АНАЛІЗ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙАктуальність проблеми. В останні десятиліття зростає число сімей, щоскладаються з двох осіб: неповних, материнських, «пустих гнізд» (подружжя,бо дорослі діти вже «вилетіли з гнізда»). Характерною рисою нашого часу єзбільшення кількості неповних сімей, що виникають внаслідок розлучення,або смерті одного з батьків. У неповній сім'ї один з батьків, (частішемати), сам виховує дитину, тому проблеми соціалізації дітей у таких сім'яхє дуже актуальними.Різні аспекти дослідження проблем виховання дітей знайшли своєвідображення в працях багатьох авторів: Семиченко В.[5], Заслуженюк В.[3],Боришевський М. [1], Куликова Т. [4] та інші.Метою даної статті є аналіз соціалізації дітей із неповних сімей.Виклад основного матеріалу. Неповна сім'я займає особливе положення унашому суспільстві, вона є одним з основних  соціально-демографічних типівсучасної сім'ї. Багато вчених, які займаються соціальними проблемами,стверджують, що діти, які виховуються у неповній сім'ї, більш  схильні допроблем різного характеру, ніж діти, які виховуються у повній сім'ї.Відповідно виділяються такі типи неповної сім'ї: позашлюбна, щопосиротіла, розведена, що розпалася; батьківська і материнська сім'ї.Серед багатьох проблем неповних сімей особливо гострою постає проблема їїфункціонування як інституту виховання і соціалізації дітей. [7]Безсумнівно важливим є соціальний статус неповних сімей, адже дітивідчувають гостру потребу займати певне становище в суспільстві, бажаютьмати обох батьків.Дитині з неповної сім'ї знайома практично одна соціальна роль - матері абобатька. В суспільстві існують статеві ролі - це соціальні норми, яківизначають, чим повинні і не повинні займатися представники кожної статі.Формування здорової статевої ідентифікації має починатися з дошкільноговіку, інакше неминучі відхилення у розвитку, які пізніше завадятьнормально виконувати сімейну та суспільну функції.Існує ряд проблем, які торкаються дітей із неповних сімей у тій чи іншіймірі:•-       економічні проблеми;•-       емоційні проблеми;•-       проблеми з поведінкою;•-       погіршення відносин з батьками (з обома);•-       вживання наркотиків та проблеми із законом;•-       підвищена імовірність фізичного та сексуального насильства таінші.Багато дітей не можуть упоратися зі своїми проблемами, пов'язаними ізвідсутністю одного з батьків. Проблеми, пов'язані, наприклад, ізрозлученням батьків ще у дитинстві, переходять у доросле життя. Діти, які

виховувалися одним біологічним батьком, мають менше шансів на щасливедоросле життя. Особливо це стосується двох сфер життя - кохання та роботи,які є найголовнішими складовими щастя. Не всі діти із неповних сімей маютьтакі проблеми, однак, багато дітей із зруйнованих сімей мають труднощі призближенні з протилежною статтю, з формуванням міцної сім'ї, також їмскладніше знайти стабільну роботу.Сімейне виховання як провідний чинник формування дитячої особистості вдошкільному віці несе певне навантаження:1. В родині дитина отримує перші уявлення про себе як про людину йпредставника певної статі та інших людей.2. Розвиває необхідні для життя соціальні почуття, навички спілкування тасуспільної діяльності.3. Родина та взаємостосунки в ній створюють певні умови длявзаємопроникнення світу дітей і світу дорослих.4. Кожен з сім'ї і батько, і мати відіграють специфічні ролі у вихованнідитини на різних етапах її розвитку. [2]Отже, сім'я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини.Здорова, міцна сім'я - запорука стабільності і розквіту будь-якогосуспільства, будь-якої держави. Дитина повністю ототожнює себе зі своєюсім'єю, передусім себе з батьком своєї статі і наслідування йому.  Томуоптимальний варіант для соціального розвитку дитини - наявність в сім'їобох батьків, тобто повна сім'я, що живе за законами любові івзаємоповаги.На жаль, стан речей в сьогоднішньому цивілізованому світі такий, щорозлучення, наслідком якого є неповні родини, з надзвичайного явища давноотримало риси відносно «нормальної» тенденції розвитку суспільства.Суспільна думка по-різному реагує на цю проблему. З одного боку, воназахищає права на особисту свободу, одностайно визначаючи право навизволення від невдалого подружжя, але в той же час засуджує її за шкодудітям, яку спричиняє розлучення.Ще однією важливої проблемою сучасної сім'ї є зростання частки дітей,народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі.Ознайомившись з даними «Статистичного щорічника України за 2010 рік»,можна зробити висновок, що відсоток народжених дітей поза шлюбом щорічнозростає: в 2008 році - 18,7%, в 2009 році - 19,3%, в 2010 році - 19,8%.Також можна спостерігати тенденцію до зменшення кількості зареєстрованихшлюбів: в 2008 році - 11508 одиниць, в 2009 році - 11270 одиниць, в 2010році - 11001 одиниць. [6]Число неповних сімей постійно збільшується. Більшість дітей післярозлучення залишається з матір'ю, яка не тільки виховує, а й дисциплінує.Разом з тим, діти бачать свого тата рідше, ніж раніше. Це призводить дотруднощів у вихованні дитини.Висновок. Виховання дітей у неповній сім'ї зустрічається з низкоюспецифічних труднощів економічного, соціального та психолого-педагогічногохарактеру. Велика частина сімей має низький матеріальний стан, погані

житлові умови, не в змозі забезпечити дитину всім необхідним для їїповноцінного розвитку, має слабку мотивацію на вдосконалення власноговиховного потенціалу. Виховання у неповній родині характеризується меншоюефективністю всіх його елементів. Основною рисою виховання у неповнійсім'ї є зниження його розвивального потенціалу. В неповних родинахскладається особлива система стосунків, формуються не завжди адекватнізразки поведінки. Отже, сім'я є важливим інструментом формуваннясвідомості дитини, вона істотно впливає на її подальше життя, томувиховання дитини у неповній родині є дуже проблематичним і має низкунедоліків.Література:•1.     Боришевский М.И. Саморегуляция поведения школьника / М.И.Боришевский // Сов. Педагогика. - 1991. - №3. - С. 63-67.•2.     Головко М. Соціально-педагогічні умови виховання дитини у неповнійсім'ї [Електронний ресурс] / М. Головко. - Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2010_9/10.pdf.•3.     Заслужнюк В.Проблема педагогічного оцінювання / В. Заслужнюк,В.Семиченко // Рідна школа. - 2001. -№ 7. - С. 3-9.•4.     Куликова Т. Семейная педагогика и домашнєє воспитание / Т.Куликова. - М.: Академия, 1999.•5.     Семиченко В.А. Психология личности / В.А. Семиченко. -  Киев,2001. - 426с.•6.     Статистичний щорічник України за 2010 рік [Електронний ресурс] /за ред. О. Г. Осауленко.  - Режим доступу:http://library.oseu.edu.ua/docs/StatSchorichnyk%20Ukrainy%202010.pdf .•7.     Третьяченко В.О. Соціально-психологічні підстави життєвих домаганьдітей-підлітків із неповної сім'ї: сучасне бачення [Електронний ресурс] /В.О. Третьяченко. - Режим доступу:http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1034/1/tretjachenko_.pdf.

Життя вносить корективи - і сім'я змінює свою структуру. Зараз вона нерідко складається лише з одного з батьків. Як правило, це мама. Як не допустити помилок і виховувати дитину щасливою людиною?Відразу обмовимося: не можна ставити знак рівності між неповною сім'єю і нещасливою родиною. На батьківські плечі покладаються додаткові обов'язки:одночасно піклуватися про виховання малюка і про те, щоб він ні в чому не потребував. Але разом з тим у неповної родини є великий потенціал виростити гарну та відповідальну людину.Думка психологівПсихологи кажуть, що для дитини у віці 3-12 років розрив між батьками стаєпричиною сильних переживань.

Але бувають такі ситуації, коли дійсно краще залишитися (на якийсь час) самотньою матір'ю, ніж продовжувати низку сімейних сварок. Щоб максимальнозгладити негативні емоції дитини, варто скористатися порадами психологів.Як поводити себе мамі?1. Спершу дуже важливо розставити всі крапки над «і» і пояснити дитині, чому довелося розлучитися з татом. При цьому не потрібно заглиблюватися в подробиці і звинувачувати чоловіка. Вияви максимум такту! Просто розкажи, що бувають такі ситуації, коли людям краще жити окремо. Важливий момент: умалюка не повинно бути сумнівів у тому, що тато пішов не через нього і що продовжує його любити (але можливо не завжди виявляє свої почуття).2. Важко втриматися від бажання висловитися з приводу поведінки колишньої другої половинки, можливо, розвіяти деякі ілюзії дитини. Але потрібно тримати себе в руках! Не можна проектувати своє невдоволення або дратівливість на сина чи доньку. Не потрібно плакати при дітях або обговорювати в їх присутності колишнього чоловіка. Для них він залишаєтьсятатом, незважаючи ні на що.3. Для дитини дуже важлива мамина і татова любов. Якщо ж у сім'ї залишивсятільки один батько, природно в якійсь мірі цієї любові не вистачає. Але неварто впадати в крайності і «жити заради дитини, адже він обділений батьківською увагою». Особливо негативно це може позначитися на хлопчиках. Якщо мама виконує його будь-яке бажання, не покладає ніяких обов'язків і нічого не вимагає, поступово всі його чоловічі якості заганяються в дальній кут підсвідомості. З'являється ризик виростити інфантильного, несамостійного чоловіка. Отже, поки не пізно, міняємо курс!Як поводити себе татові?1. Дитина не повинна ставати заручником конфлікту між мамою і татом. Якщо батьки не можуть жити разом, не потрібно відіграватися на малюкові. Не потрібно при ньому лаяти колишню дружину, критикувати її. Буває, що провівши з татом вихідні та наслухавшись «його точки зору на мамину поведінку», дитина отримує душевну рану. Адже віра в найулюбленішу людину підривається. І ким? Теж близькою і рідною людиною. Це подвійно важко.2. Участь тата у вихованні дитини необхідна. Причому важливо це і для сина, і для доньки. Їм потрібно бачити перед очима чоловічий «приклад». Син буде рівнятися на тата (тому виховання малюка потрібно починати, перш за все, із себе). А для доньки образ батька буде підсвідомовпливати на її відносини з чоловіками в майбутньому.3. Зроби так, щоб малюк не відчував свою провину за розрив між батьками. Дорослим, це може здатися очевидним - дитина тут не при чому. Але в маленькому сердечку все ж живе постійне почуття провини. Дитина може згадувати, як колись не слухався і засмучував тата. Розвій всі сумніви: малюк ні в чому не винен. Просто іноді обставини так складаються, що батькам краще жити окремо. І, незважаючи на це, його однаково люблять і мама, і тато.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Теоретичні аспекти проблеми соціальної роботи з неповною сім’єю1.1. Поняття неповної сім’ї та причини її виникнення1.2. Основні проблеми неповних сімей1.3. Вплив стилів батьківського відношення у неповній сім’ї наформування особистості дитини2. Технології діяльності соціального працівника з неповною сім’єю2.1. Напрями, форми та методи соціальної роботи з неповною сім’єю2.2. Дослідження ефективності реалізації соціальної програми допомогинеповній сім’їВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИДОДАТКИ 

Вступ: Актуальність теми. Cім’я є найважливішим інститутом у розвитку івихованні дитини, тому проблеми сім'ї і батьківства є актуальними длясьогодення. Здорова, міцна сім’я - запорука стабільності і розквітубудь-якого суспільства, будь-якої держави. Серед проблем, якіпостають, на жаль, перед суспільством, є гостра криза сім’ї, причинамиякої є зміна моральних норм в області взаємовідносин статей, поширеннядошлюбних зв’язків, зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка тажінки, втрата сім’єю своєї виробничої функції, втрата історичнихукраїнських традицій щодо формування та збереження сім'ї,непідготовленість молоді до шлюбу, підвищені вимоги у відношенні дошлюбного партнера, алкоголізм і наркоманія та інші.

Дослідження методів і засобів соціальної роботи з неповною сім’єювизначається дедалі більшим зростанням на сучасному етапі розвиткуукраїнського суспільства кількості розлучень, погіршеннямдемографічної ситуації загалом, розмаїттям економічних, соціальних таінших факторів, які ведуть до появи неповних сімей.

Cім’я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини, томупроблеми сім'ї і батьківства є актуальними для сьогодення. Здорова,міцна сім’я - запорука стабільності і розквіту будь-якого суспільства,будь-якої держави. Серед проблем, які постають, на жаль, передсуспільством, є гостра криза сім’ї, причинами якої є зміна моральнихнорм в області взаємовідносин статей, поширення дошлюбних зв’язків,зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка та жінки, втрата сім’єюсвоєї виробничої функції, втрата історичних українських традицій щодоформування та збереження сім'ї, непідготовленість молоді до шлюбу,підвищені вимоги у відношенні до шлюбного партнера, алкоголізм інаркоманія та інші. 

Особливе положення у нашому суспільстві займає неповна сім’я, яка єодним з основних соціально-демографічних типів сучасної сім’ї. Це малагрупа з частково неповними зв’язками, де немає традиційної системи

відношень «мати-батько-дитина». Неповні сім’ї - це вже реальністьсьогодення, їх чисельність не знижується, а має тенденцію дозростання. Існує декілька джерел формування неповних сімей. 

Найбільш поширене з них пов’язане з розпадом сім’ї внаслідокрозлучення подружжя. Відсоток розлучень до числа шлюбів сягає більшніж 60%. Діти у таких сім’ях залишаються з одним із батьків (частіше зматір’ю), або виховуються дідом та/або бабою. При розлученні взаєминиміж батьками і дітьми сильно змінюються. Більшість дітей післярозлучення залишається з матір’ю, яка не тільки виховує, а йдисциплінує. Разом з тим, діти бачать свого тата рідше, ніж раніше. Цепризводить до труднощів у вихованні дитини. 

Основною психолого-педагогічною проблемою неповної сім'ї є те, щодитині в ній важко дати цілісне і об'єктивне уявлення про чоловіків іжінок.  У плані визначення педагогічної доцільності умов вихованнядитини в неповній сім'ї особливої уваги заслуговують сім'ї з однієюдитиною. Діти з таких сімей здебільшого зосереджені на собі, своїхпотребах і проблемах. Розлучення батьків переважно призводить допедагогічної занедбалості і почуття безсилля в дитини, викликає у неїкомплекс власної неповноцінності. 

Сім'я для дитини є середовищем, у якому формується її особистість, ізалежно від атмосфери у сім'ї, характеру сімейних стосунків,освітнього рівня, професії батька, життєвого досвіду, знанняпедагогіки сімейного виховання розвиваються ті чи інші якості дитини.Саме у сім'ї формується сприймання дітьми людей, навколишньоїдійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до якнайважливішої духовної цінності, здійснюється моральне, естетичне,трудове навчання, здоров'я дитини, професійне самовизначення.

Багато вчених, які займаються соціальними проблемами, стверджують, щодіти, які виховуються у неповній сім’ї, більш схильні до проблемрізного характеру, ніж діти, які виховуються у повній сім’ї. 

Вивченням проблеми виховання в неповних сім’ях займалися І.Дементьєва,Н.Зубарьова, М.А. Костенко, Л.Г. Лунякова та ін. І. Дементьєва та Н.Зубарьова у своїх роботах зачіпають такі питання, як ступіньсоціальної відповідальності підлітків з неповних сімей, технологіяіндивідуальної роботи з дітьми і підлітками з неповних сімей,негативні фактори виховання дітей у таких сім’ях. Одним з основнихкритеріїв ефективності сімейного виховання І. Дементьєва вважаєідентифікацію дітей з батьками, також автор розглядає питання проосвіту і професійну орієнтацію дітей розлучення, психологічніособливості особистості таких дітей.

М.А. Костенко переважно розглядає неповні батьківські сім’ї. Основнимиформами роботи з неповною батьківською сім’єю він виділяєіндивідуальне консультування, групи само- і взаємодопомоги,

організацію дитячих дозвільних заходів і сімейного відпочинку табесіду. У соціально-педагогічній роботі з неповною батьківськоюсім’єю. 

Таким чином, проблема виховання дітей в умовах неповної сім’ї вимагаєбільш докладного розгляду. Для цього необхідно вивчити особливостіпроцесу виховання в даних сім’ях, розкрити форми і методи соціально-педагогічної допомоги неповним сім’ям, виявити умови вдосконаленняпроцесу виховання в таких сім’ях.

Об'єкт дослідження - неповна сім’я.

Предмет дослідження  – напрями, форми та методи соціальної роботи знеповною сім’єю.

Метою роботи є вивчення теоретичних засад виникнення і функціонуваннянеповних сімей, виявлення ефективних форм і методів соціальної роботиз такими сім’ями у сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети, відповідно до визначених у роботіоб’єкта і предмета дослідження, необхідно реалізуватинаступні завдання: 

вивчити поняття неповної сім’ї та причини її виникнення; проаналізувати проблеми неповних сімей; описати напрямки соціальної роботи з неповними сім’ями за

кордоном; дати характеристику форм і методів соціальної роботи з неповною

сім’єю; дослідити ефективність реалізації соціальної програми допомоги

неповній сім’ї.

У процесі дослідження були використані наступні методи: аналізнаукової літератури, бесіда, вивчення і узагальнення досвіду та аналізотриманих даних.

Гіпотеза дослідження. Використання всього потенціалу технологій, форм,методів і напрямів соціальної роботи з неповною сім’єю дає змогувсебічно сприяти повноцінному розвитку неповних сімей, при цьомузастосування розробленої програми соціальної допомоги неповній сім’їповинне сприяти покращенню відносин між матерями та дітьми у неповнихсім’ях, забезпечуючи тим самим ефектину соціалізацію дитини усуспільстві.

Теоретична значущість. У роботі теоретично обгрунтовані напрями, формита методи роботи з неповними сім’ями та умови підвищення ефективностівиховного процесу у таких сім’ях, з’ясовано основні аспекти технологійсоціальної роботи з цієї соціальною групою.

Практична значущість. Практичне значення проведеного дослідженняполягає у розкритті ефективних напрямків роботи з неповними сім’ями урезультатах, висновках і положеннях роботи, розробці і апробаціїпрограми соціальної допомоги неповній сім’ї. Результати дослідженняможуть бути корисними соціальним працівникам служб сім’ї, дітей,молоді та спорту при роботі з неповними сім’ями, при розробціспецкурсів для навчання студентів за спеціальностями “Соціальнийпрацівник” та “Соціальний педагог”.

Структура роботи. Робота містить вступ, два розділи – теоретичний іекспериментальний, перший з яких розглядає теоретичні засади вихованнядітей у неповній сім’ї, а другий стосується експериментальногодослідження ефективності виховання дитини у такій родині, висновків,списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи складає82 сторінки.

 

Список використаних джерел: 

1. Алексеева Л.С. Работа с семьей в учреждениях социальногообслуживания: Социально-психологический аспект // Семья в России.- 1998. - № 3/4. - С.112-124. 

2. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молодіз молодою сім'єю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д., 1996. –188 с.

3. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра. - М.: Просвещение, 1998. – 233 с.

4. Воронцова Г.Г. Организационно-педагогические условиявзаимодействия социального работника с родителями и детьми изнеполной семьи: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. к.п.н.. -СПб., 2002. - 23 с. 

5. Ган М. П., Черепахова Э. М. Я сама : В помощь неполн. семье /Майя Ган, Элла Черепахова. - М. : Педагогика-пресс, 2002. - 45с. 

6. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи //Социальные исследования. - 1995. - №10. – С. 19-23.

7. Гуров В.Н. Социальная работа школы с семьей: Учеб. пособие длявузов по напр. "Социал. работа" / Ставроп. гос. ун-т. - М.;Ставрополь: СГУ, 2001. - 153 с. 

8. Гуров В.Н. Ставрополье: опыт подготовки семейных социальныхпедагогов // Педагогика. - 1998. - № 6. - С.57-60. 

9. Гуров В.Н. Теория и методика социальной работы школы с семьей /Ставроп. гос. ун-т. - М.; Ставрополь, 1998. - 226 с.

10. Гущина, Т. Ю. Формирование готовности будущего учителя квзаимодействию с неполной семьей школьника : Автореф. дис. насоиск. учен. степ. к.п.н. - Белгород, 1997. - 22 с.

11. Дементьева И. Ф. Негативные факторы воспитания детей внеполной семье // Социологические исследования. - 2001. - № 11. -С. 108-113. 

12. Дудченко О.Н. Потребности семей разных типов в социальнойзащите // Семья в России. - 1994. - № 2. - С.81-102. 

13. Евдокимова В. В. Технологии психолого-педагогическогообеспечения социальной работы с семьей. – М.: Экслибрис. - 215 с.

14. Згоржельский И.П. Социальная защита семей, имеющих детей: Напримере зарубежного опыта обеспечения пособиями // Вопр. соц.обеспечения. - М., 1991. - Вып.22. - С.108-122. 

15. Исаев Н., Смирнов С. Реабилитационно-образовательный полисдля семей из группы риска // Человек и труд. - 2001. - № 3. -С.45-48. 

16. Карцева Л.В. Социальная работа с семьей: психолого-педагогический анализ: Учеб. пособие / Казан. гос. мед. ун-т.Каф. экон. теории и социал. работы. - Казань, 1998. - Ч.1. - 87с.; Ч.2. - 70 с.

17. Комплексные методики активизации социальной работы с семьей:Науч.-метод. пособие / Меновщиков В.Ю., Агрест Г.А., ВершининА.Т., Трунов Д.Г.. - М., 2001. - 159 с. 

18. Литвинене, Ю. П. Общение в неполной семье как факторнравственного развития детей дошкольного возраста : Автореф. дис.на соиск. учен. степ. канд. пед. наук. - Вильнюс, 1985. - 20 с.

19. Лодкина Т.В. Семейный социальный педагог: теория ипрактика / Моск. гос. открытый пед. ун-т, Волог. гос. пед. ун-т.- М.; Вологда: Русь, 1997. - 141 с.

20. Лукьяненко Л., Степанова Н. Работа с семьями "группыриска" // Соц. работа. - 1995. - № 1/7. - С.22-27. 

21. Малафий Л.Н. Социальная поддержка семей группы социальногориска // Семья в России. - 1999. - № 1/2. - C.17-22. 

22. Михеева, А. Р. Отцы и матери после развода: отвественность,права, проблемы : Теорет. материалы к курсу "Социология семьи" /А. Р. Михеева; М-во образования Рос. Федерации, Новосиб. гос. ун-т. Экон. фак. Каф. общ. социологии. - Новосибирск : НГУ, 2002. -54 с.

23. Неполная семья как объект дифференцированной социальнойзащиты / Н.А. Гартман, В.Ф. Иванова, В.Н. Козлов и др.; Под общ.ред.: д.филос.н., проф. Б.С. Павлова и к.филос.н. В.Ф. Ивановой.- Екатеринбург : Ин-т экономики, 1999. - 465 с.

24. Неполная семья как объект дифференцированной социальнойзащиты / Ин-т экономики УрО РАН, Рос. гуманит. науч. фонд;Гартман Н.А., Иванова В.Ф., Козлов В.Н. и др.; под общ. ред.Павлова Б.С., Ивановой В.Ф. - Екатеринбург, 1999. - Препринт. -65 с.

25. Никитина Л.Е. Социальная работа с семьей: современныеподходы // Актуальные проблемы социологии, психологии и

социальной работы: Ежегодник. - Барнаул, 1998. - Вып.2, ч.2. -С.277-283. 

26. Организация социальной работы с неполной отцовской семьей:Метод. рекомендаций / Сост. М. А. Костенко, Н. С. Жабина]. -Барнаул, 2000. - 55 с.

27. Панкратьева Н.В. Изменения социально-экономическогопотенциала семей и основные направления их социальной защиты //Семья в России. - 1996. - № 3-4. - С.50-63.

28. Подуст Л.Н. З досвіду соціальної роботи у реабілітаційномуцентрі “Афродіта”. – К.: вид. КНЕУ, 2004. – 167 с.

29. Секретека Л.А. Социальная работа в семье. Региональнаямодель социальной педагогики (аспект нарушений социализациииндивида) // Сб. тр. молод. ученых и студ. Волгоград. гос. ун-та.- Волгоград, 1996. - С.221-223. 

30. Социальная защита неполных семей / Н.А. Гартман, В.Ф.Иванова, В.Н. Козлов и др. - Челябинск : Челяб. гос. ун-т, 2001.- 215 с.

31. Социальная помощь семье и детям / Сафронова В.М., ВайнейкисЛ.А., Бобкова П.В., Пантелеев А.А. // Соц. помощь семье и детям.- М., 1994. - Вып.4. - С.1-136. 

32. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник. - К.: Лібра. –2000 р. - 259 с.

33. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних іметодичних матеріалів для працівників соціальних служб длямолоді. Вип. 2. -К.: А.Л.Д., 1995. – 420 c.

34. Специфика эмоционально-личностной сферы дошкольников,живущих в неполной семье // Вопросы психологии. - 1999. - № 6. –С. 16-21.

35. Стулова С.И. Формы и методы социальной защиты различныхкатегорий женщин с семейными обязанностями // Социальная защитаженщин: современные проблемы. - Иваново, 1994. - С.9-14.

36. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. - Радянська школа, 1978.

37. Торохтий В.С. Основы психолого-педагогического обеспечениясоциальной работы с семьей: Учеб. пособие для студентов социал.фак. и вузов / Моск. гос. социал. ун-т и др. - М., 2000. - Ч.1. -238 с.

38. Холостова Е.И. Социальная работа в семье: проблемы и поиских решения // Семья в России. - 1994. - № 2. - С.138-148. 

39. Закон України “Про соціальну роботу” // Вісник ВРУ. – 2005.- № 4 (СВ: Соціальна політика). – С.166-173.

40. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” //Вісник ВРУ. – 2005. - № 4 (СВ: Соціальна політика). – С.173-179.

41. Закон України “Про державні сім’ї” // Вісник ВРУ. – 2005. -№ 4 (СВ: Соціальна політика). – С.190-193.

42. Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умовсоціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування” // Вісник ВРУ. – 2005. - № 4 (СВ:Соціальна політика). – С.199-203.

43. Тюптя Л. І., Іванова Т.І. Соціальна робота: теорія іпрактика. - К., 2005.

Сім'я і його основні характеристики Сім'я є найважливішим джерелом соціального та розвитку суспільства,вона виробляє найголовніше громадське багатство – людини.Найважливішою функцією сім'ї є виховання, сімейне виховання перевищуєзі своєї емоційності будь-який інший виховання, т. до. його«провідником» є батьківська любов про дітей, що викликає відповідніпочуття дітей до батьків.У історії людської культурі фіксується, якою повинна бути сім'я зпогляду моральних цінностей суспільства. Але поняття «нормальноїсім'ї» дуже умовно. Нормальною вважатимуться сім'ю, що забезпечуєнеобхідний мінімум добробуту, соціального захисту та розвитку її,створює умови для соціалізації дітей до ними психологічної та фізичноїзрілості. З погляду М. Мід, вважають сім'я, де під сімома як єдинеціле відповідає батько, проте інші члени сім'ї є неповноцінними. Надумку Еге.Арутюнянц існує 3 варіанта сім'ї:традиційна,детоцентрическая і подружня (демократична) [8, з. 15].У традиційної сім'ї виховується на повагу до авторитету старших;педагогічне вплив здійснюється від батька до дитини. Результатсоціалізації дитини на такій сім'ї – здатність легко вписатись угромадську структуру, організовану за вертикаллю. Діти з цих сімейлегко засвоюють традиційні норми, але відчувають складнощі у створеннівласних сімей; вонинеинициативни,негибки зі спілкуванням, діють, зставлення до посади.Удетоцентрической сім'ї головне завдання батьків вважаєтьсязабезпечення щасливого розвитку. Сім'я є тільки для дитини, взаємодіяздійснюється, зазвичай, «знизу вгору». Таке «симбіозу» в дитиниформується висока самооцінка, відчуття власну значимість, але виникаєймовірність конфлікту з соціальним оточенням поза сім'ї. Тож вона зтакої сім'ї може оцінювати світ знає як ворожий, дуже високий ризиксоціальної дезадаптації.Подружнє (демократична) сім'я – це ідеальна сім'я, мету, якої -взаємний радіус довіри, прийняття та автономністьчленів.Воспитательное вплив - «горизонтальне», діалог рівних – батьківуяву і дитини. У сімейному житті завжди враховуються взаємні інтереси,причому, що старшими дитина, тим більше коштів її інтересів

приймаються має значення. Результатом такого виховання є засвоєннядитиною демократичних цінностей, гармонізація його поглядів на права йобов'язки, волі і відповідальності, розвиток активності,самостійності, доброзичливості, адаптивності, впевненості у собі йцентральної емоційної стійкості. Разом про те У цих дітей можевідсутні навик підпорядкування соціальним вимогам.Детальну схему аналізу сім'ї запропонував відомий психіатр Є. А. Личко[12,с.13]. Його опис сім'ї входять такі характеристики та йоговаріанти:1.Структурний склад: повна сім'я (є мати й); неповна сім'я (є лишемати або тільки батько); перекручена чи деформована сім'я (наявністьвітчима замість батька чи мачухи замість матері);2.Функциональние особливості: гармонійна сім'я,дисгармоничная сім'я. >Дисгармоничние сім'ї бувають різними. Вирізняють такі причинидисгармонії:- немає партнерства між батьками (них домінує, інший - тількипідпорядковується);-деструктурированная сім'я (немає взаєморозуміння між членами сім'ї,немає емоційної прихильності та солідарності між членами сім'ї урішенні життєвих проблем);- розпадається сім'я (домінування одного членів сім'ї з надмірурозширеною залежністю інших, жорстка регламентація сімейному житті,відсутність емоційної теплоти; усе це веде до автономізації духовногосвіту членів сім'ї від вторгнення владного лідера).Сім'я – це надзвичайно складно організована структура з різноплановимивзаємовідносинами - відносини між дітей, стосунки між подружжям,подружжів та його батьками, між старшими і молодшими дітьми. І накожної з цих площин може виникнути конфлікт. Сім'я неможлива безконфлікту, але постійні конфлікти є основною причиною неблагополучноїсімейному житті і розпаду сім'ї. Сім'я – це унікальна психологічнаосередок. Почуття, у яких вона стоїть, породжують у людях здатністьдорожити близькими, як собою, які інтересами – як власними. Тому сім'яможе вийти бути джерелом гуманізму.Соціологи розрізняють такі основні форми сім'ї, як:1.нуклеарная сім'я – складається з дорослих та дітей, що від нихзалежать;2. розширена сім'я – включаєнуклеарную сім'ю і його родичів (бабусь,дідусів, онуків, сестер, братів тощо.).  Сім'я, як будь-який інший соціальна інституція, скріплюєтьсясистемою влади. Розрізняють 3 типу владних структур: патріархальнасім'я, де влада належить чоловіку,матриархальная сім'я – влада

належить дружині, егалітарна сім'я – влада рівномірно розподіляєтьсяміж чоловіком і дружиною [19].У такому суспільстві сім'я виконує ряд функцій, як-от: репродуктивна(відтворення потомства); гедоністична (сім'я повинна приноситизадоволення і насолоду); економічна (розподіл у ній доходів,зароблених зовні, споживання); функція передачі соціального статусу(сім'ї різних верств українського суспільства мають різний соціальнийстатусу і передають його нових членів сім'ї - дітям); функціяпідтримки добробуту членів сім'ї; виховна (сім'я грає на вирішальнійролі в соціалізації дитини). З іншого боку, сім'я забезпечує базиснепочуття безпеки, гарантуючи безпеки дитини за його взаємодії ззовнішнім світом, освоєнні нових методів її дослідження та реагування,близькі для дитини джерелом спокою у хвилини розпачу й заворушень.Виховання і психологічний клімат у сім'ї відіграють вирішальну рольформуванні особистості. Понад те, відносини у сім'ї продовжуютьнадавати свій вплив, як протягом всього дитинства, і у життя. Форма йу якійсь мірі функція цих відносин змінюється. Проте їхню соціальнузначимість залишається постійно високої, особливо в дітей і підлітків.Сім'я для дорослих та дітей отже цілком різні. Дорослі самі утворюютьсім'ю, це їхнє власний вибір, їхнє рішення, скоєне у зріломуміркуванні і геть свідомому віці. Дорослі прагнуть спільного життя іпочинають її. Щодо дитини усе це - передісторія його існування, свогороду історична реальність; тому всяка сварка, конфлікт дорослихсприймається дитиною як руйнація реальності, довкілля. Діти люблятьбудь-яких батьків - холодних, агресивних, байдужих, настирливих,люблять злочинців чи алкоголіків.Батьки у проблемних сім'ях займаємося тим, що кінця диктують дітям, щовін зайве робити. Природно, в них залишається змогу радісногоспілкування з своїми домочадцями. Такі батьки переймаються питання,якою є їх дитина, вони перестають радіти їй як близького друга, і, якінасолоджуються спілкуванням відносини із своїми батьками, прагнутьменше бувати вдома. Для таких сімей найчастіше сумнівно навітьприпущення, які можна насолоджуватися, отримувати особливу радість відспілкування друг з одним, з дітьми. Вони уникають одне одного,оскільки виявляються бо так втягнутими на свій роботу чи якусь іншійдіяльності а поза домом, що вони дедалі рідше виникла потреба контактуз близькими.Психологи найчастіше сімейні проблеми збрачно-супружескимивідносинами. Невдоволеність у шлюбі (сексуальна чи що земоционально-личностним спілкуванням) наводить дисгармонії подружніх відносин,розлучень і неврозам.Основною причиною порушення сімейних відносин У. Д. Дружинін [8, з.11] вважає прояв в однієї чи подружжя «потреб, які у дитинстві незадовольнялися батьками. Дорослий чоловік вибирає партнера, з якою

легше відтворити ситуацію, недозволену у дитинстві, повернутися досвоїх проблем і конфліктів. Так виникає «невротична сім'я»: у нійподружжя відтворюють ситуації «>непроигранние», «невирішені» удитинстві, але з вирішують їх. Разом про те психотерапевти виявляютьнайважливішу закономірність: неусвідомлену тенденцію повторюватимодель відносин своїх у сім'ї».Отже, сім'я виступає важливий чинник у формуванні дитині. Сім'ярізними авторами визначається по-різному, але однак функції родини таїї види розглядаються у літературі однозначно. У цьомухарактеристикадетско-родительских відносин дає змоги виявити специфікусімейного виховання.>Детско-родительские відносини у неповних сім'ях >Неполная сім'я - це група найближчих родичів, що складається з одногобатька з однією або кількох неповнолітніми дітьми [19, з.124].Неполная сім'я виникає й через різні причини: народження дитинипоза шлюбу, смерті котрогось із батьків, розірвання шлюбу абороздільного проживання батьків. Відповідно до цим виділяються основнітипи неповної сім'ї - позашлюбна, осиротіла, розлучена, розпалася [19,з. 125]. Є також батьківську і материнську сім'ї, які становлятьабсолютна більшість серед неповних сімей.Як справедливо зазначаєB.C. Мухіна, виховання в неповній сім'ї маєнизку особливостей. У результаті відсутності котрогось із батьків, щозалишився припадати брати він розв'язання всіх потребує матеріальнихта побутових проблем сім'ї. У цьому він повинен також заповнювативиникнення дефіциту виховного впливу дітей.Совмещения всіх такихзавдань дуже важко. Тому більшість неповних сімейвідчуваютьматериально-битовие труднощі й зіштовхуються з педагогічнимипроблемами. Психологічний клімат неповної родини під що свідчитьвизначається болючими переживаннями, які виникли внаслідок відсутностікотрогось із батьків [14, з. 235].За словамиЙ.Лангмейера іЗ.Матейчека, у ній окремий член виконуєприродним, спонтанним чином певну роль і задовольняє життєвих потребдитини - фізичні, емоційні, інтелектуальні і моральні. Якщо у сім'ївідсутня будь-якої основний член, то легко виникає небезпекадепривації для дитини, бо можна замістити роль, яку даний член сім'їбув би виконувати щодо дитину і щодо всієї сімейної одиниці [11, з.146].Відповідно до дослідженьЕ.О. Смирнової іB.C.Собкина [18, з. 56],найпоширенішими стилями виховання в неповних сім'ях є хитливий стильвиховання,гипопротекция,потворствующаягиперпротекция, емоційневідкидання.Під хистким» стилем виховання розуміється непослідовність,невмотивованість емоційних проявів, коли похвала чи закид залежить від

настрої, а чи не від об'єктивного поведінки дитини. Таке виховання,дитина засвоює те що, що події залежить немає від її поведінки, як відзовнішні причини. У кінцевому підсумку, він взагалі цурається спробзрозуміти причинно-наслідкових зв'язків навколишнього соціуму, неаналізує відповідність своїх дій соціальним нормам, неспроможнийоцінити свої переживання, вчинки.Виховання на кшталтгипопротекции означає знижений увагу до дитини. Ітут батьки взагалі обмаль цікавляться справами, успіхами,переживаннями дитини. Формально заборони і правил у ній існують,вимоги до дитини пред'являються, але батьки контролюють виконання.Ситуація безконтрольності, або навіть бездоглядності дитини обумовленаабо байдужістю батьків, чи їх надмірної зайнятістю, зосередженістюінших життєвих проблемах. Якщогипопротекция узгоджується з хорошимемоційним контактом, такий дитина зростає у ситуації вседозволеності,в нього не виробляється звичка до організованості, планування своєїповедінки. Таких дітей утруднена саморегуляція. До серйознимнегативних наслідків наводить виховання за умовгипопротекции разом іземоційної холодністю батьків. І тут дитина постійно відчуває своюнепотрібність, обділеність ласкою і любов'ю, й інші переживаннясприяють формування в нього комплексу неповноцінності, високоїагресивності. Найчастіше даний тип виховання є у соціальнонеблагополучних сім'ях. Там, де батьки зловживають алкоголем, ведутьаморальний спосіб життя, діти зазвичай занедбані, виживатимуть самі,позбавлені елементарного догляду і піклування; часто застосовують продітей фізичні покарання.Підвищена увага до дитини разом із тісною емоційним контактом, повнимприйняттям всіх поведінкових проявів означає виховання накшталтпотворствующейгиперпротекции. І тут батьки прагнуть виконатибудь-яку забаганку дитини, захистити від труднощів, неприємностей,прикрощів. У такій родині дитина завжди знаходиться центрі уваги, він- об'єкт обожнювання, «кумир сім'ї». «Сліпа» любов спонукає батьківперебільшувати її здібності, не помічати негативні риси, створюватинавколо дитини атмосферу захоплення і похвали. Через війну, в дітейвіком формується егоцентризм, завищеною самооцінкою, непереносимістьтруднощів і створення перешкод шляху до задоволенню бажань. Вонивважають для себе що стоять поза критики, засуджень і зауважень. Своїневдачі вони пояснюють несправедливістю оточуючих або випадковимиобставинами. Тому особистість, сформована умовах виховання затипупотворствующейгиперпротекции, часто-густо відчуває негативніпереживання за першого ж зіткнення з реальністю.Дитина, позбавлений сильних і недвозначних доказів батьківськоїлюбові, які виховуються за умов емоційного відкидання, маємо замаломожливостей на формування високого самоповаги, теплих і в дружніхвідносини коїться з іншими людьми та сталого позитивного образу «Я».За даними дослідників (А.І. Захаров, А.І. Фурманов, О.С. Семенюк),

недоброзичливість чи неуважність із боку батьків викликаєнеусвідомлену взаємну ворожість в дітей віком. Ця ворожість можевиявлятися вочевидь, стосовно самим батькам, і таємно.Безотчетная,невмотивована жорстокість, демонстрована деякими дітьми, нерідковиступає наслідком дитячих переживань. Якщо ця агресія іде всередину,вона стає причиною низького самоповаги, відчуття провини і тривоги.Дитиною обтяжене, його ігноруються, ми інколи з ним жорстокозвертаються. Батьки (чи його «заступники» - мачуха, вітчим тощо.)вважають дитини тягарем і виявляють загальне невдоволення дитиною.Часто зустрічається приховане емоційне відкидання: батьки прагнутьзавуалювати реальне ставлення до дитини підвищеної турботою і увагоющодо нього. Цей стиль надає найбільш негативний вплив в розвиткудитини.Жорстокі взаємовідносини виявлятися відкрито, коли на дитині зриваютьзло, застосовуючи насильство, або бути прихованими, як між батьками тадитиною стоїть «стіна» емоційної холодності і ворожості [21, з. 46].Інший тип виховання – підвищена моральна відповідальність. Від дитинивимагають чесності, порядності, відчуття обов'язку не відповідно до їївіку. Ігноруючи інтереси і, покладає неї добробут близьких. Йомунасильно приписують роль «глави сім'ї». Батьки сподіваються наособливе майбутнє своїх дітей, а що боїться їх розчарувати. Частойомупрепоручают піклування про молодших дітях або про престарілих.Підвищена моральна відповідальність викликає агресію, і навіть тривогуі страхи.Психологічні дослідження (А.І. Захаров, О.С.Спиваковская,Е.О.Смирнова,B.C.Собкин,Й.Лангмейер,З.Матейчек та інших.) свідчать, щовнаслідок названих причин дітей із неповних сімей, порівняно зоднолітками з повних сімей, мають ряд психологічних особливостей,більшість яких випадків носять яскраво виражений негативногохарактеру.Так, О.С.Спиваковская [6] стверджує, що з неповних сімей, порівняно зоднолітками з повних сімей, мають нижчу шкільну успішність, більшсхильні невротичним порушень і протиправному поведінці. У результатідітей шкільного віку, які виховуються за умов неповної сім'ї, маливиявлено прояви інфантильності, зниженою самооцінки, негативногоставлення до батькам, порушення статерольового поведінки.За словами А.І. Захарова [9],до психологічним особливостям дітей, які виховуються в неповних сім'ях, слід віднести тяжке почуття відмінності між однолітків, нестійку, занижену самооцінку з актуальною потреби у її підвищенні, неадекватну вимогливість до матері та високе бажання змін її поведінки, активний пошук «значимого дорослого» [13, з. 123].За данимиЕ.О. Смирнової іB.C.Собкина, діти з неповних сімей їхньогоповноцінного психічного розвитку вистачає своєчасної емоційної

підтримки й розуміння дорослими своєрідності формування характеру,визнання у родині або за серед однолітків; безпосередності унатуральному вираженні почуттів (коли стають скутими, напруженими,надмірно серйозними, сприймають обходиться без буквально, втрачаютьздатність розуміти жарт розгнівавшись і гумор); життєвого тонусу,бадьорості, душевного підйому, піднесення; впевненості у собі та своїмрішучості у діях та вчинках; здібності легко встановлювати контакти, йдовго та підтримувати їх навзаимоприемлемом рівні; гнучкості іневимушеності у взаєминах, вміння ухвалювати й грати ролі [18, з. 68].Слід зазначити, що у деяких випадках психологічна атмосфера неповноїсім'ї досить сприятлива і створює труднощів у формуванні зрілої,повноцінної особистості. Існує досить багато зворотних прикладів: вформально повної, але емоційно неблагополучної сім'ї дитина стикаєтьсяз значно більше серйозними психологічними проблемами.Отже, неповна сім'я, хоч і наштовхується на ряд об'єктивних труднощів,але, тим щонайменше, має достатнім потенціалом для повноцінногодітей.Родителю, через обставини опинився главою неповної сім'ї,потрібно усвідомлювати, об'єктивно оцінювати психологічні особливостіситуації і допускати, що вони призводили до негативних наслідків. Особливості реагування дітей на сімейні конфлікти Ситуація розлучення у ній однак супроводжується конфліктнимивзаємовідносинами. У сім'ї протиріччя отруюють життя як подружжю, а йїхні дітям. Давно відомо, що емоційних розладів, порушень поведінки йінших психологічних проблем пов'язані з поруч несприятливих сімейнихподій у житті дитини. Так А. І. Захаров [9, з. 23] показав, кожендитина, хворий неврозом, протягом свого життя переніс розлуку ж ізбатьком внаслідок розлучення, здебільшого – до розвитку чіткоокресленого захворювання неврозом. Кожна четверта дитина перенісрізною тривалості розлуку матері у перші роки життя (виховання вродичів, лікарня, цілодобові дитячі закладу і т. буд.). Недостатністьемоційного контакту матері чи батьком може бути заповненавихователями, які заміняють батьків.Конфліктуючи, батько й мати використовують як зброю у власноїборотьбі. У неповній сім'ї неадекватне ставлення до дитини можеприймати такі форми:- дитина, «замісник» чоловіка. Мати вимагає себе постійної роботи,турботи, хоче постійно у суспільстві дитини, бути, у курсі, йогоособистому житті, прагне обмежити його контакти з однолітками.- гіперопіка і симбіоз. Мати прагне утримати дитини при собі,прив'язати і обмежити самостійність через страх позбутися дитини намайбутньому, вона принижує здібності дитини, прагне «прожити для неї

життя», що зумовлює особистісному регресу й фіксації дитини напримітивних формах спілкування.- виховний контроль у вигляді навмисного позбавлення любові. Дитиніговориться, що «мама такого бути не любить»; дитини ігнорують,знецінюють його «я».- виховний контроль у вигляді виклику відчуття провини. Дитині кажуть,що він «невдячний». Розвиток його самостійностісковивается страхом.- ізоляція. У сім'ї не приймаються спільні рішення, дитина ізолюється,гребує ділитися своїми враженнями і переживаннями.- суперництво. Партнери зі спілкування протистоять одна одній,критикують одне одного, реалізуючи потреби у самоствердження.-псевдосотрудничество. Партнери виявляють егоцентризм. Мотиваціяспільних рішень не ділова, а ігрова (емоційна) [20, з. 42].Практично всі стилі «>отклоняющегося» виховання виявляється у неповнихі конфліктних сім'ях. Можуть бути різні результати особистісногорозвитку при таких стосунках матері:- «соціальний невдаха» («>социализированний злочинець»). Такий дитинау дитинстві зізнавався особистість батьками. Але вважався неслухняним,його з ними близький, але надто недовго.- «>несоциализированний злочинець» - отримує дуже убоге виховання іраніше оцінюється як безперспективний, йому характерні крадіжки,бійки, наркоманія, пияцтво.- «соціальна невдаха» - улюблениця матері, що була кинуто зарадичергового чоловіки й прагне привернути увагу поганим поведінкою,любовні зв'язку нею заміняють зв'язку з матір'ю [10, з. 53].Майже всі перелічені стилі відносини батьків дитині є результатомдеструкції сім'ї по донному типу: відсутність який би не пішлиорганізуючою функціїмужчини-отца у структурі сімейних відносин такожзамикання всієї системи психологічних зв'язків на дитині. Мати йнемовля опиняються у полоні друг в одного, в круговерті діяньП.Лазаренка та емоцій, з яких одна вихід: невроз (частіше - істерія) іінфантилізація дитині (різноманітні прояви психічної незрілості).Часто батьки борються образ дітей, сутнісно, з собою, намагаючисьвитравити у яких усе те, із чим які самі було неможливо впоратися удитинстві. Дитина стає їм іграшкою, об'єктом їх ілюзорних очікувань.Діти безвинно винні, повинні розплачуватися за проблеми батьків, правоїх нерозуміння одне одного, непримиренність, нетерпимість й інші, ненайкращі риси характеру ціною розвитку малодушності,невротичности чиасоціальних форм поведінки. Тому, коли ми бачимо емоційно розстроєногодитини, з якою вжитися батько протилежної статі, то уважніше дивимосяна відносини самих подружжя. Нерідко корисніше нею самою подолатипсихологічні труднощі, ніж без будь-якого успіху лікувати дітей.

Коли батьки лаються, діти переживають сильне занепокоєння та образу –хвилювання тому, що та спокій у домі поставлені під загрозу, а образу- через їх дійсною чи уявлюваного роль сімейному скандалі. Виправданачи ні, багато дітей вважають для себе причиною домашнього переполоху.Діти не залишаються нейтральними у цій «громадянської війни». Вониприймають бік або батька, або матері.Психосексуальние наслідкишкідливі обох. Коли хлопчик відкидає батька, а дівчинка – мати, дітивтрачають зразок для наслідування. Заперечення виявляється уантипатії, небажанні брати з, робленому поведінці. У екстремальномуразі це можуть призвести до змішаної сексуальної ідентифікації інездатності пережити своє біологічне призначення.Дослідження американських психологів показали, що неповнолітнізлочинці рідше виходять із сімей батьків-одиночок, а частіше - з родинзі двома конфліктуючими батьками. М.Раттер [16, з. 78]досліджувавдетей-правонарушителей і з'ясував, що з батьків дітей,особливо батьків, характерно поведінка, який зазвичай називаютьаномальним чи кримінальним. Головне що цього факту, мабуть, у тому, щоу родинах, котрим характерно кримінальне поведінка батьків,відзначається різко підвищена частота сварок і розбіжностей, внаслідокнеблагополучна подружнє життя батьків та з-поміж них призводять доформуванню порушень в дітей віком. У родинах дівчаткам із важкимидітьми, відповідно до дуже нечисленним даними, спілкування є меншефективне як оскільки вона пов'язані з безплідними спорами, і оскількивона не призводить до досягненню мети – спільному узгодженого рішення.Батьківські сварки, бійки або ж ворожість і відчуженість створюютьатмосферу, у якій з більшою ймовірністю виникають порушення в дітейвіком, особливо вмальчиков[16, з. 58].Взаємини «>родитель-ребенок» у кризовій ситуації розпаду сім'ї Більшість неповних сімей творяться у разі розлучення також томудогляду батька, тобто ставляться до материнським сім'ям. Життяневпинно й умови виховання без батька мають явну специфіку та істотновідрізняються від життя дитини на сім'ї. Навіть якщо взяти матинамагається заповнити відсутність батька і робить б усе, щоб з'єднатиу собі обох батьків, в принципі неспроможна реалізувати одночаснообидві батьківські позиції - материнську і батьківську. На думкуB.C.Мухіної матері рідко вдається стримувати і ховати своє роздратуваннястосовно колишньому чоловіку; її розчарування і невдоволеність нерідконесвідомо проектується з їхньої загального дитини. Можлива й іншаситуація, коли мати підкреслює роль безвинною жертви, у якій опинивсядитина. У цьому хоче з головою заповнити брак батьківського піклуванняі все розумні межі: оточує дитини атмосферою любові й надмірної опіки.В усіх життєвих цьому випадку виховна атмосфера сім'ї спотворюється інегативно б'є по становленні дитині [15, з. 168].

За даними І.С. Кіна, діти, які виросли без батька, мають зниженийрівень домагань, вони вище рівень тривожності, частіше зустрічаютьсяневротичні симптоми, хлопчики ніяк не спілкуються з однолітками, гіршезасвоюють істинно чоловічі ролі, алегипертрофируют деякі чоловічіриси: грубість, войовничість. Часто дитина починає бунтувати протикрайньої залежність від матері, або виростає пасивним, млявим, фізичнослабким [7,с.112].Дитина без батька страждає також від браку авторитету, дисципліни іблизько, які у нормальних умов уособлюються батьком. Дитина,зростаючий, переважно, без батьківського авторитету, буває частонедисциплінованим,несоциальним, агресивним щодо дорослих та дітей.Дуже важливим в неповної материнської сім'ї в змозі з'явитисявідсутність впевненості і стійкості у соціальному включенні, оскількипрофесія батька представляє зазвичай реальну і символічну базуекономічного забезпечення сім'ї, та її грунтовність є порукоювпевненості. За словами І.Лангмейера і трьох.Матейчека, тоді як матинадає дитині можливість відчути інтимність людської любові, батькоторує дитині шлях збереження та ставлення до людського суспільства.Мати нас призводить до людині, а батько до людей [11, з. 178].Якщо місце батька посідає у сім'ї вітчим, інколи ж дідусь, негативневплив неповної материнської сім'ї кілька нівелюється. Разом про те,тут понад сприятлива підґрунтя розвитку різних конфліктів, причомуневротичні розлади, виникаючі на даної основі, є за данимипсихологічних досліджень дуже частими.З погляду І.Лангмейера і трьох.Матейчека, найбільша небезпеку обманурозвитку, особливо у ранньому віці, настає тоді, коли немає матері(батьківська сім'я). Від матері залежить як те що, але й задоволеннябільшості його психічних потреб - вона становить основу для відносинидитину до людям, щодо його довіри до світу, насамперед мати ставитьдитини «будинок» [11].Досить часто в неповної батьковій сім'ї власну мати дитини вдаєтьсяприйнятним чином замінити, її роль починає виконувати мачуха чи хтосьіз родичів дитини (бабуся, тьотя, старша сестра). Найчастіше на дитинізосереджується досить, іноді ще надто багато уваги, турботи і кохання.У цих сім'ях частіше, ніж у природною сім'ї, виникають різніконфлікти, оскільки взаємозв'язку тут є як складними і більшенапруженими.Негативно вплинуло неповної батьковій сім'ї може яскраво виявлятися уразі, коли після смерті чи відставки матері дітей виховує батькосамостійно, без чужій допомоги, хоча частенько трапляються випадкидуже ретельної і задовільною турботи.Драматична ситуація враспавшейся через розлучення батьків сім'ї(розлучена сім'я). Було проведено чимало психологічних досліджень

(>М.Я. Яковлєва, У. С.Ткаченко, М.А. Крюкова,С.Л.Калиничева, О.С.Колесник, І.М. Овчинникова), які свідчить протравмирующем впливрозлучення дитини. Більшість практикуючих психологів розглядаютьрозлучення батьків як головний негативне буття у житті дитині, джерелоневпевненості, замішання, хворобливих переживань. Одні фахівцівважають, що у вона найчастіше душевні рани, які отримують дітивнаслідок розлучення, згодом цілком загоюються; інші наполягають утому, що пережите потрясіння надає тривале вплив та заважає надаліповноцінному емоційного та соціальному розвиткові дитині. Часто дітивідчувають гнів стосовно одного з батьків або до обох відразу, у своїйпро самих батьків промови не йде.Розлучення нерідко супроводжується трауром, у чомусь подібним з сумнимпереживанням по смерті котрогось із батьків. Часто виникає відчуттясуму, розгубленості, депресії. Якщо батько (мати) починає чи з іншимлюдиною і емоційно прив'язується щодо нього, дитина стає ревнивим іуразливим, оскільки змушений ділити любов близької людини із кимось, зйого погляд, стороннім.Дослідження свідчать, що протягом першого року після розлучення, якхлопчики, і дівчинки демонструють більш вимогливе, неспокійне,агресивне і неслухняне поведінка батьків у стосунках із однолітками ідорослими проти дітьми знераспавшихся сімей. За деякими даними,наслідки розлучень сильнішесказиваются на хлопчиків, ніж дівчаток. Віддвох місяців до року із часу розлучення вони стають некерованими,агресивні ми, втрачають самоконтроль, виявляють несамостійністьітревожность, інфантильні [13]. Наступного року багато труднощівзгладжуються і проблеми починають зменшуватися, проте у його сім'ях,де дітиуспеш але адаптуються до нову ситуацію.Коли батьки розлучаються, то сформовані негативні відносини міжбатьками стають перешкодою до повноцінного участі батька (зазвичай) удітей. Для підлітків сімейна драма є процесом найбільш руйнівним.Тільки кожна п'ята розлучена мати оцінює позитивну роль регулярнихконтактів батька та дітей.Девушки-подростки, котрі позбулися в дитячіроки батька зв'язки з його виходом із сім'ї, зберегли щодо ньогокритичне ставлення: або відчували, що він створив їх кинув, абозапозичили негативне ставлення щодо нього від. Особливості адаптаціїбагато в чому від того, яким у в їхньому уявленні залишився батько.У неповній сім'ї самотня мати більш виражену установку вихованнядітей, чому мати у повній сім'ї. Процесвоспитания і весь системавідносин матері з дітьми емоційно більш насичені. Причому у поведінціматері, що стосується її відносин із підлітком, спостерігаютьсякрайнощі. Однією їх виступає застосування жорстких заходів виховноговпливу, насамперед стосовно хлопчикам.Обусловливается схоже ставлення[6] тим, що мати ревниво належить зустрічей сина з відцом, відчуває досина відчуття емоційної незадоволеності й невдоволення через наявних

проблеммальчика небажаних чорт характеру колишнього чоловіка. Погрози,осуду і навіть фізичні покарання матері частіше застосовують дохлопчиків. Сини нерідко стають «козламиотпущения» зі зняттям нервовогонапруження і почуттяемоциональ іншої незадоволеності. Це свідчить пронетерпимості матерів до загальним з батьками рис в дітей вікоміпредшествующих конфліктних стосунках у сім'ї.Друга крайність поведінці матері після розлученнязаключается у цьому,що хоче своїм впливом компенсувати те, що, на її думку, дітинедоотримують через брак батька. Такамати займає опікаючу, охоронну, кінтролирующую позицію, стримуючуініціативу підлітка, що сприяє формуванню емоційнорани мій,безініціативної, несамостійною, піддається зовнішнім впливам,керованої ззовні, егоїстичноїличности.Відсутність батька і цікавій для інформації про неїсказивается навиховання дитини самим несприятливим чином. Але такі можливі та іншіваріанти. Вчені відзначають, що вона,воспитивающийся самотньоюмалотерью, зазвичай, дорослішає швидше, ніж дитина, зростаючий уповній сім'ї. Але швидке дорослішання можна тільки в тих дітей, чиїпсихічні потреби у перших трьох колах (потреба у турботі, у навчанні йу емоційномусамоутверждении) на відповідних етапах розвитку знайшлиповне задоволення. Потреба соціальної оріентации стає проблематичною.Але й тут, як показивают спостереження психологів, для самотньоюматері в повному обсязі потіряно. Коли дитина емоційно розвинений,якщо вонаустано юрмилися правильні відносини матері, якщо у неїзведений до мінімуму комплекс втраченого батька, є якась надія, що нерозгубиться під час знайомства з особою протилежної статі. Проте задляхлопчика,воспитивающегося матір'ю, проблематично ознайомлення зсоціальной роллю чоловіки й встановлення власної статевоїідентичності.Отже, розлучення батьків однаково важко сприймається як самимидорослими, і дітьми. Часто дорослі не контролюють свої переживання,цим змінюється їхній ставлення про дітей. Особистість дитиниформується впослеразводний період, що накладає свій відбиток. Нерідкодорослі використовують дітей у ролі об'єкта розрядки своїх негативнихемоцій, поширюючи ними негативні аспекти пережитої ситуації.Розлучення викликає в дітей сильні переживання. Отже, батьком потрібнопонад серйозно підходитимемо розриву своїх і враховувати ступіньїхнього впливу на дитини. Тому дорослим необхідно враховувати тіобставини, які позначаються психічному розвитку дитини на ційситуації.

Список використовуваної літератури 1. Азаров Ю. П. Сімейна педагогіка. – М.: Аргументи як факти, 1993.

2. Акерман М. Роль сім'ї у появу розладів в дітей віком // Сімейнапсихотерапія. - СПб.: Видавництво «Пітер», 2000.3. Баринова І.Г. Екологія взаємодії дорослого уяву і дитини // Світпсихології. -1997. -№ 1. - З. 174-182.4.Баттерворт Д., Харріс М. Принципи психології розвитку. – М.:«>Когито-Центр», 2000.5.Гозман Л.,Шлягина Є.І. Психологічні проблеми сім'ї // Питанняпсихології.-1985.-№2.-С. 186-187.6.Гребенников І. У. Основи сімейному житті. – М.: Просвітництво, 1991.7.ДжиноттХ.Г. Діти й ми. – СПб.: Кристал, 1996.8. Дружинін В.М. Психологія сім'ї. – М.: КСП, 1996.9. Захаров А. І. Як попередити відхилення поведінці дитини. – М.:Просвітництво, 1986.10. Ковальов С.В. Психологія сімейних відносин. - М.: Педагогіка,1987.11.ЛангмейерЙ.,Матейчек 3. Психічна депривація у дитячому віці. -Прага: «>Авицениум», 1984.12. Личко Є. А. Підліткова психіатрія. – Л.: Наука, 1979.13.Нартова-Бочавер С.К.,НесмеяноваМ.И.,Малярова М. У.,Мухортова Є. А.Чий я – матусин чи батьків? – М.:МЦНМО, 1995.14. ОбуховаЛ.Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми. -М.:Тривола, 1998.15. Овчарова Р. У. Сімейна академія: питання й відповіді. – М.:Просвітництво: Навчальна література, 1996.16.Раттер М. Допомога важким дітям. – М.: Прогрес, 1987.17. Скотт Д. Р. Способи дозволу конфліктів. – Київ,ГИИМ,Изд-коесуспільство «>Верзилин і Ко», ЛТД, 1991.18. СмирноваЕ.О.,СобкинB.C. Специфікаемоционально-личностной сферидітей, що у неповній сім'ї. - М., 1988.19. ТитаренкоВ.Я. Сім'я процес формування особистості. - М.: Думка,1987.20. Хрестоматія з соціальної психології. Навчальний посібник длястудентів:Сост. івступ. нариси Т.Кутасовой. - М.: Міжнароднапедагогічна академія, 1994.21.Эйдемиллер Є.Г.,Юстицкис У. Психологія та психотерапія сім'ї. -СПб.: Видавництво «Пітер», 1999.