з в е л а до поділу к о з а ц ь к о ї У к р а ї н и на два гетьманства .

III етап (червень 1 6 6 3 — вересень 1 6 7 6 р. ) — бороть­ба за в о з з ' є д н а н н я У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и .

154 Українська національна революція

О т ж е , у с е р е д и н і X V I I ст . в і д с у т н і с т ь в л а с н о ї д е р ж а ­в и , п р о г р е с у ю ч а в т р а т а н а ц і о н а л ь н о ї е л і т и , ц е р к о в н и й р о з к о л , п о л о н і з а ц і я , о к а т о л и ч е н н я , н а р о с т а ю ч е з а к р і ­п а ч е н н я с е л я н с т в а с п о н у к а л и у к р а ї н ц і в до м а с о в о г о на­родного в и с т у п у , а с л а б к і с т ь к о р о л і в с ь к о ї в л а д и , роз ­ш и р е н н я в п л и в у З а п о р о з ь к о ї С іч і , в т р а т а к о н т р о л ю над нею з б о к у П о л ь щ і р о б и л и ц е й в и с т у п м о ж л и в и м . Н а ­р о д н е п о в с т а н н я , щ о р о з п о ч а л о с я 1 6 4 8 р . , ш в и д к о п е р е ­росло у в и з в о л ь н у в і й н у , я к а з годом т р а н с ф о р м у в а л а с я в н а ц і о н а л ь н у р е в о л ю ц і ю . Б о р о т ь б а , щ о т о ч и л а с я про­т я г о м 1 6 4 8 — 1 6 7 6 р р . , м а л а н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и й , ре­л і г і й н и й та с о ц і а л ь н и й х а р а к т е р .

6.2. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р.) Н а першому етапі Укра їнсько ї національної революці ї

народну боротьбу очолив ч и г и р и н с ь к и й к о з а ц ь к и й сотник Б . Х м е л ь н и ц ь к и й ( 1 5 9 5 — 1 6 5 7 ) . Б е з п о с е р е д н і м п р и в о д о м до п о в с т а н н я с т а л а особиста к р и в д а , з а в д а н а Б о г д а н у д р і б н и м п о л ь с ь к и м ш л я х т и ч е м Д . Ч а п л и н с ь к и м , я к и й з і сво їми с л у г а м и з р у й н у в а в та пограбував р о д и н н и й ху­т ір Х м е л ь н и ц ь к о г о Суботів , до смерт і забив м а л о л і т н ь о ­го с и н а та з а х о п и в д р у ж и н у . Всі з в е р т а н н я Х м е л ь н и ц ь ­к о г о до п о л ь с ь к о г о суду та н а в і т ь до самого к о р о л я за­к і н ч и л и с я б е з р е з у л ь т а т н о : Ч а п л и н с ь к о г о т а к і не було п о к а р а н о , а Б о г д а н з а з н а в н о в и х у т и с к і в . Не з н а й ш о в ­ш и с п р а в е д л и в о с т і в о ф і ц і й н и х в л а с т е й , ч и г и р и н с ь к и й с о т н и к д е д а л і б і л ь ш е с х и л я є т ь с я до д у м к и про повстан­н я . Н е з а б а р о м в ін т і к а є на Січ, де п ід його к е р і в н и ц т ­вом к о з а к и в с ічн і 1648 р . в и г н а л и у р я д о в и й г а р н і з о н і о б р а л и Х м е л ь н и ц ь к о г о г е т ь м а н о м . З цього м о м е н т у За­п о р о з ь к а Січ с т а л а ц е н т р о м з б и р а н н я п о в с т а н с ь к и х с и л , базою д л я р о з г о р т а н н я в и з в о л ь н о г о р у х у . Т а к особиста д р а м а Х м е л ь н и ц ь к о г о , я к а була епізодом трагед і ї поне­воленого у к р а ї н с ь к о г о народу , с т а л а т і єю і с к р о ю , з я к о ї р о з г о р і л о с я п о л у м ' я в е л и к о г о п о в с т а н н я .

Н а м а г а ю ч и с ь « я к н а й ш в и д ш е п р и д у ш и т и к о з а ц ь к е сва­в і л л я » у самому з а р о д к у , П о л ь щ а к и н у л а проти повстан­ц ів ч и с л е н н і в і й с ь к а . К о з а к и не т і л ь к и в и т р и м а л и у д а р , а й п р о т я г о м к о р о т к о г о часу 1648 р . трич і о т р и м а л и блис-

Розгортання національно-визвольної війни 155

к у ч і перемоги : у битвах під Ж о в т и м и В о д а м и ( травень) , під Корсунем (травень) , п ід П и л я в ц я м и (вересень) . В ж е в ході ц и х батал ій я с к р а в о в и я в и в с я т а л а н т Б . Х м е л ь ­н и ц ь к о г о я к в о є н а ч а л ь н и к а . Успіх досягався з а в д я к и зас­тосуванню р і зних т а к т и ч н и х заходів : розгрому ворога час­т и н а м и у ході зустрічної битви (Жовт і Води); п е р е к р и т т я противнику , що у х и л я в с я від бою, ш л я х у до відступу (Кор­сунь); створення психологічної к р и з и у в ійську противни­к а з метою його ц ілковитої деморалізаці ї (Пилявц і ) .

Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби знач­ною мірою п о я с н ю ю т ь с я двома в д а л и м и о р г а н і з а ц і й н и м и к р о к а м и гетьмана : з а л у ч е н н я м на свій б ік реєстрового козацтва і у к л а д е н н я м союзу з к р и м с ь к и м и татарами . Роз­п о ч и н а ю ч и боротьбу проти Р е ч і Посполито ї , Б . Х м е л ь ­н и ц ь к и й застосував абсолютно нову її модель , у я к і й зов­н і ш н ь о п о л і т и ч н и й ч и н н и к був одним із ц е н т р а л ь н и х .

Переговори з К р и м с ь к и м х а н с т в о м були н а д з в и ч а й ­но в а ж л и в и м и д л я Х м е л ь н и ц ь к о г о , а д ж е вони д а в а л и змогу з а б е з п е ч и т и в л а с н и й т и л і п о с и л и т и п о в с т а н с ь к е в ійсько мобільною т а т а р с ь к о ю к і н н о т о ю , я к а могла ефек­тивно п р о т и с т о я т и п о л ь с ь к і й . Тому г е т ь м а н сам вів пе­реговори і нав і ть не з у п и н и в с я перед т и м , щоб з а л и ш и ­ти в К р и м у з а р у ч н и к о м свого сина . У середині березня 1648 р . союз було у к л а д е н о , і на допомогу п о в с т а н ц я м в и р у ш и л о понад 3 т и с . т а т а р с ь к и х в о я к і в на чол і з Ту-гай -беєм .

Б л и с к у ч і перемоги повстанц ів під Ж о в т и м и Водами , Корсунем, П и л я в ц я м и над р е г у л я р н и м и в ійськовими фор­м у в а н н я м и Реч і Посполито ї з у м о в и л и вих ід визвольно ї боротьби за м е ж і звичайного п о в с т а н н я . У к о р о т к и й час вона охопила м а й ж е всю територ ію У к р а ї н и , під з н а м е н а повсталих одностайно с т а л и к о з а к и , с е л я н и , м і щ а н и , ду­ховенство та частина ш л я х т и . Т а к а масштабність '*націо-нально-визвольної та антифеодальної боротьби, активн ість повстанських формувань у з а х і д н и х ра йо н ах Волинсько ­го та Руського воєводств з у м о в и л и п о с и л е н н я п а н і ч н и х настроїв у самій П о л ь щ і . З в і с т к а про те , щ о Б . Х м е л ь ­н и ц ь к и й н а б л и ж а є т ь с я до Л ь в о в а , за спогадами очевид­ц ів , п р и з в е л а до того, що « м а й ж е весь Любл ін впав ду­хом і все, що ж и в е , в и р у ш и л о у п у т ь » . Не к р а щ о ю була і с и т у а ц і я у В а р ш а в і : «Тут немає н ікого , хто б не думав про п о р я т у н о к н а й ц і н н і ш о г о свого м а й н а і свого ж и т т я » .

Однак восени 1648 р . Б . Х м е л ь н и ц ь к и й , м а ю ч и м о ж ­лив ість розгромити п о л ь с ь к у а р м і ю і з а х о п и т и с т о л и ц ю , о б м е ж и в с я л и ш е в и к у п о м з і Львова й у к л а д е н н я м пере-

156 Українська національна революція

м и р ' я під З а м о с т я м . Щ о це було: в и в а ж е н и й к р о к чи фа­тальна п о м и л к а козацького в а т а ж к а ? Я к і ж фактори впли­н у л и на т а к і р і ш е н н я і остаточно в и з н а ч и л и їхн ій вибір?

Н а с а м п е р е д у цей час г е т ь м а н а , о ч е в и д н о , т у р б у в а л а п р о б л е м а боєздатност і в л а с н о г о в і й с ь к а , а д ж е з числен­н и м и п е р е м о г а м и н а к о п и ч у в а л а с я і в т о м а з б р о й н и х фор­м у в а н ь п о в с т а н ц і в . Д ж е р е л а св ідчать про з н а ч н е скоро­ч е н н я к о з а ц ь к о г о в і й с ь к а п і с л я б и т в и під П и л я в ц я м и . Це п о я с н ю є т ь с я т и м , щ о ч а с т и н а п о л к і в за н а к а з о м геть­м а н а п о ч а л а д і я т и с а м о с т і й н о , а певна к і л ь к і с т ь повс­т а н ц і в , з а х о п и в ш и здобич , с амов ільно в т е к л а . Свою роль в і д і г р а л и і в і д і р в а н і с т ь в ід баз п о с т а ч а н н я , і голод, і еп ідемі ї . Тому перед в и р і ш а л ь н и м и д і я м и Б . Х м е л ь н и ц ь ­к и й м і г р о з р а х о в у в а т и л и ш е на ЗО—40 т и с . в о я к і в . Си­т у а ц і я в у к р а ї н с ь к о м у в і й с ь к у у с к л а д н ю в а л а с я неста­чею к о н е й т а облогової а р т и л е р і ї . До того ж н а с у в а л а с я з и м а , а до в е д е н н я бойових д ій у з и м о в и х у м о в а х в ійсь­ко було не п і д г о т о в л е н е .

Н е міг у цей час Б . Х м е л ь н и ц ь к и й повною мірою роз­раховувати і на к р и м с ь к и х татар . Перед наступом на Льв ів у к р а ї н с ь к е в ійсько у вересні 1648 р . неподал ік в ід Ямпо-л я з ' є д н а л о с я з ордою К р и м - Г і р е я . З а св ідченням д е я к и х д ж е р е л , т а т а р и о б і ц я л и свою п і д т р и м к у л и ш е на м і с я ц ь . І справді , п і сля облоги Львова , обтяжені здобиччю, основні с и л и орди на чол і з К а л г а - с у л т а н о м повертаються до Кри­му , а з Х м е л ь н и ц ь к и м з а л и ш а є т ь с я л и ш е н е з н а ч н а час­т и н а ф о р м у в а н ь Тугай-бея .

Г е т ь м а н м у с и в т а к о ж з в а ж а т и на те , щ о П о л ь щ а ма­л а щ е д ос ить м о г у т н і й в о є н н и й п о т е н ц і а л , і с н у в а л а ре­а л ь н а з а г р о з а удару з боку Л и т в и . К р і м того , п і с л я у к л а ­д е н н я в ж о в т н і 1 6 4 8 р . у М ю н с т е р і м и р у , я к и й ф і к с у в а в з а к і н ч е н н я т р и д ц я т и л і т н ь о ї в і й н и , П о л ь щ а м о г л а роз­р а х о в у в а т и і на п і д т р и м к у своєї с о ю з н и ц і Австр і ї .

П е в н и й в п л и в на остаточне р і ш е н н я Б . Х м е л ь н и ц ь к о ­го не в и р у ш а т и на В а р ш а в у м а л о й те , щ о к о з а ц ь к і в ійсь­к а д і й ш л и до е т н о г р а ф і ч н и х м е ж У к р а ї н и . Перех ід поль­ського к о р д о н у міг внести нові а к ц е н т и в х а р а к т е р в ій­н и . Створювалася ц і л к о м р е а л ь н а загроза переростання нац іонально-визвольно ї боротьби в несправедливу загар­б н и ц ь к у в і й н у . До того ж , я к щ о в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х г е т ь м а н міг р о з р а х о в у в а т и на п і д т р и м к у місцевого насе­л е н н я , то на п о л ь с ь к і й територі ї м ісцев і ж и т е л і ч и н и л и б оп ір , в ели б п а р т и з а н с ь к у боротьбу.

К о з а ц ь к а с т а р ш и н а , в і д ч у в а ю ч и , щ о завоювала в ж е достатньо м і ц н і позиці ї , водночас б о я л а с я народного гні-

Розгортання національно-визвольної війни 157

ву, я к и й , в и й ш о в ш и з-під к о н т р о л ю , міг би суттєво заче­п и т и й інтереси з а м о ж н о г о к о з а ц т в а . Тому в своїй біль­шості с т а р ш и н а вимагала негайного у к л а д е н н я перемир 'я . Гетьман чудово розумів , щ о в нього за п л е ч и м а розбурха­не , розбалансоване суспільство. Терміново необхідно бу­ло в з я т и п ід к о н т р о л ь с у с п і л ь н і п р о ц е с и , в и з н а ч и т и п о д а л ь ш і п е р с п е к т и в и у к р а ї н с ь к и х земель .

Б у р х л и в и й розвиток подій , пост ійне збройне проти­с т о я н н я п р и з в е л и до того, щ о м а й ж е вся енерг ія та розум к о з а ц ь к о ї в е р х і в к и були спрямован і на в ійськову , а не пол і тичну сферу. Ц і обставини, а т а к о ж природний кон­серватизм с т а р ш и н и не дали змоги побачити нових пер­спектив , перспектив створення незалежної української дер­ж а в и . Б . Х м е л ь н и ц ь к и й та його соратники у цей час твердо с т о я л и на п о з и ц і я х традиц ійного «козацького автономіз-м у » . Тому й мета в них була не р а д и к а л ь н а — започатку-в а н н я власно ї д е р ж а в н о с т і , а п о р і в н я н о поміркована — р е ф о р м у в а н н я державного устрою Реч і Посполитої , утвер­д ж е н н я а б с о л ю т и з м у та н а д а н н я У к р а ї н і такого ж стату­су і п р а в , я к Л и т в і . З огляду на це зрозумілою стає пове­д і н к а к о з а ц ь к о ї в е р х і в к и . П і д т р и м к у обрання на трон ко­р о л я Я н а К а з и м и р а , в ідмову від к о н т р о л ю над західним рег іоном (третина визволеної територі ї У к р а ї н и з високо-р о з в и н у т и м виробництвом та з н а ч н и м л ю д с ь к и м потенці­алом) і с т орики в в а ж а ю т ь н е в и п р а в н и м и п о м и л к а м и , але ці к р о к и абсолютно лог ічно в и п л и в а ю т ь з ідей автономіз-му, п р и х и л ь н и к а м и я к и х були у цей час я к гетьман, так і б ільшість його п р и б і ч н и к і в .

О т ж е , у к л а д е н н я п е р е м и р ' я п ід З а м о с т я м (листопад 1 6 4 8 р.) було н а с л і д к о м взаємоді ї к о м п л е к с у чинників . Н а й г о л о в н і ш і з н и х — прогресуюча втрата боєздатності к о з а ц ь к о г о в і й с ь к а , послаблення п і д т р и м к и з боку татар, реальн ість п о п о в н е н н я польсько ї армі ї збройними фор­м у в а н н я м и Л и т в и та Австрі ї , вих ід в ійськ повстанців на етнографічн і кордони У к р а ї н и , захист старшиною влас­н и х вузькостанових інтерес ів , в ідсутність чіткої програ­м и п о д а л ь ш и х д і й , о б с т о ю в а н н я г е т ь м а н о м т а його п р и б і ч н и к а м и ідеї «козацького автономізму» , нездатність к о з а ц ь к о ї ел і ти побачити реальн ість перспектив створен­н я н е з а л е ж н о ї укра їнсько ї д е р ж а в и .

23 г р у д н я 1648 р . Б . Х м е л ь н и ц ь к и й на чолі повстан­ського в ійська т р і у м ф а л ь н о вступає до К и є в а . Його зуст­р і ч а л и я к «укра їнського Мойсея» , що «визволив свій на­род від польського рабства» . М і ж тим польська сторона, в и к о р и с т а в ш и умови п е р е м и р ' я не д л я конструктивного

158 Українська національна революція

д іалогу з у к р а ї н ц я м и , а д л я з б и р а н н я сил , в ж е в травні 1649 р . розпочала м а с о в а н и й наступ на у к р а ї н с ь к і з емл і . Р і ч П о с п о л и т а готувала к о м б і н о в а н и й удар , я к и й м а л и з д і й с н и т и три п о т у ж н і збройні ф о р м у в а н н я на чол і з ко­ролем Я н о м К а з и м и р о м , Я р е м о ю В и ш н е в е ц ь к и м та ли­т о в с ь к и м г е т ь м а н о м Я н у ш е м Р а д з и в і л о м .

Вишневецький Ярема (1612—1651) — один із наймогутніших маг­натів Речі Посполитої. Походив з українського князівського роду. Перейшов у католицтво. Виступав проти урядової політики цент­ралізації. Брав участь у жорстокому придушенні козацько-селян­ського повстання 1637—1638 рр. Під час Визвольної війни від­значився у боях 1648 р. під Махнівкою, П'яткою і Старокостянти-новим проти козацького війська, очолюваного М. Кривоносом. Ставши в 1649 р. коронним гетьманом, продовжував придушува­ти визвольний рух в Україні заради відновлення польсько-шляхет­ського панування.

Проте л и т о в с ь к а а р м і я не з м о г л а подолати протид ію б і л о р у с ь к и х повстанц ів , я к и м Х м е л ь н и ц ь к и й в ідправив на допомогу к о з а ц ь к і з а гони . У с к р у т н у ситуац ію потра­пив і Я . В и ш н е в е ц ь к и й , в ійсько я к о г о Х м е л ь н и ц ь к и й ото­ч и в під З б а р а ж е м . К о л и ж п о л ь с ь к и й к о р о л ь в и р у ш и в на допомогу оточеним, гетьман ш в и д к и м м а н е в р о м не т іль­к и з у п и н и в наступ п о л я к і в , а й п р и м у с и в їх поспіхом будувати табір д л я оборони. Ш л я х е т с ь к е в ійсько опини­л о с я в к а т а с т р о ф і ч н о м у с т а н о в и щ і — н а з р і в а л а подв ійна п о р а з к а Р е ч і Посполито ї — під Зборовом і під З б а р а ж е м .

Проте у в и р і ш а л ь н и й момент п і д к у п л е н и й п о л я к а м и к р и м с ь к и й х а н І с л а м - Г і р е й з р а д и в Х м е л ь н и ц ь к о г о . З а у в а ж и м о , щ о укра їнсько -татарський м і л і т а р н и й альянс з моменту свого в и н и к н е н н я був д у ж е н е н а д і й н и м , а д ж е Укра їна д л я Кримського ханства тривалий час була, з одно­го боку , об ' єктом д л я грабунку , з іншого — певною загро­зою. З огляду на це перспектива перемог Укра їни в про­тистоянн і з Р і ч ч ю Посполитою, становлення та з м і ц н е н н я укра їнсько ї державност і зовсім не п р и в а б л ю в а л и татар . Вони з а в ж д и м а л и на меті т і л ь к и взаємоослаблення про­тид іючих сторін та провокування перманентного їх про­т и с т о я н н я , тобто створення ідеальних умов д л я татарсь­к и х набіг ів .

Під тиском обставин Х м е л ь н и ц ь к и й був з м у ш е н и й піти на у к л а д е н н я 8 с е р п н я 1649 р . Збор івського мирного до­говору. Відповідно до його умов к о з а ц ь к и й реєстр зрос­тав до 40 т и с . осіб, а к о з а ц ь к а т е р и т о р і я о х о п л ю в а л а Ки­ї в с ь к е , Ч е р н і г і в с ь к е та Б р а ц л а в с ь к е воєводства . Н а ц и х з е м л я х влада н а л е ж а л а гетьманов і та його адмін істрац і ї .

Розгортання національно-визвольної війни 159

К и ї в с ь к и й м и т р о п о л и т о д е р ж а в місце в сенат і . Всім учас­н и к а м повстання проголошувалася амніст ія . Водночас маг­нати і ш л я х т а м а л и право повернутися до своїх м а є т к і в ; д л я б ільшост і с е л я н в ідновлювалося к р і п а ц т в о ; воєводст­ва Волинське та П о д і л ь с ь к е , я к і до повстання , з а л и ш а ­л и с я під владою к о р о л я .

У цей пер іод Б . Х м е л ь н и ц ь к и й та його п р и б і ч н и к и боролися л и ш е за п о л і т и ч н у автономію д л я к о з а ц ь к о г о рег іону . З б о р і в с ь к а угода , я к а , здавалось би , с к р і п и л а д о с я г н е н н я поставлено ї м е т и , з часом п о к а з а л а свою не­ж и т т є з д а т н і с т ь . Вона не з н я л а суперечностей м і ж У к р а ­їною та П о л ь щ е ю , і боротьба с п а л а х н у л а з новою с и л о ю . В ж е у вересні 1650 р . к о р о л ь Я н К а з и м и р під час таєм­ної бесіди з п а п с ь к и м н у н ц і є м обговорював п л а н и ново­го походу в У к р а ї н у . П і д т р и м у ю ч и ц ю агрес ію, Р и м с ь ­к и й П а п а п р и с л а в к о р о л ю о с в я ч е н и й меч і благословен­н я на в і й н у . У л ю т о м у 1650 р . п о л ь с ь к і в і й с ь к а вдерли­ся на П о д і л л я і з а х о п и л и містечко Красне . Ц я подія стала початком нового раунду протистояння , в и р і ш а л ь н и м мо­ментом якого була битва під Берестечком (червень 1651 р . ) . У битві 1 5 0 — 2 0 0 - т и с я ч н о м у п о л ь с ь к о м у в і й с ь к у проти­стояло 100 т и с . в і й с ь к а п о в с т а н ц і в , до я к и х п р и є д н а л и ­ся 50 т и с . т а т а р . З о г л я д у на цю с т а т и с т и к у ц і л к о м зро­з у м і л о , у я к е к а т а с т р о ф і ч н е с т а н о в и щ е п о с т а в и л и повс­т а н ц і в т а т а р и , я к і , не в и т р и м а в ш и а р т и л е р і й с ь к о г о обстр ілу , у в и р і ш а л ь н и й момент п о к и н у л и поле бою. Ко­л и ж Б . Х м е л ь н и ц ь к и й зробив спробу з у п и н и т и в ідсту­п а ю ч и х , то сам о п и н и в с я в т а т а р с ь к о м у полон і , з я к о г о в и з в о л и в с я л и ш е через д е я к и й час і за в и к у п .

П о р а з к а під Б е р е с т е ч к о м зводила нан івець автономію к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и . Відповідно до умов укладеного 18 ве­ресня 1651 р . Б і л о ц е р к і в с ь к о г о договору к о з а ц ь к и й ре­єстр о б м е ж у в а в с я до 20 т и с . осіб, в л а д а г е т ь м а н а п о ш и ­р ю в а л а с я л и ш е на К и ї в с ь к е воєводство , йому забороня­л и с я з о в н і ш н і в і д н о с и н и . К р і м того , ш л я х т і було дозво­лено п о в е р т а т и с я до своїх м а є т к і в .

З а ц и х обставин Б . Х м е л ь н и ц ь к и й дедал і б і л ь ш е ро­з у м і є , щ о в и б и т и с я в л а с н и м и з у с и л л я м и з-під п о л ь с ь к о ­го п а н у в а н н я , м а ю ч и л и ш е н е н а д і й н о г о с о ю з н и к а — та­т а р , не в д а с т ь с я . До того ж д л я б ільшост і володар ів євро­п е й с ь к и х д е р ж а в в ін був л и ш е б у н т і в н и к , щ о в ів бо­ротьбу проти з а к о н н о г о свого г о с п о д а р я — польського к о р о л я . Тому Б . Х м е л ь н и ц ь к и й з м у ш е н и й був ш у к а т и н а д і й н у та м і ц н у д е р ж а в у - п о к р о в и т е л я . Н а й б і л ь ш ре­а л ь н и м и к а н д и д а т у р а м и були Р о с і я та Т у р е ч ч и н а , а л е

160 Українська національна революція

о с к і л ь к и М о с к в а з а й н я л а в и ч і к у в а л ь н у п о з и ц і ю , геть­м а н зробив с т а в к у на О т т о м а н с ь к у П о р т у . Щ е в д р у г і й п о л о в и н і 1650 р . було у к л а д е н о угоду зі Стамбулом про н а д а н н я у к р а ї н с ь к и м к у п ц я м п р а в а в ільно п е р е т и н а т и Ч о р н е море , торгувати без м и т а в т у р е ц ь к и х володін­н я х . Н а п р и к і н ц і р о к у О т т о м а н с ь к а П о р т а ф о р м а л ь н о п р и й н я л а В і й с ь к о З а п о р о з ь к е п ід свою п р о т е к ц і ю . Спи­р а ю ч и с ь на т у р е ц ь к у п і д т р и м к у , у вересн і 1650 р . геть­м а н н а п р а в и в в е л и к е к о з а ц ь к е в і й с ь к о до Молдав і ї , ма­ю ч и на м е т і ч е р е з ш л ю б його с и н а Т и м о ш а з д о н ь к о ю м о л д а в с ь к о г о г о с п о д а р я Р о з а н д о ю в и в и щ и т и свій рід до р і в н я к н я з і в с ь к о г о та у к л а с т и союз У к р а ї н и з Молдав і ­є ю . П р о т е д л я Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о м о л д а в с ь к а а в а н т ю р а з а к і н ч и л а с я н а д з в и ч а й н о т р а г і ч н о — 1 6 5 3 р . г и н е його син Т и м і ш , В а л а х і я та Т р а н с і л ь в а н і я п е р е х о д я т ь на поль­с ь к и й б ік , у битв і під Ж в а н ц е м т а т а р и знову з р а д ж у ю т ь т а у к л а д а ю т ь с е п а р а т н и й м и р з п о л я к а м и . У с к л а д н е н н я геополітичної ситуац і ї в рег іон і , воєнні невдач і , формаль ­на п і д т р и м к а О т т о м а н с ь к о ї П о р т и п і д ш т о в х н у л и геть­м а н а до в ідмови від п р о т у р е ц ь к о ї ор і єнтац і ї та союзниць­к и х в і д н о с и н з К р и м о м і в и з н а ч и л и п р о р о с і й с ь к и й век­тор з о в н і ш н ь о ї п о л і т и к и В і й с ь к а З а п о р о з ь к о г о .

Щ е п о ч и н а ю ч и з 1648 р . , Б . Х м е л ь н и ц ь к и й неоднора­зово з в е р т а в с я до Москви з п р о х а н н я м допомогти в анти-п о л ь с ь к і й боротьбі . Н а в і т ь з а г р о ж у в а в в ійною, я к щ о не буде надано ц іє ї допомоги . П р о т е Москва не хот іла роз­р и в а т и м и р у з П о л ь щ е ю і з а й н я л а в и ч і к у в а л ь н у пози­ц і ю . Та все ж б а ж а н н я р о з ш и р и т и сферу свого в п л ив у , в и к о р и с т а т и У к р а ї н у я к буфер проти Т у р е ч ч и н и , з алучи­ти у к р а ї н с ь к і к о з а ц ь к і збройн і ф о р м у в а н н я д л я відвою-в а н н я в Реч і Посполитої в т р а ч е н и х Росією територій спри­я л и тому, щ о р о с і й с ь к и й ц а р п і с л я д е я к и х в а г а н ь «в і м ' я с п а с і н н я в іри православної» погодився в з я т и В ійсько За­п о р о з ь к е під свою о п і к у . В ідпов ідну у х в а л у про це прий­н я в 1 ж о в т н я 1 6 5 3 р . З е м с ь к и й собор. Ю р и д и ч н о цей акт оформлено під час р о с і й с ь к о - у к р а ї н с ь к и х переговорів у с ічн і—березн і 1654 р . У П е р е я с л а в і було у з г о д ж е н о прин­ципов і засади майбутнього договору ( а н т и п о л ь с ь к и й в ій­с ь к о в и й союз У к р а ї н и та Рос і ї , протекторат московсько­го ц а р я над У к р а ї н о ю , з б е р е ж е н н я основних прав і воль-ностей В і й с ь к а Запорозького ) і зд ійснено у с н и й а к т при­с я г и . В ж е на ц ь о м у етапі в и н и к а ю т ь к о н ф л і к т н і ситуац і ї та розб іжност і в п ідходах до новоствореного союзу. Спо­ч а т к у рос ійськ і посли в і д м о в и л и с я принести п р и с я г у за ц а р я , о с к і л ь к и в ідповідно до с п е ц и ф і к и їхнього д е р ж а в -

Розгортання національно-визвольної війни 161

ного устрою с а м о д е р ж е ц ь своїм п ідданим не п р и с я г а є , а пот ім боярин Б у т у р л і н , я к и й очолював рос ійську делега­ц і ю , в ідмовився дати письмову гарант ію з б е р е ж е н н я прав і вольностей У к р а ї н и п і с л я того, я к договір набере чин­ності . О с к і л ь к и усі п е р е я с л а в с ь к і р і ш е н н я були у с н и м и , к о ж н а із сторін могла т р а к т у в а т и їх дов ільно . Н а ц ій під­ставі ф а х і в ц і в в а ж а ю т ь , щ о події с ічня 1654 р . в П е р е я с ­лав і м а л и , головним ч и н о м , ритуально-символ ічний ха­р а к т е р .

У березні 1654 р . у Москв і к о з а ц ь к а делегац ія переда­л а на розгляд р о с і я н а м проект договору із 23 п у н к т і в , с п р я м о в а н и х на з б е р е ж е н н я укра їнсько ї автономі ї . Піс­л я д в о т и ж н е в и х переговорів сторони д і й ш л и к о м п р о м і ­су, я к и й ув ійшов у історію під назвою «Березневих ста­т е й » . Зг ідно з ц и м документом У к р а ї н а зберігала респуб­л і к а н с ь к у форму п р а в л і н н я , територіально-адмін істратив­н и й поділ , нову систему соц іально-економічних в ідносин , ц і л к о в и т у н е з а л е ж н і с т ь у проведенні внутр ішньої пол іти ­к и . Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податк ів з укра їнського населення зд ійснювався п ід кон­тролем російської сторони; з а б о р о н я л и с я д и п л о м а т и ч н і зносини з Варшавою та Стамбулом ( зауважимо , що за ж и т ­т я Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о к о н к р е т н и й зміст «Березневих ста­тей» к о з а к а м був нев ідомий) .

Серед і с т о р и к і в щ е й досі не в щ у х а ю т ь д и с к у с і ї з п р и в о д у в и з н а ч е н н я і с т о р и к о - ю р и д и ч н о ї суті П е р е я с л а в -с ь к о - М о с к о в с ь к о г о д о г о в о р у . С и т у а ц і я у с к л а д н ю є т ь с я т и м , щ о а в т е н т и ч н и й , п і д п и с а н и й сторонами д о к у м е н т не з б е р і г с я , до нас д і й ш л и л и ш е його коп і ї . С п е к т р тлу­м а ч е н ь ц іє ї угоди н а д з в и ч а й н о ш и р о к и й , але н а й п о ш и ­р е н і ш и м и є п ' я т ь п і д х о д і в : «персона ль на ун ія» (неза­л е ж н і д е р ж а в и , щ о м а ю т ь в л а с н і у р я д и , в и з н а ю т ь в л а д у одного м о н а р х а ) ; «васальна з а л е ж н і с т ь » У к р а ї н и від Ро­сії; «автономія» У к р а ї н и у с к л а д і Рос і ї ; « в о з з ' є д н а н н я » у к р а ї н с ь к о г о та рос ійського народ ів ; «в ійськовий союз» м і ж У к р а ї н о ю та Р о с і є ю .

Я к би не о ц і н ю в а в с я у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к и й догов ір 1 6 5 4 р . , ц і л к о м очевидно , щ о к о ж н а із сторін б а ч и л а в ньому е ф е к т и в н и й засіб д л я реал і зац і ї в л а с н и х п л а н і в : Москва хот іла часткову з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и перетворити на ц і л к о в и т у , спочатку о б м е ж и т и , а в перспектив і скасу­в а т и у к р а ї н с ь к і автономні права та вольност і ; Ч и г и р и н ж е п р а г н у в , в и к о р и с т о в у ю ч и Рос ію я к в а ж і л ь , н а р е ш т і в и р в а т и у к р а ї н с ь к і з емл і з і с к л а д у Реч і Посполито ї та розбудовувати власну н е з а л е ж н у д е р ж а в у . 6

162 Українська національна революція

У к л а д е н н я Переяславсько-Московського договору кар ­д и н а л ь н о з м і н и л о геопол ітичну с и т у а ц і ю в рег іоні . У від­п о в і д ь на п о я в у у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к о г о союзу в л і т к у 1654 р . Р і ч Посполита та К р и м с ь к е ханство п ідписують «Вічний договір» про взаємодопомогу . В ж е в ж о в т н і цьо­го ж року к р и м с ь к и й х а н в у л ь т и м а т и в н і й формі в и м а г а є від г е т ь м а н а розриву угоди з ц а р е м . П р о т я г о м к і л ь к о х м і с я ц і в Б . Х м е л ь н и ц ь к и й добивався від Москви обіцяної в договорі допомоги . К о л и вона н а д і й ш л а , час було в ж е в т р а ч е н о . В н а с л і д о к в т о р г н е н н я п о л ь с ь к о - т а т а р с ь к и х в ійськ Б р а ц л а в щ и н у було спустошено ( зруйновано 270 поселень , убито м а й ж е 10 тис . н е м о в л я т , в зято в неволю 200 тис . осіб). О т ж е , і п р о м о с к о в с ь к а о р і є н т а ц і я не зміц­н и л а у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і . А на г етьмана ч е к а в щ е один в а ж к и й у д а р у з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й сфері . Побою­ючись шведсько ї з а грози , навесні 1655 р . Москва і Вар­ш а в а п і ш л и на з б л и ж е н н я . Наступного року було у к л а ­дено московсько -польське В ільненське п е р е м и р ' я . Укра ­ї н с ь к и х делегат ів на переговори у В ільно не д о п у с т и л и , хоча там і с тавилося п и т а н н я про п о в е р н е н н я У к р а ї н и під владу к о р о л я . У к л а д е н е п е р е м и р ' я Москви з Варша­вою ставило хрест на р о с і й с ь к о - у к р а ї н с ь к о м у в ійськово­му союзі й р о з в ' я з у в а л о гетьманов і р у к и . Тепер зовн іш­н ь о п о л і т и ч н и й к у р с Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о був с п р я м о в а н и й на п о м ' я к ш е н н я пол ітичного т и с к у Росі ї ; п о в е р н е н н я за­х і д н о - у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , щ о не у в і й ш л и до с к л а д у Вій­с ь к а З а п о р о з ь к о г о ; убезпечення У к р а ї н и від татарсько ї з а грози ; м і ж н а р о д н е в и з н а н н я своїх д и н а с т и ч н и х намі ­рів — п р и є д н а н н я до т и т у л у г е т ь м а н а т и т у л у суверенно­го к н я з я і з а б е з п е ч е н н я спадковост і верховно ї в л а д и у нов ій У к р а ї н с ь к і й д е р ж а в і . Щ о б з д і й с н и т и ц і з а д у м и , г е т ь м а н а к т и в н о п о ч а в с т в о р ю в а т и к о а л і ц і ю в с к л а д і Ш в е ц і ї , Семигороду , Б р а н д е н б у р г у , У к р а ї н и , Молдав і ї , В о л о щ и н и та Л и т в и . Все ч і т к і ш е п о ч а в в и я в л я т и себе ш в е д с ь к и й в е к т о р у з о в н і ш н і й п о л і т и ц і в і й с ь к а З а п о ­р о з ь к о г о . У ч е р в н і 1 6 5 7 р . до Ч и г и р и н а прибуло шведсь­ке посольство з п і д т в е р д ж е н н я м готовності до спільної боротьби проти Р е ч і Посполито ї . П р о т е траг ічне з а к і н ­ч е н н я об ' єднаного укра їнсько -семигородського походу на П о л ь щ у внесло свої к о р е к т и в и у хід под ій . З в і с т к а про п о р а з к у п р и з в е л а до того , щ о Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о розбив а п о п л е к с и ч н и й у д а р , і в ін у вересні 1657 р . п о м и р а є , т а к і не з д і й с н и в ш и своїх з а д у м і в .

О т ж е , на п е р ш о м у етап і У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї ре­волюці ї ( лютий 1648 — серпень 1657 р.) н а ц і о н а л ь н о -

Утворення Української гетьманської держави 163

визвольн ій боротьбі були п р и т а м а н н і значне п іднесення , пор івняно високий рівень організованості , охоплення біль­шої ч а с т и н и територі ї та б ільшост і населення У к р а ї н и , переплет іння з с е л я н с ь к о ю в ійною. Ц е й період х а р а к т е ­ризується у с к л а д н е н н я м м і ж н а р о д н о г о с т а н о в и щ а укра ­ї н с ь к и х земель . Е в о л ю ц і я погляд ів Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о та його соратників на процес державотворення в и з н а ч а л и ди­н а м і к у та р ізновекторність зовнішньополітичної ліні ї Вій­ська Запорозького . Спочатку п о ш у к и союзників здійсню­валися в т р и к у т н и к у : П о л ь щ а — Туреччина — Рос ія , про­те незабаром п ісля у к л а д е н н я Вільненського п е р е м и р ' я в зовнішньо-політичній моделі Б . Хмельницького з ' я в и в с я новий вектор — ш в е д с ь к и й .

6.3. Утворення Української гетьманської держави У процесі розгортання н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х зма­

г а н ь ( 1 6 4 8 — 1 6 5 7 ) у середовищі к о з а ц ь к о ї ел іти вперше в історії укра їнсько ї сусп ільно-пол ітичної д у м к и було чіт­ко сформульован і ф у н д а м е н т а л ь н і основи нац іонально ї державно ї ідеї:

— право у к р а ї н с ь к о г о народу на створення власної д е р ж а в и в етн ічних м е ж а х його п р о ж и в а н н я ;

— н е з а л е ж н і с т ь і соборність У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и ; — генетичний з в ' я з о к козацької державності з Київсь­

кою Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури к н я ж о ї доби.

Ц і п о л о ж е н н я і л я г л и в основу д е р ж а в о т в о р ч о ї д і ­я л ь н о с т і Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о , е в о л ю ц і я св ітогляду я к о г о була надто складною — від ідеї к о з а ц ь к о г о автономізму до створення суверенної незалежної д е р ж а в и . П ісля в з я т т я під контроль значної ч а с т и н и у к р а ї н с ь к и х земель та л і к ­в ідаці ї в них польсько ї адмін істрац і ї гостро стало питан­н я про власну н а ц і о н а л ь н у д е р ж а в н і с т ь . Потрібно було забезпечити р е г у л ю в а н н я економічного ж и т т я , правопо­р я д о к , з ахист н а с е л е н н я та територі ї У к р а ї н и . Специфіч­ні засади внутрішньої організаці ї козацько ї д е р ж а в и сфор­м у в а л и с я під впливом двох основних ч и н н и к і в : т р а д и ц і й та звича їв суспільного ж и т т я у к р а ї н ц і в , насамперед За­порозько ї Січі , я к а стала своєр ідним зародком новоство-реної д е р ж а в и , та складного геополітичного с т а н о в и щ а , щ о зумовлювало пост ійну ситуац ію н а д з в и ч а й н о г о стану

164 Українська національна революція

в д е р ж а в і . Обидва ч и н н и к и в и з н а ч и л и н а п і в в і й с ь к о в и й х а р а к т е р у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і . Саме у ц ь о м у к о н т е к ­сті слід с п р и й м а т и й назву к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и — Військо З а п о р о з ь к е .

Ф у н к ц і о н у в а н н я д е р ж а в и в и я в и л о с я в з а п р о в а д ж е н н і власного територ іального поділу , створенні та д і я л ь н о с т і орган ів публічної в л а д и ; введенні своєї податково ї систе­м и . З а час ів Х м е л ь н и ч ч и н и т е р и т о р і я У к р а ї н с ь к о ї дер­ж а в и п р о с т я г а л а с я м а й ж е на 200 т и с . к м 2 і о х о п л ю в а л а Л і в о б е р е ж ж я , ч а с т и н у П р а в о б е р е ж ж я та Степу. Н а ц и х з е м л я х п р о ж и в а л о понад 3 м л н осіб. В основі адмін істра­тивного поділу л е ж а л а с т р у к т у р а к о з а ц ь к о г о в і й с ь к а . Те­р и т о р і я д е р ж а в и п о д і л я л а с я на п о л к и та сотні , щ о дава­ло змогу в е к с т р е м а л ь н и х умовах з г у р т у в а т и та мобіл ізу­в а т и народні маси на боротьбу. К і л ь к і с т ь п о л к і в не була сталою: я к щ о 1649 р . їх н а л і ч у в а л о с я 16 , то 1650 р . — в ж е 2 0 .

Військово-сотенному територіально-адмін істративному поділу в ідпов ідала система органів публічної в л а д и . Ц я система ф а к т и ч н о дублювала модель у п р а в л і н н я Запорозь­кої Січі . Ф о р м а л ь н о основним органом в л а д и була Війсь­к ова (Генеральна) рада , я к а в и р і ш у в а л а в ійськов і , полі ­т и ч н і , господарськ і , правов і та і н ш і п и т а н н я . П р о т е вона не була пост ійно д іючою, до того ж Б . Х м е л ь н и ц ь к и й з м е т о ю з м і ц н е н н я г е т ь м а н с ь к о ї в л а д и ч а с т і ш е с к л и к а в с т а р ш и н с ь к у раду , до я к о ї незабаром п е р е й ш л а вся пов­нота в л а д и в д е р ж а в і .

Гетьман був главою і правителем У к р а ї н и . Він очолю­вав у р я д і д е р ж а в н у адмін істрац ію, був головнокомандую­ч и м , с к л и к а в ради , відав ф і н а н с а м и , керував зовн ішньою пол і тикою, мав право видавати загальнообов ' я зков і д л я всіх нормативні а к т и — універсали . Система органів пуб­лічної влади м а л а три р івні — генеральний , п о л ко в и й і сотенний. Р е а л ь н а в и щ а влада в д е р ж а в і н а л е ж а л а гене­р а л ь н о м у урядові , до я к о г о входили гетьман та генераль­на с т а р ш и н а . П о в н о в а ж е н н я цього органу публічної влади поширювалися на всю територію Укра їни . Н а м ісцях управ­л я л и полков і та сотенні у р я д и . П о л к о в и й у р я д обирався полковою старшиною і с к л а д а в с я з п о л к о в н и к а та полко­вих урядовц ів , а сотенний — з сотника та його п о м і ч н и к і в (писар , осавул, х о р у н ж и й ) . У в е л и к и х містах у п р а в л і н н я зд ійснювалося м а г і с т р а т а м и , в м а л и х , але прив ілейова­н и х — о т а м а н а м и .

Фінансову сферу д е р ж а в и гетьман спочатку контролю­вав особисто, а з 1654 р . було введено посаду гетьмансько-

Утворення Української гетьманської держави 165

го п ідскарбія , я к и й контролював прибутки та в и д а т к и вій­ськової скарбниці . Поповнення державно ї скарбниці здій­снювали із чотирьох основних д ж е р е л : із земельного фон­ду, з прикордонного торгового мита , з доходів від промис­л ів , торгівлі та з податк ів .

Своєр ідним ґ а р а н т о м у с п і ш н о ї розбудови У к р а ї н с ь ­кої д е р ж а в и с т а л а н а ц і о н а л ь н а а р м і я . Вона с ф о р м у в а л а ­ся і зросла на о р г а н і з а ц і й н и х п р и н ц и п а х З а п о р о з ь к о ї Січі . ї ї я д р о с т а н о в и л о реєстрове та з а п о р о з ь к е к о з а ц т ­во, н а в к о л о я к о г о о б ' є д н а л о с я п о в с т а л е ( « п о к о з а ч е н е » ) с е л я н с т в о та м і с ь к е н а с е л е н н я . П і д час боротьби т а л а н о ­в и т и м и в о є н а ч а л ь н и к а м и в и я в и л и себе п о л к о в н и к и Мак­сим К р и в о н і с , І ван Б о г у н , Д а н и л о Н е ч а й , Нестор Моро­з е н к о , М а р т и н П у ш к а р , М а т в і й Г л а д к и й та і н . А р м і я ф о р м у в а л а с я із д о б р о в о л ь ц і в і у в и р і ш а л ь н і м о м е н т и на­ц іонально-визвольних з м а г а н ь її чисельн ість сягала 100— 150 т и с . осіб.

У к р а ї н с ь к а д е р ж а в а доби Х м е л ь н и ч ч и н и сформува ­л а с я на двох п р и н ц и п о в и х з а с а д а х , я к і часто в с т у п а л и м і ж собою в п р о т и р і ч ч я — д е м о к р а т і ї та а в т о р и т а р и з м у . На п о ч а т к о в і й фаз і н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х з м а г а н ь пе­р е в а ж а ю т ь д е м о к р а т и ч н і з а с а д и , про щ о с в і д ч и т ь існу­в а н н я т а к и х с у с п і л ь н и х я в и щ та н о р м :

— ф у н к ц і о н у в а н н я Військово ї (Генеральної ) ради , у я к і й право голосу м а л а у с я «чернь» , тобто все в ійсько ;

— виборність усіх посадових осіб від сотника до геть­мана ;

— відсутність ж о р с т к и х м і ж с т а н о в и х р о з м е ж у в а н ь , що давало змогу м і щ а н а м і с елянам «покозачитися» і стати частиною прив ілейовано ї верстви — к о з а ц т в а .

З часом, к о л и с и т у а ц і я стає к р и т и ч н о ю , а д е м о к р а т і я дедалі б ільше набуває рис к л а с и ч н о ї охлократ і ї (доміну­в а н н я в п о л і т и ч н о м у ж и т т і сусп ільства натовпу , юрби, всевладдя та с в а в і л л я мас) , під в п л и в о м Б . Х м е л ь н и ц ь ­кого та його однодумців н а б и р а ю т ь силу авторитарн і на­ч а л а . Безпосередн іми в и я в а м и цього процесу були :

— поступове о б м е ж е н н я в п л и в у «чорних» рад та ви­т і снення їх с т а р ш и н с ь к о ю радою;

— зосередження всієї повноти влади в р у к а х гетьмана ; — д о м і н у в а н н я к о м а н д н и х методів у п р а в л і н н я в дер­

ж а в н о м у ж и т т і ; — встановлення спадкового г е т ь м а н а т у , т е н д е н ц і я до

переростання гетьмансько ї в л а д и в м о н а р х і ч н у . Соц іально-економічна п о л і т и к а Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о та

уряду Укра їнсько ї д е р ж а в и з а л е ж а л а від результативност і

166 Українська національна революція

воєнного та пол ітичного п р о т и с т о я н н я з П о л ь щ е ю , пози­ції к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и та р о з м а х у с е л я н с ь к о ї антифео­дально ї боротьби. Боротьба за соц іальне в и з в о л е н н я в ж е в л і т к у 1648 р . т існо п е р е п л е л а с я з н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь ­ною і ф а к т и ч н о переросла в С е л я н с ь к у в і й н у . Н а визво­л е н и х з е м л я х а к т и в н о в ідбувався процес л і к в і д а ц і ї вели­кого феодального з е м л е в о л о д і н н я , ф і л ь в а р к о в о - п а н щ и н ­ної системи господарства та к р і п а ц т в а й у т в е р д ж е н н я ко­з а ц ь к о ї власност і на з е м л ю .

Умови Зборівського (1649) та Б і л о ц е р к і в с ь к о г о (1651) договорів тимчасово з а г а л ь м у в а л и розгортання прогресив­н и х з м і н . Знову в ідновлюються феодальне землеволодін­н я і к о л и ш н і ф о р м и е к с п л у а т а ц і ї , щ о в и к л и к а л о нове з а гострення с о ц і а л ь н и х п р о т и р і ч та черговий виток Се­л я н с ь к о ї в і й н и . Л и ш е п і с л я п е р е м о г и в битв і п ід Батогом (1652) на територі ї У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и були остаточно л ікв ідован і ф і л ь в а р к о в о - п а н щ и н н а система господарюван­н я , в е л и к а з е м е л ь н а власн ість к о р о л і в щ и н и , п о л ь с ь к и х та у к р а ї н с ь к и х магнат ів і ш л я х т и . Н а а г р а р н у п о л і т и к у Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о , к р і м з о в н і ш н і х ч и н н и к і в , а к т и в н о в п л и в а л а к о з а ц ь к а с т а р ш и н а , я к а сама п р а г н у л а стати к р у п н и м з е м л е в л а с н и к о м . П р о т е г е т ь м а н , р о з у м і ю ч и , щ о основною р у ш і й н о ю силою н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х зма­гань є селянство , н а м а г а в с я г а с и т и в и н и к н е н н я нових со­ц і а л ь н и х к о н ф л і к т і в і я к міг г а л ь м у в а в з р о с т а н н я вели­кого з е м л е в о л о д і н н я новітньої е л і т и .

У к р а ї н с ь к а держава активно д і я л а на м іжнародн ій аре­ні , про щ о св ідчать ч и с л е н н і д и п л о м а т и ч н і к о н т а к т и з Рос і єю , Т у р е ч ч и н о ю , К р и м с ь к и м х а н с т в о м , Молдав і єю, В а л а х і є ю , С е м и г р а д д я м ( Т р а н с і л ь в а н і є ю ) , Ш в е ц і є ю та і н ш и м и д е р ж а в а м и .

О т ж е , в процесі нац іонально-визвольних з м а г а н ь у сві­т о г л я д і к о з а ц ь к о ї ел іти в ідбулася певна е в о л ю ц і я від ідеї к о з а ц ь к о ї автономі ї до с т в о р е н н я суверенної н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и . В основу д е р ж а в о т в о р ч о г о процесу було покла ­дено модель в ійськового територ іального поділу та систе­му орган і зац і ї публічної в л а д и З а п о р о з ь к о ї Січі . З часом під в п л и в о м обставин у ж и т т і к о з а ц ь к о ї д е р ж а в и посили­л и с ь тенденц і ї переростання д е м о к р а т і ї в а в т о р и т а р и з м , а р е с п у б л і к и в м о н а р х і ю .

Громадянська війна та поділ козацької України 167

6.4. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.)

Смерть Х м е л ь н и ц ь к о г о стала поворотним моментом в історії У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї революці ї . Перебуваю­чи при владі , гетьман п і к л у в а в с я про створення такої фор­м и д е р ж а в н о с т і , я к а б забезпечувала єдність ел іти , кон­сол ідацію суспільства , стаб ільність д е р ж а в и . Н а д у м к у Х м е л ь н и ц ь к о г о , ц и м в и м о г а м о п т и м а л ь н о в і д п о в і д а л а спадкова м о н а р х і я . Проте т р а г і ч н а загибель під час мол­давського походу його сина Т и м о ш а , талановитого воєна­ч а л ь н и к а , зд ібного п о л і т и к а , п е р е ш к о д и л а з д і й с н е н н ю п л а н і в г е т ь м а н а . Ситуац ію не в р я т у в а л о і р і ш е н н я стар­ш и н с ь к о ї к о з а ц ь к о ї ради (кв і тень 1657 р.) про встанов­л е н н я спадковост і г етьманства — передачі влади п і с л я смерті Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о його молодшому сину Юрію.

Хмельницький Юрій (6л. 1641 — після 1681) — гетьман України в 1657 р. та в 1659—1663 р. Син гетьмана Б. Хмельницького. Отримав добру домашню освіту, навчався в Києво-Могилянській колегії. На посаді гетьмана прагнув продовжити справу, започат­ковану батьком, шукаючи союзника, який гарантував би цілісність і незалежність України. 2 7 жовтня 1659 р. він пішов на укладен­ня нового Переяславського договору з Росією, який істотно обме­жував суверенітет Української держави. 17 жовтня 1660 р. під тиском старшини підписав з Польщею Чуднівський договір. Не ма­ючи видатних здібностей і реальних можливостей реалізувати свою програму, в 1663 р. відмовився від гетьманства і на деякий час постригся в ченці. Під час боротьби за булаву на Правобережжі Юрій Хмельницький спочатку підтримував гетьмана П. Дорошен­ка, а влітку 1669 р. взяв бік його супротивників П. Суховія та М. Ха-ненка. У жовтні 1669 р. потрапив до рук татар і був відісланий до Стамбула. На початку 1677 р. призначається Портою володарем «Руського князівства» зі столицею в Немирові. Робив невдалі спро­би об'єднати Україну. Після укладення Бахчисарайського догово­ру 1681 р. був відкликаний до Стамбула.

60—80-т і р о к и XVII ст. у в і й ш л и в історію У к р а ї н и я к «доба Р у ї н и » . Н а ж а л ь , с п а д к о є м ц і Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о не змогли усп ішно з а в е р ш и т и його п о ч и н а н н я . П о ч а т к о м до­би Р у ї н и стало у с у н е н н я восени 1657 р . Ю. Х м е л ь н и ц ь ­кого від в л а д и . І . В и г о в с ь к и й та його п р и б і ч н и к и ф а к ­тично з д і й с н и л и д е р ж а в н и й переворот .

168 Українська національна революція

Виговський Іван (? — 1663) — діяч українського козацтва. По­ходив зі старовинного українського шляхетського православно­го роду. По закінченні Києво-Могилянської колегії служив у дер­жавних установах. У роки Визвольної війни став одним із най­ближчих соратників Б. Хмельницького, генеральним писарем Вій­ська Запорозького. Після смерті Б. Хмельницького обраний на­казним гетьманом при Юрії Хмельницькому, а згодом добився гетьманської булави. На посаді гетьмана здійснював антимос-ковську політику, розгромив промосковське повстання козаків (1658), а під Конотопом прислані російські війська (1659). Уклав у Гадячіугодуз Річчю Посполитою (1658), яка була ратифікована польським сеймом. Ця угода надто обмежувала права України, що зменшило підтримку Виговського серед козацтва. У жовтні 1659 р. на «Чорній раді» він був усунутий від гетьманства і повер­нув владу Юрію Хмельницькому. Після цього перебував на поль­ській державній службі. В 1664 р. за наказом свого особистого ворога — тодішнього гетьмана Правобережної України Павла Те­тері — був заарештований, безпідставно звинувачений у зраді польського короля і розстріляний.

Ф о р м а л ь н и м приводом д л я ц и х дій були молодість , хворобливість , слабохарактерність Ю. Х м е л ь н и ц ь к о г о . Ре­а л ь н и м и ж п р и ч и н а м и — п о г і р ш е н н я геопол ітичного ста­н о в и щ а д е р ж а в и , п о с и л е н н я соц іального п р о т и с т о я н н я в суспільстві , боротьба о к р е м и х ел і тних груп за владу, слаб­к а п і д т р и м к а ідеї спадково ї м о н а р х і ї т о щ о . П о д а л ь ш а гра амб іц ій та ч и с л е н н і п о м и л к и л і д е р і в , в т р а т а у к р а ї н с ь к о ю д е р ж а в о ю п і д т р и м к и народу , п о с и л е н н я а гресивних втру­чань з боку сус ідніх д е р ж а в п р и з в е л и до к а т а с т р о ф и — п о р а з к и У к р а ї н с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о ї революці ї .

П і с л я того, я к у ж о в т н і 1657 р . в Корсуні Генеральна к о з а ц ь к а р а д а в и з н а л а гетьманом І. Виговського , він роз­горнув а к т и в н у д е р ж а в н у д іяльн ість . Кредо своєї зовніш­ньої п о л і т и к и новообраний гетьман висловив під час пере­говорів зі Ш в е ц і є ю : «Визнати і оголосити Запорозьке Вій­сько з п і д в л а д н и м и йому п р о в і н ц і я м и за в ільний і н ікому не п ідданий нарід» (на ж а л ь , в ін не з а в ж д и дотримувався цього п о с т у л а т у ) . І . Виговський у к л а д а є союз зі Швец ією, поновлює с о ю з н и ц ь к і в ідносини з К р и м о м , йде на порозу­м і н н я з Оттоманською Портою. У в ідносинах з П о л ь щ е ю та Росією гетьман намагається ш л я х о м балансування м і ж В а р ш а в о ю та Москвою зберегти бодай автономію Укра їн ­ської д е р ж а в и , а головне в т р и м а т и с я при влад і .

П о р і в н я н о з добою Х м е л ь н и ц ь к о г о з н а ч н и х зм ін заз ­н а л а в н у т р і ш н я п о л і т и к а д е р ж а в и . У с у н у в ш и від влади Ю. Х м е л ь н и ц ь к о г о , І . В и г о в с ь к и й в і д к и н у в ідею спадко­ємного г е т ь м а н а т у , тобто м о н а р х і ч н у мо д ел ь у п р а в л і н н я . В основу свого д е р ж а в о т в о р ч о г о к у р с у в ін п о к л а в прин-

Громадянська війна та поділ козацької України 169

ц и п и ол і гарх ічно ї р е с п у б л і к и . З о к р е м а , щ е на Корсунсь-к і й раді під час свого обрання І. Виговський з а п е в н я в с т а р ш и н у : «Без вашої в ійськової ради ж о д н и х справ не буду робити» . З ідеї ол і гарх ічно ї республ іки лог ічно вип­л и в а л а ставка г е т ь м а н а на ш л я х е т с т в о та к о з а ц ь к у стар­ш и н у , я к і у цей час н а м а г а л и с я в і д м е ж у в а т и с я від реш­ти к о з а ц т в а , с к о н ц е н т р у в а т и у своїх р у к а х в е л и к е земле­волод іння та к о н с о л і д у в а т и с я в о к р е м и й п р и в і л е й о в а н и й к л а с . Саме ц і верстви п і д ш т о в х у в а л и І. Виговського до в ідновлення старої моделі соц іально-економічних відно­син, насамперед к р і п а ц т в а . Т а к а в н у т р і ш н я пол ітика геть­м а н а вела до послаблення центрально ї влади , п о с и л е н н я позиці ї к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и та ш л я х т и , п о р у ш е н н я соці­альної р і вноваги в суспільств і , зростання масового невдо­в о л е н н я і до вибуху соціальної боротьби.

Н а п р и к і н ц і 1657 р . проти п о л і т и к и І. Виговського а к т и в н о в и с т у п и л и народні маси . Боротьба велася під гас­л о м повернення к о з а ц ь к и х вольностей — права в ільно в а р и т и гор ілку , вести лови і рибальство , в ільно перехо­д и т и на З а п о р о ж ж я , а т а к о ж вибирати гетьмана «чорною радою» . П о в с т а н н я ш в и д к о охопило насамперед Полтав ­с ь к и й п о л к і З а п о р о ж ж я . Під час виступу з ' я в и л и с я й нові претенденти на булаву — п о л т а в с ь к и й п о л к о в н и к М а р т и н П у ш к а р та з а п о р о з ь к и й отаман Я к і в Б а р а б а ш , я к і вели т а є м н і переговори з Москвою, з в и н у в а ч у ю ч и Ви­говського в п р о п о л ь с ь к і й ор ієнтац і ї . Тому боротьба пос­т у п о в о п е р е р о с л а в г р о м а д я н с ь к у в і й н у . З і б р а в ш и 2 0 - т и с я ч н е в і й с ь к о та н а й н я в ш и волох ів , н імц ів й татар , І . В и г о в с ь к и й з у м і в перемогти в ійсько повстанців у вирі ­ш а л ь н і й битві п ід П о л т а в о ю (травень 1658 р . ) . Проте це була н а д з в и ч а й н о дорога перемога , а д ж е у братовбивчо­му п р о т и с т о я н н і з а г и н у л о м а й ж е 50 тис . у к р а ї н ц і в .

Чудово р о з у м і ю ч и , щ о за умов , я к і с к л а л и с я , початок в і й н и з Рос ією є л и ш е п и т а н н я м часу , І . Виговський йде на р і ш у ч е з б л и ж е н н я з П о л ь щ е ю . 16 вересня 1658 р . в ін у к л а в з п о л ь с ь к и м у р я д о м Г а д я ц ь к и й договір . З а його у м о в а м и У к р а ї н а я к ф о р м а л ь н о н е з а л е ж н а д е р ж а в а під назвою В е л и к е К н я з і в с т в о Р у с ь к е на р і в н и х п р а в а х з П о л ь щ е ю та Л и т в о ю ставала трет ім членом федераці ї — Реч і Посполито ї . Територ ія к н я з і в с т в а о х о п л ю в а л а Ки їв ­с ь к е , Б р а ц л а в с ь к е та Ч е р н і г і в с ь к е воєводства. Верховна влада н а л е ж а л а гетьманов і , я к и й обирався довічно та зат­в е р д ж у в а в с я к о р о л е м . У к р а ї н с ь к а а р м і я м а л а н а р а х о ­вувати 30 т и с . к о з а к і в та 10 тис . найманого в ійська . Пра­вославні в іруючі з р і в н ю в а л и с я в п р а в а х з к а т о л и к а м и .

170 Українська національна революція

В о д н о ч а с Г а д я ц ь к и й д о г о в і р п е р е д б а ч а в в і д н о в л е н ­н я а д м і н і с т р а т и в н о - т е р и т о р і а л ь н о г о у с т р о ю , щ о існу­вав до 1 6 4 8 р . ; п о в е р н е н н я п о л ь с ь к и м м а г н а т а м і ш л я х т і м а є т к і в в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х ; в і д н о в л е н н я п о в и н н о с ­тей у к р а ї н с ь к о г о с е л я н с т в а . К р і м т о г о , У к р а ї н с ь к а дер­ж а в а п о з б а в л я л а с я п р а в а на м і ж н а р о д н і в і д н о с и н и .

У к л а д е н н я Г а д я ц ь к о г о договору п р и с к о р и л о х ід по­д і й . Невдовз і р о с і й с ь к и й ц а р Олекс ій М и х а й л о в и ч видав грамоту до у к р а ї н с ь к о г о народу , у я к і й Виговського було н а з в а н о з р а д н и к о м , та м істився з а к л и к до народу ч и н и т и непокору г е т ь м а н о в і . У листопад і 1658 р . рос ійське вій­сько на чол і з Г. Р о м о д а н о в с ь к и м п е р е й ш л о кордон Укра­ї н и . П і с л я того, я к навесні наступного р оку під Путив ­л е м до нього п р и є д н а л и с я к н я з і О. Трубецькой та С. По-ж а р с ь к и й , чисельн ість армі ї в т о р г н е н н я с я г а л а 100 т и с . осіб. Р о з п о ч а л и с я а к т и в н і ді ї . П о ч а т о к агресі ї був вда­л и м д л я рос і ян . К о з а ц ь к і загони з а з н а л и п о р а з к и під Ром­н а м и та Л о х в и ц е ю . В и р і ш а л ь н а битва в ідбулася в червн і 1659 р . під Конотопом. Вона т р и в а л а три дні й з ак інчила ­ся ц і л к о в и т о ю перемогою І. Виговського . Москву охопила п а н і к а , ц а р с ь к и й двір збирався в т і к а т и до Я р о с л а в л я .

П р о т е г е т ь м а н у не в д а л о с я с к о р и с т а т и с я н а с л і д к а м и своєї п е р е м о г и . Г а д я ц ь к и й договір в и к л и к а в невдоволен­н я , з р о с т а н н я опозиц і ї , п о с и л е н н я п р о м о с к о в с ь к и х нас­т р о ї в . О б с т а в и н и у с к л а д н ю в а л и с я з б е р е ж е н н я м у К и є в і м о с к о в с ь к о ї з а л о г и на чол і з В . Ш е р е м е т ь є в и м та напа ­дом з а п о р о з ь к о г о к о ш о в о г о С і р к а на К р и м , щ о з м у с и л о т а т а р — с о ю з н и к і в г е т ь м а н а — п о в е р н у т и с я додому . З а т а к и х обставин І . В и г о в с ь к и й у ж о в т н і 1 6 5 9 р . з р і к а є т ь ­ся б у л а в и та в и ї ж д ж а є до П о л ь щ і .

Н а м а г а ю ч и с ь у н и к н у т и г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и , п о м ' я к ­ш и т и соц і альну н а п р у г у , запоб ігти т е р и т о р і а л ь н о м у роз­к о л у , с т а р ш и н а знову проголошує г е т ь м а н о м Ю. Х м е л ь ­н и ц ь к о г о . Р о з р а х у н о к був на те , щ о «чар івне і м ' я Х м е л ь ­ницького» (вислів І . К р и п ' я к е в и ч а ) стане т ією силою, я к а забезпечить єдність ел іти , консол ідац ію суспільства та ста­б ільність д е р ж а в и . Зрозум іло , щ о ю н и й Юрій був не стіль­к и п р а п о р о м , с к і л ь к и ш и р м о ю д л я ел ітно ї г р у п и с т а р ш и ­н и , щ о с т о я л а за його с п и н о ю . Н а й б л и ж ч и м и р а д н и к а м и г е т ь м а н а с т а л и досв ідчені п о л і т и к и та в о є н а ч а л ь н и к и — г е н е р а л ь н и й осавул І . К о в а л е в с ь к и й , п р и л у ц ь к и й полков­н и к П . Д о р о ш е н к о та з а п о р о з ь к и й к о ш о в и й І. С ірко . У р я д Ю. Х м е л ь н и ц ь к о г о д л я з б е р е ж е н н я у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в ­ності обрав т а к т и к у не п р я м о г о п р о т и с т о я н н я , а обереж­ної гри на суперечностях м і ж Москвою та Варшавою. Стар-

Громадянська війна та поділ козацької України 171

ш и н а , я к доповідав королю А. П о т о ц ь к и й , в и р і ш и л а «не бути ні під в а ш о ю корол івською м и л і с т ю , ан і під ц а р е м ; спод іваються вони цього досягти о б м а н ю ю ч и і л я к а ю ч и в а ш у к о р о л і в с ь к у м и л і с т ь ц а р е м , а ц а р я в а ш о ю корол ів ­ською м и л і с т ю » .

Однак у ж е на п о ч а т к у свого другого г е т ь м а н у в а н н я Юрій п р и п у с т и в с я фатально ї п о м и л к и : в ін прибув д л я переговорів з рос ійською стороною до П е р е я с л а в а , де сто­яв з в е л и к и м в ійськом О. Трубецькой . П і з н і ш е ю н и й геть­ман з гадував : «Я два т и ж н і був в ' я з н е м ; щ о х о т і л и , те й робили зі м н о ю » . О т ж е , до ш а н т а ж у в д а л а с я не у к р а ї н с ь ­к а сторона , а рос ійська . Новий П е р е я с л а в с ь к и й договір , у х в а л е н и й 27 ж о в т н я 1659 р . , ф а к т и ч н о перетворював У к р а ї н у на автономну частину Росі ї : переобрання геть­м а н а м а л о з д і й с н ю в а т и с я л и ш е з дозволу ц а р я ; г етьман втрачав право п р и з н а ч а т и і з в і л ь н я т и п о л к о в н и к і в , кара ­т и без суду смертю с т а р ш и н , виступати в похід без царсь­кого дозволу; з а б о р о н я л и с я в ідносини з і н ш и м и к р а ї н а ­м и ; у П е р е я с л а в і , Н і ж и н і , Черн і гов і , Б р а ц л а в і та У м а н і м а л и право р о з т а ш о в у в а т и с я рос ійськ і з алоги ; К и ї в с ь к а м и т р о п о л і я п і д п о р я д к о в у в а л а с я Московському п а т р і а р ­хатов і .

У 1660 р . розпочався новий раунд рос ійсько-польсь­кого п р о т и с т о я н н я в боротьбі за у к р а ї н с ь к і з е м л і . Н а Во­л и н ь р у ш и л о 20-тисячне російське в ійсько на чолі з В . Ш е -р е м е т ь є в и м . У другому ешелоні р у х а л о с я ЗО т и с . к о з а к і в на чол і з Ю . Х м е л ь н и ц ь к и м , про я к о г о р о с і й с ь к и й воєво­да з п и х о ю говорив : «Зтому г е т ь м а н и ш к е идет л у ч ш е гу­сей пасти , чем г е т ь м а н о в а т ь » . Незабаром під Ч у д н о в о м рос ійськ і в о я к и п о т р а п и л и в оточення і з а з н а л и п о р а з к и . З а ц и х обставин Юрій під тиском п р о п о л ь с ь к и настроє­ної с т а р ш и н и на чол і з Г. Л і с н и ц ь к и м та Г. Г у л я н и ц ь к и м с х и л я є т ь с я до угоди з П о л ь щ е ю . 18 ж о в т н я 1660 р . було у к л а д е н о С л о б о д и щ е н с ь к и й т р а к т а т , в ідповідно до я к о г о У к р а ї н а знову п о в е р т а л а с я під владу Реч і Посполито ї н а п р а в а х автономі ї . Хоча ц я угода і нагадувала Г а д я ц ь к у , о д н а к у н ій о б м е ж е н н я пол ітичної н е з а л е ж н о с т і у к р а ї н ­с ь к и х земель були б ільш з н а ч н и м и : усунено статтю про В е л и к е к н я з і в с т в о Р у с ь к е ; гетьман не т і л ь к и п о з б а в л я в ­ся права з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х зносин , а й з о б о в ' я з у в а в ­ся подавати в ійськову допомогу П о л ь щ і у в ійнах з і н ш и ­м и д е р ж а в а м и ; п о л ь с ь к і й ш л я х т і і м а г н а т а м п о в е р т а л и с я всі маєтност і в У к р а ї н і . Н а й т р а г і ч н і ш и м н а с л і д к о м Сло-бодищенського т р а к т а т у став початок територіального роз­к о л у У к р а ї н и .

172 Українська національна революція

У січні 1 6 6 3 р . Ю. Х м е л ь н и ц ь к и й , р о з у м і ю ч и , щ о він не т і л ь к и не з м і ц н и в єдність д е р ж а в и , а й став одним з ін іц і атор ів її т еритор іального р о з м е ж у в а н н я , з р і к а є т ь с я гетьмансько ї булави та йде в м о н а с т и р . П і с л я того, я к П р а в о б е р е ж ж я обрало гетьманом П . Тетерю, а Лівобереж­ж я — І. Б р ю х о в е ц ь к о г о , т е р и т о р і а л ь н и й розкол У к р а ї н и доповнився п о л і т и ч н и м . Я к в л у ч н о х а р а к т е р и з у є цей пе­ріод О. Субтельний — «доба Р у ї н и с я г н у л а свого апогею».

О т ж е , д р у г и й етап У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї револю­ці ї (вересень 1657 — червень 1 6 6 3 р . ) став часом серйоз­н и х випробувань д л я у к р а ї н с ь к о г о народу . Ц я доба при­несла ж а х л и в е с п у с т о ш е н н я у к р а ї н с ь к и х земель ; спала­х и г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и , з а г о с т р е н н я боротьби за геть­м а н с ь к у булаву; наростання соціальних конфл ікт ів та про­т и с т о я н ь ; п о н о в л е н н я старої моделі соц іально-економіч­них в ідносин; в ідхід нац іонально ї ел іти від державної ідеї, сформульовано ї Б . Х м е л ь н и ц ь к и м , і повернення до ідеї автономі зму 1648 р . ; р о з м и в а н н я м о р а л ь н и х норм у сус­п і л ь н о м у ж и т т і ; т и с к та в т р у ч а н н я в у к р а ї н с ь к і справи П о л ь щ і , Росі ї , Т у р е ч ч и н и , К р и м с ь к о г о ханства ; фатал ь ­н и й р о з к о л У к р а ї н и на П р а в о б е р е ж н у та Л і в о б е р е ж н у .

6.5. Боротьба за возз'єднання Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р.) С л о б о д и щ е н с ь к и й т р а к т а т , я к и й став п о ч а т к о м роз­

к о л у У к р а ї н и за т е р и т о р і а л ь н о ю о з н а к о ю , водночас від­к р и в н о в и й е т а п боротьби за г е т ь м а н с ь к у в л а д у . Особли­в ість цього етапу п о л я г а л а в тому , щ о предметом ба­ж а н ь с т а р ш и н и одночасно с т а л и дв і б у л а в и . Л і в о б е р е ж ­ж я , я к е перебувало п ід п а т р о н а т о м М о с к в и , дедал і б іль­ш е в і д о к р е м л ю є т ь с я та в і д м е ж о в у є т ь с я від П р а в о б е р е ж ­ж я . Н а П р а в о б е р е ж ж і в і д н о в л е н н я п о л ь с ь к о - ш л я х е т с ь ­к и х п о р я д к і в с п р и ч и н и л о н а р о д н и й оп ір та п о с и л е н н я с т а р ш и н с ь к о ї опозиці ї . З а ц и х обставин гетьманське кріс­л о з а х и т а л о с ь п ід Ю . Х м е л ь н и ц ь к и м .

П р е т е н д е н т і в на б у л а в у в и с т а ч а л о в у к р а ї н с ь к и х зем­л я х . Н а Л і в о б е р е ж ж і основна боротьба р о з г о р н у л а с я м і ж Я . С о м к о м , І . Б р ю х о в е ц ь к и м та В . З о л о т а р е н к о м . Н а « Ч о р н і й рад і» у Н і ж и н і ( ч е р в е н ь 1 6 6 3 р . ) г е т ь м а н о м було о б р а н о І. Б р ю х о в е ц ь к о г о .

Боротьба за возз'єднання Української держави 173

Брюховецький Іван (? — 1668) — гетьман Лівобережної України в 1663—1668 рр. З 1648 р. при дворі Б. Хмельницького в якості «старшого слуги» займався вихованням гетьманича Юрія, викону­вав дипломатичні доручення. З 1659 р. перебував на Запорозь­кій Січі, тоді ж обраний кошовим отаманом. У1661 р. прийняв ти­тул кошового гетьмана. Протягом 1662—1663 рр. один із голов­них претендентів на гетьманство в Лівобережній Україні. Москво­фільські заяви Брюховецького забезпечили йому підтримку цар­ського уряду. На «Чорній раді» під Ніжином (1663) проголошений гетьманом. Наказав стратити іншого претендента — Я. Сомка, вчи­нив розправу над опозицією. У вересні 1665 р. першим з україн­ських гетьманів здійснив візит до Москви. Невдалі спроби Брюхо­вецького припинити колонізаторську політику російського уряду спричинили падіння його політичного авторитету в Україні. Праг­нучи втримати важелі влади, оголосив про розрив з Москвою. 7 (18) червня 1668 р. біля Диканьки відбулось об'єднання військ Правобережної та Лівобережної України, під час якого лівобережні козаки буквально розтерзали Брюховецького. За наказом геть­мана П. Дорошенка його тіло було перевезено до Гадяча і там поховано з усіма гетьманськими почестями в соборній церкві.

Це був с п р и т н и й авантюрист і демагог , один з т и х , я к писав к о з а ц ь к и й л і тописець С. В е л и ч к о , щ о «для ср ібла й золота не т і л ь к и дав би в и к о л о т и собі око , але брата й б а т ь к а свого не п о щ а д и в би, не те що вболівати за У к р а ­їною» . Новообраний гетьман з а й м а в відверто промосков-с ь к і позиці ї і неодноразово висловлювався за л і к в і д а ц і ю гетьманату та утворення з його земель к н я з і в с т в а на чол і з ц а р е в и ч е м Федором.

Н а п о ч а т к у 60-х рок ів XVII ст. з а гострилася боротьба за владу і на П р а в о б е р е ж ж і . Ситуац ія особливо усклад­н и л а с я в л і т к у 1662 р . п і с л я невдалого походу Ю. Х м е л ь ­н и ц ь к о г о в Л і в о б е р е ж н у У к р а ї н у . На булаву претендува­л и П . Т е т е р я , Г . Г у л я н и ц ь к и й , М. Х а н е н к о , П . Дорошен­к о . П і с л я того я к у с ічні 1 6 6 3 р . Ю. Х м е л ь н и ц ь к и й с к л а в гетьманськ і п о в н о в а ж е н н я , к о з а ц ь к а рада у Ч и г и р и н і про­голошує гетьманом П р а в о б е р е ж ж я П . Тетерю.

Тетеря (Моржковський, Мошковський) Павло (бл. 1620—1671) — гетьман Правобережної України в 1663—1665 рр. Один з най­визначніших дипломатів в урядах Б. Хмельницького, І. Виговсь­кого, Ю. Хмельницького, переяславський полковник (1653— 1658). Походив зі шляхетського роду, мав добру освіту. Перед 1648 р. був канцеляристом гродського суду м. Луцька, з 1649 р. — писар Переяславського полку. Протягом 50-х років брав участь майже в усіх міждержавних переговорах, що відбувалися в Чиги­рині, виїжджав з дипломатичними місіями до інших країн. Один з авторів Березневих статей (1654), Гадяцької угоди (1658), Сло-бодищівського трактату (1660). У ранзі гетьмана підтримував по-

174 Українська національна революція

хід Яна Казимира на Лівобережжя (1663—1664), намагаючись об єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського ко роля Своєю політикою спровокував козацьке повстання Зазнав­ши поразки від повстанців (1665), зрікся гетьманства і виїхав до Польщі Отруєний польськими агентами

Новий гетьман хотів в ідновити єдність козацько ї Укра­їни ш л я х о м к о м п р о м і с у з л і вобережною с т а р ш и н о ю . Він не одразу в и я в и в себе я к п р и х и л ь н и к пропольсько ї орі­єнтац і ї , з о к р е м а п і с л я обрання він п о в і д о м л я в к р и м с ь к о ­м у х а н у , щ о «від ц а р я й к о р о л я не ч е к а є нічого доброго». Проте П р а в о б е р е ж ж я територіально було м іцно п р и в ' я з а н е до П о л ь щ і , і тому к о ж е н з п р а в о б е р е ж н и х гетьм ан ів му­сив демонструвати свою л о я л ь н і с т ь п о л ь с ь к о м у у р я д у та й т и у фарватер і польсько ї п о л і т и к и . З а ц и х обставин ц іл­к о м природно , щ о П . Тетеря в з я в участь у поході Я н а II К а з и м и р а в Л і в о б е р е ж н у У к р а ї н у . У раз і усп іху перед г е т ь м а н о м в і д к р и в а л а с я п е р с п е к т и в а за допомогою Поль­щ і в и р і ш и т и проблему в о з з ' є д н а н н я к о з а ц ь к о ї У к р а ї н и . Проте похід з а к і н ч и в с я невдачею, до того ж на Правобе­р е ж ж і 1 6 6 4 — 1 6 6 5 р р . вибухнуло п о в с т а н н я місцевого на­с е л е н н я проти польсько ї ш л я х т и . Н е з у м і в ш и о п а н у в а т и с и т у а ц і є ю , П . Тетеря з р і к а є т ь с я гетьманства та вт ікає до П о л ь щ і .

Ф а т а л ь н и й р о з к о л У к р а ї н и на П р а в о б е р е ж н у та Л і ­в о б е р е ж н у п о г л и б л ю в а в с я . Г л и б о к а к р и з а д е р ж а в н о с т і в и к л и к а л а б а ж а н н я у п а т р і о т и ч н и х с и л з у п и н и т и ц ю р у й н і в н у т е н д е н ц і ю , о б ' є д н а т и у к р а ї н с ь к і з е м л і в ме­ж а х одніє ї д е р ж а в и та в і д н о в и т и її н е з а л е ж н і с т ь . Л іде ­ром ц и х сил став новий п р а в о б е р е ж н и й г е т ь м а н П . До­р о ш е н к о , я к и й п р и й ш о в до в л а д и в серпн і 1 6 6 5 р .

Дорошенко Петро Дорофійович (1627—1698) — гетьман Укра іни (1665 — 1676) один із найвидатніших діячів п історії Наро дився в Чигирині в козацькій родині Здобув ґрунтовну освіту Активний учасник Визвольної війни українського народу, один з найближчих соратників Б Хмельницького і продовжувач його справи Ставши гетьманом на Правобережжі, рішуче виступив проти умов Андрусівського договору и восени 1667 р зробив спробу приєднати до Гетьманщини західний регіон У червні 1668 р домігся возз'єднання Козацької України, гетьманом якої був обраний В умовах спровокованої Запорожжям и сусідніми з Укра'ною державами політичної боротьби пішову березні 1669 р на прийняття турецького протекторату Влітку 1672 р взявучасть у поході турецької армії проти Польщі, але невдоволений укладе ним мін< Портою і Польщею Бучацьким договором, який перек реслив його політичні плани, переорієнтовується на Росію і Поль щу У розпалі народного обурення спустошенням України турець-

Боротьба за возз єднання Української держави 175

ко татарською та польською арміями складає гетьманські пов новаження У березні 1677 р вивезений до Москви, у 1679— 1692 рр — в ятськии воєвода Останні роки провів у своєму ма єтку в с Ярополче Волоколамського повіту, де й похований Мо гила збереглася до нашого часу

П о ч и н а т и р е а л і з а ц і ю своїх план ів гетьманові довело­ся в д у ж е с к л а д н и х у м о в а х : П р а в о б е р е ж ж я того часу справді я в л я л о собою ру їну , втрати населення сягал и 6 5 — 7 0 % ; на г е т ь м а н с ь к у булаву п р е т е н д у в а л и щ е двоє — В . Дрозденко і С. Опара ; поглиблювався розкол суспільс­тва; у с к л а д н ю в а л а с я геопол ітична си ту ац ія .

Спочатку, з а р у ч и в ш и с ь нейтралітетом Польщі , П . До­рошенко зм іцнив свої внутр ішні позиції й переміг своїх суперників у боротьбі за владу. Проте в ж е того часу відно­сини з Польщею були досить своєрідними: декларуючи свою прихильн ість , правобережний гетьман водночас в ідмовляв у розміщенні польських залог на його території , вимагав скасування унії , з м е н ш е н н я податкового т я г а р я та ін .

Андрус івське п е р е м и р ' я (20 с ічня 1667 р.) м і ж Поль­щею та Росією, укладене на 15,5 років , ставило під загрозу стратег ічні об ' єднавч і п л а н и гетьмана . Відповідно до йо­го умов територ ія к о з а ц ь к о ї У к р а ї н и п о д і л я л а с я на три ч а с т и н и : Л і в о б е р е ж ж я з а к р і п л ю в а л о с я за Рос і єю, Право­б е р е ж ж я — за П о л ь щ е ю , а З а п о р о ж ж я п о т р а п л я л о під сп ільне у п р а в л і н н я обох к р а ї н . Тому у к р а ї н с ь к е терито­р іальне п и т а н н я набуло м іжнародного х а р а к т е р у . Нама­гаючись з м і ц н и т и свої в н у т р і ш н і позиці ї , П . Д о р о ш е н к о зд ійснює к і л ь к а р е ф о р м а ц і й н и х к р о к і в - починає систе­матично с к л и к а т и в ійськову раду, щоб з а р у ч и т и с я на­родною п і д т р и м к о ю , створює постійне н а й м а н е в ійсько , т ак звані сердюцьк і п о л к и , забезпечуючи ц и м н е з а л е ж ­ність від к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и . На кордоні проводить нову м и т н у л ін ію , розпочинає в и п у с к а т и власну монету, енер­г ійно заселяє спустошені о к р а ї н и П р а в о б е р е ж ж я

А к т и в н о ю була і зовнішньополітична д іяльність П . До­р о ш е н к а . Спочатку , с п и р а ю ч и с ь на п і д т р и м к у т а т а р , він н а м а г а є т ь с я в и т і с н и т и п о л я к і в з П р а в о б е р е ж ж я і водно­час проводить переговори з Рос ією. Основна мета перего­ворів — повернення в повному обсязі прав і вольностей В ійську З а п о р о з ь к о м у , в о з з ' є д н а н н я у м е ж а х єдиної дер­ж а в и усіх етн ічних у к р а ї н с ь к и х земель по П е р е м и ш л ь , Л ь в і в , Галич і В о л о д и м и р Однак ці переговори з а к і н ч и ­л и с я безрезультатно

В ідкрите збройне п р о т и с т о я н н я з П о л ь щ е ю , непоступ­лив ість Р о с и з м у с и л и П . Д о р о ш е н к а ш у к а т и п і д т р и м к и в

176 Українська національна революція

Оттомансько ї П о р т и та п о р о з у м і н н я з г етьманом Лівобе­р е ж ж я І. Б р ю х о в е ц ь к и м . Восени 1667 р . під тиском об'єд­н а н и х т у р е ц ь к о - к о з а ц ь к и х в ійськ п о л ь с ь к и й король виз­нав суверенітет г е т ь м а н а т у на П р а в о б е р е ж н і й У к р а ї н і . Ц і усп іхи п о с и л и л и п р о т у р е ц ь к у ор і єнтац ію П . Д о р о ш е н к а . У серпні 1668 р . у відповідь на т у р е ц ь к у пропозицію прий­н я т и п ідданство с у л т а н а на у м о в а х «удільності» (подібно К р и м с ь к о м у ханству) він н а п р а в л я є до Стамбула свою де­л е г а ц і ю , щ о м а л а на мет і домогтися гарант і ї забезпечен­н я єдності у к р а ї н с ь к и х земель у м е ж а х нац іонально ї дер­ж а в и .

З м і ц н и в ш и свої позиці ї на П р а в о б е р е ж ж і , в ідчуваю­ч и за спиною п і д т р и м к у могутньої д е р ж а в и , П . Дорошен­ко разом з в і й с ь к о м переходить на л і в и й берег Д н і п р а і п і с л я вбивства к о з а к а м и І. Б р ю х о в е ц ь к о г о 1668 р . його проголошено гетьманом усієї У к р а ї н и . Мети було досяг­нуто , але цей усп іх не вдалося з а к р і п и т и надовго , оск іль­к и він був н а с л і д к о м с к л а д н и х п о л і т и ч н и х комб інац ій і майстерного б а л а н с у в а н н я П. Д о р о ш е н к а я к у внутр іш­н ій , т а к і в з о в н і ш н і й п о л і т и ц і . Зведена гетьманом будо­ва м а л а н а д з в и ч а й н о слабку к о н с т р у к ц і ю і достатньо бу­ло в и й н я т и бодай одну ц е г л и н у з її ф у н д а м е н т у , щоб во­на п о х и т н у л а с я , ч и м і с к о р и с т а л и с я вороги . Спочатку п о л ь с ь к а воєнна а к т и в н і с т ь змусила гетьмана , з а л и ш и в ­ш и Л і в о б е р е ж ж я , п о с п і ш а т и на п р а в и й берег Д н і п р а . У цей час не з а ц і к а в л е н і в з м і ц н е н н і у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в ­ності т а т а р и п і д т р и м а л и претенз і ї на г етьманську булаву П . Суховія , якого висунуло З а п о р о ж ж я . Ситуацію щ е біль­ш е у с к л а д н и в наступ р о с і й с ь к и х в і й с ь к , внасл ідок я к о г о з н а ч н а ч а с т и н а л івобережної с т а р ш и н и на чол і з н а к а з ­н и м г е т ь м а н о м Д . М н о г о г р і ш н и м з м у ш е н а була в и з н а т и верховенство ц а р я . А н а л і з у ю ч и перебіг под ій , один із су­ч а с н и х д о с л і д н и к і в п и ш е : « М і ж собою у к р а ї н ц і воюють , з д а є т ь с я , з б і л ь ш и м з а в з я т т я м , я к із ч у ж и н ц я м и , котр і п р и х о д я т ь на ї х н ю з е м л ю й у с п і ш н о її грабують , плюнд­рують та п о н е в о л ю ю т ь » .

З а т и х обставин П . Д о р о ш е н к о посилює п р о т у р е ц ь к у ор і єнтац ію . К о р с у н с ь к а генеральна с т а р ш и н с ь к а рада (бе­резень 1669 р . ) п о г о д ж у є т ь с я на о ф і ц і й н е п р и й н я т т я ту­р е ц ь к о г о п р о т е к т о р а т у , хоча і в і д м о в л я є т ь с я від прине­сення п р и с я г и т у р е ц ь к о м у султанов і . В л і т к у 1672 р . Отто-м а н с ь к а П о р т а р о з п о ч а л а воєнні ді ї проти П о л ь щ і , Пра­в о б е р е ж н а У к р а ї н а знову стала театром в о є н н и х д ій , а П . Д о р о ш е н к о з м у ш е н и й був в и с т у п и т и на т у р е ц ь к о м у боці . Від п е р е м о г и Т у р е ч ч и н и г е т ь м а н м а й ж е н ічого не

Боротьба за возз'єднання Української держави 177

виграв , а д ж е відповідно до Бучачського мирного догово­ру П о р т а о т р и м а л а Под ільське воєводство, а за н и м виз­н а в а л а с я т е р и т о р і я «у с т а р и х к о р д о н а х » . Б і л ь ш е того, Туреччина дедалі наполегливіше прагне перетворити Укра­їну на безправного васала . Н а п р и к і н ц і 1672 р . П о р т а ви­магає від гетьмана руйнац і ї усіх фортець , за в и н я т к о м Ч и г и р и н а , сплати д а н и н и , роззброєння н а с е л е н н я .

Авторитет гетьмана слабшає , він втрачає п і д т р и м к у мас , о с к і л ь к и мусив виступати союзником турк ів та та­тар , я к і нещадно плюндрували Україну . У середині 1675 р . с и т у а ц і я стає к р и т и ч н о ю : спроби д ійти згоди з Рос ією та в ідмовитися від протурецької орієнтаці ї з ак інчуються без­результатно , г етьмана п о к и д а ю т ь один за одним соратни­к и , родичі і навіть його надійна опора — сердюцькі збройні ф о р м у в а н н я . До того ж помирає р а д н и к та н а й б л и ж ч и й друг — м и т р о п о л и т Й . Т у к а л ь с ь к и й . Перебуваючи в без­в и х і д н о м у с т а н о в и щ і , П . Д о р о ш е н к о у вересні 1676 р . приймає р і ш е н н я скласти гетьманські повноваження і зда­тися Росі ї .

Отже , на третьому етапі Укра їнсько ї нац іонально ї ре­волюці ї (червень 1663 — вересень 1676 р.) територ іаль ­н и й р о з к о л У к р а ї н и призв ів до глибокої к р и з и та певної деморал і зац і ї сусп ільства . З а часів гетьманства П . Тетері , на П р а в о б е р е ж ж і та І . Б р ю х о в е ц ь к о г о на Л і в о б е р е ж ж і ц і к а т а с т р о ф і ч н і процеси в и я в и л и с я у в ідмові нац іонально ї ел іти від створення н е з а л е ж н о ї соборної У к р а ї н и ; нама­ганн і гетьман ів за будь-яку ц іну в т р и м а т и владу , ї х н і й неспроможност і консол ідувати навколо себе значн і с и л и д л я в и р і ш е н н я д е р ж а в н и х п и т а н ь ; в ідмові від а к т и в н о ї участ і в боротьбі значної ч а с т и н и з а м о ж н о г о к о з а ц т в а і с т а р ш и н и ; домінуванн і рег іональних п о л і т и ч н и х інтере­сів над д е р ж а в н и м и ; з алученн і іноземних д е р ж а в до ви­р і ш е н н я в н у т р і ш н і х проблем.

Останньою спробою п е р е л о м и т и хід подій , в ідновити територ іальну єдність і повноцінну д е р ж а в н і с т ь був час гетьманства П . Д о р о ш е н к а . Проте внаслідок пост ійної бо­ротьби к о з а ц ь к о ї в е р х і в к и за булаву, н и з к и невдалих кро­к і в та п о м и л о к , з р а д и с о ю з н и к і в , н а м а г а н н я П о л ь щ і , Ро­сії та Т у р е ч ч и н и к о н т р о л ю в а т и хід подій в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х П . Д о р о ш е н к о втратив п і д т р и м к у народних м а с , не зміг об ' єднати у к р а ї н с ь к і землі в м е ж а х однієї д е р ж а ­ви і в ідновити її н е з а л е ж н і с т ь . П а д і н н я гетьманства на П р а в о б е р е ж ж і стало з а в е р ш а л ь н и м актом Укра їнсько ї на­ц іонально ї революці ї .

7. Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

7.1. Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Б е з п о с е р е д н і м и н а с л і д к а м и п о р а з к и У к р а ї н с ь к о ї ре­

волюці ї були значн і демографічн і втрати (від воєнних д ій , голоду, еп ідемій тощо у к р а ї н с ь к е н а с е л е н н я скоротилося на 6 5 — 7 0 % ) , т е р и т о р і а л ь н и й розкол у к р а ї н с ь к и х земель , прогресуюче з в у ж е н н я сфери в п л и в у н а ц і о н а л ь н и х дер­ж а в н и х с т р у к т у р тощо . Ц і н е г а р а з д и з у м о в и л и не т і л ь к и в ідмову від створення суверенної нац іонально ї д е р ж а в и , а й втрату обмеженої автономі ї .

К а п і т у л я ц і я 1676 р . правобережного гетьмана П . До­р о ш е н к а , його присяга рос ійському царев і не з н я л и проб­лему територіального розколу у к р а ї н с ь к и х земель . Туреч­ч и н а ш в и д к о з н а й ш л а заміну Дорошенков і , в р у ч и в ш и бу­лаву Ю. Х м е л ь н и ц ь к о м у разом з гучним титулом « к н я з я Сарматі ї та У к р а ї н и , володаря Війська Запорозького» . Роз­почався новий етап збройного п р о т и с т о я н н я м і ж Правобе­р е ж ж я м і Л і в о б е р е ж ж я м , своєрідним епіцентром якого став Ч и г и р и н . З а х о п и в ш и і з р у й н у в а в ш и у ході запеклої бо­ротьби к о л и ш н ю гетьманську столицю, Ю. Х м е л ь н и ц ь к и й розраховував на подальше р о з ш и р е н н я своєї влади на Л і ­в о б е р е ж ж і , але опір л івобережного гетьмана І. Самойло-вича посилився , і бойові дії набрали з а т я ж н о г о х а р а к т е р у .

Самойлович Іван Сам/йлович (? — 1690) — козацький діяч. По­ходженням із духівництва. Освіту здобув у Київському колегіумі. Змолоду в козацькому війську. В 1669 р. обирається генераль-

Українська державність 179

ним суддею лівобережного козацького війська, в 1672 р. — геть­маном Лівобережної України. У1668 р. підтримав гетьмана І. Брю­ховецького й узяв участь у повстанні проти засилля російських во­євод в Україні. В 1677—1678 рр. керував полками у війні проти Туреччини. В 1674 р. обраний гетьманом Лівобережної та Право­бережної України. Відстоював державні інтереси України у відно­синах з Московщиною. В1687 р. очолював козацькі полки в пер­шому Кримському поході царських військ і був звинувачений у йо­го невдачі. Засланий до Тобольська, де й скінчив життя.

З а ц и х обставин, Юрій дедал і ч а с т і ш е в и я в л я є себе я к ж о р с т о к и й , деспотичний п р а в и т е л ь , щ о і призвело до йо­го страти т у р е ц ь к и м и в л а с т я м и 1681 р . Цього ж року , п р а г н у ч и в и й т и з безперспективного п р о т и с т о я н н я , Ро­сія та Т у р е ч ч и н а у к л а л и Б а х ч и с а р а й с ь к и й м и р н и й дого­в ір . З а його у м о в а м и під к о н т р о л е м Т у р е ч ч и н и о п и н и л и ­ся Південна К и ї в щ и н а , Б р а ц л а в щ и н а та П о д і л л я , а Рос ія у т р и м у в а л а Л і в о б е р е ж н у У к р а ї н у з К и є в о м , Василько-вом, Т р и п і л л я м , а т а к о ж З а п о р о ж ж я . Територія м і ж Дніс­тром і Б у г о м 20 рок ів м а л а з а л и ш а т и с я н е й т р а л ь н о ю та незаселеною.

Останню к р а п к у в процес і поділу у к р а ї н с ь к и х земель у XVII ст . м і ж сус ідн іми д е р ж а в а м и було п о став л ен о 1686 р . під час п і д п и с а н н я м і ж Рос ією та П о л ь щ е ю «Віч­ного м и р у » . Текст договору с к л а д а в с я на основі умов Андрус івського п е р е м и р ' я 1667 р . Р іч Посполита визна­вала за М о с к о в с ь к и м царством Л і в о б е р е ж н у У к р а ї н у , Ки­їв , З а п о р о ж ж я , Чернігово-Сіверську з е м л ю . Б р а ц л а в щ и ­на та П івденна К и ї в щ и н а с т а в а л и нейтральною незаселе­ною зоною м і ж П о л ь щ е ю та Москов ією. П і в н і ч н а Ки їв ­щ и н а , Волинь і Г а л и ч и н а в і д х о д и л и до П о л ь щ і . П о д і л л я з а л и ш а л о с я під владою Т у р е ч ч и н и (1699 р . було приєд­нане до П о л ь щ і ) .

«Вічний мир» суттєво у с к л а д н и в с т а н о в и щ е лівобе­р е ж н о г о гетьмана І. С а м о й л о в и ч а . До того ж сам гетьман у цей час зробив ч и м а л о н е в и в а ж е н и х к р о к і в , я к і підір­вали його п р е с т и ж та авторитет . Б е з м е ж н е користолюб­ство І. Самойловича , його с а м о в л а д д я , п р и з н а ч е н н я на посади п о л к о в н и к і в н а й б л и ж ч и х родичів , п ідпорядкуван­н я укра їнсько ї ц е р к в и Московському патр іархов і призве­л и до с т а р ш и н с ь к о ї змови , я к а з а в е р ш и л а с я а р е ш т о м і з а с л а н н я м гетьмана до Сибіру.

П і с л я у с у н е н н я І. С а м о й л о в и ч а г е т ь м а н с ь к а булава на Л і в о б е р е ж ж і 1687 р . д і с т а л а с я генеральному осавулу І. Мазепі ( 1 6 8 7 — 1 7 0 8 ) .

Своє п р а в л і н н я новий г е т ь м а н розпочинав я к п о л і т и к ч ітко ї промосковсько ї ор і єнтац і ї . Про це св ідчать п ідпи-

180 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

сані н и м « К о л о м а ц ь к і статт і» , я к і р е г л а м е н т у в а л и укра ­їнсько-рос ійськ і в ідносини . У цьому документ і традиц ій ­на ф о р м а л ь н а г а р а н т і я «прав і вольностей народу мало­російського» була доповнена н и з к о ю п у н к т і в , я к і значно р о з ш и р ю в а л и рос ійську присутн ість в У к р а ї н і та обме­ж у в а л и к о з а ц ь к у автономію. Зокрема , гетьман не мав пра­ва без царського у к а з у з м і щ у в а т и з посад к о з а ц ь к у стар­ш и н у , в Б а т у р и н і при гетьман і р о з т а ш о в у в а в с я москов­с ь к и й с т р і л е ц ь к и й п о л к , В і й с ь к у З а п о р о з ь к о м у заборо­н я л и с я зносини з ч у ж о з е м н и м и д е р ж а в а м и , к о з а ц ь к а вер­х і в к а м а л а с п р и я т и у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к и м ш л ю б а м . Ка­тегорично з а б о р о н я л о с я говорити про те , щ о «Малорос-с и й с к и й к р а й гетьманского р е г и м е н т а » , у « К о л о м а ц ь к и х статтях» с т в е р д ж у в а л о с я , щ о він є л и ш е частина «их цар-ского Пресветлого Величества С а м о д е р ж а в н о й дер ж ав ь і» .

В ж е на початку г е т ь м а н у в а н н я доля п ідготувала Мазе­пі серйозне випробування . У 1689 р . на рос ійський трон сідає новий ц а р — Петро І. К о л и ш н і патрони укра їнського гетьмана усуваються від влади — царівна Софія потрап­л я є до Троїце-Сергієвого монастиря , а її фаворита Голіци-на засилають на Д а л е к у Півн іч . Здається , к р а х к а р ' є р и Мазепи н е м и н у ч и й . Однак природний розум, дипломатич­н и й хист , з н а н н я людей та придворних церемоній виво­д я т ь Мазепу із глухого кута . Добившись аудієнці ї в ц а р я щ е д р и м и д а р а м и (т ільки ш а б л я , подарована Петру І, кош­тувала 2 тис . крб . ) , демонстрацією покори (стояв навколі ­ш к и перед ц а р е м , доки його силою не п ідвели) , о х а я н н я м його попередніх патронів («лютий ворог к н я з ь Голіцин») , гетьман досягає своєї мети і завойовує прихильн ість ро­сійського ц а р я . П і з н і ш е Петро І з а у в а ж и т ь у розмові з І. Мазепою: «Коли б у мене всі слуги були схожі на тебе, я був би н а й щ а с л и в і ш о ю л ю д и н о ю на землі!»

Г е т ь м а н с ь к а булава та п і д т р и м к а ц а р я в і д к р и л и ш л я х до ш в и д к о г о з б а г а ч е н н я . З а в о л о д і в ш и 20 т и с . м а є т к і в , І. Мазепа стає одним із н а й б а г а т ш и х феодал ів Європи. Я к високоосв ічена л ю д и н а , я к а дбає про майбутнє , він з н а ч н у ч а с т и н у в л а с н и х к о ш т і в віддає на розвиток к у л ь ­тури та рел іг і ї . Проте головною його метою було об 'єд­н а н н я в м е ж а х одніє ї д е р ж а в и всіх у к р а ї н с ь к и х земель — Л і в о б е р е ж ж я , П р а в о б е р е ж ж я , З а п о р о ж ж я та Слобожан­щ и н и . І . Мазепа м р і я в про створення станової д е р ж а в и зах ідноєвропейського з р а з к а . Ідеальною м о д е л л ю , на йо­го д у м к у , була Р іч П о с п о л и т а . Н а м а г а ю ч и с ь створити д л я реалізаці ї своїх план ів над ійну опору, гетьман сприяє фор­м у в а н н ю аристократично ї в е р х і в к и укра їнського суспільс-

Українська державність 1 8 1

тва , тобто перетворенню к о з а ц ь к о ї с т а р ш и н и на ш л я х е т ­с ь к у верству, «бунчукових т о в а р и ш і в » . Й ш л о с я про ство­р е н н я власної генераці ї дворянства , я к е мало б не т і л ь к и т и т у л и та спадкову владу , а й земл і ( гетьман роздав стар­ш и н і понад т и с я ч у д а р ч и х на землі ) та з а л е ж н и х с е л я н (у 1701 р . І. Мазепа видав у к а з про дводенну п а н щ и н у д л я с е л я н Н і ж и н с ь к о г о п о л к у ) . Т а к а соц іальна п о л і т и к а п о р о д ж у в а л а соц іальне н а п р у ж е н н я , негативно в п л и в а л а на і м і д ж гетьмана . Народ н а з и в а в І. Мазепу «в ітчимом» У к р а ї н и . Ситуацію в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х у с к л а д н ю в а л а необхідність постійної бойової готовності , що д и к т у в а л а ­ся ш и р о к о м а с ш т а б н и м и п о л і т и ч н и м и п р о е к т а м и росій­ського ц а р я . Л и ш е за п е р ш і 12 рок ів свого г етьмануван­н я І . Мазепа зд ійснив 11 л і тн іх та 12 зимових поход ів . За ц и м и ц и ф р а м и стоять матер іальні збитки , демографічні втрати , зб ільшення податк ів , я к і л я г а л и в а ж к и м т я г а р е м на плечі українського народу. Очевидно, саме невміння або ж н е б а ж а н н я побачити в глибинах народної свідомості тіс­не переплет іння нац іонально-державницьких ідеалів та со­ц і а л ь н и х інтересів не дали змоги І. Мазепі при зд ійсненні його план ів спертися на ш и р о к у соціальну базу. З а г а л о м козацтво та селянство не п ідтримало гетьмана.

М і ж тим час в и р і ш а л ь н и х дій н а б л и ж а в с я . У 1700 р . р о з п о ч а л а с я П і в н і ч н а в ійна . В т я г н у т а у в ійну У к р а ї н а п о т р а п и л а в траг ічну ситуац ію . В ж е 1700 р . д л я ведення бойових д ій проти швед ів було в ідправлено 17 т и с . коза ­к і в . У в и с н а ж л и в о м у п р о т и с т о я н н і , я к п р а в и л о , г и н у л о від 50 до 70 % с к л а д у к о з а ц ь к и х ф о р м у в а н ь . В і й н а при­несла з б і л ь ш е н н я податк ів , примусов і ф о р т и ф і к а ц і й н і ро­боти, неск інченн і рекв і зиц і ї х а р ч і в , р о з м і щ е н н я в Укра ­їн і рос ійських в ійськ , ф а к т и ч н е п р и п и н е н н я зовн ішньо ї торг івл і . Перемога будь-якої із сторін у рос ійсько-швед­с ь к о м у п р о т и с т о я н н і о значала загибель У к р а ї н с ь к о ї дер­ж а в и . Т а к , я к щ о перемога д іставалась К а р л у X I I і його с т а в л е н и к у Станіславу Л е щ и н с ь к о м у , то У к р а ї н а я к со­ю з н и к Росі ї д істалась би П о л ь щ і , а у раз і перемоги Пет­р а І і його п р о т е ж е Августа II у к р а ї н с ь к і з емл і ч е к а в по­д іл м і ж Рос ією та П о л ь щ е ю . О т ж е , в обох в и п а д к а х У к р а ­їна в т р а ч а л а нав і ть над ію на автономію. Все це в ідбувало­ся в умовах зростання невдоволення у к р а ї н с ь к о г о наро­ду , я к и й з а я в л я в г е т ь м а н у : «Всі м и за д у ш у Х м е л ь ­н и ц ь к о г о Бога м о л и м о , за те , щ о він визволив Укр а їн у з польського я р м а , а твою д у ш у й кост і д іти н а ш і п р о к л и ­н а т и м у т ь , я к щ о ти п і с л я себе з а л и ш и ш к о з а к і в у т а к і й н е в о л і » . С и т у а ц і я в и м а г а л а р а д и к а л ь н и х д ій . У 1705 р .

182 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

І. Мазепа розпочинає таємні переговори із союзником Кар-л а XI I — п о л ь с ь к и м королем С. Л е щ и н с ь к и м , а навесні 1709 р . у к л а д а є угоду зі Ш в е ц і є ю , я к а передбачала від­н о в л е н н я д е р ж а в н о ї н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н и . Цього ж ро­ку гетьман виступив я к союзник швед ів у в и р і ш а л ь н і й П о л т а в с ь к і й битві та з а з н а в п о р а з к и .

Ч и м о ж н а в в а ж а т и усі ц і к р о к и зрадою союзу з Росі­єю, зрадою у к р а ї н с ь к і й д е р ж а в н о с т і ? Ш у к а ю ч и в ідповідь на це п и т а н н я , варто п а м ' я т а т и , щ о с т р и ж н е м п о л і т и к и рос ійського ц а р а т у в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х з а в ж д и було н а м а г а н н я п і д і м ' я т и під себе г е т ь м а н с ь к у владу , макси­м а л ь н о о б м е ж и т и , а в перспектив і в загал і скасувати авто­номію У к р а ї н и . Рос ійська сторона, в ідстоюючи власні інте­реси на м і ж н а р о д н і й арен і , н і к о л и особливо не дотриму­в а л а с я д у х у і букви Переяславсько -Московського догово­ру 1654 р . А д ж е щ е на п о ч а т к у Півн ічно ї в і й н и Петро І, н а м а г а ю ч и с ь забезпечити собі с о ю з н и к а , під час перего­ворів з п о л ь с ь к и м к о р о л е м Августом I I , і гноруючи інте­реси у к р а ї н с ь к о ї сторони, пооб іцяв Реч і По сп о л и т ій де­к і л ь к а міст на П р а в о б е р е ж ж і та певну к і л ь к і с т ь сіл Ста-родубського п о л к у . Л и ш е п і с л я ціє ї домовленост і її умо­ви було у з годжено з І. Мазепою. К о л и над У к р а ї н о ю на­висла з а гроза в т о р г н е н н я с о ю з н и к а К а р л а XI I С. Л е щ и н -ського , гетьман з в е р н у в с я до рос ійського ц а р я по допо­могу . Відповідь П е т р а І була к р а с н о м о в н о ю : «Я не м о ж у дати нав іть десяти ч о л о в і к ; боронися я к з н а є ш » . Т а к і дії р о з в ' я з у в а л и р у к и Мазеп і , а д ж е його сюзерен в ідмовився п р а к т и ч н о надати в ійськову п і д т р и м к у , я к у г а р а н т у в а л а угода 1654 р . К р і м того, в арх ів і ф р а н ц у з ь к о г о мін істер­ства з а к о р д о н н и х справ в и я в л е н о п р о е к т П е т р а І стосов­но л і к в і д а ц і ї г е т ь м а н щ и н и та к о з а ц ь к о г о устрою Укра ї ­ни , д а т о в а н и й 1703 р . , в ідповідно до я к о г о п л а н у в а л о с я або д о ч е к а т и с я смерт і М а з е п и , або ж усунути його з ж и т ­т я н а с и л ь н о , пот ім ш л я х о м в и с е л е н н я та терору з н и щ и т и к о з а ч ч и н у , к о л о н і з у в а т и у к р а ї н с ь к і з емл і р о с і я н а м и та н і м ц я м и , з т и м щоб «раз і н а з а в ж д и з н и щ и т и о г н и щ е в о р о х о б н и к і в » . В і с торичн ій л і т е р а т у р і є з г а д к и й про і н ш і п л а н и л і к в і д а ц і ї г е т ь м а н щ и н и та передач і укра їнсь ­к и х земель під у п р а в л і н н я к н я з ю М е н ш и к о в у або нав іть а н г л і й с ь к о м у герцогу Мальборо .

О т ж е , І . Мазепа не з р а д ж у в а в союзові з Рос і єю , а сам неодноразово був з р а д ж е н и й р о с і й с ь к о ю стороною. Не з р а д ж у в а в він і у к р а ї н с ь к і й д е р ж а в н о с т і , тому щ о відпо­відно до його угоди зі Ш в е ц і є ю та П о л ь щ е ю У к р а ї н а м а л а стати в е л и к и м к н я з і в с т в о м у с к л а д і останньої . Та все ж

Українська державність 183

на пол ітичн і р і ш е н н я І. М а з е п и , к р і м зовн ішніх обста­в и н , п е в н и й в ідбиток н а к л а д а л и особисте честолюбство, амбітність , прагнення до влади , матеріальні інтереси. Про­те о б ' є к т и в н о дії І . М а з е п и були спрямован і на п о ш у к и оптимально ї ф о р м у л и з б е р е ж е н н я у к р а ї н с ь к о ї автономі ї в умовах кризово ї ситуац і ї . Внутр ішньо-пол ітичн і прора-х у н к и (простаршинська соц іальна пол ітика , постійне про­тистояння із Запорозькою Січчю та ін.) не дали йому змоги консол ідувати у к р а ї н с ь к е суспільство , а ж о р с т к а проти­д ія зовн ішніх сил остаточно поховала п л а н и гетьмана збе­регти свободу, н е з а л е ж н і с т ь та соборність ус іх з е м е л ь У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и .

У ж о в т н і 1709 р . у с. В а р н и ц я неподалік від Бендер помирає гетьман І. Мазепа . К о з а ц ь к а рада 1710 р . обирає гетьманом в еміграц і ї П . О р л и к а . Новий гетьман походив з чесько-польсько ї р о д и н и , щ о свого часу осіла в Л и т в і , був л ю д и н о ю високоосв іченою, щ о дало йому м о ж л и в і с т ь зробити ш в и д к у к а р ' є р у . П о ч и н а в він з посади п и с а р я в к а н ц е л я р і ї К и ї в с ь к о г о м и т р о п о л и т а , але з а в д я к и природ­ному розуму в 34 р о к и став г е н е р а л ь н и м писарем і най ­б л и ж ч и м р а д н и к о м І. М а з е п и .

Новообраний гетьман у к л а в зі своїми в и б о р ц я м и та з а п о р о з ь к и м и к о з а к а м и догов ір , я к и й дістав назву «Кон­с т и т у ц і я п р а в і вольностей В і й с ь к а З а п о р о з ь к о г о » , або Б е н д е р с ь к а к о н с т и т у ц і я . Ц е й документ в ідомий у к р а ї н ­с ь к и й і сторик О. Оглоблін назвав «другою п о р а з к о ю . . . г етьмана Мазепи п і с л я П о л т а в с ь к о ї к а т а с т р о ф и , я к а зав­дала великого удару г е т ь м а н с ь к і й влад і» . І н ш и й в ідомий ф а х і в е ц ь — І. К р и п ' я к е в и ч — з в и н у в а т и в творців конс­титуці ї в тому, щ о вони «не в и я в и л и ш и р о к о г о пол ітич­ного св і тогляду» . На п р о т и в а г у цьому сучасні досл ідни­к и в к а з у ю т ь , щ о Б е н д е р с ь к а к о н с т и т у ц і я « в и п е р е д ж а л а свій час» , небезпідставно а к ц е н т у ю т ь , щ о нав іть «фран­ц у з ь к і просв ітител і щ е не н а в а ж у в а л и с я на розробку т и х г р о м а д я н с ь к и х ідей, я к і було з а к л а д е н о в н і й . У п е р ш е в Європі було вироблено р е а л ь н у модель в ільної н е з а л е ж ­ної д е р ж а в и , заснованої на природному прав і народу на свободу й с а м о в и з н а ч е н н я , модель , що б а з у в а л а с я на не­з н а н и х досі д е м о к р а т и ч н и х засадах суспільного ж и т т я » .

Т а к а п о л я р н і с т ь оц інок пояснюєть ся докор інною ре­орган і зац і єю сусп ільних с т р у к т у р та внутр ішньо ї пол іти­к и , я к у запропонував П . О р л и к . Н а м а г а ю ч и с ь в р а х у в а т и досвід попередньої боротьби за нац іональну н е з а л е ж н і с т ь , гетьман ш у к а є засоби п о д о л а н н я основної п о м и л к и І. Ма­зепи , суть я к о ї — у в ідсутності над ійної соціальної опори

184 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

д л я з д і й с н е н н я о б ' є д н а н н я в м е ж а х однієї д е р ж а в и усіх у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь . Й д е т ь с я про п о ш у к и о п т и м а л ь н о ї ф о р м у л и консол ідац і ї у к р а ї н с ь к о г о сусп ільства .

Х а р а к т е р н о ю рисою Бендерсько ї к о н с т и т у ц і ї є орга­н ічне п о є д н а н н я т р а д и ц і й н о с т і й новаторства . Спрямова­н и й на п о л і т и ч н е та церковне в і д о к р е м л е н н я У к р а ї н и від Росі ї , д о т р и м у ю ч и с ь неподільност і у к р а ї н с ь к и х земель на П р а в о б е р е ж ж і та Л і в о б е р е ж ж і , цей документ вносить сут­тєві к о р е к т и в и і в модель д е р ж а в н о ї с т р у к т у р и , і в пріо­ритети соціальної п о л і т и к и . У Конституц і ї н а г о л о ш у в а ­л о с я на о б м е ж е н н і с а м о в л а д д я гетьмана , о с к і л ь к и саме «через те самодержавство , невластиве г е т ь м а н с ь к о м у уря­д у в а н н ю , в и р о с л и ч и с л е н н і в З а п о р о з ь к о м у в і й с ь к у нез­л а г о д и , р о з о р е н н я прав і вольностей , посполите у т я ж е н -н я » . О б м е ж е н н я г е т ь м а н с ь к и х п о в н о в а ж е н ь в и я в л я л о с я в посиленн і в п л и в у на в н у т р і ш н ю та з о в н і ш н ю п о л і т и к у член ів загально ї Р а д и , у п і д в и щ е н н і ролі в ійськового ге­нерального суду, я к и й п о з б а в л я в г етьмана п р а в а « к а р а т и своєю п р и в а т н о ю помстою та в л а д о ю » , у ч і т к о м у розме­ж у в а н н і в ійськового скарбу і особистих ф інанс ів гетьма­на та ін . З а о ц і н к а м и фах івц ів , гетьману в ідводилася роль , р і внозначна сучасн ій п р е з и д е н т с ь к і й .

К о н с т и т у ц і я п р о к л а м у в а л а р о з ш и р е н н я д е м о к р а т и ч ­н и х засад у суспільств і . Й ш л о с я про с т в о р е н н я своєрід­ного к о з а ц ь к о г о п а р л а м е н т у — загально ї Р а д и . До скла­ду цього п р е д с т а в н и ц ь к о г о пол ітичного органу м а л и вхо­д и т и вся с т а р ш и н а ( генеральна , п о л к о в а , с о т н и к и ) , деле­гати З а п о р о з ь к о ї Січі та п р е д с т а в н и к и від п о л к і в . Х а р а к ­терно , щ о з а г а л ь н а Р а д а м а л а бути не ф о р м а л ь н и м , а ро­бочим органом . З ц і єю метою п л а н у в а л о с я її з б и р а т и три­ч і на р ік — на Р і здво Христове , Воскрес іння Христове та П о к р о в у Пресвято ї Б о г о р о д и ц і .

Н а д з в и ч а й н о в а ж л и в и м и б у л и п у н к т и , я к і стосува­л и с я п о в е р н е н н я З а п о р о з ь к і й Січі т р а д и ц і й н и х вольнос­тей і п р а в та г а р а н т у в а л и з а п о р о ж ц я м г е т ь м а н с ь к у п ід­т р и м к у . П л а н у в а л о с я о ч и щ е н н я територ і ї З а п о р о з ь к о г о Н и з о в о г о в і й с ь к а від «городк ів та ф о р т е ц ь м о с к о в с ь к и х » і в ід «московсько ї посес і ї» , п о в е р н е н н я Січі м і с т а Т р а х -т е м и р о в а та з б е р е ж е н н я за з а п о р о ж ц я м и п р а в на «Дніп­ро увесь з г о р и від П е р е в о л о ч н о ї в н и з » . Ус ім ц и м д і я м г а р а н т у в а л а с я п і д т р и м к а г е т ь м а н а , я к и й до того ж брав з о б о в ' я з а н н я « ч и н и т и в с і л я к у поміч З а п о р о з ь к о м у Н и ­зовому в і й с ь к у » .

П р о в о д я ч и д а л е к о г л я д н у п о л і т и к у , О р л и к у проект і к о н с т и т у ц і ї п ідтвердив п р а в а та прив іле ї , свого часу на-

Українська державність 185

дан і К и є в у та і н ш и м у к р а ї н с ь к и м містам ( з б е р е ж е н н я за н и м и прав на власне с а м о в р я д у в а н н я , щ о базувалося на Магдебурзькому прав і ) .

Одним із основних елементів Бендерської конституці ї є помітне обмеження соціальної експлуатаці ї . Суть своєї со­ціальної політики гетьман висловив так : «Щоб л ю д я м вій­ськовим і посполитим зайві не ч и н и л и с я у т я ж е н н я , накла­ди, пригнічення та здирства, через я к і вони, п о к и н у в ш и ж и т л а свої, з в и к л и пріч іти і в закордонних державах шу­к а т и спокійнішого, легшого й кориснішого собі м е ш к а н ­н я » . З цією метою П. Орлик планував ревізію захоплених старшиною земель, в ідміняв обтяжлив і для народу оренди, в ідкупи, ярмарков і податки, військові постої та ін.

Б е н д е р с ь к а к о н с т и т у ц і я м а л а на мет і к о н с о л і д а ц і ю у к р а ї н с ь к о г о суспільства , про щ о св ідчать з аф іксован і в н ій о б м е ж е н н я с а м о в л а д д я гетьмана , р о з ш и р е н н я демок­р а т и ч н и х засад у суспільстві , повернення Запорозьк ій Січі т р а д и ц і й н и х прав і вольностей та особливого статусу , під­т в е р д ж е н н я прав у к р а ї н с ь к и х міст , о б м е ж е н н я соц іаль ­ної експлуатац і ї . Є д и н и й н е д е м о к р а т и ч н и й п у н к т цього документа , я к и й стверджував винятков і права п р а в о с л а в ' я в У к р а ї н і , т а к о ж був с п р я м о в а н и й на ідею сусп ільно ї єдності . Отже , К о н с т и т у ц і я П . О р л и к а , створена на осно­ві у з а г а л ь н е н н я попереднього історичного досвіду, була спробою сформувати над ійне соц іальне п і д ґ р у н т я д л я ре­ал і з ац і ї н а ц і о н а л ь н о - д е р ж а в н и ц ь к и х п л а н і в .

П . О р л и к а к т и в н о н а м а г а в с я реал і зувати свою прог­р а м у на практиц і та в ідновити повноцінну у к р а ї н с ь к у дер­ж а в н і с т ь . В ж е 1711 р . , у к л а в ш и в і й с ь к о в о - п о л і т и ч н и й союз з к р и м с ь к и м х а н о м , в ін в и р у ш и в походом на Пра ­в о б е р е ж ж я . З а в д я к и переходу на бік П . О р л и к а к о з а к і в п р а в о б е р е ж н и х п о л к і в (за в и н я т к о м Б і л о ц е р к і в с ь к о г о ) , а т а к о ж с е л я н і м і щ а н до середини березня вдалося визво­л и т и від рос ійських залог м а й ж е всю п івденну і цент­р а л ь н у частини П р а в о б е р е ж ж я . Однак п о р а з к а під Б і л о ю Ц е р к в о ю , зрада союзник ів - турк ів та т а т а р , у к л а д е н н я Ро­с ією П р у т с ь к о г о т р а к т а т у з а ш к о д и л и д е р ж а в о т в о р ч и м п л а н а м П . О р л и к а і не д а л и з м о г и на п р а к т и ц і реал і зува­ти його демократичну конституц ію. «Екзильний гетьман» , або ж гетьман на в и г н а н н і помер 1742 р . «Разом з н и м , — на д у м к у Д. Д о р о ш е н к а , — надовго з і й ш л а в м о г и л у ідея н е з а л е ж н о ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и » 1 .

1Дорошенко Д. Нарис історії України. — К., 1992. — Т. 2. — С. 158.

186 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

О т ж е , п і с л я у к л а д е н н я м і ж Рос ією та Р і ч ч ю Посполи­тою «Вічного миру» центр пол ітичного та культурного ж и т т я у к р а ї н с ь к и х земель зосереджується на Лівобереж­ж і , я к е у к р а ї н ц і н а з и в а л и Г е т ь м а н щ и н о ю , а р о с і я н и Ма­лорос ією. Т р и в а л и й час тут збер і галися певні елементи д е р ж а в н о с т і , створеної в ході У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї революці ї 1 6 4 8 — 1 6 7 6 р р . , — виборність гетьмана та стар­ш и н и , система місцевого у п р а в л і н н я , судочинство, козаць­ке в ійсько т о щ о . П о ч а т о к XVIII ст. став п е р е л о м н и м у ж и т т і Г е т ь м а н щ и н и . Спроба гетьмана І. Мазепи зберегти з а в д я к и союзу зі ш в е д с ь к и м королем К а р л о м XI I к о з а ц ь ­ку автономію з а з н а л а п о р а з к и . Не у в і н ч а л и с я усп іхом і н а м а г а н н я екзильного гетьмана П. Орлика відновити укра­їнську д е р ж а в н і с т ь . З а ц и х обставин форсований наступ російського царату на права У к р а ї н и став своєрідною прик­метою часу .

7.2. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст. Особливістю п е р е б у в а н н я Л і в о б е р е ж ж я і Слобожан­

щ и н и у с к л а д і Росі ї в XVII I ст. був т о т а л ь н и й , безперер­в н и й , хоча і хвилепод ібний наступ самодержавства на пра­ва У к р а ї н и . Суть цього наступу п о л я г а л а в н а м а г а н н і л ік ­в ідувати у к р а ї н с ь к у автономію та і н к о р п о р у в а т и ці землі до с к л а д у імпер і ї . З о г л я д у на це м о ж н а к о н с т а т у в а т и , щ о о ф і ц і й н а рос ійська п о л і т и к а в у к р а ї н с ь к о м у питанн і у цей час п р о й ш л а к і л ь к а етап ів , у м е ж а х я к и х темпи , ф о р м и , методи , інтенсивн ість та ре зультативн ість імпер­ської експанс і ї були р і з н и м и , але поступальн ість цього процесу збер і галася пост ійно .

І е т а п ( 1 7 0 8 — 1 7 2 8 ) — ф о р с о в а н и й н а с т у п н а у к р а ї н ­ську а в т о н о м і ю . Х в и л я репрес ій , розгром Б а т у р и н а були п е р ш о ю р е а к ц і є ю П е т р а І на перех ід І . Мазепи до швед ів . П і с л я цього к р о к у гетьмана рос ійський ц а р в и р і ш и в оста­точно «прибрати У к р а ї н у до р у к » . Н а м а г а ю ч и с ь створити с п р и я т л и в і соц і альн і у м о в и д л я реал і зац і ї свого задуму , в ін с п о ч а т к у видає ун іверсал , у я к о м у об іцяє у к р а ї н с ь к о ­му народові в с і л я к і милост і та свободи, н а к а з у є обрати нового г е т ь м а н а . У цей час Петро І п о т у р а н н я м и та по­д а ч к а м и задобрює с т а р ш и н у , надсила є п о д а р у н к и та гро-

Колоніальна політика Російської імперії 187

ш і на З а п о р о ж ж я . С п р а в ж н я ж суть імперсько ї п о л і т и к и г р а н и ч н о ч і тко висловлена в лист і к н я з я Гол іцина до к а н ­ц л е р а Головк іна : « З а д л я нашої безпеки в У к р а ї н і треба насамперед пос іяти незгоду м і ж п о л к о в н и к а м и і гетьма­ном. Не треба в и к о н у в а т и прохань гетьмана . К о л и народ побачить , щ о гетьман у ж е не має тако ї в л а д и , я к Мазепа , то , сподіваюсь , буде п р и х о д и т и з доносами» .

У 1708 р . під тиском ц а р я гетьманом було обрано літ­нього І . Скоропадського ( 1 7 0 8 — 1 7 2 2 ) . К а н д и д а т у р у енер­г ійного та молодого П . Полуботка Петро І в і д к и н у в , вва­ж а ю ч и , щ о з нього «може в и й т и другий М а з е п а » . І . Ско­р о п а д с ь к и й звернувся до ц а р я з п р о х а н н я м п ідтвердити т р а д и ц і й н і права та вольност і , до я к и х додав щ е д е к і л ь ­к а пункт ів (щоб к о з а к а м и командували не московськ і офі­ц е р и , а власна с т а р ш и н а ; щоб повернули г а р м а т и , виве­зені з Б а т у р и н а та ін . ) . Р е з ю м е Петра І було к о р о т к и м і о д н о з н а ч н и м : «Укра їнц і й так мають з л а с к и ц а р я ст іль­к и вольностей , я к жоден народ у св іт і» . П і с л я цього роз­починається форсований наступ на у к р а ї н с ь к у автономію. Х а р а к т е р н и м и рисами цього процесу були: обмеження вла­ди гетьмана та к о н т р о л ь за нею (гетьманську р е з и д е н ц і ю перенесли з Б а т у р и н а до Глухова , б л и ж ч е до рос ійського кордону , б іля особи гетьмана перебував р о с і й с ь к и й рези-дент -наглядач ) ; економічн і у т и с к и ( значну ч а с т и н у у к р а ­ї н с ь к и х товар ів — п р я д и в о , ш к і р у , сало , ол ію та і н . — д о з в о л я л о с я вивозити л и ш е до рос ійських порт ів , водно­час певні товари заборонялося ввозити до У к р а ї н и , їх зму­ш у в а л и к у п у в а т и на рос ійських ф а б р и к а х ) ; е к с п л у а т а ц і я демографічного потенц іалу (1721 р . на буд івництво Ла­дозького к а н а л у було направлено 10 т и с . к о з а к і в , 3 0 % з н и х з а г и н у л о ; 1725 р . під час Дербентського походу з 6790 к о з а к і в померло ч и за гинуло 5183 осіб); к у л ь т у р н і о б м е ж е н н я (1720 р . с енатським у к а з о м проголошувало­с я : в У к р а ї н і «книг н і я к и х , окр ім ц е р к о в н и х давн іх ви­дань , не д р у к у в а т и » , а у т и х , я к і д р у к у ю т ь с я , «щоб н ія ­кої р і з н и ц і і осібного н а р і ч ч я не було») . К р і м того, росі­я н и в п е р ш е о т р и м а л и в Укра їн і в е л и к і з е м л е в о л о д і н н я , щ о призвело до п о я в и з н а ч н и х н е п і д к о н т р о л ь н и х гетьма­ну територ ій , на я к и х їхн і в л а с н и к и старанно п р и щ е п ­л ю в а л и вивезене з Росії к р і п а ц т в о . Цей етап мав свої особ­ливост і : пасивна протид ія оф іц ійн ій "російській п о л і т и ц і з боку І. Скоропадського , створення 1722 р . Малорос ійсь­кої колегі ї , я к а , п р и й м а ю ч и від населення скарги на укра­їнськ і суди, к о н т р о л ю ю ч и ф і н а н с и , с т е ж а ч и за стосунка­м и с т а р ш и н и та к о з а ц т в а , не л и ш е з в у ж у в а л а в л а д н і пов-

188 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

н о в а ж е н н я гетьмана , а й о б м е ж у в а л а у к р а ї н с ь к у автоно­м ію, була д і є в и м дестаб іл і зуючим ч и н н и к о м , щ о дедалі г л и б ш е вбивав к л и н м і ж у к р а ї н с ь к о ю ел ітою та народом.

Д е щ о з м і н и л а ситуац ію п о я в а на п о л і т и ч н о м у гори­зонті н а к а з н о г о г етьмана П . П о л у б о т к а ( 1 7 2 2 — 1 7 2 4 ) , лю­д и н и енерг ійної , п а л к о г о оборонця у к р а ї н с ь к о ї автоно­мі ї . Н а м а г а ю ч и с ь н е й т р а л і з у в а т и р у й н і в н і дії Малоросій­ської колег і ї , в ін проводить судову р е ф о р м у (Генераль­н и й суд стає к о л е г і а л ь н и м , розгортає боротьбу з хабар­н и ц т в о м , встановлює п о р я д о к а п е л я ц і й ) . П р о т е к о л е г і я не б а ж а л а в ід і гравати с к р о м н у роль а п е л я ц і й н о ї інстан­ції , вона претендувала не т і л ь к и на к о н т р о л ь за владою, а й на саму п о л і т и ч н у владу .

Форсований наступ на права У к р а ї н и т р и в а в . У 1723 р . без в і зи Малорос ійсько ї колег і ї не міг побачити світ ж о ­ден з в а ж л и в и х ун іверсал ів . Внасл ідок цього у з а л е ж н і с т ь від неї п о т р а п и л и м а й ж е всі у к р а ї н с ь к і д е р ж а в н і струк­тури — а д м і н і с т р а ц і я , суд, Генеральна к а н ц е л я р і я . У в ' я з ­н е н н я П . П о л у б о т к а в П е т р о п а в л і в с ь к і й фортец і , жорсто­ке п р и д у ш е н н я опозиці ї с т а р ш и н и щ е б і л ь ш е р о з ш и р и л и поле д і я л ь н о с т і Малорос ійсько ї колег і ї .

II етап ( 1 7 2 8 — 1 7 3 4 ) — повернення Україні частини ї ї прав та вольностей. Смерть П е т р а І, р е а л ь н а загроза вій­ни з Туреччиною з м і н и л и п о л і т и ч н у к о н ' ю н к т у р у . Б у р х ­л и в а д і я л ь н і с т ь Малорос ійсько ї колег і ї , я к а весь час нак ­л а д а л а нові п о д а т к и на у к р а ї н с ь к и х з е м л е в л а с н и к і в , за­ч е п и л а інтереси всесильного О. М е н ш и к о в а , я к и й володів в е л и ч е з н и м и м а є т к а м и і нав і ть м і с т а м и в У к р а ї н і . Ц е зу­мовило с к а с у в а н н я 1727 р . Малорос ійсько ї колег і ї та пев­не п о м ' я к ш е н н я офіц ійно ї рос ійської позиц і ї в укра їнсь ­к о м у п и т а н н і — було знову дозволено вибори гетьмана . Н и м став Д . Апостол ( 1 7 2 7 — 1 7 3 4 ) .

У 1728 р . в день коронац і ї П е т р а II новий гетьман подав п е т и ц і ю про повернення У к р а ї н і к о л и ш н і х прав та вольностей зг ідно з угодою 1654 р . Натомість о д е р ж а в «Решительнь їе п у н к т ь і » , в ідповідно до я к и х гетьман не м а в п р а в а вести д и п л о м а т и ч н і переговори ; г е н е р а л ь н у с т а р ш и н у та п о л к о в н и к і в з а т в е р д ж у в а в ц а р ; д л я контро­лю за г етьманськими фінансами вводилися посади не одно­го, а зразу двох п ідскарб і їв — р о с і я н и н а та у к р а ї н ц я ; мито за товари , я к і в в о з и л и с я до У к р а ї н и , м а л о йти у ц а р с ь к у к а з н у та ін . О т ж е , часткове п о в е р н е н н я У к р а ї н і її прав і свобод (право обрання гетьмана; переведення Геть­м а н щ и н и з імперського Сенату знову під ю р и с д и к ц і ю мі­н і стерства з а к о р д о н н и х с п р а в ; с к о р о ч е н н я р о с і й с ь к и х

Колоніальна політика Російської імперії 189

в ійськ на укра їнськ ій територі ї ; скасування податк ів , нак­л а д е н и х М а л о р о с і й с ь к о ю к о л е г і є ю та ін . ) б у л и н і ч и м і н ш и м , я к т а к т и ч н и м в ідступом, своєрідною р е а к ц і є ю на зміну пол ітичної к о н ' ю н к т у р и . А стратег ічний наступ не п р и п и н я в с я . Тому особливістю цього періоду було л и ш е ф о р м а л ь н е п о н о в л е н н я у к р а ї н с ь к о ї автономі ї , ф а к т и ч н о ж усе суспільне ж и т т я перебувало під контролем російсь­кої сторони. У цей час сваволя рос ійського у р я д у обме­ж у в а л а с я п е в н и м и ю р и д и ч н и м и н о р м а м и . Це дало м о ж ­лив ість Д . Апостолу добитися п о з и т и в н и х з р у ш е н ь : Гене­р а л ь н е слідство про маєтност і , тобто рев і з ія землеволо­д і н н я ( 1 7 2 9 — 1 7 3 0 ) , дало змогу поповнити д е р ж а в н и й зе­м е л ь н и й фонд; реформа судочинства та з а с н у в а н н я скар­бниці з абезпечили Г е т ь м а н щ и н і п е р ш и й р і ч н и й бюджет ; під владу гетьмана було повернуто К и ї в ; помітно змен­ш и л о с я переселення с е л я н на П р а в о б е р е ж ж я і, н а в п а к и , зріс пот ік т и х , хто повертався на Л і в о б е р е ж ж я .

III етап ( 1 7 3 4 — 1 7 5 0 ) — посилення імперського тис­ку. П і с л я смерті Д . Апостола в Петербурз і було п р и й н я т о ухвалу : нового г етьмана не обирати , а всю повноту влади передати тимчасовому д е р ж а в н о м у органу , щ о д істав наз­ву « П р а в л і н н я гетьманського у р я д у » . До нього входило шість осіб: троє рос і ян та троє у к р а ї н ц і в . На чолі прав­л і н н я став к н я з ь О. Ш а х о в с ь к и й , я к и й д іяв в ідповідно до н а к а з у : «Недремньїм оком наблюдать за п о с т у п к а м и та-мошнего малороссийского народа» . Х а р а к т е р н и м и риса­м и цього періоду були свав ільне в т р у ч а н н я рос ійських чи­новників у всі сфери суспільного ж и т т я , русифікац ія укра­їнського н а с е л е н н я , терор «Таємної к а н ц е л я р і ї » . Ситуа­ц і я у с к л а д н и л а с я щ е й р о с і й с ь к о - т у р е ц ь к о ю в і й н о ю ( 1 7 3 5 — 1 7 3 9 ) , п ід час я к о ї У к р а ї н а стала основною базою д л я рос ійських в ійськ , п о с т а ч а л ь н и к о м м а т е р і а л ь н и х та л ю д с ь к и х ресурс ів . Н а с л і д к и в і й н и були к а т а с т р о ф і ч н и ­ми д л я у к р а ї н с ь к о г о народу: з а г и н у л о 35 тис . осіб. Війсь­кові втрати , неск інченні мобілізаці ї селян д л я обозів приз­водили до обезлюднення , с п у с т о ш е н н я к р а ю . Перебуваю­ч и в У к р а ї н і , р о с і й с ь к и й мін істр В о л и н с ь к и й п о в і д о м л я в у своєму лист і Б і р о н у : «Не з а л и ш и л о с я хліборобів , я к і потрібні , щоб зас і яти хл іб , щоб прогодувати с а м и й к р а й » . І ці в и с н а ж е н і земл і м у с и л и щ е протягом в і й н и утриму­вати від-50 до 75 рос ійських полк ів . Внаслідок в ійни Укра­їна з а знала збитк ів на 1,5 м л н крб . (один віл тоді к о ш т у ­вав 8 крб . ) .

IV етап ( 1 7 5 0 — 1 7 6 4 ) — тимчасове уповільнення про­цесу російської експансії . У 1750 р . У к р а ї н у ч е к а в черго-

190 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

вий поворот долі — саме цього року останнім гетьманом стає брат ф а в о р и т а нової і м п е р а т р и ц і Єлизавети — К. Ро-з у м о в с ь к и й . Р о с і й с ь к и й у р я д у п о в і л ь н и в , але не припи­нив свого наступу на у к р а ї н с ь к у автономію. Про це пере­к о н л и в о св ідчить той ф а к т , щ о к р і м старих т р а д и ц і й н и х обмежень ( гетьману заборонялося л и с т у в а т и с я з інозем­н и м и д е р ж а в а м и , рос ійська сторона п р и з н а ч а л а полков­н и к і в та ін . ) у цей час з ' я в и л а с я н и з к а нових : 1754 р . л і к в і д о в у є т ь с я м и т н и й кордон м і ж Г е т ь м а н щ и н о ю та Ро­с ією; 1761 р . К и ї в н а з а в ж д и переходить під п р я м е імпер­ське п р а в л і н н я ; 1754 р . гетьману н а к а з а н о подавати фі­нансові зв і ти рос ійському у р я д у про п р и б у т к и та в и тр ати Г е т ь м а н щ и н и . П р о т е м о ж н а погодитися з О. Субтельним, я к и й в в а ж а є , щ о «за Розумовського Г е т ь м а н щ и н а пере­ж и в а л а «золоту осінь» своєї автономі ї» . Нав і ть перебува­ю ч и т р и в а л и й час у Санкт-Петербурз і , г етьман п р и д і л я в багато уваги Укра їн і . Було проведено судову реформу, внас­л ідок я к о ї Г е т ь м а н щ и н у поділено на 20 пов іт ів , к о ж е н з я к и х м а в в л а с н и й суд. Н а м а г а ю ч и с ь забезпечити собі ти­л и , створити опору в н а й в п л и в о в і ш і й ча сти н і укра їнсько ­го суспільства , К . Р о з у м о в с ь к и й йде назустр іч с т а р ш и н і і 1 7 6 0 — 1 7 6 1 р р . з а б о р о н я є п е р е х о д и с е л я н без п и с ь м о в о ї з г о д и п а н а , п о ч и н а є с к л и к а т и з ' ї з д и с т а р ш и н и — Гене­р а л ь н і З б о р и , я к і м а л и т е н д е н ц і ю до п е р е т в о р е н н я на ш л я х е т с ь к и й п а р л а м е н т на з р а з о к польського сейму . Бу­ло п р о в е д е н о п е в н у м о д е р н і з а ц і ю в і й с ь к а : у д о с к о н а л е ­но а р т и л е р і ю , введено о д н а к о в е о з б р о є н н я та у н і ф о р м у . К . Р о з у м о в с ь к и й в и н о ш у в а в п л а н и в і д к р и т т я у Б а т у р и -ні у н і в е р с и т е т у . О д н а к п р и х і д до в л а д и К а т е р и н и II ( 1 7 6 2 — 1 7 9 6 ) к а р д и н а л ь н о з м і н и в с и т у а ц і ю . Спроба до­б и т и с я в и з н а н н я с п а д к о в о с т і г е т ь м а н с т в а д л я свого ро­ду з а к і н ч и л а с я д л я К . Р о з у м о в с ь к о г о в т р а т о ю г е т ь м а н ­сько ї б у л а в и .

V етап ( 1 7 6 4 — 1 7 8 3 ) — остаточна ліквідація україн­ської автономії. П і с л я л ікв ідац і ї г етьманства 1764 р . вся повнота в л а д и в У к р а ї н і зосередилася в р у к а х Другої Ма­лорос ійсько ї колег і ї на чол і з г р а ф о м П . Р у м я н ц е в и м . Бу­ло взято ж о р с т к и й курс на ц е н т р а л і з а ц і ю та русифіка ­ц і ю . Суть ц іє ї п о л і т и к и в и р а ж е н а короткою фразою імпе­р а т р и ц і : «Коли в Малоросі ї з н и к н у т ь гетьмани , треба зро­бити все, щоб стерти з п а м ' я т і їх та ї х н ю добу». У 1775 р . було з н и щ е н о З а п о р о з ь к у Січ, у 1781 — л ікв ідовано пол­кову систему на Г е т ь м а н щ и н і , утворено н а м і с н и ц т в о за р о с і й с ь к и м з р а з к о м , у 1783 р . ю р и д и ч н о оформлено кр і ­п а ц т в о , к р і м того , на с е л я н Л і в о б е р е ж ж я і С л о б о ж а н щ и -

Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. 191

ни п о ш и р ю в а л и с я загальноросійські з а к о н и . Н а м а г а ю ч и с ь задобрити та п і д п о р я д к у в а т и собі у к р а ї н с ь к у ел іту , Кате­р и н а II 1785 р . видала « Ж а л у в а н у грамоту д в о р я н с т в у » , в ідповідно до я к о ї у к р а ї н с ь к а знать з в і л ь н я л а с я від в ій­ськової с л у ж б и та у р і в н ю в а л а с я у п р а в а х з р о с і й с ь к и м дворянством . Внаслідок ц и х а к ц і й було остаточно л ікв і ­довано у к р а ї н с ь к у автономію.

О т ж е , т о т а л ь н и й наступ рос ійського ц а р а т у на укра ­їнськ і з емл і в XVIII ст. х а р а к т е р и з у в а в с я прогресуючим о б м е ж е н н я м у к р а ї н с ь к и х прав та вольностей ; посилен­н я м тенденцій централ і зац і ї , ун іф ікац і ї , р у с и ф і к а ц і ї ; ці­л е с п р я м о в а н и м розколом укра їнського суспільства (зао­х о ч е н н я м чвар м і ж с т а р ш и н о ю та г е т ь м а н о м , п ідбурю­в а н н я м селян проти с т а р ш и н и ) ; х и ж а ц ь к о ю е к с п л у а т а ц і ­єю л ю д с ь к и х та м а т е р і а л ь н и х ресурсів у к р а ї н с ь к и х зе­м е л ь .

7.3. Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. П і с л я п о р а з к и У к р а ї н с ь к о ї революці ї п о д а л ь ш у до л ю

у к р а ї н с ь к и х земель в и з н а ч а л и сусідні д е р ж а в и — П о л ь ­щ а , Рос ія та Туреччина . Зг ідно з у м о в а м и Б а х ч и с а р а й с ь ­кого договору (1681) територ ія м і ж Дністром і Б у г о м 20 рок ів м у с и л а з а л и ш а т и с я нейтральною і незаселеною. Це означало перетворення на пустелю т и х з е м е л ь , я к і були своєрідною базою нац іонально-визвольного р у х у за час ів Х м е л ь н и ч ч и н и . «Від К о р с у н я і Б іло ї Ц е р к в и , пот ім на Волинь і в княз івство Р у с ь к е , до Львова , З а м о с т я , Брод ів і дал і п о д о р о ж у ю ч и , — писав к о з а ц ь к и й л і т о п и с е ц ь Са-м і й л о В е л и ч к о , — бачив я багато городів і з а м к і в безлюд­н и х , і пусті в а л и . . . , щ о стали п р и с т а н и щ е м і ж и т л о м т іль­к и д л я д и к и х зв ір і в . . . Б а ч и в я т а м . . . багато к і сток люд­с ь к и х , с у х и х і н а г и х , щ о т і л ь к и небо за п о к р і в л ю собі м а л и » .

Проте , з в а ж а ю ч и на родючість ґрунт ів , сприятлив і кл і ­м а т и ч н і умови , спочатку Туреччина , а згодом П о л ь щ а по­р у ш у ю т ь Б а х ч и с а р а й с ь к у угоду і р о з п о ч и н а ю т ь процес активного заселення пустуючих з е м е л ь П р а в о б е р е ж ж я . Н о в и й к о л о н і з а ц і й н и й рух стає особливо м а с о в и м п і с л я того, я к Я н Собеський видав 1684 р . ун іверсал , щ о дозво­л я в к о з а ц ь к і поселення на п івдень від Рос і . Н а с т у п н и м к р о к о м П о л ь щ і стала у х в а л а сейму (1685) про поновлен-

192 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

н я на територі ї к о л и ш н і х у к р а ї н с ь к и х п о л к і в к о з а ц ь к и х прав та вольностей , внасл ідок я к о ї в і д р о д и л и с я Богуслав-с ь к и й , Б р а ц л а в с ь к и й , К о р с у н с ь к и й та Б і л о ц е р к і в с ь к и й п о л к и .

П і с л я з а в е р ш е н н я в і й н и м і ж П о л ь ш е ю та Туреччи­ною (1699) потреба у к о з а ц ь к о м у в і й с ь к у в ідпала , і тому п о л ь с ь к и й сейм п р и й н я в р і ш е н н я про л і к в і д а ц і ю право­бережного к о з а ц т в а . Спроба силою реал і зувати цей план п р и з в е л а с п о ч а т к у до п о р а з к и п о л ь с ь к и х в ійськ під Фас­товом 1700 р . , а пот ім і до вибуху п о в с т а н н я під прово­дом С. П а л і я ( 1 7 0 2 — 1 7 0 4 ) .

Палій (справжнє прізвище Гурко) Семен Пилипович (7—1710) — козацький полководець, фастівський і білоцерківський полковник (1684—1704, 1709—1710). Народився в містечку Борзна (Чер­нігівщина). Навчався в Київській колегії. У1684 р. отримав «при-повідний лист» (дозвіл) польського короля на формування козаць­кого полку у Фастові й заселення вільних земель на Київщині. На полковій території встановилося козацьке самоврядування. Спро­би польських військ привести козаків до покори (1691, 1693, 1700) зазнали відсічі. Протягом 1688—1704 рр. Палій вів пере­говори з гетьманом І. Мазепою про возз'єднання Правобережної України з Лівобережною, але уряд Московщини, пов'язаний з Річ­чю Посполитою «Вічним миром» (1686), не давав згоди на цю акцію. У1702—1704 рр. Палій очолював козацькі повстання на Київщині, Брацлавщині, Поділлі та Волині. В 1704 р. на Правобе­режжя вступили лівобережні козацькі полки під проводом Мазе­пи. За його наказом Палія було заарештовано, а повстання при­душено. Царський уряд відправив Палія у заслання до Тобольська (17ОБ—1708), а в 1709 р. у зв'язку з війною зі шведами повер­нув в Україну. В 1709 р. Палій очолює Білоцерківський полк і за­лишається його полковником до смерті.

Ситуац і єю с к о р и с т а в с я І . Мазепа , я к и й , п р и є д н а в ш и до Г е т ь м а н щ и н и п р а в о б е р е ж н і п о л к и , незабаром усунув С. П а л і я в ід в л а д и . П і с л я п а д і н н я І. М а з е п и та п о р а з к и П . О р л и к а система м і ж н а р о д н и х договорів 1711 —1714 рр . остаточно в и з н а л а п р а в а П о л ь щ і на волод іння Правобе­р е ж ж я м .

П о ч и н а є т ь с я а к т и в н е в і д н о в л е н н я п о л ь с ь к о - ш л я х е т ­ських порядк ів на Правобережжі . Земл і регіону знову були поділені на Б р а ц л а в с ь к е , В о л и н с ь к е , К и ї в с ь к е та Поділь­ське воєводства. В ідновивши свою владу над з е м л я м и Пра­в о б е р е ж ж я , м а г н а т и з р о з у м і л и , щ о умовою їхнього зба­г а ч е н н я є в і д р о д ж е н н я та господарське п іднесення к р а ю . Саме тому вони п о ч а л и створювати в м е ж а х своїх воло­дінь «слободи», у я к и х с е л я н и на п е в н и й час з в і л ь н я л и с я від п о д а т к і в . Однак з а к і н ч е н н я п і л ь г о в и х р о к і в , вимоги

Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. 193

з е м л е в л а с н и к і в в и к о н а н н я п а н щ и н и та н а т у р а л ь н и х по-винностей, я к і супроводжувалися посиленням наступу уні­атства на п р а в а п р а в о с л а в н и х , в и к л и к а л и значне соці­альне н а п р у ж е н н я на П р а в о б е р е ж ж і , безпосереднім нас­л і д к о м я к о ї стала г а й д а м а ч ч и н а . Г а й д а м а ц ь к и й р у х ви­н и к у п е р ш і й половині XVIII ст. (перша з г а д к а про гай­д а м а к і в д а т у є т ь с я 1714 р.) на Волині та З а х і д н о м у По­д і л л і , але незабаром охопив К и ї в щ и н у та Б р а ц л а в щ и н у . Це була я с к р а в а форма нац іонально-визвольно ї боротьби у к р а ї н с ь к о г о народу проти польського гн іту на з е м л я х Правобережно ї У к р а ї н и . Г а й д а м а ч ч и н а у своєму розвит­ку п р о й ш л а три хвил і п іднесення: 1734—1738 р р . , 1750 р . , 1768 р . (Кол і ївщина) . Польськ і ш л я х т и ч і з н е в а ж л и в о пос­т а в и л и с я до в и н и к н е н н я повстанського руху , н а з и в а л и його учасник ів « гайдамаками» (від турецького «гайда» — г н а т и , пересл ідувати , турбувати) , а невдовзі цей термін і став самоназвою народних м е с н и к і в .

П е р ш е в е л и к е г а й д а м а ц ь к е п о в с т а н н я р о з п о ч а л о с я 1734 р . Його к а т а л і з а т о р о м став вступ на територ ію Пра­в о б е р е ж ж я рос ійських в ійськ разом з г е т ь м а н с ь к и м и пол­к а м и , я к і м а л и на меті допомогти синові к о р о л я Авгус-та II вступити на п о л ь с ь к и й престол . Серед місцевого на­селення п о ш и р и л и с я ч у т к и , щ о в ійська п р и й ш л и на до­помогу у к р а ї н с ь к и м с е л я н а м , а рос ійська ц а р и ц я А н н а Іоан івна в и д а л а грамоту , в я к і й з а к л и к а л а до боротьби п р о т и п о л ь с ь к о ї ш л я х т и . С т и х і й н и й н а р о д н и й в и с т у п ш в и д к о охопив К и ї в щ и н у , П о д і л л я та Волинь . Н а чол і п о в с т а н н я став сотник н а д в і р н и х к о з а к і в к н я з і в Любо-м и р с ь к и х — Верлан , п р о г о л о ш е н и й г а й д а м а к а м и полков ­н и к о м . У ході боротьби а к т и в н о й ш о в процес «покозачен-н я » , к о л и с е л я н и масово з а п и с у в а л и с я в к о з а к и та заво­д и л и к о з а ц ь к и й устр ій .

П о в с т а н ц я м вдалося з а х о п и т и Ж в а н е ц ь , Б р о д и , Зба­р а ж , д ійти з б о я м и а ж до о к о л и ц ь К а м ' я н ц я - П о д і л ь с ь к о -го та Львова . М і ж т и м в н у т р і ш н я с и т у а ц і я у П о л ь щ і змі ­н и л а с я — під т и с к о м Росі ї С. Л е щ и н с ь к и й вт ік , і престол отримав Агуст I I I . В и к о н а в ш и свою основну міс ію, цар­ськ і в і й с ь к а були к и н у т і на п р и д у ш е н н я г а й д а м а ц ь к о г о р у х у . Н а п р и к і н ц і 1738 р . рос ійськ і та польськ і збройні ф о р м у в а н н я за допомогою з р а д н и к а С. Ч а л о г о о т р и м а л и перемогу над основними п о в с т а н с ь к и м и с и л а м и , щ о при­мусило ч а с тину г а й д а м а ц ь к и х загонів в ід ійти в Молда­в ію, а р е ш т у тимчасово п р и п и н и т и збройний опір . Н о в и й спалах активності гайдамацького руху припадає на 1750 р . Повстанц і , очолюван і О. П и с ь м е н н и м , М. С у х и м , П . Та-

7

194 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

р а н о м , п р о т я г о м року к о н т р о л ю в а л и з е м л і Б р а ц л а в щ и -н и , К и ї в щ и н и , Східного П о д і л л я . ї м вдалося нав і ть захо­п и т и т а к і п о т у ж н і фортец і , я к В і н н и ц я , У м а н ь , Л е т и ч і в , Ф а с т і в . Проте до з и м и 1750 р . цей виступ сп ільними зу­с и л л я м и польських та рос ійських в ійськ було придушено .

Своєр ідним п і к о м г а й д а м а ц ь к о г о р у х у стало селянсь­к о - к о з а ц ь к е п о в с т а н н я 1768 р . , щ о отримало назву «Ко­л і ї в щ и н а » (від сл ів « к і л » , «колоти» , «кол ій» ) . Ц е й на­р о д н и й виступ був з у м о в л е н и й взаємод ією н и з к и п р и ч и н . Саме того часу п а н с ь к е господарство занепало внасл ідок з м і н и торговельної к о н ' ю н к т у р и : перенесення основного р и н к у зерна з берегів Б а л т і й с ь к о г о м о р я на у з б е р е ж ж я Ч о р н о г о . Н е ч і т к і с т ь п е р с п е к т и в р о з в и т к у , щ о запанува ­л а у господарстві П о л ь щ і , безумовно , п о з н а ч и л а с я на вза­є м и н а х у к р а ї н с ь к и х с е л я н і п о л ь с ь к и х п а н і в , п о с и л и в ш и соц іальне н а п р у ж е н н я . У П і в н і ч н і й К и ї в щ и н і , я к а н а д а л і с тала базою д л я р о з г о р т а н н я К о л і ї в щ и н и , н а й м е н ш і со­ц і а л ь н і у т и с к и , з б і л ь ш е н н я п а н щ и н н и х т я г а р і в сприйма­л и с я я к насильство і в и к л и к а л о бурхливу р е а к ц і ю . Ц е п о я с н ю є т ь с я т и м , щ о в ц ь о м у рег іоні , заселеному п ізн і ­ш е від і н ш и х з е м е л ь П р а в о б е р е ж ж я , с е л я н и т р и в а л и й час були зв ільнен і від п а н щ и н н и х повинностей . До того ж близьк ість З а п о р о ж ж я посилювала віру місцевого насе­л е н н я у власні с и л и . Загострилася й рел іг ійна с и т у а ц і я .

П е р ш о п о ш т о в х о м до р о з г о р т а н н я к о н ф л і к т у с т а в а к т и в н и й н а с т у п у н і а т і в , о ч о л ю в а н и х м и т р о п о л и т о м Ф . В о л о д к е в и ч е м , на права п р а в о с л а в н и х на п івдні К и ї в ­щ и н и . З а с т о с у в а н н я п о л ь с ь к и х в ійськ з метою перетво­р е н н я п р а в о с л а в н и х на у н і а т і в , у в ' я з н е н н я п р а в о с л а в н и х с в я щ е н и к і в , п о к а р а н н я р і з к а м и — це д а л е к о не всі фор­м и і м е т о д и , за допомогою я к и х ун іатство н а м а г а л о с я у т в е р д и т и с я в ц ь о м у к р а ї . Одним з н а т х н е н н и к і в бороть­би за п р а в о с л а в ' я , е н е р г і й н и м та зд ібним орган і затором мас став і гумен Мелхиседек З н а ч к о - Я в о р с ь к и й . Саме він зум ів добитися ауд ієнц і ї в К а т е р и н и I I , під час я к о ї вона п о о б і ц я л а п р а в о с л а в н и м П о л ь щ і п і д т р и м к у та з аступниц­тво . Д і ю ч и через д и п л о м а т и ч н і к а н а л и , рос ійська ц а р и ­ц я з д і й с н и л а свою о б і ц я н к у . У 1768 р . п о л ь с ь к и й к о р о л ь С. П о н я т о в с ь к и й під т и с к о м Росі ї п ідписав т р а к т а т про ф о р м а л ь н е з р і в н я н н я в п р а в а х з к а т о л и к а м и в і р у ю ч и х православно ї та протестантсько ї ц е р к о в .

Р о з р а х у н к и Росі ї , щ о п і ш л а на т а к и й к р о к , ц і л к о м з р о з у м і л і : послабити П о л ь щ у , а д ж е негативну р е а к ц і ю ш л я х т и на р і ш е н н я к о р о л я та р о з г о р т а н н я ч в а р і проти­с т о я н ь м о ж н а було л е г к о спрогнозувати ; з м і ц н и т и з в ' я з -

Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст. 195

к и з п р а в о с л а в н и м и П р а в о б е р е ж ж я , а в ідтак і п о с и л и т и р о с і й с ь к и й в п л и в в цьому рег іоні ; формувати в св ідомості у к р а ї н ц і в п р и в а б л и в и й і м і д ж Росі ї я к з а х и с н и ц і правос­лавно ї реліг і ї .

Я к і слід було о ч і к у в а т и , з н а ч н а частина польсько ї ш л я х т и негативно поставилася до з р і в н я н н я в п р а в а х ка ­толик ів та православних і перейшла до а к т и в н и х д ій . Ство­р и в ш и збройні союзи — к о н ф е д е р а ц і ї , вона оголосила «хрестовий похід» проти п р а в о с л а в н и х під гаслом з а х и с ­ту к а т о л и ц и з м у , ш л я х е т с ь к и х п р а в і з в і л ь н е н н я П о л ь щ і з-під рос ійського в п л и в у . Орган і зуючи м центром цього р у х у стала Б а р с ь к а к о н ф е д е р а ц і я (м. Б а р на П о д і л л і ) . Сіючи смерть серед п р а в о с л а в н и х , г л у м л я ч и с ь над їхн і ­ми с в я т и н я м и , р у й н у ю ч и православн і монастир і та ц е р к ­ви , конфедерати к р и в а в и м смерчем п р о й ш л и с я К и ї в щ и ­ною, П о д і л л я м та В о л и н н ю .

Не маючи змоги с а м о т у ж к и вгамувати непок ірних маг­нат ів , п о л ь с ь к и й у р я д звернувся по допомогу до Росі ї . На П р а в о б е р е ж ж я д л я боротьби з к о н ф е д е р а т а м и вступає рос ійське в ійсько на чолі з генералом М. К р е ч е т н и к о в и м . Місцеве у к р а ї н с ь к е населення с п р и й н я л о появу рос ійсь­к и х збройних ф о р м у в а н ь я к допомогу в боротьбі проти офіційної польської в л а д и . Б л и с к а в и ч н о набула п о ш и р е н ­н я ч у т к а про те, що нібито К а т е р и н а II в и д а л а «Золоту г р а м о т у » , в я к і й з а к л и к а л а с е л я н до боротьби з польсь­к о ю ш л я х т о ю . Всі ц і обставини с п р и я л и розгортанню та поглибленню с е л я н с ь к о - к о з а ц ь к о г о виступу на Правобе-

Навесн і 1768 р . з а п о р о ж е ц ь М. З а л і з н я к сформував під Ч и г и р и н о м п о в с т а н с ь к и й заг ін , його ядром були за­п о р о ж ц і , навколо я к и х о б ' є д н а л и с я т и с я ч і с е л я н . Н а бік повсталих перейшов у м а н с ь к и й сотник І. Гонта з і сво їми к о з а к а м и . Повстанці в з я л и Умань — м і ц н у фортецю, одну з опорних точок польської ш л я х т и в цьому рег іоні , щ о стало переломним моментом у розгортанн і К о л і ї в щ и н и . Ц я перемога робила досить р е а л ь н о ю перспективу роз­ростання гайдамацького руху я к у зах ідному , т а к і в схід­н о м у н а п р я м к а х , щ о означало його п о ш и р е н н я не т і л ь к и на власне польськ і землі , а т а к о ж і на Л і в о б е р е ж ж я .

К а т е р и н а II чудово розуміла , щ о в основі К о л і ї в щ и н и л е ж а т ь не л и ш е н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н і з м а г а н н я та релі ­г ійне п р о т и с т о я н н я . В а ж л и в о ю складовою цього руху бу­л а ант и фе одальна боротьба, і тому п о п а д а н н я на рос ійсь­к и й ґрунт навіть і скри г а й д а м а ц ь к о г о руху с п р и ч и н и л и б серйозні соціальні насл ідки : рос ійські селяни т а к о ж мог-

196 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

л и п і д н я т и с я проти феодал ів . Н е п о к о ї л а рос ійський у р я д й участь у г а й д а м а ц ь к о м у русі р о с і й с ь к и х с е л я н , м і щ а н і нав іть солдатів , я к і п і сля повернення на б а т ь к і в щ и н у мог­л и стати н о с і я м и небезпечних д л я п р а в л я ч и х к і л ідей , о р г а н і з а т о р а м и а н т и у р я д о в и х а к ц і й . До того ж т а к т и к а доброзичливого с т а в л е н н я до г а й д а м а к і в у с к л а д н и л а ро­с ійсько-турецьк і в ідносини , о с к і л ь к и повстанц і , переслі­д у ю ч и ш л я х т у і євре їв , п е р е й ш л и кордон і с п а л и л и ту­р е ц ь к е місто Б а л т у . Ц е й інцидент в и к л и к а в б у р х л и в и й протест турецького с у л т а н а , к р и м с ь к о г о х а н а та молдав­ського господаря . П р и ч о м у Т у р е ч ч и н а з а г р о ж у в а л а на­в іть в ійною, до я к о ї Р о с і я у той час не була готова. Усі ці ф а к т о р и з у м о в и л и з м і н у т а к т и к и рос ійського у р я д у сто­совно г а й д а м а ц ь к о г о р у х у — п і с л я з б л и ж е н н я з П о л ь ­щ е ю Р о с і я розпочинає в друг ій половині ч е р в н я 1768 р . к а р а л ь н і а к ц і ї п р о т и повстанц ів . П ідступно були схопле­ні М. З а л і з н я к та І . Гонта . П р о т я г о м л и п н я — с е р п н я було розгромлено б ільшість г а й д а м а ц ь к и х загон ів , але оста­точно К о л і ї в щ и н а була п р и д у ш е н а л и ш е навесні 1769 р .

Ж о р с т о к о і люто р о з п р а в и л а с я з п о в с т а н ц я м и Поль­щ а . Л и ш е в м і с т е ч к у Кодні (поблизу Ж и т о м и р а ) п о л я к и з н и щ и л и 3 тис . осіб. І. Ґонту п і сля ж а х л и в и х тортур (здер­то смуги ш к і р и ) було порубано на ч а с т и н и , а його голову п р и б и т о до воріт Могилева . Щ о стосується г а й д а м а к і в — п ідданих Росі ї , то ї х н є п о к а р а н н я мало х а р а к т е р демонс­трац і ї . Рос ія м у с и л а п е р е к о н а т и т у р к і в і п о л я к і в у своїй непричетност і до в и н и к н е н н я К о л і ї в щ и н и . Саме тому час­т и н а вирок ів г а й д а м а к а м була зд ійснена або ж на польсь­к і й територі ї , або н а т у р е ц ь к о м у кордон і . Водночас , чудо­во розуміючи , щ о ж о р с т о к і репресі ї проти повстанців заш­к о д я т ь і м і д ж у Росі ї в очах у к р а ї н ц і в П р а в о б е р е ж ж я , ро­с і й с ь к и й у р я д в останн ій момент з а м і н ю є М. З а л і з н я к у та 2 5 0 г а й д а м а к а м с м е р т н и й в и р о к дов ічним з а с л а н н я м до .Сибіру.

Р о с і я пост ійно проводила д в о з н а ч н у п о л і т и к у щодо с о ц і а л ь н и х рух ів на П р а в о б е р е ж ж і . Це п о я с н ю з т ь с я т и м , щ о , з одного боку, вона б а ч и л а в г а й д а м а ч ч и н і засіб дес­таб іл і зац і ї та о с л а б л е н н я П о л ь щ і , з і ншого — не хот іла , щоб цей а н т и ф е о д а л ь н и й рух п о ш и р и в с я на рос ійську те­р и т о р і ю . Стратег ічною метою імперсько ї п о л і т и к и Росі ї було встановлення ц ілковитого контролю над правобереж­н и м и з е м л я м и , а л е з д і й с н и т и ц і п л а н и їй вдалося л и ш е н а п р и к і н ц і XVII I ст . Внасл ідок другого поділу П о л ь щ і (1793) до Росі ї в і д і й ш л и К и ї в щ и н а , Сх ідна В о л и н ь , По­д і л л я , Б р а ц л а в щ и н а , а п і с л я третього поділу (1795) під

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст. 197

владу рос ійського ц а р я в і д і й ш л а і З а х і д н а В о л и н ь . Неза ­баром на і н к о р п о р о в а н и х з е м л я х було утворено Київсь­к у , П о д і л ь с ь к у та Волинську губерні ї .

Б е з у м о в н о , о б ' є д н а н н я в м е ж а х однієї д е р ж а в и б іль­шост і у к р а ї н с ь к и х земель ( м а й ж е 8 0 % ) , етн ічне возз ' єд ­н а н н я л і в о б е р е ж н и х та п р а в о б е р е ж н и х у к р а ї н ц і в , понов­л е н н я п о з и ц і й у суспільстві православної ц е р к в и с п р и я ­л и к о н с о л і д а ц і ї у к р а ї н с ь к о ї н а ц і ї . О д н а к н а п р и к і н ц і XVIII ст. автономі ї Л і в о б е р е ж ж я не і снувало , і тому Пра ­в о б е р е ж ж я з-під влади одного іноземного уряду потрапи­ло під владу іншого , щ о не могло забезпечити повноцін­н и й , д и н а м і ч н и й розвиток к р а ю .

О т ж е , п і сля п о р а з к и У к р а ї н с ь к о ї революці ї Правобе­р е ж ж я надовго стало о б ' є к т о м територ іально ї експанс і ї сусідніх д е р ж а в — П о л ь щ і , Росі ї та Т у р е ч ч и н и . Встанов­л е н н я на п о ч а т к у XVIII ст. к о н т р о л ю П о л ь щ і за ц и м кра ­єм в ідновило п о л ь с ь к о - ш л я х е т с ь к і п о р я д к и , посилило ре­л і г і й н и й гн іт , с п р и ч и н и л о нову к о л о н і з а ц і ю правобереж­них з е м е л ь , з р о с т а н н я соц іального н а п р у ж е н н я та в и н и к ­н е н н я г а й д а м а ц ь к о г о р у х у . Перех ід н а п р и к і н ц і XVII I ст . П р а в о б е р е ж ж я під владу Росі ї не з н я в проблеми інозем­ного п а н у в а н н я д л я цього к р а ю , в ін т і л ь к и з м і н и в ф о р м и та методи е к с п л у а т а ц і ї місцевого н а с е л е н н я .

7.4. Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст. С т р и ж н е м тогочасної е к о н о м і к и було с ільське госпо­

дарство , тенденці ї р о з в и т к у я к о г о н а к л а д а л и п о м і т н и й відбиток на перебіг всіх сусп ільних процесів . У цей період земельна власність с л у ж и т ь д л я п р а в л я ч и х верств еконо­мічною основою їхнього п а н у в а н н я , виступає г арантом н е з а л е ж н о с т і , умовою н а д а н н я прив іле їв . Т о ж не д и в н о , щ о , в т р а ч а ю ч и п о л і т и ч н у автономію, л і вобережна стар­ш и н а та ш л я х т а н а м а г а л и с я зберегти бодай е к о н о м і ч н у н е з а л е ж н і с т ь ш л я х о м к о н ц е т р а ц і ї у своїх р у к а х з н а ч н и х з е м е л ь н и х в о л о д і н ь . Тогочасне с т а р ш и н с ь к е в о л о д і н н я землею існувало у двох ф о р м а х : приватно-спадков ій та тимчасово-умовній . Х а р а к т е р н о ю рисою спадкового («віч­ного», «спокійного») волод іння була його н е з а л е ж н і с т ь від службового с т а н о в и щ а . Я к п р а в и л о , воно в и н и к а л о в

198 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

процесі к у п і в л і - п р о д а ж у , обміну, д а р у в а н н я , застави , при торгових о п е р а ц і я х , щ о ф і к с у в а л и с я у в ідпов ідних юри­д и ч н и х д о к у м е н т а х .

І н ш о ю була п р и р о д а та спосіб ф о р м у в а н н я тимчасово-умовного («рангового») в о л о д і н н я . З е м л і в и д а в а л и с я за с л у ж б у на п е в н и й строк або ж «до с м е р т і » . Ф о р м а л ь н о рангов і з е м л і в в а ж а л и с я власн істю В і й с ь к а З а п о р о з ь к о г о і перебували у володінні Генерально ї в ійськово ї к а н ц е л я ­рі ї . Р о з ш и р е н н я м е ж приватного с т а р ш и н с ь к о г о земле­волод іння з д і й с н ю в а л о с я р і з н и м и способами: з а й м а н щ и -на в і л ь н и х з е м е л ь ; з а х о п л е н н я г р о м а д с ь к и х з е м е л ь та угідь; з а гарбання к о з а ц ь к и х та с е л я н с ь к и х земель на осно­ві боргового з а к а б а л е н н я їхн іх в л а с н и к і в ; г е т ь м а н с ь к і на­д а н н я та п о ж а л у в а н н я царського у р я д у «за с л у ж б у вели­к о м у государю» з фонду в і л ь н и х в і й с ь к о в и х маєтностей ; перетворення рангових з е м е л ь н и х володінь на спадков і .

Процес з р о с т а н н я та з м і ц н е н н я с т а р ш и н с ь к о ї земель­ної власност і п і д т р и м у в а в г е т ь м а н с ь к и й у р я д , вбачаючи в ньому опору та гарант ію автономі ї У к р а ї н и . Ц а р с ь к и й у р я д т а к о ж з р о з у м і н н я м с т а в и в с я до економічного зм іц ­н е н н я с т а р ш и н и , спод іваючись у т а к и й спосіб бодай час­тково к о м п е н с у в а т и прогресуюче о б м е ж е н н я п о л і т и ч н и х прав та вольностей . Однак я к ц е н т р а л і з о в а н у д е р ж а в у Ро­сію не в л а ш т о в у в а л а п р а к т и к а стих ійно ї « з а й м а н щ и н и » . Саме тому з метою п о с и л е н н я к о н т р о л ю за процесом зрос­т а н н я с т а р ш и н с ь к о г о з е м л е в о л о д і н н я було з а п р о в а д ж е н о п о р я д о к н а д і л е н н я і з а т в е р д ж е н н я п р и д б а н и х з е м е л ь в и н я т к о в о за ц а р с ь к и м и у к а з а м и .

З а ц и х обставин у 30-х р о к а х XVII I ст . понад 3 5 % оброблюваних земель Г е т ь м а н щ и н и в ж е перебували в при­ватн ій власност і с т а р ш и н и . У період п р а в л і н н я г етьмана Д . Апостола основний з е м е л ь н и й фонд було роздано . У цей час м е ж а м і ж с п а д к о в и м и і р а н г о в и м и в о л о д і н н я м и п р а к т и ч н о с т е р л а с я 1 .

Х а р а к т е р н о ю рисою процесу з р о с т а н н я в е л и к о г о зем­леволодіння було зб ільшення земельної власності в Укра їн і р о с і й с ь к и х п о м і щ и к і в . Н а й б і л ь ш и м и з е м л е в л а с н и к а м и стали О. М е н ш и к о в , П . Р у м ' я н ц е в - З а д у н а й с ь к и й , Г. По-т ь о м к і н (42 ,2 т и с . десятин) та і н ш і рос ійськ і в е л ь м о ж і , я к и м значно п о с т у п а л и с я н а ц і о н а л ь н і з е м л е в л а с н и к и .

З р о с т а н н я к р у п н о г о феодального з е м л е в о л о д і н н я суп­р о в о д ж у в а л о с я м а с о в а н и м наступом на з е м л і та права ко-

х Д и в . : Лановик Б. Д . та ін . Історія господарства: Україна і світ: Підручник. — К. , 1 9 9 5 . — С. 1 2 6 — 1 2 8 .

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст. 199

зацтва і с елянства . Особливо п о с т р а ж д а л и ц і верстви в другій половині XVII I ст. , к о л и о ф і ц і й н а влада в центр і та на м і с ц я х перестала в и з н а в а т и « з а й м а н щ и н у » юри­дичною підставою д л я волод іння з е м е л ь н и м и у г і д д я м и . П ісля поразки Укра їнсько ї революції с т а р ш и н а в з я л а курс на о б м е ж е н н я прав рядового к о з а ц т в а . Це о б м е ж е н н я ви­я в и л о с я в забороні к о з а к а м в ільно р о з п о р я д ж а т и с я зем­лею, примусовому використанн і безплатної козацько ї пра­ці в с т а р ш и н с ь к и х м а є т к а х , забороні к о з а к а м торгувати гор ілкою, н а с и л ь н о м у переведенні їх у посполит і тощо . Становище к о з а ц ь к о г о стану п о г і р ш у в а л о с я . К р і м війсь­кової с л у ж б и , к о з а к и брали участь у всіх в ійнах Російсь­кої імпері ї , о х о р о н я л и п івденні к о р д о н и від т а т а р , буду­вали к а н а л и та фортец і . Ц і обставини вели до прогресую­чої деградаці ї к о з а ц ь к и х господарств . Не м а ю ч и змоги за в л а с н и й к о ш т в ідбувати в ійськову с л у ж б у , з н а ч н а части­на к о з а к і в з м у ш е н а була в и п и с у в а т и с я з к о з а ц ь к о г о ста­ну і з а й м а т и с я п р о м и с л а м и , торг івлею, зароб ітчанством.

Щ е г і р ш и м було с т а н о в и щ е с е л я н с т в а . О б м е ж е н н я їхн іх прав в и я в и л о с я в тому, щ о н а п р и к і н ц і XVII ст . де­дал і б ільшого п о ш и р е н н я набуває феодальна рента , зок­рема в ідробіткова , інтенсивність я к о ї у друг ій половині XVIII ст. сягає п ' я т и і б ільше днів на т и ж д е н ь . Водночас збер і галася н а т у р а л ь н а і грошова р е н т и . Л о г і ч н и м фіна­лом процесу о б м е ж е н н я с е л я н с ь к и х прав став ц а р с ь к и й у к а з 1783 р . , я к и й у з а к о н и в з а к р і п а ч е н н я селянства на Л і в о б е р е ж ж і та С л о б о ж а н щ и н і .

Свої особливості м а л и а г р а р н і в ідносини на Правобе­р е ж ж і . Оволод івши на початку XVII I ст . з е м л я м и цього к р а ю , П о л ь щ а в з я л а с я за в і д н о в л е н н я своїх п о р я д к і в . Складовою цього процесу стало п о в е р н е н н я з е м е л ь н и х угідь к о л и ш н і м в о л о д а р я м . Р о з ш у к а в ш и в а р х і в а х старі д о к у м е н т и , н а щ а д к и в л а с н и к і в п р а в о б е р е ж н и х м а є т к і в вступали у волод іння з е м л я м и . Особливо ш в и д к о зроста­ло м а г н а т с ь к е з е м л е в о л о д і н н я . В е л и ч е з н і л а т и ф у н д і ї По-т о ц ь к и х , Л ю б о м и р с ь к и х , Я б л о н о в с ь к и х , Ч о р т о р и й с ь к и х , С а н г у ш к і в , Т и ш к е в и ч і в та ін . н а г а д у в а л и часи до 1648 р . Користуючись слабк істю корол івсько ї в л а д и , м а г н а т и не т і л ь к и п р е д ' я в л я л и п р а в а на б а т ь к і в с ь к і з емл і , а й за­х о п л ю в а л и к о р о л і в с ь к і та к о л и ш н і ш л я х е т с ь к і з е м л і . Внасл ідок цього на середину XVII I ст. м а й ж е 40 магнат ­с ь к и х родів к о н т р о л ю в а л и 8 0 % територ і ї П р а в о б е р е ж ж я .

В е л и к і земельн і волод іння в и м а г а л и значно ї к і л ь к о с ­ті робочих рук , я к и х на П р а в о б е р е ж ж і хрон ічно не вис­т а ч а л о . Саме тому м а г н а т и створювали на своїх з е м л я х

200 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

слободи, п о с е л я ю ч и с ь у я к и х с е л я н и з в і л ь н я л и с я від уся­к и х повинностей з а л е ж н о від договору на 15—ЗО р о к і в . Т а к і п ільгов і у м о в и ж и т т я та господарювання в и к л и к а ­л и масовий с е л я н с ь к и й переселенський р у х з Г а л и ч и н и , Волин і , П о л і с с я , де в ж е було встановлено к р і п а ц т в о . Ц я народна к о л о н і з а ц і я с п р и я л а господарському в ідроджен­ню к р а ю , п о ж в а в л е н н ю його економічного р о з в и т к у . У цей час господарство ф у н к ц і о н у в а л о на основі ф і л ь в а р к о ­в о - п а н щ и н н о ї системи , я к а у середині XVII I ст. набула п о ш и р е н н я на вс ій територі ї П р а в о б е р е ж ж я . Х а р а к т е р ­ною рисою а г р а р н и х в ідносин у цьому рег іоні було пов­торне з а к р і п а ч е н н я с е л я н , я к і п ісля з а к і н ч е н н я пільго­вих рок ів у слободах з м у ш е н і були в и к о н у в а т и грошову та в ідробіткову р е н т и .

Н а п р и к і н ц і XVI I—XVII I ст. розвиток аграрного сек­тора в и з н а ч а л и р у т и н н и й стан т е х н і к и та е к с т е н с и в н и й метод господарювання . Водночас розвивалося с ільське гос­подарство . В и н и к л и прогресивн і тенденці ї та процеси:

— п і д в и щ е н н я родючості ґрунт ів ш л я х о м п і д ж и в л е н ­н я та р і з н и х форм с івозм іни ;

— з р о с т а н н я ролі зернового господарства; — з б і л ь ш е н н я а с о р т и м е н т у с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х

к у л ь т у р , (почали садити к а р т о п л ю , к у л ь т и в у в а т и к у к у ­рудзу , р о з ш и р ю в а т и п л о щ у під тютюн тощо) ;

— р о з ш и р е н н я п л о щ сад ів , поява нових сорт ів , засто­с у в а н н я щ е п л е н н я дерев ;

— р о з в и т о к племінно ї та селекц ійно ї д і я л ь н о с т і у тва­р и н н и ц т в і ;

— п о г л и б л е н н я спец іал і з ац і ї р і зних рег іон ів (Лівобе­р е ж ж я та С л о б о ж а н щ и н а с п е ц і а л і з у в а л и с я на вирощу­в а н н і ж и т а ; В о л и н ь — п ш е н и ц і , Полісся — льону й ко­н о п л і , з емл і м і ж Дн істром і П р у т о м — т ю т ю н у тощо) ;

— з р о с т а н н я т о в а р и з а ц і ї с ільського господарства . В ідбулися суттєві з р у ш е н н я не т ільки в аграрному сек­

тор і , а й я к і с н і та к і л ь к і с н і з м і н и в і н ш и х секторах еко­н о м і к и — промисловост і , торг івл і , ф і н а н с а х . Б а з о в и м и п і д в а л и н а м и р о з в и т к у промисловост і того часу були ре­месло та п р о м и с л и . Х а р а к т е р н і риси ремісничого вироб­н и ц т в а : р о з ш и р е н н я с п е к т р а р е м і с н и ч и х спец іальностей ( я к щ о в п е р ш і й половин і XVII ст. їх н а л і ч у в а л о с я 2 7 0 , то н а п р и к і н ц і XVII I ст. — в ж е 300) ; п о г л и б л е н н я спеціал і ­зац і ї ремесел ( існувало 34 спец іальност і з деревообробки, 25 — будівельної с п р а в и , 17 — виробництва одягу тощо) ; з а л у ч е н н я ремесла до процесу товарно-грошових відно­син . Процес п о г л и б л е н н я суспільного поділу п р а ц і , прог-

Соціально-економічний розвиток наприкінці XVII — у XVIII ст. 2 0 1

ресуюче в і д о к р е м л е н н я ремесла та промисловості від с іль­ського господарства п і д ш т о в х у в а л и розвиток урбанізац і ї в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х .

В умовах товарно-грошових в ідносин м істечко , завдя­к и тому, що воно було центром ремесла та торг івл і , я к правило , давало панов і прибуток у 5—10 раз ів б і л ь ш и й , н і ж село. У цьому к о н т е к с т і й слід с п р и й м а т и тогочасну форсовану урбан і зац ію: з о к р е м а , я к щ о у XVII ст . в Ліво­бережній Укра їн і н а л і ч у в а л о с я понад 100 міст та місте­ч о к , то в ж е в середині XVIII ст. — 200 .

П р о в і д н и м и п р о м и с л а м и в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х ціє ї доби було м л и н а р с т в о , в и н о к у р і н н я , сел і тровар іння , чу­мацтво . З часом на базі др ібних с е л я н с ь к и х промисл ів та міського ремесла під в п л и в о м к і л ь к і с н и х ( зростання роз­мірів виробництва , к о н ц е н т р а ц і ї б ільшої к ількост і пра­ц ю ю ч и х ) та я к і с н и х ( п о г л и б л е н н я под ілу п р а ц і , п о я в а наймано ї робочої сили) зм ін поступово ф о р м у ю т ь с я ма­н у ф а к т у р и . К а т а л і з а т о р о м м а н у ф а к т у р н о г о виробництва стала п о я в а примітивно ї м е х а н і з а ц і ї , я к а використовува­л а силу води та в і тру . Особливу роль в ід іграло ш и р о к е з а п р о в а д ж е н н я у в и р о б н и ч и й процес водяного колеса , що зумовило перех ід від дрібного ручного виробництва до механ і зованого .

Р е ф о р м и П е т р а І п р и ш в и д ш и л и процес становлення м а н у ф а к т у р н о г о в и р о б н и ц т в а на Л і в о б е р е ж ж і та Слобо­ж а н щ и н і . Щ е в 20-х р о к а х XVII I ст. тут розпочалося бу­дівництво в е л и к и х централ ізованих мануфактур , к ільк ість я к и х у друг ій половин і XVII I ст. с я г н у л а 40 (кр ім того, на ц и х з е м л я х р о з т а ш о в у в а л о с я понад 200 п ідприємств , що становили початков і ф о р м и м а н у ф а к т у р и ) . У Зах ід ­ній та П р а в о б е р е ж н і й У к р а ї н і розвинен і м а н у ф а к т у р и ви­н и к л и в 70-х роках XVII I ст.

Початков і форми м а н у ф а к т у р и — це дрібні п ідприємс­тва, в я к и х щ е панувала ручна рем існицька техн іка , але вже існував поділ прац і , поступово розпочиналася механі ­з а ц і я виробничих процесів . До т а к и х м а н у ф а к т у р належа­л и п ідприємства , щ о виробляли залізо (рудні), скло (гу-ти) , поташ (буди), пап ір (паперові) , селітру (майдани) та ін. Розвинуті , централізовані мануфактури в и н и к а л и у тек­стильн ій , насамперед, суконній промисловості . Найбіль­ш и м и з н и х були П у т и в л ь с ь к а (Глушківська ) , Р я ш к і в с ь к а ( П р и л у ц ь к и й повіт) та Салт івська (Слобожанщина) .

П е р е в а ж н а б і л ь ш і с т ь ц и х п ідприємств були к а з е н н и ­ми , посес ійними , в о т ч и н н и м и та к у п е ц ь к и м и . До введен­н я к р і п а ц т в а 1 7 8 3 р . п р и в а т н і м а н у ф а к т у р и Лівобереж-

202 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

ж я та С л о б о ж а н щ и н и використовували в ільнонайману ро­бочу силу . Н а д а л і а к т и в н о е к с п л у а т у є т ь с я примусова пра­ц я к р і п а к і в , д е р ж а в н и х п р и п и с н и х с е л я н або посес ійних с е л я н - к р і п а к і в , я к і були власн істю п і д п р и є м с т в а . Однак н а в і т ь на к у п е ц ь к и х , к а п і т а л і с т и ч н и х м а н у ф а к т у р а х основна с т а в к а робилася г о л о в н и м ч и н о м на в ільнонай­м а н у п р а ц ю .

Х а р а к т е р н о ю рисою р о з в и т к у с ільського господарст­ва та промисловост і н а п р и к і н ц і X V I I — X V I I I ст. було втя ­г у в а н н я ц и х галузей у сферу товарно- грошових в ідносин . Ц ь о м у процесу с п р и я л и п о г л и б л е н н я под ілу п р а ц і , пос­тупова д и ф е р е н ц і а ц і я з емель на землеробськ і та промис­лов і з о н и , у р б а н і з а ц і я т о щ о . Основними м і с ц я м и , де від­б у в а л и с я товарно-грошові операці ї , були я р м а р к и , база­ри та торги .

Н а п р и к і н ц і XVII ст. на Л і в о б е р е ж ж і збиралося 390 я р м а р к і в , у С л о б о ж а н щ и н і — 2 7 1 . У Правобережній Укра­їні в п е р ш і й т р е т и н і XVII ст . в и н и к л о 16 я р м а р к і в , у 4 0 — 6 0 - х р о к а х — 4 2 . Я к п р а в и л о , я р м а р к и з б и р а л и с я к і л ь к а раз ів на р ік і п р и у р о ч у в а л и с я до р е л і г і й н и х свят . Н а й б і л ь ш и м и і н а й б а г а т ш и м и за а с о р т и м е н т о м б у л и я р м а р к и в К и є в і , Р о м н а х , Н і ж и н і , К р о л е в ц і , Стародобі , Х а р к о в і , С у м а х , Л ь в о в і . З о к р е м а , товарооборот н і ж и н с ь ­к и х та р о м е н с ь к и х я р м а р к і в с я г а в 4 м л н крб .

Наступною ланкою системи внутрішньої торгівлі були торги, я к і спеціалізувалися на продажу певного товару (Глу-хів — хліба, Ромни — тютюну, Львів — худоби тощо). На них скуповували товар д л я оптового продажу на я р м а р к а х .

Н е в п и н н о зростає к і л ь к і с т ь базар ів . На територі ї Л і ­в о б е р е ж ж я їх д і я л о понад 8 т и с , а на С л о б о ж а н щ и н і — м а й ж е 2 т и с . 1 Н а б а з а р а х , я к і з б и р а л и с я раз або двіч і на т и ж д е н ь , місцеве н а с е л е н н я продавало л и ш к и продукц і ї своїх господарств , торгувало вроздріб .

К о ж е н з елементів системи внутр ішньо ї торгівлі спри­яв господарському піднесенню у к р а ї н с ь к и х земель : база­ри забезпечували економічний з в ' я з о к м і ж містом і селом, торги стимулювали спеціал ізац ію о к р е м и х районів , ярмар­к и об ' єднували економічн і рег іони У к р а ї н и , створюючи передумови д л я ф о р м у в а н н я нац іонального р и н к у .

Р о з в и т к у товарного в и р о б н и ц т в а с п р и я л а і з о в н і ш н я торг івля з т а к и м и д е р ж а в а м и , я к Туреччина , Сілезія , Прус­с ія , І т а л і я , М о л д а в і я , П е р с і я , І н д і я та ін .

1 Д и в . : Лановик Б. Д . та ін . Історія господарства: Україна і світ: Підручник. — С. 1 6 2 — 1 6 4 .

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 203

О т ж е , н а п р и к і н ц і XVI I—XVII I ст. х а р а к т е р н и м и ри­сами соціально-економічного розвитку укра їнських земель були з р о с т а н н я к р у п н о г о феодального з е м л е в о л о д і н н я ; обезземелення селянства , його з а к р і п а ч е н н я ; розбудова та в і д о к р е м л е н н я міст від с іл ; п о с т у п а л ь н и й розвиток се­л я н с ь к и х п р о м и с л і в і м іського ремесла , на базі я к и х ви­н и к а ю т ь м а н у ф а к т у р и ; з б і л ь ш е н н я товарност і виробниц­тва; з р о с т а н н я паростк ів к а п і т а л і с т и ч н о г о у к л а д у в еко­номіці ; ф о р м у в а н н я національного р и н к у . Особливість ц и х процесів п о л я г а л а в тому, щ о вони в ідбувалися в у м о в а х бездержавност і на П р а в о б е р е ж ж і та прогресуючого згор­т а н н я автономі ї на Л і в о б е р е ж ж і . В к л ю ч е н н я у к р а ї н с ь ­к и х земель до с к л а д у іноземних д е р ж а в , п і д п о р я д к у в а н ­н я у к р а ї н с ь к о ї е к о н о м і к и ї х н ь о м у впливов і та влад і сут­тєво г а л ь м у в а л и та д е ф о р м у в а л и п о с т у п а л ь н и й розвиток .

7.5. Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. У к р а ї н с ь к а р е в о л ю ц і я 1 6 4 8 — 1 6 7 6 р р . , п о с т у п а л ь н и й

розвиток б у р ж у а з н и х в ідносин, перебування у к р а ї н с ь к и х земель у с к л а д і р і з н и х іноземних д е р ж а в , загальноєвро­п е й с ь к і ідеї та процеси періоду п ізнього ренесансу, доби реформац і ї , час ів просв і тництва н а к л а л и помітний від­биток на р о з в и т о к у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и .

Н а п р и к і н ц і XVI I—XVII I ст. в ідбуваються значн і змі ­н и у сфері побутової к у л ь т у р и . З о к р е м а , поступова ево­л ю ц і я господарчого р о з в и т к у з у м о в и л а в д о с к о н а л е н н я с ільськогосподарських та р е м і с н и ч и х з н а р я д ь п р а ц і . У ц е й час модерн і зується у к р а ї н с ь к и й плуг — його ф о р м а стає а с и м е т р и ч н о ю , щ о с п р и я є зростанню продуктивнос­ті п р а ц і . Н а Л і в о б е р е ж ж і та С л о б о ж а н щ и н і з ' я в л я є т ь с я своєр ідний п р и м і т и в н и й к у л ь т и в а т о р — багатозубне ра­ло , щ о с л у ж и л о д л я с п у ш у в а н н я ґ р у н т у . Д л я виготов­л е н н я т к а н и н и дедалі б ільшого п о ш и р е н н я п о р я д з вер­т и к а л ь н и м набуває г о р и з о н т а л ь н и й верстат . У ремеслі та промислах активно запроваджується примітивна механіза­ц і я , що базувалася на використанні енергії вітру та води.

Р о з ш и р е н н я торг івл і та м а й н о в а д и ф е р е н ц і а ц і я сти­м у л ю в а л и п о я в у нових засобів п е р е с у в а н н я . У ч у м а ц ь к о ­му п р о м и с л і д л я перевезення на д а л е к і в ідстані в а н т а ж і в в и к о р и с т о в у в а л и в е л и к і вози — м а ж і . У друг ій половині XVII I ст . в и н и к а є новий р і зновид м а ж і — х у р а . Н а м а г а -

2 04 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

ю ч и с ь не в ідставати від Європи , с т а р ш и н а з а м о в л я л а д л я в л а с н и х потреб а н г л і й с ь к і та н і м е ц ь к і к а р е т и , к о л я с к и -п о л у к а р е т к и , р о з ш и т і золотом й сріблом, п р и к р а ш е н і до­рогою бахромою, оббиті с а ф ' я н о м .

І сторичні особливості з а с е л е н н я та р о з в и т к у господар­ства у к р а ї н с ь к о г о Лісостепу , з о к р е м а , п о ш и р е н і с т ь май­ж е до XVIII ст . у ході народної колонізац і ї п р а к т и к и «зай-м а н щ и н и » з у м о в и л и появу в цьому регіоні безсистемних поселень . Проте з п р и п и н е н н я м процесу в ільної колоні ­зац і ї та п о с и л е н н я м к а п і т а л і с т и ч н о г о р о з в и т к у в и н и к а ­ють в у л и ч н і , рядов і , р а д и а л ь н і , шнуров і та і н ш і в и д и р е г у л я р н и х поселень . Н а С л о б о ж а н щ и н і б і л ь ш і с т ь посе­л е н ь м а л и к в а р т а л ь н у або ж гн іздову форму п л а н у в а н н я , через те щ о вони в и н и к а л и в ході державно ї та п о м і щ и ц ь ­кої к о л о н і з а ц і ї . О с к і л ь к и п р и буд івництв і ж и т л а вико­р и с т о в у в а л и , я к п р а в и л о , м ісцев і м а т е р і а л и , то з і з н и к ­н е н н я м л і сових масив ів ж и т е л і степової та л ісостепової зон дедал і ч а с т і ш е зводять х а т и - м а з а н к и , д л я будівницт­ва я к и х ш и р о к о застосовувалася г л и н а .

Побут з а в ж д и був в іддзеркаленням суспільних проце­сів , особливо рельєфно це м о ж н а просл ідкувати вивчаючи історію костюма. Зокрема , н а п р и к і н ц і XVII—XVIII ст. одяг населення свідчив про майнову диференціац ію ( я к щ о се­л я н и та рядові к о з а к и ш и л и одяг з полотна , то феодальна ел іта — із золототканих т к а н и н іноземного виробництва) , розвиток нових форм промислового господарювання (ма­н у ф а к т у р н і т к а н и н и вит існяють із у ж и т к у домоткане по­лотно) , іноземні в п л и в и (укра їнська знать П р а в о б е р е ж ж я своїм одягом насл ідувала польську ш л я х т у , прагнучи в та­к и й спосіб протиставити себе простому людові) тощо .

Певної т р а н с ф о р м а ц і ї ц і є ї доби з а з н а л и і т р а д и ц і й н і ф о р м и громадсько ї орган і зац і ї народу . З о к р е м а , с і л ь с ь к а т е р и т о р і а л ь н а о б щ и н а (громада) під впливом р о з в и т к у то­в а р н о - г р о ш о в и х в ідносин, з а к р і п а ч е н н я с е л я н с т в а посту­пово втрачає свої позиц і ї . Х а р а к т е р н о , щ о цей процес у р і з н и х рег іонах розгортався нер івномірно . Його суть по­л я г а л а в е в о л ю ц і й н о м у переход і від к о л е к т и в н и х форм з е м л е в о л о д і н н я до приватно ї власност і на з е м л ю . Н а Пра­в о б е р е ж ж і т а в З а х і д н і й У к р а ї н і п ід в п л и в о м інтенсивно­го р о з в и т к у ф ільваркового господарства поземельна общи­на п о ч и н а є р о з к л а д а т и с я в ж е у X V I — X V I I ст . , а на Ліво­б е р е ж ж і та С л о б о ж а н щ и н і цей с о ц і а л ь н и й інститут не т і л ь к и збер ігся , а й а к т и в н о ф у н к ц і о н у в а в щ е в XVII I ст . , я к і у вс ій Р о с і й с ь к і й імпер і ї .

З а з н а є зм ін і п е р в и н н а л а н к а суспільної орган і зац і ї —

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 2 0 5

с і м ' я , щ о була осередком господарського та духовного ж и т ­т я . Вона зберігала свій п а т р і а р х а л ь н и й х а р а к т е р — її гла­вою був батько або ж дід . Водночас з а в д я к и у к р а ї н с ь к і й ментальност і помітну роль у с ім ' ї в ід і гравала ж і н к а . Роз ­виток товарно-грошових в ідносин у XVIII ст. зумовив по­с и л е н н я процесу зароб ітчанства в і н ш и х м ісцевостях , за­л у ч е н н я ж і н о к та д ітей до процесу виробництва , зростан­н я економічної незалежност і д ітей від батьк ів , щ о стиму­л ю в а л о розпад традиц ійно ї в е л и к о ї с ім ' ї .

Своєр ідним к р и т е р і є м р і в н я духовної к у л ь т у р и наро­ду є стан освіти та науки в суспільстві . У середині XVIII ст. на територі ї семи п о л к і в Г е т ь м а н щ и н и д іяло 8 6 6 ш к і л , тобто одна ш к о л а п р и п а д а л а на к о ж н у т и с я ч у д у ш місце­вого н а с е л е н н я . На С л о б о ж а н щ и н і осв і тянська статисти­к а була дещо г іршою — одна ш к о л а п р и п а д а л а на 2 ,5 т и с . осіб, але в ж е через сто рок ів у цьому регіоні ( Х а р к і в щ и ­на) одна ш к о л а п р и п а д а т и м е на 4 , 3 тис . осіб. Х а р а к т е р ­ною рисою ш к і л ь н и ц т в а було те, щ о с ільські громади своїм к о ш т о м у т р и м у в а л и вчител ів , дбали про ш к і л ь н і п р и м і ­щ е н н я . У т и х м ісцевостях , де н а с е л е н н я ж и л о на хуто­р а х , д ітей н а в ч а л и мандр івн і д я к и . На період Гетьман­щ и н и п р и п а д а є п е р ш а спроба в У к р а ї н і з а п р о в а д и т и о б о в ' я з к о в у освіту. З о к р е м а , 1 7 6 0 — 1 7 6 2 рр . л у б е н с ь к и й п о л к о в н и к І. К у л я б к о н а к а з а в сотенним п р а в л і н н я м всіх к о з а ц ь к и х син ів , здатних до н а у к и , н а п р а в л я т и до пара­ф і я л ь н и х ш к і л , а «нездібних і у л і т а х перерослих» нав­чати в ійськової справи . Ц я ініціатива була підтримана геть­маном і невдовзі Генеральна військова к а н ц е л я р і я розісла­ла аналогічні розпорядження до всіх полків , що , безумов­но, зб ільшило к ільк ість письменних серед населення .

В а ж л и в у роль у р о з в и т к у освіти та к у л ь т у р и в У к р а ­їні в ід і гравали середні н а в ч а л ь н і з а к л а д и — к о л е г і у м и , я к і були засновані в Черн ігов і (1700) , Х а р к о в і (1727) т а П е р е я с л а в і (1738) . Ц і н а в ч а л ь н і з а к л а д и готували слу­ж и т е л і в реліг ійного культу , д е р ж а в н и х службовців та вчи­тел ів п о ч а т к о в и х к л а с і в . П е р л и н о ю серед к о л е г і у м і в , осе­р е д к о м освіти та н а у к и , центром к у л ь т у р н о г о ж и т т я в У к р а ї н і була Києво -Могилянська к о л е г і я , я к а 1701 р . гра­мотою П е т р а І о д е р ж а л а статус і права академі ї . У ст інах а к а д е м і ї було вироблено ч і т к у систему орган і зац і ї нав ­ч а н н я , розраховану на 12 р о к і в , я к а не поступалася за змістом навчальному процесові тодішніх європейських уні­верситет ів . На початку XVII I ст. в н ій н а в ч а л о с я дв і ти­сяч і студент ів . Т р и в а л и й час К и є в о - М о г и л я н с ь к а а к а д е ­м і я була є д и н и м в и щ и м н а в ч а л ь н и м з а к л а д о м Східної

206 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

Європи . Саме тут сформувався один із центр ів філософсь­ко ї д у м к и (І . Г і зель , Г. К о н и с ь к и й , Г. Сковорода та ін . ) , зросла л і тературна та поетична ш к о л а (К. Сакович , Л . Ба-р а н о в и ч , М. Д о в г а л е в с ь к и й та ін . ) , у т в о р и в с я осередок щодо розробки теорії у к р а ї н с ь к о г о поетичного мистецтва ( Ф . Прокопо в ич , М. Д о в г а л е в с ь к и й , Г. К о н и с ь к и й та і н . ) 1 .

Сакович Касіян (Каліст; бл. 1578—1647) — письменник, культур­но-освітній і церковний діяч. Народився у с. Потеличі (Гзличина), син православного священика. Навчався в Замойській академії та Краківському університеті. У1620—1624 рр. ректор Київсь­кої братської школи. У1625 р. перейшов в уніатство, в 1641 р. — у католицизм. Тривалий час був абатом Лубенського василіансь­кого монастиря. Його твір «Вьршь на жалосньїй потреб... Петра Конашевича Сагайдачного...» (1622) став визначним внеском в українську літературу. Автор філософських навчальних посібників (1620,1626), а також прокатолицьких богословсько-полемічних трактатів, виданих у 1641—1644 р.

Гізель Інокентій (бл. 1600—1683) — історик, освітній та політич­ний діяч. Народився в Пруссії в німецькій реформаторській роди­ні. В 1642 р. закінчив Києво-Могилянський колегіум, продовжив навчання за кордоном. 31645 р. — ректор названого колегіуму. З 1650 р. — ігумен Кирилівського, з 1652 р. — Миколаївського монастирів у Києві. Від 1656 р. до 1683 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври і управитель лаврської друкарні. Захищав інте­реси Української держави в російсько-українських переговорах 1654 р. Завдячуючи йому, Київщина за Андрусівським перемир'ям залишалася в складі Росії. Автор трактату «Мир с Богом человеку» (1669), який містить багато відомостей з історії України XVII ст. За гуманістичну спрямованість та критичний аналіз дійсності він у 1690 р. був заборонений Синодом. Широке визнання здобула та­кож праця Гізеля «Твір про всю філософію» (1645—1647).

К и є в о - М о г и л я н с ь к а а к а д е м і я того часу була своєрід­ною к у з н е ю к а д р і в не т і л ь к и д л я духовного р о з в и т к у спо­к о н в і ч н и х у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , а й д л я п і дн есе н н я освіти та к у л ь т у р и в і н ш и х с л о в ' я н с ь к и х к р а ї н а х , особливо в Рос і ї . В а г о м и й внесок у зд ійсненн і реформ П е т р а І нале ­ж и т ь в и х о в а н ц я м а к а д е м і ї Ф . П р о к о п о в и ч у , С. Яворсь-кому , Г. К о н и с ь к о м у , П . В е л и ч к о в с ь к о м у .

Прокопович Феофан (у миру Єлисей, Єлізар; 1681—1736) — пись­менник, учений, культурно-освітній діяч. Народився в Києві у не­багатій родині крамаря Церейського. Навчався в Київському і Рим-

і Д и в . : Українська культура: історія і сучасність: Навчаль­ний посібник / За ред . С. О. Черепанової . — Львів, 1 9 9 4 . — С. 5 8 — 5 9 .

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 207

ському єзуїтських колегіумах. Закінчив Київську академію. У 1704 р. вступив до Київського братства, постригся в ченці і став професором, а згодом ректором Київської академії. В1716 р. за наказом Петра І переїхав до Петербурга, де фактично став на чолі Російської православної церкви. Активний прихильник реформ Петра І, був його головним помічником у духовних справах.

Саме в К и є в о - М о г и л я н с ь к і й а к а д е м і ї здобули освіту 21 із 23 ректор ів Московської академі ї та 95 із 125 її професорів . Ч и м а л о в и п у с к н и к і в академі ї п р а ц ю в а л и вчи­т е л я м и у ш к о л а х Росі ї , р о з п о в с ю д ж у ю ч и систему освіти та з н а н н я , ор ієнтовані на зах ідн і з р а з к и .

Д е щ о і н ш о ю була с и т у а ц і я в галуз і освіти на Право ­б е р е ж ж і та з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . Хоча по селах п р а ц ю в а л и д я к і в с ь к і ш к о л и , все ж форсований наступ к а т о л и ц и з м у призв ів до з а к р и т т я багатьох братських ш к і л та з а н е п а д у т и х , щ о п р о д о в ж у в а л и і с н у в а т и , з о к р е м а Льв івсько ї та Л у ц ь к о ї . Офіційна влада п ідтримувала л и ш е єзу ї тськ і та у н і а т с ь к і ш к о л и , я к і стали засобами асимі ­л я ц і ї у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я . Середня освіта м а й ж е ц іл­к о м була п і д к о н т р о л ь н а є зу ї тському ордену, під патрона­том я к о г о д і я л и Л ь в і в с ь к и й , К а м ' я н е ц ь к и й , П е р е м и ш л ь ­с ь к и й та і н ш і к о л е г і у м и . П і с л я л і к в і д а ц і ї ордена н а п р и ­к і н ц і XVII I ст. у Р е ч і Посполит ій була проведена ш к і л ь ­на реформа . У цей час сфера осв іти п о т р а п и л а під в п л и в м о н а х і в - в а с и л і а н , але нав іть реорган і зован і ш к о л и зали­ш а л и с я осередками полонізаці ї укра їнського народу. В а ж ­л и в и м центром н а у к и та к у л ь т у р и у з а х і д н о у к р а ї н с ь к о ­му рег іоні був Л ь в і в с ь к и й ун іверситет , з а с н о в а н и й щ е 1 6 6 1 р . Проте д і я л ь н і с т ь цього навчального з а к л а д у су­воро р е г л а м е н т у в а л а с я , а н а в ч а н н я велося латинською мо­вою, щ о п е р е ш к о д ж а л о п іднесенню його ролі в р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї к у л ь т у р и .

Однією з ф у н д а м е н т а л ь н и х засад р о з в и т к у освіти , на­у к и та к у л ь т у р и в ц ілому було к н и г о д р у к у в а н н я . Н а п р и ­к і н ц і XVI I—XVII I ст. в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х д і я л о 13 дру­к а р е н ь у Києв і , Чернігов і , Львові , Л у ц ь к у , Кременці , Ума­ні та ін . Пров ідну р о л ь в ід і гравала д р у к а р н я Києво-Пе­черсько ї л а в р и , я к а т і л ь к и 1760 р . н а д р у к у в а л а 2 тис . б у к в а р і в . У з ах ідному рег іоні н а й п о т у ж н і ш о ю була льв ів ­ська д р у к а р н я А . П і л л е р а , я к а до 1800 р . в и д а л а понад 2 5 0 к н и ж о к і н о з е м н и м и м о в а м и , а 1776 р . в и д р у к у в а л а п е р ш у газету в У к р а ї н і — ф р а н ц у з ь к о ю мовою в и й ш л а « Л ь в і в с ь к а г а з е т а » .

З н а ч н и м з р у ш е н н я м у в и д а в н и ч і й справ і стало запро­в а д ж е н н я г р а ж д а н с ь к о г о ш р и ф т у (вперше це було здійс-

208 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

нено в Єлисаветград і 1764 р . ) , п і с л я чого к и р и л и ц е ю дру­к у в а л и с я т і л ь к и церковн і в и д а н н я , а « г р а ж д а н к о ю » — світські . Цей крок зв ільнив світську л ітературу з-під впли­ву ц е р к в и , а т а к о ж с п р и я в розвитков і народної л і терату­р и та мови .

К у л ь т у р н и й процес в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х н а п р и к і н ц і XVI I—XVII I ст . з н а ч н о ю мірою у с к л а д н ю в а в с я мовною п о л і т и к о ю рос ійського та польського у р я д і в . С п о ч а т к у в П о л ь щ і 1696 р . було видано з а к о н , я к и й в и к л ю ч а в укра ­ї н с ь к у мову з адмін істративного в ж и т к у , з б е р і г ш и її ли ­ш е у ц е р к о в н і й сфері . Незабаром у мовну п о л і т и к у вніс к о р е к т и в и і ц а р с ь к и й у р я д . У 1720 р . з аборонили к н и ­г о д р у к у в а н н я у к р а ї н с ь к о ю мовою в К и є в о - М о г и л я н с ь к і й академ і ї , а з другої п о л о в и н и XVII I ст. на Л і в о б е р е ж ж і та С л о б о ж а н щ и н і всі освітні з а к л а д и під т и с к о м влади поступово п е р е й ш л и на рос ійську мову.

У XVIII ст. певні з р у ш е н н я в ідбулися в н а у к о в і й сфе­р і . Предметом н а у к о в и х студій у к р а ї н с ь к и х в ч е н и х ста­л и астрономія , м а т е м а т и к а , м е д и ц и н а , г е о г р а ф і я . Зокре ­м а , І . Г а л я т о в с ь к и й а к т и в н о вивчав п р и ч и н н о - н а с л і д к о в і з в ' я з к и т а к и х п р и р о д н и х я в и щ , я к сонячне і м і с я ч н е за­т е м н е н н я , д о щ , в і тер , б л и с к а в к а т о щ о . Є. С л а в и н е ц ь к и й п е р е к л а в та п о п у л я р и з у в а в к н и г у Везал ія «Космографія» , п р и с в я ч е н у проблемам астрономі ї . Н а у к о в і студі ї у к р а ї н ­с ь к и х в ч е н и х досить часто м а л и п р и к л а д н и й х а р а к т е р . Т а к , Ф . П р о к о п о в и ч 1 7 0 7 — 1 7 0 8 р р . п ідготував д л я слу­х а ч і в Ки ївсько ї а к а д е м і ї курс з а р и ф м е т и к и та геометрі ї та п і д р у ч н и к «Скорочення з м і ш а н о ї м а т е м а т и к и » . «На­роди , я к і засво їли геометр ію, — зазначав в ч е н и й , — на­багато п е р е в и щ у ю т ь і н ш і народи у всіх н а у к а х і мистец­твах» .

Інтенсивно р о з в и в а є т ь с я в цей час м е д и ц и н а . Про по­р і в н я н о в и с о к и й р івень медично ї н а у к и в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х св ідчить той ф а к т , що багато л і к а р і в - у к р а ї н ц і в (І. П о л е т и к а , М. К р у ж е н ь , П . П о г о р е ц ь к и й , Н . М а к с и м о ­вич , І . Р у ц ь к и й , М. Т е р е х о в с ь к и й та ін . ) о д е р ж а л и вче­н и й ступ інь доктора м е д и ц и н и . П е р ш а в У к р а ї н і польова а п т е к а з ' я в и л а с я 1707 р . у м . Л у б н а х , а в ж е 1787 р . в Єлисаветграді в ідкривається п е р ш а медична ш к о л а . Укра­ї н с ь к і вчені Є. Мухін та Д . Самойлович не л и ш е о п и с а л и епідемі ї ч у м и та х о л е р и , а й з а п р о в а д и л и щ е п л е н н я проти в іспи та і н ш і з а п о б і ж н і з аходи д л я боротьби з ц и м и не­б е з п е ч н и м и з а х в о р ю в а н н я м и .

П о з и т и в н і з р у ш е н н я в ідбулися не л и ш е у сфері при­р о д н и ч и х н а у к , а й в н а у к а х с у с п і л ь н и х , щ о с п р и я л о пос-

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 209

т у п а л ь н о м у р о з в и т к у політичної к у л ь т у р и . На з л а м і XVII і XVIII ст. посилюється процес перетворення і с торичних з н а н ь в і сторичну н а у к у . Суть цього процесу п о л я г а є у відмові від традиційного провіденціал ізму (розуміння при­ч и н сусп ільних подій я к в и я в у волі Бога) та п о ш у к а х причинно-насл ідкових з в ' я з к і в і сторичних подій та я в и щ ; к р и т и ч н о м у ставленн і до д ж е р е л ; вид іленн і історії із за­гальної е н ц и к л о п е д и ч н о ї маси г у м а н і т а р н и х з н а н ь ; базу­ванні в и к л а д у і сторичних п р а ц ь на п р и н ц и п а х систем­ності та послідовності . Н а й я с к р а в і ш и м и серед історич­н и х творів XVIII ст. були ф у н д а м е н т а л ь н і к о з а ц ь к і л іто­писи — «Літопис Самовидця» (фах івц і в в а ж а ю т ь н а й і м о ­в і р н і ш и м його а в т о р о м Р . Р а к у ш к у - Р о м а н о в с ь к о г о ) , л і тописи Г. Г р а б я н к и та С. В е л и ч к а . Ц і прац і х а р а к т е р и ­з у ю т ь с я новизною т е м а т и к и та в и к л а д у , ч и м а л и м обся­гом, в и к о р и с т а н н я м багатьох д ж е р е л . Особливо з н а ч н и ­м и були з д о б у т к и С. В е л и ч к а . В ін р о з ш и р и в п о н я т т я « у к р а ї н с ь к и й народ» , до я к о г о з араховував усі сусп ільн і к л а с и та верстви , тоді я к його п о п е р е д н и к и о б м е ж у в а л и ­ся т і л ь к и к о з а ц т в о м ; ч і т к і ш е , н і ж у і н ш и х і с т о р и ч н и х творах , окреслив п о н я т т я «Укра їна» (Укра їна — це тери­тор ія по обидва боки Д н і п р а ) ; на противагу багатьом істо­р и к а м XVII—XVII I ст. висв і тлив історію У к р а ї н и не ізо­льовано , а у світовому і сторичному контекст і .

Ф ілософська т р а д и ц і я цього періоду була репрезенто­вана плеядою у к р а ї н с ь к и х в ч е н и х - м и с л и т е л і в — С. Я в о р -с ь к и й , Ф . П р о к о п о в и ч , І . Г і зель , Г. Щ е р б а ц ь к и й та ін . Серед н и х і Г. Сковорода .

Сковорода Григорій Савич (1722—1794) — мислитель, письмен­ник, поет. Народився в с. Чорнухи на Полтавщині. Походив із ко­зацького роду. В 1734—1753 рр. з перервами навчався в Киє-во-Могилянській академії. В1741—1744 рр. був співаком прид­ворної капели в Петербурзі. В 1745 р. з місією генерала Виш-невського виїхав до Угорщини в м. Токай, де перебував до 1750 р. У1751 р. деякий час викладав поетику в Переяславсь­кій семінарії. У1753 р. працював учителем сина багатого помі­щика, а потім здійснив подорож до Москви. Майже рік провів у Троїце-Сергієвій лаврі, поповнюючи свої знання в її бібліотеці. Після повернення в Україну знову посідає місце домашнього вчи­теля до 1758 р. У1759—1768 рр. викладав у Харківському ко­легіумі. В 1768 р. був запрошений читати курс етики у додатко­вих класах при колегіумі. Останні більш ніж 25 років життя Ско­ворода мандрував Слобожанщиною.

Г. Сковорода в и з н а в а в в ічн ість матер і ї , о б ' є к т и в н і с т ь і реальн ість п р и р о д и , ї ї пост ійний розвиток . Його п о г л я -

210 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

ди на суспільство б а з у в а л и с я на ідеях п р о с в і т н и ц т в а — к р и т и ц і соц іально ї нер івност і , з в е л и ч е н н і т р у д я щ о ї л ю ­д и н и . Свої ф ілософськ і п о г л я д и та г у м а н і с т и ч н і і д е а л и Г. Сковорода в и к л а в у творах «Сад божественньїх песней» (1756) та «Басни Х а р ь к о в с к і я » (1774) .

П іднесенню у к р а ї н с ь к о ї л і т е р а т у р и в цей час с п р и я в поступовий перех ід від в и н я т к о в о р е л і г і й н и х ідеолог іч­н и х засад до св ітських . У 1798 р . було видано поему І. Кот­л я р е в с ь к о г о «Ене їда» , щ о п о к л а л о початок новій добі в р о з в и т к у укра їнсько ї л і т е р а т у р и . Поема була п е р ш и м тво­ром нової у к р а ї н с ь к о ї л і т е р а т у р и , н а п и с а н и м народною мовою. ї ї д ж е р е л а — народний ф о л ь к л о р , п р о с в і т н и ц ь к і ідеї та традиц і ї у к р а ї н с ь к о ї л і т е р а т у р и .

В и р а з н и х н а ц і о н а л ь н и х рис набуває т е а т р . У м е ж а х традиційної ш к і л ь н о ї драми в и н и к а ю т ь невеличк і п ' єси — інтермеді ї , я к і в и к о н у в а л и с я м і ж а к т а м и с п е к т а к л ю і ко­р и с т у в а л и с я в е л и к о ю п о п у л я р н і с т ю . Суть інтермеді ї по­л я г а л а в п о к а з і с к л а д н и х проблем суспільного ж и т т я (ре­л і г і й н и х у т и с к і в , свавол і та з а ж е р л и в о с т і пан ів тощо) че­рез з б і л ь ш у в а л ь н е с к л о с а т и р и та гумору . Х а р а к т е р н и м и о з н а к а м и ц и х п ' є с були народна мова , н а с и ч е н а прис­л і в ' я м и та п р и к а з к а м и ; д и н а м і ч н і с т ь сценічної ді ї ; ж в а ­вий д іалог актор ів т о щ о . П о я в а інтермедій с в і д ч и л а про р о з в и т о к у к р а ї н с ь к о г о т е а т р а л ь н о г о м и с т е ц т в а в русл і є в р о п е й с ь к о ї т р а д и ц і ї , а д ж е е к в і в а л е н т о м у к р а ї н с ь к о ї інтермеді ї були того часу к о м е д і я дель арте в І тал і ї , фар­си — у Ф р а н ц і ї , інтерлюді ї в Англ і ї . Д о н и н і збереглося понад 40 інтермед ій . Неперес ічне з н а ч е н н я інтермед ій по­л я г а є в тому , щ о вони вивели на сцену у к р а ї н с ь к у п існю та мову .

Р о з в и в а є т ь с я і в ертепна д р а м а — с т а р о в и н н и й у к р а ­ї н с ь к и й народний л я л ь к о в и й театр . П е р ш а з г а д к а про вер­теп д а т у є т ь с я 1666 р . Я к п р а в и л о , вертепна д р а м а поді­л я л а с я на дві ч а с т и н и : рел і г ійну , в основі я к о ї л е ж а в б ібл ійний с ю ж е т про н а р о д ж е н н я Х р и с т а , та св і тську — т р а г і ч н і або ж к о м і ч н і сцени з народного побуту. У дру­г ій половин і XVIII ст. в У к р а ї н і з а р о д ж у є т ь с я профес ій­н и й т е а т р . У 1798 р . у Х а р к о в і в и н и к п е р ш и й т е а т р з пост ійною т р у п о ю .

П е в н і з м і н и в X V I I — X V I I I ст. в ідбулися в м у з и ч н і й к у л ь т у р і у к р а ї н с ь к о г о народу . Зр іс профес іонал і зм му­зичного м и с т е ц т в а . Н а й в і д о м і ш и м и о с е р е д к а м и м у з и ч н о ї осв іти були Г л у х і в с ь к а с п і в а ц ь к а ш к о л а та Києво-Моги-л я н с ь к а а к а д е м і я , у ст інах я к и х здобули м у з и ч н у освіту н а й я с к р а в і ш і з і р к и Д м и т р о Б о р т н я н с ь к и й ( 1 7 5 1 — 1825) ,

Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст. 2 1 1

М а к с и м Б е р е з о в с ь к и й ( 1 7 4 5 — 1 7 7 7 ) та А р т е м і й Ведель ( 1 7 6 7 — 1 8 0 8 ) .

В и к о р и с т о в у ю ч и у к р а ї н с ь к у народну пісню та т р а д и ­ції к и ї в с ь к и х ц е р к о в н и х сп ів ів , М. Б е р е з о в с ь к и й створив в и ш у к а н і за к о м п о з и ц і є ю та досконал і за формою оперу «Демофонт» та сонату — н а й п е р ш і в ідомі твори оперного та камерно- інструментального ж а н р і в у в і т ч и з н я н і й му­з и ц і . Ведель був не т і л ь к и к о м п о з и т о р о м , а й б л и с к у ч и м сп іваком та в и к о н а в ц е м . Його творчість з о с е р е д ж у в а л а с я п е р е в а ж н о на рел і г ійн ій т е м а т и ц і , я к і й п р и с в я ч е н і біль­шість з його 30 хорових к о н ц е р т і в . Н а й п о п у л я р н і ш и м и були і л и ш а ю т ь с я « Л і т у р г і я » , «Всеношна» , «Херувимсь­к а » . Я с к р а в о ю з іркою м у з и ч н о ї к у л ь т у р и ціє ї доби був Д . Б о р т н я н с ь к и й — в и д а т н и й реформатор церковного спі­ву, д у х о в н и й к о м п о з и т о р , д и р и г е н т . П о ч а в ш и свою му­з и ч н у освіту в Глух івськ ій ш к о л і , в ін вдосконалив знан­н я та в м і н н я в Італі ї і незабаром став у п р а в и т е л е м Прид­ворної к а п е л и . У творч ій с п а д щ и н і к о м п о з и т о р а опери «Креонт» , «Алкід» , «Квінт- Ф а б і й » , «Сокіл» , «Син-супер-ник» та понад 100 творів церковно ї м у з и к и .

П о ш и р ю ю т ь с я т а к о ж р о м а н с и — с п е ц и ф і ч н и й ж а н р камерно ї вокально ї м у з и к и , в основі я к и х були , я к пра­вило , народні мотиви , а ї хн і с ю ж е т и н а в і я н і л і р и ч н и м и або ж г у м о р и с т и ч н и м и р о з д у м а м и про л ю д с ь к у д о л ю . До нас д і й ш л и тогочасні п о п у л я р н і п існ і -романси «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди , «Дивлюсь я на небо» М. П е т р е н к а , « їхав к о з а к за Д у н а й » С. К л и м о в с ь к о г о .

Х а р а к т е р н о ю рисою р о з в и т к у к у л ь т у р и у к р а ї н с ь к и х земель у XVII—XVII I ст. було в и к о р и с т а н н я в а р х і т е к т у ­рі та мистецтв і стилю бароко , я к и й особливо д и н а м і ч н о р о з в и в а в с я і в у к р а ї н с ь к і й п о е з і ї ( І . В е л и ч к о в с ь к и й , С. Я в о р с ь к и й , Д . Туптало , Г. Сковорода та ін . ) . Б а р о к о (від і т а л . Ьагоссо— в и б а г л и в и й , п р и м х л и в и й ) — це с т и л ь у мистецтв і н а п р и к і н ц і XVI — в середині XVIII ст . , я к о ­му п р и т а м а н н і п ідкреслена урочист ість , п и ш н а декора­тивн ість , д и н а м і ч н і с т ь к о м п о з и ц і ї .

Я к і ж п р и ч и н и п о ш и р е н н я цього с т и л ю в у к р а ї н с ь ­к и х з е м л я х ? Він значною мірою в ідповідав м е н т а л ь н о с т і у к р а ї н ц і в , о с к і л ь к и орган ічно поєднував в ідчуття свят­ковост і , динамічност і , я с к р а в о ї багатобарвност і св іту з л і р и ч н о ю , поетичною, ф ілософською с е н т и м е н т а л ь н і с т ю . До того ж у к р а ї н ц і , я к і всі н а р о д и , щ о т ією чи і н ш о ю мірою м а л и к о н т а к т и зі Сходом, у сфері мистецтва т я ж і ­л и до п и ш н о с т і , емоц ійност і , декоративност і , а саме ц і е л е м е н т и с т а н о в и л и основу барокового с т и л ю .

212 Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

Б а р о к о в и й с т и л ь в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х з ' я в и в с я щ е н а п р и к і н ц і XVI ст . , але п о ш и р е н н я набув у друг ій поло­вин і XVI I—XVII I ст. На П р а в о б е р е ж ж і бароко розвива­лося на основі європейсько ї традиці ї і було досить близь­к и м до свого п е р ш о д ж е р е л а . У європейському бароково­му стил і в и к о н а н і Успенський собор Поча ївсько ї л а в р и , ц е р к в а св . Юра у Львов і . У Г е т ь м а н щ и н і та Слобідськ ій У к р а ї н і п ід в п л и в о м канон ів давньоруського мурованого буд івництва та т р а д и ц і й дерев ' яного народного констру­ю в а н н я сформувався ориг інальний варіант барокової архі ­тектури , я к и й отримав назву «укра їнського» , або «козаць­к о г о » , бароко . П е р л и н а м и цього н а ц і о н а л ь н о забарвлено­го с т и л ю стали А н д р і ї в с ь к а і П о к р о в с ь к а ц е р к в и в К и є в і , Т р о ї ц ь к и й х р а м у Черн ігов і , х р а м В о з д в и ж е н с ь к о г о мо­н а с т и р я в П о л т а в і .

У к р а ї н с ь к е бароко в і д р і з н я л о с я від зах ідноєвропейсь­кого б і л ь ш о ю п о м і р к о в а н і с т ю в д е к о р а т и в н о с т і , вива­ж е н і с т ю форм. Н а й п о м і т н і ш и м був місцевий в п л и в в архі ­т е к т у р і , м е н ш в ідчутним — у с к у л ь п т у р і та ж и в о п и с і .

О т ж е , н а п р и к і н ц і XVII—XVII I ст. у р о з в и т к у культу ­ри У к р а ї н и в ідбулися помітн і з р у ш е н н я . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и к у л ь т у р н о г о процесу в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х ціє ї доби були у р і з н о м а н і т н е н н я форм к у л ь т у р н о г о ж и т т я та методів і засобів художнього самовиразу ; п і д в и щ е н н я рів­н я осв іти; поступове вит і снення у сфері к у л ь т у р и релі­г і й н и х п і д в а л и н с в і т с ь к и м и ; пом ітний в п л и в європейсь­к и х к у л ь т у р н и х процесів та тенденц ій ; д е ф о р м у в а н н я та г а л ь м у в а н н я к у л ь т у р н о г о р о з в и т к у п і с л я втрати націо­нально ї д е р ж а в н о с т і .

8. Україна в першій половині XIX ст.

8.1. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії Н а п о ч а т к у X I X ст. п е р е в а ж н а ч а с т и н а у к р а ї н с ь к и х

земель (Л івобережна , Слобідська , П р а в о б е р е ж н а та Пів ­денна Укра їна ) н а л е ж а л и Рос ійськ ій імпері ї . У цей період с ільське господарство було головним сектором економі ­к и , а стан а грарних в ідносин з н а ч н о ю мірою в и з н а ч а в д и н а м і к у всього суспільного р о з в и т к у . І це не в и п а д к о в о , о с к і л ь к и саме в а грарн ій сфері перебувало ядро феодаль-но-кр іпосницько ї системи: основний засіб в и р о б н и ц т в а — з е м л я , щ о н а л е ж а л а п о м і щ и к а м , і основна виробнича си­ла — з а л е ж н е від феодала чи д е р ж а в и селянство .

Р о з в и т о к с ільського господарства в ц е й час в и з н а ч а л а н и з к а тенденцій . У п е р ш і й половині X I X ст. в а грарн ій сфері домінувало п о м і щ и ц ь к е з е м л е в о л о д і н н я . В укра їн ­с ь к и х з е м л я х , що н а л е ж а л и Р о с і й с ь к і й імпері ї , воно ста­новило м а й ж е 7 5 % усієї з емл і . Н е з в а ж а ю ч и на т а к у знач­ну к о н ц е н т р а ц і ю в р у к а х п о м і щ и к і в з е м е л ь н и х уг ідь , ї хн і господарства деградують та з а н е п а д а ю т ь , про щ о св ідчать п о с и л е н н я експлуатац і ї с е л я н , н и з ь к и й р івень організа ­ції п р а ц і , т ехнолог ічний заст ій , н е е ф е к т и в н е екстенсив­не господарювання , з н и ж е н н я п р и б у т к і в тощо . Прогре­суючий занепад п о м і щ и ц ь к и х господарств в и я в и в себе і у зростанні заборгованості п о м і щ и к і в д е р ж а в і , я к а в пер­ш і й половині X I X ст. становила понад 8 3 м л н крб . Тому н а п р и к і н ц і 50-х рок ів п о м і щ и к а м и було оформлено під заставу м а й ж е к о ж е н четвертий м а є т о к в У к р а ї н і .

214 Україна в першій половині XIX ст.

Д л я р о з в и т к у а г р а р н и х в ідносин у цей період х а р а к ­терне п о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї с е л я н . Селянство под іля ­лося на дві основні групи — п о м і щ и ц ь к і та д е р ж а в н і (кр ім них і снувала щ е н е з н а ч н а к і л ь к і с т ь у д і л ь н и х с е л я н ) . По­м і щ и ц ь к і с е л я н и п е р е в а ж а л и в Східній У к р а ї н і , Право ­б е р е ж ж і , а д е р ж а в н і — на Л і в о б е р е ж ж і та П і в дн і Укра ї ­н и . Відробіткова , г р о ш о в а і н а т у р а л ь н а р е н т и були основ­н и м и ф о р м а м и е к с п л у а т а ц і ї . Н е з в а ж а ю ч и на те , щ о за­кон 1797 р . оф іц ійно встановлював 3-денну п а н щ и н у , на п р а к т и ц і вона с т а н о в и л а 4—6 днів на т и ж д е н ь . С е л я н и в ідробляли і додаткові повинності (будівельні дні) та спла­ч у в а л и н а т у р а л ь н и й та г р о ш о в и й оброки .

К р і м п о м і щ и ц ь к и х с е л я н - к р і п а к і в і с н у в а л и д е р ж а в н і с е л я н и , я к і в в а ж а л и с я в і л ь н и м и . З а к о р и с т у в а н н я зем­лею вони в и п л а ч у в а л и д е р ж а в і феодальну грошову рен­ту. Н а сплату д е р ж а в н и х податк ів й ш л о м а й ж е 4 0 % се­л я н с ь к и х п р и б у т к і в . О с к і л ь к и основна ч а с т и н а селянст­ва була не в змоз і с п л а ч у в а т и т а к і сум и , зростали недоїм­к и , я к і на 1853 р . с т а н о в и л и 68 м л н к р б .

С т р а ж д а л и селяни щ е й від прогресуючого обезземе­л е н н я , я к е п ідривало їхн і господарства. З а п і д р а х у н к а м и фах івц ів , д л я сплати податк ів та забезпечення потреб с ім ' ї необхідно було мати не м е н ш е 5 десятин на рев і зьку ду­ш у . У Подільськ ій губернії цей п о к а з н и к становив 1,2 де­с я т и н и , Ки ївськ ій — 1,9, Полтавськ ій — 2 , 5 , Херсонсь­к і й — 3 ,2 , Черн іг івськ ій — 3,6 . Отже , форсований наступ п о м і щ и к і в на селянськ і землі на початку X I X ст. не т іль­к и не с п р и я в подоланню господарської к р и з и , а дедалі її поглиблював , о с к і л ь к и цей процес р у й н у в а в самі основи феодального способу виробництва (порушувався п р и н ц и п над ілення с е л я н и н а засобами виробництва , р і зко п а д а л а рентабельність індив ідуальних с е л я н с ь к и х господарств) .

Н а е ф е к т и в н і с т ь с ільськогосподарського в и р о б н и ц т в а суттєво в п л и в а л и р у т и н н и й стан т е х н і к и та технолог ічно в і д с т а л а т р а д и ц і й н а с и с т е м а з е м л е р о б с т в а . У с е р е д и н і X I X ст . з е м л ю обробляли т и м и ж з н а р я д д я м и п р а ц і , щ о й с т о л і т т я тому — п л у г о м , р а л о м , сохою, серпом, косою. Та нав і ть цього т р а д и ц і й н о г о та м а л о п р о д у к т и в н о г о ре­м а н е н т у не в и с т а ч а л о : в 1838 р . на 100 р е в і з ь к и х д у ш п р и п а д а л о два п л у г и . Т а к и м и ж , я к і с тол і ття тому , за­л и ш и л и с я і системи обробітку з е м л і : к л а с и ч н е т р и п і л л я на П р а в о б е р е ж ж і , а р х а ї ч н а перелогова система — на Пів ­дні та к о м б і н а ц і я ц и х двох систем — н а Л і в о б е р е ж ж і .

Р у т и н н и й стан т е х н і к и , т р а д и ц і й н а система землероб­с т в а , н и з ь к а о р г а н і з а ц і я п р а ц і т а м а л о з е м е л л я б у л и

Соціально-економічний розвиток українських земель 215

головними ч и н н и к а м и прогресуючого п а д і н н я врожайнос­т і . Ситуац ію в с ільському господарстві у с к л а д н ю в а л и щ е й неврожайні роки : від 1799 р . до 1856 р . у Східній Укра їн і було 28 повсюдних і ч а с т к о в и х н е в р о ж а ї в , я к і п р и з в е л и до голоду та еп ідемій , с п р и ч и н и л и розорення с е л я н с ь к и х господарств .

Прогресуюче обезземелення , р у й н а ц і я індив ідуальних господарств з у м о в и л и п о я в у н а д л и ш к і в робочої сили в аграрному секторі . Спробою з н а й т и вихід із скрутного ста­новища були стихійні та організовані переселення селян у Саратовську та Астраханську губернії , на К а в к а з , у Ново­рос ійський к р а й . У 1838—1852 рр . з Л і в о б е р е ж ж я пересе­лилося в ці райони 58 ,5 тис . осіб. Частково п о м ' я к ш у в а л а гостроту проблеми надлишкової робочої сили щорічна прак­т и к а заробітчанства . У 40-х роках XIX ст. л и ш е на Пол­т а в щ и н і у цей процес було втягнуто м а й ж е 90 тис . осіб.

У п е р ш і й половин і X I X ст . п о ч а л и с я суттєві з р у ш е н ­н я в а грарному сектор і : поступова р у й н а ц і я н а т у р а л ь н о ­го господарства та е в о л ю ц і й н и й перехід господарської ді­яльност і на р е й к и товарност і та п і д п р и є м н и ц т в а . Х а р а к ­терною рисою р о з в и т к у а г р а р н и х в ідносин цього періоду б у л а н е р і в н о м і р н і с т ь в т я г у в а н н я п о м і щ и ц ь к и х госпо­дарств у товарне в и р о б н и ц т в о . В е л и к і л а т и ф у н д і ї Півден­ної та Правобережно ї У к р а ї н и м а л и вагомий р и н к о в и й потенціал — значн і п л о щ і земл і та достатню к і л ь к і с т ь дармової к р і п а ц ь к о ї робочої с и л и . Саме тому ц і господар­ства л е г ш е і ш в и д ш е п р и с т о с о в у в а л и с я до товарно-гро­ш о в и х в ідносин, н і ж дрібні господарства Л і в о б е р е ж ж я . Поступово в товарне виробництво в т я г у ю т ь с я і с е л я н с ь к і господарства , що с т и м у л ю в а л о процес п о г л и б л е н н я м ай­нової диференц іац і ї с е л я н с т в а . В умовах масового обеззе­м е л е н н я починає ф о р м у в а т и с я з а м о ж н а с е л я н с ь к а вер­х і в к а , п р е д с т а в н и к и я к о ї волод іли або ж орендували 100 і б ільше десятин з е м л і . Ш л я х о м дрібного п і д п р и є м н и ц т ­ва, л и х в а р с т в а , ч у м а к у в а н н я , посередницько ї торг івл і ц я частина селянства накопичує к а п і т а л и , готуючись до круп­ної п і д п р и є м н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і . У цей період р о з ш и р ю ­ється сфера з а с т о с у в а н н я в ільної п р а ц і , п о г л и б л ю є т ь с я галузева с п е ц і а л і з а ц і я , в о к р е м и х господарствах дедалі п о м і т н і ш и м и стають ч а с т к о в і а гротехн ічн і з р у ш е н н я .

У дореформений період е в о л ю ц і й н і , але глибок і змі ­ни с т а л и с я в промисловому р о з в и т к о в і . П о ч а т о к промис­лового перевороту (середина 30-х років) став своєр ідним Рубіконом м і ж двома я к і с н о в і д м і н н и м и е т а п а м и в роз­в и т к у в і т ч и з н я н о ї промисловост і . Суть цього перевороту

216 Україна в першій половині XIX ст.

п о л я г а л а в поступовому переході від феодально ї ману­ф а к т у р и до к а п і т а л і с т и ч н о ї ф а б р и к и . Н а п е р ш о м у етап і , я к и й т р и в а в від п о ч а т к у стор іччя до середини 30-х р о к і в , основними п р о м и с л о в и м и п і д п р и є м с т в а м и були селянсь ­к і п р о м и с л и , м і с ь к і реміснич і м а й с т е р н і , м а н у ф а к т у р и , щ о б а з у в а л и с я на примусов ій к р і п а ц ь к і й прац і та р у ч н і й т е х н і ц і . Ц е був період помітних к і л ь к і с н и х з р у ш е н ь . П р и с т и м у л ю ю ч і й дії к а з е н н и х з а м о в л е н ь (насамперед воєн­ного в ідомства) зростає к і л ь к і с т ь п р о м и с л о в и х п ідпри­ємств . З о к р е м а , в У к р а ї н і ї х н я к і л ь к і с т ь (без в и н о к у р е н ь ) зросла з 2 0 0 у 1793 р . до 649 у 1830 р . З б і л ь ш у є т ь с я і к і л ь к і с т ь з а й н я т и х у промисловост і роб і тник ів та обсяги виробленої п р о д у к ц і ї .

У п е р ш і й т р е т и н і X I X ст. с т а л и с я і певні я к і с н і змі ­ни , я к і м а л и н а д з в и ч а й н о серйозні н а с л і д к и . Йдеться на­с а м п е р е д про з р о с т а н н я рол і в і л ь н о н а й м а н о ї п р а ц і . У 1828 р . п і д п р и є м с т в а з в і л ь н о н а й м а н о ю робочою силою с т а н о в и л и 4 6 , 2 % ус іх п і д п р и є м с т в , на я к и х п р а ц ю в а л о 2 5 , 6 % р о б і т н и к і в . Х а р а к т е р н о ю рисою цього етапу був у п о в і л ь н е н и й п р о м и с л о в и й розвиток . Х о ч а саме у цей час промислов ість в ж е визр іла д л я г л и б о к и х я к і с н и х з р у ш е н ь і дедалі б і л ь ш е в и х о д и л а за м е ж і ф е о д а л ь н о - к р і п о с н и ц ь ­кої системи, я к а перетворилася на гальмо суспільного роз­в и т к у ( с т р и м у в а л а ф о р м у в а н н я р и н к у в і л ь н о н а й м а н о ї ро­бочої с и л и , інтенсивн ість торг івл і , п о я в у з н а ч н и х к а п і т а ­л ів т о щ о ) .

П р о м и с л о в и й переворот в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , щ о на­л е ж а л и Рос ійськ ій імпері ї , розпочався у 30—40-х р о к а х водночас з Н і м е ч ч и н о ю , але п і зн іше , н і ж у Великобрита­нії, Франці ї , СІЛА. Він п о к л а в початок новому етапові роз­в и т к у в і тчизняно ї промисловості , щ о тривав до скасуван­н я кріпосного права 1861 р . У цей період зберігалася пев­на спадкоємність тенденцій в економічн ій сфері . З о к р е м а , продовжувався процес к ільк існого зростання промислових п ідприємств . Від 1825 р . до 1861 р . ї х н я к і л ь к і с т ь (без ґуралень) зросла в 3,6 раза . Водночас у промислов ій сфері в и н и к а ю т ь нові тенденці ї . В основі промислового перево­роту л е ж а в т е х н і ч н и й переворот, суть якого п о л я г а л а у замін і ручної п р а ц і м а ш и н н о ю , ш и р о к о м у з а п р о в а д ж е н н і у виробництво парових двигунів , удосконалених техноло­г ій . Відбувається поступове вит існення кр іпосницько ї ма­н у ф а к т у р и к а п і т а л і с т и ч н о ю ф а б р и к о ю . Нові м а ш и н и та технологі ї в и м а г а л и як і сно нової робочої сили — дисцип­лінованої , квал іф іковано ї , з ац ікавлено ї в насл ідках п р а ц і . Ц і л к о м зрозуміло , щ о з а к р і п а ч е н и й робітник не відпові-

Соціально-економічний розвиток українських земель 217

дав цим критер іям і тому частка в ільнонайманої праці про­довжує неухильно зростати . Я к щ о 1825 р . вона становила 2 5 % , то 1861 р . — в ж е м а й ж е 7 4 % .

Потреби е к о н о м і к и та п о г л и б л е н н я диференц іац і ї про­мисловост і с п р и я л и появ і в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х нових галузей — к а м ' я н о в у г і л ь н о ї , м а ш и н о б у д і в н о ї , ц у к р о в а р ­ної тощо . Помітн і з р у ш е н н я в ідбулися в р о з м і щ е н н і про­м и с л о в и х п ідприємств та в с к л а д і ї хн іх в л а с н и к і в . Зок ­рема , я к щ о до середини 40-х рок ів м а й ж е т р и ч е т в е р т и х п ідприємств н а л е ж а л и п е р е в а ж н о п о м і щ и к а м і розташо­в у в а л и с я в селах та м і с т е ч к а х , то н а д а л і вони б у д у в а л и с я в м і стах , а п і д п р и є м ц я м и с т а в а л и к у п ц і , м і щ а н и та бага­ті с е л я н и . Поступово ф о р м у є т ь с я с п е ц і а л і з а ц і я район ів на виробництв і певної промислової продукц і ї . Донбас пе­ретворюється на к р у п н и й центр к а м ' я н о в у г і л ь н о ї промис­ловості , я к и й за видобутком в у г і л л я 1860 р . в м е ж а х Ро­с ійсько ї імпер і ї п о с т у п а в с я л и ш е С і л е з ь к о м у басейну . У к р а ї н с ь к і з е м л і дедал і б і л ь ш е с п е ц і а л і з у ю т ь с я на ви­робництв і ц у к р у .

О т ж е , розвиток с ільського господарства у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь у с к л а д і Р о с і й с ь к о ї і м п е р і ї в п е р ш і й п о л о в и н і X I X ст. в и з н а ч а л и т а к і тенденці ї : д о м і н у в а н н я в а грар ­ній сфері п о м і щ и ц ь к о г о з е м л е в о л о д і н н я , я к е перебувало в кризовому стані ; посилення експлуатац і ї селянства , його м а й н о в а д и ф е р е н ц і а ц і я ; з астосування з а с т а р і л и х спосо­бів і засобів ведення господарства; п о я в а в а г р а р н о м у сек­торі н а д л и ш к і в робочої с и л и ; поступова р у й н а ц і я нату­р а л ь н о г о г о с п о д а р с т в а т а р о з в и т о к п і д п р и є м н и ц т в а . Д и н а м і к а р о з в и т к у промислової сфери ціє ї доби визна­чалась сумарною дією н и з к и процес ів : б у р х л и в и м зрос­т а н н я м к ількост і промислових п ідприємств ; промисловим переворотом, з а п р о в а д ж е н н я м нової т е х н і к и та техноло­г ій ; поступовим в и т і с н е н н я м к р і п о с н и ц ь к о ї м а н у ф а к т у ­ри к а п і т а л і с т и ч н о ю ф а б р и к о ю ; з б і л ь ш е н н я м ролі в ільно­наймано ї прац і ; в и н и к н е н н я м нових га лу зей промисло­вості ; п о с т у п о в и м п е р е м і щ е н н я м п р о м и с л о в и х п і д п р и ­ємств з сіл у міста ; ф о р м у в а н н я м спец іал і зац і ї р а й о н і в на виробництв і певної промислової продукц і ї .

У своїй сукупності всі зазначені тенденції та процеси становлять суть і зміст двох суперечливих , але взаємо­пов ' я заних суспільних я в и щ : к р и з и , занепаду, але ще пев­ного домінування старих феодальних відносин та структур , я к і дедалі більше гальмують розвиток суспільства, з одного боку, і з ародження , становлення та формування в м е ж а х феодалізму нових кап італ істичних відносин — з іншого.

218 Україна в першій половині XIX ст.

8.2. Суспільні рухи П е р ш а половина X I X ст. — це період в и з р і в а н н я гли­

бокої сусп ільно-пол ітично ї к р и з и в Р о с і й с ь к і й імпер і ї , складовою я к о ї були у к р а ї н с ь к і з емл і . Ц я к р и з а зумови­л а в и н и к н е н н я с у с п і л ь н и х р у х і в , я к і н а м а г а л и с я з н а й т и вих ід із скрутного с т а н о в и щ а .

П о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї с е л я н с т в а в у м о в а х з а н е п а д у ф е о д а л ь н о - к р і п о с н и ц ь к о ї системи в и к л и к а л о протид ію в п р и г н і ч е н и х н а р о д н и х м а с . З а л е ж н о від обставин ц я про­т и д і я набувала р і з н и х п а с и в н и х і а к т и в н и х ф о р м . Селя­н и п и с а л и с к а р г и на п о м і щ и к і в в урядов і установи ; від­м о в л я л и с я в ідбувати п а н щ и н у , п л а т и т и оброк; в и я в л я л и непокору м і с ц е в и м та ц е н т р а л ь н и м о ф і ц і й н и м в л а с т я м ; самов ільно створювали с а м о в р я д у в а н н я ; псували пансь ­к и й р е м а н е н т ; п і д п а л ю в а л и п о м і щ и ц ь к і м а є т к и ; в т і к а л и у п івденні з емл і ; ч и н и л и збройний опір ; о р г а н і з о в у в а л и масові в і д к р и т і п о в с т а н н я т о щ о . Всі ці в и я в и народної непо кори та протесту були змістом селянського р у х у , суть я к о г о п о л я г а л а в а к т и в н і й боротьбі проти пануючої фео­д а л ь н о - к р і п о с н и ц ь к о ї системи та і снуючих п о р я д к і в .

У 1803 р . на Правобережній Укра їн і в ідбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Черкаського повіту Київ­ської губернії . Окремі виступи першої половини X I X ст. були досить т р и в а л и м и . З о к р е м а , ж и т е л і села Підвисоць-кого Уманського повіту Київської губернії протягом май­ж е 15 рок ів (1811—1826) в і д м о в л я л и с я в и к о н у в а т и фео­дальн і повинності , не п і д к о р и л и с я вони навіть в ійськов ій силі . З а неповними д а н и м и в Укра їн і від 1797 р . до 1825 р . в ідбулося понад 100 виступів кр іпосних селян . Х а р а к т е р ­н и м и рисами б ільшості з них були стихійність , неоргані­зованість , л о к а л ь н и й х а р а к т е р д ій , малочисельність учас­н и к і в , сл іпа віра в доброго ц а р я тощо.

П і с л я з а к і н ч е н н я в і й н и з Ф р а н ц і є ю серед с е л я н с т в а а к т и в н о п о ш и р ю в а л и с я ч у т к и про те , щ о незабаром буде скасовано к р і п а ц т в о і п о м і щ и ц ь к і з емл і передадуть се­л я н с т в у . Щ о б п р и п и н и т и ч у т к и , М и к о л а І був з м у ш е н и й у травн і 1826 р . в и д а т и с п е ц і а л ь н и й ман іфест , у я к о м у п і д т в е р д ж у в а в н е п о х и т н і с т ь к р і п о с н и ц ь к и х п о р я д к і в та об іцяв не о м р і я н у волю, а суворе п о к а р а н н я всім против­н и к а м пануючого р е ж и м у . Однак цей д о к у м е н т не зупи­н и в р о з г о р т а н н я с е л я н с ь к о г о р у х у . У 1829 р . розпочало­ся п о в с т а н н я в Ш е б е л и н с ь к і й слободі на С л о б о ж а н щ и н і , під час я к о г о місцев і с е л я н и в и с т у п и л и проти н а в ' я з а н о -

Суспільні рухи 2 1 9

го їм статусу в і й с ь к о в и х поселенц ів . Н а с т у п н і дві х в и л і с е л я н с ь к и х виступів були п о в ' я з а н і з п о л ь с ь к и м повстан­н я м 1 8 3 0 — 1 8 3 1 рр . (Ки ївщина) та голодом 1 8 3 2 — 1 8 3 3 р р . ( Х а р к і в щ и н а , Х е р с о н щ и н а , Ч е р н і г і в щ и н а ) .

Під час К р и м с ь к о ї в і й н и в и н и к а є нова форма селян­ського р у х у , я к а д і стала назву К и ї в с ь к а к о з а ч ч и н а . П о ш ­товхом до його п о я в и став ц а р с ь к и й ман іфест 29 с і ч н я 1855 р . про створення д е р ж а в н о г о о п о л ч е н н я . Незабаром цей д о к у м е н т обріс н а р о д н и м и ч у т к а м и про те , щ о вс і , хто з а п и ш е т ь с я в о п о л ч е н н я , стануть к о з а к а м и і п і с л я участ і в бойових д і я х о д е р ж а т ь волю. К и ї в с ь к а к о з а ч ч и ­на стала н а й м а с о в і ш и м с е л я н с ь к и м рухом першої поло­в и н и X I X ст. Він охопив понад 400 с іл , м а й ж е 180 т и с . осіб і був п р и д у ш е н и й л и ш е силою зброї .

Л і к в і д у в а в ш и Ки ївську козаччину , ц а р с ь к и й у р я д нев­довз і з і т к н у в с я з новою проблемою: у 1856 р . під в п л и ­вом чергової ч у т к и про те , щ о всім п е р е с е л е н ц я м до К р и ­му будуть надан і з е м л я і в о л я , розгортається новий масо­вий рух — Похід у Тавр ію за волею. В с т у п а ю ч и в сутич­к и з п о л і ц е й с ь к и м и та в і й с ь к о в и м и з а г о н а м и , с е л я н и Ка-т е р и н о с л а в щ и н и та Х е р с о н щ и н и в и р у ш и л и до К р и м у . Т і л ь к и з а л у ч и в ш и значн і збройні ф о р м у в а н н я , у р я д зу­мів о п а н у в а т и ситуац ію та п р и д у ш и т и цей масовий вис­туп , у я к о м у брало участь понад 75 тис . осіб.

Своєрідним феноменом у м е ж а х селянського руху пер­шої половини X I X ст. були народні виступи під проводом Устима К а р м а л ю к а . Його боротьба з п а н у ю ч и м р е ж и м о м та к р і п о с н и ц ь к и м и п о р я д к а м и розпочалася щ е 1812 р . і в ідр і знялася тривал істю, інтенсивністю та безкомпроміс­ністю. К а р м а л ю к а чотири рази заарештовували та засила­л и до Сибіру. Та він вт ікав і, повернувшись на рідне По­д і л л я , знову розпочинав боротьбу, я к а тривала протягом 23 рок ів . З а цей час у повстанському русі під проводом К а р м а л ю к а брало участь м а й ж е 20 тис . осіб, повстанці здій­снили 1 тис. нападів на поміщицьк і маєтки . Особливо інтен­с и в н и м и були дії к а р м а л ю к і в ц і в 1830—1835 р р . , к о л и се­л я н с ь к и й рух охопив не л и ш е П о д і л л я , а й частину Бесса-рабії та К и ї в щ и н и . Л и ш е загибель л ідера дала змогу влад­ним структурам п р и д у ш и т и цей виступ .

П р о т я г о м 1 8 2 6 — 1 8 4 7 рр . в ідбулося 250 с е л я н с ь к и х в и с т у п і в , а 1 8 4 9 — 1 8 5 4 р р . — 104 . О т ж е , с е л я н с ь к и й р у х наростав та набирав р о з м а х у , але через неорган і зован ість , л о к а л ь н і с т ь тощо він був б ільшою мірою с в і д ч е н н я м пог­л и б л е н н я сусп ільно-пол ітичної к р и з и в сусп ільств і , н і ж р е а л ь н о ю загрозою п а н у ю ч о м у р е ж и м о в і .

220 Україна в першій половині X I X ст.

У п е р ш і й половин і X I X ст. посилюється невдоволен­н я к р и з о ю феодально-кр іпосницько ї системи та зростає опозиц ійн ість до самодержавно ї влади . Одним з п о к а з н и ­к ів цього процесу стало в и н и к н е н н я в у к р а ї н с ь к и х зем­л я х м а с о н с ь к и х л о ж , я к і були о р г а н і з а ц і й н и м и ф о р м а м и о б ' є д н а н н я опозиц ійно настроєної л іберальної е л і т и .

Масонство веде свій родовід з доби Середньовіччя. Його туерші паростки — це цехова організація , корпорація каме-нярів-будівельників , — праобраз п і зн іших масонських л о ж («майстерень») . Особливо активною я к релігійно-етична те­ч ія масонство стає після Англійської революції середини XVII ст. Ідейну основу масонського світобачення становили принципи всесвітнього братерства, рівності, самопізнання і самовдосконалення людей. В Україні перша масонська орга­н і зац ія в и н и к л а ще 1742 р . у селі Вишнівці на Волині , але широкого розповсюдження масонство не мало . Його поміт­не зростання розпочалося л и ш е наприк інц і XVIII — на по­чатку XIX ст. Цьому процесові сприяли Велика Французь­к а революція , в к л ю ч е н н я Правобережної Укра їни до скла­ду Російської імперії , поширення ідей просвітництва та євро­пейського стилю ж и т т я , в ійна 1812 р . тощо.

Основні ш л я х и п р о н и к н е н н я масонства в У к р а ї н у про­х о д и л и через П о л ь щ у , Рос ію та безпосередньо із з ах ідно­є в р о п е й с ь к и х д е р ж а в . У з в ' я з к у з ц и м Г а л и ч и н а та Пра­в о б е р е ж ж я перебували під в п л и в о м п о л ь с ь к и х масон ів , а Л і в о б е р е ж ж я та С л о б о ж а н щ и н а — р о с і й с ь к и х . Масонсь­к і л о ж і в и н и к а л и переважно в містах та м істечках , оскіль­к и до їхнього с к л а д у в х о д и л и головним чином ел ітн і вер­стви н а с е л е н н я . Н а п р и к і н ц і XVII I — початку X I X ст. ма­сонськ і «майстерні» і с н у в а л и в Києв і , Одесі, Ж и т о м и р і , Х а р к о в і , К р е м е н ч у к у , П о л т а в і , Дубно, Львов і , Самборі т о щ о 1 . Особливо м а с о н с ь к и й рух посилився п і с л я в і й н и 1812 р . В ж е 1817 р . у Х а р к о в і з ' я в л я є т ь с я м а й с т е р н я « В м и р а ю ч и й с ф і н к с » , а наступного ро ку в Одесі п о ч и н а є д і я т и м а с о н с ь к а л о ж а «Понт Є в к с і н с ь к и й » , у К и є в і — « З ' є д н а н і с л о в ' я н и » , у П о л т а в і — «Любов до і с т и н и » . Ч л е н а м и ц и х о б ' є д н а н ь були в ійськов і , ч и н о в н и к и , помі­щ и к и , д і я ч і к у л ь т у р и . З о к р е м а , до полтавсько ї л о ж і на­л е ж а л и в е л и к і п о м і щ и к и С. Кочубей , В . Т а р н а в с ь к и й , п е р е я с л а в с ь к и й предводитель дворянства В. Л у к а ш е в и ч , п и с ь м е н н и к І. К о т л я р е в с ь к и й та ін .

' Д и в . : Крижанівська О. О. Таємні організації в Україні (ма­сонський рух у XVIII — на початку X X ст.) — К. , 1 9 9 8 . — С. 5 3 .

Суспільні рухи 2 2 1

Лукашевич Василь Лукич (1788—1866) — громадсько-політич­ний діяч, меценат, великий землевласник. Походив із давнього ко­зацько-старшинського роду. Закінчив Пажеський корпус при імпе­раторському дворі (1803). Деякий час перебував на державній ци­вільній службі. В 1812, 1818, 1820, 1823 рр. обирався предво-дителем дворянства Переяславського повіту. Відзначався палким українським патріотизмом. Член полтавської масонської ложі «Лю­бов до істини», київської — «З'єднаних слов'ян», а також місцевої управи нелегального товариства «Союз благоденства». Наприкін­ці січня 1826 р. заарештований за підозрою у зв'язках з декаб­ристами, але за відсутністю доказів звільнений з дозволом меш­кати у своєму маєтку в Борисполі під наглядом поліції.

З а х а р а к т е р о м д іяльност і масонськ і майстерн і не бу­л и однор ідними . Т а к , х а р к і в с ь к а л о ж а не з а й м а л а с я по­л і т и к о ю і д і я л а головним чином у м е ж а х рел іг ійно-етич­ного русла . ї ї ч л е н и п і к л у в а л и с я п е р е в а ж н о про само­в д о с к о н а л е н н я та в д о с к о н а л е н н я б л и ж н і х , п р и ц ь о м у вони активно допомагали один одному в просуванні щ а б л я ­ми службової к а р ' є р и . На противагу х а р к і в ' я н а м полтав ­ська л о ж а «Любов до істини» н а м а г а л а с я з а л у ч и т и міс­цеве дворянство до активно ї громадсько-пол ітичної д і я л ь ­ност і , до о п о з и ц і й н о г о в с е р о с і й с ь к о г о р у х у . Ц я л о ж а готувала поповнення д л я декабристського «Союзу благо­денства» (за д а н и м и н а у к о в ц і в , понад 120 д е к а б р и с т і в , у тому числ і всі к е р і в н и к и змови , були масонами) .

Типовою рисою українського масонства було переважан­н я в їхній діяльності інтернаціонального над нац іональним. І це не випадково, а д ж е основною метою масонства було створення всесвітнього, наднаціонального братства. Однак масони Правобережжя , головним чином польська ш л я х т а , виступали за в ідновлення Польської держави , у кордони яко ї входила б і Правобережна Україна . Кр ім того, незнач­на частина укра їнських масонів пропагувала ідеї визволен­н я слов 'янських народів від національних і політичних утис­ків та їхнє об 'єднання в загальнослов 'янську федерацію під керівництвом Укра їни . В. Л у к а ш е в и ч та його приб ічники по «майстерні» обстоювали ідею в ідокремлення Укра їни від Росії та її входження до складу Польщі .

Ц а р с ь к и й у р я д , в ідчуваючи з боку масонів потенц ій ­ну загрозу , 1822 р . видав у к а з про заборону всіх т а є м н и х орган ізац ій та гуртк ів , насамперед масонських л о ж . Проте це р і ш е н н я не п р и п и н и л о д іяльност і масонського р у х у . Тому в ж е 1826 р . М и к о л а І п ідтвердив ч и н н і с т ь «висо-чайшого» у к а з у , а 1849 р . по всій Рос ійськ ій імпер і ї від ч и н о в н и к і в , с в я щ е н и к і в , в и к л а д а ч і в було взято п і д п и с к у про те , щ о вони не н а л е ж а т ь і не н а л е ж а т и м у т ь до таєм-

222 Україна в першій половині XIX ст.

н и х о р г а н і з а ц і й «під я к о ю б назвою ті не і с н у в а л и » . Так і дії с а м о д е р ж а в с т в а п о я с н ю ю т ь с я т и м , щ о масонство було в и я в о м (хоч і д у ж е своєр ідним) з а р о д ж е н н я громадянсь ­кого суспільства , я к е виходило за м е ж і існуючого в Росі ї самодостатнього самодержавного р е ж и м у . З а г а л о м масон­с ь к и й рух в У к р а ї н і був значно с л а б ш и м , н і ж у Європі . «Вільні к а м е н я р і » на у к р а ї н с ь к о м у ґ р у н т і д і я л и досить п а с и в н о , н е у з г о д ж е н о , к о н ц е н т р у ю ч и свої з у с и л л я в м е ж а х л о ж , без ч і тко ї ідейної основи, п р и д і л я ю ч и недос­т а т н ю увагу н а ц і о н а л ь н и м проблемам тощо . З а ц и х обста­вин їм не вдалося , подібно є в р о п е й с ь к и м м а с о н а м , вико­нати роль консол ідуючого осередку , виробити єдину кон­цепц ію майбутнього устрою У к р а ї н и , стати т і н ь о в и м л і ­дером громадсько-пол ітичного ж и т т я .

П о л і т и ч н а о п о з и ц і я е л і т н и х верств н а с е л е н н я росій­ському с а м о д е р ж а в с т в у , я к а в ідчувалася в ідеологі ї ма­сонства , але досить абстрактно та не послідовно реалізо­в у в а л а с я « в і л ь н и м и к а м е н я р а м и » на п р а к т и ц і , певною мірою в и я в и л а себе у д е к а б р и с т с ь к о м у рус і : у К а м ' я н ц і -П о д і л ь с ь к о м у група офіцер ів утворила т а є м н у організа­ц ію під назвою «Зал і зн і персні» ( 1 8 1 5 — 1 8 1 6 ) . Л ідером цього опозиційного утворення був В. Р а є в с ь к и й . Його учас­н и к и стояли на а н т и к р і п о с н и ц ь к и х , республ іканських по­з и ц і я х . Проте загроза в и к р и т т я з м у с и л а групу самороз-п у с т и т и с я .

Основною п р и ч и н о ю декабристського руху стала к р и ­за ф е о д а л ь н о - к р і п о с н и ц ь к о ї системи, а своєр ідним ката ­л і з атором — в і й н а 1812 р . , я к а п р и в е л а до а к т и в н о г о по­ш и р е н н я з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х ідей , глибшого ознайом­л е н н я з с о ц і а л ь н и м та п о л і т и ч н и м досвідом Європи, зрос­т а н н я серед д в о р я н с т в а в і д ч у т т я власної г ідності та зна­ч и м о с т і .

У 1816 р . в Петербурз і в и н и к а є «Союз п о р я т у н к у » — дворянська т а є м н а пол ітична орган і зац ія , я к а ставила собі за мету ш л я х о м воєнного д е р ж а в н о г о перевороту встано­вити к о н с т и т у ц і й н у м о н а р х і ю та с к а с у в а т и к р іпо сн е пра­во. До с к л а д у о р г а н і з а ц і ї в х о д и л и ЗО осіб, серед я к и х брати М у р а в й о в и , С. Т р у б е ц ь к о й , П . Пестель , Ф . Г л і н к а та і н ш і . Однак єдност і м і ж ч л е н а м и «Союзу п о р я т у н к у » не було: пост ійно т о ч и л а с я п о л е м і к а м і ж р а д и к а л а м и та п о м і р к о в а н и м и , щ о і п р и з в е л о до розпаду орган і зац і ї .

Н а у л а м к а х «Союзу п о р я т у н к у » зросла нова т а є м н а о р г а н і з а ц і я — «Союз благоденства» ( 1 8 1 8 — 1 8 2 1 ) , я к а на­л і ч у в а л а у своїх л а в а х понад 200 осіб. Ц е н т р а л ь н і органи союзу перебували с п о ч а т к у в Москв і , а пот ім перемісти-

Суспільні рухи 223

л и с я до Петербурга . О р г а н і з а ц і я м а л а т а к о ж свої філ і ї у провінці ї — «побічні управи» , я к і д і яли у К и ш и н е в і , Туль­ч и н і , П о л т а в і та і н ш и х м і с т а х . Д і я л ь н і с т ь цього об 'єд­н а н н я б а з у в а л а с я на т а к о м у постулат і : «Завоювати владу в к р а ї н і ш л я х о м воєнного державного перевороту м о ж н а , але , щоб її в т р и м а т и , необхідно спертися на п і д т р и м к у ш и р о к и х верств н а с е л е н н я » . Це о значало , щ о союз пок­л а в в основу своєї роботи не а к т и в н у п ідготовку до воєн­ної з м о в и , а ш и р о к у пропаганду р е в о л ю ц і й н и х ідей серед народних м а с . Т а к а т а к т и к а в и з н а ч и л а ф о р м и організа ­ції — «Союз п о р я т у н к у » д і я в в ідкрито , н а п і в л е г а л ь н о , його с т р у к т у р а стала с к л а д н і ш о ю (відповідно до Статуту д і я л ь н і с т ь була зор ієнтована у десяти н а п р я м а х і охоп­л ю в а л а всі сфери суспільного ж и т т я — а р м і ю , ч и н о в н и ц ­тво, освіту, суд, ж у р н а л і с т и к у тощо) . З а в д я к и цьому орга­н і з а ц і я п о п о в н ю в а л а с я л ю д ь м и не с т і л ь к и р е в о л ю ц і й н и х , с к і л ь к и л і б е р а л ь н о - п р о с в і т н и ц ь к и х п о г л я д і в .

Однак н а с л і д к и п р о п а г а н д и г у м а н і с т и ч н и х ідей у ш и ­р о к и х н а р о д н и х масах в и я в и л и с я н е з н а ч н и м и . Водночас у сп іхи нац іонально-визвольного та революційного руху в Греці ї , Іспані ї , П ' є м о н т і в к а з у в а л и на м о ж л и в о с т і та ре­а л ь н и й потенц іал воєнних р е в о л ю ц і й . К р і м того, 1821 р . ц а р Олександр І в і д к р и т о п е р е й ш о в у табір консервато­р ів , щ о остаточно п о з б а в л я л о наді ї молодих революціо­нер ів на проведення п о л і т и ч н и х та с о ц і а л ь н и х реформ «згори» . Очевидно , під в п л и в о м ц и х фактор ів знову пог­л и б л ю ю т ь с я п р о т и р і ч ч я м і ж п о м і р к о в а н и м и та р а д и к а ­л а м и у л а в а х революціонер ів . До того ж про д і я л ь н і с т ь таємного товариства стало відомо ц а р с ь к о м у урядов і . З а ц и х обставин 1821 р . було п р и й н я т о р і ш е н н я про само­розпуск орган і зац і ї .

Однак частина член ів «Союзу благоденства» не пого­д и л а с я з т а к и м р о з в и т к о м подій . З о к р е м а , ч л е н и Туль­ч и н с ь к о ї у п р а в и на своєму зас іданні в березні 1821 р . в и р і ш и л и у т в о р и т и нову т а є м н у орган і зац ію — «Півден­не товариство» . ї ї л ідером став П. Пестель , а до с к л а д у в в і й ш л и С. Волконський , О. Б а р я т и н с ь к и й , Сергій та Мат­вій Муравйови-Апостоли та ін . Невдовз і к о н с о л і д а ц і я на р е в о л ю ц і й н і й п л а т ф о р м і в ідбулася і в Петербурз і , де во­сени 1822 р . в и н и к л о «Північне товариство», головою яко ­го було обрано М. М у р а в й о в а . А к т и в н и м и ч л е н а м и пе­тербурзько ї орган і зац і ї с т а л и С. Трубецькой , Є. Оболен­с ь к и й , М. Б е с т у ж е в , М. Л у н і н та ін . П р о т я г о м 1821 — 1825 р р . т а є м н і товариства н а б р а л и с и л и , з а л у ч и л и до опозиц ійно ї д і я л ь н о с т і нових борців : «Півн ічне товарне-

224 Україна в першій половині XIX ст.

тво» зросло до 105 осіб, а «Південне» , м а ю ч и т р и управи ( Т у л ь ч и н с ь к у , В а с и л ь к і в с ь к у , К а м ' я н е ц ь к у ) н а л і ч у в а л о у своїх л а в а х 101 особу і мало п о м і т н и й в п л и в серед роз­т а ш о в а н и х в У к р а ї н і в ійськ .

Надзвичайно в а ж л и в о , щ о паралельно к ільк існому зрос­танню товариств та їхн ій консолідаці ї активно йшов про­цес теоретичного осмислення ш л я х і в виходу суспільства із к р и з и ь с творювалися моделі майбутнього суспільного устрою. Йдеться про програмні документи декабрист ів — «Конституцію» М. Муравйова («Північне товариство») та «Руську правду» П . Пестеля («Південне товариство») . Ха­рактерною рисою ц и х проект ів були спільна мета — пова­л е н н я самодержавства , с к а с у в а н н я кріпосного права , де­м о к р а т и з а ц і я суспільного ладу та сп ільний ш л я х досяг­н е н н я цієї мети — воєнний переворот. Водночас ці доку­менти мають і суттєві в ідмінності . Зокрема , у своїй помір­кован ій «Конституці ї» М. Муравйов обґрунтовував п ісля успішного воєнного перевороту встановлення конституцій­ної монархі ї ; з а п р о в а д ж е н н я майнового цензу д л я тих , хто обирає, і т и х , кого обирають; поділ Росі ї на т р и н а д ц я т ь федеративних ш т а т і в , два з я к и х — Чорноморський зі сто­л и ц е ю в Києв і та У к р а ї н с ь к и й зі столицею в Х а р к о в і — територ іально зб ігалися з к о л и ш н ь о ю Гетьманщиною та Слобідською Укра їною. «Руська правда» П. Пестеля була р а д и к а л ь н і ш о ю — п ісля повалення самодержавства Рос ія проголошувалася республікою; встановлювалася диктату­ра Тимчасового уряду ; надавалося загальне виборче право д л я всіх чоловіків , я к і досягли 20 років . Проте у розв 'язанні національного п и т а н н я «Руська правда» була консерватив-н і шою, н і ж «Конституц ія» , о с к і л ь к и вона бачила майбут­ню Росію в и к л ю ч н о я к єдину , унітарну неподільну держа­ву, в и з н а ю ч и право на самовизначення л и ш е за польсь­к и м народом. «Малоросія , — писав про майбутню долю У к р а ї н и П . Пестель , — н і к о л и не була і бути не м о ж е са­мост ійною. . . В ідтак вона мусить поступитися своїм пра­вом бути окремою д е р ж а в о ю » .

Водночас з «Південним товариством» в Укра їн і д і я л а щ е одна т а є м н а о р г а н і з а ц і я — «Товариство о б ' є д н а н и х с л о в ' я н » , я к а була утворена братами Андр ієм і Петром Борисовими та Ю. Л ю б л і н с ь к и м у Новограді -Волинсько-му 1823 р . У роботі товариства брало участь м а й ж е 60 осіб, своєю активн істю серед я к и х в и д і л я л и с я І. Горбачевський, Я . Драгоманов , О. Тютчев та ін . Основними програмними д о к у м е н т а м и організаці ї були «Правила об ' єднаних сло­в ' ян» та «Клятва об ' єднаних с л о в ' я н » . У ц и х д о к у м е н т а х

Суспільні рухи 225

сформульовані головні з авдання революціонерів — бороть­ба за скасування кріпацтва , повалення самодержавства , по­долання деспотизму пануючого р е ж и м у . У своїх планах члени таємного товариства виходили за м е ж і однієї держа­ви і висували ідею визволення всіх с л о в ' я н с ь к и х народів з-під гніту самовладдя та утворення слов 'янського федера­тивного союзу, до якого мали увійти Рос ія , П о л ь щ а , Сер­бія, Долмація та інші держави. Намагаючись зібрати в єдине ц іле всі опозиційні сили, у вересні 1825 р . «Товариство об ' єднаних слов 'ян» об 'єдналося з «Південним товарист­вом» і перетворилося на його філ ію.

М і ж тим час р і ш у ч и х д ій н а б л и ж а в с я . П і с л я трива­л и х дискус ій «Південне» та «Північне» товариства узго­д и л и час спільного виступу — літо 1826 р . , тобто саме той період , к о л и ц а р мав прибути на в ійськов і м а н е в р и в У к р а ї н у . Проте історія внесла свої к о р е к т и в и у перебіг подій : у листопад і 1825 р . Олександр І несподівано захво­рів і помер у Таганроз і . Невизначен ість у п и т а н н і про п р е с т о л о н а с л і д у в а н н я в Росі ї п і д ш т о в х н у л а революціо­нерів до а к т и в н и х д і й . 14 грудня 1825 р . у день п р и с я г и в ійськ та Сенату на в ірність новому царев і М и к о л і І чле­ни Півн ічного товариства орган і зували в Петербурз і пов­с т а н н я . Відповідно до узгодженого революціонерами пла­ну, передбачалися дії у трьох н а п р я м а х : а) з а х о п л е н н я Зимового п а л а ц у та арешт царсько ї с ім ' ї ; б) оволод іння П е т р о п а в л і в с ь к о ю фортецею, щ о т р и м а л а під п р и ц і л о м своїх гармат центр Петербурга ; в) встановлення контро­л ю за д і я м и Сенату, т и с к на сенаторів з т и м , щоб вони п ідписали Маніфест до народів Росі ї , у я к о м у пов ідомля ­лося про з д і й с н е н н я д е р ж а в н о г о перевороту та програму майбутн іх сусп ільних реформ.

Проте цей доволі с т р у н к и й з м о в н и ц ь к и й п л а н з само­го п о ч а т к у свого зд ійснення за знав невдач і . П е р ш и м уда­ром було те, щ о сенатори рано-вранц і п р и с я г н у л и імпе­раторові М и к о л і І і р о з ' ї х а л и с я по д о м і в к а х . Д р у г и м — нер ішуч ість О. Я к у б о в и ч а та О. Б у л а т о в а , я к і , боячись п р о л и т т я кров і , не н а в а ж и л и с я зі своїми з б р о й н и м и фор­м у в а н н я м и на з а х о п л е н н я Зимового п а л а ц у та Петропав -л івсько ї фортец і . З а ц и х обставин поява на Сенатськ ій п л о щ і понад 3 тис . солдат ів Московського та Гренадерсь­кого п о л к і в і гвард ійського морського е к і п а ж у на чол і з о ф іцер ами-революціонерами в ж е ф а к т и ч н о н ічого не ви­р і ш у в а л а . До того ж серед повсталих не було єдност і : одні й ш л и на п л о щ у д л я зд ійснення воєнного переворо­ту . ДРУГІ — щоб ш л я х о м демонстраці ї п р и м у с и т и Мико-

226 Україна в першій половині XIX ст.

лу І п і ти на г л и б о к і сусп ільн і р е ф о р м и , трет і , будучи ре­в о л ю ц і й н и м и р о м а н т и к а м и , в в а ж а л и , щ о цей виступ має насамперед символ ічне , пропагандистське та виховне зна­ч е н н я і с л у ж и т и м е п р и к л а д о м д л я м а й б у т н і х п о к о л і н ь революціонер ів . Т а к и й р ізнобій у п о г л я д а х вносив певну д е з о р г а н і з а ц і ю в л а в и п о в с т а л и х , я к а щ е б ільше посили­л а с я через в ідсутність на Сенатськ ій п л о щ і С. Трубецько-го . С к о р и с т а в ш и с ь ц ією с и т у а ц і є ю , ц а р с ь к и й у р я д в іддав н а к а з с т р і л я т и в повстанц ів з г а р м а т . Внасл ідок цього до вечора п о в с т а н н я було п р и д у ш е н е .

Н а м а г а ю ч и с ь в и п р а в и т и с т а н о в и щ е та п р о д о в ж и т и по­ч и н «Півн ічного товариства» , 29 г р у д н я 1825 р . ч л е н и В а с и л ь к і в с ь к о ї у п р а в и С. Муравйов-Апостол та М. Бесту-ж е в - Р ю м і н п і д н я л и п о в с т а н н я Черн і г і вс ь к ого п іхотного п о л к у в селі Т р и л і с а х поблизу В а с и л ь к о в а на К и ї в щ и н і . У л а в а х п о в с т а л и х н а л і ч у в а л о с я понад 1 тис . солдатів та 19 офіцер ів . Л і д е р и виступу с к л а л и « П р а в о с л а в н и й кате­х і з и с » , за основу я к о г о було в з я т о головні декабристськ і п о с т у л а т и — п о в а л е н н я с а м о д е р ж а в с т в а , с к а с у в а н н я кр і ­посного п р а в а , в с т а н о в л е н н я д е м о к р а т и ч н и х п о р я д к і в . П і с л я того, я к цей документ було з а ч и т а н о перед строєм, п о л к р у ш и в на Б і л у Ц е р к в у . П о в с т а н ц і д і я л и пов ільно , н е р і ш у ч е , в т р а ч а ю ч и і н і ц і а т и в у і час . Д і з н а в ш и с ь , щ о у р я д вив ів з Б іло ї Ц е р к в и 17-й є г е р с ь к и й п о л к , на з ' єд­н а н н я з я к и м п о с п і ш а л и повстал і , л і д е р и виступу повер­н у л и в і й с ь к а на В о л и н ь . Ц е й н а п р я м о к не був випадко­вим — черн і г і вц і р о з р а х о в у в а л и на допомогу член ів «То­вариства о б ' є д н а н и х с л о в ' я н » . Проте в ж е наступного д н я б і л я села У с т и м і в к и повстанц і з і т к н у л и с я з п е р е в а ж а ю ­ч и м и с и л а м и ц а р с ь к и х в ійськ і з а з н а л и п о р а з к и .

П і с л я п р и д у ш е н н я п о в с т а н н я декабрист ів пол ітичне ж и т т я в У к р а ї н і на д е я к и й час з а в м и р а є . П р и с п а н а само­д е р ж а в с т в о м , з а н у р е н а в л е т а р г і ч н и й сон громадськ ість у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь л и ш е д е к і л ь к а раз ів спромоглася за­я в и т и про свою опозиц ійн ість . Слідчі справи ж а н д а р м с ь ­кого у п р а в л і н н я св ідчать про п р о п а г а н д у р е в о л ю ц і й н и х ідей у Х а р к і в с ь к о м у університеті (1826—1827) та про віль­н о д у м с т в о в Н і ж и н с ь к і й г і м н а з і ї в и щ и х н а у к ( 1 8 2 7 — 1830) . Ц і с п р а в и є п е р е к о н л и в и м дока зо м того, щ о , нез­в а ж а ю ч и на т и с к та терор пануючого р е ж и м у , ідеї декаб­р и с т і в з н а й ш л и с в о ї х п р и х и л ь н и к і в , і р е в о л ю ц і й н а боротьба в сусп ільств і п р о д о в ж у в а л а с я .

У 1830 р . у к р а ї н с ь к і з е м л і знову о п и н и л и с я у вирі р е в о л ю ц і й н и х подій — у листопад і с п а л а х н у л о нац іональ­но-визвольне п о в с т а н н я п о л я к і в проти р е ж и м у Рос ійсь-

Суспільні рухи 227

кої імпер і ї . Ц е й в и с т у п був з у м о в л е н и й а к т и в н и м насту­пом самодержавства на автономні права Королівства поль­ського , що в и я в л я л о с я в п о ш и р е н н і на п о л ь с ь к у терито­р ію з а г а л ь н о і м п е р с ь к и х репресивно-пол іцейських п о р я д ­к і в , з а п р о в а д ж е н н і цензури , а к т и в н і й боротьбі з л ібераль­ною п о л ь с ь к о ю о п о з и ц і є ю та п а т р і о т и ч н и м и о р г а н і з а ц і я ­м и т о щ о . Всі ц і дії були п о р у ш е н н я м дарованої ц а р е м Олександром І Конституці ї Королівства Польського (1815) .

П о в с т а н н я розпочалося у В а р ш а в і п і с л я того, я к чле ­ни в ійськового таємного товариства ш к о л и п і д х о р у н ж и х під к е р і в н и ц т в о м П . Висоцького н а п а л и на п а л а ц наміс ­н и к а в е л и к о г о к н я з я К о с т я н т и н а П а в л о в и ч а . З а х о п л е н ­н я м іського арсеналу та озброєння м і с ь к и х ж и т е л і в зро­било цей виступ м а с о в и м . Незабаром повстанці наст іль ­к и контролювали ситуац ію, щ о обрали Н а ц і о н а л ь н и й у р я д на чол і з к н я з е м А . Ч а р т о р и й с ь к и м . Н о в а о ф і ц і й н а в л а д а висунула програму боротьби за в ідновлення Польської дер­ж а в и в кордонах 1772 р . В ідчуваючи , щ о с а м о т у ж к и вир­в а т и с я із орбіти Рос ійсько ї імпері ї м а й ж е н е м о ж л и в о , п о л ь с ь к і патр іоти в и с у н у л и гасло: «За в а ш у і н а ш у сво­боду» й з в е р н у л и с я по допомогу до народів Л и т в и , Б і л о ­русі ї та У к р а ї н и .

Н а м а г а ю ч и с ь п о ш и р и т и п о л у м ' я п о в с т а н н я на у к р а -" їнськ і з е м л і , п о л ь с ь к и й у р я д у к в і т н і 1831 р . с п р я м о в у є

на В о л и н ь к а в а л е р і й с ь к и й корпус генерала Ю. Д в е р н и ц ь -кого . Проте р о з р а х у н к и на масову п і д т р и м к у польського р у х у з боку місцевого у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я були мар ­н и м и . Це і не дивно , а д ж е п о л я к и обстоювали збережен­н я кр іпосного п р а в а та прив іле їв ш л я х т и , що не в л а ш т о ­вувало у к р а ї н с ь к е селянство , до того ж землі Правобе­р е ж ж я не о т р и м у в а л и автономі ї , а в х о д и л и до с к л а д у П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и , в чому не була з а ц і к а в л е н а м ісцева у к р а ї н с ь к а ел іта . Ч е р е з це Ю. Д в е р н и ц ь к о г о п і д т р и м а л о переважно польське населення П р а в о б е р е ж ж я . Проте цьо­го було з а м а л о . З а з н а в ш и н и щ і в н о ї п о р а з к и від ц а р с ь к и х в ійськ п ід м . Б о р о м л е м , 6—7 к в і т н я п о л ь с ь к и й корпус п е р е й ш о в а в с т р і й с ь к и й кордон і у Г а л и ч и н і був роззбро­є н и й та і н т е р н о в а н и й . З а з н а л и п о р а з к и і загони С. Вор-ц е л я н а В о л и н і , К . Р у ж и ц ь к о г о на Ж и т о м и р щ и н і , Б . Ко-л и ш к а на П о д і л л і , до я к и х в х о д и л и п е р е в а ж н о представ­н и к и польсько ї ш л я х т и .

О п а н у в а в ш и ситуац ію та оволодівши ін іц іативою, цар ­ськ і в і й с ь к а під к о м а н д у в а н н я м генерала І . П а с к е в и ч а у вересні 1831 р . в з я л и В а р ш а в у і п р и д у ш и л и п о в с т а н н я .

П о р а з к а повстання з а г а л ь м у в а л а , але не з у п и н и л а роз-

228 Україна в першій половині XIX ст.

виток польського визвольного р у х у . У н и к а ю ч и репресій р о с і й с ь к и х властей , м а й ж е 10 тис . п о л ь с ь к и х революціо­нерів в и ї х а л о за кордон — до Англ і ї , Бельг і ї , Ф р а н ц і ї , Ш в е й ц а р і ї т о щ о . В еміграц і ї утворилося дві пол ітичн і те­чії — к о н с е р в а т и в н а , л ідером я к о ї був А . Ч а р т о р и й с ь -к и й , та д е м о к р а т и ч н а на чол і з Й . Л е л е в е л е м . Я к щ о кон­серватори в и с т у п а л и за в і д н о в л е н н я Польсько ї д е р ж а в и я к монарх і ї , з б е р е ж е н н я кр іпосного права та прив іле їв ш л я х т и , то д е м о к р а т и обстоювали ідею р е с п у б л і к и , ска­с у в а н н я к р і п а ц т в а , р івн ість н а ц і й . Д і я л ь н і с т ь приб ічни­к ів А. Чарторийського була зосереджена переважно в дип­л о м а т и ч н і й сфері ( п о ш у к и п і д т р и м к и з боку з а х і д н и х дер­ж а в ) та теоретичн ій (розробка нової п р о г р а м и польського руху ) . До реч і , у т е о р е т и ч н и х студ іях консерватор ів з на­ц іонального п и т а н н я в к а з у в а л о с я на расову спорідненість п о л я к і в та у к р а ї н ц і в , а т а к о ж передбачалося трансфор­м у в а т и Р і ч Посполиту в федерац ію трьох д е р ж а в — Поль­щ і , Л и т в и та У к р а ї н и , тобто повернутися до ідей та поло-

Г а д я ц ь к о ї угоди 1658 р . Д і я л ь н і с т ь д е м о к р а т и ч н о г о табору м а л а б і л ь ш ради­

к а л ь н и й х а р а к т е р і к о н ц е н т р у в а л а с я п е р е в а ж н о в пло­щ и н і п р а к т и ч н о ї революційно ї боротьби. Одним з голов­н и х осередків д е м о к р а т і в була т а є м н а о р г а н і з а ц і я «Мо­лода П о л ь щ а » , щ о перебувала в Ш в е й ц а р і ї . У 1835 р . один з її л ідер ів Ш . К о н а р с ь к и й о т р и м а в з а в д а н н я підго­тувати повстання проти царського самодержавства в Поль­щ і , Л и т в і , Б ілорус і ї та У к р а ї н і . Того ж р о к у в К р а к о в і в ін утворює т а є м н у орган і зац ію «Співдружність польсь­кого народу» , я к а досить ш в и д к о почала розростатися і 1 8 3 5 — 1 8 3 7 р р . в ж е м а л а свої філ і ї у К и є в і , Бердичев і , Ж и т о м и р і , К р е м е н ц і та і н ш и х м істах П р а в о б е р е ж ж я . Однак незабаром о р г а н і з а ц і я була в и к р и т а , а її л ідера Ш . К о н а р с ь к о г о 1839 р . р о з с т р і л я л и .

О т ж е , с у с п і л ь н и й рух у п е р ш і й половині X I X ст. роз­гортався у русл і боротьби за соц іальне та нац іональне виз­в о л е н н я . Д и н а м і к а селянського руху в ідд зер кал ю є зрос­т а н н я а к т и в н о с т і н а р о д н и х м а с . Проте ц я а к т и в н і с т ь не набула орган і зованих ф о р м , була л о к а л ь н о ю , не м а л а чіт­кого а н т и с а м о д е р ж а в н о г о с п р я м у в а н н я . З а ц и х обставин с е л я н с ь к и й рух був с к о р і ш е одним з прояв ів к р и з и у сус­п ільств і , н і ж реальною силою, здатною вивести суспільс­тво із скрутного с т а н о в и щ а .

П о я в а на укра їнському ґрунт і масонства стала, з одно­го боку, св ідченням п о ш и р е н н я новітніх європейських ідей та традиц ій , з іншого — п о к а з н и к о м зростаючої опозицій-

Національне відродження в Україні 229

ності пануючому режимов і л іберальної ел іти . Головною ва­дою масонського руху на той час була його замкнен ість ; к о н ц е н т р а ц і я зусиль переважно в м е ж а х л о ж , щ о не дало змоги в і тчизняному масонству стати с т р и ж н е м суспільно­го руху. Р а д и к а л ь н і ш и м и та д і єв ішими порівняно з масо-н а м и були декабристи , я к і не т ільки створили таємні то­вариства , але й виробили теоретичні моделі майбутнього суспільного устрою («Конституція» М. Муравйова , «Русь­к а Правда» П . Пестеля) . Однак вузька соціальна база, не­достатня р ішуч ість у в и р і ш а л ь н і моменти , ідейні супереч­к и , неорганізованість дій тощо не дали змоги їм реалізува­ти свої задуми. П о л ь с ь к и й рух розвивався переважно в нац іональному руслі й мав на меті в ідновлення нац іональ­ної незалежност і П о л ь щ і , але йому не вдалося консоліду­вати антиімперські сили. Хоча польські революціонери фор­мально проголосили гасло: «За вашу і н а ш у свободу», на п р а к т и ц і вони не с п р и я л и його реалізаці ї : не й ш л и на пос­тупки в соціальному питанні — скасуванні кріпосного права д л я у к р а ї н с ь к и х с е л я н , і в нац іональному — наданні авто­номії Правобережній "Україні.

8.3. Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство Сучасні і с торики в и д і л я ю т ь у р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н и х

рух ів Східної Європи т р и етапи , я к і умовно м о ж н а назва­ти ф о л ь к л о р н о - е т н о г р а ф і ч н и м , л і т е р а т у р н и м (або к у л ь ­т у р н и ц ь к и м ) та п о л і т и ч н и м . На першому , ф о л ь к л о р н о -етнографічному етапі н е в е л и ч к і групи вчених з метою під­т в е р д ж е н н я самобутності власного народу збирають та вив­ч а ю т ь і с т о р и ч н і д о к у м е н т и , е т н о г р а ф і ч н і е к с п о н а т и , ф о л ь к л о р н і п а м ' я т к и . Змістом другого, л ітературного , або ж к у л ь т у р н и ц ь к о г о , етапу є в і д р о д ж е н н я мови народу , боротьба за р о з ш и р е н н я сфери її в ж и т к у , особливо в л і ­тератур і та освіт і . Трет ій , п о л і т и ч н и й , етап х а р а к т е р и з у ­ється б і л ь ш и м о р г а н і з а ц і й н и м з г у р т у в а н н я м н а ц і о н а л ь ­н и х сил , появою та з м і ц н е н н я м ї х н і х п о л і т и ч н и х органі ­з а ц і й , у с в і д о м л е н н я м н а ц і о н а л ь н и х інтерес ів , а к т и в н о ю боротьбою за нац іональне в и з в о л е н н я . 1 Нац іонально-куль -

г Див. : Субтельний О. Україна: історія. — К., 1991. — С. 201.

230 Україна в першій половині XIX ст.

турн і процеси в У к р а ї н і в п и с у ю т ь с я до ціє ї триетапно ї с х е м и .

Н а п р и к і н ц і XVII I — п о ч а т к у X I X ст. в У к р а ї н і розпо­чинається національно-культурне в ідродження . Суть цього процесу п о л я г а є у в ідновленні р і з н и х сфер (нац іональ­ної, духовної , к у л ь т у р н о ї , мовної тощо) буття народу піс­л я їхнього з а н е п а д у . В і д р о д ж е н н я п о в ' я з а н е із з н а ч н и м з р о с т а н н я м у в а г и до проблем, я в и щ та процес ів , я к і є н а ц і о н а л ь н о з н а ч и м и м и , але у попередні часи свідомо ч и несвідомо г а л ь м у в а л и с я або з а м о в ч у в а л и с я . У добу від­р о д ж е н н я посилюється активн ість нац іонально ї ел іти , сві­д о м и х с у с п і л ь н и х с и л , я к і п о ж в а в л ю ю т ь свою д і я л ь н і с т ь у вс іх сферах ж и т т я — від к у л ь т у р и до п о л і т и к и .

Х а р а к т е р н о ю рисою в ідродження є те , щ о цей процес, я к правило , спирається на здобутки , традиці ї та досвід попередніх покол інь . У з в ' я з к у з ц и м закономірно , щ о нап­р и к і н ц і XVIII — початку XIX ст. помітно зріс інтерес до національної історії . Це в и я в и л о с я в а к т и в н о м у збиранні та публікаці ї і сторичних джерел і п а м ' я т о к історичної дум­к и , виданні ж у р н а л і в та а л ь м а н а х і в , створенні історичних товариств , написанн і у з а г а л ь н ю ю ч и х п р а ц ь з історії Укра­їни тощо. У цей час , я к за значав І. Л и с я к - Р у д н и ц ь к и й , «туга за безповоротно втраченим с л а в н и м к о з а ц ь к и м ми­н у л и м с л у ж и л а поштовхом до розгортання жвавого руху на полі і сторично-антикварного д и л е т а н т и з м у » 1 . Справді , історичні студії другої половини XVIII ст. хибували пев­ним д и л е т а н т и з м о м , о с к і л ь к и базувалися на аматорсько­му збиранні , колекц іонуванн і , осмисленні та описі істо­р и ч н и х старожитностей . Х а р а к т е р н и м и рисами історич­них творів ціє ї доби («З ібрання історичного» (1770) С. Лу-комського , «Короткого л ітопису Малої Росії» (1777) В. Ру­бана, «Літописного повіствування про Малу Росію» (1785— 1786) О. Р і г е л ь м а н а ) були описовість , к о м п і л я т и в н і с т ь , н е к р и т и ч н е ставлення до д ж е р е л тощо . Та це й не дивно , о с к і л ь к и ї х н і м и авторами були не професійні і сторики , а арм ійськ і офіцери , п и с ь м е н н и к и тощо . Варто за значити , щ о в цей період мотивом н а п и с а н н я і сторичних творів бу­л и не т і л ь к и своєрідне аматорське хобі , щ о базувалося на любові до рідного к р а ю , нер ідко стимулом виступав і праг­м а т и ч н и й інтерес . Р іч у т ім , щ о 1790 р . Імперська гераль­дична к а н ц е л я р і я стала вимагати від частини н а щ а д к і в с т а р ш и н и беззаперечних ю р и д и ч н и х д о к у м е н т а л ь н и х до-

1 Л и с я к - Р у д н и ц ь к и й І. Історичні есе . — К. , 1 9 9 4 . — Т. 1. — С. 1 7 3 .

Національне відродження в Україні 2 3 1

каз ів права на дворянство , н е з в а ж а ю ч и на заслуги п р е д к і в на к о з а ц ь к і й с л у ж б і в м и н у л о м у . Н а м а г а ю ч и с ь в ідстояти свої права , Р . М а р к о в и ч , В . Ч е р н и ш , А . Чепа , В . Полети-к а та і н ш і почали а к т и в н о збирати документи про свій родов ід . Н а ґ р у н т і н а к о п и ч е н и х д ж е р е л та м а т е р і а л і в з ' я в и л о с я багато і сторичних творів (статей, з аписок , ме­м у а р і в , л и с т у в а н н я ) , п р и с в я ч е н и х д іяльност і укра їнсько ї нац іонально ї ел і ти .

Попри всі вади названих історичних творів (описовість, комп ілятивн ість , фрагментарність тощо), ці прац і свідчи­л и про появу двох в а ж л и в и х прогресивних тенденцій — р о з ш и р е н н я джерельно ї бази та початок активного осмис­л е н н я й у з а г а л ь н е н н я вузлових моментів в ітчизняної істо­рії , у ході я к и х дедалі очевиднішою ставала д у м к а про те, щ о у к р а ї н с ь к и й народ має власну історію та самобутню культуру . Коп ітка п р а ц я істориків-аматорів другої поло­вини XVIII ст. підготувала появу в першій половині XIX ст. двох самобутніх , ориг інальних , хоча і п р о т и л е ж н и х за іде­ологічною основою творів, я к і в ід іграли значну роль у про­цесі ф о р м у в а н н я історичної й національної самосвідомості укра їнського народу та позитивно в п л и н у л и на розвиток наукових досл іджень укра їнської історії . Йдеться про «Іс­торію Русів» анонімного автора та працю Д. Б а н т и ш - К а -менського «Історія Малої Росі ї» .

«Історія Русів» — тв ір , щ о з ' я в и в с я на рубежі сторіч і т р и в а л и й час п о ш и р ю в а в с я в рукописному вар іант і (вий­шов д р у к о м л и ш е 1846 р . ) . З а ж а н р о м ц я робота, власне , не є н а у к о в о ю п р а ц е ю , фах івц і н а з и в а ю т ь її «пол і тичним п а м ф л е т о м » , н а п и с а н и м у т р а д и ц і я х к о з а ц ь к и х л ітопи­сів . А н о н і м н и й автор змальовує к а р т и н у історичного роз­в и т к у У к р а ї н и з н а й д а в н і ш и х часів до 1769 р . Основна у в а г а п р и д і л е н а п е р і о д а м К о з а ч ч и н и , Х м е л ь н и ч ч и н и , Г е т ь м а н щ и н и . В основі історичної концепц і ї твору л е ж а т ь ідеї автономізму , республ іканства , протесту проти націо­нального п о н е в о л е н н я . Н а м а г а ю ч и с ь обґрунтувати право народу на свободу та д е р ж а в н і с т ь , а н о н і м н и й автор ствер­д ж у в а в , щ о т і л ь к и У к р а ї н а була п р я м о ю с п а д к о є м и ц е ю Київсько ї Рус і ; польсько -литовська доба — це час роз­в и т к у укра їнсько ї автономі ї , к о л и У к р а ї н а вступала у від­носини з Л и т в о ю та П о л ь щ е ю «як в і л ь н и й з в і л ь н и м і р і вний з р і вним» ; Визвольна в ійна під проводом Б . Хмель­н и ц ь к о г о — це справедлива боротьба пригніченого наро­ду за своє «буття , свободу, в л а с н і с т ь » .

«Історія Русів» — це п е р ш а своєрідна пол ітична істо­р і я У к р а ї н и . Ц е й п о л і т и ч н и й п а м ф л е т х а р а к т е р и з у є т ь с я

232 Україна в першій половині XIX ст.

не т і л ь к и яскрав і стю в и к л а д у , ориг інальністю стилю, емо­ц ійн і ст ю , п а т р і о т и з м о м , йому п р и т а м а н н і й тенденц ій ­н ість , недостатня д о к у м е н т а л ь н а обґрунтован ість тверд­ж е н ь , неточност і , в ідверті фантаз і ї автора (вигадан ість дат , к і л ь к о с т і в і й с ь к , ч и с л а з а г и б л и х тощо) . Б е з у м о в н о , у цьому творі н а д з в и ч а й н о багато с у б ' є к т и в н о г о , але його автор стоїть на п а т р і о т и ч н и х , д е м о к р а т и ч н и х п о з и ц і я х і його д у м к у р у х а є г а р я ч е б а ж а н н я не т і л ь к и роз ібратися в х и т р о с п л е т і н н я х нац іонально ї історії , а й допомогти сво­єму с т р а ж д а ю ч о м у народові . Не в и п а д к о в о , к р и т и ч н о оці­н ю ю ч и «Історію Р у с і в » , Д . Д о р о ш е н к о з а з н а ч а в , щ о ц я п р а ц я « п р и с л у ж и л а с я д у ж е м а л о н а у к о в о м у досл іджен­ню у к р а ї н с ь к о г о м и н у л о г о , але допомогла п р о б у д ж е н н ю нац іонально ї д у м к и » 1 .

С п р и я л а н а ц і о н а л ь н о м у в і д р о д ж е н н ю і ч о т и р и т о м н а п р а ц я Д. Б а н т и ш а - К а м е н с ь к о г о «Історія Малої Рос і ї» , я к а побачила світ 1822 р . в Москв і . Хоча їй п р и т а м а н н і з айва д е т а л і з а ц і я , н е к р и т и ч н е с т а в л е н н я до д ж е р е л , описовість , в ідвертий к о н с е р в а т и з м с у д ж е н ь тощо , однак , н е з в а ж а ю ­чи на ц і в а д и , п р а ц я Д . Б а н т и ш - К а м е н с ь к о г о стала кро­к о м вперед у р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї і сторіографі ї . «Історія Малої Росії» — ф а к т и ч н о п е р ш а м а с ш т а б н а у з а г а л ь н ю ­юча п р а ц я з історії У к р а ї н и . Вона н а п и с а н а із ш и р о к и м в и к о р и с т а н н я м н е о п у б л і к о в а н и х р а н і ш е а р х і в н и х матері ­а л і в . П о р і в н я н о з п о п е р е д н и к а м и в и щ и м був і професій­н и й р івень автора , про я к о г о О. П у ш к і н говорив , я к про «справжнього і с т о р и к а , а не поверхового опов ідача чи пе­р е п и с у в а ч а » .

Б е з у м о в н о , Д . Б а н т и ш - К а м е н с ь к и й не був р а д и к а л о м і с х и л я в с я до к о н с е р в а т и в н и х , м о н а р х і ч н и х п о з и ц і й , але в ін не з а м о в ч у в а в (а в п о д а л ь ш и х в и д а н н я х нав і ть роз­ш и р ю в а в ) с ю ж е т и , п о в ' я з а н і з п о л і т и ч н о ю автономією У к р а ї н и . Д л я р о з в и т к у нац іонального в і д р о д ж е н н я в а ж ­л и в о т а к о ж те , щ о «Історія Малої Рос і ї» , в я к і й була ство­рена хоч не зовсім д о с к о н а л а і посл ідовна , але п а н о р а м н а та с и с т е м а т и з о в а н а к а р т и н а самобутньої у к р а ї н с ь к о ї істо­рії , з ' я в и л а с я саме в той ч а с , к о л и п о б а ч и л и світ п е р ш і томи «Истории государства Российского» М. К а р а м з і н а , п р о с я к н у т і і д е я м и в е л и к о д е р ж а в н о с т і .

П о я в а п р а ц ь з історії У к р а ї н и стимулювала посилення цікавості елітної частини українського суспільства до ж и т т я народу, його побуту, звича їв , традиц ій та обрядів . Глибше в и в ч е н н я ц и х сюжет ів з у м о в и л о в и д і л е н н я етнографі ї ,

'Цит . за: Історія Русів. — К., 1991. — С. 18—19.

Національне відродження в Україні 233

фольклористики та мовознавства із загального масиву істо­р и ч н и х знань . У 1777 р . виходом у світ в Петербурзі «Опи­су вес ільних у к р а ї н с ь к и х простонародних обрядів» Г. Ка-линовського було фактично започатковано українську етног­рафію. Фундатором в ітчизняної ф о л ь к л о р и с т и к и став М. Цертелєв , я к и й видав зб ірку «Опьіт собрания старинньїх малороссийских песней» (1819) . Опубліковані в к н и з і ду­ми та пісні він назвав «мізерними у л а м к а м и колись роз­к ішного будинку» . Продовжувачем справи М. Цертелєва став майбутній п е р ш и й ректор Київського університету М. Максимович , я к и й видав цілу серію збірок укра їнсько­го фольклору : «Малоросійські пісні» (1827) , «Укра їнськ і народні пісні» (1834), «Збірник укра їнських пісень» (1849) .

На п о ч а т к у X I X ст. з ' я в и л а с я і п е р ш а л а с т і в к а у к р а ­їнського мовознавства — д р у к о в а н а г р а м а т и к а у к р а ї н с ь ­кої мови — « Г р а м м а т и к а малорусского н а р е ч и я » (1818) О. Павловського . В а ж л и в е з н а ч е н н я д л я р о з г о р т а н н я про­цесу нац іонального в і д р о д ж е н н я мав в и х і д у світ 1 8 2 3 р . с л о в н и к а укра їнсько ї мови , укладеного І. В о й ц е х о в и ч е м . Х а р а к т е р н о , що у цей час з н а ч н а частина інтел і генц і ї , нав іть та , щ о обстоювала у к р а ї н с ь к у мову, в в а ж а л а її ді­а л е к т о м , або ж мовою в м и р а ю ч о ю , а не а к т и в н о д і ю ч о ю у н і к а л ь н о ю самобутньою системою св і тобачення , спосо­бом с а м о в и р а ж е н н я окремої нац і ї , засобом в и з н а ч е н н я нац іонально ї ідентичност і . Одним з п е р ш и х , хто публіч­но виступив проти о ф і ц і й н и х к о н ц е п ц і й та п р и м і т и в н о -побутових поглядів на укра їнську мову, був в и д а т н и й хар­к і в с ь к и й славіст І . Срезневський . У 1834 р . він опубл іку­вав статтю «Взгляд на п а м я т н и к и у к р а и н с к о й народной словесности», лейтмотивом яко ї була теза про те, щ о укра­ї н с ь к а мова — не д і а л е к т , а повноцінна , самобутня мова , я к а має велике л і т е р а т у р н е майбутнє .

Своєрідним п ідтвердженням слів І. Срезневського стала творчість не т і л ь к и р о д о н а ч а л ь н и к а укра їнсько ї л ітера­тури І. К о т л я р е в с ь к о г о , а й в ідомих б а й к а р і в П . Г у л а к а -А р т е м о в с ь к о г о та Є. Г р е б і н к и , т а л а н о в и т о г о п р о з а ї к а Г. К в і т к и - О с н о в ' я н е н к а , ген іального поета Т. Ш е в ч е н к а та і н ш и х , я к і повною мірою р е а л і з у в а л и х у д о ж н і й потен­ц іал укра їнсько ї мови , р о з ш и р и л и д і апазон її в ж и в а н н я , у р і з н о м а н і т н и л и ж а н р и у к р а ї н с ь к о ї л і т е р а т у р и . У ц і й б л и с к у ч і й плеяд і особливе місце н а л е ж и т ь Т. Ш е в ч е н к у .

В ж е п е р ш а зб ірка його поез ій «Кобзар» (1840) проде­монструвала світу ш и р о к и й с п е к т р л е к с и ч н и х , с емантич­н и х та фразеолог ічних м о ж л и в о с т е й у к р а ї н с ь к о ї мови . Поет на п р а к т и ц і дов ів , щ о мова здатна передавати всі

234 Україна в першій половині XIX ст.

в ідт інки л ю д с ь к и х е м о ц і й , с л у ж и т и точному формулю­в а н н ю д у м к и , а о т ж е , м о ж е бути н а д і й н и м ф у н д а м е н т о м д л я створення л і т е р а т у р н и х творів світового р і в н я у р із ­н и х ж а н р а х від н и з ь к и х (байка , к о м е д і я , сатира) до висо­к и х (трагед ія , ода тощо) . У своїй творчості Ш е в ч е н к о син­тезував у к р а ї н с ь к і д і а л е к т и р і з н и х рег іонів , г о в і р к и міс­та та села , ч и м збагачував арсенал у к р а ї н с ь к о ї л і тератур­ної мови , суттєво с п р и я в н а ц і о н а л ь н і й консол ідац і ї наро­ду У к р а ї н и .

Неперес ічне з н а ч е н н я в е л и к о г о К о б з а р я п о л я г а є не т і л ь к и в у т в е р д ж е н н і у к р а ї н с ь к о ї мови та р о з ш и р е н н і її п о т е н ц і й н и х м о ж л и в о с т е й , а й в у т в е р д ж е н н і ідей демок­р а т и з м у , п а л к о м у з а х и с т і с о ц і а л ь н и х та н а ц і о н а л ь н и х інтересів у к р а ї н с ь к о г о народу , обстоюванні його права на в і л ь н и й с у в е р е н н и й р о з в и т о к .

У середині 40-х рок ів X I X ст. с к л а л и с я у м о в и , щ о с п р и я л и к р и с т а л і з а ц і ї н а ц і о н а л ь н о ї п о л і т и ч н о ї д у м к и , о р г а н і з а ц і й н о м у з г у р т у в а н н ю передової інтел ігенці ї , тоб­то переходу процесу у к р а ї н с ь к о г о нац іонального відрод­ж е н н я на я к і с н о в и щ и й е т а п .

П і с л я Віденського конгресу (вересень 1814 — травень 1815 р . ) Європа всю п е р ш у половину X I X ст . в и р у в а л а . Т р и в а л а безкомпромісна боротьба м і ж с и л а м и реакц і ї , я к і в и м а г а л и в і д н о в л е н н я і з м і ц н е н н я м о н а р х і ч н и х р е ж и м і в , та п р и х и л ь н и к а м и р е с п у б л і к а н с ь к и х форм п р а в л і н н я і д е м о к р а т и ч н и х к о н с т и т у ц і й . Своєр ідною к у л ь м і н а ц і є ю цього п р о т и с т о я н н я стали революці ї 1 8 4 8 — 1 8 4 9 р р . , щ о п р о к о т и л и с я Ф р а н ц і є ю , Н і м е ч ч и н о ю , Австр і єю , І т а л і є ю , У г о р щ и н о ю . Ш у к а ю ч и о п т и м а л ь н и х вар і ант ів суспільно­го р о з в и т к у , у цей час а к т и в н о р о з в и в а л а с я ф ілософська д у м к а . З н а ч н о г о п о ш и р е н н я набули зах ідноєвропейськ і ф ілософськ і системи Гердера , Гегеля , Ш е л і н г а , ідеї хрис­т и я н с ь к о г о с о ц і а л і з м у Л е р у та Л а м е н е . Саме на цьому ґ р у н т і п р е д с т а в н и к п о л ь с ь к и х р о м а н т и к і в А . М і ц к е в и ч у своєму творі « К н и г и польського народу та к н и г и польсь­кого п іл і гр імства» створив к о н ц е п ц і ю польського месіан­ства . К р і м нових ідей , одна за одною з ' я в л я є т ь с я н и з к а моделей т а є м н и х о р г а н і з а ц і й , щ о борються за соц іальне та н а ц і о н а л ь н е в и з в о л е н н я , — карбонар і ї в Італ і ї , «Моло­да Європа» у Ш в е й ц а р і ї , д е к а б р и с т и у Росі ї та ін .

У 30-х р о к а х з м і н ю ю т ь с я а к ц е н т и у в н у т р і ш н і й полі­т и ц і Рос ійсько ї імпер і ї . Н о в и й мін істр народної освіти г р а ф С. Уваров н а п о л я г а в на тому , щ о ш л я х до процві ­т а н н я рос ійської д е р ж а в и л е ж и т ь через з м і ц н е н н я трьох п р и н ц и п о в о в а ж л и в и х с у с п і л ь н и х основ — с а м о д е р ж а в -

Національне відродження в Україні 235

ства , п р а в о с л а в ' я , народност і . П о я в а пропагандистського гасла «народності» о з н а ч а л а не щ о і н ш е , я к п о с и л е н н я процесу р у с и ф і к а ц і ї та новий наступ на права н а ц і о н а л ь ­них м е н ш и н . У цьому контекст і й слід оцінювати та сприй­м а т и ф а к т в и н и к н е н н я 1846 р . у К и є в і у к р а ї н с ь к о ї полі ­тично ї орган і зац і ї — Кирило-Мефоді ївського товариства (братства) . Це о б ' є д н а н н я , з одного боку, стало я с к р а в и м св ідченням невмирущості політичної традиці ї обстоювання у к р а ї н с ь к о г о автономізму , з іншого — з а к о н о м і р н и м ви­я в о м з а г а л ь н о є в р о п е й с ь к и х тенденц ій та процес ів . Таєм­на о р г а н і з а ц і я в и н и к л а під впливом загострення проти­с т о я н н я в Європі м і ж с и л а м и абсолютизму і демократ і ї ; ідеологічно с ф о р м у в а л а с я на основі передових зах ідноєв­р о п е й с ь к и х ф ілософських систем та ідей польського ро­м а н т и з м у ; орган і зац ійно з г у р т у в а л а с я , насл ідуючи п р и к ­л а д є в р о п е й с ь к и х т а є м н и х орган і зац ій ; стала своєрідною р е а к ц і є ю у к р а ї н с ь к о г о народу на п о с и л е н н я наступу ца­рату на його права .

З а с н о в н и к а м и Кирило-Мефоді ївського товариства бу­л и В . Б і л о з е р с ь к и й , М. Г у л а к , М. Костомаров , П . К у л й п , О. М а р к е в и ч . П і з н і ш е до його складу у в і й ш л и Г. Андр'узь-к и й , О. Навроць*кий, Д . П и л ь ч и к о в , І . Посяда , М. Савич , О. Т у л у б ^ У роботі т о в а р и с т в а а к т и в н у у ч а с т ь брав і Т. Ш е в ч е н к о . Основні програмні п о л о ж е н н я ц іє ї органі-" зац і ї сформульован і у «Книз і буття у к р а ї н с ь к о г о наро­ду» і «Статуті С л о в ' я н с ь к о г о братства св . К и р и л а і Мефо-д і я » . Х а р а к т е р н о ю рисою цього о б ' є д н а н н я була ч і т к а , я с к р а в о в и р а ж е н а рел і г ійна спрямова н іс ть . Про це свід­ч и т ь той ф а к т , щ о товариство назване на честь в ідомих с л о в ' я н с ь к и х просв ітител ів , православних с в я т и х К и р и ­л а й Мефодія , і с ама форма орган ізац і ї була з а п о з и ч е н а в у к р а ї н с ь к и х ц е р к о в н и х братств. Глибока рел іг ійн ість про­низує і програмні д о к у м е н т и к и р и л о - м е ф о д і ї в ц і в , у я к и х домінують соціальні ідеали первісного християнства , ч і т к о п р о с т е ж у є т ь с я ідея обстоювання з а г а л ь н о л ю д с ь к и х ц ін ­ностей — справедливост і , свободи, р івності й братерства .

«Книга буття у к р а ї н с ь к о г о народу» — це с и н т е з н а мо­дель перебудови суспільного ж и т т я , в я к і й було зроблено спробу в р а х у в а т и р е л і г і й н і , с о ц і а л ь н і та н а ц і о н а л ь н і ч и н н и к и . К о н ц е п ц і я кирило-мефод і ївц ів м істила : 1) ство­р е н н я демократично ї федераці ї х р и с т и я н с ь к и х с л о в ' я н ­с ь к и х республік ; 2) з н и щ е н н я ц а р и з м у та с к а с у в а н н я к р і ­посного права та стан ів ; 3) у т в е р д ж е н н я в суспільстві де­м о к р а т и ч н и х прав і свобод д л я г р о м а д я н ; 4) д о с я г н е н н я р івності у правах на розвиток нац іонально ї мови , культу -

236 Україна в першій половині XIX ст.

ри та освіти вс іма с л о в ' я н с ь к и м и н а р о д а м и ; 5) поступове п о ш и р е н н я х р и с т и я н с ь к о г о л а д у на весь світ .

Побудована на і деях у к р а ї н с ь к о г о нац іонального від­р о д ж е н н я та п а н с л а в і з м у , ц я програма д а л е к о в и х о д и л а за м е ж і власне у к р а ї н с ь к о ї п р о б л е м а т и к и . Х а р а к т е р н о , щ о , перебуваючи під в п л и в о м з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х філо­софів та польського р о м а н т и з м у , у я к и х у цей час ч і т к о п р о с т е ж у є т ь с я п о п у л я р н а народно-мес іанська і д е я , к и р и -ло-мефоді ївц і розробили свій вар іант «мес і ан і зму» : го­ловною особою ї х н і х ш и р о к о м а с ш т а б н и х п л а н і в мав ста­ти с к р и в д ж е н и й , п о н е в о л е н и й , але н е с к о р е н и й у к р а ї н с ь ­к и й народ . Саме йому в ідводилася м іс і я в и з в о л и т е л я ро­с іян від їхнього деспотизму , а п о л я к і в — від аристокра ­т и з м у , роль с п а с и т е л я і об ' єднувача ус іх с л о в ' я н с ь к и х н а р о д і в .

Програмні документи товариства н а р о д ж у в а л и с я в дис­к у с і я х . Саме ц и м , очевидно, пояснюється ї х н я синтезність та поліфонічність , а д ж е пріоритетну роль н а ц і о н а л ь н и х ідей обстоював П. К у л і ш , соц іальних — Т. Ш е в ч е н к о , а з а гальнолюдських та х р и с т и я н с ь к и х — М. Костомаров.

Костомаров Микола Іванович (1817—1885) — громадсько-полі­тичний діяч, історик, письменник і публіцист, археограф, фолькло­рист і етнограф. Народився в с. Юрасівці Острогозького повіту (нині Ольховатського р-ну Воронезької обл. Росії) в сім'ї нащадка коза-ків-переселенців і українки-кріпачки. Закінчив воронезьку гімна­зію (1833), Харківський університет (1836). У1844 р. отримав сту­пінь магістра історичних наук, у 1844—1845 рр. вчителював, у 1846—1847 рр. — ад'юнкт-професор Київського університету. Один із засновників та ідейний провідник Кирило-Мефодіївського братства, автор його найголовніших програмних документів, зок­рема «Книги буття українського народу. В1847 І. був заарешто­ваний у справі братства, в 1847—1848 рр. — в'язень Петропав-лівської фортеці, в 1848—1855 рр. — політичний засланець у Са­ратові. У1859—1862 рр. — екстраординарний професор Петер­бурзького університету. 31862 рр. ідо кінця життя займався на­уковою діяльністю.

Х а р а к т е р н о , щ о , нав і ть в и р о б и в ш и к о м п р о м і с н у кон­цепц ію сусп ільних перетворень , ч л е н и братства суттєво р о з х о д и л и с я у п и т а н н і про ш л я х и її р е а л і з а ц і ї . Р о з б і ж ­ності в п о г л я д а х були з н а ч н и м и : від л іберально-помірко­в а н о г о р е ф о р м і з м у (В . Б і л о з е р с ь к и й , М. К о с т о м а р о в , П . К у л і ш ) — до р е в о л ю ц і й н и х форм і методів (Г. А н д р у з ь -к и й , М. Г у л а к , Т. Ш е в ч е н к о ) .

Навесн і 1847 р . п і с л я доносу студента О. Петрова Ки-рило-Мефоді ївське товариство було в и к р и т е і розгромле-

Національне відродження в Україні 237

не . Малочисельн ість орган і зац і ї , в у з ь к а сфера її в п л и в у , п е р е в а ж н о к у л ь т у р н и ц ь к и й та п р о п а г а н д и с т с ь к и й х а р а к ­тер д і яльност і с творили ілюз ію в офіційної влади на по­ч а т к у слідства , щ о К и р и л о - Мефоді ївське товариство не є серйозною загрозою д л я самодержавства . З о к р е м а , ш е ф " ж а н д а р м і в граф Орлов з а з н а ч а в у своєму лист і до Мико­л и І: «Общество бьіло не более к а к ученьїй бред трех мо-лодьіх л ю д е й » . Проте г л и б ш е в и в ч е н н я творів Т. Ш е в ­ч е н к а та документ ів братства д і аметрально з м і н и л и дум­к у властей , я к і в р е ш т і - р е ш т побачили в н и х ч і т к у анти­м о н а р х і ч н у с п р я м о в а н і с т ь , п р а г н е н н я р а д и к а л ь н и м ш л я ­хом досягти соціального в и з в о л е н н я , о б ґ р у н т у в а н н я пра­ва у к р а ї н с ь к о г о народу на власну д е р ж а в н і с т ь , демокра­т ію . Через це усі ч л е н и орган і зац і ї без усякого суду пот-*-р а п и л и у з а с л а н н я .

О т ж е , н а п р и к і н ц і XVII I — на початку X I X ст. в У к р а ­їні розгорнувся процес н а ц і о н а л ь н о - к у л ь т у р н о г о відрод­ж е н н я . У цей час а к т и в н о з б и р а л и с я та в и в ч а л и с я істо­р и ч н і д о к у м е н т и , е т н о г р а ф і ч н і е к с п о н а т и , ф о л ь к л о р н і п а м ' я т к и . На цьому ґ р у н т і робилися перші спроби ство­р е н н я у з а г а л ь н ю ю ч и х п р а ц ь з історії У к р а ї н и . Поступо­во в і д р о д ж у є т ь с я мова , р о з ш и р ю є т ь с я сфера її в ж и т к у , насамперед серед укра їнсько ї ел іти . Цьому процесові спри­я л и поява першої друкованої г р а м а т и к и та словника укра ­їнсько ї мови . З а я в л я є про себе і м е н а м и Т. Ш е в ч е н к а , Є. Греб інки , Г. К в і т к и - О с н о в ' я н е н к а у к р а ї н с ь к а л ітера­тура , я к а не т і л ь к и збагачує , удосконалює мову та роз­ш и р ю є ж а н р о в и й д і апазон , а й а к т и в н о пропагує демок­р а т и ч н і , а н т и к р і п о с н и ц ь к і ідеї , ненависть до н а ц і о н а л ь ­ного гноблення .

К а р д и н а л ь н і з р у ш е н н я , я к і в і д б у л и с я н а п р и к і н ц і XVII I — на п о ч а т к у X I X ст. в і сторичній науц і , л і терату­рі , р о з в и т к у мови , с тали своєр ідним п і д ґ р у н т я м пробуд­ж е н н я в народу нац іонально ї свідомості , с п р и я л и усві­домленню ним своєї самобутності , зростанню б а ж а н н я від­стоювати свої права . -

П о я в а та д і я л ь н і с т ь Кирило-Мефоді ївського товарис­тва ф а к т и ч н о п о к л а л а початок переходу від к у л ь т у р н и ц ь ­кого до пол ітичного етапу боротьби за н а ц і о н а л ь н и й роз­виток У к р а ї н и . Це була спроба передової ч а с т и н и нац іо ­нально ї ел іти о с м и с л и т и та в и з н а ч и т и місце і роль у к р а ­їнського народу в сучасному світовому історичному кон­текст і . З а с л у г а член ів Кирило-Мефоді ївського товарист­ва п о л я г а є в тому, щ о вони , в р а х у в а в ш и уроки світового досвіду і с п р о е к т у в а в ш и передові зах ідноєвропейськ і ідеї

238 Україна в першій половині XIX ст.

на у к р а ї н с ь к и й ґ р у н т , с ф о р м у л ю в а л и основні постулати укра їнського нац іонального в і д р о д ж е н н я , в и з н а ч и л и фор­м и та методи д о с я г н е н н я поставленої м е т и .

8.4. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії Н а п р и к і н ц і XVII I ст. розпочався новий період у ж и т ­

т і з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь . У цей час к а р т а Європи була знову п е р е к р о є н а в ідповідно до г е о п о л і т и ч н и х інте­ресів в е л и к и х д е р ж а в . Унасл ідок цього до с к л а д у багато­нац іонально ї Австр ійсько ї імпері ї п і с л я першого (1772) та третього (1795) поділ ів П о л ь щ і в і д і й ш л а Г а л и ч и н а , а п і с л я у к л а д е н н я австро-турецько ї К о н с т а н т и н о п о л ь с ь к о ї конвенці ї (1775) під владою австрійського імператора опи­н и л а с я Б у к о в и н а . К р і м того, з XVII ст. у с к л а д і Австр ій ­ської монарх і ї під владою Угорського корол івства пере­бувало ще й З а к а р п а т т я . О т ж е , «клаптикова» і м п е р і я Габ-сбургів н а п р и к і н ц і XVII I ст . с т а л а володаркою значно ї ч а с т и н и У к р а ї н и — на з л а м і стол іть з а х і д н о у к р а ї н с ь к і з е м л і з а й м а л и т е р и т о р і ю 70 т и с . к м 2 , де п р о ж и в а л о 3 ,5 м л н осіб, з я к и х 2,4 м л н були у к р а ї н ц я м и .

І н к о р п о р а ц і я з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь до с к л а д у Австрійської імпері ї зб іглася у часі з п е р ш о ю хвилею мо-дерн і зац ійних реформ у ц ій д е р ж а в і . Ц і реформи запро­в а д ж у в а л и с я в ж и т т я в 70—80-х роках XVIII ст. Марією-Терезою та Йосифом II . Вони базувалися на ідеях освіче­ного абсолютизму і мали на меті ш л я х о м посилення дер­жавно ї централ і зац і ї та встановлення контролю правлячо ї династі ї за всіма сферами суспільного ж и т т я залучити імпе­рію до нових і сторичних процесів та не допустити її від­ставання від основного с у п е р н и к а — сусідньої Пруссі ї .

Підх ід до реформування суспільства був к о м п л е к с н и м : з м і н и водночас в ідбувалися м а й ж е у всіх сферах ж и т т я . Р е ф о р м а у п р а в л і н н я зробила центральною постаттю міс­цевої адміністраці ї державного ч и н о в н и к а , було проведе­но перші статистичн і переписи населення та з емельних володінь , упорядковано систему обліку та к о н т р о л ю . Вій­ськова реформа ввела обов 'язкову в ійськову повинність та централ і зований рекрутський набір . Особливо з н а ч н и м був вплив реформ у сфері а грарних в ідносин, реліг і ї та освіти.

У 1779 р . Марія-Тереза в и д а л а патент ( імператорський н а к а з ) , у я к о м у в и м а г а л а від п о м і щ и к і в поводити себе з

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 239

с е л я н а м и «по-людськи». ї ї спадкоємець Йосиф II п і ш о в щ е дал і : у 1782 р . його патентом було скасовано особисту з алежн ість селян від дідичів та надано їм певні права оби­рати професію без згоди пана , о д р у ж у в а т и с я , переселяти­ся , передавати майно в спадщину тощо; 1784 р . с ільським громадам були надані права самоврядування ; 1786 р . за­проваджено триденну п а н щ и н у . Ц і реформаційн і к р о к и , спрямовані на скасування кр іпацтва , робилися саме тоді , к о л и в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , п ідвладних Рос ійськ ій імпе­рії , це кр іпацтво було юридично оформлене .

Серйозні зрушення зумовили імперські реформи у сфері реліг і ї : по-перше, церква п ідпорядковувалася держав і ; по-друге , з м і н и в с я статус с в я щ е н и к і в — вони стали д е р ж а в ­н и м и с л у ж б о в ц я м и ; по-третє , 1773 р . було л і к в і д о в а н о орден єзу їт ів , я к и й до цього мав з н а ч н и й в п л и в на сус­п ільне ж и т т я імпері ї ; по-четверте , ц і с а р с ь к и м патентом 1781 р . покладено к р а й дискримінац і ї н е к а т о л и ц ь к и х кон­фесій і зр і вняно в п р а в а х к а т о л и ц ь к у , протестантську та г р е к о - к а т о л и ц ь к у ц е р к в и .

Модерн і зац ія суспільства в и м а г а л а серйозних з м і н у галуз і осв іти . У ц ій сфері коронован і реформатори , спи­раючись на ідеї освіченого абсолютизму , проголосили за­г а л ь н у середню освіту; с творили в м істах і селах д л я ш и ­р о к и х мас н а с е л е н н я ц ілу м е р е ж у н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в ; перевели ш к і л ь н у освіту на д е р ж а в н и й к о ш т ; 1784 р . на м ісц і з акрито ї єзу їтської а к а д е м і ї в і д к р и л и Л ь в і в с ь к и й університет ; д о з в о л и л и п о ч а т к о в і й ш к о л і к о р и с т у в а т и с я р ідною мовою.

П і с л я смерті Йосифа II (1790) у п р а в л я ч и х колах імпе­рії на зміну реформаторству, л іберал і зму , освіченому абсо­л ю т и з м у поступово приходить к о н с е р в а т и з м , контррефор-м і з м , р е а к ц і я . Н а с т у п н и к и ц і с а р і в - р е ф о р м а т о р і в н а австр ійському престолі , побоюючись , щ о п о г л и б л е н н я ре­форм м о ж е призвести до революційного вибуху в імпер і ї , аналог ічного В е л и к і й Ф р а н ц у з ь к і й революці ї , в ідмови­л и с я м а й ж е до середини X I X ст. від ідей та п р а к т и к и модернізац ійного к у р с у . К р і м ф р а н ц у з ь к о ї революці ї , ц і ­єї доби з н а ч н и й в п л и в на соц іально-економічний та полі ­т и ч н и й розвиток імпері ї Габсбургів м а л и так і з а гально­європейськ і процеси та я в и щ а , я к з агострення супереч­ностей м і ж є в р о п е й с ь к и м и к р а ї н а м и у з в ' я з к у з поділа­м и П о л ь щ і , промисловий переворот в Англ і ї , ш и р о к о м а с ­штабн і та т р и в а л і наполеон івськ і в і й н и тощо .

Р і з к а зм іна офіц ійного к у р с у , в ідмова від п о л і т и к и реформ п р и з в е л и до того, щ о феодали р о з п о ч а л и посту-

240 Україна в першій половині XIX ст.

пове в ідновлення в т р а ч е н и х позиц ій у а г р а р н о м у секто­р і . Досить прогресивний закон 1782 р . про с к а с у в а н н я кріпосної з а л е ж н о с т і все -таки зберіг н е д о т о р к а н и м прик­р і п л е н н я с е л я н и н а до з е м л і . Ц я с е л я н с ь к а «свобода на п р и в ' я з і » дала м о ж л и в і с т ь п о м і щ и к а м у нових умовах ш л я х о м відвертого терору, н а с и л л я , о б д у р ю в а н н я , під­купу при п і д т р и м ц і в л а д н и х с т р у к т у р ( о ф і ц і й н и й дозвіл на т ілесні п о к а р а н н я с е л я н тощо) м а й ж е повністю відно­вити свої к о л и ш н і права та прив іле ї . Н а с т у п феодалів й ш о в по л ін і ї з а х о п л е н н я с е л я н с ь к и х з е м е л ь ; з б і л ь ш е н н я повинностей с е л я н , насамперед п а н щ и н и ; п о с и л е н н я по­заекономічного примусу . Умовою ц и х процес ів став кон­сервативний д е р ж а в н и й к у р с , а к а т а л і з а т о р о м — поси­л е н н я к о н к у р е н ц і ї ф е о д а л ь н и х ф і л ь в а р к о в о - п а н щ и н н и х господарств Австр ійсько ї імпері ї з н а б и р а ю ч и м силу сіль­с ь к и м господарством з а х і д н и х к р а ї н , я к е п е р е й ш л о на к а п і т а л і с т и ч н і р е й к и .

П о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї к р і п а ц ь к о ї п р а ц і с п р и ч и н и ­ло деградац ію та розорення с е л я н с ь к и х господарств . Дій­ш л о до того , щ о власне господарство п р а к т и ч н о не га­р а н т у в а л о с е л я н и н о в і з а б е з п е ч е н н я м і н і м а л ь н и х потреб його с і м ' ї . З о к р е м а , я к св ідчать проведен і а в с т р і й с ь к и ­м и в л а с т я м и п е р е п и с и 1 8 1 9 — 1 8 2 0 р р . , с е л я н и в іддава­л и п р о д у к т а м и , г р о ш и м а і п р а ц е ю ф е о д а л о в і та д е р ж а в і п р а к т и ч н о весь ч и с т и й п р и б у т о к зі своїх господарств Т а к і в а ж к і е к о н о м і ч н і у м о в и с т и м у л ю в а л и процес прог­ресуючого д р о б л е н н я с е л я н с ь к и х г о с п о д а р с т в . Т а к , у Га­л и ч и н і та Л о д о м е р і ї п р и з м е н ш е н н і п л о щ і сеггянської з емл і к і л ь к і с т ь с е л я н с ь к и х господарств зросла л и ш е м і ж п е р е п и с а м и 1819 р . і 1 8 4 7 — 1 8 5 9 р р . на 5 3 % . До середи­ни X I X ст. в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х 2 / 3 с е л я н не м а л и м і н і м у м у з е м л і , щоб з а б е з п е ч и т и засоби і с н у в а н н я своєї с і м ' ї .

П о с и л е н н я феодальної е к с п л у а т а ц і ї не с т и м у л ю в а л о п р о ц в і т а н н я ф і л ь в а р к о в о - п а н щ и н н о г о господарства . Ц і господарства не в п и с у в а л и с я в нові р и н к о в і в ідносини і т е ж , подібно с е л я н с ь к и м , деградували та з а н е п а д а л и . Пе­ребуваючи у безвих ідному с т а н о в и щ і , п о м і щ и к и в сере­дині X I X ст. були з м у ш е н і здати в оренду четверту час­т и н у своїх м а є т к і в . З а ц и х обставин певне п о л і п ш е н н я к у л ь т у р и землеробства ( застосування мел іорац і ї , поши­р е н н я т е х н і ч н и х к у л ь т у р , п о я в а п ' я т и - ш е с т и п і л ь н и х сі­возмін тощо) ; з р у ш е н н я в т в а р и н н и ц т в і ( з б і л ь ш е н н я по­г о л і в ' я худоби, п о ш и р е н н я племінно ї та селекц ійно ї ро­боти тощо) ; ш и р ш е в и к о р и с т а н н я в і л ь н о н а й м а н о ї п р а ц і ,

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 241

я к і в ідбувалися в незначн ій частині господарств в е л и к и х з е м л е в л а с н и к і в , л и ш е в і д т і н я л и глибоку к р и з у в аграр­ній сфері .

Феодальн і в ідносини г а л ь м у в а л и не т і л ь к и розвиток с ільського господарства , а й промислового виробництва з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь . С и т у а ц і я у с к л а д н ю в а л а с я і колон іальною п о л і т и к о ю Австр ійсько ї імпері ї , суть я к о ї п о л я г а л а в перетворенні з ах ідноукра їнського к р а ю на ри­нок збуту та д ж е р е л о сировини й дешевої робочої с и л и . Ц і обставини п р и з в е л и до того, що в середині XIX ст. виробництво промислової продукці ї на д у ш у населення в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х було в п ' я т ь раз ів н и ж ч и м , н і ж у ч е с ь к и х та н і м е ц ь к и х областях імпері ї . Військові з а м о в л е н н я , п о в ' я з а н і з н а п о л е о н і в с ь к и м и в і й н а м и , де­що п о ж в а в и л и промисловий розвиток зах ідноукра їнського к р а ю — н а п р и к і н ц і першого д е с я т и р і ч ч я XIX ст. тут фун­к ц і о н у в а л о м а й ж е сто п ідприємств м а н у ф а к т у р н о г о ти­пу. Однак цей період тимчасового п іднесення в ж е напри­к і н ц і 20-х рок ів з м і н и в с я застоєм. Г а л и ц ь к і та буковин­ськ і м а н у ф а к т у р и у цей час не т і л ь к и не п і д т р и м у ю т ь с я д е р ж а в о ю , а н а в п а к и , ї х н я д і яльн ість блокується і галь­мується в с т а н о в л е н н я м в е л и к и х податк ів , п о з б а в л е н н я м п ільг та д е р ж а в н и х субсидій, д и с к р и м і н а ц і є ю їхн іх ви­робів на з а х і д н о а в с т р і й с ь к и х р и н к а х тощо . Л и ш е в 30— 40-х роках промисловість к р а ю поступово виходить з кри­зи — у цей час в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х а к т и в н о фун­к ц і о н у в а л и м а й ж е 250 м а н у ф а к т у р . Проте ж о д н а з них не м а л а парових двигун ів і л и ш е незначна частина вико­ристовувала у виробничому процесі водяну енерг ію. Отже , кріпосництво та колоніальна політика Австрійської імперії с т р и м у в а л и переростання м а н у ф а к т у р н о ї промисловост і у фабричну , г а л ь м у в а л и е к о н о м і ч н и й розвиток зах ідно­у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь .

Ді ї а в с т р і й с ь к о г о у р я д у , с п р я м о в а н і на п о с и л е н н я експлуатаці ї селян , п і д в и щ е н н я інтенсифікаці ї їхньої пра­ці , у комбінац і ї з нестримною сваволею п о м і щ и к і в зумов­л ю в а л и з р о с т а н н я соц іального н а п р у ж е н н я в суспільстві та в ідповідну р е а к ц і ю с е л я н с ь к и х мас . Ц я р е а к ц і я , я к і в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , п ідвладних Рос ійськ ій імпері ї , ма­ла досить ш и р о к у амплітуду: від пасивного спротиву (скар­ги , втечі тощо) до а к т и в н о ї протиді ї (вбивства поміщи­к і в , в і д к р и т и й збройний опір , о р г а н і з а ц і я масових анти­феодальних виступів тощо) . П р о д о в ж у ю ч и славн і тради­ції 1 8 1 0 — 1 8 2 5 р р . , розгорнувся а к т и в н и й о п р и ш к і в с ь к и й рух . Його л і д е р а м и у Східній Г а л и ч и н і були Ю. О ж е н ю к ,

242 Україна в першій половині XIX ст.

Д. Я к и м ч у к , П . М е л ь н и ч у к , а на З а к а р п а т т і — С. Товта , І. К о к о ш а та ін .

Розгортанню селянського руху, я к і в Росії , значною мірою сприяли ч у т к и (про скорочення п а н щ и н и ; створення на окремих територіях в ільних слобід, ж и т е л і я к и х на 10 років позбавлялися п а н щ и н и та податків тощо), щ о разом з посиленням експлуатаці ї стали катал і заторами масових се­л я н с ь к и х виступів на Ч о р т к і в щ и н і (1809) , Комарнівщині (1819—1822) та і н ш и х районах Східної Галичини .

У П і в н і ч н і й Б у к о в и н і н а й б і л ь ш и м був виступ під про­водом Л . К о б и л и ц і ( 1 8 1 2 — 1 8 5 1 ) , я к и й 1 8 4 3 — 1 8 4 4 р р . очолив с е л я н 22 г р о м а д . П о в с т а н ц і к а т е г о р и ч н о відмови­л и с я від п а н щ и н и , с а м о ч и н н о переобрали с ільську стар­ш и н у , в и с у н у л и вимогу в ільного к о р и с т у в а н н я л і сами та п а с о в и с ь к а м и , р а т у в а л и за в і д к р и т т я у к р а ї н с ь к и х ш к і л . Л и ш е за допомогою в ійськ а в с т р і й с ь к о м у урядов і вдало­ся п р и д у ш и т и цей виступ .

У З а к а р п а т т і а к т и в н і с т ь с е л я н с ь к о г о руху особливо зросла у з в ' я з к у з п о в с т а н н я м у Східній Словаччин і . Сти­х ійн і «холерні бунти» п р о к о т и л и с я к р а є м 1831 р . Масові з а в о р у ш е н н я о х о п и л и с е л я н У ж а н с ь к о ї та Березько ї ж у п . Всього п р о т я г о м п е р ш о ї п о л о в и н и X I X ст . в і д б у л о с я 15 виступ ів , б і л ь ш і с т ь з я к и х п р и п и н и л а с я л и ш е п і с л я в т р у ч а н н я к а р а л ь н и х загон ів .

Р е ф о р м и Марі ї -Терези та Й о с и ф а II с п р и я л и пробуд­ж е н н ю н а ц і о н а л ь н о г о ж и т т я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х зем­л я х . С п е ц и ф і к а н а ц і о н а л ь н о г о в і д р о д ж е н н я у цьому регі­оні п о л я г а л а в тому, щ о о с н о в н и м и н о с і я м и укра їнсько ї нац іонально ї ідеї було духовенство . У 1816 р . з ін іц іати­ви с в я щ е н и к а І. М о г и л ь н и ц ь к о г о в П е р е м и ш л і в и н и к л а п е р ш а в Г а л и ч и н і к у л ь т у р н о - о с в і т н я о р г а н і з а ц і я — «То­вариство с в я щ е н и к і в » , н а в к о л о я к о г о гуртувалося патрі ­отично настроєне г р е к о - к а т о л и ц ь к е духовенство . Товарис­тво стало а к т и в н и м оборонцем п р а в у к р а ї н с ь к о ї мови , по­б о р н и к о м у к р а ї н і з а ц і ї ш к і л ь н и ц т в а . Ч л е н и товариства енерг ійно с п р и я л и п р и й н я т т ю ц ісарем р і ш е н н я 1818 р . про д о п у щ е н н я в початкову ш к о л у укра їнсько ї мови. З-під пера його у ч а с н и к і в в и й ш л и п е р ш і г р а м а т и к и укра їнсь ­кої мови — І. М о г и л ь н и ц ь к о г о (1822) , Й . Л о з и н с ь к о г о (1833) , Й . Л е в и ц ь к о г о (1834 ) . К р і м того, І . М о г и л ь н и ц ь -к и й н а п и с а в н а у к о в и й т р а к т а т п о л ь с ь к о ю мовою «Роз­в ідка про р у с ь к у мову» (1829) , у я к о м у обстоював ідею самобутності у к р а ї н с ь к о ї м о в и , в к а з у в а в на її в ідмінність від польсько ї та рос ійсько ї , об ґрунтовував її р івноправне місце серед і н ш и х с л о в ' я н с ь к и х м о в .

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 243

Н а п о ч а т к у 30-х рок ів X I X ст . центром нац іонального ж и т т я та нац іонального руху в Г а л и ч и н і стає Л ь в і в . Саме тут в и н и к а є н а п і в л е г а л ь н е д е м о к р а т и ч н о - п р о с в і т н и ц ь к е та л і тературне у г р у п о в а н н я « Р у с ь к а т р і й ц я » . Т а к у назву воно отримало тому, щ о його з а с н о в н и к а м и були троє дру-з ів-студентів Льв івського ун іверситету і водночас вихо­ванц ів г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї духовної семінарі ї : М. Ш а ш к е -вич ( 1 8 1 1 — 1 8 4 3 ) , І . Вагилевич (1811—1866) та Я . Голо-в а ц ь к и й ( 1 8 1 4 — 1 8 8 8 ) , я к і а к т и в н о в и с т у п и л и на з ахист р ідної у к р а ї н с ь к о ї м о в и (термін «руська» д л я г а л и ч а н означав у к р а ї н с ь к а ) .

Перебуваючи під з н а ч н и м в п л и в о м ідейних в і я н ь ро­м а н т и з м у , н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х з м а г а н ь п о л я к і в , тво­р і в і с т о р и к і в ( Д . Б а н т и ш а - К а м е н с ь к о г о ) , е т н о г р а ф і в (М. Максимовича) та літераторів (І. Котляревського) з Над­д н і п р я н с ь к о ї У к р а ї н и , ч л е н и «Русько ї тр ійці» своє го­ловне з а в д а н н я вбачали в п іднесенні статусу у к р а ї н с ь к о ї мови , р о з ш и р е н н і сфери її в ж и т к у і впливу , прагненн і « п і д н я т и дух н а р о д н и й , просв ітити народ» , м а к с и м а л ь н о с п р и я т и п р о б у д ж е н н ю його нац іонально ї свідомості .

Свою д і я л ь н і с т ь ч л е н и г у р т к а розпочали з в и в ч е н н я ж и т т я , т р а д и ц і й та історії власного народу. Із з аписни­к а м и в р у к а х Я . Г о л о в а ц ь к и й та І . Вагилевич побували в багатьох м і с т е ч к а х та селах Г а л и ч и н и , Б у к о в и н и та За­к а р п а т т я . Н а с л і д к о м цього своєрідного «ходіння в народ» стали не т і л ь к и численн і доб ірки матер і ал ів з народо­знавства , ф о л ь к л о р и с т и к и , історії та мовознавства , а й з н а н н я реального сучасного с т а н о в и щ а у к р а ї н с ь к о г о на­роду під і н о з е м н и м гн ітом. З а у в а ж и м о , щ о молоді патр і ­оти ш у к а л и свій в л а с н и й ш л я х допомоги п р и г н і ч е н о м у народові . З о к р е м а , під час своїх е т н о г р а ф і ч н и х подоро­ж е й вони к о н т а к т у в а л и з п о л ь с ь к и м и п і д п і л ь н и к а м и , я к і готували а н т и у р я д о в и й виступ , але «Руська т р і й ц я » не п і ш л а за р е в о л ю ц і й н и м и з м о в н и к а м и , зосередивши зусил­л я на к у л ь т у р н и ц ь к о - п р о с в і т н и ц ь к і й д і я л ь н о с т і .

П е р ш о ю пробою сил д л я член ів г у р т к а став рукопис ­ний зб ірник власних поезій та переклад ів під назвою «Син Русі» (1833) , у я к о м у в ж е досить ч і т к о п р о л у н а л и з а к л и ­к и до народного є д н а н н я та нац іонального п р о б у д ж е н н я . Н а с т у п н и м к р о к о м «Руської тр ійці» став п ідготовлений до д р у к у з б ірник «Зоря» (1834) , я к и й містив народні піс­н і , о р и г і н а л ь н і твори г у р т к і в ц і в , і сторичні та публіцис­т и ч н і м а т е р і а л и . Л е й т м о т и в о м з б і р к и було з а с у д ж е н н я іноземного п а н у в а н н я , у с л а в л е н н я визвольної боротьби народу, осп івування к о з а ц ь к и х в а т а ж к і в — Б . Х м е л ь н и ц ь -

244 Україна в першій половині XIX ст.

кого та С. Н а л и в а й к а . П р о з в у ч а в у зб ірці і з а к л и к до є д н а н н я у к р а ї н ц і в Г а л и ч и н и і Н а д д н і п р я н щ и н и . Слід заз ­н а ч и т и , щ о в и д а н н я ціє ї к н и ж к и було заборонене і віден­с ь к о ю , і л ь в і в с ь к о ю ц е н з у р о ю . П е р ш а н а м а г а л а с я приду­ш и т и молоді п а р о с т к и у к р а ї н с ь к о г о руху в Г а л и ч и н і , по­боюючись , щ о він у п е р с п е к т и в і м о ж е стати проросійсь-к и м . Друга , в і д о б р а ж а ю ч и інтереси к о н с е р в а т и в н и х л і ­дерів греко-католицько ї ц е р к в и , виступила не ст ільки про­ти змісту , с к і л ь к и проти ф о р м и : п о я в а к н и ж к и укра їнсь ­к о ю мовою п о с я г а л а б на монопол ію та авторитет мови ц е р к о в н о с л о в ' я н с ь к о ї .

Д л я молодих авторів забороненої «Зорі» розпочався період пересл ідувань , о б ш у к і в , доносів , з винувачень у не-благонад ійност і . П р и н ц и п о в е з в и н у в а ч е н н я було сформу­л ь о в а н е д и р е к т о р о м льв івсько ї поліц і ї : «Ці безумці хо­чуть воскресити. . . мертву русинську національність» . Про­те нав іть у ц и х н е с п р и я т л и в и х умовах ч л е н и «Руської тр ійц і» не п р и п и н и л и а к т и в н о ї д і яльност і . Вони, л а м а ю ­ч и к о н с е р в а т и в н у т р а д и ц і ю , щ о передбачала виголошен­н я о ф і ц і й н и х ц е р к о в н и х промов л а т и н с ь к о ю , польською ч и н і м е ц ь к о ю м о в а м и , водночас у трьох ц е р к в а х Львова п р о ч и т а л и р е л і г і й н о - м о р а л ь н і проповід і у к р а ї н с ь к о ю мо­вою. «Трійчани» енерг ійно в и с т у п а л и проти л а т и н і з а ц і ї письменства , в с і л я к о п і д т р и м у в а л и повернення рідної мо­ви в побут н а ц і о н а л ь н о ї інтел і генц і ї . У 1836 р . М. Ш а ш -кевич підготував п ідручник д л я молодших ш к о л я р і в — « Ч и т а н к у » , н а п и с а н и й ж и в о ю розмовною укра їнською мо­вою (термін «читанка» н а л е ж и т ь самому М. Ш а ш к е в и ч у ) .

Н а п р и к і н ц і 1836 р . у Б у д а п е ш т і побачила світ «Ру­с а л к а Д н і с т р о в а я » . І хоча ідеї в и з в о л е н н я п р о з в у ч а л и в н ій із значно м е н ш о ю с и л о ю , н і ж у «Зорі» , л и ш е 200 п р и м і р н и к і в ц іє ї з б і р к и п о т р а п и л и до р у к ч и т а ч і в , реш­ту було к о н ф і с к о в а н о . Щ о ж з л я к а л о офіц ійну владу цьо­го разу? Це був н о в а т о р с ь к и й тв ір і за ф о р м о ю , і за зміс­т о м . Він н а п и с а н и й ж и в о ю народною мовою, фонетич­н и м правописом , « г р а ж д а н с ь к и м » ш р и ф т о м . Все це виді­л я л о зб ірку з тогочасного л і тературного потоку , робило її б л и з ь к о ю і зрозум ілою ш и р о к и м н а р о д н и м верствам. Зм іст « Р у с а л к и Дністрової» в и з н а ч а ю т ь три основні ідеї: в и з н а н н я єдності у к р а ї н с ь к о г о народу , розд іленого кор­д о н а м и р і з н и х д е р ж а в , та з а к л и к до її п о н о в л е н н я ; пози­тивне с т а в л е н н я до с у с п і л ь н и х рух ів та у с л а в л е н н я на­родних в а т а ж к і в — борців за соц іальне та нац іональне в и з в о л е н н я ; п р о п а г а н д а ідей власної д е р ж а в н о с т і та по­л і т и ч н о ї н е з а л е ж н о с т і . Ц і л к о м очевидно , щ о автори збір-

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 245

к и певною мірою в и й ш л и за м е ж і культурно-просв ітниць­кої д і я л ь н о с т і у пол і тичну сферу.

А н а л і з у ю ч и п р и ч и н и заборони зб ірки , І. Ф р а н к о заз ­н а ч а в : « Р у с а л к а Д н і с т р о в а я » , хоч і я к и й н е з н а ч н и й її зм іст , я к і неясн і д у м к и в ній в и с к а з а н і — була свого часу я в и щ е м н а с к р і з ь р е в о л ю ц і й н и м » . Це був р і ш у ч и й виступ проти т р а д и ц і й н и х п о л і т и ч н и х і соц іальних авторитет ів .

« Р у с а л к а Дністровая» стала п і д с у м к о м ідейних шу­к а н ь та своєр ідним п і к о м д і я л ь н о с т і «Русько ї т р і й ц і » . Незабаром це о б ' є д н а н н я р о з п а д а є т ь с я . Пересл ідуваний св і тською і ц е р к о в н о ю владою, на 32-му році ж и т т я по­м и р а є М. Ш а ш к е в и ч . У 1848 р . п е р е й ш о в на п р о п о л ь с ь к і позиці ї І . В а г и л е в и ч , я к и й починає пропов ідувати ідею п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о г о союзу під верховенством П о л ь щ і . Д о в ш е від і н ш и х обстоював ідеї «Руської тр ійці» Я . Го-л о в а ц ь к и й . Проте й в ін під в п л и в о м М. Погодіна приєд ­н у є т ь с я до москвофіл ів і 1867 р . емігрує до Росі ї .

Н а п р и к і н ц і першої половини XIX ст. Австрійська імпе­р і я була знову з м у ш е н а повернутися до ідей та п о л і т и к и радикального реформування . Повстання проти ш л я х т и се­л я н Г а л и ч и н и (1846) , численні виступи буковинських та з а к а р п а т с ь к и х селян , що були частиною могутньої рево­люційно ї хвил і , я к а п ідн імалася в імпері ї , змусили прав­л я ч і к о л а піти на поступки . Намагаючись не допустити загострення революційної к р и з и та прагнучи в ідокремити с е л я н від революційного табору, офіц ійна влада йде на с к а с у в а н н я кріпосного права . У Галичин і воно було скасо­ване у кв ітн і 1848 р . , тобто м а й ж е на п ' я т ь місяців рані ­ш е , н і ж в і н ш и х пров інц іях імпері ї . Суть селянської ре­форми зводилася до трьох п о л о ж е н ь : л ікв ідаці ї юридич­ної з алежност і с елянина від п о м і щ и к а ; над ілення селян землею, я к а переходить у їхню власність; сплати селяна­м и п о м і щ и к а м вартості кр іпосних повинностей.

Ф о р м а л ь н о с е л я н и м а л и зберегти за собою земл і , я к и ­ми к о р и с т у в а л и с я до р е ф о р м и , але під час роздачі наді ­л ів п о м і щ и к а м були відведені н а й к р а щ і уг іддя , щ е й при­р і зано ч а с т ину с е л я н с ь к и х з е м е л ь . У р у к а х п о м і щ и к і в на Сх ідн ій Г а л и ч и н і о п и н и л о с я 4 4 % земельної п л о щ і , на Бу­к о в и н і — 5 4 % , на З а к а р п а т т і — 7 0 % . С е л я н с ь к а рефор­м а за гострила проблему так з в а н и х сервітут ів , тобто л і ­сів і п а с о в и щ , за к о р и с т у в а н н я я к и м и у пор ефо р м ени й період с е л я н и м у с и л и с п л а ч у в а т и в и з н а ч е н у п о м і щ и к о м ц іну . Н а п р а к т и ц і це о значало , щ о ю р и д и ч н о в і л ь н и й се­л я н и н п о т р а п л я в у економічне к р і п а ц т в о . Суттєво п ідри­в а л а с е л я н с ь к е господарство і сплата в и к у п у за л ікв іда -

246 Україна в першій половині XIX ст.

ц ію ф е о д а л ь н и х повинностей . Щ о р і ч н і с е л я н с ь к і п л а т е ­ж і з а «визволення» в Г а л и ч и н і п е р е в и щ у в а л и р ічн і при­б у т к и п о м і щ и к і в в ід орної з е м л і . П о к а з о в о , щ о нав іть у цьому п и т а н н і в и я в л я л а с я і м п е р с ь к а д и с к р и м і н а ц і я : га­л и ц ь к и й селянин сплачував суму втричі б ільшу, н і ж чесь­к и й , і у п ' я т ь раз ів б і л ь ш у , н і ж н і м е ц ь к и й . Однак скасу­в а н н я вотчинної в л а д и феодала , перетворення с е л я н и н а на в л а с н и к а , о т р и м а н н я н и м г р о м а д я н с ь к и х прав (обира­ти і бути об ра ним , самост ійно в и з н а ч а т и місце п р о ж и в а н ­н я тощо) с п р и я л и перетворенню селянства на самост ійну пол і тичну силу , з а п о ч а т к о в у в а л о новий п о л і т и ч н и й етап боротьби н а с е л е н н я Г а л и ч и н и , Б у к о в и н и та З а к а р п а т т я за своє соц іальне та н а ц і о н а л ь н е в и з в о л е н н я , в і д к р и в а л о ш л я х до еволюційно ї модерн і зац і ї аграрного сектора та переходу його на к а п і т а л і с т и ч н і р е й к и .

Революційна х в и л я 1848—1849 рр . , що охопила Євро­пу, зумовила кардинальн і з р у ш е н н я не т ільки в аграрній сфері Австрійської імпері ї . Під її потужним впливом зазна­л а змін вся суспільна організація держави . Імператор Фер-дінанд з м у ш е н и й був декларувати буржуазно-демократич­ні свободи та проголосити к о н с т и т у ц і ю . Ц і р а д и к а л ь н і з р у ш е н н я сприяли пожвавленню суспільного руху в захід­ноукра їнських з е м л я х . П е р ш и м и виявили активність поль­ські буржуазно-ліберальні кола , я к і у квітні 1848 р . прого­лосили утворення у Львові Центральної ради народової. Го­ловна мета цієї організаці ї полягала у відновленні Польщі в кордонах 1772 р . та наданні їй статусу автономної провін­ції у складі Австрійської імперії . Таке р ішення позбавляло прав українське населення Правобережжя та Західної Укра­їни на в ільний самостійний національний розвиток.

П о ж в а в л е н н я р е в о л ю ц і й н о г о руху , п р о б у д ж е н н я на­ц іонально ї св ідомост і , непоступлив ість у н а ц і о н а л ь н о м у п и т а н н і д і яч ів Ц е н т р а л ь н о ї ради народової п р и с к о р и л и процес консол ідац і ї у к р а ї н с ь к и х п а т р і о т и ч н и х сил , і в ж е в травн і 1848 р . у Л ь в о в і в и н и к а є п е р ш а русько-укра їн ­с ь к а о р г а н і з а ц і я — Головна Р у с ь к а рада , на чол і я к о ї став с п о ч а т к у Г. Я х и м о в и ч , а згодом М. К у з е м с ь к и й .

Яхимович Григорій (1792—1863) — церковний і громадсько-по­літичний діяч, учений-богослов. Народився в с. Підбірці поблизу Львова. Богословську освіту здобув у Відні. З 1816 р. — свяще­ник. 31819 р. — професор богослов'я у Львівському університеті (деякий час його ректор). У1841—1848 рр. — єпископ-помічник митрополита М. Левицького. Перший голова Головної Руської Ра­ди, посол до віденського парламенту, де відстоював українські пра­ва, ставав на оборону української' мови. З 1848 р. перемишльсь-

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії 247

кий єпископ, з 1860 р. львівський митрополит. Автор численних проповідей та богословських праць.

Ц е патр іотичне о б ' є д н а н н я видало ман іфест , у я к о м у було сформульовано пол і тичну п л а т ф о р м у орган і зац і ї :

— у к р а ї н ц і Г а л и ч и н и і Н а д д н і п р я н щ и н и є є д и н и м на­родом;

— п р а щ у р и у к р а ї н ц і в м а л и свою д е р ж а в н і с т ь , к у л ь ­туру , право , мову, були народом, я к и й «р івнявся слав і н а й з а м о ж н і ш и м народам Європи»;

— доц ільн ість поділу Г а л и ч и н и на дві пров інц і ї — п о л ь с ь к у та у к р а ї н с ь к у з о к р е м и м и а д м і н і с т р а ц і я м и ;

— необхідність р о з ш и р е н н я сфери в ж и т к у у к р а ї н с ь ­кої м о в и , з р і в н я н н я в правах ун іатського духовенства з к а т о л и ц ь к и м ; дозволу у к р а ї н ц я м об іймати всі д е р ж а в н і посади т о щ о .

Маніфест з а к і н ч у в а в с я л а к о н і ч н и м п а т р і о т и ч н и м гас­л о м : «Будьмо т и м , ч и м бути м о ж е м о і повинн і . Б у д ь м о н а р о д о м » . Р і ш у ч і в и м о г и у к р а ї н ц і в зустр іли а к т и в н у про­тид ію з польсько ї сторони . П о л я к и на противагу у к р а ї н ­с ь к і й орган і зац і ї і н і ц і ю в а л и створення полонофільського к о м і т е т у — Руського собору. Щ о ж стосується о ф і ц і й н и х в л а с т е й , то вони в і д к и н у л и пол ітичн і вимоги у к р а ї н ц і в , але п і ш л и на значн і п о с т у п к и в к у л ь т у р н і й сфері . Від­ч у в ш и послаблення , у к р а ї н с ь к а громада а к т и в і з у є свою д і я л ь н і с т ь . В и я в а м и ціє ї активност і були в и д а н н я пер­шої у Львов і газети у к р а ї н с ь к о ю мовою — «Зорі Г а л и ц ь ­кої» ( 1 8 4 8 — 1 8 5 2 ) ; с к л и к а н н я з ' ї зду д і яч ів н а у к и та к у л ь ­т у р и — «Собор р у с ь к и х учених» (1848) ; з а с н у в а н н я к у л ь ­турно-освітнього товариства — « Г а л и ц ь к о - Р у с ь к а м а т и ­ц я » з метою в и д а н н я к н и ж о к д л я народу (1848) ; в і д к р и т ­т я у Львов і Народного дому з у к р а ї н с ь к о ю б ібл іотекою, музеєм і народним клубом (1848) ; створення у Л ь в і в с ь к о ­му ун іверситет і к а ф е д р и укра їнсько ї мови (1849) .

У середині X I X ст. у к р а ї н с ь к а сп ільнота здобула свій п е р ш и й досвід п а р л а м е н т а р и з м у . У с к л и к а н о м у в л и п н і 1848 р . австрійському парламент і інтереси укра їнц ів пред­с т а в л я л и 39 депутат ів (27 з них с е л я н и ) . Д е п у т а т и від народу виступали за безплатне с к а с у в а н н я к р і п а ц т в а , по­л і п ш е н н я с т а н о в и щ а с е л я н , р о з г л я д а л и р і зн і а с п е к т и на­ц і о н а л ь н и х в ідносин ( зокрема , подали п е т и ц і ю , п ідписа­ну 15 т и с . осіб, щ о м і с т и л а вимогу поділу Г а л и ч и н и на п о л ь с ь к у та у к р а ї н с ь к у частини) .

Н а п р и к і н ц і першої половини XIX ст. революційна хви­л я , д о с я г н у в ш и свого п і к у , поступово п і ш л а на спад . З а ц и х обставин абсолютно л о г і ч н и м був наступ р е а к ц і ї —

248 Україна в першій половині XIX ст.

к о н с е р в а т и в н о - о х о р о н н и ц ь к і сили імпері ї одну за одною п о ч а л и в і д в о й о в у в а т и в т р а ч е н і п о з и ц і ї . В ж е в березн і 1849 р . було р о з п у щ е н о а в с т р і й с ь к и й п а р л а м е н т , невдов­зі в ідмінено к о н с т и т у ц і ю . У нових ум ова х , к о л и абсолю­т и з м в ідновив свої права , Головна Р у с ь к а Р а д а в и х о д и л а за м е ж і ж о р с т к о централ і зовано ї системи імпері ї і 1851 р . була р о з п у щ е н а .

О т ж е , х а р а к т е р н о ю рисою р о з в и т к у з а х і д н о у к р а ї н с ь ­к и х з е м е л ь у с к л а д і А в с т р і й с ь к о ї і м п е р і ї н а п р и к і н ц і XVII I — п е р ш і й половин і X I X ст. було ч е р г у в а н н я періо­дів реформ з періодами реакці ї . Тогочасне суспільне ж и т т я ф у н к ц і о н у в а л о в р е ж и м і : «вперед — стоп — н а з а д » . Ре ­ф о р м и Марі ї -Терези та Й о с и ф а II були спробою модерні ­зувати імпер ію , осучаснити та г а р м о н і з у в а т и в дусі осві­ченого абсолютизму соц іальн і та н а ц і о н а л ь н і в і д н о с и н и . Смерть ц і с а р я - р е ф о р м а т о р а , події Велико ї Ф р а н ц у з ь к о ї революці ї , его їстичні б а ж а н н я феодал ів п і д ш т о в х н у л и до дії консервативн і к о л а імпері ї . Т р и в а л и й період р е а к ц і ї , щ о надовго з а п а н у в а в у А в с т р і й с ь к і й д е р ж а в і , д л я зах ід­н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь х а р а к т е р и з у є т ь с я поступовим від­н о в л е н н я м феодалами втрачених позиц ій в а грарному сек­тор і , п о с и л е н н я м е к с п л у а т а ц і ї с е л я н , г а л ь м у в а н н я м про­мислового р о з в и т к у , п е р е т в о р е н н я м к р а ю на к о л о н і а л ь ­ну п р о в і н ц і ю , п о г л и б л е н н я м суспільної к р и з и . Р е а к ц і є ю народу на ці процеси було п о с и л е н н я соц іального та на­ц іонального р у х у . Я с к р а в и м та самобутнім я в и щ е м була д і я л ь н і с т ь г р о м а д с ь к о - к у л ь т у р н о г о о б ' є д н а н н я « Р у с ь к а т р і й ц я » . Ч л е н и ціє ї орган і зац і ї в и з н а ч и л и та оприлюд­н и л и основне ядро ідей нац іонального в і д р о д ж е н н я , сво­єю р ізнобічною д і я л ь н і с т ю з д і й с н и л и перехід від ф о л ь к ­лорно-етнографічного етапу нац іонального р у х у до к у л ь ­т у р н и ц ь к о г о , робили п е р ш і спроби с п р я м у в а т и в и р і ш е н ­н я н а ц і о н а л ь н и х проблем у п о л і т и ч н у п л о щ и н у .

Р е в о л ю ц і й н а х в и л я , щ о п р о к о т и л а с я Європою 1 8 4 8 — 1849 р р . , з а п о ч а т к у в а л а новий етап модерн і зац і ї імпе­рії — було скасовано кр іпосне право , п р о г о л о ш е н о конс­т и т у ц і ю , створено п а р л а м е н т . Ц і та і н ш і м о д е р н і з а ц і й н і з р у ш е н н я позитивно в ідбилися на ж и т т і з а х і д н о у к р а ї н ­с ь к и х земель , а к т и в і з у в а л и сусп ільну д і я л ь н і с т ь населен­н я , особливо у к у л ь т у р н і й сфері . Однак незабаром знову з а п а н у в а л а р е а к ц і я , я к а п е р е к р е с л и л а б ільшість револю­ц і й н и х завоювань .

9. Україна в другій половині XIX ст.

9.1. Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна У середині X I X ст. Р о с і й с ь к а і м п е р і я , до с к л а д у я к о ї

входило 8 0 % у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , п е р е ж и в а л а глибоку к р и з у , суть я к о ї п о л я г а л а в невідповідності і снуючих фе­о д а л ь н и х структур та в ідносин пров ідним св ітовим тен­д е н ц і я м р о з в и т к у , щ о у т в е р д ж у в а л и нове б у р ж у а з н е сус­п ільство . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и та в и я в а м и кризовост і були занепад п о м і щ и ц ь к и х м а є т к і в ; п о с и л е н н я експлуа ­тац і ї с е л я н ; п а н у в а н н я е к с т е н с и в н и х методів господарю­в а н н я ; г а л ь м у в а н н я р о з в и т к у к а п і т а л і с т и ч н и х процесів — с т р и м у в а н н я формування р и н к у в ільної робочої сили , роз­в и т к у п і д п р и є м н и ц т в а тощо; наростання соціального нап­р у ж е н н я в суспільстві ; глухе бродіння в народі , щ о та їло в собі загрозу ш и р о к о м а с ш т а б н о г о селянського бунту; по­с и л е н н я процесу в ідставання Росі ї від є в р о п е й с ь к и х дер-ж а в - л і д е р і в .

З а ц и х обставин необхідність модерн і зац і ї в імпері ї с тавала дедалі очевидн ішою. Роль останнього перекону­ючого аргументу в ід іграла поразка Росії у К р и м с ь к і й в ійні ( 1 8 5 3 — 1 8 5 6 ) , у я к і й г і гантськ і л ю д с ь к і та м а т е р і а л ь н і ресурси імпері ї не подолали нов ітню т е х н і к у та техноло­гії передових є в р о п е й с ь к и х д е р ж а в Англ і ї та Ф р а н ц і ї . Це змусило передову частину р о с і й с ь к и х п р а в л я ч и х к і л за­м и с л и т и с я над розробкою та в п р о в а д ж е н н я м р е ф о р м а ц і й ­ного курсу , спрямованого на модерн і зац ію е к о н о м і к и дер-

250 Україна в другій половині XIX ст.

ж а в и . М о д е р н і з а ц і я — це о н о в л е н н я , у д о с к о н а л е н н я , на­д а н н я сучасного в и г л я д у , перетворення в ідповідно до су­ч а с н и х вимог е к о н о м і к и , т ехн ічне та технолог ічне пере­о б л а д н а н н я економічно ї сфери .

В и з н а ч е н н я т и п у рос ійської модернізац і ї н а д з в и ч а й ­но в а ж л и в е не т і л ь к и д л я р о з у м і н н я сусп ільних процесів X I X ст. в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , а й д л я усв ідомлення суті тенденц ій р о з в и т к у сучасної У к р а ї н и , п р о г н о з у в а н н я її п е р с п е к т и в . Р о с і й с ь к а м о д е л ь р е ф о р м у в а н н я X I X ст . , к а л ь к у ю ч и петровськ і р е ф о р м и , значною мірою запрогра­м у в а л а суспільні т р а н с ф о р м а ц і ї X X ст.

У світовій е к о н о м і ц і в ідомі т р и т и п и модернізац і ї : 1) п іонерська м о д е р н і з а ц і я , я к а п р и т а м а н н а л ідерам

світового техн ічного та економічного прогресу . Пост ійна боротьба за світові р и н к и збуту п ідштовхує передові кра ­ї н и до в к л а д е н н я з н а ч н и х к о ш т і в у науково-техн ічн і роз­р о б к и . Ц е дає змогу створити н а й е ф е к т и в н і ш і економіч­ні м е х а н і з м и , н а й р а ц і о н а л ь н і ш і технолог і ї , н айп р о ду к ­т и в н і ш у т е х н і к у ;

2) орган ічна м о д е р н і з а ц і я , я к а п р а к т и к у є т ь с я кра їна ­м и , щ о перебувають у другому ешелон і світового еконо­мічного прогресу . Вона — насл ідок природного р о з в и т к у к а п і т а л і з м у , її х а р а к т е р н о ю рисою є оволод іння техноло­г і я м и та е к о н о м і ч н и м и м е х а н і з м а м и , я к і виробили мо-дерн і затори-п іонери . Ц і н о в и н к и органічно вписуються у с т р у к т у р у н а ц і о н а л ь н о ї е к о н о м і к и , я к а внасл ідок своєї еволюці ї в ж е дозр іла д л я їх с п р и й н я т т я , з асвоєння та ви­к о р и с т а н н я ;

3) н а з д о г а н я ю ч а м о д е р н і з а ц і я , я к а т е ж базується на засвоєнні передових технолог ій та е к о н о м і ч н и х механ і з ­м і в . Проте це з а с в о є н н я не є п р и р о д н и м , о р г а н і ч н и м , о с к і л ь к и с т и м у л о м д л я такого т и п у модернізац і ї є не доз­р іл і сть нац іонально ї е к о н о м і к и , а, я к п р а в и л о , зовн іш­н ій в и к л и к сус ідніх е к о н о м і ч н о р о з в и н у т і ш и х д е р ж а в , щ о з а г р о ж у є втратою п о з и ц і й на м і ж н а р о д н і й арені дер-ж а в і - а у т с а й д е р у .

Не в а ж к о з ' я с у в а т и , щ о рос ійська м о д е р н і з а ц і я була модерн і зац і єю третього т и п у . Справді , я к в в а ж а ю т ь су­часн і ф а х і в ц і , я к б и у Росі ї не було скасовано кр іпосного п р а в а , вона б щ е 5 0 — 7 0 рок ів про існувала і не з а з н а л а голодного к р а х у 1 . П р о т е нав і ть р е а к ц і о н е р и на к ш т а л т майбутнього м ін і стра П . В а л у є в а з м у ш е н і були констату-

'Див . : Зйдельман Н. «Революция сверху» в России. — М., 1 9 8 9 . — С. 107 .

Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна 2 5 1

вати , характеризуючи російську дійсність: «Згори блиск — з н и з у г н и л ь » . Тобто з часом п о д а л ь ш и й розвиток дедал і б ільше перетворювався б на агон ію. Х а р а к т е р н и м и риса­ми наздоганяючо ї модернізац і ї е к о н о м і к и були :

— п о я в а нових прогресивних я в и щ та процесів не зав ­д я к и еволюці ї « з н и з у » , а силовій модернізац і ї — «рево­люці ї з гори» ;

— вибіркове , а не системне з а п о з и ч е н н я та в и к о р и с ­т а н н я св ітових досягнень у галуз і т е х н і к и , технолог і ї та орган і зац і ї виробництва ;

— пр іоритетн ість о к р е м и х г а л у з е й , я к а в п е р с п е к т и в і веде до д е ф о р м а ц і й економічно ї с т р у к т у р и д е р ж а в и ;

— з б е р е ж е н н я на т р и в а л и й час багатоукладност і , па­р а л е л ь н е і с н у в а н н я нового, набираючого силу у к л а д у та попередніх у к л а д і в , щ о не д о с я г л и п і к у свого р о з в и т к у та повністю не в и ч е р п а л и свої м о ж л и в о с т і ;

— п о р у ш е н н я однорідност і економічного простору , у с к л а д н е н н я соціальних та пол ітичних проблем, зростання соц іального н а п р у ж е н н я в суспільств і .

П р и н ц и п о в о ю особливістю наздоганяючої модернізаці ї є р і зке зростання ролі д е р ж а в и , що в и я в л я є т ь с я у вста­новленні державного контролю за всіма сферами економі­к и , а к т и в н о м у втручанні д е р ж а в н и х структур у х ід ре­форм. Реал і зац ія такого сценарію на практиц і веде до зрос­т а н н я авторитарності влади, посилення централізму, збіль­ш е н н я ролі чиновництва , бюрократизаці ї у п р а в л і н н я .

Я к п р а в и л о , н а з д о г а н я ю ч а модерн і зац ія не створює власну гармон ійну економічну модель , а повторює окре­мі ф р а г м е н т и в ж е в и з н а н и х з р а з к і в , щ о с л у ж а т ь своєрід­н и м и е т а л о н а м и .

Я к в ж е з а з н а ч а л о с я , к а т а л і з а т о р о м р е ф о р м а ц і й н о г о процесу в Росі ї стала К р и м с ь к а в ійна . Вона ще рельєфн і ­ш е п о к а з а л а занепад господарства , к р и з у орган ізац і ї пра­ц і , н а р о с т а н н я соціальної н а п р у ж е н о с т і . С п и р а ю ч и с ь на п р а г м а т и ч н о настроєну частину імперсько ї бюрократ і ї , О л е к с а н д р II в и р і ш и в перейти до р а д и к а л ь н и х р е ф о р м . П е р ш и м його к р о к о м було п і д п и с а н н я 19 лютого 1 8 6 1 р . ман іфесту про с к а с у в а н н я кр іпосного права . П р и н ц и п о в і р и с и рос ійсько ї модел і с е л я н с ь к о ї р е ф о р м и н а г а д у ю т ь австр ійську : л і к в і д а ц і я особистої з алежност і селян від по­м і щ и к і в ; створення органів селянського с а м о у п р а в л і н н я ; н а д і л е н н я селян землею та в и з н а ч е н н я за неї повиннос-тей; в и к у п с е л я н с ь к и х над іл ів .

М а ю ч и п і д т р и м к у д е р ж а в и та користуючись відсут­н істю земельного р о з м е ж у в а н н я до р е ф о р м и , п о м і щ и к и

252 Україна в другій половині XIX ст.

Рос ійсько ї імпері ї не т і л ь к и з а х о п и л и н а й к р а щ і з е м л і , а й в ідр і з а ли в селян ч и м а л о їхньо ї : від 1 4 % у Херсонськ ій губерні ї до 3 7 % — у К а т е р и н о с л а в с ь к і й . Тому п і с л я про­ведення ре форми 220 тис . у к р а ї н с ь к и х селян з а л и ш и л и ­ся б е з з е м е л ь н и м и , м а й ж е 100 т и с . м а л и над іл до однієї д е с я т и н и і 1600 тис . — від однієї до трьох д е с я т и н . У ц і л о м у ж у п о р е ф о р м е н н и й період м а й ж е 9 4 % селянсь­к и х господарств володіли н а д і л а м и до 5 десятин , щ о не давало змоги е ф е к т и в н о вести господарство.

Реформа 1861 р . зберігала селянську общину, я к а пе­ретворювалася в н а й н и ж ч у адміністративну одиницю. До її ф у н к ц і й н а л е ж а л и місцеве самоврядування , забезпечення своєчасної сплати селянами платежів та податків і вико­нання н и м и повинностей. Характерною особливістю укра­ї н с ь к и х з е м е л ь була н е з н а ч н а п о ш и р е н і с т ь с е л я н с ь к и х общин. Так , я к щ о в Росії общиною ж и л и понад 9 5 % селян, то на Лівобережній Укра їн і — 3 0 % , а на Правобережній — л и ш е 2 0 % . Таке переважання індивідуальних господарств зумовило в перспективі б ільший потяг укра їнських селян до приватної власності , н і ж у селян російських.

С е л я н с ь к і реформи в А в с т р і й с ь к і й імпері ї (1848) та Р о с і й с ь к і й (1861) м а л и сп ільн і п р и ч и н и ( гальмівна роль ф е о д а л ь н и х в ідносин , к р и з а господарства , з р о с т а н н я со­ц іального н а п р у ж е н н я ) , мету ( з м і ц н е н н я монархічної вла­ди при збереженн і д о м і н у в а н н я на селі п о м і щ и к а ) , фор­му проведення (реформа і н і ц і ю в а л а с я в е р х а м и та зд ій­с н ю в а л а с я п ід ї хн ім к е р і в н и ц т в о м та контролем) . К р і м того, в обох і м п е р і я х у п о р е ф о р м е н и й період з а л и ш и л о с я ч и м а л о п е р е ж и т к і в феодально ї системи господарювання ( п о м і щ и ц ь к е з е м л е в о л о д і н н я , тотальне без земелля с е л я н , с е л я н с ь к а о б щ и н а тощо) . Ю р и д и ч н о в ільне селянство не м а л о с п р а в ж н ь о ї г р о м а д я н с ь к о ї р івност і з і н ш и м и верст­вами суспільства. Воно так і з а л и ш а л о с я н и ж ч и м станом — с е л я н и о т р и м у в а л и паспорт л и ш е на р і к , в и к о н у в а л и рек­р у т с ь к у повинність , перебували в з а л е ж н о с т і від п о м і щ и ­к а до того часу , д о к и не в и к у п л я т ь у власн ість з е м л і , збе­р і г а л и с я т ілесні п о к а р а н н я р і з к а м и .

Р е ф о р м а п р о в о д и л а с я за р а х у н о к с е л я н , я к і м у с и л и с п л а т и т и п о м і щ и к у в и к у п . Ф о р м а л ь н о цей в и к у п приз ­н а ч а в с я за з е м л ю , а по сут і , в ін був к о м п е н с а ц і є ю за ска­сування феодальних повинностей. Оск ільки селяни не мог­л и одразу в и п л а т и т и всю суму, я к а становила 11 р і ч н и х податк ів з с елянського двору , то посередником м і ж селя­н а м и та п о м і щ и к а м и в и с т у п и л а д е р ж а в а . Вона с п л а т и л а п о м і щ и к а м в и к у п н і п л а т е ж і , а с е л я н а м н а д а л а п о з и ч к у

Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна 253

на 49 р о к і в . Внасл ідок цього ц а р с ь к а к а з н а на к о ж н и й в и д а н и й с е л я н а м карбованець отримала 63 к о п і й к и чис ­того п р и б у т к у .

С к а с у в а н н я кр іпосного права стало п о ч а т к о в и м к р о ­к о м , своєр ідним к л ю ч е м до модернізац і ї Рос ійсько ї імпе­рі ї . Т а к е р а д и к а л ь н е перетворення в а г р а р н о м у секторі в и м а г а л о т е р м і н о в и х зм ін та з р у ш е н ь у і н ш и х сферах суспільного ж и т т я , я к і б д а л и м о ж л и в і с т ь г а р м о н і з у в а т и та стаб іл і зувати ситуац ію .

У к о м п л е к с і реформ Олександра II п і с л я с к а с у в а н н я кр іпосного п р а в а провідне місце н а л е ж и т ь з е м с ь к і й , су­довій та в ійськов ій . Земська реформа (1864) передбачала створення виборних м ісцевих органів с а м о у п р а в л і н н я — земств . Ц е й к р о к самодержавства п о я с н ю є т ь с я його ба­ж а н н я м к о м п е н с у в а т и д в о р я н а м їхн і е к о н о м і ч н і в т р а т и ш л я х о м н а д а н н я їм обмеженої в л а д и на м ісцевому р івн і ; блокувати опозиційність л ібералів , с п р я м у в а т и ї х н ю енер­гію на в и р і ш е н н я к о н к р е т н и х д е р ж а в н и х справ ; створити орган , з д а т н и й ефективно в и р і ш у в а т и проблеми провін­ці ї . Д і я л ь н і с т ь земств суворо р е г л а м е н т у в а л а с я з а к о н о м . Вони к о н т р о л ю в а л и місцеве господарство, народну осві­ту , медичне обслуговування , благоустр ій , ш л я х и сполу­ч е н н я тощо . У р я д п и л ь н о с т е ж и в за д і я л ь н і с т ю земств , не д о п у с к а ю ч и обговорення на ї х н і х з а с і д а н н я х п о л і т и ч н и х п и т а н ь , з абороняючи будь-як і к о н т а к т и губернських зем­с ь к и х установ м і ж собою, боячись орган ізованої опозиц і ї та в и с у в а н н я є д и н и х вимог .

Судова реформа (1864) базувалася на з а п р о в а д ж е н н і н и з к и п р о г р е с и в н и х п р и н ц и п і в : безстановості судочинст­ва , н е з а л е ж н о с т і суддів від адмін істрац і ї , гласност і судо­вого процесу , змагальност і сторін при р о з г л я д і судової справи (у судах з ' я в и л и с я п р о к у р о р , я к и й з в и н у в а ч у в а в , та адвокат , я к и й з а х и щ а в підсудного) . К р і м того, було з а п р о в а д ж е н о суд п р и с я ж н и х у к а р н о м у судочинств і . Всі ці прогресивні з м і н и , що с п р и я л и зростанню в народі гро­м а д я н с ь к о ї самосвідомості , були п р а к т и ч н и м к р о к о м до створення правової д е р ж а в и .

Військова реформа, щ о з д і й с н ю в а л а с я п ' я т н а д ц я т ь ро­к і в , м а л а на мет і ш л я х о м модернізаці ї армі ї створити су­часне боєздатне в ійсько . Ц я реформа з а м і н и л а н е н а в и с н у р е к р у т ч и н у з а гальною в ійськовою повинн істю, скороти­л а термін в ійськової с л у ж б и до 6—7 р о к і в , з аборонила т ілесні п о к а р а н н я тощо .

Р е ф о р м и в Росі ї в і д р і з н я л и с я від реформ у Австр і ї . П о - п е р ш е , вони проводилися п і з н і ш е . По-друге , ї х н і м мо-

254 Україна в другій половині XIX ст.

гутн ім к а т а л і з а т о р о м став м і ж н а р о д н и й ф а к т о р — участь і п о р а з к а в К р и м с ь к і й в ійн і . По-третє , вони були обме­ж е н и м и , н е п о с л і д о в н и м и і н е з а в е р ш е н и м и . Я к щ о в А в с т р і й с ь к і й імпері ї (з 1867 р . Австро-Угорськ ій ) буржу­азні реформи д і я л и в ж е 1848 р . (опубл іковано конститу­ц ію, с к л и к а н о п а р л а м е н т ) , то в Росі ї через н и з к у п р и ч и н (в іддаленість від основних центр ів європейського ж и т т я , т р а д и ц і й н о в и с о к и й авторитет м о н а р х і ї , м і ц н и й адмініс­тративно-репресивний апарат , с и л а консервативного та­бору, слабк ість та неорган і зован ість о п о з и ц і й н и х сил то­що) реф орми з а л и ш и л и с я н е з а в е р ш е н и м и . П р о в і в ш и зем­ську , судову, в ійськову , ф інансову , осв ітню та і н ш і ре­ф о р м и , тим с а м и м з а к л а в ш и основи г р о м а д я н с ь к о г о сус­п ільства , р о с і й с ь к и й ц а р и з м не зробив останнього кро­к у — не створив в ідповідної новим р е а л і я м пол ітично ї надбудови — не проголосив конституц і ї і не с к л и к а в пар­л а м е н т . Саме тому м о д е р н і з а ц і я у Росі ї не м а л а систем­ного х а р а к т е р у , щ о суттєво у с к л а д н ю в а л о перех ід сус­п ільства до б і л ь ш прогресивного , п о р і в н я н о з феодаліз ­мом , к а п і т а л і с т и ч н о г о способу в и р о б н и ц т в а . К р і м того, рос ійський вар іант наздоганяючо ї модерн і зац і ї м а в сер­йозн і п р о т и р і ч ч я :

— а г р а р н а реформа , у р і з а в ш и м а й ж е на 2 0 % селянсь­к і н а д і л и , водночас з б і л ь ш и л а повинност і с е л я н та відда­л а їх у довгострокову к а б а л у д е р ж а в і ;

— з м і ц н е н н я о б щ и н н и х п о р я д к і в , щ о проголошува­лося реформою, вступало в суперечність з у т в е р д ж е н н я м г р о м а д я н с ь к и х прав селянства ;

— д е м о к р а т и ч н а п р а к т и к а всестанової виборності до земств вс т упа ла у п р о т и р і ч ч я з п а н у ю ч и м а в т о р и т а р н и м р е ж и м о м ;

— самодержавство виходило за м е ж і модел і створю­ваної ним правової д е р ж а в и ;

— н е з а в е р ш е н і с т ь , половинчаст і сть реформ з у м о в и л и п р о т и р і ч ч я м і ж н о с і я м и в л а д и та п р а к т и ч н о вс іма верст­в а м и сусп ільства ;

— п а н у в а н н я багатоукладності в економіц і робило стан суспільства н е с т а б і л ь н и м , створювало ґ р у н т д л я контр -р е ф о р м .

О т ж е , рос ійськ і реформи 6 0 — 7 0 - х р о к і в зд ійснюва­л и с я за моделлю наздоганяючої модерн і зац і ї , я к і й при­т а м а н н і і н і ц і ю в а н н я реформ «згори» , виб іркове запози­ч е н н я св ітових д о с я г н е н ь , п р і о р и т е т н и й р о з в и т о к окре­м и х г а л у з е й , з б е р е ж е н н я багатоукладност і в е к о н о м і ч н і й сфері , п о г л и б л е н н я сусп ільних п р о т и р і ч та п о с и л е н н я со-

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. 255

ц іального н а п р у ж е н н я . С к а с у в а н н я кр іпосного права і п о в ' я з а н і з н и м перетворення в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х — складов ій Рос ійсько ї імпері ї — с п р и ч и н и л и н и з к у супе­р е ч л и в и х тенденц ій та процес ів : з одного боку, вони зу­мовлювали збереження землеволодіння п о м і щ и к і в та прог­ресуючий занепад і деградац ію ї х н і х м а є т к і в , обезземе­л е н н я та р о з ш а р у в а н н я селянства , а грарне перенаселен­н я , в и м у ш е н і м і грац і ї , з р о с т а н н я протир іч м і ж всестано-вою виборністю до земств і а в т о р и т а р н и м р е ж и м о м , м і ж самодержавством і створюваною н и м правовою д е р ж а в о ю т ощ о , з іншого боку — ф о р м у в а л и нестанову п р и в а т н у власність на з е м л ю , с п р и я л и становленню р и н к у робочої с и л и , с т и м у л ю в а л и розвиток п і д п р и є м н и ц т в а , р о з ш и р ю ­в а л и сферу ф у н к ц і о н у в а н н я р и н к о в и х в ідносин , створю­в а л и п е р е д у м о в и д л я с т а н о в л е н н я г р о м а д я н с ь к о г о су­сп ільства .

9.2. Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. Модерн і зац ійн і реформи в Росі ї с т и м у л ю в а л и підне­

сення суспільного р у х у . Вони певною мірою демократи ­з у в а л и суспільство , з а л у ч и л и до г р о м а д я н с ь к о г о ж и т т я багатомільйонне селянство , р о з ш и р и л и р а м к и й урізно­м а н і т н и л и форми суспільної а к т и в н о с т і . Проте ї х н я не­послідовність , обмежен ість , н е з а в е р ш е н і с т ь п о с и л ю в а л и соц іальне н а п р у ж е н н я .

Х в и л я к о н т р р е ф о р м , щ о п р о к о т и л а с я імпер ією у 80— 90-х р о к а х , значно у с к л а д н и л а с и т у а ц і ю . Консерватив­н и й Олександр II I н а м а г а в с я в ідновити владу д е р ж а в и над г р о м а д я н с ь к и м сусп ільством, що ф о р м у в а л о с я . І то­м у не дивно , щ о на к о н с т и т у ц і й н о м у пр ое к т і , схвалено­му Олександром I I , син н а п и с а в : «Слава Богу , цей зло­ч и н н и й та п о с п і ш н и й к р о к до к о н с т и т у ц і ї не було зроб­лено» . Суть к о н т р р е ф о р м п о л я г а л а , я к п и с а л и тоді в офі­ц і й н і й пресі , у «виправленн і ф а т а л ь н и х п о м и л о к 60-х ро­к і в » . Це « в и п р а в л е н н я » в и я в и л о с я у консервац і ї , згор­т а н н і , а подекуди і л і к в і д а ц і ї т и х п о з и т и в н и х з р у ш е н ь та з м і н , я к і були досягнут і б у р ж у а з н и м и р е ф о р м а м и 60— 70-х р о к і в . Р о з п о ч а л о с я ш и р о к о м а с ш т а б н е в ідновлення позиц ій феодал і зму в усіх сферах ж и т т я — зросла роль дворянства , р о з ш и р и л и с я його владн і п о в н о в а ж е н н я на м і с ц я х ; з м і ц н і л и позиц і ї тако ї феодально ї п і д в а л и н и , я к

256 Україна в другій половині XIX ст.

с е л я н с ь к а община ; о б м е ж у в а л а с я гласн ість , посилювала ­ся цензура тощо . Простий перел ік з д і й с н ю в а н и х само­державством контрреформ дає у я в л е н н я про помітне галь­м у в а н н я суспільного р о з в и т к у та наступ р е а к ц і ї :

— 1884 р . запроваджено новий університетський устав , я к и й л і к в і д у в а в автономію університет ів ;

— 1887 р . в и й ш о в ц и р к у л я р про « к у х а р ч и н и х д і тей» , щ о забороняв п р и й м а т и до г імназ ій д ітей, вих ідц ів з н и ж ­ч и х верств н а с е л е н н я ;

— 1889 р . видано « П о л о ж е н н я про з е м с ь к и х н а ч а л ь ­н и к і в » , що надавало ш и р о к і п о в н о в а ж е н н я з е м с ь к и м на­ч а л ь н и к а м , я к і п р и з н а ч а л и с я із дворян і в и к о н у в а л и адмі­н істративн і та п о л і ц е й с ь к і ф у н к ц і ї на м і с ц я х ;

— 1890 р . побачило світ «Положення про губернські та повітові земські установи» , я к е обмежувало фінансу­в а н н я земств, посилювало контроль за н и м и з боку держа­ви , скорочувало представництво в цих установах селян .

Перелічені контрреформи є л и ш е частиною нового кон­сервативного д е р ж а в н о г о курсу , що зд ійснювався під гас­лом реакц іонера М. К а т к о в а : « Е д и н о д е р ж а в и е повелите ­л я требует е д и н о м ь і с л и я » . Проте консерваторам не вда­л о с я повністю в ідновити к о л и ш н і п о р я д к и , в т и с н у т и Ро­с ійську імпер ію в стар і ш а б л о н и суспільного ж и т т я . Кон­т р р е ф о р м и не з м і н и л и та в ж е й не могли з м і н и т и п р и н ­ципового н а п р я м у еволюці ї до б у р ж у а з н о г о сусп ільства , але вони суттєво у п о в і л ь н и л и прогресивні сусп ільн і зм і ­н и , розбалансували та д е ф о р м у в а л и п о л і т и ч н і , економіч ­н і , соц іальн і та м і ж е т н і ч н і в ідносини . Тому н а п р и к і н ц і X I X ст. в імпері ї в и з р і в а л о масове невдоволення : с е л я н и с т р а ж д а л и від б е з з е м е л л я та г р а б і ж н и ц ь к и х в и к у п н и х п л а т е ж і в ; роб і тники були обурені ж а х л и в и м и у м о в а м и п р а ц і та м і зерною з а р п л а т о ю ; молода б у р ж у а з і я , опану­в а в ш и економічн і висоти , р в а л а с я до пол ітичної в л а д и , я к а б забезпечила їй с п р а в ж н і гарант і ї в ільного п ідпри­є м н и ц т в а ; і н т е л і г е н ц і я б а ж а л а с п р а в ж н і х , а не деклара ­т и в н и х п о л і т и ч н и х прав і свобод, п о г л и б л е н н я процесу демократизац і ї суспільства; п ідтримуючи нац іональне від­р о д ж е н н я , народи імперських окра їн дедалі голосніше вис­т у п а л и проти свого н а п і в к о л о н і а л ь н о г о статусу за нац іо ­н а л ь н і та д е р ж а в н о - п р а в о в і свободи.

Ц і л к о м з а к о н о м і р н о , щ о сусп ільна д у м к а цього періо­ду не т і л ь к и висувала ч и с л е н н і моделі майбутнього сус­п ільного р о з в и т к у , а й п р о п о н у в а л а р ізні ш л я х и досяг­н е н н я поставленої м е т и . Н а й в п л и в о в і ш и м и п о л і т и ч н и м и с и л а м и в У к р а ї н і в друг ій половин і X I X ст . були загаль -

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. 257

норос ійськ і пол і тичн і течі ї н а р о д н и к і в , соц іал-демокра­т ів , л іберал ів та у к р а ї н с ь к и й н а ц і о н а л ь н и й р ух .

З а у в а ж и м о , я к щ о на Заход і п е р ш и м и у т в о р и л и с я бур­ж у а з н і парт і ї , а в ж е пот ім с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н і , то особ­л и в і с т ю пол ітичного ж и т т я Рос ійсько ї імпері ї було пору­ш е н н я цієї послідовності: тут спочатку організаційно офор­м и в с я н а р о д н и ц ь к и й рух , пот ім — с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н и й і, т і л ь к и п о ч и н а ю ч и з р е в о л ю ц і й н и х подій 1905 р . , — б у р ж у а з н и й .

Народницький рух Основною опорою н а р о д н и ц ь к о г о р у х у , п о ш и р е н о г о в

6 0 — 8 0 - х р о к а х X I X ст . , с тали в и х і д ц і із дворянсько ї та р і зночинсько ї інтел ігенці ї . Н а р о д н и ц т в о я к ідеолог ія і я к г р о м а д с ь к о - п о л і т и ч н и й рух стало р е а к ц і є ю ч а с т и н и сус­п і л ь с т в а на пореформений з л а м т р а д и ц і й н о г о с е л я н с ь к о ­го ж и т т я , на появу та у т в е р д ж е н н я з а х і д н и х «буржуаз ­них» ідей , звича їв та п о р я д к і в . В в а ж а ю ч и к а п і т а л і с т и ч ­н и й ш л я х р о з в и т к у д л я Росі ї б е з п е р с п е к т и в н и м , народ­н и к и обстоювали необхідність переходу до «народного ви­робництва» — н е к а п і т а л і с т и ч н о ї індустр іал і зац і ї , арт іль ­но-общинного методу орган і зац і ї господарства , встанов­л е н н я соц іал істичного устрою на основі с е л я н с ь к о ї общи­н и . Н а ї х н ю д у м к у , засобом, за допомогою я к о г о м о ж н а «перестрибнути» через б у р ж у а з н и й етап розвитку , м у с и т ь бути р е в о л ю ц і я . Х а р а к т е р н о , щ о н а р о д н и к и суттєво роз­х о д и л и с я в баченні форм і методів д о с я г н е н н я поставле­ної м е т и . Я к щ о П . Л а в р о в і його п р и х и л ь н и к и , що уособ­л ю в а л и «пропагандистський» н а п р я м у н а р о д н и ц т в і , вис­т у п а л и за необхідність тривалого підготовчого періоду про­п а г а н д и та аг ітац і ї за революційн і з м і н и , то л ідер «бун­тар ів» М. Б а к у н і н не м а в ж о д н и х сумнів ів щодо готов­ност і с е л я н с т в а до бунту, до нової п у г а ч о в щ и н и . І тому він а к т и в н о виступав за я к н а й ш в и д ш и й початок народ­ного п о в с т а н н я проти трьох ворог ів : приватно ї власност і , д е р ж а в и та ц е р к в и . Ідеолог «змовницького» н а п р я м у в н а р о д н и ц т в і П. Т к а ч о в був п е р е к о н а н и й , щ о в Р о с і й с ь к і й імпері ї ні пропаганда , ні з а к л и к до народного бунту ефекту не да д ут ь . Н а його д у м к у , є д и н и й ш л я х до п р о г р е с и в н и х з м і н у суспільств і — р е в о л ю ц і й н а змова .

У 1874 р . розпочалося масове «ход іння в народ» де­м о к р а т и ч н о ї інтел ігенці ї . Н а р о д н и ц ь к и й рух охопив 37 губерн ій європейсько ї Росі ї . Ц е був п е р ш и й досвід збли­ж е н н я р а д и к а л ь н о ї інтел і генц і ї та народних мас . Проте народ не в і д г у к н у в с я на р е в о л ю ц і й н і з а к л и к и народни-9

258 Україна в другій половині XIX ст.

к і в . Та все ж «ход іння в народ» не було д а р е м н и м : жорс­т к і реал і ї ж и т т я п і д к о р и г у в а л и п р о г р а м н і настанови на­р о д н и к і в , у ї хньому середовищі н а м і т и в с я поворот у бік орган і зац ійно ї консол ідац і ї . Ч и м а л о н а р о д н и ц ь к и х орга­н і з а ц і й д і яло в У к р а ї н і : у К и є в і — гурток «чайк івц ів» ( 1 8 7 2 — 1 8 7 4 ) , « К и ї в с ь к а Комуна» ( 1 8 7 3 — 1 8 7 4 ) , і снували т а к о ж н а р о д н и ц ь к і у г р у п о в а н н я в Одесі, Х а р к о в і , Ж и т о ­м и р і , Черн і гов і , П о л т а в і , М и к о л а є в і .

Поступово н а р о д н и к и усв ідомлюють необхідність від­ходу від б у н т а р с ь к о - а н а р х і ч н и х погляд ів і переходять на позиц і ї пол ітично ї боротьби проти с а м о д е р ж а в с т в а . На­п р и к і н ц і 70-х р о к і в н а р о д н и ц ь к и й р у х розколовся на дві течі ї — п о м і р к о в а н у й р а д и к а л ь н у . Уособленням помір­кованої течії став « Ч о р н и й переділ» — н а р о д н и ц ь к а орга­н і з а ц і я , я к а з а й м а л а с я п р о п а г а н д и с т с ь к о ю д і я л ь н і с т ю і робила ставку на м и р н е в р о с т а н н я н а р о д н и к і в у народну масу (п і зн іше ц я т е ч і я п е р е т в о р и л а с я на легальне народ­н и ц т в о і про і снувала до 1917 р . ) . Р а д и к а л ь н и й н а п р я м п р е д с т а в л я л а «Народна в о л я » , я к а робила ставку на те­рор . С п и р а ю ч и с ь на р е в о л ю ц і й н у програму боротьби за в с т а н о в л е н н я д е м о к р а т и ч н о ї республ іки з ш и р о к и м міс­ц е в и м с а м о у п р а в л і н н я м , у с у с п і л ь н е н н я м засобів вироб­н и ц т в а , п р о г о л о ш е н н я м права н а ц і й на с а м о в и з н а ч е н н я то що , «Народна воля» т р и в а л и й час к о р и с т у в а л а с я авто­ритетом і в и я в л я л а революційну активн ість (вбивство хар­к івського губернатора к н я з я К у р о п а т к і н а , ж а н д а р м с ь к о ­го а д ' ю т а н т а Г е й к і н а та ін . ) . Н а р о д о в о л ь с ь к і орган і зац і ї і с н у в а л и в К и є в і , Х а р к о в і , Одесі , Н і ж и н і , П о л т а в і та і н ш и х м істах У к р а ї н и .

Отже , н а р о д н и ц ь к и й рух пор івняно ш в и д к о пройшов ш л я х від наївного к у л ь т у народу до г л у х и х кут ів терориз­му, але досвід та ідейні засади цього руху п о з н а ч и л и с я на політичному ж и т т і я к Російської імперії на початку X X ст. , т а к і у к р а ї н с ь к и х земель , що входили до її складу .

Соціал-демократичний рух Р о з ч а р у в а н н я ч а с т и н и н а р о д н и к і в у ставц і на рево­

л ю ц і й н и й п о т е н ц і а л с е л я н с т в а п р и з в о д и т ь н а п р и к і н ц і X I X ст . до п о ш и р е н н я ідеологі ї м а р к с и з м у , на базі я к о ї с ф о р м у в а л а с я с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н а теч ія суспільно-полі ­тичного р у х у . В основі м а р к с и с т с ь к о г о св ітобачення ле­ж а л и посл ідовний м а т е р і а л і з м , в ч е н н я про д і а л е к т и ч н и й розвиток , теор ія класово ї боротьби, в іра у всесвітньо-іс­торичну р е в о л ю ц і й н у р о л ь пролетар іату , т в о р ц я нового , комуністичного суспільства . Х а р а к т е р н о , щ о у Росі ї марк-

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. 259

сизм к о р и с т у в а в с я б ільшою п о п у л я р н і с т ю , н і ж на Захо­ді , де він п е р е ж и в три к р и з и — 1852 , 1872 та 1903 р р . М а р к с и з м певною мірою продовжував ідеї н а р о д н и ц ь к о ­го соц іал і зму та т р а д и ц і й н у т а к т и к у н а р о д н и к і в .

М а р к с и с т с ь к а ідея про всесвітньо- історичну роль про­летар і ату в революційному перетворенні суспільства ніби п е р е г у к у в а л а с я з ш и р о к о в і д о м о ю с л о в ' я н о ф і л ь с ь к о ю іде­єю про мес і анську богообраність Росі ї . Справедлив ість , р івн ість , свобода л е ж а л и не т і л ь к и в основі марксистсь ­кого ідеалу , а й були базовими ц і н н о с т я м и селянського общинного соц іал і зму . С п і л ь н и м и були й форми та мето­ди д о с я г н е н н я поставленої мети — народна р е в о л ю ц і я , т і л ь к и м а р к с и з м робив ставку на пролетар іат , а народ­ництво — на селянство .

П е р ш и м и п р о п а г а н д и с т а м и нового в ч е н н я в укра їнсь ­к и х з е м л я х щ е на п о ч а т к у 70-х рок ів с тали М. З ібер , С. П о д о л и н с ь к и й .

Подолинський Сергій Андрійович (1850—1891) — громадський діяч, учений. Народився на Черкащині в багатій поміщицькій ро­дині. Здобув освіту в Київському (1871) та Бреславському (нині м. Вроцлав у Польщі) університетах, в останньому (1876) захис­тив дисертацію з медицини. В 70-х роках брав участь у громадів-ському і народницькому рухах. Організував у Відні видавництво популярної соціалістичної літератури, у Женеві разом з М. Драго-мановим і М. Павликом започаткував видання журналу «Грома­да», а також видрукував власні брошури соціально-економічного змісту: «Про багатство та бідність», «Про хліборобство», «Ремесла і фабрики на Україні» та ін. Вивчав можливості нагромадження та використання сонячної енергії. Листувався з К. Марксом і Ф. Енгельсом, популяризував положення їх економічного вчення. Розробив оригінальну теорію «громадівського соціалізму», яка грунтувалася на національних традиціях українського народу. На початку 80-х років повернувся до Києва, але через тяжке психіч­не захворювання відійшов від громадської та наукової діяльності.

У 80—90-х роках у Катеринослав і , Києв і , Одесі та Хар­кові в и н и к а ю т ь нелегальн і м а р к с и с т с ь к і г у р т к и , я к і зай­м а ю т ь с я пропагандою та а г і тац і єю і н а м а г а ю т ь с я налаго­д и т и з в ' я з о к з р о б і т н и ч и м р у х о м . Я к і с н о н о в и й к р о к с о ц і а л - д е м о к р а т і я зробила н а п р и к і н ц і 90-х рок ів , к о л и п і с л я п о я в и петербурзького «Союзу за в и з в о л е н н я робіт­ничого класу» аналог ічн і групи в и н и к л и в К и є в і , Кате­ринослав і , М и к о л а є в і та і н ш и х м істах . У 1898 р . в Мін­ську на п е р ш о м у з ' ї зд і Рос ійсько ї соц іал -демократично ї парт і ї серед д е в ' я т и його делегат ів четверо (Н. Вигдор-ч и к , Б . Е й д е л ь м а н , К. Петрусевич , П . Т у ч а п с ь к и й ) пред­с т а в л я л и соц іал -демократ ів У к р а ї н и .

2 6 0 Україна в другій половині XIX ст.

Ліберальний рух Я к ідейно-пол ітична т е ч і я , л і б е р а л ь н и й р у х в и х о д и т ь

на п о л і т и ч н у сцену на м е ж і 70—80-х р о к і в . В Укр а їн і в ін ф о р м у в а в с я головним ч и н о м на основі земсько ї л ібераль­ної опозиці ї . П е р ш і пореформені р о к и стали д л я л ібераль­ного руху часом орган і зац ійного с т а н о в л е н н я , усвідом­л е н н я свого м і с ц я й рол і серед сусп ільних с и л , к р и с т а л і ­заці ї основної мети та завдань . В основі л іберальної альтер­н а т и в и суспільного р о з в и т к у л е ж а л а ідея побудови еко­н о м і к и за з а к о н а м и в ільного р и н к у , к о н к у р е н ц і ї . Д е р ж а ­ва м а л а стати правовою, оберігати д е м о к р а т и ч н і права особи і м і н і м а л ь н о в т р у ч а т и с я в економічну сферу. Іде­альною формою п р а в л і н н я л іберали в в а ж а л и конститу­ц і й н у м о н а р х і ю . Не в и з н а ю ч и р е в о л ю ц і й н и х ф о р м і ме­тодів боротьби, в основу своєї д іяльност і вони п о к л а л и т а к т и к у п о ш у к у к о м п р о м і с і в з у р я д о м .

Опорою ліберального руху були земства. І це не випад­ково , а д ж е самовіддана робота в ц и х установах підштов­хувала п р а ц і в н и к і в земств до д у м к и , що докор інна причи­на занедбаного с т а н о в и щ а освіти, медицини тощо поясню­ється насамперед вадами пануючої політичної системи. Най-впливов ішою була л іберальна група земців Ч е р н і г і в щ и н и , я к у очолювали визнан і л ідери цієї течії — І. Петрунке-вич , О. Л індфорс , І. Ш р а г . Осередки л ібералізму існували т а к о ж у Київському, Харк івському , Полтавському, Н і ж и н ­ському та і н ш и х земствах . Основними ф о р м а м и роботи лі­бералів н а п р и к і н ц і XIX ст. — початку X X ст. були ство­рення опозиційної преси; с к л и к а н н я з ' ї здів з емських служ­бовців; орган і зац ія банкет ів , на я к и х п р и й м а л и с я петиці ї та звертання до царського самодержавства з вимогами вста­новлення у Росі ї конституц ійного ладу.

Л і б е р а л ь н и й рух в У к р а ї н і , на ж а л ь , не з м і г перетво­р и т и с я на п о т у ж н у опозиц ійну силу . На завад і стали вузь­к а соц іальна база , з у м о в л е н а нерозвинен істю соціальної с т р у к т у р и Рос ійсько ї імпер і ї , п р а к т и ч н о ю в ідсутністю в н ій «третього стану» ; п о м і р к о в а н і с т ь л о з у н г і в , з авдань і д ій ; а к т и в н а боротьба проти «бюрократі ї» п р и абсолютно л о я л ь н о м у ставленн і до с а м о д е р ж а в с т в а т о щ о .

Національний рух Л і б е р а л і з а ц і я сусп ільного ж и т т я у середині X I X ст . ,

щ о була п е р е д в і с н и к о м м а й б у т н і х реформ та модерніза­ці ї , водночас с п р и я л а п о ж в а в л е н н ю н а ц і о н а л ь н о г о р у х у . П о в е р н у в ш и с ь п і с л я амніст і ї із з а с л а н н я , к о л и ш н і ч л е н и Кирило-Мефод і ївського т о в а р и с т в а 1859 р . створюють у

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. 261

Петербурз і п е р ш у у к р а ї н с ь к у громаду — культурно-ос ­в і тню о р г а н і з а ц і ю , я к а м а л а на мет і с п р и я т и р о з в и т к у народної освіти , свободі л і тературного слова , п о ш и р е н н ю нац іонально ї ідеї , ф о р м у в а н н ю нац іонально ї св ідомості . Саме на ц и х ідеях базувався п е р ш и й в імпері ї у к р а ї н с ь ­к и й часопис «Основа» (почав в и х о д и т и з 1861 р . в Петер­бурзі ) , н а в к о л о я к о г о г р у п у в а л и с я в ж е відомі д і я ч і нац іо ­нального руху М. Костомаров , В . Б і л о з е р с ь к и й , П . Ку­л і ш , Т. Ш е в ч е н к о і весь г р о м а д і в с ь к и й р ух . П і д т р и м у ю ­чи н а ц і о н а л ь н е в і д р о д ж е н н я , а к т и в н о починає д і я т и інте­л і г е н ц і я . В и н и к а ю т ь громади в Х а р к о в і , П о л т а в і , Ч е р н і ­гові , Одесі . Н а й в п л и в о в і ш о ю в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х у цей час була К и ї в с ь к а громада , щ о у т в о р и л а с я на основі та­ємного г у р т к а х л о п о м а н і в . ї ї л і д е р а м и були представни­к и нової х в и л і у к р а ї н с ь к о ї інтел і генці ї — В. А н т о н о в и ч , Т. Р и л ь с ь к и й , А. С в и д н и ц ь к и й , П . Ж и т е ц ь к и й .

Антонович Володимир Боніфатійович (1834—1908) — історик, археолог, етнограф, археограф. Народився у містечку Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (нині Житомирська обл.). Закінчив медичний (1855) та історично-філологічний (1860) фа­культети Київського університету. В 1863—1880 рр. — головний редактор Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, з 1878 р. — професор руської історії Київського університету, голо­ва Історичного товариства Нестора-Літописця (з 1881). Активний учасник українського національно-визвольного руху, один з орга­нізаторів Київської громади. Антонович — автор багатьох праць, найвідоміші з яких: «Дослідження про козацтво за актами з 1500 по 1648 р.» (1863), «Дослідження про гайдамацтво за актами 1700—1768 рр.» (1876), «Монографії з історії Західної і Півден-но-Західної Росії» (1885) та ін.

П і с л я поразки польського повстання 1863—1864 рр . у Рос ійськ ій імперії розпочався наступ реакці ї . Нав іть по­міркована к у л ь т у р н и ц ь к а діяльність українофілів цього пе­ріоду сприймалася я к загроза самодержавству. В ж е 1863 р . побачив світ сумнозвісний Валуєвський указ , щ о забороняв в и д а н н я укра їнською мовою ш к і л ь н и х та рел іг ійних ви­дань (заборона не стосувалася л и ш е творів художньої літе­ратури) . Мета цього указу ц ілком очевидна: не дати мож­ливості укра їнському рухові стати масовим, загальмувати його розвиток, звузити сферу впливу патріотично настроє­ної частини національної еліти. Певною мірою царизму вда­лося досягти поставленої мети: п ісля Валуєвського указу настає пауза у процесі національного в ідродження .

Л и ш е на п о ч а т к у 70-х рок ів громад івський р у х знову а к т и в і з у є т ь с я . У к и ї в с ь к і й «Старій громаді» у цей час

262 Україна в другій половині XIX ст.

с к о н ц е н т р у в а л и с я значн і і н т е л е к т у а л ь н і с и л и — В. Анто­нович, М. З ібер, М. Драгоманов , О. К и с т я к і в с ь к и й , М. Ста-р и ц ь к и й , П . Ч у б и н с ь к и й та ін .

Драгоманов Михайло Петрович (1841—1895) — публіцист, істо­рик, літературознавець, фольклорист, філософ, суспільно-політич­ний діяч, автор понад 2 тис. творів. Народився в дворянській ро­дині козацького походження. Вчився в Київському університеті, де згодом (1864) став приват-доцентом, а з 1873 р. — штатним до­центом. Очолював ліве крило Київської громади. Внаслідок анти­українських репресій у 1875 р. звільнений з університету. В 1876 р. емігрував за кордон. У Женеві заснував вільну україн­ську друкарню, видавав перший український політичний журнал «Громада» (1878—1882). Разом з С. Подолинським і М. Павликом заснував «Женевський гурток» — зародок українського соціаліз­му. Через розрив з Київською громадою (1886) був позбавлений фінансової підтримки й у 1889 р. прийняв запрошення обійняти посаду професора кафедри загальної історії Софійського універ­ситету. У Болгарії провів останні роки свого життя.

В и в ч а ю ч и зг ідно з ор і єнтац і єю створеного за ін іц іати­вою громади «Південно-Зах ідного в ідд ілу Рос ійського ге­ографічного товариства» археолог ію , е т н о г р а ф і ю , статис­т и к у , географію та історію, г р о м а д і в ц і а к т и в н о ш у к а л и модель майбутнього суспільного р о з в и т к у . У 1873 р . во­н и с ф о р м у л ю в а л и свою п о л і т и ч н у п р о г р а м у , в основі я к о ї л е ж а л а в и м о г а п е р е т в о р е н н я Росі ї на федерац ію і надан­н я ш и р о к о ї автономі ї У к р а ї н і .

В ідпов іддю с а м о д е р ж а в с т в а на п о ж в а в л е н н я у к р а ї н ­ського р у х у став Е м с ь к и й у к а з 1876 р . , я к и й забороняв д р у к у в а н н я л і т е р а т у р и у к р а ї н с ь к о ю мовою в Р о с і й с ь к і й імпері ї та вв із її з-за кордону . Ц е остаточно п ідривало основи легально ї к у л ь т у р н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і , на я к у орі­є н т у в а л и с я громад івц і . Незабаром пров ідн і д і яч і ки ївсь ­кої г р о м а д и в и ї ж д ж а ю т ь за к о р д о н . У 1 8 7 8 — 1 8 8 2 р р . М. Д р а г о м а н о в у ж у р н а л і « Г р о м а д а » , я к и й в и х о д и в у Ш в е й ц а р і ї , н а м а г а в с я у з а г а л ь н и т и п о г л я д и громад івц ів і в и к л а с т и п р о г р а м у у к р а ї н с ь к о г о р у х у . В основі запропо­нованої н и м а л ь т е р н а т и в и л е ж а л и :

— д е м о к р а т и з м ( п а р л а м е н т с ь к а в л а д а , н а д а н н я гро­м а д я н а м д е м о к р а т и ч н и х прав і свобод);

— ф е д е р а л і з м ( д е ц е н т р а л і з а ц і я , з а п р о в а д ж е н н я гро­мадського с а м о в р я д у в а н н я , розбудова д е р ж а в и з н и з у вго­ру , У к р а ї н а — автономне у т в о р е н н я у с к л а д і федератив­ної Рос ійсько ї республ іки) ;

— європе ї зм ( з в ' я з о к к р а ї н и із З а х і д н о ю Європою — д ж е р е л о прогресивного р о з в и т к у ) ;

Соціально-економічний розвиток 263

— к у л ь т у р н и ц т в о ( в и з в о л ь н а боротьба має в е с т и с я в и н я т к о в о п р о с в і т н и ц ь к и м и ф о р м а м и та методами) ;

— еволюційн ість ( п р а г м а т и ч н е в и с у в а н н я поміркова­них вимог , п і д ш т о в х у в а н н я з н и з у реформац ійного про­цесу) .

О т ж е , п р е д с т а в н и к а м и р і з н и х сусп ільно-пол і тичних теч ій та рух ів у друг ій половин і X I X ст. висунуто ш и р о ­к и й с п е к т р а л ь т е р н а т и в майбутнього суспільного розвит­ку та вироблено р і зноман ітн і форми та методи досягнен­н я поставленої м е т и . Х а р а к т е р н о , що л е й т м о т и в о м прог­р а м н и х документ ів загальнорос ійських рухів була, я к пра­вило, боротьба за соціальне визволення . Н а противагу цьо­му у к р а ї н с ь к и й рух основний а к ц е н т робив головним чи­ном на н а ц і о н а л ь н е в и з в о л е н н я .

Н е з в а ж а ю ч и на те , щ о г у р т к а м і о р г а н і з а ц і я м р і з н и х п о л і т и ч н и х н а п р я м і в були п р и т а м а н н і м а л о ч и с е л ь н і с т ь , неорганізованість , неч ітк ість програмних установок , слаб­к и й з в ' я з о к з м а с а м и , вони все ж в ід і гравали помітну роль у ж и т т і сусп ільства , о с к і л ь к и були м ісцем концент­раці ї і н т е л е к т у а л ь н и х сил , ц е н т р а м и о с м и с л е н н я суспіль­ного р о з в и т к у , осередками майбутн іх масових р у х і в .

9.3. Соціально-економічний розвиток у пореформений період С к а с у в а н н я к р і п а ц т в а та н и з к а б у р ж у а з н и х реформ

не с п р и я л и автоматичній л ікв ідац і ї феодального ладу. Ц е й к р о к був спробою самодержавства модерн і зувати старо­р е ж и м н у феодальну м а ш и н у , ц и в і л і з у в а т и суспільні від­носини . О с к і л ь к и реформи п р о в о д и л и с я з гори , базові фе­одальні с т р у к т у р и певною мірою зберегли свої позиці ї . З а л и ш и л и с я п о м і щ и ц ь к е з е м л е в о л о д і н н я , с е л я н с ь к а община і с а м о д е р ж а в с т в о . В і сторичній л і тератур і їх тра­д и ц і й н о н а з и в а ю т ь з а л и ш к а м и феодал і зму , але , по сут і , це зовсім не з а л и ш к и , а основні елементи феодального м е х а н і з м у , з я к о г о реформатори в и л у ч и л и (сподіваючись , що д л я р у х у вперед цього достатньо) л и ш е одну л а н к у , одне, але п р и н ц и п о в о в а ж л и в е к о л і щ а т к о — к р і п а ц т в о .

Непосл ідовн ість , незавершен ість реформ 60—70-х ро­к ів та особливості соц іально-економічного с т а н о в и щ а різ­н и х рег іонів У к р а ї н и в склад і Рос ійсько ї імпері ї зумови­ли той ф а к т , щ о перех ід аграрного сектора на кап і тал і с ­тичн і р е й к и з д і й с н ю в а в с я водночас двома ш л я х а м и —

264 Україна в другій половині XIX ст.

п р у с с ь к и м та а м е р и к а н с ь к и м . Я к щ о п р у с с ь к и й ш л я х пе­редбачав упов ільнене в р о с т а н н я п о м і щ и ц ь к о г о господа­рювання в кап і тал і зм за рахунок напівфеодальної експлуа­тац і ї с е лянс тва , то а м е р и к а н с ь к и й в і д к р и в а в зовсім і н ш і п е р с п е к т и в и — ш в и д к е з р о с т а н н я ф е р м е р с ь к и х госпо­дарств , з в і л ь н е н н я від б у д ь - я к и х з а л и ш к і в феодально ї за­л е ж н о с т і , л і к в і д а ц і я п о м і щ и ц ь к о г о з е м л е в о л о д і н н я .

У п о р е ф о р м е н и й період п р у с с ь к и м ш л я х о м до кап іта ­л і з м у й ш л и п р а в о б е р е ж н і та л і вобережні губерні ї Укра ї ­н и . У ц и х рег іонах д і я л а в ідробіткова система (за оренду з е м л і у п о м і щ и к а с е л я н и н в ідробляв своїм інвентарем та худобою на п о м і щ и ц ь к и х з е м л я х ) , я к а вела до прогресу­ючого р о з о р е н н я і к а б а л и основної маси с е л я н с т в а . Пра­в о б е р е ж ж я з а в д я к и р о з в и т к у цукрово ї промисловост і де­щ о в и п е р е д ж а л о за т е м п а м и економічного р о з в и т к у Л і ­в о б е р е ж ж я . Н а П і в д н і У к р а ї н и , де г а л ь м у ю ч и й в п л и в за­л и ш к і в ф е о д а л і з м у був м е н ш в і д ч у т н и м , набув п о ш и р е н ­н я а м е р и к а н с ь к и й спосіб переходу до к а п і т а л і з м у — по­м і щ и к и с т в о р ю в а л и на базі своїх м а є т к і в п о т у ж н і агро-в и р о б н и ц т в а , щ о ґ р у н т у в а л и с я на в и к о р и с т а н н і м а ш и н та в і л ь н о н а й м а н і й п р а ц і ; з а м о ж н і с е л я н и ф о р м у в а л и то­варн і господарства фермерського типу .

З н а ч н і з м і н и та з р у ш е н н я в ідбулися в п о р е ф о р м е н и й період у сфері з е м л е в о л о д і н н я та з е м л е к о р и с т у в а н н я . Ка­п і т а л і с т и ч н а к о н к у р е н ц і я та перетворення з е м л і на товар с т и м у л ю в а л и а к т и в н и й п р о д а ж п о м і щ и ц ь к о ї з е м л і , внас­л ідок я к о г о в друг ій половин і X I X ст. в ідбулися докор ін­ні з р у ш е н н я в розподіл і земельно ї власност і .

П о - п е р ш е , с ф о р м у в а в с я досить в и с о к и й р івень кон­ц е н т р а ц і ї з е м л і . Достатньо с к а з а т и , щ о на п о ч а т к у X X ст. в л а с н и к а м и 6 8 % усієї дворянської землі були м а й ж е 3 тис . п о м і щ и к і в . Х а р а к т е р н о , щ о п о р я д із с п а д к о в и м и круп­н и м и з е м л е в л а с н и к а м и Б р а н и ц ь к и м и , С к о р о п а д с ь к и м и , П о т о ц ь к и м и в и н и к л и в е л и к і з е м л е в л а с н и к и нової хви­л і — С и м и р е н к и , Т е р е щ е н к и , Х а р и т о н е н к и .

Терещенки — українські промисловці, землевласники та меце­нати середини XIX — початку XX ст. Походили з козаків м. Глухова (нині Сумської обл.). Відомі глава родини Артем Якович (? —1873) та його сини Микола (1819—1903) та Федір (1832—1893). Роди­на Терещенків посідала провідні місця у торгівлі хлібом, цукром та худобою, у цукровому, гуральному, суконному виробництві, лісо-обробці, інших галузях. їй належало понад 200 тис. десятин землі (з них 70 тис. на Київщині). Щороку на цукрових підприємствах Терещенків вироблялося продукції більш ніж на 21 млн крб. У 1911 р. їхні рахунки лише в закордонних банках перевищували

Соціально-економічний розвиток 265

13 млн крб. У1872 р. Терещенкам було надано дворянське зван­ня. Вони стали одними з фундаторів цукрового (1887), рафінад­ного (1903) синдикатів та Всеросійського товариства цукрозавод-чиків (1897). Один із нащадків Терещенків — Михайло Іванович (1886—1956) обирався до IV Державної думи (1912), після Лют­невої революції 1917 р. був міністром фінансів, а згодом міністром іноземних справ. Емігрував за кордон. Родина Терещенків усла­вилася багатьма добродійними справами, на які вони витратили майже 5 млн крб., підтверджуючи тим самим девіз їхнього дво­рянського герба — «Прагнути до громадських справ». Художнє зіб­рання Терещенків лягло в основу Київського музею російського мистецтва та інших музеїв столиці.

По-друге , в ідбувся д о к о р і н н и й перерозпод іл з е м е л ь ­ної власност і , щ о й ш о в по л і н і ї переходу від становост і до безстановості , а к т и в н о г о в и т і с н е н н я дворянського зем­л е в о л о д і н н я б у р ж у а з н и м . С т а т и с т и к а с в і д ч и т ь , щ о у 1 8 7 7 — 1 9 0 5 р р . п о м і щ и к и у к р а ї н с ь к и х губерн ій п р о д а л и особам н е д в о р я н с ь к о г о п о х о д ж е н н я м а й ж е 6 м л н деся ­т и н з е м л і , щ о с т а н о в и л о б і л ь ш е т р е т и н и з а г а л ь н о ї пло­щ і дворянського з е м л е в о л о д і н н я . Б у р ж у а з н і рефо р ми від­к р и л и нові п е р с п е к т и в и перед с е л я н с т в о м , а д ж е б і л ь ш а ч а с т и н а п о м і щ и ц ь к и х з е м е л ь була в и к у п л е н а з а м о ж н и ­м и с е л я н а м и , я к і за той с а м и й в ідр і зок часу ( 1 8 7 7 — 1 9 0 5 ) з б і л ь ш и л и свою з е м е л ь н у в л а с н і с т ь за р а х у н о к д в о р я н ­сько ї на 4 , 5 м л н д е с я т и н , ч е р е з щ о в л а с н и й з е м е л ь н и й фонд зр іс м а й ж е у 4 р а з и 1 .

У друг ій половин і X I X ст. помітн і з м і н и в ідбулися в з е м л е к о р и с т у в а н н і . З о к р е м а , з 60-х рок ів р о з п о ч а л о с я з н а ч н е з р о с т а н н я оренди з е м л і . Половинчат і сть р е ф о р м , з б е р е ж е н н я з н а ч н и х з а л и ш к і в феодал і зму в а г р а р н о м у секторі з у м о в и л и в п е р ш і пореформені р о к и д о м і н у в а н н я в ідробіткової ф о р м и оренди , в ідповідно до умов я к о ї се­л я н и н мусив за к о р и с т у в а н н я землею або в ідробляти , або ж в іддавати част ину в р о ж а ю . Проте з часом з м і ц н е н н я к а п і т а л і з м у в аграрному секторі , зростання товарності гос­подарств с п р и я л и п о ш и р е н н ю грошової , п і д п р и є м н и ц ь ­кої оренди .

Б у р х л и в о р о з в и в а ю ч и с ь , к а п і т а л і з м с т и м у л ю в а в поя­ву в сфері с ільськогосподарського виробництва н и з к и прог­р е с и в н и х т е н д е н ц і й , процес ів та я в и щ — з а с т о с у в а н н я т е х н і к и в землеробстві , в и к о р и с т а н н я в ільнонайманої пра­ц і , з р о с т а н н я пос івних п л о щ та п о л і п ш е н н я с т р у к т у р и посів ів т о щ о . Особливо п о ш и р е н и м було в и к о р и с т а н н я

^ и в . : История Украинской ССР. —- К. , 1 9 8 3 . — Т. 4 . — С. 3 3 3 — 3 3 4 .

266 Україна в другій половині XIX ст.

у д о с к о н а л е н и х з н а р я д ь п р а ц і , с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и х ма­ш и н та нових п р и й о м і в а г р о т е х н і к и в п івденноукра їнсь ­к о м у регіоні . Н а п р и к і н ц і 70-х рок ів у господарствах Укра­ї н и д і я л о м а й ж е 700 п а р о в и х д в и г у н і в . Х а р а к т е р н о , щ о процес модернізац і ї с ільського господарства м а в тенден­ц ію до п р и ш в и д ш е н н я темпів та з р о с т а н н я м а с ш т а б і в . Т а к , протягом 70—80-х р о к і в X I X ст. імпорт с ільськогос­подарсько ї т е х н і к и з б і л ь ш и в с я м а й ж е в 16 р а з і в , а її ви­робництво на п івдні У к р а ї н и за ц і р о к и зросло в 12 р а з і в .

К а п і т а л і з а ц і я п о м і щ и ц ь к и х та с е л я н с ь к и х господарств с п р и я л а ф о р м у в а н н ю р и н к у в і л ь н о н а й м а н о ї п р а ц і . На­п р и к і н ц і X I X ст. к і л ь к і с т ь п о д е н н и х та п о с т і й н и х найма­н и х роб ітник ів , з а й н я т и х у землеробств і У к р а ї н и , стано­в и л а м а й ж е 2 м л н осіб. Н а й м а н а п р а ц я н а й б і л ь ш е в и к о ­р и с т о в у в а л а с я в К а т е р и н о с л а в с ь к і й , Т а в р і й с ь к і й , Херсон­с ь к і й , К и ї в с ь к і й , П о д о л ь с ь к і й та В о л и н с ь к і й губерн іях . З а к о н о м і р н о , щ о саме в ц и х з е м л я х в и н и к л и роб ітничі р и н к и — м істечка Ш п о л а і Сміла (Ки ївська губ. ) , Єлиса-ветград , Одеса ( К а т е р и н о с л а в с ь к а губ . ) , К а х о в к а (Таврій­с ь к а губ.) тощо .

З а період від 1860 р . до 1887 р . посівні п л о щ і зросли в 1,5 р а з а . З одного боку , це св ідчення екстенсивного роз­в и т к у господарства , з і н ш о г о — п о к а з н и к такого прогре­сивного я в и щ а , я к к о л о н і з а ц і я П і в д н я У к р а ї н и . Водно­час із зростанням п о с і в н и х п л о щ в ідбулися суттєв і з м і н и у с т р у к т у р і посів ів : р і з к о з б і л ь ш и л а с я п и т о м а вага посі­вів п ш е н и ц і та я ч м е н ю , а т а к о ж т а к и х т е х н і ч н и х к у л ь ­тур , я к ц у к р о в и й б у р я к , к а р т о п л я , тютюн тощо .

Т а к і з р у ш е н н я д а л и м о ж л и в і с т ь пореформен ій Укра ї ­ні перетворитися на п о т у ж н и й ц е н т р в и р о б н и ц т в а с іль­ськогосподарсько ї п р о д у к ц і ї . Вона в ід іграє дедалі поміт­н і ш у р о л ь не л и ш е на з а г а л ь н о і м п е р с ь к о м у , а й на світо­вому р и н к у . Достатньо с к а з а т и , щ о її ч а с т к а в експорт і п ш е н и ц і Рос ійсько ї і м п е р і ї с тановила 9 0 % . До того ж в У к р а ї н і збирали 4 3 % світового в р о ж а ю я ч м е н ю , 2 0 % — п ш е н и ц і та 1 0 % — к у к у р у д з и .

У 60—80-х р о к а х X I X ст . з а в е р ш и в с я п р о м и с л о в и й переворот , суть я к о г о п о л я г а л а в переході в ід м а н у ф а к ­тури до ф а б р и к и , в ід дрібного товарного в и р о б н и ц т в а — до ш и р о к о м а с ш т а б н о г о , в ід ручної прац і — до застосу­в а н н я п а р о в и х д в и г у н і в та системи м а ш и н . Т а к , я к щ о 1860 р . в У к р а ї н і н а л і ч у в а л о с ь 2147 п р о м и с л о в и х під­п р и є м с т в (без в и н о к у р н и х ) , на я к и х п р а ц ю в а л о 86 т и с . роб ітник ів , то в 1895 р . в ж е 3 0 3 1 3 п ідприємств і в ідповід­но 2 0 5 т и с . р о б і т н и к і в . ( Н а д з в и ч а й н о в а ж л и в о , щ о в

Соціально-економічний розвиток 267

б ільшост і в и п а д к і в нові п і д п р и є м с т в а фабрично-заводсь­кого т и п у створювалися на нов ітн ій техн ічн ій та техноло­г ічн ій баз і , з в р а х у в а н н я м передового світового досвіду орган ізац і ї виробництва . )

Х а р а к т е р н о , щ о на новому етапі , к р і м помітних к і л ь ­к і с н и х з м і н , в ідбуваються і значн і я к і с н і . Зокрема , в 6 0 — 80-х р о к а х поступово з а н е п а д а ю т ь провідні галуз і доре-форменого періоду — ґ у р а л ь н и ц т в о , виробництво с у к н а тощо, я к і р о з в и в а л и с я в п о м і щ и ц ь к и х м а є т к а х на ману­ф а к т у р н і й основі . Натомість вперед в и й ш л и галуз і в а ж ­кої індустрі ї , я к і з абезпечували т е х н і ч н и й прогрес та мо­дерн і зац ію е к о н о м і к и , — зал і зорудна , вуг ільна , металур­г ійна , м а ш и н о б у д і в н а .

Будь -як і докорінні зміни в економіці , я к правило , став­л я т ь перед суспільством три проблеми — робочої с и л и , к а п і т а л і в , с и р о в и н и . Д л я їх в и р і ш е н н я в по р ефо р мен и й період в и н и к л и с п р и я т л и в і у м о в и . С к а с у в а н н я кр іпосно­го права , а грарне п е р е н а с е л е н н я , д е м о г р а ф і ч н и й вибух з у м о в и л и п о я в у значної к і л ь к о с т і робочої с и л и . Д л я роз­гортання широкомасштабно ї м а ш и н н о ї індустрії з н а й ш л и ­ся і к а п і т а л и . Основними д ж е р е л а м и ф і н а н с у в а н н я стали урядов і субсидії , в и к у п н і п л а т е ж і , іноземні інвестиці ї , к о ш т и а к ц і о н е р н и х к о м п а н і й . В і д к р и т т я нових та б і л ь ш е ф е к т и в н а розробка с т а р и х р о д о в и щ к о р и с н и х к о п а л и н д а л и змогу в друг ій половин і X I X ст. п ідвести під пол іти­ку модерн і зац і ї е к о н о м і к и п о т у ж н у сировинну базу . Роз ­гортанню промислового перевороту с п р и я л а і урядова по­л і т и к а , зміст я к о ї п о л я г а в у н а д а н н і п і д п р и є м ц я м п ільго­вих к а з е н н и х замовлень на т р и в а л и й строк , к р е д и т у в а н н і промисловост і д е р ж а в н и м б а н к о м , з а п р о в а д ж е н н і охорон­них м и т н и х т а р и ф і в на в в е з е н н я до Рос ійсько ї імпері ї па­ровоз ів , металовироб ів , ч а в у н у т о щ о . Своєрідним к а т а л і ­затором м о д е р н і з а ц і й н и х процес ів у економіц і стало за­л і з н и ч н е буд івництво . З а сорок пореформених рок ів дов­ж и н а з а л і з н и ц ь імпері ї зросла з 1,5 т и с . до 50 тис . верст , 1/5 з н и х п р и п а д а л а на У к р а ї н у . В з а х і д н и х к р а ї н а х за­л і з н и ч н е буд івництво з а в е р ш у в а л о п р о м и с л о в и й перево­рот, тоді я к у Рос ійськ ій імпер і ї на ранн ій фаз і модерні ­заці ї стало с т и м у л о м д л я р о з в и т к у к а м ' я н о в у г і л ь н о ї , ме­талург ійно ї та машинобуд івно ї г а л у з е й ; засобом приско­р е н н я в и р о б н и ч и х процесів та м і грац і ї робочої с и л и ; по­т у ж н и м в а ж е л е м і н т е н с и ф і к а ц і ї торг івл і .

У к р а ї н с ь к а промислов ість , розвиваючись у руслі за­гал ь н о і м п е р с ь к и х е к о н о м і ч н и х т е н д е н ц і й , водночас че­рез н и з к у обставин (виг ідне географічне р о з т а ш у в а н н я ;

268 Україна в другій половині XIX ст.

природні багатства; дешева , але квал іф ікована робоча сила та ін . ) м а л а і свої особливості :

1. Перетворення Півдня України на основну паливно-металургійну базу Російської імперії. У пореформений пе­ріод центр в а ж к о ї індустрії поступово переміщається з Ура­л у , де збер і галися п е р е ж и т к и к р і п о с н и ц т в а , у п івденно­у к р а ї н с ь к и й рег іон , у я к о м у м а ш и н н а індустр ія одразу в и н и к а л а на новому к а п і т а л і с т и ч н о м у п і д ґ р у н т і . «Підп­р и є м н и ц ь к а л и х о м а н к а » в Донбасі п р и з в е л а до того, щ о видобуток к а м ' я н о г о в у г і л л я зр іс в ід 1861 р . до 1900 р . у 115 р а з і в . До к і н ц я X I X ст . у 158 раз ів з б і л ь ш и л о с я в цьому рег іоні виробництво зал і зно ї руди , тоді я к на У р а л і л и ш е в 4 р а з и . З а в д я к и масовому та а к т и в н о м у запровад­ж е н н ю новітньої т е х н і к и енергоозброєність к о ж н о г о за­воду П і в д н я в середньому у 42 р а з и була в и щ о ю , н і ж на У р а л і . Тому п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і р о б і т н и к а - м е т а л у р г а П і в д н я в 6 раз ів була в и щ о ю за п р о д у к т и в н і с т ь п р а ц і уральського р о б і т н и к а . Так і зм іни д а л и м о ж л и в і с т ь Укра ­їні (особливо п івденн ій її частині ) перетворитися на по­т у ж н и й і н д у с т р і а л ь н и й рег іон , я к и й давав м а й ж е 7 0 % в и д о б у т к у к а м ' я н о г о в у г і л л я , з н а ч н у ч ас ти н у в и п л а в к и ч а в у н у , з а л і з а і стал і Рос ійсько ї імпері ї .

2 . Більш швидкі порівняно із загальноімперськими тем­пи розвитку індустрії. Т а к , я к щ о протягом 1870—1880 рр . у Р о с і й с ь к і й імпері ї прир іст в и п л а в к и чавуну становив 2 5 % , а п р о к а т у — 1 3 9 % , то в У к р а ї н і в ідповідні п о к а з н и ­к и з р о с т а н н я були значно в и щ и м и — виробництво чаву­ну з б і л ь ш и л о с я в 4 р а з и , а п р о к а т у — в 7,7 р а з а . А н а л о ­г ічні процеси м а л и місце в пореформений період і в і н ш и х г а л у з я х в а ж к о ї індустрі ї У к р а ї н и .

3 . Високий рівень концентрації виробництва. Промис­л о в и й переворот , к о н к у р е н ц і я , потреби рац іонально ї орга­н і зац і ї п р а ц і с п р и я л и ш в и д к о м у зростанню к о н ц е н т р а ц і ї в и р о б н и ц т в а . У 1892 р . на восьми н а й б і л ь ш и х ш а х т а х Донбасу було видано на-гора в у г і л л я та а н т р а ц и т у біль­ш е т р е т и н и р ічного видобутку к р а ю . Х а р а к т е р н о , щ о к о н ­ц е н т р а ц і я в и р о б н и ц т в а вела , я к п р а в и л о , до з м е н ш е н н я к і л ь к о с т і п і д п р и є м с т в і з р о с т а н н я к і л ь к о с т і їхньої про­д у к ц і ї . З о к р е м а , в 6 0 — 9 0 - х р о к а х п р и з м е н ш е н н і з а г а л ь ­ної к і л ь к о с т і ц у к р о в и х заводів в У к р а ї н і (з 247 до 153) виробництво ц у к р у на н и х зросло в 14 раз і в .

4 . Значний вплив іноземного капіталу. Охоронна м и т н а п о л і т и к а у р я д у з м у с и л а іноземних п і д п р и є м ц і в в ідмови­т и с я від в в е з е н н я з а к о р д о н н и х товар ів і перейти на інвес­т у в а н н я п р о м и с л о в о с т і . В в о з и т и к а п і т а л до Рос ійсько ї

Соціально-економічний розвиток 269

імпері ї було досить вигідно, цьому с п р и я л и д е р ж а в н і п іль­ги , дешева робоча сила , значні запаси с и р о в и н и , неозорі р и н к и збуту . Основними інвесторами стали п і д п р и є м ц і Ф р а н ц і ї , Бельг і ї , Англ і ї та Н і м е ч ч и н и . П е р е в а ж н у біль­шість к а п і т а л і в іноземці в к л а д а л и в к а м ' я н о в у г і л ь н у , г ір­ничорудну та металург ійну г а л у з і . Н а п р и к і н ц і XIX ст. у г ірничій промисловості У к р а ї н и іноземцям н а л е ж а л и 8 0 — 9 0 % усіх а к ц і о н е р н и х к а п і т а л і в . Н а с л і д к а м и з а л у ч е н н я іноземців до розбудови м а ш и н н о ї індустрі ї були не т іль­к и додатков і значн і к а п і т а л и , а й з а п р о в а д ж е н н я новіт­ніх т е х н і к и та технолог і ї , в и к о р и с т а н н я апробованих у передових к р а ї н а х форм орган і зац і ї п р а ц і , а н г а ж у в а н н я к в а л і ф і к о в а н о г о , високопрофес ійного персоналу . Водно­час левова ч а с т к а прибутк ів в а ж к о ї індустрі ї в и в о з и л а с я за кордон .

5. Структурна та територіальна диспропорційність. Ха­р а к т е р н и м и р и с а м и наздоганяючого в а р і а н т а модерніза­ції є виб іркове , а не системне з а п о з и ч е н н я і в и к о р и с т а н ­н я світових досягнень у галуз і т е х н і к и , технолог і ї та орга­нізаці ї виробництва ; пріоритетність о к р е м и х галузей . Спе­ц и ф і к о ю рос ійського вар іанта модернізац і ї був пріоритет­н и й розвиток при п і д т р и м ц і д е р ж а в и в а ж к о ї індустрі ї , я к а р о з в и в а л а с я т е м п а м и , вдвічі ш в и д ш и м и за галуз і лег­кої промисловост і . Я к щ о на п о ч а т к о в о м у етапі модерні ­зац і ї подібна о р і є н т а ц і я була певною мірою в и п р а в д а н а , то надал і розвиток ціє ї тенденці ї п р и з в і в до серйозних деформац ій економічної с т р у к т у р и У к р а ї н и — г іпертро-фованого н а р о щ е н н я п р о д у к у в а н н я засобів в и р о б н и ц т в а за р а х у н о к з в у ж е н н я виробництва предмет ів с п о ж и в а н ­н я . Н а ж а л ь , ц я тенденція в економіц і У к р а ї н и м а л а місце п р о т я г о м м а й ж е всього X X с т о л і т т я .

І н ш о ю проблемою у к р а ї н с ь к о ї е к о н о м і к и була тери­т о р і а л ь н а диспропорц ійн ість . П о т у ж н е н а р о щ е н н я про­мислового потенц іалу та к о н ц е н т р а ц і я робочої сили По­д н і п р о в ' я та Донбасу разюче к о н т р а с т у в а л и з р о з в и т к о м і н ш и х рег іонів У к р а ї н и . Х а р а к т е р н о , щ о диспропорці ї в т ери то р і а ль ному р о з м і щ е н н і в и р о б н и ч и х сил з часом не т і л ь к и не були подолан і , а щ е б і л ь ш е п о г л и б и л и с я і н и н і перетворились на складну економічну проблему національ­ної е к о н о м і к и .

6. Формування економіки України як органічної час­тини економічного простору Російської імперії. Цей про­цес в и я в л я в с я в г іпертрофованому розвитков і галузей важ­кої індустрії п івденноукра їнських земель; гальмуванні час­т и н и галуз е й легко ї промисловост і (полотняна , суконна

270 Україна в другій половині XIX ст.

та ін . ) , я к і к о н к у р у в а л и з а н а л о г і ч н и м виробництвом цен-т р а л ь н о р о с і й с ь к и х земель ; розбудові з а л і з н и ц ь на догоду е к о н о м і ч н и м та в о є н н и м і м п е р с ь к и м інтересам; побудові укра їнсько ї промисловост і на п р и н ц и п і незавершеност і , в ідсутності з а м к н у т о г о технолог ічного ц и к л у тощо . То­му, н е з в а ж а ю ч и на те щ о за багатьма основними еконо­м і ч н и м и п о к а з н и к а м и у к р а ї н с ь к і губерні ї в и п е р е д ж а л и ц е н т р а л ь н і рос ійськ і з емл і , і м п е р с ь к и й , к о л о н і а л ь н и й ха­р а к т е р їхньо ї е к с п л у а т а ц і ї збер ігався . Достатньо сказа ­ти , щ о л и ш е 1 5 % у к р а ї н с ь к и х п р о м и с л о в и х п ідприємств того часу в и р о б л я л и готову п р о д у к ц і ю . Р е ш т а ж потуж­ного індустр іального потенц іалу У к р а ї н и л и ш е готувала сировину д л я в и г о т о в л е н н я к інцевого п р о д у к т у в Росі ї . Н а ц і й основі ф о р м у в а л а с я с х е м а з а г а л ь н о р о с і й с ь к о г о внутр і ш нь ог о р и н к у , я к а д а в а л а м о ж л и в і с т ь центру за р а х у н о к н е е к в і в а л е н т н о г о обміну ( сировина к о ш т у в а л а значно д е ш е в ш е готової продукці ї ) з б а г а ч у в а т и с я і, к р і м того, ф о р м у в а т и систему « з в ' я з к у - з а л е ж н о с т і » м і ж цент-р а л ь н о р о с і й с ь к и м и г у б е р н і я м и , щ о перебували в прив і ­л е й о в а н о м у стан і , і н а ц і о н а л ь н и м и о к р а ї н а м и . Х а р а к т е р ­но , щ о саме ц я схема і стала своєрідною арматурою будів­лі Рос ійсько ї імпері ї .

О т ж е , м о д е р н і з а ц і я промисловост і У к р а ї н и в друг ій половині X I X ст. суттєво з м і н и л а місце та р о л ь укра їнсь ­кого регіону в імперськ ій економіці . Зокрема , частка Укра­їни в промисловому виробництв і європейської частини Ро­с ійської імпері ї від 1854 р . до 1900 р . зросла б і л ь ш я к у два рази — з 9,4 до 2 1 % . Н а пороз і X X ст. вона нав іть п е р е в и щ и л а ч а с т к у н а с е л е н н я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь імпе­рії , я к а с т а н о в и л а м а й ж е 1 8 %

Р о з г о р т а н н я б у р ж у а з н и х реформ, з а в е р ш е н н я промис­лового п е р е в о р о т у , щ о в і д б у в а л и с я в д р у г і й п о л о в и н і X I X ст . , суттєво у с к л а д н и л и соціальну структуру суспільс­тва . П о р я д з т р а д и ц і й н и м и станами феодального суспільс­тва — селянством та п о м і щ и к а м и , я к і у цей час з а з н а ю т ь з н а ч н и х з м і н під в п л и в о м майнової д и ф е р е н ц і а ц і ї , вини­к а ю т ь нові к л а с и — пролетар іат та б у р ж у а з і я . Роб ітни­ч и й к л а с У к р а ї н и ф о р м у в а в с я я к с к л а д о в а загальноро­с ійського п р о л е т а р і а т у . П о р і в н я н о із з ах ідноєвропейсь­к и м р о б і т н и ч и м к л а с о м він мав свої особливості : б і л ь ш п і зн ій час ф о р м у в а н н я та виходу на п о л і т и ч н у арену; над-

1 Д и в . : Грицак Я . Й. Нарис історії України: формування мо­дерної української нації X I X — X X ст.: Навч. посібник. — К. , 1 9 9 6 . — С. 6 0 .

Соціально-економічний розвиток 2 7 1

з в и ч а й н о в и с о к и й ступ інь к о н ц е н т р а ц і ї на виробництв і ; вкрай в а ж к е економічне становище та політичне безправ 'я ; багатонац іональний склад ; з н а ч н и й відсоток молоді в про­л е т а р с ь к о м у середовищі . У своїй сукупност і ці особливос­ті в и з н а ч и л и п о л і т и ч н е обличчя та с п е ц и ф і к у психоло­г ічного с к л а д у в і тчизняного пролетар іату , с т и м у л ю в а л и розвиток революційност і та р а д и к а л і з м у в його п о г л я д а х та д і я х .

Суттєво в і д р і з н я л а с я від зах ідної і н а ц і о н а л ь н а бур­ж у а з і я . У Рос ійськ ій імпері ї цей клас формувався за спри­я н н я та під к о н т р о л е м самодержавства , був тісно п о в ' я з а ­н и й з п о м і щ и ц ь к и м з е м л е в о л о д і н н я м . Ц і специфічн і умо­ви в и з н а ч а л и к о н с е р в а т и з м та в ірнопідданість в і т ч и з н я ­ної б у р ж у а з і ї . З р о с т а ю ч и в умовах наздоганяючої модер­н ізац і ї , я к і й п р и т а м а н н і стр імке п о с и л е н н я ролі д е р ж а ­ви , цей к л а с був з а л е ж н и м не с т і л ь к и від к о л и в а н ь на р и н к а х с и р о в и н и , к а п і т а л і в , товарів , с к і л ь к и від з м і н у пол і тиц і у р я д у , щ о виступав монополістом на цих рин­к а х . Саме тому особливістю в і т ч и з н я н и х кап італ іст ів -п ід -п р и є м ц і в була о р і є н т а ц і я не на в ільну к о н к у р е н ц і ю , а на монополію д е р ж а в и , не на з а в о ю в а н н я пол ітичної в л а д и , а на орган ічне «вписування» в ж о р с т к у , ц е н т р а л і з о в а н у систему с а м о д е р ж а в н о ї в л а д и .

Основними д ж е р е л а м и ф о р м у в а н н я б у р ж у а з і ї в Укра ­їні були «обуржуазнене» дворянство , я к е п е р е й ш л о на к а п і т а л і с т и ч н і методи господарювання ; к у п ц і , ч у м а к и , с к у п щ и к и , с і л ь с ь к і л и х в а р і , я к і в дореформений період н а к о п и ч и л и к а п і т а л и ; к у с т а р і , я к і з у м і л и пристосувати­ся до нових б у р ж у а з н и х умов ; з а м о ж н і с е л я н и , я к і гос­п о д а р ю в а л и на з асадах фермерства , ор і єнтуючи своє ви­робництво на р и н о к та використовуючи н а й м а н у робочу силу . У к р а ї н с ь к а б у р ж у а з і я у т р и м у в а л а провідні позиці ї в ц у к р о в і й , в и н о к у р н і й , м у к о м е л ь н і й , ш к і р я н і й , вуг іль­ній г а л у з я х промисловост і . Поступово сформувалася укра­їнська торгово-промислова б у р ж у а з н а ел іта , представни­к и я к о ї Т е р е щ е н к и , Х а р и т о н е н к и , Я х н е н к и , С и м и р е н к и , А л ч е в с ь к і та і н ш і за р о з м і р а м и своїх к а п і т а л і в н а л е ж а л и до н а й б а г а т ш и х людей не т і л ь к и У к р а ї н и , а й усієї Росій­ської імпері ї .

Яхненки — рід промисловців-цукрозаводчиків. Походили з селян-кріпаків м. Сміла (нині Черкаської обл.). Глава роду Михайло, роз­жившись торгівлею, викупив з кріпосної неволі себе і всю свою родину. У 20—30-ті роки XIX ст. разом з Ф. Симиренком (колишній кріпак князя Воронцова) Яхненки будують та орендують млини в Смілі та Умані, ведуть гуртову торгівлю худобою та хлібом, для чого

272 Україна в другій половині XIX ст.

заснували фірму «Брати Яхненки і Симиренко», керівником якої став Кіндрат Михайлович (1783—1863). У1842 р. Яхненки ста­ють купцями першої гільдії у м. Одесі, а у 1851 р. вся родина була удостоєна «за капіталом» звання почесних громадян. У наступні роки стають торговцями цукром і виробниками цього продукту. Водночас засновують невеличку ремонтну майстерню, яка згодом переросла в потужний машинобудівний завод, що виробляв техні­ку для цукроварень краю. На ньому було збудовано два паропла­ви, один з яких мав назву «Україна». На початку 80-х років фірма припинила свою діяльність.

Х а р а к т е р н о , що б у р ж у а з і я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х фор­м у в а л а с я на багатонац іональн ій основі — к р і м у к р а ї н ц і в у її с к л а д і вагомою була ч а с т к а рос і ян , євре їв , ф р а н ц у ­з ів , а н г л і й ц і в , бельг ійц ів та н і м ц і в .

У друг ій половин і X I X ст. ф о р м у є т ь с я і н т е л і г е н ц і я — с п е ц и ф і ч н а верства н а с е л е н н я , я к а , не м а ю ч и приватно ї власност і , з а й м а л а с я не ф і з и ч н о ю , а розумовою п р а ц е ю , р о з в и т к о м та п о ш и р е н н я м к у л ь т у р и у сусп ільств і . Відпо­відно до перепису населення до цієї верстви в У к р а ї н і н а л е ж а л и 4 , 1 % н а с е л е н н я . У пореформений період інте­л і генц ія за знала значних змін . По-перше, вона стала б ільш неоднорідною, у її с к л а д і зросла ч а с т к а р і зночинного еле­менту . З о к р е м а , я к щ о на п о ч а т к о в о м у етапі с т а н о в л е н н я інтел і генц і ї основним д ж е р е л о м ф о р м у в а н н я ціє ї верстви було дворянство , то н а п р и к і н ц і X I X ст. л и ш е 2 0 — 2 5 % с к л а д у інтел і генц і ї м а л и д в о р я н с ь к е п о х о д ж е н н я , р е ш ­т а — в и х і д ц і з р і з н о ч и н ц і в . По-друге , п е р е в а ж н а біль­ш і с т ь інтел і генц і ї У к р а ї н и була н е у к р а ї н с ь к о г о поход­ж е н н я . У 1897 р . л и ш е 1 6 % ю р и с т і в , 2 5 % у ч и т е л і в і м а й ж е 10% письменник ів були у к р а ї н ц я м и . По-третє, аси­м і л я т о р с ь к а п о л і т и к а царського у р я д у п р и з в е л а до знач ­ної р у с и ф і к а ц і ї інтел ігенці ї . По-четверте , власне у к р а ї н ­с ь к а і н т е л і г е н ц і я п р о ж и в а л а п е р е в а ж н о у селах та неве­л и ч к и х м і с т а х , п р а ц ю ю ч и з е м с ь к и м и в ч и т е л я м и , л і к а ­р я м и , а г р о н о м а м и тощо , тоді я к у к р у п н и х м істах її час­т к а була н е з н а ч н о ю . Н а п р и к і н ц і X I X ст. у к р а ї н ц і стано­в и л и м е н ш е т р е т и н и міського н а с е л е н н я , у с к л а д і я к о г о д о м і н у в а л и р о с і я н и та євреї .

О т ж е , у друг ій половині X I X ст. під в п л и в о м буржу­а з н и х реформ в У к р а ї н і в ідбулися значн і з м і н и в соціаль­но-економічн ій сфері . В а г р а р н о м у секторі с ф о р м у в а в с я досить в и с о к и й р івень к о н ц е н т р а ц і ї з емл і ; було зд ійсне­но д о к о р і н н и й перерозподіл земельної власност і , щ о й ш о в по л ін і ї переходу від становості до безстановості ; у с іль­ськогосподарському виробництв і значного п о ш и р е н н я на-

Українська культура в другій половині XIX ст. 273

були застосування т е х н і к и , в и к о р и с т а н н я в і л ь н о н а й м а ­ної п р а ц і , п о л і п ш е н н я с т р у к т у р и посівів тощо . Ц і з м і н и д а л и м о ж л и в і с т ь У к р а ї н і п е р е т в о р и т и с я на п о т у ж н и й центр в и р о б н и ц т в а с ільськогосподарсько ї п р о д у к ц і ї не т і л ь к и імперського , а й світового з н а ч е н н я . У 6 0 — 8 0 - х р о к а х X I X ст. з а в е р ш и в с я п р о м и с л о в и й переворот . Роз ­в и в а ю ч и с ь у русл і з а г а л ь н о і м п е р с ь к и х тенденц ій , у к р а ­ї н с ь к а промислов ість водночас м а л а н и з к у особливостей . У пореформений час індустр і ал і зований Південь У к р а ї н и перетворився на основну п а л и в н о - м е т а л у р г і й н у базу імпе­рії . Р о з в и т о к укра їнсько ї промисловост і х а р а к т е р и з у в а в ­ся б і л ь ш ш в и д к и м и пор івняно із з а г а л ь н о і м п е р с ь к и м и т е м п а м и р о з в и т к у ; в и с о к и м р і в н е м к о н ц е н т р а ц і ї вироб­н и ц т в а ; значною з а а н г а ж о в а н і с т ю та в п л и в о м іноземного к а п і т а л у ; с т р у к т у р н о ю та т е р и т о р і а л ь н о ю диспропорц ій ­н істю; побудовою промислових о б ' є к т і в на п р и н ц и п і не­завершеност і т о щ о . Внасл ідок б у р ж у а з н и х реформ та за­в е р ш е н н я промислового перевороту у с к л а д н и л а с я соці­а л ь н а с т р у к т у р а суспільства : а к т и в н о в ідбувалася дифе­р е н ц і а ц і я в м е ж а х т р а д и ц і й н и х к л а с і в феодального сус­п ільства — д в о р я н с т в а та с елянства , к р і м того, в и н и к л и нові к л а с и — б у р ж у а з і я та п р о л е т а р і а т , дедалі помітн і ­ш у роль п о ч а л а в ід і гравати і н т е л і г е н ц і я .

9.4. Українська культура в другій половині XIX ст. У друг ій половин і X I X ст. в ідбулося т е р и т о р і а л ь н е

роз ' єднання укра їнських земель, з авершилося формування у к р а ї н с ь к о ї нац і ї , у с к л а д н и л а с я соц іальна с т р у к т у р а та п о л і т и з у в а л о с я суспільне ж и т т я . Всі ц і я в и щ а та проце­си з а л и ш и л и п о м і т н и й в ідбиток на розвитков і к у л ь т у р ­ної сфери . З о к р е м а , б у р ж у а з н і р е ф о р м и р о з ш и р и л и м е ж і к у л ь т у р н и ц ь к о - п р о с в і т н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і , с т в о р и л и нові умови д л я п о з и т и в н и х з р у ш е н ь у к у л ь т у р і . П о я в а альтер ­н а т и в н и х центр ів влади (земств) , гласн ість , п р а в о в и й за­хист п р а в л ю д и н и , перетворення ун іверситет ів на осеред­к и в ільнодумства тощо суттєво з м і н и л и атмосферу в сус­п ільств і , с т в о р и л и передумови д л я переходу до цив іл і зо ­в а н і ш и х форм с п і в ж и т т я . Т р а д и ц і й н и й монолог офіц ій ­ної в л а д и дедалі б ільше поступався м ісцем д іалогу в л а д и з суспільством. П о з и т и в н и м з р у ш е н н я м у к у л ь т у р н і й сфе­рі с п р и я л и і м о д е р н і з а ц і я е к о н о м і к и та з а в е р ш е н н я про-

274 Україна в другій половині XIX ст.

мислового перевороту , я к і з м і ц н и л и м а т е р і а л ь н у базу к у л ь т у р и , с т и м у л ю в а л и розвиток освіти та н а у к и . Домі­нуюча в п е р ш і пореформені р о к и ідеолог ія н а р о д н и ц т в а не т і л ь к и к л и к а л а до з д і й с н е н н я революці ї , вона орієн­т у в а л а увагу інтел ігенці ї на селянство , у середовищі я к о ­го збереглися в н е з а й м а н о м у в и г л я д і х р и с т и я н с ь к а мо­р а л ь та н а ц і о н а л ь н а к у л ь т у р а . Ц я о р і є н т а ц і я зумовила в и в ч е н н я проблем етнографі ї , ф о л ь к л о р у , м о в и , а т а к о ж с т и м у л ю в а л а б а ж а н н я в значно ї ч а с т и н и у к р а ї н с ь к о ї р із ­ночинної інтел і генці ї а к т и в н о с п р и я т и народн ій освіт і , п і д в и щ у в а т и к у л ь т у р н и й р івень селянства .

Водночас у пореформений період і с н у в а л и ч и н н и к и , я к і з а в а ж а л и розкв і ту у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и , помітно де­ф о р м у в а л и процес її р о з в и т к у . Відсутність в у к р а ї н ц і в власної нац іонально ї д е р ж а в и , а с и м і л я т о р с ь к а п о л і т и к а Російської імпері ї призвели до траг ічних насл ідк ів — еміг­рац і ї значної ч а с т и н и інтел ігенці ї за к о р д о н ; з а л у ч е н н я ел ітної ч а с т и н и у к р а ї н с ь к и х і н т е л е к т у а л і в (М. Гоголь , В . К о р о л е н к о , К. У ш и н с ь к и й , І . Грабар та ін . ) у розбудо­ву рос ійської к у л ь т у р и ; д е ф о р м а ц і й у духовному розвит­к у наці ї т о щ о . К о н т р р е ф о р м и 8 0 — 9 0 - х р о к і в суттєво зву­з и л и поле к у л ь т у р н и ц ь к о ї д і я л ь н о с т і , п о с и л и л и консер­в а т и в н і настрої в суспільств і , на д е я к и й час б л о к у в а л и активність національної інтелігенції . Безумовно , не сприяв поступальному р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и і н и з ь к и й відсоток у к р а ї н ц і в у м істах , я к і дедал і б і л ь ш е перетворю­в а л и с я на і н т е л е к т у а л ь н і центри й осередки а к т и в н о г о пол ітичного та к у л ь т у р н о г о ж и т т я .

До с к а с у в а н н я к р і п а ц т в а освіта н а р о д н и х мас перебу­в а л а на н и з ь к о м у р івн і . Достатньо с к а з а т и , щ о на той час одна ш к о л а п р и п а д а л а на м а й ж е 10 т и с . ж и т е л і в . Нама­гаючись п і д н я т и р івень освіти, передова інтел і генц ія орга­н і зовувала безплатн і нед ільн і ш к о л и . П е р ш у з н и х було в і д к р и т о 1859 р . у К и є в і . Невдовз і в У к р а ї н і ї х ф у н к ц і о ­нувало в ж е 110 . Т. Ш е в ч е н к о написав д л я н е д і л ь н и х ш к і л « Б у к в а р ь ю ж н о р у с с к і й » . Н а в ч а н н я у б ільшост і ц и х освіт­ніх з а к л а д і в велося у к р а ї н с ь к о ю мовою. Н а ж а л ь , 1862 р . нед ільн і ш к о л и ц а р с ь к и м у к а з о м були з а к р и т і .

Н а п о ч а т к у 60-х рок ів Р о с і й с ь к а і м п е р і я с т о я л а на порозі к а р д и н а л ь н и х зм ін та з р у ш е н ь в осв ітн ій сфері . З одного боку, самодержавство р о з у м і л о , щ о ч и м н и ж ч и й р івень освіти народу , т и м прост іше н и м у п р а в л я т и за до­помогою ц е н т р а л і з о в а н о г о б ю р о к р а т и ч н о г о а п а р а т у , з іншого — розпочата м о д е р н і з а ц і я сусп ільства зумовлю­вала гостру потребу у високоосв ічених , к в а л і ф і к о в а н и х

Українська культура в другій половині XIX ст. 275

роб ітниках та п іднесення загального освітнього та к у л ь ­турного р івня народу , о с к і л ь к и т і л ь к и за т а к и х умов м о ж ­на було масово запровадити новітню техн іку , передові тех­нологі ї , б ільш е ф е к т и в н і форми орган ізац і ї п р а ц і .

П ід тиском ц и х обставин ц а р и з м 1864 р . проводить освітню реформу , суть я к о ї полягає у створенні єдиної системи осв іти . П о ч а т к о в у освіту давали початков і на­родні у ч и л и щ а , щ о п р а ц ю в а л и за єдиним н а в ч а л ь н и м пла­ном та програмою. Мета ц и х освітніх з а к л а д і в п о л я г а л а в навчанн і учнів З а к о н у Б о ж о м у , ч и т а н н ю , письму та чо­тирьом д і я м а р и ф м е т и к и . Н а в ч а л ь н и й процес зд ійсню­вався рос ійською мовою. Н а п р и к і н ц і X I X ст. к і л ь к і с т ь початкових ш к і л в У к р а ї н і п о р і в н я н о з 1856 р . зросла м а й ж е в 13 раз ів і досягла м а й ж е 17 т и с я ч , проте , нав і ть т а к и х к а р д и н а л ь н и х з р у ш е н ь було недостатньо , а д ж е по­за ш к о л о ю з а л и ш и л о с я понад 7 0 % д ітей . Через це відсо­ток грамотних в у к р а ї н с ь к о м у суспільств і був на р у б е ж і в ік ів щ е досить н и з ь к и м — у р і з н и х губерн іях У к р а ї н и він к о л и в а в с я від 1 5 , 5 до 2 7 , 9 % (рівень грамотност і по Рос ійськ ій імпері ї в ц ілому становив 2 1 % ) .

Наступною л а н к о ю , створеною реформою 1869 р . сис­теми освіти, були г імназ і ї , я к і д а в а л и середню освіту. Во­ни п о д і л я л и с я на к л а с и ч н і (перевага н а д а в а л а с я гуман і ­т а р н и м предметам , особливо г р е ц ь к і й і л а т и н с ь к і й мо­вам) та реальн і ( в и в ч а л и с я насамперед предмети природ­ничого циклу) . З а к і н ч е н н я класичної г імназі ї давало право вступу без і спит ів до ун іверситету , а реальної — л и ш е до в и щ и х т е х н і ч н и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в . Н а п о ч а т к у 70-х рок ів в ідбулася нова р е о р г а н і з а ц і я , внасл ідок я к о ї кла ­сичні г імназ і ї з а л и ш и л и с я , а реальн і г імназ і ї с тали учи­л и щ а м и . Н а п р и к і н ц і X I X ст. в У к р а ї н і д і яло 129 г імна­з ій , 19 р е а л ь н и х та 17 к о м е р ц і й н и х у ч и л и щ .

У друг ій половин і X I X ст. ф а х і в ц і в з в и щ о ю освітою готували Х а р к і в с ь к и й , К и ї в с ь к и й та Новорос ійський (зас­нований на базі Р і ш е л ь є в с ь к о г о л і ц е ю в Одесі 1865 р.) ун іверситети , с т у д е н т а м и я к и х у 90-х роках були 4 т и с . осіб. Х а р а к т е р н о , щ о у пореформену добу статус ун івер­ситетів з а знав і с тотних зм ін . Спочатку вони ф у н к ц і о н у ­в а л и на основі д е м о к р а т и ч н о г о , прогресивного статуту 1863 р . , я к и й н а д а в а в автономію ц и м н а в ч а л ь н и м з а к л а ­д а м , р о з ш и р ю в а в п р а в а у н і в е р с и т е т с ь к и х рад тощо . Про­те х в и л я к о н т р р е ф о р м к а р д и н а л ь н о з м і н и л а с и т у а ц і ю — відповідно до нового статуту 1884 р . ун іверситетська авто­н о м і я л і к в і д о в у в а л а с я , було скасовано право виборності в и к л а д а ц ь к и х та адмін істративних посад, встановлено дер-

276 Україна в другій половині XIX ст.

ж а в н и й к о н т р о л ь за благонад ійн істю професорсько-вик­л а д а ц ь к о г о с к л а д у в и щ и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в .

Модернізац ія економіки , з а в е р ш е н н я промислового пе­ревороту з у м о в и л и гостру необхідність у ф а х о в і й дифе­ренц іац і ї , спец іал і зац і ї к а д р і в , щ о о т р и м у ю т ь в и щ у осві­ту. Ц і обставини с п р и я л и в и н и к н е н н ю н и з к и в и щ и х спе­ц і а л ь н и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в : Н і ж и н с ь к о г о історико-фі-лолог ічного інституту , Глух івського учительського інсти­туту , Х а р к і в с ь к о г о ветеринарного інституту , Південно­рос ійського технолог ічного інституту в Х а р к о в і , Київсь­кого пол ітехн ічного інституту , Вищого г ірничого у ч и л и ­щ а в К а т е р и н о с л а в і .

У друг ій половин і X I X ст . певн і з р у ш е н н я в освітній галуз і в ідбулися в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . По-пер­ш е , в ідповідно до реформи 1869 р . початков і ш к о л и вий­ш л и з-під о п і к и ц е р к в и і були п і д п о р я д к о в а н і св ітськ ій влад і . По-друге , ц я ж реформа бодай ф о р м а л ь н о запро­в а д ж у в а л а о б о в ' я з к о в е н а в ч а н н я д л я д ітей в іком від 6 до 14 р о к і в . По-третє , н а п р и к і н ц і X I X ст. було р о з ш и р е н о коло н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в , щ о д а в а л и в и щ у освіту , — до Льв івського ун іверситету п р и є д н а л и с я Ч е р н і в е ц ь к и й уні ­верситет (1875) , Льв івський пол ітехнічний інститут (1877) , А к а д е м і я ветеринарно ї м е д и ц и н и (1897 ) . Однак , незва­ж а ю ч и на ц і п о з и т и в н і з м і н и , р і в е н ь осв іти в зах ідноук­р а ї н с ь к и х з е м л я х з а л и ш а в с я н и з ь к и м . З о к р е м а , 1890 р . н е г р а м о т н и м и у Східній Г а л и ч и н і були 6 6 , 4 % населен­н я , а на Б у к о в и н і — 7 5 % .

Р а д и к а л ь н і з м і н и в е к о н о м і ц і , п о з и т и в н і з р у ш е н н я в освіті з у м о в и л и і н т е н с и в н и й р о з в и т о к н а у к и в друг ій по­л о в и н і X I X ст . Основними о с е р е д к а м и , я к і п р о д у к у в а л и та п о п у л я р и з у в а л и н а у к о в і з н а н н я , були Х а р к і в с ь к и й , К и ї в с ь к и й та Н о в о р о с і й с ь к и й (нині — Одеський) універ­ситети . Водночас у 70—80-х р о к а х з метою к о н ц е н т р а ц і ї і н т е л е к т у а л ь н о г о п о т е н ц і а л у , к о о р д и н а ц і ї д о с л і д ж е н ь , організац і ї ефективного обміну науковою інформац ією бу­ло створено н и з к у н а у к о в и х товариств — Х а р к і в с ь к е , К и ­ї в с ь к е , Одеське товариства д о с л і д н и к і в п р и р о д и ; Х а р к і в ­ське м а т е м а т и ч н е , К и ї в с ь к е ф і з и к о - м а т е м а т и ч н е товарис­тва; Історичне товариство Нестора Л і т о п и с ц я в Києв і , істо-р и к о - ф і л о л о г і ч н і товариства в Х а р к о в і , Н і ж и н і , Н а у к о в е товариство ім . Ш е в ч е н к а у Л ь в о в і та ін .

Особливого р о з в и т к у в п о р е ф о р м е н и й період набули п р и р о д н и ч і н а у к и . Світове в и з н а н н я здобув доробок нау­к о в ц і в , я к і п р а ц ю в а л и в У к р а ї н і . М а т е м а т и к О. Л я п у н о в створив з а г а л ь н у теорію ст ійкост і та р івноваги руху ме-

Українська культура в другій половині XIX ст. 277

х а н і ч н и х систем . Х і м і к М. Б е к е т о в став одним із заснов­н и к і в нової н а у к и — фізичної х ім і ї . Зоолог І . Мечн іков з а к л а в п і д в а л и н и п о р і в н я л ь н о ї патолог і ї , е в о л ю ц і й н о ї ембріологі ї , м ікробіолог і ї . Р а з о м з мікробіологом М. Га-м а л і є ю 1886 р . у Одесі в ін заснував п е р ш у в Р о с і й с ь к і й імпері ї та другу в світ і бактер іолог ічну станц ію д л я щеп­л е н н я проти с к а з у . Фіз іолог І . Сєченов став з асновником рос ійської фіз іолог ічної ш к о л и , а ф і з и к М. Авенар іус — ш к о л и м о л е к у л я р н о ї ф і з и к и . У друг ій половині X I X ст. в ідбулися з н а ч н і з р у ш е н н я і в сфері г у м а н і т а р н и х н а у к . На нові р у б е ж і в и х о д и т ь і сторична н а у к а . Саме в 4 0 — 90-х р о к а х процес з б и р а н н я , систематизац і ї та публ іка ­ці ї і с торичних м а т е р і а л і в та д ж е р е л вступив у в и р і ш а л ь ­ну ф а з у — було створено К и ї в с ь к и й ц е н т р а л ь н и й а р х і в (1852) , опубліковано 35 томів «Архива Юго-Западной Рос-сии» ( 1 8 5 9 — 1914) , п р о т я г о м 1 8 6 3 — 1 8 9 2 рр . Археогра ­ф і ч н а к о м і с і я в Петербурз і в и д а л а 15 томів «Актов , отно-с я щ и х с я к и с т о р и и Ю ж н о й и З а п а д н о й Р о с с и и » . Т а к а п о т у ж н а д ж е р е л ь н а база д а л а змогу р о з ш и р и т и пробле­м а т и к у і с т о р и ч н и х студ ій , п о с и л и т и а р г у м е н т о в а н і с т ь т в е р д ж е н ь та к о н ц е п ц і й , з б і л ь ш и т и к і л ь к і с т ь н а у к о в и х п р а ц ь з історі ї .

І сторична н а у к а не і снувала і зольовано від суспіль­н и х процес ів , і тому н а р о д н и ц ь к а ідеолог ія , щ о була до­сить п о п у л я р н о ю в пореформений період, з н а й ш л а відо­б р а ж е н н я в п р а ц я х в і т ч и з н я н и х і с торик ів . М. Костома­ров та В . А н т о н о в и ч стали о с н о в о п о л о ж н и к а м и народ­н и ц ь к о г о н а п р я м у в у к р а ї н с ь к і й історіографі ї . Н а в ідмі ­ну від своїх п о п е р е д н и к і в , я к і основну увагу п р и д і л я л и д е р ж а в і та к о р о н о в а н і й ел іт і , вони з о с е р е д ж у в а л и с я на вивченн і історії народу , його ідеал ів , в ірувань , устрем­л і н ь , д о с л і д ж у в а л и рух народу в просторі й час і , тенден­ції його економічного , пол ітичного , культурного ж и т т я , боротьбу за свої п р а в а . П р е д с т а в н и к а м и н а р о д н и ц ь к о ї ш к о л и в у к р а ї н с ь к і й історіографі ї були т а к о ж М. Гру-ш е в с ь к и й , В . І к о н н і к о в , О. Є ф и м е н к о , Д . Я в о р н и ц ь к и й , Д. Б а г а л і й , М. Д о в н а р - З а п о л ь с ь к и й та ін .

О р и г і н а л ь н и м філософом цієї доби став П. Ю р к е в и ч , н а у к о в и й доробок я к о г о є своєр ідним п і д с у м к о м укра їн ­сько ї к л а с и ч н о ї філософі ї X V I I I — X I X ст.

В а г о м и м був внесок у розвиток в і тчизняно ї філолог і ї видатного м о в о з н а в ц я О. Потебні . У своїх п р а ц я х «Из з а п и с о к по р у с с к о й г р а м м а т и к е » , «Мьісль и речь» , «За-м е т к и о м а л о р у с с к о м наречии» та і н ш и х він з апочатку ­вав п с и х о л о г і ч н и й н а п р я м у в і т ч и з н я н о м у мовознавств і ,

278 Україна в другій половині XIX ст.

а к т и в н о розвивав ф ілософію мови , в и р і ш у в а в к о н к р е т н і проблеми загального мовознавства , д і алектолог і ї тощо .

Д р у г а половина X I X ст . п о д а р у в а л а У к р а ї н і ц ілу пле­я д у в и д а т н и х п и с ь м е н н и к і в . П е р л и н а м и першої величи­ни с я ю т ь у цей час т а л а н т и І. Ф р а н к а , П . К у л і ш а , Л . Глі-бова, Лес і У к р а ї н к и , П а н а с а Мирного , М. Коцюбинсько­го, І . Н е ч у я - Л е в и ц ь к о г о , Б . Г р і н ч е н к а , П . Грабовського та і н . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї л іте­р а т у р и в друг ій половин і X I X ст . були :

1. Різноманітність художніх напрямів. У 70—90-х ро­к а х водночас і с н у в а л и і в з а є м н о з б а г а ч у в а л и один одного р о м а н т и з м (Я. Щ о г о л і в ) , н а т у р а л і з м (Г. Б а р в і н о к , М. Ко-ноненко) , п р о с в і т н и ц ь к и й р е а л і з м (І . Н е ч у й - Л е в и ц ь к и й ) . Н и з к а творів цього періоду м а л а синтезний х а р а к т е р , орга­н ічно поєднувала е л е м е н т и р е а л і з м у і р о м а н т и з м у . До то­го ж в тогочасній у к р а ї н с ь к і й л і т е р а т у р і , я к і у всій євро­п е й с ь к і й , щ е не і снувало ч і т к о визначеного р о з м е ж у в а н ­н я м і ж «реалізмом» та « н а т у р а л і з м о м » .

2. Наявність індивідуальних стилів письменства. Особ­ливо яскраво це виявилося в провідному художньому нап­рям і тієї доби — реалізмі . З а в д я к и самобутності українсь­к и х письменників п р и н ц и п реалізму сприймався під різни­ми кутами зору. Н а цій базі сформувалися оригінальні під­ходи та способи творчого самовираження , своєрідні стилі : етнографічно-побутовий (Л. Глібов, С. Руданський , І. Нечуй-Л е в и ц ь к и й , М. С т а р и ц ь к и й ) , а н а л і т и ч н о - п с и х о л о г і ч н и й (Марко Вовчок, Панас М и р н и й , А . Свидницький) , соціаль­но-філософський (І. Ф р а н к о , М. П а в л и к , А. Грабовський).

3 . Поява нових тем та проблематики. У фокусі уваги укра їнських письменників другої половини X I X ст. опиня­ються реалії пореформеного періоду: болюче класове розша­рування селянства, життєві проблеми нового суспільного кла­су — пролетаріату; революційна боротьба народних мас проти соціального та національного гніту новітньої буржуазної до­би; п о ш у к и інтелігенцією свого м ісця в новій системі коор­динат . Особливо яскраво ц я тенденція виявляється у творах І. Ф р а н к а «Борислав сміється» , І. Нечуя-Левицького «Ми­кола Д ж е р я » , Панаса Мирного «Лихі л ю д и » .

4 . Демократизація та гуманізація літератури. Відк­р и т т я м та здобутком у к р а ї н с ь к о ї л і т е р а т у р и пореформе-ної доби стало з о б р а ж е н н я ц е н т р а л ь н о ю фігурою х у д о ж ­ніх творів л ю д и н и з народу . П и с ь м е н н и к и р о з к р и в а ю т ь процес духовного р о з к р і п а ч е н н я н а р о д н и х м а с , зростан­н я їхньо ї св ідомості . Н а с т о р і н к а х р о м а н і в та повістей з ' я в л я є т ь с я н о в и й п о з и т и в н и й герой — Ч і п к а («Хіба ре-

Українська культура в другій половині XIX ст. 279

вуть в о л и , я к я с л а повн і?») , Ж у к ( « Л и х і л ю д и » ) , Бенедьо С и н и ц я ( « Б о р и с л а в сміється») та ін .

Р е а л і с т и ч н е мистецтво другої половини X I X ст. сприй­має л ю д и н у я к н а й в и щ у ц інн ість , і при цьому намагаєть ­ся не т і л ь к и просв ітити народ щодо ш и р о к о г о спектра його п р а в , а й виступає на захист ц и х п р а в , з а к л и к а є не м и р и т и с я з н а с и л л я м та сваволею п а н у ю ч и х к л а с і в , про­б у д ж у є до боротьби за в ільне ж и т т я .

5 . Ускладнення художніх форт. У п ор еф о р м ени й пе­ріод п и с ь м е н н и к и а к т и в н о в и к о р и с т о в у ю т ь у своїй твор­чості весь ж а н р о в и й арсенал — від п а н о р а м н и х , е п і ч н и х роман ів та повістей до новел , фейлетон ів , опов ідань то­щ о . Поступово описовість та натурал і зм поступаються міс­ц е м а н а л і з у та тип і зац і ї ; н а п р у ж е н і ш и м и та г о с т р і ш и м и стають с ю ж е т и ; п о ч и н а є т ь с я в ідхід від т р а д и ц і й н о г о схе­м а т и з м у та прямолін ійност і у побудові к о н ф л і к т і в та обра­з ів ; розпов ідь від першої особи, х а р а к т е р н а д л я раннього етапу р о з в и т к у прози , поступово в и т і с н я є т ь с я о б ' є к т и в ­ною оповіддю тощо .

6. Політизація літературної творчості. Л ітература з а в ж д и перебувала в т існому з в ' я з к у з пол ітикою, проте в другій половині X I X ст. цей з в ' я з о к стає особливо відчут­н и м . Свою роль у цьому відіграли суперечності пореформе-н и х суспільних змін та зрушень ; процес з а в е р ш е н н я фор­м у в а н н я укра їнсько ї наці ї ; спрямовані проти укра їнсько ї мови та народу Валуєвський (1863) та Е м с ь к и й (1876) ука­зи тощо . А к т и в н о висв ітлювалися на стор інках творів бо­лючі суспільні проблеми, анал і зувалися суперечності к л а ­сової боротьби, посилилося публ іцистичне с п р я м у в а н н я х у д о ж н і х творів . Характерно , що значна частина укра їн ­с ь к и х п и с ь м е н н и к і в цієї доби вела активну пол ітичну ді­яльн і сть — була членами пол ітичних орган і зац ій , я к «гро-мадівці» О. Кониський , М. Старицький , Б . Грінченко; енер­г ійно пропагувала політичні ідеї, я к І. Ф р а н к о , П . Грабов-с ь к и й , Л е с я У к р а ї н к а ; брала участь у л і тературних диску­с іях , щ о , я к правило , переростали в гостру полеміку з акту­а л ь н и х соц іальних та нац іональних проблем.

У друг ій половин і X I X ст . , н е з в а ж а ю ч и на о б ' є к т и в н і труднощі (відсутність спеціал ізованих п р и м і щ е н ь , несфор-мован ість ш к і л р е ж и с у р и та акторсько ї гри , заборони та п р о т и д і ю о ф і ц і й н и х властей тощо) , з н а ч н и х усп іх ів дося­гає у к р а ї н с ь к е профес ійне театральне мистецтво . З н а ч ­ною мірою це п о в ' я з а н о з появою в и с о к о х у д о ж н і х драма­т и ч н и х твор ів . Йдеться насамперед про п ' є с и , створені в і д о м и м и р е ф о р м а т о р а м и та ф у н д а т о р а м и у к р а ї н с ь к о г о

280 Україна в другій половині XIX ст.

театру — М. К р о п и в н и ц ь к и м (понад 40 п ' є с — «Дай сер­цю волю, заведе в неволю» , «Доки сонце з ійде , роса очі ви ї сть» , «Глитай , або ж П а в у к » та ін . ) , М. С т а р и ц ь к и м (25 п 'єс — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» , «У тем­р я в і » , « Т а л а н » т а і н . ) , І . К а р п е н к о м - К а р и м ( п о н а д 20 п ' є с — «Мартин Б о р у л я » , «Сто т и с я ч » , «Хазя їн» та ін . ) . У ц и х творах реал істично з о б р а ж е н і с т а н о в и щ е по-реформеного села , м а й н о в а д и ф е р е н ц і а ц і я , деспотизм та самодурство п а н і в н и х верств , сусп ільн і антагон і зми та со­ц і а л ь н і п р о т и с т о я н н я . Водночас д л я драматург і ї 70—90-х рок ів були х а р а к т е р н и м и вузьк і сть т е м а т и к и (головна ді­йова особа — я к п р а в и л о , селянство) , певна повторюва­н ість м о т и в і в ; побутов ізм , е т н о г р а ф і з м т о щ о . Це поясню­є т ь с я , по -перше , б а ж а н н я м автор ів під в п л и в о м підне­сення н а ц і о н а л ь н о г о руху п о к а з а т и з і сцени ш и р о к о м у г л я д а ц ь к о м у з а г а л у ідейно-естетичне багатство н а р о д н и х обряд ів , з в и ч а ї в та ф о л ь к л о р у . По-друге , п і с л я Емського у к а з у 1876 р . та ц и р к у л я р у 1881 р . к а т е г о р и ч н о заборо­н я л и с я укра їнськ і вистави історичного та соціального зміс­ту. Під тиском громадськост і цензура дозволяла л и ш е дра­м а т и ч н і твори , щ о в и с в і т л ю в а л и с ільське ж и т т я .

П о р е ф о р м е н и й період — це час розкв і ту любительсь ­кого театру . А м а т о р с ь к і т е а т р а л ь н і вистави с т а в и л и у Ки­єв і , Х а р к о в і , Одесі , Н і ж и н і , П о л т а в і та і н ш и х м істах і нав і ть селах У к р а ї н и . У 1882 р . у Єлисаветград і М. Кро-п и в н и ц ь к и й з а к т о р і в - л ю б и т е л і в та актор ів -профес іона-л ів створив п е р ш у у к р а ї н с ь к у профес ійну трупу , до скла­ду я к о ї у в і й ш л и блискуч і а к т о р и : М. З а н ь к о в е ц ь к а , М. Са-д о в с ь к и й , І. Б у р л а к а , О. М а р к о в а та ін . П і с л я гастролей у К и є в і 1883 р . до т р у п и М. К р о п и в н и ц ь к о г о п р и є д н а л а ­ся а м а т о р с ь к а г р у п а М. С т а р и ц ь к о г о . В н а с л і д о к цього у т в о р и в с я п о т у ж н и й осередок т е а т р а л ь н о г о м и с т е ц т в а , я к и й с п р и я в ф о р м у в а н н ю ш к і л р е ж и с у р и та акторсько ї г р и , с т и м у л ю в а в р о з в и т о к д р а м а т у р г і ї . Високо оц інював у к р а ї н с ь к и х а к т о р і в к о р и ф е й рос ійського театру К. Ста-н і с л а в с ь к и й , я к и й з а з н а ч а в : «Так і у к р а ї н с ь к і а к т о р и , я к К р о п и в н и ц ь к и й , З а н ь к о в е ц ь к а , С а к с а г а н с ь к и й , Садовсь-к и й — б л и с к у ч а п л е я д а м а й с т р і в у к р а ї н с ь к о ї с ц е н и , я к і в в і й ш л и з о л о т и м и л і т е р а м и на с к р и ж а л і світового мис­т е ц т в а й н і ч и м не п о с т у п а ю т ь с я з н а м е н и т и м — Щ е п к і -н и м , М о ч а л о в и м , Соловцовим , Н е д є л і н и м . Той , хто ба­ч и в гру у к р а ї н с ь к и х а к т о р і в , зберіг св ітлу п а м ' я т ь про н и х на все ж и т т я » .

Н е з в а ж а ю ч и на в и з н а н н я г л я д а ч і в та т е а т р а л ь н и х фа­х і в ц і в , ж и т т я у к р а ї н с ь к о г о театру ціє ї доби було склад-

Українська культура в другій половині XIX ст. 2 8 1

н и м . У 1 8 8 3 р . к и ї в с ь к и й генерал-губернатор заборонив гастролі т р у п и М. К р о п и в н и ц ь к о г о на К и ї в щ и н і , Полтав ­щ и н і , Ч е р н і г і в щ и н і , Волині та П о д і л л і (заборона д і я л а а ж до 1 8 9 3 р . ) . Н а резонне з а п и т а н н я , чому у к р а ї н с ь к о ­му театров і д о з в о л я є т ь с я виступати в Петербурз і та Мос­кв і , але заборонено в К и є в і , в ідповів : «Там театр — мис­тецтво , тут — п о л і т и к а » .

П р о т е з у п и н и т и розвиток у к р а ї н с ь к о г о театру в ж е бу­ло неможливо . У 80—90-х роках на теренах Укра їни актив ­но ф у н к ц і о н у в а л и п о р я д з пров ідними т е а т р а л ь н и м и к о ­л е к т и в а м и М. К р о п и в н и ц ь к о г о , М. С т а р и ц ь к о г о , М. Са-довського м а й ж е 30 н е в е л и к и х «рос ійсько-малорос ійсь­к и х » г р у п . У 1891 р . в К и є в і М. Соловцов заснував пер­ш и й п о с т і й н и й р о с і й с ь к и й театр .

У з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х п е р ш и й у к р а ї н с ь к и й те­атр в и н и к 1864 р . у Львов і при культурно-осв і тньому то­вариств і « Р у с ь к а бесіда». Його з а с н о в н и к о м став р е ж и с е р та а к т о р О. Б а ч и н с ь к и й . Невдовз і 1869 р . при черн івець ­к ій «Руській бесіді» утворюються любительські драматичні г у р т к и на Б у к о в и н і . В и н и к н е н н я 1884 р . «Руського л іте ­ратурно-драматичного т о в а р и с т в а » , з а с н о в а н о г о С. Вороб-к е в и ч е м , с п р и я л о п іднесенню театрального ж и т т я в за­х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х .

Р о з в и т о к л і т е р а т у р и та т е а т р у в д р у г і й п о л о в и н і X I X ст. надав п о т у ж н о г о імпульсу процесові т в о р е н н я на­ціональної м у з и к и . У 1862 р . С. Гулак-Артемовський ство­рює п е р ш у н а ц і о н а л ь н у у к р а ї н с ь к у оперу — « З а п о р о ж е ц ь за Д у н а є м » , в основу я к о ї л іг с ю ж е т , п і д к а з а н и й М. Кос­т о м а р о в и м .

Гулак-Артемовський Семен Степанович (1813—1873) — компо­зитор, співак, драматичний артист, драматург. Народився в м. Го­родище (тепер Черкаської обл.) в сім'ї священика. Закінчив Київ­ське повітове духовне училище, Київську духовну семінарію. Во­кальної майстерності навчався в Петербурзі, Парижі та Італії (1839—1842). Співав у флорентійській опері (1841—1842). З 1842 р. до 1864 р. — соліст Російської імператорської опери в Петербурзі, в 1864—1865 рр. — Великого театру в Москві. Ши­року популярність Гулаку-Артемовському як композиторові при­несла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською му­зичною класикою. Помітне місце в творчій спадщині Гулака-Арте-мовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над во­дою» (присвячена Т. Шевченку, з яким автор дружив з 1838 р.), «Спать мені не хочеться» та ін. В Україні Гулак-Артемовський побу­вав у 1843 р. з метою добору співаків та в 1850 р., коли гастро­лював з італійською оперною трупою. Захоплювався народною ме­дициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854).

282 Україна в другій половині XIX ст.

У фонд у к р а ї н с ь к о ї к л а с и ч н о ї м у з и к и у в і й ш л и му­з и ч н а к а р т и н а з народного ж и т т я «Вечорниці» П . Н і щ и н -ського , опери «Мазепа» , «Майська н і ч » , «Облога Д у б н а » , «Богдан Х м е л ь н и ц ь к и й » П . С о к а л ь с ь к о г о , « У к р а ї н с ь к а симфонія» М. К а л а ч е в с ь к о г о .

Н а й п о м і т н і ш о ю постаттю в м у з и ч н о м у ж и т т і Укра ї ­ни ціє ї доби був М. Л и с е н к о . Н а м а г а ю ч и с ь п р и в е р н у т и увагу ш и р о к о г о з а г а л у до ж и т т є д а й н и х д ж е р е л ф о л ь к л о ­ру , він обробив та опубл ікував понад 6 0 0 народних пі­сень , сво їми т е о р е т и ч н и м и п р а ц я м и з а к л а в п і д в а л и н и у к р а ї н с ь к о ї музично ї ф о л ь к л о р и с т и к и . Р о з у м і ю ч и масш­таби і з н а ч е н н я творчост і Т. Ш е в ч е н к а д л я процесу ста­новлення укра їнсько ї наці ї , к о м п о з и т о р створив ц і л и й му­з и ч н и й ц и к л « М у з и к а до «Кобзаря» Т. Ш е в ч е н к а » , до я к о г о у в і й ш л и понад 80 творів р і з н и х ж а н р і в та форм. С к а р б н и ц ю в і т ч и з н я н о ї м у з и к и з б а г а т и л и опери М. Л и -с е н к а « Р і з д в я н а н і ч » , «Утоплена» , « Н а т а л к а П о л т а в к а » , «Тарас Б у л ь б а » , «Енеїда» та ін .

У з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х на нив і м у з и ч н о ї твор­чості пл ідно п р а ц ю в а л и М. В е р б и ц ь к и й , І . Л а в р о в с ь к и й , І. Воробкевич , В . М а т ю к , А . В а х н я н и н , Д . С і ч и н с ь к и й та ін . У 1862 р . на слова П . Ч у б и н с ь к о г о к о м п о з и т о р М. Вер­б и ц ь к и й н а п и с а в н а ц і о н а л ь н и й у к р а ї н с ь к и й г імн «Ще не вмерла У к р а ї н а » .

У друг ій половин і X I X ст. в у к р а ї н с ь к о м у образотвор­чому м и с т е ц т в і п о ш и р и л и с ь п р и н ц и п и р е а л і з м у та на­родності , ї х н ь о м у у т в е р д ж е н н ю та п о с и л е н н ю демокра­т и ч н и х тенденцій у ж и в о п и с і с п р и я л о в и н и к н е н н я 1870 р . у Петербурз і Товариства пересувних х у д о ж н і х виставок , до с к л а д у я к о г о , к р і м б л и с к у ч и х ж и в о п и с ц і в Росі ї (В. Пе­рова , В . Васнецова , І . Ш и ш к і н а та ін . ) , в х о д и л и і талано­виті у к р а ї н с ь к і х у д о ж н и к и (М. П и м о н е н к о , О. М у р а ш к о , К. Костанді та ін . ) .

У к р а ї н с ь к и й ж и в о п и с ц іє ї доби п р е д с т а в л е н и й р і зни­ми ж а н р а м и . П о р е ф о р м е н а д е м о к р а т и з а ц і я сусп ільства с п р и я л а а к т и в н о м у розвитков і побутового ж а н р у , предс­т а в н и к а м и я к о г о б у л и Л . Ж е м ч у ж н і к о в , І . С о к о л о в , К . Т р у т о в с ь к и й , М. К у з н е ц о в , К . Костанд і та ін . Вони не т і л ь к и з б а г а т и л и цей ж а н р новою т е м а т и к о ю та сю ж ета ­м и , а, п е р е д а ю ч и г л и б и н у н а р о с т а ю ч и х с о ц і а л ь н и х конт­раст ів , н а д а л и й о м у б ільшого соц іального з в у ч а н н я . Ви­д а т н и м м а й с т р о м побутового ж а н р у був М. П и м о н е н к о , п е н з л ю я к о г о н а л е ж а т ь «Святочне в о р о ж і н н я » , «Вес ілля в К и ї в с ь к і й г у б е р н і ї » , « С в а т и » , « П р о в о д и р е к р у т і в » , « Ж е р т в а ф а н а т и з м у » та ін .

У п е й з а ж н о м у ж а н р і пл ідно п р а ц ю в а л и С. Світослав-

Українська культура в другій половині XIX ст. 2 8 3

с ь к и й , Г. С в і т л и ц ь к и й , І . П о х и т о н о в , Г. Л а д и ж е н с ь к и й та і н . « Ш у к а ч е м с о н ц я » , майстром сонячного п е й з а ж у н а з и в а л и В. Орловського , автора б л и с к у ч и х у своїй ви­разност і к а р т и н — «Сінокіс» , « Ж н и в а » , «Хати в л і тн ій день» . Ц и м и творами х у д о ж н и к з а я в и в про себе я к ви­тонченого м а й с т р а к о л о р и т у та св ітлот іньових е ф е к т і в . Н а й я с к р а в і ш о ю з і р к о ю п е й з а ж н о г о ж а н р у в цей час був С. В а с и л ь к і в с ь к и й , творча с п а д щ и н а я к о г о нал ічує м ай­ж е 3 ,5 т и с . полотен . Його п е н з л ю н а л е ж а т ь «Козача ле­вада» , « З а л и ш к и в іков ічного л і су» , «Ранок . Отара в сте­пу» , «Степ на У к р а ї н і » , «Перед грозою» та ін . Ц і к а р т и ­ни не просто д а н и н а крас і р ідної п р и р о д и . ї хнє непере­січне з н а ч е н н я п о л я г а є не с т і л ь к и у ф а н т а с т и ч н і й вірту­озності м а й с т р а - ж и в о п и с ц я , с к і л ь к и в глибині закодова­ного в н и х філософського змісту . П і с л я знайомства з тво­р а м и С. В а с и л ь к і в с ь к о г о в ідомий п и с ь м е н н и к М. Воро­ний написав у своїх спогадах : «І враз мене п р о ш и б л а дум­ка : ч и м о ж е бути л і п ш а с и м в о л і з а ц і я сучасного стану У к р а ї н и ? І чабан-проводир у безпорадній задумі , і в івці -народ , щ о л а г о д я т ь с я с п а т и , і н і м и й , повитий смерковим сумом степ — усе нагадувало г ірку д ійсн ість і, мов т у ж ­л и в а п і с н я , х а п а л о за с е р ц е . . . » 1

М е н ш п о ш и р е н и м був п о р т р е т н и й ж и в о п и с , хоча в цьому ж а н р і п р а ц ю в а л и відомі м а й с т р и М. П и м о н е н к о , К. Костанд і , Є. Б у к о в е ц ь к и й , С. В а с и л ь к і в с ь к и й . У за­х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х у побутовому ж а н р і п р а ц ю в а л и Є. М а к с и м о в и ч , Е. Б у ч е в с ь к и й , у п е й з а ж н о м у — Т. Ро-м а н ч у к , А . М о н а с т и р с ь к и й , А . К о х а н о в с ь к а , ж а н р о м пор­т р е т у о в о л о д і в а л и К . У с т и я н о в и ч , Т . К о п и с т е ц ь к и й , Ю. П и г у л я к , у і сторичному ж а н р і ва гомим був творчий доробок М. І в а с ю к а .

Х а р а к т е р н и м и р и с а м и р о з в и т к у а р х і т е к т у р и в друг ій половин і X I X ст . були в е л и к і м а с ш т а б и забудови; засто­с у в а н н я нових технолог ій та м а т е р і а л і в (бетон, з ал і зо , зал ізобетон тощо) ; втрата єдиного арх і тектурного с т и л ю , п а н у в а н н я е к л е к т и к и — механ ічного п о є д н а н н я елемен­тів р і з н и х а р х і т е к т у р н и х с т и л і в .

У з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х панує «віденське баро­к о » . Саме в ц ь о м у стил і с п о р у д ж е н о Б у д и н о к Г а л и ц ь к о г о сейму ( а р х і т е к т о р І. Гохбергер) , Музей етнографі ї та ху­д о ж н і х промисл ів ( арх і тектор Ю. З а х а р е в и ч ) , будинок за­л і з н и ч н о г о в о к з а л у у Львов і ( арх ітектор В. Садл івський) . У Києв і а р х і т е к т о р и п р а ц ю ю т ь у стилі «французького від­р о д ж е н н я » . Саме цей а р х і т е к т у р н и й стиль л і г в основу

в о р о н и й М. Твори. — К., 1989. — С. 663.

284 Україна в другій половині XIX ст.

побудови б у д и н к у К у п е ц ь к о г о з і б р а н н я (нині ф ілармо­н і я — а р х і т е к т о р В. Н і к о л а є в ) , У к р а ї н с ь к и й д р а м а т и ч ­ний театр ім . І . Ф р а н к а (арх ітектори Г. Ш л е й ф е р , Е. Брат-ман) , оперного театру ( арх і тектор Г. Ш л е й ф е р ) . Типовою а р х і т е к т у р н о ю будовою ціє ї доби є Музей зах ідного і схід­ного мистецтва , і н т е р ' є р и я к о г о орган ічно поєднали еле­менти к л а с и к и , г о т и к и , р о к о к о та ін .

Отже , у к р а ї н с ь к а к у л ь т у р а в друг ій половин і X I X ст. р о з в и в а л а с я в умовах р о з г о р т а н н я б у р ж у а з н и х реформ, територ іально ї роз ' єднаност і у к р а ї н с ь к и х земель , завер­ш е н н я ф о р м у в а н н я укра їнсько ї нац і ї , у с к л а д н е н н я соці­альної с т р у к т у р и , п о л і т и з а ц і ї суспільного ж и т т я , поси­л е н н я тиску д е р ж а в н и х с т р у к т у р . Всі ц і та і н ш і ч и н н и к и з а л и ш и л и п о м і т н и й в ідбиток у к у л ь т у р н і й сфері ціє ї до­би, з у м о в и в ш и п о я в у та р о з г о р т а н н я цілої н и з к и супе­р е ч л и в и х тенденц ій та я в и щ . Певн і п о з и т и в н і з р у ш е н н я в ідбулися у галуз і освіти ( з б і л ь ш и л а с я к і л ь к і с т ь навчаль ­них з а к л а д і в , освіта набула б і л ь ш св ітського х а р а к т е р у , с творилася єдина система освіти тощо) . Проте в ідсоток неписьменного населення в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х з а л и ш а в с я щ е досить в и с о к и м , до того ж надто в і д ч у т н и м и в освіт­ній г а л у з і були а с и м і л я ц і й н і процеси — р у с и ф і к а ц і я , по­л о н і з а ц і я , р у м у н і з а ц і я т о щ о .

У сфері н а у к и п о з и т и в н і з р у ш е н н я йдуть по л ін і ї кон­центрац і ї і н т е л е к т у а л ь н о г о потенц іалу в н а у к о в и х цент­рах та т о в а р и с т в а х , к о о р д и н а ц і ї д о с л і д ж е н ь , ефективно­го обміну і н ф о р м а ц і є ю , щ о дало м о ж л и в і с т ь в ч е н и м , я к і п р а ц ю в а л и в У к р а ї н і у багатьох г а л у з я х н а у к и , досягти світового р і в н я .

Р о з в и т о к л і т е р а т у р и х а р а к т е р и з у є т ь с я р і зноман ітн іс ­тю х у д о ж н і х н а п р я м і в , і н д и в і д у а л ь н и х с т и л і в письменс­тва , появою нових тем та п р о б л е м а т и к и , д е м о к р а т и з а ц і ­єю та г у м а н і з а ц і є ю л і тературного процесу , у с к л а д н е н н я м х у д о ж н і х ф о р м , п о л і т и з а ц і є ю л і тературно ї творчост і . В у к р а ї н с ь к о м у театр і ц іє ї доби у ж и в а ю т ь с я тенденці ї по-бутовізму, р о м а н т и з м у , с е н т и м е н т а л і з м у , р е а л і з м у тощо . Ф о р м у є т ь с я ш к о л а р е ж и с у р и та акторсько ї г р и , в и н и к а ­ють т е а т р а л ь н і а м а т о р с ь к і к о л е к т и в и , з ' я в л я ю т ь с я висо­к о х у д о ж н і д р а м а т и ч н і твори . У м у з и ц і та ж и в о п и с і ствер­д ж у ю т ь с я п р и н ц и п и р е а л і з м у та народност і , а в арх ітек ­турі набуває п о ш и р е н н я е к л е к т и з м .

З а г а л о м р о з в и т о к у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и в друг ій по­л о в и н і X I X ст. став л о г і ч н и м п р о д о в ж е н н я м д у х о в н и х п о ш у к і в народу попередньої доби, спробою в р а х у в а т и здо­бутки світового досвіду, своєрідною предтечею к у л ь т у р ­ного о н о в л е н н я X X ст.

10. Україна на початку XX ст.

10.1. Соціально-економічний розвиток на початку XX ст. Р у б і ж X I X і X X ст. х а р а к т е р н и й в У к р а ї н і з а в е р ш е н ­

н я м промислового перевороту і переходом до індустр іал і ­зац і ї , суть я к о ї п о л я г а л а в розбудові крупно ї м а ш и н н о ї індустрі ї , я к і с н і й зм ін і с труктури господарства (промис­лов ість м а л а п е р е в а ж а т и над с і л ь с ь к и м господарством, а в а ж к а промислов ість над легкою) . Ц і ш и р о к о м а с ш т а б н і , к а р д и н а л ь н і з м і н и в ідбувалися в н а д з в и ч а й н о с к л а д н и х у мов ах , а д ж е Р о с і й с ь к а і м п е р і я , я к і б ільшість к р а ї н сві­ту, у 1 9 0 0 — 1 9 0 3 р р . п е р е ж и л а економічну к р и з у . 1904— 1908 р р . позначен і депрес ією, і л и ш е в 1 9 0 9 — 1 9 1 3 р р . почалося промислове п іднесення .

У к р а ї н с ь к а промисловість формувалася я к частина за-гально імперського економічного к о м п л е к с у . Проте через н и з к у обставин (виг ідне географічне р о з т а ш у в а н н я , при­родні багатства , д е ш е в а , але к в а л і ф і к о в а н а робоча сила тощо) вона м а л а свої особливості , я к і суттєво в п л и н у л и на с т р у к т у р у та розвиток промислового потенц іалу к р а ю . Своєр ідним к а т а л і з а т о р о м реал і зац і ї п о т е н ц і й н и х м о ж ­ливостей рег іону стала економічна к р и з а , я к а , загострив­ш и к о н к у р е н ц і ю та п о с и л и в ш и п о л я р и з а ц і ю п ідприємств , з м у с и л а б у р ж у а з і ю м а к с и м а л ь н о с к о н ц е н т р у в а т и і об 'єд­нати с и л и . Тому в ж е на початку X X ст. У к р а ї н а за рів­нем к о н ц е н т р а ц і ї промислового виробництва в основних г а л у з я х не т і л ь к и домінувала в Р о с і й с ь к і й імпері ї , а й

286 Україна на початку XX ст.

посідала одне з п е р ш и х місць у св іт і . П ' я т ь н а й б і л ь ш и х п івденних м е т а л у р г і й н и х заводів (Юз івський , Дніпровсь­к и й , О л е к с а н д р і й с ь к и й , П е т р о в с ь к и й , Д о н е ц ь к о - Ю р ' є в -с ь к и й ) п р о д у к у в а л и м а й ж е 2 5 % загальнорос ійського ча­вуну . Заводи Бродського , Т е р е щ е н к а , Х а р и т о н е н к а , Яро-ш и н с ь к о г о та Бобринського в и р о б л я л и 6 0 % ц у к р у - р а ф і -наду Російської імпері ї . На великих п ідприємствах в Укра­ї н і п р а ц ю в а л о п о н а д 4 4 % у с і х р о б і т н и к і в , тод і я к у С Ш А — л и ш е 3 3 % .

К о н ц е н т р а ц і я промислового виробництва с п р и я л а про­цесу монопол і зац і ї , і тому у т в о р е н н я монопол ій почалося спочатку саме у н а й б і л ь ш «концентрованих» г а л у з я х — м е т а л у р г і й н і й , к а м ' я н о в у г і л ь н і й , з а л і з о р у д н і й т о щ о . Н а п о ч а т к у стор іччя виростають могутні с и н д и к а т и : «Прод-вагон» (1901) , «Продамет» (1902) , «Трубопродажа» (1902) , «Гвоздь» (1903) . Ц е були досить могутні о б ' є д н а н н я . Нап­р и к л а д , утворений 1904 р . с и н д и к а т «Продуголь» , до я к о ­го в х о д и л и 18 о к р е м и х а к ц і о н е р н и х т о в а р и с т в , контро­л ю в а в 7 5 % видобутку к а м ' я н о г о в у г і л л я в Д о н е ц ь к о м у басейні . Однак , п р и н о с я ч и буржуаз і ї н а д п р и б у т к и нав іть у к р и з о в и х у м о в а х , монополі ї водночас г а л ь м у в а л и гос­подарський розвиток , з а в а ж а л и техн ічному прогресу, зву­ж у в а л и сферу регулюючої дії р и н к о в и х в ідносин .

Монополістичні об ' єднання У к р а ї н и були тісно пов 'яза ­ні не т і л ь к и з рос ійською б у р ж у а з і є ю , а й з і н о з е м н и м к а п і т а л о м . З а х і д н у б у р ж у а з і ю п р и в а б л ю в а л и величезн і п р и р о д н і багатства , дешева робоча сила , в и с о к а норма п р и б у т к у , ш и р о к и й р и н о к . П о к а з о в о , щ о понад 2 5 % іно­з е м н и х інвестицій у промисловість Рос ійської імпері ї при­падає саме на У к р а ї н у . Через це у в у г і л ь н і й промисло­вості 6 3 % основного к а п і т а л у перебувало у володінні іно­з е м н и х к о м п а н і й , а в металург і ї — 9 0 % . Могутн ій син­д и к а т «Продуголь» ф а к т и ч н о ц ілком контролювався фран­ц у з ь к и м и і н в е с т о р а м и . Це г а л ь м у в а л о і деформувало еко­н о м і ч н и й р о з в и т о к не т і л ь к и Н а д д н і п р я н с ь к о ї У к р а ї н и , а й усієї Рос ійсько ї імпері ї , а д ж е м ісцевий в и р о б н и к ви­т і с н я в с я з р и н к у , а б і л ь ш а ч а с т и н а п р и б у т к і в , одержа­н и х за р а х у н о к м о н о п о л ь н и х ц і н та д е р ж а в н и х в ійсько­вих з а м о в л е н ь , в и в о з и л а с я за кордон .

В а ж л и в о ю особливістю промислового р о з в и т к у Укра­ї н и був н е р і в н о м і р н и й розвиток її рег іон ів . Я к щ о Пів ­день У к р а ї н и досить ш в и д к о п е р е й ш о в на к а п і т а л і с т и ч н і р е й к и і б у р х л и в о розвивав промислове в и р о б н и ц т в о , то п і в д е н н о - з а х і д н и й рег іон ор і єнтувався г о л о в н и м чином на а г р а р н и й с е к т о р , і тут домінував д р і б н о б у р ж у а з н и й

Соціально-економічний розвиток на початку XX ст. 287

у к л а д . Л і в о б е р е ж ж я , де збер і галися з а л и ш к и к р і п а ц т в а , помітно в ідставало від і н ш и х рег іонів У к р а ї н и .

Поступово в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х с к л а л а с я певна спе­ц і а л і з а ц і я промислових р а й о н і в . Донбас став центром ву­г ільної промисловост і , Н і к о п о л ь с ь к и й басейн — м ар ган ­цевої , К р и в и й Ріг — зал і зорудної , П р а в о б е р е ж ж я і пев­ною мірою Л і в о б е р е ж ж я — цукрово ї . Х а р а к т е р н о , щ о ц і осередки промислового виробництва з часом набули за-гальнорос ійського з н а ч е н н я . Ц ь о м у процесові с п р и я л и значно ш в и д ш і , п о р і в н я н о із з а г а л ь н о і м п е р с ь к и м и , тем­пи р о з в и т к у в а ж л и в и х галузей промисловост і . П р о т я г о м першого д е с я т и р і ч ч я X X ст. в У к р а ї н і ч а с т к а промисло­вості в з а гальному обсязі продукц і ї усього народного гос­подарства с я г н у л а 4 8 , 2 % , тоді я к е к в і в а л е н т н и й загаль -н о і м п е р с ь к и й п о к а з н и к становив л и ш е 4 0 % . У к р а ї н с ь к і землі н а п р и к і н ц і X I X — на п о ч а т к у X X ст. с тали одним з головних промислових районів Рос ійсько ї імпері ї . Саме тут 1913 р . в и р о б л я л о с я 6 9 % загальнорос ійсько ї продук­ці ї чавуну , 5 7 % стал і та 5 8 % п р о к а т у . Н а У к р а ї н у в цей час п р и п а д а л о 2 0 , 2 % усієї продукц і ї м а ш и н о б у д у в а н н я та металообробної промисловост і Росі ї .

Х а р а к т е р н о ю рисою р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї промисло­вості була її п ідпорядкован ість і м п е р с ь к о м у центру , я к и й вбачав в У к р а ї н і н а с а м п е р е д п о т у ж н у с и р о в и н н у базу . Тому закономірно , щ о 1 9 1 3 р . на у к р а ї н с ь к у промисло­вість п р и п а д а л о м а й ж е 7 0 % видобутку сировини та виго­т о в л е н н я н а п і в ф а б р и к а т і в Рос ійсько ї імпері ї . Т а к а дер­ж а в н а п о л і т и к а суттєво д е ф о р м у в а л а с т р у к т у р у економі ­к и У к р а ї н и . Н е з в а ж а ю ч и на те щ о на її територі ї був зо­с е р е д ж е н и й в е л и ч е з н и й п р о м и с л о в и й потенц іал , вона все ж з а л и ш а л а с я с ільськогосподарським районом імпері ї , в я к о м у в селах п р о ж и в а л о 8 0 % н а с е л е н н я .

В аграрному секторі У к р а ї н и на п о ч а т к у X X ст. нал і ­чувалося понад 32 т и с . п о м і щ и ц ь к и х господарств . Ч а с т и ­на з н и х , п е р е в а ж н о в е л и к і з емельн і л а т и ф у н д і ї , пере­й ш л а на к а п і т а л і с т и ч н і р е й к и , с т в о р и в ш и е ф е к т и в н і , ба­гатогалузеві господарства. Органічно вписалися в нові умо­ви господарювання м а є т к и Кочубея , Т е р е щ е н к а , Х а р и т о -н е н к а та ін . Р е ш т а ж п о м і щ и к і в , не п р и с т о с у в а в ш и с ь до б у р ж у а з н и х в ідносин, була з м у ш е н а продавати свої зем­л і . Про м а с ш т а б и цього процесу св ідчить хоча б той ф а к т , щ о протягом 1877—1905 рр . дворяни П і в д н я У к р а ї н и про­д а л и м а й ж е половину своїх володінь (у ц ілому в у к р а ї н ­с ь к и х з е м л я х п о м і щ и к и до п о ч а т к у першої рос ійської ре­волюці ї спродали понад 1/3 своїх земель) .

2 8 8 Україна на початку XX ст

П е р е т в о р е н н я з е м л і на товар к а р д и н а л ь н о з м і н и л о ж и т т я не т і л ь к и дворянства , а й с е л я н с т в а . У пореформе­н и й період інтенсивно розгорнувся процес його майнової д и ф е р е н ц і а ц і ї . Х а р а к т е р н о ю рисою цього процесу було не р івномірне р о з ш а р у в а н н я , а к а т а с т р о ф і ч н а п о л я р и з а ­ц і я : 1917 р . ч а с т к а з а м о ж н и х господарств (понад 15 деся­тин) с т а н о в и л а 5 , 1 % , а в ідсоток б е з з е м е л ь н и х та малозе­м е л ь н и х с е л я н в У к р а ї н і сягнув 8 0 , 5 % . Я к щ о в р а х у в а т и , щ о с е л я н и н с п л а ч у в а в в и к у п н і п л а т е ж і , ч и с л е н н і подат­к и та в и к о н у в а в н а т у р а л ь н і повинност і , то ц і л к о м зрозу­м і л о , щ о на п о ч а т к у X X ст. соц іальне н а п р у ж е н н я зросло в а г р а р н о м у сектор і . Не к р а щ и м и були у м о в и і в робіт­н и к і в У к р а ї н и , а д ж е робочий день оф іц ійно т р и в а в май­ж е 11 годин на добу (часто-густо п е р е в и щ у ю ч и цю нор­му) , 1904 р . м а й ж е 3 2 % роб ітник ів Рос ійсько ї імпері ї було оштрафовано . Н и з ь к а заробітна плата , ж а х л и в і умови п р а ц і , погане медичне обслуговування , в ідсутність полі­т и ч н и х прав і свобод, п о г л и б л ю в а л и к а т а с т р о ф і ч н е ста­н о в и щ е т р у д я щ и х мас в У к р а ї н і . Вибух народного гніву н а з р і в а в .

О т ж е , п р о м и с л о в о м у р о з в и т к о в і Н а д д н і п р я н с ь к о ї У к р а ї н и на п о ч а т к у X X ст. були п р и т а м а н н і : концентра ­ц і я в и р о б н и ц т в а , у т в о р е н н я м о н о п о л і й , с п е ц і а л і з а ц і я ра­йон ів , з н а ч н и й в п л и в іноземного к а п і т а л у , нер івномір­н и й розвиток у к р а ї н с ь к и х рег іонів , в и щ і в ід загально ім-п е р с ь к и х т е м п и р о з в и т к у , перетворення У к р а ї н и на один з головних п р о м и с л о в и х район ів Рос ійсько ї імпері ї то­щ о . Ц і процеси, з одного боку, в ідображали розвиток укра­їнської промисловост і у контекст і з а гальнорос ійських тен­д е н ц і й , з іншого — були своєр ідним п і д с у м к о м впливу м ісцевих ч и н н и к і в .

В а грарному секторі У к р а ї н и збер ігали свої позиці ї к р у п н і п о м і щ и ц ь к і латифунд і ї ; п е р е т в о р е н н я з е м л і на то­вар с п р и ч и н и л о п о с и л е н н я майнової д и ф е р е н ц і а ц і ї селян­ства ; п о с и л и л а с я е к с п л у а т а ц і я народних мас ; загостри­л а с я проблема аграрного п е р е н а с е л е н н я т о щ о . Всі ц і чин­н и к и п о с и л ю в а л и н а п р у ж е н і с т ь у сусп ільств і , вели до за­гострення с о ц і а л ь н и х п р о т и р і ч .

Національний рух на початку XX ст. 2 8 9

10.2. Національний рух на початку XX ст. Н а п р и к і н ц і X I X — на п о ч а т к у X X ст. а к т и в і з у в а в с я

н а ц і о н а л ь н и й рух в У к р а ї н і . П о с и л и л а с я а к т и в н і с т ь по­л і т и ч н и х сил , набрала сили тенденц ія до їхнього згурту­в а н н я , розгорнувся процес с а м о в и з н а ч е н н я утворених по­л і т и ч н и х осередк ів .

У 1 8 9 7 р . на н е л е г а л ь н о м у з ' ї з д і п р е д с т а в н и к і в гро­мад у К и є в і в и н и к л а В с е у к р а ї н с ь к а з а г а л ь н а орган і за ­ц і я , ї ї п о ч е с н и м и ч л е н а м и с т а л и д і я ч і «старої г р о м а д и » В. Ант онович , П . Ж и т е ц ь к и й , М. Л и с е н к о , д і й с н и м и чле ­н а м и — В. Б е р е н ш т а м , М. К о н о н е н к о , О. Л о т о ц ь к и й , Є. Ч и к а л е н к о та і н . До с к л а д у ц іє ї о р г а н і з а ц і ї у в і й ш л о м а й ж е 20 у к р а ї н с ь к и х громад та ч и м а л о с т у д е н т с ь к и х г р у п . П о я в а та ф у н к ц і о н у в а н н я В с е у к р а ї н с ь к о ї з а г а л ь ­ної о р г а н і з а ц і ї була с в о є р і д н и м з а к л ю ч н и м а к о р д о м гро-м а д і в с ь к о г о р у х у , спробою о р г а н і з а ц і й н о г о з г у р т у в а н н я патр іотично настроєних нац іональних сил . Проте її с тавка на к у л ь т у р н и ц ь к у д і я л ь н і с т ь в ж е не в і д п о в і д а л а н і пот­ребам часу , ні н а с т р о я м з н а ч н о ї ч а с т и н и д і я ч і в нац іо ­н а л ь н о г о р у х у , особливо м о л о д і ^ С а м е тому в ж е 1 9 0 0 р . група п р е д с т а в н и к і в с т у д е н т с ь к и х у к р а ї н о ф і л ь с ь к и х гур­тк ів у Х а р к о в і с творила п е р ш у на с х і д н о у к р а ї н с ь к и х зем­л я х у к р а ї н с ь к у п о л і т и ч н у о р г а н і з а ц і ю — Р е в о л ю ц і й н у у к р а ї н с ь к у п а р т і ю ( Р У П ) , до п р о в о д у я к о ї у в і й ш л и Д . А н т о н о в и ч , Б . К а м і н с ь к и й , Л . М а ц і є в и ч , М. Р у с о в . Р У П о р г а н і ч н о о б ' є д н а л а «в ільні г р о м а д и » , щ о ф у н к ц і о ­н у в а л и у К и є в і , Х а р к о в і , Черн і гов і , П о л т а в і , Л у б н а х , Н і ­ж и н і та і н ш и х м і с т а х .

П е р ш и м п р о г р а м н и м документом ціє ї орган і зац і ї ста­ла брошура «Самост ійна У к р а ї н а » , автором я к о ї був хар ­к і в с ь к и й адвокат М. М і х н о в с ь к и й .

Міхновський Микола Іванович (1873—1924) — діяч національ­но-визвольного руху. Народився в с. Турівка на Київщині. Навчав­ся на правничому факультеті Київського університету. В студент­ські роки був одним з ініціаторів створення таємного «Братства тарасівців» (1891). Працюючи адвокатом, виступав на політичних процесах, брав активну участь в українському русі. Його брошура «Самостійна Україна» (1900) стала програмою Революційної укра­їнської парти в перший період її діяльності. Був одним з організа­торів та лідерів створеної в 1901—1902 рр. Української народної парти, для якої написав «Десять заповідей» та «Програму», що обстоювала ідею самостійності української держави. Після Лют­

ій

290 Україна на початку XX ст.

невої революції 1917 р. — ініціатор створення українського на­ціонального війська. Під час Гзтьманщини зблизився з Українсь­кою демократично-хліборобською партією, але після проголошен­ня гетьманом П. Скоропадським федерації з Росією взяв активну участь у поваленні його режиму. Після встановлення більшовиць­кої влади зазнав жорстоких переслідувань, а в квітні 1924 р. був знайдений повішеним у власному саду.

Б а з о в и м и п р и н ц и п а м и цього твору, щ о побачив світ 1900 р . у Львов і , були п а т р і о т и з м , р а д и к а л і з м та безком­промісність . «Самостійна Україна» не є повноцінною прог­рамою політичної парт і ї , о с к і л ь к и не дає в ідповід і на пи­т а н н я про основні н а п р я м и д іяльност і , соц і альну базу то­щ о . Проте цей п р и с т р а с н и й маніфест м істить н и з к у прин­ципово в а ж л и в и х о р і є н т и р і в :

1) в и з н а ч а є мету парт і ї — створення п о л і т и ч н о неза­л е ж н о ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и . « Д е р ж а в н а с а м о с т і й н і с т ь єсть головна умова і с н у в а н н я н а ц і й , — з а з н а ч а є М. Міх-н о в с ь к и й , — а д е р ж а в н а н е з а л е ж н і с т ь єсть н а ц і о н а л ь н и м ідеалом у сфері м і ж н а ц і о н а л ь н и х в ідносин» ;

2) в к а з у є на нового л ідера нац іонального р у х у — інте­л і генц ію третьої х в и л і , я к а , на в ідміну від п е р ш о ї ( Ч а р -т о р и й с ь к і , В и ш н е в е ц ь к і , Т и ш к е в и ч і та ін . ) та другої (Без-бородьки , П р о к о п о в и ч і та ін . ) , с л у ж и т ь своєму народові ;

3) р о з к р и в а є спосіб д о с я г н е н н я поставленої мети — «боротьба к р и в а в а і безпощадна» . «Війна проводитиметься ус іма засобами , — а к ц е н т у є «Самост ійна У к р а ї н а » , — . . . м и в і зьмемо силою те , щ о нам н а л е ж и т ь с я по праву , але в іднято в нас т е ж силою»;

4) к о н к р е т и з у є основні п р и н ц и п и боротьби — «Усі, хто на ц і л і й У к р а ї н і не за нас , ті проти н а с » . « У к р а ї н а д л я у к р а ї н ц і в » . «Поборемо або вмремо»;

5) з а к л и к а є до р о з м е ж у в а н н я з п р е д с т а в н и к а м и по­м іркованого к р и л а нац іонального руху : « . . . у к р а ї н о ф і л и л и ш и л и с я без потомства , і сучасна молода У к р а ї н а ува­ж а є себе безпосереднім с п а д к о є м ц е м Ш е в ч е н к а , а її тра­диц і ї йдуть до М а з е п и , Х м е л ь н и ц ь к о г о та к о р о л я Д а н и ­ла , м и н а ю ч и у к р а ї н о ф і л і в . М і ж молодою У к р а ї н о ю і укра­ї н о ф і л а м и немає н і я к и х з в ' я з к і в » 1 .

Б р о ш у р а М. Міхновського недовго в и к о н у в а л а р о л ь основного програмного д о к у м е н т а Р У П . Згодом вона ста­л а своєр ідним л а к м у с о в и м п а п і р ц е м д л я пол ітичного са-

'Див . : Міхновський М. Самостійна Україна / / Політологія. Кінень XIX — перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 126—135.

Національний рух на початку XX ст. 2 9 1

м о в и з н а ч е н н я та р о з м е ж у в а н н я в ц ій орган ізац і ї . Б і л ь ­ш і й частині руп івц ів не і м п о н у в а л и нетолерантн ість , ка ­тегоричність , р а д и к а л і з м , с т а в к а на силові методи вирі ­ш е н н я нац іонального п и т а н н я , я к и м и п р о с я к н у т і сторін­к и «Самостійної У к р а ї н и » . Проте М. М і х н о в с ь к и й та йо­го п р и б і ч н и к и твердо стояли на платформі цього доку­м е н т а . Ц е призвело до п е р ш о г о розколу в Р У П та утво­р е н н я 1902 р . м і х н о в ц я м и У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї пар ­тії (УНП) . Невдовз і стався д р у г и й розкол — 1903 р . в ід Р У П в і д м е ж у в а л а с я г р у п а на чол і з Б . Я р о ш е в с ь к и м , я к а утворила У к р а ї н с ь к у соц іал і стичну парт ію (УСП). У Н П і УСП не були ч и с л е н н и м и о р г а н і з а ц і я м и і не м а л и знач ­ного в п л и в у в народних масах , але їхнє в и н и к н е н н я ф ік ­сувало процес пол ітичної д и ф е р е н ц і а ц і ї у Р У П , вид ілен­н я з неї к р а й н і х п р а в и х та л і в и х елемент ів .

Н а початку X X ст. Р У П стала уособленням процесу пол ітизац і ї нац іонального р у х у . Ц я о р г а н і з а ц і я д і я л а до­сить а к т и в н о . В ж е за п е р ш і три р о к и її і с н у в а н н я було створено м е р е ж у р у п і в с ь к и х груп , щ о д і я л и у К и є в і , Х а р ­к о в і , П о л т а в і , Л у б н а х та і н ш и х м істах У к р а ї н и . Н а в і т ь на Кубані , де в Катеринодар і вчителював С. П е т л ю р а , де­я к и й час ф у н к ц і о н у в а в осередок Р У П . ї ї д і я л ь н і с т ю керу­вали ц е н т р а л ь н и й комітет у К и є в і та з а к о р д о н н и й комі ­тет у Львов і . Головними ф о р м а м и активност і орган і зац і ї були пропаганда та а г і т а ц і я . П р о п а г а н д и с т с ь к и й арсенал руп івц ів охоплював нелегальн і пер іодичні в и д а н н я (газе­та «Селянин» , ж у р н а л «Гасло» тощо) , численн і б р о ш у р и та п р о к л а м а ц і ї . Основним о б ' є к т о м пропаганди стало се­л я н с т в о , я к е , за п е р е к о н а н н я м р у п і в ц і в , було основою у к р а ї н с ь к о ї нац і ї . Л і в о б е р е ж ж я перетворилося на базо­вий регіон дії Р У П , хоча її д і я л ь н і с т ь п о ш и р ю в а л а с я і на П о д і л л я та Волинь .

Р у п і в с ь к і п р о п а г а н д а та а г і т а ц і я не п р о й ш л и безслід­но. Саме в н и х п о л і ц і я вбачала основну п р и ч и н у антипо-м і щ и ц ь к и х с е л я н с ь к и х виступів 1902 р . на П о л т а в щ и н і та Х а р к і в щ и н і , я к і п і д н я л и на боротьбу понад 150 т и с . осіб. У ході в и з в о л ь н и х з м а г а н ь у Р У П п о ш и р ю ю т ь с я со-ц і а л - д е м о к р а т и ч н і п о г л я д и та настрої . В р е ш т і - р е ш т це призводить до чергового р о з к о л у . У 1904 р . ч а с т и н а ру­п івц ів на чолі з М. М е л е н е в с ь к и м - Б а с к о м та О. Скоропис-Й о л т у х о в с ь к и м в іддала перевагу с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н и м гаслам і утворила У к р а ї н с ь к у с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н у спіл­к у , я к а невдовзі на п р а в а х автономної секці ї у в і й ш л а до меншовицької фракці ї Російської соціал-демократичної ро­бітничої парт і ї . С п і л ч а н и були п е р е к о н а н і , щ о в и р і ш е н н я

292 Україна на початку XX ст.

н а ц і о н а л ь н о г о п и т а н н я є п о х і д н и м від розв я з а н н я на м а р к с и с т с ь к і й п л а т ф о р м і с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н и х проб­л е м .

У цей к р и т и ч н и й д л я Р У П період б і л ь ш і с т ь її членів поступово с х и л я л а с я до у т в о р е н н я у к р а ї н с ь к о ї соціал-де­м о к р а т і ї . О ч о л ю в а н а М. П о р ш е м , В . В и н н и ч е н к о м та С. П е т л ю р о ю , ц я частина парті ї с тояла на п о з и ц і я х орга­н ічного п о є д н а н н я нац іонально ї ор ієнтац і ї з м а р к с и з м о м . Це з у м о в и л о 1905 р . к а р д и н а л ь н у р е о р г а н і з а ц і ю та тран­сформац ію Р У П , її перетворення на У к р а ї н с ь к у соціал-д е м о к р а т и ч н у роб ітничу парт ію ( У С Д Р П ) .

Н а р о с т а н н я революційної к р и з и , інтенсивна д іяльн ість Р У П п і д ш т о в х н у л и до активност і та пол і тично ї самоор­ганізаці ї поміркован і к о л а укра їнського нац іонального ру­ху . У 1904 р . із Всеукра їнсько ї загально ї орган і зац і ї з і н і ц і а т и в и Є. Ч и к а л е н к а в и д і л я є т ь с я г р у п а , я к а утворює У к р а ї н с ь к у д е м о к р а т и ч н у парт ію ( У Д П ) .

Чикаленко Євген Харламович (1861—1929) — громадський д і ­яч, меценат, за фахом агроном. Народився в с. Перешори Хер­сонської губернії у багатій селянській сім'ї. Навчався в Харківсь­кому університеті, де вступив до української студентської грома­ди. У1884 р заарештований за участь у гуртку «драгоманівців» В. Мальованого і висланий до Перешорів У1894 р. переїхав до Одеси, в 1900 р. до Києва. Один із провідних членів «Старої гро мади» (з 1900), Української демократичної парти (з 1904) та Української демократично-радикальної парти (з 1905), заснов­ник і фактичний голова Товариства українських поступовців У 1897 р в Одесі та згодом у Санкт-Петербурзі вийшли його попу­лярні «Розмови про сільське хазяйство». Фінансував видання словника М. Комарова, газети «Селянин» (Львів), діяльність Ака­демічного Дому (Львів), був видавцем єдиної україномовної що­денної газети в РОСІЙСЬКІЙ імперії — «Гоомадська думка» (потім «Рада») Під час Першої світової війни жив у Фінляндії, Петрогра­ді та Москві. ПІСЛЯ лютневої революції 1917 р. повернувся в Укра­їну, але активної участі в політичному житті не брав. У січні 1919 р. виїхав до Галичини, де був інтернований поляками. З 1920 р. мешкав в Австрії. У1925 р. став головою Термінологічної КОМІСІЇ Української сільськогосподарської академії в Подебрадах (Че-хословаччина). Автор «Спогадів» (1925—1926) та «Щоденника» (1931).

Ц я о р г а н і з а ц і я стояла на л іберальних п о з и ц і я х і обсто­ювала в с т а н о в л е н н я конституц ійно ї м о н а р х і ї , проведен­н я ш и р о к и х с о ц і а л ь н и х реформ та н а д а н н я У к р а ї н і авто­н о м н и х п р а в у м е ж а х федеративно ї Рос і ї . П е в н і розход­ж е н н я в п о г л я д а х на п р и н ц и п о в і п р о г р а м н і п о л о ж е н н я п р и з в е л и до р о з к о л у в У Д П та у т в о р е н н я ч а с т и н о ю де-

Національний рух на початку XX ст 293

м о к р а т і в на чол і з Б . Г р і н ч е н к о м , С. Єфремовим та Ф . Ма-т у ш е в с ь к и м У к р а ї н с ь к о ї р а д и к а л ь н о ї парт і ї ( У Р П ) .

Єфремов Сергій Олександрович (1876—1939) — політичний ді­яч, публіцист, літературний критик та літературознавець Походив з сім'ї священика Закінчив Київський університет, з середини 90-х років займався літературною ДІЯЛЬНІСТЮ Належав до лібе­рального крила українського руху, був одним із лідерів ТУП, пізні­ше — головою УПСФ, заступником Голови Центральної Ради, ре­дактором газети «Нова Рада», генеральним секретарем з міжна­ціональних питань Ідеолог і теоретик національного руху. Спів­робітничав з Українським Національним Союзом, проте був про­тивником антигетьманського повстання. Під час Директори' пра­цював в Українській Академії наук. У радянські часи — на науко­вій роботі, був обраний академіком, а згодом віце-президентом ВУАН. 2 липня 1929 р. заарештований і в березні 1930 р. засуд­жений у «справі СВУ» (як нібито один з її керівників) до 10 років тюремного ув'язнення Помер в одному з таборів ГУЛАГу 10 бе­резня 1939 р

Згодом р о з к о л вдалося подолати . У 1905 р . У Д П та У Р П о б ' є д н а л и с я в одну о р г а н і з а ц і ю — У к р а ї н с ь к у де­м о к р а т и ч н о - р а д и к а л ь н у п а р т і ю ( У Д Р П ) .

О т ж е , на р у б е ж і X I X і X X ст. помітно а к т и в і з у є т ь с я д і я л ь н і с т ь у к р а ї н с ь к о г о нац іонального р у х у , ш в и д к о йде процес в и т і с н е н н я к у л ь т у р н и ц ь к и х форм роботи пол ітич­н и м и , п о г л и б л ю є т ь с я р о з к о л м і ж у к р а ї н с ь к о ю інтел іген­ц і єю старшого та молодшого п о к о л і н ь , набирає сили тен­д е н ц і я до орган і зац ійного з г у р т у в а н н я та пол ітичного са­м о в и з н а ч е н н я а к т и в н о ї ч а с т и н и суспільства , формують­ся пол ітичн і парт і ї .

Напередодн і революці ї п о л і т и ч н а п а л і т р а охоплюва­л а ш и р о к и й с п е к т р нац іональних пол ітичних парт ій . Н а й -р а д и к а л ь н і ш і з н и х в и с у н у л и гасло д е р ж а в н о ї н е з а л е ж ­ності У к р а ї н и . Х а р а к т е р н о ю рисою цього періоду була абсолютна перевага в у к р а ї н с ь к о м у русі л і в и х н а ц і о н а л ь ­но-соц іал істичних с и л . У к р а ї н с ь к і л іберали та консерва­тори не з м о г л и о р г а н і з а ц і й н о з гуртувати свої с и л и на на­ц іональному ґ р у н т і і тому, я к п р а в и л о , о р і є н т у в а л и с я на з а гальнорос ійськ і п о л і т и ч н і парт і ї консервативного та л і ­берального н а п р я м і в .

294 Україна на початку XX ст.

10.3. Україна в роки першої російської революції 1905—1907 рр. Р у б і ж X I X і X X ст. — це не т і л ь к и період суттєвих

соц іально-економічних зм ін , а й час р а д и к а л ь н и х суспіль­н о - п о л і т и ч н и х з р у ш е н ь , значною м і р о ю зумовлених ре­в о л ю ц і й н и м и п о д і я м и 1 9 0 5 — 1 9 0 7 р р . З в о л і к а н н я з оста­точним в и р і ш е н н я м аграрного п и т а н н я , посилення експлу­атац і ї робітничого к л а с у , о б ' є к т и в н а з а ц і к а в л е н і с т ь бур­ж у а з і ї в її з а л у ч е н н і до в и р і ш е н н я в а ж л и в и х д е р ж а в н и х проблем, н а ц і о н а л ь н и й гніт , в ідсутність д е м о к р а т и ч н и х свобод тощо створювали ґрунт д л я стих ійного вибуху нев­доволення н а р о д н и х м а с . Проте м о ж л и в і с т ь виступу ста­л а р е а л ь н о ю л и ш е з а в д я к и появ і та з м і ц н е н н ю н а п р и к і н ­ц і X I X — на п о ч а т к у X X ст. ш и р о к о г о с п е к т р а пол ітич­н и х парт ій , р о з ш и р е н н ю сфери їхн іх д ій , посиленню впли­ву на м а с и ; втрат і авторитету та частковому послабленню ц а р и з м у в з в ' я з к у з п о р а з к о ю в рос ійсько -японськ ій в ій­ні 1 9 0 4 — 1 9 0 5 р р .

П о ч а т к о м революці ї стали події 9 с ічня 1905 р . в Пе­тербурз і . Саме цього д н я була р о з с т р і л я н а за н а к а з о м уря ­ду 1 5 0 - т и с я ч н а м и р н а роб ітнича д е м о н с т р а ц і я , у ч а с н и к и яко ї н а м а г а л и с я передати цареві петиц ію про свої потреби. З в і с т к а про загибель 1200 роб ітник ів та п о р а н е н н я 5 т и с . осіб ш в и д к о облет іла к р а ї н у та в и к л и к а л а х в и л ю обурен­н я , к р и с т а л і з у в а л а с я в з а грозливе д л я ц а р а т у гасло «Геть самодержавство!» Т і л ь к и в січні в Рос ійській імперії страй­к у в а л о м а й ж е 4 4 0 тис . осіб, тодія я к у попередній період с т р а й к у ю ч и х н а л і ч у в а л о с я 4 3 т и с . осіб на р і к . Д е р ж а в а вступ а ла в добу революці ї .

У своєму р о з в и т к о в і п е р ш а рос ійська р е в о л ю ц і я прой­ш л а к і л ь к а ф а з (етапів) , к о ж н а з я к и х м а л а свої х а р а к ­терні р и с и та особливост і .

/ фаза — «піднесення» (січень—жовтень 1905 р.): — н а р о с т а н н я масової боротьби, п о с и л е н н я її пол ітич­

ного х а р а к т е р у ; — п о л і т и з а ц і я н а р о д н и х мас ; — а к т и в і з а ц і я процесу с а м о о р г а н і з а ц і ї с у с п і л ь с т в а

(утворення п о л і т и ч н и х парт ій , рад , профсп ілок тощо) ; — п о ш и р е н н я х в и л і з а в о р у ш е н ь серед с е л я н та армі ї ; — п е р е п л е т е н н я та в з а є м о в п л и в роб ітничого , селян­

ського та н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х р у х і в .

Україна в 1905—1907 рр. 2 9 5

// фаза — «кульмінація» (жовтень—грудень 1905 р.): — к о р о т к а стаб іл і зац ія в к р а ї н і та певне р о з м е ж у в а н ­

н я п о л і т и ч н и х сил п ісля публ ікац і ї царського Маніфесту 17 ж о в т н я ;

— діалог та легальна взаємодія м і ж опозицією та влад­н и м и с т р у к т у р а м и ;

— а к т и в н е ф о р м у в а н н я багатопарт ійно ї системи; — п о с и л е н н я п р о п а г а н д и та аг і тац і ї к р а й н ь о л і в и х

парт ій — б і л ь ш о в и к і в та есерів; — о р г а н і з а ц і я л і в и м и с и л а м и х в и л і збройних повс­

тань у грудні 1905 р . (повстанськими ц е н т р а м и в У к р а ї н і були Х а р к і в , Олександр івськ , К а т е р и н о с л а в , Горл івка та і н ш і міста) .

III фаза — «спад» (січень 1906—червень 1907р.): — п о с и л е н н я репресій ( к а р а л ь н і експедиці ї , а р е ш т и ,

о б ш у к и тощо) ; — помітне з м е н ш е н н я масштаб ів та інтенсивност і ро­

б і т н и ч и х с т р а й к і в та с е л я н с ь к и х виступ ів ; — перех ід б ільшост і п о л і т и ч н и х парт ій у п і д п і л л я ; — п о ш и р е н н я серед р е в о л ю ц і о н е р і в т е р о р и с т и ч н и х

форм боротьби ( 1 9 0 6 — 1 9 0 7 р р . у Р о с і й с ь к і й імпері ї було вбито та поранено 97 тис . посадових осіб, на П . Столипі -на було зд ійснено 10 замах ів ) ;

— спроби опозиці ї п р о д о в ж и т и а н т и ф е о д а л ь н у , анти-і м п е р с ь к у , а н т и к а п і т а л і с т и ч н у боротьбу п а р л а м е н т с ь к и ­м и методами у ст інах Д е р ж а в н о ї д у м и ;

— перехід реакц і ї у наступ . Я к і с н о н о в и м я в и щ е м , с п е ц и ф і ч н о ю особливістю су­

сп ільно-пол ітичного ж и т т я доби революці ї с тали взаємо­в п л и в та в з а є м о п р о н и к н е н н я роб ітничого , с елянського та н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х р у х і в , щ о з н а ч н о п о с и л ю в а л о а н т и с а м о д е р ж а в н и й фронт і с п р и я л о появ і іншого нового я в и щ а — ш и р о к о м а с ш т а б н о с т і н а р о д н и х виступ ів , основ­н и м и п а р а м е т р а м и я к о ї є масовість , т е р и т о р і а л ь н а п о ш и ­рен ість , т р и в а л і с т ь , з ад іян ість р і зних с о ц і а л ь н и х верств . Л и ш е п р о т я г о м к в і т н я — с е р п н я 1905 р . в У к р а ї н і відбу­лося понад 300 роб ітничих с т р а й к і в , у я к и х в з я л о участь понад 110 тис . осіб. Т і л ь к и ж о в т н е в и й п о л і т и ч н и й с т р а й к п і д н я в на боротьбу м а й ж е 2 м л н ж и т е л і в Рос ійсько ї імпе­рі ї , з н и х в У к р а ї н і — 120 тис . Ч е р в н е в і виступи у к р а ї н ­с ь к и х с е л я н 1905 р . о х о п и л и 64 із 94 пов іт ів . З а м а с ш т а ­бами с е л я н с ь к о г о р у х у У к р а ї н а з а й м а л а одне з п е р ш и х місць у Р о с і й с ь к і й імпері ї .

Повстання на броненосці «Потьомкін» (червень 1905 р. ) , збройні виступи у Севастополі під кер івництвом П . Шмідта

296 Україна на початку XX ст.

(листопад 1905 р . ) , у Києві на чолі з Б . Ж а д а н і в с ь к и м (лис­топад 1905 р . ) та в і н ш и х містах свідчили про п о ш и р е н н я революційних настроїв серед солдат та матросів . Помітна нестабільність, вагання селянства та армії , щ о традиційно п ідтримували або ж принаймні лояльно ставилися до само­державства , т е ж були новим сусп ільно-пол ітичним чин­ником , я к и й відіграв надзвичайно в а ж л и в у роль у політич­ному розвитку подій, особливо у вир ішальному 1917 р .

Р е в о л ю ц і й н у х в и л ю ж о в т н я 1905 р . ц а р и з м о в і не вда­лося п р и д у ш и т и силою, і в ін з м у ш е н и й був п і т и на пос­т у п к и . Н а с л і д к о м ш и р о к о м а с ш т а б н о г о ж о в т н е в о г о полі ­тичного с т р а й к у стало п і д п и с а н н я 17 ж о в т н я М и к о л о ю II Маніфесту , у я к о м у народові о б і ц я л и г р о м а д я н с ь к і свобо­ди (недоторкан ість особи, свободу совісті , д р у к у , зборів , союзів) , д е к л а р у в а л о с я с к л и к а н н я рос ійського п а р л а м е н ­ту — законодавчо ї Д е р ж а в н о ї д у м и із з а л у ч е н н я м до ви­борів усіх верств н а с е л е н н я . Ц е й д о к у м е н т м а в надзви­чайно в а ж л и в і н а с л і д к и .

П о - п е р ш е , в ін суттєво р о з ш и р и в м е ж і легально ї полі ­тичної та к у л ь т у р н о ї д і я л ь н о с т і , помітно її п о ж в а в и в та у р і з н о м а н і т н и в . У 1905 р . в Л у б н а х в и н и к а є п е р ш а в Ро­с ійськ ій імпері ї у к р а ї н о м о в н а газета «Хлібороб» . Незаба­ром газети у к р а ї н с ь к о ю мовою п о ч а л и в и х о д и т и в Кате­р и н о с л а в і , Одесі , П о л т а в і , Х а р к о в і та і н ш и х м і с т а х . Зас ­новуються п е р ш і у к р а ї н с ь к і сусп ільно-пол і тичн і ж у р н а ­л и — «Дзв ін» , « У к р а ї н с ь к а х а т а » , « Р і д н и й к р а й » , «По­с ів» , «Село» т о щ о . Всього п р о т я г о м 1 9 0 5 — 1 9 0 7 р р . вихо­дило 24 у к р а ї н о м о в н и х в и д а н н я . У К и є в і , К а т е р и н о с л а ­в і , Одесі , Ч е р н і г о в і , Н і ж и н і та і н ш и х м істах в и н и к а ю т ь осередки культурно-осв ітньо ї орган і зац і ї «Просв і та» . До середини 1907 р . їх н а л і ч у в а л о с я 3 5 . К о н ц е н т р у ю ч и у своїх л а в а х цв і т у к р а ї н с ь к о ї е л і т и (М. К о ц ю б и н с ь к и й , Б . Гр інченко , П . М и р н и й , Д. Я в о р н и ц ь к и й та ін . ) , ц і об 'єд­н а н н я вели а к т и в н у к у л ь т у р н и ц ь к у роботу — засновува­л и б ібл іотеки , п р о в о д и л и вечори , в и д а в а л и у к р а ї н с ь к о ю мовою л і т е р а т у р у .

По-друге , нового і м п у л ь с у було надано процесов і ма­сової самоорган і зац і ї сусп ільства , тобто утв о р енн ю пар­т ій , рад , п р о ф с п і л о к та і н ш и х с у с п і л ь н и х о р г а н і з а ц і й . Саме цього пер іоду в ідбувалося ф о р м у в а н н я та станов­л е н н я пров ідних п о л і т и ч н и х с и л , я к і в и з н а ч и л и х а р а к ­тер та д и н а м і к у с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н и х под ій в У к р а ї н і 1 9 1 7 — 1 9 2 0 р р . Під час революці ї зростає численн ість пар­ті ї р о с і й с ь к и х есер ів , б і л ь ш о в и ц ь к о ї та м е н ш о в и ц ь к о ї ф р а к ц і й Р С Д Р П . Водночас на баз і попередн іх о б ' є д н а н ь

Україна в 1905—1907 рр. 297

в и н и к а ю т ь і н а б и р а ю т ь сили та досвіду у к р а ї н с ь к і пар­ті ї , я к і 1917 р . с тануть д о м і н у ю ч и м и в Ц е н т р а л ь н і й Р а д і : 1905 р . з ч а с т и н и Р е в о л ю ц і й н о ї у к р а ї н с ь к о ї парт і ї ( Р У П ) , щ о п е р е й ш л а на м а р к с и с т с ь к у п л а т ф о р м у , у т в о р ю є т ь с я У к р а ї н с ь к а с о ц і а л - д е м о к р а т и ч н а р о б і т н и ч а п а р т і я (УСДРП) ; у 1907 р . на основі г у р т к і в есерів , я к і в и й ш л и з Р У П щ е 1 9 0 3 — 1 9 0 4 р р . , виростає У к р а ї н с ь к а п а р т і я соц іал іст ів -революціонер ів ( У П С Р ) .

Слабк ість та незр іл і сть п а р л а м е н т с ь к о ї ф о р м и прав­л і н н я , з одного боку , і необхідність консол ідац і ї опози­ц і й н и х сил — з іншого з у м о в и л и п о я в у нової альтерна­тивної моделі орган і зац і ї в л а д и — Р а д и р о б і т н и ч и х депу­тат ів . П р о т я г о м ж о в т н я — г р у д н я 1905 р . Р а д и в и н и к л и в 50 м істах та с е л и щ а х Рос ійсько ї імпері ї . В У к р а ї н і вони д і я л и в К а т е р и н о с л а в і , К и є в і , Одесі , М и к о л а є в і , Єнак іє -во, Мар іупол і , Юз івц і та К р е м е н ч у ц і . І я к щ о в період першої рос ійської революці ї Р а д и р о з г л я д а л и с ь я к влада т і л ь к и б і л ь ш о в и к а м и , то н а д а л і — п і с л я ж о в т н я 1917 р . саме ц я модель у п р а в л і н н я л я г л а в основу розбудови про­летарсько ї д е р ж а в и .

Св ідченням активно ї масової самоорган ізац і ї суспільс­тва стало у т в о р е н н я п р о ф с п і л о к . Однією з п е р ш и х ви­н и к л а п р о ф с п і л к а з а л і з н и ч н и к і в Південно-Зах ідно ї зал і з ­н и ц і . У ході революці ї осередками професійного р у х у ста­л и М и к о л а ї в , Одеса, К и ї в , К а т е р и н о с л а в , Х а р к і в та і н ш і міста . Н а п р и к і н ц і 1905 р . в У к р а ї н і і снувало м а й ж е 80 профес ійних о б ' є д н а н ь .

З р о с т а н н я пол ітичної св ідомості , к о н ц е н т р а ц і я с и л , організованість — х а р а к т е р н і риси селянського руху цього періоду. Вл ітку 1905 р . в и н и к а ю т ь місцеві організаці ї Все­рос ійської с е л я н с ь к о ї с п і л к и . Н а й б і л ь ш о г о п о ш и р е н н я ц і о б ' є д н а н н я набули на Л і в о б е р е ж ж і та П і в д н і . Всього в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х було створено 120 с е л я н с ь к и х і во­лосних орган і зац ій с п і л к и , 12 пов ітових і 7 г у б е р н с ь к и х к о м і т е т і в .

З а р о к и революці ї вибухоподібно розгортається коо­п е р а т и в н и й р у х . Т а к , я к щ о в К и ї в с ь к і й губерні ї 1904 р . було л и ш е 3 к о о п е р а т и в и , то 1907 р . — в ж е 1 9 3 , у Хар­к і в с ь к і й 1905 р . — 2 , а 1907 р . — 50 к о о п е р а т и в і в . Ана­лог ічн і процеси в і д б у в а л и с я і в і н ш и х рег іонах У к р а ї н и .

В а ж л и в е значення д л я розвитку суспільно-політичного ж и т т я м а л а п о я в а в о п о з и ц і й н и х сил легального офіц ій­ного к а н а л у в п л и в у н а владу — думсько ї т р и б у н и . У І та II Д е р ж а в н и х д у м а х на п р а в а х п а р л а м е н т с ь к о ї ф р а к ц і ї д і я л а У к р а ї н с ь к а д у м с ь к а громада , я к а н а л і ч у в а л а у сво-

298 Україна на початку XX ст.

їх л а в а х понад 40 депутат ів і обстоювала , г о л о в н и м чи­ном, право У к р а ї н и на п о л і т и ч н у автономію та у к р а ї н і з а ­ц ію ш к о л и , судочинства , ц е р к в и та м і сцевих адміністра­т и в н и х орган ів . І хоча п р а к т и ч н а е ф е к т и в н і с т ь думсько ї д і яльност і д е п у т а т і в - у к р а ї н ц і в була н е з н а ч н о ю , в а ж л и в е політичне значення м а л а можлив ість о п р и л ю д н е н н я з най­в и щ о ї державно ї т р и б у н и н а ц і о н а л ь н и х і с о ц і а л ь н и х ви­мог та інтересів у к р а ї н с ь к о г о народу ( н а п р и к л а д , селя­н и н с. К о ш е л і в к а Н і ж и н с ь к о г о повіту Черн і г і всько ї гу­бернії В . Хвіст з а я в и в 1906 р . у ст інах Д у м и , щ о У к р а ї н а н а г а л ь н о потребує з емельно ї реформи та пол ітично ї авто­номі ї ) .

З ч е р в н я 1907 р . були опубл ікован і ц а р с ь к и й Мані­фест про розпуск I I Д е р ж а в н о ї д у м и і новий з а к о н про вибори до II I Д у м и , в ідповідно до я к о г о 8 0 % н а с е л е н н я Рос ійсько ї імпері ї п о з б а в л я л о с я виборчих п р а в . Ф а к т и ч ­но було зд ійснено д е р ж а в н и й переворот , я к и й не т і л ь к и в і д к р и в а в новий період — період р е а к ц і ї , а й п ідводив р и с к у під р е в о л ю ц і й н и м и з м а г а н н я м и 1 9 0 5 — 1 9 0 7 р р . : п е р ш а рос ійська р е в о л ю ц і я з а з н а л а п о р а з к и .

О т ж е , р і зке з а гострення е к о н о м і ч н и х , п о л і т и ч н и х , со­ц і а л ь н и х та н а ц і о н а л ь н и х проблем, посилене п о р а з к о ю ц а р и з м у в рос ійсько-японськ ій в ійн і 1 9 0 4 — 1 9 0 5 р р . , при­звело до стих ійного вибуху народного н е з а д о в о л е н н я — першої рос ійської революці ї . Ц я р е в о л ю ц і я п р о й ш л а у своєму р о з в и т к у к і л ь к а ф а з : «п іднесення — к у л ь м і н а ­ц і я — спад» , я к и м в ідповідають к а р д и н а л ь н і зм іни та зру­ш е н н я в сусп ільному ж и т т і . Н а д з в и ч а й н о в а ж л и в о , щ о в процес і р о з г о р т а н н я р е в о л ю ц і й н и х подій в и н и к л и нові сусп ільно-пол ітичн і я в и щ а та тенденці ї , я к і н а д а л і сут­тєво в п л и н у л и на і с торичну долю У к р а ї н и : п е р е п л е т е н н я та в з а є м о в п л и в роб ітничого , с е л я н с ь к о г о та н а ц і о н а л ь н о -визвольного р у х і в ; в и н и к н е н н я ш и р о к о м а с ш т а б н и х на­родних виступ ів ; у с в і д о м л е н н я н а р о д н и м и м а с а м и ефек­тивност і та р е з у л ь т а т и в н о с т і сп ільного н а т и с к у на само­д е р ж а в с т в о ; п о с и л е н н я настроїв нестабільност і та в а г а н ь селянства й армі ї ; суттєве р о з ш и р е н н я внасл ідок прого­л о ш е н н я царського Маніфесту м е ж легально ї пол ітично ї та к у л ь т у р н о ї д і я л ь н о с т і , помітне її п о ж в а в л е н н я та уріз­н о м а н і т н е н н я ; а к т и в і з а ц і я процесу масової самоорган іза ­ці ї сусп ільства (утворення п о л і т и ч н и х п а р т і й , рад , проф­сп ілок тощо) ; п о я в а в о п о з и ц і й н и х сил л е г а л ь н о г о офі­ц ійного к а н а л у в п л и в у на владу — думсько ї т р и б у н и .

Україна в роки третьочервневої монархії 299

10.4. Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 — липень 1914 р.) Третьочервневий виборчий закон , що надавав абсолют­

ну перевагу п о м і щ и к а м та к р у п н і й буржуаз і ї , ф а к т и ч н о зводив нан івець проголошену 1905 р . демократ ію . Проте новий виборчий закон був л и ш е п е р ш и м к р о к о м у м а с ш ­табному наступі реакц і ї . У багатьох р ай онах Рос ійсько ї імпері ї було введено «воєнний» або ж «особливий» стан . К а т е р и н о с л а в с ь к а , П о л т а в с ь к а , Тавр ійська , Х а р к і в с ь к а , Ч е р н і г і в с ь к а та Херсонська губерні ї т р и в а л и й час пере­бували в стані посиленої охорони . У ц и х рег іонах заборо­н я л и с я будь-як і збори, н а р а д и , нав іть не дозволялося зби­р а т и с я д е к і л ь к о м особам у п р и в а т н и х к в а р т и р а х . Пер іод р е а к ц і ї — це час « н а д з в и ч а й н и х заходів» у боротьбі з р е в о л ю ц і й н и м рухом , з р о с т а н н я к ількост і а р е ш т і в , сва­волі в о є н н и х судів зі с п р о щ е н о ю формою судочинства , масових заслань без суду і сл ідства , погромів профспі ­л о к , заборони д е м о к р а т и ч н и х в и д а н ь тощо .

П і с л я революці ї активно запрацював репресивний апа­рат . З а з в и н у в а ч е н н я м у «пол ітичних злочинах» за пе­ріод 1 9 0 7 — 1 9 0 9 рр . було з а с у д ж е н о 26 тис . осіб, з я к и х 5 тис . винесено смертні в и р о к и . У переповнених т ю р м а х к р а ї н и 1909 р . перебувало м а й ж е 180 тис . осіб.

Досить в ідчутним був наступ реакц і ї в к у л ь т у р н і й сфе­р і . Невдовз і п і с л я третьочервневого виборчого з а к о н у ц а р затвердив постанову ради м ін істр ів про студентськ і орга­н і зац і ї та п р а в и л а с к л и к а н н я зборів у ст інах н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в . Суть його п о л я г а л а в забороні студентам брати участь у б у д ь - я к и х з і б р а н н я х та л ікв ідац і ї автономі ї ви­щ и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в .

Л о г і ч н и м насл ідком наступу реакц і ї було п о с и л е н н я нац іонального гніту . У р я д заборонив в и к л а д а н н я у к р а ї н ­ською мовою в ш к о л а х , де воно було самовільно запро­в а д ж е н е у р о к и революці ї . Б у л о скасовано нав іть ц и р к у ­л я р м ін істра освіти 1906 р . , у я к о м у свого часу дозволя­лось в ч и т е л я м «використовувати малорос ійську мову д л я р о з ' я с н е н н я т о г о , щ о у ч н і не р о з у м і ю т ь » . Н а т о м і с т ь з ' я в и в с я новий ц и р к у л я р , щ о забороняв в ч и т е л я м роз­м о в л я т и з у ч н я м и у к р а ї н с ь к о ю мовою навіть у позауроч-н и й час за м е ж а м и ш к о л и . Ш о в і н і с т и ч н а осв і тянська по­л і т и к а не д о з в о л я л а у ш к о л а х сп івати у к р а ї н с ь к и х пі -

300 Україна на початку XX ст.

сень , д е к л а м у в а т и в і р ш і у к р а ї н с ь к о ю мовою, в и к о н у в а т и н а ц і о н а л ь н і мелоді ї .

П і д н е с е н н я р е а к ц і й н о ї х в и л і зумовило т о т а л ь н е на­с и л ь н и ц ь к е з а к р и т т я у к р а ї н с ь к и х к л у б і в , н а у к о в и х то­вариств , культурно-осв ітн іх орган і зац ій . З о к р е м а , під тис­к о м властей п е р е с т а л и ф у н к ц і о н у в а т и к и ї в с ь к а , одеська , черн і г і вська , п о л т а в с ь к а , н і ж и н с ь к а та і н ш і « П р о св і ти » . У 1910 р . побачив світ ц и р к у л я р П. Столип іна , у я к о м у « інородцям» (до н и х н а л е ж а л и у к р а ї н ц і та і н ш і пригноб­лен і народи) в загал і з а б о р о н я л о с я створювати б у д ь - я к і товариства , к л у б и , в и д а в а т и газети р ідною мовою. У цей час д е р ж а в н и й Комітет у справах друку заборонив в ж и в а т и на сторінках періодичної преси та в будь-яких і н ш и х ви­д а н н я х терміни «Укра їна» , «укра їнський народ» .

Столипін Петро Аркадійович (1862—1911) — російський держав­ний діяч. У квітні 1906 р. призначений міністром внутрішніх справ, у липні — прем'єр-міністром. З ім'ям Столипіна пов'язані активна протидія революції 1905—1907 рр., розпуск II Державної думи і зміни положення про вибори до неї на користь заможних верств населення. Вершиною діяльності Столипіна стала аграрна рефор­ма, яка розпочалася в 1906 р. і набула широкого розмаху, зокре­ма в Україні. Столипін негативно ставився до українства, вважа­ючи багатомільйонний народ «інородцями», всіляко підтримував діяльність великоросійських шовіністів в Україні. 1 вересня 1911 р. під час перебування в Києві був смертельно поранений агентом охранки, колишнім анархістом М. Богровим. Похований на тери­торії Києво-Печерської лаври.

П р и д у ш е н н я р е в о л ю ц і й н о г о р у х у , н а в е д е н н я п о р я д к у ж о р с т к о ю р у к о ю , наступ на д е м о к р а т и ч н і з а в о ю в а н н я ре­волюці ї , в ідверта а с и м і л я т о р с ь к а п о л і т и к а щодо пригн і ­ч е н и х народ ів — все це складов і одного п л а н у , з а допо­могою я к о г о голова ц а р с ь к о ї Р а д и м ін істр ів П . Столипін хот ів створити п о т у ж н у , ц е н т р а л і з о в а н у , м о н о л і т н у імпе­р ію , повернути ц а р и з м о в і к о л и ш н і владу та в п л и в . В а ж ­л и в е місце в с т р а т е г і ч н и х р о з р а х у н к а х п р е м ' є р - м і н і с т р а з а й м а л а а г р а р н а р е ф о р м а .

Р е в о л ю ц і я 1 9 0 5 — 1 9 0 7 р р . довела , щ о а г р а р н е п и т а н ­н я з п и т а н н я економічного переросло в п о л і т и ч н е . Його н е в и р і ш е н і с т ь п о г л и б л ю в а л а к о н ф р о н т а ц і ю в суспільст­в і , п о с и л ю в а л а соц і альну н а п р у г у та п о л і т и ч н у нестаб іль­н ість . Б у д у ч и з а л и ш к о м феодал і зму , самодержавство три­в а л и й час к о н с е р в у в а л о свою опору — два і н ш и х р е л і к т и часів к р і п о с н и ц т в а : п о м і щ и ц ь к е землеволод іння та селян­ську о б щ и н у . Н а п о ч а т к у X X ст. д е г р а д а ц і я п о м і щ и ц ь к о ­го з е м л е в о л о д і н н я с т а л а ц і л к о м очевидною, а о б щ и н а по-

Україна в роки третьочервневої монархії 3 0 1

к а з а л а не л и ш е свою нездатн ість е ф е к т и в н о господарю­в а т и , а й н а л е ж н о к о н т р о л ю в а т и настрої с е л я н . Саме то­му щ е в ході революці ї п р е м ' є р - м і н і с т р о м П . Столип іним було проголошено к у р с на р е ф о р м у в а н н я аграрного сек­тора . К о м п л е к с реформ, р о з п о ч а т и х у к а з о м 9 листопада 1906 р . , був лог ічним п р о д о в ж е н н я м модернізац ійних про­цесів у Росі ї середини X I X ст. У його основі л е ж а л о т р и головні ідеї: р у й н у в а н н я с е л я н с ь к о ї о б щ и н и , дозв іл селя­н и н у отримати з е м л ю в п р и в а т н у власність (хут ір чи від­руб) , переселення с е л я н у малозаселен і р а й о н и Сибіру, Середньої Азі ї , П івн ічного К а в к а з у . С т р и ж н е м столипін-ської аграрної реформи була с т а в к а на особисту ін іц іати­ву та к о н к у р е н ц і ю , я к і п р о т и с т а в л я л и с я т р а д и ц і й н і й о б щ и н н і й рівності в бідності .

А г р а р н и м и п е р е т в о р е н н я м и П. Столипін хот ів ком­плексно вир ішити н и з к у в а ж л и в и х завдань : п ідняти ефек­тивн ість с ільськогосподарського виробництва , п і д в и щ и ­ти товарність селянського господарювання , з м і ц н и т и со­ц і а л ь н у опору с а м о д е р ж а в с т в а на селі , в и р і ш и т и пробле­му аграрного п е р е н а с е л е н н я . Хоча зд ійснення столипін-с ь к и х план ів у п е р с п е к т и в і об іцяло п о л і п ш е н н я ситуац і ї в суспільств і , вони були зустр інут і значною мірою воро­ж е . «Характерно, щ о проти н и х в и с т у п и л и і прав і , і л ів і пол ітичн і сили . П р а в и х не в л а ш т о в у в а л о р у й н у в а н н я тра­диц ійного с ільського у к л а д у , а л ів і не б а ж а л и послаблен­н я протир іч на селі , я к і були з б у д н и к а м и революційно ї активност і селянства . Ц і к а в о , щ о і саме селянство імпе­рі ї у своїй мас і , я к щ о не в о р о ж е , то д у ж е насторожено поставилося до р е ф о р м а т о р с ь к и х ідей . Тут свою роль ві­д і грав к о м п л е к с ч и н н и к і в : п р и р о д н и й к о н с е р в а т и з м се­л я н , з р і в н я л ь н а п с и х о л о г і я , сформована о б щ и н н и м зем­л е к о р и с т у в а н н я м , і знев іра у в л а с н и х с и л а х .

Н а й б і л ь ш и й успіх р е ф о р м и Столипіна м а л и в Укра ї ­н і . Ц е пояс нюєт ься особливостями у к р а ї н с ь к о ї м е н т а л ь ­ності , с и л ь н і ш и м , н і ж у р о с і я н , потягом до індив ідуаль ­ного господарювання , п о р і в н я н о м е н ш о ю п о ш и р е н і с т ю на територі ї У к р а ї н и с е л я н с ь к и х о б щ и н . П р о т я г о м 1 9 0 7 — 1915 р р . на П р а в о б е р е ж ж і в и й ш л и із общини 4 8 % с е л я н , на Півдн і — 4 2 % , на Л і в о б е р е ж ж і — 1 6 , 5 % . Н а 1916 р . утворилося 440 тис . х у т о р і в , щ о становило 1 4 % селянсь­к и х дворів . Ц і п о к а з н и к и були значно в и щ и м и , н і ж у європейськ ій Росі ї , де з о б щ и н и в и д і л и л о с я 2 4 % селян­с ь к и х господарств , а переселилось на хутори 1 0 , 3 % .

Однак остаточно з р у й н у в а т и селянську общину не вда­л о с я . Не змогла реформа л і к в і д у в а т и і п о м і щ и ц ь к е зем-

302 Україна на початку XX ст.

л е в о л о д і н н я , хоча спроби перерозпод ілу п о м і щ и ц ь к и х зе­мель ш л я х о м куп івл і -продажу через Селянський поземель­н и й банк роб илися владою досить енерг ійно . Певною мі­рою з а з н а л а к р а х у і переселенська п о л і т и к а Столип іна . На нові землі протягом 1 9 0 6 — 1 9 1 2 р р . в и ї х а л о з Укра ї ­ни м а й ж е 1 м л н осіб. Н а ж а л ь , погана о р г а н і з а ц і я проце­су переселення п р и з в е л а до того, щ о л и ш е 1911 р . повер­н у л о с я додому 6 8 , 5 % переселенц ів .

\Отже, п і с л я п о р а з к и революці ї 1 9 0 5 — 1 9 0 7 р р . розпо­чався ш и р о к о м а с ш т а б н и й наступ реакці ї , складовими час­т и н а м и якого були введення на з н а ч н і й територі ї Укра ї ­ни стану посиленої охорони , масові а р е ш т и , свав ільне су­дочинство, погроми прогресивних суспільних орган і зац ій , заборона демократичних видань , посилення національного гніту , р і зке з в у ж е н н я сфери в ж и в а н н я у к р а ї н с ь к о ї мови т о щ о .

Через н и з к у п р и ч и н (протид ія с е л я н , недостатнє фі­н а н с у в а н н я та погана о р г а н і з а ц і я р е ф о р м а ц і й н и х захо­дів , в ідсутність ш и р о к о ї соціальної бази , загибель основ­ного ідеолога та р у ш і я реформ П . Столипіна та ін . ) а грар­ні реф ор ми п о ч а т к у X X ст. не р е а л і з у в а л и повністю свого потенц іалу і не д о с я г л и поставленої м е т и . Водночас , від­к р и в ш и ш л я х до приватного селянського землеволодін­н я , с т и м у л ю ю ч и розвиток а г р о к у л ь т у р и , з р о б и в ш и став­к у на особисту ін іц і ативу та к о н к у р е н ц і ю , вони п р и с к о ­р и л и процес переходу у к р а ї н с ь к о г о села на індустр іаль ­ну основу.

10.5. Західноукраїнські землі в другій половині XIX — на початку XX ст. Середина X I X ст . була ч а с о м в и п р о б у в а н ь д л я імпе­

рі ї Габсбург ів . В и с т о я в ш и перед р е в о л ю ц і й н о ю х в и л е ю 1 8 4 8 р . , вона невдовз і з а з н а л а д о ш к у л ь н и х п о р а з о к на м і ж н а р о д н і й а р е н і . С п о ч а т к у А в с т р і я п р о г р а л а ф р а н к о -і т а л о - а в с т р і й с ь к у в і й н у 1859 р . , а 1866 р . з а з н а л а по­р а з к и в п р о т и с т о я н н і із П р у с с і є ю . Ц і невдач і з у м о в и л и г л и б о к у п о л і т и ч н у к р и з у в д е р ж а в і . Щоб н е д о п у с т и т и н е к о н т р о л ь о в а н о г о р о з в и т к у п о д і й , в ж е 1 8 6 7 р . було у к л а д е н о а в с т р о - у г о р с ь к и й к о м п р о м і с , в н а с л і д о к я к о г о А в с т р і й с ь к а і м п е р і я п е р е т в о р и л а с я на д у а л і с т и ч н у

Західноукраїнські землі 303

А в с т р о - У г о р с ь к у . Ц е була суттєва з м і н а базового д е р ж а ­вотворчого п р и н ц и п у — ц е н т р а л і з м п о с т у п и в с я м і с ц е м ф е д е р а л і з м у . До а в с т р і й с ь к о ї ч а с т и н и м о н а р х і ї у в і й ш л и Г а л и ч и н а і Б у к о в и н а , а до угорсько ї — З а к а р п а т с ь к а У к р а ї н а .

А г р а р н а реформа 1848 р . в і д к р и л а п ер сп ектив и пере­ходу сільського господарства імпері ї на капітал істичні рей­к и , проте цей перехід у друг ій половин і X I X ст. зд ійсню­вався в к р а й упов ільнено . Н а завад і ставали з б е р е ж е н н я п о м і щ и ц ь к о г о з е м л е в о л о д і н н я , сплата с е л я н а м и велико­го в и к у п у за л і к в і д а ц і ю ф е о д а л ь н и х повинностей , перебу­в а н н я серв ітут ів (ліс ів , пасовищ) під ц і л к о в и т и м контро­лем п о м і щ и к і в тощо . Тому р о з в и т о к к а п і т а л і з м у в а грар ­ному секторі з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель й ш о в п р у с с ь к и м ш л я х о м , тобто ш л я х о м поступового вростання п о м і щ и ц ь ­к и х господарств у к а п і т а л і з м , я к е супроводжувалося ба­гаторічною кабалою та х и ж а ц ь к о ю експропр іац ією селян­ства .

Н а п о ч а т к у пореформеного періоду п о м і щ и ц ь к е зем­л е в о л о д і н н я щ е зберігало досить м іцн і позиці ї , с тановля ­чи понад 4 0 % усіх з е м е л ь Зах ідно ї У к р а ї н и . Проте в зем­леволод інн і в ідбулися р а д и к а л ь н і з м і н и . Дедал і б ільшої с и л и набула т е н д е н ц і я с к о р о ч е н н я к і л ь к о с т і п о м і щ и ц ь ­к и х м а є т к і в та к о н ц е н т р а ц і я з е м л і в р у к а х елітної помі ­щ и ц ь к о ї г р у п и . З о к р е м а , в Г а л и ч и н і 1893 р . нал ічувало­ся м а й ж е 4 ,5 тис . п о м і щ и к і в , але в ж е 1902 р . ї х н я к і л ь ­к ість з м е н ш и л а с я до 3 т и с . осіб. П о к а з о в о , що 4 9 3 з н и х к о н ц е н т р у в а л и у своїх р у к а х м а й ж е 5 7 % усіх п о м і щ и ц ь ­к и х з е м е л ь к р а ю .

Х а р а к т е р н о ю особливістю пореформеного землеволо­д і н н я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х було з б е р е ж е н н я цер­ковного з емлеволод іння — т і л ь к и на Б у к о в и н і на почат­ку X X ст. з е м е л ь н и й фонд ц е р к в и становив м а й ж е 2 6 % усієї корисно ї землі цього рег іону.

З р о з в и т к о м товарно-грошових в ідносин з н а ч н а час­т и н а п о м і щ и к і в не змогла п е р е й т и до нових умов госпо­д а р ю в а н н я . Непрофес ійне с т а в л е н н я к р у п н и х землевлас ­н и к і в до с ільськогосподарського виробництва п р и з в е л о до того, щ о на р у б е ж і X I X і X X ст. заборгованість га­л и ц ь к и х п о м і щ и ц ь к и х господарств у р о з р а х у н к у на гек­тар земл і була у 3 р а з и в и щ о ю , н і ж с е л я н с ь к и х . Це спри­чинило занепад п о м і щ и ц ь к и х латифунд ій , поширення пар­целяці ї (продажу частинами) маєтк ів , здачі земель в оренду ( н а п р и к і н ц і X I X ст. з а х і д н о у к р а ї н с ь к і п о м і щ и к и з д а л и в оренду м а й ж е 3 0 % своїх земель) .

304 Україна на початку XX ст.

Б у р ж у а з н і в ідносини суттєво т р а н с ф о р м у в а л и не т іль­к и п о м і щ и ц ь к е , а й с е л я н с ь к е з е м л е в о л о д і н н я . А к т и в н а д и ф е р е н ц і а ц і я с е л я н с т в а п р и з в е л а до того, щ о на р у б е ж і в ік ів у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х н а л і ч у в а л о с я м а й ж е 8 0 % б і д н я ц ь к и х , 1 5 % с е р е д н я ц ь к и х і л и ш е 5 % еконо­м ічно м і ц н и х з а м о ж н и х с е л я н с ь к и х господарств . Х а р а к ­терною рисою селянського з е м л е в о л о д і н н я ц іє ї доби було п о м і т н е з б і л ь ш е н н я к і л ь к о с т і с е л я н с ь к и х господарств внасл ідок д р о б л е н н я , я к е с у п р о в о д ж у в а л о с я прогресую­ч и м з м е н ш е н н я м з е м е л ь н и х н а д і л і в .

Н а цьому ґ р у н т і гостро постала проблема аграрного п е р е н а с е л е н н я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . Ш у к а ю ч и вих ід із к р и т и ч н о г о с т а н о в и щ а , з а х і д н о у к р а ї н с ь к і селя­н и п о ч а л и в и ї ж д ж а т и з а к о р д о н — до К а н а д и , С Ш А , А р г е н т и н и , Австрал і ї , Б р а з и л і ї т о щ о . Н а п р и к і н ц і X I X ст. із Східної Г а л и ч и н и та П івн ічно ї Б у к о в и н и ем і грувало 250 т и с . осіб, а із З а к а р п а т т я — 170 т и с . Ц е й процес мав т е н д е н ц і ю до з р о с т а н н я . Ф а х і в ц я м и п і д р а х о в а н о , щ о в 1 8 9 0 — 1 9 1 3 р р . к і л ь к і с т ь ем і грант ів із з ах ідноукра їнсь ­кого рег іону с т а н о в и л а м а й ж е т р е т и н у всього приросту н а с е л е н н я к р а ю за цей п е р і о д 1 . П р о т е , н е з в а ж а ю ч и на з н а ч н і м а с ш т а б и еміграц і ї (до П е р ш о ї світової в і й н и із зах ідноукра їнських земель за кордон переїхало на постійне п р о ж и в а н н я м а й ж е один м і л ь й о н осіб), вона л и ш е част­к о в о в и р і ш у в а л а п р о б л е м у а г р а р н о г о п е р е н а с е л е н н я і п о м ' я к ш у в а л а с и т у а ц і ю на сел і .

У друг ій половин і X I X — на п о ч а т к у X X ст . , незва­ж а ю ч и на з а л и ш к и к р і п о с н и ц т в а , а г р а р н и й сектор зах ід­н о у к р а ї н с ь к и х земель поступово переходив на к а п і т а л і с ­т и ч н і р е й к и . Дедал і ш и р ш е в и к о р и с т о в у є т ь с я в ільнонай­м а н а п р а ц я ; поступово зростає товарн ість с ільського гос­подарства ; п о л і п ш у ю т ь с я з н а р я д д я п р а ц і ; п о ш и р ю є т ь с я п р а к т и к а в и к о р и с т а н н я п р о г р е с и в н и х р а ц і о н а л ь н и х сі­в о з м і н , з а с т о с у в а н н я добрив; ф о р м у є т ь с я господарча спе­ц і а л і з а ц і я о к р е м и х р а й о н і в , р о з ш и р ю ю т ь с я посівні пло­щ і т о щ о . Однак ці п о з и т и в н і з р у ш е н н я м а л и , я к прави­ло , л о к а л ь н и й , ф р а г м е н т а р н и й х а р а к т е р , в ц ілому ж с іль­ське господарство з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь було мало­е ф е к т и в н и м , р о з в и в а л о с я на екстенси в н ій основі і пра­ц ю в а л о в р е ж и м і с а м о з а б е з п е ч е н н я , а не р о з ш и р е н о г о то­варного виробництва . Достатньо сказати , що протягом дру-

' Д и в . : Грицак Я. Нарис історії України: формування мо­дерної української нації XIX—XX ст.: Навчальний по­сібник. — К., 1996. — С. 79.

Західноукраїнські землі 305

гої п о л о в и н и X I X ст. п р о д у к ц і я землеробства Г а л и ч и н и , Б у к о в и н и і З а к а р п а т т я з б і л ь ш и л а с я м а й ж е у 1,5 р а з а , а н а с е л е н н я — в 1,8 р а з а .

Е к о н о м і к а з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель м а л а ч і т к о ви­р а ж е н и й к о л о н і а л ь н и й х а р а к т е р , щ о п о з н а ч и л о с я на ї ї с т р у к т у р і та д и н а м і ц і р о з в и т к у . Особливо це помітно у сфері промисловост і , де к о л о н і а л ь н і ф о р м и господарю­в а н н я в и я в и л и с я у н и з ц і т е н д е н ц і й , процес ів та я в и щ :

1. Гальмування промислового розвитку західноукра­їнських земель. М а ю ч и у своєму р о з п о р я д ж е н н і т а к і по­т у ж н і в а ж е л і , я к податкову систему, д е р ж а в н і з амовлен­н я , бюджетн і фонди тощо, австр ійський та угорський у р я ­ди а к т и в н о с т и м у л ю в а л и і н д у с т р і а л ь н и й розвиток влас ­не а в с т р і й с ь к и х та у горських з е м е л ь і водночас консерву­вали е к о н о м і ч н у в ідсталість з ах ідноукра їнського к р а ю . Х а р а к т е р и з у ю ч и с т а н о в и щ е у промисловост і в п е р ш і по-р е ф о р м е н і р о к и , Л ь в і в с ь к а торгово-промислова п а л а т а к о н с т а т у в а л а , щ о ні в буд івництв і , ні в промисловост і з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь «не т і л ь к и не було н і я к о г о п іднесення , а спостер ігалося помітне п о г і р ш е н н я і спад д і я л ь н о с т і » 1 . З часом с и т у а ц і я на к р а щ е не з м і н и л а с я . В и щ і , н і ж у ц е н т р а л ь н и х і м п е р с ь к и х з е м л я х п о д а т к и ; в ідсутність д е р ж а в н о ї фінансової п і д т р и м к и ; протекц іо ­н і стська п о л і т и к а щодо а в с т р і й с ь к и х п і д п р и є м ц і в , суттє­во п і д р и в а л и конкурентоспроможність зах ідноукра їнсько ї промисловост і . Промислов і г а л у з і к р а ю (цукрова , текс ­т и л ь н а , с к л я н а , паперова та ін . ) в т р а ч а л и свої к о л и ш н і позиц і ї та з а н е п а д а л и .

2 . Кустарно-ремісничий характер західноукраїнської промисловості. П е р е в а ж н а б ільшість з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х п р о м и с л о в и х п і д п р и є м с т в у п о р е ф о р м е н и й період була др ібною, недостатньо м е х а н і з о в а н о ю , р о з т а ш о в у в а л а с я в селах та н е в е л и к и х м і с т а х . Ц і тенденці ї п е р е в а ж а л и і на п о ч а т к у X X ст. 1902 р . понад 9 4 % промислових п ідпри­ємств Г а л и ч и н и н а л і ч у в а л о до п ' я т и роб ітник ів і в н и х п р а ц ю в а л о понад 5 0 % всього з а й н я т о г о в промисловост і н а с е л е н н я . У цей час м а й ж е п о л о в и н у промислового по­т е н ц і а л у к р а ю с т а н о в и л и п ідприємства , у я к и х п р а ц ю в а в л и ш е один робітник — його в л а с н и к . В е л и к и х к а п і т а л і с ­т и ч н и х п ідприємств у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х нал ічу ­ва л ос я л и ш е 220 і на н и х п р а ц ю в а л а т і л ь к и четверта час­т и н а р о б і т н и к і в .

1 Д и в . : Ковальчак Г. І. Економічний розвиток західноукра­їнських земель. — К., 1988. — С. 161 .

306 Україна на початку XX ст.

3 . Орієнтація фабричного виробництва на добування та первинну переробку сировини, деформована структу­ра промислового потенціалу. У західноукраїнському регіоні активно розвивалися та прогресували галуз і , я к і м а л и си­ровинний х а р а к т е р — нафтоозокеритна , л ісопильна та бо­рошномельна. Н а й ш в и д ш е зростала нафтова промисловість. Я к щ о в середині 60-х рок ів у Бориславському басейні від­рами з неглибоких 20—40-метрових к р и н и ц ь добували не б ільше 5—7 тонн нафти на р ік , то н а п р и к і н ц і стол іття зав­д я к и застосуванню передової т е х н і к и , іноземного кап і талу тощо цей п о к а з н и к зріс до 330 тис . тонн. З а п р о в а д ж е н н я д е р ж а в о ю низького мита на вивіз непереробленої нафти та високого на нафтопродукти , щ о вивозилися , стимулювало процес нафтодобування та гальмувало переробку нафти на м і с ц я х . Тому т і л ь к и 1905 р . нафтоочисні заводи Г а л и ч и н и переробили л и ш е 3 3 , 7 % добутої н а ф т и , а 4 2 , 5 % у сирому в и г л я д і в и в е з л и д л я подальшої переробки у центральн і австр ійськ і землі . А к т и в н и й розвиток нафтоозокеритної , л ісопильної та борошномельної галузей за прогресуючого занепаду і н ш и х галузей промислового к о м п л е к с у вів до з н а ч н и х деформацій економічного потенціалу зах ідноук­р а ї н с ь к и х земель .

4 . Залежність промислового розвитку від іноземного капіталу. Ш у к а ю ч и м а к с и м а л ь н о високого прибутку , в за­х ідноукра їнськ і землі у друг ій половині X I X — на початку X X ст. інтенсивно п р о н и к а є іноземний кап і тал — насам­перед австр ійський , н і м е ц ь к и й , англ ійський , американсь ­к и й , ф р а н ц у з ь к и й , бельг ійський . Н а м а г а ю ч и с ь поставити під к о н т р о л ь основні промислов і галуз і к р а ю , іноземці активно створювали акц іонерні товариства, концерни , син­д и к а т и , б а н к и . Ц і процеси й ш л и по ліні ї концентрац і ї ка­піталів та виробництва. Зокрема, утворений у цей час англо-австро-н імецький концерн контролював м а й ж е 3 /4 видо­бування та переробки нафти і досить усп ішно к о н к у р у в а в з тогочасним а м е р и к а н с ь к и м г ігантом — трестом «Стан­дарт ойл оф Н ь ю - Д ж е р с і » . Домінування іноземного кап і ­талу було х а р а к т е р н и м і д л я і н ш и х галузей к р а ю — соле­добувної, л ісопильної , деревообробної, х імічної тощо.

5 . Хижацька експлуатація природних багатств за­хідноукраїнських земель. К о л о н і а л ь н и й х а р а к т е р госпо­дарювання офіційних австро-угорських властей, нестримна сваволя та грабунок і н о з е м н и х к а п і т а л і с т і в п р и з в е л и до вар вар сь ког о , нерац іонального в и к о р и с т а н н я природно-ресурсного потенц іалу к р а ю . Н а п р и к і н ц і X I X ст . щ о р і ч н і в и р у б к и л ісу в К а р п а т а х п е р е в и щ и л и 6 м л н м 3 . З часом

Західноукраїнські землі 307

ц я тенденція дедалі поглиблювалася . Л и ш е 1912 р . в одній Г а л и ч и н і п л о щ а ліс ів скоротилася б ільше , н і ж на 1100 га . Внасл ідок х и ж а ц ь к и х методів експлуатац і ї на п о ч а т к у X X ст. були в и с н а ж е н и м и верхні озокеритов і п о к л а д и , щ о стало однією з п р и ч и н занепаду цієї г алуз і .

6 . Фіксація низької енергоозброєності західноукраїн­ської промисловості. Я к в ідомо, суть промислового пере­вороту полягає в переході від ручної п р а ц і до м а ш и н н о ї , до а к т и в н о г о в и к о р и с т а н н я новітньої т е х н і к и та техноло­г ій . Н а м а г а ю ч и с ь в т р и м а т и п р о м и с л о в и й розвиток зах ід ­н о у к р а ї н с ь к и х земель у м е ж а х колон іально ї пров інц і ї , оф іц ійна австро-угорська влада не т і л ь к и не заохочува­л а , а й г а л ь м у в а л а в п р о в а д ж е н н я т е х н і ч н и х н о в а ц і й у промисловост і цього рег іону . Тому в Г а л и ч и н і д і я л о л и ­ш е 5 , 5 % парових двигун ів , щ о ф у н к ц і о н у в а л о в Австро-Угорськ ій імпері ї , а на Б у к о в и н і та З а к а р п а т т і цей відсо­ток був щ е н и ж ч и м .

7. Перетворення західноукраїнського краю на ринок збуту. Х а р а к т е р н о ю рисою економічного р о з в и т к у зах ід­н о у к р а ї н с ь к и х земель у друг ій половин і X I X ст . — на п о ч а т к у X X ст. було те , щ о в н у т р і ш н і й та з о в н і ш н і й тор­г о в е л ь н и й обіг зростав б і л ь ш ш в и д к и м и т е м п а м и , н і ж п р о д у к т и в н і с и л и рег іону. К о л о н і а л ь н и й х а р а к т е р госпо­д а р ю в а н н я в и з н а ч и в с т р у к т у р у та н а п р я м товарообігу . Система д е р ж а в н и х м и т н и х т а р и ф і в , я к а с т и м у л ю в а л а ви­віз сировини та б л о к у в а л а п р о д а ж за кордон готової про­д у к ц і ї , суттєво з н и ж у в а л а експортн і м о ж л и в о с т і зах ід ­ноукра їнсько ї промисловост і . Саме тому напередодні Пер­шої світової в і й н и сировина с т а н о в и л а понад 9 0 % всього е к с п о р т у із з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь в і н ш і к р а ї н и . А к т и в н и й вив із сировини призв ів до того, щ о потреби к р а ю з а д о в о л ь н я л и с я п е р е в а ж н о і м п о р т н и м и ф а б р и ч н и ­м и п р о м и с л о в и м и т о в а р а м и . Це означало п е р е т в о р е н н я з а х і д н о у к р а ї н с ь к о г о рег іону на ринок збуту товар ів , ви­роблених сус ідн іми , б ільш р о з в и н у т и м и п р о м и с л о в и м и д е р ж а в а м и . Ось я к х а р а к т е р и з у в а в с и т у а ц і ю один із то­гочасних г а л и ц ь к и х економіст ів : «Вироби з т к а н и н и і пря ­ж і . Від сорочки а ж до к и л и м у , з ал і зн і і металев і вироби, з н а р я д д я , м а ш и н и , добрива , вироби ш к і р я н о ї промисло­вості , х ім ічн і вироби, словом, усе, чого потребує л ю д и н а від к о л и с к и а ж до м о г и л и , м а й ж е усе і м п о р т у є м о , к у п у ­ємо , п о з и ч а є м о у ч у ж и х » 1 .

*Цит. за: Ковальчак Г. І. Економічний розвиток зах ідно­українських земель. — К. , 1 9 8 8 . — С. 185 .

308 Україна на початку XX ст.

Д о с и т ь с к л а д н о ю була с и т у а ц і я в сусп ільно-пол ітич­ній сфері . П і с л я п о р а з к и революці ї 1849 р . г а л и ц ь к и м н а м і с н и к о м було п р и з н а ч е н о А. Голуховського , я к и й про­водив в ідверто п р о п о л ь с ь к у п о л і т и к у — с п р и я в призна ­ч е н н ю п о л я к і в на в и щ і посади цив ільно ї с л у ж б и к р а ю ; сформував у австр ійського у р я д у д у м к у про те , щ о у к р а ­ї н с ь к и й рух є в и н я т к о в о « Р у с о ф і л ь с ь к и м » ; з а б л о к у в а в р е а л і з а ц і ю у к р а ї н с ь к и х п л а н і в поділу Г а л и ч и н и на у к р а ­їнську та п о л ь с ь к у ч а с т и н и т о щ о . П і с л я серії з о в н і ш н ь о ­п о л і т и ч н и х невдач Австр і ї та у к л а д е н н я австро-угорсь-кого к о м п р о м і с у 1 8 6 7 р . позиц і ї п о л я к і в у Г а л и ч и н і щ е б і л ь ш е п о с и л ю ю т ь с я — н а м і с н и к з а в ж д и п р и з н а ч а в с я з ч и с л а польсько ї а р и с т о к р а т і ї ; виборча система зебезпечу-в а л а п о л я к а м в ідчутну перевагу в к р а й о в о м у сеймі (це було н а д з в и ч а й н о в а ж л и в о , о с к і л ь к и нав іть м ін істр за­к о р д о н н и х справ А в с т р о - У г о р щ и н и з а з н а ч а в : « н а с к і л ь к и р у с и н и м а ю т ь і с н у в а т и , в и р і ш и т ь г а л и ц ь к и й сейм») ; ді­ловодство та осв ітня сфера а к т и в н о п о л о н і з о в у в а л и с я на догоду п о л ь с ь к і й п р а в л я ч і й верств і .

З а ц и х обставин с о ц і а л ь н е н а п р у ж е н н я , у к р а ї н с ь к о -п о л ь с ь к е п р о т и с т о я н н я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х на­р о с т а л и . С о ц і а л ь н і та н а ц і о н а л ь н і п р о т и р і ч ч я п е р е п л е ­л и с я в один с у п е р е ч л и в и й в у з о л . Один з п о л ь с ь к и х дос­л і д н и к і в п и с а в на п о ч а т к у X X ст . : «Те, щ о с е л я н и н став с и н о н і м о м р у с и н а , а п о л я к — с и н о н і м о м п а н а , стало фа­т а л ь н и м д л я н а с » 1 . В ідпов іддю на п о с и л е н н я п о л ь с ь к о ­го в п л и в у в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х стало в и н и к н е н ­н я м о с к в о ф і л ь с ь к о ї та н а р о д о в с ь к о ї с у с п і л ь н о - п о л і т и ч ­н и х т е ч і й .

М о с к в о ф і л ь с ь к а ( староруська або р у с о ф і л ь с ь к а ) т еч ія в и н и к а є щ е 1848 р . , а у 50-ті р о к и набуває б і л ь ш ч і т к и х , о к р е с л е н и х ф о р м . ї ї л і д е р а м и були Д. З у б р и ц ь к и й , В . Ді -д и ц ь к и й , М. М а л и н о в с ь к и й , Д. Д о б р я н с ь к и й та і н . Соці­а л ь н у базу с т а н о в и л и ч а с т и н а духовенства , п о м і щ и к і в , ч и н о в н и ц т в а та інтел і генц і ї , я к а о р і є н т у в а л а с я на само­д е р ж а в н у Рос ію і при ц ь о м у не в і д м о в л я л а с я від демонс­тративно ї лояльност і щодо Австро-Угорської імпері ї . Мос­к в о ф і л ь с ь к и й р у х м а в к л е р и к а л ь н о - к о н с е р в а т и в н и й ха­р а к т е р , його в и н и к н е н н я та р о з г о р т а н н я — своєр ідна ре­а к ц і я ч а с т и н и з а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї громади на п о с и л е н н я польського в п л и в у в к р а ї . Серед москвофіл ів п о ш и р е н о ю була п р и к а з к а : « Я к щ о м и маємо в т о п и т и с я , то к р а щ е в

'Цит . за: Лисяк-Рудницький І. Історичні есе: В 2 т. — Т. 1. — К., 1994. — С. 424.

Західноукраїнські землі 3 0 9

рос ійському морі , а н і ж у п о л ь с ь к і й к а л а б а н і » . Ідеологіч­на основа ціє ї течі ї б а з у в а л а с я на трьох п о с т у л а т а х :

1) протиставлення польськ ій мові «язич ія» (суміші ро­с ійської , укра їнсько ї , старослов 'янсько ї та польської мов) , щ о з а п е ре ч увало право на розвиток у к р а ї н с ь к о ї мови я к л ітературно ї ;

2) обстоювання тези про єдиний «руський» , або ж «пан-р у с ь к и й » народ , що п р о ж и в а є на територі ї «від К а р п а т до У р а л у » , до я к о г о м о с к в о ф і л и з а р а х о в у в а л и і г а л и ц ь к и х русин ів ;

3) з ахист т а к и х ф о р м а л ь н и х рис русько ї ідентичност і , я к в і з а н т і й с ь к а л і т у р г і я , ю л і а н с ь к и й к а л е н д а р , к и р и л и ч ­н и й а л ф а в і т тощо .

Москвофільство набуло п о ш и р е н н я в Сх ідн ій Г а л и ч и ­ні , П і в н і ч н і й Б у к о в и н і та З а к а р п а т т і . П і д його в п л и в о м с ф о р м у в а л и с я та д і я л и культурно-осв ітн і товариства («Га­л и ц ь к о - р у с ь к а м а т и ц я » , Товариство ім . М. К а ч к о в с ь к о -го , «Народний д ім») , в и д а в а л и с я пер іодичні в и д а н н я (га­зета «Слово», ж у р н а л и «Семейная б и б л и о т е к а » , «Гали­ч а н и н » , «Лада» тощо) .

Однак д л я ч а с т и н и молодої у к р а ї н с ь к о ї інтел і генц і ї н е п р и й н я т н и м и були о р і є н т а ц і я москвофіл ів на р е а к ц і й ­не ц а р с ь к е самодержавство , в и к о р и с т а н н я н и м и ф інансо­во-орган ізац ійно ї п і д т р и м к и Росі ї , к о н с е р в а т и з м москво­ф і л ь с ь к и х погляд ів т о щ о . Н а цьому ґ р у н т і ф о р м у є т ь с я народовська ( у к р а ї н о ф і л ь с ь к а ) п о л і т и ч н а т е ч і я . Б і л я ви­ток ів народовства с т о я л и В . Ш а ш к е в и ч (син М а р к і я н а Ш а ш к е в и ч а ) , К . К л и м о в и ч , Ф . З а р е в и ч та і н . , я к і на по­ч а т к у 60-х рок ів з а с н у в а л и у Львов і студентську грома­ду — один з п е р ш и х осередків у к р а ї н о ф і л ь с т в а в к р а ї . На­родовська теч ія сформувалась на д е м о к р а т и ч н и х т р а д и ц і ­я х « Р у с ь к о ї т р і й ц і » , п ід с и л ь н и м в п л и в о м т в о р ч о с т і Т. Ш е в ч е н к а . Слід з а з н а ч и т и , я к щ о серед м о с к в о ф і л і в пе­р е в а ж а л о духовенство , то серед народовців б ільшість ста­н о в и л и св ітськ і особи — а д в о к а т и , в ч и т е л і , л і к а р і т о щ о .

Л і д е р и руху (Ю. Р о м а н ч у к , О. Б а р в і н с ь к и й , К . Ле -в и ц ь к и й та ін . ) в и с т у п а л и проти р е в о л ю ц і й н и х форм бо­ротьби і с т о я л и на п л а т ф о р м і толерантного с т а в л е н н я до Австро-Угорсько ї монарх і ї .

Левицький Кость (1859—1941) — політичний діяч. Освіту здобув у Львівському університеті. В1899 р. — співзасновник Українсь­кої національно-демократичної партії, згодом Ті голова. Обирався послом до австрійського парламенту і польського сейму. Левиць-кому належить визначна роль у боротьбі за національне визво­лення західноукраїнських земель. Був президентом створеної у

310 Україна на початку XX ст

Львові В 1914 р Української Головної Ради і віденської Загранич-ноі Української Ради, в листопаді 1918 р очолив перший уряд ЗУНР У часи польської окупації Гзличини був членом центрально го уряду у ВІДНІ ПІСЛЯ повернення до Львова займався громадсь кою ДІЯЛЬНІСТЮ У1939 р після вступу радянських війську Галичи ну був заарештований, 20 МІСЯЦІВ перебував у в язниці, звільне ний напередодні німецько радянської війни У липні 1941 р став засновником і головою Української Національної Ради у Львові Перу Левицького належать історично ПОЛІТИЧНІ Й правознавчі пра ці, серед них «Історія політичної думки галицьких українців, 1848— 1914» (1926), «Історія визвольних змагань галицьких українців в часи світової війни, 1914—1918», «Великий зрив» (1931) та ін

Основною метою народовців с тали розвиток укра їнсь ­кої л і т е р а т у р и на народн ій основі , створення єдиної л іте­ратурної мови , п іднесення к у л ь т у р н о г о р і в н я народу за­х і д н о у к р а ї н с ь к о г о к р а ю , з г у р т у в а н н я н а ц і о н а л ь н и х інте­л е к т у а л ь н и х с и л . Саме тому свою а к т и в н і с т ь вони в и я в и ­л и насамперед у к у л ь т у р н і й сфері . Б е з п е р е ч н и м и здобут­к а м и народовців на к у л ь т у р н і й нив і були :

— с т в о р е н н я м е р е ж і народовських п е р і о д и ч н и х ви­дань ( ж у р н а л и «Мета» , « Н и в а » , « П р а в д а » , « Р у с а л к а » , «Вечорниці» , га зети «Діло» , « Б а т ь к і щ и н а » , «Буковина» та ін . ) ;

— з а с н у в а н н я культурно-осв ітн іх та н а у к о в и х това­риств ( « Р у с ь к а бесіда» — 1861 р . , «Просвіта» — 1868 р . , Н а у к о в е товариство імен і Ш е в ч е н к а — 1873 р . ) ;

— о р г а н і з а ц і я у к р а ї н с ь к о г о п р о ф е с і й н о г о т е а т р у (1864 р . у Львов і п р и товариств і «Руська бесіда»);

— в и д а н н я та п о п у л я р и з а ц і я творів у к р а ї н с ь к и х пись­м е н н и к і в Т. Ш е в ч е н к а , М а р к а Вовчка , Ю. Ф е д ь к о в и ч а , Л . Глібова, І . Ф р а н к а , П а н а с а Мирного та ш .

З а в д я к и своїм е н е р г і й н и м д і я м народовці в ідвойову­вали в москвофіл ів позиц ію за позиц ією і н а п р и к і н ц і 80-х рок ів в і д т і с н и л и їх на д р у г и й п л а н . Проте саме тоді наро-довська теч ія дедал і б і л ь ш е втрачає свої к о л и ш н і о з н а к и д е м о к р а т и з м у і набуває рис к л е р и к а л і з м у та консерва­т и з м у . Основна п р и ч и н а тако ї трансфо рма ц і ї п о л я г а є в н а м а г а н н і у к р а ї н о ф і л і в з а л у ч и т и на свій бік с ільське ду­ховенство , а в ж е через нього р о з ш и р и т и соц іальну базу, п о с и л и т и в п л и в на н а й ч и с л е н н і ш у верству суспільства — у к р а ї н с ь к е с е л я н с т в о .

У друг ій половин і X I X ст. ставало дедалі очевидні­ш и м , щ о п о м і р к о в а н и м и д і я м и у сфері к у л ь т у р и не м о ж ­на в и р і ш и т и а к т у а л ь н і тогочасні проблеми , з н я т и нарос­таючі е к о н о м і ч н і , соц і альн і , н а ц і о н а л ь н і та і н ш і суспіль-

Західноукраїнські землі 3 1 1

ні п р о т и р і ч ч я . Це зумовило р а д и к а л і з а щ ю та пол ітиза -ц ію суспільного руху . Розчарована в ор ієнтац і ї , суспіль­но-економічних п о г л я д а х та формах д і я л ь н о с т і москво­ф і л і в та н а р о д о в ц і в , молода і н т е л і г е н ц і я п ід в п л и в о м М. Д р а г о м а н о в а обрала трет ій ш л я х д л я нац іонального суспільного р у х у — ш л я х європе їзац і ї , модернізац і ї та д е м о к р а т и з а ц і ї . Саме ці ідеї л я г л и в основу д і яльност і , утвореної в середині 70-х рок ів р а д и к а л ь н о ї т е ч и в у к р а ­їнському рус і . Л і д е р а м и цього н а п р я м у стали І. Ф р а н к о , М. П а в л и к , О. Т е р л е ц ь к и й , я к і пропов ідували необхід­ність переходу до соц іал і зму .

Павлик Михайло Іванович (1853—1915) — громадський і куль турно освітній діяч, літератор Народився на Станіславівщині в се лянській родині Після закінчення гімназії у Львові (1874) вступив до Львівського університету, де став членом «Академічного гурт ка» і співробітником його друкованого органу «Друг» У1878 р ра зом з І Франком розпочав видання місячника «Громадський друг», після закриття якого видавав збірники «Дзвін> та «Молот» У1879 р у зв язку з політичними переслідуваннями був змушений виїхати до Женеви, де прожив до 1882 р Там разом з М Драгомановим і С Подолинським видавав журнал «Гоомада» Наприкінці 80 х ро ків став одним із фундаторів Української радикальної парти і ре дактором п друкованих органів «Хлібороб» і «Народ» (1890—1895) У1895—1905 рр — перший бібліотекар НТШ і редактор радикаль ного «Гоомадського голосу» В1914 р — заступник голови Голов ноі Української Ради Творча спадщина Павлика складається з художніх творів, перекладів та наукових робіт «Потреба етногра фічно статистичної роботи в Галичині» (1886), «Про русько україн ські народні читальні» (1887), «Михайло Петрович Драгоманов, 1841—1894» (1896), «Якуб Гаватович» (1900) та ін

В и к о р и с т о в у ю ч и свої часописи «Молот» , «Громадсь­к и й друг» , «Дзв ін» , «Світ», молоді р а д и к а л и вели а к т и в ­ну пропагандистську та а г і тац ійну роботу в м а с а х . ї х н я д і я л ь н і с т ь с п р и я л а поглибленню процесу п о л і т и з а щ і ро­бітничого к л а с у і с елянства .

П о ч и н а ю ч и з 90-х рок ів X I X ст. с у с п і л ь н и й рух в за­х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х вступає в п о л і т и ч н и й етап сво­го розвитку — інтенсивно розгортається робота щодо орга­нізаційного з гуртування та р о з м е ж у в а н н я пол і тичних сил , ч і т к і ш е к р и с т а л і з у ю т ь с я основні п р о г р а м н і п о л о ж е н н я , а г і т а ц і я та п р о п а г а н д а охоплює дедалі ш и р ш і верстви на­с е л е н н я . В ж е в ж о в т н і 1890 р . в и н и к а є п е р ш а в Г а л и ч и н і п о л і т и ч н а п а р т і я — Р у с ь к о - у к р а і н с ь к а р а д и к а л ь н а пар­т і я ( Р У Р П ) . Це пол і тичне о б ' є д н а н н я було п е р ш о ю ле­г а л ь н о ю у к р а ї н с ь к о ю п о л і т и ч н о ю п а р т і є ю європейського

312 Україна на початку XX ст.

т и п у і водночас п е р ш о ю в Європі с е л я н с ь к о ю п а р т і є ю , щ о стояла на соціалістичній платформі . П о я в а Р У Р П стала своєрідним сигналом д л я ф о р м у в а н н я багатопартійної сис­теми в м е ж а х нац іонального р у х у . Невдовз і одна за одною в и н и к а ю т ь нові парт і ї : У к р а ї н с ь к а нац іонально-демокра ­т и ч н а п а р т і я — У Н Д П (1899) ; Р у с ь к о - у к р а ї н с ь к и й хрис­т и я н с ь к и й союз (1896) , я к и й 1911 р . т р а н с ф о р м у в а в с я в Християнсько-сусп ільну парт ію; У к р а ї н с ь к а соціал-демок-р а т и ч н а п а р т і я — УСДП (1899) .

Н а п р и к і н ц і X I X ст. а к т и в і з у є т ь с я п о л і т и ч н а д у м к а . У 1895 р . у к н и з і Ю. Б а ч и н с ь к о г о «ІЛсгаіпа і г геаеп іа» ( « У к р а ї н а у я р м л е н а » ) в п е р ш е в історі ї у к р а ї н с ь к о г о р у х у було сформульовано та аргументовано тезу про необхід­н ість пол ітично ї самост ійност і У к р а ї н и . З часом цей пос­тулат став п р о г р а м н и м д л я б ільшост і у к р а ї н с ь к и х полі­т и ч н и х п а р т і й , я к і м і ж т и м по-р і зному в б а ч а л и ш л я х и д о с я г н е н н я к інцево ї мети : Р У Р П і У Н Д П були перекона­ні , щ о до д е р ж а в н о ї н е з а л е ж н о с т і слід й т и через виборю­в а н н я нац іонально-територ іально ї автономі ї , а УСДП пер­ш о ч е р г о в и м з а в д а н н я м в в а ж а л а з м а г а н н я за к у л ь т у р н о -н а ц і о н а л ь н у автономію.

Під впливом загострення соціально-економічних проти­річ , посилення національного руху наростає х в и л я висту­пів робітників і селян. ї х н я активність досягає свого п іку на початку X X ст. Влітку 1902 р . а грарний рух охопив по­над 500 сіл Східної Галичини , страйкувало м а й ж е 100 тис . осіб. Масштабність та інтенсивність страйкового руху особ­ливо зросла в р о к и першої російської революці ї , в ідлун­н я м я к о г о стала наростаюча активн ість народних мас у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . З о к р е м а , у Східній Галичин і 1905 р . к і л ь к і с т ь с т р а й к у ю ч и х п ідприємств пор івняно з 1900 р . зросла м а й ж е в 4 ра зи , а к і л ь к і с т ь страйкар ів — б ільше , н і ж у 3 рази . Того ж року на Б у к о в и н і страйкува­ло понад 200 п ідприємств . У ц и х с т р а й к а х в з я л и участь м а й ж е в 4 рази б ільше робітників пор івняно з 1901 р .

О т ж е , у друг ій половин і X I X — на п о ч а т к у X X ст. в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х в ідбувається поступовий пе­рех ід до к а п і т а л і с т и ч н и х ф о р м г о с п о д а р ю в а н н я . Зростає товарн ість с ільського господарства , ш и р ш е використову ­ється в і л ь н о н а й м а н а п р а ц я , п о л і п ш у ю т ь с я з н а р я д д я пра­ц і , ч а с т і ш е застосовується т е х н і к а т о щ о . П р о т е водночас з п о з и т и в н и м и з р у ш е н н я м и зберігає свої пан івн і позиці ї п о м і щ и ц ь к е з е м л е в о л о д і н н я ; з а в д я к и перебуванню серві­тут ів — під п о м і щ и ц ь к и м к о н т р о л е м ю р и д и ч н о в ільн і се­л я н и ф а к т и ч н о п о т р а п л я ю т ь в е к о н о м і ч н е к р і п а ц т в о ; за-

Українські землі в роки Першої світової війни 313

гострюється проблема аграрного перенас ел ен н я тощо . Че ­рез це в а грарн ій сфері з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель нако ­п и ч у є т ь с я к о м п л е к с п р о т и р і ч , я к і з а в а ж а л и поступаль­ному р о з в и т к о в і . Ц і п р о т и р і ч ч я з н а ч н о ю мірою були зу­мовлен і к о л о н і а л ь н и м х а р а к т е р о м е к о н о м і к и к р а ю .

Н а с л і д к а м и колон іальних форм господарювання в про­мислов ій сфері були : г а л ь м у в а н н я промислового розвит­к у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель ; к о н с е р в а ц і я кустарно-ре­місничого х а р а к т е р у з а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї промисловост і ; о р і є н т а ц і я фабричного в и р о б н и ц т в а на добування та пер­винну переробку сировини, створення деформованої струк­тури промислового потенц іалу ; з а л е ж н і с т ь промислового р о з в и т к у від іноземного к а п і т а л у ; х и ж а ц ь к а експлуата ­ц і я п р и р о д н и х багатств з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель ; ф ік ­с а ц і я н и з ь к о ї енергоозброєності з а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї про­мисловост і ; перетворення з а х і д н о у к р а ї н с ь к о г о к р а ю на р и н о к збуту.

Д и н а м і к у суспільного руху визначали українсько-поль­ське п р о т и с т о я н н я та н е в щ у х а ю ч а боротьба м і ж москво­ф і л а м и , н а р о д о в ц я м и та р а д и к а л а м и . Н а п р и к і н ц і X I X ст . с у с п і л ь н и й рух у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х вступає в п о л і т и ч н и й етап свого р о з в и т к у , я к и й х а р а к т е р и з у є т ь с я утворенням пол ітичних парт ій , кристал і зац і єю їхн іх прог­рам та а к т и в н о ю боротьбою за в п л и в на м а с и .

10.6. Українські землі в роки Першої світової війни В л і т к у 1914 р . з а гострення м і ж і м п е р і а л і с т и ч н и х про­

тир іч д і й ш л о до фатально ї м е ж і . Світ о п и н и в с я в п о л у м ' ї Першої світової в і й н и . Ц я в ійна була збройним протисто­я н н я м двох в о є н н и х блок ів : Четверного союзу (Німеччи­на, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгар ія ) і Антанти (Ан­г л і я , Ф р а н ц і я , Рос ія ) , але поступово у її орбіту було втяг ­нуто 38 з 59 д е р ж а в світу , 3 / 4 н а с е л е н н я земної к у л і . Ворогуючі сторони с т а в и л и перед собою ф а к т и ч н о одні й ті ж ц іл і : с т в е р д ж е н н я власного д о м і н у в а н н я у св іт і , за­гарбання ч у ж и х територій , встановлення контролю за рин­к а м и збуту та д ж е р е л а м и с и р о в и н и , послаблення х в и л і народних виступів за соц іальне та н а ц і о н а л ь н е визволен­н я , з н е ш к о д ж е н н я о п о з и ц і й н и х п о л і т и ч н и х сил , концен­т р а ц і я народної уваги не на в н у т р і ш н і х проблемах , а на з о в н і ш н і й загроз і .

314 Україна на початку XX ст.

Трагедія укра їнського народу п о л я г а л а в тому, щ о він всупереч власній волі був втягнутий у в ійну, а його землі стали об 'єктом експансі ї воюючих сторін. Загарбання укра­їнських земель було невід 'ємною частиною агресивних пла­нів основних учасник ів ворогуючих блок ів . Я к щ о Австро-У г о р щ и н а претендувала на П о д і л л я та Волинь , то Німеч­ч и н а в и н о ш у в а л а б ільш масштабн і п л а н и . Про це свідчать слова «сталевого короля» Августа Тіссена, що прозвучали на початку Першої світової в ійни: «Росія повинна віддати н а м прибалт ійськ і провінці ї , частину П о л ь щ і й Донець­к и й басейн з Одесою, К р и м о м і П р и а з о в ' я м » . Не м е н ш и м и були апетити і у російського самодержавства . П р и к р и в а ю ­чись ідеєю «об 'єднання усіх р у с ь к и х земель» під владою російського ц а р я , самодержавство планувало а к ц і ю при­є д н а н н я Г а л и ч и н и , Б у к о в и н и та З а к а р п а т т я .

З п о ч а т к о м в і й н и у к р а ї н с ь к і з е м л і п е р е т в о р и л и с я на арену воєнних д ій , а самі у к р а ї н ц і м у с и л и воювати за ч у ж і інтереси і брати участь у братовбивчому протисто­я н н і , а д ж е в рос ійськ ій армі ї перебувало 3,5 м л н у к р а ї н ­ц і в , у австроугорськ ій — 250 т и с .

В ійна з у м о в и л а г л и б о к и й розкол нац іонального р у х у , я к и й в ідбувся у двох п л о щ и н а х : я к м і ж у к р а ї н ц я м и вою­ю ч и х сторін , т а к і в м е ж а х Рос ійсько ї та Австро-Угорсь-кої імпер ій — на п р и б і ч н и к і в та п р о т и в н и к і в п е р е м о ж ­ної в і й н и . Відверто п р о а в с т р і й с ь к і позиці ї з а й н я л а утво­рена в серпні 1914 р . у Львов і Головна У к р а ї н с ь к а Р а д а , щ о була м і ж п а р т і й н и м блоком , до с к л а д у я к о г о в х о д и л и р а д и к а л ь н а , соціал-демократична та націонал-демократич-на парт і ї . Н а чол і цього о б ' є д н а н н я став К. Л е в и ц ь к и й . У Маніфест і , в и п у щ е н о м у Радою 3 с е р п н я 1914 р . , з а знача­л о с я : «Ненаситн ість царсько ї імпері ї з а г р о ж у є т а к о ж на­ш о м у н а ц і о н а л ь н о м у ж и т т ю , . . . я к е з н а й ш л о охорону в к о н с т и т у ц і й н о м у л а д і австр ійсько ї д е р ж а в и » . З а ін іц іа ­т и в и Головної У к р а ї н с ь к о ї Р а д и незабаром було створено лег іон У к р а ї н с ь к и х с ічових стр ільц ів (УСС). Д о т р и м у ю ­чись к л а с и ч н о г о імперського п р а в и л а «не озброювати під­к о р е н і народи та не створювати з їх представник ів чис­л е н н і н а ц і о н а л ь н і бойові о д и н и ц і » , А в с т р і й с ь к а і м п е р і я , нав і ть м а ю ч и гостру потребу в ж и в і й сил і , ч и н и л а певні п е р е ш к о д и при ф о р м у в а н н і лег іону . Т а к , з 28 тис . бажа­ю ч и х до УСС було з а р а х о в а н о л и ш е 2 ,5 т и с . осіб.

Водночас з утворенням Головної Української Ради гру­па емігрантів із Східної Укра їни (Д. Донцов, В. Дорошен­ко , А . Ж у к , О. Скоропис-Йолтуховський та ін.) заснували у Відні свою організацію — Союз визволення Укра їни (СВУ).

Українські землі в роки Першої світової війни 3 1 5

Донцов Дмитро Іванович (1883—1973) — політичний діяч, публі­цист, ідеолог українського націоналізму. Походив з козацько-стар­шинського роду. Навчався в Царськосельському ліцеї, на юридич­ному факультеті Петербурзького університету, з якого виключений за участь в українській демонстрації 1905 р. У1905 р. член РУП (згодом УСДРП). Через переслідування поліції (1908) виїжджає за кордон. Під час Першої світової війни — перший голова Союзу Виз­волення України (1914), з якого вийшов у 1915 р У1917 р. жив у Львові, де здобув ступінь доктора права. У березні 1918 р. виїхав до Києва, де очолював Українське телеграфне агентство, був чле­ном української делегації на переговорах з РСФРР. Один із керів­ників Української хліборобсько-демократичної парти В 1919— 1921 рр —у Швейцари. 31922 р. мешкав у Львові, де був одним із засновників Української парти національної роботи і редакто­ром її друкованого органу «Заграва» (1923—1924). У1939 р. за­арештований і ув'язнений в польському концтаборі. Після звіль­нення емігрував до Німеччини, а звідти до Бухареста, де редагу­вав часопис «Батави» (1940—1941). Під час Другої світової війни мешкав у Берліні, Львові, Празі, в 1945 р. — у Парижі, в 1946 р. переїхав до Великої Британії. З 1947 р. в еміграції в Канаді, де викладав українську літературу в Монреальському університеті, співробітничав в українських виданнях. У своїх працях, найгрунтов-нішими з яких є «Модерне москвофільство» (1913), «Історія розвит­ку української державної ідеї» (1917), «Підстави нашої політики» (1921), «Націоналізм» (1926), «Де шукати наших традицій» (1938), «Московська отрута», «Росія чи Європа» (1955), «Клич доби» (1968), виклав доктринальні засади українського націоналізму.

П р о г р а м н о ю метою СВУ було у т в о р е н н я самост ійно ї У к р а ї н с ь к о ї Д е р ж а в и , встановлення к о н с т и т у ц і й н о ї мо­нарх і ї , з а с н у в а н н я д е м о к р а т и ч н о г о устрою, н а д а н н я р ів­них п р а в і свобод п р е д с т а в н и к а м усіх н а ц і о н а л ь н о с т е й , з абезпечення самост ійност і у к р а ї н с ь к о ї ц е р к в и . СВУ вів а к т и в н у пропагандистську та а г і т а ц і й н у роботу, д о м і г с я , щоб у к р а ї н с ь к і полонені в Австрі ї та Н і м е ч ч и н і були ви­д ілені в окремі табори. Він отримував м а т е р і а л ь н у допо­могу від к р а ї н Четверного союзу, я к а з а р а х о в у в а л а с я я к д е р ж а в н и й борг майбутньої самост ійної У к р а ї н и .

Оборонницьку , пророс ійську п о з и ц і ю в Н а д д н і п р я н ­ськ ій У к р а ї н і спочатку з а й н я л о Товариство у к р а ї н с ь к и х поступовців (ТУП). ї х н я газета «Рада» на п о ч а т к у в і й н и з а к л и к а л а у к р а ї н ц і в стати на захист Рос ійсько ї д е р ж а в и . «Ми, — п і з н і ш е згадував в ідомий д і я ч Т У П у О. Л о т о ц ь -к и й , —• д і л и л и долю з Рос і єю . . . м и стояли на тому, щ о перемога д е м о к р а т и ч н и х сил Росі ї — це з аразом і н а ш а п е р е м о г а » . Очевидно, т и м и ж м о т и в а м и к е р у в а л а с я і час­т и н а У С Д Р П на чолі з С. П е т л ю р о ю , я к а з а к л и к а л а у к р а ­їнц ів в и к о н а т и «свій обов ' я зок г р о м а д я н Рос і ї» . Відомі

316 Україна на початку X X ст.

п р е д с т а в н и к и у к р а ї н с ь к о г о р у х у Д . Д о р о ш е н к о , А . В я з -л о в , А . Н і к о в с ь к и й б р а л и участь у роботі Комітету Пів -денно-Зах ідного ф р о н т у Всерос ійського Союзу земств і міст , створеного з метою п о с и л е н н я оборонного потенціа ­л у Рос ійсько ї імпері ї .

Н а початку в ійни емігранти-москвофіли Зах ідної Укра­їни у т в о р и л и в К и є в і «Карпато -русский освободительньїй к о м и т е т » , я к и й з а к л и к а в г а л и ч а н з у с т р і ч а т и рос ійську а р м і ю я к в и з в о л и т е л ь к у . Водночас з н а ч н а ч а с т и н а укра ­ї н с ь к и х соц іал -демократ ів за участю В . В и н н и ч е н к а зай­мала антивоєнні позиці ї під гаслами «Геть війну! Х а й ж и в е автономія України!»

З а т я ж н и й х а р а к т е р в і й н и , п о г і р ш е н н я с т а н о в и щ а на ф р о н т а х , у с к л а д н е н н я в н у т р і ш н і х проблем п р и з в е л и до п о с и л е н н я жорсткост і р е ж и м і в обох і м п е р і й , з в е д е н н я на­нівець л е г а л ь н и х можливостей політичної д іяльност і , при­д у ш е н н я опозиці ї , ч и с л е н н и х р е п р е с и в н и х а к ц і й . Одне за одним у Р о с і й с ь к і й імпері ї з а к р и в а ю т ь с я д е м о к р а т и ч ­ні у к р а ї н с ь к і в и д а н н я « Р а д а » , «Дзв ін» , « У к р а ї н а » , «Рід­н и й к р а й » , « Л і т е р а т у р н и й в існик» та і н . Л і д е р а у к р а ї н ­ського р у х у М. Грушевського було з а с л а н о до Симбірсь­к а . У цей час м ін істр з а к о р д о н н и х справ Росі ї С. Сазонов в ідверто говорив : «Тепер настав с л у ш н и й м о м е н т , щоб р а з і н а з а в ж д и позбутися у к р а ї н с ь к о г о р у х у » . Л о г і ч н и м п р о д о в ж е н н я м ціє ї д у м к и , своєр ідним п і д ґ р у н т я м м ай­бутніх р е п р е с и в н и х а к ц і й с т а л а і його з а я в а у Д е р ж а в н і й думі 1915 р . про те , щ о у к р а ї н с ь к и й рух у Росі ї ф інансу­є т ь с я Н і м е ч ч и н о ю . Не в к р а щ о м у с т а н о в и щ і о п и н и л и с я й у к р а ї н ц і Австро-Угорщини . Поступово офіц ійна австрій­с ь к а влада в ідходить від в л а с н и х з а я в початкового періо­ду в і й н и щодо доц ільност і у т в о р е н н я н е з а л е ж н о ї Укра ї ­н и . З м е н ш у є т ь с я м а т е р і а л ь н а п і д т р и м к а д і я л ь н о с т і СВУ, з в у ж у є т ь с я сфера її д і я л ь н о с т і , п л а н у є т ь с я перенесення ш т а б - к в а р т и р и цієї організаці ї з В ідня до нейтральної кра­ї н и . З в и н у в а ч е н е у русофільств і у к р а ї н с ь к е н а с е л е н н я Га­л и ч и н и масово п о т р а п л я є до к о н ц е н т р а ц і й н и х таборів у Талергофі , Т е р е з і є н ш т а д т і , Гнаві та і н . , де у т р и м у в а л о с я без суду і сл ідства у ж а х л и в и х у м о в а х .

Під час в і й н и в с к р у т н о м у с т а н о в и щ і о п и н и л о с я насе­л е н н я Г а л и ч и н и й Б у к о в и н и . «З одного боку , — з а з н а ч а є сучасний і сторик Т. Г у н ч а к , — його м о р д у в а л и р о с і я н и , н а м а г а ю ч и с ь вибити з нього п о ч у т т я н а ц і о н а л ь н о ї свідо­мост і й с а м о п о ш а н и ; з і н ш о г о — над н и м з н у щ а л и с я а в с т р і й ц і та м а д я р и , з в и н у в а ч у ю ч и у русофільств і» . Н а п о ч а т к у в і й н и г а л и ц ь к і та б у к о в и н с ь к і з е м л і були заво-

Українські землі в роки Першої світової війни 317

йовані р о с і й с ь к и м и в і й с ь к а м и . Основною метою російсь­кої адмін істрац і ї було з н и щ е н н я основного центру у к р а ­їнського нац іонального р у х у , щ о з о с е р е д ж у в а в с я в ц и х з е м л я х , та створення передумов д л я орган ічного ї х в к л ю ­ч е н н я до с к л а д у Рос ійсько ї імпер і ї . Саме на в и к о н а н н я ц и х завдань і були спрямован і основні «заходи» новоприз-наченого генерал-губернатора Г а л и ч и н и графа О. Бобрин-ського : з а к р и т т я «Просв іт» , у к р а ї н с ь к и х установ , бібліо­тек , ш к і л ; н а с и л ь н и ц ь к а р у с и ф і к а ц і я ; репресі ї проти міс­цевої інтел ігенці ї ; г о н і н н я на г р е к о - к а т о л и к і в ; масові де­портації населення (з Галичини було виселено понад 12 тис . осіб, з в и н у в а ч е н и х у неблагонад ійност і ) .

В ійна принесла у к р а ї н с ь к и м з е м л я м р у й н а ц і ю госпо­дарства , г а л ь м у в а н н я поступального р о з в и т к у , деформа­цію структури виробництва , посилення залежност і від іно­земного к а п і т а л у . У Г а л и ч и н і за р о к и воєнного л и х о л і т ­т я було зруйновано понад 4 0 % господарських та ж и т л о ­вих будинк ів , понад 1,5 т и с . п р о м и с л о в и х споруд . Н а в і т ь стратег ічно в а ж л и в а нафтова промисловість з м е н ш и л а ви­робництво на 1 /3 . На Б у к о в и н і у цей час п о г о л і в ' я к о н е й та свиней з м е н ш и л о с я на 6 0 % , овець — на 4 7 % . Н е наба­гато к р а щ о ю була с и т у а ц і я і в Н а д д н і п р я н с ь к і й У к р а ї н і . Я к щ о 1 9 1 3 р . тут ф у н к ц і о н у в а л о 3 3 8 1 п і д п р и є м с т в о , то 1915 р . — л и ш е 2 8 4 9 . Н а 1917 р . з 4 м л н с е л я н с ь к и х господарств 1,8 м л н дворів були без к о н е й . У цей час в селах з а л и ш и л о с я л и ш е 3 8 , 7 % п р а ц е з д а т н и х ч о л о в і к і в . Водночас з деградац ією господарства в р о к и в і й н и зрос­т а л а його з а л е ж н і с т ь в ід і н о з е м н о г о к а п і т а л у . Т і л ь к и 1 9 1 6 — 1 9 1 7 р р . 7 4 % і н о з е м н и х в к л а д і в у р о з в и т о к к а м ' я н о в у г і л ь н о ї промисловост і Рос ійсько ї імпері ї було зроблено в п і д п р и є м с т в а Донбасу .

Отже, суть трагеді ї укра їнського народу, п о в ' я з а н о ї з початком Першої світової в і й н и , полягає в т ім , щ о в ійна перетворила укра їнськ і землі на об ' єкт експансі ї , арену воєнних д ій , а їхн іх ж и т е л і в — на учасник ів братовбивчо­го протистояння . К р і м того, в ійна зумовила й і н ш і нега­тивні тенденці ї та процеси в суспільному розвитку ц и х земель: розкол нац іонального руху , зведення нан івець ле­гальних можливостей політичної та культурно ї д іяльнос­ті , п р и д у ш е н н я опозиц ійних сил , застосування імперсь­к и м и д е р ж а в н и м и органами репресивних а к ц і й , р у й н а ц і ю народного господарства, деформацію структури виробни­цтва , посилення залежност і від іноземного к а п і т а л у .

318 Україна на початку XX ст.

10.7. Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст. З м і с т , форма , стильов і з м і н и в к у л ь т у р і з а л е ж а т ь не

т і л ь к и від еволюці ї мистецтва , вони тісно п о в ' я з а н і з усі­м а с т о р о н а м и ж и т т я суспільства , з особливостями та за­к о н о м і р н о с т я м и і сторичного процесу в ц і л о м у . Модер­н і з м — це св і тоглядна та к у л ь т у р н о - е с т е т и ч н а р е а к ц і я на вступ л ю д с т в а на р у б е ж і X I X — X X ст. у я к і с н о новий етап свого р о з в и т к у . У цей період на планет і в ідбулися г л о б а л ь н і з р у ш е н н я , з ' я в и л и с я нові я в и щ а , в и н и к л и но­ві т е н д е н ц і ї : в ідчутно п о с и л и л а с я єдність світу , взаємо­з а л е ж н і с т ь народів і д е р ж а в й водночас загострилися м іж­д е р ж а в н і п р о т и р і ч ч я , р і зко зросла загроза світового кон­ф л і к т у .

Р о з в и т о к пол іграфі ї , п о я в а телефону, рад іо , к іно по­с и л и л и і н т е н с и в н і с т ь і н ф о р м а ц і й н о г о обміну , з а к л а л и основи індустр іал і зац і ї к у л ь т у р и . Суспільне ж и т т я деда­л і б і л ь ш е набуває рис масовості , щ о зумовлює концент­р а ц і ю робочої с и л и в е к о н о м і ц і та ф о р м у в а н н я масових с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н и х рух ів у п о л і т и ч н і й сфері . Прогре­с у ю ч а с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н а д и ф е р е н ц і а ц і я с п р и ч и н я є з р о с т а н н я п о л і т и з а ц і ї суспільного ж и т т я , п о я в у на істо­р и ч н і й сцені п о л і т и ч н и х п а р т і й , я к і а к т и в н о претенду­ють н а владу . Все це в ідбувається на фоні глибокої к р и з и к л а с и ч н о г о європейського св і тобачення , я к е в нових умо­вах в и я в и л о с я н е з д а т н и м адекватно о ц і н и т и світ , щ о про­ходив стадію модерн і зац і ї . Л ю д и н а знову в ідчула свою с а м о т н і с т ь , с л а б к і с т ь і непотр ібн ість .

« З в і д к и м и , хто м и , к у д и м и йдемо» — т а к називаєть ­ся о д н а з с и м в о л і ч н и х к а р т и н ф р а н ц у з ь к о г о х у д о ж н и к а нової м и с т е ц ь к о ї х в и л і П о л я Гогена . Саме ц і болючі пи­т а н н я на р у б е ж і X I X та X X ст. гостро постали не т і л ь к и в к у л ь т у р і , а й у ж и т т і всього суспільства . Свої відповіді на н и х у к у л ь т у р н і й сфері з апропонував модерн і зм (від ф р а н ц . т о а е г п е — нов і тн ій , с у ч а с н и й ) . Ц я доволі оригі­н а л ь н а х у д о ж н ь о - е с т е т и ч н а система о б ' є д н у в а л а д е к і л ь к а в ідносно с а м о с т і й н и х і д е й н о - х у д о ж н і х н а п р я м і в та те­ч і й — е к с п р е с і о н і з м , куб і зм , ф у т у р и з м , к о н с т р у к т и в і з м , с ю р р е а л і з м та ін .

В у к р а ї н с ь к і й л і т е р а т у р і п е р ш и м модерн істськ і гасла в и с у н у в 1901 р . поет М. Вороний , я к и й на с т о р і н к а х «Лі-

Поява модерністської течії на рубежі XIX і XX ст. 319

тературно-наукового в і с н и к а » у програмному в ідкрито­му лист і з а к л и к а в п о в е р н у т и с я до ідеї «справжньо ї за­пашної поез і ї» , т е м а т и ч н о і ж а н р о в о р о з ш и р и т и існуючі в тогочасній л і т е р а т у р і р а м к и . Естафету в М. Вороного п р и й н я л а група г а л и ц ь к и х п и с ь м е н н и к і в «Молода муза» (П. К а р м а н с ь к и й , В . П а ч о в с ь к и й , О. Л у ц ь к и й та ін . ) , я к а 1907 р . о п р и л ю д н и л а с в і й маніфест , щ о містив к р и т и ч н і з а у в а ж е н н я щодо р е а л і з м у в л і тератур і та ор і єнтувався на з а г а л ь н о є в р о п е й с ь к і з р а з к и та тенденці ї .

У цей час у к у л ь т у р н і й сфері ч і т к о о к р е с л и л и с я дві тенденці ї — з б е р е ж е н н я н а ц і о н а л ь н о - к у л ь т у р н о ї ідентич­ності (народництво) та п е р е с а д ж е н н я на у к р а ї н с ь к и й ґрунт новітніх європейських з р а з к і в художнього с а м о в и р а ж е н н я (модерн і зм) . Своєр ідною синтезною моделлю н а р о д н и ц т ­ва і модерн і зму с т а л а «нова ш к о л а » у к р а ї н с ь к о ї п р о з и (М. К о ц ю б и н с ь к и й , В . С т е ф а н и к , О. К о б и л я н с ь к а , М. Че ­р е м ш и н а ) , я к а в своїй творчост і органічно поєднувала тра­д и ц і й н і д л я в і т ч и з н я н о ї л і т е р а т у р и етнографізм , розпо­відь від першої особи з н о в і т н і м и є в р о п е й с ь к и м и здобут­к а м и — с и м в о л і з м о м та п с и х о а н а л і з о м . Х а р а к т е р н о ю ри­сою р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о г о вар іанту модерн і зму в л ітера­турі був з н а ч н и й в п л и в р о м а н т и з м у , що п о я с н ю є т ь с я я к т р а д и ц і є ю , т а к і м е н т а л ь н і с т ю у к р а ї н с ь к о г о народу , д л я я к о г о р о м а н т и з м є о р г а н і ч н и м елементом св і тобачення будь-яко ї доби.

Н а п р и к і н ц і X I X — н а початку X X ст. с тиль модерн набуває п о ш и р е н н я і в у к р а ї н с ь к і й а р х і т е к т у р і , щ о ви­я в и л о с я в г еометрично ч і т к и х л і н і я х споруд, д и н а м і ч н о с ­ті ї х н і х ф о р м . У ц ь о м у с т и л і побудовано з а л і з н и ч н і вок­зали Львова , Києва , Ж м е р и н к и , Х а р к о в а , п е р ш и й в Укра ­їні к р и т и й р и н о к ( Б е с с а р а б с ь к и й ) . Н а й я с к р а в і ш и м и пос­т а т я м и арх ітектурного модерн і зму були К. Ж у к о в , О. Вер-б и ц ь к и й , М. В е р ь о в к і н т а ін . П о ш у к и та е к с п е р и м е н т и арх і тектор ів -модерн іст ів м а л и на меті з абезпечити м а к ­с и м а л ь н у ф у н к ц і о н а л ь н і с т ь будівлі , збер і гши п р и ц ь о м у ч ітк ість у л і н і я х ф а с а д у .

У к р а ї н с ь к а с к у л ь п т у р а початку X X ст. т е ж не у н и к л а модерн істських п о ч и н а н ь . Під впливом з а х і д н и х мистець­к и х ш к і л ф о р м у є т ь с я п л е я д а у к р а ї н с ь к и х скульптор ів -модерн іст ів — М. Г а в р и л к о , М. П а р а щ у к , В . І щ е н к о , П . Війтович та ін . ї х н і й творчост і властиві контрастні світ­лот іньов і е ф е к т и та г л и б о к и й психолог і зм . З і р к а світово­го масштабу О. А р х и п е н к о збагатив мову п л а с т и к и X X ст. : він з м у с и в п о р о ж н і й п р о с т і р стати о р г а н і ч н и м і д у ж е ви­р а з н и м елементом к о м п о з и ц і ї . Ц ь о м у неперевершеному

320 Україна на початку XX ст.

майстров і н а л е ж а т ь «Ступаюча ж і н к а » , « Ж і н к а , я к а за­ч ісується» та і н ш і твори .

У ж и в о п и с і п р и х и л ь н и к а м и м о д е р н і с т с ь к и х експери­мент ів були М. Ж у к , О. Н о в а к і в с ь к и й , В . та Ф . К р и ч е в -ськ і та ін .

У к р а ї н с ь к и й вар і ант модерн і зму був досить своєрід­н и м і м а в свої особливості . Через те щ о у к р а ї н с ь к і землі не м а л и власної д е р ж а в н о с т і , були р о з ' є д н а н і і перебува­л и в статусі п р о в і н ц і й , с у с п і л ь н и й розвиток у н и х був упов ільненим пор івняно з пров ідними європейськими кра­ї н а м и , тому і к о н ф л і к т и м і ж ц и в і л і з а ц і є ю і к у л ь т у р о ю , х у д о ж н и к о м і сусп ільством не були т а к и м и г о с т р и м и . Ц і ф а к т о р и і в и з н а ч и л и п р и г л у ш е н и й , с л а б о в и р а ж е н и й , не­р о з в и н у т и й х а р а к т е р у к р а ї н с ь к о г о м о д е р н і з м у . Окрем і злети світового р і в н я т і л ь к и в і д т і н я л и з а г а л ь н у провін­ц ійн ість та глибоку т р а д и ц і й н і с т ь у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и . У к р а ї н с ь к и й модерн і зм не сформувався я к н а ц і о н а л ь н а самобутня теч і я , а в и я в л я в с я л и ш е у творчост і о к р е м и х м и т ц і в .

О т ж е , своєр ідність у к р а ї н с ь к о г о в а р і а н т у модерн і зму п о л я г а є і в т ім , щ о він і з естетичного феномена перетво­р и в с я на культурно- і сторичне я в и щ е , став спробою подо­л а н н я пров інц ійност і , другорядност і , вторинност і укра ­їнської нац іонально ї к у л ь т у р и , формою з а л у ч е н н я до над­бань світової ц и в і л і з а ц і ї . Він ніби символ і зував перех ід у к р а ї н с ь к о г о сусп ільства від етнографічно-побутової са-мо ідентифікац і ї , тобто в и о к р е м л е н н я себе з -поміж і н ш и х , до н а ц і о н а л ь н о г о самоусв ідомлення — в и з н а ч е н н я свого м і с ц я і рол і в сучасному світ і .

11. Українська національно-демократична революція (1917—1920)

11.1. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну К і н е ц ь лютого 1917 р . став д л я рос ійського ц а р и з м у

ф а т а л ь н и м . С т и х і й н а х в и л я н а р о д н о г о н е в д о в о л е н н я , ш в и д к о н а б и р а ю ч и силу , переросла в р е в о л ю ц і ю . П р о т я ­гом н а д з в и ч а й н о короткого часу (з 23 лютого до 2 берез­ня) самодержавство впало , М и к о л а II в і д р і к с я від в л а д и і, ф а к т и ч н о , в к р а ї н і встановився р е с п у б л і к а н с ь к и й л а д . Т а к а б л и с к а в и ч н і с т ь перемоги над ц а р и з м о м пояснюєть ­с я насамперед к р и з о в и м станом в імпер і ї , гостротою по­л і т и ч н и х , соц іально-економічних та н а ц і о н а л ь н и х проб­лем , зростаючою а к т и в н і с т ю п о л і т и ч н и х с и л , п а д і н н я м авторитету та слабк істю реально існуючої в л а д и . Могут­нім к а т а л і з а т о р о м подій стала П е р ш а св ітова в ійна .

Л ю т н е в а р е в о л ю ц і я в Росі ї л и ш е на п е в н и й час з н я л а пол і тичну н а п р у ж е н і с т ь у к р а ї н і . П і с л я п а д і н н я ц а р и з м у перед суспільством постали н е в і д к л а д н і з а в д а н н я , з ' я в и ­л и с я нові проблеми . П е р ш о ч е р г о в и м и з а в д а н н я м и були : створення нової стабільної д е р ж а в и ; визначен ість у пи­танні про участь у в ійн і ; п о д о л а н н я н е г а т и в н и х тенден­ц ій в економіц і ; в и р і ш е н н я аграрного та нац іонального п и т а н ь .

Перемога революці ї с п р и я л а створенню на теренах ко­л и ш н ь о ї імпері ї нової пол ітичної ситуац і ї та суспільної атмосфери . Тимчасовий в а к у у м лег і тимної (законної) вла­ди ; поява к о н к у р у ю ч и х в л а д н и х с т р у к т у р (Тимчасовий у р я д — Р а д и ) ; ш и р о к о м а с ш т а б н е в т я г н е н н я в орбіту ре-

11

322 Українська національно демократична революція

в о л ю щ й н о ї д і я л ь н о с т і неосвгчених і недосв ідчених народ­н и х мас ; а к т и в н и й вих ід армі ї на авансцену внутр іполі ­тичної боротьби; п о с и л е н н я в народн ій свідомості орієн­таці ї на силові методи в и р і ш е н н я сусп ільних проблем; з р о с т а н н я рол і п о л і т и ч н и х п а р т і й , п о ш у к и п о л і т и ч н и м и с и л а м и нових ш л я х і в сусп ільного р о з в и т к у ; а к т и в і з а ц і я н а ц і о н а л ь н и х рух ів — всі ц і тенденці ї та процеси позна­ч и л и с я на і сторичному р о з в и т к у У к р а ї н и не т і л ь к и на п о ч а т к у , а й п р о т я г о м усього 1917 р . Водночас місцев і ч и н н и к и з у м о в и л и с п е ц и ф і к у та особливості суспільного ж и т т я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь .

П і с л я Лютнево ї революці ї влада ф о р м а л ь н о перебува­л а в р у к а х Тимчасового у р я д у , я к и й о т р и м а в повнова­ж е н н я від л і б е р а л ь н и х к і л Д е р ж а в н о ї д у м и . Його основ­ною опорою на м і с ц я х і , з о к р е м а , в У к р а ї н і були торгово-п р о м и с л о в а б у р ж у а з і я , з е м л е в л а с н и к и , ч и н о в н и ц т в о та і н т е л і г е н ц і я п е р е в а ж н о кадетсько ї ор ієнтац і ї . Саме ц і со­ц і а л ь н і верстви п о ч а л и створювати громадськ і ради та комітети , я к і й р о з г л я д а л и с я Тимчасовим урядом я к пред­с т а в н и ц ь к і о р г а н и місцевої в л а д и . Ш и р о к а д е м о к р а т и з а ­ц і я с у с п і л ь с т в а ( п р о г о л о ш е н н я п о л і т и ч н и х п р а в і сво­бод, с к а с у в а н н я н а ц і о н а л ь н и х та р е л і г і й н и х о б м е ж е н ь , смертно ї к а р и , л і к в і д а ц і я р е п р е с и в н и х о р г а н і в ц а р с ь к о ­го р е ж и м у , о г о л о ш е н н я амн іст і ї ) з у м о в и л и на п е р ш и х п о р а х п о п у л я р н і с т ь нового у р я д у серед м і с ц е в и х орга­н ів в л а д и . П р о т е р е в о л ю ц і й н а е й ф о р і я ш в и д к о м и н у л а . Н е б а ж а н н я , а з н а ч н о ю м і р о ю н е м о ж л и в і с т ь ч е р е з певн і обставини Тимчасового у р я д у й т и на р а д и к а л ь н і суспільні з м і н и до с к л и к а н н я У с т а н о в ч и х зборів з у м о в и л и к а т а с ­трофічне , прогресуюче п а д і н н я авторитету та впливовост і всіє ї в е р т и к а л і о ф і ц і й н и х в л а д н и х с т р у к т у р , п е р м а н е н ­тну к р и з у в л а д и .

У ц е н т р і і н а м і с ц я х в и н и к а ю т ь а л ь т е р н а т и в н і орга­н и в л а д и — Р а д и депутат ів я к безпосередній насл ідок в о л е в и я в л е н н я пол і тично а к т и в н о ї ч а с т и н и т р у д я щ и х і л о г і ч н е п р о д о в ж е н н я р е в о л ю ц і й н и х т р а д и ц і й 1 9 0 5 — 1907 р р . У середині 1917 р . в У к р а ї н і їх н а л і ч у в а л о с я 2 5 2 . У Р а д а х д о м і н у в а л и з а г а л ь н о р о с і й с ь к і соц іал істичн і п а р т и есерів та с о ц і а л - д е м о к р а т і в . Н а й в п л и в о в і ш и м и во­н и б у л и в Д о н б а с і , де їх к і л ь к і с т ь с т а н о в и л а 180 ( 7 1 % ) , у в е л и к и х м і с т а х — Х а р к о в і , К и є в і , К а т е р и н о с л а в і , Лу­г а н с ь к у , П о л т а в і та ш . , у п р и ф р о н т о в і й смуз і Ш в д е н н о -Зах ідного та Румунського фронтів , у с ільській окрузі укра-інсько-рос ійського п о г р а н и ч ч я — п і в н і ч н а ч а с т и н а Ч е р ­н і г і в щ и н и , Х а р к і в щ и н а .

Лютнева революція в Роси та ії вплив на Україну 323

М а й ж е одразу п і с л я Лютнево ї революці ї п и т а н н я про с а м о в и з н а ч е н н я У к р а ї н и о п и н и л о с я в еп іцентр і пол ітич­ної боротьби. Н е з в а ж а ю ч и на суттєв і р о з х о д ж е н н я у ви­р і ш е н н і соц іально-економічних п и т а н ь , к а д е т и , я к і домі­нували в Тимчасовому уряді , та есеро-меншовицький блок, щ о в и з н а ч а в п о л і т и ч н у л і н і ю Р а д , значною мірою сходи­л и с я в п о г л я д а х на р о з в ' я з а н н я нац іонального п и т а н н я . Обстоюючи у н і т а р н у форму рос ійської д е р ж а в и , ц і полі ­тичн і с и л и в и з н а в а л и за У к р а ї н о ю т і л ь к и право на нац і ­о н а л ь н о - к у л ь т у р н у автономію. Т а к е в и р і ш е н н я у к р а ї н с ь ­кого п и т а н н я в ж е на п о ч а т к у 1917 р . не в ідповідало ви­могам часу , я к і с н о новому р івню нац іонального р у х у і тому не т і л ь к и п о р о д ж у в а л о ч и с л е н н і т е р т я , суперечнос­ті та п р о т и р і ч ч я м і ж р і з н и м и п о л і т и ч н и м и с и л а м и сус­п ільства , а й з у м о в и л о появу в У к р а ї н і щ е одного альтер­н а т и в н о г о центру в л а д и — Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и — громад­сько -пол і тичного о б ' є д н а н н я , щ о у т в о р и л о с я 4 березня 1917 р . У н а д з в и ч а й н о к о р о т к и й час Ц е н т р а л ь н а Р а д а переросла у в п л и в о в и й п р е д с т а в н и ц ь к и й орган народної в л а д и . В а ж л и в у роль у її створенні , з м і ц н е н н і та визна­ченні основних н а п р я м і в д і я л ь н о с т і в ід і грали три про­відні у к р а ї н с ь к і п а р т и : У к р а ї н с ь к а п а р т і я соціал іст ів -ре-в о л ю ц ю н е р і в (М. К о в а л е в с ь к и й , П . Х р и с т ю к , М. Ш а п о -вал) , У к р а ї н с ь к а с о щ а л - д е м о к р а т и ч н а роб ітнича п а р т і я (В. В и н н и ч е н к о , С. П е т л ю р а , М. П о р ш ) та У к р а ї н с ь к а п а р т і я сощал іст ів -федерал іст ів (Д. Д о р о ш е н к о , С. Єфре-мов , А . Н і к о в с ь к и й ) . Головою Центральної Р а д и було обра­но М. Г р у ш е в с ь к о г о .

Грушевський Михайло Сергійович (1866—1934) — історик, літе ратурознавець, публіцист, політичний і державний діяч Голова Української Центральної Ради Народився в м Холм (нині на тери тори Польщі) ПО закінченні Київського університету (1890) про вадив дослідницьку роботу в наукових установах Львова і Києва Водночас брав участь у громадському житті один з організаторів Української національно демократичної парти в Галичині (1899), засновник Товариства українських поступовців (1908) У1914 р був арештований і засланий до Симбірська 7 березня 1917 р обраний Головою Української Центральної Ради За гетьмана П Скоропадського перебував у ПІДПІЛЛІ, З 1919 р — в еміграції (Відень, Прага, Берлін, Женева, Париж) У1923 р обраний дійс ним членом ВУАН у 1924 р повернувся в Україну Очолював ка федру історії України, історичний ВІДДІЛ ВУАН У1929 р обраний академіком АНСРСР У1931 р арештований ДПУі звинувачений у керівництві «Українським національним центром» та в антирадян ській діяльності 3 кінця 1930 р до 1934 р змушений був працю вати в Москві Помер 25 листопада 1934 р у Кисловодську Похо

324 Українська національно-демократична революція

ваний на Байковому кладовищі в Києві. Автор багатьох ґрунтовних праць із всесвітньої та української історії, головними з яких є «Історія України-Руси»у10 томах і 13 книгах (1898—1936), «Нарис історії укра­їнського народу» (1904), «Ілюстрована історія України» (1911); п'яти­томна «Історія української літератури» (1923—1927) та ін.

Швидкому зростанню авторитету, популярності та впли­вовості цього органу влади с п р и я л о те, що він обстоював близьк і та зрозуміл і народу ідеї національно-територіаль­ної автономії та популярн і ідеї соціалізму. З н а ч н у роль у цьому процесі в ід іграв і д е м о к р а т и ч н и й та всеохоплюю-чий п р и н ц и п ф о р м у в а н н я Центрально ї Р а д и , а д ж е з само­го початку свого і снування вона була уособленням трьох представництв : нац іонального , соціально-класового та те­риторіального . Такі ідейні засади та орган ізац ійні основи значною мірою і забезпечили їй ш и р о к у народну п ідтрим­ку . Свою п р и х и л ь н і с т ь до Центрально ї Р а д и висловили в ійськовий , с е л я н с ь к и й та роб ітничий всеукра їнськ і з ' ї з ­ди , с к л и к а н і в травні 1917 р .

Отже , безпосередніми н а с л і д к а м и Лютневої революці ї 1917 р . д л я У к р а ї н и були п о с и л е н н я пол ітично ї бороть­би; вих ід на пол і тичну арену ш и р о к и х н а р о д н и х мас ; пе­ретворення армі ї на впливовий ф а к т о р внутр ішнього ж и т ­т я ; з р о с т а н н я рол і п о л і т и ч н и х парт ій ; з м і щ е н н я суспіль­н и х настроїв вліво; п а р а л е л ь н а поява к о н к у р у ю ч и х влад­н и х с т р у к т у р Тимчасового у р я д у і Р а д , у д і я л ь н о с т і я к и х домінував с о ц і а л ь н и й а к ц е н т , та Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и , у ро­боті я к о ї н а д а в а л а с я перевага в и р і ш е н н ю п и т а н ь націо­нального ^розвитку.

11.2. Проголошення автономії України Добу Центрально ї Р а д и , з а л е ж н о від домінуючих у дер­

ж а в о т в о р ч о м у процес і ідей , ф а х і в ц і п о д і л я ю т ь на два ета­пи : автономістичний (березень 1917 р . — с ічень 1918 р . ) та с а м о с т і й н и ц ь к и й (с ічень — кв і тень 1918 р . ) 1 .

С к л и к а н и й через м і с я ц ь п ісля утворення Центрально ї Р а д и Всеукра їнський н а ц і о н а л ь н и й конгрес під час напру­ж е н и х дискус ій визначив базовий п р и н ц и п державотво-

' Д и в . : Л и с я к - Р у д н и ц ь к и й І. Історичні есе . — Т. 2 . — К. , 1 9 9 4 . — С. 1 1 .

Проголошення автономії України 325

рення : «тільки національно-територіальна автономія Украї­ни у змозі забезпечити потреби укра їнського народу і всіх і н ш и х народів , що ж и в у т ь на укра їнськ ій землі» .

Ч и м ж е п о я с н и т и , щ о п і с л я Л ю т н е в о ї революці ї в У к р а ї н і п е р е в а ж а л и автономістськ і , а не с а м о с т і й н и ц ь к і настрої? Така суспільна атмосфера сформувалася під впли­вом к о м п л е к с у р і зних ч и н н и к і в .

П о - п е р ш е , програмною засадою б ільшост і п о л і т и ч н и х парт ій та сил Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и була саме пол і тична авто­н о м і я .

По-друге , ідея самост ійност і не набула щ е п о ш и р е н ­н я , в и з н а н н я та п о п у л я р н о с т і в м а с а х , про щ о св ідчать в і д х и л е н н я п е р ш и м у к р а ї н с ь к и м в і й с ь к о в и м з ' ї з д о м про­екту резолюці ї Міхновського , у я к о м у ставилося п и т а н ­н я про у к р а ї н с ь к у д е р ж а в н у самост ійн ість ; «автономіс-тичні» р і ш е н н я Всеукра їнського нац іонального конгресу та і н ш и х п р е д с т а в н и ц ь к и х ф о р у м і в .

По-третє , серед у к р а ї н с ь к о ї пол ітично ї ел іти п о ш и р е ­н и м и були ілюзорне с п о д і в а н н я на справедливе і рац іо ­н а л ь н е в и р і ш е н н я нац іонального п и т а н н я р е в о л ю ц і й н о ю д емо кра т і є ю Росі ї . З г а д у ю ч и про р е в о л ю ц і й н у е й ф о р і ю т и х час ів , В . В и н н и ч е н к о п и с а в : «Укра їнство тепер орієн­тувалось т і л ь к и на Всерос ійську Р е в о л ю ц і ю , на перемогу справедливост і . В с я к и й с е п а р а т и з м , в с я к е в і д о к р е м л ю ­в а н н я себе від р е в о л ю ц і й н о ї Рос і ї здавалось с м і ш н и м , абсурдним, бе з глуздим . Д л я чого? Де м и знайдемо біль­ш е того , що тепер ми м а т и м е м о в Росі ї?»

По-четверте , в м е ж а х Росі ї в У к р а ї н и був, я к в в а ж а ­л о с я , р е а л ь н и й ш а н с вибороти бодай автономію, а прого­л о ш е н н я самостійності з а л и ш и л о б її самотньою в епі­центр і П е р ш о ї світової в і й н и ф а к т и ч н о без д е р ж а в н и х с т р у к т у р , без армі ї , без ф і н а н с у в а н н я та над ійного мате ­р іального забезпечення . З а т а к и х обставин У к р а ї н а нара­ж а л а с я на ц і л к о м р е а л ь н у загрозу стати л е г к о ю здобич­чю воюючих сторін з п е р с п е к т и в о ю перетворення на ко­л о н і ю . Слід п а м ' я т а т и й те , щ о боротьба за автономію У к р а ї н и сягає к о р і н н я м ще в добу г е т ь м а н а т у . Свою р о л ь , очевидно , в ід і гравали і н а л а г о д ж е н і рос ійсько-укра їнсь ­к і економічн і з в ' я з к и , б а г а т о н а ц і о н а л ь н и й с к л а д у к р а ї н ­с ь к и х земель , д о м і н у в а н н я н е у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я у м істах — осередках пол ітичного ж и т т я та ін .

Боротьба за реалізацію автономістських планів розгор­талася стримано. Спираючись на р і ш е н н я Українського вій­ськового з ' їзду, Всеукраїнського національного конгресу та ін . , в и р а ж а ю ч и революційні настрої та інтереси українсь-

326 Українська національно-демократична революція

кого народу, Центральна Рада дедалі а к т и в н і ш е вимагає визнання і схвалення Тимчасовим урядом автономії Украї­ни. З цією метою в травні 1917 р . до Петрограда ви їхала представницька делегація , очолювана л ідерами найвпливо-в іших укра їнських партій — В. Винниченком, М. Ковалев-ським та С. Єфремовим. На цьому етапі основні вимоги Центральної Ради формулювалися у традиційн ій д л я укра­їнців формі прохань . Я к казав В. Винниченко : «Тільки десь там собі хоч згадайте, що ви іменно до автономії Укра їни ставитесь «прихильно». Не заводьте її зараз , ми готові скіль­к и там треба ж д а т и здійснення цього постуляту. . .» Тради­ц ійний крок в и к л и к а в традиційну р е а к ц і ю . Тимчасовий уряд в ідхилив вимоги щодо автономії , мотивуючи свої дії тим, що , по-перше, оск ільки Центральна Р а д а не обрана ш л я х о м всенародного голосування, вона не м о ж е вислов­лювати волю усього народу укра їнських земель; по-друге, проголошення автономії Укра їни могло б спричинити низ­ку територіальних та і н ш и х непорозумінь; по-третє, питан­н я про адміністративний устрій майбутньої Російської фе­деративної республіки мають вир ішувати т і л ь к и Установчі збори, с к л и к а н н я я к и х планувалось на к інець року.

Т а к е р і ш е н н я Тимчасового у р я д у н а д з в и ч а й н о загост­р и л о у к р а і н с ь к о - р о с і й с ь к і в ідносини . В и с т у п а ю ч и на се­л я н с ь к о м у з ' ї з д і , М. Г р у ш е в с ь к и й багатозначно з а я в и в : «Свято революці ї с к і н ч и л о с я . Настає г р і з н и й час!» Це був справді час серйозних випробувань д л я молодої укра їнсь ­кої демократ і ї , а д ж е на боці Тимчасового у р я д у були дер­ж а в н а і в ійськова сила та влада , а на боці Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и — л и ш е м о р а л ь н и й в п л и в та п і д т р и м к а неорганізо­в а н и х народних мас . З а ц и х умов потрібне було нестан­дартне р і ш е н н я , я к е , з одного боку , не дало б п ідстав Пет­рограду в т р у т и т и с я в у к р а ї н с ь к і с п р а в и і зброєю приду­ш и т и о п о з и ц і ю , з іншого — не в н о с я ч и дезорган і зац і ї , дало б змогу п і д н я т и н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н і з м а г а н н я на в и щ и й щ а б е л ь . П о к л а в ш и в основу своєї т а к т и ч н о ї л ін і ї п р и н ц и п «ні бунту , ні пок ірност і» , Ц е н т р а л ь н а Р а д а зна­й ш л а т а к е р і ш е н н я : 23 ч е р в н я 1917 р . вона п р и й м а є І Уні­версал , у я к о м у проголошує автономію У к р а ї н и і п ідкрес­лює , щ о «однині самі будемо творити н а ш е ж и т т я » . Одним з п е р ш и х к р о к і в п і с л я п р о г о л о ш е н н я Ун іверсалу стало створення Тимчасового революційного у р я д у — Генераль­ного секретар іату на чол і з В . В и н н и ч е н к о м .

Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951) — політичний і громадський діяч, письменник Походив з селянської сім'ї, закінчив гімназію, навчався в Київському університеті. Був членом РУП, по-

Проголошення автономії України 327

тім УСДРП, з 1907 р. —- член Ті ЦК. 31903 р. — на професійній ре­волюційній роботі. Один із вождів української національної рево­люції, лідер УСДРП, головний редактор «Робітничої газети», член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального Секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Керував ро ботою Українського національного конгресу, двох військових, се­лянського та робітничого з'їздів. Очолював українську делегацію, яка в травні 1917 р. передала Тимчасовому уряду вимогу Централь­ної Ради про надання Україні автономії, вів переговори з делегаці­єю Тимчасового уряду в Києві 29—30 червня 1917 р. Був автором усіх головних законодавчих актів УНР, у т.ч. чотирьох Універсалів. 9 січня 1918 р. Винниченко пішов у відставку з поста прем'єра За­судив гетьманський переворот. 18 вересня був обраний головою Українського Національного Союзу, грав провідну роль в організа ції протигетьманського повстання. З листопада 1918 р. до лютого 1919 р очолював Директорію, був усунутий за ліві погляди, після чого виїхав за кордон. У1919 р організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів, заявивши про перехід на ВІДПОВІДНІ ПО­ЗИЦІЇ'. В 1920 р. повернувся в Україну, але після невдалої спроби співпрацювати з більшовиками знову відбув за кордон. У середині 20-х років намагався ще раз повернутися на Батьківщину, але доз­волу на в'їзд не отримав. З кінця 20-х років жив на ПІВДНІ Франції, повністю залишивши політичну діяльність і присвятивши себе літе­ратурі та публіцистиці. Автор тритомного мемуарно-публіцистично­го твору «Відродження нації. Історія української революції (1917 — грудень 1919)».

Т а к а а к т и в н а д е р ж а в о т в о р ч а д і я л ь н і с т ь в и к л и к а л а за­н е п о к о є н н я у Петроград і . Червнев і масові демонстраці ї у столиці Росі ї , п о р а з к а на П івденно-Зах ідному фронт і , щ о п р и з в е л а до в т р а т и Г а л и ч и н и , з у м о в и л и гостру пол ітич­ну к р и з у , п а д і н н я авторитету та суттєве послаблення офі­ц ійної в л а д и . З а ц и х умов Т и м ч а с о в и й у р я д у ж е не міг д і я т и т і л ь к и с и л о в и м и методами , о с к і л ь к и на захист Цен­трально ї Р а д и м о г л и стати фронтов і у к р а ї н с ь к і ч а с т и н и та п е р е в а ж н а б і л ь ш і с т ь н а с е л е н н я У к р а ї н и . К р і м того, збройний к о н ф л і к т з Ц е н т р а л ь н о ю Р а д о ю міг с п р и ч и н и ­ти розкол у таборі російської демократ і ї . Саме тому 28 чер­в н я 1917 р . д л я переговорів до К и є в а прибуває д е л е г а ц і я в с к л а д і О. К е р е н с ь к о г о , М. Т е р е щ е н к а та І . Церетел і , я к а , м а ю ч и на мет і в т р и м а т и ситуац ію під к о н т р о л е м , тобто « в д е р ж а т и все, щ о м о ж н а в д е р ж а т и » , м у с и л а виз­н а т и автономні права У к р а ї н и .

З н а й д е н и й компроміс став причиною урядової к р и з и в Росії . Н а знак протесту проти н а й м е н ш и х поступок україн­ц я м у питанн і автономного устрою троє міністрів-кадетів в и й ш л и з Тимчасового уряду , але угода все ж б ільшістю голосів була п і д т р и м а н а . Н а д а л і ії зм іст став основою

328 Українська національно-демократична революція

II Універсалу Центральної Р а д и , проголошеного 3 л и п н я 1917 р . У цьому документі вказувалося , що поповнена пред­ставниками національних м е н ш и н , я к і проживають в укра­ї н с ь к и х з е м л я х , Ц е н т р а л ь н а Р а д а перетвориться на єди­ний найвищий орган революційної демократії Укра їни . Цен­тральна Р а д а виділить зі свого с к л а д у в ідпов ідальний пе­ред нею орган — Генеральний секретар іат , я к и й п ісля зат­в е р д ж е н н я Тимчасовим урядом стане носієм найвищої кра­йової влади цього уряду в Укра їн і . Ц е н т р а л ь н а Р а д а брала з о б о в ' я з а н н я з м і ц н ю в а т и новий л а д і офіц ійно виступала «проти замір ів самовільного зд ійснення автономії У к р а ї н и до Всеросійського Учредительного З і б р а н н я » .

З а п о ч а т к о в а н а II Універсалом к р и з а Тимчасового у р я ­ду, стала прологом загально ї пол ітично ї к р и з и в Росі ї , в основі я к о ї л е ж а л и к а т а с т р о ф і ч н і п о р а з к и на фронт і , по­г і р ш е н н я економічного становища , п о с и л е н н я м і ж п а р т і й -ного п р о т и с т о я н н я . З а ц и х обставин спроба б і л ь ш о в и к і в З — 5 л и п н я р о з п о ч а т и збройне п о в с т а н н я в Петроград і проти Тимчасового у р я д у щ е б ільше загострила й у с к л а д ­н и л а с и т у а ц і ю . Н а с л і д к а м и л и п н е в о ї к р и з и був н о в и й с к л а д Тимчасового у р я д у і п о с и л е н н я п і с л я п р и д у ш е н н я б і л ь ш о в и ц ь к о г о п о в с т а н н я ж о р с т к о с т і у в л а д н и х струк­т у р а х . Саме ц і ф а к т о р и негативно п о з н а ч и л и с я на спро­бах у к р а ї н с ь к о ї демократ і ї не на с л о в а х , а на д іл і виборо­ти п о л і т и ч н у автономію.

Н а р о с т а ю ч а к р и з а та п о л і т и ч н а н е в и з н а ч е н і с т ь ситуа­ці ї п ідштовхнули до а к т и в н и х дій самост ійників . 4—б л и п ­н я у К и є в і в ідбувся з б р о й н и й виступ п о л к у і м . П . Полу­ботка , я к и й м а в на мет і встановити ц і л к о в и т и й к о н т р о л ь над К и є в о м і з м у с и т и Ц е н т р а л ь н у Р а д у проголосити са­мост ійн ість У к р а ї н и . П о л у б о т к і в ц і в готові були п ідтри­м а т и у к р а ї н і з о в а н і в ійськов і ч а с т и н и в Одесі, Кременчу­ц і , Ч е р н і г о в і та і н ш и х м і с т а х . П р о т е с п і л ь н и м и д і я м и збройних формувань Центрально ї Р а д и і Тимчасового уря ­ду цей в и с т у п було п р и д у ш е н о .

Д о т р и м у ю ч и с ь у з я т и х на себе з о б о в ' я з а н ь та домовле­ності з п р е д с т а в н и к а м и Тимчасового у р я д у , Ц е н т р а л ь н а Р а д а вводить до с к л а д у Р а д и і Генерального секретар іату 3 0 % п р е д с т а в н и к і в н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н , а 16 л и п н я 1917 р . п р и й м а є «Статут в и щ о г о у п р а в л і н н я У к р а ї н и » , в я к о м у в и з н а ч а є о б о в ' я з к и , права та м е ж і к о м п е т е н ц і ї Ге­нерального секретар і ату . Ф а к т и ч н о це була основа кон­ституції , щ о базувалася на п р и н ц и п а х автономного устрою. Проте Т и м ч а с о в и й у р я д не з атвердив цього д о к у м е н т а , а сам 4 с е р п н я 1917 р . видав «Тимчасову і н с т р у к ц і ю д л я

Проголошення автономії України 329

Генерального секретар іату» , я к а суттєво обмежувала права У к р а ї н и :

1) Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасо­вого уряду;

2) Ц е н т р а л ь н а Р а д а п о з б а в л я л а с я з а к о н о д а в ч и х п р а в ; 3) до с к л а д у Генерального секретар іату входили не 14,

а л и ш е 7 секретар ів , до того ж 4 з н и х м а л и бути предс­т а в н и к а м и м е н ш и н ;

4) у к р а ї н с ь к а територія з в у ж у в а л а с ь до 5 губерній (Ки­ївської , Волинсько ї , Под ільсько ї , П о л т а в с ь к о ї , Черн і г і в ­ської ) .

І хоча В . В и н н и ч е н к о н а з в а в « Інструкцію» « м и р ш а ­в и м к л а п т и к о м паперу» , а б і л ь ш і с т ь Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и зустр іла її з обуренням , все ж була п р и й н я т а р е з о л ю ц і я , я к а не у х в а л ю в а л а , але й не в і д к и д а л а « Інструкц ію» , а «брала її до в ідома» . Ц і л к о м з р о з у м і л о , щ о т а к а с и т у а ц і я не с п р и я л а нормал і зац і ї стосунк ів м і ж Р а д о ю і у р я д о м . К о н ф л і к т не був р о з в ' я з а н и й , а ніби в і д к л а д а в с я на пев­н и й час . Те, щ о Ц е н т р а л ь н а Р а д а к а т е г о р и ч н о не висту­п и л а проти « Інструкц і ї» , не о з н а ч а л о перемоги Тимчасо­вого у р я д у , о с к і л ь к и цей д о к у м е н т т а к і з а л и ш и в с я к л а п ­т и к о м паперу , бо його основні п о л о ж е н н я , я к і ф а к т и ч н о м а л и на меті перетворити У к р а ї н у на пров інц ію Росі ї , т ак і з а л и ш и л и с я н е з д і й с н е н н и м и . С к л а л а с я патова си­т у а ц і я : Ц е н т р а л ь н а Р а д а не м а л а реально ї с и л и , щоб від­к р и т о в и с т у п и т и проти « І н с т р у к ц і ї » , а Т и м ч а с о в и й у р я д був не в змоз і реал і зувати її п о л о ж е н н я на п р а к т и ц і .

Серпнева спроба р е а к ц і й н о г о корн іловського з ако л о ­ту, хаос , безладдя та а н а р х і я восени 1917 р . п ідштовхну­л и Ц е н т р а л ь н у Раду до а к т и в н и х д і й . З її і н і ц і а т и в и у вересні в К и є в і в ідбувається З ' ї з д народів Росі ї , я к и й за­судив д е р ж а в н у ц е н т р а л і з а ц і ю . Згодом Ц е н т р а л ь н а Р а д а розпочала п ідготовчу роботу до с к л и к а н н я У к р а ї н с ь к и х Установчих зборів . У в ідповідь на це м ін істр юстиці ї Тим­часового у р я д у п о р у ш и в сл ідчу справу проти член ів Цен­трально ї Р а д и . Водночас д л я переговорів до П е т р о г р а д а були в и к л и к а н і л ідери Генерального секретар і ату , д л я я к и х у столиці в ж е були п ідготовлені т ю р е м н і к а м е р и . С и т у а ц і я н а б л и ж а л а с я до к р и т и ч н о ї м е ж і .

О т ж е , п р о г о л о ш е н н я автономі ї , зд ійснене Ц е н т р а л ь ­ною Радою, в ідповідало вимогам часу і було лог ічним кро­к о м у р о з в и т к у укра їнсько ї н а ц і о н а л ь н о - д е м о к р а т и ч н о ї революці ї . Тривале п е р е в а ж а н н я в У к р а ї н і автономістсь­к и х настроїв над самост ійницькими (протягом м а й ж е всьо­го 1917 р . ) , я к е в и я в и л о с я у трьох Ун іверсалах Цент-

330 Українська національно-демократична революція

рально ї Р а д и , п о я с н ю є т ь с я т а к и м и ч и н н и к а м и : автоно­м і я була однією з п р и н ц и п о в и х п р о г р а м н и х установок д о м і н у ю ч и х у Р а д і п о л і т и ч н и х п а р т і й ; ідея самостійності щ е не набула поширеност і та в и з н а н н я в м а с а х ; укра їнсь ­к а п о л і т и ч н а ел іта спод івалася , щ о рос ійська д е м о к р а т і я справедливо в и р і ш и т ь н а ц і о н а л ь н е п и т а н н я ; самост ійна У к р а ї н а без д е р ж а в н и х с т р у к т у р , без власної армі ї могла стати л е г к о ю здобиччю у вогн і Першої світової в і й н и . П е в н у р о л ь в ід і гравали і н а л а г о д ж е н і рос ійсько-укра їн ­ськ і е к о н о м і ч н і з в ' я з к и , д о м і н у в а н н я н е у к р а ї н с ь к о г о на­селення в м істах тощо .

11.3. Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР Ж о в т н е в е б ільшовицьке повстання та п а д і н н я Тимча­

сового уряду , з одного боку, р а д и к а л ь н о в и р і ш у в а л и час­тину проблем та к о н ф л і к т і в , з іншого — породили нові. Намагаючись втримати ситуацію під контролем, Централь­на Р а д а в ж е в день петроградського перевороту ін іціює утворення в Києв і «Крайового комітету охорони револю­ції в У к р а ї н і » , до складу я к о г о входили представники різ­них політичних та громадських організацій, серед них біль­ш о в и к и — Г. П ' я т а к о в , Й. Крейсберг , В . З а т о н с ь к и й .

У ж о в т н і 1917 р . в У к р а ї н і розгорнулася боротьба м і ж трьома п о л і т и ч н и м и с и л а м и — п р и б і ч н и к а м и Тимчасо­вого у р я д у , опорною т о ч к о ю я к и х був ш т а б Київського в ійськового о к р у г у (КВО); б і л ь ш о в и к а м и , я к і користува­л и с я п і д т р и м к о ю рад р о б і т н и ч и х і с е л я н с ь к и х депутат ів та н а ц і о н а л ь н и м и с и л а м и , щ о г у р т у в а л и с я н а в к о л о Цен­т р а л ь н о ї Р а д и . П р о д о в ж у ю ч и «петроградський п о ч и н » , б і л ь ш о в и к и У к р а ї н и на к о р о т к и й час в с т а н о в и л и р а д я н ­ську владу у В і н н и ц і , К а м ' я н ц і - П о д і л ь с ь к о м у , Проску­ров і , Р і в н о м у , Л у ц ь к у та і н ш и х п р и ф р о н т о в и х м істах , ї х н я спроба розгортання повстання в Києві зустріла актив­н и й опір з боку сил п і д к о н т р о л ь н и х КВО. П р о т я г о м 2 9 — 31 ж о в т н я т р и в а л и ж о р с т о к і бої. Спочатку Ц е н т р а л ь н а Рада з а йма ла нейтральну позиц ію, але к о л и ситуац ія стала к р и з о в о ю , н а м а г а ю ч и с ь в ідстояти н а ц і о н а л ь н і інтереси , рад івц і а к т и в н о п о ч а л и в п л и в а т и на розвиток под ій . Во­н и у к л а л и к о м п р о м і с н у угоду з б і л ь ш о в и к а м и і примуси-

Проголошення Української Народної Республіки 3 3 1

л и ш т а б К и ї в с ь к о г о в ійськового о к р у г у та комісара Т и м ­часового у р я д у в К и є в і 31 ж о в т н я погодитися на умови м и р у , з а п р о п о н о в а н і Ц е н т р а л ь н о ю Р а д о ю ( п р и п и н е н н я збройного опору, безперешкодне виведення з міста в и к л и ­к а н и х штабом КВО в ійськ , р о з ф о р м у в а н н я о ф і ц е р с ь к и х загон ів тощо) . П р о т я г о м короткого часу Р а д а дедалі біль­ше ставала господарем становища — вона п р и з н а ч и л а тим­ч а с о в и м н а ч а л ь н и к о м КВО члена Військового генераль­ного комітету п і д п о л к о в н и к а В . П а в л е н к а , роззброїла не­вдовзі б і л ь ш о в и ц ь к і загони в К и є в і , Д а р н и ц і , Б р о в а р а х . Н а р е ш т і в Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и в и я в и л о с я в цей к р и т и ч н и й період достатньо с и л , в п л и в у та авторитету , щоб у з я т и під свій к о н т р о л ь б і л ь ш у частину У к р а ї н и .

П р о д о в ж у ю ч и в л а с н у д е р ж а в о т в о р ч у л і н і ю , 7 л и с ­т о п а д а 1 9 1 7 р . , вона у х в а л ю є III Універсал , у я к о м у про­г о л о ш у в а л о с я у т в о р е н н я У к р а ї н с ь к о ї Народної Республ і ­к и ( У Н Р ) у м е ж а х д е в ' я т и у к р а ї н с ь к и х губерній . Ц е й до­к у м е н т н а к р е с л ю в а в ш и р о к у програму д ій : с к а с у в а н н я п о м і щ и ц ь к о г о з е м л е в о л о д і н н я ; з а п р о в а д ж е н н я 8-годин-ного робочого д н я ; в с т а н о в л е н н я державного к о н т р о л ю над виробництвом; н а д а н н я н а ц і о н а л ь н и м м е н ш и н а м «на­ц іонально-персонально ї автономі ї» ; з абезпечення у к р а ї н ­с ь к о м у народові д е м о к р а т и ч н и х прав і свобод; скасуван­н я смертної к а р и , амніст ію п о л і т в ' я з н я м ; с к л и к а н н я 9 січ­н я 1918 р . У к р а ї н с ь к и х Установчих зборів . На ж а л ь , ун і ­версал м а в суттєву суперечн ість — ш и р о к о о к р е с л и в ш и У к р а ї н у я к н е з а л е ж н у д е р ж а в у , в ін все ж з а л и ш и в феде­р а т и в н и й з в ' я з о к із Р о с і є ю , щ о я к д е р ж а в а в ж е не існу­в а л а .

У цей час на перебіг подій в У к р а ї н і дедалі б і л ь ш е впливають нові , головним чином, зовнішньополітичні чин­н и к и : з м і ц н е н н я б і л ь ш о в и ц ь к о ї в л а д и в Росі ї , її б а ж а н н я в т р и м а т и під своїм к о н т р о л е м у к р а ї н с ь к і землі ; ф а к т и ч ­н и й розвал та д е м о р а л і з а ц і я рос ійської армі ї , її перетво­р е н н я н а нос ія н а с и л ь с т в а , а н а р х і ї та безладу у к р а ї ; у с к л а д н е н н я с т а н о в и щ а на ф р о н т а х Першої світової в ій­н и , п о с и л е н н я в п л и в у н і м е ц ь к о г о ф а к т о р а на у к р а ї н с ь к і з е м л і .

Н а п р и к і н ц і 1917 р . у к р а ї н с ь к и й н а ц і о н а л ь н и й рух щ е й ш о в по висх ідн ій л ін і ї , про щ о св ідчать результати ви­борів до Всерос ійських установчих зборів — в У к р а ї н і за б і л ь ш о в и к і в проголосувало л и ш е 1 0 % виборців , а за укра­ї н с ь к і парт і ї — м а й ж е 7 5 % . З а т а к и х н е с п р и я т л и в и х обставин б ільшовицьк і організаці ї У к р а ї н и в и р і ш и л и енер­г і й н и м и д і я м и з а в о ю в а т и маси і п е р е х и л и т и ш а л ь к у по-

332 Українська національно-демократична революція

л і т и ч н и х терез ів на св ій б ік . Б у л а розгорнута ш и р о к а агі­т а ц і й н о - п р о п а г а н д и с т с ь к а к а м п а н і я , основою я к о ї стало т в е р д ж е н н я про к о н т р р е в о л ю ц і й н і с т ь та б у р ж у а з н і с т ь Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и . К р і м того, б і л ь ш о в и к и а к т и в н о під­т р и м у в а л и л іве к р и л о у к р а ї н с ь к и х п а р т і й , н а м а г а ю ч и с ь п ід ірвати в п л и в , авторитет Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и , її в н у т р і ш ­ню єдність . Дестаб іл і зуючим ч и н н и к о м став і з о в н і ш н ь о ­п о л і т и ч н и й т и с к , я к и й дедал і б і л ь ш е набував х а р а к т е р у воєнної з агрози ( н а п р и к і н ц і л и с т о п а д а б і л ь ш о в и к и утво­р и л и в Могилев і при ставці р е в о л ю ц і й н и й польовий ш т а б , я к и й готувався д л я боротьби не т і л ь к и з п р и х и л ь н и к а м и старого р е ж и м у , а й з р а д і в ц я м и ; 1 г р у д н я 1917 р . новий в е р х о в н и й г о л о в н о к о м а н д у ю ч и й б і л ь ш о в и к М. К р и л е н к о з в е р н у в с я з в ідозвою до у к р а ї н с ь к о г о народу) .

Ц і та і н ш і п о л і т и ч н і , о р г а н і з а ц і й н і й воєнні ді ї б іль­ш о в и к і в були спрямован і на створення с п р и я т л и в и х внут­р і ш н і х та з о в н і ш н і х умов д л я р е а л і з а ц і ї основного зав­д а н н я — захоплення влади в Укра їн і та встановлення біль­ш о в и ц ь к о г о р е ж и м у на її територі ї . Спочатку це завдан­н я вони намагалися в и р і ш и т и лег і тимним (законним) ш л я ­х о м . Ш и р о к а а г і т а ц і й н о - п р о п а г а н д и с т с ь к а к а м п а н і я , п ід­р и в в н у т р і ш н ь о ї єдності Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и , з о в н і ш н і й си­л о в и й т и с к т о щ о , на д у м к у б і л ь ш о в и к і в , м а л и забезпечи­т и ї м б ільшість серед делегат ів Всеукра їнського з ' ї зду рад . С п и р а ю ч и с ь на ц ю б і л ь ш і с т ь , м о ж н а було в и х о л о с т и т и н а ц і о н а л ь н и й х а р а к т е р Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и та ш л я х о м пе­р е о б р а н н я т р а н с ф о р м у в а т и її у Центральний виконавчий комітет (ЦВК) рад Укра їни , я к и й в перспектив і м іг би ста­ти однією з середніх ланок централізованого апарату управ­л і н н я Р а д я н с ь к о ї Росі ї . Проте цей стратег ічний п л а н біль­ш о в и к а м р е а л і з у в а т и не в д а л о с я .

Своєр ідним к а т а л і з а т о р о м подій н а п р и к і н ц і 1917 р . став Маніфест Р Н К до у к р а ї н с ь к о г о народу з у л ь т и м а ­т и в н и м и в и м о г а м и до Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и , я к и й н а д і й ш о в до К и є в а рад іотелеграфом 3 г р у д н я . У цьому д о к у м е н т і , п і д п и с а н о м у В. Л е н і н и м та н а р о д н и м к о м і с а р о м з а к о р ­д о н н и х справ Л . Т р о ц ь к и м , з одного боку , в и з н а в а л а с я У Н Р , а з і ншого — р о б и л и с я грубі в т р у ч а н н я у ї ї внут­р і ш н і с п р а в и . У л ь т и м а т у м Р а д н а р к о м у містив ч о т и р и ви­моги до Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и : в і д м о в и т и с я від дезорган і за ­ці ї фронту (йдеться про у т в о р е н н я У к р а ї н с ь к о г о фронту ) , не п р о п у с к а т и через У к р а ї н у к о з а ч і ф о р м у в а н н я з фрон­ту на Д о н , п р о п у с т и т и б і л ь ш о в и ц ь к і в і й с ь к а на П івден­н и й фронт , п р и п и н и т и р о з з б р о є н н я р а д я н с ь к и х п о л к і в і ч е р в о н о а р м і й ц і в . Н а р о з д у м и в ідводилося 4 8 годин , у ра-

Проголошення Української Народної Республіки 333

зі в і д х и л е н н я у л ь т и м а т и в н и х вимог Р Н К оголошував Цен­т р а л ь н у Р а д у «в стані в ідкрито ї в ійни проти радянсько ї влади в Росії і на У к р а ї н і » .

У цей д р а м а т и ч н и й момент 4 г р у д н я у Києв і розпочав свою роботу В с е у к р а ї н с ь к и й з ' ї зд рад , на я к о м у б ільшо­в и к и п л а н у в а л и зд ійснити в н у т р і ш н і й переворот та захо­п и т и владу д е м о к р а т и ч н и м ш л я х о м , але сил д л я цього в них в и я в и л о с я з а м а л о . Серед 2 ,5 тис . делегат ів вони ста­новили л и ш е н е з н а ч н и й в ідсоток і тому не могли оволо­д іти в л а д н и м и в а ж е л я м и . Н а цьому етапі н а ц і о н а л ь н и й рух щ е зберігав монолітн ість та в п л и в , а б і л ь ш о в и к и не н а б р а л и с и л и . Ось я к х а р а к т е р и з у в а в баланс сил б ільшо­в и к В. З а т о н с ь к и й : « . . .поки що серед у к р а ї н ц і в р о з к о л у нема і він не передбачається . . , а б і л ь ш о в и к і в л и ш е неве­л и к а к у п к а . . . » З а ц и х обставин з а к о н о м і р н о , що Всеук­ра їнський з ' ї зд рад ухвалив резолюцію про п ідтримку Цен­трально ї Р а д и та к в а л і ф і к у в а в у л ь т и м а т у м Р Н К , я к за­м а х проти У Н Р , я к ч и н н и к , здатний «роз ірвати федера­тивн і з в ' я з к и » . Р о з у м і ю ч и , щ о події р о з в и в а ю т ь с я не за ї хн ім сценар ієм , б і л ь ш о в и к и разом з л і в и м и есерами , де­я к и м и у к р а ї н с ь к и м и соц іал -демократами та к і л ь к о м а без­п а р т і й н и м и (всього 127 осіб) з а л и ш и л и В с е у к р а ї н с ь к и й з ' ї зд рад і перебралися до Х а р к о в а , я к и й того часу був форпостом б і л ь ш о в и з м у в У к р а ї н і . Саме у цьому проле­тарському центрі 11 —12 г р у д н я 1917 р . в ідбувся альтер­н а т и в н и й з ' ї зд Р а д , щ о проголосив в с т а н о в л е н н я р а д я н ­ської в л а д и в У Н Р та обрав Ц е н т р а л ь н и й в и к о н а в ч и й ко­мітет рад У к р а ї н и (Головою Ц В К став л і в и й у к р а ї н с ь к и й соц іал-демократ Ю. Медвєдєв) . Н е з в а ж а ю ч и на те , щ о на х а р к і в с ь к о м у з ' ї зд і було л и ш е 200 делегат ів , я к і предс­т а в л я л и 89 рад (з-понад 300 і снуючих в У к р а ї н і ) та в ійсь­ково-революційних комітет ів , його р і ш е н н я д у ж е ш в и д ­ко були в и з н а н і п р а в о ч и н н и м и Р а д я н с ь к о ю Рос і єю. І це не випадково , о с к і л ь к и перебіг подій у Х а р к о в і дав змогу Р а д н а р к о м у з а л и ш а т и с я ніби в з а т і н к у і к в а л і ф і к у в а т и збройне п р о т и с т о я н н я в У к р а ї н і я к в н у т р і ш н і й к о н ф л і к т м і ж р а д а м и роб ітничих та солдатських депутат ів і Цент­р а л ь н о ю Р а д о ю .

П і с л я в ідхилення ультиматуму , починаючи з 5 грудня 1917 р . , Ц е н т р а л ь н а Р а д а перебувала в стані в і й н и з Рад-наркомом Росії . З а х о п и в ш и Х а р к і в , б і л ь ш о в и ц ь к і в ійська в середині грудня оволоділи в а ж л и в и м и з а л і з н и ч н и м и вуз­л а м и — Лозовою, П а в л о г р а д о м , С и н е л ь н и к о в и м , щ о дало змогу блокувати к а л е д і н с ь к і в і й с ь к а на Дону і Донбасі та створити виг ідний п л а ц д а р м д л я в и р і ш а л ь н и х боїв з У Н Р .

334 Українська національно-демократична революція

Цього періоду обидві протид іючі сторони з б и р а л и та к о н ­ц е н т р у в а л и с и л и . Д і я м и р а д я н с ь к и х в і й с ь к к е р у в а в х а р ­к і в с ь к и й ц е н т р , до с к л а д у я к о г о в х о д и л и В . А н т о н о в -О в с і є н к о , М. М у р а в й о в та Г. О р д ж о н і к і д з е .

У К и є в і 15 г р у д н я було утворено Особливий комітет з оборони У к р а ї н и (М. П о р ш , С. П е т л ю р а , В . Єщ енко ) . Опо­рою Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и були п ідрозд іли Вільного козацт ­ва ( Г а й д а м а ц ь к и й К і ш Слобідської У к р а ї н и , Г а л и ц ь к и й к у р і н ь с ічових стр ільц ів тощо) та добровольчі формуван­н я (26 г р у д н я Г е н е р а л ь н и й секретар і ат п р и й н я в р і ш е н н я про с т в о р е н н я армі ї У Н Р на засадах добровільност і та оплати ) . Основну ударну силу протидіючої сторони ста­новили ч а с т и н и регулярної російської армі ї , щ о п е р е й ш л и на бік б і л ь ш о в и к і в , п ідрозд іли м о р я к і в та червоногвар-д і й ц і п р о м и с л о в и х ц е н т р і в У к р а ї н и та Росі ї .

В и р і ш а л ь н і події розпочалися 25 грудня , к о л и В. Анто-нов-Овсієнко віддав н а к а з про наступ 30-тисячному радян­ському в ійську проти У Н Р . Просуваючись п р и с к о р е н и м темпом, в ійська , очолювані М. Муравйовим, досить швид­ко оволоділи Катеринославом, Олександр івськом, Полта­вою, Л у б н а м и , перед н и м и в і д к р и в а в с я ш л я х на К и ї в . З а ц и х обставин д л я Центрально ї Р а д и головними стали три завдання : мобіл ізувати та орган ізувати у к р а ї н с ь к и й народ д л я в ідпору агресору; формально в і д м е ж у в а т и с я від біль­шовицького р е ж и м у ; створити передумови д л я самостій­н и х переговорів з Н імеччиною та її с о ю з н и к а м и . Спробою реал і зувати ц і з а в д а н н я і став IV Універсал , у х в а л е н и й 11 с ічня 1918 р . Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Укра їнська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не з а л е ж н о ю , в ільною, суверенною державою українського народу». Центральна Рада з а к л и к а л а всіх гро­мадян республіки з а х и щ а т и «добробут і свободу» у боротьбі з «б ільшовиками та і н ш и м и н а п а д н и к а м и » . Універсал дек­ларував н и з к у п р и н ц и п о в о в а ж л и в и х п о л о ж е н ь :

— п р о г о л о ш у в а л а с я н е з а л е ж н і с т ь , суверенність У Н Р ; — на у р я д п о к л а д а л о с я з а в д а н н я « ц і л к о м самостій­

но» довести до к і н ц я переговори з Ц е н т р а л ь н и м и д е р ж а ­в а м и та у к л а с т и з н и м и м и р (п і сля у к л а д е н н я м и р у пла­н у в а л и с я демоб іл і з ац ія армі ї , з а м і н а її робочою міл іц і ­єю; переведення заводів і ф а б р и к з воєнного на м и р н и й стан , з б і л ь ш е н н я продукц і ї народного с п о ж и в а н н я тощо) ;

— г а р а н т у в а л а с я передача земл і с е л я н а м без в и к у п у щ е до п о ч а т к у в е с н я н и х робіт;

— к о н с т а т у в а л а с я н а ц і о н а л і з а ц і я л іс ів , вод та п ідзем­н и х багатств к р а ю ;

Проголошення Української Народної Республіки 335

— було в з я т о к у р с на з а п р о в а д ж е н н я монополі ї на ви­робництво і торг івлю з а л і з о м , тютюном та і н ш и м и това­р а м и і в с т а н о в л е н н я державно-народного к о н т р о л ю над ус іма б а н к а м и ;

— с т а в и л о с я з а в д а н н я н а й б л и ж ч и м часом с к л и к а т и У к р а ї н с ь к і Установчі збори, я к і б с х в а л и л и Конституц ію У Н Р .

П р о г о л о ш е н а в ун іверсал і самост ійність не м а л а абсо­лютного х а р а к т е р у . Н а в і т ь у цьому документ і ц і л к о в и т о не в і д к и д а л а с ь ідея федераці ї : т і л ь к и У к р а ї н с ь к і Уста­новчі збори м а ю т ь остаточно в и р і ш и т и п и т а н н я «про фе­д е р а т и в н и й з в ' я з о к з н а р о д н и м и республ іками к о л и ш н ь о ї Рос ійсько ї д е р ж а в и » .

Н а ж а л ь , цей в а ж л и в и й ю р и д и ч н и й а к т було прого­л о ш е н о надто п і зно , к о л и к у л ь м і н а ц і й н и й момент у к р а ­їнського нац іонального руху в ж е був п р о й д е н и й . Н а по­ч а т к у 1918 р . Ц е н т р а л ь н а Р а д а втрачає позиц ію за пози­цією — в середині с ічня р а д я н с ь к у владу було встановле­но в М и к о л а є в і , Одесі, Херсоні та і н ш и х містах У к р а ї н и . М а я т н и к сусп ільних настроїв дедал і б ільше « з а ш к а л ю є » у л і в и й бік , на тл і з а д е к л а р о в а н и х б і л ь ш о в и ц ь к и м у р я ­дом гасел — « З е м л ю — селянам!» , «Мир — народу!» — посилюється знев іра народу щодо здатност і Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и в и р і ш и т и н а г а л ь н і д е р ж а в н і проблеми , соц і альн і о р і є н т и р и беруть гору над н а ц і о н а л ь н и м и .

Н е р і ш у ч і с т ь т а н е п о с л і д о в н і с т ь Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и п р и з в е л и до того , щ о у в и р і ш а л ь н и й момент 16 с і ч н я 1918 р . у бою під К р у т а м и (станц ія м і ж Н і ж и н о м та Б а х ­мачем) , де в и р і ш у в а л а с я д о л я К и є в а , вона могла розра­ховувати л и ш е на багнети 420 студент ів , г імназист ів та ю н к е р і в , б ільшість з я к и х з а г и н у л а в нер івному протис­т о я н н і . С и т у а ц і я стала к р и т и ч н о ю , к о л и проти Р а д и пов­стали р о б і т н и к и столичного «Арсеналу» . І хоча це пов­с т а н н я було п р и д у ш е н о , в т р и м а т и К и ї в все ж не вдало­ся . П і с л я п ' ятидобового бомбардування б і л ь ш о в и ц ь к і вій­с ь к а М. М у р а в й о в а 26 с ічня 1918 р . у в і й ш л и до столиц і У Н Р . У к р а ї н с ь к и й у р я д з м у ш е н и й був перебазуватися до Ж и т о м и р а , а невдовз і — до Сарн.

П о т е р п і в ш и н а й д о ш к у л ь н і ш у п о р а з к у н а т е р е н а х У к р а ї н и , Ц е н т р а л ь н а Р а д а с п р о б у в а л а в з я т и р е в а н ш у з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й сфер і . Р і ч у т і м , щ о ж о в т н е в а пе­ремога б і л ь ш о в и к і в у П е т р о г р а д і , д е к р е т про м и р ство­р ю в а л и п і д ґ р у н т я д л я переговорного процесу та в их о ду Росі ї з в і й н и . В ж е 2 г р у д н я 1917 р . м і ж к р а ї н а м и ні­м е ц ь к о г о б л о к у ( Н і м е ч ч и н о ю , А в с т р о - У г о р щ и н о ю , Ту-

336 Українська національно-демократична революція

р е ч ч и н о ю , Б о л г а р і є ю ) та Р а д я н с ь к о ю Р о с і є ю було під­писано угоду про п е р е м и р ' я , а ч е р е з т и ж д е н ь у Брест -Л и т о в с ь к у р о з п о ч а л и с я м и р н і п е р е г о в о р и . Н а м а г а ю ч и с ь з м і ц н и т и свої в н у т р і ш н і п о з и ц і ї , не в т р а т и т и ш а н с у ле ­гал і зац і ї та у т в е р д ж е н н я укра їнсько ї державност і на м і ж ­народн ій арен і , Г е н е р а л ь н и й секретар іат Ц е н т р а л ь н о ї Ра­д и 12 г р у д н я 1 9 1 7 р . з в е р н у в с я з нотою до всіх в о ю ю ч и х стор ін . Суть цього д о к у м е н т а п о л я г а л а в тому , щ о оск іль ­к и в л а д а Р а д н а р к о м у не п о ш и р ю є т ь с я на у к р а ї н с ь к і зем­л і , то б у д ь - я к а угода , п і д п и с а н а Р о с і є ю , не буде право-ч и н н о ю в У к р а ї н і без у х в а л и у р я д о м У Н Р . К р а ї н и ні ­м е ц ь к о г о б л о к у п о г о д и л и с я з а р г у м е н т а м и Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и і д а л и згоду на участь у переговорах делегац і ї У Н Р .

28 г р у д н я 1917 р . розпочалося п е р ш е п л е н а р н е засі­д а н н я мирної конференці ї у Брест -Литовську . В ж е наступ­ного д н я було офіц ійно в и з н а н о п о в н о п р а в н и м учасни­к о м переговорного процесу делегац ію У к р а ї н и , до с к л а д у яко ї входили В. Голубович (голова), М. Л е в и ц ь к и й , М. Лю-б и н с ь к и й , М. Полозов , О. Севрюк.

Голубович Всеволод Олександрович (1885—1939) — політичний і державний діяч, за фахом — інженер шляхів сполучення. Наро­дився в сім'ї священика. З 1903 р. — член РУП, з 1912 р. — член УПОР. Член Центральної Ради і Малої Ради. З 31 січня 1918 р. го­лова Ради Народних Міністрів і міністр закордонних справ УНР. Очо­лював українську делегацію на мирних переговорах у Брест-Ли­товську. За Директори займався журналістською діяльністю. В 1921 р. разом з іншими провідними діячами УПОР засуджений ра­дянською владою на п'ять років таборів. Наприкінці 1921 р. амніс­тований. Деякий час працював інженером-будівельником. У 1931 р. засуджений у справі т.зв. Українського національного цен­тру. Помер на засланні.

Під час переговорів у к р а ї н с ь к а д е л е г а ц і я м а л а обсто­ювати п р о г р а м у м а к с и м у м ( в к л ю ч е н н я до с к л а д у У Н Р усіх з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель — Східної Г а л и ч и н и , За­к а р п а т т я , Б у к о в и н и , П і д л я ш ш я та Х о л м щ и н и ) , а за не­с п р и я т л и в и х умов п р о г р а м у - м і н і м у м ( в и д і л е н н я зах ідно­у к р а ї н с ь к и х земель в о к р е м и й к о р о н н и й к р а й з ш и р о к и ­ми а в т о н о м н и м и п р а в а м и ) .

ЗО грудня 1917 р . у склад і російської делегаці ї участь у переговорах почав брати р а д я н с ь к и й уряд У к р а ї н и , я к и й того часу був на піднесенні і щоденно суттєво р о з ш и р ю в а в територію свого впливу в У к р а ї н і . Проте нав іть за т а к и х н е с п р и я т л и в и х обставин молода у к р а ї н с ь к а дипломат ія зу­м іла з і грати на м і ж д е р ж а в н и х протир і ччя х і у к л а л а ви­г ідну угоду. Оцінюючи результати Брестсько-Литовського

Проголошення Української Народної Республіки 337

переговорного процесу, член уряду , міністр У Н Р М. Тка-ченко за значав : «Умовами згоди досягнуто з нашого боку найбільшого , чого т і л ь к и м о ж н а було досягти» . Р іч у т ім , щ о м и р н и й договір м і ж У Н Р і к р а ї н а м и н імецького блоку було п ідписано 26 с ічня 1918 р . , тобто саме того дня , к о л и в ійська М. Муравйова захопили Київ , щ о суттєво вплинуло на повноваження членів української делегації , але державні інтереси змусили делегаці ї Н і м е ч ч и н и та Австро-Угорщи­ни з а к р и т и очі на ці обставини й у к л а с т и м и р з У Н Р . Під­писана угода передбачала:

— встановлення кордонів (кордон м і ж У Н Р та Австро-У г о р щ и н о ю пролягав по л ін і ї Х о т и н — Г у с я т и н — З б а р а ж — Броди-—Сокаль, м а й ж е вся Х о л м щ и н а і П і д л я ш ш я по­в е р т а л и с я У Н Р ) ;

— в ідмову від в з а є м н и х претенз ій на в і д ш к о д у в а н н я з б и т к і в , з а п о д і я н и х в ійною;

— в з а є м н и й обмін в і й с ь к о в о п о л о н е н и м и ; — в з а є м н и й обмін н а д л и ш к а м и п р о м и с л о в и х та с іль­

ськогосподарських товар ів ; — встановлення в з а є м н и х м и т н и х п ільг та р е ж и м у

н а й б і л ь ш о г о с п р и я н н я у п р и к о р д о н н о м у товарообміні ; — н а л а г о д ж е н н я д и п л о м а т и ч н и х в ідносин . Не з н а й ш о в ш и формули компромісного р і ш е н н я з біль­

ш о в и к а м и , н імц і 18 лютого 1918 р . р о з п о ч а л и ш и р о к о ­м а с ш т а б н и й наступ . З а день до цього М. Л ю б и н с ь к и й від імені Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и звернувся до н імецько ї сторони з п р о х а н н я м «надати допомогу у к р а ї н с ь к о м у народов і у в а ж к і й боротьбі за своє і с н у в а н н я » . Ц е н т р а л ь н а Р а д а роз­р а х о в у в а л а , щ о ц я допомога ц і л к о м м о ж е о б м е ж и т и с я в в е д е н н я м на територ ію У к р а ї н и двох д и в і з і й , сформова­н и х у Н і м е ч ч и н і та А в с т р о - У г о р щ и н і з в ійськовополоне­них у к р а ї н ц і в ( м а й ж е ЗО тис . осіб). Проте н і м е ц ь к и й блок не б а ж а в р и з и к у в а т и і перетворювати договір з У Н Р , за с л о в а м и Л ю д е н д о р ф а , «на св ітовий ф а р с і дурисв ітство» , і тому н і м е ц ь к и й та австро-угорський у р я д и н а п о л я г а л и на введенні в У к р а ї н у в л а с н и х р е г у л я р н и х в ійськ .

Під тиском 450-тисячної армади н імецького блоку біль­ш о в и к и в т р а ч а л и п о з и ц і ю за п о з и ц і є ю і в ж е на п о ч а т к у березня були з м у ш е н і з а л и ш и т и К и ї в . До т р а в н я н імець ­ко-австрійське в ійсько з а й н я л о м а й ж е всю Укра їну і К р и м . Проте д л я Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и це була «піррова п е р е м о г а » . В ійсько У Н Р того часу , за н і м е ц ь к и м и д а н и м и , нал ічува ­ло л и ш е «дві тисяч і к о л и ш н і х солдат ів і офіцер ів , безро­б ітних і авантюрист ів» і тому не могло к о н т р о л ю в а т и си­т у а ц і ю у всій У к р а ї н і . Через це ф а к т и ч н о було встанов-

338 Українська національно демократична революція

лено о к у п а ц і й н и й р е ж и м (н імці безконтрольно х а з я й н у ­вали в о к р е м и х г а л у з я х господарства ; в и д а в а л и власн і н о р м а т и в н і а к т и , щ о м а л и ч и н н і с т ь в У к р а ї н і тощо) .

Р о з у м і ю ч и , щ о Ц е н т р а л ь н а Р а д а не м о ж е гарантува ­ти централ і зовано ї в л а д и , стаб ільних поставок продоволь­ства , н і м е ц ь к е к о м а н д у в а н н я почало с х и л я т и с я до пошу­к ів в с т а н о в л е н н я а л ь т е р н а т и в н о ї в л а д и в У к р а ї н і . Кон­серватизм н імецького генерал ітету став п і д ґ р у н т я м д л я з б л и ж е н н я н імецько ї воєнної адмін істрац і ї та к о л и ш н ь о ­го царського генерала П . Скоропадського . Невдовз і саме на нього н і м е ц ь к а сторона і зробила ставку .

О т ж е , п р о г о л о ш е н н я У к р а ї н с ь к о ї Народної Республі ­к и стало своєрідною р е а к ц і є ю на ж о в т н е в е б і л ь ш о в и ц ь к е п о в с т а н н я в Петроград і Н а м а г а ю ч и с ь завоювати владу в У к р а ї н і , б і л ь ш о в и к и р о з г о р н у л и ш и р о к у пропагандист ­ську к а м п а н і ю , п і д т р и м у в а л и л ів і елементи у к р а ї н с ь к и х п а р т і й з метою р о з к о л у Ц е н т р а л ь н о ї Р а д и , ч и н и л и зов­н і ш н і й с и л о в и й т и с к т о щ о . ї х н я спроба л е г і т и м н и м ш л я ­хом завоювати к о м а н д н і висоти та т р а н с ф о р м у в а т и Ц е н ­т р а л ь н у Р а д у в « к и ш е н ь к о в и й » Ц е н т р а л ь н и й в и к о н а в ­ч и й комітет рад У к р а ї н и з а з н а л а п о р а з к и .

Грудневий у л ь т и м а т у м Р а д н а р к о м у призв ів до спала­ху в ійни м і ж Р а д н а р к о м о м і Центральною Радою, я к а в к р и т и ч н и х умовах своїм IV Універсалом проголошує суве­ренність , незалежність У Н Р . Проте проголошення універ­салу не давало змоги зберегти контроль за територією Укра­ї н и . П і д т и с к о м п е р е в а ж а ю ч и х сил р а д я н с ь к и х в ійськ Ц е н т р а л ь н а Р а д а втрачає територію, вплив , владу .

Б р е с т с ь к а м и р н а угода д а в а л а Ц е н т р а л ь н і й Р а д і щ е один ш а н с д л я пол ітично ї с а м о р е а л і з а ц н , але її демокра ­т и з м та республ ікан і зм не с т и к у в а л и с я з к о н с е р в а т и з м о м к е р і в н и ц т в а о к у п а ц і й н и х в ійськ н імецького блоку . З а ц и х обставин встановлення авторитарного п р а в л і н н я в Укра ї ­ні було л и ш е п и т а н н я м часу .

11.4. Гетьманат П. Скоропадського Н а в е с н і 1 9 1 8 р . У к р а ї н а с т а л а а р е н о ю н а й б і л ь ш

хаотичних і складних пол ітичних подій. Реальність понов­лення більшовицької експансії , нездатність Центральної Ра­ди опанувати ситуацію і досягти необхідного р івня держав­ного та економічного розвою, наростаюча загроза перетво­рення Укра їни на н імецьке генерал-губернаторство, а на-

Гетьманат П Скоропадського 339

справд і в колонію, п ідштовхнули до консолідації та акти­візації несоціалістичних сил, лідером я к и х став почесний отаман Вільного козацтва генерал П. Скоропадський.

Скоропадський Павло Петрович (1873—1945) — гетьман Украї ни (1918) Походив зі старовинного українського аристократич ного роду (нащадок гетьмана І Скоропадського) Закінчив Пажесь кий корпус у Петербурзі 3 1905 р — на ВІЙСЬКОВІЙ службі, гене рал лейтенант 31917 р — командувач 34 им армійським корпу сом (після українізації — 1 и Український корпус) У жовтні 1917 р обраний отаманом Вільного козацтва Один з організаторів обо рони України від наступу більшовицьких військ У березні 1918 р — один з організаторів Української Народної Гоомади, яка обстою вала ідею сильної влади Після поразки країн Четверного союзу Скоропадський був змушений звернутися за підтримкою до країн Антанти Під їх тиском 14 листопада 1918 р гетьман проголосив федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією для створення єдиного фронту боротьби з радянською вла дою Це стало формальним приводом до повстання проти гетьма на 13 грудня в Києві було проголошено Директорію Наступного дня гетьман підписав зречення від влади і виїхав до Швейцари, а згодом до Німеччини Під час Другої світової війни Скоропадський сприяв звільненню українських військовополонених з німецьких концтаборів 3 його ініціативи були звільнені лідери українських політичних партій і рухів С Бандера, А Мельник, А Левицький та ін Помер від тяжкого поранення, отриманого під час бомбарду вання

29 к в і т н я 1 9 1 8 р . Ц е н т р а л ь н а Р а д а у х в а л и л а К о н с т и ­т у ц і ю У Н Р , а В с е у к р а ї н с ь к и й хл іборобський з ' ї з д прого­лосив П . Скоропадського г е т ь м а н о м У к р а ї н и . В н а с л і д о к м а й ж е безкровного д е р ж а в н о г о перевороту Ц е н т р а л ь н а Р а д а була р о з п у щ е н а і в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х в и н и к л о но­ве д е р ж а в н е у т в о р е н н я — г е т ь м а н а т « У к р а ї н с ь к а д е р ж а ­в а » . Суть перевороту п о л я г а л а в спробі ш л я х о м з м і н и д е м о к р а т и ч н о ї п а р л а м е н т с ь к о ї ф о р м и д е р ж а в н о г о п р а в ­л і н н я на а в т о р и т а р н у створити нову модель у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и , я к а була б здатною з у п и н и т и р а д и к а л і з а ц і ю , д е з о р г а н і з а ц і ю і д е г р а д а ц і ю суспільства , стала б т в о р ц е м і г а р а н т о м стабільного л а д у , щ о ґ р у н т у в а в с я б на п р и в а т ­ній власност і та д о т р и м а н н і правових н о р м . Сам П . Ско­р о п а д с ь к и й т а к х а р а к т е р и з у в а в свою програму : «Створи­ти з д і б н и й до д е р ж а в н о ї п р а ц і с и л ь н и й у р я д ; в ідбудувати а р м і ю та а д м і н і с т р а т и в н и й а п а р а т , я к и х у той час ф а к ­т и ч н о не і с н у в а л о , і за їх пом іччю в ідбудувати п о р я д о к , о п е р т и й на п р а в о ; провести необхідні пол і тичн і і соц іаль­ні р е ф о р м и . П о л і т и ч н у р е ф о р м у я у я в л я ю собі т а к : ні д и к т а т у р а в и щ о г о к л а с у , н і д и к т а т у р а п р о л е т а р і а т у , а

340 Українська національно-демократична революція

р івномірна участь ус іх к л а с і в суспільства в п о л і т и ч н о м у ж и т т і к р а ю . Соц іальн і реформи я хот ів проводити в на­п р я м і з б і л ь ш е н н я ч и с л а самост ійних господарств к о ш т о м з м е н ш е н н я обширу н а й б і л ь ш и х м а є т к і в » .

Д е р ж а в н и й переворот був у з г о д ж е н и й з представни­к а м и н імецько ї в ійськово ї адмін істрац і ї . Ф а к т и ч н о він зд ійснювався під її к о н т р о л е м , але при ф о р м а л ь н о м у ней­трал ітет і н імецько ї сторони .

О ч о л и в ш и г е т ь м а н а т , П . Скоропадський зосередив у своїх р у к а х усю повноту в л а д и . Він п р и з н а ч а в о т а м а н а (голову) Р а д и м ін істр ів , м а в право з а т в е р д ж у в а т и і роз­п у с к а т и у р я д , к о н т р о л ю в а в з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н у д і я л ь ­ність д е р ж а в и , міг о голошувати в о є н н и й чи особливий стан , проводити а м н і с т і ю . У «Грамоті до всього у к р а ї н с ь ­кого народу» гетьман об іцяв «забезпечити населенню спо­к і й , з а к о н і м о ж л и в і с т ь творчої п р а ц і » .

С у ч а с н и к и П . Скоропадського та і с т о р и к и констату­ють ф а к т певного економічного п іднесення У к р а ї н и пері­оду г е т ь м а н а т у 1 . Ц ь о м у с п р и я л и в і д н о в л е н н я приватно ї власност і , п і д т р и м к а гетьманом в ільного п і д п р и є м н и ц т ­ва , м о ж л и в і с т ь п р о м и с л о в и х та торговельних к і л суттєво в п л и в а т и на е к о н о м і ч н у п о л і т и к у в л а д и , ш и р о к и й збут товар ів до А в с т р о - У г о р щ и н и та Н і м е ч ч и н и . У цей час бу­ло налагоджено грошовий обіг, вдосконалено грошову сис­тему , створено д е р ж а в н и й бюджет , в і д к р и т о к і л ь к а укра ­ї н с ь к и х б а н к і в , засновано нові акц іонерн і к о м п а н і ї , від­р о д ж е н о промислов і п ідприємства та б іржі . Поступово бу­ло в ідновлено з а л і з н и ч н и й р у х , реорган ізовано і зм іцне ­но д е р ж а в н и й ф л о т . Я к засв ідчує один з м е ш к а н ц і в сто­л и ц і У к р а ї н и , «в ідносний добробут К и є в а за гетьмансь­к и х час ів р і зко к о н т р а с т у в а в з ш в и д к и м з у б о ж і н н я м Пет­рограда та Москви . Н а п івночі в ж е п о ч и н а в с я голод, я к и й був н а м щ е зовсім н е з н а й о м и й . . . П і с л я «московського пек­ла» К и ї в здавався л ю д я м своєр ідним Е л ь д о р а д о » 2 .

З а доби г е т ь м а н а т у п о м і т н и м и були з р у ш е н н я і в га­луз і к у л ь т у р и та осв іти : створено понад 150 у к р а ї н с ь к и х г і м н а з і й ; в и й ш л о з д р у к у к і л ь к а м ільйон ів п р и м і р н и к і в у к р а ї н с ь к и х п і д р у ч н и к і в ; в ідкрито два д е р ж а в н и х уні ­верситети в К и є в і та К а м ' я н ц і - П о д і л ь с ь к о м у ; засновано ш и р о к у м е р е ж у з а г а л ь н о к у л ь т у р н и х з а к л а д і в та установ

Д и в . : Р е в о л ю ц и я на Украине по мемуарам бельїх. — М.— Л . , 1 9 3 0 . — С. 3 8 — 3 9 . 2 Р е в о л ю ц и я на Украине по мемуарам бельїх. — М . — Л . , 1930 . — С. 4 4 .

Гетьманат П. Скоропадського 341

( Д е р ж а в н и й у к р а ї н с ь к и й арх ів , Н а ц і о н а л ь н а г а л е р е я мис­тецтв , У к р а ї н с ь к и й і с т о р и ч н и й м у з е й , У к р а ї н с ь к а націо­н а л ь н а б ібл іотека , У к р а ї н с ь к и й театр д р а м и та опери , У к р а ї н с ь к а д е р ж а в н а к а п е л а , Д е р ж а в н и й с и м ф о н і ч н и й оркестр тощо) . У листопад і 1918 р . в і д к р и т о У к р а ї н с ь к у А к а д е м і ю Н а у к , президентом я к о ї став В . В е р н а д с ь к и й .

Вернадський Володимир Іванович (1863—1945) — геолог, гео­хімік, академік Російсько) АН (з 1909), академік УАН (з 1918). У 1885 р. закінчив фізико-математичний факультет Петербурзько­го університету. В1917—1921 рр. жив і працював в Україні, взяв активну участь у створенні УАН, був Ті першим президентом (1918— 1921). У1922 р. переїхав до Петрограда. Досліджував основні геохімічні закономірності будови Землі, ХІМІЧНИЙ склад земної ко­ри, гідросфери, атмосфери, міграцію ХІМІЧНИХ елементів у земній корі, роль і значення радіоактивних елементів у Ті еволюції, роз­поділив ХІМІЧНІ елементи за 'їх поширенням в названих шарах Землі. Ідеї Вернадського про роль живої речовини в житті земної кори стали фундаментом створено! ним науки — біогеохімії. Вернадсь­кий — засновник вітчизняно) школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу. Член багатьох академій наук та наукових товариств. У 1943 р. АН СРСР встановила премію, а в 1963 р. — золоту медаль імені Вернадського.

В а ж л и в и м з р у ш е н н я м у духовн ій сфері стало утво­р е н н я в л і т к у 1918 р . У к р а ї н с ь к о ї а в т о к е ф а л ь н о ї право­славної ц е р к в и на чол і з м и т р о п о л и т о м В . Л и п к і в с ь к и м .

З н а ч н и м и були усп іхи гетьмансько ї д е р ж а в и у сфері зовн ішньо ї п о л і т и к и . Вона м а л а д и п л о м а т и ч н і з н о с и н и з Груз ією, Доном, К р и м о м , К у б а н н ю , Л и т в о ю , Ф і н л я н д і є ю , Г о л л а н д і є ю , І с п а н і є ю , Д а н і є ю , Норвег і єю , Ш в е ц і є ю та і н ш и м и д е р ж а в а м и .

Та все ж , н е з в а ж а ю ч и на помітн і п о з и т и в н і з р у ш е н н я в сусп ільному ж и т т і , П . Скоропадському не в д а л о с я на­довго в т р и м а т и владу . Р і ч у т і м , щ о всі у сп і хи гетьмана ­ту п о в ' я з а н і , головним ч и н о м , зі стаб ільністю д е р ж а в и , а г арантом ціє ї стабільност і в и с т у п а л а з о в н і ш н я с и л а — о к у п а ц і й н і в ійська Н і м е ч ч и н и та А в с т р о - У г о р щ и н и . Фак-* тично г е т ь м а н с ь к а д е р ж а в а перебувала у н і м е ц ь к о м у бро­ньованому к у л а к у , щ о , з одного боку , г а р а н т у в а л о їй без­п е к у і с т ійк і сть , з і ншого — с п р а в ж н і м и г о с п о д а р я м и в У к р а ї н і були не гетьман і його у р я д , а н і м е ц ь к а в ійсько­ва а д м і н і с т р а ц і я , очолювана генералом В. Тренером. Ха­р а к т е р н о , щ о к о ж н а із сторін н а м а г а л а с я в и к о р и с т а т и і н ш у у своїх , часто п р о т и л е ж н и х , ц і л я х . Г е т ь м а н а т , спи­р а ю ч и с ь на багнети о к у п а н т і в , хот ів н а к о п и ч и т и і скон­ц е н т р у в а т и с и л и , щоб вибороти с п р а в ж н ю н е з а л е ж н і с т ь .

342 Українська національно-демократична революція

П. С к о р о п а д с ь к и й у п р и в а т н і й бесіді з а я в и в , щ о «споді­в а є т ь с я обійти н і м ц і в і з м у с и т и їх п р а ц ю в а т и на користь У к р а ї н і » . Н і м е ч ч и н а ж п р а г н у л а п е р е т в о р и т и У к р а ї н у на м а р і о н е т к о в у д е р ж а в у . В е к о н о м і ч н і й сфері н а й б л и ж ч о ю метою був в и в і з продовольства і с и р о в и н и , у перспекти­ві — в с т а н о в л е н н я ц і л к о в и т о г о к о н т р о л ю за р и н к о м , тор­г івлею та п р о м и с л о в и м п о т е н ц і а л о м . У п о л і т и ч н і й сфері у к р а ї н с ь к а д е р ж а в а потрібна була Н і м е ч ч и н і і я к своє­р і д н а п р о т и в а г а б і л ь ш о в и ц ь к і й Рос і ї , і я к с л у х н я н и й с у б ' є к т м і ж н а р о д н о г о права ( Н а ч а л ь н и к ш т а б у Півден­ного фронту генерал Гофман самовпевнено і самовдоволе-но к о н с т а т у в а в : «Я створив У к р а ї н у д л я того, щоб м а т и м о ж л и в і с т ь у к л а с т и м и р хоча б з ч а с т и н о ю Рос і ї» ) . Оче­видно , саме тому н і м е ц ь к а сторона з м у с и л а П . Скоропад­ського дати їй письмове з о б о в ' я з а н н я не д о п у с т и т и с к л и ­к а н н я У к р а ї н с ь к и х У с т а н о в ч и х зборів . Ц е й к р о к гетьма­на з а б л о к у в а в к о н с т и т у ц і й н и й процес і позбавив у к р а ї н ­с ь к и й народ реально ї змоги законного і д е м о к р а т и ч н о г о ф о р м у в а н н я власно ї д е р ж а в и .

П р а г н у ч и зробити У к р а ї н у м а р і о н е т к о в о ю к р а ї н о ю , н і м е ц ь к а сторона не т і л ь к и з а в а ж а л а л е г і т и м н і й , послі­довн ій розбудові д е р ж а в и , а й с т в о р ю в а л а з н а ч н і пере­ш к о д и на ш л я х у ф о р м у в а н н я д ієздатної укра їнсько ї армії , я к а могла б стати н а д і й н и м г а р а н т о м д е р ж а в н о ї стабіль­ност і . Н а ж а л ь , п л а н и П . Скоропадського щ о д о створен­н я р е г у л я р н о ї армі ї у с к л а д і 8 а р м і й с ь к и х корпус ів і 4 ка­в а л е р і й с ь к и х д и в і з і й т а к і не були р е а л і з о в а н и м и . Не да­л а бажаного е ф е к т у і спроба поновити у к р а ї н с ь к е к о з а ц ­тво я к о к р е м и й п р и в і л е й о в а н и й н а п і в в і й с ь к о в и й стан на­селення і резерв н а ц і о н а л ь н о ї армі ї з н а ч н о ю мірою через те , щ о н е з а м о ж н е селянство н е г а т и в н о в ідреагувало на цей к р о к г е т ь м а н а . Р е с т а в р а ц і я с т а р и х п о р я д к і в ( законо­давство г е т ь м а н а т у м а й ж е досл івно повторювало Основні з а к о н и Рос ійської імпері ї ) та в і д р о д ж е н н я а р х а ї ч н и х форм орган і зац і ї сусп ільного ж и т т я (сучасні і с т о р и к и назива­ють з а п о з и ч е н и й з доби ф е о д а л і з м у г е т ь м а н а т « л и ш е де­к о р а т и в н и м о б р а м л е н н я м д е р ж а в и » ) 1 не д о д а в а л и Укра­ї н с ь к і й д е р ж а в і авторитету і с и л и , н а в п а к и , на м і ж н а ­родній арен і вона с т в о р ю в а л а в р а ж е н н я оперетково ї дер­ж а в н о с т і , ш и р м и д л я а в с т р о - н і м е ц ь к о г о в с е в л а д д я . З іншого боку , ц і ч и н н и к и п е р е т в о р ю в а л и У к р а ї н у на своє­р ідну р е з е р в а ц і ю д л я к о н с е р в а т и в н и х та р е а к ц і й н и х сил к о л и ш н ь о ї Рос ійсько ї імпер і ї . У цей час в у к р а ї н с ь к и х

' і сторія України: нове бачення. — Т. 2. — К. , 1 9 9 5 . — С. 57 .

Гетьманат П. Скоропадського 343

з е м л я х а к т и в н о д іють « М о н а р х и ч е с к и й блок» , «Союз воз-р о ж д е н и я Р о с с и и » , «Союз русского народа» , « Н а ц и о н а л ь -ньій центр» та і н . У Києв і з н а х о д я т ь п р и т у л о к в ідомі к о н т р р е в о л ю ц і й н і л і д е р и П у р и ш к е в и ч , Р я б у ш и н с ь к и й , Ш у л ь г і н , М і л ю к о в та ін . В у к р а ї н с ь к і й столиці перебува­ло головне бюро у справ і вербування до б ілогвардійсько ї Південної армі ї г енерала Семенова. Опорні п у н к т и фор­м у в а н н я цієї армі ї ф у н к ц і о н у в а л и в Одесі , Х а р к о в і , Ж и ­томир і , Р і в н о м у та і н ш и х м істах . В п л и в цього організа­ц ійно міцного , ф інансово могутнього рос ійського ч и н н и к а ставав дедалі в і д ч у т н і ш и м і робив д е р ж а в н у л і н і ю геть­м а н а непосл ідовною.

Основною опорою гетьманського р е ж и м у були помі­щ и к и , б у р ж у а з і я та старе ч и н о в н и ц т в о , значною мірою з р у с и ф і к о в а н і , я к и х насамперед ц і к а в и л и стаб ільність та звичн і н о р м и ж и т т я . До нац іонально ї ідеї вони с т а в и л и ­ся б а й д у ж е .

Гетьманат мав не т і л ь к и вузьку соціальну базу, але вона щ е й не в ідповідала проголошеному П . Скоропадсь­к и м курсу на розбудову національної державност і . Одно­бічна ор ієнтація на і м у щ і класи , потреба задовольнити апе­т и т и австро-н імецьких окупант ів з у м о в и л и т а к у соціаль­но-економічну п о л і т и к у гетьманського уряду , я к а вела не до консол ідац і ї суспільства , а до п о г л и б л е н н я р о з к о л у . Спроби повернути п о м і щ и к а м землю, обов 'язкова переда­ча селянами врожаю у розпорядження держави , зб ільшення тривалост і робочого д н я на промислових п ідприємствах до 12 годин, заборона страйк ів (за участь у с трайках у в ' я з ­нення до двох рок ів , велик і ш т р а ф и ) с п р и я л и ф о р м у в а н ­ню опозиці ї , я к а досить ш в и д к о п е р е й ш л а до а к т и в н и х д ій . У л и п н і — с е р п н і 1918 р . п і д н і м а є т ь с я а н т и г е т ь м а н -ська х в и л я страйкового р у х у ( п р и п и н и л и роботу м а й ж е 200 тис . з а л і з н и ч н и к і в ) . У цей час на К и ї в щ и н і , Черніг ів ­щині та Катеринославщині активізується селянська бороть­ба проти окупант ів та г е т ь м а н щ и н и . Повстанськ і загони нал ічували у своїх лавах понад 40 тис . осіб. П о р а з к а Ні­меччини у в ійні позбавила Укра їнську д е р ж а в у опори та гаранта стабільності . Спроби гетьмана зм інити ор ієнтирц (офіційне скасування державної самостійності України, про­голошення федеративного союзу з небільшовицькою Росією, створення уряду «українського за формою, але московсько­го за змістом») в ж е не могли врятувати ситуацію. 14 грудня 1918 р . в ійська Директор і ї вступили до К и є в а ' і П . Скоро­п а д с ь к и й був з м у ш е н и й зректися влади і незабаром виїхав за кордон.

344 Українська національно-демократична революція

О т ж е , спроба к о н с е р в а т и в н и х п о л і т и ч н и х сил ш л я ­хом встановлення авторитарно ї ф о р м и п р а в л і н н я стабілі ­з у в а т и ситуац ію в У к р а ї н і з а з н а л а невдач і . Окрем і успі­х и П . Скоропадського та його однодумців у сфері осв іти , е к о н о м і к и , м і ж н а р о д н и х в ідносин не могли к а р д и н а л ь н о з м і н и т и ситуац ію на к р а щ е . С к л а д н и й к л у б о к в н у т р і ш ­ніх та з о в н і ш н і х протир іч в и я в и в с я не під с и л у гетьман­с ь к і й влад і .

Основними причинами пад іння гетьманату були: залеж­ність стабільності д е р ж а в и від австро-н імецьких збройних ф о р м у в а н ь ; в ідсутність численно ї д ієздатної р е г у л я р н о ї укра їнсько ї національної армі ї ; реставрац ія старих поряд­к ів та в ідродження а р х а ї ч н и х форм організаці ї суспільно­го ж и т т я ; п о с и л е н н я впливу на д е р ж а в н у л ін ію гетьмана рос ійських консервативних к і л ; в у з ь к а соціальна база; під­к о р е н н я соціально-економічної п о л і т и к и інтересам панів­них верств та окупаційної влади; наростання н а п р у ж е н о с т і у суспільств і та ф о р м у в а н н я організованої опозиці ї .

11.5. Директорія УНР У травн і 1918 р . парт і ї просоц іал істично ї ор і єнтац і ї

у т в о р и л и о п о з и ц і й н и й гетьманові У к р а ї н с ь к и й нац іональ ­н о - д е р ж а в н и й союз (з с е р п н я У к р а ї н с ь к и й н а ц і о н а л ь н и й союз) . 13 листопада на т а є м н о м у зас іданні ц іє ї організа ­ці ї р о з г л я д а л о с я п и т а н н я про з б р о й н и й в и с т у п п р о т и П . Скоропадського . Б у л о в и р і ш е н о не п о с п і ш а т и з від­н о в л е н н я м У к р а ї н с ь к о ї Народно ї Р е с п у б л і к и , а в и з н а ч и ­т и о п т и м а л ь н у ф о р м у д е р ж а в н о г о п р а в л і н н я п і с л я пере­м о г и п о в с т а н н я . Д л я к е р і в н и ц т в а виступом обрали т и м ­часовий в е р х о в н и й орган У Н Р — Д и р е к т о р і ю — у с к л а д і В . В и н н и ч е н к а (голова) , С. П е т л ю р и , Ф . Ш в е ц я , О. Андр і -євського , А . М а к а р е н к а . П р о г о л о ш е н и й наступного д н я г е т ь м а н о м к у р с на ф е д е р а т и в н и й союз з н е б і л ь ш о в и ц ь -к о ю Рос і єю п р и с к о р и в р о з в и т о к под ій . Ч л е н и Д и р е к т о р і ї с п і ш н о прибувають до Б іло ї Ц е р к в и , де була з о с е р е д ж е н а ї х н я головна ударна с и л а — ф о р м у в а н н я Січових стр іль­ц ів , і п е р е х о д я т ь до а к т и в н и х бойових д ій .

П і с л я р о з г р о м у п і д М о т о в и л і в к о ю ( 1 8 л и с т о п а д а 1918 р . ) н а й б і л ь ш боєздатних сил гетьмана п и т а н н я про владу було в и р і ш е н е : на п о ч а т к у г р у д н я а р м і я У Н Р кон­т р о л ю в а л а м а й ж е всю територ ію У к р а ї н и . Проте в ж е че­рез п івтора м і с я ц я вона з м у ш е н а була під у д а р а м и зброй-

Директорія УНР 345

них формувань радянсько ї Росії з а л и ш и т и у к р а ї н с ь к у сто­л и ц ю . З цього моменту д л я Д и р е к т о р і ї р о з п о ч и н а є т ь с я період пол ітичної нестаб ільност і , ж о р с т к о ї боротьби за владу , бе зусп ішних п о ш у к і в над ійної зовн ішньо ї та внут­р ішньо ї п і д т р и м к и , н е с к і н ч е н н и х пере їзд ів ( В і н н и ц я — П р о с к у р і в — Р івне — Станіслав — К а м ' я н е ц ь - П о д і л ь с ь -к и й ) , п е р і о д и ч н и х реорган і зац ій у р я д у (урядовий каб і ­нет з м і н ю в а в свій с к л а д шість раз ів і очолювався по чер­зі В . Ч е х і в с ь к и м , С. Остапенком, Б . Мартосом, І. Мазе ­пою, В . П и л и п е н к о м ) та к а р д и н а л ь н и х зм ін офіц ійної по­л ітично ї л ін і ї . П р о т я г о м свого і с н у в а н н я Д и р е к т о р і я пос­тупово еволюціон і зувала до д и к т а т у р и в і й с ь к о в и х на чо­л і з С. П е т л ю р о ю .

Петлюра Симон Васильович (1879—1926) — державний, полі­тичний військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінари Член РУП з 1900 р. (з 1905 — УСДРП). За участь в українському національному русі зазнавав переслідувань. До Першої світової війни займався журналістикою. В1912—1917 рр. разом з О. Саліковським редагував журнал «Украинская жизнь». У 1916—1917 рр. — заступник уповноваженого «Союзу земств» на Західному фронті. 28 червня 1917 р. призначений Центральною Радою на посаду генерального секретаря військових справ. 31 грудня 1917 р., не погоджуючись з політикою голови Ггнераль-ного Секретаріату, вийшов з уряду. В СІЧНІ 1918 р. перед загро­зою більшовицького наступу виїхав на Лівобережжя для створен­ня «Українського Гайдамацького Коша Слобідської України», який відіграв головну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстання в МІСТІ. ПІСЛЯ гетьманського перевороту очолював Все­український союз земств. Перебував у опозиції до уряду гетьмана П. Скоропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 р. виї­хав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Стає членом Директори, очолює Армію УНР. Після відступу військ УНРз Києва і виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Дирек­торії (11 лютого 1919), перервавши членство в УСДРП. Протягом 1919 р. керує боротьбою проти червоних і денікінських військ. У 1920 р. очолює війська УНР, які разом з польськими силами всту­пають в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між РСФРР та Польщею виводить свої війська за Збруч, де вони були інтерно­вані польською владою. На еміграції перебував у Польщі, згодом (1923) у Будапешті, потім у Відні, Женеві. 25 травня 1926 р. був убитий в Парижі агентом НКВС Шварцбартом.

Н а п р и к і н ц і 1920 р . Д и р е к т о р і я остаточно втрачає кон­троль над територ ією У к р а ї н и і С. П е т л ю р а емігрує за к о р д о н .

Я к и м и ж були сильн і сторони Д и р е к т о р і ї , щ о д а л и змогу їй п р и й т и до влади?

346 Українська національно-демократична революція

П р и х і д Директор і ї до влади був забезпечений вдало ви­браним моментом д л я а т а к и на г етьманський р е ж и м , а д ж е саме в середині листопада 1918 р . П . Скоропадський тіль­ки-но л и ш и в с я без п і д т р и м к и Н і м е ч ч и н и , я к а потерпіла поразку у в ійні , в ідмовився від державної незалежност і У к р а ї н и та проголосив н е п о п у л я р н и й пророс ійський курс . Уміло н е й т р а л і з у в а в ш и н імців (було укладено угоду про нейтралітет з Великою солдатською радою), п е р е т я г н у в ­ш и на свій бік значну частину г е т ь м а н с ь к и х в ійськ (за Січовими с т р і л ь ц я м и Є. К о н о в а л ь ц я на бік повсталих до­сить ш в и д к о п е р е й ш л и щ е вісім і н ш и х гетьманських кор­пусів) , проголосивши популярн і в народі гасла (радикаль­на аграрна реформа, в ідновлення 8-годинного робочого д н я та ін . ) , Д и р е к т о р і я забезпечила собі перемогу.

Момент з а х о п л е н н я в л а д и був к у л ь м і н а ц і є ю її усп іху . Саме тоді ч і т к о в и я в и л и с я с и л ь н і сторони Д и р е к т о р і ї , о с к і л ь к и вона , хоч і на к о р о т к и й період , стала в и р а з н и ­к о м інтересів б ільшост і н а с е л е н н я . ї ї виступ , я к и й на по­ч а т к у багато хто в в а ж а в а в а н т ю р о ю , досяг усп іху т і л ь к и тому, щ о с п и р а в с я на п іднесення народної а к т и в н о с т і , на масовий рух проти п о л і т и к и г е т ь м а н а т у та о к у п а ц і й н о г о р е ж и м у . Саме ці обставини д а л и змогу Д и р е к т о р і ї з ібра­ти ч и с л е н н у армію (у грудні 1918 р . у її с к л а д і нал ічува ­л о с я 100 тис . осіб, за і н ш и м и д а н и м и — нав іть 3 0 0 тис . ) і п р о т я г о м к і л ь к о х т и ж н і в в з я т и під к о н т р о л ь м а й ж е всю територ ію У к р а ї н и . Сильною стороною Д и р е к т о р і ї було й те , щ о під сво їми з н а м е н а м и вона з ібрала хоча і р і з н и х за п о г л я д а м и , але досить в п л и в о в и х та а в т о р и т е т н и х ліде­рів — В. В и н н и ч е н к а , С. П е т л ю р у , М. Ш а п о в а л а , М. Пор-ш а та ін . Ц е дало змогу с ф о р м у в а т и , хоча і не моноліт­н и й , але с и л ь н и й а н т и г е т ь м а н с ь к и й фронт .

Чому ж Директорі ї не вдалося надовго втримати владу? О п о з и ц і я П . С к о р о п а д с ь к о м у с к л а д а л а с я з пол і тич­

н и х у г р у п о в а н ь , я к і м а л и р і зн і інтереси , п р і о р и т е т и та ор і єнтац і ї . Ч а с т к о в о саме ц и м п о я с н ю ю т ь с я н е ч і т к і с т ь п р о г р а м н и х засад , суперечлив ість та н е д а л е к о г л я д н і с т ь в н у т р і ш н ь о ї п о л і т и к и Д и р е к т о р і ї . 8 с ічня 1919 р . було п р о г о л о ш е н о л і к в і д а ц і ю приватно ї власност і на з е м л ю , але в р у к а х з а м о ж н и х с е л я н перебували д і л я н к и п л о щ е ю до 15 десятин з е м л і , а власн ість п о л ь с ь к и х , а в с т р і й с ь к и х та н і м е ц ь к и х п о м і щ и к і в л и ш а л а с я недоторканою. Відсут­ність в и з н а ч е н и х строк ів а грарного р е ф о р м у в а н н я , брак адмін істративного а п а р а т у д л я його з д і й с н е н н я посилю­в а л и соц іальне н а п р у ж е н н я та н е в и з н а ч е н і с т ь ситуац і ї . Не с п р и я л и консол ідац і ї сусп ільства і х в и л я а р е ш т і в , і

Директорія УНР 347

безрозбірливе з а к р и т т я утворених за гетьмана установ (іс­нував нав і ть проект з а к р и т т я А к а д е м і ї Н а у к «як витвору г е т ь м а н а т у » ) , заборона в ж и в а н н я рос ійської мови і по­з б а в л е н н я п о л і т и ч н и х п р а в усієї інтел ігенці ї . Внасл ідок цього Д и р е к т о р і я з а л и ш и л а с я без п і д т р и м к и с е л я н і на­ц і о н а л ь н и х м е н ш и н та допомоги к в а л і ф і к о в а н и х к а д р і в , ї ї влада суттєво послаблювалася і в ідсутністю ч ітко ї мо­делі д е р ж а в о т в о р е н н я . На цю роль тоді п р е т е н д у в а л и три ф о р м и суспільної орган і зац і ї : п а р л а м е н т с ь к а республ іка , республ іка Р а д та в ійськова д и к т а т у р а . З а час свого існу­в а н н я Д и р е к т о р і я т і єю ч и і н ш о ю мірою апробувала к о ж ­ну з ц и х моделей , але обрала в ійськову д и к т а т у р у . Груд­невий 1918 р . Трудовий конгрес був п о к л и к а н и й в и к о н а ­ти роль Установчих зборів і в и з н а ч и т и форму д е р ж а в н о ї в л а д и в У к р а ї н і . В р а х о в у ю ч и у с к л а д н е н н я воєнно-полі ­тичної ситуац і ї , в ін тимчасово в іддав усю повноту в л а д и Д и р е к т о р і ї , я к а надал і під т и с к о м обставин перетворила­ся на особисту д и к т а т у р у С. П е т л ю р и .

Е л е м е н т дезорган і зац і ї вносило й особисте протисто­я н н я л ідер ів , в ідсутність єдності щодо першочергових зав­д а н ь та пол ітично ї ор і єнтац і ї . Т а к , я к щ о В. В и н н и ч е н к о та його п р и б і ч н и к и обстоювали « р а д я н с ь к у п л а т ф о р м у » , в и с т у п а л и за союз з б і л ь ш о в и ц ь к о ю Рос ією проти А н т а н ­ти та п р і о р и т е т н е в и р і ш е н н я с о ц і а л ь н и х п р о б л е м , то С. П е т л ю р а зі своїми с о р а т н и к а м и с х и л я в с я до з б л и ж е н ­н я з А н т а н т о ю , а п е р ш о ч е р г о в и м з а в д а н н я м в в а ж а в з м і ц ­н е н н я н е з а л е ж н о с т і д е р ж а в и через п о с и л е н н я армі ї та її а д м і н і с т р а т и в н и х орган ів .

М і ж т и м час в и р і ш а л ь н о г о вибору ор ієнтаці ї д л я Д и ­ректор і ї н а б л и ж а в с я , а д ж е п о в а л е н н я гетьманату та від­н о в л е н н я У Н Р зовсім не о з н а ч а л и , що п р и п и н и л а с я бо­ротьба р і з н и х сил за У к р а ї н у і на теренах У к р а ї н и . Ра ­д я н с ь к а Р о с і я не п о л и ш а л а д у м к и про в с т а н о в л е н н я сво­го к о н т р о л ю над т а к и м стратег ічно в а ж л и в и м д л я її ж и т ­тєд іяльност і рег іоном. І знову , я к у попередній пер іод , було обрано модель в і й н и з в и к о р и с т а н н я м своєрідного «троянського к о н я » — н а п р и к і н ц і листопада 1918 р . у К у р с ь к у під патронатом Р а д н а р к о м у Р С Ф Р Р у т в о р и в с я Т и м ч а с о в и й р о б і т н и ч о - с е л я н с ь к и й у р я д У к р а ї н и на чол і з Г. П ' я т а к о в и м . Н а с т у п н и м к р о к о м д л я п ідготовки втор­г н е н н я р а д я н с ь к и х в ійськ на у к р а ї н с ь к у територ ію стала п у б л і к а ц і я 24 г р у д н я 1918 р . в газет і «Известия» — орга­н і В Ц В К — ц и р к у л я р а Н а р к о м а т у з а к о р д о н н и х справ Р С Ф Р Р про те, щ о внаслідок а н у л ю в а н н я Брестського мир­ного договору Р Н К Р С Ф Р Р б ільше не визнає У к р а ї н у я к

3 4 8 Українська національно-демократична революція

самост ійну д е р ж а в у і п р и п и н я є д і я л ь н і с т ь вс іх представ­н и ц ь к и х установ У к р а ї н и на своїй територ і ї .

Ц і дипломатичн і маневри р о з в ' я з а л и р у к и Р а д н а р к о -мові Р С Ф Р Р , створили сприятлив і умови д л я вторгнення р а д я н с ь к и х в ійськ в Укра їну . Воно супроводжувалося ви­бухами робітничих повстань у містах та а к т и в і з а ц і є ю ота­м а н щ и н и в с ільськ ій місцевості . Всі спроби Директор і ї зу­п и н и т и агресію д и п л о м а т и ч н и м ш л я х о м були м а р н и м и . Ноти протесту уряду У Н Р розбивалися об безапеляційність Р а д н а р к о м у , я к и й з а я в и в , що «ніякого в ійська Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки в Укра­їні немає . Воєнна а к ц і я на у к р а ї н с ь к і й територі ї в цей момент проводиться п о м і ж в ійськом Директор і ї і в ійська­ми Укра їнського радянського уряду , я к и й є ц і л к о м неза­л е ж н и м » . В и ч е р п а в ш и всі м о ж л и в о с т і д и п л о м а т и ч н о г о впливу на Р а д н а р к о м , Д и р е к т о р і я була з м у ш е н а 16 с ічня 1919 р . офіційно оголосити стан в ійни з Р С Ф Р Р . Тим ча­сом радянські в ійська дедалі більше заглиблювалися в укра­їнську територію, ведучи водночас наступ на Полтаву , Ка­теринослав і Донбас . ї х н я загальна чисельність була по­р івняно незначною (не перевищувала 11 тис . осіб), але во­ни с п и р а л и с я на п і д т р и м к у б ільшовицького партизансь­кого руху . Кр ім того, на ситуац ію в У к р а ї н і у цей час суттєво впливав розкв іт о т а м а н щ и н и . В ж е в с ічні 1919 р . два к о л и ш н і х петлюрівських отамани Григор ' єв і З е л е н и й оголосили про свій перехід на р а д я н с ь к і позиці ї і розпоча­л и п а р т и з а н с ь к у боротьбу проти Директор і ї . У їхн іх заго­нах нал ічувалося м а й ж е 50 тис . б ійців . Катеринославська губернія була своєрідним епіцентром д іяльност і збройних формувань Махна , я к и й не визнавав уряду Директор і ї . Ха­р а к т е р н и м и о з н а к а м и цього періоду були прогресуючий парал іч влади ; наростаючий безлад; єврейськ і погроми; зростання масштаб ів о т а м а н щ и н и , я к а , охоплюючи дедалі б ільші територі ї , з а т я г у ю ч и у свій вир нових і нових бран­ц ів , перетворилася на п о т у ж н и й дестабіл ізуючий ч и н н и к , щ о ослаблював Д и р е к т о р і ю зсередини.

О п и н и в ш и с ь у к р и т и ч н і й ситуац і ї , Д и р е к т о р і я нама­г а л а с я н и з к о ю д и п л о м а т и ч н и х к р о к і в (спроби налагод­ж е н н я к о н т а к т і в з А н т а н т о ю , п р о г о л о ш е н н я А к т а возз ' єд­н а н н я У Н Р і З а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї Н а р о д н о ї Р е с п у б л і к и ( З У Н Р ) тощо) вивести д е р ж а в у з політичної і золяці ї , знай­ти засоби д л я з м і ц н е н н я в л а с н и х д и п л о м а т и ч н и х , ф інан­сових та в о є н н и х п о з и ц і й . Проте ці к р о к и були безусп іш­н и м и . Б е з п е р с п е к т и в н и м в и я в и в с я к у р с на союз з А н т а н ­тою, я к а робила с т а в к у на в і д н о в л е н н я «единой и неде-

Директорія УНР 349

лимой» н е б і л ь ш о в и ц ь к о ї Велико ї Росі ї , а о т ж е , на під­т р и м к у Добровольчої армі ї . З а ц и х обставин У Н Р ц і к а в и ­л а А н т а н т у л и ш е т ією мірою, я к о ю її м о ж н а було вико­р и с т а т и в боротьбі з б і л ь ш о в и к а м и . В ідставки зі своїх постів В . В и н н и ч е н к а та В . Ч е х і в с ь к о г о на вимогу фран­цузького к о м а н д у в а н н я в Одесі, у к л а д е н н я попередньої угоди про сп ільну боротьбу А н т а н т и та У Н Р проти р а д я н ­с ь к и х в ійськ (цей д о к у м е н т так і не було реал і зовано на п р а к т и ц і ) дедал і б ільше в і д д а л я л и Д и р е к т о р і ю від прого­л о ш е н и х р е в о л ю ц і й н и х гасел , з в у ж у ю ч и її соц іальну ба­зу . Не в и п р а в д а в сподівань і акт в о з з ' є д н а н н я , я к и й знач­ною мірою мав ф о р м а л ь н и й х а р а к т е р , а д ж е я к У Н Р , т а к і З У Н Р не м а л и р е а л ь н и х с и л , щоб п о с и л и т и інтеграц ію та боронити свою д е р ж а в н і с т ь , до того ж м і ж двома респуб­л і к а м и і с н у в а л и суттєві розб іжност і в п о л і т и ч н и х пози­ц і я х та ор ієнтац і ї на м і ж н а р о д н і й арен і .

У ході збройного п р о т и с т о я н н я дедал і очевидн ішою ставала щ е одна слабка сторона Д и р е к т о р і ї — погано під­готовлена та орган і зована «тануча м а й ж е на очах» а р м і я . Під час п а д і н н я гетьманату Д и р е к т о р і я м а л а 100 -тисячну а р м і ю , а перед здачею Києва , н а п р и к і н ц і с і ч н я 1919 р . , могла р о з р а х о в у в а т и л и ш е на 21 тис . б ійц ів . Створена в к о р о т к и й час із р і з н и х за досвідом та п о л і т и ч н о ю орієн­тац і єю сил , ц я а р м і я не могла бути ні м і ц н о ю , ні боє­здатною. Н е д а р м а один із с у ч а с н и к і в ірон ічно , але до­сить влучно її назвав « імпровізованою а р м і є ю » . К р і м вка­з а н и х ф а к т о р і в , у її п о д а л ь ш о м у розвал і значну роль ві­д і грали нестача матер іального п о с т а ч а н н я та озброєння , недостатнє ф і н а н с у в а н н я , н е з а д о в і л ь н и й с а н і т а р н и й стан тощо . П і с л я того, я к р а д я н с ь к і в і й с ь к а 12 с і ч н я захопи­л и Ч е р н і г і в , 19 с ічня — П о л т а в у , а 27 с і ч н я — Катери­нослав , п о р а з к а Д и р е к т о р і ї с тала очевидною. 5 лютого 1919 р . в і й с ь к а У Н Р з а л и ш а ю т ь К и ї в , а навесні цього ро ку р а д я н с ь к а влада була встановлена на всій територі ї У к р а ї н и , к р і м Н а д з б р у ч ч я і з а х і д н и х областей .

О т ж е , п р и х о д у Д и р е к т о р і ї до в л а д и с п р и я л и народна п і д т р и м к а , ш в и д к е ф о р м у в а н н я численно ї армі ї , автори­тетні та впливов і л і д е р и , вдало обраний момент д л я пов­с т а н н я . Проте н е д а л е к о г л я д н а , с у п е р е ч л и в а в н у т р і ш н я п о л і т и к а ; в ідсутність моделі д е р ж а в о т в о р е н н я , я к а б від­пов ідала тогочасним р е а л і я м ; п р о т и с т о я н н я п о л і т и ч н и х л ідер ів ; катастрофічно слабіюча а р м і я ; м і ж н а р о д н а ізо­л я ц і я ; втрата к о н т р о л ю за р о з в и т к о м подій були т и м и с л а б к и м и сторонами Директор і ї , я к і не д а л и змоги їй на­довго в т р и м а т и с я п р и владі та утвердити н е з а л е ж н у У Н Р .

350 Українська національно-демократична революція

11.6. Західноукраїнська Народна Республіка П е р ш а світова в ійна та ж о в т н е в і поді ї в Росі ї с тали

ч и н н и к а м и , я к і к а р д и н а л ь н о з м і н и л и с п і в в і д н о ш е н н я м і ж н а р о д н и х сил та геопол ітичне о б л и ч ч я світу . Багато ­в іков і імпері ї з а х и т а л и с я п ід п о т у ж н и м т и с к о м револю­ц і й н и х в і тр ів . П о т е р п і в ш и п о р а з к у і н а м а г а ю ч и с ь збе­регти і м п е р і ю , новий а в с т р і й с ь к и й ц ісар К а р л 16 ж о в т н я 1 9 1 8 р . видає ман іфест , суть я к о г о п о л я г а л а в пропозиц і ї н а р о д а м , щ о в х о д и л и до с к л а д у Австро-Угорсько ї імпе­рі ї , с творити власн і с е й м и , я к і б п р е д с т а в л я л и новоство-рені д е р ж а в и ( ідеал майбутньо ї д е р ж а в и вбачався в ста­новленн і федерац і ї на теренах к о л и ш н ь о ї Австро-Угорсь­кої імпер і ї ) .

Саме у русл і ц и х п о л о ж е н ь з а к о н о п о с л у ш н і укра їнсь ­к і посли у к р а ї н с ь к о г о п а р л а м е н т у , д е п у т а т и г а л и ц ь к о г о й буковинського сеймів , л і д е р и п о л і т и ч н и х п а р т і й і гре-к о - к а т о л и ц ь к о г о духовенства 18 ж о в т н я 1 9 1 8 р . утвори­л и у Львов і У к р а ї н с ь к у Н а ц і о н а л ь н у Р а д у . Нове представ­н и ц ь к е у т в о р е н н я одразу п о с т а в и л о п и т а н н я про об 'єд­н а н н я з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь в одне ц іле і проголо­ш е н н я У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и . Т а к а п о з и ц і я у к р а ї н ц і в всту­п и л а в п р о т и р і ч ч я з н а м і р а м и п о л я к і в , я к і в ж е 28 ж о в т ­н я в К р а к о в і с т в о р и л и п о л ь с ь к у л і к в і д а ц і й н у к о м і с і ю , основне з а в д а н н я я к о ї п о л я г а л о в р о з ф о р м у в а н н і австр ій­с ь к и х орган ів у п р а в л і н н я і передач і всієї повноти в л а д и в к р а ї п р е д с т а в н и к а м польсько ї адм ін і страц і ї . А к т пере­дач і м а в в ідбутися 1 л и с т о п а д а 1 9 1 8 р .

З а ц и х обставин у к р а ї н с ь к а сторона, я к у п р е д с т а в л я л и молод і у к р а ї н с ь к і о ф і ц е р и , я к і щ е у вересні 1 9 1 8 р . утво­р и л и Ц е н т р а л ь н и й в і й с ь к о в и й комітет , в и р і ш и л а в з я т и і н і ц і а т и в у в свої р у к и . В н іч з 3 1 ж о в т н я на 1 л и с т о п а д а м а й ж е 1,5 т и с я ч і у к р а ї н с ь к и х в о я к і в на чол і з сотником У к р а ї н с ь к о г о Січового стр ілецтва Д . В і т о в с ь к и м оволоді­л и г о л о в н и м и п о з и ц і я м и у Л ь в о в і , в з я л и під к о н т р о л ь р а т у ш у та і н ш і д е р ж а в н і у с т а н о в и і в с т а н о в и л и свою вла­ду в м іст і . С п и р а ю ч и с ь на а к т и в н і с т ь молодих патр іот ів та п і д т р и м к у місцевого н а с е л е н н я , У к р а ї н с ь к а Н а ц і о н а л ь ­на Р а д а згодом п о ш и р и л а свій в п л и в на з н а ч н у терито­р і ю . З а г а л ь н о в и з н а н е право народ ів на с а м о в и з н а ч е н н я д а л о ш а н с з а х і д н и м у к р а ї н ц я м на розбудову власно ї дер­ж а в н о с т і . 11 л и с т о п а д а було утворено в и к о н а в ч и й орган в л а д и — Д е р ж а в н и й с е к р е т а р і а т на чол і з К . Л е в и ц ь к и м ,

Західноукраїнська Народна Республіка 3 5 1

а в ж е через два дні було затверджено конституційні основи новоствореної д е р ж а в и — вона о т р и м а л а назву Зах ідно­у к р а ї н с ь к а Народна Республ іка ( З У Н Р ) , її територія охоп­л ю в а л а 70 т и с . к м 2 , а н а с е л е н н я н а л і ч у в а л о м а й ж е 6 м л н осіб. Гербом З У Н Р став З о л о т и й Л е в на синьому тл і , а п р а п о р о м — б л а к и т н о - ж о в т е з н а м е н о .

О г о в т а в ш и с ь п і с л я у к р а ї н с ь к о г о превентивного уда­ру , п о л ь с ь к а сторона п о ч а л а к р о к за к р о к о м в ідвойовува­ти свої позиц і ї в з а х і д н о у к р а ї н с ь к о м у кра ї . К р а щ е підго­товлені збройні ф о р м у в а н н я п о л я к і в , очолювані з н а ч н о ю к і л ь к і с т ю офіцер ів (в у к р а ї н ц і в в ідчувався їх гострий де­ф і ц и т ) , досить ш в и д к о в и й ш л и з і скрутного с т а н о в и щ а і 21 л и с т о п а д а з а х о п и л и Л ь в і в . Невдовз і польськ і в і й с ь к а к о н т р о л ю в а л и 10 із 59 пов іт ів , у я к и х З У Н Р п р о г о л о с и л а свою в л а д у . У р я д З а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї Народної Республі ­к и з м у ш е н и й був пере їхати до Т е р н о п о л я , а потім до Ста­н і с л а в а . У цей час молода у к р а ї н с ь к а д е р ж а в а енерг ійно ш у к а л а п і д т р и м к и на м і ж н а р о д н і й арен і . З У Н Р в і д к р и л а посольства в Австрі ї , Угорщині , Н імеччин і , заснувала дип­л о м а т и ч н і п р е д с т а в н и ц т в а в Ч е х о с л о в а ч ч и н і , К а н а д і , Іта­л і ї , СІЛА, Б р а з и л і ї тощо . Проте у к р а ї н с ь к у д е р ж а в н і с т ь світове сп івтовариство , особливо к р а ї н и А н т а н т и , визна ­в а т и не п о с п і ш а л и .

З а ц и х обставин у р я д и З У Н Р і Директорі ї , н а м а г а ю ­чись взаємно з м і ц н и т и свої позиці ї та реал ізувати на прак­тиц і споконв ічн і мрі ї у к р а ї н ц і в , 1 грудня 1918 р . у Фасто­ві у к л а д а ю т ь попередню угоду про об ' єднання З У Н Р (Га­л и ч и н а , Б у к о в и н а , З а к а р п а т т я ) та У Н Р ( Н а д д н і п р я н с ь к а У к р а ї н а ) . Урочисте проголошення А к т а з ' є д н а н н я відбуло­ся 22 с ічня 1919 р . у Києв і . Відповідно до закону «Про ф о р м и в л а д и в У к р а ї н і » , затвердженого Трудовим Конгре­сом У к р а ї н и , З У Н Р було перейменовано в Зах ідну Область Укра їнсько ї Народної Республ іки (ЗОУНР) . На ж а л ь , ц я і с т о р и ч н а под ія м а л а чисто с и м в о л і ч н и й х а р а к т е р і до с п р а в ж н ь о г о о б ' є д н а н н я с п р а в а не д і й ш л а , о с к і л ь к и і З У Н Р , і У Н Р втрачали у цей час позицію за позиц ією, територ ію за територ ією. Водночас пол ітичне з б л и ж е н н я зах ідноукра їнського регіону з Наддн іпрянською Укра їною все ж дало і певні п р а к т и ч н і н а с л і д к и . Зокрема , під час реорганізаці ї Укра їнсько ї Г а л и ц ь к о ї Армі ї (УГА) на зра­зок р е г у л я р н и х армій (3 корпуси по 4 бригади, я к і склада­л и с я з 3—6 куренів ) значну роль в ід іграли офіцери, реко­мендовані у р я д о м У Н Р , насамперед генерал М. Омеляно-в и ч - П а в л е н к о , я к и й став командувачем (начальним вож­дем) УГА, та п о л к о в н и к С. М и ш к о в с ь к и й .

352 Українська національно-демократична революція

Омелянович-Павленко Михайло Володимирович (1878— 1952) — військовий діяч, генерал-полковник Армії УНР. Закінчив Омський кадетський корпус (1898), Павлівське військове учили­ще (1900), Миколаївську академію Генштабу (1913). Учасник ро­сійсько-японської війни (1904—1905), Першої світової війни. Один з активних провідників українізації в російській армії. Влітку 1917 р. — командир української бригади в Катеринославі, з груд­ня 1917 р. — інспектор Генерального секретаріату військових справ на Румунському фронті, генерал-майор. За часів гетьмана­ту — командир 11-і піхотної дивізії, отаман Катеринославського козацького коша. Підтримав антигетьманське повстання Дирек­тори. З грудня 1918 р. до початку червня 1919 р. — командуючий УГА. З червня 1919 р. — військовий радник диктатора ЗУНР, з груд­ня 1919 р. — командир Запорозького корпусу і командуючий Ар­мією УНР. З листопада 1920 р. перебував у таборі інтернованих вояків у Каліші, Тарнові. У1924 р. переїхав до Праги, де у 1925 р. очолив Музей визвольних змагань України. У1944—1948 рр. — військовий міністр уряду УНР в екзилі. Один із засновників Україн­ської Національної Ради (1948). Похований у Парижі.

Реорган і зована УГА, щ о н а л і ч у в а л а у своїх л а в а х у середині с ічня 1919 р . м а й ж е 60 т и с . осіб, дедал і впевне­н і ш е почувала себе в ході п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о г о проти­с т о я н н я і, н е з в а ж а ю ч и на хрон ічну нестачу зброї , боє­п р и п а с і в т ощо , методично в и т і с н я л а п о л я к і в з Г а л и ч и н и . Н а м а г а ю ч и с ь остаточно в з я т и стратег ічну і н і ц і а т и в у до своїх р у к , збройні ф о р м у в а н н я З О У Н Р р о з п о ч а л и в сере­д и н і лютого 1919 р . В о в ч у х і в с ь к у операц ію. Відпов ідно до розробленого ш т а б о м УГА п л а н у події м а л и розгорта­т и с я в т а к і й послідовност і : на п е р ш о м у етапі передбача­л о с я оволод іння з а л і з н и ч н о ю л ін і єю Л ь в і в - П е р е м и ш л ь , на другому — здобуття Л ь в о в а , на третьому — визволен­н я П е р е м и ш л я та вих ід на л і н і ю р . С я н .

У с п і ш н и й початок операц і ї ( ф а к т и ч н о було в и к о н а н о з а в д а н н я п е р ш о г о етапу) був п е р е р в а н и й в т р у ч а н н я м у п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к и й к о н ф л і к т п р е д с т а в н и к і в А н т а н т и . П р а г н у ч и в т р и м а т и р о з в и т о к подій під своїм к о н т р о л е м , з ах ідн і д е р ж а в и н а п р а в и л и 22 лютого 1919 р . до Г а л и ч и ­ни міс ію на чол і з ф р а н ц у з ь к и м генералом Ж . Б а р т е л е м і . Д е л е г а ц і я А н т а н т и н а м а г а л а с я п е р е к о н а т и к е р і в н и ц т в о З О У Н Р у необхідності п р и п и н е н н я п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о -го п р о т и с т о я н н я та п е р е н е с е н н я п и т а н н я про д е р ж а в н у н а л е ж н і с т ь Г а л и ч и н и на р о з г л я д майбутньо ї П а р и з ь к о ї мирно ї к о н ф е р е н ц і ї . Умовою р е а л і з а ц і ї цього п л а н у було в с т а н о в л е н н я д е м а р к а ц і й н о ї л ін і ї (ліні ї Б а р т е л е м і ) м і ж в о ю ю ч и м и сторонами . Ц я л і н і я була проведена т а к , щ о до П о л ь щ і в ідходило ф а к т и ч н о 4 0 % територі ї Східної Га-

Західноукраїнська Народна Республіка 353

л и ч и н и , в тому числ і Л ь в і в та Д р о г о б и ц ь к о - Б о р и с л а в с ь -к и й н а ф т о в и й басейн. П р е д с т а в н и к и А н т а н т и з а п е в н и л и , щ о в раз і п р и й н я т т я ц іє ї угоди , вона визнає З О У Н Р я к д е р ж а в у .

З одного боку, а н т а н т і в с ь к а п р о п о з и ц і я д а в а л а м о ж ­ливість об 'єднаній у к р а ї н с ь к і й д е р ж а в і ( З У Н Р і УНР) при­п и н и т и боротьбу на два фронти і с к о н ц е н т р у в а т и с и л и д л я боротьби на Сході , а це був ш а н с зберегти щ е с л а б к у укра їнську державність у к р и т и ч н и х умовах збройних про­тистоянь . З іншого боку, з аявлений в ультимативн ій формі проект демаркац ійно ї л ін і ї був г р а б і ж н и ц ь к и м та образ­л и в и м д л я укра їнсько ї сторони . До того ж в і д м о в л я т и с я від г а л и ц ь к о ї столиці та багатих р о д о в и щ а м и земель з а вдало розпочатої воєнної операці ї у к р а ї н ц і не х о т і л и . Ц і а р г у м е н т и не с п р и я л и п о ш у к а м к о м п р о м і с у . Р і ш у ч і с т ь у к р а ї н с ь к о ї сторони в и к р и с т а л і з у в а л а с я в а ф о р и с т и ч н і й ф р а з і М. О м е л я н о в и ч а - П а в л е н к а : «Хай нас розсудить за­л і зо і кров!»

Ч а с , я к и й було втрачено З О У Н Р на переговори, п о л я ­к и використали д л я перегрупування сил та зм іцнення своєї армі ї . Тому УГА починає к а т а с т р о ф і ч н о в т р а ч а т и здо­бутки першого етапу Вовчух івсько ї операці ї — п о л ь с ь к і збройні ф о р м у в а н н я в ідт і снили її від Л ь в о в а та п о н о в и л и з а л і з н и ч н е с п о л у ч е н н я з П е р е м и ш л е м . Стратег ічна ін іц і ­атива знову в и с л и з н у л а з рук у к р а ї н с ь к о ї сторони. З а ц и х обставин Р а д а к р а ї н А н т а н т и знову з а п р о п о н у в а л а воюю­ч и м сторонам у к л а с т и п е р е м и р ' я . Ц ь о г о р а з у к е р і в н и ц т ­во З О У Н Р погодилося з п р о п о з и ц і я м и д е л е г а ц і ї А н т а н ­т и , я к у о ч о л ю в а в г е н е р а л Л . Б о т а . У к р а ї н ц і в ц і л к о м в л а ш т о в у в а л о , щ о нова д е м а р к а ц і й н а л і н і я ( л і н і я Б о т и ) з а л и ш а л а під к о н т р о л е м З О У Н Р Д р о г о б и ц ь к и й н а ф т о ­вий басейн , але саме це п о л о ж е н н я пропоновано ї у г о д и не влаштовувало п о л я к і в . Внасл ідок цього щ е одна спроба з а м и р е н н я п р и п о с е р е д н и ц т в і А н т а н т и з а к і н ч и л а с я не­в д а ч е ю .

У т р а в н і 1919 р . п о л ь с ь к и й у р я д , н а м а г а ю ч и с ь поси­л и т и свої позиці ї , н а п р а в и в на у к р а ї н с ь к и й фронт в Га­л и ч и н у та на Волинь 8 0 - т и с я ч н у а р м і ю г е н е р а л а Й . Гел-лера . Ц я а р м і я була сформована , озброєна та н а в ч е н а у Ф р а н ц і ї і с к л а д а л а с ь із п о л ь с ь к и х в і й с ь к о в о п о л о н е н и х , я к і воювали на Зах ідному фронт і в с к л а д і н імецько ї армі ї . Спочатку Антанта передбачала в и к о р и с т а н н я армі ї Й . Гел-лера в и к л ю ч н о д л я боротьби проти б і л ь ш о в и ц ь к и х в ійськ , але невдовз і з г еопол і тичних м і р к у в а н ь ( П о л ь щ а — союз­н и ц я Ф р а н ц і ї ) п і ш л а назустр іч п о л ь с ь к о м у у р я д у . П о я в а 12

3 5 4 Українська національно-демократична революція

на п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о м у фронт і с в і ж и х , добре озброє­н и х сил к а р д и н а л ь н о з м і н и л а с и т у а ц і ю на к о р и с т ь п о л я ­к і в . В ж е на п о ч а т к у ч е р в н я 1919 р . п о л ь с ь к і в і й с ь к а кон­т р о л ю в а л и м а й ж е всю Г а л и ч и н у , за в и н я т к о м т р и к у т н и ­к а м і ж Д н і с т р о м , Збручем і З а л і щ и к а м и .

З а ц и х обставин З О У Н Р провела р е о р г а н і з а ц і ю влас­н и х в л а д н и х с т р у к т у р . У р я д С. Голубовича с к л а в свої пов­н о в а ж е н н я , а вся повнота в ійськової та ц и в і л ь н о ї в л а д и , за р і ш е н н я м У к р а ї н с ь к о ї Н а ц і о н а л ь н о ї Р а д и , п е р е й ш л а до д и к т а т о р а З О У Н Р Є. П е т р у ш е в и ч а .

Пєтрушевич Євген Омелянович (1863—1940) — державний і по­літичний діяч, один із керівників українсько) революції 1917— 1920 р. Народився в сім'ї священика ум. Бузьку на ЛЬВІВЩИНІ. Осві­ту здобув у Академічній гімназії у Львові і на правничому факуль­теті Львівського університету. Доктор права. У1907—1918 рр. — посол до австрійського парламенту, заступник голови, в 1917— 1918 рр. — голова Українського парламентського представницт­ва. З 1910 р. — депутат галицького сейму. У1914—1918 рр. — член Головної Української Ради та Загальної Української Ради. 19 жовтня 1918 р. як президент Української Національної Ради про­голосив створення ЗУНР. 4 січня 1919 р. обраний президентом Західноукраїнсько) Національної Ради (фактично — президентом ЗУНР). Після проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки УНР і ЗУНР став членом Директори УНР. 9 травня 1919 р. політична ситуація змусила Українську Національну Раду оголосити Петрушевича дик­татором Західної області УНР. Директорія, не визнавши законність цього акта, вивела Петрушевича зі свого складу. ПОЛІТИЧНІ супе­речності, що виникли між С. Петлюрою і Петрушевичем щодо сою­зу УНР з Польщею, змусили останнього виїхати за кордон, до Від­ня. У серпні 1920 р. Пєтрушевич очолив т. зв. Уряд диктатора в екзилі, головною метою якого стало відновлення політичної неза лежності ЗУНР дипломатичними засобами. 15 березня 1923 р. після рішення Ради послів Антанти про передання Галичини Поль­щі уряд Петрушевича припинив свою діяльність. У 20-х роках Пєт­рушевич перейшов на позиції радянофільства, однак після краху політики українізації відмовився від подібних поглядів. Помер у Берліні.

Н а ч а л ь н и м в о ж д е м було п р и з н а ч е н о г е н е р а л а О. Тре­кова . Саме під його к о м а н д у в а н н я м УГА провело Ч о р т к і в -ську офензиву ( 7 — 2 8 ч е р в н я 1919 р . ) — ш и р о к о м а с ш т а б ­ну н а с т у п а л ь н у о п е р а ц і ю , щ о м а л а на^меті стаб іл і зувати ситуац ію та знову п е р е х о п и т и стратег ічну і н і ц і а т и в у із р у к ворога. Ц я о п е р а ц і я д л я у к р а ї н ц і в с п о ч а т к у розгорта­л а с я досить у с п і ш н о — за два т и ж н і було в ідвойовано з н а ч н у частину Г а л и ч и н и , в і д к р и в а в с я ш л я х до визво­л е н н я Львова . Проте цей визвольний похід поглинув остан­ні с и л и УГА. Х р о н і ч н а нестача зброї та боєприпас ів , по-

Політика радянської влади в Україні 1919 р 355

с и л е н н я м і ж н а р о д н о г о т и с к у , п е р е г р у п у в а н н я п о л ь с ь к и х сил та п р и з н а ч е н н я к о м а н д у ю ч и м п о л ь с ь к и м и в і й с ь к а м и в Г а л и ч и н і Ю. Пілсудського тощо стали основними при­ч и н а м и поразок , я к і р о з п о ч а л и с я п і с л я 27 ч е р в н я 1919 р . Під п о т у ж н и м и у д а р а м и ворога дедалі б ільше слабіюча УГА в ж е встояти не м о г л а . 16—18 л и п н я її ф о р м у в а н н я п е р е й ш л и р і ч к у Збруч і Східна Г а л и ч и н а о п и н и л а с я під польською о к у п а ц і є ю .

О т ж е , зумовлен і П е р ш о ю світовою в ійною революцій­ні процеси , п р и з в е л и до п а д і н н я Австро-Угорської імпе­рії . Однією з д е р ж а в , щ о утворилась на її у л а м к а х , стала З а х і д н о у к р а ї н с ь к а Н а р о д н а Республ іка . З моменту її ви­н и к н е н н я вона з і т к н у л а с я з п р е т е н з і я м и на з ах ідноукра ­їнськ і з емл і сус ідніх д е р ж а в , особливо П о л ь щ і ; збройною агрес ією на територ ію З У Н Р ; м і ж н а р о д н и м н е в и з н а н н я м тощо . З а ц и х обставин о б ' є д н а н н я З У Н Р та У Н Р в одну д е р ж а в у було спробою в и й т и з глухого пол ітичного к у т а та р е а л і з у в а т и споконв ічн і мрі ї у к р а ї н ц і в про воз з ' єднан­н я . Н а ж а л ь , А к т з л у к и мав д е к л а р а т и в н и й , символ іч ­ний х а р а к т е р . Сторони, щ о о б ' є д н у в а л и с я , не м а л и дос­татньої к і л ь к о с т і д е р ж а в о т в о р ч и х сил , щоб в и с т о я т и в с к л а д н и х тогочасних у м о в а х . Під у д а р а м и П о л ь щ і , я к у п і д т р и м у в а л и к р а ї н и А н т а н т и , З У Н Р , попри в і д ч а й д у ш ­ні спроби в ідстояти свою н е з а л е ж н і с т ь , втрачає к о н т р о л ь над власною т е р и т о р і є ю .

11.7. Політика радянської влади в Україні 1919 р. 1919 р . у в і й ш о в у історію У к р а ї н и в с т а н о в л е н н я м ра­

д я н с ь к о ї ф о р м и д е р ж а в н о с т і . П е р ш и м к р о к о м на цьому ш л я х у стала в ідмова б і л ь ш о в и к і в від попередньої н а з в и д е р ж а в и — У к р а ї н с ь к а Народна Республ іка . З 6 с ічня 1919 р . д е р ж а в а , що с т в е р д ж у в а л а с я в Укр а ї н і р а д я н с ь к и ­м и б а г н е т а м и , о д е р ж а л а нову назву — У к р а ї н с ь к а Соціа­л і стична Р а д я н с ь к а Р е с п у б л і к а (УСРР) .

Т и м ч а с о в и й р о б і т н и ч о - с е л я н с ь к и й у р я д У к р а ї н и з пе­ре їздом до Х а р к о в а з а з н а в з н а ч н и х зм і н . П о - п е р ш е , на чол і у р я д у , за р е к о м е н д а ц і є ю В. Л е н і н а , став X . Раковсь -к и й , щ о дало змогу з а г а с и т и к о н ф л і к т м і ж Г. П ' я т а к о ­вим та А р т е м о м ( Ф . Сергєєвим) , я к і п р е т е н д у в а л и на по­саду голови . По-друге , у к р а ї н с ь к и й у р я д , за рос ійським ш а б л о н о м , став н а з и в а т и с я Р а д о ю н а р о д н и х к о м і с а р і в

356 Українська національно-демократична революція

( Р Н К ) , а його п ідрозд іли — н а р о д н и м и к о м і с а р і а т а м и . По-третє , Т и м ч а с о в и й у р я д перетворився на по ст ій н и й .

Умови г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и та р е в о л ю ц і й н а ідеолог ія п о з н а ч и л и с я на ф о р м у в а н н і та орган і зац і ї радянсько ї дер­ж а в н о ї с т р у к т у р и . Р а д и і с н у в а л и п е р е в а ж н о в губернсь­к и х м істах , а на м ісцевому р івн і д і я л и , я к п р а в и л о , над­з в и ч а й н і о р г а н и влади — в ійськово-революційн і коміте ­ти (ревкоми) . Ц е м о ж н а п о я с н и т и т и м , щ о б і л ь ш о в и к и , не впевнені в п і д т р и м ц і н а р о д н и х мас , робили ставку на д и к т а т о р с ь к і органи у п р а в л і н н я і не п о с п і ш а л и віддава­т и владу д е м о к р а т и ч н и м виборним Р а д а м . Н а в і т ь т а м , де Р а д и о б и р а л и с я , цей процес зд ійснювався під к о н т р о л е м р е в к о м і в , я к і в и з н а ч а л и к а н д и д а т і в у д е п у т а т и , блокува­л и в и с у н е н н я в к а н д и д а т и на багатопарт ійн ій основі , кон­т р о л ю в а л и процес виборів т о щ о .

Р е в к о м и були о п о р н и м и п у н к т а м и б і л ь ш о в и з м у , я к і ц е м е н т у в а л и д и к т а т о р с ь к и й р е ж и м в У к р а ї н і . Ц ю ж фун­к ц і ю в и к о н у в а л и і к о м і т е т и б ідноти, я к і а к т и в н о створю­в а л и с я р а д я н с ь к о ю д е р ж а в о ю на селі . Вони були п о к л и ­к а н і внести р о з к о л у н а й ч и с л е н н і ш у верству суспільст­ва — с е л я н с т в о , і золювати з а м о ж н и х с е л я н і ц и м с п р и я ­ти реал і зац і ї б і л ь ш о в и ц ь к и х п л а н і в .

Ю р и д и ч н е о ф о р м л е н н я р а д я н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і на те­ренах У к р а ї н и в ідбулося 10 березня 1919 р . , к о л и III Все­у к р а ї н с ь к и й з ' ї з д рад ( Х а р к і в ) п р и й н я в п е р ш у Конститу­ц ію У С Р Р , розроблену на основі к о н с т и т у ц і й н о ї моделі Р С Ф Р Р . Ц е й д о к у м е н т з а к р і п и в р а д я н с ь к и й лад в Укра ї ­н і , перемогу «диктатури пролетар іату» . Ц е н т р а л ь н и м зав­д а н н я м ціє ї д и к т а т у р и Основний З а к о н У С Р Р в и з н а ч и в з д і й с н е н н я переходу від б у р ж у а з н о г о л а д у до соц іал і зму , п і с л я чого д и к т а т у р а , а сл ідом за нею д е р ж а в а м а л и з ій­ти з і сторичної а р е н и , п о с т у п и т и с я м ісцем в і л ь н и м фор­м а м с п і в ж и т т я . П р о к л а м у в а л и с я с к а с у в а н н я п р и в а т н о ї власност і , в л а д а робітничого к л а с у , свобода слова , з іб­рань і союзів т і л ь к и д л я трудового народу . Влада трудя­щ и х м а л а з д і й с н ю в а т и с я через систему рад р о б і т н и ч и х , с е л я н с ь к и х та ч е р в о н о а р м і й с ь к и х депутат ів . Ц е н т р а л ь ­н и м и о р г а н а м и в и з н а ч е н о В с е у к р а ї н с ь к и й з ' ї зд Р а д , Все­у к р а ї н с ь к и й Ц е н т р а л ь н и й В и к о н а в ч и й Комітет (ВУЦВК) та Р Н К , до к о м п е т е н ц і ї я к и х в х о д и л и всі з агальнодер­ж а в н і п и т а н н я .

У п е р ш і й половин і 1919 р . п р и с к о р е н о й ш л а інтегра­ц і я р а д я н с ь к и х республік , я к і н а м а г а л и с я вистояти в ж о р ­с т к и х у м о в а х г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и . 1 ч е р в н я утворюєть­с я « в о є н н о - п о л і т и ч н и й союз» ф о р м а л ь н о н е з а л е ж н и х

Політика радянської влади в Україні 1919 р. 357

У к р а ї н и , Латв і ї , Л и т в и , Б ілорус і ї та Рос ійсько ї Федера­ці ї . Основна мета утвореного союзу — ш л я х о м мобіліза­ці ї та ц е н т р а л і з а ц і ї сил р а д я н с ь к и х республік в ідстояти р а д я н с ь к у владу . Засобом досягнення ціє ї мети було об'єд­н а н н я під к е р і в н и ц т в о м в и щ и х орган ів Р С Ф Р Р збройних с и л , промислового потенц іалу , ф інанс ів , з а л і з н и ц ь , комі ­сар іат ів п р а ц і .

З а р о с і й с ь к и м шаблоном була с к р о є н а не т і л ь к и пер­ш а К о н с т и т у ц і я У С Р Р , а й вся модель соц іально-еконо­мічно ї п о л і т и к и Р Н К У к р а ї н и . З а п р о в а д ж у в а н и й еконо­м і ч н и й курс о д е р ж а в назву «воєнного к о м у н і з м у » . Його с к л а д о в и м и були:

— н а ц і о н а л і з а ц і я всіх п і д п р и є м с т в ; — заборона свободи торгівлі , з гортання грошового обі­

гу, запровадження карткової системи розподілу продуктів ; — м і л і т а р и з а ц і я народного господарства , встановлен­

н я д е р ж а в н о г о к о н т р о л ю за в и р о б н и ц т в о м , з а п р о в а д ж е н ­н я загально ї трудової повинност і ;

— введення продовольчої р о з к л а д к и . «Воєнний комун і зм» — це модель д е р ж а в н о г о регу­

л ю в а н н я е к о н о м і к и , я к а м а л а подв ійну природу . З одно­го боку, він був р е а к ц і є ю на к р и т и ч н і обставини і тому я в л я в собою набір в и м у ш е н и х , тимчасових заходів , з іншо­го — його р е а л і з а ц і я на п р а к т и ц і стала спробою переходу до нового суспільного ладу . Своєр ідним с т р и ж н е м полі ­т и к и «воєнного комун і зму» була п р о д р о з к л а д к а , запро­в а д ж е н а 11 с і ч н я 1919 р . Відповідно до опубл ікованого цього д н я д о к у м е н т а , к о ж н а губерн ія м у с и л а здати дер­ж а в і « л и ш к и » зерна та і н ш и х п р о д у к т і в . Спочатку роз­м і р и « л и ш к і в » в и з н а ч а л и с я р е а л ь н и м и потребами с і м ' ї та ф а к т и ч н о ю н а я в н і с т ю в неї зерна , але незабаром го­л о в н и м к р и т е р і є м стала потреба д е р ж а в и в хл іб і . В одно­му з лист ів Ц К РКП(б) , адресованому вс ім г у б к о м а м пар ­ті ї , ц и н і ч н о з а я в л я л о с я : л и ш к и — це не те , щ о насправд і з а л и ш и л о с я в с е л я н с ь к о м у господарств і , надм іру потреб с ім ' ї , а те , щ о потрібно в нього в з я т и .

П р о д р о з к л а д к а була одним з елемент ів в с т а н о в л е н н я продовольчої д и к т а т у р и , щ о в и я в и л а с я в з а п р о в а д ж е н н і монополі ї на торг івлю хл ібом, ш т у ч н о м у у т р и м а н н і твер­дих ц ін , створенні комітет ів б ідноти , ф о р м у в а н н і продза-гонів д л я примусової хл ібозагот івл і (на п о ч а т к у л и п н я 1919 р . в У к р а ї н і д і я л о 46 т а к и х з а гон і в , щ о н а л і ч у в а л и у своїх л а в а х 1500 осіб).

Безумовно , т а к а п о л і т и к а р а д я н с ь к о ї в л а д и не подо­балася у к р а ї н с ь к о м у селу, я к е з в и к л о д и в и т и с я на хл іб

358 Українська національно-демократична революція

я к на товар , а на хл іботорг івлю я к на умову стабільного ф у н к ц і о н у в а н н я с е л я н с ь к и х господарств . Н а п р и к л а д , у Катеринославськ ій губернії традиц ійно 5 0 % зібраного вро­ж а ю й ш л о на р и н о к , у Т а в р і й с ь к і й — м а й ж е 6 0 % , а в Херсонськ ій — 6 5 % . Н е с х в а л ь н о с т а в и л о с я селянство і до б і л ь ш о в и ц ь к и х п л а н і в к о л е к т и в і з а ц і ї села , проголо­ш е н и х 14 лютого 1919 р . у декрет і В Ц В К «Про соціаліс­т и ч н е з е м л е к о р и с т у в а н н я і про заходи переходу до соціа­л і стичного землеробства» . Курс на л і к в і д а ц і ю в е л и к и х по­м і щ и ц ь к и х , селянських господарств та на перехід від одно­осібного господарювання до усусп ільнення виробництва в и к л и к а в невдоволення та протест з боку с е л я н с ь к и х мас .

Навесн і 1919 р . п і д н я л а с я х в и л я стих ійного селянсь­кого руху , спрямованого проти п р о д р о з к л а д к и та насиль­н и ц ь к о г о створення колгосп ів . Очолювані о т а м а н а м и Зе­л е н и м (Д. Терпило) , С о к о л о в с ь к и м , Гончарем ( Б а т р а к ) , О р л о в с ь к и м та і н ш и м и с е л я н и а к т и в н о п о ч а л и обстоюва­ти свої права . Х в и л я народного гн іву наростала : я к щ о у кв і тн і в ідбулося 98 а н т и б і л ь ш о в и ц ь к и х виступів , то в чер­в н і — л и п н і — в ж е 3 2 8 . О ц і н ю ю ч и с т а н о в и щ е , голова Все­у к р а ї н с ь к о ї н а д з в и ч а й н о ї коміс і ї (ВУНК) М. Л а ц и с писав у к в і т н і 1919 р . у ц и р к у л я р н о м у лист і до всіх н а д з в и ч а й ­н и х коміс ій У к р а ї н и , щ о зам ість «широко ї п і д т р и м к и на­с е л е н н я ми з н а х о д и м о м а й ж е одну ненависть останньо­г о . . . » 1 . П і д н я в ш и с ь на К и ї в щ и н і , Ч е р н і г і в щ и н і та Пол­т а в щ и н і , повстанська х в и л я невдовз і о х о п и л а всю тери­тор ію У С Р Р .

Своєр ідним п і к о м а н т и б і л ь ш о в и ц ь к и х повстань став виступ збройних ф о р м у в а н ь під к е р і в н и ц т в о м начдива ра­д я н с ь к и х в ійськ , к а в а л е р а ордена Червоного П р а п о р а , в м и н у л о м у о т а м а н а в ійськ У Н Р М. Г р и г о р ' є в а . У своєму ун іверсал і (9 т р а в н я 1919) в ін з а к л и к а в у к р а ї н с ь к и й на­род: «Бери владу в свої р у к и . Х а й не буде д и к т а т у р и ні окремої особи, ні парті ї ! Х а й ж и в е д и к т а т у р а працюючо­го люду , х а й ж и в у т ь м о з о л я в і р у к и с е л я н и н а та робітни­ка ! Геть п о л і т и ч н и х с п е к у л я н т і в ! Геть насильство справа , геть насильство зліва! Х а й ж и в е влада рад народу Укра ї ­ни!» Під ц и м и г а с л а м и г р и г о р ' є в ц я м досить ш в и д к о вда­л о с я з а х о п и т и К а т е р и н о с л а в , Ч е р к а с и , К р е м е н ч у к , Ми­к о л а ї в , Херсон . Проте Г р и г о р ' є в а не п і д т р и м а л и і н ш і л і ­дери повстанців — Н. Махно , Зелений ; григор ' євське гасло « У к р а ї н а — д л я укра їнців!» в і д л я к у в а л о з н а ч н у к і л ь к і с т ь

'Цит. за: Верстюк В.Ф. Махновщина. — К., 1 9 9 1 . — С. 124.

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр. 359

п о т е н ц і й н и х с о ю з н и к і в , а т р а д и ц і й н а д л я його в і й с ь к п р а к т и к а мародерства , терору та погромів не с п р и я л а кон­солідаці ї сил повстанц ів та з р о с т а н н я їхн іх л а в . Врешт і -р е ш т р а д я н с ь к і в і й с ь к а оговталися від п е р ш и х невдач і с и л а м и збройних ф о р м у в а н ь під к о м а н д у в а н н я м К. Воро-ш и л о в а та О. П а р х о м е н к а на П о л т а в щ и н і з а в д а л и пораз ­к и п о в с т а н ц я м та п р и д у ш и л и виступ М. Г р и г о р ' є в а .

Перемога над Г р и г о р ' є в и м не о з н а ч а л а перемоги над п о в с т а н с ь к и м рухом в У к р а ї н і . Б і л ь ш о в и к и п о т р а п и л и в з а м к н у т е к о л о обставин: « З а п р о в а д ж е н н я «воєнного ко­мун і зму» було засобом виходу з к р и т и ч н о ї ситуац і ї і вод­ночас саме в ін , п і д н і м а ю ч и народ на п о в с т а н н я , робив цю с и т у а ц і ю з к о ж н и м днем дедал і к р и т и ч н і ш о ю » . В н у т р і ш ­ній фронт п о г л и н а в все б ільше сил та ресурсів У С Р Р , роб­л я ч и к р а х б і л ь ш о в и ц ь к о г о р е ж и м у н е м и н у ч и м .

О т ж е , 1919 р . на теренах У к р а ї н и мала місце чергова спроба у т в е р д ж е н н я б і л ь ш о в и ц ь к о г о р е ж и м у . П р о я в а м и цього процесу стали ф о р м у в а н н я та о р г а н і з а ц і я р а д я н с ь ­кої д е р ж а в н о ї с т р у к т у р и ; п р и й н я т т я першої К о н с т и т у ц і ї У С Р Р , в к л ю ч е н н я У к р а ї н и до «воєнно-політичного сою­зу» р а д я н с ь к и х республік тощо .

Е к о н о м і ч н и м п і д ґ р у н т я м реал ізац і ї б і л ь ш о в и к а м и сво­їх п л а н і в була п о л і т и к а «воєнного к о м у н і з м у » , насл ідка ­ми я к о ї став розрив е к о н о м і ч н и х з в ' я з н і й м і ж містом і селом, п о с и л е н н я ц е н т р а л і з м у , втрата приватної ін іц іа ­т и в и , з а к р і п л е н н я психолог і ї «експропріац і ї експропр іа ­т о р і в » , з р о с т а н н я соц іального н а п р у ж е н н я . Відповіддю у к р а ї н с ь к о г о народу на н а с и л ь н и ц ь к у к о л е к т и в і з а ц і ю та г р а б і ж н и ц ь к у п р о д р о з к л а д к у став ш и р о к о м а с ш т а б н и й п о в с т а н с ь к и й р у х , я к и й р о з х и т у в а в п а н у ю ч и й р е ж и м зсе­р е д и н и , суттєво ослаблюючи його .

11.8. Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр. Р у б і ж 1 9 1 9 — 1 9 2 0 рр . став своєр ідним п і к о м грома­

д я н с ь к о ї в і й н и . Б е з л а д на територі ї У к р а ї н и досяг апо­гею. Г р о м а д я н с ь к а в ійна — н а й г о с т р і ш а форма пол ітич­ної боротьби, щ о я в л я є собою збройну с у т и ч к у м і ж кла ­сами і с о ц і а л ь н и м и г р у п а м и , п а р т і я м и , н а ц і я м и з а д л я д о с я г н е н н я певної пол ітичної м е т и , насамперед захоплен­н я д е р ж а в н о ї в л а д и . Е к о н о м і ч н о ю основою громадянсь ­кої в і й н и є н а д з в и ч а й н е п о г і р ш е н н я матер іального ста-

360 Українська національно-демократична революція

н о в и щ а р і зних верств населення , г р а н и ч н а кризов ість еко­н о м і к и , ї ї с о ц і а л ь н а та п о л і т и ч н а основа — п р о т и р і ч ч я м і ж інтересами р і з н и х верств н а с е л е н н я щодо відповід­н и х д о к о р і н н и х с о ц і а л ь н и х та п о л і т и ч н и х з м і н у суспіль­стві . Я к п р а в и л о , г р о м а д я н с ь к а в ійна в и н и к а є тоді , к о л и п р а к т и ч н о в и ч е р п а н і л е г і т и м н і ф о р м и і засоби подолан­н я пол ітично ї к р и з и , соц іального к о н ф л і к т у 1 .

Г р о м а д я н с ь к а в ійна на теренах зруйновано ї Рос ійсь­кої імпері ї р о з п о ч а л а с я з того, щ о б і л ь ш о в и к и р о з і г н а л и Установчі збори у с ічні 1918 р . Відмова від т е р м і н а «гро­м а д я н с ь к а в ійна» д л я х а р а к т е р и с т и к и подій в У к р а ї н і 1 9 1 8 — 1 9 2 0 р р . , на н а ш п о г л я д , є необґрунтованою. Вона є спробою у н и к н у т и а н а л і з у соціальної суті протистоян­н я у ході в и з в о л ь н и х з м а г а н ь та н а м а г а н н я м п о я с н и т и всі біди у цей час в и к л ю ч н о «отаманщиною» та «зовніш­ньою агрес і єю» , хоча нав іть боротьба г е т ь м а н а т у проти Д и р е к т о р і ї не в п и с у є т ь с я у цей в у з ь к и й л е к с и ч н и й діа­п а з о н .

Р о з в и т о к г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и в У к р а ї н і у друг ій по­л о в и н і 1919 — на п о ч а т к у 1920 р р . м а в н и з к у особливос­т е й :

1) з н а ч н а к і л ь к і с т ь претендент ів на владу в у к р а ї н с ь ­к и х з е м л я х ( б і л ь ш о в и к и , б ілогвард ійц і , п о л я к и , Д и р е к ­т о р і я , м і сцевий п о в с т а н с ь к и й рух тощо) ;

2) р і зновекторн ість п о л і т и ч н и х , е к о н о м і ч н и х , нац іо­н а л ь н и х о р і є н т а ц і й воюючих сторін ( б і л ь ш о в и к и та бі­л о г в а р д і й ц і в и с т у п а л и за з б е р е ж е н н я єдності територі ї к о л и ш н ь о ї Рос ійсько ї імпері ї , але б і л ь ш о в и к и були про­ти приватно ї власност і , а б ілогвард ійц і — за , Д и р е к т о р і я ж обстоювала н е з а л е ж н і с т ь у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і то­щ о ) ;

3) в ідсутність в ійськово-пол ітично ї с и л и , я к а б домі­н у в а л а п р о т я г о м т р и в а л о г о часу на територ і ї У к р а ї н и ( с п і в в і д н о ш е н н я сил у травн і 1919 р . м і ж б і л ь ш о в и к а м и , п о л я к а м и , арм ією У Н Р , б і л о г в а р д і й ц я м и , з б р о й н и м и фор­м у в а н н я м и М. Григор ' єва та Укра їнською г а л и ц ь к о ю армі­єю становило 3 0 : 2 1 : 1 4 : 1 0 : 8 : 1 7 ) ;

4) х р о н і ч н а нестача зброї , боєприпас ів , ресурсів д л я ведення в і й н и в б ільшост і з а д і я н и х у п р о т и с т о я н н і сил ;

5) у к л а д е н н я ч и с л е н н и х н е т р и в а л и х т а к т и ч н и х комп­роміс ів м і ж в о р о г у ю ч и м и сторонами;

' Д и в . : Політологічний енциклопедичний словник: Навч. по­сібник д л я студентів вищ. навч. закладів. — К. , 1 9 9 7 . — С. 79 .

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр. 3 6 1

6) пасивн ість основної маси н а с е л е н н я У к р а ї н и , я к е у своїй б ільшост і стало ж е р т в о ю експанс і ї та о б ' є к т о м на­с и л л я ;

7) п о м і т н и й в п л и в на події з о в н і ш н і х ч и н н и к і в (дип­л о м а т и ч н и й т и с к , м о р а л ь н а та м а т е р і а л ь н а п і д т р и м к а за­х і д н и м и д е р ж а в а м и тіє ї чи іншої воюючої сторони тощо) .

Н а п р и к і н ц і весни 1919 р . п о в с т а н с ь к и й р у х суттєво з н е с и л и в р а д я н с ь к у владу в У к р а ї н і , що стало особливо п о м і т н и м на тл і п о с и л е н н я Добровольчої армі ї А . Д е н і к і -на . « Б і л и й рух» п е р е ж и в а в у цей час п іднесення . П і с л я п о р а з к и р а д я н с ь к и х в ійськ на П і в н і ч н о м у К а в к а з і біло­г в а р д і й ц і в и р і ш и л и р о з ш и р и т и зону своїх а к т и в н и х д ій і р о з п о ч а л и а к т и в н у боротьбу за Донбас . В ж е 4 т р а в н я де-н і к і н ц і оволоділи Л у г а н с ь к о м , згодом їм п і д к о р и л и с я Ма­р і у п о л ь , Х а р к і в , К а т е р и н о с л а в . В і р я ч и в к і н ц е в и й усп іх , А . Д е н і к і н 3 л и п н я 1919 р . п ідписує «Московську д и р е к ­тиву» — н а к а з про наступ на Москву , складовою я к о г о був с т р а т е г і ч н и й п л а н оволод іння У к р а ї н о ю . Н а п р и к і н ц і л и п н я д е н і к і н ц і в с т а н о в и л и свій к о н т р о л ь над К р и м о м та м а й ж е над усім Л і в о б е р е ж ж я м , за в и н я т к о м Ч е р н і г і в ­щ и н и . В У к р а ї н і наступ б і л о г в а р д і й с ь к и х в ійськ розгор­т а в с я у двох н а п р я м к а х : п і вн ічному — на К и ї в та п івден­ному — на Одесу.

А к т и в і з а ц і я д ій збройних ф о р м у в а н ь д е н і к і н ц і в , енер­г ійн і виступи повстанців п ід к е р і в н и ц т в о м М. Г р и г о р ' є в а , Н . М а х н а та і н ш и х у т и л у Червоної армі ї , з агальне послаб­л е н н я п о з и ц і й р а д я н с ь к о ї в л а д и д а в а л и р е а л ь н и й ш а н с у к р а ї н с ь к и м в і й с ь к а м під к е р і в н и ц т в о м С. П е т л ю р и на п р о в е д е н н я у с п і ш н о г о к о н т р н а с т у п у на П р а в о б е р е ж ж і . С п р и я л о к о н т р н а с т у п у й те , щ о в середині л и п н я У к р а ї н ­ська Г а л и ц ь к а А р м і я , вит існена зі Східної Г а л и ч и н и , з ' єд ­н а л а с я з в і й с ь к а м и У Н Р . Тому об ' єднана у к р а ї н с ь к а а р м і я н а л і ч у в а л а у своїх л а в а х м а й ж е 80 т и с . осіб. 11 с е р п н я 1919 р . було утворено Ш т а б Головного о т а м а н а , я к и й очо­л и в г е н е р а л - п о р у ч и к М. Ю н а к о в . Х а р а к т е р и з у ю ч и ситуа­ц і ю , к о м а н д у в а ч УГА М. Т а р н а в с ь к и й п и с а в : «Відношен­н я м і ж обома а р м і я м и в и т в о р и л о с я не надто м и л е . І то п о ч и н а ю ч и від штаб ів , а к і н ч а ю ч и на стр ілецтв і . Тут впер­ш е в и я в и л а с я н а г л я д н о трагед ія нац і ї , роз ірваної п о м і ж дв і р і ж н і д е р ж а в и , і в п л и в и д і я м е т р а л ь н о р і ж н и х к у л ь ­т у р . Недавн і к о р д о н и з а л и ш и л и на обидвох а р м і я х своє незатерте п ' я т н о » 1 .

Тарнавський М. Спогади. — Львів, 1992. — С. 92.

362 Українська національно-демократична революція

П р о т и р і ч ч я в новоствореному о б ' є д н а н н і в и я в и л и с я м а й ж е одразу : я к щ о л ідер З У Н Р Є. П є т р у ш е в и ч д л я бо­ротьби з П о л ь щ е ю та радянською Росією ладен був укласти угоду з Д е н і к і н и м , то С. П е т л ю р а саме в Д е н і к і н і бачив основного ворога , д л я перемоги над я к и м не в и к л ю ч а в союзу з р а д я н с ь к о ю стороною. Т а к і п о л і т и ч н і п о г л я д и з а в а ж а л и в и з н а ч е н н ю н а п р я м к у головного удару . У к л а ­д е н и й компроміс — УГА веде н а с т у п на К и ї в , а форму­в а н н я У Н Р — на Одесу, по сут і , був п о м и л к о в и м , оск іль ­к и його р е а л і з а ц і я ф а к т и ч н о вела до р о з п о р о ш е н н я сил об ' єднано ї армі ї та втрати часу .

С п і л ь н и й похід в ійськ У Н Р і З У Н Р , щ о розпочався н а п р и к і н ц і л и п н я 1919 р . , с п о ч а т к у розгортався досить усп ішно — протягом серпня вони з а х о п и л и В і н н и ц ю , Ж и ­т о м и р , Б е р д и ч і в , П о п е л ь н ю та ін . В і д к р и в с я ш л я х на Ки­їв . ЗО с е р п н я , не з у с т р і ч а ю ч и протиді ї , передові ч а с т и н и УГА в с т у п и л и до столиц і і р о з п о ч а л и п ідготовку до пара­ду, я к и й м а в в ідбутися наступного д н я . Проте в ж е вдос­віта 31 с е р п н я к і н н о т а Добровольчої армі ї під команду­в а н н я м генерала М. Бредова через м іст , на я к о м у у к р а ї н ­ське в ійсько не в и с т а в и л о о х о р о н и , вдерлася до міста . Д е н і к і н ц і , н е з в а ж а ю ч и на свою м а л о ч и с е л ь н і с т ь , д і я л и з у х в а л о , р і ш у ч е , і т а к и в с т а н о в и л и к о н т р о л ь над знач­ною територ і єю К и є в а . У к р а ї н с ь к і ч а с т и н и м а л и н а к а з не вступати в п р о т и с т о я н н я з д е н і к і н ц я м и , а невдовз і га­л и ц ь к и й генерал А . Кравс п і д п и с а в угоду, в ідповідно до я к о ї у к р а ї н с ь к і ф о р м у в а н н я з а л и ш а л и К и ї в і в ідступали на л і н і ю І г н а т і в к а — В а с и л ь к і в .

Ц я п о м и л к а стала ф а т а л ь н о ю д л я у к р а ї н с ь к и х а р м і й , я к і п о т р а п и л и у своєр ідний « т р и к у т н и к смерт і» : м і ж ра­д я н с ь к и м и в і й с ь к а м и , б і л о г в а р д і й с ь к о ю Добровольчою а р м і є ю та з б р о й н и м и ф о р м у в а н н я м и П о л ь щ і . В а ж к і бої, нестача зброї, боєприпас ів та с п о р я д ж е н н я з к о ж н и м днем дедал і б ільше з н е с и л ю в а л и армі ї У Н Р та З У Н Р . Ситуа­ц і я стала к р и т и ч н о ю , к о л и восени 1919 р . серед б ійців п о ш и р и л а с я еп ідемія тифу , я к а п о г л и н у л а м а й ж е 3 / 4 осо­бового с к л а д у у к р а ї н с ь к о г о в і й с ь к а . З а ц и х обставин ко­м а н д у ю ч и й УГА М. Т а р н а в с ь к и й , н а м а г а ю ч и с ь зберегти р е ш т к и своєї армі ї д л я подальшої боротьби проти Поль ­щ і , розпочав переговори з д е н і к і н ц я м и . У к л а д е н а 6 лис­топада 1919 р . угода переводила збройні ф о р м у в а н н я УГА під к о м а н д у в а н н я б і л и х .

У цей час м а й ж е в безнад ійному с т а н о в и щ і перебува­л а й а р м і я У Н Р . К о м а н д у в а н н я п р и й н я л о р і ш е н н я про її поділ на дві ч а с т и н и — одна м у с и л а п е р е й т и до П о л ь щ і ,

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр. 363

і н ш а — на чол і з генералом М. О м е л я н о в и ч е м - П а в л е н -ком с т а в и л а собі за мету перейти до п а р т и з а н с ь к и х мето­дів боротьби і зд ійснити рейд по т и л а х ден ік інсько ї та Червоної армі ї . Ц е й рейд у в і й ш о в в історію я к 1-й З и м о ­вий пох ід . Він тривав від грудня 1919 р . до т р а в н я 1920 р . У ході Зимового походу пройдено 2500 к м , проведено по­над 50 боїв . Р е й д армі ї У Н Р з а в е р ш и в с я 6 т р а в н я 1920 р . проривом через фронт 14 радянсько ї армі ї у р а й о н и , зай­н я т і п о л я к а м и .

О т ж е , збройні ф о р м у в а н н я З У Н Р та У Н Р через н и з к у обставин в и я в и л и с я а у т с а й д е р а м и під час ж о р с т к о ї бо­ротьби в друг ій половині 1919 р . за контроль над Укра ї ­ною. П е р е м о ж ц е м в и й ш л а б ілогвард ійська Добровольча а р м і я , я к а н а п р и к і н ц і л і т а о к у п у в а л а м а й ж е всю Укра ї ­ну. Н о в а в л а д а под ілила завойовані з емл і на три облас­ті — Х а р к і в с ь к у , Ки ївську та Новоросійську. На чолі к о ж ­ної з областей стояв губернатор з н е о б м е ж е н и м и повнова­ж е н н я м и . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и ден ік інського о к у п а ц і й ­ного р е ж и м у були :

політична сфера: — в с т а н о в л е н н я терористичної д и к т а т у р и ; — з а с т о с у в а н н я ж о р с т к и х репресій проти п о л і т и ч н и х

п р о т и в н и к і в ; — обстоювання гасла «единой и неде лимой» , я к е ста­

ло основною ідеолог ічною засадою білого руху ; економічна сфера: — в і д н о в л е н н я п о м і щ и ц ь к о ї влади на з емлю; — с т я г н е н н я з с е л я н п р и м у с о в и х к о н т р и б у ц і й ; — з а п р о в а д ж е н н я своєрідної «денік інської продроз-

к л а д к и » — разового податку в розмір і 5 пудів зерна з к о ж н о ї д е с я т и н и земл і ;

— в і д р о д ж е н н я свободи торг івл і ; — л і к в і д а ц і я 8-годинного робочого д н я , з б і л ь ш е н н я

норм вироб ітку ; — о б і ц я н н я аграрної реформи («Земельна реформа і

. . . ш и б е н и ц і , — а к ц е н т у в а в д е н і к і н с ь к и й генерал О. Ку-тєпов , — тоді м и знову д ійдемо до Москви) ;

сфера культури та національних відносин: — о б м е ж е н н я сфери в ж и т к у укра їнсько ї мови; — з а к р и т т я у к р а ї н с ь к и х газет та ж у р н а л і в ; — п р и п и н е н н я д іяльност і Укра їнсько ї Академі ї Н а у к ; — п о с и л е н н я ш о в і н і з м у , нац іонально ї в о р о ж н е ч і . Б е з у м о в н о , т а к а п о л і т и к а не могла мати ш и р о к о ї під­

т р и м к и , б і л ь ш е того, вона в и к л и к а л а обурення та про­тест н а р о д н и х мас . С т и х і й н а х в и л я народного невдово­л е н н я с т и м у л ю в а л а п о я в у масового п а р т и з а н с ь к о г о ру-

364 Українська національно-демократична революція

х у — в ж е восени в д е н і к і н с ь к о м у т и л у д і я л и сотні п а р т и ­з а н с ь к и х загон ів , я к і н а л і ч у в а л и у своїх л а в а х м а й ж е 100 т и с . осіб. Про силу та м а с ш т а б н і с т ь повстансько-пар­т и з а н с ь к о г о р у х у св ідчить те , щ о п а р т и з а н с ь к і форму­в а н н я т р и м а л и під своїм контролем значн і територі ї , інко­л и нав іть створювали свої органи у п р а в л і н н я (на М и к о -л а ї в щ и н і н а в к о л о села Б а ш т а н к а три м і с я ц і про існувала Б а ш т а н с ь к а республ іка ) , неодноразово повстанц і оволо­д і в а л и т а к и м и в е л и к и м и м і с т а м и , я к П о л т а в а , Кремен­ч у к , Єлисаветград тощо .

Одностайно виступаючи проти ден ік інського окупац ій ­ного р е ж и м у , партизанськ і загони м і ж т и м м а л и р ізну по­л і т и ч н у ор ієнтацію, причому досить ш и р о к о г о спектра — від р а д я н с ь к и х та петлюрівських формувань — до полі­тично невизначених . Н а м а г а ю ч и с ь оволодіти ситуац ією, с п р я м у в а т и с т и х і й н и й р у х в організоване русло , р і зн і по­л і т и ч н і сили створювали центри д л я к е р і в н и ц т в а повстан­ц я м и . Зокрема , у Кременчуці б ільшовики утворили Зафрон-тове бюро Ц К КП(б)У на чолі з С. Косіором, а у К а м ' я н ц і -Под ільському було сформовано Ц е н т р а л ь н и й м і ж п а р т і й -н и й повстанський комітет , щ о став к о о р д и н у ю ч и м цент­ром д л я загонів , я к і боролися за в ідновлення У Н Р .

Косіор Станіслав Вікентійович (1889—1939) — державний та партійний діяч. Народився ум. Венгрув (нині Польща) в сім'ї робіт­ника В 1896 р. переїхав з батьками на Донбас, закінчив початко­ву школу. В 1907 р. приєднався до РСДРП. З березня 1917 р. до березня 1918 р. — на партійній роботі в Петрограді, член ВЦВК РРФСР. Активний учасник встановлення радянської влади в Укра­їні. На І з'їзді КП(б)У — прихильник створення окремої від РКП(б) парті) українських комуністів. У1918 р. виконував обов'язки на­родного секретаря фінансів у радянському уряді України. В1919— 1920 рр. — член і секретар ЦК КП(б)У, потім — член президії УРНГ, з грудня 1920 р — член колеги Наркомпроду. В1921—1922 рр. — завідуючий оргвідділом ЦК КП(б)У, в 1922—1925 рр. — секретар Сиббюро ЦК РКП(б), у 1925—1928 рр. — секретар ЦК ВКП(б). У 1928—1938 рр. — член ЦК ВКП(б). Був генеральним (1928— 1934), потім першим (1934—1938) секретарем ЦК Компартії Укра­їни. Косіор брав участь у гоніннях на українських ДІЯЧІВ науки і куль­тури, займав угодовську позицію щодо хлібозаготівельної кампанії 1932 р., яка завершилася голодомором в Україні. У1938 р. звіль­нений з усіх посад, звинувачений у створенні терористичного цен­тру в Україні, розстріляний

Н а роль л ідерів антиден ік інського внутр ішнього фрон­ту , к р і м б і л ь ш о в и к і в , п р е т е н д у в а л и боротьбисти , у к р а ї н ­с ь к і есери , у к р а ї н с ь к і с о ц і а л - д е м о к р а т и , а н а р х і с т и т о щ о .

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр 365

Н а й п о т у ж н і ш о ю теч ією п о в с т а н с ь к о - п а р т и з а н с ь к о г о руху була м а х н о в с ь к а . 5 с е р п н я 1919 р . Н . Махно видав н а к а з про у т в о р е н н я Р е в о л ю ц і й н о ї повстансько ї а р м і ї У к р а ї н и (махновц ів ) , основною метою я к о ї проголошува­л а с я «чесна боротьба за повне в и з в о л е н н я т р у д я щ и х Укра­їни від у с я к о г о п о н е в о л е н н я » .

Махно (Міхненко) Нестор Іванович (1888—1934) — провідник повсталого революційного селянства Півдня України в роки ре­волюції та громадянської війни. Народився в селянській родині в с. Гуляй-Поле на Катеринославщині. Закінчив два класи початко­вої школи. Працював у ПОМІЩИКІВ, ПОТІМ робітником. У 1906— 1908 рр. — член організації анархістів комуністів «Спілка бідних хліборобів», у складі якої брав участь в експропріаціях У1910 р. засуджений до смерті, але плутанина у даті народження (в усіх до­кументах фігурував 1889) дала змогу «неповнолітньому» Махну за мінити й довічною каторгою У1911—1917 рр. перебував в ув'яз­ненні. Після Лютневої революції 1917 р. Махно повернувся до Гу-ляй-Поля, де почав власні революційні перетворення, розподілив поміщицьку землю між селянами, створив військовий загін Не виз­навав влади ні Тимчасового уряду, ні Центральної Ради. Влітку 1918 р. очолив боротьбу селян проти німецьких окупантів та П Скоропадського, потім проти Директори УНР та денікінців на боці більшовиків Ідейно стояв осторонь більшовизму і анархізму. Піс­ля виступу проти політики «воєнного комунізму» (1919) був оголо­шений радянською владою поза законом У період денікінської окупації України вів активну боротьбу в білогвардійському тилу. У 1920 р уклав угоду з більшовиками щодо розгрому Врангеля. По завершенні цієї операції почалося масове знищення махновщи­ни радянською владою. Протягом 1921 р Махно вів боротьбу про­ти Червоної армії, але у серпні змушений був емігрувати до Руму­ни. В УСРР Махно заочно був визнаний «бандитом». У КВІТНІ 1922 р. переїхав до Польщі, деякий час мешкав у Німеччині, з 1926 р. у Парижі. В останні роки життя займався лггературною ДІЯЛЬНІСТЮ.

Д о с и т ь ш в и д к о м а х н о в с ь к и й р у х набув з а г а л ь н о с е -л я н с ь к о г о х а р а к т е р у , про щ о с в і д ч и т ь з р о с т а н н я ч и с е л ь ­ності армі ї Н . М а х н а (восени 1919 р . за р і з н и м и д ж е р е ­л а м и в н ій н а л і ч у в а л о с я від 20 до 100 т и с . осіб) . 20 ве­р е с н я 1919 р . на ст . Ж м е р и н к а м і ж м а х н о в ц я м и та пет­л ю р і в ц я м и була у к л а д е н а к о м п р о м і с н а угода про бороть­бу з Д е н і к і н и м . О д е р ж а в ш и від П е т л ю р и зброю та боє­п р и п а с и , М а х н о б л и с к а в и ч н и м у д а р о м у р а й о н і У м а н і пробив б ілий ф р о н т і за к о р о т к и й час в з я в п ід к о н т р о л ь з н а ч н у т е р и т о р і ю від П е р е к о п а до Б е р д я н с ь к а і в ід Ка­х о в к и до Синельникового . М а х н о в ц і оволоділи нав іть Ма­р і у п о л е м , я к и й р о з т а ш о в у в а в с я з а 100 к і л о м е т р і в від Т а г а н р о г а , де п е р е б у в а л а д е н і к і н с ь к а с т а в к а . Т а к і ді ї

366 Українська національно-демократична революція

«батька» М а х н а на т р и в а л и й час д е з о р г а н і з у в а л и весь д е н і к і н с ь к и й т и л .

У цей час м а х н о в с ь к и й рух був на п іднесенні і з к о ж ­ним днем набирав с и л и . Ось я к у х а р а к т е р и с т и к у д а л а йому 15 листопада 1919 р . газета «Звезда» ( д р у к о в а н и й орган к а т е р и н о с л а в с ь к о г о губкому КП(б)У): « . . . л и ш е зов­сім короткозор і люди м о ж у т ь не бачити , щ о м а х н о в с ь к е просування у глиб областей, з ахоплених ден ік інською к л і ­к о ю , — це дещо б і л ь ш е , н і ж проста в ійськова о п е р а ц і я . Це водночас ш и р о к и й народний рух , я к и й з а х о п и в і по­вів за собою в своєму с т и х і й н о м у і незборимому р о з в и т к у н е о с я ж н і верстви трудових м а с » . З р о с т а ю ч у с и л у м а х ­новців з м у ш е н и й був в и з н а т и і Д е н і к і н , я к и й н а п р а в и в проти них в и ш к о л е н і та ч и с л е н н і ф о р м у в а н н я — армій ­с ь к и й корпус генерала Я . Слащова та к і н н и й корпус ге­н е р а л а А . Ш к у р о .

Х о ч а п і с л я ц и х дій Н . М а х н о з м у ш е н и й був з а л и ш и ­ти П і в н і ч н у Тавр ію та в ід ійти до К а т е р и н о с л а в а , ден ік ін -ц я м т а к і не вдалося зберегти к о н т р о л ь над У к р а ї н о ю . Слабк істю б ілогвард ійців с к о р и с т а л и с я б і л ь ш о в и к и . По­т у ж н и й ж о в т н е в и й наступ р а д я н с ь к и х в ійськ призв ів до втрати А. Д е н і к і н и м стратег ічної і н і ц і а т и в и , а в ж е в бе­резні 1920 р . б і л ь ш о в и к и володіли м а й ж е вс іма в е л и к и ­ми м і с т а м и У к р а ї н и , хоча села з у с и л л я м и самооборони щ е ч и н и л и з н а ч н и й оп ір .

Втретє п р и й ш о в ш и в У к р а ї н у , р а д я н с ь к а влада нама­г а л а с я м а к с и м а л ь н о в р а х у в а т и свої та ч у ж і п о м и л к и при ф о р м у в а н н і моделі у п р а в л і н н я . Щоб в т р и м а т и у к р а ї н с ь ­к і з е м л і під своїм к о н т р о л е м , Лен ін розробив проект ре­золюці ї «Про р а д я н с ь к у владу в У к р а ї н і » . П і с л я бурхли­вого обговорення вона була п р и й н я т а VIII Всерос ійською к о н ф е р е н ц і є ю РКП(б) 3 г р у д н я 1919 р . і ф а к т и ч н о стала основною п р о п а г а н д и с т с ь к о ю п і д в а л и н о ю у к р а ї н с ь к о ї по­л і т и к и Р а д н а р к о м у . Суть цього д о к у м е н т а п о л я г а є в пев­ному п о м ' я к ш е н н і офіц ійного к у р с у , в н а м а г а н н і р о з ш и ­рити соц іальну базу р а д я н с ь к о ї влади в У к р а ї н і ш л я х о м н и з к и поступок :

— ф о р м а л ь н е в и з н а н н я самост ійност і У к р а ї н и ; — з а п р о в а д ж е н н я пов ільн іших порівняно з Росією тем­

пів н а ц і о н а л і з а ц і ї промисловост і ; — передача селянству ч а с т и н и к о л и ш н і х р а д г о с п н и х

з е м е л ь ; — з м е н ш е н н я обсягів п р о д р о з к л а д к и ; — з а л у ч е н н я до парт ійного к е р і в н и ц т в а у к р а ї н ц і в ; — с п і в п р а ц я з к о л и ш н і м и п о л і т и ч н и м и опонентами —

л і в и м и п а р т і я м и боротьбистів та борбист ів .

Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 рр. 367

Однак цей д о к у м е н т певною мірою з а л и ш а в с я декла­р а ц і є ю . На п р а к т и ц і мало м ісце у т в е р д ж е н н я централ і з ­му через ф о р м у в а н н я системи р е в к о м і в (у грудні 1919 р . в Москві було утворено В с е у к р а ї н с ь к и й р е в о л ю ц і й н и й ко­мітет на чолі з Г. П е т р о в с ь к и м ) та комітет ів н е з а м о ж н и х с е л я н ( р і ш е н н я про їхнє у т в о р е н н я п р и й н я т о у березні 1920 р . ) .

Петровський Гоигорій Іванович (1878—1958,) —державний і пар­тійний діяч. Народився у Харкові в сім') кравця. В11 років розпо­чав трудову ДІЯЛЬНІСТЬ. З 1897 р. — учасник революційного руху, зазнав переслідувань як член РСДРП. У1912 р. обраний депута­том IV Державно) думи від робітників Катеринославської губернії, працював у більшовицькій фракції. У листопаді 1914 р. разом з усіма членами фракції був заарештований «за відмову голосувати за воєнні кредити» і в 1915 р. засуджений на довічне поселення в Туруханському краї. Під час лютнево) революції 1917 р. — комі­сар Якутської області. Влітку 1917 р. повернувся до Петрограда. В листопаді 1917 р. — березні 1919 р. — нарком внутрішніх справ РСФРР. Активний учасник встановлення більшовицької влади на Катеринославщині та в Донбасі. В 1919 р. — голова Всеукррев-кому. З березня 1919 р. до літа 1938 р. — голова ВУЦВК («всеук­раїнський староста»), в 1920—1938 рр. — член Політбюро ЦК КП(б)У. З 1940 р. — заступник директора Музею революції СРСР у Москві.

Форсовано ф о р м у в а л а с я однопарт ійна система — на п о ч а т к у березня 1920 р . 4 т и с . боротьбистів в с т у п и л и до б і л ь ш о в и ц ь к о ї парт і ї , а н а п р и к і н ц і р оку про с а м о л і к в і ­дац ію парті ї з а я в и в з ' ї зд борбистів , свої позиці ї в У к р а ї н і певною мірою зберегла л и ш е У к р а ї н с ь к а к о м у н і с т и ч н а п а р т і я (УКП) .

Трет ій п р и х і д б і л ь ш о в и к і в в У к р а ї н у о з н а м е н у в а в с я в і д н о в л е н н я м п о л і т и к и «воєнного комун і зму» та новою х в и л е ю червоного терору . П о п р и всі д е к л а р а ц і ї було зно­ву взято к у р с на в с т а н о в л е н н я д и к т а т у р и . Тобто в л а д и , за допомогою я к о ї , на д у м к у одного з б і л ь ш о в и ц ь к и х л і ­дерів У к р а ї н и М. С к р и п н и к а , « п а н у ю ч и й к л а с перемагає опір і боротьбу і н ш и х к л а с і в , н е з в а ж а ю ч и на попередні з а к о н и . П р о л е т а р і а т , з а в о ю в а в ш и владу в д е р ж а в і , має всю силу , щоб подолати б у р ж у а з і ю . Він м у с и т ь з л а м а т и її оп ір , не з в е р т а ю ч и уваги на всі з а к о н и , н о р м и , ф о р м и і формальност і , щ о були і є з а г а л ь н о в и з н а н і у т а к званому цив і л і зова ному б у р ж у а з н о м у с у с п і л ь с т в і » 1 .

С к р и п н и к М. О. Вибрані твори. — К. , 1 9 9 1 . — С. 1 8 5 .

368 Українська національно-демократична революція

Отже, у середині 1919 р . б ільшовицький р е ж и м в Укра­їні , п ідточений недалекоглядною пол ітикою «воєнного ко­мунізму» та п о в с т а н с ь к и м р у х о м , поступився м ісцем те­рористичній д икт а тур і ден ік інц ів . Проте р е а к ц і й н а та кон­сервативна модель у п р а в л і н н я та соціально-економічні пе­ретворення нової в л а д и не з а д о в о л ь н и л и ш и р о к и х народ­н и х м а с , с в і д ч е н н я м цього став ш и р о к о м а с ш т а б н и й пов­с т а н с ь к о - п а р т и з а н с ь к и й р у х , ч ільне місце в я к о м у займа­ла м а х н о в с ь к а т е ч і я . Свою роль в ослабленні ден ік інсь-кого р е ж и м у та у перебігу подій громадянсько ї в ійни ві­д і грала о б ' є д н а н а а р м і я У Н Р та З У Н Р . С к о р и с т а в ш и с ь слабкістю свого основного ворога, б і л ь ш о в и к и втретє вста­н о в и л и свій к о н т р о л ь на теренах У к р а ї н и . З а д е к л а р о в а н і н и м и п о л і т и ч н а л і н і я та е к о н о м і ч н а стратег ія були б ільш м ' я к и м и та п о м і р к о в а н и м и п о р і в н я н о з попередн іми пе­р іодами . Н е з в а ж а ю ч и на те, щ о з н а ч н а частина проголо­ш е н и х п о л о ж е н ь та постулат ів т а к і з а л и ш и л а с я на папе­р і , пропагандистського удару по масах в и я в и л о с я достат­ньо, щоб з а б е з п е ч и т и р а д я н с ь к о м у р е ж и м у певною мірою стаб ільну соц іальну базу та п і д т р и м к у .

11.9. Радянсько-польська війна та Україна 2 1 к в і т н я 1920 р . голова д и п л о м а т и ч н о ї місі ї У Н Р

А . Л е в и ц ь к и й та м і н і с т р з а к о р д о н н и х с п р а в П о л ь щ і Я . Домбський з метою створення єдиного антиб ільшовиць­кого фронту п і д п и с а л и пол і тичну та торговельно-еконо­м ічну конвенц і ї . До цього к р о к у главу польського у р я д у Ю. Пілсудського п і д ш т о в х н у л о б а ж а н н я з н я т и бодай тим­часово п р о б л е м у п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о г о п р о т и с т о я н н я , спробувати в ідновити П о л ь щ у «від м о р я до м о р я » , скон­ц е н т р у в а т и увагу та з у с и л л я польського н а с е л е н н я на ви­р і ш е н н і з о в н і ш н і х проблем і ц и м загасити наростаючу соц іальну н а п р у ж е н і с т в у д е р ж а в і . Свої а р г у м е н т и на ко­ристь у к л а д е н н я угоди були і у С. П е т л ю р и : перехід УГА на бік А . Д е н і к і н а суттєво ослабив у к р а ї н с ь к е в ійсько ; продовження боротьби за в ідновлення в Укра їн і влади У Н Р в и м а г а л о з н а ч н и х запас ів зброї, боєприпас ів , амуніц і ї та бодай т и м ч а с о в и х с о ю з н и к і в ; союз з П о л ь щ е ю в і д к р и в а в п е р с п е к т и в и сп івпрац і з А н т а н т о ю .

П і д п и с а н і д о к у м е н т и с т о с у в а л и с я ш и р о к о г о кола пи­т а н ь :

Радянсько-польська війна та Україна 369

— П о л ь щ а в и з н а в а л а н е з а л е ж н і с т ь У Н Р та Д и р е к т о ­рію У Н Р на чол і з С. Петлюрою я к верховну владу в дер­ж а в і ;

— п о л ь с ь к и й у р я д з о б о в ' я з у в а в с я не у к л а д а т и м і ж ­н а р о д н и х угод, с п р я м о в а н и х проти У к р а ї н и ;

— у к р а ї н с ь к о м у населенню в П о л ь щ і , я к і польсько­му — в Укра їн і г а р а н т у в а л и с я нац іонально-культурн і пра­ва;

— У Н Р офіц ійно п о г о д ж у в а л а с я на анекс ію П о л ь щ е ю з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель (під п о л ь с ь к и м к о н т р о л е м за­л и ш а л и с я Г а л и ч и н а , З а х і д н а Волинь , ч а с т и н а П о л і с с я , Л е м к і в щ и н и , П і д л я ш ш я , П о с я н н я і Х о л м щ и н а ) .

24 к в і т н я 1920 р . м і ж П о л ь щ е ю та У Н Р було у к л а д е ­но в ійськову к о н в е н ц і ю , суть я к о ї п о л я г а л а в о б ' є д н а н н і сил д л я боротьби з б і л ь ш о в и к а м и ( П о л ь щ а м у с и л а забез­п е ч и т и петлюрівц ів озброєнням та боєп рип ас ами , а У Н Р п о л ь с ь к і ф о р м у в а н н я — продовольством, ф у р а ж е м тощо) .

У своїй сукупност і п о л і т и ч н а , торговельно-економіч­на та в ійськова конвенц і ї й у т в о р и л и В а р ш а в с ь к и й дого­в ір , я к и й ф а к т и ч н о став т р а м п л і н о м д л я п о ч а т к у р а д я н ­сько-польсько ї в і й н и . В ж е 25 к в і т н я 1920 р . об ' єднан і п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к і в ійськов і ф о р м у в а н н я (20 тис . поль­с ь к и х і 15 тис . у к р а ї н с ь к и х воїнів) п е р е й ш л и З б р у ч і по­ч а л и а к т и в н і бойові ді ї . Раптов ість удару , к р а щ е озбро­є н н я та потр ійна перевага в силах п р и н е с л и у с п і х . Т іль­к и п р о т я г о м першого т и ж н я боїв було здобуто Ж и т о м и р , Б е р д и ч і в , К о з я т и н . 6 т р а в н я п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к е в ійсь­ко у в і й ш л о до К и є в а . Проте нав і ть у ході ціє ї п е р е м о ж ­ної воєнної к а м п а н і ї збройним ф о р м у в а н н я м П і л с у д с ь к о -го та П е т л ю р и не вдалося р е а л і з у в а т и своїх п л а н і в . Н а одеському н а п р я м к у вони не з м о г л и в и й т и до Чорного м о р я . П і с л я ф о р с у в а н н я Д н і п р а п о л ь с ь к і та у к р а ї н с ь к і ч а с т и н и були з у п и н е н і на л ін і ї Вишгород — Б о р и с п і л ь . Не в и п р а в д а л и с я спод івання на вибух масового антиб іль ­ш о в и ц ь к о г о п о в с т а н н я в тилу Червоної армі ї .

Оговтавшись від несподіваного удару , Ч е р в о н а а р м і я п е р е г р у п у в а л а с и л и , с к о н ц е н т р у в а л а їх на в и р і ш а л ь н и х н а п р я м к а х , к р і м того, оголошена моб іл і зац ія д а л а знач­ну к і л ь к і с т ь б ійц ів , а п е р е д и с л о к а ц і я на п о л ь с ь к и й фронт 1-ї К інно ї армі ї та 25-ї Ч а п а є в с ь к о ї див і з ій — ударну си­лу . З м і ц н и в ш и свої позиці ї , б і л ь ш о в и к и в ж е 14 т р а в н я р о з п о ч а л и к о н т р н а с т у п . 26 т р а в н я П і в д е н н о - З а х і д н и й фронт (40 тис . бійців) розпочав Ки ївську наступальну опе­р а ц і ю , внасл ідок я к о ї було не т і л ь к и визволено К и ї в , Він­н и ц ю та Коростень , а й розпочато наступ на Л ь в і в . Зу-

1

370 Українська національно-демократична революція

с и л л я м и Зах ідного фронту було в ідновлено р а д я н с ь к у вла­ду в Б ілорус і ї , щ о в і д к р и в а л о дорогу на В а р ш а в у .

Поступово п о л ь с ь к о - р а д я н с ь к а в і й н а д л я б і л ь ш о в и к і в з оборонної п е р е т в о р ю в а л а с я на н а с т у п а л ь н у , б і л ь ш е то­го, в з я т т я Л ь в о в а та В а р ш а в и давало змогу п р и н е с т и на багнетах червоногвард ійц ів р е в о л ю ц і й н у і скру в Європу і розпочати о м р і я н у «світову р е в о л ю ц і ю » . П е р с п е к т и в у та­кого р о з в и т к у подій р о з у м і л и не л и ш е в П о л ь щ і , а й у к р а ї н а х А н т а н т и . Тому к о л и п о л ь с ь к и й у р я д з в е р н у в с я по допомогу до м і ж н а р о д н о ї к о н ф е р е н ц і ї к р а ї н А н т а н т и , щ о п р о х о д и л а в бельг ійському м і с т е ч к у Спа, з ах ідн і дер­ж а в и негайно в і д р е а г у в а л и . К о м п р о м і с н и й вар і ант роз­в ' я з а н н я п о л ь с ь к о - р а д я н с ь к о г о к о н ф л і к т у базувався на в и з н а н н і п р о т и д і ю ч и м и сторонами «ліні ї К е р з о н а » . Виз ­н а ч е н и й щ е в грудні 1919 р . Н а й в и щ о ю радою д е р ж а в А н т а н т и , с х і д н и й кордон П о л ь с ь к о ї д е р ж а в и з а л и ш а в під к о н т р о л е м В а р ш а в и з н а ч н у частину у к р а ї н с ь к и х етніч­н и х територ ій — П о с я н н я , П і д л я ш ш я , Х о л м щ и н у та Лем-к і в щ и н у . З р о з у м і л о , щ о П о л ь с ь к а д е р ж а в а , перебуваючи в к р и т и ч н і й ситуаці ї , охоче в и з н а л а «лінію Керзона» , про­те пропозиц і ї А н т а н т и не з у п и н и л и революційного пори­ву р а д я н с ь к и х в і й с ь к .

М р і ю ч и про світову р е в о л ю ц і ю , Р а д н а р к о м знову на­м а г а є т ь с я в и к о р и с т а т и модель «троянського к о н я » , апро­бовану в У к р а ї н і , — один за о д н и м в и н и к а ю т ь мар іонет­ков і р а д я н с ь к і у р я д и — п о л ь с ь к и й Т и м ч а с о в и й револю­ц і й н и й ком ітет на чол і з Ф . Д з е р ж и н с ь к и м та Г а л и ц ь к и й р е в о л ю ц і й н и й к о м і т е т , л ідером я к о г о було п р и з н а ч е н о В . З а т о н с ь к о г о . Наступ на п о л ь с ь к о м у фронт і п р о д о в ж у ­в а в с я , але проблеми в р а д я н с ь к и х в ійськ н а р о с т а л и . Від­р и в від т и л і в , ш в и д к і т е м п и п р о с у в а н н я та з н а ч н і в т р а т и з н е с и л и л и Ч е р в о н у а р м і ю . Перех ід польського к о р д о н у в и к л и к а в п р о т и д і ю місцевого н а с е л е н н я , р о з г о р т а н н я на­ц іонально-визвольного польського р у х у в т и л у ; посилив­ся розрив м і ж П і в д е н н о - З а х і д н и м та З а х і д н и м фронта­м и , к е р і в н и ц т в о я к и х до того ж м а л о р і зн і п о г л я д и на п о д а л ь ш у стратег ію в і й н и . П і д т р и м а н а Ф р а н ц і є ю , Поль ­щ а ш в и д к о провела моб іл і зац ію та знову о т р и м а л а пере­вагу в о є н н и х с и л .

Неузгоджен і дії Південно-Західного та Зах ідного фрон­тів п р и з в е л и до того, щ о ні Л ь в о в а , ні В а р ш а в и в з я т и не в д а л о с я . С т в о р и в ш и ш е с т и к р а т н у перевагу на н а п р я м к у головного удару , п о л ь с ь к і в ійська п е р е й ш л и в наступ . Л и ­ше ціною з н а ч н и х втрат Червона а р м і я стабіл ізувала фронт на ліні ї Коростень — Ж и т о м и р — Бердич ів . Ситуац ія скла-

Радянсько-польська війна та Україна 3 7 1

л а с я патова : ні у польсько ї , ні у р а д я н с ь к о ї сторони не було в ж е сил д л я н а н е с е н н я в и р і ш а л ь н о г о удару . З а ц и х обставин у ж о в т н і 1920 р . м і ж П о л ь щ е ю та р а д я н с ь к о ю Рос ією було у к л а д е н о п е р е м и р ' я , я к е п р и м у с и л о 35-ти-сячне в ійсько У Н Р вести боротьбу самост ійно без най­м е н ш и х шанс ів на усп іх . 18 березня 1921 р . м і ж проти­д іючими сторонами було укладено Р и з ь к и й м и р н и й дого­вір , суть якого п о л я г а л а у визнанн і П о л ь щ е ю існування УСРР та переході під контроль польської д е р ж а в и П і д л я ш -ш я , Х о л м щ и н и , Західної Волині та Західного Полісся .

П і с л я того, я к у листопаді 1920 р . ціною величезних втрат радянськ і в ійська вибили Врангеля з К р и м у та роз­громили основні сили махновських повстанських загонів , громадянська в ійна в Укра їн і ф а к т и ч н о з а в е р ш и л а с я .

О т ж е , у к л а д е н а П о л ь щ е ю та У Н Р В а р ш а в с ь к а угода не досягла своєї мети і не дала змоги реал і зувати п л а н и ні Ю. П ілсудському , ні С. П е т л ю р і . Не в и п р а в д а л и себе р о з р а х у н к и на слабк ість Червоної армі ї , к р и т и ч н і с т ь си­туаці ї в р а д я н с ь к і й д е р ж а в і , на допомогу А н т а н т и та на вибух а н т и б і л ь ш о в и ц ь к о г о п о в с т а н н я тощо . Відповіддю на ш в и д к и й наступ п о л ь с ь к о - у к р а ї н с ь к о г о в і й с ь к а став п о т у ж н и й к о н т р н а с т у п б і л ь ш о в и ц ь к и х с и л . Водночас бу­л и п р о р а х у н к и і з р а д я н с ь к о ї сторони . ї ї спод івання на спалах революці ї у Н імеччин і , розгортання світової рево­люції , пролетарську солідарність та ш и р о к у підтримку біль­шовицько ї п о л і т и к и т р у д я щ и м и світу з а з н а л и к р а х у .

З а в е р ш е н н я громадянсько ї в ійни засв ідчувало не т іль­к и перемогу р а д я н с ь к о ї влади на теренах к о л и ш н ь о ї Ро­с ійської імпері ї , а й п о р а з к у н а ц і о н а л ь н о - п а т р і о т и ч н и х сил та болючий т е р и т о р і а л ь н и й р о з к о л у к р а ї н с ь к и х зе­м е л ь .

12. Україна в складі СРСР (1922—1939)

12.1. УСРР на початку 20-х років П і с л я з а к і н ч е н н я г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и основна части­

на у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь в х о д и л а до с к л а д у У к р а ї н с ь к о ї С Р Р — однієї з 13 д е р ж а в , щ о в и н и к л и на ру їнах к о л и ш ­ньої Рос ійсько ї імпер і ї . Я к щ о П о л ь щ а , Ф і н л я н д і я та кра ­ї н и П р и б а л т и к и стали справд і н е з а л е ж н и м и , то радянсь ­к а У к р а ї н а у цей час м а л а ф о р м а л ь н и й статус самост ій­ної д е р ж а в и , я к а в и я в л я л а незначну д и п л о м а т и ч н у а к т и в ­н ість на м і ж н а р о д н і й арен і .

Д і я л ь н і с т ь у к р а ї н с ь к о ї р а д я н с ь к о ї дипломат і ї на по­ч а т к у 20-х рок ів умовно м о ж н а под ілити на два суттєво в і д м і н н і етапи : п е р ш и й ( к і н е ц ь 1920 — к в і т е н ь — т р а в е н ь 1922 р . ) — р і ш у ч и й д и п л о м а т и ч н и й п р о р и в , вих ід із ізо­л я ц і ї ; д р у г и й (червень 1922 — серпень 1923 р.) — посту­пове з г о р т а н н я з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д і я л ь н о с т і .

Н а п е р ш о м у етап і о к р е с л и л о с я к о л о завдань та визна­ч и л и с я маг і стральн і н а п р я м и д і я л ь н о с т і укра їнсько ї дип­ломат і ї : розбудова д и п л о м а т и ч н и х с т р у к т у р ; встановлен­н я д и п л о м а т и ч н и х в ідносин та у к л а д е н н я договорів; ство­р е н н я правової бази дипломатично ї д іяльност і ; робочі кон­т а к т и з п р е д с т а в н и ц т в а м и і н о з е м н и х д е р ж а в в У С Р Р . Основною метою У к р а ї н и на м і ж н а р о д н і й арені був вих ід з д и п л о м а т и ч н о ї і з о л я ц і ї ш л я х о м д о с я г н е н н я юридично­го в и з н а н н я У С Р Р з боку в е л и к и х д е р ж а в , в р е г у л ю в а н н я в ідносин з п р и к о р д о н н и м и д е р ж а в а м и , у к л а д е н н я взаємо­в и г і д н и х м і ж н а р о д н и х торгово-економічних договорів .

УСРР на початку 20-х років 3 7 3

П е р ш у м и р н у угоду р а д я н с ь к о ї У к р а ї н и було п ідпи­сано Ф . Коном та Ю. К о ц ю б и н с ь к и м 14 лютого 1921 р . з Л и т в о ю . П р о т я г о м 1921 р . У С Р Р встановила д и п л о м а ­т и ч н і в ідносини з Л а т в і є ю та Естон ією.

Коцюбинський Юрій Михайлович (1896—193 7) — партійний, дер­жавний і військовий діяч. Член партії більшовиків з 1913 р. Учас­ник жовтневого перевороту 1917 р. у Петрограді. В січні 1918 р. — головнокомандувач військ Української Радянської республіки, які вели наступ проти Центральної Ради. Активний учасник вста­новлення радянської влади в Україні. 31920 р. — на дипломатич­ній роботі, з 1933 р. — голова Держплану і заступник голови РНК УРСР. У1934 р. звільнений з усіх посад і репресований як ініціатор створення в Україні контрреволюційної терористичної організації та троцькістського центру. В1937 р. розстріляний.

Особливою складн істю в і д з н а ч а л и с я в ідносини з П о л ь ­щ е ю . 18 березня 1921 р . було укладено з нею Р и з ь к у м и р н у угоду. Д е р ж а в н и м кордоном сторони в и з н а л и л і н і ю ф а к ­тичного р о з м е ж у в а н н я до п о ч а т к у р а д я н с ь к о - п о л ь с ь к о ї в і й н и (за П о л ь щ е ю зберігався к о н т р о л ь над у к р а ї н с ь к и ­м и з е м л я м и по Збруч і Горинь) . У С Р Р н о р м а л і з а ц і я від­носин з П о л ь щ е ю була необхідна д л я н е й т р а л і з а ц і ї д і й у р я д у У к р а ї н с ь к о ї Народної Р е с п у б л і к и ( У Н Р ) , щ о пере­бував у Т а р н у в і поблизу К р а к о в а . Д і я л ь н і с т ь цього у р я д у була д о с ит ь ш и р о к о ю : від д и п л о м а т и ч н и х а к ц і й — до о р г а н і з а ц і ї з б р о й н и х в и с т у п і в на територ і ї р а д я н с ь к о ї У к р а ї н и . З о к р е м а , восени 1921 р . дві рейдові г р у п и пет­л ю р і в ц і в — В о л и н с ь к а і П о д і л ь с ь к а — під к е р і в н и ц т в о м Ю. Т ю т ю н н и к а р о з п о ч а л и збройну боротьбу на територ і ї У С Р Р , а л е під Б а з а р о м ч а с т и н а з н и х п о т р а п и л а до поло­ну, 3 5 9 осіб було р о з с т р і л я н о . С п и р а ю ч и с ь на Р и з ь к и й договір , р а д я н с ь к а сторона з м у с и л а П о л ь щ у в і д м о в и т и с я від п і д т р и м к и С. П е т л ю р и , і збройні рейди з польсько ї територі ї п р и п и н и л и с я .

2 с і ч н я 1922 р . було п ідписано договір про д р у ж б у і братерство м і ж Туреччиною та У к р а ї н о ю , щ о мало над­з в и ч а й н о в а ж л и в е з н а ч е н н я д л я с т а н о в л е н н я та а к т и в і з а ­ці ї зовн ішньо ї торг івл і р е с п у б л і к и , а д ж е в друг ій поло­вині 20-х рок ів 4 5 % усього обігу зовнішньої торгівлі У С Р Р п р и п а д а л о на Т у р е ч ч и н у .

Н а ц ь о м у етап і пл ідно й ш л а розбудова д и п л о м а т и ч ­н и х с т р у к т у р . Усією роботою к е р у в а в н а р к о м а т з а к о р ­д о н н и х справ У С Р Р , я к и й очолював голова Р а д н а р к о м у У к р а ї н и X . Р а к о в с ь к и й . Д л я н а л а г о д ж е н н я ефективного економічного співробітництва було утворено Наркомат зов­н іш н ь о ї торг івл і ( Н К З Т ) . Н а п р и к і н ц і 1921 р . У к р а ї н а ма-

374 Україна в складі СРСР (1922—1939)

л а в л а с н и й е к с п о р т н и й фонд , я к и й становив 60 м л н крб . золотом, а до сфери в п л и в у Н К З Т республ іки за домовле­ністю з н а р к о м а т а м и Росі ї входили П о л ь щ а , Чехословач-ч и н а , Р у м у н і я , Т у р е ч ч и н а , Б а л к а н с ь к і к р а ї н и .

Н а п о ч а т к у 20-х рок ів н а п р у ж е н и м и з а л и ш а л и с я від­носини р а д я н с ь к о ї У к р а ї н и з в е л и к и м и д е р ж а в а м и . І все ж у кв і тн і 1921 р . в Б е р л і н і було п ідписано угоду м і ж У С Р Р і Н і м е ч ч и н о ю про обмін в і й с ь к о в о п о л о н е н и м и та і н т е р н о в а н и м и г р о м а д я н а м и — р а д я н с ь к а У к р а ї н а визна­в а л а с я Н і м е ч ч и н о ю д е - ф а к т о . А щ е через р ік — у кв і тн і 1922 р . — під час роботи конференц і ї глав є в р о п е й с ь к и х д е р ж а в , щ о проходила в і т а л і й с ь к о м у м і с т е ч к у Генуї , ско­риставшись суперечностями, російська д е л е г а ц і я , до скла­ду я к о ї входив X. Р а к о в с ь к и й , у м істечку Р а п а л л о у к л а ­л а р і в н о п р а в н у у г о д у м і ж Р С Ф Р Р т а Н і м е ч ч и н о ю . У листопаді 1922 р . д ія ціє ї угоди була п о ш и р е н а на Укра ­їну .

О т ж е , на п о ч а т к у 20-х рок ів У С Р Р в и й ш л а з м і ж н а ­родної і з о л я ц і ї . С к л а д а л о с я в р а ж е н н я , щ о У к р а ї н а в цей час справді була самост ійною і н е з а л е ж н о ю д е р ж а в о ю в з о в н і ш н і х з н о с и н а х , я к у Москва не т і л ь к и не обмежува­л а , а н а в п а к и — п і д т р и м у в а л а . Н а п р и к л а д , у ч е р в н і 1921 р . Г. Ч и ч е р і н телеграфував X. Р а к о в с ь к о м у : «Нам з д а є т ь с я , щ о було б к р а щ е , я к б и У С Р Р ч а с т і ш е виступа­л а самост ійно , одна, в и я в л я ю ч и самост ійн ість своєї зов­н іш н ьо ї п о л і т и к и , і т і л ь к и в н а й в а ж л и в і ш и х в и п а д к а х м и могли б подавати д и п л о м а т и ч н у допомогу» . Ф а х і в ц і в в а ж а ю т ь цю з а я в у серйозною а к ц і є ю , а не пустопорож­ньою д е к л а р а ц і є ю . Н а в і щ о ж Росі ї потр ібна була самос­т ійна з о в н і ш н я п о л і т и к а У к р а ї н и ? П о - п е р ш е , тому щ о самост ійною вона була л и ш е ф о р м а л ь н о , о с к і л ь к и зов­н і ш н ь о п о л і т и ч н а л і н і я У С Р Р в и з н а ч а л а с я р і ш е н н я м и По-літбюро Ц К КП(б)У, щ о к е р у в а в с я н а с т а н о в а м и з Моск­ви; к о о р д и н у в а л а с я з Р С Ф Р Р ; к о н т р о л ю в а л а с я центром (так , н а п р и к л а д , у к р а ї н с ь к о - л и т о в с ь к і переговори , щ о пе­редували п ідписанню договору, в ідбувалися в Москві ) . По-друге , «самостійна» з о в н і ш н я п о л і т и к а с т в о р ю в а л а ілю­зію с п р а в ж н ь о ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і , щ о д а в а л о змо­гу, з одного боку , н е й т р а л і з у в а т и а к т и в н і с т ь н а ц і о н а л ь ­н о - в и з в о л ь н и х с и л , я к і боролися за в і д р о д ж е н н я неза­л е ж н о ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и , з і ншого — використовува ­ти У С Р Р , я к д о д а т к о в и й інструмент д л я з д і й с н е н н я про-р а д я н с ь к о ї п о л і т и к и на м і ж н а р о д н і й арен і .

У к р а ї н с ь к и й д и п л о м а т и ч н и й п р о р и в став м о ж л и в и м з н а ч н о ю мірою з а в д я к и с у б ' є к т и в н о м у ч и н н и к у , уособ-

УСРР на початку 20-х років 375

л е н н я м я к о г о був X . Р а к о в с ь к и й . Зд ібний д и п л о м а т , щ о мав персональн і к о н т а к т и з с о т н я м и пров ідних європей­с ь к и х п о л і т и к і в , к о р и с т у в а в с я в е л и к и м авторитетом у ра­дянського к е р і в н и ц т в а , в ін впевнено очолював д і я л ь н і с т ь д и п л о м а т и ч н о г о корпусу У С Р Р .

Н а ж а л ь , н е з в а ж а ю ч и на п о р і в н я н о інтенсивну д і я л ь ­ність У к р а ї н и на м і ж н а р о д н і й арен і , в 1921 — на почат­ку 1922 р . все ч і т к і ш е в и м а л ь о в у є т ь с я те нд ен ц ія обме­ж е н н я д и п л о м а т и ч н о ї активност і р е с п у б л і к и . Це було зу­мовлено я к з о в н і ш н і м и п р и ч и н а м и — н е б а ж а н н я м зах ід ­н и х д е р ж а в ю р и д и ч н о в и з н а т и усі р а д я н с ь к і р е с п у б л і к и , щ о у т в о р и л и с я на у л а м к а х Рос ійсько ї імпері ї , т а к і внут­р і ш н і м и — з м і ц н е н н я м ц е н т р а л і з а ц і ї , п о с и л е н н я м уніта ­ризму , к о н ц е н т р а ц і є ю в л а д н и х в а ж е л і в у р у к а х М о с к в и . Певну роль у цьому процесі з і грало п о с л а б л е н н я п о з и ц і й X. Р а к о в с ь к о г о , п о в ' я з а н е з його п р о т и с т о я н н я м зі Сталі ­н и м , х в о р о б о ю В . Л е н і н а т а п о л і т и ч н о ю і з о л я ц і є ю Л . Т р о ц ь к о г о .

Під тиском центру на п о ч а т к у к в і т н я 1922 р . У С Р Р змушена була л ікв ідувати свою дипломатичну міс ію в кра­їнах Балт і ї . Л и ш е тимчасово було з а л и ш е н о представниц­тво в Л и т в і , а п о в н о в а ж е н н я п р е д с т а в н и ц т в а в Л а т в і ї та Естоні ї п е р е д а в а л и с я місі ї Р С Ф Р Р . У цей час Москва в зя ­ла курс на в и т і с н е н н я у к р а ї н с ь к о ї дипломат і ї з м і ж н а ­родної а р е н и . А н а л і з у ю ч и ц ю с и т у а ц і ю , п о в н о в а ж н и й п р е д с т а в н и к У С Р Р у к р а ї н а х Б а л т і ї з а з н а ч а в , щ о рос ійсь­к і посли о т р и м а л и з центру к і л ь к а п о п е р е д ж у в а л ь н и х те­леграм та п р и в а т н и х л и с т і в , суть я к и х п о л я г а л а в тому , «що від у к р а ї н ц і в треба позбутися , їм нема чого робити , їх необхідно п і д п о р я д к у в а т и собі». П р о п о н у в а л и с я п р а к ­тичн і засоби — не д а в а т и п о м е ш к а н н я і г р о ш е й , не нада­вати м о ж л и в о с т і н а д с и л а т и своїм ш и ф р о м т е л е г р а м и че­рез Москву . Р о с і й с ь к о - у к р а ї н с ь к і т ертя на д и п л о м а т и ч ­ному фронт і м а л и місце і під час у к л а д е н н я угоди в Ра -п а л л о . П і д п и с а н н я цього в а ж л и в о г о рос ійсько -н імецько­го д о к у м е н т а стало м о ж л и в и м з н а ч н о ю мірою з а в д я к и д и п л о м а т и ч н о м у х и с т у X . Р а к о в с ь к о г о , я к о г о небезпід­ставно н імецька сторона називала «батьком Р а п а л л о » . Про­те, к о л и укра їнське зовн ішньополітичне відомство забажа­ло не просто ф о р м а л ь н о п о ш и р и т и дію рос ійсько-н імець­кого договору на У к р а ї н у , а доповнити його к о н к р е т н и м и п о л о ж е н н я м и , я к і в и п л и в а л и з попередніх у к р а ї н с ь к о - н і ­м е ц ь к и х к о н т а к т і в та домовленостей , Москва не погоди­л а с я . З цього приводу в п л и в о в а н і м е ц ь к а газета зазнача­л а : «Представник У к р а ї н и о т р и м а в к а т е г о р и ч н е поперед-

376 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ж е н н я з боку Росі ї , у я к о м у с т в е р д ж у в а л о с я : н і щ о не дає йому права у к л а д а т и о к р е м и й договір з Н імеччиною, а д ж е с п р а в ж н і м п о в н о в а ж н и м п р е д с т а в н и к о м на ц и х перегово­р а х є р о с і й с ь к и й делегат» .

Т е н д е н ц і я до о б м е ж е н н я д и п л о м а т и ч н о ї а к т и в н о с т і у к р а ї н с ь к о ї д и п л о м а т і ї в друг ій половині 1922 р . п о ч а л а п е р е р о с т а т и в процес л і к в і д а ц і ї з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о г о представництва У С Р Р . 18 ж о в т н я 1922 р . Ц К КП(б)У прий­має постанову «Про з г о р т а н н я а п а р а т у Н К З С » , а в ж е в серпні 1 9 2 3 р . к о н с у л а т и та д и п л о м а т и ч н і с л у ж б и Укра ­ї н и були з л и т і з а п а р а т о м союзного Н К З С . Н а р е ш т і , 20 ве­р е с н я 1923 р . остаточно перестав і снувати а п а р а т Н К З С У С Р Р . З того часу м а й ж е п р о т я г о м двох д е с я т и л і т ь Укра ­їна нав і ть ф о р м а л ь н о не з д і й с н ю в а л а в л а с н и х диплома­т и ч н и х к р о к і в , не в и я в л я л а а к т и в н о с т і на м і ж н а р о д н і й а р е н і .

В н у т р і ш н є с т а н о в и щ е У С Р Р на п о ч а т к у 20-х рок ів ха­р а к т е р и з у є т ь с я глибокою к р и з о ю , я к у в и з н а ч а л и :

1. Економічна розруха. Вона зумовлена , з одного бо­к у , т и м , щ о т р и в а л і воєнні ді ї ( м а й ж е безперервно протя ­гом 7 рок ів ) з р у й н у в а л и м а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н у базу про­мисловост і , п о г і р ш и л и її кадрове з а б е з п е ч е н н я , з іншо­го — воєнно-комун істична п о л і т и к а значною мірою при­звела до дезорган і зац і ї господарських з в ' я з к і в .

П і с л я з а к і н ч е н н я г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и р е с п у б л і к а п е р е т в о р и л а с я на ру їну . З б и т к и о ц і н ю в а л и с я у 10 м л р д крб . золотом із загально ї суми з б и т к і в , нанесених ус ім республікам (39 млрд крб . ) . Виробництво промислової про­д у к ц і ї у республіц і з н и з и л о с я до 1/10 довоєнного р і в н я . У 1920 р . в У к р а ї н і п р о д у к у в а л о с я стал і — 1 ,7%, прока ­ту — 1 ,8%, в у г і л л я (Донбас) — 2 2 % від р і в н я 1913 р . З 11 тис . п ідприємств 1921 р . в республіц і д і я л о понад 2 ,5 тис . п е р е в а ж н о др ібних п і д п р и є м с т в .

Не к р а щ о ю була с и т у а ц і я і у с ільському господарств і У к р а ї н и . Н е з а ц і к а в л е н і с т ь с е л я н , зумовлена п о л і т и к о ю воєнного к о м у н і з м у , недостатня забезпеченість реманен­том та т я г л о в о ю силою с п р и ч и н и л и с к о р о ч е н н я на 1 5 % посівних п л о щ . Внаслідок цього валовий збір хл іба в Укра­їні 1920 р . становив м а й ж е 3 8 , 5 % від р і в н я 1913 р .

Р е з о л ю ц і я V к о н ф е р е н ц і ї КП(б)У (листопад 1920 р . ) к о н с т а т у в а л а : «господарський розпад ніде не досягав та­кого величезного розміру , я к на У к р а ї н і » .

2 . Політична нестабільність. Вона була наслідком нев­доволення с е л я н п р о д р о з к л а д к о ю . Р е к в і з и ц і ї та заборона торг івл і в и к л и к а л и глибоке н е в д о в о л е н н я , тому розклад -

УСРР на початку 20-х років 377

к а в и к о н у в а л а с я з в е л и ч е з н и м н а п р у ж е н н я м . Н е випад­ково в одному з ц и р к у л я р і в н а р к о м п р о д у У С Р Р , видано­му 25 г р у д н я 1920 р . , з а з н а ч а л о с я , щ о «своєчасне вико­н а н н я продрозверстки є а к т о м в е л и к о г о революційного п о д в и г у » . В и л у ч а т и хліб з у к р а ї н с ь к о г о села ставало де­дал і в а ж ч е . К о н ф е р е н ц і я п р о д з а г о н і в , я к а в ідбулася в грудні 1920 р . у Х а р к о в і , урочисто з а п е в н и л а н а р к о м а т продовольства , щ о « к у р к у л ь с т в у буде з авдано удару , і х л і б . . . буде в з я т и й силою і могутньою волею у к р а ї н с ь к о ­го і великорос ійського п р о л е т а р і а т у » .

Д л я подібних а к ц і й сили продзагон ів в ж е не вистача­ло , і на допомогу їм було к и н у т о 6 8 загонів червоноар-м і й ц і в ( м а й ж е 5,5 тис . осіб) У к р а ї н с ь к о ї запасної армі ї . Проте з д і й с н е н н я п р о д р о з к л а д к и за допомогою армійсь ­к и х ч а с т и н т і л ь к и у с к л а д н и л о с и т у а ц і ю , о с к і л ь к и на ­ш т о в х н у л о с я на збройний опір с е л я н с т в а .

М а й ж е на всій територі ї У к р а ї н и , насамперед у До­н е ц ь к і й , П о л т а в с ь к і й , К р е м е н ч у ц ь к і й , К а т е р и н о с л а в с ь ­к і й губерн іях п о ш и р и в с я п о в с т а н с ь к и й р у х , я к и й в л а д а р о з г л я д а л а я к п о л і т и ч н и й б а н д и т и з м .

З а о ф і ц і й н и м и д а н и м и , н а п р и к і н ц і 1920 — на почат­к у 1921 р р . т і л ь к и у в е л и к и х п о в с т а н с ь к и х загонах н а л і ­чув ало ся понад 100 тис . осіб. Про м а с ш т а б и с е л я н с ь к о г о опору і серйозн ість загрози р а д я н с ь к і й влад і св ідчить те , щ о на боротьбу з п о в с т а н ц я м и було к и н у т о дві т р е т и н и р е г у л я р н и х частин Червоної армі ї , я к і д і я л и проти Вран-г е л я . Очолили ц і воєнні ф о р м у в а н н я в ідомі в о є н а ч а л ь н и ­к и В . Б л ю х е р , П . Д и б е н к о , І. Д у б о в и й , Г. К о т о в с ь к и й , О. П а р х о м е н к о .

Н а П івд н і та частин і Л і в о б е р е ж ж я повстанц і д і я л и під анархо-комун істичними гаслами , на решт і територі ї — під н а ц і о н а л і с т и ч н и м и .

З часом соц іальна суть с е л я н с ь к о г о руху поступово з м і н ю в а л а с я . Він ставав своєрідною профес ійною д і я л ь ­ністю д е к л а с о в а н и х елемент ів міста і села , я к і були роз­бещені імпер і ал і стичною і г р о м а д я н с ь к о ю в і й н а м и та по­л і т и ч н о ю нестаб ільністю сусп ільства . Тому боротьба на­бувала характеру в з а є м о в и н и щ е н н я . Т а к , п и т а н н я про л ік ­в ідац ію п р о д р о з к л а д к и перетворилося з проблеми еконо­мічної у пол і тичну з тенденц ією переростання у воєнну .

3 . Голод 1921—1923 рр. К а т а с т р о ф і ч н а посуха та нев­р о ж а й 1 9 2 1 р . з а гострили с и т у а ц і ю з хл ібом у н а й в а ж л и ­в і ш и х зернових районах Росі ї , П о в о л ж і , П і в н і ч н о м у Кав ­к а з і та на П івдн і У к р а ї н и . У С Р Р з ібрала л и ш е 3 0 % уро­ж а ю 1916 р . Р і з к о з б і л ь ш у в а л а с я к і л ь к і с т ь г о л о д у ю ч и х .

378 Україна в складі СРСР (1922—1939)

Т і л ь к и в степових губерніях республіки вона зросла з груд­н я 1921 до т р а в н я 1922 р . з 1,2 м л н до 3 ,8 м л н осіб, а по всіх губерн іях — до 5,6 м л н осіб, щ о становило 2 5 % на­селення У С Р Р . Е п і ц е н т р о м л и х а в У к р а ї н і с тала З а п о ­р і з ь к а губерн ія .

Особливо в а ж к и м був 1922 р . У травн і цього р о ку го­лова В У Ц В К Г. П е т р о в с ь к и й з в е р н у в с я до В Ц В К з про­х а н н я м п р и п и н и т и вив із продовольства з У С Р Р , аргумен­т у ю ч и це т и м , щ о на фронт і боротьби з голодом «у Ро­сії — п е р е л о м у к р а щ и й б ік . Н а У к р а ї н і — н а в п а к и . Херсонськ і ж а х и п р о д а ж у людського м ' я с а п о ш и р ю ю т ь ­с я . . . Н а 1 к в і т н я голодуючих — 3 м л н . Допомога — пере­в а ж н о одна восьма фунта хліба — надається т ільки 15%. . . » Ч е р е з т и ж д е н ь у ж е в лист і до М. К а л і н і н а в ін з болем констатує : «Маючи своє П о в о л ж я , У к р а ї н а з п о ч а т к у к а м ­пані ї до 1 т р а в н я над іслала в п р и к р і п л е н і до неї голодгу-бернії Р С Ф Р Р 960 вагонів продовольства , тобто в ч о т и р и р а з и б і л ь ш е , н і ж своїм голодуючим губерн іям . . . »

В з и м к у 1 9 2 2 — 1 9 2 3 рр . в У к р а ї н і п о ч а л а с я друга хви ­л я голоду, т і л ь к и дітей голодувало 2 м л н . Д е я к і і с т о р и к и небезп ідставно в в а ж а ю т ь , щ о головною п р и ч и н о ю пов­торного голоду був інтенсивний вив і з хл іба за м е ж і рес­публ іки . П і д р а х у н к и фах івц ів п ідтверджують це . У 1 9 2 1 — 1922 р р . х л і б н и й дефіцит степових губерній У к р а ї н и ста­новив м а й ж е 35 м л н пуд ів . Того ж часу до Р С Ф Р Р було вивезено 27 м л н пудів зерна . Наступного р оку с и т у а ц і я п о в т о р и л а с я . Х л і б н и й дефіцит у 1 9 2 2 — 1 9 2 3 р р . скоро­т и в с я до 20 м л н пуд ів , п р и ч о м у він п е р е к р и в а в с я із запа­сом (у 15 м л н пудів) з е р н о в и м и л и ш к а м и у в р о ж а й н и х г у б е р н і я х . Проте продовольчі ресурси У к р а ї н и були знач ­ною мірою вичерпан і х л і б о з а г о т і в е л ь н и м и о р г а н а м и . З а н е п о в н и м и д а н и м и , з У С Р Р було вивезено м а й ж е 18 м л н пудів зерна : 2 ,5 м л н пудів до Р С Ф Р Р і б і л ь ш е 15 м л н п і ш л о на експорт .

З двох х в и л ь голоду , щ о п р о к о т и л и с я У к р а ї н о ю в 1921 — 1 9 2 3 р р . , п е р ш а з н а ч н о ю мірою була з у м о в л е н а н а д м і р н и м вивезенням хліба в голодуюче П о в о л ж я та про­мислов і ц е н т р и Росі ї , насамперед Москву і П е т р о г р а д , а друга — експортом у к р а ї н с ь к о г о зерна .

На ж а л ь , була ще одна п р и ч и н а трагедії 1 9 2 1 — 1 9 2 3 рр . П о с и л и в ш и голод ч и с л е н н и м и к о н ф і с к а ц і я м и продоволь­ства , Москва ф а к т и ч н о апробувала його я к е ф е к т и в н и й засіб п р и д у ш е н н я а н т и б і л ь ш о в и ц ь к о г о повстанського ру­ху . Те , щ о не вдалося зд ійснити за допомогою зброї та к а р а л ь н и х а к ц і й , з д і й с н и л а к і с т л я в а р у к а голоду. В умо-

Нова економічна політика 379

вах голоду пол ітична активн ість с е л я н р і зко знизилася , і л ідери повстанського руху втратили опору та п ідтримку .

О т ж е , на початку 20-х рок ів У С Р Р вдалося з д і й с н и т и д и п л о м а т и ч н и й прорив і в и й т и з д и п л о м а т и ч н о ї і золяц і ї . Проте з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н у д і я л ь н і с т ь республ іки не м о ж ­на н а з в а т и н е з а л е ж н о ю п о л і т и к о ю н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и , оск ільки ц я пол ітика визначалася , координувалася та кон­тролювалася Москвою, я к а н а м а г а л а с я використати у к р а ­їнську д и п л о м а т і ю д л я н е й т р а л і з а ц і ї активност і нац іо­н а л ь н о - в и з в о л ь н и х сил та я к д о д а т к о в и й інструмент д л я зд ійснення п р о р а д я н с ь к о ї п о л і т и к и на м і ж н а р о д н і й аре­ні . З часом тенденц ія до о б м е ж е н н я а к т и в н о с т і укра їнсь ­к и х д и п л о м а т і в п р и з в е л а до ц і л к о в и т о ї л і к в і д а ц і ї зов­н і ш н ь о п о л і т и ч н о г о п р е д с т а в н и ц т в а У С Р Р .

В н у т р і ш н є с т а н о в и щ е У С Р Р у цей час х а р а к т е р и з у ­ється економічною розрухою, з а н е п а д о м промисловост і та с ільського господарства , п о с и л е н н я м у соц іальн ій сфе­рі процесів марг інал і зац і ї та д е к л а с у в а н н я , н а р о с т а н н я м соц іально ї н а п р у ж е н о с т і та п о л і т и ч н о ї нестаб ільност і , а к т и в і з а ц і є ю та п о ш и р е н н я м повстанського руху . Своє­р ідним к а т а л і з а т о р о м з а з н а ч е н и х процес ів та я в и щ став голод 1921 — 1923 р р .

12.2. Нова економічна політика З а п о ч а т к о в а н а в р о к и в і й н и п о л і т и к а «воєнного кому­

нізму» з її п р о д р о з к л а д к о ю з к о ж н и м днем все поглиблю­вала пр ірву , щ о р о з д і л я л а владу й основну масу населен­н я — селянство . Н е з в а ж а ю ч и на ц е , с л у ш н і пропозиц і ї Ю. Л а р і н а , Л . Троцького про необхідність з а м і н и прод­р о з к л а д к и п р о д п о д а т к о м , я к і в н о с и л и с я щ е з с і ч н я 1920 р . , неодноразово в і д х и л я л и с я п р и б і ч н и к а м и воєн­н о - к о м у н і с т и ч н и х методів у п р а в л і н н я .

, В ідомий б і л ь ш о в и к - п р а г м а т и к Л . Крас ін на одному з пленумів Ц К напередодні X з ' ї зду РКП(б) звертався до п р и с у т н і х : « Д ж е р е л о м усіх бід і н е п р и є м н о с т е й , я к і ми п е р е ж и в а є м о в д а н и й час , є те , щ о к о м у н і с т и ч н а п а р т і я на 10 в ідсотк ів с к л а д а є т ь с я з п е р е к о н а н и х ідеаліст ів , го­тових вмерти за ідею, але не з д а т н и х ж и т и за нею, і на 90 в ідсотків із безсоромних пристосуванц ів , щ о вступили в неї, щоб о т р и м а т и посаду. Марно і безнадійно н а м а г а т и ­ся п е р е к о н а т и 10 в ідсотк ів ф а н а т и к і в у необхідності ціє ї нової економічно ї п о л і т и к и , тому я звертаюсь до остан-

380 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ніх 90 в ідсотк ів і чесно п о п е р е д ж а ю : я к щ о ви не хочете , щоб м а с и . . . в ч и н и л и з в а м и т а к е ж , я к з ц а р с ь к о ю ч е л я д ­дю, в ідкиньте необґрунтовані м р і я н н я і поверніться облич­ч я м до е к о н о м і ч н и х з а к о н і в » .

З а л п и повсталого К р о н ш т а д т у , щ о були в і д л у н н я м а н т о н о в щ и н и , м а х н о в щ и н и , ш и р о к о г о селянського р у х у , св ідчили навесні 1921 р . про сусп ільно-пол ітичну к р и з у . Л и ш е р е а л ь н а загроза в т р а т и влади з м у с и л а б і л ь ш о в и ц ь ­ке к е р і в н и ц т в о усв ідомити необхідність повороту в полі ­т и ц і .

У березні 1921 р . X з ' ї з д РКП(б) п р и й н я в р і ш е н н я про з а м і н у п р о д р о з к л а д к и п р о д п о д а т к о м ( н е з а б а р о м Р Н К У С Р Р видав декрет про н о р м и і розмір п о д а т к у — загаль ­на сума податку с т а н о в и л а 126 м л н пудів зерна замість 180 м л н пудів зг ідно з п р о д р о з к л а д к о ю ) , щ о п о к л а л о по­ч а т о к переходу до нової економічної п о л і т и к и .

П о я в а непу я к нової моделі господарювання була зу­мовлена н и з к о ю о б ' є к т и в н и х п р и ч и н :

1) з а к і н ч е н н я бойових д ій , перех ід до мирного будів­н и ц т в а , початок в ідбудови господарства в и м а г а л и з м і н и а к ц е н т і в у е к о н о м і ц і ;

2) к р и з о в и й стан е к о н о м і к и , щ о м а в тенденцію до по­с и л е н н я н е г а т и в н и х я в и щ , с т и м у л ю в а в в ідхід від воєн­но-комуністично ї д о к т р и н и ;

3) невдоволення с е л я н с т в а п р о д р о з к л а д к о ю , щ о періо­дично в и л и в а л о с ь у збройні виступи проти існуючої вла­д и , з у м о в л ю в а л о з м і н у с п і в в і д н о ш е н н я к л а с о в и х сил у суспільств і і д и к т у в а л о необхідність нового п ідходу до в ідносин міста і села . З а у в а ж и м о , щ о п и т а н н я продроз­к л а д к и — це не т і л ь к и соц іально-економічна проблема , а й проблема в ійськова , а д ж е 7 7 % особового с к л а д у Черво­ної армі ї цього періоду с т а н о в и л и с е л я н и ;

4) спад світового революційного р у х у в и ч е р п а в наді ї на ш в и д к е з д і й с н е н н я світової революці ї і матер і ально-т е х н і ч н у допомогу зах ідного пролетар і ату , щ о з м у с и л о б і л ь ш о в и ц ь к и й р е ж и м д о т р и м у в а т и с я г н у ч к і ш о ї л ін і ї в с тавленн і до с е л я н с т в а .

Суть непу вбачалась у з м і ц н е н н і союзу роб і тник ів і с е л я н , о с к і л ь к и внасл ідок тако ї консол ідац і ї м о ж н а було в и р і ш и т и проблеми е к о н о м і ч н о ї в ідсталості к р а ї н и . Спо­ч а т к у неп р о з г л я д а в с я б і л ь ш о в и ц ь к и м и т е о р е т и к а м и я к т а к т и ч н и й х ід , т и м ч а с о в и й в ідступ, і л и ш е згодом — я к один із м о ж л и в и х ш л я х і в до с о ц і а л і з м у . Неп — це к о м п ­л е к с заход ів перех ідного періоду , я к и й передбачав замі ­ну п р о д р о з к л а д к и п р о д п о д а т к о м ; в и к о р и с т а н н я товарно-

Нова економічна політика 3 8 1

грошових відносин, формування р и н к у ; кооперування тру­д я щ и х ; з а п р о в а д ж е н н я г о с п р о з р а х у н к у , п о с и л е н н я осо­бистої з ац ікавленост і у результатах прац і ; тимчасовий до­п у с к к а п і т а л і с т и ч н и х елемент ів у е к о н о м і к у .

П р о т я г о м 1 9 2 1 — 1 9 2 2 р р . ф о р м у є т ь с я н е п і в с ь к а мо­дель орган і зац і ї суспільства , я к а ф а к т и ч н о реал і зовува­л а с я на п р а к т и ц і . Ц я модель базувалася на концепці ї ш л я ­х у до соц іал і зму через д е р ж а в н и й к а п і т а л і з м . ї ї складо ­вими були в політико-ідеологічній сфері — ж о р с т к и й одно­п а р т і й н и й р е ж и м ; в економіц і — а д м і н і с т р а т и в н о - р и н к о ­ва система г о с п о д а р ю в а н н я . П р и н ц и п о в и м и ч и н н и к а м и економічного р о з в и т к у к р а ї н и ставали : д е р ж а в н а моно­п о л і я ( м і н і м а л ь н и й з в ' я з о к із світовою економікою) у зов­н і ш н і й торг івл і ; д е р ж а в н а власн ість на к р у п н у та з н а ч н у ч а с т и н у середньої промисловост і , торг івл і , т р а н с п о р т у ; госпрозрахунок у промисловост і , д іючий в о б м е ж е н о м у в и г л я д і л и ш е на рівні трестів (об 'єднань п ідприємств) , щ о перебували у власност і д е р ж а в и ; н е е к в і в а л е н т н и й обмін з селом на основі п р о д п о д а т к у ; г а л ь м у в а н н я р о з в и т к у к р у п н о г о індив ідуального господарства на с е л і 1 .

Р е а л і з а ц і я непу в Укра їн і в ідбувалася надзвичайно су­перечливо . Реальн і насл ідки зам іни продрозкладки прод-податком стали в ідчутними згодом, оск ільки продподаток мав стягуватися з у р о ж а ю 1921 р . , до того ж на п р а к т и ц і цей процес зд ійснювався методами п р о д р о з к л а д к и . Проте в ідмова влади від п р а к т и к и рекв і зиц ій під час хлібозаготі ­вель і свобода торгівлі пробуджували зац ікавлен ість селя­н и н а в ефективн ішому веденні власного господарства.

З переходом до непу п о ч а л а в і д р о д ж у в а т и с я коопера ­ц і я , в я к і й б і л ь ш о в и к и в б а ч а л и о п т и м а л ь н у форму залу­ч е н н я с е л я н с т в а до соц іал істичного буд івництва , в а ж л и ­вий елемент з м и ч к и міста та села . П р о т я г о м к о р о т к о г о часу с ільськогосподарська к о о п е р а ц і я республ іки зосере­д и л а у своїх р у к а х значну частину товарної п р о д у к ц і ї : до 3 7 % планової заготівлі зерна і м а й ж е 5 0 % техн ічних куль ­т у р . До к і н ц я відбудовчого періоду в У к р а ї н і ус іма вида­м и кооперац і ї було охоплено б ільшу ча ст ину с ільського н а с е л е н н я р е с п у б л і к и .

Неп зумовив суттєві з м і н и і в промисловост і . Контро­л ю ю ч и в а ж к у промислов ість , д е р ж а в а передала в оренду о р г а н і з а ц і я м (кооперативам , а р т і л я м та ін . ) , а т а к о ж при­в а т н и м особам дрібні п ідприємства . В У к р а ї н і 1921 р . в

1 Д и в . : История отечества: люди, идеи, решения. — М., 1991. — С. 1 3 8 .

382 Україна в складі СРСР (1922—1939)

оренду було здано 5200 т а к и х п і д п р и є м с т в , тобто м а й ж е половину наявного фонду . Р о з п о ч а т и й процес р о з д е р ж а в ­л е н н я та з а п р о в а д ж е н н я г о с п р о з р а х у н к у в и м а г а в гнучк і ­шої форми у п р а в л і н н я . Тому зам ість н а д ц е н т р а л і з о в а н и х б ю р о к р а т и ч н и х у п р а в л і н ь ( главк ів ) , щ о г а л ь м у в а л и неп , було з а п р о в а д ж е н о трести , я к і й с тали основними л а н к а ­м и у п р а в л і н н я д е р ж а в н о ю промислов і стю. П е р ш і трести в У к р а ї н і було орган ізовано восени 1921 р . Невдовз і один за одним в и н и к а ю т ь «Тютюнтрест» , «Маслотрест» , «Цук-ротрест» , «Південьсталь» . Всього в республіц і було ство­рено 21 р е с п у б л і к а н с ь к и й і 54 губернськ і трести , я к і ма­л и ш и р о к у господарську самост ійн ість . Поставлена в умо­ви непу , д е р ж а в н а промислов ість а к т и в н о п е р е х о д и л а на р и н к о в і в ідносини . Проте зд ійснений р і з к и й поворот т а к і л и ш и в с я н е з а в е р ш е н и м : г о с п р о з р а х у н о к ф а к т и ч н о не поширювався на п ідприємства , щ о входили до складу трес­т ів . Тому ні промислов і п ідприємства , ні ї хн і трудові ко­л е к т и в и не о д е р ж а л и господарської самост ійност і .

Неоднозначн і , с у п е р е ч л и в і процеси були х а р а к т е р н і д л я тогочасної торг івл і , де п р и в а т н и й к а п і т а л у п е р ш і р о к и непу конт ролював 7 5 % роздрібного товарообігу рес­публ іки , її п о ж в а в л е н н я , щ о , безумовно, стимулювало роз­виток е к о н о м і к и , водночас з у м о в л ю в а л о і п о с и л е н н я не­г а т и в н и х ч и н н и к і в — с п е к у л я ц і ї , к о н т р а б а н д и , ш а х р а й ­ства та ін . Період непу не в і д з н а ч а в с я г а р м о н і й н и м роз­в и т к о м . Н а в п а к и — дестаб іл і зуючі процеси р о з х и т у в а л и е к о н о м і к у м а й ж е к о ж е н р і к : ф інансова к р и з а 1922 р . , к р и з а збуту 1923 р . , т о в а р н и й голод 1924 р . , з р о с т а н н я і н ф л я ц і ї 1925 р .

З а п р о в а д ж е н н я непу м а л о помітн і економічн і наслід­к и . Т і л ь к и у 1 9 2 8 — 1 9 2 9 р р . в У к р а ї н і вироблено електро­енергі ї на 1 3 8 % б і л ь ш е , н і ж у 1913 р . , к а м ' я н о г о вуг іл­л я — на 1 1 9 , 3 % , стал і — на 1 1 7 % . Поступово в и х о д и л о з к р и з и і с ільське господарство р е с п у б л і к и , я к е за обсягом валової продукці ї в ж е 1 9 2 7 — 1 9 2 8 р р . дещо п е р е в и щ и л о р івень виробництва 1913 р . Водночас с ільське господарст­во помітно в ідставало від промисловост і . Я к щ о 1927— 1928 р р . пор івняно з попереднім р о к о м обсяг промислової продукц і ї виріс на 1 9 , 5 % , то с ільськогосподарсько ї — ли­ш е на 6 % .

Однак , н е з в а ж а ю ч и на ц і л к о м р е а л ь н і п о з и т и в н і зру­ш е н н я , неп н а п р и к і н ц і 20-х рок ів було згорнуто .

Я к і к о ж н а перех ідна модель , неп не міг остаточно стаб іл і зувати е к о н о м і ч н и й р о з в и т о к . До того ж реформа­ц і й н і п о ш у к и п р и з в о д и л и й до п о я в и к р и з о в и х я в и щ (то-

Нова економічна політика 383

в а р н и й голод, і н ф л я ц і я , ф інансова к р и з а та ін . ) . Та все ж з а в д я к и «відбудовчому ефекту» ( з а в а н т а ж у в а л о с я н а я в ­не о б л а д н а н н я , в и к о р и с т о в у в а л и с я староорні землі та ін . ) , в ідбувалося з р о с т а н н я е к о н о м і ч н и х п о к а з н и к і в . К о л и на­п р и к і н ц і 20-х рок ів ц і резерви було вичерпано , к р а ї н а о п и н и л а с я на пороз і гострої к р и з и , в основі яко ї л е ж а л а нестача к а п і т а л і в д л я р е к о н с т р у к ц і ї промисловост і . Пе ­ред С Р С Р с т о я л а а л ь т е р н а т и в а : або н и з ь к і темпи розвит­к у всього господарства на базі непу і прогресуюче відста­в а н н я від пров ідних к а п і т а л і с т и ч н и х к р а ї н , або ж в ідмо­ва від р и н к у , п о в е р н е н н я до а д м і н і с т р а т и в н и х методів , к о н ц е н т р а ц і я н а я в н и х ресурсів і форсований р и в о к го­ловної л а н к и господарства — в а ж к о ї індустрі ї .

К р і м е к о н о м і ч н и х п р о т и р і ч , п о г л и б л е н н я непу дедал і б ільше в и я в л я л о серйозн і пол і тичн і та соц іальні проти­р і ч ч я . З о к р е м а , е к о н о м і ч н и й п л ю р а л і з м , що набирав си­л и , д и к т у в а в необхідність п о я в и п л ю р а л і з м у пол ітично­го , а д ж е п р и в а т н и й сектор п р а г н у в м а т и допуск до полі ­т и ч н и х та ю р и д и ч н и х в а ж е л і в , щоб над ійно г а р а н т у в а т и захист в л а с н и х е к о н о м і ч н и х інтересів . Проте б ільшовиць­к а п а р т і я д і л и т и с я владою не з б и р а л а с я . Тому р о з в и т о к р и н к о в и х в ідносин, я к и й с п р и я в відбудові економіки , сут­тєво дестаб іл і зував с и т у а ц і ю пол і тичну . Серйозні проти­р і ч ч я в період непу в и н и к л и в соц іальн ій сфері . Прогре­суюче р о з ш а р у в а н н я сусп ільства , п о я в а безробіття , без­п р и т у л ь н о с т і с п р и ч и н и л и з р о с т а н н я соціального напру­ж е н н я . П о ч а л и л у н а т и голоси про «ганебний відступ» пе­ред к а п і т а л і з м о м , «здачу п о з и ц і й соц іал і зму» , «капіту­л я ц і ю перед б у р ж у а з і є ю » . Ц е були п о г л я д и значної час­т и н и сусп ільства , я к а в р о к и г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и проли­вала к р о в за р а д я н с ь к у владу , а в результат і неп івсько ї диференц іац і ї с п у с к а л а с ь на соц іальне дно . Лог ічне пи­т а н н я «За щ о боролись?» п о ч и н а є в середині 20-х рок ів з в у ч а т и все г о с т р і ш е . . . З а т а к и х обставин у 1929 р . б іль­ш о в и ц ь к е к е р і в н и ц т в о і в и р і ш и л о з д і й с н и т и « в е л и к и й п е р е л о м » , в і д к и н у в ш и неп .

О т ж е , нова е к о н о м і ч н а п о л і т и к а б у л а р е а к ц і є ю на о б ' є к т и в н і обставини — к р и з о в и й стан е к о н о м і к и , невдо­в о л е н н я с е л я н п р о д р о з к л а д к о ю , спад світового робітни­чого р у х у тощо . З а п р о в а д ж е н н я непу в У к р а ї н і зумовило в і д р о д ж е н н я приватно ї і н і ц і а т и в и , с п р и я л о п о л і п ш е н н ю економічно ї ситуац і ї . Ц я п о л і т и к а була в и м у ш е н и м так ­т и ч н и м к р о к о м , з д і й с н е н и м під т и с к о м обставин, а не стратегічною л ін ією. Згортання наприк інц і 20-х років непу зумовлене в н у т р і ш н і м и е к о н о м і ч н и м и п р о т и р і ч ч я м и ціє ї

384 Україна в складі СРСР (1922—1939)

п о л і т и к и та с у п е р е ч л и в и м и п р о ц е с а м и , я к і вона зумовила в суспільств і : з н и ж е н н я м темпів р о з в и т к у , в и ч е р п а н н я м ресурс ів , н е б а ж а н н я м б і л ь ш о в и ц ь к о ї парт і ї д і л и т и с я вла­дою і п о ш и р и т и д ію економічного п л ю р а л і з м у на сферу п о л і т и ч н у ; ш в и д к о ю д и ф е р е н ц і а ц і є ю суспільства , зрос­т а н н я м соціальної н а п р у г и , а з н а ч и т ь , і с творенням соці­альної бази д л я р ішучо ї в ідмови від р и н к о в и х в ідносин.

12.3. Утворення Радянського Союзу. Остаточна втрата Україною незалежності Ш л я х до с т в о р е н н я єдиної союзної д е р ж а в и розпочав­

ся щ е під час г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и і був з у м о в л е н и й низ ­к о ю о б ' є к т и в н и х ч и н н и к і в .

Територі ї ус іх республ ік , щ о у в і й ш л и до Союзу, свого часу були об ' єднан і в м е ж а х Рос ійсько ї імпері ї . М і ж ни­м и і снували т існ і економічн і з в ' я з к и , с п е ц і а л і з а ц і я еко­н о м і ч н и х р а й о н і в , своєр ідний розпод іл п р а ц і (Централь ­на Р о с і я — м а ш и н о б у д і в н а та л е г к а , особливо т е к с т и л ь ­на промислов і сть , Середня А з і я — в и р о б н и ц т в о бавовни, З а к а в к а з з я — видобуток н а ф т и , У к р а ї н а — у 1 9 1 3 р . да­вала 7 0 , 2 % загальноросійського видобутку в у г і л л я , 2 1 , 2 % м а р г а н ц ю , 6 7 % в и п л а в к и ч а в у н у , 5 7 , 2 % з а л і з а і с тал і , 8 0 — 8 5 % ц у к р у ) .

Під час г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и в ійськов і с и л и й управ­л і н н я к о м а н д н и м и в и с о т а м и е к о н о м і к и р а д я н с ь к и х рес­публ ік були о б ' є д н а н і , у т в о р и в с я воєнно-пол і тичний со­ю з . Своєр ідним к о м е н т а р е м до цього ф а к т у м о ж у т ь бути слова Голови Р а д н а р к о м у У к р а ї н и X . Р а к о в с ь к о г о , я к и й , в и с т у п а ю ч и в березні 1919 р . на I I I В с е у к р а ї н с ь к о м у з ' ї з ­ді Р а д , наголосив : « . . . дитин і зрозум іло , щ о без торжест­ва Р а д я н с ь к о ї Росі ї не було б і Р а д я н с ь к о ї в л а д и на Укра ­ї н і . . . і щ о вороги Р а д я н с ь к о ї Росі ї є і н а ш и м и ворогами , т ак само, я к н а ш і вороги є ворогами Р а д я н с ь к о ї Рос і ї» . У з в ' я з к у з п ідготовкою Генуезько ї к о н ф е р е н ц і ї м і ж р а д я н ­с ь к и м и р е с п у б л і к а м и с к л а в с я д и п л о м а т и ч н и й союз.

З н а ч н у роль у з м і ц н е н н і та п о с и л е н н і об ' єднавчої тен­денці ї в ід і гравало те , щ о всі р е с п у б л і к и м а л и однакову пол і тичну с т р у к т у р у , я к а х а р а к т е р и з у в а л а с я монопарт ій -н істю. Р е а л ь н а в л а д а на м і с ц я х н а л е ж а л а є д и н і й , жорст ­ко ц е н т р а л і з о в а н і й б і л ь ш о в и ц ь к і й парт і ї , к е р о в а н і й мос-

Утворення Радянського Союзу 385

к о в с ь к и м Ц К . Втрата У к р а ї н о ю н е з а л е ж н о с т і в ідбувала­ся протягом тривалого періоду, поступово, у процесі вход­ж е н н я У С Р Р до с к л а д у Союзу Р С Р , я к и й умовно м о ж н а под ілити на к і л ь к а етап ів .

I етап (червень 1919 — грудень 1920 р.) — утворення «воєнно-політичного союзу» радянських республік, збере­ження за Україною формального статусу незалежної дер­жави. У червні 1919 р . ВЦВК п р и й н я в постанову «Про воєнний союз р а д я н с ь к и х республік Росі ї , У к р а ї н и , Лат ­вії , Л и т в и і Б ілорус і ї» . Об 'єднання створювалося л и ш е «на час соціалістичної оборонної в ійни» , але , по суті , стало п е р ш и м р е а л ь н и м к р о к о м до в ідновлення унітарної дер­ж а в и . Безпосереднім насл ідком цього р і ш е н н я стало об 'єд­н а н н я н а й г о л о в н і ш и х наркомат ів Рос ійської Федераці ї та і н ш и х республік , за я к и м и з а л и ш а в с я статус н е з а л е ж н и х д е р ж а в . О с к і л ь к и централ і зац ія наркомат ів не була конс­титуц ійно оформленою, утворився т і л ь к и воєнно-політич­ний союз н е з а л е ж н и х д е р ж а в , що став уособленням фак­тичного (але не юридичного) утворення єдиної д е р ж а в и .

П о ш у к моделі майбутнього союзу розпочався в л і т к у 1919 р . З ц і єю метою під г о л о в у в а н н я м Л . К а м е н е в а було створено к о м і с і ю , ч л е н и я к о ї с х и л я л и с я до н а д а н н я фор­м а л ь н о н е з а л е ж н и м республ ікам статусу а в т о н о м н и х рес­публ ік Р С Ф Р Р , а голова взагал і д о т р и м у в а в с я д у м к и про те , щ о «треба з л и т и У к р а ї н у з Р о с і є ю » , а не о б м е ж у в а т и ­ся о б ' є д н а н н я м основних галузей у п р а в л і н н я . Д е щ о і н ш у позицію займав представник У к р а ї н и X. Р а к о в с ь к и й , я к и й с т в е р д ж у в а в , щ о пост ійне о б ' є д н а н н я « м о ж л и в е т і л ь к и на основі федеративного устрою (федеративної конститу­ці ї ) , к о л и створюється є д и н и й орган верховного управ ­л і н н я у в и г л я д і Федеративно ї Р а д и Р е с п у б л і к » . Однак остаточної в ідпов ід і на п и т а н н я про к о н к р е т н у ф о р м у о б ' є д н а н н я р а д я н с ь к и х республік ц я к о м і с і я не д а л а .

II етап (грудень 1 9 2 0 — грудень 1 9 2 2 р.) — форму­вання договірної федерації , посилення підпорядкування України, о б м е ж е н н я її суверенітету. 28 г р у д н я 1920 р . п р е д с т а в н и к и Росі ї Л е н і н і Ч и ч е р і н та п р е д с т а в н и к У к р а ­їни Р а к о в с ь к и й п і д п и с а л и угоду про в о є н н и й і господар­с ь к и й союз м і ж двома д е р ж а в а м и . І х о ч а ф о р м а л ь н о про­голошувалися незалежність і суверенітет обох держав , взя ­тий на ц е н т р а л і з а ц і ю к у р с , особливо в 1921 —1922 р р . , п о с и л ю в а в с я . У цей час о б ' є д н а н и м и і к е р о в а н и м и цент­ром були в ж е не 5, я к у попередній пер іод , а 7 наркома­т ів . Д л я у п р а в л і н н я у к р а ї н с ь к о ю м е т а л у р г і й н о ю та мета­лообробною промислов істю у червн і 1922 р . були створе-13

386 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ні з а г а л ь н о ф е д є р а л ь н і трести ( « У к р м е т а л » , «Югосталь» , «С ільмаштрест» , « У к р т р е с т с і л ь м а ш » ) , я к і ц і л к о м пере­бували під к о н т р о л е м центру , а саме — Всеросійської Ра ­ди народного господарства (ВРНГ) . Н а територі ї У к р а ї н и та Б ілорус і ї у п р а в л і н н я з а л і з н и ц я м и і з в ' я з к о м п е р е й ш л о в п і д п о р я д к у в а н н я з а г а л ь н о ф е д е р а л ь н и х орган ів . З ін іц і ­а т и в и у к р а ї н с ь к о ї делегаці ї на IV сесії В Ц В К у ж о в т н і 1 9 2 2 р . З е м е л ь н и й , Г р о м а д я н с ь к и й та і н ш і к о д е к с и Р С Ф Р Р п о ш и р е н о було на всі р а д я н с ь к і р е с п у б л і к и .

У цей час в и н и к а є серйозне т е р т я м і ж центром і У к р а ­їною на е к о н о м і ч н о м у ґ р у н т і . Т а к , за в і д п р а в л е н и й до Р С Ф Р Р голодного д л я р е с п у б л і к и 1921 р . хл іб У к р а ї н а м а л а о д е р ж а т и 20 м л н крб . золотом. Н а р к о м п р о д Р С Ф Р Р з а п л а т и в м а й ж е 1,3 м л н к р б . , а р е ш т у об іцяв компенсу­в а т и м а ш и н а м и , м а н у ф а к т у р о ю , л і с о м а т е р і а л а м и та ін . «Із цього н а м не д а л и ні одного а т о м а » , — обурено писав X . Р а к о в с ь к и й у доповідній з а п и с ц і Л е н і н у в с ічні 1922 р . В р а х о в у ю ч и т і л ь к и економічн і ч и н н и к и та і гноруючи на­ц і о н а л ь н і особливості і ю р и д и ч н і права У к р а ї н и , д е р ж -п л а н Р С Ф Р Р хот ів було под ілити республ іку на дві еко­номічн і області — Південно-Зах ідну з центром у К и є в і та П і в д е н н у ( г ірничопромислову) з ц е н т р о м у Х а р к о в і . Еко­н о м і к о ю ц и х областей м а л и к е р у в а т и о р г а н и В Р Н Г і Ра ­ди П р а ц і та Оборони (РПО) Р С Ф Р Р . І л и ш е а к т и в н и й про­тест п а р т і й н и х та д е р ж а в н и х орган ів У к р а ї н с ь к о ї С Р Р , в т р у ч а н н я Л е н і н а д а л и змогу з а л и ш и т и республ іку єди­н и м е к о н о м і ч н и м р а й о н о м .

О т ж е , с и т у а ц і я в и м а г а л а суттєвого к о р е г у в а н н я про­цесу консол ідац і ї , ч і т к і ш о г о у я в л е н н я майбутньо ї моделі о б ' є д н а н н я . Тому не дивно , щ о м а й ж е водночас п і д н я л и п и т а н н я про необхідність у д о с к о н а л е н н я догов ірних від­носин республ ік з Р С Ф Р Р Ц К К о м п а р т і ї У к р а ї н и та Б іло ­русі ї (весна 1922) . Проте і н і ц і а т и в а у к р а ї н ц і в та білору­сів своїм н а с л і д к о м м а л а п р о т и л е ж н и й б а ж а н о м у резуль­тат , о с к і л ь к и створена д л я р о з в ' я з а н н я цієї проблеми к о ­міс ія на чол і з В . К у й б и ш е в и м (за в и н я т к о м X . Р а к о в с ь -кого) в ц і л о м у п р и х и л ь н о п о с т а в и л а с я до стал інського п р о е к т у «автономізац і ї» , суть я к о г о п о л я г а л а у в ідмові р а д я н с ь к и х республік від п л а н і в створення в л а с н и х на­ц і о н а л ь н и х д е р ж а в , їх в х о д ж е н н я до с к л а д у Р С Ф Р Р на п р а в а х а в т о н о м н и х утворень , т р а н с ф о р м у в а н н я орган ів д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я Рос ійсько ї Федерац і ї у з а г а л ь н о ­д е р ж а в н і . Я к з а з н а ч а в Стал ін , й ш л о с я про зам іну «фік­тивної н е з а л е ж н о с т і в н у т р і ш н ь о ю автономією республ ік у р о з у м і н н і мови , к у л ь т у р и , юстиці ї та ін.»

Утворення Радянського Союзу 387

Л е н і н к а т е г о р и ч н о виступив проти стал інсько ї моделі о б ' є д н а н н я республ ік , з а п р о п о н у в а в ш и п о к л а с т и в осно­ву державного союзу п р и н ц и п федерац і ї . Авторитет його , хоча і хворого та ф а к т и ч н о усунутого від справ у парт і ї та д е р ж а в і , був беззаперечним, і тому ж о в т н е в и й (1922) п л е н у м Ц К Р К Щ б ) п р и й н я в ф о р м у у т в о р е н н я єдиної дер­ж а в и , на я к і й н а п о л я г а в Л е н і н . Проте це зовсім не озна­чало , щ о с т а л і н с ь к и й план п о т р а п и в на а р х і в н у п о л и ц ю . Створена п і с л я жовтневого п л е н у м у К о н с т и т у ц і й н а комі ­с ія (Й. Стал ін , М. К а л і н і н , Г. Ч и ч е р і н та ін . ) в и с л о в и л а с я за утворення н а р к о м а т і в трьох т и п і в : а) з л и т и х (5 нар­комат ів ) — м а л и ц і л к о в и т у владу на територі ї нової феде­раці ї ; б) о б ' є д н а н и х (5 н а р к о м а т і в ) — в і д р і з н я л и с я від з л и т и х т і л ь к и т и м , щ о п і д п о р я д к о в а н і м ос ко в ськ ій коле­гії республ іканськ і п ідрозд іли д і стали назву н а р к о м а т і в ; в) автономних (самостійних) — юстиці ї , внутр ішніх справ , землеробства , осв іти , охорони з д о р о в ' я і соцзабезпечен­н я . П е р е д б а ч а л а с я ц е н т р а л і з а ц і я щ е б ільша , н і ж в умо­вах громадянсько ї в і й н и . Це о з н а ч а л о , щ о ф е д е р а ц і я , я к а почала розбудовуватися в ідповідно до р і ш е н ь коміс і ї , ма­ла бути федерац ією л и ш е н о м і н а л ь н о , а р е а л ь н и м зміс­том союзу республік в н а й б л и ж ч і й перспектив і стала авто­н о м і з а ц і я .

I I I е т а п (грудень 1922 — т р а в е н ь 1925 р.) — утворен­н я СРСР, в т р а т а У к р а ї н о ю незалежност і . ЗО грудня 1922 р . І з ' ї зд Р а д СРСР затвердив д е к л а р а ц і ю про у т в о р е н н я Со­юзу Р С Р і союзний договір . Союз с к л а д а в с я з чотирьох республік — Р С Ф Р Р , У С Р Р , Б С Р Р , З С Ф Р Р ( А з е р б а й д ж а н , В ірмен ія , Груз і я ) .

Не в і р я ч и в те, щ о Сталін щ и р о в ідмовився від ідеї автономізац і ї , X . Р а к о в с ь к и й н а п о л я г а в на необхідності р е а л ь н и х гарант ій р івноправност і та суверенності респуб­л і к у м е ж а х С Р С Р . Так і гарант і ї він бачив у ч і т к і й визна­ченості союзних в ідносин за п р и н ц и п о м : «більше прав , б ільше засобів , б ільше і н і ц і а т и в и у всіх г а л у з я х о к р е м и м радянським республ ікам» . Ц ю позицію X. Р а к о в с ь к и й при п і д т р и м ц і Б у х а р і н а обстоював на XII з ' ї зд і РКП(б) (кві ­тень 1923 р . ) . Х а р а к т е р н о , щ о в ж е на цьому етап і форму­в а н н я СРСР Р а к о в с ь к и й в к а з у в а в на серйозну негативну тенденцію — з а р о д ж е н н я д и к т а т у союзних в ідомств . Н а ж а л ь , делегати з ' ї зду його не п і д т р и м а л и , а в л и п н і цьо­го ж року Р а к о в с ь к о г о було зв ільнено з посади Голови Р а д н а р к о м у У к р а ї н и і п р и з н а ч е н о повпредом до Вели­кобритан і ї .

388 Україна в складі СРСР (1922—1939)

У цей період процес л і к в і д а ц і ї суверенітету У к р а ї н и вступає у свою з а в е р ш а л ь н у фазу . 26 с ічня 1924 р . від­бувся II з ' ї зд Р а д С Р С Р , я к и й остаточно затвердив п е р ш у К о н с т и т у ц і ю Р а д я н с ь к о г о Союзу. У ній було окреслено коло п и т а н ь , щ о н а л е ж а л и до компетенц і ї в и щ и х органів в л а д и С Р С Р : з о в н і ш н я п о л і т и к а , кордони , збройні сили , транспорт , з в ' я з о к , п л а н у в а н н я господарства , оголошен­н я в і й н и і п і д п и с а н н я м и р у . Ф о р м а л ь н о к о ж н а республі­к а м а л а право виходу з С Р С Р , але м е х а н і з м у такого вихо­ду так і не було розроблено . Тому, не з м і н ю ю ч и своєї зовн ішньо ї ф о р м и , «союз республ ік» ф а к т и ч н о перетво­р и в с я на ж о р с т к о ц е н т р а л і з о в а н у , ун ітарну д е р ж а в у . У травн і 1925 р . з а в е р ш у є т ь с я процес в х о д ж е н н я У к р а ї н и до с к л а д у С Р С Р . IX В с е у к р а ї н с ь к и й з ' ї зд Р а д затвердив новий текст Конституц і ї У С Р Р , у я к о м у було законодав­чо з а к р і п л е н о вступ Р а д я н с ь к о ї У к р а ї н и до Р а д я н с ь к о г о Союзу.

О т ж е , остаточна л і к в і д а ц і я д е р ж а в н о г о суверенітету У к р а ї н и в ідбулася не в момент утворення СРСР (грудень 1922) , а д е щ о п і з н і ш е і п о в ' я з а н а головним ч и н о м з прий­н я т т я м нового тексту Конституц і ї У С Р Р . Проте втрата н е з а л е ж н о с т і , перетворення У к р а ї н и на мар іонеткову дер­ж а в у не о з н а ч а л и ц і л к о в и т о ї л ікв ідац і ї з авоювань укра ­їнського народу, тотальної руйнаці ї атрибутів державності . П р о це св ідчать в и з н а н н я територ іально ї ц іл існост і Укра ­ї н и , і с н у в а н н я в республ іц і власного адмін істративного центру та д е р ж а в н о г о а п а р а т у , н а д а н н я певних прав ком­п а к т н о п р о ж и в а ю ч и м н а ц і о н а л ь н и м м е н ш и н а м та ін . Мо­дель С Р С Р була своєрідною ф о р м у л о ю компромісу м і ж с и л а м и ц е н т р а л і з м у та у н і т а р и з м у , л ідером і основним с т р и ж н е м я к и х була б і л ь ш о в и ц ь к а п а р т і я , і с и л а м и де­ц е н т р а л і з а ц і ї — н а ц і о н а л ь н и м и р у х а м и .

12.4. Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні риси, особливості, наслідки На базі непу п р о м и с л о в и й розвиток СРСР у середині

20-х рок ів досяг довоєнного (1913) р і в н я , о д н а к к р а ї н а суттєво в ідставала від передових к а п і т а л і с т и ч н и х д е р ж а в : значно м е н ш е в и р о б л я л о с я електроенерг і ї , с тал і , чавуну , добувалося в у г і л л я і н а ф т и . Господарство в ц ілому пере-

Індустріалізація 389

бувало на до індустр іальн ій стаді ї розвитку . Тому ц і л к о м з а к о н о м і р н о , щ о XIV з ' ї зд ВКП(б) (грудень 1925 р.) про­голосив курс на індустр і ал і зац ію . Будучи л о г і ч н и м про­д о в ж е н н я м п л а н у ГОЕЛРО, офіц ійно цей курс був спря­м о в а н и й на з абезпечення економічної самост ійност і й не­з а л е ж н о с т і С Р С Р ; з м і ц н е н н я обороноздатност і к р а ї н и ; створення матер іально-технічно ї бази для модернізац і ї я к промисловост і , т а к і с ільського господарства; с тимулю­в а н н я неухильного з р о с т а н н я продуктивност і п р а ц і і на ц ій основі п і д в и щ е н н я матер іального добробуту й к у л ь ­турного р і в н я т р у д я щ и х (у б ільшост і з а д е к л а р о в а н и х до­к у м е н т і в цей п у н к т стоїть , я к п р а в и л о , останн ім у пере­л і к у завдань індустр іал і зац і ї ) .

В а ж л и в е місце у зд ійсненні наміченого курсу на індус­тр і ал і з ац ію в ідводилося Укра їн і . На IX з ' ї зд і КП(б)У (гру­день 1925 р.) в к а з у в а л о с я на п р и н ц и п о в о в а ж л и в у роль в а ж к о ї промисловост і республ іки д л я процесу модерніза ­ції та р е к о н с т р у к ц і ї к р а ї н и .

П р о г о л о ш е н и й к у р с на індустр іал і зац ію м а й ж е одра­зу н а ш т о в х н у в с я на н и з к у о б ' є к т и в н и х т р у д н о щ і в . Вели­чезн і за м а с ш т а б а м и перетворення м а л и з д і й с н ю в а т и с я на г і г антськ ій територі ї , а це з н а д з в и ч а й н о ю гостротою ставило п и т а н н я про розвинуту і н ф р а с т р у к т у р у (дороги, мости та ін . ) , стан я к о ї значною мірою не в ідповідав пот­ребам. З а п л а н о в а н у модерн і зац ію необхідно було прово­д и т и ш в и д к и м и т е м п а м и , щоб , по-перше , остаточно не в ідстати від к а п і т а л і с т и ч н о г о світу, по-друге , д л я зм іц ­н е н н я обороноздатності , о с к і л ь к и в середині 20-х рок ів з о в н і ш н я загроза , на д у м к у стал інського к е р і в н и ц т в а , ли ­ш а л а с я ще досить р е а л ь н о ю .

Н а промислових п і д п р и є м с т в а х у цей час х р о н і ч н о не вистачало к в а л і ф і к о в а н и х к а д р і в . Серйозною проблемою був і дефіцит о б л а д н а н н я , а д ж е на б ільшост і заводів і ф а б р и к воно було з а с т а р і л и м , к р і м того, з н а ч н у ч асти н у необх ідних д л я модернізац і ї м а ш и н і у с т а т к у в а н н я своя п р о м и с л о в і с т ь в з а г а л і не в и р о б л я л а . П р о т е , о ч е в и д н о , основною п е р е ш к о д о ю д л я усп ішного з д і й с н е н н я к у р с у на індустр і ал і зац ію була нестача к о ш т і в . Саме тому пи­т а н н я про д ж е р е л а ф і н а н с у в а н н я н а м і ч е н и х е к о н о м і ч н и х п л а н і в було одним із ц е н т р а л ь н и х у д е р ж а в н о м у і внутр і ­п а р т і й н о м у ж и т т і . Г. З і н о в ' є в , Л . Каменєв і Л.с Т р о ц ь к и й обстоювали курс на і н т е н с и в н і ш е п е р е к а ч у в а н н я к о ш т і в із села в місто за р а х у н о к п і д в и щ е н н я п о д а т к і в і ц ін на промтовари. Ц я ідея «надіндустріалізації» п іддавалася гос­тр ій к р и т и ц і з боку голови В У Ц В К Г. Петровського і го-

390 Україна в складі СРСР (1922—1939)

лови Р Н К У С Р Р В. Ч у б а р я та і н ш и х і на XV з ' ї зд і ВКП(б) була з а с у д ж е н а (грудень 1927 р.)- Ц е й ж е з ' ї зд затвердив д и р е к т и в и п е р ш о г о п ' я т и р і ч н о г о п л а н у ( 1 9 2 8 / 1 9 2 9 — 1 9 3 2 / 1 9 3 3 господарськ і р о к и ) .

П л а н готувався ґрунтовно : т і л ь к и к о м і с і я Ковалевсь-кого розробила 50 вар іант ів м о ж л и в о г о економічного роз­в и т к у . У к і н ц е в о м у п ідсумку пропо ну в ал о ся з д і й с н и т и один з двох альтернативних вар іант ів : в ідправного й опти­м а л ь н о г о , щ о м а й ж е на 2 0 % п е р е в и щ у в а в п о к а з н и к и від­правного .

Певною пол ітичною на ївністю в ідзначалась робота над п ' я т и р і ч н и м п л а н о м в У к р а ї н і . Щ е в передмові до «Кон­т р о л ь н и х ц и ф р народного господарства У С Р Р за 1926— 1927 рр.» голова Д е р ж п л а н у республ іки Г. Г р и н ь к о пи­сав : «Контрольн і ц и ф р и мають бути в и щ и м д о с я г н е н н я м , в и щ и м у з а г а л ь н е н н я м наукової економічно ї д у м к и в кра ­їн і , в и щ и м проявом економічного прогнозу на н а й б л и ж ­ч и й р і к . . . К о н т р о л ь н і ц и ф р и , однак , не є т і л ь к и еконо­м і ч н и м прогнозом , — вони є т а к о ж системою економіч­н и х д и р е к т и в , ф о р м у л ю ю т ь п р а к т и ч н і з а в д а н н я еконо­мічної п о л і т и к и на н а й б л и ж ч и й р і к » . У середині 20-х ро­к ів к о н ц е п ц і я синтезу прогнозу і д и р е к т и в и була засто­сована і до п е р с п е к т и в н о г о п л а н у в а н н я . Т а к , стосовно п ' я т и р і ч н о г о п л а н у Д е р ж п л а н У С Р Р стояв на т а к и х по­з и ц і я х : «План має бути: а) н а у к о в и м прогнозом об 'єк­т и в н и х м о ж л и в о с т е й ; б) ф о р м у л ю в а н н я м завдань , щ о виз­н а ч а ю т ь у м о в и оптимального їх в и к о р и с т а н н я ; в) систе­мою заход ів , щ о с п р я м о в а н і на п р а к т и ч н е з д і й с н е н н я по­л і т и ч н и х прагнень д е р ж а в н о ї влади») . На п р а к т и ц і «здій­снення п о л і т и ч н и х п р а г н е н ь д е р ж а в н о ї влади» ф а к т и ч н о вит і снило і п і д і м ' я л о під себе науков і сть , о б ' є к т и в н і с т ь .

У кв і тн і 1929 р . XVI п а р т к о н ф е р е н ц і я с х в а л и л а опти­м а л ь н и й вар і ант , але він так і з а л и ш и в с я на папер і , бо в ж е в листопад і цього року в «Правді» з ' я в л я є т ь с я стат­т я Стал іна «Р ік великого п е р е л о м у » , в я к і й виголошу­є т ь с я к у р с на с т р і м к е ф о р с у в а н н я і н д у с т р і а л і з а ц і ї . У 1 9 3 1 р . р а д я н с ь к і з а к у п к и с т а н о в и л и 3 0 % с в і т о в о г о експорту м а ш и н і о б л а д н а н н я , 1932 р . — м а й ж е 5 0 % .

Д ж е р е л а м и ф і н а н с у в а н н я ц и х з а к у п о к та індустр іал і ­зац і ї були :

1) п е р е к а ч у в а н н я к о ш т і в із легко ї та харчово ї у в а ж к у промислов ість ;

2) п о д а т к и з н а с е л е н н я (для села «надподаток» — пос­т ійне з р о с т а н н я ц ін на промислов і товари) ;

3) в н у т р і ш н і п о з и к и , спочатку добровільні , а згодом —

Індустріалізація 391

«під контролем с у с п і л ь н и х о р г а н і з а ц і й » . Т а к , протягом 1927—1929 рр . було випущено 3 державн і позики індустрі­ал і зац і ї , і н а с е л е н н я У к р а ї н и п ідписалося на суму понад 325 м л н крб ;

4) випуск паперових г р о ш е й , не з абезпечених золотом (у р о к и першої п ' я т и р і ч к и і н ф л я ц і й н е п о к р и т т я д е р ж а в ­н и х потреб становило 4 млрд крб . ) ;

5) р о з ш и р е н н я п р о д а ж у г о р і л к и . У вересні 1930 р . Ста­л ін у лист і до Молотова писав : «Необхідно, на мою дум­к у , з б і л ь ш и т и ( н а с к і л ь к и м о ж л и в о ) виробництво горіл­к и . Необхідно в і д к и н у т и у д а в а н и й сором і п р я м о й відк­рито п іти на м а к с и м а л ь н е з б і л ь ш е н н я в и р о б н и ц т в а горіл­к и » . У 1927 р . з а в д я к и п р о д а ж у с п и р т н и х напо їв бюджет о д е р ж а в понад 5 0 0 м л н к р б . , 1 9 3 0 р . — 2 , 6 м л р д , а 1934 р . — 6,8 м л р д к р б . ;

6) з б і л ь ш е н н я вивозу за кордон н а ф т и , л і су , хутра та хліба;

7) р е ж и м економі ї . Т а к , у республіц і 1927 р . при РНК У С Р Р було створено коміс ію з р е ж и м у економі ї на чолі з В. Ч у б а р е м , я к а л и ш е за р а х у н о к с к о р о ч е н н я адміністра-т и в н о - у п р а в л і н с ь к и х витрат з е к о н о м и л а за два з полови­ною р о к и м а й ж е 65 м л н крб . ;

8) небаченого р і в н я досягла е к с п л у а т а ц і я селянства та робітничого класу , і н ш и х верств населення , багатьох міль­йонів в ' я з н і в Г У Л А Г у .

Процес індустр іал і зац і ї в У к р а ї н і в п р и н ц и п о в и х ри­сах зб ігався із з а г а л ь н о с о ю з н и м и т е н д е н ц і я м и , але мав і свої особливості . Вони зумовлені ш и р о к и м с п е к т р о м при­родних багатств , спец і ал і з ац і єю промисловост і республі­к и , с труктурою р о з м і щ е н н я п р о д у к т и в н и х с и л .

Особливост і п р о ц е с у індустр і ал і з ац і ї в У к р а ї н і : 1. Інвестування в промисловість республіки, особли­

во в початковий період індустріалізації, значної части­ни коштів. У 1 9 2 6 — 1 9 2 7 рр . к а п і т а л о в к л а д е н н я в індус­тр ію СРСР становили м а й ж е 1 м л р д к р б . , з н и х 269 ,4 м л н крб . п р и п а д а л о на промислов ість У С Р Р . Всього ж за р о к и першої п ' я т и р і ч к и на промислову м о д е р н і з а ц і ю У к р а ї н и виділено понад 2 0 % загальносоюзних к а п і т а л о в к л а д е н ь .

2. Побудова і реконструкція в Україні на початку індустріалізації крупних промислових об'єктів. У період технічної р е к о н с т р у к ц і ї 20—30-х рок ів у промисловост і С Р С Р о с н о в н и м и в в а ж а л и с я 35 о б ' є к т і в , серед н и х в У кра ї н і з н а х о д и л о с я 7 новобудов і 5 докор інно реконст­р у й о в а н и х п і д п р и є м с т в . До новобудов н а л е ж а л и три ме­талург ійн і заводи ( З а п о р і ж с т а л ь , К р и в о р і ж с т а л ь , Азов-

392 Україна в складі СРСР (1922—1939)

сталь) , Дніпробуд, Дніпроалюмін ійбуд , К р а м м а ш б у д (Кра­маторськ) і Х Т З . Г і г а н т с ь к и м и серед р е к о н с т р у й о в а н и х об ' єкт ів були Л у г а н с ь к и й паровозобудівний і чотири мета­лург ійн і заводи (у Мак і ївц і , Дн іпродзержинську , Дніпро­петровську , К о м у н а р с ь к у ) .

3 . Нерівномірність процесу модернізації промислово­го потенціалу республіки. Я к щ о в р о к и першої п ' я т и р і ч ­к и з 1500 п р о м и с л о в и х п і д п р и є м с т в , щ о с п о р у д ж у в а л и с я в С Р С Р , 4 0 0 будувалося в У С Р Р , то у друг ій п ' я т и р і ч ц і в У к р а ї н і будується л и ш е 1000 заводів з 4 5 0 0 , а у трет ій — 6 0 0 з 3 0 0 0 завод ів . Очевидно, це п о я с н ю є т ь с я т и м , щ о на початку індустр іал і зац і ї необхідно було з м і ц н и т и базу д л я р о з г о р т а н н я процесу модерн і зац і ї . Робилося це , я к пра­в и л о , т а м , де були н а й с п р и я т л и в і ш і д л я цього умови , а згодом зростаючі м а с ш т а б и р е к о н с т р у к ц і ї , реальна заг­роза в і й н и з м у с и л и союзне к е р і в н и ц т в о п о д у м а т и про і н д у с т р і а л ь н и й розвиток У р а л у . В и с т у п а ю ч и на XVI з ' ї з ­ді ВКП(б) (червень 1930 р . ) , Стал ін а к ц е н т у в а в : « З а р а з . . . н а ш а промислов ість , я к і н а ш е народне господарство, спи­р а є т ь с я в основному на в у г і л ь н о - м е т а л у р г і й н у базу на У к р а ї н і . З р о з у м і л о , щ о без тако ї бази н е м и с л и м а індуст­р і а л і з а ц і я к р а ї н и . Нове в р о з в и т к у нашого народного гос­подарства п о л я г а є . . . в тому , щ о б , всебічно р о з в и в а ю ч и цю базу і н а д а л і , п о ч а т и . . . створювати другу вуг ільно-м е т а л у р г і й н у базу . . . на У р а л і » .

4 . Поява в республіканському промисловому комплек­сі нових галузей. З о к р е м а , у харчов ій промисловості Укра ­ї н и в и н и к л и нові г алуз і : м а р г а р и н о в а , молочна , маслопе-реробна , к о м б і к о р м о в а , х л і б о п е к а р с ь к а . К о л и став до ла­ду 1932 р . завод «Дн іпроспецсталь» , у республіц і в и н и к ­л а е л е к т р о м е т а л у р г і я я к г а л у з ь металург ійно ї промисло­вості . П і с л я в в е д е н н я в дію 1930 р . К о с т я н т и н і в с ь к о г о ц и н к о в о г о і 1 9 3 3 р . Дн іпропетровського алюмін ієвого за­водів в У С Р Р з ' я в и л а с я т а к о ж кольорова м е т а л у р г і я .

5. Значне відставання модернізації легкої та харчо­вої промисловості від важкої індустрії внасл ідок м е н ш и х м а с ш т а б і в к а п і т а л ь н о г о буд івництва і недостатньої сиро­винної бази . Відповідно до п л а н і в першої п ' я т и р і ч к и , у в а ж к у індустр ію У к р а ї н и передбачалося в к л а с т и 8 7 , 5 % а с и г н о в а н и х к о ш т і в , а в л е г к у та х а р ч о в у — л и ш е 1 2 , 5 % .

6 . Вищі темпи витіснення приватного сектора в еко­номіці України, ніж у СРСР загалом. Я к щ о в п о ч а т к о в и й період непу п р и в а т н и й сектор у республіц і давав 2 5 % ви­робництва промислово ї продукц і ї , то 1928 р . на його до­л ю п р и п а д а л о л и ш е 1 2 % (по СРСР — 1 7 % ) .

Індустріалізація 393

Н е з в а ж а ю ч и на те , щ о ж о д н а з п е р ш и х довоєнних п ' я т и р і ч о к не була в и к о н а н а в повному обсяз і , все ж інду­с т р і а л і з а ц і я в и в е л а У к р а ї н у на я к і с н о новий р івень про­мислового р о з в и т к у , докор інно з м і н и в ш и с т р у к т у р у гос­подарства: зросла ч а с т к а промисловост і в п о р і в н я н н і з часткою с ільського господарства в з а г а л ь н о м у обсяз і ва­лової продукці ї республ іки ; у валовій продукці ї самої про­мисловості дедал і б і л ь ш е домінує виробництво засобів ви­робництва ; др ібна промислов ість (кустарно-ремісничі під­приємства , о к р е м і товаровиробники) в и т і с н я є т ь с я вели­к о ю індустр ією.

М о д е р н і з а ц і я п р о м и с л о в о г о п о т е н ц і а л у д а л а з м о г у У к р а ї н і випередити за р івнем р о з в и т к у індустр і ї к і л ь к а зах ідноєвропейських кра їн . Вона посіла 2-ге місце в Європі (п ісля Н і м е ч ч и н и ) за в и п л а в к о ю ч а в у н у , 3-тє м ісце за виробництвом сталі (після Німеччини та Англ і ї ) , 4-те місце у світі за видобутком в у г і л л я . М о д е р н і з а ц і я промисло­вості с п р и я л а п о с и л е н н ю процесу урбан і зац і ї . Я к щ о до індустр іал і зац і ї в У к р а ї н і в м істах п р о ж и в а в л и ш е ко­ж е н п ' я т и й ж и т е л ь У к р а ї н и , то перед Другою світовою в ійною в ж е к о ж е н трет ій . Н а с л і д к о м ш в и д к о г о процесу урбанізаці ї с тала певна у к р а ї н і з а ц і я міст . Саме в цей час а к т и в н о ф о р м у ю т ь с я н а ц і о н а л ь н и й у к р а ї н с ь к и й робітни­ч и й к л а с та і н т е л і г е н ц і я .

Водночас форсована індустр і ал і з ац ія с т и м у л ю в а л а не­гативн і тенденці ї в господарстві У к р а ї н и . П р и в і л е й о в а ­не , домінуюче с т а н о в и щ е групи «А» (виробництво засо­бів виробництва ) пор івняно з групою «Б» (виробництво предметів с п о ж и в а н н я ) в умовах фактично ї л ікв ідац і ї рин­к о в и х з в ' я з к і в вело до в ідриву п ідприємств г р у п и «А» від к інцевого с п о ж и в а ч а , а це з у м о в л ю в а л о втрату сти­м у л і в р о з в и т к у , д и к т у в а л о необхідність с т в о р е н н я дер­ж а в о ю д л я неї т е п л и ч н и х умов .

У перші п ' я т и р і ч к и ставку було зроблено на побудову й реконструкц ію підприємств-монополіст ів . Т а к , модерні­з а ц і я запорізького заводу «Комунар» перетворила його на найб ільше у світі п ідприємство з виробництва зернозби­р а л ь н и х комбайнів . Реконструйований паровозобудівний завод у Л у г а н с ь к у за проектною потужністю дорівнював найб ільшому в світі заводу кампан і ї «Америкен локомо­тив» . Підприємства-монополісти спочатку п о г л и н а л и ле­вову частку к а п і т а л о в к л а д е н ь у промисловість , а згодом ф а к т и ч н о п і д і м ' я л и під себе всю економіку к р а ї н и .

Форсований розвиток індустрі ї в ів до з б і л ь ш е н н я к іль ­кост і о б ' є к т і в , щ о м а л и будуватися ч и р е к о н с т р у ю в а т и с ь ,

394 Україна в складі СРСР (1922—1939)

але планов і ц и ф р и не з а в ж д и були о б ґ р у н т о в а н и м и . Т а к , в У к р а ї н і в ц у к р о в і й промисловост і п л а н о м п ' я т и р і ч к и передбачалося побудувати 11 нових п і д п р и є м с т в . Однак з часом в и я в и л о с я , щ о с ільське господарство не з м о ж е забезпечити сировиною т а к у к і л ь к і с т ь п о т у ж н о с т е й , і бу­ло побудовано л и ш е 3 ц у к р о в і заводи . Б у д і в н и ц т в о со­тень об ' єкт ів було розпочате , але не з а в е р ш е н е через нес­тачу с и р о в и н и , палива , о б л а д н а н н я , робочої с и л и . Тому до к і н ц я 1930 р . 4 0 % к а п і т а л о в к л а д е н ь в промислов ість СРСР було з а м о р о ж е н о у н е з а в е р ш е н и х п р о е к т а х .

П р о м и с л о в и й потенц іал У к р а ї н и ф о р м у в а в с я диспро­п о р ц і й н о : п о с и л ю в а л и с я і р о з ш и р ю в а л и с я т р а д и ц і й н о індустр іальн і р а й о н и — Донбас та П р и д н і п р о в ' я , а про­мислов ість досить густо заселеного П р а в о б е р е ж ж я поміт­но в ідставала у темпах р о з в и т к у .

П р о т я г о м п е р ш и х п ' я т и р і ч о к остаточно було з л а м а н о м е х а н і з м саморегуляц і ї е к о н о м і к и . Н а р о с т а ю ч а центра­л і з а ц і я економічного ж и т т я п р и з в е л а до ф о р м у в а н н я ко­мандно-адміністративної системи. У цей час особливо ч ітко в и я в л я є т ь с я тенденц ія ф а к т и ч н о ї монопол і зац і ї ц е н т р о м у п р а в л і н н я п р о м и с л о в і с т ю р е с п у б л і к и . В ж е 1 9 2 7 — 1 9 2 8 рр . в а ж к а промисловість У к р а ї н и (група «А») на 8 9 % була в загальносоюзному п і д п о р я д к у в а н н і , а г р у п а «Б» — на 5 0 % . К о м а н д н і методи у п р а в л і н н я е к о н о м і к о ю зумов­л ю в а л и в і д ч у ж е н і с т ь роб ітничого к л а с у від засобів ви­робництва , з н и ж е н н я ж и т т є в о г о р і в н я народу .

О т ж е , процес індустр іал і зац і ї в У к р а ї н і , зб і гаючись із з а г а л ь н о с о ю з н и м и т е н д е н ц і я м и , м а в свої особливост і : і н в е с т у в а н н я в промислов ість р е с п у б л і к и , особливо в по­ч а т к о в и й період індустр іал і зац і ї , значної ч а с т и н и к о ш ­т ів ; побудова в Укра їн і у р о к и п е р ш и х п ' я т и р і ч о к б іль­шості запланованих промислових об 'єкт ів ; нерівномірність процесу модернізац і ї промислового потенц іалу республі ­к и ; п о я в а в р е с п у б л і к а н с ь к о м у промисловому к о м п л е к с і н о в и х г а л у з е й , вит і снення приватного сектора .

Н а с л і д к и і н д у с т р і а л і з а ц і ї б у л и н е о д н о з н а ч н и м и . З одного боку , це п о з и т и в н і з р у ш е н н я : вих ід У к р а ї н и на я к і с н о новий р івень промислового р о з в и т к у , прогресивн і з м і н и в структур і г о с п о д а р ю в а н н я на к о р и с т ь промисло­вості , д о с я г н е н н я промислов істю республ іки за н и з к о ю головних індустр іальних п о к а з н и к і в європейського та сві­тового р і в н я , у р б а н і з а ц і я , ш в и д к е ф о р м у в а н н я н а ц і о н а л ь ­ного робітничого к л а с у та ін . З іншого — форсована індус­т р і а л і з а ц і я с т и м у л ю в а л а п о я в у багатьох н е г а т и в н и х тен­д е н ц і й : домінуюче , п р и в і л е й о в а н е с т а н о в и щ е виробницт-

Колективізація. Голод 1932—1933 рр. 395

ва засобів в и р о б н и ц т в а , побудова і р е к о н с т р у к ц і я під­приємств-монополіст ів , з а м о р о ж у в а н н я з н а ч н и х к о ш т і в у н е з а в е р ш е н и х о б ' є к т а х , д и с п р о п о р ц і й н е і нер івномірне ф о р м у в а н н я промислового потенц іалу республ іки , нарос­т а ю ч а ц е н т р а л і з а ц і я економічного ж и т т я , п о в е р н е н н я до к о м а н д н и х методів у п р а в л і н н я , п о с и л е н н я е к с п л у а т а ц і ї т р у д я щ и х , п о г л и б л е н н я в ідчуженост і робітничого к л а с у від засобів виробництва .

12.5. Колективізація сільського господарства. Голод 1932—1933 рр. Р а д я н с ь к е к е р і в н и ц т в о , в з я в ш и курс на модерн і зац ію

промислового потенціалу к р а ї н и , одразу з і ткнулося з трьо­ма проблемами: к о ш т и , сировина і робочі р у к и д л я роз­в и т к у індустрі ї . О д е р ж а т и все це м о ж н а було від селян­ства, щ о становило б ільшість н а с е л е н н я . Проте б а ж а н и х н а с л і д к і в досягти одразу не в д а л о с я . З в и ч н і к о м а н д н і ме­тоди в економіц і с п р а ц ь о в у в а л и погано , і тому провести планове п е р е к а ч у в а н н я к о ш т і в з аграрного сектора в про­мислов ість ш л я х о м встановлення з а н и ж е н и х ц ін на с іль­госппродукцію п р а в л я ч і кола не з м о г л и . Пропоновані дер­ж а в н і ц і н и часто становили л и ш е 1/8 р и н к о в и х , а за та­к и х умов с е л я н и просто в і д м о в л я л и с я продавати свій то­вар . Вих ід із ціє ї ситуаці ї Л е н і н побачив у кооперац і ї , я к а була звичною, т р а д и ц і й н о ю формою селянсько ї спів­п р а ц і щ е з дореволюційних час ів , до того ж д а в а л а змогу органічно поєднати п р и в а т н і та д е р ж а в н і інтереси . Суть проблеми п о л я г а л а л и ш е в тому , я к и м способом у тради­ц і й н у форму кооперац і ї в к л а с т и новий с о ц і а л і с т и ч н и й зміст .

Р і ш е н н я XV з ' ї зду ВКП(б) (1927) передбачали повіль­н и й , поступовий , добров ільний процес кооперац і ї (нага­д а й м о , щ о к о о п е р а ц і я м о ж е бути д е к і л ь к о х вид ів : вироб­нича , ж и т л о в а , к р е д и т н а , с п о ж и в ч а тощо) . Проте п р а к ­т и к а д и к т у в а л а ш в и д к і темпи та ж о р с т к і методи . П р и н ­ципова зм іна ор ієнтир ів п о ч а л а с я п і с л я п о ї з д к и Стал іна до Сибіру і з астосування н а д з в и ч а й н и х заходів під час загот івл і хл іба в лютому 1928 р . «Уральсько-сиб ірський» метод загот івель базувався на п р и н ц и п і «самообкладан-н я » , за допомогою я к о г о село ф а к т и ч н о розколювалось

396 Україна в складі СРСР (1922—1939)

за майновою о з н а к о ю . І хоча п і с л я ц и х подій Стал ін твер­д и в : «Розмови про те , щ о м и нібито скасовуємо неп , за­п р о в а д ж у є м о п р о д р о з в е р с т к у , р о з к у р к у л е н н я і т. п . , є к о н т р р е в о л ю ц і й н и м б а з і к а н н я м , » — саме з цього рубежу н а р о с т а є т р а н с ф о р м а ц і я к о о п е р а ц і ї в к о л е к т и в і з а ц і ю , ш в и д к о йде процес з г о р т а н н я кооперац і ї (нагадаймо , щ о к о л е к т и в і з а ц і я — це т і л ь к и одна з форм виробничого ко­оперування ) .

Стал ін і його оточення з часом дедалі б і л ь ш е переко­н у в а л и с ь у тому, щ о потреби індустр іал і зац і ї прост іше і г а р а н т о в а н і ш е м о ж н а з а д о в о л ь н и т и , с п и р а ю ч и с ь не на 25—ЗО м л н і н д и в і д у а л ь н и х с е л я н с ь к и х господарств , а на 2 0 0 — 300 тис . к о л г о с п і в . Тому в и з р і л а д у м к а про карди­н а л ь н у зм іну в е к т о р а з а л е ж н о с т і : не д е р ж а в а мусила за­л е ж а т и від значно ї к і л ь к о с т і н е к о н т р о л ь о в а н и х індиві­д у а л ь н и х с е л я н с ь к и х господарств , а сконцентрован і у ве­л и к і сп ільн і господарства с е л я н и м у с и л и перебувати в за­л е ж н о с т і від д е р ж а в н и х с т р у к т у р . До того ж у сталінсь­к и х п л а н а х к о л е к т и в і з а ц і я — це не т і л ь к и з р у ч н и й засіб з абезпечення зростаючого н а с е л е н н я міст та армі ї продо­вольством, а промисловост і — сировиною і робочою си­л о ю . К р і м цього , вона м а л а суттєво с п р и я т и з м і ц н е н н ю соціальної бази д и к т а т у р и пролетар іату : з одного боку, к о л е к т и в і з а ц і я с т и м у л ю в а л а процес пролетаризац і ї селян­ства , з іншого — разом з індустр і ал і з ац і єю в і д к р и в а л а ш л я х до л і к в і д а ц і ї багатоукладност і в е к о н о м і ц і .

Восени 1928 р . в У к р а ї н і було к о л е к т и в і з о в а н о л и ш е 4 % селянського з е м л е к о р и с т у в а н н я — це була слабка опо­ра д л я з д і й с н е н н я г р а н д і о з н и х с т а л і н с ь к и х п л а н і в . Пере­ходом до п о л і т и к и суц ільно ї к о л е к т и в і з а ц і ї 1929 р . пок­ладено початок к а р д и н а л ь н и м з м і н а м у с ільському гос­подарств і . Селян п о ч а л и н а с и л ь н о з а г а н я т и до колгосп ів . Основну протид ію цей процес в и к л и к а в з боку з а м о ж н и х с е л я н , я к і о т р и м а л и назву « к у р к у л і » . Тому закономірно , щ о к о л е к т и в і з а ц і я с у п р о в о д ж у в а л а с я «пол ітикою л ікв і ­дац і ї к у р к у л ь с т в а я к к л а с у » . П е р ш а х в и л я р о з к у р к у л е н ­н я п р о к о т и л а с я республ ікою з другої п о л о в и н и с ічня до п о ч а т к у березня 1930 р . Вона о х о п и л а 309 район ів , де н а л і ч у в а л о с я 2 5 2 4 т и с . с е л я н с ь к и х господарств . Станом на 10 березня п ід р о з к у р к у л е н н я потрапило 6 1 8 8 7 госпо­дарств , тобто 2 , 5 % .

Селянство ч и н и л о опір с т а л і н с ь к і й пол і тиц і : на селі л и ш е з с і ч н я до ч е р в н я 1930 р . в У к р а ї н і зареєстровано 1500 т е р о р и с т и ч н и х а к т і в проти п р е д с т а в н и к і в радянсь­кої влади . У Херсонському, К а м ' я н е ц ь - П о д і л ь с ь к о м у , Він-

Колективізація. Голод 1932—1933 рр 397

н и ц ь к о м у , Ч е р н і г і в с ь к о м у , Одеському, Дніпропетровсь­к о м у о к р у г а х в ідбулися збройні виступи с е л я н . З а дея­к и м и п і д р а х у н к а м и , 1930 р . в У к р а ї н і к і л ь к і с т ь учасни­к ів с е л я н с ь к и х повстань п е р е в и щ и л а 40 т и с . 1

З б а г н у в ш и , що ситуац ія може стати некерованою, Ста­л ін 2 березня 1930 р . у «Правді» опубл ікував статтю «За­п а м о р о ч е н н я від у с п і х і в » , у я к і й у «перегинах» процесу к о л е к т и в і з а ц і ї з в и н у в а т и в місцеву владу . В и м у ш е н е пе­р е м і щ е н н я а к ц е н т і в у с е л я н с ь к о м у п и т а н н і одразу при­звело до серйозних насл ідк ів — почався масовий вих ід с е л я н із колгосп ів . З а сто днів п ісля публ ікац і ї статт і з колгосп ів У к р а ї н и в и й ш л о 1594 тис . господарств . Р е а к ­ц і єю о ф і ц і й н и х властей на т а к и й перебіг подій став к у р с на п о г л и б л е н н я р о з к о л у села та зм іна методів п р и м у с у . Т и х , хто виходив з колгосп ів і повертався до індивіду­ального г о с п о д а р ю в а н н я , ч е к а л и п ідвищен і п о д а т к и , їм в ідводилися г і р ш і з е м л і , не поверталися худоба і рема­нент , а к о л г о с п н и к а м д е р ж а в а г а р а н т у в а л а п і л ь г и та кре ­д и т и . Восени 1930 р . у колгоспах з а л и ш и л о с я м е н ш е тре­т и н и с е л я н с ь к и х двор ів . Х а р а к т е р н о , що в и х о д и л и пере­в а ж н о середняцькі господарства, і в колгоспах з а л и ш а л и с я т і л ь к и н е з а м о ж н и к и .

Проте в ідступ Стал іна тривав недовго — в ж е у верес­ні 1930 р . Ц К ВКП(б) роз іслав по республ іках д и р е к т и в ­ного л и с т а «Про к о л е к т и в і з а ц і ю » . З о к р е м а , У к р а ї н а , від­повідно до д и р е к т и в , м а л а подвоїти р івень у с у с п і л ь н е н н я і п р о т я г о м 1931 р . в основному з а к і н ч и т и с у ц і л ь н у ко­л е к т и в і з а ц і ю в и р і ш а л ь н и х с ільськогосподарських райо­н і в . Щ е р і ш у ч і ш и м и методами і т е м п а м и п і ш о в процес р о з к у р к у л е н н я . П р о т я г о м 1930 р . з У к р а ї н и було депор­товано м а й ж е 75 тис . с е л я н с ь к и х родин, а з к і н ц я р о к у й до ч е р в н я 1931 р . — 2 3 , 5 т и с , за роки суцільної к о л е к ­тив і зац і ї було експропр ійовано понад 200 тис . с е л я н с ь к и х господарств .

Т р а г е д і я к о л е к т и в і з а ц і ї в и м і р ю в а л а с я м і л ь й о н а м и л ю д с ь к и х доль . Д е п о р т а ц і я «куркул ів» з У к р а ї н и набула величезних масштаб ів . Щ о їх чекало? У к н и з і Р . Конквес -та « Ж н и в а скорботи» є з г а д к а про т а к и й досить т и п о в и й ф а к т . П р о м и н у в ш и Н а д є ж д и н с ь к (Сибір), к о л о н а «кур­кул ів» протягом чотирьох днів і ш л а м а р ш е м м а й ж е 70 к м до м і с ц я свого нового перебування . С т а в ш и на пень , один д е п е у ш н и к з а к р и ч а в : «Маєте свою У к р а ї н у ось т у т » , — і

^ и в . : Конквест Р. Ж н и в а скорботи. — К., 1 9 9 3 . — С. 1 7 3 — 1 7 4 .

398 Україна в складі СРСР (1922—1939)

п о к а з а в д о в к о л а . Й попередив : «Тих , хто спробує в т е к т и зв ідси , п о с т р і л я є м о » .

Н а ж а л ь , не к р а щ о ю була д о л я т и х у к р а ї н с ь к и х се­л я н , щ о з а л и ш и л и с я ж и т и в республ іц і . У грудні 1932 р . було введено «внутр ішн ій паспорт» , щ о не давало м о ж ­ливост і без дозволу місцевої влади п е р е ї х а т и до міста не т і л ь к и « к у р к у л я м » , але й б ідним с е л я н а м . Це р і ш е н н я офіц ійної влади п р и в ' я з у в а л о с е л я н и н а до з е м л і , знову його з акр іпачувало . Характерно , що саме в цей час ВКП(б) у народі п о ч а л и р о з ш и ф р о в у в а т и я к «второе крепостное право б о л ь ш е в и к о в » , а Б у х а р і н н а з и в а в е к с п л у а т а ц і ю се­л я н с т в а в СРСР «воєнно-феодальною».

Т а к і обставини з м у ш у в а л и одноос ібника вступати до колгоспу . У 1932 р . колгоспи о б ' є д н у в а л и м а й ж е 7 0 % с е л я н с ь к и х господарств , 8 0 % пос івних п л о щ р е с п у б л і к и . Останню к р а п к у в епопеї к о л е к т и в і з а ц і ї було поставлено в с у м н о з в і с н о м у 1 9 3 7 р . , к о л и в У Р С Р н а л і ч у в а л о с я 2 7 , 3 тис . колгоспів , я к і об 'єднували 9 6 , 1 % селянських дво­рів і обробляли 9 9 , 7 % пос івних п л о щ .

З а п р и в а б л и в и м , на п е р ш и й п о г л я д , фасадом колгосп­ного ладу на п о ч а т к у 30-х рок ів в и з р і в а л а трагед ія — с п у с т о ш л и в и й голод, ж е р т в а м и я к о г о стали м і л ь й о н и .

Причини голоду в Україні 1932—1933 рр. Серед істориків у т р а к т у в а н н і цього п и т а н н я одностай­

ності немає . В к а з у ю ч и на багатопланов ість п р и ч и н ціє ї ж а х л и в о ї к а т а с т р о ф и , вони , я к п р а в и л о , н а м а г а ю т ь с я ви­д і л и т и групу д о м і н у ю ч и х ч и н н и к і в .

З а х і д н і і с торики в в а ж а ю т ь , щ о основними були на­ц іонально-політичні ч и н н и к и . З о к р е м а , Д ж . Мейс підкрес­л ю є : «Москва п о в ' я з а л а у к р а ї н с ь к е селянство з у к р а ї н с ь ­к и м н а ц і о н а л і з м о м я к загрозою і м п е р с ь к и м інтересам . . . Стал ін , К а г а н о в и ч , П о с т и ш е в та і н ш і з а п л а н у в а л и в Мос­кв і з н и щ е н н я у к р а ї н с ь к о г о селянства я к свідомої нац іо­н а л ь н о ї верстви і н е щ а д н о з д і й с н и л и це на У к р а ї н і в 1 9 3 2 — 1 9 3 3 р р . засобом штучного голоду» . Його п о з и ц і ю п ідтримує Р . К о н к в е с т , с т в е р д ж у ю ч и , щ о «голод запла­н у в а л а Москва д л я в и н и щ е н н я у к р а ї н с ь к о г о селянства я к нац іонального баст іону. У к р а ї н с ь к и х с е л я н н и щ и л и не тому, що вони були селянами , але тому, щ о були укра їн-ц я м и - с е л я н а м и » .

І с т о р и к и , я к і в и з н а ю т ь основними п р и ч и н а м и голоду дію н а ц і о н а л ь н о - п о л і т и ч н и х ч и н н и к і в , а к ц е н т у ю т ь увагу на його ш т у ч н о с т і та орган і зованост і . Т а к , ф р а н ц у з ь к и й

Колективізація. Голод 1932—1933 рр. 399

дослідник Ален Безансон наголошує: «Саме ретельна орга­н і з а ц і я е к з е к у ц і ї н а д а л а у к р а ї н с ь к о м у голодному т е р о р у х а р а к т е р геноциду» . Ц ю ж д у м к у проводить і а м е р и к а н ­с ь к и й історик у к р а ї н с ь к о г о п о х о д ж е н н я Д . Соловей, під­к р е с л ю ю ч и , «що голод 1 9 3 2 — 1 9 3 3 р р . був планово п ідго­товлений і з д і й с н е н и й » . Т а к и й п ідхід є х а р а к т е р н и м д л я п р а ц ь і в і т ч и з н я н и х публ іцист ів .

Д е я к і рос ійськ і , у к р а ї н с ь к і і з ах ідн і і с т о р и к и (В . Да-нилов , Н . І в н и ц ь к и й , В . М а р о ч к о , Н . Верт та ін . ) в в а ж а ­ють , щ о голод 1 9 3 2 — 1 9 3 3 рр . в У к р а ї н і з у м о в л е н и й д ією с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н и х ч и н н и к і в , н а с а м п е р е д « н а с и л ь ­н и ц ь к и м и х л і б о з а г о т і в л я м и » , «поверненням до економіч ­но необгрунтованої та пол ітично скомпрометовано ї полі ­т и к и п р о д р о з к л а д к и » .

Н а й б і л ь ш обґрунтованою є п о з и ц і я авторського к о ­л е к т и в у монографі ї «Сталін ізм на У к р а ї н і : 2 0 — 3 0 - т і ро­ки» (В. Д а н и л е н к о , Г. К а с ь я н о в , С. К у л ь ч и ц ь к и й ) , я к і на основі з і с т а в л е н н я р і з н и х к о н ц е п ц і й та а н а л і з у ф а к т и ч ­ного матер іалу д і й ш л и висновку , щ о « к о н к у р у ю ч і г іпо­тези треба о б ' є д н а т и . Тоді ф а к т и , п о в ' я з а н і з голодом, лог ічно с к л а д а т и м у т ь с я в ц іл існу к а р т и н у » 1 . Н а необхід­ності синтетичного п ідходу до в и р і ш е н н я в к а з а н о ї проб­л е м и наголошує і В . Савельєв : « . . .саме економіко-пол і -тичн і ч и н н и к и с т а л и в к і н ц е в о м у п і д с у м к у п р и ч и н о ю го­л о д у » .

Серед д о с л і д н и к і в п о к и щ о немає єдност і у в и з н а ч е н ­ні ф а к т и ч н и х д е м о г р а ф і ч н и х в т р а т У к р а ї н и в 1 9 3 2 — 1 9 3 3 р р . Р . К о н к в е с т н а з и в а є ц и ф р у 5 м л н , Н . Верт — від 4 до 5 м л н , С. К у л ь ч и ц ь к и й — 3 ,5 м л н осіб. Т і л ь к и 1 9 3 3 р . , за д а н и м и В . Ц а п л і н а , у р е с п у б л і ц і п о м е р л о 2 ,9 м л н осіб.

К і л ь к і с т ь ж е р т в голодомору могла бути набагато мен­ш о ю , я к б и стал інське к е р і в н и ц т в о з в е р н у л о с я за допомо­гою, я к і під час т р а г і ч н и х 1921 — 1 9 2 3 р р . , до світового сп івтовариства . Проте цього не було зроблено . П р и н ц и ­пову п р и ч и н у тако ї пасивност і Стал ін р о з к р и в щ е задов­го до голоду в 1928 р . : «Добра була б Р а д я н с ь к а влада , к о л и б вона п р и в е л а с ільське господарство до деградаці ї на о д и н а д ц я т о м у році свого і снування! Та т а к у владу слід було б п р о г н а т и , а не п і д т р и м у в а т и . І р о б і т н и к и давно п р о г н а л и б т а к у владу , к о л и б вона п р и в е л а с ільське гос­подарство до деградац і ї» . Я к щ о ф а к т деградац і ї сільсь-

^ а н и л е н к о В. М., Касьянов Г. В . , Кульчицький С. В. Ста­лінізм на Україні: 20—30-т і рр. — К. , 1 9 9 1 . — С. 120.

4 0 0 Україна в складі СРСР (1922—1939)

кого господарства не м о ж н а було в и з н а в а т и до «великого п е р е л о м у » , то п і с л я нього , к о л и було в ж е з а я в л е н о з ви­с о к и х трибун про у с п і х и , — т и м б і л ь ш е .

Наслідки суцільної колективізації Форсован і темпи і п е р е в а ж н о а д м і н і с т р а т и в н і методи

її з д і й с н е н н я п р и з в е л и до к а т а с т р о ф і ч н и х насл ідк ів — дезорган і зац і ї і деградац і ї а грарного сектора на початку 30-х р о к і в . З а період 1 9 2 9 — 1 9 3 2 р р . в У к р а ї н і п о г о л і в ' я в е л и к о ї рогатої худоби с к о р о т и л о с я на 4 1 , 8 % , коней — на 3 3 , 3 % , свиней — на 6 2 , 3 % , овець — на 7 4 % . Р і ч н и й в а л о в и й збір з ернових к у л ь т у р в С Р С Р 1933 і 1934 рр . становив 6 8 0 м л н ц ( н а й н и ж ч і п о к а з н и к и п ісля голодно­го 1921 р . ) .

У 1933 р . Стал ін , н а м а г а ю ч и с ь у н и к н у т и економічної к а т а с т р о ф и , в ідмовився від п р и с к о р е н и х темпів індустрі­ал і з ац і ї і в ід безрозмірної п р о д р о з в е р с т к и . З а т а к и х умов к о л г о с п и поступово п о ч а л и в и х о д и т и з к р и з и . Від Укра ї ­ни в д е р ж а в н і з а с і к и н а д і й ш л о 1 9 3 3 р . 317 м л н пудів хл іба , 1935 р . — 4 6 2 м л н , а 1937 р . — 4 9 6 м л н пудів . У 1935 р . в м істах було скасовано введену 1928 р . к а р т к о в у систему .

Н а п р и к і н ц і 30-х рок ів с ільське господарство У к р а ї н и в и й ш л о на р івень п р о д у к т и в н о с т і , я к и й існував до почат­ку суцільної колектив і зац і ї . Ситуац ія п о к р а щ у в а л а с я , але проблеми в а г р а р н о м у секторі були щ е досить серйозни­м и : 1913 р . на одного ж и т е л я У к р а ї н и було в и р о щ е н о 68 4 к г з е р н а , 1927 р . — 6 1 5 к г , а 1940 р . — 639 к г . Про щ о св ідчать ці ц и ф р и ? П о - п е р ш е , за ц и м п о к а з н и к о м на­в іть на п о ч а т к у 40 -х р о к і в р е с п у б л і к а не д о с я г л а до­революційного р і в н я . По-друге , збер ігалося в ідставання від з а х і д н и х к р а ї н . З а д а н и м и 1 9 3 4 — 1 9 3 8 р р . , на одного ж и т е л я в и р о б л я л о с я в А в с т р а л і ї — 702 к г , у С Ш А — 719 к г , в А р г е н т и н і — 1 2 3 3 к г , у К а н а д і — 1298 к г зер­на . По-третє , виробництво зерна в республ іц і у 20—30-х р о к а х в ідставало від р а ц і о н а л ь н о ї н о р м и — 1000 кг на р ік на л ю д и н у .

О т ж е , у с т а л і н с ь к і й моделі побудови соц іал і зму домі­н у ю ч о ю л а н к о ю була форсована і н д у с т р і а л і з а ц і я . Р о л ь аграрного сектора п о л я г а л а в «обслуговуванні» процесу індустр іал і зац і ї і в збереженн і в к р а ї н і стабільної ситуа­ці ї з продовольством. Тобто с ільське господарство мало дати потрібну к і л ь к і с т ь х л і б а д л я е к с п о р т у , д л я зростаю­ч и х п р о м и с л о в и х центр ів і армі ї , а т а к о ж забезпечити п р о м и с л о в і с т ь необхідною к і л ь к і с т ю робочих р у к і тех-

Культурне будівництво в 20—30-х роках 4 0 1

нічною с и р о в и н о ю . Головним н а с л і д к о м к о л е к т и в і з а ц і ї став зд ійс не ний індустр і альний стрибок , за я к и й запла­чено дорогою ц і н о ю : ж е р т в а м и н а с и л ь н и ц ь к о г о розкур -к у л е н н я і голодомору, втратою с е л я н а м и в ідчуття хазя ї ­на , т р и в а л и м и деградац ією та дезорган і зац і єю аграрного сектора .

12.6. Культурне будівництво в 20—30-х роках П о л і т и к а р а д я н с ь к о г о к е р і в н и ц т в а в г а л у з і к у л ь т у р и

оф іц ійно була н а з в а н а «культурною революцією» . У ко­р о т к и й строк п л а н у в а л о с я л і к в і д у в а т и н е п и с ь м е н н і с т ь ; створити систему народної освіти; сформувати к а д р и но­вої інтел і генц і ї ; перетворити л і тературу , мистецтво , гу­м а н і т а р н і н а у к и на інструмент ідеологічного в п л и в у на маси ; в и к о р и с т а т и науков і д о с я г н е н н я д л я соц іал істич­ного б у д і в н и ц т в а .

Н а б и р а ю ч а с и л у тотал ітарна д е р ж а в а не була з а ц і к а в ­л е н а в д о к о р і н н о м у перевороті у свідомості т р у д я щ и х , п і д в и щ е н н і ї хнього к у л ь т у р н о г о р і в н я . Системі , щ о фор­м у в а л а с я , потрібні були в и к о н а в ц і , а не л ю д и , здатн і ві­д і гравати а к т и в н у роль в і сторичному процес і . Водночас р е а л і з а ц і я стал інського «великого стрибка» в и м а г а л а пев­ного освітнього і к у л ь т у р н о г о р і в н я у ч а с н и к і в цього про­цесу . Ц и м з у м о в л ю є т ь с я неоднозначний і с у п е р е ч л и в и й х а р а к т е р к у л ь т у р н и х перетворень у 20—30-х р о к а х . Ха­р а к т е р н и м и р и с а м и духовного ж и т т я суспільства в цей час с т а л и , з одного боку новаторство і п о ш у к , л а м а н н я стереотипів , з а л у ч е н н я ш и р о к и х народних мас до надбань і п р о д у к у в а н н я к у л ь т у р и , а з іншого — форсованими тем­п а м и н а р о с т а л и у н і ф і к а ц і я , ц е н т р а л і з а ц і я , тотальна ідео­л о г і з а ц і я , з а г а л ь н е з н и ж е н н я р і в н я к у л ь т у р и .

Д л я п о д а л ь ш о г о р о з в и т к у духовного ж и т т я суспільс­тва п р и н ц и п о в е з н а ч е н н я м а л а л і к в і д а ц і я неписьменнос­т і . У 1920 р . було створено Н а д з в и ч а й н у коміс ію д л я бо­ротьби з н е п и с ь м е н н і с т ю , а в травн і 1921 р . Р а д н а р к о м У Р С Р у х в а л и в постанову «Про боротьбу з неписьменніс ­т ю » , зг ідно з я к о ю все населення республ іки в іком від 8 до 50 рок ів м а л о в ч и т и с я ч и т а т и і п и с а т и . У 1923 р . ви­н и к л о добровільне товариство «Геть неписьменність!» , я к е створювало п у н к т и л і к в і д а ц і ї неписьменност і ( л ікнепи) , ї х н я м е р е ж а ш в и д к о розросталася . Я к щ о 1923 р . у рес-

402 Україна в складі СРСР (1922—1939)

публ іц і ф у н к ц і о н у в а л о 574 п у н к т и л і к в і д а ц і ї неписьмен­ності з к о н т и н г е н т о м 17 ,1 т и с . у ч н і в , то 1930 р . — в ж е ЗО тис . пункт ів і 1640 тис . учн ів . Внаслідок цього в 1927 р . в У к р а ї н і п и с ь м е н н и м и були 7 0 % дорослого населення в м істах і 5 0 % у селах . Всього за два д е с я т и р і ч ч я радянсь ­кої в л а д и в У Р С Р л і к в і д у в а л и н е п и с ь м е н н і с т ь м а й ж е 10 м л н осіб. У 1939 р . к і л ь к і с т ь п и с ь м е н н и х у республіц і зросла м а й ж е до 8 5 % .

До середини 30-х р о к і в , п і с л я н и з к и експеримент ів 20-х р о к і в , з а к і н ч и л о с я ф о р м у в а н н я р а д я н с ь к о ї системи народної осв іти . Б у л о введено о б о в ' я з к о в і д е р ж а в н і прог­р а м и н а в ч а н н я , п і д р у ч н и к и , ж о р с т к и й розпорядок нав­чального процесу . Ш к о л а стала п о д і л я т и с я на початко­ву, середню с п е ц і а л ь н у , в и щ у . Ш в и д к и м и т е м п а м и зрос­тала к і л ь к і с т ь учн ів : у 1 9 3 2 / 1 9 3 3 навчальному році в ш к о ­л а х р е с п у б л і к и н а в ч а л о с я понад 4 , 5 м л н осіб — м а й ж е вдв іч і б і л ь ш е , н і ж у 1 9 2 8 / 1 9 2 9 н а в ч а л ь н о м у роц і .

Н а п р и к і н ц і 30-х рок ів система обов ' я зково ї семиріч­ної освіти в м істах У к р а ї н и в ц і л о м у с ф о р м у в а л а с я , було створено передумови д л я з д і й с н е н н я загально ї середньої осв іти в м істах і з а в е р ш е н н я семир ічно ї та р о з ш и р е н н я середньої освіти на селі .

П о р я д з ц и м и з н а ч н и м и у с п і х а м и в системі народної освіти в и з р і в а л а н и з к а с е р й о з н и х проблем, а д ж е форсо­вана індустр іал ізац ія деформувала не т ільки розвиток сіль­ського господарства, а й ш к і л ь н и ц т в а . Саме потреби індус­тр і ї з у м о в и л и н а д м і р н е з а х о п л е н н я в и р о б н и ч и м навчан­н я м у ч н і в , щ о суттєво з н и ж у в а л о р івень загальнотеоре­тичної п і д г о т о в к и , зумовило з г о р т а н н я предмет ів гумані ­тарного ц и к л у . У 1930 р . з а г а л ь н о о с в і т н я ш к о л а стала на ш л я х т а к званої пол і техн і зац і ї , а насправд і — ремісниц­тва . Н а п о с и л е н н я ц и х н е г а т и в н и х тенденц ій в к а з у в а в Н а р к о м освіти У к р а ї н и М. С к р и п н и к на Всесоюзній пар­т і й н і й нарад і (1930) : «Ми м а є м о багато п р о п о з и ц і й про з в у ж е н н я загальноосв і тн іх д и с ц и п л і н : на п р а к т и ц і в ба­гатьох в и п а д к а х усі з а гальноосв ітн і д и с ц и п л і н и зводять н а н і в е ц ь . Тут т . Бубнов з а ч и т а в п р о г р а м и н а ш и х ш к і л Ф З У , 3 % п р и п а д а є на з а гальноосв і тн і пол і тичн і д и с ц и п ­л і н и . Це щ о т а к е ? Ц е є н е д о з в о л е н и й п е р е г и н . Щ о вино­сить молодий роб і тник з тако ї ш к о л и ? З н а н н я виробниц­тва , з а г а л ь н о т е о р е т и ч н е з н а н н я в и р о б н и ц т в а , та ч и набу­ває в ін , хоч т р о х и , з н а н ь про с у с п і л ь с т в о . . ? » 1

'Скрипник М. О. Вибрані твори. — К. , 1 9 9 1 . — С. 4 2 9 — 4 3 0 .

Культурне будівництво в 20—30 х роках 403

Скрипник Микола Олексійович (18 72—1933) — державний і гро­мадський діяч. Народився в с. Ясинуватому Бахмутського повіту Катеринославської губернії в сім'ї службовця. Навчався в Ізюмсь-кій реальній школі та Петербурзькому технологічному інституті. З 1901 р. займався революційною діяльністю, за що неодноразово переслідувався, засуджувався до ув'язнення і заслання. Активний учасник встановлення радянсько! влади в Україні. Один з органі­заторів створення КП(б)У, член Ті ЦК (1918). З квітня 1920 р. — нарком Робітничо-селянської інспекції УСРР, з липня 1921 р. — нарком внутрішнії справ УСРР. У1922—1927рр. — нарком юсти­ції та генеральний прокурор УСРР, у 192 7— 1933 рр. — нарком освіти УСРР. З лютого 1933 р. — заступник голови РНК УСРР і го­лова Держплану УСРР. З 1925 р. — член Політбюро ЦК КП(б)У. В 1925—1929 і 1931—1933 рр. — член ЦВК СРСР, у 1927— 1929 рр. — голова Ради Національностей СРСР. У червні 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У звинувачений у «націоналістичних збочен­нях» і помилках теоретичного й практичного характеру, що під­штовхнуло його до самогубства.

Таке с т а н о в и щ е в освіті пояснюється не т і л ь к и термі ­н о в и м и потребами індустрі ї у в е л и к і й к ількост і к в а л і ф і ­кованої робочої с и л и , суть проблеми набагато г л и б ш а . У 20—30-х р о к а х м і ц н і ю ч а тотал ітарна система формує мо­дель нової л ю д и н и — « л ю д и н и - г в и н т и к а » , тобто вико­н а в ц я план ів к е р і в н и ц т в а . У цьому процесі саме освіті було відведено роль одного з основних інструмент ів ніве­л ю в а н н я людсько ї свідомості . Мета д о с я г а л а с я ш л я х о м в и т і с н е н н я з н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в г у м а н і т а р н и х предме­т ів , на я к и х базуються мораль , і деали , п о г л я д и на ж и т ­тя ; вони почали ф о р м у в а т и с я не на основі глибокого знан­н я здобутк ів суспільної д у м к и та надбань світової цив іл і ­заці ї , а на основі офіц ійно проголошуваних і а к т и в н о про­п а г о в а н и х програм та гасел .

З р о с т а ю ч и м и т е м п а м и в ідбувалося і ф о р м у в а н н я но­вої інтел і генц і ї . Основну роль у цьому процесі в ід іграва­л и в и щ і та середні спец іальн і н а в ч а л ь н і з а к л а д и , к і л ь ­к і с т ь я к и х ш в и д к о з р о с т а л а . Я к щ о в 1 9 1 4 / 1 5 н а в ­ч а л ь н о м у році в У к р а ї н і н а л і ч у в а л о с я 8 8 середніх спе­ц і а л ь н и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в ( 1 2 , 5 т и с . у ч н і в ) , то в 1 9 4 0 / 4 1 н а в ч а л ь н о м у році їх стало 6 9 3 , а к і л ь к і с т ь учнів з б і л ь ш и л а с я до 196 ,3 тис . осіб. Внаслідок цих д ій на 1 січ­н я 1 9 4 1 р . у народному господарстві У Р С Р було з а й н я т о в ж е 2 9 4 , 5 тис . спец іал іст ів з середньою спец іальною осві­тою. Подібні тенденці ї були х а р а к т е р н и м и і д л я вищої ш к о л и р е с п у б л і к и . У 1920 р . в У к р а ї н і л ікв ідовано уні­верситети, а на їхн ій базі утворено інститути народної осві­ти та і н ш і вузи , к і л ь к і с т ь я к и х невпинно зростала . Я к щ о

404 Україна в складі СРСР (1922—1939)

до революці ї в У к р а ї н і д і яло 19 в и щ и х н а в ч а л ь н и х закла ­д ів , то в 1 9 2 7 / 2 8 н а в ч а л ь н о м у р о ц і — 39 ( 2 9 , 1 тис . сту­д е н т і в ) , а в 1 9 3 8 / 3 9 н а в ч а л ь н о м у р о ц і — в ж е 1 2 9 (124 ,4 т и с . студентів) . Проте к і л ь к і с н і п о к а з н и к и не були п і д к р і п л е н і я к і с н и м и .

Процес ф о р м у в а н н я нової інтел і генц і ї супроводжував­ся р е п р е с і я м и інтелектуально ї , творчо а к т и в н о ї частини у к р а ї н с ь к о г о народу. Н е щ а д н о в и н и щ у ю ч и н а й я с к р а в і ­ш и х і н е п о к і р н и х і н т е л е к т у а л і в , з а л я к а в ш и і п р и р у ч и в ­ш и р е ш т у старої інтелігенці ї , н е в п и н н о п р о д у к у ю ч и низь­к о я к і с н у , але свою і н т е л і г е н ц і ю , р е ж и м створював умови д л я тотального к о н т р о л ю за р о з в и т к о м не т і л ь к и суспіль­ної д у м к и , а й суспільного ж и т т я в ц і л о м у .

Культура в 20—30-х роках С к л а д н і й н е о д н о з н а ч н і п р о ц е с и в і д б у в а л и с я в ук ­

р а ї н с ь к і й л і т е р а т у р і та м и с т е ц т в і . Х у д о ж н є осмислення с у с п і л ь н и х процесів помітно в п л и в а л о на їх перебіг . 20— 30-ті р о к и в р а д я н с ь к і й історі ї — доба суперечлива . З одного боку, під гаслом демократ і ї народ у порив і рево­л ю ц і й н о г о р о м а н т и з м у і в іри у св ітл і ідеали долав склад­н о щ і в ідбудовчого періоду, з а к л а д а в ф у н д а м е н т індустрі­ального п р о р и в у . З іншого — поступове , але нестримне в и х о л о щ е н н я змісту д е м о к р а т и ч н и х гасел та п р и н ц и п і в , ш и р о к и й наступ на права л ю д и н и , у т в е р д ж е н н я людо­ж е р с ь к о ї системи т о т а л і т а р и з м у . Ц е й к л у б о к протир іч п о з н а ч и в с я я к на зміст і й ф о р м і м и с т е ц ь к и х твор ів , т ак і на всьому творчому процес і .

Т р а г і ч н и й р о з к о л с у с п і л ь с т в а , з у м о в л е н и й револю­ц і й н и м и п о д і я м и 1 9 1 7 — 1 9 2 0 р р . , п р и з в і в до п о л я р и з а ц і ї м и с т е ц ь к о г о ж и т т я . У л і тератур і на п о ч а т к у 20-х рок ів ч і т к о о к р е с л и л о с я дві позиці ї — р а д и к а л ь н а та помірко­в а н о - к о н с е р в а т и в н а . П е р ш а п о с т а л а на ґ р у н т і синтезу модерністських впливів європейської к у л ь т у р и та соціаль­ного з а м о в л е н н я новоствореної пролетарсько ї д е р ж а в и і була н а ц і л е н а на п о ш у к нових форм та засобївІГамовира-ж е н н я та с в і т о с п р и й н я т т я . Д р у г а , ф о р м у ю ч и нове бачен­н я світу , п р а г н у л а не в т р а ч а т и п р о ф е с і й н и х висот та ми­с т е ц ь к и х н а д б а н ь п о п е р е д н і х п о к о л і н ь . ї ї п р и б і ч н и к и н а п о л я г а л и на необхідності б а з у в а т и нов ітн ій л і тератур­н и й процес на творчому переосмисленн і н а ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й та к л а с и ч н и х з р а з к і в світової к у л ь т у р и .

На п о ч а т к у 20-х рок ів н е п і в с ь к и й п л ю р а л і з м став своєрідною економічною основою творчого багатоголосся та с п р и я в зростанню а к т и в н о с т і у к р а ї н с ь к и х л і тератор ів .

Культурне будівництво в 20—30-х роках 405

У цей час помітно р о з ш и р и л а с я стильова п а л і т р а . Щ е на п о ч а т к у X X ст. я к а л ь т е р н а т и в а н а р о д н и ц ь к о м у реаліз ­мові й натурал і змов і в у к р а ї н с ь к і й л і тератур і з ' я в и л а с я н е о р о м а н т и ч н а т е ч і я . ї й були п р и т а м а н н і особистісна і н т е р п р е т а ц і я д ійсност і й а к ц е н т у в а н н я вольового д іяль ­ного н а ч а л а в л ю д и н і . Д р а м а т и ч н і події 1 9 1 7 — 1 9 2 0 рр . с т и м у л ю в а л и п о я в у нової модифікац і ї неоромантизму — пролетарського , або ж революційного р о м а н т и з м у . Цей х у д о ж н і й стиль та зумовлене ним своєрідне світобачен­н я були п р и т а м а н н і творам В. Б л а к и т н о г о , Г. М и х а й л и ­ч е н к а , В. Сосюри, В . Ч у м а к а . Б у д у ч и своєр ідним синте­зом емоційно з абарвлених імпрес іонізму, символ і зму , ек­спрес іонізму та і м а ж и н і з м у , р е в о л ю ц і й н и й р о м а н т и з м в основу своєї св ітоглядної концепці ї поклав ідею провідної ролі пролетар іату в боротьбі людства за в и з в о л е н н я з-під влади к а п і т а л у . У к р а ї н с ь к и й вар іант революційного ро­м а н т и з м у в л і т е р а т у р і мав свої особливості . Він органіч­но поєднував ідею соціального в и з в о л е н н я з нац іональ ­н и м , а св ітова р е в о л ю ц і я інтерпретувалася я к засіб по­в е р н е н н я У к р а ї н и до світової сп ільноти я к р івноправного п а р т н е р а .

З у м о в л е н а н е п о м на п о ч а т к у 20-х рок ів атмосфера п л ю р а л і з м у в і д к р и л а простір для творчого п о ш у к у моло­дому п о к о л і н н ю п и с ь м е н н и к і в . Новітн і тенденці ї розвит­к у європейсько ї л і т е р а т у р и відбивав ф у т у р и з м . Н а й я с к ­р а в і ш и м його п р е д с т а в н и к о м в Укра їн і був М. Семенко . Свою творчість в ін розпочав з т р а д и ц і й н и х р о м а н т и ч н и х в і р ш і в , щ о д р у к у в а л и с я в «Укра їнськ ій х а т і » . Невдовз і став автором програмного маніфесту «Кверо-футуризм» . П р и н ц и п о в и м и т е з а м и нової концепці ї були проголошен­н я модерну основним м и с т е ц ь к и м к р и т е р і є м ; заперечен­н я б у д ь - я к и х к у л ь т і в і канон ів у мистецтв і ( к р и т и к а не л и ш е х у т о р я н с т в а , пров інційност і , а й «культу Т. Шев­ченка» ) ; д е к л а р у в а н н я творчим ор ієнтиром невпинної та динамічно ї «краси п о ш у к у » . П і с л я р е в о л ю ц і й н а доба п о з н а ч и л а с я на р о з в и т к у національного ф у т у р и з м у . У контекст і «соціального замовлення» постає революційний ф у т у р и з м , я к о м у п р и т а м а н н і н а с т у п а л ь н і с т ь , а г і ­т а ц і й н і с т ь , п л а к а т н і с т ь , п у б л і ц и с т и ч н і с т ь , щ о суттєво пот існили х а р а к т е р н і д л я стилю л і р и ч н і с т ь , інтелекту­альн ість та п с и х о л о г і з м .

А к т и в н е е к с п е р и м е н т у в а н н я та п о ш у к н о в и х форм с а м о в и р а ж е н н я , а т а к о ж т р а д и ц і й н и й д л я укра їнсько ї к у л ь т у р и бароковий стиль с п р и я л и зростанню на украї ­нському ґ р у н т і с и м в о л і з м у . Вслід за с т а р ш и м покол ін-

4 0 6 Україна в складі СРСР (1922—1939)

н я м поет ів-символіст ів (М. Вороний , О. Олесь, Г. Ч у п р и н ­к а ) н а п р и к і н ц і другого д е с я т и р і ч ч я X X ст. дедалі впев­н е н і ш е з а я в л я є про себе молода п л е я д а його п р и х и л ь ­н и к і в (М. Ф і л я н с ь к и й , О. К о б и л я н с ь к и й , Д . З а г у л , А . Сав-ч е н к о , М. Т е р е щ е н к о ) . В і т ч и з н я н и й с и м в о л і з м органічно поєднував т я ж і н н я за змістом і формою до нових з р а з к і в європейської л і т е р а т у р и зі з б е р е ж е н н я м к р а щ и х традиц ій у к р а ї н с ь к о г о бароко; глибоке та пол іфон ічне філософсь­ке з в у ч а н н я ; м і стичне , л і р и к о - с п о г л я д а л н е , в ід ірване від ж и т т я св і тобачення .

О р і є н т а ц і я на з о б р а ж е н н я у творах м а с ш т а б н и х су­с п і л ь н и х з м і н с х и л и л о г р у п у к и ї в с ь к и х п и с ь м е н н и к і в до п е р е о с м и с л е н н я к л а с и ч н о ї к у л ь т у р н о ї с п а д щ и н и та ви­к о р и с т а н н я її канон ів у власн ій творчості . До групи «нео­к л а с и к і в » (саме т а к у назву о т р и м а л и п р е д с т а в н и к и цьо­го н а п р я м у ) н а л е ж а л и М. Зеров , О. Б у р г а р д т , М. Драй-Х м а р а , Ю. К л е н , М. Р и л ь с ь к и й , П . Ф и л и п о в и ч . Вони о р і є н т у в а л и с я на к р а щ і з р а з к и є в р о п е й с ь к о ї к л а с и к и , дбаючи про з б е р е ж е н н я , в и к о р и с т а н н я та розвиток ук­ра їнсько ї л і тературно ї традиц і ї , в и я в л я ю ч и високу ви­моглив ість до гармон ійно ї з авершеност і в і р ш а . Неокла ­с и к и в и с т у п а л и проти низькопробно ї революційно-масо­вої л і т е р а т у р и , гостро к р и т и к у в а л и п р о г р а м н і тези «Про-л е т к у л ь т у » , с т в е р д ж у ю ч и , щ о п р о л е т к у л ь т і в с ь к і г асла масовості та п р о л е т а р и з а ц і ї с п р и ч и н я ю т ь к а т а с т р о ф і ч н е з н и ж е н н я естетичного р і в н я твор ів .

У 20-ті р о к и на основі неп івського п л ю р а л і з м у та сти­льового р і з н о м а н і т т я розгорнувся процес орган і зац ійно­го з г у р т у в а н н я л і т е р а т о р і в . У п е р ш і п і с л я р е в о л ю ц і й н і р о к и н а й б і л ь ш и й в п л и в м а л о л і т е р а т у р н е о б ' є д н а н н я « П р о л е т к у л ь т » , я к е н а м а г а л о с я , в і д к и н у в ш и в іков і над­б а н н я світової к у л ь т у р и , с творити нову, «пролетарську» к у л ь т у р у . У 1923 р . г р у п а п р о л е т а р с ь к и х п и с ь м е н н и к і в у т в о р и л а с п і л к у «Гарт» , до я к о ї у в і й ш л и В . Б л а к и т н и й , К. Горд ієнко , О. Д о в ж е н к о , І. М и к и т е н к о , В . Сосюра, В . П о л і щ у к , П . Т и ч и н а , М. Х в и л ь о в и й . Невдовз і суттєві розб іжност і в м и с т е ц ь к о м у св ітобаченні п р и з в е л и до роз­паду ц іє ї л і т е р а т у р н о ї о р г а н і з а ц і ї . П і з н і ш е «гарт івц і» с т а л и о с н о в о п о л о ж н и к а м и д в о х н о в и х т в о р ч и х об ' єд ­н а н ь — «Вапліте» (Вільна а к а д е м і я пролетарсько ї л ітера­т у р и , 1 9 2 5 — 1 9 2 8 ) на чол і з М. Х в и л ь о в и м та ВУСПП (Всеукраїнська сп ілка пролетарських письменник ів , 1927) . За ідеолог ічними постулатами та м и с т е ц ь к и м и орієнтира­ми до ц и х груп п р и м и к а л а с п і л к а с е л я н с ь к и х письмен­н и к і в «Плуг» , щ о об ' єднувала А. Головка , П . П а н ч а та ін .

Культурне будівництво в 20—30-х роках 407

Р а д и к а л ь н і модерністи нової х в и л і , щ о т я ж і л и до за­х ідно ї к у л ь т у р и , т е ж п о ч а л и о р г а н і з а ц і й н о згуртову­в а т и с я . У 1921 р . в К и є в і у т в о р и л а с я «Асоц іац ія панфу-турист ів» (М. Семенко , Г. Ш к у р у п і й , Ю. Ш п о л , І . Сліса-р е н к о , М. Б а ж а н та ін . ) , естафету я к о ї п і с л я її з анепаду п і д х о п и л а х а р к і в с ь к а «Нова г е н е р а ц і я » ( 1 9 2 7 — 1 9 3 1 ) . П р о п а г а н д у та у т в е р д ж е н н я т е х н і ц и з м у в л і т е р а т у р і було п о к л а д е н о в основу д і я л ь н о с т і « Л і т е р а т у р н о г о ц е н т р у конструктив іст і в» ( 1 9 2 4 — 1 9 3 0 ) та л і тературно-мистець ­кої г р у п и к о н с т р у к т и в і с т і в «Авангард» ( 1 9 2 6 — 1 9 3 0 ) .

П р и х и л ь н и к и к л а с и ч н и х європейських форм і канон ів створювали в 20-ті р о к и свої творчі у г р у п о в а н н я . З о к р е ­ма , М. Зеров , М. Р и л ь с ь к и й , П . Ф и л и п о в и ч , В . Підмо-г и л ь н и й , Л . С т а р и ц ь к а - Ч е р н я х і в с ь к а , Д . З а г у л п р о т я г о м 1 9 2 3 — 1 9 2 4 р р . н а л е ж а л и до л і тературного о б ' є д н а н н я «Аспис» («Асоц іац ія п и с ь м е н н и к і в » ) . Л о г і ч н и м продов­ж е н н я м «Аспису» та його і д е й н и м и с п а д к о є м ц я м и зго­дом стали « Л а н к а » та «Марс» («Майстерня революційно­го слова») .

А к т и в і з а ц і ї м и с т е ц ь к о г о ж и т т я с п р и я в б у р х л и в и й розкв і т видавничо-публ іцистично ї сфери . У 20-х р о к а х у республіц і в и д а в а л о с я понад 20 л і т е р а т у р н о - х у д о ж н і х та громадсько -пол і тичних а л ь м а н а х і в і з б і р н и к і в , 10 респуб­л і к а н с ь к и х газет і 55 ж у р н а л і в . Ч а с від часу в суспільств і в и н и к а л и дискус і ї щодо р о з в и т к у укра їнсько ї к у л ь т у р и . Особливо резонансною була л і т е р а т у р н а д и с к у с і я 1 9 2 5 — 1928 р р . , я к а д у ж е ш в и д к о в и й ш л а за м е ж і л і т е р а т у р н и х проблем. Р о з п о ч а в ш и с ь з пристрасного виступу М. Хви­льового проти г рафоманства , ім ітаторства , пристосуван­ства , д и л е т а н т и з м у та х у т о р я н с т в а , я к і з а с м і ч у в а л и ук­р а ї н с ь к у л і т е р а т у р у , вона п і д н я л а с я до з ' я с у в а н н я супе­речностей процесу духовного в і д р о д ж е н н я . П і д час дис­кусі ї було зроблено спробу в и з н а ч и т и о р і є н т и р и подаль­шого р о з в и т к у нац іонально ї к у л ь т у р и , створити естетич­ну к о н ц е п ц і ю , я к а ґ р у н т у в а л а с я б на о р г а н і ч н і й єдності т р а д и ц і й і новаторства .

П і с л я в и с у н е н н я М. Х в и л ь о в и м гасла «Геть від Моск­ви!», р е а л ь н и й зміст я к о г о п о л я г а в у в ідмові від с т и л ю та к а н о н і в рос ійської л і т е р а т у р и , а не в з а к л и к о в і до полі­тичного р о з м е ж у в а н н я , під тиском офіц ійної в л а д и дис­к у с і я була переведена в пол і тичну п л о щ и н у : п и с ь м е н н и ­к а п о ч а л и з в и н у в а ч у в а т и в нац іонал і зм і , п і д ш т о в х у в а н н і народу У к р а ї н и до виходу з СРСР .

Ц і з в и н у в а ч е н н я с к л а л и основу пол ітичного я р л и к а «хвильов і зм» , я к о г о ч і п л я л и п р е д с т а в н и к а м творчої інте-

4 0 8 Україна в складі СРСР (1922—1939)

л ігенці ї , у ч и ї х п о г л я д а х і творчост і п р о с т е ж у в а в с я на­ц і о н а л ь н и й а к ц е н т . У ч а с н и к и л і т е р а т у р н о ї дискус і ї звер­т а л и увагу на п р и х о в а н у за л а ш т у н к а м и «червоної про­світи» небезпечну т інь л і тературного ч и н о в н и ц т в а , п о тяг до адмін істративного стилю к е р і в н и ц т в а х у д о ж н і м и про­ц е с а м и . У друг ій половині 20-х — на п о ч а т к у 30-х рок ів з у т в е р д ж е н н я м т о т а л і т а р и з м у в сусп ільному ж и т т і на­м і т и л а с я т е н д е н ц і я до п е р е в а ж а н н я ідейност і над х у д о ж ­н істю, з в у ж е н н я змісту м и с т е ц ь к и х творів до у т и л і т а р ­ної аг і тац і ї та п р о п а г а н д и к о м у н і с т и ч н и х ідей ; н і в е л я ц і ї всього с а м о б у т н ь о г о ; у т в е р д ж е н н я р о б с і л ь к о р і в с ь к о г о «реагування» на ж и т т я з претенз і єю на х у д о ж н є узагаль ­н е н н я ; р о з ч и н е н н я творчої особистості в к о л е к т и в н о м у « М И » , п е р е т в о р е н н я л і тературно ї к р и т и к и на ідеологіч­ну цензуру , п о с л а б л е н н я м і ж н а р о д н и х к о н т а к т і в укра ї ­н с ь к и х м и т ц і в .

Засобами репрес ій , нагн і тання морального тиску , ство­р е н н я ц е н т р а л і з о в а н и х о р г а н і з а ц і й творчої інтел і генц і ї (Сп ілка п и с ь м е н н и к і в У к р а ї н и (1934) та ін . ) система сти­м у л ю в а л а п о с и л е н н я у н і ф і к а ц і ї х у д о ж н ь о г о м и с л е н н я в м е ж а х офіц ійно схваленого єдиного методу «соціал істич­ного р е а л і з м у » , н а м а г а л а с я п р и м у с и т и м и т ц і в до ство­р е н н я х у д о ж н і х творів за ш а б л о н о м : « к у л ь т + у р а » . Ана­лог ічн і тенденці ї та процеси р о з г о р н у л и с я і в і н ш и х сфе­р а х у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и .

Н а д з в и ч а й н о гостро постала проблема сп івв ідношен­н я к л а с и к и та модерну на т е а т р а л ь н и х п і д м о с т к а х . Но­вий період в історії нац іонального театру розпочався в 1 9 1 8 р . , к о л и в К и є в і у т в о р и л и с я Д е р ж а в н и й д р а м а т и ч ­н и й театр п ід к е р і в н и ц т в о м О. З а г а р о в а і В . К р и в е ц ь к о -го , Д е р ж а в н и й н а р о д н и й , о ч о л ю в а н и й П . С а к с а г а н с ь к и м і «Молодий театр» (з 1922 р . — м о д е р н и й у к р а ї н с ь к и й театр «Берез іль») Л . Курбаса та Г. Ю р и . У 1919 р . від «Молодого театру» в і д о к р е м и л а с я г р у п а а к т о р і в на чол і з Г. Юрою і у т в о р и л а театр і м . І . Ф р а н к а . Н а т е а т р а л ь н і й сцені з ' я в и л а с я к о г о р т а т а л а н о в и т и х артист ів — А . Б у ч -ма , О. Д о б р о в о л ь с ь к и й , О. Сердюк, Н . У ж в і й , Ю. Ш у м с ь -к и й , О. Ю р а - Ю р с ь к и й та багато і н ш и х .

Р о з в и т о к у к р а ї н с ь к о г о театру був н а д з в и ч а й н о дина­м і ч н и м : у ж е н а п р и к і н ц і 1925 р . в У к р а ї н і д і я л и 4 5 , а в 1940 р . — 140 п о с т і й н и х д е р ж а в н и х і понад 4 0 робітни­ч о - к о л г о с п н и х т е а т р і в . З а ц и х обставин н а д з в и ч а й н о гос­тро постала проблема новаторсько ї т еатрально ї е с т е т и к и , я к а вивела у к р а ї н с ь к и й театр на як і сно новий р івень твор­чост і .

Культурне будівництво в 20—30-х роках 4 0 9

П р и н ц и п о в о в ідм інн і п ідходи щодо б а ч е н н я подаль­ш и х ш л я х і в нац іонального театрального р о з в и т к у уособ­л ю в а л и Д е р ж а в н и й д р а м а т и ч н и й театр та Молодий те­а т р . Я к щ о п е р ш и й п р о д о в ж у в а в т р а д и ц і ї р е а л і с т и ч н о -психолог ічної ш к о л и , то другий обстоював позиц і ї аван­г а р д и з м у . Під в п л и в о м відомого р е ф о р м а т о р а зах ідноєв­ропейського театру М а к с а Р е й н г а р д т а ф о р м у є т ь с я теат­р а л ь н а с т и л і с т и к а Л . Курбаса , я к и й в в а ж а в , щ о т е а т р має не в ідтворювати, а формувати ж и т т я , слово, р у х , жест , св ітло й д е к о р а т и в н е мистецтво м а ю т ь орган ічно злива ­тися в одну т е а т р а л ь н у мову, з абезпечуючи в н у т р і ш н ю єдність театрального д ійства , з а д а ю ч и йому одного рит­му . З у т в о р е н н я м у 1922 р . театру «Берез іль» його сцена стала своєр ідним е к с п е р и м е н т а л ь н и м м а й д а н ч и к о м , на я к о м у а в а н г а р д и с т с ь к і п р и н ц и п и п р о н и з у в а л и постанов­к и творів світової та в і т ч и з н я н о ї к л а с и к и .

Н о в и м я в и щ е м у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и 2 0 — 3 0 - х рок ів стало к і н о . У 1922 р . було засновано В с е у к р а ї н с ь к е фото-к і н о у п р а в л і н н я ( В У Ф К У ) , щ о надало п о т у ж н о г о імпуль­су в і т ч и з н я н о м у к і н о в и р о б н и ц т в у . П і с л я р е к о н с т р у к ц і ї в 1926 р . Одеська к і н о ф а б р и к а стала за т е х н і ч н и м осна­щ е н н я м однією з к р а щ и х у к р а ї н і , а введена в д ію 1928 р . к и ї в с ь к а к і н о ф а б р и к а ( м а й б у т н я К и ї в с ь к а к і н о с т у д і я ім . О. Д о в ж е н к а ) — однією з н а й б і л ь ш и х та найсучасн і ­ш и х на той час у св іт і .

З початку 20-х рок ів у н а ц і о н а л ь н о м у к і н е м а т о г р а ф і на з м і н у п л а к а т н и м н и з ь к о п р о б н и м п р о п а г а н д и с ь к и м ф і л ь м а м - а г і т к а м р е в о л ю ц і й н о ї доби п р и й ш л и х у д о ж н і ф і л ь м и ; р е ж и с е р и дедалі част іше стали з а л у ч а т и до участі в к і н о в ідомих у к р а ї н с ь к и х актор ів (А. Б у ч м у , М. З а н ь -к о в е ц ь к у та ін . ) ; зростав м и с т е ц ь к и й та т е х н і ч н и й р івень к іновиробництва ; п о с и л и в с я з в ' я з о к к і н о з л і т е р а т у р о ю і театром. У цей період за основу ф і л ь м і в , я к п р а в и л о , бра­л и історичні с ю ж е т и або е к р а н і з у в а л и к л а с и ч н і х у д о ж н і твори ( « Т р и п і л ь с ь к а т р а г е д і я » , «Тарас Т р я с и л о » , «Остап Б а н д у р а » , «Тарас Ш е в ч е н к о » , «Микола Д ж е р я » , «Бо­рислав сміється» , «Фата Моргана») . Укра їнське ігрове к іно н а м а г а л о с я поєднати революційну т е м а т и к у з т р а д и ц і й ­ною д л я попереднього періоду мелодрамою та пригодниць­к и м и ж а н р а м и ( « У к р а з і я » П . Ч а р д и н і н а , «Сумка д и п к у ­р ' є р а » О. Д о в ж е н к а ) .

Н а п р и к і н ц і 20-х рок ів в у к р а ї н с ь к о м у к і н о дедал і гуч­н і ш е п о ч а л а з а я в л я т и про себе нова модерн істська т е ч і я , щ о с ф о р м у в а л а с я в сп івпрац і к і н о р е ж и с е р а Л . Курбаса з п и с ь м е н н и к а м и М. Йогансеном та Ю . Я н о в с ь к и м . Н а по-

4 1 0 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ч а т к у 30-х рок ів нові гран і у в і т ч и з н я н о м у к інематог ­рафі в і д к р и в р е ж и с е р І. К а в а л е р і д з е , я к и й вперше в Ук­ра їн і з н я в к і н о о п е р и « Н а т а л к а П о л т а в к а » (1936) , «Запо­р о ж е ц ь за Дунаєм» (1938) . У цей час у к р а ї н с ь к е к іно пе­реходить на б і л ь ш в и с о к и й т е х н і ч н и й р івень : у 1930 р . Д . Вертов з н я в п е р ш и й звуковий документальний фільм — «Симфонія Донбасу» , а наступного р о к у г л я д а ч і п о ч у л и г о л о с и а к т о р і в у х у д о ж н ь о м у ф і л ь м і О. С о л о в й о в а «Фронт» . Особливу р о л ь у становленн і у к р а ї н с ь к о г о к іно­м и с т е ц т в а в і д і г р а л и ф і л ь м и О. Д о в ж е н к а «Звенигора» , «Арсенал» , « З е м л я » . Його творч ість п іднесла в і т ч и з н я ­н и й к і н е м а т о г р а ф до світового р і в н я . У 1958 р . на Все­св ітньому к о н к у р с і в Брюссел і к і н о ф і л ь м «Земля» було з а р а х о в а н о до 12 н а й к р а щ и х ф і л ь м і в світу всіх час ів і н а р о д і в .

П і с л я р е в о л ю ц і й н а доба с т и м у л ю в а л а о р г а н і з а ц і й н е з г у р т у в а н н я м и т ц і в на р і з н и х м и с т е ц ь к и х п л а т ф о р м а х й у сфері м а л я р с т в а . П і д в п л и в о м рос ійської Асоціац і ї ху­д о ж н и к і в революці ї в У к р а ї н і в и н и к л а А с о ц і а ц і я х у д о ж ­н и к і в Червоної У к р а ї н и ( А Х Ч У ) , щ о о б ' є д н а л а у своїх лавах І. ї ж а к е в и ч а , Ф . Кричевського , С. Прохорова, М. Са-м о к и ш а , Г. С в і т л и ц ь к о г о . Обидва о б ' є д н а н н я в в а ж а л и себе п р о д о в ж у в а ч а м и справи п е р е д в и ж н и к і в . У їх світо­баченні та ф о р м а х с а м о в и р а ж е н н я д о м і н у в а л и реал і зм і т р а д и ц і я . О с к і л ь к и п е р е д в и ж н и ц т в о з його п о к а з о в и м е т н о г р а ф і з м о м та а к ц е н т о м на в и к р и т т я соц іального зла в нових с у с п і л ь н и х у м о в а х дедал і б і л ь ш е втрачало свою а к т у а л ь н і с т ь , п р и х и л ь н и к и цього н а п р я м у в 20—30-х ро­к а х X X ст. н а м а г а л и с я в ід ійти від т р а д и ц і й н о г о акаде­мічного р е а л і з м у , збагачуючи свою творчість поміркова­н и м в и к о р и с т а н н я м елемент ів імпрес іон і зму , пост імпре­с іон ізму , модерну . Д л я у к р а ї н с ь к и х посл ідовник ів народ­н и ц ь к о г о р е а л і з м у г о л о в н и м було не с т і л ь к и засвоєння та в и к о р и с т а н н я нов ітн іх здобутк ів з а х і д н и х м и с т е ц ь к и х ш к і л , с к і л ь к и в и р а ж е н н я у к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї своє­рідності в т е м а т и ц і , к о л о р и с т и ц і , м о т и в а х . Особливо яс ­к р а в о це в и я в и л о с я в б а т а л ь н и х к а р т и н а х М. С а м о к и ш а («В ' ї зд Б . Х м е л ь н и ц ь к о г о до К и є в а » , «Б ій Богуна з поль­с ь к и м м а г н а т о м Ч е р н е ц ь к и м » ) , м о н у м е н т а л ь н и х портре­тах та т р и п т и х у « Ж и т т я » Ф . К р и ч е в с ь к о г о .

Я к щ о м и т ц і А Х Ч У т я ж і л и до р е а л і з м у з поміркова­ним в и к о р и с т а н н я м м о д е р н и х с т и л ь о в и х п р и н ц и п і в та х у д о ж н ь о ї м о в и , то ч л е н и Асоц іац і ї революційного мис­т е ц т в а У к р а ї н и ( А Р М У ) , я к у у т в о р и л и О. Б о г о м а з о в , М. Б о й ч у к , К . Гвоздик , В . М е л л е р , В . Седляр , ор ієнтува-

Культурне будівництво в 20—30-х роках 411

лась на а в а н г а р д и с т с ь к и й творчий п о ш у к . У к р а ї н с ь к и й авангард — це синтетичне поєднання національного фоль­клору , народного мистецтва з елементами європейського модернізму . Його суть п о л я г а л а у ф ілософському осмис­ленні культурно-стильових здобутків попередніх покол інь х у д о ж н и к і в . К о ж е н з у к р а ї н с ь к и х х у д о ж н и к і в - а в а н г а р -дист ів був щ е й теоретиком мистецтва , знавцем світової к у л ь т у р и . Однією з н а й я с к р а в і ш и х постатей у к р а ї н с ь к о ­го авангарду ціє ї доби став М. Б о й ч у к , я к и й започатку­вав новий н а п р я м монументального мистецтва X X ст. нео-в і з а н т и з м , п о к л а в ш и в його основу органічне п о є д н а н н я традиц ій давньоруського і к о н о п и с а н н я з к о н с т р у к т и в ­н и м и особливостями в і зант ійського ж и в о п и с у . Ц ю мис­тецьку к о н ц е п ц і ю под іляла п л е я д а його учнів та послідов­н и к і в — О. Б і р ю к о в , О. П а в л е н к о , І. П а д а л к а , О. Миз і , М. Ш е х м а н та і н . ї х творам були п р и т а м а н н і узагаль­неність , з о в н і ш н я спрощеність , кольорова обмежен ість , л і н і й н і с т ь , ф о л ь к л о р н а т р а д и ц і я , в і д ч у т н и й н а ц і о н а л ь ­ний а к ц е н т . П і з н і ш е б ільшість представник ів укра їнсь ­кого авангарду с п і т к а л а траг ічна доля (нав іть я к щ о їм п о т а л а н и л о у н и к н у т и фізичної розправи) .

Домінуючим стилем у сфері арх ітектури в 20—30-ті роки був конструктив і зм , суть якого полягала в гранич­ному прагматизмі . Характерними рисами цього стилю були доцільність , економність , функц іональн ість , л а к о н і з м у засобах в и р а ж е н н я . Н а ц і л е н и й на органічне поєднання мистецької творчості з масовим виробництвом, конструк­тив ізм у н и к а в невмотивованої декоративності , спрощував та схематизовував мову мистецтва . Його утилітарність була п ідтримана п а р т і й н и м кер івництвом, що засвідчують но­вобудови тогочасної столиці Укра їни м. Харкова (ансамбль споруд площі Дзержинського ) . І н к о л и авангардні ідеї кон­структив і зму а р х і т е к т о р а м нової х в и л і необхідно було маскувати під пануючі ідеологічні канони . Зокрема , авто­ри проекту п р и м і щ е н ь Д е р ж п р о м у (попередник сучасного Кабінету Міністрів) , щоб отримати дозвіл на будівництво, змушен і були переконувати , щ о контури майбутнього ар­х і тектурного а н с а м б л ю повторюють форму п е р ш и х нот пролетарського г імну «Інтернаціонал» .

К о н с т р у к т и в і з м певною мірою н івелював своєрідність нац іонально ї а р х і т е к т у р и , щ о в и к л и к а л о протест т а к и х в ідомих а р х і т е к т о р і в (Д. Д я ч е н к о , П . А л ь о ш и н , В . Тро-ценко) , я к і н а м а г а л и с я не л и ш е зберегти, а й збагатити традиці ї у к р а ї н с ь к о ї а р х і т е к т у р и . Я с к р а в и м п р и к л а д о м творчого осучаснення нац іональних арх ітектурних канонів

412 Україна в складі СРСР (1922—1939)

є п р и м і щ е н н я Укра їнсько ї с ільськогосподарської академі ї в Голосієво (Київ) , побудоване за проектом Д. Д я д и ч е н к а , будинок Червонозаводського театру в Харков і (архітектор В. Троценко) . Невдовзі у т в е р д ж е н н я тотал ітаризму в СРСР зумовило п ідкорення мистецтва а р х і т е к т у р и ідеологічним та естетичним догмам соціалістичного реал і зму , що при­звело до д о м і н у в а н н я монументальної п а т е т и к и .

У к р а ї н с ь к а м у з и ч н а к у л ь т у р а 20—30-х рок ів сформу­в а л а с я у взаємоді ї т р а д и ц і й н и х к а н о н і в народного фоль­к л о р у , с п а д щ и н и музичної ш к о л и М. Л и с е н к а та новітніх ідей європейських музикант ів ( Р . Вагнера , Е. Гріга , М. Ра-в е л я та ін) . Н е з в а ж а ю ч и на те , щ о на початку 20-х рок ів не стало трьох корифе їв у к р а ї н с ь к о ї м у з и к и — М. Леон-товича , Я . Степового та К. С т е ц е н к а , обдарована молодь змогла п іднести в і т ч и з н я н у м у з и к у на новий щ а б е л ь . У 1922 р . вона о б ' є д н а л а с я в Товариство ім . М. Леонтови-ча , а к т и в н у участь у роботі я к о г о брали М. Верик івсь -к и й , П . К о з и ц ь к и й , Г. Верьовка , Л . Р е в у ц ь к и й та ін . Це м и с т е ц ь к е о б ' є д н а н н я стало своєр ідним орган і затором і д и р и г е н т о м музичного ж и т т я р е с п у б л і к и , видавало ж у р ­н а л « М у з и к а » , о з н а й о м л ю в а л о з н о в и н к а м и та здобутка­м и світової музично ї к у л ь т у р и , орган і зовувало ансамбл і та о р к е с т р и , с п р и я л о п р о ф е с і й н и м та а м а т о р с ь к и м ко­л е к т и в а м ; пропагувало здобутки музичного м и с т е ц т в а .

У друг ій половин і 20-х — на п о ч а т к у 30-х рок ів зріс інтерес до опери і з ' я в и л и с я самобутні твори у цьому ж а н р і ( «Ду ма чорноморська» Б . Я н о в с ь к о г о , «Золотий обруч» Б . Л я т о ш и н с ь к о г о та ін . ) . До г л я д а ч а п р и й ш л и п е р ш і в і т ч и з н я н і б а л е т и ( « К а р м а н ь й о л а » В. Ф е м е л і д і , «Пан Каньовський» М. Вериківського) . Створені у цей час Друга симфонія Л . Ревуцького та Увертюра на чотири у к р а ї н с ь к і народні теми Б . Л я т о ш и н с ь к о г о засв ідчили високий рівень в і т ч и з н я н о ї с и м ф о н і ч н о ї м у з и к и . Ц і й добі п р и т а м а н н і п о ш у к и та експериментування , т я ж і н н я до в е л и к и х форм, з б е р е ж е н н я т р а д и ц і й народної п ісенност і .

Н а п р и к і н ц і 20-х рок ів у м у з и ч н у сферу став пр о н и ка ­ти с т а л і н с ь к и й р е ж и м . З п о я в о ю 1932 р . С п і л к и компо­зитор ів У к р а ї н и , п о л і т и ч н и й в п л и в на т в о р ч и й процес п о с и л и в с я . Ц е с п р и ч и н и л о у н і ф і к а ц і ю х у д о ж н ь о г о мис­л е н н я , ж о р с т к у к р и т и к у м у з и к а н т і в - н о в а т о р і в , звинува­ченн і їх у без ідейності та ф о р м а л і з м і , з р о с т а н н я рол і со­ц і а л ь н о г о з а м о в л е н н я , п р и г н і ч е н н я творчої індив ідуаль ­ност і , д е ф о р м а ц і ю музично ї к у л ь т у р и , в и х о л о щ е н н я її н а ц і о н а л ь н о г о духу .

У 20-х р о к а х стала в і д р о д ж у в а т и с я н а у к а . Р о л ь коор-

Культурне будівництво в 20—30-х роках 413

д и н а щ и н о г о центру наукового п о ш у к у и основного гене­ратора ідей виконувала заснована щ е восени 1918 р . Укра ­ї н с ь к а А к а д е м і я н а у к (від 1921 р . — В с е у к р а ї н с ь к а А к а ­демія н а у к , від 1936 р . — А Н У С Р Р , а від 1937 р . — А Н У Р С Р ) . У 1921 р . в А к а д е м і ї п р а ц ю в а л о 36 д і й с н и х член ів , а 1939 р . — 8 3 5 .

Н а п о ч а т к у 3 0 - х р о к і в б у л о з м і н е н о с т р у к т у р у А Н У С Р Р . Зам ість 164 к а ф е д р , р о з р і з н е н и х лаборатор ій і н е в е л и ч к и х і н с т и т у т і в створено 21 н а у к о в о - д о с л і д н и й інститут . Ц я с т р у к т у р н а перебудова, з одного боку, спри­я л а к о н ц е н т р а ц і ї н а у к о в и х сил , з іншого — п о с и л ю в а л а ц е н т р а л і з а ц і ю і к о н т р о л ь .

Доробок вчених У к р а ї н и у цей час був досить ваго­м и м . Н а й с е р й о з н і ш і р е з у л ь т а т и і в і д к р и т т я зроблені у вивченні нелінійної м е х а н і к и (Д. Граве, М. Крилов , М. Бо-голюбов), теорії космічних польотів (Ю. Кондратюк) , авто­м а т и ч н о м у зварюванн і м е т а л у (Є. Патон) , г е н е т и к и і се­лекц і ї рослин (А. Сапег ін , В . Ю р ' є в , М. Х о л о д н и й ) .

Кондратюк Юрій Васильович (справжнє прізвище Шаргей Олек­сандр Гнатович; 1897—1941) — інженер-механік, учений-вина-хідник, один із піонерів теорії розробки ракетно-космічної техніки і космічних польотів. Народився у Полтаві. По закінченні Полтав­ської гімназії (1916) був прийнятий на механічне відділення Пет­роградського політехнічного інституту. Наприкінці 1916 р. мобілі­зований до армії, закінчив конкерськеучилище в Петрограді, пра­порщиком брав участь у Першій світовій війні. Під час громадянсь­кої війни був у білогвардійській армії, через що згодом змінив своє ім'я. Кондратюк самотужки опанував вищу математику, фізику, ме­ханіку, астрономію, ХІМІЮ. Незалежно від К. Цюлковського розроб­ляв основні проблеми космонавтики, космічних польотів і конст­руювання міжпланетних кораблів. Результати цих досліджень вик­лав у праці «Завоювання міжпланетних просторів» (1929), вида­ній власним коштом. Розрахунки Кондратюка траєкторії косміч­них польотів, зокрема на Місяць, його теорія багатоступінчастих ракет, інші ідеї були плідно використані американськими дослід­никами при організації польотів за програмою «Аполлон». У 1930 р. Кондратюк був необгрунтовано позбавлений волі на три роки, нібито за шкідництво (реабілітований у 1970 р.). З 1933 р. працював в інституті промислової енергетики в Харкові та в Цен-троенергобуді (Москва). Загинув на фронті під Москвою.

У 1932 р . в У к р а ї н с ь к о м у ф і з и к о - т е х н і ч н о м у інститу­ті в п е р ш е в СРСР було ш т у ч н о р о з щ е п л е н о атомне я д р о . З н а ч н и й внесок у розробку проблем в і т ч и з н я н о ї історі ї зробили а к а д е м і к и М. Г р у ш е в с ь к и й , Д. Б а г л і й , О. Ле -в и ц ь к и й , Д . Я в о р н и ц ь к и й , М. Я в о р с ь к и й та молоді нау­ковц і Ф . Лось , М. П е т р о в с ь к и й , М. С у п р у н е н к о та ін .

414 Україна в складі СРСР (1922—1939)

Н а ж а л ь , з а знала А Н У Р С Р і репрес ій , і морального тиску , і «парт ізац і ї» . Основною метою усіх цих акц ій було н а м а г а н н я р е ж и м у органічно вмонтувати Академію наук у командно-адмін істративну систему, поставивши акаде­мічну н а у к у , п інтелектуальний потенціал собі на службу .

О т ж е , у к у л ь т у р н о м у процесі 20—30-х рок ів в Укра ї ­ні ч і т к о п р о с т е ж у є т ь с я боротьба двох п р о т и л е ж н и х тен­денцій оновлення: гуманістичної , пошукової , творчої і дер­ж а в н о орієнтованої , централ ізованої , регламентованої . Н а п о ч а т к у 20-х рок ів п е р е в а ж а є п е р ш а , н а п р и к і н ц і 20-х — на п о ч а т к у 30-х рок ів — домінує друга .

12.7. Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин П р и н ц и п о в о в а ж л и в о ю складовою к у л ь т у р н и х проце­

сів в У к р а ї н і у 20—30-х р о к а х була п о л і т и к а корен і зац і ї , с п р я м о в а н а на те , щоб н а д а т и н а р о д а м , о б ' є д н а н и м у С Р С Р , певної «культурно-нац іонально ї автономі ї» — ре­альної м о ж л и в о с т і розвивати свої н а ц і о н а л ь н і к у л ь т у р и і мови . Ц і ідеї п о к л а д е н і в основу р і ш е н ь XII з ' ї зду РКП(б) (кв і тень 1 9 2 3 р . ) , на я к о м у в ж е ч і т к о були сформульова­ні основні п о л о ж е н н я п о л і т и к и корен і зац і ї : п ідготовка , в и х о в а н н я та в и с у в а н н я к а д р і в кор інно ї нац іональност і ; в р а х у в а н н я н а ц і о н а л ь н и х ч и н н и к і в при формуванн і пар ­т ійного і д е р ж а в н о г о апарату ; о р г а н і з а ц і я м е р е ж і нав ­ч а л ь н и х з а к л а д і в усіх ступенів , з а к л а д і в к у л ь т у р и , газет і ж у р н а л і в , к н и г о в и д а в н и ч о ї справи м о в а м и к о р і н н и х на­ц іональностей; глибоке вивчення національної історії , від­р о д ж е н н я і розвиток н а ц і о н а л ь н и х т р а д и ц і й і к у л ь т у р и .

У п р а к т и ч н о м у здійсненні пол і тики коренізаці ї в Укра­їні в и д і л я ю т ь с я два а с п е к т и : у к р а ї н і з а ц і я і створення не­обх ідних п о л і т и ч н и х та е к о н о м і ч н и х умов д л я р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н .

Суть п о л і т и к и корен і зац і ї п о л я г а є в спробі б ільшо­в и ц ь к о г о к е р і в н и ц т в а очолити і в з я т и під контроль про­цес нац іонального в ідродження на о к р а ї н а х . Ц ю тезу м о ж ­на п ідтвердити в и с л о в а м и осіб, я к і у в и р і ш е н н і нац іо­нального п и т а н н я з а й м а л и д і а м е т р а л ь н о п р о т и л е ж н і по­зиц і ї . Н а р к о м освіти У к р а ї н и О. Ш у м с ь к и й в в а ж а в , щ о «зростання у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и й укра їнсько ї інтел іген-

Політика коренізацп 415

ції йде ш в и д к и м темпом, щ о к о л и м и не в і зьмемо в р у к и цього руху , в ін м о ж е п іти м и м о нас» ; з н и м повністю погоджувався Й . Стал ін , н а г о л о ш у ю ч и : «У з а я в а х Ш у м -ського . . . є д е я к і с л у ш н і д у м к и . Справд і , ш и р о к и й рух за у к р а ї н с ь к у к у л ь т у р у і у к р а ї н с ь к у громадськ і сть почався і росте на У к р а ї н і . І в іддавати цей рух у р у к и ч у ж и х н а м елемент ів не м о ж н а ні в я к о м у р а з і » .

Шумський Олександр Якович (1890—1946) — партійний та дер жавний діяч Народився у Волинській губернії в бідній селянській родині У1915 р вступив до Московського ветеринарного інсти тугу, тоді ж приєднався до есерівського руху На III з'їзді УПСР ко оптований до складу її ЦК, а згодом до складу Центральної Ради Один із лідерів лівої течи УПСР, що в 1919 р остаточно оформила ся в УКП(б) Після її саморозпуску (1920) — член КП(б)У, згодом член її ЦК, займав відповідальні партійні та державні посади В 1924—1927 рр — нарком освіти УСРР У лютому—березні 1927 р на об'єднаному пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У звинувачений у «націоналістичному ухилі» (т зв шуМСЬКІЗМІ) та направлений у роз порядження ЦК ВКП(б) У1931—1933 рр — голова ЦК профспі лок працівників освіти, член президії ВЦРПС У1933 р засудже ний до 10 років виправно трудових таборів, з 1935 р — на зас ланні Загинув у Саратові

Після «взяття у свої руки» національного руху О. Ш у м ­с ь к и й та його п р и б і ч н и к и п р а г н у л и р о з в и в а т и і поглиб­л ю в а т и н а ц і о н а л ь н е в і д р о д ж е н н я , а С т а л і н , я к и й п р о г о л о ш у в а в , щ о у перспектив і нац і ї з і л л ю т ь с я , хотів його в ихолост ити і з горнути .

П о л і т и к а к о р е н і з а ц п була зумовлена багатьма зовн іш­н іми і в н у т р і ш н і м и п р и ч и н а м и :

1) о с к і л ь к и п ісля з а к і н ч е н н я г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и те­ритор ія У к р а ї н и та Б і л о р у с и була под ілена м і ж р і з н и м и д е р ж а в а м и , то в р а х у в а н н я б ілоруського та у к р а ї н с ь к о г о ч и н н и к і в стало необхідним елементом ф о р м у в а н н я внут­р ішньо ї п о л і т и к и не т і л ь к и С Р С Р , а й П о л ь щ і , Р у м у н и , Ч е х о с л о в а ч ч и н и К р і м цього, саме геопол ітичне положен­н я Б і л о р у с и та У к р а ї н и висувало в 20—30-х р о к а х «біло­р у с ь к е » , а щ е б ільшою мірою «укра їнське» п и т а н н я в еп іцентр європейської м і ж н а р о д н о ї п о л і т и к и . Тому полі­т и к а к о р е н і з а ц п , що стимулювала нац іональне в ідроджен­н я , м а л а на меті створити у світового сп івтовариства вра­ж е н н я гармонійного і в ільного р о з в и т к у р а д я н с ь к и х рес­публ ік . Ф о р м у в а н н ю привабливого і м і д ж у СРСР на м і ж ­народній арені мало с п р и я т и і д е р ж а в н е п і к л у в а н н я про нац іональн і м е н ш и н и ;

2) п о л і т и к а к о р е н і з а ц п у задумі була засобом п о ш у к у спільної мови з селянством (Сталін неодноразово наголо-

416 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ш у в а в , щ о н а ц і о н а л ь н е п и т а н н я в основі своїй — п и т а н н я с е л я н с ь к е ) , з а л у ч и т и на св ій бік н а ц і о н а л ь н у інтеліген­ц ію ш л я х о м п о ш и р е н н я п р и н ц и п о в и х ідей непу (плюра­л і з м , в і л ь н и й розвиток , певна д е ц е н т р а л і з а ц і я і т. п.) на сферу н а ц і о н а л ь н и х в ідносин;

3) к о р е н і з а ц і я давала змогу в п е р с п е к т и в і з н я т и на­ростаюче п р о т и р і ч ч я м і ж н а р о д н и м и м а с а м и і п а р т і й н и м , р а д я н с ь к и м , господарським а п а р а т о м ;

4) п о л і т и к а коренізаці ї була спробою б ільшовицького кер івництва очолити і поставити під контроль процес на­ціонального в ідродження на о к р а ї н а х , щоб його енергію й могутній потенціал спрямувати у русло центральної влади;

5) к о р е н і з а ц і я мала з м і ц н и т и новоутворену д е р ж а в н у с т р у к т у р у — Р а д я н с ь к и й Союз: н а д а н н я м прав «куль­турно-нац іонально ї автономі ї» , бодай частково , компен­сувати р е с п у б л і к а м втрату пол і тичного суверенітету .

Р е а л ь н и м и п р а к т и ч н и м и к р о к а м и д л я з д і й с н е н н я по­л і т и к и корен і зац і ї (для У к р а ї н и — «укра їн і зац і ї» ) с тали д е к р е т и В У Ц В К від 27 л и п н я та 1 с е р п н я 1923 р . , у я к и х п р о г о л о ш у в а л а с я р івн ість мов і в к а з у в а л о с я на необхід­ність н а д а н н я допомоги в процес і р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о ї м о в и . Згодом була утворена к о м і с і я з у к р а ї н і з а ц і ї на чол і з с е к р е т а р е м Ц К КП(б)У В . З а т о н с ь к и м , до с к л а д у я к о ї у в і й ш л и в ідомі п а р т і й н і та д е р ж а в н і д і я ч і В . Ч у б а р , М. С к р и п н и к , Л . К а г а н о в и ч , О. Ш л і х т е р , М. П о п о в , О. Ш у м с ь к и й та ін . (з ус іх ч л е н і в коміс і ї з у к р а ї н і з а ц і ї у ц і л і л и л и ш е Л . К а г а н о в и ч та О. Б о й ч е н к о , згодом відо­м и й у к р а ї н с ь к и й п и с ь м е н н и к ) .

З а п о р і в н я н о к о р о т к и й час енерг ійне в т і л е н н я в ж и т ­т я п о л і т и к и у к р а ї н і з а ц і ї д а л о з н а ч н і р е з у л ь т а т и . Т а к , у середині 20-х рок ів п и т о м а вага у к р а ї н ц і в у парт і ї вирос­л а до 5 4 , 5 % , в ЛКСМУ — до 6 5 % . Серед в і д п о в і д а л ь н и х п р а ц і в н и к і в о к р у ж к о м і в парт і ї у к р а ї н ц і с тановили по­н а д 5 0 % , у с к л а д і Ц К К П ( б ) У — 3 5 % , П о л і т б ю р о Ц К КП(б)У — 6 6 % . У цей час 7 8 % ш к і л і 3 9 % техн іку ­м і в , 3 4 , 1 % д и т я ч и х б у д и н к і в були у к р а ї н о м о в н и м и . У 1 9 2 7 / 2 8 н а в ч а л ь н о м у році у к р а ї н ц і с т а н о в и л и 4 9 , 8 % усіх с т у д е н т і в р е с п у б л і к и . Т и р а ж у к р а ї н о м о в н и х га зет з а 1 9 2 4 — 1 9 2 7 р р . зріс у 5 р а з і в , з н а ч н о з б і л ь ш и л а с я к і л ь ­к і сть і т и р а ж і к н и ж к о в о ї п р о д у к ц і ї у к р а ї н с ь к о ю мовою.

Р і з н о п л а н о в а к у л ь т у р н о - о с в і т н я робота ( в і д к р и т т я у к р а ї н с ь к и х ш к і л , в и д а н н я у к р а ї н с ь к и х газет , ф у н к ц і о ­н у в а н н я у к р а ї н с ь к о г о р а д і о м о в л е н н я тощо) проводилася серед к о м п а к т н о п р о ж и в а ю ч и х з а м е ж а м и У Р С Р груп у к р а ї н ц і в . Н а кв і тень 1925 р . за м е ж а м и республ іки про-

Політика коренізацп 417

ж и в а л о 6 ,5 м л н у к р а ї н ц і в . Н а й б і л ь ш і к о м п а к т н і посе­л е н н я в СРСР р о з т а ш о в у в а л и с я на Кубані — м а й ж е 2 м л н , в К у р с ь к і й губерні ї — 1,3 м л н , Воронезьк ій — 1 м л н , на Д а л е к о м у Сході , в Туркестан і — по 600 тис . осіб.

А к т и в н о з д і й с н ю в а л а с я п о л і т и к а корен і зац і ї в райо­нах У к р а ї н и , н а с е л е н и х н а ц і о н а л ь н и м и м е н ш и н а м и . У 1926 р . в республіці н а й ч и с л е н н і ш и м и нац іональними гру­пами неукра їнського населення були рос іяни ( 9 , 2 % ) , євреї ( 5 , 4 % ) , п о л я к и ( 1 , 6 % ) , н імц і ( 1 , 4 % ) . Про неослабну ува­гу к е р і в н и ц т в а У С Р Р до проблем н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н свідчить той ф а к т , щ о л и ш е протягом 1919—1925 рр . Пре­зид ія В У Ц В К Р Н К У С Р Р , н а р к о м а т и республ іки п р и й н я ­л и понад 100 постанов , с п р я м о в а н и х на забезпечення еко­н о м і ч н и х , п р а в о в и х , к у л ь т у р н и х та і н ш и х інтересів не­у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я республ іки .

На початку 20-х рок ів у парт ійних комітетах було ство­рено спец іальн і п ідрозд іли , я к і п р а ц ю в а л и з н а ц і о н а л ь ­н и м и м е н ш и н а м и . ї х н ю роботу к о о р д и н у в а в п ідв ідділ на­ц і о н а л ь н и х м е н ш и н Ц К КП(б)У. В 1924 р . п ідвідділ м а в 4 секці ї : є врейську , н і м е ц ь к у , п о л ь с ь к у та болгарську . З к в і т н я 1924 р . роботу серед н е у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я к о ­о р д и н у в а л а Ц е н т р а л ь н а к о м і с і я у справах н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н при В У Ц В К (головою був обраний секретар Пре­зиді ї В У Ц В К П. Б у ц е н к о ) та її органи на м і с ц я х .

У 1927 р . проведено п е р ш у Всеукра їнську н а р а д у щ о ­до роботи серед н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н , щ о с п р и я л а а к т и ­в ізаці ї д і яльност і в ц ій сфері . Досить а к т и в н о проводила­ся л і н і я щодо н а й п о в н і ш о г о представництва р і з н и х на­ц іональностей в органах р а д я н с ь к о ї в л а д и . Внасл ідок та­кої п о л і т и к и 1929 р . у республ іканському д е р ж а п а р а т і п р е д с т а в н и к и неукра їнського населення становили 6 3 , 8 % всіх п р а ц ю ю ч и х , в обласному — 7 3 , 1 % , о к р у ж н о м у — 4 6 , 5 % . Всього в д е р ж а п а р а т і всіх р івн ів п р е д с т а в н и к и і н ш и х н а ц і о н а л ь н о с т е й становили 4 1 , 3 % .

Д л я р о з в и т к у н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н в е л и к е з н а ч е н н я мало створення о к р е м и х а д м і н і с т р а т и в н о - т е р и т о р і а л ь н и х о д и н и ц ь у м і с ц я х к о м п а к т н о г о поселення н е у к р а ї н с ь к о ­го н а с е л е н н я . У ж о в т н і 1924 р . у с к л а д і У к р а ї н с ь к о ї С Р Р було утворено автономну Молдавську республ іку , а про­т я г о м 1 9 2 4 — 1 9 2 5 рр . п о ч а л и ф у н к ц і о н у в а т и 7 н імець­к и х , 4 б о л г а р с ь к и х , один п о л ь с ь к и й і один є в р е й с ь к и й н а ц і о н а л ь н и й р а й о н , а т а к о ж 954 с ільськ і ради націо­н а л ь н и х м е н ш и н , 100 м істечкових рад . У цей час в Укра­їні д і я л и 566 ш к і л з н і м е ц ь к о ю мовою н а в ч а н н я , 342 — з є в р е й с ь к о ю , 3 1 — з татарською т о щ о .

14

418 Україна в складі СРСР (1922—1939)

Н а п р и к і н ц і 20-х — на п о ч а т к у 30-х рок ів п о л і т и к а корен і зац і ї , щ о с п р и я л а зростанню нац іонально ї самосві­домості , н а ц і о н а л ь н о м у в і д р о д ж е н н ю , почала здавати по­зиці ї під тиском міцніючої командно-адміністративної сис­т е м и , за м е ж і я к о ї вона дедал і б і л ь ш е в и х о д и л а . У цей період у к р а ї н і з а ц і я стала тим п і д ґ р у н т я м , на я к о м у фор­м у в а в с я м і ф про «нац іонал і зм» та « н а ц і о н а л - у х и л ь н и ц т -во» . У Стал іна була ч і т к а мета : т р и м а т и під неослабним к о н т р о л е м розвиток н а ц і о н а л ь н и х процес ів , а л е д о с я г т и її, «оволодіти новим рухом на Укра їн і за у к р а ї н с ь к у к у л ь ­туру , — п и с а в він у лист і до Л . К а г а н о в и ч а щ е у к в і т н і 1926 р . , — м о ж н а , л и ш е борючись з к р а й н о щ а м и . . . в ла­вах к о м у н і с т і в . . . т і л ь к и в боротьбі з т а к и м и к р а й н о щ а м и м о ж н а п е р е т в о р и т и з р о с т а ю ч у у к р а ї н с ь к у к у л ь т у р у й у к р а ї н с ь к у громадськ і сть на к у л ь т у р у і громадськ ість ра­д я н с ь к у » .

Боротьба з « к р а й н о щ а м и » в е л а с я під гаслом боротьби з б у р ж у а з н и м н а ц і о н а л і з м о м . Х а р а к т е р н о ю особливістю з в и н у в а ч е н ь у б у р ж у а з н о м у н а ц і о н а л і з м і у цей час була ї х н я своєр ідна п е р с о н і ф і к а ц і я — «хвильов і зм» , «шумсь-к і з м » , « в о л о б у є в щ и н а » , « с к р и п н и к і в щ и н а » .

Волобуєв Михайло Симонович (1903—1972) — вчений-еконо-міст. Народився в сім'ї службовця. Освіту здобув у гімназії та Хар­ківському інституті профосвіти. З грудня 1920 р. — член КП(б)У. Протягом 1921—1927рр. працював у системі політосвіти, водно­час займався викладацькою роботою. У1928 р виступив у жур­налі «Більшовик України» зі статтею «До проблеми української еко­номіки», у якій обстоював ЦІЛІСНІСТЬ українського національно-гос­подарського терену, захищав господарську самостійність україн­ських підприємств, не погоджувався з панівною роллю російської економіки, вимагав збереження за Україною та іншими республі­ками права «дійсного контролю за діяльністю союзних органів». Стаття Волобуєва, яку деякі дослідники вважають теоретичною платформою націонал- комунізму, одразу викликала гнів більшо­вицьких вождів, а її положення були затавровані назвою «волобу­євщина» У1934 р. Волобуєв був засуджений на п'ять років табо­рів. Під час війни за завданням НКВС живу Краснодарському краї під виглядом кореспондента фашистської газети «Кубань», збира­ючи інформацію про пересування німецьких військ. Після війни очолив кафедру Ростовського фінансово-економічного інституту. У1957 р. домігся реабілітації. У1961 р. Волобуєв переїхав у До­нецьк, де працював у торговельному інституті. Згодом повернувся до Ростова, де провів останні роки життя.

М о ж л и в о , т а к а д и ф е р е н ц і а ц і я не в и п а д к о в а , а д ж е ко­ж е н з ц и х «ухилів» уособлював певну групу п о т е н ц і й н о о п о з и ц і й н и х р е ж и м у с и л : «хвильов і зм» — творчу інтел і -

Політика коренізації 419

генц ію , «волобуєвщина» — наукову і н т е л і г е н ц і ю , «шум-ськ і зм» — п р а ц і в н и к і в д е р ж а в н о г о і парт ійного апара­т ів , « с к р и п н и к і в щ и н а » — стару л е н і н с ь к у гвард ію .

« ї х н я у к р а ї н і з а ц і я , — к а з а в один з героїв п ' є с и М. Ку-л і ш а «Мина Мазайло» д я д ь к о Тарас , — це спосіб в и я в и ­ти всіх нас , у к р а ї н ц і в , а тоді з н и щ и т и разом , щоб д у х у не було» . Н а ж а л ь , репресі ї , щ о дедалі б і л ь ш е посилюва­л и с я , та голод 1 9 3 2 — 1 9 3 3 р р . в У к р а ї н і робили ц і слова печально п р о р о ч и м и .

На п о ч а т к у 30-х рок ів у к р а ї н і з а ц і ю , влучно н а з в а н у а м е р и к а н с ь к и м і сториком к у л ь т у р и М. С е м ч и ш и н и м «ук­р а ї н с ь к и м ренесансом X X с т о л і т т я » , я к і всю п о л і т и к у к о р е н і з а ц і ї , п о ч а л и п о с т у п о в о з г о р т а т и . У р і ш е н н я х XI I з ' ї зду КП(б)У ч и т а є м о : «Перед парт і єю стоїть завдан­н я : добити к о н т р р е в о л ю ц і й н і н а ц і о н а л і с т и ч н і е л е м е н т и , в и к р и т и до к і н ц я нац іонал істичний у х и л С к р и п н и к а , роз­горнути п о д а л ь ш е проведення б і л ь ш о в и ц ь к о ї у к р а ї н і з а ­ці ї і роботу з в и х о в а н н я п а р т і й н и х мас , а т а к о ж ш и р о к и х мас роб ітник ів і к о л г о с п н и к і в У к р а ї н и у дусі пролетарсь ­кого і н т е р н а ц і о н а л і з м у » . Я к видно , з м і н и , п о р і в н я н о з п о ч а т к о м 20-х р о к і в , в ідбулися суттєві : по -перше , укра ї ­н і з а ц і я стала п і д к р е с л е н о « б і л ь ш о в и ц ь к о ю » , по-друге , ш л я х о м «добиття» і « в и к р и т т я » н а м а г а ю т ь с я в т р и м а т и її у потр ібних р е ж и м о в і р а м к а х , по-третє , все ч і т к і ш е простежується акцент на пролетарський інтернац іонал і зм .

Остаточно п о л і т и к а корен і зац і ї в У к р а ї н і була згор­нута 1938 р . Саме ц и м роком датована постанова Р а д н а р -к о м у У Р С Р про о б о в ' я з к о в е в и к л а д а н н я рос ійсько ї мови в усіх нерос ійських ш к о л а х , я к а с п р и я л а р у с и ф і к а ц і ї , і постанова Пол ітбюро Ц К КП(б)У «Про реорган і зац ію на­ц і о н а л ь н и х район ів та с ільрад У Р С Р у з в и ч а й н і р а й о н и та с і л ь р а д и » , що з у м о в и л а л і к в і д а ц і ю н а ц і о н а л ь н и х адмі ­н істративно-територ іальних утворень на територі ї респуб­л і к и . У цьому ж сумнозв існому 1938 р . Ц К КП(б)У ухва­л и л о постанову «Про реорган і зац ію н а ц і о н а л ь н и х ш к і л на У к р а ї н і » , у я к і й створення н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в нац і ­о н а л ь н и х м е н ш и н к в а л і ф і к у в а л о с я я к « н а с а д ж е н н я особ­л и в и х н а ц і о н а л ь н и х ш к і л — в о г н и щ «буржуазно-нац іо ­нал істичного в п л и в у на д і т е й » .

О т ж е , в п р о в а д ж у ю ч и п о л і т и к у корен і зац і ї на почат­ку 20-х рок ів б і л ь ш о в и ц ь к е к е р і в н и ц т в о СРСР мало на меті створити у світового сп івтовариства в р а ж е н н я про в ільний та г а р м о н і й н и й розвиток р а д я н с ь к и х республ ік ; з н а й т и сп ільну мову з б а г а т о м і л ь й о н н и м п о л і н а ц і о н а л ь -ним селянством; з н я т и наростаюче п р о т и р і ч ч я м і ж на-

420 Україна в складі СРСР (1922—1939)

родними м а с а м и і п о л і т и ч н о ю ел ітою; поставити під кон­троль процес національного в і д р о д ж е н н я на о к р а ї н а х ; час­тково к о м п е н с у в а т и р е с п у б л і к а м СРСР втрату пол ітично­го суверенітету н а д а н н я м прав «культурно-нац іонально ї автономі ї» . К о л и ж у 30-х р о к а х н а ц і о н а л ь н е в ідроджен­н я , я к е було одним з безпосередніх н а с л і д к і в п о л і т и к и корен і зац і ї , почало в и х о д и т и за м е ж і м іцн іючо ї команд­но-адмін істративно ї системи , цю п о л і т и к у було згорнуто .

12.8. Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР « В е л и к и й перелом» н а п р и к і н ц і 20-х р о к і в п о с и л и в

процес в і д ч у ж е н н я в и р о б н и к а від засобів виробництва , висунув на п е р ш и й п л а н п о з а е к о н о м і ч н и й п р и м у с , приз ­вів до п а д і н н я ж и т т є в о г о р і в н я народу , щ о з у м о в и л о зрос­т а н н я психолог ічного н а п р у ж е н н я в сусп ільств і . П р и с к о ­рена і н д у с т р і а л і з а ц і я , суц ільна к о л е к т и в і з а ц і я спричи­н и л и посилення м і г р а ц і й н и х процесів , зміну способу ж и т ­т я , ц інн існих ор ієнтацій людей . П р о т и р і ч ч я , щ о в и н и к а л и п р и цьому , суттєво дестаб іл і зували в н у т р і ш н і й розвиток С Р С Р .

Е у м о в а х перманентно ї «надзвичайно ї ситуац і ї в кра­їні» д л я пол ітичного к е р і в н и ц т в а все в и р а з н і ш е постава­л а потреба міцної д е р ж а в н о ї в л а д и . Не т і л ь к и контролю­в а т и , а й с п р я м о в у в а т и сусп ільн і процеси був п о к л и к а ­н и й т о т а л і т а р н и й р е ж и м , щ о с ф о р м у в а в с я в С Р С Р у 30-х р о к а х .

Термін «тотал ітаризм» (з і т ал ійсько ї — «охоплюючий все в ц ілому») при х а р а к т е р и с т и ц і п о л і т и ч н и х процесів в п е р ш е було в ж и т о і т а л і й с ь к и м и о п о н е н т а м и Мусоліні на п о ч а т к у 20-х рок ів , к о л и в І тал і ї т і л ь к и - н о створюва­л а с я однопарт ійна ф а ш и с т с ь к а система . З 1929 р . , почи­н а ю ч и з п у б л і к а ц і ї у газет і «Тайме» , цей термін п о ч а л и застосовувати д л я х а р а к т е р и с т и к и пол ітичного р е ж и м у С Р С Р .

Про з м і ц н е н н я т о т а л і т а р и з м у в У к р а ї н і у 2 0 — 3 0 - х ро­к а х св ідчать т а к і тенденці ї та процеси :

1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології. Ц е у т в е р д ж е н н я й ш л о через безкомпромісну бо­ротьбу з рел і г і єю (у 1930 р . внасл ідок « о р г а н і з а ц і й н и х заходів» автокефальна православна церква п р и п и н и л а своє і снування) ; ідеологічне протистояння зі «зміновіхівською»

Україна і формування тоталітарного режиму 4 2 1

інтел і генц ією» , я к е з а к і н ч и л о с я 1924 р . процесом над так з в а н и м Центром дії ; « завоювання» «Просвіт» , проголо­ш е н е 1920 р . ( завоювати не вдалося , і 1 9 2 9 — 1 9 3 0 р р . бу­ло з а к р и т о всі «Просв іти») ; боротьбу проти у х и л і в у пар­ті ї . Ц і л к о в и т у монопол ію на і стину офіц ійн ій ідеологі ї м а л и забезпечити о р г а н и ц е н з у р и , утворені в республіц і на п о ч а т к у 20-х р о к і в .

2 . Монополізація влади більшовицькою партією, усу­нення з політичної арени інших політичних партій. Нап­р и к і н ц і г р о м а д я н с ь к о ї в і й н и в У к р а ї н і легально і снували три парт і ї :

а) КП(б)У — ф а к т и ч н о у к р а ї н с ь к и й ф і л і а л Р К П ( б ) ; б) У к р а ї н с ь к а п а р т і я соц іал іст ів -революціонер ів бо­

ротьбистів . Н а п о ч а т к у 1919 р . вона сп івпрацювала з біль­ш о в и к а м и ; її п р е д с т а в н и к и в х о д и л и до с к л а д у Р а д н а р к о -му У к р а ї н и , я к и м к е р у в а в X . Р а к о в с ь к и й . З б е р е з н я 1920 р . боротьбистів з м у с и л и с а м о л і к в і д у в а т и с я і в л и т и ­ся до КП(б)У. Серед л ідер ів боротьбистів були т а к і в ідомі д і я ч і , я к О. Ш у м с ь к и й , Г. Г р и н ь к о , Г. М и х а й л и ч е н к о , П . Л ю б ч е н к о ;

в) У к р а ї н с ь к а к о м у н і с т и ч н а п а р т і я (укап істи) . ї ї утво­рено на п о ч а т к у 1920 р . з л івого к р и л а У С Д Р П . Л і д е р и парт і ї — А . Р і ч и ц ь к и й , Ю. Л а п ч и н с ь к и й , Б . А н т о н е н к о -Д а в и д о в и ч . П а р т і я про існувала до 1925 р .

Влада безцеремонно поводилася з л е г а л ь н и м и парт ія ­м и , брутально д і я л а щ о д о н е л е г а л ь н и х о р г а н і з а ц і й . У 1923 р . Укра їною прокотилася х в и л я масових арештів мен­ш о в и к і в . Х а р а к т е р н о , щ о н а й б і л ь ш у к а р а л ь н у а к ц і ю Д П У провело «на честь» 2 5 - р і ч ч я І з ' ї зду Р С Д Р П . У к в і т н і то­го ж року було зроблено спробу л і к в і д у в а т и Одеську орга­н і зац ію м е н ш о в и к і в , під час я к о ї з аарештовано багатьох член ів парт ійного к о м і т е т у й осередку соцмолу . Н а п р и ­к і н ц і серпня — на п о ч а т к у вересня Д П У розгромило Уста­новчий з ' ї зд Рос ійсько ї соц іал -демократично ї с п і л к и ро­бітничої молоді , щ о проходив у Ірпіні б іля К и є в а . Під т и с к о м наростаючої х в и л і репрес ій В с е у к р а ї н с ь к и й з ' ї зд м е н ш о в и к і в (лютий 1924 р . ) , делегати якого представля ­л и 700 член ів К а т е р и н о с л а в с ь к о ї , Донецько ї , Х а р к і в с ь ­кої та Одеської о р г а н і з а ц і й Р С Д Р П , затвердив постанову про с а м о л і к в і д а ц і ю м е н ш о в и ц ь к и х осередків в У к р а ї н і .

П і с л я у с у н е н н я з пол ітично ї арени п а р т і й - к о н к у р е н -тів комун істична п а р т і я в ідкрито монополізувала всю пов­ноту влади в к р а ї н і . Н а XVI з ' ї зд і ВКП(б) (червень 1930 р.) з усією в ідвертістю було з а я в л е н о : « Н а ш а п а р т і я є хребет пролетарсько ї д и к т а т у р и . Н а ш а п а р т і я керує ус іма орга-

4 2 2 Україна в складі СРСР (1922—1939)

н і з а ц і я м и пролетар іату й ус іма сторонами д іяльност і про­летарсько ї д и к т а т у р и , п о ч и н а ю ч и з п р и д у ш е н н я класо ­вих ворогів і з а к і н ч у ю ч и п и т а н н я м и к о н о п л і , льону , сви­н а р с т в а » .

До Конституц і ї СРСР 1936 р . в п е р ш е у в і й ш л о поло­ж е н н я про кер івну і спрямовуючу роль комуністичної пар­тії в п о л і т и ч н і й системі . О т ж е , і снуюча м о н о п о л і я біль­ш о в и ц ь к о ї парт і ї на владу була з а к р і п л е н а з аконодавчо .

3 . Зрощення правлячої партії з державним апаратом. У 1938 р . до Верховної Р а д и У Р С Р було обрано 304 депу­тати , з я к и х 222 к о м у н і с т и , 36 к о м с о м о л ь ц і в , 46 безпар­т і й н и х . П а р т і й н и й білет в і д к р и в а в ш л я х до к е р і в н и х по­сад у р і з н и х г а л у з я х народного господарства : 1934 р . у республіц і серед к е р і в н и к і в і спеціал іст ів в а ж к о ї промис­ловості к о м у н і с т и становили четверту ч а с т и н у , серед ди­р е к т о р і в п і д п р и є м с т в — м а й ж е 7 0 % , серед н а ч а л ь н и к і в цех ів та ї х н і х з а с т у п н и к і в — 4 0 % .

4 . Встановлення жорсткого контролю держави над суспільним життям. В ж е на п о ч а т к у 20-х рок ів місцеві органи р а д я н с ь к о ї в л а д и п о ч а л и р о з п у с к а т и п а р а л е л ь н і с т р у к т у р и — к о м і т е т и н е з а м о ж н и х с е л я н . Ц е й процес був ю р и д и ч н о з а к р і п л е н и й с п е ц і а л ь н и м и ц и р к у л я р а м и НКВС і Народного к о м і с а р і а т у землеробства від 15 листопада 1923 р . «Про л і к в і д а ц і ю с і л ь с ь к и х сходів я к орган ів вла­ди на сел і» .

7 ж о в т н я 1924 р . В Ц В К і Р Н К У к р а ї н и у х в а л и л и «По­л о ж е н н я про порядок реєстраці ї спілок і товариств», згідно з я к и м у т в е р д ж у в а в с я дов ільно-нормативний р е ж и м утво­р е н н я товариств . Усі товариства переводилися п ід юрис­д и к ц і ю НКВС і, головне , с творювалися з аконодавч і підс­тави д л я монопол і зац і ї всіх сфер суспільного ж и т т я рес­п у б л і к и . Одне за одним в и н и к а ю т ь п і д к о н т р о л ь н і д е р ж а ­ві товариства : « А н т и а л к о г о л ь н е товариство» , товариство «Друз і рад іо» , «Товариство с п р и я н н я ю н и м л е н і н ц я м » , «Всеукра їнське товариство друз ів х ім ічно ї оборони й про­мисловості» тощо . Поступово ф о р м у є т ь с я о л і г а р х і я г іган­т с ь к и х товариств-монополіст ів , п і д п о р я д к о в а н и х д е р ж а ­ві , убезпечених від щ о н а й м е н ш о ї соціальної к о н к у р е н ­ці ї .

Т р и м а ю ч и під ц ілковитим контролем профсп ілки , ком­сомол, громадськ і орган і зац і ї , д е р ж а в а з абезпечила без­заперечну власну монопол ію на сусп ільне ж и т т я .

5 . Встановлення монопольного контролю з боку пар­тійно-державного апарату над економічною сферою, цен­тралізація керівництва економікою. Утворюється к о м а н -

Україна і формування тоталітарного режиму 423

дно-адмін істративна система я к певна форма орган ізац і ї суспільства (і в ідповідного типу у п р а в л і н н я ) . Ц я система охоплює с уб ' єкт а п о л і т и ч н и х р і ш е н ь (пол ітична влада) , механ і зм забезпечення в и к о н а н н я ц и х р і ш е н ь (апарат) і об ' єкт , на я к и й спрямован і ці р і ш е н н я (суспільство, к л а с , соц іальна група , індив ід) .

Особливо в а ж л и в и м елементом адміністративно-коман­дної системи був апарат — з в ' я з у ю ч а л а н к а м і ж «верха­ми» і « н и з а м и » . Очевидно, саме тому Сталін неодноразо­во наголошував на тому, щ о « п и т а н н я про д е р ж а п а р а т є одним із н а й і с т о т н і ш и х п и т а н ь всього н а ш о г о будівницт­ва». Проте налагодження роботи цієї важливо ї л а н к и й ш л о надзвичайно пов ільно і з в е л и ч е з н и м и т р у д н о щ а м и .

А п а р а т був досить г р о м і з д к и м : 1928 р . в У к р а ї н і в народному господарстві , в ідповідно до офіц ійно ї статис­т и к и , було всього 1 м л н 942 тис . роб ітник ів і службов­ц ів , з я к и х 242 т и с . осіб п р а ц ю в а л о в а п а р а т і органів державного і господарського у п р а в л і н н я , орган ів управ­л іння кооперативних і громадських організац ій , тобто апа-р а т ч и к о м був к о ж е н восьмий . С т р у к т у р н а незбалансова-ність д е р ж а п а р а т у , н е з в а ж а ю ч и на його ч и с л е н н і с т ь , не давала змоги е ф е к т и в н о к е р у в а т и е к о н о м і к о ю . У своєму виступі на XVI з ' ї зд і ВКП(б) В . З а т о н с ь к и й а к ц е н т у в а в увагу саме на цьому аспект і проблеми: «Ось, н а п р и к л а д , дан і , щ о стосуються осені 1929 р . по У к р а ї н і : ц ентр ал ь ­н и й апарат становив 2 % з усієї сукупност і р а д я н с ь к о г о , кооперативного і господарчого а п а р а т у , округ — 1 7 , 2 % , район — 8 , 6 % . Те, щ о округ б і л ь ш и й від ц е н т р у , це щ е не погано , але те, щ о район т і л ь к и 8 % , означає , щ о д у ж е тоненьк і н і ж к и були , д у ж е с л а б к и й р а й о н . І не дивно , що ми усі свої основні к а м п а н і ї з м у ш е н і були проводити за допомогою системи у п о в н о в а ж е н и х , а це — н а й г і р ш а із систем, тому щ о у п о в н о в а ж е н і , п р и б у в а ю ч и на м і с ц я , замість орган і зац і ї нормально ї р а д я н с ь к о ї в л а д и і роз­гортання нормально ї пролетарсько ї демократ і ї , природ­но переводять усе на р е й к и н а к а з у і р е в к о м і в с т в а » .

К о м а н д н а е к о н о м і к а стала своєр ідним ф у н д а м е н т о м тотал і таризму в С Р С Р . ї ї основним с т р и ж н е м була «над­звичайна система» суспільної орган ізац і ї , щ о б а з у в а л а с я на монополі ї парт ійно-державного апарату на владу .

З б е р е ж е н н я і з м і ц н е н н я системи монополій породжу­вали н а с и л л я . У цьому контекст і й слід с п р и й м а т и з а я в у Сталіна , зроблену на XVI з ' ї зд і ВКП(б) : «Репресі ї в галу­зі соц іал істичного буд івництва є необх ідним елементом наступу». Хоча він тут ж е п ідкреслює , що «елементом

424 Україна в складі СРСР (1922—1939)

д о п о м і ж н и м , а не г о л о в н и м » , у р е а л ь н о м у ж и т т і а к ц е н т було зроблено на слові «необх ідним» , а не на слові «допо­м і ж н и м » . У довоєнний період, п о ч и н а ю ч и з 1929 р . , Укра­їною п р о к о т и л и с я т р и х в и л і м а с о в и х репрес ій : п е р ш а (1929—1931) — р о з к у р к у л е н н я , депортаці ї ; друга (1932— 1934) — ш т у ч н е п о с и л е н н я к о н ф і с к а ц і є ю продовольства смертоносного голоду, п о с т и ш е в с ь к и й терор, репресивний спалах п і с л я смерті М. К ірова ; третя ( 1 9 3 6 — 1 9 3 8 ) — до­ба «Великого терору» .

Д о з у ю ч и т и с к і в ідвертий терор , репресивний апарат , я к и й був н е в і д ' є м н о ю частиною тотал ітарного р е ж и м у , мав в и к о н а т и три головні з а в д а н н я : л і к в і д у в а т и органі­зовану опозиц ію та індив ідуальне і н а к о м и с л е н н я в парт і ї та к р а ї н і ; з а б е з п е ч и т и д е р ж а в у через систему ГУЛАГу безплатною робочою силою; т р и м а т и під ж о р с т к и м конт­ролем хід с у с п і л ь н и х процес ів .

Особливу активн ість «підсистема страху» (вираз Г. По­пова) в У к р а ї н і розгортає н а п р и к і н ц і 20-х та в 30-ті ро­к и . Одним з п е р ш и х к р о к і в до масового терору стала к а м ­п а н і я боротьби із « ш к і д н и к а м и » та « с а б о т а ж н и к а м и » , щ о р о з п о ч а л а с я в у м о в а х з г о р т а н н я непу . Сигналом до неї с тала « ш а х т и н с ь к а справа» (навесні 1928 р . , зг ідно з офі­ц і й н и м и п о в і д о м л е н н я м и , у Ш а х т и н с ь к і й окруз і П івн іч -н о - К а в к а з ь к о г о к р а ю було «викрито» в е л и к у « ш к і д н и ц ь ­ку» о р г а н і з а ц і ю , я к а нібито с к л а д а л а с я з в о р о ж е настро­є н и х техн ічно ї інтел і генці ї та з а м а с к о в а н и х б ілогвардій­ц ів ) . В У к р а ї н і цей с и г н а л було почуто одразу . У березні 1 9 2 8 р . в Х а р к о в і в і д б у в с я о б ' є д н а н и й п л е н у м Ц К і Ц К К КП(б)У, на я к о м у Л . К а г а н о в и ч в и с т у п и в з доповід­дю «Про економічну контрреволюцію та загальнополітичні з а в д а н н я п а р т о р г а н і з а ц і й » , н а г о л о с и в ш и , щ о «навіть і до чесного спеца (тобто спец іал іста із ч и с л а старої інтеліген­ції — О.Б.) сл ід в и я в л я т и п е в н и й м і н і м у м недов іри , а д ж е спец все -таки не комун іст , не р е в о л ю ц і о н е р , не пролета-р ій , і з в и х н у т и с я йому д у ж е л е г к о » .

У ж е в л і т к у 1928 р . на лав і п ідсудних серед «шахтин-ців» о п и н я т ь с я й к е р і в н и к и промисловост і У к р а ї н и , я к и м буде п р и п и с а н о створення « Х а р к і в с ь к о г о центру» д л я ке­р і в н и ц т в а « ш к і д н и ц т в о м » . П і с л я цього набула імпульсу р і з н о п л а н о в а , але ц і л е с п р я м о в а н а боротьба проти кадр ів у к р а ї н с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о ї інтел і генц і ї .

« З в и н у в а ч е н н я » і « в и к р и т т я » н а р о с т а л и , я к снігова лавина , — сфальсифікований судовий процес «Спілки виз­в о л е н н я У к р а ї н и » , розгром м і ф і ч н и х «Укра їнського на­ц іонального ц е н т р у » , «Польсько ї орган і зац і ї в ійськово ї» ,

Україна і формування тоталітарного режиму

« Б л о к у у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т и ч н и х п а р т і й » , «Троць-к і с т с ь к о - н а ц і о н а л і с т и ч н о г о б л о к у » . П р о т я г о м 1 9 3 0 — 1941 рр . в Укра їн і було «виявлено» понад 100 р і зних «цен­тр ів» , «блоків» і «організацій» (ця ц и ф р а , на я к у найчас ­т іш е роблять п о с и л а н н я в і сторичній л і т е р а т у р і , потре­бує, на н а ш у д у м к у , у т о ч н е н н я , а д ж е , я к св ідчать арх ів ­ні д ж е р е л а , т і л ь к и в одній Ж и т о м и р с ь к і й області з 1 ж о в ­т н я 1937 р . до 15 лютого 1938 р . було «викрито» і л ікв і ­довано 19 « н а ц і о н а л і с т и ч н и х к о н т р р е в о л ю ц і й н и х органі ­зац ій» і 27 «повстанських груп») .

Міцн іюча т о т а л і т а р н а д е р ж а в а , борючись з опозиці ­єю, не ж а л і л а і в л а с н и х с т р у к т у р . Т а к , в ідповідно до рі­ш е н ь XVI к о н ф е р е н ц і ї ВКП(б) і II Всеукра їнсько ї конфе­ренці ї КП(б)У п р о т я г о м 1 9 2 9 — 1 9 3 0 р р . в У к р а ї н і було проведено «чистку» в 6 1 8 2 3 установах р а д я н с ь к о г о дер­ж а в н о г о а п а р а т у ; з 338 тис . осіб, я к і п р о х о д и л и «чист­к у » , зв ільнено м а й ж е 40 тис . ( 1 1 % ) .

Відповідно до настанов Сталіна , репресі ї на п о ч а т к у 30-х рок ів застосовуються проти: а) « ш к і д н и ц т в а » ; б) «пе­р е р о д ж е н ц і в і д в о р у ш н и к і в » у самій парт і ї ; в) « р е ш т к і в в о р о ж и х к л а с і в » ; г) «рештк ів старих к о н т р р е в о л ю ц і й н и х п а р т і й » .

Коса стал інського терору б е з ж а л ь н о р і зонула націо­н а л ь н у у к р а ї н с ь к у ел і ту . Т і л ь к и в інсп ірован ій справ і «Спілки в и з в о л е н н я У к р а ї н и » (СВУ) було репресовано 45 пров ідних у ч е н и х , п и с ь м е н н и к і в та і н ш и х п р е д с т а в н и к і в інтел ігенці ї , серед н и х С. Єфремов, В . Ч е х і в с ь к и й , А . Ні -к о в с ь к и й , Й . Г е р м а й з е , М. С л а б ч е н к о , Г. Г о л о с к е в и ч . «Нам треба у к р а ї н с ь к у інтел і генц ію поставити на кол і ­на, — з в ідверт істю і ц и н і з м о м говорив один із сл ідчих у справ і «СВУ» Б р у к . — Це н а ш е з а в д а н н я , і воно буде в и к о н а н е ; кого не поставимо — п е р е с т р і л я є м о » .

Ж е р т в а м и репрес ій насамперед стали н а й я с к р а в і ш і п о с т а т і у к р а ї н с ь к о г о н а ц і о н а л ь н о г о в і д р о д ж е н н я — М. Б о й ч у к , М. З е р о в , М. Х в и л ь о в и й , Л . Курбас . В А к а д е ­мії н а у к У к р а ї н и , за н е п о в н и м и д а н и м и , було репресова­но 250 осіб, із н и х 19 а к а д е м і к і в . Ж а х л и в о г о удару було завдано у к р а ї н с ь к і й л ітературі : 89 п и с ь м е н н и к і в було зни­щено , 212 п р и м у с и л и з а м о в к н у т и , 64 з аслано , а 8 3 еміг­р у в а л и .

У 1933 р . с тався погром усього к у л ь т у р н о г о ж и т т я У к р а ї н и . П а р а л е л ь н о до репресій проти творчої та н а у к о ­вої інтел і генці ї в цьому році розпочалася «чистка» Н а р ­комату освіти У С Р Р , внаслідок яко ї було «вичищено» май­ж е 200 «нац іонал іст ів і в о р о ж и х елемент ів» . В обласних

4 2 6 Україна в складі СРСР (1922—1939)

у п р а в л і н н я х народної освіти через пол і тичн і мо тив и за­м і н и л и 1 0 0 % к е р і в н и ц т в а , у р а й о н н и х — 9 0 % . Часто за з в і л ь н е н н я м наступало п о з б а в л е н н я вол і .

Д л я у к р а ї н с ь к о г о в і д р о д ж е н н я ф а т а л ь н о ю стала ос інь 1937 р . , к о л и протягом п ' я т и днів ( н а п р и к і н ц і ж о в т н я — на початку листопада) в урочищі Сандормох (Карелія) було р о з с т р і л я н о — 1111 в ' я з н і в Соловецького табору. Серед р о з с т р і л я н и х — з і р к и у к р а ї н с ь к о ї н а ц і о н а л ь н о ї ел іти — Л . Курбас , М. К у л і ш , М. Зеров , В. П і д м о г и л ь н и й , М. Воро­н и й , М. І р ч а н , В . П о л і щ у к , О. Сл ісаренко , П . Ф и л и п о в и ч , Г. Е п і к , М. Я л о в и й (Юліан Ш п о л ) . Ті , хто л и ш и л и с я ж и в і , були п р и р е ч е н і на роздвоєне творче ж и т т я , на пост ійний в н у т р і ш н і й к о н ф л і к т , н е о б х і д н і с т ь б а л а н с у в а т и м і ж дисиденством і обслуговуванням р е ж и м у .

Ж а х л и в и м за н а с л і д к а м и був і удар по армі ї . У К и ї в ­ському та Х а р к і в с ь к о м у о к р у г а х л и ш е за п івтора р о ку було репресовано понад 45 к о м а н д и р і в с т р і л е ц ь к и х з ' єд ­н а н ь , у тому числ і щ о н а й м е н ш е 17 к о м д и в і в та 18 комб­р и г і в . Під час репрес ій 1 9 3 7 — 1 9 3 8 р р . з а г и н у л и комен­д а н т и всіх У к р і п л е н и х район ів — особливих з ' є д н а н ь , р о з т а ш о в а н и х в У к р а ї н і . Н а п о ч а т к у березня 1938 р . у своєму донесенні до Москви М. Х р у щ о в та к о м а н д у в а ч К и ї в с ь к о г о в ійськового округу С. Т и м о ш е н к о рапортува­л и , щ о з в ійськ округу за р ік «вичищено» м а й ж е 3 т и с . осіб, із н и х з а а р е ш т о в а н о понад 1 т и с , «оновлені» п р а к ­тично всі к о м а н д и р и корпус ів і д и в і з і й . Траг ічн і наслід­к и ц и х репресій стали особливо в ідчутними в перші м ісяц і в і й н и Н і м е ч ч и н и та С Р С Р .

Не у н и к л а репресій і п а р т і я . Внасл ідок «чисток» к і л ь ­к і с н и й с к л а д КП(б)У з 1933 до 1938 р . з м е н ш и в с я на 2 6 6 2 8 1 особу, тобто м а й ж е н а п о л о в и н у . Під репресі ї пот­р а п л я л и не т і л ь к и р я д о в і к о м у н і с т и , а й к е р і в н и к и КП(б)У. З 11 член ів Політбюро Ц К , обраних на п л е н у м і п і с л я XI I I з ' ї з д у КП(б)У 1937 р . , з а г и н у л и 10 осіб ( ж и ­в и м з а л и ш и в с я т і л ь к и Г. П е т р о в с ь к и й ) , а з 5 к а н д и д а т і в у ч л е н и Пол ітбюро — 4 . Із 102 ч л е н і в і к а н д и д а т і в у чле­ни Ц К , 9 член ів Рев і з ійно ї коміс і ї , щ о їх обрав цей ж е з ' ї з д , репресовано 100 осіб. Із т р а в н я 1937 р . до лютого 1938 р . на посади п е р ш и х секретар ів обкомів парт і ї було висунуто 13 осіб, з я к и х 9 незабаром було оголошено «во­р о г а м и н а р о д у » . До ч е р в н я 1 9 3 8 р . було з а а р е ш т о в а н о 17 член ів у к р а ї н с ь к о г о р а д я н с ь к о г о у р я д у . В ж е п ісля смер­ті Стал іна в ході реаб іл ітац ій к о л и ш н і й сл ідчий Родос , я к о г о з трибуни X X з ' ї з д у К П Р С було названо «н ікчем­ною л ю д и н о ю з к у р я ч и м к р у г о з о р о м , у м о р а л ь н о м у від-

Україна і формування тоталітарного режиму 427

ношенн і б укваль но в и р о д к о м » , з а я в и в на зас іданн і Пре­зиді ї Ц К К П Р С : «Мені с к а з а л и , щ о Косіор і Ч у б а р є воро­гами народу, тому я , я к сл ідчий , повинен був в и т я г т и з них з і з н а н н я , що вони вороги народу . . . Я в в а ж а в , що виконую д о р у ч е н н я парт і ї » .

П о г р о з а м и , м о р а л ь н и м т и с к о м , ф і з и ч н и м н а с и л л я м в и б и в а л и с я т а к і « з і з н а н н я » . Ось я к х а р а к т е р и з у є ситуа­цію в Укра їн і 1938 р . в ідомий історик Р . К о н к в е с т у к н и ­зі «Великий терор» : «Терор був н а с т і л ь к и з а г а л ь н и м і н а с т і л ь к и « с к о р о с т р і л ь н и м » , щ о з а к о н н і о р г а н и в л а д и ф а к т и ч н о р о з п а л и с я . В у к р а ї н с ь к о м у Ц К не було б ільше кворуму; не існувало органу , що п р и з н а ч а в у р я д . Н а р к о ­ми , щ о п р и з н а ч а л и с я н е р е г у л я р н о , з ' я в л я л и с ь у н а р к о ­матах на т и ж н і ч и нав іть на дні і пот ім щ е з а л и . Безпре ­цедентний удар по політичному кер івництву означав повну р у й н а ц і ю у к р а ї н с ь к о ї парт і ї . Р е с п у б л і к а стала вотчиною НКВС, де нав іть ф о р м а л ь н а п а р т і й н а і р а д я н с ь к а робота п р а к т и ч н о з а в м е р л а » . Проте прес репресивного т и с к у на суспільство не послаблювався . «Ворогів ми п о щ и п а л и чи­мало , — з а я в и в на IV К и ї в с ь к і й обласній п а р т і й н і й кон­ференці ї М. Х р у щ о в , — але з а з н а в а т и с я н а м , особливо п р а ц і в н и к а м У к р а ї н и , . . . не м о ж н а » .

Д л я з м і ц н е н н я тоталітарного р е ж и м у в а ж л и в о не т іль­ки з н и щ и т и будь-яку опозицію, не т і л ь к и п р и щ е п и т и сус­пільству вірус тотального страху , а й створити атмосферу загальної недов іри , взаємної п ідозри . Саме з ц і єю метою ХНІ з ' ї зд КП(б)У висунув гасло: «До к і н ц я в и к о р ч у в а т и з а л и ш к и ідіотської хвороби — політичної безпечності , під­н я т и революційну п и л ь н і с т ь » . Внасл ідок цього , у р і зн і інстанці ї і «компетентн і органи» м у т н и м потоком п і ш л и численні н а к л е п и і доноси. Н о р м и морал і , л ю д с ь к а гід­ність п о с т у п а л и с я м ісцем боротьбі за елементарне біоло­гічне в и ж и в а н н я .

Атмосфера в суспільстві була гн і тючою. В і д ч у в а ю ч и наростаючий тиск тотал ітарного р е ж и м у , л ю д и намага ­л и с я з н а й т и бодай п р и м а р л и в і гарант і ї від сваволі репре­сивного а п а р а т у . Одні б а ч и л и в и х і д у доносах , і н ш і — в п ідлабузництв і до н а ч а л ь с т в а . І н к о л и ці р о з п а ч л и в і по­ш у к и п р и з в о д и л и до т р а г і к о м і ч н и х с и т у а ц і й . Виступаю­чи на XVIII з ' ї зд і ВКП(б) , А. Ж д а н о в іронічно розповідав про одну з н и х : «Деяк і ч л е н и парт і ї д л я того, щоб пере­ст ра хува т ис я , з в е р т а л и с я за допомогою до л і к у в а л ь н и х установ. Ось дов ідка , видана одному г р о м а д я н и н у : «Тов. ( і м ' я р е к ) за станом свого з д о р о в ' я і св ідомості не м о ж е бути в и к о р и с т а н и м н і я к и м к л а с о в и м ворогом д л я своїх

4 2 8 Україна в складі СРСР (1922—1939)

ц і л е й . Р а й п с и х Ж о в т . р-ну м . К и є в а (п ідпис)» . А з вер­ш и н и п і р а м і д и в л а д и л у н а л а ц и н і ч н о - о п т и м і с т и ч н а фра­за: « Ж и т и стало к р а щ е , ж и т и стало весел іше» .

О т ж е , про з м і ц н е н н я т о т а л і т а р и з м у в У к р а ї н і , я к і в С Р С Р з а г а л о м , у 20—30-х р о к а х св ідчать у т в е р д ж е н н я к о м у н і с т и ч н о ї форми тотал ітарно ї ідеологі ї ; монополіза­ц і я в л а д и б і л ь ш о в и ц ь к о ю п а р т і є ю , у с у н е н н я з пол ітич­ної а р е н и і н ш и х п о л і т и ч н и х п а р т і й ; з р о щ е н н я п р а в л я ч о ї парт і ї з д е р ж а в н и м а п а р а т о м ; о д е р ж а в л е н н я суспільства , б л о к у в а н н я д е р ж а в о ю р о з в и т к у г р о м а д я н с ь к о г о суспільс­тва ; в с т а н о в л е н н я п а р т і й н о - д е р ж а в н и м апаратом моно­польного к о н т р о л ю над е к о н о м і ч н о ю сферою, з м і ц н е н н я централ і зованого к е р і в н и ц т в а е к о н о м і к о ю .

Масові репресі ї , щ о набули в 20—30-х р о к а х р і з н и х форм ( р о з к у р к у л е н н я , депортац і ї , голодомор, в и к р и т т я « ш к і д н и ц ь к и х орган і зац ій» та ін . ) , були в а ж л и в о ю умо­вою ф у н к ц і о н у в а н н я тотал ітарного р е ж и м у , о с к і л ь к и во­ни в п о л і т и ч н і й сфері п р и д у ш у в а л и опозиц ійн і сили , ней­т р а л і з у в а л и п о т е н ц і й н и х п р о т и в н и к і в системи, блокува­л и р о з в и т о к г р о м а д я н с ь к о г о сусп ільства , д а в а л и змогу м а й ж е повністю к о н т р о л ю в а т и р о з в и т о к сусп ільних про­цесів ; в економічн ій сфері — с п р и я л и п і д т р и м а н н ю основ­ного с т и м у л у до п р а ц і — страху , з абезпечували систему дармовою робочою силою; у с о ц і а л ь н і й сфері — розколю­вали суспільство , п р о т и с т а в л я л и його верстви одну одній , створювали атмосферу взаємної п ідозри та недовіри, ш л я ­хом п е р м а н е н т н и х п о ш у к і в ворога (хто не з н а м и , той — проти нас) з абезпечували з б е р е ж е н н я в а ж л и в и х ф у н к ц і ­о н а л ь н и х я к о с т е й системи — д и с ц и п л і н и та єдност і .

13. Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

13.1. Українські землі в складі Польщі З 1 9 1 9 р . п і д п о л ь с ь к о ю о к у п а ц і є ю о п и н и л и с я

125 ,7 тис . к м 2 з емель Східної Г а л и ч и н и та Зах ідно ї Во­л и н і , щ о становило м а й ж е третину усієї п л о щ і тод ішньої Польської д е р ж а в и . Відповідно до даних перепису 1931 р . , на ц ій територі ї п р о ж и в а л о 8,9 млн осіб, в тому числ і 5,6 м л н у к р а ї н ц і в та 2,2 м л н п о л я к і в . Все це стало д л я П о л ь щ і не т і л ь к и новим д ж е р е л о м сировини , дешевої ро­бочої сили та р и н к а м и збуту, воно зумовило появу і за­гострення з о в н і ш н і х і в н у т р і ш н і х проблем, щ о суттєво дестабіл ізувало ситуац ію в к р а ї н і .

Офіц ійна п о л ь с ь к а п о л і т и к а в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і п р о й ш л а у своєму р о з в и т к у к і л ь к а етап ів .

І е т а п — «невизначеност і» ( 1 9 1 9 — 1 9 2 3 ) . Суть невиз­наченості п о л я г а л а в тому, щ о з п о г л я д у м і ж н а р о д н о г о права і д е р ж а в А н т а н т и , влада Польщі над Зах ідною Укра­їною в в а ж а л а с я сп ірною. К о ж н а із сторін н а м а г а л а с я від­стояти свої інтереси . П о л ь с ь к і власт і й ш л и ш л я х о м пос­т у п о к і о б і ц я н о к . Н а П а р и з ь к і й м и р н і й к о н ф е р е н ц і ї (28 ч е р в н я 1919 р . ) П о л ь щ а з о б о в ' я з а л а с я перед держава ­ми А н т а н т и г а р а н т у в а т и у к р а ї н с ь к о м у населенню авто­номію. П о л ь с ь к а к о н с т и т у ц і я (17 березня 1921 р.) гаран­тувала право у к р а ї н ц і в на р ідну мову в публ ічному ж и т т і та навчанн і в п о ч а т к о в и х ш к о л а х . К р і м цього, з а к о н від 26 вересня 1922 р . надавав с а м о в р я д у в а н н я трьом галиць-

430 Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

к и м воєводствам: Л ь в і в с ь к о м у , Стан іславському і Терно­п і л ь с ь к о м у . І хоча всі ц і з а к о н и , гарант і ї і права т а к і з а л и ш и л и с я на папер і , все ж вони стали в а г о м и м и аргу­м е н т а м и під час остаточного в и р і ш е н н я долі з ах ідноук­р а ї н с ь к и х з е м е л ь радою посл ів в е л и к и х д е р ж а в .

У к р а ї н ц і Г а л и ч и н и н а м а г а л и с я в ідстояти свої позиці ї ш л я х о м р і ш у ч и х дій , демонстрац ією активност і . Т а к , во­ни в і д м о в л я л и с я визнати у р я д Польсько ї д е р ж а в и своїм з а к о н н и м урядом , бойкотували перепис 1921 р . і вибори до сейму 1922 р . , застосовували т а к т и к у терору і сабота­ж у . Проте в б ільшості випадк ів в ідчай і приреченість ле­ж а л и в основі цієї активност і у к р а ї н ц і в Східної Г а л и ч и н и .

Н а м е ж і 1 9 2 2 — 1 9 2 3 р р . п о л і т и ч н и й рейтинг східно-г а л и ц ь к о ї у к р а ї н с ь к о ї б у р ж у а з і ї д у ж е в п а в . Щ е в середи­ні 1922 р . польське посольство у В а т и к а н і об ґрунтувало безперспективність п р о н и к н е н н я к а т о л и ц и з м у на слов ' ян ­с ь к и й Схід за допомогою г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и . Це п р и з в е л о до з м і н и п о л і т и к и П а п и П і я XI щодо східнога-л и ц ь к о г о п и т а н н я і до ф а к т и ч н о ї в ідмови від подальшої п і д т р и м к и А . Ш е п т и ц ь к о г о та у р я д у З У Н Р .

Шептицький Андрєй (1865—1944) — громадсько-політичний ді­яч, просвітник, митрополит Української греко-католицької церк­ви (з 31 жовтня 1901), архієпископ, доктор теології. Освіту здобув у Краківському університеті та Краківській єзуїтській семінари. Зас­новник Українського національного музею у Львові (1905), Богос­ловського наукового товариства (1923), теологічних журналів. У церковному житті — прихильник екуменізму. Шептицький ПОСЛІ­ДОВНО боровся за ідею незалежної України, підтримував ті полі­тичні сили на західних землях, які відстоювали їхній автономний статус у 1900—1920 рр. Під час нацистської окупації — почесний голова Української Національно) Ради, відкрито виступав проти масового винищення євреїв. Підтримуючи змагання ОУН—УПА за незалежність України, водночас не приймав крайнощів (терору, саботажу тощо). Похований у соборі Св. Юра у Львові.

У цей період змінює а к ц е н т и у своїй політиці й А н г л і я . Т а к , на п о ч а т к у 1923 р . а н г л і й с ь к и й у р я д за п о с т у п к и , я к і й о м у зробила Ф р а н ц і я на Б л и з ь к о м у Сході ( зокрема , в район і Мосулу — мосульська н а ф т а ) , погодився на анек ­сію Східної Г а л и ч и н и П о л ь щ е ю — союзницею Ф р а н ц і ї .

14 березня 1 9 2 3 р . в П а р и ж і з ібралася рада послів в е л и к и х д е р ж а в — Англ і ї , Ф р а н ц і ї , І тал і ї та Японі ї , я к а остаточно в и з н а л а суверенітет П о л ь щ і над Східною Гали­ч и н о ю .

I I е т а п — «тиску» ( 1 9 2 3 — 1 9 2 6 ) . У цей період при владі в П о л ь щ і перебували народові д е м о к р а т и (ендеки) , я к і в

Українські землі в складі Польщі 4 3 1

укра їнському гитанні відстоювали «інкорпорацїйну» прог­раму . Суть цієї п р о г р а м и п о л я г а л а в тому, щоб окупува ­ти з ах ідн і землі У к р а ї н и , Б ілорус і ї і Л и т в и , домогтися в и з н а н н я нових сх ідних кордонів П о л ь щ і , а пот ім ш л я ­хом примусове!' а с и м і л я ц і ї поневолених народів створи­ти однонаціонільну польську д е р ж а в у .

ЕКОНОМІЧНІ п о л і т и к а ендек ів в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х м а л а на меті гальмування р о з в и т к у «сх ідних крес ів» і перетворення їх в а грарно-сировинний додаток розвину­т і ш и х власне польських земель .

У р я д офіційно под ілив к р а ї н у на дві господарськ і те­риторі ї : Польщу «А», до я к о ї в х о д и л и кор інн і п о л ь с ь к і з емл і , і Польщу « Б » , щ о с к л а д а л а с я п е р е в а ж н о із захоп­л е н и х укра їнс іких та б ілоруських земель . Д е ш е в и м и к р е ­д и т а м и та державними з а м о в л е н н я м и п р о м и с л о в и й роз­виток П о л ь щ і «А» п і д т р и м у в а в с я і с т и м у л ю в а в с я , в у к р а ­ї н с ь к и х ж е землях к р е д и т у в а н н я п р о м и с л о в и х п ідпри­ємств р і з к о обмежувалося. Т а к , 1924 р . три г а л и ц ь к і бан­к и , щ о п е р е б р а л и в п і д п о р я д к у в а н н і м ісцевих орган ів у п р а в л і н н я , р о з п о р я д ж е н н я м п р е з и д е н т а П о л ь щ і було об ' єднано в о/ин « Б а н к крайового господарства» , я к и й під контролем В а р ш а в и ф а к т и ч н о став інструментом еко­номічного з а ш б а л е н н я з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь .

Стимульована польською колон іальною пол ітикою, на­ростаюча тендшція економічного занепаду Зах ідної Укра ­їни дедал і біліше набуває рис катастрофічност і : на чоти­ри воєводства— Л ь в і в с ь к е , Стан іславське , Тернопільсь ­ке і В о л и н с ь ш — п р и п а д а л о 2 5 % територі ї та 2 8 % насе­л е н н я Польщі, але т і л ь к и 1 6 , 6 % п р о м и с л о в и х п ідпри­ємств і 9 , 8 % робітників.

Ш т у ч н е стримування промислового р о з в и т к у З а х і д ­ної У к р а ї н и не дало м о ж л и в о с т і в и л у ч и т и з а грарного сектора к р а ю шачно і к ількост і працездатного н а с е л е н н я д л я роботи на р а б р и к а х та заводах і т а к и м чином п о м ' я к ­ш и т и проблеми села , щ о з а д и х а л о с я від аграрного пере­н а с е л е н н я і безземелля. У 1921 р . питома вага малозе ­мельних , нап ішролетарських селянських господарств пло­щ е ю до 5 га становила в З а х і д н і й У к р а ї н і 8 1 , 1 % , а в Ц е н т р а л ь н і й Польщі — 5 3 , 7 % .

Становище в а грарному секторі у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь ускладнювало ;я щ е й т и м , щ о п о л ь с ь к и й у р я д у цьому регіоні надав і р а щ і землі , в и л у ч е н і внасл ідок п а р ц е л я ц і ї п о м і щ и ц ь к и х маєтк ів , у р о з п о р я д ж е н н я так з в а н и х осад­н и к і в . Осадники м а л и с п р и я т и а с и м і л я ц і ї у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я і , і ра з і потреби, в и к о н у в а т и к а р а л ь н і функ-

432 Західноукраїнські землі в 20—30 х роках

ці ї . П р о т я г о м 1 9 1 9 — 1 9 2 9 р р . 77 т и с . о с а д н и к і в отрима­л и в З а х і д н і й Укра їн і понад 6 0 0 тис . га з е м л і .

П о л ь с ь к і урядов і к о л а н а м а г а л и с я в и т р а в и т и самі по­н я т т я « У к р а ї н а » , « у к р а ї н е ц ь » . У к р а ї н с ь к е н а с е л е н н я «сх ідних кресів» вони н а з и в а л и « р у с и н а м и » , а всю тери­торію і м е н у в а л и — Східна М а л о п о л ь щ и н а . «Немає н ія ­кого у к р а ї н с ь к о г о народу , — ц и н і ч н о з а я в л я в м і н і с т р польського у р я д у С. Г р а б с ь к и й , — у к р а ї н с ь к и й народ — в и г а д к а комуніст ів з п р о п а г а н д и с т с ь к о ю метою» . Щ е да­л і п і ш л а урядова газета «Слово п о л ь с ь к е » . Вона стверд­ж у в а л а , ніби в у к р а ї н ц і в «в ідсутня в с я к а о р г а н і з а щ й н і с т ь і д е р ж а в н и й інстинкт , в ідсутня будь -яка ю р и д и ч н а і вза­гал і розумова к у л ь т у р а , необхідна д л я того, щоб управ­л я т и власною д е р ж а в о ю » .

Сигналом до активно ї полон і зац і ї у к р а ї н с ь к и х земель став з а к о н від 31 л и п н я 1924 р . , я к и й проголосив , щ о д е р ж а в н о ю мовою на територі ї П о л ь щ і є п о л ь с ь к а мова . Офіц ійна влада в з я л а к у р с на л і к в і д а ц і ю укра їнсько ї ш к о ­л и : я к щ о в 1 9 1 1 / 1 2 н а в ч а л ь н о м у році в Східній Г а л и ч и н і було 2 4 1 8 у к р а ї н с ь к и х ш к і л , то в 1 9 2 2 / 2 3 р р . — в ж е 1 8 5 9 , а в 1 9 2 6 / 2 7 рр . — л и ш е 8 4 5 .

У травн і 1926 р . Ю. П і л с у д с ь к и й зд ійснює д е р ж а в н и й переворот , внасл ідок я к о г о в П о л ь щ і був у с т а н о в л е н и й р е ж и м , в ідомий під назвою «санац і ї» .

I I I е т а п — «пошуку к о м п р о м і с у » ( 1 9 2 6 — 1 9 3 7 ) . П р и й ­ш о в ш и до в л а д и , Ю. П і л с у д с ь к и й в и н о ш у є п л а н и в іднов­л е н н я П о л ь щ і «від м о р я до м о р я » . П ідготовка до ш и р о ­комасштабних зовнішніх а к ц і й в и м а г а л а стабілізаці ї внут­р і ш н ь о г о с т а н о в и щ а в к р а ї н і , з о к р е м а , на територі ї на­ц і о н а л ь н и х м е н ш и н . Ц и м і п о я с н ю є т ь с я зм іна а к ц е н т і в офіц ійно ї п о л і т и к и в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і . Н а з м і н у по­л і т и ц і т и с к у п р и х о д и т ь г н у ч к і ш а п о л і т и к а п е в н и х посту­п о к , п о ш у к у компроміс ів ( іноді ім ітац і ї поступок і к о м п ­роміс ів) з метою створення у поневоленого н а с е л е н н я ілю­зії л і к в і д а ц і ї нац іонального гн іту . « Інкорпорац ійна» по­л і т и к а ендек ів в и т і с н я є т ь с я «федерал істичною» програ­мою ш л с у д ч и к і в , в ідомою в 20—30-х р о к а х я к д о к т р и н а польського промете ї зму . Суть нового курсу п о л я г а л а в д е р ж а в н і й а с и м і л я ц і ї н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н і у в ідмові від нац іонально ї а с и м і л я ц і ї (денац іонал і зац і ї ) , особливо мовної , ш л я х о м примусу . Д л я з д і й с н е н н я ціє ї п р о г р а м и при мін істерств і в н у т р і ш н і х справ 1926 р . створюється с п е ц і а л ь н и й відділ нац іональностей ; у березні 1934 р . п р и Презид і ї Р а д и мін істр ів П о л ь щ і п о ч а л и д і я т и Н а ц і о н а л ь ­н и й ком ітет і Б ю р о нац іонально ї п о л і т и к и .

Українські землі в складі Польщі 433

З н а ч н і п о з и к и «санаційного» уряду Укра їнському бан­кові в Л у ц ь к у , б а н к у «Народний к р е д и т » , Ц е н т р а л ь н о м у союзу кооператор ів та і н ш и м фінансовим та господарсь­к и м о б ' є д н а н н я м у к р а ї н с ь к о ї буржуаз і ї , зд ійснені протя­гом 1 9 2 8 — 1 9 3 0 р р . , з н а ч н о ю мірою с п р и я л и тому, що н а й ч и с л е н н і ш а у к р а ї н с ь к а п а р т і я УНДО в ж о в т н і 1935 р . бере курс на «нормал і зац ію» п о л ь с ь к о - у к р а і н с ь к и х від­носин. У відповідь уряд іде на деяк і поступки. Лідер УНДО В. Мудрий був обраний одним з п ' я т и в щ е - м а р ш а л к і в сейму . В и й ш л и на волю б і л ь ш і с т ь в ' я з н і в - у к р а і н ц і в з концтабору в Б е р е з і - К а р т у з ь к і й . Нові фінансові п о з и к и о д е р ж а л и у к р а ї н с ь к і економічн і установи , зокрема , банк «Дністер» , « У к р а ї н с ь к а о щ а д н и ц я » тощо.

П о л і т и к а поступок у к р а ї н с ь к і й б у р ж у а з і ї , я к і вся програма д е р ж а в н о ї а с и м і л я ц і ї , в и к о р и с т о в у в а л а с я «са­наційною» владою недовго . Напередодні Другої світової в ійни під т и с к о м з о в н і ш н і х обставин, а особливо, побою­ючись позиці ї Н і м е ч ч и н и в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і , поль­с ь к и й у р я д 1937 р . зм інює а к ц е н т и у своїй н а ц і о н а л ь н і й пол і тиц і , повертаючись до ендецької д о к т р и н и однонаці -ональної польсько ї д е р ж а в и .

Ц і л к о м очевидно , щ о , н е з в а ж а ю ч и на пост ійне к о л и ­в а н н я офіц ійного курсу польського уряду в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і , на вс іх е т а п а х суттю цього курсу з а л и ш а л а с я асиміляц ія укра їнського населення . Це зумовлювало певну опозиц ійн ість у к р а ї н ц і в польському р е ж и м о в і . Опозицій­ність в и я в л я л а с я я к у л е г а л ь н и х , т ак і в н е л е г а л ь н и х формах боротьби за свої права .

П о л ь с ь к а п о л і т и ч н а система ґ р у н т у в а л а с я на консти­т у ц і й н и х з а с а д а х . Це давало м о ж л и в і с т ь н а ц і о н а л ь н и м м е н ш и н а м , н е з в а ж а ю ч и на д и с к р и м і н а ц і ю , обстоювати власні інтереси через офіц ійн і к а н а л и в інститутах дер­жавно ї в л а д и . Певне , саме тому в ж е 1925 р . у к р а ї н ц і ма­ли 12 своїх п о л і т и ч н и х п а р т і й , що п р е д с т а в л я л и ш и р о ­к и й п о л і т и ч н и й с п е к т р . Це — У к р а ї н с ь к е народно-демок­ратичне о б ' є д н а н н я (УНДО), я к е утворилося 1925 р . , — по сут і , л і б е р а л ь н а п а р т і я . Л і д е р и — Д. Л е в и ц ь к и й , В. Мудрий , С. Б а р а н , О. Л у ц ь к и й . П р о г р а м а — конститу­ц ійна д е м о к р а т і я та н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и . У к р а ї н с ь к а сощал-радикальна партія (УСРП), що утворилася 1926 р . , — соц іал істична п а р т і я . Л і д е р и — Л . Б а ч и н с ь к и й , І . М а к у х . Програма — обмеження приватної власності , незалежність У к р а ї н и . К о м у н і с т и ч н а п а р т і я Зах ідної У к р а ї н и (КПЗУ) утворилася 1919 р . , а з 1 9 2 3 р . почала н а з и в а т и с я К П З У . Лідери — Й . К р і л и к , Р . К у з ь м а . П р о г р а м а — проти соці-

434 Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

а л ь н и х та н а ц і о н а л ь н и х у т и с к і в , за о б ' є д н а н н я Зах ідно ї У к р а ї н и з Р а д я н с ь к о ю У к р а ї н о ю . Ц і парт і ї були найчис-л е н н і ш и м и і н а й в п л и в о в і ш и м и . Н а п р о т и л е ж н о м у полю­сі перебували п о л і т и ч н і о б ' є д н а н н я т и п у У к р а ї н с ь к о ї ка­т о л и ц ь к о ї парт і ї , я к і були с л а б к и м и і с х и л я л и с я до спів­п р а ц і з п о л ь с ь к и м у р я д о м .

У к р а ї н с ь к і парт і ї небезусп ішно боролися за м і с ц я в п о л ь с ь к о м у п а р л а м е н т і : я к щ о у листопад і 1927 р . предс­т а в н и ц т в о у к р а ї н ц і в у сеймі с к л а д а л о с я з 25 послів і б сенаторів , то в л и п н і 1930 р . воно зросло до 50 послів і 14 сенаторів . І х о ч а єдності серед у к р а ї н с ь к и х парламента ­рів не було, вони , я к п р а в и л о , д о т р и м у в а л и с я однієї з трьох ор і єнтац ій (пропольсько ї , п р о р а д я н с ь к о ї та самос­т і й н и ц ь к о ї ) , все ж у к р а ї н с ь к е п а р л а м е н т с ь к е представ­н и ц т в о було в а ж л и в и м і в п л и в о в и м ф а к т о р о м пол ітично­го ж и т т я , н е з в а ж а т и на я к е п о л ь с ь к и й у р я д не міг .

В е к о н о м і ц і протид ія оф іц ійн ій л ін і ї на г а л ь м у в а н н я р о з в и т к у у к р а ї н с ь к и х земель з д і й с н ю в а л а с я через коопе­р а т и в н и й рух . У цей ч а с , я к в ідзначає О. Субтельний , в ідбулося р о з ш и р е н н я ф у н к ц і й к о о п е р а т и в і в , «коопера­т и в н и й рух став р о з г л я д а т и себе я к з н а р я д д я самовряду­в а н н я та економічного с а м о з а х и с т у » . Очевидно, саме то­му в у м о в а х ж о р с т к о г о економічного т и с к у інтенсивно р о з в и в а є т ь с я у к р а ї н с ь к а к о о п е р а ц і я . Т а к , я к щ о 1921 р . у Г а л и ч и н і було 580 к о о п е р а т и в і в , то 1928 р . — 2 5 0 0 , а 1939 р . — м а й ж е 4 0 0 0 .

Р е а г у ю ч и на полонізац ію освіти, свідома у к р а ї н с ь к а інтел і генц ія заснувала у Львові т аємний У к р а ї н с ь к и й уні­верситет (1921—1925) . Масштаби діяльності цього підпіль­ного (сучасники назвали його «катакомбним») , навчаль­ного закладу в р а ж а ю т ь . У період свого п іднесення він мав три ф а к у л ь т е т и (філософський, п р а в н и ч и й та медичний) і 15 к а ф е д р . М а й ж е 1500 студентів н а в ч а л и с я під кер івниц­твом 54 професорів . Основним центром національної куль­тури в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х було в 20—30-х роках Наукове товариство імені Ш е в ч е н к а (НТШ) у Львов і . До його складу входило понад 200 науковц ів , серед я к и х бу­л и історики І. К р и п ' я к е в и ч , С. Т о м а ш і в с ь к и й , л ітерату­рознавці М. В о з н я к , К . Студинський , археолог Я . Пастер­н а к , фольклорист і м у з и к о з н а в е ц ь Ф . Колесса. Таємний У к р а ї н с ь к и й університет і Н Т Ш були не т і л ь к и осередка­ми з б е р е ж е н н я і розвитку укра їнсько ї к у л ь т у р и , а й цент­р а м и ф о р м у в а н н я нової генераці ї національної ел іти .

В а ж л и в и м ч и н н и к о м суспільного ж и т т я в зах ідноук­р а ї н с ь к и х з е м л я х б у л а г р е к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а , я к а

Українські землі в складі Польщі 435

1939 р . у Г а л и ч и н і і З а к а р п а т т і н а л і ч у в а л а 4 , 3 7 м л н ві­р у ю ч и х , 3040 п а р а ф і й з 4440 ц е р к в а м и . Проте не було єдності і в ц е р к о в н и х справах . Тут ч і тко в и з н а ч и л о с я про­т и с т о я н н я м и т р о п о л и т а А . Ш е п т и ц ь к о г о , я к и й н а м а г а в ­ся п і д т р и м у в а т и н а ц і о н а л ь н і п р а г н е н н я свого народу , та є п и с к о п а Г. Х о м и ш и н а і Васил іанського ордену , щ о вис­т у п а л и за з л и т т я г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и з к а т о л и ц ь ­к о ю , с п р и я ю ч и ц и м процесові а с и м і л я ц і ї у к р а ї н ц і в . Шеп-т и ц ь к и й р ішуче засудив колон і зац ійну пол ітику щодо гре­к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и на Волині , де п о л я к и х о т і л и зап­ровадити «нови о б ж о н д и к » (новий обряд) — с у м і ш укра ­їнського і польського обрядів , а з а з н а в ш и п о р а з к и , поча­л и конфісковувати церковні землі й руйнувати х р а м и (зни­щ е н о м а й ж е 200 ц е р к о в ) . Протести м и т р о п о л и т а у Р и м і , з в е р н е н н я до Л і г и Н а ц і й з у п и н и л и в а н д а л і з м п о л ь с ь к и х властей . Дотримуючись центристських позиц ій , Ш е п т и ц ь -к и й енерг ійно виступає проти к а м п а н і ї п а ц и ф і к а ц і ї , під­т р и м у є п о л і т и к у нормал і зац і ї , з а с у д ж у є е к с т р е м і з м ОУН і в и с т у п и к о м у н і с т і в .

К о л и тиск польського у р я д у ставав н е с т е р п н и м , від­повідна р е а к ц і я у к р а ї н с ь к о г о населення дедал і б ільше по­ч и н а л а в и х о д и т и за м е ж і л е г а л ь н и х , м и р н и х ф о р м обсто­ю в а н н я власних інтерес ів і п р а в , н а б и р а ю ч и х а р а к т е р у революційного , а подекуди — і екстремістського .

З р оку в р і к м і ц н і в роб і тничий р у х : я к щ о 1922 р . в З а х і д н і й У к р а ї н і в ідбулося л и ш е 59 с т р а й к і в , то 1934— 1939 р р . — 1 1 1 8 . З весни 1930 р . п о с и л и л и с я виступи с е л я н . За д а н и м и польсько ї офіц ійної с т а т и с т и к и , на те­ритор і ї Волинського , Льв івського , Терноп ільського і Ста-н іславського воєводств в ідбулося понад 3 т и с я ч і антидер­ж а в н и х п о л і т и ч н и х виступ ів , з я к и х 160 с е л я н с ь к и х за­в о р у ш е н ь с у п р о в о д ж у в а л и с я с у т и ч к а м и з м і с ц е в и м и влас­т я м и і пол іц і єю. Відповіддю польського у р я д у була к а м ­п а н і я п а ц и ф і к а ц і ї («умиротворення») — п р и д у ш е н н я вис­туп ів за допомогою поліц і ї та в ійськ . Під час е к з е к у ц і й с е л я н п р и м у ш у в а л и в и г у к у в а т и : « Х а й ж и в е м а р ш а л Пілсудський!» або сп івати : «Єще П о л ь с ь к а не з г і н е л а » . Ж о р с т о к и м р е п р е с і я м було п іддано ж и т е л і в 8 0 0 с іл , 1739 осіб було з а а р е ш т о в а н о .

Посл ідовна а с и м і л я т о р с ь к а п о л і т и к а п о л ь с ь к и х влас­тей , ф а к т и ч н а в ідсутність єдності у к р а ї н с ь к и х пол ітич­н и х сил ш т о в х а л и частину укра їнсько ї молоді до застосу­в а н н я б і л ь ш р а д и к а л ь н и х форм боротьби. У с ічн і 1929 р . у Відні було створено Орган і зац ію У к р а ї н с ь к и х Нац іона ­л іст ів (ОУН). ї ї л ідером став Є. К о н о в а л е ц ь , а основним

436 Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

ідеологом довгий час був Д . Донцов , я к и й обстоював укра­ї н с ь к и й і н т е г р а л ь н и й н а ц і о н а л і з м .

Коновалець Євген (1891—1938) — військовий і політичний діяч. Навчався у Львівському університеті, активно працював в «Акаде­мічній громаді», Студентському союзі, був секретарем львівської філії «Просвіти» Представляв студентську молодь у ЦК Української національно-демократичної парти. У 1910 р. був під судом за участь у боротьбі за створення українського університету у Львові. Під час Першої світової війни в австро-угорській армії, наприкінці квітня 1915 р. потрапив у російський полон. У1917 р. таємно при­був з Царицина до Києва. Співорганізатор Галицько-Буковинсь-кого куреня Січових стрільців, з січня 1918 р. — беззмінний ко­мандир формації Січових стрільців. Під час антигетьманського пов­стання 20 листопада 1918 р. — начальник Осадного корпусу, що наступав на Київ. В Армії УНР — командир дивізії, корпусу, армій­ської групи; полковник Армії УНР. Після саморозпуску Січових стрільців 6 грудня 1919 р. Коновалець перебував у польському таборі для інтернованих у Луцьку. 31922 р. — на еміграції. Ініціа­тор створення УВО (1921) та ОУН (1929), перший голова її Про­воду. Вбитий у Роттердамі агентом НКВС. Автор праці «Причини до історії української революції».

Напередодн і Друго ї світової в і й н и ц я о р г а н і з а ц і я на­л і ч у в а л а у своїх л а в а х 20 тис . осіб. В д а ю ч и с ь до т а к т и к и саботажу та терору щодо в л а д и , ОУН н а м а г а л а с я стиму­л ю в а т и в у к р а ї н с ь к о м у суспільств і стан «постійного ре­волюційного брод іння» , «п ідтримати і р о з в и н у т и постій­н и й дух протесту проти в л а с т е й » . Н а це і були спрямова­ні на п о ч а т к у 30-х рок ів сотні а к т і в саботажу , д е с я т к и е к с п р о п р і а ц і й д е р ж а в н и х фонд ів , понад 60 з а м а х і в та вбивств , орган і зованих ч л е н а м и ОУН ( н а й в і д о м і ш а ак ­ц і я — вбивство 1934 р . польського м ін і стра в н у т р і ш н і х справ Б р о н і с л а в а П е р а ц ь к о г о , на я к о г о ОУН п о к л а л а від­пов ідальн ість за п а ц и ф і к а ц і ю ) .

О т ж е , н е з в а ж а ю ч и на пост ійні к о л и в а н н я офіц ійного курсу польського у р я д у в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і , на всіх е т а п а х стратег ічна мета ( а с и м і л я ц і я у к р а ї н ц і в ) ф а к т и ч н о не з м і н ю в а л а с я . Під тиском в н у т р і ш н і х і з о в н і ш н і х обста­вин м о д и ф і к а ц і я м та в и д о з м і н а м п і д д а в а л а с я л и ш е так ­т и ч н а л і н і я , щ о суттєво в п л и в а л о на т е м п и , засоби і ме­тоди д о с я г н е н н я поставленої м е т и .

Відповіддю н а с е л е н н я з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель на а с и м і л я т о р с ь к и й д е р ж а в н и й к у р с с т а л а а к т и в н а проти­д і я , щ о в и я в и л а с я в р і з н и х ф о р м а х та ш и р о к о м у спектр і засобів боротьби за свої права . Н а й в п л и в о в і ш и м и ч и н н и ­к а м и , я к і з а б е з п е ч и л и у к р а ї н с ь к о м у народов і збережен­н я н а ц і о н а л ь н и х о з н а к , були л е г а л ь н і парт і ї , у к р а ї н с ь к е

Українські землі в складі Румуни 437

представництво в п о л ь с ь к о м у сеймі — л е г і т и м н і ( закон­ні) центри захисту інтересів народу; кооперативний рух — з н а р я д д я с а м о в р я д у в а н н я та економічного самозахисту ; т а є м н и й У к р а ї н с ь к и й ун іверситет та Н Т Ш — осередки з б е р е ж е н н я і р о з в и т к у укра їнсько ї к у л ь т у р и , формуван­н я нової генераці ї нац іонально ї ел і ти ; г р е к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а — д у х о в н и й посередник м і ж владою і укра їнсь ­к и м народом; р о б і т н и ч и й та с е л я н с ь к и й рух , щ о були не т і л ь к и в и я в а м и невдоволення ш и р о к и х н а р о д н и х мас , а й д е м о н с т р а ц і є ю п о т е н ц і а л ь н и х м о ж л и в о с т е й протид і ї антинародн ій п о л і т и ц і ; ОУН — ч и н н и к , я к и й дестабілі-зовував в н у т р і ш н ю ситуац ію в П о л ь с ь к і й д е р ж а в і та під­т р и м у в а в у народі р е в о л ю ц і й н і настрої , готовність до бо­ротьби за н а ц і о н а л ь н у н е з а л е ж н і с т ь .

13.2. Українські землі в складі Румунії За оф іц ійною с т а т и с т и к о ю , 1920 р . на територі ї Ру­

муні ї п р о ж и в а л о м а й ж е 790 тис . у к р а ї н ц і в (або 4 , 7 % усьо­го н а с е л е н н я ) . Основними м і с ц я м и їхнього з о с е р е д ж е н н я були П і в н і ч н а Б у к о в и н а , Х о т и н с ь к и й , А к к е р м а н с ь к и й та І з м а ї л ь с ь к и й пов іти Бессарабі ї .

К о л о н і а л ь н а е к с п л у а т а ц і я у к р а ї н с ь к и х земель вела до деградаці ї господарства . Н а Б у к о в и н і за 1 9 2 2 — 1 9 2 9 р р . було з а к р и т о 8 5 п і д п р и є м с т в і майстерень . О к у п а н т и де­монтували і в и в е з л и в Р у м у н і ю обладнання А к к е р м а н с ь -к и х т р а м в а й н и х майстерень та прядильно ї ф а б р и к и , Ізма­їльського та Р е н і й с ь к о г о порт ів . В ж е в перші р о к и оку­паці ї м а й ж е третину працездатного н а с е л е н н я становили безробітні . Щ е б і л ь ш е п о г і р ш и л а с и т у а ц і ю е к о н о м і ч н а к р и з а , я к а о х о п и л а Р у м у н і ю 1928 р . Внасл ідок її руйну­ючої ді ї к і л ь к і с т ь п і д п р и є м с т в у П і в н і ч н і й Б у к о в и н і до 1935 р . с к о р о т и л а с я н а п о л о в и н у , а в А к к е р м а н с ь к о м у та І зма їльському пов ітах — б і л ь ш , н і ж на чверть .

Не к р а щ о ю була і ситуац ія в с ільському господарстві . Внаслідок граб іжницько ї аграрної реформи розміри селян­ських володінь в у к р а ї н с ь к и х повітах Бессарабії зменши­лись м а й ж е втричі . Н а початку «реформи» орендна плата за гектар була встановлена у розмірі 1160 лей , незабаром вона зросла до 2 тис . л е й . Це спричинило х в и л ю розорень. Т і л ь к и в А к к е р м а н с ь к о м у повіт і з 26 567 н а д і л е н и х зем­лею с е л я н понад 4 8 % д у ж е ш в и д к о її п о з б у л и с я .

4 3 8 Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

Ц і ж процеси були х а р а к т е р н и м и і д л я Півн ічно ї Бу­к о в и н и . Г р а б і ж н и ц ь к а к о л о н і а л ь н а п о л і т и к а вела до ка­тастрофи . У к в і т н і 1932 р . , в и с т у п а ю ч и на зас іданні ру­мунського п а р л а м е н т у , м ін істр с ільського господарства М і х а л а к і був з м у ш е н и й в и з н а т и , щ о «с ільське населення Б у к о в и н и перебуває під загрозою голодної смерт і» .

Не випадково серед селян ходило п р и с л і в ' я : «Були лі­берали — п о д у ш к и забрали , п р и й ш л и цараністи — нема чого ї сти» . 22 р о к и , проведені у к р а ї н ц я м и під владою Ру­мунії , і сторики под іляють на три періоди: 1918—1928 рр . і 1 9 3 7 — 1 9 4 0 рр . — періоди реакці ї , 1 92 8—1 9 3 7 рр . — період відносної л ібералізаці ї . У п е р ш и й період реакці ї у провінці ї з апроваджується воєнний стан , укра їнськ і землі активно роздаються офіцерам румунської армії (як у Поль­щ і осадникам) . З а д а н и м и депутата румунського парла­менту Якубеску , на травень 1925 р . особливо багато офіце­рів королівської армі ї осіло в А к к е р м а н с ь к о м у повіті . У цей час будь -який виступ проти властей жорстоко приду­шується , я к це було з Татарбунарським повстанням 1924 р . , у я к о м у в з я л о участь 6 тис . осіб. Йде а к т и в н а румун і зац ія к р а ю : з а к р и т о всі у к р а ї н с ь к і ш к о л и , переслідується укра­їнська церква , до 1927 р . Б у к о в и н а втрачає автономію, я к о ю володіла , перебуваючи під владою Австрі ї .

Пер іод 1 9 2 8 — 1 9 3 7 рр . п о з н а ч е н и й відносною лібера­л і з а ц і є ю . Однак хронолог ічн і м е ж і цього періоду слід де­щ о з в у з и т и . Справд і , період 1 9 2 9 — 1 9 3 3 р р . був часом к р и з и , нестаб ільност і в л а д и ( зм інилось 10 кабінет ів мі­н істр ів) , щ о призвело до певного послаблення колон іаль ­ного я р м а на у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . Проте під впливом ре­в о л ю ц і й н и х подій у цей час п р е м ' є р - м і н і с т р Румун і ї Вай-да-Воєвод 1 9 3 3 р . з а я в и в : «Необхідно в р я т у в а т и к р а ї н у , п е р е с т у п и в ш и через усі з а к о н и , через усі п о р я д к и , через усі конституці ї . Н е х а й буде диктатура , але кра їну потрібно в р я т у в а т и » .

У ж е в л ю т о м у 1 9 3 3 р . на о к у п о в а н и х з е м л я х було введено н а д з в и ч а й н и й стан , а п р о т я г о м 1 9 3 3 — 1 9 3 5 р р . р у м у н с ь к и й п а р л а м е н т п р и й н я в к і л ь к а р е а к ц і й н и х зако­н ів , у тому ч и с л і про р е о р г а н і з а ц і ю і з м і ц н е н н я поліці ї та с и г у р а н ц и . З середини 30-х рок ів у Р у м у н і ї набирають с и л и ф а ш и с т с ь к і парт і ї та орган і зац і ї ( « З а л і з н а гвард ія» , щ о д і я л а з 1935 р . п ід демагог ічним гаслом «Все д л я бать­к і в щ и н и ! » , н а ц і о н а л - х р и с т и я н с ь к а п а р т і я та ін . ) . Вста­н о в л е н н я в л ю т о м у 1938 р . особистої д и к т а т у р и К а р о л я II т і л ь к и ф і к с у в а л о той з л а м у бік р е а к ц і ї , я к и й реально в ідбувся у в н у т р і ш н і й п о л і т и ц і 1 9 3 3 р .

Українські землі в складі Чехословаччини 439

Наростав п о л і т и ч н и й рух і в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , під­в л а д н и х Р у м у н і ї . Н а й а к т и в н і ш и м він був на територі ї Б у к о в и н и , де д і я л и три основні пол ітичн і ф о р м у в а н н я :

1. Комуністична парт ія Б у к о в и н и . Утворилася 1918 р . ; з 1926 р . — складова Комуністичної парт і ї Р у м у н і ї . Ліде­ри — С. К а н ю к , В . Г а в р и л ю к , Ф . Стасюк та ін . Б о р о л а с я за в о з з ' є д н а н н я з Р а д я н с ь к о ю У к р а ї н о ю .

2. У к р а ї н с ь к а н а ц і о н а л ь н а п а р т і я . У т в о р и л а с я 1927 р . Л ідер — В. З а л о з е ц ь к и й . Виступала за «органічну» робо­ту і компроміс з і снуючим р е ж и м о м . З а час свого існу­в а н н я ( 1 9 2 7 — 1 9 3 8 ) ц ій парт і ї вдалося здобути д е к і л ь к а місць у р у м у н с ь к о м у п а р л а м е н т і .

3 . «Революційний» , або нац іонал істичний табір . Сфор­м у в а в с я в середині 30-х рок ів . В основному він охоплю­вав молодь і студентство (спортивне товариство «Мазе­п а » , студентське товариство « З а л і з н я к » ) , але м а в і певну п і д т р и м к у селянства . Л ідери — О. З и б а ч и н с ь к и й , І. Гри­горович , Д . К в і т к о в с ь к и й .

О т ж е , х а р а к т е р н и м и р и с а м и п о л і т и к и Р у м у н і ї в у к р а ­ї н с ь к о м у п и т а н н і були форсована , ж о р с т к а а с и м і л я ц і я , колон іальна е к с п л у а т а ц і я , г а л ь м у в а н н я економічного роз­в и т к у , б л о к у в а н н я п о л і т и ч н о ї а к т и в н о с т і у к р а ї н с ь к о ї с п і л ь н о т и .

13.3. Українські землі в складі Чехословаччини П і с л я розвалу Австро-Угорської імпері ї гостро поста­

ло п и т а н н я про м а й б у т н ю долю З а к а р п а т т я . У ч е р в н і 1918 р . на базі е м і г р а н т с ь к и х орган і зац ій , вих ідц ів із За­к а р п а т т я , було утворено А м е р и к а н с ь к у Народну Р а д у к а р ­п а т с ь к и х р у с и н і в , я к у очолив Г. Ж а т к о в и ч . Незабаром на зас іданн і Р а д и в Гомстеді було висунуто три альтерна ­тивн і в а р і а н т и в и р і ш е н н я к а р п а т с ь к о г о п и т а н н я : 1) на­д а н н я повної незалежност і к а р п а т с ь к и м русинам; 2) об'єд­н а н н я з г а л и ц ь к и м и і буковинськими у к р а ї н ц я м и ; 3) одер­ж а н н я автономі ї .

23 ж о в т н я 1918 р . к а р п а т с ь к і р у с и н и , за порадою пре­зидента С Ш А В. Вільсона , п р и є д н а л и с я до ем і грантсько ї організаці ї «Середньоєвропейська демократична у н і я » , що представляла 10 м л н емігрант ів з к о л и ш н ь о ї Австро-Угор­щ и н и . З а р у с и н а м и було визнано право на самовизначен­н я . Голова уні ї Т. М а с а р и к об іцяв їм автономію та виг ід-

4 4 0 Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

ні к о р д о н и . Саме за т а к и х умов 12 листопада 1918 р . на зас іданн і Р а д и в Скрентоні (СІЛА, ш т а т П е н с і л ь в а н і я ) і було вир ішено приєднати русинськ і землі до Чехословаць­ко ї республ іки . Це р і ш е н н я було невдовзі з а к р і п л е н о Трі-а н о н с ь к и м м и р н и м договором (червень 1920 р . ) , зг ідно з я к и м до Ч е х о с л о в а ч ч и н и п р и є д н у в а л о с я З а к а р п а т т я п ід назвою « П і д к а р п а т с ь к а Р у с ь » . Вона м а л а о д е р ж а т и най-ш и р ш у автономію. З н а ч н о ю мірою ці р і ш е н н я т а к і з а л и ­ш и л и с я на папер і .

Ч е с ь к а б у р ж у а з і я п і д к о р и л а собі е к о н о м і к у З а к а р п а т ­т я , ф а к т и ч н о п е р е т в о р и в ш и цей к р а й у а грарно-сировин­н и й п р и д а т о к економічно в и с о к о р о з в и н у т и х ч е с ь к и х зе­мель . Територія «Підкарпатсько ї Русі» становила 5% усієї територі ї Ч е х о с л о в а ц ь к о ї р е с п у б л і к и , на я к і й п р о ж и в а л о 9 % н а с е л е н н я і було р о з м і щ е н о л и ш е 0 , 0 7 % в и р о б н и ч и х п о т у ж н о с т е й , що у 136 раз ів м е н ш е , н і ж у Ч е х і ї та Мора­вії . К р а й був своєр ідним з р а з к о м катастрофічного відста­в а н н я і застою: питома вага промисловост і в економіц і с т а н о в и л а л и ш е 2 % , тобто за п о к а з н и к а м и економічного р о з в и т к у З а к а р п а т т я перебувало на р івн і XVII I ст . , к о л и т і л ь к и р о з п о ч и н а в с я п р о м и с л о в и й переворот .

Про к р и з о в и й стан с ільського господарства св ідчить той ф а к т , що м а й ж е 9 0 % с е л я н с ь к и х господарств к р а ю п о т р а п и л о в боргову к а б а л у до банк ів та л и х в а р і в . Ц е й процес з у м о в и л и не т і л ь к и в и с о к а орендна п л а т а , а й чис­л е н н і ш т р а ф и та п о д а т к и , р о з м і р и останніх за десятир іч ­ч я ( 1 9 1 9 — 1 9 2 9 ) з б і л ь ш и л и с я в 13 раз і в .

З р о з у м і л о , т а к и й д е р ж а в н и й к у р с неодноразово вик ­л и к а в опір з боку народних мас , і за неповні два десяти­р і ч ч я свого п а н у в а н н я чеськ і власт і були з м у ш е н і 9 1 раз н а к а з у в а т и с т р і л я т и в р о б і т н и к і в і с е л я н .

П о з и ц і я властей Ч е х о с л о в а ч ч и н и на у к р а ї н с ь к и х зем­л я х у сусп ільно-пол ітичн ій та к у л ь т у р н і й сферах була п о м і р к о в а н і ш о ю і в и в а ж е н і ш о ю , н і ж у П о л ь щ і та Р у м у ­нії . П р о це св ідчить і с н у в а н н я в 30-х р о к а х у З а к а р п а т т і м а й ж е ЗО п о л і т и ч н и х п а р т і й , щ о р е п р е з е н т у в а л и ш и р о ­к и й с п е к т р погляд ів на с у с п і л ь н и й р о з в и т о к . З р о с т а л а к і л ь к і с т ь п о ч а т к о в и х ш к і л (з 1924 до 1938 р . їх з б і л ь ш и ­лося з 525 до 8 5 1 , а г імназ ій — з 3 до 11) . В е л и к е значен­н я мав дозвіл користуватися в ц и х ш к о л а х мовою на влас­н и й виб ір . Вільно д і я л и у к р а ї н с ь к і г р о м а д с ь к і організа ­ц і ї : « П р о с в і т а » , « А с о ц і а ц і я у к р а ї н с ь к и х у ч и т е л і в » , «Пласт» т о щ о .

Ч е х і з а ц і я й ш л а й у З а к а р п а т т і . Т а к , за 20 рок ів пану­в а н н я в ц ь о м у к р а ї чеськ і власт і в і д к р и л и 2 1 3 самост ій-

Українські землі в складі Чехословаччини 4 4 1

них ч е с ь к и х ш к і л та 191 ч е с ь к и й ф і л і а л при у к р а ї н с ь к и х та у г о р с ь к и х ш к о л а х , проте ч е х і з а ц і я була п о р і в н я н о м ' я к о ю .

О т ж е , х а р а к т е р н і риси польсько ї моделі п а н у в а н н я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х ( н а с и л ь н и ц ь к а а с и м і л я ц і я , ш т у ч н е с т р и м у в а н н я економічного (особливо промислового) роз­в и т к у , репресивні акц і ї , н а ц і о н а л ь н и й гніт тощо) були в п о м ' я к ш е н о м у в и г л я д і п р и т а м а н н і в н у т р і ш н і й пол і тиц і Ч е х о с л о в а ч ч и н и в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і , й у б ільш ж о р ­стк ій формі в и я в л я л и с я в у к р а ї н с ь к і й пол і тиц і Р у м у н і ї .

Україна в роки Другої світової війни (1939—1945)

14.1. Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Проголошення автономії Карпатської України Н а п р и к і н ц і 30 -х р о к і в В е р с а л ь с ь к о - В а ш и н г т о н с ь к а

система , не в и т р и м у ю ч и н а т и с к у м іцн іючої Н і м е ч ч и н и та її с ател іт ів , п о ч и н а є т р і щ а т и по всіх ш в а х . З а ц и х умов у к р а ї н с ь к е п и т а н н я поступово висувається на одне з ч ільних місць у м і ж н а р о д н і й пол і тиц і . Напередодні Дру­гої світової в ійни р о з ' є д н а н і с т ь у к р а ї н с ь к и х земель , ї хнє п е р е б у в а н н я у склад і чотирьох д е р ж а в , щ о м а л и р і з н и й с о ц і а л ь н о - п о л і т и ч н и й устр ій , були в а ж л и в и м дестабілі­з у ю ч и м ч и н н и к о м пол ітичного ж и т т я Європи. Це робило у к р а ї н с ь к е п и т а н н я к л у б к о м серйозних суперечностей , а « у к р а ї н с ь к у карту» — с е р й о з н и м к о з и р е м у в е л и к і й дип­л о м а т и ч н і й гр і .

У к р а ї н с ь к е п и т а н н я у в у з ь к о м у розумінн і — це пи­т а н н я про місце і роль у к р а ї н с ь к о г о ч и н н и к а у внутр іш­ньому ж и т т і д е р ж а в , до с к л а д у я к и х в х о д и л и у к р а ї н с ь к і з е м л і , у ш и р о к о м у — це п и т а н н я про умови і м е х а н і з м в о з з ' є д н а н н я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь та створення власної у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і .

Напередодн і Друго ї світової в і й н и ч і тко в и з н а ч и л и с я т р и г р у п и к р а ї н , з а ц і к а в л е н и х у в и р і ш е н н і укра їнського п и т а н н я . П е р ш а г р у п а — С Р С Р , П о л ь щ а , Р у м у н і я , Чехо -с л о в а ч ч и н а — к р а ї н и , до с к л а д у я к и х входили укра їнсь ­к і з е м л і . ї х н я основна мета — в т р и м а т и в ж е п ідвладні з е м л і й п р и є д н а т и нов і . Д р у г а г р у п а — А н г л і я , Ф р а н ц і я

Українське питання в міжнародній політиці 4 4 3

і частково С Ш А (тобто к р а ї н и — творці Версальсько-Ва-ш и н г т о н с ь к о ї системи) , я к і своїм в т р у ч а н н я м у в и р і ш е н ­н я у к р а ї н с ь к о г о п и т а н н я або, н а в п а к и , д и п л о м а т и ч н и м н е й т р а л і т е т о м з а д о в о л ь н я л и свої геопол ітичні інтереси . Третя г р у п а — Н і м е ч ч и н а , я к а , борючись за « ж и т т є в и й прост ір» , претендувала на у к р а ї н с ь к і з емл і , і У г о р щ и н а , я к а , будучи невдоволеною у м о в а м и Тр іанонського м и р ­ного договору 1920 р . , д о м а г а л а с я повернення З а к а р п а т ­ської У к р а ї н и . Д р а м а т и з м ситуац і ї п о л я г а в у тому, щ о б а г а т о м і л ь й о н н и й у к р а ї н с ь к и й народ самост ійно не м і г в и р і ш и т и у к р а ї н с ь к о г о п и т а н н я . Все з а л е ж а л о від балан­су інтересів р і з н и х , насамперед в е л и к и х д е р ж а в і від спів­в і д н о ш е н н я сил , я к і могли ц і інтереси з а х и с т и т и .

Ін іц іатором р і ш у ч и х д ій у вир ішенні укра їнського пи­т а н н я напередодні Другої світової в ійни стала Н і м е ч ч и н а . Через д е к і л ь к а м ісяц ів п і сля приходу фашист ів до вла­ди — у березні—травні 1933 р . — Розенберг зд ійснює на­п івофіційні в і зити до Локарно і Лондона, де під час таєм­них нарад з і т а л і й с ь к и м и та а н г л і й с ь к и м и п о л і т и ч н и м и д і я ч а м и обґрунтовує «план поділу Росії ш л я х о м в ідриву від Рад У к р а ї н и » . Уже в червні 1933 р . на м і ж н а р о д н і й економічній і фінансовій конференці ї у Лондоні в ідкрито висувається вимога про передачу г ітлерівцям Укра їни «для раціональнішого використання цієї родючої територі ї» . Ц я вимога м іститься у меморандумі , проголошеному главою німецької делегаці ї Гугенбергом. І хоча у в ідповідь на ра­д я н с ь к у ноту з цього приводу н імецька сторона з а я в и л а , що зазначені в меморандумі т в е р д ж е н н я н а л е ж а т ь особис­то Гугенбергу і не погоджені з урядом, — це був т і л ь к и д и п л о м а т и ч н и й маневр . Укра їнськ і ор ієнтири стають де­далі ч і т к і ш и м и у ф а ш и с т с ь к и х планах зовн ішньополітич­ної експансі ї . У 1936 р . , виступаючи в Нюрнберз і на з ' ї зд і нацистської партії , Гітлер заявив , що якби завоювати Укра­їну, Урал і Сибір, то « к о ж н а н імецька господарка в ідчула б, н а с к і л ь к и її ж и т т я стало л е г ш и м » .

У к р а ї н с ь к е п и т а н н я а к т и в н о застосовувалося д л я зас­п о к о є н н я з а х і д н и х д е р ж а в . Т а к , у розмові з одним висо­копоставленим представником правлячих к іл Англі ї в Бер­л ін і в травн і 1936 р . Герінг п і д к р е с л и в : «Ми вам гаранту­ємо , щ о . . . н і к о л и на вас не нападемо . З а х о п и в ш и Укра ї ­ну, ми раз і н а з а в ж д и встановимо економічну р івновагу і тим с а м и м не т і л ь к и з а х и с т и м о Європу від б і л ь ш о в и з м у , але й р о з в ' я ж е м о всі проблеми , я к і стоять тепер перед Н і м е ч ч и н о ю » . Очевидно , р і ш у ч а п о з и ц і я ( значною мірою і м і т а ц і й н а ) Г і тлера в у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і на ц ь о м у ета-

4 4 4 Україна в роки Другої світової війни

пі була з у м о в л е н а не с т і л ь к и к о н к р е т н и м и стратег ічни­м и п л а н а м и щ о д о У к р а ї н и , с к і л ь к и т а к т и ч н и м и ц і л я м и . По-перше , Н і м е ч ч и н а н а м а г а л а с я зробити поступлив ішою п о з и ц і ю Англ і ї і Ф р а н ц і ї п р и в и р і ш е н н і є в р о п е й с ь к и х справ . І мета була досягнута: пол і тика «умиротворення» — лог іч н и й результат ч і тко проголошеної ор ієнтац і ї н імець­кої експанс і ї на сх ід . По-друге , у к р а ї н с ь к е п и т а н н я дало змогу Г ітлеру п р и х о в а т и с п р а в ж н і й з а х і д н и й н а п р я м о к основного удару на п о ч а т к у Другої світової в і й н и .

Н а м а г а ю ч и с ь відвести від себе загрозу агресії та спря­мувати її на схід , з іштовхнути н а ц и з м з б ільшовизмом, у р я д и Англі ї та Франці ї п і ш л и на Мюнхенську змову (29— ЗО вересня 1938 р . ) , щ о поклала початок руйнаці ї Чехосло­вацько ї д е р ж а в и . Ч е х о с л о в а ц ь к а проблема в цей період стала центральною в європейськ ій пол ітиці , а п и т а н н я по­д а л ь ш о ї долі З а к а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и — однією з головних складових цієї проблеми. П і д т в е р д ж е н н я цього знаходимо у звіті сп івробітника американського посольства у Варша­ві Д. Б іддла «Погляди на м о ж л и в і н імецьк і п л а н и щодо «Великої У к р а ї н и » , направленому 15 грудня 1938 р . пре­зиденту і д е р ж с е к р е т а р ю СІЛА. У ньому за значається , щ о «напередодні Мюнхенської конференці ї і на ранньому ета­пі постмюнхенського періоду п и т а н н я незалежност і Укра­їнської д е р ж а в и було одним із ц е н т р а л ь н и х » .

К р і м Н і м е ч ч и н и , свою зац ікавлен ість у подальшій до­л і З а к а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и енергійно демонстрували Угор­щ и н а та П о л ь щ а . Особливо а к т и в н о ю була У г о р щ и н а , я к а домагалася в ідокремлення чехословацької територі ї , засе­леної у г о р ц я м и , і н а д а н н я словакам і з ах ідним у к р а ї н ц я м права на самовизначення . Таке «піклування» хортистів ма­ло на меті не щ о і н ш е , я к п р и є д н а н н я до У г о р щ и н и усієї Чехословаччини та Закарпаття . Польща п ідтримувала угор­ські з а г а р б н и ц ь к і п л а н и , сподіваючись на те , щ о , к о л и буде встановлено сп ільний угорсько-польський кордон у К а р п а т а х , вона матиме змогу створити під власним керів­ництвом «інтермаріум» — блок м а л и х і середніх д е р ж а в м і ж Б а л т і й с ь к и м і Ч о р н и м м о р я м и і, т а к и м ч и н о м , стати в а ж л и в и м суб ' єктом європейської п о л і т и к и .

Д о м а г а ю ч и с ь свого , п о л ь с ь к а д и п л о м а т і я п о с т і й н о а к ц е н т у в а л а увагу Н і м е ч ч и н и на а н т и р а д я н с ь к і й спря­мованості майбутнього утворення , п ідкреслюючи, щ о «дов­ж и н а польсько -румунського кордону відносно н е в е л и к а і щ о за допомогою спільного польсько-угорського кордону через З а к а р п а т с ь к у Р у с ь м и с т в о р и л и б м і ц н і ш и й б а р ' є р проти Рос і ї» . М а ю ч и власні інтереси у цьому рег іон і , а

Українське питання в міжнародній політиці 445

т а к о ж боячись п о с и л е н н я д е р ж а в , т а к би м о в и т и , своєї вагової категорі ї , проти п о л ь с ь к и х та у горських п л а н і в щодо З а к а р п а т т я в и с т у п и л и Р у м у н і я та Югослав ія .

Н а м а г а ю ч и с ь хоч я к о с ь в р я т у в а т и єдність республ іки п і с л я п р и г о л о м ш у ю ч о г о м ю н х е н с ь к о г о удару , чехосло­в а ц ь к и й уряд при демонстративно в и ч і к у в а л ь н і й позиці ї н імецько ї дипломат і ї п і ш о в на п о с т у п к и в п и т а н н і сло­вацько ї та у к р а ї н с ь к о ї автономі ї . Увечері 10 ж о в т н я ра­діо «Прага» пов ідомило , щ о Ч е х о с л о в а ч ч и н а стала феде­рац ією трьох народів : чех ів , словак ів та у к р а ї н ц і в . Нас­тупного д н я у р я д П р а г и офіц ійно надав автономію і виз ­нав автономний у р я д К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и ( я к а н а з а в ж ­ди позбулася назви « П і д к а р п а т с ь к а Р у т е н і я » ) . П р е м ' є р -мін істром став голова Автономно-землеробського союзу А . Брод ій , а до с к л а д у у р я д у у в і й ш л и Е . Б а ч и н с ь к и й , С. Ф е н ц и к , А . В о л о ш и н , Ю. Р е в а й та І . П ' є щ а к .

З п р о г о л о ш е н н я м автономі ї К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и Гіт-лер майстерно використовує у к р а ї н с ь к е п и т а н н я я к засіб тиску і ш а н т а ж у у в ідносинах не т і л ь к и з п р о т и в н и к а м и , а й із п о т е н ц і а л ь н и м и с о ю з н и к а м и . У цей період у Ні­м е ч ч и н і , очевидно, не л и ш е з п р о п а г а н д и с т с ь к о ю метою в и в ч а л и п и т а н н я про створення «Великої У к р а ї н и » . У л и с т і ф р а н ц у з ь к о г о п о с л а в Б е р л і н і Р . К у л о н д р а в ід 15 г р у д н я 1938 р . , над і сланому до м ін істерства закордон­них справ Ф р а н ц і ї , з а з н а ч а л о с я : «Що стосується Укра ї ­ни , то ось в ж е м а й ж е протягом д е с я т и днів весь націо-нал -соц іал і стичний апарат говорить про неї . Д о с л і д н и ц ь ­к и й центр Розенберга , в ідомство д-ра Гебельса . . . ретель­но вивчають це п и т а н н я . Ш л я х и і засоби, з д а є т ь с я , щ е не розроблені , але сама мета , здається . . . в ж е встановленою — створити В е л и к у У к р а ї н у . . . В оточенні Г ітлера д у м а ю т ь про т а к у операц ію, я к а повторила б у б ільш ш и р о к и х м а с ш т а б а х операцію в Судетах: проведення в П о л ь щ і , Ру­муні ї та СРСР п р о п а г а н д и за н а д а н н я н е з а л е ж н о с т і Укра ­їні , у с п р и я т л и в и й момент д и п л о м а т и ч н а п і д т р и м к а та а к ц і я з боку м ісцевих добровольчих загон ів . І центром руху стане З а к а р п а т с ь к а У к р а ї н а » .

Однак про н а ц и с т с ь к і п л а н и щодо У к р а ї н и б і л ь ш е й охоч іше говорили на Заход і , н і ж у самій Н і м е ч ч и н і , ніби в к а з у ю ч и н а п р я м о к основного удару . П р о т я г о м останніх чотирьох м і с я ц і в 1938 р . в а н г л і й с ь к и х га зетах і ж у р н а ­л а х з ' я в и л о с я понад 900 статей і з а м і т о к на у к р а ї н с ь к і теми . Аналог ічна к а р т и н а спостер ігалася й у Ф р а н ц і ї . Ли­ш е у грудні 1938 р . в П а р и ж і та багатьох п р о в і н ц і й н и х містах було опубл іковано понад 3 0 0 в е л и к и х г а з е т н и х і

446 Україна в роки Другої світової війни

ж у р н а л ь н и х статей про У к р а ї н у . Х а р а к т е р н о , щ о зах ідна преса п о д а в а л а «укра їнськ і» п л а н и Н і м е ч ч и н и я к вирі ­ш е н у справу . З а ц и х обставин п о з и ц і я Г ітлера була надз­в и ч а й н о обережною: з в а ж и в ш и всі «за» і «проти» , він обрав р о л ь арб ітра у в и р і ш е н н і долі у к р а ї н с ь к и х земель , щ о н а л е ж а л и Ч е х о с л о в а ч ч и н і . 2 л и с т о п а д а 1938 р . за рі­ш е н н я м н і м е ц ь к о - і т а л і й с ь к о г о а р б і т р а ж у у Відні Карпат ­с ь к а У к р а ї н а м у с и л а в іддати У г о р щ и н і 1856 к м 2 своєї територі ї з н а с е л е н н я м 180 тис . ж и т е л і в , к у д и в х о д и л и два н а й б і л ь ш і м іста : с т о л и ц я У ж г о р о д і М у к а ч і в . Це рі­ш е н н я було своєр ідним авансом У г о р щ и н і , я к у Н імеччи­на н а м а г а л а с я перетворити на свого сател іта . Водночас , збер і гши К а р п а т с ь к у У к р а ї н у , Г ітлер з а л и ш и в у своєму а к т и в і серйозн і засоби т и с к у не т і л ь к и на У г о р щ и н у , я к а не о т р и м а л а всього, чого б а ж а л а , а й на П о л ь щ у та С Р С Р , за р а х у н о к територ ій я к и х могла з часом бути створена « В е л и к а У к р а ї н а » . Оц інюючи т а к и й перебіг подій , аме­р и к а н с ь к и й д и п л о м а т Д . Б і д д л п і д к р е с л ю в а в , щ о з о с е р е д ж е н н я уваги на п и т а н н і про В е л и к у У к р а ї н у — це свідомо і н с п і р о в а н и й Б е р л і н о м т а к т и ч н и й маневр , спря­м о в а н и й на : 1) з д і й с н е н н я в і д в о л і к а ю ч и х а к ц і й д л я прик­р и т т я і н ш и х п р о м і ж н и х ходів ; 2) одночасне розгортання п р о п а г а н д и с т с ь к и х д ій я к а к ц і ї щодо «введення м ' я ч а в гру» і п і д ж и в л е н н я інтересу до наміченого Берл іном укра­їнського п р о е к т у . Т а к а п о л і т и к а в и м а г а л а з м і ц н е н н я по­з и ц і й Н і м е ч ч и н и в З а к а р п а т т і . Щ е до в іденського арбіт­р а ж у 26 ж о в т н я 1938 р . за р е к о м е н д а ц і є ю Б е р л і н а уряд Ч е х о с л о в а ч ч и н и усунув із посади п р е м ' є р - м і н і с т р а Бро-д і я , я к и й виступав за п р и є д н а н н я З а к а р п а т т я до Угор­щ и н и . Новим прем ' єр міністром став доктор теологи А. Во­л о ш и н , п р и б і ч н и к н імецько ї ор і єнтац і ї .

Волошин Августин (1874—1945) — політичний, культурний, релі пинии діяч Закарпаття Освіту здобув у семінари та у Вищій педа гопчній школі в Будапешті, після чого брав активну участь у куль­турному русі краю Активною політичною ДІЯЛЬНІСТЮ почав займа тася з 1919 р Заснував і очолював Народно християнську партію (1923—1939), від якої обирався послом до чехословацького пар ламенту (1925—1929) 26 жовтня 1938 р Волошин був призна чений прем єр міністром автономного уряду Підкарпатської Русі, а 15 березня 1939 р став президентом цієї держави Під час оку пацч краю Угорщиною емігрував разом з урядом і поселився в Пра зі У травні 1945 р заарештований радянськими спецслужбами Помер у московській Бутирській тюрмі

А к т и в і з у ю т ь с я д и п л о м а т и ч н і в ідносини — у Хуст і , куди було перенесено столицю, засновується н імецьке кон-

Українське питання в міжнародній політиці 447

сульство . Н а З а к а р п а т т і було розгорнуто д і я л ь н і с т ь «Ні­мецької п а р т и » , організовано « Н і м е ц ь к о - у к р а ш с ь к е куль ­турне товариство» .

П о с и л ю ю т ь с я економічн і з в ' я з к и : 7 г р у д н я 1938 р . п і д п и с а н о н і м е ц ь к о - к а р п а т о у к р а ш с ь к у угоду , за я к о ю у р я д В о л о ш и н а з о б о в ' я з у в а в с я п о с т а в л я т и Н і м е ч ч и н і де­рево, молочні п р о д у к т и , ш к і р у , хутра , вовну та вина . У цей час п ід писуєт ься угода і з н і м е ц ь к и м «Товариством з експлуатац і ї к о р и с н и х к о п а л и н » , в ідповідно до я к о ї к а р патоукра інський у р я д ф а к т и ч н о передавав Н імеччин і пра­ва на р о з в і д у в а н н я й е к с п л у а т а ц і ю надр З а к а р п а т т я .

В останні м і с я ц і 1938 р . Г ітлер від т а к т и к и «зац ікав ­леного нейтралітету» активно переходить до певного збли­ж е н н я і демонстративно ї п і д т р и м к и К а р п а т с ь к о ї Укра ї ­н и . Ц і к р о к и не л и ш и л и с я не поміченими не т і л ь к и на Заход і , а й на Сході . Очевидно , з огляду на перспектив­ність у к р а ї н с ь к и х п л а н і в у З а к а р п а т т і а к т и в і з у є свою ді­яльн ість нав іть я п о н с ь к а дипломат ія П ісля в і зиту до Хус-ту свого п р е д с т а в н и к а К а т о к о , у р я д Японі ї в и р і ш у є зас­нувати в З а к а р п а т т і консульство , що св ідчить про досить серйозне с п р и й н я т т я світовим співтовариством намірів Гіт-лера створити «Велику Укра їну» я к а н т и р а д я н с ь к у силу .

12 лютого 1939 р . в ідбулися вибори до сейму Карпат ­ської У к р а ї н и . У н и х в з я л и участь 9 2 , 5 % н а с е л е н н я , з них 9 2 , 4 % проголосували за Укра їнське національне об'єд­н а н н я (УНО), я к е очолював А. В о л о ш и н . Щ е у вересні 1938 р . в Ужгород і було створено У к р а ї н с ь к у нац іональ ­ну оборону, я к а п і с л я Віденського а р б і т р а ж у в ж е у Хусті була реорганізована в Карпатську Січ, очолювану Д. К л и м -пушем. Січові гарнізони було створено в Королевім, Іршав і , Торуні , Ставному , П е р е ч и ш . Проте , н е з в а ж а ю ч и на існу в а н н я т а к и х атрибут ів в л а д и , я к сейм і а р м і я , д е р ж а в ­ність К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и була , я к к а з а в Г ітлер , «нежит­тє здатною» , бо вона с п и р а л а с я не на власну м і ц ь , а на н е т р и в к и й баланс п о л і т и ч н и х сил у Європі .

О т ж е , через н и з к у обставин «укра їнське п и т а н н я » на­передодні Друго ї світової в і й н и посідало одне з ц ентр ал ь ­них м ісць у м і ж н а р о д н і й п о л і т и ц і . У його в и р і ш е н н і бу­л и з а ц і к а в л е н і три групи к р а ї н : т і , я к і володіли укра їн ­с ь к и м и з е м л я м и , я к і б а ж а л и володіти і я к і з а д о в о л ь н я л и свої г еопол ітичн і інтереси , в и к о р и с т о в у ю ч и гру на «ук­р а ї н с ь к і й к а р т і » . На ж а л ь , у к р а ї н с ь к и й народ не міг са мост ійно в и р і ш и т и свої проблеми . У цей час все з а л е ж а л о від балансу інтересів р і зних , насамперед в е л и к и х , держав і сп івв ідношення сил , я к і могли ці інтереси з ахистити .

448 Україна в роки Другої світової війни

14.2. Роль «українського питання» в німецько :радянському зближенні. Пакт Молотова—Ріббентропа З м і н а на р у б е ж і 1 9 3 8 — 1 9 3 9 р р . а к ц е н т і в у зовн іш­

ньополітичному курсі Н імеччини призвела до пад іння вла­д и в Х у с т і . Г ітлер , п а м ' я т а ю ч и у р о к и П е р ш о ї світової в і й н и , в и р і ш и в не р и з и к у в а т и і не вести в і й н и на два ф р о н т и . Б у л о зроблено с т а в к у на в с т а н о в л е н н я «нового п о р я д к у у в ідносинах на З а х о д і » , я к е в ідсувало зд ійснен­н я п л а н і в на Сході і п р о е к т і в , щ о стосувалися У к р а ї н и , зокрема , на б і л ь ш п ізн ій ч а с .

Відхід від ідеї створення «Великої Укра їни» і в за гал і від східної ор ієнтац і ї демонструвався Н і м е ч ч и н о ю досить ч і т к о . 5 вересня 1939 р . Г ітлер у бесіді з м ін істром закор­д о н н и х справ П о л ь щ і Ю. Б е к о м з а з н а ч а в , «що у світовій прес і Н і м е ч ч и н і н а м а г а ю т ь с я п р и п и с а т и я к і с ь н а м і р и щодо У к р а ї н и , і з а я в и в , щ о з цього приводу П о л ь щ а ні н а й м е н ш о ю мірою не повинна побоюватися Н і м е ч ч и н и . Н і м е ч ч и н а не має н і я к и х інтересів по той бік К а р п а т , і їй б а й д у ж е , щ о роблять там к р а ї н и , з а ц і к а в л е н і в ц и х облас­т я х » . А ЗО с і ч н я 1939 р . , в и с т у п а ю ч и в рейхстаз і , Г ітлер дав з р о з у м і т и з а х і д н и м д е р ж а в а м , що ї х н і зовн ішньопо­л і т и ч н і р о з р а х у н к и , м ' я к о к а ж у ч и , не зовсім відповіда­ють п р а г н е н н я м рейху . Він з а я в и в , щ о Н і м е ч ч и н а потре­бує « ж и т т є в о г о простору» в А ф р и ц і і т . ін . Я к з а у в а ж и л и тоді м і ж н а р о д н і о г л я д а ч і , ц я промова була х о л о д н и м ду­ш е м д л я з а х і д н и х д е р ж а в .

6 березня 1939 р . Гітлер в и р і ш и в остаточно л ікв ідува­ти Чехословаччину , о к у п у в а в ш и Богемію і Моравію і дав­ш и дозвіл на окупац ію Угорщиною Карпатської У к р а ї н и .

У н іч з 13 на 14 березня 1939 р . угорська а р м і я розпо­ч а л а воєнні операці ї в районі Мукачево . П р е м ' є р А. Воло­ш и н віддав н а к а з видати резервну зброю Карпатськ ій січі . П і с л я з і ткнень із ч е с ь к и м и в і й с ь к а м и під к о м а н д у в а н н я м генерала П р х а л а , що н а м а г а л и с я роззброїти карпатоукра -їнськ і в ійська , Карпатська січ бере під контроль терито­рію к р а ї н и , хоча в цей час угорськ і в ійська в ж е захопили перші у к р а ї н с ь к і села: П і д г і р я н и , Кольчино і Коропець . З а ц и х обставин А. Волошин через Хустське радіо прого­лошує самостійність Карпатсько ї У к р а ї н и , н а п р а в и в ш и до

Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні 4 4 9

Берл іна телеграму, у я к і й з а значалося , щ о самостійність п р о г о л о ш у є т ь с я «під охороною Р е й х у » . У відповідь Ні­меччина не т ільки в ідмовила в п ідтримці , а й порадила не ч и н и т и опору угорським в ійськам . Х а р а к т е р и з у ю ч и пози­ц ію Берл іна , А . Волошин сказав кореспонденту агентства «Рейтер»: «Німці ганебно нас обманули» .

У т а к і й к р и т и ч н і й ситуац і ї 15 березня о 15 годині розпочав роботу сейм К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и . Він офіц ійно проголосив н е з а л е ж н і с т ь Карпатсько ї У к р а ї н и , обрав пре­зидентом А . В о л о ш и н а , п р и й н я в к о н с т и т у ц і й н и й з а к о н із 8 статей , у я к о м у законодавчо з а к р і п л е н о синьо -жов­т и й п р а п о р , герб, щ о містив тризуб , н а ц і о н а л ь н и й г імн «Ще не вмерла У к р а ї н а » , у к р а ї н с ь к у мову було проголо­ш е н о д е р ж а в н о ю .

Увечері 15 березня угорці актив і зують свої наступальні д і ї . К а р п а т с ь к а с і ч , щ о п е р е т в о р и л а с я в н а ц і о н а л ь н у а р м і ю , н а л і ч у ю ч и в цей час у своїх л а в а х 10—12 т и с . погано озброєних стр ільц ів , ч и н и т ь в і д ч а й д у ш н и й опір ворогові , але п і с л я 5 днів з а п е к л и х боїв територ ію З а к а р ­п а т т я було о к у п о в а н о . Щ е три т и ж н і т р и в а л а п а р т и з а н ­с ь к а в і й н а . П р и захист і К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и , за р і з н и м и д а н и м и , загинуло від 2 до 6,5 тис . осіб.

Березнев і поді ї 1939 р . в и к л и к а л и з а м і ш а н н я в прав ­л я ч и х к о л а х з а х і д н и х д е р ж а в . ї х н є с т а в л е н н я до ц и х по­дій не мало нічого спільного з н а м а г а н н я м хоч я к о с ь про­т и д і я т и ф а ш и с т с ь к і й агресі ї . Ось я к у о ц і н к у д а ю т ь д і я м у р я д і в к р а ї н Заходу ф р а н ц у з ь к і публ іцисти Ж . Б у в ' є і Ж . Гакон у к н и з і «Правда про 1939 р і к » : «Головне, за щ о д о р і к а л и тоді Лондон і П а р и ж н і м ц я м , була зовс ім не агрес ія , я к т а к а , а її ф о р м и і методи , не з а г а р б а н н я Чехо­с л о в а ч ч и н и , а в ідмова від наміру створити «Велику Укра ­ї н у » , щ о призвело б до в і й н и м і ж Н і м е ч ч и н о ю і Р а д я н с ь ­к и м Союзом. 16 березня Н і м е ч ч и н а дозволяє У г о р щ и н і а н е к с у в а т и З а к а р п а т с ь к у У к р а ї н у . Т і л ь к и п і с л я цього п р а в л я ч і к о л а А н г л і ї з а я в л я ю т ь про «віроломство» Гіт-лера , я к висловився Чемберлен у промові в Б і р м і н г е м і 17 березня 1939 р о к у » 1 .

18 березня 1939 р . з нотою, у я к і й з а с у д ж у в а л и с я дії Н і м е ч ч и н и та У г о р щ и н и , виступив С Р С Р . Проте ц я з а я в а була л и ш е д и п л о м а т и ч н и м ж е с т о м . Стал інське к е р і в н и ц ­тво могло н а р е ш т і з і тхнути з п о л е г ш е н н я м : К а р п а т с ь к а У к р а ї н а не стала д л я Гітлера т р а м п л і н о м , а воз з ' єднан­н я — приводом д л я стрибка на Р а д я н с ь к у У к р а ї н у .

1 тДит. за: Україна і зарубіжний світ. — К., 1970. — С. 279. 15

450 Україна в роки Другої світової війни

О к р и л е н и й у с п і х а м и , Г ітлер 3 к в і т н я в іддає т а є м н и й н а к а з в е р м а х т у готуватися до н а п а д у на П о л ь щ у . І знову спливає « у к р а ї н с ь к а к а р т а » . З б у л о с я передбачення рад­н и к а бюро м ін і стра з а к о р д о н н и х справ Н і м е ч ч и н и К л е й -ста , я к и й у березні 1939 р . прогнозував : «Гітлер , очевид­но , п і з н і ш е має н а м і р и знову ввести у н і м е ц ь к у гру у к р а ­ї н с ь к у к а р т у , к о л и будуть з д і й с н ю в а т и с я н і м е ц ь к і п л а н и на Сході . Він думає , очевидно , щ о у к р а ї н ц і знову приєд­н а ю т ь с я до нас , т а к я к за б у д ь - я к и х обставин вони зале­ж а т ь від н імецько ї допомоги» .

У ж е у кв і тн і 1939 р . в Б е р л і н і в ідбулася т а є м н а зуст­р іч л ідер ів у к р а ї н с ь к о ї пол ітично ї еміграц і ї та представ­н и к і в «третього р е й х у » . Згодом із ч л е н і в ОУН та к о л и ш ­ніх в о я к і в К а р п а т с ь к о ї січі н імц і п о ч а л и ф о р м у в а т и гру­п и п ідривно ї д і яльност і п р о т и П о л ь щ і . З ц і єю метою бу­ло створено ц е н т р и спец іально ї п і д г о т о в к и в таборах поб­л и з у В і д н я , Б р н о , Б р а у н ш в е й г а , Ганновера , у Сх ідн ій Прусс і ї .

Абвер на чолі з а д м і р а л о м К а н а р і с о м н а л а г о д и в кон­т а к т з ОУН щ е в 1938 р . і передбачав , щ о метою дій у к р а ­ї н с ь к и х у г р у п о в а н ь буде п ідготовка н а с е л е н н я Зах ідно ї У к р а ї н и до масового виступу проти п о л ь с ь к и х в л а с т е й . Под ібний виступ , з одного боку , суттєво міг би дестабілі ­з у в а т и в н у т р і ш н є с т а н о в и щ е у П о л ь щ і , з іншого — слу­ж и т и п е в н и м в и п р а в д а н н я м н і м е ц ь к о ї агресі ї , щ о плану­в а л а с я . З ус ією в ідверт істю про суть цього н і м е ц ь к о г о п л а н у розповів ж у р н а л і с т о в і р а д н и к бюро м ін істра з а к о р ­д о н н и х справ Н і м е ч ч и н и К л е й с т 2 т р а в н я 1939 р . В ін , з о к р е м а , з а з н а ч и в : « Ідеальним було б, я к б и к о н ф л і к т з П о л ь щ е ю не був в і д к р и т о в и к л и к а н и й з боку Н і м е ч ч и н и . З а р а з м и в Б е р л і н і в и в ч а є м о п и т а н н я про в и к о р и с т а н н я у к р а ї н ц і в у ц ій с п р а в і . . . З д і й с н и в ш и . . . п ідготовку , м и з м о г л и б пот ім дати П о л ь с ь к і й У к р а ї н і с и г н а л до повс­т а н н я . Із Ч е х о с л о в а ч ч и н и і К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и м и нап­р а в и л и б одразу ж в е л и к і парт і ї зброї та боєприпас ів , а т а к о ж п о с л а л и б добре навчен і в і й с ь к о в і й справ і з а го ни с і ч о в и к і в . . . Вогнище п о ж е ж і в у к р а ї н с ь к и х районах дало б Німеччин і привід д л я широкомасштабного воєнного втру­ч а н н я . Весь цей проект зустрічає в Берл ін і л и ш е одне зас­т е р е ж е н н я . Ц е — м о ж л и в а р е а к ц і я Р а д я н с ь к о г о Союзу».

Г ітлер чудово розум ів , щ о С Р С Р , м а ю ч и власні інте­реси в З а х і д н і й У к р а ї н і , ні в я к о м у раз і не допустить , щоб цей в и г і д н и й с т р а т е г і ч н и й п л а ц д а р м був з а й н я т и й н і м е ц ь к и м и в і й с ь к а м и і п е р е т в о р и в с я на засіб пост ійного т и с к у на Р а д я н с ь к и й Союз. Р о з г л я д а ю ч и в ійну з П о л ь -

Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні 451

щ е ю я к прелюдію до агресі ї проти Ф р а н ц і ї та Англ і ї , ке ­р івництво «третього р е й х у » , очевидно, в и р і ш и л о , що нас­тав час д л я такого а л ь я н с у з С Р С Р , я к и й в ж е давно у я в ­л я в с я Г ітлеру у в и г л я д і тимчасового «союзу д л я в і й н и » .

Напередодні остаточної л ікв ідац і ї Чехословацько ї дер­ж а в и та окупац і ї К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и у г о р с ь к и м и в ійсь­к а м и н і м е ц ь к а преса раптово п р и п и н я є п у б л і к а ц і ю анти-р а д я н с ь к и х статей , Геббельс категорично забороняє газе­там д р у к у в а т и м а т е р і а л и про у к р а ї н с ь к е п и т а н н я і вмі ­щ у в а т и м а п у У к р а ї н и . Ц е й жест було помічено в Москв і , і в ж е 10 березня 1939 р . , в и с т у п а ю ч и на XVII I з ' ї з д і ВКП(б) , Стал ін з а з н а ч и в , щ о н е в щ у х а ю ч а г а л а с л и в а к а м ­п а н і я на Заход і н а в к о л о «укра їнського п и т а н н я » має на меті «розлютити Р а д я н с ь к и й Союз проти Н імеччини , отру­їти атмосферу і спровокувати к о н ф л і к т із Н і м е ч ч и н о ю без в и д и м и х на те п ідстав» . Дал і він застер ігав : «Звичай­но, ц і л к о м м о ж л и в о , щ о в Н і м е ч ч и н і є божев ільн і , я к і мр іють п р и є д н а т и слона , тобто Р а д я н с ь к у У к р а ї н у , до ко­м а ш к и , тобто до так званої К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и . І я к щ о справді є т а к і н а в і ж е н і , м о ж н а не сумн іва тися , щ о в на­ш і й к р а ї н і з н а й д е т ь с я необхідна к і л ь к і с т ь г а м і в н и х соро­чок д л я т а к и х б о ж е в і л ь н и х » .

Тональн ість виступу , зроблені а к ц е н т и св ідчать про реальн ість з б л и ж е н н я з н і м е ц ь к о ю стороною. Тому п і с л я угорської о к у п а ц і ї К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и , щ о була здійс­нена при с п р и я н н і Н і м е ч ч и н и , р а д я н с ь к е к е р і в н и ц т в о ро­бить к р о к у в ідпов ідь : на початку т р а в н я В . Молотов змі­нює на посаді н а р к о м а з а к о р д о н н и х справ а н т и ф а ш и с т с ь -к и настроєного М. Литвинова . Згодом розпочинаються вза­ємні зондувальн і спроби н а л а г о д ж е н н я в ідносин, у ході я к и х Б е р л і н д о т р и м у в а в с я т а к т и к и « у л е щ е н н я , з агрози і п о п е р е д ж е н н я » , тобто т а к т и к и поступок і т и с к у . Під час ц и х д и п л о м а т и ч н и х маневр ів «укра їнське п и т а н н я » ві­д і гравало вагому р о л ь . Т а к , у травн і 1939 р . статс-секре­тар Міністерства з а к о р д о н н и х справ Н і м е ч ч и н и Вайцзе -кер з а я в и в р а д я н с ь к о м у пов іреному в справах у Б е р л і н і Г. Астахову про м о ж л и в і с т ь п о л і п ш и т и радянсько-н імець­к і в ідносини , н а г о л о с и в ш и , щ о «в ідмовившись від З а к а р ­патсько ї У к р а ї н и » , Н і м е ч ч и н а усунула прив ід д л я в і й н и .

в червн і , к о л и терм іни нападу на П о л ь щ у набли­ж а л и с я , п о з и ц і я н і м е ц ь к о ї сторони стає ж о р с т к і ш о ю . У ц е й ч а с Н і м е ч ч и н а с т а в и т ь р а д я н с ь к у с т о р о н у п е р е д а л ь т е р н а т и в о ю : «Ви м о ж е т е бути або н а ш и м и д р у з я м и , або н а ш и м и в о р о г а м и » . У к е р і в н и х к о л а х Р а д я н с ь к о г о Союзу в в а ж а л и м і ж н а р о д н е с т а н о в и щ е своєї к р а ї н и несп-

4 5 2 Україна в роки Другоі світової війни

р и я т л и в и м д л я к о н ф л і к т у з н а ц и с т с ь к о ю Н і м е ч ч и н о ю , щ о з н а ч н о ю мірою і з у м о в и л о з б л и ж е н н я м і ж Б е р л і н о м та Москвою. Проте поступатися сво їми інтересами С Р С Р не з б и р а в с я . В ж е в з а в е р ш а л ь н і й фаз і переговорів з мі ­н істром з а к о р д о н н и х справ Н і м е ч ч и н и Р іббентропом вве­чер і 22 с е р п н я 1939 р . р а д я н с ь к е к е р і в н и ц т в о висунуло в и м о г и про в и з н а н н я інтересів СРСР на Б а л т и ц і , у П ів -денно-Східній Європі , а т а к о ж про в ідмову Г ітлера від п л а н і в т и п у «Великої У к р а ї н и » . І л и ш е задоволення ц и х вимог в і д к р и л о ш л я х до у к л а д е н н я договору. 23 с е р п н я 1939 р . Молотов і Р іббентроп п і д п и с а л и договір про нена­пад м і ж СРСР і Н і м е ч ч и н о ю терміном на 10 р о к і в . К р і м цього , було п ідписано і т а є м н и й протокол , я к и й м істив п о л о ж е н н я , щ о стосувалися у к р а ї н с ь к и х земель : «У р а з і територіально-політичного перевлаштування областей, я к і в х о д я т ь до Польсько ї д е р ж а в и , м е ж а сфер інтересів Ні ­м е ч ч и н и і С Р С Р п р и б л и з н о буде проходити по л ін і ї р і к Н а р е в у , В ісли і С я н у » . Тобто, в ідмова рейху від претен­з ій щодо У к р а ї н и набула форми р о з м е ж у в а н н я «сфер інте­рес ів» .

О т ж е , л і к в і д а ц і є ю К а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и Г ітлер дося­гав трьох в а ж л и в и х д л я себе т а к т и ч н и х ц і л е й : щ е м іцн і ­ш е п р и в ' я з у в а в до а н т и к о м і н т е р н і в с ь к о г о п а к т а У г о р щ и ­ну; забезпечував нейтрал і тет П о л ь щ і ; певною мірою зас­п о к о ю в а в С Р С Р , створюючи передумови д л я п о д а л ь ш о г о з б л и ж е н н я .

П а к т Молотова—Ріббентропа і т а є м н и й протокол до нього , будучи а к т о м свав ільного поділу Європи на «сфе­ри інтересів» м і ж СРСР і ф а ш и с т с ь к о ю Н і м е ч ч и н о ю , ф а к ­т и ч н о р о з в ' я з у в а в р у к и л ідеру третього р е й х у д л я почат­к у Другої світової в і й н и . Водночас він став і своєрідною т о ч к о ю в і д л і к у процесу «збирання» у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь у м е ж а х однієї д е р ж а в и , щ о об ' єктивно було я в и щ е м прог­р е с и в н и м . І н ш а р іч , щ о д л я р а д я н с ь к о г о к е р і в н и ц т в а з б и р а н н я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь була не с а м о ц і л л ю , а л и ш е ч а с т и н о ю б і л ь ш з а г а л ь н и х п л а н і в убезпечення з а х і д н и х к о р д о н і в С Р С Р , засобом н е й т р а л і з а ц і ї п л а н і в типу «Ве­л и к о ї У к р а ї н и » , формою п о ш и р е н н я свого в п л и в у в за­х ідному н а п р я м к у .

Входження західноукраїнських земель до складу СРСР 4 5 3

14.3. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР 1 вересня 1939 р . н і м е ц ь к і в і й с ь к а п е р е й ш л и кордони

П о л ь щ і , щ о засв ідчило початок Другої світової в і й н и . З а ц и х обставин С Р С Р , н е з в а ж а ю ч и на домовлен ість , не пос­п і ш а в зі вступом у в ійну . Не а к т и в і з у в а в він своїх дій і п і с л я з в е р н е н н я 3 вересня Р іббентропа , у я к о м у той ц іка ­в и в с я , чи не б а ж а є Р а д я н с ь к и й Союз з а й н я т и т е р и т о р і ю , що входить у сферу його інтересів. З а й н я в ш и вич ікувальну п о з и ц і ю , Стал ін н а м а г а в с я п е р е к л а с т и всю в ідпов ідаль­ність за агрес ію проти П о л ь щ і на Г ітлера . Ц я демонстра­т и в н а пасивн ість р а д я н с ь к о ї сторони з у м о в л ю в а л а нарос­т а ю ч у невизначен ість в « у к р а ї н с ь к о м у п и т а н н і » . Усп іш­н и й д л я Б е р л і н а розвиток в о є н н и х подій у П о л ь щ і ро­бить його п о з и ц і ю ж о р с т к і ш о ю , і н і м е ц ь к а д и п л о м а т і я вдається до певного т и с к у . Т а к , у телеграмі послу в Мос­кв і Ш у л е н б у р г у 15 вересня 1939 р . Р іббентроп висловив п р и з н а ч е н у д л я Стал іна д у м к у : « Я к щ о не розпочнеться рос ійська і н т е р в е н ц і я , н е м и н у ч е постане п и т а н н я про те , чи не утвориться в районі , щ о л е ж и т ь на сх ід в ід н імець ­кої зони в п л и в у , пол і тична п у с т к а . О с к і л ь к и м и , зі свого боку, не маємо намір ів з д і й с н ю в а т и будь -як і п о л і т и ч н і чи а д м і н і с т р а т и в н і ді ї на ц и х т е р и т о р і я х , к р і м того, щ о є необх ідним д л я в о є н н и х о п е р а ц і й , то без т а к о ї інтервен­ції Р а д я н с ь к о г о у р я д у тут м о ж л и в е у т в о р е н н я нових дер­ж а в » . І це були не просто слова, а д ж е ще 11 вересня 1939 р . абвер не п о к и д а л а д у м к а про повстання у к р а ї н ц і в у Гали­чин і , а 12 вересня високопоставлені к е р і в н и к и вермахту (Кейтель , Йодль , Канар іс , Лагоузен) і Ріббентроп вели мо­ву про можлив ість одного з варіантів поділу П о л ь щ і й ство­рення зах ідноукра їнсько ї д е р ж а в и . Одразу ж п ісля цього у Відні Канаріс мав зустріч з головою проводу укра їнсь­к и х націоналіст ів за кордоном А . М е л ь н и к о м , у ході яко ї говорив йому про м о ж л и в і с т ь чи , скор іше , імовірність не­залежност і Зах ідної («Галицької») У к р а ї н и .

Мельник Андрій (1890—1964) — діяч українського національно-визвольного руху. У1914—1916 рр. — командир сотні УССу складі австрійської армії. Потрапив до російського полону, звідки у 1917 р. втік. У роки української революції — організатор Січових стрільців, начальник штабу Осадного корпусу, начальник штабу Ді­йової армії УНР (1919). Соратник С. Коновальця, один із заснов-

4 5 4 Україна в роки Другої світової війни

ників УВО та ОУН. У1924—1928 рр. — політичний в'язень поль­ських тюрем. У1938 р. після смерті Коновальця очолив ОУН. Піс­ля розколу ОУН (1940) очолив її помірковане крило, т. зв. ОУН-М. У1941 р. був ізольований гітлерівцями, у січні—жовтні 1944 р. перебував у концтаборі Заксенгаузен. У1959 р. висунув ідею зас­нування Українського світового конгресу і Всесвітнього союзу українців. Помер у Люксембурзі.

М е л ь н и к н а с т і л ь к и пов ірив К а н а р і с у , що н а к а з а в го­тувати список член ів з а х і д н о у к р а ї н с ь к о г о у р я д у .

Т а к і не д о ч е к а в ш и с ь пов ідомлень про п а д і н н я Вар­ш а в и ч и про втечу польського у р я д у за к о р д о н , Стал ін в іддає н а к а з розпочати воєнні ді ї проти П о л ь щ і . 17 ве­ресня 1939 р . р а д я н с ь к і в ійська п е р е й ш л и п о л ь с ь к и й кор­дон. У ноті , врученій напередодні польському послу в Мос­к в і В . Г ж и б о в с ь к о м у , було в к а з а н о на дві п р и ч и н и зброй­ної а к ц і ї СРСР проти П о л ь щ і : 1. «Віддана сама на себе і з а л и ш е н а без кер івництва , П о л ь щ а перетворилася у зручне поле д л я у с я к и х випадковостей і неспод іванок , я к і мо­ж у т ь створити загрозу д л я С Р С Р » . 2 . « Р а д я н с ь к и й у р я д не м о ж е т а к о ж б а й д у ж е с т а в и т и с я до того , щ о єдино­к р о в н і у к р а ї н ц і та б ілоруси , я к і п р о ж и в а ю т ь на терито­рії П о л ь щ і , к и н у т і н а п р и з в о л я щ е , з а л и ш и л и с я беззахис­н и м и » . Спочатку планувалося з а з н а ч и т и , щ о останнім заг­р о ж у є Н і м е ч ч и н а , але під т и с к о м Б е р л і н а це ф о р м у л ю ­в а н н я було вилучено з остаточного вар і анту .

До с к л а д у У к р а ї н с ь к о г о фронту , я к и й в ів бойові дії проти П о л ь щ і , входило 28 с т р і л е ц ь к и х і 7 к а в а л е р і й с ь ­к и х д и в і з і й , 10 т а н к о в и х бригад , 7 а р т и л е р і й с ь к и х пол­к і в Резерву головного к о м а н д у в а н н я . В і й с ь к а , щ о пере­бували в р о з п о р я д ж е н н і к о м а н д у ю ч о г о фронтом С. Тимо-ш е н к а ( н а ч а л ь н и к ш т а б у М. Ватут ін ) , в ели наступ трьо­м а н а п р я м к а м и : 1) на Р і в н е — Л у ц ь к — К о в е л ь ; 2) на Тер­н о п і л ь — Л ь в і в — П е р е м и ш л ь ; 3) на С т р и й — Д р о г о б и ч . В ж е протягом першого д н я воєнних д ій р а д я н с ь к і в і й с ь к а про­с у н у л и с я на зах ід на 7 0 — 1 0 0 км., з а й н я в ш и Р і в н е , Дуб­но , З б а р а ж , Т е р н о п і л ь , Ч о р т к і в . Й д у ч и ш в и д к и м темпом і м а ю ч и н а к а з «не д о п у с к а т и п р я м и х фронтових д ій , д ія ­т и ш л я х о м обходу з ф л а н г і в , о т о ч е н н я і р о з к л а д у польсь­кої а р м і ї » , Ч е р в о н а а р м і я все ж не в с т и г а л а з а й н я т и до п р и х о д у н і м ц і в усі територі ї , щ о в х о д и л и до р а д я н с ь к о ї «сфери інтерес ів» . Т а к , з о к р е м а , сталося з Дрогобичем, Стриєм та і н ш и м и н а с е л е н и м и п у н к т а м и та т е р и т о р і я м и , я к і були з а й н я т і н і м ц я м и в ж е 1 7 — 1 8 вересня . Лог ічно постало п и т а н н я р о з м е ж у в а н н я . 22 вересня К. Вороши-лов і в і й с ь к о в и й а т а ш е Н і м е ч ч и н и в Москв і Кьостріг узго-

Входження західноукраїнських земель до складу СРСР 4 5 5

д и л и д е м а р к а ц і й н у л і н і ю д л я в ійськ двох сторін , щ о від­пов ідала умовам таємного протоколу від 2 3 с е р п н я . Внас­л ідок цього н і м е ц ь к і в і й с ь к а м у с и л и з а л и ш и т и землі м і ж Бугом і Віслою.

П і д час р о з м е ж у в а н н я м і ж р а д я н с ь к и м и і н і м е ц ь к и ­ми в ійськами сутичок м а й ж е не було. Однак сталося зброй­не з і т к н е н н я поблизу м істечка В и н н и к и (у район і Льво­ва) , внасл ідок я к о г о були ж е р т в и з обох сторін . Х а р а к ­терно, щ о п і с л я цього інциденту к о м а н д у в а н н я н імець­кого г ірськостр ілецького п о л к у , я к и й брав участь у су­т и ч ц і , попросило п р о б а ч е н н я . На цьому етапі в і й н и Гіт­лер с в а р и т и с я зі С т а л і н и м не хот ів .

2 8 вересня 1939 р . був п і д п и с а н и й р а д я н с ь к о - н і м е ц ь ­к и й договір про д р у ж б у і к о р д о н и . З г і д н о з домовлен іс ­тю к о р д о н п р о й ш о в по «ліні ї К е р з о н а » . П е р е в а ж н а б іль­ш і с т ь територ і ї З а х і д н о ї У к р а ї н и у в і й ш л а в м е ж і С Р С Р . П р о т е , б а ж а ю ч и д о м о г т и с я к о н т р о л ю над Л и т в о ю , Ста­л ін не н а п о л я г а в на п р и є д н а н н і до У Р С Р Л е м к і в щ и н и , П о с я н н я , Х о л м щ и н и і П і д л я ш ш я . Тому ці у к р а ї н с ь к і е т н і ч н і територ і ї ( м а й ж е 16 т и с . к м 2 з 1,2 м л н населен­ня ) о п и н и л и с я під н і м е ц ь к о ю о к у п а ц і є ю . Та Стал ін був з а д о в о л е н и й , про щ о с в і д ч и т ь його « т р і у м ф а л ь н и й » під­пис ( д о в ж и н о ю 58 с а н т и м е т р і в ) на к а р т і - д о д а т к у до текс­ту п р о т о к о л у .

Р а д я н с ь к о - н і м е ц ь к е сп івроб ітництво , розпочате дого­вором про н е н а п а д , Г ітлер д у ж е влучно назвав «шлюбом за р о з р а х у н к о м » . Є серйозн і п ідстави в в а ж а т и , що т а к и м воно було і д л я р а д я н с ь к о г о к е р і в н и ц т в а , о с к і л ь к и прин­ципов і моменти процесу «збирання» у к р а ї н с ь к и х земель під к р и л о СРСР в и р і ш у в а л и с я саме на н імецько -радянсь ­к і й д и п л о м а т и ч н і й к у х н і . 23 ч е р в н я 1940 р . , на другий день п і с л я офіц ійно ї к а п і т у л я ц і ї Ф р а н ц і ї і п і д п и с а н н я п е р е м и р ' я у К о м п ' є н і , Молотов у зверненні до н імецько ї сторони з а з н а ч и в , щ о « в и р і ш е н н я бессарабського питан­ня не терпить б і л ь ш е з в о л і к а н ь » , п ідн імав він т а к о ж пи­т а н н я і про Б у к о в и н у .

Серйозність намір ів радянського к е р і в н и ц т в а була під­т в е р д ж е н а 26 ч е р в н я 1940 р . з а я в о ю до у р я д у Румун і ї про необхідність мирного в и р і ш е н н я п и т а н н я про повер­нення Р а д я н с ь к о м у Союзу Бессарабі ї , а т а к о ж про пере­дачу йому Північної Б у к о в и н и , населеної переважно укра­ї н ц я м и . Вимога передач і ціє ї територі ї СРСР обґрунтову­валася т а к о ж т и м , щ о щ е в листопад і 1918 р . народне віче Б у к о в и н и п р и й н я л о р і ш е н н я щодо в о з з ' є д н а н н я з Р а д я н с ь к о ю У к р а ї н о ю .

4 5 6 Україна в роки Другої світової війни

Н і м е ч ч и н а , побоюючись того, щ о в раз і в и н и к н е н н я р а д я н с ь к о - р у м у н с ь к о г о збройного к о н ф л і к т у вона м о ж е позбутися р у м у н с ь к и х поставок продовольства , ф у р а ж у і особливо н а ф т и , п о р а д и л а у р я д у Р у м у н і ї п іти на поступ­к у . П р и цьому Б е р л і н з а п е в н и в , щ о ц я «поступка» буде м а т и т и м ч а с о в и й х а р а к т е р (як с к а з а в Г ітлер : «Віддайте , я скоро поверну!») , і щ о Н і м е ч ч и н а допоможе не т і л ь к и повернути втрачену територ ію , а й з авоювати нові . П і зн і ­ш е А н т о н е с к у в и з н а в а в , щ о в розмов і з ним Гітлер запев­н я в : за «допомогу у в ійні Р у м у н і я з м о ж е о к у п у в а т и ра­д я н с ь к у територ ію а ж до Д н і п р а » .

28 ч е р в н я 1940 р . р у м у н с ь к и й у р я д з а я в и в про свою згоду п е р е д а т и Р а д я н с ь к о м у Союзу Бессараб ію і П івн іч ­ну Б у к о в и н у . І в ж е 2 с е р п н я 1940 р . Верховна Р а д а СРСР в и р і ш и л а в к л ю ч и т и П і в н і ч н у Б у к о в и н у і П івденну Бес­сараб ію до с к л а д у У Р С Р , а з р е ш т и Бессарабі ї і к о л и ш ­ньої Молдавсько ї Автономної Р С Р 15 с е р п н я 1940 р . ство­рено М о л д а в с ь к у Р С Р . Щ е р а н і ш е , 1939 р . р і ш е н н я Уста­н о в ч и х Н а р о д н и х зборів З а х і д н о ї У к р а ї н и про возз ' єд ­н а н н я З а х і д н о ї У к р а ї н и з У Р С Р було з а т в е р д ж е н е Вер­х о в н и м и Р а д а м и СРСР (1 листопада ) і У Р С Р (14 листопа­да) . З а в д я к и ц ь о м у н а с е л е н н я У к р а ї н и з б і л ь ш и л о с я на 8809 т и с . осіб і на середину 1941 р . становило 4 1 657 т и с , а т е р и т о р і я р о з ш и р и л а с я до 565 т и с . к м 2 . Процес консо­л ідац і ї у к р а ї н с ь к о ї нац і ї вступав у з а в е р ш а л ь н и й етап . Однак досі серед і сторик ів немає єдності в оц інц і суті та х а р а к т е р у цього процесу , і тому р і зн і д о с л і д н и к и по-різ­н о м у н а з и в а ю т ь сам ф а к т в х о д ж е н н я у к р а ї н с ь к и х земель до с к л а д у У Р С Р напередодні Друго ї світової в і й н и : «анек­с ія» (Д . Б о ф ф а ) , « в к л ю ч е н н я » ( Н . Верт ) , « ф о р м а л ь н е і н к о р п о р у в а н н я , назване « в о з з ' є д н а н н я м » (А. Ж у к о в с ь ­к и й , О. Субтельний) , « в о з з ' є д н а н н я , щ о носило х а р а к т е р а к ц і ї о к у п а ц і й н о г о типу» (С. К у л ь ч и ц ь к и й ) .

Б е з п е р е ч н о , щ о процес , з а в д я к и я к о м у зах ідноукра ­їнськ і з емл і о п и н и л и с я в с к л а д і У Р С Р не о д н о м і р н и й , а н а в п а к и — б а г а т о п л а н о в и й . П р и його р о з г л я д і та а н а л і з і слід м а т и на уваз і той ф а к т , щ о х о ч а було зд ійснено етніч­не в о з з ' є д н а н н я і з а х і д н о у к р а ї н с ь к і з емл і формально увій­ш л и до с к л а д у У Р С Р , на п р а к т и ц і в ідбулася інкорпора­ц і я , тобто « в х о д ж е н н я до с к л а д у » С Р С Р . П е р е д у в а н н я р і ш е н н я Верховної Р а д и Р а д я н с ь к о г о Союзу про возз ' єд ­н а н н я аналог ічному р і ш е н н ю Верховної Р а д и У к р а ї н и під­т в е р д ж у є цю д у м к у . Тому розб іжност і в термінолог і ї та о ц і н к а х , очевидно , зумовлен і р і з н и м и п ідходами дослід­н и к і в до в и р і ш е н н я п р и н ц и п о в о в а ж л и в о ї проблеми: у

Входження західноукраїнських земель до складу СРСР 457

с к л а д і я к о ї д е р ж а в и — У к р а ї н и чи Р а д я н с ь к о г о Союзу — ф а к т и ч н о о п и н и л и с я з а х і д н о у к р а ї н с ь к і з емл і?

Модель сусп ільно-економічних перетворень у новост-ворених з а х і д н и х областях У к р а ї н и була м а й ж е однако­вою, її суттю була а к т и в н а р а д я н і з а ц і я . У ц ілому з м і н и , щ о в і д б у в а л и с я , м а л и с у п е р е ч л и в и й х а р а к т е р . З одного боку, е к с п р о п р і а ц і я м а є т к і в п о л ь с ь к и х з е м л е в л а с н и к і в , перерозподіл їхньо ї землі м і ж у к р а ї н с ь к и м и с е л я н а м и ; у к р а ї н і з а ц і я системи народної осв іти , д е р ж а в н и х уста­нов , судочинства ; п о л і п ш е н н я медичного обслуговуван­н я , особливо на селі ; н а ц і о н а л і з а ц і я п р о м и с л о в и х підп­риємств ; л і к в і д а ц і я безробіття та ін . З і н ш о г о — руйна ­ц і я пол ітично ї та к у л ь т у р н о ї і н ф р а с т р у к т у р и , створеної м ісцевою у к р а ї н с ь к о ю інтел і генц ією (перестали ф у н к ц і о ­нувати всі к о л и ш н і у к р а ї н с ь к і парт і ї , а т а к о ж к у л ь т у р н і установи , з о к р е м а , «Просв іта» , Н а у к о в е товариство імені Ш е в ч е н к а тощо) ; н а с и л ь н и ц ь к а к о л е к т и в і з а ц і я ; а н т и ц е р -ковн і а к ц і ї ; репресі ї проти « б у р ж у а з н и х спец іал і ст і в» ; масові депортаці ї населення (із Зах ідно ї У к р а ї н и і Зах ід ­ної Б ілорус і ї було депортовано 318 т и с . с імей , щ о стано­вило м а й ж е 1 0 % населення ) .

Однак , п о п р и всю неоднозначн ість п о л і т и к и стал інсь­кого р е ж и м у в з ах ідноукра їнських з е м л я х , б ільшість істо­р и к і в д і й ш л и висновку , щ о в о з з ' є д н а н н я у к р а ї н ц і в у ме­ж а х однієї д е р ж а в н о ї с т р у к т у р и в п е р ш е за багато століть було н а д з в и ч а й н о в и з н а ч н о ю подією, в а ж л и в и м к р о к о м у р о з в ' я з а н н і у к р а ї н с ь к о г о п и т а н н я . « О б ' є д н а н н я всіх у к р а ї н с ь к и х етн ічних територ ій мало г л и б о к и й психоло­г ічний і к у л ь т у р н и й в п л и в на р о з д і л е н и х до того часу у к р а ї н ц і в , — п ідкреслює к а н а д с ь к и й і с т о р и к укра їнсь ­кого п о х о д ж е н н я О. Герус. — І н т е г р а ц і я й а с и м і л я ц і я з а х і д н и х у к р а ї н ц і в у р а д я н с ь к у систему з ї х н ь о ю в ідмін­ною п о л і т и ч н о ю , к у л ь т у р н о ю та р е л і г і й н о ю с п а д щ и н о ю в и я в и л а с я , всупереч волі р е ж и м у , процесом двоб ічним. У той час , я к зах ідн і у к р а ї н ц і п і д д а в а л и с я систематич­ній к о м у н і з а ц і ї , сх ідн і , або р а д я н с ь к і у к р а ї н ц і в ідкрива ­л и ідеали й ц інност і своїх з а х і д н и х с п і в в і т ч и з н и к і в » 1 .

М і ж т и м « м е д о в и й м і с я ц ь » р а д я н с ь к о - н і м е ц ь к о г о «шлюбу за р о з р а х у н к о м » п ідходив до к і н ц я . 18 г р у д н я 1940 р . Г ітлер п ідписує д и р е к т и в у № 21 (план «Барба-росса») — п л а н нападу на С Р С Р , основна ідея я к о г о була

1 Ц и т . за: Ковалюк В. Р. Культурологічні та духовні аспек­ти "радянізації" Західної України (вересень 1939—червень 1941) / / Укр. іст. ж у р н а л . — 1 9 9 3 . — № 2 — 3 . — С. 1 4 — 1 5 .

4 5 8 Україна в роки Другої світової війни

висловлена щ е п ' я т н а д ц я т ь рок ів тому в «Майн к а м п ф » : «Коли ми говоримо сьогодні про п р и д б а н н я нових земель і нового простору в Європі , то насамперед думаємо про Росію та про п ідкорен і їй о к р а ї н н і д е р ж а в и . . . Ц я коло­сальна і м п е р і я на Сході дозр іла д л я її л і к в і д а ц і ї » .

О т ж е , н а п р и к і н ц і 30-х — на п о ч а т к у 40-х рок ів було зд ійснено етн ічне в о з з ' є д н а н н я . З а х і д н о у к р а ї н с ь к і з емл і ф о р м а л ь н о у в і й ш л и до с к л а д у У Р С Р , на п р а к т и ц і відбу­л а с я і н к о р п о р а ц і я ц и х т е р и т о р і й , тобто ї х «входження» до с к л а д у С Р С Р . Об ' єднання в п е р ш е за багато століть у м е ж а х однієї д е р ж а в и б ільшост і у к р а ї н с ь к и х етн ічних те­ритор ій , н е з в а ж а ю ч и на неоднозначн ість і суперечлив ість п о л і т и к и стал інського р е ж и м у в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х зем­л я х , б у л о в и з н а ч н о ю п о д і є ю , в а ж л и в и м к р о к о м у р о з в ' я з а н н і у к р а ї н с ь к о г о п и т а н н я .

14.4. Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях на території України 1941—1942 рр. 22 ч е р в н я 1941 р . п і с л я с и г н а л у «Дортмунд» фашист ­

с ь к а Н і м е ч ч и н а раптово н а п а л а на С Р С Р . Сконцентрова­ні в мобільні у г р у п о в а н н я «Півн іч» , «Центр» і «Південь» н і м е ц ь к і армі ї ш в и д к о п р о с у в а л и с я на Л е н і н г р а д , Моск­в у та К и ї в . До середини ч е р в н я фронт стратег ічного нас­тупу г і т л е р і в с ь к и х в ійськ досяг 3 0 0 0 к м , г л и б и н а вторг­н е н н я на головних н а п р я м к а х — 4 0 0 — 6 0 0 к м . З а три т и ж н і в і й н и 28 р а д я н с ь к и х див і з ій було повністю розг­ромлено , а щ е 72 дивіз і ї в т р а т и л и понад 5 0 % особового с к л а д у — це 3 / 5 в ійськ , щ о перебували в з а х і д н и х окру­гах . У ж е 16 л и п н я Гітлер ставив п и т а н н я про приєднан­н я до третього рейху р а д я н с ь к и х територ ій — У к р а ї н и , Б ілорус і ї , П р и б а л т и к и та і н ш и х р а й о н і в .

О с н о в н и м и п р и ч и н а м и п о р а з о к Ч е р в о н о ї армі ї на по­ч а т к у в і й н и були р а п т о в і с т ь ф а ш и с т с ь к о г о н а п а д у ; ма­т е р і а л ь н а непідготовленість до в і й н и , незавершеність про­цесу п е р е о з б р о є н н я С Р С Р ; в ідсутн і сть н а д і й н и х союзни­к і в , м і ж н а р о д н а і з о л я ц і я Р а д я н с ь к о г о Союзу; розпоро­ш е н н я с и л Червоно ї армі ї на к о р д о н а х , масов і репрес і ї н а п р и к і н ц і 30 -х р о к і в п р о т и а р м і й с ь к о г о к о м а н д н о г о с к л а д у ; некомпетентн ість воєнно-стратег ічного к е р і в н и ц ­т в а т о щ о .

Напад Німеччини на СРСР 459

У к р а ї н с ь к и й н а п р я м о к д л я Г ітлера був одним із го­л о в н и х , і це в и я в л я л о с я в процесі експансі ї проти С Р С Р . У ж е 18 с е р п н я 1941 р . він п р и п и н я є наступ на Москву і переорієнтовує в і стря головних удар ів на Л е н і н г р а д і Ки­їв , н а г о л о ш у ю ч и , щ о наступ на столицю У к р а ї н и — «без­посереднє стратег ічне з а в д а н н я » .

Т а к а з м і н а а к ц е н т і в б у л а з у м о в л е н а б а г а т ь м а ч и н н и к а м и : е к о н о м і ч н и м и — з а х о п л е н н я У к р а ї н и суттє­во п ідривало в ійськово-промисловий потенціал СРСР і за­безпечувало Н і м е ч ч и н у ресурсами д л я ведення в і й н и (на­передодні в і й н и ч а с т к а У Р С Р в Р а д я н с ь к о м у Союзі ста­новила у видобутку в у г і л л я 5 0 , 5 % , зал ізної руди — 6 7 , 6 , у в и п л а в л е н н і чавуну — 6 4 , 7 , стал і — 4 8 , 9 % ) ; воєнни­м и — о к у п а ц і я У к р а ї н и не т і л ь к и створювала виг ідний п л а ц д а р м д л я подальшої експансі ї , а й давала змогу «ней­трал і зувати» К р и м , я к и й Гітлер називав «радянським аві­аносцем д л я н а н е с е н н я удар ів по р у м у н с ь к и х нафтороз­р о б к а х » ; м о р а л ь н о - п о л і т и ч н и м и — в з я т т я К и є в а могло п і д н я т и р е й т и н г Н і м е ч ч и н и на м і ж н а р о д н і й арен і , все­л и т и впевненість у ф а ш и с т с ь к і в і й с ь к а і знев іру в пере­могу в Червон ій армі ї .

Н а територ і ї У к р а ї н и груп і н і м е ц ь к и х а р м і й «Пів­день» , я к о ю к о м а н д у в а в г е н е р а л - ф е л ь д м а р ш а л фон Р у н -д ш т е д т , п р о т и с т о я л и в і й с ь к а К и ї в с ь к о г о особливого і Одеського воєнних округ ів . На цьому н а п р я м к у н імці мали незначну к і л ь к і с н у перевагу в ж и в і й силі 1:1,4, але знач­но п о с т у п а л и с я у техн іц і : у р а д я н с ь к и х частинах було в 1,3 раза б і л ь ш е гармат і м іномет ів , у 4 ,9 раза — т а н к і в і в 2 ,4 раза л і т а к і в . Проте нав іть за т а к и х с п р и я т л и в и х д л я Червоної армі ї обставин в т р и м а т и н імц ів на радянсь ­к о м у кордоні не вдалося . У середині л и п н я 1941 р . на ж и т о м и р с ь к о - к и ї в с ь к о м у , у м а н с ь к о м у і одеському нап­р я м к а х т о ч и л и с я в и р і ш а л ь н і бої.

Б і л ь ш е двох м і с я ц і в (липень—вересень) т р и в а л а обо­рона К и є в а . Г ітлер івц і в т р а т и л и під ст інами укра їнсько ї столиці понад 100 тис . в і й с ь к а . П і с л я прориву н і м е ц ь к и ­ми в і й с ь к а м и Південно-Зах ідного фронту з а х и с н и к и Ки­єва о п и н и л и с я перед загрозою оточення . Проте Стал ін , н е з в а ж а ю ч и на реальн і обставини, не дозволив в і й с ь к а м своєчасно в ід ійти . М і ж тим ситуац ія дедалі б ільше усклад­н ю в а л а с я , переростаючи у в е л и к у трагед ію. Л і к в і д у в а в ­ш и під У м а н н ю дві оточені р а д я н с ь к і армі ї , н і м е ц ь к і бро­ньовані «кл іщі» з а м к н у л и с я в к і л ь ц е під Полтавою. Внас­л ідок цього в полон п о т р а п и л о м а й ж е 660 тис . осіб, з них 60 тис . к о м а н д и р і в . З оточення з м о г л и в и й т и л и ш е окре-

460 Україна в роки Другої світової війни

мі з а г о н и . К о м а н д у ю ч и й фронтом М. Кирпонос , секретар Ц К КП(б)У М. Б у р м и с т е н к о та г р у п а генерал ів з а г и н у л и при спробі в и р в а т и с я із ворожого к і л ь ц я .

Г ітлер т р і у м ф у в а в , р о з ц і н ю ю ч и к и ї в с ь к у операц ію, я к «найб ільшу битву в світовій і стор і ї» . Проте д е я к і з ні­м е ц ь к и х генерал ів досить с к е п т и ч н о о ц і н ю в а л и її страте­г ічне з н а ч е н н я , в в а ж а ю ч и , щ о к о н ц е н т р а ц і я сил на півд­ні з м у с и л а ф а к т и ч н о а ж до ос інніх дощів «топтатися на місці» в і й с ь к а фон Б о к а на ц е н т р а л ь н о м у н а п р я м к у .

В е л и к е стратег ічне і п о л і т и ч н е з н а ч е н н я м а л а оборо­на Одеси, щ о т р и в а л а 73 дн і . Сковуючи 18 див і з ій про­т и в н и к а , вона д а л а змогу в ід ійти Південному фронту за Д н і п р о і о р г а н і з у в а т и оборону. Проте н а п р и к і н ц і вересня Ч е р в о н а а р м і я з м у ш е н а була з а л и ш и т и Одесу і вести обо­ронні бої на К р и м с ь к о м у п івостров і .

Р о з г р о м у грудні 1941 р . п ід Москвою 3 8 н і м е ц ь к и х д и в і з і й з ірвав п л а н и « Б л і ц к р и г у » , с т в о р и в ш и у м о в и д л я к о н т р н а с т у п у р а д я н с ь к и х в і й с ь к . У березні наступного ро ку Г е н е р а л ь н и й штаб з а п р о п о н у в а в п л а н операці ї на весну і початок л і т а 1942 р . Головна ідея цього докумен­та — а к т и в н а стратег ічна оборона, н а к о п и ч е н н я резер­в ів , а пот ім — р і ш у ч и й наступ . Стал ін ж е н а п о л я г а в на серії н а с т у п а л ь н и х операц ій на о к р е м и х н а п р я м к а x ^ під­к р е с л ю ю ч и : «Не сид іти ж н а м в обороні с к л а в ш и р у к и і ч е к а т и , д о к и н імц і в д а р я т ь п е р ш и м и » . Операці ї н ам іти ­л и в К р и м у , піл ' Х а р к о в о м , п ід Л е н і н г р а д о м і щ е на де­к і л ь к о х н а п р я м к а х . «Те, щ о н а с т у п а л ь н і дії м а л и розгор­н у т и с я на в е л и к і й к і л ь к о с т і д і л я н о к , — писав у своїх спогадах н а ч а л ь н и к оперативного в ідділу Генерального ш т а б у С. Ш т е м е н к о , — з а г р о ж у в а л о бідою: н а ш і в і й с ь к а о п и н и л и с я в т я г н у т и м и в операці ї з с у м н і в н и м н а с л і д к о м , п о д р і б н ю в а л и с я с и л и , к о т р и х і т а к було о б м а л ь » .

Неприємност і п о ч а л и с я з того, щ о п ісля трьох невда­л и х спроб (у лютому—кв ітн і 1942 р . ) прорвати оборону н і м ц і в , К р и м с ь к и й фронт з м у ш е н и й був перейти до оборо­н и . У ж е 18 т р а в н я п е р е й ш л о у наступ ударне угруповання г і тлер івц ів . Внаслідок невмілої організаці ї оборони коман­д у ю ч и м К р и м с ь к и м фронтом генерал-лейтенантом Д . Коз­л о в и м , некомпетентних втручань у воєнні справи предс­т а в н и к а Ставки ВГК Л . Мехліса , битва з а к і н ч и л а с я ц ілко­витою катастрофою д л я р а д я н с ь к и х в ійськ і втратою Кер­ченського півострова. Це значно ускладнило становище за­х и с н и к і в Севастополя) З а час його понад 8-місячної оборо­ни ворог втратив м а й ж е 300 тис . осіб, щ о б ільше, н і ж втра­ти вермахту у всій Європі, П івн ічн ій А ф р и ц і та А т л а н т и ц і

Місце України в планах фашистів 461

від 1 вересня 1939 р . до 22 ч е р в н я 1941 р . 4 л и п н я 1942 р . місто було захоплене ф а ш и с т а м и .

К а т а с т р о ф і ч н о ю п о р а з к о ю з а в е р ш и в с я і п о ч а т и й 12 т р а в н я 1942 р . наступ на х а р к і в с ь к о м у н а п р я м к у . По­гана о р г а н і з а ц і я , недостатнє матер і альне з а б е з п е ч е н н я , т а к т и ч н і п о м и л к и п р и з в е л и до трагеді ї (у полон потрапи­ло 240 тис . червоноармійц ів ) .

П о р а з к и р а д я н с ь к и х в ійськ в У к р а ї н і та К р и м у змі ­н и л и Ситуацію на к о р и с т ь н і м ц і в . Оволод івши стратег іч ­ною і н і ц і а т и в о ю , в о н и 28 ч е р в н я 1 9 4 2 р . р о з п о ч а л и ш и р о к о м а с ш т а б н и й наступ . 22 л и п н я 1942 р . , п і с л я за­х о п л е н н я г і т л е р і в ц я м и м. Свердловська В о р о ш и л о в г р а д -ської області , вся т е р и т о р і я У к р а ї н с ь к о ї Р С Р була оста­точно окупована .

О т ж е , н е к о м п е т е н т н і с т ь воєнно-стратег ічного к е р і в ­н и ц т в а , н е з а в е р ш е н і с т ь процесу переозброєння , мобіл іза­ц ійна неготовність армі ї , багато т а к т и ч н и х п р о р а х у н к і в та і н ш і ф а к т о р и с т а л и основними п р и ч и н а м и т р а г і ч н и х поразок та к а т а с т р о ф на початковому етапі в і й н и ) Незва­ж а ю ч и на те щ о Ч е р в о н а а р м і я ч и н и л а геро їчний оп ір , сковуючи значн і с и л и п р о т и в н и к а , все ж п о р а з к и під К и ­євом, Х а р к о в о м , у К р и м у та в і н ш и х бойових о п е р а ц і я х п р и з в е л и до загибел і та полону сотень т и с я ч солдат ів та офіцер ів ; окупац і ї У к р а ї н и ; з в у ж е н н я в ійськово-промис­лового потенц іалу С Р С Р ; з а в о ю в а н н я ф а ш и с т а м и виг ід­ного стратег ічного п л а ц д а р м у д л я подальшої експанс і ї ; переходу стратег ічної ін іц і ативи до р у к Г і тлера .

14.5. Місце України в планах фашистів Щ е задовго до п о ч а т к у Другої світової в і й н и У к р а ї н а

входила в орбіту к о л о н і а л ь н и х план ів к а й з е р і в с ь к о ї Ні­м е ч ч и н и . Б р е с т с ь к и й м и р 1918 р . став с е р й о з н и м к р о к о м на ш л я х у п р а к т и ч н о ї реал і зац і ї ц и х е к с п а н с и в н и х пла­нів . І хоча п о р а з к а в П е р ш і й світовій в ійн і п о з б а в и л а Н і м е ч ч и н у всіх її з авоювань , д у м к а про р е в а н ш , про сві­тове п а н у в а н н я н і к о л и не в м и р а л а в р е а к ц і й н и х к о л а х у м і ж в о є н н и й період . Ц я т е н д е н ц і я особливо п о с и л ю є т ь с я з появою на н і м е ц ь к і й п о л і т и ч н і й сцені Г ітлера і ф а ш и с ­тської парт і ї . Д л я розробки зовн ішньопол ітично ї страте­гії н а ц і о н а л - с о ц і а л і з м у 1934 р . з р і з н и ц е ю в д е к і л ь к а мі­сяц ів було створено з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н е бюро Н С Д А П під

462 Україна в роки Другої світової війни

к е р і в н и ц т в о м Розенберга і бюро спец іального уповнова­женого з п и т а н ь роззброєння Р іббентропа .

У к р а ї н с ь к а проблематика з а й м а л а одне з п е р ш и х місць у роботі ц и х установ . Розроблені с п і в р о б і т н и к а м и бюро Розенберга основні ідеї і п ідходи до в и р і ш е н н я «укра їн­ського п и т а н н я » п е в н и й час м а л и з н а ч н и й , я к щ о не виз­н а ч а л ь н и й , вплив на о ф і ц і й н и й к у р с третього рейху щодо у к р а ї н с ь к и х земель . Висунута к о м а н д о ю Розенберга кон­ц е п ц і я «свідомого європеїзму» особливо акцентувала увагу на проблемах Східної Європи. П р и н ц и п о в а ідея ціє ї кон­цепц і ї п о л я г а л а в тому, щоб роздробити народи рег іону за н а ц і о н а л ь н и м и о з н а к а м и , н а ц ь к у в а т и їх один на одно­го, а пот ім легко п і д к о р и т и всю територ ію Східної Євро­п и . Ось чому Розенберг з самого п о ч а т к у пропагував ідею у т в о р е н н я ф о р м а л ь н о самост ійних , але ф а к т и ч н о з а л е ж ­н и х від нацистського рейху д е р ж а в в У к р а ї н і та К а в к а з і , що могли бути створені д л я протиді ї ослаблен ій російсь­к і й д е р ж а в і з центром у Москв і . Ц я к о н ц е п ц і я , очевид­но, в ідпов ідала п о г л я д а м Гітлера в д а н и й період, а д ж е , у я в л я ю ч и модель майбутнього світового п о р я д к у , в ін на­г о л о ш у в а в : «У центр і я поставлю В е л и к у Н і м е ч ч и н у . . . (Разом з нею) А в с т р і я , Б о г е м і я і М о р а в і я , п о л ь с ь к и й За­х ід . Б л о к з сотні м ільйон ів — н е п о д і л ь н и й , без жодної т р і щ и н и і без ч у ж и х н а ц і й . . . Д а л і — Сх ідний союз: Поль ­щ а , Б а л т і й с ь к і д е р ж а в и , У г о р щ и н а , Б а л к а н с ь к і держа­ви , У к р а ї н а , Волгаланд , Г р у з і я . . . М о ж л и в о , союз, але не р і в н о п р а в н и х партнер ів , з вичайно , союз д о п о м і ж н и х на­родів , без арм ій , без власної п о л і т и к и , без власної еконо­м іки» .

Очевидно, саме бюро Розенберга в ідіграло основну роль у постановці та розробці п и т а н н я про с т в о р е н н я «Вели­кої У к р а ї н и » я к н а й б л и ж ч о ї мети н а ц і о н а л - с о ц і а л і з м у . Проте в друг ій половин і 30-х рок ів в ідбувається певна е в о л ю ц і я погляд ів Г ітлера . У цей період він в ідходить від ідеї створення на т р и в а л и й час бодай мар іонетково ї д е р ж а в и на у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , н а м а г а ю ч и с ь викорис ­тати «укра їнську карту» т ільки я к з р у ч н и й к о з и р у склад­ній д и п л о м а т и ч н і й грі напередодні Друго ї світової в і й н и . « Я к щ о я був би п о в ' я з а н и й з у к р а ї н ц я м и та ї х н і м и полі ­т и ч н и м и п л а н а м и , — зазначав Гітлер у березні 1939 р . , — то у Відні не п р о г о л о ш у в а л и б а р б і т р а ж н о г о р і ш е н н я , я к е зробило З а к а р п а т с ь к у У к р а ї н у н е ж и т т є з д а т н о ю » . Ко­л и ж йому п іднесли к а р т у , на я к і й були позначен і кордо­ни майбутньо ї «Великої У к р а ї н и » , в ін в і д к л а в її вбік і с к а з а в : «У д а н и й момент усе це ще т і л ь к и м р і я » .

Місце України в планах фашистів 463

Н е з в а ж а ю ч и на т а к у п о з и ц і ю Гітлера , ідея створення під протекторатом Н і м е ч ч и н и «Великої У к р а ї н и » постій­но обговорюється і д о с л і д ж у є т ь с я в бюро Розенберга . По­дібне д е р ж а в н е у т в о р е н н я могло стати не т і л ь к и ґрунтов­ною м а т е р і а л ь н о ю базою, а й е ф е к т и в н и м засобом тиску , зручним п л а ц д а р м о м д л я розгортання агресі ї .

Початок в і й н и п р о т и Р а д я н с ь к о г о Союзу означав , що н імецьк і п л а н и щ о д о у к р а ї н с ь к и х земель в с т у п и л и у ви­р і ш а л ь н у фазу свого п р а к т и ч н о г о з д і й с н е н н я . І ось саме на цьому етапі е к о н о м і ч н і інтереси третього р е й х у поча­ли р і зко домінувати над п о л і т и ч н и м и р о з р а х у н к а м и . Про це св ідчать д о к у м е н т и . 21 ч е р в н я 1941 р . Г ітлер писав у лист і до Мусолін і : «Що стосується боротьби на Сході, ду-че, то вона , напевне , буде в а ж к о ю . Проте я ні на секунду не сумніваюся в з н а ч н о м у усп іху . Передус ім я сподіваю­ся , щ о нам п о щ а с т и т ь забезпечити на т р и в а л и й час на Укра їн і з а г а л ь н у продовольчу базу. Вона п о с л у ж и т ь д л я нас п о с т а ч а л ь н и к о м т и х ресурсів , я к і , м о ж л и в о , знадоб­л я т ь с я нам у м а й б у т н ь о м у » . Щ е ч і т к і ш е домінування еко­номічних інтересів над п о л і т и ч н и м и м і р к у в а н н я м и прос­тежується в матер і алах наради Гітлера з к е р і в н и к а м и рей­ху, щ о в ідбулася 16 л и п н я 1941 р . У в ідповідь на пропо­зицію Розенберга д о з в о л и т и в Укра їн і п е в н и й к у л ь т у р ­ний розвиток , д е я к и й потяг до н е з а л е ж н о с т і , в і д к р и т и в Києві ун іверситет , Гер інг р і зко в ідповів : « . . .ми повинні спочатку д у м а т и , я к з абезпечити себе продовольством, а до всього іншого справа д ійде набагато п і з н і ш е » .

Те, щ о опонентом Розенберга став Герінг , — не випад­ковий збіг обставин, а д ж е саме Герінг в ідповідав за вико­нання економічно ї ч а с т и н и п л а н у «Барбаросса» , д л я реа­л ізаці ї я к о ї було створено е к о н о м і ч н и й штаб особливого п р и з н а ч е н н я «Ольденбург» , чи «Економічний ш т а б Ост». За д е к і л ь к а днів до в і й н и ш т а б «Ольденбург» з а в е р ш и в розробку д и р е к т и в щодо к е р і в н и ц т в а е к о н о м і к о ю на те­риторії СРСР п і с л я його з а в о ю в а н н я — т а к звану Зелену папку Герінга . Ц е н т р а л ь н а ідея д и р е к т и в сформульована досить відверто: « П е р ш и м завданням є я к н а й ш в и д ш е здій­с н е н н я п о в н о г о п р о д о в о л ь ч о г о п о с т а ч а н н я н і м е ц ь к и х військ за р а х у н о к о к у п о в а н и х областей» . Б е з у м о в н о , що одним із головних о б ' є к т і в пограбування була У к р а ї н а . Про це в ідверто говорив Герінг , в и с т у п а ю ч и в Б е р л і н і : «Ми з а й н я л и н а й р о д ю ч і ш і земл і У к р а ї н и . Т а м , на Укра­їні , є все: я й ц я , м а с л о , п ш е н и ц я , сало і в т а к і й к і л ь к о с т і , я к у в а ж к о собі у я в и т и . М и маємо з р о з у м і т и , щ о все це відтепер і н а в і к и — н а ш е , н і м е ц ь к е » . «Зелена п а п к а Ге-

464 Україна в роки Другої світової війни

рінга» — ц е , т а к би м о в и т и , т а к т и ч н и й п л а н економічно­го г р а б у н к у на о к у п о в а н и х т е р и т о р і я х , р о з р а х о в а н и й , го­л о в н и м ч и н о м , на період в і й н и , але щ е в с ічні 1940 р . за н а к а з о м Г і м л е р а було розпочато роботу над довгостроко­в и м , с т р а т е г і ч н и м «Генеральним п л а н о м Ост». Ц е й про­ект м а в на мет і дати рекомендац і ї щодо в и р і ш е н н я проб­лем г е р м а н і з а ц і ї та к о л о н і з а ц і ї район ів Сходу на довго­часну п е р с п е к т и в у . Він с к л а д а в с я з п р о г р а м и - м і н і м у м , розраховано ї на період в і й н и , та п р о г р а м и - м а к с и м у м — на п о в о є н н и й час . П р о г р а м а - м і н і м у м м а л а на меті м а к с и ­м а л ь н е в и к о р и с т а н н я д л я усп ішного ведення в і й н и еко­н о м і ч н и х та трудових ресурсів з а в о й о в а н и х на Сході те­ритор ій , насамперед продовольства У к р а ї н и та нафти Кав­к а з у . З н и щ е н н ю п і д л я г а л и р а д я н с ь к і кер івн і пол і тичн і к а д р и , к о м у н і с т и , євреї , ц и г а н и . Н а с е л е н н я , щ о л о я л ь н о ставилося до н а ц и с т с ь к о г о р е ж и м у , могло і снувати , пра­ц ю ю ч и на з а в о й о в н и к і в .

П р о г р а м а - м а к с и м у м з а б е з п е ч у в а л а д о м і н у в а н н я ні­мецько ї нац і ї на о к у п о в а н и х т е р и т о р і я х . Д л я цього пла­н у в а л о с я : ф і з и ч н е з н и щ е н н я с л о в ' я н с ь к и х народів ; част­кове он імечення «нордичних груп населення» , що є у скла­ді С Р С Р ; п і д р и в біологічної с и л и с л о в ' я н с ь к и х народів («Метою н і м е ц ь к о ї п о л і т и к и щодо н а с е л е н н я рос ійської територі ї , — писав у своїх з а у в а ж е н н я х до «плану Ост» доктор В е т ц е л ь , — є доведення н а р о д ж у в а н о с т і рос іян до значно н и ж ч о г о р і в н я , н і ж у н і м ц і в . . . П о к и м и з а ц і к а в ­лен і в тому , щоб з б і л ь ш и т и чисельн ість у к р а ї н с ь к о г о на­селення на противагу р о с і я н а м . Проте це не повинно при­звести до того , щ о місце рос іян з а й м у т ь з часом укра їн ­ц і» ) ; масові депортац і ї н а с е л е н н я (планом передбачалося п е р е с е л е н н я 6 5 % у к р а ї н ц і ї м й ^ З а х і д н о ї У к р а ї н и до Сибі­ру) ; п е р е с е л е н н я н імц ів на о к у п о в а н і з емл і і с творення системи озброєних с е л я н с ь к и х поселень колон іст ів , без­посередньо п ідпорядкованих СС. Ц і л к о м очевидно, що «Ге­н е р а л ь н и й п л а н Ост» створювався д л я того, щоб в інтере­сах з а в о й о в н и к і в послідовно, планово , поетапно провес­т и з н и щ е н н я , депортац ію , перетасовку м ільйон ів л ю д е й .

О т ж е , на п о ч а т к у в і й н и проти СРСР у н і м е ц ь к и х пла­нах щодо У к р а ї н и в ідбулося не просто з м і щ е н н я а к ц е н ­тів з п о л і т и ч н и х на е к о н о м і ч н і , а ф а к т и ч н о трансформу­в а л а с я сама модель майбутнього р о з в и т к у у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь . Я к щ о в довоєнний період п л а н у в а л о с я у т в о р е н н я бодай мар іонетково ї д е р ж а в и — «Великої У к р а ї н и » , то в ж е на п о ч а т к у агресі ї проти Р а д я н с ь к о г о Союзу у к р а ї н ­ські землі р о з г л я д а л и с я я к бездержавний сировинний при-

Встановлення фашистського окупаційного режиму 4 6 5

даток , д ж е р е л о продовольства і робочої с и л и , з перспек­тивою п і с л я з н и щ е н н я значно ї ч а с т и н и н а с е л е н н я , оні­мечення та колон і зац і ї . Ц я т р а н с ф о р м а ц і я не в и п а д к о в а , вона п о я с н ю є т ь с я гранично у т и л і т а р н и м , п р а г м а т и ч н и м підходом н і м е ц ь к и х пол ітик ів до долі у к р а ї н с ь к и х земель . Саме тому в п л а н а х ф а ш и с т і в у довоєн н ий період ці зем­лі — к о з и р у д и п л о м а т и ч н і й гр і ; у в о є н н и й — матер і аль ­на база і з р у ч н и й п л а ц д а р м д л я ведення бойових д ій ; у повоєнний — одне з к р а щ и х м ісць д л я р о з г о р т а н н я ні­мецько ї к о л о н і з а ц і ї .

14.6. Встановлення фашистського окупаційного режиму Територ ію СРСР Гітлер н а з и в а в « в е л и к и м п и р о г о м » ,

д л я освоєння я к о г о необхідно, по -перше , оволодіти н и м , по-друге, у п р а в л я т и , по-третє, е к с п л у а т у в а т и . Дотриму­ючись к л а с и ч н о ї ф о р м у л и всіх з а в о й о в н и к і в «розд іляй і в л а д а р ю й » , ф а ш и с т и не т і л ь к и зберегли , а й значно по­с и л и л и р о з ч л е н у в а н н я у к р а ї н с ь к и х земель : З а к а р п а т т я щ е 1939 р . було окуповане У г о р щ и н о ю ; П і в н і ч н а Б у к о ­вина , І з м а ї л ь щ и н а та «Трансністрія» (Задн істров ' я — зем­л і м і ж П і в д е н н и м Бугом і Дн істром з ц е н т р о м в Одесі) були п і д п о р я д к о в а н і Румуні ї ; «дистрикт Г а л и ч и н а » при­єднувався до створеного г і т л е р і в ц я м и на п о л ь с ь к і й тери­торі ї «генерального губернаторства» ; на о к у п о в а н і й те­ритор і ї У Р С Р с т в о р ю в а в с я р е й х с к о м і с а р і а т « У к р а ї н а » (339 ,2 тис . к м 2 ) ; Черн і г і вська , Сумська , Х а р к і в с ь к а і Во-р о ш и л о в г р а д с ь к а області У Р С Р та т е р и т о р і я К р и м у пере­бували під владою воєнних в л а с т е й .

Р е й х с к о м і с а р і а т «Україна» очолив Ер іх К о х , я к о г о в третьому р е й х у н а з и в а л и «другим С т а л і н о м » . Д л я управ­л і н н я було створено в е л и ч е з н и й а д м і н і с т р а т и в н и й апа­рат . Ц е н т р о м рейхскомісар іату стало м. Р і в н е . Ф а ш и с т ­с ь к и й о к у п а ц і й н и й р е ж и м в У к р а ї н і м а в в и к о н а т и три основні з а в д а н н я : забезпечити продовольством, матер іаль ­н и м и і л ю д с ь к и м и ресурсами потреби ф а ш и с т с ь к о ї воєн­ної м а ш и н и ; в и в і л ь н и т и від у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я ш л я ­хом ф і зичного з н и щ е н н я , д е п о р т а ц і й та в и в е з е н н я на ро­боту до Н і м е ч ч и н и «лебенсраум» ( ж и т т є в и й простір) д л я ар ійсько ї раси ; с п р и я т и колон і зац і ї значної ч а с т и н и оку­пованих з е м е л ь , заселенню ц і л и х район ів н і м е ц ь к и м и пе­р е с е л е н ц я м и (останнє з а в д а н н я п л а н у в а л о с я з д і й с н и т и

466 Україна в роки Другої світової війни

п р о т я г о м 30-ти повоєнних р о к і в , але ф а ш и с т и п о ч а л и йо­го реал і зовувати в ж е під час в і й н и ) .

П о г р а б у в а н н я У к р а ї н и з д і й с н ю в а л о с я з н і м е ц ь к о ю п е д а н т и ч н і с т ю і ґ р у н т о в н і с т ю . Б у л о створено систему гра­б і ж н и ц ь к и х заготівельних органів. Найб ільшим було «Цен­тральне торгове товариство Сходу», я к е мало 30 комерцій­них відділів з 200 ф іл і алами на м і с ц я х . З а в д а н н я м и «То­вариства» були облік, в и л у ч е н н я і переробка усієї сільсь­когосподарської продукці ї на окупован ій територі ї . У йо­го операц іях брало участь 250 н і м е ц ь к и х с ільськогоспо­дарських фірм. Від початку окупаці ї до березня 1944 р . т і л ь к и з а в д я к и «зусиллям» «Товариства» з У к р а ї н и було вивезено 9,2 м л н тонн зерна , 622 тис . тонн м ' я с а та міль­йони тонн і н ш и х продукт ів , д л я перевезення я к и х було зад іяно 1418 тис . вагонів .

В е л и к у над ію п о к л а д а л о к е р і в н и ц т в о третього рейху і на у к р а ї н с ь к у промислов ість . «Де щ е існує рег іон , — говорив у ж о в т н і 1941 р . Г і тлер , — у я к о м у в и п л а в л я л и б зал і зо вищої я к о с т і , н і ж у к р а ї н с ь к е зал і зо? Де м о ж н а з н а й т и б і л ь ш е н і к е л ю , в у г і л л я , м а р г а н ц ю , мол ібдену? У к р а ї н а має т а к і з апаси м а р г а н ц ю , що нав іть А м е р и к а йде туди за п о с т а ч а н н я м . І , о к р і м того, щ е с к і л ь к и і н ш и х можливостей!» Однак поставити собі на с л у ж б у промис­л о в и й потенц іал У к р а ї н и в повному обсяз і ф а ш и с т а м не в д а л о с я : я к щ о до в і й н и в Донбас і добувалося 95 м л н тонн в у г і л л я на р і к , то при н і м ц я х л и ш е 3—4,8 м л н тонн . Т а к а ж с и т у а ц і я була і в і н ш и х г а л у з я х промисловост і .

В а ж л и в и м е к о н о м і ч н и м ресурсом було багатомільйон­не н а с е л е н н я У к р а ї н и . В ж е 5 с е р п н я 1941 р . Розенберг п ідписав н а к а з про введення трудової повинност і в оку­пованих сх ідних областях . Поступово в ікові м е ж і д л я т и х , хто п і д л я г а в повинност і , були р о з ш и р е н і . Спочатку це були л ю д и в іком від 18 до 45 р о к і в , а незабаром — від 14 до 65 р о к і в . О к у п а ц і й н и й р е ж и м в и м а г а в від ж и т е л і в У к р а ї н и рабської п о к о р и і в и с н а ж л и в о ї п р а ц і . «Ми — раса пан ів і повинні у п р а в л я т и ж о р с т к о , але справедли­во , — ц и н і ч н о з а я в и в , в и с т у п а ю ч и в К и є в і 5 б е р е з н я 1943 р . р е й х с к о м і с а р Е. К о х . — Я витисну з ціє ї к р а ї н и все до останньої к р а п л и н и . . . Місцеве н а с е л е н н я м у с и т ь п р а ц ю в а т и , п р а ц ю в а т и і щ е раз п р а ц ю в а т и » .

П о р а з к а під Москвою змусила Гітлера провести тоталь­ну мобіл ізацію в Німеччин і , щ о зумовило гострий дефіцит робочої сили в господарчому секторі третього рейху . Саме тому в цей час розпочинається ш и р о к о м а с ш т а б н е вико­р и с т а н н я примусової прац і населення окупованих к р а ї н .

Встановлення фашистського окупаційного режиму 467

З 2,8 м л н молодих людей , вивезених із Радянського Сою­зу до Н імеччини , 2,4 м л н були в и х і д ц я м и з У к р а ї н и .

Характерною рисою «нового п о р я д к у » , я к и й вводився г і тлер івцями на окупованих територ іях , був к р и в а в и й те­рор. У жовтн і 1941 р . Укра їна сп і знала свою першу Ха-тинь: село Обухівку було спалено, а все населення розстрі­ляне . З а час окупаці ї подібні варварськ і акці ї ф а ш и с т а м и були проведені в 250 населених п у н к т а х республіки .

Ф а ш и с т и д і я л и без о г л я д у на будь -як і норми морал і . Ж е р т в а м и масових розстр іл ів у К и є в і стали 195 тис . осіб, у Р і в н о м у — 99 т и с , сотні т и с я ч м и р н и х громадян було з н и щ е н о у В інниці , Х а р к о в і , Ж и т о м и р і , Полтав і та і н ш и х містах У к р а ї н и . Поступово г і т л е р і в с ь к и й терор набуває систематичност і — з н і м е ц ь к о ю педантичн і стю зд ійсню­ються к а р а л ь н і а к ц і ї , с творюються гетто і к о н ц е н т р а ц і й ­ні табори. 7 г р у д н я 1941 р . побачив світ п і д п и с а н и й Гіт-лером декрет , в ідомий під назвою «Ніч і т у м а н » . Його суть п о л я г а л а в тому, що к о ж е н , хто буде ч и н и т и опір ф а ш и з м у , має безслідно з н и к н у т и : його або с т р а ч у в а л и , або в і д п р а в л я л и до к о н ц е н т р а ц і й н о г о табору одніє ї з оку­пованих к р а ї н . У самій У к р а ї н і було створено 50 гетто і понад 180 в е л и к и х к о н ц е н т р а ц і й н и х таборів . « Ф а б р и к и смерті» д і я л и в К и є в і , Львов і , Д н і п р о п е т р о в с ь к у , Кіро­вограді та і н ш и х м і с т а х .

Під час окупац і ї н а с е л е н н я У к р а ї н и скоротилося на 13,6 м л н осіб (за і н ш и м и д а н и м и на 14 ,5 м л н ) . Ж о р с т о ­к и й терор проти мирного н а с е л е н н я У к р а ї н и м а в на меті не т і л ь к и « ш в и д к е у м и р о т в о р е н н я » , тобто п р и д у ш е н н я будь-якого опору о к у п а ц і й н и м и в і й с ь к а м и . Він став к р и ­вавим інструментом в и к о н а н н я головного з а в д а н н я «Ге­нерального п л а н у «Ост» — обезлюднення сх ідних тери­торій д л я переселення сюди н і м е ц ь к и х колон іст ів .

П е р ш і к р о к и г е р м а н і з а ц і ї ш л я х о м колон і зац і ї з емель У к р а ї н и були зд ійснені 1942 р . У цей час у 486 укра їнсь ­к и х селах п р о ж и в а л о 45 т и с н і м е ц ь к и х к о л о н і с т і в . У л и п н і 1942 р . Г ітлер переносить свій г е н е р а л ь н и й штаб із Растенбурга (Східна Прусс ія ) в о к о л и ц і В і н н и ц і . У з в ' я з ­ку з ц и м у грудні 1942 р . п і с л я в и с е л е н н я місцевого насе­л е н н я на територі ї в 500 к м 2 , щ о о х о п л ю в а л а ч астин у В інницько ї та Ж и т о м и р с ь к о ї областей , було створено «ні­мецьку переселенську округу Х е г е в а л ь д » , у я к і й п р о ж и ­вало 9 тис . осіб. Ц е був своєр ідний зародок , «в істря про­н и к н е н н я » к о л о н і з а ц і й н о г о потоку , щ о мав п о ш и р и т и с я на значну територ ію У к р а ї н и , і л и ш е перелом у ході вій­ни п о к л а в к р а й е к с п а н с и в н и м з а з і х а н н я м ф а ш и с т і в .

468 Україна в роки Другої світово? війни

О т ж е , у п р а к т и ц і ф а ш и с т с ь к о г о о к у п а ц і й н о г о р е ж и ­му в У к р а ї н і в и к о н а н н я т а к т и ч н и х з а в д а н ь е к с п а н с і ї , п о в ' я з а н и х з в е д е н н я м в і й н и ( забезпечення продовольст­вом, м а т е р і а л ь н и м и і л ю д с ь к и м и ресурсами потреб ні ­м е ц ь к о ї воєнної м а ш и н и , п р и д у ш е н н я будь-якого опору місцевого н а с е л е н н я , в и в і л ь н е н н я від у к р а ї н с ь к и х ж и т е ­л ів ш л я х о м ф і зичного з н и щ е н н я , депортац ій та вивезен­н я на роботу до Н і м е ч ч и н и « ж и т т є в о г о простору» д л я ар ійсько ї раси) створювало базу д л я дострокової реал іза ­ції головного стратег ічного з а в д а н н я — колон і зац і ї знач­ної ч а с т и н и о к у п о в а н и х у к р а ї н с ь к и х земель , з а с е л е н н я р а й о н і в н і м е ц ь к и м и п е р е с е л е н ц я м и .

14.7. Радянський партизанський рух на окупованій території України З кристал і з ац і єю с п р а в ж н і х намір ів о к у п а ц і й н и х влас­

тей в У к р а ї н і наростав р а д я н с ь к и й п а р т и з а н с ь к и й р у х . У своєму р о з в и т к у він п р о й ш о в к і л ь к а етап ів . П е р ш и й — « з а р о д ж е н н я і с тановлення» — т р и в а в із п о ч а т к у в і й н и до к і н ц я 1942 р . Його змістом було з б и р а н н я с и л , визна­ч е н н я о п т и м а л ь н и х о р г а н і з а ц і й н и х форм і е ф е к т и в н и х методів боротьби у в о р о ж о м у т и л у . Д р у г и й — «стабіліза­ці ї» — т я г н е т ь с я до середини 1943 р . П о я в а ш т а б і в пар ­т и з а н с ь к о г о р у х у , м а т е р і а л ь н а допомога В е л и к о ї з е м л і дає змогу не т і л ь к и боронити власн і бази , в ідбиваючи к а р а л ь н і а к ц і ї ф а ш и с т і в , а й т р и м а т и під к о н т р о л е м ц і л і райони , поступово переходити до зд ійснення рейдових опе­р а ц і й . Трет ій — « а к т и в н и х н а с т у п а л ь н и х дій» — триває до ц і л к о в и т о г о розгрому ф а ш и с т і в . Д л я цього періоду ха­рактерн і широкомасштабн і диверсії , численні рейди в тилу п р о т и в н и к а , а к т и в н а в з а є м о д і я з ф о р м у в а н н я м и Черво­ної армі ї , н а с т у п а л ь н а т а к т и к а бойових д ій .

Н а п о ч а т к о в о м у етап і в і й н и п е р ш і виступи в т и л у бу­л и н е ч и с л е н н и м и і н е о р г а н і з о в а н и м и . З а д о н е с е н н я м и із ш т а б у в е р м а х т у в У к р а ї н і дії п а р т и з а н не були а к т и в н и ­ми а ж до к в і т н я 1942 р .

Слабк ість р а д я н с ь к о г о п а р т и з а н с ь к о г о р у х у в почат­к о в и й період в і й н и була з у м о в л е н а к і л ь к о м а п р и ч и н а м и .

У 20-ті — на п о ч а т к у 30-х рок ів р а д я н с ь к е в ійськове к е р і в н и ц т в о в в а ж а л о , щ о в раз і ворожого в т о р г н е н н я в т и л у агресора необхідно о р г а н і з у в а т и п а р т и з а н с ь к у в ій­ну . Проте н а п р и к і н ц і 30-х , к о л и п о ч а л а домінувати нас-

Радянський партизанський рух 4 6 9

т у п а л ь н а воєнна д о к т р и н а , зг ідно з я к о ю ворога з б и р а л и ­ся бити на його власн ій територі ї , всі п ідготовчі роботи було згорнуто , а розмови про п а р т и з а н с ь к у в ійну розц і ­н ю в а л и с я я к в и я в нев іри в перемогу . З г о р т а н н я підго­товки до в е д е н н я «малої в ійни» значною мірою було зу­мовлене і р о з д м у х у в а н н я м міфу про « а р м і й с ь к у з м о в у » , я к а н ібито м а л а на мет і , с п и р а ю ч и с ь на н а с е л е н н я , пова­л и т и с т а л і н с ь к и й р е ж и м . Своєр ідними п р е в е н т и в н и м и за­ходами проти ціє ї м іфічної з агрози стали в и л у ч е н н я та з н и щ е н н я в а р м і й с ь к и х ш т а б а х і органах НКВС інструк ­цій та пос ібник ів з п и т а н ь орган ізац і ї і т а к т и к и боротьби п а р т и з а н с ь к и х ф о р м у в а н ь , з г о р т а н н я р о з р о б к и , випробу­в а н н я і виробництва засобів ведення «малої в і й н и » , то­тальна л і к в і д а ц і я п а р т и з а н с ь к и х схованок та баз .

П ідготовку до ведення п а р т и з а н с ь к и х д ій було в ід­новлено із з н а ч н и м з а п і з н е н н я м в ж е під час в і й н и . Один з п а р т и з а н с ь к и х л ідер ів О. Федоров з гадував , щ о «у нас в області н іхто не готував б і л ь ш о в и ц ь к о г о п і д п і л л я , не пра­цював над с т в о р е н н я м п а р т и з а н с ь к и х загон ів . Не д у м а в про це , з і знаюсь , і я . . . Створювати п і д п і л л я ! Н а в і т ь сло­ва ці з д а в а л и с я к н и ж н и м и , н е ж и в и м и » .

Федоров Олексій Федорович (1901—1989) — організатор пар­тизанського руху, державний діяч, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор. У 1920—1924 рр. в Червоній армії. У 1938— 1941 рр. — перший секретар Чернігівського обкому КП(б)У, у 1941—1944 рр. — перший секретар Чернігівського, а потім Во­линського підпільних обкомів, начальник обласного штабу парти­занського руху, командир великого партизанського з'єднання. Піс­ля розформування з'єднання з 1944 до 1957 р. працював пер­шим секретарем Херсонського, Ізмаїльського та Житомирського обкомів КП(б)У. Був міністром соціального забезпечення УРСР.

Щ е один п а р т и з а н с ь к и й в а т а ж о к С. К о в п а к у своїх мемуарах з а з н а ч а є , щ о л и ш е в л и п н і 1941 р . «на парт ій ­ному а к т и в і , с к л и к а н о м у р а й к о м о м , м и д і з н а л и с я про те , що зг ідно з р і ш е н н я м Ц К КП(б)У всюди ф о р м у ю т ь с я пар ­т и з а н с ь к і г р у п и » .

Н а п о ч а т к о в о м у етапі п а р т и з а н с ь к о г о р у х у д у ж е гост­ро в ідчувався дефіцит п ідготовлених п а р т и з а н с ь к и х к а д ­рів, я к и м було завдано в ідчутного удару в р о к и репрес ій 1937—1938 р р . До к і н ц я 1941 р . т ак звану п ідготовку до • малої в ійни» п р о й ш л и л и ш е 1 5 % усіх т и х , хто з а л и ­шився на о к у п о в а н і й територі ї д л я боротьби в т и л у воро­га чи був з а с л а н и й за л і н і ю фронту . Серйозною п е р е ш к о ­дою розгортанню п а р т и з а н с ь к о г о руху була х р о н і ч н а від­сутність к в а л і ф і к о в а н и х к о м а н д н и х к а д р і в , в і й с ь к о в и х

4 7 0 Україна в роки Другої світової війни

ф а х і в ц і в — радист ів , м і н е р і в - п і д р и в н и к і в , ш и ф р у в а л ь ­н и к і в . Нове п о к о л і н н я п а р т и з а н с ь к и х л ідер ів значною мі­рою с ф о р м у в а л о с я у ж е п ід час р а д я н с ь к о - н і м е ц ь к о г о збройного п р о т и с т о я н н я . Н а в і т ь м а й б у т н і й н а ч а л ь н и к У к р а ї н с ь к о г о штабу п а р т и з а н с ь к о г о р у х у Т. Строкач , зга­дуючи п о ч а т к о в и й період в і й н и , п и с а в : « . . . г адки не м а в , щ о з часом моє місце я к р а з і буде на п а р т и з а н с ь к и х рубе­ж а х , щ о . . . доведеться з а й м а т и с я саме п а р т и з а н с ь к и м ру­хом на У к р а ї н і » .

Строкач Тимофій Амвросійович (1903—1963) — організатор пар­тизанських формувань в Україні в роки німецько-радянської вій­ни, генерал-лейтенант. До початку війни служив у прикордонних військах. Учасник оборонних боїв 1941 за Київ і Москву. В1942— 1945 рр. — начальник Українського штабу партизанського руху (УШПР). Під його керівництвом УШПР перетворив партизанські з'єднання та загони України на фактор стратегічного значення. Піс­ля війни — заступник народного комісара НКВС УРСР (1945— 1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946—1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР (1956—1957).

П а р т и з а н с ь к і загони і п ідп ільн і г р у п и були недостат­ньо орган і зован і і п ідготовлені д л я роботи в т и л у . Ч е р е з це , я к св ідчить один з к е р і в н и к і в п а р т и з а н с ь к о г о руху в У к р а ї н і І. Старинов , із 3500 п а р т и з а н с ь к и х загонів і ди­верс ійних груп , що були з а л и ш е н і в п е р ш и й р ік в ійни на о к у п о в а н і й територі ї , на червень 1942 р . м а л и відомості про н а я в н і с т ь л и ш е 22 д і ю ч и х загон ів . На ж а л ь , не кра­щ а с и т у а ц і я була і з п і д п і л л я м : з у т в о р е н и х у червн і— вересні 1941 р . 685 п і д п і л ь н и х п а р т і й н и х орган ів у пері­од тимчасової окупаці ї республіки в р і з н и й час д і я л и т іль­к и 2 2 3 . Суттєво ослаблювали п а р т и з а н с ь к и й рух відсут­ність к о о р д и н а ц і й н о г о центру , еп і зодичн ість п о с т а ч а н н я загонів зброєю, б о є п р и п а с а м и , м е д и к а м е н т а м и .

Р о л ь серйозного стримуючого ф а к т о р а в ід і гравало до­сить ж о р с т к е ставлення з самого п о ч а т к у в і й н и до парти­занського руху окупаційного р е ж и м у , я к и й намагався при­д у ш и т и терором н а р о д н и й опір у з а р о д к у . Т а к , у н а к а з і н а ч а л ь н и к а Верховного к о м а н д у в а н н я в е р м а х т у К е й т е л я від 16 вересня 1941 р . з а з н а ч е н о : «З п о ч а т к у в і й н и проти Р а д я н с ь к о ї Росі ї на о к у п о в а н и х Н і м е ч ч и н о ю т е р и т о р і я х вибухнув к о м у н і с т и ч н и й п о в с т а н с ь к и й р у х . . . Ф ю р е р на­к а з а в в ж и т и скр і зь н а й с у в о р і ш и х заход ів , щоб розбити цей рух у н а й к о р о т ш и й ч а с . . . Треба при п е р ш і й ж е наго­ді в ж и т и н е г а й н и х і н а й с у в о р і ш и х заход ів д л я у т р и м а н ­н я авторитету о к у п а ц і й н о ї в л а д и й запоб і гти розростан-

Радянський партизанський рух 471

ню р у х у . . . С п р а в ж н і м засобом з а л я к у в а н н я тут м о ж е бу­ти т і л ь к и смертна к а р а » .

Навесні 1942 р . Стал ін остаточно п е р е к о н а в с я у ваго­мому п о л і т и ч н о м у з н а ч е н н і боротьби в н і м е ц ь к о м у т и л у . ЗО т р а в н я при Ставці Верховного Г о л о в н о к о м а н д у в а н н я було створено Ц е н т р а л ь н и й ш т а б п а р т и з а н с ь к о г о руху . Через м і с я ц ь ф о р м у є т ь с я У к р а ї н с ь к и й ш т а б п а р т и з а н с ь ­кого руху (УПІПР) на чолі з Т. Строкачем .

Спираючись на п і д т р и м к у місцевого н а с е л е н н я , знан­ня місцевості , к о о р д и н а ц і ю дій і матер і альну п і д т р и м к у з Велико ї з е м л і , п а р т и з а н с ь к и й рух набирає с и л и , с іючи серед н і м е ц ь к и х солдат ів пост ійне в ідчуття небезпеки на­віть у власному т и л у , в с е л я ю ч и в народ , щ о перебував під о к у п а ц і є ю , в іру в перемогу над ворогом. Н а п р и к і н ц і 1942 р . н і м е ц ь к и й т и л в ж е р о з х и т у в а л и в е л и к і , добре озброєні й к е р о в а н і з центру рейдові з ' є д н а н н я під ко­мандуванням О. Федорова, С. Ковпак^ , О. Сабурова, М. На-умова. Особливу а к т и в н і с т ь п а р т и з а н с ь к и й рух в и я в и в у в и р і ш а л ь н о м у 1 9 4 3 р . : цього року п а р т и з а н и в о к у п а ц і й ­ній зоні п і д і р в а л и 3 6 8 8 е ш е л о н і в , 1469 з а л і з н и ч н и х мос­т ів . «Рейкова в ійна» стає однією з основних форм парти­занської а к т и в н о с т і , о с к і л ь к и вона давала змогу наноси­ти п о т у ж н і р у й н і в н і у д а р и м а л и м и с и л а м и . Т а к , вибухо­ві пристрої , над іслан і л и ш е одним л і т а к о м з Велико ї зем­л і , за п і д р а х у н к а м и техн ічного в ідділу У Ш П Р , д а в а л и змогу п а р т и з а н а м пустити під ук іс щ о н а й м е н ш е 4 фа­шистськ і е ш е л о н и і вивести з ладу м а й ж е 200 м зал і з ­ничного полотна . Р у х п р и п и н я в с я на 2—4 доби. Тобто втрати часто н а н о с и л и с ь б і л ь ш і , н і ж бомбардувальною ав іац ією.

Всього протягом війни партизанські формування Укра­їни провели 19 рейдів загальною довжиною 52 тис . к м . У період 1941—1945 рр . у партизанських загонах і з ' єднан­нях налічувалося м а й ж е 180 тис . осіб, 3 0 % з них загинули .

Отже , р а д я н с ь к и й п а р т и з а н с ь к и й рух в о к у п о в а н и х районах У к р а ї н и у своєму р о з в и т к у п р о й ш о в к і л ь к а ета­пів , від з а р о д ж е н н я до ш и р о к о г о розгортання та а к т и в ­ного п р о т и с т о я н н я ф а ш и с т а м . С т р и м у ю ч и м и ч и н н и к а м и його р о з в и т к у (особливо в п о ч а т к о в и й період) с т а л и : нас­тупальна воєнна д о к т р и н а , що почала д о м і н у в а т и напри­к інц і 30-х рок ів і п р и з в е л а до з г о р т а н н я п ідготовки кад­рів та вироблення засобів д л я ведення «малої в і й н и » , л і к ­відації д о к у м е н т а ц і ї та п а р т и з а н с ь к и х схованок і баз ; де­фіцит п ідготовлених п а р т и з а н с ь к и х к а д р і в ; в ідсутність координаційного ц е н т р у , погане п о с т а ч а н н я загон ів збро-

4 7 2 Україна в роки Другої світової війни

є ю , б о є п р и п а с а м и , м е д и к а м е н т а м и ; ж о р с т о к е п р и д у ш е н ­н я о к у п а ц і й н и м и в л а с т я м и б у д ь - я к и х в и я в і в опозиці ї фа­ш и с т с ь к о м у р е ж и м у . Створення Ц е н т р а л ь н о г о п а р т и з а н ­ського штабу , к о о р д и н а ц і я д і й , м а т е р і а л ь н а п і д т р и м к а з Велико ї з е м л і , з астосування п а р т и з а н а м и е ф е к т и в н и х ме­тодів боротьби («рейкова в ійна» ) і з н а ч н а п і д т р и м к а міс­цевого населення д а л и змогу партизанському руху перейти на я к і с н о в и щ и й щ а б е л ь і п е р е т в о р и т и с я на в а ж л и в и й ф а к т о р в і й н и , н а с п р а в ж н і й д р у г и й фронт .

14.8. Збройна боротьба формувань ОУН—УПА в 1941—1944 рр. С к л а д о в о ю р у х у опору в т и л у ф а ш и с т і в п і с л я невда­

лої спроби ЗО ч е р в н я 1941 р . проголосити у Львов і від­новлення самостійної Укра їнсько ї д е р ж а в и стали дії певної ч а с т и н и Орган і зац і ї у к р а ї н с ь к и х нац іонал і ст і в (ОУН) та У к р а ї н с ь к о ї повстансько ї армі ї ( У П А ) .

Напередодні вторгнення н і м е ц ь к и х в ійськ у СРСР на­ц іонал і стичний рух в ж е був суттєво розколотий . Власне в н у т р і ш н і й к о н ф л і к т в ОУН існував протягом тривалого часу , але м і ж ф р а к ц і й н а боротьба особливо загострилася п і с л я вбивства у травн і 1938 р . л ідера організаці ї Є. Коно­вал ь ц я . Саме цього періоду почали в и я в л я т и с я розходжен­н я м і ж ветеранами — ч л е н а м и Проводу У к р а ї н с ь к и х На­ціоналіст ів (ПУН) (Мельник , Б а р а н о в с ь к и й , Сушко , Сці-борський та ін . ) , щ о здебільшого перебували в еміграці ї , і молоддю — р а д и к а л ь н и м и бойовиками , я к і очолювали під­п ільну боротьбу в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х (Бандера , Стецько , Ш у х е в и ч та ін . ) . В основі к о н ф л і к т у л е ж а л а бо­ротьба за владу і вплив у організаці ї , його загостренню с п р и я л и в ікова р і з н и ц я , н а т я г н у т і особисті стосунки, сут­тєві р о з х о д ж е н н я в п и т а н н я х т а к т и к и боротьби.

Молоді р а д и к а л и в и м а г а л и від л ідер ів П У Н п е р е г л я ­н у т и п о л і т и к у ОУН стосовно ор і єнтац і ї л и ш е на одну дер­ж а в у ( зокрема , Н і м е ч ч и н у ) , н а л а г о д и т и к о н т а к т и з за­х ідними к р а ї н а м и , зосередити всі з у с и л л я на боротьбі влас­не в У к р а ї н і , розгортати р е в о л ю ц і й н у д і я л ь н і с т ь , незва­ж а ю ч и на в т р а т и від репрес ій р а д я н с ь к о ї в л а д и . Ч л е н и ж проводу О У Н , л ю д и старшого в і к у , с х и л я л и с я в основно­му до п о м і р к о в а н і ш и х д і й . К р і м цього , р о з г о р т а н н я та

Збройна боротьба ОУН—УПА в 1941—1944 рр. 4 7 3

поглиблення конфлікту зумовило те, що під час німець­ко-польської війни бандерівці нібито захопили докумен­ти польської розвідки і встановили причетність членів проводу ОУН Сеника, Сціборського і Барановського до співпраці з польською розвідкою.

У серпні 1939 р. у Римі відбувся Другий Великий збір ОУН, на якому домінували прибічники А. Мельника, яко­го і було затверджено лідером організації . Відповіддю мо­лодих радикалів на непоступливість ветеранів стало скли­кання в лютому 1940 р. у Кракові власної конференції , яка не тільки не визнала рішень римського збору, а й сформувала Революційний провід ОУН на чолі з С. Бан-дерою. ,

Бандера Степан (1909—1959) — політичний діяч, ідеолог україн­ського національного руху. Народився в Галичині в родині свяще­ника. З 1927 р. член Українсько)' військової організації (УВО). З 1929 р. зі створенням ОУН став її членом, а згодом одним із ке­рівників. У1934 р. був засуджений польським судом на смертну кару, замінену на довічне ув'язнення. У1939 р. з початком війни був визволений. У лютому 1940 р. Бандера зі своїми однодумця­ми створює Революційний Провід ОУН, а в 1941 р. на II Великому зборі Проводу стає його головою. У 1947 р. обраний головою Про­воду ОУН, керував боротьбою українського національного ПІДПІЛ­ЛЯ проти радянської влади. У своїх статтях обстоював ідеї христи­янського революційно-визвольного націоналізму, незалежності України. 15 жовтня 1959 р. вбитий у Мюнхені агентом радянських спецслужб Б. Сташинським.

З цього моменту починається одночасне існування двох українських націоналістичних організацій: ОУН-Р, або ОУН-Б — революційна, або бандерівська, та ОУН-М — мельниківська.

Залишаючись вірними інтегральному націоналізму, обидві організації ставили перед собою одну мету — неза­лежність України, проте погляди на шляхи її досягнення суттєво відрізнялися. Якщо мельниківці розраховували на значну допомогу Німеччини у вирішенні українського питання, то прихильники Бандери вважали, що україн­ська держава може бути встановлена лише внаслідок на­ціональної революції , у ході якої розраховувати можна лише «на власні сили українського народу, відкинувши загалом орієнтацію на ч у ж і сили». У цей час бандерівці не заперечували навіть боротьби з Німеччиною. Проте з наближенням нападу Гітлера на СРСР обидві течії ОУН зробили ставку на Німеччину. Така еволюція позиці ї по­яснюється, очевидно, не кардинальною зміною поглядів,

4 7 4 Україна в роки Другої світової війни

а п р о с т о н а м а г а н н я м м а к с и м а л ь н о в и к о р и с т а т и в с і ч и н н и к и , я к і , на д у м к у бандер івського проводу, м о г л и с п р и я т и становленню у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і . З а допо­могою н імецького в ійськового к о м а н д у в а н н я ОУН-Б сфор­м у в а л а «Легіон у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т і в » , я к и й скла ­д а в с я з двох п ідрозд іл ів — «Нахт і галь» і « Р о л а н д » . Ч и ­сельн ість лег іону була н е з н а ч н о ю — м а й ж е 6 0 0 солдат ів . Н і м ц і п л а н у в а л и в и к о р и с т а т и ц і у к р а ї н с ь к і ч а с т и н и д л я охорони і к а р а л ь н и х а к ц і й на о к у п о в а н і й територі ї . Б а н -дера ж вбачав у н и х ядро майбутньо ї нац іонально ї армі ї та засіб п о ш и р е н н я в п л и в у О У Н - Б . С и т у а ц і ю , що с к л а л а ­ся в стосунках м і ж ОУН і к е р і в н и ц т в о м третього р е й х у , в л у ч н о х а р а к т е р и з у є в і д о м и й і с т о р и к О. С у б т е л ь н и й : « к о ж н а сторона п р а г н у л а в и к о р и с т а т и і н ш у у своїх влас­н и х , часто п р о т и л е ж н и х ц і л я х » .

З початком бойових дій Н і м е ч ч и н и проти СРСР ОУН-Б п е р е й ш л а до р і ш у ч и х а к ц і й . ЗО ч е р в н я 1941 р . у щ о й н о з а х о п л е н о м у н і м ц я м и Львов і , с п и р а ю ч и с ь на «Нахт ігаль» та збройні групи бойовик ів , бандер івц і провели в будин­к у «Просвіти» У к р а ї н с ь к і н а ц і о н а л ь н і збори, я к і у х в а л и ­л и А к т про в ідновлення Укра їнсько ї Д е р ж а в и . Було обрано Укра їнське державне правл іння на чолі із соратником Бан-дери — Я . Стецьком .

Сгецько Ярослав (1912—1986) — діяч українського національ­но- визвольного руху. Народився в м. Тернополі. Навчався в Кра­ківському і Львівському університетах. 31932 р. — активний член ОУН, кілька разів ув'язнений польською владою. Брав участь у під­готовці II Великого Збору ОУН (1939), один із керівників опози­ційної фракції «Революційна ОУН», організатор Акта 30 червня 1941 р. у Львові, голова утвореного внаслідок цього Українського державного управління. За відмову анулювати згаданий акт кину­тий до фашистського концтабору. Звільнився восени 1944 р. Від 1945 р. — член Бюро Проводу ОУН, від 1946 р. — голова Анти­більшовицького блоку народів. Був одним із засновників і співке-рівником Світової антикомуністичної ліги та Європейської Ради свободи. В 1968 р. обраний членом Проводу ОУН. Автор книги

• «ЗО червня 1941» (1967). Помер у Мюнхені.

Й д у ч и на т а к и й р и з и к о в а н и й к р о к , к е р і в н и ц т в о О У Н - Б , очевидно, розраховувало , по-перше , на те, щ о нім­ці на початку вторгнення не стануть конфронтувати з укра­ї н ц я м и , я к і до того ж проголосили себе с о ю з н и к а м и рей­х у . По-друге , в ж е був досвід самочинного п р о г о л о ш е н н я 23 ч е р в н я 1941 р . «фронтом л и т о в с ь к и х актив іст ів» без п о г о д ж е н н я з н і м ц я м и в і д н о в л е н н я Л и т о в с ь к о ї д е р ж а в и . І н а р е ш т і , по-третє, в г ітлерівської в е р х і в к и не було єднос-

Збройна боротьба ОУН—УПА в 1941—1944 рр 4 7 5

ті у п о г л я д а х на майбутнє у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь : я к щ о Бор-ман виступав проти п і д т р и м к и у к р а ї н с ь к о г о нац іональ ­но-визвольного руху , то Ерзенберг обережно висловлю­вався за необхідність обмеженої у к р а ї н с ь к о ї державнос­ті . Г ітлер до певного часу в і д к р и т о своєї позиці ї не в и г о - 1

л о ш у в а в . Ц я невизначен ість , з одного боку , п о р о д ж у в а л а в оунівців ілюзі ї про м о ж л и в і с т ь сп івпрац і з г і тлер івця­ми, з іншого — створювала п е в н и й прост ір д л я маневру , для а к т и в н и х д е р ж а в о т в о р ч и х д ій . Проте Бандера та йо­го с о р а т н и к и п о м и л и л и с я в оц інц і ситуаці ї .

Р е а к ц і я Б е р л і н а на в і д н о в л е н н я у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в ­ності була ш в и д к о ю і р і з к о ю . Вустами з а с т у п н и к а держ-секретаря Кундта л і д е р а м ОУН-Б було з а я в л е н о : «Фю-р е р — є д и н и й , хто керує боротьбою. . . Ми не с о ю з н и к и , ми з а в о й о в н и к и р о с і й с ь к о - р а д я н с ь к и х територ ій» . Нев­довзі С. Б а н д е р у , Я . С т е ц ь к а та і н ш и х л ідерів ОУН-Б бу­ло з а а р е ш т о в а н о і в ідправлено до Б е р л і н а . К р і м цього , г і т л е р і в ц я м и було з а а р е ш т о в а н о 3 0 0 член ів ОУН, із я к и х незабаром 15 було р о з с т р і л я н о . П і с л я в ідмови в і д к л и к а ­ти А к т про в ідновлення У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и , С. Б а н д е р а півтора року провів у б е р л і н с ь к і й в ' я з н и ц і , а пот ім а ж до вересня 1944 р . перебував у к о н ц т а б о р а х З а к с е н г а у з е н та Оранієнбург .

ОУН-М р і ш у ч е в і д м е ж у в а в с я від льв івсько ї а к ц і ї бан­дер івц ів . В ж е 6 л и п н я 1941 р . А . М е л ь н и к над іслав Гіт-леру л и с т а , в я к о м у п и т а н н я н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н и не п і д н і м а л о с я , а п і д к р е с л ю в а л а с я в і р н о п і д д а н а п о з и ц і я ОУН-М: «Ми, стар і борці за свободу 1 9 1 8 — 1 9 2 1 р р . , про­симо честі д л я нас і н а ш о ї молоді в з я т и участь у хресто­вому поході проти б і л ь ш о в и ц ь к о г о варварства . . . Ми хоті ­ли б м а т и змогу разом з лег іонами Європи йти пліч-о-пліч з н а ш и м в и з в о л и т е л е м , н і м е ц ь к и м вермахтом , і ма­ти змогу створити з ц і єю метою у к р а ї н с ь к е збройне фор­м у в а н н я » . І хоча н і м ц і п о г о д и л и с я створити див і з ію СС, що с к л а д а л а с я з у к р а ї н ц і в Г а л и ч и н и , л и ш е п ісля Сталін-градської битви л о я л ь н і с т ь м е л ь н и к і в ц і в була помічена третім р е й х о м і вони о т р и м а л и певну свободу д і й . Кон­центруючи свої с и л и у в е л и к и х м істах , особливо в К и є в і , ОУН-М орган і зовувала місцеве с а м о в р я д у в а н н я , допоміж­ну п о л і ц і ю , громадськ і орган і зац і ї , (б ж о в т н я 1941 р . бу­ло утворено У к р а ї н с ь к у Н а ц і о н а л ь н у Раду на чолі з М. Ве-л и ч к о в с ь к и м я к п р е д с т а в н и ц ь к и й орган у к р а ї н с ь к о г о на­роду д л я п ідготовки ф о р м у в а н н я нац іонального у р я д у . Проте всі ці спроби у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т і в , спрямова­ні на поступове в ідновлення у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и супере-

4 7 6 Україна в роки Другої світової війни

ч и л и п л а н а м г і тлер івц ів . Тому в ж е у вересні 1941 р . прой­ш л а х в и л я арешт ів бандер івц ів , а в грудні р о з п о ч а л и с я репресі ї проти м е л ь н и к і в ц і в . ОУН п і ш л а в п і д п і л л я .

О т ж е , і ОУН-Б і ОУН-М с т а в и л и за мету н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и , однак ш л я х и її д о с я г н е н н я суттєво в і д р і з н я л и ­с я . Р а д и к а л ь н о настроєн і бандер івц і були п р и х и л ь н и к а ­ми р і ш у ч и х д ій , опори на власн і с и л и , незначної допо­м і ж н о ї ролі з о в н і ш н і х ф а к т о р і в у процес і с т а н о в л е н н я у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в н о с т і . П о м і р к о в а н і м е л ь н и к і в ц і роби­л и ставку на поступове , «повзуче» встановлення власно­го к о н т р о л ю на у к р а ї н с ь к и х з е м л я х та в ідновлення на­ц іонально ї д е р ж а в и . М е л ь н и к і в ц і в основному розрахо­в у в а л и на з н а ч н у допомогу з боку Н і м е ч ч и н и . Ц я орієн­т а ц і я п р и з в е л а до того, щ о г р о м а д я н с ь к і с т р у к т у р и , ство­рені ОУН-М, поступово п е р е т в о р и л и с я на додаток окупа­ційного апарату . Не б а ж а ю ч и у т в е р д ж е н н я в Укра їн і будь-я к о ї моделі д е р ж а в н о с т і , трет ій рейх незабаром перейшов до репрес ій п р о т и обох в і д г а л у ж е н ь ОУН.

І стор ія ф о р м у в а н н я У к р а ї н с ь к о ї повстансько ї армі ї (УПА) досить складна , неоднозначна і щ е й досі містить ч и м а л о «білих п л я м » . Щ е в серпні 1941 р . Тарас Бульба-Боровець оголосив себе головним отаманом У к р а ї н и , ідей­н и м спадкоємцем та продовжувачем справи С. Петлюри й організував нерегулярне ф о р м у в а н н я укра їнсько ї міл іц і ї .

Боровець Тарас (псевдонім Бульба; 1908—1981) —діяч україн­ського повстанського руху часів Другої світової війни. В'язень фа­шистського концтабору Заксенгаузен. В еміграції організував Українську Національну Гвардію, видавав часопис «Меч і Воля» (1951—1953). Автор спогадів «Армія без держави, слава і траге­дія українського повстанського руху».

Ф о р м у в а н н я н а з и в а л о с я «Пол іська Січ» і д і яло на те­риторі ї П о л і с с я та В о л и н і . С п о ч а т к у с і ч о в и к и , я к і нал і ­ч у в а л и 2—3 тис . в і й с ь к а , боролися із р е ш т к а м и Червоної армі ї . К о л и ж н імц і спробували н а п р и к і н ц і 1941 р . роз­п у с т и т и це ф о р м у в а н н я , вони п е р е й ш л и до п а р т и з а н с ь ­ко ї боротьби. Незабаром «Пол іську Січ» було переймено­вано на У к р а ї н с ь к у повстанську а р м і ю (УПА), я к а вела бойові дії я к проти р а д я н с ь к и х п а р т и з а н , т ак і проти фа­ш и с т і в . Н а з в а У П А у цей час в і д о б р а ж а л а не с т і л ь к и ре­а л ь н и й стан справ , с к і л ь к и мету , я к у ставив перед собою Т. Бульба-Боровець . Він в в а ж а в , щ о «революційна а р м і я . . . п о в и н н а е в о л ю ц і о н у в а т и . . . від п а р т и з а н к и до р е г у л я р н о ї армі ї , п і д п о р я д к о в а н і й певн ій д е р ж а в н і й к о н ц е п ц і ї » .

П і с л я невдалої спроби ЗО ч е р в н я 1941 р . проголосити в і д н о в л е н н я самост ійної У к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и та х в и л і

Збройна боротьба ОУН—УПА в 1941—1944 рр. 477

репресій ОУН п і ш л а в п і д п і л л я . «Укра їнськ і нац іонал і с ­ти , — п і д к р е с л ю в а в свого часу С. Б а н д е р а , — насамперед з а х и щ а ю т ь інтереси свого власного народу. Н а в і т ь я к щ о при вступі в У к р а ї н у н і м е ц ь к і в ійська с п р и й м а т и м у т ь с я я к в и з в о л и т е л і , т а к е с т а в л е н н я м о ж е ш в и д к о з м і н и т и с я , я к щ о Н і м е ч ч и н а увійде без нам іру в і д н о в л е н н я У к р а ї н ­ської д е р ж а в и й без в ідпов ідних гасел . У с я к е насильство в и к л и ч е оп ір» .

Становлення оунівського п а р т и з а н с ь к о г о р у х у поча­лося в середині 1942 р . П і с л я х в и л і масового дизертирст -ва з л а в укра їнсько ї поліц і ї навесні 1943 р . в ійськов і фор­м у в а н н я значно зросли і спочатку н а з и в а л и с я Укра їнсь ­к а в и з в о л ь н а а р м і я (УВА), а невдовзі в з я л и п о п у л я р н у в ж е на той час назву — У к р а ї н с ь к а повстанська а р м і я . Очолив її Р о м а н Ш у х е в и ч (Тарас Ч у п р и н к а ) .

Шухевич Роман (псевдоніми — Тарас Чупринка, Тур; 1907— 1950) — військовий діяч, член УВО—ОУН з 1925. В'язень польсь­ких тюрем і концтабору (1934—193 7). Після політичних змін у Че-хо-Словаччині в 1938 р. нелегально перейшов на Карпатську Укра­їну та співдіяв при творенні «Карпатської СІЧІ». Після розколу ОУН приєднався до бандерівської фракції, увійшов до проводу ОУН-Б. У 1941 р. фактично командував батальйоном «Нахтігаль», потім служив у 201-му батальйоні в Білоруси. Взяв активну участь у під­готовці III Надзвичайного Збору ОУН. На Зборі обраний головою тричленного Бюро Проводу ОУН, восени 1943 р. став Головним командиром УПА. В липні 1944 р. обраний головою Генерального Секретаріату й головним секретарем військових справ УГВР. Піс­ля вступу в західні області України Червоної армії ще кілька років керував партизанською боротьбою УПА проти радянського режи­му. Загинув у бою ПІДІ Львовом.

У середині 1943 р . У П А С. Бандери насильно з а л у ч и л а до свого складу м а й ж е всі загони Т. Бульби-Боровця та частини ОУН А . М е л ь н и к а . Р е ш т к и їх утворили незалеж­не партизанське з ' є д н а н н я під назвою У к р а ї н с ь к а Народ­на Революційна А р м і я (УНРА) і продовжували бойові дії проти червоних партизан ів та н імців а ж до к і н ц я 1943 р . (на той час Т. Бульба-Боровець був з аарештований н імця­ми і к и н у т и й до концентрац ійного табору Заксенгаузен) .

З а з о н а м и дії У П А п о д і л я л а с я на три г р у п и : У П А -Півн іч (Волинь і Пол ісся ) ; У П А - З а х і д ( Г а л и ч и н а , З а к е р -зоння , Б у к о в и н а , З а к а р п а т т я ) ; У П А - П і в д е н ь ( П о д і л л я ) . Четверте ф о р м у в а н н я , УПА-Схід , не вдалося у т в о р и т и . Зг ідно з н і м е ц ь к и м и д а н и м и , я к і п і д т в е р д ж у ю т ь с я у к р а ­ї н с ь к и м и е м і г р а ц і й н и м и д ж е р е л а м и , чисельн ість У П А в момент найб ільшого п іднесення боротьби ( к і н е ц ь 1944 —

478 Україна в роки Другої світової війни

початок 1945 р . ) досягла 100 т и с . осіб. ( Д е я к і сучасні і с т орики в в а ж а ю т ь , щ о к і л ь к і с т ь член ів У П А с т а н о в и л а 3 0 — 4 0 тис . осіб). Основними о б ' є к т а м и п а р т и з а н с ь к и х д ій У П А були н і м ц і та ї хн і с о ю з н и к и ; ф о р м у в а н н я Армі ї Крайово ї та польське н а с е л е н н я ; р а д я н с ь к і п а р т и з а н с ь к і з а гони , а згодом і п ідрозд іли Червоної армі ї .

У ж е в грудні 1941 р . Головний провід ОУН п р и й н я в постанову , в я к і й ч і тко в и з н а ч а л а с я стратег ічна мета та т а к т и ч н а л і н і я орган ізац і ї : «Готуватися до довгої , з а т я ж ­ної та упертої боротьби з н і м е ц ь к и м и о к у п а н т а м и і дот­р и м у в а т и с я т а к т и к и н а к о п и ч е н н я с и л » . Н а етап і станов­л е н н я основними з а в д а н н я м и п о в с т а н с ь к и х загон ів були протид ія вивозу робочої сили і продовольства з укра їнсь ­к и х земель до Н і м е ч ч и н и та п р о т и с т о я н н я о к у п а ц і й н и м в л а с т я м . У л ю т о м у 1 9 4 3 р . т р е т я к о н ф е р е н ц і я ОУН-Б п р и й н я л а р і ш е н н я про перехід до збройної боротьби. Пер­ш и й бій з н і м ц я м и в ідбувся 7 лютого цього р о к у , к о л и п е р ш а сотня У П А під к е р і в н и ц т в о м І . П е р е г і й н я к а здій­с н и л а напад на містечко В о л о д и м и р е ц ь Волинсько ї облас­т і . У березні 1 9 4 3 р . повстанц і р о з г р о м и л и табори д л я в ійськовополонених у Л у ц ь к у та Ковел і , а в травн і неда­л е к о від спаленого о к у п а н т а м и села К о р т е л і с и , щ о розта­ш о в у в а л о с я на ш л я х у К о в е л ь — Р і в н е , було вбито ш е ф а спецвідділів СА генерала В. Л ю т ц е . Таке посилення актив­ності У П А в и к л и к а л о з а н е п о к о є н н я в н і м е ц ь к о г о коман­д у в а н н я . Від т р а в н я до листопада 1943 р . т і л ь к и на Во­л и н і о к у п а н т и проводять п ' я т ь в е л и к и х к а р а л ь н и х опе­р а ц і й проти повстанц ів . Н а й м а с ш т а б н і ш а з н и х т р и в а л а з ч е р в н я до вересня . До ціє ї а к ц і ї було залучено понад 10 тис . солдат ів , л і т а к и , т а н к и , п а н ц е р н і по ї зди . Т і л ь к и в м о м е н т н а й б і л ь ш о г о з а г о с т р е н н я п р о т и с т о я н н я (ли­пень—вересень) в ідбулося 74 бої, не в р а х о в у ю ч и др ібних з і т к н е н ь . В т р а т и в ш и м а й ж е три т и с я ч і солдат ів і офіце­р ів , ф а ш и с т и так і не з у м і л и л і к в і д у в а т и У П А .

А к т и в і з а ц і я дій У П А у зах ідних рег іонах У к р а ї н и вик­л и к а л а з а н е п о к о є н н я не л и ш е в н і м е ц ь к о г о , а й у р а д я н ­ського к о м а н д у в а н н я , о с к і л ь к и повстанц і с т а в а л и «тре­тьою с и л о ю » , щ о н а м а г а л а с я в т р и м а т и під своїм контро­л е м значн і територі ї . Ч и с л е н н і к р и в а в і с у т и ч к и з радян­с ь к и м и п а р т и з а н а м и св ідчили , щ о У П А х о т і л а охопити я к о м о г а б і л ь ш е у к р а ї н с ь к и х земель і ні з ф а ш и с т а м и , ні з б і л ь ш о в и к а м и владу д і л и т и не з б и р а л а с я . Щ о б не ви­пустити ситуац ію в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х з-під кон­т р о л ю , у серпні 1943 р . за н а к а з о м р а д я н с ь к о г о команду­в а н н я з Б ілорус і ї в район К о в е л я та Л ю б о м л я було пере-

Збройна боротьба ОУН—УПА в 1941—1944 рр. 479

кинуто 2 тис . р а д я н с ь к и х п а р т и з а н і в , але , в т р а т и в ш и в протистоянн і з п о в с т а н ц я м и понад п івтори т и с я ч і осіб, ці ф о р м у в а н н я були з м у ш е н і в ід ійти . Про н а м а г а н н я У П А утвердитися я к «третя сила» св ідчить с т а т и с т и к а : л и ш е в ж о в т н і — л и с т о п а д і 1943 р . вона провела 4 7 боїв проти н імц ів і 54 бої проти р а д я н с ь к и х п а р т и з а н і в .

Повстанці були з м у ш е н і в р о к и в ійни воювати щ е й на третьому фронті — проти п о л я к і в . П о ч а т к о м к о н ф л і к т у стали масові вбивства у к р а ї н ц і в Х о л м щ и н и та П і д л я ш ш я , здійснені польською А р м і є ю Крайовою (АК) 1941 р . Неза­баром ці терористичні акц і ї були поширені й у Галичин і та на Волині . Б а ж а ю ч и «прорубати польський коридор» від П е р е м и ш л я до Л ь в о в а , к е р о в а н а з Л о н д о н а А р м і я Крайова , розпочинає в и н и щ у в а л ь н у а к ц і ю « Б у р я » . Основ­ною її метою було в з я т и під к о н т р о л ь з е м л і , в трачен і 1939 р . , до приходу р а д я н с ь к и х в ійськ . Т і л ь к и на Холм-щ и н і 1943—1944 р р . польськ і формування з н и щ и л и май­ж е 5 тис . у к р а ї н ц і в . Спроби кер івництва У П А досягти по­розуміння і звертання митрополита А. Ш е п т и ц ь к о г о успі­ху не м а л и . На Волині , в Галичин і та Закерзонн і розпоча­лася р і занина , ж е р т в о ю яко ї стали не л и ш е солдати , а й десятки тисяч м и р н и х ж и т е л і в , я к у к р а ї н ц і в так і поля­к і в . Кривава укра їнсько-польська боротьба, то спалахую­чи, то затухаючи , т р и в а л а а ж до 1947 р .

Ц е н т р а л ь н а і дея , я к у обстоювала У П А , сформульова­на в одній з л и с т і в о к : «Ми боремося за У к р а ї н с ь к у дер­ж а в у , а не за ч у ж и й і м п е р і а л і з м . Ми мусимо берегти на­ш і сили , бо ми впевнен і , щ о в ійна у своїй к і н ц е в і й фаз і надасть нам д е р ж а в у » . З р о с т а н н я л а в У П А , п о п о в н е н н я загонів людьми р і зних національностей та пол і тичних пог­л я д і в з у м о в л ю в а л и необхідність суттєвого п е р е г л я д у іде­ології та п о л і т и к и О У Н - Б . Тому в серпні 1943 р . був с к л и ­к а н и й III Н а д з в и ч а й н и й в е л и к и й збір ОУН-Б . Він не т іль­к и проголосив к у р с на боротьбу проти «московсько-б іль­ш о в и ц ь к о г о та н і м е ц ь к о г о я р м а , за побудову У к р а ї н с ь к о ї самостійної соборної д е р ж а в и » , а й виробив соціально-економічну та п о л і т и ч н у п л а т ф о р м и орган і зац і ї . В осно­ву програмних п о л о ж е н ь щодо соціально-економічної сфе­ри було покладено п р и н ц и п и багатоукладност і економі ­к и , соціальної справедливост і , д е р ж а в н о г о з а х и с т у най­м е н ш забезпечених верств н а с е л е н н я . Суттєвим з р у ш е н ­н я м у пол ітичн ій сфері стала в ідмова ОУН від одноосіб­ного д о м і н у в а н н я , в и з н а н н я права на і с н у в а н н я і н ш и х пол і тичних течій і п а р т і й . З а г а л ь н і й д е м о к р а т и з а ц і ї на­ц іонального р у х у м а л и с п р и я т и п р о д е к л а р о в а н і свобода

4 8 0 Україна в роки Другої світової війни

д р у к у , слова , д у м к и , в і р и , св і тогляду , р івн ість всіх гро­м а д я н У к р а ї н и , н е з а л е ж н о від н а ц і о н а л ь н о ї н а л е ж н о с т і , право н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н р о з в и в а т и свою мову і к у л ь ­туру .

Під час в і й н и , н а м а г а ю ч и с ь м а к с и м а л ь н о з ібрати і с к о н ц е н т р у в а т и реальн і у к р а ї н с ь к і с и л и , О У Н - Б продов­ж у є е в о л ю ц і о н у в а т и в д е м о к р а т и ч н о м у н а п р я м і . Саме з і н і ц і а т и в и О У Н - Б н е п о д а л і к в ід С а м б о р а в Г а л и ч и н і 11 л и п н я 1944 р . було с к л и к а н о збори, у я к и х в зяли участь 20 п р е д с т а в н и к і в р і з н и х довоєнних п а р т і й Зах ідно ї Укра ­ї н и (кр ім ОУН-М) та с х і д н и х у к р а ї н ц і в . Тут і було ство­рено У к р а ї н с ь к у Головну Визвольну Р а д у (УГВР), я к у одні і с т о р и к и н а з и в а ю т ь « т и м ч а с о в и м у к р а ї н с ь к и м п а р л а м е н ­т о м » , і н ш і — « к о о р д и н а ц і й н и м в о є н н о - п о л і т и ч н и м цент­р о м » . Х а р а к т е р н о , щ о п л а т ф о р м а У Г В Р не л и ш е повніс­тю ув ібрала п р о г р а м у НІ Збору О У Н - Б , а й п і ш л а ш л я ­х о м п о с и л е н н я д е м о к р а т и ч н и х засад . З о к р е м а , в н ій під­к р е с л ю в а л о с я , щ о н е р е в о л ю ц і й н і методи боротьби т а к о ж доц ільн і і допустимі , н а г о л о ш у в а л о с я , щ о д е м о к р а т і я є устроєвим п р и н ц и п о м п р е д с т а в н и ц т в а .

З н а б л и ж е н н я м л ін і ї фронту до п і д к о н т р о л ь н и х У П А р а й о н і в ї ї к е р і в н и ц т в о спочатку в и р і ш и л о з а й н я т и пози­ц і ю н е в т р у ч а н н я в п р о т и с т о я н н я м і ж в е р м а х т о м та Ч е р ­воною а р м і є ю . У цей час с т а в к а р о б и л а с я на з б е р е ж е н н я і з м і ц н е н н я своїх с и л , в и ч і к у в а н н я слушного моменту д л я в и р і ш а л ь н о г о удару . З о г л я д у на це , очевидно, і слід с п р и й м а т и у к л а д е н н я угоди про н е н а п а д у л и п н і 1944 р . м і ж н е в е л и к о ю ч а с т и н о ю У П А , щ о перебувала в горах на н і м е ц ь к о м у боці фронту , і в е р м а х т о м . Проте це були не с о ю з н и ц ь к і в ідносини , а в и м у ш е н і к р о к и обох сторін . Ні­м е ч ч и н а в ж е не м а л а і л ю з і й щ о д о у к р а ї н с ь к о г о р у х у , про щ о в к а з а н о в одній з і н с т р у к ц і й головного ш т а б у вермах­ту : «З о г л я д у н а . . . н е н а д і й н і с т ь , не м о ж е бути й мови про я к і с ь сп ільн і ді ї з У П А з п о д а л ь ш о ю метою. У П А . . . від­м о в л я є т ь с я воювати на боці н і м е ц ь к о г о в е р м а х т у » . І хо­ч а на ц ь о м у етап і боротьба повстанц ів проти ф а ш и с т с ь ­к и х о к у п а н т і в м а л а з а т у х а ю ч и й х а р а к т е р , вона все ж три­вала м а й ж е до останн іх днів н і м е ц ь к о ї окупац і ї . 1 верес­н я 1944 р . у район і К о л о м и ї в ідбулася остання с у т и ч к а повстанц ів з г і т л е р і в ц я м и .

П і с л я з а й н я т т я р а д я н с ь к и м и в і й с ь к а м и Л і в о б е р е ж ж я і Донбасу основний удар У П А с п р я м о в у є проти радянсь ­к и х п а р т и з а н і п ідрозд іл ів Червоно ї армі ї .

< / О т ж е , у р о к и Друго ї світової в і й н и основною страте­г ічною метою ф о р м у в а н ь О У Н — У П А було в ідновлення

Визволення України 4 8 1

укра їнсько ї д е р ж а в н о с т і . П о т р а п и в ш и у вир р а д я н с ь к о -н і м е ц ь к о г о п р о т и с т о я н н я , вона а к т и в н о н а м а г а л а с я ві­д і грати роль «третьої с и л и » , щ о п р е д с т а в л я є та обстоює інтереси у к р а ї н с ь к о г о народу. Т а к а п о з и ц і я з у м о в и л а бо­ротьбу одразу на три фронти — проти н і м е ц ь к и х о к у п а н ­тів , р а д я н с ь к и х партизан ів та польських формувань Армі ї Крайової . О с к і л ь к и У П А , на в ідміну від Р у х у Опору в Європі , не п і д т р и м у в а л а ж о д н а з д е р ж а в , вона з м у ш е н а була д о т р и м у в а т и с я своєрідної т а к т и ч н о ї л ін і ї , в основі я к о ї л е ж а л и з б е р е ж е н н я і з м і ц н е н н я в л а с н и х сил , нама­г а н н я п о ш и р и т и свій контроль на я к о м о г а б і л ь ш у части­ну у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь , в и ч і к у в а н н я слушного моменту д л я в и р і ш а л ь н о г о удару .

14.9. Визволення України С т а л і н г р а д с ь к а битва (17 л и п н я 1942 р . — 2 лютого

1943 р . ) , під час я к о ї Н і м е ч ч и н а та її с о ю з н и к и в т р а т и л и 1,5 м л н осіб, тобто 1/4 усіх д іючих на р а д я н с ь к о - н і м е ц ь ­кому ф р о н т і ф а ш и с т с ь к и х в ійськ , стала не т і л ь к и почат­ком кор інного перелому в Друг ій світовій в ійн і , а й по­ч а т к о м в и з в о л е н н я територі ї У к р а ї н и . Внасл ідок розпо­чатого в ході Стал інградсько ї битви к о н т р н а с т у п у в ж е 18 г р у д н я 1942 р . було визволено п е р ш и й у к р а ї н с ь к и й населений п у н к т — с. П і в н і в к у Міловського р а й о н у Во-рошиловградсько ї (Лугансько ї ) області .

У с п і ш н и й наступ Червоної армі ї на ш и р о к о м у фронт і п р о д о в ж у в а в с я а ж до лютого 1943 р . З а цей час було виз­волено з н а ч н у част ину Донбасу і Х а р к і в щ и н и . З а в д я к и операці ї «З ірка» р а д я н с ь к і в ійська оволоділи Х а р к о в о м . Проте ворог був щ е д у ж е м і ц н и м і за будь -яку ц і н у нама­гався в и р в а т и стратег ічну ін іц іативу . С к о н ц е н т р у в а в ш и свої с и л и на п івденному заході від Х а р к о в а , в ін створив дві ударн і групи з семи т а н к о в и х та м о т о р и з о в а н и х диві­зій («Мертва голова» , «Адольф Г ітлер» , «Рейх» та ін . ) і вдарив у ф л а н г и й т и л р а д я н с ь к и х в ійськ під команду­в а н н я м М. Попова . 16 березня Х а р к і в знову було захоп­лено ф а ш и с т а м и .

Влітку 1943 р . Німеччина , зд ійснивши тотальну мобілі­зацію, в и р і ш и л а взяти реванш за Сталінград новим насту­пом на Курськ . Битва на Курській дузі , щ о почалася 5 лип­ня 1943 р . , тривала м а й ж е 2 місяці . У ній брало участь понад 4 млн солдатів . З а 50 днів боїв ворог втратив понад

482 Україна в роки Другої світової війни

півмільйона своїх воїнів, 3 тис. гармат, 1,5 тис. танків . Стра­тегічна ін іціатива остаточно була вирвана з рук фашист ів .

Р о з в и в а ю ч и успіх , в і й с ь к а Південно-Зах ідного фрон­ту ( к о м а н д у ю ч и й Р . М а л и н о в с ь к и й ) на п о ч а т к у вересня в и з в о л и л и Д о н е ц ь к і в и й ш л и до Д н і п р а в район і Дн іпро­петровська . В ійська Південного фронту (Ф. Толбухін) виз ­в о л и л и Мар іуполь і п і д і й ш л и до М е л і т о п о л я . В і й с ь к а Во­ронезького фронту (М. Ватут ін) в и з в о л и л и Суми та вий­ш л и до Д н і п р а в районі П е р е я с л а в а - Х м е л ь н и ц ь к о г о .

В и з в о л и т и столицю У к р а ї н и Сталін в и м а г а в до р ічни­ці Жовтнево ї революції . Щоб полегшити форсування Дніп­ра , передбачалося в и к и н у т и на п р а в и й берег с и л ь н и й по­в і т р я н и й десант — дві бригади . Проте д е с а н т у в а н н я прой­ш л о невдало , раптовість було втрачено . Генеральний ш т а б в в а ж а в , щ о за ц и х обставин наступ з Б у к р и н с ь к о г о п л а ц ­д а р м у н а в р я д чи м о ж е р о з р а х о в у в а т и на усп іх . У в ідпо­в ідь на це Сталін с к а з а в : «Ще не пробували н а с т у п а т и п о - с п р а в ж н ь о м у , а в ж е в і д м о в л я є т е с я . Треба зд ійснюва­ти п р о р и в з наявного п л а ц д а р м у » . Н а с т у п було розпоча­то , і на св і танку 6 листопада К и ї в було в з я т о , але ц іною в е л и ч е з н и х втрат . П о м и л к и к о м а н д у в а н н я , нестача тех­н і к и та боєприпасів часто зумовлювали невиправдан і люд­с ь к і ж е р т в и . Л и ш е в район і Б у к р и н а з а г и н у л о 40 т и с . б ійц ів . З а подвиги , зд ійснені в ході битви за Д н і п р о , 2 4 3 8 во їнам надано з в а н н я Героя Р а д я н с ь к о г о Союзу (понад 2 0 % від ус іх , хто о д е р ж а в це з в а н н я за період в і й н и ) .

Ф о р с у в а н н я Д н і п р а і в з я т т я К и є в а з ірвало п л а н Гіт­л е р а стаб іл і зувати л і н і ю фронту , створити н е п р и с т у п н и й «Східний вал» і перейти до з а т я ж н о ї позиц ійно ї в і й н и з метою в и м о т у в а н н я сил Червоної армі ї . Саме тому пере­мога в битві за Дн іпро і стала з а в е р ш е н н я м кор інного перелому в Друг ій світовій в ійн і .

Д о с я г н е н н я в и р і ш а л ь н и х перемог на ф р о н т а х знач ­ною мірою було зумовлене п р а ц е ю т р у д і в н и к і в т и л у , за­в е р ш е н н я м перебудови е к о н о м і к и на воєнний л а д . У зм іц­ненн і обороноздатності СРСР в а г о м и м був внесок еваку­й о в а н и х з У к р а ї н и на Схід 550 в е л и к и х п ідприємств ЗО га­л у з е й промисловост і . У ж е навесн і 1942 р . б і л ь ш а части­на з н и х п о ч а л а в и п у с к а т и п р о д у к ц і ю . О б л а д н а н н я , виве­зене з республ іки , п р и й н я л и , головним ч и н о м , Новоси­б ірська , Свердловська , Т о м с ь к а , О м с ь к а , І р к у т с ь к а , К у й -б и ш і в с ь к а та і н ш і області Р С Ф С Р . Воно становило м а й ж е половину всіх п о т у ж н о с т е й , введених у д ію в сх ідних ра­йонах С Р С Р . Пл ідно п р а ц ю в а л а на оборону й евакуйова ­на в Уфу А к а д е м і я н а у к У Р С Р . Достатньо н а з в а т и роботи

Визволення України 4 8 3

а к а д е м і к а Н . Доброхотова , я к и й запропонував нову тех­нологію в и п л а в к и броньованої стал і ; ш в и д к і с н у з в а р к у , розроблену д л я виробництва т а н к і в к о л е к т и в о м інститу­ту е л е к т р о з в а р ю в а н н я під к е р і в н и ц т в о м Є. П а т о н а т о щ о .

У с ічні 1944 р . м а й ж е 2 , 3 - м і л ь й о н н а Ч е р в о н а а р м і я розпочала в и з в о л е н н я Правобережно ї У к р а ї н и та К р и м у . Успішне д о с я г н е н н я ціє ї мети з н а ч н о ю мірою було забез­печене перемогою в с і ч н і — л ю т о м у під Корсунем-Шевчен-к івським (н імці в т р а т и л и 55 тис . солдатів) . 25 березня 1944 р . на 1009-й день в і й н и в і й с ь к а 2-го У к р а ї н с ь к о г о фронту в и й ш л и на д е р ж а в н и й кордон з Р у м у н і є ю .

На з а в е р ш а л ь н і й стаді ї в і й н и була похована щ е одна утопічна над ія ч а с т и н и н а ц і о н а л ь н о - п а т р і о т и ч н и х сил на те, щ о створені в с к л а д і в е р м а х т у у к р а ї н с ь к і збройні фор­мування н а д а л і з м о ж у т ь т р а н с ф о р м у в а т и с я в повноц інну укра їнську а р м і ю . Йдеться про розгром у л и п н і 1944 р . дивіз і ї СС «Галичина» під Б р о д а м и .

Історія її створення та діяльності тривалий час була «бі­лою плямою» української історії. Характерно, що неодноз­начні оц інки дивізі ї СС «Галичина» мали місце щ е до її утворення. З а з н а в ш и поразки під Сталінградом, керівниц­тво третього рейху розробило проект створення українсько­го збройного формування , я к е складалось би з населення Галичини. Цей проект піддавався жорстк ій к р и т и ц і з боку ОУН Бандери . Бандерівці в в а ж а л и створення СС «Галичи­на» недоцільним і ш к і д л и в и м , оск ільки , по-перше, воно мало на меті , на їхню думку , в ідвернення активної україн­ської молоді від участі в русі опору, фактично перетворюва­ло її на гарматне м 'ясо ; по-друге, я к зазначалось у банде­рівських «Бюлетнях» , «твориться не укра їнська національ­на, а н імецька колоніальна частина» (командування дивізії та мова сп ілкування мали бути н імецькими) ; по-третє, про­ектом передбачалося вербування в дивіз ію л и ш е г а л и ц ь к и х добровольців, щ о вело до певного протиставлення «гали­чан» і «українців» та до створення регіонального, а не за­гальнонаціонального збройного підрозділу; по-четверте, фор­мування дивізі ї давало підставу радянськ ій пропаганді го-норити не л и ш е про співпрацю українського національного руху з н і м ц я м и , а й про пряму організацію цього руху тре­тім рейхом. Виходячи з цих м іркувань ОУН-Б категорично заявила, щ о «українська кров м о ж е бути пролита т ільки за Українську державу і в лавах української а р м і ї » 1 .

^ о с и к В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні . — ШірияГ—Нью-Йорк—Львів, 1 9 9 3 . — С. 3 5 8 — 3 5 9 .

484 Україна в роки Другої світової війни

Однак ці а р г у м е н т и не п е р е к о н а л и л ідера Укра їнсь ­кого Ц е н т р а л ь н о г о Комітету В . Куб ійовича , до я к о г о ні­м е ц ь к е к о м а н д у в а н н я звернулося з пропозиц ією про ство­р е н н я у к р а ї н с ь к о ї див із і ї . Він та його п р и х и л ь н и к и піс­л я т р и в а л и х суперечок п о г о д и л и с я с п р и я т и цьому проце­сові . Суть ї х н і х п о г л я д і в висловив м и т р о п о л и т А . Шеп­т и ц ь к и й : «Немає м а й ж е тако ї ц і н и , я к у не треба б дати за створення у к р а ї н с ь к о ї а р м і ї » .

Ф о р м у в а н н я дивіз і ї р о з п о ч а л о с я у к в і т н і 1943 р . У своїх л а в а х вона н а л і ч у в а л а 1 6 — 1 8 тис . осіб. Емблемою дивіз і ї став г а л и ц ь к и й л е в . У ж о в т н і 1943 р . її було реор­ган і зовано і перейменовано на 14 Г а л и ц ь к у добровольчу див і з ію СС, а невдовз і в і д п р а в л е н о на фронт . У л и п н і 1944 р . під Б р о д а м и д и в і з і я була оточена р а д я н с ь к и м и в і й с ь к а м и і розгромлена , в т р а т и в ш и 7 тис . в о я к і в . І хоча н а д а л і поповнена та п е р е й м е н о в а н а (з листопада 1944 р . о д е р ж а л а назву 14 В і й с ь к о в а гренадерська д и в і з і я СС Ук­р а ї н с ь к а № 1) вона вела бойові дії проти п а р т и з а н і в та р а д я н с ь к и х в ійськ у Ч е х о с л о в а ч ч и н і , Югославі ї , Австрі ї , о д н а к так і не стала о м р і я н и м зародком укра їнсько ї на­ц іонально ї армі ї . З а п а т р і о т и ч н і ілюзі ї л ідер ів укра їнсь ­к и й народ знову р о з п л а т и в с я к р о в ' ю .

Н а п о ч а т к у ж о в т н я 1944 р . т еритор ія У к р а ї н и була повністю визволена від о к у п а н т і в , а н а п р и к і н ц і того ж м і с я ц я в і й с ь к а 4-го У к р а ї н с ь к о г о фронту в и б и л и ворога із З а к а р п а т т я . 29 ч е р в н я 1945 р . м і ж СРСР і Чехословач-ч и н о ю п і д п и с а н о угоду про в о з з ' є д н а н н я З а к а р п а т т я з У к р а ї н с ь к о ю Р С Р . 8 т р а в н я 1945 р . к а п і т у л ю в а л а Німеч­ч и н а , а 2 вересня — Я п о н і я . Це о значало , щ о Д р у г а сві­това в ійна ф а к т и ч н о з а к і н ч и л а с я .

О т ж е , в и з в о л е н н я У к р а ї н и було в а ж л и в о ю частиною процесу розгрому ф а ш и с т с ь к и х загарбник ів . Перемога ста­л а м о ж л и в о ю з а в д я к и з н а ч н о м у н а п р у ж е н н ю сил наро­ду, м у ж н о с т і та в ідданості борців з о к у п а н т а м и , пл ідн ій сп івпрац і фронту і т и л у . В ійна зумовила к а р д и н а л ь н і зру­ш е н н я в сусп ільному ж и т т і У к р а ї н и . З одного боку — це невигойн і р а н и та г і г а н т с ь к і з б и т к и , п о в ' я з а н і з числен­н и м и л ю д с ь к и м и ж е р т в а м и , г р а б і ж н и ц т в о м о к у п а н т і в , р у й н а ц і я м и . З іншого — з в ійною п о в ' я з а н і з а в о ю в а н н я Укра їною авторитету на м і ж н а р о д н і й арені , зростання сві­домості та в іри у свої с и л и народу , к о н ц е н т р а ц і я в м е ж а х однієї д е р ж а в и основної ч а с т и н и у к р а ї н с ь к и х етн ічних з е м е л ь .

15. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — середині 50-х років

15.1. Повоєнні адміністративно-територіальні зміни Н а п р и к і н ц і в і й н и процес о б ' є д н а н н я у к р а ї н с ь к и х зе­

мель та ф о р м у в а н н я територі ї У к р а ї н и вступив у вирі ­ш а л ь н у фазу . П и т а н н я про повоєнні кордони гостро ста­ло в ж е під час з а в е р ш а л ь н и х операц ій щодо розгрому Ні ­м е ч ч и н и та її с о ю з н и к і в . Воно а к т и в н о обговорювалося на Тегеранськ ій (1943) та Я л т и н с ь к і й (1945) конферен­ц і я х л ідер ів к р а ї н антиг і тлер івсько ї коал іц і ї . Остаточні к о н т у р и повоєнних кордон ів У Р С Р с ф о р м у в а л и с я в про­цесі у к р а ї н с ь к о - п о л ь с ь к о г о , у к р а ї н с ь к о - ч е х о - с л о в а ц ь к о -го та у к р а ї н с ь к о - р у м у н с ь к о г о т е р и т о р і а л ь н и х р о з м е ж у ­вань . Суть ц и х р о з м е ж у в а н ь п о л я г а л а в м і ж н а р о д н о м у ю р и д и ч н о м у в и з н а н н і ф а к т у в к л ю ч е н н я п р о т я г о м 1 9 3 9 — 1945 р р . з а х і д н и х областей У к р а ї н и до с к л а д у С Р С Р .

Особливо в а ж л и в и м було в р е г у л ю в а н н я територ іаль ­ного п и т а н н я з П о л ь щ е ю . Ц е й процес був с к л а д н и м і три­в а л и м . Н а перебіг подій в п л и н у л и : н е б а ж а н н я з а х і д н и х д е р ж а в з м і ц н е н н я п о з и ц і й СРСР; тиск п о л ь с ь к и х емігра­ц і й н и х к і л на з а х і д н и х п о л і т и к і в з метою в і д н о в л е н н я п о л ь с ь к и х к о р д о н і в , щ о і с н у з а л и до вересня 1939 р . ; на­м а г а н н я Стал іна ш л я х о м п е в н и х т е р и т о р і а л ь н и х посту­пок п і д т р и м а т и п р о р а д я н с ь к і с и л и в П о л ь щ і ; несамост ій­ність у к р а ї н с ь к о ї д и п л о м а т і ї , я к а з а в ж д и й ш л а в русл і м іжнародно ї п о л і т и к и С Р С Р .

4 8 6 Повоєнна відбудова і розвиток України

П е р ш и м к р о к о м на ш л я х у у к р а ї н с ь к о - п о л ь с ь к о г о те­ритор іального р о з м е ж у в а н н я в середині 40-х рок ів стала Л ю б л і н с ь к а угода м і ж у р я д о м У Р С Р і п о л ь с ь к и м прора-д я н с ь к и м Т и м ч а с о в и м Комітетом Н а ц і о н а л ь н о г о Визво­л е н н я , щ о була у к л а д е н а 9 вересня 1944 р . Відповідно до цього д о к у м е н т а споконв ічн і у к р а ї н с ь к і з емл і і 17 пові­т ів П і д л я ш ш я , Х о л м щ и н и , П о с я н н я і Л е м к і в щ и н и , де п р о ж и в а л о м а й ж е 8 0 0 тис . у к р а ї н ц і в , п е р е д а в а л и с я Поль­щ і . У т а к и й спосіб стал інське к е р і в н и ц т в о , нехтуючи пра­в а м и л ю д и н и , н а м а г а л о с я п і д т р и м а т и п а р о с т к и соціал із ­м у в Східній Європі .

16 с е р п н я 1945 р . м і ж СРСР і П о л ь с ь к о ю Республі ­к о ю було у к л а д е н о договір щодо р а д я н с ь к о - п о л ь с ь к о г о д е р ж а в н о г о к о р д о н у . Ц я угода з а к р і п л ю в а л а р і ш е н н я К р и м с ь к о ї та Потсдамсько ї к о н ф е р е н ц і й , в ідповідно до я к и х кордон мав проходити в основному по «ліні ї Керзо­н а » , з в і д х и л е н н я м на схід (тобто на к о р и с т ь П о л ь щ і ) 5— 8 к м . Однак л о я л ь н і с т ь польського у р я д у , його прора-д я н с ь к а п о л і т и к а с п р и я л и новим п о с т у п к а м з боку Моск­в и : серпневий договір ф і к с у в а в на о к р е м и х д і л я н к а х сім-н а д ц я т и к і л о м е т р о в е (район Н е м и р і в — Я л у в к а ) і н а в і т ь т р и д ц я т и к і л о м е т р о в е (район р . Солонія і м . К р и л о в ) від­х и л е н н я від «ліні ї К е р з о н а » .

Остаточно процес польсько-українського р о з м е ж у в а н н я з а в е р ш и в с я 1951 р . , к о л и на п р о х а н н я П о л ь щ і в ідбувся обмін п р и к о р д о н н и м и д і л я н к а м и , м а й ж е о д н а к о в и м и за п л о щ е ю . Внасл ідок цього до Льв івсько ї області у в і й ш л и з е м л і в район і м . К р и с т о н о п о л я (п і зн іше перейменовано­го в Червоноград) , а в м е ж а х польсько ї д е р ж а в и опини­л а с я територ ія д о в к о л а Н и ж н і х У с т р и к і в Дрогобицько ї област і .

Н а з а в е р ш а л ь н о м у етапі в і й н и гостро стало п и т а н н я про п о д а л ь ш у д о л ю З а к а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и . С и т у а ц і я у с к л а д н ю в а л а с я т и м , щ о Ч е х о с л о в а ч ч и н а р о з г л я д а л а цей к р а й я к нев ід ' ємну частину своєї д е р ж а в и . Саме тому п ісля п а д і н н я угорського р е ж и м у ч е х о с л о в а ц ь к и й (лондонсь­к и й ) у р я д , с п и р а ю ч и с ь на ідею федерац і ї ч е х і в , словак ів і к а р п а т с ь к и х у к р а ї н ц і в , почав орган і зовувати в З а к а р ­патт і свою а д м і н і с т р а ц і ю з центром у Хуст і та розбудову­вати місцеві адм ін і стративн і с т р у к т у р и . Водночас а к т и в ­но в ідбувається процес самоорган ізац і ї місцевого населен­н я , з ' я в л я ю т ь с я громадськ і п р е д с т а в н и ц ь к і органи — на­родні к о м і т е т и . В основі їхньої д і яльност і був н а р о д н и й р у х за в о з з ' є д н а н н я з є д и н о к р о в н и м и б р а т а м и у к р а ї н ц я ­м и , я к и й а к т и в н о с т и м у л ю в а в с я і с п р я м о в у в а в с я радян-

Зовнішньополітична ДІЯЛЬНІСТЬ УРСР 487

І

! ською стороною, я к а н а м а г а л а с я р о з ш и р и т и сферу свого впливу . 26 листопада 1944 р . І з ' ї зд делегат ів Н а р о д н и х комітетів З а к а р п а т с ь к о ї У к р а ї н и , щ о в ідбувся в Мукаче-во, у х в а л и в м а н і ф е с т про в о з з ' є д н а н н я З а к а р п а т с ь к о ї Укра їни з У Р С Р . Ц я д і я з у м о в и л а певне н а п р у ж е н н я в р а д я н с ь к о - ч е х о с л о в а ц ь к и х в ідносинах , проте під тиском обставин ч е х о с л о в а ц ь к а а д м і н і с т р а ц і я з м у ш е н а була за­л и ш и т и З а к а р п а т т я , а в червні 1945 р . догов ір м і ж Чехо-словаччиною та СРСР ю р и д и ч н о з а к р і п и в р і ш е н н я з ' ї зду в Мукачево .

О с т а н н ю к р а п к у у в и з н а ч е н н і п о в о є н н и х к о р д о н і в Укра їни було поставлено 10 лютого 1947 р . під час п ідпи­сання р а д я н с ь к о - р у м у н с ь к о г о договору, в я к о м у Р у м у н і я визнала право У Р С Р на П і в н і ч н у Б у к о в и н у , Х о т и н щ и н у ,

і І з м а ї л ь щ и н у , тобто ю р и д и ч н о з а ф і к с у в а л а к о р д о н и , вста­новлені в червні 1940 р .

П і д час п о в о є н н о г о т е р и т о р і а л ь н о г о р о з м е ж у в а н н я Укра їна не т і л ь к и з м і н и л а к о н ф і г у р а ц і ю в л а с н и х кордо­нів, а й суттєво п о п о в н и л а д е м о г р а ф і ч н и й потенц іал та зб ільшила територію (Зах ідна Укра їна , приєднана до скла­ду У Р С Р , п р о с т я г а л а с я на 110 т и с . к м 2 , де п р о ж и в а л о м а й ж е 7 м л н н а с е л е н н я ) . В н а с л і д о к цього н а п р и к і н ц і 1945 р . територ ія У к р а ї н и становила понад 580 тис . к м 2 .

Отже , процес в р е г у л ю в а н н я т е р и т о р і а л ь н и х п и т а н ь , що розгорнувся на м і ж н а р о д н і й арені в середині 40-х ро­ків , мав д л я У к р а ї н и т а к і н а с л і д к и : по -перше , остаточне визначення кордонів республ іки , ї хнє ю р и д и ч н е визнан­ня св ітовим сп івтовариством; по-друге , з б і л ь ш е н н я тери­торії У Р С Р та ї ї д е м о г р а ф і ч н о г о п о т е н ц і а л у ; по-третє , об ' єднання у к р а ї н с ь к и х земель у с к л а д і однієї д е р ж а в и ; по-четверте, м а й ж е повне з а в е р ш е н н я ф о р м у в а н н я дер­жавно ї територ і ї ( останн ім а к т о м цього процесу стало в к л ю ч е н н я в 1954 р . К р и м с ь к о ї області до с к л а д у У Р С Р ) .

15.2. Зовнішньополітична діяльність УРСР Щ е 27 с ічня 1944 р . у Москві в ідбувся п е р ш и й за во­

єнні р о к и п л е н у м Ц К ВКП(б) , я к и й р о з г л я н у в і у х в а л и в пропозицію Р а д и н а р о д н и х комісар ів СРСР щодо р о з ш и ­рення прав союзних республ ік у сфері м і ж н а р о д н и х від­носин. 28 с ічня — 1 лютого 1944 р . т р и в а л а X сесія Вер­ховної Р а д и С Р С Р , я к а п р и й н я л а з а к о н про перетворення

4 8 8 Повоєнна відбудова і розвиток України

Н а р к о м а т у з а к о р д о н н и х справ із загальносоюзного на со­ю з н о - р е с п у б л і к а н с ь к и й .

4 березня 1944 р . Верховна Р а д а У Р С Р п р и й н я л а за­кон про у т в о р е н н я Народного к о м і с а р і а т у з а к о р д о н н и х справ р е с п у б л і к и . В и й ш о в ш и п і с л я тривало ї перерви на м і ж н а р о д н у арену , У к р а ї н а невдовз і стає одним із зас­н о в н и к і в і п е р ш и х член ів Орган і зац і ї Об ' єднаних Н а ц і й .

З у м о в л е н о було це к і л ь к о м а ч и н н и к а м и . З а р о к и вій­ни зросли м і ж н а р о д н и й в п л и в і авторитет У к р а ї н и , я к а не т і л ь к и в и т р и м а л а основний т я г а р ворожої окупац і ї , а й зробила вагомий внесок у боротьбі проти ф а ш и с т с ь к о ї експанс і ї . Проте не це було головною п р и ч и н о ю віднов­л е н н я п р а в зовн ішнього п р е д с т а в н и ц т в а республ іки .

У т в о р е н н я Н а р к о м а т у з а к о р д о н н и х справ У Р С Р , вступ республ іки до ООН були л а н к а м и серйозної пропагандист­ської а к ц і ї , щ о м а л а п е р е к о н а т и усіх в СРСР і за кордо­ном у реальност і і с н у в а н н я у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и та її су­верен ітету . Мета ціє ї а к ц і ї — заспоко ї ти громадську дум­к у і моб іл і зувати с и л и у к р а ї н с ь к о г о народу на завершен­н я в і й н и та в ідбудову; ф а к т и ч н а н е й т р а л і з а ц і я п ідтрим­к и н а ц і о н а л ь н о - в и з в о л ь н и х с и л , я к і боролися за відрод­ж е н н я н е з а л е ж н о ї у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и ; с т и м у л ю в а н н я р о з к о л у у к р а ї н с ь к о ї д і аспори в з а х і д н и х д е р ж а в а х .

Перемога у в ійн і , щ о н а б л и ж а л а с ь , с тавила на поря­док д е н н и й в и р і ш е н н я т е р и т о р і а л ь н и х проблем. З а ц и х умов , щоб щ е п е р е к о н л и в і ш е д л я світової громадськост і н а д а т и т е р и т о р і а л ь н и м н а д б а н н я м С Р С Р х а р а к т е р у не анекс ій , а «возз ' єднань» , стал інське кер івництво в и р і ш и л о за к р а щ е мати реальних суверенних суб 'єкт ів ц и х «возз 'єд­нань» — Б і л о р у с ь к у та У к р а ї н с ь к у Р С Р , чиї етн ічні те­ритор і ї п е в н и й час перебували в с к л а д і П о л ь щ і , Румун і ї , Ч е х о с л о в а ч ч и н и . Сам ж е С Р С Р , до я к о г о ф а к т и ч н о при­є д н у в а л и с я ц і «возз ' єднан і» територі ї , в ідходив ніби на д р у г и й п л а н . К р і м того , р о з ш и р е н н я п р а в союзних рес­публ ік у сфері м і ж н а р о д н и х в ідносин м а л о , на д у м к у Ста­л і н а , п о с и л и т и в п л и в СРСР на світову п о л і т и к у . У серпні 1944 р . на к о н ф е р е н ц і ї в Думбартон-Окс і (СІЛА), де обго­в о р ю в а л и с я п р о е к т и майбутньо ї Орган і зац і ї Об ' єднаних Н а ц і й , р а д я н с ь к и й п р е д с т а в н и к А . Г р о м и к о вніс пропо­з и ц і ю в в а ж а т и 16 р а д я н с ь к и х республ ік членами-заснов-н и ц я м и ціє ї орган і зац і ї . Ц я п р о п о з и ц і я була д и п л о м а т и ч ­но в і д х и л е н а і л и ш е п і с л я н а п о л е г л и в о г о т и с к у і п е в н и х поступок з боку Стал іна на К р и м с ь к і й конференц і ї в лю­тому 1945 р . С Ш А та А н г л і я з о б о в ' я з а л и с я п і д т р и м а т и п р о п о з и ц і ю Р а д я н с ь к о г о у р я д у щ о д о п р и й н я т т я Укра їн -

Зовнішньополітична ДІЯЛЬНІСТЬ УРСР 489

ської Р С Р та Б ілорусько ї Р С Р у ч л е н и ООН. О т ж е , бороть­ба за голоси (а з н а ч и т ь і вплив) в ООН — одна з головних п р и ч и н в і д н о в л е н н я п р а в з о в н і ш н ь о г о п р е д с т а в н и ц т в а У к р а ї н и .

6 т р а в н я 1945 р . у к р а ї н с ь к а д е л е г а ц і я п р и б у л а до Сан-Ф р а н ц и с к о на у с т а н о в ч у к о н ф е р е н ц і ю ООН і а к т и в н о в к л ю ч и л а с я в роботу. Д . М а н у ї л ь с ь к и й очолив 1-й комі ­тет к о н ф е р е н ц і ї , щ о м а в п і д г о т у в а т и текст п р е а м б у л и (вступу) і п е р ш о г о розділу Статуту — «Ціл і та п р и н ц и ­пи» м і ж н а р о д н о ї орган і зац і ї . Ч л е н а м и р і з н и х коміс ій і комітет ів були й і н ш і п р е д с т а в н и к и у к р а ї н с ь к о ї делега­ції — І. Сенін , О. П а л л а д і й , В . Б о н д а р ч у к , М. Петровсь-кий , П . П о г р е б н я к . Н а п е р ш і й сесії Генеральної Асамб­леї ООН У к р а ї н у обрано до с к л а д у Економічно ї і соц іаль­ної ради , а 1 9 4 8 — 1 9 4 9 рр . г "на була п о с т і й н и м членом головного органу ООН — Р а д и Б е з п е к и .

Молода у к р а ї н с ь к а дипломат ія була досить а к т и в н о ю . У л и п н і 1946 р . вона бере участь у П а р и з ь к і й м и р н і й кон­ференції , у лютому 1947 р . укладає мирн і договори з Іта­лією, Р у м у н і є ю , Угорщиною, Болгар ією та Ф і н л я н д і є ю .

На Д у н а й с ь к і й конференц і ї 1948 р . , щ о р о з г л я д а л а питання про п р а в а судноплавства на Дуна ї , у к р а ї н с ь к а делегація , п і д т р и м у ю ч и СРСР, виступила проти збережен­ня конвенц і ї 1921 р . , я к а забезпечувала прив ілейоване становище в ц ь о м у регіоні н е д у н а й с ь к и х д е р ж а в — СІНА, Англії та Ф р а н ц і ї .

Нав і ть у р о з п а л і «холодної в ійни* У к р а ї н а в и я в и л а певну дипломатичну активність . Представники У Р С Р увій­шли до Всесвітньої Р а д и Миру . У вересні 1951 р . у К и є в і підбулася п е р ш а У к р а ї н с ь к а р е с п у б л і к а н с ь к а конферен­ція п р и х и л ь н и к і в м и р у . У к р а ї н а п і д т р и м а л а п р о х а н н я про вступ до ООН Ц е й л о н у та Лаосу . У к р а ї н с ь к і дипло­мати в 50-х р о к а х п р а ц ю в а л и в 16 м і ж н а р о д н и х організа­ціях, п і д п и с а л и 60 м и р н и х угод і к о н в е н ц і й .

М о ж н а , з в и ч а й н о , п о г о д ж у в а т и с я чи не п о г о д ж у в а т и ­ся з д у м к о ю з а х і д н и х і сторик ів про те , щ о ф у н к ц і ї у к р а ­їнського Мін істерства з а к о р д о н н и х справ були тоді чисто • церемоніальними, декоративними та с и м в о л і ч н и м и » , але слід в и з н а т и : о с к і л ь к и У к р а ї н а не була самост ійною дер­жавою, то не м о г л а м а т и н е з а л е ж н о ї зовн ішньо ї пол іти­ки. На вс ій її м і ж н а р о д н і й д іяльност і л е ж и т ь печать л і -мітованості. Н а р к о м а т закордонних справ республіки ство­рювався я к з р у ч н и й і безв ідмовний д о д а т к о в и й інстру­мент д л я з д і й с н е н н я з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х нам ір ів кер ів ­ництва С Р С Р .

4 9 0 Повоєнна відбудова і розвиток України

Н а м і ж н а р о д н і й арен і У к р а ї н а н і к о л и не в і д х и л я л а с я від п о з и ц і й , я к і з а й м а в С Р С Р , щ о закономірно д л я уні ­тарно ї д е р ж а в и , де домінує м о н о п о л і я центру щодо зов­н іш н ь о ї п о л і т и к и . Договори , в я к и х було досягнуто вре­г у л ю в а н н я т е р и т о р і а л ь н и х проблем і кордонів У к р а ї н и з П о л ь щ е ю і Ч е х о с л о в а ч ч и н о ю 1945 р . , п ідписували пред­с т а в н и к и союзного Н а р к о м а т у з акордонних справ і це в ж е при наявност і Н а р к о м а т у з а к о р д о н н и х справ р е с п у б л і к и .

У к р а ї н і ф о р м а л ь н о було надано право встановлення п р я м и х м і ж н а р о д н и х в ідносин , у тому числ і обмін дип­л о м а т и ч н и м и м і с і я м и , але в ідсутність реального сувере­нітету , справжньо ї державност і республіки робили це пра­во н е з д і й с н е н н и м на п р а к т и ц і . Тому пропозиці ї у р я д і в Англ і ї (1947) та Судану (1956) щодо встановлення п р я м и х д и п л о м а т и ч н и х в ідносин з У к р а ї н о ю так і з а л и ш и л и с я без в ідповід і .

О т ж е , основними п р и ч и н а м и в ідновлення зовн ішньо­го п р е д с т а в н и ц т в а У Р С Р були , з одного боку, н а м а г а н н я ц і є ю а к ц і є ю заспоко їти м і ж н а р о д н у громадську д у м к у , моб іл і зувати у к р а ї н с ь к и й народ на з а в е р ш е н н я в і й н и і відбудову; нейтрал і зувати дії нац іонально-визвольних сил , я к і боролися за в і д р о д ж е н н я н е з а л е ж н о ї укра їнсько ї дер­ж а в и ; р о з к о л о т и у к р а ї н с ь к у д іаспору в з а х і д н и х держа­в а х , а з іншого — б а ж а н н я створити з р у ч н и й і безвідмов­н и й д о д а т к о в и й інструмент д л я з д і й с н е н н я зовн ішньопо­л і т и ч н и х п л а н і в к е р і в н и ц т в а С Р С Р . Хоча в основі в іднов­л е н н я зовн ішнього п р е д с т а в н и ц т в а У Р С Р л е ж а л а певна д е ц е н т р а л і з а ц і я і тому цей к р о к союзного к е р і в н и ц т в а був своєрідною поступкою, все ж він робився не в б ік л і б е р а л і з а ц і ї чи д е м о к р а т и з а ц і ї р е ж и м у , а н а в п а к и , був с п р я м о в а н и й на п о с и л е н н я в п л и в у тотал ітарної д е р ж а в и у в н у т р і ш н і й і з о в н і ш н і й п о л і т и ц і . Ц е було парадоксаль ­не «послаблення д л я п о с и л е н н я » . Проте нав іть за ц и х обставин сам в и х і д У к р а ї н и н а п р и к і н ц і Другої світової в і й н и на м і ж н а р о д н у арену , її вступ до ООН м а в в е л и к е з н а ч е н н я д л я подальшої розбудови укра їнсько ї д е р ж а в ­ност і .

Особливості процесу відбудови народного господарства 4 9 1

15.3. Особливості процесу відбудови народного господарства України Відбудова народного господарства республ іки розпо­

чалася одразу ж п і с л я в и з в о л е н н я з-під ф а ш и с т с ь к о ї оку­паці ї й особливо а к т и в і з у в а л а с я в повоєнний час . Відбу­дова в У к р а ї н і м а л а н и з к у особливостей, я к і в і д р і з н я л и її від з а х і д н и х к р а ї н .

Насамперед суттєво в ідмінними були масштаби збит­ків , нанесених в ійною. У республіці на ру їни було перет­ворено 714 міст і с елищ міського типу та понад 28 тис . с іл , 16,15 тис . промислових п ідприємств . В Укра їн і з а л и ш и ­лися н е у ш к о д ж е н и м и л и ш е 19% довоєнної к ількост і про­мислових п ідприємств , тоді я к в Італі ї т і л ь к и 2 0 % було зруйновано. Значно м е н ш и м и , н і ж у н а ш і й республіці , бу­ли руйнаці ї промислового потенціалу і в і н ш и х к р а ї н а х Заходу. Я к щ о промислове виробництво в Укра їн і 1945 р . становило л и ш е 2 6 % довоєнного р і в н я , то в Італі ї — 3 0 % , у Франці ї — 3 8 % , а р івень англ ійської промислової про­дукці ї в ж е 1946 р . досяг 9 0 % від р івня 1937 р .

Помітно у с к л а д н и в с я процес в ідбудови в республ іц і й голодом 1 9 4 6 — 1 9 4 7 р р . В и к л и к а н а посухою 1946 р . заг­роза голоду не була своєчасно нейтрал і зована , а н а в п а к и , до з и м и 1 9 4 6 — 1 9 4 7 рр . дедалі б ільше набувала рис справ­жнього голодомору. Суттєво п о г і р ш и л и ситуац ію н а д м і р ­но висок і і нереальн і п л а н и хл ібозагот івель , щ о м а л и пос­т ійну тенденцію до з б і л ь ш е н н я (у л и п н і 1946 р . п л а н и хлібозагот івель було зб ільшено з 340 до 3 6 0 м л н пудів) ; великі обсяги експорту хліба і продукт ів т в а р и н н и ц т в а за кордон ; п о с и л и л о с я к р и м і н а л ь н е п е р е с л і д у в а н н я «роз­крадач ів хл іба» , я к і , зг ідно зі статею 131 Конституц і ї СРСР, 1936 р . к в а л і ф і к у в а л и с я я к «вороги н а р о д у » .

До л і та 1947 р . в У к р а ї н і було зареєстровано м а й ж е 1 млн хворих дистрофією. Катастрофічне становище з про­довольством у республіці могли в р я т у в а т и д е р ж а в н і по­з и ч к и зерна . Проте на неодноразові з в е р т а н н я першого с е к р е т а р я КП(б)У М. Х р у щ о в а Стал ін в ідпов ідав : «Ти м ' я к о т і л и й ! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сенти­ментальност і . Вони хочуть , щоб ми в и т р а т и л и н а ш і дер­ж а в н і з а п а с и » . М і н і м а л ь н у д о п о м о г у п р о д о в о л ь с т в о м Укра їна все ж о д е р ж а л а , але це не могло в ідвернути ка ­тастрофу. У 16 сх ідних , а т а к о ж І з м а ї л ь с ь к і й та Черн і -

4 9 2 Повоєнна відбудова і розвиток України

в е ц ь к і й областях республ іки 1946 р . померло м а й ж е 282 т и с , а 1947 р . — понад 528 тис . осіб. Голод значно усклад­нив і без того в а ж к и й процес відбудови. Скорочувалися трудові ресурси, треба було поповнювати кап італовкладен­н я в с ільське господарство. Негативно вплинув голод і на моральний стан суспільства , щ о поставило Укр а їну в ще б ільш невигідні умови пор івняно із з ах ід ним и к р а ї н а м и .

Характерною особливістю відбудовчих процесів у СРСР та Укра їн і , зокрема , була опора на внутр ішні ресурси і сили , а не сподівання на зовн ішню допомогу. З метою зміц­н е н н я своїх позиц ій у Європі СІЛА п і с л я Другої світової в і й н и п р о г о л о с и л и «план М а р ш а л л а » . А м е р и к а н с ь к о ю програмою фінансової допомоги було охоплено 16 західно­європейських держав , я к и м було асигновано 1948—1952 рр. 13 ,3 млрд дол . З ідеолог ічних мотивів СРСР, а під його тиском щ е д е я к і к р а ї н и Центрально ї і Південно-Східної Європи в ідмовилися в ід 'участ і в «плані М а р ш а л л а » .

У к р а ї н а , я к ч а с т и н а С Р С Р , і зах ідн і д е р ж а в и обрали суттєво в ідмінні моделі в ідбудовчого процесу . Я к щ о на Заход і відбудова зд ійснювалася в т а к і й послідовності : ста­б іл і з ац ія н а ц і о н а л ь н о ї в а л ю т и , в ідбудова інфраструкту ­ри (доріг , засобів з в ' я з к у та ін . ) , розвиток с ільського гос­подарства та легко ї промисловост і , р е к о н с т р у к ц і я і тех­н ічне переозброєння в а ж к о ї індустрі ї , то в радянськ ій еко­номіц і посл ідовність ф а з була і н ш о ю . Ставка робилася насамперед на в і д н о в л е н н я роботи в а ж к о ї промисловос­ті — основи воєнно-промислового к о м п л е к с у , на еконо­м і ю та н а к о п и ч е н н я ф інанс ів та ресурсів за р а х у н о к с іль­ського господарства , легко ї промисловост і та соціальної сфери . Процес в ідбудови зд ійснювався централ і зовано , на основі є д и н о г о з а г а л ь н о с о ю з н о г о п л а н у . Ц і к а в о , щ о у Ф р а н ц і ї т е ж з д і й с н ю в а л о с я д е р ж а в н е р е г у л ю в а н н я еко­н о м і к и , т а к зване к а п і т а л і с т и ч н е « п р о г р а м у в а н н я » , але воно мало л и ш е р е к о м е н д а ц і й н и й , але не о б о в ' я з к о в и й , я к у С Р С Р , х а р а к т е р .

Е к о н о м і к а У к р а ї н и , на в ідміну від з ах ідних кра їн , у повоєнний час в ідбудовувалася і добудовувалася не я к са­мост ійний , з а м к н у т и й і самодостатній к о м п л е к с , а я к час­т и н а загальносоюзної економічної системи. Кр ім того, до­л я республіки в обсязі загальносоюзного виробництва сут­тєво впала з 1 8 % у довоєнний період до 7% 1945 р . Надал і , попри б у р х л и в и й розвиток , у к р а ї н с ь к а промисловість в ж е не зможе повернути собі місце одноосібного лідера, оск ільки нові індустр іальні центри , щ о в и н и к л и за Уралом, будуть розвиватися значно ш в и д ш и м и т е м п а м и .

Особливості процесу відбудови народного господарства 493

В а ж л и в и м ч и н н и к о м відбудовчих процес ів в У к р а ї н і була к о м а н д н а система . Саме вона д а в а л а змогу в корот­кий час моб іл і зовувати значн і матер і альн і та л ю д с ь к і ре­сурси, ш в и д к о п е р е к и д а т и їх з одного к і н ц я к р а ї н и в і н ш и й та к о н ц е н т р у в а т и на відбудові чи побудові певного об ' єкта . Особливістю радянсько ї е к о н о м і к и була непро­порційно в е л и к а роль у н ій ідеологі ї , я к а в и я в л я л а с я в ш и р о к о м а с ш т а б н и х м о б і л і з а ц і й н о - п р о п а г а н д и с т с ь к и х за­ходах — р у х а х передовик ів і новатор ів , соц іал істичному змаганн і . Я к щ о 1946 р . соц іал істичним з м а г а н н я м за дос­трокове в и к о н а н н я п ' ятир ічного плану та п і д в и щ е н н я про­дуктивност і п р а ц і було охоплено 80% роб і тник ів і с л у ж ­бовців У к р а ї н и , то н а п р и к і н ц і 1948 р . — в ж е 90%.

Характерною рисою стратегії радянського к е р і в н и ц т в а в процесі відбудови було повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. В основі цієї моделі ле­ж а л а п р и м і т и в н а схема індустріалізаці ї , що с п и р а л а с я на пріоритетний розвиток к ількох базових галузей важко ї про­мисловості і зд ійснювалася за рахунок нещадної експлуа­тації с ільського господарства. У 1946—1950 р р . на потре­би в а ж к о ї промисловості було направлено 80% кап італо­вкладень . Ц е , безумовно, давало ефект у г а л у з я х , орієнто-ианих на воєнно-промисловий к о м п л е к с (електроенергети­ка, металургія , машинобудування тощо), але водночас галь­мувало та деформувало процес виробництва с п о ж и в ч и х то­карів та розвиток с ільського господарства.

П о в о є н н е с е л о , я к е ф і н а н с у в а л о с я за з а л и ш к о в и м принципом (не б і л ь ш е 7% з агального обсягу асигнувань ) , мусило в и к о н а т и щ о н а й м е н ш е три з а в д а н н я : забезпечи-і и потреби промисловост і в сировині , в и р і ш и т и пробле­му постачання міст продовольством, виростити достатню к ільк ість с ільськогосподарсько ї продукц і ї д л я експорту її кра їни Східної Європи . Н а м а г а ю ч и с ь в и к о н а т и ц і ш и ­рокомасштабні з а в д а н н я в умовах хронічної нестач і к о ш ­т і , оф іц ійна влада п р а к т и к у є т р а д и ц і й н і к о м а н д н і мето­ди: п о с и л е н н я т и с к у на село, н а в е д е н н я ж о р с т к о г о по­рядку — к а м п а н і я в справ і л і к в і д а ц і ї п о р у ш е н ь колгосп­ного статуту (1946); п р я м і репресі ї — депортаці ї до Сибі­ру «осіб, я к і зл існо у х и л я ю т ь с я від трудової д і я л ь н о с т і в і і.ш.ському господарстві» (з 1948); спроби структурно ї пе­ребудови орган і зац і ї с ільськогосподарського виробницт­ві п о л і т и к а у к р у п н е н н я колгоспів (1950).

Ціною величезного н а п р у ж е н н я ф і з и ч н и х і д у х о в н и х сил усього народу народне господарство У к р а ї н и за ко­роткий строк було в ідбудоване . У р о к и першої повоєнної

494 Повоєнна відбудова і розвиток України

п ' я т и р і ч к и в ідновили роботу 22 доменн і , 4 3 мартен івськ і печ і й 46 п р о к а т н и х стан ів , п о ч а л и ф у н к ц і о н у в а т и ре­к о н с т р у й о в а н і металург ійн і заводи «Азовсталь» , «Запо-р і ж с т а л ь » , К р а м а т о р с ь к и й , Є н а к і є в с ь к и й . К р і м того, про­м и с л о в и й потенціал республ іки поповнився н и з к о ю но­вих п і д п р и є м с т в . Обсяг валової продукц і ї промисловост і усієї У к р а ї н и п р о т я г о м 1 9 4 6 — 1 9 5 0 р р . з б і л ь ш и в с я в 4 ,4 р а з а і п е р е в и щ и в р івень 1940 р . на 1 5 % (проте , на д у м к у сучасних ф а х і в ц і в , довоєнного р і в н я вдалося досягти т іль­к и в н а с т у п н і й , п ' я т і й п ' я т и р і ч ц і ( 1 9 5 1 — 1 9 5 5 ) 1 . У кра ї ­нах З а х о д у процес в ідбудови й ш о в з н а ч н о ш в и д ш е . Т а к , в Англі ї довоєнного обсягу промислового виробництва було досягнуто 1947 р . , 1951 р . його п е р е в и щ е н о на 3 1 % , у Ф р а н ц і ї — 1948 р . , а в Італі ї — 1950 р .

До к і н ц я четвертої п ' я т и р і ч к и п и т о м а вага виробле­н и х в У к р а ї н і н а й в а ж л и в і ш и х видів продукц і ї промисло­вості в з а г а л ь н о с о ю з н о м у обсяз і с т а н о в и л а : ч а в у н у — 4 7 , 8 % , стал і — 3 0 , 6 % , прокату — 3 3 , 2 % , зал і зно ї ру­ди — 5 3 % . У 50-х р о к а х республ іка знову стала однією з п р о в і д н и х і н д у с т р і а л ь н и х к р а ї н Європи . Водночас знач­но в ідстає л е г к а промислов ість (1950 р . її валова продук­ц і я с т а н о в и л а л и ш е 7 9 % р і в н я 1940 р . ) і с ільське госпо­дарство (в ідповідно — 9 1 % ) .

О т ж е , в ідбудова народного господарства У к р а ї н и сут­тєво в і д р і з н я є т ь с я від в ідбудовчих процес ів к р а ї н З а х о д у . З б и т к и , нанесен і в ійною республіц і , були значно б і л ь ш и ­м и , н і ж на З а х о д і . У с к л а д н и в с и т у а ц і ю голод 1 9 4 6 — 1947 р р . Відбудова в У к р а ї н і з д і й с н ю в а л а с я в л а с н и м и си­л а м и без зовн ішньо ї допомоги , а з ах ідн і к р а ї н и а к т и в н о в и к о р и с т о в у в а л и а с и г н у в а н н я , щ о н а д а в а л и с я СПІА від­повідно до «плану М а р ш а л л а » . Х а р а к т е р н и м и рисами від­будовчих процесів в У к р а ї н і були п р і о р и т е т н и й розвиток в а ж к о ї промисловост і , а к т и в н а р о л ь командно ї системи , з н а ч н а з а а н г а ж о в а н і с т ь в е к о н о м і ч н і й сфері ідеологічно­го ф а к т о р а .

1 Д и в . : Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: довід­ник з історії України. — К., 1993. — С. 244.

Рівень життя та побуту населення 4 9 5

15.4. Рівень життя та побуту населення Д е м о г р а ф і ч н и й розвиток У к р а ї н и в п о в о є н н и й період

х а р а к т е р и з у є т ь с я с к о р о ч е н н я м трудових ресурсів (на те­риторі ї р е с п у б л і к и під час о к у п а ц і й н о г о р е ж и м у було знищено м а й ж е 3,9 м л н м и р н и х ж и т е л і в , вивезено понад 2,2 м л н осіб до Н і м е ч ч и н и , частина з н и х з а г и н у л а , а 200 тис . осіб, побоюючись стал інського р е ж и м у , т ак і не повернулася) ; з а г а л ь н и м и в т р а т а м и у р о к и в і й н и (заги­нув к о ж е н ш о с т и й ж и т е л ь У к р а ї н и ) .

З а к і н ч е н н я в і й н и дало п о ш т о в х з н а ч н и м м і г р а ц і я м населення . Основними ф о р м а м и ц и х м і г р а ц і й були демо­б іл і зац ія ( у в і л ь н е н н я в і й с ь к о в о с л у ж б о в ц і в із збройних сил), реевакуація (повернення населення у місцевість, звід­ки воно було вивезене у з в ' я з к у із загрозою в о є н н и х д ій) , репатр іац ія (повернення на б а т ь к і в щ и н у в ійськовополо­нених і ц и в і л ь н и х осіб, щ о о п и н и л и с я за м е ж а м и своєї кра їни внасл ідок в ійни) , д е п о р т а ц і я (примусове виселен­ня з м і с ц я п р о ж и в а н н я осіб, я к і в и з н а н і соц іально небез­печними) . З н а ч н и й в ідбиток на демографічному розвит­ку У к р а ї н и з а л и ш и л и процес в х о д ж е н н я до с к л а д у СРСР з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х земель та голод 1 9 4 6 — 1 9 4 7 р р . Че ­рез демографічн і з м і н и 40-х рок ів н а с е л е н н я республ іки в 1951 р . становило 37 ,2 м л н осіб, щ о на 4 , 1 м л н м е н ш е , н іж у довоєнному 1940 р .

У повоєнний період соц іальна п о л і т и к а р а д я н с ь к о г о кер івництва була н а д з в и ч а й н о суперечливою: з одного бо­ку, було введено 8 - г о д и н н и й р о б о ч и й д е н ь , в і д м і н е н о обов 'язков і понадурочні роботи, в ідновлено чергові та до­даткові в і д п у с т к и , з іншого — саме 1946 р . п о ч и н а є т ь с я повернення до вольових методів к е р і в н и ц т в а промисло­вістю ( п р и й н я т о д е к і л ь к а постанов , я к і з а к р і п л ю в а л и ро­бітників на п і д п р и є м с т в а х , необґрунтовано в д е к і л ь к а ра­зів з б і л ь ш у в а л и н о р м и вироб ітку) . У 1946 р . почався ш и ­рокомасштабний наступ на присадибні господарства се­л я н . П р и к р и в а ю ч и с ь гаслом «боротьби з п о р у ш е н н я м и колгоспного статуту» , о ф і ц і й н а влада з а б и р а л а в с е л я н ;іемлю в к о л г о с п н и й фонд , н а п о л е г л и в о р е к о м е н д у в а л а продати д е р ж а в і дрібну худобу, о б к л а д а л а індив ідуальн і селянськ і господарства в и с о к и м и г р о ш о в и м и та натураль ­ними п о д а т к а м и . Д і й ш л о до того, щ о 21 лютого 1948 р . Президія Верховної Р а д и СРСР п р и й н я л а т а є м н и й У к а з «Про виселення з У к р а ї н с ь к о ї Р С Р осіб, я к і зл існо ухи-

4 9 6 Повоєнна відбудова і розвиток України

л я ю т ь с я від трудової д і яльност і в с ільському господарст­ві і ведуть а н т и г р о м а д с ь к и й , п а р а з и т и ч н и й спосіб ж и т ­т я » . Ц е й д о к у м е н т м а в с е р й о з н і н а с л і д к и . У 1 9 4 8 — 1950 р р . н а його п ідстав і зборами к о л г о с п н и к і в було ого­л о ш е н о 12 т и с . « г р о м а д с ь к и х в и р о к і в » , ж е р т в а м я к и х з а г р о ж у в а л а д е п о р т а ц і я до Сибіру та і н ш и х в іддалених м ісць С Р С Р .

Н е з в а ж а ю ч и на п о с и л е н н я т и с к у на село, продоволь­ча проблема в повоєнні р о к и з а л и ш а л а с я гострою. Л и ш е в грудні 1947 р . було п р и й н я т о постанову Р а д и Міністр ів С Р С Р та Ц К ВКП(б) про в ідміну к а р т о к на продовольчі та промислов і товари та перехід до п р о д а ж у їх у в і д к р и т і й торгівлі за є д и н и м и д е р ж а в н и м и роздрібними ц інами . Вод­ночас із с к а с у в а н н я м картково ї системи було проведено грошову реформу , щ о м а л а на меті л і к в і д а ц і ю н а с л і д к і в в і й н и у ф інансово-грошовій сфері та у п о р я д к у в а н н я всієї фінансової системи . Ц і урядов і дії м а л и неоднозначні нас­л і д к и . З о к р е м а , с к а с у в а н н я к а р т к о в о ї системи було, бе­зумовно , я в и щ е м п о з и т и в н и м , с в і д ч е н н я м певної стабілі ­зац і ї народного господарства . П р о т е п і с л я 1947 р . заро­бітна п л а т а б ільшої ч а с т и н и н а с е л е н н я , щ о п і д в и щ и л а с я л и ш е н а п о л о в и н у , суттєво в ідставала від нових д е р ж а в ­н и х ц і н , я к і м а й ж е втрич і п е р е в и щ у в а л и довоєнний рі­вень . Внасл ідок цього с к л а л а с я п а р а д о к с а л ь н а с и т у а ц і я : повоєнні п р и л а в к и л о м и л и с я від дел ікатес ів ( ікра , риба , м ' я с о п р о д у к т и тощо) , але ні черг , н і особливого попиту на ці товари не було.

Н е о д н о з н а ч н о в п л и н у л а на ж и т т є в и й р івень населен­н я і г р о ш о в а реформа . З одного боку , вона п р и в е л а гро­шову масу , щ о перебувала в обігу, у в ідпов ідн ість до пот­реб господарства ; з д і й с н и л а п е р е о ц і н к у трудових заощад­ж е н ь населення в ощадкасах на п ільгових умовах (до 3 тис . к р б . обмін г р о ш о в и х з н а к і в з д і й с н ю в а в с я 1:1); з н е ц і н и л а грошов і н а к о п и ч е н н я с п е к у л я н т і в . З іншого боку , гро­ш о в а р е ф о р м а боляче в д а р и л а по с е л я н с т в у , я к е зберіга­ло г р о ш і , головним ч и н о м , вдома і було з м у ш е н е зд ійс­н ю в а т и обмін у р о з р а х у н к у 1:10.

Н а д з в и ч а й н о гострою в п о в о є н н и й період була ж и т л о ­ва проблема . Під час в і й н и було з р у й н о в а н о т и с я ч і насе­л е н и х п у н к т і в , з н и щ е н о понад 40 м л н м 2 ж и т л а — 5 0 % довоєнного фонду . Це з м у ш у в а л о м і л ь й о н и людей трива­л и й час ж и т и у н а п і в з р у й н о в а н и х б у д и н к а х , б а р а к а х , на­п і в п і д в а л ь н и х п р и м і щ е н н я х , з е м л я н к а х .

Негативно впливали на ж и т т є в и й р івень населення так і п р и т а м а н н і к о м а н д н і й е к о н о м і ц і р и с и , я к д е ф о р м о в а н и й

Радянізація західних областей України 497

та у п о в і л ь н е н и й розвиток легко ї та харчової промисло­вості, непропорц ійно н и з ь к а ч а с т к а заробітної п л а т и ро­бітників і службовц ів у н а ц і о н а л ь н о м у доході , нееквіва­лентний обмін м і ж містом і селом (ц іни на пр о ду кц ію сільського господарства свідомо з а н и ж у в а л и с я ) .

Отже , у повоєнний період с к л а д н а с е л е н н я У к р а ї н и формувався під а к т и в н и м в п л и в о м м і г р а ц і й н и х процесів (демобіл і зац ія , р е е в а к у а ц і я , р е п а т р і а ц і я , депортац ія ) . У цей час р а д я н с ь к е к е р і в н и ц т в о , зробивши ставку на пріо­ритетний розвиток в а ж к о ї промисловост і , законсервува­ло н и з ь к и й р івень ж и т т я т р у д я щ и х .

15.5. Радянізація західних областей України Процес відбудови у «возз ' єднаних» рай она х У Р С Р про­

ходив набагато с к л а д н і ш е , н і ж на сході р е с п у б л і к и . Це було зумовлено н и з к о ю п р и ч и н : з н а ч н и м и р у й н а ц і я м и , з авданими ф а ш и с т с ь к о ю агрес ією; слабк істю економіч­ного потенц іалу рег іону (у промисловост і Г а л и ч и н и було зад іяно л и ш е 4 % н а с е л е н н я ) ; особливостями ментал ітету зах ідних у к р а ї н ц і в , я к і неоднозначно с п р и й м а л и соціа­л істичні перетворення , щ о в ідбувалися водночас з проце­сом в ідбудови; п а с и в н и м та а к т и в н и м опором нововве­денням значно ї ч а с т и н и місцевого н а с е л е н н я та ін .

Суть перетворень у з а х і д н и х областях У Р С Р п о л я г а л а її тому, щоб п р о д о в ж и т и і з а в е р ш и т и соц іал істичну пере­будову «возз ' єднаних» земель , тобто, я к з а з н а ч а є історик О. Субтельний , привести з а х і д н и х у к р а ї н ц і в у відповід­ність з р а д я н с ь к о ю системою та ї х н і м и сп івв і тчизника ­ми. З ц і єю метою в З а х і д н і й У к р а ї н і ш в и д к и м и т е м п а м и мали бути з д і й с н е н і і н д у с т р і а л і з а ц і я , к о л е к т и в і з а ц і я , культурна р е в о л ю ц і я , у т в е р д ж е н н я в л а д и органів дикта ­тури пролетар іату . Всі ц і процеси і м а л и створити умови для остаточної і н к о р п о р а ц і ї ( в к л ю ч е н н я до складу) за­х ідноукра їнського рег іону до С Р С Р .

Х а р а к т е р з м і н , щ о в ідбулися в процес і в ідбудови на території Зах ідно ї У к р а ї н и , н е о д н о з н а ч н и й . П р о й ш л а до­корінна м о д е р н і з а ц і я економічного потенц іалу рег іону. У роки четвертої п ' я т и р і ч к и в з а х і д н и х областях Укра ї ­ни було зд ійснено суттєву р е к о н с т р у к ц і ю с т а р и х заводів і фабрик . Відбудовано та с п о р у д ж е н о понад 2 ,5 тис . ве­л и к и х і середніх п р о м и с л о в и х п і д п р и є м с т в . Обсяг вало-

4 9 8 Повоєнна відбудова і розвиток України

вої продукц і ї промисловост і п р о т я г о м 1 9 4 6 — 1 9 5 0 р р . зріс у 3,2 р а з а .

Процес індустр іал і зац і ї у « в о з з ' є д н а н и х » з е м л я х м а в свої особливості .

П о - п е р ш е , значно в и щ і , н і ж у с х і д н и х рег іонах У Р С Р т е м п и промислового р о з в и т к у . Я к щ о 1940 р . п ідприємст­ва з а х і д н и х областей становили 4 , 7 % загально ї к і л ь к о с т і п і д п р и є м с т в У к р а ї н и , то 1949 р . — в ж е 1 2 , 6 % (у в а ж к і й промисловост і — відповідно 8,1 і 1 6 , 8 % ) .

По-друге , суттєві я к і с н і з м і н и в т р а д и ц і й н и х г а л у з я х з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х областей . Я к щ о р а н і ш е л ісова про­мислов ість к р а ю в и в о з и л а за м е ж і рег іону м а й ж е всю л і ­сову сировину в непереробному або нап івпереробному виг­л я д і , то тепер її п р о д у к ц і я стала базою д л я р о з в и т к у міс­цевих г а луз е й — деревообробної, паперової , х імічної (Уж­г о р о д с ь к и й диктово-меблевий і М у к а ч і в с ь к и й меблевий комбінати , Свалявський л ісох ім ічний завод, картонна фаб­р и к а у Львов і та ін . ) .

По-третє , п о я в а нових галузей промисловост і : м а ш и ­нобудівної та приладобудівної — на Л ь в і в щ и н і ; взуттєвої та т р и к о т а ж н о ї — у П р и к а р п а т т і ; рибопереробної — в І з м а ї л ь с ь к і й області та і н .

По-четверте , в і д к р и т т я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к о м у рег іоні з н а ч н и х р о д о в и щ к о р и с н и х к о п а л и н : 1 9 4 6 — 1 9 4 9 р р . у Д р о г о б и ц ь к і й області розв ідан і У г е р с ь к е , Б і л ь ч е - В о л и ц ь -к е та Р у д к о в с ь к е газові р о д о в и щ а , щ о м а л и не л и ш е рес­п у б л і к а н с ь к е , а й союзне з н а ч е н н я . У 1948 р . з а в е р ш е н о буд івництво н а й п о т у ж н і ш о г о в т і часи в СРСР та Європі маг і стрального газопроводу Д а ш а в а — К и ї в , а 1951 р . за­х і д н о у к р а ї н с ь к и й г а з п о ч а л а о т р и м у в а т и М о с к в а .

П о м і т н и й прорив у промисловому розвитку зах ідноук­ра їнських земель супроводжувався і негативними чинника­м и . Скроєна за стал інською моделлю індустр ія к р а ю пе­р е й м а л а й успадковувала т р а д и ц і й н і її вади: диспропор­ц і й н и й розвиток , щ о в и я в л я в с я у в ідставанні легкої та харчової галузей промисловості , д о м і н у в а н н я к і л ь к і с н и х п о к а з н и к і в над я к і с н и м и , в ідсутність зак інченого техно­логічного ц и к л у , з алежність від союзного центру та ін .

Е к о н о м і ч н а модерн і зац ія потребувала значної к ількос ­ті освічених квал іф ікованих робітників . Тому в е л и к а увага під час перетворень у з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х приді ­л я л а с я п и т а н н я м осв іти . А к т и в н а боротьба з неграмот­н істю, р о з ш и р е н н я м е р е ж і початково ї та в и щ о ї освіти да­в а л и змогу р а д я н с ь к і й влад і не т і л ь к и завойовувати сим­пат і ї з а х і д н и х у к р а ї н ц і в , а й створювати передумови д л я

Радянізація західних областей України 499

появи нового п о к о л і н н я з а х і д н о у к р а ї н с ь к о ї інтел ігенці ї , спираючись на я к у м о ж н а було б значно п о с и л и т и свій вплив на місцеве н а с е л е н н я . У 1 9 5 0 / 5 1 н а в ч а л ь н о м у році в ш к о л а х з а х і д н и х областей республ іки в ж е п р а ц ю в а л о понад 60 тис . в ч и т е л і в , тобто м а й ж е у ш і с т ь раз ів б ільше , н іж у довоєнний період . П о ч а т к о в о ю освітою було охоп­лено всіх д ітей ш к і л ь н о г о в і к у , к і л ь к і с т ь у ч н і в у 5—10 класах з б і л ь ш и л а с я м а й ж е втрич і . Н а п р и к і н ц і 1950 р . в Зах ідн ій У к р а ї н і ф у н к ц і о н у в а л о 25 вуз ів — у 1,5 раза б ільше, н і ж 1940 р . К і л ь к і с т ь студентів за цей час збіль­шилася м а й ж е в 10 раз ів . Однак зростання освітнього р івня супроводжувалося а к т и в н о ю р у с и ф і к а ц і є ю : 1 9 5 3 р . нав­ч а н н я у вс іх вузах Зах ідно ї У к р а ї н и велося п е р е в а ж н о російською мовою.

Особливістю пол ітичного ж и т т я в з ах ідно му рег іоні було формальне представництво у владних структурах міс­цевого н а с е л е н н я , я к е , я к п р а в и л о , висувалося на друго­рядні посади і могло певною мірою а к т и в н о в п л и в а т и на розвиток подій л и ш е на р івні села або району . Н а с е л е н н я Зах ідної У к р а ї н и насторожено с т а в и л о с я до комун істич ­ної парті ї і тому 1950 р . із 23 т и с . член ів льв івсько ї облас­ної орган і зац і ї воно становило л и ш е 1 0 % . З о г л я д у на це , глибоко з а к о н о м і р н о , щ о у н о м е н к л а т у р і обкомів парт і ї Зах ідної У к р а ї н и , у ч и ї х р у к а х ф а к т и ч н о зосереджувала ­ся вся повнота в л а д и в рег іоні , м ісцев і п р а ц і в н и к и стано­вили т і л ь к и 1 2 , 1 % .

Р а д и к а л ь н і соц і ально-економічн і з р у ш е н н я відбува­лися в с ільському господарстві з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х облас­тей. Щ е 1944 р . було в ідновлено процес примусової фор­сованої к о л е к т и в і з а ц і ї . На п о ч а т к у 1946 р . у З а х і д н і й У к р а ї н і н а л і ч у в а л о с я 158 к о л г о с п і в , 1 9 4 8 р . — 1 7 6 2 , 1949 р . — 6 0 9 8 , 1950 р . — 7190 (колгоспи о б ' є д н у в а л и за одними д ж е р е л а м и 9 3 % , за і н ш и м и — 9 8 % с е л я н с ь к и х господарств) .

Н а п о ч а т к у 50-х рок ів с у ц і л ь н а к о л е к т и в і з а ц і я в за­х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х була в основному з а в е р ш е н а . І хоча з в и с о к и х трибун і в о ф і ц і й н и х д е р ж а в н и х та пар­т ійних постановах неодноразово н а г о л о ш у в а л о с я на не­обхідності д о т р и м у в а т и с я п р и н ц и п і в поступовості та доб­ровільності , з астер і галося проти надмірно ї посп ішност і , на п р а к т и ц і д о м і н у в а л и форсовані т е м п и і п р и м у с . Ситу­ац ія у с к л а д н ю в а л а с я і т и м , щ о к о л е к т и в і з а ц і я зд ійсню­валася без в р а х у в а н н я місцевої с п е ц и ф і к и , особливостей ментал ітету з а х і д н и х у к р а ї н ц і в , пол ітично ї ситуац і ї в ре­гіоні . З в и ч н и м и методами з д і й с н е н н я с о ц і а л і с т и ч н и х пе-

500 Повоєнна відбудова і розвиток України

ретворень стали т и с к , терор , масові репресі ї , депортаці ї н а с е л е н н я .

д Щ о б остаточно з л а м а т и опір нововведенням з боку за­х і д н о у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я , р а д я н с ь к а в л а д а п о в е л а а к т и в н у боротьбу проти У к р а ї н с ь к о ї г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и ( У Г К Ц ) , я к а була о д н и м з в а ж л и в и х ч и н н и к і в суспільно-політичного ж и т т я цього рег іону. В умовах три­валої у к р а ї н с ь к о ї бездержавност і У Г К Ц поступово пере­т в о р и л а с я на т р а д и ц і й н о г о посередника м і ж у к р а ї н ц я м и й оф іц ійною владою, духовну опору і н а т х н е н н и к а націо­нально-визвольно ї боротьби, з в ' я з у ю ч у л а н к у м і ж зах ід­н о у к р а ї н с ь к и м рег іоном і З а х о д о м . Вона була впливовою, ш и р о к о р о з г а л у ж е н о ю с т р у к т у р о ю . До в с т а н о в л е н н я ра­д я н с ь к о ї в л а д и в З а х і д н і й У к р а ї н і г р е к о - к а т о л и ц ь к а цер­к в а с к л а д а л а с я із 3 0 4 0 п а р а ф і й , 4 4 4 0 ц е р к о в , духовної академ і ї , 5 д у х о в н и х с е м і н а р і й , 2 ш к і л і 127 монастир ів . З а нею й ш л о понад 5 м л н в і р у ю ч и х .

Р о з г о р т а н н ю наступу на У Г К Ц с п р и я л и і смерть мит­р о п о л и т а А . Ш е п т и ц ь к о г о (листопад 1944 р . ) , і повоєнне з а гострення в ідносин З а х о д у і Сходу, щ о поступово пере­росло в «холодну в і й н у » . Н а м а г а ю ч и с ь з н а й т и сп ільну мову з п а н у ю ч и м р е ж и м о м і у н и к н у т и к р о в о п р о л и т т я в з а х і д н о у к р а ї н с ь к о м у р е г і о н і , н а с т у п н и к Ш е п т и ц ь к о г о м и т р о п о л и т Й . Сл іпий н а д с и л а є в грудні 1944 р . до Мос­к в и делегац ію У Г К Ц . Ц ю делегац ію п р и й н я в голова Ра­д и в справах р е л і г і й н и х к у л ь т і в при Р а д н а р к о м і СРСР п о л к о в н и к д е р ж а в н о ї безпеки І. П о л я н с ь к и й . Під час зу­стрічі представники У Г К Ц о з н а й о м и л и його з ж и т т я м цер­к в и , проголосили з в е р н е н н я Й . Сліпого «До духовенства і в і р у ю ч и х » , де м і с т и л и с я з а к л и к и до бандер івц ів «вер­н у т и с я з н е п р а в и л ь н о г о ш л я х у » ; передали 100 тис . крб . у фонд Червоного хреста на оборону к р а ї н и . Демонструю­ч и свою л о я л ь н і с т ь до р е ж и м у , один з представник ів гре­к о - к а т о л и к і в все ж з а у в а ж и в , щ о в зах ідному регіоні будь-я к і зм іни необхідно «робити обережно» . Не б а ж а ю ч и всту­п а т и у к о н ф л і к т з У Г К Ц під час в і й н и , стал інське кер ів ­н и ц т в о пооб іцяло г р е к о - к а т о л и к а м в ільне в і д п р а в л е н н я б о г о с л у ж і н ь .

Проте в ж е в середині березня 1945 р . з ' я в л я є т ь с я де­т а л ь н а і н с т р у к ц і я л і к в і д а ц і ї У Г К Ц , під я к о ю стояв під­п и с : «Со всеми м е р о п р и я т и я м и согласен И . С т а л и н » . Ді­ю ч и за і н с т р у к ц і є ю , органи д е р ж б е з п е к и у кв і тн і з аареш­т у в а л и всіх у к р а ї н с ь к и х г р е к о - к а т о л и ц ь к и х є п и с к о п і в на ч о л і з м и т р о п о л и т о м Й . С л і п и м . У к о р о т к и й час було л і к в і д о в а н о церковн і освітні установи , розгромлено мит-

Радянізація західних областей України 5 0 1

рополію та є п а р х і а л ь н і у п р а в л і н н я . Проведено а р е ш т и се­ред м о н а х і в , м о н а ш о к та духовенства — понад 2 т и с . осіб.

П р и с п р и я н н і Н К В С було створено і н і ц і а т и в н у групу , до с к л а д у я к о ї у в і й ш л и відомі рел і г ійн і д і я ч і Г. Костель-н и к , М. М е л ь н и к , А . П е л ь в е ц ь к и й , щ о м а л а на мет і роз­рив уні ї з Р и м о м та в о з з ' є д н а н н я г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї цер­кви з Рос ійською православною ц е р к в о ю . 8—10 березня 1946 р . « ін іц іативна група» с к л и к а л а Собор у Львов і в храмі св . Юра , у я к о м у в з я л и участь 214 с в я щ е н и к і в і 19 світських осіб. Згідно з р ішеннями цього з ібрання Брест­ська у н і я 1596 р . с к а с о в у в а л а с я , а г р е к о - к а т о л и ц ь к а цер­ква «возз ' єднувалася» з Рос ійською православною ц е р к ­вою.

З а т а к и м с а м и м сценар ієм розгорталися поді ї і в За­к а р п а т т і . У п о в о є н н и й період до л и п н я 1947 р . від у к р а ­їнської єпарх і ї тут в ід ібрали 73 ц е р к в и , 15 с в я щ е н и к і в було вислано до Сибіру , трьох убили , а 36 в т е к л о . У цьо­му ж році було в ч и н е н о з а м а х ( влаштовано а в т о к а т а с т р о ­фу) на м у к а ч і в с ь к о г о у к р а ї н с ь к о г о є п и с к о п а Г. Р о м ж у , якого п і зн іше отру їли в л і к а р н і . П і с л я цього з а к р и л и усі г р е к о - к а т о л и ц ь к і ц е р к в и в М у к а ч і в с ь к і й єпарх і ї , засуди­л и до р і зних строк ів у в ' я з н е н н я 50 с в я щ е н и к і в . Насл ід ­ком усіх ц и х а к ц і й було урочисте п р о г о л о ш е н н я в серпні 1949 р . Московським патр іархатом «добровільного возз ' єд­н а н н я м у к а ч і в с ь к о ї єпарх і ї з Рос ійською п р а в о с л а в н о ю ц е р к в о ю » .

Л і к в і д а ц і я У к р а ї н с ь к о ї г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и бу­ла частиною п л а н у , спрямованого на орган і зац ію всебіч­ної енерг ійної в ідс іч і наступаючому В а т и к а н у і зм іцнен­ню р а д я н с ь к о ї в л а д и в з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х . Ц я л і к в і д а ц і я стала м о ж л и в о ю через ослаблення в повоєн­н и й п е р і о д г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и ; з а г о с т р е н н я відносин м і ж З а х о д о м і Сходом, я к е переросло в «холод­ну в і й н у » , смерть л ідера У Г К Ц А . Ш е п т и ц ь к о г о .

О т ж е , суть п о в о є н н и х сусп ільних перетворень у за­х ідних областях У к р а ї н и п о л я г а л а в п р о д о в ж е н н і та за­вершенні соц іал істично ї перебудови « в о з з ' є д н а н и х » зе­мель . Ш л я х о м а к т и в н о ї «радян ізац і ї» п л а н у в а л о с я від­т існити «старе» ( звича ї , рел і г ію , орган і зац ію п р а ц і , сус­пільні с т р у к т у р и , л ідер ів та ін . ) і ствердити «нове» з ме­тою «органічного» п р и є д н а н н я цього рег іону до с к л а д у СРСР.

502 Повоєнна відбудова і розвиток України

15.6. Боротьба ОУН—УПА з радянською репресивною машиною Л і к в і д а ц і я г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и , н а с и л ь н и ц ь к а

к о л е к т и в і з а ц і я , масові депортаці ї в и к л и к а л и опір д і я м в л а д и з боку місцевого з а х і д н о у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я . О р г а н і з у ю ч и м ядром і ударною силою цього опору стали ф о р м у в а н н я У П А . її д і я л ь н і с т ь у п о в о є н н и й період умов­но м о ж н а п о д і л и т и на два етапи , щ о суттєво в ідр і зняють­ся один від одного т а к т и ч н о ю л і н і є ю . Я к щ о змістом пер­шого етапу ( 1 9 4 5 — 1 9 4 6 ) було в і д к р и т е п р о т и с т о я н н я ве­л и к и х з ' є д н а н ь , а р ' є р г а р д н і бої, то на другому (1947— 1950) — п о ч и н а є п е р е в а ж а т и п і д п і л ь н а боротьба, у д а р и н е в е л и к и х бойових г р у п , з а т у х а ю ч а а к т и в н і с т ь .

П і с л я з а к і н ч е н н я Другої світової в і й н и кер івництво У П А в в а ж а л о , щ о з і т к н е н н я З а х о д у і СРСР н е м и н у ч е , і тому своє основне з а в д а н н я вбачало в тому, щоб не дати з м о г и р а д я н с ь к і й влад і ш в и д к о з а к р і п и т и с я в зах ідноук­р а ї н с ь к о м у рег іоні . Н а цьому етапі з а гони У П А т р и м а л и під своїм к о н т р о л е м досить з н а ч н у територ ію — м а й ж е 150 т и с . к м 2 , на я к і й н а м а г а л и с я створити а л ь т е р н а т и в н і р а д я н с ь к и м о р г а н а м в л а д и н а ц і о н а л ь н о - д е р ж а в н і струк­т у р и . Ф о р м у в а н н я повстанц ів м а л и у своєму склад і кава­л е р і й с ь к і та а р т и л е р і й с ь к і ч а с т и н и . А к т и в н і с т ь У П А бу­л а щ е досить високою: т а к , за п е р ш е п і в р і ч ч я 1945 р . було зд ійснено 2 2 0 7 з б р о й н и х а к ц і й (в ідплатних а к т і в , диверс ій на з а л і з н и ц і та ш о с е й н и х дорогах , н а п а д и на районні центри тощо) . У відповідь стал інський р е ж и м про­вів 9 2 3 8 к а р а л ь н и х операц ій , під час я к и х було вбито 34 тис . повстанц ів і 46 тис . з ахоплено в полон . У к р и в а ­вому п р о т и с т о я н н і з а г и н у л и л і д е р и О У Н — У П А — к о м а н ­дувач У П А член Ц е н т р а л ь н о г о проводу ОУН К л и м Савур (Д. К л я ч к і в с ь к и й ) , К а р п о в и ч — п е р ш и й з а с т у п н и к ко­м а н д у в а ч а і н а ч а л ь н и к ш т а б у У П А , К р е м і н ь — заступ­н и к к о м а н д у в а ч а У П А - « З а х і д » та ін . Т а к і втрати вимага ­л и суттєвої з м і н и т а к т и к и . С п о ч а т к у під т и с к о м обставин в е л и к і з ' є д н а н н я д і л я т ь с я на м а л і г р у п и , я к і п р и н ц и п о в о у н и к а ю т ь ф р о н т а л ь н и х боїв, п о в е р т а ю т ь с я до типово пар ­т и з а н с ь к и х форм боротьби ( зас ідка , н а с к о к , саботаж, про­рив та ін . ) .

Н а п р и к і н ц і 1946 р . У к р а ї н с ь к а Головна Визвольна Ра­да п р и й м а є р і ш е н н я про д о к о р і н н у реорган і зац ію У П А ,

Боротьба ОУН—УПА 503

суть я к о ї п о л я г а л а в демобіл ізаці ї ч а с т и н и повстанц ів , в ідправці певної к і л ь к о с т і в о я к і в на З а х і д і орган і зац і ї п ідп ілля з н а й с т і й к і ш и х і н а й в и т р и в а л і ш и х л ю д е й . З а висловом одного із ідеологів О У Н — У П А , у цей час роз­почався перех ід «від форм ш и р о к о ї повстансько ї бороть­би до форм боротьби глибоко п ідп ільно ї» .

З р о з у м і в ш и ілюзорність своїх сподівань на радянсь ­к о - а м е р и к а н с ь к у в ійну , ОУН і к о м а н д у в а н н я У П А на по­чатку 1947 р . п е р е х о д я т ь до т а к т и к и п а р т и з а н с ь к о ї вій­ни н е в е л и к и м и г р у п а м и , ш и р о к о ї п ідп ільно ї боротьби, саботажу, а н т и р а д я н с ь к о ї пропаганди , і н д и в і д у а л ь н и х те­рористичних а к ц і й проти представник ів п р а в л я ч о г о ре­ж и м у .

У сучасн ій і сторичній л і тератур і зустр ічається з г а д к а про те , щ о з а в е р ш е н н я в і й н и ОУН-Б зустр іла п ід гаслом, п р о г о л о ш е н и м Р . Ш у х е в и ч е м : « Д о м а г а т и с я , щоб ні одне село не в и з н а л о р а д я н с ь к о ї в л а д и . ОУН має д і я т и т а к , щоб усі , хто в и з н а в р а д я н с ь к у владу , були з н и щ е н і . Не з а л я к у в а т и , а ф і з и ч н о з н и щ у в а т и ! Не потрібно б о я т и с я , що л ю д и п р о к л я н у т ь нас за ж о р с т о к і с т ь . Х а й із 40 м іль ­йонів у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я з а л и ш и т ь с я п о л о в и н а — нічого с т р а ш н о г о в цьому н е м а є » 1 . З а о ф і ц і й н и м и дани­ми оунівц і з д і й с н и л и 14 ,5 тис . диверс ій і т е р о р и с т и ч н и х акт ів , у я к и х з а г и н у л о м а й ж е ЗО тис . в ійськовослужбов­ців , п р а ц і в н и к і в д е р ж а в н и х та охоронних орган ів , місце­вих ж и т е л і в . Т а к т и ч н а л і н і я УПА, к у р с на масовий опір з а х і д н о у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я р а д я н с ь к і й влад і д а в а в привід стал інському к е р і в н и ц т в у д л я ш и р о к о м а с ш т а б н и х к а р а л ь н и х а к ц і й у рег іоні . Тому під к о л е с а м и репресив­ної м а ш и н и о п и н и л и с ь не л и ш е повстанц і . С в а в і л л я , без­з а к о н н я , провокац і ї стали нормою п о в е д і н к и спецв ійськ у З а х і д н і й У к р а ї н і .

З а г и б е л ь к о м а н д у в а ч а У П А Р . Ш у х е в и ч а (5 березня 1950 р . ) стала своєр ідним поворотним п у н к т о м — п і с л я неї ф а к т и ч н о з а к і н ч и в с я орган і зований оп ір на зах ідно­у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , хоча окремі н е в е л и к і з агони У П А та р е ш т к и п і д п і л л я д і я л и щ е до середини 50-х р о к і в .

О т ж е , у п о в о є н н и й період т а к т и ч н а л і н і я У П А зазнає певної трансформац і ї . Я к щ о на початку п е р е в а ж а ю т ь фор­ми ш и р о к о ї повстансько ї боротьби ( к о н т р о л ю в а н н я пев­ної територі ї , створення альтернативних р а д я н с ь к и м орга-

1 Ц и т . за: Чайковський А . С. Невідома війна: Партизансь­к и й р у х в Укра їн і 1 9 4 1 — 1 9 4 4 рр. мовою д о к у м е н т і в , очи­ма і сторика . — К . , — С. 2 4 2 .

504 Повоєнна відбудова і розвиток України

н а м в л а д и н а ц і о н а л ь н о - д е р ж а в н и х с т р у к т у р , д і я л ь н і с т ь в е л и к и х формувань , я к і охоплюють кавалер ійськ і та арти­лер ійськ і частини) , то на початку 1947 р . т а к т и к а боротьби з м і н ю є т ь с я . Ч и н н и к а м и , я к і в и з н а ч а л и ц і з м і н и , були : п е р е р о с т а н н я повоєнного п р о т и с т о я н н я м і ж СРСР і Захо­дом у «холодну в і й н у » ; з н а ч н і в т р а т и У П А в протиборст­ві з р а д я н с ь к и м и в і й с ь к а м и ; з а гибель п о в с т а н с ь к и х ліде­р ів ; певні ус п іхи р а д я н с ь к о ї в л а д и в сусп ільних перетво­р е н н я х у з а х і д н о у к р а ї н с ь к о м у рег іон і ; п о л і т и к а сталін­ського р е ж и м у на р о з к о л л а в повстанц ів .

15.7. Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція «Вісла» В і д н о в л е н н я р а д я н с ь к о ї в л а д и в з а х і д н и х областях

У к р а ї н и супроводжувалося п о с и л е н н я м репресивного тис­к у на м ісцеве н а с е л е н н я . Основною метою репресій було с т в о р е н н я с п р и я т л и в и х у м о в д л я « р а д я н і з а ц і ї » к р а ю , е к с п л у а т а ц і ї його демографічного та природного потенці­ал ів ; н а с и л ь н е з а л у ч е н н я н а с е л е н н я до р а д я н с ь к о ї систе­м и г о с п о д а р ю в а н н я ; р у й н а ц і я н а ц і о н а л ь н и х с т р у к т у р са­мозахисту , духовним осередком я к и х була Укра їнська гре-к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а ; м а к с и м а л ь н е з в у ж е н н я соц іаль­ної бази збройного опору, очолюваного О У Н — У П А ; оста­точне у т в е р д ж е н н я на м і с ц я х орган ів р а д я н с ь к о ї в л а д и .

Н а п р и к і н ц і в і й н и й у п о в о є н н и й період р о з г а л у ж е ­н и й с т а л і н с ь к и й р е п р е с и в н и й а п а р а т , щ о д і я в у зах ідно­у к р а ї н с ь к и х з е м л я х , ш и р о к о в и к о р и с т о в у в а в в ж е апро­бований у попередн і р о к и а р с е н а л р е п р е с и в н и х а к ц і й . А р е ш т и , вбивства , к о н ф і с к а ц і ї м а й н а , масові депортаці ї , з а п р о в а д ж е н н я системи з а р у ч н и ц т в а — д а л е к о не пов­н и й п е р е л і к форм і метод ів репресивного т и с к у на м ісце­ве н а с е л е н н я . Своєр ідним с и г н а л о м до п о ч а т к у репрес ій стало р о з п о р я д ж е н н я Н К В С С Р С Р в ід 7 с і ч н я 1944 р . , у я к о м у з а з н а ч а л о с я : « . . .ус іх в и я в л е н и х пособників на те­риторі ї У к р а ї н и з а а р е ш т у в а т и з к о н ф і с к а ц і є ю м а й н а і від­п р а в и т и до Ч о р н о г о р с ь к о г о спецтабору» ( К р а с н о я р с ь к и й к р а й ) . З н а б л и ж е н н я м фронту до з а х і д н о у к р а ї н с ь к и х зе­м е л ь р е п р е с и в н а д і я л ь н і с т ь р а д я н с ь к о г о р е ж и м у посилю-

Масові репресії радянського режиму 505

ється . З о к р е м а , у березні 1944 р . з ' я в л я є т ь с я нове розпо­р я д ж е н н я Н К В С С Р С Р , у я к о м у в к а з у в а л о с я : «Сім ' ї , у склад і я к и х є оун івц і , щ о перебували на нелегальному становищі , а т а к о ж с ім ' ї з а с у д ж е н и х оун івц ів в з я т и на облік і в и с е л и т и до т и л о в и х областей Союзу» .

15 т р а в н я 1945 р . М. Х р у щ о в провів у Л ь в о в і нараду із с е к р е т а р я м и обкомів КП(б)У і н а ч а л ь н и к а м и управ ­л інь Н К В С . У своїй доповіді він в и м а г а в р і ш у ч и х к а р а л ь ­них а к ц і й проти с імей повстанц ів , а т а к о ж р е к о м е н д у в а в застосовувати «нові методи роботи», суть я к и х п о л я г а л а у створенні в з а х і д н о у к р а ї н с ь к о м у кра ї атмосфери «кру­гової поруки» та взаємної п ідозри . У к о ж н о м у селі м а л и бути в ід ібрані з а р у ч н и к и із з а м о ж н и х с е л я н , я к і м у с и л и пов ідомляти оф іц ійну владу про н а м і р и та дії повстан­ців . Водночас їх суворо п о п е р е д ж а л и , щ о вони несуть від­пов ідальність за будь -яку подію, що станеться на терито­рії с ільської р а д и . К р і м цього, місцеві р а д я н с ь к і актив іс ­ти м а л и с т е ж и т и за з а р у ч н и к а м и і в раз і їхньо ї неблаго-надійності з а а р е ш т о в у в а т и і в и с е л я т и . Х р у щ о в в и м а г а в орган і зовувати збори с е л я н , на я к и х о г о л о ш у в а т и імена тих , хто допомагає п о в с т а н ц я м , і застосовувати проти них репресі ї .

Основними ж е р т в а м и репресивних а к ц і й були , я к пра­вило, ч л е н и с імей оунівців і «бандпособників» , к у р к у л і з с і м ' я м и , стара з а х і д н о у к р а ї н с ь к а і н т е л і г е н ц і я , с в я щ е н и ­ки г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и . Про масовий х а р а к т е р реп­ресій св ідчить той ф а к т , щ о л и ш е протягом 1 9 4 6 — 1 9 4 8 рр . у сх ідні р а й о н и СРСР було депортовано м а й ж е 500 тис . з а х і д н и х у к р а ї н ц і в .

Стал інське кер івництво використовувало репресі ї в за­х і д н о у к р а ї н с ь к и х з е м л я х і я к засіб д е р ж а в н о г о примусу , і я к метод п о к а р а н н я . Основною метою к а р а л ь н и х а к ц і й було створення с п р и я т л и в и х умов д л я тотально ї «радяні -зації» З а х і д н о ї У к р а ї н и .

О п е р а ц і я «Вісла» — це з а в е р ш а л ь н и й етап процесу переселення у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я із територі ї З а к е р -зоння ( Л е м к і в щ и н а , П о с я н н я , П і д л я ш ш я , Х о л м щ и н а ) . По­чаток ц ь о м у процесу було покладено 9 вересня 1944 р . угодою м і ж п о л ь с ь к и м Т и м ч а с о в и м комітетом н а ц і о н а л ь ­ного в и з в о л е н н я та урядом У Р С Р , відповідно до я к о ї укра­їнське н а с е л е н н я , щ о п р о ж и в а л о в З а к е р з о н н і , мусило добровільно п е р е ї х а т и до Р а д я н с ь к о ї У к р а ї н и . Ц ю масш­табну м і г р а ц і ю м о ж н а под ілити на три етапи :

І етап —• «добровільне переселення» (вересень 1944 — серпень 1 9 4 5 р.). У цей період по селах п о ч а л и свою робо-

506 Повоєнна відбудова і розвиток України

ту переселенськ і коміс і ї , створені з п р е д с т а в н и к і в У Р С Р та П о л ь щ і , я к і проводили а г і тац ію за переселення . Про­те м ісцев і ж и т е л і не п о с п і ш а л и з а л и ш а т и о б ж и т і м і с ц я та зароблене в а ж к о ю працею м а й н о , к р і м того , вони боя­л и с я к о л е к т и в і з а ц і ї та с т а л і н с ь к и х репрес ій , я к і в ж е ма­л и місце в З а х і д н і й У к р а ї н і н а п р и к і н ц і 30-х — на почат­к у 40-х р о к і в . Саме тому в русло добровільного пересе­л е н н я п о т р а п л я л и п е р е в а ж н о л ю д и , господарства я к и х були з н и щ е н і в ійною, м а л о з а м о ж н і , або ж т і , хто з а з н а в чи боявся р е п р е с и в н и х д ій з боку п і д п і л ь н и х п о л ь с ь к и х ф о р м у в а н ь . Тому до 1 березня 1945 р . в У к р а ї н у із З а к е р -з о н н я п е р е с е л и л а с я л и ш е 81 тис . осіб.

II е т а п — « н а с и л ь н и ц ь к а д е п о р т а ц і я » ( в е р е с е н ь 1 9 4 5 — серпень 1946 р.). З другої п о л о в и н и 1945 р . доб­ров ільне переселення м а й ж е п р и п и н я є т ь с я , б ільше того, почався процес нелегального повернення у к р а ї н ц і в , я к і в і д ч у л и в а ж к у р у к у стал інського р е ж и м у , на старі м і с ц я п р о ж и в а н н я . Відповіддю польсько ї сторони на н е б а ж а н ­н я у к р а ї н ц і в з а л и ш а т и свої д о м і в к и та земл і п р е д к і в став в і д к р и т и й терор . Спочатку і н с т р у м е н т о м репрес ій були збройні ф о р м у в а н н я Армі ї Крайово ї , в о я к и я к о ї грабува­л и та п а л и л и укра їнськ і села, вбивали їхн іх ж и т е л і в . Про­те нав і ть ц и х ж о р с т о к и х д ій в и я в и л о с я з а м а л о , щоб зла­м а т и оп ір у к р а ї н ц і в , я к і не б а ж а л и п е р е с е л я т и с я в У Р С Р . Саме тому восени 1945 р . головний у п о в н о в а ж е н и й у р я ­ду У Р С Р у справах евакуац і ї п о р у ш и в к л о п о т а н н я перед п о л ь с ь к и м у р я д о м про « н а д а н н я в ійськової допомоги в п р и с к о р е н н і масової депортаці ї н а с е л е н н я » . Відповіддю В а р ш а в и на це «прохання» став н а к а з трьом п о л ь с ь к и м д и в і з і я м п р и м у с о в о в і д с е л и т и у к р а ї н с ь к е н а с е л е н н я з 50-к ілометрово ї прикордонно ї смуги на територ ію У Р С Р . У раз і в ідмови укра їнц ів від переселення планувалося при­мусове в ідселення їх у глиб П о л ь щ і , за р і к у С я н . Процес в ідселення с у п р о в о д ж у в а в с я вбивствами , п о гр абу в анн я ­м и , мародерством. Під т и с к о м т а к и х «аргументів» на за­л і з н и ч н и х с т а н ц і я х з б и р а л и с я н а т о в п и б а ж а ю ч и х переї­х а т и на територ ію У Р С Р .

А к ц і я н а с и л ь н и ц ь к о ї депортац і ї , що розпочалася у ве­ресні 1945 р . , з а к і н ч и л а с я у серпні 1946 р . Внасл ідок цього в У Р С Р було переселено 4 8 2 т и с . осіб — 9 6 , 8 % у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я З а к е р з о н н я .

III етап — «операція «Вісла» (квітень — липень 1947 р.). Ф о р м а л ь н и м приводом д л я п о ч а т к у цієї репресивної а к ц і ї с тала загибель у березні 1947 р . у бою з ф о р м у в а н н я м и У П А з а с т у п н и к а м ін істра оборони П о л ь щ і К. Свєрчевсь-

Культурно-ідеологічні процеси в Україні 507

кого. Одразу п і с л я ціє ї події п о л ь с ь к и м к е р і в н и ц т в о м бу­ло п р и й н я т о р і ш е н н я про в и с е л е н н я у к р а ї н ц і в і член ів зм ішаних укра їнсько-польських сімей з у к р а ї н с ь к и х етніч­них та п р и л е г л и х земель ( П о с я н н я , Л е м к і в щ и н и , Холм-щ и н и , П і д л я ш ш я ) і поселення їх у т а к з в а н и х поверну­тих зах ідних та п і в н і ч н и х р а й о н а х з о б о в ' я з к о в и м розпо­р о ш е н н я м серед польського н а с е л е н н я . Ц і репресивні дії і с тановили основний зміст операці ї «Вісла» . Р е п р е с и в н а а к ц і я була скоординованою на м і ж д е р ж а в н о м у р івн і ді­єю — під час її проведення в ідд іли НКВС та чехословаць­кої армі ї з а б л о к у в а л и сх ідні та п івденні к о р д о н и Поль­щі . З а п о л ь с ь к и м и д а н и м и , депортовано було 140 ,5 тис . осіб, у в ' я з н е н о в концтабор і Я в о ж н о 3800 осіб, а вбито понад 6 5 0 осіб.

О т ж е , у середині 40-х рок ів у к р а ї н с ь к е н а с е л е н н я За-к е р з о н н я стало ж е р т в о ю масових н а с и л ь н и ц ь к и х депор­тац ій , я к і до с е р п н я 1946 р . з д і й с н ю в а л и с я в н а п р я м к у У Р С Р , а з к в і т н я 1947 р . — у глиб П о л ь щ і . Суттю опера­ції «Вісла» було « о ч и щ е н н я » терен ів Південно-Східної П о л ь щ і від автохтонного у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я та ц іл­к о в и т а а с и м і л я ц і я у к р а ї н ц і в - п е р е с е л е н ц і в у п о л ь с ь к о м у середовищі .

15.8. Культурно-ідеологічні процеси в Україні Процес консервац і ї тотал ітарного р е ж и м у в СРСР у

повоєнний період в и м а г а в остаточного у т в е р д ж е н н я ста­л інсько ї ідеологічної д о к т р и н и , саме тому в цей ч а с , з одного боку, а к т и в і з у є т ь с я п р о п а г а н д и с т с ь к а обробка на­с е л е н н я , з іншого — п о с и л ю є т ь с я т и с к на і н т е л і г е н ц і ю . Все, щ о виходило за м е ж і офіц ійно ї д о к т р и н и , ч и брало під сумнів її постулати , к а т е г о р и ч н о в і д к и д а л о с я систе­мою. Т а к и й п ідх ід обґрунтовував боротьбу не т і л ь к и про­ти « н а ц і о н а л і з м у » , а й проти «космопол ітизму» та «низь­копоклонства» перед З а х о д о м . Ц я боротьба в е л а с я і в до­воєнний період, однак п і с л я в і й н и вона набуває особли­вої гостроти. У суспільств і в ц ілому і особливо в середо­в и щ і інтел ігенці ї досить ш в и д к о йде процес ф о р м у в а н н я й усв ідомлення нових підходів до о ц і н к и ситуац і ї в кра­їн і , до р о з у м і н н я власного м і с ц я в суспільств і , розгорта­ється інтенсивний п о ш у к нових сфер і форм самореал і за -ції в к у л ь т у р і й н а у ц і .

508 Повоєнна відбудова і розвиток України

У 1946 р . п о б а ч и л и світ сумнозв існ і постанови Ц К ВКП(б) «Про ж у р н а л и «Звезда» і « Л е н і н г р а д » , спрямова ­ні проти творчості А . А х м а т о в о ї і М. З о щ е н к а , «Про к і ­н о ф і л ь м « Б о л ь ш а я ж и з н ь » та і н . , щ о с т а л и не л и ш е сво­єр ідним сигналом, а й, я к з а значалося в редакц ійн ій статті ж у р н а л у « Б і л ь ш о в и к У к р а ї н и » , «бойовою програмою» но­вої ідеолог ічної а т а к и . В ж е за ш а б л о н о м , в и г о т о в л е н и м у Москв і , цього ж 1946 р . Ц К КП(б)У у х в а л и в к і л ь к а пос­танов «Про п е р е к р у ч е н н я і п о м и л к и у висв і тленн і у к р а ­їнсько ї л і т е р а т у р и в «Нарис і історі ї у к р а ї н с ь к о ї л ітера­т у р и » , «Про ж у р н а л сатири і гумору «Перець» , «Про ж у р ­н а л «Вітчизна» та і н . Усі ці д о к у м е н т и , я к п р а в и л о , міс­т и л и три тези : к р и т и к у н а ц і о н а л і з м у ; в к а з і в к у на недос­татнє в и с в і т л е н н я в х у д о ж н і й творчост і проблем сучас­ност і ; з а к л и к до р о з г о р т а н н я б і л ь ш о в и ц ь к о ї к р и т и к и і с а м о к р и т и к и . П о ч а л а с я чергова к а м п а н і я морально-по­л і т и ч н о г о т и с к у на сусп ільство , інсп ірована т о д і ш н і м го­л о в н и м ідеологом А . Ж д а н о в и м і тому н а з в а н а « ж д а н о в -щ и н о ю » . ї ї п е р ш и й етап в У к р а ї н і проходив під гаслом боротьби проти « н а ц і о н а л і з м у » . Особливо ч і т к о це в и я ­в и л о с я п і сля вересневого 1947 р . п л е н у м у п р а в л і н н я Спіл­к и п и с ь м е н н и к і в У к р а ї н и , к о л и п о с и л и л о с я в ідверте пуб­л і ч н е ц ь к у в а н н я і п р я м е з в и н у в а ч е н н я в «нац іонал і зм і» М. Р и л ь с ь к о г о (за твори « М а н д р і в к а в молод ість» , «Київ­ськ і октави») , КХ Яновського (роман « Ж и в а вода») , І . Сен-ч е н к а (повість «Його п о к о л і н н я » ) , О. Д о в ж е н к а (к іносце­н а р і й « У к р а ї н а в огні») та і н .

Н а г н і т а н н ю атмосфери ідеологічної нетерпимості під в и г л я д о м п р и н ц и п о в о с т і с п р и я л о те , щ о саме 1 9 4 7 р . КП(б)У знову очолив Л . К а г а н о в и ч . Саме він зробив «ваго­м и й внесок» у п ідготовку згаданого пленуму . Щ е в серпні , виступаючи на нараді молодих п и с ь м е н н и к і в у Ц К КП(б)У, Л . Каганович розставив акценти майбутньої кампані ї шель­м у в а н н я , провокац ійно з а я в и в ш и : «Ми не зуміємо вихо­вати когорти молодих п и с ь м е н н и к і в без к р и т и к и с т а р и х » .

У серпні 1947 р . р о з ш и р ю є т ь с я фронт ідеологічної ата­к и стал ін і зму на у к р а ї н с ь к у і н т е л і г е н ц і ю : вогонь неспра­ведливої к р и т и к и переноситься н а в е л и к у групу н а у к о в ­ц ів р е с п у б л і к и . Т а к , саме в серпні Ц К КП(б)У у х в а л и в постанову «Про п о л і т и ч н і п о м и л к и і незадов ільну роботу Інституту історії У к р а ї н и А к а д е м і ї н а у к У Р С Р » . Р і з к і й к р и т и ц і були п іддан і п р а ц і С. Б ілоусова , К . Гуслистого , М. Петровського , М. С у п р у н е н к а , Л . Слав іна , Ф . Ястре-бова та ін . ї х з в и н у в а ч у в а л и у в ідход і від б і л ь ш о в и ц ь к о ­го п р и н ц и п у парт ійност і , в а н т и н а у к о в о с т і , в і д р о д ж е н н і

Культурно-ідеологічні процеси в Україні 509

основних ідей і сторичних к о н ц е п ц і й Антоновича , Грушев­ського, висв і тленн і історі ї У к р а ї н и і зольовано від історі ї інших народів С Р С Р , в ідмові від а к ц е н т у на боротьбу кла ­сів т о щ о . С п р а в ж н я ж суть ц и х к р и т и ч н и х з а у в а ж е н ь полягала у обстоюванні владою монополі ї на т р а к т у в а н ­ня історичного процесу , що є однією з в а ж л и в и х умов ф у н к ц і о н у в а н н я будь-яко ї тотал ітарно ї д е р ж а в и .

Д р у г и й етап к а м п а н і ї морально-пол ітичного т и с к у на суспільство в і д к р и в а є розгорнута н а п р и к і н ц і 1948 р . бо­ротьба проти «низькопоклонства» перед З а х о д о м , а зго­дом — і проти « к о с м о п о л і т и з м у » . В ід і граючи роль ідео­логічного забезпечення консервац і ї пануючого р е ж и м у , к а м п а н і я проти «космопол ітизму» м а л а на меті посили­ти культурно- ідеолог ічну і з о л я ц і ю к р а ї н и ; не т і л ь к и роз­колоти і н т е л і г е н ц і ю , а певною м і р о ю п р о т и с т а в и т и її і н ш и м с о ц і а л ь н и м г р у п а м суспільства ; р о з п а л и т и шові ­н істичні та а н т и с е м і т с ь к і настрої , п о с и л и т и процес руси­фікац і ї ; в ідновити в а ж л и в и й ч и н н и к ф у н к ц і о н у в а н н я то­тал ітарного р е ж и м у — образ в н у т р і ш н ь о г о ворога , щ о в роки в і й н и дещо в і д і й ш о в у т і н ь .

Сигналом до р ішучо ї а т а к и п р о т и космопол іт ів стала р е д а к ц і й н а стаття «Про одну а н т и п а т р і о т и ч н у групу те­а т р а л ь н и х к р и т и к і в » , опубл ікована в с ічні 1949 р . у га­зеті « П р а в д а » . Відгомоном ціє ї статт і в Укр а ї н і стало на­в і ш у в а н н я я р л и к і в «безрідних космополіт ів» на л ітера­турних і т е а т р а л ь н и х к р и т и к і в О. Б о р щ а г і в с ь к о г о , А . Го-зенпуда та ін . К а м п а н і я боротьби з космопол ітизмом приз­вела до н е г а т и в н и х н а с л і д к і в : у л і тератур і та театр і , по суті , з н и к л о п о н я т т я м и с т е ц ь к о ї ш к о л и ; п о г л и б и л а с я ізо­л я ц і я від надбань зах ідної к у л ь т у р и ; остаточно з н и к л а атмосфера творчої змагальност і ; т е а т р а л ь н а та л і тератур ­на к р и т и к а п е р е т в о р и л а с я із засобу с т и м у л ю в а н н я твор­чого р о з в и т к у на засіб в т р и м а н н я м и т ц і в у р а м к а х офі­ційного «соціального замовлення» ; катастрофічно д л я мис­тецтва була о б м е ж е н а свобода творчост і .

Монопол ія влади на в и з н а ч е н н я п р і о р и т е т н и х н а п р я ­мів у науц і , на т о т а л ь н и й ідеолог ічний к о н т р о л ь ч і т к о простежується в процес і ш и р о к о м а с ш т а б н и х д и с к у с і й з питань філософі ї , мовознавства , пол ітичної економі ї , я к і було розгорнуто в 4 0 — 5 0 - х р о к а х . П р и к л а д о м д и к т а т у в науці стала сесія Всесоюзної академі ї с ільськогосподар­ських н а у к (серпень 1948 р . ) , я к а п іддала н и щ і в н і й к р и ­тиці г е н е т и к у . В У к р а ї н і ж е р т в а м и « л и с е н к і в щ и н и » ста­ли а к а д е м і к М. Г р и ш к о , професори С. Г е р ш е н з о н , Л . Де-лоне, І . П о л я к о в та і н .

510 Повоєнна відбудова і розвиток України

П о ш т о в х о м до нової х в и л і к р и т и к и творчої інтел іген­ці ї стала р е д а к ц і й н а стаття газети «Правда» від 2 л и п н я 1951 р . «Проти ідеолог ічних п е р е к р у ч е н ь у л і т е р а т у р і » . У ц ій статт і п о п у л я р н и й в і р ш В . Сосюри «Любіть Укра ї ­н у » , н а п и с а н и й щ е 1944 р . , н а з и в а є т ь с я «в основі своїй ідейно п о р о ч н и м твором» , п ід я к и м м о г л и п і д п и с а т и с я П е т л ю р а , Б а н д е р а ; М. Р и л ь с ь к о м у н а г а д у в а л и про «сер­йозн і ідеолог ічні п о м и л к и » ; гострій к р и т и ц і п і д д а в а л а с я опера К. Д а н ь к е в и ч а «Богдан Х м е л ь н и ц ь к и й » .

З а к о р о т к и й строк (1946—1951) було п р и й н я т о 12 пар­т і й н и х постанов з ідеолог ічних п и т а н ь . І хоча в б ільшос­ті в и п а д к і в о б ' є к т о м нападок була та ч и і н ш а ч а с т и н а інтел ігенці ї , с п р а в ж н ь о ю м і ш е н н ю д л я тотал ітарного ре­ж и м у було все сусп ільство . Саме у цьому к о н т е к с т і слід с п р и й м а т и з а я в и Л . К а г а н о в и ч а про те, щ о к о ж н и й випа­док н е в и к о н а н н я планових завдань у промисловості й с іль­ському господарстві р о з г л я д а т и м е т ь с я я к п р о я в у к р а ї н ­ського б у р ж у а з н о г о н а ц і о н а л і з м у .

Отже , ідеолог ічний наступ тоталітарного р е ж и м у на­п р и к і н ц і 40-х — на початку 50-х рок ів зумовлений низ ­кою в н у т р і ш н і х і зовн ішніх ч и н н и к і в . Погромні ідеоло­гічні кампан і ї були реакц і єю на розгортання і поглиблен­н я «холодної в ійни» ; способом посилення культурно- ідео­логічної і золяці ї к р а ї н и ; формою зміцнення тотального іде­ологічного контролю за сусп ільними процесами; засобом реанімаці ї образу внутр ішнього ворога — в а ж л и в о г о фак­тора ф у н к ц і о н у в а н н я тоталітарного р е ж и м у ; методом ней­трал ізац і ї активно ї патріотично настроєної національної ел іти . І хоча ці к а м п а н і ї не могли з у п и н и т и духовного розвитку народу в ц ілому, вони г а л ь м у в а л и його досить суттєво, даючи змогу р е ж и м о в і консервуватися , а команд­но-адміністративній системі стаб іл і зуватися .

16. Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

16.1. Суспільно-політичне життя та політична боротьба в УРСР 5 березня 1953 р . помер Сталін . Ц я дата стала своєрід­

ною точкою в ідл іку розгортання у Р а д я н с ь к о м у Союзі су­перечливих і неоднозначних спроб трансформаці ї тоталі­тарних структур .

Суть к а р д и н а л ь н и х з м і н , щ о п о ч а л и с я п і с л я смерті диктатора , полягає в л ібералізаці ї всього суспільного ж и т ­т я . Р о з в и т о к та п о г л и б л е н н я цього процесу були основою дестал ін і зац і ї , я к а стала особливо а к т и в н о ю і р а д и к а л ь ­ною п ісля X X з ' ї зду К П Р С (лютий 1956 р . ) . П р о т е проце­си оновлення п о ч а л и с я щ е навесні 1953 р . Саме в 1 9 5 3 — 1955 р р . було зроблено спробу перейти від тотал ітарно ї до авторитарно ї ф о р м и п р а в л і н н я . З і н і ц і а т и в и М а л е н к о -ва було поставлено п и т а н н я про необхідність «припинен­ня п о л і т и к и к у л ь т у особи». Оц інюючи п е р ш і й п о д а л ь ш і дестал ін і зац ійн і к р о к и р а д я н с ь к о г о к е р і в н и ц т в а , політо­лог М. Д ж и л а с влучно з а з н а ч а в : «Творець з а м к н у т о ї со­ц іальної системи , Стал ін , був одночасно її зброєю і, к о л и з м і н и л и с я обставини . . . став її ж е р т в о ю . . . Його «помил­ки» п о м і т н і ш і , н і ж у і н ш и х , і тому Сталін — найдешев­ш а ц іна , я к о ю вожді ціє ї системи хочуть в и к у п и т и себе і саму систему з її значно с у т т є в і ш и м та б і л ь ш и м з л о м » .

В а к у у м в л а д и , щ о у т в о р и в с я п і сля смерті д и к т а т о р а , було заповнено так з в а н и м к о л е к т и в н и м к е р і в н и ц т в о м — к о м п р о м і с н и м союзом на основі нетривкого балансу сил . Спроба Б е р и п о р у ш и т и цей баланс на свою к о р и с т ь приз ­вела до його п а д і н н я .

512 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

У ж е п о ч а т к о в и й період дестал ін і зац і ї призв ів до сер­й о з н и х з м і н в У к р а ї н і . Х а р а к т е р н и м и р и с а м и цього пері­оду стали п р и п и н е н н я к а м п а н і ї проти н а ц і о н а л і з м у , пев­не у п о в і л ь н е н н я процесу р у с и ф і к а ц і ї , з р о с т а ю ч а р о л ь у к р а ї н с ь к о г о ч и н н и к а в р і з н и х сферах суспільного ж и т ­т я . Саме за п о м и л к и в проведенні нац іонально ї п о л і т и к и у роботі з к а д р а м и в червні 1953 р . було звільнено Л . Мель­н и к о в а з посади першого с е к р е т а р я Ц К К П У . Н а його місце обрано у к р а ї н ц я О. К и р и ч е н к а , п і с л я чого п і ш л а ш и р о к а х в и л я в и с у н е н н я на к е р і в н і посади представни­к ів місцевої в л а д и . Тому на 1 ч е р в н я 1954 р . у Ц К К П У у к р а ї н ц і в було 7 2 % , у Верховн ій Р а д і У Р С Р — 7 5 % , а серед в і д п о в і д а л ь н и х за в е л и к і п і д п р и є м с т в а — 5 1 % . У 1958 р . у к р а ї н ц і с т а н о в и л и 6 0 % член ів К П У .

У 1954 р . помпезно в ідзначалося 300-р іччя возз ' єднан­н я У к р а ї н и з Рос ією. Кра їною прокотил ася ш и р о к а і гуч­на пропагандистська к а м п а н і я . Центральною подією юві­л е й н и х торжеств стала, безперечно, передача К р и м у У Р С Р . 19 лютого 1954 р . П р е з и д і я Верховної Р а д и СРСР, моти­вуючи своє р і ш е н н я спільністю економіки , територіаль­ною близьк істю та т і сними господарськими та культурни­ми з в ' я з к а м и м і ж Кримом і Укра їною, п р и й н я л а указ «Про передачу Кримсько ї області із складу Р Р Ф С Р до складу У Р С Р » . Хоча м о т и в а ц і я цього р і ш е н н я , н е з в а ж а ю ч и на його пропагандистський п р и с м а к , не в и к л и к а є сумнівів , серйозною проблемою в процесі в х о д ж е н н я К р и м у до скла­ду У Р С Р був і л и ш а є т ь с я етн ічний склад населення цього регіону (1959 р . у к р а ї н ц і становили 2 2 , 3 % , а рос іяни — 7 1 , 4 % м е ш к а н ц і в Кримсько ї області) .

П о з и т и в н и м з м і н а м у с у с п і л ь н о - п о л і т и ч н о м у ж и т т і с п р и я л а ч а с т к о в а р е а б і л і т а ц і я ж е р т в с т а л і н с ь к и х репре­с ій . До 1957 р . було повернуто б і л ь ш е 65 тис . депортова­н и х член ів с імей , п о в ' я з а н и х з д і я л ь н і с т ю у к р а ї н с ь к и х н а ц і о н а л і с т і в .

П о д о л а н н я н а с л і д к і в к у л ь т у особи передувало розвін­ч а н н ю самого Стал іна , в и к р и т т ю створеного н и м р е ж и м у пол і тичного терору . Н а ж а л ь , розпочата к р и т и к а к у л ь т у особи н а б у л а абстрактного , однобічного, пасивного х а р а к ­теру .

Могутн ім імпульсом д л я п о г л и б л е н н я і р о з ш и р е н н я процесу л іберал і зац і ї став X X з ' ї зд К П Р С . Н а його зак­ритому зас іданн і з допов іддю, у я к і й в и к р и в а в с я к у л ь т особи Стал іна , виступив Х р у щ о в . Основні п о л о ж е н н я до­повід і в д е щ о п о м ' я к ш е н о м у в и г л я д і стали основою пос­т а н о в и Ц К К П Р С від 30 ч е р в н я 1956 р . Проте гостра к р и -

Суспільно-політичне життя та політична боротьба 513

т и к а , я к у м і с т и л и ці д о к у м е н т и , не з ач іпала суті к о м а н ­дно-адмін істративної системи, не в и к р и в а л а її соціальної природи , з в о д я ч и усі вади системи до к у л ь т у особи. Та, н е з в а ж а ю ч и на н е д о л і к и , це був в а ж л и в и й і с м і л и в и й крок на ш л я х у дестал ін і зац і ї , я к и й с т и м у л ю в а в процес л іберал ізац і ї суспільного ж и т т я , св ідчив про реальну пер­спективу його д е м о к р а т и з а ц і ї .

П і с л я смерт і Стал іна розпочалося р о з ш и р е н н я п р а в союзних республ ік у р і з н и х сферах суспільного ж и т т я . Т і л ь к и в 1 9 5 3 — 1 9 5 6 рр . в У к р а ї н і із союзного в республі­к а н с ь к е п і д п о р я д к у в а н н я п е р е й ш л о д е к і л ь к а т и с я ч під­приємств та організац ій . Б ю д ж е т республіки зріс з 18 млрд крб . до 4 3 , 7 м л р д к р б . У 1957 р . р о з ш и р е н о ю р и д и ч н у компетенц ію республ ік — вони о т р и м а л и право в и р і ш у ­вати п и т а н н я обласного , крайового адмін істративно-те ­ритор іального поділу , п р и й м а т и г р о м а д я н с ь к и й , к а р н и й та п р о ц е с у а л ь н и й к о д е к с и тощо . Згодом було р о з ш и р е н о фінансово-бюджетні права республ ік , а т а к о ж п р а в а щодо поточного і перспективного п л а н у в а н н я , матер іально-тех­нічного з а б е з п е ч е н н я , буд івництва , в и к о р и с т а н н я к а п і ­т а л о в к л а д е н ь т о щ о .

У цей час і н т е н с и в н і ш о ю стала д і я л ь н і с т ь У к р а ї н и на м і ж н а р о д н і й а р е н і . Я к щ о 1 9 5 3 р . У Р С Р б у л а ч л е н о м 14 м і ж н а р о д н и х орган і зац ій , то н а п р и к і н ц і 1955 р . — в ж е 29 . З н а ч н о а к т и в і з у ю т ь с я з в ' я з к и У к р а ї н и із з а к о р д о н о м . Т а к , т і л ь к и з к р а ї н , я к і розвиваються , у республіц і побу­вало 1954 р . — 6 9 , 1956 р . — 1 4 5 , 1958 р . — 3 0 5 офіц ій ­них д е л е г а ц і й , у с к л а д і я к и х були д е р ж а в н і , пол і тичн і та громадськ і д і я ч і . П о ж в а в л ю є т ь с я м і ж н а р о д н и й т у р и з м : 1953 р . У Р С Р в ідв ідало 8 0 5 турист ів , 1955 р . — 1390 , 1958 р . — 23 0 5 4 . О т ж е , певні з р у ш е н н я в ідбулися , хоча , я к і р а н і ш е , у к р а ї н с ь к а дипломат ія й ш л а у фарватер і дип­ломат і ї С Р С Р , а м і ж н а р о д н а д і я л ь н і с т ь У Р С Р збер і гала успадкован і від попереднього періоду риси обмеженост і та м е н ш о в а р т о с т і .

У СРСР і, з о к р е м а , в У к р а ї н і розпочався процес пере­будови д е р ж а в н о г о апарату , у д о с к о н а л е н н я його струк­тури . У м ін істерствах , в ідомствах та органах у п р а в л і н н я на м і с ц я х 1 9 5 5 — 1 9 5 6 р р . було л ікв ідовано 4 8 6 7 струк­турних п ідрозд іл ів , орган і зац ій та установ , скорочено по­над 9 2 , 5 тис . посад адмін істративно-управл інського апа­рату , щ о дещо послабило т и с к командно-адмін і стратив ­ної системи на р і зн і сфери суспільного ж и т т я .

Н а м а г а ю ч и с ь з а л у ч и т и до процесу оновлення ш и р о к і народні маси , хрущовське кер івництво , скорочуючи управ-

17

514 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

л і н с ь к і с т р у к т у р и , водночас р о з ш и р ю в а л о с к л а д і п р а в а м і сцевих органів в л а д и . Т а к , в У к р а ї н і к і л ь к і с т ь депута­т ів м і сцевих рад зросла з 3 2 2 , 6 т и с . 1950 р . до 3 8 1 , 5 т и с . 1959 р . Згідно з постановою Ц К К П Р С (січень 1957 р.) було суттєво розширено компетенцію місцевих рад щодо плану­вання , будівництва, бюджетно-фінансових справ та ін .

Б і л ь ш і с т ь і с торик ів д о т р и м у є т ь с я д у м к и , щ о перетво­р е н н я х р у щ о в с ь к о г о періоду не з а ч е п и л и основ існуючої п р и Сталін і системи . Однак це т в е р д ж е н н я потребує уточ­н е н н я . Безперечно , командно-адмін і стративна система за­л и ш и л а с я , а л е ї ї г о л о в н и й п р и н ц и п — ц е н т р а л і з м — з а з н а в значної т р а н с ф о р м а ц і ї , а д ж е суттю з м і н , п о в ' я з а ­н и х із процесом л іберал і зац і ї у сфері д е р ж а в н о г о будів­н и ц т в а , була хоча й о б м е ж е н а та непосл ідовна , але де­ц е н т р а л і з а ц і я . Тому в ідновлений згодом ц е н т р а л і з м , втра­ч а ю ч и свою ж о р с т к і с т ь , п е р е т в о р и в с я на багатоповерхо­вий б ю р о к р а т и ч н и й ц е н т р а л і з м .

Процес л іберал і зац і ї неоднозначно с п р и й м а в с я оточен­н я м Хрущова , саме тому на червневому П л е н у м і Ц К К П Р С (1957) групою осіб на чолі з М а л е н к о в и м , К а г а н о в и ч е м і Молотовим було вчинено спробу усунути п е р ш о г о секре­т а р я з його поста . Х р у щ о в у в д а л о с я в ідбити а т а к у стал і -н іст ів і щ е б ільше у к р і п и т и свої позиц і ї . П і с л я ц и х подій ц е н т р в л а д и остаточно перем істився в п а р т і й н і структу­р и , а влада щ е б і л ь ш е с к о н ц е н т р у в а л а с я в р у к а х Х р у щ о ­ва, я к и й 1958 р . стає Головою Р а д и Міністр ів С Р С Р .

У 1961 р . на X X I I з ' ї зд і К П Р С було п р и й н я т о третю програму парт і ї — програму побудови к о м у н і з м у . Кому­н і с т и ч н и й р о м а н т и з м і п о в ' я з а н а з н и м соц іальна міфо­л о г і я на п о ч а т к у 60-х рок ів д о м і н у в а л и в сусп ільн ій сві­домост і . Тому в ідповіддю на нову програму парт і ї були р о з г о р т а н н я соц іал істичного з м а г а н н я (так , у русі за ко­м у н і с т и ч н е с т а в л е н н я до п р а ц і в У к р а ї н і 1 9 6 3 р . брало участь 4 8 , 3 % труд івник ів ) ; ч и с л е н н і трудові п о ч и н и , щ о й ш л и з н и з у , але згодом були в и х о л о щ е н і б ю р о к р а т і є ю .

Водночас були й і н ш і в и я в и суспільної а к т и в н о с т і , щ о в и х о д и л и за м е ж і ідеолог ічних засад системи . Т а к , у ж о в т н і 1959 р . с п а л а х н у л о і було п р и д у ш е н е п івторати-сячне повстання робітників «Казахсько ї М а г н і т к и » ; у чер­вні 1962 р . р о з с т р і л я н а с е м и т и с я ч н а д е м о н с т р а ц і я в Но­в о ч е р к а с ь к у ; 1963 р . в ідбулися робітничі с т р а й к и та за­в о р у ш е н н я в К р и в о м у Роз і та Одесі . З ' я в и л и с я п е р ш і па­р о с т к и і н а к о м и с л е н н я і серед інтел і генц і ї .

В Укра їн і дисидентський рух було започатковано щ е в середині 50-х рок ів . У республіці , особливо в зах ідному

Суспільно-політичне життя та політична боротьба 515

регіоні, в и н и к а ю т ь своєрідні «перехідні групи» , організо­вані за принципом старого п і д п і л л я , я к і п о ш и р ю в а л и лі­тературу часів ОУН—УПА. Водночас вони намагалися вести боротьбу з у р а х у в а н н я м п і слястал інських реалій та нових тенденцій у с ус п ільному ж и т т і . Генетично п о в ' я з а н і з ОУН—УПА, ці групи здебільшого ор ієнтувалися на зброй­ний ш л я х боротьби за незалежність У к р а ї н и .

У 1958 р . в м. І в а н о - Ф р а н к і в с ь к у К Д Б в и к р и в групу укра їнської молоді (роб ітник ів і студентів) , я к а с творила орган і зац ію під н а з в о ю «Об ' єднана п а р т і я в и з в о л е н н я У к р а ї н и » . У 1961 р . було з а с у д ж е н о орган і зац ію «Укра­їнський н а ц і о н а л ь н и й к о м і т е т » , я к а с к л а д а л а с я з робіт­ник ів л ь в і в с ь к и х п і д п р и є м с т в і з а й м а л а с я п о ш и р е н н я м нелегальної л і т е р а т у р и . З а д е я к и м и д а н и м и , у цей час

І існували тернопільська , ходорівська , к о л о м и й с ь к а , стрий-ська та і н ш і г р у п и .

Одну з п е р ш и х спроб переходу до орган і зованих м и р ­них форм опозиційно ї д і я л ь н о с т і з д і й с н и л а група Л е в к а Л у к ' я н е н к а , я к а утворила 1959 р . У к р а ї н с ь к у робітничо-селянську сп ілку (УРСС). « З а в д а н н я полягає в п ідготов­ці народу до нового масового р у х у за н а ц і о н а л ь н у свобо­ду, — писав л ідер УРСС. — Д л я тако ї прац і потрібні не скоростріл з багнетом, а н а т х н е н н е слово з в ірою в пере­могу добра над злом , свободи над рабством, з а л е ж н и х к о ­л о н і а л ь н и х народів над і м п е р і є ю » . Проте в ж е 1961 р . ц ю малочисельну орган і зац ію було в и к р и т о і за р і ш е н н я м Львівського обласного суду її ч л е н і в з асуджено до трива ­лих термін ів у в ' я з н е н н я — від 10 до 15 р о к і в .

Боротьба за н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и стала основною ме­тою к і л ь к о х о п о з и ц і й н и х о б ' є д н а н ь , щ о в и н и к л и на по­чатку 60-х р о к і в , — У к р а ї н с ь к о г о нац іонального ф р о н т у (УНФ), Союзу у к р а ї н с ь к о ї молоді Г а л и ч и н и (СУМГ) та ін. У цей період в д и с и д е н т с ь к о м у русі а к т и в н у у ч а с т ь беруть Ю. Бадзьо , І. Гель, М. і Б . Горині , В. Мороз, В. Чор-новіл та ін .

Реакц і єю влади на опозиційну д іяльність п е р ш и х укра­їнських дисидентів став розгляд багатьох пол ітичних справ у судах Києва , Тернополя , Р івного , Сум, Ч е р н і в ц і в , Лу­ганська , З а п о р і ж ж я , Д о н е ц ь к а та і н ш и х міст У к р а ї н и . Проте на початку 60-х рок ів репресі ї щ е не набули масо­вого х а р а к т е р у .

О т ж е , суть к а р д и н а л ь н и х з м і н , щ о р о з п о ч а л и с я п і с л я смерті Сталіна , полягає в л іберал і зац і ї всього суспільно­го ж и т т я . Ц я л і б е р а л і з а ц і я в и я в и л а с я в п р и п и н е н н і к а м ­панії проти н а ц і о н а л і з м у ; певному упов ільненн і процесу

л

516 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

русифікаці ї ; частков ій реабілітаці ї ж е р т в стал інських реп­рес ій ; зростанні у к р а ї н с ь к о г о ч и н н и к а в д е р ж а в н о м у та громадському ж и т т і ; р о з ш и р е н н і п р а в республ іки в еко­н о м і ч н і й , ф інансов ій та ю р и д и ч н і й сферах ; а к т и в і з а ц і ї д ій у к р а ї н с ь к о ї д и п л о м а т і ї та б і л ь ш і й в ідкритост і У Р С Р д л я р і зноб ічних к о н т а к т і в з і н о з е м н и м и д е р ж а в а м и .

У 1 9 5 3 — 1 9 6 4 р р . в сусп ільному ж и т т і за інерц і єю п а н у в а л и к о м у н і с т и ч н и й р о м а н т и з м та соц і альна міфо­л о г і я . Водночас л і б е р а л і з а ц і я с творила ґрунт д л я поши­р е н н я і н ш и х п о г л я д і в та в и я в і в а к т и в н о с т і — с т и х і й н и х н а р о д н и х виступ ів та д і я л ь н о с т і і н а к о м и с л я ч о ї інтел іген­ці ї . Ц и м о п о з и ц і й н и м системі процесам та я в и щ а м були п р и т а м а н н і л о к а л ь н і с т ь п о ш и р е н н я , нечисленн ість учас­н и к і в , о р г а н і з а ц і й н а слабк ість . Однак вони були симпто­м а м и нестаб ільност і системи , я к а перебувала у перехід­ній фаз і свого р о з в и т к у . Н а п о ч а т к у 60-х рок ів нестабіль­н ість у суспільств і с тавала дедал і в і д ч у т н і ш о ю , щ о дало змогу с у п р о т и в н и к а м Х р у щ о в а п е р е й т и в наступ і в ж о в ­тн і 1964 р . усунути його від в л а д и .

16.2. Соціально-економічний розвиток України У середині 50-х рок ів У Р С Р в ід і гравала одну з голов­

н и х ролей у єдиному господарчому м е х а н і з м і к р а ї н и . Во­на п е р е т в о р и л а с я на п о т у ж н у м е т а л у р г і й н у і п а л и в н у ба­зу С Р С Р , стала о д н и м з н а й р о з в и н у т і ш и х район ів м а ш и ­н о б у д у в а н н я . У 1957 р . за к і л ь к і с т ю в и р о б н и ц т в а чавуну на д у ш у н а с е л е н н я У к р а ї н а в и п е р е д и л а всі к а п і т а л і с т и ч ­ні д е р ж а в и світу . З а видобутком в у г і л л я вона в и й ш л а на друге місце у св іт і , а за в и р о б н и ц т в о м стал і — на третє . Однак п а р а л е л ь н о зростанню індустр іально ї могутност і в У к р а ї н і п о г л и б л ю в а л и с я і дедал і б ільше в и я в л я л и с я не­г а т и в н і тенденці ї , я к і н а б у в а л и рис хрон ічност і . По-пер­ш е , це помітне в і д с т а в а н н я від пров ідних к а п і т а л і с т и ч ­н и х к р а ї н у я к і с н и х п о к а з н и к а х — з а т р а т а х матер іаль ­н и х і трудових ресурс ів тощо . По-друге , диспропорц ійне , безсистемне м о д е л ю в а н н я е к о н о м і к и У к р а ї н и , перенаси­ч е н н я її п р о м и с л о в и м и п і д п р и є м с т в а м и . По-третє , зни­ж е н н я темпів з р о с т а н н я продуктивност і п р а ц і в промис­ловост і тощо . З а т а к и х умов саме ж и т т я висувало першо­чергове з а в д а н н я п р и с к о р е н н я науково-техн ічного прог-

Соціально-економічний розвиток України 517

ресу, з д і й с н е н н я з н а ч н и х с т р у к т у р н и х з р у ш е н ь у техно­логії, організаці ї та управл інн і виробництвом. Проте , к р і м цього, необхідно було в и р і ш и т и щ е два з а в д а н н я : нагоду­вати , о д я г т и л ю д е й , п і д н я т и ї х н і й к у л ь т у р н и й р івень ; з м і ц н и т и оборону к р а ї н и ш л я х о м в и р о б н и ц т в а нов ітн іх видів озброєнь .

О с к і л ь к и достатн іх ф інансових та м а т е р і а л ь н и х ре­сурсів д л я одночасного в и р і ш е н н я ц и х з а в д а н ь не було , к о м а н д н о - а д м і н і с т р а т и в н а система в и р і ш у в а л а цю проб­лему в т р а д и ц і й н о м у д л я себе стилі : в и з н а ч и л а головне серед в к а з а н и х з а в д а н ь та в ідповідну систему пр іорите­тів . Головним з а в д а н н я м на початку 50-х рок ів стало ви­р і ш е н н я продовольчої проблеми , я к а в и м а г а л а р а д и к а л ь ­них реформ усього процесу с ільськогосподарського ви­робництва . П о ч а т о к р е ф о р м у в а н н я було п о к л а д е н о на ве­ресневому (1953) П л е н у м і Ц К К П Р С , я к и й н а м і т и в захо ­ди, с п р я м о в а н і на п іднесення с ільського господарства . Н а пріоритетність в и р і ш е н н я цього завдання вказує той ф а к т , що за 12 р о к і в ( 1 9 5 3 — 1 9 6 4 ) в і д б у л о с я 11 п л е н у м і в Ц К К П Р С та 14 п л е н у м і в Ц К К П У з п и т а н ь р о з в и т к у с іль­ського господарства . Слід з а з н а ч и т и , щ о д о м і н у в а н н я прі­оритетності над пропорц ійн істю та р а ц і о н а л ь н і с т ю в роз­витков і народного господарства , я к п р а в и л о , п р и з в о д и л о до серйозних д е ф о р м а ц і й та д и с п р о п о р ц і й . Проте це в перспектив і . У середині ж 50-х рок ів с ільське господарс­тво саме з а в д я к и пр іоритетност і його р о з в и т к у в п е р ш е за довгі р о к и стало р е н т а б е л ь н и м . Це був період н а й б і л ь ш о ­го п іднесення в історі ї колгоспно-радгоспного виробниц­тва в С Р С Р . Валова п р о д у к ц і я с ільського господарства за 1954—1958 рр . порівняно з попередньою п ' я т и р і ч к о ю зрос­ла на 3 5 , 3 % . Вагому роль у цьому в ід і грали насампер ед п і д в и щ е н н я п р о д у к т и в н о с т і прац і та в р о ж а й н о с т і . Вало­вий збір зерна в У к р а ї н і зріс за 1 9 5 4 — 1 9 5 8 р р . м а й ж е на 2 0 % , ц у к р о в и х б у р я к і в — удвіч і , в и р о б н и ц т в а м ' я с а — більш я к у два р а з и , м о л о к а — втрич і .

Р і з к е п ід несення с ільськогосподарського виробницт­ва було зумовлене с у к у п н о ю дією н и з к и ч и н н и к і в :

1) п о с и л е н н я матер іально ї з а ц і к а в л е н о с т і к о л г о с п н и ­к ів у сусп ільному в и р о б н и ц т в і . П р о т я г о м 1 9 5 2 — 1 9 5 8 р р . з а к у п і в е л ь н і ц і н и на зерно зросли м а й ж е в 7 ра з і в , на к а р т о п л ю — у 8, на п р о д у к т и т в а р и н н и ц т в а — у 5,5 раза ;

2) створення умов д л я р о з в и т к у особистого господарс­тва к о л г о с п н и к і в ( з н и ж е н н я податк ів , тверді суми опо­д а т к у в а н н я в ідповідно до розмір ів п р и с а д и б н и х д і л я н о к та ін . ) ;

518 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

3) зд ійснення переходу (хоча і непослідовного) від ж о р ­сткого п л а н у в а н н я до п о є д н а н н я ц е н т р а л і з о в а н о г о пла­н у в а н н я з господарською самост ійн істю колгосп ів та рад­госпів;

4) з м і ц н е н н я матеріально-технічної бази с ільського гос­подарства. Я к щ о 1951 р . д л я забезпечення МТС УРСР трак­торами та і н ш и м и м а ш и н а м и д е р ж а в а в и т р а т и л а 686 м л н крб . , то 1957 р . — 1678 м л н крб . , тобто у 2,4 раза б ільше . Було значно зб ільшено асигнування на потреби колгоспів і радгоспів — протягом 1951—1960 рр . кап італовкладен­н я д е р ж а в и у с ільське господарство республіки зросло в 6 раз ів пор івняно з р о к а м и четвертої п ' я т и р і ч к и ;

5) п і д в и щ е н н я освітнього р і в н я к е р і в н и к і в с ільсько­господарського виробництва . Я к щ о 1 9 5 3 р . серед кер ів ­н и к і в колгосп ів У к р а ї н и в и щ у освіту м а л и л и ш е 3 % , се­редню с п е ц і а л ь н у — 1 9 % , то 1960 р . 6 5 , 5 % к е р і в н и к і в колгосп ів м а л и в и щ у та середню с п е ц і а л ь н у освіту.

П о з и т и в н у роль в ід і грали т а к о ж і з а с т о с у в а н н я нових т е х н о л о г і й , і з а о х о ч е н н я в и к о р и с т а н н я з а р у б і ж н о г о дос­віду, і о т р и м а н н я к о л г о с п н и к а м и паспорт ів та ін .

У 1958 р . У к р а ї н о ю п р о к о т и в с я з о л о т и й д о щ д е р ж а в ­н и х нагород : республ іку та її 15 областей було нагород­ж е н о орденом Л е н і н а , багатьом к о л г о с п н и к а м присвоєно з в а н н я Героя Соціал істичної П р а ц і . Ц е був р і к т р і у м ф у та ейфорі ї . Б е з у м о в н о , пор івняно з попередн ім періодом у сп іхи в р о з в и т к у с ільського господарства б у л и . Проте вони були б щ е в а г о м і ш и м и та т р и в а л і ш и м и , я к б и офі­ц і й н а п о л і т и к а була посл ідовн ішою. В і зьмемо д л я п р и к ­л а д у л и ш е один аспект — еволюцію д е р ж а в н о ї п о л і т и к и щодо особистих п ідсобних господарств . П і с л я смерт і Ста­л і н а — певне п о с л а б л е н н я п о д а т к о в о г о пресу , в і д м і н а о б о в ' я з к о в и х поставок д е р ж а в і т о щ о . Та в ж е 1955 р . у два р а з и з м е н ш е н о розм іри присадибного господарства ; 1956 р . встановлено г р о ш о в и й податок з г р о м а д я н , я к і т р и м а л и худобу в м і стах , а в л і т к у 1959 р . п р и й н я т о У к а з Презид і ї Верховної Р а д и У Р С Р про заборону у т р и м а н н я худоби в м і стах та р о б і т н и ч и х с е л и щ а х . Щ е 1956 р . Хру­щ о в п р о п о н у в а в , щоб с е л я н и п р о д а в а л и своїх кор ів кол ­госпам, а м о л о к о о д е р ж у в а л и на трудодн і , в в а ж а ю ч и , щ о особисті підсобні господарства в т р а ч а т и м у т ь своє значен­н я і незабаром з н и к н у т ь зовсім. Тому за 1 9 5 4 — 1 9 6 4 р р . п о г о л і в ' я в е л и к о ї рогатої худоби в п ідсобних господарст­вах к о л г о с п н и к і в в У к р а ї н і с к о р о т и л о с я на 1 4 % , пого­л і в ' я свиней — на 2 0 % , а овець і к і з — на 5 3 % .

О б ' є к т и в н а необхідність к а р д и н а л ь н и х зм ін в еконо-

Соціально-економічний розвиток України 519

міці та н е в п и н н е з р о с т а н н я в процес і реформ суб ' єктив ­ного ф а к т о р а (насамперед в п л и в у самого Х р у щ о в а ) зумо­в и л и появу в о л ю н т а р и с т с ь к и х , н е р е а л і с т и ч н и х надпрог-рам . У галуз і а грарно ї п о л і т и к и в и з н а ч и л и с я щ о н а й м е н ­ш е три так і п р о г р а м и , свою д а н и н у к о ж н і й з н и х в іддала й У к р а ї н а .

П е р ш о ю н а д п р о г р а м о ю , я к у було з а п о ч а т к о в а н о на лютнево-березневому (1954) Пленумі Ц К К П Р С , стало осво­є н н я ц і л и н н и х з е м е л ь . ї ї суть п о л я г а л а в освоєнні д л я подальшої к у л ь т и в а ц і ї м а й ж е 13 м л н га (п і зн іше цю ц и ф ­ру з б і л ь ш и л и до 28—ЗО м л н га н е з а й м а н и х з е м е л ь К а з а х ­стану і Сибіру) . Вагому частину м а т е р і а л ь н и х та людсь­к и х ресурсів д л я в и к о н а н н я ц і л и н н и х проект ів забезпе­ч и л а У к р а ї н а . В ж е 22 лютого 1954 р . на ц і л и н у було від­правлено п е р ш у групу у к р а ї н с ь к и х м е х а н і з а т о р і в . Т і л ь к и 1 9 5 4 — 1 9 5 6 р р . за к о м с о м о л ь с ь к и м и п у т і в к а м и з респуб­л і к и на пост ійну роботу в ц і л и н н і р а й о н и в и ї х а л о 80 тис . осіб. Склад трудових к о л е к т и в і в радгосп ів , щ о утворили­ся на ц і л и н н и х з е м л я х , м а й ж е повністю ф о р м у в а в с я з пе­реселенців з У к р а ї н и . Л и ш е за 1961 р . к о л г о с п и і радгос­пи ц і л и н н и х районів Казахстану о т р и м а л и до 90 тис . трак­торів та і н ш и х с ільськогосподарських м а ш и н , виготовле­них на п і д п р и є м с т в а х У к р а ї н и .

Е к о н о м і ч н а в и п р а в д а н і с т ь та е ф е к т и в н і с т ь с т а в к и на освоєння ц і л и н н и х земель неоднозначно о ц і н ю в а л а с я я к на р івні п л а н і в , т а к і на р івн і о д е р ж а н и х результат ів . Т а к , Молотов на противагу Х р у щ о в у в в а ж а в за доцільні ­ше в к л а с т и к о ш т и в п іднесення с ільського господарства Центрально ї нечорноземної смуги Росі ї та У к р а ї н и . Не­однозначна о ц і н к а н а с л і д к і в освоєння ц і л и н н и х земель й і с т о р и к а м и . П о р я д з т р а д и ц і й н о ю п о з и т и в н о ю о ц і н к о ю цих процесів існує д у м к а , щ о освоєння ц і л и н и з а ш к о д и ­ло переходу с ільського господарства на ш л я х інтенсифі­кац і ї . І с т о р и к - а г р а р н и к І. Р у с и н о в п е р е к о н а н и й , щ о при­ріст в р о ж а й н о с т і зерна по СРСР нав іть на 1 ц з га був би р і внозначним р е з у л ь т а т у освоєння ц і л и н и 1 .

Д е я к і і с т о р и к и в в а ж а ю т ь , щ о неп ідготовлений м а р ш -к и д о к на ц і л и н н і земл і п о г л и н у в ресурси , я к і могли бути використан і д л я з м і ц н е н н я с ільського господарства у в ж е освоєних районах , та призвів до зростання загальних втрат у р о ж а ю зернових до ЗО—40 і б ільше м л н тонн на р ік , тобто у 1,5—2 р а з и б ільше того, щ о д а л и власне ц і л и н н і

х Д и в . : А к с ю т и н Ю. В . , Волобуев О. В . X X с ь е з д КПСС: новации и догмьі. — М., 1991. — С. 146.

520 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

з е м л і 1 . Ц і л к о м очевидно , щ о р е а л і з а ц і я ціє ї п р о г р а м и ви­ч е р п у в а л а з У к р а ї н и ресурси і суттєво п о с л а б л ю в а л а с іль­ське господарство р е с п у б л і к и .

Другою н а д п р о г р а м о ю стало п о с п і ш н е і н е в и п р а в д а н е р о з ш и р е н н я п л о щ посівів к у к у р у д з и та і н ш и х «диво-куль-т у р » . У ж е в червн і 1954 р . з т р и б у н и чергового п л е н у м у Ц К К П Р С Х р у щ о в звернувся до п р а ц і в н и к і в с ільського господарства СРСР із з а к л и к о м про р о з ш и р е н н я посів ів к у к у р у д з и . В к у л у а р а х п л е н у м у неодноразово повторю­в а л и його слова , я к і не п о т р а п и л и до офіц ійно ї доповіді : « . . . к у к у р у д з у потрібно в п р о в а д ж у в а т и , не з у п и н я ю ч и с ь перед п р и м у с о м , подібно тому , я к у XVII I сторічч і у Росі ї в п р о в а д ж у в а л и к а р т о п л ю » .

У 1 9 5 3 р . пос іви к у к у р у д з и з а й м а л и в У к р а ї н і м а й ж е 2 ,2 м л н га . З г ідно з р і ш е н н я м лютневого (1955) П л е н у м у Ц К К П У п л а н у в а л о с я у ж е в 1 9 5 5 р . з а с і я т и ц і є ю к у л ь т у ­рою понад 5 м л н га . П а р т і й н е к е р і в н и ц т в о р е с п у б л і к и в ч и с л е н н и х промовах п і д т р и м у в а л о р і ш е н н я п л е н у м у . Ку­к у р у д з я н а к а м п а н і я н а б и р а л а оберт ів . Н а березневому (1958) П л е н у м і Ц К К П У його п е р ш и й с е к р е т а р М. В . Під-г о р н и й в і д з н а ч и в : «Ми п р и д і л я є м о особливу увагу к у к у ­рудз і , і п р и ч и н и цього ус ім з р о з у м і л і » .

У 1961 р . к о л г о с п и та радгоспи р е с п у б л і к и «за пора­дою т о в а р и ш а Х р у щ о в а » в и д і л и л и 3 м л н га к р а щ и х зе­м е л ь п ід пос іви к у к у р у д з и . Однак о д е р ж а н и й р е з у л ь т а т був абсолютно н е п р о п о р ц і й н и й з а т р а ч е н и м з у с и л л я м і ре­сурсам . К у к у р у д з я н а н а д п р о г р а м а не т і л ь к и не в и р і ш и л а зернову проблему (п ісля н е в р о ж а ю 1963 р . зерно нав і ть п о ч а л и і м п о р т у в а т и з К а н а д и та С Ш А ) , а й знову проде­м о н с т р у в а л а у к р а ї н с ь к о м у с е л я н с т в у , щ о к о м а н д н о - а д м і ­н і с т р а т и в н а система , я к і в с т а л і н с ь к і ч а с и , була є д и н и м р е а л ь н и м х а з я ї н о м на ї хн ій з е м л і .

Трет ім г р а н д і о з н и м х р у щ о в с ь к и м п р о е к т о м стала над­п р о г р а м а у т в а р и н н и ц т в і . ї ї суть , за с л о в а м и Х р у щ о в а , п о л я г а л а в тому, щоб «у н а й б л и ж ч і р о к и н а з д о г н а т и С Ш А щ о д о в и р о б н и ц т в а м ' я с а , м а с л а і м о л о к а на д у ш у насе­л е н н я » . Ц я п р о г р а м а була в и с у н у т а навесн і 1957 р . , а в ж е в січні наступного р о к у н а р а д а п е р е д о в и к і в с ільсько­го господарства У Р С Р , н а м а г а ю ч и с ь і ти в ногу з кер ів ­н и ц т в о м , зробила о п т и м і с т и ч н и й висновок : «. . .є всі м о ж ­ливост і в ж е в 1 9 5 8 р . в и п е р е д и т и А м е р и к у щ о д о вироб­н и ц т в а м о л о к а і м а с л а на д у ш у н а с е л е н н я » .

1 Д и в . : X X с ь е з д КПСС и его и с т о р и ч е с к и е р е а л ь н о с т и . — М. , 1 9 9 1 . — С. 1 1 5 .

Соціально-економічний розвиток України 521

Д л я У к р а ї н и ц я «гонка за л і д е р о м » , я к а в и м о т у в а л а сили , енерг ію та ресурси , з а к і н ч и л а с я т и м , щ о виробниц­тво продукц і ї т в а р и н н и ц т в а в республіц і 1964 р . впало до 9 2 % р і в н я 1958 р .

Ф а к т и ч н о к о ж н а з р о з г л я н у т и х н а д п р о г р а м т ією ч и іншою мірою з а з н а л а к р а х у , хоча в к о ж н і й з н и х , врахо­вуючи їхнє ц ільове с п р я м у в а н н я , було н е м а л о корисного та реал істичного . Н е з д і й с н е н н и м и їх робили , я к прави­ло, грандіозн і м а с ш т а б и , в о л ю н т а р и с т с ь к і методи , фор­совані т е м п и , тобто в а д и , я к і є х а р а к т е р н и м и д л я ф у н к ­ц і о н у в а н н я к о м а н д н о - а д м і н і с т р а т и в н о ї системи . Участь У к р а ї н и в зд ійсненні х р у щ о в с ь к и х н а д п р о г р а м з у м о в и л а втрату ритмічного р о з в и т к у е к о н о м і к и р е с п у б л і к и ; нера­ц іональне в и к о р и с т а н н я з н а ч н и х м а т е р і а л ь н и х та людсь­к и х ресурсів ; суттєвий п ідрив потенц іалу народного гос­подарства; з а к р і п л е н н я пріоритетності екстенсивних форм г о с п о д а р ю в а н н я .

П о ч и н а ю ч и з 1958 р . , у с ільськогосподарському ви­робництві почався спад . Я к щ о в період від 1950 до 1958 р . обсяг валової продукц і ї с ільського господарства У к р а ї н и зріс на 6 5 % , то з 1 9 5 8 до 1964 р . — л и ш е на 3 % . Таке саме с т а н о в и щ е с к л а л о с я з а г а л о м по к р а ї н і .

Т а к и й спад був з у м о в л е н и й н и з к о ю п р и ч и н : 1) певна д е ц е н т р а л і з а ц і я командно ї системи не озна­

ч а л а ні її з н и щ е н н я , ні ЇЇ у с у н е н н я від у п р а в л і н н я госпо­д а р с т в о м . Вона щ е з б е р і г а л а свої основні п о з и ц і ї , щ о призводило до п о с и л е н н я адмін істративного т и с к у на кол­госпи, «ур ізання» п р и с а д и б н и х д і л я н о к та і н . ;

2) н а д п р о г р а м и п о г л и н а л и з н а ч н у ч а с т и н у матер і аль ­них та л ю д с ь к и х ресурсів , консервували е к с т е н с и в н и й ха­рактер р о з в и т к у с ільського господарства ;

3) ре форми з д і й с н ю в а л и с я непосл ідовно , суперечли­во, хвилепод ібно , в р е ж и м і « в п е р е д — с т о п — н а з а д » , несу­чи на собі з н а ч н и й в п л и в с у б ' є к т и в і з м у ;

4) у 1958 р . було п р и й н я т о р і ш е н н я про в и к у п колгос­пами т е х н і к и МТС, щ о суттєво в д а р и л о по к о л г о с п н и х бюджетах . Зокрема , колгоспи У к р а ї н и змушені були прид­бати понад 108 т и с . т р а к т о р і в , м а й ж е 4 3 т и с . к о м б а й н і в та і н ш у т е х н і к у на суму 4 ,2 млрд крб .

В а ж л и в о ю д л я усього народного господарства була ре­форма у п р а в л і н н я . Суть її п о л я г а л а в певній д е м о к р а т и ­заці ї у п р а в л і н н я , р о з ш и р е н н і господарчих прав союзних республік , н а б л и ж е н н і у п р а в л і н н я до в и р о б н и ц т в а , ско­роченні у п р а в л і н с ь к о г о а п а р а т у . У л ю т о м у 1957 р . з апро­в а д ж у є т ь с я нова система у п р а в л і н н я , щ о м а л а орган ічно

522 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

поєднати централ і зоване планове к е р і в н и ц т в о з п ідвищен­н я м самост ійност і республ ік , к р а ї в , областей .

С т р и ж н е м нової системи був т е р и т о р і а л ь н и й п р и н ц и п у п р а в л і н н я через ради народного господарства (раднар-госпи) , щ о с т в о р ю в а л и с я в е к о н о м і ч н и х адмін і стратив ­н и х р а й о н а х . Н а територі ї СРСР було утворено 105 т а к и х р а й о н і в , а в У Р С Р — 1 1 . Під к о н т р о л ь раднаргосп ів Укра ­їни було передано понад 10 тис . промислових п ідприємств , і н а п р и к і н ц і 1957 р . їм були п ідвладн і 9 7 % заводів рес­п у б л і к и ( 1 9 5 3 р . — л и ш е 3 4 % ) . Р е ф о р м у в а н н я у п р а в л і н ­н я т і л ь к и - н о п о ч а л о с я , а з трибуни липневого (1958) Пле­н у м у Ц К К П У П і д г о р н и й , н а м а г а ю ч и с ь знову продемонс­т р у в а т и , що він іде з Х р у щ о в и м у ногу , о п т и м і с т и ч н о під­водив п ідсумки : «здійснена реорган і зац ія кер івництва про­мислов істю і буд івництвом повністю себе в и п р а в д а л а » .

Б е з у м о в н о , нова система у п р а в л і н н я м а л а п о з и т и в н і н а с л і д к и : с п р и я л а п о л і п ш е н н ю розпод ілу п р а ц і та її коо­пераці ї в м е ж а х економічного рег іону; ш в и д ш е стала фор­м у в а т и с я виробнича і соц іальна і н ф р а с т р у к т у р а ; повні ­ш е в и к о р и с т о в у в а л и с я місцеві ресурси та ін . К р і м цього , т а к а система с п р и я л а проведенню У к р а ї н о ю , я к і і н ш и ­м и р е с п у б л і к а м и , ч і т к і ш о ї н е з а л е ж н о ї економічно ї полі­т и к и . Водночас нова система м а л а серйозні в а д и : неспро­м о ж н і с т ь з а б е з п е ч и т и єдність техн ічно ї п о л і т и к и ; г аль ­м у в а н н я в п р о в а д ж е н н я нової т е х н і к и ; ф а к т и ч н е збере­ж е н н я ц е н т р а л і з о в а н о г о п л а н у в а н н я та і н .

С и т у а ц і ю не в р я т у в а л о у к р у п н е н н я 1962 р . раднар ­госпів і с творення республіканських , раднаргосп ів та Ви­щої Р а д и народного господарства С Р С Р . Ц е н т р а л і з м я к основний п р и н ц и п д і я л ь н о с т і к о м а н д н о - а д м і н і с т р а т и в н о ї системи знову набирає с и л и . У п р и в а т н і й розмов і П . Ш е ­лест , я к и й став 1 9 6 3 р . п е р ш и м с е к р е т а р е м Ц К К П У , д о р і к а в Л . Б р е ж н є в у : « . . .ви в ц е н т р і с т в о р и л и неймов ір ­но непробивну центропробку . Нас у республ іц і т а к затис-нуто , щ о м и й д и х н у т и самі не в с и л і . С к а ж і м о , десь треба п е р е к и н у т и греблю через р і ч к у — з а п и т у й у Моск­в и . . . Д і т я м потрібен п і о н е р с ь к и й п а л а ц — без К р е м л я ан і к р о к у . . . Доводиться переобладнати я к е с ь виробництво — знову т і л ь к и дозв іл з гори . Ось до чого м и д о ж и л и с я » .

Шелест Петро Юхимович (1908—1996) — партійний та держав­ний діяч. Народився на Харківщині. Трудову діяльність почав у 1923 р. робітником на залізниці. По закінченні Маріупольського металургійного інституту (1935) працював на заводах Маріуполя і Харкова. З 1940 р. — секретар Харківського міськкому КП(б)У. Під час німецько-радянської війни працював у партійних органах

Соціально-економічний розвиток України 523

Челябінська, Саратова. У1948 —1954 рр. — директор заводів у Ленінграді та Києві. З 1954 р. — на партійній роботі. У 1957— 1962 рр.— перший секретар Київського обкому, у 1968— 1972 рр.— перший секретар ЦК Компартії України. Був членом Політбюро ЦК КПРС (1966—1972). За переконаннями Шелестбув непохитним комуністом Водночас він сприяв самоствердженню української нації, домагався паритету в економічних відносинах республіки в межах союзної держави, врахування потреб України при економічному плануванні в Радянському Союзі, наголошував на необхідності національно-культурного, мовного розвитку укра­їнців. Унаслідок цього був запідозрений вищим керівництвом СРСР у недостатній лояльності, усунутий з посади першого секретаря ЦК КПУ і переведений до Москви одним із заступників Голови Ра­ди Міністрів СРСР (1972). Водночас було розгорнуто різку критику його книги «Україна наша Радянська» за «недостатній інтернаціо­налізм». Невдовзі Шелест був виведений із Політбюро і відправ­лений на пенсію.

Процес в ідновлення централ і зму дедалі зб ільшує обер­т и . П і с л я чергової невдачі у вересні 1965 р . в ідновлено республ іканськ і та з а гальносоюзн і м ін істерства , а у жов ­тні цього ж року л і к в і д о в а н о р а д н а р г о с п и .

Перебудова усієї системи управління на початку 50-х ро­к ів була процесом о б ' є к т и в н о необх ідним. Однак ні нау­ка , ні п о л і т и к а , н і п р а к т и к а в и я в и л и с я не п ідготовлени­ми до з д і й с н е н н я тако ї перебудови. Ц е п р о т и р і ч ч я м і ж необхідністю р е ф о р м у в а н н я і неготовністю до нього сус­п ільства і з у м о в и л о с у п е р е ч л и в и й х а р а к т е р перебудови системи у п р а в л і н н я .

Переваги нової системи у п р а в л і н н я , в основі я к о ї ле­ж а л и рац іональн ість , економність , е ф е к т и в н і с т ь , не змог­л и п е р е х и л и т и у св ій бік ш а л ь к у д е р ж а в н и х терез ів . Ц я система була п р и р е ч е н а щ е й тому , щ о т е р и т о р і а л ь н и й п р и н ц и п у п р а в л і н н я , я к и й базувався на д е ц е н т р а л і з а ц і ї , даючи п е в н и й е к о н о м і ч н и й ефект , одразу вступав у сер­йозне п р о т и р і ч ч я з д о м і н у ю ч и м п р и н ц и п о м ц е н т р а л і з м у .

Х р у щ о в с ь к і р е ф о р м и не в и п р а в д а л и п о в ' я з а н і з н и м и спод івання , але з а к л а д е н а в н и х д е м о к р а т и з а ц і я еконо­мічного ж и т т я с п р и я л а в и в і л ь н е н н ю творчої енергі ї на­роду, щ о зумовило х о ч а і к о р о т к о ч а с н е , але с т р і м к е під­в и щ е н н я ефективност і р а д я н с ь к о ї е к о н о м і к и в 50-ті ро­к и . Створена в цей час база с п р и я л а зростанню добробуту населення С Р С Р . Т а к , в У к р а ї н і 1951 — 1 9 5 8 р р . прибут­к и середнього р о б і т н и к а зросли на 2 3 0 % . У 1957 р . було л іквідовано п р а к т и к у д е р ж а в н и х позик , я к і з абирали май­ж е 1 0 % зароб ітк ів т р у д я щ и х і були п р и х о в а н о ю формою додаткового о п о д а т к у в а н н я населення . Про зростання гро-

524 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

ш о в и х доходів ж и т е л і в У к р а ї н и св ідчить той ф а к т , щ о с у м а в к л а д і в в о щ а д н и х к а с а х р е с п у б л і к и з р о с л а з 2 ,7 м л р д к р б . 1950 р . до м а й ж е 1 9 , 7 м л р д крб . 1960 р .

Б у л о скорочено робочий день і з а п р о в а д ж е н о п ' я т и ­д е н н и й робочий т и ж д е н ь . Серйозні з м і н и в ідбувалися на сел і . П о л і п ш е н н ю с т а н о в и щ а с п р и я л и щ о м і с я ч н е авансу­в а н н я к о л г о с п н и к і в , л і к в і д а ц і я н а т у р о п л а т и , списання за­боргованості з п о д а т к у і поставок за попередні р о к и . Са­ме в х р у щ о в с ь к и й період с е л я н и н а р е ш т і о д е р ж а л и пас­п о р т и , я к и х ф а к т и ч н о не м а л и з м о м е н т у з а п р о в а д ж е н н я паспортної системи 1932 р .

З н а ч н и х розмір ів набуло і ж и т л о в е буд івництво . Т а к , я к щ о 1 9 1 8 — 1 9 4 0 р р . у р е с п у б л і ц і було введено в д ію 78 ,5 т и с . м 2 з а гально ї (корисної ) п л о щ і , то л и ш е 1956— 1 9 6 5 р р . — понад 182 т и с . м 2 . Ц е о з н а ч а л о , щ о о д е р ж а л и чи з б у д у в а л и собі ж и т л о м а й ж е 18 м л н осіб. У побут ба­гатьох с імей у в і й ш л а нова т е х н і к а — телев і зори , магн і ­т о ф о н и , п р а л ь н і м а ш и н и . Це я к і с н о з м і н и л о у я в л е н н я н а с е л е н н я про ж и т т є в і с т а н д а р т и .

К о н т р а с т з пер іодом стал інського п р а в л і н н я був ра­з ю ч и м , х о ч а ж и т т є в и й р івень р а д я н с ь к и х людей , я к і ра­н і ш е , суттєво в ідставав від з а х і д н о г о . До того ж н а п р и ­к і н ц і 5 0 - х — н а п о ч а т к у 6 0 - х р о к і в д е д а л і б і л ь ш е п р о я в л я л и с я негативн і н а с л і д к и непродуманого реформа­ц і й н о г о е к с п е р и м е н т у в а н н я . Д е ф і ц и т товар ів , 30-відсот-кове п і д в и щ е н н я роздр ібних ц і н на м ' я с о та масло , замо­р о ж е н и й заробітної п л а т и , в ідмова від об іцяного з н и ж е н ­н я прибуткового п о д а т к у тощо — все св ідчило про надто н и з ь к и й р івень ж и т т я н а с е л е н н я .

Отже, у середині 50-х років гостро стала проблема необ­хідності глибоких я к і с н и х змін у господарстві . Пріоритет­ною л а н к о ю в процесі реформування було обрано сільське господарство. Його стрімке піднесення було зумовлене по­силенням матеріальної зацікавленост і колгоспників у сус­пільному виробництві , створенням умов д л я розвитку осо­бистого селянського господарства, п о л і п ш е н н я м якісного с к л а д у к е р і в н и к і в с ільськогосподарського виробництва . Спад, щ о розпочався 1958 р . , був зумовлений посиленням адміністративного тиску на колгоспи, непослідовністю ре­формаційного курсу, поглинанням значної частини матері­а л ь н и х та людських ресурсів х р у щ о в с ь к и м и «надпрограма-м и » , примусовим викупом колгоспами техн іки МТС тощо.

Т а к а ж суперечлива к а р т и н а с к л а л а с я і в соц іальн ій сфері . Безпосередніми н а с л і д к а м и р е ф о р м у в а н н я суспільс­тва с т а л и п о л і п ш е н н я умов п р а ц і , з б і л ь ш е н н я доходів на-

Духовне життя в Україні 525

селення , з р о с т а н н я ж и т л о в о г о буд івництва , п і д в и щ е н н я р івня ж и т т я . Проте н а п р и к і н ц і 50-х р о к і в , к о л и рефор­м а ц і й н и й процес почав д а в а т и збої і пробуксовувати , в с о ц і а л ь н і й с ф е р і з ' я в л я ю т ь с я н е г а т и в н і т е н д е н ц і ї та я в и щ а — д е ф і ц и т товар ів , п і д в и щ е н н я ц ін , з а м о р о ж е н н я зарплати т о щ о .

16.3. Духовне життя в Україні: основні тенденції та характерні риси Д и н а м і к а о н о в л е н н я суспільного ж и т т я в и з н а ч а л а с я

боротьбою д е м о к р а т и ч н о ї та консервативно ї т е н д е н ц і й , м і н л и в и м с п і в в і д н о ш е н н я м р е ф о р м а т о р с ь к и х т а консервативних с и л . І с т о р и к и в к а з у ю т ь на хвилеподіб­ний, непосл ідовний х а р а к т е р цього процесу . В и д і л я ю т ь д е к і л ь к а х в и л ь , щ о д о с я г а л и свого п і к у в 1 9 5 3 , 1 9 5 6 , 1958, 1961 р о к а х . Суперечливий х а р а к т е р оновлення особ­ливо ч і т к о п р о с т е ж у є т ь с я у сфері к у л ь т у р и , н а у к и та л і ­тератури .

Д у х о в н е ж и т т я в У к р а ї н і в період х р у щ о в с ь к о ї «від­лиги» в и з н а ч а л и с к л а д н і й неоднозначні процеси .

1. Активні, але значною мірою невдалі спроби рефор­мування в галузі освіти. Проголошений Х р у щ о в и м у квіт­ні 1958 р . на XI I I з ' ї зд і В Л К С М курс на перебудову народ­ної освіти був п о к л и к а н и й в и р і ш и т и одне головне завдан­ня — подолати в ід ірваність від ж и т т я ш к і л та вуз ів . Ц е було в ж е четверте за р о к и р а д я н с ь к о ї в л а д и в е л и к е ре­ф о р м у в а н н я народної освіти , але водночас , я к з а з н а ч а є і тал ійський і с т о р и к Д . Б о ф ф а , «перша спроба у світ і ви­р ішити проблеми , п о р о д ж е н і масовою освітою у вс іх роз­і т н у т и х к р а ї н а х ». Д л я реал і зац і ї освітньої р е ф о р м и були залучені з н а ч н і к о ш т и та ресурси . У 1960 р . Д е р ж а в н и й бюджет У Р С Р в и д і л и в на загальноосв ітн і ш к о л и 6 млрд крб. (1950 р . — л и ш е 3,7 м л н крб . ) . З а цей час у 2 рази з б і л ь ш и л а с я к і л ь к і с т ь д е н н и х середніх ш к і л .

В основі р е ф о р м и л е ж а в п р и н ц и п п о є д н а н н я загаль ­ноосвітнього і пол ітехн ічного н а в ч а н н я . Проте нав іть на рівні проекту ц я перебудова м а л а серйозні н е д о л і к и . Ві­домий педагог-новатор В. С у х о м л и н с ь к и й у своєму лист і на адресу Х р у щ о в а (13 ч е р в н я 1958 р.) справедливо вка-.іував на н е д о о ц і н к у гуман ітарного аспекту осв іти , на ре-

5 2 6 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

альність загрози з н и ж е н н я загального р івня середньої осві­т и та ін . Щ е б ільші н е д о л і к и в и я в и л и с я п р и п р а к т и ч н о ­м у зд ійсненні р е ф о р м у в а н н я . М а т е р і а л ь н о - т е х н і ч н а база ш к і л , в ч и т е л ь с ь к і к а д р и були н е с п р о м о ж н і р е а л і з у в а т и нові з а в д а н н я професійної п ідготовки у ч н і в . Н е в и п р а в ­д о в у в а л и с я наді ї на в и с о к и й п р о ф е с і о н а л і з м спец іал іс ­т і в , п ідготовлених на веч ірн іх та з а о ч н и х в і д д і л е н н я х ву­з і в , а саме ці форми н а в ч а н н я в процесі р е ф о р м и в в а ж а ­л и с я п р і о р и т е т н и м и . Я к щ о від 1 9 5 0 / 5 1 н а в ч а л ь н о г о р о к у до 1 9 6 0 / 6 1 навчального року к і л ь к і с т ь студентів у ц і л о м у зросла б і л ь ш н і ж у два р а з и , то на з аочних в і д д і л е н н я х — у 3,5 раза , а на веч ірніх — б ільш, н і ж в 11 раз і в . У 1960 р . на д е н н и х в і д д і л е н н я х вуз ів н а в ч а л о с я м а й ж е 199 т и с . студент ів , на з аочних — 174 т и с , а на веч ірн іх — 44 т и с . Суттєве з н и ж е н н я р і в н я студент ів було зумовлене необ­х ідн істю д л я к о ж н о г о аб ітур ієнта при вступі на денне від­д і л е н н я м а т и о б о в ' я з к о в и й двор ічний с т а ж роботи на ви­р о б н и ц т в і . Я к і с т ь п ідготовки в и п у с к н и к і в вуз ів та серед­н іх с п е ц і а л ь н и х з а к л а д і в з н а ч н о в ідставала від к і л ь к і с н о ­го їх з р о с т а н н я .

Хоча нова система осв іти була досить своєчасною і в з а д у м і м і с т и л а к і л ь к а п р и н ц и п о в о п р а в и л ь н и х ор і єнти­р ів , через н и з к у п р и ч и н вона не т і л ь к и не з м о г л а п і д н я т и освіту в к р а ї н і на в и щ и й щ а б е л ь , але нав і ть п о г і р ш и л а о с в і т я н с ь к і я к і с н і п о к а з н и к и .

2 . Русифікація. Новий ш к і л ь н и й з а к о н , опубл ікований д л я обговорення н а п р и к і н ц і 1958 р . і п р и й н я т и й Верхов­ною Радою У Р С Р у кв ітн і 1959 р . , надавав право б а т ь к а м вибирати своїм д ітям мову н а в ч а н н я . Ц е й закон в умовах абсолютного домінування у сфері н а ц і о н а л ь н и х відносин к о н ц е п ц і ї з б л и ж е н н я і з л и т т я н а ц і й ставав своєр ідним інструментом н а ц і о н а л ь н о г о н і в е л ю в а н н я і р у с и ф і к а ц і ї укра їнського ш к і л ь н и ц т в а , тому проти нього р ішуче вис­тупили представники творчої інтелігенції . 22 грудня 1958 р . у «Правді» було опубліковано лист М. Рильського і М. Ба­ж а н а , в я к о м у зазначалося: «. . .єдино правильним розв 'язан­н я м п и т а н н я про вивчення мов у середній ш к о л і є р і ш е н н я ( я к щ о говорити, зокрема , про ш к о л и Укра їнсько ї РСР) про обов 'язкове і р івноправне вивчення і укра їнсько ї , і росій­ської мов у всіх ш к о л а х У Р С Р » .

Проте було обрано інший ш л я х . Тому в 60-х роках в обласних центрах і в Києві українські школи становили 2 8 % , російські — 7 2 % , в інших містах відповідно — 16% і 8 4 % .

3 . Певне розширення меж творчої культурної та на­укової діяльності. Ц ь о м у процесові с п р и я л и п о м ' я к ш е н -

Духовне життя в Україні 527

ня цензури , р е а б і л і т а ц і я в ідомих д і я ч і в к у л ь т у р и : пись­менник ів В. А н т о н е н к а - Д а в и д о в и ч а , М. Годованця . О. Ко­в іньки , 3 . Тулуб; к о м п о з и т о р і в Б . Л я т о ш и н с ь к о г о , М. Ко-лесси, М. В е р и к і в с ь к о г о та і н ш и х ; в ідміна н и з к и парт ій ­них постанов 40-х р о к і в .

Творчу а к т и в н і с т ь у к р а ї н с ь к о ї інтел ігенці ї с т и м у л ю ­вала п о я в а сусп ільно -пол і тичних , н а у к о в и х та л і т е р а т у р ­них ж у р н а л і в : « П р а п о р » , « У к р а ї н с ь к и й і с торичний ж у р ­н а л » , « Р а д я н с ь к е л і т е р а т у р о з н а в с т в о » , «Всесвіт», «Знан­ня та праця» та і н . Р о з ш и р е н н ю к у л ь т у р н о ї та науково ї д іяльност і с п р и я л о п о с и л е н н я к о н т а к т і в укра їнсько ї інте­л ігенці ї із з а р у б і ж н и м и к у л ь т у р н и м и та н а у к о в и м и цен­т р а м и . Ч и м а л о в ч е н и х та д і я ч і в к у л ь т у р и з У к р а ї н и бра­л и у ч а с т ь у м і ж н а р о д н и х з ' ї з д а х та к о н ф е р е н ц і я х . У 1958 р . в У к р а ї н і побувала 61 з а р у б і ж н а д е л е г а ц і я по лі­нії Укра їнського товариства к у л ь т у р н о г о з в ' я з к у із зару­б і ж н и м и к р а ї н а м и ; 326 з а р у б і ж н и х в ч е н и х і спец іал іст ів в ідв ідали А к а д е м і ю н а у к У Р С Р , 257 осіб — У к р а ї н с ь к у с ільськогосподарську а к а д е м і ю .

4 . Пробудження громадської активності й національ­не відродження. Н а початку 60-х рок ів у Києві своєр ідним осередком духовного ж и т т я став клуб творчої молоді «Су­п у т н и к » , я к и й було засновано 1959 р . студентами теат­рального інституту та консерваторі ї , л і тераторами та ху­д о ж н и к а м и . Президентом клубу став Л . Танюк , а к т и в н и ­ми його ч л е н а м и — І. Д р а ч , М. В інграновський , І . Світ-л и ч н и й , Є. Сверстюк, А . Горська та ін . Ч л е н и клубу орга­нізовували творчі вечори, самвидав . Ш і с т д е с я т н и к и фор­мувалися не л и ш е в Києв і , а й у Львові , Харков і , на До­неччині . Зокрема , під впливом ки ївського клубу було ство­рено клуб творчої молоді «Пролісок» у Львові , президен­том якого став М. Косів . У Х а р к о в і молода, демократично настроєна інтелігенція гуртувалася навколо російського по­ета Б . Чичибаб іна -Полух іна . І хоча ці невеличк і об 'єднан­ня спочатку були л и ш е ледь п о м і т н и м и остр івками у вирі суспільного ж и т т я , згодом ї х н я д іяльн ість стала в а ж л и ­вим ч и н н и к о м пробудження громадської активност і , своє­р ідним симптомом нової спроби національного в ідроджен­ня . На початку 1963 р . було проведено конференцію з пи­тань к у л ь т у р и укра їнсько ї мови . ї ї уча сн и ки п о р у ш и л и клопотання перед Ц К К П У та у р я д о м республіки про по­ш и р е н н я укра їнсько ї мови у всіх сферах державного і гро­мадського ж и т т я , про подолання мовного н іг іл і зму .

5 . Вихід на літературний та суспільний обрії плеяди творчої молоді. Це було нове п о к о л і н н я у к р а ї н с ь к и х пись­м е н н и к і в , х у д о ж н и к і в — В. С и м о н е н к о , М. Вінграновсь-

528 Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

Кий, Л . Костенко , Б . Ол ійник , І. Д р а ч , В . Коротич , І. Світ-л и ч н и й , І. Дзюба , П . З а л и в а х а , А . Горська та ін . Почина­ючи з в і д к и д а н н я стереотипів т а п о ш у к у нових форм са­м о в и р а з у в м и с т е ц т в і , вони поступово у св ідо мил и необ­х ідн ість докор інного о н о в л е н н я на засадах загальнолюд­с ь к и х ц інностей всього сусп ільного ж и т т я .

Вбачаючи в п о ш у к а х творчої молоді з а р о д к и опози­ц ійност і , в ідступ від о ф і ц і й н и х н а с т а н о в , консерватори п е р е й ш л и у н а с т у п . Ц ь о м у с п р и я л а і с и т у а ц і я в к р а ї н і , я к а н а г а л ь н о в и м а г а л а в і д в о л і к а н н я громадсько ї уваги від е к о н о м і ч н и х негаразд ів п о ч а т к у 60-х р о к і в . У тоні , з а д а н о м у Х р у щ о в и м під час в ідомих зустр ічей у 1962 та 1 9 6 3 р о к а х з д і я ч а м и л і т е р а т у р и та мистецтва , в У к р а ї н і п і д н і м а є т ь с я х в и л я гон інь проти і н а к о д у м ц і в , зд ійсню­є т ь с я м о р а л ь н и й і п о л і т и ч н и й т и с к .

6 . Адміністративне утвердження атеїзму під час антирелігійної кампанії 50—60-хроків. У 1954 р . Ц К К П Р С п р и й м а є постанову «Про п р о в е д е н н я науково-ате їстично ї п р о п а г а н д и » , у я к і й п а р т і й н і органи з о б о в ' я з а л и с я вести а т е ї с т и ч н у роботу, не о б р а ж а ю ч и почутт ів в і р у ю ч и х та ц е р к о в н и к і в , а т а к о ж а д м і н і с т р а т и в н о не втручатись у ді­я л ь н і с т ь ц е р к в и . П р о т е н а п р и к і н ц і 50-х рок ів ц і слова з а л и ш и л и с я л и ш е на п а п е р і . У цей час а д м і н і с т р у в а н н я й ш л о д а л е к о попереду ате їстичної п р о п а г а н д и , а часто-густо і просто п і д м і н я л о її. Надзвичайно форсованими тем­п а м и й ш о в п ідрив матер і ально ї бази рел іг і ї . У 1958 р . в У к р а ї н і ц е р к в а в т р а т и л а 64 культов і споруди: ц е р к в и , мо­л и т о в н і б у д и н к и т о щ о . У 1959 р . було в и л у ч е н о 2 6 2 , у 1 9 6 0 — 747 , у 1 9 6 1 — 9 9 7 , у 1962 — 1144 к у л ь т о в і спору­д и . А н т и р е л і г і й н а к а м п а н і я не т і л ь к и п о г л и б л ю в а л а с я , а й дедал і б і л ь ш е п о ш и р ю в а л а с я . З а н е п о в н и м и д а н и м и , в У к р а ї н і т і л ь к и в 1962 р . було з н я т о з реєстраці ї 1263 ре­л і г і й н і о б ' є д н а н н я р і з н и х н а п р я м і в .

О т ж е , духовне ж и т т я в період «хрущовсько ї в ідлиги» х а р а к т е р и з у є т ь с я в заємод ією р і з н и х тенденц ій , непослі­довн іс т ю, половинчаст і стю і суперечлив істю реформ: де­м о к р а т и ч н і п р о р и в и в о к р е м и х сферах к у л ь т у р и ф а к т и ч ­но блокувалися з б е р е ж е н н я м позиц ій сталін ізму на і н ш и х . З одного боку , це невдал і спроби р е ф о р м у в а н н я освіти , р у с и ф і к а ц і я , а д м і н і с т р а т и в н е у т в е р д ж е н н я ате ї зму , а з і н ш о г о — певне о с л а б л е н н я т и с к у системи на к у л ь т у р у , р о з ш и р е н н я м е ж д л я творчої та науково ї самореал і зац і ї , п о я в а п е р ш и х п а р о с т к і в громадського п р о б у д ж е н н я і на­ц іонального в ідродження ; вихід на л ітературні та суспільні обрі ї творчої молод і .

17. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965—1985)

17.1. Соціально-економічний розвиток УРСР У період «хрущовсько ї в ідлиги» в процесі реформу­

в а н н я (особливо р е ф о р м , с п р я м о в а н и х на децентрал і за ­цію) т о т а л і т а р н у систему в С Р С Р було на я к и й с ь час ви­ведено з р і в н о в а г и . Однак реформаторського п о т е н ц і а л у суспільства в и я в и л о с я недостатньо не т і л ь к и д л я її зни­щ е н н я , а нав і ть д л я з б е р е ж е н н я о к р е м и х в д а л и х лібе­р а л ь н и х х р у щ о в с ь к и х п р о р и в і в .

П і с л я усунення Х р у щ о в а суть консервативного курсу нового кер івництва визначається одним словом — «стабі­л і з ац ія» , я к е стало своєрідним символом брежнєвської епо­х и . Проте досягти цієї мети , проводячи одразу ж о р с т к и й консервативний курс , було неможливо , а д ж е система втра­тила два в а ж л и в и х с т и м у л и розвитку економіки : зі смер­тю Сталіна — страх перед репрес іями , з усуненням Хру­щова — ентуз іазм і р о м а н т и ч н у віру. Кр ім цього, л ідерам нової хв ил і , і, зокрема Л . Б р е ж н є в у , потрібен був певний перех ідний період д л я усунення пол ітичних к о н к у р е н т і в , формування своєї к о м а н д и , повного оволодіння п а р т і й н и м і д е р ж а в н и м апаратом. Усі ці фактори спочатку й зумови­л и с п а д к о є м н і с т ь р е ф о р м а ц і й н о г о п о ш у к у , розпочатого Х р у щ о в и м , спроби вмонтувати елементи економічного сти­м у л ю в а н н я в командно-адмін істративну систему.

Щ е 1962 р . газета «Правда» опубл ікувала статтю про­фесора Є. Л і б е р м а н а « П л а н , прибуток і п р е м і я » , написа-

530 Україна на порозі кризи (1965—1985)

ну на основі а н а л і з у досвіду роботи економічно ї лабора­торі ї Х а р к і в с ь к о г о раднаргоспу . Під час дискус і ї , розгор­нутої н а в к о л о п р о п о з и ц і й вченого , поступово в и к р и с т а ­л і з у в а л а с я модель нового м е х а н і з м у г о с п о д а р ю в а н н я . Са­ме вона і с тала с т р и ж н е м проголошеної у вересні 1965 р . на П л е н у м і Ц К К П Р С економічно ї р е ф о р м и . Суть нових п і д х о д і в п о л я г а л а в р о з ш и р е н н і самост ійност і п і д п р и ­ємств , п о с и л е н н і п р я м и х догов ірних з в ' я з к і в м і ж підп­р и є м с т в а м и ; встановленн і економічно об ґрунтованих ц і н ; м а т е р і а л ь н о м у с т и м у л ю в а н н і трудових к о л е к т и в і в з а л е ж ­но від р е з у л ь т а т і в їхньо ї п р а ц і ; о ц і н ц і д і я л ь н о с т і п ідпри­ємств т а к и м и « к а п і т а л і с т и ч н и м и » п о к а з н и к а м и , я к рен­табельн ість і п р и б у т о к .

Р е ф о р м а р о з п о ч а л а с я в с ічні 1966 р . У цей період на нові методи п л а н у в а н н я та економічного с т и м у л ю в а н н я п е р е й ш л и 1,5% п і д п р и є м с т в У к р а ї н и , а 1970 р . їх було в ж е 8 3 % .

І х о ч а економісти н а з и в а ю т ь восьму п ' я т и р і ч к у «зо­лотою», с т в е р д ж у ю ч и , щ о «період 1 9 6 6 — 1 9 7 0 рр . був най­к р а щ и м за останні ЗО рок ів» , а і с торики вказують на «тим­часове п р и с к о р е н н я р о з в и т к у господарства» , в и к л и к а н е реформою 1965 р.» та « п о л і п ш е н н я п о к а з н и к і в виробниц­тва в цей ч а с » , все ж ці т в е р д ж е н н я потребують певної к о р е к ц і ї п р и а н а л і з і р о з в и т к у н а р о д н о г о господарства У Р С Р . З а о ф і ц і й н о ю с т а т и с т и к о ю , середньор ічн і т е м п и п р и р о с т у г о л о в н и х п о к а з н и к і в е к о н о м і ч н о г о р о з в и т к у У к р а ї н и в пер іод 1 9 6 6 — 1 9 7 0 р р . п о р і в н я н о з 1 9 6 1 — 1966 р р . не зростають , а, н а в п а к и , з н и ж у ю т ь с я :

Показники 1961—1965 1966—1970

Валовий суспільний продукт 6,9 6,7 Вироблений національний доход 7,0 6,7 Вся продукція промисловості 8,8 8,4 Капітальні вкладення 5,2 6,8 Продуктивність суспільної праці 6,4 6,1

О т ж е , зростають т і л ь к и к а п і т а л ь н і в к л а д е н н я , щ о н а т л і з н и ж е н н я п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і с в і д ч и т ь не п р о п о л і п ш е н н я , а про п о г і р ш е н н я у п р а в л і н н я господарством. Наведен і дані значною мірою п ідтверджують висновок про те , щ о р е ф о р м а ш в и д ш е р о з л а д н а л а с т а р и й господарсь­к и й м е х а н і з м , н і ж створила н о в и й .

Основне п р о т и р і ч ч я р е ф о р м и 1965 р . п о л я г а є в Нама­ганн і в л а д н и х с т р у к т у р водночас і н т е н с и ф і к у в а т и два вза-є м о в и к л ю ч н і процеси : п о с и л и т и ц е н т р а л і з м в е к о н о м і ц і

Соціально-економічний розвиток УРСР 531

та зад іяти ринков і економічні регулятори (рентабельність , прибуток тощо) . Це п р о т и р і ч ч я з н а ч н о ю мірою в ідбивало с п і в в і д н о ш е н н я сил у в и щ и х е ш е л о н а х в л а д и , де існува­ло певне р о з х о д ж е н н я м і ж к о н с е р в а т и в н о ю л і н і є ю Б р е ж ­нєва і р е ф о р м а ц і й н о ю — Косиг іна .

В ідновлення ц е н т р а л і з м у , щ о р о з п о ч а л о с я одразу ж після проголошення реформи, призвело до створення 40 со­ю з н и х міністерств і в ідомств , я к і знову в з я л и під конт­роль 9 0 % п ідприємств У Р С Р . Я к щ о п о с и л е н н я центра-л істських начал органічно с п р и й м а л о с я системою, то рин­кові ідеї не в п и с у в а л и с я в господарський м е х а н і з м , сут­тю я к о г о було з б е р е ж е н н я всієї в л а д и в р у к а х д е р ж а в и . Через це , я к з а з н а ч а ю т ь д о с л і д н и к и , «реформа перетво­р и л а с я насамперед на ч и с л е н н і розмови про р е ф о р м у » , а в процесі реал і зац і ї вона була в и х о л о щ е н а і на п о ч а т к у 70-х рок ів з горнута .

Н е с п р и й н я т т я ринкового р е г у л ю в а н н я , п о с и л е н н я ди­рективного п л а н у в а н н я і силового у п р а в л і н н я н а п р и к і н ­ц і 60-х рок ів значною мірою були зумовлен і б у р х л и в и м и под іями «Празько ї весни» 1968 р . , я к і з м у с и л и з а м и с л и ­тися л ідер ів системи над своїм м а й б у т н і м . Саме тоді в п о л і т и ч н і й л е к с и ц і з ' я в л я є т ь с я т е р м і н « с т а б і л і з а ц і я » . Н а д а л і , н е з в а ж а ю ч и на зм іну л ідер ів , к о л и в а н н я в полі­т и ц і , п е р е м і щ е н н я а к ц е н т і в у п р о г р а м а х і л о з у н г а х , ета-т и ч н а (тобто та , я к а передбачає а к т и в н е в т р у ч а н н я дер­ж а в и в економічне і пол і тичне ж и т т я суспільства) мо­дель соц іал і зму в СРСР з б е р і г а л а с я , пер іодично транс-ф о р м у ю ч и с ь та пристосовуючись до нових у м о в .

В економіц і один вар іант адм ін і стративного , позарин-кового у п р а в л і н н я о д е р ж а в л е н и м господарством — ж о р ­с т к о - к о м а н д н и й і б е з у м о в н о - д и р е к т и в н и й — з м і н и в с я і н ш и м , у з г о д ж у в а л ь н о - б ю р о к р а т и ч н и м ( д и р е к т и в и збері­г а л и с я , але зростаючі розміри господарства в и м а г а л и чис­л е н н и х у з г о д ж е н ь у р і з н и х установах і на р і з н и х сходин­к а х у п р а в л і н н я ) . Л о г і к а р о з в и т к у командно-адмін істра ­тивної системи д и к т у в а л а необхідність п о з б а в л я т и с я на всіх р і в н я х від п р е т е н д у ю ч и х на к у л ь т п е р ш и х к е р і в н и ­к і в , з а м і н ю ю ч и їх к а д р а м и середніх м о ж л и в о с т е й , гото­в и м и у всьому п і д к о р я т и с я а п а р а т у самої с и с т е м и .

Наростаюча б ю р о к р а т и з а ц і я е к о н о м і к и , ф а к т и ч н е збе­р е ж е н н я а в т о р и т а р и з м у в п о л і т и ц і , п о я в а нового к у л ь ­ту — «культу сірості» в у п р а в л і н н і д е р ж а в о ю п р и з в е л и до появи і п о г л и б л е н н я к р и з о в и х я в и щ у народному гос­подарстві Р а д я н с ь к о г о Союзу і У к р а ї н и , з о к р е м а , але го­ворити про «застій» в е к о н о м і ц і достатн іх п ідстав немає .

532 Україна на порозі кризи (1965—1985)

Від 1965 до 1985 р . всі основні п о к а з н и к и економічного р о з в и т к у республ іки зростають . П р а в д а , і н к о л и д у ж е мі ­зерно , я к , н а п р и к л а д , валова п р о д у к ц і я с ільського гос­подарства , щ о зростала л и ш е на 0 , 5 % щор ічно в 1981 — 1985 р р . , але т е нденц ія до п р о с у в а н н я вперед щ е д і я л а . У цей час У к р а ї н а зберігає за собою р о л ь однієї з н а й в а ж ­л и в і ш и х п а л и в н о - е н е р г е т и ч н и х , м е т а л у р г і й н и х та м а ш и ­нобудівних баз к р а ї н и . У 1980 р . п и т о м а вага о к р е м и х видів продукц і ї У Р С Р у з а г а л ь н о с о ю з н о м у виробництв і с тановила (в % ) : добуток в у г і л л я — 2 7 , 5 , зал і зно ї ру­ди — 5 1 , 3 , виробництво стал і — 3 6 , 3 , доменного та ста­л е п л а в и л ь н о г о о б л а д н а н н я — 5 2 , 1 , м а г і с т р а л ь н и х тепло­возів — 9 5 , 1 , ц у к р у - п і с к у — 5 2 , 4 .

Зростаючі м а с ш т а б и в а ж к о ї індустр і ї у с к л а д н ю в а л и управл іння з центру, з н и ж у в а л и його ефективність . Госпо­дарський механізм командно-адміністративної системи раз по раз почав пробуксовувати. Ситуація особливо загостри­л ася , коли в 60-ті роки у світі розгорнулася науково-тех­нічна революція . Тоді «в науково-технічній галузі почало­ся те саме відставання, заради подолання якого свого часу обрали адміністрування я к метод управл іння . Фарс історії був саме в цьому: створена д л я швидкого подолання техніч­ної відсталості система сама ж стала причиною зростаючого відриву країни від високорозвинутих д е р ж а в » 1 . Я к щ о в СІЛА 1985 р . д іяло м а й ж е 1,5 млн електронно-обчислювальних м а ш и н (і щ е понад 17 млн персональних ЕОМ), то в СРСР — л и ш е дек ілька десятків тисяч .

К о м а н д н о - а д м і н і с т р а т и в н а система не змогла присто­суватися до вимог та з м і н , п р о д и к т о в а н и х Н Т Р , щ о , по­р я д з і н ш и м и ф а к т о р а м и , стало однією з головних при­ч и н затухаючого , диспропорц ійного економічного розвит­ку . Середньорічний приріст валового суспільного продукту в У к р а ї н і у 1 9 6 1 — 1 9 6 5 р р . с т а н о в и в 6 , 9 % , 1 9 6 6 — 1970 р р . — 6 ,7 , 1 9 7 1 — 1 9 7 5 р р . — 5 ,6 , 1 9 7 6 — 1 9 8 0 р р . — 3 ,4 , 1 9 8 1 — 1985 р р . — 3 , 5 % . Т і л ь к и за 15 рок ів (від 1965 до 1980 р.) т емпи з р о с т а н н я п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і в У Р С Р з м е н ш и л и с я б ільш я к удв іч і . З н и з и л а с я ефективн ість гос­п о д а р ю в а н н я . У 1 9 6 0 — 1 9 8 5 р р . к а п і т а л о в к л а д е н н я у сіль­ське господарство р е с п у б л і к и зросло б і л ь ш я к у 3 р а з и , а в а л о в и й збір його продукц і ї — л и ш е в 1,6.

К р і м з а з н а ч е н и х в и щ е п р и ч и н , д і я я к и х д е ф о р м у в а л а й у п о в і л ь н ю в а л а розвиток е к о н о м і к и У к р а ї н и , п о ч а л и ви-

1 Див.: Попов Г. Блеск и нищета административной систе­ми. — М., 1980. — С. 195—196.

Соціально-економічний розвиток УРСР 533

я в л я т и с я негативн і н а с л і д к и н и з к и в а ж л и в и х довгостро­кових тенденц ій :

1. Несприятлива демографічна ситуація — а) з н и ж е н ­ня приросту н а с е л е н н я , к і л ь к і с т ь я к о г о в республіці в 70-х р о к а х зростала т е м п а м и у 2 р а з и , а у 80-х р о к а х — у 4 рази н и ж ч и м и , н і ж у 60-х р о к а х ; б) м і г р а ц і й н і процеси , основний н а п р я м о к я к и х — переселення із сіл у міста (в 1961—1986 рр . м і с ь к е н а с е л е н н я зросло з 2 0 , 6 м л н до 33,7 м л н осіб, або н а 6 3 , 6 % , с ільське н а с е л е н н я цього періоду з м е н ш и л о с я н а 2 3 % ) ; в) д и н а м і к а в ікового скла ­ду розвивалась по л ін і ї постар іння населення У к р а ї н и (як­що в 1960 р . с п і в в і д н о ш е н н я пенсіонерів до чисельност і з а й н я т и х у н а р о д н о м у господарстві становило 1:3,8, то 1985 р . — в ж е 1:2).

2 . Наростаюче домінування зрівнялівки в оплаті пра­ці. Я к щ о 1946 р . с п і в в і д н о ш е н н я м і ж 1 0 % т р у д я щ и х , щ о о д е р ж а л и н а й в и щ і , і 1 0 % , щ о м а л и н а й н и ж ч і з а р о б і т к и , становило 1:7,2, 1956 р . — 1:4,4, то 1988 р . — 1:3,5. Отже , захисна ф у н к ц і я заробітної п л а т и п е р е в а ж а л а над стиму­люючою, щ о не с п р и я л о а к т и в і з а ц і ї людського ч и н н и к а на в и р о б н и ц т в і .

3 . Криза організації праці. Тобто нездатн ість існуючої системи забезпечити е ф е к т и в н е , р а ц і о н а л ь н е в и к о р и с т а н ­ня людських ресурсів т а інтелектуального потенціалу. Нез­в а ж а ю ч и на те , що з п и т а н н я Н Т Р було п р и й н я т о 40 (!) постанов Ц К К П Р С , а в 1 9 7 6 — 1 9 8 0 р р . — м а й ж е 200 к о м п л е к с н и х п р о г р а м р о з в и т к у народного господарства : енергетична, продовольча , мел іоративна тощо, к а р д и н а л ь ­них п о з и т и в н и х з р у ш е н ь не в ідбулося .

4 . Висока інтенсивність використання матеріальних, людських та фінансових ресурсів України в межах за­гальносоюзного господарського комплексу. М о ж н а погод­ж у в а т и с я ч и не п о г о д ж у в а т и с я з т в е р д ж е н н я м а м е р и к а н ­ського економіста Х о л л а н д а Х а н т е р а , я к и й констатує , щ о • в и л у ч е н н я поточного доходу У к р а ї н и й в и к о р и с т а н н я його в і н ш и х рег іонах СРСР становить основну рису еко­номічної історії У к р а ї н и » , м о ж н а т а к о ж брати під сумнів обґрунтованість р о з р а х у н к і в британського вченого Піте ­ра Вайлза , в ідпов ідно до я к и х У к р а ї н а р е г у л я р н о вноси­ла до р а д я н с ь к о г о б ю д ж е т у на 1 0 % б і л ь ш е , н і ж отриму­вала з нього. Водночас ц і л к о м очевидно , що у даний пе­ріод пост ійне з м і щ е н н я паливно-енергетичного к о м п л е к ­су СРСР на Схід та з р о с т а н н я питомої ваги воєнних вит­рат в и м а г а л и п е р е к а ч у в а н н я з У к р а ї н и значно ї ч а с т и н и ф і н а н с о в и х , м а т е р і а л ь н и х та л ю д с ь к и х ресурс ів . Р а й о -

534 Україна на порозі кризи (1965—1985)

н а м Сибіру і Д а л е к о г о Сходу, де с т в о р ю в а л и с я нові про­м и с л о в і г і ганти , 4 8 0 п і д п р и є м с т в республ іки п о с т а в и л и м а й ж е 9 0 0 н а й м е н у в а н ь м а ш и н , о б л а д н а н н я , р і з н и х ви­робів та матер іал ів . Укра їнськ і буд івельники зводили один з н а й б і л ь ш и х н а с е л е н и х п у н к т і в на С х і д н і й д і л я н ц і Б А М у — У р г а л . Проте було б н е о б ' є к т и в н о с т в е р д ж у в а ­т и , щ о У к р а ї н а т і л ь к и робила в н е с к и до загальносоюзно ї с к а р б н и ц і , нічого зв ідти не беручи , а д ж е л и ш е г і гантсь­к у домну № 9 у К р и в о м у Роз і с п о р у д ж у в а л и представни­к и 35 н а ц і й і народностей Р а д я н с ь к о г о Союзу, до її будів­н и ц т в а було з а л у ч е н о з н а ч н у к і л ь к і с т ь п і д п р и є м с т в р і з ­н и х республ ік . Тому, д о к и не будуть опубл ікован і дан і про баланс р е с п у б л і к а н с ь к и х н а д х о д ж е н ь і в и д а т к і в у м е ж а х союзного б ю д ж е т у , і с т о р и к и , економісти та полі ­т и к и з а й м а т и м у т ь д і а м е т р а л ь н о п р о т и л е ж н і позиц і ї .

У п о в і л ь н ю ю ч а прогрес д і я з г а д а н и х н е г а т и в н и х дов­гострокових тенденцій у народному господарстві була при­т а м а н н а всім республікам Радянського Союзу. Проте Укра­їна , к р і м цього , м а л а й особливості власного економічно­го р о з в и т к у , я к і щ е б і л ь ш е у с к л а д н ю в а л и с и т у а ц і ю в рес­п у б л і ц і :

1. Деформована структура розміщення продуктивних сил. Ц я структура с к л а л а с я ф а к т и ч н о ще в довоєнні п ' я т и ­р і ч к и , к о л и на п ідстав і а н а л і з у н а я в н и х п р и р о д н и х ре­сурс ів союзним центром було в и р і ш е н о зробити а к ц е н т на п е р ш о ч е р г о в и й р о з в и т о к у республ іц і т а к и х г а л у з е й , я к вуг ільна промислов ість , ч о р н а м е т а л у р г і я , в а ж к е та е л е к т р о т е х н і ч н е м а ш и н о б у д у в а н н я . У 60—80-х р о к а х ці г алуз і о т р и м а л и новий і м п у л ь с , в ідбувся інтенсивний про­цес п р и р о щ е н н я п о т у ж н о с т е й , щ о щ е б і л ь ш е п о с и л и л о деформован ість е к о н о м і к и У к р а ї н и . Н і я к и м и аргумента ­м и не м о ж н а в и п р а в д а т и те, щ о в республ іц і , на я к у при­п а д а л о 2 , 6 % територі ї Р а д я н с ь к о г о Союзу, у цей час бу­ло побудовано і будувалося н а д а л і м а й ж е 4 0 % а т о м н и х е н е р г о б л о к і в . До реч і , ч а с т и н а з н и х ( Ч о р н о б и л ь с ь к а , Х м е л ь н и ц ь к а , П і в д е н н о у к р а ї н с ь к а ) м а л и п р а ц ю в а т и не на У к р а ї н у , а в и р о б л я т и електроенерг ію д л я європейсь­к и х к р а ї н Р Е В .

Внаслідок незбалансованого розвитку господарства рес­п у б л і к и частка галузей , що п р а ц ю в а л и на с п о ж и в ч и й ри­нок , у загальному обсязі валової продукці ї не перевищу­вала 2 9 % , тоді я к у розвинутих к р а ї н а х цей п о к а з н и к ста­новить 5 0 — 6 0 % і б ільше . Деформованість е к о н о м і к и зу­м о в и л а не т і л ь к и п о я в у товарного дефіциту , а й загострен­н я еколог ічних , демографічних та соц іальних проблем.

Соціально-економічний розвиток У Р С Р 535

2 . Катастрофічна екологічна ситуація. П е р е к о с и в р о з м і щ е н н і п р о д у к т и в н и х с и л стали п р и ч и н о ю р і з к о г о зростання техногенного н а в а н т а ж е н н я на природу , щ о у 6—7 раз ів п е р е в и щ у в а л о з а г а л ь н о с о ю з н и й р івень . У цей час щор ічно п р о м и с л о в и м и о б ' є к т а м и в атмосферу та вод­ний басейн в и к и д а л о с я понад 10 м л н тонн ш к і д л и в и х ре­човин. Еколог ічну с и т у а ц і ю в республ іц і у с к л а д н ю в а л о нерац іональне р о з ш и р е н н я пос івних п л о щ у с і л ь с ь к о м у господарстві . Ступінь розораност і територі ї У к р а ї н и ся­гає 5 7 % , в тому ч и с л і в степовій зоні 7 3 % . Р о з о р а н і с т ь безпосередньо с ільськогосподарських уг ідь становила 8 0 % проти 2 5 % у СІЛА і 4 8 % у Ф р а н ц і ї . Це с п р и ч и н и л о а к т и ­в і зац ію ероз ійних процес ів , через щ о У к р а ї н а щ о р о к у в т р а ч а л а до 600 м л н тонн родючих ґ р у н т і в .

Катастрофічн і еколог ічн і процеси п о с и л и л и гостроту демографічних проблем, о с к і л ь к и п и т о м а вага н а с е л е н н я республ іки , з айнятого у г а л у з я х із ш к і д л и в и м и д л я здо­р о в ' я у м о в а м и п р а ц і , с т а н о в и л а в У к р а ї н і 5 3 % . У склад ­ній еколог ічн ій ситуац і ї о п и н и л о с я населення міст , а д ж е , н а п р и к л а д , третину територі ї Львова з а й м а л и промисло­ві п ідприємства , у Ч е р н і в ц я х вироблялося м а й ж е три чвер­ті промислової продукц і ї област і . Ц е й перел ік еколог іч ­них негаразд ів У к р а ї н и м о ж н а п р о д о в ж у в а т и .

3 . Значна зношеність основних виробничих фондів. Рівень їхньої спрацьованост і в промисловост і р е с п у б л і к и зріс від 2 8 % у 1961 р . до 4 3 % 1985 р . Х а р а к т е р н о , щ о основні виробничі ф о н д и У к р а ї н и з н о ш у в а л и с я ш в и д ш е , н і ж загалом по к р а ї н і , о с к і л ь к и ч а с т к а с т а р и х п ідпри­ємств була в и щ о ю . А от за т е м п а м и з р о с т а н н я основних виробничих фондів р е с п у б л і к а з а й м а л а 1986 р . останнє , 15 місце у Р а д я н с ь к о м у Союзі .

4 . Хронічне відставання за принциповими економічни­ми показниками. З а період від 1960 р . до 1985 р . Укра їна за темпами зростання загального обсягу продукці ї промис­ловості посідала 13 місце в СРСР. Не к р а щ и м був і стан сільського господарства — республіка за темпами збільшення валової продукції 1960 р . з аймала 11 місце, а 1985 р . пере­містилася на 13 . З огляду на це, очевидно, закономірним є той факт , що і за темпами зростання виробленого націо­нального доходу за період 1980—1986 рр . Укра їна з а й м а л а те саме 13-те місце в Радянському Союзі. Трохи к р а щ и м и були показники реальних доходів на д у ш у населення , від­повідно до я к и х республіка 1980 р . под іляла 12—14 місця , а 1985 р . — 5—6. Проте й тут в и н и к а л и серйозні проблеми і диспропорції , уявлення про я к і дає таблиця :

536 Україна на порозі кризи (1965—1985)

Темпи зростання реальних доходів на душу населення по союзних республіках (1970 р. — 100%)

Регіон 1980 1985 1986

СРСР 146 162 167 РСФСР 151 168 173 Українська РСР 141 161 165 Білоруська РСР 153 173 178

З наведеної т а б л и ц і видно , щ о к і л ь к і с н і п о к а з н и к и Р С Ф С Р та Б Р С Р в и щ і за середні по Р а д я н с ь к о м у Союзу, а У Р С Р , н а в п а к и , — н и ж ч і . О т ж е , е к о н о м і к а республ іки поступово , а л е н е у х и л ь н о в т р а ч а л а д и н а м і к у свого роз­в и т к у .

Кризов і я в и щ а в економіц і негативно в ідбивалися на вир ішенні соціальних питань . Тому в соціальній сфері скла­л а с я суперечлива с и т у а ц і я . Від 1965 до 1985 р . нац іональ­н и й доход УРСР зріс з 38 ,2 млрд крб . до 96 ,6 млрд крб . , тобто б і л ь ш н і ж у 2 , 5 р а з а . Ц е м а л о в и р і ш а л ь н е з н а ч е н н я д л я п і д в и щ е н н я ж и т т є в о г о р і в н я народу , а д ж е 4 / 5 націо­н а л ь н о г о доходу в и т р а ч а л о с я безпосередньо на н а р о д н и й добробут. З а в к а з а н е д в а д ц я т и р і ч ч я у 1,85 раза з б і л ь ш и ­л а с я середньомісячна заробітна п л а т а . Я к щ о 1965 р . у рес­публ іц і на 100 с імей п р и п а д а л о 21 телев і зор , 8 холодиль­н и к і в і 19 п р а л ь н и х м а ш и н , то 1 9 8 5 р . ц і п о к а з н и к и зрос­л и — в ідпов ідно 9 2 , 8 8 , 6 5 .

Водночас у соц іальн ій сфері У к р а ї н и н а м і т и л и с я і пог­л и б и л и с я н е г а т и в н і тенденці ї :

1. Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення. Я к щ о у д е в ' я т і й п ' я т и р і ч ц і в У к р а ї н і вони с т а н о в и л и 2 0 % , у д е с я т і й — 1 7 % , то в о д и н а д ц я т і й —* л и ш е 1 4 % .

2 . Збереження і поглиблення відставання від країн Заходу щодо рівня споживання на душу населення. Т а к , 1982 р . к о ш и к з в и ч а й н и х щ о т и ж н е в и х з а к у п о к , д л я опла­ти я к о г о у В а ш и н г т о н і потрібно було п р а ц ю в а т и 18 го­д и н , у К и є в і к о ш т у в а в м а й ж е 53 г о д и н и п р а ц і , ц е без у р а х у в а н н я безсумнівно н и ж ч о ї я к о с т і товар ів і послуг в С Р С Р . Тому за р і в н е м с п о ж и в а н н я на д у ш у н а с е л е н н я Р а д я н с ь к и й Союз з а й м а в у цей час л и ш е 77 місце у св іт і .

3 . Загострення житлової проблеми. В У к р а ї н і к і л ь ­к і с т ь осіб, щ о п о л і п ш и л и свої ж и т л о в і у м о в и , і з п ' я т и ­р і ч к и у п ' я т и р і ч к у з м е н ш у в а л а с я : у восьмій їх нал ічува ­л о с я 8,9 м л н осіб, в д е в ' я т і й — 8,6 м л н , в десят ій — 7,8 м л н , в о д и н а д ц я т і й — 7,7 м л н осіб. З а 1 9 8 1 — 1 9 8 5 р р .

Суспільно-політичне життя 537

у республіці черга , щ о нал ічувала 1,5 млн осіб, не з м е н ш и ­лася , і на обліку за станом на 1987 р . перебувало понад 2 млн с імей, я к і потребували п о л і п ш е н н я ж и т л о в и х умов .

4 . Зниження рівня охорони здоров'я. У ц ій сфері скла ­лася п а р а д о к с а л ь н а с и т у а ц і я : з одного боку , за період від 1970 до 1985 р . число л і к а р і в у республіц і в р о з р а х у н к у на 10 т и с . н а с е л е н н я з б і л ь ш и л о с я з 2 7 , 7 до 4 1 , 4 , тобто м а й ж е н а 6 7 % , к і л ь к і с т ь л і к а р н я н и х л і ж о к — на трети­ну. Проте з а г о с т р е н н я еколог ічно ї ситуац і ї , в і д с т а в а н н я я к і с н и х п о к а з н и к і в в ід к і л ь к і с н и х у процесі п і д г о т о в к и л і к а р і в , наростаюче з м е н ш е н н я ч а с т к и в и д а т к і в на охо­рону з д о р о в ' я і ф і з и ч н у к у л ь т у р у в структур і д е р ж а в н о г о бюджету (1970 р . — 1 2 , 3 % , 1985 р . — 9 % ) та і н ш і при­ч и н и з у м о в и л и те , щ о за період 1 9 7 0 — 1 9 8 5 р р . п о к а з н и ­к и смертност і зросли з 8,8 до 12 ,1 в и п а д к і в на 1 тис . г р о м а д я н , а п р и р о д н и й прир іст н а с е л е н н я У к р а ї н и змен­ш и в с я у 2 ,2 р а з а .

О т ж е , д л я соц іально-економічного р о з в и т к у У к р а ї н и в період від 1965 до 1985 р . були х а р а к т е р н і диспропор­ц ійн ість , з а т у х а н н я , т е н д е н ц і я до стагнац і ї . К р и з о в і я в и ­щ а дедал і б і л ь ш е п о г л и б л ю в а л и с я під в п л и в о м особли­востей ф у н к ц і о н у в а н н я господарства республ іки (станом в еколог і ї , деформованою с т р у к т у р о ю р о з м і щ е н н я про­д у к т и в н и х сил та і н . ) .

17.2. Суспільно-політичне життя: «стабілізація» і закритість Я к щ о в галуз і е к о н о м і к и п р и н а й м н і д е к л а р у в а л и с я

д е я к і р е ф о р м и , то в п о л і т и ч н і й сфері б р е ж н є в с ь к е кер ів ­н и ц т в о н а м а г а л о с я зберегти і снуючий р е ж и м , не втрати­ти с п а д к о є м н і с т ь з в л а д н и м и і н с т и т у т а м и попередніх де­с я т и р і ч . Г о л о в н и м и е л е м е н т а м и ціє ї спадкоємност і були і г н о р у в а н н я п р и н ц и п у розпод ілу в л а д и , з б е р е ж е н н я де­к о р а т и в н о г о х а р а к т е р у орган ів народного самоуправл ін ­н я , з м і ц н е н н я пол і тичного монопол і зму К П Р С .

К у р с на «стаб іл і зац ію» , а надал і — к о н с е р в а ц і ю існу­ючого р е ж и м у особливо п о с и л и в с я п і с л я серпневого втру­ч а н н я у в н у т р і ш н і справи Ч е х о с л о в а ч ч и н и 1968 р .

Х а р а к т е р н и м и р и с а м и реал і зац і ї цього курсу були : 1. Підміна справжнього народовладдя формальним

представництвом трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. З одного боку , ніби демонструючи тор-

538 Україна на порозі кризи (1965—1985)

жество народовладдя і демократ і ї , невпинно зростала к іль ­к ість н а р о д н и х обранців у в л а д н и х с т р у к т у р а х : 1 9 8 5 р . до В е р х о в н о ї Р а д и У Р С Р б у л о о б р а н о 6 5 0 д е п у т а т і в ( 1 9 5 8 р . — 457) , до м і сцевих рад У Р С Р 1980 р . обрано 524 185 депутат ів (1959 р . — 3 8 1 477 ) , а з і ншого — вибори п р о х о д и л и б е з а л ь т е р н а т и в н о , на основі з авчасно п ідготовлених с п и с к і в .

Створені в т а к и й спосіб о р г а н и д е р ж а в н о ї влади рес­п у б л і к и в и к о н у в а л и д е к о р а т и в н у роль і серйозної реаль ­ної в л а д и не м а л и . Достатньо с к а з а т и , щ о місцеві р а д и в і д а л и п і д п р и є м с т в а м и , я к і д а в а л и л и ш е 3 — 4 % продук ­ції промислового в и р о б н и ц т в а .

2 . Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій вико­навчою владою. Щ о р і ч н о апарат у п р а в л і н н я к р а ї н и зб іль­ш у в а в с я н а 3 0 0 — 5 0 0 т и с . осіб, с я г н у в ш и у 80-х р о к а х 18 м л н . Л и ш е за 1 9 7 5 — 1 9 8 5 р р . к і л ь к і с т ь союзно-рес­п у б л і к а н с ь к и х і союзних м ін істерств , в ідомств і д е р ж а в ­н и х к о м і т е т і в в У Р С Р зросла м а й ж е на 2 0 % . Ч и с л е н н и й в и к о н а в ч и й апарат н а р о щ у є в и п у с к і н с т р у к ц і й , н а к а з і в та і н ш и х п і д з а к о н н и х а к т і в . Н а п р и к і н ц і 70-х рок ів т іль ­к и в управл інн і господарством їх н а к о п и ч и л о с я до 200 т и с . Досить часто ц і д о к у м е н т и с у п е р е ч и л и один одному, не д а в а л и змоги п р а ц ю в а т и господарським к е р і в н и к а м , утво­р ю ю ч и к л у б о к м і ж в і д о м ч и х , м і ж р е г і о н а л ь н и х , суспіль­н и х п р о т и р і ч .

3 . Зведення нанівець самостійності громадських орга­нізацій, їхнє фактичне одержавлення. Вони поряд із ра­д а м и п о к л и к а н і були не у п р а в л я т и к р а ї н о ю , а с т в о р и т и « д е м о к р а т и ч н и й фасад» н а р о д о в л а д д я . Ц е с т и м у л ю в а л о , з одного боку , п а д і н н я пол ітично ї а к т и в н о с т і , а з і н ш о ­г о — п о я в у «неформальних» о р г а н і з а ц і й та г р у п .

4 . Згортання гласності. Я к щ о 1960 р . у республ іц і в и х о д и л о 3 2 8 0 газет , то 1985 р . — л и ш е 1 7 9 9 . Х а р а к т е р ­но , щ о в ц е й період к і л ь к і с т ь р е с п у б л і к а н с ь к и х та облас­н и х газет нав і ть трохи зросла , а м і сцевих та р а й о н н и х — з м е н ш и л а с я . О т ж е , набирає силу т е н д е н ц і я монополі ї на і н ф о р м а ц і ю .

5. Перетворення КПРС на стрижень державної струк­тури і зосередження у її руках усієї повноти влади. Ко­м у н і с т и ч н у парт ію У к р а ї н и в б р е ж н є в с ь к и й період очо­л ю в а л и два л ідери , я к і обстоювали р і зн і моделі р о з в и т к у р е с п у б л і к и : П . Шелест ( 1 9 6 3 — 1 9 7 2 ) — а в т о н о м і з а ц і й н у , В . Щ е р б и ц ь к и й (1972—1989) — централ істську , тобто орі­є н т о в а н у на ц е н т р .

Суспільно-політичне життя 539

Боротьба ц и х п р о т и л е ж н и х тенденц ій л я г л а в основу протистояння «харк івського» і «дніпропетровського» по­л і т и ч н и х к л а н і в . Л и п н е в и й П л е н у м Ц К К П У 1 9 6 3 р . визнав повну перемогу х а р к і в ' я н : п е р ш и м секретарем рес­публікансько ї парторган і зац і ї було обрано П . Шелеста , другим став М. Соболь.

П . Шелест а к т и в н о п і д т р и м у в а в х р у щ о в с ь к і рефор­ми, особливо створення раднаргосп ів , в и н о ш у в а в п л а н и республ іканського г о с п р о з р а х у н к у , б ільшої н е з а л е ж н о с ­ті р е с п у б л і к а н с ь к и х с т р у к т у р у господарчих п и т а н н я х . Проте п і с л я приходу до в л а д и Л . Б р е ж н є в а , особливо піс­л я «Празько ї весни» 1968 р . , к о л и помітно посилюється ідеолог ічний д и к т а т , зростає нетерпимість до інакомис ­л е н н я в будь -як ій формі і сфері , а т и м б і л ь ш е у п а р т і й н і й верх івц і , автономістська модель П . Шелеста і його з а я в и на зас іданні Політбюро Ц К К П Р С т и п у : « У к р а ї н с ь к а пар­т ійна орган і зац ія не п ідтримає це р і ш е н н я » — дедалі біль­ше вступали в п р о т и р і ч ч я з н о в и м и р е а л і я м и .

У 1972 р . П. Шелеста , я к влучно п ідмітив один з відо­мих публіцист ів , «тихо без шелесту» усувають з посади. Формальна підстава — переведення на роботу до Москви, а реальна була висловлена під час особистої зустр іч і з Л . Б р е ж н є в и м , я к и й сказав П. Шелесту : «Ти п р а ц ю є ш пер­ш и м секретарем Ц К К П У в ж е м а й ж е 10 рок ів . Напевне , тобі в ж е набридло, та й ти набрид ус ім . . . Потрібно дати дорогу м о л о д и м т о в а р и ш а м , п о т р и м а в с я за владу , дай і н ш и м п о т р и м а т и с я » . З в и н у в а ч е н и й у л іберальному став­ленні до нац іонал істичних прояв ів , у потуранні економіч­ному місництву , в і гноруванні Москви П . Шелест 1973 р . виходить на пенсію і остаточно сходить з політичної аре­ни. У 1972 р . л ідером комуніст ів республіки став В . Щ е р -б и ц ь к и й — с і м н а д ц я т и й за р а х у н к о м к е р і в н и к К П У .

Щербицький Володимир Васильович (1918—1990) — партій­ний і державний діяч. Народився на Дніпропетровщині. По здо­бутті вищої освіти брав участь у німецько-радянській війні. Після війни став функціонером КПРС. Пройшов усі щаблі партійної іє­рархи. У1955 р. — перший секретар Дніпропетровського обко­му парти, в 1957 р. — член президії і секретар ЦК Компартії Укра­їни. В 1961—1963 рр. 11965—1972 рр. голова Ради Міністрів УРСР. З 1972 р. — перший секретар ЦК КПУ. Прихильник цент­ралізованої партійно державної тоталітарної влади, суворої під­порядкованості республік центру, орієнтації економіки УРСР на союзний народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицію щодо русифікації України в галузі освіти, культури, ви-

А давничої справи.

540 Україна на порозі кризи (1965—1985)

«Родове к о р і н н я Б р е ж н є в а і Щ е р б и ц ь к о г о , — зазна­чає В . В р у б л е в с ь к и й , п о м і ч н и к Щ е р б и ц ь к о г о , — не пе­р е п л і т а л о с я , але росли вони з одного ґ р у н т у : були з е м л я ­к а м и . Р і д н и м и д л я н и х стали і Д н і п р о д з е р ж и н с ь к , і Дніп­р о п е т р о в с ь к . . . Н а цьому ґ р у н т і м і ц н і л о в ідчуття з е м л я ц ­тва , а п і з н і ш е — і єдиного к л а н у » . У 1976 р . В . Щ е р -б и ц ь к и й остаточно з м і ц н ю є свої позиц і ї , у с у н у в ш и остан­н іх своїх п р о т и в н и к і в на головних посадах . Н а X X V з ' ї з ­ді К П У із д е с я т и член ів Пол ітбюро Ц К К П У , обраних у 1971 р . , з а л и ш и л о с я в новообраному с к л а д і л и ш е п ' я т ь , а з п ' я т и к а н д и д а т і в у ч л е н и Пол ітбюро К П У — один . Т а к а р о т а ц і я була нечуваною д л я б р е ж н є в с ь к и х час ів , але вона закономірна , а д ж е с л у ж и л а основній меті — «ста­б і л і з а ц і ї » . З н а ч н о ю мірою саме ц і к р о к и с п р и я л и полі­т и ч н о м у довгол іттю В. Щ е р б и ц ь к о г о , я к и й с і м н а д ц я т ь рок ів очолював п а р т і й н у о р г а н і з а ц і ю республ іки , 32 ро­к и н е з м і н н о був ч л е н о м Пол ітбюро Ц К К П У , 17 рок ів — ч л е н о м Пол ітбюро Ц К К П Р С . Ц я постать не т а к а одно­з н а ч н а , я к з д а є т ь с я на п е р ш и й п о г л я д , і , напевне , істори­к и не скоро н а п и ш у т ь о б ' є к т и в н и й п о л і т и ч н и й портрет ц іє ї л ю д и н и . Я к у б ільшост і п о л і т и ч н и х л ідер ів , з п л и ­ном часу у В . Щ е р б и ц ь к о г о з м і н ю в а л и с я п о г л я д и й о ц і н ­к и . Єдине , щ о , очевидно , л и ш а л о с я н е з м і н н и м — це його о р і є н т а ц і я на центр і персонально на Л . Б р е ж н є в а .

«Команда» Щ е р б и ц ь к о г о не з у м і л а дати своєчасного к р и т и ч н о г о анал і зу ситуаці ї в республіц і , не змогла зупи­н и т и наростаючих негативних тенденц ій . Значною мірою це пояснюється т и м , щ о вона д і я л а в м е ж а х старого еконо­мічного механ і зму за його з а к о н а м и і п р а в и л а м и , суттю я к и х були надмірна ц е н т р а л і з а ц і я і ре гламентац ія , орієн­т а ц і я на екстенсивні ф о р м и і методи ведення господарст­ва . Проте ч и м б ільше загострювалися соціально-економіч­ні та пол ітичн і проблеми, тим б і л ь ш е посилювався моно­полізм К П Р С у всіх сферах суспільного ж и т т я .

У б р е ж н є в с ь к и й період інтенсивно йде процес з л и т т я ф у н к ц і й парт ійного і д е р ж а в н о г о а п а р а т у , п ідм іни дер­ж а в и та її орган ів п а р т і є ю . Щ е П . Ш е л е с т н а г о л о ш у в а в : « П а р т і й н и й орган з о б о в ' я з а н и й к е р у в а т и вс іма д і л я н к а ­ми господарського і культурного буд івництва» . З а В . Щ е р ­б и ц ь к о г о з а з н а ч е н і процеси о т р и м у ю т ь н о в и й і м п у л ь с , п о с и л ю є т ь с я « з р о щ е н н я » п а р т і й н и х і д е р ж а в н и х струк­т у р . У 1 9 8 5 р . к о м у н і с т и с т а н о в и л и 6 8 , 3 % с к л а д у народ­н и х депутат ів Верховної Р а д и У Р С Р , а 1987 р . — 4 3 , 7 % с к л а д у м і с ц е в и х Р а д р е с п у б л і к и . З іншого боку , м а й ж е 4 7 , 5 % с к л а д у м і с ь к и х і р а й о н н и х в и б о р н и х п а р т і й н и х

Суспільно-політичне життя 5 4 1

органів У Р С Р 1985 р . с тановили у п р а в л і н с ь к і к а д р и — голови колгосп ів , д и р е к т о р и п ідприємств , п р а ц і в н и к и ра­д я н с ь к и х установ і т . п. Тобто, в ідбувалося взаємопро­н и к н е н н я , я к е дедалі б ільше посилювало монополію К П Р С на владу . Я к щ о в п е р ш і р о к и радянсько ї влади парт ій­ний курс у Р а д а х проводився через комун іст ів , я к і вхо­д и л и до їхнього с к л а д у , то у б р е ж н є в с ь к и й період з н и к а є нав іть т інь самост ійност і Р а д у ї хньому ставленн і до пар­т ійних комітет ів . Останні ж поступово засвоїли стиль пря ­мого і безпосереднього к о м а н д у в а н н я не т і л ь к и Р а д а м и , органами д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я , а й п р о ф с п і л к а м и , ком­сомолом, с у с п і л ь н и м и о р г а н і з а ц і я м и . П о г л и б л е н н ю ц и х процесів с п р и я л о те , щ о к о м у н і с т и становили з н а ч н и й відсоток кер івного с к л а д у сусп ільних о р г а н і з а ц і й . Т а к , 1977 р . м а й ж е т р е т и н у с к л а д у виборних п р о ф с п і л к о в и х органів У Р С Р с т а н о в и л и ч л е н и К П У . Ц я т ен денц ія була х а р а к т е р н о ю і д л я р о з в и т к у і н ш и х г р о м а д с ь к и х органі­з а ц і й .

Оголосивши себе в Конституц і ї 1977 р . «ядром полі­тичної системи сусп ільства» , К П Р С н а м а г а л а с я доміну­вати в к о ж н і й л а н ц і суспільного ж и т т я . Д л я в и р і ш е н н я цього з а в д а н н я було обрано х а р а к т е р н и й д л я к о м а н д н о -адмін істративно ї системи е к с т е н с и в н и й ш л я х — к і л ь к і с ­не зростання п а р т і й н и х л а в . З а період від 1964 до 1985 р . К П У виросла м а й ж е вдв іч і . Н а 1 с і ч н я 1985 р . в парт і ї перебував к о ж е н д е в ' я т и й роб ітник у республіц і і к о ж е н д в а н а д ц я т и й г р о м а д я н и н в і к о м 18 рок ів і с т а р ш е . У цей період п р а к т и ч н о н і к о м у не в ідмовляли у вступі до К П Р С . Відсоток в ідмов становив 0 , 3 — 0 , 4 % і був п р а к т и ч н о най­н и ж ч и м за всю історію парт і ї . Проте , хоча К П У невпинно зростала, парт ійний вплив на багатьох д і л я н к а х не зростав, а з н и ж у в а в с я . З н а ч н о ю мірою це було зумовлено дією не­г а т и в н и х тенденц ій у р о з в и т к у самої парт і ї . Курс на «ста­більність» п р а к т и ч н о с п р и я в незмінност і к а д р і в . Т а к , із 195 член ів Ц К Компарт і ї У к р а ї н и , обраних на X X V I з ' ї з ­ді республ ікансько ї парт ійно ї орган і зац і ї 1981 р . , понад 6 8 % були обрані до с к л а д у даного керівного органу вдру­ге, втретє , а 30 осіб — учетверте , тобто перебували у скла­ді Ц К а ж з 1966 р . Т е н д е н ц і я незмінност і кадрового кор­пусу збер і галася й у н и ж ч и х е ш е л о н а х парт ійно ї в л а д и , щ о мало , безумовно , негативн і н а с л і д к и . Старіло парт ій­не к е р і в н и ц т в о , і , я к не п а р а д о к с а л ь н о , н е з в а ж а ю ч и на бурхливе к і л ь к і с н е з р о с т а н н я в останні р о к и брежнєвсь-кого періоду, с тар іла і с ама п а р т і я — у 1986 р . 3 7 , 8 % К П У с т а н о в и л и л ю д и с т а р ш і 50 р о к і в . З огляду на це за-

542 Україна на порозі кризи (1965—1985)

кономірно , щ о в а п а р а т у пол ітичної в л а д и в цей період сформувався в ідпов ідний с т и л ь к е р і в н и ц т в а — д у ж е обе­р е ж н и й , у п о в і л ь н е н и й , ор і єнтований не с т і л ь к и на вирі ­ш е н н я проблем, я к на те , щоб не п о р у ш и т и власної р івно­в а г и . П а р т і й н у в е р х і в к у в цей час в ідд іляє від основної маси комуніст ів г л и б о к е п р о в а л л я .

О т ж е , пол і тичне ж и т т я в к р а ї н і дедалі б і л ь ш е набу­ває з а к р и т о г о х а р а к т е р у , наростає в і д ч у ж е н н я парті ї від народу , посилюється ідеолог ічний д и к т а т . П р о г о л о ш е н и й к у р с «стабілізаці ї» не т і л ь к и не зробив систему ст ійк і ­ш о ю , а н а в п а к и , — з а в а ж а ю ч и н а з р і л и м з м і н а м у сус­п ільств і , п о р о д ж у в а в і с т и м у л ю в а в п о г л и б л е н н я к р и з о ­вих я в и щ .

17.3. Духовний розвиток суспільства: ідеологічний диктат Суперечлива с и т у а ц і я с к л а л а с я і в духовн ій сфері рес­

п у б л і к и . Н а п е р ш и й п о г л я д , к і л ь к і с н і п о к а з н и к и свідчи­л и про благополучний розвиток . Н а п р и к л а д , у галуз і осві­т и : я к щ о в 1970 р . середню освіту о д е р ж а л и 6 5 1 т и с , а в и щ у — 117 ,2 тис . осіб, то в 1980 р . в ідповідно — 924 тис . та 1 4 8 , 1 тис . Проте освіта дедал і б і л ь ш е в ідставала від вимог часу , науково-техн ічного прогресу , ї ї я к і с т ь , по сут і , з н и ж у в а л а с я . Я к не п а р а д о к с а л ь н о , у цей період падав авторитет освіти та освіченості , з н и ж у в а в с я «по­пит» на з н а н н я . До того ж освіта стала об ' єктом форсова­ної русифікац і ї : я к щ о в 1 9 6 0 / 1 9 6 1 навчальному році ш к о ­л и з у к р а ї н с ь к о ю мовою н а в ч а н н я о х о п л ю в а л и 6 8 , 7 % учн ів , то в 1 9 7 0 / 1 9 7 1 — 6 0 , 4 % , в 1 9 7 6 / 1 9 7 7 — 5 7 , 8 % . А рос ійською мовою н а в ч а л и с я в ідповідно — 3 0 , 4 % , 3 8 , 8 % , 4 1 , 3 % .

А н а л і з д и н а м і к и з р о с т а н н я н а у к о в о г о п о т е н ц і а л у У к р а ї н и , здавалось би , м а в в с е л я т и над ію: з а г а л ь н а к і л ь ­к ість н а у к о в ц і в р е с п у б л і к и на 1987 р . с тановила понад 213 т и с . осіб, а в 1960 р . їх було л и ш е 46 т и с . У цей час пл ідно п р а ц ю в а л и вчені під к е р і в н и ц т в о м М. Боголюбова (математична ф і з и к а ) , В . Г л у ш к о в а (к ібернетика) , Л . Л а н -дау (ядерна ф і з и к а ) , Б . П а т о н а ( зварювання металів) . Про­те ц і о к р е м і прориви л и ш е в і д т і н я л и наростаючі заст ійн і я в и щ а у сфері н а у к и . З п л и н о м часу н е г а т и в н і процеси все б і л ь ш е п о г л и б л ю в а л и с я : А к а д е м і я н а у к У Р С Р посту­пово починає втрачати свою к о л и ш н ю роль мозкового цен-

Духовний розвиток суспільства 543

тру; наростаючі б ю р о к р а т и ч н і перепони у п о в і л ь н ю в а л и ф у н д а м е н т а л ь н і р о з р о б к и , не д а в а л и змоги повною мі­рою реал і зувати на п р а к т и ц і в і д к р и т т я у к р а ї н с ь к и х уче­них у к ібернетиц і , х ім і ї , біології ; і деолог ічний д и к т а т зу­м о в и в п о с и л е н н я в у к р а ї н с ь к о м у с у с п і л ь с т в о з н а в с т в і к о н ' ю н к т у р щ и н и , н е о б ' є к т и в н о с т і , з а м о в ч у в а н н я .

Однак , н е з в а ж а ю ч и на т и с к , у цей с к л а д н и й період з а л и ш а л и с я і вчен і -сусп ільствознавц і , я к і нестандартно , не в руслі «офіц ійних погляд ів» п і д х о д и л и до в и р і ш е н н я н а у к о в и х проблем ( і сторики М. Б р а й ч е в с ь к и й , О. Ком-п а н , О. А п а н о в и ч , Я . Д з и р а , ф ілософ П . К о п н і н ) .

Не набагато к р а щ о ю була ситуац ія в галуз і л і тератури та мистецтва . Ніби в коштовну раму , ц я сфера була встав­лена в ж орс т к і р а м к и офіційно визнаного соціалістичного реалізму, все, щ о в них не вписувалося , п іддавалося забо­роні та г о н і н н я м . Та все ж у цей період було створено чимало талановитих творів, я к і о д е р ж а л и ш и р о к е визнан­н я : у л ітературі — романи О. Гончара «Собор», « Ц и к л о н » , М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди», поез ія І . Драча , Б . Ол ійника , Д. П а в л и ч к а , твори П . Загребель-ного, Ю. М у ш к е т и к а , Є. Гуцала та ін . ; у к іно — фільми «Б ілий птах з чорною ознакою» (режисер Ю. Іллєнко) , «В бій ідуть т і л ь к и «старики» та «Ати-бати й ш л и солда­ти» (Л. Б и к о в ) , «Вавілон XX» (І. М и к о л а й ч у к ) та ін . ; у музиц і — опери Г. Майбороди і В . Губаренка , симфоні ї В . К и р е й к а і А . Штогаренка , к а н т а т и В. Рождественсько-го і А. Ф іл іпенка , пісні П. Майбороди, О. Б і л а ш а , І. Ша-мо, К. Домінчена , О. Сабадаша, В . Івасюка .

З другої п о л о в и н и 60-х рок ів п о с и л ю є т ь с я ідеологіч­н и й д и к т а т у духовн ій сфері , я к и й досягає свого апогею в У к р а ї н і у період « м а л а н ч у к і в щ и н и » . В . М а л а н ч у к зро­бив к а р ' є р у я к теоретик і борець з у к р а ї н с ь к и м націона­л і з м о м . Щ е п е р е б у в а ю ч и на посаді головного ідеолога Льв івського обкому парті ї на п о ч а т к у 70-х р о к і в , він ви­дав у Москві к і л ь к а п у б л і к а ц і й , у я к и х боротьбу з націо­нал і змом роз г лядав я к одне з н а й г о л о в н і ш и х з а в д а н ь пар­ті ї . Ц і т в е р д ж е н н я й ш л и у розріз із о ф і ц і й н о ю д о к т р и ­ною, я к о ї д о т р и м у в а в с я Ц К К П У , — про остаточне тор­ж е с т в о і н т е р н а ц і о н а л і з м у в республіц і . К и ї в прореагував досить р і зко — незабаром В. М а л а н ч у к а було з н я т о з по­сади с е к р е т а р я обкому парті ї і переведено на посаду за­с т у п н и к а м ін істра вищої освіти У Р С Р , щ о ф а к т и ч н о уне­м о ж л и в л ю в а л о п р о д о в ж е н н я пол ітичної к а р ' є р и . Проте в К р е м л і енерг ійного борця з н а ц і о н а л і з м о м п о м і т и л и , в з я в його на з а м і т к у і Суслов. Тому не д и в н о , щ о п і с л я

544 Україна на порозі кризи (1965—1985)

усунення 1972 р . П . Шелеста , за п і д т р и м к и Москви, В . Ма-л а н ч у к стає секретарем Ц К К П У , головним ідеологом рес­п у б л і к и . П о ч и н а є т ь с я період ч о р н и х с п и с к і в , особистої ц е н з у р и , п о л і т и ч н и х доносів , ідеолог ічного д и к т а т у . За з ­нають гон інь п и с ь м е н н и к и О. Гончар , І . Б і л и к , Б . Хар-ч у к , О. Б е р д н и к , Л . Костенко , Б . Чичибаб ін та ін .

С и т у а ц і я в духовн ій сфері п о г і р ш у в а л а с я й т и м , щ о у цей час у т в о р и в с я своєр ідний тандем головного ідеолога республ іки В . М а л а н ч у к а і голови К Д Б У к р а ї н и В. Фе-д о р ч у к а . Н а п р а к т и ц і це о з н а ч а л о , щ о водночас із ідеоло­г і ч н и м и п о г р о м а м и в ідбувалися о б ш у к и , а р е ш т и , суди.

О т ж е , с и т у а ц і я в д у х о в н і й сфері з н а ч н о ю мірою виз­н а ч а л а с я еволюцією усієї с и с т е м и . П о л і т и ч н и й курс на «стабіл ізацію» посилював ідеолог ічний д и к т а т , зумовлю­вав деформац і ї , однак л и ш е г а л ь м у в а в , а не з у п и н я в ду­х о в н и й р о з в и т о к сусп ільства .

17.4. Дисидентський рух Б у р х л и в е , суперечливе , д и н а м і ч н е «хрущовське» де­

с я т и р і ч ч я п і д ш т о в х н у л о о б ' є к т и в н о в и з р і в ш и й процес о н о в л е н н я с у с п і л ь н о ї св ідомост і . Ц е й і м п у л ь с був нас­т і л ь к и с и л ь н и м , щ о під його в п л и в о м у 60—70-х р о к а х у радянському суспільстві в и н и к а є нова форма духовної опо­зиці ї — дисидентство , я к е висувало реальну альтернати­ву наростаючим к р и з о в и м я в и щ а м у духовному ж и т т і сус­п ільства — соц іальн ій апат і ї , дегуманізац і ї к у л ь т у р и , без­духовності . Його і д е о л о г і я , з а р о д ж е н а я к сумн ів у до­цільності о к р е м и х л а н о к існуючої системи, поступово вик­р и с т а л і з у в а л а с я у тверде п е р е к о н а н н я необхідності доко­р і н н и х з м і н у сусп ільств і .

Д и с и д е н т с ь к и й р у х м а в три основні течі ї : 1. Правозахисне, або демократичне, дисидентство, реп­

резентоване в Росі ї А . С а х а р о в и м , О. С о л ж е н і ц и н и м та ї х н і м и о д н о д у м ц я м и , а в н а ш і й республіц і — Укра їнсь ­к о ю Г е л ь с і н с ь к о ю Групою (УГГ), тобто групою с п р и я н н я в и к о н а н н ю Х е л ь с і н с ь к и х угод щ о д о п р а в л ю д и н и , я к і були п і д п и с а н і С Р С Р 1975 р . УГГ була утворена в листо­пад і 1976 р . в К и є в і . ї ї очолив п и с ь м е н н и к М. Р у д е н к о . До с к л а д у в х о д и л и О. Б е р д н и к , П . Григоренко , Л . Лу-к ' я н е н к о , І . Кандиба , М. Маринович та інші , всього 37 осіб. Вона п і д т р и м у в а л а з в ' я з о к з м о с к о в с ь к и м и правозахис­н и к а м и А . С а х а р о в и м , Ю . О р л о в и м т а і н . З а г а л о м

Дисидентський рух 545

УГГ в и з н а ч и л а собі ш и р о к е к о л о з а в д а н ь : о з н а й о м л ю в а ­ти у к р а ї н с ь к е суспільство з Д е к л а р а ц і є ю прав л ю д и н и ООН, збирати д о к а з и п о р у ш е н н я владою прав л ю д и н и , нац іональних прав в Укра їн і , застосування п о л і т и к и етно-і л інгвоциду та н а с и л ь н и ц ь к о г о н а с а д ж у в а н н я р у с и ф і к а ­ції, домагатися безпосереднього к о н т а к т у У к р а ї н и з і н ш и ­ми к р а ї н а м и , а к р е д и т а ц і ї в республіц і п р е д с т а в н и к і в за­кордонної преси , в ільного обміну і н ф о р м а ц і є ю та і д е я м и . Це була єдина з ус іх п р а в о з а х и с н и х о р г а н і з а ц і й , я к а не р о з п а л а с я . Проте ні певна поміркован ість УГГ, ні легаль ­ні форми роботи, ні м і ж н а р о д н а г р о м а д с ь к а д у м к а не пе­р е ш к о д и л и р а д я н с ь к и м в л а с т я м розпочати г о н і н н я . До 1980 р . м а й ж е три чверт і Укра їнсько ї Гельс інської г р у п и о т р и м а л и терм іни у в ' я з н е н н я від 10 до 15 р о к і в . Р е ш т і дозволено було е м і г р у в а т и .

2 . Релігійне дисидентство, щ о мало на меті боротьбу за ф а к т и ч н е , а не д е к л а р а т и в н е в и з н а н н я свободи совісті . В У к р а ї н і , з о к р е м а , воно вело боротьбу за в і д н о в л е н н я у к р а ї н с ь к и х г р е к о - к а т о л и ц ь к о ї та а в т о к е ф а л ь н о ї право­славної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Н а й я с к р а в і ш и м и п р е д с т а в н и к а м и цієї течі ї були Г. Вінс , І. Гель , В . Р о м а н ю к , Й. Т е р е л я .

3 . Національно орієнтоване дисидентство, я к е р ішу­че засуджувало шов ін і зм , імперську пол ітику центру , фор­совану р у с и ф і к а ц і ю , виступало на захист п р а в і свобод усіх народів та ї х н ю сп івпрацю в боротьбі за у м о в и ж и т ­т я , г ідні цив іл і зованого світу. До цього н а п р я м у нале­ж а т ь І. Дзюба , С. К а р а в а н с ь к и й , В . Мороз , В . Ч о р н о в і л та ін .

Х а р а к т е р н о ю рисою усіх трьох н а п р я м і в дисидентст-ва була боротьба за н а ц і о н а л ь н і інтереси у к р а ї н с ь к о г о на­роду, тобто орган ічне з а л у ч е н н я до сфери своєї д і яльнос ­т і нац іонального ч и н н и к а . С п е ц и ф і к а дисидентського ру­ху в історії с у с п і л ь н и х рух ів п о л я г а є у тому , щ о в ін , будучи реальною опозиц ійною силою, ф а к т и ч н о не мав ні в л а с н и х о р г а н і з а ц і й н и х с т р у к т у р (парт ій , о б ' єдн ань ) , ні ц іл існої загально ї п р о г р а м и . Ідеолог ічний с п е к т р ди­сидентського руху в У к р а ї н і був н а д з в и ч а й н о ш и р о к и м : від марксистсько ї п л а т ф о р м и (П. Григоренко) до націо-нал -комун істично ї (І . Дзюба) , а від неї — а ж до платфор­м и , близько ї і нтегральному н а ц і о н а л і з м у Д. Донцова та ідеологі ї ОУН (В. Мороз) .

В ж е на п о ч а т к у брежнєвського періоду з метою при­д у ш е н н я дисидентства в з ародку у вересні 1965 р . Укра ­їною п р о к о т и л а с я х в и л я а р е ш т і в : у К и є в і , Одесі , Феодо-

18

546 Україна на порозі кризи (1965—1985)

сії , Львов і , І в а н о - Ф р а н к і в с ь к у , Тернопол і , Л у ц ь к у . Ж е р ­т в а м и репрес ій с т а л и д і я ч і у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и , студен­т и , р о б і т н и к и . Серед н и х І. С в і т л и ч н и й , М. Г о р и н ь , М. Озерний , Я . Г а в р и ч , Б . Горинь , М. Осадчий, О. Мар-т и н е н к о та ін . «За з а д у м о м , — писав п і зн іше В. Мороз , — суди повинн і були з а л я к а т и і з а м о р о з и т и рух , я к і на п о ч а т к у 30 -х р о к і в . В и й ш л о н а в п а к и : а р е ш т и і с у д и 1 9 6 5 — 1 9 6 6 рр . в п е р ш е п о к а з а л и вс ім, « с к і л ь к и нас є» і хто м и . Справді , ці процеси були своєрідним парадом шіст­д е с я т н и к і в на очах У к р а ї н и і всього св іту» .

Ч и с л е н н і а р е ш т и в и к л и к а л и п р о т е с т и . 4 в е р е с н я 1965 р . було в л а ш т о в а н о м а н і ф е с т а ц і ю проти репрес ій у Ки ївському к інотеатрі «Укра їна» . У ц ій акц і ї брали участь І . Дзюба , В . Стус, В . Ч о р н о в і л та ін .

Стус Василь Семенович (1938—1985) — поет, один із найяскра­віших представників руху «шістдесятників». Народився в с. Рахнів-ка Гайсинського району на Вінниччині в сім'ї колгоспників. Закінчив Донецький педінститут (1959). Після служби в армії вчи­телював, навчався в аспірантурі. В 60-ті роки стає одним з актив­них учасників руху за українське національне відродження. У 1972 р. засуджується на ув'язнення. З 1979 р. — учасник Гель­сінського руху, за що у 1980 р. знову засуджується. Перебування в таборі особливо суворого режиму спричинило передчасну смерть поета. 19 листопада 1989 р. перепохований з табірного цвинта­ря на Байковому кладовищі м. Києва. Під час другого ув'язнення в 1985 р. Стус став лауреатом Нобелівської премії, яку так і не вру­чили йому.

У грудні 1965 р . І . Дзюба над і слав лист на і м ' я пер­шого с е к р е т а р я Ц К К П У П. Ш е л е с т а та Голови Р а д и Мі­н істр ів У Р С Р В . Щ е р б и ц ь к о г о з протестом проти ареш­т ів , до я к о г о додав н а п и с а н у у вересн і—грудні і п о ш и р ю ­в а н у в самвидав і роботу « І н т е р н а ц і о н а л і з м чи р у с и ф і к а ­ц і я ? » П р о т е це не з у п и н и л о репрес ій . У 1966 р . над 20 за­а р е ш т о в а н и м и в ідбулися п о л і т и ч н і процеси . Т а к і дії офі­ц і й н и х властей з у м о в и л и п у б л і к а ц і ю за кордоном 1967 р . д о к у м е н т а л ь н о ї з б і р к и , п ідготовленої молодим ж у р н а л і с ­том В. Чорноволом « Л и х о з розуму» («Портрети д в а д ц я ­ти «злочинц ів» ) . «Підсудні в и с т у п а ю т ь в опубл ікованих м а т е р і а л а х я к обвинувач і , з в и н у в а ч у ю ч и владн і структу­ри у л а м а н н і з а к о н і в , спотворенні конституц і ї та кому­н істичної ідеолог і ї» , — з а з н а ч а л о с я у передмові до ціє ї к н и ж к и . В . Чорновола було з а с у д ж е н о на три р о к и .

Навесн і 1968 р . 139 у к р а ї н с ь к и х д іяч ів н а у к и , л ітера­т у р и та м и с т е ц т в а з в е р н у л и с я з листом до Л . Б р е ж н є в а , О. К о с и г і н а , М. Підгорного , у я к о м у в и с л о в л ю в а л и р і ш у -

Дисидентський рух 547

ч и й протест проти а р е ш т і в в У к р а ї н і та у т и с к і в у к р а ї н с ь ­кої к у л ь т у р и . З н а ч н о ю мірою з а в д я к и г р о м а д с ь к и м про­тестам п е р ш у х в и л ю р е п р е с і й п р о т и і н а к о м и с л е н н я в У к р а ї н і вдалося з а г а л ь м у в а т и .

« М о ж л и в о , головний із в л а с н и х винаход ів епохи зас­тою, — з а з н а ч а ю т ь Ю. Левада , Т. Н о т к і н а та В . Ш е й -ніс , — створення високоефективного , не у п р и к л а д еко­номіц і , м е х а н і з м у д и ф е р е н ц і й о в а н и х , адресних репрес ій . Щоб в ідновити видимість «однодумства» , зовсім не пот­рібно було вдаватися до масового т е р о р у » 1 . Цей м е х а н і з м в У к р а ї н і н і к о л и протягом усього брежнєвського періоду не п р а ц ю в а в на х о л о с т и х обертах . Проте 1970 р . його маховик отримує новий імпульс — починається нова х в и л я репрес ій (червень 1970 р . — другий а р е ш т В. Мороза та ЗО його однодумців) , я к а набирає особливої сили на по­ч а т к у 1972 р . У цей час з аарештован і Є. Сверстюк, І . Світ-л и ч н и й , В. Чорнов іл , І . Дзюба , В . Стус, І. К а л и н е ц ь та ін . Свою роль у ц и х д р а м а т и ч н и х п о д і я х в ід і грало , оче­видно , і з а с ід а ння Політбюро Ц К К П Р С , що в ідбулося 30 г р у д н я 1971 р . , на я к о м у було в и р і ш е н о провести все­союзну к а м п а н і ю щодо л і к в і д а ц і ї дисидентського р у х у і с амвидаву . Ц я а к ц і я д істала оперативне число «24» .

У середині 70-х — на п о ч а т к у 80-х рок ів дисидентсь ­к и й рух в Укра їн і з м е н ш и в с я к і л ь к і с н о , але виріс я к і с ­но — у т в о р и л а с я і д і я л а У к р а ї н с ь к а Гельс інська с п і л к а .

Відомий к а н а д с ь к и й дослідник укра їнсько ї історії Бог­дан К р а в ч е н к о с к л а в список дисидент ів 1 9 6 0 — 1 9 7 2 р р . , у я к о м у н а л і ч у в а л о с я 9 7 5 осіб. І н ш і д ж е р е л а т а к о ж вка­зують м а й ж е т и с я ч у осіб, я к і репрезентували усі рег іони У к р а ї н и . У 1968 р . , оголошеному ООН роком П р а в Л ю ­д и н и , в т ю р м а х та таборах СРСР за п о л і т и ч н и м и стаття ­ми перебувало понад 500 в ' я з н і в і м а й ж е 50 осіб «ліку­валися» у п с и х л і к а р н я х . Н а початок 80-х р о к і в , за дани­м и С е к р е т а р і а т у М і ж н а р о д н о ї а м н і с т і ї , к і л ь к і с т ь по­л і т в ' я з н і в становила від 600 до 700 осіб, серед я к и х у р і з н и й час у к р а ї н ц і в н а л і ч у в а л о с я від 25 до 7 5 % .

О т ж е , п р о т я г о м 60-х — першої п о л о в и н и 80-х рок ів в У к р а ї н і значною мірою а к т и в і з у є т ь с я о п о з и ц і й н и й р у х . Він стає п о м і т н и м ч и н н и к о м сусп ільно-пол ітичного ж и т ­т я , його л ідери ч і т к і ш е ф о р м у л ю ю т ь основну мету та орі­є н т и р и , з а в д я к и «самвидаву» в маси п р о н и к а ю т ь опози­ц і й н і п о г л я д и та ідеї . Поступово набирає силу процес са-

1 Див.: Погружение в трясину. — М., 1991. — С. 24.

548 Україна на порозі кризи (1965—1985)

моорганізаці ї дисидентського руху . Водночас широко ї під­т р и м к и в громадян республ іки він не набув , щ о поясню­ється жорсток і стю репресивних заход ів ; апат і єю та па­сивністю, щ о п а н у в а л и у свідомості значно ї ч а с т и н и сус­п ільства ; п е р е в а ж н о н і г іл і стичною с п р я м о в а н і с т ю диси­дентського руху , к о л и в и к р и в а л ь н и й пафос домінував над п о з и т и в н и м и і д е я м и . Н е з в а ж а ю ч и на м а л о ч и с е л ь н і с т ь , д и с и д е н т с ь к и й рух був р е а л ь н о ю моральною та ідеоло­г ічною загрозою системі , о с к і л ь к и формував і зберігав певні сусп ільн і і деали .

1 г»

18. Україна і процес перебудови в СРСР (квітень 1985 — серпень 1991 р.)

18.1. Головні чинники, що зумовили процес перебудови Н а п о ч а т к у 80-х рок ів дедал і очевидн ішою ставала

н е м о ж л и в і с т ь з б е р е ж е н н я без і стотних змін і снуючих у СРСР порядк ів , щ о висувало на передній план необхідність реформ у всіх сферах суспільного ж и т т я . П о я в а на посту Генерального с е к р е т а р я Ц К К П Р С М и х а й л а Горбачова зародила в масах і люзорну над ію на реальн ість позитив­них з р у ш е н ь у к р а ї н і . Р о з п о ч а т и й ним процес оновлення одержав назву «перебудова» . Ц е й процес був з у м о в л е н и й багатьма ч и н н и к а м и . Одні з н и х (симптоми системної кри­зи) п і д ш т о в х у в а л и до р а д и к а л ь н и х зм ін у сусп ільств і , інші — у м о ж л и в л ю в а л и ц і з м і н и , створювали с п р и я т л и в і засади д л я с у с п і л ь н и х м о д и ф і к а ц і й .

До т а к и х ч и н н и к і в н а л е ж а л и : У міжнародній сфері: — реальна загроза стад іального в ідставання : на той

час світ вступав у пост індустр іальну стадію р о з в и т к у , а СРСР щ е не подолав індустр іально ї ;

— загострення м і ж б л о к о в о г о п р о т и с т о я н н я , ескала­ція гонки озброєнь , щ о п і д р и в а л и е к о н о м і к у та посилю­вали соціальне н а п р у ж е н н я в д е р ж а в і ;

— участь СРСР у безперспективній війні в Афганістані , я к а вела до міжнародної і золяці ї Радянського Союзу, знач­них матеріальних, демографічних та моральних втрат.

550 Україна і процес перебудови в СРСР

У політичній сфері: — п і д м і н а с п р а в ж н ь о г о н а р о д о в л а д д я ф о р м а л ь н и м

п р е д с т а в н и ц т в о м т р у д я щ и х у Р а д а х , о б м е ж е н н я їх ре­ально ї в л а д и , щ о з у м о в л ю в а л о в і д ч у д ж е н н я народу від в л а д н и х с т р у к т у р , ф о р м у в а н н я а т м о с ф е р и п а с и в н о с т і , утриманства , абсолютного пріоритету д е р ж а в н и х інтересів щодо особист існих;

— і г н о р у в а н н я п р и н ц и п у розпод ілу влад , щ о призве­ло до н е в и п р а в д а н о ї к о н ц е н т р а ц і ї в л а д и , з л о в ж и в а н н я нею, о б м е ж е н н я д е м о к р а т и ч н и х засад ;

— у з у р п а ц і я значно ї ч а с т и н и з а к о н о д а в ч и х ф у н к ц і й в и к о н а в ч о ю владою;

— м а к с и м а л ь н е о б м е ж е н н я самост ійност і , о д е р ж а в -л е н н я г р о м а д с ь к и х о р г а н і з а ц і й , щ о блокувало розбудову та розвиток г р о м а д я н с ь к о г о сусп ільства ;

— о б м е ж е н н я гласност і й інформованост і суспільства , щ о не давало змоги г р о м а д я н а м о б ' є к т и в н о о ц і н ю в а т и сусп ільн і процеси , зд ійснювати д іалог з владою, гальму­вало ф о р м у в а н н я пол ітично ї св ідомості ;

— з м і ц н е н н я пол ітичного монопол і зму К П Р С , щ о посилювало недовіру до в л а д и , подв ійну м о р а л ь ,

У соціально-економічній сфері: — з а т у х а ю ч и й е к о н о м і ч н и й розвиток , п а д і н н я основ­

н и х е к о н о м і ч н и х п о к а з н и к і в , щ о п р и з в е л о до прогресую­чої в т р а т и е к о н о м і ч н и х п о з и ц і й СРСР на м і ж н а р о д н і й арен і та з а гострення соц іально-економічних проблем все­редин і д е р ж а в и ( у п о в і л ь н е н н я темпів з р о с т а н н я реаль­н и х доходів н а с е л е н н я ; з а гострення ж и т л о в о ї проблеми; п а д і н н я р і в н я охорони з д о р о в ' я тощо) ;

— р о з р о с т а н н я б ю р о к р а т и ч н о г о а п а р а т у , я к е вело до п о с и л е н н я в ідомчої роз ' єднаност і та з б і л ь ш е н н я витрат-ності виробництва ;

— д е ф о р м у в а н н я с т р у к т у р и р о з м і щ е н н я п р о д у к т и в ­н и х с и л , щ о у с к л а д н ю в а л о е к о н о м і ч н е у п р а в л і н н я , по­г і р ш у в а л о еколог ічну с и т у а ц і ю , загострювало протир іч ­ч я м і ж рег іонами;

— з р і в н я л і в к а в оплат і п р а ц і ; — поглиблення к р и з и організаці ї праці , я к е мало на­

слідком необґрунтовані фінансові витрати , розбазарювання сировини, нераціональне використання робочої сили тощо;

— ф і з и ч н е і м о р а л ь н е с т а р і н н я основних в и р о б н и ч и х фондів , щ о у н е м о ж л и в л ю в а л о т е х н о л о г і ч н и й процес , зу­м о в л ю в а л о н и з ь к и й р і в е н ь п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і , по­г і р ш е н н я якост і та к о н к у р е н т о с п р о м о ж н о с т і продукці ї на св ітових р и н к а х ;

Головні чинники, що зумовили процес перебудови 551

— загострення е к о л о г і ч н и х проблем, я к е п р и з в е л о до стр імкого з р о с т а н н я техногенного н а в а н т а ж е н н я на при­роду;

— с п р о щ е н и й п ідх ід до в и р і ш е н н я нац іонального пи­т а н н я , що н а к о п и ч у в а л о м і ж е т н і ч н і п р о т и р і ч ч я ;

— у с к л а д н е н н я демографічно ї ситуац і ї , щ о знаходи­ло свій в и я в у процесах депопуляц і ї ( з н и ж е н н і природно­го приросту) , стар інні населення , деформован ій структур і робочої с и л и .

У духовній сфері: — встановлення ідеологічного д и к т а т у в г у м а н і т а р н і й

сфері , щ о д е ф о р м у в а в д у х о в н и й р о з в и т о к с у с п і л ь с т в а , обмежував доступ до надбань світової к у л ь т у р и ;

— б л о к у в а н н я р о з в и т к у реліг і ї , я к е було с у т т є в и м п о р у ш е н н я м прав л ю д и н и ;

— п о с и л е н н я п р о ц е с у р у с и ф і к а ц і ї , щ о г а л ь м у в а л о розвиток мов народ ів С Р С Р , п р и г н і ч у в а л о н а ц і о н а л ь н і к у л ь т у р и та н а ц і о н а л ь н у свідомість .

Ш и р о к о м а с ш т а б н і сусп ільно-пол ітичн і з м і н и у м о ж ­л и в л ю в а л и т а к і ч и н н и к и :

— м і ж н а р о д н а р о з р я д к а 70-х рок ів , Г е л ь с і н с ь к и й про­цес н а д а л и імпульсу м і ж д е р ж а в н и м к о н т а к т а м , започат­к у в а л и обмін і д е я м и , щ о ставили під сумнів засади кому­ністичного буд івництва , ч и м суттєво п і д р и в а л и ідейну монолітн ість р а д я н с ь к о г о суспільства ;

— п р и х і д до в л а д и в Р а д я н с ь к о м у Союзі нової полі ­тичної к о м а н д и на чол і з М. Горбачовим, щ о створило потенц ійну м о ж л и в і с т ь розпочати реформи «згори» ;

— н а к о п и ч е н н я суспільством певного досвіду реформ (реформи М. Х р у щ о в а , О. Косиг іна т о щ о ) , щ о озброюва­ло п р а в л я ч у еліту н а в и ч к а м и масштабного суспільного р е ф о р м у в а н н я ;

— дисидентський р у х , я к и й концентрував та організо­вував опозиційні сили , зберігав прогресивні суспільні іде­али , був с т р и ж н е м широко ї народної опозиці ї , щ о в перс­пективі могла стати гарантом незворотності реформацій­ного курсу , катал і затором р а д и к а л ь н и х суспільних змін ;

— н а р о с т а н н я в к р а ї н і невдоволення і с н у ю ч и м и по­р я д к а м и , м о р а л ь н а готовність ч а с т и н и сусп ільства до ре­ф о р м .

552 Україна і процес перебудови в СРСР

18.2. Етапи перебудови та її наслідки для України В з я в ш и за основу суттєві зм іни та з р у ш е н н я , що відбу­

л и с я у процес і с амоусв ідомлення , р о з с т а н о в к и та взає­модії п о л і т и ч н и х сил у суспільстві , період з к в і т н я 1985 р . по серпень 1 9 9 1 р . м о ж н а под ілити на к і л ь к а етап ів .

І етап (квітень 1985 — січень 1 9 8 7 р.) — визрівання політичного курсу перебудови. Трансформац ія радянського суспільства р о з п о ч а л а с я я к типова р е в о л ю ц і я «згори». У к в і т н і 1 9 8 5 р . на П л е н у м і Ц К К П Р С було проголошено к у р с на п р и с к о р е н н я с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н о г о р о з в и т к у кра їни . Пров ідними його елементами було визначено інтен­с и ф і к а ц і ю е к о н о м і к и , п р и с к о р е н н я н а у к о в о - т е х н і ч н о г о прогресу , а к т и в і з а ц і ю «людського ф а к т о р а » , перебудову у п р а в л і н н я та п л а н у в а н н я , у д о с к о н а л е н н я структурно ї та і н в е с т и ц і й н о ї п о л і т и к и , п і д в и щ е н н я о р г а н і з о в а н о с т і й д и с ц и п л і н и , п о л і п ш е н н я с т и л ю д і я л ь н о с т і , обґрунтован і кадров і з м і н и (термін «перебудова» в ж и в а в с я тоді л и ш е в контекст і п о л і п ш е н н я у п р а в л і н н я г о с п о д а р с ь к и м м е х а н і ­змом) . П е р е т в о р е н н я на п о ч а т к о в о м у етап і не були сис­т е м н и м и і с тосувалися передус ім е к о н о м і к и (наведення елементарного п о р я д к у , з м і ц н е н н я трудової та технолог і ­чно ї д и с ц и п л і н и , п і д в и щ е н н я в і д п о в і д а л ь н о с т і к а д р і в т о щ о ) .

П е р ш і р е з у л ь т а т и в е к о н о м і ц і були досить обнадій­л и в и м и , щ о з м і ц н ю в а л о в к е р і в н и ц т в а утоп ічн і наді ї на ш в и д к е п о л і п ш е н н я ж и т т я з в и ч н и м и к о м а н д н и м и мето­д а м и . А л е з часом в и я в и л а с я безпл ідн ість такого п ідхо­ду, тому р е ф о р м а ц і й н і а к ц е н т и дедалі б і л ь ш е п о ч и н а л и з м і щ у в а т и с я з економічно ї сфери в п о л і т и ч н у . У лютому 1986 р . X X V I I з ' ї зд К П Р С п р и й н я в «нову редакц ію» про­г р а м и парт і ї , з я к о ї було усунуто з а в д а н н я побудови ос­нов к о м у н і з м у , проголошено к у р с на у д о с к о н а л е н н я со­ц і а л і з м у . Саме тоді М. Горбачов висунув два п р и н ц и п о в і л о з у н г и : «гласність» і « ш и р о к а д е м о к р а т і я » , я к і суттєво в п л и н у л и на п о д а л ь ш и й розвиток с у с п і л ь н и х процес ів .

Одним з головних здобутк ів гласност і с тала л ікв іда ­ц і я «білих п л я м » історії з а в д я к и п о в е р н е н н ю пол і тично д и с к р и м і н о в а н и х імен , л і т е р а т у р н о - м и с т е ц ь к и х твор ів , н а у к о в и х п р а ц ь ; в п и с у в а н н ю в і с т о р и ч н и й к о н т е к с т за­м о в ч у в а н и х ф а к т і в , р о з к р и т т ю р а н і ш е заборонених т е м , р о з ш и р е н н ю джерельної бази історичних досл іджень ; ш и р ­ш о м у о з н а й о м л е н н ю з п р а ц я м и з а к о р д о н н и х д о с л і д н и к і в ;

Етапи перебудови та її наслідки для України 553

розгортанню д и с к у с і й н а в к о л о вузлових і сторичних про­блем, з а л у ч е н н ю через п у б л і ц и с т и к у до о с м и с л е н н я су­с п і л ь н и х процес ів ш и р о к о г о загалу ; появ і п л ю р а л і з м у ду­м о к , л а м а н н і с т е р е о т и п і в , нов ій інтерпретац і ї в і д о м и х ф а к т і в та процесів , переоцінці д іяльност і і сторичних осіб; осмисленню сучасності через п р и з м у історичного досвіду.

П е р ш о ю р и н у л а до історичної п р а в д и художньо-пуб­л і ц и с т и ч н а д у м к а . Вслід за м о с к о в с ь к и м и в и д а н н я м и — «Московскими новостями» , «Огоньком», «Новьім м и р о м » , « З н а м е н е м » , «Октябрем» у цей процес в к л ю ч а л а с я ук ­р а ї н с ь к а преса — « Л і т е р а т у р н а У к р а ї н а » , « Ж о в т е н ь » , «Укра їна» та ін . П і д пером Ю . Щ е р б а к а , В . Ч е м е р и с а , І. Ц ю п и , М. Ж у л и н с ь к о г о , В . П а х а р е н к а , С. Б і л о к о н я , В. С ікори та і н ш и х авторів о к р е с л ю в а л и с я к о н т у р и рані ­ш е в и к р е с л е н и х з історії стор інок , в и р и н а л и із з а б у т т я і сторичні постат і . Т а к п о ч а л а п р и х о д и т и в суспільство п р а в д а про добу в и з в о л ь н и х з м а г а н ь 1 9 1 7 — 1 9 2 0 р р . , траг ічн і к а р т и н и к о л е к т и в і з а ц і ї , с у п е р е ч л и в и й х а р а к т е р суспільного р о з в и т к у в 20—30-т і р о к и , голодомор 1 9 3 2 — 1933 р р . , с тал інськ і репресі ї та ін .

Прогресуюче з в і л ь н е н н я слова , п е р е в а ж а н н я е м о ц і й над а р г у м е н т а м и с п р и ч и н и л и з н а ч н у п о л і т и з а ц і ю грома­д я н , наростаючу ідеолог ічну п о л я р и з а ц і ю сусп ільства .

П о р о д ж е н и й гласністю п л ю р а л і з м думок дедалі б ільше вступав у п р о т и р і ч ч я з п а н у ю ч о ю системою, щ о д и к т у в а ­ло необхідність р а д и к а л ь н о ї пол ітичної р е ф о р м и — за­безпечення п о в н о в л а д д я Р а д , д е м о к р а т и з а ц і ю м е х а н і з м у влади , ф о р м у в а н н я багатопарт ійност і т о щ о .

П о ч а т о к перебудови н а д з в и ч а й н о с у п е р е ч л и в и й . З од­ного боку , це був час в т р а ч е н и х м о ж л и в о с т е й , а д ж е за с и л ь н о ї в л а д и м о ж н а п р о в о д и т и р а д и к а л ь н і р е ф о р м и , проте в ідсутність у з г о д ж е н о ї ч і тко ї к о н ц е п ц і ї реформу­в а н н я , слабк ість р е ф о р м а ц і й н о г о я д р а в парт і ї не д а л и змоги п і т и ц и м ш л я х о м . З іншого боку, нав іть тоді пере­будова м а л а позитивн і насл ідки : р і ш у ч і зм іни в з о в н і ш н і й п о л і т и ц і , р о з г о р т а н н я і з м і ц н е н н я гласност і .

Н а й х а р а к т е р н і ш і р и с и п е р ш о г о періоду: 1) д ж е р е л о м р е ф о р м а т о р с ь к и х імпульс ів є п о л і т и ч н и й

центр д е р ж а в и ; 2) в и ч і к у в а л ь н а п о з и ц і я а п а р а т у п а р т і й н о - д е р ж а в н и х

органів ; 3) в и з р і в а н н я потреби в п о л і т и ч н и х у з а г а л ь н е н н я х та

ч і т к і й п р о г р а м і перебудови; 4) з а к о н с е р в о в а н і с т ь , і нертн ість , зор і єнтован ість на

п о л і т и ч н и й ц е н т р суспільної д у м к и .

554 Україна і процес перебудови в СРСР

В У к р а ї н і перебудовчі процеси з а г а л о м зб і галися із з а г а л ь н о с о ю з н и м и . Однак вони м а л и і свої особливості : у п о в і л ь н е н и й темп р о з в и т к у ; п о р і в н я н о н и з ь к и й р івень а к т и в н о с т і н а с е л е н н я ; т р и в а л е з б е р е ж е н н я при владі ста­рої б р е ж н є в с ь к о ї ел і ти ; в ідсутність в ідвертого н а с и л л я я к засобу в и р і ш е н н я в н у т р і ш н і х проблем; перетворення Ч о р н о б и л ь с ь к о ї трагеді ї з еколог ічного ч и н н и к а суспіль­ного ж и т т я на п о т у ж н и й п о л і т и ч н и й .

Переосмислення існуючих суспільних порядків Україні к а т а л і з у в а л а к а т а с т р о ф а на Ч о р н о б и л ь с ь к і й АЕС у кв і тн і 1986 р . , я к а стала символом г р а н и ч н о ї кризовост і , ж о р ­с т к и м в и п р о б у в а н н я м д л я гласності , суворим попереджен­н я м світовому співтовариству про насл ідки можливо ї ядер­ної в і й н и . Вона п ід ірвала довіру до р а д я н с ь к о ї системи, пробудила усв ідомлення н а ц і о н а л ь н и х інтерес ів , спричи­н и л а п і д в и щ е н н я активност і та о р г а н і з а ц і й н е згуртуван­н я п о л і т и ч н и х с и л , п о х и т н у л а авторитет СРСР на м і ж н а ­родній арен і . З еколог ічної трагеді ї вона перетворилася на п о т у ж н и й п о л і т и ч н и й ч и н н и к суспільного ж и т т я .

У друг ій половин і 1986 р . н а з р і л а потреба поглиблен­н я , р о з ш и р е н н я та р а д и к а л і з а ц і ї к о н ц е п ц і ї перебудови.

II етап (січень 1987 — літо 1 9 8 8 р.) — кристалізація та усвідомлення основних завдань перебудови, форму­вання та розширення її соціальної бази. Поступово до горбачовського кер івництва приходить р о з у м і н н я того, щ о економічн і р е ф о р м и не будуть р е а л і з о в а н і без п о л і т и ч н и х р е ф о р м й о с л а б л е н н я с о ц і а л ь н о г о н а п р у ж е н н я в сусп ільств і . Тому на с ічневому (1987) П л е н у м і Ц К К П Р С , я к и й п о к л а в початок новому етапов і перебудови, постало п и т а н н я п р о к о н с е р в а т и з м , г а л ь м у в а н н я р е ф о р м , на п е р ш и й п л а н було в и с у н у т о з а в д а н н я д е м о к р а т и з а ц і ї с у с п і л ь н о г о ж и т т я . Воно м а л о н а м е т і п о м ' я к ш е н н я р е ж и м у , забезпечення під контролем парті ї доступу народу до в а ж е л і в в л а д и , п о с и л е н н я їх суспільної а к т и в н о с т і , р о з ш и р е н н я соц іально ї бази перебудови . Першочергови­ми були в ідновлення ролі Рад я к органів політичної влади; розвиток внутр іпарт ійно ї демократ і ї ; д е м о к р а т и з а ц і я еко­номічного у п р а в л і н н я ; забезпечення міцної законност і , за­хист сусп ільства від з л о в ж и в а н ь в л а д и ; п і д в и щ е н н я соц­іальної активност і народу та р і в н я участі громадян у ж и т т і суспільства ; перетворення профсп ілок на з а х и с н и к і в інте­ресів т р у д я щ и х та ін .

Н а цьому етапі в ідбувається а к т и в н е оновлення кадр ів . О д и н з а о д н и м з а л и ш а ю т ь п о с а д и п е р ш і с е к р е т а р і Дн іпропетровського , В о р о ш и л о в г р а д с ь к о г о , Льв івського

Етапи перебудови та її наслідки для України 555

та і н ш и х обкомів . С к и д а н н я консервативного баласту було домінуючою тенденцією в кадров ій п о л і т и ц і . З а ц и х умов В. Щ е р б и ц ь к и й не т і л ь к и зберіг свою посаду, а й а к т и в н о в п л и в а в на загальносоюзне к е р і в н и ц т в о . П р и ч и н и цього вбачають у відносно стаб ільн ій соц іальн ій обстановці в У к р а ї н і ; і с н у в а н н і в р е с п у б л і ц і м і ц н о г о д е р ж а в н о г о і парт ійного а п а р а т у , спроможного с т р и м у в а т и р о з в и т о к р а д и к а л ь н и х процесів; бажанні Москви не йти на к о н ф л і к т і зберегти стаб ільність в У к р а ї н і ; у здатності В . Щ е р б и ц ь -кого до п о л і т и ч н и х маневр ів .

Н а цьому етапі перебудови в ідбулося два д о к о р і н н и х з р у ш е н н я :

1) пол ітичний центр сформулював, а згодом і обнароду­вав стратегічну тріаду перебудови: нове політичне мислен­ня ; р а д и к а л ь н а економічна реформа (червневий (1987) Пле­нум Ц К КПРС) ; демократизація політичної системи.

2) розпочалося а к т и в н е ф о р м у в а н н я соціальної бази перебудови. Передус ім це в и я в и л о с я в д іяльност і й роз­витку неформальних орган і зац ій . В У к р а ї н і у 1987 р . було створено У к р а ї н с ь к и й культуролог ічний клуб (Київ) , «То­вариство Лева» (Льв ів ) , «Народний союз с п р и я н н я пере­будові» (Одеса), «Комітет п і д т р и м к и перебудови» (Воро-шиловоград) та ін . Б і л ь ш і с т ь з н и х р і ш у ч е з а с у д ж у в а л и і снуючий р е ж и м , к р и т и к у в а л и безгосподарність , створю­вали п о з а ц е н з у р н у пресу , орган і зовували м і т и н г и , збори, демонстрац і ї .

Поступово в н а д р а х н е ф о р м а л ь н и х с а м о д і я л ь н и х ор­ган і зац ій в и з р і в а л а ідея створення масової громадсько-політичної організаці ї республіканського масштабу на зра­зок н а р о д н и х фронт ів у республ іках Б а л т і ї . П ід час черв­невих та л и п н е в и х 1988 р . б а г а т о т и с я ч н и х м і т и н г і в у Львов і ц я ідея о т р и м а л а масову п і д т р и м к у . А л е сформу­вати тоді Д е м о к р а т и ч н и й фронт не в д а л о с я . Ц ь о м у зава­дила ж о р с т к а п р о т и д і я місцевого та республ іканського парт ійного к е р і в н и ц т в а .

III е т а п (л іто 1 9 8 8 — т р а в е н ь 1 9 8 9 р.) — з м і щ е н н я центру р у ш і й н и х с и л перебудови з в е р х у в н и з . Н а X I X Всесоюзній к о н ф е р е н ц і ї К П Р С ( ч е р в е н ь — л и п е н ь 1988 р.) вперше за р о к и р а д я н с ь к о ї влади було п о р у ш е н о п и т а н н я про необхідність глибокого р е ф о р м у в а н н я пол ітичної сис­теми . Тоді було офіц ійно проголошено курс на створення правової д е р ж а в и , п а р л а м е н т а р и з м у , розпод ілу в л а д и . Р і ш е н н я конференц і ї д а л и новий поштовх в ільнодумству , с п р и я л и ф о р м у в а н н ю нових п о л і т и ч н и х с т р у к т у р , насам­перед р е ф о р м о в а н и х Р а д .

5 5 6 Україна і процес перебудови в СРСР

Н а той час с и т у а ц і я в к р а ї н і була досить н а п р у ж е ­ною. Водночас з а я в и л и про себе д е я к і позитивні тенденці ї . В е к о н о м і ч н і й сфері — п о с и л е н н я самост ійност і д е р ж а в ­н и х п і д п р и є м с т в , р о з ш и р е н н я приватного сектора , орієн­т а ц і я на п е р е в а ж н о економічн і методи у п р а в л і н н я народ­н и м господарством, госпрозрахунок та с а м о ф і н а н с у в а н н я . А л е ц і з аходи були п о л о в и н ч а с т и м и , не т о р к а л и с я засад к о м а н д н о - а д м і н і с т р а т и в н о ї с и с т е м и ; н е д о п у с к а л и п л ю р а л і з м у власност і , р е ф о р м у в а н н я ц і н о у т в о р е н н я , ма­тер іального п о с т а ч а н н я т о щ о . Ц е с п р и ч и н и л о розбалан-с у в а н н я е к о н о м і к и , н а р о с т а н н я д е ф о р м а ц і й та диспро­п о р ц і й . Т е м п и з р о с т а н н я п р о д у к т и в н о с т і п р а ц і з н а ч н о в ідставали від темп ів з б і л ь ш е н н я заробітної п л а т и . Я к щ о в 1987 р . на один відсоток зростання продуктивност і п р а ц і в промисловост і У к р а ї н и п р и п а д а л о м а й ж е 0 , 5 % прирос­ту заробітної п л а т и , то 1988 р . — 1 ,5%, а 1989 р . — 2 , 2 % .

Серйозно дестабіл ізовувало суспільство й те , щ о К П Р С дедал і б ільше «не в п и с у в а л а с я » у к о н т е к с т перебудови , не в с т и г а л а з а п е р е б і г о м п о д і й . В ж е н а т р а в н е в о м у П л е н у м і К П У (1989) й ш л о с я про «слабк ість п а р т і й н о ї теоретичної д у м к и » , с х и л ь н і с т ь д і я т и «методом спроб і п о м и л о к » , нездатн ість п а р т і й н и х к а д р і в без д и р е к т и в Ц К «вести н а с т у п а л ь н у орган і заторську й п о л і т и ч н у роботу» .

У цей період п о ж в а в и л а с я д і я л ь н і с т ь н е ф о р м а л ь н и х о р г а н і з а ц і й , я к і в и н и к а л и у р і з н и х м істах р е с п у б л і к и с п е р ш у на основі с п і л ь н и х інтерес ів та потреб ( м у з и к а , е к о л о г і я , к у л ь т у р о л о г і я , і с тор ія , ф і з и ч н е у д о с к о н а л е н н я , к о л е к ц і о н у в а н н я тощо) . Згодом з н а ч н а частина з н и х полі -т и з у в а л а с я . Загалом д і я л ь н і с т ь тод ішніх об ' єднань х а р а к ­т е р и з у в а л и т а к і особливості :

1) с т и х і й н и й процес ф о р м у в а н н я ; 2) розбудова с т р у к т у р «знизу» під в п л и в о м народної

і н і ц і а т и в и ; 3) о б ' є д н а н н я г р о м а д я н на основі с п і л ь н и х інтересів

та особистих стосунк ів ; 4) в ідсутність на п о ч а т к а х ч і тко ї р е г л а м е н т а ц і ї д і я л ь ­

ност і ; 5) о б р а н н я л ідера на основі в и з н а н н я його авторитету

та компетентност і у в ідпов ідн ій сфері д і яльност і ; 6) к о н с о л і д а ц і я на основі д е м о к р а т и ч н и х засад ; 7) пор івняно з н а ч н и й ступ інь самост ійност і та неза­

л е ж н о с т і від д е р ж а в н и х та п о л і т и ч н и х с т р у к т у р . У ж е в червні 1989 р . в Укра їн і д і яло б ільш я к 47 тис .

н е ф о р м а л ь н и х об ' єднань . Н а й а к т и в н і ш и м и були суспіль­но-політичні , культурно- історичні та екологічні громадські

Етапи перебудови та іі наслідки для України 557

формування , я к і п о к л а л и в основу своєї д іяльності вирі­ш е н н я в а ж л и в и х сусп ільних п и т а н ь : у т в е р д ж е н н я ідей демократизму , формування національної свідомості , вису­нення альтернативних л ідерів , проект ів та програм.

Н а й п о м і т н і ш и м и серед н и х були Товариство укра їнсь ­кої мови ім . Т. Ш е в ч е н к а (ТУМ), і сторико-просв ітнє то­вариство «Меморіал» , еколог ічне громадське о б ' є д н а н н я «Зелений св іт» , я к і ідейно с ф о р м у в а л и с ь та орган і зац ій ­но зросли під час масових дискус ій щодо л ікв ідац і ї «білих п л я м » історії ; в ідновлення прав укра їнсько ї мови , надан­ня їй державного статусу; еколог ічної безпеки. Вони змог­ли о п р и л ю д н и т и нові ідеї та і н ф о р м а ц і ю з болючих про­блем сучасності , в и х о в а т и п л е я д у нових л ідер ів , в ідчут­но опонувати К П Р С . Своєю д і я л ь н і с т ю ці о б ' є д н а н н я сут­тєво р о з ш и р и л и базу д е м о к р а т и ч н о г о руху , н а д а л и йому нац іонального с п р я м у в а н н я . Саме на цьому ґ р у н т і й по­став феномен Народного р у х у У к р а ї н и .

Зовс ім і н ш и м и були т а к т и к а і стратег ія неформаль ­них о б ' є д н а н ь , я к і зразу ч і т к о в и з н а ч и л и своє пол ітичне о б л и ч ч я . Пров ідн і позиці ї серед н и х пос ідали Укра їнсь ­к и й к у л ь т у р о л о г і ч н и й к л у б , «Товариство Л е в а » , укра ї ­н о з н а в ч и й к л у б « С п а д щ и н а » , с т у д е н т с ь к е о б ' є д н а н н я «Громада» . Ч і л ь н е місце серед п о л і т и ч н и х н е ф о р м а л і в н а л е ж а л о Укра їнськ ій Гельс інській спілці (в ідновила свою роботу в л і т к у 1987 р . ) , я к а в з я л а на себе роль інтелекту­ального центру та л ідера народної опозиці ї . О п р и л ю д н е н а «Декларац ія принципів» у 1988 р . я к а засв ідчила , щ о УГС з п р а в о з а х и с н о ї п е р е т в о р и л а с я на «типово п о л і т и ч н у » о р г а н і з а ц і ю . Вона п е р ш о ю в р е с п у б л і ц і з а я в и л а п р о необхідність побудови самост ійної укра їнсько ї д е р ж а в и . З а ї ї а к т и в н о г о с п р и я н н я в березн і 1989 р . у Л ь в о в і в ідбулася п е р ш а п о л і т и ч н а д е м о н с т р а ц і я і п е р ш и й за ра­д я н с ь к и х час ів п о л і т и ч н и й с т р а й к . Н а п е р ш о т р а в н е в у демонстрац ію л ь в і в ' я н и у п е р ш е в У к р а ї н і в и й ш л и з си­н ь о - ж о в т и м и п р а п о р а м и .

Влада активно протидіяла політичним неформальним об 'єднанням, як і тоді щ е відчували дефіцит масової підтрим­ки . За цих обставин необхідна була компромісна формула утворення організованої народної опозиції , я к а б поєднала радикалізм політичних неформалів з масовістю культурно-історичних та екологічних неформальних об 'єднань. Уособ­ленням цієї формули став Народний рух Укра їни .

IV етап (травень 1 9 8 9 — лютий 1 9 9 0 р.) — розме­жування, консолідація та протистояння політичних сил.

Ц е й етап п о ч и н а є т ь с я І з ' ї здом Р а д СРСР (травень—

558 Україна і процес перебудови в СРСР

червень ) , я к и й с т и м у л ю в а в п о г л и б л е н н я процесу перебу­дови . Саме тоді з а я в и л и про себе народні ф р о н т и — п е р ш і масові н е з а л е ж н і орган і зац і ї (у л ю т о м у 1990 р . в СРСР їх н а л і ч у в а л о с я 140) . У середині 1989 р . Н а р о д н и й фронт Естоні ї н а л і ч у в а в 60 т и с . осіб, Н а р о д н и й фронт Латв і ї — 115 т и с , Саюдіс (Литва ) — 180 т и с . осіб.

Н а й п о т у ж н і ш е і д е я Д е м о к р а т и ч н о г о ф р о н т у б у л а п і д т р и м а н а у Львов і , спроби створення такого об ' єднан­н я в и я в и л и с я і в і н ш и х рег іонах р е с п у б л і к и (Народна с п і л к а с п р и я н н я перебудов і в К и є в і , Н а р о д н и й ф р о н т У к р а ї н и с п р и я н н я перебудові на В і н н и ч и н і та Х м е л ь н и ч ­чин і та і н . ) .

У с т а н о в ч и й з ' ї з д Н а р о д н о г о Р у х у У к р а ї н и ( Н Р У ) в ідбувся у вересні 1989 р . Його делегати р е п р е з е н т у в а л и м а й ж е 280 тис . г р о м а д я н У к р а ї н и . К о ж н а з теч ій — і пом іркован і (В. Я в о р і в с ь к и й , І . Д р а ч , Д . П а в л и ч к о та ін . ) , і р а д и к а л и (В . Ч о р н о в і л , Л . Л у к ' я н е н к о , М. Г о р и н ь т а і н . ) — п р о п о н у в а л а з ' ї здов і своє р о з у м і н н я п о л і т и ч н и х ц ілей орган і зац і ї . Я к щ о п о м і р к о в а н і в и с т у п а л и за неза­л е ж н у суверенну У к р а ї н у в м е ж а х реформовано ї союзної федерац і ї , л і б е р а л і з а ц і ю К П Р С , то р а д и к а л и н а п о л я г а л и на виход і У к р а ї н и зі с к л а д у С Р С Р , здобутті нею ц і л к о в и ­тої н е з а л е ж н о с т і , у т в е р д ж е н н і в суспільств і повноцінно­го пол ітичного п л ю р а л і з м у . Ц і дв і позиці ї й о к р е с л и л и м е ж і дискус і ї на з ' ї з д і . П о р я д з гострою к р и т и к о ю пану­ючої системи неодноразово з в у ч а л и м і р к у в а н н я про її де­м о н т а ж , з а к л и к и щ о д о багатопарт ійно ї системи , скасу­в а н н я 6 с татт і К о н с т и т у ц і ї С Р С Р , с т в о р е н н я з ч л е н і в К П Р С , я к і н а л е ж а л и до Р у х у , самост ійної Комун істично ї парт і ї У к р а ї н и , а т а к о ж У к р а ї н с ь к о ї с е л я н с ь к о ї парт і ї . Н е п о о д и н о к и м и були н а п о л я г а н н я на л і к в і д а ц і ї органів К Д Б , с к а с у в а н н і з а гально ї в ійськової повинност і . У руслі ц и х з м і н в У к р а ї н і м а л и бути створені у м о в и д л я в ільно­го п і д п р и є м н и ц т в а , з а п р о в а д ж е н н я в обіг власно ї грошо­вої о д и н и ц і , с творення р е с п у б л і к а н с ь к о ї армі ї , флоту і с л у ж б и б е з п е к и . У багатьох в и с т у п а х й ш л о с я про м о ж ­лив ість і необхідність з а х о п л е н н я влади , але м и р н и м , пар­л а м е н т с ь к и м ш л я х о м .

З а г а л о м , то було надто емоц ійне з і б р а н н я , багатьох у ч а с н и к і в я к о г о з а п о л о н и л а е й ф о р і я . З його трибуни ви­г о л о ш у в а л а с я б л и с к у ч а п о л і т и ч н а п у б л і ц и с т и к а , водно­час б р а к у в а л о п р а г м а т и ч н о г о б а ч е н н я .

Н Р У з р а з у ж з а я в и в себе я к і н т е р н а ц і о н а л ь н а органі ­з а ц і я . Його р і ш е н н я з а с в і д ч и л и п і д к р е с л е н о к о р е к т н е с т а в л е н н я до н е у к р а ї н с ь к о г о н а с е л е н н я .

Етапи перебудови та її наслідки для України 559

З ' ї з д т а к о ж в и я в и в нер івномірн ість р о з в и т к у націо­нально-демократичного руху в р і з н и х рег іонах . Н а ньому до м інув али п р е д с т а в н и к и Зах ідно ї У к р а ї н и (до 5 0 % ) , хоч у ж е тоді з в у ч а л и з а с т е р е ж е н н я , що «доля У к р а ї н и вирі ­ш и т ь с я не в К и є в і і не у Львов і , а на Сході та П і в д н і » . Щ е о д н і є ю п р о б л е м о ю , я к у в і д д з е р к а л и в з ' ї з д , б у л а вузьк ість соціальної бази Р у х у — із 1109 делегат ів 984 були п р е д с т а в н и к а м и інтел ігенці ї , н е п р о п о р ц і й н о мало було селян та р о б і т н и к і в .

Існування в Н Р У двох течій — поміркованих та радика­л і в — суттєво у с к л а д н ю в а л о процес о р г а н і з а ц і й н о г о ста­н о в л е н н я , а л е на ц ь о м у е т а п і с у п е р е ч н о с т і в д а в а л о с я д о л а т и , о с к і л ь к и в і д б у в а л а с я к о н с о л і д а ц і я с и л п р о т и К П Р С .

Р о з в и т о к пол ітичного п л ю р а л і з м у с п р и я в розгортан­ню в республіц і багатопарт ійност і . П е р ш о ю ф о р м а л ь н о з а д е к л а р о в а н о ю п о л і т и ч н о ю п а р т і є ю с т а л а с т в о р е н а в жовтн і 1989 р . у м. Львов і У к р а ї н с ь к а н а ц і о н а л ь н а п а р т і я (УНП) на чолі з багатор ічним п о л і т в ' я з н е м Г. П р и х о д ь -к о м . Т р и в а л и й час вона була н а п і в л е г а л ь н о ю , з п о ч а т к у свого і с н у в а н н я не в и з н а в а л а закон ів «окупац ійно ї вла­ди» і надал і єдиною серед п о л і т и ч н и х сил р е с п у б л і к и бой­к о т у в а л а вибори до Верховної Р а д и .

О д н о ч а с н о в У к р а ї н і в и н и к н е з а л е ж н и й м а с о в и й роб ітничий р у х , я к о г о ж и в и л о невдоволення соц іально-е к о н о м і ч н и м с т а н о в и щ е м в індустр і альних р а й о н а х рес­п у б л і к и . С в о є р і д н и м с и г н а л о м до н ь о г о с т а в в и с т у п ш а х т а р і в К у з б а с у . В У к р а ї н і п е р ш и м и з а с т р а й к у в а л и г і р н и к и ш а х т и « Я с и н у в а т с ь к а — Г л и б о к а » ( 1 5 л и п н я 1989 р . ) в М а к і ї в ц і . П о т і м центр подій п е р е м і с т и в с я в Д о н е ц ь к . С т р а й к п і д т р и м а л и , п р и п и н и в ш и роботу, 182 ш а х т и . Роб ітники вимагали надання економічної самостій­ності ш а х т а м , п і д в и щ е н н я заробітної п л а т и , в и р і ш е н н я в ш а х т а р с ь к и х м істах і с е л и щ а х соц іальних та ж и т л о в о -побутових проблем . С т р а й к а р і Стаханова , Ч е р в о н о г р а д а , Павлограда в и с у в а л и й пол і тичн і вимоги , я к і з в о д и л и с я до з а м і н и місцевої д е р ж а в н о ї та парт ійної в л а д и . С т р а й к з а в е р ш и в с я ЗО л и п н я 1989 р . , п і с л я того, я к у р я д спеці­альною постановою з а д о в о л ь н и в м а й ж е всі в и м о г и страй­к а р і в . Ц е й с т р а й к з а п о ч а т к у в а в самост ійний р о б і т н и ч и й рух в У к р а ї н і . У серпні 1989 р . на конференц і ї представ­ник ів страйкових комітет ів ш а х т , об ' єднань і міст Дніпро­петровської , Донецько ї , Ворошиловградсько ї та Ростовсь­кої областей було утворено Р е г і о н а л ь н у с п і л к у страйко­вих комітет ів Д о н е ц ь к о г о вуг ільного басейну (РССКД) .

560 Україна і процес перебудови в СРСР

О т ж е , п о г л и б л е н н я р о з м е ж у в а н н я та н а р о с т а ю ч а к о н с о л і д а ц і я о п о з и ц і й н и х щодо в л а д и с и л с в і д ч и л и , щ о м о н о п о л і я К П Р С у п о л і т и ч н і й сфері поступово вит існя­ється р е а л ь н и м п л ю р а л і з м о м . Т а к е с т а н о в и щ е потрібно було з а к р і п и т и ф о р м а л ь н о , в і д м і н и в ш и 6 статтю Консти­туці ї С Р С Р , я к а п р о г о л о ш у в а л а кер івну і с п р я м о в у ю ч у р о л ь К П Р С у сусп ільств і . П ід т и с к о м обставин на т а к е р і ш е н н я з м у ш е н и й був п іти л ю т н е в и й (1990) П л е н у м Ц К К П Р С , щ о в і д к р и в а л о новий етап перебудови.

V е т а п ( л ю т и й — г р у д е н ь 1 9 9 0 р.) — п о с т у п о в е зміщення вправо акцентів політики керівництва СРСР і радикалізація народних мас .У цей період ситуац ія в кра їн і особливо з а г о с т р и л а с я . Спад в е к о н о м і ц і був н а й в і д -ч у т н і ш и м за останні р о к и . У 1990 р . в У к р а ї н і валовий суспільний продукт з н и з и в с я на 2 , 4 % пор івняно з 1989 р . ; н а ц і о н а л ь н и й д о х о д в і д п о в і д н о з м е н ш и в с я на 3 , 6 % . Водночас грошові доходи н а с е л е н н я р е с п у б л і к и 1990 р . зросли на 1 5 , 7 % п о р і в н я н о з 1989 р . , щ о с п р и ч и н и л о небувалий тиск на т о в а р н и й р и н о к .

П і д в п л и в о м наростаючо ї к р и з о в о с т і у п о л і т и ч н о г о к е р і в н и ц т в а С Р С Р п о ч и н а ю т ь з ' я в л я т и с я д у м к и щодо за­п р о в а д ж е н н я н а д з в и ч а й н и х у м о в , н а д з в и ч а й н и х т и м ч а ­сових з а х о д і в , щ о на п р а к т и ц і о з н а ч а л о в і д т я г у в а н н я , а за д е я к и м и н а п р я м а м и і з г о р т а н н я р е ф о р м . К р і м того , багатьох н а л я к а в і р о з м а х д і я л ь н о с т і д е м о к р а т и ч н и х на­р о д н и х р у х і в , п о л і т и ч н і ц і л і я к и х у с т р и ж н е в и х п и т а н ­н я х с т а л и р о з х о д и т и с я з і н т е р е с а м и владно ї е л і т и . Тоб­то , « р е в о л ю ц і я згори» (а саме т а к з а д у м у в а л а с я перебу­дова) дедал і б і л ь ш е в и х о д и л а з-під о п і к и ц е н т р у , поштов­х и «знизу» с т а в а л и все в і д ч у т н і ш и м и і н е р і д к о виперед­ж а л и р е а к ц і ю « і н і ц і а т о р і в перебудови» на поді ї . Саме тому з а п р о в а д ж е н н я поста П р е з и д е н т а С Р С Р і в і д м і н а 6 статт і К о н с т и т у ц і ї С Р С Р м а й ж е з б і г л и с я в ч а с і , а д ж е Горбачову потр ібно було в т р и м а т и у своїх р у к а х голов­н и й в л а д н и й в а ж і л ь д л я к о н т р о л ю за процесом перебу­д о в и . У березн і 1990 р . н а I I I з ' ї з д і н а р о д н и х д е п у т а т і в С Р С Р М. Горбачова о б и р а ю т ь п р е з и д е н т о м Р а д я н с ь к о г о Союзу.

П о л і т и ч н е ж и т т я в У к р а ї н і на цьому етапі було особ­л и в о а к т и в н и м . В і д ч у т н и й і м п у л ь с йому задано в ідзна­ч е н н я м р о к о в и н з л у к и У Н Р і З У Н Р 21 с і ч н я 1990 р . , к о л и орган і зований Р у х о м ж и в и й л а н ц ю г (за р і з н и м и да­н и м и , від 4 5 0 тис . до 5 м л н осіб) п р о с т я г н у в с я від К и є в а до Л ь в о в а .

Етапи перебудови та П наслідки для України 561

Ц е н т р а л ь н о ю подією в сусп ільному ж и т т і республ іки були вибори в березні 1990 р . народних депутат ів до Вер­ховної Р а д и У к р а ї н и та м ісцевих Р а д народних депутат ів . Вихід на пол і тичну арену значної к ількост і нових гро­м а д с ь к и х ф о р м у в а н ь суттєво зм інив х а р а к т е р виборів , я к і вперше за р а д я н с ь к и х часів були а л ь т е р н а т и в н и м и (на 450 мандат ів до Верховної Р а д и У Р С Р претендувало май­ж е 3 тис . к а н д и д а т і в ) .

Вперше в історії У к р а ї н и Верховна Рада республ іки 15 т р а в н я 1990 р . п о ч а л а п р а ц ю в а т и в п а р л а м е н т с ь к о м у р е ж и м і (сесія т р и в а л а не 1—2 дні , а 60 робочих днів) .

У Верховній Р а д і У к р а ї н и у т в о р и л и с я п а р л а м е н т с ь к а б ільшість («група 2 3 9 » ) , у я к і й поряд з п р а г м а т и к а м и , що адекватно р е а г у в а л и на р і з к і з м і н и обставин, було ч и м а л о в і д в е р т и х к о н с е р в а т о р і в , т а п а р л а м е н т с ь к а о п о з и ц і я — Н а р о д н а рада (125 депутат ів ) , я к а складала ­ся з п р и б і ч н и к і в я к п о м і р к о в а н и х , т ак і р а д и к а л ь н и х , бе зкомпромісних п о г л я д і в . П е р ш и м головою у к р а ї н с ь к о ­го п а р л а м е н т у було обрано В. І в а ш к а , я к и й до того, замі ­н и в ш и В. Щ е р б и ц ь к о г о , очолював Ц К Компарт і ї Укра ї ­н и . Опозиц ія з п е р ш и х днів роботи Верховної Р а д и ві­д і гравала помітну р о л ь . ї ї п р е д с т а в н и к и (І. Ю х н о в с ь к и й , О. Ємець , Д . П а в л и ч к о , Л . Т а н ю к , В. Явор івський та ін . ) о ч о л и л и 7 з 23 п о с т і й н и х к о м і с і й . Саме з і н і ц і а т и в и Де­м о к р а т и ч н о г о б л о к у 16 л и п н я 1990 р . було п р и й н я т о Д е к л а р а ц і ю про д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и .

У цей період дедал і о р г а н і з о в а н і ш и м і ш и р о к о м а с ш -т а б н і ш и м стає роб і тничий рух , У червні 1990 р . в До­н е ц ь к у в ідбувся п е р ш и й з ' ї зд ш а х т а р і в СРСР ( 5 8 % деле­гат ів с тановили п р е д с т а в н и к и з У к р а ї н и ) , я к и й головною п р и ч и н о ю застою в е к о н о м і ц і в и з н а є і снуючу систему господарювання та у п р а в л і н н я на чол і з К П Р С . Р і ш е н н я та в и м о г и з ' ї зду були п і д т р и м а н і одноденним поперед­ж у в а л ь н и м с т р а й к о м , щ о п р о к о т и в с я Укра їною 11 л и п н я 1990 р . Участь у ньому в з я л о 256 п ідприємств республ іки . На м і т и н г а х в и с у в а л и в и м о г и щ о д о в і д с т а в к и д іючого у р я д у та створення у р я д у нац іонально ї дов іри , депол іти­з а ц і ї п р а в о о х о р о н н и х о р г а н і в , в и в е д е н н я п а р т к о м і в з п ідприємств , н а ц і о н а л і з а ц і ї м а й н а К П Р С .

П і д т и с к о м обставин К П Р С та її ч и с л е н н и й заг ін К П У дедалі б ільше в т р а ч а л и монол ітн ість . Непосл ідовне , по­л о в и н ч а с т е р е ф о р м у в а н н я народного господарства , не­в м і н н я парт і ї вести п о л і т и ч н у боротьбу в у м о в а х кон­к у р е н ц і ї , в т р а т а п а р т і й н и м к е р і в н и ц т в о м к о н т р о л ю за процесом перебудови з у м о в л ю в а л и , з одного боку , поси-

562 Україна і процес перебудови в СРСР

л е н н я а н т и к о м у н і с т и ч н и х настроїв у суспільств і , з іншо­го — п о я в у р у й н і в н и х процесів у самій парт і ї . Про к р и з о ­в и й стан К П У св ідчать с т а т и с т и ч н і д а н і : я к щ о за 1989 р . к і л ь к і с н и й с к л а д республ ікансько ї парторган і зац і ї змен­ш и в с я на 0 , 2 5 % , то за 1990 р . — на 1 0 % . Однак К П У щ е в т р и м у в а л а досить м іцн і позиці ї в суспільстві (на час пер­шого етапу XXVIII з ' ї зду (червень 1990 р.) вона нал ічувала понад 3 м л н осіб, а 8 5 % депутат ів Верховної Р а д и У Р С Р на момент їхнього о б р а н н я були к о м у н і с т а м и ) .

Щ е на п о ч а т к у 1990 р . у К П У в и н и к а ю т ь осередки « Д е м о к р а т и ч н о ї п л а т ф о р м и » . П е р ш а к о н ф е р е н ц і я ї ї п р и х и л ь н и к і в в ідбулася 1 березня 1990 р . у К и є в і . Ос­новну мету нове о б ' є д н а н н я вбачало в «демократизац і ї К П У зсередини» (в ідміна д е м о к р а т и ч н о г о ц е н т р а л і з м у , перетворення К П У на п а р л а м е н т с ь к у парт ію тощо) . П і с л я того , я к р о з т а н у л и останні ілюз і ї щодо д е м о к р а т и з а ц і ї к о м п а р т і ї , п р и х и л ь н и к и Д е м п л а т ф о р м и в и й ш л и з неї . Ч а с т и н а їх у грудні 1990 р . у т в о р и л а Парт ію демокра­тичного в і д р о д ж е н н я У к р а ї н и ( П Д В У ) .

П о л я р и з а ц і я і к о н ф р о н т а ц і я п о л і т и ч н и х сил у респу­бл іц і наростала , с я г н у в ш и п і к у в ос інньому протистоянн і опозиці ї та влади . 15 вересня 1990 р . нарада представників с т р а й к о в и х , роб і тничих та п р о ф с п і л к о в и х комітет ів Ук­р а ї н и в и р і ш и л а провести 1 ж о в т н я В с е у к р а ї н с ь к и й попе­р е д ж у в а л ь н и й одноденний п о л і т и ч н и й с т р а й к . У ж е ЗО ве­р е с н я в К и є в і в ідбулася орган і зована опозиц ією грандіоз­на м а н і ф е с т а ц і я , у я к і й в з я л о участь 100 тис . осіб. Б у л о п р и й н я т о з в е р н е н н я із з а к л и к о м негайного проведення к р у г л о г о столу всіх п о л і т и ч н и х сил У к р а ї н и , щоб «знай­т и ш л я х и до с т в о р е н н я д е р ж а в и і у р я д у н а р о д н о г о д о в і р ' я » . Проте о п о з и ц і я , очевидно , не р о з р а х у в а л а с и л и , і всеукра їнський страйк провалився . Але вона не потерпіла п о р а з к и . З 2 до 17 ж о в т н я 1990 р . в К и є в і тривало голо­д у в а н н я 158 студент ів з 24 міст У к р а ї н и . Студенти вима­г а л и в і д с т а в к и у р я д у , н а д а н н я Д е к л а р а ц і ї про д е р ж а в ­н и й суверенітет У к р а ї н и к о н с т и т у ц і й н о ї с и л и , оголошен­н я нових виборів до Верховної Р а д и на багатопарт ійн ій основі , заборони в ідбування в ійськово ї с л у ж б и громадя­н а м и У к р а ї н и за її м е ж а м и , н а ц і о н а л і з а ц і ї м а й н а К П Р С та В Л К С М на територі ї р е с п у б л і к и . Л и ш е п і с л я в ідставки тод ішнього голови у р я д у р е с п у б л і к и В. Масола голоду­в а н н я було п р и п и н е н о .

П о с и л е н н я к р и з о в и х я в и щ у народному господарстві р е с п у б л і к и , п о л і т и з а ц і я с у с п і л ь с т в а в п л и в а л и н а р а д и к а л і з а ц і ю Р у х у я к політичної с и л и . На своєму II з ' ї зд і

Етапи перебудови та її наслідки для України 563

(жовтень 1990 р.) він суттєво зм інив пол ітичні ор ієнтири , що засв ідчило гасло: «Від народного руху за перебудову — до народного руху за в ідродження суверенітету У к р а ї н и » .

Наприк інц і 1990 р . чітко визначилася розстановка нових політичних партій України: на правому фланзі — Українська х р и с т и я н с ь к о - д е м о к р а т и ч н а п а р т і я (УХДП) , У к р а ї н с ь к а Н а р о д н о - Д е м о к р а т и ч н а п а р т і я ( У Н Д П ) , У к р а ї н с ь к а Р е с п у б л і к а н с ь к а п а р т і я ( У Р П ) , у центр і — У к р а ї н с ь к а селянсько-демократична парт ія (УСДП), П а р т і я зелених України (ПЗУ), Партія демократичного відродження України (ПДВУ), на лівому фланз і — Спілка т р у д я щ и х Укра їни за соціалістичну перебудову (СТУ) та ін.

V I е т а п (грудень 1 9 9 0 — с е р п е н ь 1 9 9 1 р.) — к і н е ц ь п е р е б у д о в и . В і д м о в а Г о р б а ч о в а п і д т р и м а т и п р о е к т переходу до р и н к у , п ідготовлений коміс і єю Ш а т а л і н а -Я в л і н с ь к о г о , к р и в а в і події у Вільнюсі та ін . з а с в і д ч и л и н а р о с т а ю ч у с х и л ь н і с т ь горбачовського к е р і в н и ц т в а до союзу з к о н с е р в а т о р а м и . На IV з ' ї зд і народних депутат ів СРСР намітився поворот від демократі ї до пол ітики «міцної р у к и » . У з в ' я з к у з ц и м «команду Горбачова» п о к и н у л и Е. ІНеварнадзе та О. Я к о в л є в .

Н а д у м к у і с торик ів , пол ітолог ів , т а к е с т а н о в и щ е зу­мовили певна втрата к о н т р о л ю за процесом перебудови, з а п і з н е н н я з р е ф о р м у в а н н я м С Р С Р , в ідсутність м іцного центристського руху , щ о міг би стати опорою нового полі ­тичного к у р с у , з а г а л ь н а о р г а н і з а ц і й н а с л а б к і с т ь демо­к р а т и ч н и х с и л , пол і тичн і в а г а н н я М. Горбачова .

У с к л а д н и л а с и т у а ц і ю з д і й с н е н а з а м і н а Голови Р а д и Мін істр ів С Р С Р М. Р и ж к о в а на п р е м ' є р - м і н і с т р а В . П а в -лова (с ічень 1 9 9 1 р . ) . Спад в и р о б н и ц т в а , т е м п и грошово ї емісі ї п о с и л ю в а л и с о ц і а л ь н е н а п р у ж е н н я в с у с п і л ь с т в і . За д а н и м и республ ікансько ї с т а т и с т и к и 1991 р . в У к р а ї н і в а л о в и й с у с п і л ь н и й п р о д у к т був на 1 1 , 3 % м е н ш и м , н і ж у 1990 р . ; н а ц і о н а л ь н и й доход в ідпов ідно з м е н ш и в с я на 1 1 , 2 % . П а д і н н я п о к а з н и к і в р о з в и т к у п р о м и с л о в о с т і р е с п у б л і к и с т а н о в и л о 4 , 8 % , а с ільського господарства — 1 3 , 2 % . Н а т л і т о т а л ь н о г о спаду о с н о в н и х е к о н о м і ч н и х п о к а з н и к і в з р о с т а ю т ь г р о ш о в і доходи н а с е л е н н я Укра ї ­ни (в 1 9 9 1 р . — на 8 7 , 1 % п о р і в н я н о з 1990 р . ) . П р о т е їх п о г л и н а л а і н ф л я ц і я .

У цей час поступово усувався контроль над економікою республіки з боку ц е н т р а л ь н и х в ідомств , з а гальносоюзна в л а с н і с т ь н а т е р и т о р і ї У к р а ї н и б у л а п е р е т в о р е н а н а р е с п у б л і к а н с ь к у , п о ч а л и ф о р м у в а т и с я власна грошово-фінансова система , податков і й митн і с л у ж б и т о щ о . А л е

56 4 Україна і процес перебудови в СРСР

всі ц і з м і н и б у л и к р у т о з а м і ш а н і на « е к о н о м і ч н о м у р о м а н т и з м і » . Н а с п р а в д і центр хоча і д е щ о втратив к о ­л и ш н ю силу , не в и п у с к а в з-під к о н т р о л ю у к р а ї н с ь к у еко­н о м і к у . Н а п р и к л а д , п и т о м а вага п і д п р и є м с т в союзного і с о ю з н о - р е с п у б л і к а н с ь к о г о п і д п о р я д к у в а н н я у в и п у с к у промислово ї продукці ї У к р а ї н и с т а н о в и л а 5 6 % .

З часом т р а н с ф о р м у в а л а с я суть перебудови . З а г а л ь н і вибори на а л ь т е р н а т и в н і й основі ; г а р а н т у в а н н я свободи д р у к у ; розвиток багатопарт ійност і ; р о з ш и р е н н я прав тру­дових к о л е к т и в і в ; р о з м е ж у в а н н я ф у н к ц і й пар т ій н и х і дер­ж а в н и х органів ; у т в е р д ж е н н я в суспільстві спочатку ідей­ного , а невдовз і і пол ітичного п л ю р а л і з м у ; з аконодавче о ф о р м л е н н я економічно ї свободи; р о з ш и р е н н я прав со­ю з н и х та автономних республ ік н а б л и ж а л и к р а х тотал і ­тарної с и с т е м и .

В а ж л и в о ю віхою в суспільному ж и т т і став березневий р е ф е р е н д у м . Н а м а г а ю ч и с ь о б м е ж и т и с я к о с м е т и ч н и м и з м і н а м и , п р о т и в н и к и реформ добилися того, щоб на рефе­рендум п и т а н н я про майбутню долю к р а ї н и було винесене в т а к о м у формулюванн і : «Чи в в а ж а є т е Ви необхідним збе­р е ж е н н я Союзу Р а д я н с ь к и х Соціал істичних Республік я к оновленої федераці ї р івноправних суверенних республік , у я к і й повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності? » Укра їнський парламент п і с л я т р и в а л и х дебатів в и р і ш и в занести до бюлетенів до­даткове п и т а н н я : «Чи згодні Ви з т и м , щ о У к р а ї н а має бути в с к л а д і Союзу р а д я н с ь к и х суверенних д е р ж а в н а засадах Д е к л а р а ц і ї про д е р ж а в н и й суверенітет Укра їни?» Н а п е р ш е п и т а н н я «так» в ідповіли 7 0 , 2 % , на друге — 8 0 , 2 % громадян , щ о в з я л и участь у референдумі .

Навесн і 1991 р . у Донбас і знову вибухає с т р а й к , спро­в о к о в а н и й владою з метою « в и п у с к а н н я пари» невдово­л е н н я економічною п о л і т и к о ю та н а н е с е н н я превентив ­ного удару по д е м о к р а т и ч н и х с и л а х У к р а ї н и . Але він став я с к р а в и м в и я в о м з а г о с т р е н н я пол і тичного п р о т и с т о я н н я м і ж к о н с е р в а т о р а м и та д е м о к р а т и ч н о ю о п о з и ц і є ю . Х в и ­л я ш а х т а р с ь к и х з а в о р у ш е н ь п р о к о т и л а с я навесні в До­н е ц ь к у , М а к і ї в ц і , Ч е р в о н о а р м і й с ь к у , Червоноград і , у ході я к и х в и с у в а л и с я я к е к о н о м і ч н і , т а к і п о л і т и ч н і в и м о г и .

Після к ількаденних страйків на місцях у середині кв ітня г і р н и к и в и р у ш и л и до К и є в а з протестом, спод іваючись п ідняти на виступ трудівників усієї Укра їни . 16 кв ітня в Києві було утворено республіканський страйковий комітет . І хоча широкомасштабного страйку не відбулося, ц і події м а л и ш и р о к и й резонанс у республіці , сприяли актив ізац і ї

Етапи перебудови та п наслідки для України 565

президента СРСР. 23 к в і т н я М. Горбачов провів у Ново-Огарьово (під Москвою) зустр іч з к е р і в н и к а м и д е в ' я т и республік ( Р С Ф Р Р , У к р а ї н и , Білорусі ї , Узбекистану, Ка­захстану, Азербайджану, Киргизстану, Таджикистану , Тур­к м е н и с т а н у ) , я к а с т а л а с п р о б о ю с п і л ь н о г о п о ш у к у компромісної формули нового Союзного Договору. Дефіцит часу д л я п р и й н я т т я к а р д и н а л ь н и х р ішень був надзвичай­но гострим. До літа 1991 р . ситуація в кра їн і суттєво уск­ладнилася . Але центр не встигав за подіями, демократи е н е р г і й н і ш е в и с т у п а л и з а р а д и к а л ь н е р е ф о р м у в а н н я суспільства, поступово активізовувалися консерватори, і все це відбувалося на тл і п о г і р ш е н н я соціально-економічної ситуації, що радикалізувало суспільно-політичну активність народних мас. 21—23 червня в Києві відбувся Установчий з ' ї зд Всеукра їнсько ї орган і зац і ї сол ідарност і т р у д я щ и х (ВОСТ), на якому, поряд з економічними, були висунуті й політичні вимоги: вихід Укра їни із складу СРСР, розпуск К П Р С , п р и п и н е н н я у р я д о м У Р С Р усіх ф і н а н с о в и х від­рахувань до центру, розпуск Верховної Ради У Р С Р та ін.

З н а ч н у з а г р о з у д л я п р о т и в н и к і в реформ с т а н о в и л о призначене на 20 с е р п н я 1991 р . п і д п и с а н н я нового Со­юзного Договору , я к и й передбачав ф е д е р а т и в н і з асади д е р ж а в н о г о устрою. З а ц и х обставин вони в и р і ш и л и вда­тися до пол ітичного р е в а н ш у , з д і й с н и в ш и 1 9 — 2 1 с е р п н я 1991 р . д е р ж а в н и й переворот . Момент був п е р е л о м н и м і це чудово р о з у м і л и протид іюч і с и л и . В и с т у п а ю ч и в ці дні на зас іданні Льв івсько ї ради обласної організаці ї У Р П , Б . Горинь так о ц і н и в його : « У к р а ї н а м о ж е скористати­с я . . . с и т у а ц і є ю і стати н е з а л е ж н о ю » . Д е м о к р а т и ч н и м си­л а м вдалося не т і л ь к и встояти , а й за п і д т р и м к и народ­них мас перемогти з а к о л о т н и к і в . Події серпня 1991 р . зумовили суттєві з м і н и в д е р ж а в н о м у і суспільному ж и т т і к р а ї н и , н а д з в и ч а й н о п о с и л и в ш и в ідцентрові тенденці ї в С Р С Р . З а ц и х умов п р и й н я т т я Верховною Радою У к р а ї н и 24 серпня 1991 р . А к т а про н е з а л е ж н і с т ь було ц і л к о м з а к о н о м і р н и м . З в а ж а ю ч и на обставини , п р е з и д і я Верхов­ної Р а д и за к о р о т к и й час п р и й н я л а п р и н ц и п о в о в а ж л и в і постанови: про д е п а р т и з а ц і ю д е р ж а в н и х орган ів , установ та орган і зац ій ; про власн ість Компарт і ї У к р а ї н и та К П Р С на територі ї У к р а ї н и ; про п р и п и н е н н я д іяльност і К П У . Ц і р і ш е н н я стали с в і д ч е н н я м к р а х у перебудови в С Р С Р , розвалу Р а д я н с ь к о г о Союзу.

19. Україна на шляху незалежності

19.1. Стартові умови розгортання державотворчого процесу 1 грудня 1991 р . в ідбулися дві події історичної ваги —

понад 9 0 % громадян , я к і в з я л и участь у Всеукра їнському референдумі , висловилися за незалежність У к р а ї н и , вод­ночас було обрано Президента республіки — Л . К р а в ч у к а (понад 6 1 % голосів) . Ось я к прокоментував результати ре­ферендуму а м е р и к а н с ь к и й т и ж н е в и к «Тайм»: «Росія мо­ж е існувати без У к р а ї н и ; Укра їна м о ж е існувати без Росії . А л е Р а д я н с ь к и й Союз не м о ж е існувати без У к р а ї н и . Він з а к і н ч и в с я » .

П о я в у на п о л і т и ч н і й к а р т і світу нової н е з а л е ж н о ї дер­ж а в и — У к р а ї н и — з у м о в и л а н и з к а ч и н н и к і в .

Зовнішні чинники: 1) п о р а з к а соц іал істичного табору в «холодній в ійн і» ,

п о р у ш е н н я світового балансу с и л у з в ' я з к у з розпадом со­ц іал і стично ї системи;

2) помітне п о г і р ш е н н я соц іально-економічно ї та полі­тичної ситуац і ї в С Р С Р ;

3) в т р а т а центром к о н т р о л ю за п о д і я м и на м і с ц я х ; 4) с и н х р о н н е п о с и л е н н я в ідцентрових тенденц ій у со­

ю з н и х р е с п у б л і к а х ; 5) п о р а з к а путчу , тимчасова д е м о р а л і з а ц і я консерва­

т и в н и х сил ; 6) н а м а г а н н я Росі ї зберегти д о м і н у ю ч у р о л ь у п і сля -

п у т ч о в и й період .

Стартові умови розгортання державотворчого процесу 567

Нав іть російські і сторики сучасності з а значають , що поява А к т а про незалежність У к р а ї н и та в ідмова від прин­ципів Союзу значною мірою були зумовлені проімперсь­к и м и д і я м и л ідерів Р Р Ф С Р . Відкрито проголошені пре­тензії Росії на всі головні посади у новому Союзі, перехід Всесоюзної телерадіокомпані ї і ТАРС у власність , а під­приємств союзного п і д п о р я д к у в а н н я — під ю р и с д и к ц і ю Р С Ф Р Р та і н ш е — все це абсолютно однозначно свідчило про б а ж а н н я кер івництва Росії, л ікв ідувавши старий центр, забезпечити собі роль лідера в новому Союзі. Т а к а позиц ія Росії щ е б ільше посилювала відцентрові тенденці ї .

Внутрішні чинники: 1) і с н у в а н н я в У к р а ї н і системи ф о р м а л ь н о л е г і т и м н и х

( з а к о н н и х з а р а д я н с ь к и м п р а в о м ) о р г а н і в д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я ;

2) б а ж а н н я к и ї в с ь к о ї н о м е н к л а т у р и з в і л ь н и т и с я з-під о п і к и центру ;

3) певна стаб ільність укра їнського товарного р и н к у ; 4) а к т и в і з а ц і я нац іонал -демократичного к р и л а полі­

т и ч н и х сил р е с п у б л і к и ; 5) п ісляпутчове посилення в ідцентрових настроїв у сус­

п і л ь н і й д у м ц і ; 6) д о т р и м а н н я пол ітичного нейтрал і тету а р м і й с ь к и м и

ф о р м у в а н н я м и , н е б а ж а н н я правоохоронних орган ів вис­т у п и т и п р о т и власного народу;

7) багатов ікова боротьба народу за створення власної н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и .

П р о г о л о ш е н н я незалежност і стало своєр ідною точкою в ідл іку нового етапу історії У к р а ї н и , п о к л а л о початок пе­р е х і д н о м у періоду , суть я к о г о — у переході на я к і с н о в и щ и й р івень суспільного розвитку : у п о л і т и ч н і й сфері — від т о т а л і т а р и з м у до демократ і ї ; в е к о н о м і ч н і й — від ко­мандної до ринково ї е к о н о м і к и ; у соц іальн ій — від лю-д и н и - г в и н т и к а до а к т и в н о г о т в о р ц я власної долі ; в гума­н і тарн ій — від к л а с о в и х до з а г а л ь н о л ю д с ь к и х ц інностей ; у м і ж н а р о д н і й — від о б ' є к т а до суб ' єкта г е о п о л і т и к и . Тоб­то, в ц ілому має бути зд ійснено перехід від с т а н о в и щ а « у л а м к а імпері ї» — до власної д е р ж а в н о с т і , в ід ф о р м а л ь ­ної н е з а л е ж н о с т і — до реального суверенітету .

А л е у к р а ї н с ь к е суспільство було недостатньо підго­товлене до державотворчого процесу . Р і ш у ч а в ідмова від існуючого до с е р п н я 1991 р . з р а з к а сусп ільного р о з в и т к у в у м о в а х в ідсутност і науково обґрунтованої модел і побу­дови незалежної д е р ж а в и зумовили на п е р ш и х порах втра­ту ор і єнтир ів , розгублен ість , р о з ч а р у в а н н я , а внасл ідок

19. Україна на шляху незалежності

19.1. Стартові умови розгортання державотворчого процесу 1 грудня 1991 р . в ідбулися дві події історичної ваги —

понад 9 0 % громадян , я к і в з я л и участь у Всеукра їнському референдумі , висловилися за н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и , вод­ночас було обрано Президента республ іки — Л . К р а в ч у к а (понад 6 1 % голосів) . Ось я к прокоментував результати ре­ферендуму а м е р и к а н с ь к и й т и ж н е в и к «Тайм»: «Росія мо­ж е існувати без У к р а ї н и ; Укра їна м о ж е існувати без Росії. А л е Р а д я н с ь к и й Союз не м о ж е існувати без У к р а ї н и . Він з а к і н ч и в с я » .

П о я в у на п о л і т и ч н і й к а р т і св іту нової не залежно ї дер­ж а в и — У к р а ї н и — з у м о в и л а н и з к а ч и н н и к і в .

Зовнішні чинники: 1) п о р а з к а соц іал істичного табору в «холодній в ійн і» ,

п о р у ш е н н я світового балансу сил у з в ' я з к у з розпадом со­ц іал і стично ї системи;

2) помітне п о г і р ш е н н я соц іально-економічно ї та полі­тичної ситуац і ї в С Р С Р ;

3) в т р а т а центром к о н т р о л ю за п о д і я м и на м і с ц я х ; 4) с и н х р о н н е п о с и л е н н я в ідцентрових тенденцій у со­

ю з н и х р е с п у б л і к а х ; 5) п о р а з к а путчу , т и м ч а с о в а д е м о р а л і з а ц і я консерва­

т и в н и х сил ; 6) н а м а г а н н я Росі ї зберегти д о м і н у ю ч у р о л ь у п і сля -

п у т ч о в и й пер іод .

Стартові умови розгортання державотворчого процесу 567

Нав іть рос ійськ і і сторики сучасності з а значають , що поява А к т а про незалежність У к р а ї н и та в ідмова від прин­ципів Союзу значною мірою були зумовлені проімперсь­к и м и д і я м и л ідерів Р Р Ф С Р . В ідкрито проголошені пре­тензії Росії на всі головні посади у новому Союзі, перехід Всесоюзної телерадіокомпанї ї і ТАРС у власн ість , а під­приємств союзного п і д п о р я д к у в а н н я — під ю р и с д и к ц і ю Р С Ф Р Р та інше — все це абсолютно однозначно свідчило про б а ж а н н я кер івництва Росії, л ікв ідувавши старий центр, забезпечити собі роль лідера в новому Союзі . Т а к а позиц ія Росії щ е б ільше посилювала відцентрові тенденці ї .

Внутрішні чинники: 1) і с н у в а н н я в У к р а ї н і системи ф о р м а л ь н о л е г і т и м н и х

( з а к о н н и х з а р а д я н с ь к и м п р а в о м ) о р г а н і в д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я ;

2) б а ж а н н я к и ї в с ь к о ї н о м е н к л а т у р и з в і л ь н и т и с я з-під оп іки центру ;

3) певна стаб ільн ість у к р а ї н с ь к о г о товарного р и н к у ; 4) а к т и в і з а ц і я нац іонал -демократичного к р и л а полі­

т и ч н и х сил р е с п у б л і к и ; 5) п ісляпутчове посилення в ідцентрових настроїв у сус­

п ільн ій д у м ц і ; 6) д о т р и м а н н я пол ітичного нейтрал і тету а р м і й с ь к и м и

ф о р м у в а н н я м и , н е б а ж а н н я правоохоронних орган ів вис­т у п и т и проти власного народу;

7) багатов ікова боротьба народу за с т в о р е н н я власної незалежно ї д е р ж а в и .

П р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і стало своєрідною точкою в ідл іку нового етапу історії У к р а ї н и , п о к л а л о початок пе­рех ідному пер іоду , суть я к о г о — у переход і на як і сно в и щ и й р івень суспільного розвитку : у п о л і т и ч н і й сфері — від т о т а л і т а р и з м у до демократ і ї ; в е к о н о м і ч н і й — від ко­мандної до р и н к о в о ї е к о н о м і к и ; у соц іальн ій — від лю-д и н и - г в и н т и к а до а к т и в н о г о творця власної дол і ; в гума­н і тарн ій — від к л а с о в и х до з а г а л ь н о л ю д с ь к и х ц інностей ; у м і ж н а р о д н і й — від о б ' є к т а до суб ' єкта г е о п о л і т и к и . Тоб­то , в ц ілому має бути зд ійснено перехід від с т а н о в и щ а «уламка імпері ї» — до власної д е р ж а в н о с т і , в ід ф о р м а л ь ­ної н е з а л е ж н о с т і — до реального суверенітету .

А л е у к р а ї н с ь к е суспільство було недостатньо підго­товлене до державотворчого процесу . Р і ш у ч а в ідмова від існуючого до с е р п н я 1991 р . з р а з к а суспільного р о з в и т к у в умовах в ідсутності науково обґрунтованої модел і побу­дови незалежної д е р ж а в и зумовили на п е р ш и х порах втра­ту ор і єнтир ів , розгубленість , р о з ч а р у в а н н я , а внасл ідок

568 Україна на шляху незалежності

цього — т р и в а л и й «урочистий м а р ш на місці» на роздо­р і ж ж і р е ф о р м .

Сусп ільн і перетворення в У к р а ї н і п о ч а л и с я за в к р а й низького р і в н я пол ітичної та економічно ї к у л ь т у р и мис­л е н н я . У сусп ільн ій свідомості д о м і н у ю ч и м и були наст­рої н е в д о в о л е н н я , в и к л и к а н і н а с л і д к а м и брежнєвського періоду і н е в д а ч а м и перебудови. Н а час п р о г о л о ш е н н я республ ікою незалежност і в с у с п і л ь н і й св ідомості щ е не встигло с ф о р м у в а т и с я і з а к р і п и т и с я у с в і д о м л е н н я м а с ш ­табу нових з а в д а н ь , б ільшість н а с е л е н н я не в и з н а ч и л а ч і тко свого м і с ц я в процесі д е р ж а в о т в о р е н н я .

В а ж л и в и м аспектом о ц і н к и с т а р т о в и х м о ж л и в о с т е й республіки п ісля проголошення незалежност і є визначення її природно-ресурсного п о т е н ц і а л у . У с т р у к т у р і природ­н и х ресурсів в и з н а ч а л ь н у роль в ід і грають з е м е л ь н і , мі­н е р а л ь н і , водні та лісові ресурси . Н а п о ч а т к у 90-х рок ів ч а с т к а с ільськогосподарських уг ідь у с т р у к т у р і з емель У к р а ї н и становила 7 0 % , орних з е м е л ь — понад 5 5 % , щ о було одним з н а й в и щ и х п о к а з н и к і в у Європі та св іт і . По­р і в н я н о в и с о к о ю була і з абезпечен ість р і л л е ю в розра­х у н к у на одного ж и т е л я . В У к р а ї н і цей п о к а з н и к стано­вив 0 ,78 га , тоді я к у В е л и к о б р и т а н і ї — 0 ,12 га , у Німеч­ч и н і — 0 ,20 га , у середньому в Європі — 0 , 2 6 , у світі — 0 , 2 9 га .

М а ю ч и на своїй територі ї понад 7 т и с . р о д о в и щ ко­р и с н и х к о п а л и н , У к р а ї н а н а л е ж и т ь до д е р ж а в з середнім р івнем матер іально-сировинного п о т е н ц і а л у . Ц е поясню­ється його незбалансован істю. З одного боку , на терито­рі ї р е с п у б л і к и сконцентрован і до 2 0 % св ітових ресурсів м а р г а н ц е в и х руд і понад 5 % запас ів з а л і з н и х руд; нац іо­н а л ь н і з а п а с и графіту , ртут і , брому, самородної с і р к и в д е к і л ь к а раз ів п е р е в и щ у ю т ь р е а л ь н і потреби , але з і н ш о ­го боку — абсолютно недостатня забезпечен ість п а л и в н о -е н е р г е т и ч н и м и ресурсами , насамперед н а ф т о ю та природ­н и м газом, р у д а м и кольорових м е т а л і в , ф о с ф о р и т а м и , к а ­л і й н и м и с о л я м и . К р і м того, за р івнем забезпеченості пріс­ною водою в р о з р а х у н к у на одного ж и т е л я У к р а ї н а з ай ­має одне з останніх м ісць у Європі , а потреби в деревині р е с п у б л і к а з адовольняє за р а х у н о к в л а с н и х м о ж л и в о с т е й л и ш е на 2 0 — 2 5 % .

А н а л і з у ю ч и стартові м о ж л и в о с т і , недостатньо зосеред­ж у в а т и с я на основних п а р а м е т р а х природно-ресурсного п о т е н ц і а л у У к р а ї н и , слід з в е р н у т и увагу на особливості форм і методів його в и к о р и с т а н н я в р а д я н с ь к и й ч а с . Си­т у а ц і я в е к о н о м і ч н і й сфері на п о ч а т к у 90-х рок ів визна-

Стартові умови розгортання державотворчого процесу 569

чалася в п л и в о м ч и н н и к і в тривало ї ді ї . У р а д я н с ь к у добу загальносоюзні м ін істерства і в ідомства р о з п о р я д ж а л и с я 9 5 % усієї власност і , розташовано ї в У к р а ї н і . Тотальне о д е р ж а в л е н н я е к о н о м і к и призвело до того, щ о 7 5 — 8 0 % продукці ї укра їнсько ї промисловост і вироблялося п ідпри-ємствами-монопол істами . Безпосередн ім н а с л і д к о м тако­го с т а н о в и щ а стала н а д з в и ч а й н о н и з ь к а конкурентоспро­м о ж н і с т ь промисловост і СРСР на св ітових р и н к а х .

Серйозними у с п а д к о в а н и м и з р а д я н с ь к и х час ів вада­м и у к р а ї н с ь к о ї е к о н о м і к и були п а н у в а н н я к о м а н д н и х форм і методів у п р а в л і н н я , н а д м і р н а ц е н т р а л і з а ц і я та е к с т е н с и в н и й ш л я х р о з в и т к у господарства . Н е з а л е ж н а У к р а ї н а з м у ш е н а була у с п а д к у в а т и й с т р у к т у р н у та те­р и т о р і а л ь н у д и с п р о п о р ц і й н і с т ь е к о н о м і к и . Т а к , ч а с т к а групи «А» ( галузей , в я к и х в и р о б л я л и с я засоби вироб­ництва ) становила 7 0 % , а групи «Б» ( галуз і , що виробля­ють предмети с п о ж и в а н н я ) — 3 0 % , тоді я к у С Ш А про­мислова п р о д у к ц і я г р у п и «Б» становить м а й ж е 7 0 % . Це означало ор ієнтац ію у к р а ї н с ь к о ї е к о н о м і к и не на люди­ну, а на виробництво заради виробництва .

Істотні диспропорці ї існували й у територіальному роз­м і щ е н н і в и р о б н и ч и х с и л . Т а к , р івень економічного роз­в и т к у ц е н т р у і з а х о д у У к р а ї н и був м а й ж е вдв іч і н и ж ­ч и м , н і ж П о д н і п р о в ' я і Донбасу . У с п а д к о в а н а с т р у к т у р а республ ікансько ї е к о н о м і к и б а з у в а л а с я на п р и н ц и п і не­завершеност і . М а й ж е 8 0 % усього виробництва в У к р а ї н і не мало зак інченого технолог ічного ц и к л у , а з н а ч и т ь , за­л е ж а л о від імпорту к о м п л е к т у ю ч и х виробів і с и р о в и н и . Саме тому щ е у листопад і 1991 р . у к р а ї н с ь к і п ідприємст­ва м а л и пост ійні господарськ і з в ' я з к и з 3 3 тис . п ідпри­ємств і н ш и х республ ік . У цей період л и ш е з в ' я з к и з Росі­єю забезпечували 6 7 , 3 % виробництва к інцевого продукту промисловістю У к р а ї н и .

Укра їнська економіка була надто мілітаризована. Свого часу на воєнні цілі витрачалося м а й ж е 3 5 % союзного бюд­жету . Вагома частка цих коштів вкладалася в промисло­вість Укра їни . Тому в республіці п ісля розпаду СРСР зали­шилося м а й ж е 3 0 % союзного воєнно-промислового комп­лексу (ВПК), до 8 0 % підприємств машинобудівних галузей були втягнуті у виробництво зброї. Зосередження в Укра їн і значного потенціалу ВПК Радянського Союзу мало супе­речливі наслідки. З одного боку, це зміцнювало економіч­ний потенціал республіки як і сним обладнанням, новітніми технологіями, квал іф ікованими кадрами , з іншого — сут­тєво ускладнювало вир ішення проблеми конверсії .

570 Україна на шляху незалежності

П е р е т в о р е н н я У к р а ї н и щ е з 20-х рок ів на одну з основ­них п р о м и с л о в и х баз С Р С Р п р и з в е л о до значного погір­ш е н н я еколог ічно ї ситуац і ї в республ іц і . Н е п р о д у м а н а к о н ц е н т р а ц і я м е т а л у р г і й н и х , х і м і ч н и х , енергетичних під­п р и є м с т в м а й ж е в ус іх середніх та в е л и к и х містах , ш к і д ­л и в і в и к и д и в а т м о с ф е р у , з а б р у д н е н н я п і д з е м н и х та н а з е м н и х вод, Ч о р н о б и л ь с ь к а а в а р і я , невиправдана еко­н о м і я в и т р а т на охорону п р и р о д и п о с т а в и л и У к р а ї н у в сфері еколог і ї на м е ж у к а т а с т р о ф и .

М о ж л и в о с т і У к р а ї н и в е к о н о м і ц і значною мірою виз­н а ч а л и с ь і д ією соц іально -психолог ічних ч и н н и к і в . У ра­д я н с ь к і часи поряд з к у л ь т о м д и с ц и п л і н и та в ідповідаль­ності , щ о став необхідною умовою ф у н к ц і о н у в а н н я ко­мандно ї системи, було сформовано п с и х о л о г і ч н и й к л і м а т к о л е к т и в н о ї пасивност і , у т р и м а н с т в а , абсолютного пріо­ритету д е р ж а в н и х інтересів щодо особистих.

Т а к е с т а н о в и щ е в народному господарстві зумовило слабші стартові м о ж л и в о с т і У к р а ї н и пор івняно з багать­ма і н ш и м и р е с п у б л і к а м и . Ц е засв ідчує офіц ійна статис­т и к а за 1990 р . У цей час за р о з м і р а м и валового націо­нального продукту на д у ш у н а с е л е н н я н а ш а республ іка з а й м а л а 7 місце , а за р о з м і р а м и нац іонального багатства на д у ш у н а с е л е н н я — 6 місце серед республік к о л и ш н ь о ­го С Р С Р . З а п р о д у к т и в н і с т ю п р а ц і в промисловост і У к р а ­їна була на 9 м ісц і , а у с ільському господарстві д і л и л а з Рос ією 5—6 м і с ц я .

Деформована структура господарського комплексу , що д і с т а л а с я в спадок від к о л и ш н ь о г о С Р С Р у поєднанні з недосконалою о р г а н і з а ц і є ю д е р ж а в н о ї влади в У к р а ї н і , незавершеністю розподілу ф у н к ц і й м і ж законодавчою, ви­к о н а в ч о ю і судовою г і л к а м и суттєво у с к л а д н и л а держа­вотворчий процес на п о ч а т к о в о м у етап і . Р е с п у б л і к а цьо­го пер іоду , за в л у ч н и м висловом ф а х і в ц і в , була , з одного боку, Гулл івером з п о т у ж н и м и м ' я з а м и — з н а ч н и м про­мисловим потенціалом, щ о працював колись на весь СРСР, з і н ш о г о — Х л о п ч и к о м - м і з и н ч и к о м з м і н і а т ю р н и м к і с т я ­к о м , без досвіду самост ійного і самодостатнього існуван­н я , без ч і тко ї к о н ц е п ц і ї д е р ж а в о т в о р е н н я . Н е ж и т т є з д а т ­н ість цього потворного монстра була ц і л к о м очевидною. Тому с п е ц и ф і ч н о ю рисою початкового етапу державотво­р е н н я в У к р а ї н і була н а г а л ь н а необхідність р а д и к а л ь н и х , н е с т а н д а р т н и х р і ш е н ь і д ій .

Н а п е р ш и х порах кер івництво У к р а ї н и покладало знач­ні над і ї на допомогу з а х і д н и х д е р ж а в , але п і с л я ф о р м а л ь ­ного в и з н а н н я її н е з а л е ж н о с т і в ідбулося певне дистанц і -

Становлення владних структур 571

ю в а н н я З а х о д у . З а б е з п е ч и в ш и власні потреби у в ійсько­во-пол ітичній сфері , з ах ідн і к р а ї н и на д е я к и й час втра­т и л и інтерес до р о з в и т к у д е р ж а в СНД, с к о н ц е н т р у в а в ш и свою увагу на в л а с н и х проблемах : С Ш А — на президент­ських виборах, Німеччина — на питаннях внутрішньої кон­солідації , Я п о н і я — на чотирьох островах Курильської гря­ди. А фінансова допомога використовувалася Заходом я к своєрідний «важіль тиску» на Укра їну щодо ядерного роз­зброєння . З а з н а ч и м о , щ о за обсягом американсько ї допо­моги в 1 9 9 2 / 1 9 9 3 фінансовому році (з р о з р а х у н к у на д у ш у населення) Укра їна перебувала на десятому місці серед кра­їн СНД, м а й ж е втричі поступаючись Росі ї .

О т ж е , на п о ч а т к о в о м у етап і д е р ж а в о т в о р е н н я в Укра ­їні перебіг цього процесу з н а ч н о ю мірою в и з н а ч а л и т а к і ч и н н и к и : непідготовленість у к р а ї н с ь к о г о суспільства до д е р ж а в о т в о р ч и х д ій ; у с п а д к о в а н а від к о л и ш н ь о г о С Р С Р деформована с т р у к т у р а народногосподарського к о м п л е к ­су; з н а ч н и й , але незбалансований природно-ресурсний по­тенц іал ; недосконала о р г а н і з а ц і я державно ї в л а д и в рес­публ іц і , н е з а в е р ш е н і с т ь розподілу ф у н к ц і й м і ж законо­давчою, в и к о н а в ч о ю і судовою г і л к а м и влади ; певне дис-т а н ц і ю в а н н я Заходу п і с л я формального в и з н а н н я неза­л е ж н о с т і У к р а ї н и .

19.2. Становлення владних структур Проголошена незалежність надзвичайно гостро поста­

вила п и т а н н я про розбудову д е р ж а в и . Одним з н а й п е р ш и х державотворчих крок ів було з апровадження атрибутів дер­жавност і . В а ж л и в и м и в іхами на цьому ш л я х у стали :

1. Фіксація кордонів. 4 листопада 1991 р . Верховна Р а д а п р и й н я л а З а к о н «Про д е р ж а в н и й кордон У к р а ї н и » , я к и й проголошував недоторканість кордонів , визначав по­рядок їхньої охорони та правила переходу. 12 грудня цього ж р о к у з метою г а р а н т у в а н н я економічної безпеки рес­публ іки Президент У к р а ї н и п ідписав У к а з «Про утворен­ня д е р ж а в н о г о митного комітету У к р а ї н и » .

2 . Визначення громадянства. 8 ж о в т н я 1991 р . Вер­ховна Р а д а п р и й н я л а З а к о н «Про громадянство Укра ї ­н и » . Відповідно до цього З а к о н у громадянство надава­лось ус ім , хто п р о ж и в а в на територі ї р е с п у б л і к и , неза­л е ж н о від соц іального стану , стат і , п о л і т и ч н и х та релі -

5 7 2 Україна на шляху незалежності

г і й н и х п о г л я д і в , хто не я в л я в с я на момент набуття ч и н ­ності З а к о н у г р о м а д я н и н о м і н ш и х д е р ж а в і не заперечу­вав проти о т р и м а н н я г р о м а д я н с т в а У к р а ї н и .

3 . Визнання національної символіки як державної. У с ічн і—лютому 1992 р . н и з к о ю постанов Верховна Р а д а з а т в е р д и л а д е р ж а в н и м г імном мелод ію М. Вербицького « Щ е не в м е р л а У к р а ї н а » , синьо-жовте знамено — дер­ж а в н и м п р а п о р о м , а тризуб — м а л и м гербом У к р а ї н и .

4 . Запровадження власної грошової одиниці. З метою в и х од у з рубльової зони в 1992 р . на територі ї республ іки було з а п о ч а т к о в а н о обіг к у п о н і в багаторазового викорис ­т а н н я , а 2 вересня 1996 р . в ідповідно до У к а з у Президен­та на зміну к у п о н у п р и й ш л а с п р а в ж н я н а ц і о н а л ь н а валю­та — г р и в н я .

Н а п о ч а т к о в о м у е т а п і с а м о с т і й н о г о і с н у в а н н я д л я У к р а ї н и стратег ічно в а ж л и в и м з а в д а н н я м було створен­н я в л а с н и х збройних сил — г а р а н т а захисту д е р ж а в н о ї н е з а л е ж н о с т і , т еритор іально ї ц іл існост і та суверенітету к р а ї н и . 24 с е р п н я 1991 р . було розпочато процес визна­ч е н н я і створення м е х а н і з м у з а х и с т у укра їнсько ї д е р ж а в ­ност і . В ж е 11 ж о в т н я 1991 р . Верховна Р а д а з а т в е р д и л а к о н ц е п ц і ю оборони та розбудови З б р о й н и х сил У к р а ї н и . У цьому документ і констатувалося прагнення У к р а ї н и ста­ти н е й т р а л ь н о ю , б е з ' я д е р н о ю , позаблоковою д е р ж а в о ю . Обороноздатність за т а к и х умов м а л а бути забезпечена с т в о р е н н я м в л а с н и х збройних с и л . Зг ідно з к о н ц е п ц і є ю цей процес розгортався ш л я х о м поетапного с к о р о ч е н н я і послідовного п е р е ф о р м у в а н н я в ійськ Ки ївського , Одесь­кого , П р и к а р п а т с ь к о г о в і й с ь к о в и х округ ів , окремої армі ї протипов і тряно ї оборони, п о в і т р я н и х а р м і й та Ч о р н о м о р ­ського флоту . Ч и с е л ь н і с т ь збройних сил п о в и н н а не пе­р е в и щ у в а т и 0 , 8 — 0 , 9 % від чисельност і н а с е л е н н я Укра ї ­н и ( 4 2 0 — 4 4 0 тис . осіб). В ійськов і а с и г н у в а н н я м а ю т ь ста­н о в и т и 4 — 5 % д е р ж а в н о г о б ю д ж е т у .

Нового і м п у л ь с у розбудові а р м і ї н а д а в р е ф е р е н д у м 1 г р у д н я 1 9 9 1 р . В ж е 6 г р у д н я побачив світ З а к о н «Про Збройн і с и л и У к р а ї н и » , у я к о м у У к р а ї н а я к н е з а л е ж н а д е р ж а в а і с у б ' є к т м і ж н а р о д н о г о п р а в а офіц ійно проголо­ш у в а л а створення в л а с н и х з б р о й н и х с и л .

П а к е т З а к о н і в , я к і було п р и й н я т о надал і («Про при­кордонні в і й с ь к а У к р а ї н и » , «Про з а г а л ь н и й в і й с ь к о в и й обов ' я зок і в ійськову службу» та ін . ) , створив певну пра­вову базу д л я р е ф о р м у в а н н я в і й с ь к а .

Р о з г о р н у в с я процес р е с т р у к т у р у в а н н я З б р о й н и х сил У к р а ї н и . Я к щ о на 1 с і ч н я 1992 р . в ійськов і ф о р м у в а н н я

Становлення владних структур 573

на територі ї У к р а ї н и нал ічували 726 тис . осіб, то на 1 кв іт ­н я 1 9 9 3 р . — 525 т и с . осіб. Загальносв ітов і тенденц і ї — а к т и в і з а ц і я процесу роззброєння , з н и ж е н н я р і в н я воєн­ного п р о т и с т о я н н я , з одного боку, реальн і м о ж л и в о с т і та потреби у к р а ї н с ь к о ї д е р ж а в и — з і н ш о г о , з у м о в и л и змен­ш е н н я чисельност і в ійськ і суттєве скорочення озброєнь . В ж е на п о ч а т к у 1994 р . У к р а ї н а в и в е з л а зі своєї територ і ї всю т а к т и ч н у ядерну зброю.

П а р а л е л ь н о зі с к о р о ч е н н я м особового с к л а д у , озбро­єнь і бойової т е х н і к и т р и в а л а розбудова З б р о й н и х с и л , в и з н а ч а л а с я ї х н я с т р у к т у р а . У ж о в т н і 1993 р . Верховна Р а д а п р и й н я л а «Воєнну д о к т р и н у У к р а ї н и » . Д о к у м е н т тако ї ваги республ іка п р и й н я л а п е р ш о ю серед к р а ї н С Н Д . З у р а х у в а н н я м трир ічного досвіду він ставив з а в д а н н я розбудови З б р о й н и х сил у трьох п л о щ и н а х — воєнно-по­л і т и ч н і й , воєнно-технічній та воєнно-економічн ій . Х а р а к ­теризуючи завдання та зовнішні функці ї укра їнської армі ї , П р е з и д е н т У к р а ї н и п і д к р е с л и в , щ о «хоча м и ні на кого не збираємося н а п а д а т и , н і к о м у не з а г р о ж у є м о с и л о ю , але м и маємо бути готовими з а х и с т и т и свою д е р ж а в у і св ій народ . Це єдине , щ о в и з н а ч а є х а р а к т е р і зміст Зброй­н и х сил У к р а ї н и » .

У ц і л о м у процес розбудови у к р а ї н с ь к о ї армі ї м а в ке ­р о в а н и й і п о с т у п а л ь н и й х а р а к т е р , але в його розгортанн і в и я в и л о с ь ч и м а л о проблем. Це проблеми Ч ор но м о р сько ­го флоту , конверсі ї , к а д р і в , соц іального з а х и с т у в ійсько ­в о с л у ж б о в ц і в , рац іонально ї орган і зац і ї в ійськової осв іти т о щ о .

Офіц ійне з а т в е р д ж е н н я атрибут ів д е р ж а в н о с т і , ство­р е н н я в л а с н и х збройних сил — г а р а н т а з а х и с т у д е р ж а в ­ної н е з а л е ж н о с т і — л и ш е початок процесу розбудови дер­ж а в и . У м е ж а х цього процесу розгортаються і взаємоді ­ють дві сусп ільн і тенденці ї — т р а н с ф о р м а ц і я в ж е існую­ч и х до п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і елемент ів д е р ж а в и та ф о р м у в а н н я нових с т р у к т у р . О т ж е , суть «розбудови дер­ж а в и » п о л я г а є в перетворенні у л а м к у імпері ї на самодос­т а т н ю , саморегулюючу систему.

П р і о р и т е т н и м н а п р я м о м державотворчого процесу є ф о р м у в а н н я трьох основних г ілок в л а д и — законодавчо ї , в и к о н а в ч о ї та судової . В и щ и й з а к о н о д а в ч и й орган У к р а ­їни — Верховна Р а д а — дістався в спадок від У к р а ї н с ь ­кої Р С Р . ї ї було обрано щ е навесні 1990 р . , і а ж до весни 1994 р . депутати Верховної Р а д и д в а н а д ц я т о г о с к л и к а н ­н я в и з н а ч а л и перебіг законодавчого процесу . У ц ь о м у бу­л и свої п о з и т и в н і та негативн і м о м е н т и . П о з и т и в н і — за-

574 Україна на шляху незалежності

безпечувалися с п а д к о є м н і с т ь та к е р о в а н і с т ь суспільного р о з в и т к у на п о ч а т к о в і й фаз і р е ф о р м , і снувала база д л я р о з г о р т а н н я д е р ж а в о т в о р е н н я . Н е г а т и в н і — б і л ь ш а час­т и н а депутат ів Верховної Р а д и з а й м а л а консервативну по­з и ц і ю і г а л ь м у в а л а створення правового п о л я д л я демок­р а т и ч н и х п е р е т в о р е н ь . П е р ш и й п а р л а м е н т н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и за період своєї д і я л ь н о с т і п р и й н я в м а й ж е 4 5 0 за­к о н і в . Н а ж а л ь , в ідсутність н а у к о в о обґрунтовано ї моде­лі побудови д е м о к р а т и ч н о ї д е р ж а в и , п о л і т и ч н е протисто­я н н я , непрофесіоналізм депутатів тощо в п л и н у л и на як і сть п р и й н я т и х ю р и д и ч н и х а к т і в . З н а ч н а ї х к і л ь к і с т ь м а л а д е к л а р а т и в н и й х а р а к т е р , не була забезпечена м е х а н і з м о м їхньо ї реал і зац і ї .

Суттєво в п л и н у л о на п о л і т и ч н и й р о з в и т о к те , щ о в с т р у к т у р і в и к о н а в ч о ї в л а д и У к р а ї н и в и н и к новий в а ж л и ­в и й елемент . У к р и з о в и х умовах з м е т о ю забезпечення сильно ї виконавчо ї в л а д и , я к а б стала г а р а н т о м послідов­ності перебудовчих процес ів , п о л і т и ч н о ї єдності в центр і та на м і с ц я х , Верховна Р а д а З а к о н о м від 5 л и п н я 1991 р . з а п р о в а д и л а Інститут П р е з и д е н т с т в а .

Термін «президент» в п е р е к л а д і з л а т и н с ь к о ї мови означає «той, хто сидить попереду» . Іноді щ е п е р е к л а д а ­ють і я к « г о л о в у ю ч и й » . Проте в с у с п і л ь н і й св ідомості н а й ч а с т і ш е ц я посада асоц іюється з п о н я т т я м «л ідер» . П р е з и д е н т У к р а ї н и є главою д е р ж а в и і г л ав о ю в и к о н а в ­чої в л а д и . Він пропонує д л я з а т в е р д ж е н н я Верховною Ра ­дою п е р с о н а л ь н и й с к л а д Каб інету Мін істр ів та п р е м ' є р -м ін істра . У м е ж а х своїх п о в н о в а ж е н ь Каб інет Міністр ів в ж и в а є заходи щодо з абезпечення н а ц і о н а л ь н о ї безпеки та обороноздатност і ; розробляє та в и р і ш у є п р а к т и ч н і пи­т а н н я соц іально-економічного р о з в и т к у ; п і к л у є т ь с я про охорону п р и р о д и та і н .

Судова влада з д і й с н ю в а л а с я с у д о в и м и о р г а н а м и , я к і у своїй сукупност і с т а н о в л я т ь судову систему У к р а ї н и . С к л а д о в и м и цієї системи є В е р х о в н и й суд р е с п у б л і к и , за­г а л ь н і , а р б і т р а ж н і та в ійськов і суди . Н а г л я д за т о ч н и м в и к о н а н н я м з а к о н і в на вс ій територ і ї р е с п у б л і к и відпо­відно до З а к о н у У к р а ї н и «Про п р о к у р а т у р у » , п р и й н я т о г о 5 листопада 1991 р . , п о к л и к а н а була з д і й с н ю в а т и Гене­р а л ь н а п р о к у р а т у р а р е с п у б л і к и .

Н а п е р ш и й п о г л я д , р о з п о ч а л а с я р о з б у д о в а д о с и т ь струнко ї і з в а ж е н о ї системи у п р а в л і н н я , проте м а й ж е з самого п о ч а т к у свого ф у н к ц і о н у в а н н я вона стала д а в а т и збої. М е х а н і з м в л а д и або ж пробуксовував п р и п р и й н я т т і р і ш е н ь , або г а л ь м у в а в п р а к т и к у р е ф о р м у в а н н я , або не

Становлення владних структур 575

забезпечував н а л е ж н о г о соціального з а х и с т у н а с е л е н н я , або самоусувався від к е р і в н и ц т в а господарськими проце­сами . Внасл ідок цього замість цив іл і зованого і демокра­тичного розподілу влад в и н и к л о двовладдя , а згодом три центри в л а д и — П р е з и д е н т , Верховна Р а д а та У р я д . П р и ­чому складов і владної тр і ади в и я в и л и с я д а л е к о не рів­н о п р а в н и м и . З а о ц і н к о ю експерт ів Нац іонального інсти­туту стратег ічних д о с л і д ж е н ь (1993) , к р и з а влади в Укра ­їні з н а ч н о ю мірою була зумовлена к р и з о ю існуючого дер­ж а в н о г о л а д у , його н е с и с т е м н и м х а р а к т е р о м . В основі д е р ж а в н о г о устрою республ іки л е ж а л о , по суті , механ іч ­не п о є д н а н н я елемент ів парламентсько ї республ іки , пре­зидентського п р а в л і н н я і радянсько ї в л а д и , щ о зумовлю­вало ч и м а л о в н у т р і ш н і х п р о т и р і ч .

Н а й с л а б ш о ю л а н к о ю в т р и к у т н и к у п р о т и с т о я н н я цен­трів в л а д и був у р я д , я к и й не мав достатньої самостійнос­ті та свободи д і й , але в к р и т и ч н і моменти перетворював­ся на головного в и н у в а т ц я ; ставав своєр ідним пол ітич­ним громовідводом д л я з н я т т я соціального н а п р у ж е н н я . Верховна Р а д а 12 с к л и к а н н я за час свого ф у н к ц і о н у в а н ­н я з м і н и л а чотири у р я д и — В. Масола ( т р а в е н ь — ж о в ­т е н ь 1 9 9 0 р . ) , В . Ф о к і н а ( л и с т о п а д — ж о в т е н ь 1992 р . ) , Л . К у ч м и ( ж о в т е н ь 1992—вересень 1 9 9 3 р . ) , Л . Кравчу­к а — Ю . З в я г і л ь с ь к о г о (вересень 1993—червень 1994 р . ) .

Ж о р с т к е п р о т и с т о я н н я л я г л о в основу в ідносин м і ж Президентом і Верховною Радою. У к р а ї н с ь к и й парламент , н а д а в ш и П р е з и д е н т о в і з н а ч н і п о в н о в а ж е н н я д л я п р а к ­тичного д е р ж а в о т в о р е н н я , одразу почав їх о б м е ж у в а т и . Л . К р а в ч у к а н а м а г а л и с я м а к с и м а л ь н о позбавити в п л и в у на в и р і ш е н н я в н у т р і ш н і х проблем і л о к а л і з у в а т и його к о м п е т е н ц і ю м і ж н а р о д н о ю сферою. В ж е в с ічні 1992 р . в ідбулося з а к р и т е з а с і д а н н я президі ї Верховної Р а д и з участю П р е з и д е н т а і п р е м ' є р - м і н і с т р а , на я к о м у розгля ­далося п и т а н н я про с т р у к т у р у д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я в У к р а ї н і . П ід час обговорення т о д і ш н і й Голова Верховної Р а д и І. П л ю щ , з в е р т а ю ч и с ь до Л . К р а в ч у к а , запропону­вав йому т а к у а л ь т е р н а т и в у : «Є два ш л я х и . Сьогодні в нас з а п и с а н о не в Конституц і ї , а в З а к о н і про Президен­та , щ о П р е з и д е н т є г л а в а д е р ж а в и і глава виконавчо ї вла­ди. Я к щ о ви хочете бути т а к и м . . . — у п р а в л я й т е вс ім і в с я . Я в а м цього не р а д ж у . Є д р у г и й ш л я х . Обирайте н а й п р е с т и ж н і ш е м і с ц е у К и є в і . . . і п р е д с т а в л я й т е дер­ж а в у » .

П р е з и д е н т не д у ж е п о с п і ш а в с к о р и с т а т и с я всією пов­нотою н а д а н и х йому п о в н о в а ж е н ь . Водночас Л . К р а в ч у к

576 Україна на шляху незалежності

пер іодично вдавався до спроб ш л я х о м концентрац і ї вла­д и з м і ц н и т и свої позиц і ї всередин і д е р ж а в и . У травн і 1993 р . в ін виступив з п р о п о з и ц і я м и , суть я к и х п о л я г а л а в тому, що П р е з и д е н т формує у р я д , бере на себе безпосе­реднє кер івництво Кабінетом Міністрів , тобто реально очо­лює в и к о н а в ч у владу . П а р л а м е н т зосереджує свою увагу на п р и й н я т т і з а к о н і в , постанов та зд ійснює т і л ь к и повно­в а ж е н н я , передбачені Конституц ією. Х а р а к т е р н о , що Пре­зидент не ставив п и т а н н я про додатков і повноваження* Верховна Р а д а м а л а надати йому л и ш е одне право: видава­т и у к а з и з н е в и з н а ч е н и х , н е в р е г у л ь о в а н и х е к о н о м і ч н и х п и т а н ь , я к і в т р а ч а ю т ь силу п і с л я п р и й н я т т я Верховною Р а д о ю в ідпов ідних з а к о н і в .

Під час свого виступу в п а р л а м е н т і Л . К р а в ч у к , нама­гаючись досягти б а ж а н о ї мети , вдався нав і ть до такого а р г у м е н т у : « З р е ш т о ю , я м а ю право на з в е р н е н н я до наро­ду, щоб п о я с н и т и свою п о з и ц і ю » . Проте Верховна Р а д а його не п і д т р и м а л а .

П р о т и с т о я н н я П р е з и д е н т — Верховна Р а д а мало міс­це не т і л ь к и в центр і , а й у р е г і о н а х , де воно набуло форми к о н ф л і к т у м і ж м і с ц е в и м и р а д а м и та органами міс­цевої д е р ж а в н о ї адмін істрац і ї . Останні були створені на­весні 1992 р . в ідповідно до З а к о н у У к р а ї н и «Про пред­с т а в н и к а П р е з и д е н т а У к р а ї н и » та П о л о ж е н н я «Про міс­цеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Пре­зидента . З а п р о в а д ж е н н я посади п р е д с т а в н и к а Президен­та , ф о р м у в а н н я а п а р а т у місцевої д е р ж а в н о ї адмін істрац і ї були спробою р е ф о р м у в а т и р а д я н с ь к у систему, створити ж о р с т к у в и к о н а в ч у в е р т и к а л ь , п і д п о р я д к о в а н у Президен­тові , та з д і й с н и т и р е ф о р м у в а н н я місцевої влади не вда­л о с я . Верховна Р а д а 1994 р . л і к в і д у в а л а місцеві д е р ж а в ­ні адмін істрац і ї і повернула д е р ж а в н у владу на м і с ц я х р а д а м н а р о д н и х депутат ів та ї х н і м в и к о н к о м а м .

О т ж е , на початковому етап і д е р ж а в о т в о р е н н я (1991 — п е р ш а п о л о в и н а 1994 р . ) в процес і розбудови та станов­л е н н я в л а д н и х с т р у к т у р в и з р і л а к р и з а , я к а в и я в и л а с я в н и з ц і н е г а т и в н и х т е н д е н ц і й :

1) у цей час не вдалося е ф е к т и в н о і з в а ж е н о зд ійснити розподіл в л а д н и х п о в н о в а ж е н ь ;

2) роздвоєн ість виконавчо ї г і л к и в л а д и (Президент — уряд) н а д з в и ч а й н о у с к л а д н ю в а л а у п р а в л і н н я і з а в а ж а л а п р а ц ю в а т и ;

3) з а г а л ь н а невизначен ість у розподіл і в л а д н и х функ­ц ій і п о в н о в а ж е н ь з у м о в л ю в а л а тотальну безв ідповідаль­н ість на вс іх р і в н я х ;

Становлення владних структур 577

4) посл ідовна п р о т и д і я Верховної Р а д и не д а л а з м о г и створити с и л ь н у в и к о н а в ч у владу , необхідну в у м о в а х пе­рех ідного пер іоду .

З а ц и х обставин невдоволення мас д і я л ь н і с т ю П р е з и ­дента та Верховної Р а д и невпинно наростало і досягло свого п іку в червні 1993 р . Під тиском ш а х т а р с ь к и х страй­к і в було п р и й н я т о р і ш е н н я про проведення 26 в е р е с н я цього ж р оку референдуму з п и т а н ь довіри П р е з и д е н т о в і та Верховній Р а д і .

Таке р і ш е н н я не могло ш в и д к о в г а м у в а т и розбурха­не , виведене з р івноваги суспільство , н а в п а к и , воно щ е б ільше с т и м у л ю в а л о розпал п р и с т р а с т е й . Ц е в и я в и л о с я в посиленні п р о т и с т о я н н я парт ій , поглибленн і розколу м і ж П р е з и д е н т о м та Верховною Р а д о ю . Спробою в и р в а т и с ь із ц і є ї к р и з и і стало нове р а д и к а л ь н е р і ш е н н я щодо прове­д е н н я в першій половині 1994 р . дострокових виборів Вер­ховної Р а д и і П р е з и д е н т а У к р а ї н и .

П і с л я т р и в а л и х дискус ій вибори до Верховної Р а д и було вир ішено проводити за м а ж о р и т а р н о ю системою, від­повідно до я к о ї в и с у в а н н я к а н д и д а т і в в ідбувалося в тери­тор і альних о к р у г а х , а не за п а р т і й н и м и с п и с к а м и . Ц я система помітно о б м е ж и л а в п л и в і м о ж л и в о с т і пол і тич­них парт ій та г р о м а д с ь к и х о б ' є д н а н ь . Достроков і вибори до Верховної Р а д и і вибори П р е з и д е н т а У к р а ї н и були о б ' є к т и в н о н а з р і л и м и та і сторично з у м о в л е н и м и . Вони п о к л а л и початок оновленню в и щ и х орган ів в л а д и .

Зг ідно із З а к о н о м У к р а ї н и від 18 л и с т о п а д а 1 9 9 3 р . «Про вибори н а р о д н и х депутат ів У к р а ї н и » , у 4 5 0 вибор­ч и х о к р у г а х о к р у ж н и м и виборчими к о м і с і я м и було заре­єстровано 5 8 3 3 к а н д и д а т и в народні д е п у т а т и У к р а ї н и — в середньому по 13 осіб на один д е п у т а т с ь к и й м а н д а т .

11 т р а в н я 1994 р . нова Верховна Р а д а р о з п о ч а л а свою роботу з виступу голови Ц е н т р в и б о р ч к о м у , к о т р и й пові­домив остаточні дан і виборів : було обрано 338 н а р о д н и х депутат ів , серед я к и х 168 осіб н а л е ж а л и до р і з н и х пар ­т ій . М а й ж е три чверт і парламенту — в іком від 25 до 50 ро­к і в . До Верховної Р а д и У к р а ї н и обрано п р е д с т а в н и к і в 13 нац іональностей . Головою укра їнського п а р л а м е н т у бу­ло обрано О. Мороза .

П о р і в н я н о ш в и д к о в ідбулася с т р у к т у р и з а ц і я Верхов­ної Р а д и У к р а ї н и . Н а 1 л и п н я 1994 р . у її с к л а д і нал ічу ­валося 9 д е п у т а т с ь к и х груп і ф р а к ц і й : ф р а к ц і я «Кому­ністи У к р а ї н и за соц іальну справедлив ість і народовлад­дя» (84 депутати) ; ф р а к ц і я Народного руху У к р а ї н и (27) ; Соціал істична ф р а к ц і я (25) ; група «Центр» (38) ; г р у п а

578 Україна на шляху незалежності

« А г р а р н и к и У к р а ї н и » (36) ; г р у п а «Реформи» (27); група «Єдність» (25); г р у п а «Державність» (25) ; «Міжрег іональ­на д е п у т а т с ь к а група» (МДГ) (25) ; 20 н а р о д н и х депутат ів не в х о д и л и до с к л а д у ф р а к ц і й і г р у п . Д р у г и й етап вибо­р ів , щ о в ідбувся в л и п н і — с е р п н і , суттєвих к о р е к т и в у цей р о з к л а д п о л і т и ч н и х сил не вн іс .

П р о т я г о м ч е р в н я — л и п н я 1994 р . в Укра їн і в ідбулися президентськ і вибори. Із семи кандидат ів у Президенти У к р а ї н и (В. Б а б и ч , Л . К р а в ч у к , Л . Кучма , В . Л а н о в и й , О. Мороз, І. П л ю щ , П . Таланчук) на виборах здобув пере­могу Леонід К у ч м а , за кандидатуру якого в другому турі проголосувало понад 5 2 % виборців; за Л . Кравчука — 4 5 % .

П і с л я виборів було зроблено спробу перейти до праг­м а т и ч н о ї стадії перех ідного періоду — стадії соц іально-е к о н о м і ч н и х р е ф о р м , о с к і л ь к и з а п і з н е н н я з н и м и і було основною п р и ч и н о ю загострення ситуац і ї в к р а ї н і . З м і н а а к ц е н т і в в и я в и л а с я в тому , щ о новообраний П р е з и д е н т переніс центр уваги з п и т а н ь ідеолог ічних на економічн і , а Верховна Р а д а У к р а ї н и а к т и в і з у в а л а свою законотвор­чу д і я л ь н і с т ь .

Доробок у к р а ї н с ь к о г о п а р л а м е н т у т р и н а д ц я т о г о с к л и ­к а н н я м і с т и т ь :

1) з н а ч н е р о з ш и р е н н я правової бази реформ ( п р и й н я ­то 753 з а к о н и ) ;

2) перех ід до орган і зац і ї роботи депутат ів на пост ійній основі , з р о с т а н н я професійного р і в н я депутатського кор­пусу;

3) п р и й н я т т я нової Конституц і ї У к р а ї н и ; 4) п о с и л е н н я к о н т р о л ю ю ч и х ф у н к ц і й в и щ о г о законо­

давчого о р г а н у (проведено 8 п а р л а м е н т с ь к и х с л у х а н ь , 20 днів у р я д у , на я к и х р о з г л я д а л и с я н а й а к т у а л ь н і ш і пи­т а н н я суспільного ж и т т я ) .

Однак і на цьому етап і в і д ч у в а л и с я серйозні проти­р і ч ч я м і ж г і л к а м и в л а д и , незбалансован ість ї хн іх повно­в а ж е н ь . Особливо помітною була с л а б к а п о з и ц і я Кабіне­ту Мін істр ів . Я к і в попередн ій пер іод , цей в и к о н а в ч и й орган л и ш а в с я н а й н е с т а б і л ь н і ш и м — один за одним п і ш ­л и у в ідставку у р я д и В . Масола (червень 1994 — березень 1995 р . ) , Є. М а р ч у к а (березень 1995 — травень 1996 р . ) , П . Л а з а р е н к а ( травень 1996 — л и п е н ь 1997 р . ) . З л и п н я 1997 р . Кабінет Мін істр ів очолив В. П у с т о в о й т е н к о .

П р о т и с т о я н н я Президент — Верховна Р а д а тривало і досягло своєї к у л ь м і н а ц і ї вл і тку 1996 р . Проте законодав­ч ій та в и к о н а в ч і й г і л к а м влади вдалося досягти компро­місу, щ о було зафіксовано в Конституц ійному договорі .

Становлення владних структур 579

У б е р е з н і 1 9 9 8 р . з а з м і ш а н о ю ( м а ж о р и т а р н о -пропорційною) системою відбулися чергові вибори до Вер­ховної Р а д и . П о л і т и ч н и й спектр нового у к р а ї н с ь к о г о пар­ламенту утворили Комуністична парт ія У к р а ї н и — 2 4 , 7 % , Н а р о д н и й Р у х — 9 , 4 % , виборчий блок Соц іал істично ї парт і ї У к р а ї н и та Селянсько ї парті ї У к р а ї н и «За правду , за народ , за Україну!» — 8 , 6 % , П а р т і я з е л е н и х — 5 , 4 % , Н а р о д н о - д е м о к р а т и ч н а п а р т і я — 5 % , «Громада» — 4 , 7 % , Прогресивна соц іал істична п а р т і я У к р а ї н и — 4 % , Соціал-д е м о к р а т и ч н а (об ' єднана) — 4 % . П о д а л ь ш і довибори сут­тєво не з м і н и л и цього с п і в в і д н о ш е н н я с и л . Вибори засвід­ч и л и п е р е к о н л и в у перемогу л і в и х і в ідчутну п о р а з к у пре-зидентсько -проурядових с т р у к т у р , що було зумовлено не­вдоволенням мас с т а н о в и щ е м в економіц і та соц іальн ій сфері (м ізерна оплата прац і , з а т р и м к и з в и п л а т а м и заро­бітної п л а т и та пенс ій , розвал систем соціального забез­п е ч е н н я та охорони з д о р о в ' я тощо) .

Особлив істю новообраного п а р л а м е н т у було т е , щ о ф о р м а л ь н и й баланс с и л , я к и й з а ф і к с у в а л и в и б о р и , не давав змоги л е г к о спрогнозувати хід та р е з у л ь т а т и полі­т и ч н и х дебат ів . К о ж н о м у з п о л і т и ч н и х таборів б р а к у в а л о внутр ішньо ї єдност і , і снували серйозні п р о т и р і ч ч я серед у ч а с н и к і в : у ц е н т р и с т і в — м і ж Н Д П та «Громадою», у л і в и х — м і ж П С П та СПУ, далеко не б е з х м а р н о ю була с и т у а ц і я і в таборі п р а в и х . В ж е п е р ш а сес ія Верховної Р а д и XIV с к л и к а н н я , щ о розпочала свою роботу 12 трав­н я 1998 р . , продемонструвала це . Я к і о ч і к у в а л о с я , у но­вообраному к е р і в н и ц т в і п е р е в а ж а л и л ів і . Головою Вер­ховної Р а д и було обрано О. Т к а ч е н к а (СелПУ) , його пер­ш и м заступником — А . Мартинюка (КПУ), з аступником — В. Медведчука (СДПУ (о)). Проте т р и в а л а «спікер іада» (так охрестили ж у р н а л і с т и процес о б р а н н я к е р і в н и ц т в а парламенту) з а с в і д ч и л а , щ о л ів і п е р е в а ж а ю т ь , але не до­м інують у ст інах Верховної Р а д и . Водночас прав і та цен­тристи , суттєво в п л и в а ю ч и на п а р л а м е н т с ь к і процеси , не могли повноцінно в ідстояти власні інтереси , о с к і л ь к и не м а л и єдності у своїх л а в а х . Це н а д з в и ч а й н о гостро поста­вило перед к о ж н о ю пол ітичною силою п и т а н н я про поси­л е н н я п о з и ц і й , щ о зумовило а к т и в і з а ц і ю процес ів розме­ж у в а н н я , перегрупування , консолідаці ї . Зокрема , відбувся розкол Народного Р у х у У к р а ї н и , на у л а м к а х я к о г о з ' я ­вилося дві п о л і т и ч н і парт і ї — Н Р У на чол і з Г. Удовен­к о м та У Н Р , л ідером я к о ї став Ю. Костенко . Не зберегла єдності й ф р а к ц і я Н Д П , з я к о ї в и й ш л и к і л ь к а в п л и в о в и х депутат ів на чол і з А . М а т в і є н к о м , у т в о р и в ш и об ' єднай-

580 Україна на шляху незалежності

н я — «За в і д р о д ж е н н я рег іон ів» . П і с л я обнародування д о к у м е н т і в про п р и в л а с н е н н я П . Л а з а р е н к о м д е р ж а в н и х к о ш т і в та його втечі за к о р д о н , з а л и ш и в ш и с ь без л ідера , серйозну к р и з у п е р е ж и л а ф р а к ц і я «Громада» , чисельність я к о ї с к о р о т и л а с я з 44 до 17 осіб. К о л и ш н і «громадівці» п е р е й ш л и до і н ш и х ф р а к ц і й п а р л а м е н т у . Б і л ь ш і с т ь без­п а р т і й н и х депутат ів , я к і п е р е м о г л и в о д н о м а н д а т н и х ма­ж о р и т а р н и х о к р у г а х , т а к о ж п р и є д н а л а с я до п о л і т и ч н и х ф р а к ц і й .

П е р с о н а л ь н и й с к л а д новообраної Верховної Р а д и ство­рював п о т е н ц і й н і передумови д л я з р о с т а н н я професіона­л і з м у та п і д в и щ е н н я е ф е к т и в н о с т і роботи п а р л а м е н т у . З о к р е м а , до 4 7 , 7 % н а р о д н и х д е п у т а т і в п е р е б у в а л о в н а й б і л ь ш п л і д н о м у д л я пол ітично ї д і я л ь н о с т і в іц і — 4 1 — 50 р о к і в . П е в н о ю мірою зріс осв ітн ій р івень п а р л а м е н ­тар ів — серед н и х 95 ,97 % м а л и в и щ у освіту, а 24 , 3 8 % — вчену с т у п і н ь . Я к і р а н і ш е , д о м і н у в а л и п р е д с т а в н и к и і н ж е н е р н о - т е х н і ч н и х профес ій ( 3 7 , 4 % ) . З р о с л а к і л ь к і с т ь юрист ів , п р е д с т а в н и к і в засобів масової інформац і ї , д і я ч і в сфери к у л ь т у р и і м и с т е ц т в . Н а п е в н у прогнозован ість й посл ідовн ість п о л і т и ч н о ї л і н і ї п а р л а м е н т у м о ж н а було спод іватись на т ій п ідстав і , щ о 3 3 , 3 % н и н і ш н і х народ­н и х д е пут а т ів п р а ц ю в а л и й у В е р х о в н і й Р а д і попередньо­го с к л и к а н н я . Саме вони о ч о л и л и б і л ь ш і с т ь ї ї к о м і т е т і в .

П о ч и н а ю ч и з другої п о л о в и н и 1 9 9 8 р . на д и н а м і к у та х а р а к т е р п о л і т и ч н о г о ж и т т я в У к р а ї н і з н а ч н о ю м і р о ю в п л и в а л а п і д г о т о в к а до п р е з и д е н т с ь к и х в и б о р і в . Н а й ­б ільшої гостроти пол ітичне п р о т и с т о я н н я набуло в пері­од з т р а в н я по листопад 1999 р . П р е з и д е н т с ь к у виборчу к а м п а н і ю х а р а к т е р и з у в а л и :

1) п о м і т н е з р о с т а н н я к і л ь к о с т і претендент ів на прези­д е н т с ь к у посаду . Я к щ о у виборах 1994 р . брало участь 7 к а н д и д а т і в , то в 1999 р . було зареєстровано 15 , попри те , щ о З а к о н о м про вибори П р е з и д е н т а У к р а ї н и передбача­л а с ь р е є с т р а ц і я претендент ів л и ш е п і с л я п о д а н н я м ільйо­на п ідпис ів г р о м а д я н на їх п і д т р и м к у ;

2) а к т и в н а участь у передвиборчому процес і б ільшост і п о л і т и ч н и х п а р т і й . Із 84 п а р т і й про п і д т р и м к у того ч и іншого к а н д и д а т а з а я в и л и 4 7 ;

3) в ідсутн ість єдності на « п о л і т и ч н и х ф л а н г а х » : я к л ів і , т а к і п р а в і не з м о г л и в и с у н у т и єдиного к а н д и д а т а ;

4) спроби у т в о р е н н я к о а л і ц і й ( « К а н і в с ь к а ч е т в і р к а » ) . Передвиборча боротьба з а с в і д ч и л а , щ о в ідмінн ість полі ­т и ч н и х п о г л я д і в у ч а с н и к і в цього о б ' є д н а н н я та їх елек-торату , н е з д а т н і с т ь н а п о л і т и ч н і к о м п р о м і с и с т а л и на за-

Становлення владних структур 581

ваді висуненню єдиного к а н д и д а т а та ефективно ї д і ял ь ­ності «четв ірки» ;

5) з р о с т а н н я ролі «пол ітичних технолог ій» (пол ітична р е к л а м а , а н т и р е к л а м а тощо) ;

6) о р і є н т а ц і я виборців не с т і л ь к и на пол і тичн і погля ­ди , п р о г р а м и к а н д и д а т і в , с к і л ь к и на особисті я к о с т і ;

7) п о в т о р е н н я «російського сценарію» в другому турі виборів : л і в и й претендент (від К П У ) та д і ю ч и й Прези­дент правоцентристсько ї пол ітичної ор ієнтац і ї .

У другому тур і голосування переміг д і ю ч и й Прези ­дент Л . К у ч м а , н а б р а в ш и 5 6 , 3 % (понад 15 м л н ) голосів . З а л ідера Компарт і ї У к р а ї н и П . С и м о н е н к а проголосува­ло 3 7 , 8 % (понад 10 млн) виборц ів .

Певною мірою це було зумовлено п р о г р а м о ю канди­д а т а . Вона п е р е д б а ч а л а с у т т є в и й п р о р и в у е к о н о м і ц і , с тр імке з р о с т а н н я темпів економічного р о з в и т к у на ос­нові с п р о щ е н н я й стаб іл і зац і ї податково ї системи з одно­ч а с н и м з н и ж е н н я м п о д а т к і в , с т и м у л ю в а н н я передових технолог ій , с п р и я н н я в і т ч и з н я н о м у та іноземному кап і ­талу , о здоровлення д е р ж а в н и х п і д п р и є м с т в , інвестицій­ну п р и в а т и з а ц і ю . Т а к а м а с ш т а б н а та багатоаспектна про­грама не могла бути реал і зована без п о с и л е н н я в и к о н а в ­чої в л а д и . Саме це зумовило проведення 16 к в і т н я 2000 р . всеукра їнського референдуму , на я к и й П р е з и д е н т Укра ї ­ни виніс п и т а н н я :

— недов іри Верховн ій Р а д і XIV с к л и к а н н я ; — права Президента на розпуск Верховної Ради , я к щ о

протягом одного місяця в ній не сформувалась постійно діюча парламентська більшість, або в разі незатвердження нею впродовж трьох місяців Державного бюджету Укра їни ;

— с к а с у в а н н я депутатсько ї недоторканост і ; — с к о р о ч е н н я чисельност і н а р о д н и х депутат ів респуб­

л і к и з 4 5 0 до 3 0 0 осіб; — ф о р м у в а н н я двопалатного п а р л а м е н т у , одна з па­

лат я к о г о п р е д с т а в л я л а б інтереси рег іон ів ; — п р и й н я т т я Конституц і ї У к р а ї н и на всеукра їнсько­

му референдумі . Унаслідок реал ізац і ї ц и х п о л о ж е н ь Укра їна з парла­

ментсько-президентської республ іки перетворилася б на президентсько-парламентську , щ о мало б подолати проти­стояння законодавчої та виконавчої в л а д и , посилити опе­ративність та дієвість державного у п р а в л і н н я . Ідея всеук­раїнського референдуму була неоднозначно с п р и й н я т а я к в Укра їн і , т ак і на Заход і . З о к р е м а , асамблея Р а д и Європи у своїх офіц ійних д о к у м е н т а х , в і таючи позитивн і зрушен-

А

582 Україна на шляху незалежності

н я щодо демократизаці ї суспільства, висловила занепокоєн­н я з приводу методів проведення та системи організаці ї референдуму, ймовірності р у й н у в а н н я існуючої системи стримувань і противаг м і ж інститутами влади . Укра їнсь ­к а пол ітична опозиція в к а з у в а л а на відсутність механ і зму реалізації результатів референдуму, на реальну загрозу вста­новлення в республіці авторитарного р е ж и м у . Ц і аргумен­ти та , ймов ірно , власні е к о н о м і ч н і інтереси с п о н у к а л и народних депутат ів 11 с ічня к о н с т и т у ц і й н о ю б ільшістю (309 осіб) проголосувати за т и м ч а с о в и й мораторій на про­ведення в 2000 р . всеукра їнських та м ісцевих референ­думів , щ о призвело до посилення п р о т и с т о я н н я м і ж зако­нодавчою та виконавчою г і л к а м и в л а д и .

У цей час на п о л і т и ч н і й арен і в ідбувалося р а д и к а л ь н е п е р е г р у п у в а н н я с и л . Н а м а г а ю ч и с ь подолати протистоян­н я з П р е з и д е н т о м , у н и к н у т и р о з п у с к у п а р л а м е н т у , знач ­на частина народних депутатів в и р і ш и л а піти на компроміс. I в ж е 13 с ічня 2000 р . у Верховн ій Р а д і було сформовано п а р л а м е н т с ь к у б ільшість , до я к о ї у в і й ш л и 2 3 7 депу тат ів I I ф р а к ц і й («Батьк івщина» , «Відродження регіонів», «Гро­м а д а » , Н Д П , Н Р У , У Н Р , « Н е з а л е ж н і » , П а р т і я з е л е н и х , «Реформи-Конгрес» , СДПУ (о), «Трудова У к р а ї н а » ) . Нове п о л і т и ч н е о б ' є д н а н н я п р о д е к л а р у в а л о п і д т р и м к у к у р с у реформ , готовність в ідповідати з а його з д і й с н е н н я . З а з н а ­ч а л о с я , щ о б ільшість створено д л я консолідаці ї депутатсь­к и х з у с и л ь , реал і зац і ї їх і н т е л е к т у а л ь н о г о п о т е н ц і а л у , к о н с т р у к т и в н о ї сп івпрац і р і з н и х г ілок в л а д и . « Б і л ь ш о в и ­к и » , я к охрестила їх преса , в и с т у п и л и з п і д т р и м к о ю ре­форматорського у р я д у , на чолі я к о г о в грудні 1999 р . став В . Ю щ е н к о .

П о я в у б ільшост і негативно с п р и й н я л о л іве к р и л о пар­л а м е н т у , а т а к о ж п р е д с т а в н и к и л і в и х у к е р і в н и ц т в і Вер­ховної Р а д и У к р а ї н и . Тод ішній с п і к е р п а р л а м е н т у О. Тка -ч е н к о , б л о к у ю ч и а к т и в н і с т ь опонент ів , з а у в а ж у в а в , щ о б ільшість у п а р л а м е н т і с ф о р м у в а л а с ь щ е тоді , к о л и вда­лося обрати його к е р і в н и ц т в о . Щ о б у п е р с п е к т и в і вона була не с и т у а т и в н о ю , а р е а л ь н о ю , сл ід внести з м і н и до Конституц і ї У к р а ї н и з тим , щоб вона брала на себе фор­м у в а н н я у р я д у і в ідпов ідальн ість за його ді ї . Спільної мови протид іюч і сторони в ст інах Верховної Р а д и т а к і не з н а й ш л и , і «б ільшовики» з а л и ш и л и сес ійну з а л у . Ви­р і ш и в ш и одні проблеми , п о я в а п а р л а м е н т с ь к о ї б ільшост і з у м о в и л а н и з к у і н ш и х . П о - п е р ш е , р о з к о л у к р а ї н с ь к о г о п а р л а м е н т у призв ів до стр імкого з н и ж е н н я р і в н я його лег і тимност і . По-друге , у м е ж а х д іючого р е г л а м е н т у ви-

Становлення владних структур 583

р і ш и т и наростаючі протир іччя м і ж парламентською «біль­шістю» та «меншістю» було ф а к т и ч н о н е м о ж л и в о . Фор­м а л ь н е п р о г о л о ш е н н я б ільшост і не с п р и я л о єдності та одностайності в н і й , подоланню м і ж ф р а к ц і й н о ї та внут-р і ф р а к ц і й н о ї к о н ф р о н т а ц і ї .

21 с ічня п а р л а м е н т с ь к а б і л ь ш і с т ь провела в Укра їн ­с ь к о м у домі з а с і д а н н я , на я к о м у в і д к р и т и м голосуван­н я м було п р и й н я т о р і ш е н н я про внесення змін до Регла ­менту , про в і д к л и к а н н я Голови Верховної Р а д и та його першого з а с т у п н и к а т о щ о . Невдовз і Головою Верховної Ради був обраний І. П л ю щ , п е р ш и м заступником — В. Мед-в е д ч у к , з а с т у п н и к о м — І . Г а в р и ш . З а ц и х о б с т а в и н д іяльн ість л і в и х депутат ів була ф а к т и ч н о блокована че­рез в ідсутність к в о р у м у , щ о з м у ш у в а л о їх іти на певні компроміси й на с п і в п р а ц ю з б і л ь ш і с т ю .

Створення в процесі «оксамитової революці ї» с і ч н я — лютого 2000 р . у Верховн ій Р а д і У к р а ї н и некомун істич-ної б ільшост і породило спод івання на з а п о ч а т к у в а н н я як і сно нового етапу р о з в и т к у у к р а ї н с ь к о г о п а р л а м е н т а ­р и з м у та укра їнсько ї д е р ж а в и з а г а л о м . Насправд і фор­м у в а н н я б ільшост і не з н я л о , а л и ш е на д е я к и й час при­г л у ш и л о п р о т и р і ч ч я , п о в ' я з а н і з боротьбою р і з н и х полі ­т и ч н и х сил за владу , розподіл сфер в п л и в у . В ж е восени 2 0 0 0 р . знову з а г о с т р и л о с я п о л і т и ч н е п р о т и с т о я н н я у суспільств і , приводом до я к о г о стали події навколо заги­белі ж у р н а л і с т а Г .Гонгадзе та «касетний» с к а н д а л , п о в ' я ­з а н и й із з а п и с а м и на м а г н і т о п л і в к у розмов посадовців у президентському каб інет і . А к т и в і з у в а л а с ь правоцентрист-ська опозиція , спалахнули гострі дискусі ї у Верховній Раді навколо осіб силових м ін істр ів , а в центр і К и є в а 15—26 г р у д н я ф у н к ц і о н у в а л о наметове м істечко опозиціонер ів , на з р а з о к студентської а к ц і ї 1990 р . Всупереч їм протя ­гом с і ч н я 2 0 0 1 р . у багатьох м істах У к р а ї н и в ідбулися мітинги на п ідтримку Президента . У м е ж а х опозиції органі­з а ц і й н о о ф о р м и л и с я т р и о с е р е д к и - Ф о р у м н а ц і о н а л ь н о ­го п о р я т у н к у ( Ф Н П ) , « У к р а ї н а без Кучми» (УБК) , Гро­м а д с ь к и й комітет опору «За правду!» , я к і , попри свою опозиц ійн ість , суттєво р і з н и л и с я с к л а д о м у ч а с н и к і в , ба­ч е н н я м з а в д а н ь , ф о р м а м и та методами д іяльност і .

Серйозним в и п р о б у в а н н я м я к д л я в л а д и , т а к і д л я опозиці ї стали події 9 березня 2 0 0 1 р . , я к і в и л и л и с я в масові з і т к н е н н я п р е д с т а в н и к і в орган ів п р а в о п о р я д к у та о п о з и ц і й н и х с и л . З а г о с т р е н н я пол ітично ї к р и з и постави­ло п и т а н н я про п о л і т и ч н и й д іалог м і ж владою та опози­ц і є ю . А л е н е г н у ч к і с т ь в л а д н и х с т р у к т у р та м а к с и м а л і з м

584 Україна на шляху незалежності

і к а т е г о р и ч н і с т ь о п о з и ц і й н и х о б ' є д н а н ь з а б л о к у в а л и реа­л і з а ц і ю ідеї «круглого с т о л у » . З а т и х обставин р а д и к а л ь ­на ч а с т и н а опозиці ї в д а л а с я до і н і ц і ю в а н н я референдуму щодо дострокового п р и п и н е н н я п о в н о в а ж е н ь Президен­та . В ідпов ідно до ч и н н о г о законодавства референдум було визнано н е з а к о н н и м . До того ж нав і ть у л а в а х опозиціо­нер ів і дея референдуму с п р и й м а л а с я неоднозначно .

В п л и н у л а на п о л і т и ч н у с и т у а ц і ю й а к т и в і з а ц і я в се­редині березня 2001 р . л івої к о м у н і с т и ч н о ї опозиці ї , я к а м а л а сво їм н а с л і д к о м в і д с т а в к у В . Ю щ е н к а 26 к в і т н я 2001 р . , з а с в і д ч и в ш и певну п о р а з к у правоцентристських сил , глибоку к р и з у п а р л а м е н т с ь к о ї б ільшост і у Верховній Р а д і У к р а ї н и . П і с л я п о л і т и ч н и х к о н с у л ь т а ц і й н а п р и к і н ц і т р а в н я н о в и м п р е м ' є р - м і н і с т р о м було обрано А . К і н а х а , я к и й перед т и м о ч о л ю в а в С п і л к у п р о м и с л о в ц і в і п ід ­п р и є м ц і в У к р а ї н и . Тоді ж У к а з о м П р е з и д е н т а було зап­р о в а д ж е н о і н с т и т у т д е р ж а в н о г о с е к р е т а р я , щ о суттє ­во з м і н и л о к о н ф і г у р а ц і ю в и к о н а в ч о ї в л а д и в У к р а ї н і .

О т ж е , р о з г о р н у т и й п і с л я п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н и д е р ж а в о т в о р ч и й процес прот ікає суперечливо і неоднозначно . З одного боку , в ідбулися певні п о з и т и в н і з р у ш е н н я : з а п р о в а д ж е н о в л а с н і а т р и б у т и д е р ж а в н о с т і , створено Збройні сили У к р а ї н и , трансформовано старі еле­м е н т и д е р ж а в и (Верховна Р а д а , Каб інет Міністрів) та роз­будовано нові (президентськ і структури тощо) , переважно сформовано правове поле д л я державотворчого процесу. Вод­ночас в и я в и л и с я слабка скоординованість та відсутність єдності в д і я х р і зних г ілок влади ; зростали}} протиріч м і ж ц е н т р а л ь н и м и та м ісцевими органами влади ; н и з ь к а ефек­тивн ість д е р ж а в н о г о к о н т р о л ю за в и к о н а н н я м п р и й н я т и х р і ш е н ь ; з н а ч н и й в п л и в пол і тичного п р о т и с т о я н н я в дер­ж а в і на повед інку д е р ж а в н и х установ ; к о р у п ц і я та про­т е к ц і о н і з м у д е р ж а в н и х с т р у к т у р а х ; недостатня к в а л і ф і ­к а ц і я п р о ф е с і й н и х п о л і т и к і в .

19.3. Конституційний процес Д е к л а р а ц і я про д е р ж а в н и й суверенітет Укра їни 16 лип­

н я 1990 р . с тала не т і л ь к и п о ш т о в х о м д л я ко н сти ту ц ій ­н и х з м і н , а й пол і тико -правовою основою концепц і ї нової Конституці ї У к р а ї н и , ухваленої Верховною Радою в травні 1 9 9 1 р . П р о т е ж и т т я внесло серйозн і к о р е к т и в и в розви­ток к о н с т и т у ц і й н о г о процесу . П р о г о л о ш е н н я 24 с е р п н я

Конституційний процес 585

1991 р . А к т а про н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и , я к и й було під­тверджено грудневим референдумом, к а р д и н а л ь н о зм інило ситуац ію — з н а ч н а ч а с т и н а п о л о ж е н ь названо ї к о н ц е п ц і ї в ж е не в ідпов ідала р е а л і я м і в т р а т и л а свою а к т у а л ь н і с т ь . В и н и к л а н а г а л ь н а потреба нових підходів до розбудови правового п о л я .

А к т и в н е д е р ж а в о т в о р е н н я м о ж н а було р о з г о р т а т и л и ­ш е з а у м о в и с т в о р е н н я в ідпов ідної з а к о н о д а в ч о ї б а з и , а цей процес н а д з в и ч а й н о у с к л а д н ю в а в с я в ідсутн істю са­мост ійно ї н а ц і о н а л ь н о ї правово ї с и с т е м и . П р а в о в а сис­тема У к р а ї н с ь к о ї Р С Р б а з у в а л а с я на двох д а л е к о не р ів ­н о ц і н н и х основах : з а г а л ь н о с о ю з н о м у з а к о н о д а в с т в і та власному у к р а ї н с ь к о м у . Р е с п у б л і к а н с ь к і к о д е к с и здебіль­шого к а л ь к у в а л и загальносоюзні ю р и д и ч н і н о р м и . З а під­р а х у н к а м и ф а х і в ц і в , до п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н и на ї ї територ і ї с у с п і л ь н і в і д н о с и н и , н а п р и к л а д у н а р о д н о г о с п о д а р с ь к і й сфер і , на 8 0 % р е г у л ю в а л и с я со­ю з н и м з а к о н о д а в с т в о м . Я к щ о брати з а г а л о м всі с ф е р и правового р е г у л ю в а н н я , то ц е й п о к а з н и к с т а н о в и в м а й ­ж е 9 0 % .

Д в і спроби з р у ш и т и з м і с ц я к о н с т и т у ц і й н и й процес — в и н е с е н н я н а всенародне т а г р о м а д с ь к е о б г о в о р е н н я в 1 9 9 2 — 1 9 9 3 р р . двох вар і ант ів проекту Конституц і ї Укра­ї н и — з а к і н ч и л и с я невдачею: Верховна Р а д а не затверди­л а ж о д е н з н и х . Ц е п о я с н ю є т ь с я в ідсутністю ч і т к о ї к о н ­цепці ї реформування та науково обґрунтованої моделі май­бутнього суспільного і державного устрою; боротьбою нав­к о л о законодавства р і з н и х п о л і т и ч н и х сил ; опором пев­н и х с у с п і л ь н и х верств , не з а ц і к а в л е н и х у ч і т к і й в и з н а ч е ­ності та р е г л а м е н т а ц і ї сусп ільних в ідносин .

Під час обговорення вар іант ів нової Конституці ї основ­на боротьба т о ч и л а с я н а в к о л о проблеми розподілу влад­н и х п о в н о в а ж е н ь . Верховна Р а д а не п о г о д ж у в а л а с ь із дво­п а л а т н о ю с т р у к т у р о ю майбутнього п а р л а м е н т у . К р і м то­го, л і ва б ільшість п а р л а м е н т у в и с т у п и л а проти п о л о ж е н ь проекту нової Конституц і ї щодо сильної в и к о н а в ч о ї вла­д и , м ісцевого і рег іонального с а м о в р я д у в а н н я та і н . Ф а к ­тично л ів і п о г о д ж у в а л и с я л и ш е на к о с м е т и ч н і з м і н и в обмін на з б е р е ж е н н я п р и н ц и п о в и х п о л о ж е н ь ч и н н о ї Кон­ституц і ї У к р а ї н и 1978 р .

Б е з к о м п р о м і с н а п о з и ц і я п р и х и л ь н и к і в з б е р е ж е н н я ра­д я н с ь к о ї системи , з одного боку , та п р и б і ч н и к і в парла­ментсько ї , президентсько ї ч и президентсько -парламент ­ської — з і н ш о г о , у ж о в т н і 1 9 9 3 р . остаточно з а г а л ь м у в а ­л а к о н с т и т у ц і й н и й процес , внасл ідок чого ч и н н о ю з а л и -

586 Україна на шляху незалежності

ш и л а с я К о н с т и т у ц і я У Р С Р 1978 р . , до я к о ї було внесено понад 200 п о п р а в о к .

П і с л я того , я к П р е з и д е н т о м У к р а ї н и став Л . К у ч м а , було створено нову К о н с т и т у ц і й н у к о м і с і ю , робота я к о ї через п р о т и с т о я н н я г ілок в л а д и та боротьбу п о л і т и ч н и х сил т е ж не в і д з н а ч а л а с я особливою п р о д у к т и в н і с т ю . На­м а г а ю ч и с ь а к т и в і з у в а т и к о н с т и т у ц і й н и й п р о ц е с , П р е з и ­дент 2 г р у д н я 1994 р . виніс на р о з г л я д Верховної Р а д и проект «Конституц ійного з а к о н у У к р а ї н и про д е р ж а в н у владу і м ісцеве с а м о в р я д у в а н н я в У к р а ї н і » . Ц я ін іц і ати ­ва не була п і д т р и м а н а Верховною Радою і щ е б і л ь ш е по­с и л и л а н а п р у ж е н н я м і ж г і л к а м и в л а д и . Потрібен був ком­проміс . Н и м і став у з г о д ж е н и й п і с л я т р и в а л о г о обгово­р е н н я К о н с т и т у ц і й н и й догов ір , с х в а л е н и й Верховною Ра ­дою 8 ч е р в н я 1995 р . Ц е й д о к у м е н т дещо о б м е ж у в а в пов­н о в а ж е н н я Верховної та м і сцевих рад , водночас р о з ш и ­рював нормотворчі та а д м і н і с т р а т и в н і ф у н к ц і ї Президен­та та У р я д у . Н е з в а ж а ю ч и на певн і н е д о л і к и , Конститу­ц і й н и й договір створив у м о в и д л я а к т и в і з а ц і ї конститу­ц ійного процесу .

Д и с к у с і ї щодо К о н с т и т у ц і ї У к р а ї н и р о з г о р н у л и с я з новою силою в червн і 1996 р . , к о л и В е р х о в н а Р а д а роз­г л я д а л а її проект у другому ч и т а н н і . К а м е н е м с п о т и к а н ­н я стали проблема рос ійської м о в и , д е р ж а в н а с и м в о л і к а і п и т а н н я власност і . П о з и ц і ї п р о т и д і ю ч и х сторін п р и м и ­р и т и не в д а л о с я , і у ході к о н с т и т у ц і й н о г о процесу знову с к л а л а с я патова с и т у а ц і я . О с к і л ь к и п о д а л ь ш е просуван­н я ш л я х о м реформ без над ійно ї з аконодавчо ї бази було п р а к т и ч н о н е м о ж л и в е , Р а д а н а ц і о н а л ь н о ї б е з п е к и п р и П р е з и д е н т о в і У к р а ї н и та Р а д а рег іон ів р е к о м е н д у в а л и Л . К у ч м і оголосити В с е у к р а ї н с ь к и й референдум з п и т а н ­н я з а т в е р д ж е н н я Конституц і ї . Відповідно до рекоменда­ц і й П р е з и д е н т видав У к а з , я к и й загострив в і д н о с и н и м і ж в и к о н а в ч о ю і з аконодавчою г і л к а м и в л а д и , знову розпо­ч а л и с я п о ш у к и к о м п р о м і с у . Робота п ' я т и у з г о д ж у в а л ь -н и х коміс ій з н а й б і л ь ш с п і р н и х п и т а н ь (статусу республі­к и К р и м , д е р ж а в н о ї мови , д е р ж а в н о ї с и м в о л і к и , приват ­ної власност і , розподілу в л а д н и х п о в н о в а ж е н ь ) д а л а свої н а с л і д к и . 2 8 ч е р в н я 1996 р . було п р и й н я т о К о н с т и т у ц і ю У к р а ї н и .

П р и й н я т т я Конституці ї У к р а ї н и з а в е р ш и л о процес ста­новлення політичної системи республіки я к цілісного орга­н і зму з б ільш-менш ч іткою визначеністю с т р у к т у р н и х еле­м е н т і в , їх ф у н к ц і о н а л ь н о г о п р и з н а ч е н н я та п р и н ц и п і в з в ' я з к у . Н о в а К о н с т и т у ц і я , з одного боку , ф і к с у є та рег-

Конституційний процес 587

ламентує те , щ о існує в р е а л і я х (ст. 4 . с т в е р д ж у є , щ о в У к р а ї н і існує єдине г р о м а д я н с т в о , а ст. 5 — щ о У к р а ї н а є республікою) , з іншого — є своєрідною ю р и д и ч н о ю прог­рамою нашої к р а ї н и , я к а в и з н а ч а є та стверджує головні п р и н ц и п и та ц іл і майбутнього р о з в и т к у державотворчого процесу (ст. 1 Конституц і ї У к р а ї н и а к ц е н т у є : « У к р а ї н а є суверенна і н е з а л е ж н а д е м о к р а т и ч н а , соц іальна , правова д е р ж а в а » ) . Таке п о є д н а н н я в ю р и д и ч н о м у а к т і реал ій та перспектив з а к л а д а є правов і основи д л я стабільної , без­болісної трансформаці ї політичної системи, створює спри­я т л и в і умови д л я д и н а м і ч н о г о , поступального р о з в и т к у суспільства .

З п р и й н я т т я м Конституц і ї к о н с т и т у ц і й н и й процес не з а в е р ш у є т ь с я . П о - п е р ш е , потрібно провести к о п і т к у ро­боту щодо т л у м а ч е н н я та к о н к р е т и з а ц і ї норм і п р и н ц и п і в Конституці ї та з а ф і к с у в а т и їх у системі к о д е к с і в . По-дру­ге, з р о з в и т к о м д е р ж а в и та суспільства в и н и к а т и м е на­гальна потреба в з м і н а х , доповненнях та додатках до існу­ючого основного з а к о н у д е р ж а в и . Тому п і с л я п р и й н я т т я Конституці ї з аконотворч ість р о з г о р н у л а с я у двох н а п р я ­мах — підготовка та з а т в е р д ж е н н я нових з а к о н о д а в ч и х а к т і в , щ о базуються на новому основному з а к о н і , та тран­с ф о р м а ц і я або в ідміна з а к о н і в , з а т в е р д ж е н и х до ч е р в н я 1996 р .

Н и н і з а к о н о д а в ч а база У к р а ї н и щ е п е р е ж и в а є період с т а н о в л е н н я . П р о т я г о м 1 9 9 0 — 1 9 9 8 р р . п р и й н я т о з а г а л о м понад 1200 з а к о н о д а в ч и х а к т і в , серед н и х д е к р е т и Кабі­нету Міністрів У к р а ї н и та У к а з и П р е з и д е н т а У к р а ї н и з економічних п и т а н ь , не врегульованих з аконом . Абсолют­ну б ільшість с т а н о в л я т ь з а к о н и У к р а ї н и , п р и й н я т і п і с л я п р о г о л о ш е н н я д е р ж а в н о г о суверен ітету У к р а ї н и . Р і з н і сфери суспільного ж и т т я в ж е врегульовано 4 2 0 самост ій­н и м и з а к о н а м и . З а ц і р о к и п р и й н я т о м а й ж е 500 з а к о н і в про внесення зм ін до чинного законодавства , понад 200 з акон ів про р а т и ф і к а ц і ю м і ж н а р о д н и х договорів та кон­венц ій . З а з н а ч и м о , щ о м а й ж е дві т р е т и н и від загально ї к і л ь к о с т і з а к о н о д а в ч и х а к т і в п р и й н я т о п р о т я г о м 1994— 1998 р р .

Водночас з а к о н о д а в ч а база , сформована в У к р а ї н і , щ е не забезпечує повною мірою потреб д е р ж а в и та суспільс­тва в правовому р е г у л ю в а н н і сусп ільних в ідносин, знач­на частина я к и х п р о д о в ж у є р е г у л ю в а т и с я н о р м а м и зако­нодавчих акт ів к о л и ш н ь о г о Союзу Р С Р , а д е я к і в ідноси­н и , щ о в и н и к л и в останні р о к и , в з а г а л і не врегульован і з а к о н а м и У к р а ї н и . З а е к с п е р т н и м и о ц і н к а м и д л я повно-

5 8 8 Україна на шляху незалежності

го правового р е г у л ю в а н н я процес ів , щ о в ідбуваються в д е р ж а в і та сусп ільств і , необхідне п р и й н я т т я щ е м а й ж е 1,5 т и с . закон ів .

О т ж е , суть к о н с т и т у ц і й н о г о п р о ц е с у п о л я г а є в за­безпеченні с т а н о в л е н н я та р о з в и т к у правової системи дер­ж а в и , у т в е р д ж е н н і з а к о н н о с т і т а п р а в о п о р я д к у в сус­п і л ь с т в і , в и х о в а н н і правово ї св ідомост і та ф о р м у в а н н і політичної к у л ь т у р и населення . Його розгортання в Укра­їн і у с к л а д н ю в а л о с я в ідсутн істю самост ійно ї н а ц і о н а л ь ­ної правової с и с т е м и ; у п о в і л ь н е н и м ф о р м у в а н н я м чіт­кої к о н ц е п ц і ї р е ф о р м у в а н н я т а н а у к о в о обґрунтовано ї модел і майбутнього сусп ільного й д е р ж а в н о г о устрою; н е з а в е р ш е н і с т ю р о з п о д і л у ф у н к ц і й м і ж з а к о н о д а в ч о ю , в и к о н а в ч о ю та судовою г і л к а м и в л а д и ; боротьбою нав ­к о л о з а к о н о д а в с т в а р і з н и х п о л і т и ч н и х сил ; опором пев­н и х с у с п і л ь н и х в е р с т в , не з а ц і к а в л е н и х у в и з н а ч е н о с т і та р е г л а м е н т а ц і ї с у с п і л ь н и х в і д н о с и н . Ц е н т р а л ь н о ю по­д ією конституц ійного процесу 1 9 9 1 — 2 0 0 0 р р . стало прий­н я т т я нової К о н с т и т у ц і ї У к р а ї н и — з а к о н о д а в ч о г о а к т а , я к и й в и з н а ч и в базов і п р и н ц и п и о р г а н і з а ц і ї в и щ и х орга­н ів д е р ж а в и і м ісцевого с а м о в р я д у в а н н я , ї х н і в і д н о с и н и т а к о м п е т е н ц і ю , а т а к о ж п р а в а , свободи т а о б о в ' я з к и г р о м а д я н . З а т в е р д ж е н н я основного з а к о н у д е р ж а в и ство­рює ю р и д и ч н е п і д ґ р у н т я д л я е ф е к т и в н о ї та р а ц і о н а л ь ­ної розбудови п о л і т и ч н и х с т р у к т у р , с таб іл і з ац і ї еконо­м і к и , ф о р м у в а н н я розвиненого г р о м а д я н с ь к о г о сусп ільс ­тва , о р г а н і ч н о г о в х о д ж е н н я У к р а ї н и до світової сп іль ­н о т и , п е р е х о д у у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у до ц и в і л і з о в а н о г о способу ж и т т я .

19.4. Формування багатопартійності О д н и м з головних елемент ів д е м о к р а т и ч н о ї пол ітич­

ної системи є багатопартійність , а д ж е саме політичні парті ї є з в ' я з у ю ч о ю л а н к о ю м і ж у р я д о м і народом. У демокра­т и ч н о м у сусп ільств і парт і ї є т і єю з в ' я з у ю ч о ю л а н к о ю , че­рез я к у у р я д з в е р т а є т ь с я до мас з а п і д т р и м к о ю і забезпе­чує с о ц і а л ь н у базу д л я з д і й с н е н н я свого курсу , а народ м о ж е на н а й в и щ о м у р івн і в и р а ж а т и свою д у м к у і т а к и м ч и н о м в п л и в а т и на к о р и г у в а н н я офіц ійно ї л ін і ї .

Сучасна пол ітична парт ія — це спільність людей , об'єд­н а н и х ідеолог ічно та о р г а н і з а ц і й н о з метою з а в о ю в а н н я

Формування багатопартійності 5 8 9

(внасл ідок виборів або і н ш и м ш л я х о м ) , у т р и м а н н я і ви­к о р и с т а н н я д е р ж а в н о ї в л а д и д л я р е а л і з а ц і ї інтерес ів т и х ч и і н ш и х с о ц і а л ь н и х г р у п , верств , е т н і ч н и х та і н ш и х сп ільностей . Д л я цього п а р т і я має стати п р а в л я ч о ю , зай­н я т и в п о л і т и ч н і й системі с т а н о в и щ е , я к е дає змогу ви­з н а ч а т и п о л і т и к у д е р ж а в и 1 .

І стор ія багатопарт ійност і в Укра їн і сягає своїм кор ін ­н я м другої п о л о в и н и X I X ст . , к о л и на х в и л і революційно­го п іднесення та нац іонального в і д р о д ж е н н я п о ч а л и утво­р ю в а т и с я п е р ш і п о л і т и ч н і орган ізац і ї . В а ж л и в и м и в іха­ми ціє ї історії були етап Укра їнсько ї революці ї , період р о з г о р т а н н я дисидентського руху , доба «перебудови». Но­в і т н я історія багатопарт ійност і в У к р а ї н і в ж е п р о й ш л а у своєму р о з в и т к о в і к і л ь к а етап ів , під час я к и х розгорта­л и с я та набували д и н а м і к и певні суспільно-політичні про­цеси та тенденці ї :

I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1 9 9 0 р.):

— в и н и к н е н н я н е ф о р м а л ь н и х о р г а н і з а ц і й , у т в о р е н н я легально ї орган ізованої опозиці ї ;

— а к т и в і з а ц і я д і я л ь н о с т і У к р а ї н с ь к о ї Гельс інсько ї с п і л к и , вих ід на пол і тичну арену Народного р у х у Укра ї ­н и ;

— р о з м е ж у в а н н я та д и ф е р е н ц і а ц і я всередині п р а в л я ­чої Комуністично ї парті ї , орган і зац ійна консол ідац ія при­х и л ь н и к і в Д е м о к р а т и ч н о ї п л а т ф о р м и ;

— в и н и к н е н н я першої формально з адекларовано ї пар ­тії — У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї парт і ї .

II етап — «вихід багатопартійності на державний рі­вень» (травень 1 9 9 0 — серпень 1991 р.):

— п о я в а п а р л а м е н т с ь к о ї опозиці ї ; — і н і ц і ю в а н н я п р е д с т а в н и к а м и д е м о к р а т и ч н о г о бло­

к у в а ж л и в и х д е р ж а в н и х р і ш е н ь , серед я к и х найголовн і ­ш е — Д е к л а р а ц і я про д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и ;

— з б і л ь ш е н н я к ількост і пол ітичних парт ій (від 1989 р . до с е р п н я 1991 р . утворилося понад 20 п о л і т и ч н и х пар ­т ій та об ' єднань ) .

III етап — «становлення багатопартійності» (з серп­ня 1 9 9 1 р.):

— р о з ш и р е н н я с п е к т р а б а г а т о п а р т і й н о с т і ( н и н і н а р а х о в у є т ь с я понад 100 п о л і т и ч н и х парт ій ) ;

— п о с и л е н н я розкол ів та дроблення п о л і т и ч н и х сил ;

1 Див . : Політологія / За ред. Семківа О. І. — Львів, 1994. — С. 310.

588 Україна на шляху незалежності

го правового р е г у л ю в а н н я процес ів , щ о в ідбуваються в д е р ж а в і та сусп ільств і , необхідне п р и й н я т т я щ е м а й ж е 1,5 т и с . з а к о н і в .

О т ж е , суть к о н с т и т у ц і й н о г о п р о ц е с у п о л я г а є в за­безпеченні с т а н о в л е н н я та р о з в и т к у правової системи дер­ж а в и , у т в е р д ж е н н і з а к о н н о с т і та п р а в о п о р я д к у в сус­п і л ь с т в і , в и х о в а н н і правово ї св ідомост і та ф о р м у в а н н і пол ітичної к у л ь т у р и населення . Його розгортання в Укра­їн і у с к л а д н ю в а л о с я в ідсутн істю с а м о с т і й н о ї н а ц і о н а л ь ­ної правово ї с и с т е м и ; у п о в і л ь н е н и м ф о р м у в а н н я м чіт­кої к о н ц е п ц і ї р е ф о р м у в а н н я т а н а у к о в о обґрунтовано ї модел і м а й б у т н ь о г о сусп ільного й д е р ж а в н о г о устрою; н е з а в е р ш е н і с т ю р о з п о д і л у ф у н к ц і й м і ж з а к о н о д а в ч о ю , в и к о н а в ч о ю та судовою г і л к а м и в л а д и ; боротьбою н а в ­к о л о з а к о н о д а в с т в а р і з н и х п о л і т и ч н и х с и л ; опором пев­н и х с у с п і л ь н и х в е р с т в , не з а ц і к а в л е н и х у в и з н а ч е н о с т і та р е г л а м е н т а ц і ї с у с п і л ь н и х в і д н о с и н . Ц е н т р а л ь н о ю по­д ією к о н с т и т у ц і й н о г о процесу 1 9 9 1 — 2 0 0 0 рр . стало п р и й ­н я т т я нової К о н с т и т у ц і ї У к р а ї н и — з а к о н о д а в ч о г о а к т а , я к и й в и з н а ч и в базов і п р и н ц и п и о р г а н і з а ц і ї в и щ и х орга­н і в д е р ж а в и і м ісцевого с а м о в р я д у в а н н я , ї х н і в ідносини та к о м п е т е н ц і ю , а т а к о ж п р а в а , свободи та о б о в ' я з к и г р о м а д я н . З а т в е р д ж е н н я основного з а к о н у д е р ж а в и ство­р ю є ю р и д и ч н е п і д ґ р у н т я д л я е ф е к т и в н о ї та р а ц і о н а л ь ­ної розбудови п о л і т и ч н и х с т р у к т у р , с таб іл і з ац і ї еконо­м і к и , ф о р м у в а н н я р о з в и н е н о г о г р о м а д я н с ь к о г о суспільс­т в а , о р г а н і ч н о г о в х о д ж е н н я У к р а ї н и до світової сп іль ­н о т и , п е р е х о д у у к р а ї н с ь к о г о н а р о д у до ц и в і л і з о в а н о г о способу ж и т т я .

19.4. Формування багатопартійності Одним з г о л о в н и х елемент ів д е м о к р а т и ч н о ї пол ітич­

ної системи є багатопартійність , а д ж е саме політичні парті ї є з в ' я з у ю ч о ю л а н к о ю м і ж у р я д о м і народом. У демокра­т и ч н о м у сусп ільств і парт і ї є т і єю з в ' я з у ю ч о ю л а н к о ю , че­рез я к у у р я д з в е р т а є т ь с я до мас за п і д т р и м к о ю і забезпе­чує соц і альну базу д л я з д і й с н е н н я свого курсу , а народ м о ж е на н а й в и щ о м у р івн і в и р а ж а т и свою д у м к у і т а к и м ч и н о м в п л и в а т и на к о р и г у в а н н я офіц ійно ї л ін і ї .

Сучасна пол ітична парт ія — це спільність людей, об'єд­н а н и х ідеолог ічно та о р г а н і з а ц і й н о з метою з а в о ю в а н н я

Формування багатопартійності 5 8 9

(внасл ідок виборів або і н ш и м ш л я х о м ) , у т р и м а н н я і ви­к о р и с т а н н я д е р ж а в н о ї влади д л я р е а л і з а ц і ї інтерес ів т и х чи і н ш и х с о ц і а л ь н и х г р у п , верств , е т н і ч н и х та і н ш и х сп ільностей . Д л я цього п а р т і я має стати п р а в л я ч о ю , зай­н я т и в п о л і т и ч н і й системі с т а н о в и щ е , я к е дає змогу ви­з н а ч а т и п о л і т и к у д е р ж а в и 1 .

І стор ія багатопарт ійност і в Укра їн і сягає своїм кор ін ­н я м другої п о л о в и н и X I X ст . , к о л и на х в и л і революційно­го п і д н ес е ння та нац іонального в і д р о д ж е н н я п о ч а л и утво­р ю в а т и с я п е р ш і пол і тичн і орган ізац і ї . В а ж л и в и м и в іха­м и ціє ї історії були етап Укра їнсько ї революці ї , період розгортання дисидентського руху , доба «перебудови». Но­в і тня і стор ія багатопарт ійност і в У к р а ї н і в ж е п р о й ш л а у своєму р о з в и т к о в і к і л ь к а етап ів , під час я к и х розгорта­л и с я та набували д и н а м і к и певні суспільно-політичні про­цеси та тенденці ї :

I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1 9 9 0 р.):

— в и н и к н е н н я н е ф о р м а л ь н и х о р г а н і з а ц і й , у т в о р е н н я легально ї орган ізованої опозиці ї ;

— а к т и в і з а ц і я д і я л ь н о с т і У к р а ї н с ь к о ї Г е л ь с і н с ь к о ї с п і л к и , вих ід на пол ітичну арену Народного р у х у Укра ї ­н и ;

— р о з м е ж у в а н н я та д и ф е р е н ц і а ц і я всередині п р а в л я ­чої Комуністично ї парт і ї , орган і зац ійна к о н с о л і д а ц і я при­х и л ь н и к і в Д е м о к р а т и ч н о ї п л а т ф о р м и ;

— в и н и к н е н н я першої формально з адекларовано ї пар ­тії — У к р а ї н с ь к о ї нац іонально ї парт і ї .

I I етап — «вихід багатопартійності на державний рі­вень» (травень 1 9 9 0 — серпень 1991 р.):

— п о я в а п а р л а м е н т с ь к о ї опозиці ї ; — і н і ц і ю в а н н я п р е д с т а в н и к а м и д е м о к р а т и ч н о г о бло­

к у в а ж л и в и х д е р ж а в н и х р і ш е н ь , серед я к и х найголовн і ­ш е — Д е к л а р а ц і я про д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и ;

— з б і л ь ш е н н я к ількост і пол ітичних парт ій (від 1989 р . до с е р п н я 1991 р . у т в о р и л о с я понад 20 п о л і т и ч н и х пар­т ій та об ' єднань ) .

I I I етап — «становлення багатопартійності» (з серп­ня 1 9 9 1 р.):

— р о з ш и р е н н я с п е к т р а б а г а т о п а р т і й н о с т і ( н и н і н а р а х о в у є т ь с я понад 100 п о л і т и ч н и х парт ій ) ;

— п о с и л е н н я розкол ів та дроблення п о л і т и ч н и х сил ;

1 Д и в . : Політологія / За ред. Семківа О. І. — Львів, 1994. — С. 310.

590 Україна на шляху незалежності

— а к т и в і з а ц і я процесу с т в о р е н н я м ісцевих п а р т і й н и х в ідд ілень та осередків ;

— п ідведення під ф у н к ц і о н у в а н н я багатопарт ійност і ю р и д и ч н о ї бази ;

— з м і ц н е н н я з в ' я з к і в п а р т і й з в п л и в о в и м и бізнесови­ми та ю р и д и ч н и м и к о л а м и ;

— пер іодичне п е р е г р у п у в а н н я с и л , створення пол ітич­н и х блок ів д л я боротьби за владу ( ц я т е н д е н ц і я особливо була помітною в період виборчих к а м п а н і й 1994 , 1999 рр . ) .

Особливість процесу ф о р м у в а н н я багатопарт ійност і в У к ра їн і п о л я г а є в тому, щ о її в и х і д на д е р ж а в н и й р івень передує її с тановленню, тобто п о в н о ц і н н і й розбудові вер­т и к а л ь н и х і г о р и з о н т а л ь н и х п а р т і й н и х с т р у к т у р , форму­в а н н ю власно ї соціальної бази т о щ о . Р о з в и т о к подій на­п р и к і н ц і 80 -х — п о ч а т к у 90-х р о к і в п р и в і в до того, щ о у щ е не створеної нової парт і ї м о г л а з ' я в и т и с я ф р а к ц і я у Верховн ій Р а д і .

Процес розвитку багатопартійності в ідкрив простір д л я п а р т і й досить р ізнобарвного п о л і т и ч н о г о с п е к т р а , але всі вони ф а к т и ч н о н а л е ж а т ь до трьох к л а с и ч н и х п о л і т и ч н и х н а п р я м і в — л івого , правого т а ц е н т р и с т с ь к о г о . К і с т я к л івого к р и л а утворюють К о м у н і с т и ч н а п а р т і я У к р а ї н и , Соц іал і стична п а р т і я У к р а ї н и та С е л я н с ь к а п а р т і я У к р а ­ї н и . Н а й п о м і т н і ш и м и п а р т і я м и правого с п р я м у в а н н я є Н Р У , У Н Р , У к р а ї н с ь к а р е с п у б л і к а н с ь к а п а р т і я , Конгрес у к р а ї н с ь к и х нац іонал і ст і в , Х р и с т и я н с ь к о - д е м о к р а т и ч н а п а р т і я У к р а ї н и , У к р а ї н с ь к а н а ц і о н а л ь н а а с а м б л е я , Де­м о к р а т и ч н а п а р т і я У к р а ї н и . Н а з в а н і п о л і т и ч н і парт і ї л і ­вого та правого к р и л а н а й б і л ь ш о р г а н і з а ц і й н о та ідейно-пол і тично сформован і , досить с т р у к т у р о в а н і в ц е н т р а л ь ­н и х к е р і в н и х органах та на м і с ц я х .

Д е к і л ь к а десятк ів парт ій пол ітично ї п а л і т р и У к р а ї н и в в а ж а ю т ь себе ц е н т р и с т с ь к и м и , б а з у ю ч и свою д і я л ь н і с т ь на ідеях соц іал -демократ і ї або л і б е р а л і з м у . П а р л а м е н т с ь ­к і вибори 1998 р . п о к а з а л и слабкість центристських сил — л и ш е ч о т и р и центристських парті ї ( П а р т і я зелених Укра ї ­н и , Н а р о д н о - д е м о к р а т и ч н а п а р т і я , В с е у к р а ї н с ь к е об ' єд­н а н н я «Громада» та С о ц і а л - д е м о к р а т и ч н а п а р т і я У к р а ї н и (об ' єднана) — з у м і л и подолати 4 % - н и й б а р ' є р і п о т р а п и ­ти до Верховної Р а д и .

Х а р а к т е р н и м и р и с а м и р о з в и т к у багатопарт ійност і на сучасному етап і є:

1. Мультипартійність, тобто з н а ч н а к і л ь к і с т ь полі ­т и ч н и х п а р т і й . Т а к , я к щ о до п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і в У к р а ї н і було зареєстровано 4 парт і ї , в грудні 1 9 9 3 р . —

Формування багатопартійності 591

27 , на п о ч а т к у 1998 р . п о л і т и ч н и й спектр республ іки на­л ічував 52 парт і ї , а н и н і б і л ь ш е 100 .

2. Нечисленність партійних лав. Станом на кв і тень 1993 р . з а г а л ь н а к і л ь к і с т ь член ів усіх парт ій не переви­щ у в а л а 200 тис . осіб, щ о становило м а й ж е 1% усіх ви­борців У к р а ї н и . Останнім часом ц я с т а т и с т и к а суттєво з м і н и л а с я . З о к р е м а , н а й п о т у ж н і ш а л іва сила — Кому­н істична п а р т і я — н а л і ч у в а л а в 1998 р . у своїх л а в а х 140 тис . осіб, а н а й в п л и в о в і ш а права — Н а р о д н и й Р у х У к р а ї н и — 55 тис . Однак б ільшість п о л і т и ч н и х п а р т і й , за оцінкою експертів Інституту пол і тичних та етнонаціональ-них досл іджень Н А Н У к р а ї н и , є ф а к т и ч н о п а р т і я м и - к а р -л и к а м и . Т а к , із 28 ц е н т р и с т с ь к и х парт ій 18 н а л і ч у ю т ь у своїх л а в а х від т и с я ч і до к і л ь к о х т и с я ч ч л е н і в 1 .

3 . Невизначеність соціальної бази. Б і л ь ш і с т ь парт ій у своїх п р о г р а м н и х д о к у м е н т а х , н а м а г а ю ч и с ь р о з ш и р и т и сферу ідеологічного впливу , не в к а з а л и , в и р а з н и к а м и інте­ресів я к и х груп вони є. ї х н і п р о г р а м и н а д з в и ч а й н о с х о ж і й х а р а к т е р и з у ю т ь с я з а г а л ь н о д е к л а р а т и в н и м и г а с л а м и та а п е л ю в а н н я м до всього народу .

4. Створення значної частини партій не на основі консолідації навколо ідеї. І н т е г р а т и в н и м с т р и ж н е м вис­т у п а л и , я к п р а в и л о , л ідер ч и г р у п а а в т о р и т е т н и х л ю д е й .

5 . Локальність партійного впливу, обмежен ість пар ­тійної д і яльност і столицею, недостатня п о ш и р е н і с т ь пар­т і й н и х с т р у к т у р у пров інц і ї .

6 . Порівняно чітка географічна зорієнтованість пар­тій. Н а ц і о н а л - д е м о к р а т и домінують у З а х і д н і й У к р а ї н і , парт і ї л івої ор ієнтаці ї — у Сх ідн ій .

7. Поява на політичній арені незареєстрованої «пар­тії влади» (колгоспно-радгоспна еліта , директорський кор­пус д е р ж а в н и х п ідприємств , апарат місцевих рад) , щ о має серйозний в п л и в на перебіг подій у к р а ї н і .

Н а п р и к і н ц і 90-х рок ів багатопарт ійн ість була знач­ною мірою ф о р м а л ь н о ю . Слабкість в і т ч и з н я н и х парт ій по­я с н ю є т ь с я недостатньою структурован і с тю у к р а ї н с ь к о г о суспільства ; н и з ь к и м р івнем пол ітично ї к у л ь т у р и насе­л е н н я ; ш т у ч н і с т ю створення багатьох п а р т і й ; програм­ною непослідовністю та суперечлив істю п р о г о л о ш е н и х га­сел , я к і часто не в ідпов ідають р е а л ь н і й п о л і т и ч н і й д і я л ь ­ності ; а м б і ц і я м и та п р о т и с т о я н н я м д е я к и х п о л і т и ч н и х л ідер ів т о щ о .

1 г Іолітична система сучасної України: особливості станов­лення, тенденції розвитку. — К., 1998. — С. 161 .

592 Україна на шляху незалежності

О т ж е , процес ф о р м у в а н н я багатопарт ійно ї системи в У к р а ї н і т р и в а є , а к т и в і з у є т ь с я п о ш у к п а р т і я м и свого по­л і тичного о б л и ч ч я та м і с ц я в сусп ільств і . Парт і ї поступо­во з а п о в н и л и ф а к т и ч н о весь п о л і т и ч н и й с п е к т р від л і в и х до п р а в и х , я к и й існує в б ільшост і сучасних д е м о к р а т и ч ­н и х д е р ж а в . Сформувалось я д р о багатопарт ійної систе­м и — м а й ж е 10 п о л і т и ч н и х п а р т і й м а ю т ь досить с т р у н к у орган і зац ійно- ідеолог ічну с т р у к т у р у , р о з г а л у ж е н у мере­ж у м ісцевих о р г а н і з а ц і й та осередк ів , певну соц іальну базу та в а ж е л і в п л и в у на ч а с т и н у електорату . Водночас чисельність пол і тичних парт ій зростала значно ш в и д ш и ­м и темпами , н і ж їхн ій в п л и в , авторитет , д ієвість , роль у суспільстві . Все більшої актуальності набуває проблема кон­солідаці ї пол ітичних сил , у к р у п н е н н я пол і тичних парт ій , щ о дасть змогу їм перетворитися на реальний і впливовий елемент нової політичної системи в У к р а ї н і .

19.5. На шляху творення національної економіки (1991 — перша половина 1994 р.) П о л і т и ч н а н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и стала передумовою

здобуття республ ікою економічного суверенітету . П е р ш о ­ч е р г о в и м з а в д а н н я м було в и з н а ч е н о перех ід від команд­ної до р и н к о в о ї е к о н о м і к и , я к и й дав би змогу в и в і л ь н и т и творчу енерг ію народу та п о в н і ш е р е а л і з у в а т и м о ж л и в о с ­ті в і т ч и з н я н о г о економічного п о т е н ц і а л у .

З а у в а ж и м о , щ о теор ія перех ідного періоду від дирек­тивної до л іберально ї е к о н о м і к и т і л ь к и створюється , ба­з у ю ч и с ь на досвіді к р а ї н , я к і д е щ о р а н і ш е стали на ш л я х трансформац і ї власної е к о н о м і к и . Щ о д о цього ф а х і в ц і ви­д і л я ю т ь д е к і л ь к а с п е ц и ф і ч н и х моделей :

1. Створення в надрах старої командної системи но­вих соціально орієнтованих ринкових відносин ( К и т а й , В ' є т н а м , М о н г о л і я та і н . ) . Д л я ц іє ї модел і х а р а к т е р н і ґ р у н т о в н е теоретичне о п р а ц ю в а н н я основних тенденц ій перех ідного періоду і п р а к т и ч н а р е а л і з а ц і я його через со­ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н і е к с п е р и м е н т и , під час я к и х в ідпра­ц ь о в у в а л и с ь о п т и м а л ь н і ф о р м и п р и в а т и з а ц і ї ; стара бю­р о к р а т і я пристосовувалася до нових умов господарюван­н я , в и р і ш у в а л и с я проблеми з а й н я т о с т і ; в е л и с я п о ш у к и форм з а л у ч е н н я іноземного к а п і т а л у , с т и м у л ю в а н н я роз­в и т к у п і д п р и є м н и ц т в а т о щ о .

На шляху творення національної економіки 593

2. Поступовий еволюційний перехід до ринкових від­носин ( У г о р щ и н а , Ч е х і я , Словаччина) . На в ідміну від по­передньої моделі , цей вар іант передбачає р у й н а ц і ю к о ­мандно ї е к о н о м і к и . В и з н а ч а л ь н о ю його рисою є поступо­ве н а г р о м а д ж е н н я р и н к о в и х елемент ів , я к е дає змогу кра ­їн і перейти до нових форм господарювання без з р о с т а н н я соц іально ї н а п р у ж е н о с т і та масового з у б о ж і н н я населен­н я , певною мірою м и н а ю ч и період форсованого , первіс­ного н а г р о м а д ж е н н я к а п і т а л у .

3 . Шлях «шокової терапії» (Польща) . Суть ц іє ї моде­л і п о л я г а є в з а п р о в а д ж е н н і в к о р о т к и й термін к о м п л е к с у р а д и к а л ь н и х е к о н о м і ч н и х заходів — б ли ска в ич н о ї л ібе­р а л і з а ц і ї ц ін , м а к с и м а л ь н о г о у с у н е н н я д е р ж а в и від втру­ч а н н я в економічн і процеси , л і к в і д а ц і ї б ільшост і субси­д ій , н а д а н н я повної самост ійност і п ідприємствам та ф ір­м а м в е к о н о м і ч н и х п и т а н н я х .

П е р ш і к р о к и до р и н к о в о ї е к о н о м і к и У к р а ї н а зробила щ е до офіц ійного п р о г о л о ш е н н я незалежност і . Це засв ід­чують д окумент и , базовані на п о л о ж е н н я х Д е к л а р а ц і ї про д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и — З а к о н про е к о н о м і ч н у самост ійність У к р а ї н и (серпень 1990 р . ) та постанова Вер­ховної Р а д и «Про п р о е к т и концепц і ї та п р о г р а м и перехо­ду У к р а ї н с ь к о ї Р С Р до р и н к о в о ї економіки» (листопад 1990 р . ) , я к і в и з н а ч а л и зміст , мету та основні п р и н ц и п и економічно ї самост ійност і республ іки я к суверенної дер­ж а в и , м е х а н і з м г о с п о д а р ю в а н н я , р е г у л ю в а н н я економі ­к и й соц іально ї сфери , орган і зац і ї ф інансово-бюджетної , кредитно ї та грошової систем.

Через р ізні обставини У к р а ї н а самостійно не обирала своєї першої моделі переходу до ринку , а була просто втяг­нута в ринков і перетворення за рос ійським з р а з к о м . У ж е в січні 1992 р . рос ійський уряд Є. Гайдара , дотримуючись концепці ї «шокової терапі ї» , зняв д е р ж а в н и й контроль над ц іноутворенням. Кабінету Міністрів Укра їни , очолювано­му В . Ф о к і н и м , щоб я к о с ь захистити у к р а ї н с ь к и й р и н о к , не з а л и ш а л о с я нічого іншого , я к повторити цей маневр . Б е з м и т н і кордони , глибока інтегрованість у простір СНД, і снування саме в Росії єдиного на той час д л я пострадянсь­к и х д е р ж а в емісійного банку , запрограмованість викону­вати н а к а з и з Москви стали о б ' є к т и в н и м и ч и н н и к а м и , я к і п і д ш т о в х н у л и Укра їну до цього кроку . Водночас п р а в л я ч і к о л а республіки д л я захисту нац іональних інтересів муси­л и запровадити систему контрзаходів (використати період р о з к р у ч у в а н н я інфляц ійно ї сп іралі д л я поетапної лібера­л і зац і ї ц ін , реформування заробітної плати , побудови но-

20

594 Україна на шляху незалежності

вої фінансової системи, модернізаці ї та перепрофілювання в і т ч и з н я н и х п ідприємств , врахування при застосуванні ро­сійської моделі трансформаці ї економіки національної спе­ц и ф і к и , щ о дало б змогу п о м ' я к ш и т и удар «шокової тера­пії» по суспільству) . Однак цього не сталося . Н а заваді стали брак політичної волі в тогочасної державно ї ел іти та відсутність технічної готовності управлінського апарату д л я в и к о н а н н я ц и х завдань .

У ж е навесні 1992 р . газети п и с а л и , що «в Укр а їн і існу­ють всі о з н а к и глибокої економічної депресії , аналогічної т ій , що п е р е ж и л а світова економіка в 20—30-ті р о к и » . Си­т у а ц і я , справді , була кризовою: на кв ітень 1992 р . обсяг продукці ї промисловості скоротився на 1 4 , 1 % , у тому числі виробництво товарів народного с п о ж и в а н н я з м е н ш и л о с я на 20%, а продовольчих товарів — на 3 2 % . З а ц и х обста­вин нездатність уряду внести корективи в хід реформ, трива­ле з в о л і к а н н я з р і ш у ч и м и д і я м и (насамперед з розгортан­н я м процесів приватизац і ї та демонополізаці ї ) зумовили абсолютно лог ічну р о з в ' я з к у : масове невдоволення народу і в ідставку кабінету В . Ф о к і н а восени 1992 р .

13 ж о в т н я 1992 р . Верховна Р а д а з а т в е р д и л а п р е м ' є р -міністром Л . К у ч м у . Невдовзі було сформовано у р я д , я к и й за своїм с к л а д о м мав к о а л і ц і й н и й х а р а к т е р , о с к і л ь к и до нього у в і й ш л и п р е д с т а в н и к и опозиці ї — І. Ю х н о в с ь к и й , В . П и н з е н и к , М. Ж у л и н с ь к и й .

У п о ш у к а х е ф е к т и в н о ї м о д е л і р е ф о р м у в а н н я у р я д Л . К у ч м и спробував в ідновити галузеве ц е н т р а л і з о в а н е у п р а в л і н н я н а р о д н и м господарством, ввести д е р ж з а м о в ­л е н н я на р е с п у б л і к а н с ь к о м у та рег іональному р і в н я х . Це було н а м а г а н н я стаб іл і зувати економічне с т а н о в и щ е по­с и л е н н я м а д м і н і с т р а т и в н и х методів у п р а в л і н н я , с п и р а ю ­ч и с ь на д е р ж а в н и й с е к т о р , у я к о м у було з о с е р е д ж е н о основну ч а стину виробничого п о т е н ц і а л у к р а ї н и . П а р а ­л е л ь н о й ш л а розбудова ринково ї і н ф р а с т р у к т у р и : в и н и к ­л и р и н к и в а л ю т и , нерухомості ; д и н а м і ч н і ш и м и стали про­цеси р о з д е р ж а в л е н н я .

З а о ц і н к а м и експерт ів Світового банку , р о з р а х у н к о ­вий індекс загальної л іберал ізац і ї е к о н о м і к и п р о т я г о м І— III к в а р т а л і в 1992 р . становив 2 0 % . З ж о в т н я 1992 р . розпочався процес прискорено ї л іберал і зац і ї , до середи­ни 1993 р . індекс адміністративного регулювання з н и з и в с я з 80 до 3 5 % .

У фінансов ій сфері н а п р и к і н ц і 1992 р . с и т у а ц і я б у л а к р и т и ч н о ю . Н а к о п и ч е н и й у попередн ій період і н ф л я ц і й ­н и й потенц іал був н а с т і л ь к и с и л ь н и м , щ о у р я д м у с и в на

На шляху творення національної економіки 5 9 5

початку 1993 р . п і д н я т и в 1,8 раза ф іксован і ц і н и . Зд ій­снені надал і а д м і н і с т р а т и в н і заходи — о б м е ж е н н я фон­дів с п о ж и в а н н я на п і д п р и є м с т в а х , « з а м о р о ж у в а н н я » гро­ш о в и х доходів у б ю д ж е т н і й сфері , к о н т р о л ь за ц іноутво­р е н н я м п ідприємств-монополіст ів тощо — д а л и певн і по­зитивн і н а с л і д к и : до к і н ц я березня відносно с т а б і л ь н и м и були курс к а р б о в а н ц я і ц іни на с п о ж и в ч о м у р и н к у . До­сягнуте певне в ідновлення керованост і економікою спри­яло з н и ж е н н ю темпів спаду виробництва , п а д і н н я вало­вого нац іонального продукту в п е р ш о м у к в а р т а л і 1993 р .

Уповільненість процесів приватизаці ї , демонополізації , структурної перебудови ж и в и л и стару економічну систему, я к а за послаблення державного контролю і розриву госпо­дарських з в ' я з к і в стала могутнім інфляц ійним ч и н н и к о м .

С к л а л о с я м а й ж е к р и з о в е с т а н о в и щ е : стара с и с т е м а г о с п о д а р ю в а н н я з н а ч н о п і д і р в а н а , нова — щ е ф а к т и ч н о не створена . Особливо гостро це п и т а н н я постало в с іль­ському господарстві : фермерство щ е не могло стати основ­ним в и р о б н и к о м с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к о ї п р о д у к ц і ї , а к о л ­госпне в и р о б н и ц т в о н і я к не в п и с у в а л о с я в нов і е к о н о ­м ічн і у м о в и . Т і л ь к и в п е р ш о м у к в а р т а л і 1993 р . д л я п ід­т р и м к и а г р о п р о м и с л о в о г о к о м п л е к с у було н а д а н о м а й ­ж е 1 т р л н крб . п і л ь г о в и х кредит ів і до 3 т р л н крб . дер­жавно ї фінансової допомоги . Фінансової п і д т р и м к и вима­гали й і н ш і галуз і народного господарства , внасл ідок чо­го з а гальна сума емісі ї г о т і в к и за с ічень—кв ітень 1993 р . в 10 раз ів п е р е в и щ у в а л а аналог ічн і п о к а з н и к и за т а к и й ж е період 1992 р .

З н а ч н і грошові і н ' є к ц і ї в умовах п о д о р о ж ч а н н я енер­гоносіїв та невпинного спаду виробництва с п р и ч и н и л и но­вий виток і н ф л я ц і ї . Н а м а г а ю ч и с ь її с т р и м а т и , Кабінет Міністрів і Н а ц і о н а л ь н и й банк У к р а ї н и в друг ій полови­ні 1993 р . встановили ф і к с а ц і ю валютного курсу , обов ' я з ­к о в и й п р о д а ж д е р ж а в і 5 0 % валютної в и р у ч к и т о щ о . Ц і заходи не з а ч і п а л и головних ч и н н и к і в і н ф л я ц і ї — гли­бинних с т р у к т у р н и х д е ф о р м а ц і й в е к о н о м і ц і .

У п о ш у к а х ш л я х і в виходу з к р и з и п р е м ' є р - м і н і с т р Л . К у ч м а , виступаючи в серпні у Верховн ій Р а д і з прог­рамою а н т и к р и з о в и х д ій на вересень—грудень 1 9 9 3 р . та на 1994 р . , з апропонував т а к и й перерозподіл в л а д и : за­конодавчу — Президентов і , в и к о н а в ч у — у р я д о в і , роз­роблення Конституц і ї — Верховній Р а д і . На його д у м к у , у р я д м а в зд ійснювати т а к і п о в н о в а ж е н н я : з а л у ч е н н я до в е р т и к а л ь н о ї с т р у к т у р и в и к о н а в ч о ї в л а д и , побудованої зверху донизу , м ісцевих д е р ж а д м і н і с т р а ц і й ; п і д п о р я д к у -

596 Україна на шляху незалежності

в а н н я Н а ц і о н а л ь н о г о б а н к у урядов і ; право у р я д у само­стійно призначати й зн імати міністрів та кер івник ів і н ш и х в ідомств , створювати й л і к в і д о в у в а т и с т р у к т у р и в и к о н а в ­чої в л а д и . Проте цю пропозиц ію не було п і д т р и м а н о .

У вересні 1993 р . Л . К у ч м а п і ш о в у в ідставку . З цього моменту, за р і ш е н н я м Верховної Р а д и , всю пов­

ноту виконавчої влади було зосереджено в руках Прези­д е н т а У к р а ї н и Л . К р а в ч у к а . В и к о н у ю ч и м о б о в ' я з к и прем 'єр -мін істра став голова Донецької м іськради Ю. Звя -г і л ь с ь к и й . Спочатку Президент створив Координац ійний комітет з п и т а н ь зд ійснення р и н к о в и х реформ та подолан­н я економічної к р и з и , а потім було сформовано новий уряд .

У ж о в т н і 1 9 9 3 р . п і с л я к і л ь к о х р о з г л я д і в на зас ідан­н я х К а б і н е т у Мін істр ів було с х в а л е н о « К о н ц е п ц і ю п л а н у е к о н о м і ч н о г о і с о ц і а л ь н о г о р о з в и т к у та д е р ж а в н о г о бюд­ж е т у У к р а ї н и на 1994 р і к » , я к а ф о р м а л ь н о проголошу­в а л а к у р с на посл ідовне п р о с у в а н н я до р и н к у , в и з н а ч а л а п р і о р и т е т и р о з в и т к у е к о н о м і к и та засоби їх д о с я г н е н н я , е к о н о м і ч н і , п р а в о в і та а д м і н і с т р а т и в н і р е г у л я т о р и еко­н о м і ч н и х п р о ц е с і в . О д н а к на п р а к т и ц і дедал і помітн і ­ш и м с т а в а в п е р е х і д до а д м і н і с т р а т и в н и х в а ж е л і в у п р а в ­л і н н я .

В ж е в грудні 1 9 9 3 р . у с х в а л е н и х Верховною Радою головних н а п р я м а х діяльності уряду висувалася ідея посту­повості р е ф о р м . Спершу це в и я в и л о с я у своєрідній рефор­м а ц і й н і й пауз і , п і сля чого почалося з г о р т а н н я засобів еко­номічної л іберал і зац і ї та в і д н о в л е н н я а д м і н і с т р а т и в н и х методів у п р а в л і н н я . Б у л о п р и п и н е н о торги на м і ж б а н к і в -ськ ій в а л ю т н і й б і р ж і , з а п р о в а д ж е н о н и з ь к и й ф і к с о в а н и й в а л ю т н и й к у р с , в ідновлено л і ц е н з у в а н н я експорту бага­тьох товар ів , до 8 0 % зріс р івень п р я м о г о та непрямого р е г у л ю в а н н я ц і н . В л і т к у 1994 р . індекс адмін істративно­го регулювання економіки , за р о з р а х у н к а м и Світового бан­к у , б і л ь ш я к у 2 ,5 р а з а п е р е в и щ и в в ідпов ідний п о к а з н и к середини 1 9 9 3 р .

У р я д Ю. З в я г і л ь с ь к о г о , очевидно , д о т р и м у в а в с я відо­мої ф о р м у л и П . Столип іна : «Спочатку з а с п о к о є н н я , ста­б і л і з а ц і я , а пот ім р е ф о р м и » . О т р и м а н н я і н ф л я ц і ї та еко­номічну стаб іл і з ац ію н а м а г а л и с я д о с я г т и , я к п р а в и л о , а д м і н і с т р а т и в н и м и м е т о д а м и у п р а в л і н н я .

У р я д у в д а л о с я суттєво з а г а л ь м у в а т и д и н а м і к у і н ф л я ­ці ї : в л и п н і 1994 р . її р івень був н а й н и ж ч и м ( 2 , 1 % ) за три попередні р о к и . Упов ільнено було і темп з р о с т а н н я цін — на с п о ж и в ч і товари та послуги за с і ч е н ь — л и п е н ь 1994 р . вони зросли в 1,7 раза , тоді я к у грудні 1993 р .

Реалізація нового соціально-економічного курсу 597

цей п о к а з н и к становив 1,9 р а з а . Втім з н и ж е н н я і н ф л я ц і ї було досягнуто п е р е в а ж н о за рахунок відстрочення бюд­ж е т н и х виплат і величезного зростання заборгованості бюд­жету . З а 9 місяців 1994 р . вона становила 47 трлн крб. Ви­конання бюджетного фінансування на освіту становило л и ш е 6 4 % , медицину — 6 9 % , науку — 6 0 % , культуру — 3 0 % .

О т р и м а н н я і н ф л я ц і ї та з р о с т а н н я цін зовс ім не озна­чало стаб іл і зац і ї й виходу із к р и з и . Н а в п а к и , негативн і тенденці ї в е к о н о м і ц і дедалі б ільше н а б и р а л и силу : за шість м і с я ц і в 1994 р . темп спаду виробництва п о р і в н я н о з в ідпов ідним періодом минулого року становив 3 6 % і був удвіч і в и щ и м , н і ж у 1991 — 1 9 9 3 р р . З а цей період особливо з н а ч н и й спад в ідбувся в п а л и в н і й промисловос­ті (на 3 5 , 6 % ) ; у чорн ій металург і ї (на 3 4 , 8 % ) ; у л е г к і й промисловост і (на 5 0 , 7 % ) .

Н а в і т ь н е т р и в а л и й період л іберал і зац і ї е к о н о м і к и ви­вів з р івноваги стару систему господарювання , створив атмосферу , в я к і й повернення до адмін істративного регу­л ю в а н н я п р и з в о д и т ь до двох н е г а т и в н и х н а с л і д к і в — пос­л а б л е н н я реального в п л и в у д е р ж а в и на р о з в и т о к еконо­м і ч н и х процес ів ; п е р е м і щ е н н я господарської д і я л ь н о с т і з легально ї сфери е к о н о м і к и до т іньової . З а д а н и м и Укра ­їнського фонду п і д т р и м к и реформ, т іньовий сектор еко­н о м і к и У к р а ї н и сягнув н а п р и к і н ц і л і та 1994 р . 6 0 % . Мо­нетарна маса , щ о перебувала поза б а н к і в с ь к и м обігом, становила 4 0 % .

О т ж е , у період 1991 — середини 1994 р р . в і д н а й т и о п т и м а л ь н у ф о р м у л у р е ф о р м у в а н н я н а ц і о н а л ь н о ї еконо­м і к и не в д а л о с я . Кра їна о п и н и л а с я в к р и з о в і й ситуаці ї . Проте у к р а ї н с ь к е суспільство випробувало р і зн і п ідходи до р е ф о р м у в а н н я , набуло досвіду сусп ільних перетворень .

19.6. Реалізація нового соціально-економічного реформаційного курсу та його наслідки (друга половина 1994—2000 р.) Е к о н о м і ч н а к р и з а на п о ч а т к у 90-х рок ів негативно

в п л и н у л а на р івень ж и т т я та на соц іальну с т р у к т у р у сус­п ільства . П і с л я л іберал і зац і ї ц ін 1992 р . основна маса н а с е л е н н я о п и н и л а с я за м е ж е ю бідності . Я к щ о 1990 р .

598 Україна на шляху незалежності

ч а с т к а заробітної п л а т и у валовому н а ц і о н а л ь н о м у доході до р івнюва ла м а й ж е 6 0 % , то 1 9 9 3 р . вона з н и з и л а с я до 3 9 % , а 1994 р . с т а н о в и л а л и ш е 2 5 — 3 0 % . Відбулося пов­не з н е ц і н е н н я тако ї в а ж л и в о ї д е р ж а в н о ї гарант і ї о п л а т и п р а ц і , я к м і н і м а л ь н а заробітна п л а т а . Т а к , я к щ о в розви­н у т и х к р а ї н а х середня заробітна п л а т а , я к п р а в и л о , не п е р е в и щ у є м і н і м а л ь н у б і л ь ш я к у 3—4 р а з и , то в У к р а ї н і в ж о в т н і 1992 р . м і н і м а л ь н а п л а т а була в 10 раз ів н и ж ч а від середньої в н а р о д н о м у господарств і , а в л и с т о п а д і 1 9 9 3 р . в з а г а л і с т а н о в и л а л и ш е 7% середньої заробітної п л а т и . Р і з к о з м е н ш и л а с я к у п і в е л ь н а с п р о м о ж н і с т ь насе­л е н н я . П р о т я г о м 1 9 9 1 — 1 9 9 4 р р . вона ф а к т и ч н о з н и з и ­л а с я в 5 р а з і в .

Е к о н о м і ч н і негаразди негативно п о з н а ч и л и с я на соці­а л ь н і й с т р у к т у р і У к р а ї н и . Форсоване р о з ш а р у в а н н я сус­п ільства п р и з в е л о до соц іально ї п о л я р и з а ц і ї . В ж е 1992 р . за м е ж е ю бідності о п и н и л о с я м а й ж е 6 4 % н а с е л е н н я , «се­редн ій клас» танув м а й ж е на о ч а х , а к і л ь к і с т ь багатих с т а н о в и л а 1 0 % . Внасл ідок цього р і з к о зросло сусп ільне н а п р у ж е н н я м і ж п о л ю с а м и «багаті» — «бідні» .

З а ц и х обставин новообраний П р е з и д е н т Л . К у ч м а в жовтн і 1994 р . проголосив нову соціально-економічну стра­тег ію. П р и н ц и п о в а н о в и з н а в т р а н с ф о р м а ц і ї е к о н о м і к и п о л я г а л а у в ідмові від к о н ц е п т у а л ь н о ї тези «попередня с т а б і л і з а ц і я і л и ш е згодом — р е ф о р м у в а н н я » та перех ід до ф о р м у л и «прискорене р е ф о р м у в а н н я я к єдина умова і основний засіб виходу з к р и з и та економічно ї стабіл іза­ц і ї » . У с о ц і а л ь н о - е к о н о м і ч н і й п о л і т и ц і було в и з н а ч е н о т а к і основні н а п р я м и та пр іоритетн і з а в д а н н я :

1) ф інансова стаб іл і зац ія — п о с л а б л е н н я податкового пресу , п о д о л а н н я п л а т і ж н о ї к р и з и , п о г л и б л е н н я банк ів ­сько ї р е ф о р м и ;

2) р е г у л ь о в а н а та к о н т р о л ь о в а н а д е р ж а в о ю л іберал іза ­ц і я ц ін ;

3) д о к о р і н н а с т р у к т у р н а перебудова в и р о б н и ц т в а з ме­тою створення ринково ї е к о н о м і к и на основі р о з ш и р е н н я приватного сектора ;

4) д е ц е н т р а л і з а ц і я у п р а в л і н н я е к о н о м і к о ю ; 5) л і б е р а л і з а ц і я з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ' я з к і в , чіт­

ке в и з н а ч е н н я пр іоритет ів у р е г і о н а л ь н о м у с п р я м у в а н н і з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н о ї п о л і т и к и ;

6) с о ц і а л ь н и й захист , я к и й передбачав д о к о р і н н і ре­ф о р м и заробітної п л а т и , соц іально ї допомоги та соц іаль­ного с т р а х у в а н н я , п е р е д а н н я через а к ц і ї в п р и в а т н е ко­р и с т у в а н н я н а с е л е н н я д е р ж а в н о г о м а й н а .

Реалізація нового соціально-економічного курсу 599

П е р ш і к р о к и на ш л я х у з д і й с н е н н я нового реформа­ц ійного курсу були ш в и д к и м и і р і ш у ч и м и . Одна за одною в и й ш л и урядов і постанови про п і д в и щ е н н я з а р п л а т , пен­сій і стипенд ій ; про л іберал і з ац ію ц ін та експорту . Нац іо ­н а л ь н и й банк У к р а ї н и видав постанову про у н і ф і к а ц і ю курсу валют та монетаристські методи с т р и м у в а н н я інфля­ції . Все це значною мірою було зумовлено і т и м , щ о прин­циповою вимогою Міжнародного валютного фонду , я к и й в ж е 26 ж о в т н я 1994 р . надав У к р а ї н і п е р ш у ч а с т и н у по­з и ч к и , була саме л і б е р а л і з а ц і я ц і н .

Р е а л і з а ц і я нового соц іально-економічного к у р с у вия ­в и л а суттєві недол іки запропонованої л іберально-монета-ристсько ї моделі р е ф о р м у в а н н я : по -перше , р и н о к не мо­ж е регулювати ц і н и п р и р о д н и х монополіст ів ; по-друге , глибок і с труктурн і зм іни н е м о ж л и в і л и ш е на основі рин­к о в и х с т и м у л і в , вони в ідбуваються з допомогою д е р ж а в ­ного п р о г р а м у в а н н я ; по-третє , р и н о к погано р о з в ' я з у є со­ц і альн і проблеми, а т а к о ж проблеми невиробничої сфери . Недосконалий механ і зм соц іальних к о м п е н с а ц і й , п о в ' я з а ­н и й з л іберал і зац і єю ц і н , не т і л ь к и не дав змоги р о з ш и ­рити соц іальну базу р и н к о в и х р е ф о р м , а й суттєво п ід ір­вав її , зробив проблематичною масову п і д т р и м к у нового реформаторського к у р с у .

С и т у а ц і я в и м а г а л а п е в н о г о п е р е г л я д у с т р а т е г і ї 1 9 9 4 р . , її а д а п т а ц і ї до з м і н , д о п о в н е н н я п р о г р а м о ю а н т и к р и з о в и х д і й . В ж е у к в і т н і 1 9 9 5 р . у своєму З в е р ­н е н н і до Верховно ї Р а д и У к р а ї н и П р е з и д е н т в и з н а в пот­ребу к о р и г у в а н н я р е ф о р м . Воно п е р е д б а ч а л о п о с и л е н н я керованост і е к о н о м і к о ю , п о д о л а н н я к р и з и д е р ж а в н о ї вла­д и , а к т и в і з а ц і ю соц іально ї п о л і т и к и та і н . У п о л і т и ч н и х к о л а х п о ж в а в и л и с я дискус і ї щодо п о ш у к у власно ї у к р а ­ї н с ь к о ї модел і р и н к о в о г о т р а н с ф о р м у в а н н я е к о н о м і к и , п р а г м а т и ч н о г о в р а х у в а н н я особливостей сучасного роз­в и т к у р е с п у б л і к и . Ц і ж ідеї л я г л и в основу п р о г р а м и а н т и к р и з о в и х д і й , я к у П р е з и д е н т обнародував у своїй допов ід і з нагоди п е р ш о ї р і ч н и ц і К о н с т и т у ц і ї . Основни­м и п о л о ж е н н я м и п р о г р а м и б у л и : п р и с к о р е н н я п р и в а т и ­зац і ї ; л е г а л і з а ц і я за р а х у н о к л і б е р а л і з а ц і ї податково ї по­л і т и к и т іньової е к о н о м і к и ; а к т и в і з а ц і я і н в е с т и ц і й н о г о п р о ц е с у ; о т р и м а н н я м а к с и м а л ь н о г о е к о н о м і ч н о г о ефек­ту від з о в н і ш н ь о ї торг івл і ; е н е р г і й н и й перех ід а г р а р н о г о с е к т о р а на р е й к и і н т е н с и ф і к а ц і ї в и р о б н и ц т в а ; п іднесен­н я р і в н я ефективност і в и к о р и с т а н н я енергоресурс ів ; еко­номічне з а б е з п е ч е н н я п р і о р и т е т н о г о р о з в и т к у соц іально ї с ф е р и .

6 0 0 Україна на шляху незалежності

З а р о к и реформ в економічній сфері в ідбулися глибокі я к і с н і з р у ш е н н я , з а р о д и л и с я та набрали силу позитивн і тенденці ї та процеси . Б у л о сформовано основні атрибути національної е к о н о м і к и — фінансову, податкову, митну , банк івську та інші системи, щ о сукупно визначають основ­ну економічну інфраструктуру державност і . В ідбувся пе­р е л о м у р е ф о р м у в а н н і в і д н о с и н власност і . Н а б р а в с и л у а к т и в н и й і н е з в о р о т н и й п р о ц е с р о з ш и р е н н я к о р п о р а т и в ­ного та приватного сектор ів е к о н о м і к и . Станом на 1 с і ч н я 1 9 9 9 р . ф о р м у в л а с н о с т і з м і н и л и 6 1 , 8 т и с . п і д п р и є м с т в , у т о м у ч и с л і за пер іод з 1994 по 1999 р . — 5 0 , 3 т и с . Н а п о ч а т о к 2 0 0 1 р . понад 7 0 % з а г а л ь н о г о обсягу п р о м и с л о ­вої п р о д у к ц і ї в и р о б л я л о с я на н е д е р ж а в н и х п і д п р и є м ­с т в а х . З н а ч н і з м і н и в і д б у л и с я в а г р а р н о м у с е к т о р і , де з а в е р ш и в с я п е р ш и й етап з е м е л ь н о ї р е ф о р м и — роздер­ж а в л е н н я з е м л і та її п е р е д а н н я у в л а с н і с т ь ю р и д и ч н и х осіб . Р о з п о ч а л а с я р е а л і з а ц і я головного з а в д а н н я другого е т а п у р е ф о р м и — ф о р м у в а н н я р е а л ь н о г о в л а с н и к а на з е м л ю . Н а п о ч а т о к 2 0 0 1 р . до 6 м л н г р о м а д я н с т а л и влас ­н и к а м и з е м е л ь н и х д і л я н о к (па їв ) . ї х з а г а л ь н и й обсяг ста­н о в и т ь м а й ж е п о л о в и н у з е м е л ь н и х уг ідь У к р а ї н и . О т ж е , в а г р а р н о м у с е к т о р і поступово ф о р м у ю т ь с я основи д л я р е а л і з а ц і ї головної м е т и з е м е л ь н о ї р е ф о р м и — передан­н я з е м л і т и м , хто її о б р о б л я є , і ф о р м у в а н н я в перспек ­т и в і р и н к у з е м л і , п е р е т в о р е н н я її н а т о в а р .

Суттєві з р у ш е н н я в і д б у л и с я у сфері ц і н о у т в о р е н н я . У 1994 р . щ е досить с и л ь н и м був в п л и в т р а д и ц і й к о м а н д н о ї е к о н о м і к и . З о к р е м а , 7 0 % ц і н р е г у л ю в а л о с я д е р ж а в о ю , дотац і ї на к о м у н а л ь н і послуги с т а н о в и л и 9 5 % від їх вар­тості , на хл іб — 6 0 % . Тоді к р а ї н а м а л а два в а л ю т н и х к у р с и — офіц ійно р е г у л ь о в а н и й та р и н к о в и й . Д е ф і ц и т б ю д ж е т у а в т о м а т и ч н о п о к р и в а в с я еміс ією Н а ц і о н а л ь н о г о б а н к у . Р е а л і з а ц і я нового к у р с у д а л а змогу утвердити рин­к о в и й м е х а н і з м ц і н о у т в о р е н н я , з д і й с н и т и с к л а д н и й і бо­л і с н и й перех ід до св ітових ц і н , з а п р о в а д и т и л і б е р а л ь н и й р е ж и м з о в н і ш н ь о ї т о р г і в л і , з а б е з п е ч и т и т о в а р н у наси­чен ість р и н к у та подолати х р о н і ч н у д е ф і ц и т н і с т ь нац іо ­н а л ь н о ї е к о н о м і к и . В а ж л и в е з н а ч е н н я д л я у т в е р д ж е н н я нових е к о н о м і ч н и х в ідносин та з м і ц н е н н я д е р ж а в н о с т і У к р а ї н и м а л а проведена 1996 р . грошова реформа , щ о с п р и я л а процесові в а л ю т н о ї стаб іл і зац і ї .

Світова ф інансова к р и з а 1 9 9 7 — 1 9 9 8 р р . с т а л а серйоз­н и м в и п р о б у в а н н я м р е ф о р м в У к р а ї н і , е к о н о м і к а я к о ї в с и л у р і з н и х п р и ч и н з а з н а л а с л а б ш о г о удару , н і ж еконо­м і к а і н ш и х д е р ж а в .

Реалізація нового соціально-економічного курсу 601

П і с л я спаду світової фінансової к р и з и н а м і т и л о с я по­ступове з р о с т а н н я базових е к о н о м і ч н и х п о к а з н и к і в в Ук­раїні . Протягом 2000 р . валовий внутр ішній продукт (ВВП) зріс п о р і в н я н о з в ідпов ідним періодом минулого р о к у на 6 % , обсяги промислового виробництва — на 1 2 , 9 % , ви­робництво валової с ільськогосподарсько ї продукц і ї — на 7,6 % . П о р і в н я н о з с ічнем—вереснем 1999 р . ч а с т к а това­р о о б м і н н и х о п е р а ц і й (бартеру) з м е н ш и л а с ь на 1 5 , 1 % . Певні з р у ш е н н я в ідбулися й у зовнішній торгівлі — з 1994 по 1 9 9 8 р . експорт товар ів та послуг зріс б ільш я к у 1,2 р а з а і досяг м а й ж е 32 % В В П . П р о т я г о м 2000 р . У к р а ї н а зд ійснювала зовн ішньоторговельн і операці ї із 187 кра їна ­м и св іту (в 1998 р . — з 164 к р а ї н а м и ) . П о з и т и в н е сальдо зовн ішньо ї торг івлі товарами за результатами 2000 р. ста­новило 6 4 8 , 1 м л н дол .

Однак ці тенденці ї та я в и щ а не набули сталого харак ­теру . С и т у а ц і я з а л и ш а л а с ь с к л а д н о ю , а д ж е в силу р і зних обставин н а б л и ж е н н я в і т ч и з н я н о ї е к о н о м і к и до р и н к у с у п р о в о д ж у є т ь с я т а к и м и н е г а т и в н и м и процесами:

1. Збереження та поглиблення структурних <><•(/«>/) мацій. У 2000 р . ч а с т к а базових галузей — металург і ї , х імі ї , енергетики , паливної промисловості (тобто найбільш к а п і т а л е - , енерго- та т р у д о м і с т к и х і водночас еколог ічно ш к і д л и в и х виробництв) становила до 5 8 % . (У розвину­тих к р а ї н а х питома вага паливно-енергетичного комплексу та металург і ї с тановить : у СІЛА — 2 5 , Ф р а н ц і ї 2 4 , Ф Р Н — 2 2 % . ) З а св і товими с т а н д а р т а м и е к о н о м і к а , у с т р у к т у р і я к о ї м а й ж е 6 0 % н а л е ж а т ь базовим г а л у з я м , щодо темпів р о з в и т к у є безперспективною. Водночас ви­робничу структуру У к р а ї н и у с к л а д н и л о скорочення част­к и м а ш и н о б у д у в а н н я : за 1 9 9 0 — 1 9 9 8 р р . вона скоротила­ся м а й ж е в три р а з и , і, за о ц і н к а м и експерт ів , її стан є з а г р о з л и в и м д л я нац іонально ї безпеки к р а ї н и .

2. Катастрофічний рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів. Р е а л ь н е з н о ш е н ­н я основних засобів у пров ідних г а л у з я х сягає 6 0 — 7 0 % . В е н е р г е т и ц і , на транспорт і , в д е я к и х і н ш и х г а л у з я х цей п о к а з н и к н а б л и з и в с я до к р и т и ч н о ї м е ж і . Це поставило в н а д з в и ч а й н о с к л а д н е с т а н о в и щ е переробні г а л у з і , зумо­в и л о в е л и ч е з н і в и р о б н и ч і в т р а т и ( 2 0 — 2 5 % з а г а л ь н о г о обсягу потенційно ї к і л ь к о с т і продовольства , я к е не дохо­д и т ь до с п о ж и в а ч а ) .

3 . Неефективне використання реального економічно­го потенціалу. З а о ц і н к а м и експерт ів , У к р а ї н а п о р і в н я н о з н а й р о з в и н у т і ш и м и к р а ї н а м и світу має досить в и с о к и й

602 Україна на шляху незалежності

рівень забезпеченості : с ільгоспуг іддями — 4-те місце , тру­д о в и м и ресурсами — 5-те м ісце , н а у к о в и м по тенц іал о м — 4-те м ісце . О т ж е , у к р а ї н с ь к і в и р о б н и к и ф о р м а л ь н о мають н а д з в и ч а й н о с п р и я т л и в і стартові м о ж л и в о с т і д л я отри­м а н н я к о н к у р е н т н и х переваг на св ітовому р и н к у . П о к и щ о ці м о ж л и в о с т і не р е а л і з о в у ю т ь с я , і за е ф е к т и в н і с т ю в и к о р и с т а н н я фактор ів виробництва У к р а ї н а посідає одне з останніх м і с ц ь , помітно в ідстаючи від р о з в и н у т и х к р а ї н св іту . З о к р е м а , від Ф р а н ц і ї щодо в и к о р и с т а н н я с ільгосп­уг ідь — в 11 р а з і в , трудових ресурсів — у 15 р а з і в , основ­ного к а п і т а л у — в 3 р а з и , наукового п о т е н ц і а л у — б і л ь ш я к у 20 р а з і в .

4 . Низький рівень економічної свободи та високий — економічного ризику. Ц е с п р и ч и н е н о непосл ідовною уря ­довою п о л і т и к о ю щодо іноземного к а п і т а л у , нестаб ільні ­стю правового п о л я к о н к у р е н ц і ї , к о р у м п о в а н і с т ю чинов­н и к і в , внасл ідок чого іноземні інвестори не п о с п і ш а ю т ь в к л а д а т и к о ш т и в у к р а ї н с ь к у е к о н о м і к у . Н а 1 л и п н я 2 0 0 0 р . з а г а л ь н и й обсяг і н о з е м н и х інвестиц ій за всі р о к и н е з а л е ж н о с т і досяг 4 ,2 млрд дол . , а, н а п р и к л а д , Сінга­пур (місто-держава площею 633 к м 2 ) щорічно отримує інве­с т и ц і й п р и б л и з н о по 10 м л р д дол .

6 . Загроза безпеці держави у сфері енергопостачання. У к р а ї н а н а л е ж и т ь до е н е р г о д е ф і ц и т н и х к р а ї н , о с к і л ь к и за рахунок власних д ж е р е л паливно-енергетичних ресурсів вона з адовольняє свої потреби л и ш е на 4 7 % ( н а ц і о н а л ь н і р о д о в и щ а забезпечують л и ш е 1 0 — 1 2 % потреб у нафт і , 2 0 — 2 5 % — у природному газ і ) . Хоча У к р а ї н а імпортує енергонос і ї з понад д в а д ц я т и к р а ї н св і ту , все ж б іль­ш і с т ь — з Росі ї . А л е в п р а к т и ц і світової торг івл і нафтою та газом існує о б ' є к т и в н а м е ж а (в середньому 2 5 % від потреби) , п е р е в и щ е н н я я к о ї о значає , щ о е к о н о м і ч н а без­п е к а під загрозою.

7. «Тінізація» та криміналізація економіки. З а дани­м и експерт ів , на п о ч а т к у 2 0 0 1 р . т іньовий сектор стано­вив до 6 0 % е к о н о м і к и , п р и б л и з н о 4 0 % н а с е л е н н я отри­м у в а л о офіц ійно незареєстрован і доходи . З а р о к и неза­л е ж н о с т і н е з а к о н н и й експорт к а п і т а л у з У к р а ї н и досяг 20 м л р д дол .

8 . Загострення проблем у соціальному секторі. Р і в е н ь ж и т т я н а с е л е н н я У к р а ї н и на р у б е ж і X X — X X I ст. значно н и ж ч и й від св ітових с т а н д а р т і в . З а д а н и м и Статистично­го бюро Європейської коміс і ї , індекс куп івельно ї спро­можност і громадян У к р а ї н и становить л и ш е 1 7 % від прий­нятого за є в р о п е й с ь к у норму . К а л о р і й н і с т ь х а р ч у в а н н я

Реалізація нового соціально-економічного курсу 603

населення У к р а ї н и на 7—10 % н и ж ч а за н о р м и . З а низь ­кого р і в н я с п о ж и в а н н я основних продукт ів населення Ук­ра їни витрачає на х а р ч у в а н н я 6 8 — 7 5 % доходів , малоза ­безпечені родини — до 9 0 % . А в С Ш А та Ф р а н ц і ї питома вага витрат на х а р ч у в а н н я в доходах родин становить 18— 20 , Італ і ї — 1 8 — 1 9 , Японі ї — 2 5 % . З а індексом людсько ­го р о з в и т к у ( І Л Р ) , я к и й інтегрує в собі ВВП на д у ш у на­с е л е н н я , п о к а з н и к и освіти та з д о р о в ' я , серед 175 к р а ї н У к р а ї н а посіла 95-те м ісце .

П о м і т н о д е с т а б і л і з о в у в а л о сусп ільство п р о г р е с у ю ч е поглиблення майнової диференц іац і ї . Т а к , я к щ о в Ч е х і ї , У г о р щ и н і , П о л ь щ і доходи 10% н а й б а г а т ш и х с імей пере­в и щ у в а л и в ідповідні доходи б ідних у 4 , 5 — 5 , 5 раза , то в Укр а їн і — б ільш я к у 10 р а з і в . Дедал і с е р й о з н і ш о ю д л я суспільства стає проблема з а й н я т о с т і .

Вищеперелічені проблеми в економіц і , непослідовність і г а л ь м у в а н н я реформ зумовлен і постсоц іал і стичним син­дромом, с к л а д н о щ а м и перехідного періоду, недостатн ім ступенем обґрунтованост і е к о н о м і ч н и х реформ , спробами механічного застосування зах ідних моделей без врахування н а ц і о н а л ь н о - і с т о р и ч н и х особливостей , н е в і д п о в і д н і с т ю правової бази е к о н о м і ч н и м р е а л і я м , ж о р с т к и м протисто­я н н я м м і ж г і л к а м и в л а д и , о п о р о м р е ф о р м а м з б о к у о п о з и ц і й н и х с и л , н е д о с к о н а л и м м е х а н і з м о м с о ц і а л ь н и х к о м п е н с а ц і й ; г л о б а л ь н о ю ф і н а н с о в о ю к р и з о ю 1 9 9 7 — 1998 р р . тощо .

Спробу певної к о р е к ц і ї р е ф о р м засв ідчив в и с т у п П р е ­з и д е н т а У к р а ї н и Л . К у ч м и на н а у к о в і й к о н ф е р е н ц і ї «Ук­р а ї н а на пороз і X X I с т о л і т т я : у р о к и р е ф о р м та с т р а т е ­г і я р о з в и т к у » 20 л и с т о п а д а 2 0 0 0 р . П і д к р е с л ю в а л о с ь , щ о в с т р а т е г і ї р е ф о р м сл ід п е р е н е с т и а к ц е н т на я к і с н і п о к а з н и к и , це з а б е з п е ч и т ь с т а б і л ь н е к і л ь к і с н е е к о н о ­м і ч н е з р о с т а н н я . О с к і л ь к и ц и в і л і з о в а н е п о г л и б л е н н я р и н к о в и х п е р е т в о р е н ь м о ж л и в е л и ш е на основ і у тв ер д ­ж е н н я п о в н о ц і н н о г о г р о м а д я н с ь к о г о с у с п і л ь с т в а , про ­цес д е м о к р а т и з а ц і ї вс іх сфер с у с п і л ь н о г о ж и т т я в У к ­р а ї н і має с т а т и б і л ь ш д и н а м і ч н и м , п е р е й т и в л о г і ч н е , о с м и с л е н е р у с л о .

Б а з о в и м и пр іоритетами економічної п о л і т и к и , нац іле ­н и м и на суттєве к о р и г у в а н н я моделі реформ і формуван­н я стратегі ї випереджаючого розвитку , були проголошені :

1) з м і ц н е н н я д ієздатності д е р ж а в и на основі реал і зац і ї адмін істративної та конституц ійно ї реформ;

2) створення н а л е ж н о ї законодавчо ї бази та стабіль­н и х п р а в и л я к основи економічно ї д і яльност і ;

604 Україна на шляху незалежності

3) з м і ц н е н н я п о з и ц і й н а ц і о н а л ь н о г о к а п і т а л у , відпо­в ідального за долю д е р ж а в и , його к о н с о л і д а ц і я й центра­л і з а ц і я ;

4) у т в е р д ж е н н я в е к о н о м і ц і к о н с т р у к т и в н о г о к о н к у ­рентного середовища ;

5) о б м е ж е н н я тіньової економічної д іяльност і та впливу о л і г а р х і ч н и х с т р у к т у р ;

6) в ідмова в ід спроб стаб іл і зувати е к о н о м і к у в и н я т к о ­во м о н е т а р н и м и з а с о б а м и , з а с т о с у в а н н я к о м п л е к с н о г о п ідходу , в основі я к о г о — всебічне у з г о д ж е н н я ш л я х і в р о з в и т к у грошово-кредитно ї п о л і т и к и із з а в д а н н я м и ре­альної е к о н о м і к и ;

7) д е ц е н т р а л і з а ц і я в л а д н и х п о в н о в а ж е н ь , п о с и л е н н я рол і рег іон ів , р о з ш и р е н н я їх прав і п о в н о в а ж е н ь .

19.7. Специфіка взаємодії кул ьтур и та сусп іл ьства в умовах перехідного періоду І с т о р и ч н и й досвід переконує , щ о в переломні момен­

ти м о ж н а д о с я г т и суспільної гармоні ї л и ш е тоді , к о л и п а р а л е л ь н о з р а д и к а л ь н и м и п е р е т в о р е н н я м и в пол і тиц і , е к о н о м і ц і , с о ц і а л ь н і й сфері в ідбуваються а д е к в а т н і зру­ш е н н я в к у л ь т у р і . А д ж е внасл ідок д і а л е к т и ч н о ї взаємо­дії із суспільством к у л ь т у р а є, по -перше , і н д и к а т о р о м сус­п ільного р о з в и т к у (в ідображає стан морального з д о р о в ' я сусп ільства , р і вень е к о н о м і ч н и х і п о л і т и ч н и х свобод, ха­р а к т е р и з у є його д у х о в н и й потенц іал ) ; по-друге , синтеза­тором сусп ільного досвіду ( с я г а ю ч и к о р і н н я м у традиці ї попередніх п о к о л і н ь , орган ічно поєднує п о з и т и в н и й дос­від м и н у л о г о із с у ч а с н и м , враховує тенденці ї майбутньо­го); по-третє , стаб іл і затором с у с п і л ь н и х процес ів (перебу­в а ю ч и під з н а ч н и м в п л и в о м пануючого т и п у сусп ільних в ідносин , економічного у к л а д у п о л і т и ч н о г о р е ж и м у , со­ц і а л ь н о - к л а с о в о ї с т р у к т у р и , е т н і ч н и х і н а ц і о н а л ь н и х в ідносин , к у л ь т у р а а к т и в н о в п л и в а є на духовну арх ітек­тон іку суспільства , ш л я х о м пер іодичної р а д и к а л і з а ц і ї або стаб іл і зац і ї громадсько ї д у м к и а к т и в і з у є або г а л ь м у є сус­п іль н і процеси в р і з н и х сферах ж и т т я , н а м а г а ю ч и с ь за­безпечити сусп ільну г а р м о н і ю п р и переход і до нових орі­єнтир ів , пр іоритет ів , ш к а л и цінностей) ; по-четверте, інтег­ратором с у с п і л ь н и х сил ( к у л ь т у р а має здатн ість об 'єдну-

Специфіка взаємодії культури та суспільства 6 0 5

в а т и людей н е з а л е ж н о від їхньо ї св ітоглядної т а ідеоло­г ічної ор ієнтац і ї , нац іонально ї н а л е ж н о с т і в певн і соці­а л ь н і сп ільноти , а народи — у світову ц и в і л і з а ц і ю ) .

П и т а н н я про д е р ж а в н у п і д т р и м к у р о з в и т к у к у л ь т у ­ри , про в и к о р и с т а н н я к у л ь т у р н о ї п о л і т и к и я к ефектив­ного інструменту оновлення суспільства н а д з в и ч а й н о гос­тро постало в У к р а ї н і п і с л я п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і . А д ж е саме з цього моменту дедалі б ільшої сили і р о з м а х у в духовно-культурному ж и т т і набули три суперечливі про­цеси:

1) п е р е г л я д , п е р е о с м и с л е н н я та п е р е о ц і н к а донедавна п а н і в н и х п о г л я д і в , ор і єнтир ів , настанов повед інки ;

2) п о в е р н е н н я т р а д и ц і й н и х ц і н н о с т е й н а ц і о н а л ь н о ї к у л ь т у р и , в ідтворення р е л і г і й н и х та н а ц і о н а л ь н и х форм с в і т о с п р и й н я т т я ;

3) п р о н и к н е н н я та а д а п т а ц і я на н а ц і о н а л ь н о м у ґ р у н т і нової системи цінностей, я к і характерн і д л я духовно-куль­турного ж и т т я зах ідної цив іл і з ац і ї .

З і т к н е н н я ц и х р і зновекторних культуротворчих пото­к ів призвело до своєрідного руйнівного вибуху в свідомос­ті я к на рівні окремої л ю д и н и , так і на рівні суспільства, к р и з и національної ідентичності , втрати почуття історич­ної перспективи і з н и ж е н н я р івня самооцінки наці ї . Дос­л і д н и к и н а з в а л и цей феномен «культурним ш о к о м у пост­к о м у н і с т и ч н и х сусп ільствах» . Його з а г а л ь н и м и рисами , х а р а к т е р н и м и д л я більшості к р а ї н перехідного періоду, є ероз ія системи соціальної мотиваці ї , зростання моральної перевтоми, р о з ч а р у в а н н я та невдоволення серед ш и р о к и х верств населення , п ідвищена конфронтац ія суспільства і помітна ностальг ія за тотал і тарним «порядком» .

З а к о н о м і р н о , щ о в ідмова , бодай нав і ть часткова , від старої ш к а л и ц інностей вивела суспільство із р і вноваги , а в ідсутність ч і тко ї нової системи ц інностей не д а в а л а йому змоги с т а б і л і з у в а т и с я . З а ц и х умов гасло духовного в ідродження абсолютно лог ічно було висунуто на передній п л а н . Суть його п о л я г а л а в п о ш у к у в г л и б и н а х історії та нац іонально ї т р а д и ц і ї над ійної та стабільної св ітоглядної опори , я к а була в к р а й необхідна в умовах перех ідного пер іоду . Н а ж а л ь , на початковому етап і державотворен­н я в У к р а ї н і в і д р о д ж е н н я р о з г л я д а л о с ь я к м е х а н і ч н е від­т в о р е н н я , своєр ідна р е к о н с т р у к ц і я м и н у л о г о . А час дик­тував необх ідн ість переходу від р о м а н т и ч н о ї к о н ц е п ц і ї в і д р о д ж е н н я до п р а г м а т и ч н о ї , суть я к о ї п о л я г а є не л и ш е в п і д н я т т і на а в а н с ц е н у суспільного ж и т т я ц і л и х пласт ів народної к у л ь т у р и , добутих з г л и б и н історі ї , а й у витон-

6 0 6 Україна на шляху незалежності

ченому , д и ф е р е н ц і й о в а н о м у п ідході до історичного досві­ду, нац іонально ї традиц і ї , з н а х о д ж е н н і в м и н у л о м у само­бутніх з ародк ів н а ц і о н а л ь н о г о с а м о р о з в и т к у , ч и н н и к і в прогресу , і н ш и х м о ж л и в о с т е й н а д а н н я суспільству дина­мічності , я к і в силу історичних обставин були забуті , втра­чені або свідомо з н и щ е н і й з а л и ш и л и с я н е р е а л і з о в а н и м и .

Іншою серйозною проблемою духовно-культурного жит­тя сучасної Укра їни є проникнення й адаптація на націо­нальному ґрунті системи цінностей західної цивілізаці ї . Ц я проблема має два аспекти: створення умов для органічного засвоєння нових прогресивних ідей суспільною свідомістю і вироблення стійкого імунітету проти антикультури .

О т ж е , д л я взаємоді ї к у л ь т у р и та суспільства в у м о в а х перех ідного періоду х а р а к т е р н і р і зновекторн ість та бага­топлановість . К у л ь т у р н и й ч и н н и к а к т и в н о впливає на сус­п і л ь н и й р о з в и т о к , а суспільство вносить серйозні корек ­т и в и в д и н а м і к у к у л ь т у р н о г о процесу .

19.8. Основні тенденції розвитку сучасної української культури Основою самовідтворення культури є освіта. Наприк інц і

X X ст. її зміст, форми суттєво в ідставали від основних тенденцій розвитку цив іл і зац і ї , слабо були зорієнтовані на перспективи цього процесу. Гостра потреба к а р д и н а л ь ­н и х змін у сфері освіти зумовила проголошення в 1988 р . «Основних н а п р я м і в реформи загальноосвітньої і профе­сійної ш к о л и » . Нової моделі в і тчизняно ї освіти потребу­вала поява на пол ітичній карт і світу незалежної У к р а ї н и . Ц я модель , в ідповідаючи р е а л і я м посттоталітарного су­спільства, мала стати національно зорієнтованою, органічно в п и с а в ш и с ь у загальносвітові процеси .

У листопад і 1993 р . Кабінет Мін істр ів затвердив про­граму «Освіта» («Укра їна X X I стол іття») щодо к а р д и н а л ь ­ної р е к о н с т р у к ц і ї всієї системи осв іти , я к а передбачає :

1) д е ц е н т р а л і з а ц і ю у п р а в л і н н я освітою; 2) д и ф е р е н ц і а ц і ю , г у м а н і з а ц і ю , і н д и в і д у а л і з а ц і ю на­

вчально-виховного процесу; 3) безперервність освіти та в а р і а т и в н і с т ь н а в ч а л ь н и х

п л а н і в і п р о г р а м ; 4) переор і єнтац ію сфери осв іти на п р і о р и т е т н и й роз­

виток особистості й створення д л я цього в ідпов ідних умов у сусп ільств і .

Основні тенденції розвитку сучасної української культури 607

Планован і зм іни м а л и бути доволі м а с ш т а б н и м и , а д ж е стосувалися понад 4 8 тис . з а к л а д і в та установ , у я к и х навчалося м а й ж е 15 м л н учнів та студент ів .

У процесі реформування всіх л а н о к освіти наголос було зроблено на:

1) де ідеологізаці ї й д е м о к р а т и з а ц і ї н авч ал ь н о го про­цесу;

2) з в ' я з к у освіти з н а ц і о н а л ь н о ю істор ією, к у л ь т у р о ю і т р а д и ц і я м и ;

3) забезпеченні свободи творчості педагогам-новаторам; 4) у р і з н о м а н і т н е н н і системи н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в з

м е т о ю в р а х у в а н н я і н т е р е с і в і н а х и л і в п і д р о с т а ю ч о г о п о к о л і н н я , а т а к о ж р е а л ь н и х потреб сусп ільства . Д л я перспективного р о з в и т к у зд ібностей обдарованих д ітей розгорнули свою роботу 236 г і м н а з і й , 208 л іце їв , 26 ко­л е г і у м і в , 1040 н а в ч а л ь н о - в и х о в н и х к о м п л е к с і в . В ж е в середині 90-х рок ів у системі вищої освіти в и н и к л о май ­ж е 500 н е д е р ж а в н и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д і в , 100 з я к и х було акредитовано , тобто о т р и м а л и ю р и д и ч н и й статус ;

5) поступовому приведенн і у в ідповідність мови на­в ч а н н я в ш к о л а х до етнічного с к л а д у н а с е л е н н я . Я к щ о в 1991 р . у к р а ї н с ь к о ю мовою н а в ч а л о с я л и ш е 4 9 , 3 % ш к о ­л я р і в , то через десять рок ів — 6 7 , 4 % . Д л я з адоволення м о в н и х потреб представник ів і н ш и х нац іональностей в У к р а ї н і п р а ц ю ю т ь 2,4 тис . ш к і л з рос ійською мовою на­в ч а н н я , 11 — м о л д а в с ь к о ю , 107 — р у м у н с ь к о ю , 67 — угорською, 9 — к р и м с ь к о т а т а р с ь к о ю , 3 — п о л ь с ь к о ю , 2 ,3 т и с . ш к і л — з двома і трьома м о в а м и н а в ч а н н я .

А л е о ч і к у в а н и х к а р д и н а л ь н и х з м і н у системі осв іти не в ідбулося . Б і л ь ш е того, я к і все суспільство , освіта п о т р а п и л а в зону глибокої к р и з и , щ о засв ідчує :

1) з а л и ш к о в и й п р и н ц и п ф і н а н с у в а н н я . У 1992 р . час­т к а консолідованого бюджету на р о з в и т о к освіти станови­л а — 1 2 , 6 % , у 1994 р . — л и ш е 9 , 5 % ;

2) нев ідповідність матер іально ї бази освіти о п т и м а л ь ­ним нормативам і потребам суспільства. З а 1985—1995 рр . к і л ь к і с т ь з а к л а д і в освіти, щ о п р о в о д и л и з а н я т т я у дві-т р и з м і н и , зросла м а й ж е на 1,5 т и с . У 1994 / 9 5 нав­ч а л ь н о м у роц і ш к о л и були з а б е з п е ч е н і п і д р у ч н и к а м и т і л ь к и на 4 0 % від потреб, т е х н і ч н и м и засобами навчан­н я — л и ш е на 7 — 1 0 % ;

3) п а д і н н я соціального п р е с т и ж у педагог ічної д і я л ь ­ності ;

4) з а гострення кадрово ї п р о б л е м и . В ж е на п о ч а т к у 1995 р . через низьку соціальну захищеність загальноосвітні

6 0 8 Україна на шляху незалежності

ш к о л и в т р а т и л и 46 т и с . у ч и т е л і в . У профес ійній ш к о л і не вистачає 2 5 % майстр ів виробничого н а в ч а н н я . Л и ш е п р о т я г о м 1 9 9 4 / 9 5 н а в ч а л ь н о г о року із вузів п і ш л о 7 т и с . в и к л а д а ч і в , б ільшість з н и х — к а н д и д а т и та доктори н а у к .

Н а п р и к і н ц і 2 0 0 0 р . п р о ц е с р е ф о р м у в а н н я осв іти в У к р а ї н і вступив у нову фазу свого р о з в и т к у . Н а п о ч а т к у вересня було обнародувано п р о е к т «Концепці ї 12-річної середньої загальноосв ітньо ї ш к о л и » . ї ї поява обґрунтову­в а л а с я т и м , щ о і н т е г р а ц і я і г л о б а л і з а ц і я с о ц і а л ь н и х , еко­н о м і ч н и х та к у л ь т у р н и х процес ів , пер сп ектив и р о з в и т к у укра їнсько ї д е р ж а в и на потребують випереджаючого , гли­бокого о н о в л е н н я системи осв іти . Суть зм ін с т а н о в л я т ь д е м о к р а т и з а ц і я , і н д и в і д у а л і з а ц і я та п р а г м а т и з а ц і я на­вчального процесу .

Зміст нової освітньої концепції передбачає: 1) перехід до 12-річної системи освіти в середній ш к о л і ,

я к умови д л я і н т е л е к т у а л ь н о г о , соц іального , морального й ф і зичного р о з в и т к у й с а м о р о з в и т к у учн ів , в и х о в а н н я г р о м а д я н и н а - п а т р і о т а , с творення над ійного ф у н д а м е н т у д л я ф о р м у в а н н я д е м о к р а т и ч н о г о суспільства ;

2) з р о с т а н н я в н а в ч а л ь н о м у процес і в м і н н я здобувати і н ф о р м а ц і ю з р і з н и х д ж е р е л , п е р е р о б л я т и й застосовува­т и її д л я індив ідуального р о з в и т к у й с а м о в д о с к о н а л е н н я л ю д и н и ;

3) п о с и л е н н я п р а к т и ч н о г о й виховного с п р я м у в а н н я осв іти;

4) д и ф е р е н ц і а ц і ю та і н д и в і д у а л і з а ц і ю н а в ч а н н я і ви­х о в а н н я у ч н і в , с творення умов д л я їх с а м о р о з в и т к у й са­м о в и з н а ч е н н я , осмисленого в и з н а ч е н н я своїх м о ж л и в о с ­тей і ж и т т є в и х ц і л е й ;

5) з абезпечення безперервност і осв іти молоді ; 6) з р о с т а н н я з н а ч е н н я в ж и т т і загальноосв ітньо ї ш к о ­

л и орган ів громадського с а м о у п р а в л і н н я (учн івськ і збо­ри , б а т ь к і в с ь к і збори, о п і к у н с ь к а р а д а , н а г л я д о в а рада тощо) та колег і ального органу у п р а в л і н н я (педагог ічна рада) ;

7) п о с и л е н н я виховно ї та о р г а н і з а т о р с ь к о ї ф у н к ц і й в ч и т е л я , с т и м у л ю в а н н я д іалогової ф о р м и с п і л к у в а н н я з у ч н я м и , переходу від авторитарно ї п е д а г о г і к и до педаго­г і к и особистісно зор ієнтованої , к о м у н і к а т и в н о ї .

Складовою духовної к у л ь т у р и , ф о р м о ю суспільної сві­домост і є н а у к а , потенц іал я к о ї в У к р а ї н і п о р і в н я н о ви­с о к и й . З а г а л ь н а чисельн ість н а у к о в и х к а д р і в у 1994 р . була вдв іч і б ільшою, н і ж у Ф р а н ц і ї , й с т а н о в и л а м а й ж е 300 т и с . осіб, з я к и х понад 80 т и с . — д о к т о р и і кандида -

Основні тенденції розвитку сучасної української культури 609

ти н а у к . Н а й а в т о р и т е т н і ш и м н а у к о в и м центром є А к а д е ­м і я н а у к У к р а ї н и , я к а у 1 9 9 4 р . о т р и м а л а с т а т у с нац іонально ї . Останнім часом б ільш я к у 20 раз ів зросла к і л ь к і с т ь п р я м и х угод про сп івробітництво м і ж заруб іж­н и м и та у к р а ї н с ь к и м и н а у к о в и м и ц е н т р а м и .

Проте негативн і тенденці ї , я к і з а гострилися в останні д е с я т и л і т т я X X ст . , в и з н а ч а ю т ь становище і на п о ч а т к у X X I ст . До н и х н а л е ж а т ь :

1) пост ійне з н и ж е н н я витрат на н а у к у у в н у т р і ш н ь о м у валовому продукт і . Т а к , я к щ о в 1991 р . планов і в и т р а т и на н а у к у з д е р ж а в н о г о б ю д ж е т у становили 3 , 1 % ВВП, то 1995 р . — 0 ,62 % , а в 1999 р . взагал і л и ш е 0 , 4 % . У результат і за в н у т р і ш н і м и в а л о в и м и в и т р а т а м и на одно­го н а у к о в ц я У к р а ї н а поступається : Греції — у 8 р а з і в , Туреччин і — в 2 ,5 раза , СІЛА та Великобритан і ї — в 50 раз ів ;

2) невпинне п а д і н н я р і в н я наукоємност і валового внут­р ішнього продукту У к р а ї н и , я к и й є п о к а з н и к о м д и н а м і ­к и е к о н о м і ч н и х перетворень . П р о т я г о м 1991 — 1 9 9 9 р р . цей п о к а з н и к з н и з и в с я в 2 ,2 раза ;

3) недостатня м а т е р і а л ь н а база , о б м е ж е н и й доступ до нов і тньо ї н а у к о в о ї і н ф о р м а ц і ї . В ідсутн ість н а л е ж н о г о ф і н а н с у в а н н я з у м о в и л а в ідставання у к р а ї н с ь к и х н а у к о ­во-досл ідних установ за оснащен істю засобами автома­тизац і ї , н а у к о в и м и п р и л а д а м и , м а т е р і а л а м и , л і тературою від однопрофільних установ розвинутих к р а ї н щ о н а й м е н ­ш е на 1 0 — 1 5 р о к і в . В і т ч и з н я н і н а у к о в ц і о с н а щ е н і облад­н а н н я м та інформацією в 100 раз ів менше , н і ж їхн і зах ідні колеги , а доступом до найнов ішої інформаці ї володіє л и ш е 1% ф а х і в ц і в ;

4) з н и ж е н н я е ф е к т и в н о с т і ф у н к ц і о н у в а н н я н а у к о в и х установ. Я к щ о в 1990 р . принципово нові технічні р і ш е н н я н а р і в н і в и н а х о д у м і с т и л а к о ж н а ч е т в е р т а р о з р о б к а в і т ч и з н я н и х н а у к о в ц і в , то в 1994 р . — л и ш е к о ж н а шос­та . П и т о м а вага розробок, я к і за своїми техн іко-економіч-н и м и х а р а к т е р и с т и к а м и п е р е в и щ у в а л и к р а щ і світові ана­л о г и , з н и з и л а с я до 4 , 1 % п о р і в н я н о з 6% 1990 р . Понад 9 0 % нових т е х н о л о г і ч н и х розробок не в п р о в а д ж у є т ь с я у в и р о б н и ц т в о . Ф у н д а м е н т а л ь н і д о с л і д ж е н н я поступають­ся м ісцем п р и к л а д н и м , що в перспектив і м о ж е призвести до значного в ідставання від і н ш и х кра їн на м а г і с т р а л ь н и х н а у к о в и х н а п р я м а х ;

5) в н у т р і ш н і й і з о в н і ш н і й «в ідплив у м і в » . Щ о р о к у внасл ідок м і грац і ї У к р а ї н а втрачає до 10 тис . дипломова­них спеціаліст ів . Цей процес веде до катастрофічних втрат .

610 Україна на шляху незалежності

А д ж е п ідготовка спец іал іста з в и щ о ю осв ітою, вченим ступенем та втрачена вигода від його в и к о р и с т а н н я обхо­д и т ь с я , за р о з р а х у н к а м и ф а х і в ц і в ООН, у 3 0 0 тис . дол . А процес деградац і ї н а у к и м о ж е стати незворотним , я к щ о к р а ї н у з а л и ш а т ь 1 0 — 1 5 % н а й п е р с п е к т и в н і ш и х молодих спец іал іст ів . Не м е н ш з а г р о з л и в и й і в н у т р і ш н і й «відплив у м і в » . З а останні р о к и понад 2 0 % н а у к о в ц і в п е р е й ш л и п р а ц ю в а т и в к о м е р ц і й н і с т р у к т у р и .

С у п е р е ч л и в і п р о ц е с и с п о с т е р і г а ю т ь с я й у с ф е р і л і т е р а т у р и та мистецтва . У к р а ї н с ь к і й л і т е р а т у р і в ж е по­вернено донедавна забуті й заборонені імена . Н а к н и ж к о ­в и х п о л и ц я х з ' я в и л и с я т в о р и л і т е р а т о р і в у к р а ї н с ь к о ї д іаспори . Це с п р и я є ф о р м у в а н н ю в ч и т а ч а ц іл існого у я в ­л е н н я про у к р а ї н с ь к у л і т е р а т у р у , повертає у к р а ї н с ь к о м у народові н е о ц і н е н н и й д л я подальшого р о з в и т к у х у д о ж ­ньо-естетичний досвід .

Ознака сучасності — висока пол ітизац ія суспільства . З а цих обставин зростає роль пристрасного слова публі­циста . Болючі проблеми сьогодення — перегляд , переос­м и с л е н н я та п е р е о ц і н к а п а н у ю ч и х донедавна погляд ів ; п о ш у к нових ідеалів та ор ієнтирів , мовна п о л і т и к а держа­ви; екологічні негаразди тощо — тематика публ іцистичних творів н а й а в т о р и т е т н і ш и х у суспільстві п и с ь м е н н и к і в .

Х а р а к т е р н и м и р и с а м и л і тературного процесу сього­дення є у т в е р д ж е н н я світоглядно-естетичного плюрал і зму ; творчий п о ш у к , щ о в и я в л я є себе в р о з ш и р е н н і ж а н р о в о ­го і стильового с п е к т р а л і т е р а т у р и ; з б е р е ж е н н я і творче о с м и с л е н н я т р а д и ц і й ; с и н х р о н н и й розвиток та в з а є м о д і я традиц і ї , а в а н г а р д у , модерну та постмодерну; осмислен­н я м і с ц я й рол і м и т ц я в л і т е р а т у р і та сусп ільному ж и т т і .

Ж и т т є з д а т н і с т ь та перспективу в і тчизняно ї л і тератури засвідчує п о я в а нової генераці ї л і тератор ів .

Суттєво в п л и в а є на розвиток л і тературного процесу , на ф о р м у в а н н я наукового потенц іалу д е р ж а в и р івень к н и ­г о в и д а в н и ц т в а . У червні 1997 р . було п р и й н я т о З а к о н У к р а ї н и «Про видавничу справу» , щ о створив засади юри­дичного у н о р м у в а н н я видавничо ї д і яльност і й передба­ч и в д е р ж а в н у п і д т р и м к у видавничо ї с п р а в и , з о к р е м а з п и т а н ь п ільгового о п о д а т к у в а н н я . Але цей з а к о н не був ю р и д и ч н и м а к т о м п р я м о ї ді ї , тому з а п р о в а д ж е н н я п ільго­вого о п о д а т к у в а н н я у сфері к н и г о в и д а н н я було м о ж л и в е л и ш е за внесення в ідпов ідних зм ін до податкового з ако ­нодавства . У Росі ї щ е 1995 р . було п р и й н я т о федераль­ний закон «Про д е р ж а в н у п ідтримку засобів масової інфор­м а ц і ї та к н и г о д р у к у в а н н я Р о с і й с ь к о ї Ф е д е р а ц і ї » , щ о

Основні тенденції розвитку сучасної української культури 611

з в і л ь н я в п р а к т и ч н о від усіх податк ів к н и г о в и д а н н я , пре­су і пол і графію. Ц я модель к н и г о в и д а в н и ц т в а поширена в багатьох к р а ї н а х світу і є доволі ж и т т є з д а т н о ю та перс­п е к т и в н о ю . У 2000 р . в Росі ї було видано 3,2 книги на одного ж и т е л я в р і к , а в У к р а ї н і — л и ш е 0 , 4 — 0 , 5 , у Б ілорус і — до 7, П о л ь щ і — 9 ,5 , Н і м е ч ч и н і — 12.

П о п р и е к о н о м і ч н і н е г а р а з д и р о з в и в а є т ь с я н а ц і о ­н а л ь н и й т е а т р . Щ о р о к у г л я д а ч і У к р а ї н и мають змогу побувати на т р и д ц я т и т и с я ч а х вистав . У к р а ї н с ь к и й театр н а м а г а є т ь с я у т в е р д и т и с я в європейському культурному просторі. Це засвідчують гастролі Національного академіч­ного драматичного театру імені І . Ф р а н к а в Н імеччин і , Львівського академічного театру імені М. Заньковецької — у Великобритан і ї , участь в і т ч и з н я н и х театрів у багатьох м і ж н а р о д н и х ф е с т и в а л я х . Т р а д и ц і й н и м и стали зарубіжні гастролі к о л е к т и в і в Н а ц і о н а л ь н о ї опери, театрів опери та балету Д н і п р о п е т р о в с ь к а , Д о н е ц ь к а , Львова , Одеси, Х а р к о в а . Голоси в і т ч и з н я н и х оперних сп івак ів А. Кочер ­ги , В . Л у к ' я н е ц ь , В. П ' я т н и ч к и , А. Ш к у р г а н а звучать на н а й п р е с т и ж н і ш и х сценах Європи. Дон ецьк став м ісцем проведення Міжна родного к о н к у р с у артист ів балету. На сцені Нац іонально ї опери набуває авторитету і М і ж н а ­родний к о н к у р с артист ів балету імені Сержа Л и ф а р я .

Складна с и т у а ц і я у сфері к і н е м а т о г р а ф у . Ще д е с я т ь рок ів тому на д е р ж а в н и х к і н о с т у д і я х зн імалося до 50 п о в н о м е т р а ж н и х і грових , 12 а н і м а ц і й н и х і до 500 корот­к о м е т р а ж н и х ф і л ь м і в щ о р о к у . Н и н і пор івняно з 1 9 8 8 р . виробництво фільмів скоротилося в 20 раз ів , а чисельність к іноустановок — б і л ь ш я к удв іч і , щорічне в ідв ідування к інотеатр ів помітно з м е н ш и л о с я . Поступово із свідомості громадян нашої республ іки з н и к а є п о н я т т я «рідне к і н о » . П о п р и те ф і л ь м «Лебедине озеро. Зона» (С. П а р а д ж а н о в , Ю. Ільєнко) 1990 р . в п е р ш е в історії укра їнського к і н о о д е р ж а в нагороди н а й п р е с т и ж н і ш о г о у світі Каннського к і н о ф е с т и в а л ю . Ф і л ь м и «Фучжоу» Ю. І л ь є н к а , «Астеніч­н и й синдром» К. Муратової та «Голос трави» Н. М о т у з к а м а л и з н а ч н и й р е з о н а н с на к і н о ф е с т и в а л я х у К а н н а х , Роттердамі , Б е р л і н і . Усп іхом в і т ч и з н я н и х к інематогра­фіст ів став ф і л ь м В. К р и ш т о ф о в и ч а «Приятель н е б і ж ­ч и к а » .

Д и н а м і ч н і процеси в ідбуваються в царин і популярної укра їнсько ї м у з и к и . Молоді в и к о н а в ц і дедалі впевнен іше з а я в л я ю т ь п р о себе на ф е с т и в а л я х « Ч е р в о н а р у т а » , «Тавр ійськ і і гри» , «Доля» (Черн івц і ) , «Мелодія» (Льв ів ) , «Оберіг»(Луцьк) , «Тарас Бульба» (Дубно) тощо.

612 Україна на шляху незалежності

У сфері к у л ь т у р и а к т и в н о р о з в и в а ю т ь с я м і ж н а р о д н і з в ' я з к и , щ о с п р и я є п о ш и р е н н ю у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и у світ і . П і с л я здобуття н е з а л е ж н о с т і д е с я т к и к р а ї н світу у к л а л и з У к р а ї н о ю угоди про к у л ь т у р н у сп івпрацю. Ук­р а ї н с ь к е т о в а р и с т в о д р у ж б и і к у л ь т у р н и х з в ' я з к і в і з з а р у б і ж н и м и к р а ї н а м и має к о н т а к т и з 9 0 0 г р о м а д с ь к и м и орган і зац іями і понад 300 в ідомими громадськими д іячами із 102 к р а ї н св іту . Товариство к у л ь т у р н и х з в ' я з к і в і з у к р а ї н ц я м и за кордоном «Україна» співпрацює з 50 органі­з а ц і я м и з а р у б і ж н и х у к р а ї н ц і в , к р а ї н Європи, С Ш А , Ка­н а д и , Л а т и н с ь к о ї А м е р и к и , Австрал і ї . П р о т я г о м 1992— 1 9 9 3 р р . понад 100 у к р а ї н с ь к и х т в о р ч и х к о л е к т и в і в по­бувало на г а с т р о л я х за к о р д о н о м .

Водночас з а останнє д е с я т и л і т т я у к у л ь т у р н і й сфері не вдалося подолати деструктивні тенденці ї , найпомітн іші серед я к и х :

— м а р г і н а л і з а ц і я к у л ь т у р и ; — с к о р о ч е н н я м е р е ж і установ к у л ь т у р и ; — п о в і л ь н е ф о р м у в а н н я п р а в о в и х з а с а д к у л ь т у р и ,

м и с т е ц т в а , я к і в ідпов ідали б с у ч а с н и м св ітовим вимогам та особливостям у к р а ї н с ь к о г о к у л ь т у р н о г о процесу;

— обмежене ф і н а н с у в а н н я к у л ь т у р и ; — к о м е р ц і а л і з а ц і я культурно ї сфери , що за відсутності

с т і й к и х т р а д и ц і й меценатства поставило на м е ж у в и ж и ­в а н н я з н а ч н у ч астину творчих к о л е к т и в і в , с п р и ч и н и л о д о м і н у в а н н я г р о ш е й над е с т е т и ч н и м и і д е а л а м и ;

— прогресуюча к у л ь т у р н а д е г р а д а ц і я н а с е л е н н я . Х а р а к т е р н о ю особливістю сучасного стану к у л ь т у р и є

н е о д н о з н а ч н і с т ь п р о ц е с і в у г у м а н і т а р н і й с ф е р і . Т а к , д о м і н у в а н н я п л ю р а л і з м у в д у х о в н о м у р о з в и т к у суспіль­ства дає змогу о з н а й о м и т и ш и р о к и й з а г а л із ш е д е в р а м и світової к у л ь т у р и , я к і р а н і ш е з і деолог ічних п р и ч и н були н е д о с т у п н и м и ; с т и м у л ю є творчу а к т и в н і с т ь м и т ц і в . А л е водночас п л ю р а л і з м в і д к р и в а є ш л я х д л я п р о н и к н е н н я в д у х о в н у с ф е р у а н т и к у л ь т у р и . П р о п а г у ю ч и н а с и л л я , а н т и г у м а н н і с т ь , вона за в ідсутност і ст ійкого к у л ь т у р н о ­го імун ітету становить серйозну загрозу д л я суспільства . Ц е зумовлює потребу р а д и к а л ь н и х , але в и в а ж е н и х , дале­к о г л я д н и х і п р о д у м а н и х зм ін .

Характерні риси релігійного життя 613

19.9. Характерні риси релігійного життя Н а п р и к і н ц і 80-х — на початку 90-х рок ів в У к р а ї н і

розпочався своєр ідний «рел і г ійний ренесанс» , в и я в а м и я к о г о стали в і д р о д ж е н н я рел іг ійного ж и т т я , в и н и к н е н н я значної к ількост і рел і г ійних общин, реставрація та віднов­л е н н я ф у н к ц і о н у в а н н я давніх , спорудження нових храмів , з б і л ь ш е н н я набору до д у х о в н и х з а к л а д і в освіти тощо . Ц е було зумовлено з н я т т я м заборон на рел і г ійне ж и т т я , за­безпеченням д е р ж а в о ю р е а л ь н и х гарант ій свободи совісті ; з а г о с т р е н н я м с у с п і л ь н и х проблем; ч а с т к о в о ю в т р а т о ю старих ідеолог ічних ор ієнтир ів та ц інностей; р і зновектор-н и м и п о ш у к а м и духовної опори в ж и т т і ; п о в е р н е н н я м до с п о к о н в і ч н и х д у х о в н и х ц інностей .

Ч и с л е н н і соціологічні д о с л і д ж е н н я свідчать про поміт­не з р о с т а н н я рел іг ійного ч и н н и к а в сусп ільному ж и т т і , п о с и л е н н я р е л і г і й н о с т і н а с е л е н н я ( н и н і к о ж е н т р е т і й г р о м а д я н и н У к р а ї н и в в а ж а є себе в і р у ю ч и м ) . Р е л і г і й н у ситуац ію в к р а ї н і в останні р о к и X X ст. х а р а к т е р и з у в а л и з р о с т а н н я к і л ь к о с т і р е л і г і й н и х громад , значне р о з ш и р е н ­н я спектра к о н ф е с і й , н а п р я м і в . Т а к , я к щ о до 1985 р . в республіц і і снувало 5 ,5 т и с . р е л і г і й н и х громад 18 кон­фесій та н а п р я м і в , то на п о ч а т к у 1995 р . в У к р а ї н і д і я л о в ж е м а й ж е 1 6 , 5 тис . громад 67 конфес ій , н а п р я м і в , на 1 с ічня 2000 р . ф у н к ц і о н у в а л о до 2 3 , 5 тис . громад 90 кон­фесій та н а п р я м і в .

Водночас у духовн ій сфері і снують і серйозні пробле­м и . Однією з н а й б о л ю ч и ш и х є г л и б о к и й розкол у право­слав ' ї , я к е в У к р а ї н і поділене на три конфесі ї :

— У к р а ї н с ь к а п р а в о с л а в н а ц е р к в а Московського па­т р і а р х а т у ( У П Ц — М П ) — приблизно 8 ,5 тис . громад;

— У к р а ї н с ь к а п р а в о с л а в н а ц е р к в а Київського патр і ­а р х а т у ( У П Ц — К П ) — 2,5 тис . громад;

— У к р а ї н с ь к а а в т о к е ф а л ь н а п р а в о с л а в н а ц е р к в а ( У А П Ц ) — п р и б л и з н о 1 т и с . громад .

К о н ф е с і й н а р о з ' є д н а н і с т ь не с п р и я є к о н с о л і д а ц і ї сусп ільства , сіє п р о т и с т о я н н я в у к р а ї н с ь к и х з е м л я х .

І н ш о ю , не м е н ш с к л а д н о ю , п р о б л е м о ю є з н а ч н а п о л і т и з а ц і я рел і г ійно ї сфери . З одного боку, сама рел і г і я а к т и в н о в и х о д и т ь на пол і тичну арену , про щ о св ідчить п о я в а У к р а ї н с ь к о ї х р и с т и я н с ь к о - д е м о к р а т и ч н о ї п а р т і ї (1990) , У к р а ї н с ь к о ї х р и с т и я н с ь к о ї парт і ї ж і н о к (1991) , з іншого — п о л і т и к а п р о н и к а є в рел і г ійну сферу. В ж е звич-

614 Україна на шляху незалежності

ною стала п р а к т и к а опори о к р е м и х п о л і т и к і в та п а р т і й на рел і г ійн і орган і зац і ї з метою р о з ш и р е н н я е л е к т о р а т у .

Н е п о о д и н о к и м и є к о н ф л і к т и м і ж г р е к о - к а т о л и к а м и і п р а в о с л а в н и м и та всередині православно ї конфес і ї . П р и ­водом до м і ж к о н ф е с і й н и х з і т к н е н ь н а й ч а с т і ш е с т а ю т ь поділ сфер впливу , боротьба за л ідерство , к у л ь т о в і п р и м і ­щ е н н я , м а й н о .

Особливостями рел і г ійного ж и т т я У к р а ї н и є, по-пер­ш е , п о р і в н я н о в и с о к и й р івень рел іг ійно ї а к т и в н о с т і насе­л е н н я : в У к р а ї н і на к о ж н у рел і г ійну о б щ и н у п р и п а д а є в середньому 2387 осіб, щ о в 4 рази б і л ь ш е , н і ж у Росі ї , і вдвічі перевищує р івень Б ілорус і ; по-друге , т еритор і альна нер івномірн ість п о ш и р е н н я реліг і ї : т р и в а л а р о з ' є д н а н і с т ь у к р а ї н с ь к и х земель, перебування в складі д е р ж а в із р і зним с о ц і а л ь н и м устроєм, к у л ь т у р о ю , особливостями духовно­го р о з в и т к у п о з н а ч и л и с я не т і л ь к и на ареал і п о ш и р е н н я реліг і ї , її к о н ф е с і й н і й п а л і т р і , а й на інтенсивност і релі ­г ійного ж и т т я ; по-третє , а к т и в н и й перех ід в і р у ю ч и х із одних к о н ф е с і й в і н ш і : я к щ о на момент п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і в У к р а ї н і до п р а в о с л а в ' я н а л е ж а л о 7 0 % загально ї чисельност і р е л і г і й н и х громад , протестантиз ­му — 27%о, а к і л ь к і с т ь р и м о - к а т о л и ц ь к и х не п е р е в и щ у ­вала 2 % , то нин і православн і в іруючі с т а н о в л я т ь л и ш е 5 2 % загальної к ількості релігійного населення кра їни , при­х и л ь н и к и п р о т е с т а н т и з м у — 2 5 , а п р и б і ч н и к и двох г і л о к к а т о л и ц ь к о ї ц е р к в и ( У Г К Ц та Р К Ц ) — 2 1 % .

Сучасна рел іг ійна ситуац ія х а р а к т е р и з у є т ь с я відрод­ж е н н я м та актив ізац ією діяльності церков нац іональних м е н ш и н . Останнім часом в и н и к л о багато реліг ійних органі­зацій та об'єднань, що належать до «нетрадиційних культів». Зокрема , набули п о ш и р е н н я Корейська методистська церк­ва , р е л і г і й н і г р о м а д и Т о в а р и с т в а Св ідомост і К р і ш н и , буддистів, в іри Баха ї , даосистів, ведантистів т а і н . Значна к ільк ість реліг ійних угруповань перебуває в «окультному п ідпілл і» . Так , за д е я к и м и д а н и м и , в одному л и ш е Києві діє до 140 незареєстрованих об 'єднань .

Р о з г о р т а н н ю та п о г л и б л е н н ю рел і г ійного ренесансу в У к р а ї н і с п р и я в в і зит П а п и Р и м с ь к о г о , я к и й в ідбувся в червн і 2 0 0 1 р .

О т ж е , сучасному р о з в и т к о в і рел іг і ї в У к р а ї н і прита ­м а н н і т а к і риси :

— помітне з р о с т а н н я рел і г ійного ч и н н и к а в суспіль­ному ж и т т і ;

— п о с и л е н н я рел і г ійност і н а с е л е н н я ; — ш в и д к е з б і л ь ш е н н я к і л ь к о с т і р е л і г і й н и х громад ;

Роль національної ментальності 615

19.10. Роль національної ментальності в житті суспільства П і д м е н т а л ь н і с т ю ( м е н т а л і т е т о м ) р о з у м і ю т ь с т і й к і

с т р у к т у р и глибинного р і в н я к о л е к т и в н о ї та індив ідуаль ­ної свідомості й підсвідомості , що в и з н а ч а ю т ь устремлін­н я , н а х и л и , ор ієнтири людей , у я к и х в и я в л я ю т ь с я націо­н а л ь н и й х а р а к т е р , з а г а л ь н о в и з н а н і ц інност і , сусп ільна п с и х о л о г і я . Ментальн ість о значає дещо сп ільне , щ о ле­ж и т ь в основі свідомого і п ідсв ідомого , лог ічного та емо­ційного, тобто вона є г л и б и н н и м джерелом м и с л е н н я , ідео­логі ї та в іри , почуттів та емоц ій .

Я к п р а в и л о , м е н т а л ь н і с т ь ф о р м у ю т ь т а к і ч и н н и к и : географічне середовище, п о л і т и ч н і інститути і соц іальн і с т р у к т у р и суспільства , к у л ь т у р а , традиц і ї . Х а р а к т е р н о , щ о ментальн ість — це не в и н я т к о в о п а с и в н и й о б ' є к т , сво­єр ідний наслідок сумарної ді ї н а з в а н и х ч и н н и к і в . Вона сама є а к т и в н и м фактором суспільного р о з в и т к у , надзви­чайно в а ж л и в и м і д і євим , але м а л о п о м і т н и м , о с к і л ь к и і м п у л ь с и , я к і вона посилає народу чи окремій л ю д и н і , йдуть з глибин історії , з г л и б и н підсвідомого. Збер і гаючи в закодованій формі на рівні підсвідомості і сторичний дос­від народу , ментальн ість ніби з н а х о д и т ь с я у будці суфле­ра . Тобто її наявн ість на п о л і т и ч н і й сцені в ідчувається в поведінці та репл іках головних героїв , проте сама вона перебуває у зат інку .

Х а р а к т е р н і риси та особливості укра їнсько ї менталь ­ності зумовлен і н и з к о ю ч и н н и к і в :

1. Геополітичне становище: між Заходом і Сходом. Саме воно зумовило м а р г і н а л ь н і с т ь , двоїст ість укра їнсь ­кої ментальност і . ї й п р и т а м а н н е п о є д н а н н я індив ідуал і з -

— пол іконфес ійн ість , р о з ш и р е н н я спектра к о н ф е с і й , н а п р я м і в і тлумачень ;

— г л и б о к и й розкол у п р а в о с л а в ' ї ; — п о л і т и з а ц і я рел і г ійно ї с ф е р и , м і ж ц е р к о в н і к о н ­

ф л і к т и ; — територ іальна нер івномірн ість п о ш и р е н н я рел іг ій ­

них орган і зац ій ; — в ідродження та а к т и в і з а ц і я д іяльності церков націо­

н а л ь н и х м е н ш и н ; — поява в реліг ійному спектрі кра їни значної к ількост і

н е т р а д и ц і й н и х к у л ь т і в .

616 Україна на шляху незалежності

му, х а р а к т е р н о г о д л я зах ідно ї ор ієнтац і ї , і східної чуттє­вості та емоційност і .

2 . Домінуючий вплив двох головних історичних плас­тів традиційно-побутової культури: землеробського та козацького. Найглибинніші пласти української ментальності з а к л а д е н і , безперечно , землеробством, я к е з н а й д а в н і ш и х час ів було з а н я т т я м у к р а ї н ц і в я к автохтонного етносу. Саме воно в и з н а ч и л о особливості ї хнього св ітобачення , к у л ь т у р н і ор і єнтири та соц і альну о р г а н і з а ц і ю . Ф а х і в ц і с т в е р д ж у ю т ь , щ о весь у к л а д ж и т т є д і я л ь н о с т і у к р а ї н ц і в ( п р а ц я , традиц і ї , к у л ь т у р а , мова і ментальн ість ) ідеально адаптован і до однієї територ і ї ( л а н д ш а ф т у ) , детермінова­ні п р и р о д н и м и ц и к л а м и і с і л ь с ь к о г о с п о д а р с ь к и м кален­дарем. Закодована на р івні підсвідомості , з а к р і п л е н а в тра­д и ц і я х та мові , ц я і н ф о р м а ц і я к р і з ь стол і ття зумовлює т а к і х а р а к т е р н і риси у к р а ї н с ь к о г о нац іонального х а р а к ­теру , я к тонке в і д ч у т т я гармоні ї , з в а ж е н и й п ідхід до ви­р і ш е н н я с к л а д н и х с п р а в , п р а ц ь о в и т і с т ь , миролюбність , л і р и ч н е с п р и й н я т т я ж и т т я , м ' я к и й гумор , в ідчуття гос­п о д а р я та п е в н и й і н д и в і д у а л і з м (усв ідомлення самоцін-ності власної особистості) , розвинуте п о ч у т т я справедли­вості , щ о спонукає до н е с к і н ч е н н и х п о ш у к і в п р а в д и .

Землеробська к у л ь т у р а , з а л и ш к и м а т р і а р х а т у в родин­н и х стосунках з у м о в и л и пр іоритетну роль ж і н к и . Внаслі ­док цього соц іальн і та п с и х і ч н і н о р м и , і д е а л и , система м о р а л ь н и х ц інностей у к р а ї н ц і в ф о р м у в а л и с я в коорди­н а т а х землеробсько ї к у л ь т у р и під д о м і н у ю ч и м в п л и в о м ж і н к и , на противагу З а х і д н і й Європі , де п е р е в а ж а в пат­р і а р х а л ь н и й тип родин . А к т и в н і с т ь , я с к р а в о в и р а ж е н і во­лелюбність і д е м о к р а т и з м , пр іоритет чолов іка почали ф ік ­суватись і з а к р і п л ю в а т и с я в у к р а ї н с ь к і й ментальност і з появою на і сторичній сцен і ориг інального етносоціально-го у т в о р е н н я — к о з а ц т в а .

О т ж е , д л я у к р а ї н с ь к о ї м е н т а л ь н о с т і х а р а к т е р н а дво­їст ість , я к а , з одного боку , базується на поєднанн і в н ій з а х і д н и х і сх ідних н а ч а л , з іншого — на протиставленн і двох головних і с т о р и ч н и х пласт ів традиційно-побутової к у л ь т у р и : землеробського і к о з а ц ь к о г о . Ц я двоїст ість ви­я в л я є т ь с я у в е л и к і й а м п л і т у д і чуттєвого ж и т т я у к р а ї н ­ц і в : від любові — до н е н а в и с т і , від ейфорі ї — до розпачу , а т а к о ж у певн ій непослідовност і д ій .

3 . Багатовікова відсутність власної держави. Це сут­тєво д е ф о р м у в а л о у к р а ї н с ь к и й н а ц і о н а л ь н и й х а р а к т е р , зумовило г іпербол і зац ію з о в н і ш н і х ч и н н и к і в , п о к л а д а н ­н я на н и х п р о в и н и за ч и с л е н н і свої б іди . Т р и в а л а відсут-

Роль національної ментальності 617

ність в у к р а ї н с ь к о г о народу власної д е р ж а в и в ідбилася в н а ц і о н а л ь н і й ментальност і я к трагед ія л ю д и н и , я к а є ха­з я ї н о м землі (в розум інн і н а в и ч о к п р а к т и ч н о г о господа­р ю в а н н я , органічного з л и т т я з природою та ін . ) , а л е че­рез дію з о в н і ш н і х с и л не м о ж е бути в і л ь н и м господарем. Саме з цього к о р і н н я проростають п р и м и р е н н я з негатив­н и м и я в и щ а м и , т е р п л я ч і с т ь , в ідсутність здорових амбі­ц і й , д и с т а н ц і ю в а н н я від особистої в ідпов ідальност і .

4. Тривала роз'єднаність українських земель. Пере­б у в а н н я у к р а ї н с ь к и х з е м е л ь у склад і Рос ійсько ї , Австро-Угорсько ї і м п е р і й , П о л ь щ і , Румун і ї , Ч е х о с л о в а ч ч и н и та і н ш и х держав вплинуло на культуру , традиці ї , побут укра­ї н ц і в . Саме це є основою тако ї риси сучасної у к р а ї н с ь к о ї ментальност і , я к в ідсутність почуття нац іонально ї єднос­т і . Н а п р и к л а д , на ментальн ість г а л и ч а н суттєво вплину­л а з а х і д н о є в р о п е й с ь к а к у л ь т у р а , насамперед австро-ні -м е ц ь к а та п о л ь с ь к а . В а ж л и в и м ч и н н и к о м їхнього ж и т т я була г р е к о - к а т о л и ц ь к а ц е р к в а . Н а д у м к у багатьох спеці ­ал іст ів , д л я ж и т е л і в Г а л и ч и н и б ільш х а р а к т е р н і т а к і ри­си , я к працелюбність , і н д и в і д у а л і з м , в м і н н я господарю­в а т и , повага до власност і . К р і м того, ментальност і гали­ч а н п р и т а м а н н і п е в н и й к о н с е р в а т и з м , с к е р о в а н и й на уві-к о в і ч н е н н я в н е з м і н н о м у в и г л я д і основних н а ц і о н а л ь н о -е т н і ч н и х ц інностей , а т а к о ж а к т и в н е в и я в л е н н я націо­н а л ь н и х почутт ів , п а т р і о т и з м у .

Щ о ж стосується н а с е л е н н я Централ ьн о ї , Східної та Південної У к р а ї н и , то д л я них , через певні історичні обста­в и н и , головною метою було, я к п р а в и л о , не н а ц і о н а л ь н е , а соц іальне в и з в о л е н н я . П р о в і д н и м и рисами ментальнос­ті в цьому рег іоні були : к о л е к т и в і з м , а н а р х і з м , в іра в доброго і мудрого п р а в и т е л я , я к и й наведе п о р я д о к ; по­р і в н я н о с л а б ш и м и — н а ц і о н а л ь н і патр іотичн і п о ч у т т я , з в и ч к а до коп і тко ї п р а ц і .

Отже , слушною є д у м к а про те, що нині є всі підстави говорити не т ільки про особливості української ментальнос­ті загалом, а й про її своєрідність у р ізних регіонах Укра їни .

5 . Цілеспрямоване знищення й денаціоналізація укра­їнської еліти. К о н ф о р м і з м ч а с т и н и її з в у ж у в а л и к о л о ге­нератор ів н а ц і о н а л ь н и х ф і л о с о ф с ь к и х ідей, творців само­бутньої у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и , п о л і т и ч н и х л ідер ів та про­в і д н и к і в народу . Ц е , з одного боку , посилювало консерва­тивн ість у к р а ї н с ь к о ї ментальност і я к засобу з а х и с т у в ж е н а б у т и х н а ц і о н а л ь н и х ц і н н о с т е й від ч у ж и х в п л и в і в , з і ншого — поглиблювало недовіру до власної ел і ти , я к а м о ж е з а п р о д а т и с я знову .

6 1 8 Україна на шляху незалежності1

6. Нашарування «радянської» ментальності. Трива­ле перебування у к р а ї н с ь к о г о народу в ж о р с т к и х р а м к а х тотал ітарного суспільства л и ш и л о свій слід в н а ц і о н а л ь ­ному генетичному код і . «Родимі п л я м и » т о т а л і т а р и з м у н а я в н і в психолог і ї к о ж н о ї л ю д и н и , я к а в и х о в а н а за ра­дянсько ї доби. Вчені Н а ц і о н а л ь н о г о інституту стратег іч­н и х д о с л і д ж е н ь в и д і л я ю т ь т а к і основні риси «радянсь­кої» ментальност і : пасивн ість особи — в ідсутність волі до п о л і п ш е н н я ж и т т я в л а с н и м и с и л а м и , щ о доповнюється ф о р м а л ь н о ю а к т и в н і с т ю , про л ю д с ь к е око , н а п о к а з , го­ловне — створити в р а ж е н н я , щ о л ю д и н а п р а ц ю є , а не пра­ц ю в а т и на п е в н и й результат ; к о м п л е к с м е н ш о в а р т о с т і — в ідчуття власної нездатност і через н е к о м п е т е н т н і с т ь та непрофес іонал і зм , зворотним боком чого є невмотивова-на амб іц ійн ість та хамство ; п а т е р н а л і з м — п е р е к л а д а н н я на владу в и р і ш е н н я в л а с н и х проблем; безпорадність — над ія на в и р і ш е н н я проблем ззовн і , на ч и ю с ь гу м ан і тар ­ну д о п о м о г у 1 .

З а с у ч а с н и х умов м е н т а л ь н і с т ь п р о д о в ж у є в ід іграва­т и свою не д у ж е помітну , на п е р ш и й п о г л я д , але в а ж л и в у роль. З а в д я к и особливостям укра їнської ментальності (пев­ному к о н с е р в а т и з м у , упов ільненост і , з важеност і ) , незва­ж а ю ч и на к р и з о в и й стан , в д е р ж а в і не в ідбувається соці­ального вибуху . Водночас саме ц і особливості нац іональ ­ного характеру у к р а ї н ц і в є серйозною перешкодою на ш л я ­ху реформ, о с к і л ь к и вони не дають змоги н а д а т и розвит­ков і к р а ї н и б а ж а н о ї д и н а м і к и , з д і й с н и т и п р о р и в на я к і с ­но новий р івень суспільного ж и т т я .

Р е ф о р м у в а н н я суспільства — це з а в ж д и с к л а д н и й про­цес . Світовий досвід вив ів своєрідну ф о р м у л у успіху мо­дернізаці ї : «Синтез ч у ж и х досягнень і в л а с н и х т р а д и ц і й » . Н а п е р ш и й п о г л я д , вона н а д з в и ч а й н о проста , проте саме з неї в и п л и в а ю т ь в а ж л и в і п р а в и л а , щ о забезпечують гар­мон ію, о р г а н і ч н и й резонанс «свого і ч у ж о г о » :

1) новітні ідеї повинен відносно л е г к о і безболісно усві­д о м л ю в а т и ш и р о к и й з а г а л ;

2) новац і ї повинн і орган ічно п р о д о в ж у в а т и і розвива­т и в і к а м и устален і н а ц і о н а л ь н і традиц і ї ;

3) черговість і т е м п и в п р о в а д ж е н н я н о в а ц і й визнача ­ються м ірою їхньо ї вплетеност і в м е р е ж у в і к а м и вироб­л е н и х і з а к о р і н е н и х у н а ц і о н а л ь н і й свідомості ц інностей .

1 Д и в . : Власюк О., Парахонський Б . , Пирожков С. Люд­ський вимір: реалії та перспективи України / / Політика і час. — 1995 . — № 2. — С. 35 .

Формування концепції зовнішньополітичного курсу 614

О т ж е , ретельне в р а х у в а н н я х а р а к т е р н и х рис та осоГ> ливостей нац іонально ї ментальност і — необхідна умови п р и розробці я к стратег ічного п л а н у , т а к і т а к т и ч н о ї лі-нії р е ф о р м у в а н н я суспільства . У раз і н е в и к о н а н н я цієї в и м о г и н а д з в и ч а й н о реальною стає загроза в і д ч у ж е н н я народу від процесу с о ц і а л ь н и х перетворень .

19.11. Формування концепції зовнішньополітичного курсу Основні засади зовн ішньо ї п о л і т и к и У к р а ї н с ь к о ї дер­

ж а в и були з а к л а д е н і щ е Д е к л а р а ц і є ю про д е р ж а в н и й су­веренітет У к р а ї н и (липень 1990 р . ) , у я к і й в и з н а ч е н о де­м о к р а т и ч н и й і м и р о л ю б н и й з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и й к у р с . Декларован і п р и н ц и п и набули б ільш реального змісту піс­л я п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і та розпаду С Р С Р . Почи­нається як існо новий етап зовнішньополітичної д іяльності У к р а ї н и . Перед нею на м і ж н а р о д н і й арен і в і д к р и в а є т ь с я п о т е н ц і й н а м о ж л и в і с т ь перетворитись із о б ' є к т а геополі­т и к и на повноцінного суб ' єкта , що самост ійно в и р іш у є власну долю.

В і д п р а в н и м моментом у процесі переходу зовн ішньо­пол ітичної д і я л ь н о с т і республ іки на засади самост ійност і та р івноправност і в м і ж н а р о д н и х в ідносинах стало виз­н а н н я У к р а ї н и д е р ж а в а м и світового сп івтовариства . Д л я о б ґ р у н т у в а н н я власної л ін і ї на м і ж н а р о д н і й арені 2 л и п ­н я 1993 р . Верховна Р а д а У к р а ї н и с х в а л и л а «Основні на­п р я м и зовн ішньо ї п о л і т и к и У к р а ї н и » . Ц е й д о к у м е н т виз­начив н а ц і о н а л ь н і інтереси У к р а ї н и і з а в д а н н я її зовн іш­ньої п о л і т и к и , з асади , на я к и х р е а л і з о в у в а л а с я зовн іш­н ь о п о л і т и ч н а д і я л ь н і с т ь .

З о в н і ш н я п о л і т и к а У к р а ї н и с п р я м о в у в а л а с я на утвер­д ж е н н я і розвиток її я к н е з а л е ж н о ї д е м о к р а т и ч н о ї дер­ж а в и ; з абезпечення стабільності м і ж н а р о д н о г о станови­щ а Укра їни ; збереження територіальної цілісності д е р ж а в и та недоторканост і її кордон ів ; в х о д ж е н н я н а ц і о н а л ь н о г о господарства до світової економічної системи д л я його пов­ноц інного економічного р о з в и т к у , п і д в и щ е н н я добробуту народу; захист прав та інтересів громадян У к р а ї н и , її юри­д и ч н и х осіб за кордоном, створення умов д л я п ідтр им ан­н я к о н т а к т і в із з а р у б і ж н и м и у к р а ї н ц я м и і в и х і д ц я м и з У к р а ї н и ; створення і м і д ж у У к р а ї н и я к над ійного і перед­бачуваного п а р т н е р а .

620 Україна на шляху незалежності

У цьому д о к у м е н т і в к а з у в а л о с я , щ о У к р а ї н а зд ійснює в і д к р и т у з о в н і ш н ю п о л і т и к у і п р а г н е до сп івробітництва з ус іма з а ц і к а в л е н и м и п а р т н е р а м и , у н и к а ю ч и з а л е ж н о с ­ті в ід о к р е м и х д е р ж а в ч и груп д е р ж а в . Р е с п у б л і к а не висуває ж о д н и х т е р и т о р і а л ь н и х претенз ій до своїх сусі­д ів , я к і не в и з н а є т е р и т о р і а л ь н и х претенз ій до себе. Прі­о р и т е т н и м и с ф е р а м и з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д і я л ь н о с т і ви­значено р о з ш и р е н н я участ і в є в р о п е й с ь к о м у рег іонально­му сп івроб ітництв і , а т а к о ж в м е ж а х СНД, а к т и в н а участь у д і я л ь н о с т і ООН; д ієва с п і в п р а ц я з д е р ж а в а м и Європей­ської с п і в д р у ж н о с т і та Н А Т О .

В основу моделі зовн ішньо ї п о л і т и к и 1 9 9 1 — 1 9 9 4 р р . було п о к л а д е н о п р и н ц и п «балансу інтерес ів» , щ о зумов­лено г е о п о л і т и ч н и м с т а н о в и щ е м У к р а ї н и , її з а л е ж н і с т ю від партнер ів по С Н Д , с у п е р е ч л и в и м и в н у т р і ш н і м и полі ­т и ч н и м и п р о ц е с а м и , у п о в і л ь н е н и м т е м п о м е к о н о м і ч н и х реформ т о щ о .

П і с л я п р е з и д е н т с ь к и х виборів 1994 р . розвиток зов­н і ш н ь о ї п о л і т и к и У к р а ї н и п і ш о в ш л я х о м м о д и ф і к а ц і ї , розстановки нових акцент ів у пр іоритетах . Базовими прин­ц и п а м и м о д и ф і к а ц і ї було проголошено в и в а ж е н і с т ь , праг­м а т и з м , р а ц і о н а л ь н і с т ь , профес іонал і зм .

З м і н а базових п р и н ц и п і в серйозно в п л и н у л а на тран­с ф о р м а ц і ю модел і зовн ішньо ї п о л і т и к и У к р а ї н и в ц іло­м у . Н а ш а д е р ж а в а має свої інтереси і на Заход і , і на Схо­ді , її г е о г р а ф і ч н е р о з т а ш у в а н н я та с т р у к т у р а е к о н о м і к и в и з н а ч и л и д л я неї не роль «санітарного к о р д о н у » , а мос­ту д л я в з а є м н о г о п р о н и к н е н н я і з б а г а ч е н н я східної і за­х ідної к у л ь т у р . Щ о б м а т и змогу в п л и в а т и на цей процес , У к р а ї н а має б у т и представлена я к у є в р о п е й с ь к и х струк­т у р а х , т а к і в С Н Д .

В и з н а н н я особливого з н а ч е н н я в ідносин У к р а ї н и з Ро­сією в нов ій з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й модел і не означає дис-танц іювання від Заходу . Н а в п а к и , л и ш е забезпечення спів­р о б і т н и ц т в а із з а х і д н и м и к р а ї н а м и , не м е н ш масштабно­го, н і ж з Росією, дасть змогу утвердити самостійність укра­їнсько ї д е р ж а в и .

З о в н і ш н я п о л і т и к а У к р а ї н и с т а л а спробою не т і л ь к и м а к с и м а л ь н о п р а г м а т и ч н о п і д і й т и до з адоволення потреб та інтерес ів н а ш о ї д е р ж а в и , а й н а м а г а н н я м в р а х у в а т и с п е ц и ф і ч н і р и с и ментал і тету , т р а д и ц і ї та зовн ішньопол і ­т и ч н і ор і єнтац і ї н а с е л е н н я . П р о т я г о м століть територ ія У к р а ї н и була п о д і л е н а м і ж к і л ь к о м а д е р ж а в а м и , і тому н а с е л е н н я Східної й Півн ічно ї У к р а ї н и б і л ь ш е т я ж і є до т і с н и х к о н т а к т і в з Рос ією, а ж и т е л і З а х і д н о ї У к р а ї н и —

Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України 621

до з в ' я з к і в із к р а ї н а м и Центрально ї і Зах ідно ї Європи. Р е а л і з у в а т и і г армон ійно поєднати ці ор ієнтаці ї м о ж н а , п р о в о д я ч и а к т и в н у з о в н і ш н ю пол ітику я к у сх ідному, т а к і в з а х і д н о м у н а п р я м а х .

В а ж л и в и м а с п е к т о м у процесі ф о р м у в а н н я концепц і ї з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о г о к у р с у стало п р и й н я т т я нової Кон­с т и т у ц і ї У к р а ї н и , я к а ю р и д и ч н о закр іпили п р и н ц и п и зов­н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д і я л ь н о с т і , спрямован і на .іа(>«мпі<ч»чі н я н а ц і о н а л ь н и х інтересів і безпеки нашої держані ї ,

У с в о ї й і н а в г у р а ц і й н і й промові ЗО листопада 1 1 ) 1 ) 1 ) р. Л . К у ч м а в черговий раз п ідтвердив стратег ію багатоішк-торної п о л і т и к и нашої д е р ж а в и . Серед маг і стральних на­п р я м і в з н а ч и л и с я С Ш А , ЄС, та Р о с і я , я к і , на д у м к у ук р а ї н с ь к о г о к е р і в н и ц т в а , не з а п е р е ч у ю т ь , а доповнюють один о д н о г о : п і д т р и м а н н я добрих в ідносин зі Сходом с н а д і й н о ю з а п о р у к о ю усп ішного просування У к р а ї н и на є в р о і н т е г р а ц і й н о м у ш л я х у , а її європейський вибір, у свою ч е р г у , с л у ж и т ь ор і єнтиром демократичного р о з в и т к у д л я і н ш и х д е р ж а в СНД, а о т ж е — г а р а н т і є ю стабільност і на с х і д н и х кордонах .

Н а п о ч а т к у 2 0 0 1 р . У к р а ї н а п і д т р и м у в а л а диплома­т и ч н і в і д н о с и н и із 153 к р а ї н а м и св іту . Н а цей час за кор­до н ом д і я л о 55 у к р а ї н с ь к и х посольств , 8 пост ійних пред­с т а в н и ц т в п р и м і ж н а р о д н и х о р г а н і з а ц і я х , 10 генераль ­н и х к о н с у л ь с т в .

П р о т я г о м 1 9 9 1 — 2 0 0 0 р р . а к т и в н о в ідбувалися вироб­л е н н я т а апробац ія к о н ц е п ц і ї зовн ішньопол ітичного к у р ­су н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и . Н а п е р ш о м у етапі ( 1 9 9 1 — 1 9 9 4 ) в його о с н о в у було п о к л а д е н о п р и н ц и п «балансу інтерес ів» , але п е р е в а г а н а д а в а л а с я ш в и д к і й інтеграці ї в європейськ і с т р у к т у р и . З 1994 р . у з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о м у курс і про­в і д н и м и п р и н ц и п а м и було проголошено виваженість , праг­м а т и з м , рац іональн ість , профес іонал і зм . В основу зовн іш­н ь о п о л і т и ч н о ї моделі У к р а ї н и п о к л а д е н о к о н ц е п ц і ю «мо­сту м і ж Заходом і Сходом».

19.12. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України П о с т у п о в е у с в і д о м л е н н я н а ц і о н а л ь н и х інтерес ів , по­

ш у к и о п т и м а л ь н о ї к о н ц е п ц і ї безпеки в умовах боротьби р і з н и х п о л і т и ч н и х сил з у м о в и л и багатовекторність укра ­ї н с ь к о ї зовн ішньо ї п о л і т и к и в п е р ш і р о к и н е з а л е ж н о с т і . Ф а х і в ц і н а з и в а ю т ь п ' я т ь імов ірних з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х

6 2 0 Україна на шляху незалежності

У ц ь о м у документ і в к а з у в а л о с я , щ о У к р а ї н а зд ійснює в і д к р и т у з о в н і ш н ю п о л і т и к у і п р а г н е до сп івроб ітництва з ус іма з а ц і к а в л е н и м и п а р т н е р а м и , у н и к а ю ч и з а л е ж н о с ­т і в ід о к р е м и х д е р ж а в ч и груп д е р ж а в . Р е с п у б л і к а не висуває ж о д н и х т е р и т о р і а л ь н и х п р е т е н з і й до своїх сусі­д ів , я к і не визнає т е р и т о р і а л ь н и х претенз ій до себе. Пр і ­о р и т е т н и м и с ф е р а м и з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д і яльност і ви­значено р о з ш и р е н н я участ і в є в р о п е й с ь к о м у рег іонально­му сп івроб ітництв і , а т а к о ж в м е ж а х СНД, а к т и в н а участь у д і я л ь н о с т і ООН; д і єва с п і в п р а ц я з д е р ж а в а м и Європей­сько ї с п і в д р у ж н о с т і та Н А Т О .

В основу моделі з о в н і ш н ь о ї п о л і т и к и 1 9 9 1 — 1 9 9 4 р р . було п о к л а д е н о п р и н ц и п «балансу інтерес ів» , щ о зумов­лено г е о п о л і т и ч н и м с т а н о в и щ е м У к р а ї н и , її з а л е ж н і с т ю від п а р т н е р і в по СНД, с у п е р е ч л и в и м и в н у т р і ш н і м и полі ­т и ч н и м и п р о ц е с а м и , у п о в і л ь н е н и м темпом е к о н о м і ч н и х реформ т о щ о .

П і с л я п р е з и д е н т с ь к и х виборів 1994 р . р о з в и т о к зов­н і ш н ь о ї п о л і т и к и У к р а ї н и п і ш о в ш л я х о м м о д и ф і к а ц і ї , розстановки нових акцент ів у пр іоритетах . Базовими прин­ц и п а м и м о д и ф і к а ц і ї було проголошено в и в а ж е н і с т ь , праг­м а т и з м , р а ц і о н а л ь н і с т ь , п р о ф е с і о н а л і з м .

З м і н а базових п р и н ц и п і в серйозно в п л и н у л а на тран­с ф о р м а ц і ю моделі зовн ішньо ї п о л і т и к и У к р а ї н и в ц іло­м у . Н а ш а д е р ж а в а має свої інтереси і на З а х о д і , і на Схо­д і , її г еографічне р о з т а ш у в а н н я та с т р у к т у р а е к о н о м і к и в и з н а ч и л и д л я неї не роль «сан ітарного кордону» , а мос­ту д л я в заємного п р о н и к н е н н я і з б а г а ч е н н я східної і за­х ідної к у л ь т у р . Щ о б м а т и змогу в п л и в а т и на цей процес , У к р а ї н а має бути представлена я к у є в р о п е й с ь к и х струк­т у р а х , т ак і в СНД.

В и з н а н н я особливого з н а ч е н н я в ідносин У к р а ї н и з Ро­с ією в новій з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н і й модел і не означає дис-т а н ц і ю в а н н я від Заходу. Н а в п а к и , л и ш е забезпечення спів­р о б і т н и ц т в а і з з а х і д н и м и к р а ї н а м и , не м е н ш масштабно­го, н і ж з Росією, дасть змогу утвердити самостійність укра­їнсько ї д е р ж а в и .

З о в н і ш н я п о л і т и к а У к р а ї н и стала спробою не т і л ь к и м а к с и м а л ь н о п р а г м а т и ч н о п і д і й т и до з а д о в о л е н н я потреб та інтерес ів н а ш о ї д е р ж а в и , а й н а м а г а н н я м в р а х у в а т и с п е ц и ф і ч н і р и с и м е н т а л і т е т у , т р а д и ц і ї та зовн ішньопол і ­т и ч н і ор ієнтац і ї н а с е л е н н я . П р о т я г о м століть т е р и т о р і я У к р а ї н и була под ілена м і ж к і л ь к о м а д е р ж а в а м и , і тому н а с е л е н н я Східної й П івн ічно ї У к р а ї н и б і л ь ш е т я ж і є до т і с н и х к о н т а к т і в з Рос і єю , а ж и т е л і Зах ідно ї У к р а ї н и —

Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України 621

до з в ' я з к і в і з к р а ї н а м и Ц е н т р а л ь н о ї і Зах ідно ї Європи. Р е а л і з у в а т и і г армон ійно поєднати ці ор ієнтаці ї м о ж н а , проводячи а к т и в н у з о в н і ш н ю п о л і т и к у я к у сх ідному, т а к і в з а х і д н о м у н а п р я м а х .

В а ж л и в и м аспектом у процес і ф о р м у в а н н я к о н ц е п ц і ї з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о г о к у р с у стало п р и й н я т т я нової Кон­ституц і ї У к р а ї н и , я к а юридично з а к р і п и л а п р и н ц и п и зов­н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї д і я л ь н о с т і , с п р я м о в а н і на забезпечен­н я н а ц і о н а л ь н и х інтерес ів і безпеки н а ш о ї д е р ж а в и .

У своїй і н а в г у р а ц і й н і й промові ЗО листопада 1999 р . Л . К у ч м а в черговий раз п ідтвердив стратег ію багатовек-торної п о л і т и к и нашої д е р ж а в и . Серед м а г і с т р а л ь н и х на­п р я м і в з н а ч и л и с я С Ш А , ЄС, та Р о с і я , я к і , на д у м к у ук­ра їнського к е р і в н и ц т в а , не з а п е р е ч у ю т ь , а доповнюють один одного: п і д т р и м а н н я добрих в ідносин зі Сходом є н а д і й н о ю з а п о р у к о ю усп ішного п р о с у в а н н я У к р а ї н и на євроінтеграційному ш л я х у , а її європейський вибір, у свою чергу , с л у ж и т ь ор і єнтиром д е м о к р а т и ч н о г о р о з в и т к у д л я і н ш и х д е р ж а в СНД, а о т ж е — г а р а н т і є ю стабільност і на сх ідних к о р д о н а х .

Н а п о ч а т к у 2 0 0 1 р . У к р а ї н а п і д т р и м у в а л а диплома­тичн і в ідносини із 153 к р а ї н а м и світу . Н а цей час за кор­доном д і я л о 55 у к р а ї н с ь к и х посольств , 8 пост ійних пред­с т а в н и ц т в п р и м і ж н а р о д н и х о р г а н і з а ц і я х , 10 генераль­н и х к о н с у л ь с т в .

П р о т я г о м 1 9 9 1 — 2 0 0 0 р р . а к т и в н о в ідбувалися вироб­л е н н я та апробац ія к о н ц е п ц і ї зовн ішньопол і тичного к у р ­су н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и . На п е р ш о м у етапі ( 1 9 9 1 — 1 9 9 4 ) в його основу було п о к л а д е н о п р и н ц и п «балансу інтерес ів» , а л е перевага н а д а в а л а с я ш в и д к і й інтеграці ї в європейськ і с т р у к т у р и . З 1994 р . у з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о м у курс і про­в ідними п р и н ц и п а м и було проголошено виваженість , праг­м а т и з м , рац іональн ість , профес іонал і зм . В основу зовн іш­ньопол ітично ї моделі У к р а ї н и п о к л а д е н о к о н ц е п ц і ю «мо­сту м і ж З а х о д о м і Сходом».

19.12. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України Поступове у с в і д о м л е н н я н а ц і о н а л ь н и х інтерес ів , по­

ш у к и о п т и м а л ь н о ї к о н ц е п ц і ї безпеки в умовах боротьби р і з н и х п о л і т и ч н и х сил з у м о в и л и багатовекторність укра ­їнської зовн ішньо ї п о л і т и к и в п е р ш і р о к и н е з а л е ж н о с т і . Ф а х і в ц і н а з и в а ю т ь п ' я т ь імов ірних з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н и х

6 2 2 Україна на шляху незалежності

сценар і ї в , щ о могли бути п о к л а д е н і в основу пол і тичного курсу н а ш о ї д е р ж а в и в п е р ш і й половин і 90-х р о к і в :

1) н е п р и є д н а н н я до будь -яких в о є н н и х блок ів і пол і ­т и ч н и х союзів , побудова зовн ішньо ї п о л і т и к и на основі багатьох угод з р і з н и м и к р а ї н а м и ;

2) ш в и д к а і н т е г р а ц і я із з а х і д н и м и к р а ї н а м и з над і єю на інвестиці ї , нові технолог і ї , п р и л у ч е н н я до зах ідного способу ж и т т я ;

3) у т в о р е н н я блоку з к р а ї н а м и Б а л т і ї та д е я к и м и дер­ж а в а м и Ц е н т р а л ь н о ї Європи ( Б а л т о - Ч о р н о м о р с ь к и й союз, або М і ж м о р ' я ) ;

4) блокування з кра їнами Причорноморського басейну; 5) союз із Рос ією та і н ш и м и к р а ї н а м и СНД. П о л і т и к а м и і н а у к о в ц я м и на р і з н и х е т а п а х д е р ж а ­

в о т в о р е н н я р о б и л и с я спроби з о н д у в а н н я ґ р у н т у у вс іх п ' я т ь о х н а п р я м а х . Х а р а к т е р н о ю р и с о ю з о в н і ш н ь о ї пол і ­т и к и У к р а ї н и в п е р ш і р о к и н е з а л е ж н о с т і було форму­в а н н я її з н а ч н о ю м і р о ю під в п л и в о м о р г а н і з а ц і й нац іо -н а л - д е м о к р а т и ч н о г о с п р я м у в а н н я . Саме тому в цей пе­р іод було п р и й н я т о за о р і є н т и р п е р ш у м о д е л ь . ї ї м е т а — з в і л ь н е н н я , а пот ім д и с т а н ц і ю в а н н я від в о є н н о - п о л і т и ч ­ного в п л и в у М о с к в и . Основи у к р а ї н с ь к о ї к о н ц е п ц і ї ней ­т р а л і т е т у були з а к л а д е н і щ е в « Д е к л а р а ц і ї про д е р ж а в ­н и й суверен ітет У к р а ї н и » від 16 л и п н я 1990 р . , у я к і й з а з н а ч а л о с я : « У к р а ї н с ь к а Р С Р урочисто п р о г о л о ш у є про св ій н а м і р с т а т и в м а й б у т н ь о м у п о с т і й н о н е й т р а л ь н о ю д е р ж а в о ю , я к а не бере участ і у в о є н н и х б л о к а х і д о т р и ­м у є т ь с я трьох н е я д е р н и х п р и н ц и п і в : не п р и й м а т и , не виробляти і не набувати ядерної зброї» . 24 ж о в т н я 1991 р . В е р х о в н о ю Р а д о ю У к р а ї н и було п р и й н я т о р і ш е н н я л і к ­в і д у в а т и я д е р н у зброю, д и с л о к о в а н у в р е с п у б л і ц і . Ц е по­я с н ю в а л о с я т и м , щ о я д е р н а зброя в в а ж а л а с я небезпеч­ною р а д я н с ь к о ю с п а д щ и н о ю та з а г р о з о ю н а ц і о н а л ь н о м у суверен і тетов і , о с к і л ь к и к о н т р о л ь над нею з д і й с н ю в а в ­с я і з М о с к в и .

Згодом п р и н ц и п н е п р и є д н а н н я , щ о в ж е в и к о н а в свою ф у н к ц і ю , поступово т р а н с ф о р м у є т ь с я , в т р а ч а ю ч и вагу в з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о м у курс і У к р а ї н и . Т а к , у с х в а л е н и х 2 л и п н я 1 9 9 3 р . Верховною Р а д о ю «Основних н а п р я м а х зовн ішньо ї п о л і т и к и У к р а ї н и » з а з н а ч а є т ь с я : «З о г л я д у на к а р д и н а л ь н і з м і н и , я к і в ідбулися п і с л я розпаду С Р С Р і я к і в и з н а ч и л и сучасне геопол ітичне с т а н о в и щ е Укра ї ­н и , п р о г о л о ш е н и й нею свого часу н а м і р стати в майбут­ньому н е й т р а л ь н о ю та позаблоковою д е р ж а в о ю має бути а д а п т о в а н и й до нових умов і не м о ж е с п р и й м а т и с я за

Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України 623

п е р е ш к о д у д л я її повномасштабно ї участ і в з агальноєвро­п е й с ь к і й структур і б е з п е к и » .

Необхідність трансформац і ї проголошеного н ейтр ал ь ­ного статусу У к р а ї н и д и к т у в а л а с я не т і л ь к и з м і н о ю зов­н ішньопол і тично ї ситуаці ї . З н а ч н о ю мірою вона була зу­мовлена т и м , щ о посл ідовну позаблокову п о з и ц і ю м о ж е з а й м а т и л и ш е к р а ї н а , я к а має внутр іпол і тичну стабіль­ність , м іцн і традиц і ї д е р ж а в н о с т і , орган ічно в п и с у є т ь с я у світові економічн і в ідносини , не м а ю ч и при ц ь о м у мо­нопольної з а лежност і від жодно ї іншої д е р ж а в и . У к р а ї н а ц и м вимогам не в ідпов ідала .

Не в и п р а в д а л а себе і модель ш в и д к о ї інтеграц і ї із за­х і д н и м и к р а ї н а м и . В «черз і за і н т е г р а ц і є ю » попереду У к р а ї н и стояли б ільш б л и з ь к і до Заходу т е р и т о р і а л ь н о , економічно та і сторично к р а ї н и Ц е н т р а л ь н о ї Європи .

П е в н и й час у п о л і т и ч н и х к о л а х а к т и в н о обговорюва­л а с я ідея створення Б а л т о - Ч с р н о м о р с ь к о г о союзу, тобто орган і зац і ї , щ о могла б стати а л ь т е р н а т и в о ю о б ' є д н а н н я у м е ж а х СНД. Однак , я к з а з н а ч а є б ільшість експерт ів , т а к а модель н е ж и т т є з д а т н а , о с к і л ь к и вона , не задоволь­н я ю ч и н а ц і о н а л ь н и х інтересів У к р а ї н и у с и р о в и н і , енер­гонос іях , р и н к у збуту, перетворює к р а ї н у на л а н к у «са­н ітарного кордону» м і ж Рос ією та З а х і д н о ю Європою.

П і с л я того, я к у червн і 1992 р . 11 к р а ї н П р и ч о р н о ­морського басейну п ідписали «Босфорську з а я в у » , а в лип­ні 1993 р . у Бухарест і в ідбулася п е р ш а , а у л и с т о п а д і — грудні в К и є в і — друга сесії П а р л а м е н т с ь к о ї Асамбле ї Чорноморського економічного сп івроб ітництва ( П А Ч Е С ) , все ч і т к і ш е в у к р а ї н с ь к і й з о в н і ш н і й п о л і т и ц і став в и я в ­л я т и себе п івденний в е к т о р . На д у м к у п р и б і ч н и к і в бло­к у в а н н я з к р а ї н а м и П р и ч о р н о м о р с ь к о г о басейну, реал і ­з а ц і я ціє ї моделі д а л а б м о ж л и в і с т ь з абезпечити в і л ь н и й вих ід із з а м к н у т о г о к о н т и н е н т а л ь н о г о Чорного м о р я в б ільш в і д к р и т е Середземне через Босфор і Д а р д а н е л л и ; певною мірою в и р і ш и т и енергетичн і проблеми , а д ж е в перспектив і б ільшість ш л я х і в енергоносі їв з К а с п і ю , Се­редньої Азі ї , а м о ж л и в о , і Б л и з ь к о г о Сходу п р о л я г а т и м у т ь через Т у р е ч ч и н у .

Однак це утворення не всі в в а ж а ю т ь ж и т т є з д а т н и м і перспективним, а д ж е м і ж його ч л е н а м и існують серйозні протир іччя . П ' я т а модель — союз з Росією та і н ш и м и кра­їнами СНД — у перші роки незалежності , особливо в 1 9 9 1 — 1993 р р . , м а л а д у ж е незначні ш а н с и на п р а к т и ч н у реалі ­зац ію. К р а х СРСР в ідкрив д л я У к р а ї н и світ і світу в ідкрив Укра їну . П о я в а перспективи інтеграці ї із з а х і д н и м и краї-

62 4 Україна на шляху незалежності

нами зумовила р о з г л я д СНД з моменту його утворення у к р а ї н с ь к и м кер івництвом л и ш е я к механ і зму «цивілізо­ваного р о з л у ч е н н я » , я к тимчасової м і ж д е р ж а в н о ї структу­ри без будь -яких кер івних м о ж л и в о с т е й .

О т ж е , п р о т я г о м 1991 — 1 9 9 4 р р . у к р а ї н с ь к а диплома­т і я зондувала ґ р у н т , т і єю ч и і н ш о ю мірою випробовувала на ж и т т є з д а т н і с т ь р і зн і моделі геополітичної ор ієнтац і ї . З а всієї невизначеност і , х а р а к т е р н о ї д л я цього періоду, ц і л к о м очевидно, щ о основною в з о в н і ш н і й політиці Укра­ї н и стала вісь « С х і д — З а х і д » , по л ін і ї я к о ї п р о с т е ж у є т ь с я д о м і н у в а н н я двох тенденц ій : п о л і в а р і а н т н и й п о ш у к фор­м и інтеграц і ї із з а х і д н и м и к р а ї н а м и і послідовне дистан-ц і ю в а н н я від Росі ї та С Н Д .

19.13. Західний напрям зовнішньої політики Вихід н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и на м і ж н а р о д н у арену від­

бувся в д у ж е с к л а д н и х у м о в а х . Р о з п а д С Р С Р , п о я в а на його ру їнах н и з к и самост ійних д е р ж а в на т р и в а л и й час в и в е л и світ з р і в н о в а г и , а д ж е з н и к л о п р о т и с т о я н н я сис­тем . З п о ч а т к у 90-х рок ів у світі с к л а л а с я нова геополі-т и ч н а с и т у а ц і я , х а р а к т е р н и м и р и с а м и я к о ї пол ітологи та і с т о р и к и в в а ж а ю т ь :

1) тотальну н е в и з н а ч е н і с т ь , в ідх ід від стандартност і , прогнозованост і процес ів світового р о з в и т к у ;

2) з н а ч н е р о з ш и р е н н я к о л а ідей , к о н ц е п ц і й і п ідходів д л я створення о п т и м а л ь н о ї моделі світового устрою, я к а б б а з у в а л а с я на новій д и н а м і ч н і й р івноваз і ;

3) а к т и в н у і н т е г р а ц і ю г р у п и в и с о к о р о з в и н у т и х к р а ї н З а х о д у , щ о ф а к т и ч н о к о н ц е н т р у є основні полюси с и л и ;

4) п о я в у на зм іну загроз і світового к о н ф л і к т у хвил і л о к а л ь н и х з і т к н е н ь та зон н а п р у ж е н о с т і ;

5) енерг ійн і р і з н о в е к т о р н і п о ш у к и к р а ї н а м и , щ о ви­н и к л и на ру їнах С Р С Р , свого м і с ц я в с т р у к т у р і світової с п і л ь н о т и .

З а з н а ч е н і ч и н н и к и с п р и ч и н и л и с к л а д н і с т ь , багатоас-п е к т н і с т ь , суперечлив ість процесу т р а н с ф о р м а ц і ї світо­вої системи м і ж н а р о д н и х в ідносин . Вони , безумовно , сут­тєво в п л и в а л и і на к о л и в а н н я з о в н і ш н ь о п о л і т и ч н о ї л ін і ї У к р а ї н и , з у м о в л ю ю ч и часом її непосл ідовність .

В основу офіц ійно ї к о н ц е п ц і ї з о в н і ш н ь о ї п о л і т и к и ук­ра їнсько ї д е р ж а в и в п е р ш і р о к и н е з а л е ж н о с т і було по-

Західний напрям зовнішньої політики 6 2 5

21

кладено ч і т к у європейську о р і є н т а ц і ю . Т а к а п о з и ц і я пев­ною мірою була з а к о н о м і р н и м я в и щ е м , а д ж е п і с л я розпа­ду В а р ш а в с ь к о г о блоку б ільшість к р а ї н , я к і до нього вхо­д и л и , обрали той самий ор ієнтир і р о з р а х о в у в а л и на швид­ку інтеграц ію в європейськ і с т р у к т у р и безпеки (НАТО, Європейський Союз, Н а р а д у з б е з п е к и й сп івроб ітництва в Європі тощо) з метою з а б е з п е ч е н н я в ійськової та еконо­мічної нац іонально ї безпеки . О д н а к на завад і інтеграц ій ­ним процесам стали два ч и н н и к и : п о - п е р ш е , я к і с н и й роз­рив м і ж Сходом і Заходом за р і в н е м економічного , полі­тичного та духовного р о з в и т к у , щ о утворився в період «холодної в і й н и » ; по-друге , ш в и д к а і н т е г р а ц і я могла пе­ренести «віруси» економічної к р и з и , соціальної і пол ітич­ної н а п р у ж е н о с т і з д е р ж а в Ц е н т р а л ь н о ї і Східної Європи в стаб ільний з а х і д н о є в р о п е й с ь к и й р е г і о н .

На п о ч а т к у 90-х рок ів у Ц е н т р а л ь н і й та Східній Євро­пі утворився з а г р о з л и в и й в а к у у м к о л е к т и в н о ї б е з п е к и . З а ц и х умов У к р а ї н а н а м а г а є т ь с я в с т у п и т и в союз з кра ­їнами «Вишеградсько ї т р і й к и » ( П о л ь щ а , Чехо-Словаччи-на й У г о р щ и н а ) . Однак т а к е п р и є д н а н н я з д і й с н и т и не вдалося . О т ж е , п е р ш і самост ійн і к р о к и на м і ж н а р о д н і й арені У к р а ї н і необхідно було р о б и т и за в к р а й несприят ­л и в и х умов . К р і м з а з н а ч е н и х п е р е ш к о д , що с т о я л и перед к р а ї н а м и Ц е н т р а л ь н о ї і Східної Є в р о п и на ш л я х у інтег­раці ї із З а х о д о м , у к р а ї н с ь к а д и п л о м а т і я м у с и л а подола­ти ще й свої с п е ц и ф і ч н і :

1) д л я повноцінного виходу на м і ж н а р о д н у арену Укра­їні насамперед необхідно було в и й т и з «тіні Рос і ї» , я к а зовсім не б а ж а л а в и п у с к а т и її з -п ід свого в п л и в у ;

2) в ж е перші д и п л о м а т и ч н і к о н т а к т и реально показа ­л и , що У к р а ї н а , в и х о д я ч и зі свого географічного розта­ш у в а н н я , пол ітичного та е к о н о м і ч н о г о стану, о п и н и л а с я чи не останньою в «черзі за і н т е г р а ц і є ю із З а х о д о м » , серед д е р ж а в Ц е н т р а л ь н о ї та Східної Є в р о п и ;

3) республ іка д і стала від к о л и ш н ь о г о СРСР небезпеч­н и й спадок — ядерну зброю, щ о п о с и л ю в а л о настороже­не с т а в л е н н я до неї з а х і д н и х к р а ї н .

В и р і ш е н н я проблеми я д е р н о г о р о з з б р о є н н я на почат­ку 90-х рок ів стало д л я У к р а ї н и с в о є р і д н и м к л ю ч е м , я к и м м о ж н а було в і д і м к н у т и двері у з а х і д н и й світ . Відмовив­шись від успадкованого ядерного п о т е н ц і а л у , У к р а ї н а че­к а л а від світового сп івтовариства т в е р д и х гарант ій своєї безпеки і т еритор іально ї ц і л і с н о с т і . Спочатку були під­писані угода СНД з п и т а н ь я д е р н и х озброєнь (грудень 1991 р . ) та Л і с а б о н с ь к и й п р о т о к о л (травень 1992 р . ) .

6 2 6 Україна на шляху незалежності

У січні 1994 р . п ід час зустр іч і в Москв і президент ів С Ш А , Росі ї та У к р а ї н и було п ідписано тристоронню зая ­ву, в ідповідно до я к о ї У к р а ї н і м а л и к о м п е н с у в а т и вар­т ість високозбагаченого у р а н у , щ о м істився в я д е р н и х ра­к е т а х , р о з т а ш о в а н и х на її т еритор і ї . К р і м того, кер ів ­н и ц т в о С Ш А і Росі ї пооб іцяло н а д а т и У к р а ї н і гарант і ї б е з п е к и , я к т і л ь к и вона з а в е р ш и т ь процес ядерного роз­з б р о є н н я та стане у ч а с н и к о м договору про нерозповсюд-ж е н н я ядерної зброї. У 1996 р . У к р а ї н а в и к о н а л а в з я т е з о б о в ' я з а н н я — вивезла і з н и щ и л а трет ій за р о з м і р а м и я д е р н и й арсенал світу, щ о стало в а ж л и в и м ф а к т о р о м ста­б іл і зац і ї та безпеки д л я к р а ї н європейського к о н т и н е н т у .

Все це с п р и ч и н и л о н а п р и к і н ц і 1994 р . своєр ідний пе­релом у ставленн і світового сп івтовариства до У к р а ї н и . Про реальн ість суттєвих змін св ідчить р о з г о р т а н н я в ідпо­в ідних процес ів і тенденц ій на м і ж н а р о д н і й арен і , п о я в а нових а к ц е н т і в у з о в н і ш н і й п о л і т и ц і У к р а ї н и :

1 ) і н т е н с и в н а і н т е г р а ц і я у св ітові , насамперед євро­п е й с ь к і , пол і тичн і та економічн і с т р у к т у р и ;

2) з м і ц н е н н я з в ' я з к і в з НАТО; 3) а к т и в і з а ц і я двостороннього сп івроб ітництва із за­

х і д н и м и д е р ж а в а м и ; 4) н а л а г о д ж е н н я р е г у л я р н о г о к о н с т р у к т и в н о г о полі ­

тичного д іалогу із С Ш А . У культурно-цивіл ізаційному аспекті європейська інтег­

р а ц і я — це в х о д ж е н н я до с ім ' ї європейських народів , по­вернення до європейських пол і тичних і к у л ь т у р н и х тра­д и ц і й . З а о ц і н к а м и експерт ів , саме т а к а інтеграц ія є д л я У к р а ї н и одним з н а й о п т и м а л ь н і ш и х способів реал і зац і ї нац іональних інтересів — побудови економічно розвинутої і демократично ї д е р ж а в и , з м і ц н е н н я позиц ій у світовій системі м і ж н а р о д н и х в ідносин. Ор ієнтац ія на європейсь­к и й геополітичний вектор у перспектив і с п р и я т и м е вирі ­ш е н н ю проблем у р і зних сферах суспільного ж и т т я .

З а м и н у л і р о к и У к р а ї н а ч и м а л о зробила д л я того, щоб о р г а н і ч н о і н т е г р у в а т и с я до є в р о п е й с ь к о ї м і ж н а р о д н о ї с п і л ь н о т и . Вона п е р ш о ю з к р а ї н СНД у к л а л а угоди про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) (березень 1994 р . ) , стала п о в н о ц і н н и м ч л е н о м Р а д и Євро­пи (РЄ) , у ч а с н и ц е ю Орган і зац і ї з бе зпеки і сп івроб ітниц­тва в Європі (ОБСЄ), Ц е н т р а л ь н о є в р о п е й с ь к о ї і н і ц і а т и в и (ЦЄІ) , п і д п и с а л а д о к у м е н т и про сп івроб ітництво і парт­н е р с т в о з Н А Т О , З а х і д н о є в р о п е й с ь к и м Союзом (ЗЄС) . Співпрацює вона з М і ж н а р о д н и м валют ним фондом, Світо­в и м б а н к о м , і н ш и м и с в і т о в и м и та є в р о п е й с ь к и м и к р е -

Західний напрям зовнішньої політики 627

дитно-фінансовими і н с т и т у ц і я м и . З 1 с і ч н я 2000 р . Уі ра їна в п е р ш е я к н е з а л е ж н а д е р ж а в а почала виконунаї ф у н к ц і ї непост ійного ч л е н а Р а д и Б е з п е к и , щ о означ* п і д в и щ е н н я її в ідповідальност і за п і д т р и м а н н я м і ж н а р о > ного м и р у .

В а ж л и в о ю віхою в процесі інтеграці ї У к р а ї н и до сирі' п е й с ь к и х структур став Гельс інський самміт Євросоюлу (грудень 1999 р . ) , на я к о м у вперше в офіц ійних докумен-тах було визнано «європейські п р а г н е н н я У к р а ї н и » , пози­тивно оцінено її «проєвропейський вибір» . В ухваленій Спільній стратегії щодо У к р а ї н и , розрахованій на чотири р о к и , Європейська Р а д а визнала , що усп ішна та стабілі.на Укра їна я к н а й п о в н і ш е відповідає інтересам ЄС. Відзнача л а с я необхідність політичного д іалогу щодо запобігайнм к о н ф л і к т а м ; к о н с т р у к т и в н о г о в и р і ш е н н я проблем рої зброєння; співпраці в галуз і юстиці ї та внутр ішніх сиріш, боротьби з незаконною імміграц ією, зокрема ж і н о к , відми в а н н я м грошей , наркобізнесом тощо. Ш и р о к о окреслим ш и сфери співробітництва та взаємоді ї , Спільна стратег!н ЄС, я к і попередні документи , не в и з н а ч и л а перепекти ми повноправного членства У к р а ї н и в ЄС.

На сучасному етапі основними ф о р м а м и сп івроб ітник тва У к р а ї н и та Європейського Союзу є техн ічна допомо га , торг івля й інвестиц ійна д і я л ь н і с т ь . З а обсягами чех нічної допомоги з боку ЄС У к р а ї н а посідає друге мігци п і с л я Росі ї серед п о с т р а д я н с ь к и х д е р ж а в . П р і о р и т е т н и м и н а п р я м а м и ціє ї допомоги , щ о зд ійснюється в м е ж а х про грами «Тасіс», є я д е р н а безпека та з а х и с т д о в к і л л я , рр с т р у к т у р и з а ц і я д е р ж а в н и х п ідприємств , розвиток приміт­ного сектора . Н и н і ЄС є н а й б і л ь ш и м п і с л я к о л и ш н і х ри д я н с ь к и х республ ік т о р г о в е л ь н и м п а р т н е р о м У к р а ї н и : у 1999 р . на ч а с т к у ЄС п р и п а д а л о 18% зовнішньоторгп вельного обороту У к р а ї н и (16,1% товарного експорту ти 19,8% імпорту) . П и т о м а вага У к р а ї н и в зовнішньоторго­в е л ь н о м у оборот і ЄС п о к и щ о н е в е л и к а (на початим 2001 р . — 0,42% загальної торгівлі ЄС). Порівняно не.іпнч» НИМИ є і обсяги п р я м и х і н о з е м н и х інвестицій кра їн Сиро-пейського Союзу в у к р а ї н с ь к у е к о н о м і к у .

О т ж е , х а р а к т е р н о ю рисою процесу інтеграці ї України до є в р о п е й с ь к и х с т р у к т у р є н а д з в и ч а й н о обережна нони ц і я Є в р о с о ю з у , у п о в і л ь н е н и й р о з в и т о к е к о н о м і ч н і ї з в ' я з к і в . А к т и в і з а ц і ї і н т е г р а ц і й н и х процес ів п е р е ш к о ж а ю т ь т а к і ч и н н и к и :

1. Суттєві відмінності нормативно-правової би.ш Д ' і раїни та ЄС. Вони не дають змоги орган ічно вписатися м

6 2 8 Україна на шляху незалежності

європейськ і с т р у к т у р и . Вступ до Р Є в и м а г а є нав іть на п о ч а т к о в і й стаді ї п р и є д н а н н я до 150 м і ж н а р о д н и х кон­венц ій з прав л ю д и н и . Це надто об ' ємне з а в д а н н я , багато з аспект ів я к о г о поступово в п р о в а д ж у ю т ь с я в У к р а ї н і . З о к р е м а , в л ю т о м у 2000 р . було скасовано п о л о ж е н н я про смертну к а р у , р а т и ф і к о в а н о протокол № 6 Конвенці ї про з ахист прав і основних свобод л ю д и н и 1983 р . стосовно цього п и т а н н я . З а г а л о м п р и в е д е н н я в і т ч и з н я н о г о законо­давства до є в р о п е й с ь к и х стандарт ів — процес н а д з в и ч а й ­но с к л а д н и й і д о в г о т р и в а л и й . Л и ш е п е р е к л а д понад 80 т и с . сторінок н о р м а т и в н о - п р а в о в и х а к т і в ЄС, їх в и в ч е н н я і з і с т а в л е н н я з ч и н н и м законодавством потребують знач­ної к і л ь к о с т і в и с о к о к в а л і ф і к о в а н и х юрист ів та коп і тко ї багаторічної п р а ц і .

2 . Зношеність основних виробничих фондів українсь­кої економіки. Вона не дає змоги п р о в і д н и м в і т ч и з н я н и м г а л у з я м (с ільське господарство , чорна м е т а л у р г і я , л е г к а промислов ість ) з а й н я т и н а л е ж н е місце на європейському р и н к у .

3 . Низький рівень конкурентоспроможності більшості українських підприємств. У раз і з астосування до їх про­д у к ц і ї п р а в и л та стандарт ів ЄС це м о ж е призвести до не­г а т и в н и х серйозних е к о н о м і ч н и х та соц іальних насл ідк ів .

4 . Нинішній стан української економіки поки що не дає змоги повноправної фінансової участі в діяльності ЄС.

5. Швидка інтеграція України в європейські струк­тури могла б дестабілізувати ситуацію. К е р і в н и ц т в о Євросоюзу , р о з г л я д а ю ч и к а н д и д а т у р и п р е т е н д е н т і в на членство в ЄС, п і к л у є т ь с я про те , щоб р о з ш и р е н н я к о л а Європейського Союзу не п о р у ш и л о існуючого балансу сил , не послабило досягнутого р і в н я інтеграц і ї .

К р і м того, суттєво у с к л а д н ю ю т ь процес інтеграц і ї Ук­р а ї н и до є в р о п е й с ь к и х с т р у к т у р к о р п о р а т и в н а з а к р и т і с т ь системи державного у п р а в л і н н я , в и с о к и й р івень корупці ї , слабк ість д е м о к р а т и ч н и х і н с т и т у ц і й і нерозвинут ість гро­м а д я н с ь к о г о суспільства , у т и с к и свободи преси , пол ітичн і п р о б л е м и , щ о с п р и ч и н и л и к р и т и к у Р а д и Європи , від­с у т н і с т ь с т а б і л ь н о г о н а ц і о н а л ь н о г о к о н с е н с у с у з про­в і д н и х п и т а н ь в н у т р і ш н ь о г о р о з в и т к у і з о в н і ш н ь о ї полі ­т и к и .

Н а м а г а ю ч и с ь г а р а н т у в а т и в л а с н у безпеку , У к р а ї н а в м е ж а х п р о ц е с у і н т е г р а ц і ї до є в р о п е й с ь к и х с т р у к т у р а к т и в і з у в а л а свої к о н т а к т и з П і в н і ч н о а т л а н т и ч н и м со­ю з о м . В н а с л і д о к цього в т р а в н і 1 9 9 7 р . у К и є в і було в і д к р и т о І н ф о р м а ц і й н и й центр Н А Т О , я к и й мав на меті

Західний напрям зовнішньої політики 629

надавати оперативну поточну та узагальнюючу інформацію про справи в цьому а л ь я н с і (це п е р ш и й т а к и й ц е н т р у кра їн і , я к а не входить до НАТО). 9 л и п н я 1997 р . у Мадриді П р е з и д е н т о м У к р а ї н и та л і д е р а м и 16 д е р ж а в — ч л е н і в а л ь я н с у — було п ідписано Х а р т і ю про особливе п а р т н е р ­ство м і ж У к р а ї н о ю і Н А Т О . Х а р т і я м істить п р и н ц и п и в ідносин , с т р у к т у р у і х а р а к т е р взаємоді ї м і ж НАТО й Ук­ра їною, ф о р м и та м е х а н і з м и к о н с у л ь т а ц і й , базові з асади г а р а н т у в а н н я безпеки в Європі . В а ж л и в о ю в цьому доку­м е н т і є т е з а про т е , щ о « Н А Т О п р о д о в ж у в а т и м е під­т р и м у в а т и суверенітет та н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и , ї ї тери­тор іальну ц іл існ ість , а т а к о ж п р и н ц и п непорушност і кор­донів ».

Сп івроб ітництво з П і в н і ч н о а т л а н т и ч н и м союзом роз­гортається в р і з н и х с ф е р а х . З о к р е м а , у листопад і 1 9 9 8 р . 11 к р а ї н — у ч а с н и ц ь НАТО н а д а л и допомогу у к р а ї н с ь к о ­му населенню, щ о п р о ж и в а л о в затопленому басейні р . Ти­са. Протягом 1994—1999 рр . Укра їна брала а к т и в н у участь у багатьох з а х о д а х , передбачених програмою «Партнер ­ство з а р а д и миру» (п ідписала її п е р ш о ю з к р а ї н СНД 8 л ю ­того 1994 р . ) , у тому числ і й с п і л ь н и х в і й с ь к о в и х н а в ч а н ­н я х . Н а п р и к л а д , у 1999 р . на Я в о р і в с ь к о м у в ійськовому пол ігон і в ідбулися к о м п л е к с н і багатонац іональн і команд­но-штабні к о м п ' ю т е р н і н а в ч а н н я « Щ и т м и р у — 9 9 » , у я к о ­му б р а л и у ч а с т ь в і й с ь к о в о с л у ж б о в ц і з А з е р б а й д ж а н у , Бельг і ї , Болгар і ї , В е л и к о б р и т а н і ї , Греці ї , Грузі ї , Дан і ї , І тал і ї , Латв і ї , Молдови , П о л ь щ і , Р у м у н і ї , СІНА, Туреччи­ни та У г о р щ и н и .

В ійськове сп івроб ітництво передбачає участь у миро­творчих м і с і я х , в я к и х з л и п н я 1992 р . було зад іяно 9 тис . у к р а ї н с ь к и х в ійськовослужбовців під з а г а л ь н и м кер івниц­твом П і в н і ч н о а т л а н т и ч н о г о союзу. Н а 1 с і ч н я 2 0 0 0 р . з п и т а н ь м і ж н а р о д н о ї в і й с ь к о в о ї та в і й с ь к о в о - т е х н і ч н о ї сп івпрац і у к л а д е н і й д іють понад 180 м і ж н а р о д н и х доку­мент ів із 40 к р а ї н а м и .

Є в р о п е й с ь к и й в е к т о р з о в н і ш н ь о ї п о л і т и к и У к р а ї н и в і д к р и в м о ж л и в о с т і д л я р о з в и т к у п л і д н и х двосторонніх стосунк ів з є в р о п е й с ь к и м и д е р ж а в а м и . Ч і л ь н е м ісце у сфері двостороннього партнерства посідає Н і м е ч ч и н а , я к а однією з п е р ш и х серед к р а ї н «Великої с імки» в и з н а л а н а ш у д е р ж а в у (26 г р у д н я 1991 р . ) . У 1993 р . під час в і зиту в У к р а ї н у федерального к а н ц л е р а Н і м е ч ч и н и Г. Ко-л я у к л а д е н о р а м к о в и й д о к у м е н т — Спільну д е к л а р а ц і ю про основи в ідносин м і ж У к р а ї н о ю і Ф Р Н . П і с л я прези­д е н т с ь к и х виборів в н а ш і й к р а ї н і 1994 р . розпочався но-

630 Україна на шляху незалежності

вий етап у к р а ї н с ь к о - н і м е ц ь к и х в ідносин, я к і стають б ільш д и н а м і ч н и м и та д і є в і ш и м и . З а обсягом п р я м и х інвестицій Н і м е ч ч и н а посідає друге місце п ісля С Ш А серед іноземних інвесторів У к р а ї н и . Н а початок 1997 р . догов ірноправова база у к р а ї н с ь к о - н і м е ц ь к и х в ідносин н а л і ч у в а л а 49 м і ж ­д е р ж а в н и х , у р я д о в и х та м і ж в і д о м ч и х д о к у м е н т і в . Про п о з и т и в н і з р у ш е н н я у двосторонніх в ідносинах св ідчить в і д к р и т т я в К и є в і п р е д с т а в н и ц т в ч о т и р ь о х в п л и в о в и х н і м е ц ь к и х б а н к і в , Б ю р о делегата н і м е ц ь к о ї е к о н о м і к и і п р е д с т а в н и ц т в а , Б ю р о товариства зовн ішньоторговельно ї інформац і ї , з р о с т а н н я к і л ь к о с т і с п і л ь н и х п і д п р и є м с т в .

Останнім часом а к т и в і з у ю т ь с я укра їнсько-британськ і економічні в ідносини. За часткою в загальному обсязі при­ватних іноземних інвестицій в економіку Укра їна В е л и к а Б р и т а н і я разом із С Ш А , Н і м е ч ч и н о ю , Голландією та Ро­сією перебуває в п ' я т і р ц і найб ільших зовнішніх інвесторів. Співробітництво з Б р и т а н і є ю в економічній сфері потре­бує подальшого р о з в и т к у , поглиблення та спеціал ізаці ї , а д ж е У к р а ї н а серед д е р ж а в , у я к і надходять британськ і інвестиці ї , посідає л и ш е 120-те м ісце . Н а п р и к і н ц і X X ст. помітно а к т и в і з у в а л и с я к о н т а к т и та співробітництво Ук­р а ї н и з І тал ією, Ф р а н ц і є ю , Австр ією, Канадою.

Європейська інтеграц ія У к р а ї н и передбачає налагод­ж е н н я добрих в ідносин з сусідніми євр опе йським и держа­в а м и . А к т и в н о розвиваються к о н т а к т и з П о л ь щ е ю , я к а першою визнала У к р а ї н у н е з а л е ж н о ю державою (2 г р у д н я 1991 р . ) . У травні наступного року було укладено укра їн ­сько-польський Договір про добросусідство, д р у ж н і відно­сини та співробітництво. П р і о р и т е т н и м и н а п р я м а м и в еко­номічній сфері договір визначав співробітництво в сільсько­му господарстві та переробці с ільськогосподарської про­д у к ц і ї , ф а р м а ц е в т и ч н і й п р о м и с л о в о с т і , е н е р г е т и ц і та охороні природи . У 1993 р . укра їнсько-польськ і в ідносини набули нового імпульсу п і сля утворення Консультац ійно­го комітету президентів У к р а ї н и і П о л ь щ і , п о к л и к а н о ю врегулювати проблеми не т і л ь к и двостороннього співробіт­ництва , а й м і ж н а р о д н и х питань , насамперед у Централь -н о - С х і д н о є в р о п е й с ь к о м у р е г і о н і . П л і д н о р о з в и в а ю т ь с я м і ж п а р л а м е н т с ь к і к о н т а к т и , я к і с т и м у л ю є д і я л ь н і с т ь польсько-укра їнсько ї (у Польщі ) та укра їнсько-польсько ї (в Україні) парламентських груп. Польща намагається спри­я т и реал ізац і ї прагненнь У к р а ї н и інтегруватися в євро­пейськ і структури , енерг ійно п і д т р и м а л а вступ У к р а ї н и до Р а д и Європи, її п р а г н е н н я стати п о в н о п р а в н и м членом Центральноєвропейсько ї ін іц і ативи (ЦЄІ) .

Західний напрям зовнішньої політики 6 3 1

П о ч и н а ю ч и з 1994 р . , в и щ о г о р івня д о с я г л и укра їнсь­ко-польські економічні в ідносини. Л и ш е в 1994 та 1995 р р . торговельний оборот м і ж н и м и щороку подвоювався і в ж е в 1997 р . П о л ь щ а посіла 4—5-те м і с ц я серед е к о н о м і ч н и х партнерів У к р а ї н и . Н а початку 2001 р . в Укр а ї н і функц іо ­нувало понад 800 фірм за участю польського к а п і т а л у . Помітн і з р у ш е н н я в економічному співробітництві стали передумовою для відповідних політичних р ішень — у 1997 р . було підписано спільну польсько-укра їнську з а я в у «До по­розуміння і є д н а н н я » . Втім на укра їнсько-польськ і відно­сини впливає і багатовікова історія в ідносин двох народів , на психологічному рівні я к и х з а л и ш и л и с я елементи недо­в іри . Кр ім того, вступ П о л ь щ і до НАТО та ЄС змусить її виконувати нові о б о в ' я з к и та п ідкорятись новим прави­л а м , щ о м о ж е вступити в протир іччя з польсько-укра їнсь­к и м и угодами (наприклад , безвізовий в ' ї зд з У к р а ї н и до П о л ь щ і ) .

З а р о к и н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н а н а л а г о д и л а в ідносини та к о н т а к т и і з і н ш и м и сус ідн іми є в р о п е й с ь к и м и д е р ж а ­в а м и , з о к р е м а зі С л о в а ч ч и н о ю . З а десять р о к і в у к р а ї н ­с ь к о - с л о в а ц ь к и х в ідносин було у к л а д е н о до 50 д е р ж а в ­них угод, я к і в ідкривають перспективи д л я співпраці , взає­м н и х к а п і т а л о в к л а д е н ь , створення с п і л ь н и х п ідприємств , ефективно ї транзитно ї торг івл і .

Пл ідно розвиваються у к р а ї н с ь к о - у г о р с ь к і в ідносини . У г о р щ и н а п е р ш о ю у к л а л а з У к р а ї н о ю Догов ір про осно­ви добросусідства та сп івроб ітництва (6 г р у д н я 1991 р . ) . Сторони в и з н а л и к о р д о н и обох д е р ж а в н е п о р у ш н и м и , пе­редбачили н а д а н н я взаємодопомоги , з о б о в ' я з а л и с я брати участь у з ахист і е т н і ч н и х , к у л ь т у р н и х , м о в н и х та релі­г і й н и х прав і свобод н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н в ідповідно до м і ж н а р о д н и х д о к у м е н т і в . Н а п р и к і н ц і X X ст. в У к р а ї н і ф у н к ц і о н у в а л о до 180 с п і л ь н и х у к р а ї н с ь к о - у г о р с ь к и х п ідприємств , переважно у вуг ільн ій , м а ш и н о б у д і в н і й , ме­талообробній г а л у з я х , у в н у т р і ш н і й торг івл і .

Неоднозначно р о з в и в а л и с ь протягом певного часу ук­р а ї н с ь к о - р у м у н с ь к і в і д н о с и н и . В и з н а в ш и с у в е р е н і т е т У к р а ї н и , р у м у н с ь к а сторона одночасно в и с у н у л а терито­р і альн і претенз і ї стосовно Півн ічно ї Б у к о в и н и і Бесса­рабі ї . Сторонам в д а л о с я з н а й т и к о м п р о м і с н е р і ш е н н я , 2 ч е р в н я 1997 р . було у к л а д е н о Догов ір про в ідносини добросусідства і сп івроб ітництва , я к и й в и р і ш и в б ільшість проблем .

П р о т я г о м останнього д е с я т и р і ч ч я д и н а м і ч н о і склад ­но р о з в и в а л а с я с и т у а ц і я щ е на одному з м а г і с т р а л ь н и х

632 Україна на шляху незалежності

н а п р я м і в укра їнсько ї зовнішньої п о л і т и к и — американсь­к о м у . П і с л я п р о г о л о ш е н н я н е з а л е ж н о с т і У к р а ї н и протя­гом двох з половиною рок ів С Ш А д о т р и м у в а л и с ь політи­к и б л о к у в а н н я а м е р и к а н с ь к о - у к р а ї н с ь к и х економічних та п о л і т и ч н и х к о н т а к т і в . А л е р і ш у ч і к р о к и н а ш о ї к р а ї н и на ш л я х у я д е р н о г о р о з з б р о є н н я с п р и я л и переоц інц і Б і л и м Домом я к р о з у м і н н я м і с ц я У к р а ї н и у св іт і , т а к і з н а ч е н н я у к р а ї н с ь к о - а м е р и к а н с ь к и х в ідносин . З часом ц і в ідноси­ни р о з в и н у л и с я на р івн і п а р т н е р с ь к и х . 19 вересня 1996 р . в п е р ш е в о ф і ц і й н о м у у к р а ї н с ь к о - а м е р и к а н с ь к о м у комюн­і к е , п р и с в я ч е н о м у с т в о р е н н ю М і ж д е р ж а в н о ї коміс і ї зі сп івроб і тництва м і ж У к р а ї н о ю та С Ш А , було в ж и т о фор­м у л у «стратег ічне п а р т н е р с т в о » , я к а передбачає б і л ь ш м і ц н у в з а є м о д і ю к р а ї н у сферах н а ц і о н а л ь н о ї безпеки , зовнішньої пол і тики , економіки , торгівлі , інвестицій тощо.

Вашингтон дедалі част іше п ідкреслює, щ о Укра їна нині є в а ж л и в и м г а р а н т о м стабільност і й б е з п е к и в Європі , п о м і т н и м ч и н н и к о м м і ж н а р о д н о г о ж и т т я . Про це св ідчать д и п л о м а т и ч н і к о н т а к т и , с х в а л е н н я П а л а т о ю представни­к ів Конгресу С Ш А резолюці ї на п і д т р и м к у У к р а ї н и , в я к і й з а з н а ч а є т ь с я , щ о і с н у в а н н я н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и , забезпе­ч е н н я її територіальної цілісності в ідповідає нац іональним інтересам С Ш А ; з а я в а Д е р ж д е п а р т а м е н т у на п і д т р и м к у п о з и ц і ї У к р а ї н и щ о д о С е в а с т о п о л я ; в и х і д У к р а ї н и в 1 9 9 6 / 9 7 фінансовому році на перше місце серед к р а ї н СНД за р о з м і р а м и допомоги , щ о н а д а в а л а с я С Ш А .

З а о ц і н к а м и експерт ів , увага з а х і д н и х д е р ж а в , пере­дусім С Ш А , до У к р а ї н и в и з н а ч а є т ь с я не с т і л ь к и її парт­н е р с ь к и м п о т е н ц і а л о м , с к і л ь к и їх своєр ідним місцем у с у п е р н и ц т в і м і ж Рос ією та З а х о д о м . Саме в цьому ас­п е к т і р о л ь У к р а ї н и досить п о м і т н а . Водночас політологи з а з н а ч а ю т ь , щ о за ц и х обставин У к р а ї н а н а р а ж а є т ь с я на серйозну загрозу п е р е т в о р е н н я на о б ' є к т м а н і п у л ю в а н н я , а з а д е к л а р о в а н е стратег ічне партнерство м о ж е трансфор­м у в а т и с я в стратег ічну з а л е ж н і с т ь в ід набагато п о т у ж н і ­ш и х д е р ж а в .

Отже , з а х і д н и й н а п р я м зовн ішньопол ітично ї д іяльнос­ті став о д н и м із п р і о р и т е т н и х д л я н е з а л е ж н о ї У к р а ї н и . У к р а ї н с ь к а д и п л о м а т і я н а м а г а л а с я р о з ш и р е н н я м політич­ного д і алогу і сп івроб ітництва на дво- і багатосторонній основі с творити ґ р у н т д л я ш в и д к о ї інтеграц і ї нашої дер­ж а в и до є в р о п е й с ь к и х с т р у к т у р . Однак на завад і реал іза ­ці ї ц и х п л а н і в с тали р і з н и й р івень р о з в и т к у У к р а ї н и і з а х і д н о є в р о п е й с ь к и х д е р ж а в , нестаб ільн ість у к р а ї н с ь к о ї е к о н о м і к и , н а м а г а н н я Росі ї зберегти У к р а ї н у в орбіті сво-

Україна та СНД 633

го в п л и в у , і с н у в а н н я п о т у ж н о г о у к р а ї н с ь к о г о ядерного потенц іалу , щ о д істався у спадок від С Р С Р , т о щ о . З м і н а а к ц е н т і в у з о в н і ш н і й п о л і т и ц і та в и р і ш е н н я проблеми ядерного р о з з б р о є н н я д а л и змогу У к р а ї н і інтенсифікува ­ти процес інтеграц і ї у світові , насамперед євр о п ейськ і , с т р у к т у р и , н а л а г о д и т и р е г у л я р н и й п о л і т и ч н и й д іалог із С Ш А , а к т и в і з у в а т и двостороннє сп івроб ітництво із зах ід­н и м и д е р ж а в а м и , з м і ц н и т и з в ' я з к и з НАТО. Ц і процеси створили п і д ґ р у н т я д л я поступового перетворення У к р а ї н и з пасивного о б ' є к т а на а к т и в н и й суб ' єкт м і ж н а р о д н и х від­носин .

19.14. Україна та СНД 8 г р у д н я 1 9 9 1 р . у М і н с ь к у л ідери Росі ї , У к р а ї н и та

Б ілорус і ї ( к р а ї н — з а с н о в н и к і в СРСР) з а я в и л и про п р и п и ­н е н н я дії Союзного Договору 1922 р . та про н а м і р створи­ти Сп івдружність Н е з а л е ж н и х Д е р ж а в (СНД). П і с л я алма-а т и н сько ї зустр іч і (21 грудня ) до с к л а д у СНД у в і й ш л о 11 к о л и ш н і х республ ік (без Грузі ї та д е р ж а в П р и б а л т и ­к и ) . 25 г р у д н я П р е з и д е н т СРСР М. Горбачов п і ш о в у від­с т а в к у . СРСР п р и п и н и в своє і с н у в а н н я . З цього моменту в і д к р и в а є т ь с я новий етап у в ідносинах м і ж тепер в ж е н е з а л е ж н и м и д е р ж а в а м и , щ о у т в о р и л и с я на у л а м к а х Ра­д я н с ь к о г о Союзу. Його суть — у спробі переходу від від­носин з а л е ж н о с т і та п і д к о р е н н я в м е ж а х єдиної наддер­ж а в и — СРСР — до в ідносин р і в н о п р а в н и х п а р т н е р і в . Утворенню С Н Д с п р и я л и с п е ц і а л і з а ц і я е к о н о м і ч н и х ра­йонів , т існ і е к о н о м і ч н і к о н т а к т и , сп ільне правове поле , в х о д ж е н н я до єдиного воєнно-оборонного простору , фун­к ц і о н у в а н н я загально ї в а л ю т и , усталені м і ж е т н і ч н і з в ' я з ­к и . К р і м того, певною мірою процес інтеграці ї с тимулю­вався сп ільн істю с т р а т е г і ч н и х інтересів т и х д е р ж а в , щ о у в і й ш л и до с к л а д у СНД, п р і о р и т е т н и м и серед я к и х були :

— в и х і д із соц іально-економічно ї к р и з и ; — п р о в е д е н н я е ф е к т и в н и х р и н к о в и х реформ; — р е с т р у к т у р и з а ц і я та м о д е р н і з а ц і я е к о н о м і к и ; — з б е р е ж е н н я територ іально ї ц іл існості та ю р и д и ч н е

в и з н а н н я в ідмови від в з а є м н и х претенз ій ; — д о с я г н е н н я в н у т р і ш н ь о ї соц іально-економічно ї та

пол ітичної стаб ільност і , з апоб і гання в и н и к н е н н ю руйн ів ­н и х в н у т р і ш н і х к о н ф л і к т і в , б л о к у в а н н я спроб повернути розвиток історі ї у зворотному н а п р я м і .

634 Україна на шляху незалежності

В и н и к н е н н я нового с т р у к т у р н о слабкого геополітич-ного о б ' є д н а н н я СНД певною мірою з а г а л ь м у в а л о процес хаотичного розпаду С Р С Р , в в о д я ч и його в ц и в і л і з о в а н і р а м к и , але забезпечити з б е р е ж е н н я в и г і д н и х з в ' я з к і в і в ідносин за умов т о т а л ь н и х розрив ів і розвал ів т а к і не з м о г л о . Прогресуюча д е з і н т е г р а ц і я н а д з в и ч а й н о загост­р и л а становище в усіх сферах ж и т т я , негативно позначив­ш и с ь на становленн і д е р ж а в н о с т і новоутворених к р а ї н .

В е к о н о м і ц і це призвело до катастрофічного п а д і н н я в и р о б н и ц т в а , щ о стало безпосереднім н а с л і д к о м розриву к о о п е р а ц і й н и х з в ' я з к і в , п о р у ш е н н я багатьох технолог іч ­н и х л а н ц ю г і в , р у й н у в а н н я сп ільного товарного та ф інан­сового простору .

У п о л і т и ц і на зм іну д и к т а т у ц е н т р у і в ідсутності полі ­тично ї свободи п р и й ш л о о б ' є к т и в н о не в и п р а в д а н е полі ­т и ч н е с у п е р н и ц т в о , п р о т и с т о я н н я нових д е р ж а в , я к и м властив і в н у т р і п о л і т и ч н а н е в л а ш т о в а н і с т ь , р о з ' є д н а н і с т ь і с л а б к а керован ість .

У с о ц і а л ь н і й сфері г арантован і , хоча і на м і н і м а л ь н о ­му р івн і , м а т е р і а л ь н і та духовн і блага п о с т у п и л и с я нез­в и ч н и м і н е п р и й н я т н и м д л я б ільшост і к о л и ш н і х р а д я н ­с ь к и х г р о м а д я н з а в д а н н я м щоденно ї боротьби за в и ж и ­в а н н я .

У духовно-етичн ій сфері на зм іну к о л и ш н і м і д е а л а м і д и с к р е д и т о в а н и м ц і н н о с т я м , у тому ч и с л і гордості за на­л е ж н і с т ь до в е л и к о ї к р а ї н и , щ е не п р и й ш л а нова система д у х о в н о - м о р а л ь н и х о р і є н т и р і в 1 .

К р і м того, зазначимо, щ о поява СНД не т і л ь к и не з н я л а д а в н і х м і ж р е с п у б л і к а н с ь к и х суперечностей , а й стиму­л ю в а л а п о я в у і з а гострення н о в и х .

П р о б л е м а У к р а ї н а — СНД має т р и основні а с п е к т и : п о л і т и ч н и й , е к о н о м і ч н и й і в о є н н и й .

Р о з в а л С Р С Р одразу поставив на одне з ч і л ь н и х м і с ц ь п и т а н н я б е з п е к и . М і ж у к р а ї н с ь к о ю та рос ійською сторо­н а м и з цього п и т а н н я були суттєв і р о з х о д ж е н н я . Я к щ о У к р а ї н а робила ставку на побудову в республіц і в л а с н и х збройних сил на основі п і д п о р я д к у в а н н я та реформуван­н я ч а с т и н к о л и ш н ь о ї Р а д я н с ь к о ї армі ї , то р о с і й с ь к а сто­рона ч и н и л а опір ц и м п р о ц е с а м , спод іваючись зберегти бодай ч а с т и н у збройних с и л к о л и ш н ь о г о С Р С Р у ф о р м і О б ' є д н а н и х збройних сил С Н Д , б а ж а ю ч и т и м с а м и м від-

1 Д и в . : Кремень В. Орієнтири на майбутнє. Росія — Укра­їна — Білорусь: чи можливий східнослов'янський трикут­ник? / / Політика і час. — 1995. — № 4. — С. 34—35.

Україна та СНД 635

н о в л е н н я в новій я к о с т і к о н т р о л ю старого ц е н т р у . Саме з метою п о ш и р е н н я рос ійського в п л и в у в п о с т р а д я н с ь к о м у просторі 20 березня 1992 р . без участ і У к р а ї н и було під­писано угоду про створення Об 'єднаних збройних сил СНД.

Н а с т у п н и м к р о к о м у спробах створити р е г і о н а л ь н у с т р у к т у р у безпеки стало обговорення цього п и т а н н я під час зустрічі глав д е р ж а в СНД у Т а ш к е н т і 15 травня 1992 р . Тоді ж в ідбулося ф о р м а л ь н е у к л а д е н н я Договору про ко­л е к т и в н у безпеку за участю Росі ї , Вірмені ї , К а з а х с т а н у , У з б е к и с т а н у (у л ю т о м у 1999 р . Узбекистан з а я в и в про п р и п и н е н н я свого членства в Договорі ) , Т а д ж и к и с т а н у та К и р г и з с т а н у . Незабаром , у грудні 1 9 9 3 р . до Т а ш к е н т ­ського договору п р и є д н а л а с я Б і л о р у с ь , а п і з н і ш е стало п и т а н н я про з а л у ч е н н я до о б ' є д н а н н я Молдови та Груз і ї .

Наступним етапом військово-політичної інтеграці ї кра­їн пострадянського простору м а л а стати нарада г л а в дер­ж а в СНД у Б і ш к е к у ( К и р г и з с т а н ) , щ о в ідбулася 9 ж о в т ­н я 1992 р . П л а н у в а л о с я нав іть вироблення у ч а с н и к а м и СНД спільної к о н ц е п ц і ї к о л е к т и в н о ї оборони. Однак зд ій­с н и т и це не вдалося ; О б ' є д н а н и х збройних сил СНД т а к і не було створено, а ї хнє Головне к о м а н д у в а н н я із в ідстав­к о ю м а р ш а л а Є. Ш а п о ш н и к о в а 15 ч е р в н я 1 9 9 3 р . п р и п и ­нило і с н у в а н н я . Т і л ь к и н а п р и к і н ц і 1993 р . — на початку 1994 р . простежується певне пожвавлення процесу форму­вання колективних Збройних сил держав Ташкентського п а к т у д л я участ і в т а к з в а н и х м и р о т в о р ч и х о п е р а ц і я х на терені к о л и ш н ь о г о С Р С Р . Новою спробою а к т и в і з у в а т и процес інтеграці ї у воєнній сфері стало п і д п и с а н н я в лю­тому 1995 р . А л м а т и н с ь к о ї угоди про створення Об 'єдна­ної системи п р о т и п о в і т р я н о ї оборони д е р ж а в - у ч а с н и ц ь С Н Д . У к р а ї н а п і д п и с а л а цю угоду із з а с т е р е ж е н н я м : «Із в р а х у в а н н я м нац іонального законодавства У к р а ї н и » , а в кв і тн і з а я в и л а , що буде в и к о н у в а т и угоду л и ш е в г а л у з і в ійськово-технічного сп івроб ітництва .

Н а м а г а н н я перетворити СНД на н а д д е р ж а в н у струк­туру з м і ц н и м и к о о р д и н у ю ч и м и та в и к о н а в ч и м и ф у н к ц і ­я м и м а л и місце не т і л ь к и у воєнн ій сфері , а й у пол і тич­н ій . Н а й п р и н ц и п о в і ш о ю п о л і т и ч н о ю проблемою було пи­т а н н я про Статут СНД, щ о в п е р ш е постало в л і т к у 1992 р . , к о л и з а й ш л а мова про д о к у м е н т , я к и й «визначив би пра­вову та о р г а н і з а ц і й н у основу С Н Д » . Вбачаючи в запропо­нованому Статуті значне з в у ж е н н я суверенітету кра їн спів­д р у ж н о с т і , а т а к о ж модерн і зовану модель союзного дого­вору 1922 р . , У к р а ї н а в і д м о в и л а с я його п і д п и с а т и в с ічні 1993 р .

636 Україна на шляху незалежності

Н о в і п е р с п е к т и в и в м і ж д е р ж а в н и х е к о н о м і ч н и х в ідносинах у м е ж а х СНД були в і д к р и т і Договором про створення Економічного Союзу (24 в е р е с н я 1993 ) . Трохи п і з н і ш е — у к в і т н і 1994 р . до нього на п р а в а х асоційова­ного ч л е н а п р и є д н а л а с я У к р а ї н а . Основні п р и н ц и п и по­будови і н а п р я м и д і я л ь н о с т і ЕС СНД були розроблені в травн і 1 9 9 3 р . на зас іданн і глав д е р ж а в — у ч а с н и ц ь спів­д р у ж н о с т і в Москв і . В у х в а л е н і й Д е к л а р а ц і ї в к а з а н о на р і ш у ч і с т ь й т и ш л я х о м «глибокої і н т е г р а ц і ї » , с творення сп ільного р и н к у д л я в ільного п е р е м і щ е н н я товар ів , пос­л у г , к а п і т а л і в , трудових ресурсів на сп ільному економіч­ному просторі ц и х д е р ж а в . Е к о н о м і ч н и й союз планува ­л о с я створювати п о е т а п н и м п о г л и б л е н н я м інтеграц і ї , ко ­ординац і ї д ій у проведенні реформ через м і ж д е р ж а в н у (багатосторонню) асоц іац ію в ільної торг івл і ; м и т н и й со­юз ; в а л ю т н и й союз .

Серед п р и ч и н , я к і с т и м у л ю в а л и участь У к р а ї н и в ЕС СНД, однією з п р и н ц и п о в и х є г л и б о к а інтегрован ість еко­н о м і к и У к р а ї н и в е к о н о м і ч н и й прост ір СНД (і насампе­ред Росі ї ) , я к а , н е з в а ж а ю ч и на р о з р и в з в ' я з к і в , продов­ж у в а л а і с н у в а т и . К р і м того, до економічно ї інтеграц і ї в м е ж а х СНД п і д ш т о в х у в а л и н а я в н і с т ь сп ільно ї технолог і ї в и р о б н и ц т в а , н е к о н к у р е н т о с п р о м о ж н і с т ь на с в і т о в о м у р и н к у багатьох видів промислово ї п р о д у к ц і ї , гострий де­ф і ц и т в а л ю т и , необхідність з б е р е ж е н н я т р а д и ц і й н и х рин­к і в збуту і п р о в е д е н н я єдиної економічно ї п о л і т и к и на св ітовому р и н к у . Свою р о л ь , очевидно , в ід і грав і р о з к л а д п о л і т и ч н и х сил в У к р а ї н і . А д ж е в х о д ж е н н я р е с п у б л і к и до ЕС СНД на п р а в а х асоц ійованого ч л е н а ( я к Т у р к м е н і -стан) — це своєр ідний к о м п р о м і с м і ж двома о п о з и ц і й н и ­м и таборами ( м і ж т и м и , хто за повне ч л е н с т в о , і т и м и , хто за в и х і д з ЕС СНД) , а т а к о ж в р а х у в а н н я громадсько ї д у м к и р і з н и х рег іон ів У к р а ї н и .

Позиц ія асоційованого членства в Економічному Союзі має свої позитивні і негативні сторони. З одного боку, част­кове залучення У к р а ї н и в інтеграційні процеси СНД дає їй змогу брати участь в економічних процесах , у я к и х вона зац ікавлена і я к і не суперечать нац іональним інтересам та її чинному законодавству. Тобто інтереси СНД не доміну­ють над нац іональними інтересами, створюється ш и р о к и й простір д л я маневру, ц ілком реальні умови д л я різновек-торних альтернативних з в ' я з к і в на основі економічної до­цільності та ефективності , еквівалентності обміну. Н а краї­ни СНД припадає левова частка зовнішньоторговельного обігу Укра їни — 6 5 , 5 % імпорту та 5 5 , 8 % експорту в 1995 р .

Україна та СНД 637

Водночас п а с и в н а і н т е г р а ц і й н а стратег і я , тобто ціл к о м добровільна в ідмова від активно ї ролі у в н ж л и и и х базових с т р у к т у р а х СНД, по-перше , суттєво посилює по з и ц і ю Росі ї , по-друге , значно послаблює в п л и в Укра їни на п р и й н я т т я в м е ж а х ЕС СНД т а к т и ч н и х та стратег іч­н и х р і ш е н ь .

А н а л і з у ю ч и с т а в л е н н я та п ідходи у к р а ї н с ь к о ї дипло­маті ї до в и з н а ч а л ь н и х , принципових питань побудови СНД та її м е х а н і з м і в , д о с л і д н и к и в и д і л я ю т ь т а к і х а р а к т е р н і риси позиці ї У к р а ї н и :

1) п ідкреслене п і к л у в а н н я про з б е р е ж е н н я н а ц і о н а л ь ­ного с у в е р е н і т е т у , о п і р с т а н о в л е н н ю н а д н а ц і о н а л ь н и х с т р у к т у р , я к і б с т в о р ю в а л и с я за моделлю к о л и ш н і х со­ю з н и х орган ів ;

2) е в о л ю ц і й н и й х а р а к т е р економічної інтеграц і ї , пос­т у п а л ь н е с х о д ж е н н я від н а й п р о с т і ш и х ф о р м інтеграц і ї ( в ільна т о р г і в л я , м и т н и й союз) до б і л ь ш с к л а д н и х і висо­к и х ( сп ільний р и н о к , е к о н о м і ч н и й і в а л ю т н и й союз);

3) пр іоритет н а ц і о н а л ь н и х е к о н о м і ч н и х інтерес ів , га­р а н т у в а н н я економічно ї безпеки д е р ж а в и ;

4) розвиток і п о г л и б л е н н я в ідносин з к р а ї н а м и СНД не м о ж у т ь і не п о в и н н і з д і й с н ю в а т и с я за р а х у н о к згор­т а н н я в з а є м о з в ' я з к і в і д и с т а н ц і ю в а н н я із р о з в и н у т и м и к р а ї н а м и світу;

5) н е д о п у щ е н н я д о м і н у в а н н я однієї з к р а ї н у сп ільно створюваних м і ж д е р ж а в н и х о р г а н і з а ц і я х і о б ' є д н а н н я х ;

6) х а р а к т е р і г л и б и н а участ і У к р а ї н и в с п і л ь н и х захо­дах не повинн і с у п е р е ч и т и Конституц і ї У к р а ї н и , Д е к л а ­рац і ї про д е р ж а в н и й суверенітет , А к т у про н е з а л е ж н і с т ь , ч и н н о м у з а к о н о д а в с т в у 1 .

За значен і п р и н ц и п и л я г л и в основу відносин У к р а ї н и та СНД. Поступово на їхн ій базі в и к р и с т а л і з у в а л а с я кон­ц е п ц і я інтеграці ї на «різних ш в и д к о с т я х » . Н а п р а к т и ц і реал і зац ія цієї концепц і ї в и я в и л а с я у вибірковому підпи­санні документів (за п ' я т ь років співпраці У к р а ї н и з СНД на зас іданнях Р а д и глав д е р ж а в і Р а д и глав уряд ів було п р и й н я т о 600 документ ів , з я к и х н а ш а к р а ї н а п ідписала 7 4 % ) та вибірковій участі в статутних м і ж д е р ж а в н и х , м і ж ­галузевих і галузевих органах співдружності (в м е ж а х СНД діє м а й ж е 90 , з них У к р а ї н а бере участь у 58).

З а час п е р е б у в а н н я в СНД У к р а ї н а апробувала р і зн і т а к т и ч н і моделі повед інки . На першому етапі (1991—1994)

1 Див . : Філіпенко А. Економічний союз СНД: за і проти / / Політика і час. — 1995. — № 9. — С. 42—43.

6 3 8 Україна на шляху незалежності

її п о з и ц і я ґ р у н т у в а л а с ь на п р и н ц и п і «балансу інтересів» і п е р е д б а ч а л а е к о н о м і ч н у в заємод ію з к р а ї н а м и СНД та прогресуюче пол і тичне в і д м е ж у в а н н я від Росі ї . Молодій у к р а ї н с ь к і й дипломат і ї , я к а робила п е р ш і самост ійні кро­к и на м і ж н а р о д н і й арен і , не вдалося е ф е к т и в н о протиді ­я т и наростаючому тисков і М о с к в и . С у т т є в и м и поступка ­ми були одноосібне у с п а д к у в а н н я Рос і єю а к т и в і в С Р С Р , м о н о п о л і з а ц і я нею статусу, я к и й н а л е ж а в Р а д я н с ь к о м у Союзові, в м і ж н а р о д н и х о р г а н і з а ц і я х . Негнучк ість укра їн ­ської зовн ішньопол і тично ї л ін і ї в СНД не д а л а змоги Ук­ра їн і з м і ц н и т и власні позиці ї в м е ж а х цього о б ' є д н а н н я , зумовила значні з б и т к и від втрат рос ійських , пострадянсь­к и х р и н к і в товар ів і с и р о в и н и .

Н а другому етапі (1994—1997) в основу тактично ї л ін і ї у к р а ї н с ь к о ї п о л і т и к и в м е ж а х СНД було п о к л а д е н о а к т и ­в і зац ію двосторонніх стосунків м і ж п о с т р а д я н с ь к и м и дер­ж а в а м и . Ц е а р г у м е н т у в а л о с я т и м , щ о СНД є а м о р ф н о ю , нед ієздатною с т р у к т у р о ю , правова база я к о ї н е в и з н а ч е н а та суперечлива , а СНД дублює та в ідтворює на новому р івн і т р а д и ц і й н і імперськ і в ідносини : «центр — провін­ц і ї » . З а ц и х обставин новоствореним п о с т р а д я н с ь к и м дер­ж а в а м , п е р е к о н у в а л а у к р а ї н с ь к а д и п л о м а т і я , д о ц і л ь н о будувати я к і с н о нові в з а є м и н и на р і в н о п р а в н і й двосто­ронній основі .

П р и в а б л и в а ф о р м у л а на п р а к т и ц і не д а л а б а ж а н о г о ефекту . Н а тому етапі у к р а ї н с ь к і в ідносини з к р а ї н а м и СНД не змогли в и й т и за м е ж і дипломатичного зондуван­н я . Т и м б ільше , щ о спроба У к р а ї н и з м е н ш и т и сировинно-енергетичну з алежн ість від Росії за р а х у н о к туркменсько­го газу та а зербайджансько ї нафти з а к і н ч и л а с я невдачею. А т а к т и к а двосторонніх в ідносин у м е ж а х СНД л и ш е по­с и л и л а позиці ї Росі ї , оск ільки з н я л а проблеми консенсус­ного д іалогу , колективного партнерства , в р а х у в а н н я інте­ресів багатьох сторін, на зміну я к и м п р и й ш л и політич­н и й , д и п л о м а т и ч н и й пресинг , економічна к о н к у р е н ц і я .

Р е а г у ю ч и на вимоги часу , У к р а ї н а в 1997 р . суттєво оновлює та модернізує т а к т и к у своїх стосунк ів у м е ж а х С Н Д . Р о з п о ч и н а є т ь с я новий етап її перебування в Спів­д р у ж н о с т і . Ставку було зроблено на ф о р м у в а н н я «другого центру в п л и в у в С Н Д » . 10 ж о в т н я того ж року під час саміту Р а д и Європи в Страсбурзі У к р а ї н о ю , А з е р б а й д ж а ­ном, Груз і єю та Молдовою було засновано к о н с у л ь т а т и в ­н и й ф о р у м Г У А М . У сп ільн ій Д е к л а р а ц і ї а к ц е н т у в а л о с я на необхідності розвитку чотиристороннього співробітниц­тва д л я з м і ц н е н н я стабільності й б е з п е к и в Європі , де ос-

Україна та СНД 639

н о в о п о л о ж н и м и п р и н ц и п а м и є повага до суверенітету , те­ритор іально ї ц іл існост і , непорушност і кордонів д е р ж а в , сп івроб ітництво , д е м о к р а т і я , верховенство з а к о н у й пова­га до прав л ю д и н и . Д е к л а р а ц і я к о н с т а т у в а л а сп ільн ість г еопол і тичних інтерес ів та п ідход ів , поступове п о л і т и ч н е з б л и ж е н н я і п р а к т и ч н е сп івроб ітництво м і ж к р а ї н а м и в багатьох г а л у з я х на м і ж н а р о д н і й арені і в торговельно-економічн ій сфері .

П і д ґ р у н т я м д л я у т в о р е н н я ГУАМ стали невдоволення його з а с н о в н и к і в в л а с н и м статусом на п о с т р а д я н с ь к о м у економічному та п о л і т и ч н о м у просторі , їх з а ц і к а в л е н і с т ь у поглибленн і та р о з ш и р е н н і економічного сп івроб ітниц­тва , б а ж а н н я п о с и л и т и свої позиці ї в с тосунках з Рос і єю, потреба в и р і ш и т и на свою к о р и с т ь т е р и т о р і а л ь н і пробле­ми , я к и м и були д л я Грузі ї — А б х а з і я , д л я А з е р б а й д ж а ­ну — К а р а б а х , д л я Молдови — П р и д н і с т р о в ' я , д л я Ук­ра їни — Севастополь і К р и м .

Стосунки в новоствореній м і ж н а р о д н і й структур і роз­вивалися досить інтенсивно. П р о т я г о м 1 9 9 7 — 1 9 9 8 р р . у Б а к у , Копенгагені та Вашингтон і під час р і зних м і ж н а ­родних форумів в ідбулися консультативн і зустрічі д е р ж а в ­них делегац ій кра їн -член ів ГУАМ. 24 к в і т н я 1999 р . у Вашингтоні відбулась зустріч Президентів держав-учасниць ГУАМ та Узбекистану , п і сля яко ї м е ж і форуму р о з ш и р и ­л и с я й він отримав назву — ГУУАМ. Основними н а п р я м а ­ми співпраці в м е ж а х цього о б ' є д н а н н я було створення євраз ійського транспортного коридору , співробітництво у сфері врегулювання к о н ф л і к т і в , в ійськово-технічне , еко­номічне співробітництво, взаємодія в м е ж а х м і ж н а р о д н и х організац ій . А однією з пр іоритетних програм —транспор­тування к а с п і й с ь к и х енергоносіїв до Європи.

П р о т я г о м м а й ж е десяти рок ів і с н у в а н н я СНД страте­г ія У к р а ї н и щодо нього д и к т у в а л а с я г е о п о л і т и ч н и м и ре­а л і я м и та економічною д о ц і л ь н і с т ю . У к р а ї н а в и с т у п а л а проти перетворення СНД на н а д д е р ж а в н у с т р у к т у р у кон­федеративного чи федеративного т и п у , н а д а н н я їй стату­су с у б ' є к т а м і ж н а р о д н о г о п р а в а , обстоюючи ідею Спів­д р у ж н о с т і я к р а ц і о н а л ь н о г о та е ф е к т и в н о г о м е х а н і з м у економічного сп івроб ітництва , п о к л и к а н о г о забезпечити інтеграц ію к р а ї н СНД у св ітовий е к о н о м і ч н и й прост ір . Останнім часом ці ідеї з н а х о д я т ь дедал і б і л ь ш у п і д т р и м ­ку серед л ідерів Співдружност і . З о к р е м а , 2 к в і т н я 1999 р . Р а д а г л а в д е р ж а в к р а ї н - у ч а с н и ц ь СНД п р и й н я л а р і ш е н н я про те, щ о основним н а п р я м о м діяльності цього об ' єднання стане економічне сп івроб ітництво , я к е р е а л і з у в а т и м е т ь с я

6 4 0 Україна на шляху незалежності

ш л я х о м с т в о р е н н я т а ф у н к ц і о н у в а н н я з о н и в і л ь н о ї торг івл і .

О т ж е , с т а в л е н н я У к р а ї н и до СНД у своєму р о з в и т к у еволюціонувало . Я к щ о на початковому етапі незалежност і у к р а ї н с ь к а сторона в б а ч а л а в с п і в д р у ж н о с т і л и ш е форму «цив іл і зованого р о з л у ч е н н я » , то з п л и н о м часу цей під­хід з а з н а в суттєвих з м і н . Н и н і СНД р о з г л я д а є т ь с я Укра ­їною я к м і ж н а р о д н и й переговорний м е х а н і з м , з д а т н и й з б л и ж у в а т и позиці ї , збалансовувати інтереси, ш у к а т и ком­проміси , у з г о д ж у в а т и п р и н ц и п и господарської д іяльнос­т і . І н т е г р а ц і й н и й процес у м е ж а х СНД має с у п е р е ч л и в и й х а р а к т е р . З одного боку , певна к о н с о л і д а ц і я к р а ї н СНД дає змогу з а д о в о л ь н и т и в заємовиг ідн і інтереси на основі багатостороннього сп івроб ітництва ; забезпечує пол і тич­ну стаб ільність у м і ж д е р ж а в н и х в ідносинах ; надає пере­ваги у в и р і ш е н н і т а к и х г л о б а л ь н и х проблем я к е к о л о г і я та е н е р г е т и к а . З іншого — все в и р а з н і ш е в інтеграц ійно­м у потоці п р о с т е ж у є т ь с я домінуюча роль Росі ї , ї ї б а ж а н ­н я перетворити СНД на н а д д е р ж а в н у структуру з м і ц н и м и к о о р д и н у ю ч и м и та в и к о н а в ч и м и ф у н к ц і я м и ; посилюєть ­с я в п л и в на процеси консол ідац і ї в і й с ь к о в о - п о л і т и ч н и х та ідеолог ічних ч и н н и к і в ; р е а л ь н о ю л и ш а є т ь с я з а гроза того, щ о е к о н о м і ч н а і н т е г р а ц і я в С Н Д не з м о ж е забезпе­ч и т и технолог ічного прориву і в п е р с п е к т и в і призведе до консервац і ї господарсько ї , техн ічно ї та технолог ічної від­сталості к р а ї н с п і в д р у ж н о с т і . З огляду на це У к р а ї н а за основу своєї діяльності в м е ж а х СНД взяла концепцію інтег­раці ї на «різних ш в и д к о с т я х » , я к а дає змогу зберігати не­з а л е ж н у позицію та реал і зовувати нац іональн і інтереси.

19.15. Відносини України з державами СНД Одним з ч и н н и к і в , я к і суттєво в п л и в а ю т ь на геополі-

т и ч н е с т а н о в и щ е У к р а ї н и та її в н у т р і ш н є с т а н о в и щ е , є Р о с і я . Суть с т р а т е г і ч н и х інтерес ів Росі ї п о л я г а є в тому, щ о через територ ію У к р а ї н и п р о х о д я т ь ж и т т є в о в а ж л и в і д л я Росі ї транспортн і т р а н з и т н і ш л я х и (газо- і нафтопро­води , автомаг і страл і та з а л і з н и ц і ) , щ о з ' є д н у ю т ь її з Цен­т р а л ь н о ю і З а х і д н о ю Європою. Саме через н а ш у к р а ї н у п р о л я г а є н а й к о р о т ш и й д л я Росі ї ш л я х до рег іонів , у я к и х вона н а м а г а є т ь с я зберегти свої п р и с у т н і с т ь та в п л и в , — Б а л к а н и , С е р е д з е м н о м о р ' я та П р и д н і с т р о в ' я . Щ о стосу-

Відносини України з державами СНД 641

ється У к р а ї н и , то ї ї « зав ' я зан ість» н н Росію пояснюється насамперед імпортом енергоносі їв , у с т і ш ш и м и господар­с ь к и м и з в ' я з к а м и , з н а ч н и м відсотком росіян у склад і на­с е л е н н я республ іки т о щ о .

Спроби з а к л а с т и нові засади у фундимічп іидносин м і ж У к р а ї н о ю та Рос ією були здійснені щп наприк інц і горба-човського періоду. У серпні 1990 р. прі-ді т и п и к и укра­їнського п а р л а м е н т у , з гуртован і в Народну І ' п д у , та їхн і рос ійськ і п а р т н е р и з блоку «Демократична І'ім'їн* підпи­сали «Декларац ію п р и н ц и п і в м і ж д е р ж а в н и х иіднш-ин м і ж У к р а ї н о ю та Р Р Ф С Р » , я к а базувалася на Ді-клармиїнх про д е р ж а в н и й суверенітет . Ц е й д о к у м е н т підтиі-рмим Ооау-мовне в и з н а н н я У к р а ї н и та Росі ї я к суб 'єктні мі і м і йод­ного права , «суверенну рівність» обох к р а ї н ; нснгр чия у в н у т р і ш н і справи одна одної і в ідмову від заспи ним с и л и в ї х н і х в ідносинах ; непорушність існуючих и» н и х кордонів м і ж У к р а ї н о ю та Росією і відмову ш і <• н я к и х територ іальних претенз ій ; г арантування пол і -і 11 ч м и , економічних , етн ічних і к у л ь т у р н и х прав представник їм народів Р Р Ф С Р , щ о п р о ж и в а ю т ь в Укра їн і .

Ц і п р и н ц и п и були закладен і в офіц ійний договір між Росією та Укра їною, п ідписаний Б . Єльциним і Л . Кранчу к о м у К и є в і 19 листопада 1990 р . Особливий а к ц е н т у цьо­му документ і зроблено на взаємному визнанн і територі­альної цілісності обох д е р ж а в у їхн іх кордонах у м е ж а х СРСР. Не в и п а д к о в и м був вибір Києва д л я проведення пе­реговорів. Б . Єльцин, виступаючи на прес-конференції відра­зу п і сля у к л а д е н н я договору, п ідкреслив , щ о на в ідміну від попередніх угод, я к і були укладен і в р а д я н с ь к і й столи­ці на нерівних умовах, нова угода свідчить про кардинальн і з м і н и у в ідносинах м і ж Москвою та Києвом . Х а р а к т е р н о , щ о обидва парламенти ратифікували договір протягом к іль­к о х днів , хоча в Москві в ж е тоді висловлювалися сумніви щодо доцільності д о т р и м а н н я його п о л о ж е н ь у в и р і ш е н н і п и т а н н я про майбутнє К р и м у .

П р о г о л о ш е н н я Д е к л а р а ц і ї про д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и , провал спроби серпневого перевороту к а р д и н а л ь ­но з м і н и л и характер рос ійсько-укра їнських в ідносин, обом д е р ж а в а м потрібно було з в а ж а т и на н а ц і о н а л ь н і інтереси одна одної, н а л а г о д ж у в а т и взаємовигідні к о н т а к т и на м і ж ­д е р ж а в н о м у р івн і . Введенню відносин У к р а ї н и з Рос і єю я к н е з а л е ж н и х д е р ж а в у правове поле с п р и я л о п ідписан­н я н и з к и угод — на 1 г р у д н я 1995 р . м і ж н и м и було у к л а ­дено 80 угод, з я к и х 46 економічного х а р а к т е р у . П р о стра­т е г і ч н и й р івень п а р т н е р с т в а св ідчать обсяги м і ж д е р ж а в -

6 4 2 Україна на шляху незалежності

ного зовн ішньоторговельного обороту. З о к р е м а , у першо­м у п івр ічч і 1 9 9 8 р . м а й ж е чверть е к с п о р т н и х поставок У к р а ї н а з д і й с н ю в а л а в Рос ійську Ф е д е р а ц і ю , щ о дорів­нює обсягу у к р а ї н с ь к о г о експорту в К и т а й , Т у р е ч ч и н у , Н і м е ч ч и н у , Б ілорусь та І тал ію разом у з я т і . Б і л ь ш а части­на і м п о р т н и х н а д х о д ж е н ь в У к р а ї н у з д і й с н ю в а л а с я з Ро­сії. Однак інтенсивність пол і тичних к о н т а к т і в та масштаб­ність е к о н о м і ч н и х з в ' я з к і в зовс ім не о з н а ч а ю т ь безхмар­ності в у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к и х в і д н о с и н а х . Ф а х і в ц і нал і ­ч и л и десять вузл ів протир іч у ц и х в і д н о с и н а х , н е в и р і ш е -ність я к и х могла б за п е в н и х обставин перерости в п р я м у к о н ф р о н т а ц і ю . З о к р е м а це стосується К р и м у та подаль­шої долі Чорноморського флоту , умов п о с т а ч а н н я в Укра ї ­ну з Росі ї енергонос і їв , розподілу а к т и в і в к о л и ш н ь о г о Ра ­д я н с ь к о г о Союзу.

Б е з у м о в н о , основною больовою т о ч к о ю рос ійсько-ук­р а ї н с ь к и х в ідносин останніх рок ів була проблема К р и м у та Ч о р н о м о р с ь к о г о флоту . К р и м с ь к а проблема м а л а два в а ж л и в і а с п е к т и , через я к і проходить к о н ф р о н т а ц і й н а л і ­н і я , щ о р о з д і л я л а К и ї в та Москву :

1. Легітимність (законність) перебування Криму в складі України. У м и н у л о м у К р и м с ь к и й п івостр ів входив до с к л а д у Р Р Ф С Р . Він був п е р е д а н и й У к р а ї н і декретом Презид і ї Верховної Р а д и СРСР (19 лютого 1954 р . ) з ін іц і ­ативи Президі ї Верховної Ради Р Р Ф С Р (резолюція від 5 л ю ­того 1954 р . ) , щ о остаточно у з а к о н е н о Верховною Р а д о ю С Р С Р у « З а к о н і про передачу К р и м с ь к о ї області з Р Р Ф С Р до У к р а ї н с ь к о ї РСР» (26 к в і т н я 1954 р . ) . Д и с к р е д и т а ц і я к о м у н і с т и ч н о ї парт і ї п і с л я спроби путчу , у т в о р е н н я неза­л е ж н и х У к р а ї н и та Росі ї п і д ш т о в х н у л и р о с і й с ь к и х полі ­т и к і в до р о з г л я д у цього п и т а н н я під і н ш и м к у т о м зору , вони п о ч а л и стверджувати , щ о р і ш е н н я про передачу Кри­му було п р и й н я т е п а р т і й н и м к е р і в н и ц т в о м , а не Рос ією.

2 . Особливості сучасного етнічного складу Криму. Від­повідно до перепису 1989 р . рос іяни становлять на півост­рові 6 7 % населення , у к р а ї н ц і — л и ш е 2 5 , 8 % . Кр ім того, 4 7 , 7 % у к р а ї н ц і в визнають рос ійську мову р ідною.

Д и н а м і к а рос ійсько -укра їнсько ї к о н ф р о н т а ц і ї з при­воду к р и м с ь к о г о п и т а н н я х а р а к т е р и з у є т ь с я н а д з в и ч а й ­ною нер івномірн істю: то раптове з а г о с т р е н н я , то т р и в а л е п е р е б у в а н н я цього п и т а н н я в з а т і н к у велико ї п о л і т и к и . П р и ч и н о ю в и н е с е н н я к р и м с ь к о г о п и т а н н я на д е р ж а в н и й р івень стали дії рос ійської п а р л а м е н т с ь к о ї коміс і ї і з за­к о р д о н н и х с п р а в та з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н и х з в ' я з к і в , я к а в с ічні 1992 р . у своєму проект і р е з о л ю ц і ї з а п р о п о н у в а л а

Відносини України з державами СНД 6 4 3

п а р л а м е н т у Росі ї проголосити р і ш е н н я 1954 р . щодо Кри­му нед ійсним. Загострило ситуац ію те , щ о навесні 1992 р . Ки їв і к р и м с ь к і владні с т р у к т у р и з а в е р ш у в а л и перегово­ри щодо розподілу в л а д н и х п о в н о в а ж е н ь .

П о д а л ь ш у е с к а л а ц і ю к о н ф л і к т у с п р и ч и н и л а резолю­ц і я з а к р и т о ї сесії р о с і й с ь к о г о п а р л а м е н т у -(21 т р а в н я 1992 р . ) , у я к і й проголошено р і ш е н н я 1954 р . « таки м , щ о не має з а к о н н о ї с и л и з моменту п р и й н я т т я » . Н а с т у п н и м к р о к о м була щ е одна постанова рос ійського п а р л а м е н т у (липень 1993 р . ) , цього разу з приводу у т в е р д ж е н н я «ро­с ійського федерального статусу» Севастополя , забезпечен­н я ф і н а н с у в а н н я з рос ійського б ю д ж е т у . Ц е й д о к у м е н т з а к л и к а в до переговорів з У к р а ї н о ю про статус міста «як головної бази єдиного Чорноморського ф л о т у » .

Ц і л к о м очевидно, щ о протягом всього розгортання кон­ф л і к т у рос ійська сторона н а м а г а л а с я в и к о р и с т а т и К р и м , я к «розмінну монету» в переговорах про флот . Чорно­м о р с ь к и й флот , хоча і давно втратив своє стратег ічне зна­чення , становив д л я обох з а ц і к а в л е н и х сторін певний інте­рес, а д ж е він н а л і ч у в а в 45 в е л и к и х надводних корабл ів , 28 п ідводних човн ів , 3 0 0 середніх і м а л и х суден, 151 л і ­так і 85 вертольот ів палубної ав іац і ї — м а й ж е 1 0 % усьо­го флоту к о л и ш н ь о г о С Р С Р варт істю понад 80 млрд дол .

Ч и с л е н н і р о с і й с ь к о - у к р а ї н с ь к і переговори з приводу статусу К р и м у та Ч о р н о м о р с ь к о г о флоту в Одесі , Даго-мис і , Я л т і , Москв і , Масандр і м а л и однаков і сценар ій та результат . Ц і зустр іч і б і л ь ш е з а с в і д ч у в а л и н а м і р и сто­р ін , а не к о н к р е т н і ш л я х и р о з в ' я з а н н я « к р и м с ь к о г о вуз­л а » . Х а р а к т е р н о ю тенденц і єю переговорів були пост ійні поступки у к р а ї н с ь к о ї сторони під т и с к о м такого російсь­кого в а ж е л я , я к засуви на нафто- та газопроводах , у пи­танн і розподілу Ч о р н о м о р с ь к о г о флоту . В и с т о я т и в умо­вах гострої пол ітичної к р и з и , ж о р с т к о г о пресингу росій­ської сторони д а л и м о ж л и в і с т ь , з одного боку , конструк­тивна , г н у ч к а п о л і т и к а к е р і в н и ц т в а республ іки , з іншо­го — п і д т р и м к а м і ж н а р о д н о ї сп ільноти , в тому числ і Р а д Б е з п е к и ООН та СІНА, я к і на о ф і ц і й н о м у р івн і к р и т и к у ­вали п о з и ц і ю Росі ї у к р и м с ь к о м у п и т а н н і , к в а л і ф і к у ю ч и її я к п о р у ш е н н я м і ж н а р о д н и х норм і угод .

Підсумком рос ійсько-укра їнських відносин п е р ш и х ро­к ів н е з а л е ж н о с т і , спробою р о з в ' я з а т и і снуючі п р о т и р і ч ч я стало п і д п и с а н н я ЗО т р а в н я 1997 р . Договору про дружбу , сп івробітництво і партнерство м і ж Рос ією та У к р а ї н о ю . Ц е й д о к у м е н т врегульовує та в и р і ш у є н и з к у п р и н ц и п о ­вих п и т а н ь :

6 4 4 Україна на шляху незалежності

— забезпечує р івноправне й без застережне в и з н а н н я один одного я к стратег ічного п а р т н е р а із сп івроб ітництва в р і з н и х сферах ;

— визнає т е р и т о р і а л ь н у ц іл і сн і сть У к р а ї н и й п ідтвер­д ж у є лег і тимн ість і н е п о р у ш н і с т ь існуючого м і ж Укра ї ­ною та Рос ійською Ф е д е р а ц і є ю кордону ;

— заперечує в и к о р и с т а н н я одна проти одної с и л и , в тому ч и с л і е к о н о м і ч н і та і н ш і методи тиску , с т в е р д ж у є н е в т р у ч а н н я у в н у т р і ш н і справи стор ін , д о т р и м а н н я п р а в л ю д и н и ;

— гарантує з ахист етнічної , к у л ь т у р н о ї , мовної та ре­л і г ійно ї самобутност і н а ц і о н а л ь н и х м е н ш и н ;

— в и р і ш у є п и т а н н я про поділ Чорноморського флоту і статус Севастополя (флот та і н ф р а с т р у к т у р а були поді­лен і пор івну , к р і м того, Р о с і я в и к у п и л а непотрібні У к р а ­їні корабл і ) ;

— врегульовує проблему в з а є м о р о з р а х у н к і в щодо зов­н і ш н ь о г о боргу У к р а ї н и перед Р о с і й с ь к о ю Ф е д е р а ц і є ю (Укра їн і п р а к т и ч н о списано з о в н і ш н і й борг у р а х у н о к оп­л а т и за 20-р ічну оренду в ійськово-морсько ї бази в Севас­тополі ) ;

— забезпечує нормал і зац ію укра їнсько-рос ійських тор­гово-економічних в ідносин та р о з в ' я з а н н я п и т а н н я гаран­тованого п о с т а ч а н н я У к р а ї н і енергоносі їв .

Договір в ідкриває нові перспективи в розвитку у к р а ї н ­сько -рос ійських в ідносин , створює пол ітико-правов і заса­д и д л я їхньої г армон і зац і ї .

У процес і р о з ш и р е н н я та п о г л и б л е н н я двосторонньо­го сп івробітництва в а ж л и в е з н а ч е н н я мав д е р ж а в н и й в ізит П р е з и д е н т а У к р а ї н и Л . К у ч м и до Росі ї ( лютий—березень 1998 р . ) , під час я к о г о було п ідписано П р о г р а м у довго­строкового економічного співробітництва до 2007 р . Остан­н ім часом м і ж У к р а ї н о ю і Рос і єю н а л а г о д и в с я р е г у л я р ­н и й п о л і т и ч н и й д іалог на н а й в и щ о м у р івн і . Зм іст та ха­р а к т е р ц и х м і ж д е р ж а в н и х к о н т а к т і в п і д т в е р д ж у є , щ о у к р а ї н с ь к о - р о с і й с ь к і стосунки в с т у п и л и в нову ф а з у сво­го р о з в и т к у , я к і й п р и т а м а н н і нові п ідходи сторін до на­г а л ь н и х проблем.

З моменту встановлення дипломатичних відносин м і ж Укра їною та Росією укладено до 240 м і ж д е р ж а в н и х та м іж­урядових документів , щ о охоплюють всі напрями двосто­роннього співробітництва. Певні проблеми в українсько-ро­с ійських стосунках все ще з а л и ш а ю т ь с я . Р а т и ф і к а ц і ю Ро­сією Договору про дружбу, співробітництво та партнерство було здійснено б і л ь ш я к на р ік п і зн іше , н і ж в Укра їн і .

Відносини України з державами СНД

111 Ц І Н Н И Й II рі

К И Х В І Д Н І "

її України іц і та п о г л и і і »'нзків з І Н І І І Н

"'ред з найбли

к -

і

У стосунках м і ж У к р а ї н о ю ти Роги ю політичні розра х у н к и домінують над економічними Інтересами, щ о зумов­лює певну нестабільність економічних відносин. Зокрема , я к щ о в 1999 р . двосторонній тоиарооои зменшився порішім но з 1998 р . на 1 7 % , то в ж е за перші дна місяці 2000 р піц зріс м а й ж е на 20 % пор івняно ,і аналогічним неї попереднього року . Певну р о л і , під 11 рають м е н т а л і л е ж н і с т ь зорієнтованої на 1'осіні ч а ї піни населенії тивне вторгнення російських попі н і м і 1 бізнесу в 1, с ь к и й пол і тичний , економічний . 1Пі|і

К р і м н а л а г о д ж е н н я д о б р и є у і і

Рос ійською Федераці ію в межах П І Д т е т н и м є розвиток к о н т а к т і в , .їм І Цім п о л і т и ч н и х , торговельно-економ ІЧШ р е с п у б л і к а м и к о л и ш н ь о г о СРСР, ш н ч и м и сус ідами — Б ілоруссю та М н и

Укра їнсько -б ілоруськ і дипломні встановлено 27 г р у д н я 1991 р . , і ии на понад 100 договорах та угодах . З т в и з н а ч е н н я л і н і ї у к р а ї н с ь к о - б і л о р к о р д о н у . Пост ійно зростає зовнішні . м і ж к р а ї н а м и — Б і л о р у с ь посідає друїт в з о в н і ш н ь о е к о н о м і ч н і й д іяльност і Укі було у к л а д е н о Договір про дружбу , добрі • роб ітництво м і ж У к р а ї н о ю та Республікою к в і т н я 1996 р . п о ч а л а роботу сп ільна М і ж у і сько-білоруська коміс ія з питань торговслі .пи сп івроб ітництва . У березні 1999 р . відбувся П р е з и д е н т а Б ілорус і О. Л у к а ш е н к а в У к р а ї н у . Ии р і ч у щ , т а т а м и переговорів укладено двосторонню угоду і"• 1 "І"> щ е н и й п о р я д о к з м і н и г р о м а д я н с т в а , щ о стало »» і м и н і м к р о к о м у н а л а г о д ж е н н і добросус ідських в ідносин, ш • і і»*-к и в Б ілорус і п р о ж и в а є 2 3 7 тис . осіб у к р а ї н с ь к о г о і д-ж е н н я , а в У к р а ї н і — 4 4 0 тис . осіб — білоруської п Па весні 2 0 0 0 р . в ідбувся робочий в ізит Президента Укра їни Л . К у ч м и до Р е с п у б л і к и Б ілорусь , під час я к о г о були ви р і ш е н і проблеми в з а є м о р о з р а х у н к і в , а т а к о ж р а т и ф і к а ц і ї Договору про д е р ж а в н и й кордон м і ж У к р а ї н о ю та Рссиуо л і к о ю Б і л о р у с ь .

Н а л а г о д ж е н н я т і сних к о н т а к т і в с п р и я л о розгортай ню процесів взаємного інвестування : на територі ї Білорусі д іють створені У к р а ї н о ю 150 п і д п р и є м с т в , а в У к р а ї н і -40 б і л о р у с ь к и х . У м і ж д е р ж а в н и х в ідносинах У к р а ї н и і Молдови п р и н ц и п о в о в а ж л и в и м и н а п р и к і н ц і 90-х рок ів X X ст. були т а к і проблеми:

"ідносини бу і > ґрунтуються ' роботи щодо • д е р ж а в н о г о пильний обіг Н ' після Росі ї

V 1995 р . ' Н І ТИ СПІВ-

' И і 'русі., а з •її україн-

і помічного І і и ( І ІІІ.ІИТ

6 4 6 Україна на шляху незалежності

— в и з н а ч е н н я д е р ж а в н о г о к о р д о н у (в 1994 р . було п ідписано Догов ір м і ж У к р а ї н о ю та Молдовою про взаєм­не в и з н а н н я к о р д о н і в , а л е с п і л ь н а к о м і с і я з п и т а н ь дел ім ітац і ї розпочала свою роботу т і л ь к и 1996 р . і узго­д и л а л и ш е десяту ч а с т и н у кордону , щ о п р о х о д и т ь по фар­ватеру Дн істра ) ;

— в и р і ш е н н я п и т а н н я про буд івництво порту на р . Ду­най поблизу Д ж у р ж у л е ш т и ;

— в и з н а ч е н н я долі 2 5 9 о б ' є к т і в , щ о перебувають на територі ї У к р а ї н и , але є власн істю Молдови (санаторі ї , п а н с і о н а т и , бази в і д п о ч и н к у й п і д п р и є м с т в а в Одеськ ій , М и к о л а ї в с ь к і й та Х е р с о н с ь к і й областях , з а г а л ь н о ю вар­тістю 4 5 3 , 8 м л н крб . у ц і н а х 1991 р . ) ;

— в р е г у л ю в а н н я п и т а н н я про ф у н к ц і о н у в а н н я зал і з ­н и ц і (7 д і л я н о к молдавсько ї з а л і з н и ц і п р о х о д я т ь через територ ію У к р а ї н и ) .

Досить ж в а в о р о з в и в а л о с я торгово-економічне парт­нерство , о д н а к д е д а л і п о м і т н і ш о ю стає п е р е о р і є н т а ц і я Молдови на Рос ію та Р у м у н і ю . Товарообмін У к р а ї н и з Молдовою на п о ч а т к у 1994 р . становив л и ш е 1 0 % , тоді я к з Рос ією Молдова м а л а 5 0 % , а ч а с т к а Р у м у н і ї за корот­к и й час д о с я г л а 8 % .

У серпні 1999 р . під час офіц ійного в і зиту в У к р а ї н у П р е з и д е н т а Молдови П . Л у ч и н с ь к і було у к л а д е н о у к р а ї н ­сько -молдовський Догов ір про д е р ж а в н и й кордон та До­д а т к о в и й п р о т о к о л до нього про п е р е д а ч у у в л а с н і с т ь У к р а ї н и д і л я н к и автомобільної дороги Одеса — Р е н і в районі населеного п у н к т у П а л а н к а . Напередодн і цієї події з а в е р ш и л о с я в р е г у л ю в а н н я п и т а н н я щ о д о власност і на о б ' є к т и з а л і з н и ч н о г о транспорту .

Н а п р о х а н н я молдовсько ї сторони У к р а ї н а погодила­ся на миротворчу міс ію і в и с т у п и л а я к к р а ї н а - г а р а н т та посередник у врегулюванн і придн істровського к о н ф л і к т у .

В о с т а н н і р о к и н а д а н о і м п у л ь с у п р о ц е с о в і сп івро ­б і тництва з к р а ї н а м и СНД аз і атського рег іону . Перелом­н и м став 1995 р . :

— у к в і т н і було у к л а д е н о М е м о р а н д у м про тристо­роннє сп івроб ітництво м і ж У к р а ї н о ю , Т у р к м е н і с т а н о м та І с л а м с ь к о ю Р е с п у б л і к о ю Іран ;

— у червн і п ідписано Догов ір про п о г л и б л е н н я еконо­мічної інтеграц і ї м і ж У к р а ї н о ю та Р е с п у б л і к о ю Узбекис­тан , а т а к о ж угоди про с п і в п р а ц ю в г а л у з і к у л ь т у р и , на­у к и , охорони з д о р о в ' я , спорту, т у р и з м у , і н ф о р м а ц і ї ;

— у вересні п ідписано н и з к у в а ж л и в и х д о к у м е н т і в з К а з а х с т а н о м м і ж у р я д о в у Угоду про с п і в р о б і т н и ц т в о в

Відносини України з державами СНД 647

галуз і н а у к и і технолог і ї , Угоду м і ж м ін істерствами обо­рони в галуз і в ійськової осв іти , Угоду м і ж мін істерствами соц іального з а х и с т у н а с е л е н н я обох к р а ї н про співро­б ітництво в г а л у з і пенс ійного забезпечення т о щ о .

У червні 1996 р . у к л а д е н о п о в н о м а с ш т а б н и й Договір про дружбу та сп івробітництво м і ж У к р а ї н о ю та Республі­к о ю К и р г и з с т а н , а т а к о ж п а к е т у г о д п р о п р и н ц и п и співробітництва в галуз і виробництва і поставок авіаційної т е х н і к и в 1 9 9 6 — 2 0 0 1 р р . т о щ о .

О т ж е , двосторонні в ідносини У к р а ї н и з к р а ї н а м и СНД розвиваються досить пл ідно і д и н а м і ч н о , забезпечуючи р е а л і з а ц і ю н а ц і о н а л ь н и х інтересів нашої д е р ж а в и . Ц і від­носини в п о л і т и ч н і й сфері с п р и я ю т ь в и р і ш е н н ю пробле­м и кордонів , врегулюванню п и т а н ь щодо с п а д щ и н и СРСР, г а р а н т у в а н н ю безпеки к р а ї н и ; в е к о н о м і ч н і й сфер і забез­печують стаб ільн ість поставок енергоносі їв в У к р а ї н у та т р а н з и т у товар ів через територі ї і н ш и х д е р ж а в , актив і зу ­ють процес виробничої кооперац і ї , і н т е н с и ф і к у ю т ь зов­н ішньоторговельн і операц і ї ; у г у м а н і т а р н і й сфері сприя­ють культурному та науковому співробітництву, регулюють п и т а н н я г р о м а д я н с т в а , здобуття освіти р ідною мовою, за­безпечення доступу населення до засобів масової інфор­мац і ї тощо .

Однак д а л е к о не всі проблеми двостороннього співро­б ітництва в ж е остаточно врегульовано . Щ е потрібно ви­р і ш и т и п и т а н н я кордон ів , в з а є м н и х боргів , взаємовиг ід­них умов торгівлі т о щ о . Попереду т р и в а л а к о п і т к а робо­та на д и п л о м а т и ч н і й нині, робота, с п р я м о в а н а на збли ж е н н я п о з и ц і й , з б а л а н с у в а н н я інтерес ів , п о ш у к компро місу .

Укра їна перебуває па в и р і ш а л ь н о м у етап і своєї І сто рі ї . ї ї майбутнє ц ілком з а л е ж и т ь від далекоглядност і та р ішучост і л ідер ів , толерантност і та з в а ж е н о с т і в д іях ріп н и х п о л і т и ч н и х с и л , єдності та в іри у свої с и л и .

Термінологічний словник Абсолютизм — необмежена самодержавна влада, деспотична

форма державного правління, яка грунтується на сваволі правителя (царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади.

Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійс­нюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конс­титуцією)

Авторитаризм — антидемократична та антиправова концепція і практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зо­середження в руках однієї людини або невеликої групи осіб необме­женої влади, повна відсутність або абсолютна фіктивність представ­ницьких інститутів та системи поділу влади.

Агресія — у сучасному міжнародному праві будь яке незаконне, з погляду Статуту ООН, застосування сили однієї держави (чи групи дер­жав) проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення наро­ду (нації)

Анархізм — ідейно-теоретична та суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення державного управління суспільством; не­визнання авторитету, порядку дисципліни; свавілля

Анексія — насильницьке приєднання, загарбання однією держа­вою всієї (або частини) території іншої держави.

Антропогенез — процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

Ареал — зона поширення видів тварин, рослин, корисних копа лин, мов, діалектів тощо

Термінологічний словник 649

А С И М І Л Я Ц І Я — д о б р о в і л ь н и й а б о в и м у ш е н и й п р о ц е с р о з ч и н е н и й ( в т р а т а т р а д и ц і й , м о в и т о щ о ) р а н і ш е с а м о с т і й н о г о н а р о д у ( е т н о с у ) чи я к о ї с ь й о г о ч а с т и н и в с е р е д о в и щ і і н ш о г о , як п р а в и л о , ч и с л е н н і ш о г о н а р о д у ( е т н о с у ) , з а с і б д о с я г н е н н я е т н і ч н о ї о д н о р і д н о с т і .

Валова продукція — п о к а з н и к , що х а р а к т е р и з у є з а г а л ь н и й обсяг в и р о б н и ц т в а продукц і ї н а ц і о н а л ь н о ї е к о н о м і к и , о к р е м и х промислових чи с і л ь с ь к и х п і д п р и є м с т в у г р о ш о в о м у о б ч и с л е н н і .

Вектор — в е л и ч и н а що х а р а к т е р и з у є т ь с я р о з м і р о м і н а п р я м о м Волюнтаризм — п о з и ц і я с у б ' є к т а п о л і т и к и з г і д н о з я к о ю г о л о в

н и м и ч и н н и к а м и д о с я г н е н н я п о с т а в л е н о ї м е т и є в о л я , о с о б и с т і у с т р е м ­л і н н я т а п о л і т и ч н і н а м і р и .

Г е н е з и с — п о х о д ж е н н я , в и н и к н е н н я , п р о ц е с у т в о р е н н я Геополітика — п о л і т и ч н а к о н ц е п ц і я , я к а с т в е р д ж у є , що в о с н о в і

п о л і т и к и ( п е р е в а ж н о з о в н і ш н ь о ї ) певної д е р ж а в и л е ж и т ь с л і в в і д н о ш е н ня г е о г р а ф і ч н и х ч и н н и к і в — п р о с т о р о в о г о р о з т а ш у в а н н я к р а ї н и , р о з міру т е р и т о р і ї , к л імату , н а я в н о с т і п р и р о д н и х р е с у р с і в , г ус тоти н а с е л е н ня т о щ о

Громадянське суспільство — с у с п і л ь с т в о г р о м а д я н із в и с о к и м рів­нем е к о н о м і ч н и х с о ц і а л ь н и х , п о л і т и ч н и х к у л ь т у р н и х і м о р а л ь н и х я к о с ­т е й , я к е , б у д у ч и н е з а л е ж н и м від д е р ж а в и , с п і л ь н о з н е ю ф о р м у є р о з винут і п р а в о в і в і д н о с и н и , в з а є м о д і є з а р а д и с п і л ь н о г о б л а г а .

Гуманізм — т е о р і я і п р а к т и к а , в о с н о в і якої л е ж и т ь с т а в л е н н я д о л ю д и н и як д о н а й в и щ о ї ц і н н о с т і , з а х и с т п р а в а о с о б и с т о с т і на с в о б о д у щ а с т я , в с е б і ч н и й р о з в и т о к і в и я в с в о ї х з д і б н о с т е й .

Демографія — н а у к а , що в и в ч а є с к л а д і рух н а с е л е н н я т а з а к о н о м і р н о с т і й о г о р о з в и т к у

Демократ ія ф о р м а п о л і т и ч н о г о т а е к о н о м і ч н о г о у с т р о ю і у< п і л ь с т в а , з а с н о н а н а на в и з н а н н і н а р о д у о с н о в н и м д ж е р е л о м і і т ї д и т и п д е р ж а в и и к л д е к л а р у є і в т і л ю є на п р а к т и ц і п р и н ц и п и народои/іид д я , п р а в а і с в о б о д и і р о м а д я н , р івн і м о ж л и в о с т і д л я д і я л ь н о с п |н імю п о л і т и ч н и х с и л , к о н і р о л ь з а д і я м и о р г а н і в в л а д и

Д е р ж а в а о . п о в и й і н с т и т у т п о л і т и ч н о ї с и с т е м и т а ио/іі іичмиї о р г а н і з а ц і ї с у с п і ш . і т в а що с т в о р ю є т ь с я д л я з а б е з п е ч е н н я ж и н г / ност і с у с п і л ь с т в в ц і л о м у і з д і й с н е н н я п о л і т и ч н о ї в л а д и д о м і щ і ч а с т и н о ю н а с е л е н н я в с о ц і а л ь н о н е о д н о р і д н о м у с у с п і л ь с і н і і м з б е р е ж е н н я мої о ц іл існост і , б е з п е ч н о г о і снування , з а д о в о л е н н я і • н о с о ц і а л ь н и х п о і р е б

Децентрал ізац ія — у п р а в л і н с ь к а п о л і т и ч н а с и с т е м а м ш< т и н а ф у н к ц і й ц е н т р а л ь н о ї в л а д и п е р е х о д и т ь д о м і с ц е в и х о р і п н і и і п м о в р я д у н . н і м н т м е т о ю о п т и м і з а ц и п р а к т и ч н о г о в и р і ш е н н я м и т н і , т г а л ь н о н а ц к н і . і л і і н о ї в а г и , а т а к о ж р е а л і з а ц і ї р е г і о н а л ь н о ш ш я н м і и х п р о г р а м

Д и с и д о н і с т н о — м о р а л ь н о - п о л і т и ч н а о п о з и ц і я д о к нукічої о д а р ж а в н о г о ( п ш м і и ч н о г о ) л а д у , п а н і в н и х у с у с п і л ь с т в і ідей ш ц інно ї т и

Д и с к р и м і н а ц і я — ч а с т к о в е чи п о в н е , т и м ч а с о в е чи мої Н и н о о б м о ж е н н я а о о по і б . ш л е н н я к о н с т и т у ц і й н и х п р а в п е в н о ї к а ї ш о р І І і р о м а д я н за рас о н о ю чи н а ц і о н а л ь н о ю н а л е ж н і с т ю , п о л і т и ч н и м и І рнл і ї Іини ми п е р е к о н а н н я м и , с т а т т ю т о щ о .

650 Термінологічний словник

Діаспора — розпорошення, розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками або пануючою владою за ме­жі батьківщини; уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза и межами.

Домінувати — переважати, панувати, підноситися. Дуумвірат — спільне правління двох найвищих службових осіб Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спро­

щенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь. Екзогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу забороняв

шлюби між членами однієї родової групи Експансія — активне проникнення в яку-небудь сферу, загарбан­

ня чужих територій, ринків, джерел сировини, політичне та економіч­не поневолення інших країн.

Ендогамія — звичай, який за первіснообщинного ладу дозволяв шлюби лише між особами однієї суспільної групи.

Етатизм — необхідність і виправдання активного втручання дер­жави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації полі­тичної влади

Етногенез — походження народів Е т н о с — позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота

людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеа­ли, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, гро­мадських рухів та інших суб'єктів політики

Імідж — образ, що цілеспрямовано формується й покликаний спра­вити емоційно-психологічний вплив на певних осіб, організації, держа­ви з метою популяризації, політичної реклами тощо

Імперія — велика держава, що складається з метрополії та підпо­рядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтег ровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та куль­турних взаємозв'язків Імперії виникають внаслідок загарбання тери­торій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддер­жави

Інфляція — переповнення каналів грошового обігу масою надлиш­кових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, реальної за­робітної плати

Інфраструктура — сукупність галузей та видів діяльності, що обслу­говують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охо­рона здоров'я тощо).

Колонізація — заселення вільної території на окраїнах власної кра­їни; заснування поселень у залежній країні, перетворення незалежної країни на колонію шляхом військового, економічного та політичного поневолення и іншою країною.

Термінологічний словник 651

Компроміс — згода, порозуміння з політичним противником, до­сягнуті шляхом взаємних поступок.

Консерватизм — політична ідеологія і практика суспільно-полі­тичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існую­чих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-пра­вових засад

Консол ідація — зміцнення, згуртування, об'єднання. Конституція — основний закон держави, що закріплює суспіль­

ний і державний устрій, порядок утворення, принципи організації та діяльності державних органів, виборчу систему, основні права та обов'язки громадян.

Конфедерація — союз суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об'єднуються на певний час задля досягнення певних спільних цілей

Кон'юнктура — сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що мо жуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (наприк лад, економічна кон'юнктура).

Космополітизм — т е о р і я і практика, в основі якої лежить теза про необхідність заміни національного громадянства світовим.

Криза пол ітична — тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи, значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, по літичної напруженості

Культ особи — єдиновладдя тоталітарного типу, часто релігійного характеру, що означає раболіпство, сліпе поклоніння «божеству».

Л е п т и м н і с т ь — визначення або підтвердження законності яко гось права чи повноваження, здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, ви несених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади

Ліберал ізм — політична та ідеологічна течія що об'єднує прихиль­ників парламентського ладу, вільного підприємництва та демократич­них свобод.

Марпналізація — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'яз ки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов житіи

Ментал і те т — стійкі структури глибинного рівня колективної ін індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремлін ня, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний хп рактер, загально визнані цінності, суспільна психологія

М і г р а ц і я — пересування, переміщення. Модернізація — оновлення, удосконалення, надання будь чому су

часного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог Монархія — форма державного правління, за якої верховна н/іа

да повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізннюіь необмежену (абсолютну) монархіюта обмежену (конституційну), за нмо) влада обмежується парламентом

6 5 2 Термінологічний словник

Національний д о х о д — новостворена у сфері матеріального ви­робництва вартість, або частина сукупного (валового суспільного) про­дукту, що залишається після спожитих засобів виробництва.

Нація — історична спільнота людей, що складається в процесі фор­мування спільності території, економічних зв'язків, літературної мо­ви, етнічних особливостей культури та характеру.

Олігархія — політичне та економічне панування, влада, правлін­ня невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Опозиція — протидія, опір певній П О Л І Т И Ц І , П О Л І Т И Ч Н І Й Л І Н И , П О Л І ­

Т И Ч Н І Й дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти па­нівної думки, уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому.

Охлократ ія — домінування в політичному житті суспільства впли­ву натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної вла­ди, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Плюрал ізм — ідейно-регулятивний принцип суспільно-політично­го та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох {чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; сис­тема влади, що грунтується на взаємодії та протидії політичних партій та громадсько-політичних організацій.

П о л і т и ч н а система — сукупність державних і недержавних со­ц іально політичних інститутів, які зд ійснюють владу, управл іння справами суспільства, регулювання політичних процесів, відноси­ни між соціальними групами, націями, державами та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Попул ізм — схильність політиків домагатися визнання їхньої гро­мадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова д е р ж а в а — тип держави, в основі якої — верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність грома­дянина і держави

Прагматизм — теорія та практика, основою яких є визнання до­сягнення поставленої мети (нерідко за будь-яку ціну) головним крите­рієм результативності діяльності.

П р и в а т и з а ц і я — процес перетворення будь-якої форми влас­ності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, ко­лективні, кооперативні, приватні тощо.

Пріоритет — першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідеї, переважне право, значення чогось.

Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розши­рення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується че­рез митну політику.

Революція — докорінна зміна, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; перевороту

Термінологічний словник авз

ж и т т і с у с п і л ь с т в а , я к и й з у м о в л ю є л і к в і д а ц і ю н і д ж и л о ї о гуопі/іміоіп л а д у й у т в е р д ж е н н я н о в о г о .

Республіка — д е р ж а в а , в як ій о р г а н и в л а д и ф о р м у ю т ь с я за прим ц и п о м в и б о р н о с т і їх н а р о д о м , ф о р м а д е р ж а в н о г о у п р а в л і н н я , з а якої в и щ а в л а д а н а л е ж и т ь в и б о р н и м п р е д с т а в н и ц ь к и м о р г а н а м , а г л а в а д е р ж а в и о б и р а є т ь с я н а с е л е н н я м чи п р е д с т а в н и ц ь к и м о р г а н о м

Реформа — п е р е т в о р е н н я , з м і н а , н о в о в в е д е н н я я к е не з н и щ у є о с н о в існуючої с т р у к т у р и

Суверенітет — незалежне» під б у д ь яких с и л о б с т а в и н і о с і б в е р ­х о в е н с т в о , н е з а л е ж н і с т ь д е р ж л і и н іоіімішміх і н н у ї р і ш н і х с п р а в а х .

Тенденція — н а п р я м р о з в и т к у якої їм і, ипиіцп Толерантність — т е р п и м е с і а и л е н н н д о І Н Ш И Х , чужих думок, в іру ­

в а н ь , п о л і т и ч н и х у п о д о б а н ь т а п о з и ц і й Т о т а л і т а р и з м — п о л і т и ч н и й р е ж и м і < и< і е м п держпнної в л а д и

з в и к о р и с т а н н я м н а с и л ь н и ц ь к и х з а с о б і в у процнс І упрпнпіння сус п і л ь с т в о м , з в і д с у т н і с т ю п о л і т и ч н о г о п л ю р а л і іму и д гм ішрлшчних с в о б о д , о б м е ж е н н я м п о л і т и ч н и х п р а в у с ь о г о н.к е м е н н н

Традиція — ф о р м а п е р е д а ч і с о ц і а л ь н о г о д о с н і д у , ідеї іничо ї мор м и , що п е р е д а ю т ь с я з п о к о л і н н я в п о к о л і н н я

Узурпація — п р о т и з а к о н н е з а х о п л е н н я в л а д и , мрин/іпс П Р И М И М И

х о с ь п р а в на що н е б у д ь Унітарна д е р ж а в а — ф о р м а д е р ж а в н о г о у с т р о ю я к и П ш у ї н ,

ся на з в е р х н о с т і с у в е р е н і т е т у ( в е р х о в н о ї в л а д и ) , є д и н о ї д е р ж е н і й няд а д м і н і с т р а т и в н о т е р и т о р і а л ь н и м и о д и н и ц я м и , на як і в о н а поділома

Фашизм — к р а й н я , а н т и д е м о к р а т и ч н а , р а д и к а л ь н о ексіромісі с ь к а п о л і т и ч н а т е ч і я , в о с н о н і якої — с и н т е з к о н ц е п ц і ї наці ї як нищої т а о д в і ч н о ї р е а л ь н о с п м д о і м л и з о в а н о г о п р и н ц и п у с о ц і а л ь н о ї спрл в е д л и в о с т і , р п н о н и д ю м л п . і р и з м у

Федерація ф о р м . і д е р ж а в н о г о у с т р о ю , с о ю з н а д е р ж а в а , що с к л а д а є т ь с я з к і лькох д е р ж . і н . ібо д е р ж а в н и х у т в о р е н ь , к о ж н е з яких, п о р я д із з а г а л ь н о ф е д і р. імі .ними, має в л а с н і з а к о н о д а в ч і , в и к о н а в ч і т а с у д о в і ор і . іни

Феномон и и м я і к о н е н е з в и ч а й н е , р і д к і с н е я в и щ е Централ і іпц іи іоі е р е д ж е н н я к е р і в н и ц т в а , у п р а в л і н н я в єди­

н о м у цент|)і юс е р е д ж е н н я б і л ь ш о ї ч а с т и н и д е р ж а в н и х ф у н к ц і й у в і ­д а н н і ц е н г р . і л і . н и » уі.'ішюп

Цивілізацій будь яка ф о р м а і с н у в а н н я ж и в и х істот, н а д і л е н и х р о з у м о м , і п о р и ч н і іими к уль тур , л о к а л і з о в а н и х у час і т а п р о с т о р і , рі в е н ь с у с п і л ь н о ї о р с і і и и ж у і м а т е р і а л ь н о ї к у л ь т у р и , д о с я г н у т и й д а н и м с у с п і л ь с т в о м

ш о в і н ^ м ш реї иина ф о р м а н а ц і о н а л і з м у , в о с н о в і якої л е ж и т ь п р о п о в і д і , Н . І Ц І О Н Л М М І О І в и н я т к о в о с т і , п р о т и с т а в л е н н я і н т е р е с і в о д н і є ї наці ї інтерес пм іншої нпції

Література Андрущенко В. Л . , Ф е д о с о в В. ІУІ. Запорозька Січ як український фено­

мен. — К., 1995. Єагал ій Д . Нарис історії України. — К., 1994 Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1 9 5 3 — 1 9 8 5 рр. — Львів ,

1992. Баран В. Україна 1 9 5 0 — 1 9 6 0 рр.: еволюція тоталітарної системи. — К.,

1996. Баран В., Козак Д. , Терпиловський Р. Походження слов'ян. — К., 1991. Б і лас І . Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — К., 1 9 9 4 . —

Кн. 1 — 2 . Бойко О. Україна 1 9 9 1 — 1 9 9 5 : тіні минулого чи контури майбутнього? (На­

риси з новітньої історії). — К., 1996. Бойко О. Історія України у XX СТОЛІТТІ ( 2 0 — 9 0 - Т І роки). — Ніжин, 1994. Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К., 1997. Борисенко В. Курс української історії. — К., 1997. Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К., 1995. Братко-Кутинський О. Феномен України. — К., 1996. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Льв ів ,

1996. Верстюк В. Махновщина. — К., 1992. Верстюк В. Ф. , Д з ю б а О. М., Репринцев В. Ф . Україна від найдавніших

часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К., 1995. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. — К.,

1996. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К., 1994. Голод 1 9 2 1 — 1 9 2 3 років в Україні: 36. докум. і матеріалів. — К., 1993. Голод в Україні 1 9 4 6 — 1 9 4 7 : Документи і матеріали. — К., Нью-Йорк, 1996. Горський В. С. Історія української філософії: Навчальний посібник. — К.,

1996. Грабовський С , Ставрояні С , Шкляр Л . Нариси з історії українського дер­

жавотворення. — К., 1995. Грицак Я . Нарис історії України. Формування модерної української нації

X IX—XX століття. — К., 1996. Грушевський М. Історія України-Руси. В 11т . 12 кн. — К., 1 9 9 1 — 1 9 9 8 . Грушевский М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної істо­

рії. — К., 1993. Д а в н я історія України. Кн. 1 — 2 . — К., 1994,1995. Д а в н я історія України. Т. 1 — К., 1997.

Література

Даниленио В., Касьянов Г., Кульчицькии С. Сталінізм на Україні ( 2 0 -30 -ті роки). — К., 1991.

Довідник з історії України. Т 1 — 2 . — К., 1993,1995. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т 1 — 2 . — К., 1991. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів , 1993. Залізняк Л . Нариси стародавньої історії України. — К.. 1994. Єфименко О. Історія України та іі народу. — К., 1992. Ісаєвич Я . Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. — Львів , 1990, Історія України. — Львів, 1996 Історія України: Курс лекцій у двох книгах. — К., 1992. Історія України. Навчальний посібник. — К., 1997. Історія України в особах IX—XVIII ст. — К., 1993. Історія України в особах XIX—XX ст. — К., 1995. Історія українського війська Т 1 — 2 . — Львів , 1992,1996. Історія української культури К , 1994. Історія української літератури XX століття. Кн. 1. — К., 1993. Касьянов Г. Незгодні українська інтелігенція в русі опору 1960 —

80-х років. — К., 1995. Когут 3. Російський ценір.ші їм і українська автономія. Ліквідація геть­

манщини (1760—1830) . — К 1 <»•»«> Конквест Р. Жнива с к о р о т и І'пдмнськп колективізація і голодомор. —

К., 1993. Косик В. Україна і Німеччини н Друї їй < иііовій війні — Париж: Нью- Йорк;

Льв ів , 1993. Котляр М. Історія Укриши м їх і р П я » Давньоруська держава. — К., 1996. Котляр М., Кульчицькии С Довідний «її иірИ України — К., 1996. Крип'якевич і. Історія України Львів Щ О ? Культура українського н а р о д у Навчальний посібник — К., 1994. Кульчицькии С. Комунмм м Україні поршп /|всиіир|ччя (1919—1928) . —

Литвин В. Політична арени і ш дп >• опи іа виконавці. — К., 1994.

К., 1996. Лисяк-Рудницький І. І С І О р и К . 1 9 9 4

Литвин В. М. Украйна мит Моця О., Ричка В. Київська I ' Павленко Ю., Храмов Ю

и/іасіь. К., 1997. ми /(о християнства. — К . 1990

МЙИИІСІЬ у 1 9 1 7 — 1 9 1 9 рр К., 1995.

Підкова І., Шуст Р. Доіидни Полонська -Василенко Н і< Рибалка І. Історія України ' Рубльов О.С., Черненко К>

ми. Ч 1 — 2 . — Львів , 1994 І 1 - 2 — К., 1995 • їм, 1995,1997. п доля західноукраїнської нив

лігенції. 2 0 — 5 0 - т і роки XX і і Слюсаренко А., Томоннп м Смол ій В. А., Степани ' " п Смолій В. А., Степани* 1

Субтельний О. Україн Терещенко Ю. Україн Толочко П. Київська г Україна і світ. Історій і ашсної доби і перши» Ц М В

- К., 1994. к , 1996.

мій І матеріали. Т. 1 ') И і

і - К., 1996.

< і.кої конституції. •- К Ш В І іьницький. — К., І О Н І юржавна ідея. — К,, і и і і

ц і й до становлення інду< і|н Українська держанні. Українська центрши і

1997. У л ь я н о в с ь к и й В., Крижами П л о х і й С. Історія ці-риям ія І Є ­

но! думки в Україні: У І Н Ш І І Шаповал Ю. Україна М і • і юрінки ненаписаної її і.н

1993. Яковенко Н. Укряїноьия М Ш И І І Н ін XIV до середини XV I I11

Центральна Україна) М ІВв4 ,

Бойко О.Д. Б 7 7 Історія У к р а ї н и : Пос ібник. — К.: Видавничий центр

«Академія», 2002. — 656 с. (Альма-матер).

ІЗВИ 966-580-122-8 Це — друге видання посібника, який за нетривалий час здобув неабияку популярність у вищій школі. Студентів і викладачів приваблювали не тільки його компактність, лаконічність, а передусім концептуально-смислова самодостатність, оригі­нальне і разом з тим науково коректне мислення автора, розкуте і водночас тактовне слово. У процесі підготовки до друку цього видання уточнено деякі формулювання, розширено, конкретизовано висвітлення окремих подій і фактів, які розглядаються в єдностях та суперечностях різноманітних тенденцій з осмисленням I X витоків, обумовленості мотивів вчинків конкретних історич­них постатей. Виклад подій доведено до середини 2001 р. Посібник прислужиться студентам, викладачам вищих навчальних закладів. Корисним він буде учителям середніх загальноосвітніх шкіл, усім, хто прагне пізнати суть і на­слідки подій минулого нашого народу.

Б Б К 6 3 . 3 / 2 /

Навчальне видання

Серія «Альма-матер» Заснована в 1999 році

БОЙКО Олександр Дмитрович Історія України Посібник Видання 2-ге, доповнене

Редактор В. А. Сучек Технічний редактор Т. І. Семченко Коректор Н. В. Міщенко Комп'ютерна верстка С. О. Троценка

Підписано до друку 20. 02 . 2002 . Формат 84 х 108 1 /32 . Папір офс. № 1 . Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 34 ,44 . Ум. фарбовідб. 34 ,86 . Обл.-вид. арк. 39 ,85 . Зам. 2-233.

Видавничий центр «Академія» 04119 , Київ-119, а/с 37. Тел./факс: (044) 213-19-24; 446-84-63.

Білоцерківська книжкова фабрика 09117 , м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.