1.“Права, за якими судиться малоросійський народ” визначна пам'ятка права та правової думки України, перший кодексукр. права, складений 1743 спеціально утвореною комісією.Збірку складено з метою кодифікації правових норм різногопоходження, що діяли на Лівобережній Україні після її приєднаннядо Росії і нерідко суперечили одна одній. Ця збірка мала такожнаблизити ці норми до російських правових норм. За царськимуказом від 28 серпня (9 вересня) 1728 було утворено спеціальнукодифікаційну комісію з місцеперебуванням у Глухові. Її складпротягом багаторічної роботи над «Правами» не раз змінювався. Докомісії входили українські правознавці — представники українськоїшляхти, верхівки козацької старшини, вищого духівництва, щопрацювали над «Правами» до 1766. Джерелами «Прав» були ЛитовськіСтатути, «Хелминське право», «Саксонське зерцало» тощо, а такожукраїнське звичаєве право й судова практика, російськезаконодавство. Кодифікатори додали й ряд нових норм. До збірникадодавався своєрідний козацький табель про ранги. Звіт містивнорми держ., цивільного, процесуального права. Цей документсуперечив інтересам самодерж. уряду і в 1756 після тривалого

розгляду збірника Сенатом його було повернуто К.Розумовському надопрацювання.  Проте роботу над проектом не було завершено узв'язку з тим, що в другій половині XVIII століття, післяскасування залишків автономії України, на неї було поширенозагальноросійське законодавство. Збірка має 30 розділів, щоскладаються з 531 артикула, які поділяються на 1716 пунктів. Донеї додано схему і перелік чинів військової і цивільноїадміністрації в Україні, пояснення термінів і назв. «Права»вперше опубліковано 1879 під редакцією Олександра ФедоровичаКістяківського за копією, оригінал виявив литовський радянськийісторик.

2.“Руська Правда” – політико-правовий документ, свідченняутвердження цілісного суспільства і держави. Руська правда являєсобою компілятиний збірник звичаєвого права, не є закінченоюсистемою, а являє собою низку так званих надбудов, різних захарактером і часом написання. У "Руській Правді" міститься цілийряд норм, що визначають правове положення окремих груп населення.З її тексту досить важко провести грань, що розділяє правовий

статус правлячого шару й іншої маси населення. Існуали юридичнікритерії, що особливо виділяють ці групи в складі суспільства:норми про підвищену (подвійну) кримінальну відповідальнсть завбивство представника привілейованого шару (ст.1 ВП) і норми проособливий порядок спадкування нерухомості (землі) дляпредставників цього шару (ст.91 ВП). Ці юридичні привілеїпоширювалися на суб'єктів, пойменованих у "Руській Правді" утакий спосіб: князі, бояри, князівські чоловіки, князівськітіуни, огнищани. У цьому переліку не всі особи можуть бутиназвані "феодалами", можна говорити лише про їхні привілеї,зв'язаних з особливим соціальним статусом, наближеністю докнязівського двору і майновим положенням.Основна частинанаселення розділялася на вільних і залежних людей, існували такожпроміжні і перехідні категорії. Юридично й економічно незалежнимигрупами були посадні люди і смерди-общинники (вони сплачувалиподатки і виконували повинності тільки на користь держави).Міське населення поділялося на ряд соціальних груп: боярство,духівництво, купецтво, "низи" (ремісники, дрібні торговці,робітники й ін.). "Руську Правду" можна визначити як кодекс

приватного права - усі її суб'єкти є фізичними особами, поняттяюридичної особи закон ще не знає. З цим зв'язані деякіособливості кодификації, серед видів злочинів, передбачених"Руською Правдою", немає злочинів проти держави. Особистістьсамого князя, як об'єкт злочинного зазіхання, розглядалася якфізична особа, що відрізнялась від інших тільки більш високимположенням і привілеями. Приватний характер древнього праваз'явився в сфері карного права. Злочин по "Руській Правді"визначався не як порушення закону чи князівської волі, а як"образа", тобто, заподіяння морального чи матеріального збиткуособі чи групі особ. Карне правопорушення не відмежовувалося взаконі від цивільно-правового. Судовий процес носив яскравовиражений змагальний характер: він починався тільки з ініціативипозивача, сторони в ньому,мали рівні права, судочинство булогласним і усним, значну роль у системі доказів грали "ордалії"("суд божий"), присяга і жереб.3. “Слово про закон і благодать” Іларіона та “Поучення”Володимира Мономаха як інтегральні твори політичного характеру

«Слово про закон і благодать» (О законѣ Моисѣомъ данѣѣмъ, и облагодѣти и истинѣ Исусомъ Христомъ бывшии. И како законъ отиде,благодѣть же и истина всю землю исполни, и вѣра въ вся языкы простреся и донашего языка рускаго, и похвала кагану нашему Влодимеру, от негоже крещенибыхомъ и молитва къ Богу от всеа земли нашеа) — визначний твіркрасномовства Київської Русі. Написане між 1037–1050,правдоподібно священиком (пізніше митрополитом)Іларіоном, це«Слово» стверджує самостійність Руської держави і церкви,заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «Слово» підкреслюєпротилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті»(нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а«благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «землянаша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» ненапоїло її євангельське джерело. Хрещення Києва — наслідокбожеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша відінших (Візантії) країн.Центральну частину «Слова» становить похвала князю Володимирові ійого предкам, бо не у невідомій країні панують вони, алеу Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам

Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щобїї оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». На думкудослідника руської писемності Сергія Висоцького: «Головна ідеятвору — довести, що християнство на Русі було прийнято завдякимудрості та розуму Володимира Святославича, а не під впливом татиском іззовні».Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є іпрохання, щоб чужинці її не перемогли.Автор «Слова» не тільки представник політичних прямуваньтогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надавтвору стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення таритмічності вислову. «Слово» було призначене для «вибраних»слухачів. Це не перешкодило популярності «Слова», що його частопереписували і використовували, наприклад, у хвалі ВолодимируВасильковичу, у Волинському літописі. Ним користався у другійполовині XIII ст. сербський письменник, чернець Доментіян, пишучипро Симеона і Саву Сербських.«Повчання» В.Мономаха. «Повчання»написане у формі заповіту-звернення Володимира Мономаха до своїхсинів. У ньому узагальнено досвід князя за час перебування його

на київському престолі. І саме цей досвід він намагаєтьсяпередати своїм синам. І саме центральною темою цього твору єєдність, а радше, заклик до єдності роду Рюриковичів, що можезабезпечити єдність земель Київської Русі.Вишукувати моменти політичної ангажованості твору навіть недоводиться. Варто лише поглянути на „Повчання” через призму особиправителя, яким він постає перед читачем. В автобіографічнійчастині твору подається ідеалізована картина державної діяльностіта ідеальний образ князя-правителя, який має керуватисяхристиянськими заповідями, моральними нормами і принципами, які,в свою чергу так чи інакше мають релігійне походження. Саме цепередусім Мономах заповідає дітям, подекуди, за традицією тогочасу, майже дослівно наслідуючи своїм текстом Біблію. І,базуючись переважно на християнському віровченні, „Повчання”випромінює ще одну важливу тему твору – значення чеснот, якимиповинен володіти князь, щоб найяскравішим чином виконати свійобов’язок перед Богом і своїми підданими. Власне кажучи, якщоперефразувати, випливає проблема, яка має велике значення дляаналізу і потребує безумовного врахування: Звідки береться

авторитет князівської влади? Відповідей може бути немало, однакслід вказати на основоположні моменти:«Навчися, праведний чоловіче, поступати благочестиво, навчися, заєвангельським словом, спонукаючись на добрі діла ради Господа.»Акцентуючи увагу на понятті честі, Мономах – останній князь,якому вдалося, хай і на нетривалий період, подолати феодальнуроздробленість держави і об'єднати амбітних князів під своєювладою, визначав найбільшим гріхом, недопустимим для правителя,порушення клятви, що неодноразово приводило до сутичок ібратовбивчих війн. Перераховуючи княжі чесноти, розказуючи просвоє життя і заслуги перед Богом і державою, Володимир Мономахтворить перед своїми нащадками ідеал князя, шо має бути не лишевоїном, а й господарем у своєму домі і державі. На думкуВолодимира Мономаха, князь не повинен уникати і праці,спрямованої на забезпечення достойного існування громадяндержави, на захист слабших від можливого свавілля можновладців.Висока освіченість є необхідною вимогою для того, щоб відповідатиморальним вимогам, що висуваються до правителя, і які формуютьйого як авторитетну особу. Мономах радить своїм синам невпинно

працювати над собою, збільшувати знання, ставлячи у прикладвласного батька. І тут же Мономах протиставляє навчанню лінь,якої слід уникати і знищувати у собі як таку, що є антиподом,шкідником знання як вже набутого, так і перспетивно отримуваного.Підсумовуючи, варто сконцентрувати увагу на тому, що базисом дляподальшого обгрунтування ідей твору є християнське віровчення,зокрема його джерело у вигляді Євангеліє. І саме виходячи звідси,Володимир Мономах і формує своє „Повчання”, наскрізь пронизанеполітичною проблематикою. Тут, зокрема, наявне співвідношеннякнязівської влади, фактично політики, і моралі; присутні чеснотита моральні якості, які є визначальними у формуванні авторитетукнязівської влади; своєрідними порадами та напученнями, авторспрямовує тих, до кого він звертається у русло консолідації зметою набуття стійкості такого державно-політичного утворення якКиївська Русь.

4.Б.Кістяківський про значення правових норм для суспільногожиття і утвердження правосвідомості

Б. Кістяківський дотримувався неокантіанських поглядів.Відповідно, право розглядав передусім як етичну цінність,вважаючи, що правові норми ґрунтуються на етичній свідомостілюдини. Пов’язуючи встановлення правових норм із закріпленням усвідомості людей впевненості у необхідності визначених дій,зазначав, що правові норми виражають певну повинність. В основіповинності лежить усвідомлення того, що певні дії мають бутиздійснені. Це виявляється у встановленні людьми соціальних норм.Крім етичної сторони права, для Б. Кістяківського важливезначення має вивчення його соціальної природи, в якій виявляєтьсясуспільне значення юридичних інститутів. Як прихильникфрейбурзької, або баденської школи неокантіанства, він вважав, щорезультат, досягнутий за допомогою методів, перенесених зприродничої сфери в соціологію, є обмеженим. В історичнихпроцесах поряд з необхідністю значне місце посідають стихійні тасвідомі дії людини, обумовлені рівнем суспільної культури. Правоє найвагомішим виразником культури суспільства. Спираючись на«філософію культури» Г. Зіммеля та ідеї Г. Ріккерта про зв’язокправа і культури, Б. Кістяківський дійшов висновку, що саме

право, завдяки діям людей, які усвідомлюють свій обов’язок,перетворює соціально необхідне на обов’язкове.

5.В.Винниченко “Відродження нації”Книга Володимира Винниченко «Відродження нації» описує історіюУкраїнської революції, він описує політичний розвиток та формуєсвою думку щодо союзу України з Росією. В книзі описано боротьбуукраїнського народу за свою незалежність від Росії. Автор маєсвоє бачення щодо способів пробудження в людях своєї національноїгідності. В книзі описується боротьба за рівність українськогонароду з росіянами, щоб Україна не була в усьому залежною відРосії, а існувала у її складі як самостійна та автономна держава.Історичні факти викладені для опису так званих «змагань» завизволення України. Ідеєю є пробудження в людях національноїгордості, прагнення до змін, до розбудови українськоїдержавності.Можна сказати, що книга описує повну картину історичних подійтого періоду і є джерелом для вивчення і розуміння тих складнихполітичних процесів, які відбувалися. Описується період, який

можна охарактеризувати як збройна боротьба за владу. В книзіавтор намагається не дотримуватися якихось особливих симпатій іне давати суб’єктивних оцінок, а просто проводити аналізситуацій, які відбувалися, описуючи детально різні партії, класита рівні суспільства.Стосовно безпеки можна сказати, що автор був схильним до ризиківта боротьби, не боявся повстань та переворотів. Головною буламета, відокремлення самостійної України, пробудження в людяхпатріотичних ідей та цілей і не можливо уявити досягненнязапланованого без боротьби та опору.

6.В.Винниченко “Заповіт борцям за визволення”.Написана 1949 року, праця досі ніде не публікувалася. Це— першевидання її.Уроки української історії... Осмислення пройденого шляху...Роздуми про майбутнє України... Конкретні рекомендації, як йогодосягти. І прискіпливий погляд на українську еміграцію,визначення її ролі і завдань у цих процесах. Так можнасхарактеризувати зміст унікального твору видатного українського

письменника, громадського і державного діяча ВолодимираВинниченка.В. Винниченко високо оцінював сам факт існування українськоїдержавності у вигляді Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки. У праці «Заповіт борцям за визволення» (1949) вінписав, що вже не стоїть питання про створення українськоїдержави, а йдеться лише про її визволення. Існування УРСРпороджує в українців звичку до власної державності, чого вони немали декілька століть, а тому в боротьбі за національневизволення потрібно орієнтуватися на власні внутрішні сили, а нена зовнішні, на які сподівалася українська еміграція.

В. Винниченко негативно ставився до націоналізму Д. Донцова,відкидав ідеологію націоналізму як фашистську, ворожуукраїнському народу.

7.В.Липинський “Листи до братів-хліборобів”.У “Листах до братів-хліборобів” В.Липинськийаналізує причини, що призвели до знищення

української державності в формі УНР тагетьманщини. Особлива увагапри цьомунадається висвітленню ролі українськоїінтеліґенції в державотворчих та руйнівнихпроцесах тієї доби, анасамперед – оцінки різнихформ державного устрою, щопрактикувались утогочасній Україні. Він підкреслює: “Українськадемократичнаінтеліґенція, що творила головні кадри такзваногосвідомого українства в часахпередвоєнних і належала до всяких такзванихвільних російських професій, себе в ролібудівничихукраїнської держави абсолютноуявити не могла, і тому ідея своєїдержави,збудованої якимись іншими українськимикласами, була їй якне ворожа, то в найкращімразі абсолютно чужа. Натомість хотілавонавикористати виключно для себе одиноку ролю,до якої вона поприроді своїй почувала себездатною, – ролю посередників міжросійськоюдержавою й українськими народними масами,яких першіпрояви національної свідомостивона намагалась у тій цілі всімасиламиопанувати”8.Визначення майбутнього державного устрою України у творахМ.Костомарова.

Засуджуючи самодержавство, М. Костомаров водночас бачив інедоліки республіканського устрою, який не дає гарантій захистувід свавілля влади «багатьох царків». Перевагу він віддає такомуреспубліканському устрою, де влада є виборною, змінною тапідзвітною народним зборам, а відносини між народами будуються нафедеративних засадах. Для М. Костомарова, як і для більшостічленів Кирило-Мефодіївського братства, федерація в поєднанні зреспубліканською формою правління була найдоцільнішою формоюдержавного устрою. Він вважав її традиційно слов'янською формою,що має свої початки ще в Київській Русі і дає змогу поєднатипрагнення українського народу до політичної самостійності тазастерегти його від появи експлуататорських класів. Суть слов'янської федерації М. Костомаров вбачав у тому, «щоб

кожен народ скомпонував свою Річ Посполиту і управляв незмісимо здругими» і водночас щоб були «один сейм або рада слов'янська, десходились депутати од усіх Речей Посполитих і там розважали іпорішали такі діла, котрі б належали до цілого союзаслов'янського». Тобто, щоб кожна слов'янська держава — польська,

литовська, українська, білоруська, російська — була самостійноюта щоб у них був спільний виборний орган для вирішення загальнихсправ. Очолювати як кожну окрему державу, так і їхній союз у ціломумали виборні особи: «...щоб у кожній Речі Посполитій був свійправитель, вибраний на года, і над цілим союзом був би правитель,вибраний на года»і. За М. Костомаровим, в усіх суб'єктахфедерації мали бути впроваджені однакові основні закони, системамір, єдина грошова система, свобода торгівлі та ліквідаціявнутрішніх митниць, єдина центральна влада, якій належитьуправління збройними силами та зовнішніми зносинами призбереженні повної автономії кожного суб'єкта федерації щодовнутрішніх установ, внутрішнього управління, судочинства танародної освіти.

9.Владні відносини і суспільно-політична думка Київської Русі.Характерною особливістю суспільно-політичної думки українськогонароду є ідеї свободи, справедливості, добра та правди. І це

цілком зрозуміло: голодний думає про шматок хліба, а поневолений— про свободу. Київське князівство, що виникло в середній течії Дніпра на межіVIII—IX століть, стало політичним осередком величезної країни —Руської (Київської) держави східних слов'ян — пращурів українців. У IX—XII століттях у Київській Русі сформувалося феодальнесуспільство. Почали розвиватися держава й право, політичніпогляди, наука, література, філософія тощо. Важливу роль у цьомупроцесі, як і в усьому житті, відігравало християнство, щосприяло розвиткові економічних і культурних зв'язків КиївськоїРусі з Візантією та іншими європейськими країнами. Суттєве суспільно-політичне значення в Київській Русі малипогляди на походження держави та князівської влади, правоверегулювання суспільних відносин, стосунки між церквою тадержавою, проблеми цілісності та суверенності політичної влади,об'єднання розрізнених удільних князівств навколо великого князякиївського, на самостійність і незалежність Русі тощо. У X—XIIстоліттях з'явилися перші оригінальні літературні твори: «слова»,«повчання», «казання» (проповіді). Один із найдавніших документів

руської писемності, в якому зроблено спробу обґрунтувати ідеїоб'єднання удільних князівств навколо престолу великогоКиївського князя, — «Слово про закон і благодать» (XI ст.)київського митрополита Іларіона. Автор цього твору виступив замир і злагоду між народами, що всі є рівні, за політичнусамостійність Київської Русі й закликав підпорядковуватисяблагодаті, тобто євангельським істинам, що заперечують рабство,возвеличують свободу людини, чинять церкву вірною служницеюдержави та релігії. Іларіон чітко висловлює свої симпатії домонархії як форми державного правління: тут влада зосереджуєтьсяв руках одного правителя, а єдиновладдя є запорукоютериторіальної єдності й сили держави. При цьому бажано, щобвлада концентрувалась у руках мудрого правителя, який пам'ятає,що відповідальний за підданих перед Богом, здійснює владу напідставі закону й справедливості, а не сваволі, є милостивий допідданих.

Суспільно-політичні ідеї здобули відображення й у літописах. У«Повісті временних літ» (XII ст.) ченця Києво-Печерської лаври

Нестора подаються відомості про діяльність князів, боротьбу іззовнішніми ворогами, народні повстання в Київській Русі. Одним ізнайважливіших питань політичного характеру у «Повісті...» єпроблема рівності Київської Русі з іншими європейськимидержавами.

Надзвичайну вагу мала поява «Руської Правди» Ярослава Мудрого(1019—1054), сина Володимира Великого, хрестителя Київської Русі,— перше вітчизняне зведення законів, яке слугувало становленню йдотриманню відповідного ладу в суспільстві. Закони Ярославависоко цінували людське життя, честь, засуджували злодіїв івбивць. Головною метою співжиття проголошувались особистабезпека. «Руська Правда» регулювала також майнові відносини міжлюдьми, стосунки між батьками й дітьми. Запроваджені нею законитривалий час регулювали суспільні відносини в Київській Русі та,як вважають, де в чому були гуманніші за сучасне законодавство. У«Правді Ярославичів», складеній уже після смерті Ярослава в 1072році у Вишгороді, на думку Михайла Грушевського, віддзеркалиласяюридична практика, яка склалася ще за життя великого князя.

Талановитим світським письменником у Київській Русі був онукЯрослава Мудрого князь Володимир Мономах (1053—1125), якийзалишив нащадкам один із найвизначніших літературних творів тогочасу — «Повчання дітям» (XII ст.). Автор не тільки застерігавсвоїх синів — князів не чинити беззаконня самим, а й закликавзаборонити «служивим» робити це. Князь як державний муж є носійзакону й законності. На цьому ґрунтується його діяльність, уцьому сила його князівської влади. Мономах мовчав, що князьповинен бути для своїх підданців не лише справедливим згідно ізаконом, а й гуманним, милосердним, тож він має зобов'язати йсвоїх «служивих отроків» дотримуватися закону, вимог милосердя,щоб вони не злодіяли, не кривдили людей, бо це підриває авторитетдержави, князя й самих «служивих». Тоді на них чекає прокляттянароду й небесна кара. Автор «Повчання» також наголошував, щокнязь як воєначальник має розумітися на військовій справі.Великий князь закликав своїх синів бути мужніми в усіх життєвихвипадках, не боятися смерті, якщо йдеться про захист правди йсправедливості.

Отже, поряд із моральними думками в «Повчанні» містилися іпрактичні настанови щодо управління державою, керівництвапідданими, ведення війни. Політичний зміст твору Мономаха полягаєв ідеї єднання Руських земель.

Помер Володимир Мономах у віці 72 років 19 травня І 125 року йпохований у Софійському соборі у Києві.

Важливе значення в розвитку державно-політичної думки вКиївській Русі мало «Слово о полку Ігоровім» (XII ст.). Провідноюв ньому була ідея політичного об'єднання руських земель іприпинення князівських міжусобиць. Розповідаючи про похідновгород-сіверського князя Ігоря 1185 р. в половецький степ ійого поразку, невідомий автор «Слова...» в поетичній формі робитьспробу сформулювати ряд узагальнювальних висновків. Головнапомилка Ігоря та причина його поразки полягає в тому, що вінпішов на половців «собі слави шукати», а не захищати інтересивсієї держави. Гак само чинили й інші князі, дбаючи лише про свої

уділи, а не про державу в цілому. А тим часом Київська Русьзазнавала щоразу відчутніших нападів половців, монголо-татар, щоїї істотно ослаблювали. У процесі усвідомлення великої небезпекизовнішньої навали й необхідності об'єднання для боротьби з нею

всіх сил формувалась ідея єдності руських земель.

10. Вплив творчості М.Міхновського на подальший розвитокнаціонально-визвольного руху в Україні. Першою дійсно політичноюукраїнською організацією, що понесла в народ гасла революційноїборотьби з існуючим ладом, була славетна РУП (РеволюційнаУкраїнська Партія).Програмою цієї партії на першому етапі її існування ставпроголошений 1900 р. у Харкові та Полтаві на з'їзді українськоїінтелігенції М. Міхновським (1873-1924) реферат "СамостійнаУкраїна".У цій праці М. Міхновський, продовжуючи ідеї програмних докумен-тів "Братства тарасівців", заявляє, шо кінець XIX сторіччя

позначився явищами, які характеризують новий етап розвиткулюдської історії. Ці явища – боротьба народів за національо-державне самовизначення. Українська нація, вважає він,знаходиться в становищі "зрабованої", поневоленої. Кожна націяпрагне до свободи і самостійного розвитку.Як правник М. Міхновський аналізує причини поневоленого становищаукраїнської нації і, зокрема, зміст Переяславського 1654 рокудоговору. Його висновок однозначний – Україна на момент йогопідписання була самостійною суверенною державою, яка уклала союзз Московською монархією. Цей договір не позбавляв Українудержавної самостійності і всі подальші дії московської влади булинаправлені на порушення пунктів договору. М. Міхновськийпідкреслює, що з правничої точки зору Україна має всі підстави навідновлення своєї державності і не несе зобов'язань перед сторо-ною, що порушила самочинно договір. Повернення до його положень,вва-жас він, повинно стати першим кроком на шляху до повноїсамостійності Української держави і програмою мінімум кожногосвідомого українця. Лише після набуття повної державно-політичної

самостійності український народ зможе вирішити питання про те, чивступати йому в державно-політичні союзи з іншими націями.Однак одних правних підстав для отримання Україною незалежностінедостатньо. Необхідно, вважає М. Міхновський, щоб цього прагнуласама нація і, у першу чергу, її провідники, еліта, яку вінназиває "інтелігенцією". На жаль на попередніх шаблях історичногорозвитку українська еліта часто не виконувала свого призначення,раз у раз зраджуючи свій народ. Тепер же, на його думку,формується нове покоління провідників, здатне прийняти на себевідповідальність за майбутнє. Це покоління забезпечитьнаціональний солідаризм та національне і соціальне звільненняукраїнського народу.Обстоюючи ідею національного солідаризму М. Міхновський доситьемоційно і не завжди виважено намагався підкреслити вищістьнаціональних інтересів, необхідність ставити на перше місцеінтереси української нації.Течія «Самостійна Україна» течія так званого українськогосамостійництва, шо сформувапося спочатку в Українську НароднуПартію, а під час революції в партію соціялістів-самостійників,

кволу політично, але войовничу на словах, а подекуди й на ділі"[38 с. 65].Дійсно, започаткований тарасіцями та "Самостійною Україною" М.Міхновського рух, хоч і набирав певної сили, все ж залишавсядалеко не самим впливовим в Україні. Не говорячи про впливиросійських партій різного спрямування, самостійницька ідея незнаходила значної підтримки навіть в колах національно свідомихукраїнців. Навіть актуалізація соціального питання, у т.ч. іробітничого, не сприяли завоюванню самостійниками провіднихпозицій в українському русі. Провідною була і залишалась ідеяавтономії, як максимум державницьких прагнень українців12. Гострополемічна та культурно-освітня гуманістична думкаукраїнського середньовіччя.З 2ї половини XVI ст.. укр. політ думка розвивається у двохформах: гострополемічній: Василь Суразький, Іван Вишенський,Герасим і Мелетій Смотрицькі, Христофор Філалет та культурно-освітній: Юрій Рогатинець, Кирило Стивровецький, Стефан іЛаврентій Зизанії.

Іван Вишенський гостро критикував існуючий на той час лад,зокрема Брестьську унію. Концепція «Соборності правлінняхристиянською церквою» була заснована на ідеї рівності всіх людейперед Богом, всі церкви рівні між собою, будують свої відносини іуправляються соборно, а верховним владикою над ними є лишеХристос.Ідеалом Вишенського є громадське самоуправління, громадськаколективність, яку він вбачав у діяльності укр. Братств. Вінвважає, що в основі такого способу врегулювання між людськихвідносин повинна лежати ліквідація майнової нерівності членівсусп.-ва.«Апокрисис» Христофора Філалета – полемічний трактат. Вінобґрунтовує право і можливість громадян захищати свої права яксистемними, так і позасистемними методами. В даному творіприсутні ідеї сусп. Договору і природних прав, обмеження владимонарха законом.Представники культурно-освітнього напряму спрямовували своїзусилля на просвіту молоді та підготовку її до участі у гром-політ житті.

Основу поглядів Стефана і Лаврентія Зизаніїв складали боротьба засоц. справедливість, свобода совісті, відокремлення церкви віддержави та піднесення ролі особистості у сусп. політ житті.Г. сковорода. «Світ ловив мене та не впіймав»Ідея глибинного пізнання буття через людину. Вищим благом длялюдини є свобода.Обґрунтовував ідею про те, що не людина існує для держави, адержава для людини. Характерним для нього було поєднання моралі іполітики. Будь яке сусп. зло, на його думку, може бути подоланешляхом добродійства або проявом доброї волі.

13.Гуманістичні погляди українських середньовічних мислителів.Починаючи від 2-ї половини XV ст. в Україні, яка входила доскладу Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої,складаються передумови ренесансно-гуманістичної філософської тагромадсько-політичної думки[55]. Насамперед це була поява значноїкількості економічно незалежних міст із магдебурзьким правом, якіставали не лише торгівельними й ремісничими центрами, але йцентрами політичного й культурного життя.

Ідеї ренесансного гуманізму виникали й розвивалися в Україні наґрунті двох різних традицій: західноєвропейської та русько-візантійської.На думку Володимира Литвинова, дослідника епохи Відродження наукраїнських землях, до українських гуманістів XV–XVI ст.передусім належали ті, хто сам усвідомлював себе українцем(«рутенцем») і наголошував на цьому. Конфесійні чи мовні ознакипри цьому не мали суттєвого значення. Водночас багато зукраїнських гуманістів того періоду належали до кола діячів іншихкультур, насамперед, польської.Найвизначнішими гуманістами другої половини XV — початку XVIIст., що поширювали нові ідеї на українських теренах, були такідіячі як: Григорій Саноцький (Гжегош із Санока) (1406–1477), ЮрійДрогобич (Котермак) (бл. 1450–1494), Павло Кросненський (Русин ізКросна) (бл. 1470–1517), Лукаш із Нового Міста (пом. бл. 1542),Станіслав Оріховський-Роксолан (1513–1566), Йосип Верещинський(1532–1598), Себастьян Кленович (бл. 1545–1602), Шимон Шимонович(Симон Симонід) (1558–1629), Симон Пекалід (Пенкальський) (бл.1567 — після 1601), Іван Домбровський (кінець XVI — поч. XVII

ст.), Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. після 1634), СтефанЗизаній (пом. до 1621), Дем'ян Наливайко (пом. 1627), МелетійСмотрицький (бл. 1577–1633), Кирило Транквіліон-Ставровецький(пом. 1646), Хома Євлевич (поч. XVII ст.), Йов Борецький (пом.1631), Касіян Сакович (бл. 1578–1647).Майже всі вони після здобуття вищої освіти у західноєвропейськихнавчальних закладах повернулися на українські землі й провадилигуманістичну діяльність передусім у так званому Руськомувоєводстві.Головними центрами поширення гуманістичний ідей у цей час булиКиїв, Львів, Острог, Перемишль, Замостя.За свідченням Дмитра Антоновича, гуманістичний рух на українськихземлях був тісно пов'язаний з друкарською справою[56]:Найвагоміший внесок українських гуманістів складають їхніздобутки у галузі історіософської, суспільно-політичної таетичної проблематики. Українські гуманісти розвивали й поширюваликомплекс ідей, які називають сьогодні ідеями громадянськогогуманізму: національна самосвідомість, патріотизм, громадянськеслужіння, справедливість, політичні свободи. Популяризація цих

ідей створила духовне підґрунтя для майбутньої національно-визвольної війни українського народу під проводом БогданаХмельницького.Дмитро Антонович у лекціях про українську культуру висловив думкупро те, що український гуманізм був ближчим до німецькогогуманізму, аніж до емансипованого від церкви італійськогоренесансного гуманізму. Спільною рисою з німецьким гуманізмом, надумку Антоновича, було те, що у обох випадках це був рухпробудження національної ідентичності.

14.Д.Донцов “НаціоналізмД. Донцов пориває з соціал-демократією й активно пропагує своюнаціоналістичну концепцію. Найбільш повно ця концепція знайшласвоє висвітлення у багатьох його працях, особливо в таких:«Підстави нашої політики» (1921) і «Націоналізм» (1926). Йогоконцепція включає три вихідних елементи: 1) Росія — найголовніший ворог України; 2) селянство — хребет нації й держави; 3) необхідність сильного відчуття мети і волі.

Ідеалом державного ладу Д. Донцов вважав «селянськудрібнобуржуазну республіку». Це єдине, що могло врятувати Українувід російського комунізму, який «оперує лише з рабами» й прагне «запанувати над масою, що, крімшлункових інтересів і демагогічних кличів, нічого не розуміє». Запропонована ним селянська демократія була не демократією«пацифізму, егалітаризму, антимілітаризму, охлократії,жолудкового соціалізму і класової боротьби...», а «демократієюпраці, ієрархії, суспільної солідарності, обов'язку і міцногопоступу». Це демократія «самодисципліни», вищих ідей,«продукції», «свободи й самодіяльності». Вона визнає рівність уконкурентній боротьбі за життя. Ідеалом суспільного устрою іселянської демократії вважає Північну Америку. На особливу увагу заслуговує друга частина книги «Чиннийнаціоналізм», де викладено суть авторової концепції, зокрема,шести засад чи вимог «вольового націоналізму»:перша засада нової національної ідеї — зміцнювати волю нації доекспансії, жадобу панувань і підкорення всього чужого — як мета,боротьба — як засіб;

друга— прагнення боротьби й усвідомлення її неминучості;третя — дух романтики, релігійного панування, містичного пориву,ірраціоналізму, яким має бути перейнята національна ідея;четверта— непримиренність, фанатизм, брутальність тааморальність, що беруть до уваги лише інтереси спільноти (нації)— саме це дає національній ідеї вибухову силу в історії;п 'ята — право сильних націй організовувати й вести інші народидля зміцнення й розвитку людської цивілізації;шоста — кожна нова ідея, аби здобути собі право на життя, маєспертися на ініціативну меншість, що застосовує творче насильстводля суспільного поступу. Для Д. Донцова не стояло питання про неприйняття запропонованогоним «чинного націоналізму». «Боротьба за існування є закономжиття. Всесвітньої правди немає... Життя признає її тому, хтовикажеться більшою силою, моральною і фізичною. Ту силу можемо миздобути лиш тоді, коли переймемося новим духом, новою ідеологією.Перед кожною нацією є дилема: або перемогти, або згинути».Зрозуміло, що були й інші напрями націоналізму. Серед них можнаназвати національно-державницький

15. Еволюція поглядів М.Грушевського від ідеї перетворення Росіїу вільний союз вільних народів до осмислення проблеминаціонального самовизначення українського народу.Учений виходив з того, шо існують дві «руських» народності —українсько-руська й великоруська. Київська держава, право,культура були творенням українсько-руської народності, аволодимиро-московська держава — великоруської. Теза про те, шоКиївська Русь була першою формою української державності,слугувала обгрунтуванню боротьби українського народу за власнудержавність як такого, що здавна її мав. В історії українськогонароду М. Грушевський виокремлював такі періоди: період, щопередував утворенню Київської держави; епоха державного життя(Київська Русь); литовсько-польська епоха; козацька епоха;занепад козацтва та українською життя; українське відродження.Крізь усі ці періоди вчений проводить сформульовану нимукраїнську ідею, пов'язану з ідеєю свободи українського народу,насамперед національної.У питанні про форму української

державності погляди М. Грушсвського зазнали певної еволюції — відідеї федеративних форм організації державного жиїтя українськоїнації до ідеї національної незалежності України. Спочатку вінвиступав за національно-культурну автономію України у складіРосії, пов'язував здобуття українським народом свободи зперетворенням Росії в демократичну правову державу.Піл часреволюції 1905—1907 рр. М. Грушевський вважав, що вирішенняукраїнського питання й національних проблем народів Росії можливешляхом реалізації принципу національно-територіальної та-обласної автономії і забезпечення національних прав усіх народів.Автономна Україна у складі федеративної Російської республіки –такою вбачав М. Грушевський українську державність. Основнимирисами федеративної республіки мали бути широке місцевесамоврядування і представницька демократія. Українськанаціональна територія має бути об'єднана в єдину область ізвласним сеймом, то вибирається прямим, рівним і таємнимголосуванням. Необхідно чітко розмежувати повноваження центру таобластей: органи місцевого самоврядування мають розпоряджатисямісцевими фінансами, земельним фондом, вирішувати питання освіти

й культури; центральна влада має складати норми загальних основдержавного і суспільного ладу.Жовтнева революція та політичнапрактика російського більшовицького уряду змінили погляди М.Грушевського. Він перейшов до Ідеї національної незалежності йсуверенітету України, свідченням чого став прийнятий очолюваноюним Українською Центральною Радою 9 (22) січня 1918р. IVуніверсал, який проголосив Україну самостійною народноюреспублікою. Однак і після цього вчений підтримував ідеюфедералізму.За своєю ідейно-політичною орієнтацією М. Грушевський бувсоціалістом, але марксистські погляди поділяв далеко не в усьому.Зокрема, у питанні про сутність держави, причини та шляхи їївиникнення він істотно уточнював марксистську тезу про те, щодержава виникла внаслідок класового розшарування первісногосуспільства.16.ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ

17.Загальні положення Конституції П.Орлика.Основні положення Конституції

В день виборів Орлика була схвалена державна Конституція підназвою «Конституція прав і свободи Запорізького Війська». Основний пункт її — проголошення незалежності України від Польщіта Москви. Другим пунктом було встановлення козацького парламенту, який мавскликатися тричі на рік; крім Генеральної старшини до нього маливходити представники від Запоріжжя та по одному представниковівід кожного полку. Гетьман мав радитися з ними “ о всяких ділахпублічних” . Права гетьмана значно обмежувалися . Установлювавсясуворий розподіл між державним скарбом і коштами , які були вособистому розпорядженні гетьмана . Ліквідовувалися державнімонополії , оренди й відкупи; заборонялося чинити утискисільському населенню. Конституція пройнята демократичним духом,вона є однією з найвизначніших пам’яток політичної думки тогочасу. Козацький парламент обмежував владу гетьмана і робив з Україниконституційну державу. Карл XII підтвердив схвалену конституцію істав гарантом незалежності України, ця конституція, в якійгармонійно поєднано інтереси гетьманату, селян, як провідної

верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в тойже час маніфестом державної волі української нації, перед цілимкультурним світом, була: «вікоповним пам'ятником українськоїдержавно-політичної думки», — так характеризує Бендерськуконституцію О. Оглоблин. Конституція обмежувала права гетьмана на користь старшинськоїаристократії і точно встановлювала, якими прибутками можекористуватися гетьман. Конституція приділяла увагу такожстановищу міщан, посполитих та козаків — «людей убогих». В ціломубула вона перемогою старшинської аристократії над гетьманськимабсолютизмом і, за виразом О. Оглоблина, була «другоюпоразкою . . . гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яказавдала великого удару гетьманській владі».До цього можна додати,що поява її, негайно після Полтавської катастрофи, може в значніймірі пояснити, чому саме плани великого гетьмана зазнали поразки:вона свідчить, що він не мав під собою твердого ґрунту, не мавсередовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла бпримусити всі середовища схилятися перед нею.

18. Загально-демократичний етап в історії української політичноїдумки (ХІV-кін.ХVІІІ ст.).Демократично-народницький напрям започаткувало Кирило-Мефодіївське братство, головним ідеологом якого був МиколаКостомаров. Його "Закон Божий (Книга буття українського народу)",що синтезував романтичні ідеї з радикальними політичними ісоціальними ідеями та християнськими цінностями, був програмоюкирило-мефодіївців. Ця програма містила такі ідеї:1) визнання української етнокультурної ідентичності;2) створення самостійної української республіки в рамкахфедерації слов'янських народів;3) знищення кріпацтва й утвердження суспільного ладу на засадахправової і соціальної рівності в дусі християнського заповіту;4) протиставлення українських демократичних традицій традиціямаристократичної Польщі й самодержавної Росії.Суспільно-політичні засади кирило-мефодіївців слугувалиорієнтиром українському рухові, який був оформлений у мережугромад — напівконспіративних гуртків демократично зорієнтованоїінтелігенції. Одним із лідерів цього руху був історик Володимир

Антонович, який першим назвав Київську Русь українською державою,обґрунтував природне походження нації, охарактеризував основніпринципи життя трьох народів: українців (принцип демократизму, щозабезпечує права для особи), поляків (принцип аристократизму, щопризводить до боротьби між різними соціальними групами), росіян(принцип авторитету державної влади, який призводить досамодержавства).Політична думка в Україні XIX—XX ст. формувалася в умовах, колизникав традиційний сільськогосподарський уклад життя, і йогозмінювало індустріальне суспільство, коли відбувалися процесинаціонально-культурного й національно-політичного відродженняУкраїни. Якщо попередня політична думка в Україні розвивалася вруслі релігійних, династичних та козацько-станових традицій і небула оформлена у відповідну теоретичну та ідеологічну систему, тов XIX—XX ст. вона набула рис, властивих європейським ідеологічнимнапрямкам і течіям.

Іван Лисяк-Рудницький, спираючись на ідеологічні цінності,виділяє у тогочасній політичній думці такі напрями: демократично-

народницький, націоналістичний, консервативний, комуністичний. АВолодимир Потульницький на основі методології історичногодослідження суспільно-політичного життя в Україні наголошує нанародницькому, консервативному і національно-державницькомунапрямках.Аналізуючи політичну думку в Україні, ці підходи можна поєднати,оскільки вони доповнюють один одного, незважаючи на відмінності укритеріях класифікації. Варто виділити ще один напрям уполітології — лібералізм, хоч в українському контексті він лишечастково збігався з подібною течією в Європі.До демократично-народницького напряму належать Михайло Грушевський у Ростислав Лащенко, Сергій Шелухін. Вони відстоювалитакі принципи:1) визнання народу рушійною силою історичного процесу;2) розуміння українського народу як окремої культурної одиниці;3) обґрунтування ідей народоправства у вигляді народно-демократичної республіки;4) федеративний устрій України;

б) відстоювання автономії України в складі федеративних чиконфедеративних союзів;6) надання переваги колективним формам власності як історичнотрадиційним.У праці "Українська партія соціалістів-революціонерів та їхзавдання" М. Грушевський захищав ідею пріоритету інтересівнароду, суспільства над інтересами держави. У схемі викладуісторії України він обґрунтував думку про український народ якокрему етнокультурну одиницю, що є спадкоємницею Київської Русіта сформувала свої етнокультурні риси в умовах Галицько-Волинської та Литовсько-Польської держав.М. Грушевський розглядав українську націю як виключнохліборобську, що внаслідок чужоземного панування втратила вищікласи; підкреслював як позитивні риси українського народу(вроджену логічність думки, високі культурні й соціальніінстинкти, високу красу побуту), так і негативні (відсутністьнаціональної свідомості, слабкість національного інстинкту,низький рівень освіти, культурного та політичного виховання).

У поглядах на державу М. Грушевський дотримувався думки, щонаціональним інтересам України найбільш відповідає статусавтономії в складі Російської Федерації. Він вирізняв два шляхистановлення федерації — через об'єднання двох і більше держав зїх ініціативи або з ініціативи зверху, коли унітарна держава стаєфедерацією, поділивши суверенітет з територіями. Правда, післяліквідації УНР більшовицькою Росією, М. Грушевський визнававнеобхідність існування української незалежної держави, але лишетимчасово, орієнтуючись у майбутньому на входження Росії йУкраїни в загальноєвропейську федерацію.Політичні погляди Р. Лащенка — вченого-правознавця дещовідрізнялися від поглядів М. Грушевського. Концентруючи увагупереважно на історії народу, він відстоював думку про те, що вісторії України перепліталися як демократична, так іаристократична традиції, вважав приватну власність історичнотрадиційною.С. Шелухін вважав, що тільки самостійні держави можутьоб'єднатись у федерацію, і, будучи противником федеративного

союзу України з Росією і Польщею, схилявся до думки проможливість Чорноморсько-адріатичної федерації.

19. Суспільно-політична думка повоєнної українськоїеміграції(Володимир Винниченко, Іван Лисяк-Рудницький)ПісляДругої світової війни в середовищі української еміграції з новоюсилою прозвучав голос Володимира Винниченка, який мовчав довгіроки, не беручи участі в еміграційних державних інституціях іурядах, вважаючи їх грою амбіцій і плодом невгамованогочестолюбства та ілюзій. «Заповіт борцям за визволення», в якомувід-образив еволюцію своїх політичних поглядів на засоби й методиборотьби за незалежність України. Стисло їх можна викласти у двохполітичних заповідях В. Винни-ченка.Перша заповідь полягає в тому,що незалежну Укра-їну слід творити в Україні, а не поза їїмежами: «Укра-їнська держава була і є. її... створив народ,нація, а не купка бідних емігрантів; народ її захищав і будезахи-щати всіма силами своїми, фізичними й духовними. Неемігрантські "вожді" та "міністри", а Грушевські, Скри-пники,

Єфремови, Хвильові, навіть Любченки і всі сві-домі підсовєтськіукраїнці тисячами віддавали свою свободу, здоров'я і життя занеї, тисячами віддають і те-пер, як у рядах партійнихпрацівників, так і в рядах найактивнішої частини українськогонаселення, яка зветься "Українською Повстанською Армією"».Допомо-ги в боротьбі за національне визволення українського на-роду, вважав Винниченко, слід шукати не в зовнішніх силах, а вукраїнському народі, йдучи назустріч його со-ціально-політичнимпрагненням. ». З цього постають головні завдан-ня українськоїеміграції: нарощувати власну конструкти-вну діяльність,розвінчувати всілякі спроби дискредиту-вати українськунаціонально-державну ідею.Друга заповідь цієї книги -- необхідністьорієнтації на розв'язання національно-державного питання Українине через війну, а через мир, зближення двох протилеж-нихсоціальних системФілософсько-політична теорія В. Винниченкаґрунту-валася на його соціально-політичній програмі так званоїколектократії -- системі всебічної (духовної, правової, фізичноїй матеріальної, внутрішньої) гармонії між людь-ми планети. ІванЛисяк-Рудницький (1919-- 1984І. Лисяк-Рудницький дійшов висновку,

що кожному народу властивий свій, не-повторний, національнийхарактер, який визначається «комплексом культурних вартостей,правилами поведін-ки і системою звичаїв», характерних для певноїкраїни. Окреслюючи особливості суспільно-політичного розвиткуУкраїни, першою важливою прикметою його вважав орга-нічнеспівіснування в українській історії двох традицій: західної --соціально-політичної і східної -- християнсь-ко-духовної.відсутність іс-торично сформованої вищої еліти утруднює побудовуна-ціональної держави. На його думку, процес націотворен-ня,відродження певного народу може відбуватися не тільки шляхомзгори донизу, коли основним націотвор-чим чинником є провіднаверства, а й навпаки (вважав, що так відбувається в Україні), --знизу вгору, через на-ціональне самовизначення народу, піднесенняйого освіти й культури.Його ідеї щодо зміни завдань повоєнноїукраїнської еміграції багато в чому перегукуються з ідеями В.Вин-ниченка, конкретизують і доповнюють їх. У статті «Що робити?»він звертає увагу на ту велику різницю, яка іс-нує між поняттями«демократія» і «революція». «Виходячи з цього, діяльність значноїчастини українського еміграційного табору визна-чав як

недемократичну і звертав увагу на цілі діяльності демократичнихеміграційних сил: необхідність «періодич-ної зміни лідерів» усередовищі самої діаспори; розмежу-вання церковної і політичноїсфер; систематичний обмін думок щодо нагальних проблем івиховання терпимості «супроти неортодоксальних, суперечливихпоглядів»; створення в еміграції демократичної українськоїпреси,«співіснування й суперництва між кількома (принаймні двома)партіями в лоні одного суспільства» тощо. Заяву як коле-ктивнийдокумент політичної думки було написано упро-довж 1966--1967 pp.її текст містив вимоги: встановити право громадянства УРСР окремовід всесоюзного грома-дянства; налагодити дипломатичні відносиниміж Україн-ською РСР і зарубіжними країнами; унезалежнити судо-чинство УРСР від всесоюзних органів суду й прокурату-ри;забезпечити для українських громадян, покликаних до війська,службу в межах республіки у військових ча-стинах з українськоюмовою як офіційною; забезпечити Комуністичній партії Українирівень самоуправної полі-тичної організації, спроможноїухвалювати незалежні рі-шення в політичних справах; надатиукраїнській мові права державної мови в Українській РСР;

реабілітувати культурну спадщину України в усій її повноті йусунути перешкоди в дослідженні української історії та культу-ри;легалізувати Українську автокефальну православну церкву таУкраїнську католицьку церкву, забезпечивши для них рівний статусз іншими релігійними віроспові-даннями, дозволеними в РадянськомуСоюзі, тощо.Заява викликала протести серед еміграційного націо-нально-патріотичного «істеблішменту» (англ. establish-ment --засновувати, зміцнювати) й була проігнорована офіційними органамиСРСР та УРСР, однак вона все ж таки виконала свою роль, дійшовшидо найважливішого адресата -- українського народу. І. Лисяк-Рудницький визначив три головні завдання демократичної еміграціїщодо Радянської України. Перше полягало в необхіднос-тізакріплення й розбудови повноцінного українського суспільства ікультурного життя за розпорошення укра-їнських сил по різнихкраїнах.. Друге завдан-ня -- заповнення прогалин «в культурномупроцесі в УРСР, який проходить у ненормальних умовинах», збага-чення нації у сфері науки, літератури, мистецтва. Третє завдання-- «знаходити й поширювати в тій стіні щілини, через які промені

світла й подуви свіжого повітря доходи-ли б до народу, якийзамурований у темниці»

20.І.Дзюба “Інтернаціоналізм чи русифікація”«Інтернаціоналізм чи русифікація?» — книга Івана Дзюби, буланаписана у вересні — грудні 1965 року.Безпосереднім поштовхом для написання цієї праці стало проведенняу 1965 році в Україні репресій проти української інтелігенції. Усерпні-вересні 1965-го року у Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську та Тернополі були заарештовані близько трьох десятківмолодих українських інтелігентів. 4-го вересня у Києві під часпрем'єри кінофільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» допротестів проти політичних репресій закликали поет Василь Стус таІван Дзюба.В праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?», написаній під впливомтих подій, Іван Дзюба з марксистських позицій проаналізувавнаціонально-культурну політику радянської влади в Україні. Авторвідправив свою роботу першому секретарю ЦК компартії України

Петру Шелесту та голові уряду УРСР Володимиру Щербицькому, а їїросійський переклад — керівництву КПРС.

В «Інтернаціоналізмі чи русифікації?» Іван Дзюба доводив, щокомпартія ще за часів Сталіна перейшла на позиції російськоговеликодержавного шовінізму. Свою аргументацію автор побудувавпереважно на цитатах з творів Леніна та партійних документів 20-хроків. Він уважав, що політика КПРС, зокрема щодо України,суперечить корінним інтересам українського народу і вбачав вихіду поверненні до ленінських принципів національної політики.

21.І.Лисяк-Рудницький як історик і політолог.Лисяк-Рудницький Іва́н Па́влович (*27 жовтня 1919, Відень, Австрія— †25 квітня 1984, Едмонтон, Канада) — історик українськоїсуспільно-політичної думки, політолог, публіцист. Автор праць зісторії, що відкривали Європі та світу Україну. Син МілениРудницької та українського громадсько-політичного діяча ПавлаЛисяка.

Осереддя філософських зацікавлень вченого становило історичнепізнання, в центрі його історіографічних інтересів — історіяукраїнської суспільно-політичної думки від середини XIX ст. до30-х років XX ст. Був довгий час прихильником гетьманського руху,однак наприкінці 1940-х рр. відійшов від гетьманського табору.Найвагоміші його дослідження присвячено М. Драгоманову, В.Липинському, М. Хвильовому, О. Назарукові. Провідна тема якполітолога — доля України в новітній історії, передусім аналізвизначальних тенденцій її політичних змін у контексті сучасногосвітового процесу та політичного прогнозування. Йогоінтелектуальною батьківщиною була Німеччина XVIII–XX ст.Найвідчутнішим у творчості історика є вплив філософії історіїГеґеля, його думок про наявність в історичному процесі своєїоб'єктивної логіки і про можливість свободи тільки у правовійдержаві. Вихований на традиціях західноєвропейського лібералізму,— близький до «державницької школи» в українській історіографії.Звертаючись до антитези «Схід — Захід», він констатувавамбівалентність українства, що полягає у поєднанні двох традицій:західної (соціально-політичної) та східної (християнсько-

духовної). Українське національне відродження розглядав уконтексті аналогічних процесів, що відбуваються з так званими«неісторичними» («недержавними») народами. Їх перетворення вісторичні визначається передусім суспільно-культурноюспроможністю національної еліти. Тож атрибутом «історичної нації»мислить не просто наявність державності, а й збереження нею своїхвищих, елітарних верств. До прикмет «недержавних»,«сплебеїзованих» спільнот відносить особливу роль селянськогочинника: в них основну масу становить селянство, а міськесередовище або органічно гетерогенне, або відчужується слідом заелітарними верствами. Ця обставина, на його думку, ускладнюєрозгортання українського національного руху. Звідси й відсутністьважливих ланок національного життя, неповнота українськоїкультури як за внутрішньою структурою, так і за функціями.Культурна цілісність чи принаймні її можливість є привілеємдержавної нації. Ідея формування політичної української нації —одна з домінантних у Лисяка-Рудницького.

22.Ідеї волі і демократії у політичному житті українськогокозацтваІдеї волі ma демократії в суспільно-політичному житті козацтва. Установленні й розвитку центральної ідеї правової думки України —ідеї незалежної й суверенної держави — значне місце відводилосяпроблемам волі та демократії. Навколо них формувалася суспільнадумка багатьох поколінь передових мислителів. Ці морально-етичній соціально-політичні цінності поряд з такими, як правда, добро,справедливість і краса, близькі кожній вільній людині, кожномународові. Для України XV—XVII ст. вони мали особливу значущість.Адже із середини XVI ст. більшість українських земель булазагарбана чужоземцями: польськими, литовськими та угорськимифеодалами. З півдня та південного сходу не припинялисяграбіжницькі напади турецько-татарських орд. Султанська імперія,одна з наймогутніших у тогочасному світі, утвердилася на Чорномуморі й Балканах, заволоділа гирлами Дунаю, Дніпра, Дністра таДону, спрямовувала свої експансіоністські дії на завоюванняУкраїни, Білорусії та Польщі.

За цих умов боротьба за свободу, за виживання українськогонароду була першочерговим завданням. Йшлося про те, бути чи небути українській нації. Аналіз джерел чітко показує, що соціальною основою виникненнякозацького руху був протест українського трудового люду протижорстокого феодального гноблення, головним чином польськоюшляхтою. Сміливі й мужні лицарі з українських селян і міщан небажали миритися з феодально-кріпосницьким та іноземнимпануванням. Волелюбних утікачів принаджував незаселений родючий українськийстеп, де вони могли займатися вільно, без феодального примусухліборобською працею й розпоряджатися виробленим продуктом. Цебув уже новий, капіталістичний тип суспільних відносин. Своєю вільною, без феодального примусу працею українськекозацтво розвивало власну передову економіку. У Запорозькій Січініколи не було кріпацтва й уперше в Свропі склалася прогресивнаформа багатогалузевого фільваркового господарства (фермерськийтип). Таким чином, становлення козацтва як суспільного станунерозривно пов'язане з проблемою свободи, волелюбності,

забезпечення умов для розвитку творчих здібностей людини. Тож невипадково в наступні періоди, коли підписувалися договори міжУкраїною та Росією, в усіх текстах з українського боку звучаливимоги про «підтвердження прав і вільностей «козаків і шляхти, що«надані з віків... щоб ні в чому не були порушені». Специфічною особливістю козацтва було те, що мирне хліборобськежиття зосереджувалося переважно в «прикордонній зоні». Вонозазнавало постійних спустошливих нападів ординців, кримськихтатар і ногайців. Козакам доводилось одночасно займатисяхліборобською справою та збройним захистом своїх поселень. Цезумовлювало формування особливого типу людини, здатної поєднуватирізні типи діяльності — трудової й військової, тоді як в іншихкраїнах вони існували окремо, закріплювалися за різними класами істанами. В усталених уявленнях про козака перша його іпостась,тобто виробничо-трудова, геть затінюється другою — військовою:звідси поширене ототожнення козацтва з лицарством, зовсім невиправдане з соціально-економічного погляду. Насправді ж вільнийтруд на вільній землі невіддільний від самої суті козацтва йстановить одну з його фундаментальних рис.

Отже, у другій половині XVI — на початку XVII ст. козацтвосформувалося як своєрідний суспільний стан, причому доситьчисленний. Воно мало свою еліту в особі гетьманів, шляхти,генеральної старшини. Козацька верхівка була високоосвіченою, адіти козаків становили значний прошарок серед студентів Києво-Могилянської академії. Важливе значення у зростанні суспільної ролі козацтва відігравзахист ним релігійних і національних прав українського народу.Історичні обставини українського життя привели до того, що в цейчас національні інтереси, національне змагання, національнаборотьба сконцентрувалася на точці оборони існування православноїцеркви. Обороняючи її стан, володіння, козаччина прихилила досебе всі оті верстви, які обстоювали національні й релігійніінтереси українського народу. Саме ці стани виступили головною державотворчою силою вбудівництві й функціонуванні козацько-гетьманської держави,очолили боротьбу українського народу за національне визволення.

23.Ідея “демократичної, соціальної, правової держави” таперспективи її втілення в суспільну практику. Сучасна держава в процесі своєї еволюції набула три важливіхарактеристики: демократизму, соціального захисту і правовоїсутності, які знайшли своє відображення в Конституції України1996 року.Демократична держава — тип держави, в якій народ є джереломвлади, де державні демократичні соціально-політичні інститути тадемократичний тип політичної культури, яка забезпечують органічнепоєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ ізширокими громадянськими правами і свободами.У демократичній державі існують реальна рівність перед закономгромадян та органів управління (верховенство закону),громадянське суспільство, розподіл владних повноважень між однимиїї гілками, ефективні механізми стримувань і противаг.Свідченням демократизму держави в сучасних умовах є: — забезпечення ефективності в її функціонуванні; — наявність конкуренції у сфері державотворчої діяльності;

— встановлення рівноваги в суспільстві та гармонійних відносинміж державою і громадянами; — високий ступінь довір´я населення до інститутів держави.Особливого значення в сучасних умовах набуває так звана соціальнадержава.Соціальна держава — держава, що прагне до забезпечення кожномугромадянину гідних умов існування, соціальної захищеності,співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі приблизнооднакових життєвих шансів, можливостей для самореалізаціїособистості.Термін “соціальна держава” було запроваджено ще в 1850 p.німецьким вченим-юристом Лоренцом фон Штайном. Однак його активнатеоретична розробка і практичне втілення розпочалося в Німеччиніу другій половині XX ст. Теоретичні засади соціальної державивисвітлені в працях Г. Ріхтера (Німеччина), К. Соле (Іспанія), А.Брауна (США), М. Боретті (Франція).Досвід розвинених кран переконливо свідчить, що зародження іформування соціальної держави відбувається не спонтанно, а наоснові цілеспрямованої державної політики. Перехід до держави

зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системноїстратегії реформ, яка зв´язує в цілісний комплекс рух досоціально-ринкового господарства, громадянського суспільства,правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутівсоціальної держави. Зміст соціальної держави виявляється усприянні становленню таких елементів сучасного суспільства, яксоціальна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальнаетика.До найважливіших принципів підтримання гармонійних відносин міжгромадянами і державою, які сприяють наповненню функціонуваннядержавного механізму соціальним змістом, належать принциписолідарності і субсидарності.Солідарність передбачає єдність та цілеспрямоване об´єднаннярізних груп і верств суспільства навколо основних визначенихдержавою цілей і цінностей, як поточних, так і на довгостроковуперспективу. Ідея солідарності ґрунтується на допомозі сильнішихслабким, на взаємній підтримці та обов´язках громадян переддержавою та один перед одним.

Принцип субсидарності отримав розгорнуте обґрунтування усоціальному вченні католицької церкви і набув соціально-державного змісту в практиці державного будівництва ФРН та ін.розвинених країн Заходу. Згідно з цим принципом вищі ешелониуправління виконують лише ті завдання, які виявляються не підсилу нижчим за рангом органам і покликані допомагати останнім упідтриманні їхньої самостійності та власної відповідальності.Ініційована державою субсидарність сприяє подоланню споживацькоїпсихології у громадян та їхніх об´єднань, функціональногоперевантаження держави, неконтрольованого розростання бюрократії,а також стимулює групову та особисту ініціативу населення.Слід зважати й на те, що соціальна держава у кожній країніформується, виходячи із специфіки національних, історичних,соціально-політичних, географічних умов та традицій співіснуванняв межах конкретного суспільства. Відповідно до цього створюєтьсямодель, яка дає змогу знайти власний, оптимальний шлях досоціальної держави.Теорія правової держави бере свій початок з античності.Давньогрецький філософ Платон писав, що державність можлива

тільки там, де панують справедливі закони, “де закон — володарнад правителями, а вони його раби”. Починаючи з Нового часу,теорія правової держави була доповнена завдяки безпосередньомузверненню до ідеї прав людини. Передові мислителі епохистановлення капіталізму в XVII-XVIII ст. сформулювали принципподілу влади, покладений в основу теорії правової держави. Так,німецький філософ І. Кант, з іменем якого пов´язують створенняцієї теорії, вважав, що держава забезпечує торжество права йпідпорядковується його вимогам. Ще один німецький філософ М.Вебер сформулював принципи правової держави.Правова держава — тип держави, основними ознаками якої єверховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридичнарівність громадянина й держави.Правову державу характеризують:- верховенство закону і його панування в суспільстві; рівністьперед законом самої держави, всіх її органів, громадськихорганізацій, службових осіб і громадян;- вищість представницьких органів влади, їх відкритість іпублічність, відсутність будь-якої диктатури;

- поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створюєсистему взаємостримування і взаємопротиваг гілок влади;- гарантія прав і свобод особи в межах законності, взаємнавідповідальність держави, об´єднань громадян та індивідів;- високий рівень громадських структур, можливість громадських об´єднань і особи брати участь в управлінні суспільством;- дотримання принципів загального, прямого, рівного виборчогоправа;- контроль державної влади з боку суспільства, громадян та їхорганізацій;- відповідальність держави перед світовим співтовариствомправових держав;- органічний зв´язок прав і свобод громадян з їх обов´язками,відповідальністю, законопослушністю, самоконтролем,самосвідомістю, правовою культурою.Окрім суворого дотримання законів суспільство передбачає ще однупринципову вимогу — дотримання загальноприйнятих норм моралі.Право і мораль завжди були, є і будуть чинниками людського буттяй гуманізму.

24. Ідея слов’янського єднання в історико-політологічнійконцепції М.Костомарова.Ідея “революційного об'єднання слов'ян” , що пропагуваласякирилло-мефодиєвцами, виникла в них “за прикладом і під впливомтакої ж ідеї декабристів”. Поряд з цим варто підкреслити, що“Книга буття українського народу”, виражаючи сутність ліберально-буржуазного крила суспільства,, містить ряд помилкових положеньпро месіанську роль України з нібито властивим їй демократизмом,вони ідеалістично трактують історичний процес і питання історіїУкраїни. Кирило-Мефодіївське братство та його організатори,зокрема Микола Костомаров, зосередили головну увагу саме насоціальних і політичних питаннях. Ї хоч за своєю діяльністюорганізація не була радикально революційною, вона страшенноналякала царизм. Адже центральними пунктами програмних документівбула боротьба проти кріпацтва, самодержавства, встановленнядемократичної системи державного управління, самостійний розвитоккожної слов'янської держави в межах слов'янського федеративного

союзу. В прокламації "До братів українців" М.Костомаров розкривавсистему політичної федеративної організації слов'ян, котрі маютьпоєднатись, але "так, щоб кожен народ складав свою республіку йуправляв своїми справами незалежно від інших, щоб кожен народ мавсвою мову, свою літературу і свій власний устрій . Щоб був одинсойм або Рада Слав'янства, де б сходилися депутати . і рішалитакі діла, котрі належать до цілого Союзу Слав'янського. Щоб укожній республіці була загальна рівність і свобода, а станів щобзовсім не було. Щоб депутатів і урядовців вибирано не по роду, непо багатству, а по розуму й освіті". "Книги Битія ." Костомаровадають підстави вважати, що єдина політична організаціяслов'янських народів виводилась із їх спільного походження,духовної спорідненості й подібності історичної долі. А додатковимаргументом на користь цього припущення є ще одна праця МиколиКостомарова "Слов'янська міфологія" (1846), написана на основіпрочитаних ним лекцій у Київському університеті. Провідною ідеєюїї був показ духовної та світоглядної єдності давніх слов'ян вдоісторичні часи. "Слов'янська міфологія" мала обгрунтуватипрагнення кирило-мефодіївців до об'єднання слов'янства не лише в

єдине політичне тіло, а й у єдину духовну цілісність. Про цесвідчить і Статус Кирило-Мефодіївського братства, в якомуподається детальний опис системи політичної організа-ціїСлов'янського Союзу. Основою такого об'єднання є духовне життяслов'ян. В "Книгах Битія українського народу" Костома-ров писав,що слов'яни "приймовали віру Христову так, як ні один народ неприймовав". Об'єднання слов'ян мало відбуватися шляхом приєднаннядо Росії на основі федерації, де кожний народ зберігає своюсамостійність. Федерація складається з польського, болгарського,чехословацького, сербського штатів (держав), а Росія поді-ляєтьсяна три великоруські, два надволзькі, два південні, два сибірські,два кавказькі, два українські і один білоруський штати (держави)на чолі з загальним сеймом, куди входитимуть представники всіхслов'янських народів. Київ мав бути місцем розташування сейму іне включатися в жоден штат. Кожний штат як держава має свійвласний сейм і президента. Центральна ж влада у федераціїналежить президентові, котрий, як і всі інші президенти,обирається на чотири роки. Теоретичною основою вибору Києвастолицею панслов'янської федерації були міркування братчиків про

те, що Україна - найбільш пригнічена серед слов'янських народів,вона не мала і не має власних національних експлуататорів -панів, знаті, є духовно єдиним цілим, тому український народ зйого національним "народним духом" (М.Костомаров, П.Куліш)покликаний першим звільнитись від національного, соціального таполітичного гніту, ствердити "народне право" на основі хри-стиянського вчення і моралі. Засобами досягнення поставленихцілей є мирні шляхи, а не насильство, бо влада на землі від Бога,і лише Бог - єдиний цар, а не земні царі й королі, що "дуріють"від самодержавного панування. Їдеї егалітарності (рівності)українців містили елемент національного месіанства й невідповідали історичним реаліям. У соціальній структурі УкраїниКостомаров не побачив тієї соціальної полярності, яку гнівнозасуджував Т.Г.Шевченко. У федерації слов'янських держав вищазаконодавча влада мала належати двопалатному сейму, а виконавча -президенту. Вона буде нагадувати той справедливий соціальнийустрій, який існував у далекому минулому в слов'янських народів,де не було царів, панів, всі люди були вільні, рівні, не зналиневільної праці, бідувань і незгод, а жили "братством, усе у них

було общественне". М.І.Костомаров вбачав головну мету воб'єднанні слов'янських народів. Основою костомаровськоїконцепцією історії було визнання у всіх народів “федеративнихпочатків”, з яких повинна була скластися федерація. Тому віннадавав великого значення вивченню “питомо-вічового світу” ібачив у цьому “найважливішу підмогу для розуміння справжнього”,більш того — для “практичних цілей і в сьогоденні, і вмайбутньому”.З класової точки зору костомаровскаяфедералистическая концепція ідейно обґрунтовувала боротьбу забуржуазну чи республіку федерацію таких республік. Н. И.Костомаров розглядав Давню Русь не як федерацію, що склалася вполітичну державу, а з наявністю “федеративних початків”, з якихмогла б за певних умов скластися федерація.

25.Консервативний напрям в історії політ. думкиУкраїнський консерватизм ґрунтувався на засадах пріоритетностідержави, нації над правами особи; монархічної форми державного

правління; територіального патріотизму; провідної роліаристократії у державотворчому процесі; непорушності приватноївласності як основи господарювання, вирішальної ролі моральних,релігійних чинників у суспільному поступі; українськогоісторичного легітимізму.Консервативну традицію в Україні продовжив Пантелеймон Куліш,який критично переглянув засади народницької ідеології, зокреманаївне захоплення селянською масою, виправдання і вихвалянняруйнівної стихії селянських і козацьких заворушень, недовіру доеліти як провідної верстви в політичному житті цивілізованогосуспільства. Однак він не зміг протиставити конструктивнуальтернативу народництву.Консервативні погляди характерні також для Миколи Міхновського,який у брошурі "Самостійна Україна"Погляди М. Махновського такожзбігалися з ідеями національно-державницького напряму, зокрема зідеями про широкі політичні й громадянські права, самоврядуванняземель, про суд присяжних, а також з ідеєю національно-демократичної держави у вигляді президентської республіки здвопалатним парламентом (радою представників і сенатом).

Думки М. Міхновського про потребу рішучого відмежування Українивід Росії, \. Погляди М. Міхновського ґрунтувалися наконсервативному, національно-державницькому й націоналістичномуідеологічних напрямах.Найбільш системного і глибокого розвитку українська консервативнадумка досягла в працях В'ячеслава Липинського, СтепанаТомашівського і Василя Кучабського.В. Липинський ґрунтовно висвітлив концепцію політики у праці"Листи до братів хліборобів". Він вбачав повноцінний розвитокукраїнської нації в розбудові власної держави. Така держава маєіснувати у формі монархічного правління, що відповідаєдержавницькій традиції, започаткованій Б. Хмельницьким. За В.Липинським ця монархія повинна ґрунтуватися на таких п'ятипідвалинах: аристократія, класократія, територіальний патріотизм,український консерватизм, релігійний етос.Гетьман як спадковий монарх репрезентує державу, уособлює їїавторитет. Разом з гетьманом управління державними і суспільнимисферами здійснює аристократія — кращі представники усіх класів істанів: промислового (фабриканти, інженери, робітники);

хліборобського (поміщики, селяни, сільські робітники);фінансового і купецького (всі, хто живе з обміну продуктами);комунікаційного (залізничники, шофери), інтелігенція.Такий принцип формування аристократії (правлячої еліти) В.Липинський називав класократією, яка також передбачала співпрацювсіх класів. Принципи класократії заперечували буржуазнийпарламентаризм як такий, що роз'єднує нації за партійнимиознаками, соціалізм — за класовими ознаками і націоналізм — заетнічними ознаками.

26. Конституційний лад, права і свободи людини і громадянина заКонституцією УкраїниКонституційний лад — система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлюються і охороняються конституцієюта іншими конституційно-правовими актами держави.Конституційний лад України є системою суспільних відносин,передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятимина її основі і відповідно до неї.

Свобода людини - вихідне поняття в проблемі прав людини ігромадянина. Свободу людини визначають певні ознаки. Так, люди євільними від народження, ніхто не має права порушувати їхніприродні права. До того ж, у демократичному суспільстві самедержава є головним гарантом свободи людини. За обсягом поняття"свобода людини" повно відображає принцип, закладений уст. 19Конституції України, згідно з яким людина має право робити все,за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством.Свободу людини характеризує й принцип рівних правовихможливостей, правового сприяння і правової охорони, що йогозакріплюють демократичні конституції, у тому числі й КонституціяУкраїни. За Конституцією України, до цього виду прав належатьправо на життя (ст. 27), право на повагу до гідності людини (ст.28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), правона невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32) тощо. Щодоправ громадянина, то вони зумовлені сферою відносин людини зсуспільством, державою, їхніми інституціями. Основу цього видуправ становить належність людини до держави, громадянином якоївона є.Права людини порівняно із правами громадянина пріоритетні.

Адже права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тійабо іншій державі, а права громадянина - лише на тих осіб, які єгромадянами певної країни. Прикладом прав громадянина,закріплених Конституцією України, є право на свободу об'єднання вполітичні партії та громадські організації (ст. 36), право братиучасть в управлінні державними справами (ст. 38), право напроведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій (ст. 39),право на соціальний захист (ст. 46) тощо. Отже, право людини ігромадянина - це вид і міра можливої (дозволеної) поведінкилюдини і громадянина у суспільстві та державі, що передбачаєтьсядля задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовнихінтересів, закріплених у Конституції та інших нормативно-правовихактах.У Конституції України (переважно в розділі II) визначенотакі групи основних прав: громадянські, (особисті, фізичні)політичні, економічні, соціальні та духовні (культурні).

27.Конституційний проект “Устрій Галицької держави”Проект Конституції Галицької Держави. Обрана в жовт. 1918 якполіт. представництво укр. народу в Австро-Угорщині Укр. нац.

рада (УНРада; див. Українська національна рада ЗУНР) проголосилаГаличину, Буковину Північну та Закарпатську Україну складовимицілісної укр. держави і постановила розробити її конституцію. Напропозицію УНРади визначити заг. засади новопосталої д-ви та їїустрій С.Дністрянський підготував документ «Устрій ГалицькоїДержави. Перший проект тимчасових основних законів, виготовленийу віденському парламенті проф. С.Дністрянським 1918 р. дляпокликання у життя Галицької Держави». Проект містить 2 розділи:Осн. закони (з підрозділами: «Галицька Держава», «Само-означеннянародів», «Свобода», «Рівність», «Народна влада»); Нар. устрій (зпідрозділами: «А. Народна рада», «Б. Старшина Народної ради», «В.Народна управа»). У проекті вказувалося, що «Галицька Державаобіймає усі злучені землі, поселені споконвіку українськимнародом у межах дотеперішньої Австро-Угорської монархії». Воснову державності закладалося право укр. народу насамовизначення. Польс., єврейс. та нім. населенню гарантувалася«народна самоуправа». Держ. мовами пропонувалося визнати укр.,польс. та нім., а укр. водночас визнати «внутрішньою урядовоюмовою». У проекті передбачалося широке коло конституційних прав і

свобод, першим з яких було названо «право плекати свою народністьі мову». Декларувалися свобода віри, науки, думки, преси, свободазібрань і організації товариств, безпечних для д-ви, свободазміни місця проживання, право внесення прохань або скарг, а такожпоштова і телеграфна таємниця. На чолі д-ви мала стояти Нар. рада, тобто обрана у жовт. 1918Укр. нац. рада під трохи зміненою назвою. Передбачалося, що вонарозширить свій склад за рахунок представників Угор. (Закарп.)України та делегатів від нац. меншин Галицької Д-ви. Нар. радамала обрати провідника, двох його заступників та держ. секретаря,а також старшину (президію) з 9 осіб і виконавчий орган зурядовими функціями — Нар. управу. Зазначалося, що провідник радиє водночас провідником Галицької Д-ви. На Нар. раду покладалосяздійснення законодавчої влади, а її старшина розглядалась якорган для «верховних постанов та верховного нагляду». Нар. управаяк «начальний виконуючий орган держави» мала складатися з окремихуправ: внутр., «заграничної», військ., культ., «оборотової», суд.на чолі з начальниками, які призначалися Нар. радою. Громадамнадавалася повна автономія у вирішенні місц. справ. Водночас

скасовувалася «різниця між самостійним та відпорученим кругомділання громади». Вибори громад. рад повинні були проводитися наоснові заг., рівного, прямого і таємного голосування.

У конституційному проекті передбачалося видання окремих законівпро відповідальність посадових осіб, про скасування обмежень управі на полювання та риболовлю, про тимчасове збереженнячинності австрійс. законів та ін.

Ідея мирного конституційного переходу Галичини, Пн. Буковини таЗакарпаття від Австро-Угорщини до Галицької Д-ви, отримання«законної свободи» виявилася нездійсненною. Тому 1 листоп. 1918владу Укр. нац. ради було встановлено збройним шляхом (див.Листопадова національно-демократична революція в Галичині 1918),а 9 листоп. 1918 новоутворена д-ва отримала назвуЗахідноукраїнська Народна Республіка. Роль «малої конституції» уній виконував «Тимчасовий основний закон про державнусамостійність українських земель бувшої Австро-Угорської

монархії» від 13 листоп. 1918 (див. КонституціяЗахідноукраїнської Народної Республіки).

28.Конституційний проект М.Драгоманова “Вольный Союз-ВільнаСпілка” Створений М. Драгомановим конституційний проект "Вольный союз"— "Вільна спілка" — вперше в межах Російської імперії не тількимістив ґрунтовний перелік основних прав людини і громадянина, а йвизначав гарантії їх реалізації та захисту. Пізніше це далопідстави відомому російському політичному діячеві П. Струвестверджувати, що М. Драгоманов перший дав російській демократіїшироку й виразну політичну програму. Він перший виразно й чіткопояснив російському суспільству сенс і значення конституційногопорядку й особливо прав людини.У своїй концепції прав людини М.Драгоманов зумів органічно поєднати політичні та громадянськіправа (що їх проголосили французька Декларація прав людини та

громадянина і американський Білль про права), соціальні таекономічні права, що перебували в центрі боротьбизахідноєвропейської соціал-демократії, і національні правапредставників усіх народів без поділу їх на історичні танеісторичні. У розумінні ролі й значення інституту прав людини М.Драгоманов не тільки виявився на рівні своєї епохи, а й зробиввеликий внесок у скарбницю світової правничої думки, переконливодовівши, що права людини становлять єдиний комплексвзаємопов'язаних і взаємозумовлених політичних, громадянських,соціальних, економічних, національних, культурних та інших їїправ. Відсутність будь-якого із зазначених прав не тільки обмежуєправовий статус особи, а й негативно впливає на розвитоксуспільства загалом.

29.Конституційний проект М.Міхновського і його порівняння зконституційним проектом М.Драгоманова.За конституційним проектом М.Міхновського, Україна мала б статидемократичною державою з республіканською формою правління,відповідно – вся влада мала б належати “народови українському”

(ст.30 Проекту). На конституційному рівні передбачалось закрипітишироке коло загальновизнаних прав і свобод людини (розділ“Українці й їх права”), наявність парламенту та органів місцевогосамоврядування, формування цих органів шляхом вільних виборів навизначений Конституцією строк та ін.

У переліку прав і свобод, передбачених конституційним проектомМ.Міхновського, знаходимо право на особисту недоторканність(ст.ст.14 та 15), право таємницю листування (ст.27), свободуособистого, у тому числі і сімейного, життя (ст.21), право насудовий захист від неправомірних дій чиновників (ст.29),недоторканність житла (ст.17), право на об’єднання в організації("спілки та згромадження" – ст.25), право на особисті таколективні зверенення (ст.26.), свободу зборів (ст.24), свободусовісті і віросповідування (ст.18, 19, 20), свободу науки таосвіти (ст.21), свободу слова (ст.22), у тому числі і друкованого(ст.33).

В основу загального інституту прав і свобод людини та громадянинапокладено загальновизнаний принципи рівності (ст.12, 13); воснову організації державної влади – принцип її поділу назаконодавчу ("законодатну"), виконавчу і судову. Законодавчувладу репрезентує "рада представників" і "сенат" (ст.31),Президентові Всеукраїнської Спілки належить влада виконавча(ст.34), а судова влада належить судам і суддям (ст.35).Президент Республіки мав би обиратися "усім народом українськимчерез плебісцит на 6 років" (ст.63) і тільки на один строк.Оргаізація публічної влади на місцях, за цим проектом, являєсобою дворівневу систему місцевих представницьких органів: перший(нижній) – це рівень територіальних громад (очевидно, йдеться прогромади села, містечка і міста); другий – це рівень землі (якосновної адміністративно-територіальної одиниці). Органисамоврядування на місцях формуються шляхом виборів на основіпрямого, рівного загального виборчого права при таємномуголосуванні

30. Конституційний проект ДністрянськогоЗа конституцією громадяни ЗУНР мали право на недоторканістьособи, недоторканість житла, свободу поселення і пересування,таємницю особистого життя. проголошувались право на створенняспілок, право на подання петиції, виборче право тощо. правом навласність, свободою конкуренції тощо. Держава мала опікуватись“економічно слабшими”, обмежуючи з цією метою у разі необхідностііндивідуальну ділову свободу. Загальний економічний порядокповинен грунтуватися на приватній власності, яка водночас мала“підчинятися суспільним обмеженням з огляду на добро загалу, бов'яжуться з кожною власністю суспільні обов'язки”. Усі громадянибули рівні перед законом, не мали жодних привілеїв щодонародження, стану, сім'ї або осіб. Проте крім прав в проекті були зазначенні і обов’язки:обов’язкове проходження військової служби, обов’язок сплатиподатку, обов’язок відвідування початкової школи.

За конституцією ЗУНР законодавча влада стосовно держави в ціломуналежала парламенту – Народній палаті, а обласні, окружні тагромадські представництва здійснюють у своїх областях округах тагромадах обмежену законодавчу владу (§ 88). Обрані до неї посли(депутати) поділялися на 3 національні курії: українська,польська та інших національностей. Кожна з курій наділяласяправом вето щодо винесеного на ухвалення Народної палати закону,якщо він порушував національні права народності.  Безпосередня демократія реалізовувалася через загальні аболокальні народні збори (референдуми) Дорадчим органом мали бутинародні комори -. Функції надзвичайного органу покладалися наЗагальну народну раду, яка мала скликатися у виключних випадкахдля прийняття найважливіших державних рішень . Президент разом здержавними органами мав представляти гілку виконавчої влади.Президент республіки одночасно проголошувавсяголовнокомандувачем, мав право призначати і звільняти членів Радидержави, вищих урядових осіб, а також мав право впродовж десятиднів після ухвалення закону Народною палатою публічно

опротестувати цей закон і направити його на розгляд загальнихнародних зборів.Функції президента полягали насамперед у вирішенні: військових,національних і зовнішньополітичних питань. Йому повинна буладопомагати Прибічна рада з шести осіб. Три члени делегувалися відкурій, а інших трьох обирав сам президент. Передбачалися такіоргани влади як Державна канцелярія. Важливе місце у проекті конституції приділялося організаціїорганів місцевого самоврядування. У них передбачалися своївиборчі представницькі органи (заступництва) та “локальнасамоуправа”. Важливу складову проекту становили норми просамовизначення народів у державі. Крім утворення 3 національнихкурій, встановлювалася культурна автономія національних меншин,що виявлялася, зокрема, у поділі шкільної ради на національнісекції, вживанні рідної мови в урядових установах, судах, громад,житті.

Аналізуючи конституційний проект С. Дністрянського, можнавиділити три блоки, які мали стати фундаментом нової конституції:

1. ЗУНР як правова, демократична, суверенна держава.

2. ЗУНР як держава, яка визнає людину з її правами тасвободами.

3. ЗУНР як держава, в якій державна влада побудована запринципом трьох гілок влади: судової, виконавчої, законодавчої.

31.Конституційний процес часів незалежної УкраїниЗдобуття Україною незалежності спричинило зміни у державній іправовій системах, що потребувало радикальних змін Конституції1978 р. Спочатку Верховна Рада обрала шлях внесення змін тадоповнень до неї, а паралельно відбувався процес виробленнянового основного закону. Ще 24 жовтня 1990 р. утвореноконституційну комісію, яку очолив Л. Кравчук. Вона розробила

перший проект і подала на розгляд у комітети Верховної Ради. Заним Україна мала стати президентською республікою. Другий проект,поданий на розгляд у вересні 1993 p., передбачав створенняпарламентської республіки з двопалатним парламентом і прем'єр-міністром на чолі уряду. У листопаді 1993 р. розроблено третійпроект, у якому вже йшлося про президентсько-парламентськуреспубліку. Проте жоден ч цих проектів не здобув підтримкидепутатів.

У листопаді 1994 р. створено нову конституційну комісію, якапочала розробку чергового проекту. У травні-червні 1995 р. черезвідсутність основного закону виникла конституційна криза, яказакінчилася угодою між Президентом та Верховною Радою. 20 березня1996 р. на розгляд Верховної Ради винесено четвертий проектКонституції, який передбачав президентсько-парламентськуреспубліку з двопалатними Національними Зборами (Сенат і Палатадепутатів). Після внесених змін і доповнень в комітетах тапогоджувальних радах, Верховна Рада 4 червня прийняла проект в

першому читанні. 19 червня розпочалися другі читання, і вранці 28червня 1996 р. Конституція України була ухвалена Верховною Радою.

Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161основної статті, та 14 статей перехідних положень. Основний Законнашої держави конституює права, свободи та обов'язки людини ігромадянина, народне волевиявлення через вибори та референдуми,визначає структуру, функції, повноваження права та обов'язки всіхгілок влади: законодавчої - Верховна Рада, глави держави -Президента, виконавчої - Кабінет Міністрів, судової - ВерховнийСуд, Конституційний Суд, а також містить положення пропрокуратуру, територіальний устрій, Автономну Республіку Крим,місцеве самоврядування. Визначено також порядок внесення змін доКонституції, визначено прикінцеві та перехідні положення.

Чинна Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну,демократичну, соціальну і правову державу, за формою правління -республікою (президентсько-парламентською), за формою устрою -

унітарною. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в ній єнарод.

Історично-державна подія: 28 червня 1996 р. - Верховна Радаухвалила Конституцію України.

32.Конституція Пилипа ОрликаКонститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська ЗапорозькогоПилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієїстаршини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаманКость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членівВійська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королемКарлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається зпреамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориківє однією з перших європейських конституцій нового часу[1].Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.Положення конституції

У тексті документа її автори називають територію держави МалоюРуссю, Військом Запорозьким, Україною.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує рольпарламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільніполковники від міст, генеральні радники (делегати від полків злюдей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники тапредставники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Радіналежало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на РіздвоХристове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїхзборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави,спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана,питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральнустаршину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. Уперіод між сесійними зборами Генеральної Ради виконував їїповноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження було

значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положеньгетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями,проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішнюполітику. Йому також було заборонено створювати якусь власнуадміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Длязадоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певнірангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише начас його перебування на посаді.

33.Конституція УНР

Конститу́ція Украї́нської Наро́дної Респу́бліки (Статут про державнийустрій, права і вільності УНР) — основний закон УНР прийнятийЦентральною Радою 29 квітня 1918 року, в останній день існуванняЦентральної Ради.Конституція УНР складається з 83 статей, які об'єднані у 8розділів:Розділ I. Загальні постанови.Розділ II. Права громадян України.Розділ III. Органи влади Української Народної Республіки.Розділ IV. Всенародні Збори Української Народної Республіки.Розділ V. Про Раду Народних Міністрів Української НародноїРеспубліки.Розділ VI. Суд Української Народної Республіки.Розділ VII. Національні союзи.Розділ VIII. Про часове припинення громадянських свобід.

Конституційний процес ЦР розпочала відразу ж після проголошенняПершого універсалу створенням конституційної комісії у складі 100осіб на чолі з М. Грушевським. Конституцію передбачалося ухвалити

Всеукраїнськими Установчими Зборами. Але революційні події,російська та німецька окупації завадили цьому і в останній деньсвого існування, 29 квітня 1918 р., ЦР затвердила її положення,але в життя не впровадила, бо сама припинила діяльність.

Конституція УНР мала підзаголовок - "Статут про державний устрій,права і вольності УНР" і складалася з 83 статей, об'єднаних у 8розділів: I. Загальні постанови (статті 1-6); II. Права громадянУкраїни (статті 7-21); III. Органи власти УНР (статті 22-26); W.Всенародні Збори УНР (статті 27-49); V. Про Раду НароднихМіністрів УНР (статті 50-59); VI. Суд УНР (статті 60-68); VII.Національні союзи (статті 69-78); VIII. Про часове припиненнягромадянських свобод (статті 79-83).

УНР проголошувалася "державою суверенною, самостійною і ні відкого незалежною", суверенне право в якій належить народові (всімразом громадянам республіки). Територія її неподільна і без згоди2/3 парламенту не може змінюватися кордон.

Громадянином вважалася особа, яка набула це право законнимшляхом, подвійне громадянство не передбачалося. Актова,громадянська і політична дієздатність наставала з 20 років. Всігромадяни, незалежно від віку, віри, раси, статі проголошувалисярівними у своїх правах. їм гарантувалися всі права і свободи, якто: свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним(активне і пасивне виборче право), вільне місце проживання,пересування, недоторканність особистого життя, таємницялистування тощо. Встановлювалися порядок виборів та законотворчапроцедура. Влада розподілялася на гілки: законодавчу, виконавчута судову. Законодавча належала Всенародним Зборам УНР, виконавча- Раді Народних Міністрів, судова - Генеральному Суду УНР.

Національним меншинам надавалося право об'єднуватися унаціональні союзи, які формували органи самоуправління, видаваликорпоративні закони, що не суперечили б Конституції держави,встановлювали бюджет тощо.

На випадок війни чи повстання громадянські свободи обмежувалисяспеціальним законам не більше як на 3 місяці, який ухвалювалиВсенародні Збори або Рада Народних Міністрів.

Отже, ЦР бачила УНР класичною парламентською республікою, безпрезидента. На підставі Конституції передбачалася розробка цілоїнизки законодавчих актів.

35.Концепція правової держави Б.Кістяківського

Невід´ємною частиною теорії прав людини Б. Кістяківського єконцепція правової держави, згідно з якою держава є правовоюорганізацією, наділеною всією повнотою власної, самостійноївлади. Усе цивілізоване людство живе у державних спільнотах, делюдина і держава взаємодоповнюються, внаслідок чого цивілізованалюдина не мислить себе поза державою. Він не сприймав поглядів на

державу як безжалісного деспота, який придушує і нищить людей, якна організацію економічно сильних і багатих для експлуатаціїекономічно слабких і небагатих. Справжнє завдання держави та їїістинну мету вбачав у здійсненні солідарних інтересів людей.Держава, сприяючи солідарності, звеличує людину, робить їїблагородною, допомагає розвивати кращі якості людської природи,досягати ідеальних цілей, цінних усім людям. У цьому полягають їїроль, призначення, дійова сутність та ідеальна природа. В історіїдержави, на його погляд, були періоди, коли здавалося, що вся їїдіяльність спрямовувалася негативним ставленням до своїхгромадян. Однак жодна держава ніколи не могла продовжувати своєіснування тільки насильством і гнобленням. Наступала епохареформ, і держава знову починала виконувати свої основні завданнята досягати істинних цілей.

Вищою формою державного побуту, яку виробило людство, є правовадержава, основні принципи якої — обмеження влади інедоторканність особи. У правовій державі обмеження владидосягається визнанням невід´ємних, непорушних і недоторканних

прав, які утворюють сферу самовизначення і самовияву особи, в якідержава не має права втручатись. Ці права не створюютьсядержавою, а привнесені самою особою. Такими правами є свободасовісті, свобода слова (усного і друкованого), свободаспілкування, свобода пересування та ін. Усі вони становлять змістполітичних свобод, без яких не можуть обійтися жодна держава,цивілізоване суспільство. Регламентовані законом, вони пропонуютьне тільки обмеженість, а і підзвітність державної влади, суворийконтроль, певну свободу критики всієї її діяльності.

В аналізі сутності правової держави, Б. Кістяківський вимагаврозрізняти вимогу суверенітету (верховенства) народу і«самодержавства народу», чіткого формулювання змісту цихкатегорій, оскільки «самодержавство народу» часто уявляється якцілковита необмеженість його верховної влади, що рівнозначноавтократії (необмежене повновладдя однієї особи в державі). Вінзастерігав, що деспотизм народу може бути страшнішим за деспотизмокремої особи. Ідеї необмеженості народовладдя Кістяківськийпротиставляв принцип народності, суверенітету, згідно з яким

державна влада у правовій державі пов´язана з народом, який береучасть в організації державної влади і створенні державнихзакладів, головним у яких є представництво народу як співучасникадержавної влади шляхом виборів на основі всезагального і рівноговиборчого права. Тільки за підтримки та участі народу, опори нанього державна влада в правовій державі зберігає своє власне ісамостійне значення, створює певну єдність себе і народу. Єдністьдержави з народом завжди є метою і основним прагненням будь-якоїнародної влади, правової держави. Принцип єдності державної мети,що виростає з неї, не може бути повалений класовою боротьбою,оскільки завдяки народному представництву соціально пригнобленіелементи завжди мають змогу впливати на державне життя. Томувідчуження людини від правової держави не таке велике, яквідчуження народу від уряду в абсолютно монархічній іполіцейській державах, які знищують особистість, суспільнуініціативу, самодіяльність регламентаціями, контролем влади надпотребами та інтересами громадян.Завдяки народному представництву права людини і громадянинагарантують самостійність осіб і суспільних груп, а вся

організація правової держави має суспільний характер, правильне інормальне виконання державних функцій залежить від самодіяльностісуспільства і народних мас. Без активного ставлення до правовоїдержави і державних інтересів, які залежать від потреб народу,правова держава не існуватиме, у ній відповідальність занормальне функціонування правового порядку, державних закладівпокладена на народ, завдяки чому вона набуває необхідноївпорядкованості. На цій основі Б. Кістяківський закликав допідвищення рівня правосвідомості народу, виховання в ньомупочуття відповідальності, поваги до закону, своїх і чужих прав,посилення суспільної та національної солідарності, визнанняважливості загальнодержавних і загальнолюдських інтересів, щобуло особливо актуально для Нового часу.Пов´язуючи становлення правової держави з класовою боротьбою,можливістю бідних верств брати участь у державному житті,впливати на нього, Б. Кістяківський зазначав, що наявність усуспільстві, правовій державі панівних і підпорядкованих(пригноблених) соціальних елементів унеможливлює досягненняцілковитої єдності державної влади з народом. Така єдність

(цільна соціальна організація) втілиться в державі майбутнього, внародній (соціалістичній) державі, яка є ідеалом, до якогопотрібно прагнути. Головне завдання такої держави Б.Кістяківський вбачав у заміні анархії капіталістичноговиробництва організованим виробництвом, не виключав, що більшістьзакладів соціалістичної держави будуть створені за аналогією іззакладами правової держави або із збереженням їх. Подібним чиномвідбуватиметься і перехід від анархії виробництва до йогоорганізації з використанням засобів, завдяки яким вонадосягається в правовому державотворенні. До таких засобів Б.Кістяківський зараховував послідовний розвиток і розширення суб´єктивного публічного права; участь народу в законодавстві тауправлінні країною, завдяки чому до суб´єктивного публічногоправа приєднується загальне право, забезпечуючи гідністьлюдського існування, демократичний розвиток закладів, покликанихорганізовувати побут соціалістичної держави. Соціалістичнадержава як ідеал, за переконанням Б. Кістяківського, можевиникнути на основі правової держави.

36.Концепція української історії М.ГрушевськогоВ історії науки та культури України кінця ХІХ - першої половиниХХ ст. у вивченні проблем державності і демократії в Українівизначне місце належить Михайлу Сергійовичу Гру-шевському (1866-1934 рр.) - відомому вченому, історику, політичному діячу,засновнику національно-демократичної партії Галичини і товаристваукраїнських поступовців в Києві. Закінчив Київський університет,завідував кафедрою всесвітньої історії Львівського університету.У березні 1917 р. примкнув до Української партії соціалістів-революціонерів. Очолював Центральну Раду. У квітні 1918 р .обраний президентом України, пізніше емігрував до Австрії.Повернувся в 1924 р. на Україну. Пройшов певну творчу й політичнуеволюцію, зокрема від історичної народницької концепції у бікдержавницької, від федералістської до самостійницької.Концепція Михайла Грушевського полягає в тому, що суспільно-політичний прогрес однаково визначався біологічними, економічнимита психологічними факторами. Суспільний розвиток полягав упевному чергуванні двох протилежних інстинктів -колективістського (солідарності) та індивідуалістського.

Політичну владу, джерела, що її визначають (релігійні культи,матеріальний добробут та ін.), розуміє як природне, соціальнеявище. Характеризує різні типи і форми влади, механізм завоюваннявлади та її утримання панівною елітою, пропонує схему історичногопроцесу в Східній Європі, що розробляв, насамперед, під кутомрозвитку історії української державницької ідеї. На початку 1918р. Михайло Грушевський перейшов до ідеї національної незалежностіта суверенітету України, її самостійності.Величезна ерудиція в сфері історії, літератури, мистецтва даламожливість Михайлу Грушевському виробити своє розуміннясуспільного процесу і політичного розвитку. Суть історіософськоїконцепції полягає в трьох основних поняттях: народ, держава ігерой в історії. Народ - це поняття метафізики романтичногоперіоду, тоді як держава - це анархо-соціалістичне поняттяПрудона-Драгоманова, і герой в історії відповідає позитивізму якметоду пізнання. Михайло Грушевський бачив справжню силу історії.Досліджуючи історію українського народу, висуває ідею"національної самооборони".

Вся історія українського народу - це розбуджена енергіянаціонального самозбереження перед небезпекою видимоїнаціональної загибелі. На такому історичному ґрунті виростаютьідеали українського народу: свобода, рівність і народний ідеалсправедливості або автономії. Розглядаючи еволюцію так званоїкласової держави, Михайло Грушевський робить висновок, що такийпроцес характеризується значним загостренням конкурентноїборотьби в самій панівній верхівці за владу, відмічаєсуперечності, що виникають між верствами та ін. І тут звертаєувагу на таку могутню силу, якою виступає національне почуття.В історичних працях Михайло Грушевський досить послідовнопроводить думку про те, що не Україна вийшла з Київської Русі, анавпаки, Київська Русь стала першою і стародавньою формоюукраїнського життя. З особливою чіткістю визначались в історіїдві народності - великоруська і українська, дві найбільшірізновидності серед слов' янських племен. Історична доля не раззводила їх разом, причому в перших віках їх історичного життяроль творця, культурно і політично переважаючого у Східній Європіелементу відіграла народність українська, а потім - народність

великоруська. Історичне життя тієї та іншої народностірозвивалось самостійно і своєрідно, дедалі збільшуючи кількістьвідмінностей укладу життя і відокремлюючи їх національні типидедалі різкішою рискою. Безперечно, дві народності, дві історії.Адже рубежем історичної долі українського народу стало IV ст. н.е., коли є певні відомості про українців. Розселення українськихплемен на їх теперішній території збігається з початком їхісторичного життя. Століття, що безпосередньо йдуть зарозселенням, готують державну організацію, історія якої становитьголовний зміст першого періоду історичного життя українськогонароду. Самостійним державним життям український народ живпорівняно недовго в стародавньому періоді своєї історії.Починаючи з ХІ^ ст. український народ входить до складу іншихчужих держав, то служачи пасивним об' єктом їх правління, тобудучи більш-менш певною і різкою опозицією до управління та ін.Така концепція походження держави України.Починаючи з 1906 р. Михайло Грушевський дедалі більше звертаєтьсядо подій в Україні. Сам же підтримував ідею української автономіїв Російській федеративній республіці. Та в концепції суверенності

Україна - держава, що будує відносини з іншими державами нарівноправній, взаємовигідній основі. Михайлом Грушевським внесеноі багато творчого. Автономно-федералістські погляди МихайлаГрушевського ґрунтувались на твердому переконанні, що автономіяУкраїни базується на чесній, справедливій федерації з Росією.Пізніше під натиском подій Михайло Грушевський обґрунтовуєпроголошення України суверенною державою.

37. Критика догматичного марксизму в творчості ФранкаІдеї марксизму, особливо економічне вчення К. Маркса, справилиістотний вплив на формування світогляду й політичних поглядів І.Франка. У наукових і публіцистичних працях він часто посилаєтьсяна ті чи ті положення марксизму. У багатьох статтях ("Хто єробітник?", "Як постала наймана праця?", "Що нам приноситьпраця?", "На кого ми працюємо?", "Хто винний?", "Про соціалізм"та ін.) він глибоко проаналізував тогочасний капіталізм, розкривйого експлуататорську природу, вказав на джерела прибутківкапіталістів, нерідко посилаючись на К. Маркса. "Славетнийнімецький соціаліст Карл Маркс, — пише він в одній статті, — ясно

довів, що саме з додаткових вартостей, урваних від робітників,постали всі капітали". Відомо, що І. Франко був знайомий і зтворами та діяльністю Г. Плеханова, підтримував листування зжурналом "Жизнь". Наголошував на вирішальній ролі економічнихвідносин у розвитку держави та права, поділяв думку про те, щолюдство пройшло шлях від бездержавних форм існування додержавних, позитивно сприймав теорію суспільно-економічнихформацій і т.д. Так, у статті "Ще про нашу культурну нужду" вінписав, що "історична зміна економічних порядків: феодалізму,капіталізму й соціалізму є фактом".   Поряд із цим І. Франко піддає гострій критиці деякімарксистські положення, геніально передбачає негативні наслідкиреалізації деяких постулатів марксизму, прагне до більшадекватного сучасній йому дійсності тлумачення суспільного, втому числі й політичного, життя, до комплексного розв´язуванняважливих політичних питань, суспільного розвитку в цілому.   Погляди І. Франка на виникнення держави були близькими домарксистських. Зародження її він пов´язував із появою приватноївласності й розшаруванням суспільства. Але стосовно сутності

держави, її владних функцій у нього були своєрідні міркування.Найважливішою ознакою держави він вважав відокремлений відсуспільства управлінський апарат, що виступає як чинникнасильства й тим самим позбавляє інших членів суспільстваполітичного права. І. Франко підкреслював, що всіексплуататорські держави з їх установами та правом буливідчуженою від народу політичною силою, яка протистояла йпротистоїть народові, панує над ним. Із цих позицій І. Франкорозглядав і Австро-Угорську, і Російську держави. Російськаімперія, де панувала абсолютна монархія, була для нього "темнимцарством", "машиною" якого був поліцейсько-бюрократичний апарат,що керував та контролював і справи, й думки, й прагнення кожноїлюдини. Гострій критиці піддавав він буржуазну державу, для якої,на його думку, характерні міцна армія як опора існуючогополітичного ладу, міцний бюрократичний апарат, посиленнявиконавчих адміністративних органів і применшення ролі органіввиборчих, концентрація багатств у нечисленної панівної верхівки йнеможливість задовольнити найелементарніші потреби мільйонів.   У буржуазному суспільстві, на думку І. Франка, політична влада

перетворилася також на капіталіста. Конституційність сучаснихйому буржуазних держав не ліквідує соціальної й національноїнерівності, фактичного безправ´я мільйонів. Отже, й буржуазнийпарламентаризм, як підкреслював він у своїх статтях, є доситьчужим для трудящих, бо парламент насправді представляє інтереси,насамперед, шляхти, буржуазної інтелігенції, що плекають однумету — "брати й драти парламентарно".

38М.Грушевський “Хто такі українці і чого вони хочуть?”.

У своїй роботі “Хто такі українці і чого вони хочуть” він такхарактеризує значення автономії для майбутньої українськоїдержави: “Домагання народоправства і суто демократичного ладу наУкраїні в відокремленій, “незмішаній” автономній Україні,пов’язаній тільки федеративним зв’язком чи то з іншими племенамислов’янськими, чи то з іншими народами і областями Російськоїдержави — се наше старе гасло, підняте ще в 1840-х рокахнайкращими синами України . воно від того часу не переставалобути провідним мотивом української політичної мислі,організаційної роботи, культурної і громадської праці”4. ДаліМихайло Сергійович зазначає, що домагання народоправства“зостанеться тою середньою політичною платформою, на котрій будейти об’єднання людності України без різниці верств і народностей.Середня між програмою простого культурно-національногосамоозначення народностей і домаганням повної політичноїнезалежності.”5 Вчений не лише закликає до побудови широкоїавтономії України, він вказує на шляхи, що ведуть до мети,наголошуючи на тому, що встановлення автономії в національнихтериторіях і федеративного устрою в російській республіці, як і

самої цієї республіки, має бути покладено на Установчі збориРосійської держави. Але залишається неясним і невідомим, колисаме можна буде скликати ті збори. Тому, творячи автономію України, українізуючи існуючі або створюючи нові органи місцевогосамоврядування, в контакті й порозумінні з іншими народностями,об’єднуючи їх спільними установами, українці могли б довести тимсамим реальність, життєвість і корисність цього домагання.Закликаючи до побудови автономії України у складі Російськоїфедеративної республіки, М.Грушевський чітко змалював, якою самеповинна бути ця автономія, тобто виділив ті основні риси (абопринципи), на яких ця автономія мала бути побудована: 1. Свобода,причому не лише для України, але й для всіх народів Росії,свобода “висловлювати свої гадки живою мовою і друкованим словом,збиратися на зібрання і обговорювати свобідно всякі справи,зв’язуватися в товариства і союзи, не питаючися на те нічийогодозволу”. 2. Окрім свободи, необхідною умовою є рівність всіхлюдей: “однакове право повинні мати пани, мужики, просвіщенні іпрості, чоловіки і жінки, якого хто б був народу і віри”. 3.Загальне, рівне, пряме й таємне виборче право, треба, щоб

голосування було таємним, “письменним, щоб не можна було знати,хто за кого голосував”6. М.С.Грушевський пропонував перевіренийдосвідом передових країн механізм залучення всього народу доучасті в державотворенні, в управлінні державою. Це, передусім,запровадження демократичної виборчої системи на основічотиричленної формули: загальні, рівні, прямі і таємні вибори.Автономія, за Грушевським, це “право жити по своїм законам, самимсобі становити закони, а не жити по чужим законам і під чужоювластю”7. Вчений розрізняє різні ступені самовизначення народувід повного централізму до самостійної, незалежної держави.Найбільш доцільною він вважає для України широку національно-територіальну автономію, тому що саме така автономія є найбільшкорисною з трьох точок зору: “з погляду національного, дужеважно, що як усі українські землі будуть зібрані в однутериторію, само собою українці будуть хазяєвами у себе”;економічна вигода в тому, щоб “природні багатства українськоїземлі й людська сила . вживалися мудро в інтересах економічногорозвитку краю і добробуту народного”; з культурного погляду ясно,“що при орудуванні краєм і його засобами українською автономією

дійдуть своєї правди пребагаті і цінні зв’язки культури, науки імистецтва багато обдарованого нашого народу”8. Надзвичайнокорисним автономний лад, на думку вченого, міг би стати векономічній галузі. “Україна становить окрему економічну областьзі своєю виразною фізіономією й укладом, багато обдарованувсякими умовами для великого економічного розвитку й поступу .Але для сього треба, щоб керування економічними справами належалодо самого краю, до його автономних органів9. М.Грушевський непросто хоче широкої автономії України, а й бажає, щоб держава, доякої Україна входитиме, була федеративною, тобто, щоб це булафедеративна, демократична російська республіка. Чому саме так?Тому що, яку б широку політичну автономію своєї національноїтериторії Україна не мала, але коли Російська держава, з якоювона зв’язана, залишиться державою централізованою, то хоч биавтономія України була забезпечена формально, реально воназдійснена не буде. “ .Становище України буде забезпечене івідносини її до Російської республіки будуть певні і щирі тодітільки, як Україна не стоятиме одинцем, а всі часті Російськоїреспубліки будуть не тільки що автономними провінціями, а

державами, зв’язаними федеративним зв’язком”10. Російськафедерація повинна бути республікою, причому республікоюдемократичною, устрій якої “має бути опертий на рівності всіхгорожан”11, не повинно бути ніякого цензу, повинно бути рівневиборче право, а також право народу вносити до парламенту проектизаконів, які мусять бути там розглянуті, а також ухвалипарламенту в найважливіших справах повинні йти на затвердженнянароду (тобто, референдуму). Природно, що предметом особливоїуваги в програмі державного переустрою Росії мав статинаціональний момент, справедливе розв’язання питання пропоєднання загальнодержавних інтересів з інтересами всіх народів,що населяли країну. “Українці хочуть, — писав М.Грушевський, —щоб у тій республіці, хоч би як добре урядженій, не порядкуваливсім на місцях люди з столиці, з парламенту тої республіки чиміністерства її, вибрані всіми людьми з Російської республіки.Кожний народ і кожний край має свої потреби, свої справи намісці, до котрих трудно приладиться уряду чи думі цілоїреспубліки”12. Зважаючи на об’єктивне становище, варто було бподумати над тим, які повноваження доцільно було делегувати

державному центру, а які залишити на розгляд місцевої влади.Звичайно, тут передбачити наперед усі нюанси було неможливо, алепринцип все ж було винайдено: “Українці . хочуть, щоб головнийпарламент республіки і уряд її завідували тільки справами, які неможна роздати на місця. Небагато таких справ — як одведення війничи миру, складання трактатів з іншими державами, завідуваннявійськом усієї республіки, уставлення однакових грошей, міри таваги, і інші такі справи”13. Голова Центральної Ради доситьпопулярно й наполегливо роз’яснював, на який ефект можнарозраховувати, стаючи на шлях запровадження автономії України втому широкому розуміння, яке сповідувалось лідерами українськогоруху. Українці на своїх соборних теренах стануть господарямивласної долі, спрямовуючи головну масу ресурсів краю назадоволення потреб свого народу (звичайно, враховуючи інаціональні меншини, задовольняючи їх права і інтереси)14.М.Грушевський не приховував, що запровадження федеративного ладув Росії приведе до ліквідації колишніх привілеїв, панівногостановища російської нації в імперії. Однак він вважав це цілкомвиправданим і необхідним не лише для пригноблених в минулому

націй і народів, але й для самих росіян. Водночас, це не означалоб обмеження інтересів будь-якої нації в межах федерації. “Першийпринцип федеративного устрою, що громадянин однієї із земельфедерації має громадянські права в цілій федерації: значить,чоловік, що народився в Московщині, матиме всі громадянські права(в цілій федерації), наприклад, в Україні — може там скористатисяз своїх виборних прав, займати посади, вести діла”15. Виборюючиавтономію України, провідники української революції водночасвраховували багатонаціональний склад населення регіону, дбали проте, щоб у майбутній демократичній Україні представники будь-якоїнаціональності мали необхідні умови для свого повнокровногожиття, для вільного розвитку. Особливо наполегливо і невтомноМ.Грушевський виступав проти лозунгу “Україна тільки дляукраїнців”, який нерідко трактували як заклик до представниківінших національностей забиратися геть з України. Вчений писав:“Ми думаємо якраз, що Україна не тільки для українців, а й длявсіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, а люблячи, хочепрацювати для добра краю і його людності, служити їй, а необирати, не експлуатувати для себе”16. В автономній Україні мали

бути забезпечені права національних меншин, оскільки повнотанаціонального життя, що її добивались для українського народу, неповинна поглинути інших народностей і обмежувати їх змагання довільного розвитку своєї культурної і національної стихії.Забезпечити права національних меншин М.Грушевський вважав запотрібне, по-перше, шляхом прийняття їх мови в зносинах з урядамиі органами самоуправи в тих округах, де ці народності становлятьпевний національний мінімум; по-друге, наданням можливостейнавчатись рідній мові; по-третє, створенням культурних ірелігійних товариств і установ. Такими були поглядиМ.Грушевського на українську державу в складі Російськоїфедеративної республіки на початку 1917 року, в перші місяціЛютневої революції, коли повіяв вітер свободи і здавалося, щоРосія може бути демократичною республікою, а Україна будерозквітати серед таких само автономних держав в рівному союзі.Але Тимчасовий уряд ставився підозріло до політичних домаганьукраїнців, до діяльності Центральної Ради, її програми і тактики.Коли стало зрозуміло, що ніякої автономії Росія не допустить, анадто вже після того, як у Петрограді прийшли до влади

більшовики, програма Центральної Ради, погляди самогоМ.Грушевського на відносини з Росією змінились. Так, він пише вквітні 1918 року: “ .перше, що я вважаю пережитим і віджитим . сенаша орієнтація на Московщину, на Росію . Вона була підірванаросійською революцією .” Коли революційні соціалістичні кола, дояких перейшла влада в Росії, виявили себе у відносинах до України“твердоголовими централістами і об’єдинителями, нездібними чого-небудь навчитися від революції”17, віра в Росію захиталась, аостаточно вона була втрачена внаслідок війни, яку розпочалибільшовики з Українською Центральною Радою. Тому М.Грушевськиймріє вже не просто про автономію в складі Російської республіки,а про Україну Велику, “велику не територією чи багатством, чипануванням над іншими, а велику соціально-моральнимивартостями”18. Будуючи соціально-економічне життя ВеликоїУкраїни, головною рушійною силою її вчений вважає селянство. Віндосить точно підмітив, що серед українців переважають селяни,тому “ . в українськім життю мають будучність, матимуть вплив,встоються тільки ті елементи, які стоятимуть в щирім контакті зселянською масою”19. Тому важливо створити умови для підвищення

рівня життя селян. “Селянське господарство повинно високопіднятись над прожитковим мінімумом, а також дати змогузадовольнити певні вимоги достатку і комфорту”20. МістоМ.Грушевський вважає неукраїнським, але “ . не повинні миобертатись спиною й до міста”21. Серед неукраїнського населенняміст вчений виділяє, насамперед, євреїв, а також росіян. Томувелика увага приділялася розвиткові національної культури євреїві росіян і виробленню “приязних” відносин з елементомукраїнським. Серед завдань, які ставились перед державою,М.Грушевсьвий виділяв не лише охорону ладу і порядку, а йрозвиток демократизму і можливе наближення до соціалістичноголаду, охорону прав, інтересів і впливів економічно слабших,регулювання економічних і політичних прав на їх користь,створення можливо сприятливих інтересів для активної праці.Розглядаючи основні елементи побудови держави та забезпечення їїіснування, які виділяв М.Грушевський, слід згадати перш за вседержавний устрій, який мав базуватись на засадах самоврядування,коли адміністрації надавалися б повноваження лише щодо загальногоконтролю, координації й заповнення прогалин, які можуть

виявлятись в діяльності органів самоврядування. Церква мала бутивідділена від держави, тому духовенство не мало входити до складудержавних урядовців і виходило зі сфери впливу держави. Школа тежповинна була бути підпорядкована органам самоврядування і деякоюмірою виборним національним органам. Постійна армія вважаласьінститутом перехідним, тимчасовим, який замінила б пізнішенародна міліція. Але оскільки вона існувала, то М.Грушевськийвиділив кілька ознак, що характеризують її демократичність. Так,необхідно, щоб кадрова старшина складалася з елементів ідейних,культурних, інтелігентних, щоб “відносини старшини до козаківбули близькі, щирі, братерські”22, велике значення малонадаватися технічній підготовці старшини, її культурі й освіті.

39.М.Драгоманов – основоположник політичної науки в Україні В історичному процесі розглядав М. Грушевський питання"держави". У його поглядах на державу відбився вплив М.Костомарова та М. Драгоманова. Державно-бюрократична машина,заснована на імперському централізмі та монархічному абсолютизмі,

усім набридла, а найбільше попсполеним народам. Прогресивнідіячі, у тому числі М. Груніспський, висували ідеї демократизмуна ґрунті свободи особи як складової частини маси, що не може непозначатися на свободі самої маси. А це вимагає відповідногодержавно-політичного вираження. І знов зазвучали ідеї, якіпроповідували М. Костомаров, М. Драгоманов, С. Подолинський, І.Франко, М. Павлик, ідеї, що історично виходили від Кирило-Мефодіївського товариства. Автономно-федералістичних поглядів М.Грушевський дотримувався і в часі, коли він очолював ЦентральнуРаду України, сподіваючись на чесну і справедливу феде-рацію зРосією, і тільки внаслідок об'єктивно необхідних процесів пішовна проголошення суверенітету УНР.Як історик М. Грушевський прагнув з'ясувати питання ролі державив історичному плані. Тут значення мало, чи держава відповідала чине відповідала потребам народу. Саме у цій сфері М. Грушевськийшукав ілюстрації своїм поглядам. Першим чинником стала Руськадержава з центром у Києві, а згодом зі своїм продовженням уГаличі XII-XIV ст. Важливо було довести, що Київська держававиникла на своєму рідному ґрунті І не була принесена варягами.

Цій меті учений присвятив розділ аналізу норманської теоріїпоходження Київської держави.І хоч спіткала сумна доля Київську .Русь і Галицько-волинськудержаву, все ж український народ ікращі його сини поривалися досоціального й національного визволення, до творення українськоїдержавності. Учений показав дві наступні спроби державотворення.У наукових працях М. .Грушевського "народ" і "держава" нерозривнопоєднані з "героєм в історії". Щоправда, М. Грушевський виставлявна перший план народ, а не особу. За його словами, свою книгу проБогдана Хмельницького він хотів би присвятити не йому - вождеві,а творчим стражданням українських мас, усім, хто болів тілом. ідухом, напружував сили фізичні й інтелектуальні, лив свою кров ібився в тенетах ситуації, перетворюючи це велике потрясіння,викликане "героєм Богданом" і його компанією, в динаміку життяцілої України."Герої в історії" з'являються і виростають не самі із себе, увідриві від конкретно-історичних умов, без врахування, стану,вимог і потреб самого народу, у якого слід шукати підтримки. Якзазначає О. Пріцак, концепція "героїв в історії" М. Грушевського

виходить із твердження: "Люди, а в тім історичні постаті єпродуктом епохи і середовища". У такому ключі учений в основномуй розглядав історичні постаті. Але М. Грушевський був далекий відтого, щоб трактувати історичних діячів як просте, механічне,автоматичне породження епохи і середовища, бо "герой в історії"діє, отже, виявляються його розум, воля, сила, а це вже суб'єкт,а не просто і тільки об'єкт історії. На цій основі і стаєможливим оцінювати роль, значення "героя в історії" у світлівимог та потреб народу.До демократично-народницького напряму належать МихайлоГрушевський, Ростислав Лащенко, Сергій Шелухін.Вони відстоювали такі принципи:1) визнання народу рушійною силою історичного процесу;2) розуміння українського народу як окремої культурної одиниці;3) обґрунтування ідей народоправства у вигляді народно-демократичної республіки;4) федеративний устрій України;5) відстоювання автономії України в складі федеративних чиконфедеративних союзів;

6) надання переваги колективним формам власності як історичнотрадиційним.У праці "Українська партія соціалістів-революціонерів та їхзавдання" М. Грушевський захищав ідею пріоритету інтересівнароду, суспільства над інтересами держави. У схемі викладуісторії України він обґрунтував думку про український народ якокрему етнокультурну одиницю, що є спадкоємницею Київської Русіта сформувала свої етно-культурні риси в умовах Галицько-волинської та Литовсько-Польської держав.М. Грушевський розглядав українську націю як виключнохліборобську, що внаслідок чужоземного панування втратила вищікласи; підкреслював як позитивні риси українського народу(вроджену логічність думки, високі культурні й соціальніінстинкти, високу красу побуту), так і негативні (відсутністьнаціональної свідомості, слабкість національного інстинкту,низький рівень освіти, культурного та політичного виховання).У поглядах на державу М. Грушевський дотримувався думки, щонаціональним інтересам України найбільш відповідає статусавтономії в складі Російської Федерації. Він вирізняв два шляхи

становлення федерації - через об'єднання двох і більше держав зїх ініціативи або з ініціативи зверху, коли унітарна держава стаєфедерацією, поділивши суверенітет з територіями. Правда, післяліквідації УНР більшовицькою Росією, М. Грушевський визнававнеобхідність існування української незалежної держави, але лишетимчасово, орієнтуючись у майбутньому на входження Росії йУкраїни в загальноєвропейську федерацію.

40.М.Драгоманов як політичний мислитель та його концепціявітчизняного лібералізму.М.Драгоманов критикуючи абсолютизацію інтересів трудового народу,водночас продовжував народницько-демократичну традицію підпрапором соціалізму (громадянства), який, щоправда, не бувреволюційним, радикальним, і започаткував ліберальний напрям вукраїнській політичній думці. Метою перевлаштування суспільствамислитель проголосив "безначальство" - анархосоціалізмпрудонівського зразка (тому його концепція перебувала в річищітрадиції еволюційного, або "етичного", соціалізму, хоч ізазнавала відчутного впливу марксизму). Суть програми, виробленої

Драгомановим, полягала в забезпеченні національних інтересівУкраїни через конституційно-правову реорганізацію Росії;федералізацію Росії та Австро-Угорщини; надання твердих гарантійконституційним правам громадян; надання права самоврядування дляокремих регіонів і національностей та забезпечення вільногорозвитку української культури. Провідною для Драгоманова буладумка про те, що "не народи існують для держав, а держави длянародів".

41.. Політичні погляди М.Костомарова. «Дві руські народності».Євангельський демократизм, звернення до глибинних теоретичнихоснов ранньохристиянської соціально-політичної доктрини євихідним пунктом теоретичної побудови М. Костомарова. Вінпідкреслює, що Бог є один і він один є цар неба і землі. Всісоціально-політичні негаразди, які виявляються в суспільномурозвитку є, на думку автора "Книг буття..." наслідком того, щолюди відступають від істинної віри та істинного Бога і піддаютьсявпливові лукавого.Будуючи власну історіософську концепцію

світової історії автор "Книг буття..." розглядає її як процесусвідомлення народами Божої благодаті, квінтесенцією якої єусвідомлення ідеї свободи, братерства та рівності всіх людей, щоприйняли Христове вчення. Світова історія - це поле боротьбидобра і зла, Бога і диявола, рівності і нерівності, свободи ірабства. Розгортається ж вона через певні етапи, на кожному зяких носієм загально світового начала виступають певнінароди.Першими історичними народами, вважає М. Костомаров, булиєвреї та греки, які, втім, не змогли в повній мірі скористатисьнаданим їм історичним шансом.Наслідком такого невміння євреїв тагреків скористатись своїм історичним шансом стало те, що першівтратили свою державу і були розсіяні по світу, а другі попали взалежність від македонян, а потім до римлян. Римська імперія булавтіленням справжньої несвободи, відзначає М. Костомаров, і длятого, щоб вказати людям знов вірний шлях, послав до них Господьсвого сина Ісуса.За осягненням людьми Христової істини повиннабула наступити свобода.М. Костомаров підкреслює, що Українапостійно прагла до рівноправного союзу з іншими слов'янськиминародами не для панування над іншими, а для створення умов, що

дадуть можливість всім вільно і рівно розвиватись, не посту паючись власною національною ідентичністю.Українці повинні статиядром майбутнього слов'янського об'єднання саме тому, шо непіддались омані владоможців. Для них характерним є не-сприйняттядержавної влади як такої і тому жоден справжній українець нехотів стати паном. Україна змогла зберегтися у важких умовах самезавдяки тому, що не зрадила справжнім цінностям християнськоїморалі.Костомаров чи не вперше в українській політичній думцісформував тезу про безелітнІсть української нації, як їївизначальну особливість. Констатуючи історичний факт того, щоукраїнці протягом своєї історії неодноразово втрачали власнуполітичну еліту, М. Костомаров не робить з цього трагічнихвисновків, навпаки, на цьому грунтується його оптимізм щодоісторичної перспективи України і українців.Україні достатньопрагнення до національного звільнення для того, щоб боротись зазвільнення всіх слов'янських народів. Основою цього є високарелігійність українців, їх традиційне несприйняття держави якформи панування одних людей над іншими, стійкі традиціїгромадського самоуправління та постійне прагнення до свободи.

Визволення України можливе лише в межах створеннязагальнослов'янської федерації незалежних національних республік,що базуватиметься на принципах християнської моралі, свободи ірівності. Але ініціатором і головною рушійною силою створеннятакої федерації повинна стати саме Україна.Тому автор "Книгбуття..." як політичний ідеал розвитку України і людства вмайбутньому пропонує "народоправство", як протилежністьтрадиційній державі.Відмінність Південнорусів від "офіційної руської народності"видно будь-якому неупередженому спостерігачеві. Вони проявляютьсяу особливостях фізіології, одягу, побуту, звичаїв, мови. Та все жці зовнішні ознаки є вторинними, вони лише виражають того, щоприховано в глибині народної душі.Значний вплив на формування«духу народу» справляє географічне середовище.Якщо Південнорусиформувались як народність у наслідок природного розвитку протягомтривалого часу на одній і тій же території, то Великоруськанародність, вважає М. Костомаров, виникла внаслідок змішанняслов'ян-колоністІв - місцевим угро-фінським населенням тадомішками багатьох інших народностей. При цьому жодна з них не

могла принести власні громадські та політичні традиції якдомінуючі у новому етносі. Визначальними ставали риси колоністів- посилене відчуття спільності в інорідному оточенні, бажаннясамозберегтися і визначення основним засобом досягнення цієї метиформування сильної державно-політичної організації з чіткоозначеним центром.На Півдні Русі, де народність формуваласьпротягом тривалого часу, де звичаї корінились у ранніх епохахформування людського суспільства, додержавного існування, надумку М. Костомарова, уявлення про організацію суспільного життя,про форми здійснення політичної влади та її джерела, булипринципово відмінними від тих, що домінували на Північномусході.Таке ставлення до влади у Південнорусів формувалось якнаслідок традиційного домінування індивідуалізму, поваги доособистості та самоповаги, що поєднувались Із специфічнимиформами колективності. Українська громада відрізнялась відросійської общини"в першу чергу тим, що вона була добровільнимоб'єднанням людей і базувалась на взаємній згоді та принципахморального регулювання. Саме ця її специфіка і зумовлювала поєд-нання колективних форм організації влади з персоніфікованою

відповідальністю за прийняття управлінських рішень, щовтілювалось в одночасному існуванні інститутів віча та князя. Причому за вічем завжди залишалось "останнє слово" у вирішенніспірних питань, оскільки воно репрезентувало народ, як носіясуверенітету. М. Костомаров приводить достатньо яскраві прикладина підтвердження цієї тези. Регулюючі функції відносин віча ікнязя, громади і державної влади закріплювались у звичаєвомуправі, що не дозволяло формалізувати їх у достатній мірі.Особливуроль у посилення інституту князівської влади та держави якапарату пригнічення на корінних землях майбутньої Московськоїдержави справили два фактори "життєвих історичних обставин" -прийняття Руссю християнства та монгольське іго.Монарша владатепер могла зовсім не оглядатись на волю народу і чинити будь-якідії на власний розсуд. Світська влада підтримувала церковну, ацерковна - світську. Однак першість була за світською - як тількицерква спробувала поставити себе вище держави, так одразу останняповністю підкорила церковну організацію своїй волі, посилившисвій вплив практично безмежно.Посиленню впливу інститутукнязівської влади як єдиновладного центру сприяло також і татаро-

монгольське іго, вважає М. Костомаров. Загарбникам для утриманняв покорі та експлуатації населення, що проживало у важкодоступнійдля татарської кінноти лісах, конче необхідним був відповідальнийза збирання податків з місцевої знаті та підтримання порядку.Цією потребою з вигодою для себе змогли скористатись московськікнязі, поклавши початок створенню майбутньої могутньої імперії.У російській традиції, на думку М. Костомарова, громадяни не євласниками в повному, європейському, розумінні цього поняття.Єдиним власником є цар, а всі інші - від князів до останніххолопів - "раби государеві", оскільки вони отримують власність у"користування" з його волі і можуть нею ж бути позбавлені яквласності, так і життя.В українській же традиції здавназакріплене досить чітке уявлення про поземельну власність як проприватну. М. Костомаров підкреслює, що для українців характернимє чітке відділення власності не лише представників різнихсоціальних верств, але й в межах однієї сім'ї - українські сім'їпрагнули відділяти дорослих дітей у самостійні господарства, авласність селянина не змішувалась з панською і останній не мавправа нею розпоряджатись. Приєднання до Польщі лише посилило цю

традицію, унормувавши її на європейський лад.Незважаючи накорінні відмінності в характері південнорусів та великорусів,вони, за певних обставин, можуть цілком доповнювати один одного,вирішуючи загальне завдання звільнення слов'янства та входженняйого в коло цивілізованих народів світу. Українці повинні статичинником, що забезпечить у майбутньому слов’янству  духовневідродження та встановлення дійсної свободи в межах держави, якустворили і розширюють росіяни.

42. «Дві руські народності» Правда москвичам про Русь", "Дві руські народності" він даврозгорнуте епічне полотно руху історичного процесу України. Увідповідь на зверхнє, зневажливе ставлення російськогосамодержавства та його ідеології до українського народу, щонібито не має своєї самобутності, Костомаров доводив, що українцімають свою історію, мову, культуру, психологію. Обґрунтовуючиоригінальний погляд на розвиток Київської Русі, він незаперечував єдності слов’янських народів, але доводив, що етнічнаспільність народів не є одвічною і незмінною категорією" [196, с.

150саме вивчення "народного життя" , ане життя князів їхніхміжусобиць, на його думку є ключем до розуміння, є ключем довивчення історичної долі тієї чи іншої нації, особливостей їїіснування, розвитку та побудови майбутнього.На самому початку роботи М. Костомаров заявляє про те, що журнал"Основа" піднімає прапор захисту "руської народності", але зовсіміншої ніж офіційнаВідмінність Південнорусів від "офіційноїруської народності" видно будь-якому неупередженомуспостерігачеві. Вони проявляються у особливостях фізіології,одягу, побуту, звичаїв, мови. Та все ж ці зовнішні ознаки євторинними, вони лише виражають того, що приховано в глибинінародної душі.В цій статті, переходячи по черзі головні моментиісторичного минулого, Костомаров вказує, що вже в давні часипозначилася ріжниця між обома народами в сфері політичного ігромадського життя, в сфері релігії, культурного побуту, впоняттях і віруваннях, нарешті — в поезії. Початок цієїріжниціпомічається з найдавніших часів"Значний вплив на формування "духународу", спільних для його представників способів думання, оцінкитих чи інших явищ суспільного життя, традиції, на ранніх стадіях

його існування, вважає М. Костомаров, справляє географічнесередовищеОднак вчений підкреслює, що цей фактор не є абсолютним.Сформувавши основи, він поступається так званим "життєвимісторичним обставинам", які здатні видозмінювати "дух народу"суттєвим чином, посилюючи чи навпаки, пригнічуючи, ті чи іншіриси його характеру.На Півдні Русі, де народність формувалась протягом тривалого

часу, де звичаї корінились у ранніх епохах формування людськогосуспільства, додержавного існування, на думку М. Костомарова,уявлення про організацію суспільного життя, про форми здійсненняполітичної влади та її джерела, були принципово відмінними відтих, що домінували на Північному сході. Старі Слов’янськіуявлення про суспільний лад визнавали за джерело загальноїнародної правди волю народу, вирок віча, При цьому давно ужевиникла й вкоренилася в розумінні ідея князя-правителя,третейського судді, встановителя порядку, охоронця від зовнішніхі внутрішніх занепокоєнь; між вічовим і княжим початком самесобою повинна була виникнути суперечність, але ця суперечністьуклалася і примирялася під покликанням народної волі віча під

правом князя... Князь був необхідний, але князь обирався і мігбути вигнаний, якщо не задовольняв тим потребам народуТакеставлення до влади у Південнорусів формувалось як наслідоктрадиційного домінування індивідуалізму, поваги до особистості тасамоповаги, що поєднувались із специфічними формамиколективності. Українська громада відрізнялась від російськоїобщини в першу чергу тим, що вона була добровільним об’єднаннямлюдей і базувалась на взаємній згоді та принципах моральногорегулювання.При чому за вічем завжди залишалось "останнє слово" увирішенні спірних питань, оскільки воно репрезентувало народ, якносія суверенітетуНа противагу тенденціям, що розвивалися уПівденній Русі На сході, навпаки, особиста свобода звужувалась і,нарешті, знищилась" [125, с. 33].Особливу роль у посиленняінституту князівської влади та держави як апарату пригнічення накорінних землях майбутньої Московської держави справили двафактори "життєвих історичних обставин" — прийняття Руссюхристиянства та монгольське ігоПосиленню впливу інститутукнязівської влади як єдиновладного центру сприяло також і татаро-монгольське іго, вважає М. Костомаров. Загарбникам для утримання

в покорі та експлуатації населення, що проживало у важкодоступнійдля татарської кінноти лісах, конче необхідним був відповідальнийза збирання податків з місцевої знаті та підтримання порядку.Цією потребою з вигодою для себе змогли скористатись московськікнязі, поклавши початок створенню майбутньої могутньої імперіїНаоснові проведеного аналізу природних умов та історичних обставинформування двох руських народностей М. Костомаров робить висновокпро те, що "... плем’я південноруське мало відмітним своїмхарактером перевагу особистої свободи, великоруське — перевагуобщинності. По корінному розумінню перших, зв’язок людейгрунтується на взаємній згоді і може розпадатися по їхнійнезгоді;Оцінюючи вплив роботи "Дві руські народності" А. Господинзазначає: "Ця стаття М. І. Костомарова — це був сильнийполітично-науковий удар великого історика, мала знищити всімосковські теорії про спільнородство, спільномовство іспільнокультурництво москалів і українців. Вона також розбивалафальшиві польські теорії"

43.Народницький напрям в історії української політичної думки тайого представники.Демократично-народницький напрям започаткувало Кирило-Мефодіївське братство, головним ідеологом якого був МиколаКостомаров. Його «Закон божий (Книга буття українського народу)»,що синтезував романтичні ідеї з радикальними політичними ісоціальними ідеями та християнськими цінностями, був програмоюкирило-мефодіївців. Ця програма містила такі ідеї: 1) визнання української етнокультурної ідентичності; 2) створення самостійної української республіки в рамкахфедерації слов'янських народів; 3) знищення кріпацтва й утвердження суспільного ладу на засадахправової і соціальної рівності в дусі християнського заповіту; 4) протиставлення українських демократичних традицій традиціямаристократичної Польщі й самодержавної Росії. Суспільно-політичні засади кирило-мефодіївців слугувалиорієнтиром українському рухові, який був оформлений у мережугромад — напівконспіративних гуртків демократично зорієнтованоїінтелігенції. Одним із лідерів цього руху був історик Володимир

Антонович, який першим назвав Київську Русь українською державою,обгрунтував природне походження нації, охарактеризував основніпринципи життя трьох народів: українців (принцип демократизму, щозабезпечує права для особи), поляків (принцип аристократизму, щопризводить до боротьби між різними соціальними групами), росіян(принцип авторитету державної влади, що спричинюється досамодержавства).Політична думка в Україні у XIX—XX ст. формувалася в умовах, колизникав традиційний сільськогосподарський уклад життя і йогозмінювало індустріальне суспільство, коли відбувалися процесинаціонально-культурного й національно-політичного відродженняУкраїни. Якщо попередня політична думка в Україні розвивалася вруслі релігійних, династичних та козацько-станових традицій і небула оформлена у відповідну теоретичну та ідеологічну систему, тов XIX—XX ст. вона набула рис, властивих європейським ідеологічнимнапрямкам і течіям. Так, Іван Лисяк-Рудницький, спираючись на ідеологічні цінності,виділяє у тогочасній політичній думці такі напрями: демократично-народницький, націоналістичний, консервативний, комуністичний. А

Володимир Потульницький на основі методології історичногодослідження суспільно-політичного життя в Україні наголошує нанародницькому, консервативному і національно-державницькомунапрямках. Аналізуючи політичну думку в Україні, ці підходи можна поєднати,оскільки вони доповнюють один одного, незважаючи на відмінності укритеріях класифікації. Варто виділити ще один напрям уполітології — лібералізм, хоч в українському контексті він лишечастково збігався з подібною течією в Європі.До демократично-народницького напряму належать МихайлоГрушевський, Ростислав Лащенко, Сергій Шелухін. Вони відстоювалитакі принципи: 1) визнання народу рушійною силою історичного процесу; 2) розуміння українського народу як окремої культурної одиниці;

3) обгрунтування ідей народоправства у вигляді народно-демократичної республіки; 4) федеративний устрій України;

5) відстоювання автономії України в складі федеративних чиконфедеративних союзів; 6) надання переваги колективним формам власності як історичнотрадиційним.

44.Націократична модель української держави М.Сціборського.1935 року вiн видав у Парижi книжку “Нацiократiя”, в якiйокреслив своє бачення української державностi. У цiй роботi вiн пiддав гострiй i подекуди справедливiйкритицi демократичний, соцiалiстичний, комунiстичний тамонархiчний суспiльнi устрої. Натомiсть дуже схвально трактуєфашизм iталiйської моделi. Для Сцiборського “фашизм — ценасамперед нацiоналiзм — любов до власної батькiвщини йпатрiотичнi почування, доведенi до самопосвяти й культужертовного фанатизму”. Тут-таки Сцiборський роз’яснює i сам термiн “нацiократiя”.“Нацiократiєю називаємо режим панування нацiї у власнiй державi,що здiйснюється владою всiх соцiяльно-корисних верств, об’єднаних— вiдповiдно до їхніх суспiльно-продукцiйних функцiй — у

представницьких органах державного управлiння”. Здавалося б,життєздатна схема, яку цiлком можливо реалізувати. Але — заоднiєї умови, а саме — наявностi не абстрактної, а реальноїполiтичної нацiї. Нацiократи ж вирiшили це питання дуже просто:вони, не надто дбаючи про арґументацiю, заявили, що “нацiя — цевiчнiсть”, а, отже, бажане оголосили дiйсним. Звiдси випливаєїхня неспроможнiсть до будь-яких дискусiй стосовно реальностiпропонованого ними устрою. “Рiшаючим є те, — пише Сцiборський, —що нацiоналiзм — це не плитка партiйна теорiйка; це унiверсальнийi непримиримий у своїй внутрiшнiй рацiї свiтогляд. “Погоджувати”його з кимсь методами “конґресових дискусiй” i торгiвнемислимо... Поєднання iдеологічного наставлення нацiоналiзму зполiтичною тактикою “всеукраїнських конґресiв” — було б для ньогорiвнозначне самогубству”. Згiдно з моделлю Сцiборського, формою суспiльної органiзацiї єдля нацiократiї державний синдикалiзм. Нацiократiя вiдкидаєучасть полiтичних партiй в державному управлiннi. Вона обстоюєдиктатуру, опорою якої має стати ударний, бойовий загiн революцiї— органiзований нацiоналiзм. Оскiльки ж М.Сцiборський був одним з

найвпливовiших членiв проводу ОУН, зрозумiло, яку органiзацiю вiнмав на увазi. Водночас, на вiдмiну вiд фашистської доктрини, якавизнає диктатуру єдиною формою органiзацiї суспiльства,Сцiборський наголошував, що в нацiократичнiй державi влададиктатора буде тимчасовою. “Покладаючи на диктатуру надзвичайнiiсторичнi завдання в переконаннi, що лише вона зможе їх виконати,— пише вiн, — нацiоналiзм водночас усвiдомлює собi небезпеку їїсамоконсервацiї i застарiлостi, коли вона стане цiллю для самоїсебе... У вiдмiннiсть до iнших авторитарних концепцiй, вiн визнаєдиктатуру не за незмiнний принцип, лише за виправдуванийдоцiльністю тимчасовий перiод”. У розрiзi нацiократична українська держава уявляласяСцiборському так: народнi маси беруть участь у громадському таполiтичному життi через представництво в органах мiсцевоїсамоуправи та в синдикалiстських органiзацiях. Держава заадмiнiстративним принципом має подiлятися на краї, повiти йгромади, що керуються власними органами самоуправи. Вибори доостаннiх вiдбуваються на засадах прямого, загального, рiвного йтаємного голосування. У всiх ланках адмiнiстративного подiлу є

також загальнодержавнi, адмiнiстративнi, господарськi та iншiустанови, що виконуватимуть своє призначення пiд безпосереднiмкерiвництвом державного уряду. Законодавчою установою є Державна Рада, яка обирається за тимиж принципами, що i мiсцевi, з кандидатiв, визначених синдикатами.На чолi нацiї та державної органiзацiї стоятиме Голова Держави. Отже, перед нами дещо примітивна, але цiлком ймовірна схемадержавного устрою. До речi, її елементи (скажімо, представникипрезидента на мiсцях) запозичувалися свого часу режимом ЛеонідаКравчука, а про iншi (цiлковите обмеження прав Верховної Ради),здається, мріє нинішній. Єдине, що перетворює плани Сцiборськогона явну утопiю — це, як ми вже зазначали, спрощене тлумаченняпроцесiв формування української нацiї. Сцiборський декларував, що ОУН змагається не за панування наднацiєю — “лише за панування самої нацiї — ось мiсiя, що перед неюстоїть i стоятиме органiзований нацiоналiзм”. Однак згодом, колифашистськi режими в європейських країнах ще бiльш змiцнiли, ОУНвiдкинула будь-якi реверанси щодо свого слугування народовi.

45 . Національна ідея в історії української політичної думки

Становлення політичної думки в Київській Русі теж відбувалосяпід впливом християнської релігії, яка з 988 р. стала державною.Основними творами того часу, в яких відображені політичні ідеї,були "Слово про закон і благодать" митрополита !ларіона, "Руськаправда" Ярослава Мудрого, "Повчання дітям" Володимира Мономаха,"Повість минулих літ" літописця Нестора, 'Ізборник 1076 р." таін. В пам'ятках літератури Київської Русі знайшли відображеннянайгостріші проблеми соціально-політичного життя тогочасногосуспільства: зміцнення державності, збереження єдності першоїслов'янської держави, обстоювання її міжнародного авторитету,вирішення проблеми співвідношення церковної та світської влади.Упродовж тривалого часу українському народові доводилосьвитримувати тяжкі випробування. Предки українців зазнали монголо-татарської навали, потім Україну захопила Литва, але найтяжчимвиявився гніт Польщі, що супроводжувався релігійними утисками.

Державною релігією в багатьох країнах Європи, зокрема у Польщі,до складу якої входила Україна, був католицизм, який мав на метіпобороти православну церкву в українських землях.Національно-релігійне поневолення негативно вплинуло на розвиток політичноїдумки в Україні. Та все ж таки в українських землях зародиласянаціональна політико-правова ідеологія. Цьому сприяло те, що вXV-XVІ ст. в Україну через Польщу почали проникати із Заходу ідеїРеформації, спрямовані проти феодального ладу й католицизму, якийконтролював майже всі сфери життя.

Політичні погляди в Україні набули подальшого розвитку зачасів Гетьманщини, яка існувала впродовж 116 років (16481764).Політична думка того часу розвивалась у контексті таких правовихдокументів, як "Березневі статті", "Гадяцький трактат","Конституція прав та свобод Запорізького війська" та ін.Питання співвідношення церкви і держави знайшли відображення вполітичних поглядах визначного діяча православної церкви ПетраМогили (1596 або 1597 - 1647). Стосовно перспективи розвиткуУкраїнської держави, можливої її самостійності П. Могила виклавконцепцію ідеального володаря.

У XІX ст. розвиток політичної думки в Україні відбувався підвпливом соціально-економічних відносин, які визначились занепадомфеодалізму і зародженням капіталістичного ладу. Крім того, настановлення національної політичної ідеології значною міроювплинули діяльність таємної політичної організації Північного таПівденного товариств, повстання декабристів у Петербурзі йЧернігівському полку, що були придушені.Вершиною розвитку політичної думки першої половини XІX ст. сталаполітична доктрина Кирило-Мефодіївського товариства. Члени цієїорганізації, а саме, Т. Шевченко, М. Костомаров, Г. Андрузький,М. Гулак, М. Куліш та інші, згуртували довкола ідеї слов'янськогооб'єднання у формі слов'янської республіканської федерації.Значний внесок у розвиток політичної та правової ідеологіїліберального й демократичних рухів в Україні зробив М. Драгоманов. Він створив концепцію суспільства, що ґрунтується на ідеїасоціації гармонійно розвинених особистостей. Реалізація цьогоідеалу, вважав він, можлива за федералізму з максимальноюдецентралізацією влади та самоврядування громад і областей. М.Драгоманов розробив проект конституційного перетворення

Російської імперії на децентралізовану федеративну державу.Певний внесок у розвиток політичної думки належить філософу іписьменнику І.Я. Франкові (1856-1916).I. Франко був політичнимдіячем, і за підтримки М. Драгоманова став одним з організаторіврадикальної партії з демократичною програмою. I. Франко бувсоціалістом, але не виступав за диктатуру пролетаріату,акцентуючи увагу не на класових, а на загальнолюдських вартостях.Мислитель виступав за рівність усіх націй і вважав, що найкращимвирішенням національної проблеми було б утворення державнихоб'єднань змішаного типу, які опиралися б на солідарністьінтересів.Подальшому розвиткові політичних ідеологій в Україні (кінець XIX- початок XX ст. ) значною мірою сприяли М. Грушевський та В.Винниченко.Основою політичних концепцій М. Грушевського було українськепитання. Він вважав, що основою входження України в Росію булаавтономія, але цим принципом знехтували. Можливість вирішенняцієї проблеми він бачив у випадку децентралізації влади в Росіїта утворення федерації, під якою розумів об'єднання в одній

державі декількох.Разом з М. Грушевським в Україні працював один з керівниківУкраїнської Центральної Ради В.Винниченко. Він брав участь урозробленні проекту Конституції, яку мали затвердити Установчізбори. Але через те, що воєнні дії перешкодили проведеннюУстановчих зборів по всій Україні, проект Конституції булорозглянуто 29 квітня 1918 р. на засіданні Малої Ради. Цейдокумент увібрав у себе основні політико-правові погляди М.Грушевського та В. Винниченка, яких вони додержувались останнімчасом.Першим, хто відкрито заявив про колоніальний статус України ускладі Російської імперії та право українського народу насамовизначення, був М. Міхновський. Він пропонував йти донезалежності протореними шляхами західних країн, використовуючитворчі потенціали націоналізму європейського типу.У політичній думці в Україні 20 - 30-х рр. ХХ ст. виділяютькілька напрямків, зокрема, консервативний (В. Липинський, С.Томасівський, В. Кучабський), державницький націоналізм (С.Дністрянський, В. Старосольський, С. Рудницький), інтегральний

націоналізм (Д. Донцов, М. Міхновський, С. Бандера, Я. Стецько).

46. Національно-самостійницька концепція М.Міхновського.Консервативні погляди характерні також для Миколи Міхновського,який у брошурі «Самостійна Україна» закликав до відновленнясамостійної України на підставі Переяславської угоди, порушеноїросійським царизмом. Погляди М. Міхновського також збігалися зідеями національно-державницького напряму, зокрема з ідеями проширокі політичні й громадянські права, самоврядування земель, просуд присяжних, а також з ідеєю національно-демократичної державиу вигляді президентської республіки з двопалатним парламентом(радою представників і сенатом).Думки М. Міхновського пронеобхідність рішучого відмежування України від Росії, акцент насилових методах досягнення національно-визвольної мети, а такожпроголошення виключно етнічного принципу формування нації(Україна для українців) лягли в основу націоналістичноїідеології. Погляди М. Міхновського грунтувалися на

консервативному, національно-державницькому й націоналістичномуідеологічних напрямах.

47. Націотворча державницька концепція В.Липинського.Творення національної української державності було змістом життята найвищою політичною цінністю для В’ячеслава Липинського. Вінжив у той час, коли ідея національної державності перебувала напериферії політичних інтересів української інтелігенції. Вихованана марксистській літературі, сприйнявши народницьку тапросвітницьку ідеології (важко собі уявити соціального мислителяна межі ХІХ і ХХ століть, якого оминуло б захоплення марксизмом)українська інтелігенція бачила в державі насамперед “машинупридушення”, продажну і всевладну бюрократію, що всілякопригнічує народні маси. Політичним вектором часу було гасло“земля та воля”. В той час як усі були федералістами тасоціалістами, Липинський виступає як самостійник та монархіст.Його політичні ідеї та переконання суперечили духові часу,творили образ романтика-утопіста, політика-ізгоя, який захищаємонархію. Він гостро переживав невідповідність свого світогляду

модним на той час ідеям політичного істеблішменту,“потойбічність” і “нереалістичність” своїх ідеалів,ідентифікуючисебе із Дон-Кіхотом у політиці. В.Липинський вважавнеприпустимоюповедінку еліти, яка прагнула знайти собі союзникапоза межами України і захопити з йогодопомогою владу в країні.Особливістю і позитивним елементом консерватизму В.Липинськогобула ідеяполітичної інтеграції як засобу творення незалежноїнаціональної держави. Нація для нього –це всі громадяни держави.Націоналізм В.Липинського зводиться до того, щоукраїнцівідрізняються від інших народів, що проживають в Україні,насамперед своєю політичноюінтеграцією. Липинський був проти“необмеженої влади держави над суспільством”. Це є однимізпарадоксів концепції вченого, Рушійною силою суспільногорозвитку є провідна верства, яку В.Липинськийхарактеризує черезсталість та динаміку, стани, організаторів і організованих.Організатори є активною меншістю, організовані – пасивноюбільшістю. Чим більший досвід політичного життя у збірній пам’ятінації, чим більш розвиненийволюнтаризм (свідома воля, якавизначає вибір найкращих методів здійснення бажань тавміння

керувати на підставі науки), тим більший ступінь інтелігентностінації, тобто тимбільше розвинена серед провідної верствиздатність спокійно обсервувати громадянськіявища. Вузловимипунктами своєї конкретної української політичної програмивченийназиває поняття територіального патріотизму українськоїнації і українського консерватизму,які, на його думку, здатніперебороти внутрішні органічні слабкості українства. Політико-соціологічна концепція В.Липинського підпорядкованавирішеннюпрактичного завдання – побудові незалежної українськоїдержави. Важлива роль при цьомуналежить ідеології. У розумiннiВ.Липинського держава не може існувати, тим більше утворитися,безаристократії. На його думку, аристократія не може постати безстихійної волі до влади, до сили, доризику, до самопожертви, допанування. У функціонуванні держави релігія сприяє налагодженнювідносин між активноюменшістю і пасивною більшістю, в чому іреалізується її соціально-організуюча роль. ЗапропонованийЛипинським принцип поділу духовної і світської влади,незважаючина певну нечіткість формулювання, виявився доситьплідним

. 48/ Осмислення і спроби втілення національно-державницької ідеїв революційну добу української історії (1917-1920 рр.). .Дністрянський сформулював національно-державницьку концепцію,провідною ідеєю якої є право кожної нації на автономію тадержавну незалежність. Він доводив, що кожна нація має право насамовизначення на її етнічній території. В основу своєї концепціївчений поклав розроблену ним теорію суспільних зв'язків.Суспільні зв'язки він поділяв на органічні, суб'єктами яких єсім'я, рід, плем'я, народ, держава, та організаційні, носіямияких виступають класи, партії, товариства, церква. Суспільнимзв'язкам притаманні такі найважливіші характеристики: держава єлише суспільним зв'язком найвищого типу; всі правові норми єтакож і соціально-етичними нормами; все, що впродовж столітьгенетично склалося в суспільних зв'язках, є реальною основоюдержави і права; авторитет держави як суспільного зв'язку

знаходить головну підтримку в авторитеті окремих суспільнихзв'язків, які є вищим критерієм істини, оскільки формуються наоснові норм, прийнятих в окремих сім'ях, родах, племенах, класах,політичних партіях, країнах, окремими громадянами; суспільнізв'язки мають свої специфічні інтереси. Виходячи з цих характеристик суспільних зв'язків, С.Дністрянський робить висновок, що в їх основі лежать традиціїпевного народу й держави, що історично склалися. Україна має нетільки право на самовизначення, а й відповідні державницькітрадиції. Розвиток суспільного життя в Україні відбувається так,як і в інших країнах Західної і Середньої Європи. У нійсуспільний лад спирається на сім'ю, рід, плем'я. Основимайбутньої державності складалися ще в родовій суспільнійорганізації: кожний рід очолював князь, обраний усіма членамироду. Першу українську державу С. Дністрянський, таким чином,відносить до часів Київської Русі, як це робив М. Грушевський. На відміну від племен Західної Європи, де держави частоформувалися шляхом завоювань чужих земель, український народпостійно проживав на власних землях. Київська держава також

існувала на власній землі. Козацько-гетьманська держава часів Б.Хмельницького теж виникла іншим, не загальноприйнятим шляхом, а врезультаті спротиву народу економічному кріпацтву з боку Польщіта кримських татар. Ця держава не була агресивною, вонастворювалася лише для оборони. С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всіісторичні та правові підстави для національного самовизначення,утворення власної державності на своїй етнічній території.Майбутню незалежну українську державу він уявляв як народнуреспубліку, влада в якій належить народові та обраним органам іздійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу йсудову.

49. Осмислення і спроби втілення національно-державницької ідеї вреволюційну добу української історії (1917-1920 рр.).

Повалення царизму створило умови для відновлення українськоїдержавності. Більшість політичних партій, що діяли на той час вУкраїні (УСДРП, УПСР, РСДРП, соціалісти-федералісти та ні.),заходилися кожна на свій лад добиватися участі у формуваннівладних структур. Найбільш представницькою стала утворена вберезні 1917 р. Центральна Рада, в якій були представленіселянські депутати (149), військові (132), робітничі (100) таделегати «губерній і великих міст» (67), профспілкові, просвітніі економічні організації, всього 640 осіб2. Більшість членів Радидодержувалися вимоги «української автономії в федеративнійРосійській Республіці», а жадання повної самостійності булоспочатку меншим. На той час ідея федерального зв'язку з Росієюзалишалася панівною, тому вона й надалі була в центрі пошуків вукраїнській політичній думці. Серед українських тогочаснихмислителів найвизначнішими постатями були М.Грушевський,В.Винниченко. У Галичині, оскільки І.Франко вже помер, залишалисяпомітними більше політичні практики, ніж політичні теоретики,однак сюди можна віднести Ю.Бачинського, К.Левицького,В.Левинського, досить впливовими стали клерикальні теоретики

Г.Костельник, Й.Сліпий і Т.Галущинський. Важливо враховувати, щоза умов парламентської монархії процеси радикалізації розвивалисяшвидше, ніж в самодержавній Росії. Нагадаймо, що вже влітку 1907р. депутат австрійського сейму К.Левицький висунув вимогунаціонально-територіальної автономії, у наступному році вінпроголосив Галичину «П'ємонтом» та вимагав поряд з політичнимиреформами «самоуправління українського... на засадірівноправності»1.Напередодні війни у 1912 р. на з'їздінаціонально-демократичної партії було підтверджено вимогудержавної незалежності всього з'єднаного українськогонароду»2.Отже, галицькі політики пішли далі, вони не бачилижодної можливості федерації з Росією, вважали, як писав пізнішеК.Левицький, що «між царською Росією і Європою мав статиохоронний вал: Україна»3. Союзником у цій боротьбі, на їх думку,мала б стати Австрія.Ситуації! ж в Україні була іншою, тому,враховуючи її, М.Грушевський вже у квітні 1917 р. пише теоретичнупрацю «Якої ми хочемо автономії й федерації», в якій дає чіткийобраз майбутньої автономної України у федеративній РосійськійРеспубліці. М.Грушевський пропонував організувати політичну владу

на засадах широкої місцевої самоуправи. Законодавча влада - Сойм,мала складатися з представників від усіх партій, течій інаціональних груп. Сойм мав би «порядкувати справами всієїУкраїни в її етнографічних межах». Правда, варто зазначити, щобажання М.Грушевського бачити Україну в її етнографічних межахбуло утопічним як на той час, бо він пропонував провести певнівідрізування в Польщі (Хелм), Молдавії, Росії на користь України.Сойм «видаватиме закони в усяких справах, окрім тих небагатьох,що будуть полишені для парламенту загальнодержавного і міністрівреспубліки»4.Отже, у федеральні органи Україна мала б делегувати:«Справи війни і миру», міжнародні трактати, завідування воєннимисилами республіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги,оплат митових... нагляд за поштами, телеграфами й залізницямидержави, надавання певної одностайності карному... цивільномуправу країв, стеження за додержуванням певних принципів охорониправ національних меншостей в краєвім законодавстві»1.Все ж рештумало перейти відповідно до компетенції «краєвої». Це, насампередобирання виконавчого комітету чи ради краєвих міністрів, якіпоряд з захистом справ України представлятимуть її інтереси в

раді міністрів федерації. Передбачались окремі міністри дляохорони прав національних меншостей. Хоча військо і перебуватимев межах України, підпорядковуватися воно буде центральній владі.«Право зносин з пограничними державами в справі охорони своїхторговельних і всяких інших інтересів мусить бути за Україною, іпри укладанні трактатів республіки міністр український, як іміністри інших членів федерації, мусить мати голос. Війна і миртакож не можуть бути рішені без їх участі»2. У той же часМ.Грушевський вслід за М.Драгомановим не захоплювавсяпанслов'янізмом, тому він розглядав таку федерацію не як кінецьвсієї справи, а лише як певний важливий етап на шляху до*«політичної перебудови Європи та її перетворення в Європейськуфедерацію». Іншими словами, М.Грушевський вважав, що «великареволюцш Російська... велико вплине на політичну перебудову всієїЄвропи, на її перетворення в Європейську федерацію... І от чому яй інші нітрохи не журимося повною політичною незалежністюУкраїни, не надаємо ій ніякої ваги. Для йлизшо-го часу зовсім,досить широкої української автономії в федеративній Російськійреспубліці (підкр. наше - Б.К.). А в будущині, сподіваємося, ця

республіка війде в склад федерації Європейської, і в ній Українастане одною з найбільш сильних, міцних і певних складових частин- одною з підстав сеї Європейської федерації»3. Такі тоді буличаси, такі мрії, такі оптимістичні плани... У всякому разі літо йпочаток осені 1917 р. зовсім не виключали, можливо, саме початкуруху в цьому напрямку. Однак перелнс лише законодавчих актівЦентральної Ради про поширення влади на всю територію, провиняткове право ЦР видавати закони для УНР, Закон про ГенеральнийСуд показали, що одночасно почався й рух до перетворенняавтономії у «повну державу». Було владнано й проблему гарантіїправ меншостей (національної,, політичної, професійної), що далозмогу врегулювати відносини з Тимчасовим урядом, передбачалося"ввести в Генеральний Секретаріат посаду секретаря в національнихсправах. Було також проведено З'їзд представників народів іобластей, що прагнули федеративної перебудови Росії, який ухваливрезолюцію «Про федеративний устрій Російської республіки», щомала сприяти федералістичним настроям в Росії. Однак конкретніподії кінця 1917 р., пов'язані з Жовтневою революцією вПетрограді, утворення в Харкові паралельної більшовицької влади

кардинально змінили політичне мислення М.Грушевського. З йогобезпосередньою участю був підготовлений і задекларований IVУніверсал, який проголошував Україну «самостійною, від нікогонезалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».Було заявлено, що «власть у ній буде належати тільки до народуУкраїни, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори,будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництворобочого народу...»1. При голосуванні у Центральній Раді за цейУніверсал було подано 39 голосів, проти - 4 голоси (російськісоціал-демократи та представник Бунду), утримались – б2. Улютому-березні 1918 р. М.Грушевський публікує ще один збірник «Напорозі нової України», в якому він, враховуючи нові обставини, щосклалися після проголошення незалежності України, тим не меншедалі підтримує концепцію федералізму, правда тепер вже «народівЧорного моря». Він залишається також на соціалістичнихпозиціях.М.Грушевський проголошує кінець східної, промосковсь-коїорієнтації, розробляє серію соціально-економічних реформ. Майжеодночасно Центральна Рада приймає два важливих закони - пронаціонально-персональну автономію та про громадянство. Якщо

перший акт дехто називав навіть «вершиною моральною» українства,який мав би забезпечити національну згоду й гармонію всіх націй,що проживали в Україні, то другий - Закон про громадянство УНР,був кроком назад. Згідно з цим законом «всі, хто не побажав бутигромадянином УНР, у тримісячний строк мали виїхати з України», щовикликало негативну реакцію. Навіть один з авторів збірника«Вехи» Б.Кістяківський, що на цей час вже був професоромКиївського університету, заявив, що «как украинский патриотопасаюсь - как бы украинская государственность себя нескомпрометировала и не показала себя малокультурной»1.Вершиноюполітичної думки на той час була Конституція УНР, ухваленаЦентральною Радою 29 квітня 1918 р., призначена до оголошення наукраїнських Установчих Зборах, яка внаслідок перевороту так і неввійшла в життя. Середи авторів були і М.Грушевський, іА.Степаненко та багато інших. Вражає лаконічність (всього 83пункти), логічність й систематичність цього правового,політичного документу. Текст складається з коротких восьмирозділів. У першому зазначається, що Україна «відновлює своєдержавне право, яко Українська Народна Республіка». Отже дана

політична акція спирається на істйричні державницькі традиціїукраїнства, підтверджуючи тим' відновлення політичного державногофеномена, перерваного наприкінці XVIII ст. Проголошувалося, щосуверенним суб'єктом в УНР є народ України, який здійснює «своєсуверенне право... через Всенародні Збори України» (п.3-4). УКонституції вживається поняття «Народ України», тобто синтетичнаполітична категорія, яка включала всі нації, національні меншини,що проживали на той час в Україні. Нашу думку підтверджує пункт6, в якому зазначається: «...Націям України УНР дає право навпорядкування своїх культурних прав в національних межах»2-Тобто, народ України не лише складається з націй, але заКонституцією ці нації отримали право на певну автономію. Другийрозділ присвячений правам громадян України, де зазначаютьсяпевний порядок набуття громадянства (п.7), заборона подвійногогромадянства (п.8), рівність усіх громадян перед законами, широкіправа громадян - недоторканість житла, заборона смертної кари,конфіскації майна, таємниця листування, свободи слова, друку,сумління, організації, страйку, переміщення, право обирання домісцевого і громадянського самоврядування У третьому розділі

визначаються органи влади. Верховним органом УНР є ВсенародніЗбори, «які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть вУНР», вони ж формують вищі органи виконавчої і судової влади(п.23). Зазначається, що вищою виконавчою владою є Рада НароднихМіністрів, а судовою - Генеральний Суд (п.24-25). Оскількизагальним принципом побудови УНР став принцип самоврядування ідецентралізації (п.5), то всілякі справи місцеві «впорядковуютьвиборчі Ради і Управи громад волостей і земель. їм належить єдинабезпосередня місцева власть» (п.26). Що ж писалося в Конституціїпро найвищий законодавчий орган -Всенародні Збори? У розділі 4розглядається даний орган, зазначається порядок обираннядепутатів (від 100 тис. один депутат), визначається термін діїповноважень (3 роки), порядок розпуску парламенту - абопостановою самих Зборів, або також «волею народу, виявленою неменш, як трьома міліонами виборців...» (п.32). На чолі Зборівстоїть Голова, що обирається Зборами. Всі справи вирішувалися бна сесіях «звичайною більшістю голосів». Лише «відділеннятериторій, зміни конституції, проголошення війни і віддання підслідство і суд міністрів рішаються спеціальною більшістю» (п.38).

Законодавчу ініціативу мали б президія в порозумінні з РадоюСтаршин Зборів, поодинокі зареєстровані фракції, окремі групидепутатів, не менше ЗО, Рада Народних Міністрів, органисамоврядування, які об'єднують не менше 100 тис. виборців, тавиборці-громадяни в числі не менше 100 тисяч (п.39). Напроголошення війни, укладання угод від імені ЦНР потрібнапостанова Всенародних Зборів, причому для проголошення війнитреба ухвали двох третин присутніх депутатів (п.47). П'ятийрозділ був присвячений вищій виконавчій владі -Раді НароднихМіністрів, яку б формували Збори і перед якими Рада відповідала.Члени Зборів можуть стати міністрами, тоді вони, беручи участь удебатах та голосуванні, мають дорадчий голос (п.59). Парламентмав обирати й колегію найвищого суду Республіки, що складалаГенеральний Суд. Сьомий розділ відводився національним спра вам.Одразу зазначалося, що «кожна з населяючих Україну націй маєправо в межах УНР на національно-персональну автономію, себтоправа на самостійне устроєння свого національного життя, щоздійснюється через органи Національного союзу»1.Три нації -великоруська, єврейська і польська - одразу одержували право на

національно-персональну автономію (п.70), решта ж - білоруська,чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська -могли скористатися цим правом, якщо до Генерального Судупоступить заява від кожної нації зокрема, підписана не менше як10 тис. громадян УНР, «що заявляють про належність свою до даноїнації». Далі справу мав розглядати публічно Генеральний Суд устрок, не пізніше як 6 місяців. Його рішення було остаточним.Решта націй повинні були подавати свої заяви на розглядВсенародних Зборів (п.70). Далі зазначалося, що неукраїнці маютьправо створити в УНР Національні союзи, які б мали правозаконодавства і врядування, представництва, свій бюджет. Цієюдіяльністю мали б займатися Національні Збори, які обираютьсягромадянами даної нації. Установчі Збори кожної нації повиннівизначити обсяг справ, належних до їхньої компетенції, данерішення підлягало затвердженню Всенародних Зборів УНР (п.75).Вищим виконавчим органом національного союзу є «національна Рада,котра обирається Національними Зборами і перед ними відповідає»(п.77). Восьмий розділ Конституції регламентував надзвичайнийстан та порядок його запровадження. Такою була в цілому перша

Конституції! УНР, яка мала переважно правнополітичний характер навідміну від попередніх і значний соціально-економічний зміст, алеі вона була не позбавлена хиб. Закінчуючи цей фрагмент, мусимосказати й про «Закон про тимчасовий устрій України», прийнятий втравні 1918 р. У першому ж його розділі «Про гетьманську владу»(ст.1-7) фактично встановлювався режим авторитарної владигетьмана. Однак вона не мала монархічного характеру, що булопідтверджено в «Заяві - декларації» гетьманського уряду від 10травня 1918 р.: «Гетьман не змагає стати самодержцем...». Даліобіцялося в документі, що за умов спокою буде скликано народнепредставництво, яке й вирішить проблему політичного устроюУкраїни1. Авторитаризм влади гетьмана закріплювався рядом пунктівзакону, що санкціонували не лише єдність виконавчої йзаконодавчої влад (п.30-31), але й номінальне підпорядкуваннягенерального суду Гетьману (п.44). Цікавим також був законодавчийакт Гетьмана про скасування суверенності Української держави (14листопада 1918 р.), що проголошував федеративний союз з Росією,який дасть можливість відновити давню «могутність і силуВсеросійської держави»2. У тому ж 1918 р. у Києві було

надруковано одну з перших праць з історії української політичноїдумки, автором якої був Юліан Охримович (1893-1921), молодшийбрат відомого галицького демократа В.Охримовича. Ю.Охримович устудентські роки редагував студентський журнал «Шляхи» у Львові,пізніше став секретарем ЦК УПСР, членом Центральної Ради, у 1921р. заарештований більшовиками й розстріляний. Його праця буланаписана у 1916 р. і призначалася для нелегальних українськихгромад у Москві та Києві. Перша частина була присвячена історіїрозвитку української національно-політичної думки в XIX ст. доМ.Драгоманова і до 50-х років у Галичині. У наступних випускахпередбачалося довести розповідь до XX ст. включно. Ю.Охримовичпланував написання ще однієї праці, яка мала бути присвяченарозвиткові соціально-політичної думки, «себто еволюції соціально-економічних ідей та поглядів на державний лад»3. Однак несудилося... У східній частині України, більшовики зуміли у 1918р. втримати лише на певний час політичну владу, яка з метоюлегітимності прийняла рядзаконодавчих актів. Так, наприкінці 1918р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд затвердив «Временноеположение об организации рабоче-крестьянской власти на местах».

Цікаво, що в цьому «положении» відкреслювалося, що органиРадянської влади в Україні створюються «применительно кКонституции Российской Социалистической Республики». Більшовикине приховували своєї чіткої орієнтації на Москву, бо, виконуючивказівку В.Леніна, в кінці січня 1919 р. Тимчасовий урядопублікував декларацію, де прямо зазначив, що тісний різнобічнийзв'язок України і Росії «вменяет нам в обязанность равнять свойреволюционный классовый фронт прежде всего с фронтом российскогопролетариата. Врагов Советской России мы объявляем врагамиСоветской Украины. У нас одинаковые политические, экономические ивоенные задачи...». Не більше і не менше! І далі пророкувалосьоб'єднання України з Росією «на началах социалистическойфедерации...»1.Незабаром у березні 1919 р. у Харкові відкрився ЗВсеукраїнський з'їзд Рад. Згідно з декретом «О выборах» на з'їздделегатів обирали за «революційним принципом»: від сільськихволостей - по одному, тобто, як потім зазначалося на з'їзді,волость могла мати й 30-40 тис. селян, але від неї був одиндепутат. Від полків і більших військових частин - теж по одному,міста й «поселки» давали за іншим принципом: від 10 тис. виборців

по одному. Крім цього, позбавлялися виборчого права всі, хто живз найманої праці, «все бывшие» і т.д.(§4 п.2. декрета).Зрозуміло, які депутати поїхали на з'їзд у найчисельнішихХарківській, Катеринославській делегаціях (701 депутат, якісклали одразу понад третину делегатів всього з'їзду). На з'їзді здоповіддю про Конституцію виступив нарком юстиції ХмельницькийОлександр Ісакович (1889-1919), який щойно повернувся з державноїпосади з Москви. Тут ми не можемо не процитувати окремі місця зістенограми виступу цього сина адвоката, випускника Одеського(Новоросійського) університету. Нарком юстиції почав, яксправжній юрист, з поняття «конституція», яке він визначив так:«Конституция есть такой закон страны, который в общей формезакрепляет господство за тем или другим из общественных классов исоответственно с этим устанавливает для одного класса полнотуправ, а для другого — полноту бесправия»2. Розправившись такимчином з правовою категорією, нарком зробив ґречний уклін у бікпівнічного сусіда, вжив ши чи не одним із перших популярні умайбутньому стереотипи, заявивши, що при складанні документу слідврахувати досвід «нашей старшей сестры - Великой Российской СФР».

Після цього він продемонстрував масу правових знань, заявивши,наприклад: «Мы отрицаем так называемую демократию, т.е. тотобщественно-государственный строй, в котором все гражданепользуются одинаковыми правами...»'. Зрозуміло, що після такихвчених рекомендацій наркома юстиції сам текст Конституціїнагадував накази ротних «отцов-командиров». Але краще даймо словодокументові. Без всяких сентиментів, одразу в першому пунктіКонституції зазначалося, УСРР «есть организация диктатурытрудящихся и эксплуатируемых масс...», її завданням є організація«перехода от буржуазного строя к социализму». Зрозуміло, що, як увсякій диктатурі, тут не було слова про розподіл влади, а лишеодне: «...Власть трудящихся масс на территории УССРосуществляется Советами...» (п.5)2.У зв'язку з революційнимсвітовим запалом в Конституції зазначалося, що УСРР «заявляет освоей твердой решимости войти в единый состав МеждународнойСоциалистической Советской Республики, как только создадутсяусловия для ее возникновения...» (п.4). Разом этим заявлялося просолідарність з іншими радянськими республіками і про своє рішеннявступити з ними в найтісніше «политическое объединение для общей

борьбы...». Друга частина була присвячена організації радянськоївлади. Визначалася досить широка компетенція «ЦентральнойСоветской власти», куди відносилося «утверждение, изменение идополнение Конституции, установление и изменение границ, сношениес иностранными государствами, в частности объявление войны изаключение мира, установление основ организации вооруженных сил,общее руководство внутренней политикой, законодательство».Визначалися органи центральної влади - Всеукраїнський «Съезд...Депутатов», Всеукраїнський Центральний «Исполнительный КомитетСоветов» та «Совет Народных Комиссаров» (п.6—7)3.

50. Основні етапи розвитку української політичної думки у 1920-1991р

Розвиток політичної думки в Україні XIX - поч. XX ст.Зародження українського лібералізму. «Історія Русів»20-30-х роківXIX століття. Політичні ідеї членів Кирило-Мефодіївського

братства. В.Білозерський, М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш,Т.Шевченко про шляхи національного і соціального відродженняУкраїни. Внесок МДрагоманова в становлення політичної науки вУкраїні. Політична ідеологія українських демократів: МЛавлик,О.Терлецький, С.Подолинський. І.Франко про історичний характердержави і політичної влади, правовий статус особи і демократію.Народницька ншола в історії української політичної думки(В.Антонович). Національно-самостійницька концепціяМ.Міхновського. Політичні концепції часів УНР. Національно-політична доктрина МГрушевського. В.Винничен-ко про державнуорганізацію і відродження української нації.

Основні політичні теорії 20-30-х pp. XX ст. Український на-ціонал-комунізм (В.Шахрай, О.Шумський, М.Скрипник, М.Хвильовий).Концепція української державності в історико-політичній науці:народницький напрямок (ПЛаденко, С.Ше-лухин); консервативний(В.Липинський, С.Томапгівський, В.Ку-чабський); національно-державницький (С.Дністрянський, Д-Донцов, В.Старосольський,М.Сціборський).

Головні напрямки розвитоку політичної науки в Україні в 40-90 pp.XX ст. Політичні концепції українського зарубіжжя (Б.Крупницький,І.Лисяк-Рудницький, Я.Пеленський). Рух українських«шістдесятників». Обґрунтування новітньої української державності«Декларація про державний суверенітет України», «Акт про державнусамостійність України», «Конституція України» 1996 р. Формуванняі розвиток політичних концепцій в сучасній Україні. Утвердженняполітології як навчальної вузівської дисципліни, розвитокфундаментальних досліджень (філософія політики та соціологіяполітики, конфшктологія, етнополітологія, партологія, кратологія,прикладна політологія та ін.). Отже, формування політичної думки в Україні можна зобразити втаблиці:

Основні етапи

Особливості і характерні риси

Основні представники

Політична думка

Підвищення рівня національної політичної

M. Грушевськи

періоду ХХст.

свідомості,боротьба за національне відродження ідержавність. Входження до унітарної радянської держави, укладання військово-господарського союзу з Росією, перетворення союзу на договірну федерацію тощо.

й, М.Міхновський, В.Винниченко, С.Бандера Д.Донцов, Я.Стецько, ВЛипинський

51. Параполітична система Галицько-Волинської держави

Система права Галичини та Волині ґрунтувалася на досить міцнійджерельній базі. Джерелами права слугували: а) розвинена системаправових звичаїв, які врегульовували взаємини людей і які з часомсанкціонувала держава, перетворивши в нормизвичаєвогоправа. Насамперед, це кровна помста, ордалії, свідчення в суді,

порядок успадкування майна тощо; б) норми статей   "Руськоїправди", яка поширювалася в усіх трьох редакціях - короткій,просторовій та скороченій. її правова спрямованість (захистприватної власності) не змінилася до XV ст. і згодом сталапідставою для кодифікації права у Великомукнязівстві Литовському;в) князівське законодавство, репрезентоване уставами, угодамита грамотами князів. Серед документів юридичного характеру можнавиокремити: грамоту князя Івана Берладника (середина XII ст.),яка визначала правовий статус іноземних купців та регламентувалаумови торгівлі з ними; Заповіт (рукописання)Володимира Васильковича (1287 р.) на успадкування Волинінащадками Данила Галицького; Уставну грамоту МстиславаДаниловича (1289 р.) про форми і розміри повинностей міщан;дві грамоти Андрія Юрійовича (1320 р.) про торговельні привілеїкупцям; г) міжнародно-npaвовi акти - декілька угод князів зорденом хрестоносців (1308-1335 pp.); д) канонічнеправо церковних уставів Володимира та Ярослава, "Номоканон","Кормча книга"; е) магдебурзьке правo у вигляді грамот князів насамоврядування містам Санок (1336 р.) та Львів (1356 р.) Хоча

норми цього права діяли в Галичині не в повному обсязі і узміненому вигляді.Цивільно-npавові норми зазначених джерел передбачали інститутправа власності та зобов'язальних дій. Придбане шляхом купівлірухоме та нерухоме майно можна було продати, подарувати,обміняти і вчинити "як буде воля". Згадані також застава та обмінмайна. Поширювалися угоди позики, поклажі (депозиту) ціннихречей. Родинне право, як і раніше, передбачало шлюб, опіку тауспадкування.Норми карного права збереглися головним чином незмінними з часівєдиної Київської Русі. Щоправда з'явилися й новели, зокрема такийвид злочину, як змова проти князя та його влади. Почализастосовувати поряд зі штрафами такі види покарань,яксмертна кара, ув'язнення у фортеці, вигнання, конфіскації.Причому не лише до суспільних низів, але і до відомих, багатих ізнатних бояр.Процесуальне право передбачало змагальний характер розглядусправи, диспозитивність сторін. Впроваджувалися розшук (заклич,звід, гоніння сліду), допит свідків (видоків та послухів),

надання доказів, божі суди (ордалії). Вирок виносився усно.Суттєвих зрушень у цій галузі з часів Київської Русі не сталося.

52 Параполітичні основи політичної концепції Київської РусіСистема політичної влади. Київська держава спершу не була чіткоцентралізованою. За формою правління вона вважаласяранньофеодальною монархією. Протягом IX—XIII ст. влада зазналаскладної трансформації. На цьому етапі виникла дружинна формадержавності. її особливість полягала в тому, що дружина в рукахкнязя була засобом примусу й управління, збору данини, захистуінтересів країни від ворогів, підкорення нових земель.Найсильніші загони дружинників були зосереджені в ядріДавньоруської держави — Середньому Подніпров'ї. Стосунки міжкнязем і дружиною були неоднозначними: дружині не можна булонаказувати, її потрібно переконувати. У "Повісті минулих літ"Ігор постає залежним від дружини князем. У часи його правліннявлада князя ще не була достатньо сильною. Тому Ігор був змушенийслухатися дружини не тільки щодо укладення миру з Візантією, а йпід її тиском вдатися до згубного походу за древлянською даниною.

Але вже його наступниця — княгиня Ольга — у державних справахбула більш незалежною від дружинників.Правителі Русі другої половини X ст. — Святослав і Володимир —діють як справжні дружинні князі. Дружина у всьому їх слухається.Історики вважають, що в епоху Володимира дружинна формадержавності почала відходити в минуле. Дружина виконує лишевійськові функції, і вже не є фактором політичного життя,апаратом управління й судочинства. Відбувається процес їїрозшаровування, з'являється прошарок бояр, які стають правлячоюсуспільною групою.У добу піднесення Київської Русі формується централізованамонархія. Носієм монаршої влади був великий київський князь. Уйого компетенції перебували: охорона кордонів, керівництвовійськовими походами, збір данини, судочинство щодо васалів,дружинників, вищих посадових осіб, військово-дипломатичнадіяльність, будівництво шляхів, охорона торговельних шляхів,придушення заколотів, поширення християнства, забезпеченнядуховенства, скликання княжих з'їздів, призначення на вищіпосади, видання уставів, уставних грамот та інших законодавчих

актів. У військовій сфері великий князь спирався на тисяцьких,соцьких, десяцьких, які, крім командування гарнізонами,виконували ще й адміністративні функції. У цивільній сфері княжувладу на місцях здійснювали посадники, волостелі, тіуни, мечники,сотники, вірники, ключники, діцькі, отроки, ябедники, які, крімадміністративного управління, виконували ще й окремі військовіфункції. Великого князя оточували "думці" — члени княжої ради зчисла княжих мужів (великих бояр).У період феодальної роздрібненості відбулася ще одна зміна формидержавного устрою: одноосібна монархія поступилася місцемфедеративній монархії. Долю Русі вирішував тоді не великий князь,а група найвпливовіших місцевих князів. Загальнодержавні рішенняухвалювали на князівських зібраннях ("снемах"). Систему владискладали князь, боярська рада та народне віче.Місцева владаНа місцях державну владу уособлювали князі, які мали власні"столи" у землях, уділах і волостях. Як правило, це були сини абоінші близькі родичі великого князя. Загалом вони виконували ті жфункції, що й великий князь, але у межах відведеної їм території,

де поступово відбувався перехід від дружинної організаціїуправління до двірсько-вотчинної. Уся влада в князівстві булазосереджена у княже-дворі, а в боярській вотчині — в рукахслужбовців князя, з яких складалася боярська рада. Вона у межахсучасних українських земель, особливо в Галичині, на відміну відросійських чи білоруських, відігравала важливу управлінську роль.З часом влада місцевих князів посилювалась, нівелюючи впливвеликого князя. Це зумовило необхідність періодичного скликаннякняжих з'їздів, які ухвалювали законодавчі акти, вирішувалипитання війни і миру, державного устрою тощо. На такі з'їздикнязі прибували в оточенні власних бояр. Проте вони не стали, яку європейських країнах, зародками парламентаризму, оскільки цьомузавадив процес занепаду державності. Колишні племінні народнізбори в удільних містах-центрах перетворились на вічаповноправних громадян міста і передмість, які, крім Новгорода іПскова, відбувалися нерегулярно. Рішення на них приймали"одноголосно" шляхом утиску меншості більшістю. Випадки обранняна вічах князів і затвердження рядів (договорів з монархами)можна вважати початками вітчизняного пара-конституціоналізму

(ухил від конституційного процесу) як державно-правової практики.Це явище — одна з особливих ознак тогочасного політичного життяКиївської Русі. Така конфігурація влади у Давньоруській державіпоєднувала в собі монархічну, аристократичну та демократичнумоделі управління, які, співпрацюючи і суперничаючи між собою, топосилювали свій вплив, то відтіснялись від державних справ іншимиполітичними силами.

53. Політична діяльність і політична свідомість перших київськихкнязів.Соціально-економічний розвиток (зростання продуктивностіхліборобства, скотарства, поширення ремесел, торгівлі) привів уIX ст. до особливого росту економічної, військової та політичноїмогутності князів, княжий двір стає місцем політичної влади,управління, суду, економічної сили. Багато вчених називають цейдругий період, ІХ-ХІУ ст., - княжою добою. Це період формуваннямонархії. В цій добі ми можемо прослідкувати три етапи. Перший -

ІХ-Х ст, коли ще. продовжувався процес формування княжих держав,цей етап умовно можна завершити християнізацією Русі. Другий еТап- ХІ-ХІІ ст. - характеризується концентрацією політичної івійськової влади, єдністю виконавчої і судової влади, зростаннямролі народних зборів (віче).На другому етапі - ХІ-ХІІ ст. -розпочинається процес роздроблення влади між родичами володаря,між князями, військовими, відбувається розподіл судової влади(світські і церковні суди), у боротьбі з князями володар піднімаєроль віча, однак воно не стало постійним органом влади. Величезніпростори монархії (від Чорного до Балтійського морів) створюютьумови для впливу місцевих органів влади, росту значення місцевихорганів управління. Зароджуються причини падіння величезноїмонархії., а ще - втрачають значення торгові шляхи через Київ (бовідкрилися нові шляхи торгівлі, які виникли після хрестовихпоходів). Друга важлива причина - татарська навала.Третій етап -ХШ-ХІУ ст. - пов'язаний з існуванням Галицько-Волинськогокнязівства, або королівства. Процеси децентралізації, падіннявпливу влади володаря загальмовуються, виявляються тенденції доформування абсолютистської монархії, що втілюється на Україні в

особі короля Данила Галицького. Світська королівська владапоступово починає підпорядковувати собі і церковну владу. Алевнаслідок іноземної навали еволюційний розвиток автономноїукраїнської державності припиняється (1340).Другим важливимфактором, що сприяв як об'єднанню Київської Русі і перетвореннюїї на могутню феодальну державу, так і посиленню політичної владиволодаря, було, безперечно, введення християнства на Русі. Процесхристи-янизації Русі був складним і тривалим. Він, очевидно,проходив у три етапи: Аскольдове хрещення 60-х років IX ст.;хрещення Ольги, що стало своєрідною кульмінацією у боротьбіхристиянства проти поганства протягом 882-988 рр.; хрещенняВолодимира, яке знаменує остаточну перемогу новоївіри1.Запровадження християнства було закономірним явищем, щобуло тісно пов'язано із загальною історичною ситуацією в Європі.У розвитку Європи IX ст. було історичним рубежем, бо саме в тойчас завершилося формування феодальної основи, і більшістьєвропейських народів вступила в епоху розвиненого середньовіччя.Для слов'янських народів це століття теж було знаменитим -перемогло християнство в Моравії, Чехії, Словаччині, утвердилося

в Болгарії. За цих умов Володимир, з одного боку, прагнувпіднести міжнародний авторитет держави, розширюючи міжнароднізв'язки з сусідніми християнськими державами; з другого -хрещенняВолодимира, який зайняв престол у Києві в жорстокій міжусобнійборотьбі, мало сприяти легалізації і легітимізації політичноївлади Володимира. Християнізація Русі мала зміцнити верховенствовлади Володимира, освятити його титул кагана (рівнийімператорському, який вперше прийняв ще Аскольд), вона мала такождопомогти йому провести, крім адміністративної, ще й військову тасудову реформи. Суть військової реформи полягала в ліквідації«племінних» військових об'єднань і злитті військової системи зсистемою феодального землеволодіння. Володимир роздавав лени ззобов'язанням військової служби та організації оборони в ленах.Це дало змогу досить швидко забезпечити охорону рубежів, створитинадійне військо не лише проти зовнішніх, але й внутрішніхворогів. Система бенефіцій сприяла створенню навколо Володимирапрошарку особисто віддан°ї йому знаті. Судова реформа полягала вусталенні та розмежуванні судів єпископського та градського. Вприйнятому «Уставі святого князя Володимира, крестившаго руськую

землю, о церковных судех» було визначено також місце церкви вдержаві, джерела її матеріального існування, сфери юрисдикції.Матеріальне забезпечення встановлювалось у формі отриманнядесятої частини від централізованої феодальної ренти та іншихприбутків (стаття 3). Стаття 4 вводила церковне судочинство тавизначала межі світської юрисдикції, у статті 9 перелічувалисяпункти широкої юрисдикції церкви. Для нас є найважливішим змістстаттей 4 і 5, в яких фактично проголошувалася відмова князя відвтручання в справи церкви, які ій були передані, закріплювавсяподіл церковної і світської судової компетенції. Згідно зтрадиціями Візантії визнавався патронат князівської влади надцерквою, тому, до речі, церковний статут був виданий від іменікнязя1. На розвиток слов'янської державності значний вплив малаполітична діяльність наступників Володимира, зокрема ЯрославаМудрого та Володимира Мономаха. За часів Ярослава згідно з мирнимдоговором 1026 р. при Городці Київську державу було поділено надві сфери впливу Правобережжя з Києвом дісталось Ярославу,Лівобережжя Дніпра з Черніговом - його брату Мстиславу, хочаподіл був формальним, бо він не привів до утвоцрння двох держав,

але він вперше зародив колегіальну форму правління - системудуумвірату. Така децентралізація влад'и в цілому позитивновплинула на внутрішній розвиток Київської держави, сприялабурхливому розвитку як Києва, Чернігова, так й інших міст. Цейріст спричинився до помітного зростання політичного впливу міст,що знайшло вираз у діяльності міських вічевих зборів. Тогочаснілітописи свідчать про зростання впливу жителів міст, які товступали в союз з місцевими боярами проти влади князів, щоб потімопинитися під владою тих же бояр, то підтримували князівськувладу проти бояр. У всякому разі зростання політичної ролі міст(а їх у XII ст. було понад 70) розбудувало Київську державу,привело в органи управління велику кількість місцевого населення,і, як зазначають ЛЖуковський і О.Субтельний, «за Ярослава булоперетворено Київську державу в слов'янську державу»2, варязьказнать залишалася лише у війську, державними мужами стали місцевілюди. В історію Ярослав увійшов як державний діяч, за якого булозібрано закони у збірник «Руська Правда» та видано важливийправовий акт - «Устав кн. Ярослава про церковні суди». ПісляЯрослава ніхто з князів не залишив по собі такої голосної і

доброї пам'яті, як Володимир Мономах, «князь деятельный, сильныйволею, выдававшийся здравым умом по среди своей братии, князейрусских», - писав М.Костомаров1.

54.Політичний трактат С.Оріховського “Напучення королевіпольському Сигизмунду Августу”. С. Оріховський засуджував теологічну теорію походження влади,вважав неприпустимим підпорядкування світської влади духовній, які змішання їх функцій. Повчав короля: його влада не поширюєтьсяна церкву, а сфера впливу єпископа повинна обмежуватися стінамисобору. Вибори єпископів — турбота короля.Звертаючись до короля,публіцист стверджував: не всяка людина здатна здійснювати владніповноваження, але тільки та, хто прагне до правди ісправедливості, до того ж сама вміє учитися. Державне управліннябуде варварським, якщо ті, хто його реалізують, не поважаютьзнань, ігнорують науку про правду і справедливість, тобто проправо. Розум і знання — головні властивості правителя, стражінашої душі.Як Аристотель вважав найкращою Афінську політію, так

Оріховський зразковою формою держави — «Польську політію» з їїреспубліканським ладом. У ній забезпечені особиста свобода,політичні і юридичні права повноправних громадян — шляхти.Складовими частинами Польської політії називав короля, сейм,суспільство, а основними суб´єктами її — священика, короля,лицаря (тобто шляхтича), сейм. Інше населення (орачі, ремісники,торговці й ін.) виконує роль слуг. Взаємодія і взаємозалежністьцих суб´єктів і об´єктів політики регулюється за допомогою чітковизначених прав і привілеїв.Король, за Оріховським, — верховнийсуб´єкт Польської політії, управління якого залежить від йогооточення. «Потрібно дивитися, з ким живеш, — пише він у«Напученні». — Хто не гідний короля? Відповідаю: ті, хто завждихвалять». А хто гідний? Ті, відповідає публіцист, хто інодізасуджує короля, вказує на його помилки. На першому місці укороля, правителя повинні бути справи не особисті, але суспільні.Він покликаний піклуватися про схильність до себе людей. «Бездоброзичливості підданих влада ... неміцна і недовговічна».«Що вдержаві більше: закон чи король?» — порушує гостре питанняОріховський. І доводить: закон у державі вище короля, адже він

обмежений законом. Саме закон є «правителем вільної держави», алеправителем «мовчазним, глухим, сліпим». Він не може кого-небудьвислуховувати, його не можна умовити. Тому король — тількипосередник, інтерпретатор закону, його «вуста, очі, вуха». Вінповинен робити лише те, що велить закон. Для нього важливодовести підданим: у державі править не людина, а закон.У королядві фортеці, повчає Оріховський: справедливість і віра. Вонивтілені в праві. Право захищає свободу. Вона обумовлена природнимправом, є природною властивістю людини, тому що особистість можереалізувати себе тільки завдяки свободі. У державах тиранічнихусе населення — невільники. Гегемонія права в державі, писавмислитель, унеможливлює тиранічну владу і сваволю чиновників.Реальна свобода громадян можлива лише за рахунок правовихрегламентацій влади. Закон — душа і розум держави. Закони повиннівідповідати принципам природного права і змінюватися у випадкуневідповідності їм. Уся діяльність монарха повинна спрямовуватисьна створення умов життя підданих, що відповідають вимогамприродного права.Як необхідний засіб забезпечення верховенствазакону, заснованого на даних природою правах людини, Оріховський

обґрунтовує необхідність чіткого поділу влади в державі. Зазапропонованою ним схемою, ідеальною для Речі Посполитої, корольздійснює виконавчу владу, що реалізує закони й обмежену ними.Становий представницький двопалатний орган (Сенат і Сейм) —законодавчу владу, де панує не однодумність, а право творитизакони, «вільно говорити тобі правду в вічі». Мислитель радитькоролю піклуватися про обрання в Сенат найкращих, талановитих,вчених. Мета сенату і короля — благо усіх у державі. З огляду насумний досвід вирішення спірних справ шляхтою Оріхов-ськийнаполягає: приватні інтереси, питання «моє» і «твоє» — справасудової, а не законодавчої влади. Суд повинен складатися звиборних суддів, рішення яких остаточні, як у СтародавньомуРимі.Таким чином, слідом за Аристотелем мислитель виділяє вПольській подітії законодавчу, виконавчу і судову владу, набагатовипередивши їх теоретичне обґрунтування Ш.Монтеск´є. Така тріадавлади в «Напученні» постає гарантом верховенства закону, миру ізлагоди в державі.С.Оріховський закликає короля не порушуватиреспубліканські принципи і слідувати їм, цінувати свободу слова ігромадської думки, «шанувальників мудрості» (філософів),

наближувати їх, прилучати до державного управління. Мислительпідкреслює значення «правдивої мудрості» і справедливості,заснованих на законах, у державній політиці, виховання всуспільстві прихильності їм. Король повинен піклуватися про школиі гімназії («житла мудрості»), про справедливість нагород іпокарань, цінувати честь і гідність людини. Це й буде турботоюпро «здорове тіло» республіки.

55. Політичні ідеї та концепції В.Винниченка.талановитий прозаїк, драматург, публіцист, політик, головаГенерального секретаріату Центральної Ради і голова ДиректоріїУкраїнської народної республіки. Розроблена ним концепціядержавності України ґрунтується на принципах соціалізму тафедералізму. На його думку, реальним ідеалом в існуючих умовах єавтономія України у складі Російської Федерації на принципахрівності, взаємовигідних економічних зв' язків, збереженнядержавної цілісності Росії та України. Пізніше, в праці"Відродження нації" Володимир Винниченко під впливом реальногополітичного розвитку України переглядає свої погляди стосовно

союзу України та Росії на основі федерації. Почуття панівноїнації, що формувалося століттями у свідомості росіян, в томучислі у свідомості "простих" людей - великоросів, швидко незникне. Отже, як політичний діяч Володимир Винниченко еволюціонуєвід ідеї української культурно-національної автономії у складіРосійської федерації до відродження ідеї української державностіі незалежності. Та метою Володимира Винниченка стала не самадержавність, а відродження нації, пробудження в народінаціональної гідності. Державність є тільки засіб для досягненнямети. Володимир Винниченко, осмислюючи уроки української історії,визначає роль української еміграції у творенні вільної,суверенної України, вважає, що Українська держава є створенанародом, всією українською нацією в процесі великого перевороту вРосії. Але існуюча українська державність не може задовольнятипотреби національного відродження. Україна поки що не самостійна,а залежна від Росії, живе і береже в собі ідею незалежності, щобу слушний момент здійснити головну мету: створити сувереннудемократичну Україну. В. Винниченко пропонує свій варіанттворення соціалізму, який він назвав "колектократизацією". Його

суть в об´єднанні, "себто: негайно, але без зброї, початипереводити приватну власність на засоби продукції на колективну.Не державну, а колективну, це різниця... Не націоналізація, асоціалізація. Краще сказати: колектократія, себто владаколективна. Ще простіше... організація кооператорів продукційних,торговельних, фінансових, аграрних і таких інших,колектократизація всього національного господарства...".В. Винниченко закликає соціалістів, комуністів і радикалівпогодитися на ідеї "інтенсивної кооперації господарства" йзаконодавчим, безкровним шляхом за кілька років перейти наколектократизацію.

56. М. Драгоманов у своїй праці "Чудацькі думки про українську національну справу" основними засобами боротьби із вищезгаданими негативними проявами називав розвиток української освіти і науки,а також формування органів місцевого самоврядування: "Коли ж ми

станемо при думці, що головне діло – поступ людини і громади, поступ політичний, соціальний і культурний, а національний є тільки ґрунт, форма та спосіб, то ми певні, що послужимо добробутові й просвіті нашого народу, а в купі з тим і його національності охороні й зростові того, що в ній є доброго". При цьому, основну роль у цьому процесі він відводив інтелігенції: "Ікривда лежить не тільки в тім, що наша національність і ознака й мова не має прав рівних, з правами мови московської, польської, угорської, румунської, але й і втому, що на всім обширі землі, деживе наш народ, хиба 5% інтелігенції признає себе людьми однієї національності з тим народом. Через те народ наш не має культурної помочі од інтелігенції, котра чи прямо чи посередньо живе з його праці. Лихо це дійшло до того, що навіть люди з інтелігенції, що живе серед нашого народу од нього власне одвертаються, а несуть свою працю, таланти, гроші на службу другим народам". Доцільно розглянути зазначені засоби більш детально.Впершу чергу наука має бути заснована на принципі "вільної науки", тобто не може бути ніяких обмежень щодо творчої

діяльності особистості, переслідувань особи за її переконання. Заподібним принципом має формуватися і освітня галузь. М. Драгоманов засуджував тогочасну систему української освіти, коли існувала цензура і певні заборони на знайомство із тими чи іншимиздобутками світової цивілізації, насамперед західноєвропейської культури. У зв'язку із цим відбувалось гальмування розвитку освітньо-наукової галузі.Нажаль, не зважаючи на відсутність будь-яких заборон чи цезури в сучасній українській освіті і науці, держава не приділяє достатньої уваги на їх розвиток. Доволі вагомим фактом що свідчить про це є прийнятий Державний бюджет України на 2010 рік,де на розвиток освіти і науки було передбачено всього лише близько 800 тис. грн. Для прикладу, у країнах Західної Європи, деіснує розвинуте громадянське суспільства річні витрати на розвиток освіти і науки становлять суму у тричі вищу за українську, так Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії виділяє на розвиток освіти і науки близько 7 млн. фунтів стерлінгів (80 млн. грн. за курсом НБУ) на рік.Вважливе місце у "драгоманівському" варіанті конституційного

устрою України посідали органи місцевого самоврядування. Саме на них мислитель покладає найбільші надії на створення громадянського суспільства. Тому у своєму конститутційному проекті реформ М. Драгоманов передбачає для органів місцевого самоврядування такі повноваженя:1. управління справами місцевого громадського господарства;2. здійснення управлінських функцій щодо початкової та середньої освіти;3. контроль за усією економічною діяльністю на території громади;4. вжиття заходів щодо збереження природних багатств;5. нагляд за діяльністю громадських організацій.Для того, щоб місцеві громади могли реалізувати зазначені повноваження, необхідно приділити значну увагу процесу формуваннюмісцевих органів управління. Таке формування має відбуватись виключно на основі загального та рівного виборчого права. Це у свою чергу сприятиме позбавлення можливості вручання центральної державної влади до питань, які належать до компетенції виключно місцевих громад, адже як зазначав філософ: "Щоб установа з більш широким колом дій не було начальством над установами з менш

широким колом дії, – а щоб кожна мала можливо повну самостійністьу своєму колі, особливо в справах, які вона оплачує своїми засобами...".

57. Політичні концепції у Києво-Могилянській Академії.Києво-Могилянська академія, ставши першим вищим на вчальнимзакладом на східних та деяких південних слов’янських територіях,зробила вагомий внесок у формування світосприймання, розуміння таосмислення суспільного жит тя. У тогочасних історичних умовахпольсько-шляхетського панування на Україні українці не маливласної державності, влада на їхніх землях належала польськомукоролеві, була ворожою і чужою українському народові.  Теоріяосвіченого абсолютизму, створена Ф. Прокоповичем, визнавалаверховним носієм державної влади лише освіченого володаря,“філософа на троні”. Освіта і розвиток наук розглядалися якоснова історичного процесу, сили держави і добробуту. При цьомунаголошувалося, що тільки освічена монархія може забезпечитирозвиток науки, мистецтва, ремесел, мануфактур.Теорія абсолютизмутісно пов’язувалася з тогочасною суспільно-політичною боротьбою

за владу і майнові інтереси світської аристократії та церковноїієрархії. Й у цій боротьбі Ф. Прокопович стояв на боці Петра І,займаючи відмінні від С. Яворського позиції. Тут зіткнулися двірізні теорії держави і права, пов’язані з різними панівнимисилами тогочасної Росії. Разом з іншими діячами академії —С.Яворським, Ю.Кониським, П.Величковським та Ф.Прокоповичем — вінрозвивав погляди на співвідносний церкви і держави, світської тацерковної влади. Єдиною владою, силу якої в умовах наступушляхетської Польщі можна було протиставити польському королеві,була влада православної церкви. Розвиваючи ідею її верховенства,Могила вважав, що ідеальний володар — це сильний православнийцар, який повинен бути вірним православ'ю, вірі в Бога, від якогоодержав владу і перед яким звітується. Про верховенство церквинад владою царя, про підпорядкованість царя владі церкви нейшлося. Звичайно, у Росії верховенство церкви ніколи не булореальним. П.Могила рекомендував цареві радитися з мудримидуховними радниками, а церкві відводив роль радника, а неверховника. Такі погляди П. Могили на співвідношення церкви і

держави по-різному сприймали і розвивали інші діячі Києво-Могилянської академії.

58. Політичні погляди Богдана КістяківськогоБ. Кістяківський дотримувався неокантіанських поглядів.Відповідно, право розглядав передусім як етичну цінність,вважаючи, що правові норми ґрунтуються на етичній свідомостілюдини. Пов’язуючи встановлення правових норм із закріпленням усвідомості людей впевненості у необхідності визначених дій,зазначав, що правові норми виражають певну повинність. В основіповинності лежить усвідомлення того, що певні дії мають бутиздійснені. Це виявляється у встановленні людьми соціальних норм.Крім етичної сторони права, для Б. Кістяківського важливезначення має вивчення його соціальної природи, в якій виявляєтьсясуспільне значення юридичних інститутів. Як прихильникфрейбурзької, або баденської школи неокантіанства, він вважав, щорезультат, досягнутий за допомогою методів, перенесених зприродничої сфери в соціологію, є обмеженим. В історичнихпроцесах поряд з необхідністю значне місце посідають стихійні та

свідомі дії людини, обумовлені рівнем суспільної культури. Правоє найвагомішим виразником культури суспільства. Спираючись на«філософію культури» Г. Зіммеля та ідеї Г. Ріккерта про зв’язокправа і культури, Б. Кістяківський дійшов висновку, що самеправо, завдяки діям людей, які усвідомлюють свій обов’язок,перетворює соціально необхідне на обов’язкове.

59. Політичні погляди М.ХвильовогоЦентральною для Хвильового — полеміста та публіциста — булапроблема історичного буття України, української культури.Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочаснихлітераторів, Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, настилі та напрями європейського мистецтва. Хвильовий розумівнаціональне питання, на відміну від інших націоналкомуністів, неспрощено, а на універсалістичний лад, вірив у те, що національнасвобода невіддільна від визволення та розвитку людськоїособистості, прорікав майбутню «емансипацію колоніальнихнародів», «азіятський ренесанс». Він був глибоко переконаний, що

покликання України полягає в тому, щоб бути посередником міжЄвропою та відродженими націями Сходу. аперечуючи імперськутенденцію до злиття націй через посередництво пролетарськогоінтернаціоналізму, Хвильовий у яскраво публіцистичній форміпроповідував ідею української незалежної держави, яка маєслугувати орієнтиром для українського патріота, і зрадити якій —означає зрадити своїй матері. Найкатегоричніше ідея самостійноїдержавності звучить у памфлеті «Україна чи Малоросія?» (1926).Необхідність самостійності України Хвильовий обґрунтовує тим, що«цього вимагає залізна і непоборна воля історичних законів»,прагненням нації досягти природного стану, який Західна Європапройшла в часи оформлення національних держав.Суттєвою прикметоюполітичних поглядів М. Хвильового була ідея переродити українцятак, щоб він став самосвідомою одиницею, позбувся рабськоїпсихіки, що породжувала до цього часу тільки безвольних людей,які вміли говорити прекрасні слова, але ніколи не були людьмиділа.Таким чином, головна ідея Хвильового: державна самостійністьУкраїни неминуча. Головний аргумент: якщо якийсь народ протягомсторіч у різних формах проявляє своє прагнення до незалежності,

то рано або пізно він її одержить і пройде шлях, яким пройшли всінароди Європи; протидіяти цьому — значить гальмувати історичнийрозвиток. У часи Хвильового така ідея здавалася, якщо вжити йогослово, «дерзостю». Через шість десятиліть вона здійснилася. Не випадковою й не марною виявилася ідея європейської орієнтаціїУкраїни. І тут Хвильовий може бути для нас досить повчальний,схиляючи нас до засвоєння не зовнішніх форм європейського життя,іноді розкладницького й минущого, а вічної культурної йінтелектуальної спадщини, духу творчості, цивільної свідомості йусього того, що зараз називається цивільним суспільством.

60. У працях М.І. Туган-Барановського є чимало цікавих міркуваньпро організацію соціалістичного суспільства. Розглядаючи проблемуспіввідношення "особистість - суспільство", він підкреслював, що розвиток кожної окремої особистості повинен бути головною суспільною метою. У роботі "Соціалізм як позитивне учення" він розглядає систему державного соціалізму як одну із форм суспільного устрою. Учений

відзначав, що елементи примусу, мабуть, збережуться доти, поки сама людина не навчиться підкоряти свої інтереси суспільним. У праці вчений висуває низку положень, покликаних пом'якшити негативні аспекти бюрократичної централізації (створення механізму самоврядування, організація системи суспільних спілок, особиста участь робітників в управлінні виробництвом). Соціальним ідеалом, на думку Туган-Барановського є, не "соціальна рівність, а соціальна воля". Досконале суспільство вільних людей - от кінцева мета суспільного прогресу. Але "соціальний ідеал ніколи не буде досягнутий", у наближенні до нього й полягає весь історичний прогресивний шлях людства. Великуувагу він приділяє аналізу типів соціалізму, виділяючи державний,комунальний, синдикальний соціалізм. Державним може бути названий лад соціалізму, за якого господарською одиницею була б держава. Синдикальний - така форма соціалістичного ладу, за якого засоби виробництва належать окремим групам робітників, при цьому кожна група вважається автономною й самоврядною продуктивною одиницею. Однак за такого типу соціалізму роль держави залишається незначною, тому що воно лише погоджує дії

різних робочих асоціацій. Комунальний тип соціалізму припускає незначну роль держави. М.І. Туган-Барановський глибоко вивчив проблеми теорії й практики кооперації. Він виділив основні принципикооперації: матеріальна зацікавленість; добровільність; використання, праці тільки членів кооперативу. У своїй інвестиційній теорії циклів Туган-Барановський обрав за основу ідею Маркса про зв'язокпромислових коливань із періодичним відновленням основного капіталу. Його цитата: "Розширення виробництва в кожній галузі підсилює попит на товари, вироблені, в інших галузях..., розширення виробництва завжди діє "заразливо", воно охоплює все народне господарство. Коли розширення основного капіталу закінчується (фабрики, заводи, побудовані) попит на виробництво скорочується і їх надвиробництво стає неминучим. Учений сформулював закон інвестиційної теорії циклів, суть якого в тому,що фази промислового циклу визначаються процесом інвестування. Михайло Іванович досліджує роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки й відзначає, що причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування,а навпаки, його нестача.

61. Про існування окремої української політологічної школи за часів перебування України у складі СРСР говорити не доводиться. Адже в Радянському Союзі, як і в будь-якій іншій тоталітарній державі, ця наука не була в пошані. В СРСР її називали «буржуазною псевдонаукою», а єдиним правильним вченням вважався марксизм-ленінізм у формі наукового комунізму та марксистської філософії.Прояви незалежного політичного мислення в підрадянській Україні частково були представлені рухом дисидентів. До їх числа належалиМ. Горинь, І. Дзюба, І. Драч, І. Кандиба, С. Караванський, Л. Костенко, Л. Лук'яненко, В. Мороз, Є. Сверстюк, В. Стус, В. Чорновіл та рад інших. Скориставшись хрущовською відлигою та політикою десталінізації, вони знову порушили українську політичну проблему та невирішеність українського питання в СРСР.У 60-80-ті роки виникають і підпільні форми організованого протесту: заснована Л. Лук'яненком «Українська робітничо-селянська спілка», «Демократична спілка соціалістів» в Одесі, «Об'єднана партія визволення України», «Український національний комітет» та «Український національний фронт» у Західній Україні,

пізніше (від 1975 р.) – український Гельсінський рух.Однак слабкою стороною політичної думки, репрезентованої дисидентським рухом, був її переважно письменницький, емоційний характер, їй бракувало філософської заглибленості та політичної науковості. Бачення перспектив шляхів вирішення українських політичних проблем не виходило, як правило, за межі марксистського світогляду.Одначе саме представникам цього руху належить найбільша заслуга упроголошенні Акту незалежності України 24 серпня 1991 р. Відповідно, відсутність у них системного бачення побудови і розвитку самостійної держави спричинили своєрідний етап хаосу і невизначеності на першому етапі державотворення.Лише після проголошення в 1991 р. незалежності України розпочавсясучасний етап становлення української політичної науки. Починати довелося з азів, маючи в розпорядженні кафедри політології, перейменовані з кафедр історії КПРС та наукового комунізму, і фахівців відповідного ґатунку.Сучасній політичній науці в Україні слід вирішити ряд суттєвих завдань:

- визначити коло найголовніших проблем, на яких має зосередитися українська політична наука на етапі становлення;- розвивати прикладну політологію задля встановлення в українському суспільстві цивілізованих норм і методів здійснення політичної влади:- налагодити підготовку і перепідготовку кадрів викладачів-політологів, науковців і професійних політиків загальнодержавногота місцевого рівнів;- встановити й підтримувати зв'язки зі світовими політологічними центрами та школами;- формувати в українських громадян високий рівень політичної та правової культури.

62. В основу своєї концепції вчений поклав розроблену ним теорію суспільних зв'язків. Суспільні зв'язки він поділяв на органічні, суб'єктами яких є сім'я, рід, плем'я, народ, держава, та організаційні, носіями яких виступають класи, партії, товариства,церква. Досліджуючи загалом «теорію суспільних зв'язків на основі історичної системи», Дністрянський прийшов до висновку, що

1) право існує не тільки в державі. Держава є лише соціальним зв'язком найвищого типу поряд з родиною, родом, плем'ям, народом.Для дотримання правового порядку вона використовує адміністративний апарат, котрий застосовує примус на відміну від інших типів соціальних зв'язків, яким притаманний моральний примус звичаїв і традицій;2)всі правові норми є водночас соціально-етичними. Однак не всі соціально-етичні норми є водночас правовими, а лише ті, які вибрані державою для її існування як суспільного зв'язку;3) все, що утворюється генетичне в суспільних зв'язках протягом століть, залишається реальною основою держави і права;4) авторитет держави знаходить головну опору в авторитеті окремихсуспільних зв'язків,які є найвищим критерієм істини, оскільки формуються на основі норм, прийнятих в окремих родинах, родах, племенах, станах, політичних партіях, громадах тощо, тобто на основі морального авторитету, який пов'язує людей набагато міцніше, ніж держава. Базовими поняттями концепції С. Дністрянського є поняття нації ідержави. Головними ознаками держави він вважав: територію; людей,

котрі проживають на ній; організацію суспільного ладу з її характерними ознаками — автономією, авторитетом і автаркією. Люди, територія і народна культура — основні ознаки нації незалежно від величини державної організації. Терміном «люди» С. Дністрянський позначав певний суспільний зв'язок, що склався на основі родового походження і загального почуття кровної спорідненості. У поняття «культура» вчений включав народну мову, історичні звичаї. Поняття «територія» має для держави політичне, а для нації — етнічне значення, оскільки ідея самовизначення народу може вирішуватися в межах його етнічної території, котра потім стає державною. Ідея федерації,яку С. Дністрянський розглядав у контексті своєї концепції єднання народів, грунтується на чотирьох основних засадах: 1) питання про об'єднання народів має розв'язуватися лише після міжнародного визнання їхньої державної самостійності;2) вирішувати питання вступу до міжнародного об'єднання повинні національні парламенти;3) кожний національний парламент, який давзгоду на утворення об'єднання, має висунути однакову кількість

депутатів для вироблення спільної угоди;4) заснування спільного адміністративного трибуналу, наділеного судовими функціями для вирішення спірних питань. Виходячи з цих характеристик суспільних зв'язків, С. Дністрянський робить висновок, що в їх основі лежать традиції певного народу й держави, що історично склалися. Україна має не тільки право на самовизначення, а й відповідні державницькі традиції.С. Дністрянський робить висновок, що Україна має всі історичні та правові підстави для національного самовизначення, утворення власної державності на своїй етнічній території. Майбутню незалежну українську державу він уявляв як народну республіку, влада в якій належить народові та обраним органам і здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову.

63.Правозахисний рух в Україні: основні постаті і підходи.Після смерті Сталіна, як вважають, в Україні починаєзароджуватись пра-возахисний рух та громодянський опір правлячомурежиму• Перший документ цього руху — «Відкритий лист до ООН», що

його передали в 1955 р. Протягом 80-х років українськийправозахисний рух (на відміну від російського) поділився на тригрупи. Перша ставала на боротьбу за права людини в чистомувигляді. Друга політизувалася й наголошувала на праві нації насамовизначення, тобто виступала за незалежність України. Третягрупа боролася за права громадян на свободу совісті тавіросповідання, тобто діяла переважно в релігійній сфері..Сучасні правозахисні організації практично втратили вплив наполітичні процеси в нашій державі. Єдиною сферою, де можнапомітити їхню активність, залишається здебільшого громадсько-просвітницька діяльність. Так, правозахисні організації більш-менш регулярно оприлюднюють доповіді про стан прав людини іосновних свобод в Україні. Після проголошення незалежності 1991р. український правозахисний рух фактично помер. Колишніправозахисники стали політиками. Нова держава, у розбудові якоївзяли участь і колишні радянські чиновники, отримала в спадок відСРСР колишнє ставлення до прав людини: за інерцією, вони робилисязалежними від самої держави. Окремі колишні правозахисники почалиговорити про допустимість диктатури в ім’я становлення нової

держави. Як гриби після дощу з’являлися організації та партії завторитарними програмами. Демократія знову стала гаслом, гарноюобгорткою, модною концепцією, засобом для отримання грантів.

64. предмет та метод історіх політ. Думки україниНаписано в цілому про думку, потрібно перефразовувати щодоукраїни!!Метою вивчення дисципліни “Історія політичної думки” єознайомлення студентів з основними етапами розвитку як світової,так і вітчизняної політичної думки, зокрема з найбільш значимимиполітичними концепціями та теоріями, що мали вагомий вплив нарозвиток політичних процесів у світі, формування у студентівумінь і навичок аналітичних досліджень теоретичної спадщиниполітологічного змісту, сприяння становленню політичноїсвідомості і демократичної політичної культури та відповіднихнавичок політичної діяльності молодого покоління українськихгромадян.Предметом дисципліни  “Історія політичної думки” виступаєдослідження основних етапів розвитку світової та вітчизняної

політичної науки шляхом вивчення найбільш вагомих політичнихтеорій і концепцій та їх впливу на політичні процеси в світі і вУкраїні.Метод…..65. Причини виникнення і характерні особливості розвитку течіїнаціонал-комунізму на українському грунті. §1. Микола Міхновський— романтик української ідеїПершим, хто відкрито заявив про колоніальний статус України у

складі Російської імперії та право її народу на самовизначення,був харківський адвокат Микола Іванович Міхновський. 1900 рокувін виголосив промову «Самостійна Україна», яка того ж року булавидана у Львові окремою брошурою. Проблеми взаємовідносин Українита Росії вперше в новітній історії розглядалися в ній з позиційдержавності. «Українська мрія» у вигляді питання про звільненнянації з’явилася світові. І хоча публікація містила в собі більшезапитань, ніж відповідей щодо того, якими шляхами мусить ітиУкраїна до незалежності, сама постановка проблеми висунула їїавтора на одне з чільних місць на українському політичномунебосхилі.Міхновський в емоційній формі характеризує утиски

українського народу в царській Росії. «Яким правом,— пише він, —російське царське правительство поводиться з нами на нашійвласній території, наче з своїми рабами?.. На підставі якогоправа на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено виключноросіян (москалів) або змоскалізованих ренеґатів? На ґрунті якогоправа з наших дітей готують по школах заклятих ворогів іненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мованаших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті знас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи іпідтримуючи її науку, літературу, промисловість і т.д.? І,нарешті, найголовніше, чи має право царське правительство взагалівидавати для нас закони, універсали та адміністративнізасади?» 1.Відповідаючи на ці запитання, автор доводить, що Росіяпорушує майже всі статті Переяславської угоди 1654 року, зводячинанівець українську автономію. З цього робиться логічний висновокпро те, що невиконання договору однією стороною позбавляє іншуюридичного обов’язку дотримуватися його положень. А отже, «единаянеделимая Россия» для України не існує.Окреслюючи першочерговізавдання нової української інтеліґенції, яку М.Міхновський вважав

рушійною силою національної революції, він констатував: «Часивишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже невернуться... Українська інтеліґенція стає до боротьби за свійнарод, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у силисвої і національні, і вона виповнить свійобов’язок...» 2.Звичайно, в даному разі Міхновський багато в чомувидавав бажане за дійсне. Ані український народ, який не пройшовперіоду станової стратифікації і мав досить туманне уявлення провласні інтереси, ані інтеліґенція, що перебувала в основному вполоні соціалістичних ідей і звикла обслуговувати імперськийрежим, вважаючи себе частиною загальноросійської демократії, —всі вони на той час не були готові до політичної боротьби занаціональні права. До того ж радикалізм автора «СамостійноїУкраїни», що подекуди межував з шовінізмом, стояв на перешкодіпопулярності його думок. Заяви типу: «Усяк, хто на цілій Україніне за нас, той проти нас. Україна для українців, і доки хоч одинворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо правапокласти оружжя» 3, — відштовхували від української ідеї, вінтерпретації Міхновського, інші національності поліетнічного

суспільства. Брошура Міхновського була першою спробою оформитискривджені національні почуття українців у рамках політичноїпрограми. Власне, її важко назвати програмою, бо питання тактикиі стратегії політичної боротьби окреслені в «Самостійній Україні»дуже побіжно. Скоріше, ми можемо розглядати твір Міхновського якдзеркало тих переживань, які нуртували в свідомості молодихукраїнців, окрилених ідеями національного визволення напередодніреволюційних потрясінь початку XX століття. Звідси — переважаючийвплив емоційного чинника, певний брак неупередженого аналізу,виразні шовіністичні акценти. Але всі ці очевидні вади документане можуть вплинути на загальну позитивну його оцінку щодо чіткоїпостановки питання про незалежну українську державу. ЗаслугоюМ.Міхновського перед українською державністю слід вважати те, щовін публічно заявив про законне право українського народусамостійно вирішувати свої проблеми. Головним ворогом УкраїниМ.Міхновський вважав Росію. Він застерігав захопленихсоціалістичними ідеями земляків, що навіть у разі поваленнясамодержавства Україна залишиться в колоніальному стані, якщо невийде зі складу імперії під час революції. М.Міхновський

пропонував йти до незалежності протореними шляхами західнихкраїн, використовуючи творчі потенції націоналізму європейськоготипу. Проте він не брав до уваги того, що, скажімо, у Німеччиніта Італії XІX століття націоналізм взагалі поєднувався зборотьбою за загальнолюдські права і свободи, які ставилися наперше місце. До того ж населення цих країн було переважномононаціональним. Ці суттєві чинники були проігноровані інаціональна ідея у викладі М.Міхновського не знайшла на початкустоліття широкого визнання серед українства.В середині 20-х роківці ідеї трансформувалися у рух, що виник на західноукраїнськихземлях, які увійшли до складу Польщі. Його ідеологією став«інтеґральний», або чинний націоналізм, автором якого був ДмитроДонцов.

66.Проблема місця України між Сходом і Заходом в політичній думціпіслявоєнної української еміграції.Диференціюючи проблеми Сходу і Заходу, Борис Крупницький доходитьвисновку, що протягом століть виробилися і утвердилися два типи

європейської культури - західна та східна. Серед основних рис,притаманних західній культурі, вчений визначає передусімсвоєрідний "фаустівський дух" - активізм, динамізм, духдослідження і пошуку, індивідуалізм на противагу колективізму;східний тип, навпаки, сприйняв характерні риси російськогоінтелектуалізму - пасивність, нездатність чинити опір злу,колективізм, насильство і примус...  Український історик іполітолог професор Іван Лисяк-Рудницький у трактуванні місцяУкраїни між Сходом і Заходом виходить із факту існування укожного народу свого національного характеру, який визначаєтьсякомплексом культурних цінностей, способом поведінки і системоюзвичаїв, притаманних кожній окремій країні... Натомість політичнаі соціальна структура, до якої завжди органічно тяжіє українськийнарод, є частиною європейського світу. В цьому, на думку вченого,і полягає синтез України між Сходом і Заходом, де Українаоб'єднує дві традиції у своєму єстві, є легітимним членом обохкультур і завжди перебуватиме під їхнім подвійним впливом,оскільки домінування одного з них, яким би привабливим він нездавався (наприклад, західний, на думку Б. Крупницького),

призведе лише до погіршення політичного становища майбутньоїдержави, порушить її природний, історично вироблений станпограничної землі.  Проблему України між Сходом і Заходомрозглядає у своїх працях український історик і політолог професорЯ. Пеленський. Основну увагу він приділяє дослідженню українсько-російських та українсько-польських взаємовідносин, оскільки Росіяі Польща, на думку вченого, були для України уособленням найбільшконтрастних реальних впливів Орієнту і Оксиденту (або Сходу іЗаходу). Спираючись на традиції та методологічні підходиполітологічно-соціологічної школи Макса Вебера, Пеленський усвоїх працях доводить, що процес націоутворення визначаєтьсядержавою та її установами. 

67. Програма і устав Кирило-Мефодіївського товариства як важливийетап у розвитку укр.пол.думки ХІХст. Поява Кирило-Мефодіївськогобратства (1846) свідчила про кристалізацію народницько-демократичного руху в Україні та про широке осмислення власнеукраїнських проблем у контексті політичного буття всьогослов'янського світу. Лідерами цієї організації були М.Костомаров

(1817-1885), П.Куліш (1819-1897) і Т.Шевченко (1814-1861). Одиніз братчиків Г.Андрузький (1827-?) вперше в новітній історіїУкраїни запропонував конституційний проект організації суспільно-політичного устрою майбутньої України, що ґрунтувався б назасадах демократизації та федералізації Росії ("Начеркиконституції республіки").

Програма діяльності кирило-мефодіївців спиралася на ідеїсоціального месіанізму, панславізму, федералізму, християнськогосвітогляду, егалітаризму. Новим елементом у цій програмі булапоява романтичного націоналізму (патріотизму). Основоюнаціонального відродження братчики вважали визволення селянськихмас ("народу") від кріпацтва, метою була проголошена українськадемократична республіка у складі федерації слов'янських народів.Ієрархія завдань уявлялася такою: знищення кріпацтва йсамодержавства в Російській імперії; демократизація суспільногожиття; побудова слов'янської спілки християнських республік;поширення християнського суспільного ладу на весь світ якнаслідок здійснення слов'янами своєї християнської місії. У

концентрованому виразі ці погляди було висловлено у праці "ЗаконБожий (Книги буття українського народу)", написанійМ.Костомаровим, та в численних поетичних творах Т.Шевченка.Загалом, ідеологія кирило-мефодіївців була синтезом романтичногоетнографізму і культурництва з традиціями козацької державностіта західноєвропейськими ідеями демократії, першими носіями яких вУкраїні XIX ст. були російські декабристи. Кирило-Мефодіївськапрограма стала платформою українського національно-визвольногоруху на кілька наступних десятиліть (до 1917 р. включно)

68.Остап Терлецький (1850-1902)Український правознавець і політичний діяч, доктор праваВіденського університету. Свої юридичні погляди виклав у працях"Першопричини великоруського народу" (1873), "Галицько-руськийнарод і галицько-руські народовці" (1874), "Лихва на Буковині"(1878), "Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до1872" (1895), "Галицько-руське письменство у 1848-1865 рр."(видана у 1903), "Історія української держави: Княжа доба"

(видана у 1923), "Історія української держави: Козацька доба"(видана у 1924) та ін.Під впливом марксизму і соціалістичної ідеології О. Терлецькийвибудовував свої концепції щодо сутності права. Для ньогоконституційні засади держав Європи як "хартії буржуазного світу"не були істинними. Найважливішими, на думку Терлецького, єнадання політичних і економічних прав трудящим, досягненнярівності всіх перед законом і рівності закону для всіх з метоювтілення принципу повної соціальної справедливості. Його ідеаломє федеративна демократична республіка, де суд і правду вершитьгромада, яка поєднує законодавчу, виконавчу і судову владу, тобтореспубліка, у якій панують безпосередня демократія і втіленийпринцип верховенства волі народу. Акцентував Терлецький нафеномені державницького інтересу, який, на його погляд, державареалізує у "політиці інтересів". Австро-угорська "політиказахисту інтересів буржуазії та поміщиків" була для ньогонеприйнятною. Терлецькому належить чималий внесок у збагаченняукраїнської юридичної етнографії і дослідження проблемвітчизняного державотворення княжої і козацької доби.

На вченні Терлецького виховано започатковувача ідеї повноїполітичної самостійності ("політичної відрубності") України Ю.Бачинського. Згодом лозунги цього вчення запозичив М.Міхновський, вклавши в них зовсім інший правовий і політичнийзміст.ІВАН ФРАНКОВидатний український поет, письменник, публіцист і громадсько-політичний діяч Іван Франко (1856—1916) був одним ізорганізаторів Русько-української радикальної партії, брав участьу виданні її друкованих органів, видавав журнал «Житє і слово».За політичну діяльність переслідувався австрійською владою.Політичні погляди І. Франка еволюціонували від громадівськогосоціалізму й захоплення марксизмом до позицій національноїдемократії та критики марксизму. Світогляд поета формувався вумовах загострення боротьби трудящого селянства й робітництваЗахідної України проти соціального гніту.Погляди І. Франка на державу були близькими до марксистських.Виникнення держави він пов'язував з виникненням приватноївласності та суспільних класів. Найважливішою ознакою держави

вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, щовиступає як чинник насильства стосовно суспільства. Всіексплуататорські держави були і є відчуженою від народуполітичною силою, яка протистоїть народові й панує над ним.Буржуазна держава також не є винятком. Характерними її рисами єнаявність міцної армії як опори існуючого політичного ладу,бюрократичного апарату, посилення виконавчої влади і зниженняролі представницьких органів. У такій державі відбуваєтьсяконцентрація багатства в руках нечисленної пануючої верхівки,тоді як мільйони трудівників не можуть задовольнити своїелементарні життєві потреби. Конституційність, парламентаризм неліквідують соціальної нерівності, бо парламент насправдіпредставляє інтереси заможних верств суспільства, а буржуазнеправо захищає ці інтереси і робить трудящих фактично безправними.Слід розрізняти формальну і реальну рівність, бо юридичнарівність, що не спирається на економічну та освітню рівність,залишається на папері, а в повсякденному житті вона для нижчихверств нездійсненна.Ці погляди І. Франка на державу визначили і його негативне

ставлення до марксистської ідеї держави диктатури пролетаріату.Така держава також матиме чиновницько-адміністративний апарат,який стоятиме над народом, і соціальна нерівність не будеподолана. У зв'язку з цим соціалістичне суспільство І. Франкоуявляв як співдружність людей праці, засновану на господарськійрівності, повній громадянській і політичній свободі, несумісній здержавою. Політична свобода полягає у відсутності політичноготиску та управління зверху, держави як органу примусу. Народзнизу управляє сам собою, працює сам на себе, сам здобуває освітуй захищається. У майбутньому суспільстві утвердиться справжнєнародовладдя. Головними осередками влади народу будуть громади,що виконуватимуть усі функції управління суспільством. І. Франковіддавав перевагу безпосередній демократії, хоча не заперечувавнеобхідності і представницької демократії. Органи представницькоїдемократії утворюються на рівні вільного союзу громад,представники яких формують єдиний представницький орган длявирішення важливих питань — зовнішньої торгівлі, суду, оборони таін.Щодо шляхів і засобів переходу до соціалізму І. Франко

висловлював різні думки. В одних працях він обстоювавправомірність застосування трудящими радикальних засобів длязвільнення від експлуатації і здобуття свободи, в інших —схилявся до мирних форм політичної боротьби. Рушійною силою цієїборотьби визнавалися не тільки пролетаріат, а й інші категоріїтрудівників. І. Франко не поділяв марксистської ідеї проісторичну місію пролетаріату, за якою йому належить очолитиборотьбу за соціалізм усіх трудящих. Він говорив про«робітництво», під яким розумів усіх, хто працює, — робітників,дрібних селян, ремісників, інтелігенцію. На відміну від марксизмуІ. Франко прагнув до того, шоб його соціалізм спирався назагальнолюдські, а не на суто класові цінності. Це мав би бутисамоврядний, недержавний соціалізм.Велику увагу І. Франко приділяв національному питанню. Вінзакликав інтелігенцію сприяти формуванню української нації,здатної до самостійного культурного й політичного життя іспроможної активно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки.І.Франко виступав за політичну незалежність націй. Однак таканезалежність, на його думку, не передбачає обов'язкового

відокремлення всіх націй, що входили до складу Російськоїдержави. Формою політичної незалежності соціально звільненихнародів може бути демократична автономія у складі федерації. І.Франко обстоював ідею федерації політично рівноправних народів здемократичною, республіканською формою правління, заснованою нагромаді як первинному самоврядному територіальному об'єднанні. Найого думку, вільний розвиток народів без будь-якого верховенстваоднієї нації над іншою здатні забезпечити соціалізм і федерація.На федеративних засадах мають будуватися відносини між народамияк у межах окремих країн, так і у всесвітньому масштабі.Відстоюючи федералізм, І. Франко водночас виступав як протикосмополітизму М. Драгоманова, так і проти інтернаціоналізмумарксизму. У працях останніх років він різко критикував тихдіячів, для яких загальноєвропейські ідеали соціальної рівностізаслонили ідеал національної самостійності, та тих, хто загаслами інтернаціоналізму приховує нелюбов до власного народу.Хоча І. Франко багато в чому поділяв марксистські погляди напроблеми суспільного розвитку, він виступав проти абсолютизації

марксистського вчення, закликав сприймати його як продукт певноїепохи, а не як керівництво до дії на всі часи.ШептицькийВ 1901 році закрив греко-католицьку семінарію на знакпідтримки сецесії українських студентів із Львівськогоуніверситету. В 1903 році приєднався до бойкоту з українськимидепутатамиГалицького сейму.Засудив Січинського (вбивцю намісника, графа Анджея Потоцького) впосланні перед Томиною Неділею 1908 р. Ця подія підживиланеприхильне ставлення української громадськості до митрополита.Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в 1914 р.домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка бзбільшила політичне представництво українців у галицькому сеймі.Здійснити її завадила війна.Загальна позиція митрополита у політичних справах: закликаєдуховенство не ув'язуватися в політику і сам подає приклад; якгалицький митрополит він бувдепутатом Віденського парламенту  і галицького сейму (пожиттєвимчленом Верхньої палати, або Палати панів), але в стінах обох цих

закладів до 1914 р. з'явився лише двічі і обидва рази виступав нена політичні, а на теми просвітництва.Андрей Шептицький критикує тезу соціалізму про те, що щастя всіхлюдей настане тоді, коли зникне приватна власність, а благарозділять колективно. На його думку, така концепція суперечить«природному порядкови і загальнолюдському почуттюсправедливости». Рівний розподіл благ між людьми змусив бикожного члена суспільства обмежуватися необхідним мінімумом, а цепризвело би до небажання людей розвиватися – до застою. Тобто заколективного господарювання людина буде позбавлена можливостізбільшувати достатки за рахунок праці й отримувати справедливунагороду за неї. Тому для владики Андрея очевидно, що приватнавласність – природне право людини, для нього особа стоїть вищедержави.Андрей Шептицький критикує соціалістів за їхню вимогуобов’язкового повалення наявного суспільного ладу та заміну наколективний розподіл благ. Під колективним управління тарозподілом насправді розуміється правління окремих ідеологів цієїтеорії, їхнє збагачення та бідність звичайного робітника.

.69.С.Мазлах, В.Шахрай “До хвилі. Що діється в Україні і зУкраїною?”.1919 року в Саратові вийшла книга  «До хвилі. Що діється вУкраїні і з Україною», написана наркомом військових справ упершому радянському уряді України В. Шахраєм і головоюПолтавського комітету РСДРП (б) С. Мазлахом. Автори «До хвилі»були неординарними комуністами. Василь Шахрай, намагавсяпоєднувати постулати більшовизму і українського національногоруху. Сергій Мазлах (Робсман) був членом РСДРП ще з 1899 р.,Вониобидва підтримали Перший і Третій Універсали Центральної Ради.  Власне, концепція  «До хвилі» виходила за межі більшовизму йпринципово наголошувала: «Раніше чи пізніше… Україна будесамостійною і незалежною, не на словах тільки, а і на ділі».Проте унікальним є вже те, що книга, яка пропонувала українськимробітникам і селянам утворити власну Українську комуністичнупартію (більшовиків), була надрукована у Радянській Росії. Поглядавторів на особу Леніна також досить своєрідний – вони вважають,

що лідер більшовиків може прикласти до себе відомий вислів:«держава – це я», але підкреслюють: «Ми вважаємо вас за чесногополітичного діяча, який… не стане робити поганого діла»35.Наприкінці книжки автори розповідають “анекдоту” про священика,який прийшов до церкви у нових штанях, забувши у старих написанупроповідь, та зазначають, звертаючись до Леніна: «Ми боїмося, щови самі… трохи забули, що написано у ваших старих штанях»36, маючина увазі дисонанс більшовицьких гасел та реальної політикирадянської влади. Головне запитання Мазлаха і Шахрая полягало унаступному: «Чи можна лишатися членом РКП і відстоюватисамостійність України?» Відповіддю на це запитання сталовиключення обох з лав КП(б)У і конфіскація книги. У найвідомішійкнизі "До хвилі. Що діється в Україні і з Україною" (Саратов,1919 p., у співавторстві з С. Мазлахом) відстоював самостійністьі соборність України, критикував національну політику В. Леніна.

70.Соціально-політична програма колектократії як складова “теоріїконвергенції”. Політична теорія В. Винниченка ґрунтувалася на його соціально-політичній програмі так званої “колектократії” – системивсебічної (духовної, правової, фізичної й матеріальної,внутрішньої) гармонії між людьми планети. Протилежні політичнісистеми, на його думку, не повинні ворогувати, а мусятьпорозумітися політично і зблизити я економічно шляхом докорінноїреорганізації господарства. він обґрунтував соціально-політичнупрограму "колектократії", - влади колективу, колективних форморганізації, господарства тощо. Це, на думку В. Винниченка, сталоб шляхом до міждержавного порозуміння та згладжуванняміждержавних протиріч. В. Винниченко звертався до ОрганізаціїОб'єднаних націй та громадської думки світу з пропозицією надатидо рук народу справу війни й миру, а урядам активно шукати шляхипорозуміння між собою та мирного співіснування. Шляхомзапровадження «колектократії» під орудою ООН на думку В.Винниченка з'являться якісно нові держави, які в майбутньомумогли б об'єднатися у світову федерацію вільних народів.

71.Суспільно-політичні ідеї І.Вишенського.Письменник-полеміст. Найбільш відомий твір — «Посланняєпископові» (1598). Дійшов визнання основоположності й ви-значальності первісно-демократичних засад раннього християнствадля церковного життя, а на цій основі і для світських відносин.Висунув концепцію соборності правління християнською церквою,засновану на ідеї рівності всіх людей перед Богом. Усі церквирівні між собою, будують свої відносини й управляються соборно, аверховним владикою над ними є лише Христос. Ідеал Вишен-ського—громадянська колективність, яку він бачив у діяльностіукраїнських братств. Одержавши владу від Бога, володар не можекористуватись нею на свій розсуд. Влада дана не для того, щоб неючинити насильство, а щоб утверджувати закон і справедливість.Гостро засуджував зрадництво, ренегатство верхівки українськогодуховенства після Берестейської унії і з симпатіями ставився доуярмленого народу. Сподівався, що саме простолюд зможе відстоятицінності предків і відродити українську державу. Він зосереджує

увагу на пропаганді моральних ідеалів раннього християнства, яківідбивали прагнення народу до рівності, волі, братерства,справедливості, були антиподом існуючих у суспільстві гніту ібезправ'я народних мас, рішуче викриває експлуататорську природумагнатів і шляхти, церковних владик і вищого духовенства.Суспільно-політичні погляди І. Вишенського були пройнятіреформаційними ідеями, глибоким демократизмом, палкою любов'ю дотрудового народу. І. Вишенський творив свій суспільний ідеал,основними аспектами якого були питання рівності, свободи людини йнароду. На думку мислителя, реалізація ідеї рівності та свободилюдини й народу можлива тільки з поверненням до демократичнихоснов раннього християнства. І. Вишенський прагнув усунути превалювання світської влади,оперти її та все світське життя на засади християнської віри,очищеної від католицизму. Він був переконаний, що християнськавіра у своїй духовній чистоті містить демократичні основирівності, свободи і справедливості, а насильство, деспотизм Ітиранія є наслідками світського життя, багатства й розкошів,бажання необмеженої влади.

72.Г. Сковорода (1722-1794). Його політична концепція нагадує витриману в ранньохристиянському дусі конструкцію І. Вишенського і містить такі базові положення: нищівну критику існуючого суспільного ладу з позицій раннього християнства, синтезованого зпросвітницькою ідеологією; майбутню форму правління (в ідеалі) - демократичну республіку, де буде забезпечено соціальну рівність усіх громадян; способи досягнення окресленого суспільного ідеалу - просвітницькі; самопізнання, самовдосконалення, вияви "загальної любові", "доброї волі", "доброчесності" тощо, поширення освіти в народі, плекання моральних традицій.Г. Сковорода ясно не обкреслює свій суспільний ідеал і в його політичній концепції можна виділити наступні положення: 1) різка критика існуючого суспільного устрою з позицій раннього християнства, синтезованого з просвітницькою ідеологією; 2)

ідеальна форма правління в майбутньому — демократична республіка,в якій забезпечена соціальна рівність всіх громадян; 3) дорога досягнення цього суспільного ідеалу — освіта, самоудосконалення, поширення освіти в народі, виховання на основі моральних традицій.Демократичні ідеї сивої античності і народні ідеали XVIII ст. були предметом його політично - філософського синтезу. Сковорода прагнув дати посильний аналіз політичної дійсності свого часу з її волаючим розгулом беззаконня, нестерпимим свавіллям царських чиновників і воєначальників, безглуздим марнотратством російськихдворян і українських панів і разом з цим убогістю селянських мас,в цілому - миру несправедливості і зла. На плечах безправного і знедоленого люду утвердився мир «благородних» дармоїдів, паразитичне неробство яких і їх божевільна гонитва за престолами, скіпетрами, золотом, чинами і «ґрунтами» (землею) складає сенс їх життя, її закон.Г. С. Сковорода царську владу вважав за головну винуватицю того, що високі чини, маючи право і землі робили усе за принципом поділення військової здобичі: воєначальники-дворяни, забирали

усе, солдатам - селянському «чорному»  людові - не залишалося нічого.Мислитель-гуманіст вважав, що поширені серед імущих і знатних членів суспільства сребролюбство та лихварство породжені владолюбством і неробством. В своїх творах письменник – філософ не раз називає володарів влади «лицемірами», «мавпами святості» [8, 587 с.].Форма суспільного ідеалу Сковороди – «царство боже» також свідчить про прямий вплив на українського мислителя селянської ідеології його епохи.

73. Суспільно-політичні погляди С.Оріховського-Роксолана.Однією з самих відомих і популярних серед сучасників Ст.Оріховського-Роксолана є його дві промови "Про турецьку загрозу",в яких він підняв важливу на той час для християнської Європипроблему стримування експансії мусульманської Туреччини. Говорячипро ту загрозу, що її несе для європейської цивілізації турецькийнаступ, вчений, звертаючись до польського короля Сигізмунда,пропонує створити коаліцію християнських володарів, які повинні

заради спільної справи виступити єдиною, згуртованою силою.Обидві редакції цієї промови вченого користувались значноюпопулярністю в тогочасній Європі.Розглядаючи проблему зіткненняхристиянської і мусульманської цивілізацій Ст. Оріховський-Роксолан ставить питання про роль релігійного фактору вміждержавних відносинах.І причина тут не лише в особистостісултана, а втому, шо він і польський король належать до різнихрелігій, а мусульманство, на думку вченого не вимагає дотриманняклятв і обітниць, шо скріплюють міжнародні договори, передневірними.Відзначаючи невигідність для Польщі договорів укладенихз Туреччиною, Ст. Оріховський-Роксолан радить королеві Сигізмундувідмовитись від їх виконання. Однак для виправдання відмови вінзнаходить аргументацію прийнятну для європейської традиції і нормміжнародного права: не словом, а ділом.Відмова від дотриманнядоговорів неодмінно повинна врешті-решт призвести до війни зтурками. І хоч король польський, на думку вченого. має всі шансина створення потужної антитурецької коаліції європейськиххристиянських монархів і повинен зробити все можливе для їїутворення, головною запорукою майбутньої успіху у війні є

готовність власної держави.Підготовка держави до майбутньої війнипередбачає наведення в ній порядку і якнайкращого їїоблаштування. При цьому Ст. Оріховський-Роксолан спирається наконцепцію ідеальної держави давньогрецького філософа Платона,згідно з якою суспільство повинно бути поділене на стани, кожен зяких виконую свою, чітко визначену функцію.Проблема організаціїдержавної влади, яка б давала можливість якнайкращим чиномрозвиватись суспільству і кожному його членові є однією зголовних в теоретико-політичній спадщині Ст. Оріховського-Роксолана. Їй присвячено більшісь його праць серед якихцентральне місце займає "Напучення королеві польськомуСигізмунду-Августу".У цій праці вченим піднімаються проблемисутності та призначення королівської влади та держави,організації державного життя, прав та обов'язків влади ігромадян.Звертаючись до Сигізмунда-Августа Ст. Оріховський-Роксолан зазначає, що головною передумовою процвітання держави іїї мешканців є впевненість громадян в тому, що на верху владноїпіраміди знаходиться людина, яка в повній мірі володієнеобхідними для правителя якостями і першим серед них – мудрістю.

Слідом за Платоном, вчений вважає, що саме мудріші філософиможуть правильно керувати таким складним організмом, яким єдержава. Якщо ж король не відповідає цьому ідеалу, то державу іїї громадян чекають різноманітні негаразди.Зазначаючи, щокерування державою – це одне з найважчих занять людини у світі,Ст. Оріховський-Роксолан не зводить мудрість правителя лише допевної суми знань. Мудрість – це поєднання розуму з моральнимичеснотами, які, у свою чергу, виникають як наслідок освіченостімонарха. Адже той, хто володіє справжнім знанням, вважає вченийслідом за Сократом, не може чинити всупереч моралі.На думкувченого, не менш важливим для процвітання суспільства ніжмудрість короля є питання про тих, на кого він зможе спиратися усвоїй діяльності. Оточення короля повинно добиратися з найкращихлюдей держави. При цьому найбажанішими є представники родовоїаристократії, оскільки, зазначає Ст. Оріховський-Роксолан,спадкоємці давніх родів несуть відповідальність не лише передкоролем і власним сумлінням, а й перед пам'яттю предків,підтримуючи честь роду. Але само по собі аристократичнепоходження ще не дає людині права займати відповідальні державні

посади, від яких залежить доля її громадян. Це право необхіднозаслужити реальними справами, в яких і проявляється сутністьлюдини. Тому мислитель не відкидає можливості посідання вищихуправлінських постів у державі тим, хто не має знаменитихпредків, але своїм життям і подвигами в ім'я вітчизни заслужив цеправо. Звертаючись до короля Ст. Оріховський-Роксолан, по суті,формує перелік тих якостей, якими повинен володіти будь-якийпретендент на включення до політичної еліти держави.Найгіршим жеваріантом для підданих буде якщо король оточить себе недостойними громадянами, а підлабузниками. Вони, улещуючи короля,не допускатимуть до нього дорадників і сприятимуть узурпації нимвсієї влади і перетворенню на тирана.Такий сміливий виступ протиможливості безмежності королівської влади багато в чомупояснюється самим характером організації державної влади впольській державі який видно з самої її назви - Річ Посполита,тобто "справа народу", або латинською – республіка. Владапольського короля обмежувалась Сеймом, що представляв інтересишляхти і духовенства, і сенатом, шо складався з представниківаристократії.Король, як вважає Ст. Оріховський-Роксолан,

найпершим своїм обов'язком повинен мати захист інтересів своєїдержави і своїх підданих. Він є своєрідним сторожем королівства.Цим визначається і місце його мешкання – прикордоння державизвідки йде найбільша військова загроза, і способи здобуванняприхильності підданих. Адже монарх, який зможе забезпечити умовидля мирного існування громадян, безперечно користуватиметься уних авторитетом і прихильністю. А без прихильності підлеглихжоден король не може, на думку вченого, вважати свою владузахищеною від підступів противників.Король є захисником закону вдержаві, що дозволяє суспільству уникнути тиранії. А владатиранів, вважає вчений, ніде довгою ще не була.Вільна держава (якідеал державної організації), на думку мислителя, має базуватисяна справедливому судочинстві, в основі якого повинне лежатиправо, що базується на моралі. Закон в державі – це правовінорми, що стоять на сторожі справедливості повинен бутинеодмінним чинником державної організації і разом з етикою єосновою держави.74. Суспільно-політичні погляди Т.Шевченка. Політичний світоглядТ. Шевченка у своєму розвиткові пройшов кілька етапів. Перший

етап позначається романтизмом та певною ідеалізацією козацькогоминулого. Але вже й тоді він намагається з'ясувати причинитяжкого становища українського народу. В поемі «Гайдамаки» середтаких причин він називав, зокрема, внутрішній розбрат і чвари.У другий, найплідніший період творчості, який тривав з часуповернення в Україну після звільнення з кріпацтва й до розгромуКирило-Мефодіївського братства, Т. Шевченко пристрасно працює надпроблемою відсутності єдності українського народу. Він різкозасуджує не тільки самодержавство, що було притаманним для всієїйого творчості, а й класове розшарування всередині самогоукраїнського народу. Зокрема, таврус тих «землячків», які,поїхавши на чужину, повертаються   в   Україну   визискувачамита   гнобителями, підручними колонізаторів. Причини рабськогостановища українського народу тепер він вбачає не лише в діяхзовнішніх сил та у внутрішніх чварах, а й у невідповідностіукраїнської правлячої еліти — гетьманів і козацької старшини —завданням національного й соціального визволення. Оцінює їх поетдосить презирливо: «Раби, підніжки, грязь Москви, варшавськесміття — ваші пани, ясновельможнії гетьмани». Неприязнь'!'.

Шевченка до козацької старшини багато в чому зумовлена тим, шовона замість того щоб шукати опори у власному народові,намагалась якнайшвидше знайти собі іноземного покровителя.Неоднозначним було ставлення поета й до Б. Хмельницького.Віддаючи належне державотворчій діяльності гетьмана, він не мігпростити йому союзу з царем Олексієм Михайловичем: «Отаке-то, мійБогдане, Олексіїв друже, ти все оддав москалеві, а йому йбайдуже».Значне місце в політичних поезіях Т. Шевченка посідає проблемаборотьби народів за національне визволення. Сутністьколонізаторської політики царизму глибоко розкрита, зокрема, впоемі «Кавказ». У цьому творі симпатії поета однозначно на боціпоневолених кавказьких народів.Різко засуджуючи самодержавство, кріпаччину, соціальнерозшарування, колонізаторство, Т. Шевченко мріяв про утвердженнясоціальної рівності й політичної свободи. Віддаючи перевагубуржуазній республіці перед самодержавством, він, однак, нерозглядав її як ідеальний суспільний лад, бо і в ній є соціальнанерівність І насильство. Політичним ідеалом Т. Шевченка була

демократична республіка — суспільство із самоврядуванням народу,колегіальною формою реалізації влади як гарантією від її сваволі.Вирішальна роль у такому суспільстві мала належати трудівникам,що працюють на своїй землі.Т. Шевченко не тільки різко засуджував кріпаччину,самодержавство, а й закликав народні маси до його поваленнянасильницьким, революційним шляхом: «...вставайте, кайданипорвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте!». Він виступав якпослідовний революційний демократ, творчість якого справилавеличезний вплив на боротьбу українського народу за своєсоціальне й національне визволення. Не останню роль творчість Т.Шевченка та інших революціонер і в-де мок раті в відіграла ускасуванні в Росії 1861 р. — останньому році життя поета —кріпосного права.

75. Суспільно-політичні погляди українських дисидентів-шістдесятників.

Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали задемократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вУкраїні — за вільний розвиток української мови та культури,реалізацію прав українського народу на власну державність.Спочатку осередок українських дисидентів складали«шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, щоздобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко , ВасильСимоненко , Іван Драч , Іван Світличний Євген Сверстюк ЮлійШелест , МиколаВінграновський ), Українське дисидентство непокоїли дві головніпроблеми. Перша торкалася прав нації, а друга – прав людини.Характерною особливістю поглядів дисидентів було те, що вони нерозділяли права нації та права людини, не протиставляли їх однеодному, а розглядали як одне ціле.В соціально-політичному ж аспекті нова генерація національно-патріотичних сил продовжувала підтримувати ірозвивати демократичні і правові традиції. Тому не випадково, щоз того часу фактично як синоніми вживаютьсятерміни дисидентство, правозахисництво й інакомислення. Отже, як

бачимо, у дисидентів існувала велика розбіжність у поглядах. Одніпрагнули здобути національні права та громадянські свободи, іншізакликали до проведення в СРСР реформ, але не до революції чивідокремлення, й виступали проти національних репресій наУкраїні. Дисиденти відкрито засуджували шовінізм, імперськуполітику центру, форсовану русифікацію. Але як реальна опозиційнасила дисидентство фактично не мало ні власних організованихструктур, ні цілісної загальної програми

76.Ідеї самостійної України, проголошені М. Міхновським, зумовилирозвиток української державотворчої ідеології, відомої під назвою«чинного» націоналізму. Фундатором її став доктор права,публіцист, журналіст Дмитро Донцов (1883—1973). Д. Донцов починавяк соціаліст, але згодом зневірився у марксистських теоріях ізнайшов собі іншого кумира — Ф. Ніцше. За всіх цих сумнівів упошуках кумирів та у власній творчості Донцов постійнодотримувався утопічної ідеї насильницьким шляхом дати особистості

цілковиту свободу. Найвідоміші його праці: «Історія розвиткуукраїнської державної ідеї» (1917), «Мазепа і мазепинство»(1919), «Підстави нашої політики» (1921), «Націоналізм» (1926),«Дух нашої давнини» (1944), «Хрест проти диявола» (1948), «Правдапрадідів Великих» (1953), «Московська отрута» (1955), «За якуреволюцію» (1957), «Дві літератури нашої доби» (1958), «Незриміскрижалі Кобзаря» (1961), «Хрестом і мечем» (1967), «Клич доби»(1968).Особливого звучання ідеї Д. Донцова набувають у праці«Націоналізм», у якій він обґрунтовує власний підхід доутвердження нації, вказує на необхідність цілеспрямованоговиховання національне наснажених людей, які б визнавали моральнимі етичним лише те, що утверджує націю. Обґрунтовуючи необхідністьперетворення національної ідеї в націоналістичну, Донцов прагневитворити українську ідеологію, піднести «стяг, навколо якогогуртувалася б ціла нація». Він не приховує свого захопленнябільшовиками, фашистами, янкі, вказує на те, що вважає прийнятнимдля української боротьби за державність. Головним у житті окремоїлюдини, на його думку, є не інтелект, а воля з її виявами

самолюбства, ненависті, любові тощо. Позитивними вважаєірраціоналізм, експансію, насильство і фанатизм, проповідуєстворення «нової людини», яка б горіла любов'ю до своєї нації,визнавала моральним лиш те, що зміцнює її силу та забезпечуєзростання.В. Липинський написав чимало фундаментальних історичних іполітологічних праць, у яких остаточно викристалізовується йогомонархічноконсервативна державотворча концепція. Насамперед це —«Україна на переломі, замітка до історії українського будівництвав XVIIім столітті» (1920), «Релігія і Церква в історії України»(1925), «Листи до братівхліборобів» (1925).Особливістю і позитивним елементом національного консерватизму В.Липинського була ідея політичної інтеграції як засобу твореннянезалежної національної держави. Нація для нього — це всігромадяни держави. Націоналізм В. Липинського зводиться до того,що українці відрізняються від інших народів лише своєю політичноюінтеграцією. Інтегровані на ґрунті етнокультури і національноїсамосвідомості, вони повинні згуртовувати всі народи в одне ціле.Поряд з цим важливою складовою його національного консерватизму

можна вважати ставлення до ідеології, яку він виводить ізнародних традицій та звичаїв, зокрема з державного досвідугетьманськокозацьких часів, високої етичної культурихліборобської спільноти, вважаючи її рушійною силою національноговідродження України.Суттєвим внеском В. Липинського у політичну науку є йоготипологія та аналіз форм державного устрою. За його схемою,існують три основні типи державного устрою: «демократія»,«охлократія» і «класократія». Характеризуючи «демократію», В.Липинський зауважує, що державна влада в її умовах або жпотрапляє безпосередньо до рук «багатіївплутократів», або до рукнайнятих ними політиківпрофесіоналів зпоміж інтелігенції.Внаслідок цього державна влада стає знаряддям реалізації ненародних, а приватних інтересів окремих осіб чи угруповань.Розмежування в умовах демократії політичних партій позбавляє їхвідчуття політичної відповідальності, а необмежений демократичнийіндивідуалізм підриває в суспільстві основи дисципліни іправопорядку. Одним з прикладів такої «демократії» В. Липинськийвважав Українську Народну Республіку.

До держав «охлократичного» типу В. Липинський відноситьреволюційні диктатури, фашизм, більшовизм та ін. Для цієї системихарактерне зосередження політичної й духовної влади в однихруках. Під духовною владою він розуміє не лише церковну в їїтрадиційному розумінні, а й ідеологічну в сучасному розумінні,коли глава держави є водночас пророком і непогрішимимінтерпретатором офіційної ідеологічної доктрини. Особливістю«охлократії» є, на його думку, те, що вона в минулому складаласяз кочовиків, а в новітні часи — з декласованих елементів. Затакого державного устрою панівною стає монолітнавійськовобюрократична ланка, яка легко маніпулює юрбою.Найприйнятнішою для України В. Липинський вважає «класократію» —форму державного устрою, яка відзначається рівновагою між владоюі свободою, між силами консерватизму і прогресу. В основу такогоустрою повинна бути покладена правова, «законом обмежена ізаконом обмежуюча» конституційна монархія. На чолі держави маєбути монарх (гетьман), влада якого передається в спадок і єлегітимною.

Суспільно-політична думка повоєнної української еміграції:Володимир Винниченко, Іван Лисяк-РудницькийЖиття В. Винниченка у вимушеній еміграції перетворилося насправжню трагедію. Після безуспішної поїздки 1920 р. до Москви,де намагався порозумітися з більшовицьким урядом щодо подальшоїдолі суверенітету України, він опинився під нещадною критикоюемігрантських кіл. Більшість еміграції не зрозуміла, що спробаналагодити зв'язок із радянським урядом була продиктована неприйняттям більшовицьких політичних методів і навіть несоціалістичними переконаннями Винниченка, а намаганням знайтивихід з тієї непростої політичної ситуації. Опинившись між двохвогнів, Винниченко на довгі роки замовк як політик і політичниймислитель. Однак за два роки до смерті він написав унікальнийтвір під назвою «Заповіт борцям за визволення», в якомувідображена еволюція його політичних поглядів на засоби й методиборотьби за незалежність України. Стисло їх можна викласти у двохполітичних заповідях В. Винниченка.Перша заповідь полягає в тому, що незалежну Україну слід творитив Україні, а не поза її межами: «Українська держава, була і є.

її... створив народ, нація, а не купка бідних емігрантів; народїї захищав і буде захищати всіма силами своїми, фізичними йдуховними. Не емігрантські «вожді» та «міністри», а Грушевські,Скрипники, Єфремови, Хвильові, навіть Любченки і всі свідоміпідсовєтські українці тисячами віддавали свою свободу, здоров'я іжиття за неї, тисячами віддають і тепер, як у рядах партійнихпрацівників, так і в рядах найактивнішої частини українськогонаселення, яка зветься «Українською Повстанською Армією».Допомоги в боротьбі за національне визволення українськогонароду, вважав Винниченко, слід шукати не в зовнішніх силах, а вукраїнському народі, йдучи назустріч його соціально-політичнимпрагненням. «Треба, — продовжує письменник, — чесно, одвертосказати собі й усьому світові, що українська еміграція — тількиневелика частинка нації, що вона претендує не на командуваннянацією, не на надання їй своїх урядів, «конституції», «законів»,а бажає тільки допомогти їй у боротьбі за її визволення, бажаєтворити тут на чужині кадри, які мають стати в пригодіБатьківщині, коли вона скине ярмо поневолення, а так само бажаєтворити серед інших народів опінію, сприятливу для української

державності». З цього постають головні завдання українськоїеміграції: нарощувати власну конструктивну діяльність,розвінчувати всілякі спроби дискредитувати українськунаціонально-державну ідею.Друга заповідь цієї книги — необхідність орієнтації нарозв'язання національно-державного питання України не черезвійну, а через мир, зближення двох протилежних соціальних систем.Ця заповідь випливає з роздумів В. Винниченка не лише проУкраїну, а й про долю усього людства. Розмірковуючи наджорстокістю XX ст., він, колишній соціал-демократ, розчаровуєтьсяв ідеях соціалізму, бо на його очах носії найрадикальніших,найгуманніших ідей свободи, прийшовши до влади, створили жорстокусистему терору й насилля, принесли людям ще тяжчу неволю, ніж та,що була до революції. У своїх останніх творах — «Конкордизм»,«Нова заповідь» і «Слово за тобою, Сталіне»,— ідеї яких вінстисло викладає в «Заповіті борцям за визволення», В. Винниченкосхиляється до висновку, що причина жорстокості суспільно-політичного розвитку — в самій людині. А щоб зробити життясправедливим і рівноправним, слід оновити все, що становить єство

людини — психіку, душу, мораль, побут, родину і навіть системухарчування. Тільки оновлена людина стане спроможною змінити світ.Аналізуючи українську історію, І. Лисяк-Рудницький дійшоввисновку, що кожному народу властивий свій, неповторний,національний характер, який визначається «комплексом культурнихвартостей, правилами поведінки і системою звичаїв», характернихдля певної країни. Окреслюючи особливості суспільно-політичногорозвитку України, першою важливою прикметою його вважав органічнеспівіснування в українській історії двох традицій: західної —соціально-політичної, і східної — християнсько-духовної.Розглядаючи особливості національного становлення українськогонароду, він відносить його до так званих неісторичних, абонедержавних народів, характерною прикметою розвитку яких булавідсутність власної держави і нерозвиненість національної елітияк носія політичної свідомості й елітарної культури. Авідсутність історично сформованої вищої еліти утруднює побудовунаціональної держави. На його думку, процес націотворення,відродження певного народу може відбуватися не тільки шляхомзгори донизу, коли основним націотворчим чинником є провідна

верства, а й навпаки (вважав, що так відбувається в Україні), —знизу вгору, через національне самовизначення народу, піднесенняйого освіти й культури.І. Лисяк-Рудницький був і далекоглядним політологом, прогнозиякого здебільшого справдилися. Зокрема, у статті «РадянськаУкраїна з історичної перспективи» (1970) він передбачав крахРадянського Союзу, позаяк «кмітливі маніпулятори» (ідеологи івожді імперії) «можуть колись опинитися у становищі учня чаклуна,який не в змозі впоратись з джином, якого він викликав». В епохукраху колоніальних імперій СРСР є «анахронізмом», який довго незможе втриматись на облудних принципах типу ленінського гасла про«самовизначення націй аж до відокремлення». Першопоштовхоммасового національно-визвольного руху в Україні І. Лисяк-Рудницький вважав боротьбу за владу в середовищі державно-партійної верхівки. Наступний стан — організаційне утворенняопозиційних політичних структур. Так воно, зрештою, і сталося.

78. Теорія національного самовизначення українського народу вполітичній спадщині М.Грушевського.

Витоки своїх політичних поглядів сам М. Грушевський визначив упраці «Українська партія соціалістів-революціонерів та їїзавдання», яку він підготував за кордоном. У цій працірозкривається сутність народницького світогляду вченого — ідеяпріоритету інтересів народу, суспільства над інтересами держави.Цю ідею він обстоював протягом усієї своєї наукової тагромадської діяльності. Виходячи із пріоритету ідеї народності,Грушевський звертається до дослідження історії українськогонароду як окремої етнокультурної одиниці, присвятивши цьомудесятки років наполегливої праці [11]. Саме історичні дослідженняпривели вченого до обґрунтування історико-юридичних правукраїнського народу на самостійність і власну державність, дорозуміння української соціалістичної республіки як форми народноїдержави. ця ідея була в центрі уваги М. Грушевського і якполітика-практика, привівши його згодом у партію українськихсоціалістів-революціонерів. Ідея пріоритету інтересів народу яккритерію суспільного прогресу є провідною в усій науковій ігромадській діяльності Грушевського. Виняткове значення в історіїукраїнського народу мали віковічні прагнення до землі і волі,

бажання розпоряджатися продуктами своєї праці, що завжди булиосновою активності українських мас, причиною повстань протичужого панування, причиною переселень та еміграції, трансформаціїрізних місцевих груп у процесі шукання «вільної землі» у більшоднорідну етнічну масу. Процес історичного розвитку, з одногобоку, спільність території, політичні й культурні впливи — зіншого, «постійно перемішували українську народність, зводячи їїдо більш одноманітних форм» [12].Саме така подвійна мета — земля і воля — готувала, на думкуГрушевського, матеріал для української нації, сповнювала життяукраїнського народу цим одвічним прагненням, формувала йогоправо, мораль, весь світогляд; давала йому свого роду релігіюпраці [13].Досліджуючи цю проблему, учений дійшов висновку, що селянство єосновою української нації і самим історичним процесом йогонавчено дивитися на себе як на єдиного справжнього представниканації, охоронця її традицій та ідеології, що воно є сильним,активним і національно відмінним від селянства Московщини, щоУкраїна взагалі є країна землеробська, мужицька, з мужицькою

культурою [14]. М. Грушевський наголошував на своєрідностіукраїнського селянства, яке відзначається твердим моральнимсвітоглядом, естетичними ознаками, оригінальною культурою, з якоюсправедливо відчуває себе не нижчим класом якоїсь нації, аленародом-нацією, її єдиним представником» [15]. Будучи об’єктивним дослідником, у своєму аналізі притаманнихукраїнському народові рис М. Грушевський не оминає й негативнихсторін народного характеру. Відносячи до позитивних якостейукраїнського народу цілісність, стихійну гармонію, високу красупобуту, глибоку, уроджену логічність думки, високі культурні йсоціальні інстинкти, гуманний характер і тонке етнічне почуття,прагнення до справедливості, він характеризує й темні сторониукраїнського народного життя: брак свідомості, низький рівеньосвіти, культурного та політичного виховання, слабкістьнаціонального інстинкту, особливо у східних українців,національної енергії, національного почуття. Усі ці вади вінпояснює тим, що панування чужих сил на українській землі,розвиваючи силу протесту, анархічні інстинкти, натомістьпослаблювало інстинкт організації [16].

Вивчаючи цю проблему, М. Грушевський особливо наголошував натому, що український народ протягом кількох століть перебував підчужоземною владою, не маючи власної національної держави. Саметому у фундаментальній праці «Історія України-Руси» він зазначав,що несприятливі історичні умови призвели до руйнуванняполітичного життя, економічного, культурного та національногозанепаду українського народу, затьмарили світлі моменти йогожиття, прояви його активності, творчої енергії й кинули нароздоріжжя політичного життя як етнічну масу без національногообличчя, без традицій і навіть без імені [17].Не тільки ідея народності, але також ідея слов’янської федераціїбули тими підвалинами, на яких базувалася вся наукова ігромадська діяльність М. Грушевського. Не випадково, навіть умоменти жорстокої кризи федералістських ідей в Україні в 1918 р.,він називав федералістську традицію «провідною ідеєю нашогонаціонального політичного життя» [18]. Характеризуючи програмуукраїнської партії соціалістів-революціонерів, у розробці якоївін брав активну участь, Грушевський писав: «Українська партіясоціалістів-революціонерів завжди вважала своїм обов’язком

дотримуватись старих федералістичних принципів, висунутих кирило-мефодіївцями (і ще раніше «Обществом Соединенных Славян»), некажучи вже про старші прецеденти» [19].Основні пункти політичної програми М. Грушевського, що випливализ його народницької концепції історії України та її політичногожиття, можна звести до семи основних засад: 1) покладаючи вину запоневолення українського народу виключно на царський уряд, якийвикористовував кожну внутрішню незгоду в українськомусуспільстві, щоб підірвати одностайність української політики,Грушевський уважав основою політичної платформи українськогонароду вимогу широкої національно-територіальної автономіїУкраїни в Російській федеративній республіці на демократичнихзасадах, що уможливило б також надійне забезпечення правнаціональних меншостей; 2) забезпечення українському народовідержавного права, тобто повної незалежності української державичерез федерацію: тільки широка національно-територіальнаавтономія та федеративне забезпечення державного права Україниможуть стати запорукою вільного політичного й національногорозвитку українського народу; 3) широке самоуправління, розвиток

будь-якої ініціативи людини і громадянина щодо порозуміння різнихнаціональних і класових груп; 4) повне забезпечення політичних,мовних, культурних, релігійних та інших прав національнихменшостей на нових, автономних засадах; 5) залишення на місцях усіх старих корисних працівників-професіоналів, прихильників свободи і демократії, які готовікеруватися потребами нового життя українського народу; 6)паралельно з об’єднанням і формуванням нових українськихнаціональних організацій розвиток процесу творення територіальнихкомітетів, куди б увійшли представники не тільки українськогогромадянства, а й національних меншостей. Такі територіальнікомітети могли б розвивати організаційну роботу в контакті зіншими місцевими групами й установами в усіх необхідних випадках:для організації виборів, політичних виступів, для врегулюваннянаціональних чи класових суперечностей. Вони могли б статисвоєрідною плюралістичною противагою органам міської і земськоїсамоуправи як координатори діяльності місцевих і земських рад заумови, що останні також будуть пропорційними об’єднаннями різнихкласових та національних елементів; 7) організація нових повітів

і губерній на основі природних зв’язків — географічних,економічних, комунікаційних, що сприятиме органічному твореннюреального політичного поділу України. Така організація на місцяхстане підґрунтям для організації крайової [20].

80. Український інтегральний націоналізм. Політичні ідеї Донцова.Інтегральний націоналізм. Як модерний напрям політичної думки таідеологічна підстава організованого (чинного) націоналістичногоруху проминув у своїй еволюції три стадії:

1) ранню, або романтичну, пов'язану майже виключно з ім'ямМ.Міхновського (1873-1924); 2) класичну, або власне інтегральну, яку уособлювали Д.Донцов(1883-1973), М.Сціборський (1897-1941), С.Бандера (1906-1959),Я.Стецько (1912-1986); 3) сучасну, що не має виразного ідеологічного обличчя;

уособлюється діяльністю декількох політичних угруповань (КУН,ОУН(м), ОУН(б), ДСУ, УНА - УНСО), які так чи інакше намагаютьсяревізувати ідеологічні постулати своїх попередників. Віра в націюяк найвищу суспільну цінність сягнула гіпертрофованих розмірів відеологічній конструкції Д.Донцова (основні праці - "Підставинашої політики", 1921; "Націоналізм", 1926; "Політикапринципіальна і опортуністична", 1928; "Дурман соціалізму", 1936;"Де шукати наші історичні традиції", 1938; "Росія чи Європа",1955; "Від містики до політики", 1957; "Клич доби", 1968). Як іМ.Міхновський, Д.Донцов на початку своєї ідейної еволюції віддавданину захопленню соціалізмом, потім неодноразово змінював своїпозиції. Застосувавши принцип західноєвропейської "життєвоїфілософії" у своїх публіцистичних творах, він закликаввідмовитися від раціонального світосприйняття, а в його концепціїінтегрального націоналізму домінували такі тези: треба"зміцнювати волю до життя, до влади; до експансії"; необхідноплекати "устремління до боротьби та свідомість її конечності"; усприянні націоналізмові мають панувати романтизм і догматизм;слід насаджувати войовничість та аморальність як антитезу так

званим загальнолюдським цінностям; імперіалізм повинен статиосновою та змістом державної політики; "творче насильствоініціативної меншості" має підпорядкувати власний народнаціональним завданням та змусити його до агресії проти сусідів.Особливого звучання ідеї Д. Донцова набувають у праці«Націоналізм», у якій він обґрунтовує власний підхід доутвердження нації, вказує на необхідність цілеспрямованоговиховання національне наснажених людей, які б визнавали моральнимі етичним лише те, що утверджує націю. Обґрунтовуючи необхідністьперетворення національної ідеї в націоналістичну, Донцов прагневитворити українську ідеологію, піднести «стяг, навколо якогогуртувалася б ціла нація». Він не приховує свого захопленнябільшовиками, фашистами, янкі, вказує на те, що вважає прийнятнимдля української боротьби за державність. Головним у житті окремоїлюдини, на його думку, є не інтелект, а воля з її виявамисамолюбства, ненависті, любові тощо. Позитивними вважаєірраціоналізм, експансію, насильство і фанатизм, проповідуєстворення «нової людини», яка б горіла любов´ю до своєї нації,визнавала моральним лиш те, що зміцнює її силу та забезпечує

зростання. Зі своїми ідеями він передусім апелював до молоді,оскільки вважав, що вона уособлює в собі рух, дію іжиттєздатність.81. Український націонал-комунізм: теоретичні пошуки поєднаннянац ідеї з більшовизмом. Український націонал-комунізм. Його поява йпоширення спричинені насамперед слабкістю, незрілістю та розколомукраїнського демократичного руху. Програні визвольні змагання тарозпочата більшовиками українізація (з 1923 р.) навіяли деякимпредставникам українських лівих надію на те, що можна виправитикритичне становище, в якому опинилася Україна, методомпорозуміння, компромісу з російськими більшовиками, які перебралина себе державне керівництво, і навіть досягти незалежноїдержавності. Виступаючи за співпрацю з російськими більшовикамина ґрунті спільної (марксистської) доктрини, українські націонал-комуністи об'єктивно сприяли подальшому розколові єдиного фронтуборотьби за самостійність України і прирікали себе на політичнупоразку. Від самого початку український націонал-комунізм не бувмонолітною політико-ідеологічною течією та розпадався на кілька

напрямів:

1) ліва течія в УСДРП (1917-1918 pp.; головні представники -П.Буценко, В.Врублевський, Е.Касьяненко, Ю.Медведєв,Е.Неронович);

2) течія, що обстоювала потребу створення самостійної українськоїкомпартії (більшовиків) (1918-1919 pp.; головні представники -Г.Лапчинський, С.Мазлах, В.Шахрай, певною, мірою М.Скрипник);

3) колишня ліва течія в УПСР, пізніше - УКП (боротьбисти) (1918-1920 pp.; головні представники - Г. Гринько, В. Еллан-Блакитний,О.Любченко, О. Шумський);

4) незалежна ліва течія УСДРП, пізніше УКП (укапісти) (1920-1925pp.; головні представники - М.Авдієнко, А.Драгомирецький,Ю.Кулиниченко, А.Річицький (Пісоцький), М.Ткаченко);

5) самостійницька течія федералістів у КП(б)У (1919— 1920 pp.;

головні представники - Е.Касьяненко, Я.Ландер, Г.Лапчинський,П.Попов);

6) закордонна група УКП (1920-1922 pp.; головні представники -В.Винниченко, З.Висоцький, В.Левицький, В.Мазуренко, певний часМ.Чечель). Найяскравішим представником націонал-комунізму єписьменник і публіцист М.Хвильовий. Головними завданнями, щопостали перед Україною, він вважав: 1) подолання комплексупросвітянської провінційності, меншовартості ("малоросійства"),виплеканих століттями російського панування; 2) переродженнянації на засадах волюнтаризму та досягнення українцями ідеалуєвропейської людини фаустівського типу - людини-громадянина,носія етики активізму, творця культурних і суспільно-політичнихцінностей та рушія історії. Гасло культурного Ренесансу наукраїнських теренах, проголошене М.Хвильовим, було наслідкомвідмови від однобічної орієнтації на Росію ("Дайош Європу!" -закликав мислитель), наслідком обраного курсу на засвоєннякультурної спадщини "психологічної Європи". Оскільки дляМ.Хвильового культурні процеси уявлялися тісно пов'язаними з

політичними, він вважав боротьбу за самостійність українськоїкультури складовою процесу кристалізації української нації тастворення повноцінного й незалежного від Москви державногоорганізму у формі радянської соціалістичної республіки. Вінвиявився фактично і найпослідовнішим поборником ідеї самостійноїкомуністичної України.

Націонал-комуністичні ідеї набули "другого дихання" на ранньомуетапі дисидентського руху в Україні (60-ті pp.). Їх обстоювалитоді І.Дзюба, Л.Плющ, М.Руденко та ін. Націонал-комунізмом бувпройнятий один із перших програмних документів українськогодисидентства - праця І.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?"(1965), в якій викривалися відхилення радянської національноїполітики в Україні від ленінських принципів і закликалосявідновити ці принципи. Надалі націонал-комуністичні ідеїпоширення не набули. Концепція "загірної комуни" (М.Хвильовий) зукраїнським "обличчям" виявилась утопічною й нежиттєздатною

83. Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія,тактика На противагу антинародній колонізаторській політиціросійського царизму на поч XX ст. розгорнулася масова політичнаборотьба. У національно-визвольному русі зросла роль трудовогонаселення. Продовжувала культурницьку діяльність українськаінтелігенція. Вона намагалася легальне, з дозволу царськихвластей розвивати національну освіту й культуру. Активізація громадсько-політичного життя в Україні на поч. XXст. створила ґрунт для переростання культурно-освітньогогромадівського руху в національно-визвольний. Велику роль у цьомувідіграло створення українських політичних партій. Ще 1897 р.виникає Українська загальна організація, до якої увійшло бл. 20громад, значна кількість студентських гуртків і окремих діячів. У1900 р. з ініціативи групи харківських активістів культурницькогоі студентського руху: Д.Антоновича, П.Андріевського, М.Русова,Л.Маціевича, Б.Камінського та ін. була створена Революційнаукраїнська партія (РУП). Фактично її маніфестом стала виголошенаМ.Міхновським промова «Самостійна Україна», де було виразно

сформульовано ідеали українського самостійництва нарадикалістських засадах, для яких характерними єбезкомпромісність, рішучість, глибоке усвідомлення трагічної долінароду, позбавленого свого історичного шляху розвитку,державницьких засад і прагнення поліпшити цю долю нагальнимиполітичними засобами. З 1903 р. фактичним керівником РУП ставМ.Порш. Ру-півці поширювали відозви, листівки, прокламації, вяких проповідували в основному мирні форми дій. У 1902 р від РУП відкололася Українська народна партія (УНП) -організація націоналістичного напрямку, яку очолював Махновський.Так званих «10 заповідей» партії проголошували самостійнудемократичну республіку, шанування української мови, традицій.Після 1907 р. діяльність НУП занепала. У грудні 1904 р. з РУП вийшла і створила Українську соціал-демо-кратичну спілку (УСДС) група, яку очолював М.Меленевський.Вона намагалася перетворити партію на автономну організаційРосійської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), щооб’єднувала б усіх робітників України, незалежно віднаціональної, належності.

Члени РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки», угрудні 1905 р. на своєму з’їзді перейменували РУП в Українськусоціал-демократмч-ну робітничу партію (УСДРП). її лідерами сталиВ.Винниченко, С Петлюра, М.Порш, Л.Юркевич та ін. УСДРП виступалаза автономію України в складі Російської держави, проповідувалаподіл соціал-демократичних партій за національною ознакою. Вонапроголосила себе представником «українського пролетаріату». Напередодні революції 1905 р, в Українґактивізувалисяліберальні сили. 1904 р. вони створили в Києві Українськудемократичну партію (УДП). її лідерами були О.Лотоцький,Є.Тимченко, Є.Чикаленко. Восени 1904 р. окремі члени УДП, яківийшли з неї, поклали початок новій — Українській радикальнійпартії (УРП). її лідерами стали Б.Грінченко і С.Єф-ремов. Обидві партії — УДП і УРП, нечисленні за складом, в одному здокументів особливого відділу департаменту поліції віднесені дотипу «консти-туційно-демократичних». З ряду питань УДП і УРПстояли на радикальні-ших позиціях (наприклад, вимога автономіїУкраїни, визнання соціалістичної перспективи тощо). В умовах революції 1905-1907 рр. пройшла консолідація УДП і

УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ, Наприкінці1905 р.у Києві зорганізувалась Українська демократично-радикальнапартія (УДРП). Най-видатнішими її представниками булиБ.Грінченко, С.Єфремов, М.Левиць-кий, Ф.Матушевський, В.Науменко,Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, алепісля червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.

84. Утвердження політичної науки як навчальної дисципліни у вищихнавчальних закладах України.Політологія як наука виникла в другій половині XIX cm. Відтодівона розвивалася і вдосконалювалася, залучаючи до свого арсеналунабутки європейського та американського напрямів, досвіднаціональних політологічних шкіл.Проблеми, які на сучасному етапі вона досліджує, тісно пов'язаніз політичним життям різних суспільств і людської цивілізаціїзагалом. До них насамперед належать політична теорія, політичніінститути, політичні партії, громадська думка, міжнароднівідносини. На сучасному етапі розвитку людства політологіявиступає важливою складовою загальногуманітарного знання. в

Україні інституалізація проходила два етапи: спочатку виникла«політологія»,що булла обмежена стереотипами історичногоматеріалізму і наукового комунізму, а тільки потім ставвибудовуатись понятійний аппарат і методологія. У вузах буллавідсутня типова навчальна программа з політології длянач.закладів. Замість цього був розпосюджена проект « концепт.засади укр.політології» і був розроблений на кафедрі університетуім.Шевченка.. Проблема становлення політології булла темамиконференцій та круглих столів. В 1993р булла створена академіяполітичних наук. Сучасний етап розвитку політичної науки вУкраїні можна охарактеризувати як період стабільності. Окресленопредметне поле політології, визначено проблематику і методидосліджень. Вийшли друком монографічні праці, присвяченіактуальним проблемам політичної науки, підручники, навчальніпосібники. Політологія вивчається у вищих закладах освіти. Порядіз такими „старими” журналами, як „Віче”, „Політика і час”,з’явилися нові часописи політологічного профілю – „Політичнадумка”, „Нова політика”, „Людина і політика”, „Розбудовадержави”, „Політичний менеджмент”. Заявили про себе наукові

установи, що досліджують політичні проблеми: академічні –Інститут політичних і етнонаціональних досліджень та Інститутдержави і права ім. В.Корецького, Національний інститутстратегічних досліджень, Інститут проблем міжнародної безпеки,ряд суспільно-політичних центрів. Створені і діють, хоча не такактивно, як належало б, Українська академія політичних наук,Українська асоціація політологів, Асоціація молодих політиків іполітологів України. Зріс чисельно, і це особливо приємно, корпусфахівців вищої кваліфікації з політичних наук. На 1 січня 2003року захищено та затверджено ВАКом України 47 дисертаційних працьна здобуття наукового ступеня доктора і 261 – на здобуттянаукового ступеня кандидата політичних наук. Отже, політичнанаука в Україні поступово посідає належне місце в системісуспільствознавства, дедалі помітніше впливає на реальніполітичні процеси, становлення демократичної державності. Прозростаючий інтерес до політології, як і про труднощі в їїстановленні, свідчить і те, що з ключових проблем цієї наукитривалий час точились – не вщухають і нині – гострі дискусії. 85. Дисиденцький рух в Україні. 60-80 х роках 20 ст.

«Хрущовське» десятиріччя підштовхнуло процес оновлення суспільної свідомості. У 60-70-х рр. Хх ст. у радянському суспільстві виникає нова форма духовної опозиції - дисидентство, яке висувало реальну альтернативу наростаючим кризовим явищам у духовному житті суспільства - соціальній апатії, дегуманізації культури, бездуховності. Його ідеологія, зароджена як сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово викристалізувалася у тверде переконання необхідності докорінних змін у суспільстві. Дисидентський рух мав три основні течії: 1. Правозахисне, або демократичне, дисидентство, репрезентоване вРосії А.Сахаровим, О.Солженіциним , а в УРСР - Українською Гельсінською Групою (УГГ) - групою сприяння виконанню Хельсінських угод щодо прав людини, які були підписані СРСР 1975 р. УГГ утворена в листопаді 1976 р. в Києві. Її очолив письменникМ.Руденко. До складу входили О.Бердник, П.Григоренко, Л.Лук''яненко, І.Кандиба, М.Маринович - всього 37 осіб. Підтримували зв''язок з московськими правозахисниками. УГГ

визначила собі завдання: ознайомлювати українське суспільство з Декларацією прав людини ООН, збирати докази порушення владою правлюдини, національних прав в Україні, застосування політики етно-ілінгвоциду та насильницького насаджування русифікації, домагатисябезпосереднього контакту України з іншими країнами, акредитації вреспубліці представників закордонної преси, вільного обміну інформацією та ідеями. До 1980 р. майже три чверті Української Гельсінської групи отримали терміни ув''язнення від 10 до 15 років. Решті дозволено було емігрувати. 2. Релігійне дисидентство - боротьба за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті. В Україні воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект. Представниками були П.Вінс, І.Гель, В.Романюк, Й.Тереля. 3. Національно орієнтоване дисидентство - засуджувало шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів та їхню співпрацю в боротьбі заумови життя, гідні цивілізованого світу. До цього напряму

належать І.Дзюба, С.Караванський, В.Мороз, В.Чорновіл та ін. Характерною рисою усіх трьох напрямів дисидентства була боротьба за національні інтереси українського народу, органічне залучення до сфери своєї діяльності національного чинника. Специфіка дисидентського руху в історії суспільних рухів полягає у тому, щобудучи реальною опозиційною силою, він фактично не мав ні власнихорганізаційних структур (партій, об''єднань), ні цілісної загальної програми. Ідеологічний спектр дисидентського руху в Україні був надзвичайно широким: від марксистської платформи (П.Григоренко) до націонал-комуністичної (І.Дзюба), а від неї - до платформи, близької інтегральному націоналізму Д.Донцова та ідеології ОУН (В.Мороз).

У сер. 70-х - на поч. 80-х рр. ХХ ст. дисидентський рух після репресій в Україні зменшився кількісно, але виріс якісно - утворилася і діяла Українська Гельсінська спілка. Джерела вказують майже тисячу осіб дисидентів, які репрезентували усі регіони України. У 1968 p., оголошеному ООН роком Прав Людини, в тюрмах та таборах СРСР за політичними статтями перебувало понад 500 в''язнів і майже 50 осіб «лікувалися» у психлікарнях. На

початок 1980-х років, за даними Секретаріату Міжнародної амністії, кількість політв''язнів становила від 600 до 700 осіб, серед яких у різний час українців налічувалося від 25 до 75%. Отже, протягом 60-х - пер. пол. 80-х рр. ХХ ст. в Україні значною мірою активізується опозиційний рух, стає помітним чинником суспільно-політичного життя, його лідери чіткіше формулюють основну мету та орієнтири, завдяки «самвидаву» в маси проникають опозиційні погляди та ідеї. Набирає силу процес самоорганізації дисидентського руху. Широкої підтримки в громадянреспубліки він не набув, що пояснюється жорстокістю репресивних заходів; апатією та пасивністю, що панували у свідомості значної частини суспільства; переважно нігілістичною спрямованістю дисидентського руху, коли викривальний пафос домінував над позитивними ідеями. Дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки формував і зберігав певнісуспільні ідеали.

86. Феномен української еміграції. Теоретичні підходи до питання відновлення української державності у міжвоєнну добу

Особливості української політичної еміграції:1. Процес її формування розпочинається не лише після поразки національно-визвольних змагань, але і у зв’язку з внутрішньо-українською політичною боротьбою.

2. Консолідація усіх політичних сил довкола ідеї відновлення національної державності

3. Українська еміграція мала не лише соціально-політичний, але і національно-політичний характер.Українські міжвоєнну політичну еміграцію Трощинський поділяє на 4основні політичні течії:

- Ліберально-демократична- Соціалістична- Монархістська- НаціоналістичнаЛіберально-демократична. Вірність парламентським республіканськимі демократичним традиціям УНР, не сприйняття та засудження тоталітарних політичних концепцій, орієнтація на досягнення Україною самостійної демократичної державності.

Соціалістична. Українська партія соціальних революціонерів, закордоння група української комуністичної партії, українська соціал-демократична робітнича партія, Грушевський, Винниченко, Шаповал.Монархістська. Орієнтація на гетьманську владу, відродження української державності, авторитарний стиль правління.Націоналістична. Ідеологія: Інтегральний націоналізм. Заперечення традиційної моралі та етики, силове виборювання державності. 87.Феномен української ментальності в осмисленні вітчизняної

політичної наукиОдним із основоположників української ментальності був Дмитро

Чижевський. Кожну націю він вважає лише обмеженим і одностороннімрозкриттям людського ідеалу, але лише в цих обмежених виявахзагальнолюдський ідеал і є живим, тому кожна нація в своємусвоєрідному і оригінальному, в своїй обмеженості має вічне,загальне значення. Чижевський виділяє три моменти, якіхарактеризують особливості філософії даної національності:

1)     форма вияву філософських думок;

2)     метод філософського дослідження;3)     будова системи філософії, “архітектоніка”, місце і роль усистемі тих чи інших цінностей.

Найголовніші риси психологічного складу українця, заЧижевським, такі: емоційність, сентиментальність, ліризм. Вонинайяскравіше виявляються в естетизмі українського народного життяі обрядовості. Один із проявів емоційності – своєріднийукраїнський гумор, що виявляє артистизм української вдачі. У різних розуміннях (і позитивному, і негативному) трактуєтьсяЧижевським індивідуалізм та потяг до свободи українців. Ці риси(особливо індивідуалізм) певною мірою конфліктують ізпопередніми, бо естетизм є примирливий, приймає все на світі,якщо воно є гармонійним, а індивідуалізм може вести досамоізолювання, до конфлікту з усіма.Ще одним із видів народної творчості, з якого можна вивестихарактерні риси української ментальності, є пісня. Грунтовнедослідження у цьому напрямку провів М.Шлемкевич у роботі “Душа іпісня”, де дійшов висновку, що пісенність – вияв реального, а неуявного, як в інших народів, світобачення українців, що найбільша

духовна революція України, її християнізація відбулася підвпливом співу, що коли можна говорити про опій для народу, то дляукраїнського народу, не була ним і не є релігійність, алепісенність. .

У пізніших дослідженнях все ж доведено, що на основі пісенноїлірики уявляти українця в образі сентиментального лірика, якийплаче біля ніг своєї коханої, було б зовсім неправильно, якнеправильно говорити про слабкість духу українців, пронездатність українського народу до розвитку теоретичного знання.

Згадуваний вище Микола Шлемкевич побудував теорію типівукраїнського національного характеру, виходячи з принципівсоціопсихологічного та політичного конформізму . Перший тип –своєрідний тип “старосвітських поміщиків”, що живуть переважнобіологічним життям і тим задоволені. “Найбільшою журою цієїверстви стало: – А що ми покушали б, матушка? Одначе будьмосправедливі і тверезо дивімося навкруг себе. Чи старосвітськийпоміщик як тип уже зовсім помер серед нас самих? . Далі автораргументовано доводить, що цей тип зберігся і в наш час, лише

дещо несуттєво видозмінившись, і становить чи не найбільшучастину від усієї кількості українців.

Другий – умовно тип гоголівський, тобто тип талановитогоукраїнця на імперській службі. “При всій любові та при всьомуприв’язанні до України, її звичаїв і народної культури, ті людивсе ж впліталися в нове життя, тоді ще духовно не підрізаної,“молодої, повної розгону російської імперії” . Тогочасніукраїнські інтелігенти на службі Росіії відрізнялись від“гоголівської людини” тим, що “в теперішніх достойників нема тієїлюбові до України, що колись горіла в Гоголя та інших українцівна імперській службі” .

Далі автор окреслює і третій тип української людини –“сковородянську людину”, котра не могла знайти собі місця вновому світі, але не вдовольнилася біологічним існуванням.Прототип цього образу – Григорій Сковорода, який у своїй власнійдуші, у самовдосконаленні шукав нового, кращого світу. Але й доцього образу автор має претензії. Сковороду називали “українськимСократом”, але історичний Сократ свої моральні проповіді виніс наатенські базариі не побоявся протиставити їх пануючій тоді

софістиці, заплативши за це життям. А “Сковорода з своєю правдоюжив по затишних пасіках поміщиків, втікаючи від сутолоки життя увласну душевну шляхетність” . Тому то Сократ і його вченняозначають початок нової духовності Еллади, а Сковорода при всійсвоїй величі – лише кінець епохи.

До четверого типу дослідник відносить новий тип людини, на знаменах якої - “Борітеся – поборете!”, тобто, умовно, тип, “шевченківської людини”, домінанта життя якої – у перетворенні світу за законами правди і краси; в центрі світовідчуття її – наука, мистецтво, релігія, моральний ідеал – вільний дух, що самовизначається на основі власного пізнання. До такого типу М.Шлемкевич відносить Франка, Драгоманова, Грушевського, Лесю Українку, Коцюбинського, СтефаникаКрім праць, які характеризують українську ментальність загалом, уфілософії дослідження чинників, які впливають на формуваннянаціональної душі. Це, зокрема, робота професора доктораО.Кульчицького “Світовідчування українця”, у якій він називаєтакі головні чинники, що формували психіку української людини:

1)     расові;

2)     географічні (геопсихічні);3)     історичні;4)     соціопсихічні (суспільні);5)     культуроморфічні;6)     глибинно-психічні (несвідомі).

Перед розкриттям цих чинників наведемо розуміння авторомпоняття “українська психіка”: “Під “українською психікою”розуміємо “ідеальний”, тобто тільки в “ідеї”, в “мислі” існуючийтип “структури” пов’язаности прикметностей розуму, волі і серця,до якого то типу в меншій або більшій мірі наближається більшістьдійсних психік українців” .

Що ж розуміє автор під впливом расового чинника на формуванняукраїнської ментальності? Він вважає, що є два головні расовіскладники української нації: остійська раса, символом якої єзаокругленість, і динарська раса, фізіономіка і жестика якоїзнаходили б свій вираз у ламаній лінії. Інтерпретуючи расовіскладники, можна дійти висновку, що остійський тип – тип, щовиливається в менталітеті у психічну схильність залишитися всобі, у власному єстві, у глибоку шанобу до речей, у витончений

смак до найдрібнішого (вишивка); динарська раса – прототиппочуттєвої людини, яку можна назвати драматично-ліричною людиною,людиною афектів, людиною, що виявляє себе різноманітно: відсп’яніння, парубочої бійки чи козацького бенкету досентиментального розчулення піснею чи туги за нездійсненним.Зрозуміло, що обидва типи українців доводять перевагу почуттів упорівнянні з пізнанням і волею.

Геопсихічний чинник виявляє вплив географічного середовища наменталітет. Із цього випливає: середовище лісостепових височинпороджує стани безтурботності, споглядальної настанови,поступливості супроти чужого опору та впливів аж до самозречення,пристосування (лісостеп – “хвиляста м’якість”, дуже рухлива, томулюдину схиляє до пасивності); північно-українське лісовесередовище як “театр боротьби різних форм співіснування” надаєменталітету українця песимістично- позитивістського забарвлення;безмежні степові рівнини породжують байдужість, безнадію, розпач,бо нагадують рух в нікуди; гірські краєвиди і море мають значеннятільки на периферіях України, тому на ментальності всього народуне позначаються.

Розглядаючи історичні чинники, доктор О.Кульчицький доходитьвисновку, що постійні загрози смерті, “терпіння” дали два родиреакцій: породили “vita maxima et heroica” (авантюрно- козацькийжиттєвий стиль) і “vita minima” (стиль притаєного існування).

Історичні чинники впливають на формування національної психікине лише безпосередньо, а й через суспільні форми та умови життяукраїнської людини. Наша нація має переважно селянську структуру,із цього виникає схильність до творення малих інтимних груп, якіхарактеризуються “почуттєвою близькістю”, “симпатією”,відсутністю активних настанов, зверненням у власне нутро. Це сутьсоціопсихічного чинника формування менталітету.

У культуроморфічному аспекті має вирішальне значенняпериферійність геополітично межового положення України якперехідної смуги між Сходом і Заходом. Саме периферійністьУкраїни спричинила ослаблення та запізнення у сприйманні трьох“хвиль ідей”, дія яких оформила духовність: римського католицизмуз ідеєю порядку життя і думки; ренесансу як відродженняособистості; просвітництва з культом науки. Наслідок цього –індивідуалізм, персоналізм, тобто знову-таки “увнутрішнення”.

О.Кульчицький вважає, що для оформлення і усталеннясвітосприймальних настанов важливе не тільки свідоме психічнежиття, а й несвідоме “колективне підсвідоме”. В українськійпсихічній структурі це:

а) комплекс меншовартості і тенденція до надолуження; б) “відтиснуті переживання”, праобрази уявлення.Схарактеризовані О.Кульчицьким чинники доповнює доктор

Б.Цимбалістий . Він називає ще один чинник – культурно-антропологічний – і вважає, що саме він дає пояснення, як задопомогою родинного життя передаються риси вдачі з покоління впокоління.

Підсумовуючи дослідження з проблеми української ментальності,звертаємо увагу на те, що поняттю “воля” у них приділялося зовсіммало уваги. Власне кажучи, ґрунтовні і серйозні дослідженняментальності українця з’явилися аж у вісімнадцятому столітті,хоча спроби характеризувати українське “психе” велися ще відчасів Нестора. Недостатність таких досліджень раніше можнапояснити об’єктивними і суб’єктивними причинами, серед яких іневизначеність самих парадигм “ментальність”, “менталітет”, і ряд

інших труднощів, які роблять складним об’єкт дослідження. Тим неменше, результатом існуючих праць став портрет українця якгуманітарно орієнтованої особистості, людини інтровертивноївдачі, заглибленої у внутрішній світ, котра живе і керується увчинках почуттями, а не волею, боїться змінити щось увстановленому світопорядку і світобудові, хоча тягнеться доосвіти, є меланхоліком з неврівноваженим настроєм,індивідуалістом з комплексом меншовартості. Лише у дослідженніМиколи Шлемкевича визначений як один із типів української людини“шевченківський”, домінанта життя якої - активність і вільнийдух, і схарактеризований наближений до нього “сковородянський”– який не знаходить собі місця у цьому світі, але перетвореньшукає лише у собі. Про волю українців дослідники згадують лишетоді, коли пишуть, що цей народ постійно терпить чиєсьпанування над собою, тобто використовують його у значенні“свобода”, “незалежність”, а не як внутрішнє прагнення особи добуття чи спрямованість кожної окремої людини до власногобажаного майбутнього. Першим найістотнішим об’єднанням, якевиборювало свободу і незалежність держави стала Запорізька Січ,

звідси і випливає необхідність дослідження волі саме до цьогоісторичного періоду, який збігається із становленням українськоїкласичної філософії. 88. Формування і утвердження українського лібералізму. “ІсторіяРусів”.

Коротко охарактеризуємо ті джерела, які мали безпосередній впливна формування політичної думки періоду Відродження. Своєюоригінальністю і колоритністю українське народне життя привернулодо себе всезагальну увагу. Не менше значення, на нашу думку,відіграв відроджений інтерес до недавнього минулого, йоговійськово-політичні аспекти. Неоціненною була праця, яку активнорозповсюджували в Україні в 10-20-ті роки XIX ст., переписуваливід руки, зачитувалися нею, - це «История Русов», авторство якоїприписують Георгію Кониському (1717-1795) або Григорію Полетиці(1723/24-1784), а також «История Малой России» українськогоархівіста Дмитра Бантиш-Каменського. Вчені відзначають вплив цихкниг на тогочасну українську молодь, зокрема на Т.Шевченка,признається в такому впливі і М.Костомаров в

«Автобіографії»2."Молодь із розумінням сприйняла романтизованийпереказ славних звитяг українських гетьманів, схвильованопереживала нещастя, які впали на Україну у зв'язку з татарськиминавалами, походами царських військ, виступами козацьких вождівпроти поневолювачів. Для молоді пророче прозвучало оскарженняполковника Полуботка Петрові І: «...Повергать народы в рабство ивладеть рабами и невольниками есть дело Азиатского тирана, а неХристианского Монарха, который должен славиться и действительнобыть верховным отцом народов. Я знаю, что нас ждут оковы имрачные темницы, где уморят нас гладом и притеснением, по обычаюМосковскому но, пока еще жив, говорю тебе истину, о Государь! чтовоздаси Ты непременно отчет перед Царем всех Царей, ВсемогущимБогом, за погибель нашу и всего народа»3. Як слушно, на нашпогляд, писав Ю.Охримович: «...Думки автора «Історії Русов»живуть ще довго серед українського дворянства, але радше якспомин минулого, ніж як активна ідея сучасності»1.Пробудженнянаціональної свідомості перших українських письменників,філологів, етнографів не мало спочатку політичного характеру.Любов до природи, української землі, побуту, звичаїв, українських

пісень, захист української мови, права української літератури насамостійний розвиток, а також романтична туга за славнимісторичним минулим України - ось складові національної свідомостіна початку національного відродження. У політичному планіукраїнство було лояльним до царської Росії, офіційної політичноїдоктрини - «православие, самодержавие и народность». У той жечас, дисонансом прозвучала «Історія Русов», яка позитивновисвітлювала борців за національну державність - Дорошенка,Виговського, Мазепу, Орлика, Гордієнка, Полуботка. Однак це буввиняток із загальної тенденції. Бо, як писав Т.Шевченко,«бесконечную и подлую лесть русскому оружию» виспівувалибільшість тодішніх поетів і письменників - Котляревський,Квітка," Гребінка, Метлинський, Бо-дянський, Морачевський іМаксимович. Вони демонстрували своє українолюбство з нагодиутворення окремих українських козацьких полків проти французів у1812 р. і проти поляків у 1831 р. В історичних поезіях вониславили Б.Хмельницького (Бодянський, Гребінка) за те, що зробиввелике добро -прилучив Україну до Росії, у Гребінки кобзар співаєпро гетьмана Самойловича, а Бодянський тужить за відомим

гетьманом Кирилом Розумовським. їх твори повні сентиментальнихвигуків любові до України - «неньці нашій коханій, Українілюбій», але даремно там шукати заклику до визволення неньки...Причини цього треба шукати в їхньому світогляді, політичнихпоглядах. Вони - діти свого часу - монархісти, прихильникицентралізованої імперії. Віра в царя-батюшку та правоту всього,що виходило від нього, захищали їх від «вредных» ідейсепаратизму, автономізму. Навіть українці-декабристи, виховані наідеях Французької революції, виявили відносно незначний рівеньрозуміння національного інтересу. Члени Південного товариствазахоплювалися ідеями республіканського якобінського централізму імало цікавилися проблемами автономії рідних земель. Вони вважали,що соціально-політичні проблеми України будуть вирішені в рамкахросійської держави, бо універсальні ідеї Французької революціїсконцентрували їхню увагу на політико-соціальних реформахросійської держави як цілості, а вирішивши загальносистемніпроблеми, вважали вони, вирішаться й часткові - тобто іукраїнські, які вони органічно пов'язували з цілим. Вонизапочаткували течію «общерос-сийского» лібералізму, що все більше

радикалізувалася, перетворившись потім в соціалістичну. Це булидві течії, кожна з них по-своєму спричинилася до українськогонаціонального відродження. Перша, до якої належали піонерилітературного відродження, - українофіли, які бачили увідродженні культурний аспект справи, друга - українці-декабристи, які актуальність вирішення соціально-політичнихпроблем розглядали крізь «юбщероссийскую» призму. Формується ітретя течія, до якої входили ті, хто захоплювався спочатку«Історією Русів», а потім досить швидко еволюціонував черезКирило-Мефодіївців до національного радикалізму.

89. Українська політична думка пройшла у своєму розвитку низкусутнісних етапів, і на всіх етапах самобутніми і головнимипитаннями були самосвідомість народу, пошуки формдержавотворення. Політичні ідеї, думки та концепції малипереважно демократичну спрямованість.Розвиток української політичної думки загалом поділяють на такіперіоди:1. Становлення української політичної думки найбільш виразно

пов'язується із Київською Руссю. Утвердження суспільного ладусередньовічної держави супроводжувалося відповідними ідеями."Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона започаткувалоконцепцію рівності Київської Русі з Візантійською імперією. Ідеєювеличі держави пронизана "Повість врем'яних літ", у якійпереконливо обґрунтовано легітимність влади Рюриковичів,визначальне значення християнізації Русі. Заклик до єднанняруських земель є головним у "Слові о полку Ігоревім", дезасуджується честолюбство й гординя князів, їх небажанняпоставити суспільний інтерес вище особистого. Провідноюконцепцією тієї доби було відстоювання князівського одновладдя.2. Політична думка Литовсько-Польського періоду розвивалася вруслі європейської гуманістичної традиції. Ю. Дрогобич відстоювавідею посилення монаршої влади, зверхності світської влади надцерковною. С. Оріховський розробляв ідеї природного права,відособлення політичної науки від теології. Цікаві концепціївисували українські представники полемічного напряму, Зокрема, X.Філалет відстоював ідею демократизації церкви, право світськихлюдей на участь у церковних справах. Він поділяв думку, що влада

й народ мають дотримуватися суспільного договору. І. Вишенськийвідстоював ідею рівності всіх людей перед Богом.3. Новий напрям політичних ідей витворила козацька держава. Б.Хмельницький намагався створити Українську козацьку державу яксамодостатню політичну силу. У його устремліннях поєднувалисяпрагнення зберегти принципи козацького республіканізму йзапочаткувати спадкову монархію. Найважливішим політичнимдокументом того періоду була "Конституція прав і свободЗапорозького війська" Пилипа Орлика (1710 p.). Вона стала першоюдоговірною угодою між гетьманом і козаками. У Конституціївтілювалися ідеї розподілу влад, незалежність суду, демократизмукозацької ради, фіксувалися гарантії від самоуправства гетьмана.Оригінальну концепцію в умовах панування Російської імперіїстворив Ф. Прокопович, згідно з якою носієм державної влади мавбути освічений володар. Просвітницький напрям у політицівідстоював і М. Козачинський у праці "Громадська політика".4. Особливо плідним був період XIX століття на Наддніпрянщині, девідбувалися активні процеси національного відродження. Як і вінших поневолених країнах, в Україні розпочався новий етап пошуку

визвольних політичних ідей. Важливим документом початкового етапубув анонімний твір "Історія русів", який відображав прагненнявідродження державності, ідеї славної минувшини, викликавпатріотичні емоції боротьби за державність.Національні прагнення виливалися в основному у формі "мужицькогоетнографізму". У 40-х pp. XIX ст. найвідомішою політичноюорганізацією було Кирило-Мефодіївське товариство. Головна ідеятовариства — слов'янофільська - полягала в тому, що, не маючиможливості відвоювати одноосібно самостійність, потрібно разомборотися за звільнення всіх слов'ян, у союзі з якими українцінадіялися домогтися визволення. Слов'янський союз для братчиківбув передусім засобом боротьби за самостійність. Програмні засадибратства найбільш повно викладені М. Костомаровим у його творі"Закон Божий (Книга буття українського народу)". Згідно зістатутом до братства залучалися всі християни. Цей документ назасадах християнської моралі, використовуючи релігійну риторику,пропагував свободу, рівність і братерство народів. Політичні ідеїтовариства були важливим фактором становлення українськоїполітичної думки. Т. Шевченко у своїй поезії зумів поєднати

національно-державницькі та соціальні моменти українськоїборотьби, що мало величезний вплив на багато поколінь українців.У цілому Кирило-Мефодіївське товариство започаткуваломодернізацію політичної . думки українства, наближаючи її доєвропейського рівня.У XIX ст. зароджується соціалістичний напрям українськоїполітичної думки. Відповідно до позицій про вимушену безелітністьукраїнської нації М. Драгоманов відстоював культурні праваукраїнського народу й боровся за широку федералізацію Російськоїімперії та створення на її теренах у майбутньому світовоїфедерації вільних громад. Однак його "громадівський соціалізм"фактично вів до послаблення українського визвольного руху.5. Національне відродження Галичини, яка перебувала у складібільш демократичної Австро-Угорської імперії, мало особливийхарактер. Поштовхом розвитку ідей єдності всього українськогонароду була діяльність "Руської трійці". Галицькі українці тежбули роз'єднані впливами трьох ідейних течій: народовської,москвофільської і полонофільської. Народовці організували"Русько-Українську радикальну партію" - першу легальну політичну

партію. Ю. Бачинський у праці "Україна irredenta" впершеобґрунтовує політико-економічні основи державної самостійностіУкраїни, відстоюючи першочерговість національного, а вже потімсоціального. І. Франко, пройшовши шлях від марксизму та "громадівськогосоціалізму" до лібералізму й націоналізму, вважав, що в тихумовах політична самостійність знаходиться "поза межамиможливого", і робив усе для розвитку свідомого широкогополітичного руху. Основне завдання - визволення українськогонароду - І. Франко покладав на молоду українську інтелігенцію,яка, на його думку, мала очолити просвітницьку й організаційнуроботу.6. XX століття в розвитку політичної думки України розпочалося зпроголошення М. Міхновським у творі "Самостійна Україна""маніфесту українського націоналізму". Активним поборником ідейавтономії України був історик М. Грушевський, який у збірці "Напорозі нової України" закликає своїх прибічників прийняти ідеюсамостійної України." Добре знаючи історію українського народу,вчений не зміг піднятися до висунення вимог політичного

самостійництва. Подібну позицію займало чимало керівниківЦентральної ради, зокрема і В. Винниченко. Будучи фактичноголовою уряду, він виступав проти створення української армії іполіції, постійно запізнювався на шляху до незалежності. B.Винниченко більше воював із самостійниками (М. Міхновським, C.Петлюрою), ніж із більшовиками. Він до кінця відстоював позицію,що держава потрібна тільки як засіб для вирішення соціальнихпроблем українців. В. Винниченко, як і М. Грушевський, не зумілиочолити прагнення народу до самостійності й фактично допомоглиперемозі в Україні більшовиків.Оригінальну концепцію українського консерватизму створив В.Липинський, один із найвидатніших українських мислителів тогочасу. Його ідеї органічно впліталися в європейський контекст. Воснову своєї теоретичної платформи він бере релігійність івиважений консерватизм. Український хлібороб, на йогопереконання, живучи серед природи, не може не вірити в Бога. Длянього "хлібороб" - це потужна продуктивна сила. Інтелігенція жмає свою місію - творити ідеали й духовні цінності. Творити новудержаву можуть лише високоморальні особистості. До таких він у

своїй праці "Листи до братів-хліборобів" відносить національнуаристократію (еліту). Політичним ідеалом В. Липинського буласпадкова монархія, яка мала об'єднати й легітимізуватисуспільство. Майбутню вільну Україну в ідеологічному,економічному та конфесійному плані В. Липинський уявляв якплюралістичне суспільство.Д. Донцов на галицькому грунті і традиціях створив ідеологію"інтегрального" (чинного, вольового) націоналізму. Основніскладові цього напряму: воля до самостійності, самопожертва,фанатизм у боротьбі за державу, прискорене формування своєїполітичної еліти.7. В умовах підкорення більшовиками України виникає своєріднийідеологічний напрям - "націонал-комунізм", який намагавсяпоєднати комунізм із українським національним підґрунтям.Найвідомішими представниками цього напряму були В. Шахрай, СМазлах, М. Хвильовий, М. Скрипник. Основні їх переконанняполягали в можливості поєднати комунізм як систему й національно-державницькі ідеали. Вони поділяли ідеї федерації незалежнихреспублік, віддавали пріоритет федеративним формам

господарювання, вимушені були визнати УРСР як державу трудящих і"прогресивність" комуністичного ладу.8. У роки Другої світової війни вагомий внесок у розвитокукраїнської політичної думки зробили ідеологи й керівники ОУН іУПА С. Бандера, Я. Стецько,П. Полтава та ін. Після війни цікавіідеї відтворення української самостійності відстоювали політичнідисиденти Л. Лук'яненко, В. Чорновіл, І. Дзюба та багато інших.9. Новий етап у розвитку української політичної думки розпочавсяіз отриманням незалежності. Політичну думку розробляють такіпотужні наукові інституції, як Інститут політичних таетнонаціональних досліджень НАН України, Українська академіяполітичних наук, Інститут стратегічних досліджень та регіональніполітологічні центри, вузівські колективи вчених-політологівКиєва, Львова, Одеси, Харкова, Чернівців, Луцька тощо.

90. Чотири Універсали Української Центральної Ради. КонституціяУНР та її політико-правові ідеї.

І Універсал.10 червня (23 - за новим стилем) 1917 — проголосивавтономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Цебула відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативнеставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «неодділяючись від всієї Росії... народ український має сампорядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухваленіВсенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В.Винниченко. По проголошенні автономії 28 червня 1917 створеноГенеральний Секретаріат.Умови І Універсалу1. Проголошенняавтономії України в складі Росії;2. Джерелом влади в Україні єукраїнський народ;3. Управління України має здійснювативсенародні українські збори (сейми або парламент);4. Українськізбори приймають закони, і тільки ці закони діють на територіїУкраїни;5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, щопроживають на території України, разом з українцями будутьбудувати автономний устрій.І Універсал оголошено наВсеукраїнському Військовому З'їзді;ІІ Універсал.3 липня (16 - за новим стилем) 1917 — зафіксувавнаслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній

визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган Україниі водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центральногоуряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори,а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків доздійснення автономії України.Умови ІІ Універсалу1. ЦентральнаРада має поповнитися представниками від інших народів, які живутьна Україні;2. Поповнена Центральна Рада утворює ГенеральнийСекретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;3. ЦентральнаРада починає розробку закону про автономічний устрій України,який має бути затверджений установчим збором. До затвердженняцього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономіїУкраїни;4. Формування українського війська здійснюється підконтролем Тимчасового Уряду.II Універсал проголошено на сесіїУкраїнської Центральної Ради.ІІІУніверсал.7 листопада(20.11-за новим стилем) 1917 — проголосивУкраїнську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючифедеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободуслова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків,недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію

для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару,як також право приватної власності на землю й визнав її власністювсього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день,оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бутискликані 22 січня 1918.Умови ІІІ Універсалу1. Українапроголошується Українською Народною Республікою, не відділяючисьвід Росії;2. До установчих зборів у України вся влада належитьУЦР та Генеральному Секретаріату;3. Скасовується право приватноївласності на землю;4. УЦР починає мирні переговори з Німеччиноюта її союзниками;5. Впроваджуються демократичні свободи: свободамови, свобода друку та ін.;6. Запроваджується 8 годинний робочийдень;7. Встановлюється державний контроль над виробництвом;8. Нагрудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих.І V Універсал.9 січня (22 січня- за новим стилем)1918 — проголосив УНР«самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державоюукраїнського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат— Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією,доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і

місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками,підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявшиза основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив РадіНародних Міністрів продовжувати розпочаті переговори зцентральними державами і довести до підписання миру; закликавусіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.Умови IVуніверсалу1. УНР проголошується незалежною, вільною суверенноюдержавою українського народу;2. З усіма сусідніми країнами УНРпрагне жити у мирі та злагоді;3. Влада в Україні належить народуУкраїни, від імені якого, допоки не зберуться українськіУстановчі збори, буде правити ЦР;4. Піддано жорстокій критиціполітику більшовиків, яка веде до громадянської війни;5. УЦРзобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків вУкраїні;6. УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори зНімеччиною;7. УЦР планує провести земельну реформу в інтересахселян;8. Держава має встановити контроль над торгівлею табанкамиЧитати текст четвертого універсалуIII і IV Універсалипоставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їмзначення законопроектів.Директорія УНР не зберегла практику

оголошення Універсалів. Замість Універсалів почали видаватидекларації.