2019 - Спілка археологів України

АРХЕОЛОГІЯ І ДАВНЯ ІСТОРІЯ

УКРАІНИ

Н А Ц І О Н А Л Ь Н А А К А Д Е М І Я Н А У К У К Р А Ї Н ИІ Н С Т И Т У Т А Р Х Е О Л О Г І Ї

№№№NnNВипуск 1 (30)

2019КИІВ

наукова серія — заснована у 2010 р. видається чотири рази на рік

БОЛТРИК Юрій, кандидат історичних наук, інститут археології нан україниБУРДУКЕВИЧ Ян, доктор гуманітарних наук, професор, вроцлавський університет (Польща)ЗаЛіЗнЯК Леонід, доктор історичних наук, професор, інститут археології нан україниКУЛаКОВСЬКа Лариса, кандидат історичних наук, інститут археології нан україниМОцЯ Олександр, член-кореспондент нан україни, інститут археології нан україниОБЛОМСЬКИЙ андрій, доктор історичних наук, інститут археології ранОТРОщЕнКО Віталій, доктор історичних наук, професор, інститут археології нан ук-раїниПЕТРаУСКаС Олег, кандидат історичних наук, інститут археології нан україниПОТєхіна інна, кандидат історичних наук, інститут археології нан україниСОн наталія, кандидат історичних наук, інс-титут археології нан україниТОЛОЧКО Петро, академік нан україни, ін-ститут археології нан українихОхОРОВСКі Ян, доктор гуманітарних наук, професор, інститут археології ягеллонського університету (Польща)ЧаБаЙ Віктор, член-кореспондент нан ук-раїни, інститут археології нан україни

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯГоловний редактор:СКОРИЙ Сергій, доктор історичних наук, про-фесор, інститут археології нан україниВідповідальний секретар:ГОРБанЕнКО Сергій, кандидат історичних наук, інститут археології нан україни

У ВипУсКУ:статтіПублікація археологічних матеріалівдослідження на новобудовахдискусіїархеологія і Природничі наукихроніка

Археологія і дАвня історія УкрАїниНауковий журнал з проблем археології та давньої історії

серія присвячена публікаціям досліджень з археології та давньої історії україни. висвітлю-ються питання соціально-економічного розвитку та культурних зв’язків населення україни у кам’яному та мідно-бронзовому віках, сторінки з історії кіммерійців та скіфів, матеріаль-на та духовна культура античних греків у Північному Причорномор’ї, етногенез та рання історія слов’ян, розвиток давньоруських міст і сіл, матеріальної культури середньовіччя і нового часу. видаються нові археологічні матеріали, розвідки з історії археології та архівні джерела.

для археологів, істориків, краєзнавців, учителів історії, студентів історичних факуль-тетів, усіх, хто цікавиться давньою історією україни.

A series is devoted to publications of investigations on archaeology and ancient history of Ukraine. Questions of social and economic development and cultural relations of the population of Ukraine in the Stone and Copper-Bronze Age, pages of Cimmerian and Scythian history, ma-terial and spiritual culture of antique Greeks in Northern Black Sea Coast, ethnogenesis and early history of Slavs, development of the Ancient Russian cities and villages, material culture of Medieval and Modern periods are under observing. New archeological records, survey on history of archaeology and archival sources are being published.

This series is intended for archeologists, historians, regional specialists, teachers of history, students of historical departments and for all who is interested in ancient history of Ukraine.

Підписано до друку 20.03.2019. Формат 60 × 84/8. гарн. Century Schoolbook. Папір офс. друк офс. ум.-друк. арк. 34. обл.-вид. арк. 38,2. тираж 100 екз. зам.

тираж віддруковано тов «майдан», 61002, харків, вул. чернишевська, 59. тел.: (057) 700-37-30.свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавціві розповсюджувачів видавничої продукції дк № 1002 від 31.07.2002 р.

© інститут археології нан україни, 2019

Засновник та видавець:інститут археології національної академії наук україни

свідоцтво про реєстрацію ЗМІ:кв № 17659-6509р від 29.03.2011

Адреса редакції:україна, 04210, київ 210, просп. героїв сталінграда, 12Тел.: (+380-44) 418-61-02Факс: (+380-44) 418-33-06E-mail: [email protected]

затверджено до друку вченою радою інституту археології нан україни14.03.2019, протокол № 3.

ISSN 2227-4952

Рисунки авторськіНадруковано в авторській редакціїКомп’ютерна верстка С. а. Горбаненка

усі матеріали рецензовано

усі права застережено.Передрук можливий зі згоди редакції та авторів статей

Офіційна сторінка видання:сайт «спілка археологів україни» [http://www.vgosau.kiev.ua] — бібліотека — журнал «археологія і давня історія україни»[http://www.vgosau.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=category&layout=blog&id=111&Itemid=183]

виходить за підтримки всеукраїнської громадської організації«спілка археологів україни»

«архітектурно-археологічна експедиція» іа нан україни;дП «ндц “охоронна археологічна служ-ба україни”» іа нан україни

видання випуску здійснене за підтримки

© інститут археології нан україни, 2019

ЗМІсТ ContEnts

Статті Articles

Бардецький, а. Б. етюди до характеристики посе-лення ранньозалізного віку хрінники — Шанків яр

5 Bardetskyi, A. B. Etudes to the Characteristics of the Settlement of the Early Iron-age Khrinnyky — Shankiv Yar

Рейда, Р. М., Гейко, а. В., Сапєгін, С. В. конструк-тивні характеристики інгумаційних поховань чер-няхівської культури Шишацького могильника

23 Reida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. Construc-tive Characteristics of Burials with Inhumation of Cherniakhiv Culture of Shyshaky Cemetery

Мизгін, К. В. знахідки римських монет на волині: основні категорії та особливості розповсюдження (до проблеми регіонального вивчення)

30 Myzgin, K. V. Roman Coin Finds from Volhynia: Main Categories and Distribution Features (to the Problem of Regional Study)

Прищепа, Б. а. Формування ранньослов’янських поселенських структур за матеріалами досліджень пам’яток другої половини і тис. басейну р. го- рині

43 Pryshchepa, B. A. Formation of Early Slavic Settle-ment Structures Based on the Materials of the Ex-ploration of Monuments of the Second Half of the First Millennium in the Basin of the Horyn River

Пуголовок, Ю. Ю. Південний рубіж роменської культури

54 Puholovok, Yu. O. Southern Border of the Romny Culture

Публікація археологічних

матеріалів

Publications of archaeological

mAteriAls

Борисов, а. В. дослідження Пороської археологіч-ної експедиції іа нан україни (1945—2016 рр.)

62 Borysov, A. V. Investigation of the Porossya Archaeo-logical Expedition IA NAS of Ukraine (2011—2016)

Скиба, а. В., Баранов, В. і. Пастирське городище: керамічний комплекс із засипки внутрішнього рову (за результатами досліджень у 2017 р.)

67 Skyba, A. V., Baranov, V. I. The Pastyrske Hill-fort: Ceramic Complex from the Backfill of the Internal Moat (According to Research in 2017)

Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Пав-ленко, С. В. дослідження середньовічного курга-ну поблизу с. тепениця (до питання про кургани з кам’яними конструкціями у середньому Подніпров’ї)

75 Petrauskas, а. V., Bibikov, D. V., Ivakin, V. H., Pav-lenko, S. V. The Article Dedicated to the Research of the Medieval Mound Near the Village Tepenytsia (to the Question of the Mounds with Stone Construc-tions at the Middle Dnieper Region)

Чміль, Л. В., Козюба, В. К., Оленич, а. М. дослі-дження багатошарового поселення іванків 3 у 2014—2015 рр.

96 Chmil, L. V., Koziuba, V. K., Olenych, A. M. Inves-tigations of the Multilayer Site Ivankiv 3 in 2014—2015

Додаток 1. визначення біологічних решток із об’єкту 1

107 appendix 1. Identification of biological remains from the object 1

Сергєєва, М. С. 1.1. визначення дерева 107 Serheeva, M. S. 1.1. Wood identificationГорбаненко, С. а. 1.2. Палеоетноботанічні виз-начення

107 Gorbanenko, S. A. 1.2. Paleoethnobotanical iden-tification

Кублій, М. В. 1.3. визначення кісток тварин 107 Kublii, M. V. 1.3. Identification of the animal bonesДодаток 2. визначення решток матеріаль-ної культури середньовічного часу з поселеня іванків 3

108 appendix 2. Identification of the medieval mate-rial culture remains from Ivankiv 3settlement

Журухіна, О. Ю. 2.1. визначення скляних брас-летів із об’єкту 1

108 Zhuruhina, O. Ju. 2.1. Identification of glass bracelets from object 1

Шевцов, О. Ф. 2.2. аналіз залізних шлаків 108 Shevtsov, O. F. 2.2. Iron slag test

Плавінскі, М. а., Сцяпанава, М. і. раскопкі кур-ганнага могільніка кастыкі ў вярхоўях віліі ў 1973 годзе

109 Plavinski, M. A., Stsiapanava, M. I. Excavations of Kastyki Barrow Cemetery in the Viliya Upper Reaches in 1973

Біляєва, С. О. археологічні дослідження городи-ща тягинка: деякі результати та завдання

133 Biliaieva, S. O. Archaeological Investigations of the Settlement and Fortress Tiagin: Some Results and Problems

ДоСліДження на новобуДовах

research on new buildings

Готун, і. а., Казимір, О. М. середньовічні селища київських передмість за результатами робіт остан-ніх сезонів

140 Hotun, I. A., Kazymir, A. M. Results of the Works of the Last Seasons in the Settlements of Outskirts of Kiev

ієвлєв, М. М., Петраускас, а. В., Тімошенко, В. і. археологічні дослідження в м. малин жито-мирської обл. в 2017 р.

172 Iievliev, M. M., Petrauskas, A. V., Tymoshenko, V. I. Archaelogical Research in the Town of Malyn, Zhyto-myr region, in 2017

Козюба, В. К. нові пам’ятки києва х—хVIII ст. (матеріали до археологічної карти)

180 Koziuba, V. K. New Sites of the хth—хVіііth Centuries in Kyiv (Materials to the Archaeological Map)

ДиСкуСії discussion

Шультце, Э., Любичев, М. В. гончарные горны западного и восточного регионов черняховской культуры: новые материалы к вопросу организа-ции гончарного производства

189 Schultze, E., Lyubichev, M. V. Kilns of the Western and Eastern Regions of the Chernyakhiv Culture: New Materials to the Organization of Pottery Pro-duction

Володарець-Урбанович, Я. В. Про один тип при-крас голови у слов’ян: за матеріалами малоржа-вецького та мартинівського скарбів

201 Volodarets-Urbanovich, Ia. V. About One Type of Jewelry of the Head of the Slavs: on the Materials of Malyi Rzhavets and Martynivka Treasures

археологія і ПрироДничі науки

archaeology and natural sciences

Манігда, О. В., Гнера, В. а. Переваги використан-ня геоінформаційних технологій при фіксації ар-хеологічних об’єктів

218 Manihda, O. V., Hnera, V. A. Preferences of Using Geoinformation Systems for Fixation on Archaeo-logical Objects

Бончковський, О. С. Палеопедологічні досліджен-ня на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр)

231 Bonchkovskyi, O. S. Paleopedological Investigation of the Archaeological Site Khrinnyky (Shankiv Yar)

Оленич, а. М., Сергєєва, М. С., Куцоконь, Ю. К., Горбаненко, С. а. ранньослов’янське житло ри-балки на території київського Подолу: комплексні дослідження

241 Olenych, A. M., Serhieieva, M. S., Kutsokon, Yu. K., Gorbanenko, S. A. Early Slavic Dwelling of a Fisher in the Territory of Kyiv Podil: Comprehensive Re-search

Комар, О. В. досвід використання радіокарбон-ного методу для датування ранньослов’янських пам’яток україни (1970—1987 рр.)

254 Komar, O. V. Experience of Use of the Radiocarbon Method Dating of Early Slavic Sites from Ukraine (1970—1987)

Козак, О. Д. дитячий «цвинтар» хі—хіі ст. на По-долі

268 Kozak, O. D. Children «Cemetery» of 11th—12th c. at the Podil District of Kyiv

Пшеничний, Ю. Л. матеріали до вивчення ри-бальського промислу у дубні в XVI—XVIIі ст.

280 Pshenichniy, Ju. L. Sources for Investigation Fishery in Dubno in XVI—XVIII cc.

хроніка chronicle

короткий звіт про конференцію «археологія во-лині. господарство. ремесло. культ» у 2017 р. (а. Панікарський)

286 A Summary Report About the Conference «Archaeo-logy of Volhynia. Husbandry. Craft. Cult» in 2017 (A. Panikars’kyj)

конференція «слов’яно-руська археологія: новітні дослідження 2017 р.» — відродження давньої тра-диції проведення наукових обговорень новітніх археологічних досліджень зі слов’яно-руської про-блематики (В. івакін, і. Зоценко)

290 The Conference «Slavic-Rus Archaeology: recent studies of 2017» — revival of the old tradition of scientific discussions of the newest archaeological researches on the Slavic-Rus issues (V. Ivakin, I. Zo-tsenko)

5ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)

У статті розглядаються питання планіграфії, таксономічної атрибуції, датування і інтерпрета-ції горизонту ранньозалізного віку багатошарового поселення хрінники (ур. Шанків Яр) і вводяться та аналізуються неопубліковані матеріали з дослід-жень 2002—2013 рр. та загальний план відкритих об’єктів.

ключові слова: лужицька культура, ульвівець-ко-лежницька група, садиба, кераміка.

ВcТУпсвого часу пам’ятка в ур. Шанків яр ста-

ла головним об’єктом досліджень волинської рятівної археологічної експедиції у зв’язку з руйнацією і винятковим багатством, яке задо-вольняло наукові інтереси усіх її учасників. од-нак горизонт ранньозалізного віку не отримав свого профільного дослідника. з досвіду, здобу-того під час участі в експедиції, можна виділи-ти ряд факторів, які погіршують дослідницькі можливості при вивченні цього горизонту. на-явність на пам’ятці епішнурових матеріалів знижує до нуля достовірність поодиноких ви-робів з кременю без характерних діагностич-них ознак і відходів крем’яного виробництва, навіть тих, які походять із заповнень об’єктів. у свою чергу наявність тут залишків поселень поморської і вельбарської культур, а згідно ранніх досліджень — ще й зубрицької культу-ри (козак, Прищепа, Шкоропад 2004, с. 68—86) створює багато перешкод для правильної атри-буції кераміки і металевих виробів, а отже, і для визначення культурної належності об’єктів, які часто дають досить бідні та невиразні добірки. у цих культурах теж побутувала кераміка з рустованою та лискованою поверхнею усіх від-

Статті

тінків, в тому числі і чорною, вживались подіб-ний склад домішок і прокреслений орнамент із стрічковими композиціями та нігтеві защипи. багатошаровість пам’ятки і особливо присут-ність великої кількості жител слов’яно-русько-го часу стала причиною поганої збереженості об’єктів ранньозалізного віку. накладання різ-ночасових споруд відчутно ускладнювало стра-тиграфію, а відповідно — і вимоги до методики розкопок. Потужні гумусовий та перехідний (ілювійований материковий) шари на Шанко-вому яру під інтенсивним зоогенним впливом мають низьку контрастність літологічної бу-дови і це понижує рівень виявлення об’єктів, позбавляючи можливості фіксувати залишки наземних, в тому числі стовбових конструкцій, окрім вогнищ та окремих скупчень перепаленої глини, які в свою чергу не завжди датуються знахідками. врешті, проходження в експеди-ції практики студентів дотичних до археології спеціальностей протиставляє позитивному пе-дагогічному ефекту зниження якості польових робіт.

результати досліджень поселення в ур. Шан-ків яр висвітлені у трьох монографіях (козак, Прищепа, Шкоропад 2004; козак 2012; 2016). метою даної статті є введення до обігу ма-теріалів, які не увійшли до цих праць, та до-повнення їх новою інформацією і міркування-ми щодо її інтерпретації.

пРОсТІР

із 1994 до 2013 року 25 розкопами (I—XXII, 24, 25) в ур. Шанків яр було розкрито безпре-цедентну для волині площу — 6434 м2. у цій статті подано загальний план дослідженої ді-

удк: 903.4(477.82)”638”

а. Б. Бардецький

ЕТюДи ДО хАРАКТЕРисТиКи пОсЕЛЕННЯ РАННьОЗАЛІЗНОГО ВІКУ хРІННиКи — ШАНКІВ ЯР

© а. б. бардецький, 2019

6 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)

Статті

лянки 1, який складено на основі інформації про конфігурацію розкопів з звітах, а їх взаєм-

1. без урахування розкопів XVI і XVII площею 560 м2, які знаходились окремо, за 170 м на пів-нічний схід від крайнього розкопу XVIII і не міс-тили залишків ранньозалізного віку.

не розташування відкориговано за допомогою супутникових знімків і спостережень на місці, оскільки сліди від них досі видимі (рис. 1). на-жаль без геодезичної зйомки цей план є лише схематичним та допускає незначні відхилен-ня. Порівняння різних знімків показує, що всі вони дещо відрізняються між собою кутом зйомки, а отже, спотворюють реальну картину. видимість контурів розкопів також часто неза-довільна, до того ж перша їхня лінія місцями знищена розмивом берега.

на план нанесено усі об’єкти, пов’язані з ран-ньозалізним віком. навіть побіжний погляд дає можливість виокремити три ділянки, на яких ці об’єкти концентруються. вони займають два мисовидні виступи берегової тераси, утворені вигинами русла стиру. Південне скупчення досліджене лише частково, і без сумніву мати-ме продовження в південному напрямку, однак враховуючи те, що в цій частині рельєф стрім-ко понижується, воно не буде перевищувати за розмірами центральне скупчення, яке віднос-но краще розкрите і займає площу приблизно 0,2 га. відстань між ними становить 160 м.

Північне скупчення також могло б вияви-тись більшим, оскільки знаходиться на пери-ферії досліджуваної території. однак ця час-тина мису значно постраждала від ерозії, що пов’язано з її експозицією до найбільш інтен-сивної дії хвиль водосховища, через яку навіть за останні 20 років майже на 10 м зникла край-ня лінія розкопаної площі. зрештою, зовсім не відомо, яку протяжність має поселення вглиб берега. відстань між центральним і північним скупченням значно менша, і становить близь-ко 40 м.

наразі немає можливості обґрунтовано за-глиблюватися далі в будь-які реконструкції цього поселення, для чого доцільно було б до-датково вивчити усі матеріали з розкопок. од-нак попередньо, не вдаючись до контекстного аналізу об’єктів, а лише виходячи з того, що вони є залишками будівничої діяльності посе-ленців того часу і з очевидної її зосередженості на трьох ізольованих ділянках можна закріпи-ти такий підхід, при якому маємо справу з трьо-ма ймовірними садибами. в даному випадку під поняттям садиба слід розуміти комплекс житлових і господарських споруд, об’єднаних одним подвір’ям, яке могло належати спорід-неній групі людей і включати одне або кілька жител. варто однак зазначити, що спроби ре-конструкції вже робились раніше (козак, При-щепа, Шкоропад 2004, с. 19, 21).

КЕРАМІчНиЙ КОМпЛЕКс жиТЛА 110

із усіх об’єктів ранньозалізного віку з Шан-кового яру, винятковим став так званий «жит-лово-господарський комплекс рибалки», якому було присвячено окремі статті (козак 2009a;

Рис. 1. загальний схематичний план поселення хрінники — Шанків яр з нанесеними об’єктами ранньозалізного віку


Бардецький, а. Б. етюди до характеристики поселення ранньозалізного віку хрінники — Шанків яр

2009b), відведено підрозділ в джерельній мо-нографії (козак 2012, с. 36—39) та розділ у популяризаційній монографії (козак 2010, с. 45—58). сюжет про нього потрапив і в доку-ментальний фільм «хто тут був» виробництва трк «аверс» 2008 р. основою комплексу став об’єкт з великою ямою в центрі, досліджений в розкопі XX 2008 р. (житло 110 за польовою нумерацією, яка застосовувалась в експедиції до 2014 р. включно). окрім комплекту кістяних знарядь, інтерпретованих д. н. козаком як рибальські, в ньому знайдено досить виразну збірку кераміки і кілька крем’яних виробів, по яких автору в той час випала нагода готувати графіку та описи. з невідомих причин одна з двох таблиць, на якій зображені рештки гор-щиків, не потрапила до усіх згаданих публіка-цій, хоча в описі про них згадується. тож є пот-реба опублікувати їх тут в ознайомчих цілях. графічний дизайн адаптовано до загального стандарту цієї статті (рис. 2; рис. 3: 1, 2, 4).

кількісно і якісно це — найбагатший комп-лекс кераміки з усієї пам’ятки і при цьому він демонструє типовий набір, властивий загалом поселенню на Шанковому яру та іншим синх-ронним пам’яткам хрінницького мікрорегіону. колекція складається з фрагментів 25 посу-дин.

1. Фрагмент вінець горщика. зовнішня по-верхня (далі зП) коричнева, рустована. внут-рішня поверхня (далі вП) коричнева, зглад-жена. домішка (далі дом.) жорстви, кременю і піску. діаметр вінець (далі д) 20 см, товщина стінок (далі товщ.) 0,7—0,8 см (рис. 2: 1).

2. Фрагмет вінець горщика. Поверхня ко-ричнева, згладжена. внутрішні краї вінець

лощені. дом. дрібного шамоту: вінець 10 см, товщ. 0,4 см (рис. 2: 2).

3. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, рустована з вертикальними розчосами. вП ко-ричнева, лискована. дом. кременю. д вінець 18 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 2: 3).

4. Фрагмет вінець горщика. зП темно-сіра, рустована. вП чорна, лискована. дом. жорстви, шамоту, піриту. д вінець 14 см, товщ. 0,7 см (рис. 2: 4).

5. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, рустована зі скісними слідами розгладжуван-ня. вП коричнева, лискована. дом. піску. д ві-нець 18 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 2: 5).

6. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, рустована. вП коричнева, лискована. дом. жорстви, піску. д вінець 18 см, товщ. 0,6 см (рис. 2: 6).

7. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП чорна, лискована. дом. шамоту. д ві-нець 12 см, товщ. 0,5 см (рис. 2: 7).

8. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, рустована. вП сіра, лискована. дом. шамоту і жорстви. д вінець 28 см, товщ. 0,7 см (рис. 2: 8).

9. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. дом. піску і шамоту. д вінець 16 см, товщ. 0,6 см (рис. 2: 9).

10. Фрагмет стінки горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. дом. кременю. товщ. 0,7—0,8 см (рис. 2: 4).

11. Фрагмет вінець вази. зП коричнева, лис-кована. вП чорна, лискована. дом. шамоту і піс-ку. д вінець 26 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 3: 1).

12. Фрагмет вінець вази. зП коричнева, лис-кована. вП чорна, лискована. дом. піску. д ві-нець 24 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 3: 2).

Рис. 2. хрінники — Шанків яр, вибірка кераміки з житла 110


Статті

13. Фрагмет стінки посудини. зП чорна, лис-кована. вП чорна, лискована. дом. кременю. д 11,5—13 см, товщ. 0,6 см (рис. 3: 3).

14. Фрагмет вінець посудини. зП світло-ко-ричнева, лискована, під краєм вінець чорна. вП чорна, лискована. дом. шамоту. товщ. 0,4 см (рис. 3: 4).

15. Фрагмет стінки посудини. Поверхня сіра, згладжена. дом. кременю. товщ. 0,7 см (рис. 3: 5).

16. Фрагмет вінець миски (3 шт.). зП сіра, лискована. вП чорна, лискована. дом. шамоту. д вінець 22 см, товщ. 0,5 см (рис. 3: 6).

17. Фрагмет вінець миски. зП коричнева, лискована. вП коричнева, лискована. дом. дрібного шамоту. д вінець 22 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 3: 7).

18. Фрагмет вінець миски. зП коричнева, лискована. вП коричнева, лискована. дом. дрібного шамоту. д вінець 30 см, товщ. 0,7 см (рис. 3: 8).

19. Фрагмет вінець миски. Поверхня корич-нева, лискована. дом. кременю. д вінець 30 см, товщ. 0,6 см, (рис. 3: 9).

20. Фрагмет вінець миски. зП сіра, лискова-на. вП коричнева, лискована. д вінець 27 см, товщ. 0,7—0,8 см, (рис. 3: 10).

21. Фрагмет вінець миски. Поверхня чорна, лискована. дом. кременю, жорстви. д вінець 29 см, товщ. 0,5 см, (рис. 3: 11).

22. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-сіра, лискована. дом. шамот. д вінець 20 см, товщ. 0,8 см, (рис. 3: 12).

23. Фрагмет вінець миски. зП цегляста, лис-кована. вП цегляста, згладжена. дом. дрібно-го шамоту і мала кількість кременю. д вінець 22 см, товщ. 0,6 см, (рис. 3: 13).

24. Фрагмет диска. Поверхня коричнева, зго-ри лискована, знизу згладжена. домішка жорс-тви і шамоту. д 18 см, товщ. 1,2 см, (рис. 3: 14).

25. Фрагмет диска. Поверхня коричнева, лискована. домішка кременю. 10 см, товщ. 0,5—0,8 см, (рис. 3: 15).

увесь посуд виготовлено з добре вимішаної формувальної маси, з міцним дзвінким череп-ком, товщина якого не перевищує 0,8 см, а се-редній показник становить 0,67 см. всі миски і вази мають лисковану поверхню, а майже всі горщики лисковану внутрішню і рустовану зовнішню поверхні. тобто кераміку з даного комплексу можна вважати дуже якісно виго-товленою. серед домішок в формувальній масі присутні шамот, кремінь, пісок і жорства, час-то в поєднанні двох, або рідше — трьох із них. Підраховано, що шамот був використаний у 14, кремінь — у 10, пісок — у 8, а жорства — у 6 випадках, що становить відповідно 36,8, 26,3, 21,1 і 15,8 %.

Пропорційно морфологічний склад набо-ру близький до загальної ситуації, властивої колекціям з поселень ранньозалізного віку волині: значне переважання горщиків (10) і мисок (8) над іншими типами посуду (7 ра-зом взятих), при цьому горщиків завжди дещо більше. Показовим є те, що всі горщики і обидві вази були оздоблені рядом наскрізних круглих отворів під краєм вінець, витиснених зсереди-ни. а миски, в свою чергу, — навпаки — були майже всі без оздоблення, і лише одна має ана-логічні отвори (рис. 3: 7). типовою є і форма ми-сок, серед яких майже всі мають різною мірою загнуті досередини вінця і лише одна — прямі (рис. 3: 10). важливим моментом є наявність в

Рис. 3. хрінники — Шанків яр, вибірка кераміки з житла 110



комплексі фрагментів миски орнаментованої рядом перлин (рис. 3: 6). Пластична орнамен-тація у вигляді наліпів на горщиках не підхо-дить для статистичних підрахунків, оскільки через свою локальність не часто трапляється на фрагментах посуду, відібраних дослідника-ми в колекцію. в комплексі вони зафіксовані на двох екземплярах (рис. 2: 4, 6). в меншій мірі це стосується і карбованих валиків на ту-лубах посудин (рис. 2: 10). такі представлені лише одним екземпляром.

ЗОбРАжЕННЯ «чОВНА» НА МисЦІ

особлива знахідка, до якої є підстави по-вернутися — це невеликий фрагмент миски ранньозалізного віку з прокресленим зобра-женням. він був знайдений у 2004 р. в куль-турному шарі розкопу XXII в квадраті 16 / в, тобто поряд зі спорудою 55. миска мала типову для поселення форму із загнутими всередину вінцями, діаметр яких становив 17 см. її повер-хня була старанно лискована, всередині сірого кольору, а зовні — сіро-коричневого. черепок мав дрібну текстуру з домішками кременю і піску у формувальній масі. зовні опук тулуба був прикрашений двома прокресленими лінія-ми, які на перший погляд асоціативно нагаду-ють схематичне зображення човника (рис. 4: 1). саме таким бачив його д. н. козак (козак 2005, с. 167). та у зв’язку з помилкою художни-ка, який прийняв мінеральний наліт за про-креслену лінію, у «човника» з’явилася зайва «щогла» (козак 2005, с. 167; 2012, табл. 14: 12).

можна погодитись, що це зображення мог-ло мати символьне навантаження, однак його семантика є радше полем для фантазії. зали-шається шкодувати, що воно збереглось лише на дрібному уламку, і невідомо, чи входило до якоїсь більшої композиції. Про те, що це не ви-падковий відбиток, свідчить його розташуван-ня на поверхні з сильно викривленою площи-ною, а крайній правий кінець дугастої лінії і верхній кінець косої лінії завужені і зменшу-ються по глибині, тобто ці лінії мають чіткі оз-наки прокреслення, відповідно зліва направо і знизу вгору. Ще одна помічена деталь — це зображення було нанесене до лискуваня, тому що воно перекриває лінії і це помітно при ре-тельному огляді (рис. 4: 1а).

у часи існування поселення в ур. Шанків яр, орнаментація тулуба мисок прокресленим орнаментом в лісостепових культурах дніп-ровського правобережного басейну практи-кувалась винятково рідко. звисаючі до низу дуговидні лінії в комбінації по кілька часто зустрічаються у ритмічних композиціях на ту-лубах черпаків і корчаг жаботинського етапу та ранньоскіфського часу, але зв’язок в цьому випадку сумнівний. ця миска із зображенням є унікальним зразком, аналогій якому віднайти

не вдалося. хоча це не дивно з огляду на те, що верхів’я стиру починаються в північому секторі ареалу висоцької культури, з яким лужицькі пам’ятки волині мають найбільше спільного. закономірно, що і в ранньоскіфський час знач-ну схожість виявляють між собою керамічний стиль лежницької і черепино-лагодівської груп (за л. крушельницькою). у цьому випадку нас цікавить таке: саме у висоцькій культурі відо-мо багато своєрідних зображень в прокреслено-му орнаменті посуду, які не без зайвого пафосу м. бандрівський назвав «окремим образот-ворчим висоцьким стилем, який… пропонує власний — ні на що не подібний результат по-шуків у царині графічного символізму» (бан-дрівський, 2014, с. 236—237). з волині таких зразків відомо значно менше, однак різницю посилює пропорційно менша кількість відкри-тих тут поховань, в яких нестандартно орна-ментований посуд трапляється частіше, ніж на поселеннях. тому й хрінницький «човник» теж вартий докладної документації, щоб зайняти своє місце в каталозі таких зображень.

КОЛЕКЦІЯ КЕРАМІКи, щО НЕ УВІЙШЛА ДО пУбЛІКАЦІЙ

у ході досліджень поселення в ур. Шанків яр накопичувались матеріали ранньозалізно-го віку, які не увійшли до основної колекції. деякі з них походили з культурного шару роз-копів, інші — з урвища, або підняті з поверхні, і всього нараховують 79 фрагментів. а всі звіти до 2014 р і публікації включають 192 екземп-ляри кераміки, в тому числі з південної сади-би — 32, центральної — 131, північної — 21, та 8 фрагментів з розкопу 23. враховуючи таку пропорційність до основної колекції, і відносну бідність останньої, дана збірка набуває ваги і значно доповнює інформацію для статистич-них підрахунків, особливо про технологічні особливості кераміки, які раніше зовсім не до-кументувалися.

67 екземплярів походять з району централь-ної садиби.

1. Фрагмет верхньої частини горщика. зов-нішня поверхня (далі зП) сіра, рустована. внутрішня поверхня (далі вП) коричнева, ло-щена. домішка (далі дом.) кременю і шамоту. діаметр вінець (далі д) 18 см, товщина стінок (далі товщ.) 0,6—0,7 см (рис. 5: 1). Підйомний матеріал, 1998 р.

2. Фрагмет вінець горщика. зП цегляста, рустована. вП цегляста, згладжена. д вінець 22 см, товщ. 0,6 см (рис. 5: 1).

3. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, горбку-вата. вП темно-сіра, лискована. текстура дріб-на. дом. піску і шамоту. д вінець 20 см, товщ. 0,6—0,7 см (рис. 5: 3).

4. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, дрібно рустована. вП темно-сіра, лискована. д вінець 19 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 5: 4).


Статті

5. Фрагмет вінець горщика. зП коричне-ва, рустована. вП сіра, лискована. дом. малої кількості шамоту і піску. д вінець 20 см, товщ. 0,7 см (рис. 5: 5).

6. Фрагмет вінець горщика. зП коричнево-сіра, рустована. вП темно-сіра, гладка. текс-

тура дрібна. дом. шамоту і піску. товщ. 0,5—0,6 см (рис. 5: 6).

7. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, рустована. вП коричнева, лискована. текстура дрібна. дом. піску. д вінець 8 см, товщ. 0,5 см (рис. 5: 7).

Рис. 4. хрінники — Шанків яр, вибірка кераміки з центральної садиби



8. Фрагмет вінець горщика. зП цеглясто-ко-ричнева, рустована. вП сіро-коричнева, лиско-вана. дом. крупних зерен кременю. д вінець 14 см, товщ. 0,6—0,7 см (рис. 5: 8).

9. Фрагмет вінець горщика. зП сіро-корич-нева, рустована. вП сіро-коричнева, згладже-на. дом. піску і крупних зерен кременю. товщ. 0,8 см (рис. 5: 9).

10. Фрагмет вінець горщика. зП світло-ко-ричнева, рустована. вП світло-коричнева, лис-кована. дом. жорстви і піску. товщ. 0,4—0,8 см (рис. 5: 10).

11. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. д вінець 34 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 5: 11).

12. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. дом. кременю. д ві-нець 14 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 5: 12).

13. Фрагмет вінець горщика. зП коричнево-сіра, рустована. вП темно-сіра, гладка. тексту-ра дрібна. дом. кременю і піску. д вінець 15 см, товщ. 0,6 см (рис. 5: 13).

14. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. дом. кременю. д ві-нець 15 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 5: 14).

15. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, згладжена. вП сіра, лискована. дом. жорстви червоного кольору. д вінець 12 см, товщ. 0,6 см (рис. 6: 1).

16. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, зглад-жена. вП сіра, лискована і згладжена. дом. піску. д вінець 10 см, товщ. 0,4—0,5 см (рис. 6: 2).

17. Фрагмет стінки посудини (горщика?). зП коричнево-сіра, горбкувата. вП сіра, лиско-вана. текстура дрібна. дом. кременю і піску. товщ. 0,6 см (рис. 6: 3).

18. Фрагмет стінки горщика. зП коричнева, рустована. вП чорна, згладжена. дом. шамоту і малої кількості піску. д 21 см, товщ. 0,7 см (рис. 6: 4).

19. Фрагмет стінки посудини (горщика? вази?). зП коричнева, лискована. вП сіра, лис-кована. дом. шамоту і кременю. товщ. 0,7 см (рис. 6: 5).

20. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, горбку-вата. вП сіра, лискована. дом. малої кількість піску і кременю. д вінець 22 см, товщ. 0,5 см (рис. 6: 6).

21. Фрагмет стінки горщика. зП коричнева, шерехата. вП чорна, лискована. дом. шамоту і піску. д 14 см, товщ. 0,6 см (рис. 6: 7).

22. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП коричнева, добре згладжена. дом. піс-ку. д вінець 14 см, товщ. 0,6—0,7 см (рис. 6: 8).

23. Фрагмет вінець горщика. зП коричнево-цегляста, горбкувата. вП коричнево-цегляста, лискована. дом. малої кількості піску. д вінець 12 см, товщ. 0,5 см (рис. 6: 9).

24. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, русто-вана. вП сіра, лискована. дом. шамоту. товщ. 0,5—0,8 см (рис. 6: 10).

25. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, горбкувата. вП коричнева, лискована. тексту-ра дрібна. дом. шамоту. д вінець 20 см, товщ. 0,4—0,5 см (рис. 6: 11).



Статті

26. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, згладжена, горбкувата. вП коричнева, лискова-на. дом. шамоту. товщ. 0,6—0,7 см (рис. 6: 12).

27. Фрагмет вінець горщика. зП сіра, не-рівна, перепалена. вП коричнева, лискована. дом. жорстви і піску. д вінець 12 см, товщ. 0,6 см (рис. 6: 13).

28. Фрагмет вінець горщика. зП темна — коричнево-сіра, горбкувата. вП темна — ко-ричнево-сіра добре згладжена. дом. піску. д вінець 11 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 6: 14).

29. Фрагмет вінець горщика. зП коричне-ва, рустована. вП цеглясто-коричнева, добре згладжена. дом. піску і жорстви. товщ. 0,8 см (рис. 6: 15).

30. Фрагмет вінець миски. зП коричнево-сіра, лискована. вП коричнево-сіра, добре згладжена. текстура дрібна. дом. шамоту і піс-ку. д вінець 18 см, товщ. 0,7 см (рис. 7: 1).

31. Фрагмет вінець миски. Поверхня світло-коричнева, лискована. текстура дрібна. д ві-нець 24 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 7: 2).

32. Фрагмет вінець миски. зП сіра, лискована. вП чорна, лискована. товщ. 0,4 см (рис. 7: 3).

33. Фрагмет вінець миски. зП сіра, лиско-вана. вП чорна, лискована. товщ. 0,5—0,6 см (рис. 7: 4).

34. Фрагмет вінець миски. Поверхня корич-нева, згладжена. дом. жорстви і піриту. товщ. 0,5 см (рис. 7: 5).





35. Фрагмет вінець миски. Поверхня цегляс-та, злегка лискована. дом. піску. товщ. 0,7 см (рис. 7: 6).

36. Фрагмет вінець миски. зП сіро-коричне-ва, лискована. вП сіра, лискована. дом. креме-ню. товщ. 0,6—0,7 см (рис. 7: 7).

37. Фрагмет вінець миски. Поверхня чорна, лискована. дом. піску. товщ. 0,5 см (рис. 7: 8).

38. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-сіра, лискована. текстура дрібна. дом. жорс-тви. товщ. 0,4—0,6 см (рис. 7: 9).

39. Фрагмет вінець миски. зП темно-сіра, лискована. вП темно-сіра, згладжена. дом. шамоту і піску. д вінець 26 см, товщ. 0,6 см (рис. 7: 10).

40. Фрагмет вінець миски. Поверхня корич-нева, добре згладжена. текстура дрібна. дом. шамоту і піску. д вінець 28 см, товщ. 0,4 см (рис. 7: 11).

41. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-коричнево-сіра, лискована. на зламі цегляста. дом. шамоту і піску. д вінець 18 см, товщ. 0,4—0,6 см (рис. 7: 12).

42. Фрагмет вінець миски. Поверхня корич-нева, лискована. на зламі чорна. дом. обка-таних зерен кварцу. товщ. 0,4—0,5 см (рис. 7: 13).

43. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-сіра, лискована. текстура дрібна. дом. шамоту і піску. товщ. 0,4—0,5 см (рис. 7: 14).

44. Фрагмет вінець миски. зП темно-сіра, лискована. вП темно-сіра, згладжена. тексту-ра дрібна. дом. малої кількості піску. д вінець 18 см, товщ. 0,6 см (рис. 7: 12).

45. Фрагмет вінець посудини (вази?). зП цегляста, лискована. вП чорна, згладжена, місцями лискована. дом. піску. д вінець 22 см, товщ. 0,7 см (рис. 8: 1).

46. Фрагмет вушка посудини. Поверхня тем-но-сіра, згладжена. дом. шамоту. розміри пе-рерізу 2,4×1,6 см (рис. 8: 2).

47. Фрагмет вінець посудини. Поверхня ко-ричнева, лискована. товщ. 0,7 см (рис. 8: 3).

48. Фрагмет вінець посудини. Поверхня тем-но-сіра лискована. дом. піску і дрібних зерен кременю. товщ. 0,4—0,5 см (рис. 8: 4).

49. Фрагмет вінець посудини. зП цегляста, лискована. вП сіра, лискована. дом. жорстви і малої кількості піску. товщ. 0,6—0,7 см (рис. 8: 5).

50. Фрагмет вінець посудини. зП коричнева, лискована. вП сіра, лискована. дом. шамоту і кременю. товщ. 0,6 см (рис. 8: 6).

51. Фрагмет вінець посудини (вази?). зП ко-ричнева, лискована. вП сіра, лискована. дом. шамоту і кременю. д вінець 10 см. товщ. 0,6 см (рис. 8: 7).

52. Фрагмет стінки посудини (вази?). зП ко-ричнева, лискована. вП сіра, згладжена. дом. кременю. товщ. 0,7 см (рис. 8: 8).

53. Фрагмет стінки посудини. Поверхня чорна, лискована. дом. шамоту. товщ. 0,5 см (рис. 8: 9).

54. Фрагмет стінки друшлага. Поверхня цегляста, горбкувата. дом. кременю і піску. товщ. 0,7 см (рис. 8: 10).

55. Фрагмет диска. Поверхня сіра, зверху горбкувата, знизу лискована. дом. кременю. товщ. 0,6—0,7 см (рис. 8: 11).

56. Фрагмет диска. Поверхня коричнева, зверху лискована, знизу злегка лискована. Формувальна маса відмулена. дом. кременю. д 20 см. товщ. 0,8—0,9 см (рис. 8: 12).

57. Фрагмет диска. Поверхня коричнева, зверху лискована, знизу згладжена. дом. кре-меню. д 20 см. товщ. 0,9 см (рис. 8: 13).



Статті

58. Фрагмет диска. Поверхня сіро-коричне-ва, зверху лискована. дом. малої кількості кре-меню. товщ. 0,6—0,8 см (рис. 8: 14).

59. Фрагмет диска. Поверхня коричнева, зверху слабо лискована, знизу лискована. дом. кременю і піску. товщ. 0,6—0,9 см (рис. 8: 15).

60. Фрагмет диска. Поверхня світло-корич-нева, зверху злегка лискована, знизу лискова-на. дом. кременю. д 16 см. товщ. 0,7—0,8 см (рис. 8: 16).

61. Фрагмет стінки посудини. Поверхня чор-на лискована. дом. кременю. товщ. 0,5—0,8 см (рис. 4: 2).

62. Фрагмет стінки посудини. Поверхня чор-на лискована. дом. кременю. товщ. 0,4—0,5 см (рис. 4: 3).

63. Фрагмет стінки посудини. Поверхня чорна лискована. дом. кременю. товщ. 0,5 см (рис. 4: 4).

64. кухлик. Поверхня темно-сіро-коричне-ва, лискована. дом. шамоту і малої кількості кременю. висота 6 см, д вінець 8 см, д денця 4,5 см, товщ. 0,6 см (рис. 4: 5).

65. чаша, склеєна з кількох фрагментів, де-нце не збереглось. реставрована гіпсом. лінія вінець хвиляста, утворює п’ять слабо вираже-них пелюсток. Поверхня сіро-коричнева, не-рівна, злегка згладжена. дом. малої кількості кременю. висота 5,6 см, д вінець 12,5 см, д де-нця 5,5 см, товщ. 0,6 см (рис. 4: 6).

66. кухлик склеєний з кількох фрагментів. реставрований гіпсом. денце по центру увіг-нуте. лінія вінець нерівна, ймовірно хвиляста. Поверхня темно-сіра і чорна, плямиста, лиско-вана. висота 6 см, д вінець 9,5 см, товщ 0,55 см, товщ. денця 1,4 см (рис. 4: 7).

67. кухлик склеєний з кількох фрагментів. Фрагмент вушка не зберігся. денце округле. Поверхня сіра, лискована. дом. шамоту. ви-сота 4,3 см, д вінець 7,5 см, товщ 0,5—0,8 см, товщ. денця 0,8 см (рис. 4: 8).

на основі даних про цю кераміку можна зро-бити ряд підрахунків.

серед домішок у формувальній масі зуст-річаються пісок (31), кремінь (26), шамот (22) і жорства (7), причому частіше у комбінації двох із них. у 8 випадках домішок не помічено. частка кожної з них становить: пісок — 36,1, кремінь — 30,2, шамот — 25,6, жорства — 8,1 %. варто однак зазначити, що ці показники можуть бути дещо спотворені, внаслідок того, що фрагменти таких категорій посуду, як дис-ки, або лисковані кухлики чи вази часом були враховані лише завдяки домішці кременю, не характерній для інших культур на цьому по-селенні. інші ж домішки недоотримали мож-ливої кількості, і це збільшило відносну частку кременю.

Пропорційний склад колекції посуду, в якій враховано 65 визначених одиниць: горщи-ки — 41,5 % (27 екз.), миски — 23,1 % (15 екз.), диски — 9,2 % (6 екз.), вазоподібний посуд в

тому числі кухлики — 24,6 % (16 екз.), друшлаг 1,5 % (1 екз.).

з 27 фрагментів горщиків 17 мали рустова-ну зовнішню поверхню, а ще 8 горбкувату і при цьому внутрішня поверхня у 18 з них була лис-кована, у 4 згладжена в 5 дуже добре згладже-на. з 25 фрагментів вінець горщиків 22 були орнаментовані рядом наскрізних круглих от-ворів під краєм. Пластичні наліпи зафіксова-но у 5 випадках (рис. 5: 1, 3, 5, 8, 9), причому двічі — парні. у чотирьох горщиків вони зна-ходились на шийці і в одного під самим краєм вінець. чотири горщики і ще дві невизначені посудини були орнаментовані нігтевими за-щипами (рис. 6: 1—6). маємо також чотири ви-падки застосування карбованого валика, два з яких знаходились під краєм вінець (рис. 6: 1, 12), а два на шийці (рис. 6: 7, 10). у 5 горщиків були карбовані краї вінець (рис. 5: 2,11; рис. 6: 8, 9, 11). винятково рідкісною для поселення є орнаментація горщиків прокресленими го-ризонтальними лініями (рис. 5: 3) і це третій знайдений екземпляр (рис. 2: 2) (козак 2016, табл. 8: 10).

з 15 мисок лише три орнаментовані рядом наскрізних отворів (рис. 7: 5, 7, 9) і один фраг-мент мав пластичний наліп на опуці тулуба (рис. 7: 14). усі миски мають різною мірою за-гнуті всередину вінця, здебільшого плавно. у чотирьох згин тулуба відносно різкіший (рис. 7: 4, 6, 7, 14), і лише одна миска має гострий кут нахилу вінець відносно тулуба (рис. 7: 12). в одному випадку профіль має оригінальну фор-му — борти розхилені назовні, а вінця різко за-гнуті вертикально у вигляді звуженого носика (рис. 7: 15). більшість мисок лисковані: лише у двох була згладжена зовнішня і в чотирьох — внутрішня поверхні.

12 екземплярів знайдено в культурному шарі розкопу 1-24, тобто на місці південної са-диби.

1. Фрагмет вінець горщика. зП коричнево-сіра, шерехата. вП коричнево-сіра, лискована. д вінець 12 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 9: 1).

2. Фрагмет вінець горщика. зП коричнево-сіра, рустована. вП коричнево-сіра, лискова-на. дом. піску і шамоту. д вінець 16 см, товщ. 0,6—0,7 см (рис. 9: 2).

3. Фрагмет вінець горщика. зП темно-сіра, рустована. вП темно-сіра, лискована. дом. кременю, піску і жорстви. д вінець 16 см, товщ. 0,5 см (рис. 9: 3).

4. Фрагмет вінець горщика. зП коричнева, шерехата. вП коричнева, лискована. дом. кре-меню і піску. д вінець 16 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 9: 4).

5. Фрагмет диска. Поверхня лискована, звер-ху цеглясто-сіра, знизу сіра. дом. кременю. д 20 см, товщ. 0,4—0,6 см (рис. 9: 5).

6. Фрагмет вінець горщика. Поверхня корич-нева, лискована. дом. шамоту і піску. д вінець 20 см, товщ. 0,8 см (рис. 9: 6).



7. Фрагмет вінець кухлика з вушком. Повер-хня чорна, лискована. дом. кременю. д вінець 10 см, товщ. 0,4 см (рис. 9: 7).

8. Фрагмет вінець корчаги. зП чорна, лиско-вана. вП сіра, лискована. дом. піску і шамоту. д вінець 26 см, товщ. вінець 1 см, товщ. стінок 0,6 см (рис. 9: 8).

9. Фрагмет вінець миски. зП темно-сіра, лискована. вП темно-сіра, згладжена. тексту-ра дрібна. дом. жорстви і піску. д вінець 30 см, товщ. вінець 1 см, товщ. стінок 0,6 см (рис. 9: 9).

10. Фрагмет вінець миски. зП коричнева, лискована. вП чорна, лискована. Формуваль-на маса відмулена. д вінець 24 см, товщ. 0,7—0,8 см (рис. 9: 10).

11. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-сіра лискована. Формувальна маса відмулена. дом. кременю. д вінець 25 см, товщ. 0,5—0,6 см (рис. 9: 11).

12. Фрагмет вінець миски. Поверхня темно-сіра лискована. Формувальна маса відмуле-на. дом. кременю. д вінець 18 см, товщ. 0,6 см (рис. 9: 12).

окремо слід згадати дві знахідки, які техно-логічно і стилістично характерні для тшинець-ко-комарівської культури.

1. Фрагмет стінки посудини орнаментованої широкими заглибленими лініями. зП корич-нева, згладжена. вП сіра, лощена. дом. вели-кої кількості кременю (рис. 9: 13). розкоп 1-24, культурний шар.

2. Фрагмент біконічного кружала. Поверхня цегляста, згладжена. дом. великої кількості кременю (рис. 4: 10). розкоп хх, квадрат 11 / є, глибина 0,6—0,7 м (козак 2012, табл. 5: 12).

обидві речі орнаментовані характерними широкими мілкими заглибленими лініями і містять значну домішку відносно крупних зе-рен кременю. це — поки єдині матеріали цієї культури, до того ж знайдені на різних кінцях

пам’ятки, що вказує на випадковість їхнього попадання сюди. ймовірно неподалік існує по-селення епохи бронзи.

сЕРпу 2003 р. в культурному шарі розкопу XX, в

квадраті 13 / є на глибині 1,0 м, що поряд зі спо-рудою 42 було знайдено шостий по рахунку серп, при цьому — єдиний з території центральної садиби. він виготовлений з сірого волинського (туронського) кременю у біфаціальній техніці, з дугастою спинкою і звуженою п’яткою, на кінці якої залишилась первинна кірка. кінець леза не зберігся. метричні параметри: довжина 9,4 см, ширина леза 3,1 см, ширина п’ятки 1,7 см, дов-жина нижньої частини спинки від п’ятки до точ-ки найбільшого вигину 7 см; товщина по центру 0,9, на п’ятці — 0,6, на кінці — 0,7 см.

на основі візуального огляду зроблено на-ступні спостереження. зламаний кінець на 1,5 см довжини від краю має сліди дії високої температури, через що увесь пронизаний дріб-ними тріщинками (рис. 11: а). характер повер-хні зламу свідчить про те, що він стався вже після сильного нагрівання і повторює дрібну мережу тріщин.

лезо серпа неодноразово підправлялось для загострення, у зв’язку з чим значно звузилось відносно первинної форми. лінія робочого краю знаходиться на відстані всього 0,7—0,8 см від повздовжньої центральної осі виробу, а кут поперекового перерізу леза становить 76—80° (рис. 10: 2). вказана відстань первинно мала бути приблизно вдвічі більшою, а кут — вдвічі меншим.

Поверхня серпа заполірована до блиску (рис. 10: а), через що добре виділяється та його частина, яку було закрито руків’ям (рис. 10: 3). лезо на всю довжину, до самої п’ятки, виступа-ло з руків’я.

Рис. 9. хрінники — Шанків яр, вибірка кераміки з південної садиби


Статті

Рис. 10. хрінники — Шанків яр, серп з центральної садиби: 1 — рисунок; 2 — графічна реконструкція пер-винної форми; 3 — зональні позначення на рисунку серпа. Умовні позначення: а — заполіровка до блиску (сліди спрацювання); б — слабка заполіровка з ледь помітним блиском (остання по часу підправка леза); в — сколи без заполіровки (утилізаційні); г — зашліфована ділянка краю спинки; д — зашліфована ділянка краю спинки перекрита заполіровкою



Рис. 11. хрінники — Шанків яр, серп з центральної садиби, збільшені фото окремих ділянок, позначених на загальному фото


Статті

у нижній частині леза, з одного боку, виді-ляється ряд регулярних сколів (рис. 10: б), які носять значно менші, ледь помітні, сліди полірування, а отже вони є останніми по часу слідами підточування. у перетині добре видно, як ця лінія сколів деформувала первинну його симетрію (рис. 10: 2).

у трьох місцях на лезі присутні утилізаційні сколи, які мають зовсім іншу структуру і вза-галі не заполіровані, а отже, утворились на останній стадії використання серпа внаслідок прямих ударів по краю леза (рис. 10: в; рис. 11: б).

гребінь спинки серпа по всій збереженій дов-жині зашліфований (рис. 10: г; рис. 11: в—д), причому у верхній частині леза це шліфування перекрите полиском від спрацювання (рис. 10: д). з цього випливає, що воно було здійснене до застосування серпа за призначенням, а отже мало на меті спеціально притупити спинку, а не утворилось внаслідок використання виробу після поломки в інших цілях.

враховуючи форму серпа з південної сади-би (козак 2016, табл. 9) та чотирьох серпів зі скарбу, знайденого на території північної сади-би (козак, Прищепа, Шкоропад 2004, рис. 10, рис. 11), можемо відтворити ймовірну первин-ну форму даного виробу (рис. 10: 2). очевидно, що до підправки лезо було пряме, а найбільша його ширина знаходилась приблизно посере-дині довжини.

ДЕЯКІ ЗАУВАГи щОДО ІНТЕРпРЕ-ТАЦІї МАТЕРІАЛІВ З пОсЕЛЕННЯ

В ур. ШАНКІВ ЯРПро Просторову

структуру Пам’яткиз огляду на наявність на пам’ятці трьох

ізольованих скупчень об’єктів постає питан-ня — чи можна розглядати матеріали з них як з одного поселення? відстань між південною і північною садибою становить майже 300 м, а між їхніми крайніми об’єктами могла б сягнути 400 м, окрім цього вони розділені топографіч-но, займаючи, по суті, сусідні миси і різні ви-соти. з таким самим успіхом в цю агломерацію можна було б включити і найближчий пункт з протилежного берега стиру (хрінники 4, база динамо), відстань до якого від південної сади-би — 400 м, а поряд з ним вздовж берега в оби-два боки знаходяться ще кілька аналогічних пам’яток. розкопки на одній з них (хрінники 8) у 2008 р. показали, що там також маємо справу з компактним скупченням об’єктів — залиш-ками однієї невеликої садиби. і хоч усі інші пункти обстежені лише поверхнево, або шур-фуванням, можна попередньо припускати, що між сучасними селами товпижин, набережне і хрінники, по обом берегам стиру існувало компактне скупчення дрібних поселень. вони

могли утворювати систему і бути поєднані со-ціальними чи кровними зв’язками їх жителів, які експлуатували окремий, належний їм про-стір.

тобто планіграфія пам’ятки в ур. Шанків яр демонструє одну з ймовірних моделей того-часної поселенської структури, яка складалась з розосереджених садиб на кшталт сучасної хутірної системи. схожа картина, на жаль, та-кож поки лише за результатами поверхневих обстежень, спостерігається на багатьох скуп-ченнях поселень ранньозалізного віку в басей-нах ікви і горині, де невеликі за площею кон-центрації матеріалів знаходяться на близькій відстані одна від одної на берегових терасах, або на сусідніх острівних підвищеннях в запла-вах. Питання ж їх взаємозв’язку при сьогоден-них стані джерельної бази і методиці ще дуже далеке від вирішення. традиційне стилістичне порівняння матеріалів, як показує досвід, має дуже обмежені можливості в цьому відношен-ні, натомість грішить суб’єктивізмом і примно-жує хибні ідеї. Перспективним було б врешті відкриття могильників, належних цим посе-ленням, і проведення на їхній базі грунтовних досліджень, в тому числі й міждисциплінар- них.

тож, повертаючись, власне до результатів, вже здобутих на Шанковому яру, доцільно було б аналізувати їх як три окремі комплекси. інша справа, що всі вони демонструють надзвичайну схожість керамічного стилю між собою, через що їх можна поміщати в рамки одного етапу. тепе-рішній стан опрацювання матеріалів не дозво-ляє розділити мікрохронологічно ці комплекси і в перспективі марно сподіватись побудувати надійну реконструкцію їх просторово-часового розвитку. наразі всі три садиби умовно можна вважати синхронними, що не виключає різний час заснування і припинення існування кож-ної з них.

Про таксономічну атрибуцію Пам’ятки

для горщиків з ур. Шанків яр своєрідним стандартом є покриття рустом зовнішньої по-верхні і лискування, або старанне згладжуван-ня внутрішньої. руст цей часто дуже грубий, іноді додатково перекритий пальцевими розчо-сами, які залишають паралельні вертикальні або косі канелюроподібні борозни. рідше трап-ляються випадки, коли зовнішня поверхня не мала русту, однак була умисно сформована горбкуватою і шерехатою. а згладженою вона буває винятково рідко, і зазвичай при цьому суцільно вкрита декором з пальцево-нігтевих защипів або прокреслених ліній (рис. 2: 2; 6: 1,2). це — чи не найважливіша риса, яка свід-чить про те, що керамічний стиль хрінницьких пам’яток є стилем західного зразка, вогнищем якого був південно-балтійський басейн, і пред-



ставленого в пізню епоху бронзи та ранньо-залізний вік лужицькою культурою. Промо-вистим в даному контексті є те, що і в наступні епохи вихідці з цих територій теж привносили на волинь посуд з рустованою поверхнею (по-морська, пшеворська, вельбарська культури). контраст у цьому розмежуванні «схід—захід» на волині помітний дуже добре, оскільки ба-сейн річки горині — сусідньої зі стиром прито-ки Прип’яті, займають пам’ятки могилянської групи, для яких і в передскіфський і в скіфсь-кий час рустований посуд не був притаманний і трапляється дуже рідко.

схиляють до такої атрибуції і інші риси мор-фології та оздоблення кераміки з Шанкового яру. Пластичні наліпи на горщиках та паль-цево-нігтеві защипи, нанесені рядами, або хао-тично на поверхні горщиків, ваз та дисків також характерні для лужицької культури і знахо-дять відповідники у третій фазі її розвитку. важливо і те, що найуживанішим орнаментом є ряд наскрізних отворів під вінцями, присут-ній майже на всіх, за винятком кількох одини-ць, горщиках. це також відповідає лужицько-му стилю пізньої фази, в той час як в східніших групах українського лісостепу скіфського часу поряд з отворами набув значного поширення перлинний орнамент, який на горщиках зай-має ту саму позицію, що і отвори. у цьому від-ношенні хрінницькі комплекси близькі ще й до пам’яток черепино-лагодівської групи, однак, крім наскрізних отворів, у горщиках останньої домінують карбовані валики. миски з ур. Шан-ків яр теж відрізняються частою відсутністю орнаментації, або оздобленням наскрізними проколами, тоді як в сусідньому басейні горині на мисках скіфського часу переважав перлин-ний орнамент. до лужицького стилю відно-сяться і зразки столового посуду, яких маємо з пам’ятки доволі мало (рис. 3: 3; 4: 2—9; 9: 7). типовими є також біконічні вази, представлені лише дрібними фрагментами (рис. 3: 5; 8: 7,8). цей зв’язок добре проілюстрував д. Павлів, на-вівши широке коло аналогій в лужицькій куль-турі до більшості різновидів посуду з централь-ної садиби (козак, Павлів 2010).

дана інтерпретація дещо суперечить концеп-ції л. крушельницької, яка виділяла пам’ятки з подібними до хрінницьких комплексами в ок-рему лежницьку групу, проте питання її зв’язків з лужицькою культурою залишила відкритим (крушельницька 1993a, с. 158). важливо взяти до уваги те, що ця група включає пам’ятки, син-хронні лише до пізньої фази лужицької куль-тури, коли стиль кераміки всіх східних груп останньої був досить відчутно і схожим чином видозмінений, порівняно з класичною і тим паче ранньою фазами. в польській історіогра-фії ці стилістичні зміни кераміки вважаються етапними в межах лужицької культури. та-кий підхід зумовлений наявністю на території Польші великої кількості широко досліджених

могильників, час існування яких охоплює два, а іноді і три фази лужицької культури. у віт-чизняній, успадкованій від радянської традиції помітна тенденція до територіального і часово-го подрібнення археологічної таксономії. При цьому в україні з джерельною базою ситуація плачевна — в лежницькій групі досліджених могильників взагалі немає, як немає і перспек-тивних пам’яток для розкопок, а повноцінно вивчених поселенських комплексів — одиниці. ускладнює ситуацію ще й те, що склад керамі-ки на поселеннях може значно відрізнятися від поховального інвентаря, оскільки в якості урн часто використовувався вазоподібний посуд, а супровід складався з індивідуальних столових посудин, тоді як на поселеннях домінуючою складовою є кухонні горщики і миски (Czopek 2007, c. 197). мабуть через це л. крушельниць-ка деякий час виключала генетичний зв’язок старожитностей лежницької групи з лужиць-кими могильниками з волині (крушельниць-ка 1976, с. 60, 69), які в свою чергу не мали, і досі не мають відповідників на поселеннях. це ж спричинює і велику обережність у пов’язанні одиничних зразків посудин типово лужицького стилю з усім іншим хрінницьким комплексом і спроби пояснити це або наявністю окремого раннього горизонту на пам’ятці, або певними архаїчними елементами в пізньому горизонті (козак, Павлів 2010, с. 82).

розглядаючи проблеми навколо лежниць-кої групи, л. крушельницька поставила цілу низку питань, не маючи на них відповіді. При мізерній джерельній базі дуже туманно вима-льовувались її часові і просторові рамки. і хоча сама авторка визнавала хиткість своїх виснов-ків, все ж задекларувала лежницьку групу як окреме культурне явище (крушельницька 1993a, с. 158), однак підхоплена іншими так-сономічна схема, яка вже стала традиційною, породжує цілий ряд незручностей. наприклад на р. західний буг на протилежних берегах знаходяться аналогічні, проте по різному атри-бутовані пам’ятки, і, попри констатацію їхньої подібності, в літературі нерідко зустрічається вживання поряд двох окремих назв по суті од-ного і того ж явища (козак Павлів 2010), тож треба розуміти, що поширенню лежницької групи на захід завадив сучасний національ-ний кордон. на могильнику ульвівецької гру-пи лужицької культури в рованцях є окремі комплекси (скупчення 3), які за своїми рисами цілком можна було б віднести до лежницької групи (Павлів 1993, рис. 8: 8—10). врешті, на-слідком вживання цієї схеми стала атрибуція комплексу з урочища Шанків яр як синкре-тичного (лежницько-черепино-лагодівсько-мо-гилянсько-тарнобжезько-лужицько-висоцько-ранньоскіфського) (козак, Павлів 2010, с. 85).

грунтовний розгляд зазначеної проблеми потребує окремої праці, а наразі, задля уник-нення всіх незручностей, варто відносити хрін-


Статті

ницькі комплекси до лужицької культури як явища вищого порядку. але в такому випадку пам’ятки лежницького типу так само, як і уль-вівецькі, будуть синонімами однієї західно-во-линської територіальної групи цієї культури. тому їх доцільно визначати як окремі хроноло-гічні горизонти (фази) зі своїми ознаками сти-лю, рисами обрядовості і векторами культурних зв’язків. Що ж до найменування цієї групи, то для уникнення збігів і дискримінації котрогось з авторів доцільним є об’єднання двох епонімів у збірну назву — ульвівецько-лежницька гру-па. Подібне бачення озвучене вже не вперше (Павлів 2006, с. 163).

Про датування Пам’яткиу колекції матеріалів з Шанкового яру, на

жаль, дуже мало датуючих речей. на півден-ному краю центральної садиби було знайдено наконечник стріли так званого базисного типу, який широко датований VI — серединою V ст. (козак, 2012, с. 31, рис. 10: 4). він знайдений окремо в культурному шарі розкопу XX без контексту і це єдина знахідка з вузьким дату-ванням. наявність у комплексі центральної садиби кількох посудин з перлинним орнамен-том (козак 2012, табл. 2: 6; 10: 2; 19: 3) теж доз-воляє пов’язати хрінницьку пам’ятку зі скіфсь-ким часом і частково з пізнім передскіфським (жаботин ііі за м. дараган 2011).

Періодизація лужицьких старожитностей незрівнянно краще розроблена для тарноб-жезької групи, аніж для сусідньої з волинню групи пам’яток лужицької культури люблін-щини, яка навіть усталеної назви ще не отри-мала. ця періодизація побудована переважно на матеріалах могильників і її важко застосо-вувати для аналізу поселенських комплексів. керамічна колекція усіх трьох садиб хрінни-цької пам’ятки відповідає загалом пізній фазі тарнобжезької групи (фаза ііі). однак пізнан-ня відносної та абсолютної хронології останнь-ої, особливо для стороннього читача, є досить проблемним. Після отримання серій радіо-карбонних і термолюмінесцентних датувань (Czopek 2001, s. 167—184; Trybała-Zawiślak 2012, s. 177,178), і після корекції хронологіч-но-періодизаціної шкали гальштатського часу (Trachsel 2004) система хронології тарнобжезь-кої групи розхиталася. це зі свого боку породи-ло труднощі при датуванні окремих пам’яток (Czopek 2007, s. 193), кореляції з хронологією скіфської культури і тим паче при перенесенні цієї системи на сусідні регіони з лужицькими пам’ятками, у тому числі й на волинь. тому наразі немає підстав для докладного датуван-ня матеріалів Шанкового яру, як і пам’яток лежницького горизонту в цілому. Широкий діапазон, в рамках якого можна помістити час існування поселення — VII—V ст. до н. е. зро-зуміло, що всі три садиби могли існувати знач-

но коротший проміжок часу. такі дати майже збігаються із запропонованими раніше (козак, Павлів 2010, с. 85). Що ж до відносної хроноло-гії, то в усіх попередніх публікаціях спостері-гаємо значний різнобій у вживанні індексів з центральноєвропейської хронологічної системи та застаріле їхнє абсолютне датування, а тому, з огляду на відсутність прямих прив’язок до цієї системи в лежницькому горизонті, воліємо уникнути примноження цього різнобою. По-вернутись до цього питання можна лише піс-ля синтезу дієвої періодизаційної системи для ульвівецько-лежницької групи з прямим вихо-дом на зовнішні прив’язки, а це буде клопітка справа, судячи у озвучених в даній статті про-блем.

Про «синкретичний» характер матеріалів з Шанкового яру

в усіх попередніх публікаціях авторства д. н. козака та д. ю. Павліва зустрічаємо трактування цього поселення як «пам’ятки змішаного культурного стилю, в матеріалах якої спостерігається поєднання рис лежниць-кої, черепино-лагодівської, могилянської груп, тарнобжезької лужицької культури, пам’яток ранньоскіфського часу Західного Поділля з пев-ними архаїчними елементами, можливо вже не існуючих, висоцької культури та ульвівець-кої групи» (козак, Павлів 2010, с. 85). в окремій попередній публікації «житла» 110 написано, що «за типологією кераміки воно відносить-ся до черепино-лагодівсько-могилянської куль-турної групи ранньозалізного часу» (козак 2009a, с. 131; 2009b, с. 95). а в першій моногра-фії на основі опрацювання відкритих комплек-сів, стверджувалось що «селище в ур. Шанків Яр належить до змішаного лежницько-чере-пино-лагодівського типу, тобто відбиває сам стан контактів між цими групами». При ць-ому підраховано було навіть процентний склад відповідних груп посуду, серед яких виділено також два екземпляри з відповідниками у мо-гилянській групі. важливим моментом є те, що застосування в якості домішок товченого пере-паленого кременю трактувалось як характерна риса черепино-лагодівської групи і це свідчило про проникнення її традицій в технологію ви-готовлення посуду, на відміну від «еталонних пам’яток лежницької групи», де переважав товчений граніт (козак, Прищепа, Шкоропад 2004, с. 20). насправді ж тут закралось якесь непорозуміння, адже типовою домінуючою домішкою в кераміці черепино-лагодівської групи є шамот (крушельницька 1993b, с. 189, 190, 215). немає також підстав атрибутувати як черепино-лагодівську і стилістику части-ни хрінницьких матеріалів. По-перше в самій черепино-лагодівській групі, як зазначала л. крушельницька, кожна з пам’яток, крім спільних, має своєрідні риси. цю різницю вона



пояснювала передусім місцем розташування і контактами з іншими культурами чи група-ми (крушельницька 1993b, с. 235, 236). огляд керамічної колекції з Шанкового яру навпаки дозволяє бачити в ній досить однорідну збірку. адже для характеристики стилю важливими є провідні форми посуду і способи їх оздоблення, представлені абсолютною більшістю, а рідкісні і одиничні екземпляри є винятковими і вико-нують лише допоміжну роль. для прикладу, дійсний синкретичний характер проявляють матеріали з пам’яток в басейні р. ікви, що на схід від хрінників (бардецький, ткач 2012). наразі хрінницький комплекс залишається еталонним для лежницького горизонту ульві-вецько-лежницької групи басейну р. стир.

ЛІТЕРАТУРАбандрівський, м. 2014. Культурно-історич-

ні процеси на Прикарпатті і Західному Поділлі в пізній період епохи бронзи — на початку доби раннього заліза. львів: інститут українознавства ім. і. крип’якевича нану.

бардецький, а., ткач, в. 2012. місцезнаходжен-ня ранньозалізного віку дубно-волиця рівненської області — пам’ятка порубіжжя висоцької культури і могилянської групи. Брідщина — край на межі Га-личини й Волині: матеріали VI-ї краєзнавчої кон-ференції присвяченої Міжнародному Дню пам’яток історії та культури 20 квітня 2012 р., с. 12-21.

дараган, м. н. 2011. начало раннего железно-го века в Днепровской Правобережной Лесостепи. киев: кнт.

козак, д. н. 2009a. до питання про рибальство у скіфську добу на волині. Vita Antiqua, 7—9, с. 130-134.

козак, д. н. 2009b. житлово-господарський ком-плекс рибалок доби раннього залізного віку на во-лині. археологія, 2, с. 94-98.

козак, д. н. 2010. Етюди давньої історії Украї-ни. київ: стародавній світ.

козак, д. н 2012. Поселення неврів, слов’ян та германців на Стирі. київ: іа нану.

козак, д. н. 2016 хрінники (Шанків Яр) — пам’ятка давньої історії Волині. Дослідження 2010—2014 рр. київ: іа нану.

козак, д. н., Павлів, д. ю. 2010. Поселення ран-ньозалізного часу біля с. хрінники на волині. архе-ологія і давня історія України, 2: археологія Право-бережної україни, с. 71-96.

козак, д. н., Прищепа, б. а., Шкоропад, в. в. 2004. Давні землероби Волині: пам’ятки археології на хрінницькому водоймищі. київ: іа нану.

козак, д. н., Шкоропад, в. в. 2005. нові дослід-ження на хрінницькому водоймищі. археологічні дослідження в Україні 2003—2004 р., 7, с. 167-168.

крушельницька, л. і. 1976. Північне Прикар-паття і Західна Волинь за доби раннього заліза. київ: наукова думка.

крушельницька, л. і. 1993a. лежницька група пам’яток волині. в: крушельницька, л. і. (ред.). Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дніпра і Прип’яті. київ: наукова думка, с. 143-158.

крушельницька, л. і. 1993b. черепино-лагодівсь-ка група пам’яток. в: крушельницька, л. і. (ред.).

Пам’ятки гальштатського періоду в межиріччі Вісли, Дніпра і Прип’яті. київ: наукова думка, с. 158-239.

Павлів, д. 1993. нові пам’ятки «лужицької куль-тури» на заході україни. в: крушельницька, л. і. (ред.). Пам’ятки гальштатського періоду в межи-річчі Вісли, Дніпра і Прип’яті. київ: наукова дум-ка, с. 11-56.

Павлів, д. 2006. Пам’ятки кінця доби бронзи — початку ранньозалізної доби із с. ульвівок на со-кальщині. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 10, с. 154-165.

Czopek, S. 2001. Pysznica, pow. Stalowa Wola, stanowisko 1 — cmentarzysko ciałopalne z przełomu epok brązu i żelaza. Rzeszów: Uniwersytet Rzes-zowski.

Czopek, S. 2007. Grodzisko Dolne, stanowisko 22 — wielokulturowe stanowisko nad Dolnym Wisłokiem, I: Od epoki kamienia do wczesnej epoki żelaza. Rzeszów: Mitel.

Trachsel, M. 2004. Untersuchungen zur relativen und absoluten Chronologie der Hallststtzeit. Bonn, 1, 2.

Trybała-Zawiślak, K. 2012. Kłyżów, stan. 2 i Mokrzyszów, stan. 2 — cmentarzyska ciałopalne z wc-zesnej epoki żelaza. Rzeszów: Mitel.

REfEREnCEsBandrivskyi, M. 2014. Kulturno-istorychni protsesy na

Prykarpatti i Zakhidnomu Podilli v piznii period epokhy bronzy — na pochatku doby rannoho zaliza. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiakevycha NANU.

Bardetskyi, A., Tkach V. 2012. Mistseznakhodzhennia ran-nozaliznoho viku Dubno-Volytsia Rivnenskoi oblasti — pami-atka porubizhzhia vysotskoi kultury i mohylianskoi hrupy. Bridshchyna — krai na mezhi Halychyny y Volyni: materialy VI-i kraieznavchoi konferentsii prysviachenoi Mizhnarodnomu Dniu pam’iatok istorii ta kultury 20 kvitnia 2012 r., s. 12-21.

Daragan, M. N. 2011. Nachalo rannego zheleznogo veka v Dneprovskoy Pravoberezhnoy Lesostepi. Kiev: KNT.

Kozak, D. N. 2009a. Do pytannia pro rybalstvo u skifsku dobu na Volyni. Vita Antiqua, 7—9, s. 130-134.

Kozak, D. N. 2009b. Zhytlovo-hospodarskyi kompleks ry-balok doby rannoho zaliznoho viku na Volyni. Arkheolohiia, 2, s. 94-98.

Kozak, D. N. 2010. Etiudy davnoi istorii Ukrainy. Kyiv: Starodavnii svit.

Kozak, D. 2012. Poselennia nevriv, slovian ta hermantsiv na Styri. Kyiv: IA NANU.

Kozak, D. 2016 Khrinnyky (Shankiv Yar) — pamiatka davnoi istorii Volyni. Doslidzhennia 2010—2014 rr. Kyiv: IA NANU.

Kozak, D. N., Pavliv, D. Yu. 2010. Poselennia rannoza-liznoho chasu bilia s. Khrinnyky na Volyni, Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2: Arkheolohiia Pravoberezhnoi Ukrainy, s. 71-96.

Kozak, D. N., Pryshchepa, B. A., Shkoropad, V. V. 2004 Davni zemleroby Volyni: pamiatky arkheolohii na Khrinnyt-skomu vodoimyshchi. Kyiv: IA NANU.

Kozak, D. N., Shkoropad, V. V. 2005. Novi doslidzhennia na Khrinnytskomu vodoimyshchi. Arkheolohichni doslidzhen-nia v Ukraini 2003—2004 rr., 7, s. 167-168.

Krushelnytska, L. I. 1976. Pivnichne Prykarpattia i Za-khidna Volyn za doby rannoho zaliza. Kyiv: Naukova dumka.

Krushelnytska, L. I. 1993a. Lezhnytska hrupa pam’iatok Volyni. In: Krushelnytska, L. I. (ed.). Pamiatky halshtatskoho periodu v mezhyrichchi Visly, Dnipra i Pryp’iati. Kyiv: Nau-kova dumka, s. 143-158.

Krushelnytska, L. I. 1993b. Cherepyno-Lahodivska hrupa pam’iatok. In: Krushelnytska, L. I. (ed.). Pamiatky halshtat-skoho periodu v mezhyrichchi Visly, Dnipra i Pryp’iati. Kyiv: Naukova dumka, s. 158-239.

Pavliv, D. 1993. Novi pamiatky «luzhytskoi kultury» na Za-khodi Ukrainy. In: Krushelnytska, L. I. (ed.). Pamiatky halsh-


Статті

tatskoho periodu v mezhyrichchi Visly, Dnipra i Pryp’iati. Kyiv: Naukova dumka, s. 11-56.

Pavliv, D. 2006. Pamiatky kintsia doby bronzy — pochatku rannozaliznoi doby iz s. Ulvivok na Sokalshchyni. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 10, s. 154-165.

Czopek, S. 2001. Pysznica, pow. Stalowa Wola, stanow-isko 1 — cmentarzysko ciałopalne z przełomu epok brązu i żelaza. Rzeszów: Uniwersytet Rzeszowski.

Czopek, S. 2007. Grodzisko Dolne, stanowisko 22 — wielokulturowe stanowisko nad Dolnym Wisłokiem, I: Od epoki kamienia do wczesnej epoki żelaza. Rzeszów: Mitel.

Trachsel, M. 2004. Untersuchungen zur relativen und ab-soluten Chronologie der Hallststtzeit. Bonn, 1, 2.

Trybała-Zawiślak, K. 2012. Kłyżów, stan. 2 i Mokrzyszów, stan. 2 — cmentarzyska ciałopalne z wczesnej epoki żelaza. Rzeszów: Mitel.

A. B. Bardetskyi

EtudEs to thE charactEristics of thE sEttlEmEnt of thE

Early iron-agE KhrinnyKy — shanKiv yar

From 1994 to 2013 by the 25 excavation trenches were investigated (I—XXII, 24, 25) at the Shankiv Yar tract and together area 6434 m2 was excavated. An analysis of the planigraphy of objects of the early-iron age allows to divide the site into three distant from

each other clusters, which can be interpreted as sepa-rate homesteads. On the base of examined materials, including new, previously unpublished dates, it is pos-sible to say, that this site belongs to the Lusatian cul-ture and represents the Lezhnytsa horizon of the Ul-vivets-Lezhnytsa group, which is synchronous with the late phases of the Tarnobrzeg group of Lusatian cul-ture and the Scythian culture of the Ukrainian Forest-steppe. A wide range within which we can put the time of existence of the settlement — VII—V centuries BC. But all three homesteads could existed much shorter time period. Such chronology almost corresponds with those proposed earlier by D. N. Kozak and co-authors. Contrary to the earlier interpretation of the Khrinnyky site as syncretic, we consider its ceramic complex to be stylistically and technologically homogeneous.

Keywords: The Lusatian culture, the Ulvivets-Lezhnytsa group, homestead, ceramics.

Одержано 28.02.2018

бАРДЕЦьКиЙ Андрій богданович, голова ради, міжрегіональна громадська наукова організація «дубенський археологічний осередок», вул. миро-гощанська 67/42, дубно, рівненська область, 35604, україна, [email protected] andrii Bogdanovych, head of the Council, Interregional PublicScientific Organization «Dubno Archaeological Center», Myrohoshchanska str. 67/42, Dubno, Rivne region, 35604, Ukraine, [email protected].


Стаття присвячена конструктивним характе-ристикам поховань-інгумацій черняхівської куль-тури Шишацького могильника. Усього до вибірки увійшло 89 інгумаційних поховань, в яких просте-жено їх конструкцію. Виділено кілька типів таких поховань (поховання в прямій ямі, в прямій ямі з додатковим елементом, поховання у ямі з запліч-ками, катакомба) та виокремлено їх підтипи.

ключові слова: черняхівська культура, Шиша-цький могильник, поховання, могила.

Шишацький могильник є однією із досить добре вивчених поховальних пам’яток чер-няхівської культури у дніпровському лісосте-повому лівобережжі. за час археологічних роз-копок на ньому (2009—2010, 2012—2017 рр.) розкопано 156 могил, переважна частина яких є похованнями-інгумаціями (рейда, гейко, сапєгін 2018, с. 145). знайдений у них різно-манітний напутній інвентар та порівняно вузь-кі хронологічні рамки існування дослідженої частини некрополя (переважна частина ком-плексів з датуючими речами в межах другої половини IV — початку V ст.) (рейда, гейко, сапєгін 2018а, с. 111—120) дає можливість здійснювати різноманітні реконструкції того-часного поховального обряду.

трупопокладення становлять левову (98,5 %) частку від усіх поховань. інші є кремованими рештками. кількість останніх була, імовірно, більшою, але в результаті людської діяльності було повністю або частково знищено верхній шар пам’ятки, тому, вочевидь, збереглися такі поховання не всі і складають на сьогодні такий незначний відсоток. Поховання-інгумації, ви-явлені на території пам’ятки, не є одноманіт-

удк: 904.5(477.53)”652”

Р. М. Рейда, а. В. Гейко, С. В. Сапєгін

КОНсТРУКТиВНІ хАРАКТЕРисТиКи ІНГУМАЦІЙНих пОхОВАНь чЕРНЯхІВсьКОї КУЛьТУРи

ШиШАЦьКОГО МОГиЛьНиКА

ними в плані конструкцій споруд і мають кіль-ка типів та варіантів.

у цій статті нами подані конструктивні ха-рактеристики інгумаційних поховань чер-няхівської культури Шишацького могильника. для цього була здійснена вибірка, до неї ми не включили наступні категорії:

1) поховання, частково зруйновані госпо-дарською діяльністю під час експлуатації кар’єру та прокладання комунікацій (каналі-заційних труб) до очисних споруд;

2) поховання, здійснені вище рівня материка у культурному шарі, який дуже постраждав від діяльності землерийних тварин, тому контури поховальних споруд не були чітко зафіксовані;

3) дитячі поховання, конструктивні особли-вості яких будуть нами розглянуті в окремій публікації;

4) поховання, конструкція яких зазнала значного руйнування під час грабунку некро-поля у наш час;

5) поховання окремих частин скелета, зок-рема черепа або його частин, здійснені в чер-няхівський час;

6) поховання 124, конструкція якого не роз-глядається нами у зв’язку із продовженням до-сліджень;

7) поховання 5, що належить до курганного некрополя скіфського часу;

8) сучасні перепоховання людських решток із черняхівських могил, здійснені під час екс-плуатації кар’єру з видобутку глини.

таким чином, з урахуванням усіх переліче-них винятків, на сьогодні ми маємо 89 похо-вань-інгумацій, у яких можна чітко простежи-ти особливості їх конструкцій.

у цій статті ми розглядаємо виключно за-лишки конструкцій поховань, виявлених у © р. м. рейда, а. в. гейко, с. в. саПєгін, 2019


Статті

ґрунті. додаткові конструкції, зокрема зроб-лені із дерева, виявлені нами в одиничних ви-падках, збереглися вкрай погано, тому тут не розглядаються.

необхідно зауважити, що оскільки дослід-ження Шишацького могильника тривають і надалі, а значна частина пам’ятки була зруй-нована під час господарської діяльності, де-які наші висновки, що стосуються відсоткових часток тих чи інших типів конструкцій похо-вань, мають попередній характер і, з огляду на зазначені обставини, порівняну відносність. Проте така ситуація тією чи іншою мірою є ха-рактерною для переважної більшості давніх некрополів, зокрема і пам’яток черняхівської культури.

загалом кількість вибірки поховань (89 оди-ниць) з відстеженою земляною конструкцією є, на наш погляд, достатньою для створення від-носно об’єктивного враження про конструктив-ні особливості поховальних споруд на пам’ятці відповідно, звісно, до можливостей цього дже-рела.

усю кількість поховань з чітко простежени-ми поховальними спорудами (89 одиниць) ми умовно будемо вважати за 100 %. відповідно, окремі типи та підтипи будуть складати части-ну від цілого.

на поховальних пам’ятках черняхівської культури серед інгумацій дослідники виді-

ляють дві найбільш чисельні групи поховань орієнтованих головою на захід та північ. не є виключенням у цьому плані і Шишацький не-крополь, але на ньому, як і на інших пам’ятках, чіткої орієнтації могил не існує. кожна з цих двох груп має варіанти у відхиленні довгої осі могильних ям, наприклад, на південь або схід.

за конструкцією усі могильні споруди поді-ляються на три основних типи, підтипи та ок-ремі варіанти в цих підтипах.

Тип І. Поховання в прямій ямі видовженої підпрямокутної форми.

Поділяються на три підтипи:1) вузькі ями;2) широкі ями;варіант а: додатковий конструктивний еле-

мент — сходинка (нині виявлене лише одне по-ховання північної орієнтації з такою ознакою).

1. звужені у нижній частині.Тип ІІ. Поховання в ямі із заплічками.Варіант а: додатковий конструктивний еле-

мент — сходинка.Тип ІІІ. Поховання в катакомбі.наведені вище конструктивні характерис-

тики інгумаційних поховань характерні для більшості поховань і з північною, і з західною орієнтацією.

найчисельннішою на нашому могильнику є група, умовно названа нами групою «захід-них поховань» і типу (рис. 1). умовність цієї

Рис. 1. Поховання в прямих ямах, орієнтовані головою в західному напрямку, підтипи: 1— вузька, звужена в нижній частині; 2 — вузька; 3 — широка (поховання: 1 — № 45; 2 — № 111; 3 — № 115)


Рейда, Р. М., Гейко, а. В., Сапєгін, С. В. конструктивні характеристики інгумаційних поховань...

назви полягає в тому, що до неї ми включили поховання, орієнтовані головою в західному напрямку, проте іноді зі значними відхилен-нями на південь або північ. у окремих ви-падках відхилення у південному напрямку сильніше за відхилення на захід (наприклад, поховання 52). але, на нашу думку, в питанні конструктивних особливостей поховальних ям на Шишацькому могильнику всі поховання західної, західно-південної та південно-захід-ної орієнтації складають одну групу, в яку ми їх умовно і об’єднуємо. група «західних похо-вань» налічує 65 одиниць, що складає 73 % від загальної кількості. самі ями цієї групи мають вигляд видовженого підпрямокутного заглиб-лення у землю з вертикальними стінками (у підтипу «західних широких» стінки іноді дещо звужуються донизу) та заокругленими кутами або заокругленими короткими сторонами без додаткових конструкцій (сходинки, підбої, за-плічки тощо).

Поховання із західною орієнтацією у ямах видовженої підпрямокутної форми відносяться до трьох підтипів.

Перший підтип отримав назву «вузькі» (рис. 1: 2). він характеризується вузькою пря-

мою ямою, часто — заокругленими короткими сторонами. довжина ями варіюється, очевид-но, залежно від зросту похованого (у зафіксо-ваних нами похованнях — від 1,50 до 2,10 м). Ширина ями — від 0,42 до 0,79 м. часто небіж-чик розташований у ямі дуже щільно до її сті-нок, створюючи враження певного стиснення з метою вміщення у створені параметри. Підтип «західних вузьких» ям є найчисельнішим на пам’ятці і складає 37 одиниць — 41,57 % від їх загальної кількості.

другий підтип «західних поховань» отримав назву «широких» (рис. 1: 3). характерною його ознакою буда велика простора (помітно більша за параметри тіла) пряма яма з вертикальними або звуженими донизу стінками. короткі сторо-ни споруди часто заокруглені на кутах. дов-жина таких зафіксованих нами ям варіюється в межах 1,40—2,70 м, ширина — від 0,80 до 1,42 м. небіжчик розташований у ямі вільно по центру або ближче до якоїсь із довгих сторін.

значна частина поховань була пограбова-на, що свідчить про наявність багатого супут-нього інвентарю. до цього підтипу належить зокрема і опубліковане нами поховання 115, яке містить повний супровід, характерний для

Рис. 2. Поховання в прямих ямах, орієнтовані головою у північному напрямку, підтипи: 1 — вузька; 2 — широка; 3 — варіант а (поховання: 1 — № 103; 2 — № 60; 3 — № 22.


Статті

поховань, орієнтованих головою у північному напрямку, а саме — дві пряжки, гребінь, комп-лект керамічного посуду та скляний поліхром-ний римський кубок (рейда, гейко, сапєгін 2016, с. 2—28). «західні широкі» поховання є помітним явищем на Шишацькому могильни-ку і складають 22 одиниці — 24,71 %.

останнім виділеним нами підтипом у групі «західних поховань» є так звані «звужені» похо-вання (рис. 1: 1). для них характерною є вузька яма із заокругленими короткими сторонами та вертикальними стінками. яма має неправиль-ну форму і споруджувалася для вміщення в неї небіжчика певних параметрів, а половина, де розташовувалася верхня частина тіла, помітно ширша за частину розташування нижніх кінці-вок. звуження ями може мати поступовий або східчастий характер. довжина зафіксованих нами «західних звужених» ям варіюється від 1,55 до 2,0 м, максимальна ширина — від 0,53 до 0,71 м. кількість таких поховань сьогодні

складає 6 одиниць — 6,74 % від усієї кількості поховань.

другою за чисельністю на Шишацькому мо-гильнику стала група поховань з орієнтацією небіжчиків головою у північному напрямку (рис. 2). у плані орієнтації кістяка (або, за від-сутності останнього, — орієнтації довгої осі по-ховальної споруди), група «північних поховань» у простих ямах виглядає більш монолітно, маю-чи основним напрямком північний з більш або менш помітними відхиленнями. усього група «північних поховань» у простих ямах налічує 17 одиниць, що складає 19,1 % від загальної кількості поховань. самі ями цієї групи мають вигляд видовженого підпрямокутного заглиб-лення у землю з вертикальними стінками (у підтипу «північних широких» та «північних з додатковим елементом» стінки іноді дещо зву-жуються донизу) та заокругленими кутами або заокругленими короткими сторонами без до-даткових конструкцій (у двох підгрупах) і до-

Рис. 3. Поховання в ямах із заплічками, підтипи: 1, 2 — із заплічками; 3 — варіант а (поховання: 1 — № 94; 2 — № 46; 3 — № 58)



датковою конструкцією (у виділеній підгрупі «північних з додатковим елементом»).

у свою чергу група «північних поховань» у простих ямах умовно ділиться на дві підгрупи, відповідно до виділених нами підтипів.

Перший підтип отримав назву «північних вузьких» (рис. 2: 1). він характеризується вузь-кою прямою ямою, часто — заокругленими ко-роткими сторонами. довжина ями у зафіксова-них нами похованнях варіюється в межах від 1,74 до 2,33 м, ширина — від 0,60 до 0,79 м. не-біжчик розташований у ямі щільно до її стінок. цей підтип не є чисельним на пам’ятці і скла-дає 4 одиниці — 4,49 % від загальної кількості усіх поховань вибірки.

другим, найчисельнішим у групі «північних поховань», є підтип з широкими ямами (рис. 2: 2). для нього характерна простора (помітно більша за параметри тіла) пряма яма з вертикальними або звуженими донизу стінками. короткі сто-рони споруди часто заокруглені на кутах. яма має підпрямокутну видовжену форму. довжина таких зафіксованих нами ям варіюється в ме-жах 1,57 — 2,92 м, ширина —від 0,80 до 1,32 м. небіжчик розташований у ямі вільно, по центру або ближче до якоїсь із довгих сторін. характер-ним прикладом цього підтипу є опубліковане поховання 60 Шишацького могиль-ника, яке містило поховання жінки з повним набором особистих речей (фібули, пряжка, мушля, гребінь, на-миста), супроводу у вигляді кераміч-ного посуду та супровідної їжі (рейда, гейко, сапєгін 2014a). значна части-на поховань цього підтипу була пог-рабована в давнину. «Північні ши-рокі» поховання є помітним явищем і на некрополі складають 12 одини-ць — 13,48 % від вибірки.

варіантом конструктивних особ-ливостей «широких» поховань з пів-нічною орієнтацією була могильна яма із додатковим елементом — схо-динкою (рис. 2: 3). яма мала досить значні розміри (145 см завширшки) та (260 см завдовжки) із заокругле-ними короткими сторонами. у пів-денній частині могили залишено помітний уступ-сходинку завширш-ки близько 0,4 м і висотою 0,21 м від дна. цей підтип на сьогодні пред-ставлений лише однією одиницею, а саме — похованням 22, що складає 1,12 % від усієї вибірки. одинич-ність та схожість цього підтипу (за винятком наявності додаткової схо-динки) з похованнями перших двох підтипів сприяли включенню його до групи «північних поховань». без відкриття інших аналогічних похо-вань зараз складно стверджувати, чи була додаткова сходинка запла-

нованим елементом конструкції поховання з боку релігійних поглядів, чи мала виключно технологічний характер (залишена сходинка для зручності в облаштуванні поховальної ка-мери, економії трудових затрат тощо). у випад-ку відкриття інших аналогічних за конструк-цією поховань зі сходинкою не виключається можливість виокремлення їх у окрему групу.

наступним типом поховань на Шишацькому могильнику є невелика, проте репрезентативна група поховань у ямах із заплічками (рис. 3). даний тип характерний для поховань із за-хідною орієнтацією. незважаючи на відносно невелику чисельність (5 одиниць — 5,61 % від вибірки), ця група на сьогодні не має підгруп, проте має один варіант. загалом поховання у ямах із заплічками являють собою конструк-цію, яка передбачає спорудження відносно просторої видовженої ями овальної (рис. 3: 1, 2) або підпрямокутної форми (рис. 3: 3), внизу якої по довгій осі споруджується вужча яма ви-довжено-овальної або підпрямокутної форми. таким чином, по периметру над нижньою час-тиною споруди утворюється уступ-заплічики. небіжчик вміщується у вузьку яму внизу спо-руди, а заплічики слугують конструктивним елементом, зокрема для розміщення на них

Рис. 4. Поховання в катакомбі, № 116


Статті

дерев’яного щита, дощок тощо, які закривають саме поховання. до типу західних поховань із заплічками належать п’ять споруд, що складає 5,61 % від вибірки.

Ще одне поховання із заплічками віднесено до могил з додатковим конструктивним елемен-том (варіант а; рис. 3: 3). це поховання 58 Ши-шацького могильника — орієнтоване довгою віссю меридіонально, у верхній частині якого по довгій південній стороні облаштовано до-даткову сходинку заввишки у 0,25 м. Питання призначення цього елемента також залишаєть-ся нез’ясованим. варіант, відповідно, складає 1,12 % від загальної кількості поховань.

четвертою групою конструкцій поховань Шишацького могильника є невелика (дві оди-ниці) група поховань у катакомбах. його відсо-ток від загальної кількості порівняно невели-кий і складає 2,24 %.

яскравим прикладом такого типу є похован-ня 116 (рис. 4). воно складалося з просторої вхідної ями та підбою, зробленого по довгій осі споруди, рівень якого був на 0,30 м нижче. яма (вхідна яма) являла собою видовжено-округлої форми широке заглиблення із вертикальними стінками. максимальна довжина — 2,33 м; мак-симальна ширина — 1,70 м. стінки ями — вер-тикальні, простежувані на висоту до 0,20 м. Під-бій (місце поховання) являв собою видовжене заглиблення неправильної форми, влаштоване вздовж західної частини вхідної ями. Форма по дну на 2/3 (південна частина) була підпрямокут-ною, помітно звужуючись та заокруглюючись у північній частині. Підбій мав округле склепіння по довгій західній частині. максимальна дов-жина — 2,25 м; максимальна ширина — 0,95 м; мінімальна ширина — 0,53 м.

виділені нами типи, підтипи та варіанти підтипів являють собою конструкційні особли-

вості інгумаційних поховань Шишацького мо-гильника черняхівської культури та в цілому відображають їх кількісне співвідношення між собою. винятком є, на нашу думку, частина вузьких та, можливо, звужених західних похо-вань, які унаслідок цілковитого чи часткового руйнування земляних конструкцій не увійшли до вибірки. одним із таких поховань («вузьких», орієнтованих головою у західному напрямку) є, на наш погляд, опубліковане поховання 39, так зване поховання з «платою харону» (рейда, гейко, сапєгін 2014b; рейда, гейко, майорова 2018). його конструкція простежувалася у схід-ній частині, західна ж частина була зруйнова-на траншеєю, яку викопали під час прокладан-ня каналізаційної труби. через значний рівень зруйнованості це поховання до вибірки, як і помітна кількість інших «західних вузьких» по-ховань, включене не було. тому ми вважаємо, що частка таких поховань на пам’ятці була ще помітнішою.

серед виділених могил найбільшу кількість складають поховання у простих вузьких ямах. за нею йдуть поховання, здійснені у простих широких ямах. Поховання у ямах із заплічка-ми та поховання-катакомби є порівняно нечас-тими у нашій вибірці і, очевидно, їх частка від-повідає, власне, специфічній етнокультурній ситуації на Шишацькому могильнику.

ЛІТЕРАТУРАрейда, р. м., гейко, а. в., сапєгін, с. в. 2014a.

жіноче поховання 60 з Шишацького могильника черняхівської культури. в: івакін, г. ю. (ред.). Від венедів до Русі. Збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Дениса нико-димовича Козака з нагоди його 70-ліття. київ: іа нану; харків: майдан, с. 193-204.

рейда, р. м., гейко, а. в., сапєгін, с. в. 2014b. Поховання з «платою харону» з Шишацького мо-гильника черняхівської культури. археологія, 1, с. 97-103.

рейда, р. м., гейко, а. в., сапєгін, с. в. 2016. По-ховання 115 Шишацького могильника зі скляним орнаментованим кубком. Oium, 5: черняхівська культура, с. 20-28.

рейда, р. м., гейко, а. в., майорова, а. о. 2018. «Плата харону» в похованні Шишацького могильни-ка черняхівської культури. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3, с. 225-232.

рейда, р. м., гейко, а. в., сапєгін, с. в. 2018а. деякі хроноіндикатори другої половини IV — V ст. з Шишацького могильника. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3, с. 111-120.

рейда, р., гейко, а., сапєгін, с. 2018b. дослід-ження Шишацького могильника у 2013—2017 рр. в: і Всеукраїнський археологічний з’їзд: Програма роботи та анотації доповідей (ніжин, 23—25 листо-пада 2018 р.). київ: іа нану, с. 145.

REfEREnCEsReida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. 2014a. Zhinoche

pokhovannia 60 z Shyshatskoho mohylnyka cherniakhivskoi

Рис. 5. графік розподілу типів конструкцій ін-гумаційних поховань Шишацького могильника. «західні»: 1 — тип і, підтип 1; 2 — тип і, підтип 2; 3 — тип і, підтип 3. «Північні»: 1 — тип і, підтип 1; 2 — тип і, підтип 2; 3 — тип і, підтип 2, варіант а. ями з заплічками: 1 — тип іі; 2 — тип іі, варіант а. катакомби: 1 — тип ііі



kultury. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Vid venediv do Rusi. Zbirnyk naukovykh prats na poshanu doktora istorychnykh nauk, pro-fesora Denysa Nykodymovycha Kozaka z nahody yoho 70-lit-tia. Kyiv: IA NANU; Kharkiv: Maidan, s. 193-204.

Reida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. 2014. Pokhovan-nia z «platoiu Kharonu» z Shyshatskoho mohylnyka chernia-khivskoi kultury. Arkheolohiia, 1, s. 97-103.

Reida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. 2016. Pokhovan-nia 115 Shyshatskoho mohylnyka zi sklianym ornamentova-nym kubkom. Oium, 5: Cherniakhivska kultura, s. 20-28.

Reida, R. M., Heiko, A. V., Maiorova, A. O. 2018. «Plata Kharonu» v pokhovanni Shyshatskoho mohylnyka chernia-khivskoi kultury. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3, s. 225-232.

Reida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. 2018a. Deiaki khronoindykatory druhoi polovyny IV — V st. z Shyshatskoho mohylnyka. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3, s. 111-120.

Reida, R., Heiko, A., Sapiehin, S. 2018b. Doslidzhennia Shyshatskoho mohylnyka u 2013—2017 rr. In: I Vseukrain-skyi arkheolohichnyi z’izd: Prohrama roboty ta anotatsii dop-ovidei (Nizhyn, 23—25 lystopada 2018 r.). Kyiv: IA NANU, s. 145.

R. M. Reida, A. V. Heiko, S. V. Sapiehin

constructivE charactEristics of Burials with inhumation of chErniaKhiv culturE of

shyshaKy cEmEtEryThe article deals with the characteristics of graves’

constructions of Shyshaky cemetery of Cherniakhiv culture. During the total period of excavation work for eight seasons there were found 156 burials. The graves’ structures were traced in 89 graves of Shyshaky cem-etery. The inhumations were oriented to the west and to the north and the amount of them was 98.5 % of the total number. These burials were in grave pits, lerge graves, barbarian chambered graves or in grave pits with some constructive features.

The ratio of inhumations was as follows: in grave pits (Fig. 1—2), lerge graves (Fig. 3), barbarian cham-bered graves (Fig. 4) or in grave pits with some con-structive features (Fig. 2: 3; 3: 3) are given in the table (Fig. 5).

The burial constructions of Shyshaky cemetery re-fer to late periods of Cherniakhiv culture and they are dated to the second part of the 4th — 5th centuries.

Keywords: Cherniakhiv culture, Shyshaky cem-etery, burial, grave.


ГЕЙКО Анатолій Володимирович, кандидат іс-торичних наук, завідувач відділу, інститут керамо-логії — відділення інституту народознавства нан україни, Партизанська, буд. 102, опішня, 37600, україна, [email protected] anatoliy v., Candidate of Historical Sciences, Head of department, Institute of Keramology — of the Ethnology Institute, National Academy of Sciences of Ukraine, Partyzanska, 102, Opishnia, 37600, Ukrainе, [email protected].РЕЙДА Роман Миколайович, кандидат історич-них наук, науковий співробітник, інститут археоло-гії нан україни, героїв сталінграда, буд. 12, київ, 04210, україна, [email protected] roman m., Candidate of Historical Sciences, Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].сАпєГІН сергій Васильович, старший науковий співробітник, музей-заповідник а. с. макаренка, макаренка, 1, ковалівка, 38701, україна, [email protected] sergiy v., Senior Researcher, Museum-Reserve A. S. Makarenko, Makarenka, 1, Kovalivka, 38701, україна, [email protected].


удк: [904.4:737.1](477.4+477.8)”652”

К. В. Мизгін

ЗНАхІДКи РиМсьКих МОНЕТ НА ВОЛиНІ: ОсНОВНІ КАТЕГОРІї ТА ОсОбЛиВОсТІ РОЗпОВсюДжЕННЯ

(до проблеми регіонального вивчення) 1

на підставі опублікованих та нових джерел розглядаються різні категорії нумізматичних знахідок римського часу на території Волині, ви-окремлюються особливості їх розповсюдження у порівнянні з іншими регіонами центральної та Східної європи.1

ключові слова: римські монети, Барбарикум, черняхівська культура, вельбаркська культура.

регіональне вивчення будь-якої категорії археологічних знахідок завжди несе в собі пев-ні ризики того, що межі досліджуваного регіо-ну є занадто штучними, створеними під впли-вом меж сучасних адміністративних одиниць, або певних історіографічних традицій. тому виокремлення таких регіонів має враховувати і природні і географічні особливості, і загаль-ні особливості розвитку археологічної ситуації в досліджуваний період, зокрема хронологіч-ний аспект, і особливості розповсюдження різ-

1. дослідження проведено в рамках проекту «між морями: культурні зміни між балтийським та чорним морями в світлі знахідок римських мо-нет», профінансованого національним центром науки Польщі (DEC-2015/16/S/HS3/00180). стат-тя є розширеною версією доповіді к. мизгіна та є. ткача «Про деякі особливості знахідок римсь-ких монет на волині», виголошеної на міжнарод-ній науковій конференції «“археологія волині: господарство. ремесло. культ”, пам’яті дениса никодимовича козака. 25 років археологічних до-сліджень на хрінницькому водосховищі» (с. хрін-ники, демидівський район, рівненьська область, 15—17 вересня 2017 р.). сердечно дякую колегам за консультації та допомогу під час роботи над публікацією: є. ткачу (львів), о. милашевсько-му (київ), я. онищуку (львів), м. рудницькому (варшава), д. Філатову (харків) та ін.

них категорій синхронних знахідок. але теж не слід забувати, що все це є відображенням рівня досліджуваності, тобто ступня наших су-часних знань, і в жодному випадку — не відоб-раженням дійсності. цей постулат, свого часу сформульований хансом юргентом еггерсом в межах його «трьохступеневої системи культур» (Eggers 1951, S. 23—25), є ключовим для кож-ного регіонального дослідження.

з однієї сторони, волинському регіону дійсно притаманні географічні, природничі і історич-ні особливості розвитку, що, безумовно, вказує на доцільність вивчення його в межах регіо-нальних досліджень. але з іншого боку, не слід забувати, що сама по собі волинь — це історич-ний регіон, поняття якого, починаючи з XI ст., змінювалось, як і розуміння його границь (пор.: бондаренко 2004). використання термі-ну «волинь» у сучасному розумінні в стосунку до старожитностей III—V ст. може виглядати значною модернізацією. саме тому в нашому випадку вивчення цього регіону повинно від-буватися не окремо, відірвано, а лише у порів-нянні з сусідніми. Що ж до територіальних гра-ниць волині, то нами використані географічні межі, в яких вивчав цей регіон діонис козак (козак 1992, с. 3—4) 2.

об’єктом нашого дослідження є знахідки римських монет у волинському регіоні, і тому, передусім, зазначимо: проблема регіонального вивчення знахідок римських монет взагалі на території східної європи порушена дослідни-ками досить поверхово. можна говорити лише про окремі публікації, присвячені, наприклад,

2. наприклад, крім волинської, рівненської, захо-ду житомирської областей, до них входить також північна львівщина.© к. в. мизгін, 2019


Мизгін, К. В. знахідки римських монет на волині: основні категорії та особливості розповсюдження

характеристиці знахідок римських монет на території Північно-західного Причорномор’я (столярик 1992) та дніпровского лібовере-жжя (мызгин 2013b). Що стосується волині, то спеціальних робіт, присвячених вивченню знайдених тут римських монет хоч і мало, про-те значно більше ніж в інших регіонах східної європи. нумізматичні знахідки з території волинського регіону брали участь в аналізі пізньоримських монет з території централь-ної європи, проведеному польським дослідни-ком а. бурше в середині 1990-х рр. на основі великих скарбів римських монет і знахідок золотих медальйонів вчений констатував при-належність частини місцевого населення до еліти германського суспільства (Bursche 1996, p. 93). до цього ж часу відносяться і цікаві спос-тереження д. козака над картою поширення римських монет на території волині. зокрема, вчений звернув увагу на кілька скупчень рим-ських монет на території волинської та жито-мирської областей, які збігаються з ареалами знахідок золотих римських медальйонів та ве-ликих скарбів денаріїв (козак 1995, с. 56—57; рис. 8). на думку дослідника ці скупчення мар-кують найбільш заселені області волині (ко-зак 1995, с. 57), хоча зараз стає зрозуміло, що ці скупчення є скоріше відображенням стану реєстрації знахідок римських монет в регіоні на середину 1990-х рр. безпосередньо знахід-кам на території волині присвячені відповідні нумізматичні нариси м. і з. кучинко (кучин-ко, кучинко 2007, с. 37—66), П. кононця (коно-нець 2012) та і. Пасюка (Пасюк 2008, с. 22—29; 2015, с. 75—76). у жодному випадку не змен-шуючи досвід та знання цих дослідників, все ж відмітимо, що ці праці слід розглядати швид-ше як данину історіографічній традиції, закла-деній ще в середині хх ст. здебільшого вони вторять концепціям, випрацьованим в. кро-поткіним та м. брайчевським, на основі кар-тини поширення знахідок монет актуальній до 1950-х — початку 1960-х рр. станом на 2018 р., звичайно і ця картина, і сам рівень аналізу, так само як і методика обробки даних, виглядають значно застарілими. останнім часом нумізма-тичні матеріали римського часу, в тому числі західної волині, активно вивчаються я. они-щуком (онищук 2015).

Проте хотілось би зазначити наступне: прак-тично всі ці дослідження базуються на дуже обмеженій джерельній базі, сформованій в се-редині хх ст. ідеться про поки що єдині най-повніші опубліковані зводи, в яких зібрана ін-формація про знахідки римських монет у т. ч. на території волині — це каталоги м. брай-чевського (брайчевський 1959, с. 119—125) та в. кропоткіна (кропоткин 1961, с. 39—111, із пізнішими доповненнями у 1966 та 2000 рр.). у свою чергу, здебільшого джерелом для цих каталогів слугували ранніші корпуси знахі-док, наприклад в. антоновича (антонович

1900), в. ляскоронського (ляскоронский 1926), та інших. слід відмітити, що інформація, яка потрапила до каталогів м. брайчевського та в. кропоткіна іноді відрізняється загальністю або неповнотою відомостей. саме тому дуже складно оцінити кількість знахідок монет в них, які відносяться до території волині. мож-на лише констатувати, що загалом в цих ка-талогах мова йде про не менше ніж 20 скарбів (близько 4000 монет) і не менше 120 пунктів одиничних і колективних знахідок (не менше 210 монет).

у наступні роки, до початку ххі ст., кількість відомостей про монети зростала дуже повільно. наприклад, з археологічних досліджень: на могильнику баїв у волинській обл., у зруйно-ваному похованні (?) було знайдено підвіску з денарія траяна (кухаренко 1975, с. 60, рис. 10: 1; кропоткин 2000, с. 24, № 1747); на підлозі житла, дослідженого біля с. маркуши жито-мирської обл. був знайдений денарій антоніна Пія (винокур 1964, с. 179, рис. 3, 4; кропоткин 2000, с. 25, № 1774). Проте реєструється інфор-мація і про випадкові знахідки, в основному, у 1960—1970-і рр. (див.: кропоткин 2000, с. 24, № 1754; с. 25, № 1755, 1756, 1758, 1766—1768, 1770, 1771, 1773; с. 34, № 1923, 1925, 1925; с. 35, № 1928, 1932; с. 52, № 2290, 2291).

якісні зміни у історії накопичення інфор-мації про знахідки римських монет на волині відбулись фактично на початку ххі ст. При ць-ому це було пов’язано не стільки з активізацією археологічних досліджень, скільки із початком «ери металодетектора» у археології (за висло-вом датської дослідниці хелли хорснес; пор.: Horsnaes 2010, p. 43). методичне використан-ня металодетекторів під час археологічних до-сліджень в кілька разів збільшило джерельну базу не тільки знахідок монет, але і металевих речей взагалі. у випадку волинського регіо-ну, це яскраво підтверджується результатами досліджень на хрінницькому археологічному комплексі, де римські монети було виявлено не тільки в культурному шарі, а й у заповненні поглиблених об’єктів (козак 2012, с. 145; 2016, с. 41, прим. 6). Ще одним прикладом є денарії, знайдені в культурному шарі римського часу на багатошаровому поселенні Шацьк (деме-дюк 2010, с. 9; рис. 22: в).

Проте у явищі «ери металодетектору» є ін-ший, сумний бік, а саме — використання де-текторів у ненаукових, по суті — незаконних цілях. на жаль, сьогодні основним ресурсом інформації про нові знахідки римських монет, в тому числі в регіоні, є відомості, отримані від шукачів скарбів. Подібна інформація майже завжди позбавлена археологічного контексту, а її якість залежить від її засобу отримання. так, найефективнішим є особистий контакт із скарбошукачем та / або листування з ним, коли вдається не тільки дізнатися про умови та міс-це виявлення артефактів, але й іноді (дуже


Статті

рідко) переконати віддати знахідку до місце-вого чи центрального музею. Проте більшість інформації міститься на відповідних інтернет-форумах, чи у соціальних мережах. в цьому випадку в нашому розпорядженні є фото монет і тільки зрідка — регіон знахідки (адміністра-тивні район або область). останнім часом кіль-кість таких знахідок виросла до десяток тисяч. у цій публікації ми не будемо торкатися про-блем охорони культурної спадщини в нашій країні, проте зауважимо — не брати до уваги факт існування таких знахідок, при наймні у випадку античних монет — для нас є так само недопустимий, як і їх незаконний пошук. хо-чемо ми того, чи ні — але це, хоч і сумні, але реалії, і не тільки українські, але й загальнос-вітового масштабу. інша справа — зважений критичний підхід до цього типу джерел. нап-риклад, методика опрацювання подібних ама-торських знахідок античних монет на території Польщі запропонована польским дослідником а. димовським (Dymowski 2011, s. 29—44). у випадку українських знахідок таку спробу зро-били ми (мизгін 2015), запропонувавши кілька рівнів достовірности інформації, серед яких ві-домості про детекторські знахідки відносяться до категорії малодостовірних свідчень, а їх ви-користання допустиме окремо від достовірної інформації, проте є обов’язковим (мизгін 2015, с. 184—185). на наш погляд, такий критичний підхід дозволяє значно розширити уявлення про характер нумізматичних знахідок римсь-кого часу на території волині, зробити картину їх складу більш актуальною.

відповідно до наших уявлень, побудованих на доступній інформації, на території волині можна говорити про наявність наступних кате-горій знахідок римських монет: республіканські денарії; денарії і—іі ст.; бронзові монети про-вінційного і автономного карбування іі—ііі ст.; ауреуси і—ііі ст.; антонініани; бронзові монети IV ст.; силікви; золоті монети (у т. ч. медальйони) IV ст. окремою категорією знахідок, опосередко-вано пов’язаною з римськими монетами, є їхні копії та наслідування, зроблені у ваварському середовищі. Перед тим, як ми розглянемо пере-лічені категорії, відзначимо складність їх карто-графування: опублікований раніше матеріал не відрізняється чисельністю, а новий практично не має місць прив’язок. маємо надію, що у май-бутньому ця ситуація зміниться.

Республіканські монети. в каталогах м. брайчевського та в. кропоткіна містилося лише три повідомлення про знахідки римських республіканських монет на території волині. це: денарій C. Norbanus, відкарбований у 83 р. до н. е. (RRC 357/1b), знайдений біля с. крас-не рівненської обл. (брайчевський 1959, с. 162, № 518; кропоткин 1961, с. 73, № 846), два де-нарія, які начебто входили до складу скарбу ім-ператорських денаріїв і—іі ст. (денарій 268—254 рр. до н. е. та денарій L. Flaminius Chilo,

109—108 рр. до н. е., RRC 302/1) з с. черниця рівненської обл. (брайчевський 1959, с. 133, № 144; кропоткин 1961, с. 56, № 393), та моне-та стародавньої іудеї, відкарбована у іі—і ст. до н. е. (?), знадена біля дубно рівненської обл. (брайчевський 1959, с. 162, № 521; кропоткин 1961, с. 110, № 1715). стосовно останніх двох позицій (монети з черниці та дубна) є певні сумніви в достовірності їх походження — вони цілком могли бути частинами нумізматичних колекцій, випадково записані як знахідки (більше див.: Myzgin 2017а, p. 112, 118). ма-лодостовірна інформація не дуже розширює коло таких знахідок: нам відомо про знахідки республіканських денаріїв на півночі львівсь-кої обл., біля белзу (L. Scribonius Libo, 62 р. до н. е., 416/1а—с) та рави-руської (L. Roscius Fabatus, 64 р. до н. е., RRC 412/1) (Myzgin 2017a, p. 108, 163). також відомо про дві знахідки на території рівненської області імітацій респуб-ліканських денаріїв, які, можливо, наслідують емісії Cn. Cornelius Lentulus (RRC 393/1a—b) та M. Aburius M. f. Geminus (RRC 250/1) (Myzgin 2017а, p. 163, 164). навіть не враховуючи не відомі нам екземпляри, знайдені скарбошука-чами, на сьогодні ще складно уявити, що на те-риторії волині римські республіканські монети отримали велике розповсюдження. як бачимо, йдеться про південну волинь, що примикає до ареалу найбільшого розповсюдження знахідок таких монет у східній європі, у басейні верх-ньої та середньої течії дністра. разом вони утворюють так звану волинсько-дністровську зону знахідок республіканських монет. Подібні скупчення знахідок добре відомі західніше, на території центральної європи, особливо в ба-сейнах вісли та одеру (Dymowski 2016, p. 75, map 4).

основною і типовою категорією знахідок на території волині, як і в цілому для східної євро-пи, є імператорські денарії І—ІІ ст. за катало-гами в. кропоткіна та м. брайчевського, згідно наших підрахунків, вони складають близько 87 % нумізматичних знахідок римського часу на території регіону. кількість таких монет, знай-дених скарбошукачами, навіть складно уявити. але в цілому зберігається тенденція зменшення їх знахідок у напрямку Полісся.

важливим джерелом є скарби денаріїв і—іі ст. як нами вказано вище, в літературі є ві-домості про не менше ніж 20 скарбів денаріїв в регіоні. Проте, далеко не у всіх випадках інфор-мація про них є повною або частково повною, що дає можливість більш чи менш їх повноцінної хронологічної характеристики. нами до таких скарбів віднесено чотири: знайдені біля но-воалександрівки (брайчевський 1959, с. 132, № 124), новоград-волинського (кропоткин 1961, с. 55, № 382), старої романівки (кропот-кин 2000, с. 57—58, № 317) житомирської обл. та черниці рівненської обл. (кропоткин 2000, с. 60—61, № 868а). ці скарби належать до найпо-



ширенішої групи скарбів на территорії барбарі-куму (на території черняхівської, вельбаркської та пшеворської культур) — до типу D за класи-фікацією а. димовського та к. мизгіна (мыз-гин, дымовский 2014, с. 93, прил. 2; Dymowski, Myzgin 2014, map 2). основу цих скарбів скла-дають денарії іі ст. (династії антонінів), тоді як денарії і ст. представлені в значно меншій кіль-кості. При цьому найпізнішими монетами в них завжди є ранні емісії денаріїв септимія севера (Dymowski, Myzgin 2014, table 1). характерною рисою цих скарбів є те, що монети в них мають високий ступінь уживання (потертість), нерідко вони містять в своєму складі речі, характерні для IV — початку V ст., що свідчить про достат-ньо пізню дату їх депонування — не ранніше ступені с3 центральноєвропейської хронологіч-ної системи (Dymowski, Myzgin 2014, р. 50—51). Подібна ситуація простежується і на сусідніх територіях (мызгин 2013a, с. 218—223; Ciołek 2008, p. 158), хоча, наприклад, на території вельбаркської та пшеворської культури значно вищий відсоток скарбів раннішої хронологічної структури — типів а, в та с (Dymowski, Myzgin 2014, map 1).

Ауреуси І—ІІІ ст. — категорія знахідок римських монет до початку ххі ст. на волині в науковій літературі відома слабо. винятка-ми є інформація у каталозі в. кропоткіна про ауреуси марка аврелія з машова (кропоткин 1961, с. 54, № 335) та антоніна Пія з житомира (кропоткин 1961, с. 55, № 377) та у зводі алек-сандра бурше про знахідку в регіоні (без точно-го місця) медальйона галлієна (Bursche 1996, p. 156, N 86а) 1. у 2007 році, під час досліджень на могильнику черняхівської культури біля смт йосипіка 1 львівської обл., у похованні 1 (безурновій кремації), у центрі ями, під каль-цінованими кістками було знайдено 1/8 части-ну ауреусу нерона, карбування центрального монетного двору у римі 64—65 рр. н. е. (реве-ра 2012, с. 245—246; 250, рис. 1). Проте відне-сення цієї пам’ятки виключно до волиньского регіону — питання дискусійне. вона, скоріше, належить до волинсько-Подільського погра-ниччя (ревера 2012, с. 245). нажаль, основна інформація про знахідки ауреусів в регіоні має малодостовірне походження. за нашими дани-ми, можна говорити про не менше ніж 21 нову знахідку ауреусів і—ііі ст. у регіоні 2. разом з

1. у каталогах м. брайчевського та в. кропоткіна від-мічена знахідка золотої монети біля с. лудин, де був знайдений золотий ланцюжок в золотою монетою не відомого емітента (кропоткин 1961, с. 53, № 333; Bursche 1998, s. 170). за відсутності датуваня монети складно її включити до розгляду у цій публікації.

2. інформація про них розміщена на нашому відкрито-му інтернет-ресурсі, присвяченому знахідкам римсь-ких золотих монет на території барбарикуму (Roman Gold Coins from Barbaricum Online (RGCB Online): http://rgcb.lach.edu.pl): N 37, 39, 58, 61, 66, 70, 71, 108, 109, 123, 149—151, 155, 164, 165, 170, 172—175).

відомими вже знахідками (24 монети) хроно-логічно вони розподіляються наступним чи-ном: ауреуси і—іі ст. — 16,6 % (4 екз.: адріан та антонін Пій — по 1 екз., марк аврелій — 2 екз.), ауреуси династії северів — 8,4 % (2 екз.: александр север та елагабал), ауреуси епо-хи солдатських імператорів — 58,4 % (14 екз.: гордіан ііі — 2 екз., траян деций, у т. ч. для гостиліана — 7 екз., волузіан, валеріан і — по 1 екз., галлієн — 3 екз.), ілірийські імпера-тори, правителі періоду тетрархії та доміна-ту — 16,6 % (4 екз.: авреліан — 1 екз., мак-симін геркулій — 2 екз., діоклетіан — 1 екз.). звертає на себе увагу значно підвіщений від-соток монет часів траяна деция. це стосуєть-ся не тільки території волині, але й всього східного та центрального барбарикуму. на-приклад, у східній європі вони складають майже 40 % від загальної кількості знахідок ауреусів, при чому основним регіоном їх знахі-док є територія верхньої течії Південного бугу, середнього Подніпров’я та Подністров’я (пор.: мызгин 2016, с. 142). у центральній європі це, здебільшого, територія польского Помор’я (бурше 2016, с. 130, рис. 3). згідно сучасних уявлень поява цих монет у східному та цент-ральному барбарикумі пов’язана з перемогою варварів над римською армією траяна деция біля м. абрит у 251 р. та захопленням імпера-торської скарбниці (бурше 2016, с. 136—137). не менш цікавими є і ауреуси, які потрапили після цих подій: на території центральної та східної європи також спостерігається досить значний відсоток знахідок ауреусів часів гал-лієна та часів ілірийських імператорів та тет-рархії. їх наплив відображає певні, ще до кінця не ясні, події другої половини ііі ст. в межах різного характеру контактів варварів з імпе-рією (мызгин 2016, с. 372—373).

Антонініани в регіоні також є достатньо рід-кісною категорією знахідок. якщо у м. брай-чевського та в. кропоткіна їх знахідки не за-значено, то кілька їх екземплярів, знайдених на волині, було відмічено в каталозі а. бурше (Bursche 1996, p. 147, N 1; р. 154, N 56; p. 158, N 85, 86; р. 160, N 97—99). знахідка антонініа-на також відома з археологічних досліджень в хрінниках (козак 2012, с. 145). очевидно знахідки таких монет є і серед малодостовірно-го матеріалу, проте нам вони на разі не відомі. у будь-якому випадку, основна територія їх по-ширення в черняхівській культурі знаходить-ся дещо південніше — між середніми течіями дніпра і дністра. тут відомі не менше ніж два скарби цих монет, з малодостовірних джерел також є інформація про числені поодинокі знахідки антонініанів (Myzgin 2017b, s. 153). у центральній європі знахідки таких монет також відмічені, проте не є частими — в основ-ному вони зустрічаються у межиріччі вісли та одеру (Bursche 1996, p. 105—122). найімовірні-ше, їх перший великий наплив був пов’язаний


Статті

із контрибуційними виплатами варварам тре-боніаном галом після подій 251 року. наступні етапи вже мали зв’язок з римсько-варварськи-ми контактами у 260—270-і рр. (Myzgin 2017b, s. 152—153).

нарешті ще однією категорією нумізматич-них знахідок цього часу у регіоні є бронзові монети провінційного та автономного карбування ІІ—ІІІ ст. — емісії балканських та малоазійських провінційних міст. каталоги середини минулого сторіччя відомості про такі знахідки у регіоні майже не дають, за винят-ком знахідки бронзового медальйону елага-бала у райках житомирської обл. (кропоткин 1961, 56, № 388). Проте вони добре відомі у ка-талозі бурше (Bursche 1996, p. 158, N 80; p. 160,

N 95; p. 151, N 34; 37а; p. 152, N 40; p. 155, N 65; p. 156, N 70). три таких монети також згадано у доповнені до каталогу кропоткіна, опублікова-ному у 2000 р. (кропоткин 2000, с. 25, № 1756; с. 35, № 1934, 1935).

останнім часом найбільшим джерелом про знахідки таких монет в регіоні є, нажаль, ві-домості з малодостовірних джерел. результати досліджень, проведенні на їх основі, при за-стосуванні відповідних методичних підходів, викликають певний інтерес (мызгин 2016). так, відмічено, що ріка дніпро досить чітко поділяє знахідки провінційних та автономних монет на дві групи: якщо на схід від неї пере-важно зустрічаються монети, відкарбовані на півночі та центрі малої азії, то на захід — це,

Рис. 1. сілікви констанція іі, перероблені у підвіски зі скарбу з с. верхів, рівненська обл. (діаметр монет — близько 20 мм; автор фото невідомий)



як правило, емісії балканських міст та монет-них дворів північно-західної та західної малої азії (мызгин 2016, с. 161—164). Щоб пояснити цей феномен ми виходимо, перш за все, з пози-ції, що наплив провінційних та автономних мо-нет ііі ст. у барбарикум пов’язаний із участю місцевого варварського населення у готських війнах 230—270-х рр. особливості топографії знахідок, на нашу думку, відображає ареали розселення щонайменше двох груп варварів — учасників цих подій, які мали різну політичну історію. на сході від дніпра мешкали учасни-ки розгрому боспорського царства 250-х рр. та морських походів з нього на північ та центр малої азії, що опосередковано підтверджуєтся найбільшою концентрацією на дніпровсько-му лівобережжі знахідок боспорських монет (мызгин 2016, с. 164—165). на заході ж від дніпра, на нашу думку, розселилися учасни-ки сухопутних походів на балканські провін-ції та морських походів на північно-західні та західні міста малої азії (мызгин 2016, с. 163). це може також підтверджуватися і характер-ними для Правобережного регіону знахідка-ми ауреусів та антонініанів, які в дуже малій кількості відомі на лівобережжі: їх наплив, очевидно, був пов’язаний саме з балканською активністю варварів (мызгин 2016, с. 164). Що ж стосується досліджуваного нами регіону — то малодостовірні знахідки тут провінційних та автономних монет не такі часті, як, наприклад, у середньому Подністров’ї, верхній течії Пів-деного бугу або у середньому Подніпров’ї. як і у випадку опублікованих бурше та кропоткі-ним західок всі вони відносяться до монетних дворів балканських провінцій та західної і пів-нічно-західної малої азії (пор.: мызгин 2016, с. 165, рис. 12; 13 — умовний регіон «Північ»). Подібна ситуація спостерігається і далі на за-хід, де провінційні монети іі—ііі ст. зустріча-ються не часто (Kunisz 1973, p. 38—39; Bursche 1984, s. 240; Dymowski 2011, s. 100).

Переходячи до розгляду монет IV — почат-ку V ст. слід зазначити: хоч всі їх групи і не є чисельними, проте, як і монети ііі ст., вони є дуже важливими для зрозуміння внутрішніх процесів, які відбувались не тільки у волинсь-кому регіоні, але і у всій східній та централь-ній європі взагалі.

відомості про знахідки бронзових емісій iv ст. на волині опубліковані польським до-слідником м. мельчареком, який виявив їх у фондах археологічного музею у лодзі (бронзові монети максиміна геркулія (монетний двір александрія) та валентініана і (монетний двір сісцій) були знайдені біля с. іваничі рівненсь-кої обл.) (Mielczarek 1982, p. 34—35). нажаль, окрім цієї інформації більше відомостей про їх знахідки ми не маємо.

дуже близька ситуація і з іншою групою монет IV ст. — силіквами. у опублікованих каталогах знахідок вони не відомі. з першо-

го погляду, це й не дивно — згідно каталогу в. кропоткіна основний їх ареал припадає на межиріччя дністра і Прута, а так само на трансільванію і мунтенію (пор.: кропот-кин 1961, с. 93—96), що, свого часу, дозволи-ло м. Щукіну припустити, що ці монети були частиною виплат готам за службу на кордонах римської імперії та спеціально для цього карбу-вались (Щукин 2005, с. 202). Проте ці уявлення про розповсюдження силікв у східній європі, здебільшого сформовані у 1960-х рр., сьогодні значно корегуються новими знахідками. і зно-ву ж таки — нажаль, не з археологічних кон-текстів. за нащою інформацією, відомі числені знахідки силікв, які походять з хмельницької обл. з території волині нами відмічений тільки один випадок — це п’ять силікв, перетворених у підвіски, які входили до складу скарбу, знай-деного біля с. верхів на рівненщині 1 (рис. 1). слід зауважити, що силікви, в тому числі з вушками або отворами для підвішування (тоб-то перероблені на підвіски) не є рідкісним яви-щем для старожитностей пізньоримського часу в скандинавії, перш за все на острові Фюн (у центральному барбарикумі — в меншій мірі), і, на думку а. бурше, пов’язані з горизонтом данчени-брангструп (Bursche 2002, p. 72).

у будь-якому випадку, на сьогодні питання розповсюдженності бронзових монет IV ст. та силікв в регіоні залишається відкритим.

нарешті, серед знахідок римських монет офіційних емісій дуже важливу та цікаву гру-пу складають золоті монети iv—v ст.: соліди та медальйони.

у науковій літературі відомо про знахідки двох солідів у регіоні: солід біля с. красів во-линської обл. (брайчевський 1959, с. 126, № 74; кропоткин 1961, с. 52, № 330; Bursche 1996, p. 152, N 41) та солід Феодосія і (монетний двір константинопіль) біля м. остріг рівненської обл. (брайчевський 1959, с. 164, № 544; кро-поткин 1961, с. 74, № 855; Bursche 1996, p. 155, N 62). серед малодостовірних знахідок нам ві-домо про ще один солід — константа (монетний двір триру), який був знайдений у волинській обл. 2 нині основна територія розповсюдження солідів у східній єіропі знаходиться західніше дністра (гавритухин 2005, рис. 2; 3), а у цен-тральній та Північній — у південно-балтийсь-кому регіоні та в скандинавії (Bursche 2002, p. 73).

Проте найцікавшими знахідками золо-тих монет іV ст. в регіоні і, безперечною його особливістю, є знахідки золотих римських ме-дальйонів. золоті медальйони з борочицького та ласківського скарбів, з верхівні, бранів та ін. обговорювалися в науковій літературі до-

1. Щиро дякую м. леваді (київ) за інформацію про цей скарб та є. ткачу (львів) за уточнення місця його знахідки.

2. RGCB Online (http://rgcb.lach.edu.pl): N 187.


Статті

сить багато і ґрунтовно (козак 1995, с. 54—57; Bursche 1998, s. 21—46; онищук 2015, с. 22—25, та література в цих публікаціях), тому ми не бачимо сенсу робити це черговий раз. ми цілком згодні, що така їх концентрація на те-риторії волині, на відносно не великій площі, свідчить про існування тут у іV — на початку V ст. центру влади — принаймні до цього нас зобов’язує особлива статусність медальйонів у римській імперії. Проте нашим внеском до цієї проблематики стане введення до наукового обі-

гу ще одного золотого медальйона, знайденого, ймовірно, на півночі львівської обл., тобто у до-сліджуваному регіоні (рис. 2).

Перша інформація про медальйон була роз-міщена на скарбошукальницькому форумі у липні 2014 р., де і був вказаний приблизний район його знахідки — північ львівщини. на-жаль, за кілька днів цей медальйон був прода-ний приватному колекціонеру і його теперішнє місце знаходження не відоме. згідно інфор-мації, яку надав автор знахідки, він мав масу

Рис. 3. матриця для копіювання римських денаріїв (антоніна Пія), знайдена біля с. симонів рівненської області (фото м. рудницького)

Рис. 2. золотий римський медальйон констанція іі, знайдений на півночі львівської області (маса 20,2 гр; діаметр 40 мм) (автор фото невідомий)



20,2 гр, діаметр 40 мм. розміщенні на форумі зображення монети дозволяють встановити відношення осей на ній — на 6 годин. далі на-даємо опис його сторін:

аверс: CONSTANTIVS AVGVSTVS; бюст констанція іі в перловій діадемі, в обладунках і плащу, застебнутому на правому плечі щит-ковою фібулою;

реверс: VICTORIAEDDNNAVGG; дві вікторії стоять навпроти одна другої, двома руками тримають лавровий вінок з написом всередені VOT/XX/MVLT/XXX, написаним в чотири ряд-ки; в обрізі: SIS між пальмовими гілками.

над головою імператора, на 12 годинах, на аверсі, зберігся слід від вушка, яке крепилося до медальйону.

з відомої нам ваги та легенди можна зроби-ти висновок, що цей медальйон номіналом у 4 соліди був відкарбований за панування кон-станція іі на монетному дворі сисції у 343 р. 1 монета відповідає типу RIC VIII Sis 128.

Подібний медальйон, теж зі слідами вуш-ка, знаходиться у колекції нумізматичного кабінету музею хантеріан в глазго (Hunterian Museum, Hunter Coin Cabinet, Glasgow), на-жаль без відомого місця знахідки (Bursche 1998, p. 117; 262—263; tabl. O, XI).

територіально цей медальйон вписується у ареал їх найбільшого скупчення у східній єв-ропі та у загальну картину їх розповсюдження далі на захід і північ (пор.: Bursche, Myzgin 2013, map 1).

нарешті, останньою групою знахідок, проте, опосередковано пов’язаною зі знахідками рим-ських монет, є їх варварські наслідування та копії.

Варварські наслідування римським монетам — це монети або монетоподібні об’єкти, змодельовані на основі римських імпе-раторських або провінційних монет або під їх впливом, створені варварами (на території кон-тинентальної європи), за винятком пост-рим-ського монетного карбування (бурше, мызгин 2017, с. 40—41) 2. найчастіше їх виконували в сріблі, але велика їх частка також зроблена з золота, або має золоте покриття та мідну серце-вину. найімовірніше, час початку їх масового виробництва припадає на другу половину III, рубіж III і IV ст. н. е. (анохин 2015, с. 18—19). не дивлячись на то, що їх знахідки були відомі досить давно (див.: мызгин 2009, и литература там), більш чи менш реальна картина їх роз-повсюдження у східній європі стала доступ-ною лише в останні роки, завдяки багаторічній праці зі збору відомостей про них зі скарбошу-кальницьких сайтів чернівецьким нумізматом о. анохіним (анохин 2015; а також веб-сайт

1. датування цього типу медальйонів тут подано за: Bursche 1998, s. 117.

2. також їх визначення див. на строні проекту IMAGMA: http://imagma.eu, розділ «Glossary».

http://barbarous-imitations.narod.ru). завдяки цій інформації ми знаємо і про знахідки вар-варських наслідувань на території в тому чис-лі волинського регіону. слід відмітити, що як і в випадку багатьох інших категорій знахідок римських монет, основний їх ареал знаходить-ся трохи південніше волині, у середньому Подніпров’ї, середньому Подністров’ї та верх-ньому Побужжі (пор. з інформацією в каталозі о. анохіна: анохин 2015, с. 32—206). скупчен-ня знахідок золотих та срібних наслідувань, які зроблені одним штемпелем з східноєвро-пейськими знахідками, відмічено у сканди-навії (Horsnaes 2013; Lind 2007), хоч і в меншій кількісті, відомі вони у басейнах вісли та оде-ру (Myzgin, Vida, Więcek 2018, p. 229, fig. 5).

Варварські копії монет — це точні копії римських імператорських або провінційних мо-нет, виконані варварами не характерним для офіційного виробництва засобом і виявлені на території барбарікуму (бурше, мызгин 2017, с. 41). в непрофесійному середовищі часто такі монети називають «limes falsa» або «лімесні підробки», хоча є зрозумілим, що ця назва є аб-солютно помилковою (limes falsa — це бронзові копії римських бронзових номиналів I—II ст., виконані у римських містах, розміщених на дунайській границі римської імперії, тобто на лімесі). ця категорія знахідок відносно нещо-давно виділена дослідниками в окрему, і поки ще дискусійними є і хронологія, і причини, і взагалі варварська природа таких монет. їх знахідки також зустрічаються у волиньскому регіоні. зокрема, фрагмент такої монети був знайдений у культурному шарі біля житла 91 у хрінниках (козак 2012, с. 145). відомі вони нам і з малодостовірних джерел. у зв’язку з майбут-німи дослідженнями цієї категорії монет особ-ливий інтерес може викликати знахідка біля с. симонів рівненської обл. форми для їх лит-тя — матриці (анохин 2015, с. 13, рис. 11) 3. на невеликого розміру бронзовій пластині знахо-диться відтіснуте зображення денарія антоні-на Пія (рис. 3). Проте і ця форма, і ці монети, в умовах їх, в більшості, безконтекстних знахі-док, поки що викликають більше запитань, ніж відповідей. це також стосується і їх знахідок на суміжних територіях.

Проведений нами огляд дозволяє певною мірою виокремити особливості розповсюджен-ня римських монет на волині. як бачимо, ре-гіон знаходиться майже поза основними скуп-ченнями знахідок римських монет у східній європі, хоча тут представлені всі основні їх ка-тегорії. з одного боку, нумізматичний матеріал регіону є типовим для території центрального і східного барбарикуму: домінуючу більшість знахідок тут складають денарії і—ііі ст., роз-повсюдженні також золоті та срібні насліду-

3. інформація про місце знахідки отримана нами особисто від час листуваня з її відкривачем.


Статті

вання римським монетам. з іншого боку, регіон включає до себе особливості матеріалу, хара-терного виключно для території між середніми течіями дніпра та дністра (знахідки ауреусів і—ііі ст., бронзових монет провінційного та ав-тономного карбувань іі—ііі ст. балканських та західномалоазійських провінцій, антонініанів) та верхнього і середнього Подністров’я (рим-ські республіканські монети). нарешті, безза-перечливою особливістю регіону є скупчення тут знахідок римських золотих медальйонів IV ст., що характерніше для центральноєв-ропейського регіону. усе це значно відрізняє волинь від інших регіонів знахідок римських монет як у східній європі (особливо від дніп-ровського лівобережжя, Північного-західного Причорномор’я, дністро-Прутського межиріч-чя), так і у центральній.

Пояснення таких особливостей у розпов-сюдженні нумізматичного матеріалу лежить у аналізі археологічної ситуації на волині. тому нема жодних підстав розглядати процес пот-рапляння монет у регіон як беззупинний: він цілком був підпорядкований змінам у культур-ній ситуації.

надходження перших римських монет у регіон — денаріїв республіканського періо-ду — на наш погляд, відбулось на межі нашої ери, ймовірно, до населення зубрицької групи і мало, скоріше за все, епізодичний характер (Myzgin 2017а, р. 96—99). Появу ж римських ім-ператорських монет на волині слід пов’язувати з подіями щонайменше століття — півтора піз-нішими, а саме з появою у регіоні населення вельбаркської культури — на ступені в2—с1 центральноєвропейської хронології. вважаєть-ся, що до носіїв вельбаркської культури монети надійшли після маркоманських війн (167—180 рр.) (Bursche 1994, S. 472—475), тобто до регіону населення прийшло вже маючи їх пев-ний запас. наступна хвиля напливу римських монет пов’язана з формуванням черняхівської культури. участь германського населення у готських війнах 230—270-х рр. стала причи-ною попадання до його середовища бронзових монет провінційного та автономного карбуван-ня, ауреусів та антонініанів. як свідчить архе-ологічний (Levada, Potupčik 2017; надвірняк, Погорілець, надвірняк 2016) та нумізматич-ний (мызгин 2018, с. 46) матеріал, учасники цих подій в основному оселилися між середніми течіями дніпра та дністра, перед усім в регіоні верхнього Побужжя (сучасні хмельницька, вінницька, тернопільська обл.). частина цьо-го населення могла також осісти і на волині. з розквітом черняхівської культури (ступінь с3) і розповсюдженням на волині черняхівсь-кої культури нумізматичний матеріал в регіоні набуває універсальності: розповсюджуються денарії, їх наслідування і копії, монети IV ст. у цей час, виходячи зі скупчення знахідок зо-лотих медальйонів, у волиньскому регіоні роз-

міщується один з центрів варварських еліт (згід-но м. Щукіну, для центрального барбарікуму, як і вельбаркської культури зокрема, на відмі-ну від східного, характерне існуваня кількох племінних центрів (Щукин 2005, с. 201), що та-кож підтверджується сучасними археологічни-ми дослідженнями на волині (милашевський, Прищепа, войтюк 2018)). При тому, не слід за-бувати — регіон весь цей час залишається кон-тактною зоною вельбаркської та черняхівської культур і в ньому однаково можуть простежу-ватись характерні для них особливості розпов-сюдження нумізматичного матеріалу (як у ви-падку з золотими медальйонами та золотими наслідуваннями монет). Проте, не зважаючи на особливості розвитку речового комплексу цих археологічних утворень, вони, як відомо, входять до так званого кола германських куль-тур, в якому розповсюдження римських монет здебільшого набуло універсальних форм. саме тому деякі категорії монетних знахідок, відомі на волині, такі як денарії, ауреуси, антонініа-ни, провінційні бронзові монети, однаково роз-повсюджені як у східному, так і у центрально-му та Північному барбарікумі, хоч і в різних кількісних співвідношеннях. у будь-якому випадку, ці наші висновки побудовані на колі відомих нам даних і ми не виключаємо, що їх збільшення може суттєво відкорегувати пред-ставлену картину.

у цій публікації ми навмисно не будемо роз-горнуто торкатися проблеми ролі римських мо-нет у місцевому суспільстві. зазначимо лише, що ми не є прибічниками традиційної точки зору про існування розвинених грошових від-носин у варварському суспільстві, так само як не можемо поставити знак рівняння між еко-номічним ступенем розвитку римської імперії та різних частин барбарикуму. сформований у радянські часи в межах марксистсько-ен-гельсівського бачення економічного розвитку суспільства постулат про існування у суспільс-твах єдиних законів розвитку господарства був найбільш активно розтиражований у вітчизня-них працях 1950—70-х рр. та існує до сьогодні. Проте з розвитком економічних знань розши-рювались і погляди на вивчення економічної історії із застосуванням суміжних наук, нап-риклад, культурної антропології. у цьому сенсі нам імпонують погляди, наприклад, р. ходгеса (Hodges 1988) або к. Поляного (Polanyi 1978), які приділяли велику увагу поняттю існуван-ня символічності, у тому числі, у варварських суспільствах. у нашому випадку, неможливо заперечувати роль медальйонів, золотих монет та їх імітацій, перед усім, як символів влади, а не учасників грошового обміну. не відповідає і стандартній схемі кількість бронзових про-вінційних монет, яка в десятки разів менше за срібні денарії, хоча, у випадку розвинутих грошових відносин мало було б бути навпаки, як у імперії. неясною залишається і роль скар-



бів денаріїв — були це приватні скарбниці чи вони належали громадам. цілком можливо, що місцеві варвари вже знаходились на пер-ших стадіях саме грошових відносин, про що може свідчити масове виготовлення монет (їх імітування та копіювання) і що, наприклад, пізніше сталося з нащадками цього населення у південній європі (Grierson, Blackburn 2006). Проте стверджувально говорити про це, як і про будь-які сторони варварської економіки, в умовах джерельної бази, що постійно і шибко розширюється, було б занадто попередньо.

наприкінці хотілося б торкнутися перспек-тив розвитку вивчення знахідок римських мо-нет на волині. цілком очевидним є створення актуального зводу знахідок на території ре-гіону, який враховував би сучасні стандарти як римської нумізматики, так і описи місць знахідок. такий звід повинен включати вже опубліковані, але при цьому ретельно верифі-ковані дані, нові знахідки монет, що походять з археологічних досліджень на території волині, знахідки монет, що надійшли до зборів локаль-них музеїв і мають відомості про місце вияв-лення, випадкові знахідки монет, що мають інформацію про місце виявлення і опис та / або фотографію (по типу серії «Die Fundmünzen der römischen Zeit in Deutschland»). створення та-кого зводу дасть можливість проводити аналіз знахідок римських монет на абсолютно новому рівні та більш ефективно використовувати дані нумізматики в археологічному вивченні римсь-кого часу на території волині.

ЛІТЕРАТУРАанохин, о. в. 2015. Фальшивомонетничество

у варварских племён на территории современной Украины и Молдовы. Каталог варварских подра-жаний. днепропетровск: середняк т. к.

антонович, в. б. 1900. археологическая карта Волынской губернии. москва: тип. г. лисснера и а. гешеля.

бондаренко, г. 2004. волинь і волинське Поліс-ся в історичній політичній географії. в: бондарен-ко, г. (ред.). Минуле і сучасне Волині: історія сіл і міст Західного Полісся. луцьк: маневичинський краєзнавчий музей, волинський державний універ-ситет ім. лесі українки, волинське обласне товарис-тво краєзнавців, с. 11-14.

брайчевський, м. ю. 1959. Римська монета та території України. київ: наукова думка.

бурше, а., мызгин, к. 2017. к вопросу о техноло-гии производства ранних варварских подражаний римским монетам (по результатам металлографи-ческих анализов). нумизматические чтения Отде-ла нумизматики Государственного исторического музея 2017 года: Материалы докладов и сообщений, с. 40-43.

винокур, и. с. 1964. Памятники волынской груп-пы культуры полей погребений у сел маркуши и иванковцы. Матераилы и исследования по археоло-гии СССР, 116, с. 176-185.

гавритухин, и. о. 2005. некоторые перспективы изучения финала черняховской культуры. Труды

Государственного исторического музея, 145, с. 231-240.

демедюк, с. в. 2010. Звіт про результати ар-хеологічних досліджень на території багатоша-рового поселення та городища давньоруського часу у смт Шацьк Волинської області (урочище «Сад») 2010 року. на іа нану, ф. 64, 2010/3.

козак, д. н. 1992. Етнокультурна історія Во-лині (I ст. до н. е. — IV ст. н. е.). київ: наукова дум-ка

козак, д. н. 1995. культурно-історична інтерпре-тація скарбів волині рубежу іV — V ст. археологія, 4, с. 50-65.

козак, д. н. 1999. готські скарби волині почат-ку раннього середньовіччя. в: терпиловський, р. в. (ред.). Етнокультурні процеси в Південно-Східній європі в і тисячоліття н. е. київ; львів: рас, с. 80-93.

козак, д. н. 2012. Поселення неврів, слов’ян та германців на Стирі. київ: іа нану.

козак, д. н. 2016. хрінники (Шанків Яр) — пам’ятка давньої історії Волині. Дослідження 2010—2014 рр. київ: іа нану.

кононець, П. 2012. римська монета як джерело вивчення історії племен черняхівської культури. Ос-трозький краєзнавчий збірник, 5, с. 293-303.

кропоткин, в. в. 1961. Клады римских монет на территории СССР. москва: ан ссср. свод архео-логических источников, г 4—4.

кропоткин, в. в. 1966. новые находки римских монет в ссср (дополнение к «своду археологичес-ких источников», вып. г 4—4). нумизматика и эпиграфика, Vі, с. 74-102.

кропоткин, в. в. 2000. дополнение к списку нахо-док римских монет. Stratum plus, 6, c. 20-117.

кухаренко, ю. в. 1975. баївський могильник (за матеріалами розкопок в. П. Петрова і а. П. каліщу-ка). археологія, 18, с. 51-61.

кучинко, м. м., кучинко, з. м. 2007. Давні та се-редньовічні скарби Волині. луцьк: волинська кни-га.

ляскоронский, в. г. 1926. Римская монета в пре-делах Южной Руси и в соседних с нею землях. руко-пис в нб ім. м. максимовича, сФ (902).

милашевський, о. с., Прищепа, б. а., войтюк, о. П. 2018. Поховання вельбарської культури біля с. самостріли на рівненщині. в: Niezabitowska-Wiśniewska, B., Luczkiewicz, P., Sadowski, S., Stasiak-Cyran, M., Erdrich, M. (eds.). Studia Barbarica. Professorowi Andrzejowi Kokowskiemu w 65. rocznicę urodzin. Lublin: UMCS, II, s. 202-211.

мизгін, к. в. 2015. до питання критики нуміз-матичних джерел (на прикладі вивчення знахідок античних монет на території східноєвропейського барбарикуму). Вісник харківського національного університету імені В. н. Каразіна, 50, с. 179-188.

мызгин, к. в. 2009. «варварские» подражания римским монетам на территории черняховской культуры. Древности, 8, с. 90-106.

мызгин, к. в. 2013a. римские монеты в ареале черняховской культуры: проблема источников пос-туплення. Stratum plus, 4, с. 217-233.

мызгин, к. 2013b. римские монеты на террито-рии днепровского лесостепного левобережья: общая характеристика, особенности распространения и ос-новные проблемы изучения. Tyragetia, VII (XII), 1, с. 355-368.

мызгин, к. в. 2016. готские войны, римские мо-неты и черняховская культура. Stratum plus, 4, с. 153-171.


Статті

мызгин, к. в. 2018. ауреусы, антонинианы и провинциальная бронза. готские войны III в. и черняховская культура в свете монетных находок. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3: хронология и монетные находки позднеримского времени и эпохи великого переселения народов. актуальные археологические исследования в центральной и восточной европе, c. 36-55.

мызгин, к. в., дымовский, а. 2014. Приток римс-ких денариев I—II веков нашей эры на территорию черняховской культуры в свете хронологической структуры и территориального распределения мо-нетных кладок. Oium, 4: черняхівська культура: пам’яті в. П. Петрова, с. 82-95.

надвірняк, о. в., Погорілець, о. г., надвірняк, о. о., 2016. римські військові дипломи на території Південно-східної європи. Oium, 5: черняхівська культура. до 85-річчя від дня народження і. с. ви-нокура, с. 170-185.

онищук, я. 2015. римські монети та їх значення у середовищі племен черняхівської культури. архе-ологічні дослідження Львівського університету, 19, с. 20-32.

Пасюк, і. м. 2008. Грошовий обіг на Волині з най-давніших часів до нашого часу. луцьк: твердиня.

ревера, ю. 2012. Фрагмент ауреуса нерона з пам’ятки йосипівка 1 у львівській області. наукові студії. історико-краєзнавчий музей м. Вінники, 5, с. 245-251.

столярик, е. с. 1992. Очерки монетного обра-щения Северо-Западного Причерноморья в поздне-римское и византийское время (конец III — начало хIII в.). киев: наукова думка.

Щукин, м. б. 2005. Готский путь. Готы, Рим и черняховская культура. санкт-Петербург: сПбгу.

Bursche, A. 1984. Emisje autonomiczne Mezji i Tracji oraz ich rozpowszechnienie w Europie Środkowo-Wschodniej. Balcanica Posnaniensia, Acta et Studia, I: Mezja — Tracja — Bałkany, s. 235-244.

Bursche, A. 1994. Die Markomannenkriege und der Zufluß römischer Münzen in das Barbaricum. In: Friesinger, H., Tejral, J., Stuppner, A. (eds.). Markomannenkrige. Ursachen und Wirkungen. Wien; Brno: Archäologisches Institut der Akademie der Wis-senschaften der Tschechischen Republik, p. 471-485.

Bursche, A. 1996. Later Roman-Barbarian Contacts in Central Europe. Numismatic evidence. Berlin: Gebr. Mann Verlag. Studien zu Fundmünzen der Antike, 11.

Bursche, A. 1998. Złote medaliony rzymskie w Barbaricum. Symbolika prestżu i władzy społeczęstw barbarzyńskich u schyłku starożytności. Warszawa: In-stytut Archeologii Uniwersytetu Warszawskiego.

Bursche, A. 2002. Roman coins in Scandinavia. Some remarks from the Continental perspective. In: Pind, J. (ed.). Drik — og du vil leve skønt. Festskrift til Ula Lund Hansen på 60-årsdagen d. 18 august 2002, Copenhagen: The National Museum of Denmark, p. 69-78.

Bursche, A., Myzgin, K. 2013. A gold medallion of Crispus from Bukovina. Notae Numismaticae = Za-piski Numizmatyczne, VIII, p. 185-194.

Ciołek, R. 2008. Ein Beitrag zur Funktion römischer Münzen in der Wielbark und in der Przeworsk-Kultur. Collection Moneta, 82: Roman Coins outside the Empire. Ways and Phases, Context and Functions, p. 157-169.

Dymowski, A. 2011. Znaleziska monet rzymskich z terenu Polski rejestrowane w pierwszych latach XXI w. Aspekty źródłoznawcze. Zielona Góra: Eternum.

Dymowski, A. 2016. Nummi serrati, bigati et alii. Coins of the Roman Republic in East-Central Europe

north of the Sudetes and the Carpathians. Warszawa: Uniwersytet Warszawski.

Dymowski, A., Myzgin, K. 2014. Inflow And Redis-tribution Of Roman Imperial Denarii In The Area Of Przeworsk, Wielbark and Chernyakhiv Cultures And In The Baltic Islands In The Light Of Chronological Of Coin Hoards. Notae Numismaticae = Zapiski Numiz-matyczne, IX, p. 39-69.

Eggers, H.-J. 1951. Der römische Import in freien Germanien. Hamburg: Museum für Volkerkunde und Vorgeschichte.

Grierson, P., Blackburn, м. 2006. Medieval Euro-pean Coinage with a catalogue of the coins in the Fit-zwilliam Museum, Cambridge. Cambridge: Cambridge University Press, 1: The Early Middle Ages (5th—10th centuries).

Hodges, R. 1988. Primitive & Peasant Market. Ox-ford: Blackwell.

Horsnæs, H. W. 2010. Crossing boundaries. An analysis of Roman coins in Danish contexts. Copenha-gen: University Press of Southern Denmark, 1: Finds from Sealand, Funen and Jutland.

Horsnaes, H. W. 2013. Networking in north-eastern Barbaricum. A study of gold imitations of Roman coins. In: Bjerg, L., Lind, J. H., Sindbaek, S. M. (eds.). From Goths to Varangians. Communication and Cultural Exchange between the Baltic and the Black Sea. Århus: Aarhus University Press, p. 87-130.

Kunisz, A. 1973. East and Central European finds of autonomous coins from Roman Empire Period. Wiadomości Numizmatyczne, 17 (zeszyt dodatkowy), s. 27-39.

Levada, M., Potupčik, M. 2017. Nowe eksponaty z okresu wpływow rzymskich w Muzeum Krajoznawczym w Winnicy. In: Andrzejowski, J., von Carnap-Bornhe-im, C., Cieśliński, A., Kontny, B. (eds.). Orbis barbaro-rum. Studia ad archaeologiam Germanorum et Balto-rum temporibus Imperii Romani pertinentia Adalberto Nowakowski dedicata. Warszawa; Schleswig: Instytut Archeologii Uniwersytet Warszawski, Zentrum für Baltische und Skandinavische Archäologie, Fundacja Monumenta Archaeologica Barbarica, s. 409-420. Se-ria Monumenta Archaeologica Barbarica.

Lind, L., 2007. A group of barbarous Roman denarii represented in Sweden and Hungary (and Germany and Britain?). In: Andersen, M., Horsnaes, H. W., Moesgaard, Chr. (eds.). Magister Monetae. Studies in Honour of Jørgen Steen Jensen. Copenhagen: National Museum of Denmark, p. 53-58.

Mielczarek, M. 1982. Znaleziska monet rzymskich z terenu Ukrainy w zbiorach Muzeum Archeologicznego i Etnograficznego w Łodzi. Prace i Materiały Muzeum Archeologicznego i Etnograficznego w Łodzi, 2, p. 31-38

Myzgin, K. 2017a. Roman Republican Coins and Their Imitations from the Territory of Ukraine and Be-larus. Warsawa: Uniwersytet Warszawski.

Myzgin, K. 2017b. Trzeciowieczne monety rzymskie we wschodnim Barbaricum: antoniniany. Folia Numis-matica, 31, 2, p. 147-158.

Myzgin, K., Vida, I., Więcek, T. 2018. Gold imitations of Roman coins from collection of Hungarian National Museum in Budapest. In: Niezabitowska-Wiśniewska, B., Luczkiewicz, P., Sadowski, S., Stasiak-Cyran, M., Erdrich, M. (eds.). Studia Barbarica. Professorowi An-drzejowi Kokowskiemu w 65. rocznicę urodzin. Lublin: UMCS, II, s. 222-247.

Polanyi, K. 1978. Trade, markets, and money in the European Early Middle Ages. Norwegian Archaeologi-cal Review, 11, p. 92-96.



REfEREnCEsAnokhin, O. V. 2015. Falshivomonetnichestvo u varvarskikh

plemen na territorii sovremennoy Ukrainy i Moldovy. Katalog varvarskikh podrazhaniy. Dnepropetrovsk: Serednyak T. K.

Antonovich, V. B. 1900. Arkheologicheskaya karta Volyn-skoy gubernii. Moskva: Tip. G. Lissnera i A. Geshelya.

Bondarenko, H. 2004. Volyn i Volynske Polissia v istorych-nii politychnii heohrafii. In: Bondarenko, H. (ed.). Mynule i su-chasne Volyni: Istoriia sil i mist Zakhidnoho Polissia. Lutsk: Manevychynskyi kraieznavchyi muzei, Volynskyi derzhavnyi universytet im. Lesi Ukrainky, Volynske oblasne tovarystvo kraieznavtsiv, s. 11-14.

Braichevskyi, M. Iu. 1959. Rymska moneta ta terytorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka.

Burshe, A., Myzgin, K. 2017. K voprosu o tekhnologii proiz-vodstva rannikh varvarskikh podrazhaniy rimskim monetam (po rezultatam metallograficheskikh analizov). Numizmat-icheskiye chteniya Otdela numizmatiki Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeya 2017 goda. Materialy dokladov i soob-shcheniy, s. 40-43.

Vinokur, I. S. 1964. Pamyatniki volynskoy gruppy kultury poley pogrebeniy u sel Markushi i Ivankovtsy. Materaily i issledovaniya po arkheologii SSSR, 116, s. 176-185.

Gavritukhin, I. O. 2005. Nekotoryye perspektivy izucheni-ya finala chernyakhovskoy kultury. Trudy Gosudarstvennogo istoricheskogo muzeya, 145, s. 231-240.

Demediuk, S. V. 2010. Zvit pro rezultaty arkheolohichnykh doslidzhen na terytorii bahatosharovoho poselennia ta horo-dyshcha davnoruskoho chasu u smt. Shatsk Volynskoi oblasti (urochyshche «Sad») 2010 roku. NA IA NANU, f. 64, N 2010/3.

Kozak, D. N. 1992. Etnokulturna istoriia Volyni (I st. do n. e. — IV st. n. e.). Kyiv: Naukova dumka

Kozak, D. N. 1995. Kulturno-istorychna interpretatsiia skarbiv Volyni rubezhu IV — V st. Arkheolohiia, 4, s. 50-65.

Kozak, D. N. 1999. Hotski skarby Volyni pochatku ran-noho serednovichchia. In: Terpylovskyi, R. V. (ed.), Etnokul-turni protsesy v Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I tysiacholittia n. e. Kyiv; Lviv: RAS, s. 80-93.

Kozak, D. N. 2012. Poselennia nevriv, slov’ian ta hermant-siv na Styri. Kyiv: IA NANU.

Kozak, D. N. 2016. Khrinnyky (Shankiv Yar) — pam’iatka dav-noi istorii Volyni. Doslidzhennia 2010—2014 rr. Kyiv: IA NANU.

Kononets, P. 2012. Rymska moneta yak dzherelo vy-vchennia istorii plemen cherniakhivskoi kultury. Ostrozkyi kraieznavchyi zbirnyk, 5, s. 293-303.

Kropotkin, V. V. 1961. Klady rimskikh monet na terri-torii SSSR. Moskva: Izdatelstvo AN SSSR. Svod arkheolog-icheskikh istochnikov, G 4—4.

Kropotkin, V. V. 1966. Novyye nakhodki rimskikh monet v SSSR (dopolneniye k «Svodu arkheologicheskikh istochnikov», vyp. G 4—4). Numizmatika i epigrafika, Vі, s. 74-102.

Kropotkin, V. V. 2000. Dopolneniye k spisku nakhodok rimskikh monet. Stratum plus, 6, s. 20-117.

Kukharenko, Iu. V. 1975. Baivskyi mohylnyk (za materi-alamy rozkopok V. P. Petrova i A. P. Kalishchuka). Arkheolo-hiia, 18, s. 51-61.

Kuchynko, M. M., Kuchynko, Z. M. 2007. Davni ta sered-novichni skarby Volyni. Lutsk: Volynska knyha.

Lyaskoronskiy, V. G. 1926. Rimskaya moneta v predelakh Yuzhnoy Rusi i v sosednikh s neyu zemlyakh. Rukopys u NB іm. M. Maksimovicha, SF (902).

Mylashevskyi, O. S., Pryshchepa, B. A., Voitiuk, O. P. 2018. Pokhovannia velbarskoi kultury bilia s. Samostrily na Rivnenshchyni. In: Niezabitowska-Wiśniewska, B., Luczkie-wicz, P., Sadowski, S., Stasiak-Cyran, M., Erdrich, M. (eds.). Studia Barbarica. Professorowi Andrzejowi Kokowskiemu w 65. rocznicę urodzin. Lublin: UMCS, II, s. 202-211.

Myzgin, K. V. 2009. «Varvarskiye» podrazhaniya rimskim monetam na territorii chernyakhovskoy kultury. Drevnosti, 8, s. 90-106.

Myzgin, K. V. 2013a. Rimskiye monety v areale chernya-khovskoy kultury: problema istochnikov postuplennya. Stra-tum plus, 4, s. 217-233.

Myzgin, K. 2013b. Rimskiye monety na territorii Dne-provskogo lesostepnogo Levoberezhia: obshchaya kharakter-istika. osobennosti rasprostraneniya i osnovnyye problemy izucheniya. Tyragetia, VII (XII), 1, p. 355-368.

Myzgin, K. V. 2015. Do pytannia krytyky numizmatych-nykh dzherel (na prykladi vyvchennia znakhidok antychnykh monet na terytorii Skhidnoievropeiskoho Barbarykumu). Vis-nyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Ka-razina, 50, s. 179-188.

Myzgin, K. V. 2016. Gotskiye voyny, rimskiye monety i chernyakhovskaya kultura. Stratum plus, 4, s. 153-171.

Myzgin, K. V. 2018. Aureusy, antoniniany i provintsial-naya bronza. Gotskiye voyny III v. i chernyakhovskaya kul-tura v svete monetnykh nakhodok. Ostrogothica-Serie (Hefte), 3: Khronologiya i monetnyye nakhodki pozdnerimskogo vre-meni i epokhi Velikogo pereseleniya narodov. Aktualnyye arkheologicheskiye issledovaniya v Tsentralnoy i Vostochnoy Evrope,s. 35-55.

Myzgin, K. V., Dymovskiy, A. 2014. Pritok rimskikh denar-iyev I—II vekov nashey ery na territoriyu chernyakhovskoy kultury v svete khronologicheskoy struktury i territorialnogo raspredeleniya monetnykh kladok. Oium, 4: Chernyakhіvska kultura: pam’yatі V. P. Petrova, s. 82-95.

Nadvirniak, O. V., Pohorilets, O. H., Nadvirniak, O. O., 2016. Rymski viiskovi dyplomy na terytorii Pivdenno-Skhid-noi Yevropy. Oium, 5: Cherniakhivska kultura. Do 85-rich-chia vid dnia narodzhennia I. S. Vynokura, s. 170-185.

Onyshchuk, Ia. 2015. Rymski monety ta yikh znachennia u seredovyshchi plemen cherniakhivskoi kultury. Arkheolo-hichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 19, s. 20-32.

Pasiuk, I. M. 2008. Hroshovyi obih na Volyni z naida-vnishykh chasiv do nashoho chasu. Lutsk: Tverdynia.

Revera, Iu. 2012. Frahment aureusa Nerona z pamiatky Yosypivka 1 u Lvivskii oblasti. Naukovi studiyi. Istoryko-kraieznavchyi muzei m. Vinnyky, 5, s. 245-251.

Stolyarik, E. S. 1992. Ocherki monetnogo obrashcheniya Severo-Zapadnogo Prichernomoria v pozdnerimskoye i vizan-tiyskoye vremya (konets III — nachalo XIII v.). Kiev: Naukova dumka.

Shchukin, M. B. 2005. Gotskiy put. Goty, Rim i chernya-khovskaya kultura. Sankt-Peterburg: SPbGU.

Bursche, A. 1984. Emisje autonomiczne Mezji i Tracji oraz ich rozpowszechnienie w Europie Środkowo-Wschodniej. Balcanica Posnaniensia, Acta et Studia, I: Mezja — Tracja — Bałkany, s. 235-244.

Bursche, A. 1994. Die Markomannenkriege und der Zu-fluß römischer Münzen in das Barbaricum. In: Friesinger, H., Tejral, J., Stuppner, A. (eds.). Markomannenkrige. Ursachen und Wirkungen. Wien; Brno: Archäologisches Institut der Akademie der Wissenschaften der Tschechischen Republik, p. 471-485.

Bursche, A. 1996. Later Roman-Barbarian Contacts in Central Europe. Numismatic evidence. Berlin: Gebr. Mann Verlag. Studien zu Fundmünzen der Antike, 11.

Bursche, A. 1998. Złote medaliony rzymskie w Barbari-cum. Symbolika prestżu i władzy społeczęstw barbarzyńskich u schyłku starożytności. Warszawa: Instytut Archeologii Uni-wersytetu Warszawskiego.

Bursche, A. 2002. Roman coins in Scandinavia. Some re-marks from the Continental perspective. In: Pind, J. (ed.). Drik — og du vil leve skønt. Festskrift til Ula Lund Hansen på 60-årsdagen d. 18 august 2002, Copenhagen: The National Museum of Denmark, p. 69-78.

Bursche, A., Myzgin, K. 2013. A gold medallion of Crispus from Bukovina. Notae Numismaticae = Zapiski Numizmatyc-zne, VIII, p. 185-194.

Ciołek, R. 2008. Ein Beitrag zur Funktion römischer Münzen in der Wielbark und in der Przeworsk-Kultur. Collec-tion Moneta, 82: Roman Coins outside the Empire. Ways and Phases, Context and Functions, p. 157-169.

Dymowski, A. 2011. Znaleziska monet rzymskich z ter-enu Polski rejestrowane w pierwszych latach XXI w. Aspekty źródłoznawcze. Zielona Góra: Eternum.

Dymowski, A. 2016. Nummi serrati, bigati et alii. Coins of the Roman Republic in East-Central Europe north of the Su-detes and the Carpathians. Warszawa: Uniwersytet Warsza-wski.

Dymowski, A., Myzgin, K. 2014. Inflow And Redistribution Of Roman Imperial Denarii In The Area Of Przeworsk, Wiel-bark and Chernyakhiv Cultures And In The Baltic Islands In The Light Of Chronological Of Coin Hoards. Notae Numis-maticae = Zapiski Numizmatyczne, IX, p. 39-69.


Статті

Eggers, H.-J. 1951. Der römische Import in freien German-ien. Hamburg: Museum für Volkerkunde und Vorgeschichte.

Grierson, P., Blackburn, м. 2006. Medieval European Coinage with a catalogue of the coins in the Fitzwilliam Mu-seum, Cambridge. Cambridge: Cambridge University Press, 1: The Early Middle Ages (5th—10th centuries).

Hodges, R. 1988. Primitive & Peasant Market. Oxford: Blackwell.

Horsnæs, H. W. 2010. Crossing boundaries. An analysis of Roman coins in Danish contexts. Copenhagen: University Press of Southern Denmark, 1: Finds from Sealand, Funen and Jutland.

Horsnaes, H. W. 2013. Networking in north-eastern Bar-baricum. A study of gold imitations of Roman coins. In: Bjerg, L., Lind, J. H., Sindbaek, S. M. (eds.). From Goths to Varang-ians. Communication and Cultural Exchange between the Baltic and the Black Sea. Århus: Aarhus University Press, p. 87-130.

Kunisz, A. 1973. East and Central European finds of au-tonomous coins from Roman Empire Period. Wiadomości Nu-mizmatyczne, 17 (zeszyt dodatkowy), s. 27-39.

Levada, M., Potupčik, M. 2017. Nowe eksponaty z okresu wpływow rzymskich w Muzeum Krajoznawczym w Winnicy. In: Andrzejowski, J., von Carnap-Bornheim, C., Cieśliński, A., Kontny, B. (eds.). Orbis barbarorum. Studia ad archaeo-logiam Germanorum et Baltorum temporibus Imperii Rom-ani pertinentia Adalberto Nowakowski dedicata. Warszawa; Schleswig: Instytut Archeologii Uniwersytet Warszawski, Zentrum für Baltische und Skandinavische Archäologie, Fun-dacja Monumenta Archaeologica Barbarica, s. 409-420. Seria Monumenta Archaeologica Barbarica.

Lind, L., 2007. A group of barbarous Roman denarii repre-sented in Sweden and Hungary (and Germany and Britain?). In: Andersen, M., Horsnaes, H. W., Moesgaard, Chr. (eds.). Magister Monetae. Studies in Honour of Jørgen Steen Jensen. Copenhagen: National Museum of Denmark, p. 53-58.

Mielczarek, M. 1982. Znaleziska monet rzymskich z terenu Ukrainy w zbiorach Muzeum Archeologicznego i Etnograficz-nego w Łodzi. Prace i Materiały Muzeum Archeologicznego i Etnograficznego w Łodzi, 2, p. 31-38.

Myzgin, K. 2017a. Roman Republican Coins and Their Im-itations from the Territory of Ukraine and Belarus. Warsawa: Uniwersytet Warszawski.

Myzgin, K. 2017b. Trzeciowieczne monety rzymskie we wschodnim Barbaricum: antoniniany. Folia Numismatica, 31, 2, p. 147-158.

Myzgin, K., Vida, I., Więcek, T. 2018. Gold imitations of Roman coins from collection of Hungarian National Museum in Budapest. In: Niezabitowska-Wiśniewska, B., Luczkiewicz, P., Sadowski, S., Stasiak-Cyran, M., Erdrich, M. (eds.) Stu-dia Barbarica. Professorowi Andrzejowi Kokowskiemu w 65. rocznicę urodzin. Lublin: UMCS, II, s. 222-247.

Polanyi, K. 1978. Trade, markets, and money in the Euro-pean Early Middle Ages. Norwegian Archaeological Review, 11, p. 92-96.

K. V. Myzgin

roman coin finds from volhynia: main catEgoriEs and

distriBution fEaturEs (to the problem of regional study)

The article is an experience of regional study of Ro-man coins finds on the territory of Eastern Europe. The basic information about them was collected and pub-lished in the middle of the 20th century. However, today this source base has significantly expanded. Basically, due to the use of metal detectors during archaeologi-cal research and, unfortunately, for illegal purposes (such finds are called «less reliable», their use is ob-ligatory, however, provided a critical approach to in-formation). Analysis of the main categories of Roman coins finds in the region made it possible to distinguish features in their distribution. Basically, Volhynia are is outside the concentration of the main categories of finds of Roman coins in Eastern Barbaricum: Roman republican coins, 1—2nd c. AD denarii, 1—3rd c. AD au-rei, 2—3rd AD bronze provincial coins, antoniniani and bronze and silver emissions of 4th c. AD. Nevertheless, the concentration of the 4th c. AD Roman gold medal-lions is associated with this region (in article published a new find of such coin), which indicates here the exist-ence of the centre of the barbarous elite. In general, the numismatic material of the Volhynia region is typical for the territory of the right bank of Dnieper. At the same time, do not forget that Volhynia, like all terri-tory of Eastern Barbaricum, in Roman period was part of the German cultural circle, in which Roman coins were universal.

Keywords: Roman coins, Barbaricum, Chernya-khiv Culture, Wielbark Culture.


МиЗГІН Кирило Валерійович, кандидат історич-них наук, PhD, науковий ад’юнкт, інститут археоло-гії варшавського університету, вул. краківське Пе-редмістя 26/28, варшава, 00927, Польща, [email protected] Kyrylo, Candidate of Historical Science, PhD, scientific adjunct, Institute of Archaeology, University of Warsaw, Krakowskie Przedmieście Str. 26/28, Warsaw 00927, Poland, [email protected].


удк: 904.4(477.81)“04/14”

Б. а. Прищепа

ФОРМУВАННЯ РАННьОсЛОВ’ЯНсьКих пОсЕЛЕНсьКих сТРУКТУР ЗА МАТЕРІАЛАМи ДОсЛІДжЕНь пАМ’ЯТОК

ДРУГОї пОЛОВиНи І тис. бАсЕЙНУ р. ГОРиНІ

У статті зібрано і проаналізовано інформацію про взаємне розміщення поселень празько-корчаць-кої і райковецької культур в басейні р. Горині. Виді-лено окремі територіальні групи поселень, відомі в науковій літературі як гнізда поселень. Розгля-нуто їх внутрішню структуру, простежено дина-міку розвитку від VI—VII ст. до х ст., проведено порівняння із гніздами поселень, дослідженими на сусідніх територіях.

ключові слова: басейн річки Горині, ранні слов’яни, поселення, городище, могильник, посе-ленська структура.

Процеси заселення слов’янами у ранньому середньовіччі території між дніпром і карпа-тами досліджені нерівномірно. Перш за все тому, що необхідною передумовою таких до-сліджень є проведення масштабних польових робіт з метою суцільного обстеження археоло-гічних пам’яток в окремих регіонах. основною категорією ранньослов’янських пам’яток другої половини і тис. н. е. є неукріплені поселення. виявилось, що вони розташовані територіаль-ними групами, мають складну внутрішню структуру і співвідносяться науковцями з об-щиною (седов 1960, с. 30—35) або ж з плем’ям (мавродин, Фроянов 1978, с. 131). такі тери-торіальні групи були виявлені дослідниками в ході картографування ранньослов’янських пам’яток і одержали назву «гнізда» поселень (русанова 1973, с. 8—9; тимощук 1990, с. 72—79).

у межах східної волині ранньослов’янські гнізда поселень вивчалися, зокрема, на р. те-тереві поблизу сіл корчак, тетерівка (русанова 1973, с. 8—9, 32, 35—36; томашевский, гаври-тухин 1992, с. 16—20). Ґрунтовно обстежив і

проаналізував гнізда поселень Північної бу-ковини б. о. тимощук (тимощук 1990, с. 72—111). ці дослідження продовжив л. П. михай-лина (михайлина 2007, с. 45—59, 159—170). Процеси розселення ранніх слов’ян у середній течії Південного бугу і формування поселенсь-ких структур розглянув а. П. томашевський (томашевський 2003, с. 153, рис. 12). тери-торіальні групи пам’яток празько-корчацької та райковецької культур у верхів’ях р. західно-го бугу охарактеризовані в. м. Петегиричем, він їх позначив терміном мікрорегіон (Петеги-рич 2007, с. 101—104).

нові археологічні джерела, здобуті під час обстежень пам’яток другої половини і тис. н. е. в басейні р. горині, дозволяють простежити динаміку освоєння давніми слов’янами окре-мих мікрорегіонів та формування ранньосе-редньовічних поселенських структур, вплив на ці процеси різних чинників. басейн р. го-рині є азональним, тобто річка проходить у своїй течії через різні за властивостями і виг-лядом ландшафти та фізико-географічні зони, а таке природне різноманіття відповідним чином впливало на процеси розселення. інте-рес до Погориння визначається також тим, що цей регіон був своєрідною контактною зоною. у ранньому середньовіччі він уходив до зони слов’янського етногенезу, а в кінці і тис. н. е. в басейні р. горині проходив кордон між племін-ними територіями волинян, древлян і дрегови-чів.

ріка горинь, найбільша права притока Прип’яті, має загальну довжину водотоку 659 км, зокрема в межах україни — 577 км. основний напрямок течії — меридіональний, із півдня на північ. Площа водозабору (без басейну р. случі) становить 13892 км2 (мари-© б. а. ПриЩеПа, 2019


Статті

нич, Шишченко 2006, с. 133). за фізико-гео-графічним районуванням і особливостями ландшафтів землі в басейні р. горині нале-жать до чотирьох областей західноукраїнсько-го та Поліського країв (рис. 1) (геренчук 1968,

с. 155—225; маринич, Шишченко 2006, с. 252—289). річка бере початок із джерел поблизу с. волиці тернопільської області в межах Пів-нічно-Подільської височинної області, далі пе-ретинає мале Полісся та волинську височинну

Рис. 1. Поселення Vііі—іх ст. в басейні р. горині. Фізико-географічні області: 1 — Північно-Подільська ви-сочина; 2 — мале Полісся; 3 — волинська височина; 4 — волинське Полісся


Прищепа, Б. а. Формування ранньослов’янських поселенських структур...

область (волинське опілля) і продовжує свій плин волинським Поліссям. головною тенден-цією тут є більш щільне та кількісно потужне заселення зручних для господарського освоєн-ня лісостепових ділянок та екотонів і більш розріджене — території Полісся. цей висновок підтверджує проведений аналіз розміщення се-редньовічних археологічних пам’яток в басейні р. горині.

Cтарожитності ранніх слов’ян у Погоринні представлені пам’ятками празько-корчацької (кінець V—Vіі ст.) і райковецької (Vііі—х ст.) культур. слов’яни селилися на мисах, бере-гових терасах, підвищеннях на заплавах. ос-новним типом житла була напівземлянка зі стовповою або зрубною конструкцією стін. об-стежені поселення празько-корчацької культу-ри були невеликі, на більшості з них одночасно функціонували 1—4 житла.

усього у регіоні обстежено близько 300 по-селень ранніх слов’ян. вони зосереджені на волинській височині, тут знаходяться всі по-селення празько-корчацької культури, 91,5 % поселень Vііі—іх ст. (рис. 2) і 85,2 % поселень х ст. (рис. 3). слід, однак, зазначити, що тери-

торія Північно-Подільської височини археоло-гічно вивчена недостатньо, що суттєво впливає на співвідношення кількості поселень у верх-ній течії р. горині та на волинській височині. статистичні дані дозволяють простежити пос-тупове зростання кількості пам’яток. Посе-лень празько-корчацької культури лише 38, а матеріали Vііі—іх ст. зібрано на 107, отже, їх кількість зросла у 2,8 разів. Поселень х ст. на-раховується 263, що у 2,5 разів перевищує по-казник, отриманий для Vііі—іх ст.

у середній течії р. горині на волинській височині за археологічними матеріалами кін-ця V—VII ст. просторове розміщення поселень вдалося простежити над р. горинню та її лівою притокою устею. у басейні р. стубли виявлено дві невеликі групи пам’яток між селами острів і костянець (4 поселення) та поблизу с. Пере-сопниці (2 поселення). у поріччі горині в ме-жах волинського Полісся маємо дані лише про одне поселення поблизу с. городець.

на волинській височині вздовж р. горині ланцюжок поселень празько-корчацької куль-тури починається на півдні поблизу м. острога і продовжується до с. дроздів на півночі (рис. 2:

Рис. 2. Поселення празько-корчацької та райковецької культур у середній течії р. горині. Умовні позна-чення: а — VI—VII ст.; б — VIII—іх ст.; в — VI—Iх ст.


Статті

3, 107). маємо дані про 16 поселень, відстань по прямій між крайніми південним і північним становить 38 км. у південній частині ланцюж-ка (хорів — новоставці) сусідні поселення від-далені одне від одного на 3—5 км (рис. 2: 12, 58), у північній частині (новоставці — дроздів) відстань між ними 7—9 км (рис. 2: 58, 107). ви-явлено також одне відгалуження ланцюжка в басейні струмка мосток (новоставці — олек-сіївка). на окремих ділянках у ланцюжку ви-окремлюються малі групи, що складаються із 2—3 поселень, відстань між якими становить від 0,6—0,8 км до 1—2 км. у групі поблизу с. колесники три поселення розташовані за 0,6—0,8 км одне від одного (рис. 2: 32—34), від-стані між двома поселеннями поблизу с. хоро-ва — 1 км (рис. 2: 12, 14), в гощі — 2 км (рис. 2: 92—95).

Про пам’ятки празько-корчацької культу-ри у верхній течії р. усті інформація відсутня, але ланцюжок поселень виявляється у серед-ній течії річки між селами копиткове і горо-док (рис. 2: 27, 89). маємо дані про 9 поселень, відстань між крайніми південним і північним вздовж берега усті становить 34 км. відстані між двома сусідніми поселеннями — від 5 до

7,5 км. малі групи, із двох поселень кожна, знаходяться поблизу с. копиткове (рис. 2: 27, 28) і в м. рівному (рис. 2: 62, 63). відстань між двома сусідніми поселеннями відповідно 1,5 км і 0,5 км. три поселення між селами зозів і го-родок віддалені приблизно на 1 км одне від од-ного (рис. 2: 85, 88, 89).

у верхній течії р. стубли виокремлюється група із чотирьох поселень між селами княги-нин і костянець. відстань між крайніми схід-ним і західним поселеннями 8 км (рис. 2: 20, 48), а сусідні розташовані за 3,5—4,0 км одне від одного. у середній течії р. стубли відстань між двома поселеннями поблизу сіл новостав дальній і старожуків становить 2 км (рис. 2: 112, 128).

Проведене картографування дозволило про-стежити ланцюжки поселень празько-корчаць-кої культури на волинській височині вздовж р. горині та її лівобережних допливів усті і стубли. одні з них більш виразні, як у поріччі горині та в середній течії р. усті, інші виявлені лише фрагментарно, на окремих ділянках, таку картину маємо на берегах р. стубли. від-стані між сусідніми поселеннями коливаються в інтервалі від 3,5—5 км до 7—9 км. разом з

Рис. 3. Пам’ятки х ст. в середній течії р. горині на волинській височині. Умовні позначення: а — неукріп-лене поселення; б — городище-сховище; в — городище з культурним шаром; г — велике і складне городище; д — межі волинської височини



тим, виділяються групи із 2—3 поселень («гніз-да»), які розташовані за 0,5—2,0 км одне від одного. у басейнах малих річок та струмків ви-явлено лише 4 поселення з 32, тобто 12,5 % від загальної кількості. вірогідно, внутрішні тери-торії волинської височини в цей період були ще слабко заселеними або ж незаселеними.

Подібним чином розміщені поселення празь-ко-корчацької культури на р. ікві у дубенсь-кому мікрорегіоні, відстань між ними складає 5—8 км, а в малій групі поблизу с. івання посе-лення знаходяться за 0,6—1 км одне від одно-го. близькі показники відстаней між сусідніми поселеннями отримані під час опрацювання даних про розселення у V—VII ст. населення пеньківської культури в середній течії Півден-ного бугу (томашевський 2003, с. 153, рис. 12). на території східної волині на р. тетереві поб-лизу сіл корчак, тетерівка гнізда складалися із 3—4 поселень, а в порівняно добре обстеженій місцевості поблизу с. корчак виявлено 14 посе-лень, вони розташовані на обох берегах р. тете-рева на ділянці завдовжки близько 5 км. най-ближчі гнізда поселень віддалені від корчака на 4—7 км (русанова 1973, с. 8—9, 32, 35—36; томашевский, гавритухин 1992, с. 16—20).

у басейні р. горині гнізда поселень райко-вецької культури краще виявляються на за-ключному етапі її розвитку за матеріалами кін-ця іх—х ст. в цей час вони простежуються не лише за розміщенням неукріплених поселень, їх маркують також городища і курганні мо-гильники. у басейнах невеликих рік і струмків гнізда поселень легше окреслити, адже вони, як правило, мають виразні природні межі на вододілах.

гніздо поселень поблизу сіл радужне та дерев’янче острозького району знаходиться у

верхній та середній течії струмка, лівобереж-ного допливу р. світеньки. довжина струм-ка близько 10 км, площа басейну — 70 км2. у басейні струмка виявлені два городища: біля с. радужного — городище-сховище (рис. 3: 25) і біля с. точевик — складне укріплення із слі-дами забудови х ст. (рис. 3: 21). у цьому гнізді обстежено 6 неукріплених поселень, датованих х ст. відстані між сусідніми поселеннями від 1,5—2,0 до 3,5—6,5 км. розміри території, на якій знаходяться поселення — 8,0 × 3,5 км.

струмок місток, лівобережний доплив р. горині, має довжину 13 км і площу басей-ну 55 км2. слов’янські пам’ятки зосереджені у верхів’ях струмка і двох його допливів, а в ниж-ній течії їх не виявлено (рис. 4). обстежено 8 неукріплених поселень, 1 городище і поряд з ним курганний могильник, вони об’єднуються у три територіальні комплекси. у верхів’ях пів-денного допливу струмка на північ від с. ново-сілки знаходяться городище, поселення і кур-ганний могильник (рис. 3: 53, 4: 53, 54). на схід від с. тайкури на правому березі струмка на мисах ланцюжком розташовані 3 поселення, відстань між ними 0,7—0,8 км (рис. 4: 42—44). у с. олексіївка на берегах північного допливу струмка виявлено 4 поселення, відстань між трьома 0,6—0,7 км, а одне віддалене від ін-ших на 2 км. Поселенська структура в басейні струмка місток почала формуватись на етапі празько-корчацької культури, поселення цього часу виявлені поблизу сіл олексіївки та ново-ставців. VIII—IX ст. датуються 5 поселень, а матеріали х ст. виявлені на 6 поселеннях і го-родищі.

сусіднє гніздо поселень знаходиться в ба-сейні струмка Пруськи, лівобережного допливу р. горині. довжина струмка 10 км, площа ба-

Рис. 4. Пам’ятки райко-вецької культури в басей-нах струмків місток і Прусь-ки. Умовні позначення: а — поселення VIII—іх ст.; б — поселення х ст.; в — го-родище; г — курганний мо-гильник


Статті

сейну 30 км2. слов’янські пам’ятки формують ланцюжок у верхній та середній течії струмка. тут на 3 поселеннях зібрано матеріали іх ст., а х ст. датуються 5 поселень і городище-схови-ще поблизу с. глинки (рис. 4: 62). відстані між сусідніми поселеннями 1,3—2,3 км.

Ще одне гніздо поселень райковецької куль-тури виявлено в басейні р. кустинки, лівобе-режної притоки р. горині, між селами біла криниця і великий житин. довжина річки 17 км, площа басейну 65 км2. тут відомі два городища: біля с. біла криниця городище-схо-вище (рис. 3: 130) і в с. городище укріплення, датування якого не встановлене. чотири не-укріплені поселення розташовані ланцюжком, довжина якого 5 км, відстань між сусідніми поселеннями від 0,3—0,5 км до 4 км. на двох поселеннях в с. великий житин трапились матеріали празько-корчацької культури, інші знахідки з усіх чотирьох поселень датовані іх—х ст.

у верхів’ях р. усті поблизу с. верхів у ба-сейні струмка знаходиться гніздо поселень, яке включає городище-сховище (рис. 3: 12) і 6 неукріплених поселень. довжина струмка 5 км, площа басейну близько 12 км2. розміри території, на якій розміщені пам’ятки — 3,0 × 1,5 км, відстань між сусідніми поселеннями 0,3—1,0 км. лише на одному поселенні трапи-

Рис. 5. група поселень між се-лами розваж і кургани

Рис. 6. Поселення другої половини і тис. н. е. в се-редній течії р. усті. Умовні позначення: а — VI—VII ст.; б — VIII—іх ст.; в — х ст.; г — VIII—х ст.; д — городище-сховище



лися матеріали Vііі—іх ст., на інших зібрано гончарний посуд х ст.

гнізда поселень обстежені також на берегах горині та її найбільших приток. одне з них ви-явлено на території острога. в центральній час-тині міста досліджувалось поселення Vііі—х ст. і поряд з ним у х ст. збудували велике укріп-лення, площею близько 3 га, у пізньому серед-ньовіччі князі острозькі спорудили тут свій за-мок. на протилежному правому березі р. вілії, на території нового міста, досліджувалось посе-лення Vііі—х ст. на північній окраїні міста, за 1,0 і 1,3 км від центру, виявлено ще два посе-лення райковецької культури. на одному з них знайдено кераміку празько-корчацької культу-ри. розміри цієї групи поселень 2,2 × 0,7 км.

група поселень райковецької культури зна-ходиться на обох берегах р. горині між селами хорів і кургани. вони розташовані на краю корінного берега і на підвищеннях у заплаві річки, відстань між крайніми поселеннями в групі із півдня на північ 3,7 км (рис. 5: 8, 15), із заходу на схід 4 км (рис. 5: 11, 17). три поселен-

ня на лівому березі займають край невисокої першої надзаплавної тераси (рис. 5: 10—12), відстань між ними 0,5—0,6 км. віддалене від основної групи на 1,6 км на південь поселення поблизу с. розваж знаходиться на невисокому піщаному підвищенні на заплаві (рис. 5; 8). таку ж топографію мають три поселення на правому березі р. горині (рис. 5: 13—15), ще одне розташоване на значно більшому підви-щенні поблизу корінного берега річки (рис. 5: 20), а поряд з ним виявлено сліди поселення на вузькому довгому мисі (рис. 5: 19). відстань між ними 0,6—0,8 км. Поселення, віддалене на 2,5 км на схід від основної групи, займає південний край великого піщаного підвищен-ня на заболоченій заплаві струмка, правобе-режного допливу р. горині (рис. 5: 17). Площа цього гнізда поселень близько 50 км2. два по-селення сформувалися в VI—VII ст., матеріали VIіі—іх ст. зібрано на 6 поселеннях, а х ст. да-товано 7 поселень.

у середній течії р. усті гнізда поселень обсте-жувались навколо м. рівного (рис. 6) (Прищепа,

Рис. 7. Пам’ятки ранніх слов’ян у поліських районах над р. горинь. Умовні позначення: а — неукріплене поселення; б — городище; в — північна межа волинської височини


Статті

2014). якщо матеріали VI—VII ст. в рівненсь-кому мікрорегіоні виявлені на 5 поселеннях, то VIII—IX ст. датовані 11, а х ст. — 15 поселень. на території міста на сьогодні відомо два посе-лення празько-корчацької культури — Пляж, пункти 1, 3 (рис. 6: 62, 63), до VIII—IX ст. на-лежать п’ять поселень. у х ст. більшість посе-лень продовжують свій розвиток, а їх чисель-ність зростає до шести. на південь від рівного

групу поселень виявлено поблизу сіл корнин і загороща (рис. 6: 49—54). а на північ від рів-ного скупчення поселень знаходиться в районі сіл городок і зозів (рис. 6: 85, 88, 89). воно вирізняється тим, що група із трьох поселень тут існувала вже в період празько-корчацької культури. відстань між поселеннями в гру-пах 0,5—2,0 км, відстань між групами — 7— 8 км.

Рис. 8. Пам’ятки ранніх слов’ян в с. городець: 1 — городище; 2 — поселення іх — початку хі ст.; 3 — місце розташування курганного могильника; 4, 6 — поселення х ст.; 5 — поселення VI—VIIі ст.



на волинській височині гнізда поселень райковецької культури вдалося виділити та-кож в дубенському мікрорегіоні під час вив-чення пам’яток в радіусі 10—15 км навколо міста (Пшеничний 2013; Прищепа, ткач 2016, с. 48). якщо поселень празько-корчацької куль-тури тут відомо 5, то у Vііі—іх ст. їх кількість зростає до 17. вони розташовані окремими гру-пами, в межах мікрорегіону окреслено п’ять гнізд поселень. матеріали х ст. виявлені на 53 поселеннях, вони формують суцільні лан-цюжки заселення на обох берегах рік ікви та її допливу липки. центрами організації окремих територіальних одиниць виступають городища (дитиничі, дубно, мирогоща, коблин) і великі поселення (волиця, сурмичі, івання).

у х ст. виразна система заселення просте-жується на волинському Поліссі вздовж горині від с. дюксина до с. городця (Прищепа 2013, с. 139—145). тут на ділянці завдовжки близь-ко 80 км розміщені поселенські комплекси, які включають розташовані на березі горині городище і поряд відкрите поселення (рис. 7). відстань між сусідніми городищами 9—12 км. лише один такий комплекс (городище та по-селення) знаходиться поблизу с. великий мидськ у верхів’ї річки мельниці, лівобереж-ного допливу горині.

відзначимо, що багаторазовими обстежен-нями околиць с. городець вдалося простежити більш складну поселенську структуру. тут ран-ні матеріали VII—VIII cт. виявлені на поселен-ні в урочищі неводище (рис. 8: 5). у іх—х ст. функціонував комплекс, який включав городи-ще і поряд з ним поселення (рис. 8: 1, 2). кур-ганний могильник був розташований за 0,7 км на захід від городища (рис. 8: 3). у х ст. існува-ли також поселення в урочищах солов’їна гора і дворки (рис. 8: 4, 6). відстань між сусідніми поселеннями 1 і 1,2 км.

за 35 км від с. городця, вниз по течії го-рині, знаходиться група поселень райковець-кої культури поблизу м. дубровиці. до неї на-лежать 4 поселення і городище в с. залужжі, відстань між крайніми пам’ятками (в м. дубро-виці та с. лютинську) 12 км, площа цієї групи обчислюється у 160 км2. у нижній течії р. го-рині, в межах білорусі, виділяється ще одна те-риторіальна група, до неї належать, зокрема, городища білуша, хотомель, хоромськ.

ранньослов’янські гнізда поселень Iх—X ст. на волинській височині та на волинському Поліссі відрізняються за темпами розвитку, внутрішньою структурою та площею. ознаки їх формування на волинській височині просте-жуються за матеріалами VI—VII ст. хоча не виключено, що окремі селища одного «гнізда» різняться хронологією, а це, в свою чергу, може свідчити про їх функціонування в різний час і вказує на нестабільну осілість населення, обу-мовлену екстенсивним веденням господарства (горєлов, моця, рафальський 2005, с. 129). у

Iх—X ст. гнізда поселень заповнюють всю те-риторію волинської височини в басейні р. го-рині і ланцюжком продовжуються на північ вздовж горині на волинському Поліссі. Посту-пово зростає кількість поселень, ускладнюється структура таких гнізд, з’являються городища, формуються курганні могильники. у іх—х ст. площа окремих гнізд становить від 25 до 70 км2, в них нараховується від 4 до 11 поселень. від-стань між сусідніми поселеннями в групі 0,5—1,5 км, але окремі з них віддалені на 2—3 км одне від одного. у багатьох територіальних групах виявлені городища, до їх складу входи-ли також курганні могильники.

на волинському Поліссі структура гнізд поселень виявляється лише за матеріалами х ст., в кожному присутні комплекси, до скла-ду яких входять городище і розташоване поряд поселення. Поблизу с. городець вдалося більш детально дослідити внутрішню структуру та-кого комплексу, крім городища і поселення іх — початку хі ст. він включав поселення VII—VIII ст., ще два поселення х ст. і курган-ний могильник.

у перехідний період від докласового суспіль-ства до докапіталістичного класового суспіль-ства характерним типом общини була велика сім’я. вона співіснує з малою сім’єю, доміную-чи в умовах натурального господарства. в той же час співіснування сімейної общини і малої сім’ї обумовлене сімейним циклом — почер-говим розростанням і сегментацією сімейних ланок (Першиц, трайде 1986, с. 111—112). на етапі існування великої сім’ї виділяється три типи общини. велика сім’я являла собою мінімальну общину. декілька сімей одного се-лища складали медіальну общину. сукупність селищ, де були розселені всі члени конічно-го клану, утворювали максимальну общину (Першиц 1978, с. 142, 154). аналіз здобутих в ході польових досліджень матеріалів дозволяє співставити археологічні комплекси із різними типапи общин: мінімальній общині, очевидно, відповідала колективна садиба великої сім’ї, селище з кількома садибами-лініджами можна пов’язати із медіальною общиною, а гніздо по-селень — з общиною максимальною (михайли-на 2007, с. 165—167).

ЛІТЕРАТУРАгеренчук, к. и. 1968. Западно-Украинская про-

винция. Физико-географическое районирование УССР. киев: наукова думка, с. 155-225.

горєлов, м. є., моця, о. П., рафальський, о. о. 2005. цивілізаційна історія України. київ: увПк ексоб.

мавродин, в. в., Фроянов, и. я. 1978. об обще-ственном строе восточных славян Vііі—х вв. в свете археологических данных. в: столяр, а. д. (ред.). Про-блемы археологии. ленинград: наука, іі, с. 125-132.

маринич, о. м. Шишченко, П. г. 2006. Фізична географія України: підручник. київ: знання, коо.


Статті

михайлина, л. 2007. Слов’яни Vііі—х ст. між Дніпром і Карпатами. київ: іа нану.

Першиц, а. и. 1978. Проблема типологизации общины в дореволюционной русской и советской историографии. Очерки истории русской этногра-фии, фольклористики и антропологии, VIII, с. 142- 156.

Першиц, а. и., трайде, д. 1986. община. в: Пер-шиц, а. и., трайде, д. (ред.). Социально-экономи-ческие отношения и соционормативная культура. москва: наука, с. 109-114. свод этнографических понятий и терминов.

Петегирич, в. 2007. Поселенські структури V/VI—х ст. верхньої надбужанщини як підоснова форму-вання белзької та червенської земель. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 11, с. 101-120.

Петрашенко, в. о. 2000. соціально-історична характеристика укріплених поселень Vііі—х ст. за матеріалами городища монастирьок. в: баженов, л. в. (ред.). Давня і середньовічна історія України. кам’янець-Подільський: б. в., с. 228-238.

Прищепа, б. а. 2013. ранні етапи становлення середньовічних міст у поліських районах Погорин-ня. археологія і давня історія України, 11: серед-ньовічні міста Полісся, с. 139-151.

Прищепа, б. а., ткач, в. в. 2016. літописний ду-бен і його сільська округа в х—хііі ст. археологія і давня історія України, 21: Південноруське місто у системі міжцивілізаційних контактів, с. 43-51.

Пшеничний, ю. л. 2013. Формування поселенсь-кої структури міста дубна в VIII—х ст. історичні студії Східноєвропейського національного універси-тету ім. Лесі Українки, 9—10, с. 4-9.

русанова, и. П. 1973. Славянские древности Vі—іх вв. между Днепром и Западным Бугом. москва: наука. свод археологических источников, е і—25.

седов, в. в. 1960. Сельские поселения централь-ных районов Смоленской земли (Vііі—хV вв.). мос-ква: наука. материалы и исследования по археоло-гии ссср, 92.

тимощук, б. а. 1990. Восточнославянская общи-на Vі—х вв. н. э. москва: наука.

томашевский, а. 2003. нарис історії та екології заселення східного Поділля слов’яно-руської доби. археологічні студії, 2, с. 132-160.

томашевский, а. П., гавритухин, и. о. 1992. Сла-вянское поселение Тетеревка-і. киев: иа нану.

REfEREnCEsGerenchuk, K. I. 1968. Zapadno-Ukrainskaya provintsiya.

Fiziko-geograficheskoye rayonirovaniye USSR. Kiev: Naukova dumka, s. 155-225.

Horielov, M. Ye., Motsia, O. P., Rafalskyi, O. O. 2005. Tsy-vilizatsiina istoriia Ukrainy. Kyiv: UVPK EksOb.

Mavrodin, V. V., Froyanov, I. YA. 1978. Ob obshchestven-nom stroye vostochnykh slavyan VIII—X vv. v svete arkheo-logicheskikh dannykh. In: Stoliar, A. D. (ed.). Problemy arkhe-ologii. Leningrad: Nauka, іі, s. 125-132.

Marynych, O. M. Shyshchenko, P. H. 2006. Fizychna heo-hrafiia Ukrainy: pidruchnyk. Kyiv: Znannia, KOO.

Mykhailyna, L. 2007. Sloviany VIII—X st. mizh Dniprom i Karpatamy. Kyiv: IA NANU.

Pershits, A. I. 1978. Problema tipologizatsii obshchiny v dorevolyutsionnoy russkoy i sovetskoy istoriografii. Ocherki istorii russkoy etnografii, folkloristiki i antropologii, VIII, s. 142-156.

Pershits, A. I., Trayde, D. 1986. Obshchina. In: Pershits? A. I., Trayde, D. (eds.). Sotsialno-ekonomicheskiye otnosheni-ya i sotsionormativnaya kultura. Moskva: Nauka, s. 109-114. Svod etnograficheskikh ponyatiy i terminov.

Petehyrych, V. 2007. Poselenski struktury V/VI—X st. Verkhnoii Nadbuzhanshchyny yak pidosnova formuvannia Belzkoi ta Chervenskoi zemel. Materialy i doslidzhennia z arkheolohiii Prykarpattia i Volyni, 11, s. 101-120.

Petrashenko, V. O. 2000. Sotsialno-istorychna kharak-terystyka ukriplenykh poselen VIII—X st. za materialamy horodyshcha Monastyrok. In: Bazhenov, L. V. (ed.). Davnia i serednovichna istoriia Ukrainy. Kamianets-Podilskyi: b. v., s. 228-238.

Pryshchepa, B. A. 2013. Ranni etapy stanovlennia sered-novichnykh mist u poliskykh raionakh Pohorynnia. Arkheolo-hiia i davnia istoriia Ukrainy, 11: Serednovichni mista Polis-sia, s. 139-151.

Pryshchepa, B. A., Tkach, V. V. 2016. Litopysnyi Duben i yoho silska okruha v X—XIII st. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 21: Pivdennoruske misto u systemi mizhtsyvilizatsi-inykh kontaktiv, s. 43-51.

Pshenychnyi, Yu. L. 2013. Formuvannia poselenskoi struktury mista Dubna v VIII—X st. Istorychni studii Skhid-noievropeiskoho natsionalnoho universytetu im. Lesi Ukrain-ky, 9—10, s. 4-9.

Rusanova, I. P. 1973. Slavyanskiye drevnosti VI—IX vv. mezhdu Dneprom i Zapadnym Bugom. Moskva: Nauka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, е і—25.

Sedov, V. V. 1960. Selskiye poseleniya tsentralnykh ray-onov Smolenskoy zemli (VIII—XV vv.). Moskva: Nauka. Ma-terialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 92.

Timoshchuk, B. A. 1990. Vostochnoslavyanskaya obshchi-na VI—X vv. n. e. Moskva: Nauka.

Tomashevskyi, A. 2003. Narys istorii ta ekolohii zaselen-nia Skhidnoho Podillia sloviano-ruskoi doby. Arkheolohichni studii, 2, s. 132-160.

Tomashevskyi, A. P., Gavritukhin, I. O. 1992. Slavyan-skoye poseleniye Teterevka-I. Kiev: IA NANU.

B. A. Pryshchepa

formation of Early slavic sEttlEmEnt structurEs BasEd

on thE matErials of thE Exploration of monumEnts of thE sEcond half of thE first

millEnnium in thE Basin of thE horyn rivEr

The processes of Slavic settlement between the Dnipro and the Carpathians in the early Middle Ages have been studied unevenly. Scientists characterized them based on the materials from Eastern Volhynia, Northern Bukovina, and Eastern Podillia. New archae-ological sources obtained during the research of the monuments of the second half of the first millennium in the basin of the Horyn River allow us to trace the dynamics of the settlement of ancient Slavs in certain micro-regions and the formation of early medieval set-tlement structures, and the influence of various factors on these processes. In its flow, the river passes differ-ent landscapes and physical and geographical zones in terms, and such natural diversity had a corresponding effect on the processes of settlement.

In total, about 300 settlements of the early Slavs have been explored in the region. The comparison of data from different chronological stages indicates a significant increase in their number, from 38 in the 6—7th centuries to 262 in the 10th century, that is, in 6.9 times. The peculiarity of the placement of early Slavic settlements in the Horyn River basin was their concentration within the Volhynian Upland (over 85 % of all settlements of the Raikovets culture are located here) and the weak population of Volhynian Polissia.



Beginning from the 6—7th centuries the formation of individual nests of settlements can be observed in Volhynian Upland. In the basins of small rivers and streams, the nests of settlements are easier to outline, because they, as a rule, have distinct natural bounda-ries on the watersheds. According to the materials of the Raikovets culture, the nests of settlements are better detected at the final stage of its development in the late 9—10th centuries. At this time, they can be dis-tinguished not only by the concentration of unfortified settlements, but also by the fortifications and burial mounds. The archaeological sources of the 8—10th cen-turies allow to allocate the nests of settlements in the whole territory of the Volhynian Upland and along the Horyn River within Volhynian Polissia. Their area is determined by the size of the basins of small rivers and streams from 25 to 60 square kilometers. Gradu-ally, the number of settlements in individual nests in-creased; in the 10th century, on the Volhynian Upland they counted from 4 to 11. The structure of such nests became more complicated, fortifications appeared, and

burial mounds were formed. Territorial groups of the settlements of the same age, along with their resource base in the form of agricultural lands, pastures, forests, etc., according to the researchers, are the archaeologi-cal equivalent of the Slavic community.

Keywords: Horyn River basin, early slavs, settle-ment, fortified settlement, burial, settlement struc-ture.


пРищЕпА богдан Анатолійович, кандидат іс-торичних наук, доцент кафедри історії україни рів-ненського державного гуманітарного університету, вул. степана бандери, 12, рівне, 33000, україна, [email protected] Bohdan anatoliiovych, Candidate in History, Associate Professor of the Department of the History of Ukraine of Rivne State Humanitarian University, Stepana Bandery Street 12, Rivne, 33000, Ukraine, [email protected].


удк: 904.4(477.5)”653”

Ю. О. Пуголовок

пІВДЕННиЙ РУбІж РОМЕНсьКОї КУЛьТУРи

У статті розглянуто пам’ятки літописних сі-верян, що розташовані в середній та нижній течіях річок Псла та Ворскли. на підставі археологічних матеріалів окреслено їх територіальну структу-ру. Окрім цього уточнено південні межі поширення роменської культури.

ключові слова: Дніпровське Лівобережжя, ран-нє середньовіччя, роменська культура, сіверяни, Русь.

у другій половині іх — х ст. сіверянське населення продовжило освоєння корінних бе-регів у середній та нижній течіях річок Псла та ворскли. з’являються городища роменської культури у c. глинське (ляскоронський 1907, с. 180—182; ляпушкин 1961, с. 249, № 235), м. Полтаві (ляпушкін 1949, с. 58—75; 1951, с. 33—40), с. старих санжарах (кол. решетня-ки) (ляскоронський 1907, с. 188—189; ляпуш-кин 1961, с. 305—306), смт нових санжарах (?) (бовкун, суховська 1991, с. 89, рис. 1: 1) с. кун-цеве (луцкевич 1948, с. 170; мироненко 1998, с. 67) на ворсклі, могильник та городище у с. броварки (хвойка 1904, с. 40—48; макарен-ко 1917, с. 2; ляпушкин 1961, с. 247, № 231) та посленння біля сс. книшівка (ляпушкин 1961, с. 261, № 248), сари (ляскоронський 1907, с. 165; ляпушкин 1961, с. 307, рис. 150), ба-лаклія і остап’є (ляскоронський 1907, с. 162; гавриленко, супруненко 2001, с. 88) по Пслу.

Пам’ятки роменського часу розташовували-ся скупченнями в меридіональному напрям-ку, що обумовлено в першу чергу геологічною будовою долин рік, на відміну від Посейм’я де панувало широтне поширення поселень (каш-кин, узянов 1992, с. 176). у верхній та серед-ній течіях Псла та ворскли для кожного такого

скупчення характерна наявність у городища з великим курганним некрополем із кількох сот і навіть тисяч курганів (Шинаков 1991, с. 82), поперечна довжина кожного масиву становила 10—15 км. указані поселення тяжіли до темно-сірих та сірих лісових грунтів які були найпри-датніші для сільськогосподарського інвентарю роменської культури, що чітко простежується на матеріалах Посейм’я та верхів’їв Псла та ворскли (кашкин, узянов 1989, с. 67; 1992, с. 176). хоча ще і. і. ляпушкін та в. й. довже-нок відмітили використання рал для обробітку «важких» грунтів старопахотних та цілинних чорноземів зі стійким трав’янистим покривом (Приймак 1990, с. 71). навколо городищ існува-ла територія, де розміщувалися відкриті посе-лення, вздовж терас Псла та ворскли та навіть, в окремих випадках, на лівому березі р. ворск-ла. Прикладом такого освоєння на Пслі є відо-мий у науковій літературі горнальський архео-логічний комплекс, де в округу ранньоміського центру потрапило близько 12 відкритих по-селень (кашкин, узянов 1994, с. 18), а також глинський археологічний комплекс на ворсклі (кулатова та ін. 1998, с. 91; гавриленко 1997b, арк. 23, рис. 24; мироненко 2003, арк. 8—9).

Під час вивчення найбільш густо заселе-ного регіону роменської культури Посейм’я о. в. куза та о. о. узянов відмітили райони найбільшого скупчення пам’яток, що науковій літературі дістали назву — мінімальні зони концентрації пам’яток (мзкП). вони являли собою «мікрорегіони» та «гнізда», які складали-ся з городищ та селищ, що примикали до ньо-го та 5—12 навколишніх невеликих відкритих поселень хуторського характеру. такі гнізда розмежовувалися рельєфом місцевості (балки, урвища, заболочені ділянки заплави). ділянка © ю. о. Пуголовок, 2019



не заселеного простору була 3—5 км між по-селеннями та 5—7, 7—9 км між городищами (енуков 2005, с. 92).

у сучасній науковій літературі є доволі ус-таленою точка зору про те, що носії роменської культури обирали для розселення ділянки, що панували над навколишньою територією та максимально використовували природні умо-ви для їх захисту. з цього і випливала харак-теристика роменських поселень як городищ (макаренко 1925, с. 5; ляпушкин 1961, с. 218; сухобоков 1975, с. 57—59; 1992, с. 38). Проте, із зростанням джерельної бази, спостерігається певна зміна поглядів. так, нині дослідниками роменської культури відзначається переважен-ня відкритих селищ над городищами (григорь-ев 2000, с. 54; енуков 2005, с. 85—91). хоча таке співвідношення між поселеннями фіксується значно північніше — в Посейм’ї, де їх кількість перевищує 250 одиниць (енуков 2005 с. 85). у зоні розселення південно-східної групи сіверян спостерігається дещо інша ситуація (Приймак 1999). за наявними на сьогодні археологічни-ми джерелами, в межах розселення зазначеної групи сіверян, такого переважання відкритих селищ над городищами не існує. Поблизу прак-тично кожного укріплення роменської культури знаходиться лише одне селище, хоча в деяких випадках їх взагалі не зафіксовано (білоусько, супруненко, мироненко 2004, с. 38, карта 15.1). можливо, що таке розміщення пам’яток є спе-цифічною рисою цієї території, так би мовити, певною формою пристосування сіверянської людності до життя на кордоні із диким полем. зауважимо, що в басейні сіверського дінця, на кордоні із хазарським каганатом, також ще невідомі відкриті селища, а провідним типом поселень є саме укріплення — городища (ко-лода 2005, рис. 1). так чи інакше, а все ж поки що немає однозначної відповіді на це питання. вірогідно, її поява — справа майбутнього ком-плексного дослідження, із врахуванням спе-цифіки розселення носіїв роменської культури, а також особливостей розвитку окремих тери-торій сіверської землі. але варто відмітити, що на сьогоднішній день, на території півден-но-східних сіверян поступово виявляються від-криті селища (хутори?). мова йде про пункти сені 2 (юренко 1978, с. 7), глинське 4 (Шерс-тюк 2007), велика рублівка і (повідомлення а. в. гейка).

о. є. Шинаков виділяє за течією ворск-ли — глинськ, лтава (сучасне м. Полтава), як одинокі роменські пам’ятки, на Пслі — бровар-ківське «гніздо» у складі городищ у сс.броварки, кам’яне. на думку дослідника система розта-шування давньоруських пам’яток на ворсклі найближче до роменської чим на Пслі (Шина-ков 1991, с. 83—84, рис. 1). на сьогодні може-мо доповнити наявність, ще кількох городищ у броварківському «гнізді» біля в сс. книшів-ка (ляпушкин 1961, с. 260—261) та сари (ля-

пушкин 1961, с. 307), де відомі знахідки як роменської археологічної культури так і давнь-оруського часу.

дослідженнями двох останніх десятиліть хх ст. стало можливим окреслити Полтавсь-ку групу роменських пам’яток по ворсклі у складі: городища, значного за площею посаду у Полтаві, двох городищ у старих санжарах (кол. решетняках), можливо, у нових сан-жарах, на що вказують знахідки роменсько-го посуду; на Пслі — на широті Полтавської групи пам’яток — у сс. остап’є та балаклія о.б.супруненком були виявлені роменські матеріали, які поки умовно пов’язуються з іс-нуючими городищами (Приймак 1999a, с. 14), і, можливо, є нижньопопсільською групою пам’яток роменської культури.

нижче подано коротку характеристику ро-менських пам’яток регіону. Почнемо з Поворск-ля. найвище за течією ріки розташована група городищ та поселень поблизу сс. зарічне, стара іваніка, с. чернеччина (колишній охтирський монастирь), журавне сумської обл., глинське та кол. хут. сені, поблизу опішного Полтавсь-кої обл.

Правий берег р.ворскла — високий, а лі-вий — пологий, вказана закономірність по-ширюється аж до кобеляк де берега річки однакової висоти. Ширина річковою долини становить у с. скельки охтирського р-ну сум-ської обл. — 5 км, а в м. кобеляки та с. Пра-вобережні кишеньки кобеляцького р-ну Пол-тавської обл. — 10 км. ліва сторона берега складена алювіальними наносами річного піску. ці піски набувають великого поширен-ня нижче від с. гавронці диканського р-ну Полтавської обл. найбільші площі сипучих намивних пісків на лівому березі розташовані навпроти гирл рр. коломак та тагамлик (ліві притоки р.ворскли), очевидно ці піски вине-сені цими притоками в долину р. ворскли (гу-ров 1888, с. 181—184).

ворскла вище с. зарічного тече майже в ши-ротному напрямку з невеликим відхиленням по вісі з північного сходу на південний захід і лише коло с. зарічне охтирського р-ну сумсь-кої обл. робить коліно і змінює напрямок течії з широтного на мередіальний. на виступі об-меженому долинами рік ворскла та бором-ля (права притока р. ворскла — ліва притока р. дніпро) високому березі ворскли розкинувся зарічненський археологічний комплекс. на-ступна пам’ятка роменсько-давньоруського пе-ріоду розташована коло с. стара іванівка ох-тирьского р-ну сумської обл., нижче за течією близько 7 км. По середині цієї відстані коло с. соснівка охтирського р-ну сумської обл. про-ходить значна балка, що врізається у корінний берег на 4—5 км і витягнута по вісі північний захід — південний схід. вказана балка слугує природною межею зарічненьского археологіч-ного комплексу. на вказаному відрізку корін-


Статті

ний берег річки розташований паралельно річищу і порізаний ярами та невеликими бал-ками. заплавна долина досить болотиста з чис-ленними рукавами стариць.

городище поблизу с. стара іванівка розта-шоване на виступі правого високого утвореного гирлом р. олешня (права притока р. ворскла — ліва притока р. дніпро), яка саме тут впадає до р. ворскла. наступна пам’ятка знаходиться на території колишнього охтирського монастиря в с. чернеччина, на 5 км нижче по течії річки.

корінний берег проходить паралельно ворсклі, порізаний яругами та незначними балками, заплава — не досить сильно заболечена.

в околоицях м. охтирка, біля північно-сіх-діної околиці с. чернеччина охтирського р-ну сумської обл., знаходиться городище. воно розташоване на відрозі корінного берега стір-лоподібної у плані форми і вклинюється у за-плаву на 1,0—1,5 км, навпроти мосту на лівий берег. нижче по течії корінний берег дещо відступає від русла ріки на 0,5 км. Поряд у за-

Пам’ятки роменської культури: 1 — Плєхове; 2 — горналь; 3 — вел. рибиця; 4 — мотриця; 5 — битиця; 6 — зелений гай; 7 — тополі (суми); 8 — Шпилівка; 9 — ворожба; 10 — Пристайлове (новотроїцьке); 11 — кам’яне; 12 — книшівка; 13 — броварки; 14 — сари; 15 — рашівка; 16 — балаклія; 17 — остап’є; 18 — хотмизьк; 19 — Попівка; 20 — ніцаха; 21 — кам’янка; 22 — зарічне; 23 — стара іванівка; 24 — охтирка (чернеччина); 25—26 — журавне; 27 — куземин; 28—29 — глинське; 30 — михайлівка (брусія); 31—32 — Полтава іванова та інститутська гори; 33 — лукищина; 34 — старі санжари; 35 — кунцеве; 36 — нові санжари; 37 — Підгора; 38 — городне (топографічна основа за: білоусько, супруненко, мироненко 2004, с. 38, карта 15.1)



плаві виявлені селища роменської культури та давньоруського періоду, що пов’язані з округою вище зазначеного городища.

за 7 км нижче за течією річки знаходиться наступний археологічний комплекс у с. журав-не охтирського р-ну сумської обл., що є цен-тральним у групі за своєю значимістю, розта-шований на мисоподібному виступі корінного берега, що сильно вдається у заплаву річки. наступне городище розташоване у с. куземен охтирьского р-ну сумської обл., що знаходить-ся нижче по течії на 10—12 км. такий великий розрив між городищами можна пояснити особ-ливостями рельєфу. берег ворскли на всій про-тяжності більш-менш рівний не досить сильно порізаний ярами та балками. якщо брати се-редню відстань між городищами то пам’ятка повинна розташовуватись коло с. скелька охтирського р-ну сумської обл., але берег річ-ки досить уривчастий і близько підходить до річища. за розвідковими обстеженнями тут лише виявлені пізньосередньовічні матеріали. у козацьку добу тут розташовувався монас-тир. лише мисоподібний виступ на північ від с. куземин, що носить власну назву замок, де ворскла робить невелике колінце стало опти-мальним містом де було влаштоване роменсь-ко-давньоруське городище. дане городище розташоване на одній з найвищих точок нав-колишньої місцевості з абсолютною позначкою 193 м (вище рівня моря), останні коливаються в межах 169—180 м.

наступний пункт, що заслуговує нашої ува-ги, розташований нижче по течії за 7 км дещо випадає із загальної характеристики поселень бо на ньому були виявлені лише давньоруські матеріали — це східне укріплення більського городища скіфської доби, яке розташоване поб-лизу с.більськ котелевського р-ну Полтавської обл. корінний берег річища тут впритул і про-ходить з півночі на південь.

глинський археологічний комплекс розта-шований нижче по течії від східного укріп-лення за 7—8 км, а відстань між глинськом та куземинським городищем складає 15 км. Перед с.глинське зінківського р-ну Полтавсь-кої обл. ворскла дещо відступає від корінного берега, утворюючи кілька стариць. вказана долина річки опиналась в орбіті господарських інтересів мешканців глинського городища, про що вказує виявлення поселення на дюнному підвищенні заплавної долини — глинське 4, з виразними роменськими матеріалами. корін-ний берег саме тут утворив досить прекрасні мисоподібні виступи тераси, де сіверянами і були влаштовані укріплення. нижче по течії за кілька кілометрів можемо говорити про іс-нування ще одного багатошарового поселення з матеріалами роменської культури та давнь-оруського часу у кол. хут. сені, поблизу опіш-нянського городища (сухобоков, юренко 1996, с. 142).

Підсумовуючи вище наведене можна сказа-ти, що відстань між городищами становила в середньому 7 км, відступ від цього принципу як бачимо було у двох випадках між журав-ненським та куземинським, куземенським та глинським городищами. вказаний розрив мо-жемо пояснити природним характером корін-ного берега і не можливість облаштування го-родища де інде. цікавим фактом є існування давньоруського поселення на східному укріп-ленні більського городища, можливо частину території східного укріплення могли викорис-товувати і в роменський час. більське городище посідало стратегічне положення в системі су-ходільних шляхів з Північного Причорномор’я у лісостеп в ранньому залізному віці. ця сис-тема майже не зазнала змін і у середньовіччя. Певні риси подібності наділені обороні системи роменських і особливо давньоруських городищ, хоча відмінні структури господарювання, со-ціально-економічних відносин, демографічний потенціал призвели до не співпадання більшої частини оборонних пунктів (Приймак 1996, с. 165—166).

існування такого значного «гнізда» пам’яток роменської культури у середній та верхній течії ворскли у кількості 6 городищ, являло собою не лише об’єднання малого племені, а й мало велике торгівельне значення: контро-лювало торгівельний шлях на саркел — білу вежу й тмуторокань (журавне) (Приймак, Пряднева 2002, с. 109). на що вказують кур-ганні поховання в журавнинському та глинсь-кому археологічному комплексах. вказана ді-лянка репрезентує об’єднання малого племені, що склалося у другій половині х ст.

наступна група пам’яток роменсько-давнь-оруського періоду розміщена нижче за 50 км. ворскла на цьому проміжку протікає з Пів-ночі на Південь, корінний правий берег до-сить близько підходить до річища, берег досить сильно порізаний ярами та балками, прикла-дом може слугувати місцевість коло сс. черне-чий яр, михайлівка, стасі диканського р-ну, Петрівка Полтавського р-ну Полтавської обл. Приблизно по середині цього відрізку було ви-явлене давньоруське городище в ур. брусія с. михайлівка диканського рну Полтавської обл., з незначними матеріалами роменської культу-ри. ймовірніше, за все воно виконувало сторо-жові функції на вказаній ділянці р. ворскла у пізньороменський час (коваленко, кулатова, мироненко, супруненко 1999, с. 41—43).

Перша пам’ятка нижньоворсклянського скупчення роменських старожитностей — Пол-тавське городище. воно зараз розташоване у центральній частині міста (соборна площа, м. Полтава). укріплене поселення розташову-валось на мису корінного берега, що утворює трикутноподібний виступ в сторону заплави ворскли, неподалік від місця впадіння р. ко-ломак в ворсклу (ліва притока ворскли — ліва


Статті

притока р.дніпро). наступний археологічний комплекс у складі двох городищ розташоване нижче по течії за 16—18 км, поблизу с. старі санжари (решетняки) новосанжарського р-ну Полтавської обл., досить відомий у науковій літературі. на вказаному відрізку р. ворскла зразу після Полтави річка протікає з півночі на південь, паралельно річищу проходить корін-ний берег. коло с. буланове Полтавського р-ну Полтавської обл., річка утворює коліно після якого напрям течії зміщується в напрямку на південний захід.

нижче старих санжар нашарування ро-менської культури зустрінуто у с. кунцеве новосанжарського р-ну Полтавської обл., що розташоване за 12 км нижче за течією ручки. річка досить близько підходить до корінного берега. коло шлюзу у кунцево існує незначний виступ корінного берега де розміщується на од-ній із терас поселення слов’янського часу.

наступне городище у смт нові санжари но-восанжарського р-ну Полтавської обл. в ур. ма-жари розташоване за 5 км нижче від кунцівсь-кого поселення, на максимальному підвищенні позначене на карті з абсолютною позначкою 131 м. вказаний пункт поки що є найпівденні-шою пам’яткою роменської культури.

Полтавське скупчення поселень роменсько-го періоду у складі трьох городищ та поселення свідчить про існування на вказаній території одного з малих племен, що входило до складу східного угруповання сіверян. цікавою рисою вказаного угруповання є збільшення відстані між городищами, що можна пояснити специфіч-ним розташуванням на кордоні зі степом. од-ною з головних ролей вказаного племінного уг-руповання було підтримування торговельних стосунків з хозарським каганатом.

закінчивши побіжний огляд розміщення пам’яток роменської археологічної культури на ворсклі перейдемо до характеристики роз-ташування роменських поселень на Пслі. річ-ка Псел на всьому відрізку від с.кам’яне до її гирла протікає по вісі північний схід — пів-денний захід. особливістю вказаної річки є те, що починаючи від с.ковалівки і аж до яресь-ок Шишицького р-ну Полтавської обл., річище підходить впритул до лівого берега, зумовлю-ючи його підвищення і створює виняткову си-туацію коли лівий берег вище правого. лише біля с. устивиці великобагачанського р-ну Полтавської обл. вона знову наближається до правого корінного берега. але, незважаючи на це, до великої багачки правий та лівий берег зберігають однакову висоту.

Перша група роменсько-давньоруських па-м’яток розташовані поблизу сс. кам’яне сум-ської, книшівка, броварки, сари, рашівка Полтавської обл. археологічний комплекс коло с. кам’яне лебединського р-ну сумської обл. розташований на виступу корінного правого берега, що утворений р. Псел та безіменним

струмком, який протікає з півночі на південь по балці. нижче по течії за 12 км у с. книшівка гадяцького р-ну Полтавської обл. розташоване городище слов’янського періоду. річка тут та-кож робить невелике але помітне колінце. бе-рег на вказаному відрізку рівний без великих ярів та балок. нижче книшівки за 5 км розта-шований наступний археологічний комплекс у с. броварки гадяцького р-ну Полтавської обл. вказаний комплекс розмістився на мисовид-ному виступі утвореного Пслом та його правою притокою р. грунь. у с. сари гадяцького р-ну Полтавської обл. знаходиться наступне городи-ще, що нижче від броварківського на 14 км по напрямку течії річки.

тут саме слід спинитися на одному факті: географічний документ XVI ст. «книга боль-шого чертежа» згадує «городище гадское (гац-кое), а гадичья тожъ» (сербин 1950, с. 109, 186), яке за своєю назвою звучне до сучасно-го м. гадяч. це і дало підставу ототожнити ці дві назви (супруненко 1994, с. 136—137; 2007, с. 10—11), а також висловити припущення на існування на території міста давньоруського городища (білоусько, супруненко, мироненко 2004, с. 136, карта), хоча археологічних пітвер-джень існування тут давньоруського городища поки, що немає.

нижче по течії від с. сари, за 7—8 км у с. ра-шівка гадяцького р-ну Полтавської обл. розта-шоване поселення волинцевскої культури та роменського періоду, яке на сьогодні є останнм у вказаній групі.

наступна група городищ розташована з розривом більше в 60 км нижче по течії у сс. балаклія та остап’є великобагачансько-го р-ну Полтавської обл. такий розрив можна пояснити характером річкової долини, на всій вказаній відстані лівий берег вищий правого, або зберігає однакову з ним висоту, а заплав-на долина Псла досить болотиста. Перше го-родище (?) коло с. балаклії розташоване на мисовидному виступі корінного берега р. Псел. друге городище роменської культури з ма-теріалами давньоруського часу знаходиться 6—7 км нижче по течії в с. остап’є великоба-гачанського р-ну Полтавської обл. в ур. старе. воно розташоване на мисоподібному виступі плато корінного правого берега, утвореного ви-гином річища і являється, на сьогодні, найпів-деннішим пунктом де зустрінуті матеріалами роменської культури та давньоруського часу на Пслі.

найбільшою правою притокою р. Псел — хо-рол. річка хорол бере свій початок коло с. се-менівка гадяцького р-ну Полтавської обл. і протікає паралельно Пслу, з півночі на південь, до с. заїчинці семенівського р-ну Полтавської обл., потім круто повертає на південний схід і у с. Попівка хорольського р-ну Полтавської обл. впадає до р. Псел. Правий та лівий берега річ-ки від верхів’я до с. березова лука гадяцького



р-ну Полтавської обл. мають однакову висоту, а від неї до с. хомутець миргородського р-ну Полтавської обл. правий берег крутий і вище лівого. на відрізку між миргородом до заїчен-цями хорол протікає в розширеній болотистій долині з низькими берегами однакової висоти. від заїченців долина річки, ще більше розши-рюється, стає більш болотистою, але береги до-сить круті (сс. біляки, радаліка семенівського р-ну Полтавської обл.). взагалі річка частіше наближується до правого корінного берега який і підмиває (гуров 1888, с. 287). алювіальна до-лина хоролу вузька до миргорода, але нижче вона розширюється і річище розчиняється се-ред численних боліт. характерною особливістю вказаної річної долини залягання торфу на всій протяжності. у верхній течії річки на те-риторії гадяцького та миргородського районів в долину річки спускаються ліси, в південній частині в межах семенівського та хоролського районів набули поширення ландшафти степо-вого характеру (гуров 1888, с. 288).

хоча маємо відомості про наявні окремі знахідки києво-руського часу на семи пунктах по р. хорол (білоусько, супруненко, миронен-ко 2004, с. 136, карта), але вони не відображені ні в науковій літературі, ні в наукових звітах. отже, на сьогодні відоме лише одне городи-ще давньоруського часу (м. хорол) і жодного поселення роменської культури. вірогідно, що саме вказана річка, враховуючи її слабку вивченість в археологічному плані, стане най-перспективнішою у світлі виявлення пам’яток слов’янського часу.

відмінною рисою «скупчень» роменських пам’яток у пониззі ворсклинсько-Псільському межиріччя є відсутність великих курганних не-крополів, що характерно для середніх та вер-хніх течій вказаних річок. останній великий курганний некрополь знаходиться на Пслі — поблизу с. броварки (можливо у с. сари), на ворсклі — с. глинське (кулатова та ін. 1998, с. 91; золотницька, супруненко 1999, с. 188—189). таку відміність у роменських пам’ятках на верхній та середній течії між нижньою час-тиною рр. ворскли та Псла, можна пояснити слабким освоєнням навколишньої території, що знаходилася на кордоні зі степом. і вказані поселення існували в якості з’єднуючого лан-цюга між степом та сіверською землею (григо-рьев 2000, с. 201).

отже, підсумовуючи розміщення роменсь-ких старожитностей у середній та нижній течії рр. Псел та ворскла можна уточнити проход-ження південного кордону їх поширення, який класично проводять по лінії с. старі санжари, на ворсклі — с. сари на Пслі — м. лубни в Посуллі (ляпушкин 1961, с. 215—216; сухо-боков 1975, с. 6), але за останніми даними він проходить дещо південніше — на ворсклі це смт нові санжари, на Пслу — с. остап’є, на сулі — с. лукім’я (Приймак 1999a, с. 14).

ЛІТЕРАТУРАбілоусько, о. а., супруненко, о. б., мироненко,

к. м. 2004. Середньовічна історія Полтавщини (V — і половина XVI століття): Підручник для 7 класу загальноосвітньої школи. Полтава: оріяна.

бовкун, і. в., сухвоська, і. в. 1991. давньоруське городище в нових санжарах. в: супруненко, о. б. (ред.). Пам’ятки археорлогії Полтавщини. Полта-ва: Пкм, с. 89-93.

гавриленко, і. м. 1997. Звіт про розвідки пам’яток археології в окрузі Більського городища в заплаві р. Ворскли, Котелевський і Зінківській райони Полтавської області 1996 р. науковий ар-хів цодПа, ф. е., спр. 155.

гавриленко, і. м., супруненко, о. б. 2001. до ар-хеологічної карти басейну нижнього Псла. археоло-гічний літопис Лівобережної України, 1, с. 85-92.

григорьев, а. в. 2000. Северянская земля в VIII — начале хI века по археологическим данным. тула: гриф и ко. труды тульской археологической экспидиции, 2.

гуров, а. в. 1888. Геологическое описание Пол-тавской губернии: Отчет Полтавскому губернско-му земству. харьков: тип. м. Ф. зильберберга.

енуков, в. в. 2005. Славяне до Рюриковичей. курск: учитель. курский край: научно-популярная серия в 20 т., 3.

золотницька, т. м., супруненко, о. б. 1999. глин-ський курганний некрополь. Полтавський археоло-гічний збірник — 1999: до 1100-ліття м. Полтави за археологічними дослідженнями, с. 188-211.

кашкин, а. в., узянов а. а. 1989. северо-восточ-ный рубеж Посеймья. в: Проблемы археологии Сум-щины. Тезисы докладов обласной научно-практи-ческой конференции. сумы: сумской краеведческий музей, с. 66-67.

кашкин, а. в., узянов, а. а. 1992. Физико-гео-графическая основа формирования микрорегионов археологической культуры в русской лесостепи. в: Теория и методика исследований археологических памятников Лесостепой зоны: тезисы докладов научной конференции. липецк: лгПи, с. 177-178.

кашкин, а. в., узянов, а. а. 1994. об одном «не-состоявшемся городе» на верхнем Псле. в: Пробле-ми ранньослов’янської і давньоруської археології Посейм’я: Матеріали наукової конференції присвя-ченої 900-річчю Вир. суми, с. 16-18.

коваленко, о. в., кулатова, і. м., мироненко, к. м., супруненко, о. б. 1999. нове городище дав-ньоруської доби у середньому Подніпров’ї. археоло-гічний літопис Лівобережної України, 2, с. 41-43.

колода, в. в. 2005. слов’яно-хазарські відносини крізь призму нових археологічних даних з басейну сіверського дінця. археологічний літопис Лівобе-режної України, 1—2, с. 72-81.

кулатова, і. м., гейко, а. в., золотницька т. м., мироненко, к. м., супруненко, о. б. 1998. досліджен-ня глинського археологічного комплексу. археологіч-ні відкриття в Україні 1997—1998 рр., с. 91-92.

луцкевич, і. 1948. матеріали до карти поширен-ня пам’яток культури полів поховань на території харківської області. археологія, 2, с. 164-178.

ляпушкін, і. і. 1949. старослов’янське поселення VIII—XIII ст. на території м. Полтави (за матеріала-ми польових розшуків 1940, 1945 і 1946 р.). археоло-гічні пам’ятки УРСР, і, с. 58-75.

ляпушкин, и. и. 1951. итоги полевых изысканий 1945 г. в бассейне р. ворсклы и некоторые выводы из них. Советская археология, XV, с. 17-43.


Статті

ляпушкин, и. и. 1961. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа. москва: наука. мате-риалы и исследования по археологии ссср, 104.

ляскоронский, в. г. 1907. городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и вор-склы. Труды XIII археологического съезда, I, с. 158-198.

макаренко, н. 1917. Городища и курганы Пол-тавской губернии: (Сборник топографических све-дений). Полтава: Пуак.

макаренко, м. о. 1925. Городище «Монастири-ще». київ: держвидав україни. науковий збірник історичної секції вуан, 19.

мироненко, к. м. 1998. давньоруські поселення нижнього Поворскля. археологічний літопис Ліво-бережної України, 1—2, с. 66-70.

мироненко, к. м. 2003. Звіт про археологічні розвідки в південній окрузі Великого укріплення Більського городища та на нижньому Пслі у 1998 р. науковий архів цодПа, ф. е., спр. 360.

Приймак, в. в. 1990. орудия обработки почвы на-селения днепровского левобережья VIII—X вв. в: толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Материалы историко-археологического семи-нара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.». Черни-гов, 26—28 сентября 1988 г. киев: наукова думка, с. 69-72.

Приймак, в. в. 1996. окремі аспекти історії Пів-нічного сходу дніпровського лівобережжя (і тис. до н. е. — поч. іі тис. н. е.) в: супруненко, о. б. (ред.). Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку європи. Полтава: археоло-гія, с. 164-171.

Приймак, в. в. 1999. регіональні осбливості ро-менської культури. археологічний літопис Лівобе-режної України, 1, с. 11-19.

Приймак, в. в., Поряднева, в. о. 2002. населені пункти на шляху з чернігова до білої вежі й тмуто-рокані. археологія, 3, с. 108-114.

сербин, к. н. (ред.). 1950. Книга Большому Чер-тежу. москва; ленингард: ан ссср.

супруненко, о. 1994. Пам’ятки археології Пол-тавщини у джерелах XVI—XVII ст. Козацькі старо-житності Полтавщини, 2, с. 133-141.

супруненко, о. б. 2007. З історії археологічних досліджень на Полтавщині: Короткий нарис. київ; Полтава: гротеск; археологія.

сухобоков, о. в. 1975. Славяне Днепровского Ле-вобережья (роменская культура и ее предшествен-ники). киев: наукова думка.

сухобоков, о. в. 1992. Дніпровське Лісостепове Лівобережжя у VIII—XIII ст. (за матеріалами ар-хеологічних досліджень 1968—1989 рр.). Kиїв: нау-кова думка.

сухобоков, о. в., юренко, с. П. слов’яно-давньо-руські пам’ятки в околицях більського археологіч-ного комлексу скіфської доби. в: супруненко, о. б. (ред.). Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку європи. Полтава: археологія, с. 138-145.

хвойка, в. в. 1904. раскопка могильника при с. броварки, гадячского уезда Полтавской губер-нии. Труды Московского ахеологического общества, хх, 2, с. 40-48.

Шерстюк, в. в. 2007. Дослідження різночасового поселення Глинськ 4 у Середньому Поворсклі. ар-хеологічний літопис Лівобережної України, 1—2, с. 13-31.

Шинаков, е. а. 1991. «восточные территории» древней руси в конце х — начале хііі вв. в: ар-

хеология славянского Юго-Востока: Материалы к межвузовской научной конференции. воронеж: вПи, с. 82-93.

юренко, с. П. 1978. Отчет о работе разведгруп-пы Левобережного Славяно-Русского отряда Сред-неднепровской комплексной археологической экс-педиции Иа ан УССР в 1977 году. науковий архів цодПа, ф. е., спр. 63.

REfEREnCEsBilousko, O. A., Suprunenko, O. B., Myronenko, K. M.

2004. Serednovichna istoriia Poltavshchyny (V — I polovyna XVI stolittia): Pidruchnyk dlia 7 klasu zahalnoosvitnoi shkoly. Poltava: Oriiana.

Bovkun, I. V., Sukhvoska, I. V. 1991. Davnoruske horody-shche v Novykh Sanzharakh. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Pa-miatky arkheorlohii Poltavshchyny. Poltava: PKM, s. 89-93.

Havrylenko, I. M. 1997. Zvit pro rozvidky pamiatok arkhe-olohii v okruzi Bilskoho horodyshcha v zaplavi r. Vorskly, Ko-televskyi i Zinkivskii raiony Poltavskoi oblasti 1996 r. Nauko-vyi arkhiv TsODPA, f. e., spr. 155.

Havrylenko, I. M., Suprunenko, O. B. 2001. Do arkheolo-hichnoi karty baseinu Nyzhnoho Psla. Arkheolohichnyi lito-pys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 85-92.

Grigoryev, A. V. 2000. Severyanskaya zemlya v VIII — nachale хI veka po arkheologicheskim dannym. Tula: Grif i KO. Trudy Tulskoy arkheologicheskoy ekspiditsii, 2.

Gurov, A. V. 1888. Geologicheskoye opisaniye Poltavskoy gubernii: Otchet Poltavskomu gubernskomu zemstvu. Khark-ov: tip. M. F. Zilberberga.

Enukov, V. V. 2005. Slavyane do Ryurikovichey. Kursk: Uchitel. Kurskiy kray: nauchno-populyarnaya seriya v 20 t., 3.

Zolotnytska, T. M., Suprunenko, O. B. 1999. Hlynskyi kur-hannyi nekropol. Poltavskyi arkheolohichnyi zbirnyk — 1999: do 1100-littia m. Poltavy za arkheolohichnymy doslidzhenni-amy, s. 188-211.

Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1989. Severo-vostochnyy rubezh Poseymia. In: Problemy arkheologii Sumshchiny. Tez-isy dokladov oblasnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. Sumy: Sumskoy krayevedcheskiy muzey, s. 66-67.

Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1992. Fiziko-geograficheskaya osnova formirovaniya mikroregionov arkheologicheskoy kul-tury v Russkoy lesostepi. In: Teoriya i metodika issledovaniy arkheologicheskikh pamyatnikov Lesostepoy zony: tezisy dok-ladov nauchnoi konferentsii. Lipetsk: LGPI, s. 177-178.

Kashkin, A. V., Uzyanov, A. A. 1994. Ob odnom «nesos-toyavshemsya gorode» na verkhnem Psle. In: Problemy rannoslov’ianskoi i davnoruskoi arkheolohii Poseim’ia: Ma-terialy naukovoi konferentsii prysviachenoi 900-richchiu Vyr. Sumy, s. 16-18.

Kovalenko, O. V., Kulatova, I. M., Myronenko, K. M., Su-prunenko, O. B. 1999. Nove horodyshche davnoruskoi doby u Serednomu Podniprov’i. Arkheolohichnyi litopys Livoberezh-noi Ukrainy, 2, s. 41-43.

Koloda, V. V. 2005. Slov’iano-khazarski vidnosyny kriz pryzmu novykh arkheolohichnykh danykh z baseinu Siver-skoho Dintsia. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 72-81.

Kulatova, I. M., Heiko, A. V., Zolotnytska, T. M., Myro-nenko, K. M., Suprunenko, O. B. 1998. Doslidzhennia Hlyn-skoho arkheolohichnoho kompleksu. Arkheolohichni vidkryt-tia v Ukraini 1997—1998 rr., s. 91-92.

Lutskevych, I. 1948. Materialy do karty poshyrennia pam’iatok kultury poliv pokhovan na terytorii Kharkivskoi oblasti. Arkheolohiia, 2, s. 164-178.

Liapushkin, I. I. 1949. Staroslov’ianske poselennia VIII—XIII st. na terytorii m. Poltavy (za materialamy polovykh rozshukiv 1940, 1945 i 1946 r.). Arkheolohichni pamiatky URSR, I, s. 58-75.

Lyapushkin, I. I. 1951. Itogi polevykh izyskaniy 1945 g. v basseyne r. Vorskly i nekotoryye vyvody iz nikh. Sovetskaya arkheologiya, XV, s. 17-43.

Lyapushkin, I. I. 1961. Dneprovskoye Lesostepnoye Levobe-rezhye v epokhu zheleza. Moskva: Nauka. Materialy i issle-dovaniya po arkheologii SSSR, 104.



Lyaskoronskiy, V. G. 1907. Gorodishcha. kurgany i dlin-nyye (zmiyevyye) valy po techeniyu rr. Psla i Vorskly. Trudy XIII Arkheologicheskogo syezda, I, s. 158-198.

Makarenko, N. 1917. Gorodishcha i kurgany Poltavskoy gu-bernii: (Sbornik topograficheskikh svedeniy). Poltava: PUAK.

Makarenko, M. O. 1925. Horodyshche «Monastyryshche». Kyiv: Derzhvydav Ukrainy. Naukovyi zbirnyk Istorychnoi sektsii VUAN, 19.

Myronenko, K. M. 1998. Davnoruski poselennia Nyzhnoho Povorsklia. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 66-70.

Myronenko, K. M. 2003. Zvit pro arkheolohichni rozvidky v pivdennii okruzi Velykoho ukriplennia Bilskoho horodysh-cha ta na Nyzhnomu Psli u 1998 r. Naukovyi arkhiv TsODPA, f. e., spr. 360.

Priymak, V. V. 1990. Orudiya obrabotki pochvy naseleniya Dneprovskogo Levoberezhia VIII—X vv. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkheologii Yuzhnoy Rusi: Materialy istoriko-arkheo-logicheskogo seminara «Chernigov i ego okruga v IX — XIII vv.». Chernigov, 26—28 sentyabrya 1988 g. Kiev: Naukova dumka, s. 69-72.

Pryimak, V. V. 1996. Okremi aspekty istorii Pivnichnoho Skhodu Dniprovskoho Livoberezhzhia (I tys. do n. e. — poch. II tys. n. e.). In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pam’iatok rannoho zalyznoho viku Yev-ropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 164-171.

Pryimak, V. V. 1999. Rehionalni osblyvosti romenskoi kultu-ry. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 11-19.

Pryimak, V. V., Poriadneva, V. O. 2002. Naseleni punkty na shliakhu z Chernihova do Biloi Vezhi y Tmutorokani. Arkheolohiia, 3, s. 108-114.

Serbin, K. N. (ed.). 1950. Kniga Bolshomu Chertezhu. Moskva; Leningard: AN SSSR.

Suprunenko, O. 1994. Pamiatky arkheolohii Poltavsh-chyny u dzherelakh XVI—XVII st. Kozatski starozhytnosti Poltavshchyny, 2, s. 133-141.

Suprunenko, O. B. 2007. Z istorii arkheolohichnykh doslidzhen na Poltavshchyni: Korotkyi narys. Kyiv; Poltava: Hrotesk; Arkheolohiia.

Sukhobokov, O. V. 1975. Slavyane Dneprovskogo Levobe-rezhia (romenskaya kultura i eye predshestvenniki). Kiev: Naukova dumka.

Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske Lisostepove Livobe-rezhzhia u VIII—XIII st. (za materialamy arkheolohichnykh doslidzhen 1968—1989 rr.). Kyiv: Naukova dumka.

Sukhobokov, O. V., Yurenko, S. P. Slov’iano-davnoruski pamiatky v okolytsiakh Bilskoho arkheolohichnoho komleksu skifskoi doby. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pam’iatok rannoho zaliznoho viku Yev-ropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 138-145.

Khvoyka, V. V. 1904. Raskopka mogilnika pri s. Brovarki, Gadyachskogo uyezda Poltavskoy gubernii. Trudy Mosko-vskogo akheologicheskogo obshchestva, XX, 2, s. 40-48.

Sherstiuk, V. V. 2007. Doslidzhennia riznochasovoho pose-lennia Hlynsk 4 u Serednomu Povorskli. Arkheolohichnyi lito-pys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 13-31.

Shinakov, E. A. 1991. «Vostochnyye territorii» Drevney Rusi v kontse X — nachale Xііі vv. In: Arkheologiya slavy-anskogo Yugo-Vostoka: Materialy k mezhvuzovskoy nauchnoy konferentsii. Voronezh: VPI, s. 82-93.

Yurenko. S. P. 1978. Otchet o rabote razvedgruppy Lev-oberezhnogo Slavyano-Russkogo otryada Srednedneprovskoy kompleksnoy arkheologicheskoy ekspeditsii IA AN USSR v 1977 godu. Naukoviy arkhіv TsODPA, f. e., spr. 63.

Yu. O. Puholovok

southErn BordEr of thE romny culturE

The article deals with the monuments of the chronicles Siverians, located in the middle and lower reaches of the Pesl and Vorskla rivers. On the basis of archaeological materials, their territorial structure is outlined. In modern scientific literature, there is a fairly established view that the carriers of the Romny culture were chosen to resettle the area that dominat-ed the surrounding and used as much as possible the natural conditions for their protection. From this, the characteristic of the Romny settlements as a hillfort was followed. However, with the growth of the source base, there is a certain change in the views. So, now researchers of the Romny culture noted the predomi-nance of open settlements over the hillforts.

But it is fixed much in Poseymya. According to available archaeological sources, in the south-eastern borders of the Siverians, such predominance of open settlements over the hillforts does not exist. In the vi-cinity of almost fortification of the Romny culture there is only one settlement, although in some cases they are not recorded at all. It is possible that such placement of monuments is a specific feature of this territory, so to speak, a certain form of adaptation of the Siverian population to life on the steppe border. Note that in the Siversky Donets basin, on the border with the Khazar Kaganate, there are still unknown open settlements, and the most important type of settlements is the fortification itself — the hillfort. Thus, in the south-ern Siverian borders four groups of monuments are allocated. There are Zhurvanska and Poltava groups of monuments are located on Vorskla; on Psel — Ka-menska and Nizhnio-Pisilska. In this regard, the southern boundaries of the spread of the Romny cul-ture pass through the New Sanzhary — Ostapie — Lukimya.

Keywords: Dnieper’s Left Bank, Early Middle Age, Romny culture, Siverians, Rus.


пУГОЛОВОК юрій Олександрович, кандидат історичних наук науковий співробітник інститут керамології — відділення інститут народознавства нан україни Партизанська, 102, опішня, Пол-тавська область, 38164, україна, [email protected] yuriy o., Candidate of Sciences in History (PhD) reasercher The Ceramology Institute — the branch of the Ethnology Institute of the NAS of Ukraine 102 Str, Partyzanska, Opishnya, Poltava region, 38164, Ukraine, [email protected].


удк: 902.2(282.247.32-197.4)

а. В. Борисов

ДОсЛІДжЕНЯ пОРОсьКОї АРхЕОЛОГІчНОї ЕКспЕДиЦІї ІА НАН УКРАїНи (2011—2016 рр.)

пУбЛІКАЦІЯ АРхЕОЛОГІчНих МАТЕРІАЛІВ

У статті здійснено огляд робіт Пороської архео-логічної експедиції іа нан України. Проаналізова-но результати польових досліджень через просто-рове розташування та якісний склад обстежених експедицією пам’яток. Сформульовано основні при-нципи діяльності експедиції.

ключові слова: польові археологічні дослід-ження, комплексний підхід, карта археологічних пам’яток, експедиція інституту археології нан України, Поросся, історія археологічного дослід-ження.

Пороська археологічна експедиція іа нан україни (Порае) є частиною Проекту дослід-ження давньоруського Поросся відділу давнь-оруської та середньовічної археології іа нан україни. саме через діяльність експедиції ре-алізується програма польових досліджень Про-екту (борисов 2010; 2018).

уперше експедиція організована після за-кінчення другої світової війни 9 серпня 1945 р. її засновниками були інститут археології ан урср, іімк ім. м. я. марра ан срср та цен-тральний історичний музей у м. києві. Поль-овими роботами 1945 р. започатковано сис-тематичне вивчення археологічних пам’яток Пороського регіону. надалі назву «Пороська археологічна експедиція» використовували різні дослідницькі групи, що здійснювали вив-чення археологічних пам’яток в басейні р. рось та середній наддніпрянщині. незалежно від завдань кожної з таких експедицій, в їх роботі спостерігаються єдині організаційні принципи, комплексний характер досліджень, проведен-ня маршрутних розвідкових робіт.

20 червня 2011 р. наказом інституту архео-логії нан україни створено Пороську археоло-

гічну експедицію. відновлена Порае зосереди-ла свої робити на території літописного Поросся та суміжних з ним територій. літописне Порос-ся, як окрема історико-географічна область у басейні річки рось, охоплює південну частина київської області та північ правобережної час-тини черкаської області і згадується в письмо-вих джерелах з хі ст.

основою діяльності експедиції є щорічні ро-боти в рамках планових тем відділу давньо-руської та середньовічної археології іа нан ук-раїни. очолює експедицію молодший науковий співробітник відділу А. В. борисов. робота ек-спедиції організована за зразком багаторічних розвідкових експедицій, зокрема, овруцької / східно-волинської археологічної експедиції іа нан україни (керівники а. П. томашевський, с. в. Павленко) та черкаської лісостепової археологічної експедиції (керівник м. П. си-волап). Планування польових маршрутів та завдань здійснюється в рамках проекту дослід-ження давньоруського Поросся (борисов 2010). Польові роботи пов’язані з програмою збору та аналізу джерельної бази та обліку і картогра-фування археологічних пам’яток Поросся (бо-рисов 2017).

особлива увага у дослідницькій діяльності зосереджена на моніторингових обстеженнях пам’яток археології та їх документуванні. цен-тральним завданням експедиції є пошук та фіксація пам’яток давньоруського часу та дру-гої половини хііі—хV ст.

сезон 2011 р. присвячено обстеженню горо-дища Пекарі 2 в ур. заводище та його околи-ць, зокрема, прилеглих територій канівського природного заповідника. зібрані матеріали стали основою публікації про це давньоруське городище (борисов 2014). окрім археологічних © а. в. борисов, 2019


Борисов, а. В. дослідження Пороської археологічної експедиції іа нан україни (1945—2016 рр.)

розвідок здійснювалась фіксація місцевої то-поніміки з складанням відповідної карти. об-стежено околиці с. сахнівка та деренківець. здійснено документування відомих в літера-турі пам’яток, зокрема слов’янського поселен-ня деренківець ур. за Прірвою та городища сахнівка ур. дівич гора (борисов 2012).

2012 р. продовжено обстеження мікрорегіо-ну басейну р. нехворощ в середньому Пороссі. для з’ясування межі осілого заселення регіо-ну давньоруського часу здійснено розвідки по р. вільшанка в черкаській області (борисов 2013).

2014 р. Пороська експедиція здійснила моні-торингове обстеження городища Шаргород на р. гороховатка (літописний торчський). це доз-волило уточнити розміри пам’ятки, що склали 120 га (борисов 2015). на всій площі пам’ятки зафіксовані масові сліді діяльності «копачів». розвідкою в околицях с. москаленки богус-лавського р-ну точнено місце розташування ряду пам’яток давньоруського часу, обстеже-них у 1950-х рр.

у 2015 р. Порае іа нан україни продов-жувала роботи по обстеженню археологічних пам’яток в басейні р. рось та прилеглих тери-торіях. роботи здійснювались в рамках плано-вої теми відділу давньоруської та середньовіч-ної археології іа нан україни. у цьому сезоні розвідками роботи проводились в сквирсько-му, та богуславському р-нах київської обл., корсунь-Шевченківському, городищенському, чигиринському р-нах черкаської обл. здійсне-но документування археологічних пам’яток в обухівському р-ні київської обл. (розвідки про-ведено спільно з м. н. с. відділу давньоруської та середньовічної археології іа нан україни м. в. квітницьким).

городища обстежено в рамках програми щорічних моніторингових робіт. зокрема, за-фіксовано нові значні порушення цілісності культурного шару на городищі біля хут. По-

ловецького. городищу момоти в ур. святи-лище загрожує ґрунтова дорога, що пролягає безпосередньо під західним краєм майданчи-ка пам’ятки. городища поблизу с. бровахи та тептіївка в результаті обстеження виявились пам’ятками раннього залізного віку. тептіївсь-ке городище зазнало значних пошкоджень культурного шару в наслідок цьогорічної діяль-ності мародерів.

кургани в урочищі безодня поблизу с. ки-данівка перебувають в задовільному стані (могильник виявлено і зафіксовано його план б. левченко у 1985 р.). група курганів в ур. со-баче зазнала пограбування мародерами. два кургани пошкоджено «колодязями» (рис. 1, 2). на одному з них зібрано кістки зруйнованого поховання. курганний могильник в ур. та-тарські могили в м. богуслав візуально не фік-сується. частина насипів обвалилась в урвище р. богуславка, решта знівельована в 1980-х рр.

у с. тептіївка зафіксовано частину змієво-го валу, яку обстежила експедиція м. П. ку-чери у 1980-х рр. оглянуто вал в ур. безодня (с. киданівка) відрізає язик видовженого мису на якому розташовано курганий могильник. Поселення трипільської культури зафіксовано біля сіл киданівка та вільхівець богуславсь-кого району. зокрема, біля с. вільхівець за-документовано поселення відкрите розвідкою в. й. довженка 1956 р. Повторно обстежено трипільське поселення на лівому березі р. рось біля с. виграїв. Пам’ятки епохи пізньої брон-зи — ранього залізного віку виявлено біля сіл сидорівка, заріччя, киданівка, чубівка, рогіз-на, стеблів. Поселення черняхівської культури відкрито біля сіл киданівка, вільхівець, рогіз-на.

експедицією повторно обстежено ур. грець-кий городок в селищі стеблів. Пам’ятка вва-жається городищем х—хіі ст. (м. П. кучера). місцева краєзнавча література пов’язує це урочище з залишками літописного борового. у

Рис. 1. мародерські ями на вершині кургану 2 на північний схід від курган-ної групи в ур. собачому, вид з півдня


Публікація археологічних матеріалів

зв’язку з цим є потреба детального обстеження території. урочище це острів складений граніт-ними скелями, що омивається з півдня р. рось, а з інших боків її рукавом — самоволкою (за-раз осушена двома дамбами, що з’єднують ос-трів з лівим берегом річки). зі сходу примикає гребля стеблівської гес, по його центру про-ходить сільська вулиця. (рис. 3). уся територія, або забудована, або знаходиться під присадиб-ними ділянками. унаслідок цього обстеження давньоруської пам’ятки дуже утруднено. все ж, в результаті обстеження давньоруські матеріа-ли виявлено в східній, підвищеній частині ос-трова. Підвищення чітко фіксується в середній частині видовженого острова. в цій же частині зафіксовано ліпну кераміку і навіть крем’яний відщеп з слідами ретуші. судячі з зафіксова-ного будівельного котловану, господарської споруди однієї з садиб, на пам’ятці збереглись залишки заглиблених об’єктів (рис. 4). обсте-жено місце побудови технічної споруди гес в

східній частині острова. судячи з викиду ями фундаменту (розмір близько 3 × 4 м) при будів-ництві вийнято шари, що складались з золи перепаленого кам’яного вугілля. будівництво відбувалось за кілька метрів від охоронного знаку пам’ятки. обстежені пам’ятки археології в межах селища стеблів вказують на перспек-тивність проведення майбутніх розвідкових робіт. те ж саме стосується і басейну р. хоро-бра, що впадає в р. рось в селищі.

виявлені давньоруські матеріали в широкій долині р. тясмин знаходяться на підвищенні в заплаві між селами новоселиця та стеблів чи-гиринського р-ну черкаської обл. це вже друга пам’ятка такого типу в цьому регіоні. аналогіч-на за топографією пам’ятка розташована на ос-трові-останці вище за течією (пам’ятка знищена дачним кооперативом в р-н с. чубівка). обидві пам’ятки характеризуються незначною кіль-кістю кераміки давньоруського часу. одинич-ні знахідки давньоруської кераміки виявлено на поселені десятини (за інформацією автора розкопок м. П. сиволапа). отже, перспектив-ним видаються подальші роботи в мікрорегіоні по пошуку пам’яток хіі-хііі століть, саме на підвищеннях в заплаві р. тясмин.

таким чином, у 2015 р. Пороською археоло-гічною експедицією обстежено 58 археологічних пам’яток: 2 вали, 4 городища, 4 курганні групи (могильники), 35 поселень, 13 місцезнаход-жень.

2016 р. експедиція продовжувала обстежен-ня території середнього Поросся, зокрема око-лиць городища Шаргород. завдяки цим робо-там виявлено ряд синхронних археологічних пам’яток, що сладають безпосередню околицю літописного торчського. також здійснено огляд та картографування ключових давньоруських пам’яток в нижній течії р. росава, зокрема городищ в селах степанці, бабичі. також об-стежено городище в с. кононча в нижній течії

Рис. 2. мародерська яма та залишки поховання обабіч ями, ур. собаче, курган 1

Рис. 3. схема розташування ур. грецький городок


Борисов, а. В. дослідження Пороської археологічної експедиції іа нан україни (1945—2016 рр.)

р. рось (борисов, марченко 2018). у 2016 р. Порае обстежила 25 археологічних пам’яток: 6 городищ, 13 поселень, 5 місцезнаходжень, 1 курган.

до 2017 р. експедиція обстежила 160 різно-часових пам’яток археології (рис. 5). роботи ек-спедиції спрямовані на планомірне максималь-но повне обстеження пам’яток давньоруського часу басейну р. рось та прилеглих територій. важливим напрямком роботи експедиції є му-тисезонне дослідження окремих мікрорегіонів (басейн р. нехворощ, околиці літописного тор-чського). такі ділянки поступово наближають-ся до рівня суцільної обстеженості території. загалом, за 10 польових сезонів співробітники Порае обстежили 267 поселенських археоло-гічних пам’яток (у тому числі 22 городища), 118 курганів у 20 курганних групах та 9 окре-мих курганів.

варто зазначити, що роботи Пороської ар-хеологічної експедиції інституту археології нан україни експедиції базуються не лише на власних дослідженнях. величезний масив ін-формації зібрано польовими роботами порось-ких загонів багатьох археологічних експеди-цій, які в різний час здійснювали планомірне дослідження слов’янських та середньовічних (зокрема, давньоруського часу) археологічних пам’яток Поросся. тяглість традицій археоло-гічних робіт пов’язаних з розвідковими робо-тами в Пороссі, пов’язана з іменами в. й. дов-женка, м. П. кучери, л. і. іванченко. роботи експедицій по дослідженню городищ київщи-ни та змієвих валів (керівник м. П. кучера) та загонів дніпровської давньоруської експедиції (керівники о. П. моця, л. і. іванченко) дозво-лили створити базову карту пам’яток давньо-руського часу.

Рис. 5. схема концентрації пам’яток обстежених Пороською археологічною експедицією іа нан україни

Рис. 4. котлован на одній з садиб в ур. грецький городок



ЛІТЕРАТУРАборисов, а. в. 2014. городище біля села Пекарі

в урочищі заводище. в: толочко, П. П. (ред.). Міс-та Давньої Русі. Збірка наукових праць пам’яті а. В. Кузи. київ: стародавній світ, с. 460-469. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.1285829.v1.

борисов, а. в. 2017. давньоруське Поросся: перші результати, новітні підходи і перспективи дослід-ження. археологія і давня історія України, 1, с. 73-79. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.1254295.v2.

борисов, а. в. 2013. дослідження на території По-росся. археологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 358. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125602.v1.

борисов, а. в. 2012. дослідження у Пороссі. ар-хеологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 466. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125578.v1.

борисов, а. в. 2015. дослідження у Пороському регіоні. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 77-78. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125608.v1.

борисов, а. в. 2018. Пороська археологічна експеди-ція іа нан України. http://www.iananu.org.ua. режим доступу: http://iananu.org.ua/struktura-ia/naukovi-viddili/viddil-davnoruskoji-ta-serednovichnoji-arkheologiji/ekspeditsiji/poroska-ekspeditsiya (дата звернення 1 груд-ня 2018).

борисов, а. в. 2018. Проект дослідження давньорусь-кого Поросся. http://www.iananu.org.ua. режим доступу: http://www.iananu.org.ua/struktura-ia/naukovi-viddili/viddil-davnoruskoji-ta-serednovichnoji-arkheologiji/dosl idnitski-programi/proekt-dosl idzhennya-davnoruskogo-porossya (дата звернення 1 грудня 2018).

борисов, а. в., козюба, в. к., манігда, о. в. 2010. розвідки в районі середнього та нижнього Поросся. археологічні дослідження в Україні 2010 р., с. 45-46. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125575.v1.

борисов, а. в., марченко, о. в. 2018. досліджен-ня у нижньому Пороссі. археологічні дослідження в Україні 2016 р., с. 287-288. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.7335827.v1.

REfEREnCEsBorysov, A. V. 2014. Horodyshche bilia sela Pekari v urochy-

shchi Zavodyshche. In: Tolochko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats pamiati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnij Svit, s. 460-469. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.1285829.v1.

Borysov, A. V. 2017. Davnoruske Porossya: pershi rezul-taty, novitni pidkhody i perspektyvy doslidzhennia. Arkhe-olohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1, s. 73-79. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.1254295.v2.

Borysov, A. V. 2013. Doslidzhennia na terytorii Porossia. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2012 r., s. 358. ht-tps://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125602.v1.

Borysov, A. V. 2012. Doslidzhennia u Porossi. Arkheolo-hichni doslidzhennia v Ukraini 2011 r., с. 466. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125578.v1.

Borysov, A. V. 2015. Doslidzhennia u Poroskomu rehioni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 77-78. ht-tps://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125608.v1.

Borysov, A. V. 2018. Poroska arkheolohichna ekspedytsiia IA NAN Ukrainy. http://www.iananu.org.ua. Rezhym dostu-pu: http://iananu.org.ua/struktura-ia/naukovi-viddili/viddil-davnoruskoji-ta-serednovichnoji-arkheologiji/ekspeditsiji/po-roska-ekspeditsiya (Date of the appeal on December 1, 2018).

Borysov, A. V. 2018. Proekt doslidzhennia davnoruskoho Porossia. http://www.iananu.org.ua. Rezhym dostupu: http://www.iananu.org.ua/struktura-ia/naukovi-viddili/viddil-dav-noruskoji-ta-serednovichnoji-arkheologiji/doslidnitski-pro-grami/proekt-doslidzhennya-davnoruskogo-porossya (Date of the appeal on December 1, 2018).

Borysov, A. V., Koziuba, V. K., Manihda, O. V. 2010. Ro-zvidky v raioni Serednoho ta Nyzhnoho Porossia. Arkheolo-

hichni doslidzhennia v Ukraini 2010 r., s. 45-46. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.3125575.v1.

Borysov, A. V., Marchenko, O. V. 2018. Doslidzhen-nia u Nyzhnomu Porossi. Arkheolohichni doslidzhen-nia v Ukraini 2016 r., s. 287-288. https://doi.org/10.6084/m9.figshare.7335827.v1.

A. V. Borysov

invEstigation of thE porossya archaEological ExpEdition ia

nas of uKrainE (2011—2016)The Porossya archaeological expedition of the Institute of

Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine (PorAE) is part of the research project about the Old Rus Porossay. The project is realizing in the Department of Old Rus and Medieval Archeology of the IA NAS of Ukraine. First Porossya archaeological expedition started on August 9, 1945. In 2011 it was renewed. Investigations are carried out on the territory of the South of Medieval Kyiv Region. Special attention in research activity is focused on surveys of archeological monuments and their documentation.

The basis of the expedition is the annual work within the framework of the research topic of the Department of Old Rus and Medieval Archeology of the IA NAS of Ukraine. The head of the expedition is Artem Borysov, the junior research fellow of the department. The model for the expedition is the organizational structure of multi-year survey expeditions, in particular, the Ovruch / East-Volyn archaeological expe-dition of the IA NAS of Ukraine (leaded by A. Tomashevsky and S. Pavlenko) and Cherkassy Forest-steppe archaeologi-cal expedition (leaded by M. Syvolap). Field route planning and tasks are related to the program for collecting and ana-lyzing the source base and for recording and mapping of the archaeological sites of Porossay.

By 2017, the expedition surveyed 160 archeological monuments of different chronological periodss. The work of the expedition is aimed at a systematic, full-scale survey of Old Rus monuments in river Ros basin and adjacent terri-tories. An important direction of the expedition is the mul-ty-season study of certain micro-regions (the Nehvoroshch basin, the vicinity of chronicle Torchskye). Such areas are gradually approaching the level of continuous inspection of the territory. In total, during the 10 seasons, participents of the Porossya archaeological expedition surveyed 267 ar-chaeological sites (including 22 settlements), 118 mounds in 20 burial groups and 9 separate burial mounds.

The tradition of archeological exploration in Porossya is related to the names of V. Dovzhenko, M. Kuchera, L. Ivanchenko. The work of the expeditions on the study of the settlements of the Kyiv region and the Zmiyiv shaft (leaded by M. Kuchera) and the detachments of the Dnieper Ancient Expedition (leaded by O. Mitsev, L. Ivanchenko) allowed to create a basic map of monu-ments for this territory in the time of Old Rus.

Keywords: Porossya, archaeological map, archaeo-logical sites, quantity of monuments, field archaeologi-cal investigation, integrated approach, expedition of the Institute of Archeology of the National Academy of Sci-ences of Ukraine, history of archaeological research.

Одержано 15.04.2018бОРисОВ Артем Вадимович, молодший науко-вий співробітник, інститут археології нан україни, героїв сталінграда, буд. 12, київ, 04210, україна, [email protected] artem v., Junior Research, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: 904.23(477.46)”653”

а. В. Скиба, В. і. Баранов

пАсТиРсьКЕ ГОРОДищЕ: КЕРАМІчНиЙ КОМпЛЕКс ІЗ ЗАсипКи ВНУТРІШНьОГО РОВУ

(за результатами досліджень у 2017 р.)

Стаття присвячена керамічному комплексу, виявленому в шарі засипки одного з внутрішніх ровів Пастирського городища, на ділянці, що була досліджена у 2017 р. Комплекс кераміки включає грубо ліпний слов’янський та кружальний посуд пастирського типу.

ключові слова: раннє середньовіччя, Пастирське городище, кераміка.

у 2017 р. експедиція інституту археології нан україни, за участі київського національного уні-верситету ім. т. г. Шевченка і таврійського націо-нального університету ім. в. і. вернадського, від-новлено після тривалої перерви дослідження на Пастирському городищі (с. Пастирське смілянсь-кого р-ну черкаської обл.), що було найбільшим за межами візантійської імперії ремісничим, тор-гівельним і військово-адміністративним центром на сході європи у ранньому середньовіччі.

городище у с. Пастирське («жарище») від-крив і частково дослідив в. в. хвойка у 1898 і 1901 рр., тоді ж було складено і перший план пам’ятки (хвойко 1905, с. 94—98). у 1938 р. роз-відки на правобережній частині городища зроби-ла і. в. Фабриціус (Фабрициус 1938), а в 1939 р. с. в. коршенко (Петров 1948, с. 79). у 1946 р. об-слідування городища здійснив П. н. третьяков (третьяков 1947, с. 99, рис. 3), а у 1949 і 1955 рр. на городищі провів розкопки м. ю. брайчевсь-кий (брайчевський 1955, с. 67—76, рис. 1; 1957, с. 94—96; яковенко 1966, с. 175—186, рис. 1—3). найінформативніші, комплексні й систематич-ні дослідження здійснила ае під керівництвом о. м. Приходнюка у 1990—1993, 1995, 1997—1998 рр. (Приходнюк 2005).

до унікальних рис городища належить складна внутрішня структура, що включала © а. в. скиба, в. і. баранов, 2019

відділену внутрішніми оборонними лініями цитадель у західній, правобережній частині пам’ятки. за планом в. хвойки 1901 р. вона являла собою ділянку, площею близько 0,5 га, що відокремлювалась зовнішнім валом та трь-ома меншими валами зсередини. останні були зневільовані у першій половині хх ст. і до на-шого часу не збереглися.

у 1990-х рр. о. м. Приходнюк у південно-за-хідній, правобережній частині городища дослі-див три об’єкти, довжиною 49,4, 37 та 27,8 м, ін-тепритовані дослідником як «довгі споруди» та були пов’язані ним з внутрішніми оборонними лініями, позначеними на плані в. хвойки.

2017 р. продовжено дослідження одного з внутрішніх ровів цитаделі («довга споруда 3»). розкрито його ділянку, протяжністю 12 м. час-тина об’єкту, досліджуваного о. м. Приходню-ком у 1998 р., довжиною до 3 м, що заходила в наш розкоп і раніше була засипана, була роз-крита нами знову (рис. 1).

Ширина рову за верхнім контуром становила 3,9—5,0 та 1,2—2,4 м за нижнім. глибина від рівня материка сягала 0,9—1,0 м в східній час-тині та 1,25—1,35 м в західній. Профіль рову мав східчастий характер, за рахунок ескарпу та контрескарпу з кожної зі сторін. досліджена у 2017 р. ділянка об’єкту за довгою віссю була зорієнтована відносно лінії північ-південь з відхиленням на схід близько 24°. із західної сторони рову простежено підошву валу шири-ною до 5 та до 0,30 м висотою.

у центральній частині дослідженої нами ді-лянки об’єкту на рівні материкового дна зафік-совано сходинку висотою 0,30—0,35 м з пони-женням у північному напрямі, що мала вигляд пандусу, нахиленого під кутом 35° та протяж-ністю близько 0,6 м. Ще одна сходинка-присту-



пок була зафіксована в південній частині роз-копу. вона тягнулась від східного борту рову перпендикулярно його поздовжній вісі, маючи протяжність близько 0,70 м та висоту від 0,25 до 0,55 м, підвищуючись у східному напрямі.

на всій довжині об’єкту розчищено обвуглені рештки двопанцерної оборонної дерев’яної стіни із глиняною забутовкою, що впала до рову (рис. 1). дерев’яні конструкції стіни включали вертикаль-ні стовпи розташовані з інтервалом 0,5—0,6 м один від одного та горизонтальні підпрямокутні в перетині колоди, які, вірогідно були запущені в пази. найкраще конструкції з дерева збереглися в центральній та південній частині розчищеної нами ділянки рову. стовпи фіксуються на довжи-ну до 1,6 м, товщина їх сягає 0,35 м. максималь-на довжина горизонтальних плах сягає 0,8 м при ширині до 0,20—0,22 м. товщина обвуглених фрагментів сягала 0,12—0,15 м. в усіх випадках, що підлягають визначенню, породою дерева був дуб. рештки дерев’яних конструкцій лежали під кутом близько 20—30° до поперечної вісі рову, виходячи вздовж західної його стінки на рівень фіксації верхнього контуру об’єкту.

на двох ділянках об’єкту 1 (рову) безпосеред-ньо над обвугленими конструкціями оборонної стіни, що впала до рову, виявлено два скуп-чення фрагментів груболіпного слов’янського

та кружального посуду пастирського типу. найбільше з них, що знаходилося в південній частині об’єкту (квадрати е—і / 6—9 сектору 34 аШ), мало загальну площу близько 4,0 × 1,5 м. у південній частині скупчення фрагменти ке-раміки фіксувались на глибині 0,99—1,25 м, в північній — 1,47—1,55 м. Ще одне скупчення фрагментів кераміки зафіксоване в північній частині відкритої нами ділянки рову на площі 2,5 × 0,7 м (квадрати е / 6—8 сектору 35 аШ), на глибині 2,77—3,13 м від точки R0 (рис. 1).

серед скупчення кераміки містилась низка компактно розташованих розвалів посудин. в ін-ших випадках фрагменти від одних і тих самих посудин знаходилась в різних частинах скупчень. частина кераміки була повторно обпаленою.

зазначені скупчення кераміки включали фрагменти не менш як від 20 окремих форм (посудин) — щонайменше 16 ліпних та 4 кру-жальних. загалом із заповнення дослідженої у 2017 р. об’єкту виявлено більше 650 фрагмен-тів кераміки.

ліпний слов’янський посуд, що походить з об’єкту, представлений горщиками з характер-ною шорсткою нерівною поверхнею. зазвичай вона є плямистою з переважанням брунатного, чорного, рідше, сірого кольору. особливістю цьо-го посуду є абсолютне переважання жорстви в

Рис. 1. План розкопу і та об’єкту 1


Скиба, а. В., Баранов, В. і. Пастирське городище: керамічний комплекс із засипки внутрішнього рову

керамічному тісті, натомість, шамот трапляється вкрай рідко. розвали ліплених від руки посудин дозволяють відтворити повний профіль п’яти по-судин, ще два — більшу його частину (рис. 2—7).

серед керамічних форм слід виділити роз-вал біконічного горщика із згладженим ребром (рис. 2: 1). від відомих раніше посудин цього типу він відрізняється ребром, розміщеним дещо ниж-че середини висоти, а також високою шийкою з сильно відігнутими на зовні вінцями (Приход-нюк 2005, рис. 77: 1; 78: 2; 81: 3; 83: 1, 2).

Рис. 2. ліпний посуд з об’єкту 1


Рис. 4. ліпний посуд з об’єкту 1 Рис. 5. ліпна посудина з об’єкту 1



варто виділити також розвал вер-хньої частини горщика з плавним вигином тулуба, максимальний діаметр якого знаходився приблиз-но на середині висоти. Посудина має високі, досить сильно відігнуті вінця, верхній край яких оздоблено пальцевими вдавленнями (рис. 2: 2). такі форми мають лише одинич-ні аналогії на пам’ятці (Приходнюк 2005, рис. 80: 5).

три горщики, що представлені розвалами з повним профілем, та один — більшою його частиною, є присадкуватими за пропорціями (з максимальним діаметром при-близно рівним або дещо більшим за висоту посудини) та мали плече на середині або у верхній половині висоти (рис. 3: 2; 4; 6: 3). горщики подібних пропорцій складають най-чисельнішу групу серед ліпної кера-міки Пастирського городища (При-ходнюк 2005, с. 60—61, рис. 75—83). одна зі згаданих посудин, висотою 13 см, вирізняється порівняно тон-кими стінками та високими, сильно відхиленими назовні високі вінця-ми з потовщеним краєм, а також широким денцем, діаметр якого практично дорівнює діаметру ший-ки. Плече має плавний округлий вигин, мак-симальний діаметр знаходиться приблизно на рівні середини висоти (рис. 4: 2). інший горщик з цієї групи вирізняється крутим плечем, висо-

та якого коливається від середини до верхньої третини висоти. він має високу вертикальну шийку та відігнуті на зовні вінця з потовще-ним краєм (рис. 3: 2). висота посудини складає

Рис. 6. ліпний посуд з об’єкту 1 Рис. 7. ліпний посуд з об’єкту 1




13,4 см. Ще одна посудина, висо-тою 13,5 см, має добре виражений перегин, розміщений трохи вище середини висоти. максимальний діаметр цього горщика перевищує висоту. відхилені назовні вінця уздовж верхнього краю декорова-но косими насічками (рис. 4: 1). горщик без нижньої частини має округле плече, розміщене трохи вище середини висоти та морфоло-гічно акцентовану шийку у вигляді заглиблення, вінця досить сильно відігнуті назовні і потоншуються до країв (рис. 6: 3).

археологічно цілим є мініатюр-ний горщик, висотою 7,5 см, що має добре виражені плічка у верхній третині висоти та дуже сильно від-хилені назовні вінця (рис. 3: 1).

археологічно повний профіль дає розвал широкогорлого горщика з високим добре вираженим плечем та майже конічною придонною час-тиною з порівняно вузьким дном. висота посудини становить 18,8 см. високі відігнуті назовні вінця уз-довж верхнього краю оздоблені пальцевими вдавленнями (рис. 5). найімовірніше, подібну форму мав і горщик, від якого зберегла-ся нижня частина тулуба з досить вузьким дном (рис. 7: 3). такі посу-дини мають не чисельні паралелі в здобутих раніше матеріалах Пас-тирського городища (Приходнюк 2005, рис. 75: 3; 80: 3; 82: 4).

чотири посудини представ-лені фрагментами верхніх частин (рис. 6: 1—2; 42: 1—2). один із них належить горщику з округлим пле-чем та високими відхиленими на-зовні вінцями (рис. 6: 1). другий вирізняється різким переходом від добре вираженої шийки до плічок (рис. 6: 2). Фрагменти третьої по-судини мають плавний вигин вер-хньої частини та високі відігнуті назовні вінця (рис. 7: 1). Ще одна посудина представлена фрагмен-тами верхньої частини з добре ви-раженим плечем та прямим відхи-леним вінцем з закраїною (рис. 7: 2).

до керамічного комплексу ділянки об’єкту належать також п’ять придонних частин посу-дин (рис. 7: 3, 8). серед них, крім уже згаданої вище, слід виділити фрагменти горщика з різ-ким розширенням тулуба при переході від де-нця (рис. 8: 1), нижню частину достатньо струн-кого за пропорціями горщика (рис. 8: 3), а також, навпаки — з сильно розширеним тулубом, фор-ма, якого була близькою до кулястої (рис. 8: 4).

Попри відмінності у пропорціях серед ліпно-го посуду абсолютно переважають форми з ок-руглими боками. ребристі форми представлені лише нечисельними біконічними посудинами із згладженим ребром. для усіх типів горщиків характерними є високі достатньо сильно відіг-нуті назовні вінця.

основна частина фрагментів кружального посуду, що походять із заповнення об’єкту, нале-жить трьом повно профільним розвалам горщи-

Рис. 9. кружальна посудина з об’єкту 1

Рис. 10. графічна реконструкція кружальної посудини з об’єкту 1



ків пастирського типу. один з них, висотою 27 см, з поверхнею сірого кольору мав дещо витягнутих пропорцій тулуб з плічками у верхній частині висоти, вінця високі досить сильно відхилені назовні. нижче вінець горщик оздоблено широ-ким фризом у вигляді багаторядної смуги гори-зонтальних врізних ліній, поверх яких нанесена хвиля з трьох—чотирьох ліній. від врізної орна-ментальної смуги до низу придонної частини по усьому тулубу прокреслено пролисковані лінії (рис. 9). у керамічному тісті присутні домішки піску та невеликої кількість жорстви.

інша посудина має чорний колір поверхні. Присадкуватий за пропорціями тулуб виріз-няється стягнутою горловиною, плічка, майже прямі у верхній частині, мають максимальне розширення практично на середині висоти. ор-наментальну композицію складають витягнуті, повністю, заповнені вертикальними пролис-кованими лініями, трикутники, що від шийки спускаються вершинами до придонної частини, між ними проведено по широкій врізній лінії, що тягнеться до денця. керамічне тісто являло собою відмулену глину без додавання домішок (рис. 10). висота посудини складає 23,5 см. сис-тема орнаментації, яку мають обидва описані горщики, цілком характерна для кружально-го посуду пастирського типу (Приходнюк 2005, с. 62—63, рис. 85—94). разом з тим, точних ана-логій ці композиції на сьогодні не мають.

третій кружальний горщик з повним про-філем, має порівняно невеликі розміри (висо-та становить 17,2 см) та майже кулястий тулуб

з максимальним діаметром близько середини висоти. вінця досить висо-кі, прямі, відхилені на зовні, мають прямий верхній край (рис. 11: 1). така форма вінець загалом не характерна для Пастирського. на тлі традиції гон-чарного виробництва Пастирського цей горщик виокремлює і повна відсут-ність орнаментації, а також характер черепка, що вирізняється щільністю та гострими сколами. в керамічному тісті присутні домішки піску. Поверх-ня плямиста, сіро-рудувата.

з заповнення об’єкту походить та-кож розвал придонної частини кру-жального сіроглиняного горщика пастирського типу, денце якого має відбиток клейма у вигляді літери «а» вписаної в коло (рис. 11: 2). збережена висота посудини 10 см, діаметр денця 8,2 × 8,5 см.

з шару заповнення об’єкту, що включав скупчення фрагментів кера-міки, походять п’ять керамічних пря-сел (рис. 12: 9—13), три залізних ножі (один цілий та два фрагментовані) (рис. 12: 6—8), фрагмент бронзової біо-вальної пряжки пізньоримського часу (рис. 12: 5), дві залізні пряжки ран-

ньосередньовічного періоду — вісімкоподібна (рис. 12: 3) та трапецієвидна (рис. 12: 4), що, імовірно слугували, деталями кінської упряжі, а також низка точильних брусків (рис. 12: 14).

з об’єктом 1 ймовірно пов’язана і знахід-ка виготовленої з бронзи зірчастої скроневої підвіски (рис. 12: 1). вона походить з відвалу частини об’єкту, що досліджувалась у 1998 р. (квадрат з9 сектору 35 аШ).

абсолютна більшість артефактів, виявлених у заповнення об’єкту, належать до періоду ран-нього середньовіччя. виняток становлять нечи-сельні фрагменти скіфської кераміки, а також згаданий фрагмент бронзової пряжки пізньо-римського періоду. таким чином, за сукупніс-тю знахідок об’єкт (рів із завалом стіни) може бути датований в межах середини 7 — середи-ни 8 ст. така дата не виключає того, що рів в своїй основі міг належати до скіфського часу та бути поновленим у ранньому середньовіччі.

з культурного шару неподалік об’єкту 1 похо-дять мала пальчаста фібула (рис. 12: 2); фібула прогнута підв’язна дротяна, з трьома кільця-ми на корпусі (рис. 12: 15); бляшка, що скла-дається із ромбічного щитка та дужки-кільця (рис. 12: 18); фрагмент бронзового кільця (се-режки?) овальної форми (рис. 12: 16); кільце з бронзового дроту з кінцями, які заходять один за одний (рис. 12: 17); залізний фрагментова-ний ніж (рис. 12: 19).

скупчення фрагментів кераміки знаходи-лись в нижній частині шару, достатньо рівно-мірно насиченого вкрапленнями печини та

Рис. 11. кружальний посуд з об’єкту 1



Рис

. 12.

інди

віду

альн

і зна

хідк

и з

розк

опу

і: 1—

2, 1

5—19

— к

ульт

урни

й ш

ар; 3

—14

— о

б’єкт

1



вуглин, що перекривав завал оборонної стіни. це дає змогу розглядати його в якості закри-того комплексу. описаний же характер шару дозволяє інтерпретувати його як засипку рову, що була здійснена через якийсь час після по-жежі. ця обставина робить описані керамічні скупчення важливим елементом для розумін-ня відтинку історії Пастирського городища, пов’язаного з його сплюндруванням.

битий, частково перепалений посуд (про це свідчить неповний характер більшості роз-валів), що був скинутий до рову, вочевидь, слід пов’язати з прибиранням згарища, після захоп-лення городища. де могли знаходились спору-ди, з яких походить цей посуд? відсутність за-селеної зони перед оборонною лінією (на схід від неї) 1 вказує на те, що найімовірніше вони знаходились в межах цитаделі.

хто ж засипав рови? тут можливі, принай-мні, два варіанти. це або загарбники, які зни-щили внутрішні укріплення городища, — самі чи наказали зробити це місцевому населенню, або ж вцілілі мешканці городища, які поверну-лись, коли минула небезпека та прибрали зга-рище, не ставши поновлювати оборонні лінії цитаделі. о. м. Приходнюк обґрунтовано вва-жав загарбниками хозарів, відносячи ці події до середини 8 ст. (Приходнюк 1996; 2005). та обидва запропоновані варіанти свідчить про те, що Пастирське городище після захоплення і спалення, не було відразу залишене. не можна виключати, що життя на ньому ще якийсь час продовжувалось.

1. досліджена у 2017—2018 рр. площа східніше об’єкту 1, розмірами 15 × 11 м та 5 × 45 м не міс-тить археологічних об’єктів.

яковенко, е. в. 1966. нове про розкопки в. в. хвой-ки біля с. Пастирського. археологія, хх, с. 180-184.

REfEREnCEsBraichevskyi, M. Yu. 1955. Novi rozkopky na Pastyrskomu

horodyshchi. Arkheolohichni pam’iatky URSR, V, s. 67-76.Braichevskii, M. Iu. 1957. Issledovaniia Pastyrskogo gorod-

ishcha 1955 g. Kratkie soobshcheniia IA AN USSR, 7, s. 94-96.Petrov, V. P. 1948. Kharchovi reshtky z Pastyrskoho horo-

dyshcha. Arkheolohiia, 2, s. 79-85.Prikhodniuk, O. M. 1996. Versiia Nestora o rasselenii sla-

vian iz Podunavia (opyt khronologicheskoi stratifikatsii i is-toricheskoi interpretatsii). In: Erdeli, I., Prikhodniuk, O. M. (eds.). Materialy і tys. n. e. po arkheologii i istorii Ukrainy i Vengrii. Kiev: Naukova dumka, s. 64-79.

Prikhodniuk, O. M. 1998. Penkovskaia kultura. Voronezh: VGU.

Prykhodniuk, O. M. 2005. Pastyrske horodyshche. Kyiv: IA NANU.

Tretiakov, P. N. 1947. Dneprovskaia ekspeditsiia. Kratkie soo-bshcheniia instituta Istorii materialnoi kultury, XXі, s. 98-99.

Khvoika, V. V. 1905. Gorodishcha Srednego Podneprovia. Trudy XII Arkheologicheskogo Sieezda. Moskva, і, s. 1-12.

Fabritsius, I. V. 1938. Predvaritelnyi otchet ekspeditsii po raz-vedke skifskikh gorodishch v 1938 g. NA іA NANU, f. 25, spr. 43.

Yakovenko, E. V. 1966. Nove pro rozkopky V. V. Khvoiky bilia s. Pastyrskoho. Arkheolohiia, XX, s. 180-184.

A. V. Skyba, V. I. Baranov

thE pastyrsKE hill-fort: cEramic complEx from thE

BacKfill of thE intErnal moat (according to rEsEarch in 2017)

The article is devoted to the ceramic complex from the inner moat of the Pastyrske hill-fort (plot, inves-tigated in 2017). At the site fragments are at least 20 ceramic vessels — 16 hand-made vessels and 4 whell-made vessels. Chronological indicators found on the object allow to determine the chronological date of cre-ation of the complex within the middle of the 7th — the middle of the 8th century.

The nature of the layer in which the ceramics was found indicates that the ditch was purposefully filled in a short time after the fire on the territory of the set-tlement. This ceramic crockery is most likely to come from structures located on the territory of the «citadel» of the settlement and were destroyed during a fire.

Keywords: Early Middle Ages, Pastyrske hill-fort, ceramics.

Одержано 9.09.2018бАРАНОВ В’ячечеслав Ігорович, науковий спів-робітник інституту археології нан україни , пр. ге-роїв сталінграду 12, київ, 04210, україна, [email protected] vyacheslav, Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected] andrii, Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].сКибА Андрій Володимирович, кандидат істо-ричних наук, старший науковий співробітник інсти-туту археології нан україни, пр. героїв сталінгра-ду 12, київ, 04210, україна, [email protected].

ЛІТЕРАТУРАбрайчевський, м. ю. 1955. нові розкопки на Пас-

тирському городищі. археологічні пам’ятки УРСР, V, с. 67-76.

брайчевский, м. ю. 1957. исследования Пастыр-ского городища 1955 г. Краткие сообщения Иа ан УССР, 7, с. 94-96.

Петров, в. П. 1948. харчові рештки з Пастирсько-го городища. археологія, 2, с. 79-85.

Приходнюк, о. м. 1996. версия нестора о рассе-лении славян из Подунавья (опыт хронологической стратификации и исторической интерпретации). в: Эрдели, и., Приходнюк, о. м. (ред.). Материалы і тыс. н. э. по археологии и истории Украины и Вен-грии. киев: наукова думка, с. 64-79.

Приходнюк, о. м. 1998. Пеньковская культура. воронеж: вгу.

Приходнюк, о. м. 2005. Пастирське городище. київ: іа нану.

третьяков, П. н. 1947. днепровская экспедиция. Краткие сообщения института Истории матери-альной культуры, ххі, с. 98-99.

хвойка, в. в. 1905. городища среднего Поднепровья. Труды XII археологического Съезда. москва, і, с. 1-12.

Фабрициус, и. в. 1938. Предварительный отчёт экспедиции по разведке скифских городищ в 1938 г. на іа нану, ф. 25, спр. 43.


удк: 904.5(282.247.32-197.4)”653”

а. В. Петраускас, Д. В. Бібіков, В. Г. івакін, С. В. Павленко

ДОсЛІДжЕННЯ сЕРЕДНьОВІчНОГО КУРГАНУ пОбЛиЗУ с. ТЕпЕНиЦЯ (до питання про кургани

з кам’яними конструкціями у середньому подніпров’ї)

У статті публікуються результати досліджень кургану з кам’яною обкладинкою у насипі, здійс-нені Житомирською експедицією на курганному могильнику поблизу с. Тепениця Олевського району у 2015 р. Подається історія досліджень курганів із кам’яними конструкціями в насипі на території Середнього Подніпров’я (у Житомирському Поліссі та на Пороссі). Розглянуті основні гіпотези щодо походження не характерної для слов’янської й дав-ньоруської поховальної обрядовості традиції обкла-дання камінням курганних насипів та етнічної приналежності населення, що залишило після себе дані пам’ятки.

ключові слова: Житомирське Полісся, Поросся, Уборть, курганний могильник, поховальний обряд, кам’яні конструкції, кромлех, крепіда, панцир, ке-нотаф, підплитові поховання, давньоруський час, західні балти, ятвяги, дреговичі, кочівники.

влітку 2015 р. житомирська археологічна експедиція здійснила планові дослідження кур-ганного могильника в ур. довга нива поблизу с. тепениці олевського району житомирської області. роботи проводилися за відкритим лис-том с. н. с. інституту археології нан украї-ни, к. і. н. а. в. Петраускаса, загоном у складі в. г. івакіна, д. в. бібікова, с. в. Павленка та студентів-практикантів житомирського де-ржавного університету імені івана Франка. у результаті археологічних робіт досліджено та вивчено курган, що містив конструкцію з каме-ню в насипі (Петраускас та ін. 2016).

Археологічні дослідження кургану в ур. Довга Нива. курганна група розташо-вується в приблизно 800 м на північний схід від середньовічного городища в ур. бабина го-ра (азимут 47°), на протилежному правому

березі р. уборть, в 850 м на північний схід від залізничного мосту через уборть (азимут 22,5°) та в 950—980 м на захід від комплексу бувших колгоспних будівель на північно-західній око-лиці с. тепениця (рис. 1: 2).

група займає ділянку останцевого підви-щення тераси правого берега р. уборть, роз-міром близько 40 × 40 м, що топографічно домі-нує над оточуючою територією (рис. 2). ділянка в основному вкрита негустим сосновим лісом. з північного сходу ділянку останця від плато відділяє неглибока балка, що далі на схід пере-ходить у заліснений рівчак, напевне, антропо-генного походження. зі сходу помітне незначне пониження тераси, по якому проходить ґрунто-ва дорога, що веде із с. тепениці до залізнично-го мосту через уборть. із заходу природні схили останця, густо вкриті чагарниками й молодими березами, стрімко понижаються до сучасного русла ріки, а з південного заходу — до заплави (рис. 3), утвореної вигином річища уборті.

нині на ділянці простежуються вісім наси-пів. виразно помітно п’ять насипів, висотою від 0,5 до 1,2 м, діаметром 6—8 м. Ще три насипи, ледь помітні над рівнем сучасної поверхні, ви-сотою 0,2—0,3 м, майже повністю розповзлись. більшість насипів задерновані, частина порос-ла соснами, в деяких помітні сліди старих за-дернованих ям.

курганна група, разом з іншими поховаль-ними пам’ятками, розташованими на захід від с. тепениця (могильник на північно-західній околиці села та окремий курган біля залізни-ці) (рис. 1: 2—4), внесені до реєстру археоло-гічних пам’яток житомирської області (рішен-ня № 22 від 21.01.1983 р., охоронний № 2530). на пам’ятки складено охоронний паспорт № 1.3.2530—2.6.16 від 10.01.1979 р.

© а. в. Петраускас, д. в. бібіков, в. г. івакін, с. в. Павленко, 2019



Пам’ятку обстежував м. б. Щукін у 1976 р., в. о. місяць у 1978 р. (саме він склав пам’яткоохоронну документацію), а в 2013 р. розвідку провела східно-волинська експеди-ція іа нан україни (с. в. Павленко і а. П. то-машевський).

цікаво, що м. б. Щукін не зафіксував на ді-лянці останця курганної групи. у звіті про про-ведені дослідження дослідник констатує, що на підвищенні помітні залишки вогневих по-зицій та бліндажів часів другої світової війни, й відзначає, що в східній частині майданчика вирізняється насип правильної форми, схожий на невеличкий курган. м. б. Щукін припус-кав, що на даному останці могло існувати го-родище, хоча слідів укріплень ним простежено не було. на ділянці останця (пункт 2, уборть-тепениця) дослідником знайдено фрагмент вінця ліпної кераміки, близького до кераміки пражсько-корчакської культури (варіант 2 за і. П. русановою), а в закладеному шурфі, на глибині 45 см, зафіксовано залишки культур-ного шару потужністю до 15 см і фрагменти гончарної кераміки давньоруського часу. за 100 м на південь, в заплаві біля підніжжя ос-

танця, на полі засіяному пшеницею було зібра-но декілька фрагментів грубої ліпної керамі-ки з домішкою піску і жорстви в тісті (Щукин 1976а, с. 3, рис. 3—6; 1976b, с. 7—8).

у 1978 р. директор житомирського музею в. о. місяць зафіксував шість курганів, один із яких був розкопаний скарбошукачами до поло-вини насипу. дослідник, на жаль, не наводить розмірів курганів власне цього могильника, а подає узагальнені дані щодо висоти та діамет-рів насипів усіх трьох груп на західній околиці с. тепениця. відповідно до пам’яткоохоронного паспорту 1, ця місцевість мала й іншу назву — ур. стрільбище.

Під час археологічної розвідки 2013 р., здій-сненої за програмою «зводу пам’яток історії та культури україни по житомирській області» (Павленко, томашевський 2014, с. 124), у цій групі зафіксовано сім курганів та вперше скла-дено її окомірний план (рис. 2).

для досліджень влітку 2015 р. обрано курган у східній частині могильника, що найкраще зберіг первісну округлу форму. його насип мав

1. звітна документація цих досліджень не відома.

Рис. 1. місце розташування пам’яток в околицях олевська — тепениці: 1 — городище в ур. бабина гора, 2 — могильник в ур. довга нива (стрільбище); 3 — могильник на північно-західній околиці с. тепениця; 4 — окремий курган біля залізниці


Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...

висоту 0,8 м при діаметрі 4,8 м (рис. 4). курган вирішено досліджувати під знос, попередньо залишивши дві стратиграфічні бровки (за ме-тодом секторів).

одразу під шаром дерну було виявлено кам’яну обкладку («панцир»), що повністю пе-рекривала тіло кургану. складено її переважно з сірого граніту, але траплялись також окремі уламки кварциту, пісковика, тощо. зауважимо, що в підошві насипу знаходилися кам’яні гли-би великого розміру, ближче до вершини роз-мір кам’яних уламків зменшувався (рис. 5—7). загалом під час розбору кам’яного «панциру» нараховано понад 550 каменів різного розмі-ру. цікаво, що поміж гранітними уламками обкладки та в насипі кургану виявлено кілька кремінних виробів, що може свідчити про існу-вання поряд або на місці останця стоянки доби каменю.

насип кургану складався зі світло-жовтого супіску, з якого походить кілька дрібних гру-бих фрагментів стінок, ймовірно, ліпного по-суду. на рівні давньої поверхні в центральній частині насипу зафіксовано підсипку з сірого супіску діаметром 2,9 м, заввишки до 0,3 м. в нижній частині підсипки виявлено два великі фрагменти кружального горщика (рис. 8: 1). нижче підсипки знаходився материк, що являв собою суміш піску та сіруватої гранітної крих-ти — продукту руйнування гранітних виходів корінного берега уборті. жодних залишків по-

ховання (решток кістяка чи могильної ями) не виявлено, незважаючи на те, що по всій площі розкопу материк було контрольно прокопано на 40 см нижче рівня підсипки (давнього гори-зонту).

на рівні материка зафіксовано курганний ровик у вигляді двох дугоподібних відрізків завширшки 0,8—1,1 м, завглибшки до 0,65 м (рис. 5). окремо варто зупинитися на перетині ровика. зазвичай цей елемент підкурганних поховань фіксується значно заплилим. у да-ному ж випадку, завдяки вищевказаним особ-ливостям материка, стінки ровика були майже вертикальними. можливо, саме такою була первісна форма значної частини ровиків серед-ньовічних курганів. з ровика походить кілька фрагментів грубих, вірогідно ліпних, стінок.

у південно-східному секторі розкопу ровик перерізала яма 1. досліджено лише частину даного об’єкту, що знаходилась в межах роз-копу. із темно-сірого гумусованого заповнення ями походять уламки тонкостінного кухонно-го посуду XVіі—XVііі ст. у північно-східному секторі розкопу зафіксовано яму 2. заповнення ями аналогічне заповненню курганного рови-ка, тому точно встановити як співвідносились ці об’єкти між собою та який із них виник рані-ше, не вдалося. у заповненні ями 2 знайдено кілька фрагментів кружального товстостінного посуду (включаючи один фрагмент вінця і ула-мок стінки, орнаментовані хвилькою).

Рис. 2. План могильника в ур. довга нива (стрільбище); за Павленко, томашевський 2013



керамічну колекцію, отриману під час до-сліджень кургану, проаналізував н. с. іа нан україни а. м. оленич. вона досить малочи-сельна і представлена кількома типами кера-мічних виробів двох хронологічних періодів — ранньосередньовічного та ранньомодерного.

два значних фрагменти невеликого кру-жального горщика з раструбоподібною верх-ньою частиною походять із піщаної підсипки

на рівні давнього горизонту. Профіль вінця S-подібний, добре відігнутий назовні, зовнішній контур підрізаний під прямим кутом, горизон-тальна площина також зарівнена. Шийка доб-ре виражена, плечико — дугоподібне, також добре виражене. Поверхню тулуба прикрашено лінійним орнаментом. лінії нерівні, виконані недбало, ймовірно орнамент вкривав не менше 2/3 поверхні виробу (рис. 8: 1).

Рис. 3. Фото останця, на якому розміщується курганний могильник, з південного заходу, від заплави р. уборть

Рис. 4. Фото кургану до початку досліджень, вид із південного заходу



Пошук аналогій, даному зразку керамічного посуду, приводить до кількох груп кераміки, що побутувала на житомирському Поліссі та сусід-ніх територіях впродовж давньоруського часу. так, характер орнаментації та спосіб профілю-вання вінчика може бути пов’язаний з групою

ранньокружальної кераміки, що зустрічається на давньоруських городищах X ст. в західній частині білоруського Полісся. наприклад, да-ний фрагмент може бути віднесений до про-філів групи б городища Франтопіль (иов 1992, с. 40, рис. 1). орнаментація поверхні та гори-

Рис. 5. План та розрізи дослідженого кургану



зонтально відтягнутий зрізний вінчик подіб-ний до горщиків типу 1д, виділеного м. в. ма-левською-малевич для кераміки із новогрудка (малевская-малевич 2005, с. 31—33, рис. 8: 1). однак, слід зауважити, що S-подібний профіль з яскраво вираженим відхиленням назовні може бути пов’язаний і з групою кераміки, да-тованої в межах XIII ст. й характерної для те-

риторії Погориння та житомирського Полісся. для прикладу, подібна кераміка представлена в заповнені житла 15 південно-східної частини городища дорогобуж (Прищепа 2011, с. 73).

із заповнення ями 2 походить один фраг-мент вінчика кружального товстостінного по-суду. Ще два фрагменти аналогічних стінок орнаментованих хвилькою були виявлені у

Рис. 6. Панцир із каменів у північно-східній частині насипу кургану

Рис. 7. Південно-східна частина насипу кургану під час досліджень



курганному ровику (рис. 8: 2). колір тіста жов-то-сірий, плямистий, випал виконано при до-статній температурі, черепок міцний. домішки в тісті традиційні: жорства та слюдистий пісок. найбільший інтерес представляє фрагмент верхньої частини середньовеликого горщика, з ймовірно округлим плечем та слабко вира-женою шийкою. вінчик оформлений у вигляді потовщення з вертикальним зрізом. даний зразок найбільш подібний до зразків кружаль-ної кераміки типу VIII за типологією в. о. Пет-рашенко (1992, с. 66). вінця подібного типу до-сить широко представлені на різноманітних пам’ятках пізньорайковецького та раньодавнь-оруського часу. для прикладу, вони переважа-ють серед керамічного матеріалу в заповнені будівлі 7 посаду городища 1 літописного іско-ростеня (звіздецький 2008, с. 53). Фрагмент може бути датований в межах кінця IX — пер-шої половини X ст. кілька грубих фрагментів стінок із насипу кургану за характером тіста не відрізняються від зразків, що походять із ями 2 та курганного ровику.

у заповненні ями 1 знайдено розвал тон-костінного горщика жовто-сірого кольору. він-чик виробу вертикальний, трошки відігнутий назовні, довгий, тонкий край загладжено. внутрішня частина шийки плавна, добре за-гладжена. на одному з фрагментів міститься слід відбитої ручки. випал добрий, міцний, в тісті візуально фіксуються домішки жорстви та ймовірно слюдистого піску (рис. 8: 3). за зов-нішніми ознаками горщик найбільш близький до кухонної кераміки кінця XVII — XVIII ст. (див. напр.: квітницкий та ін. 2013, с. 185—187, рис. 9—10).

зважаючи на суперечності у датуванні ке-рамічного комплексу кенотафу, авторський ко-лектив не дійшов єдиного висновку щодо куль-турно-хронологічної характеристики пам’ятки. спорудження кургану можна віднести до двох хронологічних періодів: кінця IX — першої по-ловини X ст. та другої половини хііі — XIV ст. Прояснити ситуацію повинні подальші дослід-ження даної курганної групи.

слід зазначити, що синхронного курганним групам поселення на правому березі р. уборть на захід від с. тепениці досі не знайдено. най-ближчою поселенською пам’яткою доби серед-ньовіччя залишається городище в ур. бабина гора на північно-східній околиці олевська. цікаво, що обидві визначені ймовірні дати побудови кургану загалом співпадають із хро-нологічними етапами будівництва олевського городища: рубіж IX — X ст. — зведення первин-ного укріплення з невисоким, до 2 м, валом із дерев’яними конструкціями та XIV—XV ст. — укріплення й досипка валу до висоти 5—6 м (вірогідно, повторне заселення) (Петраускас та ін. 2013, с. 200).

варто звернути увагу на ще одну обстави-ну. якщо прийняти датування кургану після-

монгольским часом, ширше другою половиною хііі — XіV ст., враховуючи профілювання фрагменту верхньої частини горщика із піща-ної підсипки, слід припустити спорудження кургану людністю, що в цей час продовжувала ховати покійників у курганних насипах. за-гальноприйнятою є думка, що на території пів-денно-руських земель курганний обряд зникає на межі Xіі—Xііі ст. (седов 1982, с. 106; моця 1990, с. 108; 1993, с. 46, 95). цілком імовірно, курганний насип є пам’яткою прийшлого насе-лення з регіонів, в яких продовжували сповіду-вати обряд поховання в курганах, з яким мож-на пов’язати перебудову укріплень городища в ур. бабина гора. інакше слід припустити, що курганний обряд зберігався в деяких регіонах, принаймні житомирського Полісся, і в другій половині хііі ст.

Історія дослідження курганів з кам’яними конструкціями в насипі у се-редньому подніпров’ї. на території Жито-мирського Полісся кургани, при спорудженні яких використовувався камінь, вперше вияв-лені на початку хх ст. улітку 1902 р. члени історичної секції товариства дослідників во-лині, під керівництвом я. в. яроцького, прове-ли археологічну розвідку курганних пам’яток в середній течії р. уборть, на ділянці від с. Під-луби на півдні до с. сущани на півночі. в око-лицях м. олевська я. в. яроцький виявив і до-слідив три курганні могильники з кам’яними обкладками в конструкції насипу: в ур. нови-

Рис. 8. кераміка: 1 — фрагмент верхньої частини горщика із підсипки, зафіксованої в центрі кургану на рівні давнього горизонту; 2 — фрагменти вінця та стінки із заповнення ями 2; 3 — фрагмент верх-ньої частини горщика із заповнення ями 1



на на північний схід від містечка, на лівому березі р. уборть та в ур. Під одрами і довга нива, поблизу с. тепениця, на правому березі р. уборть (яроцкий 1903, с. 173, 183).

в ур. новина, на північний схід від олевсь-кого городища, в 80 сажнях (близько 170 м) від берегу уборті, досліджено два кургани конічної форми, діаметром 7,8 та 6,4 м, заввишки 1,4 та 1,1 м, окружністю 20 та 19 м відповідно. з усіх сторін насипи курганів були оточені каменя-ми, що розміщувались по колу на відстані од-ного сажня один від одного. у першому кургані виявлені два кістяка, на глибині 0,73 та 1,2 м (очевидно від поверхні насипу), що лежали на спині, орієнтовані головою на захід, в друго-му — одиночне поховання на поверхні давньо-го горизонту. з матеріалів знайдено фрагменти гончарного посуду та крем’яні знаряддя (яроц-кий 1903, с. 186—187).

майже навпроти попередньої групи, в 70 сажнях (близько 150 м) від правого бере-гу р. уборть в ур. довга нива, я. в. яроцький дослідив інший курганний могильник, що на-раховував 16 поховальних комплексів (ще два насипи розташовані окремо на південний схід від групи, а на полях між ними і групою були зафіксовані ледь помітні сліди від розораних курганів). кургани конічної форми, діаметром від 6,0 до 9,0 м, висотою 0,6—1,1 м, насипи ото-чені ровиками. розкопками досліджено шість курганів: у двох виявлені подвійні поховання, у чотирьох — одинарні (із залишками домови-ни та залізних цвяхів). кістяки знаходились на горизонті, на спині, орієнтовані головою на захід. у насипах зафіксовані зольні прошарки, окремі вуглики, фрагменти кераміки. інвентар поховань: мідні скроневі кільця із заходячими один за інший кінцями, бронзові каблучки із витої джгутом проволоки, намистини-підвіски із низькопробного срібла, багатогранна сердолі-кова намистина, два мідні колечка, пряслице із талькового сланцю, зуби тварини, фрагменти кераміки та цілі (?) форми з відігнутими вінця-ми, орнаментовані горизонтальними лініями та «запятыми и зигзагами», кремінні знаряд-дя (яроцкий 1903, с. 187—190).

каміння у насипі зафіксоване лише в одно-му кургані. на вершині, відразу під дерновим шаром, знаходились тонкі плитоподібні камені, проміжки між якими були заповнені уламками гранітів різної форми. у центрі насипу над кіс-тяком знаходився камінь великого розміру ви-довженої форми. на цьому ж рівні зафіксовані уламки менших розмірів біля голови та ніг похованого. Під кістки ніг було покладено ще три великі фрагменти. оскільки курган знахо-дився на схилі, я. в. яроцький пояснив таку конструкцію спробою горизонтально вирівняти положення домовини з небіжчиком. в інших насипах зафіксовано тільки дрібні гранітні уламки. такі ж фрагменти гранітів знаходи-лись у великій кількості на ділянці навколо мо-

гильника (яроцкий 1903, с. 187—188, прим. 2 на с. 188).

у трьох верстах від м. олевська по дорозі до с. тепениці, в ур. Під одрами у 1902 р. виявле-но дві групи курганів: західну (19 поховальних комплексів) та східну (7 курганних насипів). розміри курганів: діаметр від 7,5 до 10,3 м, висота — 0,8—1,4 м, окружність — 21—28 м. більшість насипів оточені ровиками (яроцкий 1903, с. 183—186). окомірний план цього мо-гильника, виконаний я. в. яроцьким, зберігся у фондах житомирського обласного краєзнав-чого музею, опублікований о. о. тарабукіним (тарабукін 2013, с. 234—235, рис. 3).

розкопано шість курганів західної групи: два кургани містили по три поховання, один — парне поховання, решта — одинарні. кістяки розташовувалися на давньому горизонті. П’ять поховань орієнтовані головою на захід, одне на схід. у трьох поховальних комплексах за-фіксовані залишки від дерев’яних гробовищ, ще в трьох залізні цвяхи від домовин. у по-ховальних комплексах знайдено багато жіно-чих прикрас: скроневі кільця (іноді з синіми скляними намистинами), трьохшипні сережки з низькопробного срібла, каблучки, підвіска з філігранню, ґудзики. в одному похованні, окрім скроневих кілець, знайдене намисто з 200 скляних потрійних та подвійних намистин (позолочені, синього, зеленого та жовтого ко-льору) та два бронзові наручі «восточной ра-боты». Фрагменти грубої гончарної кераміки, зрідка орнаментовані паралельними горизон-тальними лініями, зафіксовані в трьох курга-нах. кам’яну кладку в два ряди (один на іншо-му), висотою 0,2 м, зафіксовано в насипі тільки одного кургану, з північної сторони. зовні підо-шви насипу цього ж кургану розміщувався по колу ряд каміння (яроцкий 1903, с. 183—184).

на сьогодні, через різницю в даних щодо назв урочищ 1, місцерозташування пам’яток та кількості насипів, досить складно атрибутува-ти курганні групи, досліджені я. в. яроцьким в районі олевська — тепениці, з могильника-ми, що зберіглися. група в ур. новина, на лі-вому березі уборті, поблизу городища нині не існує. могильник біля комплексу колгоспних господарчих будівель на північно-західній око-лиці сучасного с. тепениця з великою долею вірогідності можна ототожнити із однією з груп, очевидно із західною, могильника в ур. Під од-

1. сучасному населенню невідомі назви та місце-розташування ур. Під одрами. більшість місце-вих мешканців плутається в чіткій локалізації ур. стрільбище. не зовсім зрозумілими є межі ур. довга нива. зокрема, м. б. Щукін стверд-жував, що дане урочище займає весь простір на захід від західної околиці с. тепениця до річища уборті. він також вказує, що місцеве населення майже повністю змінилося після другої світової війни (Щукин 1976а, с. 3—4).



рами 1. досить спокусливо ототожнити групу в ур. довга нива, на якій проведені дослідження у 2015 р., з однойменною групою я. в. яроцько-го. але цьому суперечить різне розташування пам’яток: група досліджена 1902 р. розміщува-лась в 150 м від берегу уборті, тоді як сучасний могильник займає ділянку безпосередньо на краю тераси правого берега ріки.

того ж року я. в. яроцький зафіксував кур-ганну групу в ур. вишеньки, поблизу с. зубко-вичі (нині олевського р-ну житомирської обл.). на той час група нараховувала 24 курганні насипи. головною особливістю курганів були: «…камни, которые то окаймляют более или менее неправильным рядом подошву кургана, то попадаются в самой насыпи, иногда даже как существенная ея часть» (яроцкий 1903, с. 177). розміри курганів: діаметр від 7 до 12 м, висота — 1,3—1,8 м, окружність — 21—30 м. усього в групі курганів, що розташовувалися в чотири ряди із заходу на схід, розкопано вісім насипів.

особливо вирізнявся курган, що знаходився на деякій відстані від основної групи: в його конструкції по контуру насипу, під дерновим шаром та незначним прошарком піску, зафік-совано кам’яну обкладку-стінку з двох рядів червоних гранітів заввишки 0,84 м. ця кладка оточувала поховання в ґрунтовій ямі, глибиною 0,62 м. вершина та схили насипу кургану на час дослідження були пошкоджені скарбошу-качами, але, за свідченнями місцевих селян, вони теж були обкладені камінням. таким чи-ном, цілком можливо, що весь насип кургану був вкритий кам’яним «панциром» (яроцкий 1903, с. 177—178, прим. 2 на с. 177).

у розкопаних курганах головної групи теж були знайдені камені: найчастіше фіксувалися безсистемно розміщені в тілі насипу гранітні уламки, але були зафіксовані й сліди конструк-цій. так, в підошві насипу одного з курганів, зафіксовані два ряди уламків крупнозернистих гранітів, розміщених симетрично з західного та східного боку насипу, один навпроти одного. в іншому кургані, на рівні похованого горизонту, виявлена грубо отесана гранітна плита (25 × 16—20 × 3—5 см) та декілька безформних улам-ків, що прикривали могильну яму. у підошві цього ж кургану уламки різної величини роз-міщувались безсистемно (яроцкий 1903, с. 178).

у досліджених курганах зафіксовані одиноч-ні поховання, окрім одного парного. Поховані

1. могильник на північно-західній околиці сучасного с. тепениця обстежений у 1976 р. м. б. Щукіним. дослідник нарахував 10 насипів, один розкопав (Щукин 1976а, с. 3—4). в. о. місяць зареєстрував 17 насипів у двох групах: 10 та 7 курганів, на полі та в лісі відповідно (ділянки підпорядковувались різним господарствам). Під час розвідки схід-но-волинської експедиції 2013 р. зафіксовано 18 значно поруйнованих і деформованих насипів. Площа могильника використовується місцевими мешканцями для звалища сміття.

лежали нижче горизонту, на спині, орієнтовані головою на захід. у половині поховань фіксува-лась підсипка із білого піску під кістяком, зрід-ка — сліди зітлілої деревини. за поховальним інвентарем (прості скроневі кільця з мідного дроту та фрагменти з скляними намистинами, мідні кільця на пальцях, сережки-підвіски з циліндричними намистинами із низькопробно-го срібла, прості й виті каблучки з мідного дро-ту, бронзові ґудзики у формі гирьки, уламки грубої неорнаментованої кераміки з червоної глини, фрагменти горщиків із жовтої глини із відігнутими краями, орнаментовані горизон-тальними паралельними і зигзагоподібними лініями) автор досліджень датував могильник хі ст. (яроцкий 1903, с. 179, прим. 1) 2.

у с. лопатичі (нині олевського р-ну жито-мирської обл.), на могильнику розташовано-му біля сільського кладовища в ур. кургани, я. в. яроцький дослідив два кургани. в обох зафіксовані одиночні поховання (жіноче та чоловіче) в ямі на значній глибині нижче рів-ня давнього горизонту, обидва орієнтовані го-ловою на захід. кістяки покладені на спині в домовинах обкладених в декілька шарів берес-тою. інвентар: бронзове скроневе кільце, два витих перстня із мідного дроту, намистина із низькопробного срібла, два фрагменти креме-ню, кусочок смоли, фрагменти кераміки. зага-лом група нараховувала сім курганів «середніх розмірів», навколо яких зафіксовані кільцеві ровики. на час досліджень в основі насипів знаходились лише окремі брили каміння, але за переказами селян, раніше каміння розміщу-валось навколо всієї підошви кожного із кур-ганів. Про кам’яні конструкції в тілі насипу не згадується (яроцкий 1903, с. 182—183) 3.

у насипі одного із чотирьох розкопаних я. в. яроцьким курганів на могильнику в ур. зеленець (інша назва — ур. млинище) поблизу с. рокитне (нині райцентр рівненсь-кої обл.), що налічував 69 курганів, на глибині 0,3 м виявлена кам’яна плита, але обставини знахідки детально не розкриті (яроцкий 1903, с. 191, прим. 5).

у 1904 р. три кургани з кам’яною обклад-кою дослідив о. а. Фотинський на могильнику в ур. княже поблизу с. хутір мокляки (нині ємільчинського р-ну житомирської обл.). кур-ганна група нараховувала близько 20 насипів, більшість з яких уже на той час втратили свою

2. Пам’ятку обстежив в. о. місяць у 1978 р., зафік-сував три насипи (звітна документація, ок-рім пам’яткоохоронного паспорту відсутня). у 2013 р. оглянули розвідкою а. П. томашевський і с. в. Павленко. збереглися два насипи: перший висотою до 1,5 м, при діаметрі 10 м; другий — ви-сотою близько 1,3—1,5 м, розмірами 7 × 4,5 м. на-сипи пошкоджені, поли підрізані.

3. роботами східно-волинської експедиції іа нан україни 2013 р. встановлено, що курганний мо-гильник не зберігся.



первісну форму і розпливлись, а деякі були частково розорані (Фотинский 1904, с. 229).

у першому кургані, висотою в пів аршину та діаметром окружності 20 аршин (близько 0,35 та 14,2 м відповідно) зафіксована кремація на місці поховання. кострище було «завалене» уламками крупнозернистого граніту, вагою близько 8—12 кг, і засипане землею. Під час досліджень другого, майже розораного насипу, на рівні давнього горизонту знайдено сильно пошкоджений чоловічий кістяк, орієнтований по лінії схід—захід. навколо покійника зафік-сована викладка (?) з дрібних каменів. на думку дослідника, більша частина кам’яної конструк-ції була пошкоджена оранкою. в перших двох похованнях з супровідного інвентаря знайдено лише дрібні фрагменти гончарної неорнамен-тованої кераміки. у третьому кургані під вер-хнім шаром кам’яної кладки також виявлено деформований під тиском кам’яної конструк-ції чоловічий кістяк, орієнтований у напрямку південний схід — північний захід. біля голови похованого знайдено дерев’яне відро з залізни-ми дужкою і обручами, біля поясу — масивне залізне кресало, а в насипі — залізні цвяхи із слідами дерева (Фотинский 1904, с. 229—231).

описуючи могильник о. а. Фотинський від-значив особливість, що вирізняла його з по-між решти поховальних пам’яток у верхів’ях уборті і полягала у тому, що насипи курганів «…сложены из камней, чего нигде почти в окрестностях не замечается». у той самий час дослідник спеціально підкреслює, що два кургани у західній частині могильника були оточені з півдня «стіною із каменів» досить значного розміру (Фотинский 1904, с. 229, 231). вірогідно, не всі насипи містили видимі конс-трукції з каменю, оскільки в іншому випадку таке уточнення було б зайвим 1.

Ще один курган з кам’яною кладкою в насипі оглянув о. а. Фотинський в с. велика глумча. він вирізнявся поміж інших насипів, що не міс-тили видимих каменів, знаходився на селянсь-кому городі та слугував місцем поховання нехре-щених дітей (Фотинский 1904, с. 231, прим. 1).

наступний курганний могильник із камінням у насипі на території житомирщини відкритий через 80 років після досліджень я. в. яроцького та о. а. Фотинського. у 1988 р. б. а. звіздець-кий знайшов та обстежив некрополь в ур. сер-бина гора поблизу с. ходурки новоград-волин-ського р-ну. могильник знаходиться в близько 300 м на південь від села, займає терасу корін-ного правого берега р. случ, і складається з двох курганних груп. Перша група налічує 12 кур-

1. в околицях сучасного с. хутір мокляки відо-мо ще три курганні могильники: в центрі села в ур. старі могилки, на північній околиці біля колгоспного двору та на південний захід від села в ур. Примаччина (дані пам’яткоохоронної доку-ментації), які, однак, не містять каменів в конс-трукції насипів.

ганів, розмірами 0,7—1 м у висоту та 6,0—7,0 м у діаметрі, розташованих ланцюжком вздовж корінного берега. друга група з 11 насипів, ви-сотою 0,5—0,6 м при діаметрі 6,0—6,5 м, знахо-диться за 250 м на південний захід від поперед-ньої (звіздецький 1997, с. 229).

за спостереженнями дослідника, усі курга-ни в обох групах містили камінь в конструкції насипів. необроблені валуни, дещо сплощеної форми великих розмірів, знаходились в основі та по периметру насипів, утворюючи навкруги насипу своєрідний кромлех. каміння зафіксова-не і у верхній частині насипів, серед земляної за-сипки. у ряді випадків земляна підсипка прак-тично відсутня, а каміння є основною складовою тіла курганів, вкриваючи його неначе панцир. на могильнику проведені рятівні дослідження двох курганів, поруйнованих скарбошукачами за допомогою бульдозера. в обох випадках за-фіксовані безінвертарні чоловічі поховання за обрядом інгумації у підкурганних ямах, глиби-ною 1 та 0,7 м. за керамікою, знайденою у відва-лах зруйнованих насипів, поховання датовані часом не пізніше кінця XI — початку XII ст. (звіздецький 1997, с. 229—230).

у 1996—1999 рр. житомирська експедиція іа нан україни під керівництвом б. а. звіз-децького провела дослідження курганних мо-гильників з кам’яними обкладинками у складі комплексу археологічних пам’яток поблизу с. городець на західній околиці словечансько-овруцького кряжу. до складу цього археоло-гічного комплексу входять три курганні групи: могильник 1 (верхній) — розташовується на південний захід від двох городищ та укріпле-ного посаду і нараховує понад 70 насипів; мо-гильник 2 (нижній) — знаходиться за 1,5 км від попереднього, нижче по схилу від неукріплено-го селища, нараховує 23 насипи; могильник на північний захід від с. антоновичі — знаходить-ся південніше від могильників городця (через яр і плато), але становить з ними єдиний комп-лекс, нараховує до 40 збережених насипів 2.

усього на трьох могильниках комплексу б. а. звіздецький розкопав вісім курганів: п’ять насипів (№ 13, 16а, 37, 42 66) на могильнику 1 та один (№ 3) на могильнику 2 біля с. городець та два кургани (№ 23, 35) на могильнику біля с. антоновичі. з восьми досліджених курганів, лише у двох, в кургані 37 могильника 1 побли-зу городця та у кургані 35 могильника поблизу антоновичів, виявлені залишки кістяків пога-ної збереженості (інгумації). обидва поховання знаходились в підкурганних ямах, глибиною до

2. детальніше комплекс археологічних пам’яток поблизу с. городець розглянули в окремій публі-кації а. П. томашевський і с. в. Павленко (2008, c. 156—196). там само викладено історію дослі-джень складових комплексу, у тому числі курган-них могильників. уперше на наявність у складі комплексу курганів з кам’яними конструкціями в насипі звернув увагу в. о. місяць (1961, c. 5—6).



0,8 м. в кургані 16а могильника 1 біля город-ця, на глибині 0,1—0,15 м від рівня давнього горизонту, зафіксовані кальциновані кістки з попелом та вугіллям. залишки кремації знахо-дились у неглибокій ямі, діаметром 0,3 м. у чо-тирьох курганах (№ 13, 42, 66, могильника 1 та кургану 3 могильника 2 біля городця) кістяки не знайдені. Щоправда, у двох з цих курганів нижче рівня давнього горизонту зафіксовані підкурганні ями, прямокутної та підквадратної в плані форми, глибиною 0,6—0,7 та 0,8—0,9 м. очевидно, кістяки в цих курганах не зберегли-ся через несприятливі умови ґрунту.

у чотирьох курганах зафіксований різно-манітний інвентар: шість залізних цвяхів та розвал горщика X ст. із врізним лінійним орна-ментом (курган 16—а, городець, мог. 1), дрібні фрагменти кераміки X—XI ст. (курган 37, го-родець, мог. 1), цвяхи та уламки кераміки X ст. (курган 66, городець, мог. 1), три бронзові скро-неві кільця з 8-побідними закінченнями при-кріпленні до шкіряної накладки (курган 35, антоновичі).

сім насипів містили кам’яні конструкції, кромлехи-крепіди, складені з червоного ов-руцького кварциту. у кургані з кремацією (№ 16а) зафіксовано лише один ряд каменів, розміщених по периметру в основі насипу. у інших курганах конструкції були складені в декілька ярусів й досягали висоти 0,4—0,5 м. в курганах могильника біля с. антоновичі кварцитова обкладинка досягала висоти поло-вини насипу. розміри каменів становили від 0,2 до 0,4—0,5 м. в основі насипу знаходились кварцити більших розмірів (звіздецький 1999, с. 367—369, рис. 1—4; звиздецкий 2002; 2005; звіздецький 2008, с. 26, 29—31; томашевський, Павленко 2008, с. 159—160, табл. 1).

восени 2013 р. в рамках робіт за програ-мою «зводу пам’яток історії та культури жи-томирської області» східно-волинська експе-диція іа нан україни здійснила розвідки на території сучасних ємільчинського та олевсь-кого р-нів житомирської обл. (Павленко, то-машевський 2014), у ході яких були обсте-жені відомі пункти з кам’яними обкладками. зокрема, з метою уточнення інформації про розміри, склад комплексів, точної прив’язки та моніторингу стану збереженості, оглянуті вже загадані могильники на західній околи-ці с. тепениця та могильник в ур. вишеньки поблизу с. зубковичі. також здійснено пошу-ки поховальних пам’яток, відомих за роботами я. в. яроцького та о. а. Фотинського, в околи-цях сс. лопатичі, хутір мокляки та в. глумча. у результаті встановлено, що в цих населених пунктах курганні могильники з кам’яними об-кладками дотепер не збереглися.

окрім того, під час розвідок виявлені та об-стежені нові, не відомі раніше могильники з курганами, в конструкції насипів яких зафіксо-ване каміння: курганні групи на кладовищах

сс. озеряни та юрово, в ур. кургани на пів-нічний захід від с. жубровичі (всі олевського р-ну) та дві групи в ур. кургани і ур. високе на північний захід від с. чміль (ємільчинсь-кого р-ну). всі пам’ятки розташовані в басейні р. уборті чи її правих допливів — річок Перги, слепетинки (інша назва — радча) та теліни. на кладовищі с. озеряни кам’яні валуни зафік-совані в полах трьох з п’яти курганів. в групі, що нараховує вісім насипів, на сільському кла-довищі с. юрово тільки один курган змістив каміння в насипі. з п’яти курганів могильника поблизу с. жубровичі, чотири насипи пошкод-жені давніми і свіжими грабіжницькими яма-ми, в яких помітні брили каміння. насипи обох курганів в ур. високе, розташованого на північ-ний захід від с. чміль містили кам’яні валуни. чимало курганів могильника в ур. кургани, що нараховує 82 насипи, в околицях того ж села, попсовані грабіжницькими ямами. у цих ямах, а також в полах насипів принаймні дев’яти кур-ганів помітні кам’яні брили й уламки. врахо-вуючи зовнішні ознаки курганних груп, можна припустити датування цих могильників давньо-руським часом. наявність каміння, переважно сірого пісковику та сірого граніту, може свідчи-ти про присутність кам’яної обкладки в конс-трукції насипів цих некрополів.

на закінчення огляду історії досліджень по-ховальних пам’яток з специфічними конструк-тивними особливостями курганних насипів у житомирському Поліссі наведемо декілька спостережень та узагальнень.

1. на сьогодні відомо 18 могильників, в конс-трукції курганних насипів яких зафіксовано наявність каміння (рис. 9).

2. ці пам’ятки не займають якоїсь окремої компактної території. ареал розповсюджен-ня курганів з кам’яними конструкціями в на-сипах обмежується р. случ на півдні, р. льва на заході і охоплює басейн р. уборті і вододіл уборті — верхнього ужа на сході. більшість з могильників розташовані в басейні верхньої та середньої течії р. уборть: як безпосередньо на узбережжі уборті, так і в верхів’ях та побережжі її допливів — Перги, слепетинки (радчі), телі-ни, словечни. один могильник знаходиться на узбережжі р. случ (ходурки), ще один в басейні р. бунєв, правого допливу р. льви (рокитне).

3. на цій території пам’ятки такого типу роз-міщуються поряд (сусідять) із могильниками, що складаються виключно з курганів із про-стими земляними насипами. більше того, за попередніми підрахунками, останні кількісно переважають.

4. очевидно, що тільки на трьох могильни-ках, — біля сс. ходурки (ур. сербина гора), хутір мокляки (ур. княже) та лопатичі (ур. кургани), всі зафіксовані насипи включа-ли конструкції з каменю. на трьох могильни-ках археологічного комплексу поблизу с. го-родець переважна більшість курганів містить



кам’яні конструкції. можливо, що кургани з камінням переважали на могильнику в зубко-вичах (ур. вишеньки). на інших пам’ятках такі кургани є радше виключенням та фіксуються поряд з насипами без використання каміння (наприклад, в. глумча, рокитне та ін.).

5. на 12 із 18 могильників розкопками до-сліджено всього 42 кургани (із понад 300 відо-мих). із них у 29 комплексах зафіксоване вико-ристання каміння. Ще на шістьох могильниках розкопки не проводились. в цих групах відомо більше 100 курганів, і в 20 з них візуально за-фіксоване каміння у насипах.

6. в досліджених курганах зафіксовані різ-ні способи використання каміння: конструкції (кромлехи-крепіди), в яких кам’яні валуни й брили є основною складовою і вкривають насип по всій площі, неначе панцир; кам’яні обкла-динки в один чи декілька рядів по периметру насипу, що сягають до половини чи 2/3 висоти кургану; конструкції в підошві насипу, роз-міщені не по всьому периметру кургану, лише з декількох сторін, часто симетричні; конструкції, що оконтурювали поховання; плити й фрагмен-ти каменів, що накривали могильну яму; плити та уламки зафіксовані під похованням (в голові, ногах та по бокам), що могли слугувати опорою

для домовини; безсистемно розміщені в тілі на-сипу чи біля вершині валуни і уламки каміння. різні варіанти кам’яних конструкцій зафіксо-вані в курганах на одній і тій же пам’ятці.

7. для спорудження насипів використовува-лись різні види каменю: пісковик, гранітоїди, кварцити.

8. у курганах з кам’яними конструкціями в насипі фіксуються різні типи обряду похован-ня (часто в межах одного могильника): крема-ція на місці поховання, кремація на стороні з перепохованням у неглибокій ямі, інгумації на давньому горизонті, інгумації нижче горизон-ту в підкурганних ямах, кенотафи (?). дослід-жені одинарні та парні поховання, найчастіше орієнтовані головою на захід, але в поодиноких випадках (тепениця, хутір мокляки) — на схід 1. часто в похованнях знайдено залишки домовини або залізні цвяхи.

9. обряд поховання супроводжується типо-во слов’янським інвентарем і не видає якихось

1. в. в. сєдов припускав, що поховання зі східною орієнтацією, зафіксовані на волині, в окремих курганних могильниках ареалу волинян, зумов-лені балтською традицією (седов 1982, с. 98). Про етнічну приналежності населення, що залишило кургани з кам’яними обкладками див. нижче.

Рис. 9. карта розповсюдження курганних могильників із кам’яними конструкціями у насипі на території житомирського Полісся: 1—4 — олевськ (ур. новина), тепениця (ур. довга нива, ур. Під одрами, ур. дов-га нива—стрільбище); 5 — лопатичі (ур. кургани); 6 — зубковичі (ур. вишеньки); 7 — рокитне (ур. зеле-нець); 8 — хутір мокляки (ур. княже); 9 — с. ходурки (ур. сербина гора); 10, 11 — городець (могильник 1 і 2); 12 — антоновичі; 13 — юрове; 14 — озеряни; 15 — жубровичі (ур. кургани); 16—17 — чміль (ур. курга-ни, ур. високе); 18 — велика глумча



іноетнічних рис матеріальної культури, що відмічали вже перші дослідники пам’яток — я. в. яроцький та о. а. Фотинський. більшість насипів супроводжуються концентричними ро-виками, що є ознакою курганів слов’янського та давньоруського часу.

10. кераміка як в курганах з кам’яними обкла-динками, так і в земляних насипах без неї, в ме-жах одного могильника є абсолютно ідентичною за своїми техніко-типологічними ознаками.

11. найбільш ранніми серед пам’яток тако-го типу, очевидно слід вважати некрополь біля с. хутір мокляки (ур. княже) та курганний мо-гильник 1 археологічного комплексу біля с. го-родець, які б. а. звіздецький датував х — дру-гою половиною х ст. (звіздецький 1997, с. 232; 1999, с. 369). традиція використання каміння при спорудженні курганних насипів спостері-гається на цій території протягом хі—хіі ст., і, можливо, в деяких мікрорегіонах зберігається до другої половини хііі ст. (тепениця, курган досліджений у 2015 р.).

12. б. а. звіздецький помітив кореляцію між датуванням комплексів та конструкціями на-сипів: у раніших курганах кам’яна обкладка є потужнішою і споруджується з кількох ярусів каміння, охоплюючи тіло кургану на третину чи навіть на половину його висоти (звіздецький 1999, с. 370; звиздецкий 2002, с. 36; 2005, с. 283).

у середньому Подніпров’ї, окрім басей-ну верхньої та середньої течії р. уборть та словечансько-овруцького кряжу, кургани з кам’яними обкладинками в конструкції на-сипу відомі на території літописного Поросся, в басейні рр. росі та роставиці (рис. 10). най-більш значні поховальні пам’ятки такого типу знаходяться в околицях с. буки сквирсько-го р-ну київської обл. Ще в середині хіх ст. і. і. Фундуклей наводить дані про 913 кур-

ганів в околицях села, розміщених групами по 30—60 насипів. з них, за підрахунками авто-ра, 372 кургани (40,74 %) мали кам’яні конс-трукції: «…обложены вокруг диким, плоским камнем» (Фундуклей 1848, с. 46). Пізніше цю інформацію, слово в слово, повторив л. і. Похи-левич (Похилевич 1864, с. 199).

в. б. антонович виділяв в околицях буків декілька основних курганних груп: в ур. майор-щина на південний захід від села (23 наси-пи), в ур. строківщина на північний схід (біля 150 курганів), в ур. могилки за берізками на північ (178 насипів), в ур. замок поблизу горо-дища (42 кургани), біля слободи краснянки на північний захід від села (9 курганів) та на захід від буків при дорозі до с. єрчики (42 насипи). тільки для групи в ур. майорщина дослідник зробив примітку, що кургани «обложены камня-ми» (антонович 1893, с. 25). у 1887 р. в. б. ан-тонович дослідив 33 кургани в ур. могилки за берізками: 15 з них (№ 6—12, 18—20, 23, 26, 28, 31—32) мали кам’яну конструкцію, складену із валунів середнього розміру, розміщених по колу в основі насипу в один ряд. у підошві на-сипу кургану 21 зафіксовано лише три валуни, а в насипі кургану 26, на глибині 0,6 м від вер-шини виявлені вісім каменів, складених купою на жорні. на думку дослідника, кам’яна обкла-динка споруджувалась для укріплення насипу кургану (антонович 1893, с. 25—28). цікаво, що відсоток курганів з кам’яною конструкцією серед розкопаних в. б. антоновичем в одному конкретному могильнику (45,45 %) співставний із відсотком таких комплексів від загальної кіль-кості курганів, зосереджених в околицях с. бу-ки, за підрахунками і. і. Фундуклея (40,74 %).

у 1930 р. дослідження курганних груп в околицях с. буки проводила в. є. козловська. нею розкопано п’ять курганів в ур. могил-

Рис. 10. карта розповсюдження курганних могильників із кам’яними конструкціями у насипі на тери-торії Поросся: 1 — буки (ур. майорщина), 2 — буки (ур. строківський ліс); 3 — буки (ур. замок); 4 — буки (ур. Порохове); 5 — буки (ур. могилки за берізками); 6 — вчорайше; 7 — с. ягнятин; 8 — Шамраївська стадниця; 9 — городище; 10 — Пилипча



ки за берізками (на початок 1930-х рр. відо-ме під назвою ур. могилки у полі, збереглися 65 насипів), два кургани в ур. строківський ліс (ур. строківщина в. б. антоновича) та один насип в ур. замчище (окрім цього насипу інші кургани на той момент були розорані). наси-пи усіх досліджених у 1930 р. комплексів були оточені по колу кам’яними валунами. в центрі насипу одного кургану, на вершині, знайдено плаский камінь поставлений на ребро. зафік-совані одинарні тілопокладення (в одному ви-падку парне) у дерев’яних домовинах в підкур-ганних ямах (козловська 1931, арк. 6—7).

у 1975 р. на північній околиці с. буки в ур. Порохове досліджене підплитове похован-ня, датоване хіі—хііі ст. кістяки дорослого і підлітка виявлені у могильній ямі, розміром 2 × 0,9 м, орієновані довгою віссю по лінії пів-нічний схід — південний захід. у північно-східній частині могильну яму зверху перекри-вала кам’яна плита, розміром 70 × 60 см. біля неї знайдено три валуни, розміром 35 × 30 см. Поховання пошкоджене під час оранки, тоді ж, ймовірно, було виорано плиту, що перекрива-ла південно-західну частину ями. оскільки на цій місцевості часто виорювались кам’яні пли-ти, дослідники зробили припущення про існу-вання в ур. Порохове ґрунтового могильника із підплитовими похованнями (круц, моця 1975, с. 43—44, рис. 30: 1—2).

у 1986 р. дослідження курганних пам’яток в околицях с. буки проведені експедицією іа ан урср під керівництвом р. с. орлова. обстеже-но два могильника. на території буківського лісництва виявлено великий курганний некро-поль, що нараховував 384 насипи в п’яти ком-пактних групах. на думку авторів досліджень, цю пам’ятку слід ідентифікувати із могильни-ком в ур. строківський ліс: р. с. орлов вва-жав, що в. б. антонович врахував лише одну групу великого могильника, що знаходилась на околиці лісового масиву. інша пам’ятка, в ур. могилки, нараховувала 49 насипів, значно попсованих грабіжницькими розкопками та господарчою діяльністю, що розміщувались у двох групах. ця пам’ятка тотожна могильнику в ур. могилки за берізками в. б. антоновича (орлов, звиздецкий 1986, с. 4—5).

у 1986 та 1988 рр. розкопано шість курганів в ур. строківський ліс та один в ур. могилки. у трьох досліджених курганах в першому могиль-нику під насипом на рівні горизонту зафіксова-но кам’яну конструкцію у вигляді кола, діамет-ром більше 3 м, з гранітних необроблених плит, поставлених руба, розмірами 70 × 50 × 20 — 20 × 20 × 10 см. Проміжки між плитами забутовані дрібним камінням. у двох курганах у кам’яному колі були зафіксовані розриви, шириною 1—1,5 м. Поховання здійснені в могильних ямах, за християнським обрядом: випростані на спині, головою на північний захід. Поховання майже безінвентарні. комплекси датовані хі—хіі ст.

(орлов, звиздецкий 1986, с. 4—5; іванченко, Покас 1989; іванченко 2004, с. 112).

таким чином, поблизу с. буки існувало при-наймні шість курганних некрополів та один ґрунтовий могильник. документовано дослід-жено 1 всього 48 курганів (із них у 27 комплек-сах зафіксовано кам’яну обкладинку в конс-трукції насипу) та одне підплитове поховання.

Ще один могильник, на якому в. б. антоно-вич зафіксував кургани із кам’яними обкла-динками, розташовувався на північній околиці м. вчорайше (нині ружинського р-ну жито-мирської обл.), біля дороги в напрямку м. Па-волочі. на кінець хіх ст. із 150 курганів зберег-лись близько 20 насипів: більшість комплексів були знищені православним та католицьким кладовищами, зруйновані під час прокладання дороги. у групі в. б. антоновичем розкопано чотири кургани. один із насипів (№ 15) містив великі валуни в підошві, вибрані селянами ще до початку археологічних робіт. інший курган-ний могильник, із 150 курганів, знаходився на південь від містечка в ур. кулишівка (антоно-вич 1893, с. 5, 34—37; 1895, с. 59). т. м. мов-чанівський, що проводив розвідки в околицях містечка у 1929 р., вже не знайшов збережених курганів (Павленко, Павленко 2017, с. 152).

кургани, з кам’яними валунами, розташо-ваними по колу в основі насипу, зафіксовані в кінці хіх ст. поблизу сс. Шамраївська стадниця (нині с. тарасівка), городище та Пилипча (нині всі сквирського р-ну київської обл.). могиль-ник в стадниці знаходився північніше села, по дорозі до с. Шамраївки, нараховував 15 насипів. група з 50 курганів, невеликого розміру, розта-шовувалась на захід від с. городище. могильник Пилипчі знаходився на березі р. рось і нарахо-вував 19 насипів. судячи із опису всі кургани містили видимі кам’яні конструкції. 1891 р. сім насипів біля Шамраївської стадниці досліджені вітковським, знайдено безінвентарні інгумації. на могильнику біля Пилипчі у 1865 р. провів розкопки граф браницький (в одному із курганів знайдені кістяки коня та вершника у обладунку), а у 1891 р. вісім насипів дослідив в. б. антонович (зафіксовані трупопокладення, орієнтовані на захід, в домовинах) (антонович 1895, с. 52—53). з того часу дані пам’ятки, наскільки нам відомо, археологічно не обстежувались.

у 1928 р. розкопки десяти курганів могильни-ка на північ від м. ягнятин (нині ружинського р-ну житомирської обл.) провів директор бер-дичівського заповідника т. м. мовчанівський. Під час досліджень встановлено, що усі насипи курганів мали типову будову: на 2—3 штиках від вершини фіксувалась «…система плесковатих каменів, що утворюють подібність кола» (мов-

1. слід згадати про аматорські розкопки поміщика аб-рамовича, який за інформацією в. б. антоновича, розкопав близько 100 насипів у 1857 р. результати цих робіт не відомі (антонович 1893, с. 25).



чанівський 1928, с. 4; Павленко, Павленко 2017, с. 149, прим. 2). Польова документація дослід-жень, детальні описи розкопаних комплексів, не збереглись. Про обряд поховання та кам’яні конструкції в курганах відомо в загальних ри-сах із невеликої публікації в місцевій газеті. цікаво, що у 1870-х рр. в. б. антонович на цій пам’ятці дослідив 16 курганів. у жодному з наси-пів кам’яна обкладинка не зафіксована. на той час могильник нараховував орієнтовно 1000 кур-ганів й за оцінкою дослідника був найбільшим за кількістю насипів курганним некрополем в київській губернії (антонович 1893, с. 1, 30—34).

таким чином, на території Поросся відомо дев’ять курганних могильників із курганами, що містили кам’яну конструкцію в насипі та один ґрунтовий могильник із підплитовими похован-нями в ямах (рис. 10). за досить приблизними підрахунками в цьому регіоні на кінець хіх ст. було відомо близько 500 окремих курганів з ви-димими зовні ознаками наявності кам’яної конс-трукції в насипі. усього на п’яти пам’ятках дослід-жено 78 курганних насипів, із них в 37 курганах зафіксовані камені в насипах (розкопки абрамо-вича на могильниках с. буки, вітковського в Ша-мраївській стадниці, браницького та в. б. анто-новича в Пилипчі достатньо не документовані). більшість комплексів досліджені наприкінці хіх — в першій третині хх ст. в курганах фіксу-валась переважно кам’яна конструкція у вигляді кола, що опоясувала насип в основі підошви кур-гану або повністю знаходилась під насипом, окон-турюючи підмогильну яму. в кількох комплексах виявлені окремі валуни в тілі насипу та плити в його центральній частині. досліджено лише одне підплитове поховання ґрунтового могильника. обряд поховання типових для слов’янського на-селення: переважно одиничні тілопокладення на спині, орієнтовані головою на захід (з незнач-ними відхиленнями). супроводжуючий інвентар також типовий для слов’янських і давньоруських поховальних пам’яток.

Гіпотези щодо походження курганів з кам’яними обкладками. вже перші дослідни-ки курганів з кам’яними конструкціями в наси-пі окреслили дві основні гіпотези щодо поход-ження такого типу пам’яток. Перша полягала в тому, що кургани з кам’яними обкладинками є місцевою традицією, що сформувалась завдяки наявності на території середнього Подніпров’я значних виходів каменю. таким чином, присут-ність кам’яних конструкцій в курганах сприйма-лась не етнічною, а практичною ознакою (укріп-лення насипу для збереження форми). одним із перших цю гіпотезу сформулював о. а. Фо-тинський, який не сумнівався у слов’янському походження досліджених ним курганів в басейні уборті (Фотинский 1904, с. 230, 231). вірогідно схилявся до неї і в. б. антонович, який вважав, що кам’яні кромлехи курганів Поросся слугу-вали для укріплення насипу (антонович 1893, с. 25). т. м. мовчанівський ніяк не пояснював

присутність кам’яної конструкції в досліджених ним курганах ягнятина, але відносив могиль-ник до пам’яток слов’янського населення (мов-чанівський 1928, с. 4).

інша гіпотеза полягає в тому, що вико-ристання каменю в насипах курганів не є ха-рактерною рисою для слов’янського поховаль-ного обряду 1, отже, слід припускати, що дані пам’ятки залишені представниками іноетніч-ного населення в результаті інфільтрації чи переселення окремих етнічних груп на тери-торію середнього Подніпров’я. зокрема, вже і. і. Фундуклей шукав аналогії курганам в бу-ках серед старожитностей Прибалтики, скан-динавії, великобританії (Фундуклей 1848, с. 46). Перший дослідник курганів в околицях олевська я. в. яроцький, вказував на подіб-ність поховального обряду досліджених ним курганів старожитностям волинського Поліс-ся, але врахувавши знайдені ним в похованнях крупнозернисті намистини у формі малини, характерні для могильників дреговичів, не виключав культурних впливів з території бі-лоруського Полісся (яроцкий 1903, с. 193).

с. Шамрай чи не вперше спробував поєд-нати обидві гіпотези. він, слідом за о. а. Фо-тинським, пояснював використання каменю у поховальних пам’ятках басейну уборті спри-ятливими геологічно-сировинними умовами місцевості. у той самий час, аналізуючи форми та розміри курганних насипів цього регіону та особливості поховального обряду, вказував на відмінності із іншими територіями древлян, і, слідом за о. в. яроцьким та в. з. завітневичем (який вважав кургани з похованнями на гори-зонті дреговицькими), пояснював їх впливами дреговичів. кам’яні кромлехи курганів у буках с. Шамрай вважав кочівницькою традицією (Шамрай 1928, с. 23—24).

власне, зважаючи на знахідки в окремих курганах (не тільки з кам’яними обкладинка-ми) в басейні горині та уборті намистин дрего-вицького типу, в. в. сєдов припускав наявність в цьому регіоні окремих поселень дреговичів (седов 1963, с. 116).

окремі курганні поховальні пам’ятки з кам’яними конструкціями в насипі були відомі на території білоруського Понімання з кінця хіх ст. у 1950—70-х рр. в результаті проведе-них масштабних досліджень курганних ста-рожитностей на території білорусі, литви та Польщі з’ясовано, що подібні кам’яні кургани, датовані кінцем і — початком II тис. н. е., роз-повсюджені на території брестського Побужжя, білоруського Понімання, південної литви, ли-

1. загалом, за підрахунками о. П. моці для пам’яток південно-руських земель, каміння у конструкції курганів зафіксоване лише трохи більше ніж в 1 % усіх досліджених насипів. в ґрунтових могильни-ках використання каменю зафіксоване в більш ніж 8 % усіх досліджених комплексах (моця 1990, с. 21, 55; 1993, с. 21, 32).



товського занімання і деяких районів північ-но-східної Польщі. в межах вказаної території в. в. сєдов виділив ареал проживання захід-но-балтської групи племен, відомої за давньо-руськими літописами як ятвяги (сєдов 1964; 1982, с. 119—122; 1987, с. 411—419; 1989).

і. П. русанова, аналізуючи курганні старо-житності середнього Подніпров’я, чи не вперше звернула увагу на те, що кургани з кам’яними конструкціями в басейні уборті (відомі на той час три групи в околицях олевська — тепениці, могильники в зубковичах, лопатичах та біля хутора мокляки 1) мають аналогії з кам’яними курганами хі—хііі ст. у басейні рр. німану та західного бугу — племінної території ятвягів, виділеної в. в. сєдовим. дослідниця звернула увагу на спільні риси обидвох груп пам’яток, а саме: облаштування кам’яних конструкцій, майже безінвентарні інгумації на горизонті та в підкурганних ямах, типовий слов’янський інвентар. взагалі і. П. русанова вважала, що убортські могильники залишені різноплемін-ним населенням (русанова 1966, с. 12—13).

надалі цю тезу підтримав в. в. сєдов. до-слідник зауважив, що кам’яні кургани басей-ну уборті не мають аналогій у курганних ста-рожитностях південно-західної групи східних слов’ян. натомість, подібні кам’яні конструк-ції, трупопокладення на горизонті та в підкур-ганних ямах, типовий слов’янський інвентар, східна орієнтація кістяків (релікт балтсько-го поховального обряду), знахідки металевих крупнозернених намистин дреговицького типу, знаходять аналогії у курганах хі—хііі ст. на території брестського Побужжя та верхнього Понімання. власне ці курганні старожитності в. в. сєдов не вважав ятвязькими пам’ятками. на його думку, на цій території, в результаті слов’янської колонізації, впродовж хі—хііі ст. формується особлива етнографічна група на ос-нові місцевого балтського (ятвяги) і прийшлого слов’янського (кривичі, волиняни, дреговичі) населення, для якої характерні кам’яні кургани і слов’янська поховальна обрядовість 2. могиль-

1. і. П. русанова невірно віднесла могильник в ур. княже до с. андрієвичі (нині ємільчинсь-кого р-ну житомирської обл.), в околицях якого я. в. яроцький провів дослідження трьох кур-ганних груп влітку 1903 р. (русанова 1966, с. 12, табл. іі, № 38). Пізніше ця помилка потрапила до узагальнюючих праць в. в. сєдова та о. П. моці.

2. Щодо етнічної приналежності поховальних пам’яток хі—хііі ст. на території брестського Побужжя та верхнього Понімання зазначимо, що, наприклад, ю. в. кухаренко вважав кам’яні кургани пам’ятками літописних бужан (кухаренко 1961, c. 12), к. мусія-нович, т. м. коробушкіна і і. і. саливон, П. Ф. ли-сенко — дреговичів (Musianowicz 1950—1951, s. 240—241; коробушкина, саливон 1990, с. 142; коробушкина 1993, с. 98—107; лысенко 1991, с. 95), а. в. квятковська, що розробила типологію кам’яних курганів на території білорусі, — західним балтам / ятвягам (квятковская 1996а; 1996b).

ники уборті, в яких зафіксовані кургани з вико-ристанням каменю у насипі, в. в. сєдов вважав змішаними пам’ятками, залишеними місцевим древлянським населенням та переселенцями із північних територій (седов, 1970, с. 80—81; 1982, с. 105; 1987, с. 414, 417; 1999, с. 281—282).

о. П. моця погоджується з думкою в. в. се-дова, що частина комплексів волинських мо-гильників залишена дреговицько-ятвязьким населенням, в цілому повторюючи аргумен-тацію дослідника (моця 1987, с. 120; 1993, с. 136—137).

б. а. звіздецький, слідом за в. в. сєдо-вим, пов’язує досліджені ним на житомир-щині кургани з кам’яними обкладинками із слов’янізованими нащадками літописних ят-вягів. наявність каменю в насипі він вважав етнічною ознакою, яку не можна пояснити виключно природними умовами регіону. до-слідник слушно зауважив, що в інших регіонах житомирщини, багатих виходами природного каміння, у цей же час переважають прості зем-ляні насипи. на його думку, ятвяги з’являються у північно-західній частині житомирського Полісся вже у X ст., за часів володимира, коли він підкорив якусь їх частину після походу 983 р. Щодо причин переселення балтського населення дослідник не дійшов однозначного висновку. можливо переселення на нещодавно підкорені території древлянського племінного союзу відбувалось завдяки цілеспрямованій політиці київської великокнязівської влади. але б. а. звіздецький не виключав і простої інфільтрації населення, що освоювало слабо-заселені території у межиріччі случа—уборті і ужа. ятвяги досить швидко сприйняли основ-ні риси давньоруської матеріальної культури. виключенням виявився такий консерватив-ний елемент поховального обряду, як традиція обкладання каменями насипу кургану (звіз-децький 1997, с. 232—233; звиздецкий 2002, с. 36—37; 2005, с. 283, 286).

аналізуючи систему заселення давньоруської овруцької волості, а. П. томашевський висло-вив припущення про те, що археологічний ком-плекс поблизу с. городець на західній околиці словечансько-овруцького кряжу був військово-адміністративним великокнязівським центром, заселеним в кінці х ст. вихідцями з Прибалти-ки, а саме ятвягами (таким чином підтримав-ши точку зору в. в. сєдова). Переселенці були покликані стати надійною регіональною опо-рою в діяльності київської великокнязівської адміністрації щодо докорінного перезаселен-ня підкореної древлянської племінної землі і організації нової поселенської, управлінської, виробничої інфраструктури новоутвореної ов-руцької волості. дослідник вперше звернув ува-гу, що на території розповсюдження курганів із кам’яними обкладинками на житомирщині, на початку хV ст. виникають каменецька та убортська волості — підлеглі володіння ві-



ленського капітулу і єпископату (зафіксовані в документах як дар вітовта під 1412 і 1415 рр.). очевидно, що етнічно-територіальне накладен-ня цих послідовних історичних явищ не є випад-ковим. Присутність «балтійського компоненту» серед населення овруцької волості, за даними а. П. томашевського, фіксується мовно-лінгвіс-тичними та антропологічними матеріалами, а також деякими особливостями керамічних знахідок, що мають аналогії в колі балтійських старожитностей (томашевский 2008, с. 59; то-машевський 2008, с. 484; томашевський, Пав-ленко 2008, с. 165—166).

не виключали можливості переселення пев-ної частини ятвягів, що були носіями традиції використання каменів в конструкції поховаль-них пам’яток, на територію Полісся в давньо-руський час і а. в. Петраускас та о. а. коваль. разом з тим, вони відзначають набагато прості-шу конструкцію кам’яних споруд та відсутність характерних ознак ятвязького поховального обряду в могильниках басейну уборті у порів-нянні з похованнями на етнічних територіях розселення ятвязьких племен. витоки тради-цій спорудження кам’яних конструкцій в по-хованнях та подібність поховального обряду в населення Полісся, Прибалтики і білорусі до-слідники вбачають в схожості умов проживан-ня людності в природних ареалах, для яких ха-рактерна наявність великих лісових масивів, виходів каменю різних розмірів і форм серед рівнинної й заболоченої місцевості (Петраус-кас, коваль 2014, с. 190—192).

кам’яні кромлехи в поховальних пам’ятках Поросся і. П. русанова пояснювала запозичен-ням елементів поховального обряду кочового населення південноруських степів, а саме по-ловців, для культури яких характерні кам’яні викладки в курганах (русанова 1966, с. 10).

цікаво, що дослідники кочівницьких похо-вальних пам’яток с. о. Плетньова та г. о. Фе-доров-давидов, хоч і виділяють кургани із кам’яними обкладинками в окремі типи кочів-ницьких поховань (четверта (половецька) група за с. о. Плетньовою та IV тип за г. о. Федоро-вим-давидовим), до своїх переліків кочівниць-ких комплексів не вносять жодного кургану із згаданих нами вище пам’яток Поросся (Плет-нева 1958, с. 173, 179 Федоров-давыдов 1966, с. 120, 260—261). окрім того, тільки в одному випадку (могильник в Пилипчі, дослідження браницького) в кургані знайдено кістяк коня, — основну ознаку кочівницьких поховань.

впливом кочівників пояснював появу кам’яних кромлехів у курганах Поросся і о. П. моця. втім, він не виключав переселення носіїв такої обрядовості з регіону житомирсько-го Полісся чи з північних областей русі. водно-час дослідник припускав виникнення обряду обкладання курганних насипів камінням на Пороссі незалежно, завдяки доступності сиро-вини (моця 1987, с. 124; 1993, с. 124, 137).

Появу некрополів з курганами із кам’яними конструкціями в насипі та ґрунтового могиль-ника з підплитовими похованнями в ямах поблизу с. буки на Пороссі л. і. іванченко пов’язувала з двома хвилями переселенців із різних областей давньоруської держави. Пер-ша група людності, на думку дослідниці, пере-селена із західних регіонів і пов’язана з будів-ництвом городища і початком спорудження Пороської оборонної лінії. друга хвиля пересе-ленців в Поросся відбулась після половецького набігу 1177 р. (іванченко 2004, с. 117).

Підплитові поховання в ґрунтових могильни-ках характерні для Пруто-дністровського ме-жиріччя (седов 1982, с. 126—128; моця 1990, с. 107—108; 1993, с. 32, 94—95; томенчук 1998, с. 12). Поширення поховань, здійснених у мо-гильних ямах і перекритих плитами, в інших південно-руських землях дослідники переваж-но пов’язують з переселенцями із вказаного ре-гіону.

цікаво, що на території галицько-буко-винського Прикарпаття у 1980 р. було повніс-тю досліджено нетиповий для цього регіону могильник змішаного типу з кам’яними конс-трукціями в насипах курганів. Пам’ятка роз-ташовувалась в ур. лука поблизу с. дністрівка кельменецького р-ну чернівецької обл. мо-гильник складався із двох курганів, поміж яки-ми знаходилась ділянка з п’ятьма ґрунтовими похованнями. насипи курганів були вкриті значними за розмірами уламками каменю, що утворювали ніби кам’яний щит («панцир»). в одному з курганів виявлене парне поховання чоловіка та жінки, причому чоловіче поховання знаходилось під окремою вимосткою із дрібного каміння. за межами кромлеху виявлені ще два жіночі поховання. в іншому кургані теж зафік-совані чотири кістяки (центральний чоловічий та два жіночі під кромлехом, а також окремий чоловічий за його межами). усі поховання здійснені в глибоких і значних за розмірами ямах, орієнтовані по лінії захід—схід, здійс-нені за християнським обрядом. Поховання датовані хіі — початком хііі ст. автор дослід-жень припустив, що дністрівський могильник може бути пов’язаний із групою населення за-хідно-балтського походження (ятвягами чи їх слов’янізованими нащадкам) або кочовим на-селенням галицько-половецького прикордоння (томенчук 2006, с. 84—91).

Підсумовуючи, зазначимо, що незважаю-чи на більш як столітню історію досліджень курганних могильників із комплексами, для яких характерні кам’яні конструкції в насипах, на території середнього Подніпров’я, подібні пам’ятки вивчені недостатньо. більшість некро-полів досліджені ще наприкінці хіх — на по-чатку хх ст. зауважимо, що не були проведені антропологічні дослідження жодного виявлено-го кістяка. курганні могильники з кам’яними конструкціями житомирського Полісся і Порос-



ся, що виділяються серед поховальних пам’яток південно-руських земель, так і не стали об’єктом як цілеспрямованих польових досліджень, так і окремих аналітичних розвідок.

вирішення питання походження та етнічної приналежності такого типу пам’яток можливі лише шляхом проведення новітніх фахових комплексних польових досліджень, як розко-пок вже відомих, збережених комплексів, так і пошуку нових, не тільки поховальних, а й відповідних поселенських пам’яток, в межах спеціальної програми. Поряд з тим, необхідні розшуки речових колекцій, антропологічних ре-шток та польових матеріалів попередніх дослід-жень в архівних установах та серед музейних фондів, що дозволить провести новітній аналіз вже досліджених комплексів та некрополів, конструктивних особливостей кам’яних конс-трукцій вивчених курганів, особливостей похо-вального обряду, речових знахідок, планігра-фії пам’яток, тощо. у результаті ми отримаємо змогу по новому оцінити курганні могильники із кам’яними конструкціями в насипах на тери-торії житомирського Полісся і Поросся, порівня-ти їх як між собою, так із подібними пам’ятками з території брестського Побужжя і верхнього Понімання, литви та Польщі та з кочівницьки-ми пам’ятками степового населення.

ЛІТЕРАТУРАантонович, в. б. 1893. Раскопки в земле древлян.

санкт-Петербург: типография и. н. скороходова. материалы по археологии россии, 11: древности юго-западного края.

антонович, в. б. 1895. археологическая карта Киевской губернии. Приложение к т. XV «древнос-тей». москва: типография м. г. волчанинова.

звіздецький, б. а. 1997. кургани з кам’яними об-кладками в житомирському Поліссі. в: баран, в. д. (ред.). Проблеми походження та історичного роз-витку слов’ян. київ; львів: рас, с. 229-234.

звіздецький, б. 1999. Про деякі підсумки і пер-спективи вивчення археологічних пам’яток овруч-чини. в: Павлюк, с., глушко, м. (ред.). Полісся України: матеріали історико-етнографічного до-слідження, 2: овруччина. 1995. львів: інститут на-родознавства нану, с. 365-371.

звиздецкий, б. а. 2002. курганы с каменными об-кладками на овручском кряже. в: Русь в іх—XIV ве-ках: взаимодействие Севера и Юга. тезисы докла-дов научной конференции, 19—21 ноября 2002 г. москва: иа ран, с. 35-37.

звиздецкий, б. а. 2005. новые данные о курганах с каменными обкладками на севере житомирщины. в: макаров, н. а., чернецов, а. в. (ред.). Русь в IX—XIV веках. Взаимодействие Севера и Юга. москва: наука, с. 281-286.

звіздецький, б. а. 2008. археологічні дослід-ження в північно-східних районах Житомирського полісся (матеріали та дослідження до археологіч-ної карти області: Коростенський, Овручський та народицький район). коростень: тріада с.

іванченко, л. і. 2004. городище в с. буки — фор-пост давньоруського кордону західного Поросся. в: моця, о. П. (ред.). Стародавній іскоростень і

слов’янські гради VIII—X ст. київ: корвін Пресс, с. 111-117.

іванченко, л. і., Покас, П. м. 1989. комплекс пам’яток X—XIII ст. біля села буки. в: толочко, П. П. (ред.). Проблеми історії та археології давнього на-селення УРСР. тези доповідей XX республіканської конференції, одеса, жовтень 1989 р. київ: наукова думка, с. 86-87.

иов, о. в. 1992. круговая керамика поселений IX—XI вв. западной части белорусского Полесья. в: Плетнева, с. а. (ред.). Древнерусская керамика. москва: иа ран, с. 36-47.

квітницкий, м. в., Петраускас, а. в., чміль, л. в., Починок, е. ю. 2013. матеріали XVI—XVIII ст. з до-слідження території білоцерківського замку (попе-редня публікація). археологія і давня історія Украї-ни, 11: середньовічні міста Полісся, с. 178-193.

квятковская, а. в. 1996а. курганы ятвягов конца і — начала іі тысячелетия н. э. (устройство и типоло-гия). Гістарычна-археалагічны зборнік, 10, с. 58-61.

квятковская, а. 1996b. Этнокультурная ситуация в верхнем Понеманье и среднем Побужье в хі—хііі вв. (По материалам ятвяжских могильников). в: Тэзісы дакладау і паведамленняу беларускай дэ-легацыі на VI міжнародным кангрэсе славянскай археалогіі. мінск: б. в., с. 40-42.

козловська, в. 1931. Доповідна записка в справі утворення заповідника біля с. Буки, Велико-Поло-вецького району на Білоцерківщині. на іа нану, ф. 59: вуак, оп. 1, спр. 391, арк. 5-8.

коробушкина, т. н. 1993. Курганы Белорусского Побужья X—XIII вв. минск: навука i тэхнiка.

коробушкина, т. н., саливон, и. и. 1990. сель-ское население среднего Побужья іх—хііі вв. (по материалам курганных могильников). Советская археология, 3, с. 138-149.

круц, в. а., моця, о. П. 1975. Отчёт о работе Полесской комплексной экспедиций в 1975 г. на іа нану, ф. 64, 1975/17.

кухаренко, ю. в. 1961. Средневековые памятни-ки Полесья. москва: ан ссср. свод археологиче-ских источников, е 1—57.

лысенко, П. Ф. 1991. Дреговичи. минск: навука i тэхніка.

малевская-малевич, м. в. 2005. Керамика за-паднорусских городов X—XIII вв. санкт-Петербург: нестор-история. труды иимк ран, XVII.

місяць, в. о. 1961. Звіт про археологічні розвідки на Житомирщині за 1961 р. на іа нану, ф. 64, 1961/55.

(мовчанівський), т. м. 1928. вивчаємо минуле на-шого краю. 2: розкопки слов’янського могильника в с. ягнятині. наслідки археологічної експедиції бер-дичівського музею. Радянський шлях, 75 (1447), с. 4.

моця, а. П. 1987. население Среднего Поднепро-вья IX—XIII вв: по данным погребальных памятни-ков. киев: наукова думка.

моця, а. П. 1990. Погребальные памятники южно-русских земель іх—хііі вв. киев: наукова думка.

моця, о. П. 1993. населення південноруських земель іх—хііі ст. (за матеріалами некрополів). київ: іа ан україни.

орлов, р. с., звиздецкий, б. а. 1986. Отчёт о раз-ведке в Поросье в 1986 г. на іа нану, ф. 64, 1986/30б.

Павленко, л. в., Павленко, с. в. 2017. берди-чівський державний історико-культурний заповід-ник у другій половині 20-х — на початку 30-х рр. хх ст.: археологічний аспект діяльності. археологія і давня історія України, 4 (25): дослідження архео-логічної спадщини східної волині (до 120-річчя з дня народження Ф. а. козубовського), с. 136-182.



Павленко, с. в., томашевський, а. П. 2014. роз-відки на території північної житомирщини. архео-логічні дослідження в Україні 2013 р., с. 123-125.

Петраускас, а. в., івакін, в. г., бібіков, д. в., Павленко, с. в. 2016. дослідження середньовічного кургану біля м. олевськ. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 38-40.

Петраускас, а. в., коваль, о. а., капустін, к. м., хададова, м. в. 2013. середньовічний олевськ за новими археологічними даними. археологія і давня історія України, 11: середньовічні міста Полісся, с. 194-207.

Петраускас, а. в., коваль, а. а. 2014. использова-ние камня в средневековых погребениях житомир-ского Полесья. Вісник Дніпропетровського універси-тету. Серія: історія та археологія, 22, с. 185-192.

Петрашенко, в. о. 1992. Слов’янська кераміка VIII—IX ст. правобережжя Середнього Подніпров’я. київ: наукова думка.

Плетнева, с. а. 1958. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях. Материалы и исследования по археологии СССР, 62: труды волго-донской архео-логической экспедиции, I, с. 151-226.

Похилевич, л. 1864. Сказания о населённых мес-тностях Киевской губернии. киев: типография ки-евопечерской лавры.

Прищепа, б. а. 2011. Дорогобуж на Горині у X—XIII ст. рівне: ПП дм.

русанова, и. П. 1966. Курганы полян х—хіі вв. москва: наука. свод археологических источников, е 1—24.

седов, в. в. 1963. дреговичи. Советская археоло-гия, 3, с. 112-125.

седов, в. в. 1964. курганы ятвягов. Советская археология, 4, с. 36-51.

седов, в. в. 1970. Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. москва: наука. материалы и исследо-вания по археологии ссср, 163.

седов, в. в. 1982. Восточные славяне в VI—XIII вв. москва: наука. археология ссср.

седов, в. в. 1987. балты. в: седов, в. в. (ред.). Финно-угры и балты в эпоху средневековья. москва: наука. археология ссср.

седов, в. в. 1989. земля ятвягов (племенная диф-ференциация). в: Vakarų baltų archeologija ir istorija: Tarprespublikinės mokslinės konferencijos medžiaga. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, с. 50-55.

седов, в. в. 1999. исторические земли древней руси и восточнославянские племенные образования. Исторические записки, 2 (120), с. 267-292.

тарабукін, о. о. 2013. до історії вивчення архео-логічних старожитностей олевського району на жи-томирщині (хіх — перша третина хх ст.). археоло-гія і давня історія України, 11: середньовічні міста Полісся, с. 230-242.

томашевский, а. П. 2008. изучение систем заселе-ния овручской волости в овручском проекте. в: ма-каров, н. а., чернов, с. з. (ред.). Сельская Русь в іх—XVI веках. москва: наука, с. 50-73, рис. XVII-XXXII.

томашевський, а. 2008. середньовічна овруцька волость і феномен овруцької околичної шляхти. на-укові записки з української історії, 20, с. 466-489.

томашевський, а. П., Павленко, с. в. 2008. горо-дець. комплекс археологічних пам’яток біля с. горо-дець овруцького району житомирської області. в: івакін, г. ю. та ін. (ред.). Стародавній іскоростень і слов’янські гради. коростень: тріада с, 2, с. 156-196.

томенчук, б. П. 1998. некрополі Галицько-Буко-винського Прикарпаття іх—хііі ст. автореферат дисертації к. і. н. іа нану.

томенчук, б. П. 2006. археологія некрополів Га-лича і Галицької землі. Одержавлення. християні-зація. івано-Франківськ: гостинець.

Федоров-давыдов, г. а. 1966. Кочевники Восточ-ной Европы под властью золотоордынских ханов. археологические памятники. москва: мгу.

Фотинский, о. а. 1904. могильник каменной кладки в урочище княже новоград-волынского уез-да. археологическая летопись Южной России, 6, с. 229-231.

Фундуклей, и. 1848. Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии. киев: типография Ф. гликсберга.

Шамрай, с. 1928. деревлянські могили. зовніш-ній вигляд та розташування супроти земної поверх-ні. в: грушевський, м. (ред.). науковий збірник за рік 1928, XXVIII: записки українського наукового товариства в київі тепер історичної секції вуан, с. 3-24.

Щукин, м. б. 1976a. Отчёт о работе Полесской археологической экспедиции Государственного Эр-митажа в 1976 г. на іа нану, ф. 64, 1976/104.

Щукин, м. б. 1976b. Полевой дневник начальни-ка Полесской археологической экспедиции Государс-твенного Эрмитажа 1976 г. Разведка по р. Уборть Олевского р-на Житомирской обл. научный архив государственного Эрмитажа.

яроцкий, я. в. 1903. могильники по среднему течению р. уборти. археологическая летопись Юж-ной России, 3—4, с. 173-193.

Musianowicz, K. 1950—1951. Z zagadnień osad-nictwa wczesnohistorycznego, pow. Sokołów Pod-laski. Wiadomości Archeologiczne, XVII, 4, p. 229-250, tabl. LVI-LXIII.

REfEREnCEsAntonovich, V. B. 1893. Raskopki v zemle drevlian. Sankt-

Peterburg: Tipografiia I. N. Skorokhodova. Materialy po arkheologii Rossii, 11: Drevnosti Iugo-Zapadnogo kraia.

Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi gubernii. Prilozhenie k T. XV «Drevnostei». Moskva: Tipografi-ia M. G. Volchaninova.

Zvizdetskyi, B. A. 1997. Kurhany z kam’ianymy obklad-kamy v Zhytomyrskomu Polissi. In: Baran, V. D. (ed.). Prob-lemy pokhodzhennia ta istorychnoho rozvytku slov’ian. Kyiv; Lviv: RAS, s. 229-234.

Zvizdetskyi, B. 1999. Pro deiaki pidsumky i perspektyvy vyvchennia arkheolohichnykh pam’iatok Ovruchchyny. In: Pavliuk, S., Hlushko, M. (eds.). Polissia Ukrainy: materialy istoryko-etnohrafichnoho doslidzhennia, 2: Ovruchchyna. 1995. Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy, s. 365- 371.

Zvizdetskii, B. A. 2002. Kurgany s kamennymi obkladkami na Ovruchskom kriazhe. In: Rus v іX—XIV vekakh: vzaimo-deistvie Severa i Iuga. Tezisy dokladov nauchnoi konferentsii, 19—21 noiabria 2002 g. Moskva: IA RAN, s. 35-37.

Zvizdetskii, B. A. 2005. Novye dannye o kurganakh s ka-mennymi obkladkami na severe Zhitomirshchiny. In: Makarov, N. A., Chernetsov, A. V. (eds.). Rus v IX—XIV vekakh. Vza-imodeistvie Severa i Iuga. Moskva: Nauka, s. 281-286.

Zvizdetskyi, B. A. 2008. Arkheolohichni doslidzhennia v pivnichno-skhidnykh raionakh Zhytomyrskoho polissia (ma-terialy ta doslidzhennia do arkheolohichnoi karty oblasti: Korostenskyi, Ovruchskyi ta Narodytskyi raion). Korosten: Triada S.

Ivanchenko, L. I. 2004. Horodyshche v s. Buky — forpost davnoruskoho kordonu Zakhidnoho Porossia. In: Motsia, O. P. (ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady VIII—X st. Kyiv: Korvin Press, s. 111-117.

Ivanchenko, L. I., Pokas, P. M. 1989. Kompleks pam’iatok X—XIII st. bilia sela Buky. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy istorii ta arkheolohii davnoho naselennia URSR. Tezy dopovi-



dei XX respublikanskoi konferentsii, Odesa, zhovten 1989 r. Kyiv: Naukova dumka, s. 86-87.

Iov, O. V. 1992. Krugovaia keramika poselenii IX—XI vv. zapadnoi chasti Belorusskogo Polesia. In: Pletneva, S. A. (ed.). Drevnerusskaia keramika. Moskva: IA RAN, s. 36-47.

Kvitnytskyi, M. V., Petrauskas, A. V., Chmil, L. V., Pochynok, E. Yu. 2013. Materialy XVI—XVIII st. z doslidzhen-nia terytorii Bilotserkivskoho zamku (poperednia publikatsi-ia). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 11: Serednovichni mista Polissia, s. 178-194.

Kviatkovskaia, A. V. 1996a. Kurgany iatviagov kontsa і — nachala іі tysiacheletiia n.e. (ustroistvo i tipologiia). Histaryčna-archieałahičny zbornik, 10, s. 58-61.

Kviatkovskaia, A. 1996b. Etnokulturnaia situatsiia v Verkhnem Ponemane i Srednem Pobuzhe v хі—хііі vv. (Po materialam iatviazhskikh mogilnikov). In: Tezisy dakładau i paviedamlenniau biełaruskaj delehacyi na VI mižnarodnym kanhresie słavianskaj archieałohii. Minsk: b. v., s. 40-42.

Kozlovska, V. 1931. Dopovidna zapyska v spravi utvoren-nia zapovidnyka bilia s. Buky, Velyko-Polovetskoho raionu na Bilotserkivshchyni. NA IA NANU, f. 59: VUAK, op. 1, spr. 391, ark. 5-8.

Korobushkina, T. N. 1993. Kurgany Belorusskogo Pobuzhia X—XIII vv. Minsk: Navuka i technika.

Korobushkina, T. N., Salivon, I. I. 1990. Selskoe naselenie Srednego Pobuzhia іх—хііі vv. (po materialam kurgannykh mogilnikov). Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 138-149.

Kruts, V. A., Motsia, O. P. 1975. Otchet o rabote Polesskoi kompleksnoi ekspedytsyi v 1975 g. NA IA NANU, f. 64, 1975/17.

Kukharenko, Iu. V. 1961. Srednevekovye pamiatniki Polesia. Moskva: AN SSSR. Svod arkheologicheskikh istoch-nikov, E1—57.

Lysenko, P. F. 1991. Dregovichi. Minsk: Navuka i tech-nika.

Malevskaia-Malevich, M. V. 2005. Keramika zapad-norusskikh gorodov X—XIII vv. Sankt-Peterburg: Nestor-Is-toriia. Trudy IIMK RAN, XVII.

Misiats, V. O. 1961. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na Zhytomyrshchyni za 1961 r. NA IA NANU, f. 64, 1961/55.

(Movchanivskyi), T. M. 1928. Vyvchaiemo mynule nashoho kraiu. 2: Rozkopky slov’ianskoho mohylnyka v s. Yahniatyni. Naslidky arkheolohichnoi ekspedytsii Berdychivskoho muz-eiu. Radianskyi shliakh, 75 (1447), s. 4.

Motsia, A. P. 1987. Naselenie Srednego Podneprovia IX—XIII vv: po dannym pogrebalnykh pamiatnikov. Kiev: Nau-kova dumka.

Motsia, A. P. 1990. Pogrebalnye pamiatniki iuzhno-russkikh zemel іх—хііі vv. Kiev: Naukova dumka.

Motsia, O. P. 1993. Naselennia pivdennoruskykh zem-el IX—XIII st. (za materialamy nekropoliv). Kyiv: IA AN Ukrainy.

Orlov, R. S., Zvizdetskii, B. A. 1986. Otchet o razvedke v Porosse v 1986 g. NA IA NANU, f. 64, 1986/30b.

Pavlenko, L. V., Pavlenko, s. V. 2017. Berdychivskyi derzhavnyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk u druhii polovyni 20-kh — na pochatku 30-kh rr. хх st.: arkheolohichnyi as-pekt diialnosti. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (25): Doslidzhennia arkheolohichnoi spadshchyny Skhidnoi Volyni (do 120-richchia z dnia narodzhennia F. A. Kozubovskoho), s. 136-182.

Pavlenko, S. V., Tomashevskyi, A. P. 2014. Rozvidky na terytorii pivnichnoi Zhytomyrshchyny. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 123-125.

Petrauskas, A. V., Ivakin, V. H., Bibikov, D. V., Pavlenko, S. V. 2016. Doslidzhennia serednovichnoho kurhanu bilia m. Olevsk. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r., s. 38-40.

Petrauskas, A. V., Koval, O. A., Kapustin, K. M., Khada-dova, M. V. 2013. Serednovichnyi Olevsk za novymy arkhe-olohichnymy danymy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 11: Serednovichni mista Polissia, s. 194-207.

Petrauskas, A. V., Koval, A. A. 2014. Ispolzovanie kamnia v srednevekovykh pogrebeniiakh Zhitomirskogo Polesia. Vis-nyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia: Istoriia ta arkhe-olohiia, 22, s. 185-192.

Petrashenko, V. O. 1992. Slov’ianska keramika VIII—IX st. pravoberezhzhia Serednoho Podniprov’ia. Kyiv: Naukova dumka.

Pletneva, S. A. 1958. Pechenegi, torki i polovtsy v iuzh-norusskikh stepiakh. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 62: Trudy Volgo-Donskoi arkheologicheskoi ekspedit-sii, I, s. 151-226.

Pokhilevich, L. 1864. Skazaniia o naselennykh mestnostiakh Kievskoi gubernii. Kiev: Kievopecherskaja Lavra.

Pryshchepa, B. A. 2011. Dorohobuzh na Horyni u X—XIII st. Rivne: PP DM.

Rusanova, I. P. 1966. Kurgany polian х—хіі vv. Moskva: Nauka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1—24.

Sedov, V. V. 1963. Dregovichi. Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 112-125.

Sedov, V. V. 1964. Kurgany iatviagov. Sovetskaia arkhe-ologiia, 4, s. 36-51.

Sedov, V. V. 1970. Slaviane Verkhnego Podneprovia i Pod-vinia. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniia po arkhe-ologii SSSR, 163.

Sedov, V. V. 1982. Vostochnye slaviane v VI—XIII vv. Moskva: Nauka. Arkheologiia SSSR.

Sedov, V. V. 1987. Balty. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry i balty v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka. Arkheologiia SSSR.

Sedov, V. V. 1989. Zemlia iatviagov (plemennaia dif-ferentsiatsiia). In: Vakarų baltų archeologija ir istorija: Tarprespublikinės mokslinės konferencijos medžiaga. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, p. 50-55.

Sedov, V. V. 1999. Istoricheskie zemli Drevnei Rusi i vos-tochnoslavianskie plemennye obrazovaniia. Istoricheskie za-piski, 2 (120), s. 267-292.

Tarabukin, O. O. 2013. Do istorii vyvchennia arkheolohich-nykh starozhytnostei Olevskoho raionu na Zhytomyrshchyni (хIх — persha tretyna хх st.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 11: Serednovichni mista Polissia, s. 230-242.

Tomashevskii, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniia Ovruchskoi volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov, N. A., Chernov, S. Z. (ed.). Selskaia Rus v іх—XVI vekakh. Moskva: Nauka, s. 50-73, ris. XVII-XXXII.

Tomashevskyi, A. 2008. Serednovichna Ovrutska volost i fenomen Ovrutskoi okolychnoi shliakhty. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 20, s. 466-489.

Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2008. Horodets. Kompleks arkheolohichnykh pam’iatok bilia s. Horodets Ovrutskoho raionu Zhytomyrskoi oblasti. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady. Korosten: Triada S, 2, s. 156-196.

Tomenchuk, B. P. 1998. Nekropoli Halytsko-Bukovynskoho Prykarpattia Iх—хIII st. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NANU.

Tomenchuk, B. P. 2006. Arkheolohiia nekropoliv Halycha i Halytskoi zemli. Oderzhavlennia. Khrystyianizatsiia. Ivano-Frankivsk: Hostynets.

Fedorov-Davydov, G. A. 1966. Kochevniki Vostochnoi Ev-ropy pod vlastiu zolotoordynskikh khanov. Arkheologicheskie pamiatniki. Moskva: MGU.

Fotinskii, O. A. 1904. Mogilnik kamennoi kladki v uro-chishche Kniazhe Novograd-Volynskogo uezda. Arkheolog-icheskaia letopis Iuzhnoi Rossii, 6, s. 229-231.

Funduklei, I. 1848. Obozrenie mogil, valov i gorodishch Kievskoi gubernii. Kiev: Tipografiia F. Gliksberga.

Shamrai, S. 1928. Derevlianski mohyly. Zovnishnii vyh-liad ta roztashuvannia suproty zemnoi poverkhni. In: Hru-shevskyi, M. (ed.). Naukovyi zbirnyk za rik 1928, XXVIII: Zapysky Ukrainskoho naukovoho tovarystva v Kyivi teper Istorychnoi sektsii VUAN, s. 3-24.

Shchukin, M. B. 1976a. Otchet o rabote Polesskoi arkheo-logicheskoi ekspeditsii Gosudarstvennogo Ermitazha v 1976 g. NA IA NANU, f. 64, 1976/104.

Shchukin, M. B. 1976b. Polevoi dnevnik nachalnika Po-lesskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Gosudarstvennogo Ermitazha 1976 g. Razvedka po r. Ubort Olevskogo r-na Zhitomirskoi obl. Nauchnyi arkhiv Gosudarstvennogo Ermi- tazha.

Iarotskii, Ia. V. 1903. Mogilniki po srednemu techeniiu r. Uborti. Arkheologicheskaia letopis Iuzhnoi Rossii, 3—4, s. 173-193.

Musianowicz, K. 1950—1951. Z zagadnień osadnictwa wc-zesnohistorycznego, pow. Sokołów Podlaski. Wiadomości Ar-cheologiczne, XVII, 4, p. 229-250, tabl. LVI-LXIII.



а. V. Petrauskas, D. V. Bibikov, V. H. Ivakin, S. V. Pavlenko

thE articlE dEdicatEd to thE rEsEarch of thE mEdiEval

mound nEar thE villagE tEpEnytsia (to the Question of the mounds with stone constructions at

the middle dnieper region)In the summer of 2015, Zhytomyr expedition conduct-

ed archaeological research at the burial mounds at the tract of Long Niva near the village Tepenitsa Olevsky district of Zhytomyr region. As a result, the burial with a stone construction under the embankment was explored and studied. The stone cover was discovered right after the turf layer and completely covered the embankment as if it was an armor. The construction consisted of gran-ite fragments and pieces of quartzite and sandstone. At the bottom of the embankment were stone boulders of large size that became smaller at the top of burial. At the level of the mainland around the embankment placed small ditch that had a form of two arcuate sections. Re-mains of a skeleton or gravel pit in the burial mound was not discovered (cenotaph). Two large fragments of the potter’s pot was found on the sand pit in the central part of the embankment at the level of the ancient ho-rizon. The practical absence of inventory does not allow date the archaeological complex clearly. A fragment of the pot can be attributed to two chronological periods: the end of IX — the first half of the X century or the second half of the XIII — XIV centuries.

The stone constructions in the burial mounds are not inherent for Old Russian time in Ukraine. Stone fixt only in slightly more than 1 % of all investigated burial mounds. The discovery of such rare complex forced the authors refer to the history of research of this type of monuments on the territory of Ukraine. In the Middle Dnieper area, burial mounds with stone structures are located in two regions: on the territory of Zhytomyr Polissya (Ubort river basin, Slovechansko-Ovruch ridge) and in Porossya.

The burial groups in Zhytomyr region were explored by the excavations of Ya. V. Yarotsky (1902), O. A. Fo-tinsky (1904), M. B. Shchukin (1976), B. A. Zvizdetsky (1988, 1996—1999), the exploration of V. O. Misiats (1961, 1978), A. P. Tomashevsky and S. V. Pavlenko (1996, 2006, 2013). There are 18 gravediggers with stone burial mounds on this territory currently. 42 bu-rial mounds were excavated (more than 300 known). At the 29 burial complexes were fixed stones fragments. These sights don’t occupy a separate compact area and located next to burial mounds consisting exclusively of mounds with simple earthen embankments. Only at the 7 necropolises majority burial mounds contains stones. On other monuments such burial mounds was few. Different methods of using stones have been re-corded in investigated burial mounds. Often different variants of stone designs are fixed in one monument. Different kinds of stone were used for constructions: sandstone, granite, quartzite. In burial mounds with stone structures under the embankment are fixed vari-ous types of burial ceremony (cremation on the site, cremation on the side, inhumation on the horizon, in-humation in undermount pits, cenotaph). The ritual is accompanied by typical Slavic equipment. The earliest complexes are dated by the X century, the most recent are the second half of the XIII century.

Stone barrows Porossya are known since the middle of the nineteenth century (about 500 individual complexes was fixet). They were discovered by V. B. Antonovych (70s of XIX century), T. M. Movchanivsky (1928), V. Ye. Kozlovskaya (30s of the XX century), R. S. Orlov and P. M. Pokas (1986, 1988). 9 burial mounds with stone con-structs under the embankment are known on the territory of Porossya. 78 monuments have been investigated at 5 a monuments, 37 of them — with stone crepes (the structure was mostly fixed in the of circle form of boulders, which engird the embankment). The burial ceremony and accom-panying equipment are typical for Slavic monuments.

There are two main hypotheses about the origin of this type of monuments. According to the first, the stone structures in the mounds are a purely practical tradi-tion of local people, which arose in the territories char-acterized by significant presence of the stone (O. A. Fo-tinsky, V. B. Antonovych, A. V. Petrauskas). According to the second hypotheses, use of a stone is a tradition of the Slavic alien population. Ya. V. Yarotsky considered that this is a memorial of the Dregovichi burial mounds of Zhytomyr Polissya, Western Balts (Yotvingians) — I. P. Rusanova, B. A. Zvizdetsky, A. P. Tomashevsky, mixed Baltic-Dregoviches population — V. V. Sedov and A. P. Motsia. The tradition of using stones in the burial mounds of Porosyya was explained by the bor-rowing of the elements of the burial ceremony of the no-mads S. V. Shamray, I. P. Rusanovа and O. P. Motsia. Influenced by the coming population from the western and northern territories of Old Rus — L. I. Ivanchenko. Some researchers have ruled out both hypotheses.

Keywords: Zhytomyr Polissya, Porossya, Ubort River, burial mounds, funeral rite, stone constructions, cromlech, creped, armor, cenotaph, inflatable burial, Old Russian time, Western Balts, Yotvingians, Dregoviches, Nomads.

Одержано 15.12.2018бІбІКОВ Дмитро Валентинович, молодший нау-ковий співробітник, інститут археології нан украї-ни, пр. героїв сталінграду 12, київ, 04210, україна, [email protected] dmytro valentynovych, Junior Research, Institute of Archaeology, National Academy of Scienc-es of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].ІВАКІН Всеволод Глібович, кандидат історичних наук, завідувач відділу, інститут археології нан україни, пр. героїв сталінграду 12, київ, 04210, ук-раїна, [email protected] vsevolod hlibovych, PhD, Head of Depart-ment, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].пАВЛЕНКО сергій Васильович, молодший на-уковий співробітник, інститут археології нан ук-раїни, вул. володимирська, 3, київ, 01001, україна, [email protected] serhii vasylovych, Junior Research, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].пЕТРАУсКАс Андрій Валдасович, кандидат іс-торичних наук, старший науковий співробітник, інс-титут археології нан україни, вул. володимирська, 3, київ, 01001, україна, [email protected] andrii valdasovych, PhD, Senior Research, Institute of Archaeology, National Acad-emy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].


удк: 904.4(477.41)”653”

Л. В. Чміль, В. К. Козюба, а. М. Оленич

ДОсЛІДжЕННЯ бАГАТОШАРОВОГО пОсЕЛЕННЯ ІВАНКІВ 3 У 2014—2015 рр.

Статтю присвячено публікації результатів до-слідження об’єкта другої половини XIII — початку XIV ст. на багатошаровій пам’ятці іванків 3, роз-ташованій в іванківському р-ні Київської обл.

ключові слова: Київське Полісся, друга полови-на XIII — початок XIV ст., кераміка, шлак заліз-ний, пірофіліт.

Північні райони київського Полісся в архе-ологічному плані з різних причин досі є мало-дослідженою територією. це майже біла пляма на карті пам’яток середньовіччя та нового часу. зважаючи на це, з 2013 р. автори планомірно проводять археологічні розвідки на території іванківського р-ну київської обл. за 5 років проведено кілька розвідок по берегах річок те-терів, здвиж, вересня і їх допливів та обстежено 25 пам’яток, більшість із яких нововиявлені. се-ред них виділяється багатошарове поселення з матеріалами другої половини хііі ст. — почат-ку хіV ст. іванків 3. Пам’ятку виявили і част-ково дослідили у жовтні 2014 р. в. к. козюба і л. в. чміль (чміль, козюба 2015a; 2015b; чміль, козюба, чекановський 2016). у грудні 2015 р. л. в. чміль і а. м. оленич провели невеликі розкопки на цьому поселенні (чміль, оленич 2016). їх метою було повне обстеження об’єкту другої половини хііі — початку хіV ст., виявле-ного під час шурфування пам’ятки в 2014 р.

Іванків 3 — багатошарове поселення в за-плаві лівого берега тетерева між сс. запруд-кою та іванковом 1 (рис. 1). воно займає дюн-не підвищення розміром 130 × 65 м і висотою

1. Пам’ятки, відкриті раніше: іванків 1 — серед-ньовічне городище, іванків 2 — давньоруське по-селення на Пд краю смт іванків.

1,5—2 м (рис. 2). у південно-західній частині дюни на ділянці 50 × 20 м виявлено два десят-ки відщепів (більшість — пластини) кременю доби мезоліту—неоліту. на всій площі підви-щення зустрічається ліпна кераміка доби брон-зи — ранньозалізного часу. серед підйомного матеріалу є також кераміка хі—хіі ст., другої половини хііі — початку хіV ст., матеріали кінця хVі—хVіі ст., які концентруються в пів-нічно-східній частині дюни (рис. 3). При огляді дюни були виявлені сліди від грабіжницьких ям. в їхніх викидах знайдено велику залізну крицю, уламки кам’яного жорна та пірофілі-тової плити, кераміку другої половини хііі ст. © л. в. чміль, в. к. козюба, а. м. оленич, 2019

Рис. 1. місце розташування поселення іванків 3 на космічному знімку


Чміль, Л. В., Козюба, В. К., Оленич, а. М. дослідження багатошарового поселення іванків 3...

(рис. 4). на місці однієї з таких ям, де поруч лежали згадані знахідки (крім криці), було за-кладено шурф 1.

Шурф, розміром 1 × 1 м, було розташовано в найвищій частині дюни, де на поверхні була відмічена найбільша концентрація знахідок ке-раміки другої половини хііі — початку хіV ст. (рис. 5). у шурфі до глибини 1 м йшло вуглисте заповнення, насичене знахідками: крупними

уламками верхніх і нижніх частин горщиків, окремими кістками тварин, шматками печини, дрібними сколами пірофіліту. тут також було знайдено обпалене пірофілітове пряслице бі-конічної форми і грубу ліпну кераміку. оскіль-ки шурф потрапив на об’єкт другої половини хііі — початку хіV ст., було зроблено до нього прирізку площею 3 м2, і, таким чином, загаль-ний розмір шурфу склав 2 × 2 м.

Рис. 2. Поселення іванків 3: 1 — вигляд з півночі; 2 — вигляд з півдня

Рис. 3. матеріал з поселення (підйомний) та верхнього шару у шурфі 1: 1—11 — кераміка, 12 — скло



у стратиграфії пам’ятки зверху зафіксовано темний сіро-коричневий шар, потужністю 0,2 м. у ньому трапилися фрагменти кераміки дру-

гої половини хііі ст., ліпні стінки доби пізньої бронзи — раннього заліза та кілька фрагмен-тів кераміки XVII ст., а також денце скляної

Рис. 4. Фрагменти знахідок: 1 — залізні шлаки; 2— жорна; 3 — пірофіліт

Рис. 5. місце шур-фа 1 на поселенні: 1 — вигляд з пів-ночі; 2 — вигляд з півдня



гутної посудини цього ж часу. нижче, до гли-бини 0,45 м, залягав темний гумусований шар з вугликами, який в своїй нижній частині пос-тупово переходив у світліший піщаний перед-материк. на глибині 0,45 м від денної поверхні було зафіксовано частину контуру об’єкта (його північно-східну стінку), який займав південну і західну частини шурфу — ділянку 2 × 1,3 м, частково виходячи поза межі шурфу (рис. 6). Після вибірки заповнення з’ясувалося, що гли-бина об’єкта становить 0,75 м від рівня вияв-лення і 0,95 м від денної поверхні (рис. 7). за-

повнення об’єкта складалося з темного горілого гумусу з вугликами, печиною, кістками тварин та великою кількістю фрагментів кераміки. у ньому виявлено лише матеріали другої поло-вини хііі — початку хіV ст. та доби пізньої бронзи — раннього заліза. у нижній частині заповнення трохи світліше, з меншою кількіс-тю знахідок. материк — білий річковий пісок (рис. 6: 4).

зважаючи на те, що поселення іванків 3 активно руйнується грабіжниками, вирішено було продовжити його вивчення у 2015 р. але,

Рис. 6. етапи вибірки заповнення котловану споруди в шурфі 1 і його стратиграфія

Рис. 7. План шурфа 1 і стратиграфія його стінок



у зв’язку з відсутністю фінансування, довелося обмежитися дообстеженням об’єкта, виявлено-го 2014 р. на місці шурфу 2014 р. було закладе-но невеликий розкоп, в якому на глибині 0,4 м виявлено контури об’єкта, після чого зроблено прирізки у південно- та північно-західному напрямках. таким чином, загальна дослідже-на площа у 2015 р. склала 3,9 × 3,2 м (рис. 8). об’єкт неправильної підпрямокутної форми мав загальні розміри 3,1 × 1,8 м. його південна стінка була вужчою — 1,2 м. стінки об’єкта — пологі, дно горизонтальне (рис. 9; 10). Північна стінка, що була розкрита у 2014 р., — обсипа-лася і втратила первинну форму. у північному куті об’єкта на його дні розташовувалася яма круглої форми, діаметром 0,4 м та глибиною 0,2 м від дна. глибина об’єкту від поверхні — 1,06 м, від рівня материка — 0,4—0,6 м. нія-ких дерев’яних конструкцій споруди не про-стежено — очевидно, вона являла собою легку будівлю господарського призначення, що заги-

нула в пожежі. у заповненні знайдено точиль-ний брусок, кілька десятків керамічних фраг-ментів, кістки тварин. кераміка аналогічна виявленій 2014 р., деякі фрагменти склеїлися зі знайденими раніше. є кілька крупних та ба-гато дрібних фрагментів товстостінних ліпних черепків червоно-чорного кольору, з неповним випалом і жорствою в тісті.

крім об’єкта, в південному куті розкопу ви-явлено яму 1 круглої форми з пологими стін-ками, діаметром до 2 м (розміри частини, що потрапила в прирізку — 1,1 × 0,7 м), глиби-ною 0,7 м від поверхні (рис. 10). в заповненні, що являло собою темний гумусований грунт, знайдено кілька дрібних фрагментів ліпної кераміки. біля ями простежено частину негли-бокого ровика, довжиною близько 0,4 м, шири-ною 0,12—0,14 м та глибиною 0,1 м від рівня материка, в якому виявлено вінчик горщика хііі ст. материк (пісок) в розкопі знаходиться на глибині 0,4—0,58 м від поверхні.

Рис. 8. розкоп 2015 р.: 1 — вигляд з північного заходу; 2 — вигляд з південного сходу



керамічний матеріал післямонгольсько-го часу, що походить із заповнення об’єкта за два роки досліджень, представлено переважно горщиками, серед яких один повного профілю, 21 — верхні частини та вінця, а також чоти-ри придонні частини та 2 денця (рис. 11—15). колір глини — від світло-рожевого до черво-ного; майже всі горщики закопчені, з плямами сірого і чорного кольорів. тісто — з домішкою піску, схоже на давньоруське. черепок пере-важно пропечений, але деякі фрагменти на зламі двохшарові. на кількох горщиках є пля-ми і потьоки жовто-зеленої поливи (рис. 12: 1). на деяких посудинах виразно помітні слі-ди спірального наліпу. вінця горщиків мають значний початковий відгин і загнутий досере-дини «чорновий» край, в результаті чого вони набули вигляду злегка потовщених валиків з «відтягнутим» нижнім краєм. орнамент — 3—4 ритовані лінії, на одному — «нігтьовий» візеру-нок (рис. 12: 3). два горщики виконані з глини, що містить природну домішку слюди. один із них не відрізняється профілюванням, але має хвилястий орнамент (рис. 14: 5). інший — зі злегка відігнутим зрізаним вінцем та незви-чайною орнаментацією у вигляді трьох поясів із хвиль, розділених лініями (рис. 14: 4). мож-ливо, це зразок т. зв. «своєрідної» групи керамі-ки, характерної для післямонгольських об’єктів на теренах україни. також знайдено фрагмент покришки (чи світильника?) та три фрагменти мисочки-плошки з плямами поливи (рис. 16; 1, 2). цікавими є верхня частина (без вінчика) вузькогорлого глека із коричневою поливою зовні та штамповим ялинковим орнаментом, а

Рис. 9. об’єкт після розчистки: 1 — вигляд з південного сходу; 2 — вигляд з північного заходу

Рис. 10. План розкопу 2015 р. і розрізи об’єкта



Рис. 11. горщики із запов-нення об’єкта

Рис. 12. верхні частини горщиків із заповнення об’єкта



також вінчик і фрагмент плічок (?) двох подіб-них (?) глеків з двосторонньою коричневою по-ливою (рис. 16: 3—5).

крім кераміки, були виявлені пірофілітове пряслице та кілька уламків пірофіліту, заліз-ний гачок, фрагмент різаного металу — сплав свинцю з оловом 1 (рис. 16: 7, 9, 10). знайдено також два фрагменти скляних браслетів, що мають доволі широке датування — хі—хііі ст., а у новгороді побутують аж до XV ст. (дода-ток 2.1; рис. 16: 8). знайдено також невеликий

1. визначення н. онопрієнко.

фрагмент кам’яних жорен та два кам’яні то-чильні бруски зі слідами від інструментів, які на них заточувалися (рис. 16: 11, 12). дрібні вуглики із заповнення об’єкту визначено як дуб (додаток 1.1). також тут виявлено незначні палеоетноботанічні рештки: одну зернівку пше-ниці двозернянки і одну — проса (додаток 1.2). серед фрагментів кісток тварин із заповнення об’єкту виділено 5 свиней, 2 кози / вівці, 1 ко-рову, 2 бобри і 1 рибу (додаток 1.3). отже, крім заняття рільництвом та звичайним домашнім тваринництвом, люди, що жили на поселенні, ловили бобрів та рибалили, хоча дивує така

Рис. 13. вінця горщиків із заповнення об’єкта

Рис. 14. верхні частини горщиків із заповнення об’єкта



мала кількість риби в харчовому раціоні для за-плавного поселення біля досить великої річки.

виявлені в об’єкті на поселенні іванків 3 форми посуду знаходять численні аналогії се-ред кераміки золотоординського часу з різних пам’яток середнього Подніпров’я (гунь, оног-да, чміль 2016, с. 177—178). зважаючи на те, що в комплексі мало форм вінець горщиків, ха-рактерних для XIV ст., верхню межу його мож-

на обмежити початком XIV ст., а загалом період існування визначити досить вузько — друга половина хііі ст. характерно, що в цей час ще продовжується використання речей, при-таманних давньоруському побуту — скляних браслетів та пірофілітових пряселець, хоча їх виробництво, очевидно, вже припинилося піс-ля монгольської навали. типологічно близьки-ми до давньоруських є і полив’яні глеки, хоча

Рис. 15. денця горщиків із заповнення об’єкта



прямих аналогій цим виробам серед давньо-руського гончарства немає. можна з великою часткою вірогідності віднести їх виробництво саме до післямонгольського часу. на безпере-чне виробництво полив’яного посуду в цей час вказують потьоки і плями поливи на горщи-ках, що типологічно невідомі в давньоруський час і характерні саме для золотоординської («татарської») доби. Постає питання про місце виробництва цього посуду, адже до великих гончарних центрів давньоруської доби (виш-

города і білгорода) було досить далеко. разом з тим його виробництво у невеликих сільських поселеннях викликає сумніви.

Фрагменти «криці», хоч і мають значний вміст заліза, але насправді є шлаками від пер-винної обробки криці (додаток 2.2; рис. 17). на місці їх знахідки, в 6 м на північ від шурфу 1 було закладено ще один невеликий шурф 2, де зафіксовано гумусований шар потужністю 0,4 м, але майже без знахідок, крім дрібного фрагмента ліпної кераміки. отже, віднести з

Рис. 16. матеріал із заповнення об’єкта: 1—5 — кераміка; 6 — пірофіліт; 7 — скло; 8 — залізо; 9 — олов’яно-свинцевий сплав; 10, 11 — камінь

Рис. 17. Шліфи поверхні залізних шлаків



певністю залишки залізорудного виробництва до післямонгольського періоду не можна. адже на поселенні є, хоч і невиразні, матеріали хі та кінця XVI—XVII ст., і «криці» могли відно-ситись також до цих періодів. але, зважаючи на те, що рудні XVII ст. були досить великими підприємствами і використовували силу води, все ж таки виплавлення заліза в невеликих си-родутних горнах, що, вочевидь, здійснювалось у цьому пункті, потрібно відносити до давньо-руського або післямонгольського часу.

Щодо уламків пірофілітових плит, то можна лише відзначити, що найближчі до пам’ятки місця, де відомі споруди кам’яної архітектури давньоруської доби, розташовані дуже далеко: на південний схід — вишгород (55 км), білго-род (62 км) і кирилівський монастир у києві (63 км), на північний захід — овруч (88 км). використання плінфи або уламків пірофілі-тових плит відоме на кількох пам’ятках після-монгольського часу, але розташовувались вони в безпосередній близькості до монументальних споруд, так що поселення іванків 3 є винятком серед подібних пам’яток.

уламки ліпних посудин, а також велике біконічне глиняне пряслице, виявлені в за-повненні об’єкта, відносяться переважно до періоду бронзи — пізньої сосницької культу-ри (лебедівського типу), хоча деякі фрагменти можна датувати енеолітом чи ранньозалізним часом (чміль, лисенко 2017, с. 96).

таким чином, нововиявлена багатошаро-ва пам’ятка є досить цікавою і важливою для розуміння історії регіону, особливо у після-монгольський час, а знайдена на ній кераміка другої половини хііі ст. — важливою для вив-чення напрямку розвитку керамічного вироб-ництва у середньому Подніпров’ї в зазначе-ний період. Подальші дослідження поселення іванків 3 можуть надати численні закриті ком-плекси, які, у свою чергу, дозволять уточнити хронологію і типологію місцевої кераміки «та-тарського» періоду.

ЛІТЕРАТУРАгунь, м. о., оногда, о. в., чміль, л. в. 2016. ке-

рамічні комплекси другої половини хііі — середини хіV ст. з поселень ходосівка-рославське та іванків-3 на київщині. археологія і давня історія України, 3 (20): дослідження київського Полісся, с. 172-179.

чміль, л. в., козюба, в. к., 2015a. розвідки в іванківському районі київської області. археологіч-ні дослідження в Україні 2014 р., с. 106-107.

чміль, л. в., козюба, в. к., 2015b. досліджен-ня об’єкта другої половини хііі ст. біля іванкова на київщині. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 107-109.

чміль, л. в., козюба, в. к., чекановський, а. а. 2016. археологічні розвідки в іванківському районі у 2013—2014 рр. археологія і давня історія Украї-ни, 3 (2): дослідження київського Полісся, с. 93-98.

чміль, л. в., оленич, а. м., 2016. розкопки ба-гатошарового поселення іванків 3 в іванківському

районі. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 80.

чміль, л. в., лисенко, с. д. 2018. нові пам’ятки доби бронзи з околиць іванкова. ахеологічні дослід-ження в Україні 2016 р., с. 95-96.

REfEREnCEsHun, M. O., Onohda, O. V., Chmil, L. V. 2016. Keram-

ichni kompleksy druhoi polovyny XIII — seredyny XIV st. z poselen Khodosivka-Roslavske ta Ivankiv-3 na Kyivshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 172-17.

Chmil, L. V., Koziuba, V. K., 2015a. Rozvidky v Ivankivskomu raioni Kyivskoi oblasti. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 106-107.

Chmil, L. V., Koziuba, V. K., 2015b. Doslidzhennia ob’iekta druhoi polovyny XIII st. bilia Ivankova na Kyivshchyni. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 107-109.

Chmil, L. V., Koziuba, V. K., Chekanovskyi, A. A. 2016. Arkheolohichni rozvidky v Ivankivskomu raioni u 2013—2014 rr. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (2): Doslidzhennia Kyivskoho Polissia, s. 93-98.

Chmil, L. V., Olenych, A. M., 2016. Rozkopky bahatosha-rovoho poselennia Ivankiv 3 v Ivankivskomu raioni. Arkheolo-hichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r., s. 80.

Chmil, L. V., Lysenko, S. D. 2018. Novi pamiatky doby bronzy z okolyts Ivankova. Akheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 95-96.

L. V. Chmil, V. K. Koziuba, A. M. Olenych

invEstigations of thE multilayEr sitE ivanKiv 3

in 2014—2015The paper deals with publication of the results of

investigations of the object of the second half of 13th — early 14th centuries on the multilayer site Ivankiv 3 situ-ated in Ivankiv district of the Kyivan region. Northern districts of Kyivan Polissia are archaeologically little known ones. Since 2013 the archaeological investigations have been carried out there by the authors. During last 5 years 25 monuments were inspected. The settlement Ivankiv 3 is distinguished among them. It is multilayer monument in the flood-lands of the Teteriv river left bank, among Zaprudka village and Ivankiv town. It is situated on the dune hill. The authors found flinty tools of the Mesolithic—Neolithic, ceramics of the Bronze and the Early Iron Ages, the 11th—12th and 16th—17th cen-turies on the settlement area. However the rectangular shaped object of the second half of 13th — early 14th cen-tury excavated in the years 2014—2015 is the most in-teresting. It was 3.1 × 1.8 meters long and 0.95 meter deep. Perhaps it was household building crushed by a fire. It was filled with black soil mixed with carbons, fired clay and animal bones. There were a number of materials in the object. Ceramics is presented by pots mainly. The shapes of their rims are of the post-Mon-golian period. Some of them are with spots of glaze that demonstrate a glaze production at that time. There are also fragments of bowls, covers and brown glazed jugs. Among other materials there were a small spin-wheel of pyrophyllite and fragments of that mineral, iron hook, two bits of glass bracelets and two grindstones. The ani-mal bones from the object belonged to 5 pigs, 2 goats / sheeps, a cow, 2 beavers and a fish. The slags of iron production were found on the area as well.

The investigation of the site is very important to study the regional history in the post-Mongolian period.



Keywords: Kyivan Polissia, the second half of 13th — early 14th centuries, ceramics, slags of iron pro-duction, pyrophyllite.


КОЗюбА Віталій Костянтинович, кандидат іс-торичних наук, науковий співробітник, інститут ар-хеології нан україни, вул. володимирська 3, київ, 01001, україна, [email protected] vitalii K., PhD, Researcher, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].ОЛЕНич Андрій Миколайович, молодший нау-ковий співробітник, іа нану, пр. героїв сталінгра-да 12, київ, 04210, україна, [email protected] andrii m., Junior Research Fellow, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].чМІЛь Леся Володимирівна, кандидат історич-них наук, науковий співробітник, іа нану, вул. во-лодимирська, 3, київ, 01001, україна, [email protected] lesia v., PhD, Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].

Додаток 1ВиЗНАчЕННЯ бІОЛОГІчНих

РЕШТОК ІЗ Об’єКТУ 1М. С. Сергєєва

1.1. визначення деревана визначення порід дерева надійшло 6 зраз-

ків дрібного вугілля зі споруди. матеріал зібраний шляхом ручного відбору з ґрунту. Породи дерева визначені за мікроструктурою по трьох розрізах, за допомогою мікроскопу. отримані результати порів-нювалися з даними визначників деревини (сукачев 1940; гаммерман и др. 1946; вихров 1959).

усі екземпляри вугілля визначаються як дуб (Quercus sp.).

ЛІТЕРАТУРАвихров, в. е. 1959. Диагностические признаки

древесины главнейших лесохозяйственных и лесо-промышленных пород СССР. москва: ан ссср.

гаммерман, а. Ф., никитин, а. а., николаева, т. л. 1946. Определитель древесин по микроскопи-ческим признакам с альбомом микрофотографий. москва; ленинград: ан ссср.

сукачев, в. н. 1940. Определитель древесных по-род. москва: гослестехиздат.

REfEREnCEsVikhrov, V. E. 1959. Diagnosticheskiye priznaki drevesiny

glavneyshikh lesokhozyaystvennykh i lesopromyshlennykh po-rod SSSR. Moskva: AN SSSR.

Gammerman, A. F.. Nikitin, A. A.. Nikolayeva, T. L. 1946. Opredelitel drevesin po mikroskopicheskim priznakam s albo-mom mikrofotografiy. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

Sukachev, V. N. 1940. Opredelitel drevesnykh porod. Moskva: Goslestekhizdat.

С. а. Горбаненко

1.2. Палеоетноботанічні визначення

на фільтрацію надано близько 3 дм3 ґрунту із за-повнення досліджуваного об’єкту.

Матеріали й методи. Фільтрацію проведено у три етапи з використанням звичайної антимоскітної сітки зі стандартною коміркою 1 × 1 мм. заповнен-ня мало дрібнозернисту структуру (пісок), що дало змогу його частково просіяти (від 50 %). решту було профільтровано методами флотації й промивання. Флотацією отримано дрібні рештки ботанічного по-ходження: вуглики і палеоетноботанічні матеріали.

Палеоетноботанічні рештки виявились незнач-ними: 1 зернівка пшениці двозернянки (Triticum dicoccon), 1 — проса (Panicum miliaceum), 1 фраг-мент невизначеної зернівки (Cerealia).

Промивання практично не дало результатів: очі-кувано можливі знахідки іхтіологічних матеріалів і фрагментів яєчної шкаралупи не виявлено.

Результати. в цілому, продуктивність методу флотації підтвердилася: було виявлено вуглики де-рев і рештки зернівок культурних рослин. останні становлять незначну кількість, які, ймовірно (за спостереженнями щодо інших пам’яток), знаходять-ся на рівні мінімальної (або трохи вище) насиченос-ті. остання становить від 3—5 зернівок на 1 стан-дартне відро.

тим не менше, незначний об’єм зразка не дає змогу стверджувати щось конкретне (за загальни-ми спостереженнями, на давньоруських пам’ятках із дрібнозернистим ґрунтом зазвичай зберігаються іхтіологічні матеріали у різній кількості).

М. В. Кублій

1.3. визначення кісток тварин

було досліджено 91 фрагмент кісток тварин. стан збереженості кісток за 5-бальною шкалою — 1—2, тобто кістки дуже сильно пошкоджені, і велика кіль-кість фрагментів не підлягають визначенню. виз-начити вдалося лише 44 фрагменти, що становить менше половини всіх фрагментів.

10 фрагментів кісток належали молодій особі свині домашньої. вік особи приблизно 1 рік, оскіль-ки р4 молочний, росте м3, а в щелепі знаходяться невирослі р3 і р4. ця особа була самцем, що було встановлено за трикутною формою перерізу ікла. три кістки належали молодій особі свині, вік якої також близько 1 року. ліктьова кістка належала крупній свині або кабану. було виявлено також 8 фрагментів кісток черепа молодих особин, 8 фраг-ментів нижніх щелеп, 1 ребро і 2 великі гомілкові кістки свині. всі вони належали мінімально 2 моло-дим особам

також було виявлено 4 кістки малої рогатої худо-би, які також належали молодій особі.

обгоріла променева кістка також належала малій рогатій худобі. білий колір обгорілої кістки вказує на температуру горіння в районі 800—1000°.

також було знайдено стегнову кістку бобра, яка належала молодій особі, оскільки верхні епіфізи не були прирослі. Ще одна стегнова кістка бобра не мала прирощених епіфізів, що вказує на молодий вік тварини.

було визначено 1 кістку риби.



отже, загальне число особин із об’єктів — 5 сви-ней, при чому всі молоді, 2 малі рогаті худоби — 1 молода і 1 доросла, 1 корова, 2 молодих бобри, 1 риба. отримані дані не є статистично вірними, оскільки кількість визначених фрагментів занадто мала для того, аби робити точні висновки.

Додаток 2ВиЗНАчЕННЯ РЕШТОК

МАТЕРІАЛьНОї КУЛьТУРи сЕРЕДНьОВІчНОГО чАсУ З пОсЕЛЕННЯ ІВАНКІВ 3

О. Ю. Журухіна

2.1. визначення скляних браслетів із об’єкту 1

1. Фрагмент браслета круглого гладкого з бла-китного прозорого скла, оплавлений, d у перетині = 3,5 мм.

2. Фрагмент браслета круглого гладкого з тем-но-фіолетового напівпрозорого скла, d у перетині = 4,0 мм. Патина.

цей тип браслетів виготовлений з круглого у пе-ретині скляного джгуту. датуються доволі широко (хі—хііі ст.). у новгороді побутують до XV ст. (По-лубояринова 1963, с. 171—172).

ЛІТЕРАТУРАПолубояринова, м. д. 1963. стеклянные брасле-

ты древнего новгорода. Материалы и исследования по археологии СССР, 117, с. 164-181.

REfEREnCEsPoluboyarinova, M. D. 1963. Steklyannyye braslety

drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 117, s. 164-181.

О. Ф. Шевцов

2.2. аналіз залізних ШлаківШматок шлаку масою близько 500 г, з сильними

магнітними властивостями. Форма: plano-convex, зверху умовно плоска, знизу — випукла.

над верхньою площиною в декількох місцях виступають нагромадження шлаку. там, де нагро-

мадження має найбільшу висоту, скоріше за все був піддув. якщо порівнювати виступаючі зверху на-громадження, то нагромадження біля піддуву скла-дається з «камінчиків» невеликої фракції, 1—3 мм. тоді як інші нагромадження, котрі мають меншу висоту, складаються з більш масивних шматків за-ліза, вкритих шлаком. кілька виступаючих частин (очевидно — з заліза) мають сліди корозії.

було відшліфовано і заполіровано кілька діля-нок по краям шлаку. частини, в яких більше заліза, виглядають як кричне залізо: великі гранули заліза, між ними шлак, подекуди пустоти сферичної форми. частини, в яких менше заліза, мають невеликі плями заліза, які швидко еродують при переході до шлаку.

інтерпретація зразка.1. За формою (відрізана сфера, випукло-плоска)

типова для шлаків з ковальського горна.2. За складом. складається зі шлаків і частин

криць — bloom fluff. не має слідів кипіння, не має слідів сірого, непіддатливого шлаку з високою тем-пературою плавки — що характеризує шлаки, які залишаються всередині сиродутного горна.

3. За придатністю. незважаючи на великий вміст заліза у відновленому стані, в цьому зразку присут-ня велика кількість шлаку, який знаходиться посе-редині зразка (легкоплавкі рухливі частини стікали під піддувом, утворюючи скупчення по центру). При спробі консолідувати зразок він, швидше за все, роз-сиплеться. тому, скоріш за все, даний зразок — шлак від первинної обробки криці. крицю, ще не опресова-ну, гріли в горні, і від неї відвалювалися частини, які не були міцно приєднані до основної частини.

4. За оцінкою температури і довжини впли-ву. наявність шматків заліза у верхній частині свідчить про те, що вони не змогли опуститися «на дно». тобто, дно не було рідким. єдина частина, яка була більш-менш рідкою — центральна, куди сті-кали малі часточки шлаку. тому можна відкинути варіант, що це була очищаюча переплавка уламків криць (міні-криць) в горні.

5. За можливістю подальшого застосування. цей шматок можна розбити і переплавити знову для отримання чистого заліза або сталі. зазвичай міні-криці, які обліплюють основну крицю (bloom fluff), мають більший вміст вуглецю. якщо в цьому зразку вміст вуглецю не завеликий, його могли подрібни-ти і вкинути в піч під час виплавки заліза. там при високій температурі шлак би відділився від заліза, а залізо зварилося між собою. інший варіант вико-ристання — переплавка в низькому горні: подріб-нити, піддати високій температурі, щоб відділився шлак, а метал зварився в крицю.


удк: 904.5(476.1)”653”

М. а. Плавінскі, М. і. Сцяпанава

РАсКОпКІ КУРГАННАГА МОГІЛьНІКА КАсТыКІ ў ВЯРхОўЯх ВІЛІІ ў 1973 годзе

Да 90-годдзя з дня нараджэнняЯраслава Генрыхавіча Звяругі

Комплекс археалагічных помнікаў ля вёскі Кастыкі Вілейскага раёна Мінскай вобласці скла-децца з курганнага могільніка старжытнарускага часу і адкрытага паселішча, якое функцыянавала ад позняга неаліту да трэцяй чвэрці і тыс. н. э. Дадзены артыкул прысвечаны публікацыі матэры-ялаў раскопак курганнага могільніка Кастыкі, якія адбыліся ў 1973 г. асноўная ўвага надаецца пераасэ-нсаванню матэрыялаў раскопак 1973 г. у святле новых даследванняў, праведзеных у 2016 і 2018 гг.

ключавыя словы: курганны могільнік, Полац-кая зямля, сраражытнарускі перыяд, пахавальныя комплексы.

МЕсЦАЗНАхОДжАННЕ КУРГАННА-ГА МОГІЛьНІКА КАсТыКІ

І пАчАТАК ЯГО АРхЕАЛАГІчНАГА ВыВУчэННЯ

курганны могільнік кастыкі людвіноўска-га сельскага савета вілейскага раёна мінскай вобласці знаходзіцца ў вярхоўях ракі віліі, на яе правым беразе, за 2,5 км ад упадзення ў яе ракі сэрвач (мал. 1). могільнік размяшчаецца ва ўсходняй частцы вёскі кастыкі на ўсход ад праваслаўнай царквы ў імя святых сарака се-васційскіх пакутнікаў (збудаваная ў 1756 г.) і прылеглых да яе дзеючых могілак. Пры гэтым, сёння могілкі ўшчыльную набліжаюцца да курганоў.

на сённяшні дзень курганны могільнік займае дастаткова роўную пляцоўку памерам 110—120 м з захаду на ўсход на 25—30 м з поў-начы на поўдзень. з захаду тэрыторыя могіль-ніка абмежаваная дзеючымі могілкамі пры царкве, з усходу — неглыбокім зарослым дрэва-мі ярам, з поўначы — грунтавой дарогай, якая

© м. а. Плавінскі, м. і. сцяПанава, 2019

адначасова з’яўляецца вуліцай вёскі кастыкі, з поўдня і паўднёвага ўсходу — карэнным бера-гам ракі вілія (мал. 2).

курганны могільнік кастыкі з’яўляецца адным з першых некропаляў, аб раскопках якога — а адбыліся яны яшчэ ў сярэдзіне хіх ст. — мы маем дастаткова надзейную ін-фармацыю, апублікаваную аўтарам гэтых прац к. П. тышкевічам. у 1856 г. ён абследа-ваў могільнік і адзначыў, што ў ім налічвалася вялікая колькасць насыпаў, сярод якіх меліся курганы значных памераў. карэнны бераг, на якім размяшчаецца некропаль, ужо ў сярэдзі-не хіх ст. падмываўся водамі віліі, што вяло да пашкоджання курганоў. адзін з такіх, на-палову разбураных у выніку падмывання бера-га, насыпаў быў раскапаны к. П. тышкевічам. аднак, ні слядоў пахавання, ні інвентару вы-яўлена не было (Tyszkiewicz 1871, s. 44).

у 1973 г. раскопкі курганнага могільні-ка кастыкі былі праведзены я. г звяругам. даследаванні ажыццяўляліся ў межах выву-чэння археалагічных помнікаў зоны затап-лення вілейскага вадасховішча, хаця сам мо-гільнік і не мусіў патрапіць пад ваду (зверуго 1974, с. 2). я. г. звяруга зняў план могільніка і раскапаў 7 пахавальных нысыпаў (мал. 3) з 20 захаваных на той момант (на знятым пла-не курганы атрымалі скразную нумарацыю ад 1 да 20: мал. 4; зверуго 1974, с. 2—7). Пасля завяршэння раскопак, даследаваныя ў 1973 г. насыпы былі адноўленыя.

я. г. звяруга неаднаразова звяртаўся да публікацыі матэрыялаў раскопак у кастыках. звесткі аб даследаваннях 1973 г. былі часткова прыведзены ў яго манаграфіі 1989 г., прысве-чанай старажытнасцям верхняга Панямоння (зверуго 1989, рис. 57—59). у ёй даследчык



апублікаваў план могільніка і выяўлены пад-час раскопак інвентар. у 2001 г. я. г. звяруга выдаў артыкул, прысвечаны курганным мо-гільнікам вярхоўяў віліі. у гэтай працы ён апісвае будову пахавальных насыпаў і выяўле-ны ў курганах інвентар. таксама ў артыкуле прыведзены план могільніка, планы і профілі чатырох з сямі даследаваных насыпаў і пра-малёўкі знойдзеных артэфактаў (звяруга 2001, с. 173—175, мал. 1—4). нарэшце, апошні раз да публікацыі матэрыялаў раскопак у кастыках я. г. звяруга звярнуўся ў манаграфіі 2005 г., прысвечанай старажытнасцям беларуска-га Павілля жалезнага веку і эпохі ранняга сярэднявечча. у ёй аўтар коратка пералічвае і апісвае пахавальны інвентар некропаля, пе-рапублікоўвае планы і профілі чатырох курга-ноў, а таксама прамалёўкі керамікі з артыкула 2001 г., і графічныя выявы іншага інвентара з

манаграфіі 1989 г. (звяруга 2005, с. 134—139, мал. 91—93).

на падставе аналізу пахавальнага інвента-ра і абрада даследаваных у кастыках насыпаў, я. г. звярага датаваў час функцыянавання могільніка ў межах хі—хіі стст. (звяруга 2001, с. 175).

у 2016 г. раскопкі ў кастыках былі ад-ноўленыя археалагічнай экспедыцыяй пад кіраўніцтвам м. а. Плавінскага. даследаван-ні ажыццяўляліся шляхам распрацоўкі раско-паў і шурфоў з мэтамі суцэльнага вывучэння плошчы некропаля і выяўлення наяўнасці пад курганамі культурнага слою. у выніку прац, праведзеных ў 2016 г., была даследавана агуль-ная плошча 166 м2 (раскопы і і іі, шурфы і і іі) і вывучаны курган 4 (паводле нумарацыі я. г. звяругі). з прычыны таго, што тэрыторыя некропаля даследавалася суцэльнай плошчай,

Мал. 1. комплекс археа-лагічных помнікаў касты-кі на мапе беларусі

Мал. 2. комплекс археа-лагічных помнікаў касты-кі (здымак з Google)


Плавінскі, М. а., Сцяпанава, М. і. раскопкі курганнага могільніка кастыкі ў вярхоўях віліі ў 1973 годзе

было вызначана, што ён размяшчаецца на мес-цы шматслойнага паселішча, з культуранага слоя якога насыпаліся курганы (Pławinski 2017; Плавінскі 2017а). у 2018 г. у кастыках быў да-

даткова закладзены шурф ііі плошчай 12 м2 (мал. 4). яго распрацоўка ажыццяўлялася з мэтай удакладнення межаў распаўсюджання культурнага слою паселішча і яго датавання.

Мал. 3. курганны могільнік кастыкі ў працэсе раскопак 1973 г., від з паўночнага ўсходу (фота я. г. звяругі)

Мал. 4. План курганнага могільніка кастыкі, зняты я. г. звяругам падчас даследаванняў 1973 г., з пазначэннем раскопаў і шурфоў 2016 г. (раскопы і і іі, шурфы і і іі) і 2018 г. (шурф ііі)



АпІсАННЕ І ДАТАВАННЕ пАхАВАЛьНых КОМпЛЕКсАў,

ДАсЛЕДАВАНых У 1973 г.Пры апісанні пахавальных комплексаў,

даследаваных я. г. звяругам у 1973 г., выка-рыстаны тэкст справаздачы аб раскопках (зве-

руго 1974, с. 2—9, рис. 1—26) і тэкст артыкула 2001 г., які змяшчае найбольш падрабязнае апісанне вывучаных насыпаў (звяруга 2001, с. 173—175, мал. 1—4). выяўленая ў 1973 г. ка-лекцыя артэфактаў захоўваецца ў нацыяналь-ным гістарычным музеі рэспублікі беларусь (нгм рб, кП 31713) і вілейскім краязнаўчым

Мал. 5. курганны могільнік кастыкі, курган 1, план і профілі. Умоўныя пазначэнні: 1 — дзірван; 2 — пя-сок жоўтага колеру; 3 — гравеісты пясок; 4 — вуголле; 5 — попел; 6—7 — перамяшаны з гумусам пясок шэрага колеру (мал. я. г. звяругі)



музеі (кругавы гаршчок з кургана 11 — вкм, кП 5982).

Курган 1 — ў цэнтральнай частцы могіль-ніка і меў самыя вялікія памеры — дыяметр 14 м і вышыню 1,8 м (мал. 5: 1). каля паўноч-на-ўсходняга і паўднёва-ўсходняга сектароў меліся даволі глыбокія (больш за 0,5 м) яміны (раўчукі).

насып кургана складаўся з жоўтага даволі чыстага пяску і перамяшанага з гумусам пяску шэрага колеру. у яго верхняй частцы, у розных месцах, трапляліся косткі хатніх жывёл, шкля-ныя вырабы і іншыя сучасныя рэчы, якія, не-сумненна, патрапілі ў насып у выніку нядаўніх перакопаў. у паўднёва-заходнім сектары насы-пу было знойдзена каменнае цясла, перададзе-нае м. м. чарняўскаму, які пэўны час браў уд-зел у раскопках у кастыках.

на аснаванні кургана было выяўлена па-хаванне па абрадзе інгумацыі, арыентаванае галавой на паўночны захад (мал. 5: 1). нябож-чык ляжаў на спіне, правая рука выцягнутая ўздоўж цела, левая — напаўсагнутая, яе кіс-ць знаходзілася вышэй левай тазавай косткі (мал. 6; 7). Пры пахаванні быў выяўлены на-ступны інвентар (зверуго 1974, с. 2—3; звяру-га 2001, с. 173).

• справа ад галавы нябожчыка ляжала жа-лезная сякера, звернутая лязом у бок чэрапа і тапарышчам у бок ног (мал. 5: 1). даўжыня сякеры — 15,4 см, шырыня ляза — 10,2 см, ды-яметр правушыны — 3,5 × 3,3 см (мал. 8: 1). яна належыць да тыпу IVа паводле а. м. кір-пічнікава, які датаваў час выкарыстання падобных сякер на тэрыторыі старажытнай русі хіі—хііі стст. (кирпичников 1966, с. 37). разам з тым, у розных рэгіёнах Паўднёва-ус-ходняй Прыбалтыкі гэты тып сякер распаўсюд-жваецца значна раней. у латвіі яны сустрака-юцца з канца х — пачатку хі ст. (Atgāzis 1964, lpp. 124, att. 5; радиньш 2001, с. 110). у літве

яны вядомыя ўжо ў х ст. (Michelbertas 2004, p. 106, 109, pav. 65, 71). у прыватнасці, ва ўс-ходнелітоўскіх курганных могільніках анала-гічныя сякеры вядомыя з канца х — першай паловы хі ст. (Iwanowska, Kazakevičius 2001, s. 246, rys. In: 1; Iwanowska 2006, s. 108—109, tabl. LXXIV: 9). мяркуючы па матэрыялах рас-копак курганных могільнікаў паўночнага за-хаду Полацкай зямлі, тут выкарыстанне сякер тыпу IVа таксама пачынаецца з канца х ст. (Плавінскі, дучыц, Плавінскі, Шадыра 2014, с. 44—45; Плавінскі 2017b, с. 54—55). Перыяд найбольш шырокага распаўсюджання сякер тыпу IVа на тэрыторыі беларусі прыпадае на хі—хіі стст. у хііі ст. іх папулярнасць змян-шаецца, і да канца стагоддзя яны, верагодна, выходзяць з ужытку (Плавінскі 2007, с. 74; 2013, с. 31);

• Паміж сякерай і галавой пахаванага (не-калькі ніжэй сякеры), ляжаў нож (мал. 5: 1; 6—7). на момант выяўлення нож меў доўгае, вуз-кае і моцна спрацаванае лязо, вастрыё якога было абламанае (мал. 8: 5). Паводле апісання

Мал. 6. курганны могіль-нік кастыкі, курган 1, па-хаванне па абрадзе інгу-мацыі, від з усходу (фота я. г. звяругі)

Мал. 7. курганны могільнік кастыкі, курган 1, па-хаванне па абрадзе інгумацыі, від з паўночнага ўс-ходу (фота я. г. звяругі)



я. г. звяругі, даўжыня захаванай часткі ляза складала 12,8 см, шырыня ляза — 1,6 см. нож можа быць аднесены да часу не раней за пача-так хіі ст. (колчин 1959, с. 32; минасян 1980, с. 73). на сённяшні дзень, частка ляза і чэран нажа страчаныя ў выніку карозіі (мал. 8: 2), захаваны фрагмент ляза мае даўжыню 9,9 см і шырыню 1,5 см;

• на пальцы левай рукі нябожчыка вяўле-ны літы дротавы пярсцёнак са звужаючымі-ся заходзячымі канцамі (мал. 8: 3). дыяметр пярсцёнка — 4,3 × 3,3 см, дыяметр авальнага ў сячэнні дрота ў цэнтральнай частцы — 0,4 × 0,3 см, па краях — 0,3 × 0,25 см. на падставе наўгародскіх аналогій, датаванне пярсцёнка

можа быць вызначана ў межах канца хі—хііі ст. (седова 1981, с. 122) ці самага канца хі — канца хііі ст. (лесман 1990, с. 50). Пяр-сцёнак зроблены са сплаву на аснове медзі (87,19 %) з дадаткамі свінца (8,18 %) і цынка (4,63 %) (табл. 1);

• справа ад ног нябожчыка стаяў кругавы гаршчок, які меў канічнае тулава і адагнутае вонкі венца з закругленым краем (мал. 8: 4). вышыня пасудзіны — 11,2 см, дыяметр вен-ца — 11,9 см, дыяметр плечукоў — 13 см, ды-яметр донца — 7,2 см. цеста карычнева-шэ-рага колеру з дамешкам дробнай і сярэдняй жарствы, на зломе чарапок светла-карычневы. донца з добра выяўленым борцікам. Прафілёў-

Мал. 8. курганны могільнік кастыкі, курган 1, пахавальны інвентар: 1 — сякера; 2 — нож; 3 — пярсцёнак; 4 — кругавы гаршчок; 5 — нож на момант знаходкі (1—4 — мал. м. і. сцяпанавай, 5 — мал. я. г. звяругі)

Табліца 1. курганны могільнік кастыкі. Элементны склад вырабаў з каляровых металаў з раскопак 1973 г. *

№ Прадмет курган, №канцэнтрацыя элементаў, %

мал. №Cu Zn Sn Pb Ag Fe

1 колца скроневае 5 99,14 0 0 0,86 0 0 12: 32 тое самае 5 63,14 0 36,13 0,54 0 0,19 12: 43 Пярсцёнак 1 87,19 4,63 0 8,18 0 0 8: 34 тое самае 3 53,1 4,42 38,42 3,49 0 0,57 9: 45 тое самае (перавіццё) 3 94,78 3,67 0 1,21 0,34 0 9: 46 тое самае 3 84,4 14,37 0 1,23 0 0 9: 57 колца скроневае 11 95,05 4,11 0 0,84 0 0 14: 38 Пярсцёнак 11 93,6 5,34 0 1,06 0 0 14: 7

* вымярэнні праведзеныя к. ф.-м. н., дацэнтам к. Ф. ермаліцкай у навукова-даследчай лабараторыі нелі-нейнай оптыкі і спектраскапіі фізічнага факультэта беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта на лазерным спектромеры LSS-1 (вытворчасці сумеснага беларуска-японскага прадпрыемства LOTIS Tii, г. мінск, бе-ларусь).



ка гаршка не дае магчымасці вызначыць яго вузкае датаванне, аднак якасць апрацоўкі на ганчарным крузе дазваляе меркаваць, што яе можна аднесці да ліку дастаткова развітых форм кругавой керамікі, якая выкарыстоўва-лася на тэрыторыі Полацкай зямлі (Штыхов 1975, с. 80—85).

на падставе выяўленага інвентара пахаван-не ў кургане 1 можа быць датаванае хіі ст., хаця метадычна не выключана і магчымасць яго некалькі больш позняга датавання.

Курган 3 размяшчаўся на поўдзень з не-вялікім адхіленнем на захад ад кургана 1 (мал. 4) 1. дыяметр насыпу — 10,6 м, яго вы-шыня — 1,3 м. з трох бакоў (паўночна-ўсходня-га, паўночна-заходняга і паўднёва-заходняга) яго абкружалі неглыбокія падоўжаныя яміны (раўчукі).

асноўная частка насыпу складалася з жоў-тага адносна чыстага пяску (мал. 9: 1). над ста-ражытнай дзённай паверхняй і непасрэдна на ёй мелася праслойка шэрага (месцамі цёмна-шэрага) гумусаванага пяску. Шэры з дамеш-камі гумусу пясок меўся і па краях насыпу. у паўночна-заходнім сектары пад насыпам была выяўлена амаль круглая ў плане пляма зям-лі дыяметрам больш за 3 м, у якой у значнай колькасці сустракаліся дробныя камяні (у тым ліку расколатыя), вуголле і попел. у паўднё-вай перамычцы, паблізу ад цэнтра кургана, на глыбіні 0,6 м ад вяршыні быў выяўлены фраг-мент глінянага біканічнага праселка вышынёй 1,3 см (мал. 20: 1).

у цэнтры кургана на аснаванні знаходзіла-ся пахаванне па абрадзе інгумацыі (мал. 9: 1). ад касцяка захаваліся чэрап, фалангі пальцаў кісці і частка косткі галёнкі. мяркуючы па раз-мяшчэнні чэрапа і косткі галёнкі, можна з вя-лікай ступенню ўпэўненасці сцвярджаць, што пахаванне было арыентаванае галавой на за-хад. Пры пахаванні быў выяўлены наступны інвентар (зверуго 1974, с. 3—4; звяруга 2001, с. 173—174).

• Па абодвух баках ад чэрапа і пад ім зна-ходзілася 138 шкляных пацерак (мал. 10), ся-род якіх:

• фрагмент пацеркі з зялёнага (?) празрыста-га (?) у мінулым шкла, у канале якога знаход-зяцца 3 бісерыны з непразрыстага жоўтага (?) шкла, выкананыя ў тэхніцы навіўкі (мал. 10: 1). вызначыць тып дадзенай пацеркі з-за стану яе захаванасці не ўяўляецца магчымым;

• золаташкляныя бочкападобныя пацеркі — 2 экз. (мал. 10: 2—3) тыпу ііі пав. к. к. ста-ляровай (срэбная (?) фальга, пакрытая слоем празрыстага шкла з жаўтаватым адценнем). на ўнутраным шкле аднаго з экзэмпляраў пад страчаным металічным слоем можна заў-важыць жоўтую паласу. Паводле назіранняў

1. у публікацыі 2001 г. курган пазначаны пад № 2 (звяруга 2001, с. 173—174).

к. к. сталяровай, такія сляды застаюцца пас-ля кантакту ўнутранага шкла пацеркі са срэб-най фальгой (столярова 2015, с. 10);

• фрагмент бочкападобнай пячонкава-бар-вовай пацеркі, упрыгожанай ніткай непраз-рыстага жоўтага шкла ў адзін абарот (мал. 10: 4). дэкор амаль цалкам страчаны;

• жоўты непразрысты бісер зоннай формы, выкананы ў тэхніцы навіўкі — 73 экз., у тым ліку — двухчасткавы (мал. 10: 10—16) і адзі-нарны (мал. 10: 17—40);

• зялёны непразрысты бісер зоннай формы, выкананы ў тэхніцы навіўкі — 1 экз. (мал. 10: 5);

• дробны сечаны бісер з паўпразрыстага шкла блакітнага колеру, выкананы шляхам нарэзкі трубачкі з наступнай аплаўкай тарца-вых пляцовак — 4 экз. (мал. 10: 6—9).

Псеўдазолаташкляныя пацеркі са срэбнай металічнай пракладкай, пакрытай слоем жоў-тага празрыстага шкла, сустракаюцца з сярэд-зіны хі ст. да пачатку хііі ст. (столярова 2015, с. 10—11). бісер розных колераў, выкананы ў тэхніцы навіўкі, на поўначы старажытнарус-кіх земляў з’яўляецца ў пачатку хі ст. і існуе працяглы час — да канца хііі ст. ніжняя мяжа яго выпадзення ў пахавальных помні-ках Полацкай зямлі, па назіраннях аўтараў, не адрозніваецца ад паўночнарускіх аналогій (захаров, кузина 2008, с. 191, 197; Плавінскі, дучыц, Плавінскі, Шадыра 2014, с. 102—104). бісер, выраблены шляхам раздзялення цяг-нутай шкляной трубачкі, больш характэрны для комплексаў другой паловы х — сярэдзіны хі ст., зрэдку сустракаецца ў другой палове хі ст., што, верагодна, з’яўляецца перажыткам ці сведчаннем паўторнага ўключэння ў набор (Щапова 1956, с. 173; захаров, кузина 2008, с. 196).

наконт датавання пацерак з пячонкава-чыр-вонага і барвовага шкла розных канфігурацый, інкруставаных кроплямі і ніткамі жоўтага не-празрыстага шкла, меркаванні даследчыкаў разыходзяцца (Фехнер 1959, с. 171; захаров, кузина 2008, с. 196). адпаведна, выкарыстоў-ваць іх у якасці храналагічнага маркера па-куль не падаецца магчымым, хаця заўважаюц-ца пэўныя тэндэнцыі ў выпадзенні пацерак з пячонкава-чырвонага і барвовага шкла. так, напрыклад, пацеркі з дэкорам ніткамі жоўтага непразрыстага шкла не сустракаюца ў наборах, якія б датаваліся пачаткам хі ст. меркаваць аб верагодным часе выпадзення пячонкава-барво-вых пацерак у беларускім Павіллі мы можам толькі на падставе знаходак аналагічных вы-рабаў у кургане 14 могільніка навасёлкі (каля горада мядзела мінскай вобласці, раскопкі в. н. рабцэвіча і а. м. Плавінскага, 1988 г.) і кургане 37 могільніка наўры (сваткаўскі сель-савет мядзельскага раёна мінскай вобласці, раскопкі в. н. рабцэвіча і а. м. Плавінскага, 1987 г.). набор пацерак у першым са згаданых



курганоў можа датавацца ў межах хі — пер-шай паловы хіі ст., у той час як другі набор мог існаваць ў другой палове хі ст.

такім чынам, час складання набору пацерак, выяўленага ў кургане 3, можа быць датаваны сярэдзінай хі ст., але не варта выключаць маг-чымасць яго існавання і ў другой палове хі ст. (Плавінскі, сцяпанава 2017, с. 20).

• каля мяркуемага правага плечука ляжаў моцна каразіраваны нож у скураным футара-ле. малюнак нажа ў справаздчы аб раскопках адсутнічае, што, напэўна, тлумачыцца станам яго захаванасці. у фонды музея нож не пера-даваўся, што не дазвяляе выказваць якіх-не-будзь меркаванняў аб яго тыпалагічнай пры-належнасці. у сваю чаргу, фрагмент скуранога

Мал. 9. курганны могільнік кастыкі, курган 3: 1 — план і профілі; 2 — кругавы гаршчок; 3 — фрагмент скуранога футарала нажа; 4—5 — пярсцёнкі (1 — мал. я. г. звяругі, 2—5 — мал. м. і. сцяпанавай)



футарала мае даўжыню 7,8 cм і шырыню 1,9 cм (мал. 9: 3), мяркуючы па ім, футарал быў зроб-лены з двух сшытых паміж сабой кавалкаў ску-ры.

• Прыблізна на ўзроўні пояса была знойдзе-на моцна каразіраваная пласцінка з нейкага «шэра-белага металу» (свінцова-алавяністага сплаву?). дадзены артэфакт, верагодна, разбу-рыўся ў хуткім часе пасля выяўлення і, адпа-ведна, застаўся не зафіксаваным графічна, і не быў перададзены ў музей, што не дазваляе вы-казваць пэўныя меркаванні аб яго характары.

• на фалангах пальцаў кісці меліся два пяр-сцёнкі:

• першы з іх — дротавы літы ложнавіты пяр-сцёнак са звужаючыміся заходзячымі канцамі і перавіццём (з дзвюх перакручаных паміж са-бой драцінак) у цэнтральнай частцы (мал. 9: 4). дыяметр пярсцёнка — 2,4 см, дыяметр ак-руглага ў сячэнні дрота ў цэнтральнай част-цы — 0,4 см. датаванне пярсцёнка можа быць вызначана толькі ў вельмі шырокіх межах хі—XV стст. (седова 1981, 125—126) ці хі — па-чатку XіV ст. (лесман 1990, с. 50). Пярсцёнак зроблены са сплаву на аснове медзі (53, %) з да-даткам цынка (4,42 %), волава (38,42 %), свін-ца (3,49 %) і жалеза (0,57 %) (табл. 1). сплаў металу, з якога былі зробленыя драцінкі пе-равіцця, утрымлівае 94,78 % медзі з дадаткамі цынка (3,67 %), свінца (1,21 %) і срэбра (0,34 % (табл. 1);

• другі — плецены пярсцёнак з замкнёны-мі канцамі (мал. 9: 5), які мае дыяметр 2,6 × 2,5 см. час яго бытавання можна аднесці да сярэдзіны хі — канца хIV ст. (лесман 1990, с. 50). Пярсцёнак выраблены са сплаву на ас-

нове медзі (84,4 %) з дадаткамі цынка (14,37 %) і свінца (1,23 %) (табл. 1);

• у нагах нябожчыцы стаяў кругавы гар-шчок, які меў канічнае тулава і адагнутае вонкі венца з вертыкальна пастаўленым ак-руглым верхнім краем (мал. 9: 2). вышыня па-судзіны — 13,5 см, дыяметр венца — 13,4 см, дыяметр плечукоў — 15,2 см, дыяметр дон-ца — 7,8 см. Па плечуку гаршчок упрыгожаны нерэгулярным хвалістым арнаментам. цеста карычнева-шэрага колеру з дамешкам дробнай жарствы, на зломе чарапок шэра-карычневы. донца з добра выяўленым борцікам, адбіткамі падстаўкі і слаба выяўленымі слядамі падсып-кі з пяску.

для датавання кургана 3 найбольшую каш-тоўнасць мае набор шкляных пацерак, час фарміравання якога належыць да сярэдзіны хі ст., але яго выкарыстанне магло працягвац-ца яшчэ і ў другой палове хі ст. храналогія ас-татняга пахавальнага інвентару не супярэчы-ць прапанаванаму датаванню. Пры гэтым, наяўнасць у комплексе плеценага пярсцёнка схіляе да верагоднасці шырокага датавання пахавання сярэдзінай — другой паловай хі ст. (Плавінскі, сцяпанава 2017, с. 20).

асобна варта спыніцца на пытанні аб месцы выяўлення пацерак пры пахаванні па абрадзе інгумацыі ў кургане 3. зыходзячы з дадзеных я. г. звяругі, пацеркі (у абсалютнай сваёй боль-шасці бісер) былі выяўленыя па абодвух баках ад чэрапа і пад ім. нягледзячы на дрэнны стан захаванасці парэшткаў пахаванай, можна мер-каваць, што чэрап нябожчыцы быў выяўлены in situ. гэты факт схіляе да думкі, што ў момант пахавання бісер знаходзіўся не ў вобласці шыі,

Мал. 10. курганны могільнік кастыкі, курган 3, шкляныя пацеркі (фота м. і. сцяпанавай)



а на галаве нябожчыцы. адпаведна, бісер мусіў выкарыстоўвацца ў якасці вышыўкі для ўпры-гажэння галаўнога ўбора пахаванай (мал. 11). у той жа час, дзяўчына магла мець невялікія каралі, цэнтральным элементам якіх былі не-калькі буйных пацерак, з двух бакоў аточных невялікай колькасцю бісеру, які пад уласным

цяжарам трапіў у шырокі канал самай буйной з іх (мал. 10: 1).

варта адзначыць, што курган 3 могільніка кастыкі з’яўляецца не адзіным пахавальным комплексам у верхнім Павіллі, дзе былі выяў-лены галаўныя ўборы, вышытыя бісерам. мож-на меркаваць, што рэшткі падобных галаўных убораў былі таксама выяўлены ў курганных могільніках наўры і ізбішча (Плавинский, степанова 2017).

Курган 5 размяшчаўся на паўднёвы захад ад кургана 3 (мал. 4) 1. насып меў дыяметр 10,2 м і вышыню 1,4 м. вакол яго аснавання з усіх чатырох бакоў (з поўначы, захаду, поўдня і ўсходу) меліся падоўжаныя яміны (раўчукі). глыбіня паўднёвага і ўсходняга раўчукоў да-сягала 0,25—0,3 м, заходняга — 0,4 м, паўноч-нага — 0,5 м.

насып кургана па сваім складзе і колеры не адрозніваўся ад двух папярэдніх. Ён складаў-ся з такога ж даволі чыстага жоўтага пяску ў цэнтральнай частцы і шэрага, перамяшанага з гумусам пяску па краях (мал. 12: 1). у насы-пе, непадалёк ад яго цэнтра, на глыбіні 0,7 м ад вяршыні было знойдзена глінянае праселка дыскападобнай формы. яго вышыня — 1,1 см, дыяметр — 2,5 см, дыяметр адтуліны — 1,2 см (мал. 20: 2).

непасрэдна ля мацерыка структура і афар-боўка грунта насыпу некалькі адрозніваліся — гэта быў ужо хутчэй не пясок, а дробназярніс-ты жвір карычневага колеру. у ніжняй частцы насыпу ўсю яго цэнтральную частку займала праслойка шэрай зямлі, перамяшанай з ву-голлем і попелам. Пры гэтым, у заходняй час-тцы аснавання гэтая праслойка даходзіла да самага раўчука. яна мела памер 8 м з захаду на ўсход і 6 м з поўначы на поўдзень. вугол-ле і попел трапляліся і вакол чэрапа пахаван-ня 1. Пры гэтым, на поўнач і паўночны ўсход ад чэрапа была выяўлена значная колькасць дробных камянёў, вуголля і попелу. у кургане даследавана два пахаванні.

Пахаванне 1 адрознівалася надзвычай дрэн-най захаванасцю (мал. 12: 1). знойдзены толь-кі фрагмент чэрапу і напаўразбураная костка нагі. мяркуючы па накірунку залягання гэтых костак і месцазнаходжанні змешчанага пры пахаванні кругавога гаршка, нябожчыца была арыентаваная галавой на поўнач, магчыма, з невялікім адхіленнем да захаду (зверуго 1974, с. 4—5; звяруга 2001, с. 174).2 Пры пахаванні выяўлены.

1. у публікацыі 2001 г. курган пазначаны пад № 3 (звяруга 2001, с. 174).

2. у справаздачы і публікацыі 2001 г. я. г. звяруга піша, што пахаванне было арыентаванае «гала-вой на захад (магчыма з невялікім адхіленнем на поўнач» (зверуго 1974, с. 5; звяруга 2001, с. 174). аднак, мяркуючы па плане кургана (мал. 12: 1), гэта відавочная памылка.

Мал. 11. курганны могільнік кастыкі, курган 3, рэ-канструкцыя магчымага выгляду строю пахаванай (мал. м. і. сцяпанавай)



• на паўднёвы ўсход ад чэрапа ляжаў моцна каразіраваны жалезны нож, накіраваны васт-рыём у бок ног. малюнак нажа ў справаздчы аб раскопках адсутнічае, што, напэўна, тлума-чыцца станам яго захаванасці. у фонды музея нож не перадаваўся, што не дазвяляе выказва-ць якія-небудзь меркаванні аб яго тыпалагіч-най прыналежнасці.

• у раёне грудной клеткі былі выяўлены два пярсцёнкападобныя скроневыя колцы. Першае з іх зроблена з круглага ў сячэнні дроту дыямет-рам 0,2 см і мае дыяметр 2,5 × 2,4 см (мал. 12: 3). другое таксама выраблена з круглага ў ся-чэнні дроту дыяметрам 0,2 см і мае памер 2,3 × 2,2 см (мал. 12: 4). спектральны аналіз другога колца выявіў, што яно было зроблена са спла-

Мал. 12. курганны могільнік кастыкі, курган 5: 1 — план і профілі; 2 — кругавы гаршчок; 3—4 — скроне-выя колцы (1 — мал. я. г. звяругі, 2—4 — мал. м. і. сцяпанавай)



ву на аснове медзі (63,14 %) з дадаткамі срэб-ра (36,13 %), свінца (0,54 %) і жалеза (0,19 %) (табл. 1). датаванне абодвух скроневых колцаў можа быць вызначана ў межах другой паловы хі—хііі ст. (лесман 1990, с. 69; седова 1981, с. 13).

• у нагах нябожчыцы знаходзіўся перакуле-ны на бок кругавы гаршчок з акруглым тула-вам і S-падобным венцам (мал. 12: 2). вышыня пасудзіны — 11,5 см, дыяметр венца — 13 см, дыяметр плечукоў — 14,9 см, дыяметр дон-ца — 7,8 см. цеста з дамешкам пяску і жарс-твы. донца з борцікам і слядамі падсыпкі з пяску. у Полацку посуд з аналагічным афар-мленнем венца датуецца ў межах хі—хіі стст. (Штыхов 1975, с. 42, рис. 5: 16).

Пахаванне 2 было выяўлена на аснаванні паблізу ад паўднёвай перамычкі ў паўднё-ва-ўсходнім сектары кургана (мал. 12: 1). ад шкілета захаваліся толькі чэрап і фрагмент косткі канечнасці. мяркуючы па плане кур-гана я. г. звяругі, інгумацыя была арыен-таваная галавой на паўночны захад. ніякіх прадметаў пры пахаванні выяўлена не было (зверуго 1974, с. 5; звяруга 2001, с. 174).

на падставе знойдзенага пахавальнага ін-вентару, датаванне кургана 5 можа быць вы-значана ў шырокіх межах другой паловы хі—хіі ст.

Курган 11 дамыкаў да кургана 1 з усходу (мал. 4) 1. на момант правядзення раскопак 1973 г. ён быў самым невялікім па памерах


у могільніку. курган меў дыяметр 5,6 м і вы-шыню 0,4 м і ледзве ўзвышаўся над узроўнем дзённай паверхні (мал. 13: 1). насып цалкам складаўся з гумусаванага пяску шэрага коле-ру. і толькі ля аснавання мелася праслойка светла-шэрага пяску.

на аснаванні было выяўлена надзвычай дрэнна захаванае пахаванне па абрадзе інгу-мацыі, якое, мяркуючы па размяшчэнні захава-ных парэшткаў касцяка і элементаў пахаваль-нага інвентару, было арыентаванае галавой на захад (зверуго 1974, с. 6; звяруга 2001, с. 174). Пры пахаванні былі выяўлены.

• ніжэй галавы нябожчыцы, па абодвух ба-ках ад яе, ляжалі два бранзалетападобня скро-невыя колцы, зробленыя з круглага ў сячэнні дроту. Першае колца мела дыяметр 10,4 см (мал. 14: 1), другое — 10,5 см (мал. 14: 2). абод-ва яны належаць да тыпу бранзалетападобных скроневых колцаў, завязаных на адзін канец, прычым, першае з іх было завязана зусім не-ахайна. выкарыстанне падобных колцаў пра-цягвалася да пачатку хіі ст. (лесман 1990, с. 69—70), хаця не выключана і магчымасць их больш доўгага існавання на працягу хіі ст. (левашева 1967, с. 16; степанова 2010, с. 278; Шмидт 2012, с. 92).

• каля левага скроневага колца было выяў-лена асіметрычнае колца з незамкнёнымі кан-цамі памерам 2,7 × 2,4 см, зробленае з кругла-га ў сячэнні дроту дыяметрам 0,2 см (мал. 14: 3). верагодна, дадзены артэфакт таксама з’яўляецца скроневым колцам індывідуальнай формы, што, у сваю чаргу, не дазваляе выказ-ваць якія-небудзь меркаванні аб яго хранало-

Мал. 13. курганны могільнік кастыкі, курган 11: 1 — план і профілі; 2 — кругавы гаршчок (1 — мал. я. г. звяругі, 2—4 — мал. м. і. сцяпанавай)



гіі. колца зроблена са сплаву на аснове медзі (95,05 %), з дадаткамі цынку (4,11 %) і свінцу (0,84 %) (табл. 1);

• у раёне шыі і верхняй часткі грудной клет-кі знойдзены шкляныя пацеркі. я. г. звяруга не пазначае, колькі менавіта пацерак было выяўлена, але піша, што сярод іх былі зонныя, у тым ліку, двайныя і трайныя. мяркуючы па ілюстрацыі ў справаздачы аб раскопках, пер-шапачаткова пацерак было не менш за 6 экз. (а, верагодна, значна больш; мал. 14: 8—17). аднак, у фонды нацыянальнага гістарычнага музея рэспублікі беларусь было перададзена 4 экзэмпляры:

• дзве фрагментаваныя цыліндрычныя раб-рыстыя пацеркі з чорнага непразрыстага шкла, упрыгожаныя «у гарачую» папярэчнымі хваліс-тымі ніткамі жоўтага непразрыстага шкла, дэ-кор захаваўся чаткова (мал. 14: 14—15);

• цыліндрычная з глухога, верагодна, жоў-тага ці белага з жоўтым дэкорам шкла. Экзэм-пляр пакрыты шчыльным слоем паціны, што не дазваляе вызначыць яго перашапачатковы колер (мал. 14: 17);

• фрагмент бочкападобнай пячонкава-барво-вай, упрыгожанай ніткай жоўтага непразрыста-га шкла, пацеркі, аналагічнай экзэмпляру з кургана 3. захаваўся негатыў дэкора, наклад-зенага на гарачую аснову, і слядовыя рэшткі жоўтага непразрыстага шкла (мал. 14: 16).

вызначыць больш-менш вузкія храналагіч-ныя межы існавання дадзенага набора пацерак не ўяўляецца магчымым. як ужо адзначалася, меркаванні даследчыкаў наконт датавання па-церак з пячонкава-чырвонага і барвовага шкла розных канфігурацый, інкруставаных кроплямі і ніткамі жоўтага непразрыстага шкла разыход-зяцца. Пацеркі, упрыгожаныя некалькімі па-яскамі зігзагападобнай інкрустацыі з жоўтага / белага непразрыстага шкла, паводле меркаван-няў даследчыкаў паўночных і паўночна-заход-ніх рэгіёнаў старажытнай русі сустракаюцца ў комплексах і напластаваннях канца хі—хіі ст. ці хіі—хііі стст. з найбольшым распаўсюд-жаннем у хіі ст. (Щапова 1956, с. 177; Фехнер 1959, с. 171; колчин 1982, с. 169; захаров, ку-зина 2008, с. 196). у пахавальных комплексах на тэрыторыі беларускага Павілля пацеркі па-добнага тыпу былі знойдзены яшчэ ў двух паха-вальных комплексах — у курганах 8 і 20 могіль-ніка навасёлкі. час узвядзення кургана 8 можа быць датаваны другой паловай — канцом хі ст. (Плавінскі, Плавінскі 2002а, с. 181), у той час як другі насып мае дастаткова шырокае датаван-не ў межах хі—хіі стст. (раскопкі в. н. рабцэ-віча і а. м. Плавінскага, 1988 г.). акрамя таго, ёсць звесткі пра знаходку фрагмента падобнай пацеркі ў кургане 25 могільніка наўры (Cehak-Hołubowiczowa 1937, tab. III: 5, s. 33). адшукаць аналогіі да экземпляра цылліндрычнай пацер-

Мал. 14. курганны могільнік кастыкі, курган 11: 1—3 — скроневыя колцы (3 — ?); 4 — нож; 5 — фрагмент жалезнай шыйнай грыўні; 6, 7 — пярсцёнкі; 8—17 — шкляныя пацеркі (1, 2, 4, 5, 8—13 — мал. я. г. звяругі, 3, 6, 7, 14—17 — мал. і фота м. і. сцяпанавай)



кі, пакрытай шчыльным слоем паціны, не ўяў-ляецца магчымым з-за стану яе захаванасці.

• таксама ў раёне шыі быў выяўлены фраг-мент моцна каразіраванага жалезнага абруча дыяметрам каля 15,5 см (мал. 14: 5). верагод-на, гэта рэшткі шыйнай грыўні. Прадмет не быў перададзены ў фонды нацыянальнага гістарычнага музея рэспублікі беларусь, таму выказваць якія-небудзь меркаванні аб яго марфалагічных асаблівасцях і, адпаведна, да-таванні, не падаецца магчымым.

• каля правага плечука ляжаў нож з абла-маным вастрыём (мал. 14: 4). верагодна, нож быў надзвычай моцна пашкоджаны карозіяй, з-за чаго распаўся пасля раскопак у працэсе за-хавання ў зборы нацыянальнага гістарычнага музея рэспублікі беларусь.

• у раёне поясу быў выяўлены літы ложнаві-ты пярсцёнак дяметрам 2,9 × 2,7 см (мал. 14: 6). датаванне пярсцёнка вызначаецца толькі ў шырокіх храналагічных межах хі—XV стст. (седова 1981, 125—126) ці хі — пачатку XіV ст. (лесман 1990, с. 50). Пярсцёнак зроблены са сплаву на аснове медзі (80,45 %) з дадаткам цынка (17,89 %) і волава (1,66 %) (табл. 1).

• у вобласці таза знаходзіўся другі пярсцё-нак — літы дротавы са звужаючыміся канцамі (мал. 14: 7). дыяметр пярсцёнка — 2,6 × 2,5 см, дыяметр круглага ў сячэнні дроту ў цэнтральнай

частцы — 0,4 см, па краях — 0,25 см. датаванне артэфакта вызначаецца ў межах канца (ці са-мага канца) хі — канца хііі ст. (седова 1981, с. 122; лесман 1990, с. 50). Пярсцёнак зроблены са сплаву на аснове медзі (96,3 %) з дадаткамі цынка (5,34 %) і свінца (1,06 %) (табл. 1).

• у нагах нябожцы стаяў кругавы гаршчок з канічным тулавам, добра выяўленым плечу-ком і моцна прафіляваным адагнутым вонкі венцам з акруглым краем (мал. 13: 2). вышыня пасудзіны — 9,3 см, дыяметр венца — 11,5 см, дыяметр плечукоў — 13,4 см, дыяметр дон-ца — 6,8 см. цеста светла-карычневага колеру з дамешкам дробнай жарствы. абпал гаршка амаль раўнамерны. на донцы маецца борцік і кляймо ў выглядзе кола з васьмю спіцамі. аналагічны посуд сустракаецца на тэрыторыі Полацкай зямлі як у пахаваннях па абрадзе крэмацыі (Штыхов 1992, с. 61, рис. 1: 6), так і ў інгумацыях хі — пачатку хіі ст. (у прыват-насці, у курганным могільніку навасёлкі мя-дзельскага раёна (Плавінскі, Плавінскі 2002b, с. 196)). у смаленску кераміка з аналагічнай прафілёўкай венца ў невялікай колькасці (9 %) сустракаецца і ў слаях хіі—хііі стст., але ў гэты час ужо выглядае архаічнай (каменец-кая 1976, с. 43, рис. 2).

на падставе наяўнага інвентару, пахаванне ў кургане 11 можа быць дастаткова вузка да-

Мал. 15. курганны могільнік кастыкі, курган 13: 1 — план і профілі; 2 — кругавы гаршчок (1 — мал. я. г. звяругі, 2 — мал. м. і. сцяпанавай)



таванае самым канцом хі — пачаткам хіі ст. хаця і нельга выключаць магчымасць некаль-кі больш позняга датавання дадзенага паха-вальнага комплекса.

Курган 13 размяшчаўся на паўднёвы ўсход ад курганоў 1 і 11 (мал. 4) 1. насып меў дыяметр 9 м і вышыню 0,9 м (мал. 15: 1). з паўночнага, заходняга і паўднёвага бакоў ад кургана прасоч-валіся невялікія і неглыбокія заплыўшыя яміны (раўчукі). яміна (раўчук) з усходняга боку пра-сочвалася слаба, бо амаль цалкам заплыла.

насып кургана складаўся з даволі чыстага жоў-тага пяску ў цэнтральнай частцы і гумусаванага пяску па краях. ля аснавання кургана прасочва-лася тонкая праслойка пяску больш светлага ко-леру. на глыбіні 0,2—0,25 м ад вяршыні насыпу ў заходняй перамычцы і каля яе ў перакопе была выяўлена рэдкая выбрукоўка з невялікіх камянёў, якая мела дыяметр крыху больш за 1 м 2.

дрэнна захаванае пахаванне па абрадзе ін-гумацыі, арыентаванае галавой на захад з адхі-леннем да поўначы, змяшчалася на аснаванні кургана (мал. 16—17). больш-менш здаваль-няюча захаваліся толькі косткі канечнасцяў, прычым ад костак рук былі выяўленыя толь-кі дробныя фрагменты. Пад касцяком мелася праслойка зямлі, перамяшанай з вуголлем і попелам, дыяметрам каля 3 м (мал. 15: 1) (зве-руго 1974, с. 6—7; звяруга 2001, с. 174—175).

Пры пахаванні быў выяўлены кругавы гар-шчок з канічным тулавам і адагнутым вонкі асіметрычным S-падобным венцам са зрэза-ным краем (мал. 15: 2), які змяшчаўся ў нагах, злева ад левага ступака касцяка (мал. 16; 17). вышыня пасудзіны — 9,9 см, дыяметр венца — 10,3 см, дыяметр плечукоў — 11,3 см, дыяметр


2. можна меркаваць, што гэта рэшткі нейкай аднос-на сучаснай гаспадарчай яміны, вырытай у насы-пе кургана.

донца — 8 см. цеста карычнева-шэрага колеру з дамешкам пяску і дробнай жарствы. на дон-цы маюцца сляды падсыпкі з пяску і кляймо ў выглядзе свастыкі. на падставе існуючых ана-логій, датаванне гаршка і, адпаведна, усяго па-хавальнага комплекса можа быць вызначана

Мал. 16. курганны мо-гільнік кастыкі, кур-ган 13, пахаванне па абрадзе інгумацыі, від з паўночнага ўсходу (фота я. г. звяругі)

Мал. 17. курганны могільнік кастыкі, курган 13, пахаванне па абрадзе інгумацыі, від з усходу (фота я. г. звяругі)



ў шырокіх межах хі—хіі стст. (Штыхов 1975, с. 81), хаця, у хіі ст., посуд з падобным афар-мленнем венца паступова выходзіць з ужытку (малевская-малевич 2005, с. 31—33).

Курган 15 размяшчаўся на ўсход з невя-лікім адхіленнем да поўначы ад кургана 1 і на паўночны ўсход ад кургана 13 (мал. 4) 1. раўчу-коў вакол аснавання не прасочвалася.

цэнтральная частка кургана складалася з гу-мусаванага пяску светла-шэрага колеру (мал. 18: 1). у паўночнай частцы насыпу меліся невялікія ўключэнні даволі чыстага жоўтага пяску. Праслой-ка жоўтага пяску мелася і ў цэнтры насыпу. на аснаванні была выяўлена праслойка гумусавана-га пяску цёмна-шэрага колеру. курган змяшчаў адразу тры пахаванні па абрадзе інгумацыі (зве-руго 1974, с. 7—8; звяруга 2001, с. 175).

Пахаванне 1 размяшчалася на аснаван-ні ў паўднёва-заходнім сектары. нажаль, я. г. звяруга дакладна не апісвае ўмовы яго выяўлення. мяркуючы па тэксце справаздачы, ад касцяка захаваўся толькі чэрап. аднак на плане пазначаныя і іншыя косткі, верагодна, выяўленыя ў пераадкладзеным выглядзе. у кожным разе, выказваць пэўныя меркаванні аб арыентацыі касцяка не падаецца магчымым. непадалёк ад пахавання былі выяўлены.

• два моцна каразіраваныя каваныя цвікі. Першы з іх мае даўжыню 2,9 см і асіметрыч-ную шляпку блізкай да авальнай формы паме-рам 1,5 × 1,1 см (мал. 18: 2), другі мае даўжыню 2,9 см і шляпку блізкай да трохвугольнай фор-


мы памерам 0,8 × 0,9 см (мал. 18: 3). зыходзячы з марфалагічных асаблівасцяў цвікоў, іх мож-на аднесці да новага часу і больш позніх перы-ядаў. разам з тым, інфармацыя аб абставінах іх выяўлення не дазваляе ўпэўнена адносіць цвікі менавіта да пахавальнага інвентара.

• два экзэмпляры бісеру. Першы з іх — цы-ліндрычны двухслойны, яго сярэдзіна зроблена з празрыстага бясколернага матэрыялу, а пок-рыўны слой — з непразрыстага тэракотавага (мал. 18: 4). другі экзэмпляр меў цыліндрычную форму і быў зроблены з белага непразрыстага матэрыялу (мал. 18: 5). можна з упэўненасцю сцвярджаць, што па сваіх тэхналагічных асаблі-васцях абодва экзэмпляры нагадваюць адносна сучасны бісер. найбольш верагодным падаецца тое, што яны трапілі ў пахаванне ў выніку ад-носна нядаўняга перакопу, не раней за першую палову — сярэдзіну хх ст.

Пахаванне 2 знаходзілася амаль у цэнтры кургана (мал. 18: 1). стратыграфічныя на-зіранні дазволілі я. г. звярузе меркаваць, што яно было ўпускным. нябожчык ляжаў у выцягнутым стане на спіне галавой на захад з невялікім адхіленнем да поўдня. касцяк за-хаваўся адносна добра. каля касцяка, асабліва ў верхняй яго частцы, прасочваліся сляды спа-рахнелага дрэва, відаць, рэшткі труны. ніякіх прадметаў пры пахаванні выяўлена не было.

Пахаванне 3 належала дзіцёнку і, верагодна, таксама мела ўпускны характар. яно было вы-яўлена ў паўднёва-ўсходнім сектары (мал. 18: 1). касцяк ляжаў на спіне ў выцягнутым стане і быў арыентаваны галавой на паўднёвы захад. ніякіх прадметаў пры ім не знойдзена.

Мал. 18. курганны могільнік кастыкі, курган 15: 1 — план і профілі; 2, 3 — жалезныя цвікі; 4, 5 — пацеркі (1 — мал. я. г. звяругі, 2—4 — мал. і фота м. і. сцяпанавай)



такім чынам, два з трох пахаванняў у кур-гане 15, відавочна, упускныя (№ 2 і 3). Пры гэ-тым, канкрэтных дадзеных для іх датавання няма, хаця, відавочна, што змешчанае ў труне пахаванне 2 было здзейснена не раней за позна-сярэднявечны час. месца выяўлення пахаван-ня 1 таксама прымушае меркаваць, што яно не звязана з першапачатковым насыпам кургана і, адпаведна, можа разглядацца як больш позняе.

Курган 17 размяшчаўся ва ўсходняй част-цы могільніка (мал. 4) 1. Ён меў дыяметр 6,2 м і вышыню 0,8 м. Паводле словаў мясцовых жы-хароў, зафіксаваных я. г. звяругам у 1973 г., падчас Першай сусветнай вайны ў яго патра-піў снарад. у выніку чаго, у кургане ўтварыла-ся варонка, якая паступова заплыла.

насып амаль цалкам складаўся з шэрага супеску розных адценняў (мал. 19: 1). у вер-хняй частцы ён быў светла-шэрым, месцамі, жаўтаватым, унізе — цёмна-шэрым. Паводле звестак я. г. звяругі, «у насыпе, пачынаючы з самай яго вяршыні, траплялася дастатко-ва шмат фрагментаў керамікі. Пераважалі фрагменты ляпных пасудзін, але сустракалі-ся і кругавыя, у тым ліку познія. Відаць, час-тка керамікі аказалася ў насыпе пры ўзвяд-зенні кургана (верагодна, паблізу знаходзілася селішча). Другая частка была закінута ў сна-радную варонку ўжо ў нядаўні час» (зверуго 1974, с. 8—9; звяруга 2001, с. 175) 2.


2. на вялікі жаль, падрабязнае апісанне выяўленай керамікі я. г. звяругам ажыццёўлена не было, гэтаксама як і яе замалёўка. выявіць месца за-хавання керамічнай калекцыі з раскопак курга-на 17 аўтары не змаглі.

акрамя керамікі, у насыпе на розных узроў-нях быў выяўлены шэраг індывідуальных зна-ходак.

• Падчас разборкі паўднёвай перамычкі не-пасрэдна пад дзірванам знаходзілася глінянае біканічнае праселка, пакрытае расколінамі і дэфармаванае ў выніку другаснага абпалу (мал. 20: 3). яго вышыня — 1,5 см, дыяметр — 3,4 × 3,2 см, дыяметр адтуліны — 1,2—1,3 см.

• ніжэй за яго было выяўлена жалезнае ка-разіраванае шыла даўжынёй 11,7 см (мал. 20: 4).

• на ўзроўні старажытнай дзённай паверхні паблізу ад кругавога гаршка знойдзены фраг-мент яшчэ аднаго праселка 3.

• непадалёк ад папярэдняга артэфакта была выяўлена жалезная ігла (мал. 20: 5), верагод-на, пакрытая акалінай. яе даўжыня — 6,6 см, дыяметр — 0,2 см.

• Побач з чэрапам знаходзілася моцна ка-разіраванае лязо жалезнага нажа (мал. 20: 6). даўжыня фрагмента — 6 см, шырыня ляза — 1 см, таўшчыня спінкі — 0,3 см.

• непадалёк ад краю насыпу былі выяўле-ны фрагменты двух тачыльных брускоў. Пер-шы з іх належаў да адносна невялікага па памеры асялка (мал. 20: 7). другі з’яўляецца фрагментам дастакова масіўнага тачыльнага бруска (мал. 20: 8). даўжыня захаванай част-кі — 6,9 см. брусок быў прамавугольным у ся-чэнні — 3,9 × 2,8 см.

я. г. звяруга меркаваў, што «не выключана, што нейкая частка знойдзеных у кургане рэ-чаў трапіла ў насып разам з культурным сло-

3. выява дадзенага артэфакта ў справаздачы адсут-нічае. месца яго захавання засталося не вызна-чаным.

Мал. 19. курганны могільнік кастыкі, курган 17: 1 — план і профілі; 2 — кру-гавы гаршчок (1 — мал. я. г. звяругі, 2 — мал. м. і. сцяпанавай)



ем селішча. і гэтыя рэчы непасрэдных адносін для пахавання не мелі. але не выключана і другое меркаванне: пахавальны інвентар быў перамяшаны снарадам».

Пахаванне па абрадзе інгумацыі выяўлена ў пашкоджаным выглядзе (мал. 19: 1). акра-мя чэрапа, які знаходзіўся ў цэнтры кургана, у паўднёва-ўсходнім сектары быў знойдзены фрагмент косткі галёнкі. дадатковым сведчан-нем пашкоджанасці пахавання я. г. звяруга палічыў факт празмерна блізкага размяшчэн-ня чэрапа і кругавога гаршка (мал. 19: 1). гар-шчок мае канічнае тулава з моцна прафілява-ным плечуком і адагнутым вонкі венцам. на ўнутраным баку венца прасочваецца адносна слаба выяўлены жалабок. вышыня пасудзі-ны — 9 см, дыяметр венца — 10 см, дыяметр плечукоў — каля 12 см, дыяметр донца — 8 см. Па плечуку нанесены арнамент у выглядзе дробнай хвалі. цеста светла-карычневага ко-леру з дамешкам жарствы і буйназярністага пяску. на донцы маюцца сляды падсыпкі з пяску. на падставе існуючых аналогій, дата-ванне пасудзіны і, адпаведна, пахавальнага комплекса можа быць вызначана ў шырокіх межах хі—хіі стст. (малевская-малевич 2005, рис. 31: 9, 32: 8, 34: 5; Штыхов 1975, рис. 42: 17—18, 27—28).

ДАТАВАННЕ І пАхАВАЛьНы АбРАД КУРГАННАГА МОГІЛьНІКА

КАсТыКІ НА пАДсТАВЕ МАТэРыЯЛАў РАсКОпАК 1973 г.я. г. звяруга датаваў даследаваныя ім

у кастыках курганы хі—хіі стст. (звяруга 2001, с. 175). з гэтым меркаваннем пагадзіў-ся г. в. Штыхаў (Штыхаў 1992, с. 83). разам з тым, удакладненне храналогіі асобных артэ-

фактаў і пахавальных комплексаў дазваляе звузіць іх датаванне (табл. 2) і больш даклад-на вызначыць месца некропаля ў кастыках на храналагічнай шкале пахавальных помнікаў вярхоўяў віліі.

варта адзначыць, што ў адным з сямі дасле-даваных у 1973 г. курганоў пахаванне, вера-годна, выяўлена не было, а тры даследаваныя ў ім касцякі з’яўляюцца ўпускнымі і належаць да больш позняга часу — яны былі здзейсне-ныя не раней за новы час.

адносна вузкае датаванне курганоў 3 (сярэд-зіна — другая палова хі ст.), 5 (другая палова хі—хіі ст.), 11 (канец хі — пачатак хіі ст.), 1 (хіі ст.) дазваляе меркаваць, што некропаль у кастыках функцыянаваў напрацягу сярэдзіны хі—хіі стст.

Пахавальны абрад могільніка ў кастыках адрозніваецца аднастайнасцю і пэўнай стабіль-насцю. ва ўсіх курганах пахаванні па абрадзе інгумацыі змяшчаліся на аснаванні насыпаў. у тых выпадках, калі арыенціроўку целаў ня-божчыкаў атрымалася зафіксаваць, яны былі скіраваныя галовамі на захад з большымі ці меншымі адхіленнямі да поўначы ці поўдня. выключэннем з’яўляецца толькі пахаванне 1 у кургане 5, якое было арыентаванае галавой на поўнач, магчыма, з невялікім адхіленнем да захаду. Пэўных слядоў пахавальных канструк-цый ў працэсе раскопак выяўлена не было.

вакол чатырох з сямі даследаваных курганоў (№ 1, 3, 5, 13) на ўзроўні дзённай паверхні пра-сочваліся раўчукі. нажаль, падчас раскопак 1973 г. мэтанакіраванае вывучэнне раўчукоў не ажыццяўлася, што не дазваляе выказваць пэўныя меркаванні аб іх глыбіні і размяшчэнні адносна насыпаў.

колькасць даследаваных курганоў не дае магчымасцяў падрабязна ахарактарыза-ваць пахавальны інвентар могільніка, але

Мал. 20. курганны могільнік кастыкі, матэрыялы з культурнага слоя паселішча, выяўленыя ў насыпах курганоў: 1 — фрагмент глінянага праселка (курган 3); 2 — глінянае праселка (курган 5); 3 — глінянае праселка; 4 — жалезнае шыла; 5 — жалезная ігла; 6 — лязо жалезнага нажа; 7, 8 — каменныя тачыльныя брускі (3—8 — курган 17 (1—6, 8 — мал. м. і. сцяпанавай, 7 — мал. я. г. звяругі))



пэўныя высновы на гэты конт усё ж зрабіць можна (табл. 3). большасць раскапаных па-хаванняў суправаджалася кругавым посудам. яшчэ адным часта сустракаемым прадметам з’яўляюцца нажы, якія былі выяўлены чаты-ры разы. адзінае пахаванне, якое можа быць вызначана як мужчынскае (курган 1), суправа-джалася сякерай.

інвентар жаночых пахаванняў складаец-ца з пярсцёнкаў, шыйнай грыўні (курган 11), шкляных пацерак, якія выкарыстоўваліся і ў якасці ўпрыгажэнняў шыі ў складзе караляў, і для аздаблення галаўных убораў (курган 3), скроневых колцаў.

выяўленыя ў кастыках скроневыя колцы належаць да двух тыпаў — бранзалетапа-добных з завязанымі канцамі (курган 11) і пярсцёнкападобных (пахаванне 1 у кургане 5). бранзалетападобныя скроневыя колцы тра-дыцыйна лічацца тыповым галаўным упрыга-жэннем крывічоў (левашева 1967, с. 16; седов 1970, рис. 19; степанова 2010, с. 283; Шмидт 2012, с. 91—92; Штыхаў 1992, с. 68). разам з тым, тэрыторыя, на якой ужо з першай паловы

хі ст. вядомыя серыйныя знаходкі падобных скроневых колцаў, уключае не толькі рэгіёны, што традыцыйна разглядаюцца як арэал рас-селяння крывічоў, — вярхоўі волгі, заходняй дзвіны і дняпра, але і волга-окскае міжрэч-ча (у прыватнасці, уладзімірскія курганы і белазер’е), мяшчэрскую нізменнасць (могіль-нікі ў міжрэччы рэк ака і клязьма на ўсход ад каломны і на поўнач і паўночны захад ад касімава, пераважна, у былым касімаўскім павеце разанскай губерніі, якія звязваюць з мяшчэрай). Па меркаванні ю. м. лесмана, геаграфія і храналогія распаўсюджання бран-залетападобных скроневых колцаў адпавядае, у першую чаргу, не пэўнаму летапіснаму «пле-мені», а той частцы тэрыторыі старажытнай русі, дзе сфарміраваліся Полацкая, смаленс-кая і растова-суздальская землі (лесман 2014, с. 53—54).

такім чынам, аналіз матэрыялаў даследа-ванняў курганнага могільніка кастыкі, ажыц-цёўленых я. г. звяругам у 1973 г., дазваляе меркаваць, што некропаль функцыянаваў на-працягу сярэдзіны хі—хіі стст. Ён належаў

Табліца 2. курганны могільнік кастыкі. датаванне і абрад пахавальных комплексаў, даследаваных у 1973 г.

кур-ган, № абрад арыенцірока датаванне, ст. мал. № заўвагі

1 інгумацыя на аснаванні галавой на паўночны захад хіі 5: 1 —3 тое самае галавой на захад сяр. — др. п. хі 9: 1 —5 Пахаванне 1 — тое

самаегалавой на поўнач, магчыма, з невялікім адхіленнем да захаду

др. п. хі—хіі 12: 1 —

5 Пахаванне 2 — тое самае

галавой на паўночны захад таксама 12: 1 —

11 тое самае галавой на захад кан. хі — пач. хіі 13: 1 —13 тое самае галавой на захад з адхіленнем

да поўначыхі—хіі 15: 1 —

15 Пахаванне 1 — тое самае

арыенціроўка не вызначана Позняе сярэднявеч-ча ці новы час

18: 1 Пашкоджанае

15 Пахаванне 2 — інгума-цыя ў труне ў насыпе

галавой на захад з невялікім адхіленнем да поўдня

таксама 18: 1 Пашкоджанае

15 Пахаванне 3 — інгума-цыя ў насыпе (?)

галавой на захад з невялікім адхіленнем да поўдня

таксама 18: 1 Пашкоджанае

17 інгумацыя на аснаванні арыенціроўка не вызначана хі—хіі 19: 1 Пашкоджанае

Табліца 3. курганны могільнік кастыкі. інвентар пахавальных комплексаў, даследаваных у 1973 г.

курган, № верагодны пол

інвентар

мал.кругавы посуд

Прадметы побыту, нажы зброя

упрыгажэнні

рук шыі галавы пацеркі

1 мужчына × × × × — — — 83 жанчына × × — × — — × 9: 2—5, 10

5, пах. 1 жанчына × × — — — × — 12: 2—411 жанчына × × — × × × × 13: 2, 1413 не вызначаны × — — — — — — 15: 217 не вызначаны × — — — — — — 19: 2



групе жыхароў Полацкай зямлі, якая ажыц-цяўляла пахаванні па абрадзе інгумацыі на аснаванні насыпаў, скіраваныя галовамі на захад. гэта, у сваю чаргу, дазваляе меркава-ць, што члены старажытнага калектыву, якія пакінулі некропаль у кастыках, мелі пэўнае ўяўленне аб хрысціянскай пахавальнай абрад-насці.

МАТэРыЯЛы РАсКОпАК 1973 г., НЕ ЗВЯЗАНыЯ З пАхАВАЛьНыМІ

КОМпЛЕКсАМІу працэссе даследавання курганных насы-

паў у 1973 г. я. г. звяругам быў выяўлены шэ-раг артэфактаў, не звязаных з пахавальнымі комплексамі (табл. 4). нажаль, не ўсе гэтыя знаходкі былі замаляваныя альбо сфатаграфа-ваныя падчас падрыхтоўкі справаздачнай да-кументацыі, а пасля перададзеныя на пастаян-нае захаванне ў музейныя зборы. нягледзячы на гэта, можна меркаваць, што выяўленыя ар-тэфакты належаць да розных храналагічных перыядаў.

найбольш старажытным з выяўленых артэ-фактаў, верагодна, з’яўляецца каменнае цяс-ла, знойдзенае ў насыпе кургана 1. няглед-зячы на адсутнасць выявы самога артэфакта, можна выказаць самыя агульныя меркаванні аб яго магчымым датаванні. каменныя цяслы былі шырока распаўсюджаны ў неаліце і эпо-ху бронзы, але іх выкарыстанне працягвалася і ў раннім жалезным веку (егорейченко, 2006, с. 28—29).

астатнія індывідуальныя знаходкі з на-сыпаў курганоў належаць да больш позня-га часу (табл. 4). найбольшую каштоўнасць для вызначэння храналогіі паселішча, якое папярэднічала функцыянаванню некропа-ля, маюць знаходкі гліняных праселак. два з іх — фрагмент з насыпа кургана 3 (мал. 20: 1)

і цэлае праселка са слядамі другаснага абпа-лу з кургана 17 (мал. 20: 3) належаць да тыпу біканічных. распаўсюджанне такіх праселак ў побыце насельніцтва культур лясной зоны па-чынаецца з позназарубінецкага перыяда (ло-патин, Фурасьев 2007, с. 55), хаця час іх най-больш шырокага распаўсюджання прыпадае на трэцюю чвэрць і тыс. н. э. (михайлова 2014, с. 159; митрофанов 1978, с. 114; Шадыра 2006, с. 80). варта адзначыць, што ў паўночнай бела-русі, у прыватнасці, у арэале культуры смален-ска-полацкіх доўгіх курганоў, выкарыстанне біканічных гліняных праселак працягвалася да самага канца і тыс. н. э. (енуков 1990, с. 72) і нават да пачатку хі ст. (Плавінскі 2017б, 36: 5). у рэгіёне верхняга Павілля іх знаходкі бі-канічных праселак могуць атаясамлівацца са старажытнасцямі банцараўскай археалагіч-най культуры, чыё датаванне вызначаецца ў межах V—VIII стст. (митрофанов 1978, с. 114, 152—153; Шадыра 1999, с. 374—375). трэцяе праселка, знойдзенае ў насыпе кургана 5 мае дыскападобную форму (мал. 20: 2) і можа быць датаванае ў шырокіх межах другой паловы і тыс. н. э. (Шадыра 1999, с. 374—375).

вузкае датаванне астатніх знаходак, якія былі выяўленыя падчас даследавання курга-на 17 (шыла, ігла, лязо нажа і два фрагменты тачыльных брускоў (мал. 20: 4—8)) не ўяўля-ецца магчымым. разам з тым, цалкам віда-вочна, што яны належаць да часу не раней за мяжу і тыс. да н. э. — і тыс. н. э. — эпохі, калі ў побыце насельніцтва культуры штрыхава-най керамікі беларускага Панямоння шырока распаўсюджваюцца разнастайныя металічныя вырабы (егорейченко 2006, с. 79; митрофанов 1978, с. 42; мядзведзеў 1996, с. 51). такому меркаванню не супярэчыць і наяўнасць у на-сыпе кургана 17 фрагментаў ляпнога посуду.

выяўленне такой значнай колькасці роз-начасовых артэфактаў у насыпах курганоў не

Табліца 4. курганны могільнік кастыкі, 1973 г. артэфакты, не звязаныя з пахавальнымі комплексамі

курган, № месца выяўлення ў насыпе апісанне артэфакта мал.

1 у паўднёва-ўсходнім сектары каменнае цясла —3 у паўднёвай перамычцы Фрагмент глінянага праселка 20: 15 непадалёк ад цэнтра кургана глінянае праселка 20: 2

17 «У насыпе, пачынаючы з самай яго вяршыні»

«Дастаткова шмат фрагментаў керамікі… Перава-жалі фрагменты ляпных пасудзін, але сустракаліся і кругавыя, у тым ліку познія»

—

17 у паўднёвай перамычцы глінянае праселка 20: 317 тое самае жалезнае шыла 20: 417 на аснаванні Фрагмент гінянага праселка —17 тое самае жалезная ігла 20: 517 тое самае лязо нажа 20: 617 непадалёк ад краю насыпу Фрагмент тачыльнага бруска 20: 717 тое самае тое самае 20: 8



пакідае сумненняў у тым, што яны былі на-сыпаныя з культурнага слою паселішча, які ўтрымліваў розначасовыя матэрыялы. наяў-насць раўчукоў вакол чатырох з сямі дасле-даваных курганоў сведчыць аб тым, што яны цалкам ці часткова насыпаліся з грунту, узя-тага на месцы. гэта, у сваю чаргу, дазваляе меркаваць, што на беразе віліі, дзе ў сярэдзі-не хі—хіі стст. функцыянаваў курганны мо-гільнік, да таго існавала адкрытае паселішча кастыкі іі.

аб тым, што курганы могільніка кастыкі насыпаныя з культурнага слою сведчыць і іх стратыграфія. усе даследаваныя насыпы скла-даліся з праслоек пяску розных адценняў — чыстага жоўтага пяску і гумусаванага пяску шэрага ці цёмна-шэрага колераў (мал. 5; 9: 1; 12: 1; 13: 1; 15: 1; 18: 1; 19: 1). у сувязі з гэтым выклікае пэўнае здзіўленне, што фрагменты ляпной і кругавой керамікі былі выяўлены толькі ў моцна пашкоджаным насыпе кур-гана 17. менавіта ў працэсе раскопак гэтага насыпу я. г. звяруга выказаў меркаванне аб тым, што частка фрагментаў керамікі магла патрапіць сюды з культурнага слоя селішча, якое знаходзілася паблізу ад яго (зверуго 1974, с. 8—9; звяруга 2001, с. 175). але поўнай упэў-ненасці ў гэтым у даследчыка ўсё ж, здаецца, не было.

здзіўляе таксама і тое, што я. г. звяруга не звяртае ўвагу на поўнае падабенства стратыг-рафіі ўсіх сямі курганоў і на наяўнасць у на-сыпах 1, 3 і 5 асобных артэфактаў, якія маглі патрапіць сюды толькі разам з культурным слоем.

на наш погляд, аналіз матэрыялаў, выяў-леных падчас раскопак 1973 г. і не звязаныя з пахавальнымі комплексамі, надзейна сведчы-ць, што курганны могільнік кастыкі ўзнік на месцы адкрытага паселішча, якое, мяркуючы па выяўленых падчас раскопак 1973 г. матэ-рыялах, магло існаваць ужо ў неаліце, у эпоху бронзы ці ў раннім жалезным веку, але актыў-на функцыянавала ў трэцяй чвэрці і тыс. н. э. гэтаксама відавочна, што ўсе даследаваныя курганы былі ўзведзены з ўзятага на месцы культурнага слою.

ВЕРыФІКАЦыЯ ВыНІКАў АНАЛІЗУ МАТэРыЯЛАў ДАсЛЕДАВАННЯў

1973 г.: РАсКОпКІ 2016 І 2018 гг.з мэтай верыфікацыі высноваў, зробленых

у працэсе паўторнай апрацоўкі апрацоўкі ма-тэрыялаў раскопак курганнага могільніка кастыкі, даследаванні помніка былі адноўле-ныя ў 2016 г. (мал. 4) (Pławinski 2017; Плавінс-кі 2017а) і працягнутыя ў 2018 г.

у выніку раскопак кургана 4 было выяўлена, што ён змяшчаў пахаванне па абрадзе інгума-цыі на аснаванні. нажаль, ступень пашкоджа-насці насыпу і парэшткаў трупапакладння не

дазваляюць выказваць пэўныя меркаванні аб арыенціроўцы цела і асаблівасцях пахаваль-нага абраду. разам з тым, захаваныя прад-меты інвентару (мал. 21) даюць магчымасць датаваць курган другой паловай хі — пачат-кам хіі ст., што цалкам укладаецца ў храна-лагічныя межы функцыянавання некропаля, вызначаныя на падставе аналізу матэрыялаў раскопак 1973 г.

у працэсе даследаванняў 2016 і 2018 гг., было вызначана, што пахавальныя насыпы старажытнарускага часу ўзводзіліся на месцы адкрытага паселішча, якое атрымала назву кастыкі іі. вывучэнне культурнага слою па-селішча выявіла, што яно існавала напрацягу доўгага часу. у культурным слаі пад курганамі і ў міжкурганнай прасторы, а таксама ў пера-адкладзеным культурным слаі, з якога склада-юцца насыпы, знойдзены матэрыялы позняга неаліту і пачатку эпохі бронзы, посуд позняга этапу культуры штрыхаванай керамікі і, дру-гой чвэрці і тыс. н. э., а таксама рэчавы і кера-мічны наборы, характэрныя для банцараўскай культуры трэцяй чвэрці і тыс. н. э. раскопкі, ажыццёўленыя ў 2018 г. пацвердзілі гэтыя вы-сновы.

Мал. 21. курганны могільнік кастыкі, курган 4 (раскопкі 2016 г.), пахавальны інвентар: 1 — кру-гавы гаршчок; 2 — скроневае колца; 3 — пярсцёнак (мал. м. а. Плавінскага)



такім чынам, комплексны аналіз матэры-ялаў раскопак 1973 г. і аднаўленне даследа-ванняў на новым метадычным узроўні ў 2016 і 2018 гг. дазволілі вызначыць, што археалагіч-ны комплекс кастыкі складаецца са шматслой-нага адкрытага паселішча кастыкі іі і курган-нага могільніка сярэдзіны хі—хіі ст. кастыкі.

Прыведзеныя вынікі даследаванняў комп-лекса археалагічных помнікаў кастыкі яскра-ва сведчаць не толькі аб неабходнасці пад-рабязнага вывучэння і дэталёвай публікаці назапашаных археалагічных калекцый, але і аб перспектыўнасці верыфікацыі высноваў па-пярэдніх пакаленняў навукоўцаў шляхам пра-вядзення новых палявых даследаванняў добра вядомых у навуковай літаратуры помнікаў на сучасным метадычным узроўні.

ЛІТАРАТУРАегорейченко, а. а. 2006. Культуры штрихован-

ной керамики. минск: бгу.енуков, в. в. 1990. Ранние этапы формирования

смоленско-полоцких кривичей (по археологическим данным). москва: кгПу.

захаров, с. д., кузина, и. н. 2008. изделия из стекла и каменные бусы. в: захаров, с. д. (ред.). археология севернорусской деревни X—XIII веков. Средневековые поселения и могильники на Кубенс-ком озере. москва: наука, 2: материальная культу-ра и хронология, c. 142-215.

зверуго, я. г. 1974. Отчет о полевых исследова-ниях верхненеманского отряда Белорусской архео-логической экспедиции в 1973 г. Фанд цна нан беларусі, справа 449.

зверуго, я. г. 1989. Верхнее Понеманье в IX—XIII вв. минск: наука и техника, 1989.

звяруга, я. г. 2001. даследаванні курганных мо-гільнікаў у вярхоўях віліі. Матэрыялы па археало-гіі Беларусі, 3, c. 173-186.

звяруга, я. г., 2005. Беларускае Павілле ў жалез-ным веку і раннім сярэдневякоўі. мінск: інстытут гісторыі нан беларусі. матэрыялы па археалогіі беларусі, 10.

казей, в. у., Штыхаў, г. в., 2009. ізбішча. в: бяло-ва, т. у. (ред.). археалогія Беларусі: энцыклапедыя. мінск: беларуская энцыклапедыя, 1, c. 381-382.

каменецкая, е. в. 1976. керамика смоленска хіі—хііі веков. Проблемы истории СССР, V, c. 40-55.

кирпичников, а. н. 1966. Древнерусское оружие. москва; ленинград: наука, 2: копья, сулицы, бое-вые топоры, булавы, кистени IX—XIII вв. свод архе-ологических источников, е 1—36.

колчин, б. а. 1959. железообрабатывающее про-изводство новгорода великого. Материалы и иссле-дования по археологии СССР, 65, c. 7-120.

колчин, б. а. 1982. хронология новгородских древностей. в: колчин, б. а., янин, в. л. (ред.). нов-городский сборник: 50 лет раскопок в новгороде. москва: наука, c. 156-177.

левашева, в. П. 1967. височные кольца. Труды ГИМ, 43: очерки по истории русской деревни х—хііі вв., c. 7-54.

лесман, ю. м. 1990. хронология ювелирных из-делий новгорода (X—XIV вв.). Материалы по архе-ологии новгорода. 1988, c. 29-98.

лесман, ю. м. 2014. скандинавский компонент древнерусской культуры. Stratum plus, 5, c. 43-93.

лопатин, н. в., Фурасьев, а. г. 2007. Северные рубежи раннеславянского мира в III—V вв. москва: иа ран. раннеславянский мир, 8.

малевская-малевич, м. в. 2005. Керамика за-паднорусских городов х—хііі вв. санкт-Петербург: нестор-история.

минасян, р. с. 1980. четыре группы ножей вос-точной европы эпохи раннего средневековья (к воп-росу о появлении славянских форм в лесной зоне). археологический сборник Государственного Эрми-тажа, 21, c. 68-74.

митрофанов, а. г. 1978. Железный век средней Бе-лоруссии (VII—VI вв. до н. э. — VIII в. н. э.). минск: наука и техника.

михайлова, е. р. 2014. Вещевой комплекс куль-туры псковских длинных курганов: типология и хронология. Saarbrücken: LAP.

мядзведзеў, а. м. 1996. аб храналогіі помнікаў культуры штрыхаванй керамікі ў і—V стст. н. э. (па матэрыялах Панямоння). З глыбі вякоў: наш край: Гістарычна-культуралагічны зборнік, 1, c. 50-57.

Плавінскі, а. м., Плавінскі, м. а. 2002a. кур-ганны могільнік навасёлкі мядзельскага раёна (1: даследаванні 1961, 1962 гг.). Матэрыялы па археа-логіі Беларусі, 5, c. 179-191.

Плавінскі, а. м., Плавінскі, м. а. 2002b. кера-міка курганнага могільніка навасёлкі. Гісторыя і археалогія Полацка і Полацкай зямлі. Матэрыялы IV Міжнароднай навуковай канферэнцы, c. 194-206.

Плавінскі, м. а. 2007. сякеры другой паловы хі—хііі стст. з раскопак мінскага замчышча. Acta Archaeologica Albaruthenica, Iі, с. 68-85.

Плавінскі, м. а. 2017a. асноўныя вынікі дасле-даванняў археалагічнай экспедыцыі міжнароднага дзяржаўнага экалагічнага інстытута імя а. д. саха-рава беларускага дзяржаўнага ўніверсітэта. Саха-ровские чтения 2017 года: экологические проблемы XXI века: материалы 17-й международной научной конференции, 18—19 мая 2017 г., c. 28-29.

Плавінскі, м. а. 2017b. Курганны могільнік Па-гошча ў кантэксце сінхронных старажытнасцяў Браслаўскага Паазер’я. мінск: а. м. янушкевіч.

Плавінскі, м. а., дучыц, л. у., Плавінскі, а. м., Шадыра, в. і. 2014. Курганныя могільнікі заха-ду Браслаўскага Паазер’я (матэрыялы раскопак 1978—2010 гадоў). мінск: галіяфы.

Плавінскі, м. а., сцяпанава, м. і. 2017. новы тып жаночага пахавальнага галаўнога ўбору насельніц-тва верхняга Павілля эпохі сярэднявечча. Беларус-кі гістарычны часопіс, 1, c. 17-21.

Плавинский, н. а., степанова, м. и. 2017. ма-териалы к реконстркуции женского погребального головного убора населения верхнего Повилья XI в. в: мусин, а. е., Щеглова, о. а. (ред.). В камне и в бронзе. Сборник статей в честь анны Песковой. санкт-Петербург: иимк ран, c. 433-444.

радиньш, а. 2001. Погребальный обряд и ин-вентарь латгальских захоронений 10—13 веков. Archaeologia Lituana, 2, c. 65-118.

седов, в. в. 1970. Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья. москва: наука. материалы и исследо-вания по археологии ссср, 163.

седова, м. в. 1981. Ювелирные изделия древнего новгорода (х—XV вв.). москва: наука.

степанова, ю. в. 2010. височные кольца из древ-нерусских сельских памятников верхневолжья. Stratum plus, 5, c. 275-283.



столярова, к. к. 2015. золотостеклянные и се-ребростеклянные бусы древней руси: технология и хронология. Тверь, Тверская земля и сопредельные территории в эпоху Средневековья, 8, c. 7-14.

Фехнер, м. в. 1959. к вопросу об экономических связях древнерусской деревни. Труды ГИМ, 33: очерки по истории русской деревни х—хііі вв., c. 149-124.

Шадыра, в. і. 1999. банцараўская культура. в: Шадыра, в. і., вяргей, в. с. (ред.). археалогія Бела-русі у 4 т. мінск: беларуская навука, 2: жалезны век і ранняе сярэднявечча, с. 359-376.

Шадыра, в. і. 2006. Беларускае Падзвінне (і ты-сячагоддзе н. э.). мінск: інстытут гісторыі нан бе-ларусі.

Шмидт, е. а. 2012. Кривичи Смоленского Под-непровья и Подвинья (в свете археологичечких дан-ных). смоленск: свиток.

Штыхаў, г. в. 1992. Крывічы: Па матэрыялах раскопак курганоў у Паўночнай Беларусі. мінск: навука і тэхніка.

Штыхаў, г. в. 1997. курганы мінскага ўзвышша. в: заслаўскія чытанні, 1995 г.: матэрыялы міжна-роднай канферэнцыі. заслаўе: б. в., с. 67-73.

Штыхов, г. в. 1975. Древний Полоцк (IX—XIII вв.). минск: наука и техника.

Штыхов, г. в. 1992. круговая керамика Полоцкой земли х—хі вв. в сравнительном изучении. в: Плет-нёва, с. а. (ред.). Древнерусская керамика. москва: иа ран, с. 61-72.

Щапова, ю. л. 1956. стеклянные бусы древнего новгорода. Материалы и исследования по археоло-гии СССР, 55, c. 164-179.

Atgāzis, м. 1964. Latgaļu 9.—12. cirvji. Arheoloģija un etnogrāfija, VI, p. 105-125.

Iwanowska, G. 2006. Cmentarzysko kurhanowe w Żwirblach pod Wilnem. Wprowadzenie w problematykę. Katalog. Warszawa: Państwowe Museum Archeologic-zne w Warszawie.

Iwanowska, G., Kazakevičius, V. 2001. Kurhan 47 z mieczem z cmentarzyska w Żwirblach (Žvirblai). Lietu-vos archeologija, 21, s. 241-266.

Cehak-Hołubowiczowa, н. 1937. Meteriał i zagad-nienia cmentarzyska kurhanowego koło wsi Nawry w powiece Postawskim. Rocznik arheologiczny, 1, s. 5-49.

Michelbertas, M. 2004. Pajusčio pilkapinas. Viln-ius. Archaeologia Lituana. A serija, Lietuvos laidojimo paminklai: monografijos, 1.

Pławinski, м. 2017. Badania cmentarzysk kur-hanowych w Nawrach i Kostykach nad górną Wilią w 2016 roku. Badania archeologiczne w Polsce środkowowschodniej, zachodniej Białorusi i Ukrainie w roku 2016: streszczenia referatów XXXIII konferencji, s. 40-41.

Tyszkiewicz, K. 1871. Wilija i jej brzegi: pod względem hydrograficznym, historycznym, archeologic-znym i etnograficznym. Drezno: Deukiem i nakladem J. I. Krazsewskiego.

REfEREnCEsYegoreychenko, A. A. 2006. Kul’tury shtrikhovannoy

keramiki. Minsk: BGU.Yenukov, V. V. 1990. Ranniye etapy formirovaniya smo-

lensko-polotskikh krivichey (po arkheologicheskim dannym). Moskva: KGPU.

Zakharov, S. D., Kuzina, I.N. 2008. Izdeliya iz stekla i kamennyye busy. In: Zakharov, S. D. (ed.). Arkheologiya severnorusskoy derevni X—XIII vekov. Srednevekovyye pose-

leniya i mogil’niki na Kubenskom ozere. Moskva: Nauka, 2: Material’naya kul’tura i khronologiya, s. 142-215.

Zverugo, J. G. 1974. Otchet o polevykh issledovaniyakh verkhnenemanskogo otryada Belorusskoy arkheologicheskoy ekspeditsii v 1973 g. FAND CNA NAN Bielarusi, sprava 449.

Zverugo, J. G. 1989. Verkhneye Poneman’ye v IX—XIII vv. Minsk: Nauka i tekhnika, 1989.

Zviaruha, J. H. 2001. Dasliedavanni kurhannych mohiĺnikaŭ u viarchoŭjach Vilii. Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 3, s. 173-186.

Zviaruha, J. H., 2005. Bielaruskaje Pavillie ŭ žalieznym vieku i rannim siarednieviakoŭi. Minsk: Instytut historyi NAN Bielarusi. Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 10.

Kaziej, V. U., Štychaŭ, H. V., 2009. Izbišča. In: Bialova, T. U. (ed.). Archiealohija Bielarusi: encyklapiedyja. Minsk: Bielaruskaja encyklapiedyja, 1, s. 381-382.

Kamenetskaya, Ye. V. 1976. Keramika Smolenska хіі—хііі vekov. Problemy istorii SSSR, V, s. 40-55.

Kirpichnikov, A.N. 1966. Drevnerusskoye oruzhiye. Mosk-va; Leningrad: Nauka, 2: Kop’ya, sulitsy, boyevyye topory, bulavy, kisteni IX—XIII vv. Svod arkheologicheskikh istoch-nikov, е 1—36.

Kolchin, B. A. 1959. Zhelezoobrabatyvayushcheye proiz-vodstvo Novgoroda Velikogo. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 65, s. 7-120.

Kolchin, B. A. 1982. Khronologiya novgorodskikh drevnos-tey. In: Kolchin, B. A., Yanin, V. L. (ed.). Novgorodskiy sbornik: 50 let raskopok v Novgorode. Moskva: Nauka, s. 156-177.

Levasheva, V. P. 1967. Visochnyye kol’tsa. Trudy GIM, 43: Ocherki po istorii russkoy derevni х—хііі vv., s. 7-54.

Lesman, Y. M. 1990. Khronologiya yuvelirnykh izdeliy Novgoroda (X—XIV vv.). Materialy po arkheologii Novgoroda. 1988, s. 29-98

Lesman, Y. M. 2014. Skandinavskiy komponent drevnerusskoy kul’tury. Stratum plus, 5, s. 43-93.

Lopatin, N. V., Furas’yev, A. G. 2007. Severnyye rubezhi ranneslavyanskogo mira v III—V vv. Moskva: IA RAN. Ran-neslavyanskiy mir, 8.

Malevskaya-Malevich, M. V. 2005. Keramika zapad-norusskikh gorodov х—хііі vv. Sankt-Peterburg: Nestor-Is-toriya.

Minasyan, R. S. 1980. Chetyre gruppy nozhey Vostochnoy Yevropy epokhi rannego srednevekov’ya (k voprosu o poyav-lenii slavyanskikh form v lesnoy zone). Arkheologicheskiy sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha, 21, s. 68-74.

Mitrofanov, A. G. 1978. Zheleznyy vek sredney Belorussii (VII—VI vv. do n. e. — VIII v. n. e.). Minsk: Nauka i tekhni-ka.

Mikhaylova, е. R. 2014. Veshchevoy kompleks kul’tury psk-ovskikh dlinnykh kurganov: tipologiya i khronologiya. Saar-brücken: LAP.

Miadzviedzieŭ, A. M. 1996. Ab chranalohii pomnikaŭ kuĺtury štrychavanj kieramiki ŭ I—V stst. n. e. (pa matery-jalach Paniamonnia). Z hlybi viakoŭ: Naš kraj: Histaryčna-kuĺturalahičny zbornik, 1, s. 50-57.

Plavinski, A. M., Plavinski, M. A. 2002a. Kurhanny mohiĺnik Navasiolki Miadzieĺskaha rajona (1. Dasliedavan-ni 1961, 1962 hh.). Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 5, s. 179-191.

Plavinski, A. M., Plavinski, M. A. 2002b. Kieramika kur-hannaha mohiĺnika Navasiolki. Historyja i archiealohija Pol-acka i Polackaj ziamli. Materyjaly IV Mižnarodnaj navukovaj kanfierency, s. 194-206.

Plavinski, M. A. 2007. Siakiery druhoj palovy хі—хііі stst. z raskopak Minskaha zamčyšča. Acta Archaeologica Albaru-thenica, II, s. 68-85.

Plavinski, M. A. 2017a. Asnoŭnyja vyniki dasliedavanniaŭ archiealahičnaj ekspiedycyi Mižnarodnaha dziaržaŭnaha ekalahičnaha instytuta imia A.D. Sacharava Bielaruska-ha dziaržaŭnaha ŭniviersiteta. Sakharovskiye chteniya 2017 goda: ekologicheskiye problemy XXI veka: materialy 17-y mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii, 18—19 maya 2017 g., s. 28-29.

Plavinski, M. A. 2017b. Kurhanny mohiĺnik Pahošča ŭ kantekscie sinchronnych staražytnasciaŭ Braslaŭskaha Paa-zierja. Minsk: A. M. Januškievič.

Plavinski, M. A., Dučyc, L. U., Plavinski, A. M., Šadyra, V. I. 2014. Kurhannyja mohiĺniki zachadu Braslaŭskaha



Paazierja (materyjaly raskopak 1978—2010 hadoŭ). Minsk: Halijafy.

Plavinski, M. A., Stsiapanava, M. I. 2017. Novy typ žanočaha pachavaĺnaha halaŭnoha ŭboru nasieĺnictva Vierch-niaha Pavillia epochi Siaredniaviečča. Bielaruski histaryčny časopis, 1, s. 17-21.

Plavinski, N. A., Stepanova, M. I. 2017. Materialy k rekon-strkutsii zhenskogo pogrebal’nogo golovnogo ubora naseleniya Verkhnego Povil’ya XI v. In: Misun, A., Shcheglova, O. (eds.). V kamne i v bronze. Sbornik statey v chest’ Anny Peskovoy. Sankt-Peterburg: IIMK RAN, s. 433-444.

Radin’sh, A. 2001. Pogrebal’nyy obryad i inventar’ latgal’skikh zakhoroneniy 10—13 vekov. Archaeologia Litu-ana, 2, s. 65-118.

Sedov, V. V. 1970. Slavyane Verkhnego Podneprov’ya i Podvin’ya. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 163.

Sedova, M. V. 1981. Yuvelirnyye izdeliya drevnego Novgoro-da (X—XV vv.). Moskva: Nauka.

Stepanova, Y. V. 2010. Visochnyye kol’tsa iz drevnerusskikh sel’skikh pamyatnikov Verkhnevolzh’ya. Stratum plus, 5, s. 275-283.

Stolyarova, K. K. 2015. Zolotosteklyannyye i serebro-steklyannyye busy Drevney Rusi: tekhnologiya i khronologi-ya. Tver’, Tverskaya zemlya i sopredel’nyye territorii v epokhu Srednevekov’ya, 8, s. 7-14.

Fekhner, M. V. 1959. K voprosu ob ekonomicheskikh svyazyakh drevnerusskoy derevni. Trudy Gosudarstvennogo Istoricheskogo muzeya, 33: Ocherki po istorii russkoy derevni X—XIII vv., s. 149-124.

Šadyra, V. I. 1999. Bancaraŭskaja kuĺtura. In: Šadyra, V. I., Viarhiej, V. S. (eds.). Archiealohija Bielarusi: u 4 t. Minsk: Bielaruskaja navuka, 2: Žaliezny viek i ranniaje siaredniaviečča, s. 359-376.

Šadyra, V. I. 2006. Bielaruskaje Padzvinnie (I tysiačahoddzie n. e.). Minsk: Instytut historyi NAN Bielarusi.

Shmidt, е. A. 2012. Krivichi Smolenskogo Podneprov’ya i Podvin’ya (v svete arkheologichechkikh dannykh). Smolensk: Svitok.

Štychaŭ, H. V. 1992. Kryvičy: Pa materyjalach raskopak kurhanoŭ u Paŭnočnaj Bielarusi. Minsk: Navuka i technika.

Štychaŭ, H. V. 1997. Kurhany Minskaha ŭzvyšša. Zaslaŭskija čytanni, 1995 h.: Materyjaly mižnarodnaj kanfi-erencyi. Zaslaŭje: b. v., s. 67-73.

Shtykhov, G. V. 1975. Drevniy Polotsk (IX—XIII vv.). Minsk: Nauka i tekhnika.

Shtykhov, G. V. 1992. Krugovaya keramika Polotskoy zemli х—хі vv. v sravnitel’nom izuchenii. In: Pletnova, S. A. (ed.). Drevnerusskaya keramika. Moskva: IA RAN, s. 61-72.

Shchapova, Yu. L. 1956. Steklyannyye busy Drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 55, s. 164-179.

Atgāzis, м. 1964. Latgaļu 9.—12. cirvji. Arheoloģija un etnogrāfija, VI, p. 105-125.

Iwanowska, G. 2006. Cmentarzysko kurhanowe w Żwirblach pod Wilnem. Wprowadzenie w problematykę. Katalog. Warszawa: Państwowe Museum Archeologiczne w Warszawie.

Iwanowska, G., Kazakevičius, V. 2001. Kurhan 47 z miec-zem z cmentarzyska w Żwirblach (Žvirblai). Lietuvos arche-ologija, 21, s. 241-266.

Cehak-Hołubowiczowa, н. 1937. Meteriał i zagadnienia cmentarzyska kurhanowego koło wsi Nawry w powiece Postawskim. Rocznik arheologiczny, 1, s. 5-49.

Michelbertas, M. 2004. Pajusčio pilkapinas. Vilnius. Ar-chaeologia Lituana. A serija, Lietuvos laidojimo paminklai: monografijos, 1.

Pławinski, м. 2017. Badania cmentarzysk kurhanowych w Nawrach i Kostykach nad górną Wilią w 2016 roku. Bada-nia archeologiczne w Polsce środkowowschodniej, zachodniej

Białorusi i Ukrainie w roku 2016: streszczenia referatów XXXIII konferencji, s. 40-41.

Tyszkiewicz, K. 1871. Wilija i jej brzegi: pod względem hy-drograficznym, historycznym, archeologicznym i etnograficz-nym. Drezno: Deukiem i nakladem J. I. Krazsewskiego.

M. A. Plavinski, M. I. Stsiapanava

Excavations of KastyKi Barrow cEmEtEry in thE

viliya uppEr rEachEs in 1973The complex of archaeological monuments near the

village Kastyki of the Viliejka district of the Minsk re-gion consists of an Old Rus’ barrow cemetery and an open settlement, which functioned from the late Neo-lithic period to the third quarter of the 1st millennium AD.

The complex of archaeological sites under the ques-tion is located in the eastern part of the village Kastyki in the upper reaches of the Vilija, on its right bank, 2.5 km from the confluence of the Servač River into Vilija River. For the first time, studies at Kastyki were carried out by K. Tyszkiewicz in 1856, when he exca-vated here one partially destroyed mound, contain-ing neither traces of burial nor burial goods. In 1973, J. Zviaruha conducted a study of the barrow cemetery in Kastyki and excavated here 7 burial mounds.

This article is devoted to the publication of materials from the Kastyki barrow cemetery, which took place in 1973 under the direction of J. Zviaruha. The focus is on rethinking the results of the 1973 excavations in the light of new research conducted in 2016 and 2018.

The analysis of materials from the excavation of the burial mound, carried out in 1973, suggests that the necropolis functioned during the middle of the 11th—12th centuries. It belonged to a group of residents of the Polatsk land, who made burials according to the rites of inhumation on the basis of burial mounds, with their heads directed to the west. This, in turn, suggests that the members of the Old Rus’ community, which left the necropolis in Kastyki, had a certain understanding of the Christian burial rites.

Keywords: barrow cemetery, Polatsk land, Old Rus’ period, burial complexes


пЛАВІНсКІ Миколай Олександрович, кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри, біло-руський державний університет, вул. далгабродська 23, мінск, 22070, білорусь, [email protected] mikalai a., Phd, assistant professor, Head of Department, Belarusian State University, 23 Dolgobrodskaya Street, Minsk, 220070, Belarus, [email protected].сЦЯпАНАВА Марія Ігорівна, викладач, біло-руський державний університет, вул. далгабродс-кая 23, мінск, 22070, білорусь, [email protected] maryia i., lecturer, Belarusian State University, 23 Dolgobrodskaya Street, Minsk, 220070, Belarus, [email protected].


удк: 904.4(477.72)”653”

С. О. Біляєва

АРхЕОЛОГІчНІ ДОсЛІДжЕННЯ ГОРОДищА ТА ФОРТЕЦІ ТЯГиН: ДЕЯКІ РЕЗУЛьТАТи ТА ЗАВДАННЯ

Статтю присвячено результатам археологіч-них досліджень південної ділянки Литовсько-Русь-кого кордону з Золотоординськими володіннями.

ключові слова: Південне прикордоння, фортеця Тягин, митниця, розкопки городища, литовська матеріальна культура, Золото Орда.

Вступ. історичний розвиток та матеріаль-на культура Північного Причорномор’я доби середньовіччя входять до кола актуальних пи-тань історії україни, поєднана із низкою доле-носних подій та наслідків. значна роль у їх ви-світленні належить археологічним пам’яткам, які репрезентують матеріальну культуру пів-денного прикордоння великого князівства литовського і руського із володіннями золотої орди. у історичному контексті це пов’язано із важливим політичним та економічним значен-ням регіону у відносинах із золотою ордою, італійськими містами-державами, які посіда-ли провідне місце у розвитку торгівлі у чорно-морському та середземноморському басейнах. саме тут, на торговому шляху із північного заходу на Південний схід, відбувалося функ-ціонування митниць та переправ (таванська і тягинська), облаштування фортифікаційних осередків держави. у хронологічному проміж-ку часу просування на Південь та формування південної ділянки кордону відмічені діяльніс-тю великого князя литовсько-руської держа-ви вітовта наприкінці XIV — першій половині XV ст. тому, конкретизація питань облашту-вання кордону, розбудови фортець, їх оточен-ня, матеріальна культура постали завданням спеціальних досліджень. Проте, археологічне вивчення регіону протягом тривалого часу не

було орієнтовано на цілеспрямоване вивчення пам’яток цього періоду.

Матеріали і методи. Перші роботи були розпочаті у 1914 р. відомий український ар-хеолог і краєзнавець в. і. гошкевич провів загальні обстеження на городищі біля с. тя-гинка (зараз — бериславського р-ну херсонсь-кої обл.), стаціонарні розкопки фортеці тягин та могильника. результати досліджень були надруковані у літопису херсонського музею у 1916р. (гошкевич 1916).

надзвичайно важливим об’єктом дослід-жень в. і. гошкевича була фортеця тягин, яку він пов’язував із будівельною діяльністю великого князя вітовта кінця XIV — почат-ку XV ст. з просуванням в бік чорного моря вздовж великих річкових артерій — дністра та дніпра, що дозволило охопити великий регіон Причорномор’я. до того ж, литовські зодчі зга-дуються у історичних джерелах, як будівничі фортець. відома думка, що у розбудові ранніх структур білгород-дністровської фортеці мог-ли також брати участь і литовські будівничі (Шлапак 2001, с. 37). Поки що це не знайшло підтвердження архітектурними дослідження-ми (Шлапак 2001, c. 146). Проте, м. Шлапак вважає достатньо правдоподібним те, що після руйнацій 1420 р. князь вітовт із литовськими будівничими міг надати допомогу молдавсько-му господарю олександру доброму (Шлапак 2001, с. 38). Під час обстеження структури фор-теці міжнародною Південною середньовічною експедицією проф. дж. беннетом були отри-мані деякі данні щодо раннього періоду будів-ництва та можливості побудови первинної ци-таделі (Finkel, Biliaieva, Ostapchuk 2008, p. 8).

Що стосується фортеці тягин, її перший до-слідник в. і. гошкевич (гошкевич 1916), ро-© с. о. біляєва, 2019



зуміючи значення пам’ятки, сподівався на продовження досліджень. на жаль, він так і зміг реалізувати власні плани, але результати робіт відкрили можливості первинного аналізу унікального об’єкту Півдня.

вивчення пам’ятки у хх — на початку ххі ст. пов’язане із іменами м. і. абікуло-вої, н. П. оленковського, с. в. бахматова, в. є. ілінського. утім, нажаль, ці роботи но-сили епізодичний характер і не постали пос-тійним цільовим науковим проектом. Питан-ня планування фортеці та городища в цілому залишилися не вирішеними. Проте, фортеця тягин була включена до списку пам’яток на-ціонального значення в межах нижньодніп-ровського національного природного парку.

у 2016 р. ми розпочали археологічне вив-чення пам’ятки (рис. 1), з перспективою плано-мірного дослідження її планування, забудови, матеріальної культури (біляєва, Фіалко, гу-

ленко 2017, с. 495—502). надзвичайно важли-вим було з’ясувати взаємозв’язок городища та фортеці. тому, ділянку (64 м2 разом із шурфом) було закладено у 150 м на захід від розкопу в. і. гошкевича на південно-західному краю території плато, де були помічені скупчення каменів та поглиблення. Під шаром дерну було виявлено глиняну трамбівку потужністю 0,2 м, каміння вапняку, пісковику та ракушняку. у північно-західній частині квадрату виявлена частина водоводу, який складався з фрагмен-та керамічної труби, укладеної між камінням. водовод продовжується в західному напрямку, що фіксується ще двома фрагментами глиня-них труб, один з яких завершується муфтою (патрубком). аналогічна конструкція водоводів простежена під час розкопок нижнього двору білгород-дністровської фортеці як конструк-тивний елемент системи водопостачання та во-довідведення.

у південній частині розкопу на глибині 0,12 м зафіксований лан-цюжок каменів завдовжки 6,5 м, що можливо залишився від будівлі. се-ред камінців була половинка жорна з ракушняку. крім того, під трамбів-кою на глибині 0,45 м зафіксовані рядки глиняно-лозових конструкцій, що збереглися у довжину до 3,5 м. (рис. 2). колекція речей, отриманих на розкопі засвідчує інтенсивну по-тужність культурного шару і близька за складом та культурною належ-ністю до знахідок в. і. гошкевича.

Рис. 1. розташування розкопів 2016—2017 рр. на території городища

Рис. 2. глиняно-лозові конструкції з розкопу 1


Біляєва, С. О. археологічні дослідження городища тягинка: деякі результати та завдання

найбільша кількість артефактів традиційно належить керамічним виробам, серед яких слід відмітити тарний, кухонний та столовий посуд, зокрема з ангобом та поливою зеленого та брунатного кольору. особливо слід відміти-ти посуд відкритих форм (чаші -миски) сграфі-то кінця XIV — XV ст. (рис. 3), аналогії яким є в очакові так білгороді-дністровськом, а також серед кераміки групи Південно-східний крим (біляєва 2012, с. 193, 182; тесленко 2018, с. 63). аналогії подібним зразкам кераміки сграфіто зустрічаються у шарах XIV—XV ст. Північно-го Причорномор’я (білгород-дністровський, очаків, дніпровка іі та ін.). серед металевих виробів (з заліза, чавуну та бронзи) є серп, ана-логічний знахідці в. і. гошкевича. є також цвяхи різного призначення, вістря черешко-вої чотиригранної стріли, кресало, фрагменти чавунних казанів. Поблизу розкопу знайдена залізна каблучка із овальним щитком та зобра-женням «вершника» (?), а також пошкоджена бронзова монета, яка за визначенням г. о. ко-зубовського швидше за все, є татарською і да-тується кінцем XIV — XV ст.

у 2017 р. стаціонарні розкопки городища були продовжені. вони проводились на двох ділянках загальною площею 100 м2. Перша ді-лянка (50 м2) була продовженням розкопу ми-нулого року. тут зафіксовані залишки будівель-них структур, у спорудженні яких використані частково оброблені вапнякові плити, сирцева та опалена цегла, вапняковий та глиняний розчин. на стратиграфії західної стінки розко-пу простежена сирцева кладка до 2—3 рядків. зафіксована і ще одне місцезнаходження во-доводу, розчищені уламки глиняних труб, які були укладені між камінням з обох боків.

артефакти представлені знахідками знарядь праці, побутових речей, будівельним інвента-рем, вістрями стріл, гончарної кераміки з по-ливою та без поливи, прикрасами. серед остан-ніх привертає увагу бронзовий пластинчатий браслет з не зімкнутими кінцями відігнутими назовні, аналогії якому знайдені у литві се-ред інвентарю поховань хііі—хіV ст.: обяляй (Urbanavicus, Urbanaviċiene 1988, s. 30, fig. 37: 10) та ін. знахідка такого браслету на городи-ще тягин ставить питання про його можливу

Рис. 3. Фрагменти кераміки сграфіто



належність до кола литовських старожитнос-тей. але близькі за формою браслети відомі і у східнослов’янських землях. у типологічній класифікації г. о. Федорова-давидова браслет такої форми виділений у тип іV, який не набув масового поширення серед кочовиків (Федоров-давыдов 1966, с. 41). Поруч із браслетом знай-дено дві монети. Перша — срібна татарська монета із тамгою у центрі — дирхем другої—третьої чверті XV ст. друга монета виготовле-на з білону. це польський денарій владислава варненчика (1434—1444 рр.), краків. на тому самому розкопі знайдені ще дві монети. Перша монета золотоординська, срібна, дирхем, кичи-мухаммед (1430—1444 рр.). у центрі джучид-ська тамга, місце карбування орда-базар, розташування якої точно не відомо, але одна з поширених версій — нижнє Подніпров’я. друга монета бронзова поганої збереженості, швидше за все також татарського походження.

на цьому самому розкопі під час розчищен-ня підлоги будівлі на глибині 0,75 м знайдено хрестоподібну накладку на шкіряний гама-нець (рис. 4: 1). розмір накладки 3,2 × 2,0 см, діаметр петлі 0,55, товщина 0,2, висота заклеп-ки 0,3, її діаметр 0,3 см. такі та інші за формою накладки застосовувались на гаманцях і широ-ко розповсюджені у литві. накладка виготов-лена з бронзи, ледве випукла, краплеподібна у центральній частині, виступ у верхній основі послуговує вертикальною петелькою з шишеч-кою зверху, по боках два округлих виступи із заклепками із зворотного боку для фіксації на шкіряній основі гаманця, у нижній частині.

друга ділянка площею 900 м2 була закла-дена у найвищої частині городища на відстані 300 м на північний схід від першого розкопу. у 2017 р. розпочато дослідження ділянки. роз-копаний фрагмент центральній частини пло-щею 50 м2, де зафіксовано значне скупчення будівельних матеріалів: червона лекальна цег-ла та цегла прямокутної форми із залишками вапнякового розчину, уламки будівельно-архі-тектурних деталей з алебастру, уламки напіль-них вапнякових плиток, які можливо належить залишкам монументальної споруди.

Під час розчищення завалу вапняку та цег-ли від будівлі на глибині 0,6 м знайдено дру-гу накладку на гаманець (рис. 4: 2). накладка залізна, хрестоподібна із трьома заклепками із зворотного боку та вертикальною петелькою. за виглядом та розмірами вона більш масивна, ніж перша. її розміри 4,1 × 2,5 см, в петлі — 0,8, товщина 0,2, висота заклепки 0,6—0,8 см.

у цьому самому розкопі знайдена монета — золотоординський мідний пул 70—80-х рр. XIV ст. з кафінською контрамаркою. г. о. козу-бовський нагадує одну з поширених версій, що така контрамарка передувала власному вироб-ництву монет в кафі і здійснювалося з початку 20-х до початку 30-х рр. XV ст. монети з кон-трамаркою кафи були також раніше знайдені на тягині за визначенням в. б. Пиворовича. знахідки монет, і зокрема польської, швидше за все пов’язані із функціонуванням тягинсь-кої митниці, існування якої відомо з писемних джерел.

результати розкопок підтвердили міський характер городища, яке вважається одним з чотирьох найбільших золотоординських міст (егоров 1985, с. 12; ельников 2014, с. 94). але існування золотоординських міст у Північно-му Причорномор’ї припиняється у 60—70-х рр. XIV ст., тоді як матеріали тягинського городи-ща, зокрема монетна колекція, свідчать про продовження існування населеного пункту і його розвитку у нових історичних умовах.

дослідження 2018 р. були зосереджені голо-вним чином на території фортеці і суттєво до-повнили дані в. і. гошкевича. завдяки ортофо-тозйомці та геофізичним дослідженням 2018 р. (о. в. манігда, о. в. грабовська, м. м. ієвлев, о. в. чубенко) встановлено, що помітні на по-верхні частини фортеці займають площу 0, 73 га (рис. 5). Периметр укріплень 378 м «За-гальна площа археологічного комплексу Тя-гин — поверхня плато до початку схилів разом з укріпленнями становить 17,55 га» (маніг-да, грабовська 2018, с. 29). у процесі розкопок відкрита частина зовнішньої стіни фортеці (рис. 6), контрфорс та залишки кам’яної будів-лі, від якої збереглися фрагменти архітектур-но-будівельних конструкцій із слідами оброб-ки та декору. можливо це розвалини будинку митниці, прикрашеної декоративними дета-лями. до того ж, батиметричні дослідження (м. м. ієвлев, о. в. чубенко) довели наявність двох пристаней, місце знаходження переправи через р. дніпро та вежі біля неї, а також міс-це розташування моста через старе русло ріки (ієвлев,чубенко 2018, с. 45).

колекція артефактів доповнена знахідками речей, які мають аналогії серед предметів ли-товського походження це насамперед наконеч-ники арбалетних болтів та іх фрагменти (12 оди-ниць), характерних для озброєння XIV—XV ст., подібні яким знайдені на городищах литви (виткунас, забела 2017, с. 75). серед колекції

Рис. 4. накладки на гаманці: 1 — бронзова; 2 — за-лізна



престижного посуду сграфіто знайдений ула-мок із фрагментом напису, аналогії якому не відомі у Північному Причорномор’ї. доповне-на і монетна колекція. до неї увійшли монетні знахідки з фортеці та городища. серед знахі-док на території фортеці монети золотої орди з тамгою, характерною саме для генузько-та-тарських монет 1420—1440 рр., що відповіда-ло часу існування фортеці князя вітовта. крім того, зустрічаються монети кримського ханства другої половини — кінця XV ст., що відповідає другому періоду існування фортеці після роз-будови фортеці ханом менглі-гіреєм у 1492 р. за межами фортеці на городищі знайдений ко-ронний гріш 1621 р. польського короля сигиз-мунда ііі (1587—1632) та монета кримського ханства другої половини XVII — XVIIі ст., що можливо засвідчує наступний етап функціону-вання городища.

Інтерпретація. за площею та плануванням литовська фортеця князя вітовта належить до невеликих оборонних споруд, відомих в різних частинах європи: від балтії до балкан. у тому числі у молдові, греції малої азії. за планом (рівнобедрений трикутник) її можна зарахува-ти до фортець константинопольського типу, ха-рактерних для усієї європейської території ще у хііі—XIV ст. якщо екстраполювати на литву, саме таке планування характерне для немен-чинського замку (виткунас, забела 2017, с. 69), багатьох фортець молдови та Північного При-чорномор’я (білгород-дністровська фортеця).

Рис. 6. Фрагмент зовнішньої стіни фортеці тягин

Рис. 5. План фортеці тягин (за результатами до-сліджень 2018 р.)



на площі фортеці зафіксовано також конту-ри укріплень трапецієподібної форми, які пе-ретинають структури фортеці більш раннього часу (рис. 5). цілком можливо, що це наслідки спорудження нової фортеці менглі гірея, який ставив свої «містечка» на місці більш давній фортифікації, як, наприклад, в очакові. крім того, вищезгадані монети менглі гірея як раз знайдені в межах нової фортеці тягиня.

Перший пояс укріплень, оскільки за пери-метром острову проглядається залишки лан-цюгу кам’янців, практично оточує простір нав-коло фортеці на відстані. можливо, ми маємо справу або із містом, оточеним кам’яними стіна-ми, що за структурою є характерним для такої пам’ятки як очаків, або із оборонним комплек-сом, який нагадує деякі риси ранньої структу-ри білгород-дністровської фортеці: цитадель та зовнішній пояс кам’яних укріплень. до того ж, за попередніми обстеженнями залишків кам’яних стін тягинського городища, тут поміт-ні абриси кам’яних споруд, що нагадують вежі. утім остаточно вирішити питання щодо типу планування, хронологічних етапів існування фортеці тягин, її конструктивних відмінностей на кожному етапі, буде можливим лише після повного розкриття залишків фортеці та розко-пок можливої лінії фортифікації.

розкопки тягинського комплексу- городи-ща та фортеці засвідчують синкретичність ма-теріальної культури, головні компоненти якої відповідають особливостям культури так зва-ного золотоординського часу, її спадкоємця на території Північного Причорномор’я — крим-ського ханства та литви. саме цю особливість підкреслюють речі литовського походження (браслет, накладки на гаманці, арбалетні болти та деякі елементи торевтики). Що сто-сується накладок, вони репрезентують час-тину побутової культури литовського етносу. ними прикрашалися гаманці різних типів, знайдені на багатьох пам’ятках литви, зокре-ма під час розкопок нижнього замку палацу литовських королів у вільнюсі, інших замків. так, лише у шарах XIV—XV ст. нижнього за-мку великих князів литовських серед 10 тис. шкіряних виробів знайдена велика кількість гаманців, які використовувалися не лише для збереження грошей і мали надзвичайно широ-ке розповсюдження. гаманці були прикрашені різноманітними накладками різних типів. на одному гаманці могли бути накладки різних типів. вони є масовою знахідкою у могильни-ках XIV—XVI ст. і були невід’ємною частиною культури литовців різного соціального статусу. При цьому, як свідчать поховання у могиль-никах гаманці були частиною і чоловічого і жіночого костюму. Повна аналогія накладці з бронзи, знайденої у тягині є у матеріалах могильника діктарай, більша частина якого датується XIV—XVI ст. (Urbanaviċiene 1995, s. 184, 35 pav., 1). При цьому фрагмент виробу з

цього могильника демонструє яким чином була прикріплена накладка на гаманець. у цілому, шкіряні гаманці та торби з накладками різних типів: поясні, сакви (перекидні через плече) та інших різновидів були широко розповсюджені у європі, азійських країнах, але їх крій та деко-ративні деталі відрізнялися за регіональними і культурними особливостями. вологі ґрунти литви та інших країн балтії, скандинавії та інших районів європи сприяють збереженості виробів у майже оригінальному стані, що в свою чергу забезпечує можливість пошуку аналогій відповідних знахідок для регіонів, де не має та-ких сприятливих умов для збереженості арте-фактів. важливою ознакою наявності литовсь-кого етнокультурного компонента, можливо за перебуванням у тягині литовських купців або чиновників литовського походження. цікавим фактом є і те, що накладки були знайдені за межами фортеці в різних частинах городища, що певним чином свідчить про можливе існу-вання єдиного комплексу пам’яток : городища і фортеці за часів входження до території вели-кого князівства литовського і руського.

Висновки. матеріальна культура Пів-денної частини князівства, відповідала особ-ливостям синхронних пам’яток Північного Причорномор’я, спільні риси якої є і в білго-роді-дністровському і в очакові, але відзна-чалася і специфікою контактного середовища з литовськими землями. з іншого боку, надз-вичайно важливим фактором цього часу була спадкоємність від київської русі та продов-ження існування Південноруських князівств у спільній федеративній державі — великому князівстві литовському і руському. в середині XV ст. кордони київського князівства «йшли вниз по Дністру до його гирла — лиманом повз Очаків, до гирла Дніпра, і далі до Тавані» (івакін 1998, с. 282). специфіка розвитку ко-лишніх давньоруських земель цього часу за необхідності захисту кордонів сприяла станов-ленню нової військової сили — козацтва, новим тенденціям державотворення середньовічної україни.

подяки. визначення всіх монет з розкопок 2016—2018 рр. здійснив к. і. н. г. о. козубовсь-кий, за що висловлюємо йому щиру подяку.

висловлюємо глибоку подяку голові куль-турного центру україна—литва н. бімбірайте, міністерству закордонних справ литовської республіки, Посольству литовської респуб-ліки в україні та особисто надзвичайному і Повноважному послу литовської республіки в україні м. януконісу, Почесному консулу ли-товської республіки у херсоні в. Попову.

* результати досліджень викладені у по-передній публікації згідно умов Проекту культурного центру україна—литва «захист історичної спадщини україни та литви на те-риторії херсонської області», що фінансувався з коштів Програми розвитку співробітництва



та підтримки демократії мзс литовської рес-публіки: на розі двох світів. історична спад-щина україни та литви на території херсонсь-кої області (колектив авторів: с. о. біляєва, о. в. грабовська, к. с. гуленко, м. м. ієвлев, о. в. манігда, о. є. Фіалко, о. в. чубенко). київ; херсон. видавництво гілея, 2018.

ЛІТЕРАТУРАбіляєва, с. о. 2012. Слов’янські та тюркські сві-

ти в Україні (з історії взаємин у хііі—хVIII ст.). київ: університет «україна».

біляєва, с. о., Фіалко, о. є. гуленко, к. с. 2017. археологічні дослідження поселення біля с. тягин-ка у 2016 р. нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 26, с. 495-502.

виткунас, м., забела, г. 2017. Городища балтов: неизвестное наследие. вильнюс: литовское археоло-гическое общество.

гошкевич, в. и. 1916. Раскопки на острове против м. Тягинки. Летопись херсонского му-зея за 1914 г. херсон: Переправа типо-литография с. н. ольховикова и с. а. ходушина.

егоров, в. л. 1985. Историческая география Зо-лотой Орды в XIII—XIV в. москва: наука.

єльников, м. 2014. золотоординські міста ниж-нього Подніпров’я і Північно-західного Приазов’я: ступінь та перспективи дослідження. наукові запис-ки, 20: історичні науки. тематичний випуск: синь-оводська битва 1362 року в контексті середньовічної історії східної європи, с 89-97.

івакін, г. ю. 1998. київ доби олельковичів. в: моця, о. П. (ред.). історія Русі-України. київ: іа нану, с. 281-288.

тесленко, і. б. 2018. виробництво полив’яного по-суду в криму за часів улуг улусу. археологія і давня історія України, 4 (29), с. 7-83.

Федоров-давыдов, г. а. 1966. Кочевники Восточ-ной Европы под властью золотоордынских ханов. археологические памятники. москва: мгу.

Шлапак, м. 2001. Белгород-Днестровская кре-пость. Исследования средневекового оборонного зод-чества. кишинев: ARC.

Finkel, C., Biliaieva, S., Ostapchuk, V. 2008. His-torical-archaeological investigations in Akkerman (Bil-horod-Dnistrovsky) fortress, Ukraine, 2008. Anatolian archaeology, 14, s. 8-10.

Kunciene, O. 1979. Sarių senkapis. Lietuvos arche-ologija, 1, s. 76-100.

Urbanavicus, V., Urbanaviċiene, S. 1988. Arche-ologiniai tyrimai. Lietuvos archeologija, 6, s. 9-63.

Urbanaviċiene, S. 1995. Dictarų kapininas. Lietuvos archeologija, 11, s. 169-106.

REfEREnCEsBiliaieva, S. O. 2012. Slov’ianski ta tiurkski svity v Ukraini

(z istorii vzaiemyn u XIII—XVIII st.). Kyiv: Universytet «Ukraina».

Biliaieva, S. O., Fialko, O. E., Gulenko, K. S. 2017. аrheologichni doslidzhennia poselennia bilia c. Tiaginka u 2016 r. Novi dosliszhennia pamiatok kozatskoy dobi v Ukraini, 26, s. 495-502.

Vitkunas, M., Zabela, G. 2017. Gorodishcha baltov: neiz-vestnoe nasledie. Vilnius: Litovskoe arkheologicheskoe obsh-chestvo.

Goshkevich, V. I. 1916. Raskopki na ostrove protiv m. Tiaginki. Letopis Hersonskogo muzeya za 1914 g. Herson: Pervaya tipo-litografiya S. N. Olhovikova i S. A. Hodushina.

еgorov, V. L. 1985. Istoricheskaya geografiya Zolotoy Ordi v XIII—XIV v. Moskva: Nauka.

Elnikov, M. 2014. Zolotoordinski mista Nizhnyogo Podni-provya i Pivnichno-Zahifnogo Priazovya :stupin ta perspektivi doslidzhennya. Naukovi zapiski, 20: Istorichni nauki. Temat-ichny vipusk: Sinyovodska bitva 1362 roku v konteksti sered-nyovichnoy istorii Shidnoy Evropi, s. 89-97.

іvакіn, G. Yu. 1998. кyiv dobi Olelkovichiv. In: моtsia, о. P. (еd.). Istoria Rusi-Ukraini. Kyiv: IA NANU, s. 281-288.

Teslenko, I. B. 2018. Vyrobnitstvo polivyanogo posudu v Krimu za chasiv Ulug Ulusu. Arheologiya i davnya istoriya Ukraini, 4 (29), s. 7-83.

Fedorov-Davidov, G. а. 1966. Kochevniki Vostochnoy ev-ropi pod vlastiu zolotoordinskih hanov. Arheologicheskiye pa-miatniki. Moskva: MGU.

Shlapak, M. 2001. Belgorod-Dnestrovskaya krepost. Kishinev: ARC.

Finkel, C., Biliaieva, S., Ostapchuk, V. 2008. Historical-ar-chaeological investigations in Akkerman (Bilhorod-Dnistrovsky) fortress, Ukraine, 2008. Anatolian archaeology, 14, s. 8-10.

Kunciene, O. 1979. Sarių senkapis. Lietuvos archeologija, 1, s. 76-100.

Urbanavicus, V., Urbanaviċiene, S. 1988. Archeologiniai tyrimai. Lietuvos archeologija, 6, s. 9-63.

Urbanaviċiene, S. 1995. Dictarų kapininas. Lietuvos archeo-logija, 11, s. 169-106.

S. O. Biliaieva

archaEological invEstigations of thE sEttlEmEnt and

fortrEss tiagin: somE rEsults and proBlEms

The article is devoted to the results of the archaeo-logical investigations of the south part of the Lithua-nian-Russ frontiers with the Golden Horde possessions. The place of excavation the fortress Tiagin and settle-ment of the city type nearby it. The fortress was built by prince Vitovt at the end of XIV — at the beginning of XVth century.Besides of fortification there was a very important custom, known from written records. The first works on this monument were provided in 1914 y, by V. I. Goskevich. Then, some archeologists have been working there, but such monument needed in the spe-cial attention and long time excavation. In the course of our investigation in the season of 2016—2018 the very interesting results were obtained. For the first time the artifacts of Lithuanian material culture were found. There were bracelet, and decorative details for leather bags. Besides of it, silver, bronze and copper coins of the end of the XIV — of the first quarter of the XVth century were found also. The most of them were Tatar’s coins, and one — Polish. It support the important place of in-ternational trade and integration process in the culture of this period from North to south of Europe.

Keywords: South frontier, Tiagin’s custom, the excavation of the settlement, Lithuanian material cul-ture, Golden Horde.

Одержано 7.10.2018бІЛЯєВА світлана Олександрівна, доктор істо-ричних наук, старший науковий співробітник, інс-титут археології нан україни, пр. героїв сталінг-рада 12, київ, 04210, україна, [email protected] svitlana oleksandrivna, Doctor of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: 904.4(477.41)”653”

і. а. Готун, О. М. Казимір

сЕРЕДНьОВІчНІ сЕЛищА КиїВсьКих пЕРЕДМІсТь ЗА РЕЗУЛьТАТАМи РОбІТ ОсТАННІх сЕЗОНІВ

Публікація присвячена результатам вивчен-ня Північною постійнодіючою експедицією інсти-туту археології нанУ протягом останніх років пам’яток сільського типу в окрузі Києва. аналізу-ються основні риси селищ ходосівка-Рославське та Софіївська Борщагівка, характеризуються особ-ливості матеріальної і деяких елементів духовної культури їхніх жителів. Розглядаються категорії знахідок, що засвідчують високий рівень розвитку середньовічних селищних структур.

ключові слова: середньовічні селища, околиці Києва, житла, ями для збіжжя, землеробство, ско-тарство, ремесла і промисли, знаряддя праці, побу-тові речі, елементи озброєння, прикраси, культові предмети, давньоруська і монгольсько-литовська доба.

координовані відділом давньоруської та середньовічної археології масштабні роботи на середньовічних селищах, організовані пе-реважно у останній чверті XX ст. і підсумовані у низці фундаментальних видань, переконли-во продемонстрували високий рівень розвитку південноруських селищних структур, паритет-ні відносини між містами та навколишніми неукріпленими пунктами. означене явище цілком логічне, адже, як доведено фахівцями, у східній європі, на відміну від західної, бурх-ливий розвиток міст зумовлювало отримання додаткового продукту, створеного у сільськогос-подарському секторі економіки країни, і міста тут були передусім центрами сільської округи, що навіть привело до їх визначення як колек-тивних феодальних замків (куза 1983, с. 11—14; толочко 1985, с. 5, 6, 13; 1989, с. 79, 233; моця 1990; 1993; 1995, с. 141; 1996, с. 45 та ін.). Перед дослідниками названих двох категорій

пам’яток постало завдання не протиставля-ти вказані соціально-економічні феномени, а розглядати їх у формаційній єдності, оскільки правильне розуміння природи міст київської русі багато в чому залежить від знання госпо-дарської структури їх округи, її економічного і демографічного потенціалу та природних умов (толочко 1990, с. 3 та ін.) і ті, хто займається вивченням південноруських поселень, практи-кують саме окреслений підхід (мовчан 1992, с. 31; Шекун 1992, с. 52; возний 2005, с. 191; 2009; моця 2011; готун та ін. 2013b, с. 23; го-тун 2017, с. 61 та ін.).

матеріальний проявом сільської агломера-ції, що забезпечувала столицю князівства за-собами для існування, слугує доволі детально вивчене скупчення пам’яток між дніпром та нижньою течією десни. дослідники неоднора-зово наводили літописне свідчення, що у на-званому мікрорегіоні знаходилась «вся жизнь» чернігівських князів (веремейчик 1994, с. 5; Шекун, веремейчик 1999, с. 3), а м. с. гру-шевський зауважував про неї, що «всі засоби чернігівської династії і чернігівського боярства були на півночі в Задесенні та придніпровсь-кій Сіверщині. Тут великі княжі й боярські села… пасіки і риболовлі…» (грушевський 1928, с. 108). Поза сумнівом, аналогічну зону забезпечення мав і столичний мегаполіс, проте матеріалів для його характеристики у порів-нянні з черніговом відчутно менше. частково це зумовлено розмірами сучасної території міс-та, яке поглинуло окремі елементи колишньої приміської інфраструктури, частково — ступе-нем вивчення вказаної категорії пам’яток. вва-жають, що наявні навколо столиці топоніми «княжичі», «ольжичі» тощо маркують населені пункти, які належали представникам київсь-

ДОсЛІДжЕННЯ НА НОВОбУДОВАх

© і. а. готун, о. м. казимір, 2019


Готун, і. а., Казимір, О. М. середньовічні селища київських передмість...

кої династії (у цьому випадку можна провести паралель зі згаданим літописом розміщеним поблизу новгорода-сіверського ігоревим сіль-цем), водночас їх археологічні відповідники залишаються поки що невивченими. на окре-мих пунктах, хай незначні за обсягом, роботи проведені, та самі пам’ятки (віта-Поштова, бі-логородка I, лука, забір’я, велика бугаївка, крушинка тощо) могли бути пов’язаними не безпосередньо з києвом, а з сусідніми укріп-леними центрами. та й виокремлення власне передмість із всього масиву населених пунктів київської землі теж доволі проблематичне, хоч їх, імовірно, складали ті соціально-економічні утворення, з яких до столиці можна дістатись протягом дня. б. о. рибаков вважав, що саме містяни — майстри й купці, воїни та море-плавці видозмінили давнє поняття крихітного сільського світу (в один день шляху!), розши-ривши його рамки до поняття «весь світ» (рыба-ков 1984, с. 317). не вдаючись до аналізу рівня обмеженості світогляду сільського населення русі і метричної складової «одного дня шляху», слід відзначити, що київською околицею в літе-ратурі названі села, слободи, феодальні двори й монастирі, які складали зі столицею єдиний соціально-економічний організм і знаходились за 3—6, іноді — 12 км від основного місько-го ядра (мовчан 1993, с. 5), а днем шляху від києва фахівці визначали радіус збуту продук-ції міських гончарів (сагайдак 1991, с. 120). варто зауважити, що стосовно інших міст русі, зокрема Полоцька, вчені відзначали існуван-ня поселень-супутників у радіусі 4—5 км, про-стеживши господарську діяльність містян у XIII ст. і на територіях, віддалених на 14 км (климов 2012, с. 89, 90), що співвідноситься з польськими землями, де так звані службові поселення концентрувались не далі 30 км від резиденції князя, визначених днем шляху се-лянина і засвідчених середньовічними доку-ментами (Modzelewski 2000, s. 22, 28, 29). і хоч проблему давньокиївської округи розглядали не в одній публікації, у тому числі — в узагаль-нюючих працях П. П. толочка й і. і. мовчана (толочко 1972, с. 149—171; 1980, с. 114—163; 1983, с. 88—96; мовчан 1993, с. 22—46, 125—160 та ін.), увагу звертали або на пункти у ме-жах сучасної столиці (китаєве, Предславине, дорогожичі, Шелвове, угорське, берестове, клов, серед яких репрезентовані й укріплені двори), або на досить віддалені осередки. за спостереженням П. П. толочка, це зумовле-не недостатньою археологічною вивченістю окольних районів давнього києва в сукупності з неможливістю з’ясувати цілу низку питань їх історико-топографічних характеристик попри високу щільність населення київської землі навіть за умов постійної загрози набігу кочови-ків (толочко 1972, с. 171; 1980, с. 115).

отже, станом на кінець XX ст. уявлення про сільську округу києва базувались на ре-

зультатах незначних за площею (порівняно з такими пам’ятками як автуничі, ліскове, григорівка) досліджень поселень Предслави-не (мовчан, моця 1977; мовчан 1993, с. 45), теремки (івакін, сергеєва 1993), селищ в ур. угорське та у наводницькій балці (мовчан та ін. 2001; козюба 2008, с. 135, 138—156), ще менших за обсягами розкопок у новосілках і круглику (сєров 1997, с. 107), дещо ширших, та практично недокументованих робіт на по-селенні кременище (бідзіля, Паньков 2000 с. 106—108) і початкових етапів вивчення со-фіївської борщагівки (моця, козюба, Шевцо-ва 1993; готун, моця 1993; готун, Петраускас, Шевцова 1997; осадчий, Філюк 1999), до яких нещодавно додались теж незначні за обсягами роботи у Петрушках (Петраускас та ін. 2012). Ще менше інформації стосовно пункту на пра-вому березі либеді в районі караваєвих дач, який до робіт на її лівому березі ототожнювали з Предславиним (толочко 1972, с. 152), посе-лень гатне-добрий дуб і ходосівка-рябківщи-на (Петрашенко, козюба 1993, с. 7, 25), селища в маріїнському парку (мовчан, боровський, сиром’ятников 2001; козюба 2008, с. 135), де стан збереженості об’єктів не дає загального уявлення про їхні конструктивні особливості. те ж саме стосується і зафіксованих в. д. дя-денком заглиблень від жител у софіївській борщагівці, згаданих о. в. сєровим лише як факт. тому масштабні розкопки Північної ек-спедиції іа нану з 2007 р. — поселення хо-досівка-рославське, де відкрита площа скла-ла понад 4900 м2, а з 2010 р. — лівобережної частини селища в софіївській борщагівці, на якому розкрито 15300 м2 (крім 1500 і 6900 м2, розкопаних, відповідно, на правобережній і лівобережній частинах пункту впродовж 1990-х рр.) суттєво поповнили джерельну базу з про-блематики селищ київських околиць. слід на-голосити, що на останніх двох пам’ятках досить наукомісткі матеріали отримані і в останні се-зони, причому, для кожного з них властиві не лише збільшення статистичних показників, а й щорічні певні відкриття, незважаючи на зо-середження робіт у ходосівці у периферійній частині, де споруди майже відсутні. на резуль-татах цих досліджень варто зупинитися деталь- ніше.

однією із основних рис матеріальної культу-ри будь-якого соціально-економічного організ-му виступають об’єкти масової забудови. в ході недавніх робіт відкрито як рештки наземних споруд (ходосівка-рославське), так і заглиб-лення від ям у долівці останніх і від окремих будівель, впущених у шар (ходосівка-рославсь-ке, софіївська борщагівка).

основні характеристики вивчених останнім часом жител приміських пунктів вже введені до наукового обігу (готун 2015; казимір та ін. 2015a, с. 91—94, рис. 2; 2015b, с. 87—90, рис 2; 2016a, с. 69—71, рис. 3; 2016b, с. 72, 73, рис. 1),


Дослідження на новобудовах

найбільше число будинків — 17 (№ 1/95 1, 1/97, 18, 50, 54, 71, 119, 137, 144, 145, 147, 155, 160, 12/III, 14/III, 3/IV, 15/IV) — було досліджено на селищі софіївська борщагівка, хоч стан окре-мих (№ 54) не дає змоги характеризувати об’єкти детально. Прямокутні, квадратні чи близькі до названих у плані, розмірами від 3,2 × 3,2 і 3,2 × 3,4 м до 4,55 × 4,9 і 4,7 × 4,9 м, простежені у глибину на 0,25—1,20 м. одна споруда була двокамерною, основна її частина мала розміри 3,2 × 5,2 м, допоміжна — 3,9—4,9 × 5,0 м, за-гальна довжина цього житла становила 8,2 м за ширини 4,90 м. зорієнтовані вони, іноді з незначним (сезонним?) відхиленням за сторо-нами світу кутами або стінами (відповідно, 5 і 11 об’єктів). у трьох і, можливо, четвертому випадках до будівель з півночі, північного за-ходу або заходу примикав складений 1—3 схо-динками вхід, ще у трьох — трапецієподібне чи напівкругле приміщення легкої конструкції. у трьох спорудах вздовж стін виявлені рештки обвуглених колод. По кутах заглиблених час-тин об’єктів (крім № 1/97) простежені ями від стовпів, у семи будинках додаткові ями наявні також посередині стін, біля довгих стін, посере-дині котловану. деякі можуть маркувати сліди входу, рештки припічних конструкцій. в одній будівлі у материку простежені відбитки ниж-ніх деталей конструкції стін. два житла мали ямки від ймовірних нерухомих меблів, ще п’ять — господарські ями, одне — передпічну. відзначено по два випадки фіксації обпаленої глиняної долівки і слідів її підмазки та один (у двокамерному, № 14/III) — залишків спрямо-ваної паралельно входу підлоги з дощок.

Печі, крім об’єктів, де даних для їх характе-ристики недостатньо (у одному випадку вцілів лише аморфний масив обпаленої та пластич-ної глини, в інших — нижні 2—5 см на площі 0,2 × 0,4 і 0,9 × 1,0 м) загалом властиві синх-ронним спорудам півдня русі. зведені з глини, в одному житлі зафіксовано два шари стінок, у п’яти — сліди в них каркасу з прутів, у од-ному (об’єкт 12/III) виявлені у складі тіла печі валуни, ще в одному за відбитками дерев’яних конструкцій у материковій долівці простежені рештки опічка. у чотирьох будівлях печі розта-шовані у ближньому кутку, по одному випад-ку — ліворуч та праворуч від входу, в одному — у дальньому, челюстями до центру споруди, ще в трьох — ліворуч і у двох праворуч від входу, челюстями до останнього. де взаєморозташу-вання печі і входу не простежене, відзначене розміщення опалювального пристрою у північ-но-західному куті (два випадки) та північному

1. тут і далі у випадку зі складними номерами об’єктів арабські символи у знаменнику відпові-дають останнім цифрам року розкопок пам’ятки дніпровською давньоруською експедицією іа ан україни та експедицією київського обласно-го центру охорони пам’яток, римські — номерам розкопів Північної експедиції іа нану.

або південно-західному, челюстями на південь (по одному випадку). П’ять печей підковоподіб-ні, одна — ближча до підпрямокутної, одна — неправильна підквадратна, ще одна — під-квадратно-підковоподібна. відзначено різні розміри опалювальних споруд: від 1,06 × 1,15 до 1,4 × 1,5 та 1,52 × 1,64 м. у всіх будівлях, за винятком однієї, зафіксовані сліди додат-кових припічних конструкцій у вигляді ям від стовпів. відзначено зведення опалювального пристрою на долівці або на підсипці у двох ви-падках — з шару, ще в одному — з материкової породи, у трьох — з глини. Простежено два ви-падки заглиблення череня в материк, причому в одному він зведений на прошарку заповнення споруди. у десяти об’єктах черінь налічував від двох до шести шарів, де у семи вони були за-мощені битою керамікою (до трьох горизонтів), в одному — кістками тварин. в об’єктах 18 та 14/III печі були обладнані жаровнями, причо-му, у першому зафіксовано значне число улам-ків жорен, що може вказувати на зосередження у споруді просушування та подальшого розме-лювання зерна.

у заповненні жител зібрані уламки різно-часового посуду доби русі, у т. ч. денця з тав-ром-двозубцем з відхиленими назовні верхніми краями зубців та тризубцем з коротким цент-ральним зубцем і відігнутими бічними, улам-ки світильників, горщики і глеки та їх розвали, остеологічні знахідки, цілі й фрагментовані залізні ножі, голки, пластини, цвяхи (в об’єк- ті 12/III — понад 30, 14/III — in situ у дошках підлоги), накладки, окуття, коса, серп, нако-нечники стріл, гостроконечник, зубило, долото, кресало, ключі, ножиці, відерна дужка, кільце, прикипілий до денця горщика дещо випуклий диск з фестончастим краєм і отвором у центрі, інші вироби, фрагменти скляних браслетів і по-суду, мінеральні й скляні намистини, кільце-подібна фібула зі скляними вставками, уламки браслетів і персня, хрест-тільник, пластини з кольорових металів, кам’яні бруски, розтираль-ники, уламки жорен, шматки плінфи й кера-мічних плиток, кубик золотоскляної смальти, шиферні пряслиця давньоруського часу та ке-рамічні попередніх епох, кістяні гребені, про-колки, ґудзики.

нещодавно на пункті розкопано ще два бу-динки — об’єкти 164 і 166 розкопу I (рис. 1: 1, 2). житла зорієнтовані стінками за осями сторін світу з незначним відхиленням, підпрямокутні із заокругленими кутами, розмірами відповід-но, 2,40 × 3,30 та 3,56×4,96 м, з невеликим там-буром-входом зі сходу розмірами, відповідно, 0,8 × 0,8 та 1,16 × 1,40 м. їх верхні частини пошкоджені, простежене заповнення заходило у материк на 0,06—0,41 м та 0,48—0,67 м. на дні об’єкта 166 наявний шар глини потужністю до 0,25 м, що забагато для підмазки долівки. дно споруд пласке, стінки дещо похилі. із їх заповнення походили уламки кружального по-



Рис. 1. Приклади споруд різного призначення з розкопок 2016—2017 рр. селища софіївська борщагівка, плани і профілі. Умовні позначення: а — стовпові ями; б — материк; в — черінь печі; г — кераміка у замощенні череня; д — межі пропеченого шару на місці зруйнованого черіня; е — печина від зруйнованого опалювального пристрою; ж — перекоп; з — розвал посудини; і — каміння; к — кабель; л — череп дріб-ного копитного; м — жорна. Цифрами на розрізах позначені: 1 — сіро-зелена та гірчична глина — тіло печі; 2 — темно-червона та теракотова глина — внутрішня поверхня стін та склепіння; 3 — чорний насиче-ний вугликами й сажею прошарок — поверхня череня; 4 — темно-сірий мішаний супісок із вкрапленнями жовтого піску та коричневого озалізненого суглинку — шар підсипки; 5 — темно-коричнева пропечена гли-на — черінь печі; 6 — жовтий пісок



суду другої половини XI — середини XII ст., за-лізні ножі, цвяхи, кресало, шило, ключ, уламок серпа, неатрибутовані вироби, шиферне пряс-лице, кам’яні точильний брусок і розтираль-ники, бронзовий бубонець, кістяні астрагали з прокресленими лініями й отворами, остео-логічний матеріал тощо. зруйновані залишки опалювального пристрою в об’єкті 164 виявлені у східній та південно-західній чвертях котлова-ну, а рештки череня й кераміка — ймовірні слі-ди замощення — на площі 1,4 × 1,0 м на оточе-ному шістьма ямами від кілків — можливими слідами опічка — 1—4-сантиметровому пропе-ченому материковому останці у його центрі з деяким зміщенням до південної стіни. челюсті, схоже, були спрямовані до входу: тут відсутні сліди каркасу і викопана невелика (припічна?) яма. інтер’єр об’єкта 166 зазнав відчутних змін. сліди однієї печі у вигляді двадцяти, іноді пар-них, ям від кілків простежені навпроти входу у дальньому, південно-західному куті. таке роз-міщення властиве ранньослов’янським будин-кам, а за часів русі трапляється як виняток. Проміжок у каркасі вказує на спрямування її челюстів на вхід, а наявні тут дві пари стовпо-вих ям — на влаштування додаткових припіч-них конструкцій, хоч їх могли залишити меблі другого етапу. у кутку біля входу, челюстями до останнього, на місці ями, на шарі підсипки теж із застосуванням каркасу (розчищено понад 20 ямок від кілків) зведена нова піч розмірами 1,35 × 1,60 м. дійшла до нас у вигляді розвалу стін і склепіння дещо вище рівня вкритого вуг-листим прошарком череня та шматків обпале-ної й пластичної глини між вцілілими рештка-ми печі і тильною стіною будівлі. в об’єкті 164 крім опалювального пристрою простежені три окремі ями від стовпів: посередині північної стіни, біля західної половини південної й під піччю, у її центрі. Ще тринадцять розміщені навпроти входу у два—три ряди і, ймовірно, маркують конструкцію, пов’язану з останнім. По кутах і посередині стін об’єкта 166 виявлені стовпові ями, іноді парні; розташована біля вхо-ду містила камінь. Ще кілька ямок зафіксовані між вцілілою піччю і тильною стіною житла. обидва будинки входять до складу вивченого у цій частині селища локального скупчення низ-ки житлових і побутово-господарських споруд. центральне розташування печі об’єкта 164 та незначні розміри будівлі вказують на те, що ідентифікація з житлом у наведеному випадку умовна (казимір та ін. 2018b, с. 89, 90, рис. 1).

Функціональна ідентифікація більшості об’єктів за особливостями їх конструкції з огля-ду на відсутність специфічних рис ускладнена, але окремі з-поміж них виділяються. вже зга-дані яма для зберігання продуктів з розвалами горщиків у заповненні, які, судячи з опрацьо-ваних о. П. журавльовим археозоологічних знахідок, містили страву, подібну до сучасного холодцю; об’єкти для такого зберігання м’ясної

їжі були відзначені й на інших пам’ятках (крыласова 2010, с. 263, 264) і об’єднані попар-но чотири вогнища, які зазвичай ототожнюють з літніми кухнями, на правобережній частині селища софіївська борщагівка (готун, моця 1993, с. 78; моця, козюба, Шевцова 1993, с. 100), а також стовпова наземна будівля зі зруйнова-ним зведеним на каркасі з кілків опалюваль-ним чи теплотехнічним пристроєм з уламками посуду в нижній частині та ямами в долівці й обшита колодами заглиблена на 1,11 м під-квадратна споруда зі стовповими ямами в ку-тах на лівобережній частині цього пункту (го-тун 2015, с. 207, 209—297, 299; казимір та ін. 2014, с. 151, 152, рис. 1; 2015a, с. 93, 94, рис. 2). Ще чотири об’єкти з названої ділянки селища підпрямокутні, розмірами від 1,9 × 2,1 до 2,6 × 3,8 м, впущені в материк на 0,13—0,54 м. дві з них мали ями по кутах і вздовж вцілілої час-тини стін, одна — по кутах, ще одна — вздовж протилежних стін, у одній долівка була підма-зана глиною. один об’єкт округло-овальний (2,5 × 2,9 м) у плані, завглибшки 0,15 м, лінзо-подібний, із залишками зведеної у 5-сантимет-ровому заглибленні на каркасі з 18 прутів печі і попелом та гумусованим ґрунтом. наступний дійшов до нас у вигляді чотирьох ям від стовпів (?) діаметром 0,3 і 0,19 м, 0,14—0,41 м завглиб-шки (казимір та ін. 2016a, с. 70).

серед об’єктів звітного сезону — № 173 (рис. 1: 3). на тлі материка виявлений як не-правильної форми супіщана пляма розмірами 3,6 × 3,2 м, пошкоджена двома сучасними тран-шеями. з рівня фіксації спрямована кутами приблизно за сторонами світу споруда лійко-подібна, нижче має прямовисні стіни і підквад-ратну форму. заходила у материк на 1 м, на її долівці простежено 5-сантиметровий прошарок глини, вище — супіщані шари і прошарки. у кутах і біля північно-східної й південно-захід-ної стін розчищено стовпові ями, біля східного кута — впущену на 0,55 м у материк оваль-ну, 1,0 × 0,7 м, заповнену сіро-коричневим мі-шаним супіском яму з майже прямовисними стінками. Поблизу південного кута будівлі знайдено лежак жорен, біля південно-західної стіни — череп свійської кози (?), а загалом у за-повненні — уламки кружальної кераміки доби київської русі, остеологічний матеріал.

на багатьох південноруських селищах зафік-совані глекоподібної, грушоподібної чи дзвоно-подібної форми ями для збіжжя. народознавчі студії засвідчують, що такі об’єкти використо-вували для зберігання посівного запасу, тоді як призначене для споживання зерно перебувало у коморах чи у подібних ямах, облаштованих безпосередньо в житлах (хоч у конструктивно схожих заглибленнях могли також зберігати інші продукти, зокрема м’ясо, рибу тощо, на що вказує аналіз остеологічних матеріалів із їх за-повнення). серед господарських споруд цього призначення — вивчені на софіївсько-борща-



гівському селищі п’ять об’єктів у його правобе-режній частині та два десятки у лівобережній: діаметром 1,2—1,9 і 0,8—2,6 м завглибшки, з супіщаним заповненням і 2—10-сантимет-ровою глиняною підмазкою на дні та стінах (три випадки) або лише на дні (два випадки, причому, в одному підмазка дна пропечена до жовтогарячого кольору. окремі з них цилін-дричні, однак, враховуючи нещільні породи, якими на пам’ятці складено материк, логічно вбачати в них об’єкти традиційної форми з об-валеною горловиною. зернові ями доволі часто тяжіють до синхронних жител. Прикладом мо-жуть слугувати об’єкти 2/IV і 9/IV за 1,5 і 2 м від житла 3/IV; 13/IV за 2—3 м від жител 3/IV і 15/IV; 14/IV майже впритул до житла 15/IV. водночас, досліджено і ями, доволі віддалені від споруд житлового призначення. і якщо у випадку з об’єктом 8/III або 29/IV відсутність зв’язку логічно пояснити наявністю неподалік невивчених площ чи ділянок зі знищеними культурними нашаруваннями, то стосовно ін-ших, де прилегла територія досліджена на досить значній відстані, варто вбачати їх ві-докремлене зведення (готун, моця 1993, с. 78; моця, козюба, Шевцова 1993, с. 100; казимір та ін. 2015a, с. 91—94, рис. 2; 2015b, с. 89, 90, рис. 2; 2016a, с. 70).

об’єкти вказаного призначення на розкопах I і V вивчені і в 2016—2017 рр. округлі в плані, діаметром 0,95—2,0 м, до 1,96 м завглибшки, з підбоєм у нижній частині. у деяких виявлені прошарки зітлілих злаків, а заповнення місти-ло остеологічні, керамічні та речові знахідки, властиві навколишнім нашаруванням. особ-ливості споруд цього призначення демонструє досліджений у 2017 р. об’єкт 178 (рис. 1: 4).

спостереження за специфікою взаєморозта-шування об’єктів на селищі софіївська борща-гівка дозволило простежити розміщення жител в оточенні побутово-господарських об’єктів, що дає підстави вбачати формування тут садибних комплексів. зафіксована на пункті і відчутна концентрація будівель на узвишші біля виги-ну русла річки у північній частині селища. їх спрямування приблизно вздовж однієї лінії і наявність неподалік паралельного ряду засвід-чує існування на поселенні елементів вулич-ного планування. з урахуванням значної поки що невивченої площі та попри наявність жител і поза вказаним скупченням, назване явище вказує на існування на пам’ятці певних тради-цій освоєння території, хоч остаточні висновки будуть логічними по завершенню розкопок і опрацювання їх результатів.

основними видами занять сільського на-селення середньовічної доби традиційно вва-жають землеробство та скотарство. зазвичай, рівень розвитку першого характеризують зна-ряддя обробітку ґрунту і збирання врожаю. і якщо розміщеному на підвищенні заплави поселенню ходосівка-рославське притаманні

специфічні металеві частини орних знарядь, розташованій на схилах чорноземної рівни-ни софіївській борщагівці властиві вироби, аналоги яким на синхронних пам’ятках відо-мі ширше. серед недавніх матеріалів з пунк-ту — втульчастий широколопатевий нараль-ник з деякою асиметрією плічок. знаряддя для збирання врожаю репрезентовані цілими та фрагментованими серпами й косами (готун, сухонос, казимір 2013, с. 186, 187, 196, рис. 1: 1, 5, 7, 9, 11; готун та ін., 2016b, с. 63, рис. 1: 24; казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 25—30; 2015a, с. 92, рис. 1: 8; 2015b, с. 88, рис. 1: 1, 2; 2016a, с. 90, рис. 2: 8; 2018b, с. 68, рис. 2 та ін.), представленими і в числі недавніх знахі-док (рис. 2: 1). здійснений г. о. Пашкевич і с. а. горбаненком аналіз відбитків зернівок на кераміці й обмазці із селища ходосівка-рос-лавське дозволив виділити жито посівне, пше-ниці голозерну та плівчасті однозернянку і дво-зернянку, ячмінь плівчастий, просо. знайдено на пам’ятці зернівки гороху посівного, низки бур’янів. Попри різні ландшафтні умови, на софіївській борщагівці палеоетноботанічна картина виявилась практично ідентичною: пшениці м’які голозерні та двозернянка, жито, просо, овес посівний, ячмінь плівчастий, хоч відзначено наявність і засмічувача — вівсюга. виявлені у 2017 р. на ходосівці-рославському шматки шкаралупи волоського горіха очевид-но відображають не садівництво, а торгівлю. населення русі знало названі плоди, що за-свідчено знахідками з києва, Полоцька та ін-ших пунктів (козловська, Пашкевич, хамайко 2012, с. 257, 258, рис. 2; Штыхов, бектинеев 2012, с. 374), але даних відносно культивуван-ня означених дерев на русі знайти не вдалось. Про специфіку землеробства в регіоні можна судити і за знаряддями для обробітку ґрунту та збирання врожаю, виявленими на селищі Петрушки (готун та ін. 2013b, с. 26, 27, рис. 2: 3—5) і знайденим біля боярки депозитарієм у складі коси, семи черешкових серпів, втульчас-того широколопатевого наральника без поміт-ної асиметрії плічок, трьох втульчастих і двох провушних мотичок та чересла і дещо круп-нішого однотипного описаному вище нараль-ника з фондів боярського краєзнавчого музею (готун та ін. 2016a; готун, горбаненко 2016b). знахідки не пов’язані з конкретним пунктом, але відображають особливості сільського гос-подарства столичних передмість. а наприкін-ці I тис. населення регіону послуговувалось плугом із втульчастим череслом, що засвідчує фіксація знаряддя на селищі ходосівка-коза-ків яр. суттєво, що випадки фіксації подібних виробів на півдні східної європи поодинокі (готун, горбаненко 2016a, с. 158, 159, рис. 2). нагадаємо, що за усталеною думкою, серпи маркують вирощування зернових, а коси за-стосовували для заготівлі сіна в умовах стій-лового утриманні худоби. остаточні висновки



щодо специфіки галузі стануть можливими піс-ля завершення аналізу складу стада за остео-логічними знахідками, на нинішньому етапі за даними о. П. журавльова та о. г. сенюка можна констатувати існування на поселеннях ходосівська-рославське і софіївська борщагів-ка свійських бика, вівці, свині, коня, собаки та кота, а на селищі ходосівка-рославське — ще й кози. конярство в ходосівці засвідчене і знахід-кою рогової застібки для кінських пут (рис. 2: 3). деякі матеріали, зокрема наявні серед ку-хонних відходів, за даними с. ю. тайкової, кіс-тки домашньої курки (Tajkova 2016) вказують і на птахівництво у господарській спеціалізації жителів обох пунктів.

матеріали попередніх сезонів, за результа-тами опрацювання о. П. журавльовим і о. г. сенюком археозоологічних знахідок з се-

лищ у ходосівці й софіївській борщагівці доз-волили вбачати об’єктами полювання зайця русака, кабана, лося, а в ходосівці — також ли-сицю звичайну, вовка сірого, бобра річкового, борсука, куницю (?), видру (?), ведмедя бурого, оленя звичайного, козулю звичайну, зубра, бика первісного або тура. орнітологічні дані, за висновками с. ю. тайкової і л. в. горобця, вказують на існування навколо поселень у хо-досівці й софіївській борщагівці гуски сірої, крижня, нерозня, тетерука, а навколо ходосів-ки-рославського також лебедя-шипуна, широ-коніски, свища, черні червоноголової, великої та малої чирянок (чирка-свистунця й тріскун-ця), глухаря, слукви, креха малого, мартина звичайного, сороки, галки, ворони сірої, гаїчки болотяної, хоч останні і не репрезентують тра-диційну мисливську здобич. крім кісткового

Рис. 2. цілі й фрагментовані сільськогосподарські, ремісничі і промислові знаряддя, побутові речі, полив’яна писанка, пірофілітовий диск і таранні кістки дрібної рогатої худоби з поселень софіївська борщагівка (1, 5, 9, 10, 12, 14—20, 23) та ходосівка-рославське (3, 4, 6—8, 11, 13, 21, 22) і фондів боярського краєзнавчого музею (2)



матеріалу про розвиток цієї галузі також свід-чать наконечники стріл (готун, сухонос 2015, с. 178—180, рис. 2: 13—15). у їх числі — при-значений для ураження живої сили без доспіху і придатний для добування крупного звіра роз-повсюджений у VIII—XVI ст. залізний, віднесе-ний за відомими типологіями до типу 2 «втуль-часті двошипні»; призначені для полювання на хутрових, хоч і з можливістю бойового застосу-вання рогові: схожий на тип 1 «кулеподібні конічні», хоч з дещо більш вираженим пірамі-дальним вістрям та на тип 5 «томари тупі ма-сивні», перші з яких, на думку фахівців, досить розповсюджені і побутували з I тис. до н. е. до середини XVI ст., а другі, що також неоднора-зово зустрічались у ході розкопок, відомі сто-совно X—XIV ст.; круглий у перерізі черешко-вий типу 8 «кулеподібні конічні з черешком»; видовжений листоподібний, подібні якому з дещо ближчими до асиметричного ромба зов-нішніми обрисами та більше вираженою ром-бічністю перетину вчені відносять до «насліду-вань ромбічним наконечникам», що імітують чи копіюють залізні пласкі вістря типів 40, 41, 46, прототипи яких теж використовувались і на полюванні, і при військових зіткненнях, а зага-лом на русі відомі серед старожитностей XII та XIV ст. (медведев 1966, с. 56, 87, 88, 157, табл. 22: 2, 27, 33; 23: 1; 28: 27, 34; 30: 2, 36, 37). до того ж, при полюванні могли скористатись і суто військовим виробом, тому не виключена належність до галузі й інших стріл, наконеч-ники яких виявлені в ході робіт. це підкреслю-вали фахівці, на думку яких навіть спеціалізо-вані бойові бронебійні стріли могли ефективно застосовувати і для полювання (Петраускас 2006, с. 148). мабуть саме цим, з урахуванням ймовірного використання стріл з дерева, мож-на пояснити фіксацію при розкопках незначно-го числа вістер виключно мисливського при-значення. обробка іхтіологічних знахідок дозволила є. ю. яніш, о. м. ковальчуку та о. П. журавльову серед рибальської здобичі виділити білугу, осетра, сома, судака, щуку, са-зана, лина, окуня, ляща, в’язя, краснопірку, вирезуба, карася, загалом коропових риб у хо-досівці та плітку в ходосівці і софіївській бор-щагівці. на розвиток рибальства вказують чис-ленні керамічні й свинцеві важки для сітей та гачки (рис. 2: 4, 7), зафіксовані при вивченні поселення ходосівка-рославське та кераміч-ний важок із селища софіївська борщагівка (готун та ін. 2013a, с. 89, 90, рис. 2, 3: 6, 13—16; готун, сухонос, казимір 2013, с. 187, 197, рис. 2: 1; казимір та ін. 2013, с. 201, рис. 1: 2 та ін.). стосовно останніх — крім численних розрізне-них аналогій на низці середньовічних пам’яток, в літературі відзначені й випадки їх локально-го компактного залягання, що свідчить про зберігання в цьому місці рибальських сіток (загорульский 2004, с. 62; очеретина 2011). з галуззю пов’язана і річ із фондів боярського

музею (рис. 2: 2). виготовлений з підпрямокут-ної в перетині основи зламаний у давнину за-лізний виріб колінчастої форми з вістрям з од-ним шипом репрезентує частину остеня (остроги). абсолютна більшість цих речей з роз-копок давньоруських пунктів належить до зібраних із окремих вістер-зубів зіставних трь-охзубих і багатозубих, хоч відомі й круглі чи прямокутні у перетині однозубі однокінцеві ос-тені, до яких віднесені і знаряддя з двома біч-ними зубцями. схожа на боярську робоча час-тина і у багатозубих давньоруських остенів, хоч вони представлені меншою кількістю знахідок порівняно з тризубими. багатозубі знаряддя були також зіставними і могли складатись з двох частин, кожна з яких мала більше двох зубців. їх вістря сягали довжини 26—30 см, що вказує на полювання за дуже крупною рибою. водночас вважають, що в домонгольські часи остені зі значною кількістю зубів, очевидно, значного поширення не набули (мальм 1956, с. 120, 121, рис. 5: 3—6; чернецов, куза, кирья-нова 1985, с. 226, 227, 241, табл. 89: 10—12). у новгороді станом на 1950-і рр. крім однозубих остенів X ст. виявлено два маленьких тризубих знаряддя з розташованими у різних площинах зубами і п’ять масивних. Перші походили з шарів XIII ст., другі датовані XIII і XIV ст. (кол-чин 1959, с. 78). такі речі давньоруської доби зафіксовані в культурному шарі низки міст, ві-домі вони і в середовищі слов’ян переддержав-ного періоду, саме їх спеціалісти вважають найбільш поширеними і масовими (чернецов, куза, кирьянова 1985, с. 226; сухобоков 1992, с. 80, 190, рис. 16, 40). Протягом останніх деся-тиліть однозубі, у т. ч. колінчасті і багатозубі остені виявлені на поселеннях доби київської русі та монгольсько-литовського часу на се-редньому й Південному дніпрі (беляева 1982, с. 56, 92, рис. 15; козловський 1992, с. 35, рис. 17; кузнецов, ситий 1992, с. 39, рис. 6: 16; бєляєва, кубишев 1995, с. 28, 61, 69, 70, рис. 18: 3; 46: 1, 53: 1, 2; Петрашенко 2005, с. 77, 78, рис. 32: 23; ситий 1995, с. 131, 132; моця та ін. 1997, с. 44, рис. 12: 8; сєров 1997, с. 110, рис. 46: 7; Петраускас 2003, с. 89, 91, рис. 28; 2006, с. 157, 162, рис. 36: 2; моця, казаков 2011, с. 253) і на пам’ятках донських слов’ян (винни-ков 1995 с. 55, рис. 14: 1, 2). колючі знаряддя загалом вважають основним типом пристроїв для рибальства у населення півдня східної єв-ропи I—XIII ст. (войнаровський 2014, с. 44—46, рис. 4: 18, 19; 2015, с. 11). схоже оформлення ударної частини мають і досить рідкісні та спе-цифічні наконечники стріл доволі витонченої форми, виділені а. Ф. медвєдєвим у тип 105 «гарпунні тризубі». довжина цих чотиригран-них чи круглих у перетині черешкових з упо-ром виробів становить 70—98 мм, довжина тризубця 43—63 мм, маса 10—12 г. такий тип вістер перебував у використанні з кінця IX ст. до середини XIV ст. і був призначений для ві-



домого за етнографічними даними полювання на рибу. усі 5 екземплярів, дані про які дослід-ник мав станом на 1960-і рр., унікальні й похо-дять виключно з культурних нашарувань нов-города і старої ладоги (медведев 1959, с. 171, вкл. после с. 152, рис. 13: 56; 1966, с. 86, 159, 167, табл. 24: 21; 28: 1; кирпичников, медведев 1985, с. 352, 353, табл. 139: 16; чернецов, куза, кирьянова 1985, с. 227). оскільки знахідка з боярки дещо відрізняється від охарактеризова-них екземплярів гарпунних стріл і такій іден-тифікації суперечать ареал поширення та за-гальна кількість вказаних знарядь, її варто віднести все ж до остенів. уявлення про навко-лишнє середовище суттєво доповнюють визна-чені в. ю. ратніковим, а. в. міштою, л. і. ре-ковцем, о. П. журавльовим у софіївській борщагівці й ходосівці — хом’як звичайний, а в ходосівці — також водяний пацюк або водя-на полівка, нориця руда, мишак європейський, полівка тундрова, пацюк сірий або мандрів-ний, мишка лучна, бурозубка звичайна, чере-паха болотяна, часничниця звичайна, жаба гостроморда, ропуха звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, молюски Unio, а також іден-тифіковані м. с. сергєєвою за вуглинками у ходосівці й софіївській борщагівці — дуб, ясен, тополя / осика, в софіївській борщагів-ці — також сосна й береза, а у ходосівці — клен, вільха, верба, горобина і один широколистяний вид (сергєєва 2016, с. 254; 2018, с. 341). наяв-ність навколо досліджених пунктів лісових ма-сивів безумовно сприяла заготівлі грибів та ягід, дикоростучих харчових і лікарських рос-лин, добуванню барвників, дубильних речовин тощо. та ці напрямки у господарстві місцевої людності визначаються лише з логічних мірку-вань, оскільки археологічні сліди названих за-нять майже невловимі, за винятком виявленої с. а. горбаненком при обробці палеоетнобо-танічних матеріалів з ходосівки-рославського шкаралупи горішків ліщини, що відомо також за матеріалами києва, автуничів, Полоцька, де плоди ліщини знайдені цілими, та деяких інших пунктів (готун, Петраускас 1995, с. 26; чернов, лебедева 2010, с. 226; козловська, Пашкевич, хамайко 2012, с. 257, 258, рис. 2; Штыхов, дук 2012, с. 83). джерела пізньосе-редньовічного і нового часу, що вже доводилось відзначати, у навколишніх селах (новосілки, лісники, княжичі, гвоздів та ін.) фіксували розвиток бджолярства (готун, коваль, Петраус-кас 2009, с. 91—93). з огляду на сприятливі природні умови припущення щодо розвитку бортництва в господарській структурі дослід-жуваних пунктів буде цілком ймовірним, але, як і з деякими попередніми галузями, просте-жити це в ході розкопок проблематично. досить наукомісткі результати були отримані і після апробації на поселенні ходосівка-рославське методики комплексного біоархеологічного до-слідження (Kovalchuk et al. 2017).

значно більше зібрано матеріальних свід-чень про прядіння, ткацтво, виготовлення одягу та взуття. Перше репрезентоване численними прясельцями, друге — конічної форми свин-цевими виробами (рис. 2: 5), які (щоправда, за відсутності єдиної думки серед вчених щодо їх функціонального призначення) могли репре-зентувати важки для вертикального ткацького верстата (готун та ін. 2013a, с. 89, 90, рис. 3: 7, 8, 10, 11; 2014, с. 148, рис. 1: 19; казимір та ін. 2013, с. 201, рис. 1: 8, 9; 2018b, с. 90, рис. 2: 3) і, за спостереженнями фахівців, належали до речей стандартних типів, період побутування яких охоплював XI—XIV ст. (макаров, Федори-на, Шполянский 2014, с. 123), наступне — гол-ками, шилами і швайками на обох пам’ятах і пружинними ножицями з поселення софіївсь-ка борщагівка. Принагідно варто зауважити, що стосовно пряселець малих розмірів вказано на можливість їх належності дітям (Пивова-ров 2006, с. 135). та якщо йшлось про підліт-ків — вони цілком могли виготовляти нитки із застосуванням знарядь для дорослих, якщо про власне іграшки — виробництво зменше-них копій саме таких пристосувань викликає сумніви. логічнішим здається вбачати в них намистини, випадки фіксації яких на пунктах давньоруської доби відомі (Петраускас, готун 2001; веремейчик 2013, с. 98). за наявними даними, на селищі ходосівка-рославське зай-мались також вичинкою шкір чи хутра (готун та ін. 2013a, с. 92). сліди переробки продуктів на обох пам’ятках маркує значне число фраг-ментованих жорен, виготовлених із різних ма-теріалів, причому, на софіївсько-борщагівсь-кому селищі також траплялись цілі чи майже цілі вироби, у тому числі й при роботах у сезоні 2017 р. і, як згадано, відзначена їх концентра-ція в спорудах, обладнаних печами з жаровня-ми, що може засвідчувати цілком логічне поєд-нання просушування та розмелювання зерна у одному приміщенні.

мешканці сільської округи столиці доволі широко практикували різні ремісничі та про-мислові заняття. так, на ходосівці-рославсь-кому крім відомих раніше залізоробної справи, виготовлення із бурштину намиста, вставок та натільних хрестиків (готун, сухонос, казимір 2010) останнім часом простежені ймовірні слі-ди кольорової металообробки, виражені у не-щодавно виявлених ювелірному пінцеті на ланцюзі (рис. 2: 8), новгородські аналогії яким фахівці віднесли до типу 2: з г-подібними губа-ми і кільцем-фіксатором з періодом побутуван-ня XI—XIV ст. (колчин 1959, с. 21—23, рис. 7: 10), що підтверджено матеріалами досліджень у твері з дендродатою 1311—1330 рр. (лапшин 2009, с. 111, 318, рис. 68: 6) та незначних роз-мірів зубилі, а також нових виплесках і шмат-ках сировини, що корелюються із незаверше-ними і бракованими речами з пункту (готун 2017b, с. 66, 67, рис. 2; 3). значне число спилів



на рогових відростках і кістках оленя, козулі й барана у ходосівці та грубо виготовлені прокол-ки свідчать про ймовірність розвитку косторіз-ної справи. незначна кількість останніх на обох пам’ятках може бути зумовленою властивою за-галом для русі тенденцією зменшення їх вико-ристання після рубежу XI—XII ст. (смирнова 2000, с. 239), хоч з думкою щодо застосування речей для підбивання ниток у вертикальному ткацькому верстаті, а відтак — з маркуван-ням переходу до його горизонтальної моделі погодитись важко, скоріше тут варто вбачати заміну кістяних проколок металевими, тим більше, що свинцеві вироби, які ототожнюють з важками для вертикального верстата на обох пунктах присутні. не виключено, що частина кістяних вістер стріл з селища ходосівка-рос-лавське, особливо зі слідами певної кустарності виробництва, теж зроблені місцевими майстра-ми. у цьому випадку напрошується паралель з подібної форми наконечником зі сплощеним черешком із воїня, недбалість виготовлення якого викликала припущення стосовно його належності до продукції кустарного ремесла і виробництва самим власником (сергєєва 2012, с. 140, рис. 15: 11). очевидно, те ж саме сто-сується і проколки з ребра дрібного копитного, знайденої у печі одного з жител на селищі в софіївській борщагівці. а доволі вишуканий ґудзик-балясинка, аналогії яким вважають за-стібками для верхнього хутряного одягу (Шно-ре 1961, с. 121, табл. IX: 7), гребені, роговий кістень з софіївської борщагівки та фрагмен-тована шахова фігурка (?) і застібка кінських пут з ходосівки, скоріше, можуть репрезенту-вати продукцію спеціалізованих майстерень. до неї, найімовірніше, належать і тильник та муфти на руків’ях окремих ножів з ходосівки-рославського (рис. 2: 21, 22), що, вочевидь, пот-рапили на пункт у складі вже готових виробів (готун та ін. 2013a, с. 87, 88, рис. 1; 2018c, с. 83, 84, рис. 1: 6, 7; готун, сухонос, казимір 2013, с. 88, рис. 1: 4; казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 22; 2015a, с. 92, рис. 1: 2; 2015b, с. 88, рис. 1: 6 та ін.). аналоги останнім знахідкам на серед-ньовічних пам’ятках непоодинокі (лапшин 2009, с. 117, 312, 366, рис. 62: 23, 25, 116: 21—23, 27—39 та ін.). в оточенні лісових масивів мешканці і ходосівського, і софіївсько-борща-гівського поселень займались деревообробкою. При розкопках першого пункту виявлені долото (рис. 2: 6), значних розмірів пероподібне сверд-ло, цілий та зламаний інструменти, які тради-ційно ідентифікують як різці та ложкорізи. до вказаної галузі міг належати і неатрибутова-ний залізний інструмент з розплесканою робо-чою частиною. а два схожі на плішні знаряд-дя за даними народознавчих студій знаходять аналогії серед виробів, якими послуговувались при виготовленні бортей (готун 2017b, с. 66). на другій зі згаданих пам’яток інструментів для роботи з дерев’яною сировиною зафіксова-

но менше: вони репрезентовані долотом (рис. 2: 17) та універсальними сокирами й ножами (ка-зимір та ін. 2015b, с. 88, рис. 1: 11). водночас, тут знайдені частини горілих посудин і речей, що могли бути декоративними балясинками меблів, ручками дерев’яних кришок (готун, сергєєва, гунь 2017). і хоч виготовлення їх без-посередньо на поселенні не доведене, названі артефакти суттєво доповнюють характеристи-ку особливостей побуту населення пам’ятки за доби середньовіччя. у 2017 р. на селищі хо-досівка-рославське досліджено два підтоплені ґрунтовими водами об’єкти зі вцілілими відхо-дами деревообробки та дубовим брусом з повз-довжнім пазом і сосновим кілком у заповненні. за даними м. с. сергєєвої, матеріали дозволи-ли констатувати використання незафіксованої раніше сосни, а також простежити специфіку обробки дерев’яної сировини із застосуванням різних інструментів — сокири, струга, пил-ки і тесла (готун та ін. 2018b). суттєво, що на пам’ятках зі значними серіями інструментів, зокрема у новгороді, кількість знарядь обробки дерева втричі перевершує число разом взятих решти спеціалізованих пристосувань, що свід-чить про роль цієї галузі в житті суспільства за середньовічної доби (сингх 2015, с. 351).

Ще один із напрямків економічної діяль-ності населення — лісохімічні промисли. на київщині добування дьогтю, смоли і деревно-го вугілля зафіксовані джерелами у середині XVIII ст. і були названі серед першочергових занять населення першої чверті XX ст. разом з гончарством і виготовленням самогону (брян-ский 1924, с. 26—31; лисенко 2006, с. 16). у регіоні вони простежені і на давньоруських пам’ятках. Про розвиток галузі у господарстві населення софіївсько-борщагівського посе-лення свідчать денця з отворами та потьоками органічної речовини бурого кольору (рис. 3: 2), які могли використовувати для вигонки дьог-тю та смолокуріння як корчажним способом, так і в ямах або багаттях. у літературі дове-лось зустріти ідентифікацію посуду з отворами в денцях і вугликами та попелом всередині як тари для зберігання деревного вугілля (ви-нокур, горішній 1994, с. 339, 340; Пивоваров 2006, с. 128). водночас, джерела одностайно вказують, що саме такий вигляд мали рештки добування дьогтю та смоли в корчагах, в чому переконало експериментальне вивчення оз-наченого промислу (готун та ін. 2007, с. 225, рис. XLVIII). відтак, знахідки просмолених і закопчених денець з отворами слід трактува-ти як сліди саме цього процесу. ямний варіант промислу демонструють особливості вивче-ного на поселенні у софіївській борщагівці об’єкта 151 (рис. 3: 1) — овально-підпрямокут-ного, розмірами 2,3 × 1,6 м на рівні фіксації, дещо пошкодженого перекопом, утвореного неправильно-циліндричною з підбоєм верхнь-ою частиною з лінзоподібним розширенням на



рівні материка та нижньою у центрі поперед-ньої — неправильно-циліндричною, діаметром 0,55—0,60 м. Пласке дно об’єкта простежене на глибині 1,5 м. стінки та дно заглиблення об-мазані шаром глини, заповнення утворене різ-них відтінків сірим та чорним супіском, підбій містив шматки ґрунту, пропеченого і просоче-ного органічною речовиною чорно-коричнево-го кольору. в будівлі крім гончарної кераміки періоду київської русі та перевідкладеної ліп-ної доби палеометалів зібрано дрібні кальци-новані кістки, шматки обгорілого дерева, де-які — зі слідами обробки (казимір та ін. 2016a, с. 70). Про інше виробництво на обох пам’ятках свідчать фрагменти металургійних шлаків, які, за даними проведеного о. Ф. Шевцовим рентгенофлуоресцентного вивчення, вказують на застосування мешканцями цих пунктів си-родутного процесу добування заліза з майже ідентичним вмістом металу і вищою якістю ос-таннього на софіївській борщагівці завдяки меншому порівняно з ходосівкою-рославським вмісту фосфору (Шевцов 2018). водночас, для чорнометалургійної справи були потрібні знач-ні обсяги палива і центри залізодобування пов-сюди супроводжувались осередками, де випа-лювали вугілля. Поза сумнівом, такі існували і в складі ходосівської та борщагівської рудень. але їх традиційне розміщення переважно біля джерел сировини, а не в зоні житлової і госпо-дарської забудови викликає певні труднощі у пошуках слідів цього промислу.

склад колекції засвідчує доволі широкі тор-гівельні зв’язки сільського населення регіону. крім зібраних щосезону на обох пунктах улам-ків амфор, які, за спостереженням в. в. бул-гакова, виготовлені в різних центрах візантії (разом з цією групою керамічних знахідок слід розглядати і уламок вінця полив’яного гле-ка судацько-кафинської групи XIII—XIV ст.) жителі користувалась намистом східного по-ходження. а виявлені останнім часом на со-

фіївсько-борщагівському селищі хрестик зі стеатиту — паломницька реліквія відвідувача православних центрів святої землі, а на хо-досівському — металевий нашивний хрест із зображенням розп’яття Volto Santo (святий лик) — бедж пілігримів, що побували у соборі св. мартіна в м. лукка у тоскані, до того ж — разом з виготовленою із панцира поширеного на півночі європи і америки річкового молюска імітацією палестинського хрестика з перламут-ру (готун 2017a, с. 118, 119, 124, іл. 1: 2; готун та ін. 2018a) вказують не лише на економічні, а й на релігійні зв’язки мешканців цих пам’яток. якщо виявлена на ходосівському пункті круг-лодротова спіралекінцева підковоподібна фібу-ла має аналогії на землях півдня русі і відобра-жає, очевидно, запозичення традицій виробів ремісників з Прибалтики, то знайдені там само відразу чотири цілих і фрагментованих кіль-цеподібних фібули із бронзової жесті ймовірно відображають відвідання селища вихідцями з регіону балтії, чи навпаки — подорож на при-балтійські території місцевої людності (готун 2017b, с. 70, 71, рис. 4). та й серед знахідок на софіївсько-борщагівській пам’ятці наявні речі, основний ареал поширення яких тяжіє до Північної русі та її сусідів. у їх числі — шпиль-ка з фігуркою качки (?), піхвоподібна підвіска з вкладеним гостроконечником і декорована пастовими вставками кільцеподібна застібка з кольорового металу (готун, казимір, Шах-рай, 2015а; казимір та ін. 2013, с. 201, рис. 1: 3, 4; 2018a, с. 87, 88, рис. 1). стосовно першої зі згаданих знахідок варто зауважити, що за да-ними дослідників, використання булавок для закріплення одягу чи хустки було властивим

Рис. 3. об’єкт 155 (1) і фрагмент просмоленого де-нця з отворами (2) з розкопу I на селищі софіївська борщагівка



балтським та західнофінським племенам, а у слов’янському середовищі такі речі, зазвичай, не зустрічаються, хоч у новгороді шпильки різноманітних форм були досить поширеними, вони з’являються в міських шарах з другої по-ловини X ст. і трапляються до початку XIV ст. (Покровская 1995, с. 181). відмінності порівня-но з виготовленою за місцевими традиціями керамікою мають і деякі посудини, зафіксовані при розкопках софіївської борщагівки. без-перечно довізною була виявлена на вказано-му поселенні мушля каурі (рис. 4). як відомо, вказаний молюск (Cypraka moneta) відноситься до категорії археологічних знахідок, місце до-бування яких — лаккадівські острови тихого і мальдівські індійського океанів — чітко виз-начене, тому ці предмети відіграють важливу роль при вивченні торгових зв’язків і давніх шляхів сполучень; як прикраса і грошова оди-ниця такі черепашки відомі на досить обшир-ній території азії, африки та європи ще за кілька тисячоліть до н. е. (Шноре 1961, с. 123; мугуревич 1965, с. 54; Пивоваров 2006, с. 148; Штыхов, бектинеев 2012, с. 101, 374, рис. 13: 3 та ін.), а для давньоруської доби фахівці вклю-чають їх до показників добробуту власників (салмина 1998). оскільки згадана річ походи-ла зі зруйнованого шару, вона могла належати і до ранніх горизонтів пам’ятки, та наявність означених знахідок у складі комплексів доби середньовіччя (гончаров 1950, табл. XXIII; кар-гер 1958, табл. XIX; алексеев 1966, с. 134—141; довженок, гончаров, юра 1966, табл. XVII; лапшин 2009, с. 360, рис. 110: 11; левко 2012, с. 86; возний 2017, с. 75, 81, рис. 2: 10, 11 та ін.) дозволяє не виключати саме вказане датуван-ня. виявлена у 2017 р. у софіївській борщагів-ці аметистова (?) намистина також належить не до місцевих виробів.

з пам’яток передмість походить також низка предметів озброєння та воїнського обладунку і спорядження верхового коня. дані щодо час-тини отриманих матеріалів вже оприлюднені (готун, сухонос, казимір 2013, с. 191, 192; 200, рис. 6; готун, казимір, Шахрай, 2015b; готун, сухонос 2015; готун та ін. 2017б, с. 63, рис. 1; казимір та ін. 2016a, с. 68, рис. 1: 13, 17 та ін.), останнім часом чергові наконечники стріл за-фіксовані і в ходосівці, і в софіївській борща-гівці. вказану сферу характеризують і знахід-ки з багатошарового поселення між ходосівкою та лісниками (готун та ін. 2007, с. 181, 192, рис. 111: 14, XXVII), селищ лісники-безодня (готун та ін. 2012a, с. 238) й Петрушки (готун та ін. 2013b, с. 26, рис. 2: 6), а також депаспор-тизовані речі з околиць києва, що зберігаються у боярському краєзнавчому музеї (рис. 5). ра-зом з цією категорією знахідок зазвичай роз-глядають вудила, шпори тощо. і якщо другі були виявлені лише на ходосівському поселен-ні, звідки походять й інші пов’язані з військово-торгівельним середовищем предмети (стрижні

з кільцем, точильні бруски з отворами, лодійні заклепки), то знахідки перших непоодинокі на обох пунктах. не селянський побут маркують і ремінні кінців’я та накладки з обох пунктів: як доведено фахівцями, середньовічні кочови-ки євразії розробили знакову систему поясних наборів, у якому має значення не лише факт наявності пояса, а й число бляшок та їх взаєм-не розташування (Плетнева 1967, с. 161—166; добжанский 1990, с. 73—80; михайлов, со-болев 2000, с. 222), відтак, прикрашений гар-нітурою пояс у середні віки багато в чому був не утилітарною, а статусною річчю (мурашова 1997, с. 79), виступав найяскравішим елемен-том чоловічого костюма (зайцева 2005, с. 125), який навіть вважають військовим свідоц-твом — своєрідним «паспортом служилої особи» (толочко, моця 2009, с. 174) і носієм підвище-ної соціальної значимості, що відігравав роль сучасних погонів (мурашева 2000, с. 78, 79).

на заможність жителів досліджених пунк-тів вказують нові знахідки ключів і дужок та фрагментів корпусів замків (рис. 2: 9, 11—13), яких разом з виявленими раніше (готун, сухо-нос, казимір 2013, с. 189, 190, 198, рис. 4: 1—11; казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 24; 2015a, с. 92, рис. 1: 7, 11, 12; 2015b, с. 88, рис. 1: 4, 10 та ін.) зібрано доволі значну кількість. вони мають аналогії серед виробів, що побутували в X—XII ст. і пізніше, окремі, на думку фахівців, були у вжитку з другої половини XII до почат-ку XV ст., розповсюдження інших відзначене для сер. XIII — XV ст., деякі з’явились у XIV ст. (колчин 1982, с. 160; хорошев 1997, с. 14, 15, 251, 252, табл. 5, 6; кудрявцев 2014, с. 14, 15, 17). досить вишуканими були і прикраси меш-канців (рис. 6): браслети, підвіски, сережки, персні, фрагментована шийна гривна, скроневі кільця та ін. (готун, сухонос, казимір 2011, с. 89, рис. 1: 21—24, 28—30; готун та ін. 2012b, с. 248, рисунок: 1, 2, 4; 2013d, с. 199, рис. 1: 11, 13, 14, 16, 17, 19; 2016b, с. 63, рис. 1: 2—7; 13, 14, 16; 2018c, с. 83, 84, рис. 1: 8, 14—17; казимір, готун 2011, с. 166, рис. 1: 8, 9; казимір та ін. 2012, с. 255, рисунок: 5, 7; 2013, с. 201, рис. 1: 7; 2014, с. 152, рис. 1: 11—13, 16, 17, 20, 21; 2015a, с. 92, рис. 1: 13, 14, 18; 2016a, с. 68, рис. 1: 11; 2018a, с. 87, рис. 1; 2018b, с. 90, рис. 2: 5 та ін.). суттєво, що донедавна частину подібних ви-

Рис. 4. мушля каурі з софіївської борщагівки



робів вважали невластивою населенню селищ складовою костюма представників заможних містян. окремої уваги заслуговують виявлені на сільських поселеннях у передмістях києва уламки скляних браслетів: якщо на софіївсь-ко-борщагівському пункті випадки їхньої фік-сації загалом відповідають показникам хроно-логічно близьких інших пам’яток, у ходосівці кількість означених знахідок перевершує по-казники значного числа синхронних міст, хоч багато з них доволі низькоякісні. очевидно, враховуючи хронологію селища, це можна пов’язати з особливостями виготовлення вка-заних виробів напередодні монголо-татарської навали. із софіївської борщагівки походять кілька кубиків смальти, уламок хороса, фраг-ментована пірофілітова плита з пазом, подібна до кришок саркофагів, шматок пофарбованого тиньку (казимір та ін. 2016a, с. 68, рис. 1: 5, 6, 9 та ін.). уламки плінфи разом з фрагментами плиток підлоги, іноді вкритих поливою, зібрані й на ходосівському поселенні. водночас, вва-жати названі знахідки побічним показником існування місцевих монументальних культо-вих споруд, як пропонувалось стосовно плінфи з інших пам’яток сільського типу (веремейчик 2010, с. 351) на цьому етапі досліджень буде передчасним. зрозуміло, що мурована споруда

на поселенні носила скоріше культовий, ніж світський характер. але думка про ймовірне існування такої лише завдяки фіксації кіль-кох уламків плінфи може привести до відомих екзотичних ідентифікацій, коли можливими рештками церкви завдяки її розміщенню на гребені підйому схилу і фіксації в заповнен-ні половини крупного енколпіона та чотирьох шматків плінфи вважали витягнуту з півден-ного заходу на північний схід підпрямокутну із заокругленими кутами споруду розмірами 4,1 × 1,1 м і завглибшки 0,2 м з вертикальни-ми стінками і слідами дерев’яної підлоги та з фрагментами жорен, ножицями, керамікою, кістками тварин у заповненні (лысенко и др., 2012, с. 63). найімовірніше, названі знахідки із селищ у столичних передмістях походять зі зруйнованих київських храмів. саме так д. в. йолшин трактує зібрані на селищах у ходосівці та софіївській борщагівці уламки плінфи та плиток підлоги. Показова полови-на плаского шиферного диска з двох фраг-ментів (казимір та ін. 2016a, с. 68, рис. 1: 1) з кількома концентричними колами на поверхні (рис. 2: 23). такі вироби на пам’ятках київсь-кої русі поодинокі, вони зафіксовані в києві та на селищі кощіївка 8 на київщині, в любечі і на листвинському городищі на чернігівщині,

Рис. 5. металеві наконечники стріл із селищ ходосівка-рославське (1, 3, 8), лісники-безодня (2), софіївська борщагівка (4), Петрушки (5), багатошарового поселення між ходосівкою й лісниками (11) і фондів бо-ярського краєзнавчого музею (9, 10) та фрагмент кольчуги із селища ходосівка-рославське (6) і рогові нако-нечник стріли із селища ходосівка-рославське (7) та кістень із селища софіївська борщагівка (12)



у мстиславлі в білорусі (Шекун, веремейчик 1986, с. 328; козубовський, івакін, чеканов-ський 1993, с. 253, 255, рис. 13; лысенко и др. 2012, с. 31, 313, рис. 176; веремечик 2013, с. 98) і стосовно їх призначення остаточна думка науковцями ще не сформована. особливості життєвої моделі сільського населення столич-них передмість характеризують знайдені при розкопках універсальні знаряддя і суто побу-тові речі: ножі, бруски для їх гостріння, соки-ри, бритва, кресала (рис. 2: 10), гребені тощо, а таранні кістки дрібних копитних з насічка-ми й отворами (казимір та ін. 2016a, рис. 1: 14—16; 2018b, с. 90, рис. 2: 1, 2) з софіївської

борщагівки (рис. 2: 14, 15, 18—20) засвідчують поширення у середовищі місцевої людності гри в кості, особливості якої описані досить деталь-но (сергєєва 2002, с. 50—54; 2010, с. 198—206; стрельник, сорокіна, хомчик 2010, с. 46, 48). важливе значення астрагалів для давнього населення добре простежується на прикладах використання їх як амулетів та виготовлення їх копій за ранньозалізної доби — з буршти-ну й скла (стрельник, сорокіна, хомчик 2010, с. 48), за середньовічної — з бронзи, свинцю і навіть золота й срібла, що властиве монголам (рыбаков 1949, с. 27; сергєєва 2002, с. 56; янин и др. 2016, с. 11, 13, рис. 3: 2). дримба (вар-

Рис. 6. Прикраси та елементи костюма з середньовічних поселень у ходосівці (1—8, 11—17, 20—22, 25, 26, 28, 30, 34—36, 38, 40, 43, 44, 46—48, 52, 53, 55—61, 65, 68—72) та софіївській борщагівці (9, 10, 18, 19, 23, 24, 27, 29, 31—33, 37, 39, 41, 42, 45, 49—51, 54, 62—64, 66, 67)



ган), зафіксована на софіївсько-борщагівсь-кому поселенні (казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 18), вказує на характер музикальних уподобань давньої люду, а книжкова застібка з ходосівки-рославського виступає показни-ком рівня освіченості щонайменше, окремих представників сільської громади (готун та ін. 2013d, с. 199). Певні риси життєвої моделі на-селення пам’ятки у софіївській борщагівці ха-рактеризує виявлена у 2017 р. вкрита поливою керамічна писанка (рис. 2: 16). зазвичай такі знахідки трактували як язичницькі обереги, що поєднують і яйце, як символ родючості, і шум для відлякування ворожих сил при бряз-канні. останнім часом в числі шумових і удар-них пристроїв звукоутворення вчені виділяють виділені у ранній тип аналогічні софіївсько-борщагівському виробу іменовані писанка-ми через схожість на розмальовані великодні яйця з отвором незначних розмірів на тупому кінці чи, значно рідше, збоку та камінчиком всередині виявлені у шарах X—XII, почасти XIII ст. вкриті поливою з вишуканим розписом яйцеподібні глиняні брязкальця, які б. о. ри-баков вважав виготовленими у білгородських, звідки походять плитки з такою само технікою орнаментації, чи київських, де зафіксовані інструменти для їх виробництва, майстернях. достовірних свідчень щодо призначення ре-чей не додалось, тому вважають, що предмети водночас, чи навіть у першу чергу, мали певне відношення до тих чи інших давніх, можли-во — великодніх, обрядів, хоч їх фіксація у міс-тах, селищах, курганах, де вироби траплялись у дитячих похованнях, дозволяють вбачати у речах предмет дитячої забави (Поветкин 2008, с. 111—113, табл. 1: 6). водночас, при загально-му датуванні XI—XIII ст., за спостереженнями в. в. сєдова, основна їх маса тяжіє до періоду XI — першої половини XII ст., а верхня дата використання виробів відображає завершення процесу християнізації давньоруських земель (седов 1988, с. 82).

важливим джерелом вивчення матеріальної та деяких елементів духовної культури місце-вої людності виступає наймасовіша категорія знахідок на досліджених пам’ятках — уламки керамічного посуду, яким притаманне розмаїт-тя форм і прийомів моделювання та оздоблен-ня. у складі колекції відзначені фрагменти з різних відтінків одно- та двобічною поливою, для поселення ходосівка-рославське цей по-казник відчутно вищий порівняно з іншими пам’ятками, тут показове значне число улам-ків з окремими її смугами, краплями, бризка-ми. у більшості випадків шаром поливи вкриті глеки, миски, кришки, кубки, рідше — горщи-ки; полив’яні латки — загалом дуже рідкісна посудина для київської русі. та й глеки, на думку дослідників — показник міського побу-ту; раніше вважали, що жителі сіл навіть не знали про існування цього типу посуду. мис-

ки теж траплялись нечасто, а блюда відомі у містах як вишукана і малопоширена категорія. наявні в колекції кубки теж асоціюються не з селянською кухнею. столовий посуд включав і неполивні миски з ручками й без них, невели-кі тонкостінні горщики, посудини для напоїв, глеки, кришки, амфорки київського типу. ос-танні вважають призначеними для подавання до столу напоїв чи транспортування їх у похо-дах на зразок сучасних фляг, що теж не зовсім відповідає заняттям жителів села навіть з ура-хуванням можливих подорожей під час певних промислових занять. виявлені і неполивні по-судини індивідуальних форм, що відобража-ють яскравий стильовий підхід певного майс-тра. тарний посуд представлений корчагами. кухонна кераміка демонструє значне різно-маніття форм і типів загалом властивих для регіону. непоодинокі посудини, що не мають аналогів на відомих пунктах. незалежно від місця виготовлення кераміки, а беззаперечні дані щодо її місцевого виробництва поки що не знайдені, достатньо підстав стверджувати, що вона репрезентує доволі яскраве явище. окре-мої уваги заслуговують керамічні вироби, як показник не лише матеріальної, а й духовної культури. Передусім це стосується орнаменту. загальновідомо, що починаючи з х ст. основни-ми композиційними елементами декорування гончарного посуду виступають врізні прямі та хвилясті лінії, трапляються рельєфні валики, дуги, завитки, насічки, нігтьові й насіннєподіб-ні відбитки, наколи зубчастого штампу — по-одинці, а також у різноманітних поєднаннях. Практично весь кухонний посуд орнаментова-ний по плічку, іноді скупо прикрашені шийки та вінця. найчастіше простежені врізні пря-мі лінії — вирішення технічно просте і доволі швидке у виконанні. Подальші підходи поєд-нують два елементи, одним із яких лишаються прямі лінії. столовий посуд оздоблений значно багатше кухонного: при його виготовленні крім названих елементів використовували геомет-ричні і рослинні візерунки, найрізноманітніші види хвиль, плетінок, насічок. окремо необхід-но згадати орнамент тарного посуду, що крім врізних прямих ліній представлений верти-кальними насічками, композицією з рядів за-витків, поясом півкіл. Простежено своєрідність та різноплановість тавр на денцях. найчастіше зустрічаються солярні знаки у вигляді рельєф-них кіл та їх ускладнення — коло з вписаним хрестом, два концентричні кола, коло, пере-креслене прямою лінією. окрему групу пред-ставляють простежені на ходосівці-рославсь-кому у трьох варіантах тавра-літери, які на землях півдня русі фіксують доволі рідко. одне мало форму вписаної у подвійне коло друкова-ної літери «т», друге схоже на рукописну «х»; аналогів їм знайти не вдалось. найцікавіший сюжет, де зображення нагадує перевернутий якір з кружечком чи літерою «о» згори по довгій



осі та знаками у вигляді літер «I», «к», «л» нав-коло. відзначені випадки нанесення на денця двозубців. особливості кераміки селищ округи києва дозволяють дійти висновку, що в орна-ментальному і технологічному аспектах вона цілком відповідає давньоруській системі тради-цій та способів виробництва (рис. 7). якість тіс-та, характер обробки поверхні, спосіб випалу не були винятковими, вони відображають цілком закономірну тенденцію, зумовлену швидкими темпами орієнтованого на ринок виробництва (готун, гунь 2014; гунь 2013; 2017; гунь, оног-да, чміль 2016 та ін.). уламки візантійського посуду на досліджуваних пунктах вже згадані, хоч його практично повна відсутність на сільсь-ких поселеннях відзначалась навіть донедав-на (Пивоваров 2006, с. 147). Послуговувалась місцева людність і дерев’яним посудом. Про токарні вироби з софіївсько-борщагівського селища йшлось при розгляді місцевої дерево-обробки (готун, сергєєва, гунь 2017), а відерні вушка й дужки засвідчують паралельне вико-ристання і бондарної продукції. з борщагівсь-кого і ходосівського поселень походять уламки і скляних посудин. хоч вони й нечисленні, про-те також вказують на високий рівень розвитку матеріальної культури населення.

у фахових роботах підкреслено, що для проникнення у таємницю середньовічного суспільства недостатньо лише його соціально-економічної характеристики (гуревич 1970, с. 24), необхідно відтворити загальну карти-ну еволюції ментальності, зокрема селянської (гурбик 2003, с. 4). основні аспекти духов-ної культури мешканців селищ півдня русі у наявних розробках розглянуті як підсумок аналізу поховальної обрядовості, естетичних та світоглядних характеристик виробів мета-лопластики, відображення елементів духовної культури об’єктами масової забудови, семан-тики орнаментації посуду та семіотики знаків на його денцях тощо. Щодо останніх, при всій різноплановості підходів до інтерпретації цих рельєфних символів, дослідники схиляються до точки зору, що спочатку вони могли носити релігійний характер, а згодом стали знаками майстрів, втративши своє первісне культове значення і перетворившись на ремісничі вироб-ничі тамги (монгайт 1955, с. 120, 121; Плавин-ский 1998, с. 58). низку знахідок, що характе-ризують світогляд мешканців отримано і в ході розкопок селищ навколо києва. більшою мірою це стосується культових речей, що маркують як знайомство місцевої людності з постулатами християнського віровчення (а у випадку зі зга-даними реліквіями паломників — то й значно глибші прояви релігійності), так і присутність у свідомості населення традицій слов’янського язичництва (готун, сухонос 2014; казимір та ін. 2016b, с. 92, рис. 1: 23—26; 2018a, с. 87, 88, рис. 1; готун 2017b, с. 75—78, рис. 5 та ін.). По-казово, що доволі рідкісні предмети особистого

благочестя наряду з елементами озброєння й парадного спорядження коня, імпортами, тор-говим інвентарем тощо вважають показником статусності і багатства досліджуваних посе-ленських структур (макаров и др. 2015, с. 221). серед знахідок 2016—2017 рр. до цієї категорії належать пошкоджений хрестик з кульками псевдозерні у середохресті й на кінцях тонких струнких променів (рис. 8: 2) з софіївської бор-щагівки, подібні до якого за новгородською шкалою датуються 1116—1268 рр. і мають ана-логи у матеріалах курганів, у твері пов’язані з дендродатою 1300—1330 рр., в середньому Подніпров’ї, зокрема на посаді вишгорода та у кощіївці, за даними публікацій, траплялись у комплексах і нашаруваннях XI—XII ст., а за-галом на русі відомі у матеріалах XI—XIII ст. та хрестик з петлеподібними раменами (рис. 8: 4) з ходосівки-рославського, схожі на який, хоч дещо ажурніші й густіше оздоблені, походили з нашарувань домонгольського часу серенська, ярополча заліського й латвії, а в твері відне-сені до кінця XIII — XIV ст. (никольская 1981, с. 236, рис. 89: 19; седова 1981, с. 52, рис. 17: 4; гнутова, зотова 2000, рис. 1г; лапшин 2009, с. 99, 346, рис. 96: 4—7; лысенко и др. 2012, с. 204, 329, рис. 218; івакін 2016, с. 154, 155, рис. 1: 7, 8 та ін.). Фахівці зауважували, що виготовлені з використанням нескладних тех-нологій із порівняно недорогих матеріалів, позбавлені високих художніх переваг, прості за своєю іконографією, такі речі цікаві, передусім, як одні з найдавніших предметів з християнсь-кою символікою, поширені в демократичному середовищі земель давньої русі за межами князівського оточення і церковного кліру. цін-ність їх як джерела вивчення християнізації давньої русі багато в чому визначається за-гальновідомим фактом — бідністю письмових джерел, що відображають релігійну свідомість рядового населення. за півтора століття з часу знахідки перших натільних хрестиків питан-ня щодо релігійного значення символів хрис-тиянства з розкопок сільських поселень і мо-гильників доби русі не втратило своєї гостроти (макаров 2004, с. 251, 252). При розкопках у хо-досівці знайдено і прикрашений зображенням проквітлого хреста перфорований, що вказує на використання речі у якості підвіски, виго-товлений з кольорового металу медальйон від барм з відсутнім вушком (рис. 8: 5). близький за обрисами подібний до наявних у граффіті та на сторінках давньоруських літописів граві-йований проквітлий хрест нанесений на дато-ваний початком XII ст. медальйон з білону із зображенням св. варвари з городища виповзів (Пуцко 1986, с. 172, 180, рис. 8), схожий (з лише однією поперечною перекладиною) містить бронзовий медальйон з поганої збереженості погрудним зображенням увінчаної німбом фі-гури із селища кощіївка 8 (лысенко и др. 2012, с. 42, 326, рис. 208). за даними фахівців, підвіс-



Рис. 7. зразки керамічного посуду з софіївської борщагівки (1—15, 17—21) та ходосівки-рославського (16)



ки діаметром 3,2—3,6 см з проквітлим хрестом у новгороді набули поширення з початку XIII до початку XIV ст. і виготовлялись у двобічних формах зі сплаву олова й свинцю (седова 1981, с. 38, 40, 41, рис. 12: 11, 15; 14: 5—7). відомі ці речі й на інших територіях, де з XII—XIII ст. символ хреста, часто доповнений рослинни-ми пагонами з утворенням проквітлої форми, поступово стає домінувати в декорі прикрас, змінюючи панівні до того язичницькі симво-ли (седова 1997, с. 67, 299, табл. 53: 18, 19). в літературі неодноразово відзначене побуту-вання подібних речей і на землях півдня русі (гаврилюк, ягодинская 2005, с. 137, 138, рис. 9: 8—10; 2007, с. 352, 354, рис. 4: 23—26; 2010, с. 243; Пивоваров 2009, с. 197, 207, рис. 43: 2; коваль, миронюк 2015, с. 302 та ін.). водночас варто зауважити, що знахідка з ходосівки-рос-лавського репрезентує не незначного діаметру монетоподібну підвіску, а річ, ближчу за роз-мірами до медальйона з чернігівського скарбу 1850 р. (корзухина 1954, с. 137, табл. LXII: 7), та й загалом до медальйонів барм, для яких зображення проквітлого хреста, за спостере-женнями дослідників, було типовим явищем (макарова, 1986, с. 18, 19, 100 и след., рис. 53—55), щоправда, залишаючись при цьому не вишуканим мистецьким твором, а цілком ря-довим предметом художньої металообробки. застосування заможними представниками міс-тян дешевших сплавів на основі міді і свинцю з метою імітації коштовних прикрас соціальної верхівки, серед яких при вивченні новгорода траплялись властиві для XII—XIII ст. речі з

нанесеним проквітлим хрестом неодноразово відзначалось фахівцями (седова 1997, с. 67; янин и др. 2015, с. 115).

низка знахідок з софіївської борщагівки та ходосівки-рославського пов’язана з ри-туально-магічними діями, які суперечили християнському віровченню. не розглядаючи крем’яні знаряддя, оскільки навіть до запов-нення об’єктів доби середньовіччя вони могли потрапити з навколишнім шаром, що містить матеріали часів первісності, відзначимо на ходосівському поселенні вже неодноразово згадані три кістяні підвіски — із ікла лисиці, таранної кістки бобра та хребця щуки. до цієї категорії знахідок, очевидно, також входили й знайдені окремо від черепів ікла кабана, хоч без слідів обв’язування чи підвішування безза-стережне віднесення їх до ритуально-магічної сфери аргументоване недостатньо. за спос-тереженнями фахівців, ікла та кігті хижаків слугували оберегами від зурочення, мали від-лякувати видимих і невидимих ворогів, у тому числі й нечисту силу. бобрів вважали колиш-німи людьми, схованими від переслідувань, асоціювали з водяними, а відношення їх до підводного (загробного) світу символізувало зв’язок з вищими сферами. бобровий струмінь застосовували для зняття порчі. бобер у фоль-клорі — взірець спокою, терпіння, миролюб-ності, працьовитості, старанності, дбайливості, наполегливості, заповзятливості, підприємли-вості, творчості, пильності. При тричленному вертикальному поділі всесвіту риба — кла-сифікатор нижньої зони, на трьох рибах три-

Рис. 8. стеатитовий (1) і металевий (2) хрестики з софіївської борщагівки та перламутровий (3) і металевий (4) хрестики, медальйон із зображенням проквітлого хреста (5) і оголів’я кам’яного хрестика (6) з ходосівки-рославського



мається земля, вона чиста, слугує їздовою твариною міфологічним персонажам, а її ікра символізує плодючість. Щука — найбільший хижак багатьох водойм, «хазяїн води», символ чарівництва і надприродної допомоги, з нею пов’язані мотиви перевертництва, а її пістряве забарвлення — показник неординарних влас-тивостей. вона — учасник замовлянь на багато випадків, а її гострі зуби також слугували за-побіжним засобом від духів та чаклунів. серед амулетів варто згадати і ростри белемнітів. Показово, що амулети із зубів і кісток тварин, з’явившись як один із проявів тотемізму, надо-вго переживає і добу первісності, і тотемізм, як варіант первісного релігійного світосприйнят-тя, слугуючи й надалі особистими апотропеями і продовжуючи зберігати популярність навіть в умовах припинення побутування амулетів з кольорового металу (тянина 2011, с. 159, 160). мініатюрні предмети побуту: гребені, ложки, ковші, ключі, гольники, піхви одностайно вва-жають властивими мешканцям села атрибута-ми заклинальної магії. ключам відведено роль символу багатства та його охорони. екземпляр з селища ходосівка-рославське доволі крупний, з втраченою голівкою, виготовлений з кольоро-вого металу. Подібність знахідки до ключів для скринь і ларців дозволяє провести паралель зі спостереженням б. о. рибакова, що це не зву-жує сферу магічної дії оберегу, а символізує охорону найціннішого із цінного (рыбаков 1988, с. 542, 543, 549, рис. 92). Притаманна представ-ницям слабкої статі виготовлена з бронзової (?) жесті підвіска-піхви з селища в софіївській борщагівці містила зламаний стиль, що, як і кожне вістря, теж був оберегом. а мушля каурі з цього ж поселення — «зміїна голівка, ужов-ка, жуковина» за етнографічними даними, за-хисний від чар та лікувальний амулет — реп-резентувала голову змії — провісниці дощу, охоронниці вологи, покровительці дому, якій приписували красу, знання лікувальних трав, вміння змінювати образ, демонічні властивості, богатирську силу, мудрість, здоров’я, багатство (Пивоваров 2006, с. 228, 229, 232, 235, рис. 49: 12), хоч використання черепашки як прикраси, а не амулета-оберега, виключати теж не вар-то. на обох пам’ятках відомі знахідки лунниць (рис. 6: 54—56) — символу місяця, двох небес-них сфер, можливо, пов’язаного з культом бого-родиці, на ходосівці-рославському — підвісок з кринами — сталими символами процвітання, родючості, зародження життя і власне життя, вегетативних сил природи, розвитку, життєвих сил жінки, духовного безсмертя, достатку і з косою решіткою, яка могла символізувати «зо-ране поле». у 2017 р. у софіївській борщагів-ці вивчено сформований у різний період (кіс-тки належать молодій та дорослим особинам) комплекс, що утримував бісер і пронизки, три пари вилочкових кісточок малих та великих качок і гуски та дві металеві імітації означе-

них кісток качки-чирянки (рис. 9). враховуючи використання «вилочок» як амулетів та для ворожінь і чаклувань і вибором водоплавних (де гуси-лебеді — транспорт дажбога-сонця, медіатор життя / смерті, гуска — втілення хао-су і водночас творець всесвіту, оскільки знесла золоте яйце — сонце, а грудочку землі, з якої потім буде створено землю, часто за велінням бога-творця, з дна безмежного океану дістала качка, та й загалом названі птахи — символ очисної сили води і водночас пов’язані з пере-вертництвом) у комплексі також можна вба-чати сліди якогось із вказаних вірувань чи їх елементів. з обох пам’яток походять привіски-бубонці, покликані відлякувати своїм звучан-ням злих духів. данину певним віруванням дослідники вбачають і в особливостях деяких елементів костюму, семантиці орнаментування побутових речей. це і ототожнена з солярною символікою кругла форма предметів, і пов’язані з родючістю рослинні мотиви у оздобленні ви-робів, і функції оберегів у фібул та булавок, а додатково — у їхніх вістер, хоч у цьому випад-ку магічна суть вторинна. захист власників мали здійснювати і шийна гривна з ходосів-ки-рославського та скроневі кільця, браслети, персні, знайдені на обох пам’ятках. світогляд середньовічної людності передбачав сакраліза-цію і суто побутових речей — гостроконечників, замків та ключів, ножів тощо. частина з них на обох селищах утворює досить представницькі серії. але і тут пріоритетне застосування ви-робів за призначенням. варто згадати й риту-альні речі із органічних матеріалів, існування яких відоме за студіюванням народної культу-ри пізніших часів та за поодинокими знахідка-ми із синхронних пунктів, хоч брак відповідних даних дозволяє говорити про це лише гіпоте-тично. у літературі наводилось припущення про ритуальне призначення оснащених отво-рами брусків для гостріння (Пивоваров 2006, с. 234), які теж наявні на обох поселеннях, та утилітарне використання вказаних виробів також здається імовірнішим. суттєво, що при загальноприйнятому трактуванні речей описа-ного кола як свідчень поєднання у світогляді давньоруського населення пережитків язични-цьких вірувань з рисами християнської обрядо-вості і точці зору о. є. мусіна щодо належності цих предметів до християнських амулетів, які характеризують певні забобонні уявлення в рамках поставання церковного світогляду, фахівці констатували, що виділення пластів достеменно язичницьких і достеменно хрис-тиянських старожитностей можливе лише у результаті збільшення корпусу археологічних джерел з одного боку та пошуків нових підходів до його аналізу й осмислення — з іншого (ма-каров 2004, с. 257).

При вивченні софіївської борщагівки про-стежено ймовірний прояв календарної обря-довості у побуті населення давньоруського



Рис

. 9. в

илоч

кові

кіс

тки,

їх м

етал

еві і

міта

ції т

а па

стов

е й

скля

не

нами

сто

з по

селе

ння

у со

фіїв

ські

й бо

рщаг

івці



села. одне із двокамерних жител загинуло у результаті пожежі й містило органічні ре-штки. Флотація зразків вказала на наявність навпроти входу в житлову камеру, по діагоналі від опалювального пристрою, зернівок різних злаків, хоча й у досить малій порівняно з яч-менем кількості та крім стиглої деревини сосни (очевидно, решток конструктивних елементів житла) частин гілок різного діаметру, а по діа-гоналі від входу, навпроти печі — відбірного ячмінного зерна у супроводі залишків виготов-леної з дуба ймовірної тари. це дозволило вба-чати встановлення на покуті різдвяного дідуха або обжинкового чи зажинкового снопа, а в ін-шому куті — посудини або невеликої скриньки зі збіжжям для приготування святкової страви. за даними народознавчих студій, у красному куті під іконами встановлювали прикрашені калиною і квітами та перев’язані стрічками перший і останній сніп — символи початку й завершення жнив (зажинок / обжинок), а у святвечір — збірний з колосків пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. прикрашений гіл-ками хвойних дідух / колідник / святочний дід. оскільки посівне зерно на поселенні зберіга-ли у наявних майже біля кожного житла ямах для збіжжя, тут воно могло маркувати відому з етнографії обрядову випічку — корочун / кра-чун (на яку могли готувати ячмінне борошно) чи страву святочної вечері — ячмінну кашу з олією або медом (готун, горбаненко, сергєєва 2016).

згідно народних вірувань, зганьбити домаш-нє вогнище — викликати нещастя. не виключе-но, що окремі печі з софіївсько-борщагівського поселення були зруйновані саме з ритуальних міркувань. Показово, що подібне простежене і в Шестовиці (моця, готун 1999, с. 33; готун 2007, с. 250). відзначені на софіївсько-борща-гівському селищі і доволі своєрідні явища із замощуванням черенів печей. Привертає ува-гу використання для цього посуду, який не був у вжитку, до того ж — іноді доволі вишуканих форм (готун 2016, с. 7), що дозволяє провести паралелі з житлами григорівки, де черінь за-мостили візантійською амфорою (Петрашенко 1997, с. 123) і дорогобужа, де у замощення були покладені уламки довізного салтово-маяцького глека (Прищепа 2011, с. 156). і якщо наведені приклади ще вкладаються у рамки традицій-ного пояснення щодо покращення при цьому теплотехніки, то застосування з такою метою фрагментів недостатньо випаленого посуду (ка-равайко, маярчак 2003, с. 34) або включення у шар глини під черенем кісток тварин спонукає до пошуків пояснення простеженому у певних магічних діях. останнє явище відзначене не лише на софіївсько-борщагівському пункті, а й при дослідженні заглибленого житла IX—X ст. на сумщині (Приймак 1987—88, арк. 19), щоправда, названого фахівцями фактом ви-нятковим (сергєєва 2015, с. 74). не виключено,

що проявом цього виступає наявність у товщі череня у центрі однієї з печей на софіївсько-борщагівському поселенні кістяного ґудзика-балясинки. знайдену поруч проколку із ребра дрібного копитного можна вважати загубленою випадково, але цінніша й виразніша річ, хоч і не може слугувати підставою для беззастереж-них висновків, та викликає певні роздуми (ка-зимір, готун 2011, с. 166).

цікаві спостереження здійснено і щодо хро-нології існування досліджених пунктів. спо-чатку на софіївсько-борщагівському селищі було констатоване життя на лівобережній час-тині у давньоруський період, а на правобереж-ній — протягом монгольсько-литовської доби, щодо ходосівки-рославського відзначалась по-ява перших поселенців на рубежі XI—XII ст. і подальший розвиток у XIII—XIV ст. (готун, моця 1993, с. 78, 79; готун, гунь, сухонос 2014). отримані останнім часом матеріали доз-воляють стверджувати про продовження життя після навали батия і на лівобережній частині софіївсько-борщагівської пам’ятки.

Фахівці відзначали, що дослідження бага-тошарових комплексів — найскладніше у по-льовій практиці (гаврилюк 2004, с. 6). селища ходосівка-рославське та софіївська борща-гівка репрезентують саме вказану категорію пам’яток. на першому виявлені матеріали кам’яної доби, періоду енеоліту, давньоямної культури, часів палеометалів, слов’ян I тис., давньої русі, монгольсько-литовського часу, на іншому — доби каменю, пізнього етапу трипілля (софіївський тип), різних періодів доби бронзи — раннього заліза, слов’ян I тис., київської русі, монгольсько-литовського і ко-зацького часів (готун, моця 1993, с. 78, 79; сорокун 2011; готун, сорокун, сухонос 2012; готун та ін. 2013c; готун, гунь, сухонос 2014; кириленко 2015a; 2015b; казимір та ін. 2016c та ін.). суттєво, що на поселенні в софіївській борщагівці концентрація об’єктів та знахідок софіївського типу трипільської культури і доби палеометалів порівняно зі значно ширше роз-повсюдженими спорудами і загалом матеріа-лами середньовічного горизонту тяжіє в основ-ному ближче до русла річки.

наведена характеристика неукріплених поселень у передмістях києва демонструє ви-сокий рівень матеріальної та низки елементів духовної культури означених соціально-еконо-мічних утворень і слугує додатковим аргумен-том на користь висновків відносно синхронності в поступі міст і їх сільської округи та стосовно невичерпаних інформаційних можливостей середньовічних пам’яток сільського типу. а порівняння отриманих даних з результатами досліджень більш віддалених неукріплених пунктів дозволить говорити про загальне й особливе у сільській окрузі давньоруських ме-гаполісів й селищах, віддалених від крупних центрів.



ЛІТЕРАТУРАалексеев, л. в. 1966. Полоцкая земля (очерки ис-

тории Северной Белоруссии) в IX—XIII вв. москва: наука.

беляева, с. а. 1982. Южнорусские земли во вто-рой половине XIII — XV вв. (По материалам архео-логических исследований). киев: наукова думка.

бєляєва, с. о., кубишев, а. і. 1995. Поселення Дніпровського Лівобережжя X—XV ст. (за матеріа-лами поселень поблизу сіл Комарівка та Озаричі). київ: наукова думка.

бідзіля, в. і., Паньков, с. в. 2000. залізодобувне виробництво на території україни та угорщини на рубежі і—іі тис. н. е. археологія, 3, с. 98-112.

брянский, а. 1924. Кустарные промыслы сель-ского населения Киевской губернии. киев: б. и.

веремейчик, о. м. 1994. Сільські поселення в ме-жиріччі нижньої течії Десни і Дніпра іх — першої половини хііі ст.: автореферат дисертації канд. іст. наук. іа нану.

веремейчик, е. м. 2010. Предметы христианского культа XI—XIII вв. на сельских поселениях черни-говского Полесья. в: Пескова, а. а. (ред.). Славяно-русское ювелирное дело и его истоки: Материалы международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения Гали Федоровны Кор-зухиной (Санкт-Петербург, 10—16 апреля 2006 г.). санкт-Петербург: нестор-история, c. 344-354.

веремечик, о. м. 2013. Продукція овруцької пірофілітової індустрії на теренах чернігівського Полісся у X—XIII ст. Сіверщина в історії України, 6, с. 95-99.

винников, а. з. 1995. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI века). во-ронеж: вгу.

винокур, і. с., горішній, П. а. 1994. Бакота: Сто-лиця давньоруського Пониззя. кам’янець-Подільсь-кий: центр Поділлєзнавства.

возний, і. П. 2005. Поселення X—XIV ст. у ме-жиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра. чернівці: золоті литаври, 1: укріплені поселення та давньоруські міста.

возний, і. П. 2009. сільська округа — важлива складова частина давньоруських міст X—XIV ст. на території між верхнім сіретом та середнім дніст-ром. Питання історії України, 12, с. 98-103.

возний, і. П. 2017. міжнародні торгові зв’язки населення Північної буковини в XII — першій по-ловині XIII ст. в: моця, о. П. (ред.). Возвягль — Звя-гель — новоград-Волинський у часовому зрізі ти-сячоліть. харків: майдан; київ: стародавній світ, с. 72-83.

войнаровський, в. 2014. Промисли та допоміжні ремесла в соціально-економічному розвитку насе-лення півдня Східної європи в I—XIII ст. (археоло-гічне відображення та інтерпретація). львів: б. в.

войнаровський, в. м. 2015. Промисли та допо-міжні ремесла в соціально-економічному розвитку населення півдня Східної європи I—XIII ст.: авто-реферат дисертації докт. іст. наук. ін-т українознавс-тва ім. і. крип’якевича нану.

гаврилюк, н. о. 2004. від редакції. археологічні відкриття в Україні 2002—2003 рр., 6, с. 5, 6.

гаврилюк, о. м., ягодинская, м. о. 2005. древне-русские предметы христианского культа с западной Подолии и юго-западной волыни. археологические вести, 12, с. 123-141.

гнутова, C. в., зотова, е. я. 2000. Кресты, иконы, складни: Медное художественное литье XI — нача-

ла XX века из собрания центрального музея древне-русской культуры и искусства имени андрея Рубле-ва. альбом. москва: интербук-бизнес.

гончаров, в. к. 1950. Райковецкое городище. киев: ан усср.

готун, і., моця, о. 1993. з життя киян в часи ба-тия (новий археологічний факт). Київська старови-на, 5, с. 77-80.

готун, і., Петраускас, а. 1995. соціально-еконо-мічний феномен давньоруського села (до підоснов формування життєвого укладу українського наро-ду). ноосфера, 1, с. 24-27.

готун, і. а., Петраускас, а. в., Шевцова, л. в. 1997. другий сезон охоронних досліджень поселен-ня софійська борщагівка. археологічні досліджен-ня в Україні 1993 р., с. 36-38.

готун, і. а. 2007. споруди давньоруських пам’яток Шестовиці та їх місце серед синхронних старожит-ностей регіону. Матеріали і дослідження з археоло-гії Прикарпаття і Волині, 11, с. 250-255.

готун, і. а., гаскевич, д. л., казимір, о. м., ли-сенко, C. д., Петраускас, а. в., Петраускас, о. в. 2007. Північна експедиція іа нан України: Ма-теріали і дослідження. київ: стилос, I: Поселення між ходосівкою та лісниками: дослідження 2003 р.

готун, і. а., коваль, о. а., Петраускас, а. в. 2009. експериментальне вивчення бортництва у Північ-ній експедиції. сучасний промисел та його дослідне відтворення. археологія, 1, с. 87-99.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м. 2010. майстерня з обробки бурштину на давньоруському селищі ходосівка-рославське. археологія, 1, с. 112-126.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м. 2011. розкопки селища ходосівка-рославське. археологіч-ні дослідження в Україні 2010 р., с. 88-90.

готун, і. а., григорчук, о. і., грицик, ю. о., лозниця, т. в. 2012a. лісники-безодня за резуль-татами обстеження. археологічні дослідження в Ук-раїні 2011 р., с. 238, 239.

готун, і. а., сорокун, а. а., сухонос, а. м. 2012. ходосівка-рославське — нова пам’ятка доби первіс-ності. археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 245, 246.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м., гунь, м. о. 2012b. розкопки селища ходосівка-рославсь-ке. археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 247-249.

готун, і. а., грицик, ю. о., казимір, о. м., сухо-нос, а. м. 2013a. господарство і побут жителів се-лища ходосівка-рославське у південних київських передмістях. археологія, 4, с. 86-103.

готун, і. а., гунь, м. о., казимір, о. м., Петра-ускас, а. в. 2013b. селище Петрушки у західних київських передмістях. археологія і давня історія України, 11: середньовічні міста Полісся, с. 23-30.

готун, і. а., Переверзєв, с. в., сорокун, а. а., су-хонос, а. м. 2013c. нові знахідки матеріалів доби первісності на стоянці ходосівка-рославське. архео-логічні дослідження в Україні 2012 р., с. 194, 195.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м. 2013. реконструкція життєвого укладу мешканців сели-ща ходосівка-рославське за особливостями заліз-них виробів. археологія і давня історія України, 10: експериментальна археологія: досвід моделювання об’єктів та виробництв, с. 185-200.

готун, і. а., сухонос, а. м., колибенко, м. о., ка-зимір, о. м., гунь, м. о. 2013d. дослідження сели-ща ходосівка-рославське. археологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 198, 199.



готун і. а., гунь м. о. 2014. керамічний комп-лекс поселення ходосівка-рославське як показник духовної культури мешканців. наукові записки на-УКМа, 153: теорія та історія культури, с. 40-47.

готун, і. а., гунь, м. о., сухонос, а. м. 2014. Пів-денні київські передмістя в епоху синьоводської бит-ви (на прикладі селища ходосівка-рославське). на-укові записки КДПУ ім. В. Винниченка, історичні науки, 20: синьоводська битва 1362 р. в контексті середньовічної історії східної європи, с. 121-135.

готун, і. а., сухонос, а. м. 2014. культові пред-мети з поселення ходосівка-рославське. археологія і давня історія України, 1 (12): колекції наукових фондів інституту археології нан україни: результа-ти досліджень, с. 55-67.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м., ко-либенко, м. о., гунь, м. о. 2014. вивчення селища ходосівка-рославське. археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 147-149.

готун, і. а., казимір, о. м., Шахрай, д. о. 2015a. Пам’ятка середньовічної металопластики з околиці києва. археологія, 2, с. 108-115.

готун, і. а., казимір, о. м., Шахрай, д. о. 2015b. Предмети озброєння та військового призначення з середньовічного поселення софіївська борщагівка. наукові записки наУКМа, 166: теорія та історія культури, с. 44-54.

готун, і. а., сухонос, а. м. 2015. Предмети оз-броєння та воїнського обладунку із середньовіч-ного селища ходосівка-рославське. в: коваленко, о. б. (ред.). Покликання — археологія: Матеріали Других Самоквасівських читань, присв. 80-річчю О. В. Шекуна. чернігів: лозовий в. м., с. 175-190.

готун, и. а. 2015. домостроительство в неукреп-ленных пригородах киева X—XIII вв. Гістарычна-археалагічны зборнік, 30, с. 294-304.

готун, і. а. 2016. Соціально-виробнича структу-ра забудови села Середнього Подніпров’я X—XIII ст.: автореферат дисертації канд. іст. наук. іа нану.

готун, і. а., горбаненко, с. а. 2016a. землеробс-тво жителів слов’янського поселення в уроч. козаків яр у ходосівці. In Sclavenia terra, 1, с. 153-171.

готун, і. а., горбаненко, с. а. 2016b. комплекс землеробських знарядь з околиць боярки. археоло-гія, 1, с. 104-117.

готун, і. а., горбаненко, с. а., Петраускас, а. в., Шахрай, д. о. 2016a. середньовічні сільськогос-подарські знаряддя з околиць боярки та контекст їхньої фіксації. археологічні дослідження в Ук-раїні 2015 р., с. 59-61.

готун, і. а., горбаненко, с. а., сергєєва, м. с. 2016. житло з софіївської борщагівки та прояви одного із давніх слов’янських обрядів. Materiały i sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicz-nego, 37, с. 325-332.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м., сини-ця, є. в., гунь, м. о. 2016b. середньовічне селище ходосівка-рославське за результатами робіт 2015 р. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 62-64.

готун, і. а. 2017a. близькосхідні паломницькі хрестики з південноруських селищ. Східний світ, 1—2, с. 111-130.

готун, і. а. 2017b. середньовічне селище ходосів-ка-рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). археологія і давня історія України, 1 (22): архео-логія: дослідження, експерименти, реконструкції, с. 61-90.

готун, і. а., сергєєва, м. с., гунь, м. о. 2017. ма-ловідома сторона давньоруського селянського побуту

(щодо дерев’яних виробів з софіївської борщагівки). археологія, 1, с. 34-44.

готун, і. а., казимір, о. м., гунь, м. о., сухонос, а. м. 2018a. середньовічне християнське палом-ництво і дві знахідки з ходосівки. археологія, 1, с. 68-90.

готун, і. а., сергєєва, м. с., сухонос, а. м., гунь, м. о. 2018b. давньоруський деревообробний осередок в «селі святого Феодосія». церква — на-ука — суспільство: питання взаємодії. Матеріали Шістнадцятої Міжнародної наукової конференції, 29 травня — 2 червня 2018 р., с. 237-242.

готун, і. а., сухонос, а. м., казимір, о. м., сини-ця, є. в., гунь, м. о. 2018c. десятий сезон розкопок поселення ходосівка-рославське. археологічні до-слідження в Україні 2016 р., с. 82-84.

грушевський, м. с. 1928. чернігів і сіверщина в українській історії (кілька спостережень і мірку-вань). в: грушевський, м. с. (ред). Чернігів і Пів-нічне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. (харків): (держвидав україни), с. 101-117.

гунь, м. о. 2013. керамічний комплекс серед-ньовічного поселення ходосівка-рославське. архе-ологія і давня історія України, 11: середньовічні міста Полісся, с. 31-46.

гунь, м., оногда, о., чміль, л. 2016. керамічні комплекси другої половини XIII — середини XIV ст. з поселень ходосівка-рославське та іванків 3 на київщині. археологія і давня історія України, 3 (20): дослідження київського Полісся, с. 172-179.

гунь, м. 2017. ужитковий посуд з давньорусько-го горизонту поселення софіївська борщагівка як показник побуту жителів київських околиць. Другі києвознавчі читання: історія та етнокультура. До 100-річчя Української революції 1917—1921 рр. Збір-ник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 29 березня 2017 р., с. 396-405.

гурбик, а. о. 2003. актуальні проблеми дослід-ження українського села в епоху середньовіччя та нового часу. Український історичний журнал, 3, с. 3-8.

гуревич, а. я. 1970. Проблемы генезиса феода-лизма в Западной Европе. москва: высшая школа.

добжанский, в. н. 1990. наборные пояса кочев-ников азии. новосибирск: новосибирский универ-ситет.

довженок, в. й., гончаров, в. к., юра, р. о. 1966. Древньоруське місто Воїнь. київ: наукова думка.

загорульский, Э. м. 2004. Вищинский замок XII—XIII вв. минск: бгу.

зайцева, и. е. 2005. наборные пояса из могиль-ника минино. Российская археология, 4, с. 125-133.

івакін, в. г. 2016. Предмети особистого благочес-тя з гончарного посаду давньоруського вишгорода (за матеріалами археологічних досліджень 2015 р.). Сіверщина в історії України, 9, с. 153-157.

івакін, г. ю., сергеєва, м. с. 1993. дослідження на житловому масиві теремки 2 (м. київ). археоло-гічні дослідження в Україні 1991 р., с. 33, 34.

казимір, о. м., готун, і. а. 2011. охоронні дослід-ження у софіївській борщагівці. археологічні до-слідження в Україні 2010 р., с. 165-167.

казимір, о. м., готун, і. а., григорчук, о. і., гри-цик, ю. о., терещук к. о. 2012. Продовження охо-ронних робіт у софіївській борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 254, 255.

казимір, о. м., готун, і. а., терещук, к. о., гри-цик, ю. о., синиця, є. в., гунь, м. о. 2013. роботи борщагівського загону Північної експедиції. архео-логічні дослідження в Україні 2012 р., с. 200-203.



казимір, о. м., готун, і. а., непомящих, в. ю., осадчий, р. м, колосов, ю. г., Шахрай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в., грицик, ю. о., осипенко, м. с. 2014. Пам’яткоохоронні розкопки у софіївсь-кій борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 151, 152.

казимір, о. м., готун, і. а., бабенко, р. в., сини-ця, є. в., непомящих, в. ю., Шахрай, д. о., осипен-ко, м. с., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2015a. розко-пки південної частини софіївсько-борщагівського селища. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 90-94.

казимір, о. м., готун, і. а., осипенко, м. с., си-ниця, є. в., непомящих, в. ю., Шахрай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2015b. Продовження дослід-жень розкопу III на селищі в софіївській борща-гівці. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 87-90.

казимір, о. м., готун, і. а., бабенко, р. в., сини-ця, є. в., непомящих, в. ю., Шахрай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2016a. вивчення північної час-тини софіївсько-борщагівського поселення. архео-логічні дослідження в Україні 2015 р., с. 67-71.

казимір, о. м., готун, і. а., бабенко, р. в., Шах-рай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2016b. дослід-ження прибережної смуги середньовічного селища в софіївській борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 71-73.

казимір, о. м., готун, і. а., синиця, є. в., си-ниця, м. є., бабенко, р. в., Шахрай, д. о. 2016c. ранньослов’янська пам’ятка в околицях києва. ар-хеологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 73, 74.

казимір, о. м., готун, і. а., бабенко, р. в., сини-ця, є. в., Шахрай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2018a. охоронні дослідження південно-західної час-тини софіївсько-борщагівського поселення. архео-логічні дослідження в Україні 2016 р., с. 86-88.

казимір, о. м., готун, і. а., бабенко, р. в., си-ниця, є. в., Шахрай, д. о., осипенко, м. с., гунь, м. о., лозниця, т. в. 2018b. розкопки північної час-тини поселення в софіївській борщагівці. археоло-гічні дослідження в Україні 2016 р., с. 88-91.

каравайко, д., маярчак, с. 2003. роменський шар городища Пісочний рів. Середньовічні старожит-ності Південної Русі-України: Тези доповідей Другої Міжнародної студентської наукової археологічної конференції, Чернігів, 11—13 квітня 2003 р., с. 33-35.

каргер, м. к. 1958. Древний Киев. москва; ле-нинград: ан ссср, 1.

кириленко, о. 2015a. керамічний комплекс доби енеоліту-бронзи із поселення софіївська борщагів-ка. Вісник рятівної археології, 1, с. 207-219.

кириленко, о. 2015b. софіївська борщагівка: поселення пізнього етапу трипільської культури київського Подніпров’я. Матеріали III міжнарод-ної науково-практичної інтернет-конференції «Тенденції і перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації», 3, с. 78-86.

кирпичников, а. н., медведев, а. Ф. 1985. зем-леделие и промыслы. в: колчин, б. а. (отв. ред.). Древняя Русь. Город. Замок. Село. москва: наука, с. 298-363. археология ссср с древнейших времен до средневековья в 20 т.

климов, м. в. 2012. сельская округа Полоц-ка в IX—XIII вв. в: коваленя, а. а. (ред.). Полоцк. минск: беларуская навука, с. 88-96. древнейшие города беларуси.

коваль, і., миронюк, і. 2015. Сучасна археологія княжого Галича і Галицької землі. івано-Фран-ківськ: нова зоря.

козловська, н. а., Пашкевич, г. о., хамайко, н. в. 2012. Палеоетноботанічні дослідження матеріалів з розкопок по вул. спаській, 35 у м. київ. археологіч-ні дослідження в Україні 2011 р., c. 257, 258.

козловський, а. о. 1992. історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в IX—XIV ст. київ: наукова думка.

козубовський, г. а., івакін, г. ю., чекановсь-кий, а. а. 1993. дослідження урочищ гончарі та кожум’яки у 1987—1989 рр. в: толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ: археологічні дослідження 1984—1989 рр. київ: наукова думка, с. 238-270.

козюба, в. 2008. нові археологічні пам’ятки XI—XIII ст. найближчої околиці давнього києва. архео-логічні студії, 3, с. 135-157.

колчин, б. а. 1959. железообрабатывающее ре-месло новгорода великого (продукция, технология). Материалы и исследования по археологии СССР, 65: труды новгородской археологической экспеди-ции, II, с. 7-120.

колчин, б. а. 1982. хронология новгородских древностей. в: колчин, б. а., янин, в. л. (ред.). новгородский сборник. 50 лет раскопок новгорода. москва: наука, с. 156-177.

корзухина, г. Ф. 1954. Русские клады IX—XIII вв. москва; ленинград: ан ссср.

крыласова, н. б. 2010. исследование средневеко-вых памятников в пермском крае. археологические открытия 2007 г., с. 363, 364.

кудрявцев, а. а. 2014. Замки и ключи в матери-альной культуре средневекового новгорода: авторе-ферат дисертации канд. ист. наук. иа ран.

куза, а. в. 1983. социально-историческая типо-логия древнерусских городов X—XIII вв. Русский го-род. Исследования и материалы, 6, с. 4-36.

кузнецов, г. о., ситий, ю. м. 1992. Феодальна садиба XII—XIII ст. на околиці чернігова. в: толоч-ко, П. П. (ред.). Чернігівська старовина: Збірник наукових праць, присвячених 1300-річчю Чернігова. чернігів: сіверянська думка, с. 34-41.

лапшин, в. а. 2009. Тверь в XIII—XV вв. (по мате-риалам раскопок 1993—1997 гг.). санкт-Петербург: сПбгу. труды иимк ран, XXX; Archaeologica Varia.

левко, о. н. (сост.). 2012. археологическое насле-дие Беларуси. минск: беларуская навука.

лисенко, с. м. 2006. Боярка: історико-краєзнав-чий нарис. київ: книга Пам’яті україни.

лысенко, с. д., Шкляревский, е. и., квитниц-кий, м. в., черновол, д. к. 2012. Материалы Фас-товской археологической экспедиции. киев; Фастов: б. и., 1: многослойное поселение кощеевка-8.

макаров, н. а. 2004. кресты-тельники из раско-пок средневековых селищ и проблема христианиза-ции севернорусской деревни. Исторические запис-ки, 7 (125), с. 251-274.

макаров, н. а., Федорина, а. н., Шполянский, с. в. 2014. средневековые селища в округе владимира-на-клязьме. в: макаров, н. а., леонтьев, а. е. (ред.). Русь в IX—XII веках: общество, государство, культура. москва; вологда: древности севера, с. 108-133.

макаров, н. а., Федорина, а. н., Шполянский, с. в., карпухин, а. а., кренке, н. а. 2015. разве-дочные работы суздальской экспедиции иа ран в 2010—2013 гг. археологические открытия 2010—2013 гг, с. 218-222.

макарова, т. и. 1986. Черневое дело древней Руси. москва: наука.

мальм, в. а. 1956. Промыслы древнерусской де-ревни. рыболовство. Труды ГИМ, 32: очерки по ис-тории русской деревни X—XIII вв., с. 106-138.



медведев, а. Ф. 1959. оружие новгорода велико-го. Материалы и исследования по археологии СССР, 65: труды новгородской археологической экспеди-ции, II, с. 121-191.

медведев, а. Ф. 1966. Ручное метательное ору-жие (лук и стрелы, самострел) VIII—XIV вв. моск-ва: наука. археология ссср: свод археологических источников, е 1—36.

михайлов, к. а., соболев, в. ю. 2000. новгород-ские наборные пояса XI—XII вв. археологические вести, 7, с. 222-228.

мовчан, и. и., моця, а. П. 1977. раскопки на р. лыбеди. археологические открытия 1976 г., с. 340.

мовчан, і. і. 1992. сільська околиця стародавньо-го києва. в: моця, о. П. (ред.). Проблеми вивчення середньовічного села на Поліссі. чернігів: сіверянсь-ка думка, с. 30-32.

мовчан, і. і. 1993. Давньокиївська околиця. київ: наукова думка.

мовчан, і. і., боровський, я. є., Писаренко, ю. г., гончар, в. м., ієвлєв, м. м., архипова, є. і. 2001. розкопки старокиївської експедиції на Печерську у 2000 р. археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр., с. 168-171.

мовчан, і. і., боровський, я. є., сиром’ятников, о. к. 2001. рятувальні археологічні дослідження в києві 1999—2000 р. археологічні відкриття в Ук-раїні 1999—2000 рр., с. 27.

монгайт, а. л. 1955. Старая Рязань. москва: наука. материалы и исследования по археологии ссср, 49: материалы и исследования по археоло-гии древнерусских городов, IV.

моця, а. П. 1990. Проблема «город и округа» в контексте изучения черниговского региона. в: кова-ленко, в. П. (ред.). Тезисы историко-археологичес-кого семинара «Чернигов и его округа в IX—XIII вв.», 15—18 мая 1990 г. чернигов: б. и., с. 18-20.

моця, о. П. 1993. «місто і округа» в контексті вивчення чернігівського регіону. в: толочко, П. П. (ред.). Старожитності Південної Русі: Матеріа-ли III історико-археологічного семінару «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.», Чернігів, 15—18 травня 1990 р. чернігів: сіверянська думка, с. 24-29.

моця, о. П., козюба, в. к., Шевцова, л. в. 1993. дослідження багатошарового поселення біля с. со-фіївська борщагівка. археологічні дослідження на Україні 1992 р., с. 99-101.

моця, а. П. 1995. южнорусское село: результаты и перспективы исследований. Материалы по архео-логии России, 2: славянская археология 1990. ран-несредневековый город и его округа, с. 136-141.

моця, о. П. 1996. київська русь: результати та перспективи досліджень. Український історичний журнал, 4, с. 41-49.

моця, о. П., орлов, р. с., коваленко, в. П., коз-ловський, а. о., Пархоменко, о. в., Потапов, о. в., Покас, П. м. 1997. Поселення X—XIII ст. біля с. ав-туничі. в: моця, о. П. (ред.). Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культу-ри). київ: ізмн, с. 34-68.

моця, о. П., готун, і. а. 1999. роботи 1998 р. на се-лищі в ур. коровель біля Шестовицького городища. археологічні відкриття в Україні 1998—1999 рр., с. 32-34.

моця, о. П. 2011. місто та його сільськогоспо-дарська округа в середньовічному Поліссі. в: моця, о. П. (ред.). Середньовічні міста Полісся: Тези до-повідей міжнародної наукової археологічної конфе-ренції. київ; олевськ: іа нану, с. 52-54.

моця, о., казаков, а. 2011. Давньоруський Чер-нігів. київ: стародавній світ.

мугуревич, Э. с. 1965. Восточная Латвия и со-седние земли в X—XIII вв.: Экономические связи с Русью и другими территориями. Пути сообщения. рига: зинатне.

мурашева, в. в. 2000. Древнерусские ременные наборные украшения (X—XIII вв.). москва: Эдито-риал урсс.

мурашова, в. в. 1997. Поясной набор. в: колчин, б. а., макарова, т. и. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. москва: наука, с. 79, 80. археология с древнейших времен до средневековья в 20 т.

никольская, т. н. 1981. Земля вятичей: К ис-тории населения бассейна верхней и средней Оки в IX—XIII вв. москва: наука.

осадчий, р., Філюк, о. 1999. Поселення великок-няжої доби XI—XIII ст. біля с. софіївська борщагів-ка на київщині. Vita antiqua, 1, с. 95-98.

очеретина, с. в. 2011. комплекс находок рыбо-ловного инвентаря из раскопок в г. владимире в 2008 году. археология Владимиро-Суздальской зем-ли, 3. режим доступа: http://iao-weles.ucoz.net/publ/staty/stati_po_arkheologii_g_vladimira/raskop_1/4-1-0-1.

Петраускас, а., готун, і. 2001. «кам’яні намисти-ни» е.-л. руліковського та деякі міркування щодо давньоруських шиферних виробів. науково-інфор-маційний бюлетень «Прес-музей», 10—11 за 1998 р.: археологічні пам’ятки Фастівщини: проблеми до-слідження і охорони, с. 143-149.

Петраускас, а. в. 2003. сільськогосподарські та інші промисли. в: моця, о. П. (ред.). Село Київсь-кої Русі (за матеріалами південноруських земель). київ: Шлях, с. 81-94.

Петраускас, а. в. 2006. Ремесла та промисли сільського населення Середнього Подніпров’я в IX—XIII ст. київ: кнт.

Петраускас, а. в., готун, і. а., григорчук, о. і., грицик, ю. о., терещук, к. о. 2012. давньоруська пам’ятка у с. Петрушки на київщині. археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 263, 264.

Петрашенко, в. о. 1997. Поселення канівського Придніпров’я. в: моця, о. П. (ред.). Південнорусь-ке село іх—хііі ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). київ: ізмн, с. 114-143.

Петрашенко, в. о., козюба, в. к. 1993. архео-логічні пам’ятки басейну р. Віти в Київському Подніпров’ї. Препринт. київ: б. в.

Петрашенко, в. а. 2005. Древнерусское село. По материалам поселения у с. Григоровка. киев: иа нану.

Пивоваров, с. в. 2006. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дніст-ра (IX — перша половина XIII ст.). чернівці: зеле-на буковина.

Плавинский, а. н. 1998. к вопросу о гончарных клеймах. в: егорейченко, а. а. (ред.). Славяне и их соседи: археология, нумизматика, этнология. минск: веды, с. 58-65.

Плетнева, с. а. 1967. От кочевий к городам. Сал-тово-маяцкая культура. москва: наука. материа-лы и исследования по археологии ссср, 142.

Поветкин, в. и. 2008. бубенцы и колокольчики среди прочих шумящих и ударных приспособлений в обиходе древних новгородцев. новгородский исто-рический сборник, 11 (21), с. 110-141.

Покровская, л. в. 1995. булавки с головками сложных форм. новгород и новгородская земля. Ис-тория и археология, 9, с. 181-191.



Приймак, в. в. 1987—1988. Отчет об охранных и разведочных раскопках раннеславянских и древне-русских памятников на территории Сумской обл. в 1987 и 1988 гг. на іа нану, ф. 64, 1987—88/32а.

Прищепа, б. а. 2011. Дорогобуж на Горині у X—XIII ст. рівне: ПП дм.

Пуцко, в. г. 1986. киевская сюжетная пластика малых форм (XI—XIII вв.). в: апостолски, м. (ред.). Зборник посветен на Бошко Бабиќ. Прилеп: инс-титит за истражување на старословенската култура, с. 174-181.

рыбаков, б. а. 1949. древности чернигова. Ма-териалы и исследования по археологии СССР, 11: материалы и исследования по археологии древне-русских городов, I, с. 7-93.

рыбаков, б. а. 1984. Мир истории: начальные века русской истории. москва: молодая гвардия.

рыбаков, б. а. 1988. Язычество древней Руси. москва: наука.

сагайдак, м. а. 1991. Давньокиївський Поділ: Проблеми топографії, стратиграфії, хронології. київ: наукова думка.

салмина, е. в. 1998. о топографии находок ры-боловных принадлежностей из раскопок в Пскове. новгород и новгородская Земля. История и ар-хеология, 12. режим доступа: http://bibliotekar.ru/rusNovgorod/78.htm.

седов, в. в. 1998. Писанки. в: егорейченко, а. а. (ред.). Славяне и их соседи: археология, нумизмати-ка, этнология. минск: веды, с. 81-84.

седова, м. в. 1981. Ювелирные изделия древнего новгорода (X—XV вв.). москва: наука.

седова, м. в. 1997. украшения из меди и спла-вов. в: колчин, б. а., макарова, т. и. (ред.). Древ-няя Русь. Быт и культура. москва: наука, с. 63-78. археология с древнейших времен до средневековья в 20 т.

сергєєва, м. с. 2002. до історії гри в бабки в київській русі. археологія, 4, с. 50-215.

сергєєва, м. с. 2010. Про деякі давньоруські приладдя з кістки та рогу для ігор і розваг (за ма-теріалами з середнього Подніпров’я). Древности, 9. с. 198-215.

сергєєва, м. с. 2012. вироби з кістки та рогу з воїнської греблі. археологія і давня історія Украї-ни, 8: колекції наукових фондів інституту археології нан україни. джерела та дослідження, с. 133-145.

сергєєва, м. с. Майстри з обробки дерева та кістки давньоруського міста Воїня. київ; харків: майдан.

сергєєва, м. с. 2016. антракологічні досліджен-ня. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 253-255.

сергєєва, м. с. 2018. антракологічні досліджен-ня. археологічні дослідження в Україні 2016 р., с. 340-342.

сєров, о. в. 1997. давньоруські селища X — се-редини XIII ст. київського Подніпров’я. в: моця, о. П. (ред.). Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). київ: ізмн, с. 99-113.

сингх, в. к. 2015. деревообработка средневе-кового новгорода. археология и история Пскова и Псковской земли, 30: семинар имени акад. в. в. се-дова. материалы 60-го заседания, 22—24 апреля 2014 г., с. 200-211, 352.

ситий, ю. м. 1995. знахідки предметів рибаль-ського промислу давньоруської доби на території чернігівського задесення. в: моця, о. П. (ред.). ар-хеологічні старожитності Подесення: Матеріали

історико-археологічного семінару, присвяченого 70-річчю від дня народження Г. О. Кузнецова. чернігів: сіверянська думка, с. 130-132.

смирнова, л. и. 2000. Проколки (хронология и функциональное назначение). археологические вес-ти, 7, с. 236-246.

сорокун, а. 2011. неолітичні знахідки багатоша-рового поселення рославське за матеріалами дослід-жень 2010 р. Дні науки історичного факультету, IV: матеріали IV міжнародної наукової конферен-ції молодих учених, присвяченої 20-річчю незалеж-ності україни у 6 част., 6, с. 17-19.

стрельник, м. о., сорокіна, с. а., хомчик, м. а. 2010. ігри давнього населення україни. наукові записки наУКМа, 101: теорія та історія культури, с. 46-54.

сухобоков, о. в. 1992. Дніпровське лісостепове Лівобережжя у VIII—XIII ст. (за матеріалами ар-хеологічних досліджень 1968—1989 рр.). київ: нау-кова думка.

толочко, П. П. 1972. історична топографія ста-родавнього Києва: друге стереотипне видання. київ: наукова думка.

толочко, П. П. 1980. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII—XIII веков. киев: наукова думка.

толочко, П. П. 1983. Древний Киев. киев: науко-ва думка.

толочко, П. П. 1985. Происхождение древней-ших восточнославянских городов. в: толочко, П. П. (ред.). Земли Южной Руси в IX—XIV вв. (История и археология). киев: наукова думка, с. 5-19.

толочко, П. П. 1989. Древнерусский феодальный город. киев: наукова думка.

толочко, П. П. 1990. задачи историко-археоло-гического изучения южной руси. в: толочко, П. П. (ред.). Проблемы археологии Южной Руси: Матери-алы историко-археологического семинара «Черни-гов и его округа в IX—XIII вв.», Чернигов, 26—28 сен-тября 1988 г. киев: наукова думка, с. 3-6.

толочко, П. П., моця, о. П. 2009. київська русь: утворення держави. в: толочко, П. П. (ред.). Ук-раїна: хронологія розвитку. київ: кріон, 2: давні слов’яни. київська русь, с. 145-178.

тянина, е. а. 2011. амулеты средневекового нов-города из зубов и костей животных. археологические вести, 17, с. 159-168.

хорошев, а. с. 1997. замки, ключи и замочные принадлежности. в: колчин, б. а, макарова, т. и. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. москва: на-ука, с. 14-17. археология с древнейших времен до средневековья в 20 т.

чернецов, а. в., куза, а. в., кирьянова, н. а. 1985. земледелие и промыслы. в: колчин, б. а. (ред.). Древняя Русь. Город. Замок. Село. москва: наука, с. 219-242. археология ссср с древнейших времен до средневековья в 20 т.

чернов, с. з., лебедева, е. ю. 2010. раскопки на селище могутово 2 (посад древнерусской Шерны), на участке обнаружения сфрагистического комплекса XII в. археологические открытия 2007 г., с. 226-228.

Шевцов, о. а. 2018. дослідження залишків залі-зодобування з середньовічних селищ округи києва. археологічні дослідження в Україні 2016 р., с. 353-354.

Шекун, а. в., веремейчик, е. м. 1986. исследова-ния на черниговщине. археологические открытия 1984 г., с. 327-329.

Шекун, о. в. 1992. сільська округа літописного любеча. в: моця, о. П. (ред.). Проблеми вивчення



середньовічного села на Поліссі. чернігів: сіверянсь-ка думка, с. 52-55.

Шекун, о. в., веремейчик, о. м. 1999. Давнь-оруське поселення Ліскове. чернігів: деснянська правда.

Шноре, Э. д. 1961. Материалы и исследования по археологии Латвийской СССР. рига: ан латвийс-кой сср, II: асотское городище.

Штыхов, г. в., бектинеев, Ш. и. 2012. торговые пути и связи Полоцкой земли IX—XIII вв. клады. в: коваленя, а. а. (ред.). Полоцк. минск: беларуская навука, с. 373-379. древнейшие города беларуси.

Штыхов, г. в., дук, д. в. 2012. материалы за-стройки Полоцка XI—XIII вв. в: коваленя, а. а. (ред.). Полоцк. минск: беларуская навука, с. 80-88. древнейшие города беларуси.

ягодинська, м. 2007. нові культові речі з давньо-руських пам’яток західного Поділля. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 11, с. 346-357.

ягодинська, м. о. 2010. ювелірні вироби з дав-ньоруських пам’яток західного Поділля (за матеріа-лами тернопільської області). археологія і давня історія України, 2: археологія Правобережної ук-раїни, с. 235-248.

янин, в. л., рыбина, е. а., степанов, а. м., Пок-ровская, л. в., сингх, в. к., тянина, е. а. 2015. ра-боты на троицком XV раскопе. археологические от-крытия 2010—2013 гг., с. 114, 115.

янин, в. л., рыбина, е. а., Покровская, л. в., сингх, в. к., степанов, а. м., тянина, е. а. 2016. ра-боты в людином конце великого новгорода в 2015 г. (троицкий раскоп XV). новгород и новгородская земля: История и археология: Материалы XXX на-учной конференции, посвященной 150-летию нов-городского музея-заповедника, Великий новгород, 26—28 января 2016 г., 30, с. 9-14.

Kovalchuk, O., Gotun, I., Gorbanenko, S., Sergeyeva, M., Ratnikov, V., Gorobets, L., Rekovets, L. 2017. Paleoenvironment of the medieval settlement Hodosivka-Roslavske (11/12—14th cent. CE, Ukraine): The first comprehensive bioarchaeological investigation of the East Slavic village. Journal of Archaeological Science: Reports, 12, p. 522-527. https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2017.03.004.

Modzelewski, K. 2000. Organizacja gospodarcza państwa piestowskiego. XI—XIII wiek. Poznań: Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk.

Tajkova, S. Yu. 2016. Bird remains from the excavations of late medieval Hodosivka-Roslavske settlement (Kyiv region, Ukraine). Збірник праць Зоо-логічного музею, 47, с. 12-19.

REfEREnCEsAlekseyev, L. V. 1966. Polotskaya zemlya (ocherki istorii

Severnoy Belorussii) v IX—XIII vv. Moskva: Nauka.Belyayeva, S. A. 1982. Yuzhnorusskiye zemli vo vtoroy

polovine XIII — XV vv. (Po materialam arkheologicheskikh issledovaniy). Kiev: Naukova dumka.

Byelyayeva, S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennya Dni-provs’koho Livoberezhzhya X—XV st. (za materialamy poselen’ poblyzu sil Komarivka ta Ozarychi). Kyiv: Naukova dumka.

Bidzilya, V. I., Pan’kov, S. V. 2000. Zalizodobuvne vyrob-nytstvo na terytoriyi Ukrayiny ta Uhorshchyny na rubezhi I—II tys. n. e. Arkheolohiya, 3, s. 98-112.

Bryanskiy, A. 1924. Kustarnyye promysly sel’skogo nase-leniya Kievskoy gubernii. Kiev: b. i.

Veremeychyk, O. M. 1994. Sil’s’ki poselennya v mezhyrich-chi nyzhn’oyi techiyi Desny i Dnipra іх — pershoyi polovyny хііі st.: Avtoreferat dysertatsiyi kand. ist. nauk. IA NANU.

Veremeychik, Ye. M. 2010. Predmety khristianskogo kul’ta XI—XIII vv. na sel’skikh poseleniyakh Chernigovskogo Poles’ya. In: Peskova, A. A. (ed). Slavyano-russkoye yuvelir-noye delo i yego istoki: Materialy mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsii, posvyashchennoy 100-letiyu so dnya rozhdeniya Gali Fedorovny Korzukhinoy (Sankt-Peterburg, 10—16 aprelya 2006 g.). Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriya, s. 344-354.

Veremechyk, O. M. 2013. Produktsiya Ovruts’koyi piro-filitovoyi industriyi na terenakh Chernihivs’koho Polissya u X—XIII st. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, 6, s. 95–99.

Vinnikov, A. Z. 1995. Slavyane lesostepnogo Dona v rannem srednevekov’ye (VIII — nachalo XI veka). Voronezh: VGU.

Vynokur, I. S., Horishniy, P. A. 1994. Bakota: Stolytsya davn’orus’koho Ponyzzya. Kam’yanets’-Podil’s’kyy: Tsentr Po-dillyeznavstva.

Voznyy, I. P. 2005. Poselennya X—XIV st. u mezhyrichchi Verkhn’oho Syretu ta Seredn’oho Dnistra. Chernivtsi: Zoloti lytavry, 1: Ukripleni poselennya ta davn’orus’ki mista.

Voznyy, I. P. 2009. Sil’s’ka okruha — vazhlyva skladova chastyna davn’orus’kykh mist X—XIV st. na terytoriyi mizh Verkhnim Siretom ta Serednim Dnistrom. Pytannya istoriyi Ukrayiny, 12, s. 98-103.

Voznyy, I. P. 2017. Mizhnarodni torhovi zv’yazky naselen-nya Pivnichnoyi Bukovyny v XII — pershiy polovyni XIII st. In: Mots’a, O. P. (ed.). Vozvyahl’ — Zvyahel’ — Novohrad-Volyns’kyy u chasovomu zrizi tysyacholit’. Kharkiv: Maydan; Kyiv: Starodavniy svit, s. 72-83.

Voynarovs’kyy, V. 2014. Promysly ta dopomizhni remesla v sotsial’no-ekonomichnomu rozvytku naselennya pivdnya Skhidnoyi Yevropy v I—XIII st. (arkheolohichne vidobrazhen-nya ta interpretatsiya). Lviv: b. v.

Voynarovs’kyy, V. M. 2015. Promysly ta dopomizhni remes-la v sotsial’no-ekonomichnomu rozvytku naselennya pivdnya Skhidnoyi Yevropy I—XIII st.: Avtoreferat dysertatsiyi dokt. ist. nauk. Institut ukrayinoznavstva im. I. Kryp’yakevycha NANU.

Havrylyuk, N. O. 2004. Vid redaktsiyi. Arkheolohichni vid-kryttya v Ukrayini 2002—2003 rr., 6, s. 5, 6.

Gavrilyuk, O. M., Yagodinskaya, M. O. 2005. Drevnerusski-ye predmety khristianskogo kul’ta s Zapadnoy Podolii i Yugo-Zapadnoy Volyni. Arkheologicheskiye vesti, 12, s. 123-141.

Gnutova, S. V., Zotova, Ye. Ya. 2000. Kresty, ikony, sklad-ni: Mednoye khudozhestvennoye lit’ye XI — nachala XX veka iz sobraniya Tsentral’nogo muzeya drevnerusskoy kul’tury i iskusstva imeni Andreya Rubleva. Al’bom. Moskva: Interbuk-biznes.

Goncharov, V. K. 1950. Raykovetskoye gorodishche. Kiev: AN USSR.

Hotun, I., Motsya, O. 1993. Z zhyttya kyyan v chasy Batyya (novyy arkheolohichnyy fakt). Kyivs’ka starovyna, 5, s. 77-80.

Hotun, I., Petrauskas, A. 1995. Sotsial’no-ekonomichnyy fenomen davn’orus’koho sela (do pidosnov formuvannya zhyt-tyevoho ukladu ukrayins’koho narodu). Noosfera, 1, s. 24-27.

Hotun, I. A., Petrauskas, A. V., Shevtsova, L. V. 1997. Druhyy sezon okhoronnykh doslidzhen’ poselennya Sofiys’ka Borshchahivka. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 1993 r., s. 36-38.

Hotun, I. A. 2007. Sporudy davn’orus’kykh pam’yatok Shestovytsi ta yikh mistse sered synkhronnykh starozhytnos-tey rehionu. Materialy i doslidzhennya z arkheolohiyi Prykar-pattya i Volyni, 11, s. 250-255.

Hotun, I. A., Haskevych, D. L., Kazymir, O. M., Lysenko, S. D., Petrauskas, A. V., Petrauskas, O. V. 2007. Pivnichna ekspedytsiya IA NAN Ukrayiny: Materialy i doslidzhennya. Kyiv: Stylos, I: Poselennya mizh Khodosivkoyu ta Lisnykamy: Doslidzhennya 2003 r.

Hotun, I. A., Koval’, O. A., Petrauskas, A. V. 2009. Eksperymental’ne vyvchennya bortnytstva u Pivnichniy ek-spedytsiyi. Suchasnyy promysel ta yoho doslidne vidtvoren-nya. Arkheolohiya, 1, s. 87-99.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2010. May-sternya z obrobky burshtynu na davn’orus’komu selyshchi Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohiya, 1, s. 112-126.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2011. Ro-zkopky selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2010 r., s. 88-90.

Hotun, I. A., Hryhorchuk, O. I., Hrytsyk, Yu. O., Loznytsya, T. V. 2012a. Lisnyky-Bezodnya za rezul’tatamy obstezhen-



nya. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2011 r., s. 238, 239.

Hotun, I. A., Sorokun, A. A., Sukhonos, A. M. 2012. Khodo-sivka-Roslavs’ke — nova pam’yatka doby pervisnosti. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2011 r., s. 245, 246.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Hun’, M. O. 2012b. Rozkopky selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolo-hichni doslidzhennya v Ukrayini 2011 r., s. 247-249.

Hotun, I. A., Hrytsyk, Yu. O., Kazymir, O. M., Sukhonos, A. M. 2013a. Hospodarstvo i pobut zhyteliv selyshcha Kho-dosivka-Roslavs’ke u pivdennykh Kyivs’kykh peredmistyakh. Arkheolohiya, 4, s. 86-103.

Hotun, I. A., Hun’, M. O., Kazymir, O. M., Petrauskas, A. V. 2013b. Selyshche Petrushky u zakhidnykh Kyivs’kykh peredmistyakh. Arkheolohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 11: Seredn’ovichni mista Polissya, s. 23-30.

Hotun, I. A., Pereverzyev, S. V., Sorokun, A. A., Sukhonos, A. M. 2013c. Novi znakhidky materialiv doby pervisnosti na stoyantsi Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhen-nya v Ukrayini 2012 r., s. 194, 195.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2013. Rekon-struktsiya zhyttyevoho ukladu meshkantsiv selyshcha Khodo-sivka-Roslavs’ke za osoblyvostyamy zaliznykh vyrobiv. Arkhe-olohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 10: Eksperymental’na arkheolohiya: dosvid modelyuvannya ob’yektiv ta vyrobnyt-stv, s. 185-200.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kolybenko, M. O., Kazymir, O. M., Hun’, M. O. 2013d. Doslidzhennya selyshcha Khodo-sivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2012 r., s. 198, 199.

Hotun, I. A., Hun’, M. O. 2014. Keramichnyy kompleks poselennya Khodosivka-Roslavs’ke yak pokaznyk dukhovnoyi kul’tury meshkantsiv. Naukovi zapysky NaUKMA, 153: Te-oriya ta istoriya kul’tury, s. 40-47.

Hotun, I. A., Hun’, M. O., Sukhonos, A. M. 2014. Pivden-ni kyyivs’ki peredmistya v epokhu Syn’ovods’koyi bytvy (na prykladi selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke). Naukovi zapysky KDPU im. V. Vynnychenka. Istorychni nauky, 20: Syn’ovods’ka bytva 1362 r. v konteksti seredn’ovichnoyi istoriyi Skhidnoyi Yevropy, s. 121-135.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M. 2014. Kul’tovi predmety z poselennya Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohiya i davnya is-toriya Ukrayiny, 1 (12): Kolektsiyi naukovykh fondiv Instytutu arkheolohiyi NAN Ukrayiny: rezul’taty doslidzhen’, s. 55-67.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Kolybenko, M. O., Hun’, M. O. 2014. Vyvchennya selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2013 r., s. 147-149.

Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Shakhray, D. O. 2015a. Pam’yatka seredn’ovichnoyi metaloplastyky z okolytsi Kyye-va. Arkheolohiya, 2, s. 108-115.

Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Shakhray, D. O. 2015b. Predmety ozbroyennya ta viys’kovoho pryznachennya z seredn’ovichnoho poselennya Sofiyivs’ka Borshchahivka. Naukovi zapysky NaUKMA, 166: Teoriya ta istoriya kul’tury, s. 44-54.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M. 2015. Predmety ozbroyen-nya ta voyins’koho obladunku iz seredn’ovichnoho selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. In: Kovalenko, O. B. (ed.). Poklykan-nya — arkheolohiya: Materialy Druhykh Samokvasivs’kykh chytan’, prysvyachenykh 80-richchyu O. V. Shekuna. Cherni-hiv: Lozovyy V. M., s. 175-190.

Gotun, I. A. 2015. Domostroitel’stvo v neukreplennykh prigorodakh Kieva X—XIII vv. Histaryčna-archiealahičny zbornik, 30, s. 294-304.

Hotun, I. A. 2016. Sotsial’no-vyrobnycha struktura zabu-dovy sela Seredn’oho Podniprov’ya X—XIII st.: Avtoreferat dysertatsiyi kand. ist. nauk. IA NANU.

Hotun, I. A., Horbanenko, S. A. 2016a. Zemlerobstvo zhyteliv slov’yans’koho poselennya v uroch. Kozakiv yar u Khodosivtsi. In Sclavenia terra, 1, s. 153-171.

Hotun, I. A., Horbanenko, S. A. 2016b. Kompleks zem-lerobs’kykh znaryad’ z okolyts’ Boyarky. Arkheolohiya, 1, s. 104-117.

Hotun, I. A., Horbanenko, S. A., Petrauskas, A. V., Sha-khray, D. O. 2016a. Seredn’ovichni sil’s’kohospodars’ki znary-addya z okolyts’ Boyarky ta kontekst yikhn’oyi fiksatsiyi. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 59-61.

Hotun, I. A., Horbanenko, S. A., Serhyeyeva, M. S. 2016. Zhytlo z Sofiyivs’koyi Borshchahivky ta proyavy odnoho iz davnikh slov’yans’kykh obryadiv. Materiały i sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego, 37, s. 325-332.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Synytsya, Ye. V. Hun’, M. O. 2016b. Seredn’ovichne selyshche Khodo-sivka-Roslavs’ke za rezul’tatamy robit 2015 r. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 62-64.

Hotun, I. A. 2017a. Blyz’koskhidni palomnyts’ki khrestyky z pivdennorus’kykh selyshch. Skhidnyy svit, 1—2, s. 111-130.

Hotun, I. A. 2017b. Seredn’ovichne selyshche Khodosivka-Roslavs’ke (do desyatyrichchya rozkopok pam’yatky). Arkhe-olohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 1 (22): Arkheolohiya: doslidzhennya, eksperymenty, rekonstruktsiyi, s. 61-90.

Hotun, I. A., Serhyeyeva, M. S., Hun’, M. O. 2017. Malovi-doma storona davn’orus’koho selyans’koho pobutu (shchodo derev’yanykh vyrobiv z Sofiyivs’koyi Borshchahivky). Arkhe-olohiya, 1, s. 34-44.

Hotun, I. A., Kazymir, O. M., Hun’, M. O., Sukhonos, A. M. 2018a. Seredn’ovichne khrystyyans’ke palomnytstvo i dvi znakhidky z Khodosivky. Arkheolohiya, 1, s. 68-90.

Hotun, I. A., Serhyeyeva, M. S., Sukhonos, A. M., Hun’, M. O. 2018b. Davn’orus’kyy derevoobrobnyy oseredok v «seli svyatoho Feodosiya». In: Tserkva — nauka — suspil’stvo: pytannya vzayemodiyi. Materialy Shistnadtsyatoyi Mizhnar-odnoyi naukovoyi konferentsiyi, 29 travnya — 2 chervnya 2018 r., s. 237-242.

Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M., Synytsya, Ye. V. Hun’, M. O. 2018c. Desyatyy sezon rozkopok poselen-nya Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2016 r., s. 82-84.

Hrushevs’kyy, M. S. 1928. Chernihiv i Sivershchyna v ukrayins’kiy istoriyi (kil’ka sposterezhen’ i mirkuvan’). In: Hrushevs’kyy, M. S. (ed.). Chernihiv i Pivnichne Livobe-rezhzhya. Ohlyady, rozvidky, materialy. (Kharkiv): (Derzhvy-dav Ukrayny), s. 101-117.

Hun’, M. O. 2013. Keramichnyy kompleks seredn’ovichnoho poselennya Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohiya i davnya is-toriya Ukrayiny, 11: Seredn’ovichni mista Polissya, s. 31-46.

Hun’, M., Onohda, O., Chmil’, L. 2016. Keramichni kom-pleksy druhoyi polovyny XIII — seredyny XIV st. z poselen’ Khodosivka-Roslavs’ke ta Ivankiv-3 na Kyivshchyni. Arkhe-olohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 3 (20): Doslidzhennya Kyivs’koho Polissya, s. 172-179.

Hun’, M. 2017. Uzhytkovyy posud z davn’orus’koho ho-ryzontu poselennya Sofiyivs’ka Borshchahivka yak pokaznyk pobutu zhyteliv Kyivs’kykh okolyts’. Druhi kyyevoznavchi chy-tannya: istoriya ta etnokul’tura. Do 100-richchya Ukrayins’koyi revolyutsiyi 1917—1921 rr. Zbirnyk materialiv Mizhnarod-noyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, Kyiv, 29 bereznya 2017 r., s. 396-405.

Hurbyk, A. O. 2003. Aktual’ni problemy doslidzhennya ukrayins’koho sela v epokhu seredn’ovichchya ta novoho chasu. Ukrayins’kyy istorychnyy zhurnal, 3, s. 3-8.

Gurevich, A. Ya. 1970. Problemy genezisa feodalizma v Za-padnoy Yevrope. Moskva: Vysshaya shkola.

Dobzhanskiy, V. N. 1990. Nabornyye poyasa kochevnikov Azii. Novosibirsk: Novosibirskij universitet.

Dovzhenok, V. Y., Honcharov, V. K., Yura, R. O. 1966. Drevn’orus’ke misto Voyin’. Kyiv: Naukova dumka.

Zagorul’skiy, E. M. 2004. Vishchinskiy zamok XII—XIII vv. Minsk: BGU.

Zaytseva, I. Ye. 2005. Nabornyye poyasa iz mogil’nika Minino. Rossiyskaya arkheologiya, 4, s. 125-133.

Ivakin, V. H. 2016. Predmety osobystoho blahochestya z honcharnoho posadu davn’orus’koho Vyshhoroda (za materi-alamy arkheolohichnykh doslidzhen’ 2015 r.). Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, 9, s. 153-157.

Ivakin, H. Yu., Serheyeva, M. S. 1993. Doslidzhennya na zhytlovomu masyvi Teremky 2 (m. Kyiv). Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 1991 r., s. 33, 34.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A. 2011. Okhoronni doslidzhen-nya u Sofiyivs’kiy Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhen-nya v Ukrayini 2010 r., s. 165-167.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Hryhorchuk, O. I., Hrytsyk, Yu. O., Tereshchuk, K. O. 2012. Prodovzhennya okhoron-nykh robit u Sofiyivs’kiy Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2011 r., s. 254, 255.



Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Tereshchuk, K. O., Hryt-syk, Yu. O., Synytsya, Ye. V., Hun’, M. O. 2013. Roboty Borshchahivs’koho zahonu Pivnichnoyi ekspedytsiyi. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2012 r., s. 200-203.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Nepomyashchykh, V. Yu., Osadchyy R. M., Kolosov Yu. G., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V., Hrytsyk, Yu. O., Osypenko, M. S. 2014. Pam’yatkookhoronni rozkopky u Sofiyivs’kiy Borsh-chahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2013 r., s. 151, 152.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V. Synytsya, Ye. V., Nepomyashchykh, V. Yu., Shakhray, D. O., Osypenko, M. S., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2015a. Rozkopky pivden-noyi chastyny Sofiyivs’ko-Borshchahivs’koho selyshcha. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2014 r., s. 90-94.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Osypenko, M. S., Synytsya, Ye. V., Nepomyashchykh, V. Yu., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2015b. Prodovzhennya doslidzhen’ rozkopu III na selyshchi v Sofiyivs’kiy Borshchahivtsi. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2014 r., s. 87-90.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Synytsya, Ye. V., Nepomyashchykh, V. Yu., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2016a. Vyvchennya pivnichnoyi chastyny Sofiyivs’ko-Borshchahivs’koho poselennya. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 67-71.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2016b. Doslidzhen-nya pryberezhnoyi smuhy seredn’ovichnoho selyshcha v Sofiyivs’kiy Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 71-73.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Synytsya, Ye. V., Sy-nytsya, N. Ye., Babenko, R. V., Shakhray, D. O. 2016c. Rann’oslov’yans’ka pam’yatka v okolytsyakh Kyyeva. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 73, 74.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Synytsya, Ye. V., Shakhray, D. O., Osypenko, M. S., Hun’, M. O., Loz-nytsya, T. V. 2018a. Okhoronni doslidzhennya pivdenno-za-khidnoyi chastyny Sofiyivs’ko-Borshchahivs’koho poselennya. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2016 r., s. 88-91.

Kazymir, O. M., Hotun, I. A., Babenko, R. V., Synytsya, Ye. V., Shakhray, D. O., Hun’, M. O., Loznytsya, T. V. 2018b. Rozkopky pivnichnoyi chastyny poselennya v Sofiyivs’kiy Borshchahivtsi. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2016 r., s. 86-88.

Karavayko, D., Mayarchak, S. 2003. Romens’kyy shar horodyshcha Pisochnyy Riv. Seredn’ovichni starozhytnosti Pivdennoyi Rusi-Ukrayiny: Tezy dopovidey Druhoyi Mizhar-odnoyi student·s’koyi naukovoyi arkheolohichnoyi konferent-siyi, Chernihiv, 11—13 kvitnya 2003 r., s. 33-35.

Karger, M. K. 1958. Drevniy Kiev. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 1.

Kyrylenko, O. 2015a. Keramichnyy kompleks doby eneol-itu-bronzy iz poselennya Sofiyivs’ka Borshchahivka. Visnyk ryativnoyi arkheolohiyi, 1, s. 207-219.

Kyrylenko, O. 2015b. Sofiyivs’ka Borshchahivka: pose-lennya pizn’oho etapu trypil’s’koyi kul’tury Kyivs’koho Podniprov’ya. Materialy III mizhnarodnoyi naukovo-prak-tychnoyi internet-konferentsiyi «Tendentsiyi i perspektyvy roz-vytku nauky i osvity v umovakh hlobalizatsiyi», 3, s. 78-86.

Kirpichnikov, A. N., Medvedev, A. F. 1985. Zemledeliye i promysly. In: Kolchin, B. A. (ed.). Drevnyaya Rus’. Gorod. Zamok. Selo. Moskva: Nauka, s. 298-363. Arkheologiya SSSR s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.

Klimov, M. V. 2012. Sel’skaya okruga Polotska v IX—XIII vv. In: Kovalenya, A. A. (ed.). Polotsk. Minsk: Belaruskaja navuka, s. 88-96. Drevneyshiye goroda Belarusi.

Koval’, I., Myronyuk, I. 2015. Suchasna arkheolohiya kn-yazhoho Halycha i Halyts’koyi zemli. Ivano-Frankivs’k: Nova zorya.

Kozlovs’ka, N. A., Pashkevych, H. O., Khamayko, N. V. 2012. Paleoetnobotanichni doslidzhennya materialiv z rozko-pok po vul. Spas’kiy, 35 u m. Kyiv. Arkheolohichni doslidzhen-nya v Ukrayini 2011 r., s. 257, 258.

Kozlovs’kyy, A. O. 1992. Istoryko-kul’turnyy rozvytok Pivdennoho Podniprov’ya v IX—XIV st. Kyiv: Naukova dum-ka.

Kozubovs’kyy, H. A., Ivakin, H. Yu., Chekanovs’kyy, A. A. 1993. Doslidzhennya urochyshch Honchari ta Kozhum’yaky

u 1987—1989 rr. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavniy Kyiv: Arkheolohichni doslidzhennya 1984—1989 rr. Kyiv: Naukova dumka, s. 238-270.

Kozyuba, V. 2008. Novi arkheolohichni pam’yatky XI—XI-II st. nayblyzhchoyi okolytsi davn’oho Kyyeva. Arkheolohichni studiyi, 3, s. 135-157.

Kolchin, B. A. 1959. Zhelezoobrabatyvayushcheye remeslo Novgoroda Velikogo (produktsiya, tekhnologiya). Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 65: Trudy Novgorodskoy arkheologicheskoy ekspeditsii, II, s. 7-120.

Kolchin, B. A. 1982. Khronologiya novgorodskikh drevnos-tey. In: Kolchin, B. A., Yanin, V. L. (eds.). Novgorodskiy sbornik. 50 let raskopok Novgoroda. Moskva: Nauka, s. 156-177.

Korzukhina, G. F. 1954. Russkiye klady IX—XIII vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

Krylasova, N. B. 2010. Issledovaniye srednevekovykh pamyatnikov v permskom kraye. Arkheologicheskiye otkrytiya 2007 g., s. 363, 364.

Kudryavtsev, A. A. 2014. Zamki i klyuchi v material’noy kul’ture srednevekovogo Novgoroda: Avtoreferat disertatcii kand. ist. nauk. IA RAN.

Kuza, A. V. 1983. Sotsial’no-istoricheskaya tipologiya drevnerusskikh gorodov X—XIII vv. Russkiy gorod. Issle-dovaniya i materialy, 6, s. 4-36.

Kuznetsov, H. O., Sytyy, Yu. M. 1992. Feodal’na sadyba XII—XIII st. na okolytsi Chernihova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Chernihivs’ka starovyna: Zbirnyk naukovykh prats’, prysvy-achenykh 1300-richchyu Chernihova. Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 34-41.

Lapshin, V. A. 2009. Tver’ v XIII—XV vv. (po materialam raskopok 1993—1997 gg.). Sankt-Peterburg: SPbGU. Trudy IIMK RAN, XXX; Archaeologica Varia.

Levko, O. N. (comp.). 2012. Arkheologicheskoye naslediye Belarusi. Minsk: Belaruskaja navuka.

Lysenko, S. M. 2006. Boyarka: Istoryko-krayeznavchyy narys. Kyiv: Knyha Pam’yati Ukrayiny.

Lysenko, S. D., Shklyarevskiy, Ye. I., Kvitnitskiy, M. V., Chernovol, D. K. 2012. Materialy Fastovskoy arkheolog-icheskoy ekspeditsii. Kiev; Fastov: b. i., 1: Mnogosloynoye poseleniye Koshcheyevka-8.

Makarov, N. A. 2004. Kresty-tel’niki iz raskopok sredneve-kovykh selishch i problema khristianizatsii severnorusskoy derevni. Istoricheskiye zapiski, 7 (125), s. 251-274.

Makarov, N. A., Fedorina, A. N., Shpolyanskiy, s. V. 2014. Srednevekovyye selishcha v okruge Vladimira-na-Klyaz’me. In: Makarov, N. A., Leont’yev, A. Ye. (eds.). Rus’ v IX—XII vekakh: obshchestvo, gosudarstvo, kul’tura. Moskva; Vologda: Drevnosti Severa, s. 108-133.

Makarov, N. A., Fedorina, A. N., Shpolyanskiy, S. V., Kar-pukhin, A. A., Krenke, N. A. 2015. Razvedochnyye raboty Suzdal’skoy ekspeditsii IA RAN v 2010—2013 gg. Arkheolog-icheskiye otkrytiya 2010—2013 gg., s. 218-222.

Makarova, T. I. 1986. Chernevoye delo drevney Rusi. Mosk-va: Nauka.

Mal’m, V. A. 1956. Promysly drevnerusskoy derevni. Ry-bolovstvo. Trudy GIM, 32: Rybakov, B. A. (ed.). Ocherki po istorii russkoy derevni X—XIII vv. Moskva, s. 106-138.

Medvedev, A. F. 1959. Oruzhiye Novgoroda Velikogo. Ma-terialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 65: Artsikhovskiy, A. V., Kolchin, B. A. (eds.). Trudy Novgorodskoy arkheolog-icheskoy ekspeditsii, II, s. 121-191.

Medvedev, A. F. 1966. Ruchnoye metatel’noye oruzhiye (luk i strely, samostrel) VIII—XIV vv. Moskva: Nauka. Arkheologi-ya SSSR: Svod arkheologicheskikh istochnikov, Ye 1—36.

Mikhaylov, K. A., Sobolev, V. Yu. 2000. Novgorodskiye nabornyye poyasa XI—XII vv. Arkheologicheskiye vesti, 7, s. 222-228.

Movchan, I. I., Motsya, A. P. 1977. Raskopki na r. Lybedi. Arkheologicheskiye otkrytiya 1976 g., s. 340.

Movchan, I. I. 1992. Sil’s’ka okolytsya starodavn’oho Kyyeva. In: Motsya, O. P. (ed.). Problemy vyvchennya seredn’ovichnoho sela na Polissi. Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 30-32.

Movchan, I. I. 1993. Davn’okyyivs’ka okolytsya. Kyiv: Nau-kova dumka.

Movchan, I. I., Borovs’kyy, Ya. Ye., Pysarenko, Yu. H., Honchar, V. M., Iyevlev M. M., Arkhipova Ye. I. 2001a. Roz-



kopky Starokyyivs’koyi ekspedytsiyi na Pechers’ku u 2000 r. Arkheolohichni vidkryttya v Ukrayini 1999—2000 rr., s. 168-171.

Movchan, I. I., Borovs’kyy, Ya. Ye., Syrom’yatnykov, O. K. 2001b. Ryatuval’ni arkheolohichni doslidzhennya v Kyyevi 1999—2000 r. Arkheolohichni vidkryttya v Ukrayini 1999—2000 rr., s. 27.

Mongayt, A. L. 1955. Staraya Ryazan’. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 49: Materialy i issledovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, IV.

Motsya, A. P. 1990. Problema «gorod i okruga» v kontek-ste izucheniya Chernigovskogo regiona. In: Kovalenko, V. P. (ed.). Tezisy istoriko-arkheologicheskogo seminara «Chernigov i yego okruga v IX—XIII vv.», 15—18 maya 1990 g. Cherni-gov: b. i., s. 18-20.

Motsya, O. P. 1993. «Misto i okruha» v konteksti vyvchen-nya Chernihivs’koho rehionu. In: Tolochko, P. P. (ed.). Staro-zhytnosti Pivdennoyi Rusi: Materialy III istoryko-arkheolo-hichnoho seminaru «Chernihiv i yoho okruha v IX—XIII st.», Chernihiv, 15—18 travnya 1990 r. Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 24-29.

Motsya, O. P., Kozyuba, V. K., Shevtsova, L. V. 1993. Doslidzhennya bahatosharovoho poselennya bilya s. Sofiyivs’ka Borshchahivka. Arkheolohichni doslidzhennya na Ukrayini 1992 r., s. 99-101.

Motsya, A. P. 1995. Yuzhnorusskoye selo: rezul’taty i perspektivy issledovaniy. Materialy po arkheologii Rossii, 2: Slavyanskaya arkheologiya 1990. Rannesrednevekovyy gorod i yego okruga, s. 136-141.

Motsya, O. P. 1996. Kyivs’ka Rus’: rezul’taty ta perspekty-vy doslidzhen’. Ukrayins’kyy istorychnyy zhurnal, 4, s. 41-49.

Motsya, O. P., Orlov, R. S., Kovalenko, V. P., Kozlovs’kyy, A. O., Parkhomenko, O. V., Potapov, A. V., Pokas, P. M. 1997. Poselennya X—XIII st. bilya s. Avtunychi. In: Motsya, O. P. (ed.). Pivdennorus’ke selo IX—XIII st. (novi pam’yatky material’noyi kul’tury). Kyiv: IZMN, s. 34-68.

Motsya, O. P., Hotun, I. A. 1999. Roboty 1998 r. na selysh-chi v ur. Korovel’ bilya Shestovyts’koho horodyshcha. Arkhe-olohichni vidkryttya v Ukrayini 1998—1999 rr., s. 32-34.

Motsya, O. P. 2011. Misto ta yoho sil’s’kohospodars’ka okruha v seredn’ovichnomu Polissi. In: Motsya, O. P. (ed.). Seredn’ovichni mista Polissya: Tezy dopovidey mizhnarodnoyi naukovoyi arkheolohichnoyi konferentsiyi. Kyiv; Olevs’k: IA NANU, s. 52-54.

Motsya, O., Kazakov, A. 2011. Davn’orus’kyy Chernihiv. Kyiv: Starodavniy svit.

Mugurevich, E. S. 1965. Vostochnaya Latviya i sosedniye zemli v X—XIII vv.: Ekonomicheskiye svyazi s Rus’yu i dru-gimi territoriyami. Puti soobshcheniya. Riga: Zinatne.

Murasheva, V. V. 2000. Drevnerusskiye remennyye nabornyye ukrasheniya (X—XIII vv.). Moskva: Editorial URSS.

Murashova, V. V. 1997. Poyasnoy nabor. In: Kolchin, B. A, Makarova T. I. (eds.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’tura. Moskva: Nauka, s. 79, 80. Arkheologiya s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.

Nikol’skaya, T. N. 1981. Zemlya vyatichey: K istorii nase-leniya basseyna verkhney i sredney Oki v IX—XIII vv. Mosk-va: Nauka.

Osadchyy, R., Filyuk, O. 1999. Poselennya velykokn-yazhoyi doby XI—XIII st. bilya s. Sofiyivs’ka Borshchahivka na Kyivshchyni. Vita antiqua, 1, с. 95-98.

Ocheretina, s. V. 2011. Kompleks nakhodok rybolovnogo inventarya iz raskopok v g. Vladimire v 2008 godu. Arkhe-ologiya Vladimiro-Suzdal’skoy zemli, 3. Rezhym dostupa: http://iao-weles.ucoz.net/publ/staty/stati_po_arkheologii_g_vladimira/raskop_1/4-1-0-1.

Petrauskas, A., Hotun, I. 2001. «Kam’yani namysty-ny» E.-L. Rulikovs’koho ta deyaki mirkuvannya shchodo davn’orus’kykh shyfernykh vyrobiv. Naukovo-informatsiynyy byuleten’ «Pres-muzey», 10—11 za 1998 r.: Arkheolohichni pam’yatky Fastivshchyny: problemy doslidzhennya i okhoro-ny, s. 143-149.

Petrauskas, A. V. 2003. Sil’s’kohospodars’ki ta inshi pro-mysly. In: Motsya, O. P. (ed.). Selo Kyivs’koyi Rusi (za materi-alamy pivdennorus’kykh zemel’). Kyiv: Shlyakh, s. 81-94.

Petrauskas, A. V. 2006. Remesla ta promysly sil’s’koho nase-lennya Seredn’oho Podniprov’ya v IX—XIII st. Kyiv: KNT.

Petrauskas, A. V., Hotun, I. A., Hryhorchuk, O. I., Hryt-syk, Yu. O., Tereshchuk, K. O. 2012. Davn’orus’ka pam’yatka u s. Petrushky na Kyivshchyni. Arkheolohichni doslidzhen-nya v Ukrayini 2011 r., s. 263, 264.

Petrashenko, V. O. 1997. Poselennya Kanivs’koho Prydniprov’ya. In: Motsya, O. P. (ed.). Pivdennorus’ke selo IX—XIII st. (Novi pam’yatky material’noyi kul’tury). Kyiv: IZMN, s. 114-143.

Petrashenko, V. O., Kozyuba, V. K. 1993. Arkheolohichni pam’yatky baseynu r. Vity v Kyivs’komu Podniprov’yi. Pre-prynt. Kyiv, b. v.

Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoye selo. Po materi-alam poseleniya u s. Grigorovka. Kiev: IA NANU.

Pyvovarov, s. V. 2006. Seredn’ovichne naselennya mezhy-richchya Verkhn’oho Prutu ta Seredn’oho Dnistra (IX — per-sha polovyna XIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna.

Plavinskiy, A. N. 1998. K voprosu o goncharnykh kley-makh. In: Yegoreychenko, A. A. (ed.). Slavyane i ikh sosedi: Arkheologiya, numizmatika, etnologiya. Minsk: Vedy, s. 58-65.

Pletneva, S. A. 1967. Ot kocheviy k gorodam. Saltovo-may-atskaya kul’tura. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 142.

Povetkin, V. I. 2008. Bubentsy i kolokol’chiki sredi prochikh shumyashchikh i udarnykh prisposobleniy v obikhode drevnikh novgorodtsev. Novgorodskiy istoricheskiy sbornik, 11 (21), s. 110-141.

Pokrovskaya, L. V. 1995. Bulavki s golovkami slozhnykh form. In: Novgorod i Novgorodskaya zemlya. Istoriya i arkhe-ologiya, 9, s. 181-191.

Priymak, V. V. 1987—1988. Otchet ob okhrannykh i raz-vedochnykh raskopkakh ranneslavyanskikh i drevnerusskikh pamyatnikov na territorii Sumskoy obl. v 1987 i 1988 gg. NA IA NANU, f. 64, 1987—88/32a.

Pryshchepa, B. A. 2011. Dorohobuzh na Horyni u X—XI-II st. Rivne: PP DM.

Putsko, V. G. 1986. Kievskaya syuzhetnaya plastika ma-lykh form (XI—XIII vv.). In: Apostolski, M. (ed.). Zbornik posveten na Boško Babikì. Prilep: Institit za istražuvanje na staroslovenskata kultura, s. 174-181.

Rybakov, B. A. 1949. Drevnosti Chernigova. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 11: Materialy i issle-dovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, I, s. 7-93.

Rybakov, B. A. 1984. Mir istorii: Nachal’nyye veka russkoy istorii. Moskva: Molodaya gvardiya.

Rybakov, B. A. 1988. Yazychestvo drevney Rusi. Moskva: Nauka.

Sahaydak, M. A. 1991. Davn’okyyivs’kyy Podil: Problemy topohrafiyi, stratyhrafiyi, khronolohiyi. Kyiv: Naukova dum-ka.

Salmina, Ye. V. 1998. O topografii nakhodok rybolovnykh prinadlezhnostey iz raskopok v Pskove. Novgorod i Novgorod-skaya Zemlya. Istoriya i arkheologiya, 12. Rezhim dostupa: http://bibliotekar.ru/rusNovgorod/78.htm.

Sedov, V. V. 1998. Pisanki. In: Yegoreychenko, A. A. (ed.). Slavyane i ikh sosedi: Arkheologiya, numizmatika, etnologiya. Minsk: Vedy, s. 81-84.

Sedova, M. V. 1981. Yuvelirnyye izdeliya drevnego Novgoro-da (X—XV vv.). Moskva: Nauka.

Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniya iz medi i splavov. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (eds.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’tura. Moskva: Nauka, s. 63-78. Arkheologiya s drevney-shikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.

Serhyeyeva, M. S. 2002. Do istoriyi hry v babky v Kyivs’kiy Rusi. Arkheolohiya, 4, s. 50-215.

Serhyeyeva, M. S. 2010. Pro deyaki davn’orus’ki prylad-dya z kistky ta rohu dlya ihor i rozvah (za materialamy z Seredn’oho Podniprov’ya). Drevnosti, 9, s. 198-215.

Serhyeyeva, M. S. 2012. Vyroby z kistky ta rohu z Voyins’koyi Hrebli. Arkheolohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 8: Kolektsiyi naukovykh fondiv Instytutu arkheolohiyi NAN Ukrayiny. Dzherela ta doslidzhennya, s. 133-145.

Serhyeyeva, M. S. Maystry z obrobky dereva ta kistky davn’orus’koho mista Voyinya. Kyiv; Kharkiv: Maydan.

Serhyeyeva, M. S. 2016. Antrakolohichni doslidzhennya. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2015 r., s. 253-255.

Serhyeyeva, M. S. 2018. Antrakolohichni doslidzhennya. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2016 r., s. 340-342.



Syerov, O. V. 1997. Davn’orus’ki selyshcha X — seredy-ny XIII st. Kyivs’koho Podniprov’ya. In: Motsya, O. P. (ed.). Pivdennorus’ke selo IX—XIII st. (novi pam’yatky material’noyi kul’tury). Kyiv: IZMN, s. 99-113.

Singkh, V. K. 2015. Derevoobrabotka srednevekovogo Novgoroda. Arkheologiya i istoriya Pskova i Pskovskoy zemli, 30: Seminar imeni akad. V. V. Sedova. Materialy 60-go zased-aniya, 22—24 aprelya 2014 g., s. 200-211, 352.

Sytyy, Yu. M. 1995. Znakhidky predmetiv rybal’s’koho promyslu davn’orus’koyi doby na terytoriyi Chernihivs’koho Zadesennya. In: Motsya, O. P. (ed.) Arkheolohichni starozhyt-nosti Podesennya: Materialy istoryko-arkheolohichnoho semi-naru, prysvyachenoho 70-richchyu vid dnya narodzhennya H. O. Kuznetsova. Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 130-132.

Smirnova, L. I. 2000. Prokolki (khronologiya i funktsio-nal’noye naznacheniye). Arkheologicheskiye vesti, 7, s. 236-246.

Sorokun, A. 2011. Neolitychni znakhidky bahatosharovo-ho poselennya Roslavs’ke za materialamy doslidzhen’ 2010 r. Dni nauky istorychnoho fakul’tetu, IV: Materialy IV Mizhnar-odnoyi naukovoyi konferentsiyi molodykh uchenykh, prysvy-achenoyi 20-richchyu Nezalezhnosti Ukrayiny, u 6 chast., 6, s. 17-19.

Strel’nyk, M. O., Sorokina, S. A., Khomchyk, M. A. 2010. Ihry davn’oho naselennya Ukrayiny. Naukovi zapysky NaUK-MA, 101: Teoriya ta istoriya kul’tury, s. 46-54.

Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovs’ke lisostepove Livobe-rezhzhya u VIII—XIII st. (za materialamy arkheolohichnykh doslidzhen’ 1968—1989 rr.). Kyiv: Naukova dumka.

Tolochko, P. P. 1972. Istorychna topohrafiya starodavn’oho Kyyeva: Druhe stereotypne vydannya. Kyiv: Naukova dum-ka.

Tolochko, P. P. 1980. Kiev i Kievskaya zemlya v epokhu feodal’noy razdroblennosti XII—XIII vekov. Kiev: Naukova dumka.

Tolochko, P. P. 1983. Drevniy Kiev. Kiev: Naukova dum-ka.

Tolochko, P. P. 1985. Proiskhozhdeniye drevneyshikh vos-tochnoslavyanskikh gorodov. In: Tolochko, P. P. (ed.). Zemli Yuzhnoy Rusi v IX—XIV vv. (Istoriya i arkheologiya). Kiev: Naukova dumka, s. 5-19.

Tolochko P. P. 1989. Drevnerusskiy feodal’nyy gorod. Kiev: Naukova dumka.

Tolochko P. P. 1990. Zadachi istoriko-arkheologicheskogo izucheniya Yuzhnoy Rusi. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy arkheologii Yuzhnoy Rusi: Materialy ist.-arkheol. seminara «Chernigov i yego okruga v IX—XIII vv.», Chernigov, 26—28 sent. 1988 g. Kiev: Naukova dumka, s. 3-6.

Tolochko, P. P., Motsya, O. P. 2009. Kyivs’ka Rus’: utvoren-nya derzhavy. In: Tolochko, P. P. (ed.). Ukrayina: khronolo-hiya rozvytku. Kyiv: Krion, 2, s. 145-178.

Tyanina, Ye. A. 2011. Amulety srednevekovogo Novgoroda iz zubov i kostey zhivotnykh. Arkheologicheskiye vesti, 17, s. 159-168.

Khoroshev, A. S. 1997. Zamki, klyuchi i zamochnyye pri-nadlezhnosti. In: Kolchin, B. A, Makarova, T. I. (eds.). Drevn-yaya Rus’. Byt i kul’tura. Moskva: Nauka, s. 14-17. Arkhe-ologiya s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.

Chernetsov, A. V., Kuza, A. V., Kir’yanova, N. A. 1985. Zemledeliye i promysly. In: Kolchin, B. A. (ed.). Drevnyaya Rus’. Gorod. Zamok. Selo. Moskva: Nauka, s. 219-242. Arkheologiya SSSR s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t.

Chernov, S. Z., Lebedeva, Ye. Yu. 2010. Raskopki na selish-che Mogutovo 2 (posad drevnerusskoy Sherny), na uchastke obnaruzheniya sfragisticheskogo kompleksa XII v. Arkheolog-icheskiye otkrytiya 2007 g., s. 226-228.

Shevtsov, O. A. 2018. Doslidzhennya zalyshkiv zalizodobu-vannya z seredn’ovichnykh selyshch okruhy Kyyeva. Arkhe-olohichni doslidzhennya v Ukrayini 2016 r., s. 353-354.

Shekun, A. V., Veremeychik, Ye. M. 1986. Issledovaniya na Chernigovshchine. Arkheologicheskiye otkrytiya 1984 g., s. 327-329.

Shekun, O. V. 1992. Sil’s’ka okruha litopysnoho Lyubecha. In: Motsya, O. P. (ed.). Problemy vyvchennya seredn’ovichnoho sela na Polissi. Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 52-55.

Shekun, O. V., Veremeychyk, O. M. 1999. Davn’orus’ke poselennya Liskove. Chernihiv: Desnyans’ka pravda.

Shnore, E. D. 1961. Materialy i issledovaniya po arkhe-ologii Latviyskoy SSSR. Riga: Izdatel’stvo AN Latviyskoy SSR, II: Asotskoye gorodishche.

Shtykhov, G. V., Bektineyev, Sh. I. 2012. Torgovyye puti i svyazi Polotskoy zemli IX—XIII vv. Klady. Kovalenya, A. A. (ed.). Polotsk. Minsk: Belaruskaja navuka, s. 373-379. Drevneyshiye goroda Belarusi.

Shtykhov, G. V., Duk, D. V. 2012. Materialy zastroyki Pol-otska XI—XIII vv. In: Kovalenya, A. A. (ed.). Polotsk. Minsk: Belaruskaja navuka, s. 80-88. Drevneyshiye goroda Bela- rusi.

Yahodyns’ka, M. 2007. Novi kul’tovi rechi z davn’orus’kykh pam’yatok Zakhidnoho Podillya. Materialy i doslidzhennya z arkheolohiyi Prykarpattya i Volyni, 11, s. 346-357.

Yahodyns’ka, M. O. 2010. Yuvelirni vyroby z davn’orus’kykh pam’yatok Zakhidnoho Podillya (za materi-alamy Ternopil’s’koyi oblasti). Arkheolohiya i davnya istoriya Ukrayiny, 2: Arkheolohiya Pravoberezhnoyi Ukrayiny, s. 235-248.

Yanin, V. L., Rybina, Ye. A., Stepanov, A. M., Pokrovskaya, L. V., Singkh, V. K., Tyanina, Ye. A. 2015. Raboty na Troit-skom XV raskope. Arkheologicheskiye otkrytiya 2010—2013 gg., s. 114, 115.

Yanin, V. L., Rybina, Ye. A., Pokrovskaya, L. V., Sing-kh, V. K., Stepanov, A. M., Tyanina, Ye. A. 2016. Raboty v Lyudinom kontse Velikogo Novgoroda v 2015 g. (Troitskiy raskop XV). Novgorod i Novgorodskaya zemlya: Istoriya i arkheologiya: Materialy XXX nauchnoy konferentsii, posv-yashchennoy 150-letiyu Novgorodskogo muzeya-zapovednika, Velikiy Novgorod, 26—28 yanvarya 2016 g., 30, s. 9-14.

I. A. Hotun, A. M. Kazymir

rEsults of thE worKs of thE last sEasons in thE sEttlEmEnts of outsKirts

of KiEvWorks of the last quarter of XX century, persuasive-

ly proved that the socio-economic development of the villages of the south-Russ reached a high level, hav-ing conditioned their parity relations with towns. Un-like the West European model, in the cities of Eastern Europe, according to experts, they were the centers of the agricultural surrounding, which facilitated their determination as collective feudal castles. Therefore, researchers should not set villages against towns, but consider them in a formational unity. An example of a rural agglomeration where the resources of the capital of the principality were concentrated is a group of set-tlements between the Dnieper and the lower reaches of the Desna, providing the necessary raw materials and products for the Chernigov dynasty. Undoubtedly, the capital metropolis had an analogue of such a resource zone, but it has been studied much worse.

Until recently, the rural district of Kiev was repre-sented in Predslavyne and Teremky, not documented in Kremenyshche, an early stage of the excavations of the Sophiyivska Borshchagivka and small works on a few other monuments, which were explored in small vol-umes, and some of them could represent the outskirts of neighboring fortified centers, not of Kiev. Therefore, excavations since 2007 by the Northern Expedition of the IA NASU of the Hodosivka-Roslavske settlement, and since 2010 — of the Sofiyivska Borshchagivka have provided a large incremental of the sources on this topic. Sufficiently science-intensive materials have also been obtained in the recent studies.

In course of the works, residential buildings were studied: a part of them had small room as an additional premises next to the main chamber, one of the construc-



tions on the Borshchagivka settlement consisted of two main chambers. The dwellings were heated with clay ovens, located, where it was possible to trace them, in the corner near the entrance. Noted was one case of placing the heating structure in the far corner with its further transferring to the near one. Near the residen-tial buildings household, grain buildings and pits were erected.

Characteristics of agricultural activities can be un-derstood from the findings of the tips of tools for soil handling and harvesting. The paleoethnobotanical spectrum is represented by six types of cereals and peas. Animal breeding is marked by spits and bones be-longing to a horse, a pig, large and small cattle. Bones of cats and dogs were also found. Prey for hunters from S. Borshchagivka and Hodosivka were 4 and 15 spe-cies of mammals, as well as 4 and 13 species of birds, 5 more species of ornithofauna from Hodosivka were unlikely to be an object of hunting. Fixed are 14 species of fish, of rodents — 8, 5 of herpetofauna. arrowheads attribute to hunting, —hooks — to fishing, nets — to sinkers, other tools attributing to ice chisels. The tools found indicate the development of spinning, weaving, making clothes and shoes, processing products.

In the studied settlements, developing were ferrous metallurgy, processing of non-ferrous metals, wood, bones, wood chemical industries, and the population of Hodosivka-Roslavske was also engaged in making beads, inserts and crosses made of amber.

The ceramic complex includes various types of kitch-en, dining and container ware, among which some very fine specimens are found. Some of the products are cov-ered with a layer of watering, in Hodosivka there are quite a few, even more — with its individual stripes, drops and sprays. Fragments of imported vessels, as well as glass cups were fixed, and in S. Borshchagiv-ka — wooden products of the specific purpose. Among the findings are household appliances, universal tools, tools of crafts, decorations and costume elements. The number of fragments of glass bracelets in Hodosivka exceeds the figures of many similar towns. There are imported things: beads of oriental origin, in Hodosivka settlement — fibula of bronze sheet, characteristic for the synchronous population of the Baltic lands, a pin with topping shaped as a little duck, a ring-shaped

brooch with inserts of glass, a knife-shaped pendant with a pointed ending, which findings in the south of Russia are sporadic. At both spots fragments of plinth and floor tiles were found, on Borshchagivka — also cubes of smalt. A lot of items of armament and har-ness of the battle horse have been found. A range of subjects of personal piety of Christians and things of pagan cults is collected. Remarkable are, from Borsh-chagivka — a steatite cross of a pilgrim to the Holy Land, from Hodosivka — a sewn metal cross with the Crucifixion of Volto Santo — a sign of a pilgrim to a shrine in Tuscany and a copy of the mother-of-pearl cross of a visitor to Palestine from a clam that inhabits the northern rivers of Europe and America. Numer-ous keys and fragments of locks evidence quite a high wealth of the population.

In addition to the materials of the Old Rus and Mon-golian-Lithuanian times, those related to the preced-ing epochs were also found.

The data obtained makes it possible to trace the de-velopment of the material and some aspects of the spir-itual culture of inhabitants of the Kiev surroundings of the Middle Ages.

Keywords: medieval settlements, the outskirts of Kiev, dwellings, grain pits, agriculture, cattle breed-ing, handicrafts and crafts, tools, household items, weapons items, decorations, religious objects, Kiev-Russ and Mongolian-Lithuanian time.


ГОТУН Ігор Анатолійович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, інститут археології нану, пр. героїв сталінграда, 12, київ, 04210, ук-раїна, [email protected] igor, PhD of History, Researcher, Archeology Institute of NASU, 12, Heroiv of Stalingrad Ave., Kyiv, 04210, [email protected].КАЗиМІР Олександр Миколайович, молодший науковий співробітник, інститут археології нану пр. героїв сталінграда, 12, київ, 04210, україна, [email protected] alexandr, Junior Researcher, Institute of Archeology of NASU, 12, Heroiv of Stalingrad Ave., Kyiv, 04210, [email protected].


удк: 904.4(477.42)

М. М. ієвлєв, а. В. Петраускас, В. і. Тімошенко

АРхЕОЛОГІчНІ ДОсЛІДжЕННЯ В м. МАЛиН жиТОМиРсьКОї обл. В 2017 р.

У роботі розглянуто результати досліджень багатошарового городища в м. Малині. Протягом більше ніж ста років воно привертає увагу віт-чизняних археологів, які проводять на ньому роз-копки, а результати польових досліджень малин-ського городища увійшли до підгрунтя багатьох наукових гіпотез щодо генезису міст. Результати оснанніх сезонів дозволили відкрити раніше невідо-мий горизонт слов’янських старожитностей та повернутися до теми раннього формування міст у слов’янському середовищі.

ключові слова: городище, місто, розкопки, гене-зис, Східна європа.

у 2017 р. археологічні дослідження в м. ма-лині проводила житомирська археологічна експедиція відповідно до договору між місь-кою радою м. малин та інститутом археології нану. роботи проводились за участі студен-тів державного навчального закладу «малин-ський професійний ліцей» під керівництвом с. в. коваленко.

було продовжено обстеження прилеглої площі до городища, з метою поточнення роз-повсюдження культурних нашарувань посаду. обстежувалась ділянка, яка розташована в напрямку на південний схід від дитинця горо-дища. Проводився візуальний огляд поверхні, збір підйомного матеріалу та опитування міс-цевих мешканців.

на городищі було продовжено роботи по під-готовці стратиграфічного перетину дитинця. Проводилась розчистка від дерев та чагарни-ків місця розкопок, зачистка та вибирання за-повнення археологічних об’єктів (рис. 1—3).

Під час археологічних розкопок на малин-нському городищі в польовому сезоні 2016 р. в

напрямку на південний схід від дитинця біля підніжжя високого корінного лівого берега р. ірша було відзначено розташування неви-сокої надзаплавної тераси. вказана тераса має ширину від 10 до 70 м, підвищується на декіль-ка метрів над заплавою і тягнеться впритул до підніжжя корінного берега. Поверхня її знач-ною мірою зайнята деревами і чагарниками, частково, зайнята приватними городами міс-цевих мешканців. Під час візуального огляду горизонтальних відслонень поверхні у 2016 р. було відзначено декілька фрагментів стінок гончарних посудин, які за своїми ознаками можуть бути співвіднесені із давньоруською та пізньо середньовічною керамікою.

у 2017 р. вказана ділянка обстежувалась візуально протягом весіннього та літного періодів, а також проводилось опитування власників городів, які передали експедиції знахідки фрагментів гончарного та ліпного посуду. серед знахідок представлені фрагмен-ти ліпних та гончарних керамічних посудин, які можуть бути датовані періодом з VIII—х, хі—хііі, хV—XVIII ст. враховуючи розташу-вання безпосередньо поруч дитинця городища і посаду, дану пам’ятку можна розглядати як частину посаду городища. виявлені знахідки за своїми культурно-хронологічними показни-ками співвідносяться із датуванням городища і посаду, розташованих на верхньому плато лівого корінного берега р. ірша. зафіксовані межі розповсюдження культурного шару об-межуються площею приватних городів з розо-раною поверхнею, доступною для ефективного збирання підйомного матеріалу. вірогідно, що реальна площа поширення культурного шару набагато більше. в умовах сильного заліснен-ня поверхні деревами і чагарниками і суціль-

© м. м. ієвлєв, а. в. Петраускас, в. і. тімоШен-ко, 2019


ієвлєв, М. М., Петраускас, а. В., Тімошенко, В. і. археологічні дослідження в м. малин...

ної задернованості встанови межі поширення культурних нашарувань можливо лише за умови проведення шурфування.

на городищі продовжено підготовку стра-тиграфічного перетину по лінії схід—захід. зачищено ділянку на схід від східного краю оборонного рову, виявленого у 2016 р. Під час проведених робіт в культурному шарі виявле-но велику кількість знахідок індивідуального та масового характеру, зафіксовано декілька стратиграфічних горизонтів, виявлено і частко-во досліджено декілька археологічних о’єктів, які потрапили на лінію розрізу.

розріз південної стінки котловану дитинця городища на довжину понад 70 м дозволив про-слідкувати наступні стратиграфічні горизонти. верхній шар потужністю до 0,1 м сірий майже од-норідний гумусований супісок. не виключено, що він утворився внаслідок використання ділянки дитинця городища під огороди в середині хх ст.

нижче до глибини 0,4—0,5 м залягав шар жовто-сірого суглинку, в якому траплялись по-одинокі знахідки початку хх ст. зважаючи на потужність шару та його культурно-хронологіч-ні характеристики, можна припустити, що він являє собою залишки викиду із котловану ви-копаного для будівництва склада-«маказину». значні прошарки жовто-коричневої глини, яка тотожна глині материка, вірогідно утворилися після викиду грунту з нижньої частини котло-вану. вказане припущення, частково підтверд-жується тим, що об’єкт 1 XVII—XVIII ст. зверху перекривається вказаним шаром.

Під ним знаходився шар чорного гумусовано-го суглинку із значними включеннями строка-тих глин та суглинку потужністю від 0,2 до 0,5 м. за своїм походженням він може бути пов’язаний із утворенням культурних нашарувань пізньо-середньовічного періоду функціонування горо-дища XVI—XVIII ст., якщо врахувати датуван-ня об’єкта 1 — XVII—XVIII ст. зважаючи на

величезний об’єм земляних робіт під час вико-пування котловану складу, можна припустити зв’язок із ним формування вказаного шару. але в такому випадку датування об.1 має бути змі-нено хоча б до середини хіх ст., для чого на сьо-годнішній день немає ніяких підстав. у випадку датування шару XVI—XVIII ст. його потужність та значні включення материкових глин можна пояснити проведенням значних за обсягом зем-ляних робіт по облаштуванню обороноздатності замка: додаткове ескарпування схилів городи-ща для збільшення стрімкості схилів та вирів-нювання майданчика городища.

описаний шар підстелявся шаром світло-сірого супіска товщиною до 0,45 м. верхня час-тина цього шару на окремих ділянках мала більш темне забарвлення та однорідний ха-рактер, що, вірогідно, пояснюється використан-ням її в певний період під оранку. за своїми ознаками, він може бути охарактеризований як культурний шар городища, який утворився до XVI ст. тобто до початку розбудови замку на місці старого городища.

для більш точної культурно-хронологічної інтерпретації визначених стратиграфічних го-ризонтів необхідно проведення розкопок певної площі, для отримання датуючих матеріалів.

у культурному шарі городища під час підго-товки стратиграфічного розрізу виявлено ряд індивідуальних знахідок датованих від доби бронзи до пізнього середньовіччя і новітнього часу. оскільки матеріали походять переважною більшістю із зачистки схилу південного краю котлована городища вони описуються сумарно.

1. Залізний предмет. Пізнє середньовіччя. має вигляд витягнутої пластини, один край якої потовщується і має підрикутну в плані форму. біля початку потовщення зроблений отвір діаметром 4 мм. довжина 170, шири-на 18—20, товщина 3—5, частини, яка потов-щується — 6—9 мм.

Рис. 1. місце розташування городища давньоруського та пізньосередньовічного часу в м. малині та план городища м. П. кучери



2. Зуб борони залізний. Пізнє середньовіч-чя. Повністю збережений. черешок довжиною 50 мм, в перетині круглий діаметром 10 мм. робоча частина в перетині прямокутна 22—5 × 10 мм. звужується до краю.

3.Предмет залізний із сколотими краями. розміри 60 × 20—35 × 35 мм. час побутування не визначений.

4—7. цвяхи залізні. Пізнє середньовіччя ко-вані, плавно звужуються до краю. Шляпка під округла. в перетин під квадратні (максималь-на товщина 5 × 5 мм).

8. ніж залізний. Пізнє середньовіччя май-же повністю збережений. черешок широкий (15—10 мм) має три отвори для заклепок діа-метром 2 мм. звужується ближче до леза. дов-жина леза — 95 мм. товщина черешка та спин-ки леза становить 3 мм.

9. Пластина мідна. Під прямокутної в плані форми із заокругленими краями (80 × 65 мм). товщина 1 мм. краї зігнуті, що надає пластині опуклої форми. Предмет деформовано. Поверх-ня патинована.

10. Оселок кам’яний. виготовлений із дріб-нозернистого пісковику сірого кольору. в пере-тині під прямокутної форми 20 × 60 мм. Шири-

на 60—50 мм, довжина частини, що збереглась 55 мм.

11. Оселок кам’яний. виготовлений із дріб-нозернистого пісковику сірого кольору. в пере-тині під квадратний 22—18 × 25—12 мм. дов-жина 92 мм.

12. Оселок кам’яний. виготовлений із дрібно-зернистого пісковику сірого кольору. в перетині під квадратний 20 × 20 мм. довжина 50 мм. на одній із поверхонь сліди заточки інструменту.

13. Оселок кам’яний. виготовлений із дріб-нозернистого пісковику сірого кольору. в пе-ретині під прямокутний 18 × 40 мм. довжина частини, що збереглась становить 29 мм.

14. Жорна аргілітового фрагмент. і тис. — першої третини іі тис. н. е. збереглась бокова, нижні та верхня поверхні. товщина жорна 48 мм.

15. Жорна аргілітового фрагмент. і тис. — першої третини і тис. н.е збереглись верхня та нижні поверхні. товщина 30—40 мм.

16—19. Жорен пірофілітових фрагменти. давньоруського часу, № 16, 18, 19 — сколи. № 17 — збереглась бокова поверхня із слідами підтесування інструментом.

20. Пряслице глиняне. доби бронзи. близь-кої до напівсферичної форми. діаметр — 55,

Рис. 2. загальний план малинського городища



висота 33, діаметр отвору 10—5—11 мм. у цент-рі пряслиця звужується.

21. Пластина ножевидна кам’яна. кам’яної доби. виготовлена із пісковику. Предмет витов-лений із пластини з ретушованими краями.

керамічні знахідки, виявлені в культурному шарі городища представлені декількома куль-турно-хронологічними групами. найбільш ранні знахідки доби бронзи представлені фрагментами стінок та вінець ліпних посудин (19 фрагментів). серед них представлене сла-бо розвинене вінце, пряме, відігнуте назовні з не розвиненою шийкою та прямим плічком. ззовні і вінце і стінки прикрашені ялинковим орнаментом. тісто щільне, запісочене. Ще одне вінце розвиненого типу, ледь вигнуте. відіг-нуте назоні. край у нього дещо потовщується і прикрашений пальцевими відбитками.

окрему групу керамічних знахідок станов-лять фрагменти (24 фрагмента) ліпних посу-дин пражсько-корчацької культури. у матеріа-

лах 2016 р. із заповнення оборонного рову на дитинці городища було зафіксовано декіль-ка фрагментів стінок та один крупний фраг-мент вінця посудини, яка за особливостями профілювання спеціалістами із дослідження ранньослов’янських старожитностей (о. в. Пет-раускас, а. П. томашевський, і. о. гавритухін) була визнана як така, що з певною долею вірогідності може бути віднесена до пражсь-ко-корчацьких старожитностей. для більш однозначного їх трактування було визнано до-цільним продовження розкопок на городищі та збільшення об’єму вибірки. Під час досліджень 2017 р. в культурному шарі дитинця городи-ща було виявлено ряд керамічних знахідок, які мають виразні ознаки профілювання вер-хнього краю посудини, шийки та особливостей орнаментації, які притаманні саме пражсь-ко-корчацькому посуду. вінця вказаної групи посудин прямі або ж ледь вигнуті, розвинених форм, загнуті всередину, вертикальні, чи ледь

Рис. 3. розріз південної стінки котловану городища



відігнуті назовні. края вінець округлі чи плос-ко зрізані із заокругленими краями (рис. 4).

окремо виділяється ряд фрагментів ліпних та гончарних посудин лука-райковецької куль-тури. тонкостінні. на поверхні нанесено штам-пом багаторядну врізну хвилю. стінки гончар-них посудин мають відмулене тісто, легке, із тонкими порами. без жорстви та піску. виразно відрізняється від керамічної маси в знахідках х—хііі ст. вінця ліпних посудин (№ 672) — із пальцевими защипами по краю. у тісті доміш-ки жорстви (№ 675 — в тісті домішки вапняку уламкової форми середніх розмірів) (рис. 5).

горизонт перед давньоруських знахідок пред-ставлено фрагментами стінок товстостінних по-судин, які на внутрішній поверхні мають сліди формування руками, на зовнішній — сліди ви-рівнювання поверхні за допомогою гончарного кола. в тісті присутні домішки жорстви. час-тина знахідок без орнамента. частина стінок

ззовні прикрашені врізними ши-рокими прямими горизонталь-ними лініями (№ 600 додатково оздоблений хвилястою лінією).

гончарні посудини хіі—хііі ст. представлено 428 фраг-ментами, що за кількістю знахі-док перевищуэ всы разом взяты попередны періоди та спыввыд-носиться за кылькыстю із знахід-ками, представленими більш пізніми потужними культурно-хронологічними горизонтами пізньосередньовічного періоду. стінок посудин 119 фрагментів, частина яких без орнамента, а частина оздоблена прямими і хвилястими врізними лініями, зубчастим штампом. декілька фрагментів мають поверхню вкриту прозорою жовто-зеленою, чи жовто-коричневою поливою.

окрім знахідок верхніх час-тин горщиків знайдено також 3 фрагмента верхньої частини глека давноруського часу з оз-добленою поверхнею. два фраг-менти (№ 468—469) прикрашені горизонтальними хвилястими лініями, один (№ 470) — ззовні оздоблений горизонтальними пластичним валиком.

вінця представлені 73 фраг-ментами від горщиків та 1 фраг-ментом від миски. деякі вінця додатково орнаментовані пря-мими та хвилястими лініями.

керамічні посудини пізнього середньовіччя, які можуть бути широко датовані в межах XVII—XVIII ст. представлені 497 фраг-ментами стінок вінець та денець

посудин. стінок без орнамента — 450 фрагментів. декілька (7) фрагментів стінок мають додатково оздоблену поверхню: 1 фрагмент на внутрішній поверхні оздоблений жовтою поливо; 1 фрагмент вкритий ззовні коричневою, а з середини зеленою поливо; 3 фрагмента прикрашені прямими вріз-ними лініями; 1 фрагмент оздоблено хвилястою пролискованою лінією; 1 фрагмент прикрашено прямою горизонтальною лінією нанесеною черво-ною фабою. денець гончарних посудин виявлено 21 фрагмент. серед них № 446—447 на внутріш-ній поверхні вкриті поливою зеленого кольору. вінець горщиків зафіксовано 14 фрагментів. се-ред них 2 фрагмента мають внутрішню поверх-ню вкриту поливою. також зафіксовано 1 вінце г-подібної форми від гончарної макітри і 1 фраг-мент вінця миски відкритого типу. також вияв-лено 3 фрагмента ручок гончарних посудин.

до вказаного періоду, вірогідно, відносяться та-кож знахідки цегли пальчатки червоного кольору,

Рис. 4. Фрагменти ліпного посуду VI—VII ст.



виготовленої із місцевого суглинка. Ширина цег-лин становить 13 см, товщина 5—6 см. на верхній площині чіткі сліди поздовжнього розгладжуван-ня пальцями. не виключено, що вказані знахідки можуть мати і ранішу дату попадання в культур-ні нашарування малинського городища.

датування XVII—XVIII ст. мають також і знахідки фрагментів керамічних кахлів. серед них 2 фрагменти (№ 385—386) білоглиняні із штампованим рослинним орнаментом, вкри-тим поліхромною поливою білого, жовтого, зе-леного та синього кольорів.

декілька фрагментів (№ 387—395) біло гли-няні із штампованим геометричним орнамен-том і вкриті світло-зеленою поливою.

значна частина кахлів (№ 396—408) були біло та жовто глиняні, прикрашені штампованим ор-наментом геометричної форми тотожним ках-лям, вкритим зеленою поливою та іншими вида-ми рослинного та геометричного орнаменту.

ряд знахідок, які було знайдено під час роз-копок не мають чітких культурно-хронологіч-них ознак. серед них обмазка та металургійні шлаки. обмазки виявлено 60 шматків. вона може мати досить широкі хронологічні рамки утворення та потрапляння до нашарувань горо-дища — від доби бронзи і до найбільш пізнього періоду, коли на городищі в хіх ст. зводиться «маказин»-склад, який споруджує місцевий по-міщик гижицький. на малюнку в. б. антонови-ча ми можемо бачити дану споруду. вірогідно, що вона була дерев’яної конструкції із зовніш-ньою обмазкою (штукатуркою) глиною. Під час знищення та пожежі на початку хх ст. могла утворитися певна частина зафіксованої нами обмазки. знайдені шматки жовтого та червоно-го кольорів різних відтінків. із місцевої глини із домішками піску, іноді помітні сліди полови (?). на внутрішній стороні часто фіксуються від-

битки дерев’яних конструкцій із колотої дереви-ни. зовнішня поверхня загладжена. декілька шматків мають ззовні виразні сліди побілки. товщина пласких шматків обмазки 2—5 см. вірогідно, вони являють собою шматки глиня-ної штукатурки дерев’яних стін, які згоріли.

кісток тварин із не стратифікованого куль-турного шару знайдено 55 уламків.

серед перевідкладених культурних наша-рувань дитинця городища також знайдено 14 шматків металургійних шлаків (вони ут-ворюють дві групи: масою від 0,5 до 1 кг і до 0,5 кг) та 2 шлаковиливи. Шлаків масою від 0,5 до 1 кг знайдено 9 шматків.

цілий шлаковий конгломерат розмірами 10 × 15 × 5 см. дещо витягнутої в плані форми, в перетині лінзоподібний. маса 1 кг.

центральна частина шлакового конгломера-ту лінзоподібної форми. края обламані. висота в центрі 5 см. розміри частини, що збереглась 10 × 10 см. маса 0,7 кг.

Рис. 5. Фрагменти ліпних посудин VIII—іх ст.

Рис. 6. робочий момент на розкопі



Половина шлакового конгломерату лінзопо-дібної в перетині форми діаметром 11 см, висо-та в центрі 4 см. маса 0,5 кг.

Половина цілого конгломерату лінзоподіб-ної в перетині форми. діаметр 10 см, товщина в центрі 3—6 см. маса 0,6 кг.

Шлаковий конгломерат діаметром 11 см, товщиною в центрі 4 см. маса 0,8 кг. лінзопо-дібної форми в перетині.

Шлак під округлої в плані форми. в пере-тині лінзоподібної форми. один край облама-ний. діаметр 11 см, товщина в центрі 4—5 см. маса 0,9 кг.

Шлак від якого збереглась 1/4 частина: край зовнішній, верхня та нижня поверхні. діаметр 10 см, товщина в центрі 4 см, вага 0,5 кг

група шлаків вагою до 0,5 кг представлена 5 шматками.

цілий конгломерат підокруглої форми діа-метром 7 см. в перетині максимальна товщина становить3 см. маса 0,2 кг.

конгломерат під округлої в плані форми. в пе-ретині лінзоподібний. збереглись верхня, ниж-ня та бокова поверхні. діаметр близько 15 см, товщина максимальна 1,5 см. маса 0,1 кг.

цілий шлаковий конгломерат лінзоподібний в перетині. в плані неправильної форми 6х8 см. маса 0,1 кг. візуально відповідає цілим круп-них розмірів металургійним шлакам, які збира-ються в нижній частині металургійного горна.

неповний шматок — 1/8 частина шлакового конглоиерату. в плані під округлої форми. діа-метр 14 см. в перетині лінзоподібної форми. максимальна товщина 3 см. маса 0,1 кг.

Шлаковий конгломерат із втраченою 1/4. в пере-тині лінзоподібної форми. в плані під ромбовидної форми — 6,5 × 6 см, товщина 2 см. маса 0,1 кг.

виливи із горна представлені 2 знахідка-ми. цілий вилив, який в плані має розміри 4 × 5 см. в перетині лінзоподібний. максимальна товщина 0,6—1 см. маса 0,05 кг.

вилив підовальної в плані форми — 5—6 см, в перетині лінзоподібний 0,5—2 см. маса 0,05 кг.

Під час проведення археологічних дослід-жень на дитинці городища в 2017 р. простежено східну частину оборонного рову на дитинці горо-дища, дві стовпові ями, на місці розташування обороннного валу та три археологічні об’єкти.

Оборонний рів, зафіксований в процесі робіт 2016 р. — було продовжено вивчення його східного краю. в результаті зачистки схід-ного краю рову встановлено,що максимальна ширина оборонної споруди становить 8 м, при глибині 3,4 м. знахідки в нашаруваннях, які пов’язані із засипкою споруди не виявлено.

Під час зачистки розрізу на схід від рову, на місці, де мав розташовуватись оборонний вал, на відстані 2,6 та 3,8 м від східного краю рову зафіксовано дві стовпові ями діаметром 0,5 та 0,3 м, глибиною 0,2 та 0,25 м від рівня поверхні материка. заповнення — сірий супісок. знахід-ки в заповненні не зафіксовані. враховуючи

приблизну відповідність ширини основи валу верхньому показнику ширини рову, зафіксовані стовпові ями знаходяться саме в центрі перети-ну потенційного оборонного рову. не виключено, що вони можуть бути пов’язані із дерев’яними конструкціями оборонної споруди.

Об’єкт 1 зафіксовано під час проведення за-чистки південного схилу котловану у вигляді темної плями. Після вибирання північної час-тини заповнення об’єкта зафіксовано дві прямі стінки та кут споруди спрямований на північ. глибина споруди 1 м від рівня поверхні мате-рика. довжина зафіксованих стін становить 0,9 та 1,2 м. дно рівне, стінки похилі. в перетині об’єкту по лінії схід-захід зафіксовано наступні нашарування. заповнення об’єкту представле-но темно-сірим супіском із плямами жовтого та коричневого кольору. нижня частина споруди зайнята вуглистим шаром чорної супісі.

Під час дослідження заповнення об’єкту ви-явлено фрагменти кахлів та гончарних посу-дин XVI—XVIII ст. та знахідки ранішого часу.

стінок гончарних посудин давньоруського часу без орнамента зафіксовано 77 фрагмен-тів без орнамента. Прикрашених прямими го-ризонтальними врізними лініями — 30 фраг-ментів. Прикрашених хвилястими врізними горизонтальними лініями — 12 фрагментів. Прикрашених поєднанням врізних прямих та хвилястих ліній — 4 фрагменти. орнаментова-них поєднанням врізної прямої горизонтальної лінії та горизонтальним рядом відбитків нігтів 1 фрагмент. Прикрашений поєднанням прямої горизонтальної врізної лінії та горизонтально-го ряду точкових відбитків 1 фрагмент. один фрагмент стінки посудини х ст. орнаментова-ний прямими широкими врізними горизон-тальними лініями.

денець гончарних посудин давньоруського часу виявлено 14 фрагментів. Пласкі із закраї-нами біля краю денця та слідами підсипки.

вінець гончарних посудин хіі—хііі ст. знай-дено 16 фрагментів. серед них 5 фрагментів (№ 731—735) прикрашені по плічку прямими горизонтальними врізними лініями; 2 фрагмен-ти (№ 736—737) — оздоблені поєднанням вріз-них прямих і хвилястих горизонтальних ліній; 1 фрагмент (№ 738) — із краплинами жовтої поливи на зовнішній поверхні. один фрагмент (№739) — із підовальною в перетині ручкою.

стінок ліпних посудин і тис. н. е. із домішка-ми жорстви в тісті 21 фрагмент.

вінець ліпних посудин VIII-іх ст. із доміш-ками жорстви в тісті — 2 фрагменти. вінця розвинені, вигнуті, плавно відігнуті назовні. до краю потовщуються.

також в заповненні об’єкта 1 виявлено 1 фрагмент денця ліпної посудини і тис. н. е.

Об’єкт 2 зафіксовано в процесі зачистки темної плями на тлі світлого материка. Після вибирання заповнення заглибленої в материк частини об’єкта, яка виходить за межі розрізу



стінки котлована на північ було встановлено, що вона має під округлу форму із радіусом 0,5 м, похилі стінки та пласке дно на глибині 0,2 м від рівня поверхні материка. заповнення представлено світло-сірим супіском, в якому було виявлено наступні знахідки.

ручка накривки гончарної хіі—хііі ст. із заглибленням зверху.

вінеця гончарних хіі—хііі ст. 4 фрагменти (№ 765 — прикрашений врізною прямою гори-зонтальною лінією).

денеця гончарних посудин давньоруського часу 2 фрагменти.

стінок гончарних посудин давньоруського часу 9 фрагментів. один фрагмент прикраше-ний хвилястими відбитками штампу.

стінки ліпної посудини і тис. н. е — 1 фраг-мент.

кістки тварин представлено 2 уламками. також знайдено 1 відщеп кремня.

Об’єкт 3 зафіксовано в процесі зачистки пів-денної стінки котловану дитинця городища у вигляді темної пліми на тлі світлого материка. Після вибирання заповнення, яке представ-лено світло-сірим супіском встановлено що в плані досліджена частина об’єкта має видов-жену форму із прямими стінками орієнтовани-ми по лінії південний захід — північний схід. глибина нижче рівня поверхні материка ста-новить 0,2 м, ширина об’єкта 0,6 м.

в процесі дослідження заповнення об’єкту виявлено наступні знахідки.

Жорна давньоруського часу із пірофілітового сланцю 1 фрагмент. збереглась частина боко-вої поверхні.

ніж залізний давньоруського часу. довжи-на леза — 65 мм, ширина максимальна 10 мм, товщина спинки 5 мм. черешок обламаний. Поверхня кородована.

гончарний посуд представлено знахідка-ми стінок, денець та вінець. вінець гончар-них посудин хіі—хііі ст. — 4 фрагменти. де-нця гончарної посудини давньоруського часу 1 фрагмент. стінок гончарних посудин давньо-руського часу без орнамента — 15 фрагментів. стінок гончарних посудин давньоруського часу оздоблених хвилястими врізними лініями — 3 фрагменти. більш ранні знахідки представ-лено 1 фрагментом стінки ліпної посудини і тис. н. е. кістки тварин — 5 уламків.

таким чином, в результаті проведених робіт 2017 р. в м. малині було зафіксовано нову ділян-ку посаду, яка розташована біля підніжжя ліво-го корінного берега р. ірша, на якому розташо-вані городище та його основна частина посаду і могильник. нова ділянка посада (подол) за свої-ми культурно-хронологічними характеристика-ми співпадає із характеристиками городища та основної частини посаду — VIII—XVIII ст.

на дитинці городища в результаті прове-дених робіт виділено основні стратиграфіч-ні горизонти, які відображають різні періоди

розвитку городища та декілька археологічних об’єктів. серед них особливої уваги заслугову-ють дві стовпові ями, які, вірогідно, пов’язані із залишками дерев’яних конструкцій оборонного валу на дитинці городища.

серед знахідок, виявлених на городищі слід відзначти серію фрагментів ліпних посудин, які за показниками профілювання, обробки поверх-ні, складу гончарної маси та профілювання вер-хнього краю можуть бути співвіднесені із старо-житностями празько-корчацької культури.

M. M. Iievliev, A. V. Petrauskas, V. I. Tymoshenko

archaElogical rEsEarch in thE town of malyn, zhytomyr

rEgion, in 2017The first archaeological excavations at the Malyn an-

cient settlement had been initiated in 1878 by V. B. An-tonovych. In the 20th century, the site has been explored by such outstanding scientists as P. M. Tretiakov, M. P. Kuchera, B. A. Zvizdetskyi. On the basis of the found artifacts, the site has been attributed as one of the earliest town settlements of the Eastern Slavs, and the discovered materials have been used to generate the con-cept of the early development of the towns in the East Slavonic area. Starting from 2016, the expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sci-ence of Ukraine regularly explores the site to investigate the fundamental issues of the early Slavonic towns in Eastern Europe genesis. During the field season of 2017, scientists discovered the remains of the defense construc-tions dating back to the earliest period of the site forma-tion. The new data which enable to characterize the set-tlement surroundings has become an important result of the research in 2017. The artifacts discovered at the sur-rounding areas of the site indicate that culture layers of all the neighboring grounds available for settling (except for the flood lands of the Irsha river) are synchronous to those found at the settlement.

Keywords: ancient settlement, town, excavations, genesis, Eastern Europe.

Одержано 1.09.2018ІєВЛЕВ Михайло Михайлович, кандидат істо-ричних наук, старший науковий співробітник, іа нану, вул. володимирська 3, київ, 01001, україна, [email protected] mykhailo, PhD in History, senior research scientist, Institute of Archaeology of the National Academy of Science of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].пЕТРАУсКАс Андрій Вальдасович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, іа нану, вул. володимирська 3, київ, 01001, украї-на, [email protected] andrii, PhD in History, senior research scientist at the Institute of Archaeology of the National Academy of Science of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].ТиМОШЕНКО Василь Іванович, кандидат істо-ричних наук, почесний член спілки краєзнавців ук-раїни, [email protected] vasil’, PhD in History, Honorary Member of the Local History Expert Union of Ukraine, [email protected].


удк: [902.2:528.9](477-25)”9/17”

В. К. Козюба

НОВІ пАМ’ЯТКи КиєВА х—хvІІІ ст. (матеріали до археологічної карти)

Статтю присвячено огляду нових археологічних пам’яток х—хVііі ст., виявлених останніми рока-ми на адміністративній території м. Києва, нав-коло його історичного ядра.

ключові слова: Поселення, археологічна па-м’ятка, Київ.

незважаючи на активне дослідження тери-торії м. києва в його сучасних адмінмежах про-тягом хх — початку ххі ст., яке призвело до відкриття багатьох десятків нових археологічних пам’яток, питання створення повної археологіч-ної карти території міста залишається серед най-більш нагальних завдань київської археології. воно тісно пов’язане як із чисто науковою про-блематикою, а саме — із кількісними і якісними характеристиками археологічних пам’яток на цій території, які презентують різні хронологічні періоди, ступінь заселеності і топографічні особ-ливості розташування, так і з пам’яткоохоронною справою, нехтування якою призводить до їх руй-нації чи повного знищення.

стосовно взяття на облік та охорони археоло-гічних пам’яток києва, цей процес у місті пере-буває на незадовільному рівні. на сьогодні на обліку є 23 пам’ятки національного значення, з яких 9 — об’єкти у вигляді залишків архі-тектурних пам’яток давньоруського часу. Ще 35 пам’яток мають статус місцевого значення, серед яких 17 — також архітектурні пам’ятки, ще 4 — окремі об’єкти (печі для випалу цегли і вапна, дерев’яний водогін, «капище»). таким чином, з 58 охоронюваних пам’яток половина (30) є окремими об’єктами. ці пам’ятки увійшли до зводу пам’яток історії та культури україни (ред. тронько, 1999; 2003; 2011).

у 2004 р. колективом авторів (м. а. сагайдак, в. м. зоценко, г. ю. івакін, т. а. бобровський, о. в. Пархоменко) була підготовлена «архео-логічна карта києва (інформаційно-довідкове зведення пам’яток)», за якою станом на 2003 р. було зібрано інформацію про 231 пам’ятку та об’єкт, серед яких 100 печер і інших підземних споруд (льохи, потерни), 40 пам’яток архітек-тури, 6 окремих об’єктів. найбільш пошире-них типів археологічних пам’яток — поселень, могильників, городищ — на території києва враховано 76 одиниць. у цієї карти є кілька недоліків, які, переважно, мають об’єктивне підґрунтя, пов’язане із станом джерельної бази. серед них — відсутність у значної кількості пам’яток визначених меж чи навіть самих міс-ць їх розташування, розділення, в одних випад-ках, культурних нашарувань окремих періодів пам’ятки на різні пам’ятки (Пирогівське горо-дище), в інших об’єднання кількох пам’яток в одну (чапаївські поселення, поселення і мо-гильник у бортничах) чи навіть різних типів пам’яток (як, наприклад, у китаєві) в однин комплекс. таким чином, відбулося змішання понять археологічна пам’ятка, окремий об’єкт на ній (пам’ятки архітектури, потерни, льохи, печі, водогони і т. і.) та археологічний комп-лекс, утворений окремими пам’ятками. разом із тим, автори названої археологічної карти києва провели велику роботу із пошуку і сис-тематизації свідчень про пам’ятки в наукових публікаціях, звітах та інших архівних матеріа-лах, створивши гарну основу для подальшої ро-боти у цьому напрямку.

на сьогодні адміністративна територія киє-ва займає площу 820 км2 (звід… 1999, с. 7). ав-тором з 2011 р. розпочато обстеження різних його районів. за 5 польових сезонів 2011—2014, © в. к. козюба, 2019



2017 рр. було оглянуто 78 пам’яток, 61 з яких зафіксована вперше 1. з останніх майже поло-вина (27) відноситься до х—хVііі ст. або міс-тить матеріали цього періоду (рис. 1; таблиця).

Давньоруські пам’ятки. Щодо матеріалів давньоруського часу, протягом 2011—2014 рр. нами було обстежено 10 пам’яток зазначеного часу, 7 з яких відкрито вперше, 2 відомі за ус-ною інформацією колег, ще по одній, відомій з 1980-х рр., уточнено її топографію, площу, да-тування (козюба 2017). станом на 2016 р. мною були зібрані свідчення про 65 пам’яток (козю-ба 2016). Польові дослідження 2016—2017 рр. дозволили збільшити кількість давньоруських пам’яток до 72. серед цих пам’яток х — пер-шої половини хііі ст., розташованих поза те-риторією власне давнього києва — верхнього міста з копиревим кінцем, замкової гори і Ще-кавиці, Подолу — на сьогодні відомі 4 городи-ща, 38 поселень, 10 курганних і 4 ґрунтових могильника, 8 монастирів і 7 печер, 1 змійо-вий вал.

у 2017 р. автором було відкрито 4 нові посе-лення — два біля віти-литовської (кол. чапаїв-ки), по одному — біля Пирогова і в реп’яховому яру (рис. 2).

1. в окремих розвідках приймали участь колеги о. в. манігда, а. а. чекановський, а. П. тома-шевський, о. в. оногда, л. в. чміль, є. П. каба-нець, а. м. оленич, за що автор щиро їм вдячний.

матеріали хі—хіі ст. (серед яких — 4 вінця) виявлено в північній частині багатошарової пам’ятки віта-литовська 4 (рис. 3: 1—4). По-селення розташоване на південь від вул. хох-лова. воно займає північне закінчення довгого дюнного підвищення, яке із західного і схід-ного боків обмежене заболоченими низинами. давньоруські матеріали знайдено на ділянці розміром 100 × 70 м. ця пам’ятка знаходить-ся за 0,75 км на південний схід від комплексу печер в ур. гнилеччина (церковщина) — міс-ця розташування богородицького монастиря хіі—хііі ст. Поверхня пам’ятки частково пе-репланована посадкою молодого лісу, спортив-ним майданчиком, має сліди роботи ножа буль-дозера. Північна частина зрита котлованом копанки під ставок.

у 1,2 км на південний схід від попереднього поселення була відкрита ще одна багатоша-рова пам’ятка (віта-литовська 7). вона роз-ташована із західного боку видовженої дюни, яка є лівим берегом р. віта. частина пам’ятки знищена величезним піщаним кар’єром із оз. відро. дюна здіймається над озером на ви-соту 4 м. в оголеннях поверхні та при зачистці краю дюни знайдено десятки уламків кераміки хіі—хііі ст., серед яких 5 вінець (рис. 3: 5—9), фрагмент ручки, 7 уламків амфори, а також шматки печини і кістки тварин. окремі фраг-менти кераміки належать до хIV (рис. 3: 10) та хVі ст. товщина ґумусованого шару становить

Рис. 1. карта нових археологіч-них пам’яток, обстежених авто-ром на території києва у 2011—2017 рр.



0,5—0,6 м. Переважна більшість знахідок тра-пилась на глибині 0,1—0,2 м. розмір збереже-ної частини пам’ятки не встановлений. її по-верхня вкрита сосновим лісом.

Поселення Пирогів 9 відкрито на південно-за-хідному краю селища. воно займає мисовидний виступ поля на лівому березі балки із струмком, до якої впадає інша балка. висота мису над дном балки — 20 м. у шурфі в орному шарі товщиною 0,2 м було виявлено два десятка уламків керамі-ки хіі—хііі ст., у тому числі 2 вінця хіі—хііі ст. (рис. 3: 11, 12). у грудні 2017 р. і. в. зоценко заклав кілька шурфів на схід від мису, в яких також знайдено кераміку зазначеного часу. та-ким чином, пам’ятка має розмір приблизно 250 × 60 м. її поверхня задернована.

матеріали давньоруського часу виявле-но також на багатошаровому поселенні в реп’яховому яру. воно розташоване на лівому боці яру за 450 м на південь від кирилівської церкви. Пам’ятка займає терасу висотою 10 м над дном яру. При зачистці стінок виїмок ґрун-ту і краю тераси зафіксовано ґумусований шар товщиною 0,4 м, в якому серед іншого знайдено десяток фрагментів давньоруської кераміки, у тому числі 2 вінця хі ст. (рис. 3: 13). розмір по-селення — 80 × 50 м.

Ще дві пам’ятки давньоруської доби були відкриті колегами. Під час розкопок архітек-турно-археологічної експедиції іа нан украї-ни (кер. — г. ю. івакін) на вул. кирилівській, 37 у 2016 р. була зафіксована садибна забудова хі—хііі ст. північного передмістя києва, що розташовувалось уздовж шляху на вишгород і займало підгірну ділянку між краєм Подолу (юрківський струмок) і миколаївським йор-данським монастирем хі—хііі ст. інше посе-лення виявив і. в. зоценко у 2017 р. на місці сучасного Пантелеймонівського монастиря в Феофанії.

пам’ятки другої половини хІІІ—хvІ ст. Пам’яток «татарського» періоду (друга полови-на хііі—хіV ст.) поза межами історичного ядра києва відомо одиниці. крім знахідок з тери-торії Печерського і кирилівського монастирів, кераміка зазначеного часу була відома раніше з поселень у китаєві, бортничах і біля софій-ської борщагівки, а також з острова навпроти аскольдової могили. за результатами розвідок останніх років до цього переліку можна додати поселення на звіринці, ще одне біля бортничів (пам’ятка бортничі 10), у голосієві на правому березі р. любка. кераміку хііі—хіV ст. знай-дено також на давньоруських поселеннях у жу-

нові археологічні пам’ятки києва з матеріалами х—хVііі ст. (перелік)

№ назва пам’ятки датування, ст. рік обстеження

1 на р. совка хі—хііі 20112 жуляни, вул. Шевченка х—хііі, хііі—хіV, хVіі—хх 20113 труханів о. (оз. бабине) хі—хіі, хVіі—хVііі 20114 сирець (парк «нивки») х—хі 20115 Пуща-водицьке лісництво, буда хVіі—хVііі 20126 звіринець, бульв. дружби народів хііі—хіV 20127 голосіїв 1 (Пирогів 6), кург. могильник х—хі 20128 голосіїв 2 (Пирогів 7), кург. могильник х—хі 20129 Пирогів 8 х? 2012

10 троєщина 2 хVіі—хіх 201211 сирець (парк «дубки») к. р.? 201312 голосіїв 3 хііі—хіV 201313 китаїв, печера хVііі 201314 троєщина 7 хі—хіі 201415 троєщина 10 хVііі 201416 бортничі 7 хіі, хіV—хVііі 201417 бортничі 8 хіі—хііі, хіV? 201418 бортничі 10 хііі—хіV, хVіі—хVііі 2014, 201719 бортничі 11 хVіі—хVііі 2014, 201720 бортничі 14 хVі—хVііі 201421 китаїв хі—хііі 201422 троєщина 12 хіV—хVі? 201523 віта-литовська 4 хі—хіі 201724 віта-литовська 7 хіі—хііі, хіV, хVі 201725 Пирогів 9 хіі—хііі 201726 Пріорка, вул. жашківська хVііі 201727 реп’яхів яр 1 хі 2017



лянах і віті-литовській (пам’ятка віта-литовська 7) (козюба 2014b).

матеріали хV—хVі ст. вияв-лено останнім часом на кількох пам’ятках. серед них слід виді-лити частково розкопану споруду другої половини хV ст., досліджену 2014 р., яка дала численний кера-мічний матеріал і дозволила уточ-нити межі китаївського поселення (козюба, крижановський, оног-да 2014), а також об’єкт середини хVі ст., залишки якого розкрито того ж року на поселенні бортни-чі 14 (козюба, оногда, чміль, че-кановський 2015). кераміку цього періоду також зафіксовано на посе-леннях бортничі 7, троєщина 12 та віта-литовська 7.

пам’ятки ранньомодерного часу. біля півтора десятка пам’яток належать до хVіі—хVііі ст. або вони містять тогочасні матеріали. серед них відзначимо залишки приміських сіл, зокрема, троє-щини і Пріорки. сліди пам’ятки хVіі—хіх ст. троєщина 2 на місці колишнього села зафіксовані нами 2012 р. з південного боку затоки до-маня (остання являє собою затоп-лений піщаний кар’єр 1980-х рр.) біля р. десенки (чортория). тут на поверхні городів знайдено понад 50 уламків кераміки хVіі—хіх ст. (уламки горщиків, глеків, макітер, покришок, кахель), фрагменти ви-робів із гутного скла. в зачистках зафіксовано культурний шар тов-щиною 0,2—0,3 м з матеріалами хVііі—хіх ст. найдавніша части-на с. троєщина (відоме з хVіі ст.), вірогідно, розташовувалась на мисі при виході струмка до десенки. у 1877 р. село було переселене на більш високу заплавну ділянку за 1,6 км на південний схід, а більша частина його першого місця розта-шування в кінці хх ст. знищена згаданим кар’єром (козюба, чміль 2018, с. 27—29, рис. 1, 2).

у 2017 р. вдалося зафіксувати об’єкт другої половини хVііі ст., який належав забудові київського передмістя Пріорки (Преварки). Під час будівництва житлового комплексу між вул. замковецькою і брестською, при прокладанні під’їзної дороги до нього біля вул. жашківської було прорізано терасу правого берега річки ко-нюшинка, яка згодом отримала назву курячий брід. у розрізі зафіксований котлован об’єкту довжиною понад 5 м і глибиною біля 2 м, який містив численні уламки посуду (горщики, пок-ришки) та кахлі зазначеного часу. Преварка була заснована на самому початку хVіі ст. на

лівому березі конюшинки. у хVііі ст. части-на селищної забудови зайняла правий берег річечки, що підтверджують як картографічні матеріали (карта спірних земель братського монастиря і магістрату 1746 р., план києва 1799 р.), так і описана археологічна знахідка (козюба, чміль 2018, с. 30—32, рис. 4, 5).

частина знахідок кераміки ранньомодерного часу пов’язана із хуторами, яких навколо киє-ва, за писемними джерелами, у цей час було понад півсотні. сліди одного з хуторів було виявлено на північно-східному краю міста, за 2,7 км на схід від жилмасиву (пам’ятка троє-щина 10). вона розташована в лісі на піщаній боровій терасі корінного лівого берега дніпра, на висоті 6 м над дзеркалом озера алмазне (кар’єр на місці болота, яке з 1657 р. відоме під назвою куричев). Під час огляду протипожеж-ної борозни і її зачистки виявлено культурний

Рис. 2. нові пам’ятки давньоруського часу, обстежені у 2011—2017 рр.



шар товщиною 0,3—0,5 м зі слідами пожежі. знайдено понад півсотні уламків стінок гон-чарного посуду (деякі — з опискою), 12 вінець горщиків, 5 вінець макотер, 5 ручок горщиків, денця, уламок покришки. Посуд — з опискою, пролощеним і штампованим орнаментом. та-кож виявлено уламки кахель без поливи, ви-роби із заліза, фрагменти міцної світло-жов-тої цегли, кістки тварин. орієнтовна площа пам’ятки — 30 × 15 м. за знахідками, хутір на цьому місці існував у кінці хVіі—хVііі ст. (ко-зюба, чміль 2018, с. 29—30, рис. 3).

на острові муромець на території одноймен-ного парку (колишнього «Парку дружби на-родів»), вдалося виявити залишки хутора, який ми пов’язуємо із генерал-майором василем ней-бушем — обер-комендантом києва у 1730-х рр.

(козюба, вортман 2017, с. 220). вони розташо-вані на дюнному підвищенні висотою 2 м на лівому березі р. бобровні — протоки-стариці дніпра. довжина підвищення — 100 м, ши-рина — до 25 м. При шурфуванні центральної частини дюни було виявлено культурний шар товщиною 0,1 м, в якому знайдено матеріали хVііі ст.: 2 вінця горщиків (1— з частиною ручки), уламки двох денець; димлена стінка горщика з пролощеним орнаментом, стінка горщика з опискою та 4 інші, 5 уламків кахлі без поливи і орнаменту; уламок прозорого ві-конного патинованого скла; сколи жовтої цег-ли; кістку кози; кований цвях.

хутір проіснував до рубежу хVIII—хіх ст. і згадується в описах малоросійської губернії (козюба 2015, с. 74; ред. сохань 1997, с. 133). він залишив слід у київській топоніміці — про-тока та ур. небишівка на плані дніпра 1914 р. його позначено й на відомому плані київських островів землеміра сноєвського початку хіх ст. (маштаков 1912).

серед інших пам’яток цього часу слід відзна-чити печеру біля місця колишньої китаївської пасіки, позначену на плані китаєво-голосіївсь-кої дачі 1788 р. (козюба, ізотов 2013, с. 23). Пе-чера розташована на північному схилі балки, що знаходиться за 0,5 км на південь від ур. виноградного з комплексом печер хVііі ст., досліджених о. д. ертелем у 1911—1914 рр. ймовірне місце розташування входу до цієї пе-чери було виявлене автором у 2013 р. (козюба 2014a, с. 304). можна припустити, що ця пече-ра пов’язана із згаданою китаївською пасікою

Рис. 3. кераміка хі—хіV ст. з нових пам’яток, відкритих у 2017 р. на території києва: 1—4 — віта-литовська 4; 5—10 — віта-литовська 7; 11, 12 — Пи-рогів 9; 13 — реп’яхів яр 1

Рис. 4. схема розташування змійового валу біля хут. мриги, за публікацією л. добровольського 1927 р.



і, ймовірно, мала господарське призначення. у такому випадку її функціонування припадає на другу половину хVIII ст.

у 2012 р. на північній околиці києва в Пуща-водицькому лісництві були виявлені залишки комплексу лісохімічного виробництва — буди. Пам’ятка розташована за 2,5 км на північний захід від площі Шевченка. до її складу входять два блюдцеподібні заглиблення, оточені вало-подібними викидами землі, діаметром 25 і 15 м, кілька підвищень-викидів землі і ям. цей тип

археологічної пам’ятки вперше виявлений на теренах міста (козюба, чекановський 2013).

матеріали ранньомодерного часу також тра-пились на інших пам’ятках — бортничі 5, 7, 10, 11, 14, трухановому острові, китаївському поселенні, жулянах, що підтверджує історичні відомості про наявність розгалуженої системи заселення київських околиць у цей період і ак-тивне їх господарське використання.

Вал біля хутора Мриги. на південній околиці києва розташований об’єкт, який у

Рис. 6. План розташування змійового валу біля с. мриги за результатами розвідок 2017—2018 рр.

Рис. 5. вал біля мриг на схемах змійових валів а. бугая 1979 р. (1) та м. кучери 1987 р. (2)



спеціальній літературі пов’язують із змійо-вим валом. вперше на нього звернув увагу л. П. добровольський у своїй публікації-розвід-ці (добровольський 1927). за його свідченнями, вал мав висоту до 2 м («трохи не на 1 сажінь заввишки») та ширину 6—7 м («не менше, як 10 кроків»), був прямолінійним («простоліній-ним»), а його траса не залежала від рельєфу місцевості. лінія укріплення проходила із за-ходу на схід, повертаючи на північний схід і потім на північний схід — схід. При цьому на початковому західному відрізку рів простежу-вався лише із північного боку насипу, в той час як далі — з обох боків (добровольський 1927, с. 229). східний край валу закінчувався біля києво-трипільського шляху, що проходив «мало не краєм» стрімкого схилу підвищення над луговою затокою конча (добровольський 1927, с. 229—230). дослідник визначив довжи-ну валу у 3,5 версти, вказавши на його належ-ність до вітянсько-бобрицької, найближчої до києва, лінії укріплень великокнязівського часу (добровольський 1927, с. 230, 231, 233). ним також було складено схему розташування валу (добровольський 1927, с. 231) (рис. 4).

Посилаючись на цю публікацію л. П. добро-вольського, коротку інформацію про вал (який отримав № 1) дала польська дослідниця е. ко-вальчик (Kowalczyk 1969, s. 158, 161, rys. 3). одночасно з нею тематикою змійових валів займався а. с. бугай, який погодився із дату-ванням л. П. добровольського валу біля мриг. на схематичній карті змійових валів київщи-ни, опублікованій дослідником у 1970 р., відрі-зок валу біля мриг присутній під номером I-а (бугай 1970, с. 76, рис.). цей відрізок валу пред-ставлено й на інших планах валів а. с. бугая, зокрема, в його статті «змієві вали» у виданні української радянської енциклопедії 1979 р. (бугай 1979, с. 281). (рис. 5: 1).

детально вивчаючи у 1970—80-х рр. про-блематику змійових валів, м. П. кучера дослі-див, у тому числі, і згаданий відрізок валу біля с. мриги. Після першого огляду укріплення у 1985 р. м. П. кучера звернув увагу на плану-вальні особливості валу, насамперед, лінійність його траси і наявність кутів на поворотах. такі ознаки не характерні для змійових валів давнь-оруської доби (х—хі ст.), натомість, притаманні укріпленням ранньозалізного часу. тому дослід-ник у своїй монографії припустив, що цей вал скоріше пов’язаний із комплексом укріплень великого ходосівського (кругликівського) горо-дища ранньозалізного часу, яке займає велику площу між селами ходосівка, іванковичі і хотів на захід від валу біля мриг (кучера 1987, с. 78, рис. 44) (рис. 5: 2). Після повторного вивчення валу біля с. мриги у 1987 р., коли у розрізі валу було виявлено обвуглені залишки дерев’яної од-норядної перекладної конструкції, аналогічної до дослідженої м. П. кучерою у 1984 р. ділянки цієї ж оборонної лінії біля с. забір’я, сумнівів у

дослідника щодо датування цього валу х—хі ст. вже не було (кучера 1988, с. 1—4). зміну погля-ду м. П. кучера пояснив тим, що у 1985 р. він оглянув інший вал, розташований на північно-західній околиці с. мриги (кучера 1988, с. 1). у 1988 р. дослідник зробив план давнього валу 1. за детальним описом м. П. кучери, вал мав ви-соту 0,4—0,7 м при ширині 7—8 м, а з його боків простежувався рів: зовнішній шириною 4—5 м при глибині 0,4—0,5 м і внутрішній шириною 3 м і глибиною 0,2—0,3 м (кучера 1988, с. 2, 3; Петрашенко, козюба 1993, с. 31, 32, 54, рис. 21).

Під час нашої розвідки восени 2017 р. було повністю пройдено трасу земляної споруди на схід від с. мриги. її довжина — 3,6 км. вал має висоту 0,5—2 м і ширину 6—8 м. Перед ним проходить рів шириною 6 м і глибиною 1—2 м, який має стрімкий зовнішній край. ближче до свого західного закінчення, де укріплення різко повертає на південь, воно проходить по схилу високої піщаної гряди, і тут насип валу відсут-ній, але наявний рів. саме на цій ділянці збе-реглися лінії окопів, які пов’язані із ровом. вал має багато геометричних поворотів, іноді навіть під прямим кутом. за 0,35 км на схід від захід-ного краю валу нами були зафіксовані залишки вузькоколійного насипу залізниці германівка—київ, яку почали споруджувати у 1913 р., але не завершили. описані вал з ровом виявились за-лишком оборонної лінії києва 1941 р.

Повторне обстеження місцевості (разом із а. м. оленичем) у травні 2018 р. дозволило ви-явити залишки давнього валу, які досліджу-вались і були описані л. П. добровольським і м. П. кучерою (рис. 6). довжина збереженої час-тини валу — 2,9 км. він розпочинається за 100 м на південь — південний схід від повороту ас-фальтованої дороги (кінець вул. старообухівсь-кої) на південному краю с. мриги і перерізаний лісовою дорогою. закінчення валу розташоване над столичним шосе за 130 м на південний схід від асфальтового відгалуження з шосе, що йде по просіці до будмайданчика. останні майже 100 м валу, які раніше виходили до краю козинецького узвишшя над заплавою дніпра, знищені трасою шосе. на більшій частині своєї траси вал має ви-соту лише 0,2—0,5 м при ширині до 10 м. сліди ровів з обох боків насипу ледь помітні. на почат-ку і при завершенні насип валу попсований око-пами і бліндажами часів другої світової війни. насип валу потребує охорони через активне ви-рубування дерев у цій частині лісу з подальшим корчуванням пнів. у майбутньому необхідним є здійснення розрізу укріплення із ровами включ-но для уточнення його первинних розмірів, конс-трукції і датування.

роботи по пошуку і вивченню нових пам’яток х—хVііі ст. на території м. києва будуть про-довжені в наступні роки.

1. у науковому архіві іа нану автор статті не зміг виявити план м. П. кучери.



ЛІТЕРАТУРАбугай, а. с. 1970. змійові вали київщини. Ук-

раїнський історичний журнал, 6, с. 74-83.бугай, а. с. 1979. змієві вали. в: бажан, м. П. (ред.).

Українська Радянська Енциклопедія. видання 2, київ: українська радянська енциклопедія, 4, с. 281.

добровольський, л. 1927. колишній над-дніпрянський оборонний вал під київом (мригі — конча). Записки історично-філологічного відділу Уан, хіі, с. 223-233.

козюба, в. к., ізотов, а. о. 2013. межові кордони та історико-географічна характеристика китаєво-го-лосіївської лісової дачі кінця хVііі — початку хх ст. церква — наука — суспільство: питання взаємодії. Матеріали Одинадцятої Міжнародної наукової конференції, 29—31 травня 2013 р., с. 20-23.

козюба, в. к., чекановський, а. а. 2013. Пізньо-середньовічна буда на північній околиці києва. нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 22, с. 69-72.

козюба, в. к. 2014a. археологічні розвідки на те-риторії києва. археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 305-306.

козюба, в. 2014b. нові пам’ятки другої половини хііі — хіV ст. на території києва. нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 23, с. 98-101.

козюба, в. к., крижановський, в. о., оногда, о. в. 2014. дослідження об’єкту хV ст. на поселен-ні в китаєві. археологічні дослідження в Україні 2013 р., с. 307-308.

козюба, в. к., оногда, о. в., чміль, л. в., чека-новський, а. а. 2015. дослідження об’єкту хVі ст. біля бортничів на південно-східній околиці києва. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 75-76.

козюба, в. 2016. археологічні пам’ятки х — пер-шої половини хііі століття на території сучасного києва. Opus Mixtum, 4, с. 195-207.

козюба, в. к. 2017. нові давньоруські пам’ятки околиць києва. археологія і давня історія України, 1 (22), с. 148-158.

козюба, в., вортман, д. 2017. околиці києва на-прикінці хVііі століття: спроба картографічної ре-конструкції. антропологія простору. Культурний ландшафт Києва та околиць, 1, с. 218-222.

козюба, в., чміль, л. 2018. нові археологічні пам’ятки ранньомодерного часу в києві. нові дослід-ження пам’яток козацької доби в Україні, 27, с. 27-33.

кучера, м. П. 1987. Змиевы валы Среднего Под-непровья. киев: наукова думка.

кучера, м. П. 1988. Отчет об исследованиях Змиевых валов в 1988 году. на іа нану, ф. 64, 1988/15а.

маштаков, П. л. 1912. План левого берега днеп-раот устья реки десны до устья реки черторыи, со-ставленный землемером сноевским. Известия От-деления русского языка и словесности Иан, хVіі, 3, с. 352-356.

Петрашенко, в. о., козюба, в. к. 1993. архео-логічні пам’ятки басейну р. Віти в Київському Подніпров’ї. київ.

сохань, П. с. (ред.). 1997. Описи Лівобережної України кінця XVIII — початку XIX ст. київ: на-укова думка.

тронько, П. (ред.). 1999. Звіт пам’яток історії та культури України: енциклопедичне видання. київ: українська енциклопедія ім. м. П. бажана, 1, ч. 1: а—л.

тронько, П. (ред.). 2003. Звіт пам’яток історії та культури України: енциклопедичне видання. київ: українська енциклопедія ім. м. П. бажана, 1, ч. 2: м—с.

тронько, П. (ред.). 2011. Звіт пам’яток історії та культури України: енциклопедичне видання. київ: українська енциклопедія ім. м. П. бажана, 1, ч. 3: с—я.

Kowalczyk, E. 1969. Waly Zmijowe. Ze studiow nad obrona stala ziem ruskich we wczesniejszym sredniow-ieczu. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, XVII, 2, s. 141-181.

REfEREnCEsBuhai, A. S. 1970. Zmiiovi valy Kyivshchyny. Ukrainskyi

istorychnyi zhurnal, 6, s. 74-83.Buhai, A. S. 1979. Zmiievi valy. In: Bazhan, M. P. (ed.).

Ukrainska Radianska Entsyklopediia. Vydannia 2. Kyiv: Ukrainska radjanska encyklopedia, 4, s. 281.

Dobrovolskyi, L. 1927. Kolyshnii naddniprianskyi oboron-nyi val pid Kyivom (Mryhi — Koncha). Zapysky istorychno-filolohichnoho viddilu UAN, XII, s. 223-233.

Koziuba, V. K., Izotov, A. O. 2013. Mezhovi kordony ta is-toryko-heohrafichna kharakterystyka Kytaievo-Holosiivskoi lisovoi dachi kintsia XVIII — pochatku XX st. Tserkva — nau-ka — suspilstvo: pytannia vzaiemodii. materialy Odynadt-siatoi Mivzhnarodnoi naukovoi konferentsii, 29—31 travnia 2013 r., s. 20-23.

Koziuba, V. K., Chekanovskyi, A. A. 2013. Piznoserednovi-chna buda na pivnichnii okolytsi Kyieva. Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini, 22, s. 69-72.

Koziuba, V. K. 2014a. Arkheolohichni rozvidky na tery-torii Kyieva. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 305-306.

Koziuba, V. 2014b. Novi pamiatky druhoi polovyny XIII — XIV st. na terytorii Kyieva. Novi doslidzhennia pam’iatok ko-zatskoi doby v Ukraini, 23, s. 98-101.

Koziuba, V. K., Kryzhanovskyi, V. O., Onohda, O. V. 2014. Doslidzhennia ob’iektu XV st. na poselenni v Kytaievi. Arkhe-olohichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 307-308.

Koziuba, V. K., Onohda, O. V., Chmil, L. V., Chekanovskyi, A. A. 2015. Doslidzhennia ob’iektu XVI st. bilia Bortny-chiv na pivdenno-skhidnii okolytsi Kyieva. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 75-76.

Koziuba, V. 2016. Arkheolohichni pamiatky X — pershoi polovyny XIII stolittia na terytorii suchasnoho Kyieva. Opus Mixtum, 4, s. 195-207.

Koziuba, V. K. 2017. Novi davnoruski pamiatky okolyts Kyieva. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1(22), s. 148-158.

Koziuba, V., Vortman, D. 2017. Okolytsi Kyieva naprykint-si XVIII stolittia: sproba kartohrafichnoi rekonstruktsii. An-tropolohiia prostoru. Kulturnyi landshaft Kyieva ta okolyts, 1, s. 218-222.

Koziuba, V., Chmil, L. 2018. Novi arkheolohichni pami-atky rannomodernoho chasu v Kyievi. Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini, 27, s. 27-33.

Kuchera, M. P. 1987. Zmievy’ valy’ Srednego Podneprov’ya. Kiev: Naukova dumka.

Kuchera, M. P. 1988. Otchet ob issledovaniyax Zmievy’x valov v 1988 godu. NA IA NANU, f. 64, 1988/15a.

Mashtakov, P. L. 1912. Plan levogo berega Dnepraot ust’ya reki Desny’ do ust’ya reki Chertory’i, sostavlenny’j zemle-merom Snoevskim. Izvestiya Otdeleniya russkogo yazy’ka i slovesnosti IAN, XVіі, 3, s. 352-356.

Petrashenko, V. O., Koziuba, V. K. 1993. Arkheolohichni pamiatky baseinu r. Vity v Kyivskomu Podniprov’i. Kyiv.

Sokhan, P. S. (ed.). 1997. Opysy Livoberezhnoi Ukrainy kintsia XVIII — pochatku XIX st. Kyiv: Naukova dumka.

Tronko, P. (ed.). 1999. Zvit pam’iatok istorii ta kultury Ukrainy: Entsyklopedychne vydannia. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana, 1, ch. 1: A—L.

Tronko, P. (ed.). 2003. Zvit pam’iatok istorii ta kultury Ukrainy: Entsyklopedychne vydannia. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana, 1, ch. 2: M—S.



Tronko, P. (ed.). 2011. Zvit pam’iatok istorii ta kultury Ukrainy: Entsyklopedychne vydannia. Kyiv: Ukrainska entsyklopediia im. M. P. Bazhana, 1, ch. 3: S—Ia.

Kowalczyk, E. 1969. Waly Zmijowe. Ze studiow nad obrona stala ziem ruskich we wczesniejszym sredniowieczu. Kwartal-nik Historii Kultury Materialnej, XVII, 2, s. 141-181.

V. K. Koziuba

nEw sitEs of thE хth—хvІІІth cEnturiEs in Kyiv

(materials to the archaeological map)62 archeological sites officially registered on the ter-

ritory of Kyiv, 23 of which are of national, others — of local value. Half of these objects are architectural monuments or individual buildings (brick-burning furnaces, wooden water pipes, etc.). These sites are mostly located in the central historic part of the city. More common types of archaeological sites — hillforts, settlements, burial grounds. At the beginning of the XXIth century 76 sites of these types were known in the territory of Kyiv, of which only a few are with protected status now.

Since 2011, the author has conducted archaeologi-cal surveys in the city. Their purpose is to inspect the places of known archaeological sites and search for new ones. During this time, 78 sites were inspected, of which 61 were discovered for the first time. Among these open sites 27 dated to the Xth—XVIIIth centuries or contain finds of this time. 13 sites existed in epoch of Old Rus’ (Xth—XIIIth centuries). Accordingly, today 72 sites of this period, 4 settlements, 38 settlements, 10 burial mounds and 4 ground cemetery, 8 monaster-

ies, 7 caves and 1 fortification rempart are registered in Kyiv.

Pottery of the second half of the XIIIth—XVIIth cen-turies was found at 10 sites. Magority of settlements dated to the early modern time — they were villages and farms around Kyiv. Their study allows us to find out in detail the extensive system of settlement at the Kyiv outskirts in this period and the active economic use of the latter.

A fortification rempart which has a length of 2.9 km was also inspected on the southern outskirts of the city. Its height is generally 0.2—0.5 m, width — up to 10 m. This fortification is believed to have been emerged at the turn of the Xth—XIth centuries in order to protect Kyiv from the attacks of nomads.

The discovery and study of new archaeological sites of the Middle Ages and early modern times allows us to explore the peculiarities of the emergence and develop-ment of settlement structures around one of the largest urban centers of Central and Eastern Europe, increas-es the number of sources on the historical urbanism of Kyiv, contributes to the memorial component of the socio-cultural development of the capital Of Ukraine.

Keywords: settlement, archeological site, Kyiv

Одержано 12.06.2018КОЗюбА Віталій Костянтинович, кандидат іс-торичних наук, науковий співробітник, інститут ар-хеології нан україни, вул. володимирська 3, київ, 01001, україна, [email protected] vitalii, PhD, Researcher, Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].


удк: 904.2(477)”652”

Э. Шультце, М. В. Любичев

ГОНчАРНыЕ ГОРНы ЗАпАДНОГО и ВОсТОчНОГО РЕГиОНОВ чЕРНЯхОВсКОЙ КУЛьТУРы:

НОВыЕ МАТЕРиАЛы К ВОпРОсУ ОРГАНиЗАЦии ГОНчАРНОГО пРОиЗВОДсТВА

ДисКУсІї

В Западном (Верхнее и Среднее Поднестровье, верхнее течение Западного Буга, область пра-вых притоков Припяти в ее верхнем течении) и Восточном (днепро-донецкая лесостепь) регионах ареала черняховской культуры открыты горны различных типов. Похожие черты в организации гончарного производства западного и восточного регионов свидетельствуют в пользу наличия одной экономической модели вне различия в культурных процессах.

ключевые слова: позднеримское время, черня-ховская культура, гончарные горны, организация гончарного производства.

Проблема организации гончарного произ-водства носителей черняховской культуры как составной части гончарства барбарикума рим-ского времени остается актуальной и требует дальнейшей разработки, что связано как с по-полнением базы источников, так и c развитием методики исследования. в этой связи видится полезным опыт сравнения организации гон-чарного производства в двух регионах ареала культуры черняхов / сынтана-де-муреш.

ЗАпАДНыЙ и ВОсТОчНыЙ РЕГиО-Ны чЕРНЯхОВсКОЙ КУЛьТУРына современном этапе изучения деление

ареала культуры на регионы / области / районы возможно лишь по географическому принципу и служит различным целям культурного и ран-неисторического исследования этой общности. вариант такого деления в частности пред-ложен б. в. магомедовым (магомедов 2001, с. 15—16). мы предлагаем рассмотреть вопрос организации гончарного производства в двух

удаленных друг от друга частях ареала куль-туры, для чего вводим понятия «западный» и «восточный» регионы черняховской культуры.

западный регион охватывает верхнее и среднее Поднестровье, верхнее течение за-падного буга, область правых притоков При-пяти в ее верхнем течении. восточный регион включает в себя днепро-донецкую лесостепь (рис. 1). в таком случае «центральным» реги-оном будет территория днепровского лесостеп-ного Правобережья, область правых притоков днепра между тетеревом и тясмином, но он не относится к территории нашего исследования (рис. 1).© Э. Шультце, м. в. любичев, 2019

Рис. 1. западный и восточный регионы ареала чер-няховской культуры. основа: карта памятников чер-няховской культуры (гей 1993, карта 23)


Дискусії

даже на уровне современного знания мож-но говорить о различных путях формирова-ния горизонта «классической» черняховской культуры ступеней с3—D1 в этих регионах, ведущим признаком которого помимо наличия открытых поселений с наземными каркасно-глинобитными и углубленными сооружения-ми, биритуальных могильников типа «полей погребений» является функционирование гон-чарных мастерских и массовое изготовление круговой керамики. в западном регионе это связано с участием в культурном процессе но-сителей вельбарскской и пшеворской культур, наличием их элементов даже в комплексах, относимых к ступеням с3, D1, существованием группы демьянов-черепин (магомедов 2001, с. 124—128; Петраускас, Шишкин 1999; баран 1981, с. 152—160), в восточном — с горизонтом боромля на ступени с2 (Щукин 2005, с. 132—133; любичев 2008, 2010) 1. Потому вполне ло-гичным выглядит вопрос о возможном влиянии этих культурных отличий на степень органи-зации гончарного производства. Эта гипотеза нуждается в проверке.

К ВОпРОсУ О ТЕРМиНАхтермин «организация (организационные

формы) гончарного производства» подразуме-вает навыки, орудия и специализацию. осо-бенности организационных форм определяют рабочее место гончара и устройство для обжига изделий (бобринский 1989, с. 10—11). в свою очередь термин «экономические формы гон-чарного производства» обозначает наличие ре-месла «на заказ» или «на рынок» (бобринский 1989, с. 16). между организационными и эко-номическими формами гончарного производс-тва отсутствует прямая связь: этнографические данные свидетельствуют о функционировании гончарных производств как ремесленных так и доремесленных, несмотря на наличие или от-сутствие гончарного круга (бобринский 1989, с. 18).

1. данная терминология не отражает всех точек зрения по этому вопросу. судя по набору призна-ков, синонимами термина «горизонт «классичес-кой» черняховской культуры» являются терми-ны «памятники типа косанов» (магомедов 2001, с. 116) и «памятники типа хохлово 2—снагость 2» (кропоткін, обломський 1991). если выделение «горизонта боромля» является следствием ис-пользования метода хронолого-культурных гори-зонтов (Щукин 2005, с. 132—133; любичев 2008, с. 51), то выделение группы памятников «типа букреевка 2—тазово» или памятников «памятни-ков поздней фазы киевской культуры в области днепро-донецкого водораздела» (обломский 2002, с. 57;терпиловский 2004, с. 470) — следствием применения «керамического» метода (любичев 2016, с. 235—236).

ОсОбЕННОсТи исТОчНиКОВ ДЛЯ ДАННОЙ исТОРичЕсКОЙ

РЕКОНсТРУКЦирешение проблемы организации гончарного

производства представляет собой историчес-кую реконструкцию ибо подразумевает выясне-ние характера работы гончаров: сезонного либо круглогодичного. каким же образом возможно определить его по сохранившимся материаль-ным остаткам? или же вопрос следует сформу-лировать так: можно ли по остаткам гончарных производств судить об особенностях организа-ционных форм древних производств керами-ки? (бобринский 1989, с. 22).

По сути единственным археологическим ис-точником для решения этой проблемы являют-ся остатки гончарных горнов на поселениях. их наличие свидетельствует о факте самого производства гончарной керамики. но как по остаткам горнов выяснить характер работы гончаров? сезонные производства включают в себя работу без определенной периодичности, а также на постоянной местной основе (бобрин-ский 1987, с. 125). характер работы может из-меняться: этнографические данные свидетель-ствуют о случаях перехода от круглогодичной к сезонной работе при падении экономической роли гончарного производства (бобринский 1987, с. 122—123).

По археологическим остаткам зафиксиро-вать непостоянное рабочее место гончара фак-тически невозможно, но это реально, когда речь идет о мастерской. Причем, совершенно необя-зательно должно присутствовать сочетание «гончарные горны — гончарная мастерская» (бобринский 1989, с. 34). термин «гончарная мастерская» подразумевает постоянное рабо-чее место в специальном помещении, а также теплоустройств, используемых исключитель-но для обжига глиняных изделий — горнов (бобринский 1989, с. 12—16). Признаком для выделения постоянного рабочего места служат остатки хранилища различных компонентов, используемых при составлении формовочной массы (бобринский 1989, с. 24) или ямы-резер-вуара, где производилось ее замешивание. в отличие от в. д. барана, трактующего углуб-ленную постройку возле горна на поселении рипнев 2 как жилище 11 (баран 1964, с. 235), а. а. бобринский по факту наличия прослойки желтой необожженной глины как сырья ви-дит в этом сооружении помещение, связанное с производством керамики (бобринский 1989, с. 38—39).

считается, что существует связь сезонного / круглогодичного производства с наличием теп-лозащитных, ветрозащитных и влагозащит-ных устройств горна (бобринский 1987, с. 123). теплозащитные устройства в виде присыпания грунтом или заглубления в грунт присутству-ют фактически во всех горнах. но как зафик-


Шультце, Э., Любичев, М. В. гончарные горны западного и восточного регионов черняховской культуры...

сировать наличие деревянных конструкций, служивших ветрозащитными, влагозащитны-ми устройствами?

с северной стороны горна 2 в комарове (рас-копки 2012 г.) были открыты 4 столбовые ямки от столбов перекрытия над горном (Петраус-кас, коваль, милян 2013, с. 27). Это стало воз-можным в определенных стратиграфических условиях: толщина слоя грунта до материка / уровня зачистки составляет на поселении 0,3—0,35 м (Петраускас, коваль, милян 2013, с. 25). Подобная ситуация наблюдается и на поселе-нии Odorheiu Secuiesc-Alsólok в семиградье, где столбовые ямки от конструкции перекры-тия были обнаружены с южной и восточной сторон горна (Körösfői, Sófalvi, Nyárádi 2011, s. 452). нижние части столбов находились в ма-терике и потому столбовые ямки «прочитались» на фоне материка. При иной стратиграфичес-кой ситуации столбовые ямки не могут быть за-фиксированы. например, речь идет о наличии слоев чернозема и предматерика мощностью 0,9—1,1 м на участке б поселения войтенки 1, где находятся горны 2—4 (любичев, мызгин, варачева 2012, с. 14). на поселении боромля 2 констатируется «культурный слой, достигаю-щий 0,3—0,5 м» (некрасова 2006, с. 94). вполне логично предположить и здесь наличие дере-вянных перекрытий над горнами и предгорно-выми ямами, но ввиду стратиграфических ус-ловий столбовые ямки в материке отсутствуют ибо нижние части столбов находились в черно-земном слое и не достигали уровня материка. в таком случае фиксация столбовых ямок фак-тически исключена. Потому нельзя согласить-ся с утверждением а. а. бобринского о том, что «проследить остатки столбовой конструкции от перекрытия над рабочим пространством по археологическим остаткам горнов обычно не представляет большой сложности» (бобринс-кий 1987, с. 123).

а. а. бобринский полагает, что констата-ция факта наличия перекрытия над рабочим пространством (жерди или бревна) возможна по степени заглубленности рабочей площад-ки или при наличии в ней ступенек (бобрин-ский 1987, с. 123). в рабочей площадке горна на поселении сокольники 1 находились две ступеньки, ведущие к основанию площадки, на которую выходили устья двух горнов (раскопан только один из них) (бобринский 1991, с. 160). По критериям наличия следов перекрытий над горнами и ступеней на рабочей площадке а. а. бобринский отнес к: а) сезонным произ-водствам горны из неслухова, сокольников 1, лисогорки, луки-врублевецкой, комарова (раскопки 1974 г.); б) сезонным и круглогодич-ным производствам горны из воробеевки 3, ле-песовки, рипнева 2 (бобринский 1987, рис. 14). был сделан вывод о широком распространение сезонных гончарных производств на памятни-ках черняховской культуры в украинской ле-

состепи и наличии центров, ориентированных на круглогодичную работу (бобринский 1987, с. 125).

на поселении культуры карпатских курга-нов Печенижин два открытых горна устьями своих топочных устройств соединялись с углуб-ленными объектами («стационарными поме-щениями») (вакуленко 2017, с. 26, 28, рис. 2: 2), наличие которых при горнах свидетельствует в пользу круглогодичного производства керами-ки (бобринский 1991, с. 70—85). Пока такие объекты возле горнов западного и восточного региона не обнаружены.

ГОНчАРНыЕ ГОРНы ЗАпАДНОГО и ВОсТОчНОГО РЕГиОНОВ:

РАспРОсТРАНЕНиЕ, ТипОЛОГиЯ, МЕсТО НА пОсЕЛЕНиЯх

в работе по гончарным мастерским и гор-нам восточной европы римского времени а. а. бобринского, вышедшей в 1991 г., пред-ставлена информация о гончарных горнах на следующих поселениях в двух наших регио-нах.

I. Западный регион: воробеевка 3 (исследо-вания в. к. воляника, 1975 г.), лепесовка (ис-следования я. в. яроцкого, 1905 г., м. а. ти-хановой, 1960 г.), 3. Подлужье (исследования м. а. тихановой, 1956 г.), неслухов (исследо-вания к. гадачека, 1898—1903 гг.), рипнев 2 (исследования в. д. барана 1959 г.), сокольни-ки 1 (исследования д. н. козака 1976 г.), лука-врублевецкая (исследования с. н. бибикова 1945, 1956—1958 гг.), лисогорка (исследования и. с. винокура 1968 г.), бакота (исследования и. с. винокура 1969 г.), комаров (исследова-ния ю. л. Щаповой 1974 г.), оселивка (иссле-дования г. Ф. никитиной 1969) (бобринский 1991, с. 149—161) (рис. 2).

II. Восточный регион: хлопков 1 (исследова-ния ю. в. костенко 1961 г.), коровинцы 1 (ис-следования и. и. ляпушкина 1948 г.), Пере-сечное (исследования и. н. луцкевича 1931 г.) (рис. 2). здесь было открыто вероятно большее количество горнов, но об объектах из нижнего булатеца, хомутеца, мачухи, опошни, Фло-ровки имеется предельно краткая информация или отсутствует детальное описание (бобринс-кий 1991, с. 146—148), что допускает их прина-длежность к иной археологической эпохе. горн из мачухи ошибочно причислен к черняховс-кой культуре, он относится к салтовской куль-туре (гейко 1999, с. 76).

за период, прошедший со времени выхода монографии а. а. бобринского, количество ис-следованных горнов в обоих регионах увели-чилось: I. Западный регион: еще один горн на поселении комаров (Петраускас, коваль, ми-лян 2013) (рис. 2); 2. восточный регион: бором-ля 2 (два горна: в. в. Приймак 1986 и а. н. не-


Дискусії

красова, р. в. терпиловский 1990) (некрасова 2006, с. 99), старые санжары (гейко 1999; гей-ко, рейда, сапєгін 2013), войтенки 1 — четыре горна: № 1 на участке а, № 2—4 — на участ-ке б поселения (рис. 2).

ТипОЛОГиЯ ГОРНОВ и РАспРО-сТРАНЕНиЕ ТипОВ В РЕГиОНАхсогласно а. а. бобринскому, гончарный

горн состоит из следующих частей: обжиговый блок (об), теплопроводно-разделительный блок (трб), топочный блок (тб), в который вхо-дят: устройство для первичной концентрации и распределения тепла (уПкрт), устройство для загрузки и сжигания топлива (узст), рабочая площадка (рП).

виды горнов выделены по особенностям организации пространства под трб (бобрин-ский 1991, с. 189—194, рис. 77) (рис. 3). Поми-мо бобринского свою типологию горнов пред-ставил а. хеннинг (Henning 1977, Abb. 5—8) (рис. 4). их сравнение показывает, что тип 1 бобринского совпадает с вариантом с хен-нинга, тип 2 бобринского — с вариантом а хеннинга. типы 3—6 бобринского входят в ва-риант в хеннинга. следовательно типология а. а. бобринского позволяет более детально классифицировать горны, но это зависит от сте-пени их сохранности.

горны бобринский 1 / хеннинг с (без до-полнительной организации пространства под трб) открыты на двух поселениях западного региона (Подлужье, оселивка) и на поселении старые санжары восточного региона (рис. 5). горны бобринский 2 / хеннинг а (со столбом под трб) происходят из поселений западного региона (воробеевка 3, лепесовка (горн 1, рас-копки я. в. яроцкого), неслухова (три горна), сокольники 1, лука-врублевецкая (горн 5, рас-копки м. а. тихановой), бакота, комаров (два горна) и поселения восточного региона хлоп-ков 1 (рис. 5). горны бобринский 3 / хеннинг в

(с глухой перегородкой под трб) обнаружены на поселениях западного региона (рипнев 2, лука-врублевецкая (два горна), лисогорка), поселениях восточного региона боромля 2 (два горна), войтенки 1 (четыре горна) (рис. 5). горн бобринский 4 (с незамкнутой перегородкой) известен на поселении коровинцы 1 восточ-ного региона (рис. 5). горны бобринский 6 (с короткой незамкнутой перегородкой / столбом-перегородкой / нецилиндрическим столбом) известны на поселениях западного региона лепесовка (горны 2, 3, раскопки м. а. тиха-новой), лука-врублевецкая (горн 1, раскопки с. н. бибикова) (рис. 5).

создается впечатление, что господствующей конструкцией в западном регионе являются горны бобринский 2 / хеннинг а, а в восточ-ном — горны бобринский 3 / хеннинг в. но такое утверждение является спекулятивным ввиду крайне малой выборки: в западном ре-гионе известно 19 горнов, а в восточном — 9 (рис. 6). горны видов 1 и 3 присутствуют в обо-их регионах. один горн бобринский 2 / хен-нинг а известен и в восточном регионе. горны бобринский 6 известны пока только в запад-ном регионе, а горн бобринский 4 только в вос-точном регионе (рис. 6).

утверждение о господстве традиции соору-жения горнов бобринский 2 / хеннинг а в за-падном регионе пока основано лишь на степе-ни изученности, а не на отражении реальной исторической ситуации. хотя вполне логично допускать влияние на такую статистику раз-личных культурных традиций.

горны 1 и 2 с поселения войтенки 1 уже опуб-ликованы (Schultze, Ljubičev 2007; Шультце, любичев 2010, 2013) (рис. 7). в общем они отно-сятся к варианту в хеннинга, но в горне 1 пере-городка под трб входит в топочное устройство, а в горне 2 каплевидная в плане перегородка занимает центр и лишь половину топочной ка-меры (рис. 7). По классификации а. а. бобринс-кого горны соответственно относятся к типам 3б

Рис. 2. исследование гончарных горнов в западном и восточном регионах черняховской культуры: a — горны, открытые до 1991 г. (бобринский 1991):1 — неслухов; 2 — рипнев 2; 3 — сокольники 1; 4 — Подлужье; 5 — лепесовка; 6 — воробеевка; 7 — лисогор-ка; 8 — лука-врублевецкая; 9 — бакота; 10 — оселивка; 11 — комаров; 12 — хлопков 1; 13 — коровинцы; 17 — Пересеч-ное; b — горны открытые в тече-нии 1991—2014 гг. :14 — боро-мля 2; 15 — старые санжары; 16 — войтенки 1; c — поселение комаров, где горны открыты до и после 1991 г.



Рис. 3. типы горнов по а. а. бобринскому (бобринский 1991, рис. 77)

Рис. 4. типы горнов по й. хеннингу (Henning 1977, Abb. 5—8)


Дискусії

и 3а (рис. 3). горны 3, 4 принадлежат к типу 3б бобринского (хеннинг б) (рис. 3; 4; 8). анализ параметров свидетельствует, что наибольший обжиговый блок имел горн 4, диаметр таких блоков остальных трех горнов приблизитель-но одинаков. наименьший диаметр трб имел горн 3, а наибольший — горн 4. с параметром толщины трб ситуация выглядит прямо про-тивоположно. Перегородка в топочной камере наибольшей длины находилась в горне 4. на-ибольшим диаметром топочной камеры отли-чается горн 3, а наименьшим — горн 2. горн 4 имеет наименьшую высоту топочной камеры, а горны 1, 2 — наибольшую. наибольшую длину топочного устройства имеет горн 2, а его шири-на на участке наибольшего расширения колеб-лется в пределах 0,8—1,1 м. если топочные уст-ройства горнов 2—4 были «стандартными» — в виде трубы, прорезанной в материковой глине между предгорновой ямой и топочной камерой (рис. 7, 2; 8), то топочное устройство в горне 1 было выполнено в виде глиняной конусовид-ной трубы, покрытой грунтом (рис. 7, 1).

ОбъЕКТы ВОЗЛЕ ГОРНОВ и сЛЕДы РЕМОНТА ГОРНОВ

возле горна 3 на участке б поселения вой-тенки 1 были открыты два сооружения, являв-шие собой нижнюю часть углубленной построй-ки с огромной ямой в центре (сооружение 15) и огромную яму с примыкавшими по окружности четырьмя маленькими ямами (сооружение 13) (любичев, мызгин, варачева 2012, с. 18—22, 23—27, рис. 69, 85) (рис. 9: 1). стенки и днища ям несут следы глины. очевидно, что перед нами — сооружения для изготовления формо-вочной массы керамики.

в пользу долговременного функционирова-ния горна свидетельствуют следы ремонта гор-на. горн 3 из поселения войтенки (участок б) имел их в виде остатков крепления старого трб по окружности горна над новым трб, что свиде-тельствует о его замене в ходе ремонта (рис. 9: 2). следы подобного ремонта сохранились и в горне 2 лепесовки (раскопки м. а. тихановой 1960 г.) (бобринский 1991, с. 153). Присутствие

Рис. 5. типы горнов в западном и восточном регионах ареала черняховской культуры: поселе-ния: 1 — неслухов; 2 — рипнев 2; 3 — сокольники 1; 4 — Под-лужье; 5 — лепесовка; 6 — во-робеевка 3; 7 — лисогорка; 8 — лука-врублевецкая; 9 — бакота; 10 — оселивка; 11 — комаров; 12 — хлопков 1; 13 — коровин-цы 1; 14 — боромля 2; 15 — ста-рые санжары; 16 — войтенки 1; 17 — Пересечное; a — тип I; b — тип II; c — тип III; d — тип IV; e — тип VI по а. а. бобринскому; f — тип невозможно определить

Рис. 6. соотношение типов гон-чарных горнов в западном и восточном регионах ареала чер-няховской культуры: a — тип I; b — тип II; c — тип III; d —тип IV; e — тип VI по а. а. боборинско-му



следов ремонта горна может быть свидетельс-твом как сезонного так и круглогодичного про-изводства.

РАЗМЕщЕНиЕ ГОРНОВ НА пОсЕЛЕНиЯх

с вопросом о сезонном и круглогодичном гон-чарном производстве очевидно связано и раз-мещение горнов на поселении: находятся ли они среди жилых и хозяйственных построек, вынесены на окраину либо образуют компакт-ную группу среди производственных и хозяйс-твенных объектов. решение этого вопроса также

связано с существующей выборкой источников: раскопан ли памятник полностью, его большие площади либо лишь незначительная часть.

заПадный регионна восточной окраине поселения лепесовка

находился горн 1 (раскопки я.в. яроцкого), а на западной его окраине горны 2, 3 (раскопки м. а. тихановой) (бобринский 1991, с. 151—152). возле углубленного сооружения, трак-туемого как жилище («жилище 11») находил-ся горн на поселении рипнев 2 (баран 1964 с. 235). на окраине поселения находился горн

Рис. 7. гончарные горны 1, 2 на поселении войтенки 1


Дискусії

в сокольниках 1 (бобринский 1991, с. 159). на поселении лука-врублевецкая горны распола-гались в западной (№ 1) и восточной (№ 2—4) его частях (бобринский, 1991 с. 162—163, 166). горн 5 был вынесен там еще на 230 м к восто-ку (бобринский 1991, с. 167). в оселивке горн находился на западной окраине поселения (бобринский 1991, с. 172).

восточный регионна поселении боромля 2 горн 1 находился

на его окраине, а горн 2 занимал место в его центре (некрасова 2006, с. 99, рис. 18) (рис. 10). на поселении войтенки 1 горн 1 занимал ок-раину жилой части на участке а, а горны 2—4 были сосредоточены на участке б (рис. 10). материалы участка б, исследуемого с 2011 г., создают представление об этой территории как производственном / ремесленном участке посе-ления (гончарные горны, ямы для формовоч-ной массы вблизи них, ямы-«печи» с перекры-тиями, горн для цветных металлов, выплески цветных металлов и т. д.).

для сравнения можно привести приме-ры из других регионов культуры черняхов / сынтана-де-муреш. например, на поселении Sighişoara в семиградье горны находились фактически в центре поселения, вблизи жилых домов (Körösfői, Sófalvi, Nyárádi 2011, s. 454). оба горна располагались в южной части по-

селения Odorheiu Secuiesc-Alsólok, где отме-чена наибольшая концентрация ям и обнару-жен также железоплавильный горн (Körösfői, Sófalvi, Nyárádi 2011, s. 448). гончарный горн в будештах в молдове находился между поселе-нием и могильником (Vornic 2006, s. 18).

кроме того следует упомянуть горны в ареа-ле пшеворской культуры, наибольшее количес-тво которых известно в долине вислы недалеко от кракова (Польша) (Dobrzańska 2011). там функционировало несколько центров произ-водства керамики со многими горнами. они находились в различных местах, либо на спе-циальных производственных участках поселе-ний либо внутри самих поселений. в отличии от западного региона черняховской культуры там преобладают горны бобринский 3 / хен-нинг в (Dobrzańska 2011, Fig. 17). следова-тельно, невозможно делать вывод о том, что развитие гончарного производства в западном регионе являлось результатом влияния пше-ворской культуры.

К ВОпРОсУ О спЕЦиАЛиЗАЦии ГОРНОВ

в качестве рабочей гипотезы можно ставить вопрос о связи уровня гончарного производс-тва со специализацией горна по обжигу опре-деленных типов гончарных сосудов и нали-чии таковой (тиханова 1973, с. 135). к этому

Рис. 8. гончарные горны 3, 4 на поселении войтенки 1



подводит статистика керамики из заполнения горнов. так в горне 2 поселения войтенки 1 содержалось 81,7 % фрагментов столовой посу-

ды (миски открытого и закрытого типов, вазы, трехручные вазы, кувшины), 17,4 % кухонной (горшки), 0,9 % тарной (один фрагмент венчи-

Рис. 9. гончарный горн 3 на поселе-нии войтенки 1 (участок б) и объекты возле него: объект 16 — гончарный горн, объекты 13, 15 — ямы, объек-ты 9—12, 14 — скопления кусков глиняной обмазки (1); следы ремонта гончарного горна 3 поселения вой-тенки 1 (фото) (2, 3)


Дискусії

ка «зерновика» / «пифоса») (Филатов 2013). в горне 3 наоборот подавляющее большинство керамики в заполнении его частей составля-ют фрагменты гончарных горшков (любичев, мызгин, варачева 2012, с. 28—33). в подавля-ющем большинстве керамика из заполнения различных частей горна 4 представлена фраг-ментами гончарных горшков (любичев, мыз-гин, варачева, Шультце 2014, с. 22). однако следует учитывать, что преобладание фрагмен-тов определенных типов сосудов в заполнении частей горна может свидетельствовать также о составе керамики последних обжигов.

НЕКОТОРыЕ ВыВОДы

Приведенный в статье материал свидетель-ствует, что в каждом регионе имелись горны различных типов. они находились на окраи-не поселений, а также могли группироваться на одном из его участков. горны имели или не имели (они не фиксируются) деревянные защитные сооружения от ветра и влажности. вопрос об уровне организации гончарного про-изводства (постоянного либо сезонного) явля-ется открытым. очевидно, он отличался для каждого отдельного поселения и не может быть точно определен по существующей выборке материальной культуры. можно согласиться с выводом й. хеннинга, что в этой части бар-

барикума «в подавляющем большинстве при-сутствуют малые мастерские с максимум двумя горнами (есть и больше — Э. Ш., М. Л.) на окраине поселений возле источников гли-ны, имевшие малую территорию распростра-нения продукции» (Henning 1977, S. 187—188). Похожие черты в организации гончарного производства западного и восточного регио-нов черняховской культуры свидетельствуют в пользу наличия одной экономической модели вне различий в культурных процессах.

ЛиТЕРАТУРАбаран, в. д. 1964. Памятники черняховской

культуры бассейна западного буга. Материалы и исследования по археологии СССР, 116, с. 213-252.

баран, в. д. 1981. Черняхівська культура. київ: наукова думка.

бобринский, а. а. 1987. к методике выявления особенностей функционирования ремесленных про-изводств керамики. в: Проблемы интерпретации археологических источников. орджоникидзе: согу им. к. л. хетагурова, с. 119-140.

бобринский, а. а. 1989. методика изучения ор-ганизационных форм гончарных производств. в: молодин, в. и. (ред.). Керамика как исторический источник. новосибирск: наука, с. 10-43.

бобринский, а. а. 1991. Гончарные мастерские и горны Восточной Европы (по материалам II—V вв.). москва: наука.

вакуленко, л. в. 2017. гончарные горны из Пе-ченижина. в: зуев, в. ю. (ред.). Ранний железный

Рис. 10. размещение гончарных горнов на по-селениях боромля 1 (некрасова 2006, рис. 18) (справа) и войтенки 1 (слева)



век Евразии от рубежа эр до середины I тыс. н. э. Динамика освоения культурного пространства. санкт Петербург: скифия-принт, с. 25-28.

винокур, і. с. 1972. історія та культура чер-няхівських племен Дністро-Дніпровського межи-річчя II—V ст. н. е. київ: наукова думка.

гей, о. а. 1993. черняховская культура. история изучения. в: русанова, и. П., сымонович, Э. а. (ред.). Славяне и их соседи в конце I тыс. до н. э. — первой половине I тыс.н. э. москва: наука, с. 123-130.

гейко, а. в. 1991. черняхівське горно під Полта-вою. археологічний літопис лівобережної України, 1, с. 76-82.

гейко, а. в., рейда, р. м., сапєгін, с. в. 2013. гончарне горно із черняхівського селища старі сан-жари. Ostrogothica-Hefte, 3, с. 64-71.

костенко, ю. в. 1978. Пам’ятки I тис. н. е. в поріч-чі трубежа. археологія, 28, с. 99-112.

кропоткін, а. в., обломський, а. м. 1991. Про ет-нокультурну ситуацію у районі вододілу дніпра та дону в III—V ст. н. е. археологія, 1, с. 75-89.

любичев, м. в. 2008. киево-черняховские контак-ты ступеней с1b—C2 на территории днепро-донецкой лесостепи в свете выделения «горизонта боромля». в: радюш, о. а., скворцов, к. н. (ред.). Germania-Sarmatia. Древности центральной и Восточной Европы эпохи римского влияния и переселения на-родов. калининград: янтарный сказ, с. 44-67.

любичев, м. в. 2016. о двух методах построения культурной истории днепро-донецкой лесостепи римского времени. в: борисов, б. (ред.). Професор доктор Борис Д. Борисов — ученици и приятели. велико търново: ивис, с. 235-245.

любичев, м. в., мызгин, к. в., варачева, к. г. 2012. Отчет о работе Германо-Славянской архео-логической экспедиции харьковского национального университета имени В. н. Каразина в 2012 г. на іа нану, ф. 64, 2013/б. н.

любичев, м. в., мызгин, к. в., варачева, к. г., Шультце, Э. 2014. Отчет о работе Германо-Сла-вянской археологической экспедиции харьковского национального университета имени В. н. Карази-на в 2014 г. на іа нану, ф. 64, 2014/б. н.

ляпушкин, и. и. 1950. Памятники культуры по-лей погребений днепровского левобережья. Совет-ская археология, 13, с. 7-32.

магомедов, б. в. 2001. Черняховская культура. Проблема этноса. люблин.

некрасова, а. н. 2006. Памятники черняховской культуры днепровского левобережья. в: левада, м. е., самойленко, л. г. (ред.). Готы и Рим. киев: стилос, с. 87-200.

Петраускас, о.в., коваль, о. а., милян, т. р. 2013. горни пізньоримського часу з комарова. особ-ливості конструкції та функціонального призначен-ня. Ostrogothica-Hefte, 3, с. 23-34.

Петраускас, о. в., Шишкін, р. г. 1999. Про чер-няхівські пам’ятки «змішаного» типу на Правобере-жжі київського Подніпров’я. в: терпиловський, р. в. (ред.). Етнокультурні процеси в Південно-Східній європі в I тис. н. е. київ; львів: рас, с. 217-229.

тиханова, м. а. 1973. гончарные печи на поселе-нии у с. лепесовка. Краткие сообщения Институ-та археологии, 133, с. 129-137.

Филатов, д. а. 2013. керамика из заполнения гончарного горна на участке «б» поселения черня-ховской культуры войтенки 1 (раскопки 2011 г.). Ostrogothica-Hefte, 3, с. 53-63.

Шультце, е., любичев, м. в. 2010. об изготовле-нии гончарной керамики в черняховской культуре.

гончарный горн на поселении войтенки (восточная украина). археологія і давня історія України, 2, с. 183-190.

Шультце, Э., любичев, м. 2013. два гончарных горна из поселения войтенки: сравнительная ха-рактеристика. Ostrogothica-Hefte, 3, с. 43-52.

Щукин, м. б. 2005. Готский путь. санкт Петер-бург: сПбгу.

Dobrzańska, H. 2011. Grey Pottery Production near Cracow:Geographical, Technological and Social Di-mensions. Bonner Beiträge zur Vor- und Frühgeschich-tlichen Archäologie.Bonn:Vor- und Frühgeschichtliche Archäologie Rheinische Friedrich-Wilhelms-Univer-sität Bonn, 13: Drehscheibentöpferei im Barbaricum. Technologietransfer und Professionalisierung eines Handwerks am Rande des Römischen Imperiums, S. 250-284.

Henning, J. 1977. Entwicklungstendenzen der Keramikproduktion an der mittleren und unteren Donau im 1. Jahrtausend u. Z. Zeitschrift für Archäolo-gie, 11, S. 181-206.

Körösfői, Z., Sófalvi, A., Nyárádi, Z. 2011. Töpferöfen in der Siedlung der Sântana de Mureş-Černjachov-Kul-tur in Ordoheiu Secuiesc-Alsólok, Siebenbürgen. Bon-ner Beiträge zur Vor- und Frühgeschichtlichen Archäol-ogie.Bonn:Vor- und Frühgeschichtliche Archäologie Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität Bonn, 13: Drehscheibentöpferei im Barbaricum. Technologi-etransfer und Professionalisierung eines Handwerks am Rande des Römischen Imperiums, S. 445-456.

Schultze, E., Ljubičev, M. 2007. Zur Herstellung von Drehscheibenkeramik in der Černjachov-Kultur. Ein Brennofen aus der Siedlung Vojtenki 1, Ostukraine. Ethnographisch-Archäologische Zeitschrift, 48, 2, S. 187-202.

Vornic, V. 2006. Aşezarea şi necropola de tip Sân-tana de Mureş — Černjachov de la Budeşti. Chişinau: Pontos.

REfEREnCEsBaran, V. D. 1964. Pamyatniki chernyakhovskoy kultu-

ry basseyna Zapadnogo Buga. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 116, s. 213-252.

Baran, V. D. 1981. Cherniakhivska kultura. Kyiv: Nau-kova dumka.

Bobrinskiy, A. A. 1987. K metodike vyyavleniya osobennos-tey funktsionirovaniya remeslennykh proizvodstv keramiki. In: Problemy interpretatsii arkheologicheskikh istochnikov. Ordzhonikidze: SOGU im. K. L. Khetagurova, s. 119-140.

Bobrinskiy, A. A. 1989. Metodika izucheniya organizat-sionnykh form goncharnykh proizvodstv. In: Molodin, V. I. (ed.). Keramika kak istoricheskiy istochnik. Novosibirsk: Nau-ka. s. 10-43.

Bobrinskiy, A. A. 1991. Goncharnyye masterskiye i gorny Vostochnoy Evropy (po materialam II—V vv.). Moskva: Nau-ka.

Vakulenko, L. V. 2017. Goncharnyye gorny iz Pechenizhi-na. In: Zuyev, V. Yu. (ed.). Ranniy zheleznyy vek Evrazii ot rubezha er do serediny I tys. n. e. Dinamika osvoyeniya kultur-nogo prostranstva. Sankt Peterburg: Skifiya-print, s. 25-28

Vynokur, I. S. 1972. Istoriia ta kultura cherniakhivskykh plemen Dnistro-Dniprovskoho mezhyrichchia II—V st. n. e. Kyiv: Naukova dumka.

Gey, O. A. 1993. Chernyakhovskaya kultura. Istoriya izucheniya. In: Rusanova, I. P., Symonovich, E. A. (eds.). Slavyane i ikh sosedi v kontse I tys. do n. e. — perv. pol. I tys.n. e. Moskva: Nauka. s. 123-130.

Heiko, A. V. 1991. Cherniakhivske horno pid Poltavoiu. Arkheolohichnyj litopys livoberezhnoi Ukrainy, 1, s. 76-82.

Heiko, A. V., Reida, R. M., Sapiehin, S. V. 2013. Hon-charne horno iz cherniakhivskoho selyshcha Stari Sanzhary. Ostrogothica-Hefte, 3, s. 64-71.


Дискусії

Kostenko, Yu. V. 1978. Pamiatky I tys. n. e. v porichchi Trubezha. Arkheolohiia, 28, s. 99-112

Kropotkin, A. V., Oblomskyi, A. M. 1991. Pro etnokulturnu sytuatsiiu u raioni vododilu Dnipra ta Donu v III—V st. n. e. Arkheolohiia, 1, s. 75-89.

Lyubichev. M. V. 2008. Kievo-chernyakhovskiye kontakty stupeney S1b—C2 na territorii dnepro-donetskoy lesostepi v svete vydeleniya «gorizonta Boromlya». In: Radyush, O. A., Skvortsov, K. N. (eds.). Germania-Sarmatia. Drevnosti Tsen-tralnoy i Vostochnoy Evropy epokhi rimskogo vliyaniya i pereseleniya narodov. Kaliningrad: Yantarnyy skaz, s. 44-67.

Lyubichev, M. V. 2016. O dvukh metodakh postroyeniya kulturnoy istorii dnepro-donetskoy lesostepi rimskogo vreme-ni. In: Borisov, B. (ed.) Prof. doctor Boris D. Borisov — uchen-itsi i priyateli. Veliko Tarnovo:IVIS, s. 235-245.

Lyubichev, M. V., Myzgin, K. V., Varacheva, K. G. 2012. Otchet o rabote Germano-Slavyanskoy arkheologicheskoy ekspeditsii Kharkovskogo natsionalnogo universiteta imeni V. N. Karazina v 2012 g. NA іA NANU, f. 64, 2012/b. n.

Lyubichev, M. V., Myzgin, K. V., Varacheva, K. G., Schultze, E. 2014. Otchet o rabote Germano-Slavyanskoy arkheologicheskoy ekspeditsii Kharkovskogo natsionalnogo universiteta imeni V. N. Karazina v 2014 g. NA іA NANU, f. 64, 2014/b. n.

Lyapushkin, I. I. 1950. Pamyatniki kultury poley pogrebe-niy Dneprovskogo Levoberezhia. Sovetskaja Arkheologija, 13, s. 7-32.

Magomedov, B. V. 2001. Chernyakhovskaya kultura.Prob-lema etnosa. Lublin.

Nekrasova, A. N. 2006. Pamyatniki chernyakhovskoy kultury Dneprovskogo Levoberezhia. In: Levada, M. E., Samoylenko, L. G. (eds.). Goty i Rim. Kiev: Stilos, s. 87-200.

Petrauskas, O.V., Koval, O. A., Mylian, T. R. 2013. Horny piznorymskoho chasu z Komarova. Osoblyvosti konstruktsii ta funktsionalnoho pryznachennia. Ostrogothica-Hefte, 3, s. 23-34.

Petrauskas, O. V., Shyshkin, R. H. 1999. Pro chernia-khivski pamiatky «zmishanoho» typu na Pravoberezhzhi Kyivskoho Podniprov’ia. In: Terpylovskyi, R. V. (ed.). Et-nokulturni protsesy v Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I tys. n. e. Kyiv; Lviv: RAS, s. 217-229.

Tikhanova, M. A. 1973. Goncharnyye pechi na poselenii u s. Lepesovka. Kratkie soobshchenija Instituta arkheologii, 133, s. 129-137.

Filatov, D. A. 2013. Keramika iz zapolneniya goncharnogo gorna na uchastke «B» poseleniya chernyakhovskoy kultury Voytenki 1 (raskopki 2011 g.). Ostrogothica-Hefte, 3, s. 53-63.

Schultze, E., Lyubichev, M. V. 2010. Ob izgotovlenii gon-charnoy keramiki v chernyakhovskoy kulture. Goncharnyy gorn na poselenii Voytenki (Vostochnaya Ukraina). Arkheolo-hiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 183-190.

Schultze, E., Lyubichev, M. 2013. Dva goncharnykh gorna iz poseleniya Voytenki: sravnitelnaya kharakteristika. Os-trogothica-Hefte, 3. s. 43-52.

Shchukin M.B. 2005. Gotskiy put. Sankt Peterburg: SP-bGU.

Dobrzańska, H. 2011. Grey Pottery Production near Cra-cow: Geographical, Technological and Social Dimensions. Bonner Beiträge zur Vor- und Frühgeschichtlichen Archäolo-gie.Bonn:Vor- und Frühgeschichtliche Archäologie Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität Bonn, 13: Drehscheibentöp-ferei im Barbaricum. Technologietransfer und Professional-isierung eines Handwerks am Rande des Römischen Imper-iums, S. 250-284.

Henning, J. 1977. Entwicklungstendenzen der Keramik-produktion an der mittleren und unteren Donau im 1. Jahr-tausend u. Z. Zeitschrift für Archäologie, 11, S. 181-206.

Körösfői, Z., Sófalvi, A., Nyárádi, Z. 2011. Töpferöfen in der Siedlung der Sântana de Mureş-Černjachov-Kultur in Ordoheiu Secuiesc-Alsólok, Siebenbürgen. Bonner Beiträge zur Vor- und Frühgeschichtlichen Archäologie.Bonn:Vor- und Frühgeschich-tliche Archäologie Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universität Bonn, 13: Drehscheibentöpferei im Barbaricum. Technologie-transfer und Professionalisierung eines Handwerks am Rande des Römischen Imperiums, S. 445-456.

Schultze, E., Ljubičev, M. 2007. Zur Herstellung von Dreh-scheibenkeramik in der Černjachov-Kultur. Ein Brennofen aus der Siedlung Vojtenki 1, Ostukraine. Ethnographisch-Archäologische Zeitschrift, 48, 2, S. 187-202.

Vornic, V. 2006. Aşezarea şi necropola de tip Sântana de Mureş — Černjachov de la Budeşti. Chişinau: Pontos.

E. Schultze, M. V. Lyubichev

Kilns of thE wEstErn and EastErn rEgions of thE

chErnyaKhiv culturE: nEw matErials to thE organization

of pottEry productionThe aim of this paper was to compare the pottery

kilns of the Chernyakhiv culture in two disparate re-gions for evaluating the organization in pottery man-ufacturing based on the kilns, their construction and material. Today 11 sites in the western region and 5 sites in the eastern region are known each with one or several kilns. The kilns can be divided in type 1—6 af-ter Bobrinskiy (or the variant A—C after Henning). On the current state of research type 2 seems to prevail in the western region, type 3 in the eastern region. As an example for new investigations the kilns found in Voitenki (Kharkiv county) are presented in detail.

Furthermore structures / constructions around the kilns were considered to find evidences for the existence of workshops. In both regions under discussion such remains has been observed rarely (Komariv, Voitenki). Concerning the question, if pottery was produced sea-sonally or all-the-year, remains of repairs in the kilns were taken into account in both regions (Lepesovka, Voitenki). Another point was the position of the kilns within the settlements. In the western region they were situated at the border of the settlement or even apart them. In the eastern region they were found in several parts of the settlement, in Voitenki in a special part, where evidences of technical works and craft ac-tivities are concentrated. After all it seems that in both regions of the Chernyakhiv culture the organization of pottery production worked on a similar economic level, but with local modifications in every settlement.

Keywords: Late Roman Period, Chernyakhiv Cul-ture, kilns, organization of the pottery production.


ЛюбичЕВ Михайло Васильович, доктор істо-ричних наук, професор, харківський національний університет імені в. н. каразіна, пл. свободи 4, харків, 61022, україна, [email protected] mikhail vasilyevich, Doctor of Historical Sciences, Professor, Kharkiv National V. N. Karazin University, Svobody square 4, Kharkiv, 61022, Ukraine, [email protected].ШУЛьТЦЕ Ердмуте, доктор, науковий співробіт-ник, німецький археологічний інститут, ім дол 2—6, II, берлін, 14195, німеччина, [email protected] Erdmutе, Doctor, Senior Researcher, German Archaeological Institut, Im Dol 2—6, II, Berlin, 14195, Germany, [email protected].


удк: 904.24(477.46)”653”

Я. В. Володарець-Урбанович

пРО ОДиН Тип пРиКРАс ГОЛОВи У сЛОВ’ЯН: ЗА МАТЕРІАЛАМи МАЛОРжАВЕЦьКОГО ТА

МАРТиНІВсьКОГО сКАРбІВ

У статті дається інтерпретація великих так званих «бобоподібних» пластин, із складу Малоржа-вецького та Мартинівського скарбів та визначаєть-ся їх призначення як прикрас головного убору.

ключові слова: дніпровські скарби, перша хро-нологічна група за О. О. щегловою, скарби типу Мартинівки, «старожитності антів», раннє се-редньовіччя, VI—VII ст., прикраси голови.

ВсТУпунікальним явищем Vі—VіI ст. на слов’янсь-

ких теренах стала поява скарбів кола «старо-житностей антів» (першої хронологічної групи за о. о. Щегловою) (Щеглова 1990). Прикраси голови в цих комплексах представлені голо-вними очіллями та скроневими с-подібними кільцями.

однак, у цьому дослідженні розглядають-ся так звані «бобоподібні» пластини із складу малоржавецького та мартинівського скар-бів — чотири пластинчасті прикраси (по дві із кожного комплексу) (рис. 1; 2).

у 1889 р. у с. малий ржавець канівського повіту київської губернії (рис. 3) на селянсь-кому городі був виявлений невеликий скарб жіночих прикрас (антонович 1895, с. 93; ката-лог... 1899, с. 80; корзухина 1996, с. 359; кор-шенко б. р., арк. 1).

у 1907 р., зовсім поруч, у с. мартинівка ви-явлено інший скарб, що включав прикраси жіночого та чоловічого вбрання, візантійські вироби (Пекарська 1991; Приходнюк, Шовкоп-ляс, ольговская, струина 1991; Pekarskaja, Kidd 1994). хоча точне місце і обставини вияв-лення цього комплексу залишаються не до кін-ця з’ясованими.

обидва комплекси належать до кола «старо-житностей антів», пізніше віднесені о. о. Щег-ловою до першої хронологічної групи дні-провських скарбів (Щеглова 1990). наразі, всі чотири вироби зберігаються в національному музеї історії україни (нміу) — знахідки із мартинівки експонуються в нміу, знахідки із малого ржавця — національному музеї істо-ричних коштовностей україни філії нміу.

одразу слід наголосити, що два вироби із малого ржавця є дзеркальним відображен-ням одне одного, хоча і трішки різняться — це помітно лише при співставленні цих знахідок тильними сторонами. в той же час, знахідки із мартинівки майже співпадають, якщо тильну сторону однієї накласти на лицьову сторону ін-шої. Принаймні вони чітко накладаються всіма трьома великими півкулями (рис. 2: 7).

слід вказати, що о. м. Приходнюк, а. м. Шов-копляс, с. я. ольговска та т. а. струіна вбача-ли аналогію цим виробам на поселенні сучава-Шипот в румунії (Teodor 1969, p. 202, fig. 16: 10; Приходнюк, Шовкопляс, ольговская, струина 1991, с. 77). на жаль, у публікації не вказано розміри, матеріал та технологія виготовлення даної знахідки. тому чи дійсно вона належить до розглянутої категорії прикрас (рис. 4) незро-зуміло. до каталогу вона не включена.

ІНТЕРпРЕТАЦІї ТА їх КРиТичНиЙ АНАЛІЗ

усі інтерпретації цих пластин можна згру-пувати за кількома напрямками. Перший — не дає якихось пояснень (корзухина 1996, с. 359, 366).

другий інтерпретує їх в якості деталей шо-лома — нащічників (коршенко б. р., арк. 45—© я. в. володарець-урбанович, 2019


Дискусії

46; Федоровский б. р., арк. 6, 72—73; Приход-нюк, Шовкопляс, ольговская, струина 1991, с. 76—77; Приходнюк 2001, с. 48; відейко 2009, с. 48—49) 1.

1. роботи с. в. коршенко і о. с. Федоровського так і залишилися неопублікованими і невідомими ши-рокому загалу.

о. с. Федоровський як частину шолому визначав більшу із блях (№ 1 по каталогу) мартинівського скарбу.

третій — як жіноча прикраса голови (рис. 5; рыбков 1953, рис. 19; бондар 2013).

Щодо концепції відносно деталей шолома. вироби досить тонкі, виготовлені із срібла. тож якщо це і був шолом, то парадний чи цере-моніальний. навряд чи його можна було вико-ристовувати в бою (рыбаков 1953, с. 76).

однак, вказівки на римські (кован 2005) та візантійські шоломи (колиас 2012), не надто переконливі. за певними конструктивними особливостями їх нащічники все ж різнять-

Рис. 1. «бобоподібні» пластини із малоржавецького та мартинівського скарбів (за г. Ф. корзухіною): 1, 2 — малий ржавець; 3, 4 — мартинівка

Рис. 2. Фото «бобоподібних» пластин із малоржавецького та мартинівського скарбів: 1, 2 — малий ржа-вець; 3—7 — мартинівка (3, 5 — зворотна сторона; 4, 6 —лицьова сторона; 7 — накладання двох пластин із мартинівського скарбу). 1, 2 — фото із архіву нміку; 3—6 — фото за Pekarskaja, Kidd, 1994; 7 — фото із архіву о. м. Приходнюка


Володарець-Урбанович, Я. В. Про один тип прикрас голови у слов’ян...

ся від знахідок зі складу слов’янських скарбів VII ст. судячи із збереженості обох виробів із малого ржавця та одного із мартинівки, ці вироби мали кріпитися до самого шолома під кутом, закриваючи при цьому огляд для воїна, що є нелогічним. у той самий час такі нащіч-ники на шоломах зазвичай кріпилися просто вертикально, їх верхній край прямий, а не ок-руглий (рис. 6; Klumbach 1974; Robinson 1975; Egg, Waurick 1990; Waurick 1990; Voß 2008; Kontny 2008; Miks 2008; Dautova-Ruševljan, Vujović 2009; Feugère 2011; негин 2010; 2013; дедюлькин 2013; дедюлькин, зайцев 2016).

до того ж, досить дивно, що в двох випад-ках від шоломів збереглися лише нащічники. в малоржавецькому скарбі представлені при-краси характерні для жіночого вбрання. хоча у мартинівському присутні деталі від клинкової зброї (рис. 7: 1—5) — р-подібна скоба, обклад-ка гарди, деталі піхов (казанский 2015, с. 81) та візантійські вироби (рис. 7: 6—10) — лож-ка, чаша, кубок (рekarskaja, Kidd 1994, № 99, taf. 47—50; родинкова 2012а, с. 157).

Щодо шоломів у слов’ян є лише кілька до-сить «туманних» свідчень. це знахідка із скла-ду колосківського скарбу першої хронологічної групи за о. о. Щегловою. виріб був знищений автором знахідки (корзухина 1996, с. 420; ка-занский 2015, с. 65, 82), тому немає впевненос-ті в тому, що це був дійсно шолом. інших до-стовірних знахідок на пам’ятках слов’янських археологічних культур немає (козак 1993; 2008, с. 113—132).

іноді деталі кольчуги є частинами шоломів як це зафіксовано, наприклад, для гепідів. деталі кольчужного плетива присутні на

слов’янських пам’ятках. для старо-житностей V—VII ст. це знахідки із чорнівки і, ігрені (Підкова і), мо-щенків, лебяжого 1, поховання 32 та 63, кривця 4, нікодімового, бал-ки яцева (казанский 2011, с. 44; 2015, с. 65; обломский 2016, с. 43), для періоду VIII—IX ст. — Пас-тирський скарб 1992 р. жіночих прикрас (Приходнюк 1998, с. 95, рис. 8; 2005, с. 53, рис. 49: 14, 15, 17, 18), велика андрусівка 1, похо-вання 24 (два окремих бронзових

кільця), волинцево, поховання 2 1 (березо-вець 1952, с. 248; 1969, с. 65; казанский 2011, с. 44) та лебяже 3, поховання 6 та 14 (тихоми-ров 2008, с. 167—168). але в усіх випадках ці знахідки не поєднуються із іншими виробами, які б можна було пов’язати із шоломами чи де-талями військового спорядження. часто такі вироби поєднуються із жіночими прикрасами. крім того, за матеріалами черняхівської куль-тури відоме використання кольчужного плети-

1. у похованні 2 на могильнику волинцеве, знахідки кольчужного плетива поєднуються із намистинами.

Рис. 3. карта розташування місць знахідок малоржавецького та мартинівського скарбів на карті трьохверстовці Шуберта

Рис. 4. знахід-ка із поселення сучава-Шипот

Рис. 5. реконструкція вбрання із мартинівського скарбу за б. о. рибаковим


Дискусії

ва в якості амулетів (гопкало, тылищак 2010, с. 86—87; тиліщак 2010; 2011). тому однознач-но такі знахідки пов’язати із військовим спо-рядженням неможливо.

останнім часом в Подніпров’ї та дніпровсь-кому лівобережжі скарбошукачами виявлено

кілька шоломів, які начебто датуються епохою раннього середньовіччя — хомутівський район курської області чи с. капичтичі, рильського району курської області, климовський район брянської області, черкаська область (радюш 2014; Шинаков 2015; ахмедов, биркина 2017;

Рис. 6. нащічники та римські шоломи



казанский 2018, с. 93—94). але ці знахідки не можуть бути верифіковані: чи дійсно вони ви-явлені в зазначених регіонах чи пов’язані вони із слов’янськими (антськими) пам’ятками? та й вказані екземпляри суттєво відрізняються від пластин зі складу мартинівського та мало-ржавецького скарбів.

можливо, в епоху раннього середньовіччя у осілого населення лісової та лісостепової час-тини півдня східної європи не було традиції носіння захисних обладунків голови. Шоломи та їх деталі відсутні не лише у слов’ян, а й у інших народів та культур лісової зони східної європи римського та ранньосередньовічного часу (казакявичус 1988; казанский 1997; 1999;

2008; козак 2000; магомедов, левада, 1996; тиліщак 2002; радюш 2012; стасюк 2013; лурье 2009) 1. слід відмітити, що навіть для теренів Північного Причорномор’я, де перебували рим-ляни, шоломів та їх деталей дуже мало — рад-госп мацестінський, архіпо-осіповка, квемо кеді, гурзуфське сідло, херсонес (зубар 1993; костромичёв 2011; новиченкова 2013). отже, слов’яни та їх предки навіть не контактували із культурами, в яких були поширені залізні захисні обладунки голови.

1. виключення становлять знахідки шоломів із мо-гильника мутин рубежу ер (терпиловский, жа-ров 2013; терпиловський, жаров 2014, рис. 6: 1).

Рис. 7. деталі клинкової зброї та візантійські вироби із мартиніського скарбу


Дискусії

Прикраси голови — нова версія

цікаво, що в малому ржавці та мартинів-ці збереглися по дві аналогічні пластини. для малоржавецьких знахідок це міг бути один виріб, враховуючи асиметричність виробів із мартинівки, вони могли бути від різних при-крас чи одного боку такої прикраси.

можна припустити інтерпретацію даних виробів як великих скроневих пластин чи на-кісників. досить схожі (хоча і не зовсім ана-логічні) вироби — пластинчасті скроневі кіль-ця — відомі в старожитностях римського часу в центральній литві (моора 1954, с. 12, рис. 8: 2; седов 1987, с. 387, рис. 208: 16).

ці прикраси являли собою бронзові, литі, округлі вироби, діаметром від 8 до 12 см, орна-ментовані із зовнішньої сторони різноманітни-ми мотивами (рис. 8: 1—3). за розташуванням таких прикрас у похованнях (рис. 8: 4), їх носи-ли в районі скроні, іноді по двоє, з обох боків го-лови, прив’язавши їх до шапочки (рис. 8: 5, 6).

уперше на такі прикраси системно зверну-ла увагу р. волкайте-куликаускене (Volkaitė-

Kulikauskienė 1959), хоча вони відомі з кінця хіх ст. Після цього дані прикраси почали часто згадуватися у науковій літературі при аналізі деталей вбрання давнього населення литви (волкайте-куликаускене 1986, с. 153; Volkaitė-Kulikauskienė 1997, р. 22; гимбутас 2004, с. 132, рис. 40; Vaškevičiūtė, Baranauskas 2008).

їх найповніший каталог було складено M. Miшельбертом (Michelbertas 1978, р. 6, 144; žemėl. 1: 2). а останнім часом до цих знахідок звернулася польська дослідниця л. савінська (Sawicka 2006; Sawicka, Grižas 2007). наразі ка-талог включає 13 пунктів із знахідками подіб-них прикрас (Sawicka 2006, fig. 1) — Adakavas, Bajoriškiai, Dargužiai, Jonelaičiai, Kernavë, Nemenčinė, Paalksniai, Pajuostis, Pakalniškiai, Paragaudis, Pašventupė, Pušalotas, Sargėnai (рис. 9).

хронологія цих виробів не дуже зрозуміла, різні дослідники їх датують по-різному, від і до IV ст. однак, чітко датовані комплекси вклада-ються в межі фази в2 чи в2/с1 — 100—230 рр. (Sawicka 2006, fig. 1). отже, між цими знахідка-ми та виробами із слов’янських скарбів VII ст. існує значний хронологічний розрив.

Рис. 8. Пластинчасті скроневі кільця із центральної литви: 1 — Пакалнишкай; 2 — Nemenèinë; 3 — Jonelaièiai; 4 — поховання 207, могильника саргенай за Volkaitė-Kulikauskienė 1997, pav. 12; 5 — реконс-трукції вбрання голови за Vaškevičiūtė, Baranauskas 2008, pav. 29; 6 — реконструкції вбрання голови за Volkaitė-Kulikauskienė 1997, pav. 13; 7 — сучасна реконструкція (за: https://www.zmones.lt/galerija/atkurti-baltu-genciu-kostiumai-53483#galerija/53483/1135638)



можливо, що знахідки із малого ржавця і мартинівки можуть також являти собою такого роду прикраси. можна зробити кілька варіан-тів реконструкції цих виробів (рис. 10). най-більш імовірним видається останній варіант (рис. 10: 4; 11) 1. хоча для скроневих підвісок у старожитностях центральної литви відстань між їх частинами досить різна.

1. Принаймні невелика відстань між частинами виробу зафіксовано для прикраси, що публі-кує т. бондарь, що начебто виявлена в ареалі пеньківської культури (бондарь 2013, рис. 1, 5). знахідка походить із приватної колекції і не під-лягає верифікації.

маса виробу із малого ржавця мала б скла-дати близько 83 г 2, загальна маса більшої плас-тини із мартинівки (№ 1 по каталогу) мала б складати близько 55 г, загальна маса меншого виробу (№ 2 по каталогу; якщо припустити, що збереглася приблизно 1/3 його розміру) мала б складати близько 90 г — тобто трохи більше за загальну масу виробу із малого ржавця. на жаль, маса виробів із центральної литви не вказана.

тобто, реконструкція, запропонована б. о. ри-баковим, не така вже й помилкова (рис. 5; рыба-

2. маса двох пластин разом складає 82,35 г, однак частини виробу явно не вистачає (рис. 10: 1—4; 11: 1).

Рис. 9. карта поширення пластинчастих скроневих кілець із центральної литви та Польщі та знахідки прикрас із мартинівки та малого ржавця. Умовні позначення: і — пластинчасті скроневі кільця; іі — «бо-боподібні» прикраси. пам’ятки: 1 — Adakavas; 2 — Bajoriškiai; 3 — Darguþiai; 4 — Jonelaičiai; 5 — Kernavë; 6 — Nemenčinė; 7 — Paalksniai; 8 — Pajuostis; 9 — Pakalniškiai; 10 — Paragaudis; 11 — Pašventupė; 12 — Pušalotas; 13 — Sargėnai; 14 — мартинівка; 15 — малий ржавець


Дискусії

ков 1953, с. 82; рис. 19). хіба, що пластина мала бути округла, з двох частин. враховуючи, що в похованнях у центральній литві такі пластини не поєднуються із іншими прикрасами голови,

можна припустити, що і у носіїв пеньківської культури Пороського мікрорегіону такі пластини також не були поєднані з іншими прикрасами голови. крім того, майже всі знахідки римсько-

Рис. 10. варіанти реконструкції пластинчастої прикраси із складу малоржавецького скарбу

Рис. 11. варіант реконструкції пластинчас-тої прикраси із складу малоржавецького та мартинівського скарбів: 1 — малий ржа-вець; 2—4 — мартинівка



Рис. 12. реконструкція використання великих скроневих пластин за матеріалами мартинівського скарбу

Рис. 13. Прикраси жіночого вбрання із складу малого ржавця: 1, 2 — браслети; 3, 4 — гривні; 5—10 — с-подібні скро-неві кільця


Дискусії

го часу із балтійського регіону походять із похо-вань, що може вказувати на їх приналежність до елементів поховального костюму. носили їх збо-ку голови, в районі скронь, недарма форма обох частин імітує форму людського вуха (рис. 12).

в обох комплексах пластини розламані нав-піл — це пов’язано із ламкістю виробів. мож-ливо вони вже були заховані в розламаному

стані і на той момент складали цінність лише як сировина, а можливо і були зламані під час виявлення 1. крім того, мартинівський скарб

1. за інформацією очевидців, під час виявлення малоперещепинського комплексу частину знахі-док знижували (розламували) на місці (Приймак, супруненко 2005, с. 5).

Рис. 14. Прикраси жіночого вбрання із складу мартинівки: 1, 2 — налобні очілля; 3—7 — с-подібні скро-неві кільця; 8—12 — гривні



надходив до музеїв києва принаймні чотир-ма частинами впродовж кількох років, а деякі знахідки потрапили до британського музею в лондоні (Приходнюк, Шовкопляс, ольговская, струина 1991, с. 72—73). так що його комплек-сність може бути неповною, що пояснює наяв-ність лише однієї сторони скроневих пластин.

хоча, балтські та слов’янські знахідки відріз-

няються за деякими конструктивними особливос-тями, орнаментаційними мотивами та розміра-ми. це може вказувати на те, що вироби у слов’ян являють собою наступну типологічну ланку роз-витку таких прикрас. Фактично ми маємо спра-ву із двома типами — тип 1 в балтиці, тип 2 в Подніпров’ї. це може пояснювати хронологічну різницю між знахідками у балтів і слов’ян.

Рис. 14, закінчення. Прикраси жіночого вбрання із складу мартинівки: 13—24 — гривні; 25, 26 — прості антропозооморфні фібули; 27 — пальчаста фібула; 28, 29 — нагрудні розподільники; 30—33 — двоспіральні підвіски; 34—39 — браслети


Дискусії

датування Пластинслід відмітити, що вбрання, характерне для

першої хронологічної групи скарбів, до якої належать мартинівський та малоржавецький скарби, починає формуватися у другій полови-ни чи навіть кінці VI ст. (гавритухин, обломс-кий 1996, с. 146; родинкова 2014, с. 90), а «захо-вання» їх припадає на період другої — третьої чверті VII ст. (гавритухин 1996, с. 95; родин-кова 2012а, с. 153, 157—158; казанский 2014, с. 53—55; обломский, родинкова 2014).

іноді, в цих комплексах трапляються речі ранішого хронологічного часу — смородино (корзухина 1996, табл. 60, 5), суджа-замос-тя (кашкин, родинкова 2010, с. 86), Полтава (2014) (супруненко, володарець-урбанович, Пуголовок 2016, с. 117). однак, той факт, що в двох скарбах (мартинівка, малий ржавець) виявлені такі знахідки може все ж свідчити на користь невипадкового характеру їх появи в комплексах VII ст.

крім того, на одній із пластин з мартинів-ки та на одній із малого ржавця є орнамент у вигляді зерні як на поясних геральдичних гар-нітурах епохи раннього середньовіччя (скиба 2016, рис. 86; скиба, хардаєв 2017). цікаво, що у слов’ян такі вироби поширені в хацьківсь-кому скарбі (скиба 2015; 2016, с. 116, рис. 23: 1, 2), що локалізується трохи південніше від мікрорегіону розташування мартинівського та малоржавецького комплексів. це вказує, що хронологія цих пластин співпадає із хроноло-гією формування вбрання, характерного для першої групи скарбів.

цікаво зазначити, що в обох комплексах досить близька структура жіночого вбрання (таблиця; рыбаков 1953, с. 75). хоча, в мало-ржавецькому скарбі вироби представлені при-красами голови, шиї та рук (рис. 13), а в мар-

тинівці присутні і нагрудні прикраси (рис. 14). та й самі знахідки в обох комплексах досить однотипні.

за цим може критися регіональні особли-вості. однак, можна зробити припущення, що малоржавецький та мартинівський скарби є частинами одного великого комплексу. у тако-му разі, пластина із малого ржавця і менша із мартинівки можуть становити пару, їх могли носити по різні сторони голови як і балтійські. але підтвердити цю точку зору неможливо, че-рез брак точних відомостей щодо обставин ви-явлення цих скарбів 1.

Походженняяк можна пояснити появу таких прикрас

у слов’ян після майже чотирьох століть після їх зникнення у балтів? можливо, такі при-краси з’явилися завдяки спільній підоснові слов’янської та балтської культурних спільнот (родинкова 2014). імовірно, слов’яни запози-чили такі прикраси у балтів в римський час. можливо, згодом можуть бути виявлені при-краси та комплекси, які заповнять цю хроноло-гічну лакуну.

цікаво відмітити, що в. є. родінкова нещо-давно спеціально розглянула знахідки із скла-ду скарбів кола мартинівки і виділила групи прикрас балтського походження: імпорти та слов’янські вироби, що знаходять прототипи серед знахідок у балтських племен (родинкова 2015). для нашої теми дослідження важливим є те, що із мартинівського та малоржавецько-го комплексів походить низка таких речей. тож поява у цих скарбах пластинчастих скроневих підвісок балтського походження видається ціл-ком логічним.

подяки. висловлюю щиру вдячність ю. г. без-коровайній, о. м. дерев’янко, м. н. новіченковій, а. в. Панікарському, а. г. Папакіну, о. в. Петра-ускасу, ю. б. Полідовичу та є. в. синиці за на-дані консультації та зауваження.

1. частину скарбу із суджи 1947 р. (рыбаков 1949; корзухина 1996, с. 403—405, табл. 62—70) було виявлено у 2007 чи 2008 рр. (родинкова 2012b, с. 194; родинкова, сарпыкина 2015, с. 40—41).

ДодатокКАТАЛОГ ЗНАхІДОК

1. малий ржавець (рис. 1: 2, 3; 2: 1, 2).дві пластини срібні, мають форму великого боба

чи людського вуха, покриті зверху матовим срібним складом. місцями склад відшарувався. вздовж всьо-го краю кайма. По середині кожної пластини по три півкулі, витиснені із зворотної сторони, між ними трикутна срібна бляшка (можливо, була позолочена, на одній із пластин бляшка втрачена), орнаментова-на великою зерню. бляшка прикріплена до пласти-ни срібними гвіздочками.

Пластини поламані, в багатьох місцях є тріщи-ни, деяких частинок не вистачає. Пластини злегка

склад жіночих прикрас із малоржавецького та мартинівського скарбів

категоріальний розподіл прикрас жіночого вбрання

мало-ржавець-

киймар-

тинівський

Прикраси голови«бобоподібні» пластини 2 2с-подібні скроневі кільця 6 6головне очілля — 1 / 2 фр.

Шийні прикарсиШийні гривні 2 5 / 10 фр.

нагрудні прикрасиПрості антропозооморфні фібули — 2Пальчаста фібула — 1двоспіральні підвіски — 3 / 1 фр.нагрудні розподільники — 2

Прикраси рукбраслети 2 4 / 2 фр.



різняться, але це помітно лише при накладанні їх одна на одну тильними сторонами (корзухина 1996, с. 359, табл. 4: 3, 4).

довжина 14,1 см, ширина 8,4 см 1, маса 41,8 та 40,55 гр.

2. мартинівка.№ 1 (рис. 1: 3; 2: 3, 4). Пластина із овальними об-

рисами з одного боку та фігурним вирізом із іншо-го. на пласкій поверхні є три випуклості (діаметром близько 1,0 см і висотою близько 0,2 см), розташо-вані на рівній віддаленості одна від одної, у вигляді рівностороннього трикутника із довжинами сторін 0,34 см. зворотна сторона гладенька, на ній видно три заглиблення, що відповідають випуклостям на лицьовій стороні. з одного краю виріб пом’ятий та переламаний наскрізь.

довжина 16 см 2, ширина 7—8,5 см, товщина 0,5 мм, маса 27,75 гр. Походить із першої колек-ції, що поступила в музей (Приходнюк, Шовкоп-ляс, ольговська, струина 1991, с. 79—80, рис. 1: 8; Pekarskaja, Kidd 1994, S. 53, Taf. 41; корзухина 1996, с. 361, табл. 11: 2).

№ 2 (рис. 1: 4; 2: 5, 6). Пластина з позолотою, сильно погнута та переламана навпіл. складається із плаского жерстяного листа, що по формі нагадує попередній виріб, але обламано зверху, з дещо біль-шим боковим виступом. на його поверхні є три сфе-ричні випуклості, розташовані у вигляді рівносто-роннього трикутника, між ними нанесено трикутну основу, обрамлена великою зерню, до якої прими-кає гроно із маленької зерні. в центрі знаходиться гніздо для каміння циліндричної форми діаметром 5,5 мм. навколо гнізда розташована зернь в один ряд, а від неї відходить три грона зерні. виріб вирі-заний із жесті.

довжина 8,6—9,7 см, ширина 7,6—8,4 см, товщи-на 0,5 мм, маса 29,85 гр. Походить із третьої колек-ції предметів, що поступили на зберігання до музею (Приходнюк, Шовкопляс, ольговська, струина 1991, с. 84, рис. 4: 7; Pekarskaja, Kidd 1994, S. 80, Taf. 421; корзухина 1996, с. 361, табл. 11: 1).

1. дані вказані за роботою с. в. коршенко.2. за даними а. с. Федоровського висота: 15,7 см,

товщина 0,3—0,4 см.

відейко, м. ю. 2009. Україна: від антів до Русі. київ: кріон.

волкайте-куликаускене, р. к. 1986. одежда ли-товцев с древнейших времен до XVII в. в: рабинович, м. г. (ред.). Древняя одежда народов Восточной Ев-ропы (материалы к историко-этнографическому атласу). москва: наука, с. 146-171.

гавритухин, и. о. 1996. датировка днепровских кладов первой группы методом синхронизации с древностями других территорий. в: гавритухин, и. о., обломский, а. м. Гапоновский клад и его культурно-исторический контекст. москва: иа ран, с. 58-95. раннеславянский мир, 3.

гавритухин, и. о., обломский, а. м. 1996. днеп-ровское левобережье на заре средневековья: дина-мика историко-культурных процессов и клады. в: гавритухин, и. о., обломский, а. м. Гапоновский клад и его культурно-исторический контекст. москва: иа ран, с. 140-148. раннеславянский мир, 3.

гимбутас, м. 2004. Славяне. Сыны Перуна. моск-ва: центрполиграф.

гопкало, о. в., тылищак, в. с. 2010. римские им-порты из металла на могильнике чернелив-русский. Germania-Sarmatia, II: сборник научных статей по археологии народов центральной и восточной евро-пы посвященный памяти м. б. Щукина, с. 79-95.

дедюлькин, а. в. 2013. Шлемы серии даховская-мезмай. типология и проблема генезиса. в: воро-шилов, а. н. (ред.). Восточноевропейские древнос-ти. воронеж: научная книга, с. 124-135.

дедюлькин, а. в., зайцев, ю. П. 2016. Эллинис-тический железный шлем из мавзолея неаполя скифского. История и археология Крыма, IV, с. 50-80.

зубар, в. м. 1993. нові знахідки фрагментів рим-ських шоломів у тавриці. археологія, 1, с. 66-70.

казакявичус, в. к. 1988. Оружие балтских пле-мен II—VIII вв. на территории Литвы. вильнюс: мокслас.

казанский, м. м. 1997. оружие киевской куль-туры. в: кирпичников, а. н. (ред.). Памятники старины, концепции, открытия, версии. Памяти Василия Дмитриевича Белецкого (1919—1997). санкт-Петербург; Псков: иимк ран, 1, c. 262-269.

казанский, м. м. 1999. O балтах в лесной зоне россии в эпоху великого переселения народов. архе-ологические вести, 6, c. 404-419.

казанский, м. м. 2008. оружие «западного» и «южного» происхождения в лесной зоне россии и бе-лоруссии в начале средневековья. в: наумов, а. н. (ред.). Лесная и лесостепная зоны Восточной Евро-пы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. тула: куликово поле, 1, с. 304-325.

казанский, м. м. 2011. о славянском панцирном войске (VI—VII вв.). Stratum plus, 5, с. 43-50.

казанский, м. м. 2014. археологическая ситуа-ция в среднем Поднепровье в VII в. в: обломский, а. м. (ред.). Проблемы взаимодействия населения Восточной Европы в эпоху Великого переселения народов. москва: иа ран, с. 138-177. раннеславян-ский мир, 15.

казанский, м. м. 2015. вооружение и конское сна-ряжение славян V—VII вв. Stratum plus, 4, с. 43-95.

казанский, м. м. 2018. Престижные находки и центры власти постгуннского времени в Поднепро-вье. Stratum plus, 4, с. 83-118.

Каталог выставки XI археологического съезда в Киеве (в здании Университета св. Владимира). 1899. киев.

ЛІТЕРАТУРАантонович, в. б. 1895. археологическая карта

Киевской губернии. москва: имао.ахмедов, и. р., биркина, н. а. 2017. Шлемы из

могильника рязано-окских финнов у с. царицыно (предварительное сообщение). в: родинкова, в. е., румянцева, о. с. (ред.). Европа от Латена до Сред-невековья: варварский мир и рождение славянских культур: К 60-летию а. М. Обломского. москва: иа ран, с. 235-248. раннеславянский мир, 19.

березовець, д. т. 1952. дослідження на території Путивльського району сумської області. археологіч-ні пам’ятки УРСР, ііі, с. 242-250

березовець, д. т. 1969. могильники уличів у до-лини р. тясмину. в: бідзіля, в. і. (ред.). Слов’яно-руські старожитності. київ: наукова думка, с. 58-71.

бондар, т. 2013. Проблема реконструкції пластин із малоржавецького та мартинівського скарбів. Се-редньовічні старожитності центрально-Східної європи: Матеріали хіі Міжнародної студентської наукової археологічної конференції (Чернігів, 12—14 квітня 2013 р., с. 23-26.


Дискусії

кашкин, а. в., родинкова, в. е. 2010. Памятники суджанского региона эпохи великого переселения народов. Верхнедонской археологический сборник, 5, с. 80-92.

кован, P. 2005. Римские легионеры, 58 г. до н. э. — 69 г. н. э. москва: астрель.

козак, д. н. 1993. Про військову справу давніх слов’ян (і ст. н. е. — VII ст. н. е.). археологія, 4, с. 32-49.

козак, д. 2000. військова справа давніх герман-ців на землях україни. Військово-історичний аль-манах, 1, с. 90-97.

козак, д. н. 2008. Венеди. київ: іа нану.колиас, т. г. 2012. Византийски оръжия. Принос

към византийското оръжейно изкуство (от негово-то начало края на IV в. — до латинското нашест-вие 1204 г). велико търново: абагар.

корзухина, г. Ф. 1996. клады и случайные на-ходки вещей круга «древностей антов» в среднем Поднепровье. каталог памятников. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, V, с. 352-435, 586-705.

коршенко, с. в. б. р. Мартинівський клад (ма-шинопис). відділ збереження фондів нмву, б. н.

костромичёв, д. а. 2011. римское военное присутс-твие в херсонесе в начале I — первой половине V вв. (по данным археологии). Stratum plus, 4, с. 3-152.

лурье, екатерина. 2009. Шлемы эпохи Меровин-гов: лесной мир и германцы. режим доступу: http://samlib.ru/l/lurxe_e_w/helme.shtml (дата звернення 22 листопада 2018).

магомедов, б. в. 2015. Керамические пряслица черняховской культуры. киев: иа нану.

магомедов, б. в., левада, м. е. 1996. оружие чер-няховской культуры. Материалы по археологии, ис-тории и этнографии Таврии, V, с. 304-323, 558-566.

моора, х. а. 1954. археологические памятники I—V вв. в Прибалтике. Краткие сообщения Инсти-тута истории материальной культуры, 53, с. 3-22.

негин, а. е. 2010. Позднеримские шлемы с про-дольным гребнем. в: Щеглов, о. а. (ред.). Germania-Sarmatia, II: сборник научных статей по археологии народов центральной и восточной европы посвя-щенный памяти м. б. Щукина, с. 343-357.

негин, а. е. 2013. декоративные римские шле-мы. Stratum plus, 4, с. 179-186.

новиченкова, м. в. 2013. к находкам двух нащеч-ников шлемов из святилища у перевала гурзуфское седло. Шестая международная кубанская археоло-гическая конференция, с. 331-313.

обломский, а. м. 2016а. колочинская культура. в: обломский, а. м., исланова, и. в. (ред.). Ранне-средневековые древности лесной зоны Восточной Европы (V—VII вв.). москва: иа ран, с. 10-113. раннеславянский мир, 17.

обломский, а. м., родинкова, в. е. 2014. Этно-культурный перелом в Поднепровье в VII в. н. э. хронология событий. Краткие сообщения Инсти-тута археологии, 235, с. 381-404.

Пекарська, л. в. 1991. Про долю мартинівського скарбу. Український історичний журнал, 6, с. 124-129.

Приймак, в. в., супруненко, о. б. 2005. Малопе-рещепинський «скарб». київ, Полтава: асмі; архео-логія.

Приходнюк, о. м. 1998. Пастирський скарб 1992 року. археологічний літопис Лівобережної Ук-раїни, 1—2, с. 94-99.

Приходнюк, о. м. 2001. Степове населення Ук-раїни та східні слов’яни (друга половина і тис. н. е.). київ; чернівці: Прут.

Приходнюк, о. м. 2005. Пастирське городище. київ; чернівці: зелена буковина.

Приходнюк, о. м., Шовкопляс, а. м., ольговс-кая, с. я., струина, т. а. 1991. мартыновский клад. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврики, іі, с. 72-92.

радюш, о. а. 2012. вооружение III—V вв. н. э. с черняховских поселений курского Посемья. Stratum plus, 4, с. 139-155.

радюш, о. а. 2014. Шлемы эпохи переселения народов из Поднепровья. в: бурцев, и. г. (ред.). Во-инские традиции в археологическом контексте: от позднего латена до позднего средневековья. тула: куликово поле, с. 40-53.

родинкова, в. е. 2012a. новая находка византий-ского серебряного сосуда с клеймом в восточной ев-ропе. Российская археология, 4, с. 151-158.

родинкова, в. е. 2012b. клады «древностей ан-тов» и археологическая ситуация между сеймом и Пслом в конце эпохи великого переселения народов. в: Щеглова, о. а. (ред.). Славяне восточной Европы накануне образования Древнерусского государства. Материалы международной конференции, посвя-щенной 110-летию со дня рождения Ивана Ивано-вича Ляпушкина (1902—1968) 3—5 декабря 2012 г. санкт-Петербург: соло, с. 193-197.

родинкова, в. е. 2014. раннеславянский женский убор римского и раннесредневекового времени (про-блемы изучения источников). Краткие сообщения Института археологии, 233, с. 89-99.

родинкова, р. е. 2015. к проблеме выделения балтских элементов в женском уборе «мартыновско-го» типа. Краткие сообщения Института археоло-гии, 240, с. 91-111.

родинкова, в. е., сапрыкина, и. а. 2015. ранне-средневековые клады суджанщины: новые находки и исследования. в: кудинов, в. а. (ред.). Суджа и суджане в отечественной и зарубежной истории и культуре. курск, с. 39-49.

рыбаков, б. а. 1949. новый суджанский клад антского времени. Краткие сообщения института истории материальной культуры, XXVII, с. 75-90.

рыбаков, б. а. 1953. древности русов. Советская археология, хVII, с. 23-104.

седов, в. в. 1987. балты. в: рыбаков, б. а. (ред.). археология СССР, 17: Финно-угры и балты в эпоху средневековья, 2. москва: наука, с. 354-456.

скиба, а. в. 2015. ремінні оздоби з хацьківсько-го скарбу: реконструкція комплектності та худож-ньо-стилістичні особливості. в: Музейні читання «Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки» (м. Київ, національний музей історії України, Музей істо-ричних коштовностей України, 10—12 листопада 2014 р.). Матеріали конференції. київ, с. 128-143.

скиба, а. в. 2016. Поясні набори геральдичного стилю у слов’ян. київ: іа нану.

скиба, а. в., хардаєв в. м. 2017. Поясні гарнітури з кочівницьких комплексів в колекції музею історич-них коштовностей україни (філіалу національного музею історії україни). в: скиба, а. в., горбаненко, с. а. (ред.). європейська археологія і тисячоліття н. е.: Збірник наукових праць на честь Ліани Ва-силівни Вакуленко. київ: іа нану, с. 221-236.

стасюк, и. в. 2013. новые находки оружия римс-кого времени и эпохи меровингов на северо-западе россии. Stratum plus, 4, с. 133-146.

супруненко, о. б., володарець-урбанович, я. в., Пуголовок, ю. о. 2016. комплекс кола «мартинівки» з Полтави (Полтавський скарб 2014 р.). In Sclavenia terra, 1, с. 91-131.



терпиловский, р. в., жаров, г. в. 2013. метал-лические сосуды мутинского могильника на сейме. Stratum plus, 4, с. 35-41.

терпиловський, р. в., жаров, г. в. 2014. Пробле-ми дослідження пам’яток типу харівка. в: івакін, г. ю. (ред.). Від венедів до Русі. Збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, профе-сора Дениса никодимовича Козака з нагоди його 70-ліття. київ; харків: майдан, с. 45-60.

тиліщак, в. с. 2002. до питання про озброєння і військову справу черняхівського часу. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 8, с. 139-140.

тиліщак, в. с. 2010. знахідки кольчужного пле-тива на чернелево-руському могильнику. археоло-гія і давня історія України, 2, с. 125-131.

тиліщак, в. с. 2011. Про повторне використання фрагментів кольчужного плетива у центральній та східній європі у і тис. археологія, 3, с. 36-42.

тихомиров, н. а. 2008. могильник лебяжье 3 под курском. в: енуков, в. в. (ред.). Славяно-русские древности Днепровского Левобережья: материалы конференции, посвященной 75-летию со дня рожде-ния К. Ф. Сокола. курск: кгу, с. 164-175.

Федоровский, а. с. б. р. «Мартинівка». Опис ре-чей з Мартинівського скарбу VI—VII ст. ст. н. е. на іа нану, ф. № 7, спр. 1.

Шинаков, е. а. 2015. конская упряжь и детали шпангенхельма «темных веков» из брянского Поде-сенья. археологические исследования в Еврорегионе «Днепр» в 2013 г.: научные ежегодник, с. 111-125.

Щеглова, о. а. 1990. о двух группах «древностей антов» в среднем Поднепровье. в: терпиловский, р. в. (ред.). Материалы и исследования по археоло-гии Днепровского Левобережья. курск, с. 162-204.

Kontny, B. 2008. Is there Reliable Archival Data? The problem of Interpretation of an Unusual Specimen from Gurjevsk (Formerly Trausitten) on the Sambian Peninsula. Archaeologia Baltica, 8, р. 58-68.

Dautova-Ruševljan, V., Vujović, M. 2009. Kas-noantički šlem iz Jarka. Novi Sad: Muzej Vojvodine.

Egg, M., Waurick, G. 1990. Helme Antike. Mainz.Feugère, M. 2011. Casques antiques: Les visages

de la guerre, de Mycènes à la fin de l’Empire romain (Nouvelle édition, revue, corrigée et augmentée). Paris, Errance, avril.

Klumbach, v. H. 1974. Römische Helme aus Nieder-germanien. Köln; Bonn: Rheinland. Kunst und Alter-tum am Rhein, 1.

Michelbertas, M. 1978. Antkaklės trimitiniais galais. Vilnius: Mokslas. Lietuvos TSR archeologijos atlasas, IV: I—XIII a. radiniai

Miks, Ch. 2008. Vom Prunkstück zum Altmetall — Ein Depot spätrömischer Helmteile aus Koblenz. Mainz: RGZM, 4: Mosaiksteine.

Onchevska-Todorovska, M. 2009. The Baldenheim type helmet from Scupi. Acta Musei Varnaensis, X, 2, S. 37-46.

Robinson, H. R. 1975. The armour of Imperial Rome. London.

Pekarskaja, L. V., Kidd, D. 1994. Der Silberschatz von Martynovka (Ukraine) aus dem 6. und 7. Jahrhun-dert. Innsbruk.

Sawicka, L. 2006. Lithuanian spiral disks from the Polish perspective. Archaeologia Lituana, 7, s. 31-42.

Sawicka, L., Grižas, G., 2007. Mogiła Wielkoludów... Szwedów czy konfederatów. Cmentarzysko kurhanowe w Pakalniszkach (północna Litwa) w świetle badań Marii Butrymówny w 1897 roku. Wiadomości Archeo-logiczne, LIX, p. 165-202.

Teodor, D. Gh. 1969. Regiunile răsăritene ale României în secolele VI—VII. Memoria antiquitatis (Acta Musei Petrodavensis), I, p. 181-206.

Vaškevičiūtė, I., Baranauskas, J. A. 2008. Galvos dangos ir jos puošybos terminija headdresses and head wear decoration terminology. Lietuvos archeologija, 33, p. 187-202.

Voß, H.-U. 2008. From the Baltic to the Danube: early roman iron age warriors from Hagenow, Meck-lenburg, and their relations with the barbarian and ro-man worlds. Archaeologia Baltica, 8, р. 58-68.

Volkaitė-Kulikauskienė, R. 1959. Senovės lietuvių moterų galvos danga ir jos papuošala. Iš lietuvių kultūros istorijos, II, p. 30-53.

Volkaitė-Kulikauskienė, R. 1997. Senovės Lietuviu drabužiai ir jų papuošalai (I—XVI a.). Vilnius: Lietu-vos istorijos institutas.

Waurick, G. 1990. Helme in Caesars Heer. Mainz.

REfEREnCEsAntonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi

gubernii. Moskva: IMAO.Akhmedov, I. R., Birkina, N. A. 2017. Shlemy iz mogilnika

riazano-okskikh finnov u s. Tsaritsyno (predvaritelnoe soob-shchenie). In: Rodinkova, V. E., Rumiantseva, O. S. (eds.). Ev-ropa ot Latena do Srednevekovia: varvarskii mir i rozhdenie slavianskikh kultur: K 60-letiiu A. M. Oblomskogo. Moskva: IA RAN, s. 235-248. Ranneslavianskii mir, 19.

Berezovets, D. T. 1952. Doslidzhennia na terytorii Puty-vlskoho raionu Sumskoi oblasti. Arkheolohichni pamiatky URSR, III, s. 242-250

Berezovets, D. T. 1969. Mohylnyky ulychiv u dolyny r. Ti-asmynu. In: Bidzilia, V. I. (ed.). Slov’iano-ruski starozhytnosti. Kyiv: Naukova dumka, s. 58-71.

Bondar, T. 2013. Problema rekonstruktsii plastyn iz Malorzhavetskoho ta Martynivskoho skarbiv. Serednovichni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy: Materialy хII Mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolohichnoi konfer-entsii (Chernihiv, 12—14 kvitnia 2013 r.), s. 23-26.

Videiko, M. Yu. 2009. Ukraina: vid antiv do Rusi. Kyiv: Krion.

Volkaite-Kulikauskene, R. K. 1986. Odezhda litovtsev s drevneishikh vremen do XVII v. In: Rabinovich, M. G. (ed.). Drevniaia odezhda narodov Vostochnoi Evropy (materialy k istoriko-etnograficheskomu atlasu). Moskva: Nauka, s. 146-171.

Gavritukhin, I. O. 1996. Datirovka dneprovskikh kladov pervoi gruppy metodom sinkhronizatsii s drevnostiami dru-gikh territorii. In: Gavritukhin, I. O., Oblomskii, A. M. Ga-ponovskii klad i ego kulturno-istoricheskii kontekst. Moskva: IA RAN, s. 58-95. Ranneslavianskii mir, 3.

Gavritukhin, I. O., Oblomskii, A. M. 1996. Dneprovskoe Levoberezhe na zare srednevekovia: dinamika istoriko-kul-turnykh protsessov i klady. In: Gavritukhin, I. O., Oblomskii, A. M. Gaponovskii klad i ego kulturno-istoricheskii kontekst. Moskva: IA RAN, s. 140-148. Ranneslavianskii mir, 3.

Gimbutas, M. 2004. Slaviane. Syny Peruna. Moskva: Tsen-trpolygraf.

Gopkalo, O. V., Tylishchak, V. S. 2010. Rimskie importy iz metalla na mogilnike Cherneliv-Russkii. Germania-Sar-matia, II: Sbornik nauchnykh statei po arkheologii narodov Tsentralnoi i Vostochnoi Evropy posviashchennyi pamiati M. B. Shchukina, s. 79-95.

Dediulkin, A. V. 2013. Shlemy serii Dakhovskaia-Mezmai. Tipologiia i problema genezisa. In: Voroshilov, A. N. (ed.). Vostochnoevropeiskie drevnosti. Voronezh: Nauchnaia kniga, s. 124-135.

Dediulkin, A. V., Zaitsev, Iu. P. 2016. Ellinisticheskii zheleznyi shlem iz mavzoleia Neapolia Skifskogo. Istoriia i arkheologiia Kryma, IV, s. 50-80.

Zubar, V. M. 1993. Novi znakhidky frahmentiv rymskykh sholomiv u Tavrytsi. Arkheolohiia, 1, s. 66-70.

Kazakiavichus, V. K. 1988. Oruzhie baltskikh plemen II—VIII vv. na territorii Litvy. Vilnius: Mokslas.


Дискусії

Kazanskii, M. M. 1997. Oruzhie kievskoi kultury. In: Kirpichnikov, A. N. (ed.). Pamiatniki stariny, kontseptsii, otkrytiia, versii. Pamiati Vasiliia Dmitrievicha Beletskogo (1919—1997). Sankt-Peterburg: IIMK RAN, Pskov, 1, s. 262-269.

Kazanskii, M. M. 1999. O baltakh v lesnoi zone Rossii v epokhu Velikogo pereseleniia narodov. Arkheologicheskie ves-ti, 6, c. 404-419.

Kazanskii, M. M. 2008. Oruzhie «zapadnogo» i «iuzhnogo» proiskhozhdeniia v lesnoi zone Rossii i Belorussii v nachale srednevekovia. In: Naumov, A. N. (ed.). Lesnaia i lesostepnaia zony Vostochnoi Evropy v epokhi rimskikh vliianii i Velikogo pereseleniia narodov. Tula: Kulikovo pole, 1, s. 304-325.

Kazanskii, M. M. 2011. O slavianskom pantsyrnom voiske (VI—VII vv.). Stratum plus, 5, s. 43-50.

Kazanskii, M. M. 2014. Arkheologicheskaia situatsiia v Srednem Podneprove v VII v. In: Oblomskii, A. M. (ed.). Prob-lemy vzaimodeistviia naseleniia Vostochnoi Evropy v epokhu Velikogo pereseleniia narodov. Moskva: IA RAN, s. 138-177. Ranneslavianskii mir, 15.

Kazanskii, M. M. 2015. Vooruzhenie i konskoe snari-azhenie slavian V—VII vv. Stratum plus, 4, s. 43-95.

Kazanskii, M. M. 2018. Prestizhnye nakhodki i tsentry vlasti postgunnskogo vremeni v Podneprove. Stratum plus, 4, s. 83-118.

Katalog vystavki XI Arkheologicheskogo sieezda v Kieve (v zdanii Universiteta sv. Vladimira). 1899. Kiev.

Kashkin, A. V., Rodinkova, V. E. 2010. Pamiatniki sudzhanskogo regiona epokhi Velikogo pereseleniia narodov. Verkhnedonskoi arkheologicheskii sbornik, 5, s. 80-92.

Kovan, P. 2005. Rimskie legionery, 58 g. do n. e. — 69 g. n. e. Moskva: Astrel.

Kozak, D. N. 1993. Pro viiskovu spravu davnikh slov’ian (I st. n. e. — VII st. n. e.). Arkheolohiia, 4, s. 32-49.

Kozak, D. 2000. Viiskova sprava Davnikh hermantsiv na zemliakh Ukrainy. Viiskovo-istorychnyi almanakh, 1, s. 90-97.

Kozak, D. N. 2008. Venedy. Kyiv: IA NANU.Kolias, T. G. 2012. Vizantiyski orazhia. Prinos kam vi-

zantiyskoto orazheyno izkustvo (ot negovoto nachalo kraya na IV v. — do latinskoto nashestvie 1204 g). Veliko Tarnovo: Abagar.

Korzukhina, G. F. 1996. Klady i sluchainye nakhodki vesh-chei kruga «drevnostei antov» v Srednem Podneprove. Kata-log pamiatnikov. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, V, s. 352-435, 586-705.

Korshenko, S. V. b. r. Martynivskyi klad (mashynopys). Viddil zberezhennia fondiv NMVU, b. n.

Kostromichev, D. A. 2011. Rimskoe voennoe prisutstvie v Khersonese v nachale I — pervoi polovine V vv. (po dannym arkheologii). Stratum plus, 4, s. 3-152.

Lure, Ekaterina. 2009. Shlemy epokhi Merovingov: lesnoi mir i germantsy. Rezhim dostupu: http://samlib.ru/l/lurxe_e_w/helme.shtml (Data zvernennia 22 listopada 2018).

Magomedov, B. V. 2015. Keramicheskie priaslitsa chernia-khovskoi kultury. Kiev: IA NANU.

Magomedov, B. V., Levada, M. E. 1996. Oruzhie chernia-khovskoi kultury. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, V, s. 304-323, 558-566.

Moora, Kh. A. 1954. Arkheologicheskie pamiatniki I—V vv. v Pribaltike. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii material-noi kultury, 53, s. 3-22.

Negin, A. E. 2010. Pozdnerimskie shlemy s prodolnym grebnem. Germania-Sarmatia, II: Sbornik nauchnykh statei po arkheologii narodov Tsentralnoi i Vostochnoi Evropy posvi-ashchennyi pamiati M. B. Shchukina, s. 343-357.

Negin, A. E. 2013. Dekorativnye rimskie shlemy. Stratum plus, 4, s. 179-186.

Novichenkova, M. V. 2013. K nakhodkam dvukh nash-chechnikov shlemov iz sviatilishcha u perevala Gurzufskoe Sedlo. Shestaia mezhdunarodnaia kubanskaia arkheolog-icheskaia konferentsiia, s. 331-313.

Oblomskii, A. M. 2016a. Kolochinskaia kultura. In: Oblom-skii, A. M., Islanova, I. V. (ed.). Rannesrednevekovye drevnosti lesnoi zony Vostochnoi Evropy (V—VII vv.). Moskva: IA RAN, s. 10-113. Ranneslavianskii mir, 17.

Oblomskii, A. M., Rodinkova, V. E. 2014. Etnokulturnyi perelom v Podneprove v VII v. n. e. Khronologiia sobytii. Krat-kie soobshcheniia Instituta arkheologii, 235, s. 381-404.

Pekarska, L. V. 1991. Pro doliu Martynivskoho skarbu. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 6, s. 124-129.

Pryimak, V. V., Suprunenko, O. B. 2005. Malopereshchep-ynskyi «skarb». Kyiv, Poltava: ASMI; Arkheolohiia.

Prykhodniuk, O. M. 1998. Pastyrskyi skarb 1992 roku. Arkheolohichnyi litopys Livoberezhnoi Ukrainy, 1—2, s. 94-99.

Prykhodniuk, O. M. 2001. Stepove naselennia Ukrainy ta skhidni slov’iany (druha polovyna I tys. n. e.). Kyiv; Chernivt-si: Prut.

Prykhodniuk, O. M. 2005. Pastyrske horodyshche. Kyiv; Chernivtsi: Zelena Bukovyna.

Prikhodniuk, O. M., Shovkoplias, A. M., Olgovskaia, S. Ia., Struina, T. A. 1991. Martynovskii klad. Materialy po arkhe-ologii, istorii i etnografii Tavriki, іі, s. 72-92.

Radiush, O. A. 2012. Vooruzhenie III—V vv. n. e. s cher-niakhovskikh poselenii Kurskogo Posemia. Stratum plus, 4, s. 139-155.

Radiush, O. A. 2014. Shlemy epokhi pereseleniia narodov iz Podneprovia. In: Burczev, I. G. (ed.). Voinskie traditsii v arkheologicheskom kontekste: ot pozdnego latena do pozdnego srednevekovia. Tula: Kulikovo pole, s. 40-53.

Rodinkova, V. E. 2012a. Novaia nakhodka vizantiiskogo serebrianogo sosuda s kleimom v Vostochnoi Evrope. Rossi-iskaia arkheologiia, 4, s. 151-158.

Rodinkova, V. E. 2012b. Klady «drevnostei antov» i arkhe-ologicheskaia situatsiia mezhdu Seimom i Pslom v kontse epokhi Velikogo pereseleniia narodov. In: Shcheglova, O. A. (ed.). Slaviane vostochnoi Evropy nakanune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva. Materialy mezhdunarodnoi kon-ferentsii, posviashchennoi 110-letiiu so dnia rozhdeniia Ivana Ivanovicha Liapushkina (1902—1968) 3—5 dekabria 2012 g. Sankt-Peterburg: Solo, s. 193-197.

Rodinkova, V. E. 2014. Ranneslavianskii zhenskii ubor rimskogo i rannesrednevekovogo vremeni (problemy izuche-niia istochnikov). Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 233, s. 89-99.

Rodinkova, R. E. 2015. K probleme vydeleniia baltskikh elementov v zhenskom ubore «Martynovskogo» tipu. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 240, s. 91-111.

Rodinkova, V. E., Saprykina, I. A. 2015. Rannesredneve-kovye klady Sudzhanshchiny: novye nakhodki i issledovaniia. In: Kudinov, V. A. (ed.). Sudzha i sudzhane v otechestvennoi i zarubezhnoi istorii i kulture: sbornik statei i materialov. Kursk, s. 39-49.

Rybakov, B. A. 1949. Novyi Sudzhanskii klad antskogo vremeni. Kratkie soobshcheniia instituta istorii materialnoi kultury, XXVII, s. 75-90.

Rybakov, B. A. 1953. Drevnosti rusov. Sovetskaia arkhe-ologiia, хVII, s. 23-104.

Sedov, V. V. 1987. Balty. In: Rybakov, B. A. (ed.). Arkhe-ologiia SSSR, 17: Finno-ugry i balty v epokhu srednevekovia, 2. Moskva, Nauka, s. 354-456.

Skyba, A. V. 2015. Reminni ozdoby z Khatskivskoho skar-bu: rekonstruktsiia komplektnosti ta khudozhno-stylistychni osoblyvosti. In: Muzeini chytannia «Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky» (m. Kyiv, Natsionalnyi muzei istorii Ukrainy, Muzei istorychnykh koshtovnostei Ukrainy, 10—12 lystopada 2014 r.). Materialy konferentsii. Kyiv, s. 128-143.

Skyba, A. V. 2016. Poiasni nabory heraldychnoho styliu u slov’ian. Kyiv: IA NANU.

Skyba, A. V., Khardaiev V. M. 2017. Poiasni harnitury z kochivnytskykh kompleksiv v kolektsii Muzeiu istorychnykh koshtovnostei Ukrainy (filialu Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy). In: Skyba, A. V., Horbanenko, S. A. (eds.). Yevro-peiska arkheolohiia I tysiacholittia n. e.: Zbirnyk naukovykh prats na chest Liany Vasylivny Vakulenko. Kyiv: IA NANU, s. 221-236.

Stasiuk, I. V. 2013. Novye nakhodki oruzhiia rimskogo vremeni i epokhi Merovingov na severo-zapade Rossii. Stra-tum plus, 4, s. 133-146.

Suprunenko, O. B., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Puholo-vok, Yu. O. 2016. Kompleks kola «Martynivky» z Poltavy (Poltavskyi skarb 2014 r.). In Sclavenia terra, 1, s. 91-131.

Terpilovskii, R. V., Zharov, G. V. 2013. Metallicheskie sosudy Mutinskogo mogilnika na Seime. Stratum plus, 4, s. 35-41.

Terpylovskyi, R. V., Zharov, H. V. 2014. Problemy doslidzhennia pam’iatok typu Kharivka. In: Ivakin, H. Yu.



(ed.). Vid venediv do Rusi. Zbirka naukovykh prats na poshanu doktora istorychnykh nauk, profesora Denysa Nykodymovycha Kozaka z nahody yoho 70-littia. Kyiv; Kharkiv: Maidan, s. 45-60.

Tylishchak, V. S. 2002. Do pytannia pro ozbroiennia i viisk-ovu spravu cherniakhivskoho chasu. Materialy i doslidzhen-nia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 8, s. 139-140.

Tylishchak, V. S. 2010. Znakhidky kolchuzhnoho pletyva na Chernelevo-Ruskomu mohylnyku. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2, s. 125-131.

Tylishchak, V. S. 2011. Pro povtorne vykorystannia frah-mentiv kolchuzhnoho pletyva u Tsentralnii ta Skhidnii Yev-ropi u I tys. Arkheolohiia, 3, s. 36-42.

Tikhomirov, N. A. 2008. Mogilnik Lebiazhe 3 pod Kur-skom. In: Enukov, V. V. (ed.). Slaviano-russkie drevnosti Dne-provskogo Levoberezhia: materialy konferentsii, posviashchen-noi 75-letiiu so dnia rozhdeniia K. F. Sokola. Kursk: KGU, s. 164-175.

Fedorovskyi, A. S. b. r. «Martynivka». Opys rechei z Mar-tynivskoho skarbu VI—VII st. st. n. e. NA IA NANU, f. N 7, spr. 1.

Shinakov, E. A. 2015. Konskaia upriazhi i detali shpan-genkhelma «temnykh vekov» iz Brianskogo Podesenia. Arkhe-ologicheskie issledovaniia v Evroregione «Dnepr» v 2013 g.: Nauchnye ezhegodnik, s. 111-125.

Shcheglova, O. A. 1990. O dvukh gruppakh «drevnostei antov» v srednem Podneprove. In: Terpilovskii, R. V. (ed.). Materialy i issledovaniia po arkheologii Dneprovskogo Lev-oberezhia. Kursk, s. 162-204.

Kontny, B. 2008. Is there Reliable Archival Data? The problem of Interpretation of an Unusual Specimen from Gur-jevsk (Formerly Trausitten) on the Sambian Peninsula. Ar-chaeologia Baltica, 8, р. 58-68.

Dautova-Ruševljan, V., Vujović, M. 2009. Kasnoantički šlem iz Jarka. Novi Sad: Muzej Vojvodine.

Egg, M., Waurick, G. 1990. Helme Antike. Mainz.Feugère, M. 2011. Casques antiques: Les visages de la

guerre, de Mycènes à la fin de l’Empire romain (Nouvelle édi-tion, revue, corrigée et augmentée). Paris, Errance, avril.

Klumbach, v. H. 1974. Römische Helme aus Niedergerman-ien. Köln; Bonn: Rheinland. Kunst und Altertum am Rhein, 1.

Michelbertas, M. 1978. Antkaklės trimitiniais galais. Vil-nius: Mokslas. Lietuvos TSR archeologijos atlasas, IV: I—XI-II a. radiniai

Miks, Ch. 2008. Vom Prunkstück zum Altmetall — Ein Depot spätrömischer Helmteile aus Koblenz. Mainz: RGZM, 4: Mosaiksteine.

Onchevska-Todorovska, M. 2009. The Baldenheim type helmet from Scupi. Acta Musei Varnaensis, X, 2, с. 37-46.

Robinson, H. R. 1975. The armour of Imperial Rome. Lon-don.

Pekarskaja, L. V., Kidd, D. 1994. Der Silberschatz von Martynovka (Ukraine) aus dem 6. und 7. Jahrhundert. Inns-bruk.

Sawicka, L. 2006. Lithuanian spiral disks from the Polish perspective. Archaeologia Lituana, 7, s. 31-42.

Sawicka, L., Grižas, G., 2007. Mogiła Wielkoludów... Szwedów czy konfederatów. Cmentarzysko kurhanowe w Pakalniszkach (północna Litwa) w świetle badań Marii Bu-trymówny w 1897 roku. Wiadomości Archeologiczne, LIX, p. 165-202.

Teodor, D. Gh. 1969. Regiunile răsăritene ale României în secolele VI—VII. Memoria antiquitatis (Acta Musei Petrodav-ensis), I, p. 181-206.

Vaškevičiūtė, I., Baranauskas, J. A. 2008. Galvos dangos ir jos puošybos terminija headdresses and head wear decoration terminology. Lietuvos archeologija, 33, p. 187-202.

Voß, H.-U. 2008. From the Baltic to the Danube: early ro-man iron age warriors from Hagenow, Mecklenburg, and their relations with the barbarian and roman worlds. Archaeologia Baltica, 8, р. 58-68.

Volkaitė-Kulikauskienė, R. 1959. Senovės lietuvių moterų galvos danga ir jos papuošala. Iš lietuvių kultūros istorijos, II, p. 30-53.

Volkaitė-Kulikauskienė, R. 1997. Senovės Lietuviu drabužiai ir jų papuošalai (I—XVI a.). Vilnius: Lietuvos is-torijos institutas.

Waurick, G. 1990. Helme in Caesars Heer. Mainz.

Ia. V. Volodarets-Urbanovich

aBout onE typE of jEwElry of thE hEad of thE slavs: on thE matErials of malyi rzhavEts

and martynivKa trEasurEsThe article analyses «bobo-similar» plates jewelry

from Malyi Rzhavets and Martynivka — four speci-mens. In 1889 near the village Malyi Rzhavets was found a small treasure of women’s jewelry. In 1907, in the village Martynivka was found another treasure that included the women’s and men’s jewelry and Byzantine wares. Both complexes belong to the treasure of «Mar-tynivka» type or the first chronological hoard-group by O. A. Shcheglova. One can assume the interpretation of these products as large temple ornament or decoration of scythe. Quite similar (though not entirely similar) bronze ware — lamellar temporal rings — are known in the antiquities of Roman times in Central Lithua-nia. The chronology of these jewelry — the phase B2 or B2 / C1 — 100—230 аD. Finds from Central Lithuania and treasures from Malyi Rzhavets and Martynivka differ in some design features, ornamental motifs and sizes. This can explain the chronological difference.

Key word: the first chronological hoard-group by O. A. Shcheglova, treasure of Martynivka type, «Antes antiquities», early Middle Ages, V—VII cc., jewelry of the head.


ВОЛОДАРЕЦь-УРбАНОВич Ярослав Воло-димирович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, інституту археології нан україни, пр. героїв сталінграда 12, київ, 04210, україна, [email protected] iaroslav v., Can-didate of Sciences in History, Researcher, Institute of Archaeology, NAS of Ukraine, 12, Pr. Geroev Stalin-grada, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: 902.3

О. В. Манігда, В. а. Гнера

пЕРЕВАГи ВиКОРисТАННЯ ГЕОІНФОРМАЦІЙНих ТЕхНОЛОГІЙ пРи ФІКсАЦІї АРхЕОЛОГІчНих Об’єКТІВ

АРхЕОЛОГІЯ І пРиРОДНичІ НАУКи

У статті пропонуються приклади фіксації ар-хеологічних об’єктів за допомогою геоінформацій-них технологій. Розкриваються основні переваги застосування цих методів, напрацьовані у резуль-таті кількарічної роботи співробітниками архі-тектурно-археологічної експедиції іа нан Украї-ни на археологічних пам’ятках в умовах міста та польових досліджень. Запропоновано ефективний покроковий алгоритм фіксації із застосуванням найбільш доцільних методів.

ключові слова: фіксація, археологічні ГіС, низь-ковисотна аерофотозйомка, геофізичні досліджен-ня, моделювання, моніторинг.

Вступ. напрацювання алгоритмів фіксації археологічних об’єктів в умовах, коли здійс-нюються широкомасштабні роботи є нагаль-ною необхідністю. особливо, коли фіксація здійснюється різними спеціалістами, різними способами та у різний час. у такому випадку, розуміння кроків фіксації інших спеціалістів, вироблення спільних маркерів при фіксації та послідовності операцій є чинником успішного виконання поставленого завдання.

постановка проблеми. Проведення архе-ологічних досліджень в умовах сучасного міста спонукає до швидких темпів робіт і основним завданням при цьому є забезпечення якості та повноти фіксації об’єктів дослідження. з огля-ду на це максимально застосовуються можли-вості сучасних геоінформаційних технологій, низьковисотної аерофотозйомки та програмно-го забезпечення, здатного реалістично та без похибок створити та аналізувати модель архео-логічних об’єктів, пам’яток тощо. для удоскона-лення професійних навичок та освоєння нових можливостей у професії співробітники експе-

диції постійно ставлять перед собою завдання вивчення новітніх методик ведення дослід-жень, опановування сучасними технологіями. об’єм знань у науці збільшується настільки стрімко, що якісні комплексні дослідження можливі лише за умови професійної командної роботи.

у процесі роботи архітектурно-археологіч-ної експедиції (аае) іа нан україни на різ-них об’єктах у києві протягом 2014—2017 рр. співробітники напрацювали певний алгоритм послідовності фіксації, за яким, кожен учасник команди знає і розуміє специфіку роботи своїх колег і здійснює свою частину роботи таким чи-ном, щоб у подальшому його результати можна було якісно поєднати з результатами роботи інших членів команди. необхідна умова при цьому — створення єдиної системи координат для роботи різних спеціалістів, так званих спільних маркерів фіксації, для можливості поєднання результатів тахеометричної зйомки, низьковисотної аерофотозйомки, фотограммет-рії, ручних креслень стратиграфій, перетинів, особливостей об’єктів тощо.

основна перевага такого способу ведення фіксації полягає у тому, що при виконанні усіх основних кроків на кожному з етапів робота може бути завершена по-перше, уже в каме-ральних умовах, а не безпосередньо на місці. і, по-друге, доведення креслень, поєднання різ-них типів планів може бути здійснене іншим співробітником за умови знання ним алгорит-му фіксації та володіння певними навичками.

переваги використання геоінформацій-них систем. запропоновані авторами варіан-ти використання геоінформаційних технологій саме для фіксації об’єктів засновані виключно на власному досвіді і не претендують на єди-© о. в. манігда, в. а. гнера, 2019


Манігда, О. В., Гнера, В. а. Переваги використання геоінформаційних технологій...

но можливий або правильний підхід. з нашого боку, це лише спосіб запропонувати колегам зручний багатофункціональний інструмент для вирішення багатьох прикладних та дослід-ницьких завдань в археології. цілком зрозумі-ло, що традиційні методи фіксації за допомо-гою оптичних геодезичних приладів, ручних креслень та фото фіксації не втрачають своєї актуальності і зберігають максимально можли-ву повноту та точність інформації.

серед основних переваг, відзначених у про-цесі археологічних досліджень в умовах міста та польових робіт відзначимо такі: 1) точність у складних умовах фіксації; 2) універсальність системи координат для фіксації; 3) універ-сальний формат створених креслень об’єктів; 4) можливість реконструкції пам’ятки на ос-нові об’єктів зафіксованих на кресленнях попе-редніх досліджень; 5) створення топографічної основи для подальших аналітичних дослід-жень; 6) поєднання в одній моделі різного типу інформації на основі зафіксованих об’єктів; 7) приєднання атрибутивних даних (бази да-них) до зафіксованих об’єктів.

Точність у складних умовах фіксації. в умо-вах міста такими умовами можуть бути погано освітлені, з важким доступом частини будівель всередині яких є необхідність провести спос-тереження або шурфування. будівельні кот-ловани, глибина та контури яких швидко змі-нюються, впливаючи на площу археологічних досліджень. великі будівельні майданчики площею більше 3 га на яких фіксація об’єктів здійснюється на багатьох ділянках будівниц-тва одночасно (рис. 1: а). в польових умовах, це — сильно заліснені ділянки укріплень горо-дищ, насипів курганів, площ пам’яток, значні відстані між типами пам’яток одного археоло-гічного комплексу, які знаходяться на площі понад 100 га тощо. у таких випадках тради-ційна фіксація за допомогою оптичного нівелі-ра, рулетки та ручного креслення не просто ускладнена, а часто й неможлива. Проте, ви-конати такі завдання за допомогою тахеомет-ричної фіксації цілком можливо. При цьому забезпечується якість і точність зйомки навіть на значних відстанях, пов’язуються в одну сис-тему зафіксовані на різних ділянках об’єкти, заощаджується час роботи. Прикладом, який ілюструє незаперечну перевагу використан-ня гіс технологій у польових умовах в сильно залісненій місцевості і одночасно на значній території є роботи, проведені співробітниками аае на території Шестовицького археологіч-ного комплексу на чернігівщині у 2017 р. (кер. експедиції — канд. іст. наук в. м. скороход). Протягом дев’яти днів проводилася топогра-фічна зйомка, що включила до свого складу територію городища, посада, шість курганних груп, розташованих на площі 97 га. додатково було зафіксовано інфраструктуру, гідрографію для створення основи археологічної гіс «Шес-

товицький археологічний комплекс» (рис. 1: б, в). (скороход та ін. 2017a, скороход та ін. 2017b).

Універсальність системи координат для фіксації. створення єдиної системи координат для фіксації на об’єкті є одночасно перевагою і нагальною необхідністю. саме завдяки вико-нанню цього кроку забезпечується можливість у подальшому поєднувати результати робіт різних спеціалістів. окрім того, забезпечуєть-ся непорушність координатної мережі та мож-ливість її постійного доповнення (рис. 2: а). у переважній більшості випадків у роботі аае опорна мережа реперів зйомки здійснюється тахеометристом відповідно до потреб дослід-ження і стає спільними маркерами, які вико-ристовуються при аерофотозйомці, фотограм-метрії, дослідженнях спеціалістів з палінології, антракології, антропології тощо, які фіксують результати своїх досліджень разом із найбли-жчими до об’єкту реперами мережі. у подаль-шому ці результати поєднується за спільними маркерами як растрові та векторні зображення у процесі створення археологічної геоінформа-ційної системи об’єкту, а інформація про деталі досліджень спеціалістів заноситься в атрибу-тивну таблицю даних, яка відповідає певним об’єктам.

Універсальний формат створених креслень об’єктів. надзвичайно важлива і корисна фун-кція в умовах сучасних можливостей обміну даними між різними фахівцями, які працюють разом з археологами. використовуючи растрові та векторні формати даних які пропонує гіс ви маєте можливість отримувати та ділитися результатами з інженерами, будівельниками, геофізиками, географами, ґрунтознавцями та іншими спеціалістами, які працюють разом з вами на пам’ятці. загалом прагнення до уні-версалізації форматів даних та створення ре-сурсів відкритих даних, які можуть викорис-товуватися у різних галузях є дуже корисним для археологів. з таких ресурсів ми можемо от-римати інформацію щодо кадастрових номерів ділянок, висотні дані, сучасні адміністративні, ґрунтові, ландшафтні карти тощо (Публічна… 2018; ESRI… 2018; NASA… 2018).

Можливість реконструкції пам’ятки на основі об’єктів зафіксованих на кресленнях попередніх досліджень. таку перевагу дослід-ники можуть реалізувати використовуючи на-працювання колег, які проводили археологічні роботи на пам’ятці багато років тому, коли ві-зуалізація реалістичної моделі та відтворення пам’ятки в об’ємі було ускладнене. за умови на-явності детальних креслень та профілів об’єкту дослідник сьогодні може відтворити вигляд пам’ятки (городища, житла, кургану, святили-ща тощо), такою, якою вона була створена та функціонувала у давні часи. Прикладом такої реконструкції може бути складна структура об’єкту, розкопаного у 2004 р. експедицією під


археологія і природничі науки

Рис

. 1.

звед

ений

пл

ан

пров

еден

ня

архе

олог

ічни

х до

-сл

ідж

ень

у зо

ні б

удів

-ни

цтва

. Ф

еоф

анія

, ро

-бо

ти а

ае 2

016—

2017

р.,

авто

р зв

еден

ого

план

у —

м.

н. с

. іва

н зо

ценк

о (а

); пр

и -кл

ад п

рове

денн

я топ

огра

фіч

ної

зйом

ки

архе

олог

ічни

х об

’єкті

в,

розм

іщен

их

на

знач

ній

тери

то-

рії —

97

га (

б) т

а в

умов

ах с

ильн

ої

залі

снен

ості

(в)

в м

ежах

Шес

тови

ць-

кого

арх

еоло

гічн

ого

комп

лекс

у



керівництвом ю. в. болтрика у м. кропивни-цький (тоді кіровоград) (болтрик, николова 2004). мова йде про споруду, що двічі зміню-вала своє призначення. дослідники припуска-ють, що спочатку вона існувала як святилище і мала дводольну структуру, а пізніше, над нею було насипано цілісний курган з багатьма по-хованнями. завдяки дуже детальній фіксації, кресленням планів та багатьох профілів на кожному з етапів дослідження, створених канд. іст. наук с. м. разумовим, пізніше з’явилася можливість реконструювати етапи функціону-вання цієї унікальної пам’ятки (рис. 2: б—г).

Створення топографічної основи для по-дальших аналітичних досліджень. незамінна можливість для просторових археологічних досліджень. незалежно від того, чи планує ар-хеолог проведення широкомасштабних робіт на пам’ятці, чи підготовку інформації для

взяття пам’ятки на облік органами охорони культурної спадщини (обміри, винос території пам’ятки та охоронної зони в натуру тощо), чи проведення шурфування — створення топог-рафічної основи невід’ємна умова фахового підходу до проведення робіт. якісно складений топографічний план є основою для поєднання результатів досліджень попередніх і подаль-ших робіт, реконструкції реалістичної моделі пам’ятки, мікрорельєфу, джерелом точних вимірів конструкцій та особливостей пам’ятки та моніторингу її сучасного стану.

Прикладом, який поєднує усі перераховані вище обставини є результат робіт, проведених співробітниками аае у липні 2017 р. на горо-дищі лисуха, у канівському Подніпров’ї. Перед геодезистами стояло завдання не лише створи-ти топографічний план городища, а й поєдна-ти результати фіксації об’єктів, досліджених у

Рис. 2. Приклад створеної мережі реперів та коор-динати для зйомки топографії городища лисуха, канівська археологічна експедиція (кер. — канд. іст. наук ю. в. болтрик), роботи аае 2017 р. (а); ре-конструкція об’єкту на основі креслень попередніх років: план (б) та об’ємні реконструкції об’єкту (в, г)



різні роки різними дослідниками. особливістю фіксації на цій пам’ятці є помітно пошкодже-ний рельєф пам’ятки, який був істотно зни-щений під час будівництва канівського водо-сховища. Фіксація сучасного стану пам’ятки, яка продовжує знаходитись у зоні активного антропогенного впливу нагально необхідна для проведення рятівних досліджень (рис. 3: а) (манігда, Пробийголова, очеретний 2017, с. 293—300).

Поєднання в одній моделі різного типу ін-формації на основі зафіксованих об’єктів. Піс-ля того, як усі попередні кроки фіксації інфор-мації на пам’ятці уже здійснені усією командою фахівців, постає необхідність поєднання ре-зультатів їхніх досліджень. інструменти гіс надають досліднику таку можливість у повній мірі, дозволяючи створити реалістичну модель, яка аналізує об’єкт / пам’ятку з різних сторін. глибина аналізу при цьому обмежена лише су-мою знань, отриманих дослідниками при вив-ченні пам’ятки (рис. 3: б). найчастіше, основу археологічних гіс становлять такі векторні, растрові та табличні шари інформації: мережа реперів, картографічні основи, геодезична ме-режа точки GPS фіксації, ізолінії, гідрографія, інфраструктура, фотограмметричні плани, мо-делі (результати низьковисотної аерофотозйом-ки та ручної фотозйомки), модель рельєфу, гра-фічні плани, геофізичні поверхні, аналітичні поверхні (результати дослідження ґрунтів, палінології тощо), атрибутивні дані пов’язані з розташуванням індивідуальних знахідок, ар-хеозоологією, археоантропологією тощо.

у процесі роботи аае на різних об’єктах участь запрошених фахівців у суміжних галу-зях визначається доцільністю їхньої роботи у дослідженні кожного конкретного об’єкту. При широкомасштабних планових польових робо-тах ми намагаємося залучити до досліджен-ня якомога більшу кількість спеціалістів, які розкриють життя давнього населення у повній мірі.

в умовах міста для фіксації об’єктів різного ступеню дослідження ми найчастіше викорис-товуємо обов’язковий алгоритм фіксації, який складається переважно з тахеометричної зйом-ки, низьковисотної аерофотозйомки, ручної фо-тозйомки, ручних креслень (за необхідності), археоботанічних, археозоологічних, археоант-ропологічних та антракологічних досліджень (за необхідності).

окрім тахеометричної фіксації, іншим обов’язковим елементом фіксації об’єктів є низьковисотна аерофотозйомка, яка супровод-жує усі без винятку дослідження, які ведуться аае. на сьогоднішній день фахівці експедиції активно застосовують квадрокоптери DJI для отримання високоякісних аерофотознімків для вирішення широкого кола наукових завдань в рамках археологічних досліджень (гнера 2017a, с. 52—60). спираючись на отриману практику

використання квадрокоптера DJI Phantom 3 Professional (DJI Phantom 3 Professional 2018), сформувались завдання, що виконуються під час аерофотозйомки:• оперативна аерофотозйомка великих і ма-

лих площ;• проведення планової та перспективної аеро-

фотозйомки;• фото і відео обліт навколо об’єкта, території

(360°), запис популяризаційних відео сю-жетів;

• створення за допомогою програмного забез-печення ортофотопокриття території;

• формування ортофотоплану (фотографічний план місцевості на точній геодезичній ос-нові);

• аерофотознімки — основа для археологічної та охоронної документації.аерофотозйомка стає першочерговим засо-

бом дистанційних досліджень та необхідним інструментом просторового аналізу археологіч-ної інформації. аерофотозйомка, за допомогою квадрокоптера, використовується протягом усіх етапів ведення археологічного дослідження: на початку вона значно прискорює процес обсте-ження археологічного об’єкту; в ході досліджен-ня допомагає у визначенні структури та плану-ванні подальших розкопок; на фінальній стадії археологічного вивчення виконується аерофо-тограмметрична зйомка для побудови цифро-вих моделей об’єкту та його елементів. знімки з повітря доповнюються знімками та вимірю-ваннями з землі, що дає комплексне уявлення про вигляд і структуру пам’ятки. до того ж, у процесі археологічного дослідження завдяки аерофотозйомці постійно фіксується сам об’єкт та його стадії дослідження, що значно підсилює інформаційну складову польової документації.

Польова аерофотозйомка заснована на пос-лідовності, яка може бути виражена в такий спосіб: спостереження → інтерпретація → вимір → запис → аналіз. низьковисотна аеро-фотозйомка, це — оперативна аерофотозйомка великих і малих площ. зйомка проводиться з малих висот 5—20 м, де фіксуються елементи об’єкту з дрібними деталями. наступні знім-ки виконуються з висоти 20—100 м, де охоп-люється, у більшості випадків, вся площа до-слідження (розкопу), завдяки чому отримуємо можливість для аналізу об’єкта в цілому (гнера 2015, с. 247—255). на кінцевому етапі зйомки знімки робляться з максимально можливих ви-сот (для різних моделей квадрокоптерів влас-тива різна максимальна висота, також висота залежить від польотних умов розташування археологічного об’єкту) 100—500 м, де є мож-ливість побачити весь об’єкт з середовищем яке його оточує та ландшафтом.

за допомогою регулярної низьковисотної ае-рофотозйомки пам’ятки, здійснюється постійний моніторинг її стану. крім того аерофотозйомка проводиться в двох режимах — плановому (ор-



Рис

. 3. с

твор

ення

топ

огра

фіч

ної о

снов

и дл

я го

роди

ща

лис

уха,

поє

днан

ня п

лані

в ар

хеол

огіч

них

робі

т та

ф

отог

рамм

ет-

рії р

озко

пів

в од

ній

моде

лі (а

); пр

икла

д по

єдна

ння

резу

льта

тів

топо

граф

ічно

ї зй

омки

та

геоф

ізич

них

досл

ідж

ень

з ме

-то

ю в

иявл

ення

ймо

вірн

ого

місц

я ро

зта-

шув

ання

об’є

кту

(б)



тогональна проекція) та перспективному(аксонометрична проекція). При плановому режимі знімки робляться вертикально вниз з постій-ної заданої висоти, забезпечуючи рівномірне покриття території, над якою проходить поль-отний маршрут (рис. 4). Перспективний режим дозволяє фіксувати загальні види об’єктів, що знімаються, в тому числі панорамні, здійснюю-чи обліт по певній траєкторії зі зміною висоти та віддаленням.

така аерофотозйомка особливо корисна для досліджень пам’яток, як невеликих за роз-міром, так і для цілих комплексів, що займа-ють значну площу. аерофотозйомка дозоляє от-римати високоякісне зображення пам’ятки під різними кутами, а також зафіксувати елемен-ти архітектурно-археологічних об’єктів, важ-кодоступних для традиційної наземної зйомки (напр., верхніх частин фасадів). для більш по-казового представлення пам’ятки виконується фото і відео обліт навколо об’єкта, території (360°) (рис. 5: а).

застосування аерофото- та відеозйомки є прогресивним напрямком у популяризації культурної спадщини та демонстрації: пам’я-ток археології (поселення, городища, оборонні споруди, могильники, некрополі та ін.); пам’я-ток архітектури та містобудування (житлові та господарські будівлі, об’єкти інфраструктури, історична забудова вулиць та ін.). до того ж, створення ситуативної візуалізації давнього го-родища, зруйнованих об’єктів архітектури на ае-рофотознімках мають перспективу використан-ня у науковій, музейній, пам’яткоохороній

роботі. а також значний потенціал міститься у використанні їх як інструменту реклами влас-ної історії на прикладі сферичних панорам об’єктів культурної спадщини.

результатом проведення різнопланових ае-рофотознімків є виконання ортофотопланів та моделей об’єктів дослідження — фотограм-метричні дослідження. аерофотозйомка для них виконується за спеціальним маршрутом польоту та на заданій висоті (в залежності від роздільної здатності фотоплану та площі зйом-ки висота змінюється) (рис. 5: б). кількість фо-тографій для побудови одного фотографічного плану залежить від площі ділянки або об’єкту та становить від 200 до 2000 знімків. для та-кої аерофотозйомки застосовується спосіб на-кладання кадрів, що становить 80 і 60 % по горизонталі та вертикалі. для цієї методики однакові ділянки поверхні фігурують одночас-но на декількох кадрах і при подальших діях збіги характерних ознак склеюються, утворю-ючи єдине отрофотопокриття (жуковский 2015, с. 69—80). Подібна методика застосовується фахівцями і для створення фотограмметрич-них зображень, зроблених ручним способом.

обробка знімків проводиться з використан-ням програмного забезпечення, вибір якого залежить від уподобань дослідника. Після за-кінчення обробки аерофотознімків отримуємо ортофотопокриття території (об’єкту) — візу-альну 3D-модель для перегляду і розміщення на сайті. текстуру поверхні можна підкласти під різні CAD продукти і окреслити будь-яку ділянку.

Рис. 4. Плановий вигляд аерофотознімків. Поштова площа, м. київ



завдяки різному програмному забезпечен-ню ми маємо можливість створювати орто-фотоплан — ректифікований фотографічний план місцевості на точній геодезичній основі. для забезпечення географічної прив’язки знімків в програмі обробки, використовуються закріплені на місцевості наземні контрольні точки (в залежності від висоти зйомки розміри контрольних точок становлять від 0,1 до 1 м), координати яких визначені геодезичними ме-тодами.

у ході археологічного дослідження корисно застосовувати ортофотоплан, що показує не тільки розташування архітектурних, інженер-них та природних об’єктів (рис. 6), а й основні

фіксовані видові перспективи, сектори та точ-ки огляду зйомки (рис. 7). створення ортофо-топланів археологічних об’єктів за сучасними аерофотознімками, дозволяє оперативно вияв-ляти зміни на території пам’ятки. до того ж біль-шість археологічних пам’яток мають застарілу облікову документацію, яка ґрунтується на мінімумі інформації. знімки з квадрокоптера дають нам змогу детально зафіксувати сучас-ний стан (вигляд) і площу, як відомої пам’ятки (об’єкту), так і щойно виявленої. таким чином новітні паспорти можуть покласти початок но-вої, більш сучасної інформаційної системи для спрощення реєстрації, а надалі — охорони ар-хеологічної пам’ятки (гнера 2017, с. 244—247).

Рис. 5. Панорама, археологічний комплекс «межигір’я», київська обл. (а); схема створення ортофотоплану об’єкту, поселення X—XIII ст. Феофанія 1, м. київ (б)



Рис. 6. аерофотознімок. археологічний комплекс «старокиївська гора», м. київ

Рис. 7. сектор зйомки і точка огляду камери. археологічний комплекс «старокиївська гора», м. київ



ведення щорічних ортофотопланів є неодмін-ною умовою при виконанні аеромоніторингу в місті. за відсутності таких планів неможливий об’єктивний і наочний облік мінливого стану історичного та культурного середовища. такі плани повинні вестися регулярно і перебувати в постійній роботі по уточненню ситуації.

результати аерофотозйомки, отримані у про-цесі досліджень містять велику користь для дослідницької роботи на пам’ятках археології. Фотознімки з висоти пташиного польоту доз-воляють оперативно визначити розташування найбільш інформативних об’єктів, досліджен-ня яких необхідне для датування та культур-но-історичної ідентифікації пам’ятки. також зберігається максимум інформації у вигляді цифрової моделі пам’ятки про об’єкти, які бу-дуть знищені у процесі дослідження. такі знім-ки можна використовувати для візуалізації існуючих та зруйнованих об’єктів на певній території у контексті сучасної міської забудови. крім того, аерофотозйомка — єдиний ефектив-ний засіб вивчення історичних та археологіч-них об’єктів, які не можуть бути досліджені традиційними методами, зокрема, пам’ятки архітектури, історії тощо.

відповідно, аерофотозйомка стає показовим ілюстративним матеріалом для подальших до-сліджень у новому форматі: вивчення пам’ятки дистанційно; збереження існуючих та зруйно-ваних об’єктів культурної спадщини у зобра-женнях (як окремо, так і з оточуючим середо-вищем); віртуальної музеєфікації тощо (гнера 2016, с. 208—217).

іншим, дуже інформативним джерелом для доповнення археологічної моделі досліджу-ваної пам’ятки є геомагнітні дослідження. на сьогоднішній день, важливість їхнього застосу-вання важко переоцінити. однією з основних переваг для археології є те, що це неінвазив-ний метод фіксації, який дозволяє отримати до-стовірну інформацію про наявність, структуру, розміри об’єкту до початку його дослідження. Поєднання результатів геомагнітних дослід-жень з іншими типами аналітичних поверхонь може надати додаткові уточнення, відповіді на питання про наявність об’єкту для досліджен-ня як такого. Прикладом таких досліджень мо-жуть бути роботи, проведені співробітниками аае у 2013 р. на войцехівському могильнику епохи бронзи спільно з висококваліфікова-ним фахівцем, канд. геогр. наук к. м. бондар. керівник експедиції (Фае) — канд. іст. наук с. д. лисенко. Перед геодезистом стояло за-вдання спробувати реконструювати мікрото-пографію схилу розораного плато, на якому знаходився курганний могильник з метою оцінки ймовірності знаходження курганів на схилі плато. на момент проведення топозйом-ки насипи курганів візуально не простежува-лись. для створення регулярної мережі зйом-ки ділянку плато площею 6 га (200х300 м) було

розбито на квадрати зі стороною 50 м і в межах кожного квадрату топозйомка проводилася зі щільністю 100 точок на квадрат. Паралельно у межах створеної системи квадратів працювала к. м. бондар з командою, якій вдалося відз-няти 4 квадрати 50 × 50 м (1 га). зйомка про-водилася у русі в автоматичному режимі. для кожної ділянки були розраховані значення повної магнітної індукції та грід нормального поля. Поєднання результатів мікротопографії та виявлення можливих аномалій дозволило визначити місця ймовірного розташування у цих координатах поховальних пам’яток (рис. 8: а) (манігда 2013, с. 35—37).

Приєднання атрибутивних даних (бази да-них) до зафіксованих об’єктів. у процесі фік-сації дослідники мають справу не лише зі ство-ренням графічних планів, перетинів об’єктів, стратиграфічними розрізами, а й з інформа-цією, яка пов’язана з рухомими знахідками. результати вивчення цих артефактів містять-ся у вигляді текстових / табличних звітів, які подаються дослідниками. отримані результа-ти є неодмінною складовою характеристики об’єкту і вбудовуються у гіс модель пам’ятки у вигляді атрибутивних таблиць, приєднаних до конкретного об’єкту, горизонту, розрізу тощо. такі атрибутивні таблиці можуть містити ін-формацію будь-якого характеру. найчастіше в археологічних дослідженнях це результати археозоологічних, археоантропологічних, ар-хеоботанічних, антракологічних та ін. звітів (рис. 8: б). на сьогоднішній день співробітни-ками аае розробляється реляційна база да-них (автор — о. манігда), основною функцією якої є облік та зберігання інформації про усі рухомі знахідки з об’єктів на яких ведуться ар-хеологічні дослідження співробітниками аае. основною перевагою приєднання атрибутив-них таблиць до гіс є можливість створення аналітичних поверхонь у результаті аналізу рухомих артефактів та рельєфу (щільність, напрямок розповсюдження, хронологія ознак / явищ / тенденцій / артефактів тощо; визначен-ня об’єму виїмок та насипів ґрунту для усвідом-лення трудозатрати у виробничих процесах тощо). глибина аналізу у цьому випадку обме-жена лише інформацією отриманою у резуль-таті дослідження.

Кілька думок наостанок. археологія на-лежить до тих наук, яка вивчає свій предмет способом його знищення. і чим ретельніше досліджує тим більший ступінь знищення. це — незворотній процес. і ретельна, доклад-на, якісна фіксація предмету у процесі дослід-ження — єдиний можливий доказ існування пам’ятки матеріальної культури у минулому. Фіксація — це наша система доказів, наші ар-гументи на користь певних гіпотез, наші свід-чення про спосіб існування давніх суспільств. ми зобов’язані створювати свою систему до-казів таким чином, щоб будь-який фахівець,



Рис

. 8. м

одел

ь ар

хеол

огіч

ної г

іс «

Пас

тирс

ьке

горо

дищ

е» (а

); пр

иєдн

ання

інф

орма

ції з

баз

и да

них

до а

триб

утив

них

табл

иць

моде

лі г

іс т

а ст

воре

ння

на о

снов

і ці

єї ін

фор

маці

ї ана

літи

чних

пов

ерхо

нь (б

)



який володіє певною сумою знань про предмет нашого дослідження міг скористатися нею, як правдивою основою для створення своїх влас-них розробок а за необхідності, міг повторити або продовжити наші дослідження скористав-шись створеною нами системою доказів. особ-ливою місією археології сьогодення є макси-мальне збереження пам’яток археології як найбільшого національного надбання для наступних поколінь. і у цій справі вивчення пам’яток неінвазивними методами, створення реалістичних моделей та постійний моніторинг і облік пам’яток, програма загальнонаціональ-ної паспортизації має стати основним завдан-ням і напрямком розвитку археологічної науки в україні.

сЛОВНиК ТЕРМІНІВ

аерофотозйомка низьковисотна — дистанцій-ний метод вивчення земної поверхні шляхом фото-графування в різних областях оптичного спектра. здійснюється за допомогою безпілотних літальних апаратів (дронів) та виконує завдання недоступні для знімків з літака або супутника.

Геоінформаційна система (ГіС) — сучасна комп’ютерна технологія, що дозволяє поєднати мо-дель зображення території (відображення карт, космо-, аерофото зображень земної поверхні) з ін-формацією табличного типу (статистичні дані, озна-ки, показники тощо). система, що забезпечує мож-ливість використання, збереження, редагування, аналізу та відображення створених дослідником даних.

археологічна ГіС — гіс направлена на аналіз розподілу археологічних даних у просторі, для вив-чення історичних закономірностей розташування та функціонування археологічних об’єктів.

Геомагнітні дослідження — група геофізич-них методів дослідження геологічної будови земної кори, що базуються на вивченні магнітного поля землі. Полягає у виявленні й вивченні магнітних аномалій, які виникають внаслідок неоднакового намагнічення різних грунтів, порід, предметів.

Векторний формат даних — формат графіч-них файлів основними властивостями яких є такі: 1) розмір файла, не залежить від реальної величини об’єкта, що дозволяє, використовуючи мінімальну кількість інформації, описати достатньо великий об’єкт файлом мінімального розміру; 2) параметри об’єктів зберігаються і можуть бути легко змінені. також це означає, що переміщення, масштабуван-ня, обертання та інше, не погіршує якості малюнка; 3) при збільшенні або зменшенні об’єктів товщина ліній може бути задана постійною величиною, неза-лежно від реального контуру.

Растровий формат даних — формат графічних даних, який являє собою сітку (растр), зазвичай пря-мокутну, пікселів відображенних на різних носіях інформації.

Тахеометрична зйомка — тип топографічної зйомки за допомогою тахеометра, яка полягає в од-ночасному обчисленні трьох координат точки на міс-цевості (x, y — площина, z — висота), тобто в обчис-ленні напрямку, відстані та перевищення значення. застосовується для створення докладних планів

мікротопографії, а також у поєднанні з іншими видами робіт (аерофотозйомкою, фотограмметрією тощо).

Фотограмметричне зображення — зображення отримане шляхом поєднання явищ, форми й поло-ження різних предметів у просторі. об’єкти та їх роз-міри фіксуються шляхом вимірювань їх фотографіч-ного зображення.

ЛІТЕРАТУРАболтрик, ю. в., николова, а. в. 2004. Отчет об

охранных исследованиях Сугоклейского кургана эпо-хи ранней — средней бронзы в городе Кировограде в 2004 г. на іа нану, ф. 64, 2004/111.

гнера, в. а. 2015. моніторинг законсервованих фундаментів десятинної церкви за допомогою аеро-фотозйомки. Opus Mixtum, 3, с. 247-255.

гнера, в. а. 2016. музеєфікація пам’яток архео-логії у міському середовищі. Opus Mixtum, 4, с. 208-217.

гнера, в. а. 2017a. аеромоніторинг пам’яток ста-рокиївської гори, «град володимира» 2014—2017 рр. Opus Mixtum, 5, с. 244-247.

гнера, в. а. 2017b. археологічна аерофотозйомка за допомогою квадрокоптерів DJI Phantom (порів-няльний аналіз). Питання історії і науки, 4, с. 52-60.

жуковский, м. о. 2015. использование мультиро-торных бПла и фотограмметрических технологий обработки аэрофотосъемки в современных археоло-гических исследованиях. Виртуальная археология (эффективность методов): материалы Второй Международной конференции, состоявшейся 1—3 июня 2015 года в Государственном Эрмитаже, с. 69-80.

манігда, о. в., Пробийголова, о. с., очеретний, с. в. 2018. досвід топографічної зйомки городища на горі лисуха. обміри та аналіз сучасного стану пам’ятки. реконструкція природного рельєфу. архе-ологія і давня історія України, 1 (26): археологічна географія, с. 293-300.

манігда, о. в. 2013. топографічна зйомка тери-торії в зоні войцехівського археологічного комплексу (вак). виявлення імовірних археологічних об’єктів. Приложение I.4. в: лысенко, с. д., лысенко, с. с., клочко, в. и. Отчет о работах Фастовской архе-ологической экспедиции в 2013 году. на іа нану, ф. 64, 2013/б. н., с. 35-37.

Публічна кадастрова карта україни. режим до-ступу: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta (дата звернення: 19.03.2018).

скороход, в., манігда, о., зоценко, і., степа-ненко, с. 2017a. у друці. топографічна зйомка го-родища, посаду та подолу в ур. коровель біля с. Шестовиця (обстеження, обміри та аналіз сучасного стану пам’ятки). археологічні дослідження в Україні 2017 р., в друці.

скороход, в., манігда, о., зоценко, і., степанен-ко, с. 2017b. топографічна зйомка курганних груп Шестовицького некрополя (обстеження, обміри та аналіз сучасного стану пам’ятки). археологічні до-слідження в Україні 2017 р., в друці.

DJI Phantom 3 Professional. режим доступу: http://www.dji.com/product/phantom-3-pro (дата звернення: 19.03.2018).

ESRI open source data. режим доступу: http://www.esri.com/software/arcgis/arcgisonline/arcgis-open-data (дата звернення: 19.03.2018).



NASA SRTM. режим доступу: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/cbanddataproducts.html (дата звернен-ня: 19.03.2018).

REfEREnCEsBoltrik, Yu. V., Nikolova, A. V. 2004. Otchet ob ohrannyh

issledovaniyah Sugoklejskogo kurgana epohi rannej — sred-nej bronzy v gorode Kirovograde v 2004 g. NA іA NANU, f. 64, 2004/111.

Hnera, V. A. 2015. Monitorynh zakonservovanykh funda-mentiv Desiatynnoi tserkvy za dopomohoiu aerofotoziomky. Opus Mixtum, 3, s. 247-255.

Hnera, V. A. 2016. Muzeiefikatsiia pam’iatok arkheolohii u miskomu seredovyshchi. Opus Mixtum, 4, s. 208-217.

Hnera, V. A. 2017a. Aeromonitorynh pam’iatok Star-okyivskoi hory, «Hrad Volodymyra» 2014—2017 rr. Opus Mix-tum, 5, s. 244-247.

Hnera, V. A. 2017b. Arkheolohichna aerofotoziomka za dopomohoiu kvadrokopteriv DJI Phantom (porivnialnyi anal-iz). Pytannia istorii i nauky, 4, s. 52-60.

Zhukovskij, M. O. 2015. Ispol’zovanie mul’tirotornyh BPLA i fotogrammetricheskih tehnologij obrabotki aerofo-tosemki v sovremennyh arheologicheskih issledovaniyah. Virtual’naya arheologiya (effektivnost’ metodov): materialy Vtoroj Mezhdunarodnoj konferenczii, sostoyavshejsya 1—3 iy-unya 2015 goda v Gosudarstvennom Ermitazhe, s. 69-80.

Manihda, O. V., Probyiholova, O. S., Ocheretnyi, S. V. 2018. Dosvid topohrafichnoi ziomky horodyshcha na hori lysu-kha. Obmiry ta analiz suchasnoho stanu pamiatky. Rekon-struktsiia pryrodnoho reliefu. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (26): Arkheolohichna heohrafiia, s. 293-300.

Manihda, O. V. 2013. Topohrafichna ziomka terytorii v zoni Voitsekhivskoho arkheolohichnoho kompleksu (VAK). Vyiavlennia imovirnykh arkheolohichnykh ob’iektiv. Pryloz-henie I.4. In: Lysenko, S. D., Lysenko, S. S., Klochko, V. Y. Otchet o rabotakh Fastovskoi arkheolohycheskoy ekspeditsyi v 2013 godu. NA IA NANU, f. 64, 2013/b. n., s. 35-37.

Publichna kadastrova karta Ukrainy. Access mode: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta (Date: 19.03.2018).

Skorokhod, V., Manihda, O., Zotsenko, I., Stepanenko, S. 2017a. Topohrafichna ziomka horodyshcha, posadu ta podolu v ur. Korovel bilia s. Shestovytsia (obstezhennia, ob-miry ta analiz suchasnoho stanu pamiatky). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r. Kyiv: IA NANU, v drutsi.

Skorokhod, V., Manihda, O., Zotsenko, I., Stepanenko, S. 2017b. Topohrafichna ziomka kurhannykh hrup Shestovyt-skoho nekropolia (obstezhennia, obmiry ta analiz suchasnoho stanu pamiatky). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2017 r., v drutsi.

DJI Phantom 3 Professional. Access mode: http://www.dji.com/product/phantom-3-pro (Date: 19.03.2018).

ESRI open source data. Access mode: http://www.esri.com/software/arcgis/arcgisonline/arcgis-open-data (Date: 19.03.2018).

NASA SRTM. Access mode: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/cbanddataproducts.html (Date: 19.03.2018).

O. V. Manihda, V. A. Hnera

prEfErEncEs of using gEoinformation systEms for fixation on archaEological

oBjEctsThe paper proposes examples of archaeological objects

fixing using Geoinformation system (GIS) as an effec-tive computer-supported system used for a digital visu-alization and analysis of geographic features and events happening on them. The main preference of using these methods is disclosed due to elaborations of specialists worked in Architectural-archaeological expedition of Ar-chaeology Institute of NASU for several years. There is an experience gained in field and urban space.

According to this thesis main preferences that is noticed by authors are: 1) an accuracy of fixing in a difficult conditions; 2) multipurpose and flexibility of coordinate system; 3) a unique format of different file types; 4) an opportunity of object reconstruction based on earlier drawing; 5) creation a topography ground (basic plan) for future excavations; 6) combining in one GIS model different types of information that is appro-priate to an archaeological object; 7) join the attribute tables of database related to archaeological objects fixed during the excavation in GIS formats.

An effective algorithm of object fixing is proposed by using the most basic methods of GIS.

Keywords: fixing, archaeological GIS, drones aerial photography, remote sensing, modeling, monitoring.


ГНЕРА Володимир Анатолійович, кандидат істо-ричних наук, науковий співробітник відділу археоло-гії києва, інститут археології нан україни, вул. во-лодимирська, 3, київ,01001, україна, [email protected] volodymyr a., PhD, Research Fellow at De-partment of Kyiv archaeology, Institute of Archaeol-ogy, National Academy of Sciences of Ukraine, 3, Volo-dymyrska str., Kyiv, 01001, Ukraine, [email protected].МАНІГДА Ольга Володимирівна, кандидат істо-ричних наук, науковий співробітник, учений секре-тар, інститут археології нан україни, пр-т героїв сталінграда, 12, київ, 04210, україна, [email protected] olha v., PhD, Researcher in charge of scien-tific collaboration, Institute of Archaeology, National Acad-emy of Sciences of Ukraine, 12, Heroiv Stalinhrada Av., Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: 902.6(477.82)

О. С. Бончковський

пАЛЕОпЕДОЛОГІчНІ ДОсЛІДжЕННЯ НА АРхЕОЛОГІчНІЙ пАМ’ЯТЦІ хРІННиКи (ШАНКІВ ЯР)

У межах археологічної пам’ятки хрінники (Шан-ків Яр) досліджено будову голоценової ґрунтової світи і дюнного комплексу, на основі чого відтво-рено основні процеси ґрунтоутворення та осадко-накопичення впродовж голоцену. Досліджено особ-ливості антропогенної трансформації ґрунтового покриву на різних часових відрізках. Встановлено стратиграфічне положення кожного культурного шару відносно генетичних горизонтів полігенетич-ного голоценового ґрунту та окремих ґрунтових тіл голоценової ґрунтової світи.

ключові слова: голоцен, ґрунтова світа, куль-турний шар, антропозем.

Вступ. археологічна пам’ятка хрінники (Шанків яр) розташована у межах волинсь-кої височини на лівому березі р. стир, який у геоморфологічному відношенні являє собою і надзаплавну терасу, висотою над урізом води (рівнем хрінницького водосховища) близько 5—8 м. територія тераси характеризується складними ландшафтними умовами, обумов-леними як успадкованістю деяких компонентів природи (наявність пізньоплейстоценових дюн, посткріогенного мікрорельєфу), строкатістю літологічного складу материнських порід, так і багаторазовою антропогенною трансформа-цією природно-територіальних комплексів уп-родовж різних історичних епох. гетерохронна інтерференція зазначених факторів визначила складність сучасного ґрунтового покриву тери-торії: у південній частині тераси на еолових піс-ках сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, у середній частині на лесоподібних суглинках і супісках — темно-сірі опідзолені ґрунти (рис 1 b), на лесах — чорноземи опідзолені в комп-лексі із темно-сірими опідзоленими ґрунтами.

археологічна пам’ятка хрінники є пер-шою дослідженою палеопедологічними ме-тодами у межах волинської височини. Проте палеопедологічне вивчення археологічних пам’яток проводили в інших районах україни м. Ф. веклич, н. П. герасименко, ж. м. мат-віїшина, ю. м. дмитрук, о. л. александровсь-кий, о. г. Пархоменко, с. П. кармазиненко, с. П. дорошкевич, а. с. кушніром та ін.

Матеріали і методи. упродовж 24-го поль-ового сезону волинської археологічної експе-диції у 2017 р. автор дослідив 6 шурфів, закла-дені на різних елементах та формах рельєфу, які дають змогу прослідкувати особливості просторової диференціації ґрунтових катен. у польових умовах досліджено і зафіксовано макроморфологічні особливості голоценових та верхньоплейстоценових утворень — забар-влення, структура і текстура, гранулометрич-ний склад, складення (щільність, пористість і тріщинуватість), новоутворення, включення, характер переходів та меж. у лабораторних умовах проведено детальний гранулометрич-ний аналіз відкладів та ґрунтів із шурфів б-1 і б-2, що характеризуються найскладнішою бу-довою голоценового педокомплексу. на основі кореляції добре стратифікованих розрізів голо-ценової ґрунтової світи із «фоновими» ґрунтами виокремлено антропогенний чинник еволюції едафотопу.

Результати та їх обговорення. еволю-ція ґрунтів у голоцені. літологічний склад материнських порід та особливості рельєфу тераси, що сформувалися наприкінці плейсто-цену, створили усі передумови для поширення нетипових у межах волинської височини ґрун-тоутворювальних процесів. на невеликій те-риторії сформувалися ґрунти як лісового так і © о. с. бончковський, 2019



лісостепового ряду. якщо на початку голоцену у зв’язку із надмірним зволоженням клімату практично повсюдно розвивалися лісові ґрунти (александровский, мацкевой 1989; герасимен-ко 2004; 2010; дмитрук 2010), то вже до кінця атлантичного періоду (кінець неоліту, енеоліт) на фоні загальної аридизації клімату контрас-тність ґрунтового покриву (едафотопу), а разом із тим усього ландшафту максимізувалася. у південній частині тераси на еолових пісках та супісках упродовж голоцену формувалися де-рново-підзолисті ґрунти із стадіями активізації дернового процесу у пізній атлантиці, суббо-реалі та середній субатлантиці (енеоліт, епо-ха бронзи, раннє середньовіччя). у середній частині тераси на лесоподібних суглинках та супісках педогенні процеси характеризувалися циклічністю — закономірна зміна у розвитку лісового та дернового ґрунтоутворення, що в кінці-кінців сформували темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені.

найповніший розріз голоценової ґрунтової світи на досліджуваній території (рис. 1: a) дає змогу за використання археологічного дату-вання реконструювати такий природний тренд розвитку процесів педогенезу у голоцені.

• Пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.) — бура ренд-зина на лесовій терасі, підзолистий ґрунт на дюні.

• бореал (9,0—8,0 тис. р. т.) — дерново-підзо-листі ґрунти: від дерново-криптопідзолис-тистого до дерново-сильнопідзолистого.

• атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.) — дернові опідзолені та сірі опідзолені ґрунти на лесо-ві терасі та дерново-середньопідзолисті на дюні;

• суббореал (4,6—2,6 тис. р. т.) — дернові сла-боопідзолені на терасі, дерново-криптопідзо-листі і підзолисті на дюні.

• субатлантика (2,6 тис. р. т. — дотепер) — де-рнові опідзолені, темно-сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені на лесовій терасі, де-рнові борові та дерново-криптопідзолисті на дюнах.Ґрунтовий покрив і функціональна

структура поселень. нетиповий для волин-ської височини ландшафтний комплекс і над-заплавної тераси завжди приваблював давніх людей. наявність відносно вирівняної тери-торії, близьке розташування р. стир та високе перевищення тераси над нею, що унеможлив-лювало підтоплення поселень під час повеней

Рис. 1. будова голоценової ґрунтової світи району дослідження: a — найбільш повна ґрунтова світа району дослідження (шурф б-3); b — «фоновий» темно-сірий опідзолений ґрунт (шурф б-4). стратиграфічні індек-си: SA-2, 3 — середня та пізня субатлантика (1,6 тис. р. т. — наші дні); SA-1 — рання субаталантика (2,6—1,6 тис. р. т.); SB — суббореал (4,6—2,6 тис. р. т.); атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.); BO — бореал (9,0—8,0 тис. р. т.); PB — пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.); DR-3 — пізній дріас (11,1—10,3 тис. р. т.)


Бончковський, О. С. Палеопедологічні дослідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр)

та паводків; наявність відкритих лучних ком-плексів та лісових масивів поруч обумовило локалізацію поселення в ур. Шанків яр у різні історичні епохи (від енеоліту до середньовіч-чя) (козак, Прищепа, Шкоропад 2004). Певну роль в організації функціональної структури поселення відігравали особливості рельєфу та ґрунтів. житлова і господарська зона локалізу-валася переважно на високому мисі та у північ-ному його борті, який являє собою пізньоплей-стоценову поховану дюну і виглядає у рельєфі як підняття висотою 3—4 м над довколишньою територією із пологими схилами. Ґрунти цієї частини тераси не характеризувалися високи-ми показниками родючості, особливо в епоху енеоліту та бронзи. у той же час висока його зв’язність, хороший дренаж і відносно високі показники водопроникності були зручними для формування земляних жител, мінімізува-ли їх підтоплення у весняний період снігота-нення тощо.

Ґрунти північної частини тераси характери-зувалися найбільш високою родючістю, тому сільськогосподарські угіддя поширювалися у різні історичні епохи саме тут. це, зокрема, підтверджується високим ступенем еродова-ності ґрунту на майже пласкій терасі, наявніс-тю похованого орного горизонту та вторинною грудкуватою структурою гумусового горизонту. розорювання цієї частини тераси спрощувало-ся поширенням після атлантичного періоду тут лучних рослинних асоціацій, що не потребува-ло додаткової вирубки лісів.

складена дюнами південна частина тераси, очевидно, стаціонарно не використовувалася, що обумовлено поширенням тут неродючих дерново-підзолистих ґрунтів легкого грануло-метричного складу та їх несприятливими фі-зико-хімічними параметрами. такі ґрунтові умови сприяли поширенню упродовж більшої половини голоцену на цій ділянці оліготроф-них соснових лісів. кількаразова їх вирубка для господарських потреб, як найближче роз-ташованого ресурсу деревини, у деякі історичні епохи призводила до активізації процесів роз-віювання дюнних пісків.

Функціональна структура поселень у різні історичні періоди була відмінною і залежа-ла не тільки від фізико-географічних, а й від соціальних факторів. тому запропоновані ре-конструкції є узагальненими. їх деталізація потребує закладення великої кількості нових шурфів, застосування додаткових геоархеоло-гічних методів, наприклад палінологічного і мікроморфологічного.

антропогенна трансформація ґрун-тового покриву. довготривале проживання людини у хрінницькому надстир’ї призвело до значної трансформації ґрунтів. вплив людини на едафотоп відбувався як безпосередньо, так і опосередковано. безпосередні зміни ґрунтів такі.

1. Латеральні переміщення ґрунтового ма-теріалу, що проводилося у результаті форму-вання антропогенного мікрорельєфу — вико-пування ям (напівземлянок, господарських, фортифікаційних) і утворення корелятних їм відвалів. таким чином відбувалося перемі-шування ґрунтової товщі — матеріал нижніх генетичних горизонтів (ілювіального, ілю-віально-карбонатного, перехідного, або без-посередньо материнської породи) опинявся у верхніх частинах ґрунтових профілів. зокрема, накопичення карбонатної ґрунтової маси на земній поверхні призводило до активізації пер-винних процесів декальцифікації і вимивання карбонатів кальцію інфільтраційними пото-ками у верхні частини гумусового горизонту. разом з тим у від’ємних формах рельєфу після припинення функціонування житла у глибокі генетичні горизонти або навіть у материнську породу відбувалося проникнення гумусованої ґрунтової маси, що призводило до зростання потужності гумусового горизонту, локальної акумуляції органогенних речовин і активізації процесів гуміфікації. заповнювач давніх жи-тел, як показали польові дослідження (напри-клад, давньоруського житла), характеризуєть-ся недоущільненістю матеріалу, його високою пористістю, що в подальшому призвело до глибшого проникнення ілювіальних колоїдів і вторинної агрегації матеріалу у горіхувато-стовпчасті окремості.

2. Формування антропотурбацій — спе-цифічних текстур у ґрунтах, що виявляються за деформаціями профілю, наявністю алох-тонного (чужорідного) матеріалу та ксенопе-долітів (невластивих для ґрунтів літологічних комплексів). антропотурбації простежені у всіх культурних шарах і пов’язані із латеральними переміщеннями ґрунтової і мінеральної маси. максимальна кількість антропотурбацій ло-калізована на рівні вельбарського кШ (інр горизонт дернового опідзоленого ґрунту SA), як результат найбільш динамічних трансфор-мацій ґрунтового покриву у цей час. найдав-ніші антропотурбації виявлено в атлантично-му дерновому опідзоленому ґрунті (кШ епохи енеоліту). більшість ксенопедолітів представ-лені сировиною для виготовлення кераміки (у «сирому» або обпаленому вигляді) — матеріал лесів або глейових похованих ґрунтів.

4. збільшення величини поселень та уск-ладнення їх господарських функцій із часом призвели до формування специфічних антро-погенних ґрунтів — антропоземів (демкин 1997). найбільші площі антропоземи займа-ли у період розквіту вельбарської культури (ііі—іV ст.), коли поселення готів складалося із понад 50 жител (козак 2016). Потужність антропоземів не перевищує 30—40 см, місцями досягаючи 1 м. ці ґрунти мають загальні мор-фологічні ознаки «фонових», але відрізняються великою кількістю антропотурбацій і проява-



ми вторинних елементарних ґрунтотвірних процесів — гумусонакопичення, ущільнення, оструктурення, оглинення і накопичення піро-генних карбонатів.

5. багаторазове використання вогнищ та спа-лювання деревини призводили до акумуляції у лісових ґрунтах пірогенних карбонатів (алек-сандровский 2007; дергачева, 1997). Піроген-ні карбонати у борошнистій формі присутні у вельбарському кШ. у середньовічному кШ вони мають вигляд дифузних стягнень без чіт-ких зовнішніх контурів, по периферії оконтуре-них дрібними включенням деревного вугілля та золи. частина пірогенних карбонатів, ло-калізованих у недоущільнених заповнювачах ям, зазнавала активних процесів вилуговуван-ня, а відповідно осадження карбонатів нижче за профілем у вигляді сегрегацій.

опосередковані трансформації ґрунтового покриву у хрінницькому надстир’ї відбува-лися шляхом зміни одного із чинників ґрун-тоутворення, а вже пізніше — комплексу еле-ментарних ґрунтотворних процесів. упродовж історичного періоду відбувалися такі опосеред-ковані зміни ґрунтового покриву.

1. кількаразова вирубка соснових лісів на і-ій надзаплавній терасі призводила до розвіюван-ня дюнних пісків. за стратиграфічною будовою дюни поблизу санаторію «чайка» встановлено три фази розвіювання дюнних пісків (рис. 2). Фаза «A» відповідає пізньому дріасу (pc3), коли еолові процеси обумовлювалися природними факторами (розрідженим рослинним покривом і катабатичними вітрами) (дубіс 2013). Фаза «б», ймовірно, відповідає енеоліту (ат-3 суб-періоду), коли відбулась акумуляція понад 2 м еолових пісків у результаті рубки лісів. висно-вок про антропогенну обумовленість дюнних процесів дозволяють зробити знахідки пооди-ноких кременевих знарядь праці в горизонті не, похованого під дюнними пісками, дерно-во-підзолистого ґрунту і текстурні особливості цього ґрунту (відсутність включень попелу і пірогенних карбонатів, відносно поступова вер-хня межа). енеолітичну фазу еолової акумуля-ції простежено також у профілях атлантичних ґрунтів голоцену (за 1 км від дюнного поля), більш збагачених піщаними фракціями, ніж материнська порода і верхній дерновий ґрунт (рис. 4). розвіювання пісків, очевидно, відбува-

Рис. 2. літолого-стратиграфічна будова дюни поблизу санаторію «чайка» (с. хрінники). стратиграфічні індекси: SA-2, 3 — середня та пізня субатлантика (1,6 тис. р. т. — наші дні); SA-1 — рання субатлантика (2,6—1,6 тис. р. т.); SB-3 — пізній суббореал (3,3—2,6 тис. р. т.); SB-1, 2 — ранній та середній суббореал (4,6—3,3 тис. р. т.); атлантика (8,0—4,6 тис. р. т.); BO — бореал (9,0—8,0 тис. р. т.); PB — пребореал (10,3—9,0 тис. р. т.); DR-3 — пізній дріас (11,1—10,3 тис. р. т.); AL — алеред (11,8—11,1 тис. р. т.); BÖ — белінг (12,8—12,2 тис. р. т.)



Рис

. 3. к

орел

яція

роз

різі

в ш

урф

ів, з

акла

дени

х на

різ

них

елем

ента

х ре

льєф

у: 1

— т

емно

-сір

ий о

підз

олен

ий ґр

унт;

2 —

сір

ий л

ісов

ий ґр

унт;

3 —

дер

нови

й оп

ід-

золе

ний

ґрун

т; 4

— д

ерно

во-п

ідзо

лист

ий ґр

унт;

5 —

дер

ново

-кри

птоп

ідзо

лист

ий ґр

унт;

6 —

під

золи

стий

ґрун

т; 7

— б

ура

ренд

зина

; 8 —

бур

ий з

апла

вний

ґрун

т;

9— д

ерно

во-б

урий

ґрун

т; 1

0 —

дер

нови

й бо

рови

й ґр

унт;

11

— п

алев

о-бу

рий

огле

єний

ґрун

т; 1

2 —

антр

опоз

ем (в

ельб

арсь

кий

куль

турн

ий ш

ар);

13—

еол

ові п

іски

; 14

— л

есоп

одіб

ні су

глин

ки т

а су

піск

и; 1

5 —

рус

лова

фац

ія а

люві

ю; 1

6 —

зап

лавн

а ф

ація

алю

вію

. стр

атиг

раф

ічні

інде

кси

див.

рис

. 1; 2



Рис

. 4. г

рану

ломе

трич

ний

скла

д ві

дкла

дів

і ґру

нтів

у ш

урф

і б-2

: 1 —

дер

нови

й оп

ідзо

лени

й ґр

унт;

2 —

дер

нови

й сл

абоо

підз

олен

ий ґ

рунт

; 3 —

дер

ново

-під

зо-

лист

ий ґр

унт;

4 —

бур

а ре

ндзи

на; 5

— а

нтро

позе

м (в

ельб

арсь

кий

куль

турн

ий ш

ар);

6 —

фац

ія р

усло

вого

алю

вію

зі с

ліда

ми е

олов

ої п

ерер

обки

. стр

атиг

раф

ічні

ін

декс

и ди

в. р

ис. 1

; 2



лося протягом тривалого періоду. час-від-часу мали місце короткі фази стабілізації процесів дюноутворення, викликані заростанням дюн трав’янистими асоціаціями. такий висновок дозволяють зробити тонкі (2—5 см) гумусовані прошарки у фації еолового піску. Фаза «в» відповідає, на нашу думку, ранній, можливо, середній субатлантиці, що збігається із часом існування тут поселень готів чи давньоруських племен.

2. Площинна ерозія і дефляція ґрунтів пн. сектору і надзаплавної тераси внаслідок розо-рювання, що обумовлено поширенням тут най-більш родючих ґрунтових відмін. для сільсько-господарських потреб люди, очевидно, здавна використовували саме цю територію. за архе-ологічними матеріалами (козак, Прищепа, Шкоропад 2004) розорювання цієї території від-бувалося вже в епоху енеоліту. тоді поширені тут молопотужні атлантичні сірі лісові ґрунти ще не були стійкими до механічного руйну-вання, тому швидко деградували. багаторазо-ве розорювання цієї території у різні історич-ні епохи викликало укорочення і спрощення генетичного профілю ґрунтів, що не властиво для пласких поверхонь лесових надзаплавних терас. товщина профілю ґрунту, зазвичай, не перевищує 0,7 м, в той час як середня потуж-ність темно-сірого опідзоленого ґрунту складає близько 1,5 м.

3. збагачення ґрунту глинистою фракцією у результаті вивітрювання фрагментів кераміки і вторинної глинистої речовини принесеної лю-диною (обмазки та ін). воно не має масштабно-го характеру і розвивається лише у ґрунтах, на-сичених артефактами, що показали виконані дослідження. так, найбільший вміст фракції мулу встановлено у вельбарському кШ. хоча він і виступає як інр горизонт субатлантично-го дернового опідзоленого ґрунту, настільки сильна диференціація мулу за профілем (від 12 % у гор. не до 32,4 % у гор. інр) не є типовою для цього типу ґрунтів, й, очевидно, обумовле-на саме додатковими процесами вивітрювання кераміки та глинистих включень (рис. 4).

4. ініціальні сліди оглеєння, місцями дрібні вохристі плями озалізнення, які простежено у заповнювачі деяких господарських ям. сегре-гація окисних і закисних форм заліза обумовле-на сезонним стоянням вологи в антропогенних ямах вже після припинення їх господарського використання.

Стадії антропогенної трансформації ґрунтового покриву. антропогенний тиск на ґрунтовий покрив до кінця голоцену зростав. упродовж деяких історичних епох він зводився до мінімуму, головним чином за рахунок від-сутності поселень поблизу і не використання ґрунтового покриву для сільськогосподарських потреб. на сучасному етапі проведених дослід-жень можна говорити, що мінімальні транс-формації едафотопу відбувалися у пребореалі

та бореалі (мезоліт, неоліт). не виявлено знач-них трансформацій ґрунту датованих суббореа-лом (епоха бронзи).

за особливостями антропогенної трансфор-мації едафотопу виділено шість етапів, які ко-релюються із археологічною періодизацією.

1. упродовж енеоліту — ранньозалізного віку трансформації ґрунтового покриву мали головним чином механічний характер і були пов’язані із первинним розорюванням, незнач-ними латеральними переміщеннями ґрунтово-го матеріалу з утворенням антропотурбацій, а також посиленням ерозійних (флювіальних і дефляційних) процесів на малопотужних лі-сових ґрунтах. до кінця енеоліту внаслідок вирубування соснових лісів відбувається ак-тивізації дюнних процесів у південній частині тераси. умовно цей етап названий первинно-аграрним.

2. Трансформаційний етап об’єднує рим-ський час і раннє середньовіччя. у зв’язку із розширенням поселень, особливо готських, від-бувається збільшення антропогенного тиску на ґрунтовий покрив через активне сільськогоспо-дарське освоєння ґрунтів. у результаті цього відбулося утворення антропоземів із невлас-тивою для «фонових» ґрунтів будовою генетич-ного профілю. вперше відбувається не лише механічна і фізична, а й геохімічна трансфор-мація ґрунтів — акумуляція пірогенних кар-бонатів та органічних решток з утворенням грубого гумусу, оглинення у результаті вивіт-рювання кераміки та глинистих включень.

3. у слов’яно-руський період на території ар-хеологічної пам’ятки великих поселень не було (козак, Прищепа, Шкоропад 2004; козак 2016). Проте, поява великих городищ на сусідніх те-риторіях (наприклад, у с. боремель) та будів-ництво фортифікаційних споруд дає змогу го-ворити про значні трансформації едафотопу у вигляді латерального переміщення матеріалу. тому цей період умовно називаємо турбацій-ним. на дюні тоді, ймовірно у результаті ви-рубки лісів, активізувалися процеси розвію-вання пісків. текстурні особливості похованого під еоловими осадами дерново-криптопідзо-листого ґрунту відображають прогресивну змі-ну процесів дефляції (видування) на оголеній поверхні дюни на процеси акумуляції еолового піску. невелика потужність еолових нашару-вань свідчить про відносно нетривалий період дюноутворення.

4. Деградаційний етап охоплює литовсько-польську добу і характеризується освоєнням великих площ для цілей сільськогосподарсько-го обробітку, що призвело до активізації ерозій-них процесів, дегуміфікації ґрунтів, утворення широких ареалів поширення антропоземів, а також непрямої активізації дернових процесів на оброблюваних лісових ґрунтах.

5. Геохімічний етап охоплює останні 100—120 років, упродовж яких відбулося активне



використання хімічних способів обробітку ґрун-ту, що призвело до збагачення ґрунтів чужорід-ними речовинами, трансформації геохімічного каркасу території, акумуляції біогенних речо-вин тощо. антропоземи на території дослід-ження зайняли ще більше площі.

Стратиграфічне положення культур-них шарів. у всіх досліджених шурфах від-найдені артефакти, стратиграфічне положення яких місцями вдалося встановити. варто зазна-чити, що виявити чітку прив’язку культурного шару до певного горизонту не завжди можливо у результаті порушення стратиграфічної бу-дови латеральними переміщеннями матеріа-лу — створення насипних і від’ємних форм рельєфу. таким чином виникає можливість проникнення молодших артефактів у давніші горизонти ґрунтів, і навпаки накопичення у відвалах і насипах давніших артефактів, вилу-

чених із нижнього стратиграфічного горизонту в процесі копання ям. складність визначення стратиграфічного положення також обумовле-на накладенням різночасових археологічних об’єктів один на одного або циклічністю розвит-ку ерозійних процесів. однак, найбільш повні розрізи голоценової ґрунтової світи, де седимен-таційний режим був сприятливим для відносно швидкої консервації культурного шару, дають змогу досить точно визначити його стратигра-фічне положення. Підхід до оцінки культурно-го шару як стратиграфічного елементу (сычева 2010) може бути корисним для археологів, зок-рема для первинного приблизного визначення часу формування культурного шару (за умови відсутності індикаторних артефактів).

Положення культурних шарів у голоценових утвореннях (табл. 1; 2) у межах пам’ятки розріз-няється, що зумовлено складністю будови остан-

Таблиця 2. стратиграфічне положення культурних шарів

культурні шари Положення у розчленованому голоценовому кліматоліті

Положення у полігенетичному голоценовому ґрунті

середньовіччя гор. не, місцями ні субатлантичного дер-нового опідзоленого ґрунту

горизонт не темно-сірого лісового ґрунту

римського часу (вельбарський кШ)

дерновий опідзолений ґрунт (SA-1), гор. ні су-батлантичного дернового опідзоленого ґрунту

низи гор. не темно-сірого лісового ґрун-ту, місцями верхи гор. ні.

ранньо-залізного часу

дерновий слабоопідзолений ґрунт (SB) гор. ні темно-сірого лісового ґрунту

енеолітичні гор. інр дернового слабоопідзоленого ґрун-ту (SB—AT-3), н горизонт дерново-підзолис-того ґрунту на дюні.

верхи гор. ір темно-сірого опідзоленого ґрунту

Таблиця 1. етапи антропогенної еволюції ґрунтового покриву на території хрінницького надстир’я

етап археологічна та істо-рична періодизація «Фонові» варіанти ґрунту антропогенні деформації ґрунтів

геохімічний (SA-3B)

новітній та новий час (хіх—ххі ст.)

темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений та ти-повий, дерновий боровий

забруднення ґрунтів чужорідними ре-човинами, зміна геохімічного балансу, формування антропоземів

деградацій-ний (SA-3A)

литовсько-польсь-ка доба; Польська та польсько-ли-товська доба

темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений та ти-повий, дерновий боровий

Формування потужних н горизонтів із низьким вмістом гумусу, утворення антропогенних геохімічних бар’єрів, формування антропоземів

турбаційний (SA-2B)

слов’яно-руський період

темно-сірий опідзолений, дерновий опідзолений, дерновий боровий, чорнозем опідзолений

латеральне переміщення ґрунтового матеріалу, збагачення ґрунтів грубим гумусом, новоутворення пірогенних кар-бонатів, формування антропоземів

трансформа-ційний (SA-1в—SA-2A)

римський час та раннє серед-ньовіччя

темно-сірий опідзолений, чорнозем опідзолений, дерно-вий опідзолений, дерновий боровий

розорювання, ущільнення, оструктурен-ня, збагачення органогенним матеріа-лом, латеральне переміщення ґрунтів, пакопичення пірогеннеих карбонатів й оглинення, формування урбоземів

Первинно- аграрний (AT-3—Sа-1а)

енеоліт — ранній залізний вік

сірий опідзолений, дерново-слабо-опідзолений, дерно- вий опідзолений, чорнозем опідзолений

антропотурбації, ущільнення, острукту-рення, дегуміфікація, посилений вплив ерозійних процесів дюноутворення (зба-гачення піщаними фракціями)

доаграрний (PB—AT-2)

мезоліт — неоліт дерново-підзолистий, підзо-листий, бура рендзина

збагачення ґрунтів кременевими арте-фактами, дрібні турбації ґрунту



ніх, формуванням на різних елементах рельєфу та відмінностями антропогенного впливу.

Висновки. Проведені палеопедологічні до-слідження на археологічній пам’ятці хрінники (Шанків яр) дозволяють зробити такі висновки.

1. археологічна пам’ятка хрінники (Шан-ків яр) розташована на і надзаплавній терасі р. стир, складеній відмінними за літологіч-ним складом породами і реліктовими формами рельєфу. такі особливості геолого-геоморфоло-гічної будови обумовили диференціацію ґрунто-вого покриву — на дюнних пісках сформували-ся дерново-підзолисті ґрунти, на лесоподібних суглинках і супісках — темно-сірі опідзолені, на лесах — чорноземи опідзолені.

2. Природний тренд еволюції ґрунтового покриву в голоцені у межах досліджуваної те-риторії наступний. Ґрунти: 1) белінг — примі-тивні дерново-підзолисті поверхнево-глейові; 2) алеред — дерново-бурі; 3) пребореал — бурі рендзини на терасі, підзолисті на дюнах; 4) бо-реал — дерново-підзолисті; 5) атлантика — де-рнові опідзолені та сірі опідзолені на терасі, і дерново-середньопідзолисті на дюні; 6) субборе-ал — дернові слабоопідзолені, на дюнах — де-рново-прихованопідзолисті; 7) субатлантика — темно-сірі опідзолені та дернові опідзолені, на дюнах — дернові опідзолені.

3. особливості рельєфу і ґрунтового покриву тераси були одним із головних чинників подіб-ної на різних історичних зрізах функціональної структури поселень. безпосередньо поселен-ня найчастіше локалізувалися на реліктовій дюні і її схилах, що створюють морфологічний елемент мису. сільськогосподарські угіддя розміщувалися у північній частині тераси, де сформувалися найродючіші ґрунти — чорнозе-ми опідзолені і темно-сірі опідзолені. Південна частина тераси протягом більшої половини го-лоцену була зайнята оліготрофними соснови-ми лісами, які спорадично використовувалися людьми. вирубка лісів задля господарських потреб викликала кількаразову активізацію дюнних процесів.

4. Послідовність виникнення та зникнення поселень на досліджуваній території обумо-вила довготривалу трансформацію ґрунтового покриву механічним, фізичним та хімічним способами. це призвело, зокрема, до деграда-ції чорноземів опідзолених на терасі, кількара-зового дюноутворення із винесенням піску на прилеглі території, локального формування урбоземів, вторинних процесів та новоутво-рень (пірогенні карбонати, збагачення мулис-тою фракцією, оглеєння) та антропотурбацій із включеннями алотигенного матеріалу.

5. детальна стратифікація голоценових ут-ворень дозволила встановити, що на дослід-жуваній території культурні шари різних епох приурочені до різних генетичних горизонтів ґрунтів: енеолітичний — до верхів горизонту ір; ранньозалізного віку — до горизонту ні;

римського часу — до низів горизонту не; се-редньовічний — до горизонту н(е) темно-сірого опідзоленого ґрунту.

6. будову голоценової ґрунтової світи можна використати для індикації змін рослинності та клімату. так, у ранньому голоцені (мезоліт) до-сліджувану територію вкривали мішані ліси, що сформувалися в умовах вологого клімату; в атлантичний період (неоліт, енеоліт) збільшу-валися площі лучних ценозів, зволоження клі-мату зменшилося; у суббореалі (ранньозалізний вік) луки займають ще більші площі, ліси завдя-ки впливу природних та антропогенних чинни-ків мають підрядне значення; у субатлантиці вплив людини на ландшафт надалі наростає, на місці вирубаних лісів поширюються луки.

ЛІТЕРАТУРАалександровский, а. л., мацкевой, л. г. 1989.

Почвенно-стратиграфические условия залегания мезолита западной украины. в: яншин, а. л. (ред.). Четвертичный период. Палеонтология и археоло-гия. кишинев: Штиинца, с. 218-224.

александровський, а. л. 2007. Пирогенное карбо-натообразование: результаты почвенно-археологи-ческих исследований. Почвоведение, 5. с. 517-524.

бітковська, т. л. 1992. комплекси пам’яток вер-хньої течії р. стир (за підсумками дослідження хренниківського водосховища). археологічні дослід-ження проведені на території України протягом 80-х років державними органами охорони пам’яток та музеями республіки, 14, с. 135-153.

герасименко, н. П. 2004. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. автореферат дисертації д-ра геогр. наук.

герасименко, н. П. 2010. короткоперіодична етап-ність розвитку ландшафтів у голоцені. в: матвіїшина, ж. м. (ред.). Просторово-часова кореляція палеогеог-рафічних умов четвертинного періоду на території України. київ: наукова думка, с. 159-166.

демкин, в. а. 1997. Палеопочвоведение и археоло-гия: интеграция в изучении природы и общества. Пущино: онти Пнц ран.

дергачева, м. и. 1997. археологическое почвове-дение. новосибирск: со ран.

дмитрук, ю. м. 2010. Эволюция почв лесной зоны Правобережной украины. в: кудеяров, в. н., иванов, и. в. (ред.). Эволюция почв и почвенного покрова: теория, разнообразие природной эволюции и антропогенных трансформаций почв. москва: геос, с. 430-446.

дубіс, л. Ф. Еоловий палеоморфогенез правобе-режної частини українського Полісся. автореферат дисертації д-ра геогр. наук.

козак, д., Прищепа, б., Шкоропад, в. 2004. Давні землероби Волині (пам’ятки археології на хрінни-цькому водоймищі). київ: іа нану.

козак, д. н., ткач, в. в. 2009. рятівні досліджен-ня поселення хрінники-8 у 2008 році. археологічні дослідження в Україні 2008 р., с. 133-135.

козак, д. н. 2016. хрінники (Шанків Яр) — пам’ятка давньої історії Волині. Дослідження 2010—2014 рр. київ: іа нану.

сычева, с. а. 2010. Эволюция и историческое раз-витие культурных слоев древних поселений. в: ку-деяров, в. н., иванов, и. в. (ред.). Эволюция почв и



почвенного покрова: теория, разнообразие природ-ной эволюции и антропогенных трансформаций почв. москва: геос, с. 790-4804.

хотинский, н. а., савина, с. с. 1985. Палеокли-матические реконструкции для территории ссср для бореального, атлантического и суббореального периодов голоцена. Известия ан СССР. Серия гео-графическая, 4, с. 18-34.

REfEREnCEsAleksandrovskiy, A. L., Matskevoy, L. G. 1989. Pochven-

no-stratigraficheskie usloviya zaleganiya mezolita Zapadnoy Ukrainyi. In: Yanshyn, A. L. (ed.). Chetvertichnyiy period. Paleontologiya i arheologiya. Kishinev: Shtiintsa, 218-224.

Aleksandrovskiy, A. L. 2007. Pirogennoe karbonatoobra-zovanie: rezultatyi pochvenno-arheologicheskih issledovaniy. Pochvovedenie. 5, s. 517-524.

Bitkovska, T. L. 1992. Kompleksy pamiatok verkhnoi techii r. Styr (za pidsumkamy doslidzhennia Khrennykivskoho vo-doskhovyshcha). Arkheolohichni doslidzhennia provedeni na terytorii Ukrainy protiahom 80-kh rokiv derzhavnymy orhanamy okhorony pamiatok ta muzeiamy respubliky, 14, s. 135-153.

Gerasymenko, N. P. 2004. Rozvytok zonalnyh landshaftiv chetvertynnogo periodu na terytoriyi Ukrayiny. Doktor of Sci-ences’ thesis.

Gerasymenko, N. P. 2010. Korotkoperiodychna etapnist ro-zvytku landshaftiv u holotseni. In: Matvijishyna, Zh. M. (ed.). Prostorovo-chasova koreliatsiia paleoheohrafichnykh umov chetvertynnoho periodu na terytorii Ukrainy, s. 159-166.

Demkin, V. A. 1997. Paleopochvovedenie i arheologiya: in-tegratsiya v izuchenii istorii prirodyi i obschestva. Puschino: ONTI PNTs RAN.

Dergacheva, M. I. 1997. Arheologicheskoe pochvovedenie. Novosibirsk: SO RAN.

Dmitruk, Yu. M. 2010. Evolyutsiya pochv lesnoy zonyi Pravoberezhnoy Ukrainyi. In: Kudeiarov, V. N., Ivanov, I. V. (eds.). Evoliutsiia pochv i pochvennogo pokrova: teoriia, raz-noobrazie prirodnoi evoliutsii i antropogennykh transformat-sii pochv. Moskva: Geos, s. 430-446.

Dubis, L. F. 2013. Eolovyi paleomorfohenez pravoberezhnoi chastyny ukrainskoho Polissia. Doktor of Sciences’ thesis.

Kozak, D., Pryshchepa, B., Shkoropad, V. 2004. Davni zemleroby Volyni (pamiatky arkheolohii na Khrinnytskomu vodoimyshchi. Kyiv: IA NANU.

Kozak, D. N., Tkach, V. V. 2009. Riativni doslidzhen-nia poselennia Khrinnyky-8 u 2008 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2008 r., s. 133-135.

Kozak, D. N. 2016. Khrinnyky (Shankiv Yar) — pamiatka dav-noi istorii Volyni. Doslidzhennia 2010—2014 rr. Kyiv: IA NANU.

Sycheva, S. A. 2010. Evolyutsiya i istoricheskoye razvitiye kulturnykh sloyev drevnikh poseleniy. In: Kudeyarov, V. N., Ivanov, I. V. (eds.). Evolyutsiya pochv i pochvennogo pokrova: teoriya. raznoobraziye prirodnoy evolyutsii i antropogennykh transformatsiy pochv. Moskva: Geos, s. 790-4804.

Hotinskiy, N. A., Savina, s. S. 1985. Paleoklimaticheskie rekonstruktsii dlya territorii SSSR dlya borealnogo, atlan-ticheskogo i subborealnogo periodov golotsena. Izvestiia AN SSSR. Seriia geograficheskaia, 4, s. 18-34.

O. S. Bonchkovskyi

palEopEdological invEstigation of thE archaEological sitE

KhrinnyKy (shanKiv yar)A Holocene soil complex has been studied in six sec-

tions. In well-developed sections, a Holocene pedocom-plex consists of five separate soils: a dark-grey forest soil (Subatlantic period), a dark-grey forest soil (Sub-boreal), separated by the Velbar cultural layer; weak Mollisol with podzolic features (Atlantic period), Sod-Podzolic soil (Boreal), Cambisol (Preboreal). The gran-size analysis perfomed has confirmed the morphologi-cal characteristics of the separate soils of the Holocene soil complex.

The features of relic relief and soil cover in the stud-ied area caused space structure of settlements. On the Late Pleistocene dune and it slope were located settle-ments. In the northern part of the river terrace on the most fertile soils the agricultural lands were situated. During almost entire Holocene in the southern part of terrace on the dunes pines woods were grows. In-vestigation of the relic dune near to the archaeological site showed that two phases sand accumulation were caused by forest clearance (Eneolithic and the early Middle Age).

The stratigraphic position of cultural layers is relat-ed to soil horizons of the pedocomplexes and polygenet-ic soils. Based on changes in soil morphology in natural and human-transformed soils, the main evolutionary phases in anthropogenic transformation of elementary soil processes and soil covers have been revealed, par-ticularly Non-agrarian (Paleolithic — Neolithic), Early Agrarian (Eneolithic — Early iron age), Transfor-mational (Rome age — Early Middle age), Turbulent (Slaviс period), Degradation (Poland-Lithuanian pe-riod), Geochemical (New and Modern period — XIX—XX centuries).

Keywords: Holocene, soil complex, cultural layer, anthropozem.


бОНчКОВсьКиЙ Олександр сергійович, ас-пірант, київський національний університет імені тараса Шевченка, просп. академіка глушкова, 2а, київ, 03127, україна, [email protected] oleksandr s., PhD student, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Akademika Glushkova eve. 2A, Kyiv, 03127, Ukraine, [email protected].


удк: 904.3(477-25)“652”

а. М. Оленич, М. С. Сергєєва, Ю. К. Куцоконь, С. а. Горбаненко

РАННьОсЛОВ’ЯНсьКЕ жиТЛО РибАЛКи НА ТЕРиТОРІї КиїВсьКОГО пОДОЛУ:

КОМпЛЕКсНІ ДОсЛІДжЕННЯ

Опубліковано комплексне вивчення об’єкта празької культури, дослідженого на Київському Подолі. на основі аналізу отриманого матеріалу зроблено висновок про його тимчасове використан-ня давнім мешканцем, а основну діяльність жите-ля охарактеризовано як риболовецьку.

ключові слова: Київський Поділ, ранні слов’яни, празька культура, житло, природничі визначення, палеоботаніка, іхтіологія.

у 2016 р. архітектурно-археологічна експе-диція іа нан україни (аае) під керівництвом г. ю. івакіна проводила науково-рятівні робо-ти біля підніжжя гори юрковиці, за адресою вул. кирилівська, 37 у Подільському районі м. києва (рис. 1: 1). на ділянці по осі північний захід — південний схід (вздовж схилу юркови-ці) було розбито два розкопи, загальною пло-щею близько 400 м2. Під час досліджень було виявлено низку різночасових об’єктів і наша-рувань. верхній горизонт представлений по-тужним шаром XVII—XVIII ст. не менш вираз-ними були давньоруські горизонти XI—XIіI ст. найбільшою несподіванкою досліджень ді-лянки стало виявлення на першому (надма-териковому) горизонті розкопу 2 матеріалів ранньослов’янського часу 1.

1. Попередня публікація матеріалу — введення до наукового обігу археологічних даних щодо ново-го об’єкту празької культури (івакін, баранов, івакін, оленич 2016). метою цієї статті, що ба-зується на попередній публікації, є введення до наукового обігу визначень методами природни-чих наук, які, у свою чергу, надзвичайно важливі для розуміння основ життєдіяльності мешканця ранньослов’янського житла. Попередню інформа-цію див. також: івакін та ін. 2017; 2018.

розкоп 2, загальною площею 100 м2 і близь-ко 6 м завглибшки був розташований у півден-но-східній частині ділянки та орієнтований кутами за сторонами світу. безпосередньо над материком залягав шар алювіального супіску з фрагментами ранньослов’янського ліпного по-суду, потужністю близько 0,15 м, в якому були зафіксовані контури напівземлянки (рис. 1: 2) та невеликої ямки. Шар був перекритий двома стерильними прошарками алювіального супіс-ку, загальною потужністю близько 0,1 м, які залягали нижче потужного «перекопу» об’єкту кінця XVII ст.

напівземлянка, вірогідно підквадратної форми, зафіксована у південно-західній час-тині розкопу 2 і була орієнтована по лінії пів-нічний захід — південний схід. у межі розкопу увійшов тільки північно-західний кут споруди. зафіксована довжина північно-західної сті-ни — 1,1 м, південно-західної — 2,3 м. глибина об’єкту варіюється у межах 0,20—0,25 м. стінки котловану рівні, майже вертикальні, долівка нерівна, добре утрамбована (рис. 2).

заповнення напівземлянки неоднорідне. у верхній її частині залягав прошарок добре спресованої сірої делювіальної глини, потуж-ністю до 0,1 м, яка, вірогідно, затекла в яму, що залишилась від житла після того, як воно було закинуте. нижче глиняного прошарку був розташований слабогумусований темно-сірий супісок, потужністю близько 0,12 м. у запов-ненні не було виявлено жодного археологічно-го матеріалу, крім решток кісток тварин, які майже повністю струхли.

у північному куті напівземлянки виявлено масивну глинобитно-кам’яну піч, спорудже-ну на піщаній підсипці (див. рис. 1: 2; 2: 2, 3). розміри печі складають 0,6 × 0,55 м, її висо-

© а. м. оленич, м. с. сергєєва, ю. к. куцоконь, с. а. горбаненко, 2019



та — 0,46 м. зафіксований черінь печі розміра-ми 0,34 × 0,26 м. Піч сформовано без допомоги дерев’яного каркасу з синьо-зеленої спонди-лової материкової глини. у топковій частині печі зафіксовано кілька невеликих фрагментів пісковику та червоного граніту, які слугували для армування стінок печі й збільшення її теп-ловіддачі. у заповненні топкової частини печі виявлено також два розвали ліпних горщиків та близько 38 фрагментів кераміки (опис зов-нішніх ознак і петрографії глиняного тіста — а. м. оленич; рис. 3; 4).

Перший розвал належав типовому празько-му «стрункому» горщику з високо поставленим

вираженим плечиком, що різко переходить до шийки. вінце оформлене у вигляді слабо ви-раженого відхилу назовні, край «закруглено» загладжений (рис. 3 і 4: 1). дно горщика рівне, містить сліди підсипки непластичного матеріа-лу. на зовнішній стінці добре помітні ознаки вертикального загладжування посудини. тіс-то горщика має жовто-червоний («цегельний») колір, жирність розчину погашена за рахунок домішок середньозернистої жорстви та неве-ликої кількості піску. випал нерівномірний та неякісний — черепок досить крихкий, зовні вкритий темно-сірими плямами. у глиняному розчині добре помітні домішки вигорілої ор-

Рис. 1. житло празької культури: 1 — на плані-реконструкції Подолу києва до 988 р., за м. в. закревським (1868 р.); 2 — план розкопаної частини (висоти вка-зані в метрах за балтійською шкалою)


Оленич, а. М., Сергєєва, М. С., Куцоконь, Ю. К., Горбаненко, С. а. ранньослов’янське житло рибалки...

ганіки. для перевірки складу тіста було здійс-нено мікрошліф стінки (рис. 3: 1). для виготов-лення посудини використано «червонопальну» глину з високим вмістом уламків рудних міне-ралів. близькі мінеральні характеристики має глина, з якої виконано піч. загалом такі глини характерні для правобережної частини київсь-кої обл. (михайлов та ін. 2006, с. 347); також у тісті помічено наявність краплинок слюди.

Рис. 2. Фото об’єкта з різних ракурсів: 1 — рівень виявлен-ня; 2 — стратиграфічна ситуація ділянки; 3 — піч

Рис. 3. кераміка з заповнення топкової частини печі, фото: 1 — горщик 1 (реставрація, фото — реставратор і категорії Г. Човник); 2 — горщик 2 (склад тіста: a — зовнішня поверхня; b — шліф внутрішньої частини)



Посудина близька до слов’янських горщиків типу 1б, виділених в. д. бараном за матеріа-лами поселення в с. рашків хотинського р-ну чернівецької обл. найвірогідніше датування такого типу посудин — кінець VI — початок VII ст. н. е. (баран 1988, с. 11). за типологією і. П. русанової, посудина найбільше подібна до типу в з типом профілю 5 — горщики з корот-кою шийкою й відігнутим назовні вінцем (ру-санова 1976, с. 15). за матеріалами, отримани-ми на зимнівському городищі, найближчими до такої посудини є горщики другого типу за в. в. ауліхом (ауліх 1972, с. 34).

від другого горщика збереглась тільки ниж-ня частина (рис. 3 і 4: 2), яка за загальними ха-рактеристиками в цілому співпадає з першим. дно посудини зі слідами підсипки. тісто жовто-червоного кольору з домішками жорстви та піс-ку (рис. 3: 2). більша частина поверхні зразка вкрита темно-сірою горілою патиною, що свід-

чить про його активне використання для при-готування їжі. неповна збереженість не дає можливості для точної інтерпретації. Показо-вим є хіба що нерівне широке дно з вдавленням в середину. Пропорції дна також дозволяють зарахувати його до групи в за і. П. русановою (русанова 1976, с. 15).

вінця інших посудин, виявлених в печі (рис. 4: 3) також належать до групи в і профі-лю 5 за типологією і. П. русанової (русанова 1976, с. 15).

на відстані 5 м на північний схід від кута споруди було зафіксовано невелику ямку (0,52 × 0,29 м) 0,22 м завглибшки. яма була заповнена світло-сірим супіском, в якому були виявлені кілька фрагментів ліпних стінок і кістки тварин. дрібні фрагменти ліпної кера-міки також зафіксовані в заповненні об’єктів найдавнішого давньоруського горизонту, а у невеликій кількості — по всій площі давньо-руського культурного шару.

крім «класичних» методів дослідження ді-лянки, також було проведено вибіркову фільт-рацію ґрунту із заповнення різних об’єктів, у тому числі — й описаного житла празької куль-тури. у зв’язку зі стислими строками дослід-жень, забрано зразки невеликих розмірів. без-посередньо з заповнення житла забрано об’єм близько 3 дм3, із заповнення печі 7 з того самого об’єкту — близько 7 дм3. метою фільтрації був забір дрібних біологічних решток для їхнього подальшого ідентифікаційного аналізу. мето-дом флотації зібрано легку фракцію, що скла-далася з обгорілих ботанічних решток; методом промивання (з використанням звичайної анти-москітної сітки з коміркою приблизно 1 × 1 мм) отримано зоологічні рештки, а саме — риб’ячі кістки й луску. Фільтрацію провів с. а. гор-баненко. надалі матеріал надійшов на ручне перебирання і розділення на біологічні рештки відповідно до природничих напрямів дослід-жень. Породи дерева за вугликами визначила м. с. сергєєва.

дерево зазвичай дуже погано зберігається у культурних нашаруваннях києва. винятком є вологі культурні шари х — першої полови-ни хі ст., де природним шляхом створилися сприятливі умови для цього (гупало, толочко 1975; гупало 1981, с. 319—325; сагайдак 1991, табл. XVI—XXII; сергєєва 2015, с. 42—45). у решті випадків при дослідженні київських ді-лянок дерево, дерев’яні артефакти (особливо дрібні вироби), або не трапляються, або репре-зентовані поодинокими екземплярами. отже, будь-яка нова знахідка варта уваги і має вели-ке значення для поповнення бази даних щодо археологічного дерева («київського» і загалом «археологічного»). нині не викликає сумнівів важливість таких досліджень у рамках вив-чення і палеоекології, і безпосередньо госпо-дарчої діяльності людини. не потребує доказів їх взаємозв’язок. дерево можна вивчати як

Рис. 4. кераміка з заповнення топкової частини печі, прорисовка: 1 — горщик 1; 2 — горщик 2; 3 — вінця з печі



основний будівельний і виробний матеріал, а також паливо. одним з найважливіших на-прямів сучасного вивчення викопного дерева є визначення деревних порід. у цьому сенсі важливе місце посідає антракологія — напрям науки, що займається загалом вивченням ви-копного вугілля, в археології її використовують для визначення порід викопного обвугленого дерева.

у цьому зв’язку на особливу увагу заслугову-ють рештки дерева, виявлені на кирилівській, 37 в об’єкті празької культури. на цій ділян-ці уперше в київській археології досліджено вугілля не тільки з давньоруських об’єктів, але й з об’єкту VII ст.

частково матеріал отриманий шляхом руч-ного відбору з ґрунту або заповнення об’єктів, переважно — методом флотації. Породи дерева переважно визначають методами природничих наук, в основі діагностики деревини лежать особливості мікроструктури, характерні для кожного роду дерев, які діагностують за трьома розрізами. отримані результати порівнюють з даними визначників деревини. визначники, в яких представлені дані про основні породи дерев східної європи, видавали неодноразово (сукачев 1940; гаммерман и др. 1946; вихров 1959). за відносно задовільної збереженості структури дерева, його породу можна визна-чити до роду. отримані результати наведено в табл. 1.

деревина, виявлена в об’єкті VII ст., репре-зентована такими породами, як сосна, ймовір-но, сосна звичайна (Pinus sylvestris) і дуб (Quercus sp.). слід зауважити, що деревині за-значених порід взагалі віддавали перевагу у середньому Подніпров’ї, її використовували і як ділову деревину, і як паливо.

серед проаналізованого деревного вугілля особливо варто виділити матеріал з опалю-вальної споруди.

вивчення деревного вугілля як основного різновиду палива має певні перспективи. це стосується як опалення житла, так і визначен-ня палива для різноманітних виробничих про-цесів. джерелом для вивчення цього аспекту людської господарчої й виробничої діяльності є вугілля з печей (у тому числі виробничих), гор-нів, вогнищ. таке вугілля є джерелом інформа-ції щодо складу місцевої деревної рослинності та її можливого відбору з урахуванням теплотвор-них властивостей різних деревних порід для створення потрібного температурного режиму опалення. зазначений напрям, незважаючи на увагу до нього з боку західноєвропейських до-слідників (Marston 2009; Veal, Thompson 2008; Veal 2012a; 2012b; 2013), досі не поширений у нашій науці, а в слов’яно-руській археології він до останніх часів залишався білою плямою. його розробка розпочалася лише впродовж ос-танніх років з отриманням перших суттєвих результатів з глинського археологічного комп-

лексу (кузня, вогнище; Пуголовок та ін. 2015; 2016; 2017). Пізніше отримані матеріали з де-яких інших слов’яно-руських пам’яток (випов-зів, свердловське 1; черненко та ін. 2017). ви-

вчення палива з розкопу на вул. кирилівська, 37, яке дало значну кількість зразків, є важли-вим кроком у цьому напрямі. зауважимо, що у всіх випадках флотація як метод забору зраз-ків відіграв визначальну роль.

залишки палива з печі (сосна і дуб) відпові-дають загальній тенденції його відбору, яка простежується і археологічно, і багато в чому в етнографічній сучасності: стара смолиста со-сна та дуб належали до групи найціннішого палива (Плотников 1924, с. 14). вугілля з дав-ньоруських і слов’янських об’єктів, яке можна пов’язувати з паливом, репрезентоване дубом і сосною. на цій самій ділянці також досліджене паливо з печі XVIII ст., де крім того виявлене березове вугілля, відсутнє у раніших об’єктах. варто зауважити, що для ранньослов’янського і давньоруського часів поки що загалом не ви-явлено тенденцій у наданні переваги берези: березові вуглики як залишки палива виявлені у поодиноких екземплярах: у виповзові (хіі ст.) і в свердловському 1 (роменський час). береза взагалі дуже рідко трапляється серед викопно-го вугілля давньоруського часу. це можна по-яснити її відносно невеликою питомою вагою в лісах досліджених мікрорегіонів, або відносно невеликою кількістю досліджених нині ма-теріалів. додамо також, що береза — антропо-хорна рослина, що доволі часто приходить на зміну місцевих дерев на згарищах і підсічних полях. загалом причини відсутності уваги до берези як до палива у слов’яно-руські часи мож-на виявити тільки за подальших досліджень.

важливість отриманих результатів для по-дальшого створення джерельної бази з викоп-ного дерева не викликає сумнівів. отримання достатнього об’єму інформації внаслідок по-дальших досліджень матеріалів з різних посе-лень, дозволить перейти до її використання у контексті вивчення палеоекології й господар-чої діяльності у цей період.

Подальші антракологічні дослідження да-дуть змогу конкретизувати отримані результа-ти. за умов забору зразків з різних частин, скажімо, житлової споруди (за чіткої фіксації), такі дослідження приведуть не лише до зви-чайної констатації факту використання тих чи

Таблиця 1. антракологічні матеріали з житла празької культури

місце забору ґрунту

кількість вугликів

Порода дерева — кількість

Піч 7 89 сосна — 15;дуб — 74

житло, підлога 21 дуб — 21



інших порід дерев у ході господарювання, а й дадуть можливість інтерпретацій щодо вико-ристання різних порід дерев для різних потреб (використання деревини як палива, як сирови-ни для домобудівництва тощо).

Підбиваючи підсумки, вкажемо, що у най-ближчій перспективі необхідно розширяти ви-вчення археологічного дерева у розглянутому напрямі. тільки при створенні вибірки, достат-ньої для статистичного аналізу, цей матеріал може перетворитися на повноцінне інформа-тивне джерело реконструкції біогосподарчої діяльності людини у минулому.

крім отримання антракологічних матеріа-лів, метою флотації був забір палеоетноботаніч-них зразків: зернівок і насіння культурних рос-лин і бур’янів. у ході перебирання результатів флотації, знайдено лише одну зернівку, що по-

ходила з печі (табл. 2) — мишій сизий (Setaria glauca; визначення с. а. горбаненка).

у нашому випадку набагато цікавішим є не знахідка єдиної зернівки бур’яну, а відсутність інших палеоетноботанічних матеріалів. зва-жаючи на добру збереженість антракологічних матеріалів (див. вище), а також і іхтіологіч-них решток (див. нижче), слід констатувати, що природні умови залягання шарів і об’єкту празької культури, не були настільки агресив-ними, щоб знищити дрібні біологічні рештки.

ця теза важлива з огляду на те, що з наданих зразків ґрунту із заповнення житла не отрима-но жодної зернівки культурної рослини. вели-ка кількість прикладів проведення флотації в об’єктах житлового й житлово-господарського призначення різних епох від скіфів до пізнього середньовіччя й ранньомодерного часу засвід-чують, що рештки зернівок там завжди зали-шаються (див., напр.: горбаненко 2015; 2016a; 2016b; 2018 та ін.). саме тому маємо підстави стверджувати, що відсутність знахідок зернівок культурних рослин у цьому випадку — явище не випадкове, а закономірне. таким чином, ме-тодом виключення можемо стверджувати при-наймні те, що продукти землеробства до напів-землянки не потрапляли.

найцікавішими для загальної характерис-тики життєдіяльності господаря об’єкту ви-явилися іхтіологічні рештки (рис. 5; табл. 3; визначення — ю. к. куцоконь). визначення

Таблиця 2. Параметри палеоетноботанічних зразків з житла празької культури

об’єктдату-вання,

ст.

об’єм ґрунту,

дм3

кіль-кість,

од.

наси-ченість, n / дм3

Пз *

житло VI—VII 3 0 — —житло, піч 7 VI—VII 7 1 0,14 3

* Пз — природна збереженість, за 5-бальною шка-лою.

Таблиця 3. іхтіологічні рештки з житла празької культури

родина, вид залишок кількість Примітки

Піч 7 (див. рис. 5: 2)невідомо кістки 150 уламкиневідомо хребець 60 —невідомо ребра 20 —невідомо Промінь плавця 21 —Cyprinidae нижньоглоткова кістка 1 —Percidae, Perca fluviatilis Парасфеноїд 1 —Cyprinidae гіомандибуляр 1 —

житло, долівка (див. рис. 5: 1)Siluridae, Silurus glanis хребець 3 —невідомо хребець 49 —Cyprinidae зуб 1 —невідомо кістки 211 уламкиневідомо ребра 45 уламкиневідомо Промінь плавця 39 уламкиEsocidae, Esox lucius хребець 3 —невідомо луска 1 циклоїднаPercidae, Perca fluviatilis луска 1 —Cyprinidae, Rutilus rutilus нижньоглоткова кістка 1 уламокPercidae, Perca fluviatilis Supracleithrale 1 —Percidae, Perca fluviatilis кістка вісцерокраніуму 2 уламки із зазубринамиEsocidae, Esox lucius зубна 3 уламкиEsocidae, Esox lucius зуб 7 окремі



елементів скелета виконане за допомогою ат-ласу кісток в. раду (Radu 2005), а також за власною порівняльною остеологічною колек-цією риб, створеною на базі інституту зоології ім. і. і. Шмальгаузена нан україни (куцоконь 2015). луску визначено за цією ж порівняльною колекцією. назви родин та видів риб наведені за нашою адаптацією (куцоконь, квач 2012).

матеріал погано збережений, часом мі-нералізований. загалом було опрацьовано 621 залишок, серед яких 2 луски (1 визначена до виду), 8 окремих зубів (1 визначений до ро-дини, 7 — до виду), все інше — кістки. уламки кісток різного розміру, для яких не можна ви-значити ні належність до таксону, ні розташу-вання в скелеті, переважають в обох випадках (загалом, 361 залишок). серед кісток, для яких зрозуміла їх функція в скелеті, проте немає можливості визначити, якому таксону риб вони належали, виявлено значну кількість уламків хребців (109), ребер (65), променів плавців (60). лише 16 кісткових залишків вдалося визначи-ти до родини або виду.

ідентифікувати залишки (включно з 1 лус-кою і 8 окремими зубами) вдалося до наступних родин: коропові — 4, сомові — 3, Щукові — 13, окуневі — 5. серед них визначено залишки та-ких видів:

Плітка звичайна (Rutilus rutilus) — 1 ниж-ньоглоткова кістка;

сом звичайний (Silurus glanis) — 3 хребці;Щука звичайна (Esox lucius) — 3 хребці,

3 уламки зубної кістки, 7 окремих зубів;окунь звичайний (Perca fluviatilis) — 1 лус-

ка, 1 парасфеноїд, 1 накладна кістка supra-cleithrale, 2 кістки вісцерокраніуму з характер-ними зазубринами.

слід зазначити, що через мінералізацію кіс-ток не вдалося визначити довжини риб, навіть у тих випадках, коли кістку можна умовно вва-жати більш чи менш цілою.

усі ідентифіковані види є типовими пред-ставниками рибного населення басейну дніпра і дотепер. крім того, ці види завжди активно використовували для промислу, страви з них є традиційними для української кухні.

ці самі види відомі й для інших археоло-гічних пам’яток, зокрема сом і щука для за-рубинецької культури з оболоні (визначення в. і. таращука, о. с. уманської; Шовкопляс 2003, с. 6), щука і окунь — з розкопок києво-Печерського історико-культурного заповідника 2016 та 2017 рр. (тараненко та ін. 2017, с. 31—32; 2018, с. 279—281), плітка, сом, щука, окунь знайдені нижче сучасного києва за течією, на городищах монастирок (горбаненко, коваль-чук 2017, с. 105—108) та ходосівка-рославське (Kovalchuk et al. 2017, p. 524—525). варто за-значити, що в більшості місць (крім останньо-го), були знайдені також рештки осетрових риб, які відсутні у житлі празької культури. це може свідчити також на користь факту, що описане житло було тимчасовим прихистком рибалки, в якому є залишки чисельніших і менш делікатесних риб.

* * *

слов’янські старожитності цікавили дослід-ників києва досить давно: їх систематизацією та аналізом у різні часи займалися в. б. анто-нович (антонович 1895), м. к. каргер (каргер 1958, с. 92—97), г. Ф. корзухіна (корзухина 1996, с. 352—435), м. ю. брайчевський (брай-чевський 1963, с. 73—79), П. П. толочко (то-лочко 1970, с. 42—55), о. в. комар (комар 2012, с. 312—315) та інші. утім, необхідно зазначити, що не дивлячись на майже двохсотлітнє архео-логічне вивчення міста, слов’янських пам’яток третьої чверті і тис. н. е. нині відомо небагато.

Перше празьке поселення на території киє-ва було виявлено під час археологічних розко-

Рис. 5. Приклади іхтіологічних матеріалів із різних зразків: 1 — заповнення котловану, мінералізовані рештки; 2 — заповнення печі, кальциновані кістки



пок на березі літописної Почайни (оболонь) у 1965—1974 рр. (Шовкопляс 1975; 2003; башка-тов 2004). саме тут було повністю досліджене (на площі 25 тис. м2) величезне поселення за-рубинецької культури та пізньозарубинецько-го часу луг IV. у його північній частині було відкрито три житла і декілька господарських ям празької культури (Шовкопляс, гавритухін 2003). аналіз керамічних комплексів дозво-лив і. о. гавритухіну датувати одне житло та яму кінцем IV — першою половиною V ст. (фаза 1/0), ще два житла, на думку дослідника, представляють фазу 2, датовану кінцем V — початком VI ст. н. е. (Шовкопляс, гавритухин 1993, с. 61).

у 1971 р. у західній частині майданчика ста-рокиївського городища було відкрите празьке житло з добре збереженою пічкою, наповненою керамічним посудом V — першої половини VI ст. (килиевич 1982, с. 28; рис. 12; 13). рання фаза поселення опосередковано підтверджена і знахідками двох браслетів з насічками на кін-цях (комар 2012, с. 312).

решта старожитностей V—VII ст., які можна опосередковано зарахувати до функціонування празьких поселень, не прив’язані до конкрет-них об’єктів і мають характер випадкових знахі-док. винятком є низка знахідок слов’янського часу, сконцентрована в північно-західній ок-

раїні Подолу в районі юрківського струмка та вул. кирилівської. компактність цієї групи дала підстави м. а. сагайдаку припустити ло-калізацію у цій частині слов’янських поселень, що виникли на окремих ділянках підвищено-го рельєфу (сагайдак 1991, с. 9, 10). можливо, виявлене у 2016 р. житло якраз і належить до одного з таких осередків, який у свою чергу входив до складу «гнізда» пам’яток празької культури, що були розташовані вздовж правих приток дніпра.

об’єкти ранньослов’янського часу, відкриті на вул. кирилівській, 37, вочевидь, виникли на досить вузькій смузі землі заплави дніпра, між Почайною 1 й підніжжям гори юрковиці (рис. 6) тоді, коли рівень намитого піску доз-волив освоїти цю територію. Фактично, житло заходилося безпосередньо на лівому березі ру-чайка-притоки Почайни; відстань же до ріки не перевищувала 1 км по прямій. уся долина р. дніпро у тому місці становить близько 10—14 км.

1. аналізуючи матеріали, в. і. вишневський обґрун-товує тезу й доходить висновку, що Почайна фак-тично не була річкою, а лише рукавом або прото-кою дніпра (вишневський 2011, с. 82—83; 2013, с. 74—76).

Рис. 6. об’ємне зображення гирла дніпра в районі м. києва, за даними Shuttle Radar Topographic Mission (SRTM): 1 — вул. кирилівська, 37; 2 — луг IV; 3 — старокиївська гора; 4 — замкова гора; 5 — дитинка (на основі карти, укладеної я. в. володарцем-урбановичем)



висота виявлення об’єктів за балтійською шкалою висот становила всього 94,3 м над рівнем моря, тоді як рівень води у дніпрі міг становити близько 90—91,3 м н. р. м. (виш-невський 2011, с. 27, 213; тараненко 2016, с. 33). тобто, житло могло знаходитись лише на 3—4 м вище плеса дніпра. за даними інстру-ментального вимірювання в районі києва, що тривають понад 100 років, до зарегульованості стоку річки, найменший рівень води становив близько 88,5 м у літньо-осінній період, а най-вищий — 98,2 м в період повені. значні по-вені траплялися принаймні раз на 9—14 років (вишневський 2011, с. 212—218). тобто, житло могло проіснувати близько 10—15 рр., і щороку йому загрожувало часткове або й повне затоп-лення. вважаємо, що висока ймовірність того, що давній мешканець цілком усвідомлював цю загрозу, а відтак — житло не могло бути по-стійним прихистком. Принаймні на весінній період повеней його мешканець мав пересе-лятись в інше місце. отже, досліджений об’єкт не можна повною мірою назвати житлом: най-імовірніше — це було місце тимчасового пере-бування давнього рибалки. також, з упевненіс-тю можна стверджувати, що об’єкт взагалі не міг довго проіснувати. не виключено, що саме цим і пояснюється незначна кількість знахідок в об’єкті.

ю. ю. башкатов, провівши комплексний аналіз даних з поселення луг IV (що розта-шований на висоті 94—95 м н. р. м.), дійшов висновків, що цю пам’ятку також регулярно за-топлювало (башкатов 2004, с. 46). Що цілком узгоджується і з нашими припущеннями.

взагалі, дніпро характеризується як рів-нинна ріка з достатньо повільною течією. саме такі ріки здатні за короткий час змінювати положення русла в межах власної долини: за період 25—100 років русло може навіть пере-міститися на всю ширину долини (болдаков 1951, с. 9—18). себто, цілком імовірно, що на той час ріка (або її рукав, Почайна) могла чи не впритул підходити до підніжжя юрковиці.

варто також звернути увагу й на імовірний рельєф поблизу житла. на північний захід широкою полосою простягається правий берег дніпра зі складним розчленованим рельєфом, який характеризується підвищеними сильно розчленованими та підвищеними низовинни-ми розчленованими ділянками, непридатними для землеробства. решта території потенційної ресурсної зони знаходиться в заплаві. зважа-ючи на загальну тенденцію заболоченості те-риторій (у середній течії десни заболоченість сягає 20 % всієї площі, в нижній течії — 10—15 % — переважно в заплавах; Швець 1946, с. 14—15; Швець, дрозд, левченко 1957, с. 8), і на спостереження за територією оболоні та По-долу ще на початку хх ст. (вишневський 2011,

с. 82), слід припустити, що тут (у найширшому місці) переважні площі долини ріки були до-волі заболоченими (саме слово «оболонь» озна-чає заплавні луки, низинну прирічкову заболо-чену місцевість, див., напр.: жайворонок 2006, с. 406) і навряд чи могли бути придатними для землеробства.

Підіб’ємо найважливіші підсумки.1. за аналізом рельєфу можна зробити ви-

сновок, що поряд з місцем виявлення об’єкту празької культури не було місць, привабливих з точки зору землеробства: переважно навколо була нерівна місцевість, непридатна для розо-рювання. велику частину становила підтоплю-вала заплава дніпра.

2. за антракологічними даними, серед біоло-гічних матеріалів, що походять з житла, не ви-явлено вугликів від берези. тоді як у пізніших шарах березове вугілля присутнє. це зауважен-ня важливе з огляду на те, що березові форма-ції зазвичай приходять на зміну іншій лісистій (деревній) рослинності, штучно зведеній люди-ною у господарських цілях. найяскравішими й найвиразнішими прикладами поширення та-ких формацій завжди були підсічні поля — ви-користані за призначенням і надалі закинуті для відпочинку. отже, відсутність берези може слугувати «доказом від протилежного», що у ближчому оточенні об’єкту таких антропогені-зованих ділянок не було.

3. відсутність знахідок зернівок культурних рослин дає підстави стверджувати мінімально те, що до напівземлянки продукти землеробс-тва не потрапляли. а відтак — маємо непря-мий доказ того, що мешканець цього житла не займався землеробством. ця теза дуже добре узгоджується з попередніми двома.

4. знайдені рештки риб належать видам, по-ширеним як в археологічних матеріалах рані-шого й пізнішого часу для цього регіону, так і в рецентній іхтіофауні дніпра. чотири визначе-них види, окунь, сом, щука, плітка є типовими об’єктами рибальства, тому можна припустити, що присутні в напівземлянці рештки належа-ли особинам риб, виловленим неподалік.

5. зважаючи на місце знаходження, дослід-жений об’єкт навряд чи міг бути постійним міс-цем проживанням давнього рибалки.

отже, на підставі комплексу очевидних і непрямих доказів, можемо реконструювати за-няття давнього мешканця напівземлянки як рибалки, який жив переважно за рахунок ри-боловецького промислу.

* * *

висловлюємо щиру вдячність д-ру геогр. наук в. і. вишневському, канд. іст. наук я. в. воло-дарцю-урбановичу, канд. іст. наук с. П. тара-ненку, канд. біол. наук є. ю. яніш.



ЛІТЕРАТУРАантонович, в. б. 1895. археологическая карта

Киевской губернии. москва.ауліх, в. в. 1972. Зимнівське городище — сло-

в’янська пам’ятка VI—VII ст. н. е. в Західній Во-лині. київ: наукова думка.

баран, в. д. 1988. Пражская культура Поднест-ровья (по материалам поселений у с. рашков). киев: наукова думка.

башкатов, ю. ю. 2004. особливості житло буду-вання та господарчої діяльності мешканців заплав-ного поселення луг IV (оболонь). в: козак, д. н. (ред.). археологія давніх слов’ян. Дослідження і ма-теріали. київ: іа нану, с. 39-48.

болдаков, е. в. 1951. Жизнь рек. москва; ленинг-рад: гостехтеориздат, 28.

брайчевський, м. ю. 1963. Коли і як виник Київ. київ: ан урср.

вихров, в. е. 1959. Диагностические признаки древесины главнейших лесохозяйственных и лесо-промышленных пород СССР. москва: ан ссср.

вишневський, в. і. 2011. Ріка Дніпро. київ: ін-терпрес лтд.

вишневський, в. і. 2013. Малі річки Києва. київ: інтерпрес лтд.

гаммерман, а. Ф., никитин, а. а., николаева, т. л. 1946. Определитель древесин по микроскопи-ческим признакам с альбомом микрофотографий. москва; ленинград: ан ссср.

горбаненко, с. а. 2015. Палеоетноботанічні до-слідження 2014 р. археологічні дослідження в Ук-раїні 2014 р., с. 269-271.

горбаненко, с. а. 2016a. Палеоетноботанічні визначення. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 248-252.

горбаненко, с. а. 2016b. Флотація й промивання як методи археологічних досліджень: реалії й перс-пективи. археологія і давня історія України, 1 (18): колекції наукових фондів інституту археології нан україни. Проблеми та відкриття, с. 137-144.

горбаненко, с. а. 2018. Палеоетноботанічні виз-начення 2016 р. археологічні дослідження в Україні 2016 р., с. 336-340.

горбаненко, с. а., ковальчук, о. м. 2017. ри-боловецький промисел ранніх слов’ян середнього Подніпров’я (за матеріалами городища монасти-рок). археологія, 1, с. 99-109.

гупало, к. н. 1981. деревянные постройки древ-некиевского Подола. в: артеменко, и. и. (ред.). Древности Среднего Поднепровья. киев: наукова думка, с. 136-158.

гупало, к. м., толочко, П. П. 1975. давньокиївсь-кий Поділ у світлі нових археологічних досліджень. в: толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ. київ: наукова думка, с. 40-79.

жайворонок, в. в. 2006. Знаки української етно-культури: Словник-довідник. київ: довіра.

івакін, г. ю., баранов, в. і., івакін, в. г., оленич, а. м. 2016. нові матеріали ранньослов’янського часу з території києвоподолу: попереднє повідомлення. In Sclavenia terra, 1, с. 58-63.

івакін, г. ю., івакін, в. г., бібіков, д. в., баранов, в. і., зоценко, і. в., чміль, л. в., оленич, а. м. 2017. матеріали науково-рятівних досліджень архітек-турно-археологічної експедиції 2016 р. в експозиції археологічного музею іа нану. археологія і давня історія України, 3 (24): матеріали та досліджен-ня археологічного музею Iа нан україни, с. 133- 146.

івакін, г. ю., баранв, в. і., бібіков, д. в., івакін, в. г., оленич, а. м., сергєєва, м. с., чміль, л. в. 2018. науково-рятівні дослідження архітектурно-ар-хеологічної експедиції іа нану на вул. кирилівсь-кій, 37 у м. києві. археологічні дослідження в Ук-раїні 2016 р., с. 58-60.

каргер, м. к. 1958. Древний Киев. москва; ле-нинград: ан ссср, 1.

килиевич, с. р. 1982. Детинец Киева IX — первой половины XIII веков. киев: наукова думка.

комар, а. в. 2012. киев и Правобережное Под-непровье. в: макаров, н. а. (ред.). Русь в іх—х ве-ках. археологическая панорама. санкт-Петербург: иа ран, с. 301-379.

корзухина, г. Ф. 1996. клады и случайные на-ходки вещей круга «древностей антов» в среднем Поднепровье. каталог памятников. Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, V, с. 352-435.

куцоконь, ю. к. 2015. остеологічна колекція риб у фондах інституту зоології ім. і. і. Шмальгаузена нан україни. в: загороднюк, і. (ред.). Природничі музеї: роль в освіті та науці: Матеріали IV Між-народної наукової конференції. київ: ннПм нану, 2, с. 56-58.

куцоконь, ю. к., квач, ю. в. 2012. українські на-зви міног і риб фауни україни для наукового вжит-ку. Біологічні студії, 6, 2, с. 199-220.

михайлов, в. а., виноградов, г. Ф., курило, м. в., михайлова, л. с., Шунько, в. в. 2006. неметаліч-ні корисні копалини України: Підручник. київ; львів.

Плотников, с. и. 1924. Разработка леса и лесные промыслы. москва: кооперативное издательство.

Пуголовок, ю. о., володарець-урбанович, я. в., горбаненко, с. а., сергєєва, м. с., яніш, є. ю. 2015. міждисциплінарні дослідження глинського археологічного комплексу в 2014 році. археологічні дослідження Більсьского городища — 2014, с. 107- 128.

Пуголовок, ю. о., володарець-урбанович, я. в., горбаненко, с. а., сергєєва, м. с., яніш, є. ю. 2016. міждисциплінарні дослідження глинського архе-ологічного комплексу в 2015 році. археологічні до-слідження Більського городища — 2015, с. 103-127.

Пуголовок, ю. о., володарець-урбанович, я. в., горбаненко, с. а., сергєєва, м. с. 2017. міждис-циплінарні дослідження глинського археологічного комплексу в 2016 році. археологічні дослідження Більсьского городища — 2016, с. 105-121.

русанова, и. П. 1976. Славянские древности VI—VII вв. москва: наука.

сагайдак, м. а. 1991. Давньокиївський Поділ: проблеми топографії, стратиграфії, хронології. київ: наукова думка.

сергєєва, м. с. 2015. вироби з дерева, кістки та рогу. Пам’ятки України, 5—6, c. 42-49.

сукачев, в. н. 1940. Определитель древесных по-род. москва: гослестехиздат.

тараненко, с. П. 2016. Планувальна структу-ра давньоруського Подолу Києва: формування та розвиток. київ: іа нану; центр археології києва нану.

тараненко, с., горбаненко, с., ковальчук, о., го-робець, л., сергєєва, м., Пучков, П. 2017. комплексні біоархеологічні дослідження матеріалів з розкопок на території києво-Печерського заповідника у 2016 р. Місто: історія, культура, суспільство. Е-журнал урбаністичних студій, 2, с. 23-36. режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/misto_2017_2_5.



тараненко, с. П., сергєєва, м. с., куцоконь, ю. к., горбаненко, с. а. 2018. результати комп-лексних біоархеологічних досліджень матеріалів з розкопок митрополичого саду національного києво-Печерського історико-культурного заповід-ника у 2017 р. Могилянські читання 2018, с. 278- 283.

толочко, П. П. 1970. історична топографія ста-родавнього Києва. київ: наукова думка.

черненко, о. є., кравченко, р. а., горбаненко, с. а., горобець, л. в., ковальчук, о. м., сенюк, о. г., сергєєва, м. с. 2017. свердловське 1: біогос-подарська діяльність мешканців роменського горо-дища на чернігівщині. археологія і давня історія України, 1 (22): археологія: дослідження, експери-менти, реконструкції, с. 266-301.

Швець, г. і. 1946. Розподіл стоку річок УРСР по сезонах і місяцях. київ: ан урср.

Швець, г. і., дрозд, н. і., левченко, с. П. 1957. Каталог річок України. київ: ан урср.

Шовкопляс, а. м. 1975. работы на оболони в кие-ве. археологические открытия 1974 г., с. 373-374.

Шовкопляс, г. м. 2003. таємниці давньої обо-лоні. в: ковтанюк, н. г. (ред.). Музей та його колек-ції. київ: нміу, с. 3-13.

Шовкопляс, а. м., гавритухин, и. о. 1993. ком-плексы пражской культуры с оболони и некото-рые проблемы изучения памятников типа корчак. Краткие сообщения Института археологии, 208, с. 52-62.

Шовкопляс, г. м., гавритухін, і. г. 2003. Перше поселення празької культури в києві. в: ковтанюк, н. г. (ред.). Музей та його колекції. київ: нміу, с. 74-79.

Kovalchuk, O., Gotun, I., Gorbanenko, S., Sergeye-va, M., Ratnikov, V., Gorobets, L., Rekovets, L. 2017. Paleoenvironment of the medieval settlement Hodo-sivka-Roslavske (11/12—14th cent. CE, Ukraine): The first comprehensive bioarchaeological investigation of the East Slavic village. Journal of Archaeological Sci-ence: Reports, 12, p. 522-527. https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2017.03.004.

Marston, J. M. 2009. Modeling wood acquisition strategies from archaeological charcoal remains. Jour-nal of Archaeological Science, 36, p. 2192-2200.

Radu, V. 2005. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites. Bucureşti: Contrast.

veal, r., Thompson, G. 2008. Fuel supplies for Pompeii. Pre-Roman and Roman charcoals for the Casa delle Vestali. British Archaeological Report, S1807: Charcoals from the Past: Cultural and Pal-aeoenvironmental Implications (Proceedings of the Third International Meeting of Anthracology (Caval-lino — Lecce, Italy, June 28th — July 1st 2004)), p. 287- 298.

Veal, R. 2012a. Examining continuity in landscape exploitation: Late Roman fuel consumption in Silches-ter’s Insula IX. Journal of Roman Archaeology, sup-plementary series, 90: Silchester and the Study of Ro-mano-British urbanism, p. 227-245.

Veal, R. 2012b. From context to economy: charcoal as an archaeological interpretative tool. A case study from Ponpeii (3rd c. BC — AD 79). Journal of Roman Archaeology, supplementary series, 91: More that just Numbers? The Role of Science in Roman Archaeology, p. 19-51.

Veal, R. 2013. Fuelling Ancient Mediterranean cites: a framework for charcoal research. In: Harris, W. V. (ed.). The Ancient Mediterranean Environment between Science and History. Leiden; Boston, p. 37-58.

REfEREnCEsAntonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi

gubernii. Moskva.Aulikh, V. V. 1972. Zymnivske horodyshche — slov’ianska

pam’iatka VI—VII st. n. e. v Zakhidnii Volyni. Kyiv: Naukova dumka.

Baran, V. D. 1988. Prazhskaia kultura Podnestrovia (po materyalam poselenyi u s. Rashkov). Kyev: Naukova dumka.

Bashkatov, Yu. Yu. 2004. Osoblyvosti zhytlo buduvannia ta hospodarchoi diialnosti meshkantsiv zaplavnoho pose-lennia Luh IV (Obolon). In: Kozak, D. N. (ed.). Arkheolohiia davnikh slov’ian. Doslidzhennia i materialy. Kyiv: IA NANU, s. 39-48.

Boldakov, E. V. 1951. Zhizn rek. Moskva; Leningrad: Gos-tekhteorizdat, 28.

Braichevskyi, M. Yu. 1963. Koly i yak vynyk Kyiv. Kyiv: AN URSR.

Vikhrov, V. E. 1959. Diagnosticheskie priznaki drevesiny glavneishikh lesokhoziaistvennykh i lesopromyshlennykh po-rod SSSR. Moskva: AN SSSR.

Vyshnevskyi, V. I. 2011. Rika Dnipro. Kyiv: Interpres LTD.

Vyshnevskyi, V. I. 2013. Mali richky Kyieva. Kyiv: Inter-pres LTD.

Gammerman, A. F., Nikitin, A. A., Nikolaeva, T. L. 1946. Opredelitel drevesin po mikroskopicheskim priznakam s albo-mom mikrofotografii. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

Horbanenko, S. A. 2015. Paleoetnobotanichni doslidzhen-nia 2014 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014 r., s. 269-271.

Horbanenko, S. A. 2016a. Paleoetnobotanichni vyznachen-nia. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r., s. 248-252.

Horbanenko, S. A. 2016b. Flotatsiia y promyvannia yak metody arkheolohichnykh doslidzhen: realii y perspektyvy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (18): Kolektsii Nau-kovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy ta vidkryttia, s. 137-144.

Horbanenko, S. A. 2018. Paleoetnobotanichni vyznachen-nia 2016 r. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 336-340.

Horbanenko, S. A., Kovalchuk, O. M. 2017. Rybolovetskyi promysel rannikh slov’ian Serednoho Podniprov’ia (za materi-alamy horodyshcha Monastyrok). Arkheolohiia, 1, s. 99-109.

Gupalo, K. N. 1981. Dereviannye postroiki drevnekievsko-go Podola. In: Artemenko, I. I. (ed.). Drevnosti Srednego Pod-neprovia. Kiev: Naukova dumka, s. 136-158.

Hupalo, K. M., Tolochko, P. P. 1975. Davnokyivskyi Podil u svitli novykh arkheolohichnykh doslidzhen. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavnii Kyiv. Kyiv: Naukova dumka, s. 40-79.

Zhaivoronok, V. V. 2006. Znaky ukrainskoi etnokultury: Slovnyk-dovidnyk. Kyiv: Dovira.

Ivakin, H. Yu., Baranov, V. I., Ivakin, V. H., Olenych, A. M. 2016. Novi materialy rannoslov’ianskoho chasu z tery-torii Kyievopodolu: poperednie povidomlennia. In Sclavenia terra, 1, s. 58-63.

Ivakin, H. Yu., Ivakin, V. H., Bibikov, D. V., Baranov, V. I., Zotsenko, I. V., Chmil, L. V., Olenych, A. M. 2017. Ma-terialy naukovo-riativnykh doslidzhen Arkhitekturno-arkhe-olohichnoi ekspedytsii 2016 r. v ekspozytsii Arkheolohichnoho muzeiu IA NANU. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (24): Materialy ta doslidzhennia Arkheolohichnoho muzeiu IA NAN Ukrainy, s. 133-146.

Ivakin, H. Yu., Baranv, V. I., Bibikov, D. V., Ivakin, V. H., Olenych, A. M., Serhieieva, M. S., Chmil, L. V. 2018. Nau-kovo-riativni doslidzhennia arkhitekturno-arkheolohichnoi ekspedytsii IA NANU na vul. Kyrylivskii, 37 u m. Kyievi. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2016 r., s. 58-60.

Karger, M. K. 1958. Drevnii Kiev. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 1.

Kilievich, S. R. 1982. Detinets Kieva IX — pervoi poloviny XIII vekov. Kiev: Naukova dumka.

Komar, A. V. 2012. Kiev i Pravoberezhnoe Podneprove. In: Makarov, N. A. (ed.). Rus v іX—X vekakh. Arkheologicheskaia panorama. Sankt-Peterburg: IA RAN, s. 301-379.

Korzukhina, G. F. 1996. Klady i sluchainye nakhodki vesh-chei kruga «drevnostei antov» v Srednem Podneprove. Kata-



log pamiatnikov. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, V, s. 352-435.

Kutsokon, Yu. K. 2015. Osteolohichna kolektsiia ryb u fondakh Instytutu zoolohii im. I. I. Shmalhauzena NAN Ukrainy. In: Zahorodniuk, I. (ed.). Pryrodnychi muzei: rol v osviti ta nautsi: Materialy IV Mizhnarodnoi naukovoi konfer-entsii. Kyiv: NNPM NANU, 2, s. 56-58.

Kutsokon, Yu. K., Kvach, Yu. V. 2012. Ukrainski nazvy minoh i ryb fauny Ukrainy dlia naukovoho vzhytku. Biolo-hichni studii, 6, 2, s. 199-220.

Mykhailov, V. A., Vynohradov, H. F., Kurylo, M. V., Mykhailova, L. S., Shunko, V. V. 2006. Nemetalichni korysni kopalyny Ukrainy: Pidruchnyk. Kyiv; Lviv.

Plotnikov, S. I. 1924. Razrabotka lesa i lesnye promysly. Moskva: Kooperativnoe izdatelstvo.

Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor-banenko, S. A., Serhieieva, M. S., Yanish, Ye. Yu. 2015. Mizhdystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohich-noho kompleksu v 2014 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilsskoho horodyshcha — 2014, s. 107-128.

Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor-banenko, S. A., Serhieieva, M. S., Yanish, Ye. Yu. 2016. Mizh-dystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2015 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bil-skoho horodyshcha — 2015, s. 103-127.

Puholovok, Yu. O., Volodarets-Urbanovych, Ya. V., Hor-banenko, S. A., Serhieieva, M. S. 2017. Mizhdystsyplinarni doslidzhennia Hlynskoho arkheolohichnoho kompleksu v 2016 rotsi. Arkheolohichni doslidzhennia Bilsskoho horodysh-cha — 2016, s. 105-121.

Rusanova, I. P. 1976. Slavianskie drevnosti VI—VII vv. Moskva: Nauka.

Sahaidak, M. A. 1991. Davnokyivskyi Podil: problemy topo-hrafii, stratyhrafii, khronolohii. Kyiv: Naukova dumka.

Serhieieva, M. S. 2015. Vyroby z dereva, kistky ta rohu. Pamiatky Ukrainy, 5—6, s. 42-49.

Sukachev, V. N. 1940. Opredelitel drevesnykh porod. Mosk-va: Goslestekhizdat.

Taranenko, S. P. 2016. Planuvalna struktura davnorusko-ho Podolu Kyieva: formuvannia ta rozvytok. Kyiv: IA NANU; Tsentr arkheolohii Kyieva NANU.

Taranenko, S., Horbanenko, S., Kovalchuk, O., Horobets, L., Serhieieva, M., Puchkov, P. 2017. Kompleksni bioarkhe-olohichni doslidzhennia materialiv z rozkopok na terytorii Kyievo-Pecherskoho zapovidnyka u 2016 r. Misto: istoriia, kultura, suspilstvo. E-zhurnal urbanistychnykh studii, 2, s. 23-36. Rezhym dostupu: http://resource.history.org.ua/publ/misto_2017_2_5.

Taranenko, S. P., Serhieieva, M. S., Kutsokon, Yu. K., Hor-banenko, S. A. 2018. Rezultaty kompleksnykh bioarkheolo-hichnykh doslidzhen materialiv z rozkopok Mytropolychoho sadu Natsionalnoho Kyievo-Pecherskoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka u 2017 r. Mohylianski chytannia 2018, s. 278-283.

Tolochko, P. P. 1970. Istorychna topohrafiia starodavnoho Kyieva. Kyiv: Naukova dumka.

Chernenko, O. Ye., Kravchenko, R. A., Horbanenko, S. A., Horobets, L. V., Kovalchuk, O. M., Seniuk, O. H., Ser-hieieva, M. S. 2017. Sverdlovske 1: biohospodarska diialnist meshkantsiv romenskoho horodyshcha na Chernihivshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22): Arkheolohiia: doslidzhennia, eksperymenty, rekonstruktsii, s. 266-301.

Shvets, H. I. 1946. Rozpodil stoku richok URSR po sezona-kh i misiatsiakh. Kyiv: AN URSR.

Shvets, H. I., Drozd, N. I., Levchenko, S. P. 1957. Kataloh richok Ukrainy. Kyiv: AN URSR.

Shovkoplias, A. M. 1975. Raboty na Oboloni v Kieve. Arkheologicheskie otkrytiia 1974 g., s. 373-374.

Shovkoplias, H. M. 2003. Taiemnytsi davnoi Oboloni. In: Kovtaniuk, N. H. (ed.). Muzei ta yoho kolektsii. Kyiv: NMIU, s. 3-13.

Shovkoplias, A. M., Gavritukhin, I. O. 1993. Kompleksy prazhskoi kultury s Oboloni i nekotorye problemy izucheniia pamiatnikov tipa Korchak. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 208, s. 52-62.

Shovkoplias, H. M., Havrytukhin, I. H. 2003. Pershe pose-lennia prazkoi kultury v Kyievi. In: Kovtaniuk, N. H. (ed.). Muzei ta yoho kolektsii. Kyiv: NMIU, s. 74-79.

Kovalchuk, O., Gotun, I., Gorbanenko, S., Sergeyeva, M., Ratnikov, V., Gorobets, L., Rekovets, L. 2017. Paleoen-vironment of the medieval settlement Hodosivka-Roslavske (11/12—14th cent. CE, Ukraine): The first comprehensive bio-archaeological investigation of the East Slavic village. Jour-nal of Archaeological Science: Reports, 12, p. 522-527. https://doi.org/10.1016/j.jasrep.2017.03.004.

Marston, J. M. 2009. Modeling wood acquisition strategies from archaeological charcoal remains. Journal of Archaeologi-cal Science, 36, p. 2192-2200.

Radu, V. 2005. Atlas for the identification of bony fish bones from archaeological sites. Bucureşti: Contrast.

veal, r., Thompson, G. 2008. Fuel supplies for Pompeii. Pre-Roman and Roman charcoals for the Casa delle Vestali. British Archaeological Report, S1807: Charcoals from the Past: Cultural and Palaeoenvironmental Implications (Proceedings of the Third InternationalMeeting of Anthracology (Caval-lino — Lecce, Italy, June 28th — July 1st 2004)), p. 287-298.

Veal, R. 2012a. Examining continuity in landscape exploita-tion: Late Roman fuel consumption in Silchester’s Insula IX. Jour-nal of Roman Archaeology, supplementary series, 90: Silchester and the Study of Romano-British urbanism, p. 227-245.

Veal, R. 2012b. From context to economy: charcoal as an archaeological interpretative tool. A case study from Ponpeii (3rd c. BC — AD 79). Journal of Roman Archaeology, supple-mentary series, 91: More that just Numbers? The Role of Sci-ence in Roman Archaeology, p. 19-51.

Veal, R. 2013. Fuelling Ancient Mediterranean cites: a framework for charcoal research. In: Harris, W. V. (ed.). The Ancient Mediterranean Environment between Science and History. Leiden; Boston, p. 37-58.

A. M. Olenych, M. S. Serhieieva, Yu. K. Kutsokon, S. A. Gorbanenko

Early slavic dwElling of a fishEr in thE tErritory

of Kyiv podil: comprEhEnsivE rEsEarch

In 2016, the Architectural and archaeological expe-dition of the IA NAS of Ukraine under the guidance of G. Yu. Iwakin conducted scientific and rescue exca-vations at the foot of the Yurkovitsa Hill on the Kyiv Podil. During this work, the dwelling of the Prague cul-ture was discovered (fig. 1; 2).

Only a part of semi-dugout dwelling was found with-in the dig. Its shape was probably close to square. It was oriented northwest — southeast. In the northern corner, a furnace of clay and stone on sandy bedding was found. Two broken hand-made pots and separate fragments of ceramics were in its filling. (fig. 3; 4). Im-purities of burnt organic matter were clearly visible in the clay solution. According to microsection of the ce-ramic fragment, a red clay with a high content of ore minerals fragments was used for the manufacture of vessels. A furnace has similar mineral characteristics. Such clays are common on the for the right-bank part of the Kyiv region. The most likely dating of this type of vessels is from the end of the sixth to the beginning of the seventh century AD.

A selective soil filtering from filling the object was conducted. As a result, paleobotanical and ichthyologi-cal materials were obtained. A wood is represented by pine-tree (Pinus sylvestris) and oak (Quercus sp.). These species were generally preferred in the Middle Dnipro region both as a working wood and as a fuel. (table 1). Paleoethnobotanical samples (table 2) are represented by one grain of yellow foxtail (Setaria glauca). Given the safety of other small biological residues, the ab-sence of agricultural products is not accidental.



Ichthyological materials (fig. 5; table 3) are repre-sented by the remains of a common roach (Rutilus ru-tilus), wels catfish (Silurus glanis), northern pike (Esox lucius) and common perch (Perca fluviatilis). These species are known from previous ichthyological stud-ies of the Slavic sites in this part of the Dnipro River basin. They are still typical representatives of the local ichthyofauna always actively used for fishing.

According to the relief analysis (fig. 6), we can con-clude that there were no plots attractive for farming near the place where the object of the Prague culture was discovered. Around predominantly uneven terrain lay, unsuitable for plowing. The largest part was the floodplain of the Dnieper, which was flooded. The ab-sence of birch, as a typical representative of anthropo-chores, can serve as a «proof of the opposite», that in the immediate environment of the object there were no such sites. The absence of finds of grains of cultivated plants is also indirect evidence that a resident of this dwelling was not engaged in farming.

The remains of fish belong to species common for this region both in archaeological materials of earlier and later times and in the modern ichthyofauna of the Dnipro. Four identified species; such as roach, wels catfish, pike and perch are typical fishing objects, so we can assume that the remains found in the dwelling belonged to fish caught nearby.

Thus, based on a set of obvious and indirect evi-dence, we can reconstruct occupation of the ancient inhabitant of a semi-dugout dwelling as a fisher, who lived mainly due to fishing.

Keywords: Kyiv Podil, early Slavs, Prague culture, dwelling, natural definitions, paleobotany, ichthyology.


ГОРбАНЕНКО сергій Анатолійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, інститут археології нан україни, пр. героїв сталін-града 12, київ, 04210, україна, [email protected] serhiy a., Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].КУЦОКОНь юлія Костянтинівна, кандидат біо-логічних наук, старший науковий співробітник, інс-титут зоології ім. і. і. Шмальгаузена нан україни, вул. б. хмельницького, 15, київ, 01030, україна, [email protected] iuliia, Candidate of Biological Sciences, senior staff scientist, I. I. Schmalhausen Institute of Zoology, National Academy of Sciences of Ukraine, B. Khmelnytsky st. 15, Kyiv, 01030, Ukraine, [email protected].ОЛЕНич Андрій Миколайович, молодший нау-ковий співробітник, іа нану, пр. героїв сталінгра-да 12, київ, 04210, україна, [email protected] andrii mykolaiovych, Junior Research Fellowof, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine. Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].сЕРГєєВА Марина сергіївна, кандидат історич-них наук, старший науковий співробітник, інститут археології нан україни, вул. г. сковороди, 9б, київ, 04070, україна, [email protected] marina s., Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, G. Skovorody Str., 9b, Kyiv, 04070, Ukraine, [email protected].


удк: 902.6

О. В. Комар

ДОсВІД ВиКОРисТАННЯ РАДІОКАРбОННОГО МЕТОДУ ДЛЯ ДАТУВАННЯ РАННьОсЛОВ’ЯНсьКих

пАМ’ЯТОК УКРАїНи (1970—1987 рр.)

Статтю присвячено розгляду історії абсолютних датувань пам’яток слов’яно-руської археології Украї-ни радіокарбонним методом на початковому етапі його впровадження і верифікації, а також пробле-мам їх історичної інтерпретації у 1970—1980-х рр.

ключові слова: радіокарбонний (радіовуглеце-вий) метод, хронологія, калібрування датувань, ар-хеологія ранніх слов’ян, Змійові вали.

Природничі методи датування в археології знайшли найширше застосування для дату-вання пам’яток доісторичного часу — від доби палеоліту до пізнього бронзового віку; менше вони задіяні для пам’яток раннього залізного віку, і найменша частка їх використання при-падає на пам’ятки і—II тис. н. е. Причини ос-таннього, безумовно, полягають у присутності в комплексах і—II тис. значно ширшого спек-тру хронологічних індикаторів серед артефак-тів (монети, клейма, написи, датовані імпорти тощо), стандартизації ремісничої продукції, яка дозволяє проводити упевнені порівняння з віддаленими регіонами, а також у можливості залучення даних письмових джерел, що у сумі надає власне археологічним методам датуван-ня достатнього запасу точності.

така характеристика, проте, слабко спів-відноситься з ранньослов’янськими культура-ми і тис. н. е., на поселеннях яких переважає ліплений від руки посуд, а вузько датовані предмети ремісничої продукції зустрічаються відносно рідко. ліпний посуд (особливо фраг-ментований) передбачає широкий допуск при порівняннях, культурній атрибуції і датуванні. досить часто об’єкти зі знахідками ліпних сті-нок у заповненні (без профілюючих частин) да-туються за часом існування всього поселення, а

не індивідуально; у випадку ж багатошаровості поселень виникають ще й проблеми культурної атрибуції конкретних об’єктів. здавалося б, це мало спонукати дослідників до використан-ня максимально широкого спектру альтер-нативних методів датування, у першу чергу, радіокарбонного, однак у ранньослов’янській археології склалася протилежна тенденція. Передумови цієї дивної, на наш погляд, ситу-ації сформувалися ще у період апробації радіо-карбонного методу у 1970-х рр.

впровадження методу радіокарбонного да-тування в українській археології відбувалося значно повільніше порівняно зі світовою прак-тикою. Перша в срср спеціалізована радіо-вуглецева лабораторія для дослідження архе-ологічних зразків була створена у 1957 р. при ленінградському відділенні інституту архео-логії ан срср. використання радіокарбонного методу датування в україні було анонсоване у вступній статті до XIV тому журналу «архео-логія» як методу, що дає можливість «проводи-ти абсолютні обчислення віку археологічних об’єктів, особливо для палеоліту, в межах ±50—100 років» (за творче… 1962, с. IV). Пер-ші результати для пам’яток з території урср отримані для стоянки молодове V в 1962 р. у радіовуглецевій лабораторії інституту геохімії та аналітичної хімії ан срср та у 1963 р. у лабораторії з визначення абсолютного віку гірських порід геологічного інституту ан срср (иванова, черныш 1963; алексеев, иванова, кинд, черныш 1964). згодом було здійснено і кілька одиничних радіокарбонних датувань для пам’яток доби неоліту—бронзи, але зага-лом 1960-і рр. для української археології стали лише періодом знайомства з методом, а не по-чатком його систематичного використання.© о. в. комар, 2019


Комар, О. В. досвід використання радіокарбонного методу для датування ранньослов’янських пам’яток...

ініціатива серійного відбору зразків з серед-ньовічних археологічних комплексів україни для радіокарбонного аналізу початково вихо-дила не від археологів. більше того, інтерпре-тація перших серій радіокарбонних дат також здійснювалася без співпраці з археологами, що надало подальшому обговоренню результатів специфіки конкуренції археологічних та при-родничих методів датування.

ЗМІЙОВІ ВАЛиматематик і ентузіаст-краєзнавець а. с. бу-

гай у 1968 р. зібрав 63 зразки вугілля з різних ділянок «змійових валів» та городищ київщи-ни. у 1969 р. частину зразків було надіслано до лабораторії з визначення абсолютного віку гірських порід геологічного інституту ан срср, іншу частину в 1970 р. — до радіовуглецевої ла-бораторії для дослідження археологічних зраз-ків ленінградського відділення інституту архе-ології ан срср. за газетними повідомленнями, надсилалась зразки також до лабораторії у віль-нюсі. Після перших сенсаційних результатів на кошти київського відділення товариства охоро-ни пам’ятників історії і культури української рср ще 32 зразки з 15 різних валів були про-аналізовані радіовуглецевою лабораторією інс-титуту геохімії і фізики мінералів ан урср.

результати, отримані для 33 зразків, позиціо-нували час будівництва валів від II ст. до н. е. до VI ст. н. е., що суперечило уявленням про їх археологічне датування, за якими більшість роз-глядуваних укріплень вважалися насипаними у період розквіту дерево-земляної фортифікації на теренах україни, тобто у скіфський або давньо-руський часи. а безумовно давньоруський вал городища віта Поштова був несподівано датова-ний радіокарбонним методом за вугликами з на-сипу «670 ± 35 р. н. е.» (бугай 1972, с. 29). судячи з наявної інформації, а. с. бугай намагався ро-бити по кілька контрольних датувань для біль-шості ділянок. зокрема, для валу біля с. забір’я отримано три дати: «370 (± 100) р., 450 (± 90) р. та 480 (± 80) р.», а для валу біля с. хлепча два датування: в лабораторії з визначення абсолют-ного віку гірських порід геологічного інституту ан срср — «370 (± 50) р.», та в радіовуглецевій лабораторії інституту геохімії і фізики мінералів ан урср — «360 (± 70) р.» (ямковий 1972, с. 39).

на жаль, перелік цих результатів ніколи не був виданим у належній науковій формі, хоча саме до даних радіокарбонного аналізу постій-но апелював а. с. бугай у великій серії газет-них та науково-популярних статей, закликаючи кардинально переглянути уявлення про рівень суспільної організації ранньослов’янського сус-пільства II ст. до н. е. — VII ст. н. е. чомусь не увійшла дана інформація і у повний збірник робіт а. с. бугая по змійовим валам, упорядко-ваний його сином — вченим фізиком о. а. бу-гаєм (бугай 2011).

Попри те, що каталог радіокарбонних дату-вань для зібраних а. с. бугаєм зразків не був доступний для аналізу, його висновки виклика-ли серйозну дискусію у середовищі археологів, яка точилася навколо двох головних питань: точності самого методу радіокарбонного дату-вання та методики відбору зразків для нього.

з ентузіазмом сприйняв початково нові дату-вання валів м. ю. брайчевський, оскільки вони перекликалося з його власними уявленнями (брайчевський 1971, с. 59; брайчевский 1972, с. 27). також у пресі та кінодокументалістиці 1970-х рр. позитивно висловлювався щодо резуль-татів радіокарбонного датування валів б. о. ри-баков, займаючи, проте, все більш обережнішу позицію, спостерігаючи за ходом перевірки да-тувань валів археологами. натомість у науково-популярній літературі концепція про могутнє слов’янське державне утворення додавньорусь-кого часу набула надзвичайно широкого поши-рення, і навіть оперативно була рекомендованою до викладання у школах (загадка… 1971, с. 126). саме а. с. бугая запросили написати довідкову статтю для 2-го видання української радянської енциклопедії, де він стверджував: «Радіовуглеце-вий аналіз деревини з валів показав, що систе-ми укріплень створювались від іі ст. до н. е. до VII ст. н. е.». до статті було додано карту валів з вказаною на кожній ділянці її радіокарбонною датою, яку а. с. бугай розглядав як час побудови споруди (бугай 1979, с. 281).

оскільки в світлі концепції а. с. бугая карди-нального перегляду вимагали наукові уявлен-ня про рівень соціальної організації населення середнього Подніпров’я першої половини I тис. н. е., спеціально для перевірки часу споруджен-ня змійових валів інститут археології ан урср ініціював фахові розкопки ділянок укріплень, зразки з яких раніше було відібрано а. с. бу-гаєм, а також ширшу програму досліджень сис-теми валів, доручену м. П. кучері. вже перший сезон розкопок 1974 р. дав чіткий давньорусь-кий датуючий матеріал для ділянки валу біля с. хлепча (кучера, юра 1976, с. 204—215; куче-ра, кравченко, юра, гопак 1976). як зазначало-ся вище, перші радіокарбонні дати з двох лабо-раторій віднесли пожежу цих укріплень до IV ст. н. е. відібрані в 1974 р. археологами нові зразки з основного і поперечного валів біля с. хлепча дали інші дати: 640 ± 50 р.; 650 ± 100 р.; 750 ± 100 р.; 870 ± 75 р.; 950 ± 70 р. (соботович, теле-гин, комаристый 1978, с. 42; кучера 1987, с. 67), з яких лише остання дата наближалася до архе-ологічного датування об’єктів. Пізніше, у 1983 р. природничими методами було перевірено дату-вання валу біля с. дорогинка, якому відпові-дала дата «430 р.» на схемі а. с. бугая (бугай 1979, с. 281). дві нові радіокарбонні дати пози-ціонували час пожежі укріплення з різницею у майже сім століть: 670 ± 75 р. та 1347 ± 75 р.; а от дані археомагнітного датування визначали його на двох різних ділянках відповідно X—XI ст. та



початком XIII ст., що відповідало археологічно-му датуванню (кучера 1987, с. 67—68).

хоча насипи змійових валів рідко містили куль-турні рештки, масштабними роботами м. П. ку-чери у 1974—1985 рр. були зафіксовані факти неодноразового перекриття валами культурного шару поселень III—V ст. та VI—VII ст., а також присутність у насипах давньоруських предметів і фрагментів посуду кінця X — XI ст. та XII—XIII ст. (кучера 1987, с. 68—82). в узагальнюючій монографії дослідник справедливо констатував, що версія про побудову настільки протяжної та працезатратної системи укріплень окремими, не зв’язаними одна з одною, ділянками з перервами у століття і більше, повністю позбавлена логіки. оборонне значення така система могла мати лише у завершеному вигляді єдиної лінії, спорудження раніше кінця х ст. якої, за археологічними дани-ми, було неможливе. археологічними розкопками було встановлено основні прийоми спорудження насипів валів та дерев’яних конструкцій у їх тілі, з’ясовано, що окрім кількох ділянок, де можливе штучне включення у систему змійових валів ук-ріплень попередніх епох, решта виконані у тради-ціях давньоруської дерево-земляної фортифікації (кучера 1987).

висновки м. П. кучери виявилися невтіш-ними не лише для прихильників концепції а. с. бугая, але й для радіокарбонного методу датування. як недостовірні мали бути відки-нуті всі результати аналізів зразків а. с. бу-гая (щонайменше 34). а з проаналізованої м. П. кучерою серії нових зразків зі змійових валів (кучера 1987, табл. 2) довелося повністю виключити як недостовірні датування зразків 1981—1982 рр. (15), які демонстрували для од-нієї і тої ж ділянки валу часові діапазони від 1590 ± 80 — 230 ± 40 рр. до н. е. або 2170 ± 70 рр. до н. е. — 960 р. н. е. і навіть після виключення завідомо помилкових датувань, похибка решти складала до ±3 століття у порівнянні з археоло-гічною датою. м. П. кучера вимушено констату-вав: «очевидно, точніше хронологію давньорусь-кого часу радіовуглецевим методом визначити неможливо» (кучера 1987, с. 67).

сЕРЕДНьОВІчНІ пАМ’ЯТКи КРиМУ

Паралельно з а. с. бугаєм відбір зразків для радіокарбонного датування було розпочато і на півдні україни. у 1970 р. геолог л. в. Фірсов зібрав 57 зразків з різночасових археологіч-них комплексів херсонесу та 33 зразки з інших пам’яток криму. їх датування було виконане у 1970—1971 рр. у лабораторії інституту геоло-гії та мінералогії сибірського відділення ан срср, а результати докладно проаналізовані у монографії дослідника (Фирсов 1976). л. в. Фір-сов стверджував, що у 1971 та 1973 рр. ним були відібрані нові зразки, і їх загальна кількість лише для херсонесу досягла 200 (Фирсов 1976,

с. 7), однак у загальному каталозі дат лабора-торії станом на 1985 р. з усіх пам’яток криму фігурують лише 106 дат (Фирсов, Панычев, ор-лова 1985, с. 67—85), тобто доповнення все ж не стали суттєвими. чому саме проект не знайшов продовження, у публікаціях не повідомлялося.

монографія л. в. Фірсова (Фирсов 1976) на-писана у дещо незвичному жанрі, поєднуючи науковий та науково-популярний стилі з літе-ратурними вставками. Проте, на відміну від а. с. бугая, геолог л. в. Фірсов приділяв вели-ку увагу фіксації контексту для кожного зраз-ка, надав повний каталог отриманих датувань і загалом правильно окреслив головні проблеми датування радіокарбонним методом раковин молюсків та деревини різного віку і різного часу рубки. л. в. Фірсов вірив у надвисоку точність радіокарбонного датування, тому всі випадки розходження археологічної й радіокарбонної дат намагався пояснити через призму «ста-рої деревини», довгочасності функціонування об’єктів або перемішування культурних шарів. найяскравішим прикладом, зокрема, стала спроба обґрунтувати майже півтисячолітнє існу-вання двох будівель з херсонесу, що одночасно загинули у пожежі в XIV ст., але радіокарбонні дати горілого дерева з яких дали широкі діапазо-ни, відповідно: 880 ± 25 — 1190 ± 35 рр. та 1065 ± 40 — 1370 ± 20 рр. як визнавав сам л. в. Фір-сов, «про яку довіру може йти мова, якщо сім проб вугілля з однієї і тої ж підлоги в одному й тому ж будинку отримують дати від XI до XIV століття?» (Фирсов 1976, с. 136—146).

не менші проблеми виникли зі зразками зі склепів скалистинського могильника: радіокар-бонні дати для семи склепів у жодному випадку не співпали з археологічним датуванням, при цьому загальний діапазон радіокарбонних дат для склепів VIII — першої половини іх ст. склав 335 ± 40 — 930 ± 35 рр. (Фирсов 1976, с. 168—169). автори пізнішої публікації скалистинсько-го могильника (веймарн, айбабин 1993) навіть не приділили й рядка цій спробі датування.

Передбачаючи реакцію археологів, л. в. Фір-сов писав: «Продатувавши проби і отримавши сім дат з різницею між найменшою і найбіль-шою в 300 років, радіохронолог, без сумніву, схопиться за голову, археологу ж залишиться тільки багатозначно знизати плечима і потім клясти «цей самий радіовуглецевий метод» де і як тільки можна» (Фирсов 1976, с. 139). до-слідник дещо помилявся — не всіх археологів відлякувала потенційна неточність методу, але відмовитися від перевірки його реальних можли-востей на практиці суто археологічними метода-ми датування було б очевидною помилкою.

КООРДиНАЦІЙНА РАДАдати відповіді на актуальні питання ук-

раїнських археологів щодо можливостей радіо-карбонного методу датування в археології мала



співпраця інституту археології ан урср з радіо-вуглецевою лабораторією інституту геохімії і фі-зики мінералів ан урср. два інститути затвер-дили спільну планову тему на 1973—1978 рр. «визначення віку пам’яток археології методами точних наук», для виконання якої було створено координаційну раду на чолі з д. я. телегіним та е. в. соботовичем. згідно зі звітом групи, за 5 років було відібрано 237 зразків для аналізів з різночасових археологічних пам’яток, для яких успішно отримано 148 датувань (62,4 %) (собо-тович, телегин, комаристый 1978). вибрані ре-зультати були представлені у двох публікаціях, де порівняно зі звітом деталізувалися археоло-гічні шифри зразків та наводилися лабораторні коди для радіокарбонних датувань (телегин, со-ботович, ковалюх 1978; 1981). Продовжила свою роботу координаційна рада і надалі, однак вже без централізованої публікації даних, які вно-силися в рукописну «книгу обліку радіовугле-цевого датування археологічних зразків». саме останню використав як джерело м. П. кучера при публікації результатів датування зразків зі змійових валів (кучера 1987, с. 66).

аналіз комплексів «ранньослов’янського» та середньовічного блоку звіту за 1973—1978 рр., з яких було відібрано зразки для датування радіокарбонним методом (таблиця: 3—19) де-монструє, що в жодному такому випадку архе-ологи не надали зразки з вузько датованих ар-хеологічними методами об’єктів, навпаки, вони сподівалися отримати підказку зі сторони.

так, наприклад, з могильника зарубинецької культури дідів Шпиль було передано два зраз-ки: один взагалі без вказівки об’єкта (можливо, з таким же шифром, як і другий), інший — з нети-пового п. 31 зі спірною датою, яке нагадувало за обрядом і горщиком поховання раннього залізно-го віку, але датувалося фібулою I ст. н. е. автора-ми розкопок остання ситуація була інтерпрето-вана як «могила V ст. до н. е., пограбована в I ст. н. е.» (максимов, терпиловский, цындровская 1974, с. 304; максимов, Петровская 2008, с. 30). у результаті радіокарбонного датування зразок з п. 31 мав належати до кіммерійського часу, а другий зразок (віднесений у звіті зі знаком пи-тання до зарубинецької культури) — взагалі до IV тис. до н. е. (таблиця: 9—10).

дуже подібна ситуація склалася з піччю-сушаркою 7 з ранньослов’янського поселен-ня рашків (розкоп III, ділянка 2), з якої було відібрано два зразки. один з них також дав помилкову дату IV тис. до н. е., інший відніс піч до початкового етапу празької культури (таблиця: 18—19). за спостереженнями авторів розкопок, «печі-сушарки» на поселенні рашків не характерні для празької культури і пере-важно належали до пізнішого етапу культури луки-райковецької VIII—X ст. (баран, воля-ник, козак, кучинко 1974, с. 246) або ж XIV ст. (кучинко 1975, с. 311). названий у каталозі «ранньослов’янським», в узагальнюючій роботі

в. д. барана (баран 1988) даний об’єкт у пере-ліку празьких не фігурує.

«виліт» радіокарбонних датувань серед-ньовічних об’єктів у IV—і тис. до н. е. в звіті за 1973—1978 рр. продемонстрували також піз-ньокочівницьке поховання з лиманців та дав-ньоруський об’єкт з сахнівки (таблиця: 4, 5). Пізніше до них додалася ціла серія подібних да-тувань змійових валів (таблиця: 24—33, 38, 40). м. П. кучера аналізував похибку радіокарбон-них датувань валів за вибіркою некаліброваних дат (кучера 1987, с. 66—68). Проте залучення сучасних діапазонів калібрування дат, здійсне-них за допомогою програми OxCal v4.3.2, версія бази даних 2017 р. (Bronk Ramsey 2017), у дуже незначній мірі змінює ситуацію (таблиця).

враховуючи, що будівництво перших ліній пов’язане з часом правління князя володи-мира святославича, історичний terminus post quem для часу спорудження насипів змійових валів дає літописна стаття 988 р., яка завер-шується повідомленням про масштабне будів-ництво оборонних фортець на кордоні з кочови-ками: «бѣ бо рать ѿ Печенѣгъ и бѣ воюӕсѧ с ними и ѡдолѧӕмъ» (Псрл 2001, ст. 106), а terminus ante quem визначає монгольське завоювання серед-нього Подніпров’я 1239—1240 рр., після якого система укріплень вже не могла відновлюва-тися. з 29 наявних каліброваних дат для діля-нок змійових валів у діапазон 988—1239 рр. не потрапляють 21 (таблиця: 11, 12, 23—35, 37—42); ще 3 датування ледве перетинаються з ним кінцем калібровочної кривої (таблиця: 15—17), а без калібрування виглядали також незадовільними.

з трьох радіокарбонних датувань для об’єктів черняхівської культури III—IV ст. н. е. з посе-лень борсуки і, бережанка, синівці (воляник 1979) (таблиця: 5—7) після калібрування за-лишається неприйнятним одне (таблиця: 6), однак зразок з ж. 1 синівців (таблиця: 8) ледь захоплює діапазон археологічного датування об’єкта початковою частиною калібрувального графіку. Ще для семи зразків з об’єктів чер-няхівської культури (з могильника каборга, поселення і городища башмачка, поселення і могильника воробіївка) взагалі не вдалося от-римати результати (соботович, телегин, кома-ристый 1978, № 96, 114—116, 179—181).

не вдалося отримати результати також для зразків з ранньосередньовічного алансь-кого поселення любимівка (балка канцирка) і з об’єктів городища монастирьок культури луки-райковецької (соботович, телегин, ко-маристый 1978, № 117—120, 216).

з публікацій можемо запозичити ще 4 ре-зультати радіокарбонних датувань для пам’яток VI—X ст. два з них (таблиця: 1, 2) отримані у 1970 р. для двох жител культури луки-райко-вецької з поселень Підріжжя та буки у радіовуг-лецевій лабораторії ленінградського відділення інституту археології ан срср (русанова 1973,



Перелік радіокарбонних датувань для слов’яно-руських пам’яток україни (1970—1987 рр.)

№ Пункт об’єкт код аналізу дата, BP OxCal v4.3.2

σ 95,4 %археологіч-на дата, ст. джерело

1 Підріжжя ж. 5 LE-887 1240 ± 50 667—890 VIII—IX русанова 19732 буки ж. 1 LE-888 960 ± 50 990—1186 IX там само3 ходосівка «п. 1» ки-454 1270 ± 35 662—864 VIII телегин, соботович,

ковалюх 19784 лиманці к. 1, п. 1 — 2940 ± 30 1257—1044 * X—XII соботович, телегин,

комаристый 19785 сахнівка кв. 3—1 — 4315 ± 110 3341—2631 * х—хііі там само6 борсуки і р. і, я. 2 ки-607 1310 ± 90 563—949 II—іV телегин, соботович,

ковалюх 19787 бережанка ж. 2 ки-608 1610 ± 100 227—645 II—іV там само8 синівці ж. 1 ки-615 1440 ± 100 387—775 II—іV там само9 бучак, дідів

шпиль— — 4825 ± 100 3903—3367 * іі до н. е. —

Iі н. е.соботович, телегин, комаристый 1978

10 там само п. 31 ки-612 2810 ± 110 1276—796 * V до н. е. або I н. е.

телегин, соботович, ковалюх 1978

11 хлепча зміїв вал, ма-лий вал, тр. 3

— 1300 ± 100 567—969 х—хііі соботович, телегин, комаристый 1978

12 там само зміїв вал, ма-лий вал, тр. 3

— 1310 ± 50 639—864 х—хііі телегин, соботович, ковалюх 1978

13 там само зміїв вал, діл. 1, кв. 3

— 1080 ± 75 769—1152 х—хііі соботович, телегин, комаристый 1978

14 там само зміїв вал, тр. 2 — 1000 ± 70 891—1204 х—хііі там само15 хлепча — скраби зміїв вал, ма-

лий валки-632 1200 ± 100 658—1014 х—хііі телегин, соботович,

ковалюх 198116 решітки зміїв вал, тр. 3 ки-633 1150 ± 80 689—1020 х—хііі там само17 там само зміїв вал,

діл. 1, кв. 8— 1130 ± 40 776—990 х—хііі соботович, телегин,

комаристый 197818 рашків р. ііі, діл. 2,

піч-сушарка 7ки-864 1590 ± 50 або

1570 ± 50352—580; 395—595

VIII—X там само; телегин, со-ботович, ковалюх 1981

19 там само там само — 4170 ± 160 3327—2298 * VIII—X соботович, телегин, комаристый 1978

20 київ, русло дніпра дуб — 1230 ± 50 669—938 VI—X ивакин 198121 Фасовочка зміїв вал — 950 ± 30 1024—1155 х—хііі кучера 198722 там само зміїв вал — 850 ± 20 1158—1247 х—хііі там само23 завалівка зміїв вал — 690 ± 20 1271—1384 х—хііі там само24 томилівка зміїв вал — 3540 ± 80 2132—1667 * х—хііі там само25 там само зміїв вал — 3180 ± 70 1617—1282 * х—хііі там само26 там само зміїв вал — 2880 ± 50 1210—926 * х—хііі там само27 там само зміїв вал — 2770 ± 40 1009—828 * х—хііі там само28 там само зміїв вал — 2180 ± 80 396—46 * х—хііі там само29 стеблів зміїв вал — 2480 ± 45 776—430 * х—хііі там само30 там само зміїв вал — 2350 ± 60 751—212 * х—хііі там само31 рокитне зміїв вал, тр. 2 — 4300 ± 50 3089—2761 * х—хііі там само32 Фурси зміїв вал, тр. 2 — 4150 ± 50 2881—2581 * х—хііі там само33 там само зміїв вал, тр. 3 — 3050 ± 70 1493—1091 * х—хііі там само34 там само зміїв вал, півден-

ний вал, тр. 1— 1760 ± 35 143—384 х—хііі там само

35 барахти зміїв вал, за-чистка

— 1860 ± 60 23—326 х—хііі там само

36 велика бугаївка, заріччя

зміїв вал, тр. 2 — 990 ± 30 989—1153 х—хііі там само

37 там само зміїв вал, тр. 5 — 1900 ± 40 23—222 х—хііі там само38 там само зміїв вал, тр. 5 — 4120 ± 70 2886—2492 * х—хііі там само39 Перевіз зміїв вал — 1230 ± 70 661—966 х—хііі там само40 грузьке зміїв вал, тр. — 3230 ± 80 1727—1302 * х—хііі там само41 дорогинка зміїв вал, р.

біля тр. 2— 603 ± 75 1275—1436 х—хііі там само

42 там само зміїв вал, тр. 2 — 1280 ± 75 623—944 х—хііі там само43 количівка дуб — 1050 ± 70;

1060 ± 70778—1155; 776—1153

VI—X забашта, Пошивайло 1987; 1992

скорочення: ж. — житло; п. — поховання; к. — курган; кв. — квадрат; р. — розкоп; я. — яма; тр. — тран-шея; діл. — ділянка. примітка: * — рр. до н. е.



с. 19, 21). інші два (таблиця: 20, 43) виконані у радіовуглецевій лабораторії інституту геохімії і фізики мінералів ан урср, зразки взяті зі «свя-щенних дубів» (ивакин 1981, с. 135; забашта, Пошивайло 1987, с. 36; 1992, с. 58).

обговорювати тенденції на таких малих ви-бірках було б некоректним. але все ж помітно, що найбільш серйозні помилки отримані при аналізі деревного тліну і вугілля, тоді як два випадки датування дерева гарної збереженості дали правдоподібні результати. також помітно, що у процентному співвідношенні найкращий відсоток збігу радіокарбонного та археологічного датувань демонструють пам’ятки періоду VIII—X ст., що змушує уважніше розглянути проблему точності методу на прикладі саме цих об’єктів.

Об’єКТи viii—x ст. З РАДІОКАРбОННиМи ДАТАМирадіокарбонні дати для горілих жител з

Підріжжя та буків, які ввела у науковий обіг і. П. русанова (русанова 1973, с. 19, 21), стали першими незалежними абсолютни-ми датами для пам’яток культури луки-райковецької, через що вони пізніше неодноразово залучалися іншими дослідниками. Щоправда, незмінно у некаліброваному виг-ляді, як датування ж. 5 Підріжжя і досі фігурує в хронологічних схемах культури (баран 1990, с. 303; гав-ритухин, обломский 1996, с. 137; михайлина 2007, с. 15, 19).

керамічні комплекси з ж. 5 Під-ріжжя та ж. 1 буків доволі схожі: вони представлені виключно ліпним посудом, без декору защипами по вінцях (русанова 1971, рис. 14; 1973, табл. 12: 7—10; 16, 1—9). у схемі еволюції культури луки-райко-вецької така характеристика мала б бути притаманною ранньому етапу, до появи ранньогончарного посуду. втім, уламок платівчатого браслета з господарчої ями (з аналогічним ке-рамічним набором) поселення буки декорований надчеканкою, що утво-рює зигзаги (русанова 1971, рис. 14: 8); і. П. русанова датувала його IX ст. (русанова 1973, с. 18; 1976, с. 21). найближча наразі аналогія йому походить з культурного шару х ст. роменського поселення горбо-ве (григорьев 2000, рис. 13, 18). але сам тип браслета відзначений ще у Фотовизькому скарбі другої полови-ни VIII ст. (комар, стрельник 2011, рис. 7), декор надчеканкою — на браслетах андріяшівського скарбу горизонту битиці (жаров, терпи-ловський 2004, с. 5), а надчеканка

зигзагом — на замку гривни з івахниківського скарбу середини іх ст. (комар 2017, рис. 2: 1а). і. П. русанова відзначила також близькість форм посуду з буків до роменського з ново-троїцького городища середини — другої полови-ни IX ст., вважаючи це локальною особливістю (русанова 1971, с. 51). Проте навіть попри під-стави включити у датування житла 1 буків все IX ст., калібрована радіокарбонна дата об’єкта (рис. 1: 2) охоплює виключно давньоруський пе-ріод, і не може вважатись коректною.

житло 5 Підріжжя перетинало засипаний котлован житла 7 (русанова 1973, с. 44; табл. 40: 3). незважаючи на різну конструкцію будівель, на підставі подібності форм посуду і. П. русано-ва початково віднесла обидва житла у звіті до празької культури VI—VII ст. (русанова 1968, с. 8—11). Пізніше керамічний комплекс з жит-ла 5 був виділений у перехідний етап кінця VII — початку VIII ст. до культури луки-рай-ковецької (русанова 1973, с. 12, 20—22; 1976, с. 21—23), проте слід одразу зауважити, що до-слідниця вже відштовхувалася від некалібро-

Рис. 1. калібрувальні криві OxCal v4.3.2: 1 — Підріжжя, жит-ло 5; 2 — буки, житло 1



ваної радіокарбонної дати житла 5, визначеної на той час як «710 ± 50 р.». сучасна калібрована дата житла 5 Підріжжя — 667—890 рр. (рис. 1: 1), насправді охоплює широкий проміжок з кін-ця VII до кінця IX ст., а отже, не суперечить археологічному датуванню об’єкта, але і не дає жодних підстав для його звуження.

Перше радіокарбонне датування для волин-цевської культури отримане для поселення в урочищі «козаків яр» біля с. ходосівка. у 1972 р. л. м. рутковською тут були проведені невеликі розвідувальні роботи, якими, як вважала дослід-ниця, було виявлено кремаційний могильник (рутковская 1973, с. 329). оскільки інтерпре-тація л. м. рутковської викликала сумніви, а матеріали розкопок так і не були видані, даний комплекс ніколи не використовувався в хроно-

логічних схемах волинцевської культури, хоча він давав рідкісну можливість вже у 1970-х рр. порівняти радіокарбонне, археомагнітне та ар-хеологічне датування групи об’єктів.

у короткому повідомленні л. м. рутківська стверджувала, що на північ від ходосівського волинцевського поселення нею був відкритий кремаційний могильник, на якому розкопано 2 поховання (рутковская 1973, с. 329). звіт і польова документація дослідниці (рутковская 1972) традиційно плутані, однак все ж дозволя-ють отримати повніше уявлення про розкриті об’єкти. у пошуках могильника л. м. рутківсь-ка звернула увагу на ділянку на плато під го-родищем, північніше від яру, де зустрічались окремі перепалені фрагменти кісток і кераміка з повторним обпалом. саме тут і було закладено

Рис. 2. ходосівка — козаків яр, план розкопу 1 л. м. рутковської 1972 р.: а — фрагменти кераміки; б — пе-чина; в — кістки; г — камені; д — шлаки; е — обпалені ділянки; є — «сирцева цегла»; ж — залишки горілих дерев’яних конструкцій (за польовим планом)



кілька шурфів і розкоп, згідно зі щоденником, «на північ від поселення, за 50—60 м від земля-нок, розкопаних Р. С. Орловим». у 1988 р. на ділянці 1 була виявлена незадокументована траншея розмірами 1 × 6,5 м (Петрашенко 1989, с. 2—3), очевидно, вона позначає зону пошуків л. м. рутковської. у будь-якому випадку, її роз-коп мав розташовуватися східніше від основного розкопу в. о. Петрашенко 1986—1989 рр. (Пет-рашенко 1997, рис. 1: 2; 3: 1), на якому розкрита серія об’єктів житлового і виробничого призна-чення (переважно залізоробного).

у площу розкопу 1 л. м. рутковської (рис. 2) потрапили декілька різночасових об’єктів: 2 ями, 2 «глинобитні майданчики», 2 паралельні поло-си зеленуватої глини, рештки горілої стовпової дерев’яної конструкції. яма 1 діаметром 1,2 м і глибиною 0,9 м (від сучасної поверхні) фіксува-лася з глибини 0,3 м. заповнення — рихла зем-ля з включенням повторно обпаленої кераміки, напівобпалениих кісток тварин, фрагментів керамічного і залізоробного шлаків, одиничних кальцинованих кісток. Поруч на глибині 0,3 м розташовувався глинобитний майданчик роз-мірами 1,4 × 1,7 м, напівзруйнований в центрі обгорілим стовпом (діаметр 0,2 м); ділянка діа-метром 0,5 м навколо стовпа обпалена.

майданчик 2 досліджений лише частково, в площу розкопок потрапила обпалена ділян-ка 4,2 × 0,7 м темно-сірого кольору. судячи зі звіту, дно її нерівне, знаходилося на глибині 0,5 м, тоді як «завал сирцевої цегли» і «одинич-

ні шматки цегли-сирця» на ній зафіксовані вже з глибини 0,2 м під орним шаром (рис. 2: с). на фото розрізу «цегли» (рис. 3: 1) помітно, що мова йде про два шари мішаної лесової чи гли-няної насипки, точні контури якої, на жаль, на плані не відображені. на поверхні «майданчи-ка» знайдені фрагменти печини, кісток тварин, кераміки та розвал волинцевського «гончар-ного чорнолощеного» горщика 1 (рис. 4: 3). на Пн зх від майданчика 2 на дещо вищому рівні (0,3 м) виявлені решки горілих дошок (рис. 3: 3) від стіни чи даху, які вище перекривалися ре-штками двох паралельних горілих колод. одна з них перекривала лінію зеленуватої глини. з рештками тієї ж наземної споруди пов’язані ще два горілі стовпи (діаметр 0,2 м); біля північного простежено фрагмент горілої колоди у напрям-ку стовпа на майданчику 1. Перепад рівнів ко-лод і дошок (0,3—0,35 м) та обгорілої підлоги майданчика 2 (0,5 м) свідчить про існування заглибленого котловану, контури якого не були простежені належним чином у культурному шарі. у межах споруди, окреслених колодами і стовпами, окрім кераміки та кісток тварин, про-стежено також скупчення залізних шлаків, які неодноразово відзначалися в. о. Петрашенко у спорудах розкопу 1986—1989 рр.

Під горілими дошками виявлено засипану яму 2 діаметром 1 м і глибиною 0,9—0,95 м від

1. місце зберігання матеріалів розкопок з’ясувати не вдалося.

Рис. 3. ходосівка — козаків яр, розкоп 1 л. м. рутковської 1972 р.: 1 — «сирцева цегла» на майданчику 2; 2 — горщик у ямі 2; 3 — горілі дошки над ямою 2 (за рутковская 1972)



поверхні. на 0,2 м нижче її верху знаходився розвал перевернуто-го ліпного горщика висотою 20 см (рис. 3: 2; 4: 2); у заповненні зуст-річалися також фрагменти пере-паленої кераміки, кісток тварин та одиничні кальциновані кісточки. очевидно, яма 2 синхронна двом паралельним канавкам, заповне-ним зеленуватою глиною (рис. 2), ширина вужчої — 0,17—0,2 м, шир-шої — 0,3 м, глибина обох 0,07—0,1 м; простежені у культурному шарі з глибини 0,3—0,35 м.

оскільки жодних згадок про людські кістки у щоденнику та звіті немає, ототожнення ям 1 та 2 з кремаційними могилами до-водиться відкинути. на ділянці розкопу простежено мінімум два будівельні горизонти господар-

Рис. 4. ходосівка — козаків яр, гон-чарний і ліпний посуд: 1 — підйомний матеріал; 2 — яма 2; 3 — майданчик 2 (за рутковская 1972)

Рис. 5. ходосівка — козаків яр: 1 — калібрувальна крива OxCal v4.3.2 для зразка з майданчика 1; 2 — порівнян-ня радіокарбонної дати майданчика 1 та археомагнітного датування жит-ла 2/1972: а — SHA. DIF. 14K; b — ARCH3K. 1



чих та виробничих споруд. дерев’яна споруда стовпової конструкції зі злегка заглибленим котлованом всередині належить до другого го-ризонту. вона загинула у вогні, як і сп. 2/1988, сп. 4/1988, ж. 9/1988 ходосівки, що розташову-валися у цій же частині поселення. оскільки горілі споруди відкриті у різних розкопах на доволі великих відстанях, цілком вірогідно, що мова йде не про серію локальних пожеж, а про одну подію, яка захопила все поселення.

радіокарбонна дата, відповідно до публікації, отримана для дерева з «могили 1» (телегин, со-ботович, ковалюх 1978, с. 60), як л. м. рутківсь-ка трактувала яму 1. Проте, за її польовим звітом, дерево було взяте з горілого стовпа на «майдан-чику 1» (рутковская 1972, с. 4). рекомендована кількість деревини, яка відбиралася у 1970-і рр. для аналізу, становила 100—200 г, тому довіру викликає лише інформація звіту. Порода зраз-ку не визначена, вік дерева товщиною стовбура 0,2 м може охоплювати від 20 до 60 років. радіо-карбонна дата, отримана з такого зразку, є усе-редненням вмісту ізотопів 14с з різних річних кілець, і виступає при археологіч-ному датуванні лише terminus post quem часу рубки дерева.

калібрувальна крива відносить зразок з вірогідністю у 95,4 % до діа-пазону 662—864 рр., або з вірогідніс-тю 86,8 % до діапазону 662—779 рр. н. е. (рис. 5: 1). цей діапазон добре співвідноситься з археомагнітним датуванням житла 2/1972 ходосів-ки (рис. 5: 2), яке також належало до горизонту пожежі: за моделлю ARCH3K. 1 — 677—784 рр. (рис. 5: 2b), за SHA. DIF. 14K — 702—802 рр. (рис. 5: 2a) (комар 2018, с. 183—186). оскільки згоріла наземна споруда перекриває яму 2, а згадане вище горіле житло 2/1972 перекриваєть-ся іншою напівземлянкою (жит-ло 1/1972), епізод пожежі стався не у початковий, і не у кінцевий період існування поселення.

горілі об’єкти ходосівського посе-лення переважно включали гончар-ний посуд волинцевської культури, який виник під впливом салтівської технологічної традиції, що позиціо-нує епізод пожежі пізніше від часу появи населення салтівської кіо у Подонеччі близько 740 р. водночас, індивідуальні знахідки з таких ком-плексів позиціонують час пожежі не раніше фотовизького горизонту во-линцевської культури, але раніше від салтівського горизонту іі (близь-ко 790—735 рр.), якому синхронний фінал ходосівки (див.: комар 2018, с. 177—183). Поєднання археологіч-ного, радіокарбонного та археомаг-

нітного датувань горизонту пожежі поселення приводить до несуперечливого висновку, що така подія відбулася у проміжку 740—790 рр.

Порівняти радіокарбонне та дендрохроно-логічне датування теоретично давали змогу дві знахідки «священних дубів» з вживленими у стовбур дерева щелепами свиней. знахідка 1975 р. дещо нижче гирла десни, представля-ла дуб до 1,9 м у обхваті (ивакин, гупало 1977; ивакин 1981). за нашою інформацією, з дерева мали відбиратися зразки для дендрохронологіч-ного аналізу, проте його результати не відомі. на жаль, немає даних, і як саме бралися зразки для радіокарбонного аналізу, що, враховуючи солід-ний вік дерева (близько 150 р.), суттєво впливає на інтерпретацію результатів. судячи з сучас-ного стану дуба у національному музеї народ-ної архітектури та побуту україни, а також його частини, що експонується у музеї історії києва, найімовірніше, було відібрано тріски з вирубки глибиною до 20—25 см. відповідно, датування відображає час за кілька десятиліть перед вріз-кою щелеп у дерево. калібрована дата (рис. 6: 1)

Рис. 6. калібрувальні криві OxCal v4.3.2: 1 — київ, дуб 1975 р.; 2 — количівка, дуб



помітно розширює можливий час здійснення ри-туалу — повний діапазон складає 669—938 рр. або ж, з вірогідністю у 94,5 %, 669—894 рр.

другий дуб, піднятий з русла десни поблизу с. количівка (забашта, Пошивайло 1987; 1992), представлений стовбуром віком 195—200 років. датування дерева дещо відрізняється у двох публікаціях. так, результати радіокарбонного та дендрохронологічного аналізів передані від-повідно: «1050 ± 70» і «остання чверть х ст.» (забашта, Пошивайло 1987, с. 36); «1060 ± 50» та «х ст.» (забашта, Пошивайло 1992, с. 58). у обох також переказано думку в. г. коліщу-ка про врізку щелеп у дерево «вірогідно, у 980 році», однак, на жаль, не зазначено, до якої саме шкали здійснено хронологічну прив’язку. калібрувальна крива радіокарбонного дату-вання зразка (рис. 6: 2) демонструє його на-лежність до давньоруського періоду, а σ 85,7 % відповідає проміжку 776—1053 рр. спільна частина калібрувальних діапазонів для двох однотипних ритуальних дубів становить період 776—938 рр., що, втім, у світлі дендрохроноло-гічної дати другого зразка скоріше може свід-чити про більш пізню, ніж уявлялось раніше, дату знахідки 1975 р., і, відповідно, зміщення часу побутування обряду вже у давньоруський період.

зауважимо, що факт проведення радіокар-бонного датування дерев такої гарної збере-женості пояснювався нерозробленістю на той момент в срср дендрохронологічних схем по дубу. оскільки знахідки 1909 та 1975 рр. збері-гаються у музейних установах києва, першо-черговим завданням у їх дослідженні є прове-дення нової дендрохронологічної експертизи.

пРАКТичНиЙ ВЕРДиКТ АРхЕОЛОГІї

Після повного фіаско початкового етапу радіо-карбонних датувань середньовічних об’єктів україни (1970—1973 рр.), яке спостерігалося на прикладі зразків зі змійових валів та дав-ньоруських городищ (щонайменше 34 хибні да-тування), на наступному етапі (1974—1987 рр.) з’явилися окремі справді вдалі приклади узгод-ження радіокарбонних та археологічних дат, які все ж тонули у статистиці невдалих результатів. так з 31 розглянутого зразка давньоруського пе-ріоду повністю узгоджувалися з археологічним датуванням лише 5, що, враховуючи широкий діапазон відхилень, могло бути наслідком і чис-то випадкового збігу. з пам’яток зарубинецької і черняхівської культури було передано 12 зраз-ків, отримано 5 датувань, повністю узгоджува-лося з археологічною датою лише одне з них. з пам’яток VI—X ст. передано 12 зразків, отрима-но 7 датувань, узгоджено з археологічним дату-ванням з них лише 4.

капітальна монографія м. П. кучери (ку-чера 1987) закривала одразу два нові міфи

хх ст. — про «фортифікацію ранньослов’янської держави II ст. до н. е. — VII ст. н. е.» у середньо-му Подніпров’ї, а також про можливість за до-помогою природничих методів кардинальним чином переписати історію I тис. н. е. Побічним негативним ефектом книги стало падіння інте-ресу слов’яно-руських археологів до радіокар-бонного методу датування. втім, останнє було зумовлене цілим комплексом факторів.

важливою умовою для використання методів аналізу у практичних науках є раціональне співвідношення вартості, тривалості, точності та доступності методу. для української археології 1970—1980-х рр. радіокарбонний метод аналізу однозначно знаходився за межами раціо.

найскладніший з факторів — доступність. обмежені пропускні можливості радянських радіовуглецевих лабораторій та висока затрат-ність методу не дозволяли поставити радіокар-бонні дослідження «на поток». навіть провідні академічні наукові установи срср могли по-дати лише обмежену кількість зразків на рік, для регіональних же археологічних установ от-римання доступу до лабораторних аналізів та-кої складності було виключно справою удачі та особистих зв’язків. до всього, тогочасний радіо-метричний аналіз вимагав доволі значної кіль-кості органічного матеріалу, який на більшості археологічних пам’яток україни зберігається погано. відповідно, масове практичне впровад-ження методу радіокарбонного датування в ар-хеології відкладалося на майбутнє.

Фактор вартості досліджень робив його доступним у радянські часи лише в рамках спільних планових тем кількох установ або ж для великих госпрозрахункових експедицій. але тривалість виконання радіовуглецевого датування рідинно-сцинтиляційним методом серйозно підводила останні, коли акт про спла-чені й виконані роботи потрібно було здати протягом року. з початком же економічної кри-зи в срср, яка передалася у гіпертрофованій формі в спадок і незалежній україні, фактор вартості аналізів завис дамокловим мечем над всією наукою, не лише археологією.

нарешті, визначальний фактор — точ-ності — вже після перших серйозних перевірок змусив виділитися табір «скептиків» — при-хильників традиційних археологічних методів датування, до якого практично у повному складі увійшли спеціалісти в галузі античної археоло-гії, археології римського часу, середньовіччя та новочасної археології, чиї матеріали дозволя-ли успішно хронологізувати пам’ятки зі значно вищою точністю і, головне, з можливістю прозо-рої перевірки результатів.

станом на все той же 1987 р. став очевидним ще один момент — все ширше впровадження методу прискорювальної мас-спектрометрії (AMS), який давав змогу датувати органічні зразки невеликої маси і за значно коротший час, а отже, кардинально розширив поле його



застосування (Gowlett 1987; Harris 1987), поз-начало напрямок, у якому радіокарбонне да-тування буде рухатися надалі. накопичення нових некаліброваних даних, отриманих радіо-метричними лабораторіями, у таких умовах виглядало для археології періоду письмової іс-торії не надто вмотивованою витратою ресурсів. власне, у слов’яно-руській археології україни воно, за сукупністю обставин, справді припи-нилося і надалі носило спорадичний характер. доволі успішний досвід використання AMS да-тування у середньовічній археології європи за останні десятиліття помітно змінив ситуацію і знову робить актуальним відновлення про-грами радіокарбонних датувань для культур ранньослов’янського кола I тис. н. е.

ЛІТЕРАТУРАалексеев, в. а., иванова, и. к., кинд, н. в., чер-

ныш, а. П. 1964. новые данные по абсолютному воз-расту позднепалеолитических слоев стоянки моло-дове V на среднем днестре. Доклады ан СССР, 156, 2, с. 315-317.

баран, в. д. 1988. Пражская культура Поднест-ровья (по материалам поселений у с. Рашков). киев: наукова думка.

баран, в. д. (ред.). 1990. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. киев: нау-кова думка.

баран, в. д., воляник, в. к., козак, д. и., кучин-ко, м. м. 1974. раскопки славянского поселения у с. рашков на днестре. археологические открытия 1973 г., с. 245-246.

брайчевський, м. 1971. змійові вали: легенди і гіпотези. наука і суспільство, 8, с. 58-59.

брайчевский, м. 1972. змиевые валы — вам сло-во. Знание — cила, 7, с. 26-27.

бугай, а. с. 1972. валы открывают свои секреты. Знание — cила, 7, с. 28-29.

бугай, а. с. 1979. змійові вали. в: бажан, м. П. (ред.). Українська радянська енциклопедія. київ: го-ловна редакція уре, 4, с. 281.

бугай, а. с. 2011. Змійові вали: збірник ма-теріалів науково-дослідницької спадщини. київ: Персонал.

веймарн, е. в., айбабин, а. и. 1993. Скалистин-ский могильник. киев: наукова думка.

воляник, в. к. 1979. Пам’ятки черняхівської культури на волині. археологія, 29, с. 54-62.

гавритухин, и. о., обломский, а. м. 1996. Гапо-новский клад и его культурно-исторический кон-текст. москва: иа ран. раннеславянский мир, 3.

григорьев, а. в. 2000. Северская земля в VIII — начале хі в. по археологическим данным. тула: гриф и ко.

жаров, г. в., терпиловский, р. в. 2004. Скарб срібних прикрас VIII століття з андріяшівки на Сулі. київ: корвін Пресс.

забашта, р., Пошивайло, о. 1987. «священні» дуби. Пам’ятки України, 1, с. 36-37.

забашта, р. в., Пошивайло, о. м. 1992. «Перунові дуби». археологія, 2, с. 57-69.

загадка… 1971. загадка змиевых валов. Препо-давание истории в школе, 4, с. 126.

за творче… 1962. за творче вивчення історії ста-родавніх суспільств. археологія, XIV, с. I-IV.

ивакин, г. ю. 1981. священный дуб Перуна. в: артеменко, и. и. (ред.). Древности Среднего Под-непровья. киев: наукова думка, с. 124-136.

ивакин, г. ю., гупало, к. н. 1977. священный дуб славян. археологические открытия 1976 г., с. 300-301.

иванова, и. к., черныш, а. П. 1963. абсолютный возраст верхнего палеолита (солютре, тип граветт) Приднестровья по данным радиоуглеродного анали-за. Доклады ан СССР, 148, 2, с. 410-413.

комар, а. в. 2017. ивахниковский клад (время сокрытия и культурные связи комплекса). Stratum plus, 5, с. 113-131.

комар, о. в. 2018. археологічне та археомагнітне датування волинцевських комплексів ходосівського поселення. археологія і давня історія України, 2 (28), с. 168-191.

комар, а. в., стрельник, м. а. 2011. «репрессиро-ванный» клад: комплекс ювелирных изделий VIII в. из находки у с. Фотовиж. Stratum plus, 5, с. 143- 164.

кучера, м. П. 1987. Змиевые валы Среднего Под-непровья. киев: наукова думка.

кучера, м. П., юра, р. о. 1976. дослідження змійових валів у середньому Подніпров’ї. в: довже-нок, в. і. (ред.). Дослідження з слов’яно-руської ар-хеології. київ: наукова думка, с. 198-216.

кучера, м. П., кравченко, н. м., юра, р. о., го-пак, в. д. 1975. знахідка в «змійовому валу». архео-логія, 18, с. 108-110.

кучинко, м. м. 1975. исследования в черновиц-кой и волынской областях археологические откры-тия 1974 г., с. 311-312.

максимов, е. в., терпиловский, р. в., цындровс-кая, л. а. 1974. раскопки близ г. канева. археологи-ческие открытия 1973 г., с. 303-304.

максимов, е. в., Петровская, е. а. 2008. Древнос-ти скифского времени Киевского Поднепровья. Пол-тава: иа нану.

михайлина, л. П. 2007. Слов’яни VIII—IX ст. між Дніпром і Карпатами. київ: іа нану.

Петрашенко, в. а. 1989. Отчёт Днепровской Древнерусской экспедиции о раскопках словянско-го населения у с. ходосовка Киево-Святошинского р-на Киевской обл. в 1988 г. на іа нану, ф. 64, 1988/14в.

Петрашенко, в. о. 1997. Пам’ятки VIII—IX ст. в: моця, о. П. (ред.). Південноруське село IX—XIII ст. (нові пам’ятки матеріальної культури). київ: ізмн, с. 6-19.

Прсл. 2001. Полное собрание русских летописей, 2. москва: языки славянской культуры.

русанова, и. П. 1968. Отчет о работе Волынс-кой экспедиции Института археологии ан СССР в 1968 г. на іа нану, ф. 64, 1968/44.

русанова, и. П. 1971. жилище VIII—IX вв. у села буки на житомирщине. Краткие сообщения Инс-титута археологии, 125, с. 46-51.

русанова, и. П. 1973. Славянские древности VI—IX вв. между Днепром и Западным Бугом. москва: наука. свод археологических источников, е 1—25.

русанова, и. П. 1976. Славянские древности VI—VII вв.: культура пражского типа. москва: наука.

рутковская, л. м. 1972. Отчет о раскопках в с. ходосовка в 1972 г. на іа нану, ф. 64, 1972/103.

рутковская, л. м. 1973. раскопки раннеславянс-кого могильника близ киева. археологические от-крытия 1972 г. москва: наука, с. 329.

соботович, Э. в., телегин, д. я., комаристый, а. а. 1978. Отчет по теме «Определение возраста



памятников археологии методами точных наук». 1973—1978 гг. на іа нану, ф. 12, № 614.

телегин, д. я., соботович, Э. в., ковалюх, н. н. 1978. радиоуглеродное датирование археологичес-ких материалов (сообщение 1 координационного совета комплексного изучения памятников археоло-гии иа ан усср за 1972—1974 гг.). в: генинг, в. Ф. (ред.). Использование методов естественных наук в археологии. киев: наукова думка, с. 55-61.

телегин, д. я., соботович, Э. в., ковалюх, н. н. 1981. об абсолютном возрасте памятников археоло-гии украины и некоторых смежных территорий по данных радиокарбонных анализов (сообщение 2 координационного совета комплексного изучения памятников археологии иа ан усср за 1975—1977 гг.). в: бидзиля, в. и. (ред.). Использование методов естественных наук в археологии. киев: наукова думка, с. 78-84.

Фирсов, л. в. 1976. Этюды радиоуглеродной хроно-логии херсонеса Таврического. новосибирск: наука.

Фирсов, л. в., Панычев, в. а., орлова, л. а. 1985. Каталог радиоуглеродных дат. новосибирск: игиг со ан ссср.

ямковий, л. 1972. змійові вали розповідають. на-ука і суспільство, 8, с. 37-39.

Bronk Ramsey, C. 2017. OxCal 4.3.2. режим доступу: http://c14.arch.ox.ac.uk/oxcal.html.

Gowlett, J. A. J. 1987. The Archaeology of Radiocar-bon Accelerator Dating. Journal of World Prehistory, 1, No. 2, p. 127-170.

Harris, D. L. 1987. The Impact on Archaeology of Radiocarbon Dating by Accelerator Mass Spectrom-etry. Philosophical Transactions of The Royal Society, 323 (1569), p. 23-43.

REfEREnCEsAlekseev, V. A., Ivanova, I. K., Kind, N. V., Chernysh, A. P.

1964. Novye dannye po absoliutnomu vozrastu pozdnepaleo-liticheskikh sloev stoianki Molodove V na Srednem Dnestre. Doklady AN SSSR, 156, 2, s. 315-317.

Baran, V. D. 1988. Prazhskaia kultura Podnestrovia (po materialam poselenii u s. Rashkov). Kiev: Naukova dumka.

Baran, V. D. (ed.). 1990. Slaviane Iugo-Vostochnoi Evropy v predgosudarstvennyi period. Kiev: Naukova dumka.

Baran, V. D., Volianik, V. K., Kozak, D. I., Kuchinko, M. M. 1974. Raskopki slavianskogo poseleniia u s. Rashkov na Dnestre. Arkheologicheskie otkrytiia 1973 g., s. 245-246.

Braichevskyi, M. 1971. Zmiiovi valy: lehendy i hipotezy. Nauka i suspilstvo, 8, s. 58-59.

Braichevskii, M. 1972. Zmievye valy — vam slovo. Znanie — sila, 7, s. 26-27.

Bugai, A. S. 1972. Valy otkryvaiut svoi sekrety. Znanie — sila, 7, s. 28-29.

Buhai, A. S. 1979. Zmiiovi valy. In: Bazhan, M. P. (ed.). Ukrainska radianska entsyklopediia. Kyiv: Holovna redakt-siia URE, 4, s. 281.

Buhai, A. S. 2011. Zmiiovi valy: zbirnyk materialiv nau-kovo-doslidnytskoi spadshchyny. Kyiv: Personal.

Veimarn, E. V., Aibabin, A. I. 1993. Skalistinskii mogilnik. Kiev: Naukova dumka.

Volianyk, V. K. 1979. Pamiatky cherniakhivskoi kultury na Volyni. Arkheolohiia, 29, s. 54-62.

Gavritukhin, I. O., Oblomskii, A. M. 1996. Gaponovskii klad i ego kulturno-istoricheskii kontekst. Moskva: IA RAN. Ranneslavianskii mir, 3.

Grigorev, A. V. 2000. Severskaia zemlia v VIII — nachale Xі v. po arkheologicheskim dannym. Tula: Grif i KO.

Zharov, H. V., Terpylovskyi, R. V. 2004. Skarb sribnykh prykras VIII stolittia z Andriiashivky na Suli. Kyiv: Korvin Press.

Zabashta, R., Poshyvailo, O. 1987. «Sviashchenni» duby. Pamiatky Ukrainy, 1, s. 36-37.

Zabashta, R. V., Poshyvailo, O. M. 1992. «Perunovi duby». Arkheolohiia, 2, s. 57-69.

Zagadka… 1971. Zagadka Zmievykh valov. Prepodavanie istorii v shkole, 4, s. 126.

Za tvorche… 1962. Za tvorche vyvchennia istorii staro-davnikh suspilstv. Arkheolohiia, XIV, s. I-IV.

Ivakin, G. Iu. 1981. Sviashchennyi dub Peruna. In: Arte-menko, I. I. (ed.). Drevnosti Srednego Podneprovia. Kiev: Nau-kova dumka, s. 124-136.

Ivakin, G. Iu., Gupalo, K. N. 1977. Sviashchennyi dub sla-vian. Arkheologicheskie otkrytiia 1976 g., s. 300-301.

Ivanova, I. K., Chernysh, A. P. 1963. Absoliutnyi vozrast verkhnego paleolita (soliutre,tip gravett) Pridnestrovia po dannym radiouglerodnogo analiza. Doklady AN SSSR, 148, 2, s. 410-413.

Komar, A. V. 2017. Ivakhnikovskii klad (vremia sokrytiia i kulturnye sviazi kompleksa). Stratum plus, 5, s. 113-131.

Komar, O. V. 2018. Arkheolohichne ta arkheomahnitne datuvannia volyntsevskykh kompleksiv Khodosivskoho pose-lennia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 2 (28), s. 168-191.

Komar, A. V., Strelnik, M. A. 2011. «Repressirovannyi» klad: kompleks iuvelirnykh izdelii VIII v. iz nakhodki u s. Fo-tovizh. Stratum plus, 5, s. 143-164.

Kuchera, M. P. 1987. Zmievye valy Srednego Podneprovia. Kiev: Naukova dumka.

Kuchera, M. P., Yura, R. O. 1976. Doslidzhennia Zmiio-vykh valiv u Serednomu Podniprovi. In: Dovzhenok, V. I. (ed.). Doslidzhennia z sloviano-ruskoi arkheolohii. Kyiv: Nau-kova dumka, s. 198-216.

Kuchera, M. P., Kravchenko, N. M., Yura, R. O., Hopak, V. D. 1975. Znakhidka v «Zmiiovomu valu». Arkheolohiia, 18, s. 108-110.

Kuchinko, M. M. 1975. Issledovaniia v Chernovitskoi i Volynskoi oblastiakh Arkheologicheskie otkrytiia 1974 g., s. 311-312.

Maksimov, E. V., Terpilovskii, R. V., Tsyndrovskaia, L. A. 1974. Raskopki bliz g. Kaneva. Arkheologicheskie otkrytiia 1973 g., s. 303-304.

Maksimov, E. V., Petrovskaia, E. A. 2008. Drevnosti skif-skogo vremeni Kievskogo Podneprovia. Poltava: IA NANU.

Mykhailyna, L. P. 2007. Slov’iany VIII—IX st. mizh Dni-prom i Karpatamy. Kyiv: IA NANU.

Petrashenko, V. A. 1989. Otchet Dneprovskoi Drevnerusskoi ekspeditsii o raskopkakh slovianskogo naseleniia u s. Khodos-ovka Kievo-Sviatoshinskogo r-na Kievskoi obl. v 1988 g. NA іA NANU, f. 64, 1988/14v.

Petrashenko, V. O. 1997. Pamiatky VIII—IX st. In: Mot-sia, O. P. (ed.). Pivdennoruske selo IX—XIII st. (novi pamiatky materialnoi kultury). Kyiv: IZMN, s. 6-19.

PRSL. 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei, 2. Moskva: Iazyki slavianskoi kultury.

Rusanova, I. P. 1968. Otchet o rabote Volynskoi ekspeditsii Instituta arkheologii AN SSSR v 1968 g. NA іA NANU, f. 64, 1968/44.

Rusanova, I. P. 1971. Zhilishche VIII—IX vv. u sela Buki na Zhitomirshchine. Kratkie soobshcheniia Instituta arkhe-ologii, 125, s. 46-51.

Rusanova, I. P. 1973. Slavianskie drevnosti VI—IX vv. mezhdu Dneprom i Zapadnym Bugom. Moskva: Nauka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E1—25.

Rusanova, I. P. 1976. Slavianskie drevnosti VI—VII vv.: kultura prazhskogo tipa. Moskva: Nauka.

Rutkovskaia, L. M. 1972. Otchet o raskopkakh v s. Khodos-ovka v 1972 g. NA іA NANU, f. 64, 1972/103.

Rutkovskaia, L. M. 1973. Raskopki ranneslavianskogo mogilnika bliz Kieva. Arkheologicheskie otkrytiia 1972 g., s. 329.

Sobotovich, E. V., Telegin, D. Ia., Komaristyi, A. A. 1978. Otchet po teme «Opredelenie vozrasta pamiatnikov arkheologii metodami tochnykh nauk». 1973—1978 gg. Kiev. Naukovyi arkhіv іA NANU, f. 12, N 614.

Telegin, D. Ia., Sobotovich, E. V., Kovaliukh, N. N. 1978. Ra-diouglerodnoe datirovanie arkheologicheskikh materialov (Soo-bshchenie 1 Koordinatsionnogo soveta kompleksnogo izuche-niia pamiatnikov arkheologii IA AN USSR za 1972—1974 gg.). In: Gening, V. F. (ed.). Ispolzovanie metodov estestvennykh nauk v arkheologii. Kiev: Naukova dumka, s. 55-61.



Telegin, D. Ia., Sobotovich, E. V., Kovaliukh, N. N. 1981. Ob absoliutnom vozraste pamiatnikov arkheologii Ukrainy i nekotorykh smezhnykh territorii po dannykh radiokarbon-nykh analizov (Soobshchenie 2 Koordinatsionnogo soveta kompleksnogo izucheniia pamiatnikov arkheologii IA AN USSR za 1975—1977 gg.). In: Bidzilia, V. I. (ed.). Ispolzovanie metodov estestvennykh nauk v arkheologii. Kiev: Naukova dumka, s. 78-84.

Firsov, L. V. 1976. Etiudy radiouglerodnoi khronologii Khersonesa Tavricheskogo. Novosibirsk: Nauka.

Firsov, L. V., Panychev, V. A., Orlova, L. A. 1985. Katalog radiouglerodnykh dat. Novosibirsk: IGiG SO AN SSSR.

Yamkovyi, L. 1972. Zmiiovi valy rozpovidaiut. Nauka i suspilstvo, 8, s. 37-39.

Bronk Ramsey, C. 2017. OxCal 4.3.2. Rezhym dostupu: http://c14.arch. ox.ac.uk/oxcal.html.

Gowlett, J. A. J. 1987. The Archaeology of Radiocarbon Accelerator Dating. Journal of World Prehistory, 1, No. 2, p. 127-170.

Harris, D. L. 1987. The Impact on Archaeology of Radiocar-bon Dating by Accelerator Mass Spectrometry. Philosophical Transactions of The Royal Society, 323 (1569), p. 23-43.

O. V. Komar

ExpEriEncE of usE of thE radiocarBon mEthod dating

of Early slavic sitEs from uKrainE (1970—1987)

The introduction of radiocarbon dating method in USSR and Ukrainian archeology was much slower compared to world practice. Natural scientific methods of dating in archeology have found quick application for the study of prehistoric sites — from the Paleolithic to the late Bronze Age. Much more time passed before the method began to be used for dating of sites of the 1st and 2nd millennium AD.

The initiative of serial sampling from the medieval archaeological complexes of Ukraine for radiocarbon analysis initially came not from archaeologists. This led at the first stage to a confrontation between tradi-tional archaeological methods of analysis and the new «revolutionary» approaches of the natural sciences.

In 1968 mathematician A. S. Buhai collected 63 samples of charcoal from different parts of the «Zmievi Valy» («Snake Ramparts») and hillforts of the Kyiv region. At least 34 results were obtained from 3 different laboratories. All results attributed the time of existence of fortifications not to the Middle Ages, but to the 2nd century BC — 7th century AD, what caused the emergence of the sensational concept of the Early Slavic state in the Middle Dnieper region long before the formation of the Old Rus’ state.

Institute of Archaeology (Academy of Sciences of the Ukrainian SSR) has developed a big project for complex researches of these fortifications led by M. P. Kuchera. During 1974—1985, many fortifications of «Zmievi Valy» in different regions were studied archaeological-ly. The facts of overlapping of settlements of the 3th—7th centuries AD by ramparts as well as the presence of Old Rus’ artifacts of the 10th—13th centuries in the body of wooden and earth structures of ramparts were recorded. Stratigraphic and archaeological data confi-dently dated the ramparts to the Middle Ages, while 28 radiocarbon dates for samples, carefully selected from

wooden constructions of fortifications, showed a cha-otic spread of dates from the 24th century BC until the 14th century AD. The verdict of M. P. Kuchera on the possibility of using the radiocarbon dating method for the archeology of Middle Ages was naturally negative.

Geologist L. V. Firsov faced a similar problems after collecting in 1970 of 57 samples from archaeological complexes of Chersonesos and 33 samples from other sites of Crimea. Believing in the high accuracy of the radiocarbon dating method, he tried to explain the wide scatter of radiocarbon dates from the same me-dieval objects by their existence for half a millennium, what was rejected by archaeologists.

The Institute Archeology and the Radiocarbon Lab-oratory of the Institute of Geochemistry and Mineral Physics af the Academy of Sciences of the Ukrainian SSR managed joint project to get answers to the topical questions of Ukrainian archaeologists concerning the possibilities of the radiocarbon dating method in arche-ology. Two institutes approved a joint plan theme for 1973—1978 «Determination of the age of archeological sites by the natural scientific methods», for which a Co-ordination Council was established, led by D. Ya. Tel-egin and E. V. Sobotovich. According to the first report of the group, 237 samples were collected from various archaeological sites, for which 148 datings were suc-cessfully obtained (62.4 %).

Cooperation continued further, but radiocarbon dates for archaeological cultures of the historical pe-riod from Ukraine had a little accuracy again on this stage of the radiocarbon method development (1974—1987). Thus, out of 31 examined medieval samples only 5 matched to archeological datings. 12 samples from sites of 6th — 10th centuries gave 7 dates, only 4 of them were in agreement with archaeological dating. For 12 samples from sites of Zarubyntsi and Chernya-khiv cultures 5 dates were received, and only one was in agreement with archaeological dating. The problem of the difference in these cases cannot be solved with the help of modern calibration of radiocarbon dates.

After the complete fiasco of the initial stage of the radiocarbon dating of the medieval archaeological ob-jects from Ukraine (1970—1973), a small step forward was made in 1974—1987. But this did not convince archaeologists in the rationality of using the method of radiocarbon dating for cultures with a wide choice of dating markers. The situation remained stable un-til the present stage of development of the accelerator mass spectrometry dating which makes again actual the renewal of the program of radiocarbon dating for the Early Slavic cultures of the 1st millennium AD.

Keywords: radiocarbon method, chronology, cali-bration of dates, archeology of the Early Slavs, Zmievi Valy («Snake Ramparts»).


КОМАР Олексій Вікторович, кандидат історич-них наук, старший науковий співробітник, інститут археології нан україни, пр. героїв сталінграда 12, київ, 04210, україна, [email protected] oleksii viktorovych, Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: [903.5:572](477-25)”10/11”

О. Д. Козак

ДиТЯчиЙ «ЦВиНТАР» хІ—хІІ ст. НА пОДОЛІ

Вводяться до наукового обігу результати палео-патологічного дослідження комплексу дитячих по-ховань давньоруського часу, відкритих на території Поштової площі у м. Києві. Проаналізовано захво-рювання та соціальний стан похованих дітей.

ключові слова: біоархеологія дитинства, па-леопатологія, дитячі поховання, Київ, Поділ, Кня-жа доба.

одними з головних завдань археологічної антропології є дослідження умов існування людини в давнину, її взаємодії з природним середовищем та її становища в соціумі. на кіс-тках скелету відображаються численні процеси та події в житті людини. за сукупністю спе-цифічних ознак ми можемо на рівні популяції реконструювати походження того чи іншого морфологічного типу в групі індивідів, а на рівні культурних спільнот — шляхи міграцій, типи господарювання тощо. особливий вплив на здоров’я людини і популяції, на її морфо-логічний тип і генетичну структуру мають зміни середовища внаслідок катастрофічних соціальних явищ — війн, переселення народів або епідемічних захворювань. діти є найбільш чутливою до таких змін частиною популяції і фактично мішенню соціального та природного добору.

дослідження некрополю києва х—хVIII ст. виявило досить великі коливання частки ди-тячих поховань на різних могильниках та цвинтарях. відносна кількість дітей серед на-селення києва за результатами дослідження 7 давньоруських некрополів та двох кладовищ хVII—хVIII ст. коливається від 24 до 40 % (Kozak 2017). При цьому більшість з них скла-дають діти від народження до 2 років та діти

7—14 років. за результатами палеопатологіч-ного вивчення останків дітей причинами їх смерті, за винятком загибелі під час військових дій, були ускладнення хронічних запалень та інфекцій, різноманітні метаболічні порушення внаслідок захворювань і голодування, а також гострі інфекційні хвороби (козак 2010).

найцікавішим аспектом вивчення могильни-ків будь-якого часу є їх соціальна, а також ген-дерна та вікова планіграфія. особливий інтерес становлять так звані дитячі цвинтарі. до сьогод-ні у києві вдалося виділити декілька ділянок з виключно дитячими похованнями, які відносять-ся до давньоруського періоду існування міста (козак 2010, с. 249—250, 268; зоценко, таранен-ко 2009; сагайдак та ін. 2016, с. 115). виходячи з розташування могил, вікової структури, а також слідів захворювань на кістках, ці ділянки форму-валися у відносно короткий проміжок часу.

одним з таких комплексів є «дитячий цвин-тар», виявлений 2013 р. на Поштовій площі Подільською експедицією під керівництвом м. а. сагайдака (сагайдак та ін. 2016). на цвинтарях Подолу хі—хііі ст., відкритих на сучасних вул. набережно-хрещатицька 1а, 9 та 21, межигірська 3/7, хорива 21 на нижньому та верхньому валу (івакін 2008; івакін, таранен-ко 2010; тараненко 2016), які були досліджені антропологічно, поховання дітей практично відсутні. раніше вважалося, що причиною тому була погана збереженість внаслідок грациль-ності дитячих кісток та агресивності ґрунтів. однак стан кісткової тканини у знайдених ди-тячих похованнях коливається від помірного до відмінного. вочевидь, основною причиною відсутності поховань дітей на могильниках По-долу є звичай, за яким дітей до 14 років не хо-вали на загальних цвинтарях. винятком є два © о. д. козак, 2019


Козак, О. Д. дитячий «цвинтар» хі—хіі ст. на Подолі

поховання дітей 3—4 та 7—8 років на сучасних вул. нижній та верхній вал (розкопки 2004 р.) та поховання дитини на межигірській 3/7 (та-раненко 2016, с. 99). окремі поховання немо-влят були знайдені у фундаментах будинків х—хіі ст. на Подолі (сергеева и др. 2007).

на ділянці Поштової Площі у 2015 р. (сагай-дак та ін. 2016) відкрито 7 дитячих поховань, які датовано хі — початком хііі ст. одне з по-ховань було парним. у дерев’яному гробовищі виявлено рештки двох немовлят (рис. 1).

кісткова тканина у всіх похованнях збережена помірно і добре. Поверхня кісток частково еродо-вана, однак тієї частини, що залишилась інтакт-ною, достатньо для морфологічного та палеопа-тологічного дослідження. кістки мали темний колір, що є звичайним для поховань, знайдених у вологих болотистих ґрунтах, зокрема на мо-гильниках та кладовищах київського Подолу.

МЕТОДиКивік дітей визначався за ступенем прорізу-

вання зубів (Ubelaker1972), довжиною кісток посткраніального скелета та особливостями осифікації та формування певних морфоло-гічних елементів скелета (Fazekas, Kosa 1978; Scheuer, Black 2000; Schaffer et al. 2009).

загалом вважається, що стать дітей за мор-фологічними показниками достовірно визначи-ти неможливо, однак існують дослідження, які пов’язують певні ознаки на скелеті з цим показ-ником (Schutkowsky 1992; Molleson et al. 1998; Luna et al. 2001; Scheuer 2002; Reinman 2015). х. Шутковський розробив систему критеріїв визначення статі на тазі та нижній щелепі (Schutkowsky, 1992). серед них — кут сідничної вирізки, направленість арки та глибина сіднич-ної вирізки, форма альвеолярної дуги, розгор-нутість кутів нижньої щелепи, підборідковий

виступ, кут нижньої щелепи (Schutkowsky 1990, 1992). статево-визначальними ознаками у ді-тей вважаються форма аурикульярної поверхні, форма апексу аурикульярної поверхні, її підне-сеність над верхньою межею великої сідничної вирізки (Luna et al. 2017). звичайно, визначення статі на скелетах нестатевозрілих осіб не можна вважати абсолютно достовірним, оскільки кож-на з ознак лише в певній мірі співвідноситься зі статтю (від 60 до 80 %). як і в оцінці інших показників, я намагалась використовувати ком-плексний підхід і опиралась на якісні та кіль-кісні характеристики.

стертість зубів у деяких випадках визна-чалась за корегованою схемою Перісоніуса та Пота (Perizonius, Pot 1981).

Фіксувались патологічні ознаки на зубах (карієс, пародонтопатії, зубний камінь, гіпоп-лазія емалі, порушення розвитку прорізування та аномалії зубів), і на кістках черепа та скеле-та (сліди травм, ентесопатії, пористість повер-хні, наявність нашарувань та інших форм но-воутворенної кісткової тканини). метаболічні, інфекційні та інші захворювання визначалися за діагностичними критеріями цих хвороб з ви-користанням методу диференційного діагнозу.

РЕЗУЛьТАТи ДОсЛІДжЕННЯпоховання 1. Дитина (дівчинка) 3—5 років.стан збереженості. скелет відносно пов-

ної збереженості. ерозія поверхні складає не більше 25—50 %, консистенція тверда. кістки мають темно-коричневий колір.

Вік. визначено як 2,5—3,5 роки за довжи-ною довгих кісток, 4—5 років за довжиною клю-чиці та станом прорізання зубів. зважаючи на системне захворювання й відповідну затримку росту довгих кісток, вік дитини можна визна-чити як 3—5 років.

Рис. 1. Поховання немовлят на кладовищі хі—хіі ст. на сучасній Поштовій площі



стать. кут великої сідничної вирізки скла-дає 94°, вона помірно глибока, арка перети-нає піднесену аурикулярну поверхню, яка має L-подібну форму й округлий апекс. Підборіддя дещо виступає, область гоніона не виражена, кут гілок нижньої щелепи відносно прямий, форма зубної дуги — заокруглена. за цими оз-наками з певною ймовірністю можна припусти-ти, що скелет належить дівчинці.

патологічні ознаки. на скелеті знайдені декілька типів патологічних ознак.

1. розшарування (деструкція) та розростан-ня в місцях прикріплення м’язів: на ключицях, плечових кістках, на проксимальних горбистос-тях кісток передпліччя, у дистальній та лате-ральній частині діафізу ліктьової кістки, в міс-цях прикріплення сідничних м’язів, на шорсткій лінії стегна, в області колінного суглоба.

2. Пористість поверхні присутня у надліктьо-вих ямках плечових кісток, тілі та виростках хребців, на діафізах фаланг пальців; в області обличчя на підорбітальній поверхні й виличних кістках, над вушним отвором і на піднебінні.

3. Потовщена, ззовні пориста кісткова тка-нина в області базилярної частини черепу, на-достьової ямки лопатки, медіальної поверхні великої гомілкової кістки (остеоїд?). дистальна частина ліктьових та, особливо, променевих

кісток потовщена. ліва променева кістка у дис-тальній частині деформована (остит, можли-вий перелом) (рис. 2).

4. тонкі пористі нашарування новоутворе-ної кістки сіруватого кольору розташовані на діафізі ключиць, на тильній поверхні фаланг пальців та п’ясних кісток, на задньо-медіаль-ній поверхні діафізів стегна, на задній поверх-ні великої гомілкової кістки, на поверхні крила клубової кістки, на дні орбіти, на дні і стінках носової порожнини і носо-слізного каналу й на стінках альвеол, та на внутрішній поверхні кіс-ток черепа, зокрема, його основи. осифіковані геморагії присутні на гілках і тілі нижньої ще-лепи.

5. медулярна порожнина декількох кісток, зокрема, ліктьової, заповнена балками новоут-вореної спонгіози. на шийці стегна симетрично присутні кріброзні зміни.

спонгіоза верхньої щелепи має частко-во зруйновані, частково «склеєні» стінки ко-мірок, що вказує на запальний процес (остит), пов’язаний або з ускладненим прорізуванням зубів або з системною інфекцією.

на черепі визначаються ознаки риніту, оти-ту й гнійного мастоїдиту.

стертість зубів помірна, рівномірна і сягає 3 балів. каріозні порожнини присутні на чоти-рьох молочних молярах. на верхній щелепі ви-ражені наслідки пародонтиту з утворенням ясе-невих кишень та руйнуванням стінок альвеол.

Поперечна гіпоплазія емалі сформована на різцях в період 2,5—5 років. на іклах гіпоп-лазія має вигляд плями, що поширюється на понад третину передньої поверхні, а також на язикову поверхню коронки зубів (рис. 3). на других молочних та на перших постійних молярах гіпопластичні зміни розташовані на оклюзивній поверхні, зуби (рис. 4) мають виг-ляд плода ожини (Hillson et al. 1998). на бук-кальній та язиковій поверхні молярів нижньої щелепи гіпопластичні дефекти дуже глибокі

Рис. 2. кістки передпліччя дитини з поховання 1. деформація лівої променевої кістки

Рис. 3. нижня щелепа дитини з поховання 1: гіпоп-лазія ікол (див. товсту стрілку), лінійна гіпоплазія різців, точкова гіпоплазія несправжнього моляру; запалення нижньої щелепи з нашаруванням ново-утворенної кістки (показано тонкими стрілками)



лінійні, а також точкові. останні розташовані по всій поверхні коронки.

зміни на черепі, зокрема на обличчі й на посткраніальному скелеті, описані в пунктах 1, 2 і 4 є типовими ознаками цинги (козак, Шульц 2007). рарефікація й одночасне потовщення кістки та її пемзоподібний вигляд (3) можуть бути наслідком хронічного дефіциту вітаміну D (Ortner, Mays 1998).

деформація лівої променевої кістки могла бути викликана переломом дистальної части-ни діафізу по типу зеленої гілки.

ці та інші симптоми, зокрема, періостоз дов-гих кісток кінцівок та кісток кисті, потовщення та деформація кісток передплічь, рарефіка-ція зон, близьких до метафізів, дефекти зубів (ожинові моляри, плямоподібна й екстенсивна лінійна гіпоплазія емалі), утворення спонгіо-зи в медулярній порожнині довгих кісток, ос-теомієліт нижньої та остит верхньої щелепи, ознаки риніту і менінгіту, відповідають симп-томам пізнього спадкового сифілісу в помір-ній фазі розвитку (Фанкони, вальгрен 1960; Aufderheide, Rodriguez-Martin 1998). втім, ди-ференційний діагноз, особливо з рахітом, ви-магає проведення рентгенологічного та гісто-логічного аналізів.

враховуючи всі перераховані ознаки, мож-на припустити, що дитина хворіла на хронічне інфекційне захворювання (підозрюється спад-ковий сифіліс), специфічний або неспецифіч-ний риніт, отит та мастоїдит, не виключений менінгіт. до проведення більш точних аналізів не можна виключити цингу та рахіт.

поховання 2. включало два скелети дітей приблизно одного віку. кістки дуже подібні між собою, мінімально різняться лише розмірами та інтенсивністю ознак, які можна побачити.

Вік першої дитини (2а) за станом прорізання зубів та ступенем формування коронок складає 7—9 місяців, за довжиною діафізів довгих кіс-ток — 1—3 місяці, за розмірами основної части-ни черепа — 12 місяців. тім’ячка, як і метопіч-ний шов, ще повністю відкриті. враховуючи похибки та загальний стан скелету, вік можна оцінити як 6—9 (12) місяців.

стать за наявними кістками визначити не-можливо.

патологічні ознаки. на більшості кіс-ток присутні ознаки фізіологічної пористості, пов’язаної з процесами формування скелету. Про затримки формування кісток у порівнянні з м’якими тканинами свідчить наявність ши-роких пальцеподібних вдавлень на внутрішній поверхні черепа, атрофія кістки в черепних ям-ках, збільшені та травмовані інсерції всіх вели-ких м’язів тіла.

Пористість присутня в області піднебіння, в альвеолах, на дні носа, на склепінні й на дні орбіт, а також в області назального шва.

новоутворене кісткове нашарування розта-шоване вздовж метопічного шва (травма?) на

внутрішній поверхні, в альвеолах та дискрет-но — в пальцеподібних вдавленнях на внут-рішній поверхні черепа (менінгіт?).

Потовщеними та розширеними вигляда-ють дистальні метафізарні ділянки ліктьо-вих, променевих кісток, а також грудні кінці ребер (рис. 5). останні формують так званий рахітичний розарій. зони над метафізарними пластинками дистальної стегнової та прокси-мальної великої гомілкової кістки, навколо грудного кінця ребер, а також акроміального кінця ключиці мають розріджений (рарефіко-ваний) вигляд.

сформовані коронки зубів мають темний ко-ричневий колір.

більшість описаних змін є характерними для помірних стадій рахіту.

скелет другої дитини (2b) збережений гір-ше. кістки мають, як і в першому випадку ко-ричневий колір, дуже крихкі, грацильні, мають більш виражені ентезиси, компакта витонче-на. кістки черепа, товщиною до 1 мм, подібні до пергаменту.

Вік цієї дитини за станом прорізування зубів складає 5—8 місяців.

стать за наявними кістками визначити не-можливо.

патологічні ознаки. нашарування новоут-вореної кістки присутнє вздовж всіх черепних швів, на лобних і тім’яних горбах. на внутріш-ній поверхні черепа розташовані великі плас-тинки новоутвореної кістки, що не характерно для фізіологічного росту. дно та стінки носової порожнини, стінки орбіти, підорбітальний ре-гіон і піднебіння пористі, мають пухкий дірчас-тий вигляд.

зміни цього скелета подекуди сильніші по-декуди слабші, ніж у випадку першої дитинки (2а), але в цілому нагадують картину захворю-вання, описаного раніше.

те, що обидві дитини лежали в одній труні дозволяє припустити їх одночасну, або дуже близьку по часу, смерть, яка могла наступити

Рис. 4. нижня щелепа дитини з поховання 1: гіпоп-лазія оклюзивної поверхні зубів



внаслідок гострої інфекції, що передалась від одної дитини до іншої. ослаблений дефіцитом вітамінів, а також, припустимо, недоїданням організм не зміг впоратись з інфекцією.

поховання 3. Дитина (дівчинка) 5—7 років.стан збереженості. скелет представлено

черепом і кістками верхньої частини тіла. збе-реженість поверхневої пластинки — не більша за 50 %, консистенція — тверда.

Вік за станом прорізування зубів складає 6—7 років, за розмірами довгих кісток — 4—5 років, а за розмірами ключиць — 5—6 років. результативний вік становить 5—7 років.

стать. кістки дуже тонкі та ґрацильні. мор-фологія щелепи вказує на жіночу стать.

патологічні ознаки. на посткраніальному скелеті зміни обмежуються пористістю передньої

поверхні тіл хребців, надостьової ямки лопатки та задньої дистальної поверхні плечової кістки, ентесопатіями в інсерціях великих м’язів.

на внутрішній поверхні черепа відзначені ши-рокі пальцеподібні вдавлення, що в визначеному віці лише мінімально виходить за межі норми.

Піднебіння дрібнопористе, пористість при-сутня на дні носової порожнини, а пластинка новоутвореної кістки — на боковій поверхні носової перегородки. в орбітах виявлено міні-мальні ознаки геморагії: деревоподібні вдав-лення судин на поверхні склепіння та задньої стінки. на внутрішній поверхні гілки нижньої щелепи, а також в підорбітальному регіоні спостерігається потовщення поверхні та масив-ні нашарування нової пористої кістки.

сліди пародонтиту можуть бути наслідком утрудненого прорізування зубів, однак, вірогід-ніше, пов’язані з «дефіцитним» захворюванням.

диференційний діагноз проведений між цингою та запальним процесом.

гіпоплазія емалі, яка утворилась у віці 2—3 років, присутня на центральному різці.

Передні зуби помірно стерті. на збережено-му центральному правому різці утворені дві виїмки: латеральна має глибину близько 4 мм, гладкі, зашліфовані і покаті краї, і медіаль-на — поверхнева, краї та дно нерівномірні. не виключено, що ця виїмка є наслідком надкусу-вання, наприклад, нитки (рис. 6). в такому разі запалення ясен і запальний процес в підобрі-тальному регіоні є можливим наслідком зара-ження. зважаючи на те, що дитина, очевидно, страждала на дефіцит вітаміну с, який викли-кає кровоточивість ясен, інфекційні агенти з брудної нитки могли попасти в кров дитини і викликати місцеве запалення або ж і системне захворювання.

сліди артрозів на міжхребцевих суглобах у шийних хребцях підтверджують статичні на-вантаження на осьовий скелет (напр., тривале сидіння зі схиленою головою при шитті).

поховання 4. належить дитині (дівчинці) 2—2,5 років.

Збереженість скелету помірна, відсутні кіс-тки гомілок, стоп, кистей та більшості хребців.

Рис. 5. кістки посткраніальнього скелету дитини з поховання 2а: грудинні кінці ребер та дистальні кін-ці діафізів кісток розширені

Рис. 6. верхня щелепа дитини з поховання 3: про-терта виїмка на центральному різці (стрілка), ліній-на гіпоплазія емалі, пародонтопатії



ребра — дрібно фрагментовані. кістки мають відмінно збережену зовнішню поверхню, твер-ду консистенцію, темно-коричневий колір.

Плечові та променеві кістки сплощені у сагі-тальній площині.

Вік за станом прорізання зубів дитини скла-дає 2—2,5 роки, за довжиною плечових кісток 2—2,5 роки, за шириною клубової кістки — 1,5—2 роки, за довжиною ключиці — 2—3 роки.

стать. Підборіддя вступає, форма зубної арки тяжіє до прямокутної з виступанням альвеол ікол, розширення області гоніона від-сутнє, кут гілки нижньої щелепи тупий, гілка витягнута. сіднична вирізка неглибока, її кут складає 98°, арка перетинає піднесену аурику-лярну поверхню. остання має L-подібну фор-му, апекс округлий. більшість ознак вказують на жіночу стать.

патологічні ознаки. в цьому скелеті при-сутні ознаки фізіологічних ростових процесів (на лопатках); ознаки нерівномірного росту в інсерціях великих м’язів. Патологічні зміни можна комбінувати таким чином: 1) старе ін-тегроване, частково пористе, нашарування на діафізі стегнової кістки; 2) деревоподібні від-битки судин на внутрішній поверхні черепа; 3) рештки нашарування мереживного вигля-ду, частково інтегровані, частково доволі добре осифіковані у пальцеподібних вдавленнях та на поверхні черепних ямок й у борознах череп-них синусів; 4) пористість кісткової поверхні на дні носової порожнини, над вушним отвором, в підорбітальному регіоні, на піднебінні й на гілках нижньої щелепи, а також в альвеолах. на внутрішній поверхні черепа, окрім вказа-них змін присутні структури (5), що нагаду-ють — відбитки інкапсульованих туберкулом «Grübchen» (Schultz 1999). невеликі ділянки локалізованого й повільного руйнування кіст-кової поверхні (6) виявлені на дні орбіт, на дні та стінках носової порожнини, в підорбітально-му регіоні, в борознах сигмоподібних синусів, в середній та задній черепних ямках.

сліди запалення присутні на альвеолярно-му краї верхньої щелепи, зубки стерті слабо, найбільше спрацьовані різці нижньої щелепи. на іклі (53) спостерігається недоформування коронки у вигляді точкової гіпоплазії.

тіло збереженого поперекового хребця має дещо бочкоподібний вигляд, у той час як на ший-ці стегна медіально розташована ділянка грубої пористості, припустимо «cribra femoris». останні ознаки свідчать про анемічні зміни в організмі.

розширення потиличного виростку право-руч може вказувати як на звичне положення голови, схиленої вправо, так і на травму, що призвела до цього положення. в основі черепа у задній черепній ямці з протилежного боку знайдене широке вдавлення, розширення кіс-тки, на дні розташоване реактивне кісткове но-воутворення. не виключено, що в цьому місці залягала певна структура (пухлина або інкап-

сульована гематома), яка спричинила атрофію тиску на кістках черепа.

описані зміни вказують на декілька можли-вих захворювань дитини, серед яких — менін-гіт, можливо, активна стадія туберкульозного менінгіту; цинга, й, не виключено, анемія.

поховання 5. Дитина (можливо, дівчинка) 1,5—2 років.

Збереженість кісток дуже погана. скелет представлено фрагментами черепа та пост-краніального скелета. збереглися не більше 50 % поверхні, консистенція кісткової ткани-ни — крихка.

Вік. оскільки жодна кістка не збереглася пов-ністю, вік визначали за відновленою довжиною ключиці, станом прорізання зубів та додаткови-ми ознаками. він становить від 1,5 до 2 років.

стать. кут сідничної вирізки складає 98°. сіднична вирізка неглибока, при довжині 18 мм, глибина складає 3 мм. Підборіддя висту-пає, зубна дуга має майже прямокутну форму. за цими ознаками стать визначається більше жіноча ніж чоловіча.

патологічні ознаки. на всіх збережених грудних хребцях присутні щілини хаана. тіла поперекових хребців пористі спереду, дещо «вздуті» у вертикальній площині і мають лег-ко-бочкоподібну форму.

на довгих кістках спостерігається деструк-ція місць прикріплення сухожиль, та зміна форми кісток у напрямку тяги м’язів (напр., сплощення діафізу плечової кістки в області ін-серції великого грудного м’язу, акроміального кінця ключиці тощо).

нашарування новоутвореної кістки, яке має пористу поверхню, присутнє на діафізі стегнової кістки, вздовж черепних швів на внутрішній по-верхні кісток й у борознах черепних синусів.

Пористість, яка виходить за межі наслідків фізіологічних процесів та не є посмертною, спос-терігається на піднебінні, навколо грушоподіб-ного отвору, на тілі нижньої щелепи спереду.

наслідки тиску м’яких тканин на поверхню кістки знайдені в черепних ямках, та на дні і стінках носа дитини. збільшені пальцеподібні вдавлення на черепі є наслідками підвищеного внутрішньочерепного тиску. в орбітах спостері-гається легке розшарування та пористість які нагадують зміни при рахіті. у підорбітальному регіоні, та на кістках верхньої щелепи відзна-чається симптом «скорбутного обличчя».

на медіальній стінці промонторіуму присутні містки та пухирці новоутвореної кістки. вони є припустимими наслідками хронічного отиту.

загалом, стан кісток дитини дозволяє го-ворити про захворювання на цингу, можли-во анемію, рахіт, підвищення внутрішньоче-репного тиску й хронічний середній отит. не виключена також травма голови.

поховання 6. Дитина (хлопчик) 1—1,5 року.стан збереженості. дрібні фрагменти

дуже хорошої збереженості, включаючи стан



поверхні та консистенцію. колір кісток — тем-но-коричневий.

Вік визначено за станом прорізування зубів. нижньощелеповий симфіз зрісся.

стать. Підборіддя квадратне, кут сідничної вирізки на клубовій кістці складає 79°, виріз-ка глибока, арка не перетинає аурикулярну поверхню, а йде паралельно її латеральному краю. за цими ознаками стать можна визначи-ти як чоловічу ймовірніше, ніж жіночу.

патологічні ознаки. нижньогрудні та по-перекові хребці сплощені, щілини хаана ще не закриті. на діафізі стегнової кістки присутні сліди пошарового росту, що є нормою для дити-ни цього віку. таз жодних видимих змін не має. на декількох збережених ребрах на вісцераль-ній поверхні присутня новоутворена, темніше патинована кісткова плівка, яка є можливим наслідком запалення плеври.

зуби в альвеолах мають темно-коричневий колір.

дрібна і помірна пористість виявлена на тілі нижньої щелепи. новоутворена плівка знайде-на окрім ребер, в альвеолах і в борознах сагі-тального й поперечного синусів. на внутрішній поверхні черепа на лобній та потиличній кіст-ці присутні пальцеподібні вдавлення й дрібні округлі заглиблення, розташовані гронами зі слідами кісткової реакції та без неї.

у комірках соскоподібного виростку знайде-но оплавлені балочки та пухирці, які, є наслід-ком гнійного мастоїдиту.

у підсумку, дитина хворіла на хронічний мастоїдит, можливий менінгіт, плеврит. не можна виключити туберкульоз в певній фазі, а також підгострий дефіцит вітаміну с. однак, діагноз вимагає уточнення через погану збере-женість кісток й недостатність доказової бази.

поховання 7. Дитина (можливо, хлопчик) 1,5—2,5 років.

стан збереженості. кістки помірної—по-ганої, збереженості. Поверхня еродована більш ніж на 50 %, консистенція кісткової тканини — тверда. колір кісток — темно-коричневий з чорною патиною.

Вік. за довжиною діафізів трубчатих кісток та ступенем прорізування зубів, вік дитини складає 1,5—2,5 років. ріст довгих кісток за-тримано на 0,5—1 рік.

стать. кут сідничної вирізки становить 84°. лінія дуги проходить паралельно латеральній лінії аурикулярної поверхні клубової кістки. сама ця поверхня має V-подібну форму та ту-пий апекс, вона трошки піднесена над лінією вирізки. ознаки на нижній щелепі невиразні. більшість ознак вказують на чоловічу стать.

патологічні ознаки. Пористість на пост-краніальному скелеті є нефізіологічною. По-ристі ділянки розташовані навколо тазо-стег-нового суглоба, вздовж шорсткої лінії стегнової кістки. міотендопатії присутні у проксималь-ній частині ключиць.

медулярна порожнина стегнових кісток за-повнена новоутвореними балками спонгіози, які густішають до середини діафізу. в області шорсткої лінії на зламі кістки помітне розрід-ження компакти, яке може вказувати на за-пальний процес або бути наслідком атрофії бездіяльності.

на внутрішній поверхні черепа в пальце-подібних вдавленнях виявлені нашарування новоутвореної кістки (геморагії?), деревовидні та кущоподібні вдавлення дрібних судин знай-дено у борознах синусів черепа.

Пористість розповсюджується на дно та стін-ки носової порожнини, підорбітальній регіон, піднебіння. ознаки можна об’єднати в симптом «скорбутного обличчя».

загалом, описані ознаки вказують на запаль-ний процес у компакті довгих кісток та цингу.

АНАЛІЗ ОТРиМАНих РЕЗУЛьТАТІВна ділянці цвинтаря хі—хіі ст., на сучасній

Поштовій площі у семи досить компактно роз-ташованих похованнях, виявлено рештки 8 ді-тей. вік дітей коливався від 6 місяців до 7 років, більшість не дожило до 3 років (таблиця).

у похованні 2 знайдено останки двох немо-влят майже одного віку. морфологія кісток обох скелетів ідентична, за виключенням міні-мальної різниці у розмірах, яка, вірогідно, зу-мовлена індивідуальними особливостями. це дало можливість припустити, що дітки є близ-нюками. Поховання близнюків є рідкісною знахідкою в археології (Halcrow et al. 2012) і виявлене та досліджене на території давнього києва вперше.

для визначення статі недорослих осіб ан-тропологи використовують певні методики, зокрема, судово-медичні, про які було сказано на початку статті. за цими ознаками трьох зі знайдених на Поштовій площі дітей можна зарахувати до жіночої статі, в одному випадку більшість ознак вказують на чоловічу стать, у інших чотирьох випадках на скелеті присутні ознаки обох статей або не збережені ті кістки, за якими стать визначається. на жаль, дуже мала вибірка, скоріш за все, не відображає ре-альної картини співвідношення дівчат та хлоп-чиків на Подолі. серед дорослого населення цієї частини міста кількість чоловіків дорівню-вала кількості жінок (козак, івакін 2012).

стать та вік дітей, похованих на Подолі (Поштова площа)

стать / вік до 2 років 3—7 років

жіноча / жіноча? 1/1 2чоловіча / чоловіча? 1/1 —невизначена 2 —загалом 6 2



Вік більшості дітей визначали за станом прорізування зубів та за іншими ознаками. вік, визначений за довжиною довгих кісток, за ви-нятком ключиць, у більшості випадків відріз-няється від визначеного за іншими ознаками у меншу сторону на 0,5—3 роки. у більшості досліджених мною середньовічних серій різни-ця зберігається. її наявність та величина може залежати від декількох чинників. серед них — нижчий зріст дітей у досліджуваних популяціях в порівнянні з «еталонними», використаними для складання таблиць-визначників; перева-жання в дослідженій групі дівчат, зріст яких в певні періоди дорослішання менший, аніж у хлопців; процеси затримок росту внаслідок метаболічних або інфекційних захворювань тощо. м. люіс вважає співвідношення «зубно-го віку» та відносної довжини діафізів довгих кісток (у першу чергу, стегнових) показником швидкості росту, який відображає загальний статус здоров’я популяції (Lewis 2002). ці по-казники, за даними дослідниці, значно зни-жуються у індустріальних спільнотах. через малу вибірку у подільській серії наразі немає можливості зробити подібний аналіз, але у ній є очевидною тенденція ретардації росту довгих кісток скелету.

зріст та розміри кісток залежать від умов життя населення, соціального становища лю-дей, особливостей харчування, в першу чергу, кількості білку у раціоні (Wurm 1985). крім того, серйозний вплив на ці показники має генетич-на основа популяції (Larsen 1997, р. 8). генетич-ні чинники роблять населення більш чи менш чутливим до факторів оточуючого середовища.

ми спостерігали різницю у показниках зросту чоловіків та жінок Подолу (172,3 про-ти 159,9 см), що, на нашу думку, було зумов-лене соціальним відбором чоловіків (козак, івакін 2012). низький ріст жінок характерний не лише для Подолу, а й загалом для посадів києва (козак 2010). тому певне зменшення показників росту діафізів довгих кісток може пояснюватись великою кількістю дівчат серед похованих дітей.

з іншого боку, затримка росту дітей може мати причиною вплив зовнішніх чинників, се-ред яких голодування та інфекційні хвороби є більш ніж вірогідними.

поперечна гіпоплазія емалі вважається неспецифічним маркером стресової ситуації у давніх популяціях (Goodman, Rose 1990). воно утворюється в період росту організму внаслі-док затримок формування емалі й дентину як результат захворювань дитячого віку або сезонного голодування. у дорослого населен-ня гіпоплазія є показником адаптації до умов середовища у дитинстві та виживання (козак 2010). діти, які загинули в період найбільшого стресового навантаження, гіпоплазії не мати-муть. саме така ситуація спостерігається у до-слідженій популяції Подолу. у 59,5 % дорослих

ми спостерігали поперечну гіпоплазію емалі, й переважна більшість випадків була зафіксо-вана у жінок (до 75 %). ця ознака знайдена у двох дітей на нижньому валу (козак, івакін 2012, с. 464) та дитини 6—9 років, поховання якої виявлене на кладовищі по сучасній вул. межигірській. в той же час, у дітей, похованих на ділянці сучасної Поштової площі, попереч-на гіпоплазія емалі трапилась лише в одному випадку (з 5 доступних для дослідження) у ди-тини 4—5 років. сформована вона у віці близь-ко 2—3 років. Ще у однієї дитини 5—7 років знайдена гіпоплазія цементу (на корені), яка утворена у віці близько 3 років. у молодших дітей поперечна гіпоплазія емалі відсутня. та-ким чином, з 8 дітей, поховання яких відкриті на Подолі, гіпоплазія емалі виявлена у 4 дітей переважно другого дитячого віку, в більшості випадків — на постійних зубах. Подібна ситу-ація спостерігається у верхньому києві та на Щекавиці, де ознака є лише у дітей, що по-мерли у віці, старшому за 6 років (козак 2010, с. 136—137).

інші причини має точкова гіпоплазія емалі або гіпоплазія оклюзивної поверхні молярів (пох. 1, 4 та 7). ці типи недосконалого форму-вання емалі пов’язані з такими захворювання-ми, як рахіт та, можливо, спадковий сифіліс.

Рахіт відноситься до метаболічних або де-фіцитних захворювань. він спричиняється хронічною нестачею вітаміну D внаслідок змен-шеної інсоляції при перебуванні дітей у тем-них приміщеннях, які погано провітрювалися; порушенням засвоювання вітамінів або каль-цію при певних хворобах (Brickley, Ives 2008). рахіт, або авітаміноз D, є характерним для ін-дустріальних та пост-індустріальних спільнот, але повинен лише зрідка траплятись у півден-них регіонах з достатньою кількістю сонячного світла. це захворювання лише в одиничних ви-падках виявлено у верхньому києві та у його посадах.

до найбільш частих ознак рахіту на кістках відносять рарефікацію та потовщення кістко-вої тканини на черепі (рахітичний остеофіт), у грудинних кінцях ребер (рахітичний розарій) й у дистальних кінцях діафізів довгих кісток посткраніального скелету (Ortner, Mays 1998, Brickley, Ives 2008). зміни у дітей, що з певною часткою вірогідності можна віднести до цього захворювання, виявлено у 3 або навіть 4 ви-падках на Подолі, у похованнях 1, 2а (рис. 5), 2b та, можливо, 6.

Анемія. це захворювання, пов’язане з малокрів’ям, дефіцитом заліза або певних віта-мінів, яке може бути наслідком паразитарних інфекцій, великої кількості внутрішніх пато-логічних станів та голодувань. симптомами захворювання можуть бути деякі форми по-ристості в орбітах (Cribra orbitalia), на череп-ному склепінні (Cribra cranii), на шийці стег-на (Cribra femoris) (Hengen 1971), заповнення



медулярної порожнини дрібною новоутворе-ною спонгіозою (Schultz, особиста розмова) та «бочкоподібна» форма тіл хребців (Marlow et al. 1998). останні ознаки знайдені у 3 з 8 дітей. «Поротичний гіперостоз» склепіння орбіти та черепа, що є типовими для анемій, у досліджу-ваних дітей відсутній.

Цинга. ознаки цинги або авітамінозу с ви-явлені у всіх 8 випадках. діагностичні критерії цинги включають «скорбутне обличчя» (рис. 7), сліди епідуральних та підперіостальних крово-виливів у вигляді пористих нашарувань новоут-воренної кістки на поверхні діафізів довгих кіс-ток і черепа тощо (Ortner, Ericksen 1997; козак Шульц 2007; козак 2010, с. 149—156). скорбут або цинга є результатом тривалого дефіциту ві-таміну с й розвивається переважно в зимові та весняні місяці, коли доступ до свіжого джерела аскорбінової кислоти обмежений (Alexandersen 1967, p. 569). крім того, ризик цинги підви-щується разом з підвищенням потреби у ві-таміні с при інфекційних хворобах. за моїми висновками, найбільша частота цього захворю-вання траплялась у княжому києві у дітей ві-ком до 7 років: у дітей верхнього києва — від 1 до 2 років, у дітей Щекавиці — від 3 до 6 років. істориками та літописцями згадуються «епі-демії» цинги на русі. у києві, де було розвинені городництво й торгівля, вони пов’язані, очевид-но, з іншими причинами, аніж нестача вітамінів (козак 2010, с. 160). такими причинами у пізні періоди історії вважають інфекції: туберкульоз, епідемічний менінгіт, пневмонію, дифтерію, ди-зентерію тощо (Aschoff, Koch 1919, Jaffe 1972). в умовах Подолу, за значної скупченості населен-ня, при дуже високому відсотку респіраторних та легеневих захворювань, зокрема, туберкульо-зу (козак, івакін 2012), висока захворюваність дітей виявляється цілком можливою.

інфекції. близько 70 % дорослих з ок-раїнних могильників Подолу мали симптоми хронічних запалень навколоносових пазух, 75 % — запалень середнього вуха та комірок со-скоподібного виростку (отити та мастоідити). у трьох чоловіків були знайдені відкриті абсцеси

соскоподібного виростка (козак, івакін 2012). лише в одної дитини були знайдені симптоми риніту (рис. 8), можливо, специфічного. у двох з шести виявлено ознаки середнього отиту у ба-рабанній порожнині, у 2 з 5 — наслідки хроніч-ного або рецидивуючого мастоїдиту. у той же час у більшості дітей (5 з 6) визначено сліди запалення мозкових оболонок — можливого менінгіту. у двох випадках спостерігалися слі-ди підвищеного внутрішньо-черепного тиску. Ще у двох випадках зміни на внутрішній плас-тинці черепа супроводжуються характерними для латентного туберкульозного лептоменін-гіту гроноподібними вдавленнями у черепних ямках, а у однієї дитинки ще й слідами наша-рувань новоутворенної кістки на ребрах.

нашарування на вісцеральній стороні ребер мали 66,7 % дорослих чоловіків та 72,4 % жінок Подолу (козак, івакін 2012). такі нашарування пов’язують з гнійними плевритами та іншим ле-геневими захворюваннями, серед яких не остан-нє місце займає легеневий туберкульоз (Mays et al. 2002). очевидно, вологі болотисті місцини на Подолі сприяли зниженню імунітету й негатив-но впливали на здатність людей протистояти інфекціям. ми визначили найбільшу частоту різних форм туберкульозу серед молодих жінок Подолу. загалом на Подолі сліди цієї інфекції на кістках ребер та черепі дорослих індивідів складають 21,6 %, у той час як для верхнього києва та Щекавиці цей відсоток коливається між 12,3 і 12,9 % (козак 2010).

сифіліс, венеричний та ендемічний, мало ві-домі на території русі. незначна кількість ви-падків специфічних інфекцій, серед яких міг бути невенеричний сифіліс або проказа, виз-начено у похованнях давньоруського києва.

Рис. 8. дно носової порожнини дитини з похован-ня 1. Пористе нашарування — наслідок можливого специфічного риніту

Рис. 7. симптом «скорбутного обличчя» на верхній щелепі у дитини з поховання 1



лише один випадок венеричного сифілісу ви-явлено на території давньоруського києва у по-хованні чоловіка, у якого в могилі було знайде-но рештки коміру, гаптованого сріблом (козак 2010, с. 216). Ще один випадок набутого сифілі-су діагностовано у середній наддніпрянщині, на могильнику григорівка хі—хіі ст. (козак, Шульц 2005). можна припустити, що це за-хворювання було занесено в міста чужоземця-ми — паломниками, військовими або торгови-ми людьми. сифіліс може передаватись дитині в утробі хворої матері, яка могла мати або не мати симптомів. виявлення на Подолі дитин-ки, яка загинула від пізнього спадкового си-філісу, піднімає деякі соціальні питання побу-ту та життя жінок на Подолі. очевидно, що це захворювання було поширене у місті більше, ніж ми поки що уявляємо.

Зубні захворювання. каріозні порожни-ни у молочних зубах виявлені у однієї дитини з 6. При цьому карієс у неї пов’язаний з сис-темним захворюванням та зниженням загаль-ного імунітету. у найстаршої дитини знайдені сліди зубного каменя. серед інших патологій зубної системи слід відзначити пародонтопатії, пов’язані з утрудненням прорізування зубів та, припустимо цингою.

Навантаження на скелет. досліджуючи доросле населення, поховане на окраїнних мо-гильниках київського Подолу я дійшла вис-новку про значні фізичні навантаження у чо-ловіків, пов’язані з важкою працею, зокрема, у гавані чи в порту. травми, поширення дегене-ративних зміни суглобів та розвиток м’язового рельєфу відповідали таким при частому підйо-мі вантажів, пересуванні по нерівних нестій-ких поверхнях, веслуванні тощо. також екстен-сивні навантаження спостерігались у жінок, однак у них переважна локалізація та поши-рення змін було спровоковане сидячою моно-тонною роботою, яким могли бути певні види ремесел — шиття, прядіння, ткацтво тощо.

борозни на різці у дівчинки 5—7 років з пох. 3 та асиметричні дегенеративні зміни на її шийних хребцях викликані ймовірно, занят-тям шиттям. ці факти можуть свідчити про раннє задіяння дітей до дорослої роботи.

ВисНОВКизагалом у великих містах середньовіччя діти

були найбільш чутливою групою населення. вони першими реагували на тривалі голоду-вання, інфекції та соціальні стреси.

у досліджуваній серії негаразди жителів Подолу, які ми раніше побачили на кістках до-рослих індивідів (козак, івакін 2012), яскраво відбилися у ранній смерті дітей. більшість з них загинуло в віці до 3 років, зі слідами ме-таболічних порушень (цинги, рахіту та анемії) й інфекційних захворювань (туберкульозу, не-специфічного менінгіту) на кістках.

зважаючи на набір патологічних ознак, який практично повторює картину захворюваності у підлітків та молодих жінок, похованих на ок-раїнних могильниках Подолу, досліджений комплекс можна вважати дитячою ділянкою на території великого могильника давньорусь-кого часу.

з іншого боку, подібність симптомів у біль-шості дітей, а також поховання двох дітей од-ного віку (можливо — близнюків) в одній труні свідчать про те, що хоча б частина з них мог-ла загинути під час однієї з епідемій, які мали місце в києві впродовж хі—хіі ст. й, зважаючи на умови життя в цій частині києва, вочевидь, були найактивнішими на Подолі.

ЛІТЕРАТУРАзоценко, в., тараненко, с. 2009. відкриття

дерев’яного храму хіі ст. на київському Подолі. в: лукомський, ю. (ред.). Фортеця: Збірник заповід-ника Тустань на пошану М. Рожка. львів: камула, с. 302-322.

івакін, в. г. 2008. християнські поховальні пам’ятки давньоруського Києва. київ: кит.

івакін, в. г., тараненко, с. П. 2010. давньоруські могильники Подолу в планувальній структурі. Бол-ховітінівський щорічник, с. 251-259.

козак, о. д. 2010. Кияни княжої доби. Біоархео-логічні студії. київ: іа нану.

козак, A. д., Шульц, м. 2005. диагностика хро-нического инфекционного заболевания на костях скелета мужчины из погребения № 11 могильника хі—хііі вв. у с. григоровка (раскопки 1988 г.). При-ложение. в: Петрашенко, в. а. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). киев: иа нану, с. 251-257.

козак, о. д. Шульц, м. 2007. Палеопатологія та діагностика цинги (на антропологічних матеріалах з давньоруського києва). археологія, 4, с. 60-69.

козак, о. д, івакін, в. г. 2012. могильники київського Подолу хI—XIII ст. за даними палеоан-тропологічних досліджень. Funeralia Lednickie, 14, с. 457-467.

сагайдак, м., івакін, в., тараненко, с., Пефтіць, д. 2016. сакральні зони південно-східного києво-Подолу (XI—XIII ст.). Місто: історія, культура, суспільство, 1, с. 106-128. режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/misto_2016_1_11.

сергеева, м. с., ивакин, в. г., Шевченко, д. а. 2007. к вопросу о погребениях, исследованных на усадьбах киевского Подола. в: Интеграция архео-логических и этнографических исследований. одес-са; омск, с. 247-250.

тараненко, с. П. 2016. Планувальна структура давньоруського Подолу Києва: формування та роз-виток. варшава.

Фанкони, г., вальгрен, а. 1960. Руководство по детским болезням. Перевод с немецкого, под редак-цией проф. г. н. сперанского. москва: медгиз.

Alexandersen, V. 1967. The Pathology of the Jaws and the Tempo-Mandibular Joint. In: Brothwell, D. R., Sendison, A. T. (eds.). Diseases in Antiquity: a Survey of the Diseases, Injuries and Surgery of Early Popula-tions. Springfield, p. 551-595.

Aschoff, L., Koch, W. 1919. Skorbut. Eine рathologisch-anatomische Studie. Jena: G. Fischer.



Aufderheide, A. C., Rodriguez-Martin, C. 1998. Hu-man Paleopathology. Cambridge: Cambridge Univer-sity Press.

Brickley, M., Ives, R. 2008. The bioarchaeology of Metabolic Bone Disease. Academic Press.

Fazekas, Is. G., Kósa, F. 1978. Forensic Fetal Osteol-ogy. Budapest: Akadémiai Kiadó.

Goodman, A. H., Rose, J. C. 1990. Assessment of Systemic Physiological Perturbations from Dental Enamel Hypoplasia and Associated Histological Struc-tures. American Journal of Physical Anthropology, V, 33, p. 59-110.

Halcrow, S., Tayles, N., Inglis, R., Higham, Ch. 2012. Newborn Twins from Prehistoric Mainland Southeast Asia: Birth, Death and Personhood. Antiquity, V, 86, p. 838-852. doi:10.1017/S0003598X00047955.

Hengen, O. P. 1971. Cribra Orbitalia: Pathogenesis and Probable Etiology. Homo, 22, p. 57-75.

Hillson, S., Grigson, C., Bond, S. 1998. Dental De-fects of Congenital Syphilis. American Journal of Phys-ical Anthropology, V, 107, p. 25-40.

Jaffe, H. L. 1972. Metabolic, Degenerative, and In-flammatory Diseases of Bone and Joints. München; Berlin; Wien: Urban & Schwarzenberg.

Kozak, O. 2017. Children of the old Kyiv. Vestiges of Diseases on the Bones from Medieval and Postme-dieval Town. «Homines, Funera, Astra». International Symposium on Funerary Anthropology. Sixth edition. Death and Children from Prehistory to Middle Ages. 15—18 October. University of Alba Iulia, p. 57.

Larsen, C. S. 1997. Bioarchaeology. Interpreting Behavior from the Human Skeleton. Cambridge: Cam-bridge University Press.

Lewis, M. 2002. Impact of Industrialization: Com-parative Study of Child Health in Four Sites from Medieval and Postmedieval England (AD 850—1859). American Journal of Physical Anthropology, V, 119 (3), p. 211-223.

Luna, L. C. Loth, S. R., Henneberg, M. 2001. Sexu-ally Dimorphic Mandibular Morphology in the First Few Years of Life. American Journal of Physical An-thropology, V, 115, p. 179-186.

Luna, L, Aranda, C., Santos, A. L. 2017. New Method for Sex Prediction Using the Human Non-Adult Auric-ular Surface of the Ilium in the Collection of Identified Skeletons of the University of Coimbra. International Journal of Osteoarchaeology, V, 27, p. 898-911.

Marlow, T. J., Brunson, Ch. Y., Jackson, Sh., Schabel, S. I. 1998. «Tower Vertebra»: a New Observa-tion in Sickle Cell Disease. Skeletal Radiology, V, 27, p. 195-198.

Mays, S., Fysh, E., Taylor, G. M. 2002. Investigation of the Link Between Visceral Surface Rib Lesions and Tuberculosis in a Medieval Skeletal Series from Eng-land using Ancient DNA. American Journal of Physi-cal Anthropology, V, 119, p. 27-36.

Molleson, T., Cruse, K., Mays, S. 1998. Some Sexu-ally Dimorphic Features of the Human Juvenile Skull and Their Value in Sex Determination in Immature Human Remains. Journal of Archaeological Science, V, 25, p. 719-728.

Ortner, D., Mays, S. 1998. Dry-Bone Manifestations of Rickets in Infancy and Early Childhood. Internation-al Journal of Osteoarchaeology, V, 8 (1), p. 45-55.

Ortner, D. J., Ericksen, M. F. 1997. Bone Changes in the Human Skull probably Resulting from Scurvy in Infancy and Childhood. International Journal of Oste-oarchaeology, V, 7, р. 212-220.

Reinman, A. S. 2015. Sex Estimation in Subadult Skeletons: a Test of Eight Nonmetric Traits of the

Mandible and Ilium.Thesis Submitted to the Faculty of Dorothy F. Schmidt College of Arts and Letters In Par-tial Fulfillment of the Requirements for the Degree of Master of Arts Florida Atlantic University Boca Raton. режим доступу: http://fau.digital.flvc.org/islandora/ob-ject/fau%3A32123 (дата звернення 24.01.2019).

Schaefer, M., Black, S., Scheuer, L. 2009. Juvenile Osteology: A Laboratory and Field Manual. Amster-dam: Elsevier.

Scheuer, L. 2002. Brief Communication: a Blind Test of Mandibular Morphology for Sexing Mandibles in the First Few Years of Life. American Journal of Physical Anthropology, V, 119, p. 189-191.

Scheuer, L., Black, S. (eds.). 2000. The Developmen-tal Juvenile Osteology. London: Academic Press.

Schultz, M. 1999. The Role of Tuberculosis in Infan-cy and Childhood in Prehistoric and Historic Popula-tion. In: Pálfi, G., Dutour, O., Deák, J., Hutás, I. (eds.). Tuberculosis. Past and Present. Budapest: GBTB foun-dation, p. 503-507.

Schutkowski, H. 1992. Sex Determination of Infant and Juvenile Skeletons, I: Morphognostic features. American Journal of Physical Anthropology, V, 90, p. 199-205.

Schutkowski, H. 1990. Zur Geschlechtsdiagnose von Kinderskeletten. Morphognostische, metrisch und dis-kriminanzanalytische Untersuchungen: Dissertation. Göttingen: Georg-August-Universität.

Ubelaker, D. H. 1978. Human Skeletal Remains: Excavation, Analysis, Interpretation. Chicago: Aldine Publishing.

Wurm, H. 1985. Über die durchschnittlichen Körperhöhen der sozialen Mittel- und Unterschichten im Mitteleuropäischen germanischen Siedlungsraum vom Frühmittelalter bis zur Neuzeit. Anthropologische Anzeiger, 43, S. 11-30.

REfEREnCEsZotsenko, V., Taranenko, S. 2009. Vidkryttia derevianoho

khramu KhII st. na Kyivskomu Podoli. In: Lukoms’ky, J. (ed.). Fortetsia. Zbirnyk zapovidnyka Tustan na poshanu M. Rozh-ka. Lviv: Kamula, s. 302-322.

Ivakin, V. H. 2008. Khrystyianski pokhovalni pamiatky davnoruskoho Kyieva. Kyiv: Kyt.

Ivakin, V. H., Taranenko, S. P. 2010. Davnoruski mohyl-nyky Podolu v planuvalnii strukturi, Bolkhovitinivskyi sh-chorichnyk, s. 251-259.

Kozak, O. D. 2010. Kyiany kniazhoi doby. Bioarkheolo-hichni studii. Kyiv: IA NANU.

Kozak, A. D., Shults, M. 2005. Dyahnostyka khrony-cheskoho infektsionnoho zabolevanyia na kostiakh skeleta muzhchyny iz pohrebenia N 11 mohiylnika XI—XIII v. u s. Hrihorovka (raskopky 1988 h.). Prilozhenie. In: Petrash-enko, V. A. Drevnerusskoe selo (po materyalam poselenij u s. Hryhorovka), Kyev: IA NANU, s. 251-257.

Kozak, O. D. Shults, M. 2007. Paleopatolohiia ta diah-nostyka tsynhy (na antropolohichnykh materialakh z dav-noruskoho Kyieva). Arkheolohiia, 4, s. 60-69.

Kozak, O. D, Ivakin, V. H. 2012. Mohylnyky Kyivskoho Podolu XI—XIII st. za danymy paleoantropolohichnykh doslidzhen. Funeralia Lednickie, 2012, 14, s. 457-467.

Sahaidak, M., Ivakin V., Taranenko S., Peftits, D. 2016. Sakralni zony pivdenno-skhidnoho Kyievo-Podolu (XI—XIII st.). Misto: istoriia, kultura, suspilstvo, 1, s. 106-128. Rezhym dostupu: http://resource.history.org.ua/publ/misto_2016_1_11.

Serheeva, M. S., Yvakyn, V. H., Shevchenko, D. A. 2007. K voprosu o pohrebenyiakh, issledovannyh na usadbah Kyevskoho Podola. In: Integratsia arkheolohicheskikh i et-nograficheskikh issledovanij. Odessa; Omsk, s. 247-250.

Taranenko, S. P. Planuvalna struktura davnoruskoho Podolu Kyieva: formuvannia ta rozvytok. Varshava.



Fankony, H., Valhren, A. 1960. Rukovodstvo po detskym bolezniam. Perevod s nemetskoho, pod redaktsyei prof. H. N. Speranskoho. Moskva: Medgiz.

Alexandersen, V. 1967. The Pathology of the Jaws and the Tempo-Mandibular Joint. In: Brothwell, D. R., Sendison, A. T. (eds.). Diseases in Antiquity: a Survey of the Diseases, Injuries and Surgery of Early Populations. Springfield, p. 551-595.

Aschoff, L., Koch, W. 1919. Skorbut. Eine рathologisch-anatomische Studie. Jena.

Aufderheide, A. C., Rodriguez-Martin, C. 1998. Human Paleopathology. Cambridge: Cambridge University Press.

Brickley, M., Ives, R. 2008. The bioarchaeology of Meta-bolic Bone Disease. Academic Press.

Fazekas, Is. G., Kósa, F. 1978. Forensic Fetal Osteology. Budapest: Akadémiai Kiadó.

Goodman, A. H., Rose, J. C. 1990. Assessment of Systemic Physiological Perturbations from Dental Enamel Hypoplasia and Associated Histological Structures. American Journal of Physical Anthropology, V, 33, p. 59-110.

Halcrow, S., Tayles, N., Inglis, R., Higham, Ch. 2012. Newborn Twins from Prehistoric Mainland Southeast Asia: Birth, Death and Personhood. Antiquity, V, 86, p. 838-852. doi:10.1017/S0003598X00047955.

Hengen, O. P. 1971. Cribra Orbitalia: Pathogenesis and Probable Etiology. Homo, 22, p. 57-75.

Hillson, S., Grigson, C., Bond, S. 1998. Dental Defects of Congenital Syphilis. American Journal of Physical Anthropol-ogy, V, 107, p. 25-40.

Jaffe, H. L. 1972. Metabolic, Degenerative, and Inflamma-tory Diseases of Bone and Joints. München; Berlin; Wien: Ur-ban & Schwarzenberg.

Kozak, O. 2017. Children of the old Kyiv. Vestiges of Dis-eases on the Bones from Medieval and Postmedieval Town. «Homines, Funera, Astra». International Symposium on Fu-nerary Anthropology. Sixth edition. Death and Children from Prehistory to Middle Ages. 15-18 October. University of Alba Iulia, p. 57.

Larsen, C. S. 1997. Bioarchaeology. Interpreting Behavior from the Human Skeleton. Cambridge: Cambridge University Press.

Lewis, M. 2002. Impact of Industrialization: Compara-tive Study of Child Health in Four Sites from Medieval and Postmedieval England (AD 850—1859). American Journal of Physical Anthropology, V, 119 (3), p. 211-223.

Luna, L. C. Loth, S. R., Henneberg, M. 2001. Sexually Dimorphic Mandibular Morphology in the First Few Years of Life. American Journal of Physical Anthropology, V, 115, p. 179-186.

Luna, L, Aranda, C., Santos, A. L. 2017. New Method for Sex Prediction Using the Human Non-Adult Auricular Sur-face of the Ilium in the Collection of Identified Skeletons of the University of Coimbra. International Journal of Osteoarchae-ology, V, 27, p. 898-911.

Marlow, T. J., Brunson, Ch. Y., Jackson, Sh., Schabel, S. I. 1998. «Tower Vertebra»: a New Observation in Sickle Cell Disease. Skeletal Radiology, V, 27, p. 195-198.

Mays, S., Fysh, E., Taylor, G. M. 2002. Investigation of the Link Between Visceral Surface Rib Lesions and Tuberculosis in a Medieval Skeletal Series from England using Ancient DNA. American Journal of Physical Anthropology, V, 119, p. 27-36.

Molleson, T., Cruse, K., Mays, S. 1998. Some Sexually Dimorphic Features of the Human Juvenile Skull and Their Value in Sex Determination in Immature Human Remains. Journal of Archaeological Science, V, 25, p. 719-728.

Ortner, D., Mays, S. 1998. Dry-Bone Manifestations of Rickets in Infancy and Early Childhood. International Jour-nal of Osteoarchaeology, V, 8 (1), p. 45-55.

Ortner, D. J., Ericksen, M. F. 1997. Bone Changes in the Human Skull probably Resulting from Scurvy in Infancy and Childhood. International Journal of Osteoarchaeology, V, 7, р. 212-220.

Reinman, A. S. 2015. Sex Estimation in Subadult Skel-etons: a Test of Eight Nonmetric Traits of the Mandible and Ilium.Thesis Submitted to the Faculty of Dorothy F. Schmidt College of Arts and Letters In Partial Fulfillment of the Re-quirements for the Degree of Master of Arts Florida Atlantic University Boca Raton. http://fau.digital.flvc.org/islandora/ob-ject/fau %3A32123 (accessed 24.01.2019).

Schaefer, M., Black, S., Scheuer, L. 2009. Juvenile Osteol-ogy: A Laboratory and Field Manual. Amsterdam: Elsevier.

Scheuer, L. 2002. Brief Communication: a Blind Test of Mandibular Morphology for Sexing Mandibles in the First Few Years of Life. American Journal of Physical Anthropol-ogy, V, 119, p. 189-191.

Scheuer, L., Black, S. (eds.). 2000. The Development of Ju-venile Osteology. London: Academic Press.

Schultz, M. 1999. The Role of Tuberculosis in Infancy and Childhood in Prehistoric and Historic Population. In: Pálfi, G., Dutour, O., Deák, J., Hutás, I. (eds.). Tuberculosis. Past and Present. Budapest: GBTB foundation, p. 503-507.

Schutkowski, H. 1992. Sex Determination of Infant and Juvenile Skeletons, I: Morphognostic features. American Journal of Physical Anthropology, V, 90, p. 199-205.

Schutkowski, H. 1990. Zur Geschlechtsdiagnose von Kinderskeletten. Morphognostische, metrisch und diskrimi-nanzanalytische Untersuchungen: Dissertation. Göttingen: Georg-August-Universität.

Ubelaker, D. H. 1978. Human Skeletal Remains: Excava-tion, Analysis, Interpretation. Chicago: Aldine Publishing.

Wurm, H. 1985. Über die durchschnittlichen Körper-höhen der sozialen Mittel- und Unterschichten im Mitteleu-ropäischen germanischen Siedlungsraum vom Frühmittelal-ter bis zur Neuzeit. Anthropologische Anzeiger, 43, S. 11-30.

O. D. Kozak

childrEn cEmEtEry of 11th—12th c. at thE podil

district of KyivIn the cities of the Middle Ages children was the

most sensitive group of people who responded to star-vation, infection and social stress with high mortality rate and increased morbidity.

7 children’s burials (one belongs to twins of 6—9 month), located relatively compact on the outskirts of the lower city, were investigated in this project. Most children died at the age between 1 month and 3 years old. They have vestiges of metabolic disorders (scurvy, rickets and anemia) and infectious diseases (tuberculo-sis, nonspecific meningitis) on the bones. In one case, differential diagnosis was performed between congeni-tal syphilis and rickets. Both diseases rarely happened in ancient Kiev.

The pathological profile virtually repeats the pattern of morbidity in adolescents and young women buried in the marginal cemeteries of Podil. Regarding, studied complex can be considered a children’s quarter on the territory of some burial ground of the period.

On the other hand, the similarity of the symptoms in most children, as well as two children (possibly twins) in one coffin indicates that at least part of them could die during one of the epidemics that took place in Kiev during the 11th—12th centuries which were obviously the most active on Podil.

Keywords: bioarchaeology, palaeopathology, child-hood, children burials, Kyiv, 11th—12th c.


КОЗАК Олександра Деонізіївна, кандидат істо-ричних наук, старший науковий співробітник, інс-титут археології нан україни, пр. героїв сталінг-рада 12, київ, 04210, україна, [email protected] oleksandra, Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, [email protected].


удк: 904.2(477.81)“15/17”

Ю. Л. Пшеничний

МАТЕРІАЛи ДО ВиВчЕННЯ РибАЛьсьКОГО пРОМисЛУ У ДУбНІ В xvi—xviiІ ст.

У статті подано огляд нових археологічних та зооархеологічних джерел, які висвітлюють ри-бальський промисел на території Дубна в XVI—XVIII ст.

Ключові слова: Дубно, замок, монастир, ста-ви, рибальство.

Вступ. рибальський промисел з давніх часів був одним із основних способів використан-ня ресурсів водойм мешканцями поселень, а пізніше і міст. в економіці міст пізньосеред-ньовічного та ранньомодерного часу рибальсь-ка галузь приносила значну частку прибутку їхнім власникам, а також представникам тор-гівельних кіл, які мали права на вилов і про-даж. крім того рибальські привілеї були одним з головних видів забезпечення монастирських і церковних осередків. Про значення рибальства як цінного промислу яскраво свідчать супере-чки між представниками шляхти волині, які знайшли свій вияв у судових позовах і скаргах, що стосуються незаконного вилову риби, за-хоплення ставів, спуску ставів, спуску чужого ставу до свого разом із рибою. існував також окремий вид рибного мита.

Матеріали і методи. дослідження значен-ня промислів, зокрема і рибальського, належить до одного із важливих напрямків вивчення торгівельно-економічного розвитку приватнов-ласницьких міст у період їхнього піднесення у XVI — першій половині XVII ст. дубно у цьому відношенні має значні перспективи, зважаючи на те, що місто розташоване у середній течії р. ікви, яка раніше була досить значною водой-мою. іква належить до басейну р. стир, має протяжність 155 км і площу басейну 2250 км2.

© ю. л. ПШеничний, 2019

з писемних джерел відомо, що принаймні у XVI ст. завдяки клопотанню власників міста князів острозьких, поблизу дубна діяло два великі стави, які фігурують у документах часто просто як стави дубенські, проте інколи вони виокремлюються як став сурмицький та став іванський. назви відображають розташування гребель відповідно біля передмістя сурмичі та в с. івання за 5 км від дубна (рис. 1). обчисли-ти площу цих штучних водойм на XVI ст. мож-ливо приблизно на основі планів міста хіх ст. так став іванський займав близько 2,5 км2, а сурмицький — близько 1 км2.

безперешкодне право вилову риби у ставах належало замку та монастирям. як дозволяють стверджувати писемні свідчення, можливим був також одноразовий чи кількаразовий доз-віл на вилов для продажу, який санкціонував-ся виключно князем чи його урядниками. так за 16 лютого 1580 р. відома скарга городельсь-кого купця андрія кончила на орендаря князя в.-к. острозького дубенського міщанина якуба Щасновича та його товаришів, які уклавши із ним угоду на постачання п’ятдесяти бочок риби до красного ставу, угоди повністю не дотрима-ли, а ще й потім наказали своїм фурманам від-везти решту риби до холма (торгівля… 1990, с. 178, 179). характерними особливостями тут виступають зокрема обсяг заготовленої на про-даж риби і пункти її призначення у холмській землі. доступ до рибних ресурсів у княжих ставах був відкритий також усім княжим під-даним при умові сплати човнового мита. необ-межений доступ до вилову риби протягом року на всяку потребу мали дубенські монастирі — спасо-Преображенський, чеснохрестський і свято-вознесенський (Підборецький) розта-шовані на островах безпосередньо на згаданих


Пшеничний, Ю. Л. матеріали до вивчення рибальського промислу у дубні в XVI—XVIIі ст.

ставах (Пероговский 1880, с. 1282). їм належали одні з найбільших обсягів виловле-ної риби, що йшла не тільки на харчове забезпечення, але й, вірогідно, на продаж.

окрім писемних джерел на сьогоднішній час характери-зувати рибальський проми-сел у дубні в XVI—XVIIі ст. дозволяють два види інших джерел: археологічні та зоо-археологічні. в ході архео-логічних досліджень на те-риторії міста були виявлені наступні предмети рибаль-ського інвентарю. на ділян-ці, що на розі вул. кирила і мефодія та д. галицького у споруді 2а кінця XVI — пер-шої половини XVII ст. знай-дено пешню — знаряддя для пробивання ополонок (рис. 2: 1). у культурному шарі знай-дено мідну блешню, із таки-ми збереженими розмірами: довжина — 5,5 см, ширина пластини — 1,5 см, товщина пластини — 0,1 см, ширина гачка — 0,4 см. знаряддя ви-готовлене із мідного стержня, один кінець якого викуваний і підгострений у формі гачка, а протилежна сторона сфор-мована у вигляді витягнутої пластини, край якої пізні-ше було відрізано (рис. 2: 2). на майдані незалежності, 3 у культурному шарі XVI—XVII ст. виявлено наконеч-ник ості двозубий масивний, викуваний із чотирикутних у перетині стержнів, кінець че-решка відігнутий під прямим кутом для кращої фіксації на дерев’яному руків’ї (рис. 2: 3). довжина — 23 см (Прищепа, ткач, чекурков 2007b, с. 24).

важливі джерела, що роз-кривають активність занять рибальським промислом та безпосереднє споживання його продукту були виявлені в ході робіт на території ди-тинця старого замку князів острозьких та спасо-Преоб-раженського монастиря. на північному схилі дитинця замку було досліджено сміт-ник, який за наявними у ньому матеріалами форму-вався протягом XVI почат-

Рис. 1. дубенські стави на плані зйомки 1885 р. а — замок; б — спасо-Преображенський монастир



ку XVII ст. смітник, що містив у значній мірі рештки від переробки, приготування і спожи-вання харчів був представлений світло-сірим пухким прошарком, товщиною до 0,4 м. із ньо-го було взято 25 кісток і близько 180 лусок від риб. кандидат біологічн наук, старший науко-вий співробітник Палеонтологічного відділу національного науково-природничого музею україни о. м. ковальчук провів діагностику цих матеріалів. для порівняльного аналізу використано зразки кісток риб із колекції Па-леонтологічного відділу національного науко-во-природничого музею нан україни. рибаль-ських знарядь у смітнику на дитинці старого

замку не знайдено. однак про зайняття ри-бальством мешканців бастіонного замку свід-чить знахідка рибальського гачка у шарах з матеріалами XVII ст. (свєшніков, гупало 1995, с. 10, 11).

на місці спасо-Преображенського монас-тиря, що був розташований на острові кемпа на глибині — 2,95—3,5 м зафіксовано про-шарок сірого грунту насиченого вугликами, товщиною 0,15—0,25 м. вуглистий прошарок було визначено, як такий, що з’явився у ко-роткий проміжок часу у результаті спалення дерев’яних споруд монастиря під час його пе-ребудови на мурований. тоді ж у цей грунт пот-рапили посуд, кахлі та харчові відходи, серед яких виділено і значну збірку кісток і луски риб. Формування вуглистого прошарку на під-ставі датування монет та кераміки відноситься до кінця XVI — початку XVII ст. велика кіль-кість зосереджених у ньому харчових відходів і характер появи самого шару можливо вказує на те, що ці рештки з’явилися не стільки у ре-зультаті харчування ченців, скільки майстрів (теслярів, каменярів), що працювали на будів-ництві. для аналізу взято 149 кісток та лусок риб. у прошарку річкового піску, що був нами-тий на давній берег і поверхню острова у XV—XVI ст. знайдено три фрагменти глиняних гру-зил до сітки (рис. 3: 2—4). вони виготовлені із шматків глини у вигляді округлих вальків з нерівними краями і отвором посередині. ма-ють слабкий випал, здійснений, очевидно, на відкритому вогнищі. їхні розміри складають 4 см в діаметрі, а товщина 2,8—3,2 см. інший тип грузил до сіток походить із підсипного грунту поверху вуглистого, який утворився в кінці XVI — на початку XVII ст. це свинцеві грузики, виготовлені із пластин згорнутих у трубочки, розмірами 3,0 × 2,3 та 2,3 × 2,0 см (рис. 3: 1).

Результати досліджень. беручи до ува-ги типологічні особливості, а також умови виявлення рибальських знарядь на міських ділянках дубна можна відзначити наступне. Пешня, розмірами 27 × 5 см виявлена в об’єкті кінця XVI — першої половини XVII ст. поруч із лопатою і сокирою (Прищепа, ткач, чекурков 2007a, с. 9) свідчить про те, що власник цього реманенту займався рибальством поміж інших господарських справ. Привертають увагу знай-дені на майдані незалежності, 3 рибальські ості. Подібні знаряддя під назвою «тригуби-ця» добре відомі з листів князя в.-к. острозь-кого від 1571 та 1600 рр., у яких йдеться про привілей дубенських монастирів на вільний вилов риби тригубицею на всякий час, але лише для власних потреб (Пероговский 1880, с. 1282; ульяновський 2012, с. 893). тригубиці були розраховані на крупну рибу, яку можна було ловити «на посвіт» на мілинах. у цьому ж шарі знайдено глиняне грузило, а також гру-зило із свинцевої пластинки, які, вірогідно,

Рис. 2. рибальський інвентар із ділянок середмістя дубна



слугували тягарцями до сітей. цікаво, що ці рибальські знаряддя походять із міських діля-нок, розташованих навколо ринкової площі, що свідчить про зайняття рибальським промислом

міщанами для власних потреб чи для про- дажу.

за остеологічними матеріалами із старо-го замку вдалося визначити чотири види риб

Рис. 4. хребці щуки із штучними отворами. спасо-Преображенський монастир

Рис. 3. рибальський інвентар із спасо-Преображенського монастиря



(Gorobets, Kovalchuk, Pshenychny 2016, s. 114). вони належали судаку (166 зразків), щукам (15), плітці (1) та невизначеним короповим ви-дам (6), а також неідентифікованим костистим рибам. на підставі промірів кістки судака було встановлено, що вона належала досить великій особині, довжиною тіла 72 см, тоді як рештки щук належали невеликим особинам, з довжи-ною тіла — 40—45 см. відмінні результати отримані в ході аналізу кісток та лусок риб з острова кемпа кінця XVI — початку XVII ст. на основі них ідентифіковано 7 видів риб, а саме: осетрові (1 зразок), плітка (1), краснопір-ка (2), лящ (7), сом (2), щука (63), окунь (10). рештки належали особинам малого і середньо-го розміру. діагностика 50 решток щуки пока-зує, що вони належали особинам з довжиною тіла 25—78 см та вагою — 0,34—2,85 кг. ре-штки сома належали досить великій особині з довжиною тіла понад 1,05 м і масою 4,6 кг. увагу привертають три хребці щуки, які по-ходять із вуглистого прошарку. їх вирізняють штучні отвори зроблені посередині та попе-речні слабкі надрізи (рис. 4). Припустимо, що ці отвори були зроблені невдовзі після приго-тування і споживання їжі. Призначення та-ких хребців із просвердленим отвором важко точно визначити, можливо вони призначалися для виготовлення жіночих прикрас, станови-ли елемент вервиці чи рахівниці (Пшеничний 2016, с. 29).

Присутність двох типів грузиків у різних за датуванням шарах на острові кемпа може свідчити про те, що свинцеві вироби рибалки стали широко застосовувати у XVII ст., тоді як у XVI ст. в ужитку більше були глиняні ви-роби. за чотири роки розкопок на острові не було знайдено жодного рибальського гачка чи його фрагменту, який можна було би впевнено ідентифікувати. без сумнівів, це вказує на пе-реважання лову риби іншими способами, ніж вудка, а саме з допомогою сітей та тригубиці. зокрема гарпун чи його частину у вигляді од-ного стержня (рис. 3: 5) було знайдено у верхнь-ому демонтажному шарі острова, що дозволяє датувати знаряддя XVII — початком XIX ст. такі способи рибалки були спрямовані, пере-дусім на крупну здобич, а також на кількісний результат. знахідки грузиків від сітей поблизу спасо-Преображенського монастиря свідчать про те, що рибалка зберігав тут рибальський інвентар і ставив сіті відпливаючи безпосеред-ньо від берега острова, сюди ж доставляв свій улов. частина риби солилася і зберігалася під келіями монастиря — у sklepie, де на 1769 р. крім іншого зафіксовано двоє бочок śledziówоk. для цього монастир окремо запасався сіллю, маючи її на цей рік — 10 бочок (опис … 1769, арк. 12, 13).

Висновки. діагностовані рештки риб із смітників дубенського замку та спасо-Преоб-раженського монастиря цікаві не тільки тим,

що вони пов’язані із найбільш привілейова-ними осередками міста. у цьому випадку вони певною мірою відображають уподобання влас-ників замку, засвідчують великі обсяги вило-ву риби рибалками спасо-Преображенського монастиря, який схоже сповна користувався своїми привілеями щодо цього промислу. вони також ілюструють природне середовище пізнь-осередньовічного дубна, дозволяють уточнити видовий склад мешканців річкового біотопу міста. так, судак потребує відкритих плес без будь-якої рослинності, тоді як щука віддає пе-ревагу прибережним заростям. у безпосеред-ньому оточенні зазначених умов було розташо-ване дубно. на основі встановлених видів риб, які населяли дубенські стави у XVI—XVII ст. яскраво виділяються види відсутні сьогодні або ж ті, популяції яких сильно скоротилися. Щодо перших, то мова передусім іде про су-дака та осетрові види. з останніх ще у хіх ст. ю. і. крашевський згадує про білуг, часом три лікті завдовжки, які водилися у стиру (кра-шевський 2012, с. 21).

ЛІТЕРАТУРАкрашевський, ю. і. 2012. Спогади з Полісся, Во-

лині і Литви. луцьк: твердиня.Пероговский, в. 1880. бывшие православные

монастыри в г. дубне волынской губернии, осно-ванные князьями острожскими. Волынские епар-хиальные ведомости. Часть неофициальная, 28, 29, с. 1267-1390.

Прищепа, б. а., ткач, в. в., чекурков, в. с. 2007a. Звіт про археологічні розкопки у м. Дубно на ділянці на розі вул. Данила Галицького та Кирила і Мефодія у 2007 р. Фонди дікз м. дубно, нд-4861.

Прищепа, б. а., ткач, в. в., чекурков, в. с. 2007b. Звіт про археологічні розкопки у м. Дубно на Майдані незалежності у 2005—2006 роках. на іа нану, ф. 64, 2005—2006/104.

Пшеничний, ю. л. 2017. Звіт про археологічні дослідження в м. Дубно поблизу Спасо-Преобра-женської церкви на острові Кемпа в 2016 р. Фонди дікз м. дубно, нд-5496.

свєшніков, і. к., гупало, в. д. 1995. Звіт про ре-зультати роботи Дубнівської археологічної експе-диції Державного історико-культурного заповідни-ка у м. Дубно Рівненської області за 1995 р. Фонди дікз м. дубно, нд-4852.

кравченко, в. м., яковенко н. м. (ред.). 1990. Торгівля на Україні XIV — середина XVII століт-тя. Волинь і надніпрянщина: актові джерела. київ: наукова думка.

ульяновський в. 2012. Князь Василь-Костянтин Острозький: історичний портрет у галереї предків та нащадків. київ: Простір.

опис… 1769. Опис Дубенського монастиря із всіма будівлями і майном в час передачі його в уп-равління і розпорядження ксьондзу Язону Овсюке-вичу — Дубенському вікарію. центральний держав-ний історичний архів україни в м. києві, ф. 2092., оп. 1, од. зб. 12, арк. 16.

Gorobets, L. V., Kovalchuk, O. M., Pshenichny, Yu. L. 2016. Remains of fish and birds from Dubno castle (16th century, Rivne region, Ukraine). Біологіч-ні студії, 10, 1, s. 111-122.



REfEREnCEsKrashevskyi, Yu. I. 2012. Spohady z Polissia, Volyni i

Lytvy. Lutsk: Tverdynia.Perogovskiy, V. 1880. Byvshiye pravoslavnyye monastyri

v g. Dubne Volynskoy gubernii. osnovannyye knyaziami Os-trozhskimi. Volynskiye eparkhialnyye vedomosti. Chast neofit-sialnaya, 28, 29, s. 1267-1390.

Pryshchepa, B. A., Tkach, V. V., Chekurkov, V. S. 2007a. Zvit pro arkheolohichni rozkopky u m. Dubno na diliantsi na rozi vul. Danyla Halytskoho ta Kyryla i Mefodiia u 2007 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-4861.

Pryshchepa, B. A., Tkach, V. V., Chekurkov, V. S. 2007b. Zvit pro arkheolohichni rozkopky u m. Dubno na Maidani Nezalezhnosti u 2005—2006 rokakh. NA IA NANU, f. 64, 2005—2006/104.

Pshenychnyi, Yu. L. 2017. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v m. Dubno poblyzu Spaso-Preobrazhenskoi tserkvy na ostrovi Kempa v 2016 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-5496.

Svieshnikov, I. K., Hupalo, V. D. 1995. Zvit pro rezultaty roboty Dubnivskoi arkheolohichnoi ekspedytsii Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka u m. Dubno Rivnenskoi ob-lasti za 1995 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-4852.

Kravchenko, V. M., Yakovenko, N. M. (eds.). 1990. Torhiv-lia na Ukraini XIV — seredyna XVII stolittia. Volyn i Nadni-prianshchyna: aktovi dzherela. K.: Naukova dumka.

Ulianovskyi, V. 2012. Kniaz Vasyl-Kostiantyn Ostrozkyi: istorychnyi portret u halerei predkiv ta nashchadkiv. Kyiv: Prostir.

Opys… 1769. Opys Dubenskoho monastyria iz vsima budi-vliamy i mainom v chas peredachi yoho v upravlinnia i rozpo-riadzhennia ksondzu Yazonu Ovsiukevychu — Dubenskomu vikariiu. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy v m. Kyevi, f. 2092., op. 1, od. zb. 12, ark. 16.

Gorobets, L. V., Kovalchuk, O. M., Pshenichny, Yu. L. 2016. Remains of fish and birds from Dubno castle (16th century, Rivne region, Ukraine). Biolohichni studii, 10, 1, s. 111-122.

Ju. L. Pshenichniy

sourcEs for invEstigation fishEry in duBno in xvi—xviii cc.

Fishery took important place in economic and social development of Dubno in XVI—XVIII cc. There were two large ponds around Dubno in that period. Also they are well-known from historical sources as Surmy-cky pond and Ivansky pond. Fishery tools, which were found during archeological investigations in Dubno testify about methods of fishing, which were used by the population of the town. They are led and clay sink-ers for the nets, iron fishing spears and spud, copper tackle. The fish remains from Dubno castle and Spa-so-Preobrazhensky monastery belonging to eight fish species (pike, roach, indeterminate carp fish, sturgeon, common rudd, common bream, european catfish, euro-pean perch). These two prosperous centers had obvi-ously the largest sizes of cached fishes.

Keywords: Dubno, castle, monastery, ponds, fis-hery.


пШЕНичНиЙ юрій Леонідович, кандидат іс-торичних наук, завідувач відділом, дікз м. дубно, вул. замкова 7а, м. дубно, 35600. рівненська обл., україна, [email protected] yurii leonidovych, PhD, Head of history department of the State Historical and Cultural Reserve of Dubno, Zamkova st. 7A, 35600, Dubno, Rivne reg., Ukraine, [email protected].


КОРОТКиЙ ЗВІТ пРО КОНФЕРЕНЦІю «АРхЕОЛОГІЯ ВОЛиНІ. ГОспОДАРсТВО.

РЕМЕсЛО. КУЛьТ» У 2017 р.

хРОНІКА

на узбережжі хрінницького водосховища ось уже 25 років поспіль тривають археологічні до-слідження. Починаючи з 1993 р. систематичні до-слідження тут проводяться волинською археоло-гічною експедицією іа нан україни. незмінним керівником експедиції впродовж більше 20 років залишався денис никодимович козак — доктор історичних наук, професор, заступник директо-ра іа нан україни, завідуючий відділом архе-ології ранніх слов’ян, двічі лауреат державної

премії україни, член-кореспондент німецької академії наук, знаний в україні та за кордоном археолог, видатний дослідник минулого волині та Подністров’я. денис никодимович присвя-тив своє наукове життя вивченню давнього на-селення, що проживало на території волині від доби бронзи до середньовіччя. декілька поколінь його учнів та студентів навіть через десятиріччя з теплотою та захопленням згадують його лек-ції та археологічну практику. на превеликий жаль д. н. козак пішов з життя у 2014 р. нау-кова спільнота, друзі вирішили віддати данину пам’яті відомому українському вченому і провес-ти конференцію на його пошану.

упродовж 15—17 вересня 2017 р. інститут археології нан україни проводив міжнародну наукову конференцію «археологія волині. гос-подарство. ремесло. культ», в с. хрінники (де-мидівський район, рівненська обл.). в основі задуму конференції було кілька ідей — підсум-ки результатів роботи волинської археологіч-ної експедиції протягом 25 років: здобутки та перспективи, пошана засновнику і керівнику експедиції — д. н. козаку, започаткування спеціальної конференції присвяченої пробле-мам археології волині.

захід відбувся на базі кП дитячий санаторій «хрінники», що в с. хрінники (демидівський район, рівненська область).

конференція відбулася за сприяння місцевої райдержадміністрації (голова б. левшенюк) і районної ради (голова с. радченко). допомогу в проведенні конференції надали науково-до-слідний центр «рятівна археологічна служба» інституту археології нан україни та держав-не підприємство «науково-дослідний центр «охоронна археологічна служба україни» інс-титуту археології нан україни.

афіша конференції


короткий звіт про конференцію «археологія волині. господарство. ремесло. культ» у 2017 р.

відкрив конференцію і привітав учасників та гостей директор інституту археології нан україни, член-кореспондент нан україни — в. чабай.

Привітав учасників конференції завідуючий відділом археології ранніх слов’ян та регіо-нальних польових досліджень інституту архе-ології нан україни — о. Петраускас.

на початку роботи конференції вітальне сло-во промовили голова демидівської районної ад-міністрації — б. левшенюк, заступник голови демидівської районної ради — в. конський.

у роботі конференції брали участь більше 50 науковців з україни (києва, луцька, рів-ного, дубна, львова, тернополя, харкова, бо-ремля) і зарубіжжя (мінська, берліна). це бе-зумовно засвідчує значний інтерес до пам’яток навколо хрінницького водосховища, до архео-логії волині.

Перший день конференції був присвячений спогадам про д. н. козака, а також про першо-початки роботи волинської археологічної експе-диції. Прозвучали доповіді: «слово про земля-ка, товариша» (в. оприск), «спогади про перші роки роботи експедиції» (в. богданець), «база інституту археології на хрінницькому водосхо-вищі» (в. баюк), «в. в. Шкоропад — польовий дослідник хрінницької пам’ятки» (г. запло-тинський), «вплив діяльності д. н. козака на розвиток археології тернопільщини» (б. стро-цень, л. строцень).

наступного дня відбулась сесія, під час якої учасники виступали з науковими доповідями, які згідно з темою конференції безпосередньо чи опосередковано мали відношення до архе-ології волині. хронологічно наукові пробле-ми стосувалися періодів від кам’яної доби до середньовіччя, а в географічному плані ви-світлювали широкі територіальні зв’язки дав-нього населення волині з іншими регіонами.

були представлені наступні доповіді: «чверть століття археологічних досліджень навколо хрінницького водосховища: досягнення та пер-спективи» (а. Панікарський), «Поселення ме-жановицької культури хрінники 8» (в. ткач), «роль досліджень хрінницького мікрорегіону у розробці проблем археології ранньозалізного віку волині» (а. бардецький), «Пам’ятки уль-вівецько-рованцівського типу кінця доби брон-зи Південно-західної волині» (д. Павлів), «Ще раз до питання капища готів із хрінницького поселення» (о. милашевський), «намисто із житла вельбарської культури (за досліджен-нями 2016 р.)» (с. горбаненко, м. сєргєєва, о. милашевський), «археозоологічні матеріа-ли з розкопок поселення хрінники у 2016 році» (т. бітковська), «антропологічні знахідки нав-коло хрінницького водосховища» (о. козак), «археологічні дослідження в середній течії р. чорногузки» (о. златогорський), «Про трапе-цієподібну підвіску з хрінників» (о. дерев’янко, я. володарець-урабнович), «слов’янські жит-ла V—VII ст. з волині» (я. Погоральський), «Підсумки археологічних досліджень слов’яно-руських поселень поблизу с. хрінники» (б. При-щепа), «місце хрінниківського селища серед сільських поселень західної волині княжої доби» (в. оприск), «дослідження матеріальної культури литовсько-польської доби у басейні хрінницького водосховища» (о. войтюк), «ма-теріали до вивчення рибальського промислу у дубні в 16—17 ст.» (ю. Пшеничний), «агроген-на еволюція ґрунтового покриву у басейні хрін-ницького водосховища» (о. бончковський), «Перші землероби україни: за результатами палеоархеоботанічних досліджень та амS да-тування зерен пшениці з неолітичного об’єкту багатошарового поселення ратнів іі (волинь, україна)» (с. теліженко, г. мотузайте-мату-зевічуте), «археологічні розвідки на території

вступне слово завідувача відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень іа нану, к. і. н. о. в. Петраускаса.за столом (зліва направо): в. конський, б. левшенюк, о. Петраускас, о. ко-зак, в. чабай, а. Панікарський


хроніка

лугинського р-ну житомирської обл. в 2016 р.» (і. хоптинець, м. хоптинець, а. сорокун), «нові матеріали до вивчення поховальної об-рядовості пшеворського населення західного Побужжя» (я. онищук, н. білас, в. конопля), «матеріали римського часу з буська львівсь-кої області у контексті керамічного комплексу пшеворської культури західного Побужжя» (н. стеблій), «Поховальні пам’ятки ранньорим-ського часу в околицях звенигорода» (т. слобо-дян), «Про деякі особливості знахідок римських монет на волині» (є. ткач, к. мизгін), «скар-би римських республіканських монет та архе-ологічна ситуація на «золочівських берегах» (є. ткач, к. мизгін, я. онищук, т. милян), «гончарні горни західного та східного регіонів черняхівської культури:нові матеріали до пи-тання про організацію гончарного виробниц-

тва» (е. Шультце, м. любічев), «до питання про вірування черняхівців за матеріалами поховального обряду» (о. гопкало, т. рудич), «новітні дослідження Пастирського городи-ща» (в. баранов, а. скиба, я. володарець-ур-банович), «матэрыяльная культура і заняткі жыхароў раннесярэднявечнага хотамеля (па матэрыялах раскопак 1954—1956, 1964 гг.)» (а. касюк), «Предмети спорядження вершни-ка і коня XI—XIII cт. з пограниччя волинської та галицької земель (за матеріалами з фондів львівського історичного музею)» (с. терський), «християнські некрополі княжого володимира-волинського: верифікація та перспективи до-слідження» (і. луцик), «Попередні досліджен-ня давньоруського городища на горі св. тріїці в с. стіжок на Шумщині» (м. ягодинська), «ство-рення електронних археологічних карт давнь-

екскурсія на башатошарову пам’ятку хрінники 1 (уроч. Шанків яр)

учасники конференції, робочий момент


короткий звіт про конференцію «археологія волині. господарство. ремесло. культ» у 2017 р.

оруських міст, як метод вивчення ремісничих центрів (на прикладі києва)» (с. тараненко), «Південна околиця києва за матеріалами роз-копок 2016—2017 рр.» (г. івакін, в. баранов, в. івакін, і. зоценко)

на третій день конференції учасники виру-шили на екскурсію до археологічної пам’ятки в уроч. Шанків яр — багатошарового поселення, яке досліджується вже чверть століття.

на конференції був присутній голова бо-ремельської сільської ради — в. корінь. до конференції долучились працівники відділу культури та туризму райдержадміністрації та відділу освіти, молоді та спорту райдержад-міністрації (с. кротік, о. Щербатюк), які пре-

зентували учасникам конференції календа-рики, буклети «демидівщина туристична». у залі були присутні місцеві жителі (м. марчук, та ін.), які всіляко допомагають науковцям під час польових досліджень вже багато сезонів.

чудовий плакат із світлинами зроблени-ми під час археологічних досліджень проде-монстрували учні демидівської нвк «зоШ і—ііі ступенів — ліцей», які під керівництвом вчителів в. смаль і м. смаль ось вже кілька років доєднуються до роботи експедиції.

роботу конференції висвітлювали кореспон-дент рівненського телебачення в. романюк та оператор м. Штемпель.

а. ПаніКаРСЬКИЙ


КОНФЕРЕНЦІЯ «сЛОВ’ЯНО-РУсьКА АРхЕОЛОГІЯ: НОВІТНІ ДОсЛІДжЕННЯ 2017 р.» — ВІДРОДжЕННЯ

ДАВНьОї ТРАДиЦІї пРОВЕДЕННЯ НАУКОВих ОбГОВОРЕНь НОВІТНІх АРхЕОЛОГІчНих ДОсЛІДжЕНь

ЗІ сЛОВ’ЯНО-РУсьКОї пРОбЛЕМАТиКи

12 грудня 2017 р. в археологічному музеї інституту археології нан україни відбулася наукова конференція, на базі трьох наукових відділів: археології києва (завідувач — член-ко-респондент нанукраїни, д. і. н., г. ю. івакін), давньоруської та середньовічної археології (завідувач — член-кореспондент нан украї-ни, д. і. н., о. П. моця) та відділу археології давніх слов’ян та регіональних досліджень (завідувач — к. і. н., о. в. Петраускас). основ-ною метою конференції організаційний комі-тет конференції (к. і. н., в. г. івакін, к. і. н., с. а. горбаненко та с. в. Павленко) проголо-сив відродження давньої традиції проведення спільних наукових дискусій, семінарів та круг-лих столів, присвячених проблемам досліджень археологічних пам’яток ранньослов’янських культур та давньоруської держави, які не про-водилися понад три десятиліття.

Проведення цієї конференції розрахову-валося як перший науковий захід інституту археології нан україни у напрямі всебічно-го вивчення матеріальної культури слов’ян у давні, середньовічні та ранньомодерні часи з подальшою реконструкцією історичних про-

цесів і загальнослов’янського минулого, і його органічного розмаїття на окремих територіях проживання цієї європейської спільноти в ор-ганічному поєднанні з новітніми методами інших дисциплін: лінгвістики, етнології, оно-мастики, нумізматики, сфрагістики, епігра-фіки, мистецтвознавства, сучасних технічних методів, тощо.

Проведення слов’яно-руської конференції безпосередньо відноситься до напряму прак-тичної роботи комісії, яка, окрім прийняття участі у міжнародних конгресах славістів, по-лягає у проведенні тематичних симпозіумів, конференцій, круглих столів та інших контак-тних заходів (враховуючи проведення спіль-них археологічних експедицій) міжнародного, національного та регіонального рівнів по згоді з національними комітетами славістів та пові-домленнями структур міжнародного комітету славістів.

відповідно, головним завданням конферен-ції було якнайповніше представити матеріали польових сезонів археологічних досліджень ос-танніх років.

конференцію відкрив почесний директор інституту археології нан україни, академік нану, П. П. толочко, з вітальними словами виступили завідувач відділу археології ранніх слов’ян та регіональних досліджень, к. і. н., о. в. Петраускас та завідувач археологічного музею, к. і. н., л. в. кулаковська, яка також презентувала черговий випуск журналу «ар-хеологія і давня історія україни», 2017, вип. 3 (24) — «матеріали та дослідження археологіч-ного музею Iа нан україни».

конференція складалася з двох основних частин: першу представляли доповіді спе-ціалістів з ранньослов’янської археології, друга


конференція «слов’яно-руська археологія: новітні дослідження 2017 р.»...

репрезентувала матеріали археологів-русистів, також були освітлені проблематики неінвазив-них технологій у науці та палеоантропологіч-ні студії. Природничі методи в археології були презентовані двома доповідями.

на конференції були присутні більше 30 фах-івців, які проголосили та заслухали 23 доповіді. напрямки археологічної діяльності слов’яно-руської археології — це багатовекторна сфера, в якій виокремлюється як суто науковий, так і науково-експериментальний, науково-попу-лярний, музейний та інші напрямки. усі вони є важливими та взаємопов’язаними складовими, якими не можна нехтувати, виходячи із реалій сучасного життя.

так, О. В. Петраускас та О. а. Коваль у своїй доповіді представили конструктивні особли-вості глинобитних печей останньої чверті і тис.

н. е., знайдених під час дослідження поселен-ня обухів 2. колектив (а. В. Скиба, В. і. Бара-нов, Я. В. Володарець-Урбанович) експедиції іа нану доповів про дослідження на еталон-ній пам’ятці Пастирське городище у 2017 р. (берег річки гнилий ташлик, с. свинолупівка черкаської області). Ю. Ю. Башкатов репре-зентував результати кількарічних масштабних досліджень багатошарового поселення барба-ра і. О. С. Милашевський зробив доповідо про нові археологічні дослідження на поселенні черняхівської культури біля с. Пугачівка у ро-китнянському р-ні київської обл. Ю. Ю. Пуго-ловок представив аналітичне дослідження ке-рамічного комплексу першої половини іх ст. з глинського городища (Полтавська обл.).

давньоруський та середньовічний блок кон-ференції відкрив а. П. Томашевський, який

вітальне слово проголошує завідувач відділу археології києва — член-кореспондент нан україни, д. і. н., г. ю. івакін

Презентація випуску журналу «археологія і давня історія україни», 2017, вип. 3 (24) — «матеріали та дослідження археологічного музею Iа нан україни», до-повідач — завідувач археологічного музею, к. і. н., л. в. кулаковська


хроніка

зосередив увагу учасників конференції на клю-чових проблемах слов’яно-руської археології. С. О. Біляєва представила результати архео-логічних досліджень на городищі тягінка (бе-риславський р-н херсонської обл.). Е. Ю. По-чинок представила результати розвідки у козелецькому р-ні чернігівської обл. у 2017 р.; а. В. Борисов розказав про останні досліджен-ня давньоруських та слов’янських пам’яток По-роською археологічною експедицією іа нану. В. Г. івакін, В. і. Баранов та Д. В. Бібіков зро-били змістовну доповідь про результати вив-чення нововиявленого середньовічного балтсь-кого могильника на Пороссі, який є унікальною пам’яткою для теренів україни. а. В. Петрау-скас узагальнив результати археологічних до-сліджень давньоруських древлянських градів у 2017 р. Л. В. Виногродська доповіла про вив-чення волинсько-Подільською археологічною експедицією іа нану середньовічних замків волині та Поділля.

відділ археології вишгородського істори-ко-культурного заповідника (Д. В. Бібіков, В. Г. івакін) представив новітні дослідження давньоруського гончарного посаду у вишгороді (2013—2017 рр.).

Про археологічні дослідження середньовіч-ного київського передмістя розказали і. а. Го-тун та О. М. Казимір.

археологічні дослідження на території сто-лиці україни були представлені на конферен-ції окремим блоком, який відкрив В. К. Ко-зюба. він представив археологічну карту нововиявлених середньовічних пам’яток києва х—хVIII ст. М. а. Сагайдак та М. П. Вакулюк розповіли про складності науково-рятівних археологічних досліджень на Поштовій пло-щі (2015—2017 рр.) в умовах сучасної роз-

будови міста. Представники старокиївської експедиції іа нану — а. О. Козловський і В. О. Крижановский репрезентували дослід-ження 2017 р. давньоруського кладовища на території копиріва кінця в м. києві (вул. куд-рявська, 24-а). завідувач сектору археології національного києво-Печерського історико-культурного заповідника С. П. Тараненко роз-повів про новітні археологічні дослідження на території митрополичого саду монастиря. науково-рятівним дослідженням на території сучасного м. києва була присвячена доповідь представників архітектурно-археологічної ек-спедиції (Г. Ю. івакін, В. і. Баранов, і. В. Зо-ценко, В. Г. івакін). йшлося про археологічні дослідження давньоруського поселення в істо-ричній місцевості Феофанія у 2017 р.

Природничий блок був представлений дво-ма доповідями. О. Д. Козак і Т. О. Рудич пред-ставили сучасні досягнення та основні про-блеми української палеоантропології. блок використання сучасних геоінформативних методів в археологічній дисципліні був репре-зентований доповідями О. В. Манігди (Пере-ваги використання геоінформаційних техно-логій при фіксації археологічних об’єктів) та В. а. Гнери (застосування аерофотозйомки під час археологічних досліджень: методика, прак-тика, перспектив).

* * *

на підставі заслуханих доповідей, обгово-рень у кулуарах було вирішено опублікувати матеріали конференції та продовжити працю-вати в сфері слов’яно-руської археології з залу-ченням більшого кола спеціалістів та методів.

В. іВаКін, і. ЗОцЕнКО

2019 - Спілка археологів України

Documents

Transcript of 2019 - Спілка археологів України