(Наукові записки Вінницького державного педагогічного

університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і

психологія: Зб. наук. праць. Випуск 39 / Редкол.: В.І. Шахов

(голова) та ін. - Вінниця: ТОВ "Нілан ЛТД", 2013. - с.217-222.)

УДК 378.016:811.11

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ.

К.А. Поселецька

Анотація. В статті розглянуто проблеми професійної реалізації

студентської молоді у вимірах міждисциплінарного підходу.

Ключові слова: самоактуалізація, самореалізація, професійна

самореалізація, студентська молодь.

Аннотация. В статье рассмотренны проблемы

профессиональной реализации студенческой молодёжи в измерениях

междисциплинарного подхода.

Ключевые слова: самоактуализация, самореализация,

профессиональная самореализация, студенческая молодёжь.

Summary. The article deals with the problems of professional

realization of students in the dimensions of interdisciplinary approach.

Key words: self-actualization, self-realization, professional self-

realization, students.

Постановка проблеми. Проблема професійної

самореалізації особистості належить до фундаментальних

проблем сучасної науки, оскільки саме завдяки процесові

індивідуальної самореалізації відбувається включення

окремої людини у суспільні відносини. Інтерес до цієї

проблематики у вітчизняній науці зростає, однак

однозначного розуміння феномена професійної

самореалізації й досі не існує. Аналіз наукової

літератури свідчить, що дана проблема методологічно

пов'язана з розумінням особистості як творця свого

життєвого шляху (С.Рубінштейн, Б.Ананьєв,

А.Брушлинський). Стосовно професійної складової життєвого

шляху особистості, то пріорітет віддається початкові цієї

важливої в житті людини лінії розвитку - вибору професії.

При чому акцент, як правило, ставиться на важливості

"правильного" вибору на противагу "неправильному". Проте

питання подальшої побудови перспективи професійного шляху

та психологічні механізми професійного зростання й

успішності в професії залишаються поза увагою

дослідників. Це зумовлює необхідність окреслити поняття

професійної самореалізації особистості у вимірах

міждисциплінарного підходу та з урахуванням неминучої

трансформації значимих для людини цінностей, мотивів,

професійних позицій та переконань - як можливого шляху

конструктивної активізації професійної реалізації

особистості.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Соціально-

філософський аналіз проблеми самореалізації особи має

важливе світоглядне, методологічне і практичне значення.

Поняття "самореалізація" широко вживається в багатьох

областях науки і суспільного життя, але однозначного

трактування цього терміну немає, використовуються близькі

по сенсу поняття, пов'язані з проблемою самореалізації:

самоактуалізація, самотверження, самоорганізація,

самодетермінація і ін.

Самореалізація розуміється як процес якнайповнішого

виявлення і здійснення особою своїх можливостей,

досягнення намічених цілей у вирішенні особисто значущих

проблем, що дозволяє максимально реалізувати свій творчий

потенціал. Так І.Кант, П.Ф.Каптерев і С.І.Гессен під

поняттям самореалізація мали на увазі близьке за своїм

змістом поняття, таке як "саморозвиток".

Вивченням процесу самореалізації особистості

займалося багато вчених. Так, Л.Антропова, Л.Коган

виходячи з позиції вищих суспільних інтересів,

розглядають самореалізацію особистості як мету соціальної

перебудови, створення нового суспільства.

У роботах психологів К.Абульханової-Славської,

А.Петровського представлена діалектика ідентифікації та

індивідуалізації особистості як рушійних сил її

самореалізації. Важливі елементи "Я-концепції" і проблеми

її становлення розглянуті в дослідженнях Р.Бернса та

І.Кона. У працях А.Маслоу, К.Роджерса досліджуються

проблеми управління і самоуправління процесами

самореалізації, важливі умови їх оптимізації.

Самореалізацію особистості як цілісний процес становлення

людини на своєму життєвому шляху в свій час досліджували

С.Рубінштейн і Л.Виготський. Плідно продовжили вивчення

цього аспекту самоздійснення підростаючої особистості

Л.Божович, Д.Ельконін.

Українські та російські науковці (К.О.Абульханова-

Славська, Л.І.Анциферова, Г.С.Батіщев, О.Ф.Бондаренко,

Є.І.Головаха, Л.Коган, Г.С.Костюк, О.О.Кроник,

О.М.Леонтьєв, П.В.Лушин, В.І.Муляр, В.Г.Панок,

В.А.Роменець, С.Л.Рубінштейн, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко

та ін.) розглядають самореалізацію як свідомий, ціле-

спрямований процес розкриття й опредметнення сутнісних

сил особистості в її різноманітній практичній діяльності.

Становлення суспільно активної та гармонійно розвиненої

особистості великою мірою залежить від особистих зусиль

самої людини, орієнтованих на самовдосконалення та

самореалізацію як неодмінну умову досягнення успіху у

житті (С.Д.Максименко, М.І.Пірен, Т.В.Говорун,

Л.М.Деміна).

Педагогічний аспект теоретичних засад дослідження

поняття самореалізації міститься у розробці наукових

основ гуманізації діяльності вітчизняної школи

П.Блонського, оптимістичних, насичених вірою у творчі

сили і потенціал людини поглядах А.Макаренка, ціннісному

ставленні до людини у педагогічній спадщині

В.Сухомлинського, психолого-педагогічній концепції

життєтворчості Л.Сохань, В.Тихоновича, В.Шинкарука,

В.Донія та інших.

Важливими є дослідження про загальні закономірності

навчально-виховного процесу в вищій школі, проблеми

педагогічної освіти, особистість і діяльність викладача

(С.І.Архангельський, І.Ф.Ісаєв, Е.А.Клімов, Л.Н.Макарова,

А.К.Маркова, В.А.Сластьонін і ін.).

Аналіз теоретичних основ дослідження культури

професійно-педагогічної самореалізації особистості у ВНЗ

свідчить про те, що дана проблема - одна з ключових у

структурі сучасного соціально-гуманітарного вчення.

Постановка завдання. На основі аналізу джерельної

бази висвітлити особливості професійної реалізації

студентської молоді у вимірах міждисциплінарного підходу.

Виклад основного матеріалу. На основі аналізу

наукових праць (авторів із списку літератури) можна

стверджувати, що в основі професійної самореалізації

особистості лежать проблеми зростання, розвитку,

самовдосконалення майбутніх фахівців як професіоналів.

Поняття «самореалізація» часто застосовують як синонім

терміну «самоактуалізація», «реалізація своїх

можливостей». Їх взаємозв'язок заключається в тому, що

вони позначають стійкі позитивні зміни в особистості,

реалізацію її природного потенціалу: бажання стати всім

ким можливо стати (А. Маслоу); сила, яка примушує людину

розвиватися на будь-яких рівнях – від оволодіння

моторними навичками до вищих творчих злетів (К. Роджерс);

повна реалізація наявних можливостей (К. Хорні).

У вітчизняній науці дослідники розглядають

самореалізацію як свідомий, цілеспрямований процес

розкриття та опредметнення сутнісних сил особистості в

її різноманітній практичній діяльності. Досягнення

особистістю професійної самореалізації більшою мірою

залежить від того, як швидко та інтенсивно особистість

реалізує свій потенціал в процесі оволодіння професією та

пристосується до її вимог і умов [7].

А. Ковальова зазначає, що "самореалізація - це процес

становлення особистості, результатом якого є вихід на

цінності - цілі, напрями та способи активності, адекватні

щодо індивідуальних здібностей, та здатність через

цілепокладання самостійно та самобутньо реалізувати своє

призначення..."[4; 6]. У даному визначені автор поєднує

перспективи професійного зростання та їх зв'язок із

стимулюванням індивідуальної активності.

Процес самореалізації включає не лише розкриття

можливостей і здібностей суб'єктом, але й усвідомлення,

оцінювання особистісних ресурсів, визначення особистісно

значущих і соціально ціннісних перспектив, активність,

спрямовану на самоутвердження - це процес і результат

спрямованості на перспективу.

Аналіз наукових досліджень дає можливість визначити

професійну самореалізацію особистості як процес найбільш

можливого втілення людиною свого внутрішнього буттєвого

потенціалу в зовнішнє суспільне середовище завдяки

залученню до професійних відносин, який характеризується

розвитком професійних здібностей та навичок і результатом

якого є відчуття задоволення від зробленого внеску в

суспільні справи. Прагнення до реалізації своїх

можливостей закладено в кожній людині і, на думку

представників різних наукових шкіл, є її найважливішою,

центральною якістю, необхідним атрибутом життєдіяльності

здорової, зрілої особистості.

Н. Пилипенко та О. Артемова під поняттям „професійна

самореалізація” розуміють соціалізований шлях

гармонійного розвитку особистості, поєднаний із здобуттям

професійно-практичного та духовного досвіду в процесі

набуття кваліфікації майбутнім фахівцем в період

первинного професійного становлення (навчання у вищій

школі) та вдосконалення фахового зростання в процесі

виконання професійних ролей і обов’язків, що є

невід’ємним атрибутом розкриття і здійснення

особистісного професійного потенціалу [6; 75].

Досліджуючи проблему самореалізації в контексті

професійної підготовки В. Демиденко доводить, що

"самореалізація - це свідоме за власною ініціативою

втілення людиною своїх творчих можливостей у житті". У

становленні і розвитку самореалізації виділяє автор такі

етапи:

усвідомлення людиною своєї сутності, потенційних

можливостей, прав та обов'язків, мотивів діяльності,

усвідомлення власного "Я";

визначення життєвої мети та програми дій щодо її

досягнення;

побудова моделі діяльності;

діяльність та її самооцінка;

порівняльна характеристика самооцінки та оцінки

діяльності й набутого власного статусу;

формування висновків про перспективи розвитку

власного "Я";

внесення за потреби відповідних коректив, що будуть

унеможливлювати деструктивні тенденції.

Таким чином, шлях до самореалізації лежить через

спостереження, пізнання й самопізнання і їхній розвиток є

обов'язковою умовою становлення й подальшого

удосконалення цієї важливої властивості особистості [2;

33].

Cамореалізація - головна потреба людини, що пояснює

її прагнення до розвитку. Етапи самореалізації

визначаються, як самоактуалізація, самовираження,

саморегуляція, самомоніторинг, самопрояв, самовияв,

саморозкриття, які за даними Г.І. Матукової є етапами

самореалізації особистості [5].

Для забезпечення коректності виокремлення рівнів

професійної самореалізації С.Максименко пропонує

зосередитися на сутнісній природі самореалізації. Для

цього він виділяє дві групи характеристик даного

феномена: змістові й формально-динамічні.

В змістовій складовій самореалізації доцільно

виокремити інтегральні та часткові характеристики. До

інтегральних характеристик слід віднести

самоусвідомлення, ідентичність та спрямованість

особистості.

Частковими змістовними елементами є основні цінності

суб'єкта, принципи, цілі, мотиви, уявлення про життєві

перспективи та етапи життя, оцінка своїх можливостей і

здібностей, очікування суб'єкта, пов'язані зі своєю

власною активністю тощо. Перераховані феномени певною

мірою можуть бути віднесені до результативних змістових

елементів самореалізації.

До основних формально-динамічних характеристик

професійної самореалізації включено:

рівень сформованості (усвідомленість,

цілісність, наявність та міра сформованості життєвої

та професійної програми, самовизначення тощо );

широта (багатоманітність способів досягнення

професійних цілей та прийняття рішень);

гетерогенність/ гомогенність системи

принципів, цінностей, ідеалів, цілей, мотивів,

очікувань;

ситуативна мінливість/ стабільність -

чутливість до випадкових зовнішніх впливів, зміни

індивідуального стану, настрою тощо;

інтенсивність процесу самореалізації

(швидкість і продуктивність);

характер динаміки змін (поступальний,

стрибкоподібний, циклічний та ін.)

успішність, результативність, адекватність

професійної самореалізації - прямі показники (міра

задоволеності різними сферами професійної діяльності

й життя у цілому, суб'єктивна якість життя,

суб'єктивне благополуччя, щастя та ін.).

Водночас С. Максименко наголошує на необхідності

враховувати опосередковані показники, такі як міра і

швидкість професійного вигорання[3].

Сутність оцінки формально-динамічних характеристик

полягає в орієнтації на якісні зміни особистості, які є

джерелом власних змін, перетворень і форм розвитку.

Розвиток особистості С.Максименко і В. Осьодло

розглядають як послідовне розгортання власних

перетворень, коли у людини стає більше інтересів, а

відповідно й стимулів до життя - смислового наповнення

життя, можливості аналізувати - відрізняти одне від

іншого, можливості синтезувати - бачити взаємозв'язки

подій і явищ, розуміння людей, внутрішньої свободи й

незалежності, відповідальності, взятої на себе

добровільно, довіри до світу й до людей, у тому числі й

до себе.

Таким чином важливим є висновок про те, що потреба в

самореалізації є джерелом активності особистості,

активність же визначає ті види діяльності, в яких дана

потреба задовольнятиметься.

Самореалізація не є процес-вектор, спрямований від

внутрішнього світу особистості і такий, що полягає в

розгортанні цього світу. Самореалізація є процесом

"кільцево-спіралевидної" природи: чим більшим є

внутрішній особистісний потенціал особистості, тим

вірогідніше і активніше відбувається самореалізація. І це

виводить самореалізацію на вищий рівень: процес

виявляється дійсно нескінченним, але лише тому, що

нескінченним є світ, у якому живе особистість, і

необхідним є її прагнення пізнати, перетворити цей світ,

залишити власний внесок.

Розглянуті теоретичні положення підкреслюють те, що

самореалізація особистості (а отже, і її мотивація) є

"природною" і тотально-всезагальною якістю будь-якої

особистості. Але соціальні обставини можуть сприяти

активному і глибокозмістовному становленню особистості

або ж уповільнювати даний процес. Виявлення особливостей

дії чинників обох груп є важливою педагогічною

проблемою, складність розв'язання якої пов'язана із

відсутністю відповідної педагогічної концепції,

забезпечення розвитку особистісної і професійної

самореалізації студентів ВНЗ. У зв'язку з цим К. С.

Якиманська і В. В.Серікова вважають, що створення

педагогічних умов самореалізації студентів у ВНЗ можливо

лише на основі гуманістичної особистісно-орієнтованої

освіти, зверненої до людини і наповненої людськими

сенсами.

До чинників успішного педагогічного забезпечення

самореалізації студентів Т.І. Баришнікова відносить

творчість в діяльності і відносинах. На її думку, студент

може самореалізоватися в освіті, відчувши і розвинувши

всю повноту власної суб’єктності, якщо освіта стане

інструментом самотворення. У освітньому процесі

спонукання студентів до творчості є одним з найважливіших

завдань, а П. Ф. Каптерев вбачав мету педагогічного

процесу у саморозвитку особистості на основі

різноманітних контактів з дійсністю творчого характеру.

Безумовно, при створенні педагогічних умов

професійної самореалізації студентів важливе значення має

особистість самого викладача. Теоретичний аналіз робіт В.

А. Кан-Каліка, А. В. Мудрика, Л. С. Подимової, В. А.

Сластеніна показав, що творчість є об’єктивною

професійною необхідністю в діяльності викладача. Тільки

творчий викладач може виховати творчого студента. Процес

самореалізації є творчим процесом, а формуванню творчого

стилю діяльності, як доводить Н. Ю. Посталюк, сприяють:

проблематизація змісту освіти, позиція, рефлексії

викладача і студента в навчальному процесі, діалог як

форма здійснення суб'єкт - суб'єктної взаємодії в

навчальному процесі, заснованої на міжособистісній

взаємодії. Професійна компетентність і методична

підготовка завжди виділялися як провідні якості

викладача. Так, П. Ф. Каптерев відзначав, що „тільки тоді

навчання буде живим, - енергійним, захоплюючим, коли буде

видно, що словами і думками вчителя управляє не книжка,

не методика, а сам вчитель, коли буде видно, що у вчителя

є свій "цар в голові” [1].

Ще однією педагогічною умовою професійної

самореалізації студентів є створення доброзичливої

психологічної атмосфери, що базується на довірливих

відносинах учасників освітнього процесу. Сприятливий

психологічний клімат в учбовій групі знімає психологічні

бар'єри в спілкуванні, сприяє творчому саморозкриттю і

студентів і педагогів. Освітня установа здатна стати

"середовищем актуалізації і самореалізації духовних сил

студентів тільки за умови створення в ньому особливої

атмосфери духовності, глибинного спілкування, високого

ступеня залученої у взаємодію всіх суб'єктів” [7].

Особистісна самореалізація відбувається впродовж

всього життєвого шляху людини в контексті професійної

сфери, а початковим етапом є навчання у ВНЗ, і як

наголошує З. Курлянд, саме в цьому середовищі формуються

найважливіші особистісні якості, відбувається процес

розвитку особистостей.

Завдання, яке постає перед викладачами ВНЗ -

забезпечити максимальну продуктивну самореалізацію

особистості у процесі навчання у ВНЗ, орієнтуватись на

розвиток студента як особистості, і активного суб'єкта

професійної діяльності, надати ґрунтовні знання з різних

дисциплін, залучати й надавати допомогу у реалізації

власних педагогічних цінностей, навчати високим

професійним навичкам у реальній діяльності, впливати на

досягнення позитивних результатів, працювати над

розвитком тих якостей і властивостей у студентів, які

дадуть змогу впевнено без зайвого напруження здійснювати

самостійно особистісну самореалізацію.

Отже можна констатувати, що вказаний процес

будується на спільній двохсторонній суб'єкт - суб'єктній

взаємодії, що відображається у:

діагностиці можливостей студентів;

створенні умов для виникнення і підтримки

інтересу їх вивчати, аналізувати, знаходити власні шляхи

в різноманітті підходів;

проведенні студентами різноманітних вправ

репродуктивного, конструктивного та творчого характеру на

семінарських та практичних заняттях;

ознайомленні та випробовуванні на практиці

продуктивних видів навчальної діяльності;

своєчасній педагогічній допомозі, що компенсує,

збагачує особистість студента, стимулює подолання

перешкод самореалізації.

Для забезпечення особистісної самореалізації в

навчально-виховному процесі важливою є інформація про сам

процес самореалізації (його стратегії, технології,

структуру, зміст, ресурси, результати); про поведінку і

діяльність майбутніх учителів (їх особистісні установки,

уявлення, думки, знання, уміння і т.і.); та соціальний

контекст відносин, що впливає на відбір, інтерпретацію і

виклад спостережувальних фактів.

Підтримуючи прагнення майбутніх фахівців до

професійної самореалізації, важливо сприяти розвитку у

випускників таких якостей як:

• психологічна мобільність, що дає змогу людині

приймати рішення в різних ситуаціях професійного вибору;

• готовність до самостійної, активної

пізнавальної, у тому числі, дослідницької діяльності у

процесі вирішення навчальних та професійних завдань;

• володіння техніками самопізнання і саморозвитку

для формування конкурентоспроможності на ринку праці та

освітніх послуг;

• стійка позитивна мотивація до освітньої

діяльності впродовж всього активного професійного життя

особистості ;

• гнучке планування власної життєвої та

професійної стратегії.

Удосконалення процесу фахової підготовки в умовах

ВНЗ з урахуванням професійних домагань студентів дасть

змогу покращити якість освіти в цілому і досягти

необхідного кінцевого результату - підготовці

висококваліфікованих фахівців, здатних на самостійне

підвищення професійного і, як наслідок, службового та

соціального статусу особистості [7].

Висновки. Отже можна зробити висновок, що

професійна реалізація студентської молоді буде ефективною

за умови налагодженої взаємодії всіх суб'єктів навчально-

виховного процесу стосовно усвідомлення значущості

професійної самореалізації майбутніх фахівців, оскільки

самореалізація є головною потребою людини, що пояснює її

прагнення до розвитку. Етапи самореалізації визначаються,

як самоактуалізація, самовираження, саморегуляція,

самомоніторинг, самопрояв, самовияв, саморозкриття, які в

свою чергу і є етапами самореалізації особистості.

Список використаної літератури

1.Бездудна О.М. Педагогічні умови самореалізації

студентів технічного коледжу [електронний ресурс],

режим доступу: nbuv.gov.ua/Soc-Gum/pspo...

2.Демиденко В. Самореалізація: сутність, становлення,

розвиток/ В. Демиденко// Пед. і псих. - 2004. - №2. -

С.32-37.

3.Максименко С.Д, Осьодло В.І. Структура та

особистісні детермінанти професійної самореалізації

суб'єкта// Проблеми сучасної психології: Збірник

наукових праць Кам'янець-Подільського національного

університету імені Івана Огієнка, інституту

психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ За ред. С.Д.

Максименка, Л.А. Онуфрієвої. - Вип. 8. - Кам'янець-

Подільський: Аксіома, 2010. - с. 3-19.

4.Ковальова А.В. Педагогічні умови самореалізації

старшшокласників у навчально-виховному процесі

загальноосвітньої школи: автореф. дис... на здобуття

наукового ступеня канд. пед. наук спец.: 13.00.07

"Теорія та методика виховання"/ А.В. Ковальова. -

Луганськ, 2005. - 20с.

5.Матукова Г.І. Самореалізація як чинник становлення

компетентності майбутніх економістів [електронний

ресурс], режим доступу:

nbuv.gov.ua/portal/soc.../matykova.pdf

6.Пилипенко Н. Психологічні особливості самореалізації

особистості в умовах професійної кризи// Соціальна

психологія.-2005.-№3(11).-с.72-79.

7. Старинська Н.В. Адапційний потенціал як чинник

професійної самореалізації особистості/ Вісник

Харківського національного університету ім. Г.С.

Сковороди [електронний ресурс]: зб. наук. праць. -

Випуск 38. - Харків-ХНПУ-2011. - Режим доступу до

збірника: http: // www.nbuv.gov.ua/portal/Soc-

Gum/vkhnpu-psyknol/2011-38/index/html

Поселецька Катерина Андріївна

ВДПУ ім. М. Коцюбинського

асистент кафедри германської та слов'янської філології

м. Вінниця вул. Маліновського 19/1

0972298145

poseletska@rambler.ru

Рецензія

на статтю "Теоретичні основи дослідження професійної реалізації

студентської молоді" К.А. Поселецької

Вибір проблеми, що розглядається у статті Поселецької

К.А. є правомірним, оскільки стосується питань фахового

зростання майбутніх фахівців. Автору вдалось визначитись

із ключовими поняттями, логічно їх пов'язати між собою.

Заслуговує схвалення робота із джерельною базою, що

підтвердила здатність аспірантки виокремлювати провідні

категорії, давати їм теоретичне тлумачення з позиції

різних наукових шкіл.

Виклад матеріалу відзначається логічністю,

послідовністю (особливо в першій частині статті). Є не

погані спроби робити власні висновки, підсумовувати

систематизовану інформацію.

Зміст статті викладений відповідно до визначених

вимог і може бути рекомендований до друку.

Науковий керівник:

докт. пед. наук Сорочинська В.Є.