МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

ГОРОХ Микола Володимирович

УДК [94:334.784](477.51)“1932/1936”

СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ТОРГСИНУ

НА ЧЕРНІГІВЩИНІ (1932–1936 рр.)

07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернігів – 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та політології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

Науковий керівник: доктор історичних наук МАРОЧКО Василь Іванович, Інститут історії України НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор КАЛІНІЧЕНКО Володимир Вікторович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри історії України кандидат історичних наук, доцент ДЕМЧЕНКО Тамара Павлівна, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, доцент кафедри історії та археології України

Захист відбудеться «17» грудня 2013 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 79.053.01 в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 13, ауд. 308).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Чернігівського

національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка (14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53).

Автореферат розісланий «15» листопада 2013 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент А. М. Острянко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Характерною ознакою сучасного стану

розвитку вітчизняної історіографії є зростання уваги до малодосліджених подій та явищ першої половини 1930-х рр. Вони донедавна перебували у сутінках історичної пам’яті, суспільна значимість якої насамперед полягає у збереженні індивідуального та колективного досвіду людських взаємин, формуванні на його підставі уявлень про минуле. Історична пам’ять відіграє вагому роль у соціальній адаптації людей, розумінні культурних станів спільнот певного часу, об’єднує різні покоління, забезпечуючи спадкоємність морально-духовних цінностей. Створення невідретушованої картини минулого формує у людині систему уявлень про історичний процес, сприяє утвердженню морально-етичних цінностей.

З розпадом Радянського Союзу й утвердженням України як самостійної держави розпочався процес переоцінки радянської дійсності. Історія Торгсину, на відміну від інших подій ХХ ст., упродовж майже півстоліття залишалася „білою плямою” на карті української та світової історії, вона була об’єктом навмисного замовчування й ідеологічного табу. На сьогодні існує лише одна монографія, в якій проаналізовано соціально-економічну і соціально-культурологічну діяльність об’єднання в масштабах СРСР, та кілька десятків статей, присвячених окремим аспектам роботи системи. Постала необхідність комплексного вивчення регіональної історії Торгсину, яку на місцях представляли облконтори.

Історія створення та функціонування Чернігівської обласної контори „Торгсин” досі не виокремлювалась у предмет наукового дослідження. Констатуємо поверховість висвітлення процесу становлення організаційної структури Торгсину, розгортання торгової мережі, визначення місця, що обіймала торгсинівська номенклатура в соціальній ієрархії тогочасного суспільства, з’ясування питомої ваги контори у підсумкових показниках скуповування валютних цінностей, реалізації товарів промислової і продуктової груп.

Осмислення значення Чернігівської облконтори важливе з погляду вивчення способів виживання людей в екстремальних умовах голоду, руйнування морально-етичних устоїв, формування нових стратегій поведінки. Дослідження цих аспектів сприяє виявленню комплексу чинників, що впливали на формування суспільних настроїв, підвищення значимості окремих соціальних верств у суспільному житті України. Аналіз торгової діяльності Торгсину дозволяє відслідкувати основні напрямки формування радянської споживацької культури в умовах існування карткової системи, закритих розподільників, дорогих комерційних магазинів, „чорного” ринку, дефіциту продовольчих товарів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках наукової теми кафедри історії України та політології

2

Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя „Історико-краєзнавчі старожитності Ніжинщини та Чернігівщини”.

Метою дослідження є науково-історична реконструкція організаційного формування і діяльності Чернігівської облконтори „Торгсин”. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження виокремлено такі завдання:

– з’ясувати стан наукової розробки теми, тобто концептуальні основи та фактологічні пріоритети історіографії;

– виявити і проаналізувати стан джерельної бази, визначити методологічні принципи аналізу джерел;

– вивчити історичні особливості організаційно-функціонального становлення Чернігівської облконтори, її повноваження, відносини з місцевою владою;

– розкрити регіональні особливості формування мережі стаціонарних і пересувних торгсинівських пунктів у Чернігівській області;

– показати професійно-освітній рівень, соціальне походження, функції торгсинівської номенклатури;

– проаналізувати фінансово-господарські форми діяльності облконтори Торгсину;

– висвітлити адміністративно-інституційний механізм закупівлі побутового золота, коштовностей, іноземної валюти;

– встановити роль і місце облконтори у діяльності Всеукраїнської контори (ВУК). Об’єктом дослідження є регіональні особливості становлення та

функціонування торгсинівської системи в УСРР у першій половині 1930-х рр. Предметом дослідження є організаційне формування і торговельно-

господарська діяльність Чернігівської обласної контори „Торгсин”, її соціально-економічні завдання.

Хронологічні рамки дослідження визначені 1932–1936 рр. Нижня хронологічна межа співпадає з утворенням у листопаді 1932 р. представництва Торгсину в Чернігівській області, а верхня – обумовлена ліквідацією системи у лютому 1936 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють Чернігівську область в адміністративних кордонах 1932–1936 рр.

Методика дослідження базується на принципах історизму, об’єктивності, багатофакторності, системності, які реалізовані за допомогою комплексу загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів наукового пізнання: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, динамічного, статичного, історико-генетичного, системно-структурного, історико-типологічного, кількісного.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці та цілісному дослідженні актуальної, науково значимої, недостатньо розробленої в сучасній історичній науці проблеми функціонування облконтори Торгсину:

– відтворено історію становлення і розвитку Чернігівської обласної контори „Торгсин”;

3

– досліджено формування організаційно-адміністративної структури облконтори, її торгової мережі;

– визначено соціально-побутове становище номенклатурних працівників, доведено, що вони перебували у більш привілейованому становищі, ніж решта персоналу системи;

– уперше проаналізовано основні показники роботи Чернігівської облконтори, розкрито специфіку виконання на місцях постанов та інструкцій Всесоюзного об’єднання та ВУК „Торгсин”;

– висвітлено процес „мобілізації” валютних цінностей міського та сільського населення;

– встановлено обсяги надходження побутового золота, коштовностей, іноземної валюти, а також продажу товарів за місяцями, кварталами, роками по Чернігівській облконторі та її осередках. Практичне значення одержаних результатів. Основні положення

роботи і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані при подальшому вивченні соціально-економічної ситуації в УСРР у першій половині 1930-х рр., підготовці узагальнюючих наукових чи науково-популярних робіт, підручників, посібників, лекцій з історії України або окремих населених пунктів Чернігівської і Сумської областей, розробці навчальних курсів у вищих і середніх навчальних закладах, створенні музейних експозицій означеного періоду.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові висновки і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України та політології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, а також у формі доповідей на 26 міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях, семінарах, читаннях: у Ніжині (2008–2012), Чернігові (2008–2013), Глухові (2009–2013), Дніпропетровську (2010), Житомирі (2010), Конотопі (2010, 2012), Харкові (2010), Черкасах (2010), Одесі (2011), Новосибірську (2013).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у 27 публікаціях, 15 з яких опубліковані у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатку. Обсяг основного тексту становить 183 сторінки, список використаних джерел – 507 позицій. Загальний обсяг дисертації – 231 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і

дослідницькі завдання, визначено об’єкт, предмет дослідження, його хронологічні та територіальні межі, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, охарактеризована їх наукова апробація.

4

У першому розділі „Історіографія та джерельна база дослідження” з’ясовано стан наукової розробки проблеми, визначено структуру і рівень репрезентативності актуалізованої джерельної бази.

Перший підрозділ „Стан наукової розробки проблеми” присвячено встановленню теоретичного рівня розробки теми, фактологічним аспектам наукового аналізу проблеми у сучасній історіографії.

Доведено, що науковим працям західноєвропейських і американських дослідників 1930–1980-х рр. була притаманна констатація факту існування Торгсину, але без залучення радянських архівів. Радянські ж історики не згадували торгсинівську систему. Винятком були роботи економістів І.П. Айзенберга, А.Д. Гусакова, О.М. Смирнова1, у яких система розглядалася у контексті функціонування радянської економіки.

Цілеспрямоване вивчення історії об’єднання припадає на середину 1990-х рр. Автором першої спеціальної наукової статті, а згодом монографії, про Торгсин стала російська дослідниця О.О. Осокіна2. Її роботи вирізняються всебічним аналізом діяльності системи в СРСР, залученням до наукового обігу великої кількості невідомих архівних документів. Вона висвітлила передумови створення В/О „Торгсин”, його організаційну структуру, напрямки роботи у тісному взаємозв’язку з діяльністю партійних, державних і громадських установ, проаналізувала професійно-освітній рівень, соціальне походження персоналу, особливості скуповування побутового золота, срібла, діамантів, валюти3.

До історії окремих крамниць, універмагів, відділень, контор Торгсину у своїх статтях зверталися російські дослідники І.В. Павлова, К.Б. Колбін, В.А. Толмацький4, а тему грошових знаків системи висвітлювали О.Є. Денисов, Р.В. Ніколаєв, С.В. Боровиков 5. Для цих робіт була характерна 1 Гусаков А.Д. Денежное обращение и кредит СССР / А.Д. Гусаков, И.А. Дымшиц. – М., 1951. – 307 с.; Смирнов А.М. Международные валютные и кредитные отношения СССР / А.М. Смирнов. – М., 1960. – 365 с.; Айзенберг И.П. Валютная система СССР / И.П. Айзенберг. – М., 1962. – 268 с. 2 Осокина Е.А. За зеркальной дверью Торгсина / Е.А. Осокина // Отечественная история. – 1995. – № 2. – С. 86–104; Її ж. Золото для индустриализации: „Торгсин” / Е.А. Осокина – М., 2009. – 592 с. 3 Осокина Е.А. Золотая лихорадка по-советски / Е.А. Осокина // Родина. – 2007. – № 9. – С. 111–117; Її ж. Доллары для индустриализации: валютные операции в 1930-е годы / Е. Осокина // Родина. – 2004. – № 3. – С. 76–81; Її ж. Советская жизнь: обыденность испытания (на примере истории Торгсина и ОГПУ) / Е. Осокина // Отечественная история. – 2004. – № 2. – С. 113–124. 4 Павлова И.В. Торгсины в Западно-Сибирском крае / И.В. Павлова // Экономика и организация. – 2003. – № 3. – С. 162–169; Колбин К.Б. Золото для индустриализации (к истории курганского отделения Торгсина) / К.Б. Колбин // VII Зыряновские чтения: матер. Всерос. науч.-практич. конф. – Курган, 2009. – С. 85–86; Толмацкий В. Время Торгсина / В.А. Толмацкий // Антикварное обозрение. – 2005. – № 3. – С. 66–69. 5 Денисов А.Е. Бумажные денежные знаки РСФСР, СССР и России 1918–2005 годов. – Ч. 3: Ведомственные, военные и специальные выпуски денежных знаков СССР 1924–1991 годов / А.Е. Денисов. – М., 2007. – 168 с.; Николаев Р. Торгсин и его деньги / Р. Николаев //

5

фрагментарність, акцент на окремих сторонах діяльності об’єднання, відсутність цілісної картини функціонування осередків.

Для сучасної західної історіографії Торгсин є функціональним атрибутом економічних відносин в СРСР першої половини 1930-х рр. Згадки про нього зустрічаємо у працях Ш. Фіцпатрік, Д. Хесслер, Р. Фосслера, Р. Конквеста6.

Українська історіографія розглядає Торгсин у невід’ємній єдності із з’ясуванням причин голодомору 1932–1933 рр. В Україні було започатковано вивчення регіональної історії Торгсину, а першим до даної тематики звернувся В.І. Марочко7. Історик використав маловідомі документи центральних і обласних архівосховищ, проаналізував діяльність ВУК „Торгсин”, Київської облконтори, дослідив їхню торгову мережу, професійний рівень і національність номенклатурних працівників8. Цей напрям набуває дедалі більшої популярності серед українських істориків, про що свідчать статті О.Ю. Мельничук, В.М. Даниленка, О.Д. Попова9.

Чернігівська облконтора „Торгсин” досі не була об’єктом всебічного вивчення. Історики і краєзнавці, спираючись на спогади очевидців, меншою мірою – архівні документи, обмежувалися констатацією факту існування Торгсину в області. Спроби проаналізувати утворення облконтори, окреслити динаміку розгортання торгової мережі, підрахувати наслідки скуповування цінностей є у працях Т.П. Демченко10. Всемирный коллекционер. – 1997. – № 3. – С. 13; Боровиков С.В. Занимательное путешествие по кошелькам и бумажникам россиян. Избранные страницы истории бумажных денег в России / С.В. Боровиков. – СПб., 2009. – 120 с. 6 Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской России в 30-е годы: город / Ш. Фицпатрик. – М., 2008. – 336 с.; Hessler J. A social history of Soviet trade: trade policy, retail practices, and consumption, 1917–1953 / Julie Hessler. – Princeton, 2004. – 371 p.; Vossler R. We’ll Meet Again In Heaven: Germans in the Soviet Union Write Their American Relatives 1925–1937 / R.J. Vossler. – North Dakota, 2001. – 268 p.; Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор / Р. Конквест. – К., 1993. – 275 с. 7 Марочко В.І. „Торгсин”: золота ціна життя українських селян у роки голоду (1932–1933) / В.І. Марочко // Український історичний журнал. – 2003. – № 3. – С. 90–103. 8 Марочко В. Обмін побутового золота на хліб в Україні періоду Голодомору 1932–1933 років / В. Марочко // Український історик. – 2008. – № 3–4. – С. 194–209; Його ж. Діяльність торгсинівської системи міста Києва / В. Марочко // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 163–175; Його ж. Торгсини Києва в роки голодомору / В. Марочко // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К., 2009. – Вип. 15: У 2-х ч. – Ч. 2. – С. 63–77. 9 Даниленко В.М. Розкрадання продуктів та промтоварів госпорганами та системою Торгсину / В.М. Даниленко // Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років в Україні: місто Київ. – К., 2008. – С. 66–73; Мельничук О. Номенклатура системи „Торгсину” в УСРР (на матеріалах Київської області) / О. Мельничук // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2010. – Вип. 19: В 2 ч. – Ч. 2. – С. 99–105; Попов А. Деятельность в Крыму Всесоюзного объединения по торговле с иностранцами в СССР (1931–1936 гг.) // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. Серия „История”. – 2007. – Т. 20. – № 1. – С. 66–72. 10 Демченко Т.П. Колективізація та Голодомор 1932–1933 рр. на Чернігівщині / Т.П. Демченко. – Чернігів, 2007. – 72 с.

6

У другому підрозділі „Джерельна база дослідження” аналізуються історичні джерела, які забезпечують розкриття теми дисертації.

Джерела дослідження, враховуючи походження, форму, зміст, наукову та інформаційну цінність, поділено на п’ять груп: документальні, статистичні, преса, спогади, зображальні.

Першу групу становлять документи партійно-радянських органів влади. У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України виявлено і використано документи Українського представництва Всесоюзного об’єднання по торгівлі з іноземцями (ф. 4051): циркуляри, постанови, розпорядження, накази В/О „Торгсин” та облконтор, доповідні записки, протоколи нарад уповноважених Наркомзовнішторгу (НКЗТ), звіти облконтор, акти обстежень, службове листування. Звіти про роботу відділів кадрів, списки співробітників облконтор висвітлюють особливості номенклатури. Протоколи, постанови й акти з фонду НК РСІ УСРР (ф. 539) розкривають обставини функціонування Торгсину, роботи комісій з перевірки персоналу системи.

У Центральному державному архіві громадських об’єднань України виявлено і використано документи партійних органів КП(б)У (ф. 1) – протоколи засідань Політбюро, довідки відділів ЦК КП(б)У, постанови, проекти постанов про роботу Торгсину.

Наукове значення для реконструкції діяльності Чернігівської облконтори та її осередків мають документи фонду Чернігівської обласної контори Всесоюзного об’єднання торгівлі з іноземцями (ф. Р-1369), які зберігаються у Держархіві Чернігівської області. Вони стосуються діяльності Чернігівської міжрайонної бази, Добрянського відділення, Чернігівського, Новгород-Сіверського і Менського універмагів, Семенівської та Сновської філій Торгсину. За видовою ознакою – це накази, інструкції, листування, звіти керівництва про функціонування контори, організацію стаціонарних і пересувних крамниць.

Накази, розпорядження, постанови та інструкції облконтори, відомості про особовий склад крамниць, нарахування зарплати становлять основу фонду Прилуцького філіалу Чернігівської облконтори (ф. Р-5599).

Фонд управління уповноваженого НКЗТ УСРР у Чернігівській області (ф. Р-2063) містить документи, що окреслюють коло його повноважень, накази, розпорядження по комісаріату, листування з Торгсином, бюлетні облконтори, в яких висвітлюється проведення соцзмагань, організація технічного навчання персоналу. Інформацію про вирішення кадрових питань, результати перевірок апарату, огляд господарсько-фінансової діяльності контори, листи, звернення до першого секретаря обкому П.П. Маркітана виявлено у фондах обласного і міського комітетів КП(б)У (ф. П-470, П-616), партійної комісії при Чернігівському обкомі КП(б)У (ф. П-38), обласної та районної контрольних комісій (ф. Р-322), робітничо-селянської інспекції (ф. Р-323).

Діяльність окремих крамниць розкривають фонди Ніжинського відділення Всесоюзного відділення по торгівлі з іноземцями (ф. Р-1379),

7

Носівського філіалу Ніжинського відділення В/О „Торгсину” (ф. Р-6442) Відділу забезпечення збереження документів Держархіву Чернігівської області у м. Ніжині. Це інструкції, накази, листування з питань заготівлі цінностей, підбору кадрів, фінансування.

Судово-слідчі справи органів ОДПУ, що зберігаються в архіві Управління Служби безпеки України у Чернігівській області, характеризують репресивну політику відомства, його відносини з Торгсином (справи 997-П, 2017-П).

В опублікованих збірниках документів з історії колективізації, голоду, які з’явилися у 1990–2013 рр.11, містяться постанови та розпорядження В/О „Торгсин”, оперативно-статистичні звіти, агентурно-оперативні документи ОДПУ з питань роботи об’єднання. Сприйняття системи іноземцями ілюструють звіти, донесення, листування італійських, німецьких, польських дипломатів12.

До другої групи джерел віднесено статистичні довідники, звіти Чернігівського облвиконкому, у яких вміщено основні показники соціально-економічного розвитку Чернігівської області13, результати проведеного у квітні – травні 1931 р. обліку міської людности УСРР14. Залучення декадних, місячних, квартальних, річних відомостей про виконання валютних планів і планів реалізації товарів дозволило здійснити авторські підрахунки, встановити розмір скупленого Торсином побутового золота, коштовностей, валюти, порівняти отримані результати з показниками по іншим областям та Україні.

Зарубіжна та радянська періодика першої половини 1930-х рр. сформувала третю групу джерел. На сторінках газет – британських „Morning Post” і „Manchester Guardian”, австралійської „The Sydney Morning Herald”, львівської „Діло”, радянських – „Правда”, „Известия”, „Більшовик” (Чернігів), „За більшовицькі темпи” (Ічня), „За більшовицький колгосп” (Ромни), журналів (американський „The American Mercury”) друкувалися рекламні оголошення Торгсину. Радянську періодику можна розділити на спеціалізовану та відомчу.

11 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927–1939: док. и матер. в 5-ти т. / [глав. ред.: В. Данилов, Р. Маннинг, Л. Виола]. – М., 2001. – Т. 3. – 1008 с.; 2002. – Т. 4. – 1056 с.; Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали / [упоряд. Р. Пиріг]. – К., 2007. – 1128 с.; Марочко В. Голодомор 1932–1933 років в Україні: Хроніка / В. Марочко, О. Мовчан. – К., 2008. – 294 с.; Голодомор 1932–1933 рр. в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник / [упоряд. В. Даниленко]. – Львів, 2010. – 472 с.; Голод в СССР 1929–1934: в 3-х т. / [сост. В.В. Кондрашин]. – М., 2012. – Т. 2. – 912 с. 12 Кушнеж Р. Документи польської дипломатії про голодомор / Р. Кушнеж // Український історичнмй журнал. – 2008. – № 6. – С. 196–211; Голодомор в Україні 1932–1933 років за документами Політичного архіву Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина / [упор. А. Кудряченко]. – К., 2008. – 336 с.; Листи з Харкова. Голод в Україні та на Північному Кавказі в повідомленнях італійських дипломатів 1932–1933 роки / [упор. А. Ґраціозі]. – Х., 2007. – 255 с. 13 Довідник з основних статистично-економічних показників господарства районів Чернігівської області УСРР. – Харків, 1933. – 140 с.; Звіт Чернігівського обласного Виконавчого комітету за 1933–1934 рр. – Чернігів, 1935. – 143 с. 14 Підсумки обліку міської людности УСРР 1931 року. – Харків, 1933. – 211 с.

8

Службові видання, насамперед, інформаційний бюлетень „Торгсиновец” і Бюлетень конкурсної комісії Чернігівської облконтори „Торгсин”, багаті на матеріали, що охоплюють усі сторони життя системи. Вони відсутні у бібліотечних збірках через припис „не підлягає оголошенню”. Серед відомчих видань інтерес викликає журнал „Внешняя торговля”, що висвітлював питання зовнішньої торгівлі держави.

Четверту групу джерел становлять спогади очевидців голодомору 1932–1933 рр., мемуари М.М. Амосова, А. Вінербергера, Д. Гойченка, І.М. Дьяконова, Е. Ерріо15. Попри існуючу дискусію щодо достовірності повідомлень спогадів, їхнє використання разом з офіційними документами Торгсину сприяло відтворенню історичної епохи. У цьому контексті інформаційно цінними є спогади Дж. Мейса і Л. Гереця, народна книга-меморіал Л.Б. Коваленко і В.А. Маняка, документальне видання Ю.А. Мицика, Національні книги пам’яті жертв голодомору, серія книг про голод на Чернігівщині „Пам’ять народу неубієнна” 16.

До п’ятої групи належать зображальні джерела, серед яких окреме місце відводиться фотодокументам. В архівах фактично відсутні фото тих часів, проте автору вдалося виявити кілька світлин у музеях Чернігівської і Сумської областей, приватних колекціях. Це фото персоналу крамниць, внутрішнього облаштування осередків, зовнішнього вигляду торгсинівських грошей. Дане джерело дозволяє передати атмосферу тих років.

Третій підрозділ „Теоретико-методологічні засади дослідженя” присвячено характеристиці застосованих в роботі принципів і методів наукового аналізу.

Проблемно-хронологічний метод дозволив пов’язати торгсинівську систему з місцем, яке вона посіла у просторі і часі. Порівняльно-історичний метод дав змогу дослідити історію Чернігівської облконтори у єдності з історією В/О та ВУК „Торгсин”, забезпечити успішне зіставлення показників роботи системи з її складовими. Аналіз структури контори, функцій її підрозділів і працівників забезпечив динамічний та статичний методи. Застосування історико-генетичного методу сприяло сприйняттю організації у 15 Амосов Н.М. Голоса времен / Н. Амосов. – К., 1998. – 491 с.; Wienerberger A. Hart auf hart: 15 Jahre Ingenieur in Sowjetrussland: ein Tatsachenbericht / A. Wienerberger. – Salzburg; Leipzig, 1939. – 246 p.; Гойченко Д. Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор / Д. Гойченко. – К., 2013. – 400 с.; Дьяконов И.М. Книга воспоминаний / И.М. Дьяконов. – СПб., 1995. – 767 с.; Эррио Э. Из прошлого: Между двумя войнами. 1914–1936 / Э. Эррио. – М., 1958. – 772 с. 16 Oral History Project of the Commission on the Ukraine Famine / J. Mace, L. Heretz. – Washington, D.C., 1990. – Vol. 1. – 582 р.; Vol. 2. – 583–1166 р.; Vol. 3. – 1167–1734 р.; Великий голод в Україні 1932–1933 років: у IV т. / [наук. ред. С.В. Кульчицький]. – К., 2008. – Т. І. – 838 с.; Т. ІІ. – 814 с.; Т. ІІІ. – 782 с.; 33-й: Голод: Народна книга-меморіал / [упор.: Л. Коваленко, В. Маняк]. – К., 1991. – 584 с.; Український голокост. 1932–1933. Свідчення тих, хто вижив: у 10 т. / [упор. Ю. Мицик]. – К., 2006. – Т. 3. – 432 с.; Пам’ять народу неубієнна. Свідчення про голодомор 1932–1933 рр. та голод 1946–1947 рр. на Чернігівщині / [упор.: Т. Демченко, Л. Легецька, І. Карпова]. – Чернігів, 2006. – 96 с.

9

динаміці від її створення до ліквідації, а поєднання персоніфікованого та інституційного підходів до висвітлення структури обласної контори – всебічному аналізу першопричин і взаємозалежності дій керівництва системи. Системно-структурний та історико-типологічний методи дозволили схарактеризувати якісний і кількісний склад персоналу облконтори, її осередків.

Кількісний аналіз сприяв формуванню системи числових характеристик об’єкта вивчення, а їх математична обробка дала нову інформацію, яку неможливо отримати логічно-описовими методами. Лабораторія наукового аналізу передбачала зведення та групування наявних статистичних даних, визначення узагальнюючих показників у формі відносних і середніх величин, аналіз варіацій і динаміки.

Позаяк за радянської доби вчені уникали даної проблематики, тема Торгсину не має усталеного термінологічного апарату. Різниця у формулюванні дефініцій спричиняє розходження у постановці та вирішенні проблем методологічного і прикладного характеру. Автором здійснено обґрунтування використання понять „торгсин” і „номенклатура”.

Отже, огляд вітчизняної та зарубіжної історіографій свідчить про те, що регіональна історія Торгсину продовжує залишатися недостатньо вивченою. Відсутні узагальнюючі наукові праці, в яких би всебічно висвітлювалася робота Чернігівської облконтори. Дослідницьку базу роботи визначає поєднання різних за походженням, сутністю, специфікою відтворення джерел, неупереджене опрацювання яких на основі принципів історизму, об’єктивності, із застосуванням комплексу загальнонаукових, спеціально-історичних, міждисциплінарних методів і підходів дозволяє всебічно вивчити роботу облконтори як складової частини Торгсину.

У другому розділі «Становлення організаційної структури обласної контори „Торгсин”» відтворено особливості функціонування системи управління торгсинівськими закладами, прослідковано основні етапи створення мережі районних установ, проаналізовано соціально-професійний склад і функції торгсинівської номенклатури.

Перший підрозділ „Особливості функціонування системи управління торгсинівськими закладами” присвячено з’ясуванню організаційної структури Всеукраїнської контори і Чернігівської облконтори Торгсину.

Встановлено, що 18 липня 1930 р. розпочала діяльність „Спеціальна контора торгівлі з іноземцями на території СРСР”, яка 4 січня 1931 р. отримала статус Всесоюзного об’єднання. 14 червня 1931 р. уряд дозволив Торгсину обслуговувати радянських громадян, які стали головним джерелом надходження коштовностей та валюти. Центральне Правління знаходилося у Москві, а його структурними складовими були: управління справами, товарні галузеві спецконтори, контори внутрішнього постачання і транспорту, зведено-плановий та валютно-фінансовий сектори, головна бухгалтерія, центральна база, база діамантів, імпортна база в Ленінграді.

10

Формування системи управління торгсинівськими закладами в УСРР тривало протягом 1931–1932 рр. і завершилося створенням 29 червня 1932 р. Всеукраїнської контори на чолі з управляючим. До її складу входили комерційний, планово-економічний, організаційно-інспекторський, валютно-фінансовий сектори, сектор кадрів, група перевірки виконання, адміністративно-господарча частина, центральна бухгалтерія, юридична частина, бюро цін, управління закордонними операціями.

Основною організаційно-структурною ланкою Торгсину були облконтори. В Україні їх нараховувалося сім: у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Вінниці, Донецьку, Чернігові. Доведено, що поява облконтор дозволила налагодити ефективну роботу крамниць системи у межах областей. Обґрунтована доцільність формування триступеневої організаційної структури системи, де найвищий рівень (центр) представляв В/О „Торгсин”, середній (республіканський) – ВУК „Торгсин”, а нижчий – облконтори, які складалися з відділень, міжрайонних баз і магазинів. ВУК не отримав повного контролю над облконторами, які підтримували зв’язок з В/О „Торгсин”, першочергово надсилаючи туди бухгалтерську звітність.

Представництво Торгсину на Чернігівщині з’явилося 21 листопада 1932 р., а наприкінці 1932 р. було реорганізоване в обласну контору. Організаційно вона повторювала структуру ВУК і складалася з адміністрації, планового і комерційного відділів, бухгалтерії. Формування контори відбувалося у стислі терміни та розпал голодомору 1932–1933 рр., що ускладнювало її роботу.

Причинами ліквідації Торгсину стали зменшення надходжень коштовностей, збитковість крамниць, скасування у 1935 р. карткової системи забезпечення населення хлібом, стабілізація економічної ситуації. Чернігівська облконтора припинила своє існування 1 лютого 1936 р.

У другому підрозділі „Створення мережі районних установ Торгсину” розглянуто обставини формування торгової мережі облконтори в області.

З’ясовано, що Чернігівській облконторі підпорядковувалися Чернігівське, Конотопське, Ніжинське, Прилуцьке, Глухівське, Новгород-Сіверське та Роменське відділення. Стаціонарні крамниці розташовувалися у 20 районах, де проживало 65% населення області. Це були районні центри, які за кон’юнктурними і потенційними можливостями, чисельністю жителів, наближеністю до центральних автомобільних шляхів та залізниці, дозволяли забезпечити скуповування валютних цінностей при найменших затратах на обслуговування осередків. Найвищих показників розвитку торгова мережа досягала у вересні 1933 р., коли одночасно працювали 21 крамниця. Віддалені населені пункти охоплювалися мережею пересувних магазинів, але низька рентабельність і нестача кваліфікованих кадрів унеможливили їх масову появу.

Зазначено, що прагнення збільшити товарообіг і зменшити накладні витрати за рахунок створення міжрайонних транзитних баз у березні 1934 р. у Чернігові, Конотопі, Глухові та універмагу з функціями бази у Ромнах було хибним кроком. Це призвело до втратити облконторою зв’язку з периферією,

11

погіршенню постачання крамниць. Міжрайонні бази не були забезпечені працівниками, приміщеннями, складами, що привело до їх ліквідації.

Третій підрозділ „Соціально-професійний склад і функції торгсинівської номенклатури” стосується кадрового складу облконтори, соціального походження, партійності, національності, освітнього рівня її співробітників.

Підраховано, що кількість співробітників Чернігівської контори сягала 259 осіб або 5 % усіх працівників Торгсину в Україні. Чисельність персоналу не була постійною. До літа 1933 р. вона зростала, чому сприяло розгортання торгової мережі, після чого спостерігалося поетапне скорочення. Характерною для контори була плинність кадрів.

Керівники Торгсину і місцева влада не забезпечили контору та осередки висококваліфікованими, досвідченими, політично витриманими працівниками. Виявлено, що у Чернігівській облконторі протягом 1933–1935 рр. працювали переважно вихідці з міщан або робітників. Комуністи становили третину співробітників. Освітній рівень персоналу залишався недостатнім. Лише кожен четвертий здобув середню або вищу освіту. Відсутність фахової освіти була характерною ознакою більшості керівників облконтори і крамниць. За національністю переважали євреї, українці та росіяни. Євреї обіймали основні керівні посади, були рахівниками, продавцями, приймальниками коштовностей.

Доведено, що співробітники Торгсину перебували у кращому матеріальному становищі, ніж решта торгпрацівників. До номенклатури ЦК партії входили управляючий конторою та його заступники, а до номенклатури обкомів – директори великих універмагів і баз. Середній розмір посадового окладу по Чернігівській облконторі був меншим ніж по ВУК, але перевищував зарплату вчителів і робітників в області. Персонал отримував грошові компенсації, премії, продпайок. Правління Торгсину визначало розмір і асортимент пайків, категорії робітників, які мали право його отримувати. Спроби обмежити видачу пайків провокували масову плинність робітників з крамниць. Зобов’язання по решті пільг (забезпечення житлом, організація харчування, допомога у лікуванні, компенсація транспортних витрат) Чернігівська облконтора виконувала частково.

Отже, організаційна структура Торгсину формувалася за адміністративно-територіальним поділом УСРР першої половини 1930-х рр. Управлінська вертикаль торгинівських закладів була оптимальною. Вона дозволяла контролювати виконання поставлених перед системою завдань, оперативно вносити корективи. Облконтора працювала в межах затверджених ВУК і В/О „Торгсин” директив, наказів, але з урахуванням місцевої специфіки. В області бракувало кваліфікованих працівників, що змусило Торгсин прийняти до своїх лав усіх тих, хто лояльно ставився до влади і відповідав мінімальному рівню підготовки. Торгсинівська номенклатура перебувала в достатньо привілейованому положенні, а наявність високої заробітної плати, преміювання, натурального забезпечення перетворювали посади в Торгсині на престижну роботу.

12

У третьому розділі „Діяльність Чернігівської облконтори „Торгсин” проаналізована робота крамниць системи, розглянута процедура скуповування золота, коштовностей і валюти, підраховані підсумкові показники надходження цінностей, реалізації продовольчих і промислових товарів.

Перший підрозділ „Облаштування та господарська діяльність торгових пунктів Торгсину” охоплює питання організації роботи крамниць і пунктів прийому цінностей, взаємин керівництва з персоналом, боротьби зі зловживаннями.

Відкриття крамниць, їхня господарська і торгова діяльність здійснювалися у межах розробленої Торгсином нормативної бази, яка регламентувала зовнішній та внутрішній вигляд осередків, охайність працівників, манеру їхнього спілкування з покупцями. Кваліфікаційний рівень персоналу підвищувався завдяки організації технічного навчання, яке поєднувало здобуття знань і виховання політично свідомої особи. Багато уваги приділялося соціалістичному змаганню, участь у яких приймали працівники, крамниці та облконтори.

Встановлено, що найслабшою ланкою роботи облконтори було постачання. Осередки затоварювалися „неходовими” товарами, без узгодження їх переліку і об’ємів. Сприяла цьому забюрократизованість апарату системи, громіздка процедура оформлення замовлень, безвідповідальність працівників Торгсину, нестача вільної тари для транспортування і фасування товарів, брак коштів на викуп замовлень, відсутність пристосованих складських приміщень для їхнього зберігання.

Прийом валютних цінностей здійснювали три види пунктів – зі скуповування коштовних металів, каміння та валютні каси, які обслуговувалися оцінювачами. Розрахунки у крамницях системи відбувалися за допомогою товарних ордерів, пізніше – розрахункових товарних книжок.

Значного поширення серед персоналу облконтори набули зловживання службовим становищем, грубе поводження з клієнтами, обмірювання, обважування, спекуляція, крадіжки. Покарання винних було вибірковим, а завдяки неефективній роботі прокурорів судові розгляди тривали роками. Суперечливими були відносини облконтори з ОДПУ, співробітники якого практикували арешти біля крамниць, чим відлякували відвідувачів.

У другому підрозділі „Скуповування побутового золота, срібла та коштовного каміння” охарактеризовано процедуру прийому і оцінка цінностей, проаналізовано об’єми їх надходження по облконторі та її осередках, порівняно отримані результати з показниками по ВУК „Торгсин”.

На Чернігівщині Торгсин почав скуповувати золото ще до створення облконтори, срібло з січня 1933 р., діаманти з весни 1934 р. Доведено, що складна процедура оцінки цінностей, вартість яких залежала від правильно визначеної ваги і проби для металів, форми, кольору, фізичних вад для діамантів, дозволяла оцінювачам ошукувати власників. Торгсин скуповував цінності за ціною, що була нижчою за світову. Протягом 1932–1935 рр. облконтора придбала у населення побутового золота на 685,3 тис., золотих

13

монет – на 452,7 тис., срібла – на 376,4 тис., коштовного каміння – на 3,3 тис. крб. У 1932–1933 рр. основні прибутки давали надходження золота та срібла. Головними постачальниками валютних цінностей були пункти скуповування у найбільших населених пунктах області – Чернігові, Ніжині, Конотопі, Ромнах, Прилуках.

У третьому підрозділі „Валютні операції торгсинівських установ” з’ясовано місце іноземної валюти у структурі виконання валютного плану облконторою, проаналізовано підсумкові показники надходження цінностей по області.

Валюта готівкою та у вигляді грошових переказів вважалася невичерпним джерелом, яке залежало від фінансових можливостей і бажання іноземців переказувати кошти громадянам СРСР. Легалізація операцій з валютою поновила існування валютного ринку. Встановлено, що у 1932–1933 рр. вона не відігравала важливої ролі у структурі валютних надходжень облконтори. Однак з 1935 р. валюта стала основним джерелом прибутку системи, причиною чого було падіння об’ємів надходження побутового золота і срібла, інформація про ліквідацію системи. Власників грошових переказів намагалися заохочувати витрачати кошти, а не вичікувати сприятливішого курсу. У підсумку облконтора акумулювала грошових переказів на 434,3 тис. крб., а валюти готівкою на 150,1 тис. крб.

Підраховано, що протягом 1932–1935 рр. Чернігівська облконтора придбала у населення цінностей майже на 2,1 млн. крб. Половину суми отримали у 1933 р., а кожен п’ятий карбованець надійшов у квітні – червні, тобто у розпал голодомору. Облконтора не виконала покладений на неї валютний план. У масштабах УСРР питома вага скуповування валюти та валютних цінностей Чернігівською облконторою не перевищувала 3–5%.

У четвертому підрозділі „Система промислово-продовольчого постачання магазинів Торгсину” проаналізовано структуру продажів товарів крамницями облконтори, з’ясовано об’єми їх реалізації.

Населення області протягом 1932–1934 рр. скуповувало в крамницях системи винятково товари продовольчої групи – борошно, хліб, крупи. Домінування товарів промислової групи у структурі продажів припадає на другу половину 1935 р., з відміною карткової системи забезпечення населення та високими цінами на продукти в осередках Торгсину. Облконтора реалізувала товарів на понад 2 млн. крб. або 65 % від запланованого. Питома вага контори у всеукраїнських масштабах становила 4,5 %.

Торгсин не забезпечив своєчасного постачання магазинів товарами. Доведено цілеспрямованість дій центрального керівництва системи та облконтор на завищення вартості товарів, які користувалися найбільшим попитом. За межами великих міст перелік товарів не вирізнявся різноманітністю, він обмежувався виробами, що радше підпадали під категорію „ширвжиток”.

Отже, організація роботи осередків Торгсину в області відбувалася в межах центральних директив і постанов. Проблеми з фінансуванням системи,

14

нераціональне використання коштів, низька кваліфікація персоналу призводили до погіршення антисанітарного стану крамниць, псування товарів, численних пограбувань, крадіжок. Суперечливі відносини Торгсину з ОДПУ створювали напружену атмосферу довкола крамниць, що впливало на підсумкові показники виконання валютного плану об’єднанням. Протягом 1932–1933 рр. основні прибутки облконтора одержувала від скуповування побутового золота та срібла. У наступні роки ці джерела почали вичерпуватися, а на провідні позиції вийшла валюта. Географічне положення, відсутність великих міст, переважно сільське населення не дозволили Чернігівській облконторі на рівних конкурувати з іншими представництвами ВУК „Торгсин”. Покладені на неї валютні сподівання не були виконані, хоча їй і вдалося мобілізувати цінностей на понад 2 млн. крб.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше висвітлено основні етапи створення та

функціонування облконтори „Торгсин”. Дослідження широкого кола джерел дозволило дійти наступних висновків:

В історіографії 1930–1980-х рр. історія Торгсину не вивчалась. Її почали досліджувати на початку 1990-х рр., відтак маємо кілька десятків статей і лише одну монографію. Встановлено, що діяльність Чернігівської облконтори не була предметом кваліфікаційного дослідження чи розділу у колективних працях.

Дослідницьку базу роботи визначає поєднання різних за походженням, сутністю, специфікою відтворення дійсності джерел. Їх добір формувався у межах поставлених завдань та окреслених методологічних підходів. Основними групами джерел є писемні, зокрема документальні, статистичні, преса, спогади, та зображальні. Використані архівні документи уперше вводяться до наукового обігу, а джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для досягнення поставлених у роботі цілей.

Структура Всеукраїнської контори „Торгсин” відповідала адміністративно-територіальному поділу УСРР першої половини 1930-х рр., а також основним функціям та завданням системи Торгсину. Система управління торгинівськими закладами була оптимальною. Організаційно-функціональне становлення Чернігівської облконтори відбувалося у розпал голодомору 1932–1933 рр., що свідчить про фіскальну функцію Торгсину. Відносини облконтори з місцевою владою, НКЗТ, Держбанком, НК РСІ та ОДПУ були складними через дублювання покладених на них функцій і обов’язків, несвоєчасність прийняття рішень, відсутність чіткої взаємодії.

Стаціонарні крамниці Торгсину в області відкривалися у великих населених пунктах, розташованих поруч з залізницею, центральними автошляхами, що забезпечувало безперервний потік відвідувачів, полегшувало організацію постачання осередків. Це передусім були районні центри області та місто Чернігів. Створювалися вони поспіхом, були невеликими, з мінімальним

15

штатом працівників, що згубно впливало на їхню роботу. У села направляли тимчасові пересувні торгові пункти, які відзначалися своєю збитковістю. Основна увага приділялася найбільшим осередкам у Чернігові, Ромнах, Конотопі, Ніжині, Прилуках. Спроба перетворити відділення на міжрайонні бази виявилася невдалою, через втрату облконторою контролю над периферією.

Торгсин дотримувався номенклатурного принципу добору кваліфікованих, політично витриманих працівників, що базувався на праві партапарату і керівників об’єднання рекомендувати та остаточно затверджувати робітників на керівні посади. Відсутність достатньої кількості осіб, що відповідали встановленим критеріям, змусило Торгсин прийняти до своїх лав усіх тих, хто лояльно ставився до влади і відповідав хоча б мінімальному рівню підготовки. Спостерігалося домінування на керівних посадах представників єврейської національності, а також значна плинність кадрів. Матеріальне і соціально-побутове забезпечення працівників Торгсину охоплювало практично всі життєво необхідні інтереси людини. Висока заробітна плата, преміювання, пайок в умовах голоду, карткової системи ставали вирішальними аргументами, які утримували працівників на роботі. Забезпечити стабільний доступ до інших пільг облконтора не мала можливості через недостатнє фінансування. Особливий статус працівника Торгсину не зменшив кількості зловживань з боку персоналу контори.

Фінансово-господарська діяльність облконтори регламентувалася інструкціями, що стосувалися широкого кола питань – від реклами послуг до організації роботи крамниці. Між тим, через надмірну забюрократизованість апарату надходили вони нерегулярно, а відсутність достатнього фінансового забезпечення змушувало облконтору нехтувати окремими постановами, що впливало на санітарний стан осередків, їхню охорону, збереженість товарів. Значного розмаху набула спекуляція, учасниками якої був персонал системи.

Скуповування побутового золота, срібла, діамантів, валюти здійснювалися згідно інструкцій В/О „Торгсин”. Складна техніка прийому та оцінки вартості коштовностей, недосконала система попередження зловживань позбавляли власників цінностей адекватного обміну золотих виробів на хліб, борошно, крупи. Більше половини всіх скуплених коштовностей Чернігівська облконтора придбала протягом 1932–1933 рр., а головним джерелом надходжень було золото і срібло. У 1934 р. об’єми скуповування коштовностей почали скорочуватися, натомість вагомішою ставала частка валюти серед підсумкових показників. Питома вага продовольчих товарів у структурі продажів Чернігівської облконтори була однією з найвищих в Україні.

Доведено, що Чернігівська облконтора придбала у жителів області валютних цінностей на суму 2,1 млн. і реалізувала товарів більше, ніж на 2 млн. крб. Попри це, поставлені перед нею завдання не були виконані. У масштабах України її питома вага не перевищувала 5%, що було найнижчим показником.

Отже, використання значного масиву невідомих широкому загалу документів дозволило всебічно проаналізувати етапи становлення і

16

функціонування Чернігівської обласної контори „Торгсин”, яка була складовою частиною ВУК „Торгсин”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Горох М. „Торгсин” на Чернігівщині: спогади очевидців / М. Горох // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2008. – Вип. 18. – С. 176–181.

2. Горох М. Управлінська вертикаль та кадрова політика Торгсину (на прикладі Чернігівської обласної контори) / М. Горох // Література та культура Полісся. – Ніжин, 2009. – Вип. 48. – С. 134–141.

3. Горох М. Становлення торгової мережі Торгсину на Чернігівщині (1932–1936 pp.) / М. Горох // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К., 2009. – Вип. 15. – Ч. 2. – С. 78–95.

4. Горох М. Становлення Чернігівської обласної контори „Торгсин” (1932–1936 рр.) / М. Горох // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. – К., 2010. – Вип. 19: В 2 ч. – Ч. 2. – С. 106–115.

5. Горох М. Цінова політика „Торгсину” як показник ставлення держави до власних громадян (на прикладі Чернігівської облконтори) / М. Горох // Український селянин. – Черкаси, 2010. – Вип. 12. – С. 252–254.

6. Горох М. Створення та діяльність Ніжинського універмагу „Торгсин” (1932–1936 рр.) / М. Горох // Література та культура Полісся. – Ніжин, 2010. – Вип. 58. – С. 147–160.

7. Горох М. Від борошна до трактора: реалізація товарів в крамницях Чернігівської обласної контори „Торгсин” (1933–1935 рр.) / М. Горох // Український історичний збірник. – К., 2010. – Вип. 13. – Ч. 1. – С. 232–244.

8. Горох М. Шосткинська крамниця „Торгсин” (1933–1935) / М. Горох // Сіверщина в історії України. – К.; Глухів, 2010. – Вип. 3. – С. 309–312.

9. Горох М. „Торгсин” та його представлення в музейних експозиціях / М. Горох // Ніжинська старовина. – К., 2010. – Вип. 10 (13). – С. 35–41.

10. Горох М. Невідомі керівники ніжинського „Торгсину” / М. Горох // Література та культура Полісся. – Ніжин, 2011. – Вип. 62. – С. 150–157.

11. Горох М. До історії Шосткинської крамниці „Торгсин”: особистісний аспект / М. Горох // Сіверщина в історії України. – К.; Глухів, 2011. – Вип. 4. – С. 397–401.

12. Горох М. Іноземна валюта як джерело валютних надходжень Чернігівської обласної контори „Торгсин” / М. Горох // Український історичний збірник. – К., 2011. – Вип. 14. – С. 131–137.

13. Горох М. Торгсин у Глухові: особистісний вимір / М. Горох // Сіверщина в історії України. – К.; Глухів, 2012. – Вип. 5. – С. 335–340.

17

14. Горох М. Грошові знаки Торгсину та їх обіг (на прикладі Чернігівської обласної контори) / М. Горох // Ніжинська старовина. − К., 2013. – Вип. 16 (19). − С. 33–42.

15. Горох М.В. Глухівська міжрайонна база „Торгсин” / М. В. Горох // Сіверщина в історії України. – К.; Глухів, 2013. – Вип.6. – С. 478–480.

16. Горох Н.В. Скупка серебра Торгсином (на примере Черниговской облконторы) / Н.В. Горох // Вопросы общественных наук: социология, политология, философия, история: матер. межд. заоч. научно-практической конф. (22 апреля 2013 г.). – Новосибирск, 2013. – С. 95–99.

Статті у наукових збірниках та матеріалах конференцій 17. Горох М. Створення та діяльність Глухівської крамниці „Торгсин” (1933–

1935 рр.) / М. Горох // Сіверщина в історії України. – К.; Глухів, 2009. – Вип. 2. – С. 191–194.

18. Горох М. Економічне та моральне стимулювання працівників системи „Торгсин” (на прикладі Чернігівської облконтори) / М. Горох // Каразінські читання: тези доповідей 63-ї міжнародної наук. конф. – Харків, 2010. – С. 88–89.

19. Горох М. Поява та діяльність „Торгсину” в Конотопі (1932–1935 рр.) / М. Горох // Конотопські читання: зб. наук. пр. за результатами Конотопських читань. – Конотоп, 2010. – Вип. 1. – С. 58–65.

20. Горох М. „Обрядове золото” як засіб виживання: „Торгсин” (1930–1936 роки) / М. Горох // Скарбниця української культури. – Чернігів, 2010. – Вип. 12. – С. 202–207.

21. Горох М.В. Переказ грошей на „Торгсин” як засіб порятунку (1930–1936 рр.) / М.В. Горох // Питання аграрної історії України та Росії: матеріали восьмих наук. читань: зб. наук. пр. – Дніпропетровськ, 2010. – С. 196–204.

22. Горох М. Маловідомі сторінки життя керівників Чернігівської обласної контори „Торгсин” / М. Горох // Евреи Левобережной Украины. История и культура: материалы VІ-го межд. науч. семинара. – Чернигов, 2011. – С. 53–63.

23. Горох М. Грошові знаки „Торгсину” та їхні замінники / М. Горох // Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею. – Одесса, 2011. – Вип. 10. – С. 133–136.

24. Горох М. Етнічне обличчя „Торгсину” (на прикладі Чернігівської облконтори) / М. Горох // ХХ століття – етнонаціональний вимір та проблеми Голокосту: зб. наук. пр. за матер. міжн. науково-практичної конф. (Житомир, 22–23 жовтня 2010 р.). – Дніпропетровськ, 2011. – С. 236–246.

25. Горох М. З історії однієї фотографії: Добрянська крамниця „Торгсин” / М. Горох // Евреи Левобережной Украины. История и культура: материалы VІІ-го межд. научного семинара. – Чернигов, 2012. – С. 70–80.

18

26. Горох М. Невідомі співробітники Конотопського „Торгсину” / М. Горох // Конотопські читання: зб. наук. пр. за результатами Конотопських читань. – Конотоп, 2012. – Вип. 3. – C. 59–64.

27. Горох М.В. Крамниця “Торгсин” у Путивлі (1933–1934) / М.В. Горох // Путивльський краєзнавчий збірник. – Суми, 2013. – Вип. 7. – С. 284–291.

АНОТАЦІЯ Горох М. В. Створення та функціонування системи Торгсину на

Чернігівщині (1932–1936 рр.). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за

спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка. – Чернігів, 2013.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню історії створення та функціонування Чернігівської обласної контори „Торгсин”. У роботі прослідковано еволюцію організаційно-адміністративної структури організації, визначено критерії, якими керувався Торгсин у питанні розгортання торгової мережі. Автор реконструював соціально-побутове становище номенклатурних працівників Торгсину і проаналізував основні напрями діяльності Чернігівської облконтори. Окрема увага приділена процедурі скуповування цінностей і реалізації товарів через мережу торгових закладів об’єднання. Наведені показники надходження золота, срібла, коштовного каміння, іноземної валюти дозволили з’ясувати місце, яке займала Чернігівська обласна контора „Торгсин” у всеукраїнських масштабах.

Ключові слова: Торгсин, обласна контора, Чернігівська область, зовнішня торгівля, торгова мережа, номенклатура, валютні операції, коштовні метали.

АННОТАЦИЯ

Горох Н. В. Создание и функционирование системы Торгсина на Черниговщине (1932–1936 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Черниговский национальный педагогический университет имени Т. Г. Шевченко. – Чернигов, 2013.

Диссертация посвящена комплексному исследованию истории создания и функционирования Черниговской областной конторы «Торгсин». В работе прослежена эволюция организационно-административной структуры организации, определены критерии, которыми руководствовался Торгсин в вопросе развертывания торговой сети. Автор реконструировал социально-бытовое положение номенклатурных работников Торгсина и проанализировал основные направления деятельности Черниговской облконторы. Отдельное внимание уделено процедуре скупки ценностей и реализации товаров через сеть торговых представительств объединения. Приведенные показатели поступления золота, серебра, драгоценных камней, иностранной валюты позволили определить место, которое занимала Черниговская областная контора «Торгсин» во всеукраинских масштабах.

19

Ключевые слова: Торгсин, областная контора, Черниговская область, внешняя торговля, торговая сеть, номенклатура, валютные операции, драгоценные металлы.

ANNOTATION

Gorokh M. V. The founding and functioning of the Torgsin system in Chernihiv region (1932–1936). – Manuscript.

The dissertation for receiving the degree of the candidate of historical science in specialty 07.00.01 – History of Ukraine. – Chernihiv National Pedagogical University named after T. G. Shevchenko. – Chernihiv, 2013.

The dissertation is dedicated to the complex research of the problems of founding and functioning of the Chernihiv regional office of Torgsin. In this work the evolution of organizational an administrative structure of Torgsin was researched. On the other hand, the main criteria of it’s trade expansion were discovered. The author has reconstructed the social position of Torgsin’s nomenclature workers and has analyzed the main directions of Chernihiv regional office activities. At the same time the attention was paid to the process of purchasing the valuables and realization the different goods through the trade establishments of Torgsin organization. The incoming indices of gold, silver, gemstones and foreign currency helped to find out the place of Chernihiv regional office of Torgsin in the state size.

Key words: Torgsin, regional office, Chernihiv oblast, foreign trade, sales network, nomenclature, currency transactions, precious metals.