Суб’єкт злочинів проти довкілля: окремі аспекти

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КРИМІНОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИ

ВІСНИККРИМІНОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИЗбірник наукових праць№ 2 (10) 2015

Засновник та видавець – Харківський національний університет внутрішніх справ

Виходить 3 рази на рік

Заснований у травні 2012 року

ISSN 2304-4556

Харків 2015

УДК 343.2(477)(075.8)ББК 67.9 (4УКР)305

В 45Рекомендовано до друку

вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, протокол № 5 від 29 травня 2015 року

Рекомендовано до друку рішенням правління Кримінологічної асоціації України,

протокол № 4 від 28 травня 2015 року

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: БандуркаОлександрМаркович – доктор юридичних наук, професор,

академік НАПрН України, президент Кримінологічної асоціації України (головний редактор);

ЛитвиновОлексійМиколайович – доктор юридичних наук, професор, відповідальний секретар Кримінологічної асоціації України (заступник головного редактора);

БайловАнтонВолодимирович – кандидат юридичних наук, доцент (відповідальний секретар редколегії).

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:БатиргареєваВладиславаСтаніславівна – доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник; ДенисоваТетянаАндріївна – доктор юридичних наук, професор; ДжужаОлександрМиколайович – доктор юридичних наук, професор; ЄмельяновВ’ячеславПавлович – доктор юридичних наук, професор; ЖитнийОлександрОлександрович – доктор юридичних наук, професор; ЛевченкоКатеринаБорисівна – доктор юридичних наук, професор; ЛитвакОлегМихайлович – доктор юридичних наук, професор; МартиненкоОлегАнатолійович – доктор юридичних наук, професор; НазаренкоДмитроОлександрович – доктор юридичних наук; СтрельцовЄвгенЛьвович – доктор юридичних наук, професор; ТрубниковВасильМихайлович – доктор юридичних наук, професор; ХарченкоВадимБорисович – доктор юридичних наук, доцент; ЮхноОлександрОлександрович – доктор юридичних наук, професор; ЯковецьІринаСтаніславівна – доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник; ЯрмишОлександрНазарович – доктор юридичних наук, професор; ЯщенкоАндрійМиколайович – доктор юридичних наук, доцент.

В45 Вісник Кримінологічної асоціації України № 2 (10) : збірник наукових праць [редкол. О. М. Бандурка (голов. ред.) та ін.]. – Харків : ХНУВС, 2015. – 300 с.

Статті збірника висвітлюють широке коло наукових кримінологічних та кримінально-правових питань, актуальних проблем боротьби зі злочинністю, удо-сконалення національного кримінального законодавства, правового регулювання, інформаційно-аналітичного та організаційно-управлінського забезпечення проти-дії злочинності в Україні тощо.

Для науковців, правоохоронців-практиків, здобувачів, ад’юнктів, аспірантів, слухачів, курсантів та студентів, а також всіх тих, хто цікавиться проблемами рефор-мування кримінальної юстиції.

Редколегія не завжди поділяє погляди авторів публікацій.За достовірність наукового матеріалу, професійного формулювання, фактич-

них даних, цитат, власних імен, географічних назв, а також за розголошення фактів, що не належать відкритому друку, тощо, відповідають автори публікацій.

Електронна копія збірника безоплатно розміщується у відкритому доступі на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Національної академії наук України у розділі «Наукова періодика України», а також на офіційному сайті ви-дання (www.visnikkau.org).

© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2015© Кримінологічна асоціація України, 2015

3

ЗмістАктуальна тема номеру

Сергій Миколайович Гусаров7 Колективний суб’єкт і правовідносини

у кримінальному праві України (проблеми теорії)

Проблеми міжнародного та зарубіжного кримінального права та кримінології

Максим Геннадійович Колодяжний17 Сучасний стан запобігання злочинності у Бразилії

Ярослав Олександрович Лантінов29 Порівняння кримінально-правової охорони

основ громадянського суспільства в Україні та європейських державах балтійського регіонуЄгор Сергійович Назимко

38 Особливості покарання неповнолітніх за кримінальним правом Російської Федерації (закінчення статті)

Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінального права

Андрій Сергійович Беніцький54 Визначення предикатного (основного) злочину, який передує

відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхомОлена Сергіївна Володавська

65 Кримінально-правова характеристика предмета злочину, передбаченого статтею 330 Кримінального кодексу України, за чинним кримінальним законодавствомЮлія Анатоліївна Дорохіна

75 Систематизація кримінально-правової охорони прав на об’єкти власності та об’єкти інтелектуальної власності: окремі питання розуміння

4

Олександр Олексійович Дудоров,Євген Олександрович Письменський

87 Поняття «ухилення від досудового слідства» в контексті звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності Александр Анатольевич Кириченко

100 Новая доктрина криминальных правонарушений: приглашение к дискуссииОксана Олександрівна Книженко

112 Проблемні аспекти кримінальної відповідальності за незаконне збагаченняІгор Іванович Митрофанов

120 Суб’єкт злочинів проти довкілля: окремі аспектиОлександр Володимирович Олішевський

134 Визначення інформації, що містить пропаганду жорстокості: кримінально-правовий та кримінологічний аспектиОлександр Миколайович Храмцов

145 Філософські та психологічні засади дослідження насильства як кримінально-правової категоріїНаталія Юріївна Цвіркун

155 Кримінально-правові проблеми встановлення покарання за безгосподарське використання земель

Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінології

Олександр Маркович Бандурка,Олексій Миколайович Литвинов

168 Система протидії злочинності: поняття та сутністьЄвгенія Олексіївна Гладкова

178 Функціональний зміст прогнозування у сфері протидії злочинності

5

Катерина Борисівна Левченко,Марина Миколаївна Легенька

187 Повноваження органів охорони здоров’я у впровадженні роботи із попередження насильства в сім’їЮрій Володимирович Орлов

196 Концептуальні засади протидії політичній злочинності (закінчення статті)Вадим Борисович Харченко

210 Кримінологічна протидія інтелектуальному піратству органами державної влади України та іноземними неурядовими організаціями: очікування та реальністьВолодимир Вікторович Шаблистий

228 Морально-етичні аспекти запобігання злочинності щодо дітейОльга Вікторівна Шевченко

237 Сімейне неблагополуччя та його наслідки: кримінологічний аспект

Актуальні питання кримінально-виконавчого права

Ірина Станіславівна Яковець248 Виборчі права засуджених до позбавлення волі

у міжнародних документах і практиці

Актуальні питання кримінальної юстиції

Юлія Олександрівна Ланцедова262 Вплив новітніх доктрин юриспруденції на розвиток

антикримінальної галузі права, криміналістики та інших наук антикримінальної спрямованостіОлександр Олександрович Юхно

275 Актуальні проблеми запобігання кримінальним правопорушенням при запровадженні та вдосконаленні чинного Кримінального процесуального кодексу України

6

Наукове життя

287 80-річний ювілей доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Голіни Володимира Васильовича

289 Дисертаційні дослідження, захист яких відбувся у березні 2015 року у спеціалізованій вченій раді д 64.700.03 Харківського національного університету внутрішніх справ

Наші автори

294 Відомості про авторів збірника наукових праць «Вісник Кримінологічної асоціації України» № 2 (10) 2015

До уваги читачів

297 Вимоги щодо оформлення наукових статей, які публікуються в збірнику наукових праць «Вісник Кримінологічної асоціації України»

АктуАльнА темА номеру 7

Актуальна тема номеруУДК 343.221 (477)

Сергій Миколайович Гусаров, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений юрист України (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

КОЛЕКТИВНИЙ СУБ’ЄКТ І ПРАВОВІДНОСИНИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

(ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ) У статті розглянуто проблеми теорії правовідношен-ня у кримінальному праві України. Визначено напрямки її розвитку із урахуванням передбаченого законодав-ством інституту застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру. Показано відмінності кримінально-правових відносин за участю юридичних осіб від правовідносин негативної кримі-нальної відповідальності.

Ключовіслова: кримінально-правові відносини, юридичний факт, зло-чин, юридичні особи, заходи кримінально-правового ха-рактеру.

Постановка проблеми. Кримінально-правове регулювання як один із суперінститутів управління суспільними відносинами, забезпе-чення впорядкування останніх та захисту позитивних інтересів їх учас-ників функціонує й розвивається згідно з пануючими у той чи інший період часу доктринальними концепціями й ідеологічними установка-

© С. М. Гусаров, 2015

АктуАльнА темА номеру

ISSN 2304-4556. ВІСНИК КРИМІНОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНИ. 2015. № 2 (10)

8

ми, на які спираються суб’єкти нормотворення й галузевого правозас-тосування. Так, однією з аксіом сучасного теоретичного й практичного правознавства, основаного значною мірою на ідеях юридичного пози-тивізму, є теза про те, що норми права, і кримінального у тому числі, реалізуються лише в правовідносинах. Тому в класичній школі кримі-нального права питання встановлення, організації й реалізації впливу приписів цієї галузі на свідомість, волю й поведінку суб’єктів суспільних й індивідуальних процесів аналізуються й вирішуються крізь призму особливого типу правовідношення – кримінально-правового.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Незважаючи на те, що проблематика правовідносин у кримінальному праві обговорю-ється вже не одне десятиліття поспіль, чимало аспектів залишаються дискусійними (зокрема, це стосується видів правовідносин, початко-вого й кінцевого моментів, змісту, об’єкта, суб’єктного складу тощо). Найбільш продуктивно й результативно теорію правовідношення у кримінально-правовій доктрині розроблено у зв’язку із феноменом негативної кримінальної відповідальності (в Україні та за її межами цими питаннями займалися Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Я. М. Брайнін, В. В. Голіна, В. К. Грищук, М. М. Кропачев, П. С. Матишевський, О. В. Наден, А. В. Наумов, М. О. Огурцов, М. І. Панов, Б. Т. Разгільдієв, О. І. Санталов, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В. М. Хомич, П. Л. Фріс, І. І. Чугуников та ін.). У роботах цих та інших фахівців доведено, що обов’язковою передумо-вою виникнення й реалізації юридичної відповідальності (у т. ч. відпо-відальності, встановленої нормами кримі-нального права) є наявність певного кримінального правовідношення [1, с. 493]. Без нього така від-повідальність втрачає матеріально-правову основу й перетворюється на незаконну репресію з боку держави (тому, до речі, одним із важливих завдань процедури розслідування й судового розгляду кримінального правопорушення є встановлення наявності відповідного кримінально-го правовідношення: доказування події злочину, пошук правової норми, що передбачає вчинене діяння, перевірка її чинності й дії, встановлення відповідності між поведінкою особи й положеннями кримінально-пра-вової норми, констатація винності особи у вчиненні інкримінованого їй діяння).

Виклад основного матеріалу. Кримінальне право як найбільш сувора галузь, з огляду на ступінь й інтенсивність обмежень прав та свобод, які загрожують особі у процесі реалізації його приписів, не може функціонувати інакше як у межах правовідношення. Лише так забезпе-чується притаманний йому дух чіткості й недвозначності, визначеності меж і обсягів його регулювання й охорони.



Незважаючи на дискусійність часткових положень щодо право-відношення негативної кримінальної відповідальності, достатньо аргументованою є позиція, згідно з якої воно є взаємодією держави, представленої її агентами (правоохоронними й судовими органами) та правопорушника (фізичної осудної особи, що досягла певного віку, встановленого кримінальним законом), яка виникає з часу вчинення злочину [2, с. 175]. Це правовідношення набуває визначеності (кон-кретизується) із набранням обвинувальним вироком суду чинності та припиняється, як правило, по закінченню судимості. Його змістом виступають передбачені кримінальним, кримінально-процесуальним і конституційним законодавством взаємні права й обов’язки названих суб’єктів [3, с. 93–95; 4, с. 35–44]. Таке правовідношення можна відне-сти до охоронного, оскільки завдяки йому забезпечується виконання основної функції кримінального права – захисту суспільних відносин від посягань на них.

У кримінально-правовій теорії виділяють й інші види та типи галузевих правовідносин. При цьому передусім звертається увага на юридичний факт, котрий їх породжує. Як відомо, головною роллю юридичних фактів у механізмі правового регулювання є забезпечення виникнення, зміни й припинення правовідносин. Саме завдяки ним здійснюється перехід від абстрактної моделі прав та обов’язків, зафік-сованої в юридичній нормі, до конкретної взаємодії суб’єктів [5, с. 110]. Як уже було сказано вище, вчинення злочину – це юридичний факт, який породжує охоронні кримінально-правові відносини негативної кримінальної відповідальності. Інший юридичний факт – вчинення передбаченого Кримінальним кодексом України (далі – КК) суспіль-но небезпечного діяння неосудною особою – також регламентується кримінальним законодавством (ч. 2 ст. 19, ст. 92–95 КК України), тобто породжує кримінально-правові відносини. Останні також є взаємодією певних суб’єктів (неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне ді-яння, та держави в особі спеціально уповноважених органів), змістом якої й виступають взаємні права й обов’язки цих суб’єктів (держава вправі призначити особі примусове психіатричне лікування, психічно хворий делінквент зобов’язаний пройти його; при цьому він має право саме на такий вид примусових заходів медичного характеру, який від-повідає його захворюванню, тяжкості вчиненого ним діяння, ступеню небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб). Це правовід-ношення забезпечує відновлення здатності до безпечної соціально ке-рованої діяльності особи та захист суспільства від актів її деструктивної поведінки, тобто також належить до охоронних [6, с. 45–58]. Відомий теорії кримінального права й такий юридичний факт, як криміналь-



10

но правомірна поведінка (необхідна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, заподіяння правоохоронюваним інтересам шкоди у стані крайньої необхідності тощо). Він також породжує кримінально-правові відносини, які є не лише охоронними, але й заохочувальними [7, с. 121–133].

Особливістю всіх правовідносин, які охоплюються кримінальним правом, є їх публічний характер, що детермінується приналежністю га-лузі до сфери публічного права. Тому стороною (суб’єктом) будь-якого кримінально-правового відношення завжди виступає держава, пред-ставлена на рівні індивідуального правового регулювання спеціально уповноваженими органами, відповідальними за охорону правопорядку чи здійснення правосуддя. При цьому тривалий час вважалося аксіо-матичним, що охоронні кримінально-правові відносини виникають між державою та фізичними особами, які перебувають у межах її на-ціональної кримінально-правової юрисдикції, які поширюються на всі території, простори й об’єкти, які визнаються територією України (територіальний принцип чинності закону про кримінальну відпові-дальність у просторі – ст. 6 КК), на громадян України, іноземців й осіб без громадянства, які перебувають на цій території, на певне коло осіб (громадян України й осіб без громадянства, котрі постійно проживають в Україні), які вчинили правопорушення, перебуваючи за межами Украї-ни (ст. 7 КК), а у випадках, передбачених міжнародними договорами або при вчиненні тяжких чи особливо тяжких злочинів проти національних інтересів України або її громадян – також на іноземців й апатридів, які постійно в Україні не проживають (ст. 8 КК). Із виданням кримінально-го закону, розрахованого на сприйняття цими суб’єктами, між ними та державою виникають регулятивні кримінально-правові відносини. Так, І. Е. Звечаровський вказує, що з моменту вступу в дію кримінального закону й доведення його до загального відома між державою й адреса-тами кримінального закону встановлюються правові зв’язки з приводу дотримання кримінально-правових вимог – регулятивні кримінально-правові відносини, у межах яких громадяни (й інші фізичні особи, пере-раховані вище) зобов’язані дотримуватися заборон і виконувати визна-чені цим законом обов’язки та отримують право вимагати створення умов для виконання кримінально-правових приписів, а інший суб’єкт (держава) – право вимагати кримінально-правомірної поведінки та застосовувати заходи кримінально-правового впливу [8, с. 15–17]. Що-правда, питання про такий вид кримінально-правових відносин у теорії кримінального права є досить дискусійним. Так, Ю. В. Баулін вважає, що, оскільки вирішення проблеми криміналізації, пеналізації й дифе-ренціації потенційної кримінальної відповідальності забезпечується



діяльністю парламенту (Верховної Ради України), то здійснюється (реа-лізується) воно в межах конституційних, а не регулятивних криміналь-но-правових відносин [4, с. 41].

Додамо, що до цього ми розглядали лише особу як суб’єкта право-відносин, але ситуація дещо змінилася. Питання визнання колективних утворень (об’єднань фізичних осіб) учасниками охоронних криміналь-но-правових відносин у кримінальному праві тривалий час могло вирі-шуватися виключно крізь призму теорії співучасті у злочині. Як відомо, пануюча концепція кримінальної відповідальності за співучасть у зло-чині передбачає, що, незважаючи на множинність суб’єктів, які беруть участь у підготовці або виконанні злочинного посягання, вид та міра заходу кримінально-правового впливу, який застосовується до співу-часника, мають бути «персоналізовані», тобто адресовані конкретному співучаснику, а не всьому злочинному об’єднанню [9, с. 40–45]. Тому ідея існування колективного суб’єкта охоронного кримінально-право-вого відношення в теорії кримінального права широкої підтримки не мала. Водночас, у зв’язку із новелами, які з’явилися в КК України після доповнення його Загальної частини розділом XIV-1 «Заходи криміналь-но-правового характеру щодо юридичних осіб», вона має бути перегля-нута. Законом України від 23 травня 2013 р. № 314-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для Украї-ни стосовно відповідальності юридичних осіб», який набрав чинності з 1 вересня 2014 р. [10], було змінено континуум осіб, що можуть бути залучені до охоронних відносин у кримінальному праві. Зазначимо, до нього додано досить широке коло нових суб’єктів: 1) підприємства, установи, організації (крім державних органів, органів влади Автоном-ної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, організацій, створених ними у встановленому порядку, що повністю утримують-ся за рахунок державного чи місцевого бюджетів відповідно, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, Фонду га-рантування вкладів фізичних осіб, а також міжнародних організацій) – у випадку вчинення їх уповноваженими особами від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст. 209, 306, ч. 1 або 2 ст. 3683, ч. 1 або 2 ст. 3684, ст. 369, 3692 КК, або незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установ-чими документами юридичної особи обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, закріплених ст. 209 і 306, ч. 1 і 2 ст. 3683, ч. 1 і 2 ст. 3684, ст. 369 і 3692 КК України; 2) суб’єкти приватного та публічного права резидентів та нерезидентів України, включаючи підприємства, установи чи організа-



12

ції, державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, організації, створені ними у встановленому порядку, фонди, а також міжнародні організації, інші юридичні особи, створені відповідно до вимог національного чи міжнародного права – у випадках вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст. 258–2585 КК України, або вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ст. 109, 110, 113, 146, 147, 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК України.

Як бачимо, згідно з нещодавніми рішенням вітчизняного законо-давця велика частка юридичних осіб на території України потенційно опиняються в сфері кримінально-правового примусу. На нашу думку, таке рішення є достатньо обґрунтованим і своєчасним, адже примус як один із методів управління суспільством здійснюється шляхом засто-сування уповноваженими на те органами передбачених кримінальним законом заходів для охорони інтересів держави, громадського поряд-ку, прав та інтересів громадян [11, с. 7]. У сучасних умовах діяльність колективних (корпоративних) суб’єктів усе частіше створює загрози вказаним інтересам, що змушує державу переглядати засоби правового впливу на них.

Кримінально-правові відносини за участі юридичних осіб мають низку особливостей та не співпадають із жодними іншими правовідно-синами, які дотепер регулювалися вітчизняним кримінальним правом. Звернемо увагу на деякі з них. Так, юридичний факт, який породжує кри-мінально-правові відносини за участю юридичних осіб, лише частково збігається за змістом із юридичним фактом, котрий породжує охоронні правовідносини негативної кримінальної відповідальності. По-перше, ним є не будь-які злочини, а лише окремі їх види, передбачені ст. 209, 306, ч. 1 і 2 ст. 3683, ч. 1 і 2 ст. 3684, ст. 369 і 3692 КК. Інші злочини, навіть якщо їх вчинено від імені чи в інтересах юридичної особи, аналізоване правовідношення не породжує. По-друге, до таких юридичних фактів віднесено й бездіяльність, яка за своєю юридичною природою може бути розцінена як причетність до злочину (кримінально карана або на-віть незлочинна) – незабезпечення виконання покладених на уповно-важену особу юридичної особи законом або установчими документами юридичної особи обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання коруп-ції, що призвело до вчинення злочину, передбаченого ст. 209 і 306 КК, ч. 1 і 2 ст. 3683, ч. 1 і 2 ст. 3684, ст. 369 і 3692 КК. По-третє, відповідним юридичним фактом є не діяльність юридичної особи, а поведінка (дія чи бездіяльність) уповноваженої фізичної особи, яка лише суб’єктивно пов’язана з такою діяльністю (на це вказують конструкції «він імені»,



«в інтересах», які містяться у ст. 963 КК України). Існують й інші особли-вості вказаних юридичних фактів, які потребують додаткового аналізу, що виходить за межі окремої публікації.

Початковий момент аналізованих правовідносин може збігатися із початком відносин негативної кримінальної відповідальності (вчи-нення уповноваженою особою злочину). Оскільки ж усі передбачені розділом XIV-1 Загальної частини КК заходи є одноактними (за винят-ком випадків, коли на підставі ч. 3 ст. 967 КК із урахуванням майнового стану юридичної особи суд застосовує штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до 3-х років), кримінальні правовідносини за участю юридичної особи припиняються з моменту повного виконан-ня визначеного судовим рішенням заходу. Водночас згідно із ч. 2 та ч. 3 ст. 965 КК можлива й пролонгація цих відносин у випадку негативної посткримінальної поведінки (ухилення від досудового слідства чи від суду, вчинення нового злочину, зазначеного у статті 963 КК) її уповно-важеної особи.

Звернемо увагу й на те, що фізична особа як суб’єкт охоронних кримінально-правових відносин є, як правило, активним їх учасником. Її поведінка може впливати на динаміку цих правовідносин: зміню-вати їх або й припиняти. Це може бути проілюстроване на прикладі впливу на ці правовідносини позитивної посткримінальної поведінки суб’єкта. Так, дійове каяття (вчинене з мотивів щирого розкаяння ак-тивне сприяння розкриттю вчиненого злочину та повне відшкодуван-ня заподіяних збитків чи усунення завданої злочином шкоди) згідно із чинним законодавством (ст. 45 КК) є юридичним фактом, здатним змінити правовідношення негативної кримінальної відповідальності (якщо воно виникло у зв’язку із вчиненим уперше злочином невеликої тяжкості або середньої тяжкості необережного злочину). У наведених випадках дійове каяття остаточно й повністю припиняє правовід-носини кримінальної відповідальності [12, с. 29]. Юридичні особи як суб’єкти кримінально-правових відносин подібних можливостей по-збавлені. У положеннях розділу XIV-1 Загальної частини КК жодні ак-ції, які вчинені від імені юридичної особи після початку кримінально-правового відношення за її участю, на їх розвиток не впливають. Отже, аналізовані кримінальні правовідносини є значно менш динамічними конструкціями у порівнянні із «класичними» кримінально-правовими відносинами.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Врахову-ючи наведене, є підстави стверджувати, що настав час говорити про розширення предмета кримінального права. Якщо тривалий час цим предметом визнавалися лише відносини, які виникають у зв’язку із вчи-



14

ненням фізичною особою злочину (або суспільно небезпечного діяння, яке не містить його ознак, або діяння, яке лише зовні схоже на злочин), і застосуванням до особи кримінального покарання або іншого засобу кримінально-правового характеру, то сьогодні кримінально-правовою доктриною має бути розпочате осмислення нового типу охоронних кримінальних правовідносин за участі колективного суб’єкта – юри-дичної особи. Чи є такі відносини кримінально-правовими? Вочевидь, на це питання слід надати ствердну відповідь. Нормативно-правова основа для виникнення кримінального правовідношення, у межах яко-го лише й можна говорити про поведінку особи у сфері кримінально-правового регулювання, про поведінку, яка має кримінально-правове значення, фокусується у кримінальному законі. Тому з часу доповнення кримінального закону зазначеними вище приписами юридична особа отримує статус суб’єкта саме кримінальних (а не лише адміністратив-них, цивільно-правових, господарських) правовідносин. Об’єктивною реальністю стали врегульовані кримінальним законодавством і спря-мовані на посилення захисту певних об’єктів кримінально-правової охорони (національної безпеки, громадської безпеки, сфери службової діяльності, миру й безпеки людства) правові відносини, в яких держава вступає у взаємодію з колективним суб’єктом.

Список використаних джерел

1. Липинский Д. А. Общая теория юридической ответственности: монография / Д. А. Липинский. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2007. – 950 с.

2. Наден О. В. Теоретичні основи кримінально-правового регулюван-ня в Україні : монографія / О. В. Наден. – Х.: Право, 2012. – 266 с.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник] / В. І. Бо-рисов, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Право, 2015. – 528 с.

4. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: моно-графія / Ю. В. Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.

5. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: про-блеми теорії / Г. Кикоть // Право України. – 2005. – № 7. – С. 109–112.

6. Спасенников Б. А. Принудительные меры медицинского характера: история, теорія, практика / Б. А. Спасенников. – СПб.: «Юридичес-кий центр Пресс», 2003. – 412 с.

7. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: монография / Ю. В. Баулин. – X.: Основа, 1991. – 360 с.



8. Звечаровский И. Э. Ответственность в угловном праве / И. Э. Звеча-ровский. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2009. – 100 с.

9. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: учебное пособие / Н. А. Гуторова. – Х.: ООО «Рубикон П», 1997. – 101 с.

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом ві-зового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб: Закон України від 23.05.2013 р. № 314-VII [Електронний ре-сурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/314-18.

11. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступле-ния / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М.: Юридическая лите-ратура, 1974. – 231 с.

12. Житний О. О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: монографія / О. О. Житний. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.

Стаття надійшла до редакції 05.05.2015.

Сергей Николаевич Гусаров,доктор юридических наук, член-корреспондент Национальной академии правовых наук Украины, заслуженный юрист Украины(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

КОЛЛЕКТИВНЫЙСУБЪЕКТИПРАВООТНОШЕНИЯВУГОЛОВНОМПРАВЕУКРАИНЫ(ПРОБЛЕМЫТЕОРИИ)

В статье рассмотрены проблемы теории правоотношений в уго-ловном праве Украины. Определены направления ее развития с учетом предусмотренного законодательством института применения к юри-дическим лицам мер уголовно-правового характера. Показаны различия уголовно-правовых отношений с участием юридических лиц от право-отношений негативной уголовной ответственности.

Ключевые слова: уголовно-правовые отношения, юридический факт, преступление, юридические лица, меры уголовно-правового харак-тера.



16

Sergiy M. Gusarov,Doctor of Law, corresponding member of the National Academy of Law Sciences of Ukraine, Honored Lawyer of Ukraine(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

COLLECTIVE SUBJECT AND LEGAL RELATIONS WITHIN CRIMINAL LAW OF UKRAINE(PROBLEMSOFTHEORY)

Criminal and legal regulation as one of the means of managing social relations, ensuring the regulation of the latter and protection of the positive interests of their members and operates and is being developed in accordance with the prevailing for a particular period of time doctrinal and ideological concepts, which are the basic for the subjects of rule-making and branch legal enforcement. One of the axioms of the modern theoretical and practical law, based largely on the ideas of legal positivism is the thesis according to which law norms, including criminal one are realized only within legal relations. The most efficient the theory of legal relations in criminal and legal doctrine is de-veloped in connection with the phenomenon of negative criminal liability.

In criminal and legal theory different kinds and types of branch legal re-lations are distinguished. Herewith, first of all, special attention is paid to the legal fact, which generates them. Subjective composition of the legal fact affects the type of legal relations, besides the generated legal fact itself. Party (subject) of any legal relation in criminal law is always the state represented at the level of individual legal regulation by specifically authorized authorities responsible for keeping public order or justice. Another subject of the vast majority of legal relations in criminal law is an individual (in legal relations of negative criminal liability, legal relations on compulsory medical measures, in criminal legiti-mate behavior). After the alteration of the General Part of the Criminal Code of Ukraine, namely with the Section XIV-1 the continuum of persons who may be involved in security relations within criminal law has significantly expanded. Legal relations, where the state interacts with the collective subject and which are regulated by criminal law and aimed at strengthening the protection of certain objects of criminal and legal protection (national security, public safety, areas of official activity, peace and security of mankind), have become objec-tive legal reality. Criminal and legal relationship involving legal entities have a number of features; do not coincide with any other legal relations, which have been regulated by domestic criminal law.

Keywords: criminal and legal relations, legal fact, crime, legal enteties, measures of criminal and legal nature.

Проблеми міжнАродного тА зАрубіжного кримінАльного ПрАвА тА кримінології 17

Проблеми міжнародного та зарубіжного кримінального права та кримінології

УДК 343.15

Максим Геннадійович Колодяжний, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, Харків)

СУЧАСНИЙ СТАН ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У БРАЗИЛІЇ

На підставі вивчення рівня й характеру злочинності у Бразилії досліджуються основні напрями запобігання їй в даній країні, визначається місце стратегії громад-ського впливу на злочинність у системі запобіжної діяльності, наводяться поширені форми участі недер-жавних суб’єктів у профілактиці злочинності.

Ключовіслова: запобігання злочинності, протидія злочинності, профі-лактика злочинності, громадськість, Бразилія, країни Латинської Америки.

Постановка проблеми. Напружена криміногенна ситуація в Україні, незавершеність реформи правоохоронних та судових органів, застарілість основних підходів у запобіганні злочинності та інші обставини вказують на необхідність вивчення та, за можливості, впровадження прогресивного міжнародного досвіду у сфері запобігання та протидії злочинності в нашій державі. Виникає необхідність у дослідженні теорії та практики запобіган-

© М. Г. Колодяжний, 2015

Проблеми міжнАродного тА зАрубіжного кримінАльного ПрАвА тА кримінології


18

ня злочинності як розвинутих країн світу (США, Велика Британія, країни-члени ЄС, Японія), так й інших держав, що останнім часом досягли значних успіхів у вказаній сфері. Такою державою можна назвати Бразилію.

Не є випадковим проведення Дванадцятого конгресу ООН із запобі-гання злочинності і кримінального правосуддя протягом 12–19 квітня 2010 р. саме в Бразилії у місті Сальвадор. Цим світова спільнота підтвер-дила стурбованість високим рівнем злочинності, який спостерігається як у державах Латинської Америки в цілому, так і в Бразилії зокрема. Також зазначене вказує на необхідність вжиття кардинальних заходів із запобігання злочинності в даному регіоні світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різним аспектам ви-вчення закордонного досвіду запобігання злочинності присвячували свої праці такі вчені, як: Е. Алда, О. М. Бандурка, Б. Бовлінг, В. В. Васи-левич, О. М. Ведернікова, Д. Вернер, В. В. Голіна, Д. Грехем, С. Ф. Денисов, О. М. Джужа, В. М. Дрьомін, С. М. Іншаков, О. Г. Кальман, О. М. Костенко, О. Г. Кулик, В. В. Лунєєв, П. Мірагліа, Д. Сатервейт, В. І. Шакун, О. Ю. Шост-ко, Д. Янг та ін.

Метою статті є визначення основних сучасних форм запобігання злочинності у Бразилії.

Виклад основного матеріалу. Бразилія – найбільша за територі-єю та населенням країна Латинської Америки. Головною ознакою даної країни є широка майнова поляризація населення. За даними Світового банку, на 173 млн найменш забезпечених бразильців припадає лише 2,2 % частки національного доходу. У нерівності доходів громадян ця країна поступається лише Південно-Африканській Республіці. Злочин-ність тут тяжіє до організованих, насильницьких та озброєних форм, це передусім проявляється у її характері, йдеться про основні види злочинів: вбивства, грабежі, розбої, зґвалтування, крадіжки, морське піратство, угони автомобілів, викрадення людей із вимогою викупу тощо. Найбільш криміногенними містами є Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу, Сальвадор, Ресіфі й Бразиліа [1].

Якщо проаналізувати рівень вбивств як одного із найменш латент-них злочинів, то протягом 2006–2012 рр. він у Бразилії збільшився на 11 %. В абсолютних показниках маємо таку картину: у 2006 р. було за-фіксовано 44 625 вбивств, то у 2012 р. – 50 108. У відносних показниках у Бразилії у 2006 р. зареєстровано 23,5 вбивств на 100 тис. населення, а у 2012 р. – 25,2 відповідно. До списку найбільш криміногенних мега-полісів Латинської Америки належать бразильське місто Сан-Паулу, хоча слід визнати, що з 2005 р. до 2011 р. у відносних показниках рівень вбивств у даному місті зменшився у два з половиною рази: з 24,7 до 9,4 убивств на 100 тис. населення відповідно [2, с. 126, 146].



Певного зниження рівня злочинності протягом 2000–2012 рр. у Бразилії вдалося досягти завдяки поєднанню різних антикриміно-генних засобів загальносоціального та спеціально-кримінологічного характеру. До соціально-економічних профілактичних напрямів можна віднести боротьбу із безробіттям, особливо серед молоді, яка стано-вить значну частку у структурі бразильського суспільства; розвиток виробництва; економічну підтримку соціально незахищених верств населення. Основним напрямом запобігання злочинності залишається діяльність поліції з реагування на вже вчинені злочини та затримання злочинців.

Додамо, що виробленню сучасних стратегій запобіжної діяльності в цій країні сприяє аналіз стану та тенденцій злочинності, її причин, умов і найбільш раціональних шляхів обмеження криміногенного впливу останніх. Наукову обґрунтованість сучасної кримінологічної по-літики Бразилії забезпечує широке використання результатів криміно-логічних і соціологічних досліджень, що проводяться як міжнародними, так і національними науковими установами. До міжнародних можна віднести Управління ООН із наркотиків та злочинності (ЮНОДК), фахів-ці якого вивчають сучасний стан злочинності в даній країні та надають уряду Бразилії відповідні рекомендації. У Латинській Америці важли-вими науковими ресурсами є регіональні дослідницькі організації, зо-крема, Латиноамериканський факультет соціальних наук (ФЛАКСО), та деякі університетські центри, наприклад, Дослідницький центр із питань злочинності й громадської безпеки (КРІСП) та Дослідницький центр із питань громадської безпеки й громадянства (ЦеСеК) [3; 4].

Використання нових підходів у запобіганні злочинності в Бразилії стало можливим з прийняття Національної програми з питань публіч-ної безпеки й громадянства (PRONASCI). Її запровадження відбулося у 2007 р. Дана програма передбачає вжиття різних заходів із боку Мі-ністерства юстиції та інших центральних органів державної влади Бра-зилії щодо реформування системи кримінального правосуддя та фінан-сування місцевих цільових профілактичних програм. На 2007–2011 рр. було заплановано виділення біля 6,7 млрд реалів (станом на березень 2015 р. складає близько 2,1 млрд дол. США) на: матеріальну підтримку близько 3,5 млн осіб, які задіяні у сфері забезпечення публічної безпеки, молодих людей та їх сімей; зменшення рівня вбивств з 29 до 12 на 100 тис. населення упродовж 2007–2011 рр. [5].

Щодо місцевих профілактичних програм, то вони мають здебіль-шого соціально-економічну спрямованість, бо розраховані на соціальну підтримку незахищених верств населення й створення умов для роз-витку ринку праці. До них можна віднести такі програми: «Територія



20

миру», «Жінки миру», «Громадянин-резервіст», «Малюй свободу, малюй громадянство» та ін. [5].

Частина профілактичних програм розрахована на мешканців май-же 6,5 тис. фавел, специфічних районів нетрів, де проживає 6 % най-більш бідного та маргіналізованого населення Бразилії [6]. У цілому життя у фавелах слабко контролюється місцевою поліцією. Тому це призводить до поширення організованої злочинності, наркозлочин-ності, насильницьких злочинів із використанням вогнепальної зброї. За даними ООН, близько третини убивств у фавелах вчиняють особи віком 10–19 років. Щонайменше 20 тис. малолітніх й неповнолітніх у віці з 10 до 16 років є наркокур’єрами [7]. За підтримки Управління ООН із нар-котиків та злочинності реалізується спеціальний профілактичний про-ект (BRAR75), пов’язаний із скороченням масштабів обігу наркотиків у фавелах Ріо-де-Жанейро [7]. Тому уряд Бразилії намагається вживати профілактичних заходів, спрямованих на покращення життя передусім мешканців нетрів, їх офіційне працевлаштування, створення соціаль-но-економічних та психологічних бар’єрів для продовження злочинної діяльності. До цього залучаються не лише соціальні працівники, а й представники місцевих громад й добровольці.

Активізації діяльності із запобігання злочинності у Бразилії по-сприяло проведення у 2014 р. чемпіонату світу з футболу, а також підготовка до організації літніх Олімпійських ігор у 2016 р. у м. Ріо-де-Жанейро. Через це у великих містах, в яких проводилися футбольні матчі, влада за допомогою місцевих громад була змушена приймати кардинальні рішення з метою скорочення злочинності та вирішення соціальних питань населення. У одному із найбільших бразильських мегаполісів Сан-Паулу з населенням близько 20 млн, який приймав мат-чі Мундіалю–2014, було запроваджено комплекс заходів із запобігання злочинності:

1) вивчено її стан шляхом розробки інформаційної системи «Ін-фозлочинність»;

2) створено спеціальний Форум, до складу якого увійшов мер Сан-Паулу та мери ще 38 найближчих міст, які є частиною муніци-пального округу Сан-Паулу;

3) скоординовано запобіжну діяльність між мерами та поліцією даних міст;

4) сформовано додаткові місцеві муніципальні поліцейські підроз-діли;

5) прийнято законодавство щодо закриття більшості барів у кримі-ногенних районах для підвищення безпеки місцевого населення



та скорочення рівня насильницьких злочинів, які вчиняються у стані алкогольного сп’яніння;

6) активізовано місцеві громади для участі у проведенні просвіт-ницьких, правових, соціальних заходів за підтримки владних структур округу Сан-Паулу.

Вжиття низки заходів із розвитку місцевої інфраструктури даного міста, реконструкції міських районів, а також мобілізації і об’єднання зусиль мешканців дозволило скоротити рівень вбивств у Сан-Паулу протягом 2000–2007 рр. удвічі: з 43,2 до 22,0 відповідно на 100 тис. на-селення [5].

Останнім часом у різних містах Бразилії набули поширення розроб-ка й реалізація спеціальних профілактичних програм, які спрямовані на запобігання окремим видам злочинності. Часто такі програми роз-робляються за активної підтримки наукових, навчальних міжнарод-них і національних дослідницьких установ. Проаналізуємо найбільш ефективні профілактичні програми, які виконувалися та продовжують виконуватися в Бразилії. Для цього скористаємося матеріалами, що містяться у спеціальному виданні під назвою «Державно-приватне партнерство та громадська безпека: керівництво до дії» [8]. Це видання підготовлено за підтримки низки міжнародних та національних орга-нізацій, задіяних у сфері боротьби зі злочинністю, як-от: Міжнародний центр із запобігання злочинності (м. Монреаль, Канада), Світовий банк, Управління безпеки торгово-промислової палати Боготи (м. Богота, Колумбія), Інститут Су да Паз (м. Сан-Паулу, Бразилія). Виділення кон-кретних профілактичних проектів, що реалізуються на даний час у Бра-зилії, вказує на їх результативність та можливість поширення в якості прогресивного досвіду у сфері запобігання злочинності. Головне, що од-ним з основних суб’єктів даних програм є недержавні суб’єкти – місцеві громади, громадські організації правоохоронної спрямованості, добро-вольці, волонтери.

Прикладом впровадження прогресивного міжнародного досвіду із запобігання злочинності у Бразилії є профілактична програма «Fica Vivo» («Залишайся живим»). Вона вважається аналогом проектів «Opera-tion Ceasefire» («Припинення вогню») і «Drug-market Intervention» («Втру-чання у ринки наркотиків»), запропонованих сучасним американським кримінологом Д. Кеннеді [9]. Вказані програми успішно реалізуються не лише у багатьох штатах США, а й у різних країнах світу.

Проект «Fica Vivo» здійснюється у бразильських містах Ріо-де-Жанейро та Белу-Орізонті за підтримки Дослідницького центру з пи-тань запобігання злочинності й громадської безпеки Федерального університету Мінас-Жерайс. Даний центр аналізує кількісні та якісні по-



22

казники передусім тяжкої насильницької злочинності в регіоні та надає пропозиції щодо запобігання вбивствам серед молоді в межах реалізації даної програми [3]. Вона полягає у розвитку тісного співробітництва поліції, представників місцевих громад із молодими учасниками зло-чинних угруповань. Останнім пропонуються альтернативи злочинному способу життя у виді отримання освіти, освоєння професій, підвищення кваліфікації, працевлаштування. Нерідко роз’яснювальну роботу серед злочинців проводять колишні представники злочинного світу, які бе-руть активну участь у програмі «Fica Vivo».

«Praças da Paz SulAmérica» («Парки миру») – програма профілактики злочинності, що реалізується в межах так званої теорії розбитих вікон (теорії економічного дизайну). Запобігання злочинності відповідно до положень даної теорії є доволі поширеним у США та деяких європей-ських країнах. Її суть полягає у визнанні необлаштованості територій, наявності зруйнованих будівель в якості вагомого криміногенного чинника. Для усунення цього об’єднуються зусилля місцевої громади шляхом спільного облаштування громадянами місць відпочинку (пар-ків, скверів), відновлення зруйнованих споруд, тобто потенційних місць вчинення різних злочинів.

Проект «Парки миру» стартував у 2007 р. у місті Сан-Паулу та є ре-зультатом спільної роботи дослідницького Інституту Су да Паз, на який було покладено наукову складову цієї програми, та страхової компанії «Сул Америка», яка взяла на себе фінансування проекту. Організато-ри проекту виділили кошти для максимального залучення передусім бразильської молоді та представників групи ризику (колишні засудже-ні, члени злочинних угруповань та ін.) для модернізації суспільного простору, місць відпочинку місцевого населення. Проте головна мета проекту полягає не скільки в облаштуванні територій, скільки у відво-ліканні молоді від зайняття незаконними видами діяльності; їх макси-мальній соціалізації; залученні до суспільно корисних справ; розвитку партнерських відносин із представниками місцевої громади, поліцією та органами державної влади.

Інший приклад. «Ação na Linha» («Дія за лінією») – це проект, у назві якого відбивається його зміст. Суть програми полягає у запобіганні кра-діжкам мідного кабелю, що належить телефонній компанії «Telefónica» у штаті Сан-Паулу. За підтримки фахівців дослідницького Інституту Су да Паз реалізацію даної профілактичної програми було вирішено розділити на три етапи: 1) вивчення місць вчинення крадіжок кабелю, причин, що сприяють вчиненню злочинів; 2) інформування за допо-могою ЗМІ поліції, місцевих органів влади про цю проблему, звернення до місцевих мешканців із проханням повідомляти про факти вчинених



крадіжок кабелю та підозрілих осіб; 3) поширення даного досвіду у різ-них містах округу Сан-Паулу з метою недопущення вчинення подібних злочинів. До речі, частину названих злочинів вдалося розкрити саме за-вдяки оперативній інформації, яка надійшла від пересічних громадян.

Ще один проект під назвою «Policia Premio Cidadã» («Громадянська поліцейська премія») реалізується у штаті Сан-Паулу. Як видно з назви, суть цього заходу полягає у матеріальному винагородженні поліцей-ських (преміюванні) за високі досягнення у їх діяльності. Фінансові джерела премії формуються за рахунок благодійних внесків фізичних осіб, меценатів, підприємців, а також із джерел дослідницького Інсти-туту Су да Паз. Комітет експертів оцінює діяльність номінантів і може присудити матеріальну винагороду поліцейським із штату Сан-Паулу, у тому числі добровольцям, які беруть участь в охороні правопорядку. Переможці можуть отримати не лише грошову премію, а й заохочуваль-ні призи чи гранти у виді фінансування окремого напряму поліцейської діяльності. Таким напрямом може стати поглиблення публічно-приват-ного співробітництва у сфері запобігання злочинності щодо взаємодії поліцейських і місцевих громад у спільному патрулюванні громадських місць чи інших видах діяльності.

Профілактична програма «Disque-Denúncia» («Надайте скаргу») спрямована на активізацію громадян у наданні правоохоронним ор-ганам інформації про вчинені злочини чи осіб, які їх вчинили. Даний проект функціонує у таких штатах Бразилії, як Баїя, Еспириту-Санту, Мінас-Жерайс, Пернамбуку та Сан-Паулу. Проект передбачає створення телефонів довіри, «гарячих ліній», які працюють без перерви та вихід-них й за якими можна повідомити, навіть у анонімний спосіб, про певні події щодо вчинення злочинів. Також за надання особливо цінної інфор-мації, завдяки якій вдалося розкрити резонансний чи особливо тяжкий злочин, затримати злочинця, передбачена матеріальна винагорода особі, які її надали. Фонд матеріального заохочення формується за ра-хунок благодійних пожертв переважно з боку підприємців та великого бізнесу вказаних бразильських штатів, які зацікавлені у зниженні рівня злочинності й підвищенні безпеки мешканців міст.

«Ação Comunitária Chácara Santo Antônio» («Дії громади Санту-Анто-ніу») є також вдалим прикладом залучення недержавних суб’єктів до профілактики злочинності на місцевому рівні. Так, в одному із районів мегаполісу Сан-Паулу, який вирізняється з-поміж інших міст високим рівнем злочинності, запроваджено профілактичну програму за участі місцевих органів влади, приватного бізнесу й громадськості. Органи влади та поліція надають дозвіл й координують діяльність охоронних структур, що функціонують на окремих приватних підприємствах. Охо-



24

ронці шляхом патрулювання забезпечують правопорядок на вулицях, у школах та інших громадських місцях. При цьому враховується думка місцевого населення щодо конкретних найбільш криміногенних місць, де має відбуватися патрулювання охоронців. Важливо також те, що дер-жава не несе жодних витрат на запровадження цього проекту, бо фінан-совий та ресурсний тягар покладається на приватні підприємства.

Профілактична програма під назвою «Papo de Responsa» («Роз-мови про відповідальність») реалізується у Ріо-де-Жанейро з метою налагодження доброзичливих стосунків між поліцією та місцевим на-селенням. Для цього поліцейські проводять зібрання населення у пев-них районах вказаного міста, профілактичні бесіди із громадянами про недопустимість порушення закону, про види та міру відповідальності при вчиненні різних видів злочинів, також роз’яснюється специфіка роботи поліції, окреслюються проблеми, з якими поліція стикається під час своєї роботи, аналізуються криміногенні чинники, що сприяють поширенню злочинності в конкретному районі проживання. Мешканці у свою чергу можуть отримати правову допомогу, юридичні консульта-ції від поліцейських, а також, за бажанням, повідомити про вчинення злочинів представниками місцевої громади або їх зв’язків із організо-ваною злочинністю, канали продажу наркотиків, місця розташування наркопритонів тощо. Реалізація програми фінансується місцевим при-ватним косметичним підприємством, розташованим в районі запрова-дження цього проекту.

Програма «Regresso» («Повернення») спрямована на запобігання рецидивній злочинності. Вона реалізується у бразильському штаті Мі-нас-Жерайс з метою недопущення вчинення повторних умисних злочи-нів осабами, які звільнені від відбування покарання з випробуванням. Для цього створюються умови для їх працевлаштування на місцевих підприємствах, за необхідності надається підтримка у професійному та технічному навчанні, проходженні відповідних навчальних курсів. Безпосередніми суб’єктами, які забезпечують ресоціалізацію колишніх засуджених, є приватні компанії та підприємства, на яких працюють на-звані категорії осіб.

Для стимуляції приватного бізнесу у працевлаштуванні осіб з про-блемами із законом із боку держави та місцевих органів влади вжива-ються відповідні матеріальні заохочувальні заходи. Вони полягають у тому, що у разі працевлаштування колишніх засуджених у кількості до 5 % від загального штату працівників таке підприємство отримує дер-жавну щоквартальну фінансову допомогу розміром до 2 мінімальних заробітних плат на кожного такого працівника упродовж 2 років.



Компанії, що погоджуються брати участь у проекті, надають пере-лік вакантних посад й спеціальностей, які відповідають цим посадам. У свою чергу засуджені, які звільнилися з місць позбавлення волі та погодилися брати участь у профілактичній програмі, реєструються у Програмі соціальної адаптації колишніх засуджених, яка функціонує при Управлінні із запобігання злочинності Міністерства соціального захисту Бразилії. Приватні підприємства вправі обирати працівників із наявного реєстру, виходячи із їх стажу роботу, кваліфікації чи фаху. Таким чином, при реалізації даної програми громадськістю виступає фактичний роботодавець для колишніх засуджених осіб.

На даний час у Бразилії реалізуються й деякі інші профілактичні програми, спрямовані на запобігання злочинності на місцевому рівні із широким залученням громадських організацій чи окремих грома-дян. До таких програм можна, наприклад, віднести: «Jovem de Expressão Program» («Самовираження молоді»), «Começar Novo» («Новий старт»), «Pazeando Londrina» («Заспокоєння Лондріну») та ін. [8, с. 107–116].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Досліджен-ня сучасного стану злочинності та основних форм її запобігання у Бра-зилії дає підстави стверджувати:

1) злочинність у Бразилії має високий рівень через бідність на-селення, безробіття, прорахунки у проведенні кримінологічної політики;

2) сучасна злочинність у даній країні вирізняється поширенням насильницьких та організованих форм, злочинів у сфері неза-конного обігу наркотиків;

3) певне уповільнення темпів зростання злочинності можна пов’язувати із вжиттям загальносоціальних (боротьба із бідніс-тю, безробіттям) та спеціально-кримінологічних запобіжних за-ходів (жорстке реагування на діяльність злочинних угруповань, обмеження незаконного ринку наркотиків та вогнепальної зброї);

4) на державному та місцевому рівні приділяється велика увага реалізації стратегії участі громадськості у запобіганні злочин-ності;

5) основними формами громадського впливу на злочинність є: розробка програм профілактики молодіжної та рецидивної зло-чинності; налагодження тісної співпраці поліції та місцевого на-селення; активізація громадян у наданні інформації про вчинені злочини; залучення представників груп ризику до облаштуван-ня місць проживання тощо.



26


1. Crime and violence in Latin America [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Crime_and_violence_in_Latin_America#Brazil. – Заголовок з екрану.

2. Global Study on Homicide – 2013: Trends, Contexts, Data / United Na-tions Office on Drugs and Crime (UNODC). – Vienna, 2014. – 163 р.

3. A/Conf.213/6 // Working paper «Making the United Nations guidelines on crime prevention work» / Twelfth United Nations Congress on Crime Prevention and Criminal Justice (Salvador, Brazil, 12–19 April 2010). – 20 p.

4. Конгрессы ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию: сборник материалов: [в 3 кн. ] / Национальная акаде-мия правовых наук Украины ; НИИ изучения проблем преступности им. акад. В. В. Сташиса ; кол. сост.: В. В. Голина, М. Г. Колодяжный ; под общ. ред. В. В. Голины. – Кн. 3. – К.: Ред. журн. «Право Украины» ; Х. : Право, 2013. – 168 с.

5. A/Conf.213/14 // Workshop on Practical Approaches to Preventing Urban Crime / Twelfth United Nations Congress on Crime Prevention and Criminal Justice (Salvador, Brazil, 12–19 April 2010). – 21 p.

6. Фавела [Электронный ресурс]. – Режим доступа : https://ru.wikipedia.org/wiki/%D4%E0%E2%E5%EB%E0. – Загл. с экрана.

7. A/Conf.203/11 / Workshop 3: Strategies and Best Practices for Crime Prevention, in particular in relation to Urban Areas and Youth at Risk // Eleventh United Nations Congress on Crime Prevention and Criminal Justice (Bangkok, 18–25 April 2005). – 23 р.

8. Public-Private Partnerships and Community Safety: Guide to Action / International Centre for the Prevention of Crime (ICPC). – Montreal, 2011. – 156 р.

9. Разительные результаты по всему миру [Электронный ре-сурс]. – Режим доступа : http://iipdigital.usembassy.gov/st/russian/article/2012/08/2012082213 4993.html#axzz288yAURwh. – Загол. с экрана.

Стаття надійшла до редакції 09.04.2015



МаксимГеннадиевичКолодяжный,кандидат юридических наук, старший научный сотрудник(Научно-исследовательский институт изучения проблем преступности имени академика В. В. Сташиса Национальной академии правовых наук Украины, Харьков, Украина)

СОВРЕМЕННОЕСОСТОЯНИЕПРЕДУПРЕЖДЕНИЯПРЕСТУПНОСТИВБРАЗИЛИИ

На основании изучения уровня и характера преступности в Брази-лии исследуются основные направления ее предупреждения в данной стране, определяется место стратегии общественного воздействия на преступность в системе предупредительной деятельности, приводят-ся распространенные формы участия негосударственных субъектов в профилактике преступности.

Ключевые слова: предупреждение преступности, противодей-ствие преступности, профилактика преступности, общественность, Бразилия, страны Латинской Америки.

Maxim H. Kolodyazhny, candidate of law sciences, senior scientific employee(Аcademician Stashis Scientific Research Institute for the Study of Crime Problems, National Ukrainian Academy of Law Sciences, Kharkiv, Ukraine)

CURRENTSTATEOFCRIMEPREVENTIONINBRAZILProblem’ssetting.The increase in crime rate in recent years in Ukraine,

the necessity of reform of criminal justice agencies requires a study of the cur-rent international progressive experience in the field of crime prevention. It is necessary to study not only the practice of Western countries of the world, but also those states having some success in this area. Brazil may be referred to such countries.

Analysisofrecentstudies.Various aspects of the study of foreign experience of crime prevention were the interest of such scholars as E. Alda, O. M. Bandurka, B. Bovlinh, O. M. Vedernikova, D. Werner, V.V. holina, D. Graham, S. M. Inshakov, V. V. Lunieiev, P. Mirahlia, Saterveyt, O.Yu. Shostko, D. Young and others.

Objectiveoftheresearch.The article’s objective is to determine the main modern forms of crime prevention in Brazil.

Themainpart.The current state of crime prevention in Brazil is in the following: the primary focus of preventive subjects on restricting violent and organized crimes in the sphere of drug trafficking; fighting against poverty, high level of unemployment; solving social problems 6.5 million inhabitants of slums (Favelas); control of processes of further urbanization in Brazilian met-ropolitan areas; use of the recommendations of UN research institutes and na-



28

tional training centers on developing directions in the field of crime prevention; development of programs to prevent certain types of crimes; broad involvement of local communities and individuals to crime prevention; restriction of illicit firearms and drugs market, etc.

Conclusions. The study of the current state of crime and the basic forms of its prevention in Brazil gives reasons to affirm the following:

1) crime in Brazil has high rate due to poverty of citizens, unemployment, shortcomings in the implementation of criminological policy;

2) modern crime in this country stands out by the spread of violent and organized forms of crimes in the sphere of drug trafficking;

3) some slowdown of crime can be linked to the implementation of general social and special and criminological precautions;

4) at the state and local levels a great attention is paid to the implementa-tion of the strategy of public participation in crime prevention;

5) basic forms of public influence on crime are: development of programs of preventing youth and recidivism crime; establishing close cooperation be-tween the police and the local population; activation of citizens in providing information about committed crimes; involvement of vulnerable population to habitat improvement, etc.

Key words: crime prevention, counteraction criminality, prevention of criminality, public, Brazil, countries of Latin America.



УДК 343.9 [(474):(477)]

Ярослав Олександрович Лантінов, кандидат юридичних наук, доцент (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків)

ПОРІВНЯННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ОСНОВ ГРОМАДЯНСЬКОГО

СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВАХ БАЛТІЙСЬКОГО РЕГІОНУ

У статті порівнюються положення законодавств про кримінальну відповідальність за посягання, які можуть бути визнані посяганнями на основи громадянського суспільства України та інших країн, зокрема, Королів-ства Данії, Королівства Швеції; Республіки Польща, Естонської Республіки, Федеративної Республіки Німеч-чини; Королівства Нідерланди.

Ключовіслова: державна політика, об’єкт кримінально-правової охо-рони, основи громадянського суспільства України.

Постановка проблеми. Актуальність дослідження проблеми оптимального запровадження кримінально-правової охорони основ громадянського суспільства ґрунтується на очевидній потребі вста-новлення балансу між необхідністю посилення впливу суспільства на публічну владу й потребою забезпечити ефективне та неупереджене управління суспільством. З огляду на багатоаспектність цієї пробле-ми вважаємо за доцільне вивчення таких окремих аспектів провести

© Я. О. Лантінов, 2015



30

послідовно. Одним із них і є ознайомлення з міжнародним досвідом кримінально-правової охорони основ громадянського суспільства, що і є завданням цієї публікації. Відповідно, застосування порівняльно-правового методу має допомогти висвітлити особливості реалізації цього виду охорони в європейських державах балтійського регіону, що, у свою чергу, дасть змогу визначити оптимальні шляхи запровадження в Україні.

З огляду на заявлену мету предметом обрані положення законодав-ства про кримінальну відповідальність певних країн. Це пояснюється наступним: більш високий рівень розгляду – конституційний та систем-но-правовий – виходить за межі кримінально-правового дослідження. Аналіз підзаконних нормативних актів, судової практики, доктрини по-требує вищого рівня деталізації, ніж це є виправданим для даної статті, у якій представлена первинна розробка концепції кримінально-право-вої охорони основ громадянського суспільства дістає, а отже, у подаль-шому може проводитися її удосконалення.

База порівняння формувалася на підставі таких принципів. По-перше, зважаючи на методологічні вимоги віднесення до об’єктів по-рівняння лише типових правових явищ [1, с. 324] та таких, що мають достатній рівень подібності [2, с. 567], визнано за виправдане включен-ня до них лише текстових положень законодавства держав із континен-тальною правовою системою. По-друге, оскільки європейські держави балтійського регіону виступають референтною моделлю для реформу-вання України, то визнано за доцільне дослідження кримінальних, кар-них, пенітенціарних кодексів (далі – КК) таких країн, як: Королівство Данія (далі – Данія), Королівство Швеція (далі – Швеція); Республіка Польща (далі – Польща), Естонська Республіка (далі – Естонія); Феде-ративна Республіка Німеччина (далі – ФРН); Королівство Нідерланди (далі – Голландія).

Виклад основного матеріалу. Дослідження пропонується про-водити як огляд текстів відповідних КК із метою виявлення в їх Осо-бливих частинах (відповідних підрозділах) статей, в яких підставою кримінальної відповідальності визначаються посягання на основи гро-мадянського суспільства, встановлені в публікації «Щодо питання про визначення кримінально-правової охорони основ громадянського сус-пільства України як складової кримінально-правової та державної по-літик» [3, 159–163]. Фіксуванню підлягають: назва зазначених статей, позначення підрозділу Особливої частини КК (книга, розділ, глава). Для наочності порівняння пропонується використання табличних форм для відображення даних. Очікувані результати дослідження – встановлення наявності у відповідному КК статей, які виконують функцію охорони



основ громадянського суспільства, оцінка ступеня системності та сфор-мованості відповідного кримінально-правового інституту, виявлення специфічних рис і оцінка доцільності їх запозичення. Головною гіпо-тезою цього дослідження є кримінально-правова охорона основ гро-мадянського суспільства, потрібна тим суспільствам, які мають ознаки правових (оскільки у «не правових» державах регуляція суспільних вза-ємодій відбувається позаправовими способами, а отже, правові засоби не отримують розвитку), а також мають недоліки у розвитку громадян-ського суспільства і намагаються їх ліквідувати (відповідно, суспільства сталої демократії та ті, які обрали недемократичний шлях розвитку, такої потреби не мають). Огляди та порівняння пропонуються в алфа-вітному порядку за назвами країн.

Порівняльне дослідження безпосередньо розпочинається з огляду та порівняння положень законодавства про кримінальну відповідаль-ність Голландії та України, точніше КК Голландії [4] і КК України. Зі-ставивши певні норми обох актів, можемо зробити наступні висновки і навести результати спостереження.

По-перше, у КК Голландії статті, які можна віднести до законодав-чого інституту злочинів проти основ громадянського суспільства (кри-мінально-правового інституту злочинів у сфері релігійної діяльності) розміщені у розділі V «Злочини проти громадського порядку» книги 2 «Злочини», що означає відсутність спеціальної структурної одиниці у законодавстві про кримінальну відповідальність.

По-друге, діяннями, які визнаються злочинами у сфері релігійної діяльності, названі:

– заважання, зрив;– ображення, богохульство, висміювання;– поширення, публічне виставляння чи висловлювання письмово-

го матеріалу або зображення, що містять заяви, які ображають релігійні почуття своїм злісним або блюзнірським характером;

– володіння вищевказаними предметами.По-третє, кримінально-правовій охороні піддаються:– релігія, вірування, законні церемонії сповідування релігії чи ві-

рування, законні похоронні служби;– священик;– предмети, що використовуються для релігійних святкувань

в той час і в тому місці, де таке святкування законно проводиться.По-четверте, КК Голландії не містить статей, аналогічних ст. 178

КК України «Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків» та ст. 181 «Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів», що, ймовірно,



32

означає встановлення кримінальності за відповідні злочини на основі інших норм. Так само відсутнє виокремлення відповідальності за пося-гання на життя громадського діяча.

Отже, як можна побачити, КК Голландії забезпечує охорону релігій-них прав на більш високому рівні, ніж це властиво КК України. Такий рівень щільності кримінально-правової охорони (без врахування суво-рості покарання) у національному законодавстві притаманний основам національної безпеки. Цікавим є й факт не включення до відповідних статей положень щодо законних похоронних служб, що є виправданим, оскільки у КК Голландії ці статті віднесено до злочинів проти громад-ського порядку.

Наступним кроком є огляд та порівняння положень законодавства про кримінальну відповідальність Данії та України. Огляд КК Данії [5] та порівняння його з КК України дає можливість навести наступні спо-стереження та зробити такі висновки. По-перше, стаття (§ 140), яку можна віднести до кримінально-правового інституту злочинів проти основ громадянського суспільства, розміщена у главі 15 «Злочини про-ти громадського спокою і порядку» розділу «Окремі злочини», що озна-чає відсутність спеціальної структурної одиниці в законодавстві про кримінальну відповідальність. Наведемо зміст § 140: «Будь-яка особа, яка публічно висміює або ображає догми чи богослужіння будь-якого законно існуючої релігійної спільноти в даній державі, підлягає просто-му взяттю під варту або за пом’якшуючих обставин – штрафу».

Отже, можна зробити висновок, що за КК Данії кримінально-пра-вова охорона основ громадянського суспільства здійсняється у формі охорони релігійних прав, яку, до речі, не назвеш слабко розвиненою.

Наступними розглянемо та порівняємо положення законодавства про кримінальну відповідальність Польщі та України. У КК Польщі [6] присутня глава XXIV «Злочини проти свободи совісті та віросповіда-ння», яка включає до себе декілька статей наступного змісту:

«Стаття 194. Хто обмежує людину в її правах у зв’язку з приналеж-ністю до віросповідання або з не приналежністю до якогось віроспові-дання,

підлягає штрафу, покаранню обмеженням волі або позбавленням волі на строк до 2 років.

Стаття 195. § 1. Хто злісно перешкоджає публічному здійсненню релігійного акту церкви чи іншого віросповідного союзу, що має врегу-льоване правове становище,

підлягає штрафу, покаранню обмеженням волі або позбавленням волі на строк до 2 років.



§ 2. Такому ж покаранню підлягає той, хто злісно перешкоджає по-хованню, святкуванню або траурним обрядам.

Стаття 196. Хто ображає релігійні почуття інших осіб, публічно зне-важаючи предмет релігійного шанування або місце, призначене для публічного виконання релігійних обрядів,

підлягає штрафу, покаранню обмеженням волі або позбавленням волі на строк до 2 років» .

Отже, визначення підстав кримінальної відповідальності за КК Поль-щі та КК України мають як спільні риси, так і розбіжності. Спільним є:

– наявність окремого розділу Особливої частини;– збігається кількість законодавчих норм (якщо §§ 1 та 2 ст. 195 КК

Польщі рахувати окремо);– визнання кримінально караними діяннями «перешкоджання

релігійному обряду», «обмеження прав людини у зв’язку з релі-гійною діяльністю».

Розбіжності полягають у такому:– за КК Польщі визнається протиправним не лише перешкоджан-

ня релігійному обряду, а й похованню, святкуванням або траур-ним обрядам;

– якщо в КК України використовується термін – «релігійний об-ряд», то за КК Польщі – «релігійний акт церкви чи іншого вірос-повідного союзу, що має врегульоване правове становище».

– якщо в КК України для позначення суспільної небезпечності ви-користовується «під приводом проповідування релігійних віров-чень чи виконання релігійних обрядів», то в КК Польщі робиться наголос на «приналежності до віросповідання або не приналеж-ності до якогось віросповідання».

Отже, КК Польщі встановлює підстави кримінальної відповідаль-ності за злочини у сфері релігійної діяльності менш деталізовано, ніж це має місце в КК України. Інші ж злочини проти основ громадянського суспільства за допомогою КК Польщі не передбачаються.

Порівняємо положення законодавства про кримінальну відпові-дальність ФРН та України. Огляд КК ФРН [7] та співставлення його з КК України дає можливість зробити наступні висновки. У КК ФРН присут-ній розділ 11 «Карані діяння, які зачіпають релігію і світогляд», до якого входять три параграфи:

§ 166. Образа віросповідань, релігійних громад та світоглядних об’єднань;

§ 167. Перешкоджання відправленню релігійного обряду;§ 167. А. Перешкоджання здійсненню поховального обряду§ 168. Осквернення могили.



34

Крім того, слід відмітити наявність у КК ФРН глави 3 «Загроза де-мократичній правовій державі», до якої входять:

§ 84. Продовження діяльності партії, оголошеної антиконституцій-ною;

§ 85. Порушення заборони на об’єднання.Отже, у КК ФРН виокремлено законодавчий інститут «карані діян-

ня, які зачіпають релігію і світогляд», у той час як Особлива частина КК України не має окремого відповідного підрозділу.

Тепер розглянемо та порівняємо положення законодавства про кримінальну відповідальність Швеції та України. Статей, які можна було б віднести до кримінально-правового інституту злочинів у сфері релігійної діяльності чи кримінально-правового інституту злочинів проти основ громадянського суспільства, у КК Швеції [8] не виявлено. Ймовірно, це свідчить про відсутність потреби у шведського законо-давця встановлювати кримінальну відповідальність за відповідні по-сягання. Вивчення обставин, які сприяють та зумовлюють такий стан, знаходиться за межами предмета цього дослідження, а можливо, й за межами предмета науки кримінального права.

Наступною стадією є огляд та порівняння положень законодавства про кримінальну відповідальність Естонії та України.

Ознайомлення з ПК Естонії [9] та порівняння його з КК України дозволяє зробити наступні висновки. У ПК Естонії підрозділом, який виступає аналогом розділу V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», є розділ IІ «Порушення основних свобод» глави 10 «Ви-нні діяння проти політичних і громадянських прав». У цьому розділі розміщено статті 154 «Порушення свободи віросповідання», яка перед-бачає виключно злочини у сфері релігійної діяльності, та 155 «Приму-шування до вступу в релігійне об’єднання або партію і членства в релі-гійному об’єднанні або парті», в якій поєднуються різні форми посягань на основи громадянського суспільства. Крім того, у цьому ж підрозділі Особливої частини ПК Естонії розміщено ст. 158 «Перешкоджання про-веденню публічних зібрань, організованих відповідно до закону, і їх розгін із застосуванням насильства» та 159 «Порушення свободи утво-рення об’єднань», які також поєднують різні форми посягань на основи громадянського суспільства.

Так само включає до себе заборону щодо злочинів у сфері релігійної діяльності і ст. 265 «Заборонені публічні збори», розміщена у розділі 2 «Винні діяння проти громадського порядку» ПК Естонії.

Отже, очевидним є те, що відсутність структурного підрозді-лу в Особливій частині, який поєднував би статті, за допомогою яких



встановлюється кримінальна відповідальність за посягання на основи громадянського суспільства, призводить до розпорошення відповідних норм і блокує можливість формування відповідного кримінально-пра-вового інституту. Разом із тим об’єднання в тих самих статтях заборон щодо порушень у сфері діяльності громадських та релігійних організа-цій як раз свідчить про їх спорідненість.

Висновки та перспективи подальших досліджень.1. У досліджених КК не виявлено структурного підрозділу, повністю

та безпосередньо присвяченого кримінально-правовому інституту охорони основ громадянського суспільства.

2. Законодавчих положень, за допомогою яких встановлено підстави кримінальної відповідальності за посягання на основи громадян-ського суспільства, не знайдено у КК Швеції.

3. Законодавчі положення, за допомогою яких визначено підстави кримінальної відповідальності за посягання на основи громадян-ського суспільства у сфері релігійної діяльності, виявлено у Голлан-дії, Данії, Польщі, Естонії.

4. Законодавчі положення, за допомогою яких встановлено підстави кримінальної відповідальності за посягання на основи громадян-ського суспільства, не пов’язані зі сферою релігійної діяльності, містяться у КК ФРН, Естонії.

5. Відносно наявності законодавчих норм з охорони основ громадян-ського суспільства національні КК поділяються на такі:– в яких відсутні відповідні норми (КК Швеції);– в яких відповідні норми встановлюють підстави кримінальної

відповідальності виключно за посягання у сфері релігійної ді-яльності (КК Голландії, Данії, Польщі);

– в яких відповідні норми встановлюють підстави кримінальної відповідальності як за посягання безпосередньо не пов’язані зі сферою релігійної діяльності, так і пов’язані (КК ФРН, Естонії).


1. Малиновский А. А. Методологические вопросы сравнительного исследования уголовного права / А. А. Малиновский // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2007. – № 2. – С. 324–332.

2. Сравнение // Кондаков Н. И. Логический словарь-справочник / Н. И. Кондаков. – 2-е изд. – М.: Наука, 1975. – 567 с.

3. Лантінов Я. О. Щодо питання про визначення кримінально-право-вої охорони основ громадянського суспільства України як складової



36

кримінально-правової та державної політик / Я. О. Лантінов // Ві-сник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – № 1137. Сер. «Право» – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2014. – С. 159–163.

4. Уголовный кодекс Голландии. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 510 с.

5. Уголовный кодекс Дании. – СПб: Юридический центр Пресс, 2001 – 230 с.

6. Уголовный кодекс Республики Польша. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.

7. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии. – СПб.: Юридический центр Пресс , 2003. – 524 с.

8. Уголовный кодекс Швеции. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 320 с.

9. Пенитенциарный кодекс Эстонской Республики. – СПб.: Юридичес-кий центр Пресс, 2001. – 262 с.


ЯрославАлександровичЛантинов,кандидат юридических наук, доцент(Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, Украина)

СРАВНЕНИЕУГОЛОВНО-ПРАВОВОЙОХРАНЫОСНОВГРАЖДАНСКОГООБЩЕСТВАВУКРАИНЕИЕВРОПЕЙСКИХГОСУДАРСТВАХБАЛТИЙСКОГОРЕГИОНА

В статье сравниваются положения законодательств об уголовной ответственности за посягательства, которые могут быть признаны посягательствами на основы гражданского общества Украины и других стран, в частности, Королевства Дании, Королевства Швеции; Респу-блики Польша, Эстонской Республики; Федеративной Республики Герма-нии, Королевства Нидерланды.

Ключевые слова: законодательство об уголовной ответствен-ности, сравнительно-правовой метод, уголовно-правовая охрана основ гражданского общества.



YaroslavO.Lantinov,candidate of law sciences, assistant professor(V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine)

COMPARISONOFCRIMINALANDLEGALPROTECTIONOFTHEFOUNDATIONSOFCIVILSOCIETYINUKRAINEANDEUROPEANSTATESOFBALTIC REGION

The author of the paper compares the provisions of legislations on criminal liability of Ukraine and other countries like the Kingdom of Denmark, the King-dom of Sweden; The Republic of Poland, the Republic of Estonia, the Federal Republic of Germany; the Kingdom of Netherlands for the infringements, which can be considered as infringements on the foundations of civil society.

The relevance of the research of the issue of optimal implementation of criminal and legal protection of the foundations of civil society is based on a clear need to establish a balance between the need to increase the impact of the society on public authorities and the need to provide the effective and impartial control of the society. Taking into account the multidimensional nature of this problem it is considered appropriate to conduct the consistent study of certain aspects. Appropriate use of comparative and legal method has to highlight the features of its implementation in the European countries of Baltic region, which, in turn, will allow to determine the best ways of implementing in Ukraine.

Forming the base of comparison is realized on the basis of the following principles. First, considering the methodological requirements of referring to the comparison base only typical legal phenomena and those that have suffi-cient similarity level, it is admitted as correct to include just text provisions of the legislation of the countries with the continental legal system into the com-parison base. Secondly, as the European countries of Baltic region are the ref-erence model for reforming Ukraine, then it is considered appropriate to study their criminal, penal, penitentiary codes.

The author suggests to realize the research in the form of the reviews of the texts of relevant Criminal Codes aiming to identify in their Special Parts (corresponding sections) the articles, where the infringements (their definition is presented in previous publications) on the foundations of civil society are de-fined as the basis of criminal liability.

Key words: comparative method, criminal and legal protection, foundations, civil society.



38

УДК 343.224.1 (470+571)

Єгор Сергійович Назимко, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України, Донецьк)

ОСОБЛИВОСТІ ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

(закінчення. Початок статті у номері збірника наукових праць «вісник кримінологічної асоціації україни» № 1 (9) 2015)

Стаття присвячена розгляду особливостей покарання неповнолітніх за кримінальним правом Російської Фе-дерації. Досліджуються російські нормативні джерела інституту покарання неповнолітніх, вік особи, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Аналі-зується система покарань неповнолітніх та характе-ризуються окремі види цих покарань.

Ключовіслова: неповнолітня особа, злочин, особливість, кримінальна відповідальність, покарання.

Позбавлення волі на певний строк серед усіх покарань, що застосо-вуються до неповнолітніх, є найбільш розповсюдженим, майже єдиним та таким, яке найбільше застосовується у Росії [10, c. 131].

Як зазначають російські вчені, у підлітка, який потрапив до суду, як правило, два виходи: умовний, але все ж таки строк, або позбавлення волі. Росія знаходиться серед лідерів за кількістю неповнолітніх осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі: 17 осіб на 100 тис. населення [7, с. 5].

© Є. С. Назимко, 2015



Позбавлення волі не призначається неповнолітнім у віці до 16 років, які вперше вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості, а також не-повнолітнім, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості (ч. 6 ст. 88 Кримінального кодексу РФ).

Відповідно до ч. 9 ст. 74 Кримінально-виконавчого кодексу РФ (далі – КВК РФ) покарання у виді позбавлення волі неповнолітні від-бувають у виховних колоніях [8].

Згідно зі ст. 132 КВК РФ у цих колоніях встановлюються звичайні, полегшені, пільгові та суворі умови відбування покарання.

У звичайних умовах у виховних колоніях відбувають покарання неповнолітні, які опинилися у виховній колонії, крім тих, хто раніше відбував покарання у виді позбавлення волі та засуджених за умисні злочини, вчинені в період відбування покарання, а також неповнолітні засуджені, переведені з полегшених, пільгових чи суворих умов відбу-вання покарання.

У суворих умовах відбувають покарання засуджені за умисні злочи-ни, вчинені в період відбування позбавлення волі, ті, що раніше відбу-вали покарання у виді позбавлення волі, а також неповнолітні, визнані злісними порушниками встановленого порядку відбування покарання та переведені зі звичайних і полегшених умов відбування покарання. Після закінчення шести місяців при відсутності стягнень за порушен-ня встановленого порядку відбування покарання і за умов сумлінного ставлення до праці та навчання вони переводяться в звичайні умови відбування покарання.

За відсутності стягнень за порушення встановленого порядку від-бування покарання і сумлінного ставлення до праці та навчання непо-внолітні можуть бути переведені із звичайних умов відбування пока-рання в полегшені:

а) засуджені особи чоловічої статі, які вперше відбувають позбав-лення волі, а також всі категорії засуджених жіночої статі – після відбуття трьох місяців строку покарання у звичайних умовах;

б) засуджені особи чоловічої статі, які раніше відбували позбав-лення волі, – після відбуття шести місяців у звичайних умовах.

Як йдеться у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 11.01.2007 р. № 2 «Про практику призначення судами Російської Феде-рації кримінального покарання», особою, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, слід вважати особу, яка вчинила один або декілька злочинів, за жоден з яких вона раніше не була засуджена, або коли попередній вирок стосовно неї не вступив у законну силу [6].

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду РФ «Про судову прак-тику застосування законодавства, що регламентує особливості кримі-



40

нальної відповідальності та покарання неповнолітніх» надається більш розширене тлумачення: особою, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, слід вважати особу, яка вчинила одне або де-кілька злочинів, за жоден з яких вона раніше не була засуджена, або коли попередній вирок стосовно неї не вступив у законну силу або су-димості за раніше вчинені злочини зняті чи погашені у встановленому законом порядку [5].

Неповнолітнім засудженим, які вчинили тяжкі злочини у віці до 16 років, незалежно від часу винесення вироку як за окремий тяжкий зло-чин, так і за їх сукупністю не може бути призначено покарання на строк понад шість років позбавлення волі. Для вказаної категорії засуджених, які вчинили особливо тяжкі злочини, а також інших неповнолітніх, які досягли шістнадцятирічного віку, максимальний строк призначеного позбавлення волі за один або декілька злочинів, у тому числі за сукуп-ністю вироків, не може перевищувати десять років (ч. 6 ст. 88 КК РФ).

Відповідно до ч. 6 ст. 88 КК РФ неповнолітньому, засудженому за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, нижня межа покаран-ня у виді позбавлення волі, передбачена відповідною статтею Особли-вої частини КК РФ, скорочується вдвічі.

Необхідно зазначити, що суди РФ призначають цей вид покарання неповнолітнім як останній захід кримінально-правового впливу на цю категорію осіб. У постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 14.02.2000 р. № 7 «Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх» пропо-нується судам під час вирішення питання про призначення покарання неповнолітнім перш за все розглядати можливість застосування пока-рання, не пов’язаного із позбавленням волі. Виходячи з цього, суд має право прийняти рішення про призначення неповнолітньому покарання у виді позбавлення волі лише у тому випадку, якщо його виправлення не є можливим без ізоляції від суспільства, обов’язково мотивуючи своє рішення у вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу РФ (далі – КК РФ), керуючись загальними засадами призначення покарання, суд, призна-чаючи покарання неповнолітньому, має брати до уваги:

1) умови життя та виховання*;

* Суди мають враховувати відносини у родині; характеристику батьків; характер відносин між неповнолітнім та його батьками, близьким оточенням; стосунків з іншими особами; ставлення до навчання (праці), ставлення до неповноліт-нього у навчальному закладі, на місці роботи; інші фактори, пов’язані з умова-ми життя та виховання підлітка.



2) рівень психічного розвитку, інші особливості особистості*;3) вплив на нього дорослих осіб.Урахування зазначених факторів у сукупності дозволяє визначити

ставлення підлітка до вчиненого злочину, причини та умови його вчи-нення, інші чинники, аналіз у поєднанні дає підстави суду для обґрун-тованого застосування конкретного заходу кримінально-правового впливу до неповнолітнього.

Відповідно до ст. 61 та ч. 2 ст. 89 КК РФ неповноліття винної особи є обставиною, що пом’якшує покарання, та має враховуватися в сукупнос-ті з іншими пом’якшуючими та обтяжуючими покарання обставинами.

Загальні засади призначення покарання викладені у ст. 60 КК РФ. Так, у ч. 1 цієї статті зазначається, що особі, визнаній винною у вчиненні злочину, призначається справедливе покарання в межах, передбачених відповідною статтею Особливої частини КК РФ, та з урахуванням поло-жень Загальної частини КК РФ. Більш суворий вид покарання з передба-чених за вчинений злочин призначається тільки у тому випадку, якщо менш суворий вид покарання не зможе забезпечити досягнення цілей покарання

Під час призначення покарання беруться до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки злочину та особи винного, у тому числі обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення засудженого і на умови життя його сім’ї.

Судовою практикою РФ вироблено певну послідовність у призначен-ні неповнолітнім покарання та розрахунку розмірів і строків покарання:

1) результат зменшується на ½ або на ¼, якщо покарання призна-чається за готування або замах (ст. 66, 88 КК РФ), а під час дійо-вого каяття застосовуються норми про пом’якшення покарання (ст. 62 КК РФ);

2) враховуються положення ч. 6.1 ст. 88 КК РФ про скорочення вдві-чі нижчої межі покарання у виді позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

* Рівень психічного розвитку неповнолітнього пов’язаний зі станом його інте-лекту, волі та емоцій, які визначають можливість керувати своєю поведінкою, передбачати та правильно оцінювати наслідки, корегувати та планувати їх; правильно визначити мету своєї діяльності тощо. Інші особливості особистості визначаються як сукупність потреб, інтересів та поглядів неповнолітнього. Зокрема, оцінюються такі характеристики осо-бистості, як жорстокість або здатність до співчуття, егоїзм, егоцентризм або альтруїзм, нервозність або стриманість, зовнішній та внутрішній контроль, наявність реальних планів на майбутнє, наявність звичок, вмінь та навичок, фізичний та психічний стан підлітка.



42

3) якщо неповнолітній засуджений, якому призначено умовне засу-дження, вчинив протягом випробувального строку новий злочин, який не є особливо тяжким, суд з урахуванням обставин справи та особистості винного може повторно прийняти рішення про умовне засудження, встановивши при цьому новий випробуваль-ний строк, поклавши на умовно засудженого виконання певних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 73 КК РФ (ч. 6.2 ст. 88 КК РФ);

4) застосовуються загальні засади призначення покарання [7, с. 8].Також у законодавстві РФ передбачено особливості призначення

покарання неповнолітнім за сукупністю злочинів або вироків. У даному випадку остаточне покарання не може перевищувати максимального розміру покарання, передбаченого ст. 88 КК РФ, з урахуванням віку осо-би на момент вчинення злочину.

Пленумом Верховного Суду РФ у п. 24 постанови від 11.01.2007 р. № 2 «Про практику призначення судами Російської Федерації кримі-нального покарання» зроблено роз’яснення, що під час винесення ви-року чи іншого судового рішення суд може дати вказівку органу, який виконує покарання, врахувати певні особливості особистості неповно-літнього при поводженні з ним [6].

Відповідно до п. 20 цієї Постанови судам слід дотримуватися пра-вил призначення неповнолітнім покарання у виді позбавлення волі, пам’ятаючи, що воно не призначається підсудному, який вперше вчи-нив злочин невеликої або середньої тяжкості у віці до 16 років, а також іншим неповнолітнім, які вчинили злочини невеликої тяжкості вперше (ч. 6 ст. 88 КК РФ).

Цій же категорії засуджених, які вчинили особливо тяжкі злочини, а також іншим неповнолітнім, які досягли шістнадцятирічного віку, максимальний строк позбавлення волі за одне або декілька злочинів, у тому числі за сукупністю вироків, не може перевищувати десяти років (п. 21 Постанови).

Під час призначення покарання за кілька злочинів, частина з яких не передбачає можливості призначення позбавлення волі неповноліт-ньому, остаточне покарання може бути призначене у виді позбавлен-ня волі як при поглинанні менш суворого покарання більш суворим (ч. 2 ст. 69 КК РФ), так і при частковому або повному складанні покарань різних видів з урахуванням порядку визначення строків покарань при їх складанні (ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 69 КК РФ) (п. 22 Постанови).

Крім покарань, до неповнолітніх, які вчинили злочини, можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру у виді попередження; передачі під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або спеціалізова-ного державного органу; покладання обов’язку відшкодувати завдану



шкоду; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведін-ки неповнолітнього, а також поміщення до спеціальної навчально-ви-ховної установи закритого типу органу управління освіти, яке застосо-вується з метою виправлення неповнолітнього, що потребує особливих умов виховання, навчання та спеціального педагогічного підходу.

За законодавством РФ існує декілька специфічних видів звільнення неповнолітнього від покарання та його відбування.

До неповнолітніх може застосовуватися умовне засудження, яке для неповнолітніх не виокремлено у спеціальну норму та регламенто-вано загальною нормою ст. 73 КК РФ. Як уже наголошувалося, у главі 14 «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповноліт-ніх» лише ч. 6.2. ст. 88 КК РФ передбачено положення про те, що у випад-ку, коли неповнолітній, якому призначено умовне засудження, вчинив протягом іспитового строку новий злочин, що не є особливо тяжким, суд з урахуванням обставин справи та особи винного може повторно прийняти рішення про умовне засудження, встановивши новий випро-бувальний строк і покласти на умовно засудженого виконання певних обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 73 КК РФ.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 73 КК РФ, можна зробити висновок, що суд може постановити вважати призначене покарання умовним, якщо, призначивши виправні роботи або позбавлення волі на строк до восьми років, він прийде до висновку про можливість виправлення не-повнолітнього без реального відбування покарання.

Як закріплюється у ч. 2 ст. 73 КК РФ, під час призначення умовного засу-дження суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного, у тому числі пом’якшуючі і обтяжуючі обставини.

Призначаючи умовне засудження, суд встановлює випробувальний строк, протягом якого умовно засуджений повинен своєю поведінкою довести своє виправлення. У разі призначення позбавлення волі на строк до одного року або більш м’якого виду покарання випробуваль-ний строк повинен бути не менше шести місяців і не більше трьох ро-ків, у разі призначення позбавлення волі на строк понад один рік – не менше шести місяців і не більше п’яти років. Випробувальний строк обчислюється з моменту набрання вироком законної сили, до нього за-раховується час, що минув із дня проголошення вироку.

Відповідно до ч. 5 ст. 73 КК РФ суд, призначаючи умовне засуджен-ня, покладає на умовно засудженого з урахуванням його віку, працез-датності та стану здоров’я виконання певних обов’язків:

а) не змінювати постійного місця проживання, роботи, навчання без повідомлення спеціалізованого державного органу, що здій-снює контроль за поведінкою умовно засудженого;



44

б) не відвідувати певні місця;в) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, токсикома-

нії чи венеричного захворювання;г) працювати (працевлаштуватися) або продовжити навчання

в загальноосвітньому закладі. Суд може покласти на умовно засудженого виконання й інших

обов’язків, які сприятимуть його виправленню.Як зазначається у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від

11.01.2007 р. № 2 «Про практику призначення судами Російської Феде-рації кримінального покарання», під час умовного засудження неповно-літнього, крім обов’язків, які можуть бути покладені на нього в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 73 КК РФ, суд відповідно до Федерального закону від 24 липня 1999 р. «Про основи системи профілактики бездогляднос-ті та правопорушень неповнолітніх» за наявності до того підстав має право зобов’язати засудженого пройти курс соціально-педагогічної реабілітації (психолого-педагогічної корекції) в освітніх установах, що надають педагогічну та психологічну допомогу неповнолітнім, які ма-ють відхилення у розвитку [5].

Протягом випробувального строку суд за поданням органу, що здійснює контроль за поведінкою умовно засудженого, може повністю або частково скасувати або доповнити раніше встановлені для умовно засудженого обов’язки.

Як зазначають російські фахівці, умовне засудження – це основний засіб кримінально-правового впливу на неповнолітніх, однак, який має низький коефіцієнт ефективності [7, с. 10]. Маємо наголосити, що у кра-їнах із розвинутою ювенальною юстицією умовне засудження застосо-вується у комплексі засобів соціального впливу під назвою «програми виховного правосуддя» як додаткова форма традиційного правосуддя.

Примусові заходи виховного характеру є найбільш гуманним ви-дом звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування, осно-вною метою якого виступає економія репресії, що полягає в максималь-ному уникненні застосування до неповнолітнього будь-яких обмежень його прав та свобод.

У цьому контексті наголосимо, що слід погодитися з О. О. Ямковою, яка зазначає, що метою примусових заходів виховного характеру, за-стосовуваних до неповнолітніх, є: припинення злочинної діяльності підлітків і залучення їх до позитивної соціальної діяльності, у тому числі і шляхом усунення причин і умов, що формують протиправні дії; виправлення неповнолітнього за допомогою примусових заходів вихов-ного характеру, а також попередження вчинення нових злочинів із боку підлітка та інших осіб [11, c. 7].



У частині 1 ст. 92 КК РФ передбачено, що неповнолітній, засудже-ний за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання із застосуванням примусових заходів виховного впливу, передбачених ч. 2 ст. 90 КК РФ.

Закритий (вичерпний) перелік примусових заходів виховного ха-рактеру наведений у ч. 2 ст. 90 КК РФ, а їх зміст розкрито у ст. 91 КК РФ.

У кримінальному законодавстві РФ передбачено такі види приму-сових заходів виховного характеру:

а) попередження; б) передача під нагляд батьків або осіб, що їх замінюють, або спеці-

алізованого державного органу; в) покладання обов’язків відшкодувати завдану злочином шкоду; г) обмеження дозвілля або встановлення особливих вимог до по-

ведінки неповнолітнього.Зміст примусових заходів виховного впливу розкривається у ст. 91

КК РФ. Так, зокрема:а) попередження полягає у роз’ясненні неповнолітньому шкоди,

заподіяної його діянням, та наслідків повторного вчинення зло-чинів, передбачених КК РФ;

б) передача під нагляд передбачає покладання на батьків або осіб, які їх замінюють, або на спеціалізований державний орган обов’язку з виховного впливу на неповнолітнього і контролю за його поведінкою;

в) обов’язок відшкодувати заподіяну шкоду покладається з ураху-ванням майнового стану неповнолітнього і наявності у нього відповідних трудових навичок. На думку Р. В. Новікова, цінність цього заходу полягає саме в тому, що неповнолітній самостій-но, своєю працею, зі своїх коштів (майна) відшкодовує завдану шкоду, і саме в такому випадку її доцільно призначати в обсязі, необхідному для задоволення вимоги про відшкодування шко-ди, що надійшла від потерпілого [3, с. 20–21]. Однак у практиці російських судів такий захід використовується вкрай рідко, крім того, у постановах судів часто не вказується, яким чином непо-внолітній має відшкодувати заподіяну шкоду [2, с. 133]. На наш погляд, дана міра мала б більший виховний вплив, якби засто-совувалася з обов’язком принесення неповнолітнім вибачень в особистій формі перед потерпілим;

г) обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведін-ки неповнолітнього можуть передбачати заборону відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, у тому числі пов’язаних з управлінням механічним транспортним засобом, об-



46

меження перебування поза домом після певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу.

Неповнолітньому також може бути поставлена вимога повернути-ся в освітню організацію або працевлаштуватися за допомогою спеціа-лізованого державного органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 КК РФ неповнолітній, засуджений до по-збавлення волі за вчинення злочину середньої тяжкості, а також тяжко-го злочину, може бути звільнений судом від покарання та поміщений до спеціальної навчально-виховної установи закритого типу. Така міра застосовується як примусовий захід виховного впливу з метою виправ-лення неповнолітнього, який потребує особливих умов виховання, на-вчання і спеціального педагогічного підходу. Неповнолітній може бути поміщений до такої установи до досягнення ним вісімнадцяти років, але не більше ніж на три роки.

До цього заходу виховного впливу серед фахівців з ювенальної пенології доволі різне ставлення. Одні вчені пропонують розширити його застосування, дозволити його використання за рішенням комісії у справах дітей та за бажанням батьків, а не лише за рішенням судів; активізувати роботу соціально-педагогічних та психологічних центрів для виявлення дітей з ризиком десоціалізації ще на стадії початкової школи з метою надання їм своєчасної допомоги; створити програми з упорядкування роботи комісій у справах дітей, а також шкіл для учнів зі спеціальними виховними потребами [9, с. 282]. Інші, навпаки, вважа-ють за доцільне обмежити застосування цього заходу кримінально-пра-вового впливу на неповнолітніх [4, с. 4–5].

Нам імпонує думка В. М. Бурдіна, який зазначає, що з самого почат-ку створення таких установ направлення до них неповнолітніх розгля-далося як своєрідний вид позбавлення волі. Додамо, що аналогічно роз-глядається цей захід і окремими зарубіжними законодавцями [1, с. 11].

Зауважимо, що головною ідеєю ювенальної пенології є переважне використання заходів, що не передбачають тримання неповнолітніх у виправних установах. Це пов’язано із тим, що негативні наслідки цього заходу можуть бути значними, оскільки позбавлення волі, ізоляція від сус-пільства позначаються на неповнолітніх більшою мірою, ніж на дорослих, тому, що зачіпають неповнолітнього на початковій стадії розвитку його особистості. Отже, перевага повинна надаватися «відкритим» установам.

Перебування неповнолітнього в спеціальній навчально-виховній установі закритого типу припиняється до закінчення строку, встанов-леного судом, якщо останнім буде визнано, що неповнолітній більше не потребує застосування даної міри, або якщо у нього виявлено захворю-вання, що перешкоджає навчанню у зазначеному закладі.



У ч. 4 ст. 92 КК РФ міститься положення про те, що суд має право відновити строк перебування неповнолітнього у спеціальній навчаль-но-виховній установі закритого типу, пропущений унаслідок ухилення його від перебування в зазначеній установі, а також продовжити пере-бування неповнолітнього у спеціальній навчально-виховній установі закритого типу після закінчення строку, встановленого судом, у разі, якщо останнім буде визнано, що неповнолітній потребує подальшого застосування цього заходу.

При цьому загальний строк перебування неповнолітнього у зазна-ченому закладі не може перевищувати трьох років. У разі необхідності завершення освоєння неповнолітнім відповідних освітніх програм або завершення професійного навчання продовження строку перебування його в спеціальному навчально-виховному закладі закритого типу до-пускається тільки за клопотанням неповнолітнього.

До спеціальних навчально-виховних установ закритого типу ор-ганів управління освітою за законодавством РФ належать спеціальні загальноосвітні школи закритого типу; спеціальні професійні училища закритого типу; спеціальні (корекційні) освітні заклади закритого типу.

Неповнолітні, звільнені від відбування покарання у порядку ч. 2 ст. 92 КК РФ за умови визнання їх такими, що потребують особливих умов ви-ховання, навчання та спеціального педагогічного підходу, можуть бути направлені до вказаних закладів. До спеціальних (корекційних) освітніх закладів закритого типу направляються неповнолітні, які мають відхи-лення у розвитку та (або) захворювання, що зумовлюють необхідність їх утримання, виховання та навчання у таких закладах [7, с. 9].

Однак у КК РФ міститься й обмеження щодо застосування цього заходу. Так, відповідно до ч. 5 ст. 92 КК РФ, неповнолітні, які вчинили злочини, передбачені ч. 1 та 2 ст. 111, ч. 2 ст. 117, ч. 3 ст. 122, ст. 126, ч. 3 ст. 127, ч. 2 ст. 131, ч. 2 ст. 132, ч. 4 ст. 158, ч. 2 ст. 161 , ч. 1 та 2 ст. 162, ч. 2 ст. 163, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1, ст. 205-3, ч. 2 ст. 205-4, ч. 2 ст. 205-5, ч. 1 ст. 206, ст. 208, ч. 2 ст. 210, ч. 1 ст. 211, ч. 2 та 3 ст. 223, ч. 1 та 2 ст. 226, ч. 1 ст. 228-1, ч. 1 ст. 229 КК РФ, звільненню від покарання у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 92 КК РФ, не підлягають.

Як бачимо, у Російській Федерації примусові заходи виховного впливу застосовуються переважно за злочини невеликої та середньої тяжкості, а в деяких випадках і за тяжкі злочини.

За твердженням російських фахівців, практика свідчить про об-меженість зазначених видів примусу та можливості неодноразового призначення неповнолітньому одного й того ж із них, із чого робиться висновок, що певною мірою ці заходи є неефективними. Так, трапля-ються випадки, коли особі, яка вчинила крадіжку вперше, як приму-



48

совий захід виховного впливу призначають попередження і передачу під нагляд батьків. Згодом до цієї ж особи за вчинення іншого правопо-рушення, яке належить до категорії злочинів невеликої або середньої тяжкості, знову застосовується така ж міра. Даний приклад показує, що примусові заходи виховного впливу використовуються формально, за такого підходу вони не досягають своєї мети і не виконують виховної функції [2, с. 136].

У випадку систематичного невиконання неповнолітнім примусово-го заходу виховного впливу він за поданням спеціалізованого держав-ного органу скасовується і матеріали направляються для притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 90 КК РФ).

Невиконанням примусових заходів виховного характеру визна-ється систематичним у разі невиконання неповнолітнім призначених примусових заходів або вчинення заборонених дій більше двох разів протягом визначеного проміжку часу.

На відміну від покарання, примусові заходи виховного характеру не тягнуть за собою судимості.

Застосування умовно-дострокового звільнення неповнолітніх від відбування покарання регламентовано спеціальної нормою – ст. 93 КК РФ, однак застосовуються й приписи, що містяться у загальній нормі про цей вид звільнення від покарання – ст. 79 КК РФ.

Відповідно до положень ст. 93 КК РФ умовно-дострокове звільнен-ня від відбування покарання може бути використане до осіб, засудже-них до позбавлення волі, які вчинили злочин у неповнолітньому віці, після фактичного відбуття:

а) не менше однієї третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості чи за тяжкий злочин;

в) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин.

Як бачимо, умовно-дострокове звільнення неповнолітніх від відбу-вання покарання є одним із засобів індивідуалізації кримінально-право-вого впливу щодо зазначеної категорії осіб на стадії виконання вироку.

Особливістю використання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніх є те, що воно застосовується до них лише під час відбування позбавлення волі. Умова такого звільнення від відбування покарання для цих осіб є такою ж, як і для дорослих.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 КК РФ особа підлягає умовно-достроковому звільненню, якщо судом буде визнано, що для свого виправлення вона не потребує повного відбування призначеного судом покарання, а та-кож відшкодувала шкоду (повністю або частково), заподіяну злочином, у розмірі, визначеному рішенням суду.



Згідно з ч. 7 ст. 79 КК РФ, якщо протягом решти невідбутої частини покарання:

а) засуджений вчинив порушення громадського порядку, за яке на нього було накладено адміністративне стягнення, або злісно ухилився від виконання обов’язків, покладених на нього судом при застосуванні умовно-дострокового звільнення, так само й від призначених судом примусових заходів медичного характе-ру, суд за поданням відповідних органів може видати постанову про скасування умовно-дострокового звільнення і виконання тієї частини покарання, яка залишилася;

б) засуджений вчинив необережний злочин або умисний злочин не-великої чи середньої тяжкості, питання про скасування або про збереження умовно-дострокового звільнення вирішується судом;

в) засуджений вчинив тяжкий або особливо тяжкий злочин, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК РФ. За цими ж правилами призначається покарання у ви-падку вчинення необережного злочину або умисного злочину невеликої чи середньої тяжкості, якщо суд скасовує умовно-до-строкове звільнення.

Контроль за поведінкою неповнолітніх, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання, здійснюють органи та установи сис-теми профілактики безпритульності та правопорушень неповнолітніх.

Осіб цієї категорії може бути звільнено від відбування покарання на підставі ст. 94 КК РФ «Строки давності». Відповідно до положень вка-заної статті, строки давності, передбачені ст. 83 КК РФ, під час звільнен-ня неповнолітніх від відбування покарання скорочуються наполовину.

Відповідно до ст. 83 КК РФ «Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності обвинувального вироку суду», особа, засуджена за вчинення злочину, звільняється від відбування по-карання, якщо обвинувальний вирок суду не був приведений у вико-нання в такі строки з дня набрання ним законної сили:

а) два роки при засудженні за злочин невеликої тяжкості (для не-повнолітніх – однин рік [ Є. Н.]);

б) шість років при засудженні за злочин середньої тяжкості (для неповнолітніх – три роки [Є. Н.]);

в) десять років при засудженні за тяжкий злочин (для неповноліт-ніх – п’ять років [Є. Н.]);

г) п’ятнадцять років при засудженні за особливо тяжкий злочин (для неповнолітніх – сім з половиною років [Є. Н.]).

Відповідно до ч. 2 названої статті перебіг строків давності зупиня-ється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, а віднов-



50

люється з моменту затримання засудженого чи явки його з повинною. Строки давності, які минули до моменту ухилення засудженого від від-бування покарання, зараховуються.

Перебіг строків давності зупиняється, якщо засудженому надана відстрочка від відбування покарання, а відновлюється з моменту закін-чення строку відстрочки від відбування покарання, за винятком випад-ків, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 82 «Відстрочка відбування покарання» та ч. 3 ст. 82.1 «Відстрочка відбування покарання хворим на наркоманію» КК РФ, або з моменту скасування відстрочки від відбування покарання.

До осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених ст. 205 «Терористичний акт», 205.1 «Сприяння терористичній діяльності», 205.3 «Проходження навчання з метою здійснення терористичної ді-яльності», 205.4 «Організація терористичного співтовариства та участь у ньому», 205.5 «Організація діяльності терористичної організації та участь у діяльності такої організації», ч. 3 та 4 ст. 206 «Захват заручни-ка», ч. 4 ст. 211 «Викрадення судна повітряного або водного транспорту або залізничного рухомого складу», ст. 353 «Планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни», ст. 356 «Застосування за-боронених засобів та методів ведення війни», ст. 357 «Геноцид» і ст. 358 «Екоцид» КК РФ, а також до засуджених за вчинення споріднених з здійсненням терористичної діяльності злочинів, передбачених ст. 277 «Посягання на життя державного чи громадського діяча», ст. 278 «На-сильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади», ст. 279 «Збройний заколот» і ст. 360 «Напад на осіб чи установи, які користуються міжнародним захистом» КК РФ, строки давності не за-стосовуються.

Висновки та перспективи подальших досліджень. У цілому можна сказати, що існуюча у Росії система заходів впливу на неповно-літніх схожа на ті, які існують у країнах пострадянського простору. Од-нак основною проблемою кримінально-правового впливу на неповно-літніх у РФ є недостатньо ефективне функціонування механізму його реалізації.


1. Бурдін В. М. Особливості кримінальної відповідальності неповно-літніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кри-мінально-виконавче право / В. М. Бурдін; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 21 с.



2. Долгова С. В. Сравнительный анализ мер воздействия в отноше-нии несовершеннолетних, находящихся в конфликте с законом / С. В. Долгова, И. А. Иванова // Вестник Балтийского федерального университета им. Иммануила Канта.– 2012. – № 9. – С. 128–137.

3. Новиков Р. В. Институт применения принудительных мер воспита-тельного воздействия к несовершеннолетним нуждается в совер-шенствовании / Р. В. Новиков // Вопросы ювенальной юстиции. – 2007. – № 5. – С. 19–22.

4. Палюх Л. М. Провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру: автореф. дис. на здобуття наук. ступе-ня канд. юрид. наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Л. М. Палюх; Ака-демія адвокатури України. – К., 2007. – 18 с.

5. О судебной практике применения законодательства, регламен-тирующего особенности уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних: постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 01.02.2011 г. № 1 (с изменениями и до-полнениями) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://internetandlaw.blogspot.com/2013/01/01022011-1.html. – Название с екрана.

6. О практике назначения судами Российской Федерации уголов-ного наказания: постановление Пленума Верховного Суда РФ от 11.01.2007 г. № 2 (с изменениями и дополнениями) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://base.garant.ru/12151596. – Назва-ние с екрана.

7. Трунов И. Л. Уголовно-правовые проблемы уголовной ответствен-ности несовершеннолетних / И. Л. Трунов, Л. К. Айвар // Российская юстиция. – 2007. – № 10. – С. 2–10.

8. Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.consultant.ru/popular/uikrf. – Название с екрана.

9. Федорченко Т. Є. Профілактика дитячої бездоглядності та девіант-ної поведінки неповнолітніх в умовах превентивного виховного середовища школи соціальної реабілітації / Т. Є. Федорченко // Тео-ретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. – Вип. 16. – Кн. 3. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Ви-нниченка, 2013. – С. 279–288.

10. Энциклопедия уголовного права: в 13 т. – Т 11. Уголовная ответ-ственность несовершеннолетних. – СПб.: изд. проф. Малинина СПБ ГКА, 2008. – 448 с.



52

11. Ямкова О. О. Примусові заходи виховного характеру: правова при-рода і види: : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / О. О. Ямкова; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 20 с.


ЕгорСергеевичНазимко,кандидат юридических наук, старший научный сотрудник(Донецкий юридический институт Министерства внутренних дел Украины, Донецк, Украина)

ОСОБЕННОСТИНАКАЗАНИЯНЕСОВЕРШЕНОЛЕТНИХПОУГОЛОВНОМУПРАВУРОССИЙСКОЙФЕДЕРАЦИИ (Окончание.Началостатьивномересборниканаучныхтрудов«вестниккриминологическойассоциацииукраины»№1(9)2015)

Статья посвящена рассмотрению особенностей наказания несовер-шеннолетних по уголовному праву Российской Федерации. Исследуются российские нормативные источники института наказания несовершен-нолетних, возраст лица, с которого может наступать уголовная от-ветственность. Анализируется система наказаний несовершеннолет-них, и характеризуются отдельные виды этих наказаний.

Ключевые слова: несовершеннолетний, преступление, особен-ность, уголовная ответственность, наказание.

YehorS.Nazymko,candidate of law science, senior scientific employee(Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Donetsk, Ukraine)

FEATURESOFMINOR’SPUNISHMENTUNDERTHECRIMINALLAWOFRUSSIAN FEDERATION (Ending.Thebeginningofthearticleintheissueofthecollectionofscientificpapers«BulletinofCriminologicalAssociationofUkraine»No1(9)2015)

The article is devoted to the study of the characteristics of minors’ punishment under the criminal law of Russian Federation. Russian normative sources of the institution of minors’ punishment are researched. This may be the reason for criminal liability. The system of minors’ punishment is analyzed; by certain types of sentences are characterized.



It is stated that features of legislative regulation of the institution of minors’ punishment even now remain not enough studied and require a comprehensive study.

The objective of the article is to analyze the characteristics of minors’ punishment under criminal law of Russian Federation.

The author analyzes the provisions of the Section V of the General Part of the Criminal Code of Russian Federation “Criminal liability of minors”, which regulates the system, types of penalties and their limits; it is concluded that this section the Russian legislator has tried to choose an individual approach both to bringing minors to criminal liability and sentencing this category of persons. Attention is also paid to the analysis of the provisions of the Resolution of the Supreme Court of Russian Federation dated from February 1, 2011 р. # 1 “On judicial practice of implementing law regulating features of criminal liability and punishment of minors”.

Special attention is focused on phased approach of the Russian legislator in the matters of criminal liability for minors.

The system of minors’ punishment that has certain characteristics, which are in a short list of sentences and reduced limits of these punishments, is analyzed. The current Criminal Code of Russian Federation provides 13 types of punishments, but there are only 6 against minors.

Types of penalties and peculiarities of their assignment to minors are ana-lyzed. Special attention is focused on the features of the release of minors from punishment and its serving. Namely, the author focuses on probation, which is not singled out in a special norm for minors and is regulated by the general norm under the Art. 73 of the Criminal Code of Russian Federation.

It is noted that the main idea of juvenile penology is predominant use of measures that do not involve the detention of juveniles in correctional institu-tions. This is due to the fact that the negative sequences of this measure are relat-ed to imprisonment, to isolation from society, are reflected on minors more than adults because concern a minor at the initial stage of his personality’s develop-ment. Therefore, the preference should be actually given to “open” institutions.

The author makes a conclusion that the current system of measures of influence on minors in Russia is similar to those, which exist in post-Soviet coun-tries. However, the main problem of criminal and legal influence on minors in Russia is insufficient functioning of the mechanism of its realization.

Keywords: minor, crime, feature, criminal liability, punishment.

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінАльного ПрАвА54

Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінального права

УДК 343.237:343.36

Андрій Сергійович Беніцький, кандидат юридичних наук, доцент (Херсонський факультет Одеського державного університету внутрішніх справ, Херсон)

ВИЗНАЧЕННЯ ПРЕДИКАТНОГО (ОСНОВНОГО) ЗЛОЧИНУ, ЯКИЙ ПЕРЕДУЄ ВІДМИВАННЮ

ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМУ статті розглянуто ознаки предикатного (основного) злочину, який передує відмиванню злочинних доходів. Проаналізована судова практика України щодо проти-дії відмиванню «брудних» капіталів. Розглянуто під-ходи деяких держав-учасниць СНД щодо встановлення предмета легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, а також. вплив міжнародних правових норм на законодавче визначення предмета злочину, передбаче-ного ст. 209 КК України. Сформульовано рекомендації щодо тлумачення первісного злочину, який передує від-миванню злочинних доходів.

Ключовіслова: предикатний (основний) злочин, відмивання злочинних доходів, предмет злочину.

© А. С. Беніцький, 2015

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінАльного ПрАвА 55


Постановка проблеми. В юридичній літературі висловлювалися пропозиції щодо необхідності зміни редакції примітки 1 до ст. 209 Кри-мінального кодексу України (далі – КК України) у частині визначення переліку предикатних злочинів, доходи від яких будуть утворювати предмет відмивання.

Законом України від 15 листопада 2011 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» [1] було внесено зміни, зокрема, щодо розуміння предикатного злочину, що передував відмиван-ню. Згідно із Законом суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, визнається діяння, за яке КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, закріплених ст. 212 і 2121 КК України), або діяння, вчи-нене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за КК України та внаслідок вчинення якого незаконно одержано доходи.

Однак 14 жовтня 2014 р. Закон України «Про запобігання та проти-дію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового зни-щення» (далі – Закон України від 14 жовтня 2014 р.) було внесено зміни до ст. 209 КК України. Із примітки 1 до названої статті було виключено положення «(за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 Кри-мінального кодексу України)» [2].

Після набрання чинності Закону України від 14 жовтня 2014 р. у правозастосовчих органів виникнуть питання щодо тлумачення ознак предмета відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Суттєвий внесок у дослідженні предикатних (основних) злочинів, які передують легалі-зації «брудних» капіталів, зробили такі вчені, як П. В. Агапов, В. М. Алі-єв, А. О. Ганіхін, С. О. Дробот, А. В. Зарубін, Б. Г. Розовський, Г. О. Усатий, О. О. Чаричанський та ін. Однак в юридичній літературі залишаються відкритими питання щодо визначення предмета відмивання злочин-них доходів. Систематичні зміни законодавцем України редакції ст. 209 КК України тому пряме підтвердження.

Мета дослідження. Метою дослідження є визначення ознак пред-икатного (основного) злочину, який передує відмиванню злочинних доходів.

Виклад основного матеріалу. Відмивання злочинних доходів вважається злочином міжнародного характеру, тому кримінальній

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінАльного ПрАвА


56

відповідальності за його вчинення підлягають не тільки громадяни України, а й особи без громадянства та іноземці. У формулюванні «або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно не-безпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиван-ню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи», яке міститься в примітці 1 до ст. 209 КК України в редакції 2010 р., визначено умови, за яких іноземці та осо-би без громадянства, що не проживають постійно на території України, можуть бути притягнені до відповідальності за ст. 209 КК України.

Отже, згідно з наведеним положенням для притягнення за ст. 209 КК України іноземців та осіб без громадянства, що не проживають по-стійно на території України, необхідно, щоб предикатне діяння, яке передувало відмиванню, вчинене за межами України, мало такі ознаки: 1) визнане за законодавством іншої держави як злочин, котрий пере-дував відмиванню злочинних доходів; 2) за кримінальним законодав-ством України за такий злочин передбачено покарання у виді позбав-лення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Між тим доцільно було б визнати предметом відми-вання доходи від будь-якого предикатного злочину, незалежно від виду чи розміру покарання. Такий підхід не суперечить міжнародно-право-вим документам.

Так, у ст. 6 (правопорушення, що розуміються як відмивання) Страс-бурзької конвенції 1990 р. ідеться про матеріальні цінності, здобуті від злочинів. У цій же статті використовується термін «основне правопору-шення», зміст якого розкривається в п. «е» ст. 1 так: «… будь-який кри-мінальний злочин, у результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного у статті 6 цієї Конвенції» [3, с. 304]. Відповідно до п. «с» статті 1.3 Типового законодавства про відмивання грошей та фінансування тероризму «основне правопорушення» розу-міється як будь-яке правопорушення, яке породжує злочинні доходи [4, с. 7], а згідно з п. «а» статті 1.3 цього документа пропонується декіль-ка варіантів визначення основного (предикатного) правопорушення, яке передує відмиванню доходів. Означимо їх. «Основне правопорушен-ня» відповідно до:першого варіанта – це будь-яке правопорушення, до другого – правопорушення, за вчинення якого встановлено вищу межу покарання у виді позбавлення волі на строк понад один рік, третьо-го – правопорушення, за яке передбачено нижчу межу покарання у виді позбавлення волі на строк понад шість місяців, четвертого – правопо-рушення, визначені в статтях [конкретного законодавства, наприклад Кримінального кодексу] [4, с. 7].



У державах пострадянського простору перелік предикатних злочи-нів, які передували відмиванню, визначається по-різному. На це певним чином впливали положення модельних законів, прийнятих на рівні дер-жав-учасниць СНД. Так, згідно з п. 2 ст. 2 (основні поняття) Модельного закону «Про протидію легалізації («відмиванню») доходів, отриманих не-законним шляхом», прийнятого на дванадцятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД у грудні 1998 року, під доходами, отриманими свідомо незаконним шляхом, розумілися фі-нансові кошти в національній та іноземній валюті, рухоме та нерухоме майно, майнові права, об’єкти інтелектуальної власності, інші об’єкти цивільних прав, отримані в результаті вчинення навмисних дій, що су-перечать вимогам законодавства держави [5, с. 183]. Міжпарламентська Асамблея держав-учасниць СНД під висовлюванням «що суперечать ви-могам законодавства» розуміла кримінальне, адміністративне та інше законодавство, яке передбачало відповідальність за правопорушення. Необхідно відзначити, що в деяких державах-учасницях СНД предметом відмивання держави визнаються доходи, отримані незаконним шляхом (Росія (до 2001 р.), Молдова (до 2007 р.), Казахстан, Киргизстан, Таджи-кистан). Під таку категорію підпадають не тільки злочини, а й адміні-стративні проступки та цивільно-правові делікти.

У 2000-х рр. розуміння джерела походження доходів, які є пред-метом відмивання, на рівні СНД поступово змінювалося. Наприклад, у статті 2 Угоди держав-учасниць СНД про протидію легалізації (від-миванню) злочинних доходів та фінансуванню тероризму від 5 жовтня 2007 р. використовується термін «злочинні доходи», під якими маються на увазі грошові кошти та інше майно, отримані внаслідок вчинення злочину [6]. Крім того, у новій редакції Модельного закону «Про проти-дію легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму», прийнятого на тринадцятому пленар-ному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова 30-10 від 3 квітня 2008 р.) було змінено розуміння джерела походження відмивання доходів. Так, відповідно до ст. 3 нової редакції цього Модельного закону предметом відмивання стали доходи, отрима-ні злочинним шляхом, тобто кошти або інше майно, отримані в резуль-таті вчинення злочину [7].

З огляду на це до кримінального законодавства деяких держав-учас-ниць СНД було внесено зміни. Зокрема, статтею 174 КК РФ у редакції 1996 р. було передбачено відповідальність за відмивання коштів або іншо-го майна, добутих незаконним шляхом. Враховуючи тлумачення терміна «незаконний», треба було розуміти, що джерелом походження майна, яке відмивається, міг бути не тільки злочин, а й адміністративний проступок.



58

Разом із тим М. А. Снетков, А. Є. Жалинський та інші російські вчені стверджували, що незаконність повинна полягати в порушенні кримі-нально-правової заборони [8, с. 517; 9, с. 397]. Однак із такою позицією науковців навряд чи можна погодитися, оскільки в диспозиції ст. 174 КК РФ тоді було б використано термін «злочинним шляхом». Водночас не-обхідно зазначити, що правоохоронні органи та суди Росії, як правило, виключали кримінальну відповідальність за відмивання доходів, якщо цьому злочину передувало вчинення адміністративного правопору-шення. Законом РФ № 121 від 7 серпня 2001 р. «Про внесення змін і до-повнень у законодавчі акти Російської Федерації у зв’язку з прийняттям Федерального закону «Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» [10] ст. 174 КК РФ було змінено. Зако-нодавець РФ установив відповідальність за відмивання доходів, одер-жаних злочинним шляхом.

Серед учених Росії залишаються прихильники думки, що предме-том відмивання повинні бути доходи, отримані незаконним шляхом. Так, Л. М. Куровська вважає, що кримінальну відповідальність за лега-лізацію необхідно поширити не тільки на доходи, одержані злочинним шляхом, а й на будь-які незаконні способи його отримання [11, с. 9]. Позицію про необхідність розгляду предмета злочину, передбаченого ст. 174 КК РФ, як коштів або іншого майна, здобутих не тільки злочин-ним шляхом, а й унаслідок вчинення інших протизаконних дій, також відстоює В. М. Алієв [12, с. 35].

Подібно до РФ було проведено реформування антилегалізаційного законодавства в Республіці Молдова. Так, ст. 243 (відмивання грошей) КК Республіки Молдова в редакції 2002 р. була передбачена відпові-дальність за здійснення законних фінансових операцій з коштами або іншими цінностями, свідомо добутими незаконним шляхом [13]. Згідно зі ст. 3 (основні поняття) Закону Республіки Молдова «Про попереджен-ня і боротьбу з відмиванням грошей» від 15 листопада 2001 р. № 633 відмивання грошей розглядалося як «навмисні дії, які вчиняються з ме-тою додати законного характеру джерелу і походженню коштів, майна або доходів, отриманих незаконно – унаслідок вчинення злочинів або інших правопорушень…» [14]. Однак Законом Республіки Молдова «Про попередження та боротьбу з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму» від 26 липня 2007 р. № 190-XVI було внесено зміни у визна-чення предмета відмивання. Так, згідно зі ст. 3 (основні поняття) цього Закону під відмиванням грошей треба розуміти визначені ст. 243 Кри-мінального кодексу дії, здійснювані з метою надання законного харак-теру джерелу походження незаконних доходів або з метою приховуван-ня походження чи належності таких доходів. Під незаконними доходами



згідно зі ст. 3 цього ж Закону вважалося будь-яке майно, призначене або використане для злочину або здобуте, прямо чи опосередковано, у ре-зультаті вчинення злочину, будь-яка вигода, отримана від цього майна, а також будь-яке майно, конвертоване або перетворене частково чи повністю з майна, призначеного або використаного для злочину чи до-бутого в результаті вчинення злочину, та з вигод, отриманих від цього майна [15].

Слід відзначити, що у ст. 193 (легалізація (відмивання) грошо-вих коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом) проекту КК України, який розглядався Верховною Радою в перших двох читан-нях, у диспозиції статті, що передбачала відповідальність за відми-вання, уживалося формулювання «вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідо-мо незаконним шляхом» [16]. У третьому читанні проекту КК України термін «незаконним шляхом» було замінено на «злочинним шляхом». Такий підхід законодавця України при визначенні джерела походження майна, що відмивається, цілком виправданий. Кримінально караними не повинні бути діяння з відмивання доходів, отриманих унаслідок вчинення адміністративного проступку. Це б суперечило міжнародно-правовим актам, прийнятим на рівні ООН і Ради Європи, а також не зумовлювалося ступенем суспільної небезпечності легалізації таких доходів.

Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 10 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відпо-відальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 15 квітня 2005 р. № 5 цілком правильно підкреслює, що не можуть вважатися одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння кошти або інше майно, якими особа не заволоділа (які не отри-мала) шляхом вчинення злочину, а незаконно утримала, приховала, не передала їх державі за наявності обов’язку це зробити [17, с. 11]. Між тим Верховний Суд України розширяє перелік злочинів, доходи від яких не можуть становити предмет відмивання злочинних доходів. Так, у абз. 2 п. 10 своєї постанови від 15 квітня 2005 р. Пленум Верховного Суду України пропонує не вважати предметом відмивання контрабанд-но ввезені в Україну товари та інші предмети, зазначені в диспозиції ч. 1 ст. 201 КК України, якщо вони отримані (здобуті) за межами України не злочинним, а законним шляхом.

Дійсно, при перебуванні за межами України законність цих товарів і предметів сумнівів не викликає. Проте контрабандне переміщення через кордон автоматично робить ці товари та предмети в Україні та-кими, що отримані незаконним шляхом. Вони не можуть бути викорис-



60

тані за призначенням або в обігу, бо не мають відповідного правового статусу, підтвердження правомірності свого перебування в нашій дер-жаві. За змістом та буквою ст. 201 КК контрабандно ввезені товари та предмети для їх власника в Україні не можуть не вважатися набутими злочинним шляхом. Такий висновок підтверджується санкцією ст. 201 КК України, яка передбачає конфіскацію контрабандних товарів і пред-метів як незаконно ввезених, тобто незаконно придбаних на території України.

Як уже раніше було сказано, в примітці 1 до ст. 209 КК України в ре-дакції 2010 р. законодавець виключає з переліку предикатних злочинів, які можуть передувати відмиванню, злочини, передбачені ст.ст. 207, 212 та 2121 КК.

Слід відзначити, що в юридичній літературі висловлювалися дум-ки про недоцільність виключення з переліку предикатних злочинів, що передують відмиванню, діянь, передбачених ст. 212 та 2121 КК України. Привертають увагу рекомендації таких міжнародних організацій, як ФАТФ, МВФ та інші, які пропонують доходи, отримані в результаті вчи-нення митних та податкових злочинів, уважати предметом відмивання злочинних доходів [18].

Так, 16 лютого 2012 р. ФАТФ на Пленарному засіданні затвердила Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення. Цей документ містить нову редакцію сорока рекомендацій, спрямованих на протидію відмиванню «брудних» коштів. У рекомендації 3 (злочин відмивання коштів) у редакції 2012 р. ФАТФ пропонує країнам застосовувати по-няття «злочин відмивання коштів» до всіх серйозних злочинів із метою охоплення якомога ширшого спектра предикатних злочинів. До таких злочинів ФАТФ рекомендує включати податкові злочини (пов’язані з прямими та непрямими податками) [19].

Враховуючи це, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню поширення зброї масового знищення» 14 жовтня 2014 р. із примітки 1 до ст. 209 КК України ви-ключено формулювання «(за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 2121 Кримінального кодексу України)» [2].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підхід укра-їнського законодавця щодо включення до предикатних податкові зло-чини цілком обґрунтований та відповідає міжнародному законодавству щодо протидії відмиванню «брудних» капіталів. Предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК України, повинні бути доходи, одержані від будь-якого злочину, що передував відмиванню.




1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гу-манізації відповідальності у сфері господарської діяльності: Закон України від 15.11.2011 р. № 4025-VI» // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 25. – С. 1041. – Ст. 263

2. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 р. № 1702-VII [Електронний ресурс] // Сайт : «Верховна Рада України». – Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua /laws /show/1702-18. – Дата доступу : 07.11.2014.

3. Конвенція Ради Європи проти відмивання, пошук, арешт та конфіс-кацію доходів, одержаних злочинним шляхом (Страсбург, 1990 р.) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13, 16 квітня. – С. 304.

4. Типовое законодательство об отмывании денег и финансировании терроризма // Управление Организации Объединенных Наций по наркотикам и преступности. – Нью-Йорк, 2005. – 47 с.

5. О противодействии легализации («отмыванию») доходов, получен-ных незаконным путем: Модельный закон, принятый на двенад-цатом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи госу-дарств – участников СНГ (постановление № 12-8 от 08.12.1998 г.) // Болотский Б. С. Борьба с отмыванием доходов от индустрии нар-кобизнеса в странах Содружества / Б. С. Болотский, А. Г. Волеводз, Е. В. Воронова, Б. Ф. Калачев. – М.: Юрлитинформ, 2001. – С. 181–199.

6. Договор государств – участников Содружества Независимых Госу-дарств о противодействии легализации (отмыванию) преступных доходов и финансированию терроризма от 05.10.2007 г. [Элек-тронный ресурс] // Сайт «СоюзПравоИнформ». – Режим доступа: http://base. spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=19177. – Дата доступу : 10.10.2014

7. О противодействии легализации («отмыванию») доходов, получен-ных преступным путем, и финансированию терроризма: Модель-ный закон (новая редакция), принятый на тринадцатом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ (постановление № 30-10 от 03.04. 2008 г.) [Электронный ре-сурс] // Сайт : «Национальное Собрание Республики Армении». – Режим доступа: http://www.parliament.am/library/modelayin%20orenqner/121.pdf. – Дата доступу : 10.10.2014.

8. Руководство для следователей / под ред. В. А. Снеткова, Н. А. Сели-ванова. – М. : Инфра-М, 1997. – 732 с.



62

9. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. Генерального прокурора РФ, проф. Ю. И. Скуратова и председа-теля Верховного Суда РФ В. М. Лебедева. – 2-е изд., изм. и доп.. – М. : Издательская группа ИНФРА-М–НОРМА, 1998. – 832 с.

10. О внесении изменений и дополнений в законодательные акты Российской Федерации в связи с принятием Федерального за-кона «О противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем»: Закон Российской Федерации от 07.08.2001 г. № 121-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. – № 33. – Ч. 1. – Ст. 3424.

11. Куровская Л. Н. Уголовно-правовые проблемы противодействия легализации преступных доходов : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л. Н. Куровская. – М., 2004. – 28 с.

12. Алиев В. М. Теоретические основы и прикладные проблемы борьбы с легализацией (отмыванием) доходов, полученных незаконным путем: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Вагиф Музафа-рович Алиев. – М., 2001. – 51 с.

13. Уголовный кодекс Республики Молдова [Электронный ресурс] // Сайт : «Законодательство Республики Молдова». – Режим доступа : http: //lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=333674&lang=2.

14. О предупреждении и борьбе с отмыванием денег: Закон Республи-ки Молдова от 15.11.2001 г. № 633-XV» [Электронный ресурс] // Сайт : «Законодательство Республики Молдова». – Режим доступу до документа : http://www.law-moldova. com/laws/rus/boribe-s-otmyvaniem-deneg-ru.txt

15. О предупреждении и борьбе с отмыванием денег и финансиро-ванием терроризма: Закон Республики Молдова от 26.07.2007 г. № 190-XVI [Электронный ресурс] // Сайт : «Министерство юсти-ции Республики Молдова» – Режим доступа: http: //lex.justice.md/viewdoc.php?action =view&view=doc&id=325094&lang=2.

16. Проект Кримінального кодексу України від 05.04.1998 р. № 1029 [Електронний ресурс] // Сайт : «Верховна Рада України». – Режим доступу до документа : http://w1. c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=3865

17. Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 5 (57). – С. 9–12.



18. Руководящие указания ФАТФ. Оценка рисков отмывания денег и финансирования терроризма на национальном уровне [Електрон-ний ресурс] // Сайт : «EAG». – Режим доступу: http://eurasiangroup.org /FATF_risk_accessment.pdf.

19. Міжнародні стандарти з протидії відмиванню доходів та фінан-суванню тероризму і розповсюдженню зброї масового знищення (рекомендації ФАТФ), затверджені Пленарним засіданням ФАТФ 16 лютого 2012 р. [Електронний ресурс] // Сайт : «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку». – Режим доступу: http://www.nssmc.gov.ua/user_files/content /792/1361363961.pdf


АндрейСергеевичБеницкий,кандидат юридических наук, доцент(Херсонский факультет Одесского государственного университета внутренних дел, Херсон, Украина)

ОПРЕДЕЛЕНИЕПРЕДИКАТНОГО(ОСНОВНОГО)ПРЕСТУПЛЕНИЯ,ПРЕДШЕСТВУЮЩЕГООТМЫВАНИЮДОХОДОВ,ПОЛУЧЕННЫХПРЕСТУПНЫМПУТЕМ

В статье рассмотрены признаки предикатного (основного) пре-ступления, предшествующего отмыванию преступных доходов. Про-анализированы судебная практика Украины и законодательство по противодействию отмыванию «грязных» капиталов. Рассмотрены подходы некоторых государств-участниц СНГ относительно определе-ния предмета легализации имущества, полученного преступным путем. Установлено влияние международных правовых норм на законодатель-ное определение предмета преступления, предусмотренного ст. 209 УК Украины. Сформулированы рекомендации по толкованию первоначаль-ного преступления, предшествующего отмыванию преступных доходов.

Ключевыеслова: предикатное (основное) преступление, отмыва-ние преступных доходов, предмет преступления.

AndreyS.Benitsky,candidate of law sciences, assistant professor(Kherson Faculty of Odessa State University of Internal Affairs, Kherson, Ukraine)

DEFINITIONOFAPREDICATE(PRIMARY)OFFENCE,WHICHPRECEDSTHELAUNDERINGOFPROCEEDSOFCRIME

The article describes the features of the predicate (primary) offence, which precedes money laundering.



64

We have defined the influence of international legal norms on money laundering, adopted by the United Nations Organization, the Council of Europe, and other international organizations, as well as legislation against money laundering of post-Soviet states. The paper highlights some issues of reforming legislation against money laundering in Russia and Republic of Moldova. Some bills, establishing responsibility for money laundering, which were considered by Verkhovna Rada, are analyzed.

We have considered different approaches of CIS states on defining the sub-ject of legalization of property obtained by crime. It is noticed that different post-Soviet states form the lists of predicate offences, which precede laundering, in different ways. Their determination primarily affected the model laws adopt-ed by CIS member states. Among post-Soviet scientists there are still followers of the idea that incomes, obtained by crime, should be a subject of legalization.

When studying the origin of the laundered property, we have noticed that a person should not be prosecuted for laundering incomes, obtained by commit-ting administrative offences. Such prosecution would be contrary to the inter-national acts adopted by the U.N. and the Council of Europe, as well as would not correspond to the degree of public danger of such money laundering.

We have analyzed the jurisprudence of Ukraine on countering dirty capi-tals. Plenum of the Supreme Court of Ukraine in its judgment «On the practice of courts of law on criminal responsibility for legalization (laundering) incomes, obtained by crime» on April 15, 2005 № 5 rightly stresses that money or other property, obtained not by a crime, but gained by withholding, concealing, not transferring to a state authority, cannot be regarded as obtained by a predicate offence.

The paper draws attention to the expressed in the legal literature thoughts on inappropriate excluding from the list of predicate offences the crimes under Articles 212 (evasion of taxes, fees (mandatory payments) and 212-1 (evasion of a single fee for obligatory state pension insurance) of the Criminal Code of Ukraine.

The approach of the legislator of Ukraine regarding the inclusion tax of-fences in the number of predicate is fully justified and corresponds with inter-national legislation against money laundering. The subject of a crime under Article 209 of the Criminal Code of Ukraine – is any income, obtained by any crime, which preceded money laundering.

Key words: predicate (primary) offence, money laundering, subject of a crime.



УДК 343.32(477)

Олена Сергіївна Володавська, кандидат юридичних наук, доцент (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРЕДМЕТА ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТАТТЕЮ 330

КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ, ЗА ЧИННИМ КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Проаналізовано предмет злочину, передбаченого ст. 330 Кримінального кодексу України. Визначено по-няття «відомості, що становлять службову інформа-цію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контр-розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни». Внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України щодо досліджуваного складу злочину.

Ключовіслова: службова інформація, предмет злочину, оперативно-розшукова діяльність, контррозвідувальна діяльність, оборона країни.

Постановка проблеми. У кримінальному праві проблема вивчен-ня предмета злочину завжди знаходиться в центрі уваги. Однак досі три-вають спори щодо визначення предмета злочину. Наприклад, такі вчені, як О. М. Трайнін, М. І. Загородников , Є. А. Фролов, С. Ф. Кравцов, М. І. Ба-жанов, А. В. Наумов, П. С. Матишевський, наводячи визначення предмета злочину, ототожнювали його з речами матеріального світу. Проте сучас-ні дослідження доводять, що предметом злочину можуть бути не тільки

© О. С. Володавська, 2015



66

речі матеріального світу, а й певні об’єктивно існуючі явища, утворення, матеріальна або інша субстанція, зокрема інформація.

Підтримую точку зору Є. В. Лащука, який зазначає, що предмет злочину – це факультативна ознака об’єкта злочину, яка знаходить свій прояв у матеріальних цінностях (котрі людина може сприймати органа-ми чуття чи фіксувати спеціальними технічними засобами), із приводу яких та шляхом безпосереднього впливу на які (або без такого впливу) вчиняється злочинне діяння [1].

Однією з кримінально-правових норм, в яких предмет злочину є обов’язковою ознакою складу злочину, виступає ст. 330 Криміналь-ного кодексу України (далі – КК України), що має назву «Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни».

Метою статті є аналіз предмета злочину, передбаченого ст. 330 КК України, визначення поняття «відомості, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвіду-вальної діяльності, у сфері оборони країни».

Не можна стверджувати, що законодавець звернув увагу на необхід-ність криміналізації цього складу злочину тільки тепер. Однак раніше відомості, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі опе-ративно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, окремими кримінально-правовими засобами не охоронялися. Цей різновид інформації з обмеженим доступом охоплювався поняттям «державна таємниця» і тому був предметом таких складів злочинів, як шпигунство та державна зрада.

Виклад основного матеріалу. Формування сучасної норми про кримінальну відповідальність за передачу або збирання з метою пе-редачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх пред-ставникам відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони, починається з Уложення про покарання криміналь-ні і виправні 1885 р. та Кримінального уложення 1903 року. До при-йняття КК УРСР 1922 р. окремими кримінально-правовими засобами охоронялися державна, банківська, кредитна, податкова, акціонерна, торговельна, комерційна, канцелярська та приватна таємниці, таємни-ця листування. У КК УРСР 1922 р. кримінальна відповідальність була передбачена тільки за розголошення державної, військової таємниць та економічних відомостей, що не є за своїм змістом спеціально охо-ронюваною державною таємницю, але не підлягають розголошенню у зв’язку з прямою забороною закону чи розпорядженням керівників



відомств, установ і підприємств. Додамо, що законодавець був послідов-ним, підтвердженням цього є те, що КК УРСР 1927 р. також містилися норми щодо кримінальної відповідальності за розголошення таємниці попереднього слідства, дізнання чи ревізійного обстеження.

Детальне розмежування кримінальної відповідальності за незакон-не поводження з інформацією з обмеженим доступом було передбачено КК УРСР 1960 р. Однак на той час відомості, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвіду-вальної діяльності, у сфері оборони, окремими кримінально-правовими засобами не охоронялися.

Поняття «службова таємниця» вперше було введено законодавцем у 1984 р., також за передачу чи збирання з метою передачі її іноземним організаціям або їх представникам була встановлена кримінальна від-повідальність. Проте з набранням чинності КК України 1 вересня 2001 р. ця норма зазнала суттєвих змін. На той час вона мала назву: «Передача або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави» і була розроблена з урахуванням законів України «Про інформацію» від 02.10.1992 р., «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р., Інструкції «Про порядок обліку, зберігання і викорис-тання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформа-ції, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави» від 27.11.1998 р. та інших.

У 2011 р. набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації» [2]. Врахувавши положення цього Закону, законодавцем були внесені зміни й до КК України. Згідно зі ст. 330 КК України в ре-дакції Закону від 13.01.2011 р. кримінальна відповідальність передба-чалася за передачу або збирання з метою передачі іноземним підпри-ємствам, установам, організаціям або їх представникам економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави, особою, якій ці відо-мості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства.

Таким чином, законодавець відмовився від юридичної конструкції права власності на інформацію, під яким розуміли право володіння, користування та розпорядження інформацією, замінивши її на поняття «володіння».

Під «володінням» у преамбулі та інших положеннях Закону розумі-ється характеристика фактичного стану, тобто факт контролю суб’єкта над певною інформацію як нематеріальним об’єктом (інформація збе-рігається у суб’єкта в зафіксованому на матеріальному носії вигляді або іншим чином доступна йому) [3, с. 35].



68

У цьому конспекті вважаємо зо потрібне додати, що право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію є од-ним із конституційних прав людини. Відповідно до Цивільного кодексу України право на інформацію вважається одним з особистих немайно-вих прав разом із правом на ім’я, свободу пересування, мирні зібрання тощо. Водночас інститут права власності врегульований в окремій Книзі третій Цивільного кодексу, в якій воно визначено як “право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб” (ст. 316). Під «річчю» розуміється «пред-мет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки» (ст. 179), а під «майном» – «окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки» (ст. 190). На відміну від речей і май-на поняття «інформація», разом із «результати інтелектуальної творчої діяльності» та «особисті немайнові блага», визначено у главі 15 «Нема-теріальні блага» Цивільного кодексу (ст. 200) [4]. Це зумовило відмову від хибної конструкції «право власності на інформацію» та вилучення із Закону «Про інформацію» поняття «конфіденційна інформація, що є власністю держави». Закріплення можливості «власності» держави на інформацію мало також негативні практичні наслідки для реалізації права на інформацію належними суб’єктами цього права (фізичними особами та юридичними особами приватного права), оскільки дозво-ляло посилатися на право держави «володіти, користуватися та роз-поряджатися» інформацією, хоча це фізично неможливо (інформація є нематеріальним об’єктом), і нівелювало право на інформацію [3, с. 67].

Однак вказаними вище змінами до ст. 330 КК України законодавець не обмежився. Так, 27.03.2014 р. був прийнятий Закон України «Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийнят-тям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» [5]. Згідно з цим Законом у ст. 330 КК України у назві слова «конфіденційну інформацію, яка знаходиться у володінні держави» замінено словами «службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері обо-рони країни»; в абзаці першому частини першої слова «економічних, науково-технічних або інших відомостей, що становлять конфіденцій-ну інформацію, яка знаходиться у володінні держави» замінено словами «відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері обо-рони країни».

Таким чином, на сьогодні ст. 330 КК України має наступну редакцію: «передача або збирання з метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що станов-



лять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службо-вих обов’язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства».

У диспозиції ст. 330 КК України прямо вказано, що предметом цьо-го злочину є відомості, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інфор-мації» до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напря-му діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядо-вих функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до держав-ної таємниці [2].

Зауважимо, що предметом злочину, передбаченого ст. 330 КК Укра-їни, визнається тільки та службова інформація, яка віднесена до другої категорії, тобто інформація зібрана у процесі, по-перше, оперативно-розшукової діяльності; по-друге, контррозвідувальної діяльності; а та-кож, по-третє, інформація у сфері оборони. Розглянемо детальніше.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяль-ність», оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і неглас-них пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів [6].

Отже, інформацією, зібраною у процесі оперативно-розшукової діяльності, можна вважати інформацію, зібрану у процесі пошуку і фік-сації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних дер-жав та організацій із метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», контррозвідувальна діяльність – це спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням



70

системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністратив-но-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне вияв-лення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України [7].

Інформацією, зібраною в процесі контррозвідувальної діяльності, можна визнати інформацію, зібрану, по-перше, у процесі добування, аналітичної обробки та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеці-альних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; по-друге, у процесі протидії розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; по-третє, у процесі розроблення і реалізації заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону» під обороною України розуміється система політичних, економічних, соціальних, воєнних, на-укових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її за-хист у разі збройної агресії або збройного конфлікту [8].

При вирішенні питання щодо віднесення інформації до предмета злочину, передбаченого ст. 330 КК України, обов’язково слід звернути увагу на те, що ця інформація не повинна становити державну таємницю.

У Законі України «Про державну таємницю» визначено, що до дер-жавної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, належить, зокрема, інформація у сфері оборони та безпеки та охорони правопо-рядку [9].

Вважаємо за доречне уточнити, що до державної таємниці від-носять інформація у сфері оборони: по-перше, про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підго-товку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізацій-не розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобі-лізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння й матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань; по-друге, про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-тех-нічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов’язані з роз-



робленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни; по-третє, про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного, рівнів, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захис-ту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв’язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об’єктів щодо еваку-ації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об’єктів національної економіки у воєнний час; по-четверте, про геодезичні, гравіметричні, картогра-фічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

До державної таємниці у сфері державної безпеки та охорони пра-вопорядку належить інформація, по-перше, про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозвідувальну; по-друге, про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвіду-вальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацюва-ли на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контр-розвідувальну діяльність.

При формулюванні диспозиції ст. 330 КК України поза увагою за-конодавця залишилася чітка вказівка на відмежування службової ін-формації та інформації, яка становить державну таємницю. Вважаємо, що цей недолік слід усунути шляхом внесення відповідних змін до дис-позиції ст. 330 КК України.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, враховуючи вищевикладене, можемо зазначити, що предметом злочину, передбаченого ст. 330 КК України, визнаються відомості, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контр-розвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, саме інформація, а не документ, якому присвоюється гриф «для службового користування».

Необхідно внести зміни до диспозиції ст. 330 КК України, а саме слова «відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у про-цесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни» доповнити словами «які не віднесено до державної таємниці».



72


1. Кримінальне право. Загальна частина: мультимедійний навчаль-ний посібник. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_zag/Files/Lekc/T6/T6_P4.html

2. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 р. // Відомості Верховної Ради України, 2011, № 32, ст. 314 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17/paran236#n236

3. Закон України «Про доступ до публічної інформації». Науково-практичний коментар. – К., 2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.president.gov.ua/docs/comment_api_final.pdf

4. Котляр Д. Правова природа та підходи до регулювання комерційної таємниці / Д. Котляр // Часопис Парламент. – № 3. – 2004. [Електро-нний ресурс] – Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index. php?action=magazine&id=9&ar_id=572&iar_id=605&as=2

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону Укра-їни «Про доступ до публічної інформації»: Закон України від 27.03.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 22. – Ст. 816. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1170-18/page

6. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2135-12

7. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – Ст. 89. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/374-15

8. Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 106. [Електронний ре-сурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1932-12

9. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. // Відо-мості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93. [Електро-нний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3855-12




ЕленаСергеевнаВолодавская,кандидат юридических наук, доцент(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

УГОЛОВНО-ПРАВОВАЯХАРАКТЕРИСТИКАПРЕДМЕТАПРЕСТУПЛЕНИЯ,ПРЕДУСМОТРЕННОГОСТАТЬЕЙ330УГОЛОВНОГОКОДЕКСАУКРАИНЫ,ПОДЕЙСТВУЮЩЕМУУГОЛОВНОМУЗАКОНОДАТЕЛЬСТВУ

Представлен анализ предмета преступления, предусмотренного ст. 330 Уголовного кодекса Украины. Приведено определение понятия «сведения, составляющие служебную информацию, собранную в процессе оперативно-розыскной, контрразведывательной деятельности, в сфере обороны страны. Внесены предложения по совершенствованию законода-тельства Украины относительно исследуемого состава преступления.

Ключевыеслова: служебная информация, предмет преступления, оперативно-розыскная деятельность, контрразведывательная дея-тельность, оборона страны.

OlenaS.Volodavska,candidate of law sciences, assistant professor(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

CRIMINALANDLEGALCHARACTERISTICSOFTHECRIME’SOBJECTUNDERTHEART.330OFTHECRIMINALCODEOFUKRAINEUNDERTHECURRENTCRIMINAL LAW

The problem of studying the object of a crime in criminal law is always in the spotlight. But still there are ongoing disputes concerning the definition of the crime’s object.

One of the criminal and legal norms, where the object of a crime is manda-tory feature of the offence is the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine, which is called transfer or collection of knowledge that constitutes official information gathered in the course of operative and search, counter-intelligence activities in the field of the national defense.

The article’s objective is the analysis of the object of a crime under the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine, the definition of the concept knowledge that constitutes official information gathered in the course of operative and search, counter-intelligence activities in the field of the national defense.

The object of the crime under the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine is recognized first, the information collected in the course of operative and search activity; secondly, the information collected in the course of counter-intelligence activity; thirdly, the information in the field of the national defense.

The information gathered in the course of operative and search activity can be determined the information collected in the process of finding and fixing



74

of evidence about illegal acts of individuals and groups, liability for which is under the Criminal Code of Ukraine, intelligence and subversive activities of for-eign special services and organizations aiming at suppression of offences and in the interests of criminal proceedings, as well as obtaining information in the security interests of citizens, society and the state.

The information gathered in the course of counter-intelligence activity can be determined information collected first, in the process of extraction, analytical processing and use of information that has features or evidence of intelligence, terrorism and other activities of foreign special services and organ-izations, some groups and individuals harming the national security of Ukraine; secondly, in the process of counteracting counter-intelligence, terrorism and other activities of special services of foreign states and organizations, some groups and individuals harming the national security of Ukraine; thirdly, in the process of developing and implementing the measures to prevent, eliminate and neutralize threats to the interests of the state, society and the rights of citizens.

Information in the field of defense is the information collected in the course of political, economic, social, military, scientific, scientific and technical, IT, legal, organizational and other measures of the state concerning preparation for armed defense and its protection in case of military aggression or armed conflict.

Solving the issue of classifying information to the crime’s object under the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine, we should obligatory pay attention to the fact that this information must be of the state secret.

Conclusions. The crime’s object under the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine is knowledge that constitute official information gathered in the course of operative and search, counter-intelligence activities in the field of the nation-al defense. The object of the crime is information itself, but not a document, which is marked “for official use only”.

It is offered to amend the disposition of the Art. 330 of the Criminal Code of Ukraine, namely the words “knowledge that constitutes official information gathered in the course of operative and search, counter-intelligence activities in the field of the national defense” with the words “which are not classified as the state secrets”.

Keywords: official information, object of a crime, operative and search activity, counter-intelligence activity, defense of the country.



УДК 343.7

Юлія Анатоліївна Дорохіна, кандидат юридичних наук, (Київський національний торговельно-економічний університет, Київ)

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ВЛАСНОСТІ

ТА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ: ОКРЕМІ ПИТАННЯ РОЗУМІННЯ

У статті розглянуто проблеми існуючої системи кримі-нально-правової охорони об’єктів власності та об’єктів інтелектуальної власності за Кримінальним кодексом України (далі – КК України) та проаналізовані пропозиції щодо віднесення посягань на інтелектуальну власність до розділу VI КК України; обґрунтована необхідність удосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини у сфері інтелектуальної власності.

Ключовіслова: кримінально-правова охорона; злочини у сфері інтелек-туальної власності; злочини проти власності.

Постановка проблеми. Як відомо, охоронна функція є основною функцією кримінального права, що зумовлено призначенням цього права властивими йому заходами охороняти ті суспільних відносин, що регулюються іншими галузями права.

Кримінально-правова охорона як власності, так і інтелектуальної власності – це створення та організація державою відповідних інститу-цій, які мають на меті виявляти можливість вчинення правопорушень,

© Ю. А. Дорохіна, 2015



76

здійснювати їх профілактику та вживати дієвих заходів впливу на по-рушників, тобто забезпечити власнику безперешкодне право володіти, користуватися, управляти власністю та відчужувати власність, право отримувати дохід, а також визначити конкретні інші правомочності, відповідно до чинного законодавства.

Необхідність ефективної кримінально-правової охорони зазна-чених категорій для України зумовлюється обраною нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин, забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного соціально-економічного розви-тку, що має спиратися, насамперед, на активізацію власного потенціалу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика кримінально-правової охорони прав на об’єкти власності та інтелек-туальної власності належить у нашій доктрині до таких, що активно досліджуються. Найбільш вагомий внесок в її розроблення зробили такі вітчизняні науковці, як П. П. Андрушко, Н. А. Антонюк, П. С. Берзін, В. Д. Гулкевич, Л. М. Демидова, А. М. Коваль, М. І. Мельник, С. Я. Лихова, А. С. Нерсесян, О. Е. Радутний, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко. Водночас можна констатувати, що згадані та інші дослідники не дійшли згоди як з багатьох питань кримінально-правової характеристики злочин-них порушень прав власності та прав інтелектуальної власності, так і напрямів удосконалення кримінального законодавства в цій частині, шляхів його узгодження з положеннями регулятивного законодавства.

Мета статті – проаналізувати здобутки попередніх науковців і на цій основі продовжити розробку вчення про кримінально-правову охо-рону прав на об’єкти власності та об’єкти інтелектуальної власності.

Виклад основного матеріалу. Питання про те, що розуміється під власністю у кримінальному праві, залишається дискусійним й доте-пер. Свої підходи до уявлення і тлумачення цієї категорій у різні періоди формулювали не тільки юристи, а й філософи, економісти тощо.

Представники кримінального права за аналогією розглядають власність переважно в економічному та юридичному значеннях. Знахо-дячи оптимальне співвідношення економічної і юридичної складових власності, правознавці проігнорували те, що жодна з цих галузей зна-ння не брала на себе зобов’язань сформувати цілісне міжінтегральне уявлення про власність. У кожній із них поняття «власність» має свій чітко окреслений цільовий характер. Абсолютизація економічної і юри-дичної концепцій, так само як і ідеї про їх діалектичне змішування, при-звели до того, що у теорії кримінального права інститут власності не має чітко вираженого становища і певного визначення.

Традиційно виділяють три основних бачення поняття «власність». Перше – це соціальне сприйняття на рівні здорового глузду, при якому



власність є щось чимсь (речовим), що належить будь-кому. Друге – юри-дичне, за якого власність розглядається як майнові відносини (право користування, володіння, розпорядження). Третє – економічне, тобто вона розуміється як системна категорія, де власність є не відношення людини до будь-якого об’єкта, а відносини між людьми щодо привлас-нення (відчуження) цього об’єкта.

Необхідно відмітити, що у всіх трьох підходах до поняття присутні кримінально-правові особливості. У першому випадку власність ви-ступає як предмет злочинного посягання. Даний предмет, до речі, має у першу чергу кримінально-правове значення. Друге і третє з виділених понять розглядає цю категорію як той об’єкт, на який направлений злочин. Порушення існуючого порядку відчуження власності – завжди правопорушення. Якщо ж таке відчуження здійснюється загальноне-безпечними засобами – у наявності злочин, передбачений відповідни-ми статтями КК України [1, с. 47–49].

Сучасні дослідження інтелектуальної власності також висвітлюють її у економічному, юридичному, соціологічному аспектах тощо. Зазначе-не ще раз доводить відсутність єдиного підходу у теорії інтелектуаль-ної власності на стадії її становлення. Використовуючи напрацювання марксизму, європейська думка розробила ряд теорій інтелектуальної власності. Порівнюючи погляди наукових шкіл різних часів щодо суті інтелектуальної власності, необхідно зауважити, що саме квінтесенція неокласичного, марксистського, неоінституціонального підходів і лягла в основу сучасної теорії інтелектуальної власності в нових економічних умовах [2, с. 20].

Правознавці при визначенні поняття «інтелектуальна власність» використовують такі категорії та поняття, як «розум», «винахід», «твор-чість» та інші подібні [3], що дає підстави стверджувати, що поняття «інтелектуальна власність» набагато складніше за «власність» хоча б тому, що в нього структурно входить така нематеріальна категорія, як «інтелект (розум)». При цьому головним для розуміння інтелектуаль-ної власності є факт створення нових знань. Підкреслимо, що з точки зору права, інтелектуальна власність – це не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, a право на цей результат.

Згідно з ЦК України право інтелектуальної власності – це право осо-би на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності. Результати інтелектуальної діяль-ності людини та комерційні позначення, на відміну від матеріальних об’єктів, не можуть бути захищені від використання третіми особами лише на підставі того, що хтось є власником права на них. Законодав-ство у сфері інтелектуальної власності намагається захистити інтереси



78

правовласників шляхом надання їм відповідних обмежених часом прав, які дозволяють їм контролювати використання своїх об’єктів права інтелектуальної власності. При цьому зазначені права набуваються не щодо матеріальних об’єктів, у яких можуть бути втілені результати творчої праці, а щодо породження розуму людини як такого. Таким чи-ном, можна з упевненістю сказати, що право інтелектуальної власності – загальний термін для певних результатів інтелектуальної діяльності людини і комерційних позначень, які є інтелектуальними цінностями нематеріальної природи і на які можна набути права, подібні до права власності, що сприяє ринковій діяльності [4, с. 6–7].

Отже, інтелектуальна власність являє собою закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах. Право на інтелектуальну власність на-лежить до виключних (абсолютних) прав. Зазначене зумовлено тим, що держава надає власнику об’єкта інтелектуальних прав весь спектр прав щодо використання та розпорядження. При цьому інші суб’єкти (у тому числі й держава) не мають права на таке використання та повинні утри-муватися від дій, які можуть порушувати абсолютні права власника.

Безумовно, право власності теж відносять до абсолютних прав, од-нак, на нашу думку, ці поняття дещо різняться. Хоча окремі науковці не згодні з таким підходом і визнають власність родовим поняттям, яке, у свою чергу, поділяється на два види – власність на речі (майно) та ін-телектуальну власність [5, с. 14–16; 6, с. 204].

Інші займають компромісну позицію з цього питання та вказують на те, що інтелектуальна власність в її матеріальному вираженні в пев-них випадках може виступати як об’єкт права власності в його тради-ційному (цивільно-правовому) розумінні [7].

На наше переконання, застосовуючи поняття «власність» щодо ін-телектуальної власності, законодавець має на увазі наявність у власни-ка виключних прав на використання об’єктів, що охороняються. До того ж закон дає можливість використання цих об’єктів виключно з дозволу власника. Наголосимо, що покладена в основу оцінюваної пропозиції думка про те, що правовідносини інтелектуальної власності входять як складова до більш широкого за своїм змістом родового об’єкта (пра-вовідносини власності), не ґрунтується на ЦК України, в якому праву власності та іншим речовим правам і праву інтелектуальної власності присвячено окремі книги – книгу третю і книга четверту відповідно.

Також ЦК України (ст. 419) визначає співвідношення права інтелек-туальної власності та права власності, а саме: право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт інтелектуальної власності не означає переходу права



власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт інтелектуальної власності.

Об’єктом інтелектуальної власності є право на результати інтелек-туальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, автор нематеріального і автор матеріального об’єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої ді-яльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджа-тися цим результатом на свій розсуд, а також передавати його іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об’єкти. З другого – поряд з майновим правом існує немайнове право автора на результати інтелектуальної діяльності. Таким чином, право інтелекту-альної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджання) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканність твору тощо) [8, с. 10].

Проаналізувавши існуючі цивілістичні підходи, можна стверджува-ти, що між цими двома видами права власності існує чимало істотних відмінностей, серед яких:

1) відмінність (різниця) між об’єктами. Об’єктами власності є май-но (річ тілесна та безтілесна), яка обмежена у просторі, тобто право власності визначає стан приналежності матеріальних благ індивідам, його використання та розпорядження. Об’єктом інтелектуальної власності виступають результати творчої ді-яльності, які є нематеріальними (мають ідеальну природу) і не можуть бути обмежені у просторі. Економічна ж цінність об’єктів права інтелектуальної власності при цьому не залежить від матеріального носія, на якому вони розташовані, оскільки носій вважається лише способом передання ідей, думок і висно-вків автора іншим особам. Зазначений статус об’єктів прав інте-лектуальної власності робить їх дуже вразливими для недобро-совісного використання без згоди власника і часто предметом злочинів проти права інтелектуальної власності.

2) відмінність у спрямованості права власності та права інтелек-туальної власності. Право власності – утвердження панування власника над належними йому речами та повноваження з воло-діння, користування та розпорядження цими речами. Заборона втручання третіх осіб у це право носить додатковий, забезпечу-вальний характер. Виключні ж права інтелектуальної власності спрямовані на заборону бездозвільного використання третіми особами продуктів інтелектуальної діяльності;

3) відмінність у способах набуття та припинення прав на резуль-тати інтелектуальної діяльності. До прав інтелектуальної влас-



80

ності не можна застосувати набуття за давністю, знахідкою, від-чуженням (автор не втрачає повністю зв’язок з об’єктом творчої діяльності, останній продовжує існувати у формі немайнового права автора), приватизацією. Припинення права відбувається згідно зі знищенням, реквізицією, конфіскацією;

4) відмінність у тривалості дії прав. Так, згідно із законодавством право власності не має обмежень у часі, тоді як тривалість дії виключних прав чітко регламентується;

5) відмінність у дії на певній території. Право власності визнає за особою права придбання речі у всіх країнах світу, тобто не впли-ває місце проживання власника та місцезнаходження майна. Тоді ж як права інтелектуальної власності носять територіальний ха-рактер. Це означає, що права, набутті на території однієї країни, не визнаються на території іншої. Для набуття виключних прав на території іншої держави спершу необхідно укласти відповідні міжнародні договори, а потім належним чином зареєструвати;

6) відмінність у застосуванні юридичного інструментарію для за-хисту. Право власності базується на майнових правах, а право ін-телектуальної власності – на майнових і особистих немайнових правах. Наприклад, володілець права інтелектуальної власності не може вимагати його уречевлення, оскільки такої речі не існує.

Отже, на підставі викладеного можна зробити висновок, що право власності та право інтелектуальної власності, з точки зору цивільного права, належать до різних правових категорій, але в обох випадках ви-користовується єдиний системоутворюючий термін – власність.

Як відомо, науково обґрунтована систематизація норм Особливої частини КК має істотне значення, зокрема, для пошуку тієї норми, яка підлягає застосуванню, з’ясування змісту окремих ознак складів, опи-суваних заборонними нормами, розмежування суміжних складів зло-чинів, а також для з’ясування думки законодавця про цінність тих чи інших об’єктів кримінально-правової охорони [9, с. 3]. Як слушно зазна-чає В. Я. Тацій, «науково обґрунтована систематизація в КК криміналь-но-правових норм про відповідальність за окремі злочини має важливе значення для застосування цього закону, з’ясування його дійсного зміс-ту, відмежування від суміжних злочинів, а також орієнтування у самому КК» [10, с. 14].

Таким чином, проведений порівняльний аналіз (з точки зору ци-вільного права) передусім дав можливість показати й обґрунтувати відмінності об’єкта власності та інтелектуальної власності. Це зроблено для того, щоб зрозуміти позицію законодавця, який при побудові Осо-бливої частини КК України розмістив кримінально-правові заборони,



покликані охороняти інтелектуальну власність, за межами розділу VI Особливої частини КК України «Злочини проти власності».

Саме особливості родового об’єкта дозволяють провести науково обґрунтовану класифікацію злочинів проти власності та злочинів про-ти інтелектуальної власності, а отже, логічно розташувати відповідні кримінально-правові норми у КК. З огляду на сказане пропозиція щодо перенесення кримінальних правопорушень проти інтелектуальної власності до розділу VI Особливої частини КК України [11] означає, що його безпосередній об’єкт є частиною більш загального поняття – родо-вого об’єкта (правовідносин власності).

Проаналізуємо зазначені категорії. Проведене дослідження [12, с. 165–169] дає підстави стверджувати, що родовим об’єктом злочи-нів проти власності є сукупність суспільних відносин у сфері власності, де власність – це «первинна власність», тобто відношення конкретної людини до свого і чужого як ключова цінність права. Юридичним ви-раженням цих відносин є право власності, яке надає всім власникам однакові умови в набутті й захисті цих прав, тобто право власності в об’єктивному розумінні як сукупність правових норм, які регулюють і охороняють відносини власності. Безпосереднім об’єктом є майно – «вторинна власність», тобто матеріалізоване відношення людини до світу. Юридичним вираженням цих відносин виступають суб’єктивні права з володіння, користування і розпорядження майном, що нале-жить конкретним суб’єктам права власності.

У ході дослідження була обґрунтована точка зору, що покладена в основу оцінюваної думки про те, що правовідносини інтелектуальної власності входять як складова до більш широкого за своїм змістом ро-дового об’єкта (правовідносини власності), передусім не ґрунтується на ЦК України, в якому праву власності та іншим речовим правам та праву інтелектуальної власності присвячено окремі книги – третя і четверта відповідно.

Це свідчить про те, що цивілісти виділяють відносини інтелекту-альної власності в окрему самостійну групу суспільних відносин. На-уковцями розроблено специфічні ознаки зазначених відносин: спеці-альний, чітко визначений законом об’єкт – результат інтелектуальної творчості; спеціальна підстава виникнення; поєднання імператив-ного та диспозитивного елементів під час визначення обсягу прав та обов’язків суб’єктів інтелектуальної власності; їх цільовий характер; поєднання речових і зобов’язальних елементів під час реалізації прав та обов’язків тощо [13, с. 332]. Об’єктом правовідносин інтелектуальної власності вважаються результати інтелектуальної, творчої діяльності, засобів індивідуалізації й недобросовісної конкуренції та інші об’єкти



82

(ст. 199 ЦК, книга четверта ЦК України), що відповідають вимогам за-кону, встановленим щодо них, і яким, як наслідок, забезпечується кри-мінально-правова охорона.

Таким чином, на підставі наведеного можна стверджувати, що ро-довим об’єктом злочинів проти інтелектуальної власності є суспільні відносини, що становлять особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності, які перебувають під охороною кримінального закону (проте не вся їх сукупність, а тільки та, яка охороняється нормами КК України (ст. 176, 177, 203, 229, 231, 232).

У площині родового об’єкта знаходяться безпосередні об’єкти зло-чинів проти інтелектуальної власності, які співвідносяться з родовим як частина і ціле, ними є суспільні відносини: 1) щодо результатів інте-лектуальної, творчої діяльності; 2) у сфері встановленого порядку обігу засобів індивідуалізації учасників господарського процесу; 3) щодо за-хисту виключних прав фізичних і юридичних осіб від недобросовісної конкуренції.

Предметом злочину проти власності виступає конкретна річ (в ас-пекті зобов’язально-речової концепції [14, с. 78–79]), а предметом злочинів проти інтелектуальної власності – результати свідомої інте-лектуальної творчої діяльності людини. Отже, на відміну від речей як предмета злочинів проти власності, предмет злочину проти інтелекту-альної власності завжди має нематеріальну форму.

Таким чином, пропозиція щодо перенесення кримінальних право-порушень проти інтелектуальної власності до розділу VI Особливої час-тини КК України є безпідставною.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Спираю-чись на результати проведеного дослідження, можна зазначити, що родовим об’єктом злочинів проти інтелектуальної власності є суспільні відносини, що становлять особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності на об’єкти права інтелектуальної власності, які перебувають під охороною кримінального закону (проте не вся їх сукупність, а тільки та, яка охороняється нормами КК України (ст. 176, 177, 203, 229, 231, 232). Родовим об’єктом злочинів проти власності ви-ступає сукупність суспільних відносин у сфері власності, де власність – це «первинна власність», тобто відношення конкретної людини до сво-го і чужого як ключова цінність права.

Безпосереднім об’єктом злочинів проти власності є майно, «вторинна власність», тобто матеріалізоване відношення людини до світу. Юридич-ним вираженням цих відносин виступають суб’єктивні права з володін-ня, користування і розпорядження майном, що належить конкретним



суб’єктам права власності. Безпосереднім об’єктом злочинів проти інтелек-туальної власності є суспільні відносини: 1) щодо результатів інтелекту-альної, творчої діяльності; 2) у сфері встановленого порядку обігу засобів індивідуалізації учасників господарського процесу; 3) щодо захисту ви-ключних прав фізичних і юридичних осіб від недобросовісної конкуренції.

Особливості родового об’єкта дозволяють провести науково об-ґрунтовану класифікацію злочинів, а отже, логічно розташувати від-повідні кримінально-правові норми у КК. Проведений нами аналіз дає підстави стверджувати, що родовий об’єкт інтелектуальної власності не є частиною більш загального поняття – родового об’єкта (правовід-носин власності). Таким чином, пропозиція щодо перенесення кримі-нальних правопорушень проти інтелектуальної власності до розділу VI Особливої частини КК України є безпідставною.

Утім, безумовно, сьогодні існує нагальна потреба вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із з’ясуванням місця норм, спрямованих на запобігання злочинам проти інтелектуальної власності у вітчизняному законодавстві. Можливо, це слід зробити шляхом виокремлення нового розділу у КК України або шляхом при-йняття окремої нормативно-правової бази щодо кримінально-право-вої охорони цієї категорії, оскільки ці злочини утворюють власну від-окремлену самостійну групу злочинних посягань відмінну від злочинів проти власності та інших злочинів, які складають структуру Особливої частини КК України. Крім того, внаслідок ситуації, що склалася, в юри-дичній практиці нерідко мають місце випадки неоднакового підходу суддів, прокурорів, слідчих та інших юристів-практиків до проблеми кваліфікації злочинів проти права інтелектуальної власності. Таким чином, вирішення цього питання у законодавчому порядку, безумовно, потрібне, однак не шляхом внесення змін до розділу VI «Злочини проти власності» Особливої частини КК України.


1. Жапинский А. Э. О соотношении уголовного и гражданского пра-ва в сфере экономики / А. Э Жапинский // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 47– 52.

2. Ходаківський Є. І. Інтелектуальна власність: економіко-правові аспекти: [навчальний посібник] / Є. І. Ходаківський, В. П. Якобчук, І. Л. Литвинчук. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. – 276 с.

3. Гордієнко С. Г. Інформаційне право і право інтелектуальної власнос-ті: проблеми співвідношення [Електронний ресурс] – Режим досту-па: file:///C:/Users/SZ740/Downloads/Chkup_2014_1_53%20(2).pdf.



84

4. Жаров В. О. Захист права інтелектуальної власності. Захист автор-ського права і суміжних прав. Захист права промислової власності: [навчальний посібник] / В. О. Жаров. – К.: ЗАТ «Інститут інтелекту-альної власності», 2003. – 64 с.

5. Лихова С. Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціаль-них прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодек-сом України (теоретико-правове дослідження): автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / С. Я. Лихова. – К., 2006. – 39 c.

6. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Осо-бливої частини КК України): монографія / С. Я. Лихова. – К.: Видав-ничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 573 с.

7. Наумов А. В. Российское уголовное право. Курс лекций: в 2-х т. / А. В. Наумов. – Т. 2. Особенная часть / А. В. Наумов. – М.: Юрид. лит., 2004. – 832 с.

8. Основи інтелектуальної власності: монографія / за ред. П. М. Цибу-льова. – К.: «К.І.С.», 2005. – 448 с.

9. Зеленецкий В. С. Количественный подход к характеристике струк-турных элементов Особенной части Уголовного кодекса Украины / В. С. Зеленецкий. – Х.: Восточно- региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2001. – 24 с.

10. Кримінальне право України: Особлива частина: [підручник] / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін [та ін.]; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і доповн. – Х.: Право, 2010. – 608 с.

11. Демідова Л. М. До проблеми систематизації об’єктів заподіяння майнової шкоди за чинним КК України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/k-probleme-sistematizatsii-obektov-prichineniya-imuschestvennogo-uscherba-po-deystvuyuschemu-uk-ukrainy

12. Дорохіна Ю. А. Нові підходи до визначення поняття власності у тео-рії кримінального права: доктринальний аналіз здобутків зарубіж-них науковців / Ю. А. Дорохіна // Вчені записки Таврійського на-ціонального університету імені В. І. Вернадського. Серія: Юридичні науки. – 2014. – Том 27 (66). – № 1. – С. 163–174.

13. Харітонова О. І. До проблеми різнорівневої класифікації цивільних правовідносин інтелектуальної власності / О. І. Харітонова // Пра-во та управління. – 2011. – № 3. – С. 332–339.

14. Дорохіна Ю. Безготівкові гроші як предмет злочинів проти влас-ності / Ю. Дорохіна, О. Дудоров // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 5. – С. 78–82.




ЮлияАнатольевна Дорохина,кандидат юридических наук(Киевский национальный торгово-экономический университет, Киев, Украина)

СИСТЕМАТИЗАЦИЯУГОЛОВНО-ПРАВОВОЙОХРАНЫПРАВНАОБЪЕКТЫСОБСТВЕННОСТИИОБЪЕКТЫИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙСОБСТВЕННОСТИ:НЕКОТОРЫЕВОПРОСЫПОНИМАНИЯ

В статье рассмотрены проблемы существующей системы уголовно-правовой охраны объектов собственности и объектов интеллектуаль-ной собственности по Уголовному кодексу Украины и проанализированы предложения по перенесению посягательств на интеллектуальную соб-ственность в раздел VI Уголовного кодекса Украины; обоснована необхо-димость совершенствования закона об уголовной ответственности за преступления в сфере интеллектуальной собственности.

Ключевыеслова: уголовно-правовая охрана преступления в сфере ин-теллектуальной собственности; преступления против собственности.

IuliiaА.Dorokhina,candidate of law sciences(Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv, Ukraine)

SYSTEMATIZATIONOFCRIMINALANDLEGALPROTECTIONOFTHERIGHTSONPROPERTYOBJECTSANDINTELLECTUALPROPERTYOBJECTS:SOME ISSUES OF UNDERSTANDING

The problems of the existing system of criminal and legal protection of property objects and intellectual property objects under the Criminal Code of Ukraine are studied in the article; propositions concerning classification of at-tacks on intellectual property to Section VI of the Criminal Code of Ukraine are analyzed; the necessity of improving the law on criminal liability for crimes in the field of intellectual property is grounded.

It is indicated that criminal and legal protection as property as intellectual property is the creation and organization of relevant institutions by the state, which are intended to detect the possibility of committing offenses, carry out their prevention and take effective measures of impact on property offenders, i.e. to guarantee the owner unrestricted right to own, use, manage and dispose the property, the right to receive income, as well as to determine specific other powers in accordance with the current law.

Existing civil approaches are analyzed and it is noted that there are many important differences between these two types of ownership. The major among them is the difference between objects. It is indicated that ownership and intel-lectual property right in terms of civil law belong to different legal categories, but in both cases a single system term, which is property is used.



86

Based on the conducted study it is determined that the generic object of crimes against intellectual property is public relations that constitute personal non-property and (or) intellectual property rights on the objects of intellectual property right, which are protected by the criminal law (however not all their set, but that one, which is protected by the norms of the Criminal Code of Ukraine (the Art. 176, 177, 203, 229, 231, 232)). The generic object of property crimes is a set of social relations in the field of property, where the property is a “primary property” relation of the individual to his and others as a key value of law.

The direct object of property crimes is property itself – “secondary proper-ty” is materialized attitude of the individual to the world. The legal expression of these relations is the subjective rights to own, use and disposal of property belonging to specific subjects of ownership. The direct object of crimes against intellectual property is public relations: 1) on the results of intellectual and creative activity; 2) in the sphere of set procedure of the circulation of means of individualization of economic process participants; 3) on protection of the exclusive rights of individuals and legal entities from unfair competition.

Features of the generic object make it possible to conduct scientifically based classification of crimes and location of relevant criminal and legal norms in the Criminal Code. Conducted analysis provided reasons to believe that the generic object of intellectual property is not a part of a more general concept – a generic object (legal relations of ownership). On this basis it is stressed that a proposition to transfer criminal offences against intellectual property into Section VI of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine is groundless.

It is pointed out that today there is an urgent need to address a number of theoretical and practical issues related to determining the place of rules directed on preventing crimes against intellectual property in the national legislation. It is possible by the isolation of a new Section of the Criminal Code of Ukraine or by adopting a single regulatory base concerning the criminal and legal protection of this category, as these crimes form their own separate independent group of crimes different from property crimes and other crimes that make up the structure of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. Besides, due to the situation in legal practice, there are often cases of unequal approach of judges, prosecutors, investigators and other practitioners to the problem of qualifica-tion of crimes against intellectual property right. Thus, solution of this issue in legislative procedure is certainly necessary, but not by amending the Section VI “Crimes against property” of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine.

Key words: criminal and legal protection; crimes in the sphere of intellectual property; crimes against property.



УДК 343.123.4

Олександр Олексійович Дудоров, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України (Запорізький національний університет, Запоріжжя)

Євген Олександрович Письменський, доктор юридичних наук, доцент

(Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, Луганськ)

ПОНЯТТЯ «УХИЛЕННЯ ВІД ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА» В КОНТЕКСТІ ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИ

ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗАКІНЧЕННЯМ СТРОКІВ ДАВНОСТІ

Розглядається поняття «ухилення від досудового слід-ства» як підстава для зупинення перебігу давності при звільненні особи від кримінальної відповідальності, аналізуються відповідні доктринальні та судові під-ходи. Обґрунтовується висновок про можливість як традиційного (обмежувального), так і широкого (бук-вального) розуміння зазначеного кримінально-право-вого поняття.

Ключовіслова: звільнення від кримінальної відповідальності, давність, зупинення перебігу давності, ухилення від досудового слідства.

© О. О. Дудоров, Є. О. Письменський, 2015



88

Постановка проблеми. Втрата або істотне зменшення суспільної небезпеки вчиненого злочину традиційно вважається однією з підстав існування положень про давність у кримінальному праві України. Ура-ховується також презумпція про втрату (повністю або значною мірою) особою, яка тривалою законослухняною поведінкою після вчинення зло-чину демонструє своє виправлення, суспільної небезпеки, яка, до речі, не може існувати безкінечно навіть щодо особи, яка вчинила злочин. Із цього приводу в юридичній літературі слушно зазначається, що максимальна суспільна небезпека знаходить свій прояв у момент вчинення злочину, згодом, за певних умов, вона здатна зменшуватися і, врешті-решт, втра-чатися зовсім. Зрозуміло й те, що така втрата не може відбутися одразу, це – досить тривалий процес, що залежить від тяжкості злочину [1, с. 625].

З урахуванням викладеного в КК України існує низка положень про давність, що застосовуються до того, хто вчинив злочин. Серед них ст. 49 КК України, в якій йдеться про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, що засто-совується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) невчинення протягом цих строків нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; 3) неухилення особи від слідства або суду. Остання з названих умов привертає до себе осо-бливу увагу в контексті правозастосування, оскільки її законодавче формулювання (ч. 2 ст. 49 КК України) позбавлене однозначності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закін-ченням строків давності активно досліджується у вітчизняній кримі-нально-правовій літературі. Передусім йдеться про праці Ю. В. Бауліна, А. М. Бойка, М. М. Головчака, В. А. Клименка, В. В. Скибицького, В. В. Усти-менка, М. І. Хавронюка та ін. Незважаючи на усталене в цілому розуміння поняття «ухилення від досудового слідства», до розуміння змісту цього кримінально-правового поняття не виключаються, як показує звернен-ня до юридичної літератури і матеріалів правозастосовної практики, суперечливі підходи.

З огляду на наведене метою пропонованої статті є розкриття зміс-ту поняття «ухилення від досудового слідства» як обставини, що зумов-лює зупинення перебігу давності при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Криміналь-ного кодексу України (далі – КК України) перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила злочин, ухилялася від досудового слідства або суду. Перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. Оскільки в ч. 2 ст. 49 КК України йдеться саме про зу-



пинення строку давності (а не про його переривання) із дня з’явлення особи, яка ухилялася від досудового слідства або суду, із зізнанням або її затримання, перебіг строку давності не відновлюється спочатку, а про-довжує тривати. У цьому разі час, який минув із моменту вчинення зло-чину до моменту, коли особа почала ухилятися від правозастосовчих органів, не анулюється, а підлягає зарахуванню у строк давності, зазна-чений у законі.

Зупинення спливу строку давності у випадку ухилення особи від досудового слідства або суду як різновиду негативної посткримінальної поведінки особи – захід кримінально-правового характеру, покликаний забезпечувати реалізацію кримінальної відповідальності. При цьому поняття «ухилення від слідства і суду» не є нормативно визначеним і розкривається в кримінально-правовій літературі.

Домінуючою (традиційною) в доктрині є точка зору, відповідно до якої під ухиленням від слідства або суду з позицій застосування ч. 2 ст. 49 КК України* треба розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений нею зло-чин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез’явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіж-ного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримі-нального провадження) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою приховування місця свого перебування від слідства або суду.

Давність персоніфікована, у зв’язку з чим про ухилення (прихо-вання) особи від слідства можна говорити лише тоді, коли воно про-водиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, якій відомо про те, що стосовно неї ведеться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу давності з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і вживається заходів, спрямо-ваних на встановлення її місцезнаходження. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчи-

* Так само вирішувалося це питання стосовно згаданого в ч. 3 ст. 48 попередньо-го КК «скриття» від слідства або суду. До речі, «скриття» – типовий русизм, яких у КК 1960 р. вистачало.



90

нення злочину на момент її зникнення ще не встановлена [2, с. 214–215; 3, с. 73; 4, с. 228–232; 5, с. 803; 6, с. 196].

Враховуючи оновлення кримінального процесуального законодав-ства, Ю. В. Баулін наголошує на тому, що особа, яка ухиляється від до-судового слідства або суду, має бути відома органам досудового слідства або суду, які повинні вести розшук злочинця, котрий переховується. Це має місце після повідомлення про підозру в порядку, визначеному главами 22, 23 розділу ІІІ КПК України. У разі переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від досудового слідства до мо-менту повідомлення їй про підозру слідчий, за наявності достовірних відомостей для повідомлення про підозру саме цій особі, здійснює всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії, направлені на встановлення місцезнаходження особи та ознайомлення її з повідомленням, а, у разі неможливості цього, – виносить вмотивовану постанову, яку погоджує прокурор (ст. 280 КПК України) [7, с. 341].

Подібну думку висловлює М. М. Головчак. Зокрема, автор пише про те, що особою, яка переховується від органів досудового слідства з ме-тою ухилення від кримінальної відповідальності, може бути підозрю-ваний (тобто особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 КПК України, повідомлено про підозру або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), особа якого відома цим органам, щодо якого слідчим або прокурором винесена окрема поста-нова про розшук чи в постанові про зупинення досудового розсліду-вання міститься вказівка про це, чи щодо якої судом, слідчим суддею постановлена ухвала про застосування одного із запобіжних заходів або про затримання особи з метою приводу [8, с. 134]. Уточнимо, що на сьо-годні підозрюваним є також особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено особі внаслідок невстановлення її місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення у спосіб, перед-бачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідо-млень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

У межах традиційного підходу чимало інших дослідників також звертають увагу на те, що при з’ясуванні того, які дії особи мають ви-знаватися юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку була визнана підозрюваним або обвину-ваченим та яка зобов’язана з’являтися до правозастосовчих органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Якщо при вирішенні роз-глядуваного питання ігнорувати процесуальний аспект, який дозволяє фіксувати строки здійснюваного особою ухилення від слідства, то осо-



ба, яка вчинила злочин та яка відразу не з’явилася із зізнанням, автома-тично визнаватиметься такою, що ухиляється від слідства [9, с. 50–53; 10, с. 249–250; 11, с. 904–905; 12, с. 6–7].

Стосовно останньої тези хотілося б зауважити, що бездіяльність, на нашу думку, не може розцінюватись як ухилення, про яке йдеться в ч. 2 ст. 49 чинного КК України. Свого часу І. М. Ігнатов із цього приводу писав, що в тому разі, коли злочинець не вчинить жодних дій, спрямо-ваних на ухилення, але з тих чи інших причин його не буде притягнуто до кримінальної відповідальності, хоч органам розслідування буде відо-мо про нього та його буде оголошено в розшук, цей злочинець не може бути визнаний таким, що ухиляється від слідства або суду [13, с. 286].

Вважається, що особа, про яку йдеться в ч. 2 ст. 49 чинного КК України, ухиляється від виконання певного обов’язку, усвідомлюючи, що в неї вже виник юридичний обов’язок постати перед слідством або судом (обов’язок «тримати відповідь» перед державою). На особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов’язку самови-криття, а тому якщо вона до моменту виникнення вказаного обов’язку в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування змінила місце свого проживання (хай і з метою уникнення криміналь-ної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства го-ворити не доводиться. Виходить, що для встановлення факту ухилення від досудового слідства як підстави для зупинення перебігу давності за ч. 2 ст. 49 КК України потрібна наявність двостороннього суб’єктивного зв’язку між органами досудового слідства (судом) та особою, котра під-озрюється (обвинувачується) у вчиненні злочину.

Тут не буде зайвим нагадати, що згідно зі ст. 22 КК УСРР 1922 р. строки давності, встановлені законом, подвоювалися, якщо особа, при-тягнута до слідства або суду, переховувалася або в інший спосіб ухиля-лася від них. Хоча в цьому випадку поняття «ухилення від слідства або суду» пов’язувалося з іншим правовим наслідком, а не із зупиненням перебігу строку давності, воля законодавця була виражена чітко: ухили-тися від слідства або суду могла не будь-яка особа, яка вчинила злочин, а лише та, про яку правозастосовчі органи знали як про злочинця і щодо якої вони вжили передбачених законом заходів.

Повертаючись до чинного КК України, відзначимо, що через некон-кретність відповідного законодавчого формулювання не виключається можливість іншого (порівняно з викладеним вище) тлумачення понят-тя «ухилення від досудового слідства», за якого достатньо встановити: 1) факт початку досудового слідства; 2) усвідомлення особою того, що вона вчинила злочин (щодо цієї обставини слушним є застереження В. В. Сверчкова про те, що виключити наявність ухилення від слідства



92

може невпевненість особи, яка порушила кримінальний закон через необережність, у тому, що вона вчинила злочин [14, с. 243]); 3) вчинен-ня тим, хто вчинив злочин і усвідомлює це, певної дії(-й), спрямованої на уникнення кримінальної відповідальності за скоєне.

За такого (умовно кажучи, широкого) підходу йдеться про вчи-нення особою будь-яких умисних дій, метою яких є унеможливлення викриття того, хто вчинив злочин, у тому числі незалежно від кримі-нально-процесуального статусу особи, яка вчиняє такі дії, і від того, чи відомо правоохоронцям про вчинення нею певного злочину. Видається, що і така поведінка особи засвідчує збереження її суспільної небезпеки і, відповідно, має тягнути за собою de lege ferenda зупинення перебігу строку давності.

З урахуванням системного характеру права значення взаємозв’язку і взаємодії положень КК і КПК України при вирішенні конкретних кри-мінально-правових питань не варто недооцінювати. Та все ж поняття «ухилення від досудового слідства або суду» є матеріально-правовим, і з цього передусім слід виходити у розглядуваній ситуації. З огляду на сказане потребує фахового обговорення питання про законодавче ви-значення (наприклад, у примітці до ст. 49 КК України) поняття «ухилен-ня від досудового слідства та суду», яке відображало б його широке ро-зуміння. Як варіант, зазначене ухилення могло б мати приблизно таке визначення: «Вчинення особою будь-якої дії, метою якої є уникнення кримінальної відповідальності».

На користь викладеної пропозиції вказують міркування М. М. Голо-вчака, який слушно звертає увагу на те, що у статтях 49 та 965 КК Укра-їни, в яких закріплено тотожні кримінально-правові норми, по-різному сформульована підстава зупинення перебігу давності. На погляд на-уковця, більш правильно це зроблено в ч. 2 ст. 965 КК України, де йдеть-ся про переховування від органів досудового слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, якщо місцезнаходження уповноваженої особи юридичної особи невідоме. Таке законодавче по-ложення узгоджується з п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. Тому відповідного корегування потребує підстава зупинення перебігу строків давності в ч. 2 ст. 49 КК України [8, с. 133].

Аналізуючи цю кримінально-правову норму і констатуючи, що на відновлення перебігу строку давності впливає, зокрема, з’явлення особи із зізнанням, П. П. Сердюк висловлює думку про те, що це не обов’язково має бути особа, яка відома правоохоронним органам [15, с. 223].

Разом із тим при з’ясуванні змісту кримінально-правового по-няття «ухилення від досудового слідства або суду» сьогодні потрібно пам’ятати, що за умов неоднозначності того або іншого положення



кримінального закону, його неоднакового тлумачення підлягає засто-суванню загально-правовий принцип, згідно з яким будь-які сумніви при трактуванні закону та його застосуванні вирішуються на користь особи, яка вчинила злочин. Положення про те, що конституційний ім-ператив «усі сумніви – на користь обвинуваченого (підсудного)» має застосовуватися у випадках неоднозначності приписів матеріального кримінального права, обстоює чимало відомих українських науковців (П. П. Андрушко, Л. П. Брич, А. А. Музика, В. О. Навроцький та ін.).

З огляду на викладене вище, викликає інтерес один із прецедентів, який нещодавно з’явився в судовій практиці.

12 січня 2015 р. адвокат З., діючи в інтересах А., звернувся до Верхо-вного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 травня 2006 р. Згідно з обставинами справи А. вчинив умисне вбивство двох і більше осіб, кваліфіковане за п. «г» ст. 93 КК України 1960 р. За вчи-нення цього злочину суд призначив засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі. На переконання адвоката, суд касаційної інстанції витлумачив положення статей 5, і 49 чинного КК України і ст. 48 КК 1960 р. у спосіб, що суперечить їх точному змісту, допустив-ши помилку в обчисленні строків давності, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності за цей злочин. У зв’язку із закінченням строків давності за злочин, вчинений 21 жовтня 1995 р., суд відповідно до ч. 4 ст. 48 КК України 1960 р. і ч. 4 ст. 49 КК України 2001 р. не вправі був призначити цій особі покарання у виді довічного позбавлення волі; останнє мало бути замінене покаранням у виді по-збавлення волі на певний строк.

Будучи членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді України та готуючи науковий висновок за цим казусом, нами вста-новлено, що суд першої інстанції не вирішив питання про можливість звільнення А. від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінчен-ням строків давності та про зумовлену закінченням строку давності обов’язковість заміни довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк. Натомість Верховний Суд України, розглядаючи ка-саційну скаргу адвоката про безпідставність незастосування такого звільнення щодо А. і спростовуючи позицію захисту, зробив висновок про те, що строк давності за вчинений засудженим злочин не сплив. Адже згідно з ч. 3 ст. 48 КК України 1960 р. перебіг давності зупиняєть-ся, якщо особа, яка вчинила злочин, укриється від слідства або суду. За твердженням суду, А. тривалий час приховувався від слідства в Чеській Республіці, а після екстрадиції в межах строків давності був притяг-нутий до кримінальної відповідальності, а отже, йому обґрунтовано

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінАльного ПрАвА94

призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, передбачене санкцією ст. 93 КК України 1960 р.

Як випливає з ч. 3 ст. 5 чинного КК України і порівняльного аналізу положень ст. 48 КК України 2001 р. і ст. 49 КК України 2001 р., по-перше, строк давності за умисне вбивство за обтяжуючих обставин, вчинене до 1 вересня 2001 р. і кваліфіковане за ст. 93 КК України 1960 р., становить десять років; по-друге, для того, щоб у цьому разі можна було ставити питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за давністю, кінцевий момент цього строку мав настати до дня набрання законної сили вироком суду, яким особу засуджено за вчинення злочину.

Отже, строк давності за злочин, вчинений А. 21 жовтня 1995 р., за загальним правилом (і попередньому, і чинному кримінальному закону відомі положення про зупинення перебігу давності та переривання та-кого строку), повинен був закінчитись 22 жовтня 2005 р.

У науковому висновку в цій кримінальній справі нами визнано за потрібне наголосили на такій обставині: якщо Верховний Суд України при розгляді касаційної скарги виходив із так званого широкого розу-міння поняття «ухилення від досудового слідства», він, серед іншого, мав довести, що А. у 1998 р. виїхав за межі України, маючи на меті саме ухилення від кримінальної відповідальності. Адже відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати Україну (за винятком обме-жень, встановлених законом). Однак суд не встановив тієї обставини, що А. виїхав до Чеської Республіки саме з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений у 1995 р. злочин.

Оскільки заява адвоката про те, що А. з 1998 р. легально проживав в Чеській Республіці і не міг знати про пред’явлення йому обвинувачен-ня і розшук у зв’язку з кримінальною справою, фактично залишилася не спростованою, в аналізованій ситуації треба виходити з домінуючого (традиційного) розуміння поняття «ухилення від досудового слідства», а отже, з того, що особа, причетність якої до вчиненого злочину не була встановлена в закріпленому законом порядку, не може вважатися та-кою, котра ухиляється від слідства або суду.

Отже, на наш погляд, суд при ухваленні рішення стосовно А. мав кон-статувати відсутність вчиненого ним ухилення від слідства. У зв’язку з цим суд, керуючись ст. 5 КК України, був зобов’язаний на підставі ч. 4 ст. 48 КК України 1960 р. вирішити питання про можливість застосу-вання давності до зазначеної особи, оскільки на момент винесення ви-року (22 лютого 2006 р.) 10-річний строк давності, який не зупинявся, за злочин, передбачений ст. 93 КК України 1960 р. і вчинений 21 жовтня



1995 р., сплив. Відповідно, призначення покарання у виді довічного по-збавлення волі на підставі кримінального закону виключалося. Якщо суд (з урахуванням тяжкості вчиненого злочину – вбивства трьох людей та особи винного) не визнав би за можливе застосувати давність, він повинен був призначити А. не довічне позбавлення волі, а позбавлення волі на певний строк.

19 березня 2015 р. Верховний Суд України, розглянувши у відкрито-му судовому засіданні справу за заявою захисника З., у своїй постанові [16] погодився з нашими міркуваннями і, значною мірою відтворивши їх, сформулював правову позицію щодо розуміння ухилення від досудо-вого слідства та суду. Таким ухиленням вважаються будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідаль-ності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. При цьому підкреслюється, що через персоніфікованість давності ухилення особи від слідства можливе лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності здійснюється щодо певної особи, якій відомо про те, що стосовно неї проводиться слідство.

На думку Верховного Суду України, касаційний суд, відмовляючи в закритті кримінальної справи за ст. 93 КК 1960 р. у зв’язку із закін-ченням строків давності, мотивував своє рішення тим, що перебіг цих строків зупинявся, оскільки А. скривався від слідства в Чеській Респу-бліці, а після його затримання установлений ч. 3 ст. 48 КК 1960 р. строк давності не минув. Як на доказ ухилення А. від слідства касаційний суд послався на постанови слідчого від 12 грудня 2001 р. і 19 лютого та 15 травня 2002 р. про зупинення досудового слідства у зв’язку з оголо-шенням А. в розшук і неможливістю проведення подальших слідчих дій за відсутності обвинуваченого.

Касаційний суд, однак, не визначив, який саме строк давності поши-рюється на вчинене А. умисне вбивство та порядок його обчислення, не конкретизував, з яким юридичним фактом пов’язується кінець обчис-лення цього строку, не аргументував, чому вважає, що після вчинення злочину А. скривався від слідства, хоча такий факт суд першої інстанції не встановив. Перебування А. з 1998 р. по 2005 р. за кордоном, зупи-нення слідства у зв’язку з його розшуком і пред’явлення обвинувачення через кілька років після вчинення злочину самі по собі не свідчать про ухилення від слідства.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд України зробив висновок про те, що норми про давність притягнення А. до кримінальної від-повідальності за вчинене у жовтні 1995 р. умисне вбивство в ухвалі



96

від 4 травня 2006 р. застосовані неправильно, а тому рішення суду касаційної інстанції в цій частині є незаконним і підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд.

Висновки та перспективи подальших досліджень. З урахуван-ням наведеного зазначимо, що поняття «ухилення від досудового слід-ства» в контексті ч. 2 ст. 49 КК України з позицій кримінально-правової доктрини може розумітись по-різному. По-перше, це може бути тра-диційний підхід, в основу якого покладено обмежувальне тлумачення кримінального закону та який передбачає, що ухилятися від досудового слідства може лише та особа, яка є підозрюваною у кримінальному про-вадженні та яка усвідомлює цей факт. По-друге, не виключається інше (широке) розуміння розглянутого кримінально-правового поняття, яке ґрунтується на буквальному тлумаченні кримінального закону: ухиля-тися від досудового слідства може будь-яка особа, яка діє з відповідною метою. Бажано в законодавчому порядку усунути підґрунтя для відпо-відної теоретичної дискусії і суперечливої судової практики, доповнив-ши ст. 49 КК України положенням, яке однозначно закріплювало б або традиційне (домінуюче), або широке розуміння кримінально-правого поняття «ухилення від досудового слідства та суду».


1. Энциклопедия уголовного права: в 10 т. – Т. 10. Освобождение от уголовной ответственности и наказания. – СПб.: СПб ГКА, Издание профессора Малинина 2008. – 880 с.

2. Горелик И. И. Вопросы уголовного права (Общей части) в практике Верховного Суда БССР / И. И. Горелик, И. С. Тишкевич. – Минск: Вы-шэйшая школа, 1973. – 224 с.

3. Ткачевский Ю. М. Давность в советском уголовном праве / Ю. М. Тка-чевский. – М.: Изд-во Московского университета, 1978. – 241 с.

4. Егоров В. С. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / В. С. Егоров. – М.: Московский психолого-соци-альный институт, 2002. – 279 с.

5. Кримінальне право. Загальна частина: [підручник] / за ред. А. С. Беніцького, В. С. Гуславського, О. О. Дудорова, Б. Г. Розовсько-го. – К.: Істина, 2011. – 1112 с.

6. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. – Т. 1: Загальна частина / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., доповн. – Х.: Право, 2013. – 376 с.



7. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник] / В. І. Борисов, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. Я. Тація, В. І. Бо-рисова, В. І. Тютюгіна. – 5-те вид., переробл. і доповн. – Х.: Право, 2015. – 528 с.

8. Головчак М. М. Давність у кримінальному праві України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / М. М. Головчак. – К., 2014. – 284 с.

9. Тарбагаев А. Что считать уклонением от следствия и суда, приоста-навливающим течение срока давности, предусмотренного ст. 78 УК РФ? / А. Тарбагаев // Уголовное право. – 2008. – № 4. – С. 50–53.

10. Ендольцева А. В. Институт освобождения от уголовной ответствен-ности: теоретические, законодательные и правоприменительные проблемы: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А. В. Ендольцева. – М., 2005. – 396 с.

11. Уголовное право России: Общая часть: [ученик] / под ред. Н. М. Кро-пачева, Б. В. Волженкина, В. В. Орехова. – СПб. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультетата С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. – 1064 с.

12. Балафендиев А. Освобождение от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности по УК РФ / А. Балафендиев // Уголовное право. – 2011. – № 1. – С. 4–8.

13. Курс советского уголовного права: в 6-и т. – Часть Общая. – Том IIІ. Наказание. – М.: Изд-во «Наука», 1970. – 350 с.

14. Сверчков В. В. Освобождение от уголовной ответственности, пре-кращение уголовного дела (преследования), отказ в его возбужде-нии: проблемы теории и практики / В. В. Сверчков. – СПб. : Юриди-ческий центр Пресс, 2008. – 586 с.

15. Сердюк П. П. Теоретичні й методологічні проблеми сучасного кри-мінального права: монографія / П. П. Сердюк. – Запоріжжя: Акцент Інвест-Трейд, 2012. – 800 с.

16. Постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 р. № 5-1кс15 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховного Суду України. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/ 8B01F3FD82441E4CC2257B1E00499636?OpenDocument&Type=2015&




98

АлександрАлексеевичДудоров,доктор юридических наук, профессор, заслуженный деятель науки и техники Украины(Запорожский национальный университет, Запорожье, Украина);ЕвгенийАлександровичПисьменский,доктор юридических наук, доцент (Луганский государственный университет внутренних дел имени Э. А. Дидоренко, Луганск, Украина)

ПОНЯТИЕ«УКЛОНЕНИЕОТДОСУДЕБНОГОСЛЕДСТВИЯ»ВКОНТЕКСТЕОСВОБОЖДЕНИЯЛИЦАОТУГОЛОВНОЙОТВЕТСТВЕННОСТИВСВЯЗИСОКОНЧАНИЕМСРОКОВДАВНОСТИ

Рассматривается понятие «уклонение от досудебного следствия» в качестве основания для приостановления течения давности при ос-вобождении лица от уголовной ответственности, анализируются со-ответствующие доктринальные и судебные подходы. Обосновывается вывод о возможности как традиционного (узкого), так и широкого (бук-вального) понимания данного уголовно-правового понятия.

Ключевые слова: освобождение от уголовной ответственности, давность, приостановление течения давности, уклонение от досудебно-го следствия.

Olexandr O. Dudorov,Doctor of Law, Professor, Honored Worker of Science and Technology of Ukraine(Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, Ukraine);EvhenPismensky,Doctor of Law, assistant professor(Luhansk State University of Internal Affairs named after E. O. Didorenko, Luhansk, Ukraine)

THECONCEPT“EVASIONFROMPRE-TRIALINVESTIGATION”INTHECONTEXTOFEXEMPTIONFROMCRIMINALLIABILITYINCONNECTIONWITHTHETERMINATIONOFLIMITATIONPERIODS

Problem’ssetting.The Criminal Code of Ukraine (the Art. 49) provides exemption from criminal liability in connection with the termination of limita-tion periods in the presence of three conditions: 1) the termination of the terms specified in the law; 2) non commission of a new misdemeanor, felony or treason during these terms; 3) not evasion of an individual from the investigation or trial. The last of these conditions attracts particular attention in the context of legal enforcement, because its legislative formulation (s. 2 of the Art. 49 of the Criminal Code of Ukraine) is devoid of uniqueness.



Analysis of recent studies. The issue of exemption of an individual from criminal liability in connection with the termination of limitation peri-ods is actively studied in domestic criminal and legal literature (Yu. V. Baulin, A. M. Boiko, M. M. Holovchak, V. A. Klimenko, V. V. Skybytskyi, V. V. Ustimenko, M. I. Havroniuk, etc.). Although generally well-established understanding of the concept of “evasion from pre-trial investigation” there are contradictory approaches related to the content of this criminal and legal concept according to legal literature and materials of law enforcement practice.

Objectiveoftheresearch.The objective of this article is to reveal the con-tent of the concept “evasion of pre-trial investigation” as circumstances causing the suspension of limitation periods under the exemption of an individual from criminal liability in connection with the termination of limitation periods.

Themainpart.The possibility of traditional (restrictive) and broad (literal) understanding of the concept of “evasion from pre-trial investigation” is estab-lished. The dominant (traditional) is the point of view, according to which we should understand under evasion from investigation or trial (s. 2 of the Art. 49 of the Criminal Code of Ukraine) any intentional acts committed by a person to avoid criminal liability, forcing police to take measures to search and arrest the offender.

Because of the vagueness of corresponding legislative wording the possi-bility of a literal interpretation of the concept “evasion from pre-trial investi-gation” is not excluded, where it is sufficient to establish: 1) the fact of starting pre-trial investigation; 2) person’s awareness of the fact that he has committed a crime; 3) commission by a person, who has committed a crime and he is aware of this, specific action (s) directed to evade criminal liability for these acts.

Conclusions. The concept of “evasion from pre-trial investigation” in the con-text of s. 2 of the Art. 49 of the Criminal Code of Ukraine in terms of criminal and legal doctrine can be understood in different ways. First, it can be a traditional approach, which is based on a restrictive interpretation of criminal law, which provides that evasion from pre-trial investigation can be realized only by a person who is suspect-ed in criminal proceedings and is aware of this fact. Secondly, it is not excluded that there is another (broad) understanding of the studied criminal and legal concept, which is based on a literal interpretation of criminal law: any person acting with the corresponding purpose can evade the pre-trial investigation. It is recommended to amend the Art. 49 of the Criminal Code of Ukraine with the provision that would definitely consolidate either traditional (dominant) or broad understanding of the criminal and legal concept of “evasion from pre-trial investigation and court trial”.

Keywords: exemption from criminal liability, limitation, suspension of limitation periods, evasion from pre-trial investigation.



100

УДК 343.3/.7

Александр Анатольевич Кириченко, доктор юридических наук, профессор (Николаевский национальный университет имени В. А. Сухомлинского, Николаев)

НОВАЯ ДОКТРИНА КРИМИНАЛЬНЫХ ПРАВОНАРУШЕНИЙ: ПРИГЛАШЕНИЕ К ДИСКУССИИ

Рассмотрено влияние ряда новых доктрин юриспруден-ции на становление новой доктрины сущности и видо-вого деления криминальных правонарушений. Изложены пределы правомерного поведения социосубъектов. Раскрыт состав правового статуса социосубъектов и другие аспекты его сбалансированности, сущность главной конституционной обязанности по его обес-печению. На этой основе предложена новая вариация доктрины сущности и видового деления как правона-рушений вообще, так и криминальных правонарушений в частности.

Ключевыеслова: правовой статус социосубъектов, криминальные пра-вонарушения, преступления, парапреступления, квази-преступления.

Постановка проблемы. Алогичное и неожиданное появление в новой редакции ст. 215 и др. УПК Украины понятия «криминальный проступок» наряду с понятиями «криминальные правонарушения», «преступления» и др. и при сохранении в ст. 11 УК Украины понятия «преступление» и в ч. 1 ст. 12 этого Кодекса его видового деления по

© А. А. Кириченко, 2015



степени тяжести на особо тяжкие, тяжкие, средней тяжести и незна-чительной тяжести неизбежно породило соответствующую научную дискуссию.

Анализ последних исследования и публикаций. Пытаясь предложить вариант решения данной проблемы, в дискуссию вступили П. Л. Фрис, который считает, что дифференциация криминальных пра-вонарушений на преступления и проступки должна осуществляться в зависимости от санкции [1]; В. Н. Куц. который предлагает предусмо-треть за криминальный проступок не уголовное наказание, а уголов-ное взыскание как новую форму криминальной ответственности [2]; Т. В. Минка, по мнению которой, сама степень общественной опасности должна быть критерием размежевания преступлений, криминальных проступков и административных проступков [3, с. 94–95] и др., что само по себе выглядело надуманным. Как правильно подчеркивает Т. А. Коросташова, из сложившейся ситуации выход можно было бы найти в рамках видового деления самих преступлений, выделив не криминальные проступки, а еще одну, пятую, группу преступлений по степени тяжести – преступления минимальной степени тяжести [4, с. 92]. Несколько иным оказался поход С. В. Петкова, который предло-жил делить административные правонарушения на административные преступления и административные проступки [5], что уже несло иную опасность, от чего пыталась предостеречь уже упомянутая нами Т. А. Ко-росташова [4, с. 80], которая предлагала три варианта решения данной проблемы [4, с. 70–100; 6] и др.

Наряду с этим появились новые доктрины юриспруденции: границ правомерного поведения социосубъектов [4, с. 68], сбалансированно-сти правового статуса социосубъектов [4, с. 43–44], главной конститу-ционной обязанности государства по обеспечению правового статуса социосубъектов [4, с. 44–45] и др., исследование которых в контексте выяснения сущности и видового деления криминальных правонаруше-ний также представлялось достаточно обоснованным.

Цель исследования. Целенаправленное исследование сущности и видового деления криминальных правонарушений в контексте новых доктрин юриспруденции, апробация наиболее обоснованного варианта решения этой проблемы и инициирование соответствующей коррек-тной научной дискуссии и является целью настоящей публикации.

Изложение основного материала. Раскрытие сущности не-давно появившейся доктрины криминальных правонарушений це-лесообразно начать с рассмотрения разработанной А. С. Тунтулой новой доктрины пределов правомерности поведения социосубъектов [1, с. 68], несколько усовершенствованный вариант которой должен



102

состоять в том, что границы относительной свободы правомерного поведения социосубъекта заканчиваются там, где начинается нару-шение предусмотренного законодательством субъективного право-вого статуса иного социосубъекта, тогда как границами абсолютной свободы правомерного поведения социосубъекта выступает начало нарушения естественного статуса социосубъекта, основанного на об-щечеловеческих ценностях и принципе справедливости.

В связи с изложенным особое значение для понимания сущно-сти криминальных правонарушений в частности и правонарушений в целом приобретает следующая предложенная автором и Ю. А. Лан-цедовой новая доктрина сущности и сбалансированности правового статуса социосубъектов, которая, в свою очередь, состоит из системы частных доктрин и концепций юриспруденции, приведенных ниже.

1. Состав социосубъектов: 1.1. Физические лица. 1.2. Юридические лица. 1.3. Государство как суммативное физическое и юридическое лицо. 1.4. Межгосударственное учреждение как суммативное физиче-

ское и юридическое лицо.2. Состав правового статуса социосубъектов:

2.1. Право (возможность определенного социосубъекта воспользо-ваться конкретным положительным результатом обществен-ного развития, в т.ч. и природных личных неимущественных возможностей человека на жизнь, здоровье, достоинство и прочее).

2.2. Свобода (акцент внимания на альтернативности и беспрепят-ственности выбора перечисленными социосубъектами такой возможности).

2.3. Обязанность (необходимость исполнения социосубъектами пред-писания, поддерживаемого государственным принуждением).

2.4. Интерес (возможность социосубъекта использовать в своих целях такое право, свободу или обязанность иного социосубъ-екта).

3. Внутренний баланс правового статуса каждого из социосубъ-ектов, когда права, свободы и интересы каждого из социосубъек-та должны обосновывать появление соответствующего объема его обязанностей.

4. Внешний баланс правового статуса разных социосубъектов, когда правой статус одного социосубъекта должен быть соизме-рим с правовым статусом другого социосубъекта того же уровня и вида.



5. Алогичность реализации прав, свобод, интересов и/либо обя-занностей одного социосубъекта за счет нарушения правового статуса другого [1, с. 43–44].

И, конечно же, картина раскрытия сущности правонарушений во-обще и криминальных правонарушений в частности не будет полной без изложения разработанной автором и Ю. А. Ланцедовой новой док-трины главной конституционной обязанности государства и государ-ственных органов, которую предлагается в Конституции Украины за-крепить в такой редакции:

«Главную обязанность государства и основную направленность деятельности государственных органов составляют:

1. Познание природного (основанного на общечеловеческих ценно-стях и принципе справедливости) правового статуса (прав, свобод, обя-занностей, интересов) социосубъектов (физических или юридических лиц, государства или межгосударственного образования).

2. Правовое признание этого правового статуса социосубъектов (превращение природных прав, свобод, обязанностей и интересов со-циосубъектов в субъективный правовой статус физических, юридиче-ских лиц, государства, межгосударственного образования).

3. Обеспечение реализации названного правового статуса указан-ных социосубъектов.

4. В случае нарушения данного правового статуса социосубъекта восстановление его права, свободы, обязанности или интереса посред-ством: 4.1. Возмещения физического, материального или морального вреда. 4.2. Иного восстановления нарушенного правового статуса со-циосубъекта» [1, с. 44–45].

Изложенные новые доктрины юриспруденции достаточно полно раскрывают содержание взаимодействия правомерного поведения и правонарушения, так и базисную роль государства в регулировании этих правоотношений в направлении эффективного, рационального и качественного противодействия правонарушениям. В этом контексте добавим, что сущность и видовое деление, а также место среди них криминальных правонарушений во всем их видовом представлении отображает следующий, предложенный Т. А. Коросташовой в контексте авторского видового разграничения, с учетом новой доктрины, юриди-ческих фактов на деяния, события и явления [7] и несколько усовер-шенствованный автором вариант доктрины сущности и ступенчато-го видового деления правонарушений:

І. Криминальные правонарушения, то есть общественно опас-ные деяния, события или явления, причинившие или которые могут причинить существенный и более физический и/или имущественный



104

и моральный вред правовому статусу социосубъектов, когда правона-рушения:

І.1. В зависимости от сущности лежащего в его основе юридиче-ского факта делятся на:

І.1.1. а) криминальные правонарушения-деяния, то есть обще-ственно опасные деяния, причинившие или которые могут причинить существенный и более физический и/или имущественный и моральный вред правовому статусу социосубъектов, когда: 1.1.1.1. в силу полноты отображения состава правонарушения криминальные правонаруше-ния-деяния делятся на: 1.1.1.1.

1) преступления-деяния (деяния, имеющие все признаки и эле-менты состава, за совершение которых должно назначаться антикри-минальное наказание), которые по степени тяжести классифицируются таким образом: минимальные преступления-деяния (т.е. минимальной степени тяжести, за которые предусмотрено наказание более мягкое, нежели ограничение свободы; в случае реальной необходимости имен-но такую дополнительную разновидность правонарушения должна была предусмотреть ст. 12 УК Украины и новый УПК Украины, а не использовать термин «уголовные проступки»); незначительные пре-ступления-деяния (т. е. незначительной степени тяжести, за которые предусмотрено наказание от ограничения свободы до лишения свобо-ды не более чем на два года); средние преступления-деяния (т. е. средней степени тяжести, за которые предусмотрено наказание от двух до пяти лет лишения свободы); тяжкие преступления-деяния (за которые пред-усмотрено наказание от шести до десяти лет лишения свободы); особо тяжкие преступления-деяния (за которые предусмотрено наказание от одиннадцати и выше лет лишения свободы);

І.1.1.1. 2) парапреступления-деяния (такого рода деяния, кото-рые имеют все признаки и элементы состава, за исключением того, что данное деяние совершено лицом, не достигшим возраста наложения антикриминального наказания, когда лицу, достигшему 11-летнего возраста, назначается паранаказание в виде принудительных мер вос-питательного характера и восстановление нарушенных прав, свобод, интересов или обязанностей потерпевшего, а несовершеннолетнему, не достигшему 11-летнего возраста, – паранаказание в виде мер воспи-тательного характера, но восстановительную антикриминальную от-ветственность за такие же деяния малолетнего несет уже опекун либо лицо или учреждение, его заменяющие; деление несовершеннолетних во всех отраслях права на тех, которые не достигли 11-летнего возраста, и тех, которые достигли этого возраста, является лишним);



3) квазипреступления-деяния (такого рода деяния, которые име-ют все признаки и элементы состава, за исключением того, что данное деяние совершено невменяемым или ограниченно вменяемым лицом, которому назначается квазинаказание в виде принудительных мер ме-дицинского характера, а восстановительная антикриминальная ответ-ственность возлагается на опекуна или попечителя либо на лицо или учреждение, их заменяющих);

4) квазипарапреступления-деяния (когда имеются все признаки и элементы состава деяния, которое, согласно принципов природного права, фактически является общественно опасными, но Антикрими-нальный кодекс Украины не предусматривает состава такого деяния, за которое виновное лицо должно нести антикриминальную ответствен-ность только в виде восстановления нарушенного правового статуса потерпевшего, т.е. его прав, свобод, интересов или обязанностей. Если при рассмотрении антикриминального дела будет установлено нали-чие меньшего вреда, нежели существенный, т.е. при наличии квазипа-рапроступка, то возмещение вреда и иное восстановление правового статуса потерпевшего должно закончиться в антикриминальном судо-производстве);

5) паранесчастные случаи-деяния (такого рода деяния над-лежащего и/или ненадлежащего субъекта, когда отсутствие вины лица оценивается по такому минимальному уровню: лицо не могло и/либо не должно было предусмотреть наступление общественно опас-ных последствий, за что должна наступать антикриминальная ответ-ственность государства в целом в виде восстановления нарушенного правового статуса потерпевшего), которые, в зависимости от причины отсутствия вины, делятся на: a) паранесчастные случаи-деяния-проти-воречия (наличием противоречий в регулировании соответствующих правоотношений), b) паранесчастные случаи-деяния-субъективности (наличием необоснованных по объему и\либо по сути обязанностей, которые лицо физически не могло выполнить или в силу наличия при-родного права не должно было выполнять), c) паранесчастные случаи-деяния-правомерности (когда деяние, совершено при наличии обсто-ятельств, исключающих его общественную опасность: необходимая оборона, крайняя необходимость и др.), d) паранесчастные случаи-дея-ния-природности (когда определенное деяние опосредствовано деяни-ем сил природы, в том числе животных, и лицо объективно не должно либо физически не могло полностью или частично предупредить на-ступление этих деяний либо предотвратить полностью причинение вреда или уменьшить его размер);



106

І.1.2. б) криминальные правонарушения-события, т.е. обществен-но опасные события как суммативные деяния большого количества социосубъектов, причинившие существенный и более суммативный вред правовому статусу значительного количества социосубъектов, которые практически могут представлять собой параллельные, но объ-единенные единой противоправной целью деяния большого количе-ства социосубъектов.

Однако и в таком случае возникает возможность все же выделять и неправомерные деяния отдельных социосубъектов, как правило, руководителей и наиболее активных участников этого суммативного противоправного процесса, и привлекать их к антикриминальной от-ветственности, тогда как все иные социосубъекты, участвовавшие в этих суммативных деяниях, должны нести суммативную восстано-вительную антикриминальную ответственность, в том числе и в виде контрибуции, и сопутствующую антикриминальную ответственность.

Деление криминальных правонарушений-событий в зависимости от полноты отображения состава правонарушения, в принципе, возмож-но, но практически бесцельно в контексте суммативности обществен-но опасных последствий такого рода суммативных деяний-событий большого количества социосубъектов. В силу этого при привлечении к карательно-воспитательной антикриминальной ответственности, а, тем более, к восстановительной антикриминальной ответственности и к сопутствующей антикриминальной ответственности должен учи-тываться полный объем именно суммативного нарушения правового статуса социосубъектов.

І.1.3. в) криминальные правонарушения-явления (несчастные случаи), т.е. общественно опасные проявления сил природы, в том числе деяния животных, которые не опосредствованы деяниями физи-ческого лица, что должно нести антикриминальную ответственность, а лишь государства в целом или межгосударственных образований в виде восстановления нарушенного правового статуса потерпевшего и сопутствующей антикриминальной ответственности.

ІІ. 1. Мини-правонарушения, т.е. общественно вредные деяния, причинившие или которые могут причинить менее, нежели существен-ный, но более значительный вред правовому статусу социосубъектов, когда такого рода правонарушения в зависимости от:

1) сущности лежащего в его основе юридического факта де-лятся на: а) мини-правонарушения-деяния, понимаемые аналогично криминальным правонарушениям-деяниям, которые, в свою очередь: а) в зависимости от полноты отображения состава правонаруше-ния делятся на: проступки-деяния (имеет все признаки, элементы



правонарушения); парапроступки-деяния (имеет все признаки, эле-менты правонарушения, совершенного лицом, не достигшим возраста соответствующего вида юридической ответственности); квазипро-ступки-деяния (имеет все признаки, элементы правонарушения, со-вершенного невменяемым или ограниченно вменяемым лицом); ква-зипарапроступки-деяния (деяние в силу природного права объективно является общественно вредным, но состав такого проступка не пред-усмотрен в Административном, Трудовом, Де-факто имущественно-до-говорном или в Де-юре имущественно-договорном кодексе Украины); параказусы-деяния (при наличии надлежащего или ненадлежащего субъекта, но при отсутствии вины), которые в зависимости от причины отсутствия вины имеют аналогичное деление (параказусы-деяния-про-тиворечия; параказусы-деяния-субъективности; параказусы-деяния-правомерности; параказусы-деяния-природности);

2) характера урегулированных общественных отношений (правоотношений) подразделяются на административные, дисци-плинарные, де-факто имущественно-договорные и де-юре имуще-ственно-договорные правонарушения-деяния (проступки-деяния, парапроступки-деяния, квазипроступки-деяния, квазипарапроступки-деяния, параказусы-деяния).

ІІ. 2. Мини-правонарушения-явления (казусы), понимаемые аналогично макроправонарушениям-явлениям или макроправонару-шениям-казусам, когда мини-правонарушения-явления (мини-право-нарушения-казусы) принципиально также могут делиться в зависимо-сти от характера нарушенных общественных отношений аналогично мини-правонарушениям-деяниям (где, однако, не может быть видо-вого деления такого рода правонарушений в зависимости от полноты отображения состава этого правонарушения) на административные, дисциплинарные, де-факто имущественно-договорные и де-юре имущественно-договорные правонарушения-явления (админи-стративные казусы).

Выделение мини-правонарушений-событий в научном и приклад-ном аспекте бесцельно в силу суммативности общественно вредных последствий такого рода суммативных деяний-событий большого количества социосубъектов, что практически будет отражать все же существенный и более вред и, значит, фактически будет представлять криминальное правонарушение-событие, а не собственно мини-право-нарушение-событие.

Как уже говорилось, в одной из публикаций С. В. Петков предложил административные правонарушения делить на административные преступления и административные проступки [5], что, в принципе,



108

может быть положено в основу нового доктринального всеохватыва-ющего видового деления правонарушений на административные, дис-циплинарные, де-факто имущественно-договорные и де-юре имуще-ственно-договорные преступления и проступки. Однако в этом случае следует еще хорошенько подумать на тем, каким же образом должны быть отражены в такой новой доктрине видовое деление правонару-шений на преступления, парапреступления, квазипреступления, па-раквазипреступления, паранесчастные случаи и несчастные случаи, а также соответствующее деление правонарушений на проступки, па-рапроступки и др. Добавим, что это Т. А. Коросташова принципиально решила в рамках обобщающих понятий «макроправонарушения» и «мини-правонарушения» [1, с. 79–91]. Основной же недостаток вариан-та С. В. Петкова названный автор достаточно обоснованно усматривает в том, что он в конечном итоге приводит к нежелательной декодифика-ции антикриминального законодательства, поскольку в таком случае места криминальным правонарушениям среди правонарушений уже не будет и нормы Антикриминального кодекса Украины «разойдутся» по всем иным новым базисно-антиделиктным кодексам, а именно: Адими-нистративному, Трудовому, Де-факто имущественно-договорному и Де-юре имущественно-договорному кодексу Украины. А оправдано ли это?

Выводы и перспективы дальнейших исследований. Рассмо-тренный авторский вариант новой доктрины сущности и видового деления правонарушений вообще и криминальных правонарушений в частности не претендует на окончательность решения данной про-блемы, но вполне пригоден для обсуждения на широкой корректной дискуссионной площадке в целях совместной разработки всеохватыва-ющей и общепризнанной доктрины правонарушений.

Список использованных источников

1. Кримінальний проступок – нова правова реалія: у 3-х ч. – Ч. 1. [Елек-тронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/analyticfl_ information/?id=11843.

2. Кримінальний проступок – нова правова реалія: у 3-х ч. – Ч. 3. [Елек-тронний ресурс] – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/analyticfl_information/?id= 11843.

3. Мінка Т. П. Підходи до розмежування кримінальних та адміні-стративних правопорушень / Т. П. Мінка // Актуальні проблеми публічного та приватного права: тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конференції, 03.10.2012 р. – Запоріжжя: КПУ, 2012. – С. 93–95.



4. Кириченко А. А. Гипердоклад о более двухстах пятидесяти лучших доктринах и концепциях юриспруденции научной школы профес-сора Аланкира: монография / кол. авторов под науч. ред. А. А. Кири-ченко. – 2-ое изд. – Николаев: Ин-т истории, политологии и права Ник. нац. ун-та им. В. А. Сухомлинского, 2015. – 1008 с.

5. Проблемні аспекти юридичної відповідальності посадових осіб [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://blog-experts.com/stattya-sergiya-pyetkova-opublikovana-u-byuleteni-asociaciї-advokativ-ukraїni/

6. Коросташова Т. А. Новая доктрина ступенчатого видового деления правонарушений и юридической ответственности / Т. А. Коро-сташова // Перспективные инновации в науке, образовании, про-изводстве и транспорте ‘2013: сборник научных трудов SWorld. Межд. наук.-метрич. база РИНЦ, SCIENCE INDEX, Импакт-Фактор. – Вып. 4. – Том 46: Юридические и политические науки. – Иваново: МАРКОВА А. Д., 2013. – С. 4–6.

7. Кириченко А. А. Новая доктрина ступенчатого сущностного видо-вого деления общественных и юридических фактов / А. А. Киричен-ко // Блог экспертов (blog-experts.com). Информационно-аналити-ческий сайт 898 слов [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://blog-experts.com/novaya-doktrina-stupenchatogo-sushhnostnogo-vidovogo-deleniya-obshhestvennyx-i-yuridicheskix-faktov/

Статья поступила в редакцию 22.04.2015.

ОлександрАнатолійовичКириченко,доктор юридичних наук, професор (Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, Миколаїв, Україна)

НОВІТНЯДОКТРИНАКРИМІНАЛЬНИХПРАВОПОРУШЕНЬ:ЗАПРОШЕННЯДОДИСКУСІЇ

Розглянуто вплив низки новітніх доктрин юриспруденції на станов-лення нової доктрини сутності і видового поділу кримінальних правопо-рушень. Викладені межі правомірної поведінки соціосуб’єктів. Розкрито склад правового статусу соціосуб’єктів та інші аспекти його збалансо-ваності, сутність головного конституційного обов’язку держави щодо його забезпечення. На цій основі запропонована нова варіація доктрини сутності та видового поділу як правопорушень в цілому, так і кримі-нальних правопорушень зокрема.

Ключовіслова: правовий статус соціосуб’єктів, кримінальні право-порушення, злочині, паразлочини, квазізлочини.



110

OleksandrA.Kyrychenko,Doctor of Law, Professor(Mykolaiv National University named after V. O. Sukhomlynskyi, Mykolaiv, Ukraine)

NEWDOCTRINEOFCRIMINALOFFENCES:ASPECTOFDISCUSSIONProblem’ssetting.Illogical and sudden appearance of the concept “crim-

inal petty offence”, along with the concepts “criminal offences”, “crime”, etc. in the new edition of the Art. 215 and others of the Criminal Procedural Code of Ukraine, while keeping the concept of a crime in the Art. 11 of the Criminal Code of Ukraine and its species division according to the degree of severity into treasons, felonies, misdemeanors and minor offences in the s. 1 of the Art. 12 of this Code, has raised scientific discussion.

Analysisofrecentstudies.A lot of authors, who illogically tried to ground the appearance of criminal petty offence as a variety of criminal offences start-ed the discussion. It is more correct to separate the fifth type of crimes of minor severity in the frames of species division of offences. There is a number of other new doctrines of jurisprudence related to this issue.

Objectiveoftheresearch.Purposeful research of the species division of criminal offences in the context of these doctrines of jurisprudence is the objec-tive of this publication.

Themainpart.The doctrine of the limits of lawfulness of social subjects’ conduct reveals the essence of the new doctrine of criminal offences, when the limits of relative freedom of lawful behavior of social subjects end where viola-tion under the laws of the subjective legal status of another social subject be-gins; and the limit of the absolute freedom of lawful behavior of a social subject is the beginning of violation of the natural status of a social subject. The balance of legal status of social subjects (rights, freedoms, responsibilities, interests) is very significant, when the duty of knowledge, recognition, provision and recov-ery of the status is the responsibility of the state.

Improved the species division of criminal offences taking into account the new species division of legal facts presupposes the existence of criminal offenc-es-acts (crimes, “para-crimes”, quasi-crimes, “para-quasi-crimes”, “para-acci-dents”) and criminal offences-phenomena (accidents). The author also outlines mini-crimes in the form of administrative, disciplinary, de facto property and contractual and de jure property and contractual offences-acts (“offences-acts”, “para-offences-acts”, “quasi-offences-acts”, “quasi-para-offences-acts”, “para-in-cidents-acts”) and mini-offences-phenomena (incidents).

The division of administrative, disciplinary, de facto property and contrac-tual and de jure property and contractual violations into crimes and misde-meanors is possible in principle, but it will lead to unwanted decodification of anti-criminal legislation.



Conclusionsandperspectivesofdevelopment.Considered the author’s version of the new doctrine of the essence and spe-

cies division of offences is not intended for the final solution of this problem, but it is quite suitable for the joint development of universally accepted doctrine of offences.

Keywords: legal status of social subjects, criminal offences, crimes, “para-crimes”, quasi-crime.



112

УДК 343.35

Оксана Олександрівна Книженко, доктор юридичних наук, професор (Національна академія прокуратури України, Київ)

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ

У роботі увагу приділено аналізу чинної редакції диспо-зиції норми статті 3682 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а також виду та розміру покарання, яке законодавець вважає необхідним та достатнім за незаконне збагачення. Обстоюється думка, що в чин-ному КК України було доцільно незаконне збагачення визначити як значне збільшення активів державної по-садової особи, що перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати. Констатується, що законодавець, наводячи дефініцію поняття «пока-рання», не врахував положень ст. 59 КК України.

Ключовіслова: корупція, корупційне правопорушення, корупційний зло-чин, корупційна злочинність, протидія, запобігання.

Постановка проблеми. Протидія корупційним проявам є одним із пріоритетних напрямів нашої держави. Зважаючи на це, не випадково внесені численні зміни до законодавства, які мали б вдосконалити таку діяльність. Проте їх вивчення може свідчити про зворотне.

У цій роботі основна увага приділена аналізу чинної редакції дис-позиції норми ст. 3682 Кримінального кодексу України (далі – КК Украї-

© О. О. Книженко, 2015



ни), а також виду та розміру покарання, яке законодавець вважає необ-хідним та достатнім за незаконне збагачення. Саме вказане й є метою цієї статті.

Виклад основного матеріалу. Відзначимо, що порушене питання вже було предметом вивчення. Правники докладно описували ознаки незаконного збагачення, проводили його відмежування від суміжних правопорушень. Однак Законом України «Про Національне антикоруп-ційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р., яким визначаються право-ві основи організації та діяльності Національного антикорупційного бюро України, змінено редакцію ст. 3682 КК України «Незаконне зба-гачення». Так, замість уже звичної норми «одержання службовою осо-бою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак, зазначених у статті 368 цього Кодексу (незаконне збагачення)», маємо іншу – «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого само-врядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».

Крім потреби оцінити нову редакцію Закону, також необхідно під-дати аналізу заходи реагування держави на вчинений злочин.

Стосовно першого питання наголосимо, що, виходячи з диспозиції норми, що аналізується, законодавець фактично поклав обов’язок дово-дити законність підстав набуття у власність активів у значному розмірі на суб’єкта злочину. Верховна Рада України, змінюючи редакцію ст. 3682 КК України не дослухалася й до висновку Головного науково-експерт-ного управління від 29.01.2015 р., в якому вказується, що така редакція закону про кримінальну відповідальність порушує гарантовану ст. 62 Конституції України презумпцію невинуватості особи у вчиненні зло-чину, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні зло-чину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним ви-роком суду. Підтримуємо думку, що буквальне тлумачення запропоно-ваної норми КК України свідчить саме про те, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинна буде доказувати факт законності набуття активів у «значному розмірі» задля того, щоб її не звинуватили у незаконному збагаченні.

Хочеться також зауважити, що в пояснювальних записках, якими пропонувалося внести наведені зміни, відсутнє належне їх обґрунту-вання. Зокрема, у записці до Законопроекту № 1660-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяль-ності Національного антикорупційного бюро України та Національного



114

агентства з питань запобігання корупції», яким передбачено відпо-відальність за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, її близькою особою у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтвер-джена доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі відсутнє будь-яке обґрунтування криміналізації вказаних дій [1].

У пояснювальній записці до Законопроекту № 1660, яким пропо-нувалося криміналізувати одержання особою, уповноваженою на ви-конання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність необґрунтованого майна, підставою доцільності такої відповідальності вважалося положення ст. 20 Конвенції ООН проти корупції, ратифікова-ної Законом України від 18 жовтня 2006 р. [2]. Так, згідно з цією нормою держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисного незаконного збагачення, тобто значного збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може довести [3]. Далі автори Законопроекту відзначають, що, беручи до уваги об’єктивні українські реалії (у тому числі отримання більшістю населення заробітної плати неофіційно, «в конверті»), більшість грома-дян не зможе підтвердити джерело походження навіть незначного по вартості майна. Із цієї причини ними запропоновано ввести криміналь-ну відповідальність за незаконне збагачення за придбання не будь-якого майна (купівля якого не може бути обґрунтована), а лише того, що за своєю вартістю явно значно виходить за межі офіційних доходів особи [2].

Таке обґрунтування відповідальності викликає не просто за-уваження, а навіть здивування, і ось з якого приводу. Вказівка авторів Законопроекту на отримання більшістю населення заробітної плати «в конверті» скоріше мала б розглядатися як підстава декриміналізації, а не криміналізації. Так, у доктрині кримінального права під час розро-блення проблем декриміналізації вказується на те, що декриміналіза-ція є вимушеною, якщо закон вперто не виконується значною частиною населення [4, с. 104].

Вважаємо, що більш правильно було б незаконне збагачення в чин-ному КК України визначити як значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раці-онально обґрунтувати. Відтворення ст. 20 згаданої Конвенції, по-перше, не зобов’язувало б особу доказувати свою невинуватість, як це має місце в нинішній редакції, по-друге, не виникало б питання про визначення поняття «набуття». Так, уявімо таку ситуацію. Особа накопичує кошти, не розміщуючи їх на депозитному вкладі, а зберігаючи вдома. Зібравши



певну суму, вона придбає за неї інше майно. Із формальної точки зору такі дії начебто мають підпадати під набуття активів, проте набуття як такого не відбувається, особа лише один вид активу перевела в інший.

У цьому контексті більш обґрунтованим було поняття «одер-жання», яке використовувалося законодавцем у попередній редакції, а саме «незаконне збагачення». Однак наголосимо, що серед прав-ників не було єдності щодо виокремлення форм такого одержання. Так, одержання неправомірної вигоди переважно пов’язували з тим фактом, що вигода мала надаватися винному іншою особою, тобто за наявності ситуації, коли прийняття такої вигоди однією особою обов’язково поєднане з її наданням іншою [5, с. 33; 6, с. 222]. Проте висловлювалася й позиція, що одержання такої вигоди матиме місце не тільки тоді, коли вона надається, а й у випадках, коли така вигода отримується службовою особою за рахунок вчинення нею інших дій, результатом яких є незаконне збагачення [5, с. 33]. На наше переко-нання, таке «самозбагачення» не може й не могло кваліфікуватися як незаконне збагачення, оскільки в діях службової особи наявний інший склад злочину (наприклад, розкрадання майна шляхом зловживання службовим становищем тощо).

Отже, виокремлюючи ознаки незаконного збагачення законодав-цеві слід було б використати поняття «збільшення», або «одержання». Це дозволило б уникнути ситуацій переходу одного активу в інший. Та, напевно, приймаючи таку норму, законодавець передусім мав на увазі саме необґрунтоване збільшення таких активів.

Є потреба сказати й про санкції норми, що аналізується. По-перше, навіть неглибокий аналіз ст. 3682 КК України свідчить про недодержан-ня положень норм Загальної частини КК України.

Так, за злочин, передбачений ч. 1 цієї статті, законодавець вста-новив покарання у виді позбавленням волі на строк до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі спеціальною конфіскацією та з конфіскацією майна. Законодавець, обираючи покарання, не враху-вав того, що ч. 2 ст. 59 КК України визначається, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Незаконне збагачення належить до злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, тому за його вчинення не може бути встановлена конфіскація майна, якщо цей злочин не є тяжким чи особливо тяжким. Враховуючи



116

положення ст. 12 КК України, можемо впевнено говорити, що злочин цей не є тяжким (ч. 1 ст. 3682 КК України).

По-друге, є сумніви щодо належно проведеної диференціації від-повідальності. Так, порівняння виду та розміру покарання, яке перед-бачене ч. 1, 2, 3 ст. 3682 КК України, свідчить, що додаткове покарання є як обов’язковим, так ще й однаковим, йдеться про позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, спеціальну конфіскацію та конфіскацію майна. Таким чи-ном, покарання за простий та кваліфікований види злочинів фактично відрізняються лише основним видом покарання, у нашому випадку – позбавленням волі.

Таке нівелювання принципу диференціації у кримінальному праві зводить нанівець досягнення індивідуалізації покарання, яке також досягається й додатковим видом покарання. Це, у свою чергу, порушує додержання таких принципів кримінального права, як справедливість та законність, а також стане на заваді досягненню цілей покарання.

По-третє, Україна обрала шлях гуманізації кримінальної відпові-дальності, який властивий багатьом країнам світу. Так, вказівка на не-обхідність скорочення позбавлення волі містилася ще в Рекомендаціях № R (99) 22 стосовно зростання чисельності ув’язнених та переповне-ння місць позбавлення волі, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Євро-пи 30 вересня 1999 р. на 681 засіданні заступників міністрів (далі – Реко-мендації) [7]. Відповідно до цих Рекомендацій державами-учасницями Ради Європи позбавлення волі має розглядатися як вид покарання, що застосовується лише у виняткових випадках, коли тяжкість порушення не дозволяє застосування будь-яких інших заходів чи санкцій.

На виконання п.4 Загальних положень Рекомендацій країни-члени повинні розглядати можливість декриміналізації певних злочинів або їх переведення до іншої категорії правопорушень із тим, щоб до поруш-ників не могло бути застосоване позбавлення волі, а також передбачен-ня положення про громадські санкції, які відповідали б основним прин-ципам демократичних держав і гарантували права людини, закріплені в Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7; 8].

Вищевказані положення Рекомендацій частково знайшли відо-браження в Концепції реформування кримінальної юстиції, схваленої у 2008 р. (далі – Концепція), яка сформувала нові підходи у сфері кримі-нального судочинства.

Проте, як бачимо, санкції норми, що аналізуються, є безальтерна-тивними та кумулятивними. Виникає цілком логічне запитання, а чи потрібно особу, яка ще не є соціально запушеною, одразу карати по-



збавленням волі? Вочевидь, що законодавець позбавляє суд можливості вибору альтернативних до позбавлення волі видів покарань. Виходячи з положень ст. 75 КК України, зокрема, неможливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, за корупційний злочин, а відповідно до примітки ст. 45 КК України незаконне збага-чення є корупційним злочином, особа не може бути піддана й такому заходу кримінально-правового характеру. Отже, виходить, що на фоні проголошеної гуманізації кримінальної відповідальності відбувається її посилення за корупційні злочини, криміналізація яких викликає сут-тєві зауваження.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Відзначи-мо, що запропонована редакція ст. 3682 КК України не здатна виріши-ти завдань, які визначено у кримінальному законодавстві, та тих, які поставила перед собою держава у сфері протидії корупції. З огляду на сказане це питання потребує подальшого вивчення й обговорення, тоді, може, вдасться дійти згоди.


1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції: проект Закону України від 09.01.2015 р. № 1660-1 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http :// http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1660-1&skl=9

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України: проект Закону України від 27.12.2014 р. № 1660 [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http ://http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53224

3. Конвенції ООН проти корупції [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http :// http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_c16/conv/print1389888064627925

4. Кудрявцев В. Н. Криминология и проблемы декриминализации / В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов // Журнал российского права. – 2005. – № 4. – 103–107 с.

5. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг: навчально-практичний посібник / В. І. Тютюгін,, Ю. В. Гродецький, С. В. Гізімчук; за ред. В. Я. Тація, В. І. Тютюгіна. – Х.: Право, 2014. – 232 с.



118

6. Киричко В. М. Кримінальна відповідальність за корупцію / В. М. Ки-ричко. – Х.: Право, 2013. – 424 с..

7. О проблеме переполнения тюрем и увеличения числа лиц, находя-щихся под стражей: Рекомендация № (99) 22 Комитета Министров Совета Европы государствам-членам [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу: http :// http://www. echr-base.ru/rec99_22j sp.

8. Рекомендація № R (92) 16 Комітету Міністрів державам-членам про Європейські правила щодо загальних санкцій та заходів [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine.uapravo.net/data/base60/ukr60057. htm.


ОксанаАлександровнаКниженко,доктор юридических наук, профессор(Национальная академия прокуратуры Украины, Киев, Украина)

ПРОБЛЕМНЫЕАСПЕКТЫУГОЛОВНОЙОТВЕТСТВЕННОСТИЗАНЕЗАКОННОЕОБОГАЩЕНИЕ

В работе уделено внимание анализу действующей редакции диспо-зиции нормы статьи 3682 Уголовного кодекса Украины, а также вида и размера наказания, которое законодатель считает необходимым и достаточным за незаконное обогащение. Отстаивается мнение, что в действующем УК Украины целесообразно было бы незаконное обога-щение определить как значительное увеличение активов публичного должностного лица, превышающее его законные доходы, которое оно не может разумным образом обосновать. Констатируется, что законода-тель, определяя наказание, не учел положений статьи 59 УК Украины.

Ключевыеслова: коррупция, коррупционное правонарушение, кор-рупционное преступление, коррупционная преступность, противодей-ствие, предупреждение.

OksanaO.Knyzhenko,Doctor of Law, Professor(National Academy of the Public Prosecutor’s Office of Ukraine, Kyiv, Ukraine)

PROBLEMATICASPECTSOFCRIMINALLIABILITYFORILLEGALENRICHMENT

Combating corruption is one of the priority areas of our country. Consider-ing this a lot of amendments to the legislation that would improve such activi-ties are not coincidental. However, their study may indicate otherwise.



Special attention of this paper is paid to the analysis of the current edition of the disposition of the Article 368-2 of the Criminal Code of Ukraine, as well as to the type and scale of punishment, which the legislator considers necessary and sufficient for illegal enrichment.

The author grounds the point of view that it would be more reasonable to define illegal enrichment in the current Criminal Code of Ukraine as a signifi-cant increase in the assets of a public official that exceeds his legitimate income, which he can not rationally ground. Reproduction of the Art. 20 of the men-tioned Convention, first, would not oblige an individual to prove his innocence, as it is in the current edition. Second, there would not be an issue about the definition of the concept “acquisition”. This would allow to avoid situations of transition from one asset to another.

Based on the conducted analysis the author makes a conclusion that the legislator determining the punishment has not realized the fact that the second paragraph of the Article 59 of the Criminal Code of Ukraine determines that the confiscation of property is imposed for grave and especially grave selfish crimes and for crimes against national security of Ukraine and public safety regardless the degree of severity and can be imposed only in cases specifically provided in the Special Part of this Code. Illegal enrichment refers to crimes in the field of official and professional activities related to the provision of public services, that’s why confiscation of property can not be imposed for its commission, as regarding to the provisions of the Art. 12 of the Criminal Code of Ukraine, the crime, the liability for which is provided by p. 1 of the Article 368-2 of the Crim-inal Code of Ukraine, is not grave.

Comparison of the type and scale of punishment, which is provided by p. 1, 2, 3 of the Article 368-2 of the Criminal Code of Ukraine states that additional punishment as is obligatory, as is also the same. And it is deprivation of the right to occupy certain positions or be engaged in certain activities for the term up to three years, special confiscation and confiscation of property. This means that the penalty for simple and qualified kinds of crime differ only in the main type of punishment (imprisonment), which indicates about the inadequate differen-tiation of a person’s liability.

Summarizing it is noted that the suggested edition of the Art. 368-2 of the Criminal Code of Ukraine is not able to achieve those tasks defined in the crim-inal legislation.

Keywords: illegal enrichment, criminal liability, sanctions, penalties.



120

УДК 343.37

Ігор Іванович Митрофанов, кандидат юридичних наук, доцент (Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Кременчук)

СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ

Аналізується характеристика суб’єкта злочинів проти довкілля через загальне поняття «суб’єкт злочину». Робиться висновок, що визначити суб’єкта конкрет-ного складу злочину проти довкілля дозволяє логічне тлумачення кримінально-правових норм. Пропонують-ся шляхи вдосконалення норм закону про кримінальну відповідальність, що встановлюють покарання за злочини проти довкілля, та практики їх застосування у контексті суб’єкта такого злочину.

Ключовіслова: суб’єкт злочину, довкілля, злочин проти довкілля, суб’єкт злочину проти довкілля.

Постановка проблеми. У розділі VІІІ «Злочини проти довкілля» Кримінального кодексу України (далі – КК) містяться кримінально-правові заборони, покликані забезпечити реалізацію права кожного на сприятливе довкілля. Незважаючи на це, в Україні спостерігається найвищий серед європейських країн рівень розораності земель, спожи-вання водних ресурсів, вирубування лісів. Близько 15 % території Укра-їни з населенням понад 10 млн перебуває у критичному екологічному стані. Щільність викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря останнім часом становить понад 130 кілограмів на кожного мешканця

© І. І. Митрофанов, 2015



України, що в кілька разів перевищує зазначений показник у розвину-тих країнах світу.

Все це є свідченням того, що наявність кримінально-правових забо-рон не здатна забезпечити безперешкодну реалізацію конституційного права людині та громадянину на безпечне для життя і здоров’я довкіл-ля. Аналіз статистичних даних про кількість злочинів проти довкілля в Україні свідчить, що їх доля в загальній структурі злочинності є ста-більно незначною та становить близько 0,2 %. Основними категоріями кримінальних справ, що розглядалися судами України у 2006–2014 ро-ках, залишаються справи про незаконну порубку лісу (близько 57 % від усіх злочинів проти довкілля), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (28 %), порушення правил охорони надр (11,5 %), незаконне полювання (2,5 %). Всього лише 2 % від усіх злочинів проти довкілля припадає на злочини, що пов’язані з забрудненням довкілля і тому становлять надзвичайну небезпеку для життя та здоров’я людей. Більшість статей розділу VІІІ «Злочини проти довкілля» КК взагалі не застосовуються з огляду на оціночні поняття, що використовуються для позначення ознак складів досліджуваних злочинів [1, с. 6–8, 28–29].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти зло-чинів проти довкілля розглядалися у наукових працях В. І. Андрейцева, О. М. Бандурки, С. Б. Гавриша, С. А. Голуб, О. О. Дудорова, В. В. Костиць-кого, Д. О. Крашеніннікова, В. Д. Курченка, В. А. Ландіної, В. Д. Пакутіна, Г. С. Поліщука, В. М. Присяжного, О. В. Сасова, Т. Л. Сергєєва, О. В. Скворцо-вої, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, М. І. Хавронюка, І. О. Харь, Ю. С. Шемшушен-ка, В. А. Широкова, А. М. Шульги та інших. Крім того, захищені доктор-ські дисертації: у 1994 році С. Б. Гавришем за темою «Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища: проблеми теорії і розвитку кримінального законодавства України» та у 2008 році В. К. Матвійчуком на тему «Кримінально-правова охорона навколиш-нього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики». Також у 2013 році В. В. Локтіоновою захищена кандидатська дисертація за темою «Суспільно небезпечні наслідки у злочинах проти довкілля». Але опубліковані роботи не торкаються всіх аспектів про-блеми уніфікації суб’єктивних ознак злочинів проти довкілля.

Метою цієї статті є визначення та з’ясування характеристики суб’єкта злочину проти довкілля задля створення підґрунтя вдоскона-лення норм закону про кримінальну відповідальність, що встановлю-ють покарання за злочини проти довкілля, та практики їх застосування.

Виклад основного матеріалу. Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці,



122

з якого відповідно до ст. 22 Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Стосовно злочинів проти довкілля закон про кримінальну відповідальність не передбачає зниження віку кримі-нальної відповідальності. Відповідно, кримінальна відповідальність за вчинення злочинів проти довкілля, за загальним правилом, може бути реалізована з досягненням особою шістнадцятирічного віку.

Знижений вік настання кримінальної відповідальності передбача-ється відносно конкретно визначеного переліку злочинів, зафіксовано-го в ч. 2 ст. 22 КК України. Вважається, що неповнолітні, які до моменту вчинення кримінально караного посягання досягли чотирнадцяти років, в окремих випадках уже можуть усвідомлювати суспільну не-безпеку вчиненого ними діяння, а отже, підлягати кримінальній від-повідальності. На думку законодавця, вони досягли достатнього рівня соціальної свідомості, що дозволяє висувати зазначеній групі неповно-літніх певні вимоги щодо дотримання закону. Незважаючи на це, для неповнолітнього віку залишається характерним значний розрив між рівнем інтелектуального розвитку і соціальною зрілістю. Відсутність достатнього життєвого досвіду у поєднанні з індивідуальними психо-логічними особливостями можуть призвести до формування в окремих неповнолітніх поверхневого уявлення про моральні категорії і поняття. Особистість неповнолітніх перебуває у значній залежності від оточен-ня, економічного стану і морального клімату в родині. Крім того, праг-нення до самоствердження, що властиве молодому поколінню, може на-бувати в таких осіб стихійних форм, що нерідко є причиною вчинення ситуативних злочинів [2, с. 553].

Беручи до уваги достатній рівень соціальної свідомості досягаєть-ся особою при досягненні нею чотирнадцятирічного віку, у юридичній літературі є пропозиції передбачити знижений вік настання кримі-нальної відповідальності за деякі злочини проти довкілля. Так, якщо дотримуватися такого критерію визначення віку кримінальної відпо-відальності, як рівень свідомості, доцільним є включення до переліку злочинів, передбачених ч. 2 ст. 22 КК України, окремих злочинів проти довкілля, зокрема знищення чи пошкодження лісів, порушення режи-му особливо охоронюваних природних територій і природних об’єктів [2, с. 75]. Така пропозиція не може бути підтримана нами, оскільки ми вважаємо її необґрунтованою і неприйнятною.

Слід зазначити, що таке «вдосконалення» закону про кримінальну відповідальність засновано на тому, що КК УРСР передбачав покарання за пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродук-топроводів при обтяжуючих обставинах (частини 2 і 3 ст. 781), умисне знищення або пошкодження державного, колективного майна чи ін-



дивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки (части-ни 2 і 3 ст. 89 та ч. 2 ст. 145), а також за умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію поїзда (стаття 78 КК УРСР). Новий КК зберіг для осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку, відповідальність за умисне зни-щення або пошкодження майна (ч.ч. 2 ст.ст. 194, 347, 352, 378, ч.ч. 2 і 3 ст. 399), а також за пошкодження шляхів сполучення і транспортних за-собів (ст. 277 КК України), тому, враховуючи це, виникає справедливе запитання про можливість встановлення покарання, наприклад, за зни-щення або пошкодження об’єктів рослинного світу (ст. 245 КК України). Проте чинний КК України не встановлює зниженого віку кримінальної відповідальності за вчинення жодного зі злочинів проти довкілля.

Такий підхід законодавця щодо визначення віку настання кри-мінальної відповідальності за злочини проти довкілля слід визнати правильним. Це пов’язано у першу чергу з тим, що правосвідомістю населення не охоплюється необхідність збереження природи в її на-лежному стані. Теж саме можна сказати й про усвідомлення масштабів цієї проблеми працівниками правоохоронних органів, у тому числі при-родоохоронних та екологічних прокуратур. Ставлення до природних багатств сьогодні таке, що нібито ми живемо востаннє. З огляду на це, вимагати від осіб, які досягли чотирнадцятирічного віку, усвідомлення характеру і ступеня суспільної небезпеки злочинів проти довкілля на даному етапі не можна визнати обґрунтованим. Тим більше вести мову про поширеність здійснення суспільно небезпечних посягань на довкіл-ля у цій віковій групі немає підстав. Особливості злочинів проти довкіл-ля унеможливлюють їх домінування у вказаній віковій групі. Злочини проти довкілля серед неповнолітніх зустрічаються вкрай рідко. Так, у 2014 році обліковано 2624 злочини проти довкілля, з яких вчинені неповнолітніми або за їх участю – 15; у 2013 році – 2923, з яких вчинені неповнолітніми або за їх участю – 12. Це – порушення правил охорони або використання надр (ст. 240), незаконна порубка лісу (ст. 246) та не-законне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про-мислом (ст. 249 КК України).

Отже, можна дійти висновку, що злочини проти довкілля не є по-ширеними для осіб від 16 до 18 років, тобто у загальній структурі кри-мінальної активності неповнолітніх становлять явну меншість. Якщо їх вчинення вважається «непопулярним» для неповнолітніх у віці 16–18 років, то для осіб у віці від 14 до 16 років це ще більш нехарактерно. Враховуючи такі показники статистичної звітності, пропозиція про зниження віку кримінальної відповідальності за злочини проти довкіл-ля позбавлена практичного сенсу і свого науково-теоретичного осмис-лення. Виходячи з цього, встановлювати покарання з 14-річного віку



124

за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК України) немає необхідності. Адже відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»* особливій держав-ній охороні підлягають території та об’єкти природно-заповідного фон-ду України й інші території та об’єкти, визначені відповідно до законо-давства України**. Природно-заповідний фонд – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу приро-доохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього при-родного середовища***.

До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказни-ки (ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеон-тологічні та карстово-спелеологічні), пам’ятки природи (комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні), заповідні урочища; штучно створені об’єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зооло-гічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні пар-ки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх еко-логічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загаль-нодержавного або місцевого значення. Законодавством Автономної Республіки Крим може бути встановлено додаткові категорії територій

* Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII // ВВР. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

** Наприклад, Постановою КМУ від 23.11.1995 р. «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» затверджений Перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплавних птахів. Постановою КМУ від 29.08.2002 р. затверджений Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення (див.: ОВУ. – 2002. – № 36. – Ст. 1693). З метою забезпечення контролю за станом цих угідь щодо кожного з них складається паспорт (див.: Кобецька Н. Р. Екологічне право України : навч. посіб. / Н. Р. Кобецька. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – С. 309–311).

*** Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16 червня 1992 року № 2456-XII // ВВР. – 1992. – № 34. – Ст. 502.



та об’єктів природно-заповідного фонду*. Навряд чи слід розраховува-ти на те, що неповнолітні у чотирнадцятирічному віці інформовані про території, взяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду, і який там установлений режим. Отже, підхід законодавця щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти довкіл-ля з моменту досягнення особами шістнадцятирічного віку слід визна-ти обґрунтованим.

Окремі злочини проти довкілля можуть бути вчинені тільки спеці-альним суб’єктом (злочин, передбачений ч. 2 ст. 244, – лише громадянин іноземної держави, а злочини, передбачені ст.ст. 236, 237, 239, 241, 243, 253, 254 КК, – особою, на яку покладено спеціальний обов’язок, а зло-чини, передбачені ст. 238 і ч. 2 ст. 248, – лише службовою особою), тобто особою, яка, крім загальних ознак суб’єкта, характеризується ще й до-датковими рисами. При цьому виникає проблема, що безпосередньо в нормі розділу VІІІ Особливої частини КК України це положення фак-тично не окреслюється.

Законодавець прямо визначає спеціальний суб’єкт лише в складі зло-чину, передбаченого ст. 247 КК України, вказуючи на ухилення від прове-дення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов’язок, ст. 238 КК України – приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного пові-тря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною не-безпекою, а також забруднення моря (ч. 3 ст. 243). Суб’єкт безпосередньо визначається і у ч 2 ст. 244 КК, в якій встановлено покарання за дослі-дження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які здійснюються іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і зацікавленою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою Украї-ни або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом поряд-ку, у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців з конфіскацією обладнання. Крім того, щодо ч. 2 ст. 248 КК України як ознаку, що об-

* Див.: Статтю 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII // ВВР. – 1992. – № 34. – Ст. 502.



126

тяжує покарання, законодавець вказує на службову особу, яка вчинила злочин із використанням службового становища.

Однак умовивід, що всі інші склади злочинів проти довкілля при-пускають наявність загального суб’єкта у розумінні ч. 1 ст. 18 КК Украї-ни, не можна визнати правильним, оскільки логічне тлумачення норм, що встановлюють покарання за злочини проти довкілля, дозволяє стверджувати про наявність ознак спеціального суб’єкта у низці скла-дів. У зв’язку з тим, що законодавець у нормах розділу VІІІ Особливої частини КК України, які встановлюють покарання за злочини проти довкілля, прямо не зазначає ознаки спеціального суб’єкта, це питання належить до дискусійних.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 Постанови «Про судову прак-тику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 № 17 вказує лише на те, що суб’єктами злочинів проти до-вкілля можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. У разі притягнен-ня до кримінальної відповідальності за ці злочини службових осіб, які вчинили їх із використанням свого службового становища, їхні дії за на-явності до того підстав мають кваліфікуватися також за відповідними статтями КК України, якими передбачено відповідальність за злочини у сфері службової діяльності, крім ст. 238, ч. 2 ст. 248 КК. Далі у вказаній постанові Пленум Верховного Суду України згадує про суб’єкта у кон-тексті призначення особам, засудженим за вчинення злочинів проти довкілля, покарання. Так, у абз. 3 п. 14 цієї постанови зазначається, що у разі, коли злочин проти довкілля був безпосередньо пов’язаний із по-садою, яку обіймала винна особа, або діяльністю, якою вона займала-ся, суди відповідно до ст. 55 КК України мають обговорювати питання про необхідність застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Тобто, на думку Пленуму Верховного суду України, інші склади злочинів проти довкілля слід відносити до альтернативно-служ-бових, тобто злочинів, що можуть бути вчинені як службовими особами з використанням службового становища, так і неслужбовими особами. Інакше кажучи, інші склади екологічних злочинів, зокрема всі основні склади, Пленум Верховного Суду України пов’язує з наявністю загально-го суб’єкта. Такий підхід викликає деякі зауваження, оскільки, напри-клад, у ст. 238 КК України законодавець прямо вказує на спеціальний суб’єкт – службова чи спеціально уповноважена особа, що належним чином не відображається у розглянутій постанові.

Однак аналіз норм розділу VІІІ Особливої частини КК України, що встановлюють покарання за злочини проти довкілля, свідчить про те, що більшість із них пов’язують настання кримінальної відповідальнос-



ті з наявністю у суб’єкта додаткових рис, що характеризують його як спеціального суб’єкта. Застосовуючи логічне тлумачення, можна дійти висновку, що ці риси наявні в таких складах злочинів проти довкілля:

– стаття 236 КК України припускає відповідальність не просто фі-зичної осудної особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, але особи, на яку покладені обов’язки (через пряму вказівку на це в нормативно-правових актах, правозастосовних актах, договорах, наказах, посадових інструкціях тощо) дотримання правил екологічної безпеки. Крім того, суб’єктами порушення порядку проведення екологічної експертизи є працівники відповідних установ, організацій і підприємств, експерти міжнародних організацій, які залучаються до проведення державної екологічної експертизи;

– стаття 237 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, на яку спеціальними нормативно-правовими чи право-застосовними актами покладений обов’язок здійснювати дезактивацій-ні чи інші відновлювальні заходи щодо ліквідації та усунення наслідків екологічного забруднення*;

– стаття 238 КК України встановлює відповідальність службової осо-би, на яку спеціальними нормативно-правовими чи правозастосовними актами покладений правовий обов’язок збирати та (або) подавати відо-мості про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захво-рюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою;

– стаття 239 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, на яку покладений обов’язок виконання спеціальних правил щодо запобігання забрудненню і псуванню земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля;

– стаття 241 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, на яку нормативно-правовими і правозастосовними актами покладений правовий обов’язок дотримуватись спеціальних правил з охорони атмосферного повітря щодо викиду в атмосферу за-бруднюючих речовин, відходів або інших матеріалів промислового чи

* Наприклад: службові особи державних органів управління, на яких покладений обов’язок забезпечення організації і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» вiд 8 червня 2000 року № 1809-III // ВВР. – 2000. – № 40. – Ст. 337.



128

іншого виробництва, а також дотримання правил експлуатації устано-вок, споруджень та інших об’єктів;

– стаття 242 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, якій виповнилося 16 років і на яку покладено обов’язок дотримуватися спеціальних правил щодо охорони вод (водних об’єктів). Такими особами можуть бути не лише службові особи, а й звичайні гро-мадяни, оскільки вони відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зобов’язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного серед-овища та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням чи іншим не-гативним впливом на довкілля;

– стаття 243 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, яка досягла на момент вчинення забруднення моря 16 років і зобов’язана дотримуватись спеціальних правил незалежно від громадянства і посади. Суб’єктами злочину можуть бути як члени екіпажу українських, так і іноземних суден, працівники плавучих за-собів, інженерного, гідротехнічного спорудження, наукової станції, бурової платформи, до обов’язків яких входило дотримання режиму моря, охорона його екологічного стану та охорона морських ресурсів, як живих, так і неживих, а також члени екіпажів літальних апаратів. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 243 КК України, є лише по-садова особа (службовець), або будь-яка інша фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку і до обов’язків якої входило по-відомлення належних адресатів про скидання або забруднення. Ними можуть бути лише посадові особи суден плавучих засобів, платформ та інших об’єктів морегосподарського комплексу, які зобов’язані по-відомляти адміністрації порту або організацію, що видає дозвіл на скидання або поховання шкідливих речовин, сумішей, відходів та мате-ріалів, про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів (капітани та інші члени команди (працівники) морських та по-вітряних суден, інших засобів і споруд, що знаходяться у морі);

– стаття 244 КК України встановлює відповідальність за невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії фізичної осудної особи, яка відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших дже-рел небезпеки в зонах безпеки на континентальному шельфі України. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244 КК, – іноземці, які проводять



на континентальному шельфі роботи, не передбачені відповідним до-говором або взагалі без спеціального дозволу;

– стаття 247 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, яка досягла 16-річного віку і на яку покладені обов’язки щодо здійснення заходів і дотримання правил для боротьби із шкідни-ками й хворобами рослин. Це можуть бути фермери, керівники птахо-фабрик, м’ясокомбінатів, службові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, державних станцій захисту рослин і т. д. Перелік таких осіб є достатнім за обсягом;

– стаття 250 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, яка зобов’язана дотримуватися при проведенні вибухо-вих робіт правил охорони рибних запасів. Це можуть бути як службові, так і неслужбові особи, які зобов’язані через вимоги нормативно-право-вих актів виконувати правила охорони рибних запасів при проведенні вибухових робіт;

– стаття 251 КК України встановлює відповідальність фізичної осудної особи, яка досягла 16 років і на яку законодавством покладений обов’язок дотримання ветеринарних правил при веденні тваринництва, утриманні тварин, виробництві, збереженні, перевезенні та реалізації продуктів тва-ринництва, за порушення порядку застосування у ветеринарній медицині біологічних, хімічних та інших препаратів, відмову від спеціальних захо-дів щодо захисту тварин від вражаючого впливу екстремальних факторів, природних і техногенних катастроф; за реалізацію і використання для харчових цілей м’яса, м’ясних та інших продуктів забою тварин, молока, молочних продуктів, яєць, інших продуктів тваринництва, не підданих у встановленому порядку ветеринарно-санітарній експертизі;

– стаття 253 КК України встановлює відповідальність службової або спеціально уповноваженої на розробку і здачу замовникові відпо-відної документації чи прийняття в експлуатацію споруд із системами захисту довкілля осудної особи;

– стаття 254 КК України встановлює відповідальність фізичної осуд-ної особи, на яку нормативно-правовими актами покладено обов’язок дотримуватися правил щодо дбайливого і раціонального використання земель.

На нашу думку, усі перераховані склади злочинів проти довкілля вказують на наявність ознак спеціального суб’єкта через необхідність дотримуватися спеціальних правил, які можуть бути відомі особам зі спеціальними ознаками. Отже, цими нормами розділу VІІІ Особливої час-тини КК України, що встановлюють покарання за злочини проти довкіл-ля, охоплюються випадки здійснення суспільно небезпечних посягань проти довкілля з використанням службового становища, а тому у таких



130

випадках відсутня сукупність злочинів. В іншому разі відбувається по-двійне врахування одних і тих самих ознак, що для кримінального права визнається недозволеним, оскільки ігноруються вимоги принципу спра-ведливості, і винна особа може бути двічі покарана за той самий злочин.

Лише за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель (ст. 2391 КК), незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 2392 КК), порушення встанов-лених правил охорони або використання надр (ст. 240 КК), порушення законодавства про континентальний шельф України (ч. 1 ст. 244 КК), знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу (ст. 245 КК), не-законну порубку лісу (ст. 246 КК), незаконне полювання (ч. 1 ст. 248 КК), незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК), умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК) відповідальності підлягає загальний суб’єкт. При цьому тіль-ки дві із зазначених статей (ст.ст. 244 і 248 КК України) передбачають ознаки спеціального суб’єкта як кваліфікуючі основний склад злочину.

Слід зазначити, що кваліфікація злочину проти довкілля цілком залежить від правильного встановлення загальних і додаткових ознак його суб’єкта. Якщо в конструкції складу злочину законодавцем перед-бачені ознаки загального суб’єкта, а фактично його вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, це діяння утворює ідеальну сукупність злочинів і має бути кваліфіковано за відповідною статтею КК України, що встановлює покарання за злочин проти до-вкілля, і зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), зловживання повноваженнями службовою особою юридичної осо-би приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 3641 КК), службове підроблення (ст. 366 КК) чи службову недбалість (ст. 367 КК України). Якщо додаткові ознаки суб’єкта злочинів зазначе-ні безпосередньо в нормах розділу VІІІ Особливої частини КК України, що встановлюють покарання за злочини проти довкілля, то вчинене необхідно кваліфікувати тільки за цими нормами, оскільки сукупності злочинів у таких випадках немає.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Узагаль-нюючи вищевикладене, слід зробити такі висновки: 1) правильне вста-новлення ознак суб’єкта злочину проти довкілля має велике практичне значення, що виявляється у законності функціонування механізму реалізації кримінальної відповідальності за вчинення суспільно небез-печного посягання на довкілля; 2) наголошуємо на необхідності у за-конодавстві про кримінальну відповідальність чіткіше описати ознаки суб’єкта злочину проти довкілля, усунувши підґрунтя для судової дис-



креції при розгляді цього питання; 3) слід переосмислити і доповнити роз’яснення Пленуму Верховного суду України, прийнявши нову по-станову Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про судову практику у справах про зло-чини та інші правопорушення проти довкілля.


1. Митрофанов І. І. Довкілля під охороною закону про кримінальну відповідальність : монографія / І. І. Митрофанов, В. В. Локтіонова. – Кременчук : Видавець «ПП Щербатих О. В.», 2010. – 420 с.

2. Митрофанов І. І. Загальна частина кримінального права України : навч. посіб. / Митрофанов Ігор Іванович ; Кременчуцький націо-нальний університет імені Михайла Остроградського. – Одеса : Фе-нікс, 2015. – 576 с.

3. Романова Н. Л. Понятие и система экологических преступлений : дис. на соискание уч. степ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уго-ловное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Романова Нелли Львовна. – Иркутск : Дальневосточный государ-ственный университет, 2001. – 219 с.


ИгорьИвановичМитрофанов,кандидат юридических наук, доцент(Кременчугский национальный университет имени Михаила Остроградского, Кременчуг, Украина)

СУБЪЕКТПРЕСТУПЛЕНИЙПРОТИВОКРУЖАЮЩЕЙСРЕДЫ:ОТДЕЛЬНЫЕАСПЕКТЫ

Анализируется характеристика субъекта преступлений против окружающей среды через общее понятие «субъект преступления». Дела-ется вывод, в соответствие с которым определить субъекта конкрет-ного состава преступления против окружающей природной среды по-зволяет логическое толкование уголовно-правовых норм. Предлагаются пути усовершенствования норм закона об уголовной ответственности, которые устанавливают наказание за преступления против окружаю-щей природной среды, и практики их применения в контексте субъекта такого преступления.

Ключевыеслова: субъект преступления, окружающая среда, пре-ступление против окружающей среды, субъект преступления против окружающей среды.



132

IgorI.Mitrofanov,candidate of law sciences, assistant professor(Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University, Kremenchuk, Ukraine)

REGARDING THE SUBJECT OF CRIMES AGAINST THE ENVIRONMENTProblem’s setting.Only 2% of all crimes against the environment are

related to concerning the pollution and are therefore constitute the danger of human life and health. Most of the articles in the section VIII “Crimes against the Environment” of the Criminal Code of Ukraine are not used at all with regard to evaluation concepts, which are used to denote the features of corpus delicti of the studied crimes.

Analysisofrecentstudies.Various aspects of crimes against the environ-ment have been considered in the papers of V. I. Andreitseva, O. M. Bandurka, S. B. Havrysh, S. A. Holub, O. O. Dudorov, V. V. Kostytskyi, D. O. Krasheninnikov, V. D. Kurchenko, V. A. Landina, V. K. Matviichuk, V. D. Pakutin, H. S. Polishchuk, V. M. Prysiazhnyi, O. V. Sasov, T. L. Sergieiev, O. V. Skvortsova, V. V. Stashys, V. Ya. Tatsyi, M. I. Havroniuk, I. O. Har, Yu. S. Shemshushenko, V. A. Shirokov, A. M. Shulha and others. Although, published papers do not cover all the aspects of the problem of unification of subjective features of the crimes against the environment.

Theobjectiveofthisstudyis to define and clarify the characteristics of the subject of the crime against the environment for creating the basis for im-proving the norms of the law on criminal liability, which establish the penalties for the crimes against the environment, and the practice of their implementa-tion.

Themainpart.The characteristics of the subject of the crimes against the environment through the general concept of “the subject of a crime” are analyzed, namely as a physical responsible person, who committed a crime the age, when according to the Art. 22 of the Criminal Code, the criminal liability may be used. The law on criminal liability does not provide lowering the age of criminal liability regarding the crimes against the environment. Accordingly, criminal liability for commission the crimes against the environment, as a gen-eral rule, can be realized by achieving sixteen years age of a person. The logical interpretation of the norms establishing the penalties for crimes against the environment makes it possible to affirm about the presence of the features of a special subject in a number of corpus delicti.

The Articles 236–239, 241–244, 247, 250, 251, 253, 254 of the Criminal Code of Ukraine indicate the presence of the features of a special subject because of the need to follow special rules that may be known to individuals with special characteristics. These norms of the Section VIII of the Criminal Code of Ukraine, establishing the penalties for the crimes against the environment, covered the



cases of realizing socially dangerous attacks against the environment abusing the official status, so there is no a set of crimes in these cases.

The liability of the general subject should be used only for the illegal acqui-sition of surface soil (surface layer) of lands (the Art. 2391 of the Criminal Code); illegal acquisition of lands of the water fund in a large scale (the Art. 2392 of the Criminal Code); violation of the set rules concerning the protection or of use of subsoil (the Art. 240 of the Criminal Code); violation of the law on the conti-nental shelf of Ukraine (p. 1 of the Art. 244 of the Criminal Code); destruction or damage of the vegetation objects (the Art. 245 of the Criminal Code); illegal cutting of forests (the Art. 246 of the Criminal Code); illegal hunting (p. 1 of the Art. 248 of the Criminal Code); illegal fishing or animal or any other sea hunting industry (the Art. 249 of the Criminal Code); intentional destruction or impair-ment of territories protected by the state and the objects of the natural reserve fund (the Art. 252 of the Criminal Code). However, only two of these articles (the Articles 244 and 248 of the Criminal Code of Ukraine) provide the features of the special subject as qualifying the main corpus delicti.

Conclusions. Summarizing everything stated above, we have to make the following conclusions: 1) the correct definition of the features of the subject of a crime against the environment is of great practical importance, which is re-flected in the legality of the functioning of the mechanism of realizing criminal liability for commission of a socially dangerous encroachment on the environ-ment; 2) we note the need of more clear definition of the characteristics of the subject of a crime against the environment in the legislation on criminal liabil-ity, eliminating the grounds for judicial discretion in studying this issue; 3) we should rethink and add the interpretation of the Plenary of the Supreme Court of Ukraine, taking a new resolution of the Plenary of the Highest Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases about the court practice in cases on the crimes and other offences against the environment.

Keywords: subject of a crime, environment, crime against the environ-ment, subject of an offence against the environment.



134

УДК 343.349

Олександр Володимирович Олішевський, кандидат юридичних наук (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

ВИЗНАЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО МІСТИТЬ ПРОПАГАНДУ ЖОРСТОКОСТІ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ТА КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

Проаналізовано поняття «жорстокість» у семантич-ному, кримінально-правовому та кримінологічному аспектах. Визначено, які саме відомості або дані нале-жать до інформації, що містить пропаганду жорсто-кості.

Ключовіслова: жорстокість, особлива жорстокість, страждання, на-сильство, суспільно небезпечна інформація.

Постановка проблеми. В інформаційному суспільстві (а саме в ньому ми живемо) людині необхідно навчитися працювати з текста-ми, аудіовізуальними матеріалами. Такі навички стали елементарною технікою безпеки в безодні інформаційного сміття. Поширення відо-мостей, де схвалюється байдужість до страждань інших або провокуєть-ся прагнення до їх спричинення, є одним із його видів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розглядом проблем, пов’язаних із жорстокістю, займалися такі вчені, як: Ю. М. Антонян, Л. М. Балабанова, О. В. Бєлкіна-Ковальчук, В. В. Гульдан, В. В. Іванова, П. Ю. Константинов, О. Ю. Михайлова, О. Л. Романова, Я. Г. Смілянський, С. Л. Соловйова, К. Д. Ушинський та ін. Однак наголосимо, що досліджу-

© О. В. Олішевський, 2015



ване поняття потребує удосконалення. Маловивченим залишається пи-тання визначення, які саме відомості або дані належать до інформації, що містить пропаганду жорстокості. З огляду на сказане метою даної статті є спроба усунення вказаних доктринальних прогалин.

Виклад основного матеріалу. Звернімося до розуміння ключо-вої категорії. Розробники міжнародно-правових договорів та учасники Європейського суду з прав людини активно користуються поняттям «жорстоке поводження», визначаючи його конкретні форми та прояви, проте єдиної дефініції на цьому рівні поки-що не вироблено.

У національному законодавстві ситуація схожа. У п. 10 ч. 1 ст. 67 КК України вчинення злочину з особливою жорстокістю віднесено до обставин, що обтяжують покарання. В Особливій частині названого Кодексу пряма вказівка на жорстокість міститься в наступних випад-ках: 1) умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115); 2) доведення до самогубства (ст. 120); 3) умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення (ч. 2 ст. 121 КК України); 4) жорстоке поводження з тваринами (ст. 299); 5) ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетер-пимість та дискримінацію (ст. 300); 6) насильство над іншими військо-вополоненими або жорстоке поводження з ними (ч. 2 ст. 431); 7) погане поводження з військовополоненими (ст. 434).

Якщо говорити більш предметно, то відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини» під жорстоким поводженням слід розуміти безжалісні, грубі діяння, які завдають потерпілому фізич-них чи психічних страждань. Згідно з п. 8 вказаного документа умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо ви-нний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, у тому числі з використан-ням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було по-єднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близь-ких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань [1].

Як підкреслює Я. Г. Смілянський, законодавець надає жорстокості вчинених діянь самостійного значення в окремих випадках за наявнос-ті двох умов: 1) за наявності певних обставин, визначених у диспозиціях



136

відповідних кримінально-правових норм; 2) за умови, що діяння ви-нної особи спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання [2, с. 593].

Таким чином, КК України не розкриває поняття «жорстокість», а відносить його до категорії оціночних, тобто його зміст уточнюється в процесі правозастосування шляхом оцінки конкретних обставин про-вадження. Однак такий стан справ викликає серйозні труднощі у слід-чого, судді, прокурора при застосуванні перерахованих вище норм.

Оскільки на законодавчому рівні дефініція досліджуваного по-няття відсутня, то перейдемо до пояснення в довідковій літературі, де жорстокість визначають як:

– властивість за значенням жорстокий – 1) який виявляє суворість, різкість, немилосердність, лютість; безсердечний, безжалісний; який виражає злобу, суворість; грізний; страшний, жахливий, тяжкий; 2) який перевищує звичайну норму, звичайний ступінь чого-небудь; пройнятий великою напругою, завзятістю, наполе-гливістю; сильний, різкий, пекучий [3, с. 544];

– різко негативна властивість характеру особи, що проявляється у заподіянні іншій особі або групі осіб, а також тваринами фізич-них чи моральних страждань. Може бути як самоціллю, так і за-собом певної мети [4].

Нарешті розглянемо доктринальне тлумачення. На думку вчених, жорстокість – це:

– цілком конкретна властивість особистості насильницького зло-чинця, яка проявляється в антигромадській поведінці, спрямо-ваній на заподіяння страждань. В основі жорстокості лежать де-фекти ціннісно-нормативної сфери людини, а саме – порушення цінності іншої людини [5];

– негативна властивість характеру особи, що проявляється в за-подіянні іншій особі (групі осіб) фізичних чи моральних страж-дань; характеризується прагненням до заподіяння страждань, мучень людям або тваринам, виражається в діях, бездіяльності, словах, а також фантазуванні відповідного змісту. Жорстокість уособлює відразу до життя і найбільш повне втілення ненависті, дуже часто ненависті безадресної, ненависті взагалі, ненависті до всіх [6, с. 115; 7, с. 8-0];

– схильність до особливо брутальних форм агресивної поведінки [8, с. 18];

– насильство над потребами, намірами, почуттями, настанова-ми особистості, приниження й примус до дій, що суперечать її стремлінням [9, с. 45];



– властивість особистості, що полягає у свідомому заподіянні шко-ди іншим індивідам у вигляді мучень і страждань або особливих мучень і страждань [10, с. 15];

– оціночне поняття; віднесення конкретного вчинку до жорстоких залежить від суб’єктивних моральних уявлень і поглядів оціню-ючого, його соціальної та національної приналежності, суспіль-ного становища, інтелігентності, рівня культури, здатності до співчуття та співпереживання, чуйності тощо [11, с. 19];

– спосіб вчинення злочину, який полягає в умисному застосуванні психічного та/або фізичного насильства (шляхом дії або через бездіяльність) безпосередньо перед, під час або після вчинення злочину, необов’язкового (надмірного) для настання передбаче-ного відповідною нормою кримінального закону злочинного на-слідку, спрямованого на завдання потерпілому (іншій особі) осо-бливих фізичних мучень та/або психічних страждань [2, с. 595];

– властивість особистості, яка полягає у байдужості до страждань людей або ж у прагненні до їх спричинення [12].

Зупинимося на аналізі наведеного. По-перше, деякі науковці по-милково ототожнюють насильство і жорстокість. Останнє – це не дія або бездіяльність, не спосіб вчинення злочину, а ознака або риса, властивість характеру, якість особистості, стан чи наслідок психічної хвороби. Вона може бути якісним показником першого. Саме останній підхід щодо розуміння цих категорій за семантикою слів є вірним. Тому підкреслимо: насильство – це форма реалізації жорстокості, зо-внішнє її вираження. Жорстокість – те, що всередині, на серці, а тор-тури, катування, мордування, мучення, глумління, знущання – це вже зовнішній її прояв.

По-друге, вірно підмічає Ю. М. Антонян, що жорстокість – це саме негативна риса характеру особи. Якщо насильство нерідко має позитив-не забарвлення, то важко віднайти ситуації, коли прагнення людини за-подіяти страждання іншим мали б добрий відтінок.

Відповідно до чинного законодавства, судової практики та по-ложень теорії кримінального права, а також аналізу зарубіжного за-конодавства, Я. Г. Смілянський визначає наступні ознаки особливої жорстокості як кваліфікуючої ознаки складу злочину. 1. Особлива жорстокість – це спосіб вчинення злочину, який полягає у вчинен-ні певного роду діяння (дії або бездіяльності). 2. Діяння має місце безпосередньо перед, під час або після вчинення злочину. 3. Діяння є надмірним із точки зору спричинення наслідку, характерного для складу відповідного злочину (без наявності зазначеної кваліфікуючої обставини). 4. Діяння вчиняється з умислом. Умисел винного спря-



138

мований на завдання потерпілому (іншій особі) особливих фізичних мучень та/або психічних страждань. Спрямованість умислу зумовлена певними психофізіологічними особливостями суб’єкта злочину. 5. За-вдання потерпілому (іншій особі) особливих фізичних мучень та/або психічних страждань досягається шляхом застосування психічного чи фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, тортур, мор-дування, знущання, глумління, образи тощо) [2, с. 595]. Проте ще раз підкреслимо: жорстокість – не спосіб вчинення злочину і не діяння, а риса характеру людини.

Таким чином, у кримінально-правовому аспекті, жорстокість – по-няття ситуативно визначене, але не до кінця, тобто його зміст уточню-ється в процесі правозастосування шляхом оцінки конкретних обста-вин провадження.

У кримінологічному аспекті, жорстокість – це негативна риса ха-рактеру особи, що проявляється у байдужості до страждань інших або у прагненні до їх спричинення. Якщо застосування сили з позицій тра-диційних релігій, моралі та закону виправдане під час реалізації держа-вою примусових заходів покарання, в офіційно дозволеному спорті, при необхідній обороні, уявній обороні, крайній необхідності, затриманні особи, що вчинила злочин, тощо, то для жорстокості важко знайти хоча б одну схвальну ситуацію.

Що стосується визначення, які саме відомості або дані належать до інформації, що містить пропаганду жорстокості, то тут ситуація наступна. До недавнього часу в Україні не було вироблено єдиних під-ходів щодо вирішення питання про віднесення окремих видів продук-ції до такої, що пропагує культ насильства та жорстокості. У зв’язку з цим у 2013 році Національною експертною комісією України з пи-тань захисту суспільної моралі розроблено та затверджено Критерії віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої про-дукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях по-відомлень та матеріалів до продукції, що пропагує культ насильства та жорстокості. У даному документі містяться фактично три групи критеріїв:

– віднесення продукції до такої, що пропагує культ насильства та жорстокості;

– віднесення продукції до такої, яка відтворює насильство та жор-стокість у творах;

– віднесення продукції до такої, яка містить елементи насильства та жорстокості.

Розглянемо їх.



І. Критерії віднесення продукції до такої, що пропагує культ насиль-ства та жорстокості. 1. Основні:

1.1 Наявність прямих закликів до насильства і жорстокості (письмові, друковані, або виконані в електронному вигляді, усні твори, фотозображення, рекламні сюжети, анонси, по-відомлення та інше з написами, що містять такі заклики); звукозаписи, кіно- і відеопродукція, інші технічні записи зо-бражень, що рухаються (комп’ютерні ігри, тощо), або сюжет твору, насичений переважною кількістю демонстрації (опи-су) сцен насильства та жорстокості.

1.2 Показ (опис) у натуралістичній формі нанесення фізичних по-шкоджень людському тілу та будь-якій живій істоті (різані та вогнепальні рани, відтинання органів або частин тіла тощо).

1.3 Нагнітання жаху, з використанням художніх засобів мисте-цтва або без них, смакування мук, приниження і натураліс-тичних подробиць страждання без ознак на художню, соці-альну чи психологічну цінність твору.

2. Додаткові:2.1 Відсутність сюжетної лінії, сцени мають умовний зв’язок.2.2 Демонстрація (опис) фізіологічних реакцій організму на

пошкодження чи біль (мученицька міміка, крики, стогін, страждання, кров, агонія тощо).

2.3 Демонстрація (опис) в дії різноманітного катівського рема-ненту: ножів, бритв, сокир, ножиців, кусачок, пилок, бензо-пил, дрилів тощо.

2.4 Глумління над трупами.2.5 Деталізація зображення сцен суїциду.2.6 Використання спеціальних професійних засобів та способів,

які посилюють ефект достовірності, реалістичності, доку-ментальності насильства.

ІІ. Критерії віднесення продукції до такої, яка відтворює насильство та жорстокість у творах.1. Основні:

1.1 Має місце художній задум, сюжет.1.2 Відсутні прямі заклики до насильницьких дій.1.3 Умовність (тобто використання спецефектів, що виключають

шокуючий натуралізм) відтворення насилля та жорстокості.1.4 Наявні насильства, жорстокість, надзвичайно наочне від-

творення катастроф, жахів, відвертої оголеності відповідно художнього задуму.



140

2. Додаткові:2.1 Доречне вживання непристойностей для більш повного та

реалістичного розкриття характеру героїв та соціального оточення.

2.2 Наявні сцени, реалістично відтвореної антисоціальної пове-дінки, відповідно художнього задуму.

При оцінці цієї категорії продукції обов’язково визначається рівень негативного впливу на неповнолітніх та можливості наслідування цій продукції.

ІІІ. Критерії віднесення продукції до такої, яка містить елементи на-сильства та жорстокості1. Основні:

1.1 До цієї категорії належить продукція, яка має художню цін-ність, створена в руслі сучасних течій та напрямків мисте-цтва або молодіжної субкультури, відтворює деякі сцени, що порушують етичні норми, але є важливими для сприй-няття сюжету: відтворення сцен насильства та жорстокості, (у кіно-і відеопродукції такі сцени повинні бути короткими за хронометражем – до 3 хвилин), зняті з використанням засобів художньої виразності, їх необхідність зумовлена ло-гікою сюжету.

1.2. Продукція, в якій висвітлюється філософія соціальної жор-стокості та порушуються теми і проблеми, а також відтворю-ється навколишня дійсність в усій її складності (жанри: тра-гедія, драма, трагікомедія, публіцистичні передачі, тощо).

2. Додаткові:2.1 Мають місце елементи насильства та жорстокості, такі як:

бійки, застосування зброї без надмірного кровопролиття, зображення нещасного випадку або катастрофи.

2.2 Епізодичне використання ненормативної лексики, якщо вона підкреслює належність персонажів до певних прошар-ків суспільства, присутня в оригіналі за задумом авторів і необхідна для розвитку сюжету.

Кожне з обмежень є наслідком ґрунтовного аналізу продукції залеж-но від кількості та ступеня наявності тих чи інших тем або ситуацій [13].

Таким чином, до інформації, що містить пропаганду жорстокості, на-лежать відомості або дані прямих закликів завдати або бути байдужими до страждань інших, самоцільної демонстрації в натуралістичній формі: нагнітання жаху, смакування мук, приниження і подробиць страждання; фізіологічних реакцій організму на пошкодження чи біль (мученицька міміка, крики, стогін, страждання, кров, агонія тощо); у дії різноманітно-



го катівського реманенту (ножів, бритв, сокир, ножиців, кусачок, пилок, бензопил, дрилів тощо); глумління над трупами і тому подібне. Проте не будь-яка інформація із зазначеного є соціально шкідливою, а лише та, яка має на меті культивувати таку поведінку. Мова йде про те, що необ-хідно оцінювати певний об’єкт з точки зору теми, сукупності подій та дій, що визначають характер зображуваного (сюжету).

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підсумо-вуючи сказане, слід наголосити, що деякі науковці помилково ототож-нюють насильство і жорстокість. Останнє – це не дія або бездіяльність, не спосіб вчинення злочину, а ознака або риса, властивість характеру, якість особистості, стан чи наслідок психічної хвороби. Виходячи з цьо-го підкреслимо: насильство – це форма реалізації жорстокості, зовнішнє її вираження. Жорстокість – те, що всередині, на серці, а тортури, кату-вання, мордування, мучення, глумління, знущання – це вже зовнішній її прояв; жорстокість – це саме негативна риса характеру особи.

З приводу інформації можемо констатувати, не вся вона є соціаль-но шкідливою, а лише та, яка має на меті культивувати насильство, жорстокість. Мова йде про те, що необхідно оцінювати певний об’єкт з точки зору теми, сукупності подій та дій, що визначають характер зо-бражуваного (сюжету).


1. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. № 2 [Електронний ресурс]. – Законодавство України. – Режим до-ступу: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03.

2. Смілянський Я. Г. Особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака умисного вбивства / Я. Г. Смілянський // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 591–596. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2009_3_93.pdf.

3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР Інститут мовознав-ства; за ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1971.– Том 2. [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/zhorstokyj.

4. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 2003. – Т. 6: Т – Я [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://leksika.com.ua/10530524/legal/zhorstokist.

5. Ратинов А. Р. Жестокость как правовая и нравственно-психологиче-ская проблема / А. Р. Ратинов, О. Ю. Михайлова // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1985. – Вып. 42. – С. 14–16.



142

6. Антонян Ю. М. Криминальная патопсихология / Ю. М. Антонян, В. В. Гульдан. – М.: Наука, 1991. – 248 с.

7. Антонян Ю. М. Общий очерк о преступном насилии / Ю. М. Анто-нян // Человек против человека. Преступное насилие : сб. статей / [под общ. ред. Ю. М. Антоняна, С. Ф. Милюкова]. – СПб., 1994. – С. 8–29.

8. Соловьева С. Л. Агрессивное поведение и агрессивность как свой-ство личности / С. Л. Соловьева // Обозрение психиатрии и меди-цинской психологии. – 1995. – № 3 – 4. – С. 13 – 20.

9. Иванова В. В. Преступное насилие: учебное пособие [для вузов] / В. В. Иванова. – М. : ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с.

10. Константинов П. Ю. Влияние жестокости преступного поведения на квалификацию убийства: дис. … канд. юрид наук : 12.00.08 / Кон-стантинов Павел Юрьевич. – М., 2003. – 185 с.

11. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность / Х. Хекхаузен: пер. с нем. – СПб. : Питер, М. : Смысл, 2003. – 860 с.

12. Рекомендації щодо визначення ознак віднесення друкованої, ау-діовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих по комунікаційних лініях повідомлень та матері-алів до продукції, що пропагує культ насильства та жорстокості, затв. Рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 20.04.2010 р. № 3 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://document.ua/shodo-zatverdzhennja-rekomendacii-shodo-viznachennja-oznak-v-doc26569.html.

13. Критерії віднесення друкованої, аудіовізуальної, електронної та іншої продукції, а також переданих та отриманих по комунікацій-них лініях повідомлень та матеріалів до продукції, що пропагує культ насильства та жорстокості, затв. Рішенням Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі від 28.02.2013 № 16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.moral.gov.ua/documents/23/.




АлександрВладимировичОлишевский,кандидат юридических наук(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

ОПРЕДЕЛЕНИЕИНФОРМАЦИИ,СОДЕРЖАЩЕЙПРОПАГАНДУЖЕСТОКОСТИ:УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙИКРИМИНОЛОГИЧЕСКИЙАСПЕКТЫ

Проанализировано понятие «жестокость» в семантическом, уго-ловно-правовом и криминологическом аспектах. Определено, какие именно сведения или данные относятся к информации, содержащей про-паганду жестокости.

Ключевыеслова: жестокость, особая жестокость, страдания, на-силие, общественно опасная информация.

OleksandrV.Olishevskyi,candidate of law science(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

DEFINITIONOFINFORMATIONCONTAININGPROPAGANDAOFCRUELTY:CRIMINOLOGICAL,CRIMINALANDLEGALASPECTS

Problem’ssetting. The concept of cruelty is needed to be improved. The issue of determining information or data should be related to the information containing propaganda of violence still remains not thoroughly studied.

Analysisofrecentstudies. The studies of problems related to the cruelty were the interest of a number of domestic and foreign scientists. The authors provided their own definitions of cruelty and brutality, but they did not reveal what information or data should be related to the information containing prop-aganda of violence.

Objectiveof theresearch. The objective of this article is an attempt to analyze the category “cruelty” to improve its understanding in criminological, criminal and legal aspects. To determine what information or data should be related to the information containing propaganda of violence.

Themain part. Developers of international and legal agreements and participants of the European Court on Human Rights actively use the term “abuse”, defining its specific forms and manifestations, but a unified definition at this level has not been made.

The national legislation has the similar situation. The Criminal Code of Ukraine does not reveal the concept of “cruelty” and relates it to the value category. That is its content is specified in the process of legal enforcement by assessing the particular circumstances of the proceedings.

Let’s proceed to the analysis of doctrinal interpretation of the researched phenomenon. First, some scholars mistakenly equate violence and cruelty. The



144

latter is not an act or omission, is not a way to commit a crime, it is the fea-ture, an attribute of a character, person’s quality, condition or result of mental illness. It may be the quality indicator of the first. The latter approach to un-derstanding of these categories on the etymology of words is correct. Therefore we emphasize: violence is a form of cruelty, its external expression. Cruelty is something inside the heart, and torments, torture, excruciation, mockery, hu-miliation are its external manifestation. Secondly, if violence often has a positive color, it is difficult to find situations, when human’s desire to cause suffering to others would be of a good color.

Conclusions. Cruelty in the criminal and legal perspective is situationally defined concept, but not thoroughly, so its content is specified in the process of legal enforcement by assessing the particular circumstances of the proceedings.

Cruelty in criminological aspect is a negative attribute of a person’s char-acter, who is indifferent to the suffering of others or in pursuit of their infliction.

The information containing propaganda of cruelty is information or data of direct calls to cause or be indifferent to the suffering of others, deliberate demonstration in a naturalistic form: injection of horror, savoring torments, hu-miliation and suffering details; physiological reactions to injury or pain (martyr facial expressions, cries, groans, suffering, blood, agony, etc.); in actions of var-ious torture implements (knives, razors, axes, scissors, cutter, saws, chain saws, drills, etc.); mockery of the corpses, etc. However, not any information from the above stated is socially harmful, but only that one having deliberate or fostering goal of such a behavior. That is, it is necessary to evaluate a particular object in terms of a set of events and actions that determine the character of portrayed (the plot).

Keywords: cruelty, brutality, suffering, violence, socially dangerous in-formation.



УДК 343.97

Олександр Миколайович Храмцов, кандидат юридичних наук, доцент (Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків)

ФІЛОСОФСЬКІ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА

ЯК КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КАТЕГОРІЇУ статті розглядаються філософські та психологічні засади дослідження насильства як кримінально-право-вої та кримінологічної категорії. Аналізуються основні погляди на насильство та агресію в цих науках. Наголо-шується на тому, що встановлення ознак насильства неможливе без урахування його філософського та пси-хологічного змісту.

Ключовіслова: насильство, агресія, причини та умови, особистість, злочинність.

Постановка проблеми. Категорія «насильство» розглядаєть-ся в різних аспектах: історичному, соціологічному, психологічному, юридичному, антропологічному, біологічному, політичному. У цьому контексті справедливо наголошує А. О. Йосипів, що «насильство» слід відносити до так званих загальнонаукових понять, які відіграють ін-тегративну роль, поєднуючи навколо себе (синтезуючи, акумулюючи в собі) результати досліджень різноманітними науками різних видів агресії або насильства [1, с. 62]. Вивчення насильства як кримінально-правової та кримінологічної категорії неможливе без урахування його

© О. М. Храмцов, 2015



146

філософського та психологічного змісту. Часи, які переживає Україна за-раз, характеризуються поширенням усіляких проявів агресії та насиль-ства майже у всіх сферах існування суспільства. У цей час, як ніколи, по-стає питання використання державою своєї монополії на застосування сили для нейтралізації загроз, які існують для суспільства. Разом із тим і такі дії повинні відповідати загальновизнаним нормам міжнародного права, Конституції України та національному законодавству.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми насиль-ства та агресії розглядали наступні представники філософської науко-вої думки: В. А. Бачинін; Н. А. Борщов; Г. Гегель; Т. Гобс; А. Гугенбюль; А. А. Гусейнов; Г. Н. Кирєєв; В. Холичер; А. Швейцер та інші.

Психологічні проблеми агресії та насильства були предметом до-сліджень: А. Адлера; З. Фрейда; К. Лоренца; К. Юнга; Р. Берона тощо.

Насильство як кримінологічна та кримінально-правова катего-рія вивчалося в роботах : М. І. Бажанова, Р. А. Базарова, В. І. Борисова, Л. Д. Гаухмана, Ф. М. Джавадова, В. В. Іванової, Н. Ф. Кузнєцової, П. С. Ма-тишевського, В. О. Навроцького, П. Н. Назарова, А. В. Наумова, І. Я. Ко-заченка, Т. В. Кондрашової, В. М. Куца, М. І. Панова, С. М. Абельцева, О. І. Алексєєва, Ю. М. Антоняна; О. М. Бандурки, А. Б. Благої; О. М. Гуміна, Б. М. Головкіна, С. Ф. Денисова; Т. А. Денисової, В. П. Ємельянова, А. Ф. Зе-лінського, О. М. Ігнатова, Е. В. Побєгайла, О. М. Литвинова, О. М. Литвака, А. Б. Сахарова, А. І. Тузова, В. А. Тулякова, В. П. Філонова, С. А. Шалгунової, О. О. Юхна, Я. М. Яковлєва та ін.

Разом із тим залишилися поза увагою окремі важливі для кримі-нально-правової та кримінологічної науки питання філософських та психологічних засад дослідження насильства, зокрема, його джерел, причин та умов, суб’єктивних ознак тощо.

У даній статті автором здійснений аналіз філософських та психо-логічних поглядів на проблему насильства в цілому, на підставі цього визначені основні його ознаки та причини. Окремі з них повинні бути використані при дослідженні насильства як кримінально-правової та кримінологічної категорії. Встановлення цих ознак та причин і є метою даної роботи.

Виклад основного матеріалу. Перш за все наголосимо, що ро-боти філософів присвячені різноманітним рівням існування феномену насильства: соціальному, етичному, культурному тощо. Воно розгля-дається як примус, утиск, знищення, пригноблення тощо. Натомість А. А. Гусейнов насильство визначає як зовнішній, силовий вплив на людину чи групу людей; пригнічення, шкоду життю і власності, який здійснюється всупереч волі тих, проти кого спрямовано. Мета насиль-ства – підкорення волі того (чи тих) тому, хто його здійснює [2, с. 35–36].



Соціальна філософія, у свою чергу, розглядає насильство в межах суспільних відносин. Воно проявляється як безпосередня взаємодія і суперечка індивідів, груп, класів. У цьому сенсі можна вести мову про соціальне насильство. Так, марксистська теорія насильства визначає це явище не як генетичний, уроджений потяг до нанесення шкоди іншим особам, а як соціальний феномен, який має не індивідуальну, а класову природу. Насильство виконує важливу роль у суспільному розвитку. Прихильники марксистського підходу розглядають як насильство такі явища економічного та політичного життя: експлуатацію одним класом іншого, конкуренцію, війну, боротьбу класів. Як зауважує В. Холічер, із тих часів, як існує експлуатація однієї людини іншою, має місце і уза-конене знищення людини людиною [3, с. 97].

Спираючись на теорію Е. Фромма, російські вчені А. А. Реан та І. М. Ре-мезова продовжують досліджувати соціальну природу агресії та насиль-ства. Так, І. М. Ремезова наголошує, що агресія відіграє роль «енергетич-ного забезпечення» і істотно впливає на фантазію людини. Проте там, де в людини здатність уявляти розвинута слабко, там агресивність виходить за визначені межі і дає приклад злоякісної агресії. Інтегруючи різні філо-софські підходи до агресії та насильства, вчена вважає, що вся європейська цивілізація побудована на ідеях сили, насильства [4, с. 21–22].

Моральна філософія та філософська етика розглядають проблему насильства з позицій духовної сфери життєдіяльності суспільства. Цей феномен розглядається в аспекті взаємодії та протидії світу й людини, влади й особистості, індивідуального та масового. Наприклад, А. Швей-цер у своїй роботі «Упадок и возрождение культуры» до основних форм насильства відносить: насильство над природою людини, яке зумовле-не втратою природного начала людини, унаслідок збільшення кількос-ті населення в містах, зростання промислового виробництва і «відриву людини від землі»; насильство над душею людини по причині високої зайнятості сучасної людини, втрати морального значення праці та по-яви надто вузьких спеціалізацій, що привело до духовної обмеженості та відчуження людей, а це, на жаль, викликає занепад духовного начала особистості; насильство над свободою волі, поглядами та думками через надмірну бюрократизацію життя, надмірне його впорядкування, втрату уявлення про людину як унікальну особистість, надмірне підкорення її організованій більшості. Унаслідок впливу цих форм насильства на осо-бу остання стає егоїстичною, жорстокою, агресивною до інших людей [5, с. 104]. Така позиція філософа обґрунтовує вплив певних соціальних факторів на насильницьку злочинність.

У наукових роботах багатьох вітчизняних юристів агресія ототож-нюється з насильством – фізичним та психічним (погрози). Однак до-



148

дамо, що ми погоджуємося з думкою О. М. Бандурки та А. Ф. Зелінського, на переконання яких термін «агресія» є значно ширшим, ніж термін «насильство» [6, с. 7]. Причин вважати ці терміни нетотожними декіль-ка. По-перше, насильство використовують один до одного тільки люди і дуже часто без усякої потреби, на відміну від тварин, для яких прояв агресивності – це засіб існування і захисту. По-друге, тільки людина на-ділена свідомістю – вищою формою психічного відображення дійсності, яке діє за допомогою двох сигнальних систем через почуття, враження, уяву, а також слова, тому може завдати шкоди іншій, не використовую-чи насильства, а одними лише словами, навіть без погроз, наприклад, образою, наклепом, неправдивим повідомленням про небезпеку. По-третє, говорячи про людську агресивність, ми передусім маємо на увазі насильство, яке недаремно розглядається як найбільш гостра та небез-печна агресивна поведінка. Проте мова йде не про всяке насильство, а лише ненормативне, яке не визнається суспільно корисним. У процесі вивчення цієї проблеми виробилося два основних підходи: біологічно орієнтований та біхевіористичний. Представником першого є З. Фрейд, який відстоював ідею природної агресивності людини. Однак і він не був першим у цьому. Над розробкою теорії невідомих психічних про-цесів працювали французький психолог П’єр Жане, лікар Жан Мартен Шарко, у якого проходив стажування З. Фрейд. Ідея інстинкту смерті, який природно притаманний людській психіці, належить російській жінці-вченому Сабіні Миколаївні Шпільрайн. Хоча доречно нагадати, що саме З. Фрейд розкрив структуру особистості. Цю структуру, на думку вченого, складають три начала: «Воно» (Ід), «Я» (Его), «Над-Я» (Супер-его). Розглянемо кожне окремо. «Воно» – це отримані при народженні інстинкти, потреби, бажання, які не усвідомлюються особою, проте від цього не менш сильні. «Воно» складається з двох основних інстинктів: самозбереження та інстинкту руйнування. Перший інстинкт може бути спрямований на саму особу (прикладом його прояву може бути совість або самогубство), так і на інших людей (агресія). Поверх «Воно» знахо-диться «Я», котре з’являється на основі сприймання зовнішнього ото-чення, тобто змінювана під впливом зовнішнього світу частина «Воно». «Я» – це самосвідомість індивіда, раціональне у психіці [7, с. 56].

Найбільш близьким до позиції Фрейда було розуміння феномена агресії у К. Юнга. З-поміж численних архетипів, які складають, на його думку, модель особистості, виокремлюється «Тінь», яка представляє собою всі темні сторони людського «Я». Саме «Тінь» відповідає за всі агресивні прояви та деструктивні тенденції. Агресія, на думку Юнга, може і не носити відкритого характеру, однак її втримання веде до не-врозу [8, с. 127]. Лауреат Нобелевської премії К. Лоренц дотримувався



еволюційного підходу щодо причин агресії. Його позиція була схожа з теорією З. Фрейда. Зокрема, К. Лоренц вважав, що агресія бере свій початок з уродженого інстинкту боротьби живих істот за виживання, який є і у людей [9, с. 17].

Частина психоаналітиків відмовилася від визначення агресії як інстинктивного утворення. Натомість вони розглядали її як реакцію особистості на певні зовнішні ситуації. Зовнішній світ, на їх переконан-ня, ворожий людині, тому і прояв агресії з боку людини неминучий, оскільки є самозахистом людини від ворожого оточення. Так, А. Адлер вважав, що виникнення агресії зумовлюється боротьбою людини за за-доволення своїх потреб. У чистому виді агресія, на його думку, – це жор-стокість, але вона може трансформуватися та проявлятися в соціально припустимих формах, наприклад, у спорті. На відміну від класичного психоаналізу, який розумів агресію як мало контрольований особис-тістю інстинктивний механізм, А. Адлер вказував, що агресія виступає частково свідомою реакцією людини на перешкоди в задоволенні своїх потреб [10, с. 23–24].

У західних країнах набула популярності нейрофізіологічна теорія агресії, за якою джерелом агресивної поведінки визнається функціону-вання центральної нервової системи на фізіологічному рівні. Найбільш відомий представник цієї теорії – американський фізіолог Хосе Дельга-до. Він вважає, що слід розрізняти два види агресії. Перший – це фізіо-логічна агресія, що притаманна усім людям без винятку. Причинами, які її породжують, є суперництво, страх, прагнення щастя тощо. На переко-нання науковця, це для людини, яка бажає жити благополучно, цілком нормальна поведінка. Така агресія не становить небезпеки для суспіль-ства, а навпаки, вона допомагає рухати соціальний прогрес. Регулюван-ня такої поведінки слід проводити в межах моральних і правових норм. Однак існує й інший вид агресивної поведінки – це свідома антисоціаль-на діяльність, спрямована проти законних інтересів, свободи, здоров’я, честі та гідності інших людей. Такий вид агресії значною мірою обумов-лений генетичними особливостями мозкової діяльності окремих осіб. Єдиним засобом попередження такої агресії є психофармакологічний та електронно-хірургічний контроль за поведінкою таких осіб. [11, с. 67].

Іншим науковим напрямом, який розкриває природу агресії, висту-пає біхевіористичний. Наприкінці 30-х р. ХХ ст. на Заході отримала широ-ке розповсюдження фрустраційна теорія агресії. Її представниками є Д. Долард, М. Дуб, Д. Маурер, Ж. Нюттен. На їх погляд, причинами агресії слід визнати не природні інстинкти, а наслідки фрустрації – перепони, які стають на шляху життєвих планів. Фрустрація породжує негативні емоції, що породжують агресивну поведінку. Однак подальші наукові ро-



150

боти довели, що агресивна поведінка не завжди є наслідком фрустрації. Приведе чи ні фрустрація до агресії залежить від цілої низки умов, таких як рівень фрустрації, особливості протікання емоційних та когнітивних процесів у агресора тощо. Було також встановлено, що фрустрація може викликати різноманітні реакції, а агресивність виступає лише однією з них: «Коли рівень фрустрації дуже великий, то індивід відмовляється від подальших спроб досягти своєї мети та обирає іншу мету» [12, с. 23].

Теорія соціального навчання є модифікацією фрустраційної теорії. На думку її представників Р. Берковича та Л. Бандури, на агресивну пове-дінку впливають такі фактори: біологічні (гормони та нервова система ); навчання (безпосередній досвід або спостереження агресивної поведін-ки). До того ж фрустрація породжує агресію не безпосередньо, а через ви-никаючу при цьому емоцію гніву: «У свою чергу гнів сприяє агресивній поведінці лише за наявності «пускових подразників», якими виступають особистісні стандарти поведінки, що значною мірою нав’язуються засо-бами масової інформації, а також референтними групами» [13, с. 366].

Отримала розповсюдження також теорія відчуження. Причину агре-сивної поведінки представники цієї теорії вбачають у соціальному відчу-женні особи. Такий стан породжується в сучасному світі соціальною дезор-ганізацією, втратою індивідом почуття нерозривного зв’язку з близькими людьми та суспільством, які перетворюють людей на «натовп самотніх». Такий стан американський соціолог Е. Дюркгейм називав «аномією». По-дальший свій розвиток ця теорія отримала в працях американського со-ціолога Р. Мертона та його послідовників Р. Клаурода, А. Коена. На думку цих учених, психологічне відчуження на фоні соціальної дезорганізації суспільства переважно виникає завдяки сімейному вихованню, холоднос-ті батьків та виникаючому в ранньому дитинстві почуттю покинутості [14, с. 124–137]. Ця концепція отримала подальшу розробку в працях ро-сійських кримінологів Ю. М. Антоняна, Є. Г. Самовичева, М. І. Єникєєва та ін. Вони висунули гіпотезу про те, що емоційне відчуження в дитинстві формує у особи стан зневіри, тривоги, стурбованості у своїй соціальній визначеності. Ці особливості стають фундаментальними структурами особистості. Така властивість породжує підозрілість, недовірливість, страх за своє існування. Додамо, не випадково вона займає головне місце у структурі особистості, а остання, щоб себе захистити, обирає агресивний тип поведінки. З’являється почуття підвищеної тривоги, і це стабільне по-чуття як раз і є тим, що відрізняє злочинців від не злочинців [15, с. 136].

Більш широкий погляд на причини агресії та агресивності мав аме-риканський психолог А. Бас. Він виділяв цілу низку факторів, які детер-мінують формування та закріплення агресивних тенденцій у людини. До таких факторів він відносив: інтенсивність та частоту випадків, коли



особа піддавалася агресивному впливу з боку оточення; особливості со-ціальних норм; попереднє підкріплення агресивних реакцій; темпера-мент особи. На основі цього А. Бас виділяв два основних види агресії: ворожу, метою якої є негативний вплив на об’єкт, та інструментальну, негативний вплив якої виступає лише засобом для задоволення яких-небудь потреб. Відповідно до цього А. Бас розробив спеціальний опиту-вальний лист, за допомогою якого діагностуються різні форми агресії: 1) фізична; 2) непряма; 3) дратівливість; 4) негативізм; 5) ображення; 6) підозрілість; 7) вербальна агресія [16, с. 17].

Найбільш змістовну характеристику агресії дав Еріх Фромм. Він критикував два крайніх наукових напрями: інстинктивізм та біхевіо-ризм. Зокрема, Е. Фромм вважав, що однаково помиляються як ті, хто бачить причини агресії лише в біологічних інстинктах, так і ті, які вба-чають людину маріонеткою соціального середовища. Він наголошував на тому, що, якщо позначати словом агресія всі «шкідливі» дії або всі дії, які завдають шкоди та приводять до руйнування живого або неживого об’єкта (рослини, тварини і людини також), то тоді, звичайно, пошуки причини втрачають усякий сенс, тоді стає байдужим характер імпульсу, у результаті якого виникла шкідлива дія. Якщо назвати одним і тим са-мим словом дії, спрямовані на руйнування, дії, призначені для захисту, та дії, які вчиняються з конструктивною метою, то слід попрощатися з на-дією вийти на розуміння «причин», які лежать в основі цих дій [17, с. 15]. Вчений поділяв агресію на два цілком різних види. Перший вид агресії є загальним і для людини, і для тварин. Ця поведінка пов’язана із захис-том, реакцією на погрозу, яка є філогенетично закладеною у всіх живих організмах. Таку поведінку Е. Фромм називав доброякісною агресією. Механізм цього виду агресії передається людині генетично, і він майже однаковий у людей та деяких тварин. Вона спрямована на збереження життя та виживання роду. Ця агресія має біологічні форми і затухає тоді, коли зникає небезпека. Другий вид агресії представляють деструктив-ність та жорстокість, які Е. Фромм називав злоякісною агресією. Цей вид агресії притаманний тільки людині і майже відсутній у тварин. Отже, це цілком людська пристрасть до абсолютного панування над іншими живими істотами та бажання руйнувати. Природа злоякісної агресії є соціальною. Причини такої агресії лежать у культурі та способі життя людини. На відміну від тварин людина буває агресивною за відсутності погрози її самозбереженню та без зв’язку із задоволенням своїх потреб.

Наведений огляд наукових позицій вчених-психологів із приводу теорій людської агресії та насильства є далеко невичерпним. Досліджен-ня даної проблематики продовжуються постійно. Агресія та насильство як її конкретний прояв вивчаються сучасною наукою в межах двох під-



152

ходів: біологічного (визначення агресії та насильства як уроджених, біологічно обумовлених якостей особистості) та соціального (отрима-ного в процесі соціалізації особи). Не заперечуючи можливого впливу біологічних та генетичних факторів цих явищ, більшість дослідників вважає, що на вибір агресивної (насильницької) поведінки (у тому числі і кримінальної) значною мірою впливають соціальні фактори та факто-ри навколишнього середовища.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підсумову-ючи, слід наголосити, що дослідження насильства як кримінально-пра-вової та кримінологічної категорії повинно базуватися на філософських та психологічних засадах. Природа цього феномену, його об’єктивні та суб’єктивні характеристики є досить складними. Існування цього явища в житті суспільства зумовлено комплексом причин. Усе це повинно бути ураховано при здійсненні протидії насильницькій та іншій злочинності як кримінально-правовими, так і кримінологічними засобами.


1. Йосипів А. О. Насильницька злочинність: детермінанти та протидія органами внутрішніх справ: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / А. О. Йосипів. – Л., 2009. – 290 с;

2. Гусейнов А. А. Понятия насилия и ненасилия / А. А. Гусейнов // Во-просы философии. – 1994. – № 6. – С. 35–39;

3. Холличер В. Человек и агрессия. З. Фрейд и К. Лоренц в свете марк-сизма / В. Холличер : пер. с нем. Г. С. Чернова ; вступ. ст. и общ. ред. В. В. Денисов. – М. : Прогресс, 1975. – 132 с.;

4. Ремезова И. Проблема агрессии в человеческой природе / И. Реме-зова // Вестник высшей школы. – 1999. – № 3. – С. 17–22.;

5. Швейцер А. Упадок и возрождение культуры : Избранное : [переводы] / Альберт Швейцер; послесл. А. Меня. – М. : Прометей, 1993. – 511 с.;

6. Бандурка А. М. Вандализм: монография / А. М. Бандурка, А. Ф. Зе-линский. – Х. : Университет внутренних дел, 1996. – 199 с.;

7. Фрейд З. Разделение психологической личности. Введение в психо-анализ. Лекции / З. Фрейд. – М. : Наука, 1989. – 455 с.;

8. Юнг К. Проблемы души нашего времени / К. Юнг. – М. : Прогресс, 1993. – 331 с.;

9. Лоренц К. Агрессия / К. Лоренц. – М. : Изд-во Московского универ-ситета, 1994. – 175 с.;

10. Алексеева М. А. Личность осуждённого за насильственные престу-пления и предупреждение специального рецидива: автореф. дис.



на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уго-ловное право и криминология ; исправительно-трудовое право» / М. А. Алексеева. – М., 1986. – 20 с.;

11. Дельгадо Х. Мозг и сознание / Х. Дельгадо. – М. : Мир, 1971. – 264 с.; 12. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричадсон. – СПб.: Питер, 1999. – 351 с.;13. Хекгаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2-х т. / Х. Хекгаузен. –

Т. 1. – М. : Педагогика, 1986. – 391 с.; 14. Фокс В. Введение в криминологию / В. Фокс. – М. : Прогресс, 1980. –

312 с.; 15. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования престу-

плений : монография / Ю. М. Антонян, М. И. Еникеев, В. Е. Эминов. – М. : Юрист, 1996. – 336 с.;

16. Кудрявцев И. А. Криминальная агрессия: монография / И. А. Ку-дрявцев, Н. А. Ратинова. – М. : Изд-во Московского университета, 2000. – 192 с.;

17. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Э. Фромм. – М. : Республика, 1994. – 447 с.


АлександрНиколаевичХрамцов,кандидат юридических наук, доцент(Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, Украина)

ФИЛОСОФСКИЕИПСИХОЛОГИЧЕСКИЕОСНОВАНИЯИССЛЕДОВАНИЯНАСИЛИЯКАКУГОЛОВНО-ПРАВОВОЙКАТЕГОРИИ

В статье рассматриваются философские и психологические основания исследования насилия как уголовно-правовой и криминологической катего-рии. Анализируются основные взгляды на насилие и агрессию в этих науках. Указывается на то, что определение признаков криминального насилия не-возможно без учёта его философского и психологического содержания.

Ключевыеслова: насилие, агрессия, причины и условия, личность, преступность.

OleksandrM.Khramtsov,candidate of law sciences, assistant professor(V. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine)

PHILOSOPHICALANDPSYCHOLOGICALPRINCIPLESOFSTUDYINGVIOLENCEASACRIMINALANDLEGALCATEGORY

Philosophical and psychological principles of studying violence as a crim-inological, criminal and legal category are researched in the article. The basic



154

views on violence and aggression in these sciences are studied. It is noted that the definition of the features of criminal violence is impossible without regard to its philosophical and psychological content.

The author supports the point of view that violence is related to so-called integrative concepts, which accumulates the developments of the representa-tives of different sciences.

It is noted that the philosophical studies of violence are devoted to various levels of the existence of this phenomenon: social, ethical, cultural, etc. Thus, social philosophy considers violence within social relations. It is manifested as a direct interaction and debate of individuals, groups and classes. In this sense we can speak about social violence. Moral philosophy and philosophical ethics consider the problem of violence in regard to spiritual sphere of the society. It is studied in terms of cooperation and combating world and a man, power and personality, individual and mass. This position serves as a ground to certain social factors’ influence on the violent crime.

The author supports the point of view of those scientists, who believe that the concept of “aggression” is a broader concept than the concept of “violence”. The violence in turn, is not limited only by physical violence and threat of physi-cal violence. It has many other manifestations, which are covered by the concept of “psychological violence”.

Studying the psychological principles of criminal violence, the author has set two main scientific approaches to determine its causes: biological and social. Representatives of the former consider the causes of aggression and violence in human behavior, in biological factors, personality’s features. Representatives of the sociological approach consider the causes of aggression and violence in the terms of a man’s being. The author states that we should not reject either the first or the second approach. Violent behavior of an individual, including criminal, is influenced both by biological and social factors. This fact should be taken into consideration: while developing criminal and legal norms that provide liability for certain types of violent behavior; establishing and sentencing perpetrators (the circumstances mitigating or aggravating the punishment); conducting measures of combating violent crime on general national, special and criminological and individual levels.

Keywords: violence, aggression, causes and conditions, personality, crime.



УДК 343.7

Наталія Юріївна Цвіркун, кандидат юридичних наук (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВСТАНОВЛЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА БЕЗГОСПОДАРСЬКЕ

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬСтаттю присвячено проблемі встановлення кримі-нально-правового покарання за безгосподарське ви-користання земель. Здійснено кримінально-правовий аналіз шляхом порівняння санкцій за злочини у сфері землекористування в інших країнах зі схожими соціаль-но-правовими умовами та екологічним станом. Зва-жаючи на великий обсяг екологічної, економічної шкоди від безгосподарського використання земель та мож-ливості впливу на свідомість винного за допомогою обмежень економічного характеру, доцільним визна-ється застосування покарання у вигляді штрафу, а не-доцільними – лише покарання, що пов’язані з ізоляцією винного від суспільства, враховуючи сучасні тенденції до гуманізації системи покарання.

Ключовіслова: безгосподарське використання земель, покарання, штраф,конфіскація

Постановка проблеми. Як відомо, людині властиво не тільки до-тримуватися, а й порушувати правові норми, що вона робить свідомо

© Н. Ю. Цвіркун, 2015



156

чи не свідомо, з умислом чи з необережності. У зв’язку з цим у кожній державі існує система заходів, за допомогою яких захищають кожну осо-бу окремо і суспільство в цілому від порушників закону та відновлюють справедливість. Якщо людина не хоче поважати закон і не виконує його приписів, то відповідною реакцією держави, суспільства, спеціальних органів є притягнення до кримінальної відповідальності та застосуван-ня покарання. Застосування каральних заходів належить до числа най-давніших соціальних практик, які здавна і скрізь використовувались на всіх історичних етапах розвитку цивілізації. Покарання залежить від того, які соціальні, політичні, культурні, моральні погляди панують у суспільстві, а тому кримінальний закон повинен бути направлений на розвиток, враховуючи сучасний уклад життя суспільства, стану еконо-міки і фінансів, та відповідати правовим і етичним правилам, що скла-даються на цій базі [1].

Покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і сво-бод засудженого. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими осо-бами. Покарання може досягти своєї мети лише у випадку дотриман-ня основних його принципів. Актуальним для всієї правоохоронної та судової систем і нині залишається завдання забезпечення невідворот-ності покарання [2, с. 183]. Отже, ці положення необхідно враховувати, розглядаючи види і розміри покарання за злочин, передбачений ст. 254 КК України.

Самостійною формою реалізації кримінальної відповідальності за безгосподарське використання земель є державний осуд винної особи з призначенням покарання і його подальшим відбуванням, яке дифе-ренційоване за ступенем суспільної небезпечності злочинного посяган-ня. Так, за вчинення суспільно небезпечного діяння, описаного у ст. 254 КК України, передбачається альтернативне покарання у виді штрафу розміром до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Робити висновки щодо співмірності кон-кретних санкцій взагалі дуже важко, адже теорія санкцій у вітчизняній доктрині кримінального права поки що достатньо не розроблена. Не існує її у закінченому вигляді і в доктринах інших держав. Стосовно зло-чину, передбаченого ст. 254 КК України, ситуація ускладнюється ще й невеликою судовою практикою щодо цієї категорії справ.

У ч. 2 ст. 65 КК України закріплено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправ-



лення та запобігання вчиненню новим злочинам. Аналізуючи це по-ложення, варто зауважити, що дотримання усіх встановлених законом вимог при призначенні покарання гарантує, що його вид та розмір буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання. Необхідним і достатнім є таке покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочи-ну, даним про особу, яка вчинила злочин, обставинам, що пом’якшують чи обтяжують покарання [3, с. 19]. Для того, щоб перевірити санкцію ст. 254 КК України на її оптимальність, вважаємо за доцільне порівняти відповідну санкцію національного КК із кримінальним законодавством зарубіжних країн зі схожими соціально-правовими умовами та еколо-гічним станом.

У цьому контексті додамо, що кримінальне законодавство країн СНД у цілому дуже схоже. Кримінальна відповідальність за псування зе-мель у КК Грузії, Азербайджанської Республіки, Киргизької Республіки, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Республіки Вірменія майже аналогічні. У цих країнах домінують норми про кримінальну відпові-дальність за отруєння, забруднення або інше псування земель внаслі-док господарської діяльності суб’єкта злочину або порушення правил поводження з небезпечними хімічними або біологічними речовинами тощо. Із наведеного можна зробити висновок, що такі норми більше мають спільних рис зі ст. 239 КК України (забруднення і псування зе-мель), натомість досить рідко в диспозиціях згадується про охорону ро-дючості земель як найважливішу їх властивість. Однак у КК Киргизької Республіки як кваліфікуюча ознака встановлена кримінальна відпові-дальність за псування або знищення родючого шару ґрунту внаслідок невиконання правил рекультивації земель, якщо це потягло за собою їх виведення з сільськогосподарського обороту в зоні надзвичайної еко-логічної ситуації або екологічного лиха [4]. У КК Республіки Білорусь існує норма, де йдеться про знищення родючого шару або невиконання правил рекультивації земель у поєднанні з тим же забрудненням, не-законним пошкодженням земель тощо [5]. Як бачимо, законодавець Республіки Білорусь вміло поєднав усі можливі негативні наслідки від антропогенної діяльності в диспозиції однієї норми, встановивши за це кримінальну відповідальність. Таку конструкцію статті можна вважати вдалою. Як усі інші, КК Республіки Молдова встановлює кримінальну відповідальність за забруднення не земель, а ґрунтів, що підкреслює їх особливу важливість [6].

Досвід зарубіжних країн показує, що хоч і немає аналогічної кри-мінально-правової норми або дуже близької за змістом до норми, за-кріпленої у ст. 254 КК України, проте у країнах пострадянського про-стору передбачається досить сувора кримінальна відповідальність за



158

злочини у сфері землекористування. Необхідно брати до уваги те, що санкції наведених норм можуть бути жорсткими тому, що їх кваліфіко-вані склади передбачають вчинення певного суспільно небезпечного діяння в зоні екологічного лиха або в зоні надзвичайної екологічної ситуації, якщо це заподіяло шкоду здоров’ю людини, навколишньому середовищу, сільськогосподарській продукції тощо, або такого, що потягло за собою з необережності смерть людини, чого не міститься у ст. 254 КК України.

Наприклад, застосування такого покарання за земельні злочини, як позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною ді-яльністю, присутнє майже в усіх кодексах країн СНД, а також у ст. 254 КК України як додаткове покарання за вчинення безгосподарського ви-користання земель. Поясненням цьому можна вважати те, що злочини даної категорії можуть бути вчинені саме спеціальним суб’єктом, на якого, у свою чергу, були покладені певні правові обов’язки (наприклад, із приводу охорони і раціонального використання земельних ресурсів та інших природних об’єктів).

Через те, що найчастіше злочинне безгосподарське використання земель вчиняють саме службові та інші відповідальні за стан земель особи, на яких покладено обов’язок захищати, дотримуватися спеціаль-них норм та дбайливо ставитися до навколишнього природного серед-овища, то застосування до службових осіб, винних в безгосподарському використанні земель, позбавлення права обіймати відповідні посади або займатися певною діяльністю сприятиме підвищенню ефектив-ності кримінально-правових заходів протидії цьому злочину. До того ж позбавлення права обіймати відповідні посади чи займатися певною діяльністю може бути як основним, так і додатковим покаранням і в тих випадках, коли суд, за наявності певних підстав, визнає неможливим або ж небезпечним збереження за таким суб’єктом права обіймати від-повідні посади або займатися певною діяльністю. Окрім іншого, засто-сування такого покарання приводить до втрати або обмеження деяких пільг і переваг суб’єкта. У нашому випадку встановлення такого виду покарання за вчинення безгосподарського використання земель є ціл-ком виправданим, тому що необхідність відсторонення певної особи від посади або діяльності, через яку вона завдає шкоди якісному стану земель та довкіллю в цілому, очевидна.

Недарма в КК країн пострадянського простору серед усіх видів по-карання за псування, забруднення, отруєння земель на першому місці як основне стоїть саме штраф, відрізняються тільки його розміри. На-приклад, КК Республіки Молдова у разі вчинення забруднення ґрунтів на фізичних осіб накладає штраф у розмірі від 200 до 500 умовних



одиниць, а на юридичних осіб – від 1000 до 3000 умовних одиниць [6]. Вбачається, що високі розміри штрафу мають певним чином вплинути на подальшу діяльність землевласників та землекористувачів.

Виклад основного матеріалу. Звернемося до нашого законодав-ства. Відповідно до ст. 53 КК України штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірах, встановлених в Особливій частині чинного КК України. Він вважається найбільш м’яким видом покарання, до того ж, як уже наголошувалося, буває як основним, так і як додатковим. Із цього приводу В. О. Попрас наголошує, що штраф як основне покарання цілком обґрунтовано і доцільно може встановлюва-тися як за умисні, так і за необережні злочини, якщо цілі покарання мо-жуть бути досягнуті без використання більш суворих видів покарання [7, с. 10]. У санкції ст. 254 КК України штраф виступає як основне пока-рання. За своїм змістом штраф є таким видом покарання, який виража-ється у стягненні із засудженого за вироком суду в прибуток держави певної грошової суми. Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а у ставках неоподат-кованого мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України, у межах від 30 до 50000 з урахуванням майнового стану ви-нного та тяжкості вчиненого злочину.

Метою застосування такого виду покарання, як штраф є вплив на свідомість винного за допомогою обтяжень економічного характеру, а також зміна його негативної протиправної поведінки підтвердження економічної невигідності вчинення злочину. Вчені переконують, що штраф як вид покарання доцільно встановлювати тільки в санкціях за злочини невеликої або середньої тяжкості [7, с. 6]. Безгосподарське використання земель належить до злочинів невеликої тяжкості. Уна-слідок цього діяння погіршуються якісні властивості земель як еко-номічної категорії, знижується їх вартість як об’єкта господарювання. У зв’язку з цим можемо з упевненістю сказати, що призначення штрафу як основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 254 КК України, є доречним, оскільки через безгосподарське використан-ня земля втрачає свою найголовнішу функцію – родючість, приходить у непридатний стан, на відновлення якого державі потрібно виділяти величезні кошти.

Так, санкцією ст. 254 КК України встановлено розмір штрафу – до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи суспільну небезпечність даного злочину і зважаючи на великий обсяг екологічної, економічної та іншої шкоди, а також мету – припинення негативного антропогенного впливу на землі та зменшення шкідливих наслідків від безгосподарського використання



160

земель, на нашу думку, було б доцільно підвищити розміри штрафу і не використовувати такий вид покарання, як обмеження волі. З огляду на запровадження таких заходів вчинення безгосподарського використан-ня земель стане більш економічно невигідним. Доцільним також пред-ставляється встановлення диференціації розмірів штрафу залежно від розміру земельних ділянок, на яких мають місце наслідки, передбачені диспозицією ст. 254 КК України, – чим більша земельна ділянка, що до-ведена до непридатного стану, тим більший розмір штрафу (встанов-лення кваліфікуючої ознаки).

У кримінально-правовій літературі можна знайти пропозиції щодо встановлення такого виду покарання, як покладення на винну особу обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду в натурі. Так, С. Т. Фаткулін, який також займається дослідженням проблеми кримінально-правової охорони земель, підкреслює, що основною метою покарання щодо еко-логічних злочинів має бути реальне (у натурі) відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, а усе інше треба розглядати як додаткове [8, с. 91]. Отже, пропозиція науковця полягає в тому, що виконання обов’язку по усуненню заподіяної шкоди навко-лишньому природному середовищу, природним об’єктам повинно від-буватися в натурі. Форма усунення такої шкоди (рекультивація земель, відновлення лісонасаджень, зариблення водойм та ін.) має визначатися судом. Така пропозиція вбачається цікавою і перспективною для по-дальших наукових розробок щодо охорони та відтворення корисних якостей земель і довкілля в цілому.

Взагалі, відшкодування завданих збитків пов’язане з цивільно-правовою відповідальністю за порушення земельного законодавства. У питанні про притягнення порушників земельного законодавства до цивільно-правової відповідальності особливості цього застосування зумовлюються положенням ст. 68 Закону України «Про охорону на-вколишнього природного середовища», відповідно до якого підпри-ємства, установи, організації і громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охо-рону навколишнього природного середовища, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. За загальним правилом, компенсація шкоди не звільняє винних від застосування щодо них заходів кримі-нальної відповідальності (так само, як і дисциплінарної, адміністра-тивної). Це фактично означає, що дані особи, незалежно від їх при-тягнення до кримінальної відповідальності, несуть цивільно-правову відповідальність за порушення законодавства у випадках, установле-них законом. Вид юридичної відповідальності та її конкретний зміст мають визначатися компетентними органами залежно від виду запо-



діяної земельній ділянці шкоди, від її розміру й обсягів. Таким чином, застосування заходів кримінально-правового впливу у виді штрафу разом із засобами цивільно-правового впливу у виді відшкодування завданих збитків має ефект стимулювання додержання правил зе-мельного правопорядку.

Зауважимо, КК Республік Узбекистану, Білорусі та Молдови перед-бачають покарання у виді позбавлення волі на певний строк уже в пер-ших частинах відповідних статей [5; 6; 9]. Можливо, такий крок було зроблено законодавцем із метою попередження вчинення земельних злочинів. Наприклад, у диспозиції ст. 269 КК Республіки Білорусь вказа-но, що відповідальність за цей злочин настає у разі його вчинення про-тягом року після накладання адміністративного стягнення за таке по-рушення. Проте застосування покарання, яке потребує ізоляції винного від суспільства, не можна назвати корисним, враховуючи поширення тенденції гуманізації системи покарання. Не викликає сумнівів і той факт, що застосування більш м’якого покарання буде ефективнішим, коли мета покарання може бути досягнута без ізоляції засудженого [10, с. 28]. Також необхідно пам’ятати про принцип економії криміналь-ної репресії. Загальновідомо, що за допомогою однієї лише ізоляції, на-віть найсуворішої, неможливо ні перевиховати, ні виправити засудже-ного. Адже більшість соціально-політичних зв’язків між громадянином і державою, громадянином і суспільством слабшають або повністю розриваються в результаті призначення та виконання покарання у виді позбавлення волі [10, c. 41]. Більш того, вітчизняні науковці єдині в об-стоюванні недоцільності у майбутньому застосування позбавлення волі в тих обсягах, які властиві сучасному кримінальному правосуддю України. Аналіз судової статистики щодо призначення кримінальних покарань показав, що питома вага застосування позбавлення волі зни-жується. Суди стали ширше застосовувати покарання, не пов’язані з по-збавленням волі [11].

Санкція ст. 254 КК України не містить покарання у виді позбавлен-ня волі. Уже те, що вона передбачає покарання у виді обмеження волі, чого немає серед видів покарань інших країн за вчинення некваліфіко-ваного складу земельного злочину (Грузія, Азербайджанська Республі-ка, Киргизька Республіка, Республіка Казахстан, Російська Федерація, Республіка Вірменія), наштовхує на думку, що в нашому випадку воно також є занадто суворим. На теперішній час стан земельних ресурсів нашої країни є вкрай незадовільним та потребує негайного посилення охорони земель і прав землекористувачів, але засобами, які не потребу-ють ізоляції винного від суспільства.



162

На наш погляд, встановлення покарання у виді обмеження волі за безгосподарське використання земель повинно мати місце тільки тоді, коли існує реальна небезпека вчинення землевласником чи землекорис-тувачем нового злочину (такого самого чи суміжного із тим про який йдеться у ст. 254 КК України), задля його нейтралізації та запобігання. В іншому випадку застосування цього виду покарання не буде досягати своєї мети. На сучасному етапі розвитку суспільства, враховуючи загаль-ні принципи гуманізації системи покарання, більш ефективним було б застосування покарання, яке зобов’язувало б особу загладити свою про-вину, привести землю в належний стан. Сьогодні життя вимагає введен-ня таких санкцій за безгосподарське використання земель, які дійсно посилили б охорону земель і прав землевласників та землекористувачів, забезпечили б належне виконання ними земельного законодавства.

Вбачається за можливе запровадження такого виду покарання, як конфіскації належної винній особі земельної ділянки або припинення права користування земельною ділянкою, яку вона взяла в оренду чи користування. Наприклад, норми ЗК України закріплюють як пока-рання конфіскацію земельної ділянки та регламентують підстави для примусового припинення прав на неї. Якщо особа вчинила земельне правопорушення, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, то держава повинна реагувати за-ходами кримінально-правового впливу. Такою реакцією могло б бути поєднання норм цих двох Кодексів і встановлення у кримінальному судочинстві виняткового виду конфіскації майна, а саме конфіскації зе-мельної ділянки, яка була приведена у безгосподарський стан.

Як уже наголошувалося, конфіскація земельної ділянки регулю-ється нормами ЗК України, а саме, згідно зі ст. 148, «земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом». У ст. 143 ЗК України визначаються підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, серед яких: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, неусунення допущених порушень законодавства – забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкід-ливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також ви-користання земель способами, які завдають шкоди здоров’ю населення, тощо. Усі перелічені вище дії можуть призвести до наслідків, передбаче-них ст. 254 КК України.



У цьому контексті слід додати, що конфіскацію земельної ділянки розглядають як її санкцію за злочин або цивільне чи адміністративне правопорушення, тобто як примусове безоплатне вилучення у власність держави. Так, конфіскація як міра цивільно-правової відповідальності може бути застосована судом при визнанні недійсними угод щодо земель-них ділянок, укладених із порушенням установленого законом порядку їх купівлі-продажу, дарування, застави, обміну тощо. В адміністративно-му законодавстві конфіскація виступає одним із видів адміністративних стягнень,зокрема, згідно з нормами передбачається конфіскація предме-та, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністра-тивного правопорушення, що полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду [12, с. 438–440].

У кримінальному праві термін «конфіскація» вживається у кількох різних значеннях. По-перше, відповідно до ст. 59 КК України конфіска-ція майна визнається видом покарання, який полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини май-на, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, обмежує права власності, застосовується як покарання за вчинення злочину – найбільш суспіль-но небезпечного правопорушення, в окремих випадках є одним із ви-дів додаткового покарання, і може бути використана лише тоді, коли спеціально визначена санкцією статті Особливої частини КК України. У доктрині таку конфіскацію називають «загальною».

По-друге, разом із тим у більше ніж 20 статтях Особливої частини КК України без відповідної регламентації у Загальній частині перед-бачено так звану «спеціальну» конфіскацію, тобто конфіскацію пред-мета злочину, знарядь та засобів його вчинення або майна, отриманого протиправним шляхом (порушення правил охорони надр – ч. 2 ст. 240; порушення законодавства про континентальний шельф – ч. 1, 2 ст. 244; незаконна порубка лісу – ст. 246; незаконне полювання – ч. 1, 2 ст. 248; незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – ч. 1, 2 ст. 249, тощо). Крім того, ст. 961 КК України перед-бачає спеціальну конфіскацію, що полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення злочину, передбаченого певними статтями КК України.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підби-ваючи підсумки, можемо констатувати наступне. Враховуючи те, що «спеціальний» вид конфіскації не несе в собі каральної функції, є сенс доповнити ст. 59 КК України вказівкою або посиланням на окремий (винятковий) вид конфіскації, пов’язаний з примусовим припинен-



164

ням прав на земельну ділянку, наприклад, «безоплатне вилучення об’єктів навколишнього природного середовища, які страждають від суспільно небезпечних посягань». Конфіскація земельної ділянки має бути закріплена в санкції ст. 254, а також у ст. 239 та 2391 КК України як додатковий вид покарання. Таким чином, існуюче у КК України по-ложення щодо використання виняткового виду конфіскації підлягає врегулюванню, оскільки, ще раз наголосимо, ч. 2 ст. 59 КК України пе-редбачається конфіскація майна лише у окремих випадках за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. У цілому ж цей вид покарання вба-чається доцільним та буде стимулювати осіб ставитися до землі з на-лежною дбайливістю, дотримуватися норм земельного та екологіч-ного законодавства. Суспільство не повинно гаяти часу на безкінечне відновлення земель після безгосподарського їх використання. Краще, а головне, корисніше, якщо землю завжди будуть пильно доглядати та оберігати, бо земля – це продовольчий базис нашої країни, основне національне багатство, і громадяни не повинні допустити деградації та опустошення земель.


1. Свиридов Борис. Реформування кримінальної юстиції з позиції по-дальшої гуманізації кримінальних покарань [Електронний ресурс] / Борис Свиридов // Правовий тиждень. – 2008. – № 17-18 (90-91). – Режим доступу http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=381

2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш [та ін.] ; за заг. ред. В. Т. Маля-ренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.

3. Гарбовський Л. А. Конфіскація майна у кримінальному судочинстві: сучасний стан та проблеми вдосконалення законодавства: моно-графія / Л. А. Гарбовський.– Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2010. – 178 с.

4. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / Ассоциация Юриди-ческий центр. – СПб. : Юридический центр Пресс,2002. – 350 с.

5. Уголовный Кодекс Республики Беларусь / Официальное изд. – Минск : Репринт, 1994. – 207 с.

6. Уголовный кодекс Республики Молдова / Ассоциация Юридиче-ский центр; вступ. ст А. И. Лукашова. – СПб. :Юридический центр Пресс, 2003. – 408 с.

7. Попрас В. О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук:



спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. О. Попрас – Х., 2008. – 19 с.

8. Фаткулин С. Т. Уголовно-правовая охрана земли: монография / С. Т. Фаткулин. – М.: РАП, 2009. – 124 с.

9. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / Ассоциация Юридиче-ский центр; всуп. ст. М. Х. Рустамбаева и др. – СПб. : Юридический центр Пресс,2001. – 338 с.

10. Петрашев В. Н. Гуманизация системы наказаний в советском уго-ловном праве / В. Н. Петрашев. – Изд-во Ростовсткого ун-та, 1988. – 144 с.

11. Філей Ю. В. Роль покарання в запобіганні злочинності / Ю. В. Філей, А. В. Когут [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://visnyk.com.ua/stattya/1276-rol-pokarannja-v-zapobiganni-zlochinnosti.html

12. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. В. І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2003. – 676 с.


НаталияЮрьевнаЦвиркун,кандидат юридических наук(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

УГОЛОВНО-ПРАВОВЫЕПРОБЛЕМЫУСТАНОВЛЕНИЯНАКАЗАНИЯЗАБЕСХОЗЯЙСТВЕННОЕИСПОЛЬЗОВАНИЕЗЕМЕЛЬ

Статья посвящена уголовно-правовой проблеме установления на-казания за бесхозяйственное использование земель. Осуществлен уголов-но-правовой анализ путем сравнения санкций за преступления в сфере землепользования в других странах с похожими социально-правовыми условиями и экологическим состоянием. Учитывая большой объем эко-логического, экономического вреда от бесхозяйственного использования земель и возможности воздействия на сознание виновного с помощью ограничений экономического характера, целесообразным признается применение наказания в виде штрафа. Нецелесообразными в свете со-временных тенденций к гуманизации системы наказания считаются только те, что связаны с изоляцией виновного от общества.

Ключевыеслова: бесхозяйственное использования земель, наказа-ние, штраф, конфискация



166

NataliiaYu.Tsvirkun,candidate of law sciences(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

CRIMINALANDLEGALPROBLEMSOFESTABLISHINGTHEPUNISHMENTFOR CARELESS USE OF LANDS

Problem’ssetting.It is human nature not only follow, but also violate the law, he makes it consciously or unconsciously, with intent or negligence. In this regard, each country has a system of measures that protects each person indi-vidually and the society in the whole from offenders and restores the justice. If a person does not want to obey the law and does not fulfill its requirements, the adequate response of the law is criminal prosecution and punishment.

Analysisofrecentresearch.Independent form of realizing criminal lia-bility for careless use of lands is state condemnation of a perpetrator of sentenc-ing and its subsequent execution, which is differentiated by the degree of public danger of criminal assault. Thus, for committing a socially dangerous act under the Art. 254 of the Criminal Code of Ukraine alternative penalty in the form of a fine up to two hundred and fifty thousand tax-free minimum incomes of citizens or imprisonment for a term of two years with deprivation of the right to occupy certain positions or engagement in certain activities for up to three years or without it is provided. It is very difficult to make conclusions about the pro-portionality of specific sanctions, because the theory of sanctions in domestic criminal law doctrine is still not developed enough. The doctrines of other coun-tries do not contain its completed form, too. The situation is more complicated regarding a crime under the Art. 254 of the Criminal Code of Ukraine because of a rare court practice of this category of cases.

Theobjectiveoftheresearch.It is appropriate to compare the sanction of the Art. 254 of the Criminal Code of Ukraine with the criminal legislation of foreign countries with similar social and legal conditions and environmental condition.

Themainpart.Conducted analysis of sanctions of the articles, which as-sume liability for crimes in the sphere of land use under the Criminal Code of other countries, demonstrates that in the most cases rather strict sanctions are set for their commission, taking into consideration that almost all articles of the Criminal Code of foreign countries, which are being researched, unlike the Art. 254 of the Criminal Code of Ukraine have qualified corpus delicti. They mainly refer to the serious consequences for the environment and society, and provide punishment in the form of imprisonment for a specified period.

The Criminal Code of Ukraine provides such penalties for committing care-less use of lands as:

1) a fine that is provided a major penalty by the sanction of the Art. 254. This situation is fair and appropriate to restore the quality of the soil cover



(hence its use value) due to careless use of lands the state needs a lot of money and its high dimensions have to some extent encourage landowners and land users to protect and rational use of lands;

2) restriction of liberty, which, of course, is less severe form of punishment, compared to imprisonment, and most likely inappropriate in this case. Thus it is offered to use this kind of punishment only if there is a threat of re-offending;

3) deprivation of the right to occupy certain positions or engagement in certain activities is an appropriate form of punishment for this article and addi-tional form of punishment, when a special subject of careless use of lands is an official, who was responsible for the protect and rational use of land resources. Establishment of this type of punishment for committing careless use of lands is entirely caused because there is a clear need for the deprivation of a certain person from the position or activities, through which he harms the quality of soil and the environment in general.

Conclusions. To harmonize the sanction for careless use of lands it is ap-propriate to increase the fines and introduction of confiscation proper to the perpetrator of a land or termination of his right to use the land, which he has obtained for rent or use.

Keywords: careless use of lands, penalties, fine, confiscation.

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінології168

Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінології

УДК 343.85

Олександр Маркович Бандурка, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений юрист України, президент Кримінологічної асоціації України (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

Олексій Миколайович Литвинов, доктор юридичних наук, професор,

відповідальний секретар Кримінологічної асоціації України

(Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

СИСТЕМА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ

Статтю присвячено дослідженню системи протидії злочинності, її сутнісних ознак та порівнянню із су-міжними категоріями. Визначено місце цього поняття серед кримінологічних категорій.

Ключовіслова: протидія злочинності, система, запобігання, профілак-тика злочинів, управління.

© О. М. Бандурка, О. М. Литвинов, 2015

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінології 169


Постановка проблеми. В умовах безпрецедентного погіршення кримінальної ситуації країни, що потягло за собою зниження рівня за-хищеності та підвищення рівня віктимізації суспільства, запобіжна ді-яльність держави вважається однією з провідних функцій системи, що забезпечує досягнення реальних результатів у справі стримування зло-чинності, гарантування дотримання прав і свобод людини і громадяни-на. За умов балансу інтересів особи, суспільства і держави у відповідних сферах суспільного життя, виконання державою основних конститу-ційних обов’язків, вирішення публічно значущих завдань із захисту основ конституційного ладу, оборони й безпеки країни важливого зна-чення набувають організаційно-правові моделі забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави. Отже, одним із найважливіших її обов’язків є захист особи від протиправних посягань. У той же час ви-рішення пов’язаних із цим завдань не зводиться виключно до дій, спря-мованих на знешкодження злочинців і зменшення рівня злочинність. Наведене не можливе без цілеспрямованої роботи із метою впливу на різні об’єктивні й суб’єктивні обставини, які так чи інакше зумовлюють вчинення злочинів, тобто кропіткої діяльності держави щодо уперед-ження порушень й обмежень прав і свобод людини, розробки системи випереджаючої протидії та забезпечення безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на сказане слід додати, що сфера запобіжної діяльності представлена значним масивом теоретичних і прикладних кримінологічних знань. Однак, не-зважаючи на це, уже тривалий час існує істотне протиріччя з приводу співвідношення між поняттями, які відображають різні види і форми кримінологічного впливу (головним чином, «протидією» і «запобіган-ням»). Спробуємо розібратися, який термін є більш ємним, точнішим, що і буде метою статті.

Виклад основного матеріалу. Останнім часом протидію зло-чинності розуміють як особливий інтегрований, багаторівневий об’єкт соціального управління, який складає різноманітна за формами діяль-ність відповідних суб’єктів (державних, недержавних органів та уста-нов, громадських формувань та окремих громадян), які взаємодіють у вигляді системи різнорідних заходів, спрямованих на пошук шляхів, засобів та інших можливостей ефективного впливу на злочинність із метою зниження інтенсивності процесів її детермінації на усіх рівнях, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до певного рівня [1, с. 176]. У цьому сенсі протидія, по суті, має розглядатися як процес управління злочинністю. Більше того, існує позиція, згідно з якою ми в змозі управляти злочинністю, так само як і контролювати її. І це дійсно так, адже можливість управляти злочин-

СучАСні теоретичні тА ПриклАдні Проблеми кримінології


170

ністю, системою її детермінації криється, зокрема, у самій злочинності як «культурному» феномені, як елементі культури, тобто злочинність, перебуваючи у взаємодії з іншими елементами суспільства, детермі-нована цими елементами і сама детермінує їх; а отже, про злочинність можна говорити лише як про інтегрований ефект такої взаємодії.

Однак разом із цим у науці представлений і інший погляд на сут-ність окресленої проблеми, тобто тлумачиться через уже згаданий вище термін «запобігання». Так, прихильники даного бачення запобігання злочинності визначають як сукупність різноманітних видів діяльності і заходів у державі, спрямованих на удосконалення суспільних відносин із метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують зло-чинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки [2, с. 142]. У даному випадку базова категорія розглядається у вузькому сенсі, тобто як зовнішня, активна форма захисту особи (забезпечення зовнішнього боку захищеності її від кримінальних загроз) і як реалізація відповідних (морально-психо-логічного та правового характеру) заходів забезпечення стану стійкості самої особи перед кримінальними загрозами.

Необхідно зупинитися на тому, що, розвиваючи теорію соціального захисту в моделі антикримінальної політики, цей захист у прикладному аспекті слід розуміти як розробку і реалізацію комплексу (певного на-бору) заходів забезпечення стану захищеності особи від кримінальних загроз. У цьому комплексі першочергова роль повинна бути відведена спеціальним, головним чином правовим, заходам (захисту), завдяки яким реалізуються норми права, але за умови доповнення їх іншими со-ціальними заходами захисту, серед яких особливе значення надається морально-психологічним.

У кримінологічній літературі використовуються також інші терміни і категорії для характеристики запобіжної діяльності: «превенція», «профілактика», «попередження», «припинення», «контроль». Як влуч-но зауважує Г. С. Саркісов, «значна кількість термінів сама по собі гово-рить про нечітке, а то і спірне розуміння понять, що, мабуть, є наслідком недостатньої розробки цієї проблеми» [3, с. 40].

Наша позиція щодо цієї проблеми добре відома. З одного боку, ми приєднуємося до тих вчених (В. М. Бурлаков, Л. М. Давиденко, В. М. Ку-дрявцев, Г. М. Міньковський, О. Б. Сахаров та ін.), які вважають, що терміни «запобігання», «попередження», «профілактика» щодо зло-чинності у певних випадках можуть бути застосовані як взаємозамінні. З другого – погоджуємося з А. Ф. Зелінським щодо розмежування по-нять «запобігання», «припинення» і «профілактика» у контексті впли-ву на систему «злочин». Вони виступають елементами однієї системи.



При цьому профілактика – цілеспрямована діяльність із виявлення та усунення причин та умов конкретних злочинів; запобігання – недопу-щення реалізації замислених злочинів шляхом встановлення осіб, що намагаються їх вчинити, а також вжиття до них необхідних заходів; припинення – перешкоджання продовженню розпочатого злочину та доведенню його до кінця. У цьому сенсі профілактика, запобіган-ня і припинення є своєрідним містком між боротьбою зі злочинністю у класичному її розумінні (як результату інтеграції дій із розкриття, розслідування, профілактики злочинів, виправлення засуджених) тощо і правоохоронною діяльністю. Можна сказати, що профілактика, запо-бігання і припинення злочинів функціонально навіть ближчі до право-охоронної діяльності, оскільки стосуються таких стадій механізму зло-чинної поведінки, як прийняття рішення про вчинення злочину, його планування, підготовка і виконання рішення.

Отже, виділення стадій запобігання, припинення, профілактики дуже важливе щодо запобігання саме злочинам. Коли ж мова йде про злочинність у цілому як про соціальне явище, найчастіше використо-вується термін «запобігання злочинності» з виділенням в останньому різних видів і етапів запобіжної діяльності. Остання має системний ха-рактер і специфічні об’єкти, суб’єкти, засоби запобіжного впливу. У ній виділяють загальне, спеціально-кримінологічне та індивідуальне за-побігання злочинам. Незважаючи на спроби провести між ними межу, у змістовному плані названі терміни є ідентичними, функціонально перехрещеними.

У той же час необхідно розрізняти поняття «запобігання злочин-ності», «боротьба зі злочинністю», «контроль над злочинністю», «про-тидія злочинності». Вони не тільки знайшли застосування в науці, а й, довівши свою спроможність, використовуються фахівцями, залученими до вирішення практичних кримінологічних завдань.

Розглядаючи таке поняття, як «контроль над злочинністю», необ-хідно звернутися до самого розуміння слова «контроль», яке тлума-читься як перевірка чогось, спостереження з метою перевірки. Поді-ляємо думку Я. І. Гілінського з приводу того, що соціальний контроль зводиться до наступних основних пунктів: суспільство через свої інсти-тути закріплює цінності і норми; забезпечує їх трансляцію і соціалізацію індивідуумам; заохочує за дотримання норм і допустиме з точки зору суспільства реформування; карає за порушення норм; вживає заходів щодо попередження небажаних форм поведінки.

Дослідник відзначає, що соціальний контроль включає в себе як нормотворчу діяльність (щодо створення, закріплення і поширення зразків правомірної поведінки в суспільстві), так і вельми широкий



172

спектр державних і суспільних реакцій на вчинений злочин. І якщо перша складова контролю (нормотворчість) за великим рахунком не є предметом кримінології (хоча це і не виключає проблематики кри-мінологічної експертизи нормотворчості), то друга – контроль за по-ведінкою – виступає предметом вже не тільки кримінології, а й інших галузей права кримінального циклу [4, с. 421].

Аналізуючи соціальний контроль саме як контроль за злочинною поведінкою, його справедливо розглядати як один із напрямків політи-ки держави у сфері протидії злочинності, яка реалізується в таких видах діяльності, як охорона громадського порядку та забезпечення громад-ської безпеки; запобігання, розкриття та розслідування злочинів; судо-вий розгляд і призначення кримінального покарання або інших заходів кримінально-правового характеру; виконання кримінальних покарань; постпенітенціарний вплив на осіб, які відбули кримінальне покарання; відшкодування жертвам злочинів.

Таким чином, «контроль над злочинністю» включає в себе широкий спектр політичних дій, що, до речі, робить це поняття більш уразливим для критики. У цілому варто відзначити, що спільним недоліком всього спектра понятійного апарату теорії протидії злочинності вважається те, що наявні терміни не завжди повно і об’єктивно відображають всю гаму і різноманітність соціальної практики кримінологічного впливу на злочинність, протистояння або протиборства з нею.

Сучасними концепціями протидії та соціального «контролю за зло-чинністю» останнім часом особлива увага приділяється теорії «кримі-нологічної безпеки». Узагальнюючи наявні точки зору з цього приводу, можна навести такі підходи до розуміння цього феномену:

1) стан захищеності життєво важливих інтересів людини і громадя-нина, суспільства і держави, коли забезпечуються постійний розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і припинення реальних і потенційних кримінальних загроз;

2) здатність держави і суспільства активно протистояти посяган-ням злочинних співтовариств і окремих злочинців на життєво важливі інтереси громадян, держави і суспільства та нейтралізувати загрози, що надходять від них;

3) діяльність особи, суспільства і держави, світового співтовариства щодо виявлення, запобігання, послаблення, усунення та відвернення кримінальних небезпек, загроз та ризиків для відповідних об’єктів;

4) багаторівнева, динамічна система, яка відображає стан рівно-ваги між криміногенними загрозами різним параметрам належного функціонування соціуму та існуючими засобами їх нейтралізації.



У цілому ж, розвиваючи дану концепцію, можна висловити таке судження, що «контроль», «боротьба», «безпека» є складовими більш загального соціального процесу – протидії злочинності. Говорячи про поняття «протидія», необхідно відзначити, що це – складне слово, утво-рене від прислівника «проти» – зустрічно, назустріч, та іменника «дія» – 1) прояв якоїсь енергії, діяльності, а також сама сила, діяльність, функ-ціонування чого-небудь; 2) результат прояву діяльності, вплив. Сам термін «протидія» розуміється як дія, що перешкоджає іншій дії; опір.

У кримінологічній науці висловлена думку про те, що вживання терміна «протидія» стосовно злочинності не відображає суті розгляду-ваної діяльності щодо боротьби із нею. Однак було б доречно навести як приклад третій закон Ньютона – закон «дії та протидії», один з основних законів механіки, згідно з яким дії двох матеріальних тіл одне на одне рівні за величиною і протилежні за напрямом. У контексті криміноло-гічної теорія «протидії» стане у нагоді тоді, коли діяльність (за своєю суттю та змістом) державних органів, суспільства та окремих громадян дорівнюватиме і буде протилежною за спрямуванням діяльності осіб, які вчиняють злочини.

Разом із тим очевидно, що використання терміна «протидія зло-чинності» дозволяє відобразити всю сукупність діяльності держави, суспільства та громадян щодо недопущення злочинних посягань. Не-дарма останнім часом цей термін активно використовується не лише в науці, а й у законотворчій діяльності.

З урахуванням законодавчого визначення указаних понять можна виявити наступні ознаки протидії:

1) діяльність державних органів, інститутів громадянського суспіль-ства, організацій та фізичних осіб у межах їх повноважень, спрямо-вана проти злочинних посягань;

2) метою протидії є мінімізація і (або) ліквідація наслідків злочинної діяльності;

3) може здійснюватися як за допомогою ранньої (профілактичної) за-побіжної діяльності, спрямованої на виявлення і подальше усунен-ня причин протиправної (злочинної) діяльності, так і за допомогою боротьби, спрямованої на виявлення, запобігання, припинення, розкриття та розслідування злочинів. Проведений нами аналіз показав, що «протидія злочинності»

є більш прийнятним поняттям для визначення сукупності заходів, спрямованих на зниження рівня протиправних діянь і підвищення рівня захищеності громадян, суспільства і держави в цілому. Таким чи-ном, протидію злочинності можна представити у вигляді системи, що



174

включає в себе заходи профілактики та заходи запобігання як окремим злочинам, так і злочинності в цілому.

У цьому контексті додамо, що система протидії злочинності функ-ціонує ефективно лише в тому випадку, якщо спрямована на нейтралі-зацію, блокування її основних ознак. Вважаємо за доцільне зазначити, що нині розглядуваному явищу притаманні: історична зумовленість, соціальність, мінливість, глобальність сфери поширення, наявність фонових явищ, структурність побудови тощо [5, с. 47]. Як наслідок, у зв’язку з цим виникають специфічні відносини в державі, суспіль-стві та між окремими громадянами із приводу існування злочинності та здійснення злочинної діяльності. Таким чином, об’єктом протидії злочинності є відносини, що складаються в державі, суспільстві та між окремими громадянами із приводу появи і функціонування злочин-ності.

Предметом протидії є ті елементи, без яких злочинність не може існувати і функціонувати, тобто саме з ними ведеться боротьба, їм на-магаються запобігти, протистояти. Отже, предметом протидії будуть виступати корупція, економічна основа злочинності, соціальні фактори, що сприяють успішному її функціонуванню, структурні елементи зло-чинності тощо.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підбиваю-чи підсумок викладеного, можемо виділити такі сутнісні ознаки систе-ми протидії злочинності:

1) протидія злочинності є специфічною галуззю соціального управ-ління, а не безсистемним, хаотичним набором різноманітних за-ходів;

2) найважливішою рисою протидії злочинності є її багаторівневий характер. Це проявляється, зокрема, у тому, що вона складається з подолання причин злочинності в цілому, причин окремих її різно-видів, а також причин та умов конкретних злочинів;

3) протидія злочинності здійснюється як у процесі вирішення за-гальних завдань соціального та економічного розвитку, так і в ході реалізації спеціально-кримінологічних заходів;

4) процес протидії злочинності складається із взаємодії різних її суб’єктів, серед них органи влади та управління, правоохоронні ор-гани, адміністрації підприємств і установ, громадські формування, окремі громадяни;

5) серед ієрархії цілей, що стоять перед системою протидії злочиннос-ті, найважливішою є раннє запобігання. Мова йде про запобіган-ня несприятливому формуванню особистості, тобто навіть самій можливості виникнення криміногенних особистісних якостей. Тим



самим чинники злочинної поведінки викорінюються на самому по-чатку, у зародку;

6) поняття «протидія злочинності» є збірним, комплексним і на інди-відуальному рівні включає в себе профілактику, запобігання і при-пинення злочинів. Оскільки злочин – завжди процес, що розвива-ється в часі, то основний спосіб запобігання йому полягає в тому, щоб, своєчасно втрутившись в цей процес, не допустити його роз-витку. Головна відмінність зазначених видів діяльності в часовій дистанції між їх реалізацією і фактом вчинення злочину, а також у ступені інтенсивності та динамічності застосування.


1. Кримінологія: підручник / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуй-ська та ін.; за ред. В. В. Голіни, Б. М. Головкіна. – Х.: Право, 2014. – 440 с.

2. Кримінологія (Загальна частина): навчальний посібник / кол. авто-рів А. Б. Блага, І. Г. Богатирьов, Л. М. Давиденко та ін.; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: Вид-во ХНУВС, 2011. – 240 с.

3. Саркисов Г. С. Социальная система предупреждения преступности / Г. С. Саркисов. – Ереван: Айастан, 1975. – 159 с.

4. Гилинский Я. И. Девиантология: социология преступности, нарко-тизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я. И. Ги-линский. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 520 с.

5. Организованная преступность – 3 / под ред. А. И. Долговой, С. В. Дьякова. – М.: Криминологическая ассоциация, 1996. – 400 с.




176

АлександрМарковичБандурка,доктор юридических наук, профессор, академик Национальной академии правовых наук Украины(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина);АлексейНиколаевичЛитвинов,доктор юридических наук, профессор(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

СИСТЕМАПРОТИВОДЕЙСТВИЯПРЕСТУПНОСТИ:ПОНЯТИЕИСУЩНОСТЬ

Статья посвящена исследованию системы противодействия пре-ступности, ее сущностных признаков и сравнению со смежными катего-риями. Определено место этого понятия в системе криминологических категорий.

Ключевыеслова: противодействие преступности, система, пред-отвращение, профилактика преступлений, управление.

OleksandrM.Bandurka,Doctor of Law, Professor, Academician of the National Academy of Law Sciences of Ukraine, President of the Criminological Association of Ukraine(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine);OleksiiM.Lytvynov,Doctor of Law, Professor,executive secretary of the Criminological Association of Ukraine(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

THESYSTEMOFCOUNTERACTINGCRIME:THECONCEPTANDESSENCEThe article is devoted to the research of the system of counteracting

crime, its essential features and comparison with adjacent categories, includ-ing “crime prevention”, “control over crime”, “criminological security”. It is stressed that the counteraction crime is a specific branch of social manage-ment, where its multilevel nature is the most important feature. It is reflected in particular in the fact that it consists of addressing the causes of crime in general, causes of some of its varieties, as well as the causes and conditions of specific crimes. It is revealed that counteraction crime is carried out both in the process of solving common problems of social and economic develop-ment, and in the course of realizing special and criminological measures. The process of combating crime consists of the interaction between various of its subjects, among them – the authorities and management, law enforcement agencies, administrations of enterprises and institutions, NGOs and individu-



als. The hierarchy of objectives that the system of combating crime is facing is studied; thus it is found out that the most important goal is early preven-tion of crimes. The authors talk about preventing unfavorable formation of a personality that is even the possibility of forming criminogenic personal qualities. Thus, factors of criminal behavior are eradicated at the beginning of their formation. It is proved that the concept of “counteraction crime” is a collective, comprehensive and at the individual level includes prevention measures, prevention and suppression of crime. It is established that these types of criminological influence is functionally even closer to law enforce-ment activity because it is related to such stages of the mechanism of criminal behavior, as the decision-making to commit a crime, its planning, preparation and execution of the decision. It is concluded that as a crime is always a pro-cess that is developed in the time, the main way to prevent it is to intervene in the process timely and to prevent its development. The main difference be-tween these activities is in time distance of their realization from the fact of a crime’s commission, as well as the degree of intensity and dynamic of use. Consequently, the use of the term “counteraction crime” makes it possible to reflect the totality of the state, society and citizens’ activity to prevent crimes. That is the reason for using the term “counteraction” in recent years not only in science but also in legislative activity.

Key words: counteraction crime, system, prevention, crime prevention, management.



178

УДК 343.85

Євгенія Олексіївна Гладкова, кандидат юридичних наук (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗМІСТ ПРОГНОЗУВАННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Стаття присвячена аналізу наукових засад визна-чення функціонального змісту прогнозування у сфері протидії злочинності, зокрема, таких його різновидів, як кримінально-правове та кримінологічне прогнозу-вання. Зроблено висновок про можливість поширення відповідних висновків і на прогнозування індивідуальної злочинної поведінки.

Ключовіслова: прогнозування, передбачення, протидія злочинності, запобіжна діяльність, злочинна поведінка.

Постановка проблеми. Наука як форма суспільної свідомості має три основні функції – описову, пояснювальну та передбачувальну. Ці функції відображають природний процес наукового пізнання, який по-чинається зі спостереження, діагностики та класифікації явищ і проце-сів, їх ознак, які вивчаються, а у подальшому стає основою встановлення та формулювання закономірностей тих явищ об’єктивної дійсності, які складають предмет цієї науки. Це допоможе спрогнозувати майбутній стан процесів та явищ, що, у свою чергу, зробить можливим використан-ня відповідної інформації у практичній діяльності людей. Остання, як відомо, потребує передбачення певних змін, точної та зваженої оцінки, якщо можливо, наступного стану того або іншого об’єкта, визначення,

© Є. О. Гладкова, 2015



наскільки можливе це майбутнє, як наслідок, у разі необхідності, скоре-гувати завдяки цілеспрямованому впливу.

Усе наведене вище напряму стосується запобіжної діяльності. Таким чином, важливість розробки даного аспекту полягає ще й в тому, що означене є одним із напрямків оптимізації відповідних процедур, підви-щення ефективності функціонування певних процесів, адже прогнозу-вання – невід’ємна складова управління у сфері протидії злочинності.

Передусім наголосимо, що кримінологічне прогнозування стано-вить собою один із підвидів передбачення у сфері протидії злочинності. Активізація прогностичної функції кримінологічної науки і, як наслідок, нагальна потреба у залученні даних інших юридичних та неюридичних галузей для їх реалізації сприяли постановці кримінології на справжню наукову методологічну основу. Сформованість останньої, яка вважаєть-ся органічною частиною загальної теорії протидії злочинності, не лише свідчить про певний досить високий рівень зрілості, а й характеризує сучасний етап розвитку науки в цілому як такий, що відповідає загаль-нонауковій тенденції синтезу знань різних галузей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Недостатня ви-вченість в юридичній науці проблем прогнозування не є результатом принципової неможливості розробки такого роду прогнозів. Тим біль-ше, що останнім часом ця проблематика привернула до себе пильну увагу науковців. Доволі цікавими є дослідження прогностичної функції у сфері управління протидією злочинності, проведені О. М. Бандуркою, В. Т. Білоусом, М. М. Биргеу, О. В. Боковим, В. В. Голіною, Л. М. Давиденком, В. В. Коваленком, О. М. Литваком, О. М. Литвиновим. Утім, про можли-вість поєднання результатів кримінально-правового і кримінологічно-го прогнозування йдеться лише узагальнено. Проте характер їх зв’язків з очевидністю свідчить не лише про потенційну можливість, а й про прикладну необхідність їх узгодження, чому і присвячена дана стаття.

Виклад основного матеріалу. Слід наголосити, що прогнозуван-ня у сфері кримінального права і кримінології не тільки можливе, а й до-цільне. Без наукового передбачення немає наукового управління, у тому числі й протидією злочинності [1, с. 12; 2, с. 15]. Щоправда, необхідно враховувати ті очевидні (і досить великі) труднощі, які виникають у про-цесі здійснення такого прогнозування, тому що в галузі кримінального права завжди набагато зрозуміліше те, що не влаштовує суспільство, чим те, якою повинна бути нова кримінально-правова регламентація.

У зв’язку з викладеним підкреслимо: кримінально-правове прогнозу-вання як один з напрямків прогностики у сфері протидії злочинності не слід змішувати з кримінологічним прогнозуванням. Вони належать до само-стійних, хоча і тісно пов’язаних один з одним, видів передбачення [3, с. 12].



180

Кримінологічне прогнозування, яке полягає в науковому перед-баченні змін тенденцій і закономірностей злочинності в майбутньому, забезпечує законодавця інформацією, урахування якої дозволяє вчасно вносити відповідні корективи у кримінальне законодавство. Криміноло-гічні прогнози стану, структури, динаміки злочинності служать вихідним імпульсом до вивчення всіх інших передумов можливої декриміналізації окремих злочинних діянь або, навпаки, передбачуваного посилення їх пе-налізації. У цих умовах кримінологічне прогнозування є початковою лан-кою, предтечею кримінально-правового прогнозування: перспективи розвитку кримінального законодавства можуть бути правильно визначе-ні тільки на основі інформації, отриманої в результаті кримінологічного прогнозу. Соціологічні дослідження, до речі, показують, що кримінальне законодавство у певних сферах змінюється головним чином залежно від того, як еволюціонує відповідна злочинність (наприклад, економічна).

Не менше значення для практики протидії злочинності має оцін-ка зворотного зв’язку кримінологічного та кримінально-правового прогнозування. У процесі кримінологічного прогнозування необхідно брати до уваги «поправочні коефіцієнти» у вигляді запланованих за-конодавцем акцій із криміналізації або декриміналізації певних видів злочинів. Ігнорування ролі законодавця, його внеску у визначення кола злочинного і кримінально караного може суттєво знизити цінність та інформативність кримінологічного прогнозування. У даному випадку розглянуті види прогнозування міняються місцями, і вже кримінально-правове прогнозування служить вихідною базою для здійснення науко-во обґрунтованого кримінологічного прогнозу.

Відповідні дослідження доводять, що зміни у законодавстві у зв’язку з прийняттям у 2001 р. нового КК України істотно вплинули не тільки на якісну характеристику злочинності, а й на її динаміку. І хоча такого роду зміни дійсно важко передбачати заздалегідь, це аж ніяк не означає, що їх не варто враховувати взагалі, тим більше, що нам відомі доволі успішні спроби реалізації цього завдання [4, с. 8; 5, с. 11].

Інша справа, що довгостроковий кримінально-правовий прогноз не може бути дуже точним, оскільки на зміну стану і динаміки явищ у певній сфері суспільних відносин впливає складний комплекс соціаль-них факторів, які безупинно розвиваються, причому більшість із них ще відсутня в період прогнозування. Тому ми ведемо мову про обмежений характер такого роду прогнозів.

Повторимося, кримінально-правове прогнозування є передусім передбаченням розвитку кримінально-правових явищ. Як і будь-яке передбачення, воно має два боки: передбачувальний (дескриптивний, описовий) і прогностичний (проскриптивний, приписовий). Передба-



чення виконує функцію одержання, опису й оцінки прогнозної інформа-ції про тенденції і перспективи розвитку явищ у сфері певної соціальної діяльності. Прогностика передбачає розробку директивних установок на реалізацію отриманої інформації у нормотворчій діяльності.

Отже, передбачення переходить у цілепокладання і, як результат, перетворюється на планування правотворчої діяльності. Ухваленням рішення про доцільність встановлення кримінально-правової заборони завершується етап оцінки наслідків криміналізації певного виду діянь і починається стадія планування безпосереднього процесу законотвор-чості. Кримінально-правове прогнозування повинно завжди переду-вати ухваленню законодавчого рішення про планування правотворчої діяльності і проектуванню кримінально-правових норм.

Передбачувальність і прогностичність кримінально-правового прогнозу в ідеалі повинні взаємодіяти між собою таким чином, аби до-могтися ефекту самореалізації прогнозу. У сфері кримінальної законот-ворчості це означає розробку і прийняття такої кримінально-правової норми про злочин, яка виявилася б не тільки соціально виправданою, а й соціально обумовленою, оптимальною й ефективною у правозасто-совній діяльності. Проектована норма повинна допомогти витіснити зі сфери соціальної діяльності негативних явищ, яким вона покликана протидіяти, призвівши до самореалізації прогнозу.

Трохи інакше варто оцінювати взаємодію передбачення та прогнос-тики у кримінологічному прогнозуванні. Кримінологічний прогноз, вказуючи на передбачуваний несприятливий розвиток окремих струк-турних елементів злочинності, сприяє разом із кримінально-правовим прогнозуванням виробленню різних запобіжних заходів, спрямованих на нейтралізацію злочинності і досягнення позитивних змін у про-гнозованому явищі. Завдяки кримінально-правовому прогнозуванню, зокрема, можна передбачити ефективність впливу на несприятливі процеси в певній сфері життєдіяльності спеціально розробленими ка-ральними засобами. Таким чином досягається ефект саморуйнації кри-мінологічних прогнозів.

Важливим різновидом кримінологічного прогнозу є прогнозуван-ня індивідуальної злочинної поведінки. Теоретичні основи даного виду прогнозування вже розроблені у вітчизняній кримінології (зокрема, такими науковцями, як А. П. Закалюк, Л. М. Давиденко, В. Г. Лихолюб, В. П. Філонов). У деяких закордонних країнах проведені й практичні до-слідження в цій сфері.

Разом із тим не можна не відзначити, що методика індивідуального прогнозування поведінки особи, яка вчиняє злочини певного виду, має свої особливості. Ці особливості полягають у наступному.



182

По-перше, негативні морально-психологічні риси, які проявляють-ся в актах антигромадської поведінки, тобто вчиненні злочину, і дають підставу для постановки «діагнозу» і розробки прогнозу, в осіб, які скоюють різні види протиправних діянь, виражені по-різному. Через це умови прогнозування істотно змінюються, тому що ціла група фак-торів, які враховуються, випадає. Однак розробка саме цього аспекту є найбільш актуальною, оскільки містить значні резерви для ранньої корекції індивідуальної злочинної поведінки.

По-друге, у структурі особистості переважної більшості категорій злочинців, які вивчаються, основна питома вага припадає на фактори, які належать до рівня їх професійної підготовки і психофізіологічних якостей (так склалося історично, адже саме ці дані відображаються у матеріалах кримінальних проваджень і доволі легко досліджуються). Отже, розробка методики прогнозування злочинної поведінки названих осіб базується значною мірою на оцінці їх злочинного професіоналізму. Однак лише визначення комплексних критеріїв оцінки особистості може служити підставою для надання обґрунтованого прогнозу успіш-ності (або неуспішності) їх подальшої профілактичної корекції.

Останніми роками можливість прогнозування індивідуальної зло-чинної поведінки певної особи як кримінологічна проблема актуалізу-валася. Для багатьох стало очевидним, що зневажання соціально-пси-хологічними і психофізіологічними особливостями злочинців зменшує успішність запобіжного впливу. Тому цілком виправданим є прагнення підвищити надійність даної ланки проведенням низки спеціальних ви-вчень та аналізів. Однак питання про їх ефективність все ще залишаєть-ся відкритим, адже такий добір соціально-психологічних і психофізіо-логічних якостей доволі важко діагностувати.

У даний час ще не завершена робота із розробки психограм деяких категорій злочинців як основи визначення соціально-психологічних характеристик осіб, які вчиняють найбільш поширені групи злочинів. При цьому переслідується мета – опрацювання системи ефективних за-ходів виховного та виправного впливу на них. Вже зараз встановлено, що схильність до вчинення певних видів злочинів зумовлена не лише соціально-психологічними, а й психофізіологічними властивостями та якостями певних осіб [6, с. 30–46].

Крім того, виявлені властивості, якості, фактори повинні бути по-кладені в основу створення психограми відповідного злочинця – ви-хідної моделі оптимального набору негативних, нейтральних або соці-ально значимих якостей, необхідних для ймовірного вчинення певного злочину за певних умов. Наступним кроком має стати встановлення комплексних критеріїв відповідності особистісних якостей конкретних



осіб ознакам криміногенної ситуації певного типа. Порівняння в ході такого дослідження індивідуальних характеристик з еталонними до-зволить висловити досить обґрунтований прогноз щодо «соціальної надійності» особи, яка вивчається, що, у свою чергу, дасть можливість до певної міри знизити гостроту проблеми ранньої профілактики ін-дивідуальної злочинної поведінки завдяки розробці науково обґрунто-ваних комплексів рекомендацій щодо здійснення корегуючого впливу, наприклад, у місцях відбуття покарання.

Вважаємо, що ці рекомендації повинні містити:– теоретичне обґрунтування можливості корекції або усунення со-

ціально-психологічних причин вчинення злочинів та підвищен-ня рівня оперативної надійності певної категорії осіб;

– пропозиції щодо формулювання рішення про організацію такого впливу з урахуванням соціально-психологічних якостей контин-генту;

– зазначення характерних рис та особливостей здійснення окре-мих попереджувальних заходів: оптимальні умови реалізації; часові межі та прийоми корекції; стимулювання самовиховання; орієнтири для контролю та оцінки змін.

Виникає питання: яким чином усе це сприятиме організації та здійсненню заходів корекції індивідуальної злочинної поведінки? Звернемо увагу на те, що у будь-якому випадку для вжиття відносно виявлених осіб вказаних заходів працівники правоохоронних органів повинні володіти достатніми фактичними даними (інформацією) про антигромадську поведінку цих осіб. Переважна більшість джерел та носіїв такої інформації акумулюється якраз в результаті здійснення кримінологічного прогнозування. Головною передумовою успішного його здійснення є своєчасне виявлення осіб, від яких через їх анти-громадську поведінку можна очікувати вчинення злочинів, взяття їх на оперативний облік і проведення з ними відповідних виховних (за-побіжних) заходів.

Підсумовуючи викладене, варто зосередитися на тих рисах, що характеризують сутність та зміст прогнозування у сфері протидії зло-чинності, а також відзначити кілька аспектів позитивного впливу зво-ротних інформаційних зв’язків у досліджуваній сфері. Отже, прогнози дозволяють:

– зробити більш обґрунтованою оцінку засобів і ресурсів, які є в розпорядженні суб’єкта прогнозування;

– зробити висновок про необхідність пошуку, розробки і застосу-вання нових організаційних форм, засобів і методів запобіжної діяльності;



184

– переорієнтувати основні напрямки діяльності, яка полягає у змі-ні векторів впливу або акцентів у дослідженнях об’єктів пізнання;

– стимулювати розвиток основних напрямків та сфер взаємодії ко-реляційних міжоб’єктних зв’язків шляхом вдосконалення комп-лексних та аспектних організаційних відносин у цій сфері;

– створити об’єктивні передумови та допомогти здійснити об-ґрунтоване, комплексне кримінологічне або кримінально-право-ве планування.

Висновки та перспективи подальших досліджень. На наш по-гляд, у нових наукових дослідженнях цієї актуальної проблематики вче-ні мають зосередитися на подальшому аналізі інформаційних зв’язків між різними видами прогнозування у сфері протидії злочинності, форм їх проявів залежно від поставленого завдання, відповідне організацій-но-методичне забезпечення, а також розробку дослідницьких програм передбачення індивідуальної злочинної поведінки певних категорій осіб, потенційно схильних до вчинення правопорушень.


1. Коваленко В. В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук (12.00.07) / В. В. Ковален-ко. – Х.: НУВС. – 40 с.

2. Биргеу М. М. Організація діяльності поліції Республіки Молдова з профілактики злочинів: автореф. дис... д-ра юрид. наук (12.00.07) / М. М. Биргеу. – Х.: НУВС, 2004. – 40 с.

3. Литвинов А. Н. Прогнозирование и планирование в криминалисти-ке / А. Н. Литвинов, Р. Л. Степанюк; под общей ред. В. И. Гаенко. – М.: Юркнига, 2004. –160 с.

4. Солопанов Ю. В. Криминологическое прогнозирование и плани-рование борьбы с преступностью. Лекция / Ю. В. Солопанов. – М.: МВШМ МВД СССР, 1983. – 38 с.

5. Токарев А. Ф. Криминологическое прогнозирование и планирова-ние предупреждения преступлений. Лекция / А. Ф. Токарев. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 28 с.

6. Быргэу М. М. Опыт системного исследования профилактики пре-ступлений. Современное состояние проблемы / М. М. Быргэу, А. Н. Литвинов. – М.: Юркнига, 2004. – 160 с.




ЕвгенияАлексеевнаГладкова,кандидат юридических наук(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

ФУНКЦИОНАЛЬНОЕСОДЕРЖАНИЕПРОГНОЗИРОВАНИЯВСФЕРЕПРОТИВОДЕЙСТВИЯПРЕСТУПНОСТИ

Статья посвящена анализу научных основ определения функци-онального содержания прогнозирования в сфере противодействия преступности, в частности, таких его разновидностей, как уголовно-правовое и криминологическое прогнозирование. Сделан вывод о возмож-ности распространения соответствующих выводов и на прогнозирова-ние индивидуального преступного поведения.

Ключевыеслова: прогнозирование, предвидение, противодействие преступности, профилактическая деятельность, преступное поведение.

YevheniiaO.Hladkova,candidate of law sciences(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

FUNCTIONALCONTENTOFPREDICTIONINTHEFIELDOFCRIMECOMBATING

The article is devoted to the analysis of scientific principles in determining the functional content of prediction in the field of crime combating. Designated regularities by the result of studying appropriate processes and procedures are the basis for predicting the future state of processes and phenomena that makes possible to use criminological information within practical activities of people. The latter requires prediction of certain changes, evaluation, if possible, accu-rate and balanced, the future state of a particular object, determination the future, if necessary, modification, correction through the deliberate affect. The importance of the development of this aspect of the preventive activities is in the fact that it is one of the areas to optimize corresponding procedures, improving the functioning of certain processes. Indeed, prediction is an integral part of management in the field of crime combating.

Correlation of such kinds of forecasting in the field of crime combating as criminal and legal, criminological forecasting is considered. In particular, crim-inological forecasting based in the scientific prediction of changes of crime’s tendencies and regularities in the future, provides information for the legisla-tor that allows to make timely corresponding adjustments in the criminal law. Criminological forecasts of the state, structure, dynamic of crime are the initial impulse to study all other prerequisites for the possible decriminalization of certain offences or, on the contrary, intended strengthening of their penaliza-tion. Criminological forecasting under these circumstances is the initial link,



186

the primary source of criminal and legal forecasting: perspectives of criminal law development can be correctly determined only on the basis of information obtained as a result of criminological prediction.

Besides, the specifics of predicting individual criminal behavior are re-searched. The algorithm of the specified forecasting is considered. It is estab-lished that the identified properties, qualities, factors must be the basis for the establishment of appropriate criminal’s psychogram – initial model of the optimal set of negative, neutral or socially important qualities necessary for the alleged commission of a specific crime under certain conditions. The next step is to determine the complex criteria of the correspondence of personal qualities of certain individuals to the features of criminal situation of the specific type. Comparison in the course of this study of individual characteristics with refer-ence will make possible to express quite reasonable forecast concerning “social reliability” of a person, who is studied.

Keywords: forecasting, prediction, crime combating, preventive activities, criminal behavior.



УДК 343.226

Катерина Борисівна Левченко, доктор юридичних наук, професор (Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна», Київ)

Марина Миколаївна Легенька (Міжнародний жіночий правозахисний центр

«Ла Страда – Україна», Київ)

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У ВПРОВАДЖЕННІ РОБОТИ

ІЗ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’ЇВ статті аналізуються повноваження органів охоро-ни здоров’я у впровадженні роботи із попередження насильства в сім’ї, нормативно-правове забезпечення відповідної діяльності та розглядаються перспективи його вдосконалення.

Ключові слова: насильство в сім’ї, домашнє насильство, центр медико-соціальної реабілітації, органи охорони здоров’я.

Постановка проблеми. Насильство в сім’ї – грубе порушення прав людини, від якого здебільшого страждають жінки та діти. 44 % населення України зазнавали насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30 % зазнавали його в дитячому віці. Жінки частіше стикали-ся з насильством в дорослому віці. За даними МВС України із заявами про вчинення насильства у родині у 2011–2014 рр. звернулося понад

© К. Б. Левченко, М. М. Легенька, 2015



188

500 тисяч громадян, щороку на профілактичному обліку за це право-порушення знаходиться близько 100 тисяч осіб. До центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в 2013 р. надійшло 93 000 звернень від постраждалих від насильства в сім’ї. 9 місяців 2014 р. – 93 780 звернень.

Визначення поняття насильство в сім’ї та його видів (фізичне, пси-хологічне, сексуальне, економічне) дається в Законі України «Про по-передження насильства в сім’ї» [1]. В підписаній в 2011 році, але поки не ратифікованій Україною, Конвенції Ради Європи № 210 про поперед-ження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу із цими явищами вживається інший термін – «домашнє насильство». Він є більш широким порівняно з терміном «насильство в сім’ї», оскільки розширено коло осіб, які підпадають під таке визначення [2].

Дані правоохоронних органів та громадських організацій свідчать, що у 95 % випадків постраждалими були жінки. Частина постраждалих потре-бує не лише психологічної чи правової допомоги, але й медичної підтрим-ки. Саме тому метою статті є визначення повноважень органів охорони здоров’я України у впровадженні роботи із попередження насильства в сім’ї та наданню допомоги постраждалим. В статті планується не лише проана-лізувати повноваження органів охорони здоров’я у впровадженні роботи із попередження насильства в сім’ї, нормативно-правове забезпечення відпо-відної діяльності, але й надати пропозиції щодо його вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз діяльності різних суб’єктів попередження насильства сім’ї неодноразово знахо-дився в центрі уваги авторів та інших вчених (О. М. Бандурка, Г. В. Хріс-това, В. М. Бондаровська та інші), але саме діяльність органів охорони здоров’я не була предметом дослідження.

Виклад основного матеріалу. Перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, надається в статті 3 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» [1]. До них відносяться: спеціально уповноважений орган вико-навчої влади з питань попередження насильства в сім’ї*; відповідні під-розділи органів внутрішніх справ; органи опіки і піклування; спеціалі-зовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства, а саме: кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення, та центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

До органів та установ, які можуть сприяти у здійснені заходів із попередження насильства в сім’ї (згідно з ч. 2 ст. 3 Закону), належать

* Таким органом є Міністерство соціальної політики України та його підрозділи на місцях.



органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприєм-ства, установи і організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни. Детально повноваження кожного із зазначених органів та установ прописується в окремих статтях Зако-ну України «Про попередження насильства в сім’ї».

Хоча органи та заклади охорони здоров’я не визначені Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» серед суб’єктів, на які по-кладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї, вони відіграють важливу роль у наданні допомоги жертвам насильства в сім’ї, зокрема медичної. Їх загальні повноваження стосуються надання медич-ної допомоги жертвам насильства в сім’ї, а їх спеціальні повноваження щодо осіб, які опинились у складних життєвих обставинах, в т. ч. жертв насильства в сім’ї, в більшості стосуються забезпечення інтересів дітей.

Наслідки насильства в сім’ї впливають на фізичне та психологічне здоров’я людини. Характерними наслідками насильства є феномен на-бутої безпорадності, симптоми посттравматичного стресового розладу, агресивно-депресивні прояви, стійка особистісна іммобілізація, схиль-ність до деструктивної та аутодеструктивної поведінки тощо. Зазначені явища виявляють себе в процесі соціальної взаємодії і можуть бути ви-значені при оцінюванні стану постраждалих в ході втручання.

Жертви насильства в сім’ї мають різні специфічні потреби, серед яких: потреба у захисті, в спілкуванні та приналежності до соціальної групи; потреба в любові та прийнятті, у самоповазі та впевненості в собі; потреба у матеріальному забезпеченні, у працевлаштуванні для забезпечення проживання окремо від кривдника; потреба в емоційній підтримці, у лікуванні чи реабілітації, у самореалізації тощо [3, c. 108].

У зв’язку з цим основними послугами, яких потребують жертви насильства, є психологічні, інформаційні, соціально-медичні, соціаль-но-побутові, юридичні, соціально-економічні, а також послуги з працев-лаштування. Вони можуть бути надані через: забезпечення захисту від подальшого насильства; надання притулку для жінок і дітей, які опи-нились у загрозливій для життя та здоров’я ситуації; надання медич-ної допомоги; правову підтримка постраждалих (в т. ч. представлення інтересів у суді та державних органах і службах); психотерапевтичну та соціальна роботу з постраждалими, допомога у відновленні соціальних зв’язків; роботу з клієнткою, членами її сім’ї щодо корекції сімейних стосунків і профілактики нових випадків насильства в сім’ї; роботу з со-ціальними службами, правоохоронними органами, закладами освіти; координацію діяльності з органами охорони здоров’я щодо надання ме-дичної та медико-психологічної допомоги тим, хто зазнав насильства, та своєчасного виявлення постраждалих тощо.



190

Повноваження органів та закладів охорони здоров’я у контексті надання допомоги жертвам насильства в сім’ї прописані в низці під-законних нормативних документів: наказі МВС та МОЗ № 307/ 105 від 10.05.1993 р. «Про порядок обліку випадків звернення до медичних установ і міськрайлінорганів внутрішніх справ громадян із тілесними ушкодженнями кримінального характеру» [4]; п. 5 Порядок взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають у склад-них життєвих обставинах [5]; п. 3.5 Порядку розгляду звернень та по-відомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення та інших [6]. До таких повноважень належать:

– негайне інформування органів внутрішніх справ про всі випадки звернення за медичною допомогою осіб з вогнепальними, ножови-ми пораненнями та іншими тілесними ушкодженнями, якщо є під-стави вважати, що вони отримані внаслідок правопорушень, та фік-сування таких звернень у спеціальному журналі медичної установи;

– інформування центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та мо-лоді про виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

– надання медичної та медично-консультативної допомоги та забез-печення за направленням центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді консультування медпрацівниками в закладах охорони здоров’я сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

– забезпечення санаторного лікування дітей із сімей, які опини-лися у складних життєвих обставинах, у санаторних закладах системи охорони здоров’я за наявності медичних показань для санаторно-курортного лікування;

– залучення при потребі до інспектування сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах;

– інформування центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та моло-ді про сім’ї, батьків або осіб, які їх замінюють, мають тривалу хво-робу, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, або порушують права й обмежують законні інтереси дитини, ухиляються або не виконують батьківські обов’язки у зв’язку зі зловживанням алкоголем, уживанням наркотичних засобів, пси-хотропних речовин;

– цілодобове здійснення прийому дітей, які зазнали жорстокого поводження, та надавати їм потрібну медичну допомогу;

– звернення уваги при обстеженні дитини на ушкодження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та інформування про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та відповідну службу у справах дітей;



– у разі виявлення або надходження звернень чи повідомлень з приводу жорстокого поводження проведення медико-соціаль-ної реабілітацію дітей, які зазнали жорстокого поводження.

Діяльність центрів медико-соціальної реабілітації жертв насиль-ства в сім’ї спрямована на надання допомоги постраждалим від насиль-ства. Такі центри створюються відповідно до законодавства, що регла-ментує створення закладів охорони здоров’я.

Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї в основному створюються та функціонують у системі діючих закладів охорони здоров’я. Здійснене в 2012 році Міжнародним жіночим правоза-хисним центром «Ла Страда – Україна» дослідження «Де і яку допомогу можуть отримати постраждалі від насильства в сім’ї», виявило, що в Укра-їні на той час існувало лише два центри медико-соціальної реабілітації [7]. Кількість спеціалізованих центрів, які надають допомогу жертвам насиль-ства в сім’ї, є занадто малою для багатомільйонної України та не здатна задовольнити потреб всіх осіб, які постраждали від насильства в сім’ї.

В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї поміщаються жертви насильства в сім’ї (з їхньої згоди або на їхнє про-хання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо неповнолітніх членів сім’ї необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника, якщо вони не зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і піклування.

Нормативно-правове забезпечення центрів медико-соціальної ре-абілітації осіб, постраждалих від насильства в сім’ї, складається з таких документів: ст. 8 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження за-ходів щодо виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілі-тації жертв насильства в сім’ї» від 23.01.2004 р. № 38.

Повноваження працівників центрів медико-соціальної реабілітації в контексті надання допомоги жертвам насильства в сім’ї такі: надають жертвам насильства в сім’ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в по-рядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу», іншими законами; за необхідності направляють жертв насильства в сім’ї для відповідного подальшого лікування; організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім’ї; повідомляють про вчинене насильство в сім’ї службу дільничних інспекторів міліції чи кримінальну міліцію у справах дітей.

Оскільки насильницькі дії в сім’ї спричиняють шкоду здоров’ю лю-дини, положення Основ законодавства України про охорону здоров’я [8]



192

також належать до нормативно-правових актів, що регулюють питання надання медичної допомоги жертвам насильства в сім’ї.

Основи законодавства визначають правові, організаційні, еконо-мічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспіль-ні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних духовних сил, високої працездатності і довголітнього актив-ного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Стаття 11 Основ законодавства встановлює, що право на медичне об-слуговування на рівні із громадянами України мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту. Ст. 33, окрім іншого, встановлено, що медична допомога за вида-ми поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третин-ну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію. Ст. 35 ви-значає екстрену медичну допомогу як медичну допомогу, що передбачає здійснення низки організаційних, діагностичних та лікувальних заходів з надання своєчасної медичної допомоги пацієнтам та постраждалим осо-бам, які перебувають у невідкладному стані. Правові, організаційні та інші засади надання екстреної медичної допомоги визначаються законом.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Для вдо-сконалення надання медичної допомоги постраждалим від насильства в сім’ї необхідно здійснити такі кроки щодо вдосконалення норматив-но-правового забезпечення цієї важливої сфери державної політики:

1. Ратифікувати Конвенцію Ради Європи з попередження домашнього насильства та насильства над жінками та боротьбу із цими явищами.

2. Привести у відповідність до положень цього міжнародного доку-менти положення національного законодавства України.

3. До переліку суб’єктів, які здійснюють роботи з попередження на-сильства в сім’ї, внести органи охорони здоров’я.

4. Розробити та прийняти новий закон «Про попередження домаш-нього насильства» у відповідності до Конвенції Ради Європи з по-передження домашнього насильства та насильства над жінками та боротьбу із цими явищами.


1. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2789-14



2. Конвенція Ради Європи про попередження насильства щодо жінок та домашнього насильства та боротьбу із цими явищами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/convention-violence/convention/Convention%20210%20Ukrainian.pdf

3. Стандарти надання соціальних послуг особам, які постраждали від насильства в сім’ї: міжнародний досвід та рекомендації для Укра-їни / наук. ред. О. Кочемировська ; заг. ред. С. Павлиш. – К. : Запо-ріжжя: Друкарський світ, 2011. – 228 c.

4. Наказ МВС та МОЗ № 307/ 105 від 10.05.1993 р. «Про порядок обліку випадків звернення до медичних установ і міськрайлінорганів вну-трішніх справ громадян з тілесними ушкодженнями кримінального характеру» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0067-93

5. Порядок взаємодії суб’єктів соціального супроводу сімей (осіб), які пе-ребувають у складних життєвих обставинах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/895-2013-п

6. Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого пово-дження з дітьми або реальної загрози його вчинення [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1105-14

7. Де і як можуть отримати допомогу постраждалі від насильства в сім’ї. За результатами моніторингу. – К. : Україна, 2013.

8. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2801-12


ЕкатеринаБорисовнаЛевченко,доктор юридических наук, профессор (Международный женский правозащитный центр «Ла Страда – Украина», Киев, Украина);МаринаНиколаевнаЛегенькая(Международный женский правозащитный центр «Ла Страда – Украина», Киев, Украина);

ПОЛНОМОЧИЯОРГАНОВОХРАНЫЗДОРОВЬЯВРЕАЛИЗАЦИИДЕЯТЕЛЬНОСТИПОПРЕДУПРЕЖДЕНИЮНАСИЛИЯВСЕМЬЕ

В статье анализируются полномочия органов охраны здоровья в реализации деятельности по предупреждению насилия в семье, норма-тивно-правовое обеспечение такой работы, а также рассматриваются перспективы его усовершенствования.

Ключевыеслова: насилие в семье, домашнее насилие, центр меди-ко-социальной реабилитации, органы охраны здоровья.



194

KaterinaB.Levchenko,Doctor of Law, Professor (International Women’s Rights Center “La Strada Ukraine”, Kiev, Ukraine);MarynaM.Lehenka,(International Women’s Rights Center “La Strada Ukraine”, Kiev, Ukraine)

POWERSOFHEALTHCAREAUTHORITIESINIMPLEMENTINGTHEWORKINTHEAREAOFPREVENTINGDOMESTICVIOLENCE

Domestic violence is a gross violation of human rights, which mostly affects women and children. 44% of Ukrainian population experienced domestic vio-lence in their lives. The definition of violence in the family and its kinds (physical, psychological, sexual, economic) is provided in the Law of Ukraine “On Preven-tion of Domestic Violence”. There is another term – “domestic violence”, which is used in the Council of Europe Convention # 210 on the prevention of violence against women and domestic violence and combating these phenomena. This Convention has been signed but not yet ratified by Ukraine. The term “domestic violence” is wider compared with the term “violence in the family” because the range of persons who fall under this definition is expanded.

The list of agencies and institutions entrusted with the implementation of measures to prevent violence in the family is provided in the Art. 3 of the Law of Ukraine “On prevention of the violence in the family”. This list includes spe-cially authorized executive body on prevention of the violence in the family; relevant departments of internal affairs agencies; the guardianship and cus-tody agencies; specialized institutions for persons who committed domestic violence and victims of such violence – namely, crisis centers for family mem-bers, where domestic violence has been committed or there is a real danger of its commission and centers of medical and social rehabilitation of victims of domestic violence.

The agencies and institutions that can assist in implementation of meas-ures to prevent domestic violence (according to c. 2 of the Art. 3 of the Law) are the executive authorities, local governments, enterprises, institutions and organizations irrespective of ownership, association of citizens and individuals. Details of powers are prescribed in some Articles of the Law of Ukraine “On prevention of domestic violence”. Agencies and health care institutions are not defined among such subjects, but they play an important role in assisting victims of domestic violence, including medical. Their general powers concern the provision of medical assistance to victims of domestic violence, and special powers mostly concern in guaranteeing the interests of children. Corresponding powers of health care authorities in the implementation the work on preventing domestic violence, regulatory guaranteeing of relevant activities are analyzed



in the article; perspectives of their improvement are considered. Thus, the pow-ers include: to inform immediately the internal affairs agencies about all cases of seeking medical assistance by people with gunshot, stab wounds and other bodily injuries, if there is a reason to believe that they are received as a result of the offences and to register them in a special journal of a medical institution; to inform centers of social services for families, children and youth about families having difficulties; according to the specifics of work of the centers of social services for families, children and youth to provide medical, medical and consul-tative assistance; to provide consultations by medical personnel of health care authorities to the families having difficulties, etc.

As soon as violence in the family causes harm to human health, the Provi-sions of the Fundamentals of Ukrainian legislation on human health care also belong to legal acts regulating the issues of providing medical assistance to the victims of domestic violence. They define the legal, organizational, economic and social principles of health care in Ukraine regulate social relations in this area to ensure the harmonious development of the physical spiritual strength, high efficiency and long and active life of citizens, eliminating factors that ad-versely affect their health, preventing and reducing morbidity, disability and mortality, improving the heredity.

To improve medical assistance to the victims of domestic violence we should take the following steps towards improving regulatory base of this im-portant area of public policy the authors offer: to ratify the Council of Europe Convention on preventing domestic violence and violence against women and combating these phenomena; to bring into line national legislation of Ukraine with the provisions of this international document; to enlarge a list of subjects carrying out the work on the prevention of domestic violence with health care authorities; to elaborate and adopt a new Law “On prevention of domestic violence” under the the Council of Europe Convention on preventing domestic violence and violence against women and combating these phenomena.

Keywords: violence in the family, domestic violence, center of medical and social rehabilitation, health care authorities.



196

УДК 343:85 (477)

Юрій Володимирович Орлов, кандидат юридичних наук, доцент (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОТИДІЇ ПОЛІТИЧНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ

(закінчення. Початок статті у номері збірника наукових праць «вісник кримінологічної асоціації україни» № 1 (9) 2015)

Стаття присвячена описанню та поясненню системи основних заходів протидії політичній злочинності й чинників їх реалізації. Серед них виділено та охаракте-ризовано такі: формування безконфліктної прогресив-ної ідеології суспільного розвитку, а також економічні, інформаційні, правові, політичні заходи. Дається ви-значення поняття та характеристика підстав і умов застосування політико-кримінологічної технології масового спротиву як заходу протидії політичній зло-чинності.

Ключовіслова: політична злочинність, протидія, ідеологія, соціальний лібералізм, інформаційна безпека, політична відпові-дальність, національна безпека.

Під політико-кримінологічною технологію масового спротиву мож-ливо розуміти методологічно виважений комплекс виняткових заходів на основі цілеспрямованих та в цілому керованих правомірних дій зна-чної кількості людей, що має на меті схилити керівництво держави до

© Ю. В. Орлов, 2015



прийняття/неприйняття певного політичного рішення, яке підтриму-ється переважною більшістю населення країни та ґрунтується на край-ній необхідності припинення кримінальної активності політичних еліт. Як правило, таке політичне рішення має кадровий характер. Зауважи-мо, що ця технологія, по суті, є формою консолідації інститутів грома-дянського суспільства у протидії глибокій, інституціоналізованій кри-міналізації політичної системи та дисфункції правоохоронних органів, коли форма й зміст держави вступають у повну (чи суттєву) діалектич-ну протилежність, тобто антагоністичні відносини. Разом із тим вона апріорі містить у собі елемент радикалізації політичного й суспільного протистояння та спрямована на державний переворот (у соціальному, кримінологічному значенні цього терміна), тобто на усунення від ке-рівництва державою групи осіб, щодо яких існує обґрунтована підозра у тривалій злочинній діяльності, у тому числі й політичної. Головною ж проблемою в цьому аспекті стає відмежування державного перевороту як політичного злочину від державного перевороту як результату за-стосування вказаної технології, тобто як акту припинення політичної злочинної діяльності, усунення від керівництва держави криміналізо-ваних політичних еліт.

При здійснення такого відмежування слід, на нашу думку, врахо-вувати принаймні дві суттєві умови: 1) наявність реальної, крайньої соціальної затребуваності у негайному усуненні керівництва держави від займаних посад у вищих органах державної влади, у тому числі й з поста Президента України; 2) відповідність прийнятого рішення про застосування політико-кримінологічної технології масового спротиву вимогам правомірності та забезпечення національної безпеки. Коротко про ці умови.

Як уже було сказано, встановлення наявності реальної соціальної затребуваності є базовою умовою при визначенні можливості, при-йнятності застосування аналізованої технології. Проте природнім є пи-тання: яким чином встановити соціальну затребуваність? Суспільство вкрай неоднорідне. Глибина цієї проблеми яскраво відтворена в діалозі з відомої документальної повісті В. Д. Успенського «Таємний радник вождя» (мовою оригіналу): «…Лучше скажите мне, что такое народ? Вон тот извозчик за окном? Или гимназист с ранцем? Или прачка? Или вон тот крестьянин, едущий на базар в надежде охмурить покупателей-горожан? Или женщина из Дунькиной слободы, занимающаяся про-ституцией?...Как же Вы (адресовано Й. В. Джугашвілі – Ю. О.) берётесь выражать интересы крестьян, не умея отличить ступонь от подпруги, супесок от глинозёма… У зажиточных, богатых мужиков одни чаяния, у среднего крестьянина – другие, у лодырей, пьяниц, неудачников –



198

совершенно иные…» [1, с. 11]. То який же існує механізм вираження сукупної волі більшості настільки строкатого народу? Як вбачається, використання з цією метою форм безпосередньої демократії, зокрема, у виді масових зібрань і їх рішень, не є бездоганним варіантом. Історія знає чимало трагічних випадків, коли використовувався саме такий спосіб визначення соціальної проблеми. Так було, зокрема, у 1917 році в Петрограді… Як зазначає А. С. Кончаловський: «Революційним рухом «відала» інтелігенція, частина правлячої еліти і петербурзький натовп люмпенів, які змінили суть всього державного ладу, не втягуючи до процесу народ» [2, с. 133]. Перебирання на себе ролі виразника інтер-есів «народних мас» у подібних випадках можна охарактеризувати як політичне шахрайство, що жодним чином не кореспондує зі змістом по-літико-кримінологічної технології масового спротиву.

Як альтернативу гіпотетично можливо розглядати запити так званої інтелігенції – найбільш освіченої частини суспільства – у необ-хідності кардинальної зміни курсу державного будівництва з огляду на деякі прогресивні політичні ідеї з одночасною констатацією неможли-вості цього зробити у легальний спосіб, навіть шляхом використання інституту виборів. Виразниками таких запитів, як правило, виступають неформальні, опозиційні політичні лідери. Такий варіант видається певною мірою обґрунтованим та прийнятним: орієнтування на цін-ність знання та його авторитетних для деякої частини населення носіїв є основою функціонування (комплектування, у тому числі й через вибо-ри) державного механізму в цілому. Однак він криє в собі й значні недо-ліки, головним з яких є те, що не відбувається оперування об’єктивними даними про реальну загальносоціальну потребу. Її «визначення» здій-снюється шляхом артикуляції політичними лідерами (йдеться про ар-гумент до особистості як логічну помилку у суто науковому дискурсі); для цього також широко застосовуються інструменти психоемоційного навіювання (сугестії) через засоби масової інформації, комунікації.

Крім того, достатньо дискусійною лишається й сама ідея щодо мож-ливості беззастережної рецепції раціональних та прогресивних, на пер-ший погляд, стратегій суспільного розвитку, які підтверджують свою ефективність в одних країнах, іншими країнами. Зокрема, слід зважати й на проблему конфлікту культур у зрізі прогнозованих інновацій, до яких прагнуть і які декларують політичні еліти (принаймні, номіналь-но), яким, до речі, притаманний у цілому більш низький рівень обізна-ності, володіння політичною інформацією. Слушною, на наш погляд, у цьому контексті є позиція А. С. Кончаловського, який наголошував, що культура визначає політику, а не навпаки. Усі намагання змінити куль-туру за допомогою політики закінчувалися крахом. Слід визнати, що й



нині існують суспільства, які за власним культурним рівнем і досі пере-бувають у стані феодалізму. А тому права людини – поняття не універ-сальне. Права ґрунтуються на психологічній затребуваності [2, с. 29–33, 133]. Іншими словами, йдеться про з’ясування реальної соціальної по-треби (словами О. І. Солженіцина – «стану в суспільстві») у достроковій (до визначених строків виборів) зміні керівництва держави, здійсню-ваної ним політики та супутніх феноменів (у першу чергу – політичної злочинності).

Таким чином, під реальністю соціальної потреби у вказаному ас-пекті слід, на нашу думку, розуміти не тільки і не стільки реальні по-казники якості життя та стану злочинності, детермінованої політични-ми факторами, скільки психологічну готовність більшості населення до радикальних політичних трансформацій у визначеному напрямі й формах. У той же час встановлення цієї психологічної готовності має здійснюватися на засадах комплексності, з урахуванням традицій, уста-лених та об’єктивно бажаних й ефективних форм соціальних взаємодій. І в цьому сенсі, як не парадоксально, навіть корупція може розглядатися як явище нормальне в конкретних суспільствах. Намагання ж суттєво знизити її параметри може викликати невдоволення з боку більшості населення, оскільки вона виконує важливу функцію перерозподілу ре-сурсів. Звісно, з точки зору моралі та права корупція є неприйнятним явищем, однак функціонально – вона міцно вбудована в структуру українського суспільства як на рівні соціальних практик, так і на рівні суспільної свідомості. Тому цілком справедливою видається позиція тих учених, які пропонують елімінувати деструктивне значення корупції шляхом легалізації її функціональної частини через встановлення тієї чи іншої залежності заробітку службовця від ефективності його діяль-ності. Аналогічні за своїм принципом підходи мають застосовуватися й при визначенні культурно-цивілізаційних підстав для використання в конкретній державі тією чи іншою мірою нетрадиційних для її народу способів організації владарювання, господарських відносин, протидії злочинності, життєдіяльності в цілому на основі відповідних ідеологіч-них настанов (у тому числі й ідеологій-рухів).

Доречно також дещо конкретизувати параметри розглянутої вище психологічної готовності у поєднанні з усвідомленою потребою ради-кальних політико-кримінологічних трансформацій. По-перше, слід до-триматися вимог репрезентативності вибірки при формуванні думки щодо стану готовності населення до модельних інновацій. Для цього обов’язково треба використовувати відомі інструменти й методики вивчення суспільного бачення майбутнього. І лише той соціально-ко-лективний інтерсуб’єктний психологічний концепт здатен бути гене-



200

ратором подальшого інституційного руху, який забезпечує відносну монолітність території всієї держави*. По-друге, якісна характеристика психологічної готовності має чітко відображати нетерпимість до лінії політичного адміністрування внаслідок крайнього ступеня криміналі-зації управлінської ланки державного апарату. Ознаки нетерпимості та крайності ступеня криміналізації є суто індивідуальними для кожного окремого суспільства в конкретні історичні періоди. Більше того, вони зі зрозумілих причин є відносними у зрізі соціальної структури. Отже, лише ті форми й інтенсивність інноваційних для даного суспільства кримінальних практик у політичній сфері можуть розглядатися як крайні, що не здатні набувати адаптивних структурно-функціональних рис, значно перевищують об’єктивний ресурс (фінансовий, людський, культурний) суспільства утримувати тягар політичної злочинності.

У такій ситуації логіку аналізу політико-кримінологічної техноло-гії масового спротиву, що реалізується у державному перевороті, мож-ливо вибудувати й за схемою «від зворотного»: ґенеза криміналізації вищих й центральних органів державної влади та, зрештою, її апогей у вигляді зрощення апарату держави з організованими злочинними угрупованнями, може бути представлена як свого роду державний пе-реворот. Захоплення влади відбувається поступово та латентно, із ви-користанням квазідемократичних процедур як засобів прикриття та легалізації криміналізації державного апарату. Характерними ознаками функціонування останнього стає надвисокий рівень корупції, політич-ний й правовий популізм, комерціалізація суспільних благ (перш за все з числа природних ресурсів), зубожіння населення, економічна рецесія, постійне зростання зовнішніх боргових зобов’язань.

У цьому сенсі нам імпонує міркування академіка О. М. Бандурки, який, досліджуючи феномен криміналізму як суспільного устрою, за-значає, що «…політична боротьба змінюється міжусобною боротьбою кримінальних угрупувань. Вирватися за межі цього процесу неможли-во. Уся правова система, конституція і закони обслуговують інтереси криміналу. Право не перешкоджає злочинності і не стримує її, а лише регламентує правила між-кланової боротьби… Зростає суспільний па-разитизм, ліквідуються стимули до продуктивної праці… Утягнуте у во-ронку криміналізму суспільство швидко занурюється у безодню, і мож-ливість вирватися на поверхню стає все примарнішою…» [3, с. 14–15].

* Цей аспект порушеної проблематики становить окремий пласт комплексних політико-кримінологічних досліджень, спрямованих на описання, пояснення та поступове усунення географічно позначених електоральних відмінностей, територіальної політичної асиметрії в Україні та її криміногенних наслідків.



Очевидно, що подібні характеристики суспільного устрою не мають нічого спільного з реалізацією державою своїх завдань, закріплених, зо-крема, у Конституції України. Відбувається повна чи суттєва дисфункція основних державних інституцій, а сфера владарювання стає закритою. Вхід до неї (у тому числі й шляхом виборів) виключно через систему кримінальних (корупційних) практик. Підпорядкування діяльності пу-блічної адміністрації на всіх рівнях вузькогруповим інтересам дало на-віть підстави окремим теоретиками права вести мову про виникнення раніше невідомої науці форми держави – корпоративної. Кардинальна зміна її характеристик унаслідок масового спротиву, по суті, – це вто-ринний (змістовно зворотній) державний переворот (а фактично – від-новлення правопорядку), метою якого є деблокування апарату держави, приведення його у належне функціональне становище, яке відповідало б соціальному, правовому, демократичному вектору розвитку країни, у населення якої сформована відповідна психологічна та суто прагма-тична (праксеологічна) потреба.

Важливо також зупинити й на тому, що в ситуації перманентної політичної масової віктимності населення країни, як зазначалося, бло-куються законні механізми впливу на політичну владу, яка виробляє неформальний імунітет від юрисдикції правоохоронних органів. Таким чином, для легітимізації політико-кримінологічної технології масового спротиву важливо, аби була констатована та фактично (документально, статистично, соціологічно) підтверджена абсолютна й тривала (що-найменше – у середньостроковому вимірі, тобто протягом 5–10 років) неефективність національних механізмів протидії політичній злочин-ності. Враховуючи сказане, додамо, що суттєвими ознаками політико-кримінологічної технології масового спротиву є: а) виключно кримі-нально-превентивна мета; б) виключний характер як такий, тобто вона підлягає застосуванню як крайній засіб в умовах нерозвиненості (аб-солютної неефективності) правових інструментів впливу на політичну владу альтернативними способами. Отже, в ідеалі така технологія має бути разовою та забезпечувати подальше створення належної правової бази і системи реальних гарантій щодо контролю за діяльністю полі-тичних суб’єктів та можливість взаємного (у тому числі й громадського) нерадикального політичного впливу.

Інтегративною якістю соціального стану, за якого кримінально-превентивна мета поєднується з психологічною готовністю до масово-го спротиву криміналізованій владі та водночас умовою легітимізації державного перевороту, є системна й хронічна соціальна несправед-ливість. При цьому саме масштабна політична кримінальна діяльність має бути основною причиною порушення соціальної справедливості.



202

Лише за цієї умови кримінологічна підстава державного перевороту буде достатньою, адже розглядатиметься у нерозривному тандемі з підставою етичною. Остання ж, вочевидь, візуалізуватиметься за на-явності критичної в державі маси населення (умовно кваліфікованої більшості), яке є носієм своєрідного політично зумовленого когнітив-ного дисонансу, конфлікту дійсного та бажаного в ідеологічному зрізі державного владарювання у структурі масової політичної свідомості й колективно-несвідомих інтерсуб’єктних емоційно-резонансних прак-тиках. Таке поєднання раціонального та ірраціонального в обґрунту-ванні етико-кримінологічної єдності підстав і умов масового спротиву та державного перевороту продиктоване відмінностями в різних типах суспільств, навіть тих, яких поєднує спільне історичне минуле. Тому, як нами вже вказувалося, не для кожного суспільства значна криміналі-зованість державної влади є достатньою підставою для легітимізації державного перевороту й зведення його до рангу допустимої політи-ко-кримінологічної технології. Обов’язково мають бути констатовані крайній ступінь соціальної несправедливості (як етична підстава) та, як наслідок, нетерпимість більшості (переважної) населення до прав-лячої політичної еліти (культурно-психологічна підстава) на основі її зрощення з організованою злочинністю і відсутність дієвих перед-бачених законом національних механізмів декриміналізації (у кримі-нологічному значенні) вищих й центральних органів державної влади (кримінологічна підстава).

Заслуговує на увагу в цьому сенсі міркування І. Д. Мірчука, викла-дені у 1923 році у збірці «Етика А Політика» (мовою оригіналу): «Аріс-тотель слушно уважає етику інтегральною частиною державної штуки, себто політики. Добро одиниці міститься в загальнім щастю – а що знова приносить хосен державі, це вже мусить мати загально етичний харак-тер. З цієї причини уважається політичний морд у Греків чимось цілком природним; хто шкодить державі, той мусить бути усунений на кожний випадок в цей або другий спосіб. Цей останній момент, а саме спосіб, не грає тут найменшої ролі; оскільки він служить до осягнення цілі, він теж моральний» [4, с. 7–8]. Ця позиція кореспондується з етичним й суто теоретичним обґрунтуванням права на повстання (на спротив).

У цьому контексті не можна не згадати й відомий трактат «Про правління государів» Фоми Аквінського, в якому мислитель докладно обґрунтовує право народів на політичний спротив. Слід, на нашу дум-ку, погодитися з його думкою, що «…опір жорстокості тирана матиме успіх, як дія будь-яких людей не за власним починанням, а за рішенням суспільства. Якщо право будь-якої великої кількості досягає того, щоб висувати собі царя, то не буде несправедливим, що висунений цією



множиною цар буде скинутий або його влада буде обмежена, якщо він тиранічно зловживає царською владою. Не слід вважати, що така мно-жина буде несправедливою, навіть якщо перед цим вона прославила його перед собою навіки; адже він сам заслужив це, поводячись нечесно в управлінні множиною, тому і договір підданих із ним не дотримуєть-ся…» [5]. Подібна етико-теологічна система координат, яка раціональ-ними категоріями визначає межі дозволеного у взаємодії громадян і публічної адміністрації, згодом викликала до життя теорію права на спротив та втілення її положень в конституціях та інших законодавчих актах окремих держав.

Наприклад, у преамбулі до Декларації незалежності США зазначено, що розсудливість вимагає, звичайно, щоб форми правління, які давно склалися, не змінювалися внаслідок не дуже важливих і скороминущих причин; оскільки досвід показує, що люди швидше схильні терпіти зло, поки воно ще терпиме, аніж користуватися своїм правом відміни звич-них форм життя. Проте коли ряд зловживань і насильства триває, до того ж незмінно переслідує одну і ту ж мету, виявляє прагнення підпо-рядкувати народ абсолютному деспотизму, то правом і обов’язком на-роду є повалити такий уряд і створити нові гарантії забезпечення своєї майбутньої безпеки [6].

У ст. 7 Конституції Португальської Республіки від 2 квітня 1976 р. закріплено наступне: «Португалія визнає право народів на самовизна-чення та незалежність і на розвиток, а також право на повстання про-ти будь-яких форм утиску» [7]. Інший приклад. Стаття 23 Конституції Чеської Республіки від 16 грудня 1992 р. визначає: «Громадяни мають право чинити опір кожному, хто зазіхає на демократичний порядок здійснення прав людини і основних свобод, встановлений Хартією, якщо діяльність конституційних органів і дієве використання засобів, передбачених законом, виявляється неможливим» [8].

Певний розвиток концепція права на спротив (у деяких інтер-претаціях – на громадську непокору [9]) набула і на доктринальному рівні. Розробці вказаного правового феномену присвячені наукові пра-ці Х. Арендта, В. В. Бабіна, Е. Віталє, В. Б. Ковальчука, С. П. Погребняка, О. О. Уварової, Д. Штенбергера та деяких інших. Не вдаючись до деталь-ного аналізу наявних точок зору, зауважимо лише, що їх спільною рисою є визнання права на спротив своєрідним конституційним еквівалентом права на необхідну оборону [10, с. 36]. у цьому, власне, і криється раціо-нальне зерно етичного обґрунтування можливості здійснення держав-ного перевороту. Однак, дотримуючись позначеної аналогії, слід також визнати й те, що він може бути застосований тільки тоді, коли ступінь пригнічення народу досяг критичної межі та є суспільно небезпечним.



204

Отже, лише у єдності вказаних підстав і умов можемо казати про на-явність чітко визначеної кримінально-превентивної мети державного перевороту та його соціальну затребуваність, моральну виправданість.

У контексті ж превалювання політичної мети державного перево-роту окремий науковий та суто практичний інтерес викликає питання про значення зовнішньополітичного впливу на ініціювання та/або його протікання, а також правової, політико-кримінологічної оцінки у зв’язку з цим. Гадаємо, що наявність вказаного впливу вже сама по собі свідчить, якщо не про виключність, то принаймні про переважання саме політичної мети. Дійсно, важко, мабуть, уявити собі образ винятко-во альтруїстичного суб’єкта геополітичного формату, який, здійснюючи суттєві вливання капіталу в підтримку опозиційних політичних акторів всередині якоїсь країни, не має при цьому віддаленої стратегічної мети. Утім, у даній ситуації, крім встановлення саме фактору зовнішнього впливу та його політичної мети, не менш важливим для надання вірної оцінки державного перевороту в цілому є визначення його ролі в за-гальному перебігу протестних подій, значення для досягнення остаточ-ного результату. Останнє, для легітимізації технології масового спроти-ву як політико-кримінологічної, тобто морально, легально допустимої та визначеної превентивною метою, має бути не більш ніж умовою, що певним, не суттєвим, чином сприяє реалізації технологічної програми. У решті ж випадків має йтися про злочинний державний переворот.

Якщо ж констатується значний зовнішній вплив (військовий, безпосередній чи-то завуальований, з використанням технологій без-структурного управління), то, вважаємо, ситуація реалізації права на-роду на спротив (повстання) відсутня. Отже, не може йтися про легіти-мізацію, визнання державного перевороту, що стався внаслідок такого впливу, як прийнятної політико-кримінологічної технології протидії злочинності. На цих же позиціях ґрунтуються і міжнародні норматив-но-правові акти. Зокрема, резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 р. № 67/170 фактично засуджує «одностороннє застосуван-ня і забезпечення виконання окремими державами односторонніх при-мусових заходів» до країн, які порушують права людини. Таким чином, іноземна держава самостійно, без санкцій ООН, не може застосовувати односторонні примусові заходи до держави, народ якої намагається ре-алізувати jus resistendi [11].

Така розстановка акцентів в оцінці значення державного переворо-ту залежно від зовнішньополітичного впливу криється в глибинних те-оретичних засадах забезпечення національної безпеки, що ґрунтується, відповідно, на концепції національної держави. Вказана концепція, наразі, на фоні процесів глобалізації утримує міцні позиції у структурі



стратегій державного управління майже в усіх країнах Європи і світу в цілому. Як слушно зазначає У. Бек, у добу глобальних криз і ризиків політика «золотих наручників», створення щільної мережі транснаціо-нальних залежностей, знову веде до завоювання національної незалеж-ності – на противагу владним досягненням високомобільної світової економіки [12, с. 31]. З цим не можна не погодитися.

Таким чином, підбиваючи проміжний підсумок, наголосимо, що державний переворот не завжди є злочинним та при дотриманні відпо-відних умов законності й справедливості, наявності кримінологічного, культурологічного обґрунтування може розглядатися як прийнятний політико-кримінологічний засіб протидії злочинності у розрізі реа-лізації права народу на спротив. Однак його прийнятність має носити тимчасовий (одноразовий) характер. Застосування політико-криміно-логічної технології масового спротиву для декриміналізації (у криміно-логічному розумінні) державного апарату, тобто усунення від управлін-ня ним осіб із числа політичних злочинців, повинно тягнути за собою подальше системне реформування принципових засад діяльності пу-блічної адміністрації, у тому числі й в частині правового закріплення механізму припинення повноважень керівників органів державної вла-ди у нерадикальний спосіб, наприклад, шляхом вираження недовіри, відкликання із виборних посад тощо.

Переконані, що в сучасних умовах право народу на повстання за до-помогою належних юридичних засобів має трансформуватися у право народу на широкий та ефективний контроль за органами державної влади, яке повинно бути забезпечене дієвими процесуальними ін-струментами притягнення до відповідальності вищих посадових осіб. Недарма у преамбулі до Загальної декларації прав людини від 10 груд-ня 1948 р. визначено, що «необхідно, щоб права людини охоронялися владою так, аби вона не була змушена застосовувати як останній засіб повстання проти тиранії та гніту» [13].

Іншою суттєвою умовою реалізації рішення про застосування політико-кримінологічної технології масового спротиву є її відповід-ність вимогам забезпечення національної безпеки. У цьому аспекті слід зауважити, що така соціальна проблема, як криміналізованість влади, не може розглядатися фрагментарно, виключно на національ-ному, регіональному рівні. Вона є комплексною. А тому й прогнозу-вання результатів застосування політико-кримінологічної технології масового спротиву має також носити комплексний, а не секторальний характер та враховувати можливі ефекти як у сфері внутрішньої, так і зовнішньої політики, як всередині української держави, так і по від-ношенню до неї.



206

Відомо, що будь-яка дія породжує протидію. Суттєва ж зміна кон-фігурацій політичної системи однієї країни в глобалізованому світі не може на зачіпати інтересів інших країн. Звідси принципова залежність кримінологічної політики від політики національної безпеки. Отже, ви-користання тих чи інших комплексних радикальних засобів і заходів протидії злочинності завжди має аналізуватися на предмет можливої інтенсифікації загроз територіальній цілісності, конституційному ладу та іншим складовим національної безпеки (економічної, інформаційної тощо).

Причому, як вказувалося, ці загрози можуть мати як внутрішньо-державне, так і зовнішньополітичне джерело походження. У цьому сенсі не позбавлена логіки теза Г. Х. Попова: «Когда-нибудь историки оценят, какую роль в появлении у среднеазиатских республиканских элит страстного порыва уйти из СССР сыграла перспектива развёрты-вания Москвой борьбы с коррупцией в их республиках» [14, с. 43–44]. Вважаємо, що в українських реаліях у становленні сепаратистського руху не останню роль відіграють фактори збереження чи встановлення кримінального впливу на окремих територіях під загрозою його елімі-нації у новітніх умовах чи принаймні суттєвої зміни його конфігурації на користь інших суб’єктів. Вони органічно поєднуються із зовнішньо-політичним, економічним, інформаційним та військовим агресивним впливом по відношенню до України, детермінованим тими ж чинника-ми – усуненням на початку 2014 р. від влади групи осіб, які до цього підтримували визначений геополітичний статус нашої країни.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, при з’ясуванні можливості чи неможливості застосування політико-кримі-нологічної технології масового спротиву, навіть за наявності для того необхідних етичних, соціально-психологічних, правових, кримінологіч-них підстав, неодмінно слід прогнозувати актуалізацію ризиків для сис-теми національної безпеки й заздалегідь формувати необхідний комп-лекс контрзаходів. При неможливості цього зробити вказана технологія не підлягає застосуванню аж до відповідних змін у структурі зовнішніх загроз у співвідношенні із захисним потенціалом держави.

Підсумовуючи, зауважимо, що викладені позицій в більшості своїй не претендують на безспірний характер та мають розглядатися як за-прошення до наукової дискусії.


1. Успенский В. Д. Тайный советник вождя / В. Д. Успенский // Роман-Газета. – 1991. – № 7 (1157). – С. 1–110.



2. Кончаловский А. С. На трибуне реакционера / А. С. Кончаловский, В. Б. Пастухов. – М.: Эксмо, 2007. – 320 с.

3. Бандурка О. М. Злочинність в Україні: економіко-кримінологічний аналіз: монографія / О. М. Бандурка, М. М. Зацеркляний, Р. С. Веприць-кий; за заг. ред. О. М. Литвинова. – Х.: Золота миля, 2013. – 264 с.

4. Мірчук І. Д. Етика А Політика. Окремий відбиток з Ювілейного збір-ника в честь професора Д-ра С. Дністрянського / І. Д. Мірчук. – Пра-га: Державна друкарня в Празі, 1923. – 32 с.

5. Аквинский Ф. О правлении государей / Ф. Аквинский [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.unavoce.ru/library/aquinas_ruling.html.

6. The Declaration of Independence, July 4, 1776: A Transcription [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archives.gov/exhibits/charters/declaration_transcript.html.

7. Конституция Португальской Республики от 2 апреля 1976 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/constit/portugal/portug-r.htm

8. Конституция Чешской Республики от 16 декабря 1992 года [Элек-тронный ресурс]. – Режим доступа: http://mspa7520.ru/konstituciya-cheshskoy-respubliki.

9. Ковальчук В. Б. Легітимність державної влади та право на громад-ську непокору: конституційно-правовий аспект / В. Б. Ковальчук [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://naub.org.ua/?p=161

10. Погребняк С. П. Сопротивление угнетению. Восстание. Революция (теоретико-правовой анализ в свете доктрины прав человека) / С. П. Погребняк, Е. А. Уварова // Право і громадянське суспільство. – 2013. – № 2. – С. 4–61.

11. Бабин Б. В. Право на сопротивление как глобальное право / Б. В. Ба-бин // NB: Вопросы права и политики. – 2013. – № 5 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://e-notabene.ru/lr/article_817.html

12. Бек У. Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова полі-тична економія / У. Бек: пер. з нім. О. С. Юдіна. – К. : «Ніка-Центр», 2011. – 407 с.

13. Загальна декларація прав людини: Декларація Організації Об’єднаних Націй від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Ре-жим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015

14. Попов Г. Х. О коррупции в постиндустриальном обществе / Г. Х. По-пов // Наука и жизнь. – 2010. – № 3. – С. 43–51.




208

ЮрийВладимировичОрлов,кандидат юридических наук, доцент(Харьковский национальный университет внутрыенних дел, Харьков, Украина)

КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕОСНОВЫПРОТИВОДЕЙСТВИЯПОЛИТИЧЕСКОЙПРЕСТУПНОСТИ (Окончание.Началостатьив номересборниканаучныхтрудов«ВестникКриминологическойассоциацииУкраины»№1(9)2015)

Статья посвящена описанию и объяснению системы основных мер противодействия политической преступности и факторов их реализа-ции. Среди них выделены и охарактеризованы следующие: формирование бесконфликтной прогрессивной идеологии общественного развития, а также экономические, информационные, правовые, политические ме-роприятия. Даётся понятие и характеристика оснований, условий при-менения политико-криминологической технологии массового сопротив-ления в качестве меры противодействия политической преступности.

Ключевыеслова: политическая преступность, противодействие, идеология, социальный либерализм, информационная безопасность, по-литическая ответственность, национальная безопасность.

YuriiV.Orlov,candidate of law sciences, assistant professor(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

CONCEPTUALPRINCIPLESOFCOUNTERACTINGPOLITICALCRIME (Ending.Thebeginningofthearticleintheissueofthecollectionofscientificpapers«BulletinofCriminologicalAssociationofUkraine»No1(9)2015)

Problem’ssetting.Analysis of the most common paths of social develop-ment that emerged at the beginning of ХХІ century gives reasons to insist on increasing criminogenic potential of social contradictions, because of rejection from the principles of socialized liberalism, the intensification of social strati-fication according to ownership feature and many other factors. Interaction of the latter led to a systemic crisis of social management that embodied in the intensification of conflict zones of geopolitical interactions. The establishment of Ukraine as an arena of confrontation of competing geopolitical interests, the risk of turning it into a “gray zone” contains serious criminogenic threats, where political crime within their structure takes decisive instrumental posi-tion. In such circumstances of forming effective mechanisms of counteracting its manifestations is of a particular relevance.

Analysis of recent research and publications.A lot of scholars paid attention to theoretical research of the issues of combating political crime.



However, existing developments are largely fragmented, covering only certain measures of combating political crime, which necessitates the formation of a holistic, systemic vision of obstruction of its determination complex.

Theobjectiveofthearticle is to describe and explain the conceptual prin-ciples of counteracting political crime.

Themainpart.Sit is grounded that counteraction to its reproduction must come out from the destruction of its factors, to take into account the systemic links between them, as well as with external factors of geopolitical format. The following main groups of related activities aimed at reducing social danger of political crime are suggested: 1) measures of forming conflict-free progressive ideology of social development; 2) economic measures: conceptual reform of economic system based on the ideology of social liberalism; formation of the system of energy security of Ukraine on the basis of energy supplies of different sources, etc; 3) information security measures; 4) legal measures; 5) political measures.

Special attention is paid to the scientific development of bases, forms and limits of applying political and criminological technology of mass resistance. It is offered to be understood as methodologically balanced complex of excep-tional measures based on purposeful and generally managed lawful actions of majority of people that is aimed to persuade the state’s leaders to accept / reject a particular political solution, which is supported by the overwhelming majority of the population and is based on the absolute necessity of stopping criminal activity of political elites. Attention is focused on the delimitation of the coup d’etat as a political crime from the coup d’etat as an act of stopping political crime activity, elimination of criminalized political elites from the state leadership according to the following criteria:

1) presence of real, extreme social demand in the immediate elimination of the state leaders from their positions in the highest government bodies; 2) com-pliance of the taken decision to use political and criminological technology of mass resistance to the requirements of legality and national security.

Perspective direction for further research remains theoretical development and specification of some groups of measures of counteracting political crime.

Key words: political crime, counteraction, ideology, social liberalism, information security, political responsibility, national security.



210

УДК [343.7:004] (477)

Вадим Борисович Харченко, доктор юридичних наук, доцент (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

КРИМІНОЛОГІЧНА ПРОТИДІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОМУ ПІРАТСТВУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ ТА ІНОЗЕМНИМИ НЕУРЯДОВИМИ

ОРГАНІЗАЦІЯМИ: ОЧІКУВАННЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬУ статті розглядаються питання застосування щодо України різних обмежень у зовнішньоекономічній ді-яльності, пов’язаних із порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності. Аналізуються гносеоло-гічні аспекти поширення в Україні інтелектуального піратства, державної політики протидії зазначеним посяганням, а також визначаються напрями та шляхи побудови в нашій країні інноваційного суспільства. Об-ґрунтовується, що здійснення різноманітного впливу на ІТ-сферу в Україні з боку як урядів окремих країн, так і неурядових об’єднань компаній-виробників інтелек-туального контенту не обумовлено рівнем порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності в нашій дер-жаві, а залежить від конкретної політичної ситуації та має на меті зовнішній вплив на державну політику України. Водночас такий вплив порушує й права на за-хист від недобросовісної конкуренції та призводить до суттєвого ускладнення (аж до знищення) виробництва

© В. Б. Харченко, 2015



ділового та розважального програмного забезпечення в Україні, а також обумовлює експлуатацію вітчизня-них фахівців виключно у напряму офшорного програму-вання (ІТ-аутсорсинг).

Ключовіслова: детермінанти злочинів у сфері інтелектуальної влас-ності; Міжнародний альянс інтелектуальної власнос-ті; IIPA; «Special 301» List; ІТ-аутсорсинг.

Постановка проблеми. Розвиток сучасної культури та матеріаль-ного виробництва неможливі без використання результатів творчої діяльності людини, законодавчого врегулювання прав інтелектуальної власності та належного забезпечення охорони прав на такі нематеріаль-ні об’єкти від їх порушення. Визначаючи вагомість результатів інтелек-туальної діяльності, філософ Карл Поппер пропонував уявити, що вся економічна система, включаючи промисловість та соціальні організації, знищена, але технічні та наукові знання збереглися. У цьому випадку людству знадобилося б не так багато часу для відновлення індустрії (хоча і не у повному обсязі та з деякими втратами). Але якщо уявити, що всі знання людства зникли, а матеріальні речі збереглися, то подібне є рівнозначним розселенню дикого племені у високоіндустріальній, але покинутій його мешканцями країні. Зазначене, на його думку, швидше за все, призвело би до повного зникнення будь-якого відлуння цивілі-зації [17, с. 17].

Якщо зробити ретроспективний аналіз інтелектуального розвитку нашої держави, то у 1990 році Україна була однією з самих високотехно-логічних країн, а за кількістю наукових інститутів та установ перевер-шувала всі країни світу (як до самостійного члена ООН, щодо України велася окрема статистика). Незважаючи на суттєве відставання у рівні життя, за якістю життя, яку визначають освіта, медична допомога, наяв-ність житла, доступність роботи тощо, Україна займала 10 місце в світі, випереджаючи навіть США [14].

Безумовно, що існуюча за часів СРСР система правового врегулю-вання творчої діяльності (прав авторів та винахідників) кардинально відрізнялася від існуючих у всьому світі підходів, але, по-перше, посту-пово наближалася за своїм змістом до світових стандартів регулювання зазначених відносин [16], а по-друге, в цілому позитивно виконувала свою функцію, про що свідчить кількість творів, авторських свідоцтв, патентів та свідоцтв на раціоналізаторські пропозиції, що видавалися в Україні у ті часи.

Наведене цілком визначало і сферу високих технологій. Обчислю-вальний центр Академії наук Української Радянської Соціалістичної Рес-



212

публіки (далі – УРСР), перетворений у 1962 році на Інститут кібернетики (на сьогодні – Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова Національної Академії наук України), мав своїм завданням розвиток обчислювальної техніки і кібернетики та їх застосування в усіх галузях господарства, науки, оборони. Саме у цій науковій установі ще у 1950 році (за часів її перебування у складі Інституту електротехніки АН УРСР) під керівни-цтвом академіка С. О. Лебедєва було створено першу в континентальній Європі Малу електронну обчислювальну (лічильну) машину.

Виклад основного матеріалу. Безумовно, що в перші роки неза-лежності України економічний спад та політична нестабільність не кра-щим чином вплинули як на науковий потенціал нашої країни, так і на розвиток загальної теорії обчислювальних машин, перспективних засобів обчислювальної техніки, штучного інтелекту та інформатики. Так, якщо за радянських часів в Інституті кібернетики працювало декілька тисяч висококваліфікованих фахівців, то на початку незалежності їх кількість скоротилася до двохсот, а на сьогодні становить понад 300 наукових співробітників, «середній вік яких наближається до середньої тривалості життя в Україні» [4]. Державне фінансування наукових досліджень і на по-чатку доби незалежності, і на сьогодні, дуже м’яко кажучи, бажає кращого.

Негативну роль у розвитку зазначеного напряму творчих до-сліджень наприкінці минулого століття відіграла доступність майже за безцінь іноземних програмних продуктів (переважно вироблених у США або країнах Західної Європи). Безумовно, дуже добре сидіти вдома та використовувати (споживати) найкращі програмні продукти американських або європейських володільців прав інтелектуальної власності, особливо в умовах, коли особи, яким належать особисті не-майнові та (або) майнові права щодо цих об’єктів, занадто не виявляють своєї стурбованості стосовно зазначених порушень. Крім того, хто буде в Україні продовжувати здійснювати інтелектуальну діяльність, затра-чувати власні або державні кошти на створення відповідних програм-них продуктів, фільмів, музики та інших творів, якщо найкращі світові примірники таких продуктів доступні цілком безкоштовно та вільно для будь-якого громадянина чи юридичної особи (у тому числі й орга-нів державної влади та місцевого самоврядування)?

Тому до початку ХХІ століття в Україні майже ніхто не переймався порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності, а тим поодино-ким дослідникам цієї проблематики пояснювали, що зазначене питан-ня не є на часі, а більш актуальною та злободенною є політика держави у сфері боротьби за економічну самостійність України, протидії орга-нізованій злочинності, вбивствам на замовлення, торгівлею людьми тощо. Водночас саме наприкінці ХХ століття (аж до початку ХХІ століт-



тя) на теренах України втілювався у життя один із найбільш поширених маркетингових ходів. Перші майже 10 років з моменту проголошення незалежності Україною іноземні володільці прав на об’єкти інтелекту-альної власності (здебільшого американських компаній-виробників програмного забезпечення, фільмів, телепередач, музики, книг та жур-налів) начебто не звертали жодної уваги на піратство своїх продуктів. Така політика знайшла «підтримку» та «розуміння» і з боку населення України, адже «залізна завіса» часів СРСР була зруйнована, іноземці (осо-бливо громадяни США) стали найкращими друзями, яких ми допустили до колишніх радянських секретів, знищили озброєння, відмовилися від ядерного статусу нашої держави, а вони, у відповідь, повинні долучити нас (громадян України) до світової культури та інших світових надбань, яких ми були вимушено позбавлені за часів СРСР (у тому числі й до над-сучасних досягнень у сфері інтелектуальної діяльності).

Велику роль у поширенні в Україні інтелектуального піратства віді-грав також характер об’єктів права інтелектуальної власності як нема-теріальних, тобто таких, що не витрачаються, не псуються та не мають амортизаційних затрат. Перегляд фільму, прослуховування музики або ви-користання комп’ютерної програми не призводять до прямих втрат воло-дільців виключних майнових прав інтелектуальної власності, а отже, і не спричиняють їм шкоду. Не можна нехтувати й особливостями пострадян-ського менталітету населення України. Відоме з часів СРСР ставлення до будь-яких цінностей як до таких, що належать кожній особі («все навколо державне, все навколо моє»), та сприйняття усіх оточуючих як певного «то-вариства» (навіщо хтось буде витрачатися, якщо я можу поділитися з ним тим, що в мене є цілком безкоштовно) призвели до швидкого звикання до «халявного» використання результатів чужої інтелектуальної діяльності не тільки населення України, а й використання піратського контенту у всіх сферах життя суспільства (у господарській, науковій та освітянській діяль-ності, функціонуванні органів місцевого самоврядування та органів влади і навіть у сфері забезпечення національної безпеки України).

Але у 2001 році ситуація кардинально змінилася. Міжнародний альянс інтелектуальної власності (International Intellectual Property Alliance (IIPA) вніс Україну до «спеціального закону 301» (далі – «Special 301» List), і наша країна відразу ж потрапила до Priority Watch List, а у 2002 році отримала статус «Priority Foreign Country» – стала єдиною країною світу № 1 з інтелектуального піратства. Україна, яка на той час вже остаточно зруйнувала інтелектуальні напрацювання часів СРСР, але не зробила жодного кроку на шляху інноваційного розвитку своєї економічної, культурної, соціальної та наукової сфери, опинилася у залежності від IIPA та «Special 301» List.



214

Для розуміння складності ситуації, що утворилася на той час в Україні та продовжує загрожувати нашій державі й на сьогодні, необ-хідно визначитися з функціями IIPA та наслідками ранжування країн у «Special 301» List цієї організації. International Intellectual Property Alliance заснований у 1984 році для представництва галузей, пов’язаних з авторським правом, в уряді США. Він об’єднує сім торгових асоціацій, які, у свою чергу, об’єднують близько 2000 американських компаній-виробників ділового та розважального програмного забезпечення, фільмів, телепередач, музики, книг і журналів. На основі інформації, яка отримується від таких компаній, що провадять моніторинг пору-шень прав інтелектуальної власності американських «інтелектуаль-них» корпорацій у зарубіжних країнах, відповідно до розділу № 301 Закону про торгівлю США, направляють пропозиції Президентові США про застосування санкцій проти країн-порушників. Незважаючи на те, що IIPA є неурядовою організацією, але враховуючи видатний вне-сок в економіку США американських компаній-членів цього альянсу (близько 6 % всього ВНП США, що у грошовому еквіваленті значно пе-ревищує річний ВНП України), її рекомендації уряду США, як правило, виконуються негайно.

У 2001–2005 роках наслідком включення нашої країни до «Special 301» List стало застосування американською стороною жор-стких економічних санкцій. Вказані санкції істотно обмежили доступ на ринок США провідних товарів українського експорту (металургій-ної та хімічної продукції, виробів легкої промисловості та аграрного сектору). Без урахування підвищення вартості страхування кредитних ризиків і зниження привабливості держави для іноземних інвесторів, втрати України від зазначених санкцій становили близько 500 млн до-ларів США [26]. Слід зазначити, що у першу чергу ці втрати понесли одні з найбагатших представників українського бізнесу, які особисто входять до вищого законодавчого органу нашої держави, або інтереси яких активно лобіюються у вказаному органі.

У 2006 році вказаний «пріоритетний» статус з України було знято і вона була переміщена навіть не у Priority Watch List, а в простий список спостереження – Watch List, де знаходяться вже цілком «пристойні» за рівнем інтелектуального піратства країни. Офіційно зазначалося, що такі зміни обумовлені «значним покращенням» протидії інтелектуаль-ному піратству в Україні та «значним зниженням» рівня порушення прав інтелектуальної власності. Але фактично показники рівня таких порушень у вказаний період змінилися тільки на 7 % та знаходилися майже в межах статистичної похибки. Тому слід цілковито підтримати думку, що такі зміни у «пріоритетному» статусі України не були на-



слідком будь-яких об’єктивних змін на краще у питаннях забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності американських ком-паній, а повністю залежали від політичних мотивів та були обумовлені політичною ситуацією в нашій державі у 2004–2005 роках.

Слід констатувати, що «помаранчева влада» будь-яких висновків із вищенаведеної ситуації не зробила. Але 16 жовтня 2012 року в Україні був прийнятий Закон «Про державну підтримку індустрії програмної продукції», спрямований на формування в нашій державі сприятливих умов розвитку індустрії програмної продукції, утворення високопро-дуктивних робочих місць, залучення інвестицій, збільшення обсягів випуску високотехнологічної продукції, стимулювання наукомісткого експорту та імпортозаміщення, реалізацію науково-технічного потенці-алу України.

Наслідком такої державної політики вже у першому півріччі 2013 року стало суттєве зростання кількості суб’єктів господарювання, що визначали видом своєї діяльності сферу інформаційних технологій (було зареєстровано майже 5400 нових суб’єктів). Тільки комп’ютерне програмування здійснювали 226 знов утворених юридичних осіб та 3652 фізичні особи-підприємці [7]. При цьому 40 % IT-фахівців здійсню-вали свою діяльність у місті Києві, 19 % – у Харкові, 16 % – у Львові, 7 % – у Дніпропетровську і 4 % в Одесі [30]. Протягом трьох кварталів 2013 року обсяги капітальних інвестицій за видами економічної діяль-ності «Комп’ютерне програмування та надання інших інформаційних послуг» становили 450,7 млн грн [25]. За результатами 2013 року в Укра-їні було реалізовано інформаційних послуг та послуг з комп’ютерного програмування на загальну суму 1 млрд 618,8 млн грн.

Лише протягом І півріччя 2013 року обсяг експорту комп’ютерних, телекомунікаційних та інформаційних послуг до країн Європейського Союзу склав 12,5 % від загального обсягу та посів четверте місце після експорту нашою країною транспортних послуг (48 %), послуг із пере-робки матеріальних ресурсів (15,3 %) та ділових послуг (15,1 %) [1]. У той самий час до Державного реєстру унікальних наукових об’єктів, що становлять суспільне надбання та утворюють матеріально-технічну базу вітчизняної науки, було внесено 10 наукових установ, а загальна кількість збільшилася до 127 таких об’єктів [20]. Слід зазначити, що свого часу Державний реєстр наукових установ був запроваджений з метою збереження унікальних наукових об’єктів, які не піддаються відтворенню, а їх втрата або руйнування мали б вкрай негативні на-слідки для розвитку науки та суспільства в нашій державі.

Зазначені державні підходи до підтримки національної IT-сфери безумовно збільшили конкуренцію на ринку розробників програмно-



216

го забезпечення для побутової електроніки, телекомунікацій, охорони здоров’я, енергетики, автомобільної промисловості, медіа, розваг, освіти, фінансів, роздрібної торгівлі та моди. І такий розвиток національних ком-паній був не на користь іноземних IT-офісів, що функціонували в Україні, та призвів до згортання їх роботи. Так, у вересні 2013 року в Україні при-пинив свою роботу підрозділ Frog найбільшого IT-холдингу Aricent Group зі штаб-квартирою у США, офіси якого знаходилися у Києві та Винниці. Це у той час, як у найкращі часи кількість працівників в українських офі-сах цієї компанії досягала 700 фахівців, які створювали програмне забез-печення для Disney, GE, HP, Intel, Microsoft, MTV, Qualcomm, Siemens [6].

У першому кварталі 2014 року обсяг реалізованих IT-послуг збіль-шився на 17,5 % та склав 11,4 млрд грн [15]. Україною було укладено низку двохсторонніх угод з іншими державами, спрямованих на встанов-лення та розвиток взаємовигідних наукових та технічних контактів [27]. Співробітництво в межах зазначених угод передбачало виконання спіль-них науково-дослідних і технічних проектів, обмін вченими, організацію спільних конференцій, симпозіумів, обмін науковою та технічною інфор-мацією тощо. За оцінками Світового банку, до 2015 року Україна могла посідати шосте місце в світі за обсягами IT-експорту, який вбачався одним із ключових джерел надходження коштів до бюджету України [8].

Не склалося. У 2013 році Україна знов була включена до «Special 301» List та набула статусу «пріоритетної іноземної країни» на тій підставі, що в нашій державі «суттєво погіршилася» ситуація з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, має місце високий рівень піратства в мережі Інтернет та використання неліцензійного програмного забез-печення як урядовими, так і приватними установами, що призвело до спричинення американським компаніям-виробникам значної шкоди. За оцінками представників компанії Microsoft, збитки тільки цієї компанії від використання в Україні піратського програмного забезпечення ста-новлять 200 млн доларів США [3]. У категорії «пріоритетних зарубіжних країн» Україна виявилася першою і єдиною країною за останні 7 років. Навіть такі країни, як Алжир, Аргентина, Чилі, Китай, Індія, Індонезія, Пакистан, Росія та Венесуела у звіті IIPA були віднесені до країн із під-вищеним рівнем спостереження та включені до Priority Watch List [5].

Інформація Державної служби інтелектуальної власності, що тіль-ки протягом чотирьох місяців 2013 року (з 1 січня до 1 травня) відкри-то 316 кримінальних проваджень за фактами вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних із недотриманням прав інтелектуальної власності, з яких: 104 кримінальні провадження за фактами порушення авторського та суміжних прав, 131 – за фактами незаконного обігу дис-ків для лазерних систем зчитування, 75 – за фактами незаконного вико-



ристання знаків для товарів і послуг та 6 – за фактами порушення прав на об’єкти промислової власності; у 22 кримінальних провадженнях досудове розслідування завершено, а у 19 з них складено й направлено до суду обвинувальний акт; виявлено 85 адміністративних правопору-шень, пов’язаних із недотриманням прав інтелектуальної власності та незаконним розповсюдженням компакт-дисків; у правопорушників ви-лучено понад 30 тис. примірників аудіовізуальної продукції на загаль-ну суму понад 880 тис. грн і фальсифікованої продукції з незаконним використанням товарних знаків на загальну суму близько 1,4 млн грн; припинено діяльність п’яти підпільних цехів з виробництва фальси-фікованої продукції з незаконним використанням знаків для товарів і послуг [24], жодним чином не вплинула на рішення уряду США щодо застосування економічних санкцій.

Зміна політичної, економічної та соціальної ситуації в Україні на межі 2013–2014 років та запровадження вищенаведених обмежень з боку сві-тової спільноти, що так чи інакше були пов’язані з дотриманням прав на об’єкти інтелектуальної власності, далеко не кращим чином впли-нути й на динаміку розвитку IT-індустрії в нашій країні. Так, компанія «4A Games», український розробник комп’ютерних ігор «Metro 2033» та «Metro: Last Light», прийняла рішення про перенесення свого головного офісу на Мальту. Вказане рішення було вмотивовано тим, що перенесен-ня головного офісу на територію держави-члена Європейського Союзу дозволить компанії краще конкурувати на міжнародних ринках та залу-чити до роботи у «4A Games» як українських програмістів, так і фахівців з Мальти та інших країн. Крім того, зазначалося, що Мальта пропонує на-багато кращі стимули для ведення бізнесу, пов’язаного з комп’ютерним програмуванням [28]. На головній сторінці порталу Dou.ua, найбільшій інтернет-спільноті програмістів в Україні, 19 січня 2014 року з’явилося повідомлення: «Існування dou.ua в рамках українського правового поля не є можливим. Хочете – забирайте». На сторінці також вказувалися логін та пароль для доступу до сервера, на якому був розміщений портал [9].

Але вже у квітні 2014 року, коли за оцінками International Data Corporation (IDC) внаслідок втрати Криму, війни на Донбасі, банківської кризи, жорстких вимог МВФ та, особливо, різкого падіння гривні, су-марний IT-бюджет ключового бізнесу впав в Україні на 40 %, а за рівнем споживання програмного забезпечення та IT-послуг наша держава опи-нилася далеко в аутсайдерах і посіла місце на одному рівні з Пакистаном і Нігерією, офіс торгового представництва США вирішив виключити Україну з «Special 301» List, не присвоювати їй будь-якого статусу і не вживати додаткових заходів [19]. При цьому представники IIPA наголо-сили на тому, що «...претензії щодо непрозорості збору авторських від-



218

рахувань в Україні, використання неліцензійного програмного забезпе-чення державними органами, а також масштабів поширеності піратства в країні й далі лишаються актуальними» [23]. Водночас політичні моти-ви прийняття такого рішення урядом США навіть не приховуються [22].

На нашу думку, загальнозрозумілою також є і та обставина, що суттєве зубожіння населення України неминуче призводить та буде призводити у подальшому до значного збільшення кількості порушень прав на об’єкти інтелектуальної власності, адже виключні майнові пра-ва на такі об’єкти, як правило, належать іноземним особам або трансна-ціональним корпораціям, і на їх вартість не впливають ті процеси, що відбуваються в економіці нашої держави.

Зазначене безумовно вплине і на ставленні населення Украї-ни до фактів порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності. У 2012 році компанією Research & Branding Group було проведено до-слідження громадської думки щодо ставлення українців до боротьби з інтернет-піратством. За результатами особистого інтерв’ю 2079 респондентів у 24 областях України та АР Крим було встановлено, що дві третини українців (61 %) визнали, що вони абсолютно не готові до купівлі ліцензійного контенту (програмного забезпечення, музики, фільмів, електронних книжок тощо), в той час як про свою готовність купувати виключно ліцензійний продукт висловилися тільки 9 % опи-таних. З твердженням, що боротьба з інтелектуальним піратством – це не більше ніж лобіювання інтересів великих компаній, українці ско-ріше погодилися, ніж не погодилися (41 % та 8 % відповідно). Також українці скоріше погодилися, ніж не погодилися, що занадто високі для більшості пересічних громадян України ціни на ліцензований контент обмежують їх доступ до передових знань, а відповідно – віддаляють Україну від високорозвинених країн. Водночас думки українців щодо закриття сайтів, через які поширюється неліцензійний контент, або об-меження доступу до таких ресурсів поділилися майже порівну. За умов, що наша країна прагне стати частиною цивілізованого світу, такі кроки підтримували 21 % респондентів. Не погоджувалися із запровадженням наведеної практики 25 % опитаних [18]. Тим більше, що керівництво IIPA, як й інших схожих об’єднань (International Data Corporation (IDC), Business Software Alliance (BSA) та ін.), через зубожіння населення нашої держави не може не розуміти неминучого зростання на теренах Украї-ни як фактів порушення прав інтелектуальної власності, так і суттєвого збільшення збитків іноземних виробників програмного забезпечення, фільмів, телепередач, музики, книг та журналів, але разом з тим достат-ньо спокійно реагує на процеси, що на сьогодні відбуваються в Україні в питаннях дотримання прав на такі об’єкти.



Україна являє собою величезний ринок збуту інтелектуальної продук-ції, і жоден бізнесмен за власним бажанням не відмовиться від такого ринку, залишивши його «на відкуп» інтелектуальному піратству. Однак практич-но всі найбільші IT-концерни у світі залежать від реалізації своєї продукції в державному секторі та особливо у військовій сфері. Саме тому уряд США як один із найбільших споживачів програмного контенту (IT-послуг та про-грамного забезпечення), має можливість безапеляційно диктувати свої умови бізнесу залежно від тієї державної політики та зовнішньополітич-них інтересів, що існують на даний момент. Саме підтвердженням такого впливу Державного департаменту США на компанії-виробників інтелекту-ального продукту і є виключення України з «Special 301» List. З іншого боку, якщо в уряду США виникне потреба розширення санкцій в IT-сфері щодо України, немає жодних сумнівів, що наша країна буде цілком позбавлена більшості іноземних програмних продуктів, технологій і систем, як це на сьогодні відбувається щодо Російської Федерації [13].

Майже одночасно з падінням в Україні IT-сфери американський уряд разом із посольством України в США запустили сайт із рекламою української ІТ-індустрії SupportUkraine.us та вийшли з ініціативою щодо організації IT-аутсорсингу, що надає можливість американським і євро-пейським компаніям вести бізнес дистанційно за допомогою мережі Інтернет [31]. У квітні 2014 року уряд України спільно з провідними IT-аутсорсерами оголосив про початок спільного проекту із перетворен-ня нашої країни на «аутсорсингову Долину» та рушійну силу в IT-сфері всієї Європи. Ініціатори програми сподівалися, що податкові пільги та інші кроки з боку органів державної влади сформують сприятливі умови для українських фахівців, зупинять відтік за кордон українських розробників програмного контенту та забезпечать створення 100 000 нових робочих місць в IT-сфері до 2020 року [29].

Начебто гарна справа, яка спрямована на підтримку вітчизняних IT-фахівців у дуже складний час для нашої країни. Але під незрозумілим для багатьох пересічних громадян терміном «IT-аутсорсинг» мається на увазі програмування на замовлення для закордонного клієнта, тобто так зване офшорне програмування. На відміну від авторського програ-мування, коли виключні майнові права інтелектуальної власності за-лишаються в Україні й слугують подальшому розвитку як цієї важливої галузі, так і економіки нашої держави в цілому, офшорне програмуван-ня здійснюється українськими фахівцями в інтересах іноземного за-мовника та в інтересах іншої країни, тобто не ставить на меті розвиток іншої держави та її економіки [21].

Зацікавленість іноземних замовників у використанні саме україн-ських фахівців-програмістів цілком обґрунтована через високий рівень



220

їх підготовки та здатність до розв’язання найбільш складних питань у сфері програмного забезпечення. Так, для розвитку своїх корпоратив-них карт Єврокомісія обрала саме рішення українського розробника Во-лодимира Агафонкіна. Створена ним бібліотека Leaflet буде використо-вуватися для онлайн-карт у відділах Communication та Eurostat, а також для візуалізації даних на дочірніх сайтах [11].

Слід також підкреслити, що такі фахівці здобули відповідну освіту та професійні навички, як правило, за рахунок нашої держави, при тому що відповідні податки замовник сплачує за місцем своєї реєстрації (за межами України), заробітна плата українським фахівцям сплачується шляхом перерахування відповідних коштів на їх банківський рахунок без сплати будь-яких податків до бюджету України (у такому собі елек-тронному «конверті»), а IT-фахівці залишаються на території України та користуються відповідними пільгами чи привілеями (наприклад, субсидії з ЖКП або допомога з безробіття), мають право на пенсію за віком, що забезпечується коштами пенсійного фонду України, тощо. Тобто прибутки або вигоду від діяльності таких офшорних фахівців переважно отримує замовник офшорного програмування та країна, що організувала IT-аутсорсинг, а Україна бере на себе витрати щодо підго-товки та утримання відповідного фахівця.

Крім того, за умов досягнення високого рівня підготовки та про-фесійних навичок, такі висококваліфіковані спеціалісти зазвичай ви-їжджають за межі нашої країни назавжди, що призводить до «втрати інтелекту». Враховуючи, що тільки в ЄС кількість IT-вакансій зростає щороку на 100 тис. і у цій сфері до 2015 року в Європейському союзі може утворитися 900 тис. вакансій, на які не знайдеться відповідної кількості кандидатів через гостру нестачу кваліфікованих спеціалістів з інформаційних технологій [12], перспективи авторського програму-вання та інноваційного напряму розвитку економіки України здаються нам дуже примарними.

Однак необхідно брати до уваги й негативні наслідки санкцій або інших обмежень, що можуть застосовуватися замовниками офшорного програмування щодо певної категорії фахівців чи осіб, які здійснюють таке програмування на певних територіях. Так, у зв’язку з окупацією Криму, компанія Apple заблокувала аккаунти розробників, які викорис-товували developer apple. У листі, що був надісланий кримським роз-робникам, які співпрацювали з Apple, йдеться про розірвання користу-вальної угоди у зв’язку з санкціями Європейського союзу від 18 грудня 2014 року та США від 19 грудня того ж року [2].

Незрозумілість ситуації, що склалася, зростає ще більше через полі-тику нового керівництва країни у цій сфері. На сайті Адміністрації Пре-



зидента 5 травня 2014 року було розміщено Указ за підписом О. Турчи-нова про посилення інформаційної безпеки та створення національної захищеної операційної системи та антивірусу. Відповідальними за цей напрям роботи визначені Національний інститут стратегічних дослі-джень та СБУ, які наприкінці літа минулого року повинні були надати відповідний проект на розгляд Ради національної безпеки і оборони України [10]. Минув майже рік, але про жодні реальні кроки у відпо-відному напрямі убезпечення національної безпеки України нічого не відомо.

Більше того, заступник Глави Адміністрації Президента України Д. А. Шимків нещодавно заявив, що українська влада не має наміру створювати пільгові умови для національного IT-сектору. На його дум-ку, з точки зору держави буде великою помилкою віддавати перевагу будь-якій одній індустрії, а IT-сфера буде добре розвиватися і сама по собі, адже показує непогану динаміку. За словами чиновника, 2015 рік – не час для надання пільг: «Чтобы что-то инвестировать, нужно чтобы было, что инвестировать. А у нас не хватает денег на ключевые вещи (курсив наш – Х. В.)». Д. А. Шимків також додав, що представники IT-галузі, які погрожують виїхати з України через відсутність пільгово-го режиму, можуть це зробити: «Если есть IT-бизнесмены, которые хо-тят встать и уехать из-за отсутствия льгот в стране, которая находится в состоянии войны и борется за свою независимость, – мы не вправе их задерживать» [32].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Викладене дозволяє констатувати, що моніторингова діяльність та протидія по-рушенням виключних майнових прав на об’єкти інтелектуальної влас-ності компаній-виробників США та країн Європейського союзу в інших державах не є справжньою метою існування неурядових об’єднань во-лодільців прав на такі об’єкти. Водночас економічні санкції та обмежен-ня, що запроваджуються урядами відповідних високорозвинених країн за поданням таких неурядових об’єднань, не мають нічого спільного з рівнем дотримання або порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Принаймні щодо України застосування наведених обмежень та санкцій за порушення виключних майнових прав інтелектуальної власності компаній-виробників програмного забезпечення, фільмів, телепередач, музики, книг та журналів здійснюється з метою впливу на зовнішню або внутрішню політику держави. Метою вказаних дій також слід визнати й намагання високорозвинених країн з добре від-працьованою індустрією створення та обігу інтелектуального контенту позбутися можливої конкуренції у цій сфері.



222

Можна стверджувати, що сучасна державна політика України на сьогодні перешкоджає інноваційному вектору розвитку нашої країни, офшорне програмування (IT-аутсорсинг) не вирішує жодної з проблем, що стоять зараз на часі, а відповідна галузь повинна терміново бути переорієнтована на авторське програмування та створення інших інте-лектуальних продуктів, що дозволять нашій державі посісти достатньо авторитетне місце на світовому ринку об’єктів права інтелектуальної власності.

Створення національного авторського програмного забезпечення та інших національних об’єктів права інтелектуальної власності для України є необхідною умовою здобуття нашою державою реальної, а не проголошеної незалежності. Тільки такий інноваційний напрям роз-витку економіки України на сьогодні може забезпечити сталий і єди-ний можливий напрям виходу з глобальної економічної кризи, в якій перебуває наша держава. Зазначене актуалізує й реальний стан про-мисловості в Україні, що на сьогодні вже фактично зруйнована, а також неспроможність аграрного сектору без належної державної підтримки виконувати провідну роль в економічному розвитку нашої держави. А такої підтримки на сьогодні немає і найближчим часом розраховува-ти на неї не доводиться.


1. 12,5 % украинского экспорта в Евросоюз составляют IT-услуги, – Госстат [Електронний ресурс] // Цензор.НЕТ : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://censor.net.ua/news/253757/125_ukrainskogo_eksporta_v_evrosoyuz_sostavlyayut_ituslugi_gosstat

2. Apple расторгла соглашение с программистами Крыма [Электрон-ный ресурс] // Voozl.com: [веб-сайт]. – Режим доступа : http://voozl.com/material/apple-rastorgla-soglasheniya-s-kryima

3. Microsoft обвинила власть Украины в 200-миллиорнном ущербе [Электронный ресурс] // УНИАН : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://www.unian.net/science/885530-microsoft-obvinila-vlast-ukrainyi-v-200-mil-uscherbe.html

4. Бернатович А. Украина опять «Пират № 1»? [Электронный ре-сурс] // IT Expert : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://itexpert.org.ua/rubrikator/item/22739-ukraina-opyat-pirat-%E2%84%961.html.

5. В США признали Украину «пиратом номер один» [Электронный ресурс] // Глагол-инфо : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://glagol-info.com/news/6794-v-ssha-priznali-ukrainu-piratom-nomer-odin



6. В Украине закрывается крупнейший иностранный IT-офис: амери-канцы уходят с нашего рынка [Электронный ресурс] // Цензор.НЕТ : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://censor.net.ua/news/254765/v_ukraine_zakryvaetsya_krupneyishiyi_inostrannyyi_itofis_amerikantsy_uhodyat_s_nashego_rynka

7. В Украине начали активно регистрировать ІТ-бизнес – Укргосреестр [Электронный ресурс] // Газета Нова Година : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://ng.pl.ua/2013/06/30/v-ukrayne-nachaly-aktyvno-rehystryrovat-it-byznes-ukrhosr/

8. В Украине реализовали ІТ-услуг на 1,6 млрд грн [Электронный ре-сурс] // Финансовый портал Минфин : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://minfin.com.ua/2014/03/21/1964659/

9. В Україні закрився найбільший портал програмістів [Елек-тронний ресурс] // Lviv24.at.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://lviv24.at.ua/news/v_ukrajini_zakrivsja_najbilshij_portal_programistiv/2014-01-19-1046

10. Власти Украины намерены создать национальную операци-онную систему и антивирус [Электронный ресурс] // ВЕСТИ Репортер : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://vesti-ukr.com/nauka-i-tehnologii/50531-vlasti-ukrainy-namereny-sozdat-nacionalnuju-operacionnuju-sistemu-i-antivirus

11. Еврокомиссия выбрала решение украинского разработчика для своих онлайн-карт [Электронный ресурс] // Likely.club : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://likely.club/%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BA

12. ЕС грозит кадровый коллапс в сфере ІТ [Электронный ресурс] // FINANCE.UA : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://news.finance.ua/news/~/305585

13. ІТ-война вместо холодной: как это повлияет на Россию [Электронный ресурс] // Internetua: [веб-сайт]. – Режим доступа : http://internetua.com/IT-voina-vmesto-holodnoi--kak-eto-povliyaet-na-rossiua

14. Накануне обретения независимости Украина была одной из самых высокотехнологичных стран – эксперт [Электронный ре-сурс] // ГолосUA : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://ru.golos.ua/ekonomika/13_08_23_nakanune_obreteniya_nezavisimosti_ukraina_byila_odnoy_iz_samyih_vyisokotehn

15. Объем ІТ-услуг в Украине в І квартале текущего года превысил 3 млрд грн [Электронный ресурс] // Телеграф : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://telegraf.com.ua/1244037-obem-it-uslug-v-ukraine-prevyisil-3-mlrd-grn.html



224

16. Основи цивільного законодавства Союзу РСР і республік : Закон СРСР від 31 трав. 1991 р. № 2211-I // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1991. – № 26. – Ст. 733.

17. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Т. ІІ. Спалах про-роцтва : Гегель, Маркс та послідовники / Поппер Карл ; пер. з англ. О. Буценко. – К. : Основи, 1994. – 494 с.

18. Проект «Отношение украинцев к борьбе с интернет-пиратством»: Пресс-релиз [Электронный ресурс] // ООО «Research & Branding Group»: [веб-сайт]. – Режим доступа : http://rb.com.ua/upload/medialibrary/PRLPO2012.pdf

19. Рядом с Нигерией и Пакистаном. Аналитики оценили упадок укра-инских ІТ [Электронный ресурс] // Інформаційний Кур’єр : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://infocourier.com.ua/?p=49534

20. Семиноженко В. В Україні налічується 127 унікальних наукових об’єктів [Електронний ресурс] // Вища освіта : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://vnz.org.ua/novyny/nauka/5401-vsemynozhenko-v-ukrayini-nalichuetsja-127-unikalnyh-naukovyh-obektiv

21. Скрипник О. Усі українські ІТ-компанії розуміють, що аутсорсинг – це не панацея [Електронний ресурс] // Тиждень.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/Society/130705

22. США більше не вважають Україну головним піратом у світі [Елек-тронний ресурс] // Lviv24.at.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://lviv24.at.ua/news/ssha_bilshe_ne_vvazhajut_ukrajinu_golovnim_piratom_u_sviti/2014-05-05-6294

23. США виключили Україну зі списку запеклих «піратів» [Електро-нний ресурс] // NEWSru.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://txt.newsru.ua/arch/ukraine/05may2014/otchet_301.html

24. У відносинах з Україною США приділяють особливу увагу питан-ням захисту прав ІВ [Електронний ресурс] // Державна служба інтелектуальної власності України : [офіц. веб-портал]. – Режим доступу : http://sips.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=2212&fp=621

25. У комп’ютерне програмування та українські ІТ інвестували 450 млн грн [Електронний ресурс] // FINANCE.UA : [веб-сайт]. – Режим до-ступу : http://news.finance.ua/ua/news/~/319387

26. У Януковича хочуть уникнути санкцій США за боротьбу з «піратст-вом» [Електронний ресурс] // Економічна правда : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.epravda.com.ua/news/2013/07/13/385412/

27. Украина и Казахстан подписали программу ИТ-сотрудничества на 5 лет [Электронный ресурс] // ProIT : [веб-портал]. – Режим досту-па : http://proit.com.ua/news/telecom/2013/04/05/102910.html



28. Украинский разработчик компьютерных игр переезжает на Мальту [Электронный ресурс] // «Информационное Агентство «ЛIГАБiзнесIнформ»: [веб-сайт]. – Режим доступа : http://biz.liga.net/all/it/novosti/2747137-ukrainskiy-razrabotchik-kompyuternykh-igr-pereezzhaet-na-maltu.htm

29. Украину сделают «аутсорсинговой Долиной» Европы [Электронный ресурс] // Издание AIN.UA : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://ain.ua/2014/04/02/518318

30. Україна – четверта в світі за кількістю ІТ-фахівців [Електронний ре-сурс] // UNIAN.NET : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.unian.ua/ society/768725-ukrajina-chetverta-v-sviti-za-kilkistyu-it-fahivtsiv.html

31. Уряд США запустив проект працевлаштування фахівців україн-ської ІТ-індустрії [Електронний ресурс] // «ПіК» : [веб-сайт]. – Ре-жим доступу : http://www.pic.com.ua/uryad-ssha-zapustyv-proekt-pratsevlashtuvannya-fahivtsiv-ukrajinskoji-it-industriji.html

32. Шимкив представителям IT-сектора: Льгот не будет. Не нравит-ся – вставайте и уезжайте [Электронный ресурс] // Цензор.НЕТ : [веб-сайт]. – Режим доступа : http://censor.net.ua/news/320509/shimkiv_predstavitelyam_itsektora_lgot_ne_budet_ne_nravitsya_vstavayite_i_uezjayite


ВадимБорисовичХарченко,доктор юридических наук, доцент(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

КРИМИНОЛОГИЧЕСКОЕПРОТИВОДЕЙСТВИЕИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОМУПИРАТСТВУОРГАНАМИГОСУДАРСТВЕННОЙВЛАСТИУКРАИНЫИИНОСТРАННЫМИНЕПРАВИТЕЛЬСТВЕННЫМИОРГАНИЗАЦИЯМИ:ОЖИДАНИЯИРЕАЛЬНОСТЬ

В статье рассматриваются вопросы применения в отношении Украины разного рода ограничений во внешнеэкономической деятель-ности, связанных с нарушением прав на объекты интеллектуальной собственности. Анализируются гносеологические аспекты распро-странения в Украине интеллектуального пиратства, государственной политики противодействия указанным посягательствам, а также определяются направления и конкретные шаги построения в нашей стране инновационного общества. Обосновывается, что осуществле-ние разнообразного воздействия на ІТ-сферу в Украине со стороны как правительств отдельных государств, так и неправительственных



226

объединений компаний-производителей интеллектуального контента не обусловлено уровнем нарушения прав на объекты интеллектуальной собственности в нашей стране, а зависит от конкретной политической ситуации и имеет целью внешнее влияние на государственную политику Украины. В то же время такие действия нарушают и права на защиту от недобросовестной конкуренции, существенно усложняют (вплоть до уничтожения) производство делового и развлекательного программ-ного обеспечения в Украине, а также обуславливают эксплуатацию от-ечественных специалистов исключительно в направлении оффшорного программирования (ІТ-аутсорсинг).

Ключевыеслова: детерминанты преступлений в сфере интеллек-туальной собственности; Международный альянс интеллектуальной собственности (IIPA); «Special 301» List; ІТ-аутсорсинг.

VadymB.Kharchenko,Doctor of Law, assistant professor(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

CRIMINOLOGICALCOMBATINGINTELECTUALPIRACYBYPUBLICAUTHORITIESOFUKRAINEANDFOREIGNNON-GOVERNMENTALORGANIZATIONS:EXPECTATIONSANDREALITY

The development of the modern culture and material production is im-possible without the use of the results of human creativity, legal regulation of intellectual property rights and proper ensuring of the rights protection on sucn intangible objects from their violation. If we make a retrospective analysis of the intellectual development of our country, Ukraine in 1990was, one of the most high-tech countries, and the number of research institutes and institutions surpassed all world countries. Despite the significant lag in living standards, Ukraine was ranked 10 in the world, ahead of even the United States, according to the quality of life that is defined by education, medical care, housing avail-ability, accessibility of employment, etc. The above stated has fully defined the sphere of high technologies.

Undoubtedly, recession and political instability in the early years of in-dependent Ukraine has negatively influenced the scientific potential of our country. Nearly the first 10 years of Ukraine’s independence foreign holders of intellectual property did not pay any attention to the piracy of their products. But the situation in 2001 has essentially changed. International Intellectual Property Alliance (IIPA) has entered Ukraine on the “special law 301” (hereinaf-ter – «Special 301» List) and our country has immediately got into the Priority Watch List, and in 2002 has received the status of “Priority Foreign Country” – has become the only country in the world number one in intellectual piracy. Ukraine, which had already completely destroyed the intellectual achievements



of the Soviet times, but had not made any step towards innovation development of its economic, cultural, social and scientific spheres, became dependant on the IIPA and «Special 301» List.

However, October 16, 2012 Ukraine has adopted the Law “On state sup-port of software industry” aimed at building favorable conditions for the devel-opment of software industry, formation of high-performance jobs, attracting investments, increase output of high-tech products, stimulation of high technol-ogy exports and incentives import, implementation of scientific and technical potential of Ukraine. These national approaches in supporting the national IT-sphere, certainly increased competition on the software market for consum-er electronics, telecommunications, health care, energy, automobile industry, media, entertainment, education, finance, retail trade and fashion.

Change of the political, economic and social situation in Ukraine on the verge of 2013–2014 years and implementation of restrictions from the inter-national community, which somehow were connected with the observance of intellectual property rights, has not positively influenced the dynamics and development of IT-industry in our country. This situation becomes even more confusing because of the policy of the leaders in this area. Thus, the Deputy Head of the Presidential Administration of Ukraine has recently said that the Ukrainian government does not intend to create privileged conditions for na-tional IT-sector.

Above stated allows us to ascertain that the monitoring activities and counteraction infringement of exclusive ownership on the objects of intellectual property of manufacturers from the United States and the European Union in other states are not a real objective of the existence of non-governmental as-sociations of holders of the rights on these objects. At least the usage of these restrictions and sanctions for violation of exclusive intellectual property rights of companies producing software, movies, TV shows, music, books and journals is realized in Ukraine to influence its foreign or domestic policy. The purpose of these actions should also be admitted the efforts of the developed countries with well established industry of creation and circulation of intellectual content to get rid of possible competition in this area.

Keywords: determinants of crimes in the sphere of intellectual property; International Intellectual Property Alliance; «Special 301» List; IT outsourcing.



228

УДК 343.971-058.86

Володимир Вікторович Шаблистий, кандидат юридичних наук, доцент (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ)

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЩОДО ДІТЕЙУ статті обґрунтовано необхідність належного мо-рального виховання дитини, що має бути спрямоване на забезпечення зменшення рівня її кримінологічної вразливості, що, у свою чергу, є невід’ємним елементом запобігання злочинності щодо неповнолітніх.

Ключовіслова: дитина, мораль, право, виховання, злочин, покарання, злочинність, кримінологічна безпека, кримінологічна вразливість, запобігання злочинності.

Постановка проблеми. На сьогодні питання вивчення злочинів проти дітей, безумовно, є актуальним. Така проблема набула для України особливого значення, оскільки зазначене явище являє собою надзви-чайну загрозу безпеці людства в цілому. Нерідко дорослі особи втягують неповнолітніх у вчинення злочинів, посягають на їх життя та здоров’я, статеву недоторканність. Військова агресія з боку Росії та підтримуваних нею бойовиків вже забрала життя десятків дітей, сотень або навіть тисяч позбавила майбутнього. У свідомості дитини вже більше року формується стереотип вседозволеності та беззаконня, нормального відношення до ви-рішення певної проблеми за допомогою зброї та насильства. Якщо доросла людина – це сформована у всіх відношеннях особистість, яка усвідомлює всю дійсність сучасного світу, яка не завжди включає в себе лише позитив-

© В. В. Шаблистий, 2015



ні елементи, то дитина ж, зважаючи на відсутність життєвого досвіду, ще не здатна повною мірою усвідомлювати та оцінювати всі реалії нашого життя, тому саме ця вікова категорія населення потребує особливої уваги.

Сьогодення України характеризується доволі складною ситуацією у сфері охорони дитинства, супутниками якої є демографічна криза, погір-шення як кількісних, так і якісних характеристик населення, загострення проблеми здоров’я дітей, значне зростання дитячої бездоглядності та зло-чинності неповнолітніх [1, с. 9]. Поряд зі злочинами, які вчиняють діти, зна-чного поширення з кожним роком набуває тенденція щодо «перетворення» їх на потерпілих від різних злочинів. Небезпечність такого явища є аксіома-тичною, внаслідок цього шляхи його мінімізації мають бути такими ж.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Гострі питання, що стосуються системи боротьби зі злочинністю щодо дітей як одного з елементів кримінологічної безпеки дитини, знайшли своє відобра-ження в працях багатьох вчених, зокрема О. М. Бандурка, Ю. В. Баулін, В. С. Батиргареєва, А. Б. Блага, В. І. Борисов, В. О. Глушков, С. Ф. Денисов, Т. А. Денисова, О. М. Джужа, В. П. Ємельянов, О. М. Костенко, В. М. Куц, О. М. Литвак, О. М. Литвинов, Ю. В. Нікітін, В. М. Трубников, В. О. Туляков, П. В. Хряпінський та багатьох інших. При цьому саме зараз назріла потре-ба приділити більш значну увагу такому елементу системи запобігання злочинності щодо неповнолітніх, як їх кримінологічна уразливість.

Метою статті є обґрунтування необхідності належного мораль-ного виховання дитини, що має бути спрямоване на забезпечення зменшення рівня її кримінологічної уразливості, що, у свою чергу, є невід’ємним елементом боротьби зі злочинністю щодо неповнолітніх, а також визначення інших напрямків роботи для її забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Протидія злочинності є цілеспрямо-ваним впливом на криміногенні фактори з метою їхнього усунення, по-слаблення або нейтралізації. Мета і завдання протидії злочинності дося-гаються шляхом забезпечення комплексного впливу на причини та умови вчинення злочинів і на всі форми прояву злочинності з метою запобіган-ня її самодетермінації [2, с. 189]. Варто звернути увагу на те, що шляхом боротьби зі злочинністю може бути не лише робота, пов’язана з джерелом небезпеки – криміногенним фактором, а і взаємодія із можливою жертвою протиправних посягань, що має на меті мінімально необхідне виховання, яке в подальшому сприятиме зменшенню рівня її віктимності.

На жаль, така взаємодія в наш час зустрічається не так часто, як того вимагає навколишня дійсність, проблеми економічного, соціального, політичного тощо характеру впливають на населення не найкращим чином. Під тиском таких факторів стрімко зростають проблеми в ро-динах, часто пов’язані зі вживанням алкоголю, наркотичних засобів,



230

та призводять до такого способу життя, що не є прийнятним, особливо для виховання дитини. Не в зовсім, м’яко кажучи, благополучній родині, є величезний негативний потенціал, що загрожує вже в найближчому майбутньому різким зростанням злочинності в найтяжчих її формах, в тому числі стосовно неповнолітніх.

Неповнолітні як найбільш соціально вразлива група населення ви-являються не в усіх випадках готовими до вирішення певних питань, що стосуються, в тому числі, правових відносин, а також до вибудову-вання відносини не лише з дорослими, а й зі своїми ровесниками. На рівень злочинності щодо них, безумовно, впливає ступінь віктимності характеру людини, але ще однією складовою є така характерна риса, як уразливість, що, в свою чергу, також формується із самого малечку, на-самперед внаслідок виховання дитини батьками.

Вразливість людини постійно знаходиться в тісному зв’язку із її віктимністю (буде неправильним різко розмежовувати ці два, хоч і не тотожні, поняття).

Не потребує пояснень той очевидний факт, що особливо вразли-вими щодо всіх негараздів, в тому числі пов’язаних зі злочинністю, є діти. Одним із наслідків цього є така велика проблема для України, як стрімке зростання бродяжництва та дитячої безпритульності. Катего-рія таких дітей дедалі частіше стає і жертвами, і злочинцями одночасно. Завдяки способу свого життя для них стає нормою вчинення злочинів проти власності, основу яких складають крадіжки, дівчата втягуються у проституцію як з власної ініціативи, так і примусово, яка, в свою чергу, знаходиться в тісному взаємозв’язку з торгівлю людьми.

Залежно від особистісних якостей і поведінки конкретного індиві-да, ступінь його уразливості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктим-ність). Індивід не отримує віктимність у процесі життєдіяльності, а є ві-ктимним з моменту народження і до смерті, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об’єктивна можливість стати жертвою злочину [3, с. 4].

На вразливість дитини впливає також і те, що відносини із соці-альним середовищем у неповнолітніх є дещо вужчими, аніж у дорослої людини; їх оточення в більшості випадків обмежується товаришами-ро-весниками, батьками та шкільним колективом. Внаслідок цього інфор-маційно-психологічний вплив є одностороннім, нерідко позбавленим об’єктивності. Неповнолітні особи з огляду на свій характер, як правило, часто піддаються ефектним проявам поведінки оточуючих, які нерід-ко є спонтанними та необдуманими, наслідком цього може виступати участь у масових акціях, протестах і т. д. У всьому цьому велику роль віді-



грає азарт та «ефект натовпу», коли особа, не усвідомлюючи повною мі-рою своєї поведінки та можливих її наслідків, сліпо слідує за більшістю.

Також до групи неповнолітніх, яка найбільше схильна бути враз-ливою, можна віднести ту, яка вже зазнала насильства в сім’ї. З цього приводу А. Б. Блага провела дослідження за вказаною тематикою, де сформульовано нові наукові положення, які заслуговують на увагу, адже впровадження їх у життя матиме вплив на розвиток дитини завдяки необхідним у конкретних життєвих умовах методам роботи з батьками.

Якщо вразливість не є сталою з народження, а на ступінь її вираже-ності та розвитку впливають певні чинники та існують фактори, що її збільшують та розвивають в людині, то логічно буде зробити висновок, що існують і протилежні фактори, які певним чином зможуть зменшити ступінь розвитку вказаної характеристики.

Ключову роль для забезпечення мінімізації кримінологічної вразли-вості дитини відведена суб’єкту забезпечення кримінологічної безпеки, який, в свою чергу, для досягнення вказаної мети повинен вирішувати завдання не лише виховного, а й профілактичного характеру. Для таких цілей мають застосовуватись методи та способи переконання дитини в необхідності виховання в собі насамперед правосвідомості. Окрім за-гальної, необхідно вкладати в дитину правову освіту, хоча б на базовому рівні, адже це буде краще, ніж нічого, ніж повна відсутність знань про право та законність. Отриманий результат такого впливу має визначи-тись як правова, певною мірою – кримінологічна стійкість, що, в свою чергу, сприятиме зменшенню ступеня кримінологічної вразливості.

Щодо кримінологічної стійкості дитини, слід зазначити, що вона ха-рактеризується певним переліком властивостей, які зумовлюють змен-шення проявів кримінологічної вразливості. Це своєрідна властивість ро-зуміти ситуацію, оточення, взагалі, навколишнє середовище, оцінювати його реальність. Також до цього переліку варто внести здатність перед-бачити небезпечність ситуації, в якій опинилась особа, у тому випадку, якщо така має місце, що дасть змогу уникнути її та самого джерела такої небезпеки. Важливим моментом такої властивості є здатність захистити себе від злочинного посягання, застосовуючи правомірні способи, про які також повинна йти мова під час правового виховання дитини.

Важливою якістю людини для забезпечення мінімізації криміно-логічної уразливості є емпатія – здатність розуміти, відчувати емо-ційні стани інших людей. Її рівень має генетичні передумови, а також є результатом спеціальних зусиль. За словами К. Роджерса, бути у стані емпатії означає сприймати внутрішній світ іншого точно, зі збережен-ням емоційних та смислових відтінків. Ніби стати цим іншим, але без втрати відчуття «ніби». Емпатія – це пізнання людиною внутрішнього



232

світу інших людей, їх думок і почуттів, співпереживання і співчуття по відношенню до інших людей [4].

Ступінь розвиненості такої властивості людини буде також вплива-ти та ступінь кримінологічної уразливості. Це стосується і неповнолітніх осіб також. Опинившись у криміногенній ситуації, дитина може цього ще не усвідомлювати, але завдяки емпатії ймовірність стати жертвою буде дещо нижчою. Для прикладу можна створити модель такої ситуації. В осо-би виник умисел на вчинення статевого злочину стосовно неповнолітньої дівчини, яка повертається зі школи додому сама звичайною та знайомою для неї дорогою. Особа з метою насильницького задоволення статевої при-страсті йде поруч із можливою жертвою, починаючи розмовляти з дівчин-кою на різні теми, цікаві для дитини; не виключена можливість пропозиції цукерки, шоколадки, або чогось іншого, що зацікавить неповнолітню, для налагодження відносин та викликання довіри. Начебто доброзичлива по-ведінка злочинця не повинна викликати ніяких страхів у дівчини. Поряд із цим, якщо в характері такої дівчині закладено правильні властивості, серед яких ті, які є складовими емпатії, вона буде здатна, хоч і не повністю передбачити небезпечність ситуації. Звичайно, не варто забувати про те, що для такої ситуації одну з важливих ролей повинне відігравати і пра-вильне виховання батьків та педагогів, роз’яснення заборони спілкуватись та підтримувати будь-які відносини з незнайомими особами.

Для забезпечення зміцнення й розвитку кримінологічної стійкості має на належному рівні проводитись профілактична робота. Слід пого-дитися з думками О. М. Джужи з цього приводу. У профілактичній ді-яльності необхідно виокремити конкретні заходи, що мають відверто виражене загальнопрофілактичне значення. До них слід віднести: вияв-лення й нейтралізацію криміногенних факторів, що сприяють вчинен-ню злочинів; створення на основі аналізу криміногенної обстановки умов, що об’єктивно перешкоджають вчиненню злочинів на певній те-риторії (об’єкті); внесення пропозицій щодо ослаблення, нейтралізації або усунення причин і умов злочинності тощо [5, с. 187].

Важлива роль у формуванні кримінологічної стійкості відведена розвитку індивідуальної свідомості під час соціалізації людини. Дитина під час спілкування з оточуючими повинна засвоювати необхідні зна-ння, що є основоположними для формування правосвідомості. У проце-сі свого розвитку неповнолітній повинен набувати необхідного право-вого досвіду, однією з передумов набуття якого є моральне виховання дитини, яке одночасно виступає одним зі шляхів зменшення криміно-логічної уразливості дитини.

Що стосується поняття моралі взагалі, то воно є деякою мірою аб-страктним. Мораль (лат. moralis – моральний, від mos (moris) – звичай,



воля, закон, властивість) – система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості [6]. Вона є свідченням певного рівня психічного розвитку особи.

Моральним вихованням, в свою чергу, можна визначити вплив, в тому числі виховного характеру, школи, сім’ї, громадськості на суб’єкта, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів, закріплених у сус-пільстві. До таких якостей, без сумніву, належать принципи доброчесності, совісті, правди, милосердя, справедливості, добропорядності тощо.

Такий вид виховання – дуже ємнісна та важка робота, батьків і пе-дагогів, яка повинна бути налагодженою та спрямовану на розвиток то-тожних якостей людини, тому що не завжди збігаються вимоги школи і сім’ї, у суспільстві відбувається багато негативного, тому передбачити всі непотрібні впливи на дитину й огородити останню від них дуже складно, а інколи зовсім неможливо.

Особливо важливим є моральне виховання дошкільнят, тому що саме в такому віці дитина особливо сприймає до засвоєння інформацію, серед якої моральні норми і вимоги. Це одна з дуже важливих сторін процесу формування особистості дитини. Інакше кажучи, моральне виховання дітей раннього віку можна розглядати як процес засвоєння ними встановлених у суспільстві зразків поведінки, які в подальшому будуть регулювати їхні вчинки й дії. В результаті такого виховання дитина починає діяти, керуючись необхідністю дотримання засвоєної норми поведінки як важливого правила у відносинах між людьми.

Необхідно звернути увагу на той факт, що у житті дитини саме емоції відіграють дуже важливу роль, адже кожного дня вони пізнають елементарні для дорослої людини речі, які для них є чимось новим. Моральне виховання дітей визначається тим, що в цей період вони засвоюють мову емоцій і почуттів, опановують прийняті в суспільстві форми вираження своїх переживань, бажань. Водночас дитина повинна навчитися стримувати себе в прояві своїх почуттів, користуватися сво-їми почуттями свідомо.

Із системою моральних цінностей у нерозривному зв’язку зна-ходиться оволодіння молоддю необхідним обсягом правових знань, етичних правил поведінки, що є запорукою виховання правослухняної особистості, яка дотримується норм права, знає свої права та обов’язки, усвідомлює свою належність до народу, держави [7, с. 38].

На жаль, неправомірна поведінка, в тому числі й серед неповно-літніх, не є новиною. Звичайно однією з причини є неправильне мо-ральне виховання, тобто людина не усвідомлює неправомірність своїх дій. Причинами цього також є й соціальна незрілість та фізіологічна



234

несформованість організму, що проявляються у прагненні пізнати нові відчуття, допитливості, недостатній здатності передбачати наслідки своїх дій тощо. Слід під час виховання підлітків навчити їх принципам мислення в позитивному напрямку, яскраво виражений негативний характер дитини необхідно блокувати одразу після виявлення такого. На жаль, це робиться далеко не завжди, і тоді психологічні особливості неповнолітнього стають певною мірою асоціальними. Внаслідок цього збільшується не лише ризик того, що дитина вестиме протиправний спосіб життя, а й ступінь її кримінологічної уразливості.

Більшість молодих людей мають уявлення про деякі свої права, але в більшості випадків такі уявлення не стосуються обов’язків, переліком яких часто нехтують, оскільки на відміну від прав, обов’язок – це міра необхідної поведінки, яка не завжди викликає зацікавленість в її під-триманні. Проте їхні знання здебільшого неповні та несистематизовані, вони не відрізняються глибиною висновків.

В індивіда навіть без глибоких правових знань завдяки впливу моральних норм повинні формуватися позитивні установки на право-мірну поведінку. Мораль і право входять до числа основних регуляторів суспільних відносин [8, с. 221].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чи-ном, можна без сумніву стверджувати, що мораль дійсно має неабиякий вплив на розвиток особи, а моральне виховання безпосередньо впливає на процес її формування. Елементом такого формування є і кримінологіч-на вразливість. Завдяки прищепленню дитині морально-етичних норм, хоча б загальних, стає можливим спрямовування її розвитку в потрібному напрямку. Але разом з тим потрібно враховувати, що вплив різних чин-ників на людину може бути різним. Також під час розвитку суспільства, в тому числі й науково-технічного прогресу, з’являються нові фактори, що впливають на розвиток особи, у зв’язку з цим, вся система впливу на свідомість підлітка потребує постійного контролю й удосконалення.

Безперечно, буде доцільним надання дитині необхідних мінімальних знань щодо їх безпеки. Такі знання мають стосуватися необхідних момен-тів, які забезпечать безпеку життєдіяльності дитини під час можливої криміногенної ситуації. Необхідні знання в даній сфері мають надаватися в школі, але все ж таки, в першу чергу, на розвиток дитини впливають її рідні, батьки. Не є новиною, що більшість дорослих в наш час, також не повною мірою володіють елементарними знаннями в галузі права, отже, про яке правове виховання ними дитини може йти мова. Для покращення ситуації необхідно розробляти спеціальні програми формування право-свідомості дитини не лише для загальноосвітніх закладів, а й для батьків та інших осіб, які відповідають за виховання дитини.




1. Самченко М. Ю. Кримінологічна характеристика та попередження сімейного насильства щодо неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. Ю. Самченко ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Л., 2011. – 18 c

2. Горішний О. О. Співвідношення механізмів протидії злочинності та кримінально-правового впливу / О. О. Горішний // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 189–193.

3. Кримінологія : курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Сема-ков. – К. : МАУП, 2002. – 295 с.

4. Функціональні елементи валеології, 2003. Емпатія. Проникливість. Егоцентризм [Електронний ресурс] / В. П. Бровяков, Л. І. Кудрявце-ва, П. П. Пуригін. – Режим доступу : http://medbib.in.ua/empatiya-pronitsatelnost-egotsentrizm.html.

5. Профілактика злочинів : підручник / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін. ; за заг. ред. проф. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2011. – 720 с.

6. Природа, сутність, особливості і структура моралі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ebk.net.ua/Book/synopsis/etika/part2/011.htm.

7. Омельчук І. А. Поняття та основні фактори формування правосвідо-мості молоді щодо прав і свобод людини / І. А. Омельчук // Україн-ські наукові записки. – 2011. – № 4 (40). – С. 34–40.

8. Поліщук П. В. Основні детермінанти формування правосвідомості в сучасних умовах суспільного буття / П. В. Поліщук // Публічне право. – 2014. – № 3. – С. 220–223.


ВладимирВикторовичШаблистый,кандидат юридических наук, доцент (Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Днепропетровск, Украина)

МОРАЛЬНО-ЭТИЧЕСКИЕАСПЕКТЫПРЕДУПРЕЖДЕНИЯПРЕСТУПНОСТИВОТНОШЕНИИДЕТЕЙ

В статье обоснована необходимость надлежащего воспитания ребен-ка, которое должно быть направлено на обеспечение уменьшения уровня его криминологической уязвимости, что, в свою очередь, есть неотъемле-мым элементом предупреждения преступности в отношении детей.

Ключевыеслова: ребёнок, мораль, право, воспитание, преступле-ние, наказание, преступность, криминологическая безопасность, крими-нологическая уязвимость, предупреждение преступности.



236

VolodymyrV.Shablystyi,candidate of law sciences, assistant professor (Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipropetrovsk, Ukraine)

MORALANDETHICALASPECTSOFCHILDRENCRIMEPREVENTIONThe need for proper moral upbringing of a child is emphasized in the pa-

per. This should be aimed at ensuring the reduction of the level of its criminolog-ical vulnerability, which, in turn, is an essential element in preventing juvenile crime, and determining other areas of work for its guaranteeing.

It is noted that children are particularly vulnerable to all problems, includ-ing related to crime. The rapid growth of child homelessness and vagrancy is one of the consequences that is such a big problem for Ukraine. The children of this category more often become victims and at the same time criminals.

Due to the way of their life the commission of crimes against property is be-coming the norm for them. These crimes are mostly thefts, girls are involved in prostitution both by their own initiative and by force, which, in turn, is strongly correlated with human trafficking.

It is offered to train and educate a child in the field of the necessary min-imum knowledge of self-preservation. Such knowledge should cover mandato-ry points that will ensure the safety of life of a child while a possible criminal situation. Knowledge in this area should be provided, of course, in school, but primarily the development of a child is affected by the family, parents. Most adults in our time are also not fully posses basic knowledge of law. To improve the situation it is necessary to develop special programs for the formation of legal consciousness of a child not only for educational institutions, but also for parents and other persons responsible for the child’s education.

Key words: child, moral, law, education, a crime, punishment, crime, criminological security, criminological vulnerability, crime prevention.



УДК 343.54

Ольга Вікторівна Шевченко, кандидат юридичних наук (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

СІМЕЙНЕ НЕБЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ: КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Стаття присвячена проблемам сімейного неблагопо-луччя та його наслідків для українського суспільства. Вивчені різні терміни, які застосовуються для позна-чення цього явища: неблагополучна сім’я, деструктив-на, дисфункційна, проблемна, кризова та сім’я, яка має ризики. Розглянуті типові наслідки сімейного неблаго-получчя, акцентується на необхідності на державному рівні розробити програму подолання сімейного небла-гополуччя та підтримати розвиток сімейної політики належним чином.

Ключовіслова: неблагополучна сім’я, сімейні функції, родина, девіант-на поведінка, криза інституту сім’ї.

Постановка проблеми. Сьогодні доволі часто в повсякденному житті можна почути термін «сімейне неблагополуччя». Науковці різних галузей (соціології, педагогіки, кримінології) торкаються цього питан-ня в дослідженнях, але єдиного розуміння та вирішення так і не існує.

Для українського суспільства проблема неблагополучних сімей також є актуальною, оскільки з року в рік через соціально-економічні негаразди кількість таких сімей, на жаль, лише збільшується. До того ж вона існує на тлі кризи сім’ї як базового соціального інституту, у той час,

© О. В. Шевченко, 2015



238

коли наявне прогресуюче погіршення стану сім’ї в усіх аспектах її жит-тєдіяльності – від сімейно-шлюбних відносин подружжя до виховання дітей, від вирішення житлових і матеріальних проблем до турботи про батьків похилого віку. Отже, проблема неблагополучної сім’ї вимагає свого розв’язання, оскільки сім’я –найважливіший фактор соціалізації людини, саме від неї залежить, яким буде майбутнє суспільство в ціло-му та окремі люди.

Метою статті є розгляд неблагополучної сім’ї та наслідків цього явища для українського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню про-блем функціонування сім’ї, сімейного неблагополуччя, а також культур-но-історичних аспектів становлення сім’ї присвячені праці Т. Алексеєн-ко, Т. Афанасьєвої, О. Безпалько, Є. Волкової, М. Галагузової, І. Звєрєвої, А. Капської, І. Семигіної, П. Сорокіна, І. Трубавіної, О. Янкович та ін. Різ-ним аспектам проблеми насильницьких злочинів, вчинених щодо чле-нів сім’ї, приділяли увагу відомі кримінологи, а саме: Ю. Антонян, Є. Кім, Е. Побєгайло, Д. Шестаков та ін.

Передусім зауважимо, що термін «неблагополучна сім’я» має бага-тий синонімічний ряд: деструктивна сім’я, дисфункційна сім’я, кризова сім’я, сім’я з групи ризику, проблемна сім’я. Кожне з цих словосполучень підкреслює специфічну рису, але всі вони описують сім’ю з дефектами основних сімейних функцій.

Виклад основного матеріалу. Поняття «сім’я» може вживатися в правовому та соціологічному значеннях. Сімейним кодексом України встановлено, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним по-бутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, ліку-ванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно (ст. 3 Сімейного кодексу України) [1]. У соціології сім’я – це соціальний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і разом із тим мала соці-альна група, що володіє історично означеною організацією, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність в якій обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворен-ні населення [2, с. 131].

До традиційних функцій сім’ї належать:– репродуктивна та сексуально-еротична (ця функція сім’ї вирішує

проблему дітонародження і продовження роду, забезпечує задо-волення важливої людської потреби – сексуальної;



– виховна функція (полягає у задоволенні індивідуальних потреб у батьківстві і материнстві, контактах із дітьми, їх вихованні та забезпечує соціалізацію підростаючого покоління);

– господарсько-економічна (передбачає задоволення матеріаль-них потреб членів сім’ї (у їжі, теплі тощо), сприяє збереженню їх здоров’я);

– емоційна (дозволяє членам сім’ї задовольнити потреби у вияв-ленні симпатії, поваги, визнання, а також в емоційній підтримці, психологічному захисті);

– духовного (культурного) спілкування ( забезпечує задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, розвитку особистості членів сім’ї, духовному взаємозбагаченні);

– первинного соціального контролю (існування еталона мораль-ної регламентації поведінки членів сім’ї в різних сферах життє-діяльності, а також регламентація відповідальності і зобов’язань у стосунках між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь) [3].

Ступінь виконання вказаних функцій визначається тим, наскільки задовольняються потреби (соціальні, психологічні, соціально-психоло-гічні, біологічні) кожного члена сім’ї. Незадоволення основних потреб або задоволення неналежним чином приводить до виникнення небла-гополучної сім’ї.

Як уже наголошувалося, сімейне неблагополуччя науковці у своїх дослідженнях позначають різними термінами. Так, під деструктивною сім’єю розуміється родина, яка з об’єктивних та суб’єктивних причин втратила свій виховний потенціал, характеризується автономією і се-парацією окремих її членів, відсутністю взаємності в емоційних кон-тактах, хронічним подружнім або батьківсько-дитячим конфліктом [4, с. 178]. Наступний термін «дисфункційна сім’я» (походить від лат. dis – «порушення», «розлад», «втрата чогось», і functio – «діяльність») – це сім’я, що породжує неадаптивну, деструктивну поведінку одного або кількох її членів, в якій існують умови, що перешкоджають їх осо-бистісному росту, в якій члени сім’ї відтворюють неадекватні сімейні настанови, ігноруючи погляди партнера й сімейні традиції, виявляють нестабільність і неузгодженість у формуванні внутрішньосімейних со-ціокультурних норм і традицій, відрізняються конфронтацією рольо-вих позицій [5, с. 78].

За ступенем зростання порушень у виконанні основних сімейних функцій виділяють: сім’ї з ризиками, проблемні родини та кризові сім’ї.

Сім’я, яка має ризики, в основному виконує всі традиційні функції сім’ї, але окремі з них недостатньо. Як правило, у такій сім’ї існує один



240

або декілька постійно присутніх негативних факторів, які є значущими з точки зору життєдіяльності сім’ї. У взаєминах подружжя і дітей є сфе-ри, в яких інтереси, потреби, бажання членів сім’ї стикаються та поро-джують сильні і тривалі негативні емоційні стани та навіть конфлікти.

Проблемна сім’я не спроможна самостійно виконувати функції сім’ї та вирішувати проблеми. Зіткнення інтересів і потреб членів сім’ї має різкий характер і охоплює важливі сфери життєдіяльності, що створює постійну напруженість. Члени родини займають ворожі позиції, всту-пають постійно у конфлікти (тобто атмосфера напруги, високий ризик виникнення конфліктних ситуацій).

Кризова сім’я не виконує своїх базових функцій, не може вирішу-вати сімейні проблеми без втручання з боку інших осіб, потребує про-фесійної допомоги [6, с. 50–51].

У своєму монографічному дослідженні «Насильство в сім’ї (кри-мінологічний аналіз і запобігання)» А. Б. Блага детально дослідила та провела типологію родин, які можна віднести до групи ризику вчинен-ня насильства в сім’ї. Авторкою виділяються наступні типи родин, які мають підтипи.

1. Сім’ї, які неналежно виконують виховну та соціалізучу функції:1.1. Сім’ї з недостатнім виховним потенціалом та виховними ресур-

сами.1.2. Сім’ї, де батьки нехтують проблемами дітей.1.3. Сім’ї з аморальним вихованням дітей та загрозами для життя

і здоров’я дитини.1.4. Сім’ї з антисоціальним вихованням дітей.

2. Сім’ї з наявністю залежностей у членів сім’ї:2.1. Сім’ї алкозалежних.2.2. Сім’ї наркозалежних або хворих на токсикоманію.2.3. Сім’ї осіб з ігровою, комп’ютерною, Інтернет-залежністю.

3. Сім’ї з наявністю у членів родини хронічних соматичних або психіч-них захворювань:3.1. Сім’ї, члени яких мають інвалідність.3.2. Сім’ї, члени яких мають психічні захворювання або розлади по-

ведінки.3.3. Сім’ї, члени яких хворі на хронічні захворювання.

4. Сім’ї, які вирізняються за віком батьків, а також складом та повно-тою:4.1. Сім’ї дуже молодих та дуже літніх батьків.4.2. Неповні сім’ї.4.3. Сім’ї з прийомними дітьми.4.4. Сім’ї які мають дітей-вихованців (дитячі будинки сімейного типу).



4.5. Опікунські сім’ї.5. Сім’ї, які мають специфічні проблеми:

5.1. Сім’ї, члени яких були раніше засуджені.5.2. Сім’ї, члени яких входять до складу релігійних сект та конфесій.5.3. Сім’ї, члени яких входять до складу радикальних угруповань.5.4. Сім’ї з різним рівнем матеріальної забезпеченості.5.5. Сім’ї мігрантів, біженців [7, с. 172–186].Поняття «сімейне неблагополуччя», на нашу думку, охоплює всі ви-

щерозглянуті характеристики, основними з яких є невиконання своїх фундаментальних сімейних функцій, пов’язаних із різними сферами життєдіяльності: соціально-економічною, соціально-психологічною, правовою, матеріальною, медичною, педагогічною тощо. Специфічною характеристикою неблагополучної сім’ї виступає відтворювання сімей-ного неблагополуччя, тобто створення деформованих та спотворених міжлюдських стосунків і поведінки, які багаторазово спостерігаються індивідами з дитинства в батьківській родині та сприймаються як нор-ма, і згодом переносяться вже в площину власної сім’ї, стаючи надбан-ням наступних поколінь [8, с. 21].

Залежно від провідних показників неблагополуччя науковцями за-пропонована наступна класифікація таких сімей:

– конфліктні сім’ї – у таких сім’ях із причин психологічного порядку(зокрема, невміння або небажання людей спілкуватися конструктивно, рахуватися один з одним, зважати на настрій, інтереси, смаки, звички) руйнуються міжособистісні відносини між членами сім’ї та постійно відбуваються конфлікти;

– педагогічно неспроможні сім’ї – батьки в таких сім’ях не мають необхідних педагогічних знань та навичок, використовують спо-соби виховання дітей, які суперечать природному процесу роз-витку особистості дитини;

– аморальні сім’ї – особисті взаємини і спосіб життя батьків у та-ких сім’ях вирізняються неузгодженістю з елементарними мо-ральними нормами і правилами поведінки, інформація про що стає загальновідомою;

– асоціальні сім’ї – характеризуються невідповідністю житлово-побутових умов елементарним санітарно-гігієнічним вимогам, незадоволенням базисних потреб дитини, негативною анти-громадською спрямованістю батьків. Головні ознаки асоціальної сім’ї: дармоїдство; адиктивність (залежність); делинквентність (правопорушення); аморальність; соціальна деградація; незадо-вільні побутові умови; втягнення дітей у протиправну діяльність; конфліктні сімейні стосунки, соціальна ізоляція сім’ї [9, с. 29].



242

Конфліктні і педагогічно неспроможні сім’ї опосередковано чи-нять десоціалізуючий вплив на підростаюче покоління. Батьки в цих сім’ях можуть вести здоровий спосіб життя, мати позитивну соціальну орієнтацію, але у зв’язку з різними соціально-психологічними та пси-холого-педагогічними ускладненнями внутрішньосімейного характеру втратили свій вплив на дітей. У асоціальних та аморальних сім’ях дити-на переживає дискомфорт, стресові ситуації, жорстокість, насильство, нехтування, голод, тобто сімейне неблагополуччя, під яким можна ро-зуміти його різні прояви: психічний (погрози, придушення особистості, нав’язування асоціального способу життя та ін.), фізичний (жорстокі покарання, побої, насильство, примус до заробітку грошей різними спо-собами, відсутність їжі), соціальний (знущання, виживання з дому, від-бирання документів, шантаж та ін.).

Таким чином, неблагополучні сім’ї можна умовно поділити на дві великі групи:

1) сім’ї з явною формою неблагополуччя, у яких форми сімейно-го неблагополуччя мають яскраво виражений характер: сім’ї з алкогольною/наркотичною залежністю, конфліктні сім’ї, про-блемні сім’ї, асоціальні сім’ї, аморальні та криміналізовані сім’ї;

2) сім’ї з прихованою формою неблагополуччя: зовні респекта-бельні сім’ї, проте в них ціннісні настанови і поведінка батьків розходяться із загальнолюдськими моральними вимогами, що неминуче вливає на виховання дітей.

Зрозуміло, що виявити сім’ї з першої групи набагато легше, саме вони передусім потрапляють в поле зору правоохоронних органів та органів опіки та піклування. І саме до них спеціалізовані органи пер-шочергово мають застосовувати превентивний та корегуючий вплив. Що стосується сімей з другої групи, виявити їх та подолати негативні наслідки виховання у них можна за допомогою неспеціалізованих уста-нов, громадських організацій та окремих фахівців: наприклад, шкільних психологів та педагогів, сімейних консультантів тощо.

Якщо торкнутися питання наслідків сімейного неблагополуччя, одразу стає зрозуміло, що вони являють собою генералізоване явище, зумовлене багатьма чинниками, як-от: масовий алкоголізм, поширення наркоманії, зростання агресивності та жорстокості, низький рівня жит-тя, поширеність невирішеності житлового питання, погіршення еко-логічної ситуації і пов’язаного з цим зниження фізичного і психічного здоров’я населення, у тому числі народжуваності дітей, тощо. Окрему проблему становить зростання рівня насильства в сім’ї, і як ми вже вка-зували, всі ці негативні прояви «успадковуються» дітьми від батьків, а отже, створюється замкнуте коло.



Усе це не може не позначатися на стані всього суспільства і його окремих інститутів, а тому масові прояви сімейного неблагополуччя генерують неблагополуччя в держаному масштабі. Із впевненістю мож-на стверджувати, що тенденції неблагополуччя на рівні внутрішньо-сімейних відносин становлять відчутну загрозу як для фізичного від-творення українського суспільства (демографічний аспект), так і для його морального відродження в плані збереження базових соціальних цінностей (морально-психологічний аспект).

Найсуттєвіший негативний вплив сімейне неблагополуччя, як відзначають соціологи, психологи та педагоги, має на дітей. Сьогодні по всій Україні зростає кількість неповнолітніх осіб з девіантною по-ведінкою, яка проявляється в: жорстокості, підвищеній агресії, кра-діжках, хуліганстві, ранніх сексуальних зв’язках, проституції неповно-літніх, наркоманії, токсикоманії, алкоголізмі, жебрацтві, дармоїдстві (психології утриманства), вандалізмі, бродяжництві, суїцидальній поведінці тощо.

Дійсно, якщо сім’я виявляється неблагополучною, то дитина з на-багато більшою ймовірністю набуде негативних якостей особистості. По-перше, через спостереження за поведінкою вихователів і її копію-вання, по-друге, через досвід зазнавання насильства з боку вихователів, а отже, і накладання відповідного відбитка на свідомість/підсвідомість у вигляді психологічних травм.

Таким чином, вплив батьківської сім’ї проявляється у двох напрям-ках: 1) шляхом цілеспрямованого педагогічного виховного впливу, фор-мування у дитини певних моральних принципів і способів поведінки; 2) як стихійний вплив на особистість шляхом проживання дитини тим способом життя, який типовий для даної сім’ї.

У багатьох кримінологічних дослідженнях простежується зв’язок між зростанням у неблагополучній сім’ї та вчиненням у подальшому злочину. Переважна більшість злочинців свого часу виховувалася в не-благополучних сім’ях, у несприятливих умовах, з неналежним догля-дом із боку батьків і не достатньою увагою. Приклади аморальності та зразки криміногенної поведінки засвоювалися як норми, критичному та етичному осмисленню не піддавалися. Відповідно, сімейне неблаго-получчя опосередковано впливає також і на рівень злочинності в країні.

Розглядаючи сім’ю як один з основних джерел збереження куль-турних і духовних цінностей, необхідно на державному рівні розробити програму подолання сімейного неблагополуччя та підтримати розви-ток сімейної політики належним чином.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підсумову-ючи, можемо констатувати, що у свідомості сучасного українського на-



244

селення склалася помилкова думка про неблагополучну сім’ю як сім’ю асоціальну (складається з алкоголіків, наркоманів, бродяжок тощо) чи навіть криміналізовану. Однак реалії нашого суспільства привели до того, що сімейне неблагополуччя стало долею цілком нормальних людей. З одного боку, різке зниження рівня життя, неможливість задо-вольнити часто елементарних і нагальних потреб членів сім’ї, особливо дітей, робить неблагополучними звичайні сім’ї. Це, у свою чергу, сприяє розвитку і поширенню алкоголізму, ігроманії, суїцидальності та інших девіантних способів подолання нерозв’язних життєвих проблем, на жаль, таким чином люди намагаються втекти від реального світу в уяв-ний. Із другого – розчарування в житті, озлобленість, незадоволеність, підвищена напруженість призводе до зростання агресивності в сім’ї та порушення норм закону. Отже, слід відроджувати інститут сім’ї, прово-дити роботу з неблагополучними сім’ями, сприяти пропаганді мораль-них і духовних цінностей. Ще раз наголосимо, що необхідно на держав-ному рівні розробити програму подолання сімейного неблагополуччя та підтримати розвиток сімейної політики належним чином


1. Сімейний кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [офіц. Веб-сайт]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2947-14

2. Соціологія: підруч. / М. П. Требін, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін. ; за ред. М. П. Требіна. – Х. : Право, 2010. – 224 с.

3. Эйдемиллер Э. Г. Семейная психотерапия [Электронный ресурс] / Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицкий. – Л.: Медицина, 1989. – 192 с. – Ре-жим доступа: http://www.psichology.vuzlib.org/book_o170_page_6.html

4. Песоцька О. П. Корекційна робота з сім’єю наркозалежної людини [Електронний ресурс] / О. П. Песоцька // Вісн. Луган. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Педагогічні науки . – 2013. – № 11(2). – С. 177–185. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vlup_2013_11(2)__28.pdf

5. Волошок О. В. Дисфункційна сім’я як чинник ризику виникнення порушень у сфері спрямованості особистості / О. В. Волошок // Про-блеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика: матеріали Всеукр. наук.-практ. конференції. – К., 2002. – С. 76–81.

6. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо профілакти-ки насильства над дітьми й дорослими членами сім’ї: навч.-метод. посіб. / А. Б. Блага, Т. В. Журавель, Д. Г. Заброда, Н. Е. Мілорадова ; за ред. Г. О. Христової. – К. : ТОВ «ВПК “ОБНОВА”», 2012. – 140 с.



7. Блага А. Б. Насильство в сім’ї (кримінологічний аналіз і запобіган-ня) : монографія / А. Б. Блага. – Х. : ФО-П Макаренко, 2014. – 360 с.

8. Канкин В. Г. Неблагополучная семья в социальном контексте со-временной России: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. социол. наук: специальность – 22.00.04 «Социальная структура, социальные институты и процессы» / Вадим Георгиевич Канкин. – Краснодар, 2005. – 23 c.

9. Справочное пособие по социальной работе / Л. С. Алексеева [и др.] ; отв. ред. А. М. Панов, Е. И. Холостова. – М. : Юристъ, 1997. – 168 с.


ОльгаВикторовнаШевченко,кандидат юридических наук(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

СЕМЕЙНОЕНЕБЛАГОПОЛУЧИЕИЕГОПОСЛЕДСТВИЯ:КРИМИНОЛОГИЧЕСКИЙАСПЕКТ

Статья посвящена проблемам семейного неблагополучия и его по-следствиям для украинского общества. Изучены различные термины, которые употребляются для обозначения этого явления: неблагополуч-ная семья, деструктивная, дисфункциональная, проблемная, кризисная и семья из группы риска. Рассмотрены типичные последствия семейного неблагополучия, акцентируется на необходимости на государственном уровне разработать программу преодоления семейного неблагополучия и поддержать развитие семейной политики надлежащим образом.

Ключевыеслова: неблагополучная семья, семейные функции, семья, девиантное поведение, кризис института семьи.

OlgaV.Shevchenko,candidate of law sciences(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

FAMILYPROBLEMSANDTHEIRCONSEQUENCES:CRIMINOLOGICALASPECT

Problem’s setting.The topical problem for Ukrainian society is trouble families, besides this problem exists in the background of the family crisis as a ba-sic social institution, existing progressive deterioration of the family state in all aspects – from family relations of a couple to parenting, from solving the housing and financial problems to the care of elderly parents. The problem of a trouble family requires a solution, because the family is the first factor of person’s social-ization, the future of the society and individuals depends on the family.



246

Analysis of recent studies. Studies of the problems of a family, family problems, as well as cultural and historical aspects of a family formation were the interest of the following scholars T. Alekseienko, T. Afanasieva, O. Bezpalko, Ye. Volkova, M. Halahuzova, I. Zvereva, A. Kapska, I. Semihina, P. Sorokina, I. Trubavina, O. Yankovich and others. Famous criminologists like Yu. Antonian, Ye. Kym, E. Pobehailo, D. Shestakov and others paid their attention to different aspects of violent crimes committed against family members.

Objectiveoftheresearch.The objective of this article is the consideration of a trouble family and the consequences of this phenomenon for the Ukrainian society.

Themainpart.The concept of family problems, in our opinion, covers many of the characteristics, the main of which is the failure of performing basic family functions related to different spheres of life: social and economic, socio-psychological, legal, financial, medical, educational, etc. The specific char-acteristics of a trouble family is the reflection of family problems, i.e. creation of deformed and distorted interpersonal relationships and behavior that many times are observed by individuals in their childhood in the family of their par-ents and are treated as normal, and then are transferred into the space of their own families, becoming the acquisition of future generations.

All trouble families can be divided into two groups:1) families with the explicit form of distress, where the forms of family

problems have a striking character: families with alcohol / drug addiction, conflict families, trouble families, antisocial families, immoral and criminalized families;

2) families with a covert form of trouble – apparently respectable families, but their values and parents’ behavior differ from universal moral requirements that inevitably influences on parenting.

It is clear that to identify families of the first group is much easier; it is them, first of all, come to the attention of law enforcement agencies and guard-ianship agencies. Regarding the second group of families, there is a possibility to identify them and overcome the negative effects of education in such families by using specialized agencies, NGOs and individual experts, such as school psy-chologists and teachers, family counselors and others.

We can say with confidence that the tendencies of trouble at intrafamily relationships have a significant threat both for the physical reproduction of the Ukrainian society (demographic aspect), and for its moral reproduction in terms of preserving the basic social values (moral and psychological aspect). Family problems have the most significant negative impact, as it is noted by sociologists, psychologists and educators, on children.

Conclusions. Consequently, there is an obvious link between the increase of trouble families and the subsequent commission of a crime. The vast majority of



criminals were brought up some time in trouble families, in adverse conditions, with improper upbringing by parents and insufficient attention. Examples of immoral and criminal behavior were learned as samples and norms, they were not the objects of critical and ethical understanding. Considering the family as one of the main sources of preserving cultural and spiritual values, it is neces-sary at the national level to develop a program of overcoming family problems and support properly the development of family policy.

Keywords: family, family functions, trouble family, crisis family, family violence, negative impact, classification of trouble families.

АктуАльні ПитАння кримінАльно-виконАвчого ПрАвА248

Актуальні питання кримінально-виконавчого права

УДК 342.84:341.4

Ірина Станіславівна Яковець, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник (Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, Харків)

ВИБОРЧІ ПРАВА ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ У МІЖНАРОДНИХ ДОКУМЕНТАХ І ПРАКТИЦІ

Проаналізовано існуючі в теорії кримінально-виконав-чого права підходи до обмежень виборчих прав засудже-них, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Наголошується на необхідності приведення існуючих обмежень виборчих прав засуджених у відповідність до норм ст. 63 Конституції України. Узагальнено наявну практику Європейського суду з прав людини в цих пи-таннях, звертається увага на невідповідність існуючих в Україні підходів положенням Конвенції з прав людини, а також виокремлюються проблемні аспекти, що по-требують подальшого розгляду й вирішення.

Ключові слова: позбавлення волі, виконання покарання, виборчі права, право обирати, право бути обраним, засуджені, уста-нови виконання покарань.

© І. С. Яковець, 2015

АктуАльні ПитАння кримінАльно-виконАвчого ПрАвА 249


Постановка проблеми. Засуджені до будь-якого з покарань, пе-редбачених ст. 51 КК України, продовжують залишатися громадянами своєї держави, що мають суб’єктивні права і виконують загальногрома-дянські обов’язки, хоча й з обмеженнями правового положення грома-дянина, як це передбачено частиною 3 статті 63 Конституції України, де сказано, що засуджений користується всіма правами людини і гро-мадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Це означає, що конституційні права і свободи є недотор-каними, тобто правовий статус людини та громадянина, який задекла-рований у розділі ІІ Конституції України, ані законами, ані відомчими нормативними актами не може бути обмеженим або звуженими.

Однак чинне українське законодавство містить протилежні при-клади. Так, незважаючи на те, що ст. 38 Конституції України передбачає право громадян вільно обирати і бути обраними в органи державної влади й органи місцевого самоуправління, порядок його реалізації за-судженими до позбавлення волі не відображений у законах України «Про вибори Президента України» [1] та «Про вибори народних депу-татів України» [14]. Можливо, саме внаслідок цього сталою є думка, що вибори у спеціальних виборчих дільницях, створених в установах кримінально-виконавчої системи, не можуть бути проведені в умовах, коли виборцям забезпечене вільне волевиявлення при голосуванні. З урахуванням чого й пропонується максимально обмежувати виборчі права засуджених: «У випадках голосування на території установ ви-конання покарань на виборах у державні органи різного рівня, як по-казує практика, часто призводить до безконтрольності, різноманітних зловживань і фальсифікацій, що перешкоджають визначенню дійсного волевиявлення осіб, які обирають, ставлячи підсумок у залежність від позиції адміністрації. З одного боку, статус громадянина автоматично означає зворотній вплив особи на державу, а з іншого – перебування в колонії, як правило, викликає усунення добровільності політичного вибору [3]».

Але наскільки подібний підхід є виправданим? Для пошуку відпові-ді на це питання, з огляду на орієнтування Державної кримінально-ви-конавчої служби України (далі – ДКВСУ) на запозичення прогресивних європейських підходів до роботи із засудженими, доцільним є аналіз на-явних у теорії та практиці інших країн основних підходів до розв’язання цієї проблеми, бо саме так можна уникнути проблем при виконанні по-карання у виді позбавлення волі та забезпечити неухильне дотримання прав засуджених.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Можливі шляхи вдо-сконалення та покращення діяльності ДКВСУ у сфері забезпечення прав

АктуАльні ПитАння кримінАльно-виконАвчого ПрАвА


250

людини при виконанні кримінальних покарань ставали предметом дослідження таких науковців, як К. А. Автухов, В. А. Бадира, А. П. Гель, О. Г. Колб, А. Х. Степанюк, Д. В. Ягунов та інших. Однак переважна біль-шість їх пропозицій та висновків не має цілісного та системного характе-ру та стосується проблем удосконалення порядку виконання покарання у виді позбавлення волі щодо дотримання прав засуджених в цілому, без звернення належної уваги на питання виборчих прав цих осіб.

Формулювання цілей статті. Метою статті є загальна характе-ристика існуючих у національній та міжнародній практиці підходів до окреслення кола обмежень виборчих прав засуджених до позбавлення волі, виділення складних моментів практичного впровадження цих прав та можливості запозичення до національної системи виконання кримінальних покарань прогресивного зарубіжного досвіду.

Виклад основного матеріалу. Виборчі права засуджених яв-ляють собою окремий елемент політичних прав і свобод, якими наді-лені всі громадяни країни. Реалізуючи ці права і свободи, громадяни беруть участь в управлінні державою. Право обирати і бути обраним гарантується ст. 38 Конституції України, а також низкою міжнародних нормативно-правових актів. Зокрема, у ст. 21 Загальної декларації прав людини зазначено, що основою влади уряду має бути воля народу, яка повинна виявлятись у періодичних і нефальсифікованих виборах. Від-повідно до ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожен громадянин без будь-якої дискримінації та необґрунто-ваних обмежень повинен мати право й можливість брати участь у ве-денні державних справ як безпосередньо, так і через посередництво вільно обраних представників, а також голосувати та бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального та рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.

Позбавлення виборчих прав первинно було одним із видів кри-мінальних покарань, скасованих відповідно до закону СРСР «Про від-міну позбавлення виборчих прав по суду» від 25.12.1958 р. [4] через недоцільність подальшого існування таких обмежень. Натомість це не змінило ані загальну ситуацію, ані кримінально-правову природу об-межень виборчих прав засуджених: сучасне право презюмує, що при призначенні громадянину покарання у виді позбавлення волі вироком суду він автоматично піддається кримінально-правовому впливу у виді обмеження низки виборчих прав за весь період перебування в місцях позбавлення волі. За своєю суттю таке становище немає нічого спільно-го із принципами гуманізму та законності та не має на увазі практично-го осмислення правозастосовувачем кожної конкретної ситуації щодо



окремої людини. На нашу думку, дана ситуація вимагає кардинальної переоцінки з урахуванням вітчизняного історичного досвіду і сучасних міжнародно-правових підходів.

Можливість обмеження виборчих прав засуджених необхідно роз-глядати в аспекті загального інституту обмеження конституційних прав і свобод, бо позбавлення виборчих прав не входить до змісту пока-рання у виді позбавлення волі й тому не повинно застосовуватись авто-матично. Факт фізичної ізоляції громадянина, який перебуває в місцях позбавлення волі за вироком суду, не має визнаватися підставою для одночасного обмеження у виборчих правах на період ув’язнення; для цього повинні існувати конкретні обставини чи умови.

Яким же чином вирішується питання участі засуджених у виборах в інших країнах? Як уже зазначалось, у ст. 25 Міжнародного Пакту про громадянські та політичні права встановлено: «Кожен громадянин по-винен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2, і без необ-ґрунтованих обмежень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх пе-ріодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного ви-борчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу воле-виявлення виборців; с) допускатися в своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби». Отже, обмеження виборчих прав хоча і можливі, однак мають бути обґрунтовані.

Комітетом міністрів Ради Європи прийнято Резолюцію (62) 2 дер-жавам-членам щодо виборчих, громадянських та соціальних прав ув’язнених (від 1 лютого 1962 року), пунктами 5 і 6 якої передбачено: «Якщо закон дозволяє виборцям голосувати, не відвідуючи особисто виборчу кабіну, то затриманому слід дозволити цю прерогативу, доки його не позбавлять права голосу за законом чи за постановою суду (п. 5). Ув’язнений, якому дозволено голосувати, повинен мати можли-вість висловитися щодо ситуації, щоб реалізувати своє право (п. 6)» [5].

Стаття 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) забезпечує право на вільні вибори: «Високі Договірні Сторони зобов’язуються проводити віль-ні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечуватимуть вільне вираження думки народу у ви-борі законодавчого органу». З огляду на доволі стислий зміст наведе-ного положення Протоколу № 1, вагомого значення щодо тлумачення змісту виборчих прав та обсягу можливих обмежень, набуває практика ЄСПЛ. Наприклад, у рішеннях по справі «Матьє-Моен та Клерфейт про-ти Бельгії» [6] (перше рішення щодо ст. 3), а також «Гітонас та інші про-



252

ти Греції» [7] суд звернув увагу на те, що «стаття 3 Першого Протоколу говорить про право особи голосувати і висувати свою кандидатуру на виборах. Не дивлячись на важливість цих прав, вони, однак, не мають абсолютного характеру». Пояснюючи дану тезу, суд зазначив: «Оскіль-ки стаття 3 визнає ці права, але не конкретизує їх і тим більше не дає їм юридичного визначення, з’являються можливості для введення «імпліцитних» обмежень. У правових системах держав-учасниць право голосу і виборність обумовлюються низкою моментів, які в принципі не суперечать ст. 3. Щодо даного питання у цих держав існує широкий діапазон введення конкретних обмежень». Розглядаючи скаргу, суд по-винен упевнитися, що такі обмеження не зменшують дані права (право особи голосувати і висувати свою кандидатуру) настільки, що вони втрачають реальний зміст; що ці обмеження переслідують правомірну мету і що методи, які використовуються, є адекватними.

Фахівці зазначають, що розуміння ЄСПЛ положень Першого прото-колу з часом змінилося. Зокрема, визнається, що застосування положень ст. 3 Протоколу захищає виборчі права лише при формуванні «законо-давчих органів». Ще в «підготовчих матеріалах» Першого протоколу зазначалося, що термін «законодавчий орган» необхідно тлумачити як політичний інститут, який згідно з національним законодавством виконує функції законодавчої влади незалежно від його структури (на-явності палат тощо). Це положення було деталізоване в рішеннях суду. Зокрема, у справі «Гориздра проти Молдови» заяву було визнано не-прийнятною в частині вимог, що стосуються муніципальних виборів; у справі «Башкаустайте проти Литви» – в частині вимог, які стосуються президентських виборів, оскільки згідно з конституцією цієї країни лише парламент має виключні права приймати закони; у справі «Че-репкова проти Російської Федерації» – в частині вимог, що стосуються виборів до законодавчих органів суб’єктів Російської Федерації [8].

На сьогодні Європейський суд уже виробив певний підхід до тлума-чення ст. 3 Протоколу: у його рішеннях зазначається, що право на віль-ні вибори є дуже важливим, але не абсолютним. Такий підхід залишає місце деяким обмеженням з боку держав, проте ці обмеження мають встановлюватися задля досягнення законної мети з використанням пропорційних засобів і не повинні шкодити суті права на вільні ви-бори та робити його неефективним. Суд у кожному випадку ретельно перевіряє, чи було обмеження права на вільні вибори обґрунтованим і пропор ційним поставленій меті.

Актуальним у практиці Європейського суду є питання про обме-ження активного виборчого права особи (права обирати) у зв’язку з її засудженням до позбавлення волі. Зокрема, у рішенні щодо справи



«Хьорст проти Сполученого Королівства» (№ 2) [9] суд відійшов від прецедентних рішень Європейської комісії, в яких зазначалося, що призупинення ув’язненим права голосувати не загрожує вільному во-левиявленню народу під час парламентських виборів. У названій спра-ві підданий Великої Британії Джон Хьорст скаржився, що відповідно до Закону про народне представництво 1983 р. його було позбавлено права голосувати на весь час тюремного ув’язнення. Розглянувши справу по суті, суд визнав, що національні законодавчі органи мають широкі можливості розсуду у визначенні, чи можуть бути виправдані в сучасних умовах обмеження активного виборчого права осіб, за-суджених до позбавлення волі, а також у питанні про справедливий баланс цих обмежень. Наприклад, національні органи повинні вирішу-вати, чи будуть обмеження на право голосувати застосовуватися до осіб, які вчинили певний вид злочину, або до засуджених за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, чи питання про позбавлення злочинця виборчого права має належати до компетенції суду, який по-становляє вирок.

Але нормативна заборона голосувати як абсолютна санкція щодо всіх осіб, котрі відбувають покарання у тюрмах, незалежно від обставин у кожному випадку та тяжкості вчиненого злочину виходить за межі, встановлені у ст. 3 Протоколу, адже така заборона несумісна з реабілі-тацією правопорушника як законослухняного члена суспільства й «під-риває авторитет» закону. У названій справі заявник скаржився на те, що його позбавили права голосувати шляхом автоматичного застосування до нього загального обмеження виборчого права щодо засуджених, тому, за висновком суду, в цьому випадку порушення ст. 3 Протоколу мало місце. Суд, зокрема, зазначив, що «виносячи обвинувальний вирок, кримінальні суди не торкалися питання про виключення заявника з ви-борчих списків, і, мабуть, прямий зв’язок між фактами справи і втратою права голосувати відсутній».

Щодо зауважень влади Сполученого Королівства з питання відсут-ності вказівок Палати про те, які обмеження права голосу засуджених були б сумісні з положеннями Конвенції, суд вказав, що його функцією, в принципі, є розгляд питання про сумісність прийнятих заходів із по-ложеннями Конвенції. Сама відповідна держава повинна під наглядом Комітету міністрів обирати засоби, що підлягають застосуванню в його національному правопорядку з метою виконання свого правового зобов’язання відповідно до ст. 46 (див., наприклад, Рішення у правах «Ассанідзе проти Грузії», «Оджалан проти Туреччини»). У тих справах, в яких мало місце систематичне порушення положень Конвенції, Євро-пейський суд, з метою сприяння державі-відповідачу у виконанні нею



254

своїх зобов’язань за ст. 46 Конвенції, вказував тип заходу, який можна було прийняти для припинення сформованої ситуації (див., наприклад, рішення у справі «Броніовскі проти Польщі»). В інших виняткових ви-падках встановлене порушення може мати такий характер, що вибір за-ходів, необхідних для його виправлення, буде обмежений, тоді суд може вказати тільки одну таку міру.

У справах, подібних до розглянутої, коли Високі Договірні Сторони використовували різні способи розгляду питання про право засуджених брати участь у виборах, Європейський суд повинен обмежитися лише визначенням того, чи перевищувало обмеження, що стосується всіх за-суджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, допусти-му свободу дій, залишаючи законодавчим органам держави питання ви-бору засобів для забезпечення прав, гарантованих статтею 3 Протоколу № 1 до Конвенції (див., наприклад, справи, пов’язані з процедурою регу-лювання триваючого тримання під вартою осіб, засуджених на довічне позбавлення волі, в яких судова практика Європейського суду і націо-нальне законодавство успішно розвивалися: Постанова Європейського суду у справі «Тін, Вілсон і Ганнел проти Сполученого Королівства», «Сінгх проти Сполученого Королівства», «Стаффорд проти Сполученого Королівства»).

У справі «Скополла проти Італії» [10] заявник скаржився на те, що заборона займати державні посади, накладена на нього у зв’язку з його засудженням до довічного позбавлення волі, потягла також довічне позбавлення права голосувати на виборах. Суд встановив порушення статті 3 Протоколу № 1 (право на вільні вибори) на тій підставі, що заборона на участь у голосуванні мала недиференційований характер і застосовувалася автоматично. В іншій справі «Фродль проти Австрії» [11] засуджений до довічного позбавлення волі скаржився на те, що на підставі статті 22 Закону про вибори в Федеральні збори йому було відмовлено в реєстрації для голосування на місцевих виборах. Стаття 22, яка згодом була замінена, передбачає, що ув’язнені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі більше ніж один рік за умисні зло-чини, позбавляються права голосування. Суд зазначив, що австрійські норми про заборону на голосування були сформульовані більш вузько, ніж у справі Хьорста. Тим не менше, суд вирішив, що норми зазначеного закону не відповідали Конвенції, бо, на думку суду, рішення про позбав-лення права голосувати повинно прийматися суддею, а в даній справі відсутній будь-який зв’язок між вчиненим злочином і питаннями щодо виборів і демократичних інститутів.

З приводу дотримання ст. 3 Протоколу № 1 до Конвенції суд нага-дав, що позбавлення виборчих прав може бути передбачено тільки для



обмеженої групи злочинців, які відбувають тривалі терміни позбавлен-ня волі; між фактами, покладеними в основу осуду, і санкцією у вигляді позбавлення виборчих прав повинен бути прямий зв’язок; і така міра повинна переважно застосовуватися не через дію закону, а за рішенням судді за результатами судового розгляду. Положення про позбавлення ув’язнених виборчих прав у справі заявника переслідували цілі запобі-гання злочинів шляхом застосування покарань у зв’язку з поведінкою засуджених і сприяння цивільної відповідальності та поваги до принци-пу верховенства права. Європейський Суд не бачить підстав вважати ці цілі неспроможними або несумісними з Конвенцією як такі. Положення про позбавлення виборчих прав, передбачене статтею 22 Закону про вибори до Федеральних зборів, є більш докладним, ніж положення, за-стосовані у справі Хьорста. Воно застосовується не автоматично до всіх укладених, але тільки до тих, хто був засуджений до позбавлення волі більш ніж на один рік за умисні злочини. Проте воно не відповідало всім критеріям, встановленим у справі Хьорста. Згідно з тестом Хьор-ста важливо, щоб рішення про позбавлення виборчих прав приймалося суддею, з урахуванням всіх конкретних обставин, і був зв’язок між зло-чином і питаннями виборів та демократичних інститутів. Істотна мета цих критеріїв полягала у встановленні того, що позбавлення виборчих прав є винятком, навіть у справах засуджених, та забезпеченні того, щоб воно супроводжувалося конкретними мотивами, викладеними в інди-відуальному рішенні, яке роз’яснює, чому при обставинах конкретної справи позбавлення виборчих прав було необхідною. Принцип пропо-рційності вимагає видимого та достатнього зв’язку між поведінкою і обставинами зацікавленої особи. Однак такий зв’язок був відсутній у законодавчих положеннях, згідно з якими заявник був позбавлений виборчого права.

Постановою у справі «Анчугов і Гладков проти Росії» [12] ЄСПЛ ви-явив порушення Конвенції у зв’язку із забороною ув’язненим реалізо-вувати своє активне виборче право. Головне, що відрізняє цю справу від справи Хьорста, так це те, що ув’язнені в Росії не мають права голосува-ти відповідно до положень ч. 3 ст. 32 Конституції Російської Федерації, яка, зокрема, передбачає, що не мають права обирати і бути обраними громадяни, які утримуються в місцях позбавлення волі за вироком суду.

Російська влада особливо підкреслили цей фактор, пославшись на найвищу юридичну силу Конституції і факт її прийняття на всенарод-ному голосуванні. Суд, по-перше, зазначив, що в його правозастосовчій практиці склався підхід, згідно з яким держава несе відповідальність за ст. 1 Конвенції (зобов’язання дотримуватися прав людини) незалежно від виду акта, що порушує права, передбачені Конвенцією та Протоко-



256

лами до неї. По-друге, суд визнав аргумент про прийняття Конституції за результатами волевиявлення народу недостатньо обґрунтованим, оскільки російська влада не надала матеріалів, які б продемонструва-ли, що питання про позбавлення ув’язнених виборчого права дійсно обговорювалося, а конфліктуючі інтереси належним чином зважували-ся. Суд також прокоментував ще один аргумент влади Росії, пов’язаний із конституційним характером заборони, а саме складність процедури зміни конституційних положень про права людини. Він зазначив, що його роль полягає в оцінці того, наскільки заборона відповідає вимо-гам Конвенції, російська ж влада може обрати будь-який доступний їй спосіб усунути порушення (наприклад, як зазначив Європейський Суд, тлумачення Конституційним Судом Російської Федерації конституцій-них положень таким чином, щоб останні не суперечили Конвенції). В обґрунтування свого рішення ЄСПЛ посилається на п. 3 ст. 10 Між-народного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, в якому встановлено, що в кожній національній пенітенціарній системі повинен передбачатися режим для ув’язнених, основною ме-тою якого є їх душевне виправлення, соціальне перевиховання і реабі-літація.

Доволі цікавими в наведеній справі були й обґрунтування доціль-ності обмежень виборчих прав державою-відповідачем, оскільки поді-бні підстави є аргументами і в Україні. Так, уряд посилався на існування неформальної ієрархії у виправних установах майже в кожній державі, що приводить до того, що з боку ватажків злочинного світу на осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, може чинитися тиск, здатний негативно впливати на свободу і об’єктивність вибору останніх при голосуванні, тому що обмеження, що розглядається, також направ-лено на запобігання подібній ситуації. Крім того, засуджені в місцях по-збавлення волі мають обмежений доступ до інформації порівняно з осо-бами, які перебувають на волі, а отже, їх вибір може бути спотворений також відсутністю достатньої інформації про кандидатів.

Далі Росія як держава-відповідач без належного пояснення причин позбавлення своїх громадян виборчих прав стверджує, що оскаржувані обмеження виборчих прав засуджених російських громадян є сумір-ним переслідуваним кримінально-правовим цілям. Росія заявляє, що кількість засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, менше загальної кількості російських громадян, тому не можна стверджувати, що ч. 3 ст. 32 Конституції РФ перешкоджає вільному вираженню думки народу Росії. Більше того, уряд сумнівається щодо можливості побудови громадянського суспільства і правової держави на основі вибору, зробленого тими, хто, скоївши тяжкі злочини, проти-



ставив себе інтересам суспільства і продемонстрував у крайній формі свою неповагу суспільству.

Окремі фахівці в Україні також визнають, що факт вчинення осо-бою злочину та відбування нею покарання в місцях позбавлення волі є досить вагомою підставою для обмеження чи позбавлення цієї кате-горії громадян активного виборчого права. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 63 Конституції України, обмеження активного виборчого права засудже-них може бути здійснене двома шляхами: а) чинним законодавством України; б) вироком суду. Для України найбільш сприятливим є перший шлях позбавлення засуджених виборчого права, оскільки позбавлення виборчого права цієї категорії громадян вироком суду поставить за-суджених у нерівні умови під час відбування ними кримінальних пока-рань, оскільки по відношенню до значної кількості засуджених вирок вже вступив в законну силу і обмеження виборчих прав в ньому не пе-редбачено, не дивлячись на вчинення ними злочину [13]. Але, на нашу думку, ці пропозиції є застарілими та не відповідають загальновизнаній практиці й стандартам забезпечення виборчих прав засуджених, осо-бливо з урахуванням останніх тенденцій в цій сфері.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Наведена практика ЄСПЛ дозволяє стверджувати про сформованість основних положень щодо визначення обсягу та характеру право обмежень засу-джених, які стосуються їх виборчих прав. Перш за все, це призначення такого обмеження судовим рішенням і виключно з урахуванням об-ставин, які стосуються конкретної особи та її поведінки. По-друге, має бути присутнім прямий зв’язок між виборами та злочином. Лише таким чином можна забезпечити відповідність національної правової систе-ми положенням Конвенції та запровадити неухильне дотримання прав і свобод людини, незважаючи на ї перебуванням в місцях позбавлення волі.


1. Закон України «Про вибори Президента України» [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/474-14/print1390640591661911.

2. Закон України «Про вибори народних депутатів України» [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4061-17/print1390640591661911.

3. Оробець К. Права громадян України, які відбувають покарання [Електронний ресурс] / К. Оробець. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2213.



258

4. Закон СССР «Об отмене лишения избирательных прав по суду» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_5353.htm.

5. Резолюция (62) 2 Комитета министров государствам-членам от-носительно избирательных, гражданских и социальных прав за-ключенных [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_801.

6. Рішення по справі «Матьє-Моен та Клерфейт проти Бельгії» [Елек-тронний ресурс]. – Режим доступу: http://europeancourt.ru/uploads/ECHR_Mathieu-Mohin_and_Clerfayt_v_Belgium_02_03_1987.pdf.

7. Решение по делу «Гитонас (Gitonas) и другие против Греции» [Элек-тронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.echr.ru/documents/doc/2461467/2461467.htm.

8. Тагієв С. Р. Право на вільні вибори в рішеннях Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс] / С. Р. Тагієв, М. В. Мазу. – Ре-жим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/3adf2d0e52f68d76c2256c080037bac9/b97a66e79fba7c99c22576e80031f65d?OpenDocument.

9. Решение по делу «Херст против Соединенного Королевства» [Элек-тронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.legislationline.org/documents/id/7146.

10. Решение по делу «Скополла против Италии» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://hr-lawyers.org/ru/index.php?id=1213183154.

11. Решение по делу «Фродль против Австрии» [Электронный ре-сурс]. – Режим доступа : http://base.garant.ru/12182407/.

12. Решение по делу Анчугов и Гладков против России» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://europeancourt.ru/tag/anchugov-i-gladkov-protiv-rossii/.

13. Осауленко О. І. Відповідність виборчого права засуджених загально-державним і суспільним інтересам / О. І. Осауленко // Теоретичні та прикладні проблеми реалізації виборчого права засудженими / ред. : А. О. Сухоруков, О. О. Брягін. – Київ., 2005. – С. 5–6.




ИринаСтаниславовнаЯковец,доктор юридических наук, старший научный сотрудник(Научно-исследовательский институт изучения проблем преступности имени академика В. В. Сташиса Национальной академии правовых наук Украины, Харьков, Украина)

ИЗБИРАТЕЛЬНЫЕПРАВАОСУЖДЕННЫХКЛИШЕНИЮСВОБОДЫВМЕЖДУНАРОДНЫХДОКУМЕНТАХИПРАКТИКЕ

Проанализированы существующие в теории уголовно-исполнитель-ного права подходы к ограничениям избирательных прав осужденных, отбывающих наказание в виде лишения свободы. Отмечается необходи-мость приведения законодательных положений в соответствие с нор-мами ст. 63 Конституции Украины. Осуществляется обзор практики Европейского суда по правам человека в этих вопросах, обращается вни-мание на несоответствие существующих в Украине подходов положе-ниям Конвенции по правам человека, а также выделяются проблемные аспекты, требующие дальнейшего рассмотрения и решения.

Ключевые слова: лишение свободы, исполнение наказаний, избирательные права, право избирать, право бать избранным, учрежде-ния исполнения наказаний.

IrynaS.Iakovets,Doctor of Law, senior scientific employee(Scientific and Research Institute of Studying Crime Problems named after academician V. V. Stashys of the National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, Ukraine)

SUFFRAGEOFSENTENCEDTOIMPRISONMENTWITHININTERNATIONALDOCUMENTSANDPRACTICE

Problem’s setting. Sentenced to any punishment under the Art. 51 of the Criminal Code of Ukraine remain being citizens of their country having subjective rights and civilian responsibilities, although with limitations of the legal status of a citizen, as it is provided by the Section 3 of the Article 63 of the Constitution of Ukraine, which states that a convicted person has all human and citizens’ rights, with the exception of restrictions determined by the law and established by a court decision. This means that the constitutional rights and freedoms are inviolable, that is that the legal status of a man and citizen, declared in the Section II of the Constitution of Ukraine, can not be limited or restricted either by any law or departmental regulations.

However, the current Ukrainian legislation contains opposite examples, which significantly restrict the prisoners’ suffrage. To answer the question, whether it is grounded or not, it is appropriate to analyze present in the theory and practice of other countries the main approaches to solve this problem, be-



260

cause that is the way to avoid problems while executing penalties in the form of imprisonment and to ensure strict observance of the rights of prisoners.

Analysisofrecentstudiesandpublications.Possible ways to improve and develop the activity of the State Penitentiary Service of Ukraine in the field of guaranteeing human rights while executing criminal penalties became the object of the research of the following scholars: K. A. Avtukhov, V. A. Badyr, A. P. Hel, O. H. Kolb, A. Kh. Stepaniuk, D. V. Yahunov and others. However, the vast majority of their proposals and conclusions do not have integrated and systematic nature and are related to the problems of improving the procedure of executing sentences in the form of imprisonment concerning the rights of prisoners in general, without paying appropriate attention to the issue of such persons’ suffrage.

Theobjectiveofthearticle.The article’s objective is general characteris-tics of the existing national and international practice of approaches to outline the range of limitations of the suffrage of those sentenced to imprisonment, to single out difficult moments of practical implementation of these rights and the possibility of borrowing the progressive international experience into the national penitentiary system.

Themainpart.Prisoners’ suffrage is a separate element of political rights and freedoms that belong to all citizens. Ability to restrict prisoners’ suffrage should be considered in terms of the general institution of limitation of the con-stitutional rights and freedoms, because suffrage deprivation is not a part of the punishment in the form of imprisonment and therefore should not be used auto-matically. The fact of physical isolation of a citizen, who is imprisoned according to the judgment, can not be recognized as a ground for simultaneous restriction of suffrage for a period of imprisonment; there must be specific circumstances or conditions for this.

The Article 3 of the First Protocol to the Convention on Human Rights and Fundamental Freedoms Protection (hereinafter – the Convention) provides the right on free elections. Considering the relatively brief content of the above pro-visions of the Protocol No. 1, significant importance takes the practice of the Eu-ropean Court on Human Rights in respect to the interpretation of the content of suffrage and the scope of possible restrictions. Experts note that understanding of the European Court on Human Rights of the provisions of the Protocol No. 1 eventually has been changed. In particular, it is affirmed that the implementa-tion of the provisions of the Art. 3 of the Protocol protects the suffrage only in the formation of “legislative agencies”.

Currently, the European Court has already developed a certain approach to the interpretation of the Art. 3 of the Protocol: its decisions state that the right to free elections is very important, but not absolute. This approach provides a possibility to some restrictions on the part of states, but these restrictions should



be set to achieve a legitimate objective using proportional means and should not hamper the essence of the right to free elections and make it ineffective. The Court in each case carefully checks whether the limitation of the right to free elections was reasonable and proportional to the pursued aim.

Conclusions. The practice of the European Court on Human rights let us affirm about the formation of the main provisions to determine the extent and nature of limitation rights of prisoners concerning their suffrage. First of all, it is the setting of such restrictions by a judgment and only considering the cir-cumstances relating to a particular person and his behavior. Secondly, there should be a direct link between the elections and a crime. This is the only way to ensure the correspondence of the national legal system to the provisions of the Convention and to implement strict observance of human rights and freedoms, despite the fact he is in prison.

Key words: imprisonment, execution of punishment, voting rights ви-борчі права,, the right to elect, the right to be elected, convicted, penitentiary institutions.

АктуАльні ПитАння кримінАльної юСтиції262

Актуальні питання кримінальної юстиції

УДК 343.1

Юлія Олександрівна Ланцедова, кандидат юридичних наук (Національний авіаційний університет, Київ)

ВПЛИВ НОВІТНІХ ДОКТРИН ЮРИСПРУДЕНЦІЇ НА РОЗВИТОК АНТИКРИМІНАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ПРАВА, КРИМІНАЛІСТИКИ ТА ІНШИХ НАУК

АНТИКРИМІНАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІДосліджено окремі аспекти можливого впливу на роз-виток юридичних наук антикримінальної спрямова-ності низки новітніх доктрин юриспруденції. У цьому контексті розглянуто значення нових доктрин кла-сифікації юридичних наук, сутності і видового поділу юридичних фактів, правопорушень та юридичної відпо-відальності, сутності обставин, що виключають сус-пільну небезпечність діяння, а також базисних завдань юридичної відповідальності та ін.

Ключовіслова: антикримінальна галузь права, антикримінальне судо-чинство, деліктологія, юридичні факти (діяння, події, явища).

© Ю. О. Ланцедова, 2015

АктуАльні ПитАння кримінАльної юСтиції 263


Постановка проблеми. В останні десятиліття в юриспруденції з’явилася низка новітніх доктрин, перш за все, щодо класифікації юри-дичних наук, сутності та перспектив розвитку їх окремих груп [1; 2], сутності та видового поділу юридичних фактів [3], правопорушень [4], юридичної відповідальності [5] тощо [6; 7], які у сукупності створюють доктринальне підґрунтя для принципово нового бачення традиційного кримінального права, кримінального процесуального права, кримі-налістики та кримінології і, як наслідок, перетворення їх на новітню антикримінальну галузь права та антикримінальне судочинство, кри-міналістику та деліктологію відповідно. Додамо, дві останні юридичні науки мають охопити методичні аспекти та причино-наслідкові зв’язки та інші закономірності протидії всім вже існуючим правопорушенням, а не лише кримінальним, сутність і видовий поділ яких також конкрети-зуються.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Викладені можли-вості доктринального розвитку тих чи інших юридичних наук антикри-мінальної спрямованості вже неодноразово вивчалися [8; 9], але вони стосувалися лише певних аспектів та окремих (із названих наук) і не являли собою цілеспрямованого викладу взаємопов’язаного вдоскона-лення наукових основ антикримінальної галузі права, антикриміналь-ного судочинства, криміналістики та деліктології.

Мета дослідження. Власне проведення такого цілеспрямованого дослідження та ініціювання коректної наукової дискусії з приводу оста-точного вирішення вказаних проблем юридичних наук антикриміналь-ної спрямованості і має на меті дана публікація.

Виклад основного матеріалу. Поштовхом до доктринального переосмислення наукового підґрунтя традиційного кримінального права, кримінального процесуального права, криміналістики та кри-мінології стала поява новітньої доктрини класифікації юридичних наук у контексті їх гіпергрупових завдань, а також в частині вирішен-ня юридичними науками питань правотворчої, правозастосовної та антиделіктної діяльності, яка сама по собі вже неодноразово виклада-лася [1; 10], і тому не варто повторюватися. У цьому аспекті доцільно лише підкреслити те, що перетворення за цією доктриною криміналь-ного права та кримінального процесуального права на базисноанти-деліктну правову юридичну науку «Антикримінальна галузь права» та процедурну антиделіктну правову юридичну науку «Антикримі-нальне судочинство» відповідно виглядає достатньо обґрунтованим, особливо в контексті порівняння традиційних найменувань цих наук із такими аналогічними за будовою висловами, як «кримінальне гру-пування» та ін.

АктуАльні ПитАння кримінАльної юСтиції


264

Більш того, право як наріжна категорія юриспруденції має три базисні характеристики: одного із способів дистанційного управління волею соціосуб’єктів разом з іншими нормативними способами (норми моралі, норми релігії, норми політичної доцільності), однієї із складових правового статусу соціосуб’єктів поруч із іншими категоріями (свобо-дами, обов’язками, інтересами) та найбільш узагальненого позначення системи всіх існуючих правових актів, які далі об’єднуються в найвищі складові даної форми – галузі (моногалузі, полігалузі), субгалузі, (мо-носубгалузі, полісубгалузі), інститути (моноінститути, поліінститути), субінститути (моносубінститути, полісубінститути) і, нарешті, у нор-ми, коли будь-яка правова юридична наука фактично набуває форми не власне права в останній з його базисних характеристик, а галузі. Тому й перейменування будь-якої традиційної правової науки з права (кримінальне право, адміністративне право та ін.) в галузь права (анти-кримінальну галузь права, адміністративну галузь права та ін.), а будь-якої традиційної процесуальної науки (кримінального процесуального права, адміністративного процесуального права та ін.) в судочинство (антикримінальне судочинство, адміністративне судочинство тощо) виглядає доктринально і законодавчо достатньо виваженим, особливо в контексті новітньої доктрини класифікації юридичних наук. Додамо, що відповідно до їх наукової природи можна вести мову про базисно-антиделіктні правові юридичні науки (антикримінальна галузь права та ін.) та процедурні антиделіктні юридичні науки (антикримінальне судочинство та ін.).

Аналогічного згідно з новітньою доктриною докорінне реформу-вання торкнулося і класифікації юридичних наук, йдеться про розви-ток кримінології в напрямку деліктології, яка має перетворитися на методичну антиделіктну юридичну полінауку і поєднати в одне ціле дослідження причинно-наслідкових зв’язків та інших закономірностей протидії всім вже існуючим правопорушенням, а не лише криміналь-ним, і на тлі цього дана наука набуває чималого новітнього (реформа-ційного) потенціалу, у криміналістиці і будь-якій іншій антиделіктній юридичній науці це відбувається внаслідок появи новітньої доктрини ступеневого сутнісного видового поділу правопорушень та юридичної відповідальності, яка також вже достатньо широко апробована [4; 5; 11; 12].

Отже, більш правильно стисло викласти сутність останньої з варі-ацій доктрини, що розглядається. Згідно з її положеннями всі правопо-рушення поділяються на суспільно небезпечні діяння: кримінальні пра-вопорушення, серед яких, у свою чергу, розрізняють злочини (повний склад діяння), паразлочини (діяння, вчинене особою, яка не досягла



віку покладання антикримінального покарання), квазізлочини (діяння, вчинені неосудною особою), параквазізлочини (суспільно небезпечні ді-яння, що не передбачені Антикримінальним кодексом України), паране-щасні випадки (діяння особи за відсутності її вини) та нещасні випадки (діяння природи, у тому числі й тварин), а також на суспільно шкідливі діяння – адміністративні, дисциплінарні, де-факто майново-договірні (цивільні) та де-юре майново-договірні (господарські) правопорушен-ня, які також класифікуються на проступки, парапроступки, квазіпрос-тупки, параквазіпроступки, параказуси і казуси, що розуміються анало-гічно відповідним різновидам кримінальних правопорушень.

Що ж стосується новітньої доктрини ступеневого сутнісного видо-вого поділу юридичної відповідальності, то тут у контексті докорінного реформування антикримінальної галузі права та інших антиделіктних юридичних наук варто акцентувати увагу лише на двох моментах.

По-перше, на тому, що до антикримінальної, адміністративної, дис-циплінарної, де-факто майново-договірної та де-юре майново-договір-ної відповідальності (що у загальному плані відповідає викладеному видовому поділу правопорушень), додається ще один вид юридичної відповідальності – конституційна, новітнє завдання якої полягає пе-редусім у тому, щоб визнати діяння, рішення чи правовий акт суб’єкта владних повноважень легітимним чи ні, а в останньому випадку пору-шити питання про початок, залежно від характеру вчиненого правопо-рушення, відповідного провадження про притягнення винного суб’єкта владних повноважень до одного з названих вище видів юридичної від-повідальності.

По-друге, структура кожного з різновидів юридичної відповідаль-ності принципово однакова, але на сьогодні найбільш розробленою є запропонована Т. О. Коросташовою [11, с. 4–5] структура власне анти-кримінальної відповідальності, яка виглядає таким чином:

1. Позитивна антикримінальна відповідальність (окремі її види практично виступають як негативна юридична відповідальність, але концептуально слід прагнути до використання їх лише в якості позитивної юридичної відповідальності, яка має не допускати на-стання правопорушення): 1.1. Лікування різних видів залежності: а) обмінозалежності (алкоголізму, наркоманії, токсикоманії тощо); б) сексуалзалежності, тобто сексуальної переваги (педофілії, зоофі-

лії, некрофілії тощо); в) психозалежності (віртуальнофілії, азартнографілії, фанатографі-

лії, шоуфанатофілії, націоналфілії, шовіністофілії, теофілії, сектантофі-лії тощо).



266

1.2. Оплатне вилучення криміногенних об’єктів.1.3. Усунення інших причин та умов, які сприяють вчиненню зло-

чинів, інших макроправопорушень (у тому числі усунення антикримі-нальних прогалин законодавства).

2. Негативна антикримінальна відповідальність (яка наступає піс-ля вчинення макроправопорушення): 2.1. Карально-виховна антикримінальна відповідальність: а) покарання: допенітенціарні (строкове переслідування, тобто

протягом строків давності; довічне переслідування, зокрема, за зло-чини проти миру та безпеки людства; пенітенціарні (строкові; основні: штраф, громадські роботи, виправні роботи, обмеження військовос-лужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному ба-тальйоні, позбавлення волі; додаткові: позбавлення військового, спе-ціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна; позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю; довічні (основні: смертна кара, довічне ув’язнення, тобто коли практично знаходиться на утриманні законослухняних громадян і фактично перетворюється на покарання цих осіб, а не засуджених, хімічна, інша кастрація або стерилізація та ін.; додаткові: позбавлення звання, рангу, чину, класу, права обіймати певні посади, займатися пев-ною діяльністю); постпенітенціарні: нагляд; судимість (згадування про судимість після її зняття або погашення – злочин: для посадової особи перевищення влади або службових повноважень; у той же час для фі-зичної особи не може бути і такого складу, як «наклеп», а повинен бути встановлений спеціальний склад злочину, паразлочину);

б) парапокарання (щодо осіб, які не досягли віку призначення покарань): допенітенціарні: строкове переслідування (протягом стро-ків давності); довічне переслідування (за злочини проти миру та без-пеки людства); пенітенціарні; строкові ( примусові заходи виховного характеру щодо осіб від 11 років і до віку призначення покарань, заходи виховного характеру щодо осіб до 11-річного віку); довічні (не виклю-чається хімічна, інша кастрація або стерилізація та ін.);

в) квазіпокарання (щодо неосудних та обмежено осудних осіб): строкові примусові заходи медичного характеру, довічні, не виключа-ється хімічна, інша кастрація або стерилізація та ін.;

г) квазіпарапокарання (відновлення порушеного правового статусу та направлення у парламент клопотання про визнання в Анти-кримінальному кодексі України відповідного кримінального правопо-рушення).

2.2. Відновлювальна антикримінальна відповідальність:



а) солідарна відновлювальна антикримінальна відповідаль-ність (при заподіянні шкоди спільними злочинними діяннями неви-значеного кола осіб певної сумативної юридичної особи чи організації, коли неможливо конкретизувати діяння кожного з учасників із запо-діяння сумативної матеріальної та/чи моральної шкоди, що й зумов-лює необхідність притягнення винних до солідарної супутньої та до солідарної відновлювальної антикримінальної відповідальності у виді відшкодування шкоди або іншого відновлення порушеного правового статусу соціосуб’єктів), зокрема, контрибуція (тотальна, регіональна, локальна);

б) індивідуальна відновлювальна антикримінальна відпові-дальність: відшкодування фізичної, матеріальної та моральної шкоди; інше відновлення прав, свобод, інтересів чи обов’язків фізичних, юри-дичних осіб, держави.

2.3. Супутня антикримінальна відповідальність: окремі види позитивної антикримінальної відповідальності, що не були проведені до вчинення макроправопорушення (див. позитивну антикримінальну відповідальність), підтримка антикримінального позитиву (заохочен-ня сприяння усуненню причин, умов, іншому подоланню кримінальних правопорушень).

У цьому зв’язку варто акцентувати увагу й на тому, що базисною властивістю юридичної відповідальності Т. А. Коросташова вважає наявність негативних із боку держави наслідків для особи, яка вчинила правопорушення з тим, щоб: 1) покарати правопорушника; 2) перевихо-вати правопорушника; 3) покласти на: а) правопорушника або осіб, які за нього відповідають, обов’язок по найбільш повному відновленню по-рушеного правового статусу соціосуб’єкта; б) відповідних осіб обов’язок щодо усунення причин та умов, які сприяли вчиненню даного право-порушення [13, с. 100–101].

Не буде зайвим й доктринальне уточнення сутності обставин, що виключають суспільну небезпеку чи шкідливість діяння, передба-чені гл. 8 КК України (необхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, яка вчинила злочин; крайня необхідність; фізичний чи психіч-ний примус; виконання наказу чи розпорядження; діяння, що пов’язане із ризиком, та ін.). Фактично, вони названі достатньо неточно як «об-ставини, що виключають злочинність діяння».

Злочинність діяння визначається відповідно до ст. 11 КК України за умов єдності наступних п’яти ознак: його протиправність, суспільна небезпечність, винність, належна суб’єктність та представленість у виді діяння та бездіяльності [3]. Наявність же обставин із вказаної глави може виключити тільки суспільну небезпечність чи суспільну шкідли-



268

вість діяння і цим саме перетворювати діяння з протиправного на пра-вомірне і навіть на суспільно корисне. Тому вказану главу КК України доцільно назвати «Обставини, що виключають суспільну небезпеку діяння» [13, с. 68–69].

Не менше доктринальне і законодавче значення для розвитку ан-тикримінальної галузі права, антикримінального судочинства, кримі-налістики, деліктології та інших наук антикримінального спрямування має й запропонована О. А. Кириченком новітня доктрина сутності і ступеневого поділу юридичних фактів [3], яка стисло може бути представлена таким чином.

Юридичні факти залежно від характеру зв’язку із волею люди-ни поділяються на:

а) вольові юридичні факти (життєві обставини, які зумовлюють виникнення та/чи зміну та/або припинення правовідносин з волі люди-ни): юридичні діяння, тобто дія чи бездіяльність певного соціосуб’єкта або декількох соціосуб’єктів (взаємопов’язані дії або бездіяльність не-великої групи соціосуб’єктів), в результаті якого виникають та/чи змі-нюються та/або припиняються правовідносини; юридичні події, тобто взаємопов’язані дії та/чи бездіяльність великих груп соціосуб’єктів, в результаті яких виникають та/чи змінюються та/або припиняються правовідносини, які істотно вплинули на розвиток суспільства;

б) позавольові юридичні факти (життєві обставини, які зумов-люють виникнення та/чи зміну та/або припинення правовідносин без участі людини або без наявності її вини): монопозавольові юридичні факти: явища природи, що вплинули на виникнення та/чи зміну та/або припинення правовідносин (наприклад, виверження вулкану, зем-летрус, повені, пожежі, засуха та ін., у результаті чого знищується май-но соціосуб’єктів, наступає смерть соціосуб’єктів чи спричиняється їх здоров’ю та іншим об’єктам шкода і такого роду життєві обставини зу-мовлюють виникнення відповідних суспільних відносин: спадкоємства, відновлення порушеного правового статусу); діяння тварин, що впли-нули на виникнення та/чи зміну та/або припинення правовідносин за відсутності діянь людини чи вини останньої, що, частіше за все, стосу-ється хижих тварин, птиць,риб та ін. за межами зоопарків, заповідників та інших охоронюваних людиною зоооб’єктів; діяння фізичної особи та/чи осіб, що вплинули на виникнення та/чи зміну та/або припинення правовідносин за відсутності вини даної особи та/чи осіб: діяння нео-судної фізичної особи чи групи осіб; діяння осудної фізичної особи ти/чи осіб, яка (які) не повинна та/або не могла передбачити спричинення соціосуб’єктам цими діяннями шкоди; поліпозавольові юридичні фак-ти, коли паралельно та взаємопов’язано послідовно здійснюється два



і більше перерахованих в п. 2.2.1 юридичних фактів, які призводять до єдиного наслідку;

в) поліюридичні факти, коли паралельно та взаємопов’язано по-слідовно виникає два і більше перерахованих вище юридичних фактів, що призводять до єдиного наслідку.

У цьому зв’язку варто підкреслити, що діяння-правопорушення, за достатньо виваженою думкою О. С. Тунтули, складається із дії та без-діяльності при готуванні до вчинення правопорушення, його вчинення та із приховування його антиделіктних слідів. У п. 1 ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 190, ст. 194 КПК України 1960 р. використовувався термін «подія злочину», а у ч. 1 ст. 25, п. 1 ч. 1 ст.91, ч. 2 ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 297 та ін. но-вого КПК України. – вислів «подія кримінального правопорушення» [3].

У цьому відношенні доцільно звернутися до традиційного ро-зуміння сутності юридичних фактів, коли згідно з одним із них під юридичними фактами розуміються конкретні обставини, з настанням яких пов’язують виникнення, зміна або припинення правовідносин [14, с. 131], і за наявністю волі вони поділяються на: 1) юридичні дії – обставини, що характеризують вольову поведінку суб’єктів права, є зо-внішнім проявом їх волі та свідомості (наприклад, укладення угоди, вчинення правопорушення, винесення судом рішення у справі), 2) юри-дичні події – обставини, виникнення, зміна і припинення яких відбува-ються поза волею суб’єктів права (наприклад, народження чи смерть людини, хвороба, стихійні лиха) [14, с. 132].

Із викладеним підходом варто погодитися, якщо виправити деякі неточності. Зокрема, першу групу юридичних фактів мають скласти власне діяння, тобто дії чи бездіяльність, а не лише дії, а юридичною подією можна визнати настання лише ненасильницької смерті, тобто внаслідок природних причин – старіння, хвороби за відсутності непра-вомірності діянь лікаря тощо.

Таким чином, подія як традиційний різновид юридичного факту, на відміну від іншого його традиційного різновиду – діяння, безпосередньо не пов’язана із психічною сферою юридичної особи. Інша справа, якщо до уваги береться викладена новітня доктрина ступеневого сутнісно-го видового поділу юридичних фактів на діяння, події та явища, коли лише останній із різновидів юридичних фактів (явища) не пов’язаний із волею людей, а перші два різновиди (діяння і події) уже мають зв’язок із волевиявленням фізичної людини. Проте й у такому разі підставою притягнення соціосуб’єкта до антикримінальної відповідальності має служити лише діяння як складова сумативних діянь, що спонукали на-стання та/чи зміну та/або припинення тієї чи іншої події.



270

При цьому не варто забувати, що до появи та/чи зміни та/або при-пинення певного кримінального правопорушення можуть призвести всі три названі види юридичних фактів – діяння, події та явища, які як суспільно небезпечні юридичні факти можуть спричинити суттє-ву і більшу шкоду правовому статусу соціосуб’єкта. І тоді казати про ймовірність настання меншої шкоди від події і про появу в такому ви-падку певного різновиду мініправопорушення-події не доречно. Тому практично у контексті волевиявлення як єдиної підстави притягнення соціосуб’єкта до карально-виховної антикримінальної відповідальності мова має йти лише про злочини-діяння і про паразлочини-діяння.

Даний підхід є принциповим навіть з позицій відновлювальної антикримінальної відповідальності у виді контрибуції та супутньої ан-тикримінальної відповідальності за макроправопорушення-події, якщо ми хочемо жити в гуманному, а не в егоїстичному суспільстві.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Викладене доводить можливість докорінного реформування доктринальних по-ложень антикримінальної галузі права, антикримінального судочин-ства, криміналістики та деліктології на підставі новітньої доктрини класифікації юридичних наук, сутності і ступеневого видового поділу юридичних фактів, правопорушень та юридичної відповідальності та ін. Наведене не претендує на завершеність і створює лише відповідну доктринальну та прикладну основу для ініціювання коректної наукової дискусії з метою остаточного вирішення досліджених та багатьох інших проблем вказаних та інших наук антикримінальної спрямованості.


1. Кириченко А. А. Новая доктрина классификации юридических наук: предусловия, сущность, перспективное значение / А. А. Кири-ченко // Научные труды РАЮН. – Вып. 14: в 2 т. – Т. 1. – М.: Юрист, 2014. – С. 106–110.

2. Кириченко С. А. Сущность и перспектива развития отдельных групп юридических наук / С. А. Кириченко // Научные труды РАЮН. – Вып. 14: в 2 т. – Т. 1. – М.: Юрист, 2014. – С. 111–116.

3. Кириченко А. А. Новая доктрина ступенчатого сущностного видово-го деления общественных и юридических фактов // Блог экспертов (blog-experts.com). Информационно-аналитический сайт / А. А. Ки-риченко / 898 слов [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://blog-experts.com/novaya-doktrina-stupenchatogo-sushhnostnogo-vidovogo-deleniya-obshhestvennyx-i-yuridicheskix-faktov/



4. Тунтула А. С. Первая вариация новой доктрины ступенчатого сущностного видового деления правонарушений / А. С. Тунтула / 1457 слов // Блог экспертов (blog-experts.com). Информацион-но-аналитический сайт [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://blog-experts.com/prezentaciya-novyx-doktrin-i-koncepcij-yurisprudencii-nauchnoj-shkoly-professora-alankira-priglashenie-k-diskussii-aleksandra-tuntula-novaya-doktrina-stupenchatogo-sushhnostnogo-vidovogo-deleniya-p/

5. Ланцедова Ю. А. Первая вариация доктрины ступенчатого сущ-ностного видового деления юридической ответственности / Ю. А. Ланцедова / 1451 слово // Блог экспертов (blog-experts.com). Информационно-аналитический сайт [Электронный ре-сурс] – Режим доступа: http://blog-experts.com/ prezentaciya-novyx-doktrin-i-koncepcij-yurisprudencii-nauchnoj-shkoly-professora-alankira-priglashenie-k-diskussii-yuliya-lancedova-novaya-doktrina-stupenchatogo-sushhnostnogo-vidovogo-deleniya-yurid/

6. Кириченко А. А. Новая доктрина некоторых базисных категорий юриспруденции / А. А. Кириченко // Научные труды РАЮН. – Вып. 14: в 2 т. –Т. 1. – М.: Юрист, 2014. – С. 101–105 [Электронный ресурс] – Режим доступа: lawinfo.ru/assets/files/t1.pdf

7. Кириченко А. А. Новая доктрина сущности и системы антиделиктных органов / А. А. Кириченко / 1021 слово // Блог экспертов (blog-experts.com). Информационно-аналитический сайт [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://blog-experts.com/prezentaciya-novyx-doktrin-i-koncepcij-yurisprudencii-nauchnoj-shkoly-professora-alankira-priglashenie-k-diskussii-aleksandr-kirichenko-novaya-do-ktrina-antideliktnyx-organov-2/

8. Ланцедова Ю. А. Сущность антикриминальной и гражданской отрасли права и судопроизводства как антиделиктных юридичес-ких наук / Ю. А. Ланцедова, А. С. Тунтула, О. И. Шаповалова, А. Л. Шве-дова // Науковий журнал «Молодий вчений». – 2014. – № 5(8) тра-вень. – Ч. ІІ. – Міжнар. наук.-метричн. база РИНЦ, ScholarGoogle, OAJI, CiteFactor, Research Bible. – С. 89–92.

9. Кириченко А. Новая доктрина антикриминальной отрасли права и других антикриминальных юридических наук / А. Кириченко, А. Виноградов, Ю. Ткач // Правовой журнал «Legea si Viata». – № 5/2 (269). – Republica Moldova. – Кишинев, 2014. – С. 122–125 [Электронный ресурс] – Режим доступа: www.legeasiviata.in.ua/archive/2014/5-2/5-2.pdf

10. Ланцедова Ю. А. Новая доктрина классификации юридических наук, сущность и перспектива развития их отдельных групп (приглаше-



272

ние к дискуссии) / Ю. А. Ланцедова, А. С. Тунтула, О. И. Шаповало-ва // Журнал східноєвропейського права. – 2014. – № 3. – С. 45–59 [Электронный ресурс] – Режим доступа http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2014/05/4_lantsedova_ tuntula_shapovalova.pdf

11. Коросташова Т. А. Новая доктрина ступенчатого видового деления правонарушений и юридической ответственности / Т. А. Коросташо-ва // Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте ‘2013. Сборник научных трудов SWorld. Межд. наук.-метрич. база РИНЦ, SCIENCE INDEX, Импакт-Фактор. – Вып. 4. – Том 46: Юриди-ческие и политические науки. – Иваново: МАРКОВА А. Д., 2013. – С. 4–6.

12. Бідей О. Новий погляд на сутність і видовий поділ антикриміналь-ного примусу / О. Бідей, Ю. Ланцедова, О. Тунтула // Підприємни-цтво, господарство і право: науково-практичний господарсько-пра-вовий журнал. – 2014/1. – № 3. – С. 71–74.

13. Кириченко А. А. Гипердоклад о более двухстах пятидесяти лучших доктринах и концепциях юриспруденции научной школы профес-сора Аланкира: коллективная монография / кол. авторов под науч. ред. А. А. Кириченко. – 2-ое изд. – Николаев: Ин-т истории, полито-логии и права Ник. нац. ун-та им. В. А. Сухомлинского, 2015. – 1008 с.

14. Теорологія юриспруденції (новітня концепція «Теорії права»): на-вчальний посібник / Є. В. Кириленко, С. А. Кириченко, Т. О. Короста-шова та ін.; за наук. ред. О. А. Кириченка. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. – 484 с.


ЮлияАлександровнаЛанцедова,кандидат юридических наук(Национальный авиационный университет, Киев, Украина)

ВЛИНИЕНОВЕЙШИХДОКТРИНЮРИСПРУДЕНЦИИНАРАЗВИТИЕАНТИКРИМИНАЛЬНОЙОТРАСЛИПРАВА,КРИМИНАЛИСТИКИИДРУГИХНАУКАНТИКРИМИНАЛЬНОЙНАПРАВЛЕННОСТИ

Исследовано возможное влияние на развитие антикриминальной отрасли права, криминалистики и деликтологии отдельных новейших доктрин юриспруденции. Рассмотрено значение новой доктрины класси-фикации юридических наук, сущности и видового деления юридических фактов, правонарушений и юридической ответственности, сущности обстоятельств, которые исключают общественную опасность деяния, а также базисных заданий юридической ответственности и т. д.

Ключевыеслова: антикриминальная отрасль права, антикрими-нальное судопроизводство, деликтология, юридические факты (деяния, события, явления).



YuliiaO.Lantsedova,candidate of law sciences(National Aviation University, Kyiv, Ukraine)

IMPACTOFNEWDOCTRINESOFJURISPRUDENCEONTHEDEVELOPMENTOFANTI-CRIMINALBRANCHOFLAW,CRIMINALISTICSANDOTHERSCIENCESOFANTI-CRIMINALORIENTATION

Problem’ssetting.There is a number of new doctrines in jurisprudence in recent decades that collectively create a good doctrinal background for the fundamental development of traditional criminal law, criminal procedural law, forensics and criminology into the latest anti-criminal branch of law and an-ti-criminal judiciary, criminalistics and dialectology

Analysisofrecentstudiesandpublications.The above possibilities of doctrinal development of certain legal sciences of dialectology orientation have been already studied, but they have concerned only certain aspects and some of these sciences, have not been the purposeful improvement of scientific bases of these sciences.

Objectiveoftheresearch.The objective of this publication is the conduc-tion of such a purposeful research and initiation of a proper scientific discussion about the final solution of these problems of jurisprudence of anti-criminal ori-entation.

Themainpart.The greatest impetus to the doctrinal rethinking of the scientific principles of science of anti-criminal orientation provides the latest doctrine of the classification of law sciences, according to which the criminal law and criminal procedural law have to be transferred into respectively ba-sically anti-dialect legal science “Anti-criminal branch of law” and procedural anti-dialect legal science “Anti-criminal judiciary”. It looks like quite reasonable, especially in the context of a comparison of traditional names of these sciences with such similar in their structure of expressions as “criminal grouping” and others.

The development of criminology has a similar fundamental reform in the direction of dialectology, which has to transform into a methodical anti-dialect legal poly-science and combine interrelated research of causal relationships and other regularities of counteraction all offences, but not just criminal ones.

Important role in the reform of science of anti-criminal orientation be-comes stepwise, essential and species division of offences and legal liability, when the structure of ant-criminal liability is divided into concomitant, punitive and educational, renewable anti-criminal liability.

Traditional circumstances precluding the criminality of an action are actually circumstances that preclude public danger of an action, when other features of criminality of an action are not changed by these circumstances.



274

Essential significance for the development of these sciences has a stepwise division of legal facts into forceful (actions, events as summative actions of a large number of offenders) and not forceful (phenomenon: acts of nature, ani-mals, insane persons and persons with the absence of their guilt).

Conclusions and perspectives of development. Stated possibility of fundamental reform of doctrinal provisions of these sciences of anti-criminal orientation do not claim to completeness and just create the basis for initiating the discussions aiming at to make a final resolution of these problems.

Key words: anti-criminal branch of law, anti-criminal proceedings, dialectology, legal facts (actions, events, phenomena).



УДК 343.9(477)

Олександр Олександрович Юхно, доктор юридичних наук, професор (Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків)

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЗАПОБІГАННЯ КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ

ПРИ ЗАПРОВАДЖЕННІ ТА ВДОСКОНАЛЕННІ ЧИННОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО

КОДЕКСУ УКРАЇНИСтаттю присвячено актуальним проблемам запо-бігання злочинам на стадії досудового розслідування, запропонована характеристика законодавчого та нормативно-правового регулювання такої діяльності слідчими і прокурорами. Надано пропозиції щодо ви-рішення й удосконалення окремих питань у цьому на-прямі правозастосовної діяльності та запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключовіслова: запобігання, органи досудового розслідування, прокурор, слідчий, кримінальне правопорушення, суб’єкт запобі-гання, причини й умови, рівень злочинності, рецидив.

Постановка проблеми. У дослідженні питань протидії злочин-ності в Україні немає іншого альтернативного шляху, ніж створення ефективної системи запобігання злочинам на всіх основних напрямах, включаючи системно-комплексні загальнодержавні заходи соціальної профілактики злочинності й спеціального правоохоронного поперед-

© О. О. Юхно, 2015



276

ження (недопущення, запобігання, припинення) злочинів, виявлення й усунення конкретних причин і умов, що сприяють їх вчиненню. Про те, що злочини краще попередити, ніж карати за їх вчинення, зазначали ще засновники теорії кримінального права Ч. Беккарія, великий мислитель ХVШ століття Ф.-М. Вольтер [1, с. 393; 2, с. 64] та інших вчених.

З боку держави в цілому вживаються певні політичні, правові й організаційні заходи щодо зазначеного напряму правоохоронної ді-яльності. Достатньо звернути увагу на те, що в Україні запобігання зло-чинам віднесено до одного з основних завдань кримінального права. Зокрема, саме в ст. 1 Кримінальний кодекс України своїм завданням ставить правове забезпечення охорони прав і свобод людини та гро-мадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, за-безпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам [3]. Коментуючи цю норму, М. І. Мельник і М. І. Хавронюк зазначили, що за-конодавець вказує на профілактичне завдання закону про кримінальну відповідальність і тому вони повинні застосовуватись так, щоб не лише карати винних осіб за вчинені злочини, а й запобігати вчиненню нових злочинів [4, с. 11], що ми підтримуємо.

Така норма є очевидним виразом державної кримінально-правової політики у сфері запобігання злочинам, яку безумовно слід сприймати законодавчо-правовим засобом реалізації відповідних конституційних положень. У Конституції України немає норм, які б прямо визначали обов’язок держави та її органів щодо запобігання кримінальним право-порушенням, але в ній міститься низка статей, аналіз яких дає змогу визначити конституційні засади її здійснення. Зокрема, у статті першій Конституції Україну проголошено правовою державою. До основних характеристик правової держави, за визначенням А. П. Закалюка, на-лежить забезпечення сталого правопорядку, що досягається шляхом підвищення правової культури, цілеспрямованої діяльності щодо запо-бігання правопорушенням. Таким чином, підтримуючи позицію дослід-ника, вважаємо, що запобігання злочинності є невід’ємною функцією правової держави [5, с. 336].

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства, який безпо-середньо пов’язаний з процесами широких перетворень у всіх сферах соціальної практики, як зазначають О. М. Бандурка і О. М. Литвинов, головним напрямом діяльності держави у галузі охорони прав, свобод та інтересів громадян стає запобігання злочинам та іншим правопору-шенням. Небезпідставно саме запобігання злочинам є пріоритетним: злочини є найбільш соціально небезпечними діяннями; вони завдають шкоди життєво важливим соціальним благам, заважають становленню



та розвитку суспільних відносин. Проблема запобігання злочинам будь-якого характеру або спрямування пов’язана з певними соціальними групами, індивідами та життєвими ситуаціями, до яких вони потрапля-ють. Запобігання у цьому сенсі є цільовим актом, зорієнтованим на ті чи інші категорії людей. Запобігання злочинам є специфічною соціальною системою. Її цілісне бачення та сприйняття як об’єкта відповідного ор-ганізаційного впорядковуючого впливу допомагає позбавитись абсо-лютизації внутрішніх закономірностей її функціонування та розвитку, підміни ефективності та її критеріїв проблемами структурних і функ-ціональних змін, а також виводить на новий рівень з’ясування ступеня відповідності впливу системи запобігання злочинам на фактори зло-чинності її завданням. Як цілісна система запобігання злочинам може розглядатися лише у тому випадку, коли в ході її дії державних органів та установ, громадських формувань і окремих громадян координують-ся, як це притаманно соціальним системам та науковому управлінню суспільними процесами [6, с. 6–7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цей напрям останнім часом знайшов широке висвітлення у сучасній юридичній літературі, зокрема в роботах Г. А. Аванесова, А. М. Бабенка, О. Баганця, А. Б. Благої, О. М. Джужи, А. А. Десятника, А. Е. Жалинського, О. М. Ігнатова, О. Б. Са-харова, О. М. Бандурки, Л. М. Давиденка, О. М. Литвинова, М. І. Мельника, М. І. Хавронюка, В. М. Юрчишина, О. О. Юхна та інших. Але після при-йняття чинного КПК України у 2012 р. питання сучасного стану і на-явних проблем в напрацюванні та забезпеченні процесу запобігання злочинам залишились поза увагою дослідників. У зв’язку з цим сучасне вирішення й удосконалення цих питань загострилися у дослідженнях в галузі кримінології, криміналістики, кримінальному праві та процесі. Аналіз і характеристика цієї діяльності та її цілісної системи на сьогодні має важливе як теоретичне, так і прикладне значення.

Виклад основного матеріалу. Після набрання чинності КПК України однією з актуальних, але малодосліджених проблем досудового розслідування є запровадження, організація і забезпечення запобігання кримінальним правопорушенням. У сучасній науці та правозастосовній діяльності прийняття і запровадження чинного КПК України сприйнято позитивно, а щодо окремих його положень та новел досить критично. Зо-крема, більшістю представників вказаних галузей права, слідчими, про-курорами в своїй більшості не сприймається вилучення положень ст. 23 «Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину», ст. 23-1 «Подання органу дізнання, слідчого, прокурора в кримінальній справі», ч. 1 ст. 23-2 «Окрема ухвала (постанова) суду» в частині встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину та вимагають вжиття від-



278

повідних заходів за КПК України 1960 року [7, с. 19–20]. Дані процеси супроводжуються і загострюються ще й тим, що в масштабах держави питання напрацювання, запровадження та реалізації в країні стратегії і тактики профілактики правопорушень, елементом якої є запобігання, залишаються невирішеними, не дивлячись на відповідні законопроек-ти, що знаходяться у Верховній Раді України та неприйняті, починаючи ще з 1995–1996 років. Таким чином, вилучення і незакріплення вка-заних положень ст.ст. 23, 23-1, 23-2 попереднього КПК України 1960 р. в чинному КПК України взагалі нівелює запобіжну діяльність право-охоронних органів і суду, які знаходяться на «передньому краї» цього напряму оперативно-службової, слідчої діяльності та кримінального су-дочинства. Водночас із аналізу чинного кримінального процесуального законодавства країн СНД слід виокремити, що, наприклад, в ч. 2 ст. 73 КПК Російської Федерації [7, с. 182], ч. 3 ст. 117 КПК Республіки Казах-стан [8, с. 241], ч. 2 ст. 126 КПК Туркменістану [9, с. 175], ч. 2 ст. 96 КПК Республіки Молдова [10, с. 98] чітко зазначено, що у кримінальній спра-ві підлягають встановленню причини та умови, які сприяли вчиненню злочину. Крім того, зовсім незрозумілою є позиція законодавця, яка суперечить Концепції реалізації державної політики у сфері профілак-тики правопорушень на період до 2015 р., що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209 і якою встановлено, що її метою є розроблення та здійснення комплексу заходів, спрямова-них на виявлення та усунення причин і умов вчинення злочинів [12]. Варто навести визначення К. А. Гусєвої, яка наголосила, що необхідність підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ України у напрямі запобігання злочинам безпосередньо залежить від удоскона-лення системи законодавчо-правового її регулювання, причому на всіх його рівнях: від законодавчого до всіх відповідних напрямів відомчого нормативного забезпечення [13, с. 235]. Погоджуючись з наведеним вище, вважаємо доцільним додати, що саме це повинно бути покладено в основу подальшого функціонального реформування кримінального процесуального законодавства України і діяльності органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії злочинності.

Закон, за визначенням В. В. Голіни, має справу зі злочином, а процес запобігання злочинам – із криміногенними чинниками, тобто причи-нами та умовами, які сприяють його вчиненню. Таким чином, об’єктом запобігання злочинам є криміногенні чинники, на які спрямовано ді-яльність відповідних суб’єктів [14, с. 12–14], тобто це те, на що безпо-середньо впливають суб’єкти, щоб зменшити кількість правопорушень, запобігти конкретним реально можливим кримінальним правопору-шенням, попередити або припинити їх вчинення. Під час дослідження,



аналізуючи і прогнозуючи криміногенну ситуацію у державі, встанов-лено окремі криміногенні чинники, які слід враховувати при організації і проведенні запобіжних заходів на сьогодні. У дослідженнях попередніх років вчені наводили статистичні данні про вплив окремих криміноген-них чинників на стан оперативної обстановки в державі, а деякі з них і на сьогодні залишаються проблемними та невирішеними. Так, В. Я. Ко-нопельський зазначає, що незмінним залишається рівень рецидивної злочинності, який становить, як і у минулі роки, понад 24 % у загаль-ній структурі злочинності; адміністративний нагляд встановлюється відносно понад 20 % засуджених, які відбули покарання у місцях по-збавлення волі; 35 % осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, вимагають спеціалізованої психологічної та психіатричної допомоги [15, с. 1]. Серед неповнолітніх та молоді поширюється розповсюдження елементів злочинної субкультури, що, на жаль, висвітлюється як пози-тив і в окремих художніх творах. Вказане розповсюдження злочинної субкультури негативно пливає як на процес виховання майбутнього покоління, так і на рівень та ефективність запобігання кримінальним правопорушенням. Засоби масової інформації не завжди об’єктивно відображають окремі напрями запобіжної діяльності правоохоронних органів.

З урахуванням різноманітності окремих видів злочинів, а також і різних причин та умов, що сприяли їх вчиненню, за визначенням О. М. Литвинова, до суб’єктів запобігання можна віднести: органи дер-жавної влади та місцевого самоврядування; підприємства, установи й організації, не залежно від форми власності; громадські організації та об’єднання громадян; окремих громадян. За визначенням М. М. Биргеу, всі суб’єкти запобігання можна поділити на спеціалізовані та неспеціа-лізовані. До суб’єктів першої групи дослідник пропонує віднести: право-охоронні органи (органи внутрішніх справ, прокуратуру, СБУ, податкові, а на сьогодні – фіскальні органи); спеціалізовані громадські формуван-ня правоохоронної спрямованості [16, с. 107]. Вказані суб’єкти забезпе-чують підтримання правопорядку в суспільстві шляхом застосування спеціальних методів впливу. Для них запобігання є одним зі статутних функціональних завдань, не завжди головним, але обов’язковим. Так, наприклад, п. 2 ст. 10 Закону України «Про міліцію» вказує на обов’язок міліції «виявляти, попереджувати, припиняти та розкривати злочин» У пункті 6 цієї ж статті цей обов’язок деталізується через завдання «…виявляти криміногенні чинники, усувати їх, брати участь у правово-му вихованні населення». Спеціальними суб’єктами запобігання злочи-нам слід вважати усі без винятку підрозділи органів внутрішніх справ. Це стосується й виконання спеціальних функцій органами і підрозді-



280

лами інших правоохоронних органів [6, с. 11]. Крім цього, в ч. 1 ст. 23 чинного Закону України «Про прокуратуру» зі змінами від 02.03.2015 р. зазначено завдання: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли. У пункті 5 ст. 29 цього ж закону йдеться про здійснення орга-нами прокуратури заходів щодо запобігання кримінальним правопору-шенням, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

У зв’язку із вказаними змінами у кримінальному процесуальному законодавстві і дією положень чинного КПК України та прийнятими з метою його виконання відомчими нормативним актами, слід дета-лізувати і в нашому випадку до таких суб’єктів запобігання в межах кримінального провадження віднести, зокрема, й працівників органів досудового розслідування-слідчих та прокурорів. Прокурор як процесу-альний керівник досудового розслідування разом з керівником органу досудового розслідування відповідного відомства, яке наділено правом проведення досудового розслідування, повинен вимагати від слідчого встановлення причин і умов вчинення конкретних кримінальних пра-вопорушень та контролювати і впливати засобом прокурорського ре-агування на проведення таких заходів згідно з нормативно-правовими актами МВС України і Генеральної прокуратури України. Так, за дослі-дженням встановлено, що після прийняття у 2012 р. чинного КПК Укра-їни, згідно з пунктом 2.1.5 «Положення про органи досудового розсліду-вання Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України від 09.08.2012 р. № 686 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2012 р. за № 1769/22081), незважаючи на вищезазначені зміни до чинного КПК України, одним із завдань органів досудового розслідування залишилось і є «виявлення причин і умов, які сприяють учиненню кримінальних правопорушень, і вжиття через від-повідні органи заходів щодо їх усунення». Крім цього, в Положенні про Головне слідче управління МВС України, затвердженого цим же наказом МВС України, серед основних завдань ГСУ згідно з пунктом 2.1.4 визна-чено «Здійснення профілактичної роботи на підставі матеріалів роз-слідування кримінальних правопорушень». Згідно з вказаним наказом у переліку нарядів, обов’язкових для ведення в слідчих управліннях, відділах, відділеннях, не вказано на ведення наряду з вказаних питань, однак, йдеться про ведення нарядів-накопичувачів, де такі матеріали, на нашу думку, й повинні накопичуватись. Вважаємо, що до вказаного нормативно-правового акта МВС України слід внести зміни та доповне-ння, згідно з якими зобов’язати відповідних керівників структурних підрозділів досудового розслідування обов’язково вести наряди з цих питань. Відповідно до дослідження такі ж запобіжні функції залиши-лись і в органах прокуратури. Крім вищезазначеного Закону «Про про-



куратуру», на підставі п. 1.4 Наказу Генеральної прокуратури України від 19.12.2012 р. (зі змінами від 26.07.2013 р.) № 4 гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» прокурорів усіх рівнів зобов’язано своєчасно вживати заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення, відшко-дування завданої ним шкоди фізичним і юридичним особам, державним і комунальним інтересам, розшуку майна, яке стало предметом злочин-ного посягання. Таким чином, слід констатувати, що незважаючи на позицію законодавця, враховуючи вказані недоліки у законотворчому процесі та важливість запобіжної діяльності, МВС України та Генераль-на прокуратура України у своїх відомчих нормативно-правових актах залишила за слідчим і прокурорам функцію проведення запобіжної ді-яльності у кримінальних провадженнях.

Нами встановлено, що виконуючи вищезазначені нормативно-пра-вові акти, зокрема в органах досудового розслідування ОВС, склалась практика, коли така запобіжна діяльність проводиться, але за її резуль-татами, на відміну від положень ст. 23-1 попереднього КПК України 1960 р., замість складання і відправки подання на адресу керівників підприємств і структур усіх форм власності, установ і організацій, від яких залежить усунення причин і умов, що сприяли вчиненню конкрет-ного правопорушення, направляються листи із зазначених питань, на які надходять офіційні відповіді лише у 37 % щодо проведених заходів і прийнятого реагування, а після нагадування, на повторні листи на адресу цих же керівників щодо нереагування та неотриманих відпові-дей, надходить вже 89,7 % відповідей із загальної кількості надісланих. Таким чином, в середньому залишається 10,3 % листів, на які не від-реагували відповідні керівники, тобто не вжито заходів щодо усунення причин і умов, що сприяли вчиненню конкретних кримінальних пра-вопорушень. Однією з причин цього є те, що положення ст.ст. 254–257 та ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення на сьогодні, після набуття чинності КПК України 2012 р., щодо реагування із зазначених питань не діють.

В той же час окремі науковці таку практику правозастосовної ді-яльності розцінюють як непроцесуальну. Так, за визначенням О. М. Лит-винова, форма запобіжної діяльності безпосередньо пов’язана з її суб’єктами. Запобігання злочинам – це різновид діяльності малих со-ціальних груп (колективна діяльність). Суб’єкти запобігання злочинам належать до груп із формальною структурою. Формою реалізації їх прагнень та інтересів є відповідна діяльність, яка також має формалізо-ваний (заздалегідь заданий) характер. У свою чергу, вона здійснюється у формі різних актів або дій, які регламентовані законодавством. Через



282

це можна говорити про процесуальну форму діяльності. Якщо ж запо-біжні дії не врегульовані нормативно-правовими актами, форма цього виду діяльності матиме непроцесуальний характер [6, 8]. Вказана на-укова позиція підтверджує доцільність нашої пропозиції про повер-нення, встановлення та закріплення в чинному КПК України положень щодо проведення у кримінальному провадженні діяльності з вивчення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінальних правопорушень, та процесуального реагування слідчим, прокурором і суддею (судом) з цих питань. На користь вказаного слід навести позицію В. М. Юрчишина, який зазначив, що це суттєвий недолік і що його необхідно терміново усунути, бо спеціально-кримінологічне запобігання кримінальним правопорушенням є обов’язковим атрибутом кримінального процесу будь-якої демократичної країни світу і посідає в ньому чільне місце [17, с. 156].

На нашу думку, доволі складною, спірною та дискусійною видаєть-ся наукова позиція окремих вчених щодо питання про невіднесення до спеціальних суб’єктів запобігання судових інстанцій та органів проку-ратури [18]. Однак заслуговує на увагу позиція вчених у галузі кримі-нології О. М. Джужи, Я. Ю. Кондратьєва, О. Г. Кулика, П. П. Михайленка та інших про віднесення прокуратури і суду до таких спеціальних суб’єктів [19] у зв’язку з обов’язком забезпечення органами прокуратури запо-біжної діяльності на підставі вищезазначеного Наказу Генеральної про-куратури від 19.12.2012 р. № 4 гн. Водночас викликає сумнів позиція вчених щодо визначення прокуратури як природного координатора дій усіх спеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам [20], а також пози-ція щодо невіднесення судів та органів прокуратури до спеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам та віднесення їх до неспеціалізованих суб’єктів запобігання злочинам [6, с. 12], оскільки запобіжна діяльність, наприклад, судді не вплине негативно на здійснення ним правосуддя і його незалежність, тому що така діяльність напряму з цим процесом не пов’язана. Крім цього, ведеться наполеглива дискусія навколо думок про включення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, до предмета доказування.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, з питаннями правового регулювання запобігання злочинності в Україні пов’язана низка проблем, головна з яких полягає в тому, що правове забезпечення запобігання ще не має системного характеру, воно складається з деяких норм галузевого законодавства, інколи не узгоджених між собою, та відомчих правових актів. Крім того, важливі положення щодо ролі і значення запобіжної діяльності, її змісту, відпо-відності принципам справедливості, гуманізму, законності, що містяться



у багатьох міжнародних правових актах, до яких приєдналась й Україна, фактично не стали змістом її національного законодавства і в основно-му не відомі суб’єктам запобіжної діяльності. Не знімається з порядку денного й сьогодні проблема про прийняття стратегічного і тактичного законодавчого акта щодо організації та проведення в масштабах держа-ви і на регіональному рівні профілактики кримінальних та інших видів правопорушень, виховання населення щодо підвищення правосвідо-мості та правової культури й інших питань. Втім, окреслені питання потребують окремого комплексного дослідження.


1. Беккария Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккария. – М., 1939. – 424 с.

2. Вольтер Ф. М. Коментарии к книге о преступлениях и наказаниях / Ф. М. Вольтер // Избр. произведения. – М., 1956. – 342 с.

3. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 5 лютого 2014 року). – Х. : Одіссей, 2014. – 240 с.

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Канон, 2001. – С. 11.

5. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології : теорія і прак-тика : у 3 кн. / А. П. Закалюк. – К. : Ін Юре, 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.

6. Бандурка О. М. Структура процесу запобіжної діяльності / О. М. Бан-дурка, О. М. Литвинов // Вісник кримінологічної асоціації України. – 2014. – № 6 (2014). – С. 6–14.

7. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М. : Проспект, КНОРУС, 2009. – С. 182.

8. Когамов М. Ч. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Республики Казахстан. Общая и Особенная части / М. Ч. Когамов. – Алматы, 2008. – C. 241.

9. Смирнов А. В. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Туркменистана / А. В. Смирнов, К. Б. Калиновский. – Ашхабад : Центр ОБСЕ в Ашхабаде, 2012. – С. 175.

10. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова. – Киши-нев : «Lavialat Info» SRL, 2009. – С. 98.

11. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х. : Одіссей, 2011. – 248 с.

12. Концепція державної політики у сфері профілактики правопору-шень на період до 2015 року : розпорядження Кабінету Міністрів



284

України від 30.11.2011 р. № 1209-р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 83. – Ст. 3019.

13. Гусєва К. А. Запобігання злочинам як головний стратегічний на-прям функціонального реформування діяльності органів внутріш-ніх справ / К. А. Гусєва // Вісник Луганського державного універси-тету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – 2010. – № 4. – С. 231–236.

14. Голіна В. В. Попередження злочинності: Конспект лекції / В. В. Голі-на. – Х. : Укр. юрид. акад., 1994. – 40 с.

15. Конопельський В. Я. Кримінально-виконавчі засади диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спеці-альність 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; криміналь-но-виконавче право» / Віктор Ярославович Конопельський. – Х., 2015. – 36 с.

16. Быргэу М. М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) : монография / М. М. Быргэу ; под общ. ред. проф. А. М. Бандурки. – Х. : Изд-во нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 254 с.

17. Юрчишин В. М. Місце і роль прокурора у досудовому розслідуванні та їх відображення в теорії, законодавстві і практиці / В. М. Юрчи-шин. – Чернівці : РОДОВІД, 2013. – С. 156.

18. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-криміноло-гічного запобігання злочинності / О. Литвак // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97–103.

19. Кримінологія : підручник для студентів вищих навч. закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьев, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

20. Рощина І. Нове у законодавстві України і перспективи запобігання злочинності / І. Рощина // Право України. – 2004. – № 3. – С. 60–63.




АлександрАлександровичЮхно,доктор юридических наук, профессор(Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, Украина)

АКТУАЛЬНЫЕПРОБЛЕМЫПРЕДУПРЕЖДЕНИЯУГОЛОВНЫХПРАВОНАРУШЕНИЙПРИВНЕДРЕНИИИУСОВЕРШЕНСТВОВАНИИДЕЙСТВУЮЩЕГОУГОЛОВНОГОПРОЦЕССУАЛЬНОГОКОДЕКСАУКРАИНЫ

Статья посвящена проблемам предотвращения преступлений при проведении досудебного расследования в современных условиях. В ней дана характеристика законодательного и нормативно-правового ре-гулирования такого вида деятельности следователями и прокурорами. Представлены предложения по вопросам решения и совершенствования отдельных направлений правоприменительной деятельности, а также предложены пути их решения.

Ключевые слова: предотвращение, органы досудебного расследо-вания, прокурор, следователь, уголовное производство, субъект предот-вращения, причины и условия, уровень преступности, рецидив.

Oleksandr O. Yukhno,Doctor of Law, Professor(Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine)

TOPICALISSUESOFPREVENTINGCRIMINALOFFENCESWHILEIMPLEMENTINGANDIMPROVINGTHECURRENTCRIMINALPROCEDURALCODE OF UKRAINE

The article is devoted to topical and urgent problems of crime preven-tion at the pre-trial investigation stage in the present state, especially after the adoption and implementation of the current Criminal Procedural Code of Ukraine. By the results of the study it is stressed on the importance of organi-zation and implementation of preventive work by state, law enforcement and other authorities, public institutions in this area of activity; on the basis of sci-entific views of scholars and experts the suggestion to adopt national legislative act regarding the admissibility of preventive and protective work across the country and regions of Ukraine is supported. Comparative characteristics of constitutional, legislative, normative and legal regulation of such activities by investigators and prosecutors are provided; the author states scientific points of view of scholars, who have not supported the position of the legislator to abolish the relevant Articles 23, 23-1, 23-2 of the previous Criminal and Proce-dural Code of Ukraine of 1960 concerning the issues of establishing the causes and conditions, which contributed to the commission of criminal offences and respond of investigators, prosecutors, judges on them in the current criminal



286

procedural legislation of Ukraine. Special attention is paid to the fact that despite these changes in the legislation, legal acts of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and Prosecutor General’s Office of Ukraine still stipulate the duty of investigators, prosecutors at all structural levels to organize and carry out preventive activities and respond to detected violations in order to prevent them in the future and eliminate the negative effects. Practices of investigators, prosecutors concerning the above mentioned issues are analyzed. It proves the need and feasibility of conducting such preventive activities. The propositions to address and improve specific issues in this area of law enforcement activity are provided; the ways of their solution, consolidation of the studied activity in the legislation, in particular in the criminal procedural legislation of Ukraine, as well as improving the normative and legal base of the Ministry of Internal Affairs, Prosecutor General’s Office of Ukraine and other law enforcement and state agencies are offered.

Key words: prevention, pre-trial investigation authorities, prosecutor, investigator, criminal offence subject of prevention, causes and conditions, crime rate, recidivism.

нАукове життя 287

Наукове життя80-річний ювілей доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Голіни Володимира Васильовича

28 липня 2015 року виповниться 80 років із дня народження ви-датного українського правознавця, доктора юридичних наук, професо-ра, член-кореспондента Національної академії правових наук України Володимира Васильовича Голіни.

Народився у м. Глобине Полтавської області. У 1958 р. закінчив юри-дичний факультет Ленінградського державного університету. Із 1958р. по 1961 р. працював слідчим, старшим слідчим Петроградського та Ленінсько-го райвідділів міліції м. Ленінград, а 1961–1968 рр. – адвокат (м. Кремен-чук), член президії Полтавської обласної колегії адвокатів. 1968–1972 рр. – аспірант кафедри кримінального права, 1972–1996 рр. – асистент, старший викладач, доцент, професор кафедри кримінології і виправно-трудового права, з 1996 р. – по теперішній час – завідувач кафедри кримінології і кри-мінально-виконавчого права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Одночасно очолює сектор дослідження проблем запо-бігання злочинності Інституту вивчення проблем злочинності імені акаде-міка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України.

У 1972 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Погашення та зняття судимості за радянським кримінальним правом», а в 1994 р. – докторську дисертацію на тему «Спеціально-кримінологічне запобіган-ня злочинності (теорія і практика)».

У 1995 р. ім’я В. В. Голіни занесено до «Золотої книги Української юс-тиції». У 2002 р. обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України. У 2004 р. йому присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України. Володимир Васильович нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України і медаллю «Ветеран праці» (1993). Дві-чі поспіль у 2011 та 2012 рр. ставав лауреатом премії ім. Ярослава Мудрого. Лауреат Державної премії України у галузі і науки і техніки України (2011).

нАукове життя


288

Автор понад 250 наукових праць, зокрема: «Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву» (1979), «Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности» (1981), «Криминологическая профилактика, предотвращение и пресече-ние преступлений» (1989), «Попередження злочинності правоохоронними органами» (1991), «Специально-криминологическое предупреждение пре-ступлений (теория и практика)» (1992), «Попередження тяжких насиль-ницьких злочинів проти життя й здоров’я особи» (1997), «Злочинності – організовану протидію» (1998), «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження» (2004), «Судимість» (2006), «Курс лекций по криминологии» (2006), «Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповно-літніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження» (2006), «Кримінологічна характеристика злочинів проти життя та здоров’я, що вчиняються неповнолітніми» (2007), «Потерпілий від злочину (міждис-циплінарне правове дослідження)» (2008), «Правова система України: істо-рія, стан та перспективи» [у 5-ти томах] (2008), «Запобігання злочинності в Україні (теорія і практика)» (2011), «Державне програмування і регіональ-не планування заходів запобігання злочинності в Україні» (2012) та ін.

Є співавтором проектів Законів України «Про попередження на-сильства у сім’ї» (2001), «Про боротьбу з тероризмом в Україні» (2002). Підготував 3 доктори і 15 кандидатів юридичних наук.

Член редколегії наукових збірників «Проблеми законності», «Пи-тання боротьби зі злочинністю», заступник голови Координаційного бюро з кримінології Національної академії правових наук України. Бере участь у роботі спеціалізованих вчених рад Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого та вченої ради НДІ вивчення злочин-ності ім. академіка В. В. Сташиса НАПрН України.

Голіна В. В. зробив вагомий особистий внесок у розвиток та орга-нізацію правової науки України. Йому належить науковий пріоритет у створенні і поглибленні теорії запобігання злочинності в цілому та її окремим проявам, зокрема, запобігання насильницьким злочинам проти особи, запобігання насильству в сім’ї, злочинності неповнолітніх, бандитизму. Крім того, до сфери наукових інтересів В. В. Голіни входять питання планування й програмування запобіжних заходів тощо.

Редакційнаколегіязбірниканауковихпраць«ВісникКримінологічноїасоціаціїУкраїни»,колективкафедрикримінальногоправата

кримінологіїХарківськогонаціональногоуніверситетувнутрішніхсправтаПрезидіяКримінологічноїасоціаціїУкраїнищировітаютьВолодимираВасильовичаГолінузювілеєм,бажаютьйомуміцногоздоров’я,душевноїгармонії,творчоїнаснагиіподальшихдосягнень

усправізміцненняпотенціалувітчизняноїюридичноїнауки.



ДИСЕРТАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ, ЗАХИСТ ЯКИХ ВІДБУВСЯ У БЕРЕЗНІ 2015 РОКУ У СПЕЦІАЛІЗОВАНІЙ

ВЧЕНІЙ РАДІ Д 64.700.03 ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право:

Брижак Ася Василівна – «Кримінологічні засади діяльності ОВС щодо запобігання крадіжкам, поєднаним з проникненням в житло».

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Орлов Юрій Володимирович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, професор Хряпінський Петро

Васильович, Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», професор кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету;

– кандидат юридичних наук, доцент Титаренко Олексій Олексійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник відділу організації наукової роботи та редакційно-видавничої діяльності.

Дисертацію присвячено комплексній характеристиці криміноло-гічних засад діяльності ОВС щодо запобігання крадіжкам, поєднаним з проникненням в житло. У роботі надано кримінологічну характе-ристику крадіжкам, поєднаним з проникненням в житло. Встановлено рівень, динаміку цих злочинів, а також структуру та географію їх поши-рення. Проаналізовано кримінологічно значущі риси особи злочинця. Здійснено типологію осіб, які вчиняють крадіжки, поєднані з проник-ненням в житло. Охарактеризовано соціально-економічні, культурно-психологічні, організаційно-управлінські та віктимогенні фактори крадіжок, поєднаних з проникненням в житло. Досліджено особливості запобігання крадіжкам, поєднаним з проникненням в житло слідчими ОВС, а також працівниками підрозділів карного розшуку, дільничних інспекторів міліції та інших служб і підрозділів ОВС.



290

Левченко Андрій Миколайович – «Протидія впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки засуджених до позбавлення волі».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Литвинов Олексій Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, професор Колб Олександр

Григорович, Національна академія внутрішніх справ, директор Навчально-наукового інституту права та психології;

– кандидат юридичних наук, доцент Шинкарьов Юрій Вікторович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін.

В дисертації, на підставі з’ясування стану дослідження в науці про-блем, пов’язаних з протидією впливу кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки засуджених до позбавлення волі в Україні, визначення історичних передумов (ґенези) виникнення і роз-витку цієї суспільної культури, сформульовано її поняття, а також здій-снена кримінологічна та кримінально-виконавча характеристика су-часного стану та тенденцій її впливу на процес виконання і відбування покарання у виді позбавлення волі та розроблені науково обґрунтовані заходи щодо удосконалення правового механізму протидії зазначеному суспільно небезпечному явищу з урахуванням позитивного міжнарод-ного досвіду на загально соціальному та індивідуальному рівнях.

Семеногов Ігор Володимирович – «Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Житний Олександр Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, професор, академік Національної

академії правових наук України Гуторова Наталія



Олександрівна, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, директор Полтавського юридичного інституту;

– кандидат юридичних наук, доцент Павликівський Віталій Іванович, Харківський економіко-правовий університет, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін та адміністративного права.

У роботі визначено родовий, видовий та безпосередні об’єкти зло-чинів, передбачених ст. 164 та ст. 165 КК України. Здійснено характерис-тику потерпілих «дитина», «непрацездатні батьки» та предмету злочи-нів – коштів на утримання цих осіб. Проведено кримінально-правовий аналіз діяння «ухилення від сплати коштів на утримання», досліджено його суспільно небезпечні наслідки. Встановлено суб’єктивні ознаки ухилення від сплати коштів на утримання. Розкрито засоби диференціа-ції та реалізації кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 164 та ст. 165 КК. Показано особливості звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів на утримання дітей або коштів на утримання непрацездатних батьків у зв’язку із дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), за-кінченням строків давності (ст. 49 КК) за вказані злочини.

Філоненко Ганна Михайлівна – «Кримінологічна характеристика та запобігання злочинам, що вчиняються жінками у сімейно-побутовій сфері».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Литвак Олег Михайлович, Національна академія прокуратури України, ректор.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, доцент Марисюк Костянтин

Богданович, Інститут права та психології Національного університету «Львівська політехніка», доцент кафедри кримінального права і процесу;

– кандидат юридичних наук, доцент Примаченко Віталій Федорович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.



292

Дисертацію присвячено кримінологічній характеристиці та за-побіганню злочинам, що вчиняються жінками у сімейно-побутовій сфері. Здійснено аналіз кількісних та якісних показників даного виду злочинності, запропоновано авторську класифікацію злочинів, що вчи-няються жінками у сімейно-побутовій сфері. Охарактеризовані основні морально-психологічні особливості особистості злочинниць, дослідже-но систему детермінант злочинної поведінки жінок у згаданій сфері. Здійснено аналіз загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів запобігання, особливу увагу приділено вивчен-ню віктимологічного напрямку профілактичної діяльності.

Піддубна Аліна Валентинівна – «Кримінологічна характеристика та запобігання злочинним порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації на пасажирському автотранспорті».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Мисливий Володимир Андрійович, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», професор кафедри публічного права.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, доцент Харченко Вадим Борисович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін факультету права та масових комунікацій;

– кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Назимко Єгор Сергійович, Донецький юридичний інститут МВС України, вчений секретар.

У дисертації здійснено кримінологічну характеристику злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації пасажир-ського автотранспорту. Розглянуто методологічний аспект криміноло-гічного аналізу охорони безпеки дорожнього руху та експлуатації в сфе-рі пасажирських перевезень. Надано кримінологічне обґрунтування безпеки на пасажирському автотранспорті. Визначено кількісно-якісні показники злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації пасажирського автомобільного транспорту, досліджено характерні риси злочинця, з’ясовані причини та умови, що сприяють вчиненню цих злочинів, а також визначено напрями з удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо їх запобігання.



Щербакова Альона Костянтинівна – «Механізм індивідуальної злочинної поведінки особи, яка вчиняє бандитизм».

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Литвинов Олексій Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.

Офіційні опоненти:– доктор юридичних наук, професор Денисов Сергій Федорович,

Класичний приватний університет, професор кафедри кримінального права Інституту права імені Володимира Сташиса;

– кандидат юридичних наук, доцент Храмцов Олександр Миколайович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін.

Дисертацію присвячено аналізу механізму індивідуальної зло-чинної поведінки особи, яка вчиняє бандитизм, та розробці системи відповідних запобіжних заходів. Визначено гносеологічні основи до-слідження. З’ясовано сутність та надано характеристику бандитизму як соціальному феномену та як різновиду індивідуальних кримінальних практик. Розроблено характеристику особистості злочинця, який вчи-няє бандитизм, та досліджено особливості мотивації його злочинної діяльності. Надано характеристику зовнішніх факторів індивідуальної злочинної поведінки особи, яка вчиняє бандитизм, а також досліджено особливості криміногенних ситуацій бандитизму. Визначено особли-вості та надано рекомендації щодо запобігання та припинення діяль-ності з організації озброєних банд та керуванню ними, участі у бандах та участі у вчинюваних бандою нападах.

нАші Автори294

Наші авториВідомості про авторів збірника наукових праць

«Вісник Кримінологічної асоціації України» № 2 (10) 2015

]] Бандурка Олександр Маркович – радник ректора Харківського національного університету внутрішніх справ, президент Кримі-нологічної асоціації України, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України (м. Харків, Україна);]] Беніцький Андрій Сергійович – професор кафедри професійних та спеціальних дисциплін Херсонського факультету Одеського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент (м. Херсон, Україна);]] Володавська Олена Сергіївна – доцент кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підроз-ділів слідства Харківського національного університету внутріш-ніх справ, кандидат юридичних наук, доцент (м. Харків, Україна);]] Гладкова Євгенія Олексіївна – старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозді-лів кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (м. Харків, Україна);]] Гусаров Сергій Миколайович – ректор Харківського національно-го університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслу-жений юрист України (м. Харків, Україна);]] Дорохіна Юлія Анатоліївна – доцент кафедри комерційного права Київського національного торговельно-економічного університе-ту, кандидат юридичних наук (м. Київ, Україна);]] Дудоров Олександр Олексійович – професор кафедри криміналь-ного права та правосуддя Запорізького національного університе-ту, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і тех-ніки України (м. Запоріжжя, Україна);]] Кириченко Олександр Анатолійович – професор кафедри пра-вознавства Навчально-наукового інституту історії, політології та права Миколаївського національного університету імені В. О. Су-

нАші Автори 295


хомлинського, доктор юридичних наук, професор (м. Миколаїв, Україна);]] Книженко Оксана Олександрівна – професор кафедри криміналь-ного права, кримінології та кримінально-виконавчого права Наці-ональної академії прокуратури України, доктор юридичних наук, професор (м. Харків, Україна);]] Колодяжний Максим Геннадійович – старший науковий співро-бітник Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочин-ності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук, старший науковий співро-бітник (м. Харків, Україна);]] Лантінов Ярослав Олександрович – доцент кафедри криміналь-но-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидат юридичних наук, доцент (м. Харків, Україна);]] Ланцедова Юлія Олександрівна – доцент кафедри кримінального права та процесу Національного авіаційного університету, канди-дат юридичних наук (м. Київ, Україна);]] Левченко Катерина Борисівна – президент Міжнародного жіно-чого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», доктор юридич-них наук, професор, (м. Київ, Україна);]] Легенька Марина Миколаївна – директор департаменту соці-ально-правової допомоги Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», адвокат (м. Київ, Україна);]] Литвинов Олексій Миколайович – начальник кафедри кримі-нального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, відповідальний секретар Кримінологічної асоці-ації України, доктор юридичних наук, професор (м. Харків, Україна);]] Митрофанов Ігор Іванович – завідувач кафедри галузевих юри-дичних наук Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, кандидат юридичних наук, доцент (м. Кременчук, Україна);]] Назимко Єгор Сергійович – вчений секретар Донецького юридич-ного інституту МВС України, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник (м. Донецьк, Україна);]] Олішевський Олександр Володимирович – старший викладач ка-федри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного уні-верситету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (м. Харків, Україна);

нАші Автори


296

]] Орлов Юрій Володимирович – доцент кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підроз-ділів слідства Харківського національного університету внутріш-ніх справ, кандидат юридичних наук, доцент (м. Харків, Україна);]] Письменський Євген Олександрович – начальник кафедри за-гальноюридичних дисциплін Луганського державного університе-ту внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, доктор юридичних наук, доцент (м. Луганськ, Україна);]] Харченко Вадим Борисович – завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін факультету права та масових комунікацій Хар-ківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, доцент (м. Харків, Україна);]] Храмцов Олександр Миколайович – доцент кафедри криміналь-но-правових дисциплін юридичного факультету Харківського наці-онального університету імені В. Н. Каразіна, кандидат, юридичних наук, доцент (м. Харків, Україна);]] Цвіркун Наталія Юріївна – викладач кафедри кримінального пра-ва та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозді-лів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук (м. Харків, Україна);]] Шаблистий Володимир Вікторович – начальник кафедри кри-мінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства Дніпропетровського державного універси-тету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент (м. Дні-пропетровськ, Україна);]] Шевченко Ольга Вікторівна – викладач кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для підроз-ділів слідства Харківського національного університету внутріш-ніх справ, кандидат юридичних наук (м. Харків, Україна);]] Юхно Олександр Олександрович – начальник кафедри кримі-нального процесу факультету підготовки фахівців для підрозді-лів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор (м. Харків, Україна);]] Яковець Ірина Станіславівна – провідний науковий співробіт-ник Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник (м. Харків, Україна).

до увАги читАчів 297

До уваги читачівВимоги щодо оформлення наукових статей, які публікуються в збірнику наукових праць «Вісник Кримінологічної асоціації України»

1. Загальні вимоги до структури наукових статей:

• постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливи-ми науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячу-ється означена стаття;

• формування цілей статті (постановка завдання);• виклад основного матеріалу з повним обґрунтуванням отриманих

наукових результатів;• висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок

у даному напрямі.

2. Вимоги до оформлення тексту наукових статей:

• обсяг статті публікації (назва статті, відомості про автора, текст статті, використані матеріали, анотація, ключові слова) не пови-нен перевищувати 15 сторінок (інтервал – 1,5, шрифт – Times New Roman, кегель 14, поля: верхнє, нижнє, праве, ліве – 2 см.);

• перший рядок (ліворуч) – УДК статті;• другий рядок (ліворуч) – прізвище, ім’я, по батькові автора (співав-

торів) (шрифт напівжирний);• третій (за необхідності й четвертий) рядок (ліворуч) – науковий

ступінь, вчене звання, почесне звання, членство в НАПрН України (за наявності), посада та місце роботи автора (співавторів);

• нижче (посередині рядка) назва публікації великими літерами (шрифт напівжирний);

• нижче розміщується анотація (500 друкованих знаків) та ключові слова (4–8 слів) українською мовою;

• через інтервал – текст статті;• посилання на використані джерела здійснюється у квадратних дуж-

ках з зазначенням номеру джерела та конкретних сторінок, напр.

до увАги читАчів


298

[1, с. 25–26], а самі назви джерел наводити в кінці статті у порядку згадування у тексті (розділ – «Список використаних джерел»).

• після списку використаних джерел необхідно надати анотацію ро-сійською (2–4 речення) та розширену англійською (2500–3000 дру-кованих знаків) мовами та ключові слова (4–8 слів). Анотації мають містити також ім’я, по батькові автора (співавторів) та назву статті. При цьому анотація англійською мовою повинна містити: поста-новку проблеми, аналіз останніх досліджень і публікацій, мету до-слідження, основну частину, висновки та перспективи розвитку.

3. Вимоги щодо надання матеріалів у редакцію:

• роздрукований примірник наукової статті (підписаний у кінці ав-тором з позначкою про дату її надходження до редакції);

• електронний варіант статті;• довідку про автора (співавторів) із зазначенням – П.І.Б. (повністю),

наукового ступеню, вченого звання, членства в НАПрН України (за на-явності), місця роботи і посади, контактного номеру телефону, елек-тронної пошти та поштової адреси з індексом, на яку необхідно напра-вити примірник збірника наукових праць, розділу наукового збірника (нижче наведені розділи), у який доцільніше розмістити статтю;

• фото автора у форматі jpg;• якщо автор не має наукового ступеня доктора юридичних наук або

вченого звання «професор», додатково подається рецензія (до якої прирівнюється рекомендація до опублікування, надана головним редактором збірника або його заступником). Всі матеріали, крім поданих докторами наук і професорами, підлягають обов’язковому рецензуванню членами редакційної колегії.

• витяг із протоколу засідання відповідної кафедри (відділу) про ре-комендацію статті до друку.

• анотації (українською, російською та англійською мовами).

Матеріали: а) стаття; б) довідка про автора (співавторів); в) фото автора у форматі jpg; г) витяг із протоколу засідання кафедри (відді-лу) (сканована кольорова копія); д) у разі необхідності рецензія (ска-нована кольорова копія) можуть надсилатися електронною поштою ([email protected]).

до увАги читАчів 299


Строки подачі матеріалів до редакції:

Вісник КАУ № 1 Вісник КАУ № 2 Вісник КАУ № 3

до 15 лютого до 15 червня до 15 жовтня

Відповідальність за достовірність поданої інформації, використаних цитат, оформлення списку використаних джерел покладається на авторів.

Редколегія залишає за собою право повертати матеріали авторам для виправлення виявлених помилок і доопрацювання, скорочувати та редагувати надані тексти.

Автори попереджаються про те, що електронна копія журналу безоплатно розміщується у відкритому доступі на сайті Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України у розділі «На-укова періодика України», а також на офіційному сайті видання (www.visnikkau.org).

Розділи збірника наукових праць:

1. Проблеми міжнародного та зарубіжного кримінального права та кримінології.

2. Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінального права.3. Сучасні теоретичні та прикладні проблеми кримінології.4. Актуальні питання кримінально-виконавчого права.5. Актуальні питання кримінальної юстиції.6. Трибуна молодих дослідників.7. Наукове життя.8. Рецензії.

Адреса: 61080, Харківська обл., м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27,

факультет підготовки фахівців для підрозділів слідства Харківського національного університету внутрішніх справ,

корп. 4, каб. 407, 410.

Контактні телефони: +38 (057) 7398-030; +38 (057) 7398-031; +38 (093) 449-29-37,

Байлов Антон Володимирович.

Більш детальна інформація міститься на офіційному веб-сайті Вісника Кримінологічної асоціації України

www.visnikkau.org

Наукове видання

Вісник Кримінологічної асоціації України

№ 2 (10) 2015

Збірник наукових праць

Українською, англійською та російською мовами.

Відповідальний за випуск А. В. БайловРедагування Л. В. Русанова, Л. Є. Стешенко, А. В. Байлов

Внесення правок, комп’ютерне верстання Ю. Л. ЧумаковДизайн обкладинки А. М. Тимченко

Підписано до друку 29.05.2015 р. Формат 60×90 1/16. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 18,75. Обл. вид. арк. 20,5. Наклад 300 прим. Замовлення № 29/05.

Видавець: Харківський національний університет внутрішніх справ, 61080, Україна, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27. Тел.: +38 (057) 7398-030

Друк: ТОВ «Тім Пабліш Груп» 61035, Україна, м. Харків, пр-т. Гагаріна, 129. Тел.: +38 (057) 755-38-01

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції ДК № 4252 від 29.12.11 р.

Суб’єкт злочинів проти довкілля: окремі аспекти

Documents

Transcript of Суб’єкт злочинів проти довкілля: окремі аспекти