Жиленко І.В. ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛЕГЕНДАРНОГО МІСЦЯ...

10

2011

ББК 86.372я43+63.3(4УКР) я43УДК 94(477)+2�9[082

М74

Могилянські читанняЗбірник наукових праць

Засновник та видавець Національний Києво�Печерський історико�культурний заповідник

Зареєстровано у Державному комітеті інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України

Свідоцтво про реєстрацію: серія КВ № 5160 від 28.05.2001 р.

Голова редакційної ради М. Е. Громова

Р е д а к ц і й н а р а д а :

В. М. Колпакова — (відповідальний редактор) С. І. Білокінь — доктор історичних наук, лауреат Національної премії України

ім. Тараса ШевченкаМ. Г. Жулинський — академік НАН України, доктор філологічних наук

Г. Ю. Івакін — доктор історичних наук Г. Д. Казьмирчук — доктор історичних наук, професор

А. М. Киридон – доктор історичних наук, професорН. М. Нікітенко — доктор історичних наук, професор

В. М. Ричка — доктор історичних наук М. А. Сагайдак — кандидат історичних наук

С. П. Сегеда – доктор історичних наук, професорМ. Р. Селівачов — доктор мистецтвознавства

Д. Я. Телегін — доктор історичних наук, професор П. Т. Тронько — академік НАН України, доктор історичних наук

В. І. Ульяновський — доктор історичних наук, професорК. К. Крайній — кандидат історичних наук (відповідальний за випуск)

Рекомендовано до друку Вченою радою Національного Києво�Печерського історико�культурного заповідника

Протокол № 3 від 05.07.2011 р.

Відповідальність за достовірність інформації несуть автори

ISBN 978-966-8809-38-5© Національний Києво�Печерський

історико�культурний заповідник, 2011

10Проблеми збереженнята вивчення музейних

пам’яток. Сучасний стан, новітнітехнології, перспективи

Жиленко І.В.Кандидат богослов’я

Провідний науковий співробітникНаціональний Києво-Печерський історико-культурний заповідник

ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛЕГЕНДАРНОГО МІСЦЯ ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА СВ. АПОСТОЛОМ АНДРІЄМ У ПІЗНІХ

УКРАЇНСЬКИХ ЖИТІЯХ СВ. ВОЛОДИМИРА

Відома ще з “Повісті минулих літ” легенда про перебування у Києвісв. апостола Андрія Первозваного за століття не тільки укорінилась, алей обросла на київських теренах суттєвими доповненнями, які дійшли донашого часу в різних писемних пам’ятках XVII ст. Головним із таких до-повнень є легенда, яка пов’язує місце поставлення св. апостолом Анд -рієм хреста з північно-східною частиною плато Верхнього Києва. Як ві-домо, такої точної локалізації не знаходимо в первісному літописномутексті, але, вірогідно, дане доповнення до легенди склалося достатньорано, ще за княжої доби. Отже, навряд чи вірно при аналізі подібного ма-теріалу послуговуватися зневажливими словами на зразок відомого мос-квофіла (хоча й унікального києвознавця) Миколи Закревського, котрийапріорі вважає топонімічні прив’язки місцезнаходження Андрієвогохреста “каким-тоюжно-русскім лєтопісцем” [1, 412] дурницею. Зараз мизнаємо, що Андрієва легенда була доволі неоднозначною для людейXII ст. [2, 375; 3, 126-127; 4, 9-11] До всього, є підстави припускати, щонелітописна, так би мовити, частина легенди, походить приблизно з од-ного часу із літописною. Адже 1086 р. в.кн. Всеволод Ярославич заснуваву Верхньому місті Андріївського (Янчиного) монастиря, в якому постриг-лась його донька Янка. Точне місцезнаходження обителі на сьогодні невідоме, але можна припустити, що вона поміщалась десь між Федорів-ським монастирем (двір будинку по вул. Володимирська, 7), Михайлів-ською площею та Великою Житомирською вулицями, тобто достатньоблизько до місця, про яке ми говоримо. Що вважати первісним – засну-вання монастиря чи створення благочестивої легенди про локалізацію саметут хреста св. Андрія – на сьогодні сказати складно, але зв’язок між ними

Могилянські читання . 2010

39

маємо право припустити [5, 349-350; 6, 111]. Є підстави твердити також,що дана традиція призвелася і до будівництва уже на початку XIII ст. вцьому районі Стародавнього Києва Хрестовоздвиженської церкви.

На початку XVII ст. топонімічна легенда була вже абсолютно устале-ною, що, зокрема засвідчується повідомленням “Палінодії”, де про хрестсв. Андрія сказано, що він знаходився “на т0й горЁ в8 кjевэгдEстоsлъ кот0руюзовµ1тъ нн7э в8здыхaльною, ћкобы t того2 и4жъ на нeй з8 џчиzми свои1ми t труд0въtдохнµ1лъ ґбожатazгорA tт0ль [зовµ1тъ в8здыхaльницею, и3жъ выс0кою бµ1дучи, людeйзд0лу и3дучи2 в8здыхaютъ, ґ на вeрхъ в8шeдши tдыхaють, почиваючи,] тог0жъ часY и3церьковь воздви1женіz чтcнaгокrтабылAпостaвлена, гдE и3 тепeрь є4сть, ћкъпоcвэсть и3 доси1хъ днjи њбн0ситсz. њ т0й цeркви и3 њ т0и горЁ” [7, 44].

Можна було б чекати, що коли подібна топонімічна вказівка була од-ного разу застосована, – вона буде повторена й наступними авторамипринаймні протягом століття. Проте увага українських авторів XVI–XVIII ст. до деталей була надзвичайною. В результаті в різних, навіть успоріднених текстах житій св. Володимира, топонімічні повідомленняпро місцезнаходження хреста мають дуже цікаві розбіжності.

В нижченаведеній таблиці ми наводимо відомі нам варіанти локалі-зації хреста св. Андрія:

Густин -ський літопис

Патери -кон

Пате -рик1661 р.

Синоп-сис

Печер -ськежитіє св. Во-лоди-мира

Житіє св.Володи-мира, опуб-лікованеСоболев -ським

Унівськежитіє св. Володи-мира

Житіє,написанесвт. Ди-митрієм(Тупта-лом)

и при-шедъидѣженынѣгорыКіевскія,

то прибувдо київсь-ких гір

водрузи2нагорaхъКjев-скихъКртcъ...

є3гдA бwпрійде къГwрaмъКjев-скимъ,

а при-шедшина горыкіев-скии,

а пришедшина горикіевской,

а при-шедши нагоры кіев-скіи,

и4же къгорaмъКjевскимдости1гъ,

ихъ жеблаго-слови икрестъна нихъводрузи,

і благосло-вив їх, а нагорі (накотрій те -пер стоїтьміська бра маз півд ня) по -ста вив свя-тий хрест…

и3 блг1вии4хъ, и3КRстъ во-друзи2 нани1х8, ћкwвhшењписaсz...

благо-словивих икрест наних, гдетепербрамакіевскаястоит,от полу-дня по-ставил,

благосло-вилъ людій икрестъ свя -тый на ныхъводрузилъ,где теперъцерковъ свя -то го Семіонастоитъ,

благосло-вив их икрест свя-тый на них,где теперцерков свя-того Сімео -на стоит,поставил,

блгcви2 ±, и3Кrтъ навыс0кwмх0л8мэ во-друзи1в8,

недалеченынѣшней браныотъ по-лудня…

40


Отже, отримуємо такі топографічні репери:•Гора Уздихальниця загалом.•Церква Воздвиження Чесного хреста.•Церква св. Симеона. •Міська брама “от полудня”.Існування топоніму Уздихальниці (Здихальниці), усталеного у XVII ст.,

підтверджується його наявністю в багатьох документах, серед яких най-більш цікавими як топографічної вказівки є, приміром, описи Київ-ського замку 1545 і 1552 р.:

Порівн. також в описі земельних володінь Київського Домінікан-ського конвенту XVII ст., де згадано “Грунтъ подъ горою Здыхальницеюотъ Замку съей стороны подлѣ Бернардиновъ” [12, 31].

Отже, локалізація Уздихальниці на сьогодні не викликає сумніву,хоча свого часу це питання викликало напружену полеміку між дослід-никами київської давнини М. Максимовичем і М. Закревським. Остан-ній доводив, що в давнину Замкова гора й Уздихальниця становили одне[1, 851], і київський замок займав усю цю територію [1, 852]. Андріїв-ський же спуск він відносить до фортифікаційних робіт XVIII ст. [1, 851-852] Дане припущення викликало шквальний спротив М. Максимовича,висловлений у декількох роботах [13, 45-49; 14, 70-83; 15, 125-131; 16,143-154]. Як показали пізніші знахідки й дослідження – саме Максимо-вич виявився правим [17, 51-52].

Що стосується Хрестовоздвиженської церкви, то її наявність у даномурайоні [18] навряд чи викликає сумніви. Складніше з датуванням та іс-торією споруди. В Київському Синопсисі знаходимо таке повідом-лення:

Люстрація київського замку 1545 р.

Люстрація київського замку 1552 р.

“А с другое стороны отъ по-лудня за драбъскою брамоютолько через ровъ, где можете че-ловекъ каменемъ з руки докинути,по конецъ мосту, прилегла гора, наимя Клинецъ, – ровна зъ замъко-вою. А другая тамъ же подалей вы-шъша, на имя Вздыхальнея, але таяостра можете быти знижена копа-ньемъ” [10, 28-29].

“А з другое стороны, отъ по-лудня за Драбскою брамою толькочерез ровъ, где можете человекъкаменемъ з руки докинути, по ко-нець мосту прилегла гора, на имяКлинецъ, ровна зъ замъковою. Адругая тамъ же подалей вышъша,на имя Вздыхальнея, але тая остра,можеть быти знижена копаньемъ”[11, 108].

41


Іл. 1. Карта, додана до книги Афанасія Кайнофойського “Тератургіма”. Київ, 1638 р.

42


Подано цей текст з посиланням на М. Стрийковського. У Густинському літописі під 1228 р. знаходимо таке: “Мстиславъ

Мстиславичъ Галицкій пойде по своей потребѣ ку Кіеву, а на томъ путиразболѣся и постригся во схиму преставися” [19, 336].

На разі, Михайло Берлінський повторив інформацію з цих двох текс-тів, додавши від себе: “Ця церква спочатку булла дерев’яною, а потім прокам’яну цього імені згадується в деяких кріпосних справах Михайлівсь-кого монастиря, близько середини 16 століття і потім – положення їїбуло неподалік сучасної Андріївської церкви в старому Києві, на південьвід колодязя. Невідомо, з якої причини вона знищена, тільки решткицегляного від неї щебеню ще і досі примітні” [20, 189-190]. Дещо ранішев тому ж виданні автор пише: “…церква Хрестовоздвиженська збудованабула в 1212 року вел. князем Мстиславом III Романовичем [21], в якійвін і похований. Вона спочатку була дерев’яною; а потім про кам’януцеркву цього імені згадується в середині 16 століття. Положення її булоне далеко від Андріївської церкви, вище теперішнього колодязя, де за-лишки цегляного щебеню і досі примітні” [20, 72].

Особливих причин не вірити вищенаведеній інформації у нас нема.Повідомлення ж про те, що церква первісно була дерев’яною є, можливо,власним висновком М. Берлінського, котрий бачив її руїни і навіть натому рівні розвитку археологічної науки не міг не зрозуміти, що ціруїни – пізні [22].

Пізніше М. Максимович датував будівництво 1215 р. [14, 75; 6, 111]Для нас особливо цікаво, що, подібно до М. Берлінського, він згадує ба-чені ним “рештки кам’яної будівлі з висіченою із білого каменю гробни-цею, відкриті при плануванні вулиці, яка йде від Андріївської церкви доМихайлівського монастиря. Добре пам’ятаю ту гробницю, знайдену вжебез кришки; її бачили тоді й інші любителі старовини: не пригадаютільки, якого саме було це року; здається 1840-го або незабаром поньому. Ймовірно, у кого-небудь з тодішніх киян знайдеться і записка проту руїну, визнану тоді мною й іншими за рештки Воздвиженської церк -ви” [14, 71].

М. Закревський у своїй фундаментальній праці, присвяченій історіїКиєва, підтверджує згадки про Хрестовоздвиженську церкву в ряді до-

Посeм8 Вели1кій самодeржец7 РwссjйскійМ-стисла+хрaбрійПрестaвисz в8 Т0рску, и3 погребHшає3го2 в8 Кjевэ, в8 ЦRквэЧтcнагwКrтаГDнz, ю4жесоздA. Р0ку t РжcтвA Хв7а ҐС&ВI&. [8, 104]

“По цьому великий самодержецьРуссійський Мстислав Хоробрий при-ставився в Торську, і поховали його вКиєві, в церкві Чесного Хреста Гос-поднього, ним побудованій, року відРіздва Христового 1212”.

43


кументів від 1593 по 1694 р. [1, 414], проте однозначно і різко відкидаєсаму можливість існування церкви у XIII ст. Підстава: відсутність відпо-відної інформації в Іпатіївському та Лаврентіївському літописах [1, 415].Великий адепт московської “істинно правильної науки” М. Закревськийне визнавав українських “академічних учених, які усю мудрість свою по-черпали з Меховского, Кромера, Кадлубка, Стрийковського й інших,дуже неблагонадійних (в ориг.: “очень небла- гонадежных” – І.Ж.) по-льських істориків” [1, 415]. Однак, як на сьогодні відомо, значна частинаповідомлень пізніх літописних зведень, якими користувався і М. Стрий-ковський, і автор “Синопсиса”, й інші київські вчені є вповні вірогід-ними. Що ж стосується точного місцезнаходження Хрестовоздвижен-ської церкви, то тут М. Закревський остаточно не визначився [1, 416], і,власне, добре зробив, оскільки у зв’язку з великою плутаниною, якоювідзначалися його топографічні студії щодо цього району, ті висновкинавряд чи мали б якийсь сенс.

М. Петров, визнаючи вірогідною інформацію про будівництво церквикн. Мстиславом, висловив також парадоксальну думку, що це була тасама церква св. Василія, яку св. Володимир поставив на місці ідолів [6,109]. Він вважав, що ця церква була дерев’яною і в XII ст. була заміненакам’яною. “Припускають, що в XII столітті вона замінена кам’яною Ва-сильївською ж, на тій підставі, що в цьому столітті побудовані були двікам’яні Василівські церкви: 1184 року Святославом II Всеволодовичем“на велицѣмъ дворѣ” і в 1198 році Рюриком Ростиславичем на новомудворі. Але ці дві кам’яні Василівські церкви не можна відносити до місцярозташування Володимирової церкви св. Василія, оскільки вони побу-довані були наново і стояли не над Боричевим узвозом, а в інших місцях,на південь і південний захід від нього і від Перунового пагорба. Згорілаж або занепала дерев’яна Володимирова церков св. Василія заміненабула, під впливом переказу про проповіді св. апостола Андрея перво -зданного на горах київських, Андріївським Янчиним монастирем і Воз-движенською церквою” [6, 109-110].

Однак, якою б не була рання історія Хрестовоздвиженської церкви, –для нас особливо важливими є згадки про неї, починаючи з другої по-ловини XVI ст. Не пізніше, ніж з 1571 р. церква належала священику(пізніше – уніату) Пилипу Афанасійовичу Одонію, котрий володівтакож Трьохсвятительською церквою, Софією і Десятинною церквою,вже не кажучи про їхні маєтки. 1605 р. Софії й Десятинної церкви йогопозбавили, а Воздвиженська церква на той час обвалилась і Одоній пе-рейшов жити при Трьохсвятительській [6, 112-113]. Натомість С. Го-лубєв, посилаючись на матеріали люстрації 1616 р., відзначав, що цер-ква обвалилась раніше, ще за попередника попа Пилипа, тобто до


44

1571 р. [23, 131] На думку М. Петрова, після 1626 р. Хрестовоздвижен-ська церква була поновлена з перейменуванням на Симеонівську“ймовірно, за іменем відновника, для знищення переказу про апостолаАндрія, що суперечив амбіціям папи на підпорядкування йому руськоїцеркви” [6, 113-114]. Однак це припущення є дуже й дуже маловіро-гідним.

У 1584 р. Київ відвідав купець Мартин Груневег, котрий залишив до-сить докладний опис міста і досить специфічно створену карту, на якій,зокрема відзначає Софію та Михайлівський монастир, а також те, що“недалеко одна від однієї стоять п’ять поруйнованих церков гарної бу-дови” [24, 125].

У Київському літопису знаходимо повідомлення: “Року 1617… ско-пали гору Уздыхалницу, которая стоитъ предъ замкомъ Киевскимъ, иеще знать; а скопано ей полшеста сажня добрыхъ у звышки и нашли тампечерку сажней трехъ у гору глубоко а въ ширъ сажня; и нашли въ неигорщикъ ни щимъ а болшей ничого, и написано на стѣнѣ имя: “Па-велъ”; знать же то колись, былъ пустелникъ” [25, 84-85]. Ми не маємореальних підстав пов’язувати відкриту тут печерку саме з Хрестовоздви-женською церквою, однак, натомість задумуємося про долю храму чито пак його підмурків у момент зняття шару ґрунту на горі. Доказом їхрозібрання видається відсутність храму на карті з “Тератургіми” Афа-насія Кайнофойського 1638 р., а також вказівкою Г. Боплана близь -ко 1640 р., який повідомляв, що уцілілі у Старому Києві є тільки двахрами – Софійський та Михайлівський, а всі інші лежать руїною [10,44]. Проте того ж 1638 р. існування Хрестовоздвиженської церкви під-тверджується грамотою короля Владислава [26, 40], інші документи під-тверджують її існування і після 1640 р., коли вона була королівськоюграмотою передана Києво-Братському училищному монастирю [6, 113].Як уже говорилось, М. Петров відносив її поновлення до 1926 р., протеГолубєв відкинув цей висновок на підставі наведеної нами вище вка-зівки “Палінодії”, що Хрестовоздвиженська церква існувала в часи на-писання твору, тобто 1621 р. [23, 131] Нам такий висновок вченого невидається доконче доведеним, оскільки з того повідомлення не зрозу-міло, в якому стані була будова. Однак в іншій своїй роботі С. Голубєвнаводить додаткові аргументи: королівський декрет, датований 1 бе-резня 1616 р. [27, 211-214], де церква, на його думку, описана як діюча[23, 131]. Власне, текст документа не впевнює нас у цьому, до того ж,вищенаведена люстрація того самого року повідомляє про її руйнацію.Втім, сумнівається в тому і сам шановний автор, котрий абсолютно пра-вильно відзначає, що на початку XVII ст. церкви, захоплені уніатами,не маючи матеріальної підтримки з боку прихожан, не реставрувалися і


45

46


на час повернення їх православним знаходилися у поганому технічномустані. Отже, якщо йдеться про реставрацію, то вона могла відбутисятільки до прийняття унії [23, 131].

Той самий автор відкидає думку М. Петрова про тотожність Хресто-воздвиженської і Симеонівської церков [23, 133-134], і наголошує на од-ночасному їх існуванні [26, 40].

Згідно зі студіями Г. Алфьорової і В. Харламова, зимою 1675–1676 рр.Церква була спалена татарами. На місце останньої 1690 р. з Братськогомонастиря перенесено дерев’яний храм із усім убранством (там він мавбути замінений кам’яним собором) [28, 39].

С. Голубєв пише про ряд прохань київського митрополита ВарлаамаЯсинського до московського уряду, зокрема і з приводу коштів на рес-таврацію Хрестовоздвиженського храму, які відносяться до кінцяXVII ст. [23, 125-128]

Пізніше ми знаходимо цю церкву на карті Києва 1696 р. У записах московського прочанина Іоанна Лук’янова, котрий побу-

вав у Києві на початку XVIII ст. [29, 537-538], знаходимо інформацію щепро одну церкву в цьому незначному за площею районі: “А где святыйАпостол Андрей крест поставил, тот холм в городовой стене, зело кра-совит. На том месте стоит церков деревяння ветха, во имя святого Апос-тола Анд рея Первозванного” [30, 13]. На думку С. Голубєва, тут йдетьсяне про ще одну церкву, а про ту саму Хрестовоздвиженську. Він доводив,що ця церква мала два приділи з вищезгаданими присвятами. Будівницт -во останнього, услід за М. Максимичем, відносить до діяльності київ-ського воєводи Андрія Батурліна [23, 133]. “Найвірогідніше, при пере-будові Воздвиженської церкви колишній приділ (Воздвиження ЧестнагоХреста) залишився головним; але якби навіть головне місце зараз зайнявновий приділ – Андріївський, то і в такому разі ця церква в офіційнихдокументах повинна була зберігати своє колишнє найменування – Воз-движенської, – повинна була зберігати тому, що до неї, спільно з Трьох-святительською, приписано було декілька угідь” [23, 133-134]. І далі:“Взагалі немає підстав припускати, щоб Воздвиженська церква перейме-нована була в Андріївську яким-небудь розпорядженням зверху. Звер-шитися це могло і само собою, голосом народу, що дорожив переказомпро апостола Андрія і який уподобав найбільш відповідне найменуванняцеркви” [23, 134]. Цей висновок ніби підтверджується даними М. Пет-рова, котрий писав: “Згідно з відомостями з архіву Київської дух. Кон-систорії, в дерев’яній церкві св. апостола Андрія Первозваного, при-близно з 1695 року, богослужіння здійснювалося один раз на рік “и длятого служения присилались з Братско-училищного монастира ієромо-нахи и диякони соопаратами и сосудами и книгами церковними, и съп-

ротъчимъ”. Згідно з цим, і видубицький ігумен Феодосій 27 жовтня1735 ро ку, коли вже не було цієї церкви, розповідав про неї наступне “отъсорока лѣтъ (следов., с 1695 года) пам’ятую”, що “въ день памяти св.апостола первозваннаго Андрея съ протчіими студентами (и я студентомвъ тое время бувъ) по приказу префектовому хожу на всенощное пѣніе,утреню и літургію и зъ учителями въ Братского Кіевского Коллегіумъ”[6, 114-115]. Однак М. Петров наполягав якраз на офіційному перейме-нуванні церкви, пов’язуючи цю подію з заснуванням московським царемПетром з подачі гетьмана Івана Мазепи 10 березня 1699 р. ордена святогоАндрія Первозванного, одним із перших кавалерів якого був гетьманІван Мазепа [6, 116].

У першій половині XVIII ст. стара дерев’яна церква остаточно розва-лилась, і пізніше була замінена на нині чинну, втім, до нашого дослід-ження це вже не має жодного відношення.

Не менш складна ситуація склалась із Симеонівською церквою.До нашого часу дійшло порівняно багато інформації про існування

церкви з такою назвою на Копиревому кінці Києва за княжої доби [31,14-17]. Подальша доля цього храму – невідома. Зник пізніше і топонім“Копирів кінець” [31, 18]. (Як пише П. Лашкарьов: “Якщо тільки назвучастини Кудрявця-Копці – не вважати скороченням – Копирці, і не ба-чити в нім спотворення древньої назви тієї місцевості”).

Та у XVII ст. знову зустрічаємо в Києві церкву з такою назвою. Згідноз протестацією від 18 липня 1633 р. уніатського митрополита Йосифа

Іл. 2

47


48


Рутського, дерев’яна Симеонівська церква була відібрана в уніатівсвт. Петром Могилою [6, 113]. Через п’ять років бачимо Симеонівськуцеркву на фрагментарному зображенні Києва з карти Києво-Печерськоїлаври, доданої до книги “Тератургіма” Афанасія Кайнофойського(1638). У експлікації до карти сказано: “Церква св. Симеона, над самимКиєвом, а інші лежать великими могилами, здається, на віки поховані”.Це дозволило М. Максимовичу ототожнити Копирів кінець княжоїдоби з пізньосередньовічною Уздихальницею [13, 46; 14, 72]. Проте данаатрибуція виявилась невірною. У кінці 70-х рр. XIX ст. в районі київ-ського урочища Кудрявець було розкопано пишно декоровану кам’януцеркву, збудовану за княжої доби, але яка існувала і в більш пізній час,й загинула від пожежі. Цю споруду П. Лашкарьов атрибутував як Си-меонівську, і на цій підставі ототожнив Копирів кінець із Кудрявцем[30]. При цьому, вказівки карти Афанасія Кайнофойського даний авторвважав несуттєвими через дуже великі неточності в його зображенні [30,18-22]. Ми готові погодитися із значною частиною закидів шановногоавтора і навіть припустити, що церква Симеона випадково потрапилана плані на Старокиївську гору і мала бути зображеною на Кудрявці,проте, як бути із вищенаведеними дуже точними топографічнимиприв’язками саме до Старокиївської гори? Тут слід відмітити, щоП. Лашкарьову були відомі тільки два тексти із студійованими топогра-фічними прив’язками – Густинський літопис і один список житіясв. Володимира [30, 21]. В результаті він висловився, навіть з деякимпрезирством, зазначивши, що “свідчення житія св. Владимира стосовноположення церкви св. Симеона на місці поставлення ап. Андрієм хрестана горах Київських, як само собою зрозуміло, може ще менш, ніж сві-доцтво Кайнофойського, слугувати запереченням супроти визнаннявідрогу Кудрявца за місцезнаходження церкви св. Симеона” [30, 23]. Найого думку, “переписувач житія св. Володимира, очевидно, з цими мір-куваннями був ще не знайомий, а якщо і був знайомий, – не надавав їм,як занадто свіжим, особливого значення. Шукаючи, із свого боку місцена Київських горах, де, над тодішнім Києвом, св. апостол Андрій міг бинайзручніше поставити хрест, він з не меншим правом міг знайти йогона Кудрявці, на місці церкви св. Симеона, з яким інші знаходили йогов Андріївському відділенні старого Києва на місці церкви Воздвиженняхреста Господнього” [30, 23-24]. Таким чином, об’єктивно П. Лашка-рьов оцінює дані повідомлення хіба що як підтвердження існуванняцеркви Симеона ще в XVII ст. [30, 24-25] Не бере він до уваги й нюанс,відзначений у протестації Рутського, де точно вказано, що Симео-нівська церква була дерев’яною.

На сьогодні, наскільки нам відомо, атрибуція Копиревого кінця якКудрявця, під питання не ставиться. Отже, ми могли б погодитися звищенаведеними висновками П. Лашкарьова, навіть припустити, щорештки кам’яної давньої церкви були добудовані деревом, якби наве-дений нами вище в таблиці матеріал не ставив на його текстологічнихпобудовах великого і жирного хреста. Бо, наголосимо ще раз, весь тойматеріал при різноманітності топографічних прив’язок однозначновказує на одне єдине місце – Уздихальницю, яка й була позначена наплані з “Тератургіми” разом із розташованою там церквою св. Си-меона.

Іл. 3. Старий Київ на карті Ушакова 1696 р.

49


50


Отже, розв’язання проблеми знаходимо уже в матеріалі, опублікова-ному самим П. Лашкарьовим. З 1604 р. Кудрявець входив до маєтку ла-тинських біскупів [30, 25]. Зрозуміло, що якби давня церква св. Симеонаі проіснувала до того часу (що маловірогідно) – надалі навряд чи моглафункціонувати. Втім, найвірогідніше, споруда, подібно до багатьохінших київських пам’яток, не відновлювалась з часу татарського нападу1483 р. Наведені П. Лашкарьовим матеріали розкопок, цього не виклю-чають. Крім того, якби після переходу у тому ж XVII ст. Кудрявця у ма-єтність уже православних митрополитів там знаходилися видимі руїни,а на пам’яті одного покоління там стояла функціонуюча церква, ця церк -ва була б поновлена. Натомість, Іоасаф Кроковський будує там в митро-поличому саду нову дерев’яну церкву [30, 26].

Разом з тим зв’язок Симеонівської церкви на Копиревому кінці зім’ям св. Ігоря, достатньо шанованого в Києві, як і знайомство нашихпращурів з літописним матеріалом, могли призвестися до спроби понов-лення храму з такою назвою, і при цьому за Копирів кінець дійсно моглабути прийнята Уздихальниця. Часом будівництва цієї церкви, радше, су-дячи з плану 1638 р. – невеликої каплички – можна визнати період міжкінцем XV і кінцем XVI ст., оскільки, як ми вже відзначали вище, пишучипро Хрестовоздвиженську церкву, уніати в Києві нічого не будували, атільки занехаяли захоплені храми.

Звичайно, згадка Афанасія Кайнофойського про руїни під горою нібимала б свідчити, що церква була первісно кам’яною і була поновлена наруїнах за допомогою дерев’яних прибудов, як це було у Десятинній церк -ві. Проте з такою ж вірогідністю ті руїни могли відноситися до будь-чого – від давньої Хрестовоздвиженської церкви до Ольжиного палацу“внеграда”.

Слід зазначити, що план 1638 р. подає район Старого Києва дуже ла-конічно і неточно, в результаті чого змістилися місцеположення частиницерков. Це дозволило М. Петрову свого часу висунути вельми парадок-сальну теорію про спотворення гравером цього району, який нібито вия-вився перевернутим. Дана теорія була відкинута ще С. Голубєвим, кот-рий довів технічну неможливість такого казусу [26, 45-92]. Протепроблема якості зображення лишається [26, 32-35], (С. Голубєв пов’язу-вав ці помилки з тим, що зображення даного району було на плані Лаврисправою другорядною та й кваліфікація автора карти (шановний авторчомусь вважає, ніби їх автором був сам Кайнофойський) як топографабула мізерною) і ми зараз не можемо навіть теоретично більш-меншточно локалізувати місцезнаходження Симеонівської церкви, чи, вір-ніше, каплиці [26, 36].

Як ми вже писали вище, С. Голубєв не ставив під сумнів одночаснеіснування в цьому районі протягом XVII ст. двох церков – Хрестовоз-движенської і Симеонівської [26,40]. Даний висновок виглядає особливоаргументованим, якщо згадаємо, що Хрестовоздвиженська церква, в уся-кому разі в кінці століття, була достатньо великим храмом на два прес-толи, а Симеонівська – всього лише невеликою каплицею.

Говорячи про церкви цього району, не можна не згадати, що порядфункціонували дві церкви – Миколи Десятинного і, т.зв. “ротонда”, якабільшістю дослідників визнається церквою св. Катерини [31, 113]. Ці-каво, що вони в студійованих нами топографічних відсилках не згаду-ються, хоча відстань, приміром зараз, від Десятинної церкви до сучасноїАндріївської становить всього декілька десятків метрів. Власне, можнабуло б долучити до того і Федорівський монастир, який функціонував,як і церква Св. Катерини, найвірогідніше, до татарського нашестя 1482 р.

Іл. 4. Карта Ушакова 1696 р. Фрагмент району навколо Уздихальниці51


[31, 115] Поясненням може бути припущення, що тоді плато Старокиїв-ської гори простягалося дещо далі, і ані Десятинна церква, ані церкваКатерини не стояли безпосередньо в місці, яке називалося Уздихальни-цею. Проте слід сказати, що згадана нижче “південна брама”, найвіро-гідніше, знаходилась між Уздихальницею і Десятинною церквою. Однимсловом, можемо тільки відмітити даний момент, не висовуючи ніякихпричин такого явища.

Для завершення нашого топографічного огляду скажемо також ок-ремо про “ворота від полудня”, після чого матимемо нагоду знову по-вернутися до розгляду церковних споруд. Дивно, що ніхто з вищезгада-них дослідників, за виключенням хіба що М. Закревського з йогоскладними і невірними побудовами, не звернув увагу на цю вказівку.Воно й зрозуміло: під неї підпадали будь-які ворота в будь-який час.Однак якщо ми глянемо на обидва ранніх плани Києва, то зрозуміємо,що в цьому районі більш-менш строго по осі північ-південь могли бутиорієнтовані тільки одні ворота – т.зв. Драбські (від польської “драб” –солдат) ворота Київського замку. Замок мав двоє воріт, з яких тількиодні були повернуті у бік Верхнього Києва, з’єднуючись із ним черезт.зв. Кривий міст і Клинець (частина гори, що прилягала до ВерхньогоКиєва). Отже, дана топографічна відсилка відноситься до часу функціо-нування укріплення на Замковій горі – з другої половини XIV ст. до по-чатку будівництва у Верхньому Києві московської фортеці (після смерті1651 р. київського воєводи Адама Киселя [17, 56], а точніше – після1654 р.). Втім, слід відзначити, що і після перенесення фортеці до Ста-рого Києва, Замок не був спеціально розібраний, він поступово руйну-вався і розтягувався подолянами для власних потреб. Таким чином, тіж Драбські ворота й міст ще могли простояти не одне десятиліття. Однакми схильні все-таки відносити дану топографічну вказівку до часу фун-кціонування укріплення.

Примітки

1. Закревский Н. Описание Киева. – М., 1868. – Т. 1. 2. Шахматов А.А. Повесть временных лет. Том 1 // Летопись занятий архео -

графической комиссии за 1916 год. – Пг., 1917. – Вып. 29.3. Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – М., 1963.4. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.5. Порівн.: Ернст. Київ. Провідник. – К., 1930.6. Петров Н.И. Историко-топографический очерки Древнего Киева. – К.,

1897.7. Копистенський Захарія. Палінодія // Harvard library of early Ukrainian lite -

rature. Texts. – Harvard, 1987. – Volume III. – Арк. 388зв. В зібранні літописних і


52

біля літописних сюжетів Гілярова знаходимо посилання на декілька рукописів,у яких були наявні подібні повідомлення, проте ідентифікувати їх за вельмиумовними посиланнями даного автора – вельми тяжко. Див.: Гиляров Ф. Преда-ния русской начальной летописи. – М., 1878. – С. 44.

8. Вище у “Синопсисі” про поставлення хреста св. Андрія сказано: “и3прибли1жшисz къГwрам выс0ким8 (и3дeже нн7э Кjевъ) стAпоd ни1ми, и3 возшeдъ на тёждеГHрыблгcви2 и4хъ, и3 Кrтъ водрузи2 на мёстэ. и3деcже нн7э ЦRкwвъВоздвижeніzКrтаГDнz”. Си-нопсис… – К., 1674.

9. У пізніших виданнях “Синопсиса”, починаючи з 1680 р. текст має дещоінший варіант: “и3дэже по семъцерьковьВоздвиженіяКреста Господня сооружися” Си-нопсис… – СПб., 1785.

10. Сборник для исторической топографи Киева и его окрестностей. – К.,1874.

11. Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею дляразбора древних актов. – Ч. VII. – Т. 1.

12. Болховитинов Е. Описание Киево-Софийського собора и киевской ие-рархии… – К., 1825. – Прибавление 1.

13. Максимович М. Топографические заметки киевлянина // Максимович М.Собрание сочинений. – К., 1877. – Т. 2.

14. Максимович М. Объяснительные параграфы о Киеве // Там же.15. Максимович М. О месте Киевской церкви св. Андрея // Там же.16. Максимович М. О Киевском урочище Капыреве-конце, по поводу статьи

о нем г. Закревского // Там же. 17. Останнім часом Олена Попельницька спробувала довести правильність

висновків М. Закревського. Попельницька О. Київський замок XIV–XVII ст. усвітлі писемних та археологічних джерел // Історико-географічні дослідження вУкраїні. – 2006. – № 9.

18. Маємо на увазі не точну локалізацію, яка досі не відома, а приналежністьдо території Уздихальниці.

19. Густинская летопись // Полное собрание рус ских летописей. – СПб.,1843. – Т. 2.

20. Берлинский М. Краткое описание Киева, содержащее историческую пе-речень сегогорода… – СПб., 1820.

21. Як бачимо, М. Берлінський переплутав ім’я князя. Іноді цю помилкуможна зустріти і в більш пізній літературі, особливо науково-популярній.

22. Втім, якщо храм, приміром, був побудований із цегли-“литовки”, що дляXIII ст. не є неможливим, то його вповні могли прийняти за будову пізнішихвіків.

23. Голубев С.Т. К истории Киевской Трехсвятительской церкви за вторуюполовину XVII столетия // ТКДА. – 1899. – Т. 1. – Прим. 2.

24. Ісаєвич Я.Д. Нове джерело про історичну топографію та архітектурніпам’ятки Стародавнього Києва // Київська Русь: культура, традиції. Збірник на-укових праць. – К., 1982.

25. Киевская летопись (1241–1621 гг.) // Сборник летописей, относящихсяк истории Южной и Западной Руси. – К., 1888.


53

26. Голубев С.Т. О древнейшем плане города Киева 1638 года // ЧИОНЛ. –К., 1898. – Кн. 12.

27. Алферова Г.В., Харламов В.А. Киев во второй половине XVII века. Исто-рико-архитектурный очерк. – К., 1982.

28. Про уточнення датування відвідин Іоанном Києва див.: Максимович М.Собрание сочинений. – К., 1876. – Т. 1.

29. Путешествие в святую землю московського священника Иоанна Лукья-нова. 1710–1711. – М., 1862.

30. Див. огляд літописних джерел у роботі: Лашкарев П. Развалины церквисв. Симеона и Копырев-конец древнего Киева. – К., 1879.

31. Івакін Г.В. Історичний розвиток Києва XIII – середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). – К., 1996.


54


655

Список скорочень

АДУ – Археологічні дослідження в УкраїніАЮЗР – Архив Юго-Западной РоссииВУАК – Всеукраїнський археологічний комітетВУАН – Всеукраїнська Академія наукВУЦВК – Всеураїнський Центральний виконавчий комітетДАІМК – Державний архів історії матеріальної культуриДАК – Державний архів м. КиєваДАКО – Державний архів Київської областіДОНБ – Державна обласна наукова бібліотекаДНІМ – Дніпропетровський національний історичний музей

ім. Д.І. ЯворницькогоДПУ – Державне політичне управлінняЗООИД – Записки Одесского Общества Истории и ДревностиІР НБУВ – Інститут рукопису Національної бібліотеки України

ім. В.І. ВернадськогоКДА – Київська духовна академіяКДАіС – Київська духовна академія і семінаріяКЕВ – Киевские епархиальные ведомостиКПЛ-Гр – Фонди Національного Києво-Печерського історико-

культурного заповідника. ГравюраКПЛ-Ж – Фонди Національного Києво-Печерського історико-

культурного заповідника. ЖивописКСИА АН УССР – Краткие сообщения Института археологи

Академии наук УССРЛА – Лаврський альманахЛМІР – Львівський музей історії релігіїЛНАМ – Львівська національна академія мистецтвМЧ – Могилянські читанняНБУВ – Національна бібліотека України ім. В.І. ВернадськогоНМЛ – Національний музей у Львові ім. А. ШептицькогоНПБУ – Національна парламентська бібліотека УкраїниНТШ – Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. ЛьвівНХМУ – Національний художній музей УкраїниНХМ РБ – Національний художній музей Республіки БілорусьОММЛК им. А.В. Блещунова – Одесский муниципальный музей личных коллекцийПР – Приватні зібранняПСРЛ – Полное собрание русских летописейРДБ – Російська Державна бібліотека, м. Москва САИ – Свод археологических источниковСГІАЗ – Святогірський історико-архітектурний заповідник СОКМ – Сумський обласний краєзнавчий музей


656

ТКДА – Труды Киевской духовной академииТОДРЛ – Труды отдела древнерусской литературыУАПЦ – Українська Автокефальна Православна ЦеркваУГКЦ – Українська Греко-Католицька ЦеркваУТОПІК – Українське товариство охорони пам’яток історії

і культуриХДАК – Харківська державна академія культуриХДНБ – Харківська державна наукова бібліотека

ім. В. Г. КороленкаЦДІАК України – Центральний державний історичний архів

України, м. КиївЦДАВО України – Центральний державний архів вищих

органів влади та управління УкраїниЦДАГО України – Центральний державний архів громадських

об’єднань УкраїниЧОИДР – Чтение в Обществе истории и древностей российских

при Московском университетеЧИОНЛ – Чтение в историческом обществе Нестора Летописца MHS – Історичний музей в Сяноку

MNW – Варшавський Національний музейMBLS – Музей народного будівництва в Сяноку


657

ЗМІСТ

ІСТОРИЧНІ, ІСТОРІОГРАФІЧНІ ТА ФІЛОСОФСЬКІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Громова М.Е.Музей і Церква: на шляху до співпраці (на прикладі Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Свято-Успенської Києво-Печерської лаври) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5

Акічев Ш.М.Репресивна політика радянської влади проти церков на Конотопщині . .9

Бондар Н.П.Маргіналії примірника київського видання Псалтиря 1728 р. з фондів НБУВ як джерело дослідження родоводу Павла Потоцького . . .15

Дедов В.Н.Помяник Киево-Печерской лавры из фондов Святогорского историко-архитектурного заповедника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

Єфімчук Н.Ю.До питання історії цивільної архітектури Києво-Печерської лаври: економічний корпус у 40-х та 70-х рр. ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

Жиленко І.В.Локалізація легендарного місця Воздвиження Хреста св. апостолом Андрієм у пізніх українських житіях св. Володимира . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

Кізлова А.А.Уявлення киян про те, як слід вшановувати чудотворні святині Києва: “неречові” способи шанування (кінець XVIII — перші десятиліття XX ст.) .55

Козак Н.С.Проблеми вивчення агіографічної пам’ятки: ідентифікація чи інтерпретація “історичного факту”? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .60

Косякова В.А. История одного саркофага: реликвии апостола Андрея в Шотландии . . .73

Котовська О.П.Історичний метод: об’єктивність історії чи суб’єктивність історика? . . . .82

Крайня О.О.Вкладний хрест черниці Афанасії (Горчакової) з колекціїНаціонального Києво-Печерського історико-культурного заповідника . .87

Крижановська М.С.Митрополит Рафаїл Заборовський в історії Софійського монастиря . . . .94

Кузьмук О.С.Межигірський архімандрит Гавриїл Гуляницький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100

Куковальська Н.М.Про результати досліджень в 2009–2010 рр. останків з поховання в саркофазі Ярослава Мудрого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .110

Мельник О.О.Дослідження поховань Києва XVI–XVIII ст. (за даними фондів ЦДІАК України) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .118

Orysja

Highlight


658

Никитенко М.М.Сакральная нумерология в патериковом “Слове” о прп. Евстратии Постнике . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .122

Подоляка Н.С.До проблеми створення бібліографічного репертуару дореволюційних видань Сумщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .131

Преловська І.М.Ліквідація церковних осередків і утворення Софійської філії Всеукраїнського Музейного Городка у 1930–1934 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . .136

Прокоп’юк О.Б.Створення Києво-Печерської протопопії в контексті реформування адміністративно-територіального устрою Київської митрополії у XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .142

Ткаченко М.В.Функціонування музейної бібліотеки Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника з повоєнного до теперішнього часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .148

Тоцька І.Ф.До історії давнього Берестового . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .160

Харченко О.А.Научно-догматическая деятельность Александрийской богословской школы . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .165

Чередниченко А.М. Перші роки діяльності Музею культу та побуту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .169

МИСТЕЦТВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПАМ’ЯТОК САКРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Бабій М.В.Графіка Любомира Медвідя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .174

Борцова К.О.Основні причини виникнення техніки ліногравюри в Україні та Росії (кінець XIX – початок XX ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .180

Вільчинська І.М.Воскресенські сюжети XI–XVIII ст. у розписах Софії Київської . . . . . . . .185

Гламазда М.М.Малоформатні видання Києво-Печерської лаври кінця XVII – першої половини XVIII ст. в Музеї книги і друкарства України (характерні риси художнього оформлення) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .197

Гончарук В.М.Офорти енциклопедиста французького побуту Аврама Босса в колекціїНаціонального Києво-Печерського історико-культурного заповідника . .200

Денисова Т.Я.Маловідомі пам’ятки українського літургійного гаптування 1760–1770-х рр.: набедреник “Преображення Господнє” та скрижалі “Св. євангеліст Іоанн”, “Св. євангеліст Матвій” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .207


659

Ідзьо В.С., Побуцький С.О.Галицьке Євангеліє 1144 р. у контексті проблеми збереження та вивчення музейних пам’яток . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .212

Кондратюк А.Ю., Остапчук А.М. Нові матеріали з історії реставрації стінопису церкви Спаса на Берестові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .216

Коренюк Ю.О., Світлична Н.О.Демонтаж мозаїк та фресок Михайлівського Золотоверхого собору (за архівними матеріалами) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .231

Литвиненко Я.В.Четыре иконостаса Благовещенской церкви в Дальних пещерах . . . . . . . .239

Литвиненко Я.В.Иконостасы церкви Спаса на Берестове в свете новых архивных находок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .244

Лопухина Е.В.Архиепископ – художник Анатолий Мартыновский. К вопросу об атрибуции портрета неизвестного архиерея . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .248

Марголіна І.Є. Проблеми дослідження Печерного комплексу Києво-Кирилівської церкви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .253

Нікітенко Н.Н., Корнієнко В.В.Свята Варвара в стінопису Софії Київської: нові дослідження графіті, атрибуція та святокультовий статус образу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .264

Оляніна С.В.Іконостас Вознесенської церкви у Березні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .273

Пархоменко І.В.До історії збірки художнього металу XVIII–XIX ст. в колекції НХМУ . . . .280

Питателева Е.В.Росписи лаврского художника И.С. Ижакевича храмов юга России. Живопись Митрополичьих покоев Белгорода в свете архивных находок .288

Пуцко В.Г.Музейні пам’ятки в загальній концепції розвитку українського мистецтва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .295

Світлична Н.О., Коренюк Ю.О.Збережені та втрачені фрагменти фресок ХІІ ст. західної частини інтер’єру Успенського собору Єлецького монастиря у Чернігові (за архівними фотоматеріалами) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .301

Сенькевич И.Л.Роль нидерландской гравюры в Белорусском сакральном искусстве XVII в. .309

Цимбаліста М.М.Ікони св. Параскеви Пустельниці із П’ятницької церкви у Львові . . . . . . .315


660

АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Балакін С.А., Зажигалов О.В.Результати археологічного моніторінгу території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у 2010 р. . . . . . . . .320

Балакін С.А., Писаренко Ю.Г.Попередні результати археологічних досліджень нової давньоруської пам’ятки на Печерську в 2010 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .325

Брель О.В.Нові надходження до фондів НІКЗ “Чигирин”. Музичний інструмент – дримба . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .331

Веремейчик О.М., Бондар О.М., Осадчий Є.М.Онуфріївський скит біля Любеча . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .335

Гайдуков Н.Е., Карнаушенко Э.Н. Как украшали свои полы жители христианского Херсонеса . . . . . . . . . . . .339

Головчанська У.О.Утвердження християнства в Галицькому князівстві . . . . . . . . . . . . . . . . . .342

Днепровский Н.В.Пещерные монастыри Крыма: археологический мартиролог . . . . . . . . . . .348

Івакіна І.Ю., Головатенко Ю.Г.Температурно-вологісний режим як умова збереження підземних споруд Верхньої лаври . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .353

Івакін В.Г., Кириленко О.С.Археологічні дослідження 2010 р. в районі Літописного“красного двору” Всеволода Ярославича . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .360

Ідзьо В.С., Артюх В.С.З історії формування археологічної колекції Львівського музею історії релігії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .365

Кравчук Г.Д. Антропонимия Киева и Киевской земли XI–XVI вв. по археологическим источникам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .372

Моця Б.О.Формування системи прикордонних укріплень часів Київської Русі за матеріалами археологічних досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .376

Нагнибіда Р.В.Пізньосередньовічний кухонний і столовий посуд міста Кам’янця-Подільського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .383

Никитенко Мих. М. Древний смальтовый пол в Софии Киевской. Новые данные . . . . . . . . . . .395

Оногда О.В.Прийоми формування денець горщиків другої половини XIII–XV ст. як ознака технологічного прогресу гончарного виробництва . . . . . . . . . . .400


661

Осадчий Р.М., Черновол С.Є.Земляні укріплення Київської фортеці XVIII–XIX ст.Проблема охорони і збереження пам’ятки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .404

Полканова А.Ю.Состояние и сохранение кладбища Балта-Тиймэз в Крыму . . . . . . . . . . . .411

Рудика Н.М.Встановлення охоронних зон навколо пам’яток археології . . . . . . . . . . . . .416

Сагайдак М.А., Хамайко Н.В. Наукові археологічні дослідження як основа для створення виставки(на прикладі результатів розкопок 2007-2008 рр. по вул. Спаській, 35 у м. Києві) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .420

Ситий Ю.М.Церкви Давньоруського Чернігова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .428

Тимус К.Л.Галицькі скарби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .435

Толкачов Ю.І., Крамарова С.О.Архітектурно-археологічні дослідження Францисканського монастиряв Кам’янці-Подільському 1988 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .442

Толкачов Ю.І., Склярський О.Б.Архітектурно-археологічні дослідження старого академічного корпусу Києво-Могилянської академії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .448

Фінадоріна Д.В.Керамічні іграшки XVII–XVIII ст. з археологічних досліджень на Печерську . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .456

Хамайко Н.В., Онопрієнко Н.А.Меч з розкопок 2008 р. у Києві: дослідження і консервація . . . . . . . . . . . . .462

МУЗЕЙНА СПРАВА ТА МУЗЕЙНА ПЕДАГОГІКА

Буюклі М.В., Петренко В.В.З досвіду організації Міжнародної конференції ЮНЕСКО . . . . . . . . . . . . .470

Гаврилова І.В.Дитяча книга в музейній педагогіці Миколаївського обласного краєзнавчого музею . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .474

Гедз В.А. Музеєфікація історико-архітектурної пам’ятки “Панський парк” у Макарові Київської області . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .480

Діденко Я.Л.Історія формування колекції Музею Б. Хмельницького Національногоісторико-культурного заповідника “Чигирин” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .484

Жам О.М.З історії формування колекції вітряних млинів Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .488

Капустіна Н.І., Бекетова В.М.Фестиваль як засіб комунікації музейної спільноти . . . . . . . . . . . . . . . . . .498

Караманов О. В.Музей і освіта: питання визначення наукових дефініцій . . . . . . . . . . . . . .504

Караманов О. В., Ласкій І. В.Інтегративна роль музейної педагогіки в поліхудожньому вихованні учнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .508

Ігумен Олексій (Коваль)Церковно-археологічний кабінет Київської духовної академії: на шляху до відродження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .512

Красиков М.М.Семіотика побуту – шлях до розуміння культури (можливості Етнографічного музею у вищій школі) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .515

Куцаєва Т.О.Деякі аспекти проведення екскурсій з тематики Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. у профільному музеї для іноземних відвідувачів англійською мовою......................................................................................519

Липинская И.О. Музеефикация памятников археологии . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .523

Лях Я.В.Функціонування і розвиток музейної соціології як міждисциплінарної науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .526

Муравська С. В.Фонди музеїв при вищих навчальних закладах: проблема збереження . .535

Сербіна І.П.Музей: перше знайомство з експонатом (листи з війни) (музейне заняття длямолодшого шкільного віку) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 538

Сохан М.Є.Роль і місце музею у патріотичному вихованні української молоді. . . . . . 543

Топилко О.В., Горовий А.В.Культурологічний музейний проект “Мій рідний край”(пошуки, апробація, аналіз) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .547

Шенчук З.Б.Музей и школа: шаги навстречу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .554

ОХОРОНА ПАМ’ЯТОК ТА РЕСТАВРАЦІЯ

Бельков М.В., Клячковская Е.В., Довнар-Запольская Е.М., Локотко А.И., Райков С.Н.

Лазерная технологическая экспертиза произведений живописи . . . . . . . .559

Білоус О.М., Коваль І.М., Миронюк І.Ф.Збереження архітектурної спадщини княжого Галича: досвід, проблеми, катастрофи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .563

Гончарова К.В. Музеєфікація архітектурних об’єктів у системі реставраційних заходів в Україні 1950–1980-х рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .569


662

Драновська В.М.До питання історії архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври. Цивільна забудова Лаври (корпус № 31). Історія спорудження та перебудов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .576

Дутка І.І., Пущінська І.Б.Культурний ландшафт та проблема оцінки його впливу на економічне зношення пам’ятки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .588

Жернова О.І.Трансформація музейних артефактів у сучасний художній фарфор як метод їхнього дослідження та збереження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .591

Клячковская Е.В., Горбачева А.Н., Бельков М.В.Технико-технологические исследования иконы Божьей Матери с Младенцем (XVII в.) из Голынки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .595

Коломієць О. П., Ланько Т. М.Реставрація книг XVIII ст. “Алфавит духовный” та “Василий великий. Книга o Святом Духе. Послания” з фондів Національного заповідника “Хортиця” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .600

Марченко А.А.Реставрация, исследование и атрибуция иконы “Св. Иоанн Предтеча” XVIII в. из коллекции Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .607

Райков С.Н., Довнар-Запольский А.С.Комплексная экспертиза картины неизвестного художника . . . . . . . . . . . .613

Рыжова О.О.Об иконописании XVIII в. в Киеве . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .618

Степанова М.О.З досвіду експертної роботи в Центрі наукової реставрації та експертизи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .624

Стрільчук В.М.Мовчазні свідки історії: пам’ятні знаки та фігури як джерело до вивчення історії рідного краю (з досвіду роботи Бродівського історико-краєзнавчого музею) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .628

Черевко І.А., Куциба В.О.Сучасний стан Ближніх печер: головні чинники негативного впливу . . . .634

Чернишова В.М., Черевко І.А.Чинники впливу на стан пам’ятки архітектури XVIII ст. – друкарні (корпус № 9) в контексті її збереження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .643

Ящик Н.В.Археологічний текстиль першої половини XVII ст. в експозиції музею Національного заповідника “Глухів” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .650

Список скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .655


663

Наукове видання

МОГИЛЯНСЬКІ ЧИТАННЯ2010

Збірник наукових праць

Редагування, коректураГ. Ляшко, В. Рекеди, Н. Свєшнікової

Макет і художнє оформленняЛ. Демірської, Л. Єгорової

Комп’ютерна версткаЛ. Єгорової

Наша адреса: 01015, Україна,м. Київ, вул. Івана Мазепи, 21, корп. 8

тел./факс (044) 280�46�48E�mail: [email protected]

www.kplavra.kiev.ua

Підписано до друку 01.11.2011 р. Формат 60×84/16Ум. друк. арк. 38,7. Наклад 300 прим. Зам. № 109

Віддруковано ДП “НВЦ “Пріоритети”01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 6

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 3862 від 18.08.2010

Могилянські читання 2010 року: Зб. наук. пр.: Проблеми збереження та ви-вчення музейних пам’яток. Сучасний стан, новітні технології, перспективи /Національний Києво�Печерський історико�культурний за повідник; Ред. рада:В. М. Колпакова (відп. ред.) та ін. – К., 2011. – 664 с.

ISBN 978-966-8809-38-5

До збірника увійшли статті присвячені історичним, історіографічним, філо-софським, мистецтвознавчим, археологічним та пам’яткоохоронним питанням;музейній справі та музейній педагогіці; охороні пам’яток і реставрації. Всі вонипрезентують результати останніх досліджень українських та іноземних науков ців.

Збірник розрахований як на фахівців, так і на широкий загал.

ББК 86.372я43+63.3(4УКР) я43

М74

Жиленко І.В. ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛЕГЕНДАРНОГО МІСЦЯ...

Documents

Transcript of Жиленко І.В. ЛОКАЛІЗАЦІЯ ЛЕГЕНДАРНОГО МІСЦЯ...