Вплив ментальної свідомості українських та німецьких вчителів на

особливості їх викладання в школі

В умовах реформування сучасної освіти України актуальності набуває

проблема поліпшення рівня викладання вчителів в закладах середньої освіти,

виокремлення факторів його оптимізації та розробка ефективних методів і

підходів для його підвищення. З цієї позиції порівняння особливостей

викладання українських та зарубіжних вчителів, визначення факторів впливу

на їх продуктивність може допомогти реалізації нових підходів у освітній

системі. Отже, метою нашого дослідження було вивчення впливу ментальної

свідомості українських та німецьких вчителів на особливості їх викладання в

школі.

Слід зазначити, що найважливішою частиною нашого дослідження

було успішне оперування необхідною термінологією, розгляд історичних

подій, їх зв'язку та впливу на сучасний стан питання.

Чимало вчених присвятили свої роботи вивченню національних

відмінностей різних етносів, відображенню реальних компонентів суспільної

свідомості, які, власне, і визначають існування нації як духовної спільноти,

що якісно відрізняється від представників інших національностей.

Особливу увагу треба приділити певному періоду в історії України,

присвяченому вивченню національної свідомості та самосвідомості. На

превеликий жаль, в Україні досить довгий час тільки одне згадування про

національну ідею вважалося певним виявом «буржуазного націоналізму» і

розцінювалося офіційною владою як сепаратизм, з усіма політичними

наслідками.

Як нам відомо, розвиток української та російської суспільно-

філософської думки сприяв розробці проблеми національного характеру. Такі

російські мислителі та філософи, як М. Данілевський, М. Бердяєв, С. Франк та

інші розвивали російську національну ідею, обґрунтовували

загальнонаціональну ідею Росії, у той час, як в Україні питання національної

Строяновська О.В., Кузнецова М.Г.

НПУ імені М.П. Драгоманова

самоідентифікації взагалі пригнічували. Проте це не стало причиною її

занепаду, навпаки, сама філософія національної ідеї почала розвиватися ще

активніше, що було пов’язано з аналізом специфіки життєвого світу українців

та їх культури як чинників формування особливостей українського

національного характеру. Це можна прослідити ще з часів діяльності Кирили-

Мефодіївського братства, особливо М. Костомарова, коли концепт

українського національного характеру отримав статус наукової, світоглядної

проблеми [5, 7].

Основні аспекти українського національного характеру, пов’язані

насамперед з розвитком української національної ідеї, досліджували

найвідоміші діячі української культури – В. Антонович, М. Драгоманов, О.

Потебня, І. Франко, М. Грушевський, М. Хвильовий, Д. Донцов, М.

Міхновський, Ю. Липа, В. Липинський та інші. Спільним моментом поглядів

вітчизняних вчених є акцентування зв'язку цього поняття з поняттям душі

народу та її складовими: психічними характеристиками, волею, розумом [8].

З хронології історичних подій нам відомо наскільки сильною завжди

була і залишається до цього часу національна ідея в Україні. Підтвердженням

цього факту може бути важкий процес формування та всесвітнього

становлення самої країни як незалежної держави. Здобуття визнаної

незалежності було одним з найочікуваніших подій в історії України, саме

тому є очевидним той факт, що прояв національної ідеї в Україні залишається

досить потужним і в наш час. Найвідомішими прикладами прояву

національної ідеї в Україні за останнє століття були низки революційних

подій, таких як Українська революція 20-х років 20 століття, спричинена

національно-визвольною боротьбою у 1917-1921 роках, Помаранчева

революція 2004 р, коли під тиском масових протестів було скасовано

результати виборів Президента України та проведено повторний тур виборів,

і, звичайно, Євромайдан 2013-2014, революція зумовлена відмовою

тодішнього президента підписувати угоду про асоціацію з ЄС. Особливо

цікавим є той факт, що такий прояв національної ідеї теж був властивий для

Німеччини, що під тиском історичних подій останнього століття дуже сильно

вплинуло на становлення історичної свідомості та соціальної поведінки.

Якщо говорити про розвиток становлення національної свідомості

німців, то не можна не зауважити той факт, що її основною частиною є

історична пам'ять, яка у сучасних соціально-психологічних дослідженнях має

дуже велике значення. Найвідомішим проявом національної ідентичності в

Німеччині були трагічні події Другої світової війни, які наклали певний

відбиток в свідомості людей, які до тепер носять їх у своїй пам'яті. Як відомо,

історична пам'ять суттєво впливає на формування системи цінностей людини,

і війна, була саме тим періодом, коли свідомість людей зазнала

фундаментальних змін. Як зазначив відомий німецький історик Райнгарт

Козеллек відносно Другої світової війни: «Враження від війни

перетворюються на спогади про війну. … Багато чого забувається, відходить

на задній план, дещо міцно осідає в пам'яті, дещо героїзується. Війна пожинає

свої плоди, які фільтрують ментальні здобутки пам'яті» [ 15, 13 с. 87-91].

З багатьох відомих сучасних джерел стає відомим, що у наш час німці

несуть свою історичну пам'ять, як великий тягар. Прояв національної

ідентичності до наших часів вважається неприйнятним, за винятком великих

(спортивних) свят. У 2013 році було проведено дослідження студенткою

Національного Університету ім. Тараса Шевченка щодо ролі історичної

пам'яті як складової національної свідомості у Німеччині. Результати

опитування показали, що із 100 респондентів, 53 – пишаються своєю країною

та своєю національністю, 35 респондентів, зважаючи на пережите минуле,

взагалі не пишаються. Особливо цікаво, що проведений дослід соціологами

Університету Хохенхайм, показав, що більше 80 % сучасних німців вже не

соромляться своєї національності. Проте при будь-якому вияві національних

почуттів і бажанні посилити етнонаціональну самосвідомість серед населення,

німці одразу ж виправдовуються, наголошуючи, що вони не є націоналістами.

Можна припустити, що така ситуація є наслідком історичної пам'яті

німецького народу, що справила певний вплив на саму свідомість людей.

У сучасній психології досить поширеними є теорії про спадковість рис

національного характеру та менталітету. Це насамперед теорія «біологічної

спадковості» (вчення К. Юнга про архетипи колективного несвідомого, згідно

з яким підсвідома сфера психіки кожної людини містить приховані сліди

пам'яті про історичний досвід своєї раси, нації). К. Юнг у книзі «Про архетипи

колективного несвідомого» робить висновок про те, що колективне несвідоме

формується із залишків колективних переживань етнічної групи як певних

неусвідомлених реакцій, що проявилися в характерних для цієї групи

універсальних прообразах, проформах, що підсвідомо детермінують

поведінку і характер і мислення кожної людини. К. Юнг пов'язує процес

утворення етносів з архетипами колективного несвідомого. Архетип позначає

суть, форму і спосіб зв'язку наслідування несвідомих прототипів і структур

психіки, що переходять із покоління в покоління. Архетипи становлять основу

поведінки, структурування особистості, розуміння світу, властиве тій чи іншій

етнічній групі, внутрішню єдність і взаємозв’язок культури і взаєморозуміння.

Архетипи утворюють свого роду загальні апріорні, психічні і поведінкові

програми. Прототипи, структурні елементи психіки є свого роду зразками

поводження, мислення, бачення світу, складаючи особливості поведінки,

мислення і бачення світу окремої етнічної групи. Це можна прослідити у

прояві індивідом його ментальності, що є неодмінною складовою самого

менталітету. Це говорить про те, що навіть у сучасному світі, враховуючи

економічний та соціальний рівень життя, у представників різних

національностей, все ще присутні певні прояви менталітету, як відголосок

історичної пам'яті. Сам процес творення менталітету неусвідомлений, проте

все ж детермінує цінності людини та визначає її поведінку, почуття та думки

[1, 6, 9]. На відміну від менталітету, під поняттям ментальність визначають

аспектний прояв менталітету не тільки через настрій людини, а й у її

діяльності. Такі вчені як Додонов Р.А., Нора Р., Горак Г.І. виділяють, що

ментальність може виявлятися у вчинках, спілкуванні, роботі, реакції на

представників інших національностей.

Для реалізації мети нашого дослідження з вивчення впливу ментальної

свідомості українських та німецьких вчителів на особливості їх викладання в

школі нами був зроблений психологічний аналіз уроків українського вчителя

та вчителя з Німеччини, порівняно особливості їх поведінки, ставлення до

учнів та досліджуваного класу до них, моделі викладання рідної та іноземної

мови.

Психологічний аналіз уроків був проведений у німецькій

спеціалізованій школі № 53 міста Києва. Викладачами, що погодились брати

участь в аналізі були Св****ова А. М. (м. Київ, Україна) та М. Хербст (M.

Herbst) (м. Кассель, Німеччина). Обидва викладача заповнили однакові

анкети, на українській мові та адаптовану на німецькій мові, відповіли на

поставлені питання відносно їх професії, викладання та сучасної молоді.

Для проведення дослідження було обрано 10-й клас (26 учнів), який

лише в минулому році почав навчання з цими викладачами. При

індивідуальному опитуванні учнів про їх ставлення до предметів (українська

та німецька мови), були показані дуже гарні результати, не зважаючи на те,

що у класі навчалися діти, які взагалі ніколи не вивчали німецької мови,

оскільки перевелися до цієї школи лише на початку року.

Більшість дітей цього класу, переважно дівчата описали ставлення

вчителя української мови досить позитивно, звертаючи увагу на індивідуальне

ставлення вчителя до кожної дитини, використання вчителем наочно-образної

інформації, намагання проникнути у внутрішній світ дитини, поділитися

власним досвідом та навчити. Проте інша половина класу висловилася з цього

приводу досить інакше, акцентуючи увагу на тому, що викладач української

мови досить часто відволікається на історії зі свого життя, не встигаючи

закінчити тему уроку та використовує частину перерви.

Щодо вчителя з Німеччини, діти майже одноголосно стверджували,

що цілком задоволені його методами викладання, оскільки за один урок, клас

встигає ознайомитися з дуже великою кількістю інформації. Найбільше діти

цінять те, що викладач не намагається перейти на міжособистісний рівень

спілкування з учнем, на відміну від викладача української мови, поводить

себе більш стримано, цікавиться особистою думкою кожної дитини з будь-

якого питання. Діти зауважили, що таке ставлення до них, виказує повагу

вчителя до учня, оскільки не переходить особистих меж і не зачіпає

індивідуального простору учня.

Нижче (на рис. 1.1 та 1.2) представлені результати опитування учнів

про їх ставлення до викладачів та методів викладання.

Рис. 1.1 Особливості ставлення учнів до методів викладання українським

вчителем (у %)

Як видно з рис. 1.1, переважна більшість учнів (42 %) негативно

ставляться до методів викладання українським вчителем, в той час, як до

викладання німецького вчителя позитивно ставляться 65 % досліджуваних.

Рис.1.2 Особливості ставлення учнів до методів викладання німецьким

вчителем (у %)

Такі результати опитування показали учні десятого класу, не маючи

довготривалого та упередженого досвіду спілкування з цими викладачами.

Аналізуючи вище викладені дані можна виділити певну похибку у даних, на

35%

42%

15%8%

Позитивне

Негативне

Нейтральне

Відмовилися відповідати

65%

28%

7%

Позитивне

Негативне

Відмовились відповідати

яку треба зважити, оскільки їх результатом є опитування лише одного класу

та дітей певного віку.

Для більш детального дослідження даної проблеми нами було

проведене анкетування самих вчителів та психологічний аналіз проведених

ними уроків, зміст яких представлений нижче.

Вчитель: Св****ова А.М. (У) 53 роки; Київ, Україна; предмет

викладання: Українська мова та література; класи: 5-11; стаж: 35 років:

«…серед проблем, що найчастіше зустрічаються в наш час є

гіперактивність учнів. Це пов’язано насамперед з часом, в якому ми живемо,

зміною поколінь, умов життя, і звичайно ж, новими технологіями. Все це має

найбільший вплив на психічний стан учнів та їх поведінку в соціумі.

Викладання в школі є моїм життям. Кожна людина знає, що без мови не

може бути нації, а ми, вивчаючи рідну мов,у – її відроджуємо. До того ж

хочу сказати, що в моєму роді 16 поколінь вчителів і я продовжую цю

традицію. Педагогіка - це мій власний досвід. Змінюються діти – змінююсь і

я. Знову ж треба зважати на час. Нові технології в навчанні – дуже

важливі, проте мова, це перш за все – спілкування, вона вивчається в

реальності, з носієм, а література – в оригіналах, чому я завжди вчу своїх

учнів. Ніяка машина не замінить вивчення рідної мови через живе спілкування.

Робота в школі – життя, без якого не уявляю свого існування, бо мої учні, ті,

яких я вчу, яких вчила, і вчитиму, стають частиною мене, моєї душі, мого

серця, моїми дітьми…»

Вчитель: Maral Herbst (Н) 55 років; Кассель, Німеччина; предмет

викладання: німецька мова, країнознавство, німецька література; класи: 9, 10,

11; стаж: 15 років / 5 років (в школі): «…als Lehrering in der Schule arbeite Ich

nur 5 Jahre, bevor habe Ich an der Universität unterrichtet. Insgesamt habe Ich 15

Jahre die Lehrerfahrung. Die größte Probleme, der kann man in der Schularbeit

treffen, ist Motivation der Schülern, ihre Leistungen und natürlich einige

Unterrichtstören, zum Beispiel, Handys, Gereden und so weiter.

Mein Fach ist meine Muttersprache, es ist ein Teil meines Lebens. Dafür

muss man nicht spezielle Ausbildung bekommen, das kann man nur mit der

Kommunikation erreichen.

Die wichtigste Sache in der Pädagogik, finde ich, Spaß vor Arbeit mit

Schülern, ihre Motivation fördern, Ziel erreichen und in der Zukunft selbst arbeiten

beibringen. Manchmal ist es schwierig, aber ich mache alles, was ich wirklich kann

um Lehratmosphäre zu schaffen, um Gruppenarbeit zu organisieren, um die

Schülern ohne Angst arbeiten könnten. Kurz zu sagen, Pädagoge muss ohne

Frustration sein. Das finde Ich die wichtigste…»

«…як вчитель в школі я працюю лише 5 років, до цього я викладала в

університеті. Загалом маю 15 років викладацького стажу. Найбільшу

проблему, яку може зустріти вчитель у викладацькій діяльності, я вважаю

відсутність мотивації учнів, їх досягнення та звичайно ж, речі які

заважають на уроці, наприклад, мобільні телефони та балачки. Моя

спеціальність - це моя рідна мова, це частина мого життя. Цьому не можна

навчитися (отримати вищу освіту), це дістається лише завдяки

спілкуванню…Найважливішою річчю в педагогіці і викладанні, я вважаю,

задоволення від самого процесу, від спілкування з дітьми та навчання. Проте

робота з учнями, стимуляція їх мотивації, досягнення цілей, і навчання їх

самостійній роботі в майбутньому, залишаються все ж найважливішими.

Часом це буває складно, але я роблю все, що я дійсно можу, щоб створити

робочу атмосферу, організувати роботу в групах, щоб діти могли працювати

без якось страху. Коротше кажучи, педагогіка повинна бути без

розчарування. Це я вважаю найважливішим...»

Як вище вже зазначалося, нами був проведений психологічний аналіз

уроків української та німецької мов вчителів різних національностей та

зроблене порівняння з виокремленням головних відмінностей методів

викладання та відповідної реакції учнів.

Перш ніж перейти до опису результатів дослідження, необхідно

зазначити, що проведені опитування та аналіз є прикладом підтвердження

теорії поведінки (в нашому дослідженні – професійної поведінки) людини

залежно від її ментальної приналежності. Цей аспект є ключовим в ході

нашого дослідження.

Виділимо основні результати проведеного дослідження:

- визначено співвідношення понять національна свідомість та національна

ідея і їх вплив на формування історичної свідомості певного етносу;

- вивчено особливості розуміння поняття «національний характер» та його

взаємозв’язок з сучасністю (на прикладі проведених опитувань в Німеччині за

останні роки);

- виокремлено відмінності між поняттями «ментальність» і «менталітет»;

- проведене опитування 26 дітей щодо їх ставлення до методів викладання

представниками різних національностей;

- проведене анкетування самих викладачів різних національностей;

- зроблений психологічний аналіз уроків німецької та української мови.

Отже, одним з основних завдань нашого дослідження було порівняння

психологічних аналізів уроків німецької та української мов, на основі якого

нами були зроблені висновки, представлені нижче (для зручності, викладач з

Німеччини буде позначатися, як викладач (Н), а викладач з України, як

викладач (У)):

1) Обидва викладачі на початку уроку підкреслюють важливість

інформації, звертання до учнів, проте лише викладач (Н) проявляє здатність

підтримувати хороший темп уроку, не відволікаючи уваги учнів на інші теми;

2) Обидва викладачі приділяють увагу створенню мотивації в

учнів, проте лише викладач (У) дав установку і ціль уроку;

3) Викладач (У) на початку уроку дав план уроку і коротку опорну

схему матеріалу;

4) Викладач (Н) фіксував увагу учнів на деталізації об’єктів, тоді як

викладач (У) виділяв опис об'єктів за допомогою емоційного забарвлення

(голосом);

5) Обидва викладачі організовували роботу учнів в групах;

6) Викладач (Н) проявив здатність встановити і підтримувати

дисципліну на уроці;

7) Викладач (У) під час проведення уроку дуже часто наводив

приклади з власного досвіду, виокремлюючи соціальні та політичні ситуації;

8) Активність учнів проявляється більше на уроці викладача (У),

проте працездатність краще оптимізується на уроці викладача (Н);

9) Обидва викладачі досягли поставленої мети уроків.

Отже, підводячи підсумки нашого дослідження, необхідно виділити

високу професійну підготовку і великий досвід обох викладачів. Проте,

викладач з України, намагаючись дати за один уроку більше матеріалу, ніж

потрібно, не встиг завершити тему до кінця уроку, оскільки багато

відволікався на сторонні теми та на виділення педагогічних аспектів. З

об’єктивної точки зору, викладач з України робив дуже великий акцент на

культурологічній частині уроку, тоді як викладач з Німеччини мав більш

структурований план уроку, встиг викласти матеріал уроку без

перенавантаження учнів, провести письмову роботу, розбір літератури та за

допомогою SmartBoard показати відеоролик до обговореної теми, а після

цього провести дискусію та дебати між учнями.

Виходячи з вищесказаного, можна сказати про те, що ці вчителі є

прикладом того, як особливості ментальної свідомості впливають на

особливості їх викладання. На нашу думку, цього не можна стверджувати

однозначно, оскільки викладання кожного вчителя залежить від величезної

кількості різноманітних факторів, зокрема соціальної активності,

культурологічної інтегрованості, фрустраційної толерантності тощо. Але все

ж таки з огляду на результати психологічного аналізу уроку, анкетування

викладачів та проведення опитування самих учнів, відмінність між методами

їх викладання присутня: більш вільна, поважна, дуже насичена - в

українського викладача та структурована, спокійна, лаконічно побудована – у

німецького викладача. Такі відмінності можуть бути обумовлені, на нашу

думку, впливом спадкових рис національного характеру та основ ментальної

свідомості на поведінку індивіда, специфічним тиском соціального

середовища, професійним досвідом, набутим в різних умовах тощо, що

вимагає більш детального дослідження достатньої вибірки досліджуваних та

доведення.

Література

1. Jung C.G. Die Archetypen und das kollektive Unbewusste: Gesammelte

Werke / Jung C.G. – Broschiert, 2011. – 280 S.

2. Попович М.В. Проблеми теорії ментальності. / М.В.Попович. –

K.: Наукова думка, 2006. — 408 с.

3. Попович М.В. Теорія ментальності / М.В.Попович. – К. : Наша культура

і наука, 2005 — 383 с.

4. Попович М.В. Українська національна ментальність // Проблеми теорії

ментальності / М.В. Попович. – К.: Наукова думка,2006. – 368 с.

5. Кримський С.Б. Архетипи української ментальності / С.Б.Кримський. –

Львів: Світ, 2001. – 315с.

6. Додонов Р.А. Этническая ментальность: опыт социально-философского

исследования / Р.А.Додонов. – Запорожье : Тандем-У, 2001. — 192 с.

7. Горак Г.І. Пам'ять історична // Історична наука: термінологічний і

понятійний довідник : навч. посіб. для студ. вузів / В.М. Литвин, В.І.

Гусєв, А.Г. Слюсаренко та ін. – К. : Вища школа, 2002. – 281с.

8. M.Halbwachs. The Collective Memory // trans. F Ditter, V.Ditter /

M.Halbwachsю – NY: Harper&Row, 1980. – 270р.

9. R.Nora Les Lieux de la Memoir / R.Nora, Paris : GaUimard, 1984. – 371р.

10. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление,

развитие и реализация / Дж. Равен. - М. : Когито-Центр, 2002. - 396 с.

11. Rudolf Vierhaus Laudatio auf Reinhart Koselleck. / Rudolf Vierhaus. – K :

Historische Zeitschrift, 1990. - 589 S.// 529–538 S.

12. Stefan Weinfurter / Reinhart Koselleck, 1923–2006: Reden zum 50. Jahrestag

seiner Promotion in Heidelberg / Stefan Weinfurter. - Heidelberg : Winter,

2006. - 198 S.

13. Carsten Dutt, Reinhard Laube Zwischen Sprache und Geschichte. Zum Werk

Reinhart Kosellecks / Carsten Dutt, Reinhard Laube. – Göttingen. : АS, 2013.

- 368 S.

Вплив ментальної свідомості українських та німецьких вчителів на

особливості їх викладання в школі

У даній статті ми розглядаємо основні етапи становлення та формування

ментальної свідомості представників різних національностей, вплив

історичних подій на процес формування, зв'язок з вченням К. Юнга про

архетипи як результат формування із залишків колективних переживань

етнічної групи, вплив основ ментальної свідомості на поведінку людини в

сучасному світі та особливості викладання в школі українських і німецьких

викладачів.

Експериментальна частина нашого дослідження становить психологічний

аналіз уроків, проведених викладачами різних національностей, анкетування

викладачів та опитування учнів, щодо їх ставлення до методів викладання тим

чи інших викладачем.

Головною метою нашого дослідження було виявлення відмінностей у

методах викладання залежно від ментальної приналежності самих викладачів,

їх поведінки, ставлення учнів та навчального процесу.

В ході експериментальної частини нашого дослідження були встановленні

основні відмінності в методах викладання, поведінки, ставлення до учнів та

навчального процесу.

Влияние ментального сознания украинских и немецких учителей на

особенности их преподавания в школе

В данной статье мы рассматриваем основные этапы становления и

формирования ментального сознания представителей разных

национальностей, влияние исторических событий на процесс формирования,

связь с учением К. Юнга об архетипах как результат формирования из

остатков коллективных переживаний этнической группы, влияние основ

ментального сознания на поведение человека в современном мире и

особенности преподавания в школе украинских и немецких учителей.

Экспериментальная часть нашего исследования составляет

психологический анализ уроков, проведенных преподавателями разных

национальностей, анкетирование преподавателей и опрос учащихся, про их

отношение к методам преподавания тем или иным преподавателям.

Главной целью нашего исследования было выявление различий в методах

преподавания в зависимости от ментальной принадлежности самих

преподавателей, их поведения, отношение учащимся и учебному процессу.

В ходе экспериментальной части нашего исследования были установлены

основные различия в методах преподавания, поведения, отношение к

ученикам и учебному процессу.