Тілесність у трансгуманізмі

Гребенюк Арсен, студент 5-го курсу спеціальності «Культурологія» СНУ ім. Лесі Українки

Трансгуманізм – це раціональний, заснований на осмисленні досягнень та перспектив науки, світогляд, який визнає можливість і бажаність фундаментальних змін в становищі людини за допомогою передових технологій з метою ліквідувати страждання, старіння і смерть і значно посилити фізичні, розумові і психологічні можливості людини.

Трансгуманізм стверджує не тільки цінність окремого людського життя, а й можливість і бажаність - за допомогою науки та сучасних технологій - безмежного розвитку особистості.

Поняття «трансгуманізм» в сучасному вигляді сформував 1989 Ферейдун Есфендіарі (FM-2030), в якого воно було скороченням від transitory human, тобто «перехідна людина».

Такою людиною є той, хто, живучи в нинішній час, намагається прокласти дорогу до нового, постлюдського стану людської тілесності і розуму – постлюдини – розумної істоти, модифікованої до такого ступеня, що вже не є людиною з нашої точки зору.

Трансгуманізм наполягає на його існуванні як ідеї протягом всієї історії людства. Так більшість релігійних течій обіцяє людині якісно інше існування і безсмертя після смерті тіла або після багатьох років аскези (йога).

У більшості релігій Бог (боги, закони всесвіту) виразно бажає безсмертя людини, оскільки наділив її безсмертною душею, а також вітає високу тривалість життя (наприклад, біблійні герої жили, згідно з легендами, по 700 років). Тобто, більшість релігій обіцяють те саме, що сучасний трансгуманізм. Різниця полягає лише в способах досягнення постлюдського стану.

Першочерговою проблемою трансгуманізм ставить тілесне безсмертя. Безсмертя людини розуміється в тому числі і як нескінченний розвиток, зростання можливостей, необмежена творчість і збільшення масштабу особистості.

Один з видів безсмертя – це збереження тіла померлої людини, що уособлює безсмертя як саме по собі, так і в якості певного символу.

В даний час активно розвивається кріозбереження – збереження тіла людини після юридичної смерті в стані глибокого охолодження, метою якого є можливе оживлення і лікування померлого в майбутньому, коли досягнення медицини та відповідних технологій зможуть це дозволити.

Попередником трансгуманізму є філософія російського космізму (кін. XIX – початок XX ст.), розроблена такими вченими як Н. Федоров, В. Вернадський та К. Ціолковський. В основі роздумів Федорова лежить положення про необхідність спрямованої еволюції людини, боротьби зі старінням і смертю, освоєнні нових середовищ проживання, включаючи космос. Федоров припускав оживлення померлих шляхом відновлення їх з найдрібніших частинок матерії.

Федоров був віруючим християнином і сформулював думку про прийдешнє тілесне воскресіння, не суперечачи вченню Христа, і висунувши ідею, що ця перемога здійсниться за участю спільних творчих зусиль всього людства.

Твори Олафа Степлдона та есе Бертрана Рассела "Ікар: майбутнє науки" (1924), просували думку, що без доброти в цьому світі могутність технологій, в основному, збільшить здатність людей заподіювати шкоду один одному.

Ці ідеї, які були розроблені Олдосом Хакслі у своїх романах, а потім багатьма науковими фантастами, зробили великий вплив на ідеї трансгуманізму і вивчення майбутнього.

Трансгуманістичні ідеї активно обговорювалися і розроблялися в науково-фантастичних творах. Такі автори як Артур Кларк, Айзек Азімов, Хайнлайн, Станіслав Лем, а пізніше Брюс Стерлінг, Грег Еван, Вернор Віндж і багато інших досліджували різні аспекти трансгуманізму і внесли свій внесок у його поширення.

Один з найвпливовіших ранніх трансгуманістів - це Есфандіарі, який пізніше змінив ім'я на FM-2030 (Future Man 2030). Один з перших професорів у галузі вивчення майбутнього, FM викладав в Новій школі суспільних наук в Нью Йорку в 1960-х і сформував навколо себе школу оптимістичних футуристів, відому як UpWingers. У 1989 у своїй книзі "Чи транслюдина ви?", Він дав перший опис концепції Транслюдини як еволюційного містка до постлюдства.

2002 р. Було прийнято Трансгуманістичну декларацію, в якій говорилося не тільки про те, що передові технології радикально змінять людей, а й про необхідність відстоювати моральне право тих, хто збирається використовувати ці технології, перед обличчям технофобії.

Ця претензія на нічим не обмежену «рукотворну еволюцію» була посилена таким положенням: трансгуманізм «захищає право на гідне життя всіх істот з чуттєвим сприйняттям, про якого роду тіло і мозок би не йшлося - людські, штучні, пост-людські або тваринні».

Крім буквального фізичного перетворення, розглядається зміна ставлення до власної тілесності, викликана появою віртуальної реальності. Тілесність як важлива частина психічного цілого трансформується паралельно зі зміною мислення та самовизначення у віртуальному просторі.

Віртуальне тіло, репрезентація людини перед іншими – це тіло, котре звільнилось від антропоморфного характеру, від самовизначення через рід, вид, субстанційну форму, і стало «нелюдським».

Ця ідея певним чином присутня як «аватар» – графічна репрезентація користувача. Аватар може метафорично відображати зовнішність або характер людини і разом з тим знаменує свободу вибору її тілесного образу у віртуальному просторі.

Коли теорія інформації перейшла в сферу біології, соціології, психології і когнітивних наук, це перевернуло уявлення про особистість людини. Її стали розглядати як машину з обробки даних. Наприклад, що все, що відбувається з людиною, її фізичний і духовний стан запрограмовані в ДНК, яка виконує функцію душі і може жити вічно.

Оскільки мозок живе електричною активністю, він теж являє собою всього лише інформаційну машину, яку може замінити інша машина як «вмістилище для душі».

Така технологія отримала назву Завантаження свідомості – сканування і мапування головного мозку людини, що дозволить перенести свідомість і підсвідомість людини в іншу систему.

На сьогодні найперспективнішим новим тілом в трансгуманізмі бачиться кіборг – термін для позначення людського тіла, доповненого за допомогою механічних частин, подібно до того як зараз віртуальний аватар є доповненням чи заміною реального тіла.

Цей процес полягає в постійному збільшенні числі замін живих органів штучними аналогами (штучні зуби, штучне серце) і додаванні нових органів, які дають можливості, відсутні в тіла органічного

Незважаючи на те що в культурі процес кіборгізації людини зазвичай розглядається в футурологічному та науково-фантастичному контексті, можна сказати, що його перший етап розпочався ще тоді, коли людина вперше взяла до рук палицю і таким чином продовжила свою природну кінцівку.

Відточений камінь замінив зуби і кігті, а надягена шкура – власне волосся на тілі. Так проявилася тенденція виду Homo sapiens до інтеграції живого тіла з об'єктами неживої матерії. Тобто, сама матеріальна культура робить людину кіборогом.

В основі трансгуманізму, незважаючи на те, що він позиціонує себе як напрям думки, заснований на раціональності та суто науковому підході, знаходяться ідеї з області сакрального. Власне, його основною метою є перетворення світу і людського життя в рай на землі, а технології досягнення цієї вищої мети отримали назву «Парадайз-інжиніринг».

Під цим терміном розуміються інструменти, метою застосування яких є повне припинення страждань живих істот у Всесвіті, для чого планується здійснення радикальної перебудови людини та світу і надалі розумне управління ним.

В презентації використано матеріали книги Михайла Батіна і Олексія Турчина «Футурология. XXI век: бессмертие или глобальная катастрофа» та веб-сайту World Transhumanism Association.

Дякую за увагу!