село андруші - Інститут мистецтвознавства

http://www.etnolog.org.ua

ІМФЕ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ ім. М. Т. РИЛЬСЬКОГО

СЕЛО АНДРУШІ

Історико-етнографічний нарис

Київ Видавництво ІМФЕ

2016


ІМСЕЛО АНДРУШІ

МСЕЛО АНДРУШІ

Історико-етнографічний

МІсторико-етнографічний

нарис

МнарисФСЕЛО АНДРУШІФСЕЛО АНДРУШІ

Історико-етнографічний ФІсторико-етнографічний нарисФнарис

Е

УДК 39(477.46)(0.044)ББК 63.5(4УКР)6

С-29

За загальною редакцією академіка НАН України, доктора історичних наук

Ганни Скрипник

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

(протокол № 2 від 15 березня 2016 р.)

Відповідальний редактор Валентина Борисенко

Упорядники текстів Валентина Борисенко, Оксана Рубан, Світлана Стефанович,

Надія Федорович

Упорядники карт-схем, фотоілюстративного матеріалу Ірина Доброскок, Віталій Іващенко, Олександр Сулима

Село Андруші. Історико-етнографічний нарис / [за заг. ред. Г. Скрипник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016. – 256 с. + 48 іл.

ISBN 978-966-02-7898-1

У книзі на архівному матеріалі висвітлено культуру та побут мешканців села Андруші, затопленого під час будівництва Канівської ГЕС. Його жителів було переселено до приміської смуги м. Переяслава-Хмельницького, де згодом утворилися Нові Андруші. Однак пам’ять про рідне село досі живе серед пере-селенців: вони сумують за ним, збирають спогади про свою малу батьківщи-ну. Опис Андрушів, зроблений у 1950-х роках Дмитром Косариком, є цікавою історико-етнографічною пам’яткою.

Видано коштом меценатів м. Переяслава-Хмельницького

ISBN 978-966-02-7898-1 © Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2016 © Борисенко В. К., 2016

С-29


ІУ книзі на архівному матеріалі висвітлено культуру та побут мешканців ІУ книзі на архівному матеріалі висвітлено культуру та побут мешканців села Андруші, затопленого під час будівництва Канівської ГЕС. Його жителів Ісела Андруші, затопленого під час будівництва Канівської ГЕС. Його жителів Ібуло переселено до приміської смуги м. Переяслава-Хмельницького, де згодом Ібуло переселено до приміської смуги м. Переяслава-Хмельницького, де згодом утворилися Нові Андруші. Однак пам’ять про рідне село досі живе серед переІутворилися Нові Андруші. Однак пам’ять про рідне село досі живе серед переселенців: вони сумують за ним, збирають спогади про свою малу батьківщиІселенців: вони сумують за ним, збирають спогади про свою малу батьківщину. Опис Андрушів, зроблений у 1950-х роках Дмитром Косариком, є цікавою Іну. Опис Андрушів, зроблений у 1950-х роках Дмитром Косариком, є цікавою Іісторико-етнографічною пам’яткою.Іісторико-етнографічною пам’яткою.

МУпорядники карт-схем, фотоілюстративного матеріалу

МУпорядники карт-схем, фотоілюстративного матеріалу

Ірина Доброскок, Віталій Іващенко, Олександр Сулима

МІрина Доброскок, Віталій Іващенко, Олександр Сулима

Село Андруші. Історико-етнографічний нарисМСело Андруші. Історико-етнографічний нарисНАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016. – 256 с. + 48 іл.МНАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. – Київ, 2016. – 256 с. + 48 іл.

ISBN 978-966-02-7898-1МISBN 978-966-02-7898-1

У книзі на архівному матеріалі висвітлено культуру та побут мешканців МУ книзі на архівному матеріалі висвітлено культуру та побут мешканців села Андруші, затопленого під час будівництва Канівської ГЕС. Його жителів Мсела Андруші, затопленого під час будівництва Канівської ГЕС. Його жителів Мбуло переселено до приміської смуги м. Переяслава-Хмельницького, де згодом Мбуло переселено до приміської смуги м. Переяслава-Хмельницького, де згодом утворилися Нові Андруші. Однак пам’ять про рідне село досі живе серед переМутворилися Нові Андруші. Однак пам’ять про рідне село досі живе серед переселенців: вони сумують за ним, збирають спогади про свою малу батьківщиМселенців: вони сумують за ним, збирають спогади про свою малу батьківщи

Ф(протокол № 2 від 15 березня 2016 р.)

Ф(протокол № 2 від 15 березня 2016 р.)

Відповідальний редактор

ФВідповідальний редактор

Валентина Борисенко

ФВалентина Борисенко

Упорядники текстівФУпорядники текстівВалентина Борисенко, Оксана Рубан, Світлана Стефанович, ФВалентина Борисенко, Оксана Рубан, Світлана Стефанович,

Надія ФедоровичФНадія Федорович

Упорядники карт-схем, фотоілюстративного матеріалуФУпорядники карт-схем, фотоілюстративного матеріалуІрина Доброскок, Віталій Іващенко, Олександр СулимаФІрина Доброскок, Віталій Іващенко, Олександр Сулима

Село Андруші. Історико-етнографічний нарисФСело Андруші. Історико-етнографічний нарис

Еакадеміка НАН України, доктора історичних наук

Еакадеміка НАН України, доктора історичних наук

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, ЕРекомендовано до друку вченою радою Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН УкраїниЕфольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

(протокол № 2 від 15 березня 2016 р.) Е(протокол № 2 від 15 березня 2016 р.)

Відповідальний редактор ЕВідповідальний редактор

Валентина Борисенко, Оксана Рубан, Світлана Стефанович, ЕВалентина Борисенко, Оксана Рубан, Світлана Стефанович,

•••••••

3

Слово до читача

Ви тримаєте в руках видання, яке стало спільним проек-том у реалізації ідеї багатьох небайдужих людей.

Ініціаторами науково-просвітницького проекту з підго-товки й опублікування книг про людей, котрі мають спільну історію (вимушене переселення із зони затоплення Канів-ського водосховища та облаштування в нових умовах), ви-ступили Віталій Іващенко, брати Сергій та Андрій Добро-скоки, Олександр Сулима. Вони є засновниками створеної у вересні 2015 року громадської організації «Старий Дніпро», що об’єднує переселенські громади ліво- та правобережних сіл Переяславщини.

Сьогодні всі ми стаємо свідками відродження історії, культури, побуту незбагненної краси й величі українського села − славетних шевченківських Андрушів. Крізь призму ві-ків маємо можливість перегорнути не тільки забуті сторін-ки, згадати рідних нам людей, побачити їх молодими й щас-ливими, але й виконати велику місію – возвести мости для наступних поколінь. Сподіваємося, що ця книга, яка є ре-зультатом копіткої праці науковців відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознав-ства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Украї ни з упорядкування спадщини українського письмен-ника Дмитра Косарика, стане першою вісточкою цілої низки збережених спогадів, віднайдених сторінок людських історій.

На черзі збір усних спогадів і друкованих пам’яток про затоплену місцевість та людей, які її населяли, створення Му-зею затоплених сіл…


Іки, згадати рідних нам людей, побачити їх молодими й щас

Іки, згадати рідних нам людей, побачити їх молодими й щасливими, але й виконати велику місію – возвести мости для Іливими, але й виконати велику місію – возвести мости для наступних поколінь. Сподіваємося, що ця книга, яка є реІнаступних поколінь. Сподіваємося, що ця книга, яка є результатом копіткої праці науковців відділу «Архівні наукові Ізультатом копіткої праці науковців відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавІфонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Іства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН

ни з упорядкування спадщини українського письменІни з упорядкування спадщини українського письменника Дмитра Косарика, стане першою вісточкою цілої низки Іника Дмитра Косарика, стане першою вісточкою цілої низки

Мвересні 2015 року громадської організації «Старий Дніпро»,

Мвересні 2015 року громадської організації «Старий Дніпро», що об’єднує переселенські громади ліво- та правобережних

Мщо об’єднує переселенські громади ліво- та правобережних сіл Переяславщини.

Мсіл Переяславщини.

Сьогодні всі ми стаємо свідками відродження історії,

МСьогодні всі ми стаємо свідками відродження історії,

культури, побуту незбагненної краси й величі українського

Мкультури, побуту незбагненної краси й величі українського села − славетних шевченківських Андрушів. Крізь призму віМсела − славетних шевченківських Андрушів. Крізь призму віків маємо можливість перегорнути не тільки забуті сторінМків маємо можливість перегорнути не тільки забуті сторінМки, згадати рідних нам людей, побачити їх молодими й щасМки, згадати рідних нам людей, побачити їх молодими й щасливими, але й виконати велику місію – возвести мости для Мливими, але й виконати велику місію – возвести мости для наступних поколінь. Сподіваємося, що ця книга, яка є реМнаступних поколінь. Сподіваємося, що ця книга, яка є результатом копіткої праці науковців відділу «Архівні наукові Мзультатом копіткої праці науковців відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавМфонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознав

Фтовки й опублікування книг про людей, котрі мають спільну

Фтовки й опублікування книг про людей, котрі мають спільну історію (вимушене переселення із зони затоплення Канів

Фісторію (вимушене переселення із зони затоплення Канівського водосховища та облаштування в нових умовах), ви

Фського водосховища та облаштування в нових умовах), виступили Віталій Іващенко, брати Сергій та Андрій Добро

Фступили Віталій Іващенко, брати Сергій та Андрій Доброскоки, Олександр Сулима. Вони є засновниками створеної у Фскоки, Олександр Сулима. Вони є засновниками створеної у вересні 2015 року громадської організації «Старий Дніпро», Фвересні 2015 року громадської організації «Старий Дніпро», що об’єднує переселенські громади ліво- та правобережних Фщо об’єднує переселенські громади ліво- та правобережних

Сьогодні всі ми стаємо свідками відродження історії, ФСьогодні всі ми стаємо свідками відродження історії, культури, побуту незбагненної краси й величі українського Фкультури, побуту незбагненної краси й величі українського

ЕВи тримаєте в руках видання, яке стало спільним проек

ЕВи тримаєте в руках видання, яке стало спільним проек

том у реалізації ідеї багатьох небайдужих людей.Етом у реалізації ідеї багатьох небайдужих людей.Ініціаторами науково-просвітницького проекту з підгоЕІніціаторами науково-просвітницького проекту з підго

товки й опублікування книг про людей, котрі мають спільну Етовки й опублікування книг про людей, котрі мають спільну історію (вимушене переселення із зони затоплення КанівЕісторію (вимушене переселення із зони затоплення Канів-Е-ського водосховища та облаштування в нових умовах), виЕського водосховища та облаштування в нових умовах), виступили Віталій Іващенко, брати Сергій та Андрій ДоброЕступили Віталій Іващенко, брати Сергій та Андрій Доброскоки, Олександр Сулима. Вони є засновниками створеної у Ескоки, Олександр Сулима. Вони є засновниками створеної у

•••••••

4

У житті можна досягти багато. Особливо тоді, коли є ба-гато однодумців і просто небайдужих людей. Реалізація за-думу стала можливою лише за спільної активної участі пере-селенської громади с. Андруші, фінансової допомоги колек-тивних членів громадської організації «Старий Дніпро»: ВКФ «Укрпромпостач», ТОВ «Кобзар», ПСВПП «Діброва», ТОВ «Агрошляхбуд», ТОВ «ЕПГ “Югенергопромтранс”», доброді-їв Надії Коваль, Юрія Глазунова, Володимира Яреми, Тараса Костіна, Ірини Доброскок, Тараса Нагайка, Миколи Чиркова, родини Людмили та Ростислава Соссів.

Пошукам архівних матеріалів сприяли науковці Націо-нального історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Віктор Ткаченко та Світлана Зубер, які своїми публікаціями в періодичній пресі про с. Андруші й перебування в ньому Дмитра Косарика надихнули нас на співпрацю з науковцями ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.

Засновники громадської організації щиро й сердечно дя-кують усім, хто так чи інакше підтримав наше починання.

Віталій Іващенко, голова ГО «Старий Дніпро»,

заслужений будівельник України, Сергій Доброскок, Андрій Доброскок,Олександр Сулима.

м. Переяслав-Хмельницький, 2016 р.


ІМв періодичній пресі про с. Андруші й перебування в ньому

Мв періодичній пресі про с. Андруші й перебування в ньому Дмитра Косарика надихнули нас на співпрацю з науковцями

МДмитра Косарика надихнули нас на співпрацю з науковцями ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.

МІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.

Засновники громадської організації щиро й сердечно дя

МЗасновники громадської організації щиро й сердечно дя

кують усім, хто так чи інакше підтримав наше починання.

Мкують усім, хто так чи інакше підтримав наше починання.

Сергій Доброскок, Андрій Доброскок,Олександр Сулима.МСергій Доброскок, Андрій Доброскок,Олександр Сулима.

ФКостіна, Ірини Доброскок, Тараса Нагайка, Миколи Чиркова,

ФКостіна, Ірини Доброскок, Тараса Нагайка, Миколи Чиркова, родини Людмили та Ростислава Соссів.

Фродини Людмили та Ростислава Соссів.

Пошукам архівних матеріалів сприяли науковці Націо

ФПошукам архівних матеріалів сприяли науковці Націо

нального історико-етнографічного заповідника «Переяслав»

Фнального історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Віктор Ткаченко та Світлана Зубер, які своїми публікаціями ФВіктор Ткаченко та Світлана Зубер, які своїми публікаціями в періодичній пресі про с. Андруші й перебування в ньому Фв періодичній пресі про с. Андруші й перебування в ньому Дмитра Косарика надихнули нас на співпрацю з науковцями ФДмитра Косарика надихнули нас на співпрацю з науковцями ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.ФІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.

Засновники громадської організації щиро й сердечно дяФЗасновники громадської організації щиро й сердечно дякують усім, хто так чи інакше підтримав наше починання.Фкують усім, хто так чи інакше підтримав наше починання.

Етивних членів громадської організації «Старий Дніпро»: ВКФ

Етивних членів громадської організації «Старий Дніпро»: ВКФ «Укрпромпостач», ТОВ «Кобзар», ПСВПП «Діброва», ТОВ

Е«Укрпромпостач», ТОВ «Кобзар», ПСВПП «Діброва», ТОВ «Агрошляхбуд», ТОВ «ЕПГ “Югенергопромтранс”», добродіЕ«Агрошляхбуд», ТОВ «ЕПГ “Югенергопромтранс”», добродіїв Надії Коваль, Юрія Глазунова, Володимира Яреми, Тараса Еїв Надії Коваль, Юрія Глазунова, Володимира Яреми, Тараса Костіна, Ірини Доброскок, Тараса Нагайка, Миколи Чиркова, ЕКостіна, Ірини Доброскок, Тараса Нагайка, Миколи Чиркова,

Пошукам архівних матеріалів сприяли науковці НаціоЕПошукам архівних матеріалів сприяли науковці Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Енального історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Віктор Ткаченко та Світлана Зубер, які своїми публікаціями ЕВіктор Ткаченко та Світлана Зубер, які своїми публікаціями

•••••••

5

Передмова

У науковій діяльності Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Укра-їни (ІМФЕ) одним з пріоритетних напрямів є оприлюднення архівних документів, що зберігаються у відділі Архівних на-укових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ). Уже чи-мало зроблено для опублікування надзвичайно цінних для науки рукописів відомих учених ХХ ст. Побачили світ моно-графічні дослідження, численні статті.

Особливе значення мають історико-етнографічні мате-ріали, що стосуються сіл, переселених у зв’язку з надзвичай-ними подіями: затоплення внаслідок створення штучних во-дойм, аварія на ЧАЕС тощо. У разі вимушеного переміщення населення, окрім матеріальних цінностей, втрачаються на-самперед духовні, морально-етичні та сакральні. Переселенці та їхні нащадки хочуть зберегти пам’ять про місце проживан-ня своїх предків, дізнатися про культуру й побут мешканців рідного села в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Про одне з таких сіл – Андруші на Переяславщині – ми довідаємося із цієї кни-ги. Андруші знамениті, крім іншого, тим, що в 1845 році сюди неодноразово приїжджав Тарас Шевченко, змальовував крає-види, житло, церкву, надзвичайно захоп лювався природою та мешканцями. Андрушани свято бережуть перекази про пере-бування поета в їхньому селі й дуже пишаються такими згад-ками. Це детально описав і Дмитро Косарик – український письменник, літературознавець, етнолог.

Село, що мало тисячолітню історію, в 1966–1967 роках переселили у зв’язку з будівництвом Канівської ГЕС. Відо-мо, що 12 серпня 1963 року була прийнята Постанова Ради


Ірідного села в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Про одне з таких

Ірідного села в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Про одне з таких сіл – Андруші на Переяславщині – ми довідаємося із цієї книІсіл – Андруші на Переяславщині – ми довідаємося із цієї книги. Андруші знамениті, крім іншого, тим, що в 1845 році сюди Іги. Андруші знамениті, крім іншого, тим, що в 1845 році сюди неодноразово приїжджав Тарас Шевченко, змальовував краєІнеодноразово приїжджав Тарас Шевченко, змальовував краєвиди, житло, церкву, надзвичайно захопІвиди, житло, церкву, надзвичайно захопмешканцями. Андрушани свято бережуть перекази про переІмешканцями. Андрушани свято бережуть перекази про перебування поета в їхньому селі й дуже пишаються такими згадІбування поета в їхньому селі й дуже пишаються такими згадками. Це детально описав і Дмитро Косарик – український Іками. Це детально описав і Дмитро Косарик – український

Мріали, що стосуються сіл, переселених у зв’язку з надзвичай

Мріали, що стосуються сіл, переселених у зв’язку з надзвичайними подіями: затоплення внаслідок створення штучних во

Мними подіями: затоплення внаслідок створення штучних водойм, аварія на ЧАЕС тощо. У разі вимушеного переміщення

Мдойм, аварія на ЧАЕС тощо. У разі вимушеного переміщення населення, окрім матеріальних цінностей, втрачаються на

Мнаселення, окрім матеріальних цінностей, втрачаються насамперед духовні, морально-етичні та сакральні. Переселенці

Мсамперед духовні, морально-етичні та сакральні. Переселенці та їхні нащадки хочуть зберегти пам’ять про місце проживанМта їхні нащадки хочуть зберегти пам’ять про місце проживанМня своїх предків, дізнатися про культуру й побут мешканців Мня своїх предків, дізнатися про культуру й побут мешканців рідного села в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Про одне з таких Мрідного села в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Про одне з таких сіл – Андруші на Переяславщині – ми довідаємося із цієї книМсіл – Андруші на Переяславщині – ми довідаємося із цієї книги. Андруші знамениті, крім іншого, тим, що в 1845 році сюди Мги. Андруші знамениті, крім іншого, тим, що в 1845 році сюди неодноразово приїжджав Тарас Шевченко, змальовував краєМнеодноразово приїжджав Тарас Шевченко, змальовував краєвиди, житло, церкву, надзвичайно захопМвиди, житло, церкву, надзвичайно захоп

Фукових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ). Уже чи

Фукових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ). Уже чимало зроблено для опублікування надзвичайно цінних для

Фмало зроблено для опублікування надзвичайно цінних для науки рукописів відомих учених ХХ ст. Побачили світ моно

Фнауки рукописів відомих учених ХХ ст. Побачили світ монографічні дослідження, численні статті.

Фграфічні дослідження, численні статті.

Особливе значення мають історико-етнографічні матеФОсобливе значення мають історико-етнографічні матеріали, що стосуються сіл, переселених у зв’язку з надзвичайФріали, що стосуються сіл, переселених у зв’язку з надзвичайними подіями: затоплення внаслідок створення штучних воФними подіями: затоплення внаслідок створення штучних водойм, аварія на ЧАЕС тощо. У разі вимушеного переміщення Фдойм, аварія на ЧАЕС тощо. У разі вимушеного переміщення населення, окрім матеріальних цінностей, втрачаються наФнаселення, окрім матеріальних цінностей, втрачаються насамперед духовні, морально-етичні та сакральні. Переселенці Фсамперед духовні, морально-етичні та сакральні. Переселенці

ЕУ науковій діяльності Інституту мистецтвознавства,

ЕУ науковій діяльності Інституту мистецтвознавства,

фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН Укра

Ефольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ІМФЕ) одним з пріоритетних напрямів є оприлюднення Еїни (ІМФЕ) одним з пріоритетних напрямів є оприлюднення архівних документів, що зберігаються у відділі Архівних наЕархівних документів, що зберігаються у відділі Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ). Уже чиЕукових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ). Уже чи-Е-мало зроблено для опублікування надзвичайно цінних для Емало зроблено для опублікування надзвичайно цінних для науки рукописів відомих учених ХХ ст. Побачили світ моноЕнауки рукописів відомих учених ХХ ст. Побачили світ моно

Особливе значення мають історико-етнографічні матеЕОсобливе значення мають історико-етнографічні мате

•••••••

6

Міністрів УРСР № 929 «Про заходи по переселенню населен-ня і перенесення на нові місця будівель і споруд у зв’язку з будівництвом Канівської гідроелектростанції». У результаті її виконання було затоплено близько двадцяти сіл. Так ство-рювалося одне із шести великих водосховищ (Канівське), що розташоване в Київській та частково Черкаській областях. Було затверджено проект забудови західної околиці м. Пере-яслава-Хмельницького під с. Нові Андруші, яке в 1970 році приєднали до міста. У 1966–1973 роках мешканці запроекто-ваних під затоплення територій в індивідуальній та центра-лізованій формах переселилися до цього села.

Учені й досі дискутують із приводу економічної доціль-ності затоплення населених пунктів «штучними морями». Цікавим є факт, що учениця 8-го класу середньої школи м. Переяслава-Хмельницького Аліна Угнівенко на конкурс Малої академії наук учнівської молоді написала наукову роботу «За і проти при створенні водосховищ на прикладі Канівської водойми поблизу Переяслава-Хмельницького». Вона розглядає позитивні наслідки створення водосховища, що дало змогу отримати дешеву електроенергію, поліпшити судноплавство. Проте наголошує й на актуальності вивчення проб леми у зв’язку з питанням можливого спуску водосхо-вищ через малу ефективність та низку екологічних проблем. Висновок юної дослідниці такий: «Затоплені села – це вели-кий людський біль, який словами не передати». Безсумнів-но, що після затоплення й переселення відбулися величезні втрати з культурологічного погляду. Болісно й зворушливо сприймається подія вшанування пращурів під час поминаль-них днів – Проводів після Великодня, коли люди спускають вінки на воду на місці колишніх кладовищ.

Звісно, моральних втрат переселенцям ніхто не зможе відшкодувати. Утім, на щастя, у 1950-х роках науковий спів-


Ісудноплавство. Проте наголошує й на актуальності вивчення

Ісудноплавство. Проте наголошує й на актуальності вивчення проб Іпроблеми у зв’язку з питанням можливого спуску водосхоІлеми у зв’язку з питанням можливого спуску водосховищ через малу ефективність та низку екологічних проблем. Івищ через малу ефективність та низку екологічних проблем. Висновок юної дослідниці такий: «Затоплені села – це велиІВисновок юної дослідниці такий: «Затоплені села – це великий людський біль, який словами не передати». БезсумнівІкий людський біль, який словами не передати». БезсумнівІно, що після затоплення й переселення відбулися величезні Іно, що після затоплення й переселення відбулися величезні втрати з культурологічного погляду. Болісно й зворушливо Івтрати з культурологічного погляду. Болісно й зворушливо сприймається подія вшанування пращурів під час поминальІсприймається подія вшанування пращурів під час поминаль

МЦікавим є факт, що учениця 8

МЦікавим є факт, що учениця 8м. Переяслава-Хмельницького Аліна Угнівенко на конкурс

Мм. Переяслава-Хмельницького Аліна Угнівенко на конкурс Малої академії наук учнівської молоді написала наукову

ММалої академії наук учнівської молоді написала наукову роботу «За і проти при створенні водосховищ на прикладі

Мроботу «За і проти при створенні водосховищ на прикладі Канівської водойми поблизу Переяслава-Хмельницького».

МКанівської водойми поблизу Переяслава-Хмельницького».

МВона розглядає позитивні наслідки створення водосховища, МВона розглядає позитивні наслідки створення водосховища, що дало змогу отримати дешеву електроенергію, поліпшити Мщо дало змогу отримати дешеву електроенергію, поліпшити судноплавство. Проте наголошує й на актуальності вивчення Мсудноплавство. Проте наголошує й на актуальності вивчення

леми у зв’язку з питанням можливого спуску водосхоМлеми у зв’язку з питанням можливого спуску водосховищ через малу ефективність та низку екологічних проблем. Мвищ через малу ефективність та низку екологічних проблем. Висновок юної дослідниці такий: «Затоплені села – це велиМВисновок юної дослідниці такий: «Затоплені села – це великий людський біль, який словами не передати». БезсумнівМкий людський біль, який словами не передати». Безсумнів

Фприєднали до міста. У 1966–1973 роках мешканці запроекто

Фприєднали до міста. У 1966–1973 роках мешканці запроектованих під затоплення територій в індивідуальній та центра

Фваних під затоплення територій в індивідуальній та централізованій формах переселилися до цього села.

Флізованій формах переселилися до цього села.

Учені й досі дискутують із приводу економічної доціль

ФУчені й досі дискутують із приводу економічної доціль

ності затоплення населених пунктів «штучними морями». Фності затоплення населених пунктів «штучними морями». Цікавим є факт, що учениця 8ФЦікавим є факт, що учениця 8-Ф-го класу середньої школи Фго класу середньої школи м. Переяслава-Хмельницького Аліна Угнівенко на конкурс Фм. Переяслава-Хмельницького Аліна Угнівенко на конкурс Малої академії наук учнівської молоді написала наукову ФМалої академії наук учнівської молоді написала наукову роботу «За і проти при створенні водосховищ на прикладі Фроботу «За і проти при створенні водосховищ на прикладі Канівської водойми поблизу Переяслава-Хмельницького». ФКанівської водойми поблизу Переяслава-Хмельницького».

Ерювалося одне із шести великих водосховищ (Канівське), що

Ерювалося одне із шести великих водосховищ (Канівське), що розташоване в Київській та частково Черкаській областях.

Ерозташоване в Київській та частково Черкаській областях. Було затверджено проект забудови західної околиці м. ПереЕБуло затверджено проект забудови західної околиці м. Переяслава-Хмельницького під с. Нові Андруші, яке в 1970 році Еяслава-Хмельницького під с. Нові Андруші, яке в 1970 році приєднали до міста. У 1966–1973 роках мешканці запроектоЕприєднали до міста. У 1966–1973 роках мешканці запроектованих під затоплення територій в індивідуальній та центраЕваних під затоплення територій в індивідуальній та централізованій формах переселилися до цього села.Елізованій формах переселилися до цього села.

Учені й досі дискутують із приводу економічної доцільЕУчені й досі дискутують із приводу економічної доцільності затоплення населених пунктів «штучними морями». Еності затоплення населених пунктів «штучними морями».

•••••••

7

робітник тодішнього Інституту мистецтвознавства, фольк-лору та етнографії, письменник Дмитро Косарик здійснив експедиції в Андруші. Там він заприятелював з родинами селян, багато спілкувався з молоддю, розповідав учням про перебування в їхньому селі Тараса Шевченка, записував спо-гади, детально описав побут андрушан, занотував усе про одяг, житло, господарські заняття, харчування селян, їх про-мисли та ремесла, форми дозвілля тощо. Тепер цей руко-пис, що зберігається в архіві ІМФЕ, є неоціненною знахід-кою для висвітлення історії та культури жителів с. Андруші. Історико- етнографічне дослідження села стане пам’яткою для нащадків, збереже інформацію про нього, оживе у свідо-мості переселенців.

До співпраці над підготовкою рукопису книги долучи-лися громадські активісти, члени Товариства «Старий Дні-про». Ініціаторами видання нарису про Андруші стали за-служений будівельник України Віталій Іващенко, родина Ірини й Сергія Доброскоків, родина Олександра Сулими та інших жителів і нащадків затопленого села. Вони зібрали унікальні карти-схеми, фотографії вулиць, сакральних спо-руд, громадських будівель. Особливо цінними є родинні фото жителів Андрушів, які є відображенням життя та побу-ту селян, за яким вони й досі сумують. Співробітники Пере-яслав-Хмельницького державного педагогічного університе-ту ім. Г. С. Сковороди, науковці навчально-наукового центру усної історії при ньому записують спогади від переселенців і фіксують численні висловлювання людей про тугу за рідним краєм, за спілкуванням, за втраченим…

Відрадно, що нині вивчають історію та культуру затоп-лених сіл і прагнуть зберегти пам’ять про історичну, куль-турну й духовну спадщину минулих поколінь – жителів Подніпров’я, які вимушено покинули рідні обжиті місця,


Іруд, громадських будівель. Особливо цінними є родинні

Іруд, громадських будівель. Особливо цінними є родинні фото жителів Андрушів, які є відображенням життя та побуІфото жителів Андрушів, які є відображенням життя та побуту селян, за яким вони й досі сумують. Співробітники ПереІту селян, за яким вони й досі сумують. Співробітники Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університеІяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, науковці навчально-наукового центру Іту ім. Г. С. Сковороди, науковці навчально-наукового центру усної історії при ньому записують спогади від переселенців і Іусної історії при ньому записують спогади від переселенців і фіксують численні висловлювання людей про тугу за рідним Іфіксують численні висловлювання людей про тугу за рідним краєм, за спілкуванням, за втраченим…Ікраєм, за спілкуванням, за втраченим…

МДо співпраці над підготовкою рукопису книги долучи

МДо співпраці над підготовкою рукопису книги долучи

лися громадські активісти, члени Товариства «Старий Дні

Млися громадські активісти, члени Товариства «Старий Дніпро». Ініціаторами видання нарису про Андруші стали за

Мпро». Ініціаторами видання нарису про Андруші стали заслужений будівельник України Віталій Іващенко, родина

Мслужений будівельник України Віталій Іващенко, родина Ірини й Сергія Доброскоків, родина Олександра Сулими та

МІрини й Сергія Доброскоків, родина Олександра Сулими та інших жителів і нащадків затопленого села. Вони Мінших жителів і нащадків затопленого села. Вони унікальні карти-схеми, фотографії вулиць, сакральних споМунікальні карти-схеми, фотографії вулиць, сакральних споМруд, громадських будівель. Особливо цінними є родинні Мруд, громадських будівель. Особливо цінними є родинні фото жителів Андрушів, які є відображенням життя та побуМфото жителів Андрушів, які є відображенням життя та побуту селян, за яким вони й досі сумують. Співробітники ПереМту селян, за яким вони й досі сумують. Співробітники Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університеМяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, науковці навчально-наукового центру Мту ім. Г. С. Сковороди, науковці навчально-наукового центру

Фпис, що зберігається в архіві ІМФЕ, є неоціненною знахід

Фпис, що зберігається в архіві ІМФЕ, є неоціненною знахідкою для висвітлення історії та культури жителів с. Андруші.

Фкою для висвітлення історії та культури жителів с. Андруші.

етнографічне дослідження села стане пам’яткою

Фетнографічне дослідження села стане пам’яткою

для нащадків, збереже інформацію про нього, оживе у свідо

Фдля нащадків, збереже інформацію про нього, оживе у свідо

До співпраці над підготовкою рукопису книги долучиФДо співпраці над підготовкою рукопису книги долучилися громадські активісти, члени Товариства «Старий ДніФлися громадські активісти, члени Товариства «Старий Дніпро». Ініціаторами видання нарису про Андруші стали заФпро». Ініціаторами видання нарису про Андруші стали заслужений будівельник України Віталій Іващенко, родина Фслужений будівельник України Віталій Іващенко, родина Ірини й Сергія Доброскоків, родина Олександра Сулими та ФІрини й Сергія Доброскоків, родина Олександра Сулими та

Еперебування в їхньому селі Тараса Шевченка, записував спо

Еперебування в їхньому селі Тараса Шевченка, записував спогади, детально описав побут андрушан, занотував усе про

Егади, детально описав побут андрушан, занотував усе про одяг, житло, господарські заняття, харчування селян, їх проЕодяг, житло, господарські заняття, харчування селян, їх промисли та ремесла, форми дозвілля тощо. Тепер цей рукоЕмисли та ремесла, форми дозвілля тощо. Тепер цей рукопис, що зберігається в архіві ІМФЕ, є неоціненною знахідЕпис, що зберігається в архіві ІМФЕ, є неоціненною знахід-Е-кою для висвітлення історії та культури жителів с. Андруші. Екою для висвітлення історії та культури жителів с. Андруші.

етнографічне дослідження села стане пам’яткою Еетнографічне дослідження села стане пам’яткою для нащадків, збереже інформацію про нього, оживе у свідоЕдля нащадків, збереже інформацію про нього, оживе у свідо

•••••••

8

могили своїх батьків і дідів. Одними з перших досліджень стали спогади Михайла Лесика «Циблі – моє рідне село на Переяславщині» (2007) та історико- краєзнавчий нарис Софії Сорокової «Не летять ластівки у Зарубинці» (2015), у якому зібрано спогади мешканців також затопленого села, карти його розміщення, схеми, фотографії жителів, упорядкова-ний та підготовлений до друку співробітниками Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія Ско-вороди Т. Нагайко та О. Горбовим.

Сусідньому селу Андруші пощастило в тому, що в 1950-х роках було зібрано досить розлогий історико-етно-графічний матеріал, який зберігся в архівних фондах ІМФЕ. Увесь відділ АНФРФ працював над пошуком і виявленням рукописних даних про село на Переяславщині. Підготовле-не дослідження Д. Косарика стане початком поглибленого вивчення культури й побуту населення затоплених сіл Ки-ївщини і дасть можливість зберегти для нащадків пам’ять про рідний край і про втрати, які переживають люди під час не завжди продуманих кроків чиновників. Цінні зібрані ма-теріали стануть у пригоді членам згаданого Товариства, які мають на меті створити музей історії Старого Дніпра, щоб уберегти українців від національного безпам’ятства. Праця Д. Косарика є важливою етнографічною пам’яткою, що спри-ятиме відтворенню традиційної культури та світоглядних уявлень андрушан.

Валентина БОРИСЕНКО, доктор історичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України


Імають на меті створити музей історії Старого Дніпра, щоб

Імають на меті створити музей історії Старого Дніпра, щоб уберегти українців від національного безпам’ятства. Праця Іуберегти українців від національного безпам’ятства. Праця Д. Косарика є важливою етнографічною пам’яткою, що сприІД. Косарика є важливою етнографічною пам’яткою, що сприятиме відтворенню традиційної культури та світоглядних Іятиме відтворенню традиційної культури та світоглядних Іуявлень андрушан.Іуявлень андрушан.Мрукописних даних про село на Переяславщині. Підготовле

Мрукописних даних про село на Переяславщині. Підготовлене дослідження Д. Косарика стане початком поглибленого

Мне дослідження Д. Косарика стане початком поглибленого вивчення культури й побуту населення затоплених сіл Ки

Мвивчення культури й побуту населення затоплених сіл Київщини і дасть можливість зберегти для нащадків пам’ять

Мївщини і дасть можливість зберегти для нащадків пам’ять про рідний край і про втрати, які переживають люди під час

Мпро рідний край і про втрати, які переживають люди під час не завжди продуманих кроків чиновників. Цінні зібрані маМне завжди продуманих кроків чиновників. Цінні зібрані матеріали стануть у пригоді членам згаданого Товариства, які Мтеріали стануть у пригоді членам згаданого Товариства, які Ммають на меті створити музей історії Старого Дніпра, щоб Ммають на меті створити музей історії Старого Дніпра, щоб уберегти українців від національного безпам’ятства. Праця Муберегти українців від національного безпам’ятства. Праця Д. Косарика є важливою етнографічною пам’яткою, що сприМД. Косарика є важливою етнографічною пам’яткою, що сприятиме відтворенню традиційної культури та світоглядних Мятиме відтворенню традиційної культури та світоглядних уявлень андрушан.Муявлень андрушан.

Фвороди Т. Нагайко та О. Горбовим.

Фвороди Т. Нагайко та О. Горбовим.

Сусідньому селу Андруші пощастило в тому, що в

ФСусідньому селу Андруші пощастило в тому, що в

х роках було зібрано досить розлогий історико-етно

Фх роках було зібрано досить розлогий історико-етно

графічний матеріал, який зберігся в архівних фондах ІМФЕ.

Фграфічний матеріал, який зберігся в архівних фондах ІМФЕ. Увесь відділ АНФРФ працював над пошуком і виявленням ФУвесь відділ АНФРФ працював над пошуком і виявленням рукописних даних про село на Переяславщині. ПідготовлеФрукописних даних про село на Переяславщині. Підготовлене дослідження Д. Косарика стане початком поглибленого Фне дослідження Д. Косарика стане початком поглибленого вивчення культури й побуту населення затоплених сіл КиФвивчення культури й побуту населення затоплених сіл Київщини і дасть можливість зберегти для нащадків пам’ять Фївщини і дасть можливість зберегти для нащадків пам’ять про рідний край і про втрати, які переживають люди під час Фпро рідний край і про втрати, які переживають люди під час

Езібрано спогади мешканців також затопленого села, карти

Езібрано спогади мешканців також затопленого села, карти його розміщення, схеми, фотографії жителів, упорядкова

Ейого розміщення, схеми, фотографії жителів, упорядкований та підготовлений до друку співробітниками Переяслав-Ений та підготовлений до друку співробітниками Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Григорія СкоЕХмельницького педагогічного університету ім. Григорія Ско

Сусідньому селу Андруші пощастило в тому, що в ЕСусідньому селу Андруші пощастило в тому, що в х роках було зібрано досить розлогий історико-етноЕх роках було зібрано досить розлогий історико-етно

графічний матеріал, який зберігся в архівних фондах ІМФЕ. Еграфічний матеріал, який зберігся в архівних фондах ІМФЕ. Увесь відділ АНФРФ працював над пошуком і виявленням ЕУвесь відділ АНФРФ працював над пошуком і виявленням

•••••••

9

Село Андруші в рукописній спадщині Дмитра Косарика –

українського письменника, літературознавця та етнографа

Дмитро Михайлович Косарик (справжнє прізвище – Ко-валенко) – український письменник і літературознавець, прозаїк, етнограф, кандидат філологічних наук (з 1945 р.), член Спілки письменників України. Народився 18 (31) жовт-ня 1904 року в с. Фидрівка Полтавської губернії (нині – с. Фе-дорівка Глобинського р-ну Полтавської обл.) – помер 21 лю-того 1992 року в Києві; похований у рідному селі. Друкувався під псевдонімами Косарик, Оболонь, Рокитянський, Михай-лович, Ген Ушер, Стьопченко.

Дмитро Михайлович зростав у селянській родині. Коли батька мобілізували на Першу світову війну, він залишився за старшого в сім’ї. Будучи школярем, складав епіграми, пи-сав листи від однокласників на фронт. У 1918 році Дмитро закінчив початкову школу. У 1920-х роках навчався в Хо-рішківській середній школі, згодом – у Мерчанській агро-школі, а в 1923–1926 роках – на Вищих педагогічних курсах ім. Г. С. Сковороди в Харкові.

Свій перший вірш Д. Косарик надрукував (з благосло-вення Остапа Вишні та Павла Тичини) у Харкові 1923 року в газеті «Селянська правда». Він належав до літературної орга-нізації «Плуг».

Після закінчення в 1926 році Харківських вищих педа-гогічних курсів ім. Г. С. Сковороди вчителював, працював у


Іза старшого в сім’ї. Будучи школярем, складав епіграми, пи

Іза старшого в сім’ї. Будучи школярем, складав епіграми, писав листи від однокласників на фронт. У 1918 році Дмитро Ісав листи від однокласників на фронт. У 1918 році Дмитро закінчив початкову школу. У 1920Ізакінчив початкову школу. У 1920рішківській середній школі, згодом – у Мерчанській агроІрішківській середній школі, згодом – у Мерчанській агрошколі, а в 1923–1926 роках – на Вищих педагогічних курсах Ішколі, а в 1923–1926 роках – на Вищих педагогічних курсах ім. Г. С. Сковороди в Харкові.Іім. Г. С. Сковороди в Харкові.

Свій перший вірш Д. Косарик надрукував (з благослоІСвій перший вірш Д. Косарик надрукував (з благословення Остапа Вишні та Павла Тичини) у Харкові 1923 року в Івення Остапа Вишні та Павла Тичини) у Харкові 1923 року в

Мня 1904 року в с. Фидрівка Полтавської губернії (нині – с. Фе

Мня 1904 року в с. Фидрівка Полтавської губернії (нині – с. Федорівка Глобинського р

Мдорівка Глобинського р-

М-ну Полтавської обл.) – помер 21 лю

Мну Полтавської обл.) – помер 21 лю

того 1992 року в Києві; похований у рідному селі. Друкувався

Мтого 1992 року в Києві; похований у рідному селі. Друкувався під псевдонімами Косарик, Оболонь, Рокитянський, Михай

Мпід псевдонімами Косарик, Оболонь, Рокитянський, Михайлович, Ген Ушер, Стьопченко.

Млович, Ген Ушер, Стьопченко.

Дмитро Михайлович зростав у селянській родині. Коли МДмитро Михайлович зростав у селянській родині. Коли Мбатька мобілізували на Першу світову війну, він залишився Мбатька мобілізували на Першу світову війну, він залишився за старшого в сім’ї. Будучи школярем, складав епіграми, пиМза старшого в сім’ї. Будучи школярем, складав епіграми, писав листи від однокласників на фронт. У 1918 році Дмитро Мсав листи від однокласників на фронт. У 1918 році Дмитро закінчив початкову школу. У 1920Мзакінчив початкову школу. У 1920рішківській середній школі, згодом – у Мерчанській агроМрішківській середній школі, згодом – у Мерчанській агрошколі, а в 1923–1926 роках – на Вищих педагогічних курсах Мшколі, а в 1923–1926 роках – на Вищих педагогічних курсах

ФДмитро Михайлович Косарик (справжнє прізвище – Ко

ФДмитро Михайлович Косарик (справжнє прізвище – Ко

валенко) – український письменник і літературознавець,

Фваленко) – український письменник і літературознавець, прозаїк, етнограф, кандидат філологічних наук (з 1945 р.),

Фпрозаїк, етнограф, кандидат філологічних наук (з 1945 р.), член Спілки письменників України. Народився 18 (31) жовтФчлен Спілки письменників України. Народився 18 (31) жовтня 1904 року в с. Фидрівка Полтавської губернії (нині – с. ФеФня 1904 року в с. Фидрівка Полтавської губернії (нині – с. Фе

ну Полтавської обл.) – помер 21 люФну Полтавської обл.) – помер 21 лютого 1992 року в Києві; похований у рідному селі. Друкувався Фтого 1992 року в Києві; похований у рідному селі. Друкувався під псевдонімами Косарик, Оболонь, Рокитянський, МихайФпід псевдонімами Косарик, Оболонь, Рокитянський, Михай

Еспадщині Дмитра Косарика

Еспадщині Дмитра Косарика

українського письменника,

Еукраїнського письменника,

літературознавця та етнографаЕлітературознавця та етнографа

Дмитро Михайлович Косарик (справжнє прізвище – КоЕДмитро Михайлович Косарик (справжнє прізвище – Ко-Е-валенко) – український письменник і літературознавець, Еваленко) – український письменник і літературознавець, прозаїк, етнограф, кандидат філологічних наук (з 1945 р.), Епрозаїк, етнограф, кандидат філологічних наук (з 1945 р.), член Спілки письменників України. Народився 18 (31) жовтЕчлен Спілки письменників України. Народився 18 (31) жовт

•••••••

10

Рокитнянській садово-городній профшколі. З 1929 року слу-жив в армії. Екстерном закінчив Київський інститут народ-ної освіти. З 1931 року навчався в аспірантурі при кафедрі літератури Харківського державного університету, яку закін-чив навесні 1934 року.

Упродовж 1938–1952 років Д. Косарик працював стар-шим науковим співробітником в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, у 1955–1963 роках – в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Риль-ського АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольк-лористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). Під час Другої світової війни був на фронті військовим кореспондентом.

Дмитро Косарик – автор збірок оповідань і віршів, лірич-них повістей, книг літературно-критичного і біографічного жанру, історико-біографічних нарисів і повістей про жит-тя відомих поетів та письменників. Він опублікував низку видань про Т. Шевченка: «Шевченківські місця на Україні» (Київ, 1956), «Войовниче життя Т. Шевченка» (Уфа, 1943), «Життя і діяльність Т. Шевченка. Літературна хроніка» (1955). У працях, присвячених Т. Шевченку, Д. Косарик установив хронологічну послідовність його подорожей Україною. До-сліджуючи життя і творчість Кобзаря, Дмитро Михайлович записував спогади нащадків сучасників Т. Шевченка.

Як журналіст і публіцист, Д. Косарик багато писав про визначні події того часу, про життя і творчість письменників, художників – своїх сучасників, із багатьма з яких був знайо-мий особисто. Клопотався про організацію в Стеблеві літе-ратурно-меморіального музею І. С. Нечуя-Левицького (уро-чисте відкриття відбулося 27 листопада 1960 року), про долю великого й цінного архіву Iвана Спиридоновича Абрамова (дослідника життя і творчості П. Куліша).


ІУ працях, присвячених Т. Шевченку, Д. Косарик установив

ІУ працях, присвячених Т. Шевченку, Д. Косарик установив хронологічну послідовність його подорожей Україною. ДоІхронологічну послідовність його подорожей Україною. ДоІсліджуючи життя і творчість Кобзаря, Дмитро Михайлович Ісліджуючи життя і творчість Кобзаря, Дмитро Михайлович записував спогади нащадків сучасників Т. Шевченка.Ізаписував спогади нащадків сучасників Т. Шевченка.

Як журналіст і публіцист, Д. Косарик багато писав про ІЯк журналіст і публіцист, Д. Косарик багато писав про визначні події того часу, про життя і творчість письменників, Івизначні події того часу, про життя і творчість письменників, художників – своїх сучасників, із багатьма з яких був знайоІхудожників – своїх сучасників, із багатьма з яких був знайомий особисто. Клопотався про організацію в Стеблеві літеІмий особисто. Клопотався про організацію в Стеблеві літе

МДмитро Косарик – автор збірок оповідань і віршів, лірич

МДмитро Косарик – автор збірок оповідань і віршів, лірич

них повістей, книг літературно-критичного і біографічного

Мних повістей, книг літературно-критичного і біографічного жанру, історико-біографічних нарисів і повістей про жит

Мжанру, історико-біографічних нарисів і повістей про життя відомих поетів та письменників. Він опублікував низку

Мтя відомих поетів та письменників. Він опублікував низку видань про Т. Шевченка: «Шевченківські місця на Україні»

Мвидань про Т. Шевченка: «Шевченківські місця на Україні» (Київ, 1956), «Войовниче життя Т. Шевченка» (Уфа, 1943), М(Київ, 1956), «Войовниче життя Т. Шевченка» (Уфа, 1943), «Життя і діяльність Т. Шевченка. Літературна хроніка» (1955). М«Життя і діяльність Т. Шевченка. Літературна хроніка» (1955). У працях, присвячених Т. Шевченку, Д. Косарик установив МУ працях, присвячених Т. Шевченку, Д. Косарик установив хронологічну послідовність його подорожей Україною. ДоМхронологічну послідовність його подорожей Україною. ДоМсліджуючи життя і творчість Кобзаря, Дмитро Михайлович Мсліджуючи життя і творчість Кобзаря, Дмитро Михайлович записував спогади нащадків сучасників Т. Шевченка.Мзаписував спогади нащадків сучасників Т. Шевченка.

Як журналіст і публіцист, Д. Косарик багато писав про МЯк журналіст і публіцист, Д. Косарик багато писав про

Фмистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Риль

Фмистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольк

Фського АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України).

Флористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). Під час Другої світової війни був на фронті військовим

ФПід час Другої світової війни був на фронті військовим

Дмитро Косарик – автор збірок оповідань і віршів, ліричФДмитро Косарик – автор збірок оповідань і віршів, ліричних повістей, книг літературно-критичного і біографічного Фних повістей, книг літературно-критичного і біографічного жанру, історико-біографічних нарисів і повістей про житФжанру, історико-біографічних нарисів і повістей про життя відомих поетів та письменників. Він опублікував низку Фтя відомих поетів та письменників. Він опублікував низку видань про Т. Шевченка: «Шевченківські місця на Україні» Фвидань про Т. Шевченка: «Шевченківські місця на Україні»

ЕУпродовж 1938–1952 років Д. Косарик працював стар

ЕУпродовж 1938–1952 років Д. Косарик працював стар

шим науковим співробітником в Інституті літератури Ешим науковим співробітником в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, у 1955–1963 роках – в Інституті Еім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, у 1955–1963 роках – в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. РильЕмистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фолькЕського АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). Елористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). Під час Другої світової війни був на фронті військовим ЕПід час Другої світової війни був на фронті військовим

•••••••

11

У 1940 році Дмитро Ко-сарик відвідує м. Чернівці на Буковині, де знайомиться з Ольгою Кобилянською. Піс-ля її смерті, завдяки ініціати-ві П. Тичини та Д. Косарика, було відкрито Чернівецький літературно-меморіальний музей письменниці. Ця по-дія відбулася в день її на-родження – 27 листопада 1944 року. Д. Косарик на-писав документальну по-вість «Гой злетіла горлиця!..» (Спогади про Ольгу Коби-лянську) 1 (1940–1944).

Разом з іншими українськими письменниками Д. Коса-рик відіграв особливу роль у справі реабілітації письменни-ка Івана Уляновича Кириленка (розстріляного 23 вересня 1938 р., реабілітованого посмертно 28 травня 1957 р.).

Про творчість Д. Косарика писали Н. Рибак, М. Приходь-ко, О. Килимник, М. Рильський та ін.

Як науковий співробітник Інституту мистецтвознав-ства, фольклору та етнографії АН УРСР, Дмитро Михайло-вич займався збиранням фольклорних, діалектологічних та етнографічних матеріалів. Він записував казки 2, пісні, коло-мийки, частівки, вірші, оповідання, розповіді, спогади, анек-доти. Частина цих матеріалів, зібраних у Київській, Кірово-

1 Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Риль-ського НАН України (далі – АНФРФ ІМФЕ), ф. 14-3, од. зб. 255 а, 31 арк.

2 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 44.

Дмитро Косарик


ІПро творчість Д. Косарика писали Н. Рибак, М. Приходь

ІПро творчість Д. Косарика писали Н. Рибак, М. Приходь

ко, О. Килимник, М. Рильський та ін.Іко, О. Килимник, М. Рильський та ін.Як науковий співробітник Інституту мистецтвознавІЯк науковий співробітник Інституту мистецтвознав

ства, фольклору та етнографії АН УРСР, Дмитро МихайлоІства, фольклору та етнографії АН УРСР, Дмитро МихайлоІвич займався збиранням фольклорних, діалектологічних та Івич займався збиранням фольклорних, діалектологічних та етнографічних матеріалів. Він записував казки Іетнографічних матеріалів. Він записував казки мийки, частівки, вірші, оповідання, розповіді, спогади, анекІмийки, частівки, вірші, оповідання, розповіді, спогади, анекдоти. Частина цих матеріалів, зібраних у Київській, КіровоІдоти. Частина цих матеріалів, зібраних у Київській, Кірово

Мвість «Гой злетіла горлиця!..»

Мвість «Гой злетіла горлиця!..» (Спогади про Ольгу Коби

М(Спогади про Ольгу Коби

(1940–1944).

М (1940–1944).

Разом з іншими українськими письменниками Д. Коса

МРазом з іншими українськими письменниками Д. Коса

рик відіграв особливу роль у справі реабілітації письменни

Мрик відіграв особливу роль у справі реабілітації письменника Івана Уляновича Кириленка (розстріляного 23 вересня Мка Івана Уляновича Кириленка (розстріляного 23 вересня 1938 р., реабілітованого посмертно 28 травня 1957 р.).М1938 р., реабілітованого посмертно 28 травня 1957 р.).

Про творчість Д. Косарика писали Н. Рибак, М. ПриходьМПро творчість Д. Косарика писали Н. Рибак, М. Приходько, О. Килимник, М. Рильський та ін.Мко, О. Килимник, М. Рильський та ін.

Як науковий співробітник Інституту мистецтвознавМЯк науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, Дмитро МихайлоМства, фольклору та етнографії АН УРСР, Дмитро Михайлович займався збиранням фольклорних, діалектологічних та Мвич займався збиранням фольклорних, діалектологічних та

Ф1944 року. Д. Косарик на

Ф1944 року. Д. Косарик на-

Ф-

писав документальну по Фписав документальну по- Ф-вість «Гой злетіла горлиця!..» Фвість «Гой злетіла горлиця!..» (Спогади про Ольгу Коби Ф(Спогади про Ольгу Коби- Ф-

Разом з іншими українськими письменниками Д. КосаФРазом з іншими українськими письменниками Д. Косарик відіграв особливу роль у справі реабілітації письменниФрик відіграв особливу роль у справі реабілітації письменниФДмитро КосарикФДмитро Косарик

ЕЕ

•••••••

12

градській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій, Черкась-кій, Чернівецькій та інших областях, зберігається в АНФРФ ІМФЕ. Його праці етнографічного, фольклористичного, лі-тературознавчого й мистецтвознавчого характеру, як напри-клад «Молодіє Тарасова калина» (подорожні записи, зроб-лені під час поїздки в с. Шевченкове Черкаської області) 1, «Матеріали з поїздки в форт Шевченка Казахської РСР» 2, «Етнографічне оповідання з побуту і самодіяльної творчості (у тому числі гри та розваги) пастухів дожовтневого періо-ду» 3 та ін., також зберігаються в АНФРФ ІМФЕ.

Д. Косарик також здійснював поїздки в села, що підля-гали затопленню під час будівництва Кременчуцької ГЕС в Полтавській області (1956)4 та Канівського водосховища (Канівської ГЕС) – у складі експедицій тодішнього Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одне із цих сіл, яких уже немає на карті України, – Андруші на Пе-реяславщині – займає значне місце в науковій і творчій спад-щині дослідника.

Андруші – село Переяславського повіту Полтавської губернії (згодом – Переяслав-Хмельницького р-ну Київ-ської обл.), розташоване поблизу Переяслава (за 7 км) в на-прямку до Дніпра. Андруші – давнє козацьке село, відоме із XVII ст., утім, в результаті археологічних розкопок у його межах було виявлено людські поселення, які відносилися до верхнього палеоліту, мезоліту, міді-бронзи.

Більша частина землі в Андрушах належала переяслав-ському Вознесенському монастирю. У кінці ХVІІІ ст. тут збудували архієрейську дачу. Особливої краси їй надавав

1 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 267, 18 арк.2 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 268, 10 арк.3 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-3, од. зб. 272, 14 арк.4 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 202, 49 арк.; ф. 14-5, од. зб. 245, 34 арк.


Іської обл.), розташоване поблизу Переяслава (за 7 км) в на

Іської обл.), розташоване поблизу Переяслава (за 7 км) в напрямку до Дніпра. Андруші – давнє козацьке село, відоме із Іпрямку до Дніпра. Андруші – давнє козацьке село, відоме із XVII ст., утім, в результаті археологічних розкопок у його ІXVII ст., утім, в результаті археологічних розкопок у його межах було виявлено людські поселення, які відносилися до Імежах було виявлено людські поселення, які відносилися до верхнього палеоліту, мезоліту, міді-бронзи.Іверхнього палеоліту, мезоліту, міді-бронзи.

Більша частина землі в Андрушах належала переяславІБільша частина землі в Андрушах належала переяславІському Вознесенському монастирю. У кінці ХVІІІ ст. тут Іському Вознесенському монастирю. У кінці ХVІІІ ст. тут збудували архієрейську дачу. Особливої краси їй надавав Ізбудували архієрейську дачу. Особливої краси їй надавав

М(Канівської ГЕС) – у складі експедицій тодішнього Інституту

М(Канівської ГЕС) – у складі експедицій тодішнього Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одне

Ммистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одне із цих сіл, яких уже немає на карті України, – Андруші на Пе

Міз цих сіл, яких уже немає на карті України, – Андруші на Переяславщині – займає значне місце в науковій і творчій спад

Мреяславщині – займає значне місце в науковій і творчій спадщині дослідника.

Мщині дослідника.

МАндруші – село Переяславського повіту Полтавської МАндруші – село Переяславського повіту Полтавської губернії (згодом – Переяслав-Хмельницького рМгубернії (згодом – Переяслав-Хмельницького рської обл.), розташоване поблизу Переяслава (за 7 км) в наМської обл.), розташоване поблизу Переяслава (за 7 км) в напрямку до Дніпра. Андруші – давнє козацьке село, відоме із Мпрямку до Дніпра. Андруші – давнє козацьке село, відоме із XVII ст., утім, в результаті археологічних розкопок у його МXVII ст., утім, в результаті археологічних розкопок у його межах було виявлено людські поселення, які відносилися до Ммежах було виявлено людські поселення, які відносилися до верхнього палеоліту, мезоліту, міді-бронзи.Мверхнього палеоліту, мезоліту, міді-бронзи.

Ф(у тому числі гри та розваги) пастухів дожовтневого періо

Ф(у тому числі гри та розваги) пастухів дожовтневого періо

та ін., також зберігаються в АНФРФ ІМФЕ.

Ф та ін., також зберігаються в АНФРФ ІМФЕ.

Д. Косарик також здійснював поїздки в села, що підля

ФД. Косарик також здійснював поїздки в села, що підля

гали затопленню під час будівництва Кременчуцької ГЕС

Фгали затопленню під час будівництва Кременчуцької ГЕС в Полтавській області (1956)Фв Полтавській області (1956)4Ф4 та Канівського водосховища Ф та Канівського водосховища (Канівської ГЕС) – у складі експедицій тодішнього Інституту Ф(Канівської ГЕС) – у складі експедицій тодішнього Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одне Фмистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одне із цих сіл, яких уже немає на карті України, – Андруші на ПеФіз цих сіл, яких уже немає на карті України, – Андруші на Переяславщині – займає значне місце в науковій і творчій спадФреяславщині – займає значне місце в науковій і творчій спад

Еклад «Молодіє Тарасова калина» (подорожні записи, зроб

Еклад «Молодіє Тарасова калина» (подорожні записи, зроблені під час поїздки в с. Шевченкове Черкаської області)

Елені під час поїздки в с. Шевченкове Черкаської області) «Матеріали з поїздки в форт Шевченка Казахської РСР» Е«Матеріали з поїздки в форт Шевченка Казахської РСР» «Етнографічне оповідання з побуту і самодіяльної творчості Е«Етнографічне оповідання з побуту і самодіяльної творчості (у тому числі гри та розваги) пастухів дожовтневого періоЕ(у тому числі гри та розваги) пастухів дожовтневого періо

та ін., також зберігаються в АНФРФ ІМФЕ.Е та ін., також зберігаються в АНФРФ ІМФЕ.Д. Косарик також здійснював поїздки в села, що підляЕД. Косарик також здійснював поїздки в села, що підля

гали затопленню під час будівництва Кременчуцької ГЕС Егали затопленню під час будівництва Кременчуцької ГЕС та Канівського водосховища Е та Канівського водосховища

•••••••

13

старий Чернечий гай з віковими дубами та липами, звідки відкривався чудовий вид на дніпровські гори. На західній околиці с. Андруші в 1768 році було збудовано церкву Свя-того Георгія.

У 1970-х роках Андруші, як і деякі сусідні села та навко-лишні землі, було затоп лено Канівським водосховищем. Жи-телі села (на 1965 р. в Андрушах мешкало 1026 осіб) були пе-реселені в Нові Андруші. Масове заселення відбулося двома хвилями: у 1966 та в 1967 роках. Спочатку Нові Андруші роз-будовували як село «соціалістичного» зразка, а в 1970 році його приєднали до м. Переяслава-Хмельницького як мікро-район на західній околиці міста.

У 1968–1970 роках церкву Святого Георгія розібрали, пе-ревезли та встановили в Музеї народної архітектури та по-буту Середньої Наддніпрянщини в Переяславі-Хмельниць-

Всесоюзна нарада по фольклору. Сидять: Носак, Іванченко, Адамцевич; Стоять: дружина Адамцевич, невідомий, Лавров, Косарик


Ітого Георгія.

Ітого Георгія.

У 1970ІУ 1970лишні землі, було затопІлишні землі, було затоптелі села (на 1965 р. в Андрушах мешкало 1026 осіб) були пеІтелі села (на 1965 р. в Андрушах мешкало 1026 осіб) були переселені в Нові Андруші. Масове заселення відбулося двома Іреселені в Нові Андруші. Масове заселення відбулося двома хвилями: у 1966 та в 1967 роках. Спочатку Нові Андруші розІхвилями: у 1966 та в 1967 роках. Спочатку Нові Андруші розбудовували як село «соціалістичного» зразка, а в 1970 році Ібудовували як село «соціалістичного» зразка, а в 1970 році його приєднали до м. Переяслава-Хмельницького як мікроІйого приєднали до м. Переяслава-Хмельницького як мікро

Мстарий Чернечий гай з віковими дубами та липами, звідки

Мстарий Чернечий гай з віковими дубами та липами, звідки відкривався чудовий вид на дніпровські гори. На західній Мвідкривався чудовий вид на дніпровські гори. На західній околиці с. Андруші в 1768 році було збудовано церкву СвяМоколиці с. Андруші в 1768 році було збудовано церкву Святого Георгія. Мтого Георгія.

У 1970 МУ 1970- М-х роках Андруші, як і деякі Мх роках Андруші, як і деякі лишні землі, було затопМлишні землі, було затоплено Млено телі села (на 1965 р. в Андрушах мешкало 1026 осіб) були пеМтелі села (на 1965 р. в Андрушах мешкало 1026 осіб) були переселені в Нові Андруші. Масове заселення відбулося двома Мреселені в Нові Андруші. Масове заселення відбулося двома МФстарий Чернечий гай з віковими дубами та липами, звідки Фстарий Чернечий гай з віковими дубами та липами, звідки ФКосарикФКосарикЕЕ

Носак,

ЕНосак, Іванченко,

ЕІванченко, Адамцевич; ЕАдамцевич; СтоятьЕСтоять: Е: дружина Едружина Адамцевич, ЕАдамцевич, невідомий, Еневідомий, ЕЛавров, ЕЛавров, КосарикЕКосарик

•••••••

14

кому 1. На базі Музею з 2000-х років проводяться зібрання переселенців із затоплених сіл Переяславщини, приурочені до храмового свята с. Андруші (6 травня) 2.

Андруші пов’язані з іменем Тараса Шевченка. Поет при-їздив сюди в серпні 1845 року, перебуваючи в Переяславі. Село, розташоване недалеко від Дніпра (при впадінні в ньо-го ріки Трубіж), вразило Кобзаря своєю красою, коли влітку 1845 року він відвідав його разом з А. Козачковським. У жи-телів села залишилися спогади про те, що Т. Шевченко дуже любив бувати в Чернечому гаю. Тут він намалював два ма-люнки (сепії) краєвидів Андрушів. Поет згадував це село в поетичних і прозових творах та листах. Зокрема, у листі до А. Козачковського від 16 липня 1852 року він писав: «По-мните ли нашу с вами прогулку в Андруши...», а в листі від 14 квітня 1854 року до нього ж радив: «... возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з Богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли... Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші...» 3.

1 Зубер С. М. Церква Святого Георгія з села Андруші / С. М. Зубер // Храми Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження пам’яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької церкви св. Іоанна Богослова с. Острійки Білоцерківського району Київ-ської області, 9 жовтня 2006 року. – Переяслав-Хмельницький : СПД Кар-пук С. В., 2006. – С. 80.

2 НІЕЗ Переяслав. День зустрічі жителів затоплених сіл [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niez-pereyaslav.com.ua/ua/2012/159-2012-05-10-12-48-41.

3 Шевченко Т. Повне зібрання творів : у 12 т. / Тарас Шевченко. – Київ : Наукова думка, 2003. – Т. 6. – С. 78.


ІАндруші...»

ІАндруші...»

І1 І1 Зубер С. МІЗубер С. МХрами Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження ІХрами Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження Іпам’яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької Іпам’яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької церкви св. Іоанна Богослова с. Острійки Білоцерківського району КиївІцеркви св. Іоанна Богослова с. Острійки Білоцерківського району Київської області, 9 жовтня 2006 року. – Переяслав-Хмельницький : СПД КарІської області, 9 жовтня 2006 року. – Переяслав-Хмельницький : СПД Карпук С. В., 2006. – С. 80.Іпук С. В., 2006. – С. 80.

Ммните ли нашу с вами прогулку в Андруши...», а в листі від

Ммните ли нашу с вами прогулку в Андруши...», а в листі від 14 квітня 1854 року до нього ж радив: «... возьми посади коло

М14 квітня 1854 року до нього ж радив: «... возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з

Мсебе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з Богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському

МБогом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як

Мгаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як колись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли... Мені Мколись перед вечором ми з тобою в Андрушах гуляли... Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті Мтепер здається, що й раю кращого на тім світі не буде, як ті МАндруші...»МАндруші...» 3М3.М.МЗубер С. ММЗубер С. М. Церква Святого Георгія з села Андруші / С. М. Зубер // М. Церква Святого Георгія з села Андруші / С. М. Зубер // Храми Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження МХрами Переяславщини: історія, традиції, сучасність; стан збереження пам’яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької Мпам’яток. Матеріали круглого столу, присвяченого 400-річчю козацької

Фтелів села залишилися спогади про те, що Т. Шевченко дуже

Фтелів села залишилися спогади про те, що Т. Шевченко дуже любив бувати в Чернечому гаю. Тут він намалював два ма

Флюбив бувати в Чернечому гаю. Тут він намалював два малюнки (сепії) краєвидів Андрушів. Поет згадував це село в

Флюнки (сепії) краєвидів Андрушів. Поет згадував це село в поетичних і прозових творах та листах. Зокрема, у листі до

Фпоетичних і прозових творах та листах. Зокрема, у листі до А. Козачковського від 16 липня 1852 року він писав: «ПоФА. Козачковського від 16 липня 1852 року він писав: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши...», а в листі від Фмните ли нашу с вами прогулку в Андруши...», а в листі від 14 квітня 1854 року до нього ж радив: «... возьми посади коло Ф14 квітня 1854 року до нього ж радив: «... возьми посади коло себе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з Фсебе жіночку свою і діточок своїх невеличких і поїдьте собі з Богом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському ФБогом у Андруші, погуляйте собі гарненько у архієрейському гаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як Фгаї, та, гуляючи попід дубами та вербами, згадай той день, як

Еїздив сюди в серпні 1845 року, перебуваючи в Переяславі.

Еїздив сюди в серпні 1845 року, перебуваючи в Переяславі. Село, розташоване недалеко від Дніпра (при впадінні в ньо

ЕСело, розташоване недалеко від Дніпра (при впадінні в нього ріки Трубіж), вразило Кобзаря своєю красою, коли влітку Его ріки Трубіж), вразило Кобзаря своєю красою, коли влітку 1845 року він відвідав його разом з А. Козачковським. У жиЕ1845 року він відвідав його разом з А. Козачковським. У жителів села залишилися спогади про те, що Т. Шевченко дуже Етелів села залишилися спогади про те, що Т. Шевченко дуже любив бувати в Чернечому гаю. Тут він намалював два маЕлюбив бувати в Чернечому гаю. Тут він намалював два малюнки (сепії) краєвидів Андрушів. Поет згадував це село в Елюнки (сепії) краєвидів Андрушів. Поет згадував це село в поетичних і прозових творах та листах. Зокрема, у листі до Епоетичних і прозових творах та листах. Зокрема, у листі до А. Козачковського від 16 липня 1852 року він писав: «ПоЕА. Козачковського від 16 липня 1852 року він писав: «По

•••••••

15

Як дослідник життя і творчості Тараса Шевченка, Дмит ро Косарик не міг оминути увагою Андрушів. Про велику лю-бов науковця й письменника до Кобзаря та його творчості свідчать слова В. Мельник (уродженки с. Андруші): «Він дуже любив та замилувався тими дітьми, що цитували поезію Шев-ченка. Так, Козорізу Миколі за це навіть посприяв у влашту-ванні його в столиці, допомігши зі вступом на навчання» 1.

Протягом серпня – вересня 1936 року Д. Косарик, подо-рожуючи Дніпром за маршрутом Т. Шевченка, записав низ-ку легенд і переказів про Тараса Григоровича у придніпров-ських селах, таких як Трахтемирів, Монастирище, Андруші, Козинці, В’юнищі, Прохорівка, Мошни (Дудницьке), Буди-ща, та в містах – Каневі й Черкасах. У народних оповіда-ннях про Т. Шевченка легенда переплітається з фактичним переказом, але значне місце займає і фантастичний елемент. Народна творчість, як зазначає Д. Косарик, «являє інтерес і можливо нагадає літературознавцям і фольклористам по-требу записати народну думку про письменників» 2.

Серед легенд і переказів про Т. Шевченка, записаних Д. Косариком від селян, є також розповіді старших людей із с. Андруші Переяславського району: «Шевченко був хоро-ший дід. У довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Дніпрі, з рибалками варив її»; «Отут на горб’яку стояло два дуби – близнюки по 400 літ. Шевченко їх малював і щось пи-сав під ними. Тепер на тому місці новий місток ми поставили через протьоку Ситне» 3.

1 Ткаченко В., Горбовий О. Історія села Андруші (стислий, короткий нарис) (з рукописної спадщини Дмитра Косарика – письменника та літе-ратурознавця) // Переяславський літопис. – 2014. – Вип. 5. – С. 81.

2 Пушкін, Шевченко, Горький в народних переказах / записав Дм. Ко-сарик. – Харків : Мистецтво, 1937. – 78, [4] с. : іл. – С. 6.

3 Там само. – С. 24–25.


Іс. Андруші Переяславського району: «Шевченко був хоро

Іс. Андруші Переяславського району: «Шевченко був хороший дід. У довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Іший дід. У довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Дніпрі, з рибалками варив її»; «Отут на горб’яку стояло два ІДніпрі, з рибалками варив її»; «Отут на горб’яку стояло два Ідуби – близнюки по 400 літ. Шевченко їх малював і щось пиІдуби – близнюки по 400 літ. Шевченко їх малював і щось писав під ними. Тепер на тому місці новий місток ми поставили Ісав під ними. Тепер на тому місці новий місток ми поставили через протьоку Ситне»Ічерез протьоку Ситне»ІТкаченко ВІТкаченко В

Мннях про Т. Шевченка легенда переплітається з фактичним

Мннях про Т. Шевченка легенда переплітається з фактичним переказом, але значне місце займає і фантастичний елемент.

Мпереказом, але значне місце займає і фантастичний елемент. Народна творчість, як зазначає Д. Косарик, «являє інтерес

МНародна творчість, як зазначає Д. Косарик, «являє інтерес

Мі можливо нагадає літературознавцям і фольклористам по

Мі можливо нагадає літературознавцям і фольклористам потребу записати народну думку про

Мтребу записати народну думку про

Серед легенд і переказів про Т. Шевченка, записаних МСеред легенд і переказів про Т. Шевченка, записаних Д. Косариком від селян, є також розповіді старших людей із МД. Косариком від селян, є також розповіді старших людей із с. Андруші Переяславського району: «Шевченко був хороМс. Андруші Переяславського району: «Шевченко був хороший дід. У довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Мший дід. У довгій мужичій свиті овечого сукна, ловив рибу в Дніпрі, з рибалками варив її»; «Отут на горб’яку стояло два МДніпрі, з рибалками варив її»; «Отут на горб’яку стояло два Мдуби – близнюки по 400 літ. Шевченко їх малював і щось пиМдуби – близнюки по 400 літ. Шевченко їх малював і щось писав під ними. Тепер на тому місці новий місток ми поставили Мсав під ними. Тепер на тому місці новий місток ми поставили

Фрожуючи Дніпром за маршрутом Т. Шевченка, записав низ

Фрожуючи Дніпром за маршрутом Т. Шевченка, записав низку легенд і переказів про Тараса Григоровича у придніпров

Фку легенд і переказів про Тараса Григоровича у придніпровських селах, таких як Трахтемирів, Монастирище, Андруші,

Фських селах, таких як Трахтемирів, Монастирище, Андруші, Козинці, В’юнищі, Прохорівка, Мошни (Дудницьке), Буди

ФКозинці, В’юнищі, Прохорівка, Мошни (Дудницьке), Будища, та в містах – Каневі й Черкасах. У народних оповідаФща, та в містах – Каневі й Черкасах. У народних оповіданнях про Т. Шевченка легенда переплітається з фактичним Фннях про Т. Шевченка легенда переплітається з фактичним переказом, але значне місце займає і фантастичний елемент. Фпереказом, але значне місце займає і фантастичний елемент. Народна творчість, як зазначає Д. Косарик, «являє інтерес ФНародна творчість, як зазначає Д. Косарик, «являє інтерес Фі можливо нагадає літературознавцям і фольклористам поФі можливо нагадає літературознавцям і фольклористам потребу записати народну думку про Фтребу записати народну думку про письменників»Фписьменників»

Елюбив та замилувався тими дітьми, що цитували поезію Шев

Елюбив та замилувався тими дітьми, що цитували поезію Шевченка. Так, Козорізу Миколі за це навіть посприяв у влашту

Еченка. Так, Козорізу Миколі за це навіть посприяв у влаштуванні його в столиці, допомігши зі вступом на Еванні його в столиці, допомігши зі вступом на навЕнавчання»Ечання»

Протягом серпня – вересня 1936 року Д. Косарик, подоЕПротягом серпня – вересня 1936 року Д. Косарик, подорожуючи Дніпром за маршрутом Т. Шевченка, записав низЕрожуючи Дніпром за маршрутом Т. Шевченка, записав низ-Е-ку легенд і переказів про Тараса Григоровича у придніпровЕку легенд і переказів про Тараса Григоровича у придніпровських селах, таких як Трахтемирів, Монастирище, Андруші, Еських селах, таких як Трахтемирів, Монастирище, Андруші, Козинці, В’юнищі, Прохорівка, Мошни (Дудницьке), БудиЕКозинці, В’юнищі, Прохорівка, Мошни (Дудницьке), Будища, та в містах – Каневі й Черкасах. У народних оповідаЕща, та в містах – Каневі й Черкасах. У народних оповіда

•••••••

16

Прискіплива увага Д. Косарика до життя й побуту андру-шан помітна в усіх його працях, присвячених цьому селу. Він часто приїжджав туди під час своєї відпустки.

«Необхідно зазначити, – мовиться в статті В. Ткаченка та О. Горбового, – що Д. Косарик не тільки побував у цьому селі з експедиційними відрядженнями, а й проживав певний час, спілкуючись із місцевими мешканцями» 1. За спогадами жителів Андрушів, квартирувався він у Івана Савича Добро-скока, спостерігав за життям селян, відвідував весілля, аби зафіксувати обряди, записував спогади старожилів. Гали-на Федорівна Кагарлицька – колишній бібліотекар, людина, яка допомагала науковцеві оформляти матеріали, згадує, що Дмитро Михайлович любив дивитися, як вони з матір’ю мо-лотять ціпами жито. Допомагали в написанні, крім Г. Кагар-лицької, учні місцевої школи, зокрема Петро Македон.

Зібраний матеріал дав можливість Д. Косарику підготу-вати історико-етнографічний нарис про Андруші. Матеріали Д. Косарика про Андруші, які зберігаються в АНФРФ ІМФЕ, свідчать про спостережливість і глибоку зацікавленість дослідника.

Український письменник, літературознавець та науко-вець Дмитро Михайлович Косарик своєю працею певною мі-рою увіковічнив с. Андруші, адже сьогодні дослідити історію та традиційну культуру цього населеного пункту на Переяс-лавщині вже складно через затоплення села та переміщення його жителів.

Надія ФЕДОРОВИЧ,кандидат історичних наук

1 Ткаченко В., Горбовий О. Історія села Андруші... – С. 80–81.


Івець Дмитро Михайлович Косарик своєю працею певною міІвець Дмитро Михайлович Косарик своєю працею певною мірою увіковічнив с. Андруші, адже сьогодні дослідити історію Ірою увіковічнив с. Андруші, адже сьогодні дослідити історію та традиційну культуру цього населеного пункту на ПереясІта традиційну культуру цього населеного пункту на Переяславщині вже складно через затоплення села та переміщення Ілавщині вже складно через затоплення села та переміщення його жителів.Ійого жителів.М

лотять ціпами жито. Допомагали в написанні, крім Г. Кагар

Млотять ціпами жито. Допомагали в написанні, крім Г. Кагарлицької, учні місцевої школи, зокрема Петро Македон.

Млицької, учні місцевої школи, зокрема Петро Македон.

Зібраний матеріал дав можливість Д. Косарику підготу

МЗібраний матеріал дав можливість Д. Косарику підготу

вати історико-етнографічний нарис про Андруші. Матеріали

Мвати історико-етнографічний нарис про Андруші. Матеріали Д. Косарика про Андруші, які зберігаються в АНФРФ ІМФЕ,

МД. Косарика про Андруші, які зберігаються в АНФРФ ІМФЕ,

Мсвідчать про спостережливість і глибоку зацікавленість Мсвідчать про спостережливість і глибоку зацікавленість дослідника.Мдослідника.

Український письменник, літературознавець та наукоМУкраїнський письменник, літературознавець та науковець Дмитро Михайлович Косарик своєю працею певною міМвець Дмитро Михайлович Косарик своєю працею певною мірою увіковічнив с. Андруші, адже сьогодні дослідити історію Мрою увіковічнив с. Андруші, адже сьогодні дослідити історію та традиційну культуру цього населеного пункту на ПереясМта традиційну культуру цього населеного пункту на Переяславщині вже складно через затоплення села та переміщення Млавщині вже складно через затоплення села та переміщення

Фскока, спостерігав за життям селян, відвідував весілля, аби

Фскока, спостерігав за життям селян, відвідував весілля, аби зафіксувати обряди, записував спогади старожилів. Гали

Фзафіксувати обряди, записував спогади старожилів. Галина Федорівна Кагарлицька – колишній бібліотекар, людина,

Фна Федорівна Кагарлицька – колишній бібліотекар, людина, яка допомагала науковцеві оформляти матеріали, згадує, що

Фяка допомагала науковцеві оформляти матеріали, згадує, що Дмитро Михайлович любив дивитися, як вони з матір’ю моФДмитро Михайлович любив дивитися, як вони з матір’ю молотять ціпами жито. Допомагали в написанні, крім Г. КагарФлотять ціпами жито. Допомагали в написанні, крім Г. Кагарлицької, учні місцевої школи, зокрема Петро Македон.Флицької, учні місцевої школи, зокрема Петро Македон.

Зібраний матеріал дав можливість Д. Косарику підготуФЗібраний матеріал дав можливість Д. Косарику підготувати історико-етнографічний нарис про Андруші. Матеріали Фвати історико-етнографічний нарис про Андруші. Матеріали Д. Косарика про Андруші, які зберігаються в АНФРФ ІМФЕ, ФД. Косарика про Андруші, які зберігаються в АНФРФ ІМФЕ,

Ета О. Горбового, – що Д. Косарик не тільки побував у цьому

Ета О. Горбового, – що Д. Косарик не тільки побував у цьому селі з експедиційними відрядженнями, а й проживав певний

Еселі з експедиційними відрядженнями, а й проживав певний час, спілкуючись із місцевими мешканцями» Ечас, спілкуючись із місцевими мешканцями» 1

Е1. За спогадами Е. За спогадами

жителів Андрушів, квартирувався він у Івана Савича ДоброЕжителів Андрушів, квартирувався він у Івана Савича Доброскока, спостерігав за життям селян, відвідував весілля, аби Ескока, спостерігав за життям селян, відвідував весілля, аби зафіксувати обряди, записував спогади старожилів. ГалиЕзафіксувати обряди, записував спогади старожилів. Галина Федорівна Кагарлицька – колишній бібліотекар, людина, Ена Федорівна Кагарлицька – колишній бібліотекар, людина, яка допомагала науковцеві оформляти матеріали, згадує, що Еяка допомагала науковцеві оформляти матеріали, згадує, що Дмитро Михайлович любив дивитися, як вони з матір’ю моЕДмитро Михайлович любив дивитися, як вони з матір’ю мо

Мені тепер здається, що й раю кращого на тім світі

не буде, як ті Андруші...»Т. Шевченко

Дмитро КОСАРИК

Українське село Андруші

Присвячується всім жителям відселеного села Андруші


ІМАндруші

МАндруші

Присвячується всім жителям

МПрисвячується всім жителям

відселеного села АндрушіМвідселеного села АндрушіФДмитро

ФДмитро

Українське село ФУкраїнське село АндрушіФАндруші

Присвячується всім жителям ФПрисвячується всім жителям

ЕТ. Шевченко

ЕТ. Шевченко

Дмитро ЕДмитро КОСАРИКЕКОСАРИК

•••••••

18

Огляд історичних подій в селі до 1917 року

ІІсторія придніпрянського села Андруші є частиною істо-

рії Переяславщини. А в історії переяславської землі відгукну-лась вся історія українського народу.

Кожного дня андрушівські трудівники колгоспу «Дні-про» натикаються на сліди стародавньої ходи минулих подій в придніпровськім полі. Кожного року тракторист в заглиб-лених борознах розрізає стародавній могильник і вивиртає на сонячне світло олов’яні кулі, черепки первісного посуду, проіржавлені мечі невідомих воїнів, кінські черепи... Закла-даючи фундамент колгоспної ферми, копачі натикаються на позеленілі мідні й бронзові гроші або на рештки колись руба-ного сокирою дерева. На цвинтарі, біля церкви або навколо теперішньої школи колгоспники натикаються на давні похо-вання невідомих своїх предків на цій землі…

Переяславський плацдарм руської землі на лівому бере-зі Дніпра, проти Трактомирова, був в історії Київської Русі південно-східним аванпостом, на якому відбувалась без-перестанна битва східних слов’ян проти нападів печенігів, половців, тюркських кочовників-загарбників, проти татар-ських орд.

Матеріальними свідками давніх війн лишились великі ланцюги могил на просторах Переяславського району, які в народному епосі називаються Трибратні могили, Вибла мо-гила, Розкопана, Роблена чи там Богданова могила.


Ітеперішньої школи колгоспники натикаються на давні похо

Ітеперішньої школи колгоспники натикаються на давні поховання невідомих своїх предків на цій землі…Івання невідомих своїх предків на цій землі…

Переяславський плацдарм руської землі на лівому береІПереяславський плацдарм руської землі на лівому березі Дніпра, проти Трактомирова, був в історії Київської Русі Ізі Дніпра, проти Трактомирова, був в історії Київської Русі Іпівденно-східним аванпостом, на якому відбувалась безІпівденно-східним аванпостом, на якому відбувалась безперестанна битва східних слов’ян проти нападів печенігів, Іперестанна битва східних слов’ян проти нападів печенігів, половців, тюркських кочовників-загарбників, проти татарІполовців, тюркських кочовників-загарбників, проти татарських орд.Іських орд.

Мв придніпровськім полі. Кожного року тракторист в заглиб

Мв придніпровськім полі. Кожного року тракторист в заглиблених борознах розрізає стародавній могильник і вивиртає

Млених борознах розрізає стародавній могильник і вивиртає на сонячне світло олов’яні кулі, черепки первісного посуду,

Мна сонячне світло олов’яні кулі, черепки первісного посуду, проіржавлені мечі невідомих воїнів, кінські черепи... Закла

Мпроіржавлені мечі невідомих воїнів, кінські черепи... Закладаючи фундамент колгоспної ферми, копачі натикаються на

Мдаючи фундамент колгоспної ферми, копачі натикаються на позеленілі мідні й бронзові гроші або на рештки колись рубаМпозеленілі мідні й бронзові гроші або на рештки колись рубаного сокирою дерева. На цвинтарі, біля церкви або навколо Много сокирою дерева. На цвинтарі, біля церкви або навколо теперішньої школи колгоспники натикаються на давні похоМтеперішньої школи колгоспники натикаються на давні поховання невідомих своїх предків на цій землі…Мвання невідомих своїх предків на цій землі…

Переяславський плацдарм руської землі на лівому береМПереяславський плацдарм руської землі на лівому березі Дніпра, проти Трактомирова, був в історії Київської Русі Мзі Дніпра, проти Трактомирова, був в історії Київської Русі південно-східним аванпостом, на якому відбувалась безМпівденно-східним аванпостом, на якому відбувалась без

ФІсторія придніпрянського села Андруші є частиною істо

ФІсторія придніпрянського села Андруші є частиною істо

рії Переяславщини. А в історії переяславської землі відгукну

Фрії Переяславщини. А в історії переяславської землі відгукнулась вся історія українського народу.

Флась вся історія українського народу.

Кожного дня андрушівські трудівники колгоспу «Дні

ФКожного дня андрушівські трудівники колгоспу «Дні

про» натикаються на сліди стародавньої ходи минулих подій Фпро» натикаються на сліди стародавньої ходи минулих подій в придніпровськім полі. Кожного року тракторист в заглибФв придніпровськім полі. Кожного року тракторист в заглиблених борознах розрізає стародавній могильник і вивиртає Флених борознах розрізає стародавній могильник і вивиртає на сонячне світло олов’яні кулі, черепки первісного посуду, Фна сонячне світло олов’яні кулі, черепки первісного посуду, проіржавлені мечі невідомих воїнів, кінські черепи... ЗаклаФпроіржавлені мечі невідомих воїнів, кінські черепи... Закладаючи фундамент колгоспної ферми, копачі натикаються на Фдаючи фундамент колгоспної ферми, копачі натикаються на позеленілі мідні й бронзові гроші або на рештки колись рубаФпозеленілі мідні й бронзові гроші або на рештки колись руба

ЕІсторія придніпрянського села Андруші є частиною істоЕІсторія придніпрянського села Андруші є частиною історії Переяславщини. А в історії переяславської землі відгукнуЕрії Переяславщини. А в історії переяславської землі відгукну

Кожного дня андрушівські трудівники колгоспу «ДніЕКожного дня андрушівські трудівники колгоспу «Дніпро» натикаються на сліди стародавньої ходи минулих подій Епро» натикаються на сліди стародавньої ходи минулих подій

•••••••

19

На території самого села Андруші, і навіть на централь-них вулицях, зберігаються на половину заглиблені в землю кам’яні хрести з розруйнованими дощами, сонцем і вітрами слов’янськими написами, що начинаються традиційними словами:

«Преставися раб божий»…

Скільки тих «рабів» полягло тут, прорубуючи дороги в ха-щах лівого берега Дніпра, майструючи пороми, перевози, мос-ти через дніпрові рукави й річища, творючи проїзжий шлях з правого берега Дніпра на лівий, з київської землі у літопис-ну переяславську землю, з Трактомирова до переяславського замку. Саме тут на лугах і піскуватих горбах відбувались бо-йовища за оволодіння трактомировським перевозом. Хто во-лодів переправою через Дніпро, той гарантував спокій Києву, оберігаючи його з південного сходу, або загрожував йому.

Становище Андрушів залежало також від Дніпра, від його розливів, від його рукавів, від його луків, від природних піскуватих кучугур і горбів, насипаних людьми 1.

В передісторичні часи ця територія була залита течією Дніпра, його ліве плече доходило до Трибратніх могил, до Вітряної гори біля Переяслава, доходила до стін переяслав-ського замковища, де в Дніпро вливались Альта й Трубайло. В усті Альти знайдено великого залізного річкового якоря, він стоїть як пам’ятник у міському саду Переяслава-Хмель-ницького. Від Вітряної гори, від Замковища аж до нинішньої переяслав-хмельницької пристані на Дніпрі, включаючи те-риторію села Трубайлівки (попередня назва Карань), Андру-шів, включаючи Підсінне, Яшники і [територію] всіх лівобе-режних сіл (які розташовані в геологічній долині Дніпра) –

1 Андруші містяться на другій терасі Дніпра. – Прим. автора.


ІДніпра, його ліве плече доходило до Трибратніх могил, до

ІДніпра, його ліве плече доходило до Трибратніх могил, до

ІВітряної гори біля Переяслава, доходила до стін переяславІВітряної гори біля Переяслава, доходила до стін переяславського замковища, де в Дніпро вливались Альта й Трубайло. Іського замковища, де в Дніпро вливались Альта й Трубайло. В усті Альти знайдено великого залізного річкового якоря, ІВ усті Альти знайдено великого залізного річкового якоря, він стоїть як пам’ятник у міському саду Переяслава-ХмельІвін стоїть як пам’ятник у міському саду Переяслава-Хмельницького. Від Вітряної гори, від Замковища аж до нинішньої Іницького. Від Вітряної гори, від Замковища аж до нинішньої переяслав-хмельницької пристані на Дніпрі, включаючи теІпереяслав-хмельницької пристані на Дніпрі, включаючи територію села Трубайлівки (попередня назва Карань), АндруІриторію села Трубайлівки (попередня назва Карань), Андру

Мйовища за оволодіння трактомировським перевозом. Хто во

Мйовища за оволодіння трактомировським перевозом. Хто володів переправою через Дніпро, той гарантував спокій Києву,

Млодів переправою через Дніпро, той гарантував спокій Києву, оберігаючи його з південного сходу, або загрожував йому.

Моберігаючи його з південного сходу, або загрожував йому.

Становище Андрушів залежало також від Дніпра, від

МСтановище Андрушів залежало також від Дніпра, від

його розливів, від його рукавів, від його луків, від природних

Мйого розливів, від його рукавів, від його луків, від природних піскуватих кучугур і горбів, насипаних людьми Мпіскуватих кучугур і горбів, насипаних людьми

В передісторичні часи ця територія була залита течією МВ передісторичні часи ця територія була залита течією Дніпра, його ліве плече доходило до Трибратніх могил, до МДніпра, його ліве плече доходило до Трибратніх могил, до МВітряної гори біля Переяслава, доходила до стін переяславМВітряної гори біля Переяслава, доходила до стін переяславського замковища, де в Дніпро вливались Альта й Трубайло. Мського замковища, де в Дніпро вливались Альта й Трубайло. В усті Альти знайдено великого залізного річкового якоря, МВ усті Альти знайдено великого залізного річкового якоря, він стоїть як пам’ятник у міському саду Переяслава-ХмельМвін стоїть як пам’ятник у міському саду Переяслава-Хмель

Фщах лівого берега Дніпра, майструючи пороми, перевози, мос

Фщах лівого берега Дніпра, майструючи пороми, перевози, мости через дніпрові рукави й річища, творючи проїзжий шлях з

Фти через дніпрові рукави й річища, творючи проїзжий шлях з правого берега Дніпра на лівий, з київської землі у літопис

Фправого берега Дніпра на лівий, з київської землі у літописну переяславську землю, з Трактомирова до переяславського

Фну переяславську землю, з Трактомирова до переяславського замку. Саме тут на лугах і піскуватих горбах відбувались боФзамку. Саме тут на лугах і піскуватих горбах відбувались бойовища за оволодіння трактомировським перевозом. Хто воФйовища за оволодіння трактомировським перевозом. Хто володів переправою через Дніпро, той гарантував спокій Києву, Флодів переправою через Дніпро, той гарантував спокій Києву, оберігаючи його з південного сходу, або загрожував йому.Фоберігаючи його з південного сходу, або загрожував йому.

Становище Андрушів залежало також від Дніпра, від ФСтановище Андрушів залежало також від Дніпра, від його розливів, від його рукавів, від його луків, від природних Фйого розливів, від його рукавів, від його луків, від природних

Е«Преставися раб божий»…

Е«Преставися раб божий»…

Скільки тих «рабів» полягло тут, прорубуючи дороги в хаЕСкільки тих «рабів» полягло тут, прорубуючи дороги в хащах лівого берега Дніпра, майструючи пороми, перевози, мосЕщах лівого берега Дніпра, майструючи пороми, перевози, мос-Е-ти через дніпрові рукави й річища, творючи проїзжий шлях з Ети через дніпрові рукави й річища, творючи проїзжий шлях з правого берега Дніпра на лівий, з київської землі у літописЕправого берега Дніпра на лівий, з київської землі у літописну переяславську землю, з Трактомирова до переяславського Ену переяславську землю, з Трактомирова до переяславського замку. Саме тут на лугах і піскуватих горбах відбувались боЕзамку. Саме тут на лугах і піскуватих горбах відбувались бо

•••••••

20

тут у первісні часи було річище Дніпра. Дніпро, відступаючи від Переяслава, віддавав рубіж за рубіжом, терасу за терасою пастухам і хліборобам, осушив луги подніпровським жите-лям. Але не одразу віддавав ці зелені луки Дніпро-Славута, а прорізував їх численними розгалуженнями: річищами, ста-риками 1, джерелами, озерами, а пізніше вже й прізвищами людей, які вперше тут поселялись […]: Тарасівщина, Рома-нова долина, Станіслав, озерце Васеленкове, Віловецька, Ді-денкова долина, а посеред села Андрушів – озеро Дилимуха.

Дніпро віддав 9 км свого лівого берега, але протягом ві-ків він раз у десятиріччя грізно нагадує, що це, мовляв, його територія, і в кінці квітня місяця, а іноді й серед зими заливає повіддю свою долину, поглинаючи багато прибережних сіл і в першу чергу територію Підсінного, Андрушів, Карані (тепер Трубайлівка), знову досягаючи Вітряної гори під Переяславом.

У ХІХ сторіччі були найбільші повіді у 1845 р., 1877 р., 1896 році. В ХХ сторіччі повіді запам’ятались навесні 1917 року (коли хати потонули аж до стріх), в 1931 році («ві-кна в хатах потонули, соми в печах ночували»), потім була велика вода в 1942 році, були великі повіді навесні 1956 року і особливо в 1958 році, в 1970 р.

В повноводні весни андрушівські рибалки й хлібороби по вулицях села, на подвір’ях, поміж хатами їздять на великих баркасах, на човнах і лодках. Скотину люди майже на місяць виганяють «на кошари» – на пісчані горби, що простяглися на межі стародавнього дніпрового берега; жінок і дітей ви-водять у сусідні села на суходолі, а самі господарі доглядають затоплене своє подвір’я, тримаючись свого дому хоч біля ди-маря-бовдура, як ті гайстри-лелеки тримаються свого гнізда.

1 Старики, стариці – озера, які залишаються після зміни русла річки. – Прим. упоряд.


Іі особливо в 1958 році, в 1970 р.

Іі особливо в 1958 році, в 1970 р.

В повноводні весни андрушівські рибалки й хлібороби по ІВ повноводні весни андрушівські рибалки й хлібороби по вулицях села, на подвір’ях, поміж хатами їздять на великих Івулицях села, на подвір’ях, поміж хатами їздять на великих баркасах, на човнах і лодках. Скотину люди майже на місяць Ібаркасах, на човнах і лодках. Скотину люди майже на місяць виганяють «на кошари» – на пісчані горби, що простяглися Івиганяють «на кошари» – на пісчані горби, що простяглися на межі стародавнього дніпрового берега; жінок і дітей виІна межі стародавнього дніпрового берега; жінок і дітей виводять у сусідні села на суходолі, а самі господарі доглядають Іводять у сусідні села на суходолі, а самі господарі доглядають затоплене своє подвір’я, тримаючись свого дому хоч біля диІзатоплене своє подвір’я, тримаючись свого дому хоч біля ди

Мв першу чергу територію Підсінного, Андрушів, Карані (тепер

Мв першу чергу територію Підсінного, Андрушів, Карані (тепер Трубайлівка), знову досягаючи Вітряної гори під Переяславом.

МТрубайлівка), знову досягаючи Вітряної гори під Переяславом.

У ХІХ сторіччі були найбільші повіді у 1845 р., 1877 р.,

МУ ХІХ сторіччі були найбільші повіді у 1845 р., 1877 р.,

1896 році. В ХХ сторіччі повіді запам’ятались навесні

М1896 році. В ХХ сторіччі повіді запам’ятались навесні 1917 року (коли хати потонули аж до стріх), в 1931 році («ві

М1917 року (коли хати потонули аж до стріх), в 1931 році («вікна в хатах потонули, соми в печах ночували»), потім була Мкна в хатах потонули, соми в печах ночували»), потім була велика вода в 1942 році, були великі повіді навесні 1956 року Мвелика вода в 1942 році, були великі повіді навесні 1956 року Мі особливо в 1958 році, в 1970 р.Мі особливо в 1958 році, в 1970 р.

В повноводні весни андрушівські рибалки й хлібороби по МВ повноводні весни андрушівські рибалки й хлібороби по вулицях села, на подвір’ях, поміж хатами їздять на великих Мвулицях села, на подвір’ях, поміж хатами їздять на великих баркасах, на човнах і лодках. Скотину люди майже на місяць Мбаркасах, на човнах і лодках. Скотину люди майже на місяць виганяють «на кошари» – на пісчані горби, що простяглися Мвиганяють «на кошари» – на пісчані горби, що простяглися

Фденкова долина, а посеред села Андрушів – озеро Дилимуха.

Фденкова долина, а посеред села Андрушів – озеро Дилимуха.

Дніпро віддав 9 км свого лівого берега, але протягом ві

ФДніпро віддав 9 км свого лівого берега, але протягом ві

ків він раз у десятиріччя грізно нагадує, що це, мовляв, його

Фків він раз у десятиріччя грізно нагадує, що це, мовляв, його територія, і в кінці квітня місяця, а іноді й серед зими заливає

Фтериторія, і в кінці квітня місяця, а іноді й серед зими заливає повіддю свою долину, поглинаючи багато прибережних сіл і Фповіддю свою долину, поглинаючи багато прибережних сіл і в першу чергу територію Підсінного, Андрушів, Карані (тепер Фв першу чергу територію Підсінного, Андрушів, Карані (тепер Трубайлівка), знову досягаючи Вітряної гори під Переяславом.ФТрубайлівка), знову досягаючи Вітряної гори під Переяславом.

У ХІХ сторіччі були найбільші повіді у 1845 р., 1877 р., ФУ ХІХ сторіччі були найбільші повіді у 1845 р., 1877 р., 1896 році. В ХХ сторіччі повіді запам’ятались навесні Ф1896 році. В ХХ сторіччі повіді запам’ятались навесні 1917 року (коли хати потонули аж до стріх), в 1931 році («віФ1917 року (коли хати потонули аж до стріх), в 1931 році («ві

Еа прорізував їх численними розгалуженнями: річищами, ста

Еа прорізував їх численними розгалуженнями: річищами, ста

, джерелами, озерами, а пізніше вже й прізвищами

Е, джерелами, озерами, а пізніше вже й прізвищами

людей, які вперше тут поселялись […]: Тарасівщина, РомаЕлюдей, які вперше тут поселялись […]: Тарасівщина, Романова долина, Станіслав, озерце Васеленкове, Віловецька, ДіЕнова долина, Станіслав, озерце Васеленкове, Віловецька, Діденкова долина, а посеред села Андрушів – озеро Дилимуха.Еденкова долина, а посеред села Андрушів – озеро Дилимуха.

Дніпро віддав 9 км свого лівого берега, але протягом віЕДніпро віддав 9 км свого лівого берега, але протягом віків він раз у десятиріччя грізно нагадує, що це, мовляв, його Еків він раз у десятиріччя грізно нагадує, що це, мовляв, його територія, і в кінці квітня місяця, а іноді й серед зими заливає Етериторія, і в кінці квітня місяця, а іноді й серед зими заливає повіддю свою долину, поглинаючи багато прибережних сіл і Еповіддю свою долину, поглинаючи багато прибережних сіл і

•••••••

21

Періодичні повіді наносять великий урон жителям с. Ан-друшів. Весняна вода, наступаючи «бурунами», б’є, ламає тини, ворота, огорожу осель, зриває сохи в клунях і повітках, валяє господарчі споруди, залива погреби, іноді навіть з кар-топлею, залива криниці, зриває зруби на колодязях, підмиває і обвалює стіни в хатах, виламує вікна, двері, іноді й стелю обвалює, а нетривку споруду хати у буряну повідь зриває з насипу, з фундаменту й несе по воді з телятами, з повалени-ми кроквами, а іноді й з людьми разом. Весняна вода надовго залива садибу, городину. Затоплюється, вимокає, вигибає за-сіяна з осені озимина.

Кожна така «прибутна вода» руйнує господарство селя-нина, приводить до збитків. Під час повіді жінки-господині падають в розпач, кричать на своїх господарів:

– Щоб теє море встало та й тебе затопило!.. Хай твоє подвір’я провалиться; вивези мене звідсіля, щоб і нога моя тут більше не була!.. Що нам світ малий, доки ми тут у воді мучитимемось, доки я буду свою долю топити в Дніпрі, не хочу його й духу чути, хай у ньому чорти топляться, а я не буду своєї долі і своїх дітей топити!

Хазяїн, зціпивши зуби, насупившись, затягаючись до гір-коти люлькою чи цигаркою, мовчить, пильно вдивляється і вслухається в дніпрові хвилі, стежить за поворотом води. Він добре знає, що ніхто нікуди не буде переселятись, цьо-го не дозволять ні матер’яльні обставини, ні потомствина прикоріненість до дідівського дворища, а в часи капіталізму прив’язувала людей до постійного місця ще й приватна влас-ність на землю, купівля кожного ступня землі.

Минає повідь, починає спадати «прибутна вода» – ви-ходять з води окреслені садками, огорожами родинні сади-би, і кожна сім’я, як птахи з ирію, з дітворою, з телятами, з дійними коровами, з курятами й качатами, з вузлами по-


ІХазяїн, зціпивши зуби, насупившись, затягаючись до гір

ІХазяїн, зціпивши зуби, насупившись, затягаючись до гір

коти люлькою чи цигаркою, мовчить, пильно вдивляється Ікоти люлькою чи цигаркою, мовчить, пильно вдивляється і вслухається в дніпрові хвилі, стежить за поворотом води. Іі вслухається в дніпрові хвилі, стежить за поворотом води. Він добре знає, що ніхто нікуди не буде переселятись, цьоІВін добре знає, що ніхто нікуди не буде переселятись, цього не дозволять ні матер’яльні обставини, ні потомствина Іго не дозволять ні матер’яльні обставини, ні потомствина прикоріненість до дідівського дворища, а в часи капіталізму Іприкоріненість до дідівського дворища, а в часи капіталізму прив’язувала людей до постійного місця ще й приватна власІприв’язувала людей до постійного місця ще й приватна власність на землю, купівля кожного ступня землі.Іність на землю, купівля кожного ступня землі.

Мпадають в розпач, кричать на своїх господарів:

Мпадають в розпач, кричать на своїх господарів:

– Щоб теє море встало та й тебе затопило!.. Хай твоє

М– Щоб теє море встало та й тебе затопило!.. Хай твоє

подвір’я провалиться; вивези мене звідсіля, щоб і нога моя

Мподвір’я провалиться; вивези мене звідсіля, щоб і нога моя тут більше не була!.. Що нам світ малий, доки ми тут у воді

Мтут більше не була!.. Що нам світ малий, доки ми тут у воді мучитимемось, доки я буду свою долю топити в Дніпрі, не

Ммучитимемось, доки я буду свою долю топити в Дніпрі, не хочу його й духу чути, хай у ньому чорти топляться, а я не Мхочу його й духу чути, хай у ньому чорти топляться, а я не буду своєї долі і своїх дітей топити!Мбуду своєї долі і своїх дітей топити!МХазяїн, зціпивши зуби, насупившись, затягаючись до гірМХазяїн, зціпивши зуби, насупившись, затягаючись до гіркоти люлькою чи цигаркою, мовчить, пильно вдивляється Мкоти люлькою чи цигаркою, мовчить, пильно вдивляється і вслухається в дніпрові хвилі, стежить за поворотом води. Мі вслухається в дніпрові хвилі, стежить за поворотом води. Він добре знає, що ніхто нікуди не буде переселятись, цьоМВін добре знає, що ніхто нікуди не буде переселятись, цього не дозволять ні матер’яльні обставини, ні потомствина Мго не дозволять ні матер’яльні обставини, ні потомствина

Фми кроквами, а іноді й з людьми разом. Весняна вода надовго

Фми кроквами, а іноді й з людьми разом. Весняна вода надовго залива садибу, городину. Затоплюється, вимокає, вигибає за

Фзалива садибу, городину. Затоплюється, вимокає, вигибає за

Кожна така «прибутна вода» руйнує господарство селя

ФКожна така «прибутна вода» руйнує господарство селя

нина, приводить до збитків. Під час повіді жінки-господині Фнина, приводить до збитків. Під час повіді жінки-господині падають в розпач, кричать на своїх господарів:Фпадають в розпач, кричать на своїх господарів:

– Щоб теє море встало та й тебе затопило!.. Хай твоє Ф– Щоб теє море встало та й тебе затопило!.. Хай твоє подвір’я провалиться; вивези мене звідсіля, щоб і нога моя Фподвір’я провалиться; вивези мене звідсіля, щоб і нога моя тут більше не була!.. Що нам світ малий, доки ми тут у воді Фтут більше не була!.. Що нам світ малий, доки ми тут у воді мучитимемось, доки я буду свою долю топити в Дніпрі, не Фмучитимемось, доки я буду свою долю топити в Дніпрі, не

Етоплею, залива криниці, зриває зруби на колодязях, підмиває

Етоплею, залива криниці, зриває зруби на колодязях, підмиває і обвалює стіни в хатах, виламує вікна, двері, іноді й стелю

Еі обвалює стіни в хатах, виламує вікна, двері, іноді й стелю обвалює, а нетривку споруду хати у буряну повідь зриває з Еобвалює, а нетривку споруду хати у буряну повідь зриває з насипу, з фундаменту й несе по воді з телятами, з повалениЕнасипу, з фундаменту й несе по воді з телятами, з поваленими кроквами, а іноді й з людьми разом. Весняна вода надовго Еми кроквами, а іноді й з людьми разом. Весняна вода надовго залива садибу, городину. Затоплюється, вимокає, вигибає заЕзалива садибу, городину. Затоплюється, вимокає, вигибає за

Кожна така «прибутна вода» руйнує господарство селяЕКожна така «прибутна вода» руйнує господарство селянина, приводить до збитків. Під час повіді жінки-господині Енина, приводить до збитків. Під час повіді жінки-господині

•••••••

22

житків на човнах і вбрід повертається до мокрої й пообвалю-ваної холодної хати. Спочатку, оселюючись на сухішому і ці-лішому горищі, а потім злазять на теплу піч біля домашнього огнища, і біля материнського очага знову оживає сімейний побут, виробниче господарче життя на подвір’ї у всьому сво-єму етнографічному багатоплановому вияві. І вже ніхто в сім’ї не згадує про втікання від Дніпра, навпаки на просохлих вулицях, на колодах, попідтинню збираються сусіди вечора-ми, хазяйновито гомонять, наче погорільці на пожарищі, по-глядаючи на Дніпро, що поступово входить в свої

береги, і тільки мають гнів на ту весну, коли «прибутна вода тупо (поволі) спадає».

Парубки й дівчата на човнах з’їжджаються у найсухі-шому місці серед села, танцюють […]; вже чути далеко по воді пісню андрушівську аж до Монастирка, до Зарубинець і Трактомирова на правім березі великої ріки:

Та пливи, пливи та щука-риба гей!..Не піймали щуки-риби, піймали лина.Роздивились, розпитались тож мале дитя.

І ніколи андрушани не схотіли б промінятись місцем осе-лі з зарубинцями чи трактомировцями.

– Е, хто ж туди схоче переїхати, там ні сінокосу, ні лугів нема, там он скотина ноги виламує по ярах та кручах, – скаже кожна селянка андрушівська. І рибалки андрушівські не про-міняються місцем рибальства з правобережцями. Ті люблять ловити білу велику рибу по бистрих водах, великих течіях; андрушівські ж рибалки своїми неводами, сітками, густи-ми мулявниками, волоками, в’ятирями, бродаками, підсака-ми, сачками, а під осінь навіть руками виловлюють в озерах, в затоках, у річищах лівобережну рибу, яка полюбляє мільші


ІІ ніколи андрушани не схотіли б промінятись місцем осеІІ ніколи андрушани не схотіли б промінятись місцем осеІлі з зарубинцями чи трактомировцями.Ілі з зарубинцями чи трактомировцями.– Е, хто ж туди схоче переїхати, там ні сінокосу, ні лугів І– Е, хто ж туди схоче переїхати, там ні сінокосу, ні лугів

нема, там он скотина ноги виламує по ярах та кручах, – скаже Інема, там он скотина ноги виламує по ярах та кручах, – скаже кожна селянка андрушівська. І рибалки андрушівські не проІкожна селянка андрушівська. І рибалки андрушівські не проміняються місцем рибальства з правобережцями. Ті люблять Іміняються місцем рибальства з правобережцями. Ті люблять ловити білу велику рибу по бистрих водах, великих течіях; Іловити білу велику рибу по бистрих водах, великих течіях;

Мшому місці серед села, танцюють […]; вже чути далеко по

Мшому місці серед села, танцюють […]; вже чути далеко по воді пісню андрушівську аж до Монастирка, до Зарубинець і

Мводі пісню андрушівську аж до Монастирка, до Зарубинець і Трактомирова на правім березі великої ріки:

МТрактомирова на правім березі великої ріки:

Та пливи, пливи та щука-риба гей!..

МТа пливи, пливи та щука-риба гей!..Не піймали щуки-риби, піймали лина.МНе піймали щуки-риби, піймали лина.Роздивились, розпитались тож мале дитя.МРоздивились, розпитались тож мале дитя.

І ніколи андрушани не схотіли б промінятись місцем осеМІ ніколи андрушани не схотіли б промінятись місцем осеМлі з зарубинцями чи трактомировцями.Млі з зарубинцями чи трактомировцями.– Е, хто ж туди схоче переїхати, там ні сінокосу, ні лугів М– Е, хто ж туди схоче переїхати, там ні сінокосу, ні лугів

нема, там он скотина ноги виламує по ярах та кручах, – скаже Мнема, там он скотина ноги виламує по ярах та кручах, – скаже

Фми, хазяйновито гомонять, наче погорільці на пожарищі, по

Фми, хазяйновито гомонять, наче погорільці на пожарищі, поглядаючи на Дніпро, що поступово входить в свої

Фглядаючи на Дніпро, що поступово входить в свої

береги, і тільки мають гнів на ту весну, коли «прибутна

Фбереги, і тільки мають гнів на ту весну, коли «прибутна

вода тупо (поволі) спадає».

Фвода тупо (поволі) спадає».

Парубки й дівчата на човнах з’їжджаються у найсухіФПарубки й дівчата на човнах з’їжджаються у найсухішому місці серед села, танцюють […]; вже чути далеко по Фшому місці серед села, танцюють […]; вже чути далеко по воді пісню андрушівську аж до Монастирка, до Зарубинець і Фводі пісню андрушівську аж до Монастирка, до Зарубинець і Трактомирова на правім березі великої ріки:ФТрактомирова на правім березі великої ріки:

Та пливи, пливи та щука-риба гей!..ФТа пливи, пливи та щука-риба гей!..

Епобут, виробниче господарче життя на подвір’ї у всьому сво

Епобут, виробниче господарче життя на подвір’ї у всьому своєму етнографічному багатоплановому вияві. І вже ніхто в

Еєму етнографічному багатоплановому вияві. І вже ніхто в сім’ї не згадує про втікання від Дніпра, навпаки на просохлих Есім’ї не згадує про втікання від Дніпра, навпаки на просохлих вулицях, на колодах, попідтинню збираються сусіди вечораЕвулицях, на колодах, попідтинню збираються сусіди вечорами, хазяйновито гомонять, наче погорільці на пожарищі, поЕми, хазяйновито гомонять, наче погорільці на пожарищі, поглядаючи на Дніпро, що поступово входить в своїЕглядаючи на Дніпро, що поступово входить в свої

береги, і тільки мають гнів на ту весну, коли «прибутна Ебереги, і тільки мають гнів на ту весну, коли «прибутна

Парубки й дівчата на човнах з’їжджаються у найсухіЕПарубки й дівчата на човнах з’їжджаються у найсухі

•••••••

23

затоки, тихіші плеса, затишні водостої. А повноводого року буває більше риби, щедріші влови, і городина родить на за-топлених ґрунтах, і на сінокосах густіше стоги здіймаються, і отави можна повторно косити, і пастівники дорідніші.

Суспільно-історичні причини, що зумовили появу ан-друшівської оселі (хоч невідомо, яку назву мало первісне се-лище, що в давнину тут було задовго перед Андрушами 1) – саме на цім місці лівого берега Дніпра, між Трактомировом і Переяславом, була стратегічно важлива дорога з поромним перевозом, яка зв’язувала правий берег з лівобережжям. Ця переправа і ці два населені пункти на протилежних берегах Дніпра, Переяслав і Трактомирів, [були дуже важливими]: не раз політичні акти тут складали, і все це вимагало, поштов-хувало, сприяло тому, що саме тут, при березі, на пісчаних пагорбах з’явились, для обслуговування суспільних потреб, села по дорозі від Трактомирівської переправи до Переясла-ва: Підсінне, Андруші, Карань.

В часи Київської Русі територія при самому березі Дніпра належала до київської землі, до Київських князівств. Прибе-режна територія становила собою висунутий на південний схід від Києва стратегічний плацдарм, і кожне село на лівім березі тут являло собою маленьку, але не місцевого значен-ня, кріпость, фортецю, обкопану глибокими ровами, обкла-дену високими земляними насипами. Східна околиця села Андрушів і досі зберігає і місцеву назву Окіп і зберігає давній викопаний рів, а на південь від Андрушів, по березі Дніпра за Козинцями і В’юнищами, здавна існує колись укріпле-ний населений пункт, який так і називається Городище. Всі

1 На карті Боплана між Дніпром і устям р. Трубіж проти Трактоми-рова, цебто на місці теперішніх Андрушів, накреслено колом населений пункт з назвою «Устьє». – Прим. автора.


Ісхід від Києва стратегічний плацдарм, і кожне село на лівім

Ісхід від Києва стратегічний плацдарм, і кожне село на лівім березі тут являло собою маленьку, але не місцевого значенІберезі тут являло собою маленьку, але не місцевого значення, кріпость, фортецю, обкопану глибокими ровами, обклаІня, кріпость, фортецю, обкопану глибокими ровами, обкладену високими земляними насипами. Східна околиця села Ідену високими земляними насипами. Східна околиця села Андрушів і досі зберігає і місцеву назву Окіп і зберігає давній ІАндрушів і досі зберігає і місцеву назву Окіп і зберігає давній викопаний рів, а на південь від Андрушів, по березі Дніпра Івикопаний рів, а на південь від Андрушів, по березі Дніпра за Козинцями і В’юнищами, здавна існує колись укріплеІза Козинцями і В’юнищами, здавна існує колись укріплений населений пункт, який так і називається Городище. Всі Іний населений пункт, який так і називається Городище. Всі

Мхувало, сприяло тому, що саме тут, при березі, на пісчаних

Мхувало, сприяло тому, що саме тут, при березі, на пісчаних пагорбах з’явились, для обслуговування суспільних потреб,

Мпагорбах з’явились, для обслуговування суспільних потреб, села по дорозі від Трактомирівської переправи до Переясла

Мсела по дорозі від Трактомирівської переправи до Переяслава: Підсінне, Андруші, Карань.

Мва: Підсінне, Андруші, Карань.

В часи Київської Русі територія при самому березі Дніпра

МВ часи Київської Русі територія при самому березі Дніпра

належала до київської землі, до Київських князівств. ПрибеМналежала до київської землі, до Київських князівств. Прибережна територія становила собою висунутий на південний Мрежна територія становила собою висунутий на південний Мсхід від Києва стратегічний плацдарм, і кожне село на лівім Мсхід від Києва стратегічний плацдарм, і кожне село на лівім березі тут являло собою маленьку, але не місцевого значенМберезі тут являло собою маленьку, але не місцевого значення, кріпость, фортецю, обкопану глибокими ровами, обклаМня, кріпость, фортецю, обкопану глибокими ровами, обкладену високими земляними насипами. Східна околиця села Мдену високими земляними насипами. Східна околиця села Андрушів і досі зберігає і місцеву назву Окіп і зберігає давній МАндрушів і досі зберігає і місцеву назву Окіп і зберігає давній

Фі Переяславом, була стратегічно важлива дорога з поромним

Фі Переяславом, була стратегічно важлива дорога з поромним перевозом, яка зв’язувала правий берег з лівобережжям. Ця

Фперевозом, яка зв’язувала правий берег з лівобережжям. Ця переправа і ці два населені пункти на протилежних берегах

Фпереправа і ці два населені пункти на протилежних берегах Дніпра, Переяслав і Трактомирів, [були дуже важливими]: не

ФДніпра, Переяслав і Трактомирів, [були дуже важливими]: не раз політичні акти тут складали, і все це вимагало, поштовФраз політичні акти тут складали, і все це вимагало, поштовхувало, сприяло тому, що саме тут, при березі, на пісчаних Фхувало, сприяло тому, що саме тут, при березі, на пісчаних пагорбах з’явились, для обслуговування суспільних потреб, Фпагорбах з’явились, для обслуговування суспільних потреб, села по дорозі від Трактомирівської переправи до ПереяслаФсела по дорозі від Трактомирівської переправи до Переясла

В часи Київської Русі територія при самому березі Дніпра ФВ часи Київської Русі територія при самому березі Дніпра

ЕСуспільно-історичні причини, що зумовили появу ан

ЕСуспільно-історичні причини, що зумовили появу ан

друшівської оселі (хоч невідомо, яку назву мало первісне се

Едрушівської оселі (хоч невідомо, яку назву мало первісне селище, що в давнину тут було задовго перед Андрушами Елище, що в давнину тут було задовго перед Андрушами саме на цім місці лівого берега Дніпра, між Трактомировом Есаме на цім місці лівого берега Дніпра, між Трактомировом і Переяславом, була стратегічно важлива дорога з поромним Еі Переяславом, була стратегічно важлива дорога з поромним перевозом, яка зв’язувала правий берег з лівобережжям. Ця Еперевозом, яка зв’язувала правий берег з лівобережжям. Ця переправа і ці два населені пункти на протилежних берегах Епереправа і ці два населені пункти на протилежних берегах Дніпра, Переяслав і Трактомирів, [були дуже важливими]: не ЕДніпра, Переяслав і Трактомирів, [були дуже важливими]: не раз політичні акти тут складали, і все це вимагало, поштовЕраз політичні акти тут складали, і все це вимагало, поштов

•••••••

24

старі села навколо Переяслава фактично були городищами. А переяславська земля ще до літописних часів була обкопана глибокою [канавою] і обсипана довгими, на кілька десятків кілометрів, т. з. Змійовими валами, які й досі від Ташані й до В’юнища підковою упираються в Дніпро 1. Андрушівські народні легенди розповідають, як на Змійових валах – обо-ронних фортифікаціях «наші люди Русі з татарами бились».

На географічній карті київської і переяславської землі лінія розмежування між ними проходить не по лінії Дні-пра, а по суходолу – паралельно лівого берега ріки. Ця лінія окреслює лівобережний плацдарм Київського князівства. Територія сьогоднішнього андрушівського землеволодіння, і територія села Андрушів як раз і знаходяться на перехрес-ті лугової стратегічної дороги з Трактомирова в Переяслав. Історичне схрещення стратегічної дороги з заходу на схід і удільної дороги з півночі на південь стимулювало схрещення мечів на андрушівських пагорбах.

Цим і пояснюється знаходження людських кістяків, ір-жавих мечів і черепків, що їх виорюють колгоспні трактори, розорюючи лани на полі сільськогосподарської артілі імені Дніпра 2. Цим, в основному, пояснюється й археологічна сто-рінка андрушівської праоселі.

Історична доля древнього Переяслава в певній мірі впли-нула і на долю плацдарму землі, що восьмикілометровою шириною простягся від міста до Дніпра. Події і битви, яких зазнав літописний Переяслав, позначились і на історії тих

1 А під самими Андрушами біля Чубукового хутора існує стародавній вал-насип, він уцілілим пунктиром тягнеться аж у Староселицю. – Прим. автора.

2 А колгоспник Степан Плискач навіть стародавнього глечика з золо-тою перлиною викопав. – Прим. автора.


ІДніпра

ІДніпра рінка андрушівської праоселі.Ірінка андрушівської праоселі.

Історична доля древнього Переяслава в певній мірі вплиІІсторична доля древнього Переяслава в певній мірі вплинула і на долю плацдарму землі, що восьмикілометровою Інула і на долю плацдарму землі, що восьмикілометровою Ішириною простягся від міста до Дніпра. Події і битви, яких Ішириною простягся від міста до Дніпра. Події і битви, яких зазнав літописний Переяслав, позначились і на історії тих Ізазнав літописний Переяслав, позначились і на історії тих М

ті лугової стратегічної дороги з Трактомирова в Переяслав.

Мті лугової стратегічної дороги з Трактомирова в Переяслав. Історичне схрещення стратегічної дороги з заходу на схід і

МІсторичне схрещення стратегічної дороги з заходу на схід і удільної дороги з півночі на південь стимулювало схрещення

Мудільної дороги з півночі на південь стимулювало схрещення мечів на андрушівських пагорбах.

Ммечів на андрушівських пагорбах.

Цим і пояснюється знаходження людських кістяків, ір

МЦим і пояснюється знаходження людських кістяків, ір

Мжавих мечів і черепків, що їх виорюють колгоспні трактори, Мжавих мечів і черепків, що їх виорюють колгоспні трактори, розорюючи лани на полі сільськогосподарської артілі імені Мрозорюючи лани на полі сільськогосподарської артілі імені Дніпра МДніпра 2 М2. Цим, в основному, пояснюється й археологічна стоМ. Цим, в основному, пояснюється й археологічна сторінка андрушівської праоселі.Мрінка андрушівської праоселі.

Історична доля древнього Переяслава в певній мірі вплиМІсторична доля древнього Переяслава в певній мірі вплинула і на долю плацдарму землі, що восьмикілометровою Мнула і на долю плацдарму землі, що восьмикілометровою шириною простягся від міста до Дніпра. Події і битви, яких Мшириною простягся від міста до Дніпра. Події і битви, яких

Флінія розмежування між ними проходить не по лінії Дні

Флінія розмежування між ними проходить не по лінії Дніпра, а по суходолу – паралельно лівого берега ріки. Ця лінія

Фпра, а по суходолу – паралельно лівого берега ріки. Ця лінія окреслює лівобережний плацдарм Київського князівства.

Фокреслює лівобережний плацдарм Київського князівства. Територія сьогоднішнього андрушівського землеволодіння,

ФТериторія сьогоднішнього андрушівського землеволодіння, і територія села Андрушів як раз і знаходяться на перехресФі територія села Андрушів як раз і знаходяться на перехресті лугової стратегічної дороги з Трактомирова в Переяслав. Фті лугової стратегічної дороги з Трактомирова в Переяслав. Історичне схрещення стратегічної дороги з заходу на схід і ФІсторичне схрещення стратегічної дороги з заходу на схід і удільної дороги з півночі на південь стимулювало схрещення Фудільної дороги з півночі на південь стимулювало схрещення мечів на андрушівських пагорбах.Фмечів на андрушівських пагорбах.

Цим і пояснюється знаходження людських кістяків, ірФЦим і пояснюється знаходження людських кістяків, ір

Едо В’юнища підковою упираються в Дніпро

Едо В’юнища підковою упираються в Дніпро 1

Е1. Андрушівські

Е. Андрушівські

народні легенди розповідають, як на Змійових валах – обо

Енародні легенди розповідають, як на Змійових валах – оборонних фортифікаціях «наші люди Русі з татарами бились».Еронних фортифікаціях «наші люди Русі з татарами бились».

На географічній карті київської і переяславської землі ЕНа географічній карті київської і переяславської землі лінія розмежування між ними проходить не по лінії ДніЕлінія розмежування між ними проходить не по лінії Дніпра, а по суходолу – паралельно лівого берега ріки. Ця лінія Епра, а по суходолу – паралельно лівого берега ріки. Ця лінія окреслює лівобережний плацдарм Київського князівства. Еокреслює лівобережний плацдарм Київського князівства. Територія сьогоднішнього андрушівського землеволодіння, ЕТериторія сьогоднішнього андрушівського землеволодіння, і територія села Андрушів як раз і знаходяться на перехресЕі територія села Андрушів як раз і знаходяться на перехрес

•••••••

25

праосель, які були попередниками нинішніх Андрушів, Тру-байлівки (Карані), Підсінного.

В історії відомі численні напади печенігів до 1036 року, коли розбив їх під Києвом Ярослав Мудрий; потім в 1068 році нові племена тюркських кочівників-половців вторглись на територію Переяславського князівства і розбили руські вій-ська на березі Альти. Половці постійно завдавали великих збитків Київській Русі.

По Дніпру проходив торговий шлях «із Варяг в Греки» 1. А по суходолу, паралельно Дніпру через Переяслав, проходив торговий тракт із Києва в Грецію, який і досі в побуті селян навколишніх сіл називається Цареградський шлях 2, а між цими двома паралельними міжнародного значення шляхами проходив як раз через Андруші поперечний допоміжний, але важливий в стратегічному відношенні шлях.

Половці ж своїми постійними нападами перерізали ці шляхи, паралізували рух торговельного транспорту по Дні-пру й по суходолу, паралізували зовнішні зв’язки Київської Русі і внутрішній економічний розвиток. Половці руйнува-ли і затримували землеробство в цьому краї, спустошували хліборобські лани, винищували села, уганяли систематично в рабство населення переяславської і київської землі.

Історики відзначають, що половці з південно-східного краю через Сулу напротязі 200 років нападали на Русь 25 ра-зів. Тобто, якщо весняна повідь наносила матер’яльний урон тутешнім селам раз на десять років і то лиш весняною порою,

1 Водний шлях «із Варяг в Греки» був по лівому березі Дніпра огоро-жений високонасипним земляним валом. Цей вал охоронявся людьми, оселі й землянки яких виявлені на території Андрушів. Власне по цьому валу й розселились андрушани. – Прим. автора.

2 Розповідь андрушівського старожила-краєзнавця В. А. Чубук- Подільського. – Прим. автора.


Іхліборобські лани, винищували села, уганяли систематично

Іхліборобські лани, винищували села, уганяли систематично в рабство населення переяславської і київської землі.Ів рабство населення переяславської і київської землі.

Історики відзначають, що половці з південно-східного ІІсторики відзначають, що половці з південно-східного краю через Сулу напротязі 200 років нападали на Русь 25 раІкраю через Сулу напротязі 200 років нападали на Русь 25 разів. Тобто, якщо весняна повідь наносила матер’яльний урон Ізів. Тобто, якщо весняна повідь наносила матер’яльний урон Ітутешнім селам раз на десять років і то лиш весняною порою, Ітутешнім селам раз на десять років і то лиш весняною порою, І Водний шлях «із Варяг в Греки» був по лівому березі Дніпра огороІ Водний шлях «із Варяг в Греки» був по лівому березі Дніпра огоро

Мпроходив як раз через Андруші поперечний допоміжний, але

Мпроходив як раз через Андруші поперечний допоміжний, але важливий в стратегічному відношенні шлях.

Мважливий в стратегічному відношенні шлях.

Половці ж своїми постійними нападами перерізали ці

МПоловці ж своїми постійними нападами перерізали ці

шляхи, паралізували рух торговельного транспорту по Дні

Мшляхи, паралізували рух торговельного транспорту по Дні

Мпру й по суходолу, паралізували зовнішні зв’язки Київської

Мпру й по суходолу, паралізували зовнішні зв’язки Київської Русі і внутрішній економічний розвиток. Половці руйнуваМРусі і внутрішній економічний розвиток. Половці руйнували і затримували землеробство в цьому краї, спустошували Мли і затримували землеробство в цьому краї, спустошували хліборобські лани, винищували села, уганяли систематично Мхліборобські лани, винищували села, уганяли систематично в рабство населення переяславської і київської землі.Мв рабство населення переяславської і київської землі.

Історики відзначають, що половці з південно-східного МІсторики відзначають, що половці з південно-східного краю через Сулу напротязі 200 років нападали на Русь 25 раМкраю через Сулу напротязі 200 років нападали на Русь 25 разів. Тобто, якщо весняна повідь наносила матер’яльний урон Мзів. Тобто, якщо весняна повідь наносила матер’яльний урон

ФПо Дніпру проходив торговий шлях «із Варяг в Греки»

ФПо Дніпру проходив торговий шлях «із Варяг в Греки»

А по суходолу, паралельно Дніпру через Переяслав, проходив

ФА по суходолу, паралельно Дніпру через Переяслав, проходив торговий тракт із Києва в Грецію, який і досі в побуті селян

Фторговий тракт із Києва в Грецію, який і досі в побуті селян навколишніх сіл називається Цареградський шлях

Фнавколишніх сіл називається Цареградський шлях цими двома паралельними міжнародного значення шляхами Фцими двома паралельними міжнародного значення шляхами проходив як раз через Андруші поперечний допоміжний, але Фпроходив як раз через Андруші поперечний допоміжний, але важливий в стратегічному відношенні шлях.Фважливий в стратегічному відношенні шлях.

Половці ж своїми постійними нападами перерізали ці ФПоловці ж своїми постійними нападами перерізали ці шляхи, паралізували рух торговельного транспорту по ДніФшляхи, паралізували рух торговельного транспорту по ДніФпру й по суходолу, паралізували зовнішні зв’язки Київської Фпру й по суходолу, паралізували зовнішні зв’язки Київської

Енові племена тюркських кочівників-половців вторглись на

Енові племена тюркських кочівників-половців вторглись на територію Переяславського князівства і розбили руські вій

Етериторію Переяславського князівства і розбили руські війська на березі Альти. Половці постійно завдавали великих Еська на березі Альти. Половці постійно завдавали великих

По Дніпру проходив торговий шлях «із Варяг в Греки» ЕПо Дніпру проходив торговий шлях «із Варяг в Греки» 1Е1. Е. А по суходолу, паралельно Дніпру через Переяслав, проходив ЕА по суходолу, паралельно Дніпру через Переяслав, проходив торговий тракт із Києва в Грецію, який і досі в побуті селян Еторговий тракт із Києва в Грецію, який і досі в побуті селян навколишніх сіл називається Цареградський шлях Енавколишніх сіл називається Цареградський шлях 2Е2, а між Е, а між цими двома паралельними міжнародного значення шляхами Ецими двома паралельними міжнародного значення шляхами

•••••••

26

то жорстокі, криваві, винищувальні напади дикунів-полов-ців протягом цих двох віків відбувались значно частіше ніж раз на десятиріччя, і розміри людських і матер’яльних жертв були незміренно більші, та й ждати цих нападників доводи-лось не лише весною чи літом, а протягом цілого року, і ря-тувалось руське населення як хоробрими оборонними від-січами, так і надійними схованками в глибинах тодішньої придніпровської густої рослинності в гаях, в лісах і пралісах, в хащах між болотами і озерами.

В історії відомі бої 1096 року під Переяславом. Хан Ту-горкан того року напав на Переяслав. Жителі міста Переяс-лава разом з навколишніми селянами мужньо оборонялись, тоді Тугоркан з великою оравою половців обложив Переяс-лав. Облога тривала біля двох місяців. Тоді переяславський князь Володимир Мономах разом з київським князем Свято-полком привели на допомогу Переяславу свіжі війська і наго-лову розбили половецьку ораву, рештки якої утекли в степи, а серед побитих кочовників був і сам Тугоркан та його син і ще багато половецьких князів.

І взагалі, Володимир Мономах водив переяславців в обо-ронні активні походи проти половецьких походів аж за межі переяславської землі в самі центри половецьких кочовищ. Мономах систематично закликав і організовував всіх русь-ких князів на спільні походи проти степовиків, і це давало деякий спокій Руській державі, руському населенню, київ-сько-переяславським краям. А коли Володимир Мономах з Переяслава перейшов князювати в Київ і став великим кня-зем київським, то з 1116 року до 1125 половці взагалі пере-стали нападати на Руські землі.

Боротьба Київської Русі проти половецьких вандалів врятувала Європу і Візантію від тюркських орд, грудьми за-ступивши дорогу кочовикам, не давала можливості їм про-


Іронні активні походи проти половецьких походів аж за межі

Іронні активні походи проти половецьких походів аж за межі переяславської землі в самі центри половецьких кочовищ. Іпереяславської землі в самі центри половецьких кочовищ. Мономах систематично закликав і організовував всіх русьІМономах систематично закликав і організовував всіх руських князів на спільні походи проти степовиків, і це давало Іких князів на спільні походи проти степовиків, і це давало деякий спокій Руській державі, руському населенню, київІдеякий спокій Руській державі, руському населенню, київсько-переяславським краям. А коли Володимир Мономах з Ісько-переяславським краям. А коли Володимир Мономах з Переяслава перейшов князювати в Київ і став великим княІПереяслава перейшов князювати в Київ і став великим князем київським, то з 1116 року до 1125 половці взагалі переІзем київським, то з 1116 року до 1125 половці взагалі пере

Млав. Облога тривала біля двох місяців. Тоді переяславський

Млав. Облога тривала біля двох місяців. Тоді переяславський князь Володимир Мономах разом з київським князем Свято

Мкнязь Володимир Мономах разом з київським князем Святополком привели на допомогу Переяславу свіжі війська і наго

Мполком привели на допомогу Переяславу свіжі війська і наголову розбили половецьку ораву, рештки якої утекли в степи,

Млову розбили половецьку ораву, рештки якої утекли в степи, а серед побитих кочовників був і сам Тугоркан та його син і

Ма серед побитих кочовників був і сам Тугоркан та його син і ще багато половецьких князів.Мще багато половецьких князів.

І взагалі, Володимир Мономах водив переяславців в обоМІ взагалі, Володимир Мономах водив переяславців в обоМронні активні походи проти половецьких походів аж за межі Мронні активні походи проти половецьких походів аж за межі переяславської землі в самі центри половецьких кочовищ. Мпереяславської землі в самі центри половецьких кочовищ. Мономах систематично закликав і організовував всіх русьММономах систематично закликав і організовував всіх руських князів на спільні походи проти степовиків, і це давало Мких князів на спільні походи проти степовиків, і це давало деякий спокій Руській державі, руському населенню, київМдеякий спокій Руській державі, руському населенню, київ

Фв хащах між болотами і озерами.

Фв хащах між болотами і озерами.

В історії відомі бої 1096 року під Переяславом. Хан Ту

ФВ історії відомі бої 1096 року під Переяславом. Хан Ту

горкан того року напав на Переяслав. Жителі міста Переяс

Фгоркан того року напав на Переяслав. Жителі міста Переяслава разом з навколишніми селянами мужньо оборонялись,

Флава разом з навколишніми селянами мужньо оборонялись, тоді Тугоркан з великою оравою половців обложив ПереясФтоді Тугоркан з великою оравою половців обложив Переяслав. Облога тривала біля двох місяців. Тоді переяславський Флав. Облога тривала біля двох місяців. Тоді переяславський князь Володимир Мономах разом з київським князем СвятоФкнязь Володимир Мономах разом з київським князем Святополком привели на допомогу Переяславу свіжі війська і нагоФполком привели на допомогу Переяславу свіжі війська і наголову розбили половецьку ораву, рештки якої утекли в степи, Флову розбили половецьку ораву, рештки якої утекли в степи, а серед побитих кочовників був і сам Тугоркан та його син і Фа серед побитих кочовників був і сам Тугоркан та його син і

Елось не лише весною чи літом, а протягом цілого року, і ря

Елось не лише весною чи літом, а протягом цілого року, і рятувалось руське населення як хоробрими оборонними від

Етувалось руське населення як хоробрими оборонними відсічами, так і надійними схованками в глибинах тодішньої Есічами, так і надійними схованками в глибинах тодішньої придніпровської густої рослинності в гаях, в лісах і пралісах, Епридніпровської густої рослинності в гаях, в лісах і пралісах,

В історії відомі бої 1096 року під Переяславом. Хан ТуЕВ історії відомі бої 1096 року під Переяславом. Хан Тугоркан того року напав на Переяслав. Жителі міста ПереясЕгоркан того року напав на Переяслав. Жителі міста Переяслава разом з навколишніми селянами мужньо оборонялись, Елава разом з навколишніми селянами мужньо оборонялись, тоді Тугоркан з великою оравою половців обложив ПереясЕтоді Тугоркан з великою оравою половців обложив Переяс

•••••••

27

битись через Приазовські та Причорноморські степи на захід. Візантія, свого часу, устами одного із своїх авторів Нікіти Хоніата визнавала, що руський народ своїми воєн-ними подвигами врятував Візантію від половецьких нава-лів. Про значення Русі для врятування європейської куль-тури О. С. Пушкін писав про те, що Русі «определено было высокое предназначение. Её необозримые равнины погло-тили силу монголов и остановили их нашествия на самом краю Европы; варвары не осмелились оставить у себя в тылу порабощённую Русь и возвратились на степи своего восто-ка. Образующееся просвещение было спасено растерзанной и издыхающей Русью»… («О русской литературе, с очерком французской». 1834).

Ці загальноісторичні оцінки антитюркських битв на пе-реяславській землі ми свідомо вміщаємо тут при описі ми-нулого одного з переяславських сіл з метою поєднання су-томісцевої історії із загально-руською історією, а цим самим підноситься патріотичне розуміння селянами своїх місцевих подій до загальнодержавних історичних перспективів, […] в такому освітленні історія одного села не буде звучати провін-ціальною обмеженностю і краєзнавчою вузькістю. Нехай по-єднують жителі села Андрушів свої дідівські перекази й ле-генди з загальною широкою історією не лише переяславської землі, а з цілою історією батьківщини. Хай андрушівські школярі, вивчаючи слово «О полку Ігорєвім», присвячене походу князя Ігоря Сіверського 1185 року на половців проти половецького хана Кончака, хай знають, що коли цей поло-вецький хан знову напав на переяславську землю, знищивши оборону на Сулі, то тут на підступах самого Переяслава ге-роїчні переяславці на чолі з своїм князем Володимиром Глі-бовичем, вславши рідне поле людськими кістками, відбили напад орди половецького хана Кончака. Кончак обложив був


Іціальною обмеженностю і краєзнавчою вузькістю. Нехай по

Іціальною обмеженностю і краєзнавчою вузькістю. Нехай поєднують жителі села Андрушів свої дідівські перекази й леІєднують жителі села Андрушів свої дідівські перекази й легенди з загальною широкою історією не лише переяславської Ігенди з загальною широкою історією не лише переяславської землі, а з цілою історією батьківщини. Хай андрушівські Іземлі, а з цілою історією батьківщини. Хай андрушівські школярі, вивчаючи слово «О полку Ігорєвім», присвячене Ішколярі, вивчаючи слово «О полку Ігорєвім», присвячене походу князя Ігоря Сіверського 1185 року на половців проти Іпоходу князя Ігоря Сіверського 1185 року на половців проти половецького хана Кончака, хай знають, що коли цей полоІполовецького хана Кончака, хай знають, що коли цей половецький хан знову напав на переяславську землю, знищивши Івецький хан знову напав на переяславську землю, знищивши

МЦі загальноісторичні оцінки антитюркських битв на пе

МЦі загальноісторичні оцінки антитюркських битв на пе

реяславській землі ми свідомо вміщаємо тут при описі ми

Мреяславській землі ми свідомо вміщаємо тут при описі минулого одного з переяславських сіл з метою поєднання су

Мнулого одного з переяславських сіл з метою поєднання сутомісцевої історії із загально-руською історією, а цим самим

Мтомісцевої історії із загально-руською історією, а цим самим підноситься патріотичне розуміння селянами своїх місцевих

Мпідноситься патріотичне розуміння селянами своїх місцевих подій до загальнодержавних історичних перспективів, […] в Мподій до загальнодержавних історичних перспективів, […] в такому освітленні історія одного села не буде звучати провінМтакому освітленні історія одного села не буде звучати провінМціальною обмеженностю і краєзнавчою вузькістю. Нехай поМціальною обмеженностю і краєзнавчою вузькістю. Нехай поєднують жителі села Андрушів свої дідівські перекази й леМєднують жителі села Андрушів свої дідівські перекази й легенди з загальною широкою історією не лише переяславської Мгенди з загальною широкою історією не лише переяславської землі, а з цілою історією батьківщини. Хай андрушівські Мземлі, а з цілою історією батьківщини. Хай андрушівські школярі, вивчаючи слово «О полку Ігорєвім», присвячене Мшколярі, вивчаючи слово «О полку Ігорєвім», присвячене

Фкраю Европы; варвары не осмелились оставить у себя в тылу

Фкраю Европы; варвары не осмелились оставить у себя в тылу порабощённую Русь и возвратились на степи своего восто

Фпорабощённую Русь и возвратились на степи своего востока. Образующееся просвещение было спасено растерзанной

Фка. Образующееся просвещение было спасено растерзанной и издыхающей Русью»… («О русской литературе, с очерком

Фи издыхающей Русью»… («О русской литературе, с очерком

Ці загальноісторичні оцінки антитюркських битв на пеФЦі загальноісторичні оцінки антитюркських битв на переяславській землі ми свідомо вміщаємо тут при описі миФреяславській землі ми свідомо вміщаємо тут при описі минулого одного з переяславських сіл з метою поєднання суФнулого одного з переяславських сіл з метою поєднання сутомісцевої історії із загально-руською історією, а цим самим Фтомісцевої історії із загально-руською історією, а цим самим підноситься патріотичне розуміння селянами своїх місцевих Фпідноситься патріотичне розуміння селянами своїх місцевих

Елів. Про значення Русі для врятування європейської куль

Елів. Про значення Русі для врятування європейської культури О. С. Пушкін писав про те, що Русі «определено было

Етури О. С. Пушкін писав про те, що Русі «определено было высокое предназначение. Её необозримые равнины поглоЕвысокое предназначение. Её необозримые равнины поглотили силу монголов и остановили их нашествия на самом Етили силу монголов и остановили их нашествия на самом краю Европы; варвары не осмелились оставить у себя в тылу Екраю Европы; варвары не осмелились оставить у себя в тылу порабощённую Русь и возвратились на степи своего востоЕпорабощённую Русь и возвратились на степи своего востока. Образующееся просвещение было спасено растерзанной Ека. Образующееся просвещение было спасено растерзанной и издыхающей Русью»… («О русской литературе, с очерком Еи издыхающей Русью»… («О русской литературе, с очерком

•••••••

28

Переяслав, але тричі поранений переяславський князь, очо-люючи бойовий дух воїнів, не здавався, і не здався, аж поки із-за Дніпра, через Трактомирів і андрушівську місцевість, прийшли на допомогу Переяславу київські та інші руські війська, розбили Кончакову облогу і достойно відплатили за Ігорєву поразку попереднього року, примусивши цього го-резвісного Кончака утікати далеко в свої кочовища.

У наступному ХІІІ столітті переяславці, трударі і воїни, безперестанку систематично відбивали половецькі напади на своє місто, але і половцям жодного разу не вдалося взяти Пере-яслава, хоч, як кажуть місцеві легендарні перекази, ріки Альта і Трубайло несли води свої в Дніпро, почорнілі від людської крові. В 1209 році почалась нова, може найстрашніша пора в історії Південної Русі, яка й досі в народі називається словом татарщина. У багатьох колгоспних хатах Переяславського району поширені лубочні картини, які зображають страшну татаро-монгольську навалу на Переяслав 1239 року. Як кажуть місцеві легенди, від Ташані до Карані, від Супою до Альти пи-люга стовпом сонце в небі заступила, то татари наступали, пе-реяславський замок зруйнували, місто спалили і почали ви-нищувати населення, і люди з тутешнього подніпров’я муси-ли переселятись в північні райони і довго ждати сподіваного повернення на рідну землю своїх предків полян; цей момент треба враховувати при вивченні мови на Переяславщині, в якій зустрічаємо виразні впливи діалектів Чернігівщини на діалект ні особливості переяславських говорів.

ІІПісля великих татарських навал на Київщину на сторін-

ках вітчизняної історії слово Переяслав на кілька століть зни-кає, бо й саме славне місто на довгі часи розруйноване, а саме замковище заростало бур’янами. Але це аж ніяк не значить,


Інищувати населення, і люди з тутешнього подніпров’я муси

Інищувати населення, і люди з тутешнього подніпров’я мусили переселятись в північні райони і довго ждати сподіваного Іли переселятись в північні райони і довго ждати сподіваного повернення на рідну землю своїх предків полян; цей момент Іповернення на рідну землю своїх предків полян; цей момент треба враховувати при вивченні мови на Переяславщині, Ітреба враховувати при вивченні мови на Переяславщині, в якій зустрічаємо виразні впливи діалектів Чернігівщини на Ів якій зустрічаємо виразні впливи діалектів Чернігівщини на діалектІдіалектні особливості переяславських говорів.Іні особливості переяславських говорів.М

історії Південної Русі, яка й досі в народі називається словом

Місторії Південної Русі, яка й досі в народі називається словом

. У багатьох колгоспних хатах Переяславського

М. У багатьох колгоспних хатах Переяславського

району поширені лубочні картини, які зображають страшну

Мрайону поширені лубочні картини, які зображають страшну татаро-монгольську навалу на Переяслав 1239 року. Як кажуть

Мтатаро-монгольську навалу на Переяслав 1239 року. Як кажуть місцеві легенди, від Ташані до Карані,

Ммісцеві легенди, від Ташані до Карані,люга стовпом сонце в небі заступила, то татари наступали, пеМлюга стовпом сонце в небі заступила, то татари наступали, переяславський замок зруйнували, місто спалили і почали виМреяславський замок зруйнували, місто спалили і почали виМнищувати населення, і люди з тутешнього подніпров’я мусиМнищувати населення, і люди з тутешнього подніпров’я мусили переселятись в північні райони і довго ждати сподіваного Мли переселятись в північні райони і довго ждати сподіваного повернення на рідну землю своїх предків полян; цей момент Мповернення на рідну землю своїх предків полян; цей момент треба враховувати при вивченні мови на Переяславщині, Мтреба враховувати при вивченні мови на Переяславщині, в якій зустрічаємо виразні впливи діалектів Чернігівщини на Мв якій зустрічаємо виразні впливи діалектів Чернігівщини на

Фбезперестанку систематично відбивали половецькі напади на

Фбезперестанку систематично відбивали половецькі напади на своє місто, але і половцям жодного разу не вдалося взяти Пере

Фсвоє місто, але і половцям жодного разу не вдалося взяти Переяслава, хоч, як кажуть місцеві легендарні перекази, ріки Альта

Фяслава, хоч, як кажуть місцеві легендарні перекази, ріки Альта і Трубайло несли води свої в Дніпро, почорнілі від людської

Фі Трубайло несли води свої в Дніпро, почорнілі від людської крові. В 1209 році почалась нова, може найстрашніша пора в Фкрові. В 1209 році почалась нова, може найстрашніша пора в історії Південної Русі, яка й досі в народі називається словом Фісторії Південної Русі, яка й досі в народі називається словом

. У багатьох колгоспних хатах Переяславського Ф. У багатьох колгоспних хатах Переяславського району поширені лубочні картини, які зображають страшну Фрайону поширені лубочні картини, які зображають страшну татаро-монгольську навалу на Переяслав 1239 року. Як кажуть Фтатаро-монгольську навалу на Переяслав 1239 року. Як кажуть місцеві легенди, від Ташані до Карані,Фмісцеві легенди, від Ташані до Карані,

Евійська, розбили Кончакову облогу і достойно відплатили за

Евійська, розбили Кончакову облогу і достойно відплатили за Ігорєву поразку попереднього року, примусивши цього го

ЕІгорєву поразку попереднього року, примусивши цього горезвісного Кончака утікати далеко в свої кочовища.Ерезвісного Кончака утікати далеко в свої кочовища.

У наступному ХІІІ столітті переяславці, трударі і воїни, ЕУ наступному ХІІІ столітті переяславці, трударі і воїни, безперестанку систематично відбивали половецькі напади на Ебезперестанку систематично відбивали половецькі напади на своє місто, але і половцям жодного разу не вдалося взяти ПереЕсвоє місто, але і половцям жодного разу не вдалося взяти Переяслава, хоч, як кажуть місцеві легендарні перекази, ріки Альта Еяслава, хоч, як кажуть місцеві легендарні перекази, ріки Альта і Трубайло несли води свої в Дніпро, почорнілі від людської Еі Трубайло несли води свої в Дніпро, почорнілі від людської крові. В 1209 році почалась нова, може найстрашніша пора в Екрові. В 1209 році почалась нова, може найстрашніша пора в

•••••••

29

що місцеве українське населення повністю зникло в цьому краю. Навпаки, навколо зруйнованого Переяслава у оселях, схованих в гаях, лісах, лозах і очеретах, населення скупчува-лось, згуртовувалось, і в старих навколишніх селищах жеврі-ло життя. Потім коли литовська держава, яка об’єдналась з Польщею, яка запанувала на Україні після татарщини, у пів-нічно-західних краях України запроваджувалась жорстока система експлуатації, тоді українське населення [тікало] на південний схід України, шукаючи порятунку аж на східних берегах Дніпра, тобто на південно-східній частині України між Дніпром і Сулою, отже й на переяславській землі. Але слідом за хлопом гнався і польський пан та ще й озброє-ний і оточений військом. І тому в період XVI–XVII століття, в часи масової колонізації українських земель між Дніпром і Сулою волинськими, подільськими і навіть київськими вті-качами-переселенцями, поряд з ними, а точніше над ними, з’являються великі магнати, можновладці, шляхтичі – за-гарбники, подібні до Єремії Вишнивецького на Лубенщині. Польський король Степан Баторій 6 березня 1585 р. пожалу-вав найбільшому українському магнатові, київському воєво-ді В. К. Острозькому, місто Переяслав.

Новий владар острозький почав не тільки у Переяславі замок будувати, а й багатіти за рахунок навколишніх мас по-селян. Відчувши на собі жорстоку систему грабунків та екс-плуатацій, селянство почало, з одного боку, утікати на пів-денний схід на Засулля та в запорожські козаки, та ж частина населення, що лишалася жити на своїх предківських місцях, розпочала нову велику сторінку у своїй визвольній боротьбі проти панування польської шляхти, яка розтяглась на ціле XVII століття. Центром і кульмінацією національно-визволь-ної боротьби було всенародне повстання на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким.


Іді В. К. Острозькому, місто Переяслав.

Іді В. К. Острозькому, місто Переяслав.

Новий владар острозький почав не тільки у Переяславі ІНовий владар острозький почав не тільки у Переяславі замок будувати, а й багатіти за рахунок навколишніх мас поІзамок будувати, а й багатіти за рахунок навколишніх мас поселян. Відчувши на собі жорстоку систему грабунків та ексІселян. Відчувши на собі жорстоку систему грабунків та експлуатацій, селянство почало, з одного боку, утікати на півІплуатацій, селянство почало, з одного боку, утікати на південний схід на Засулля та в запорожські козаки, та ж частина Іденний схід на Засулля та в запорожські козаки, та ж частина населення, що лишалася жити на своїх предківських місцях, Інаселення, що лишалася жити на своїх предківських місцях, розпочала нову велику сторінку у своїй визвольній боротьбі Ірозпочала нову велику сторінку у своїй визвольній боротьбі

Мв часи масової колонізації українських земель між Дніпром і

Мв часи масової колонізації українських земель між Дніпром і Сулою волинськими, подільськими і навіть київськими вті

МСулою волинськими, подільськими і навіть київськими втікачами-переселенцями, поряд з ними, а точніше над ними,

Мкачами-переселенцями, поряд з ними, а точніше над ними, з’являються великі магнати, можновладці, шляхтичі – за

Мз’являються великі магнати, можновладці, шляхтичі – загарбники, подібні до Єремії Вишнивецького на Лубенщині.

Мгарбники, подібні до Єремії Вишнивецького на Лубенщині. Польський король Степан Баторій 6 березня 1585 р. пожалуМПольський король Степан Баторій 6 березня 1585 р. пожалував найбільшому українському магнатові, київському воєвоМвав найбільшому українському магнатові, київському воєвоМді В. К. Острозькому, місто Переяслав.Мді В. К. Острозькому, місто Переяслав.

Новий владар острозький почав не тільки у Переяславі МНовий владар острозький почав не тільки у Переяславі замок будувати, а й багатіти за рахунок навколишніх мас поМзамок будувати, а й багатіти за рахунок навколишніх мас поселян. Відчувши на собі жорстоку систему грабунків та ексМселян. Відчувши на собі жорстоку систему грабунків та експлуатацій, селянство почало, з одного боку, утікати на півМплуатацій, селянство почало, з одного боку, утікати на пів

Фпівденний схід України, шукаючи порятунку аж на східних

Фпівденний схід України, шукаючи порятунку аж на східних берегах Дніпра, тобто на південно-східній частині України

Фберегах Дніпра, тобто на південно-східній частині України між Дніпром і Сулою, отже й на переяславській землі. Але

Фміж Дніпром і Сулою, отже й на переяславській землі. Але слідом за хлопом гнався і польський пан та ще й озброє

Фслідом за хлопом гнався і польський пан та ще й озброєний і оточений військом. І тому в період XVI–XVII століття, Фний і оточений військом. І тому в період XVI–XVII століття, в часи масової колонізації українських земель між Дніпром і Фв часи масової колонізації українських земель між Дніпром і Сулою волинськими, подільськими і навіть київськими втіФСулою волинськими, подільськими і навіть київськими втікачами-переселенцями, поряд з ними, а точніше над ними, Фкачами-переселенцями, поряд з ними, а точніше над ними, з’являються великі магнати, можновладці, шляхтичі – заФз’являються великі магнати, можновладці, шляхтичі – загарбники, подібні до Єремії Вишнивецького на Лубенщині. Фгарбники, подібні до Єремії Вишнивецького на Лубенщині.

Ело життя. Потім коли литовська держава, яка об’єдналась з

Ело життя. Потім коли литовська держава, яка об’єдналась з Польщею, яка запанувала на Україні після татарщини, у пів

ЕПольщею, яка запанувала на Україні після татарщини, у північно-західних краях України запроваджувалась жорстока Енічно-західних краях України запроваджувалась жорстока система експлуатації, тоді українське населення [тікало] на Есистема експлуатації, тоді українське населення [тікало] на південний схід України, шукаючи порятунку аж на східних Епівденний схід України, шукаючи порятунку аж на східних берегах Дніпра, тобто на південно-східній частині України Еберегах Дніпра, тобто на південно-східній частині України між Дніпром і Сулою, отже й на переяславській землі. Але Еміж Дніпром і Сулою, отже й на переяславській землі. Але слідом за хлопом гнався і польський пан та ще й озброєЕслідом за хлопом гнався і польський пан та ще й озброєний і оточений військом. І тому в період XVI–XVII століття, Ений і оточений військом. І тому в період XVI–XVII століття,

•••••••

30

В період перших козацьких повстань проти польського панування, в рік битви [1630 р.] Тараса Трясила (Федорови-ча) проти шляхетської неволі під Переяславом, село Андруші вже існувало як вільне військове козацьке поселення і, при-ймаючи до уваги свободолюбивий і нескоримий характер козацького люду, треба думати, що й Андруші в цих подіях широко-масових повстаннь не були пасивним стороннім глядачем, а брали активну участь у боротьбі за свободу і не-залежність, за вільний труд і непідлегле життя.

Видно, всі козаки андрушани брали участь у Тарасовій ночі, і чимало з них, видно, полягло смертю хоробрих воїнів. Чимало могил полеглих козаків-андрушан позаносили вітри жовтими кучугурами придніпрянських пісків, бо пісчані ку-чугури, дюни поприсипали собою кількавікові сліди ратного військового і хліборобного побуту в околицях села.

Поліг у цих боях 1634 року і ватажок села, засновник і патрон його – запорожський козак Яким Андрущенко.

Більше триста років, [як] загубилась могила козака Ан-друщенка. Загубилось його ім’я, але легендарна слава про нього не пропала в потомстві. Продовжувала жевріти в на-родній словесності чутка про його загибель від рук підісла-них ворогом підступних ченців 1. Уже в процесі писання цьо-го істо[ри]ко-етнографічного нарису довелося відшукувати, відкопувати, перечитувати написи на стародавніх уцілілих кам’яних козацьких пам’ятниках. Більшість із них, під впли-вом часу, зовсім вивітрили свої меморіальні знаки. Але на одному з кам’яних хрестів, що закопаний на половину сво-єї висоти серед села біля садиби колгоспника В. Шевченка, нам пощастило вичитати меморіальний напис на козацькому

1 З переказів андрушівського старого колгоспника Сулими Дмитра Федоровича. – Прим. автора.


Іродній словесності чутка про його загибель від рук підісла

Іродній словесності чутка про його загибель від рук підісланих ворогом підступних ченців Іних ворогом підступних ченців го істо[ри]ко-етнографічного нарису довелося відшукувати, Іго істо[ри]ко-етнографічного нарису довелося відшукувати, відкопувати, перечитувати написи на стародавніх уцілілих Івідкопувати, перечитувати написи на стародавніх уцілілих кам’яних козацьких пам’ятниках. Більшість із них, під вплиІкам’яних козацьких пам’ятниках. Більшість із них, під впливом часу, зовсім вивітрили свої меморіальні знаки. Але на Івом часу, зовсім вивітрили свої меморіальні знаки. Але на одному з кам’яних хрестів, що закопаний на половину своІодному з кам’яних хрестів, що закопаний на половину своєї висоти серед села біля садиби колгоспника В. Шевченка, Ієї висоти серед села біля садиби колгоспника В. Шевченка,

Мчугури, дюни поприсипали собою кількавікові сліди ратного

Мчугури, дюни поприсипали собою кількавікові сліди ратного військового і хліборобного побуту в околицях села.

Мвійськового і хліборобного побуту в околицях села.

Поліг у цих боях 1634 року і ватажок села, засновник і

МПоліг у цих боях 1634 року і ватажок села, засновник і

патрон його – запорожський козак Яким Андрущенко.

Мпатрон його – запорожський козак Яким Андрущенко.

Більше триста років, [як] загубилась могила козака Ан

МБільше триста років, [як] загубилась могила козака Ан

друщенка. Загубилось його ім’я, але легендарна слава про Мдрущенка. Загубилось його ім’я, але легендарна слава про нього не пропала в потомстві. Продовжувала жевріти в наМнього не пропала в потомстві. Продовжувала жевріти в наМродній словесності чутка про його загибель від рук підіслаМродній словесності чутка про його загибель від рук підісланих ворогом підступних ченців Мних ворогом підступних ченців го істо[ри]ко-етнографічного нарису довелося відшукувати, Мго істо[ри]ко-етнографічного нарису довелося відшукувати, відкопувати, перечитувати написи на стародавніх уцілілих Мвідкопувати, перечитувати написи на стародавніх уцілілих кам’яних козацьких пам’ятниках. Більшість із них, під вплиМкам’яних козацьких пам’ятниках. Більшість із них, під впли

Фзалежність, за вільний труд і непідлегле життя.

Фзалежність, за вільний труд і непідлегле життя.

Видно, всі козаки андрушани брали участь у Тарасовій

ФВидно, всі козаки андрушани брали участь у Тарасовій

ночі, і чимало з них, видно, полягло смертю хоробрих воїнів.

Фночі, і чимало з них, видно, полягло смертю хоробрих воїнів. Чимало могил полеглих козаків-андрушан позаносили вітри

ФЧимало могил полеглих козаків-андрушан позаносили вітри жовтими кучугурами придніпрянських пісків, бо пісчані куФжовтими кучугурами придніпрянських пісків, бо пісчані кучугури, дюни поприсипали собою кількавікові сліди ратного Фчугури, дюни поприсипали собою кількавікові сліди ратного військового і хліборобного побуту в околицях села.Фвійськового і хліборобного побуту в околицях села.

Поліг у цих боях 1634 року і ватажок села, засновник і ФПоліг у цих боях 1634 року і ватажок села, засновник і патрон його – запорожський козак Яким Андрущенко.Фпатрон його – запорожський козак Яким Андрущенко.

Більше триста років, [як] загубилась могила козака АнФБільше триста років, [як] загубилась могила козака Ан

Еймаючи до уваги свободолюбивий і нескоримий характер

Еймаючи до уваги свободолюбивий і нескоримий характер козацького люду, треба думати, що й Андруші в цих подіях

Екозацького люду, треба думати, що й Андруші в цих подіях широко-масових повстаннь не були пасивним стороннім Ешироко-масових повстаннь не були пасивним стороннім глядачем, а брали активну участь у боротьбі за свободу і неЕглядачем, а брали активну участь у боротьбі за свободу і незалежність, за вільний труд і непідлегле життя.Езалежність, за вільний труд і непідлегле життя.

Видно, всі козаки андрушани брали участь у Тарасовій ЕВидно, всі козаки андрушани брали участь у Тарасовій ночі, і чимало з них, видно, полягло смертю хоробрих воїнів. Еночі, і чимало з них, видно, полягло смертю хоробрих воїнів. Чимало могил полеглих козаків-андрушан позаносили вітри ЕЧимало могил полеглих козаків-андрушан позаносили вітри жовтими кучугурами придніпрянських пісків, бо пісчані куЕжовтими кучугурами придніпрянських пісків, бо пісчані ку

•••••••

31

пам’ятникові 1. Текст епітафії став важливим археологічним першоджерельним писемним документом для освітлення іс-торії села Андрушів, для уточнення хронологічних дат його середньовічного існування і, нарешті, для з’ясування похо-дження його новітньої назви…

З 1634 року ми вже маємо зовсім певні археографічні свідчення про існування козацького поселення в Андрушах.

Одже з початку XVII сторіччя розпочалась друга глава в історії села Андрушів. Народну топоніміку в самих Андру-шах та його околицях доповнюють собою документальні ві-домості і свідчать про те, що саме в XVI та XVII віках, в часи наступу на Україну польської шляхти і в часи боротьби пе-реяславців проти польського панування, тут, на андрушів-ському березі Дніпра, люди інтенсивно засиляли, колонізу-вали, освоювали лани, угіддя, озера, сінокоси і всі придатні і корисні для життя людини урочища. Андрушівська топо-німіка яскраво розповідає, як спішили захоплювати угіддя і корінні поселяни, називаючи урочища староруськими на-звами, а з другого боку, як польські владарі стверджували своїми іменами андрушівські урочища. Красномовними до-кументами словесності, які нагадують атмосферу тутешньої історії XVI–XVII століття, є андрушівські топографічні на-йменування навколишніх урочищ: річище Станіслав, річище Станіславчик, яке, очевидно, є своєрідним відгомоном при-ходу сюди коронного гетьмана Станіслава Конєцспольсько-го, який привів сюди у квітні 1630 р. велику польську армію проти повстанців Тараса Федоровича, які в цей час укріпи-лись у переяславському замку. Станіслав Конєцспольський

1 Прочитати слов’янський напис на хресті нам пощастило удвох разом з юним краєзнавцем, учнем сьомого класу Андрушівської школи Петром Македоном. (Прим. автора)


Ікументами словесності, які нагадують атмосферу тутешньої

Ікументами словесності, які нагадують атмосферу тутешньої історії XVI–XVII століття, є андрушівські топографічні наІісторії XVI–XVII століття, є андрушівські топографічні найменування навколишніх урочищ: річище Станіслав, річище Ійменування навколишніх урочищ: річище Станіслав, річище Станіславчик, яке, очевидно, є своєрідним відгомоном приІСтаніславчик, яке, очевидно, є своєрідним відгомоном приходу сюди коронного гетьмана Станіслава КонєцспольськоІходу сюди коронного гетьмана Станіслава Конєцспольського, який привів сюди у квітні 1630 р. велику польську армію Іго, який привів сюди у квітні 1630 р. велику польську армію проти повстанців Тараса Федоровича, які в цей час укріпиІпроти повстанців Тараса Федоровича, які в цей час укріпились у переяславському замку. Станіслав Конєцспольський Ілись у переяславському замку. Станіслав Конєцспольський

Мському березі Дніпра, люди інтенсивно засиляли, колонізу

Мському березі Дніпра, люди інтенсивно засиляли, колонізували, освоювали лани, угіддя, озера, сінокоси і всі придатні

Мвали, освоювали лани, угіддя, озера, сінокоси і всі придатні і корисні для життя людини урочища. Андрушівська топо

Мі корисні для життя людини урочища. Андрушівська топоніміка яскраво розповідає, як спішили захоплювати угіддя

Мніміка яскраво розповідає, як спішили захоплювати угіддя і корінні поселяни, називаючи урочища староруськими на

Мі корінні поселяни, називаючи урочища староруськими назвами, а з другого боку, як польські владарі стверджували Мзвами, а з другого боку, як польські владарі стверджували Мсвоїми іменами андрушівські урочища. Красномовними доМсвоїми іменами андрушівські урочища. Красномовними документами словесності, які нагадують атмосферу тутешньої Мкументами словесності, які нагадують атмосферу тутешньої історії XVI–XVII століття, є андрушівські топографічні наМісторії XVI–XVII століття, є андрушівські топографічні найменування навколишніх урочищ: річище Станіслав, річище Мйменування навколишніх урочищ: річище Станіслав, річище Станіславчик, яке, очевидно, є своєрідним відгомоном приМСтаніславчик, яке, очевидно, є своєрідним відгомоном приходу сюди коронного гетьмана Станіслава КонєцспольськоМходу сюди коронного гетьмана Станіслава Конєцспольсько

Фісторії села Андрушів. Народну топоніміку в самих Андру

Фісторії села Андрушів. Народну топоніміку в самих Андрушах та його околицях доповнюють собою документальні ві

Фшах та його околицях доповнюють собою документальні відомості і свідчать про те, що саме в XVI та XVII віках, в часи

Фдомості і свідчать про те, що саме в XVI та XVII віках, в часи наступу на Україну польської шляхти і в часи боротьби пе

Фнаступу на Україну польської шляхти і в часи боротьби переяславців проти польського панування, тут, на андрушівФреяславців проти польського панування, тут, на андрушівському березі Дніпра, люди інтенсивно засиляли, колонізуФському березі Дніпра, люди інтенсивно засиляли, колонізували, освоювали лани, угіддя, озера, сінокоси і всі придатні Фвали, освоювали лани, угіддя, озера, сінокоси і всі придатні і корисні для життя людини урочища. Андрушівська топоФі корисні для життя людини урочища. Андрушівська топоніміка яскраво розповідає, як спішили захоплювати угіддя Фніміка яскраво розповідає, як спішили захоплювати угіддя і корінні поселяни, називаючи урочища староруськими наФі корінні поселяни, називаючи урочища староруськими на

ЕЗ 1634 року ми вже маємо зовсім певні археографічні

ЕЗ 1634 року ми вже маємо зовсім певні археографічні

свідчення про існування козацького поселення в Андрушах.Есвідчення про існування козацького поселення в Андрушах.Одже з початку XVII сторіччя розпочалась друга глава в ЕОдже з початку XVII сторіччя розпочалась друга глава в

історії села Андрушів. Народну топоніміку в самих АндруЕісторії села Андрушів. Народну топоніміку в самих Андру-Е-шах та його околицях доповнюють собою документальні віЕшах та його околицях доповнюють собою документальні відомості і свідчать про те, що саме в XVI та XVII віках, в часи Едомості і свідчать про те, що саме в XVI та XVII віках, в часи наступу на Україну польської шляхти і в часи боротьби пеЕнаступу на Україну польської шляхти і в часи боротьби переяславців проти польського панування, тут, на андрушівЕреяславців проти польського панування, тут, на андрушів

•••••••

32

підвів коронне військо Переяслава і на три тижні організував навколо міста тривалу облогу. Навколишні селяни допомага-ли обложеним переяславцям людською силою і продуктами харчування. 15 (25) травня 1630 р. тут відбувся під Переяс-лавом великий бій, який кінчився перемогою Тараса Трясила (Федоровича), і ввійшов в історію під образною назвою «Та-расова ніч», яку прославив і оспівав Тарас Шевченко у своїй одноіменній поемі:

Вже не три дні, не три ночіБ’ється пан Трясило.Од Лимана до ТрубайлаТрупом поле крилось…………………………..Лягло сонце за горою,Зірки засіяли:А козаки, як та хмара,Ляхів обступалиЯк став місяць серед неба,Ревнула гармата;Прокинулись ляшки-панки –Нікуди втікати!Прокинулись ляшки-панкиТа й не повставали:Зійшло сонце, ляшки-панкиПокотом лежали.

Червоною гадюкоюНесе Альта вісті,Щоб летіли круки з поляЛяшків-панків їсти.………………………..


ІМ………………………..

М………………………..Лягло сонце за горою,

МЛягло сонце за горою,Зірки засіяли:

МЗірки засіяли:А козаки, як та хмара,

МА козаки, як та хмара,Ляхів обступали

МЛяхів обступалиЯк став місяць серед неба,МЯк став місяць серед неба,Ревнула гармата;МРевнула гармата;Прокинулись ляшки-панки –МПрокинулись ляшки-панки –Нікуди втікати!МНікуди втікати!Прокинулись ляшки-панкиМПрокинулись ляшки-панкиТа й не повставали:МТа й не повставали:Зійшло сонце, ляшки-панкиМЗійшло сонце, ляшки-панки

ФВже не три дні, не три ночі

ФВже не три дні, не три ночіБ’ється пан Трясило.

ФБ’ється пан Трясило.Од Лимана до Трубайла

ФОд Лимана до ТрубайлаТрупом поле крилось…ФТрупом поле крилось…………………………..Ф………………………..Лягло сонце за горою,ФЛягло сонце за горою,Зірки засіяли:ФЗірки засіяли:А козаки, як та хмара,ФА козаки, як та хмара,Ляхів обступалиФЛяхів обступали

Елавом великий бій, який кінчився перемогою Тараса Трясила

Елавом великий бій, який кінчився перемогою Тараса Трясила (Федоровича), і ввійшов в історію під образною назвою «Та

Е(Федоровича), і ввійшов в історію під образною назвою «Тарасова ніч», яку прославив і оспівав Тарас Шевченко у своїй Ерасова ніч», яку прославив і оспівав Тарас Шевченко у своїй

Вже не три дні, не три ночі ЕВже не три дні, не три ночі

•••••••

33

Закрякали чорні круки,Виймаючи очі;Заспівали козаченькиПісню тії ночі –Тії ночі кровавої,Що славною сталаТарасові, козачеству,Ляхів, що приспала 1.

Уже давно відбулись ті події в долині Трубайла, на від-стані кількох кілометрів від Андрушів, а словесність україн-ського народу, чи у вигляді твору поета, чи у вигляді термінів місцевої топоніміки фіксує ті події, і по них читають потомки сліди минулої слави.

Відгомоном того часу, коли з-під Польщи тікали з [пра-во]бережжя люди і тут оселялись в селі Андрушах, звучать прізвища (прийшлих поселенців з характерними північно-західними прізвищами) Костюк, Захарчук, Козоріз, Бурлик і особливо прізвища Моспан – всі ці люди прийшли з пра-вобережньої України і поселились тут в Андрушах поряд з місцевими корінними прізвищами, характерними для пере-яславського лівобережнього краю: Сулима, Якименко, Они-щенко, Степаненко, Доброскок, Кулик, Плескач, Макаренко, Костенко, Кривенко, Овсієнко, Вірченко, Зозуль.

Ця частина прізвищ є фундаторами тієї найстарішої час-тини села Андрушів, яка й досі в народному побуті іменуєть-ся Староселиця. Нарешті сама назва Андруші, безумовно, з’явилася тут десь в кінці XVI або на початку XVII століття.

В цьому історико-етнографічному нарисі необхідно відзначити місцеву самовимову, тобто місцеву етнографічну

1 В подані уривки поеми внесені уточнення згідно з оригіналом. – Прим. упоряд.


Імісцевими корінними прізвищами, характерними для пере

Імісцевими корінними прізвищами, характерними для переяславського лівобережнього краю: Сулима, Якименко, ОниІяславського лівобережнього краю: Сулима, Якименко, Онищенко, Степаненко, Доброскок, Кулик, Плескач, Макаренко, Іщенко, Степаненко, Доброскок, Кулик, Плескач, Макаренко, ІКостенко, Кривенко, Овсієнко, Вірченко, Зозуль.ІКостенко, Кривенко, Овсієнко, Вірченко, Зозуль.

Ця частина прізвищ є фундаторами тієї найстарішої часІЦя частина прізвищ є фундаторами тієї найстарішої частини села Андрушів, яка й досі в народному побуті іменуєтьІтини села Андрушів, яка й досі в народному побуті іменується Староселиця. Нарешті сама назва Андруші, безумовно, Іся Староселиця. Нарешті сама назва Андруші, безумовно, з’явилася тут десь в кінці XVI або на початку XVII століття.Із’явилася тут десь в кінці XVI або на початку XVII століття.

МВідгомоном того часу, коли з

МВідгомоном того часу, коли з

во]бережжя люди і тут оселялись в селі Андрушах, звучать

Мво]бережжя люди і тут оселялись в селі Андрушах, звучать прізвища (прийшлих поселенців з характерними північно-

Мпрізвища (прийшлих поселенців з характерними північно-західними прізвищами) Костюк, Захарчук, Козоріз, Бурлик

Мзахідними прізвищами) Костюк, Захарчук, Козоріз, Бурлик і особливо прізвища Моспан – всі ці люди прийшли з пра

Мі особливо прізвища Моспан – всі ці люди прийшли з правобережньої України і поселились тут в Андрушах поряд з Мвобережньої України і поселились тут в Андрушах поряд з місцевими корінними прізвищами, характерними для переМмісцевими корінними прізвищами, характерними для переяславського лівобережнього краю: Сулима, Якименко, ОниМяславського лівобережнього краю: Сулима, Якименко, Онищенко, Степаненко, Доброскок, Кулик, Плескач, Макаренко, Мщенко, Степаненко, Доброскок, Кулик, Плескач, Макаренко, МКостенко, Кривенко, Овсієнко, Вірченко, Зозуль.МКостенко, Кривенко, Овсієнко, Вірченко, Зозуль.

Ця частина прізвищ є фундаторами тієї найстарішої часМЦя частина прізвищ є фундаторами тієї найстарішої час

ФУже давно відбулись ті події в долині Трубайла, на від

ФУже давно відбулись ті події в долині Трубайла, на від

стані кількох кілометрів від Андрушів, а словесність україн

Фстані кількох кілометрів від Андрушів, а словесність українського народу, чи у вигляді твору поета, чи у вигляді термінів

Фського народу, чи у вигляді твору поета, чи у вигляді термінів місцевої топоніміки фіксує ті події, і по них читають потомки Фмісцевої топоніміки фіксує ті події, і по них читають потомки

Відгомоном того часу, коли зФВідгомоном того часу, коли з-Ф-під Польщи тікали з [праФпід Польщи тікали з [право]бережжя люди і тут оселялись в селі Андрушах, звучать Фво]бережжя люди і тут оселялись в селі Андрушах, звучать прізвища (прийшлих поселенців з характерними північно-Фпрізвища (прийшлих поселенців з характерними північно-західними прізвищами) Костюк, Захарчук, Козоріз, Бурлик Фзахідними прізвищами) Костюк, Захарчук, Козоріз, Бурлик і особливо прізвища Моспан – всі ці люди прийшли з праФі особливо прізвища Моспан – всі ці люди прийшли з пра

ЕУже давно відбулись ті події в долині Трубайла, на відЕУже давно відбулись ті події в долині Трубайла, на від-Е-стані кількох кілометрів від Андрушів, а словесність українЕстані кількох кілометрів від Андрушів, а словесність українського народу, чи у вигляді твору поета, чи у вигляді термінів Еського народу, чи у вигляді твору поета, чи у вигляді термінів місцевої топоніміки фіксує ті події, і по них читають потомки Емісцевої топоніміки фіксує ті події, і по них читають потомки

•••••••

34

самоназву села, яка ось уже протягом трьох віків на устах ба-гатьох поколінь вимовляється не Андруші, а Андрюші.

ІІІУ 1648 році почалася історична визвольна війна україн-

ського народу проти гніту шляхетської Польщі. Ця війна за-кінчилася славною сторінкою в історії українського народу – всенародною радою, що відбулася в Переяславі біля Успен-ського собору на площі Возз’єднання 8 (18) січня 1654 р. Вся Переяславщина, всі навколишні села [біля] Переяслава в ці роки брали найактивнішу участь як у визвольній бороть-бі проти польської шляхти, так і в проведенні Переяслав-ської Ради.

У березні 1648 року крупний колонізатор України, По-тоцький, повідомляв польського короля спеціальним листом про те, що тут на Подніпров’ї «не було того села, не було того міста, де б не робили замахів на життя і майно своїх панів і власників». Всюди по селах організовувались збройні селян-ські загони. Тут, на Лівобережжі, організувався величезний загін повстанців із селян, міщан і козаків Переяславщини, Лубенщини і Ніжинщини. Загін налічував 15 тисяч чоловік.

Первопоселенці андрушівської оселі жили, працюва-ли, діяли, організовано виявляли небажання бути рабами чужої панської держави, яка поводилась з ними тільки як з «бидлом».

В чому ж могла виявитись в першу чергу участь у ви-звольній війні жителів цієї козацької прибережньої оселі Староселиці – Андрушів?

Біля цього села з давніх-давен існувала пристань на дні-провському водному шляху. Ця пристань була необхідна для Переяслава, і вона, фактично і формально, і була переяслав-ською. До цієї пристані причалювали дніпровські судна бели-


ІЛубенщини і Ніжинщини. Загін налічував 15 тисяч чоловік.

ІЛубенщини і Ніжинщини. Загін налічував 15 тисяч чоловік.

ІПервопоселенці андрушівської оселі жили, працюваІПервопоселенці андрушівської оселі жили, працювали, діяли, організовано виявляли небажання бути рабами Іли, діяли, організовано виявляли небажання бути рабами чужої панської держави, яка поводилась з ними тільки як Ічужої панської держави, яка поводилась з ними тільки як з «бидлом».Із «бидлом».

В чому ж могла виявитись в першу чергу участь у виІВ чому ж могла виявитись в першу чергу участь у визвольній війні жителів цієї козацької прибережньої оселі Ізвольній війні жителів цієї козацької прибережньої оселі Староселиці – Андрушів?ІСтароселиці – Андрушів?

МУ березні 1648 року крупний колонізатор України, По

МУ березні 1648 року крупний колонізатор України, По

тоцький, повідомляв польського короля спеціальним листом

Мтоцький, повідомляв польського короля спеціальним листом про те, що тут на Подніпров’ї «не було того села, не було того

Мпро те, що тут на Подніпров’ї «не було того села, не було того міста, де б не робили замахів на життя і майно своїх панів і

Мміста, де б не робили замахів на життя і майно своїх панів і власників». Всюди по селах організовувались збройні селян

Мвласників». Всюди по селах організовувались збройні селянські загони. Тут, на Лівобережжі, організувався величезний Мські загони. Тут, на Лівобережжі, організувався величезний загін повстанців із селян, міщан і козаків Переяславщини, Мзагін повстанців із селян, міщан і козаків Переяславщини, Лубенщини і Ніжинщини. Загін налічував 15 тисяч чоловік.МЛубенщини і Ніжинщини. Загін налічував 15 тисяч чоловік.МПервопоселенці андрушівської оселі жили, працюваМПервопоселенці андрушівської оселі жили, працювали, діяли, організовано виявляли небажання бути рабами Мли, діяли, організовано виявляли небажання бути рабами чужої панської держави, яка поводилась з ними тільки як Мчужої панської держави, яка поводилась з ними тільки як

Фського собору на площі Возз’єднання 8 (18) січня 1654 р. Вся

Фського собору на площі Возз’єднання 8 (18) січня 1654 р. Вся Переяславщина, всі навколишні села [біля] Переяслава в ці

ФПереяславщина, всі навколишні села [біля] Переяслава в ці роки брали найактивнішу участь як у визвольній бороть

Фроки брали найактивнішу участь як у визвольній боротьбі проти польської шляхти, так і в проведенні Переяслав

Фбі проти польської шляхти, так і в проведенні Переяслав

У березні 1648 року крупний колонізатор України, ПоФУ березні 1648 року крупний колонізатор України, Потоцький, повідомляв польського короля спеціальним листом Фтоцький, повідомляв польського короля спеціальним листом про те, що тут на Подніпров’ї «не було того села, не було того Фпро те, що тут на Подніпров’ї «не було того села, не було того міста, де б не робили замахів на життя і майно своїх панів і Фміста, де б не робили замахів на життя і майно своїх панів і власників». Всюди по селах організовувались збройні селянФвласників». Всюди по селах організовувались збройні селян

ЕУ 1648 році почалася історична визвольна війна україн

ЕУ 1648 році почалася історична визвольна війна україн

ського народу проти гніту шляхетської Польщі. Ця війна за

Еського народу проти гніту шляхетської Польщі. Ця війна закінчилася славною сторінкою в історії українського народу – Екінчилася славною сторінкою в історії українського народу – всенародною радою, що відбулася в Переяславі біля УспенЕвсенародною радою, що відбулася в Переяславі біля Успенського собору на площі Возз’єднання 8 (18) січня 1654 р. Вся Еського собору на площі Возз’єднання 8 (18) січня 1654 р. Вся Переяславщина, всі навколишні села [біля] Переяслава в ці ЕПереяславщина, всі навколишні села [біля] Переяслава в ці роки брали найактивнішу участь як у визвольній боротьЕроки брали найактивнішу участь як у визвольній боротьбі проти польської шляхти, так і в проведенні ПереяславЕбі проти польської шляхти, так і в проведенні Переяслав

•••••••

35

ни, але саме місто Переяслав від пристані знаходилось за сім верст, а Староселиця – Андруші як раз і оселились, і розрос-тались під впливом потреб як трактемирівсько-переяслав-ської поромної переправи, так і для розвантаження та наван-таження усіх белин, які причалювали сюди на андрушівсько-переяславську пристань. Жителі Староселиці-Андрушів в ті часи переважно існували з того, що рибалили на Дніпрі, ко-сили сіно на дніпровських луках, а найголовніше охороняли цю свою безпосередню переяславську пристань, поряд з якою вони жили. І от, коли один з найбільших магнатів Лівобереж-ної України князь Ієремія Вишневецький хотів пробитись через Переяславщину до основних польських військ на пра-вий берег Дніпра, то переяславські повстанці збройно стали на шляху військ Вишневецького до Дніпра, а прибережні се-ляни і козаки, отже, в тому числі і староселиці-андрушани, одностайно потопили всі човни переяславської пристані, не дали змогу Вишневецькому переправити свої війська на Пра-вобережжя тут, біля Переяслава. Така була конкретна участь андрушан протягом усієї визвольної війни, вони або допо-магали паромами і човнами своїм повстанським загонам, або перевозили загони козаків Богдана Хмельницького, або не да-вали ворожим військам ні човнів, ні поромів.

Коли влітку 1648 року Переяслав став центром адміні-стративно-територіального судового та військового округу визволеної від польських магнатів Лівобережної України, і коли ця округа і найменувалась Переяславським полком, у який входило 18 сотень, то поселення Андрушів (Старо-селиця) входило до складу Переяславської сотні 1, а значить

1 В Андрушах побутує народний переказ, що Андруші були окремою сотнею Переяславського полку, і що Яким Андрущенко стояв на чолі Ан-друшівської сотні. Цей переказ розповідає 80-річний колгоспник Сулима Дмитро Федорович. – Прим. автора.


Іперевозили загони козаків Богдана Хмельницького, або не да

Іперевозили загони козаків Богдана Хмельницького, або не давали ворожим військам ні човнів, ні поромів.Івали ворожим військам ні човнів, ні поромів.

Коли влітку 1648 року Переяслав став центром адмініІКоли влітку 1648 року Переяслав став центром адміністративно-територіального судового та військового округу Істративно-територіального судового та військового округу визволеної від польських магнатів Лівобережної України, Івизволеної від польських магнатів Лівобережної України, і коли ця округа і найменувалась Переяславським полком, Іі коли ця округа і найменувалась Переяславським полком, у який входило 18 сотень, то поселення Андрушів (СтароІу який входило 18 сотень, то поселення Андрушів (Староселиця) входило до складу Переяславської сотні Іселиця) входило до складу Переяславської сотні

Мна шляху військ Вишневецького до Дніпра, а прибережні се

Мна шляху військ Вишневецького до Дніпра, а прибережні селяни і козаки, отже, в тому числі і староселиці-андрушани,

Мляни і козаки, отже, в тому числі і староселиці-андрушани, одностайно потопили всі човни переяславської пристані, не

Модностайно потопили всі човни переяславської пристані, не дали змогу Вишневецькому переправити свої війська на Пра

Мдали змогу Вишневецькому переправити свої війська на Правобережжя тут, біля Переяслава. Така була конкретна участь

Мвобережжя тут, біля Переяслава. Така була конкретна участь андрушан протягом усієї визвольної війни, вони або допоМандрушан протягом усієї визвольної війни, вони або допоМмагали паромами і човнами своїм повстанським загонам, або Ммагали паромами і човнами своїм повстанським загонам, або перевозили загони козаків Богдана Хмельницького, або не даМперевозили загони козаків Богдана Хмельницького, або не давали ворожим військам ні човнів, ні поромів.Мвали ворожим військам ні човнів, ні поромів.

Коли влітку 1648 року Переяслав став центром адмініМКоли влітку 1648 року Переяслав став центром адміністративно-територіального судового та військового округу Мстративно-територіального судового та військового округу визволеної від польських магнатів Лівобережної України, Мвизволеної від польських магнатів Лівобережної України,

Фцю свою безпосередню переяславську пристань, поряд з якою

Фцю свою безпосередню переяславську пристань, поряд з якою вони жили. І от, коли один з найбільших магнатів Лівобереж

Фвони жили. І от, коли один з найбільших магнатів Лівобережної України князь Ієремія Вишневецький хотів пробитись

Фної України князь Ієремія Вишневецький хотів пробитись через Переяславщину до основних польських військ на пра

Фчерез Переяславщину до основних польських військ на правий берег Дніпра, то переяславські повстанці збройно стали Фвий берег Дніпра, то переяславські повстанці збройно стали на шляху військ Вишневецького до Дніпра, а прибережні сеФна шляху військ Вишневецького до Дніпра, а прибережні селяни і козаки, отже, в тому числі і староселиці-андрушани, Фляни і козаки, отже, в тому числі і староселиці-андрушани, одностайно потопили всі човни переяславської пристані, не Фодностайно потопили всі човни переяславської пристані, не дали змогу Вишневецькому переправити свої війська на ПраФдали змогу Вишневецькому переправити свої війська на Правобережжя тут, біля Переяслава. Така була конкретна участь Фвобережжя тут, біля Переяслава. Така була конкретна участь

Етаження усіх белин, які причалювали сюди на андрушівсько-

Етаження усіх белин, які причалювали сюди на андрушівсько-переяславську пристань. Жителі Староселиці-Андрушів в ті

Епереяславську пристань. Жителі Староселиці-Андрушів в ті часи переважно існували з того, що рибалили на Дніпрі, коЕчаси переважно існували з того, що рибалили на Дніпрі, косили сіно на дніпровських луках, а найголовніше охороняли Есили сіно на дніпровських луках, а найголовніше охороняли цю свою безпосередню переяславську пристань, поряд з якою Ецю свою безпосередню переяславську пристань, поряд з якою вони жили. І от, коли один з найбільших магнатів ЛівобережЕвони жили. І от, коли один з найбільших магнатів Лівобережної України князь Ієремія Вишневецький хотів пробитись Еної України князь Ієремія Вишневецький хотів пробитись через Переяславщину до основних польських військ на праЕчерез Переяславщину до основних польських військ на правий берег Дніпра, то переяславські повстанці збройно стали Евий берег Дніпра, то переяславські повстанці збройно стали

•••••••

36

і до складу Переяславського полку. Перебуваючи в цьому героїчному, в одному з найбільш активних дійових полків повсталої України, маленьке, скромне прибережне поселен-ня Староселиця-Андруші виконувало важливу функцію, обслуговуючи переяславську пристань і трактомирівський перевіз, тобто обслуговували один з найважливіших еконо-мічно-стратегічних транзитних пунктів між Лівобережною і Правобережною Україною.

Цим транзітним пунктом протягом свого гетьманування користувався і сам Богдан Хмельницький. Населення Андру-шів з давніх давен Хмельницького називало, з якимсь осо-бливим земляцьким відтінком, одним словом – Богдан. Він діяв по всій Україні, але сюди, до Переяславського полку, до Переяславщини, йому доводилося дуже часто прибувати в загальнодержавних потребах. Тут, у Переяславі, Богдан при-ймав систематично російських послів, звідси він послав у Москву ряд історичних листів, які підготовляли державний акт возз’єднання України з Росією 1. У Переяславі Богдан Хмельницький приймав польських послів, і тут сформулю-вав перед ними свою програму і межі визволення України по Львів, Холм і Галич. Сюди, в Переяслав, не раз прибував Богдан в сімейних справах, бо він був жонатий на переяслав-ській козачці Ганні Сомківні, і мав Хмельницький в Переяс-лаві свій родовий Хмельницьківський двір.

Отже, і в дні возз’єднання, і на передодні їх андрушівські рибалки-козаки, човнярі, поромники-перевізники і вантаж-ники не просто бачили Богдана Хмельницького, а не раз пе-реправляли його через Дніпро і першими зустрічали його на лівому березі Дніпра.

1 Події подаються з погляду ідеологічних настанов радянської науки. – Прим. упоряд.


Іпо Львів, Холм і Галич. Сюди, в Переяслав, не раз прибував

Іпо Львів, Холм і Галич. Сюди, в Переяслав, не раз прибував

ІБогдан в сімейних справах, бо він був жонатий на переяславІБогдан в сімейних справах, бо він був жонатий на переяславській козачці Ганні Сомківні, і мав Хмельницький в ПереясІській козачці Ганні Сомківні, і мав Хмельницький в Переяславі свій родовий Хмельницьківський двір.Ілаві свій родовий Хмельницьківський двір.

Отже, і в дні возз’єднання, і на передодні їх андрушівські ІОтже, і в дні возз’єднання, і на передодні їх андрушівські рибалки-козаки, човнярі, поромники-перевізники і вантажІрибалки-козаки, човнярі, поромники-перевізники і вантажники не просто бачили Богдана Хмельницького, а не раз пеІники не просто бачили Богдана Хмельницького, а не раз переправляли його через Дніпро і першими зустрічали його на Іреправляли його через Дніпро і першими зустрічали його на

МПереяславщини, йому доводилося дуже часто прибувати в

МПереяславщини, йому доводилося дуже часто прибувати в загальнодержавних потребах. Тут, у Переяславі, Богдан при

Мзагальнодержавних потребах. Тут, у Переяславі, Богдан приймав систематично російських послів, звідси він послав у

Мймав систематично російських послів, звідси він послав у Москву ряд історичних листів, які підготовляли державний

ММоскву ряд історичних листів, які підготовляли державний акт возз’єднання України з Росією

Макт возз’єднання України з Росією Хмельницький приймав польських послів, і тут сформулюМХмельницький приймав польських послів, і тут сформулював перед ними свою програму і межі визволення України Мвав перед ними свою програму і межі визволення України по Львів, Холм і Галич. Сюди, в Переяслав, не раз прибував Мпо Львів, Холм і Галич. Сюди, в Переяслав, не раз прибував МБогдан в сімейних справах, бо він був жонатий на переяславМБогдан в сімейних справах, бо він був жонатий на переяславській козачці Ганні Сомківні, і мав Хмельницький в ПереясМській козачці Ганні Сомківні, і мав Хмельницький в Переяславі свій родовий Хмельницьківський двір.Млаві свій родовий Хмельницьківський двір.

Отже, і в дні возз’єднання, і на передодні їх андрушівські МОтже, і в дні возз’єднання, і на передодні їх андрушівські

ФЦим транзітним пунктом протягом свого гетьманування

ФЦим транзітним пунктом протягом свого гетьманування

користувався і сам Богдан Хмельницький. Населення Андру

Фкористувався і сам Богдан Хмельницький. Населення Андрушів з давніх давен Хмельницького називало, з якимсь осо

Фшів з давніх давен Хмельницького називало, з якимсь особливим земляцьким відтінком, одним словом – Богдан. Він

Фбливим земляцьким відтінком, одним словом – Богдан. Він діяв по всій Україні, але сюди, до Переяславського полку, до Фдіяв по всій Україні, але сюди, до Переяславського полку, до Переяславщини, йому доводилося дуже часто прибувати в ФПереяславщини, йому доводилося дуже часто прибувати в загальнодержавних потребах. Тут, у Переяславі, Богдан приФзагальнодержавних потребах. Тут, у Переяславі, Богдан приймав систематично російських послів, звідси він послав у Фймав систематично російських послів, звідси він послав у Москву ряд історичних листів, які підготовляли державний ФМоскву ряд історичних листів, які підготовляли державний акт возз’єднання України з Росією Факт возз’єднання України з Росією

Еобслуговуючи переяславську пристань і трактомирівський

Еобслуговуючи переяславську пристань і трактомирівський перевіз, тобто обслуговували один з найважливіших еконо

Еперевіз, тобто обслуговували один з найважливіших економічно-стратегічних транзитних пунктів між Лівобережною і Емічно-стратегічних транзитних пунктів між Лівобережною і

Цим транзітним пунктом протягом свого гетьманування ЕЦим транзітним пунктом протягом свого гетьманування користувався і сам Богдан Хмельницький. Населення АндруЕкористувався і сам Богдан Хмельницький. Населення Андрушів з давніх давен Хмельницького називало, з якимсь осоЕшів з давніх давен Хмельницького називало, з якимсь особливим земляцьким відтінком, одним словом – Богдан. Він Ебливим земляцьким відтінком, одним словом – Богдан. Він діяв по всій Україні, але сюди, до Переяславського полку, до Едіяв по всій Україні, але сюди, до Переяславського полку, до

•••••••

37

І звичайно, що андрушівські козаки, як найбільш інфор-мовані про всі військові, державні, політичні події, пішли з свого села у Переяслав того січневого ранку 1654 року «на зборы всего народа слышать и совет о деле, хотящим совер-шитися» і, ставши поміж селянами, козаками, міщанами і купцями на майдані біля Успенського собору, слухали ту іс-торичну промову Богдана Хмельницького, в якій визнаний народом тодішній вождь усіх повстанців закликав всю Укра-їну об’єднати свою долю з долею народу російського. І того ж 8 (18) андрушани брали участь у тій присязі на вірність єд-ності України з Росією, у присязі, яку «по всей Украине вся-кая душа с охотою учинила» (Літопис Граб’янка).

IVПісля возз’єднання України з Росією і тут, на Переяслав-

щині, було здобуто й установлено, порівнюючи з попередні-ми роками, більш спокійний стан як у господарчому, так і громадсько-політичному житті людей. В цей час було про-ведено ряд державних заходів, в тому числі переписи насе-лення, із цих спокійних часів збереглось уже й більше доку-ментів, які дають можливість складати літопис громадського життя в селі Андрушах, не лише на підставі пам’яток народ-ної словесності, археологічних та археографічних пам’яток, а вже спиратись і на відомості письмових державних, доку-ментальних джерел.

В цих документах ми читаємо нові додаткові підтвер-дження, що село Андруші дійсно існувало у XVII столітті, і воно «прежде было свободное, войсковое село», тобто в часи Богдана Хмельницького, в перші роки військового пол-кового самоврядування, андрушівські козаки не належали ніякому панові-владареві, а підлягали конституції лиш Пе-реяславського полку. А далі, як свідчать офіціальні докумен-


Іментів, які дають можливість складати літопис громадського

Іментів, які дають можливість складати літопис громадського життя в селі Андрушах, не лише на підставі пам’яток народІжиття в селі Андрушах, не лише на підставі пам’яток народної словесності, археологічних та археографічних пам’яток, Іної словесності, археологічних та археографічних пам’яток, а вже спиратись і на відомості письмових державних, докуІа вже спиратись і на відомості письмових державних, документальних джерел.Іментальних джерел.

В цих документах ми читаємо нові додаткові підтверІВ цих документах ми читаємо нові додаткові підтвердження, що село Андруші дійсно існувало у XVII столітті, Ідження, що село Андруші дійсно існувало у XVII столітті, і воно «прежде было свободное, войсковое село», тобто в Іі воно «прежде было свободное, войсковое село», тобто в

МПісля возз’єднання України з Росією і тут, на Переяслав

МПісля возз’єднання України з Росією і тут, на Переяслав

щині, було здобуто й установлено, порівнюючи з попередні

Мщині, було здобуто й установлено, порівнюючи з попередніми роками, більш спокійний стан як у господарчому, так і

Мми роками, більш спокійний стан як у господарчому, так і громадсько-політичному житті людей. В цей час було про

Мгромадсько-політичному житті людей. В цей час було проведено ряд державних заходів, в тому числі переписи насеМведено ряд державних заходів, в тому числі переписи населення, із цих спокійних часів збереглось уже й більше докуМлення, із цих спокійних часів збереглось уже й більше докуМментів, які дають можливість складати літопис громадського Мментів, які дають можливість складати літопис громадського життя в селі Андрушах, не лише на підставі пам’яток народМжиття в селі Андрушах, не лише на підставі пам’яток народної словесності, археологічних та археографічних пам’яток, Мної словесності, археологічних та археографічних пам’яток, а вже спиратись і на відомості письмових державних, докуМа вже спиратись і на відомості письмових державних, документальних джерел.Мментальних джерел.

Фїну об’єднати свою долю з долею народу російського. І того

Фїну об’єднати свою долю з долею народу російського. І того ж 8 (18) андрушани брали участь у тій присязі на вірність єд

Фж 8 (18) андрушани брали участь у тій присязі на вірність єдності України з Росією, у присязі, яку «по всей Украине вся

Фності України з Росією, у присязі, яку «по всей Украине всякая душа с охотою учинила» (Літопис Граб’янка).

Фкая душа с охотою учинила» (Літопис Граб’янка).

IV ФIVПісля возз’єднання України з Росією і тут, на ПереяславФПісля возз’єднання України з Росією і тут, на Переяслав

щині, було здобуто й установлено, порівнюючи з попередніФщині, було здобуто й установлено, порівнюючи з попередніми роками, більш спокійний стан як у господарчому, так і Фми роками, більш спокійний стан як у господарчому, так і громадсько-політичному житті людей. В цей час було проФгромадсько-політичному житті людей. В цей час було про

Ешитися» і, ставши поміж селянами, козаками, міщанами і

Ешитися» і, ставши поміж селянами, козаками, міщанами і купцями на майдані біля Успенського собору, слухали ту іс

Екупцями на майдані біля Успенського собору, слухали ту історичну промову Богдана Хмельницького, в якій визнаний Еторичну промову Богдана Хмельницького, в якій визнаний народом тодішній вождь усіх повстанців закликав всю УкраЕнародом тодішній вождь усіх повстанців закликав всю Україну об’єднати свою долю з долею народу російського. І того Еїну об’єднати свою долю з долею народу російського. І того ж 8 (18) андрушани брали участь у тій присязі на вірність єдЕж 8 (18) андрушани брали участь у тій присязі на вірність єдності України з Росією, у присязі, яку «по всей Украине всяЕності України з Росією, у присязі, яку «по всей Украине всякая душа с охотою учинила» (Літопис Граб’янка).Екая душа с охотою учинила» (Літопис Граб’янка).

•••••••

38

ти, «а потом владел (с. Андрушами) перве Полуботок». Цей перший пан і владар андрушівських, тепер уже підлеглих, ко-заків і посполитих – Левонтій Полуботок в 1673 році був ге-неральний бунчужний війська Запорожського, а в 1689 році він уже підписує – універсали як переяславський полковник. Без труднощів, зовсім легко своїм же універсалом офіцій-но оформив і приписав до своїх маєтків раніше вільне село Андруші. Невідомо точно хронологічно, скільки років воло-дів андрушівськими землями і скільки років привласнював працю андрушан полковник Полуботок, а потім, як свідчать офіційні документи, він для зміцнення своєї влади, для того, щоб церковна влада його більше підтримувала, обдаровував маєтностями свого переяславського духовного владаря і ігу-мена Катедрального монастиру в Переяславі. Отже, переяс-лавський ігумен на прізвище Дубина одержав Андруші від полковника Полуботка, став другим в історичній послідов-ності поневолювачем і експлуататором трудящих села Ан-друші. Із цього часу колись вільні козаки-андрушани стали юридично аж до 1861 року підлеглими церковно-монастир-ськими кріпаками, що фактично перебували в економічній залежності від переяславського монастиря аж до революції 1917 року. Влада першого церковного владики ігумена Дуби-ни протягом більше двох століть перетворилась для багатьох андрушівських поколінь в тяжку церковно-експлуататорську справді дубину, яку і досі згадують і проклинають ще живі нині андрушани, які колись працювали на користь монахів переяславського монастиря і його ігуменів. Ігумен Дубина, діставши село Андруші від полковника переяславського По-луботька, передав свої владарські юридичні права на це село своїм наступникам. І один з них, єпіскоп Захарій Корнілович, звернувся до найвищої тодішньої влади в Гетьманщині з ви-могою підтвердити універсал полковника, і тоді в 1710 році


Ізалежності від переяславського монастиря аж до революції

Ізалежності від переяславського монастиря аж до революції 1917 року. Влада першого церковного владики ігумена ДубиІ1917 року. Влада першого церковного владики ігумена Дубини протягом більше двох століть перетворилась для багатьох Іни протягом більше двох століть перетворилась для багатьох андрушівських поколінь в тяжку церковно-експлуататорську Іандрушівських поколінь в тяжку церковно-експлуататорську справді дубину, яку і досі згадують і проклинають ще живі Ісправді дубину, яку і досі згадують і проклинають ще живі нині андрушани, які колись працювали на користь монахів Інині андрушани, які колись працювали на користь монахів переяславського монастиря і його ігуменів. Ігумен Дубина, Іпереяславського монастиря і його ігуменів. Ігумен Дубина, діставши село Андруші від полковника переяславського ПоІдіставши село Андруші від полковника переяславського По

Ммена Катедрального монастиру в Переяславі. Отже, переяс

Ммена Катедрального монастиру в Переяславі. Отже, переяславський ігумен на прізвище Дубина одержав Андруші від

Млавський ігумен на прізвище Дубина одержав Андруші від полковника Полуботка, став другим в історичній послідов

Мполковника Полуботка, став другим в історичній послідовності поневолювачем і експлуататором трудящих села Ан

Мності поневолювачем і експлуататором трудящих села Андруші. Із цього часу колись вільні козаки-андрушани стали

Мдруші. Із цього часу колись вільні козаки-андрушани стали юридично аж до 1861 року підлеглими церковно-монастирМюридично аж до 1861 року підлеглими церковно-монастирськими кріпаками, що фактично перебували в економічній Мськими кріпаками, що фактично перебували в економічній Мзалежності від переяславського монастиря аж до революції Мзалежності від переяславського монастиря аж до революції 1917 року. Влада першого церковного владики ігумена ДубиМ1917 року. Влада першого церковного владики ігумена Дубини протягом більше двох століть перетворилась для багатьох Мни протягом більше двох століть перетворилась для багатьох андрушівських поколінь в тяжку церковно-експлуататорську Мандрушівських поколінь в тяжку церковно-експлуататорську справді дубину, яку і досі згадують і проклинають ще живі Мсправді дубину, яку і досі згадують і проклинають ще живі

Фдів андрушівськими землями і скільки років привласнював

Фдів андрушівськими землями і скільки років привласнював працю андрушан полковник Полуботок, а потім, як свідчать

Фпрацю андрушан полковник Полуботок, а потім, як свідчать офіційні документи, він для зміцнення своєї влади, для того,

Фофіційні документи, він для зміцнення своєї влади, для того, щоб церковна влада його більше підтримувала, обдаровував

Фщоб церковна влада його більше підтримувала, обдаровував маєтностями свого переяславського духовного владаря і ігуФмаєтностями свого переяславського духовного владаря і ігумена Катедрального монастиру в Переяславі. Отже, переясФмена Катедрального монастиру в Переяславі. Отже, переяславський ігумен на прізвище Дубина одержав Андруші від Флавський ігумен на прізвище Дубина одержав Андруші від полковника Полуботка, став другим в історичній послідовФполковника Полуботка, став другим в історичній послідовності поневолювачем і експлуататором трудящих села АнФності поневолювачем і експлуататором трудящих села Андруші. Із цього часу колись вільні козаки-андрушани стали Фдруші. Із цього часу колись вільні козаки-андрушани стали

Евін уже підписує – універсали як переяславський полковник.

Евін уже підписує – універсали як переяславський полковник. Без труднощів, зовсім легко своїм же універсалом офіцій

ЕБез труднощів, зовсім легко своїм же універсалом офіційно оформив і приписав до своїх маєтків раніше вільне село Ено оформив і приписав до своїх маєтків раніше вільне село Андруші. Невідомо точно хронологічно, скільки років волоЕАндруші. Невідомо точно хронологічно, скільки років володів андрушівськими землями і скільки років привласнював Едів андрушівськими землями і скільки років привласнював працю андрушан полковник Полуботок, а потім, як свідчать Епрацю андрушан полковник Полуботок, а потім, як свідчать офіційні документи, він для зміцнення своєї влади, для того, Еофіційні документи, він для зміцнення своєї влади, для того, щоб церковна влада його більше підтримувала, обдаровував Ещоб церковна влада його більше підтримувала, обдаровував маєтностями свого переяславського духовного владаря і ігуЕмаєтностями свого переяславського духовного владаря і ігу

•••••••

39

тодішній гетьман Скоропацький [Скоропадський] своїм дер-жавним універсалом ствердив і віддав село Андруші єписко-пу «в зупольное и вечное владение».

Подібна до Андрушів доля спідкала сусіднє село Підсін-не, а інші сусідні села – як наприклад, Стовп’яги, Яшники, Козинці, В’юнище, Городище та Слобідка над річкою Трубі-жем – були закріплені в ті ж роки гетьманськими універсала-ми за різними військовими тутешніми владарями: полковни-ком Томарою, генеральним хорунжим Сулимою, капітаном переяславського гарнізону Фон-Вандеком і т. і.

В 1729–1731 роках російський царський уряд учинив державний перепис населення підлеглої тепер йому України. Цей перепис, який іменувався «Гениральное следствие в ма-етностях», переписуючи маєтності Переяславського полку, установив, що в селі Андрушах, яке тоді за адміністративним поділом, разом з селами Яшники та Підсінне, належало до Трактомирівської сотні, налічувало «11 дворов, которыми владеют Переяславського Катедрального монастиря закон-ники по жалованной грамоте и по универсалу гетманскому».

Вказана в цьому перепису цифра «11 дворов» потрібує пояснення для сучасних читачів. Під записом одного двору «Гениральное следствие» записувало чотирьох трудівників чоловічої статі, отже, в селі Андрушах під час перепису села в 1730 році було сорок чотири дорослих кріпаки з різних се-лянських родин. Отже, в цьому році на території села Андру-шів було понад 30 окремих селянських родин. Це біля трьох десятків окремих хат. Село Яшники було того року більше за Андруші, в ньому зарегістровано 35 дворів, а Підсінне було менше, в ньому фігурує 9 дворів.

Але протягом XVII століття село Андруші кількосно роз-росталось так, що а в 1768 році в цьому селі була споруджена тутешніми майстрами-стельмахами дерев’яна церква на ім’я


Іпояснення для сучасних читачів. Під записом одного двору

Іпояснення для сучасних читачів. Під записом одного двору «Гениральное следствие» записувало чотирьох трудівників І«Гениральное следствие» записувало чотирьох трудівників чоловічої статі, отже, в селі Андрушах під час перепису села Ічоловічої статі, отже, в селі Андрушах під час перепису села в 1730 році було сорок чотири дорослих кріпаки з різних сеІв 1730 році було сорок чотири дорослих кріпаки з різних селянських родин. Отже, в цьому році на території села АндруІлянських родин. Отже, в цьому році на території села Андрушів було понад 30 окремих селянських родин. Це біля трьох Ішів було понад 30 окремих селянських родин. Це біля трьох десятків окремих хат. Село Яшники було того року більше за Ідесятків окремих хат. Село Яшники було того року більше за Андруші, в ньому зарегістровано 35 дворів, а Підсінне було ІАндруші, в ньому зарегістровано 35 дворів, а Підсінне було

Метностях», переписуючи маєтності Переяславського полку,

Метностях», переписуючи маєтності Переяславського полку, установив, що в селі Андрушах, яке тоді за адміністративним

Мустановив, що в селі Андрушах, яке тоді за адміністративним поділом, разом з селами Яшники та Підсінне, належало до

Мподілом, разом з селами Яшники та Підсінне, належало до Трактомирівської сотні, налічувало «11 дворов, которыми

МТрактомирівської сотні, налічувало «11 дворов, которыми владеют Переяславського Катедрального монастиря закон

Мвладеют Переяславського Катедрального монастиря законники по жалованной грамоте и по универсалу гетманскому».Мники по жалованной грамоте и по универсалу гетманскому».

Вказана в цьому перепису цифра «11 дворов» потрібує МВказана в цьому перепису цифра «11 дворов» потрібує Мпояснення для сучасних читачів. Під записом одного двору Мпояснення для сучасних читачів. Під записом одного двору «Гениральное следствие» записувало чотирьох трудівників М«Гениральное следствие» записувало чотирьох трудівників чоловічої статі, отже, в селі Андрушах під час перепису села Мчоловічої статі, отже, в селі Андрушах під час перепису села в 1730 році було сорок чотири дорослих кріпаки з різних сеМв 1730 році було сорок чотири дорослих кріпаки з різних селянських родин. Отже, в цьому році на території села АндруМлянських родин. Отже, в цьому році на території села Андру

Фком Томарою, генеральним хорунжим Сулимою, капітаном

Фком Томарою, генеральним хорунжим Сулимою, капітаном переяславського гарнізону Фон-Вандеком і т. і.

Фпереяславського гарнізону Фон-Вандеком і т. і.

В 1729–1731 роках російський царський уряд учинив

ФВ 1729–1731 роках російський царський уряд учинив

державний перепис населення підлеглої тепер йому України.

Фдержавний перепис населення підлеглої тепер йому України. Цей перепис, який іменувався «Гениральное следствие в маФЦей перепис, який іменувався «Гениральное следствие в маетностях», переписуючи маєтності Переяславського полку, Фетностях», переписуючи маєтності Переяславського полку, установив, що в селі Андрушах, яке тоді за адміністративним Фустановив, що в селі Андрушах, яке тоді за адміністративним поділом, разом з селами Яшники та Підсінне, належало до Фподілом, разом з селами Яшники та Підсінне, належало до Трактомирівської сотні, налічувало «11 дворов, которыми ФТрактомирівської сотні, налічувало «11 дворов, которыми владеют Переяславського Катедрального монастиря законФвладеют Переяславського Катедрального монастиря закон

Ене, а інші сусідні села – як наприклад, Стовп’яги, Яшники,

Ене, а інші сусідні села – як наприклад, Стовп’яги, Яшники, Козинці, В’юнище, Городище та Слобідка над річкою Трубі

ЕКозинці, В’юнище, Городище та Слобідка над річкою Трубіжем – були закріплені в ті ж роки гетьманськими універсалаЕжем – були закріплені в ті ж роки гетьманськими універсалами за різними військовими тутешніми владарями: полковниЕми за різними військовими тутешніми владарями: полковником Томарою, генеральним хорунжим Сулимою, капітаном Еком Томарою, генеральним хорунжим Сулимою, капітаном переяславського гарнізону Фон-Вандеком і т. і. Епереяславського гарнізону Фон-Вандеком і т. і.

В 1729–1731 роках російський царський уряд учинив ЕВ 1729–1731 роках російський царський уряд учинив державний перепис населення підлеглої тепер йому України. Едержавний перепис населення підлеглої тепер йому України. Цей перепис, який іменувався «Гениральное следствие в маЕЦей перепис, який іменувався «Гениральное следствие в ма

•••••••

40

популярного серед українського козацького населення па-трона Георгія Побєдоносця, про якого в тодішніх козацьких піснях співалося: «Нам поможе святий Юрій ще й Пречиста Мати турка звоювати». Для вшанування патрона андрушів-ської церкви було встановлене щорічне храмове свято, яке в ті роки уже набрало більш етнографічного, звичаєвого, се-лянського з відтінком військової романтики ніж церковно-ритуального. Святкування цього дня в ті сірі буденні важкі кріпацькі роки було єдиноможливою віддушеною в задуш-ливому побуті поневолених селян.

Все трудове життя, виробничий побут в селі Андрушах складався під впливом експлуататорської системи, яка була запроваджена монахами переяславського монастиря, який був на Переяславщині великим феодалом. Михайлівський катедральний монастир захоплював землі в Андрушах, Підсінному, заселяв хутори: Мочар, Хуторище, Чубуків ху-тор, […] а також саме село Староселицю, що розросталася поступово проти Староселиці на північному березі між рі-чищем Джерелом та просторим довгастим озером Дилимуха. На нові хутори і в село Андруші монахи-землевласники при-ваблювали переселенців з далеких країн, які попадали або на трактомирівську андрушівську переправу, або на тутешню пристань. Переселенців монахи приваблювали економічни-ми обіцянками і тимчасовими пільгами. І тому зайшлі люди переселялися сюди аж із далекого Поділля, наприклад, фамі-лія Чубук-Подільський, або з далекої Білорусії, або з Київщи-ни. Київщина, тобто правий берег Дніпра, аж до 1793 року перебувала під владою Польщі. У зв’язку з цим лівобережні українці, які жили тепер, після 1654 року, в Російській імпе-рії, у побуті називали своїх правобережних братів-українців польщаками, а всю правобережну Київщину – називали у по-буті Польщею.


Іваблювали переселенців з далеких країн, які попадали або на

Іваблювали переселенців з далеких країн, які попадали або на трактомирівську андрушівську переправу, або на тутешню Ітрактомирівську андрушівську переправу, або на тутешню пристань. Переселенців монахи приваблювали економічниІпристань. Переселенців монахи приваблювали економічними обіцянками і тимчасовими пільгами. І тому зайшлі люди Іми обіцянками і тимчасовими пільгами. І тому зайшлі люди переселялися сюди аж із далекого Поділля, наприклад, фаміІпереселялися сюди аж із далекого Поділля, наприклад, фамілія Чубук-Подільський, або з далекої Білорусії, або з КиївщиІлія Чубук-Подільський, або з далекої Білорусії, або з Київщини. Київщина, тобто правий берег Дніпра, аж до 1793 року Іни. Київщина, тобто правий берег Дніпра, аж до 1793 року перебувала під владою Польщі. У зв’язку з цим лівобережні Іперебувала під владою Польщі. У зв’язку з цим лівобережні

Мбув на Переяславщині великим феодалом. Михайлівський

Мбув на Переяславщині великим феодалом. Михайлівський катедральний монастир захоплював землі в Андрушах,

Мкатедральний монастир захоплював землі в Андрушах, Підсінному, заселяв хутори: Мочар, Хуторище, Чубуків ху

МПідсінному, заселяв хутори: Мочар, Хуторище, Чубуків хутор, […] а також саме село Староселицю, що розросталася

Мтор, […] а також саме село Староселицю, що розросталася поступово проти Староселиці на північному березі між рі

Мпоступово проти Староселиці на північному березі між річищем Джерелом та просторим довгастим озером Дилимуха. Мчищем Джерелом та просторим довгастим озером Дилимуха. На нові хутори і в село Андруші монахи-землевласники приМНа нові хутори і в село Андруші монахи-землевласники приМваблювали переселенців з далеких країн, які попадали або на Мваблювали переселенців з далеких країн, які попадали або на трактомирівську андрушівську переправу, або на тутешню Мтрактомирівську андрушівську переправу, або на тутешню пристань. Переселенців монахи приваблювали економічниМпристань. Переселенців монахи приваблювали економічними обіцянками і тимчасовими пільгами. І тому зайшлі люди Мми обіцянками і тимчасовими пільгами. І тому зайшлі люди переселялися сюди аж із далекого Поділля, наприклад, фаміМпереселялися сюди аж із далекого Поділля, наприклад, фамі

Фкріпацькі роки було єдиноможливою віддушеною в задуш

Фкріпацькі роки було єдиноможливою віддушеною в задушливому побуті поневолених селян.

Фливому побуті поневолених селян.

Все трудове життя, виробничий побут в селі Андрушах

ФВсе трудове життя, виробничий побут в селі Андрушах

складався під впливом експлуататорської системи, яка була

Фскладався під впливом експлуататорської системи, яка була запроваджена монахами переяславського монастиря, який Фзапроваджена монахами переяславського монастиря, який був на Переяславщині великим феодалом. Михайлівський Фбув на Переяславщині великим феодалом. Михайлівський катедральний монастир захоплював землі в Андрушах, Фкатедральний монастир захоплював землі в Андрушах, Підсінному, заселяв хутори: Мочар, Хуторище, Чубуків хуФПідсінному, заселяв хутори: Мочар, Хуторище, Чубуків хутор, […] а також саме село Староселицю, що розросталася Фтор, […] а також саме село Староселицю, що розросталася поступово проти Староселиці на північному березі між ріФпоступово проти Староселиці на північному березі між рі

Еської церкви було встановлене щорічне храмове свято, яке в

Еської церкви було встановлене щорічне храмове свято, яке в ті роки уже набрало більш етнографічного, звичаєвого, се

Еті роки уже набрало більш етнографічного, звичаєвого, селянського з відтінком військової романтики ніж церковно-Елянського з відтінком військової романтики ніж церковно-ритуального. Святкування цього дня в ті сірі буденні важкі Еритуального. Святкування цього дня в ті сірі буденні важкі кріпацькі роки було єдиноможливою віддушеною в задушЕкріпацькі роки було єдиноможливою віддушеною в задуш

Все трудове життя, виробничий побут в селі Андрушах ЕВсе трудове життя, виробничий побут в селі Андрушах складався під впливом експлуататорської системи, яка була Ескладався під впливом експлуататорської системи, яка була запроваджена монахами переяславського монастиря, який Езапроваджена монахами переяславського монастиря, який

•••••••

41

Хоча слова Польща і польщаки було своєрідним дражнін-ням, однако в цих словах-прозвиськах не вкладалось якоїсь відчужиності, а тим паче не було в ньому почуття ворожнечі. Українці протилежних берегів цього краю, будучи роз’єднані і поділені по Дніпру між двома державами, продовжували взаємно, в межах можливості економічних зв’язків і побуто-вих взаємовідносин, стверджувати свою віковічню єдність і спільність своїх предків літописних. Поляни, які [жили] тут в часи Київської Русі, займаючи центральну частину серед-нього Подніпров’я, жили на правому березі Дніпра, на бере-гах річок Стугна, Красна Рось, Россава, Роська, Роставиця, Тасмін. Західним водорозділом території полян був лівий бе-рег річки Гнилий Тікич. На півдні Правобережжя територія полян проходила по лінії Звенігородка, Шпола, Кам’янка, Че-герин [Чигирин], Крилов (тепер Новогеоргієвськ).

На Лівобережній Україні територія розселення літопис-них полян окреслюється за етнографічними пізнавальними ознаками по кривулястій лінії, що проходить північніше: Андруші, Переяслав-Хмельницький, Велика Каратоль [Кара-туль], Помоклі, Драбів, Яблунів, Луком’ї. Східна межа тери-торії полян виразно окреслюється правим берегом ріки Сули по лінії Луком’я, Оржеця, Іржавець, Мохнач, Велика Буром-ка, Клищинці, Чигирин-діброва.

Отже Андруші містяться в центрі північної смуги, що розмежовує етнографічні відмінності колишньої полянської побутової культури від древлянсько-черніговської. Матері-альна і духовна побутова культури в Андрушах спільна ще з часів стародавніх з правобережними селянами Трактомирів, Монастирок, Зарубинці, Григоровка, а також спільна з усіма селами Переяславщини, але етнографічні ознаки культури Андрушів виразно відрізняються від своїх північних сусідів Вороньків, Кийлов, Старе, Рогозів, в яких ще видно і чути


Іторії полян виразно окреслюється правим берегом ріки Сули

Іторії полян виразно окреслюється правим берегом ріки Сули по лінії Луком’я, Оржеця, Іржавець, Мохнач, Велика БуромІпо лінії Луком’я, Оржеця, Іржавець, Мохнач, Велика Буромка, Клищинці, Чигирин-діброва.Іка, Клищинці, Чигирин-діброва.

Отже Андруші містяться в центрі північної смуги, що ІОтже Андруші містяться в центрі північної смуги, що розмежовує етнографічні відмінності колишньої полянської Ірозмежовує етнографічні відмінності колишньої полянської побутової культури від древлянсько-черніговської. МатеріІпобутової культури від древлянсько-черніговської. МатеріІальна і духовна побутова культури в Андрушах спільна ще з Іальна і духовна побутова культури в Андрушах спільна ще з часів стародавніх з правобережними селянами Трактомирів, Ічасів стародавніх з правобережними селянами Трактомирів,

Мполян проходила по лінії Звенігородка, Шпола, Кам’янка, Че

Мполян проходила по лінії Звенігородка, Шпола, Кам’янка, Чегерин [Чигирин], Крилов (тепер Новогеоргієвськ).

Мгерин [Чигирин], Крилов (тепер Новогеоргієвськ).

На Лівобережній Україні територія розселення літопис

МНа Лівобережній Україні територія розселення літопис

них полян окреслюється за етнографічними пізнавальними

Мних полян окреслюється за етнографічними пізнавальними ознаками по кривулястій лінії, що проходить північніше:

Мознаками по кривулястій лінії, що проходить північніше:

МАндруші, Переяслав-Хмельницький, Велика Каратоль [КараМАндруші, Переяслав-Хмельницький, Велика Каратоль [Каратуль], Помоклі, Драбів, Яблунів, Луком’ї. Східна межа териМтуль], Помоклі, Драбів, Яблунів, Луком’ї. Східна межа території полян виразно окреслюється правим берегом ріки Сули Мторії полян виразно окреслюється правим берегом ріки Сули по лінії Луком’я, Оржеця, Іржавець, Мохнач, Велика БуромМпо лінії Луком’я, Оржеця, Іржавець, Мохнач, Велика Буромка, Клищинці, Чигирин-діброва.Мка, Клищинці, Чигирин-діброва.

Отже Андруші містяться в центрі північної смуги, що МОтже Андруші містяться в центрі північної смуги, що розмежовує етнографічні відмінності колишньої полянської Мрозмежовує етнографічні відмінності колишньої полянської

Фв часи Київської Русі, займаючи центральну частину серед

Фв часи Київської Русі, займаючи центральну частину середнього Подніпров’я, жили на правому березі Дніпра, на бере

Фнього Подніпров’я, жили на правому березі Дніпра, на берегах річок Стугна, Красна Рось, Россава, Роська, Роставиця,

Фгах річок Стугна, Красна Рось, Россава, Роська, Роставиця, Тасмін. Західним водорозділом території полян був лівий бе

ФТасмін. Західним водорозділом території полян був лівий берег річки Гнилий Тікич. На півдні Правобережжя територія Фрег річки Гнилий Тікич. На півдні Правобережжя територія полян проходила по лінії Звенігородка, Шпола, Кам’янка, ЧеФполян проходила по лінії Звенігородка, Шпола, Кам’янка, Чегерин [Чигирин], Крилов (тепер Новогеоргієвськ).Фгерин [Чигирин], Крилов (тепер Новогеоргієвськ).

На Лівобережній Україні територія розселення літописФНа Лівобережній Україні територія розселення літописних полян окреслюється за етнографічними пізнавальними Фних полян окреслюється за етнографічними пізнавальними ознаками по кривулястій лінії, що проходить північніше: Фознаками по кривулястій лінії, що проходить північніше:

Еі поділені по Дніпру між двома державами, продовжували

Еі поділені по Дніпру між двома державами, продовжували взаємно, в межах можливості економічних зв’язків і побуто

Евзаємно, в межах можливості економічних зв’язків і побутових взаємовідносин, стверджувати свою віковічню єдність і Евих взаємовідносин, стверджувати свою віковічню єдність і спільність своїх предків літописних. Поляни, які [жили] тут Еспільність своїх предків літописних. Поляни, які [жили] тут в часи Київської Русі, займаючи центральну частину середЕв часи Київської Русі, займаючи центральну частину серед-Е-нього Подніпров’я, жили на правому березі Дніпра, на береЕнього Подніпров’я, жили на правому березі Дніпра, на берегах річок Стугна, Красна Рось, Россава, Роська, Роставиця, Егах річок Стугна, Красна Рось, Россава, Роська, Роставиця, Тасмін. Західним водорозділом території полян був лівий беЕТасмін. Західним водорозділом території полян був лівий берег річки Гнилий Тікич. На півдні Правобережжя територія Ерег річки Гнилий Тікич. На півдні Правобережжя територія

•••••••

42

черніговську культуру будуваннь рублених хат, черніговські звичаї, весілля, чується черніговський діалект. В Андрушах же XVІІI–XIХ і на початку ХХ століття побутує [притаман-на] їм середньонадніпрянська, києво-полтавська етнографіч-на своєрідність. Вона виразно відчутна в сільськогосподар-ській матеріальній культурі та в її термінології, відчутна вона в особливостях сімейного побуту, зокрема, в особливостях весілля та весільної обрядово-звичаєвої термінології. Як ви-явилось із наших етнографічних досліджень, один із термі-нів, яким іменується центральне дійство у весільному акті на всій вищеозначеній території літописних полян, звучить у своєрідній локальній вимові коровгай. В Андрушах з давніх-давен у місцевій вимові, на відміну від всеукраїнської вимови «коровай», завжди звучало і звучить до цього часу коровгай, що свідчить про належність цієї території до літописної те-риторії. В андрушівській дикції виразне і рельєфне загально-київське звучання звуку «ч». І поряд з правобережньокиїв-ським широким соковитим «ч + ш + щ» (наприклад, в словах шашка, щастя, чорний, щабель, чоловік, щітка, чарка, качка). Про діалектні особливості села Андрушів ми будемо спеці-ально писати далі, тут же, в цій вступній загальноісторичній главі, зокрема, в підрозділі, присвяченому XVІІI століттю, ми вказали на спільні риси правобережних сіл з Андрушами, які характерні були тут здавна, вони складались в процесі еко-номічних взаємин в спільному історичному водовороті та в культурно-побутових взаємовпливах.

Андрушани бували в спільних походах на російсько-ту-рецьких фронтах XVІІI століття, брали участь в семирічній прусько-російській війні. Не зважаючи на те, що на правому березі Дніпра була Польща, а на лівім березі Росія, на пра-вім березі католицькі попи запроваджували унію, як головну форму ідеологічного тиску на трудящих українців, а на Ліво-


Іально писати далі, тут же, в цій вступній загальноісторичній

Іально писати далі, тут же, в цій вступній загальноісторичній главі, зокрема, в підрозділі, присвяченому XVІІI століттю, ми Іглаві, зокрема, в підрозділі, присвяченому XVІІI століттю, ми вказали на спільні риси правобережних сіл з Андрушами, які Івказали на спільні риси правобережних сіл з Андрушами, які характерні були тут здавна, вони складались в процесі екоІхарактерні були тут здавна, вони складались в процесі економічних взаємин в спільному історичному водовороті та в Іномічних взаємин в спільному історичному водовороті та в культурно-побутових взаємовпливах.Ікультурно-побутових взаємовпливах.ІАндрушани бували в спільних походах на російсько-туІАндрушани бували в спільних походах на російсько-турецьких фронтах XVІІI століття, брали участь в семирічній Ірецьких фронтах XVІІI століття, брали участь в семирічній

М«коровай», завжди звучало і звучить до цього часу коровгай,

М«коровай», завжди звучало і звучить до цього часу коровгай, що свідчить про належність цієї території до літописної те

Мщо свідчить про належність цієї території до літописної території. В андрушівській дикції виразне і рельєфне загально

Мриторії. В андрушівській дикції виразне і рельєфне загальнокиївське звучання звуку «ч». І поряд з правобережньокиїв

Мкиївське звучання звуку «ч». І поряд з правобережньокиївським широким соковитим «ч + ш + щ» (наприклад, в словах

Мським широким соковитим «ч + ш + щ» (наприклад, в словах

Мшашка, щастя, чорний, щабель, чоловік, щітка, чарка, качка). Мшашка, щастя, чорний, щабель, чоловік, щітка, чарка, качка). Про діалектні особливості села Андрушів ми будемо спеціМПро діалектні особливості села Андрушів ми будемо спеціально писати далі, тут же, в цій вступній загальноісторичній Мально писати далі, тут же, в цій вступній загальноісторичній главі, зокрема, в підрозділі, присвяченому XVІІI століттю, ми Мглаві, зокрема, в підрозділі, присвяченому XVІІI століттю, ми вказали на спільні риси правобережних сіл з Андрушами, які Мвказали на спільні риси правобережних сіл з Андрушами, які характерні були тут здавна, вони складались в процесі екоМхарактерні були тут здавна, вони складались в процесі економічних взаємин в спільному історичному водовороті та в Мномічних взаємин в спільному історичному водовороті та в

Фявилось із наших етнографічних досліджень, один із термі

Фявилось із наших етнографічних досліджень, один із термінів, яким іменується центральне дійство у весільному акті

Фнів, яким іменується центральне дійство у весільному акті на всій вищеозначеній території літописних полян, звучить у

Фна всій вищеозначеній території літописних полян, звучить у своєрідній локальній вимові

Фсвоєрідній локальній вимові коровгай

Фкоровгай. В Андрушах з давніх-

Ф. В Андрушах з давніх-

давен у місцевій вимові, на відміну від всеукраїнської вимови Фдавен у місцевій вимові, на відміну від всеукраїнської вимови «коровай», завжди звучало і звучить до цього часу коровгай, Ф«коровай», завжди звучало і звучить до цього часу коровгай, що свідчить про належність цієї території до літописної теФщо свідчить про належність цієї території до літописної території. В андрушівській дикції виразне і рельєфне загальноФриторії. В андрушівській дикції виразне і рельєфне загальнокиївське звучання звуку «ч». І поряд з правобережньокиївФкиївське звучання звуку «ч». І поряд з правобережньокиївським широким соковитим «ч + ш + щ» (наприклад, в словах Фським широким соковитим «ч + ш + щ» (наприклад, в словах

Ена своєрідність. Вона виразно відчутна в сільськогосподар

Ена своєрідність. Вона виразно відчутна в сільськогосподарській матеріальній культурі та в її термінології, відчутна вона

Еській матеріальній культурі та в її термінології, відчутна вона в особливостях сімейного побуту, зокрема, в особливостях Ев особливостях сімейного побуту, зокрема, в особливостях весілля та весільної обрядово-звичаєвої термінології. Як виЕвесілля та весільної обрядово-звичаєвої термінології. Як виявилось із наших етнографічних досліджень, один із терміЕявилось із наших етнографічних досліджень, один із термінів, яким іменується центральне дійство у весільному акті Енів, яким іменується центральне дійство у весільному акті на всій вищеозначеній території літописних полян, звучить у Ена всій вищеозначеній території літописних полян, звучить у

. В Андрушах з давніх-Е. В Андрушах з давніх-давен у місцевій вимові, на відміну від всеукраїнської вимови Едавен у місцевій вимові, на відміну від всеукраїнської вимови

•••••••

43

бережжі посилювавсь колоніальний гніт Російської імперії, особливо жорстокий в часи царювання Петра І, Катерини ІІ, трудящі маси України обох берегів Дніпра с кожним деся-тиріччям збільшували свій контакт у соціальновизвольній боротьбі, культурі і побуті, в духовній культурі. А в розви-тку історії обох берегів Дніпра, в історії Лівобережної і Пра-вобережної України село Андруші з пристанню і перевозом на Дніпрі кожного разу було одно з тих зв’язкових ланок, що зв’язували події обопільної України в одно об’єднане ціле.

Мимо Андрушів, як і мимо Трактомирова і Канева, про-пливали золочені галіри коронованого ката всієї України Катерини ІІ. І андрушівські дівчата, разом з канівськими, Шевченковим словом могли говорити про той хижацький загарбницький похід колонізаторки.

… Як їхала КатеринаВ Канів по Дніпрові,А ми з матір’ю сиділиНа горі в діброві.Я плакала; я не знаю,Чи їсти хотілось?Чи може, що в маленькоїНа той час боліло?Мене мати забавляла,На Дніпр поглядала,І галеру золотуюМені показала,Мов будинок. А в галеріКнязі, і всі сілиВоєводи... і між нимиЦариця сиділа…Чи я знала, ще сповита


ІНа Дніпр поглядала,ІНа Дніпр поглядала,І галеру золотуюІІ галеру золотуюМ

загарбницький похід колонізаторки.

Мзагарбницький похід колонізаторки.

… Як їхала Катерина

М… Як їхала КатеринаВ Канів по Дніпрові,

МВ Канів по Дніпрові,А ми з матір’ю сиділи

МА ми з матір’ю сиділиНа горі в діброві.МНа горі в діброві.Я плакала; я не знаю,МЯ плакала; я не знаю,МЧи їсти хотілось?МЧи їсти хотілось?Чи може, що в маленькоїМЧи може, що в маленькоїНа той час боліло?МНа той час боліло?Мене мати забавляла,ММене мати забавляла,На Дніпр поглядала,МНа Дніпр поглядала,

Фзв’язували події обопільної України в одно об’єднане ціле.

Фзв’язували події обопільної України в одно об’єднане ціле.

Мимо Андрушів, як і мимо Трактомирова і Канева, про

ФМимо Андрушів, як і мимо Трактомирова і Канева, про

пливали золочені галіри коронованого ката всієї України

Фпливали золочені галіри коронованого ката всієї України Катерини ІІ. І андрушівські дівчата, разом з канівськими,

ФКатерини ІІ. І андрушівські дівчата, разом з канівськими, Шевченковим словом могли говорити про той хижацький ФШевченковим словом могли говорити про той хижацький загарбницький похід колонізаторки.Фзагарбницький похід колонізаторки.

… Як їхала КатеринаФ… Як їхала КатеринаВ Канів по Дніпрові,ФВ Канів по Дніпрові,А ми з матір’ю сиділиФА ми з матір’ю сиділи

Еборотьбі, культурі і побуті, в духовній культурі. А в розви

Еборотьбі, культурі і побуті, в духовній культурі. А в розвитку історії обох берегів Дніпра, в історії Лівобережної і Пра

Етку історії обох берегів Дніпра, в історії Лівобережної і Правобережної України село Андруші з пристанню і перевозом Евобережної України село Андруші з пристанню і перевозом на Дніпрі кожного разу було одно з тих зв’язкових ланок, що Ена Дніпрі кожного разу було одно з тих зв’язкових ланок, що зв’язували події обопільної України в одно об’єднане ціле.Езв’язували події обопільної України в одно об’єднане ціле.

Мимо Андрушів, як і мимо Трактомирова і Канева, проЕМимо Андрушів, як і мимо Трактомирова і Канева, пропливали золочені галіри коронованого ката всієї України Епливали золочені галіри коронованого ката всієї України Катерини ІІ. І андрушівські дівчата, разом з канівськими, ЕКатерини ІІ. І андрушівські дівчата, разом з канівськими, Шевченковим словом могли говорити про той хижацький ЕШевченковим словом могли говорити про той хижацький

•••••••

44

Що тая цариця –Лютий ворог України,Голодна вовчиця!.. 1

Про ту подорож цариці по Дніпру і досі йде гомін по по-бережних селах, в тому числі і в Андрушах. Основний лей-тмотив народного ставлення до цієї події найвиразніше зву-чить у гнівній народній пісні:

Катирино, вража бабо,Що ти наробила?Степ широкий, край веселийТа й занапастила?

Ще за чотирі роки до цієї подорожі Катерина ІІ своїм указом 1783 року остаточно узаконила закріпачення укра-їнських селян, зміцнила диктатуру дворянства. По всій Лі-вобережній Україні кріпаки-селяни стали робити панщину, а андрушівські селяни, разом з сусідніми селами, стали ро-бити панщину-чернеччину бо їх експлуатували ченчі-мо-нахи, і андрушівських селян, на відміну від інших кріпаків, називали монастирськими кріпаками. Як в селі Андрушах, так і навколо села відтоді з’явились назви багатьох угідь і урочищ. Наприклад, Монастирська левада (між церквою і кладовищем), Монастирський луг (на західнім березі річеща Джерело), Монастирський сінокіс (на східному березі того ж Джерела), Архієрейська купальня, Монастирський водяний млин на з’єднанні річеща Джерело з озером Делемухою.

Нарешті в центрі села, проти Староселиці, на північно-східному березі Джерела й Дилимухи, з’явився капітальний,

1 Уривки з твору «Великий льох» (Містерія) // Тарас Шевченко. Твори в 5 томах. – Т. 1 (1837–1847). – К. – 1984. – С. 254–255. –Прим. упоряд.


Інахи, і андрушівських селян, на відміну від інших кріпаків,

Інахи, і андрушівських селян, на відміну від інших кріпаків, називали монастирськими кріпаками. Як в селі Андрушах, Іназивали монастирськими кріпаками. Як в селі Андрушах, так і навколо села відтоді з’явились назви багатьох угідь і Ітак і навколо села відтоді з’явились назви багатьох угідь і Іурочищ. Наприклад, Монастирська левада (між церквою і Іурочищ. Наприклад, Монастирська левада (між церквою і кладовищем), Монастирський луг (на західнім березі річеща Ікладовищем), Монастирський луг (на західнім березі річеща Джерело), Монастирський сінокіс (на східному березі того ж ІДжерело), Монастирський сінокіс (на східному березі того ж Джерела), Архієрейська купальня, Монастирський водяний ІДжерела), Архієрейська купальня, Монастирський водяний млин на з’єднанні річеща Джерело з озером Делемухою.Імлин на з’єднанні річеща Джерело з озером Делемухою.

МЩе за чотирі роки до цієї подорожі Катерина ІІ своїм

МЩе за чотирі роки до цієї подорожі Катерина ІІ своїм

указом 1783 року остаточно узаконила закріпачення укра

Муказом 1783 року остаточно узаконила закріпачення українських селян, зміцнила диктатуру дворянства. По всій Лі

Мїнських селян, зміцнила диктатуру дворянства. По всій Лівобережній Україні кріпаки-селяни стали робити панщину,

Мвобережній Україні кріпаки-селяни стали робити панщину, а андрушівські селяни, разом з сусідніми селами, стали ро

Ма андрушівські селяни, разом з сусідніми селами, стали робити панщину-чернеччину бо їх експлуатували ченчі-моМбити панщину-чернеччину бо їх експлуатували ченчі-монахи, і андрушівських селян, на відміну від інших кріпаків, Мнахи, і андрушівських селян, на відміну від інших кріпаків, називали монастирськими кріпаками. Як в селі Андрушах, Мназивали монастирськими кріпаками. Як в селі Андрушах, так і навколо села відтоді з’явились назви багатьох угідь і Мтак і навколо села відтоді з’явились назви багатьох угідь і Мурочищ. Наприклад, Монастирська левада (між церквою і Мурочищ. Наприклад, Монастирська левада (між церквою і кладовищем), Монастирський луг (на західнім березі річеща Мкладовищем), Монастирський луг (на західнім березі річеща

ФКатирино, вража бабо,

ФКатирино, вража бабо,Що ти наробила?

ФЩо ти наробила?Степ широкий, край веселий

ФСтеп широкий, край веселийТа й занапастила?ФТа й занапастила?

Ще за чотирі роки до цієї подорожі Катерина ІІ своїм ФЩе за чотирі роки до цієї подорожі Катерина ІІ своїм указом 1783 року остаточно узаконила закріпачення украФуказом 1783 року остаточно узаконила закріпачення українських селян, зміцнила диктатуру дворянства. По всій ЛіФїнських селян, зміцнила диктатуру дворянства. По всій Лівобережній Україні кріпаки-селяни стали робити панщину, Фвобережній Україні кріпаки-селяни стали робити панщину, а андрушівські селяни, разом з сусідніми селами, стали роФа андрушівські селяни, разом з сусідніми селами, стали ро

ЕПро ту подорож цариці по Дніпру і досі йде гомін по по

ЕПро ту подорож цариці по Дніпру і досі йде гомін по по

бережних селах, в тому числі і в Андрушах. Основний лей

Ебережних селах, в тому числі і в Андрушах. Основний лейтмотив народного ставлення до цієї події найвиразніше звуЕтмотив народного ставлення до цієї події найвиразніше зву

Катирино, вража бабо, ЕКатирино, вража бабо,

Степ широкий, край веселийЕСтеп широкий, край веселий

•••••••

45

широкостінний, кам’яний будинок, побудований для літньої дачі-резіденції командної верхівки переяславського духо-венства, з домовою церквою, прибудованою збоку архієрей-ського дому. Цей будинок, з того часу, в побутовій мові на-зивався Чернечі покої. Поряд з Чернечими покоями монахи, загарбавши найкращі, найвищі і найбезпечніші місця, най-сухіші під час повіді, на яких ще до приходу влади монахів розростався вільний громадський андрушівський козачий дубовий гай, ченці-кріпосники, з наказу архієрея, оголоси-ли своїм Чернечим гаєм. В цьому загарбаному гаю вони роз-били три подовжніх алеї: алею ясенів і в’язів понад берегом великого озера Ситне, середню алею та алею дубів понад сі-нокосом. Крім того, монахи розбили три поперечні алеї: ли-пову – понад архієрейським фруктовим садом та понад бу-динком – для архієрейської півчі; середню поперечну алею, а також північну алею. Увесь Чернечий гай було обгородже-но; навколо нього стали ходити своєрідні поліцаї у чернечих рясах, тобто монахи-послушники з хрестом на грудях та із заряженими сіллю (замість дробу) справжніми мисливськи-ми рушницями. Правда, що сіллю наказано було заряжати вартовим монахам свої рушниці після того, як вони застре-лили дробовими пострілами кількох андрушівських козаків, і коли ці факти набрали широкого розголосу і осуду на Пере-яславщині. Лише, як символ минулого вільного часу, через увесь Чернечий гай по діагоналі (з південно-східного кутка, від церкви й містка) пролягла через увесь Чернечий гай (наче положена «косиною» козацька шабля!), між дубами простя-глась до північно-західного кутка гаю стародавня дорога до села Стовп’яги. Тільки андрушівським селянам уже заборо-нено було проїжджати по дідівській, колись вільній дорозі.

Архієрейські покої з домовою церквою, будинок для пів-чі та монастирського економічного конторського штату, ар-


Івартовим монахам свої рушниці після того, як вони застре

Івартовим монахам свої рушниці після того, як вони застрелили дробовими пострілами кількох андрушівських козаків, Ілили дробовими пострілами кількох андрушівських козаків, і коли ці факти набрали широкого розголосу і осуду на ПереІі коли ці факти набрали широкого розголосу і осуду на Переяславщині. Лише, як символ минулого вільного часу, через Іяславщині. Лише, як символ минулого вільного часу, через увесь Чернечий гай по діагоналі (з південно-східного кутка, Іувесь Чернечий гай по діагоналі (з південно-східного кутка, від церкви й містка) пролягла через увесь Чернечий гай (наче Івід церкви й містка) пролягла через увесь Чернечий гай (наче Іположена «косиною» козацька шабля!), між дубами простяІположена «косиною» козацька шабля!), між дубами простяглась до північно-західного кутка гаю стародавня дорога до Іглась до північно-західного кутка гаю стародавня дорога до

Мпову – понад архієрейським фруктовим садом та понад бу

Мпову – понад архієрейським фруктовим садом та понад будинком – для архієрейської півчі; середню поперечну алею,

Мдинком – для архієрейської півчі; середню поперечну алею, а також північну алею. Увесь Чернечий гай було обгородже

Ма також північну алею. Увесь Чернечий гай було обгороджено; навколо нього стали ходити своєрідні поліцаї у чернечих

Мно; навколо нього стали ходити своєрідні поліцаї у чернечих рясах, тобто монахи-послушники з хрестом на грудях та із

Мрясах, тобто монахи-послушники з хрестом на грудях та із

Мзаряженими сіллю (замість дробу) справжніми мисливськиМзаряженими сіллю (замість дробу) справжніми мисливськими рушницями. Правда, що сіллю наказано було заряжати Мми рушницями. Правда, що сіллю наказано було заряжати вартовим монахам свої рушниці після того, як вони застреМвартовим монахам свої рушниці після того, як вони застрелили дробовими пострілами кількох андрушівських козаків, Млили дробовими пострілами кількох андрушівських козаків, і коли ці факти набрали широкого розголосу і осуду на ПереМі коли ці факти набрали широкого розголосу і осуду на Переяславщині. Лише, як символ минулого вільного часу, через Мяславщині. Лише, як символ минулого вільного часу, через увесь Чернечий гай по діагоналі (з південно-східного кутка, Мувесь Чернечий гай по діагоналі (з південно-східного кутка,

Фдубовий гай, ченці-кріпосники, з наказу архієрея, оголоси

Фдубовий гай, ченці-кріпосники, з наказу архієрея, оголосили своїм Чернечим гаєм. В цьому загарбаному гаю вони роз

Фли своїм Чернечим гаєм. В цьому загарбаному гаю вони розбили три подовжніх алеї: алею ясенів і в’язів понад берегом

Фбили три подовжніх алеї: алею ясенів і в’язів понад берегом великого озера Ситне, середню алею та алею дубів понад сі

Фвеликого озера Ситне, середню алею та алею дубів понад сінокосом. Крім того, монахи розбили три поперечні алеї: лиФнокосом. Крім того, монахи розбили три поперечні алеї: липову – понад архієрейським фруктовим садом та понад буФпову – понад архієрейським фруктовим садом та понад будинком – для архієрейської півчі; середню поперечну алею, Фдинком – для архієрейської півчі; середню поперечну алею, а також північну алею. Увесь Чернечий гай було обгороджеФа також північну алею. Увесь Чернечий гай було обгороджено; навколо нього стали ходити своєрідні поліцаї у чернечих Фно; навколо нього стали ходити своєрідні поліцаї у чернечих рясах, тобто монахи-послушники з хрестом на грудях та із Фрясах, тобто монахи-послушники з хрестом на грудях та із

Езивався Чернечі покої. Поряд з Чернечими покоями монахи,

Езивався Чернечі покої. Поряд з Чернечими покоями монахи, загарбавши найкращі, найвищі і найбезпечніші місця, най

Езагарбавши найкращі, найвищі і найбезпечніші місця, найсухіші під час повіді, на яких ще до приходу влади монахів Есухіші під час повіді, на яких ще до приходу влади монахів розростався вільний громадський андрушівський козачий Ерозростався вільний громадський андрушівський козачий дубовий гай, ченці-кріпосники, з наказу архієрея, оголосиЕдубовий гай, ченці-кріпосники, з наказу архієрея, оголоси-Е-ли своїм Чернечим гаєм. В цьому загарбаному гаю вони розЕли своїм Чернечим гаєм. В цьому загарбаному гаю вони розбили три подовжніх алеї: алею ясенів і в’язів понад берегом Ебили три подовжніх алеї: алею ясенів і в’язів понад берегом великого озера Ситне, середню алею та алею дубів понад сіЕвеликого озера Ситне, середню алею та алею дубів понад сінокосом. Крім того, монахи розбили три поперечні алеї: лиЕнокосом. Крім того, монахи розбили три поперечні алеї: ли

•••••••

46

хієрейський сад і весь Чернечий гай посеред села став для ан-друшівців на 200 літ символом ворожої, загарбницької сили, символом поневолення, грабунку і розбою, окутаним пере-казами, гострими саркастичними дотепами, прокльонами.

– Не питай правди ні в небесному раю, ні в Чернечому гаю!– Нема нам супокою від лихого Чернечого покою!– До Бога високо, до царя далеко, а до архирея близько,

так дуже колько й слизько!Затаврували андрушівські люди те чорне «вороняче»

гніздо архієрейських розкошів, чернечої розпусти і лицемір-ства, щоденного безсоромного, нещадного здирства.

– Немає гіршої потвори як чорт із рогачем, а монах з ружжьом!

Монахи пострілом з ружжа застрелили козака, дівку зґвалтували в гаю і довели її до самозгуби, дитину прицьку-вали собаками монахи-сторожі і перелякали її до смерті, хлопця-пастуха вкинули у озеро за те, що, утікаючи від гро-му, перегнав корови через той горб, що як кістка в горлі стир-чав між селянськими пастівниками.

А то вночі селянські воли захватять на сінокосі і замкнуть у своїх клунях, вимагаючи великого викупу-штрафу.

Але скільки ж іскривого народного гумору породжував чернечий деспотизм у Андрушах! Там парубки у п’яного сто-рожа-монаха рушницю викрали і заховали. Там спритні під-літки підглянули в щілини архієрейської купальні – одежу позав’язують високопоставлених духівників або яблука об-несуть в архієрейськім саду, не зважаючи на наявність сто-рожі чернечої і собачої та команди збройних козаків, чи до-ріжку в алеї непомітно перепнуть мотуззям.

Не було меж народному гумору, народному сарказму. І здавалось, чим більше зростав чернечий режим експлуата-ції, тим вище підносився народний гнів, виявлений у здоро-


Іу своїх клунях, вимагаючи великого викупу-штрафу.

Іу своїх клунях, вимагаючи великого викупу-штрафу.

Але скільки ж іскривого народного гумору породжував ІАле скільки ж іскривого народного гумору породжував Ічернечий деспотизм у Андрушах! Там парубки у п’яного стоІчернечий деспотизм у Андрушах! Там парубки у п’яного сторожа-монаха рушницю викрали і заховали. Там спритні підІрожа-монаха рушницю викрали і заховали. Там спритні підлітки підглянули в щілини архієрейської купальні – одежу Ілітки підглянули в щілини архієрейської купальні – одежу позав’язують високопоставлених духівників або яблука обІпозав’язують високопоставлених духівників або яблука обнесуть в архієрейськім саду, не зважаючи на наявність стоІнесуть в архієрейськім саду, не зважаючи на наявність сторожі чернечої і собачої та команди збройних козаків, чи доІрожі чернечої і собачої та команди збройних козаків, чи до

ММонахи пострілом з ружжа застрелили козака, дівку

ММонахи пострілом з ружжа застрелили козака, дівку

зґвалтували в гаю і довели її до самозгуби, дитину прицьку

Мзґвалтували в гаю і довели її до самозгуби, дитину прицькували собаками монахи-сторожі і перелякали її до смерті,

Мвали собаками монахи-сторожі і перелякали її до смерті, хлопця-пастуха вкинули у озеро за те, що, утікаючи від гро

Мхлопця-пастуха вкинули у озеро за те, що, утікаючи від грому, перегнав корови через той горб, що як кістка в горлі стир

Мму, перегнав корови через той горб, що як кістка в горлі стирчав між селянськими пастівниками.Мчав між селянськими пастівниками.

А то вночі селянські воли захватять на сінокосі і замкнуть МА то вночі селянські воли захватять на сінокосі і замкнуть у своїх клунях, вимагаючи великого викупу-штрафу.Му своїх клунях, вимагаючи великого викупу-штрафу.

Але скільки ж іскривого народного гумору породжував МАле скільки ж іскривого народного гумору породжував Мчернечий деспотизм у Андрушах! Там парубки у п’яного стоМчернечий деспотизм у Андрушах! Там парубки у п’яного сторожа-монаха рушницю викрали і заховали. Там спритні підМрожа-монаха рушницю викрали і заховали. Там спритні підлітки підглянули в щілини архієрейської купальні – одежу Млітки підглянули в щілини архієрейської купальні – одежу

ФЗатаврували андрушівські люди те чорне «вороняче»

ФЗатаврували андрушівські люди те чорне «вороняче»

гніздо архієрейських розкошів, чернечої розпусти і лицемір

Фгніздо архієрейських розкошів, чернечої розпусти і лицемірства, щоденного безсоромного, нещадного здирства.

Фства, щоденного безсоромного, нещадного здирства.

– Немає гіршої потвори як чорт із рогачем, а монах з

Ф– Немає гіршої потвори як чорт із рогачем, а монах з

Монахи пострілом з ружжа застрелили козака, дівку ФМонахи пострілом з ружжа застрелили козака, дівку зґвалтували в гаю і довели її до самозгуби, дитину прицькуФзґвалтували в гаю і довели її до самозгуби, дитину прицькували собаками монахи-сторожі і перелякали її до смерті, Фвали собаками монахи-сторожі і перелякали її до смерті, хлопця-пастуха вкинули у озеро за те, що, утікаючи від гроФхлопця-пастуха вкинули у озеро за те, що, утікаючи від грому, перегнав корови через той горб, що як кістка в горлі стирФму, перегнав корови через той горб, що як кістка в горлі стир

Е– Не питай правди ні в небесному раю, ні в Чернечому гаю!

Е– Не питай правди ні в небесному раю, ні в Чернечому гаю!– Нема нам супокою від лихого Чернечого покою!

Е– Нема нам супокою від лихого Чернечого покою!– До Бога високо, до царя далеко, а до архирея близько, Е– До Бога високо, до царя далеко, а до архирея близько,

Затаврували андрушівські люди те чорне «вороняче» ЕЗатаврували андрушівські люди те чорне «вороняче» гніздо архієрейських розкошів, чернечої розпусти і лицемірЕгніздо архієрейських розкошів, чернечої розпусти і лицемірства, щоденного безсоромного, нещадного здирства.Ества, щоденного безсоромного, нещадного здирства.

– Немає гіршої потвори як чорт із рогачем, а монах з Е– Немає гіршої потвори як чорт із рогачем, а монах з

•••••••

47

вому, веселому глузді та глумі над своїми духовними ворога-ми – служителями культу.

Все надто щоденно давало селянському релігійному сві-тоглядові разючі контрасти між «божим словом» монастир-ських монахів і між їхніми мерзенними ділами.

Так виглядало в цім селі, як і у всіх підлеглих монастирям кріпаків України, коріння антикультового стихійного погля-ду на православну церкву.

Село Андруші, для вивчення наростання протесту в системі народних вірувань, дає разючі типові переконливі приклади 1.

***В Андрушах в XVIII столітті склалась група односельців,

які поробили собі дебелі мажі, поставили їх на витривалі широкоободові берестові колеса, утворили свою хоч невели-ку чумацьку валку … і пішли чумакувати.

Для свободолюбивого козацького духу вільготніше піти степом в чумацькому товаристві по овіяних вихорами куря-ви, окутаних легендами шляхах, і хоч у руках чумак тримає не козацьку шаблю, а ремінний батіг, та на серці в нього пісня співається широка і довга, як той шлях, [що] простягся від горизонту до горизонту. Йде чумак між двома возами, по-гейкує на волів переднього воза, підцокує на волів задньо-го возу (бо один погонич в Андрушах був на два вози), на сонце пекуче поглядає та погоду примічає в далекій дорозі. Було їх вісім родин в Андрушах, від батька до сина, від сина до внука переходила чумацька мажа і чумацький батіг. Гри-ценки отаманували серед Андрушівських чумаків. Гриценко

1 Зображення церковників відбувалося під впливом потужної атеїс-тичної пропаганди за радянського часу. – Прим. упоряд.


Іне козацьку шаблю, а ремінний батіг, та на серці в нього пісня

Іне козацьку шаблю, а ремінний батіг, та на серці в нього пісня співається широка і довга, як той шлях, [що] простягся Іспівається широка і довга, як той шлях, [що] простягся горизонту до горизонту. Йде чумак між двома возами, поІгоризонту до горизонту. Йде чумак між двома возами, поІгейкує на волів переднього воза, підцокує на волів задньоІгейкує на волів переднього воза, підцокує на волів заднього возу (бо один погонич в Андрушах був на два вози), на Іго возу (бо один погонич в Андрушах був на два вози), на сонце пекуче поглядає та погоду примічає в далекій дорозі. Ісонце пекуче поглядає та погоду примічає в далекій дорозі. Було їх вісім родин в Андрушах, від батька до сина, від сина ІБуло їх вісім родин в Андрушах, від батька до сина, від сина до внука переходила чумацька мажа і чумацький батіг. ГриІдо внука переходила чумацька мажа і чумацький батіг. Гри

МВ Андрушах в XVIII столітті склалась група односельців,

МВ Андрушах в XVIII столітті склалась група односельців,

які поробили собі дебелі мажі, поставили їх на витривалі

Мякі поробили собі дебелі мажі, поставили їх на витривалі широкоободові берестові колеса, утворили свою хоч невели

Мширокоободові берестові колеса, утворили свою хоч невелику чумацьку валку … і пішли чумакувати.

Мку чумацьку валку … і пішли чумакувати.

Для свободолюбивого козацького духу вільготніше піти

МДля свободолюбивого козацького духу вільготніше піти

степом в чумацькому товаристві по овіяних вихорами куряМстепом в чумацькому товаристві по овіяних вихорами куряви, окутаних легендами шляхах, і хоч у руках чумак тримає Мви, окутаних легендами шляхах, і хоч у руках чумак тримає не козацьку шаблю, а ремінний батіг, та на серці в нього пісня Мне козацьку шаблю, а ремінний батіг, та на серці в нього пісня співається широка і довга, як той шлях, [що] простягся Мспівається широка і довга, як той шлях, [що] простягся горизонту до горизонту. Йде чумак між двома возами, поМгоризонту до горизонту. Йде чумак між двома возами, поМгейкує на волів переднього воза, підцокує на волів задньоМгейкує на волів переднього воза, підцокує на волів заднього возу (бо один погонич в Андрушах був на два вози), на Мго возу (бо один погонич в Андрушах був на два вози), на

ФСело Андруші, для вивчення наростання протесту в

ФСело Андруші, для вивчення наростання протесту в

системі народних вірувань, дає разючі типові переконливі

Фсистемі народних вірувань, дає разючі типові переконливі

*** Ф***В Андрушах в XVIII столітті склалась група односельців, ФВ Андрушах в XVIII столітті склалась група односельців,

які поробили собі дебелі мажі, поставили їх на витривалі Фякі поробили собі дебелі мажі, поставили їх на витривалі широкоободові берестові колеса, утворили свою хоч невелиФширокоободові берестові колеса, утворили свою хоч невелику чумацьку валку … і пішли чумакувати.Фку чумацьку валку … і пішли чумакувати.

Для свободолюбивого козацького духу вільготніше піти ФДля свободолюбивого козацького духу вільготніше піти

Еських монахів і між їхніми мерзенними ділами.

Еських монахів і між їхніми мерзенними ділами.

Так виглядало в цім селі, як і у всіх підлеглих монастирям

ЕТак виглядало в цім селі, як і у всіх підлеглих монастирям

кріпаків України, коріння антикультового стихійного погляЕкріпаків України, коріння антикультового стихійного погля

Село Андруші, для вивчення наростання протесту в ЕСело Андруші, для вивчення наростання протесту в системі народних вірувань, дає разючі типові переконливі Есистемі народних вірувань, дає разючі типові переконливі

•••••••

48

виходив попереду, а за ним останні вози. Два рази на літо ходили вони в Крим по сіль; виїзжали на Переяслав, а за міс-том, побіля Богданової могили, простягався Цареградський шлях, через Хоцьки, Пісчану, Золотоношу, Ірклієв, Жовнин, Градіжськ (Городище), в Кременчуці переправлялись на пра-вий берег Дніпра. І там уже правим берегом Дніпра ішли аж до Береслава, а тоді на Каховку. Кожен андрушівський чумак мав на кожному возі по дві бочки, а як возів у нього було два, то в чотири бочки набирали в Криму солоної води, густу ропу привозили додому і ще виварювали в чавунах її, сіль. Два рази на літо андрушівські чумаки ходили в Крим. Пер-ший раз навесні, як тільки дорога протряхне, ще перед Вели-коднем, вони виходили в дорогу, а десь у чужих краях вони прибивались на Великдень до придорожнього села, і там їх люди, вдосвіта несучи посвячені паски з церкви, христоса-ли червоною крашанкою із скибкою паски. Отак, розговів-шись в дорозі, чумаки-андрушівці їхали далі і «до Петра» (29 червня) повертались. Дома «якусь тижняку» відпочивши, та й знов у Крим, і вже аж по холоді покровському верта-лись вдруге з дороги. Втомна і важка чумацька доля. Удень іде він по шляху за возом, а вночі і спочити треба, і воли на-пасти, бо вони пристануть, впадуть з ніг. А що віз ламається, «тоді чумак ума набирається». Гірко в дорозі, а ходили. Як перший жайворонок заспіває, так і кличе чумацьке серце на вітри просторі. Ішли від села до села, від криниці до джерела, не пивши.

Співалось:Та вози риплять,Та ярма брязчать,а воли ремиґають;На серденько та в чумаченьката й думки налягають…


Ііде він по шляху за возом, а вночі і спочити треба, і воли на

Ііде він по шляху за возом, а вночі і спочити треба, і воли напасти, бо вони пристануть, впадуть з ніг. А що віз ламається, Іпасти, бо вони пристануть, впадуть з ніг. А що віз ламається, «тоді чумак ума набирається». Гірко в дорозі, а ходили. Як І«тоді чумак ума набирається». Гірко в дорозі, а ходили. Як перший жайворонок заспіває, так і кличе чумацьке серце на Іперший жайворонок заспіває, так і кличе чумацьке серце на вітри просторі. Ішли від села до села, від криниці до джерела, Івітри просторі. Ішли від села до села, від криниці до джерела, не пивши.Іне пивши.

Співалось:ІСпівалось:

Мприбивались на Великдень до придорожнього села, і там їх

Мприбивались на Великдень до придорожнього села, і там їх люди, вдосвіта несучи посвячені паски з церкви, христоса

Млюди, вдосвіта несучи посвячені паски з церкви, христосали червоною крашанкою із скибкою паски. Отак, розговів

Мли червоною крашанкою із скибкою паски. Отак, розговівшись в дорозі, чумаки-андрушівці їхали далі і «до Петра»

Мшись в дорозі, чумаки-андрушівці їхали далі і «до Петра» (29 червня) повертались. Дома «якусь тижняку» відпочивши,

М(29 червня) повертались. Дома «якусь тижняку» відпочивши, та й знов у Крим, і вже аж по холоді покровському вертаМта й знов у Крим, і вже аж по холоді покровському вертались вдруге з дороги. Втомна і важка чумацька доля. Удень Млись вдруге з дороги. Втомна і важка чумацька доля. Удень Міде він по шляху за возом, а вночі і спочити треба, і воли наМіде він по шляху за возом, а вночі і спочити треба, і воли напасти, бо вони пристануть, впадуть з ніг. А що віз ламається, Мпасти, бо вони пристануть, впадуть з ніг. А що віз ламається, «тоді чумак ума набирається». Гірко в дорозі, а ходили. Як М«тоді чумак ума набирається». Гірко в дорозі, а ходили. Як перший жайворонок заспіває, так і кличе чумацьке серце на Мперший жайворонок заспіває, так і кличе чумацьке серце на вітри просторі. Ішли від села до села, від криниці до джерела, Мвітри просторі. Ішли від села до села, від криниці до джерела,

Фдва, то в чотири бочки набирали в Криму солоної води, густу

Фдва, то в чотири бочки набирали в Криму солоної води, густу ропу привозили додому і ще виварювали в чавунах її, сіль.

Фропу привозили додому і ще виварювали в чавунах її, сіль. Два рази на літо андрушівські чумаки ходили в Крим. Пер

ФДва рази на літо андрушівські чумаки ходили в Крим. Перший раз навесні, як тільки дорога протряхне, ще перед Вели

Фший раз навесні, як тільки дорога протряхне, ще перед Великоднем, вони виходили в дорогу, а десь у чужих краях вони Фкоднем, вони виходили в дорогу, а десь у чужих краях вони прибивались на Великдень до придорожнього села, і там їх Фприбивались на Великдень до придорожнього села, і там їх люди, вдосвіта несучи посвячені паски з церкви, христосаФлюди, вдосвіта несучи посвячені паски з церкви, христосали червоною крашанкою із скибкою паски. Отак, розговівФли червоною крашанкою із скибкою паски. Отак, розговівшись в дорозі, чумаки-андрушівці їхали далі і «до Петра» Фшись в дорозі, чумаки-андрушівці їхали далі і «до Петра» (29 червня) повертались. Дома «якусь тижняку» відпочивши, Ф(29 червня) повертались. Дома «якусь тижняку» відпочивши,

ЕГрадіжськ (Городище), в Кременчуці переправлялись на пра

ЕГрадіжськ (Городище), в Кременчуці переправлялись на правий берег Дніпра. І там уже правим берегом Дніпра ішли аж

Евий берег Дніпра. І там уже правим берегом Дніпра ішли аж до Береслава, а тоді на Каховку. Кожен андрушівський чумак Едо Береслава, а тоді на Каховку. Кожен андрушівський чумак мав на кожному возі по дві бочки, а як возів у нього було Емав на кожному возі по дві бочки, а як возів у нього було два, то в чотири бочки набирали в Криму солоної води, густу Едва, то в чотири бочки набирали в Криму солоної води, густу ропу привозили додому і ще виварювали в чавунах її, сіль. Еропу привозили додому і ще виварювали в чавунах її, сіль. Два рази на літо андрушівські чумаки ходили в Крим. ПерЕДва рази на літо андрушівські чумаки ходили в Крим. Перший раз навесні, як тільки дорога протряхне, ще перед ВелиЕший раз навесні, як тільки дорога протряхне, ще перед Великоднем, вони виходили в дорогу, а десь у чужих краях вони Екоднем, вони виходили в дорогу, а десь у чужих краях вони

•••••••

49

…Пішли воли по битій дорозіРатицями вогонь крешуть,Вже на того чумака МакараСосновую труну тешуть…

Зимовими місяцями чумаки також не гуляли в Андрушах, вони їхали через трактемирівську переправу на правий берег Дніпра до Іржищева (так андрушівці вимовляють назву Ржи-щев) і перевозили хуру переяславським купцям. Літом часто виходили з Андрушів у дорогу через трактемирівську пере-праву і йшли на чорні шляхи Правобережжя, і приносили «із Польщі» новини про гайдамацькі рухи, про Коліївщину, що спалахнула повстанням у квітні 1768 року від Чигирина до Ли-сянки, від Умані до Білої Церкви й Радомисля. Клекотала Ко-ліївщина, а іскри повстанських пожеж переносили люди і на Ліво бережжя. І не встигли польські владарі, об’єднавшись з ім-ператрицею Катериною, придушити Коліївщину, ще не встигли в Кодні поодрубувати всіх голів коліям-повстанцям, як право-бережні іскри перенеслись на Лівобережжя, заколотивши на цілий десяток років кріпацьку непокору в селі Клищинцях на Сулі, а потім спалахнула чотирьохрічна пожежа козацького по-встання проти кріпацтва на Хоролі, в Турбаях. Чумацькі валки привозили з дороги в Андруші не тільки сіль і купецькі товари, а й розносили по шляхах вісті про волю і сумні звістки в обра-зах крилатого народного афористичного слова:

– Щоб тебе Кодня не минула!..– Та будь ти гострий як коліївський ніж!..– Ну вже й уївся мені той пан, як чумацька воша, в душу.Мінялися в Андрушах протягом ХVIII століття хазяйни-

єпіскопи, але не один з них не запам’ятався кріпакам.– Та всі монахи однакі: як ті чорні собаки, як не гавкне, то

вкусить, – говорили андрушівці.


ІСулі, а потім спалахнула чотирьохрічна пожежа козацького по

ІСулі, а потім спалахнула чотирьохрічна пожежа козацького повстання проти кріпацтва на Хоролі, в Турбаях. Чумацькі валки Івстання проти кріпацтва на Хоролі, в Турбаях. Чумацькі валки привозили з дороги в Андруші не тільки сіль і купецькі товари, Іпривозили з дороги в Андруші не тільки сіль і купецькі товари, а й розносили по шляхах вісті про волю і сумні звістки в обраІа й розносили по шляхах вісті про волю і сумні звістки в образах крилатого народного афористичного слова:Ізах крилатого народного афористичного слова:

– Щоб тебе Кодня не минула!..І– Щоб тебе Кодня не минула!..– Та будь ти гострий як коліївський ніж!..І– Та будь ти гострий як коліївський ніж!..– Ну вже й уївся мені той пан, як чумацька воша, в душу.І– Ну вже й уївся мені той пан, як чумацька воша, в душу.

Мсянки, від Умані до Білої Церкви й Радомисля. Клекотала Ко

Мсянки, від Умані до Білої Церкви й Радомисля. Клекотала Коліївщина, а іскри повстанських пожеж переносили люди і на

Мліївщина, а іскри повстанських пожеж переносили люди і на

бережжя. І не встигли польські владарі, об’єднавшись з ім

Мбережжя. І не встигли польські владарі, об’єднавшись з ім

ператрицею Катериною, придушити Коліївщину, ще не встигли

Мператрицею Катериною, придушити Коліївщину, ще не встигли в Кодні поодрубувати всіх голів коліям-повстанцям, як право

Мв Кодні поодрубувати всіх голів коліям-повстанцям, як правобережні іскри перенеслись на Лівобережжя, заколотивши на Мбережні іскри перенеслись на Лівобережжя, заколотивши на цілий десяток років кріпацьку непокору в селі Клищинцях на Мцілий десяток років кріпацьку непокору в селі Клищинцях на МСулі, а потім спалахнула чотирьохрічна пожежа козацького поМСулі, а потім спалахнула чотирьохрічна пожежа козацького повстання проти кріпацтва на Хоролі, в Турбаях. Чумацькі валки Мвстання проти кріпацтва на Хоролі, в Турбаях. Чумацькі валки привозили з дороги в Андруші не тільки сіль і купецькі товари, Мпривозили з дороги в Андруші не тільки сіль і купецькі товари, а й розносили по шляхах вісті про волю і сумні звістки в обраМа й розносили по шляхах вісті про волю і сумні звістки в образах крилатого народного афористичного слова:Мзах крилатого народного афористичного слова:

Фщев) і перевозили хуру переяславським купцям. Літом часто

Фщев) і перевозили хуру переяславським купцям. Літом часто виходили з Андрушів у дорогу через трактемирівську пере

Фвиходили з Андрушів у дорогу через трактемирівську переправу і йшли на чорні шляхи Правобережжя, і приносили «із

Фправу і йшли на чорні шляхи Правобережжя, і приносили «із Польщі» новини про гайдамацькі рухи, про Коліївщину, що

ФПольщі» новини про гайдамацькі рухи, про Коліївщину, що спалахнула повстанням у квітні 1768 року від Чигирина до ЛиФспалахнула повстанням у квітні 1768 року від Чигирина до Лисянки, від Умані до Білої Церкви й Радомисля. Клекотала КоФсянки, від Умані до Білої Церкви й Радомисля. Клекотала Коліївщина, а іскри повстанських пожеж переносили люди і на Фліївщина, а іскри повстанських пожеж переносили люди і на

бережжя. І не встигли польські владарі, об’єднавшись з імФбережжя. І не встигли польські владарі, об’єднавшись з імператрицею Катериною, придушити Коліївщину, ще не встигли Фператрицею Катериною, придушити Коліївщину, ще не встигли в Кодні поодрубувати всіх голів коліям-повстанцям, як правоФв Кодні поодрубувати всіх голів коліям-повстанцям, як право

ЕЗимовими місяцями чумаки також не гуляли в Андрушах,

ЕЗимовими місяцями чумаки також не гуляли в Андрушах,

вони їхали через трактемирівську переправу на правий берег Евони їхали через трактемирівську переправу на правий берег Дніпра до Іржищева (так андрушівці вимовляють назву РжиЕДніпра до Іржищева (так андрушівці вимовляють назву Ржищев) і перевозили хуру переяславським купцям. Літом часто Ещев) і перевозили хуру переяславським купцям. Літом часто виходили з Андрушів у дорогу через трактемирівську переЕвиходили з Андрушів у дорогу через трактемирівську переправу і йшли на чорні шляхи Правобережжя, і приносили «із Еправу і йшли на чорні шляхи Правобережжя, і приносили «із Польщі» новини про гайдамацькі рухи, про Коліївщину, що ЕПольщі» новини про гайдамацькі рухи, про Коліївщину, що спалахнула повстанням у квітні 1768 року від Чигирина до ЛиЕспалахнула повстанням у квітні 1768 року від Чигирина до Ли

•••••••

50

Монастирські феодали-власники «приїдуть було в Ан-друші, відбудуть закриту відправу в домашній церкві при своїх покоях у саду, покупаються «на панських купальнях», перещитають урожай в скиртах, на токах, у закромах, огля-нуть череду рогатого товару, навантажать гарби яблуками, перевірять записи перемолу на водянім млині, обітруть руку об шовковий підрясник після поцілунку прибитої горем крі-пачки, що зверталась з сімейним горем, посваряться перстом на недбайливих сторожів маєткових за недогляди та й по-їдуть собі у Переяслав» 1.

Темрява й безпросвітність в монастирських Андрушах була довга і гнітюча, що ніхто із селян не чув і не знав, що у Переяславській бурсі починав нову епоху у філософії на Україні молодий філософ з європейською освітою, вправно володіючи рідною і класичними мовами, цей козацький син інтелігент-енциклопедист Григорій Савич Сковорода. Ніх-то його тоді не бачив, хоч він і бував тут, в Чернечому гаю, умивався на пісчаному андрушівському березі розглядаючи трактемирівські гори, там ярами по зеленій горі у Монастир-ку, як підбиті гайстри-лелеки з пошарпаними крилами, сиді-ли в білих сорочках, гріючись на весняному сонці, старі за-порожці, які доживали віку у кошовому монастирі-санаторії, створеному для доживання віку бездомним заслуженим во-їнам. Вдивлявся Сковорода в навколишні гаї й села і, невпіз-наний андрушівцями, повертався до бурсаків-семинарістів у Переяслав. Там, викладаючи як теоретик-новатор, збунту-вався він проти реакційних поглядів на освіту, але ніхто того не відав, і лише через двісті років здивовані школярі читають афоризми поета-філософа, виношені автором в ясній голові, а може й підслухані в побуті в Андрушах в ХVIII віці.

1 Із переказів зібраних на Староселиці. – Прим. автора.


Іли в білих сорочках, гріючись на весняному сонці, старі за

Іли в білих сорочках, гріючись на весняному сонці, старі за

Іпорожці, які доживали віку у кошовому монастирі-санаторії, Іпорожці, які доживали віку у кошовому монастирі-санаторії, створеному для доживання віку бездомним заслуженим воІствореному для доживання віку бездомним заслуженим воїнам. Вдивлявся Сковорода в навколишні гаї й села і, невпізІїнам. Вдивлявся Сковорода в навколишні гаї й села і, невпізнаний андрушівцями, повертався до бурсаків-семинарістів Інаний андрушівцями, повертався до бурсаків-семинарістів у Переяслав. Там, викладаючи як теоретик-новатор, збунтуІу Переяслав. Там, викладаючи як теоретик-новатор, збунтувався він проти реакційних поглядів на освіту, але ніхто того Івався він проти реакційних поглядів на освіту, але ніхто того не відав, і лише через двісті років здивовані школярі читають Іне відав, і лише через двісті років здивовані школярі читають

МУкраїні молодий філософ з європейською освітою, вправно

МУкраїні молодий філософ з європейською освітою, вправно володіючи рідною і класичними мовами, цей козацький син

Мволодіючи рідною і класичними мовами, цей козацький син інтелігент-енциклопедист Григорій Савич Сковорода. Ніх

Мінтелігент-енциклопедист Григорій Савич Сковорода. Ніхто його тоді не бачив, хоч він і бував тут, в Чернечому гаю,

Мто його тоді не бачив, хоч він і бував тут, в Чернечому гаю, умивався на пісчаному андрушівському березі розглядаючи

Мумивався на пісчаному андрушівському березі розглядаючи трактемирівські гори, там ярами по зеленій горі у МонастирМтрактемирівські гори, там ярами по зеленій горі у Монастирку, як підбиті гайстри-лелеки з пошарпаними крилами, сидіМку, як підбиті гайстри-лелеки з пошарпаними крилами, сиділи в білих сорочках, гріючись на весняному сонці, старі заМли в білих сорочках, гріючись на весняному сонці, старі заМпорожці, які доживали віку у кошовому монастирі-санаторії, Мпорожці, які доживали віку у кошовому монастирі-санаторії, створеному для доживання віку бездомним заслуженим воМствореному для доживання віку бездомним заслуженим воїнам. Вдивлявся Сковорода в навколишні гаї й села і, невпізМїнам. Вдивлявся Сковорода в навколишні гаї й села і, невпізнаний андрушівцями, повертався до бурсаків-семинарістів Мнаний андрушівцями, повертався до бурсаків-семинарістів

Фна недбайливих сторожів маєткових за недогляди та й по

Фна недбайливих сторожів маєткових за недогляди та й по

Темрява й безпросвітність в монастирських Андрушах

ФТемрява й безпросвітність в монастирських Андрушах

була довга і гнітюча, що ніхто із селян не чув і не знав, що

Фбула довга і гнітюча, що ніхто із селян не чув і не знав, що у Переяславській бурсі починав нову епоху у філософії на Фу Переяславській бурсі починав нову епоху у філософії на Україні молодий філософ з європейською освітою, вправно ФУкраїні молодий філософ з європейською освітою, вправно володіючи рідною і класичними мовами, цей козацький син Фволодіючи рідною і класичними мовами, цей козацький син інтелігент-енциклопедист Григорій Савич Сковорода. НіхФінтелігент-енциклопедист Григорій Савич Сковорода. Ніхто його тоді не бачив, хоч він і бував тут, в Чернечому гаю, Фто його тоді не бачив, хоч він і бував тут, в Чернечому гаю, умивався на пісчаному андрушівському березі розглядаючи Фумивався на пісчаному андрушівському березі розглядаючи

Енуть череду рогатого товару, навантажать гарби яблуками,

Енуть череду рогатого товару, навантажать гарби яблуками, перевірять записи перемолу на водянім млині, обітруть руку

Еперевірять записи перемолу на водянім млині, обітруть руку об шовковий підрясник після поцілунку прибитої горем кріЕоб шовковий підрясник після поцілунку прибитої горем кріпачки, що зверталась з сімейним горем, посваряться перстом Епачки, що зверталась з сімейним горем, посваряться перстом на недбайливих сторожів маєткових за недогляди та й поЕна недбайливих сторожів маєткових за недогляди та й по

Темрява й безпросвітність в монастирських Андрушах ЕТемрява й безпросвітність в монастирських Андрушах була довга і гнітюча, що ніхто із селян не чув і не знав, що Ебула довга і гнітюча, що ніхто із селян не чув і не знав, що у Переяславській бурсі починав нову епоху у філософії на Еу Переяславській бурсі починав нову епоху у філософії на

•••••••

51

ХVIII вік тодішня інтелігенція, спираючись на виступи французьких енциклопедистів, називала «просвітнім ві-ком», а тут у глибинному селі не було ні дяківської школи при дерев’яній андрушівській церковці, ні традиційного для багатьох українських сіл шпиталю. Тільки темні гаї шуміли, білі піски запорошували очі на вітрах, ціпи гупали у клунях, на токах, собаки валували, діти кричали попідтинню, мате-рі полотна ткали феодалам та з серпами гнулись на жнивах, а косарі в прілих сорочках на плечах вкладали силу в працю на сінокосах і, протерши солоні ручаї поту, могли на хвилину глянути на красу ревучого Дніпра, на берлини скрипливі по воді, на сині гори за Дніпром.

VХІХ століття на Переяславщині почалось двома подіями.

Одна з них для андрушівських селян була байдужою й непо-мітною, а другу люди запам’ятали. У 1802 році місто Переяс-лав стало повітовим містом Полтавської губернії, а 14 жов-тня того ж 1802 року на Полтавщині стався землетрус, який струснув був і придніпровське село Андруші.

Староселиця часто потопала в дніпровських весняних повідях, але вибраться на сухіші, вищі, безпечніші пагорби андрушівцям ніхто не давав дозволу. Бо на одному сухому безпечному завжди від прибутної води [пагорбі] андрушівці поставили свою церкву, а навколо неї, на цвинтарі, хоронили своїх померлих родичів, односельців, а всі інші вигідні сухі горби були зайняті монастирськими володіннями.

Жителі Андрушів, разом з переяславцями, були активни-ми учасниками, виникнулої в 1812 році війни проти напо-леонівської навали. На Полтавщині формувались полтавські ополченські полки. В числі двох тисяч ополченців Переяс-лавського повіту ішли в похід і андрушівці. Українські опол-


ІСтароселиця часто потопала в дніпровських весняних

ІСтароселиця часто потопала в дніпровських весняних

Іповідях, але вибраться на сухіші, вищі, безпечніші пагорби Іповідях, але вибраться на сухіші, вищі, безпечніші пагорби андрушівцям ніхто не давав дозволу. Бо на одному сухому Іандрушівцям ніхто не давав дозволу. Бо на одному сухому безпечному завжди від прибутної води [пагорбі] андрушівці Ібезпечному завжди від прибутної води [пагорбі] андрушівці поставили свою церкву, а навколо неї, на цвинтарі, хоронили Іпоставили свою церкву, а навколо неї, на цвинтарі, хоронили своїх померлих родичів, односельців, а всі інші вигідні сухі Ісвоїх померлих родичів, односельців, а всі інші вигідні сухі горби були зайняті монастирськими володіннями.Ігорби були зайняті монастирськими володіннями.

Жителі Андрушів, разом з переяславцями, були активниІЖителі Андрушів, разом з переяславцями, були активни

МХІХ століття на Переяславщині почалось двома подіями.

МХІХ століття на Переяславщині почалось двома подіями.

Одна з них для андрушівських селян була байдужою й непо

МОдна з них для андрушівських селян була байдужою й непомітною, а другу люди запам’ятали. У 1802 році місто Переяс

Ммітною, а другу люди запам’ятали. У 1802 році місто Переяслав стало повітовим містом Полтавської губернії, а 14 жов

Млав стало повітовим містом Полтавської губернії, а 14 жовтня того ж 1802 року на Полтавщині стався землетрус, який Мтня того ж 1802 року на Полтавщині стався землетрус, який струснув був і придніпровське село Андруші.Мструснув був і придніпровське село Андруші.

Староселиця часто потопала в дніпровських весняних МСтароселиця часто потопала в дніпровських весняних Мповідях, але вибраться на сухіші, вищі, безпечніші пагорби Мповідях, але вибраться на сухіші, вищі, безпечніші пагорби андрушівцям ніхто не давав дозволу. Бо на одному сухому Мандрушівцям ніхто не давав дозволу. Бо на одному сухому безпечному завжди від прибутної води [пагорбі] андрушівці Мбезпечному завжди від прибутної води [пагорбі] андрушівці поставили свою церкву, а навколо неї, на цвинтарі, хоронили Мпоставили свою церкву, а навколо неї, на цвинтарі, хоронили

Фа косарі в прілих сорочках на плечах вкладали силу в працю

Фа косарі в прілих сорочках на плечах вкладали силу в працю на сінокосах і, протерши солоні ручаї поту, могли на хвилину

Фна сінокосах і, протерши солоні ручаї поту, могли на хвилину глянути на красу ревучого Дніпра, на берлини скрипливі по

Фглянути на красу ревучого Дніпра, на берлини скрипливі по воді, на сині гори за Дніпром.

Фводі, на сині гори за Дніпром.

V ФVХІХ століття на Переяславщині почалось двома подіями. ФХІХ століття на Переяславщині почалось двома подіями.

Одна з них для андрушівських селян була байдужою й непоФОдна з них для андрушівських селян була байдужою й непомітною, а другу люди запам’ятали. У 1802 році місто ПереясФмітною, а другу люди запам’ятали. У 1802 році місто Переяслав стало повітовим містом Полтавської губернії, а 14 жовФлав стало повітовим містом Полтавської губернії, а 14 жов

Ебагатьох українських сіл шпиталю. Тільки темні гаї шуміли,

Ебагатьох українських сіл шпиталю. Тільки темні гаї шуміли, білі піски запорошували очі на вітрах, ціпи гупали у клунях,

Ебілі піски запорошували очі на вітрах, ціпи гупали у клунях, на токах, собаки валували, діти кричали попідтинню, матеЕна токах, собаки валували, діти кричали попідтинню, матері полотна ткали феодалам та з серпами гнулись на жнивах, Ері полотна ткали феодалам та з серпами гнулись на жнивах, а косарі в прілих сорочках на плечах вкладали силу в працю Еа косарі в прілих сорочках на плечах вкладали силу в працю на сінокосах і, протерши солоні ручаї поту, могли на хвилину Ена сінокосах і, протерши солоні ручаї поту, могли на хвилину глянути на красу ревучого Дніпра, на берлини скрипливі по Еглянути на красу ревучого Дніпра, на берлини скрипливі по

•••••••

52

ченці одразу відзначились своїм бойовим героїзмом в боях за визволення Білорусії. В ході розгрому наполеонівської армії українські селяни-воїни в рядах російської армії побували аж в столиці французької держави – на вулицях і площадях Парижа. Але ніяких етнографічних відгомонів про ту подію в Андрушах не чути, крім хіба одного, з негарним відтінком, лайливого прислів’я:

– А щоб тебе пранці поїли!..Вживаючи це прислів’я, люди й самі не знають, що слово

«пранці» колись у українській мові розумілося як венерична хвороба, занесена на Полтавщину солдатами із Франції, але тодішнім словом «пранці» іменувались і французькі солдати з таким відтінком, як в наші часи німецьких окупантів народ називав «фріцами».

Нелегко простежити хронологію подій в селі без місце-вих археографічних документів. Хронологія щорічних подій, що писалась в андрушівській церкві, загинула у 1933 році, з тих записів залишились лиш уривки, що розповідають про перебудову андрушівськими майстрами-стельмахами в 1838 р. цієї Георгіївської церкви з високою дзвіницею, з якої видно далеко навкруги обидва береги Дніпра, і яку змалював Т. Г. Шевченко в 1845 році.

Великі повіді на Дніпрі, в тому числі у Староселиці-Андру шах, відбувалися циклічно: один раз на десять років. Зафіксовані вони в історичних документах і в ХVII сто-літті, зокрема, у перший рік богданівського повстання – в 1648 році, розповідають про них і документи ХVIII сторіччя. Рівень прибутної води на скелястих берегах Дніпра населен-ня здавна відзначає, засікаючи їх відповідною рискою і хро-нологічною датою, найяскравіша картина Дніпрових повідей висічена на кам’янистому березі в Кременчуці. Андрушани в своїй побутовій мові відзначають розміри прибутної води,


Івидно далеко навкруги обидва береги Дніпра, і яку змалював

Івидно далеко навкруги обидва береги Дніпра, і яку змалював Т. Г. Шевченко в 1845 році.ІТ. Г. Шевченко в 1845 році.ІВеликі повіді на Дніпрі, в тому числі у Староселиці-ІВеликі повіді на Дніпрі, в тому числі у Староселиці-АндруІАндрушах, відбувалися циклічно: один раз на десять років. Ішах, відбувалися циклічно: один раз на десять років. Зафіксовані вони в історичних документах і в ХVII стоІЗафіксовані вони в історичних документах і в ХVII столітті, зокрема, у перший рік богданівського повстання – в Ілітті, зокрема, у перший рік богданівського повстання – в 1648 році, розповідають про них і документи ХVIII сторіччя. І1648 році, розповідають про них і документи ХVIII сторіччя. Рівень прибутної води на скелястих берегах Дніпра населенІРівень прибутної води на скелястих берегах Дніпра населен

Мназивав «фріцами».

Мназивав «фріцами».

Нелегко простежити хронологію подій в селі без місце

МНелегко простежити хронологію подій в селі без місце

вих археографічних документів. Хронологія щорічних подій,

Мвих археографічних документів. Хронологія щорічних подій, що писалась в андрушівській церкві, загинула у 1933 році,

Мщо писалась в андрушівській церкві, загинула у 1933 році, з тих записів залишились лиш уривки, що розповідають

Мз тих записів залишились лиш уривки, що розповідають про перебудову андрушівськими майстрами-стельмахами в Мпро перебудову андрушівськими майстрами-стельмахами в 1838 р. цієї Георгіївської церкви з високою дзвіницею, з якої М1838 р. цієї Георгіївської церкви з високою дзвіницею, з якої видно далеко навкруги обидва береги Дніпра, і яку змалював Мвидно далеко навкруги обидва береги Дніпра, і яку змалював Т. Г. Шевченко в 1845 році.МТ. Г. Шевченко в 1845 році.МВеликі повіді на Дніпрі, в тому числі у Староселиці-МВеликі повіді на Дніпрі, в тому числі у Староселиці-

шах, відбувалися циклічно: один раз на десять років. Мшах, відбувалися циклічно: один раз на десять років. Зафіксовані вони в історичних документах і в ХVII стоМЗафіксовані вони в історичних документах і в ХVII сто

ФВживаючи це прислів’я, люди й самі не знають, що слово

ФВживаючи це прислів’я, люди й самі не знають, що слово

«пранці» колись у українській мові розумілося як венерична

Ф«пранці» колись у українській мові розумілося як венерична хвороба, занесена на Полтавщину солдатами із Франції, але

Фхвороба, занесена на Полтавщину солдатами із Франції, але тодішнім словом «пранці» іменувались і французькі солдати

Фтодішнім словом «пранці» іменувались і французькі солдати з таким відтінком, як в наші часи німецьких окупантів народ Фз таким відтінком, як в наші часи німецьких окупантів народ

Нелегко простежити хронологію подій в селі без місцеФНелегко простежити хронологію подій в селі без місцевих археографічних документів. Хронологія щорічних подій, Фвих археографічних документів. Хронологія щорічних подій, що писалась в андрушівській церкві, загинула у 1933 році, Фщо писалась в андрушівській церкві, загинула у 1933 році, з тих записів залишились лиш уривки, що розповідають Фз тих записів залишились лиш уривки, що розповідають

ЕПарижа. Але ніяких етнографічних відгомонів про ту подію

ЕПарижа. Але ніяких етнографічних відгомонів про ту подію в Андрушах не чути, крім хіба одного, з негарним відтінком,

Ев Андрушах не чути, крім хіба одного, з негарним відтінком,

Вживаючи це прислів’я, люди й самі не знають, що слово ЕВживаючи це прислів’я, люди й самі не знають, що слово «пранці» колись у українській мові розумілося як венерична Е«пранці» колись у українській мові розумілося як венерична хвороба, занесена на Полтавщину солдатами із Франції, але Ехвороба, занесена на Полтавщину солдатами із Франції, але тодішнім словом «пранці» іменувались і французькі солдати Етодішнім словом «пранці» іменувались і французькі солдати з таким відтінком, як в наші часи німецьких окупантів народ Ез таким відтінком, як в наші часи німецьких окупантів народ

•••••••

53

кажучи, по яких вулицях села, по яких його кварталах плава-ли такого-то року на човнах, або в роки найбільшої повіді на такій-то вулиці плавали на плотах. А на Староселиці, яка під великі поведі майже вся затоплюється, там примічають, чи прибутна вода доходила до порога, чи до вікон, чи по спризь-бу, чи вище вікон, чи до стріхи, чи вже й покрівлі зносило.

Храмове свято андрушани щороку відзначали 23 квітня за старим стильом, тобто як раз в дні найбільшого прибут-тя води. На той сухий горб до церкви їздили вже на човнах і примічали, що діялось навколо хати під час храмового гу-ляння, і тоді вже розповідали, як ті хвилі-буруни аж у сінях хлюпались на (тут спрощено кажуть на Григорія) Юрія. А то ще, кажуть, були такі весни, що й на хаті аж біля бовдура [ко-мина] на Григорія не вдержеся.

Крім весняної поведі кілька раз на століття бували і зи-мові розливи води. По замерзлому Дніпру поверх льоду ви-соко підіймається вода, яку в побуті називають полій. Такий зимовий полій відзначено в 1796 році. Ці зимові поведі-полії особливо дошкульно і нищівно били по матер’яльному побу-ті андрушан, бо тут поєднувалась вода з зимовими холодами і морозами, з вітрами-завірюхами. З давніх-давен андрушани страждали простудами, невралгіями в боку і ревмотизмом в руках, і особливо в ногах, бо значну частину року і хлібороб, і прачка, і білильниця полотна, і пастух, не кажучи вже про вічно мокрого і на плечах, і на ліктях, і на колінах рибалки. Внаслідок цього постійного виробничо-побутового обмо-канню в воді, люди хворіли ревмотичними хворобами, а при берегах ще ж завжди тучами живуть комарі і мошкара, які «бьють скотину», кусають до крові по всім тілу малих дітей, особливо немовлят, і вічно дошкулюють усім андрушанам. Люди тільки ждали того літнього дня, так званого Онопрія, коли в цей день і останню гречку можна сіяти, і останні кома-


Іі морозами, з вітрами-завірюхами. З давніх-давен андрушани

Іі морозами, з вітрами-завірюхами. З давніх-давен андрушани страждали простудами, невралгіями в боку і ревмотизмом в Істраждали простудами, невралгіями в боку і ревмотизмом в руках, і особливо в ногах, бо значну частину року і хлібороб, Іруках, і особливо в ногах, бо значну частину року і хлібороб, і прачка, і білильниця полотна, і пастух, не кажучи вже про Іі прачка, і білильниця полотна, і пастух, не кажучи вже про вічно мокрого і на плечах, і на ліктях, і на колінах рибалки. Івічно мокрого і на плечах, і на ліктях, і на колінах рибалки. Внаслідок цього постійного виробничо-побутового обмоІВнаслідок цього постійного виробничо-побутового обмоканню в воді, люди хворіли ревмотичними хворобами, а при Іканню в воді, люди хворіли ревмотичними хворобами, а при берегах ще ж завжди тучами живуть комарі і мошкара, які Іберегах ще ж завжди тучами живуть комарі і мошкара, які

Ммина] на Григорія не вдержеся.

Ммина] на Григорія не вдержеся.

Крім весняної поведі кілька раз на століття бували і зи

МКрім весняної поведі кілька раз на століття бували і зи

мові розливи води. По замерзлому Дніпру поверх льоду ви

Ммові розливи води. По замерзлому Дніпру поверх льоду високо підіймається вода, яку в побуті називають

Мсоко підіймається вода, яку в побуті називають зимовий полій відзначено в 1796 році. Ці зимові поведі-полії

Мзимовий полій відзначено в 1796 році. Ці зимові поведі-полії особливо дошкульно і нищівно били по матер’яльному побуМособливо дошкульно і нищівно били по матер’яльному побуМті андрушан, бо тут поєднувалась вода з зимовими холодами Мті андрушан, бо тут поєднувалась вода з зимовими холодами і морозами, з вітрами-завірюхами. З давніх-давен андрушани Мі морозами, з вітрами-завірюхами. З давніх-давен андрушани страждали простудами, невралгіями в боку і ревмотизмом в Мстраждали простудами, невралгіями в боку і ревмотизмом в руках, і особливо в ногах, бо значну частину року і хлібороб, Мруках, і особливо в ногах, бо значну частину року і хлібороб, і прачка, і білильниця полотна, і пастух, не кажучи вже про Мі прачка, і білильниця полотна, і пастух, не кажучи вже про вічно мокрого і на плечах, і на ліктях, і на колінах рибалки. Мвічно мокрого і на плечах, і на ліктях, і на колінах рибалки.

Фтя води. На той сухий горб до церкви їздили вже на човнах

Фтя води. На той сухий горб до церкви їздили вже на човнах і примічали, що діялось навколо хати під час храмового гу

Фі примічали, що діялось навколо хати під час храмового гуляння, і тоді вже розповідали, як ті хвилі-буруни аж у сінях

Фляння, і тоді вже розповідали, як ті хвилі-буруни аж у сінях хлюпались на (тут спрощено кажуть на Григорія) Юрія. А то

Фхлюпались на (тут спрощено кажуть на Григорія) Юрія. А то ще, кажуть, були такі весни, що й на хаті аж біля бовдура [коФще, кажуть, були такі весни, що й на хаті аж біля бовдура [комина] на Григорія не вдержеся. Фмина] на Григорія не вдержеся.

Крім весняної поведі кілька раз на століття бували і зиФКрім весняної поведі кілька раз на століття бували і зимові розливи води. По замерзлому Дніпру поверх льоду виФмові розливи води. По замерзлому Дніпру поверх льоду високо підіймається вода, яку в побуті називають Фсоко підіймається вода, яку в побуті називають зимовий полій відзначено в 1796 році. Ці зимові поведі-полії Фзимовий полій відзначено в 1796 році. Ці зимові поведі-полії

Еприбутна вода доходила до порога, чи до вікон, чи по спризь

Еприбутна вода доходила до порога, чи до вікон, чи по спризьбу, чи вище вікон, чи до стріхи, чи вже й покрівлі зносило.

Ебу, чи вище вікон, чи до стріхи, чи вже й покрівлі зносило.

Храмове свято андрушани щороку відзначали 23 квітня ЕХрамове свято андрушани щороку відзначали 23 квітня за старим стильом, тобто як раз в дні найбільшого прибутЕза старим стильом, тобто як раз в дні найбільшого прибуття води. На той сухий горб до церкви їздили вже на човнах Етя води. На той сухий горб до церкви їздили вже на човнах і примічали, що діялось навколо хати під час храмового гуЕі примічали, що діялось навколо хати під час храмового гуляння, і тоді вже розповідали, як ті хвилі-буруни аж у сінях Еляння, і тоді вже розповідали, як ті хвилі-буруни аж у сінях хлюпались на (тут спрощено кажуть на Григорія) Юрія. А то Ехлюпались на (тут спрощено кажуть на Григорія) Юрія. А то ще, кажуть, були такі весни, що й на хаті аж біля бовдура [коЕще, кажуть, були такі весни, що й на хаті аж біля бовдура [ко

•••••••

54

рі пропадають, тоді з полегкістю можна зітхнути прибереж-ному селянинові. Гіркою дорогою ціною розплачувались ан-друшани за Дніпрову красу, «за романтику» життя на самому березі Дніпра.

Одною з таких великих подій в середині XIX сторіччя була повідь навесні 1845 року. Тоді Староселицю не лише затопила вода, а й багато хат буруни порозбивали, розлама-ли і понесли по воді, і хто не встиг заздалегідь вибратись із села на сухі горби, як тут кажуть на «кошари», той потерпів великий урон, бо його добро, надбання і скотина пішло за водою. Андрушівська Староселиця 1845 року так винятко-во постраждала, що навіть царський уряд вимушений був звернути увагу на Андруші, і для полегшення його долі ви-ділено було кілька сухих пісчаних пагорбів, яких давно до-бивалась андрушанська громада, для переселення сюди як виходців із Староселиці, так і новоприбулих андрушан. Зем-леміри продовжили від старої андрушівської церкви головну вулицю аж до урочища Окіп, крім головної вулиці розміряна була ще одна паралельна вулиця, а потім упоперек цих двох продовжніх вулиць і три коротких поперечних вулиць. І на цих новорозмірених кварталах розселилась частина жителів стародавньої багатостраждальної витривалої, можна сказа-ти героїчної, Староселиці; яка протягом майже трьох віків обслуговувала розташовану на Староселиці переяславську пристань. Отже, на північно-східних горбах від Староселиці приросла андрушівська Новоселиця.

Тут на Новоселиці почали будувати хати і обживати дво-ри андрушівські старожили з прізвищами як старих фун-даторів ще Новоселиці, так і новіших корінних будівників села: Козоріз, Стипаненко, Костенко, Доброскок, Гиренко, Чередник, Зоря, Гайченко, Сулима, Пономаренко, Македон, Ченченко. Крім того Новоселиця почала розростатися сво-


Іцих новорозмірених кварталах розселилась частина жителів

Іцих новорозмірених кварталах розселилась частина жителів стародавньої багатостраждальної витривалої, можна сказаІстародавньої багатостраждальної витривалої, можна сказати героїчної, Староселиці; яка протягом майже трьох віків Іти героїчної, Староселиці; яка протягом майже трьох віків обслуговувала розташовану на Староселиці переяславську Іобслуговувала розташовану на Староселиці переяславську пристань. Отже, на північно-східних горбах від Староселиці Іпристань. Отже, на північно-східних горбах від Староселиці приросла андрушівська Новоселиця.Іприросла андрушівська Новоселиця.

Тут на Новоселиці почали будувати хати і обживати двоІТут на Новоселиці почали будувати хати і обживати двори андрушівські старожили з прізвищами як старих фунІри андрушівські старожили з прізвищами як старих фун

Мділено було кілька сухих пісчаних пагорбів, яких давно до

Мділено було кілька сухих пісчаних пагорбів, яких давно добивалась андрушанська громада, для переселення сюди як

Мбивалась андрушанська громада, для переселення сюди як виходців із Староселиці, так і новоприбулих андрушан. Зем

Мвиходців із Староселиці, так і новоприбулих андрушан. Землеміри продовжили від старої андрушівської церкви головну

Млеміри продовжили від старої андрушівської церкви головну вулицю аж до урочища Окіп, крім головної вулиці розміряна

Мвулицю аж до урочища Окіп, крім головної вулиці розміряна була ще одна паралельна вулиця, а потім упоперек цих двох Мбула ще одна паралельна вулиця, а потім упоперек цих двох продовжніх вулиць і три коротких поперечних вулиць. І на Мпродовжніх вулиць і три коротких поперечних вулиць. І на Мцих новорозмірених кварталах розселилась частина жителів Мцих новорозмірених кварталах розселилась частина жителів стародавньої багатостраждальної витривалої, можна сказаМстародавньої багатостраждальної витривалої, можна сказати героїчної, Староселиці; яка протягом майже трьох віків Мти героїчної, Староселиці; яка протягом майже трьох віків обслуговувала розташовану на Староселиці переяславську Мобслуговувала розташовану на Староселиці переяславську пристань. Отже, на північно-східних горбах від Староселиці Мпристань. Отже, на північно-східних горбах від Староселиці

Фсела на сухі горби, як тут кажуть на «кошари», той потерпів

Фсела на сухі горби, як тут кажуть на «кошари», той потерпів великий урон, бо його добро, надбання і скотина пішло за

Фвеликий урон, бо його добро, надбання і скотина пішло за водою. Андрушівська Староселиця 1845 року так винятко

Фводою. Андрушівська Староселиця 1845 року так винятково постраждала, що навіть царський уряд вимушений був

Фво постраждала, що навіть царський уряд вимушений був звернути увагу на Андруші, і для полегшення його долі виФзвернути увагу на Андруші, і для полегшення його долі виділено було кілька сухих пісчаних пагорбів, яких давно доФділено було кілька сухих пісчаних пагорбів, яких давно добивалась андрушанська громада, для переселення сюди як Фбивалась андрушанська громада, для переселення сюди як виходців із Староселиці, так і новоприбулих андрушан. ЗемФвиходців із Староселиці, так і новоприбулих андрушан. Землеміри продовжили від старої андрушівської церкви головну Флеміри продовжили від старої андрушівської церкви головну вулицю аж до урочища Окіп, крім головної вулиці розміряна Фвулицю аж до урочища Окіп, крім головної вулиці розміряна

ЕОдною з таких великих подій в середині XIX сторіччя

ЕОдною з таких великих подій в середині XIX сторіччя

була повідь навесні 1845 року. Тоді Староселицю не лише

Ебула повідь навесні 1845 року. Тоді Староселицю не лише затопила вода, а й багато хат буруни порозбивали, розламаЕзатопила вода, а й багато хат буруни порозбивали, розламали і понесли по воді, і хто не встиг заздалегідь вибратись із Ели і понесли по воді, і хто не встиг заздалегідь вибратись із села на сухі горби, як тут кажуть на «кошари», той потерпів Есела на сухі горби, як тут кажуть на «кошари», той потерпів великий урон, бо його добро, надбання і скотина пішло за Евеликий урон, бо його добро, надбання і скотина пішло за водою. Андрушівська Староселиця 1845 року так виняткоЕводою. Андрушівська Староселиця 1845 року так винятково постраждала, що навіть царський уряд вимушений був Ево постраждала, що навіть царський уряд вимушений був звернути увагу на Андруші, і для полегшення його долі виЕзвернути увагу на Андруші, і для полегшення його долі ви

•••••••

55

єрідними кутками-хуторами: Ситне (побіля озера Ситне), Мочар (біля ям-ковбань, в яких мочили коноплі) і, на східній околиці Новоселиці, біля стародавньої прокопаної канави, виросла нова околиця Окіп. Для Новоселиці на схід від церк-ви, за монастирською левадою, проти дороги на Стовп’яги, було вирізано нове місце для кладовища, на якому протягом ста літ Новоселиця, а також тепер і Староселиця хоронили померлих андрушан.

Царський уряд, на відзнаку цієї своєї одноразово виявле-ної за всю історію Андрушів «милости» до цього многостраж-дального матер’яльно збіднілого села, спорудив на межі між Староселицею і Новоселицею пірамідальний цегляний обе-ліск, прибивши на ньому чугунну дошку з пишномовним та ще й історично, по суті, неправдивим записом.

Текст цієї дошки спотворює історію села, кажучи, що:«В царствование, императора Николая І-го, во время

управления государственными крестьянами министра гра-фа Кисилёва и при управлении сею частию в Полтавской губернии полковника Арандаренка заложено село Андруши мая 30 дня после разрушения его наводнением реки Днепра в 1845 году».

Отже, коли б легковажно повірити цій дошці, то можна й справді подумати, що село було повністю знищене і заложене лиш в 1845 році доброзичливим імператором, управительом графом та полковником Арандаренком, котрий оце, власне, сам собі і спорудив цей пам’ятний обеліск. Андрушани ж добре та гаразд знають, що їхнє село перед цим уже проіс-нувало в нижній частині села добрих два з половиною віки, і хоч дуже постраждавши, але ж Староселиця існувала і піс-ля поведі 1845 року. Про це свідчать, хоч би ті ж Шевченком змальовані саме на Староселиці вулиця, гребля з Дзюбиною хатою і центрального майдану села з стародавним цвинтарем


Ів 1845 году».

Ів 1845 году».

Отже, коли б легковажно повірити цій дошці, то можна й ІОтже, коли б легковажно повірити цій дошці, то можна й справді подумати, що село було повністю знищене і заложене Ісправді подумати, що село було повністю знищене і заложене лиш в 1845 році доброзичливим імператором, управительом Ілиш в 1845 році доброзичливим імператором, управительом графом та полковником Арандаренком, котрий оце, власне, Іграфом та полковником Арандаренком, котрий оце, власне, сам собі і спорудив цей пам’ятний обеліск. Андрушани ж Ісам собі і спорудив цей пам’ятний обеліск. Андрушани ж добре та гаразд знають, що їхнє село перед цим уже проісІдобре та гаразд знають, що їхнє село перед цим уже проіснувало в нижній частині села добрих два з половиною віки, Інувало в нижній частині села добрих два з половиною віки,

Мще й історично, по суті, неправдивим записом.

Мще й історично, по суті, неправдивим записом.

Текст цієї дошки спотворює історію села, кажучи, що:

МТекст цієї дошки спотворює історію села, кажучи, що:«В царствование, императора Николая І

М«В царствование, императора Николая І

управления государственными крестьянами министра гра

Муправления государственными крестьянами министра графа Кисилёва и при управлении сею частию в Полтавской

Мфа Кисилёва и при управлении сею частию в Полтавской губернии полковника Арандаренка заложено село Андруши Мгубернии полковника Арандаренка заложено село Андруши Ммая 30 дня после разрушения его наводнением реки Днепра Ммая 30 дня после разрушения его наводнением реки Днепра в 1845 году». Мв 1845 году».

Отже, коли б легковажно повірити цій дошці, то можна й МОтже, коли б легковажно повірити цій дошці, то можна й справді подумати, що село було повністю знищене і заложене Мсправді подумати, що село було повністю знищене і заложене лиш в 1845 році доброзичливим імператором, управительом Млиш в 1845 році доброзичливим імператором, управительом графом та полковником Арандаренком, котрий оце, власне, Мграфом та полковником Арандаренком, котрий оце, власне,

ФЦарський уряд, на відзнаку цієї своєї одноразово виявле

ФЦарський уряд, на відзнаку цієї своєї одноразово виявле

ної за всю історію Андрушів «милости» до цього многостраж

Фної за всю історію Андрушів «милости» до цього многостраждального матер’яльно збіднілого села, спорудив на межі між

Фдального матер’яльно збіднілого села, спорудив на межі між Староселицею і Новоселицею пірамідальний цегляний обе

ФСтароселицею і Новоселицею пірамідальний цегляний обеліск, прибивши на ньому чугунну дошку з пишномовним та Фліск, прибивши на ньому чугунну дошку з пишномовним та ще й історично, по суті, неправдивим записом.Фще й історично, по суті, неправдивим записом.

Текст цієї дошки спотворює історію села, кажучи, що:ФТекст цієї дошки спотворює історію села, кажучи, що:«В царствование, императора Николая ІФ«В царствование, императора Николая І

управления государственными крестьянами министра граФуправления государственными крестьянами министра графа Кисилёва и при управлении сею частию в Полтавской Ффа Кисилёва и при управлении сею частию в Полтавской

Еви, за монастирською левадою, проти дороги на Стовп’яги,

Еви, за монастирською левадою, проти дороги на Стовп’яги, було вирізано нове місце для кладовища, на якому протягом

Ебуло вирізано нове місце для кладовища, на якому протягом ста літ Новоселиця, а також тепер і Староселиця хоронили Еста літ Новоселиця, а також тепер і Староселиця хоронили

Царський уряд, на відзнаку цієї своєї одноразово виявлеЕЦарський уряд, на відзнаку цієї своєї одноразово виявле-Е-ної за всю історію Андрушів «милости» до цього многостражЕної за всю історію Андрушів «милости» до цього многостраждального матер’яльно збіднілого села, спорудив на межі між Едального матер’яльно збіднілого села, спорудив на межі між Староселицею і Новоселицею пірамідальний цегляний обеЕСтароселицею і Новоселицею пірамідальний цегляний обеліск, прибивши на ньому чугунну дошку з пишномовним та Еліск, прибивши на ньому чугунну дошку з пишномовним та

•••••••

56

(на якому було поховано перед цим уже декілька поколінь андрушан-старосельців), і андрушівською церквою, яка на цім місті перед повіддю 1845 року уже простояла в Андрушах добрих 77 років і також уціліла при повідді.

Значить, цю царську урядову чавунну меморіальну до-шку на пам’ятнику народна пам’ять перекреслює навскіс дво-ма лініями за ті дві неправди, що написані хвастовливою ру-кою полковника Арандаренка, бо село Андруші не піддалось «разрушению», і, по-друге, Андруші не були Арандаренком «заложены». Село Андруші в 1845 році продовжувало уже третє століття своєї героїчної історії. А в травні ж 1845 року Андруші лиш добудували на сухіших пісчаних горбах нові-шу частину свого села, яку вірно й правдиво люди прозвали Новоселицею, в додаток до корінної старожитньої, освяченої трудом своїх трудолюбивих предків, Староселиці. Одну тіль-ки правду, гірку історичну правду, вичитує радянське поко-ління громадян села Андруші із цього меморіального напису, а саме про те, що їхні прадіди були офіційно приписані до тієї частини тодішнього кріпацького населення, які офіціаль-но були найменовані царствуючим тоді імператором Мико-лою І-им «государствеными крестьянами». Це означало, що кріпаки- андрушани робили панщину не якомусь там одному панові-кріпосникові, а були безпосередньо закріпачені цар-ською державою. А вже імператорський уряд підпорядкував усіх жителів села Андруші робити панщину монастиреві, бо монастирі були тоді не відокремлені від держави, а, навпаки, були її складовою частиною, здійснюючи єдину рабовлас-ницьку систему.

Серед багатьох економічних традиційно-побутових та історичних причин, які, не зважаючи на руйнуючі повіді вза-галі і на винищувальну повідь 1845 року зокрема, затримали і зберегли Староселицю на своєму обжитому місці. Біля рі-


Ілою І

Ілою Ікріпаки- андрушани робили панщину не якомусь там одному Ікріпаки- андрушани робили панщину не якомусь там одному панові-кріпосникові, а були безпосередньо закріпачені царІпанові-кріпосникові, а були безпосередньо закріпачені царською державою. А вже імператорський уряд підпорядкував Іською державою. А вже імператорський уряд підпорядкував усіх жителів села Андруші робити панщину монастиреві, бо Іусіх жителів села Андруші робити панщину монастиреві, бо монастирі були тоді не відокремлені від держави, а, навпаки, Імонастирі були тоді не відокремлені від держави, а, навпаки, Ібули її складовою частиною, здійснюючи єдину рабовласІбули її складовою частиною, здійснюючи єдину рабовлас

МНовоселицею, в додаток до корінної старожитньої, освяченої

МНовоселицею, в додаток до корінної старожитньої, освяченої трудом своїх трудолюбивих предків, Староселиці. Одну тіль

Мтрудом своїх трудолюбивих предків, Староселиці. Одну тільки правду, гірку історичну правду, вичитує радянське поко

Мки правду, гірку історичну правду, вичитує радянське покоління громадян села Андруші із цього меморіального напису,

Мління громадян села Андруші із цього меморіального напису, а саме про те, що їхні прадіди були офіційно приписані до

Ма саме про те, що їхні прадіди були офіційно приписані до тієї частини тодішнього кріпацького населення, які офіціальМтієї частини тодішнього кріпацького населення, які офіціально були найменовані царствуючим тоді імператором МикоМно були найменовані царствуючим тоді імператором МикоМлою І Млою І- М-им «государствеными крестьянами». Це означало, що Мим «государствеными крестьянами». Це означало, що кріпаки- андрушани робили панщину не якомусь там одному Мкріпаки- андрушани робили панщину не якомусь там одному панові-кріпосникові, а були безпосередньо закріпачені царМпанові-кріпосникові, а були безпосередньо закріпачені царською державою. А вже імператорський уряд підпорядкував Мською державою. А вже імператорський уряд підпорядкував усіх жителів села Андруші робити панщину монастиреві, бо Мусіх жителів села Андруші робити панщину монастиреві, бо

Ф«разрушению», і, по-друге, Андруші не були Арандаренком

Ф«разрушению», і, по-друге, Андруші не були Арандаренком «заложены». Село Андруші в 1845 році продовжувало уже

Ф«заложены». Село Андруші в 1845 році продовжувало уже третє століття своєї героїчної історії. А в травні ж 1845 року

Фтретє століття своєї героїчної історії. А в травні ж 1845 року Андруші лиш добудували на сухіших пісчаних горбах нові

ФАндруші лиш добудували на сухіших пісчаних горбах новішу частину свого села, яку вірно й правдиво люди прозвали Фшу частину свого села, яку вірно й правдиво люди прозвали Новоселицею, в додаток до корінної старожитньої, освяченої ФНовоселицею, в додаток до корінної старожитньої, освяченої трудом своїх трудолюбивих предків, Староселиці. Одну тільФтрудом своїх трудолюбивих предків, Староселиці. Одну тільки правду, гірку історичну правду, вичитує радянське покоФки правду, гірку історичну правду, вичитує радянське покоління громадян села Андруші із цього меморіального напису, Фління громадян села Андруші із цього меморіального напису, а саме про те, що їхні прадіди були офіційно приписані до Фа саме про те, що їхні прадіди були офіційно приписані до

ЕЗначить, цю царську урядову чавунну меморіальну до

ЕЗначить, цю царську урядову чавунну меморіальну до

шку на пам’ятнику народна пам’ять перекреслює навскіс дво

Ешку на пам’ятнику народна пам’ять перекреслює навскіс двома лініями за ті дві неправди, що написані хвастовливою руЕма лініями за ті дві неправди, що написані хвастовливою рукою полковника Арандаренка, бо село Андруші не піддалось Екою полковника Арандаренка, бо село Андруші не піддалось «разрушению», і, по-друге, Андруші не були Арандаренком Е«разрушению», і, по-друге, Андруші не були Арандаренком «заложены». Село Андруші в 1845 році продовжувало уже Е«заложены». Село Андруші в 1845 році продовжувало уже третє століття своєї героїчної історії. А в травні ж 1845 року Етретє століття своєї героїчної історії. А в травні ж 1845 року Андруші лиш добудували на сухіших пісчаних горбах новіЕАндруші лиш добудували на сухіших пісчаних горбах новішу частину свого села, яку вірно й правдиво люди прозвали Ешу частину свого села, яку вірно й правдиво люди прозвали

•••••••

57

чища Джерело було створено тут же, біля Староселиці, при-чала для парових суден дніпровських.

Справа в тому, що з 1843 року по Дніпру уперше, поряд з старовинними берлинами, вийшли на дніпрові води парові машини, відкривши нову сторінку історії вітчизняної еконо-міки взагалі і в історії дніпровського судоплавства зокрема.

Приватні власники, молоді капіталісти-підприємці, роз-горнули на Дніпрі бурхливе приватне будівництво перших пароплавів, розпаливши поміж собою шалену конкуренцію за оволодіння Дніпром, за захоплення привабних прибутків на цій ділянці. Серед кількох перших ініціаторів будівництва пароплавів на Дніпрі вихопилась фірма Яхненка-Семеренка, яка біля села Єлізаветівки під Черкасами, в усті річки Ірдинь, заложила свою верф для будівництва пароплавів і спускала їх на дніпрову воду.

Нові підприємці, власники пароплавів уперше пусти-ли в 1843–1845 роках спеціальні пасажирські пароплави на середньому Дніпрі. Для обслуговування пасажирів як раз у дніпровому річищі Джерело, як у затишному і зручному за-тоні, було й створено пристань біля Старосілля. Звідси від старосільської пристані простяглась пряма суха піщана до-рога до міста Переяслава, звідки найбільше прибувало сюди на пристань і пасажирів, і товарових вантажів для транспор-тування їх вгору і вниз по Дніпру. Таких вантажів і, зокрема, товарового зерна переяславські зерноскупщики звозили до пристані з усього Переяславського повіту під осінь так бага-то, що вантажні пароплави і берлини не встигали до замер-зання Дніпра його перевозити. Для збереження скупленої маси зернових вантажів купці-капіталісти вимушені були зсипати зерно, ждучи весняної навігації (цей економічний термін увійшов у побутову термінологію андрушан ще в ХІХ сторіччі) у всіх прибережних селянських клунях на Старо-


Істаросільської пристані простяглась пряма суха піщана до

Істаросільської пристані простяглась пряма суха піщана дорога до міста Переяслава, звідки найбільше прибувало сюди Ірога до міста Переяслава, звідки найбільше прибувало сюди на пристань і пасажирів, і товарових вантажів для транспорІна пристань і пасажирів, і товарових вантажів для транспортування їх вгору і вниз по Дніпру. Таких вантажів і, зокрема, Ітування їх вгору і вниз по Дніпру. Таких вантажів і, зокрема, товарового зерна переяславські зерноскупщики звозили до Ітоварового зерна переяславські зерноскупщики звозили до пристані з усього Переяславського повіту під осінь так багаІпристані з усього Переяславського повіту під осінь так багато, що вантажні пароплави і берлини не встигали до замерІто, що вантажні пароплави і берлини не встигали до замерзання Дніпра його перевозити. Для збереження скупленої Ізання Дніпра його перевозити. Для збереження скупленої

Мзаложила свою верф для будівництва пароплавів і спускала

Мзаложила свою верф для будівництва пароплавів і спускала їх на дніпрову воду.

Мїх на дніпрову воду.

Нові підприємці, власники пароплавів уперше пусти

МНові підприємці, власники пароплавів уперше пусти

ли в 1843–1845 роках спеціальні пасажирські пароплави на

Мли в 1843–1845 роках спеціальні пасажирські пароплави на середньому Дніпрі. Для обслуговування пасажирів як раз у

Мсередньому Дніпрі. Для обслуговування пасажирів як раз у дніпровому річищі Джерело, як у затишному і зручному заМдніпровому річищі Джерело, як у затишному і зручному затоні, було й створено пристань біля Старосілля. Звідси від Мтоні, було й створено пристань біля Старосілля. Звідси від Мстаросільської пристані простяглась пряма суха піщана доМстаросільської пристані простяглась пряма суха піщана дорога до міста Переяслава, звідки найбільше прибувало сюди Мрога до міста Переяслава, звідки найбільше прибувало сюди на пристань і пасажирів, і товарових вантажів для транспорМна пристань і пасажирів, і товарових вантажів для транспортування їх вгору і вниз по Дніпру. Таких вантажів і, зокрема, Мтування їх вгору і вниз по Дніпру. Таких вантажів і, зокрема, товарового зерна переяславські зерноскупщики звозили до Мтоварового зерна переяславські зерноскупщики звозили до

Фпароплавів, розпаливши поміж собою шалену конкуренцію

Фпароплавів, розпаливши поміж собою шалену конкуренцію за оволодіння Дніпром, за захоплення привабних прибутків

Фза оволодіння Дніпром, за захоплення привабних прибутків на цій ділянці. Серед кількох перших ініціаторів будівництва

Фна цій ділянці. Серед кількох перших ініціаторів будівництва пароплавів на Дніпрі вихопилась фірма Яхненка-Семеренка,

Фпароплавів на Дніпрі вихопилась фірма Яхненка-Семеренка, яка біля села Єлізаветівки під Черкасами, в усті річки Ірдинь, Фяка біля села Єлізаветівки під Черкасами, в усті річки Ірдинь, заложила свою верф для будівництва пароплавів і спускала Фзаложила свою верф для будівництва пароплавів і спускала

Нові підприємці, власники пароплавів уперше пустиФНові підприємці, власники пароплавів уперше пустили в 1843–1845 роках спеціальні пасажирські пароплави на Фли в 1843–1845 роках спеціальні пасажирські пароплави на середньому Дніпрі. Для обслуговування пасажирів як раз у Фсередньому Дніпрі. Для обслуговування пасажирів як раз у

Емашини, відкривши нову сторінку історії вітчизняної еконо

Емашини, відкривши нову сторінку історії вітчизняної економіки взагалі і в історії дніпровського судоплавства зокрема.

Еміки взагалі і в історії дніпровського судоплавства зокрема.

Приватні власники, молоді капіталісти-підприємці, розЕПриватні власники, молоді капіталісти-підприємці, розгорнули на Дніпрі бурхливе приватне будівництво перших Егорнули на Дніпрі бурхливе приватне будівництво перших пароплавів, розпаливши поміж собою шалену конкуренцію Епароплавів, розпаливши поміж собою шалену конкуренцію за оволодіння Дніпром, за захоплення привабних прибутків Еза оволодіння Дніпром, за захоплення привабних прибутків на цій ділянці. Серед кількох перших ініціаторів будівництва Ена цій ділянці. Серед кількох перших ініціаторів будівництва пароплавів на Дніпрі вихопилась фірма Яхненка-Семеренка, Епароплавів на Дніпрі вихопилась фірма Яхненка-Семеренка, яка біля села Єлізаветівки під Черкасами, в усті річки Ірдинь, Еяка біля села Єлізаветівки під Черкасами, в усті річки Ірдинь,

•••••••

58

селиці, називали ці своєрідні глибинні зерносховища лабаза-ми. (Цей купецький термін також увійшов в склад андрушів-ської термінології в минулому столітті, лише в усній вимові це слово звучало як «либаза»).

Отже, парова машина на Дніпрі, збільшені й пошире-ні новими пароплавами засоби навігації, купецькі лабази, збільшений пасажирський [та] товаровий операційний рух на пристані, сповнений вантажними берлинами затон, за-орендовані клуні під зерносховні лабази, значно збільшена потреба у вантажниках, потреба робітників для обслуго-вування пасажирських пароплавів і пристані. Всі ці нові економічні явища на дніпровському річковому транспорті систематично втягували село Андруші, і у першу чергу його старе село, внесли нові зміни в культурі і побуті в Старосе-лиці, ламали старий патріархальний етнографічний образ села, породжували поряд з старим типом селянина-кріпака, вторгались в побут хліборобської і рибальської сім’ї і вири-вали з неї трудівників для всіх видів роботи на цій переяс-лавсько-андрушівській пристані, витворюючи новий тип на-півселянина, напівробітника водного транспорту у вигляді прибережних чорноробів, вантажників, матросів найнижчої колефікації, човнарів-перевізників.

Так почався поступово вторгатись капіталізм в патріар-хальну етнографію українського села Андруші ще в сороко-вих роках минулого століття.

Під впливом цих подій збереглась у Староселиці вся кіль-кість давніх дворів і садиб, збереглась і система розташуван-ня їх. З’явилися тут і нові садиби і своєрідні нові квартали. Центральною вулицею на Староселиці, як і раніше, була до-рога, що вела від Джерела, тобто від пристані, на Переяслав. З західного боку цієї переяславської вулиці зберігалась стара кількість дворів, а з південного боку, крім старого ряду ву-


Іприбережних чорноробів, вантажників, матросів найнижчої

Іприбережних чорноробів, вантажників, матросів найнижчої колефікації, човнарів-перевізників.Іколефікації, човнарів-перевізників.

Так почався поступово вторгатись капіталізм в патріарІТак почався поступово вторгатись капіталізм в патріархальну етнографію українського села Андруші ще в сорокоІхальну етнографію українського села Андруші ще в сорокових роках минулого століття.Івих роках минулого століття.

Під впливом цих подій збереглась у Староселиці вся кільІПід впливом цих подій збереглась у Староселиці вся кількість давніх дворів і садиб, збереглась і система розташуванІкість давніх дворів і садиб, збереглась і система розташування їх. З’явилися тут і нові садиби і своєрідні нові квартали. Іня їх. З’явилися тут і нові садиби і своєрідні нові квартали.

Мстаре село, внесли нові зміни в культурі і побуті в Старосе

Мстаре село, внесли нові зміни в культурі і побуті в Староселиці, ламали старий патріархальний етнографічний образ

Млиці, ламали старий патріархальний етнографічний образ села, породжували поряд з старим типом селянина-кріпака,

Мсела, породжували поряд з старим типом селянина-кріпака, вторгались в побут хліборобської і рибальської сім’ї і вири

Мвторгались в побут хліборобської і рибальської сім’ї і виривали з неї трудівників для всіх видів роботи на цій переяс

Мвали з неї трудівників для всіх видів роботи на цій переяславсько-андрушівській пристані, витворюючи новий тип наМлавсько-андрушівській пристані, витворюючи новий тип напівселянина, напівробітника водного транспорту у вигляді Мпівселянина, напівробітника водного транспорту у вигляді Мприбережних чорноробів, вантажників, матросів найнижчої Мприбережних чорноробів, вантажників, матросів найнижчої колефікації, човнарів-перевізників.Мколефікації, човнарів-перевізників.

Так почався поступово вторгатись капіталізм в патріарМТак почався поступово вторгатись капіталізм в патріархальну етнографію українського села Андруші ще в сорокоМхальну етнографію українського села Андруші ще в сорокових роках минулого століття.Мвих роках минулого століття.

Форендовані клуні під зерносховні лабази, значно збільшена

Форендовані клуні під зерносховні лабази, значно збільшена потреба у вантажниках, потреба робітників для обслуго

Фпотреба у вантажниках, потреба робітників для обслуговування пасажирських пароплавів і пристані. Всі ці нові

Фвування пасажирських пароплавів і пристані. Всі ці нові економічні явища на дніпровському річковому транспорті

Фекономічні явища на дніпровському річковому транспорті систематично втягували село Андруші, і у першу чергу його Фсистематично втягували село Андруші, і у першу чергу його старе село, внесли нові зміни в культурі і побуті в СтаросеФстаре село, внесли нові зміни в культурі і побуті в Староселиці, ламали старий патріархальний етнографічний образ Флиці, ламали старий патріархальний етнографічний образ села, породжували поряд з старим типом селянина-кріпака, Фсела, породжували поряд з старим типом селянина-кріпака, вторгались в побут хліборобської і рибальської сім’ї і вириФвторгались в побут хліборобської і рибальської сім’ї і виривали з неї трудівників для всіх видів роботи на цій переясФвали з неї трудівників для всіх видів роботи на цій переяс

ЕОтже, парова машина на Дніпрі, збільшені й пошире

ЕОтже, парова машина на Дніпрі, збільшені й пошире

ні новими пароплавами засоби навігації, купецькі лабази,

Ені новими пароплавами засоби навігації, купецькі лабази, збільшений пасажирський [та] товаровий операційний рух Езбільшений пасажирський [та] товаровий операційний рух на пристані, сповнений вантажними берлинами затон, заЕна пристані, сповнений вантажними берлинами затон, заорендовані клуні під зерносховні лабази, значно збільшена Еорендовані клуні під зерносховні лабази, значно збільшена потреба у вантажниках, потреба робітників для обслугоЕпотреба у вантажниках, потреба робітників для обслуговування пасажирських пароплавів і пристані. Всі ці нові Евування пасажирських пароплавів і пристані. Всі ці нові економічні явища на дніпровському річковому транспорті Еекономічні явища на дніпровському річковому транспорті систематично втягували село Андруші, і у першу чергу його Есистематично втягували село Андруші, і у першу чергу його

•••••••

59

лиць, уздовж цієї дороги ще виріс додатково той ряд вулиць, що простягався до берега річища Станіслав. От у цій части-ні старого села у першу чергу з’являлись елементи новомод-нього побуту, продиктованого наступом зароджуваного на Подніпров’ї капіталізму.

Одною з найсвітліших сторінок в історії кріпацького життя-буття Андрушів були приїзди сюди великого і вірного сина українського народу Т. Г. Шевченка. Тарас Григорович перебував у Андрушах в 1845 році, а потім ще у 1859 році.

Після того, як у 1845 році, у березні місяці, у Петербурзі Шевченко успішно закінчив Академію художеств, він виїхав на Україну з твердим наміром тут оселитись жити, працю-вати художником, писати літературні твори, брати участь у громадській боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу. Щоб мати постійний заробіток для сво-го прожиття, Тарас Григорович подав заяву у Києві в Архео-графічну комісію, де він мав намір працювати художником, змалювуючи по Україні історичні, архітектурні, археологічні пам’ятки і пам’ятники. Діставши попередню згоду, а потім і офіційне затвердження на цій посаді, Шевченко виїхав у творчу подорож. Подорожуючи на Полтавщині, він, звичай-но, мав намір побувати і у Переяславі, і на Переяславщині.

19 серпня 1845 року він прибув у Переяслав. Зупинився тут на 9 днів у свого, ще з петербургських років, приятеля-лікаря Андрія Козачковського. В ці серпневі дні Шевченко хотів якомога швидше побувати на березі Дніпра. Козачков-ський йому в цьому допоміг, і вони вдвох приїхали у при-дніпровське село Андруші. Це село Тарасові Григоровичу не лише сподобалось, а й зачарувало його своєю природною красою, як про це він не раз потім говорив і писав. Тут, у Ан-друшах, Шевченко облюбував кілька місць, у яких поєдна-лась краса природи з красою людської будівничої праці. Він


Ітворчу подорож. Подорожуючи на Полтавщині, він, звичай

Ітворчу подорож. Подорожуючи на Полтавщині, він, звичай

Іно, мав намір побувати і у Переяславі, і на Переяславщині.Іно, мав намір побувати і у Переяславі, і на Переяславщині.19 серпня 1845 року він прибув у Переяслав. Зупинився І19 серпня 1845 року він прибув у Переяслав. Зупинився

тут на 9 днів у свого, ще з петербургських років, приятеля-Ітут на 9 днів у свого, ще з петербургських років, приятеля-лікаря Андрія Козачковського. В ці серпневі дні Шевченко Ілікаря Андрія Козачковського. В ці серпневі дні Шевченко хотів якомога швидше побувати на березі Дніпра. КозачковІхотів якомога швидше побувати на березі Дніпра. Козачковський йому в цьому допоміг, і вони вдвох приїхали у приІський йому в цьому допоміг, і вони вдвох приїхали у придніпровське село Андруші. Це село Тарасові Григоровичу не Ідніпровське село Андруші. Це село Тарасові Григоровичу не

Мгромадській боротьбі за соціальне і національне визволення

Мгромадській боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу. Щоб мати постійний заробіток для сво

Мукраїнського народу. Щоб мати постійний заробіток для свого прожиття, Тарас Григорович подав заяву у Києві в Архео

Мго прожиття, Тарас Григорович подав заяву у Києві в Археографічну комісію, де він мав намір працювати художником,

Мграфічну комісію, де він мав намір працювати художником, змалювуючи по Україні історичні, архітектурні, археологічні

Мзмалювуючи по Україні історичні, архітектурні, археологічні пам’ятки і пам’ятники. Діставши попередню згоду, а потім Мпам’ятки і пам’ятники. Діставши попередню згоду, а потім і офіційне затвердження на цій посаді, Шевченко виїхав у Мі офіційне затвердження на цій посаді, Шевченко виїхав у творчу подорож. Подорожуючи на Полтавщині, він, звичайМтворчу подорож. Подорожуючи на Полтавщині, він, звичайМно, мав намір побувати і у Переяславі, і на Переяславщині.Мно, мав намір побувати і у Переяславі, і на Переяславщині.

19 серпня 1845 року він прибув у Переяслав. Зупинився М19 серпня 1845 року він прибув у Переяслав. Зупинився тут на 9 днів у свого, ще з петербургських років, приятеля-Мтут на 9 днів у свого, ще з петербургських років, приятеля-лікаря Андрія Козачковського. В ці серпневі дні Шевченко Млікаря Андрія Козачковського. В ці серпневі дні Шевченко

Фперебував у Андрушах в 1845 році, а потім ще у 1859 році.

Фперебував у Андрушах в 1845 році, а потім ще у 1859 році.

Після того, як у 1845 році, у березні місяці, у Петербурзі

ФПісля того, як у 1845 році, у березні місяці, у Петербурзі

Шевченко успішно закінчив Академію художеств, він виїхав

ФШевченко успішно закінчив Академію художеств, він виїхав на Україну з твердим наміром тут оселитись жити, працю

Фна Україну з твердим наміром тут оселитись жити, працювати художником, писати літературні твори, брати участь у Фвати художником, писати літературні твори, брати участь у громадській боротьбі за соціальне і національне визволення Фгромадській боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу. Щоб мати постійний заробіток для своФукраїнського народу. Щоб мати постійний заробіток для свого прожиття, Тарас Григорович подав заяву у Києві в АрхеоФго прожиття, Тарас Григорович подав заяву у Києві в Археографічну комісію, де він мав намір працювати художником, Фграфічну комісію, де він мав намір працювати художником, змалювуючи по Україні історичні, архітектурні, археологічні Фзмалювуючи по Україні історичні, архітектурні, археологічні

ЕОдною з найсвітліших сторінок в історії кріпацького

ЕОдною з найсвітліших сторінок в історії кріпацького

життя-буття Андрушів були приїзди сюди великого і вірного Ежиття-буття Андрушів були приїзди сюди великого і вірного сина українського народу Т. Г. Шевченка. Тарас Григорович Есина українського народу Т. Г. Шевченка. Тарас Григорович перебував у Андрушах в 1845 році, а потім ще у 1859 році.Еперебував у Андрушах в 1845 році, а потім ще у 1859 році.

Після того, як у 1845 році, у березні місяці, у Петербурзі ЕПісля того, як у 1845 році, у березні місяці, у Петербурзі Шевченко успішно закінчив Академію художеств, він виїхав ЕШевченко успішно закінчив Академію художеств, він виїхав на Україну з твердим наміром тут оселитись жити, працюЕна Україну з твердим наміром тут оселитись жити, працювати художником, писати літературні твори, брати участь у Евати художником, писати літературні твори, брати участь у

•••••••

60

вибрав характерні об’єкти для етюдних малюнків, по яких одразу можна пізнати саме це село. Він сів на пеньку зруба-ної верби і змалював тодішній центр села: вулицю й цвинтар, обсажені високими яворами-осокорами, широкогіллястими берестками, поміж якими рельєфно виділяється на сонці по-будована андрушівськими самоуками-майстрами висока з двома пірамідальними вежами архітектурна споруда. Потім Шевченко змалював хату й греблю, обсаджену двома рядами верб, відтворивши пишну гіллясту зелень. Під малюнками у своєму подорожному альбомі Тарас Григорович власноручно підписав «Андруші» і «В Андрушах». Обидва малюнки збері-гаються тепер в Академії наук Української РСР, а репродукції з них виставлені в усіх шевченкових музеях. Виставлені вони і на спеціальній вітрині в андрушівському сільському клубі. Кожного вечора біля них стоять старші і молодші андрушів-ці. Старші допомагають розпізнати, які саме місця змальова-ні художником, розповідають, де стояв Шевченко, де варив кашу в казанку. І все перебування поета в селі окутано таєм-ничими розповідями і легендарними переказами.

Ім’я Шевченка звучить в Андрушах як в романтичному аспекті, так і в звичайних буденних розмовах, наприклад:

– А де ж живе той Дзюба ?– Хіба ти не знаєш ? Отам же, де малював Тарас Шевченко. Або кажуть:– Ходім погуляєм туди, де Тарас на триніжку їсти варив.А то можна й таке почути:– Як проходили землеміри там, на Шевченковім місці,

букви вибили і залізний стовб у землю ввігнали для вікопом-ної згадки.

Андрушівські рибалки перевезли Тараса Григоровича через Дніпро на правий берег ріки. Там він зійшов на трах-темирівські гори у тому місці, де в запорожські часи стояв


Іаспекті, так і в звичайних буденних розмовах, наприклад:

Іаспекті, так і в звичайних буденних розмовах, наприклад:

– А де ж живе той Дзюба ?І– А де ж живе той Дзюба ?– Хіба ти не знаєш ? Отам же, де малював Тарас Шевченко.І– Хіба ти не знаєш ? Отам же, де малював Тарас Шевченко.Або кажуть:ІАбо кажуть:– Ходім погуляєм туди, де Тарас на триніжку їсти варив.І– Ходім погуляєм туди, де Тарас на триніжку їсти варив.А то можна й таке почути:ІА то можна й таке почути:– Як проходили землеміри там, на Шевченковім місці, І– Як проходили землеміри там, на Шевченковім місці,

букви вибили і залізний стовб у землю ввігнали для вікопомІбукви вибили і залізний стовб у землю ввігнали для вікопом

Мі на спеціальній вітрині в андрушівському сільському клубі.

Мі на спеціальній вітрині в андрушівському сільському клубі. Кожного вечора біля них стоять старші і молодші андрушів

МКожного вечора біля них стоять старші і молодші андрушівці. Старші допомагають розпізнати, які саме місця змальова

Мці. Старші допомагають розпізнати, які саме місця змальовані художником, розповідають, де стояв Шевченко, де варив

Мні художником, розповідають, де стояв Шевченко, де варив кашу в казанку. І все перебування поета в селі окутано таєм

Мкашу в казанку. І все перебування поета в селі окутано таємничими розповідями і легендарними переказами.Мничими розповідями і легендарними переказами.

Ім’я Шевченка звучить в Андрушах як в романтичному МІм’я Шевченка звучить в Андрушах як в романтичному Маспекті, так і в звичайних буденних розмовах, наприклад:Маспекті, так і в звичайних буденних розмовах, наприклад:– А де ж живе той Дзюба ?М– А де ж живе той Дзюба ?– Хіба ти не знаєш ? Отам же, де малював Тарас Шевченко.М– Хіба ти не знаєш ? Отам же, де малював Тарас Шевченко.Або кажуть:МАбо кажуть:– Ходім погуляєм туди, де Тарас на триніжку їсти варив.М– Ходім погуляєм туди, де Тарас на триніжку їсти варив.

Фверб, відтворивши пишну гіллясту зелень. Під малюнками у

Фверб, відтворивши пишну гіллясту зелень. Під малюнками у своєму подорожному альбомі Тарас Григорович власноручно

Фсвоєму подорожному альбомі Тарас Григорович власноручно підписав «Андруші» і «В Андрушах». Обидва малюнки збері

Фпідписав «Андруші» і «В Андрушах». Обидва малюнки зберігаються тепер в Академії наук Української РСР, а репродукції

Фгаються тепер в Академії наук Української РСР, а репродукції з них виставлені в усіх шевченкових музеях. Виставлені вони Фз них виставлені в усіх шевченкових музеях. Виставлені вони і на спеціальній вітрині в андрушівському сільському клубі. Фі на спеціальній вітрині в андрушівському сільському клубі. Кожного вечора біля них стоять старші і молодші андрушівФКожного вечора біля них стоять старші і молодші андрушівці. Старші допомагають розпізнати, які саме місця змальоваФці. Старші допомагають розпізнати, які саме місця змальовані художником, розповідають, де стояв Шевченко, де варив Фні художником, розповідають, де стояв Шевченко, де варив кашу в казанку. І все перебування поета в селі окутано таємФкашу в казанку. І все перебування поета в селі окутано таєм

Еберестками, поміж якими рельєфно виділяється на сонці по

Еберестками, поміж якими рельєфно виділяється на сонці побудована андрушівськими самоуками-майстрами висока з

Ебудована андрушівськими самоуками-майстрами висока з двома пірамідальними вежами архітектурна споруда. Потім Едвома пірамідальними вежами архітектурна споруда. Потім Шевченко змалював хату й греблю, обсаджену двома рядами ЕШевченко змалював хату й греблю, обсаджену двома рядами верб, відтворивши пишну гіллясту зелень. Під малюнками у Еверб, відтворивши пишну гіллясту зелень. Під малюнками у своєму подорожному альбомі Тарас Григорович власноручно Есвоєму подорожному альбомі Тарас Григорович власноручно підписав «Андруші» і «В Андрушах». Обидва малюнки зберіЕпідписав «Андруші» і «В Андрушах». Обидва малюнки зберігаються тепер в Академії наук Української РСР, а репродукції Егаються тепер в Академії наук Української РСР, а репродукції з них виставлені в усіх шевченкових музеях. Виставлені вони Ез них виставлені в усіх шевченкових музеях. Виставлені вони

•••••••

61

січовий монастир, як своєрідний санаторій для престарілих воїнів-інвалідів. Після зруйнування Запорожжі в 1775 р. Ка-терина ІІ звеліла знищити і козацький притулок тут. Поет оглянув тут лиш монастирище – місце, де була січова оби-тель, і село, що виросло тут із назвою Монастирок, і погля-нув з високої гори на Трахтемирів. І це все запам’ятав він назавжди.

Уже будучи на засланні, поет писав А. Й. Козачковському: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за

Днепр в Монастырище, на гору, вспомните тот чудный вечер, ту широкую панораму и посередине её длинную широкую фиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из зо-лота кованный Переяславський собор. Какая-то чудная тор-жественная тишина. Помните, мы долго не могли промол-вить слова. Пока, наконец, белое едва заметное пятнышко не запело:

Та яром, яром зо товаром.Чудний вечер! Чудный край и песни дивные!»Оглядаючи з високої гори навколишню панораму, поет-

громадянин не лише чарувався красивим краєвидом Дніпра і Переяславщини, а вдивлявся у розташуванням кріпацького поселення, збіднілих хат і дворів колишніх козацьких, зна-чно багатших, жителів. Своїм глибоким розумінням історич-ної долі поневолених селян, з почуттям синівського розумін-ня соціальної неправди, яка запанувала на його батьківщині, поет-мислитель увічнив побачені ним зледенні придніпров-ські села в синтетичних образах українського села.

І Трактемирів геть гороюНечепурні свої хаткиРозкидав з долею лихою,Мов п’яний старець торбинки.


Іі Переяславщини, а вдивлявся у розташуванням кріпацького

Іі Переяславщини, а вдивлявся у розташуванням кріпацького поселення, збіднілих хат і дворів колишніх козацьких, знаІпоселення, збіднілих хат і дворів колишніх козацьких, знаІчно багатших, жителів. Своїм глибоким розумінням історичІчно багатших, жителів. Своїм глибоким розумінням історичної долі поневолених селян, з почуттям синівського розумінІної долі поневолених селян, з почуттям синівського розуміння соціальної неправди, яка запанувала на його батьківщині, Іня соціальної неправди, яка запанувала на його батьківщині, поет-мислитель увічнив побачені ним зледенні придніпровІпоет-мислитель увічнив побачені ним зледенні придніпровІські села в синтетичних образах українського села.Іські села в синтетичних образах українського села.

Мжественная тишина. Помните, мы долго не могли промол

Мжественная тишина. Помните, мы долго не могли промолвить слова. Пока, наконец, белое едва заметное пятнышко

Мвить слова. Пока, наконец, белое едва заметное пятнышко

Та яром, яром зо товаром.

МТа яром, яром зо товаром.

Чудний вечер! Чудный край и песни дивные!»

МЧудний вечер! Чудный край и песни дивные!»Оглядаючи з високої гори навколишню панораму, поет-МОглядаючи з високої гори навколишню панораму, поет-

громадянин не лише чарувався красивим краєвидом Дніпра Мгромадянин не лише чарувався красивим краєвидом Дніпра і Переяславщини, а вдивлявся у розташуванням кріпацького Мі Переяславщини, а вдивлявся у розташуванням кріпацького поселення, збіднілих хат і дворів колишніх козацьких, знаМпоселення, збіднілих хат і дворів колишніх козацьких, знаМчно багатших, жителів. Своїм глибоким розумінням історичМчно багатших, жителів. Своїм глибоким розумінням історичної долі поневолених селян, з почуттям синівського розумінМної долі поневолених селян, з почуттям синівського розуміння соціальної неправди, яка запанувала на його батьківщині, Мня соціальної неправди, яка запанувала на його батьківщині,

Ф«Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за

Ф«Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за

Днепр в Монастырище, на гору, вспомните тот чудный вечер,

ФДнепр в Монастырище, на гору, вспомните тот чудный вечер, ту широкую панораму и посередине её длинную широкую

Фту широкую панораму и посередине её длинную широкую фиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из зо

Ффиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из золота кованный Переяславський собор. Какая-то чудная торФлота кованный Переяславський собор. Какая-то чудная торжественная тишина. Помните, мы долго не могли промолФжественная тишина. Помните, мы долго не могли промолвить слова. Пока, наконец, белое едва заметное пятнышко Фвить слова. Пока, наконец, белое едва заметное пятнышко

Та яром, яром зо товаром.ФТа яром, яром зо товаром.Чудний вечер! Чудный край и песни дивные!»ФЧудний вечер! Чудный край и песни дивные!»

Етель, і село, що виросло тут із назвою Монастирок, і погля

Етель, і село, що виросло тут із назвою Монастирок, і поглянув з високої гори на Трахтемирів. І це все запам’ятав він

Енув з високої гори на Трахтемирів. І це все запам’ятав він

Уже будучи на засланні, поет писав А. Й. Козачковському:ЕУже будучи на засланні, поет писав А. Й. Козачковському:«Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за Е«Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши, и за

Днепр в Монастырище, на гору, вспомните тот чудный вечер, ЕДнепр в Монастырище, на гору, вспомните тот чудный вечер, ту широкую панораму и посередине её длинную широкую Ету широкую панораму и посередине её длинную широкую фиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из зоЕфиолетовую ленту, а за лентой фиолетовой блестит как из золота кованный Переяславський собор. Какая-то чудная торЕлота кованный Переяславський собор. Какая-то чудная тор

•••••••

62

А он старе Монастирище,Колись козацькеє село,Чи те воно тоді було ?..Та все пішло царям на грище:І Запорожжі, і село…І Монастир святий, скарбниця,Все, все неситі рознесли!..А ви? ви, гори, оддали!!.Бодай ніколи не дивитьсяНа вас, проклятії!! Ні, ні…Не ви прокляті … а гетьмани,Усобники, ляхи погані!!.…………………………………Над Трахтемировим високоНа кручі, ніби сиротаПрийшла топитися … в глибокім,В Дніпрі широкому… отакСтоїть одним-одна хатина …З хатини видно УкраїнуІ всю Гетьманщину кругом.Під хатою дідусь сивенькийСидить, а сонечко низенькоУже спустилось над Дніпром.Сидить і дивиться, і дума,А сльози капають … «Гай! гай!.. –Старий промовив: – недоуми!Занапастили божий рай!..»

Нам невідомо, чи Шевченко в Андрушах та на андрушів-сько-монастирковому березі побув один день, чи він тут і ночував того разу (бо відомо, що уже 28 серпня він був у селі Потік на Київщині), важливо те, що Шевченкові цей край Пе-


ІМНад Трахтемировим високо

МНад Трахтемировим високоНа кручі, ніби сирота

МНа кручі, ніби сиротаПрийшла топитися … в глибокім,

МПрийшла топитися … в глибокім,В Дніпрі широкому… отак

МВ Дніпрі широкому… отакСтоїть одним-одна хатина …

МСтоїть одним-одна хатина …З хатини видно УкраїнуМЗ хатини видно УкраїнуІ всю Гетьманщину кругом.МІ всю Гетьманщину кругом.Під хатою дідусь сивенькийМПід хатою дідусь сивенькийСидить, а сонечко низенькоМСидить, а сонечко низенькоУже спустилось над Дніпром.МУже спустилось над Дніпром.Сидить і дивиться, і дума,МСидить і дивиться, і дума,А сльози капають … «Гай! гай!.. –МА сльози капають … «Гай! гай!.. –

ФБодай ніколи не дивиться

ФБодай ніколи не дивитьсяНа вас, проклятії!! Ні, ні…

ФНа вас, проклятії!! Ні, ні…Не ви прокляті … а гетьмани,

ФНе ви прокляті … а гетьмани,Усобники, ляхи погані!!.

ФУсобники, ляхи погані!!.…………………………………Ф…………………………………Над Трахтемировим високоФНад Трахтемировим високоНа кручі, ніби сиротаФНа кручі, ніби сиротаПрийшла топитися … в глибокім,ФПрийшла топитися … в глибокім,В Дніпрі широкому… отакФВ Дніпрі широкому… отакСтоїть одним-одна хатина …ФСтоїть одним-одна хатина …

ЕІ Монастир святий, скарбниця,

ЕІ Монастир святий, скарбниця,Все, все неситі рознесли!.. ЕВсе, все неситі рознесли!..А ви? ви, гори, оддали!!. ЕА ви? ви, гори, оддали!!.Бодай ніколи не дивиться ЕБодай ніколи не дивитьсяНа вас, проклятії!! Ні, ні… ЕНа вас, проклятії!! Ні, ні…Не ви прокляті … а гетьмани,ЕНе ви прокляті … а гетьмани,

•••••••

63

реяславщини так глибоко запам’ятався, так він сприйняв цей краєвид з широким горизонтом ланів, з високими горами на Правобережжі, з бурхливими хвилями Дніпра посередині, що поет сприйняв цей середньонадніпрянський, києво-пол-тавський ландшафт, як символічний образ цілої України, си-ном якої уже в ці роки він відчував себе. І коли він цього ж 1845 року, живучи в околицях Андрушів, у В’юнищах і Пе-реяславі, був простудився і дуже захворів гарячкою, то він, відчувши себе в тривозі на грані життя і смерті, 25 грудня у домі лікаря Козачковського глибоко-стривожено написав свої знамениті слова про цей край:

Як умру, то поховайтеМене на могилі,Серед степу широкогоНа Вкраїні милій,Щоб лани широкополіІ Дніпро, і кручіБуло видно, було чутиЯк реве ревучий.

Шевченко навіть конкретно у цім вірші уявляв ту свою заповітну могилу, яку він часто згадує в околицях Переясла-ва, називаючи її, слідом за народною традицією, Богдановою. Вона й досі височить як раз по дорозі між В’юнищем і Пере-яславом. Їдучи вже захворілим із В’юнищ до Козачковського, поет-художник запам’ятав її образ і увічнив його своїм ху-дожнім словом :

– Батька Богдана могила мріє.Школярі, піонери блищих сіл, працюючи на колгоспному

полі, виходять тепер на цю Богданову могилу, дивляться з неї на Дніпро і його круті гори, згадуючи Шевченкове слово. Була


ІШевченко навіть конкретно у цім вірші уявляв ту свою ІШевченко навіть конкретно у цім вірші уявляв ту свою Ізаповітну могилу, яку він часто згадує в околицях ПереяслаІзаповітну могилу, яку він часто згадує в околицях Переяслава, називаючи її, слідом за народною традицією, Богдановою. Іва, називаючи її, слідом за народною традицією, Богдановою. Вона й досі височить як раз по дорозі між В’юнищем і ПереІВона й досі височить як раз по дорозі між В’юнищем і Переяславом. Їдучи вже захворілим із В’юнищ до Козачковського, Іяславом. Їдучи вже захворілим із В’юнищ до Козачковського, поет-художник запам’ятав її образ і увічнив його своїм хуІпоет-художник запам’ятав її образ і увічнив його своїм художнім словом :Ідожнім словом :

ММене на могилі,

ММене на могилі,Серед степу широкого

МСеред степу широкогоНа Вкраїні милій,

МНа Вкраїні милій,Щоб лани широкополі

МЩоб лани широкополіІ Дніпро, і кручі

МІ Дніпро, і кручіБуло видно, було чутиМБуло видно, було чутиЯк реве ревучий.МЯк реве ревучий.

Шевченко навіть конкретно у цім вірші уявляв ту свою МШевченко навіть конкретно у цім вірші уявляв ту свою Мзаповітну могилу, яку він часто згадує в околицях ПереяслаМзаповітну могилу, яку він часто згадує в околицях Переяслава, називаючи її, слідом за народною традицією, Богдановою. Мва, називаючи її, слідом за народною традицією, Богдановою. Вона й досі височить як раз по дорозі між В’юнищем і ПереМВона й досі височить як раз по дорозі між В’юнищем і Пере

Фвідчувши себе в тривозі на грані життя і смерті, 25 грудня

Фвідчувши себе в тривозі на грані життя і смерті, 25 грудня у домі лікаря Козачковського глибоко-стривожено написав

Фу домі лікаря Козачковського глибоко-стривожено написав свої знамениті слова про цей край:

Фсвої знамениті слова про цей край:

Як умру, то поховайтеФЯк умру, то поховайтеМене на могилі,ФМене на могилі,Серед степу широкогоФСеред степу широкогоНа Вкраїні милій,ФНа Вкраїні милій,Щоб лани широкополіФЩоб лани широкополі

Етавський ландшафт, як символічний образ цілої України, си

Етавський ландшафт, як символічний образ цілої України, сином якої уже в ці роки він відчував себе. І коли він цього ж

Еном якої уже в ці роки він відчував себе. І коли він цього ж 1845 року, живучи в околицях Андрушів, у В’юнищах і ПеЕ1845 року, живучи в околицях Андрушів, у В’юнищах і Переяславі, був простудився і дуже захворів гарячкою, то він, Ереяславі, був простудився і дуже захворів гарячкою, то він, відчувши себе в тривозі на грані життя і смерті, 25 грудня Евідчувши себе в тривозі на грані життя і смерті, 25 грудня у домі лікаря Козачковського глибоко-стривожено написав Еу домі лікаря Козачковського глибоко-стривожено написав

•••••••

64

ще й друга улюблена могила на північний захід від Переяслава по Старо-Київськім шляху, яка ще з древнєруських часів на-зивається Вибла (тобто струнка, висока). Будучи на засланні, Шевченко душею линув з неволі на Україну і в своїй поетичній уяві сходив на цю могилу і змальовував образ цілої України:

Гори мої високії,Не так і високі,Як хороші, хорошії,Блакитні здалека –З Переяслава старого,З Виблої могили,Ще старшої… мов ті хмари,Що за Дніпром сіли.Іду я тихою ходою,Дивлюсь – аж он передо мною,Неначе дива виринають,Із хмари тихо виступають,Обрив високий, гай, байрак;Хатки біленькі виглядають,Мов діти в білих сорочкахУ піжмурки в яру гуляють,А долі сивий наш козакДніпро з лугами виграває.…………………………….Батька Богдана могила мріє,Київським шляхом верби похиліТребратні давні могили вкрили.З Трубайлом Альта меж осокоюЗійшлись, з’єднались, мов брат з сестрою.І все те, все те радує очі,А серце плаче, глянуть не хоче!


ІМЩо за Дніпром сіли.

МЩо за Дніпром сіли.Іду я тихою ходою,

МІду я тихою ходою,Дивлюсь – аж он передо мною,

МДивлюсь – аж он передо мною,Неначе д

МНеначе ди

Мива виринають,

Мва виринають,

Із хмари тихо виступають,

МІз хмари тихо виступають,Обрив високий, гай, байрак;МОбрив високий, гай, байрак;Хатки біленькі виглядають,МХатки біленькі виглядають,Мов діти в білих сорочкахММов діти в білих сорочкахУ піжмурки в яру гуляють,МУ піжмурки в яру гуляють,А долі сивий наш козакМА долі сивий наш козакДніпро з лугами виграває.МДніпро з лугами виграває.

ФЯк хороші, хорошії,

ФЯк хороші, хорошії,Блакитні здалека –

ФБлакитні здалека –З Переяслава старого,

ФЗ Переяслава старого,З Виблої могили,

ФЗ Виблої могили,Ще старшої… мов ті хмари,ФЩе старшої… мов ті хмари,Що за Дніпром сіли.ФЩо за Дніпром сіли.Іду я тихою ходою,ФІду я тихою ходою,Дивлюсь – аж он передо мною,ФДивлюсь – аж он передо мною,

ва виринають,Фва виринають,Із хмари тихо виступають,ФІз хмари тихо виступають,

Еуяві сходив на цю могилу і змальовував образ цілої України:

Еуяві сходив на цю могилу і змальовував образ цілої України:

•••••••

65

…………………………….Отакий-то на чужиніСон мені приснився!Ніби знову я на волюНа світ народився.

Отже, як бачимо, історично склалось так, що, без вся-кого перебільшення, перебування Шевченка у 1845 році у Переяславі, у В’юнищах, у Андрушах, у Монастирку на горі і тут, на Дніпрі, з одного боку, стало окрасою історії цих сіл і цього героїчного краю, а, з другого боку, образ Пере-яславщини вилився у творчій біографії Шевченка велич-ною окремою главою, яку в біографії поета так і називаємо (може по аналогії з Болдінською осінню у біографії Пушкі-на) його Переяславською осінню. Справді, творчість вели-кого поета-революціонера на Переяславщині в серпні–груд-ні 1845 року піднесла його кличне революційне геніальне слово до зеніту свого розвитку, до сонячної вершини злету його неповторного генія, бо саме тут, у переяславських се-лах і на переяславській вулиці, були написані найсильніші його поетичні твори.

Поема «Наймичка», центральний образ якої Іван Фран-ко, Микола Некрасов, Лев Толстой і Максим Горький, кожен від імені свого покоління, одноголосно визнавали найвищим поетичним відтворенням внутрішньої сили драматизму жін-ки-матері та ще й матері-кріпачки.

Після «Наймички» Шевченко тут написав свій програм-ний політичний памфлет, у якому з гнівним сарказмом пере-вернув, морально повалив всю соціальну ієрархію Російської імперії і від імені всіх пригноблених народів «від молдова-нина до фіна» виступив на захист нескореного Прометея – вольнолюбивих братів, народів Кавказу, і від імені україн-


Ійого поетичні твори.

Ійого поетичні твори.

Поема «Наймичка», центральний образ якої Іван ФранІПоема «Наймичка», центральний образ якої Іван ФранІко, Микола Некрасов, Лев Толстой і Максим Горький, кожен Іко, Микола Некрасов, Лев Толстой і Максим Горький, кожен від імені свого покоління, одноголосно визнавали найвищим Івід імені свого покоління, одноголосно визнавали найвищим поетичним відтворенням внутрішньої сили драматизму жінІпоетичним відтворенням внутрішньої сили драматизму жінки-матері та ще й матері-кріпачки.Іки-матері та ще й матері-кріпачки.

Після «Наймички» Шевченко тут написав свій програмІПісля «Наймички» Шевченко тут написав свій програмний політичний памфлет, у якому з гнівним сарказмом переІний політичний памфлет, у якому з гнівним сарказмом пере

М(може по аналогії з Болдінською осінню у біографії Пушкі

М(може по аналогії з Болдінською осінню у біографії Пушкіна) його Переяславською осінню. Справді, творчість вели

Мна) його Переяславською осінню. Справді, творчість великого поета-революціонера на Переяславщині в серпні–груд

Мкого поета-революціонера на Переяславщині в серпні–грудні 1845 року піднесла його кличне революційне геніальне

Мні 1845 року піднесла його кличне революційне геніальне слово до зеніту свого розвитку, до сонячної вершини злету

Мслово до зеніту свого розвитку, до сонячної вершини злету його неповторного генія, бо саме тут, у переяславських сеМйого неповторного генія, бо саме тут, у переяславських селах і на переяславській вулиці, були написані найсильніші Млах і на переяславській вулиці, були написані найсильніші його поетичні твори.Мйого поетичні твори.

Поема «Наймичка», центральний образ якої Іван ФранМПоема «Наймичка», центральний образ якої Іван ФранМко, Микола Некрасов, Лев Толстой і Максим Горький, кожен Мко, Микола Некрасов, Лев Толстой і Максим Горький, кожен від імені свого покоління, одноголосно визнавали найвищим Мвід імені свого покоління, одноголосно визнавали найвищим поетичним відтворенням внутрішньої сили драматизму жінМпоетичним відтворенням внутрішньої сили драматизму жін

ФПереяславі, у В’юнищах, у Андрушах, у Монастирку на горі

ФПереяславі, у В’юнищах, у Андрушах, у Монастирку на горі і тут, на Дніпрі, з одного боку, стало окрасою історії цих

Фі тут, на Дніпрі, з одного боку, стало окрасою історії цих сіл і цього героїчного краю, а, з другого боку, образ Пере

Фсіл і цього героїчного краю, а, з другого боку, образ Переяславщини вилився у творчій біографії Шевченка велич

Фяславщини вилився у творчій біографії Шевченка величною окремою главою, яку в біографії поета так і називаємо Фною окремою главою, яку в біографії поета так і називаємо (може по аналогії з Болдінською осінню у біографії ПушкіФ(може по аналогії з Болдінською осінню у біографії Пушкіна) його Переяславською осінню. Справді, творчість велиФна) його Переяславською осінню. Справді, творчість великого поета-революціонера на Переяславщині в серпні–грудФкого поета-революціонера на Переяславщині в серпні–грудні 1845 року піднесла його кличне революційне геніальне Фні 1845 року піднесла його кличне революційне геніальне слово до зеніту свого розвитку, до сонячної вершини злету Фслово до зеніту свого розвитку, до сонячної вершини злету

ЕОтже, як бачимо, історично склалось так, що, без всяЕОтже, як бачимо, історично склалось так, що, без всякого перебільшення, перебування Шевченка у 1845 році у Екого перебільшення, перебування Шевченка у 1845 році у Переяславі, у В’юнищах, у Андрушах, у Монастирку на горі ЕПереяславі, у В’юнищах, у Андрушах, у Монастирку на горі і тут, на Дніпрі, з одного боку, стало окрасою історії цих Еі тут, на Дніпрі, з одного боку, стало окрасою історії цих сіл і цього героїчного краю, а, з другого боку, образ ПереЕсіл і цього героїчного краю, а, з другого боку, образ Переяславщини вилився у творчій біографії Шевченка величЕяславщини вилився у творчій біографії Шевченка величною окремою главою, яку в біографії поета так і називаємо Еною окремою главою, яку в біографії поета так і називаємо

•••••••

66

ського народу запропонував братам-кавказцям всенародну моральну підтримку, братню солідарність, закликаючи їх до священної перемоги:

Борітеся – поборете……За вас правда, за вас славаІ воля св’ятая!

Після «Кавказу» Шевченко тут же написав своє разюче посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», скерова-не проти всіх зрадників України, проти запроданців, проти космополітів-антипатріотів. В цій поемі, від імені свого наро-ду, Шевченко виступив на захист рідної землі, народної прав-дивої історичної слави, на захист рідної української мови, на захист соціальної свободи, національного рівноправ’я, на за-хист священної патріотичної гордості і достоїнства.

Потім Шевченко у В’юнищах написав «Холодний яр», як своєрідний додатковий поетичний постскриптум до своєї по-еми «Гайдамаки». Написав десять політичних поезій з рево-люційним переосмисленням «Давидових псалмів». Створив мініатюру, присвячену юній кріпачці-наймичці; написав, як крик скованої волі революціонера, громадську поезію «Ми-нають дні», програмний вступний до всього циклу творів, написаних на Вкраїні, і завершив свою багатющу неповторну богатирську поетичну Переяславську осінь з закликом до по-встання, до збройної класової боротьби, до створення, піс-ля повної перемоги, «сім’ї великої, сім’ї вольної, нової». Цей Шевченків заповіт став революційним національним гімном для трудящих селян, а потім і для революційних робітників, майже на ціле століття. Ще й після великої жовтневої соціа-лістичної революції всі з’їзди рад депутатів трудящих і тут,


Ілюційним переосмисленням «Давидових псалмів». Створив

Ілюційним переосмисленням «Давидових псалмів». Створив мініатюру, присвячену юній кріпачці-наймичці; написав, як Імініатюру, присвячену юній кріпачці-наймичці; написав, як крик скованої волі революціонера, громадську поезію «МиІкрик скованої волі революціонера, громадську поезію «МиІнають дні», програмний вступний до всього циклу творів, Інають дні», програмний вступний до всього циклу творів, написаних на Вкраїні, і завершив свою багатющу неповторну Інаписаних на Вкраїні, і завершив свою багатющу неповторну богатирську поетичну Переяславську осінь з закликом до поІбогатирську поетичну Переяславську осінь з закликом до повстання, до збройної класової боротьби, до створення, пісІвстання, до збройної класової боротьби, до створення, після повної перемоги, «сім’ї великої, сім’ї вольної, нової». Цей Іля повної перемоги, «сім’ї великої, сім’ї вольної, нової». Цей

Мду, Шевченко виступив на захист рідної землі, народної прав

Мду, Шевченко виступив на захист рідної землі, народної правдивої історичної слави, на захист рідної української мови, на

Мдивої історичної слави, на захист рідної української мови, на захист соціальної свободи, національного рівноправ’я, на за

Мзахист соціальної свободи, національного рівноправ’я, на захист священної патріотичної гордості і достоїнства.

Мхист священної патріотичної гордості і достоїнства.

Потім Шевченко у В’юнищах написав «Холодний яр», як

МПотім Шевченко у В’юнищах написав «Холодний яр», як

своєрідний додатковий поетичний постскриптум до своєї поМсвоєрідний додатковий поетичний постскриптум до своєї поеми «Гайдамаки». Написав десять політичних поезій з ревоМеми «Гайдамаки». Написав десять політичних поезій з революційним переосмисленням «Давидових псалмів». Створив Млюційним переосмисленням «Давидових псалмів». Створив мініатюру, присвячену юній кріпачці-наймичці; написав, як Ммініатюру, присвячену юній кріпачці-наймичці; написав, як крик скованої волі революціонера, громадську поезію «МиМкрик скованої волі революціонера, громадську поезію «МиМнають дні», програмний вступний до всього циклу творів, Мнають дні», програмний вступний до всього циклу творів, написаних на Вкраїні, і завершив свою багатющу неповторну Мнаписаних на Вкраїні, і завершив свою багатющу неповторну

ФПісля «Кавказу» Шевченко тут же написав своє разюче

ФПісля «Кавказу» Шевченко тут же написав своє разюче

посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам

Фпосланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», скерова

Фмоїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», скероване проти всіх зрадників України, проти запроданців, проти

Фне проти всіх зрадників України, проти запроданців, проти космополітів-антипатріотів. В цій поемі, від імені свого нароФкосмополітів-антипатріотів. В цій поемі, від імені свого народу, Шевченко виступив на захист рідної землі, народної правФду, Шевченко виступив на захист рідної землі, народної правдивої історичної слави, на захист рідної української мови, на Фдивої історичної слави, на захист рідної української мови, на захист соціальної свободи, національного рівноправ’я, на заФзахист соціальної свободи, національного рівноправ’я, на захист священної патріотичної гордості і достоїнства.Фхист священної патріотичної гордості і достоїнства.

Потім Шевченко у В’юнищах написав «Холодний яр», як ФПотім Шевченко у В’юнищах написав «Холодний яр», як

Е…За вас правда, за вас слава

Е…За вас правда, за вас слава

Після «Кавказу» Шевченко тут же написав своє разюче ЕПісля «Кавказу» Шевченко тут же написав своє разюче посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам Епосланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», скероваЕмоїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє», скероване проти всіх зрадників України, проти запроданців, проти Ене проти всіх зрадників України, проти запроданців, проти космополітів-антипатріотів. В цій поемі, від імені свого нароЕкосмополітів-антипатріотів. В цій поемі, від імені свого наро

•••••••

67

на Переяславщині і в столицях України, відкривались під урочистий спів всіх посланців народу…

А поштовхом і своєрідним творчим збудником були кон-кретні факти боротьби тут, на Переяславщині, на києво-пол-тавській Наддніпрянщині, на Україні, сучасником яких був Шевченко, були тодішні тутешні заворушення, виступи – ви-яви кріпацької непокори. Наприклад, генерал-губернатор Бібіков доносив цареві про те, що він збройно придушив 10 селянських виступів проти влади, але скаржився, що «крес-тьяне по выслушании увещевания в возмутительном духе отозвались, что барщину работать не будут, хотя бы их пере-стреляли». А на самій Переяславщині пан Гладченко, утіка-ючи від «рассвирепевших мужиков», пише: «Странные вещи творятся ныне в наших сёлах… бунтует чернь».

Та доходили сюди, на Переяславщину, через уста пере-селенців Чубуків-Подільських громоносні чутки про селян-ські бунти на Поділлі, там, на батьківщині Кармелюка, в цьо-му 1845 році брало активну участь у повстаннях 3500 се-лян-кріпаків. А по цілій Україні тоді сталось 216 повстань. В такій революційній атмосфері жили трудящі андрушівці, в’юнищани, переяславці. Шевченко на Переяславщині пи-сав свій заповіт, свої громоносні заклики «кайдани порвати і вражою злою кров’ю волю окропляти».

От чому Тарас Григорович так полюбив цей поетичний край, бо він став для нього відчутно-зримою Музою (у най-кращому розумінні цього слова), придніпровські-переяс-лавські села справді стали для поета огненними джерелами творчого, морального, громадського і естетичного натхнен-ня. Краса природи на берегах Альти, Трубайла і святого Дні-пра, своєю виключною багатющою патріотичною красою центральної України, назавжди поєдналися і органічно по-ріднилися з красою і силою Шевченкового літературного


Ів’юнищани, переяславці. Шевченко на Переяславщині пи

Ів’юнищани, переяславці. Шевченко на Переяславщині писав свій заповіт, свої громоносні заклики «кайдани порвати і Ісав свій заповіт, свої громоносні заклики «кайдани порвати і вражою злою кров’ю волю окропляти».Івражою злою кров’ю волю окропляти».

От чому Тарас Григорович так полюбив цей поетичний ІОт чому Тарас Григорович так полюбив цей поетичний край, бо він став для нього відчутно-зримою Музою (у найІкрай, бо він став для нього відчутно-зримою Музою (у найкращому розумінні цього слова), придніпровські-переясІкращому розумінні цього слова), придніпровські-переяславські села справді стали для поета огненними джерелами Ілавські села справді стали для поета огненними джерелами творчого, морального, громадського і естетичного натхненІтворчого, морального, громадського і естетичного натхнен

Мтворятся ныне в наших сёлах… бунтует чернь».

Мтворятся ныне в наших сёлах… бунтует чернь».

Та доходили сюди, на Переяславщину, через уста пере

МТа доходили сюди, на Переяславщину, через уста пере

селенців Чубуків-Подільських громоносні чутки про селян

Мселенців Чубуків-Подільських громоносні чутки про селянські бунти на Поділлі, там, на батьківщині Кармелюка, в цьо

Мські бунти на Поділлі, там, на батьківщині Кармелюка, в цьому 1845 році брало активну участь у повстаннях 3500 се

Мму 1845 році брало активну участь у повстаннях 3500 селян-кріпаків. А по цілій Україні тоді сталось 216 повстань. Млян-кріпаків. А по цілій Україні тоді сталось 216 повстань. МВ такій революційній атмосфері жили трудящі андрушівці, МВ такій революційній атмосфері жили трудящі андрушівці, в’юнищани, переяславці. Шевченко на Переяславщині пиМв’юнищани, переяславці. Шевченко на Переяславщині писав свій заповіт, свої громоносні заклики «кайдани порвати і Мсав свій заповіт, свої громоносні заклики «кайдани порвати і вражою злою кров’ю волю окропляти».Мвражою злою кров’ю волю окропляти».

От чому Тарас Григорович так полюбив цей поетичний МОт чому Тарас Григорович так полюбив цей поетичний край, бо він став для нього відчутно-зримою Музою (у найМкрай, бо він став для нього відчутно-зримою Музою (у най

Фселянських виступів проти влади, але скаржився, що «крес

Фселянських виступів проти влади, але скаржився, що «крестьяне по выслушании увещевания в возмутительном духе

Фтьяне по выслушании увещевания в возмутительном духе отозвались, что барщину работать не будут, хотя бы их пере

Фотозвались, что барщину работать не будут, хотя бы их перестреляли». А на самій Переяславщині пан Гладченко, утіка

Фстреляли». А на самій Переяславщині пан Гладченко, утікаючи від «рассвирепевших мужиков», пише: «Странные вещи Фючи від «рассвирепевших мужиков», пише: «Странные вещи творятся ныне в наших сёлах… бунтует чернь».Фтворятся ныне в наших сёлах… бунтует чернь».

Та доходили сюди, на Переяславщину, через уста переФТа доходили сюди, на Переяславщину, через уста переселенців Чубуків-Подільських громоносні чутки про селянФселенців Чубуків-Подільських громоносні чутки про селянські бунти на Поділлі, там, на батьківщині Кармелюка, в цьоФські бунти на Поділлі, там, на батьківщині Кармелюка, в цьому 1845 році брало активну участь у повстаннях 3500 сеФму 1845 році брало активну участь у повстаннях 3500 се

Етавській Наддніпрянщині, на Україні, сучасником яких був

Етавській Наддніпрянщині, на Україні, сучасником яких був Шевченко, були тодішні тутешні заворушення, виступи – ви

ЕШевченко, були тодішні тутешні заворушення, виступи – вияви кріпацької непокори. Наприклад, генерал-губернатор Еяви кріпацької непокори. Наприклад, генерал-губернатор Бібіков доносив цареві про те, що він збройно придушив 10 ЕБібіков доносив цареві про те, що він збройно придушив 10 селянських виступів проти влади, але скаржився, що «кресЕселянських виступів проти влади, але скаржився, що «крес-Е-тьяне по выслушании увещевания в возмутительном духе Етьяне по выслушании увещевания в возмутительном духе отозвались, что барщину работать не будут, хотя бы их переЕотозвались, что барщину работать не будут, хотя бы их перестреляли». А на самій Переяславщині пан Гладченко, утікаЕстреляли». А на самій Переяславщині пан Гладченко, утікаючи від «рассвирепевших мужиков», пише: «Странные вещи Еючи від «рассвирепевших мужиков», пише: «Странные вещи

•••••••

68

зросту, розквіту його таланту до апогею геніальних вершин світового мистецтва.

От чому так полюбив цей край всеукраїнський поет-ху-дожник. Він відчув і усвідомив, що саме тут на полтаво-ки-ївських берегах рідної ріки Дніпра він з найбільшою твор-чою силою відчув глибину свого ідейного коріння, відчув, як увесь його глибинний корінь набирався патріотичної любові до рідної України, відчув, як сповнився моральним здоров’ям свого народу, загартував своє серце революцій-ними битвами й виступами кріпацьких мас і виразно поба-чив, з радістю відчув, як він у Переяславському циклі став не тільки великим національним співцем, волепоборни-ком, художником всієї України, а й відчув потому, як його сприйняли друзі, читачі, однодумці сучасники і соратники братніх народів. […] Своєю поемою «Єретик» і, особливо, вступним посланням до Шафарика, Т. Шевченко скромний, але обдарований син кріпака з південної Київщини всту-пає в світ духовної культури, словесності, прогресивної су-спільної думки […]

Все це Тарас Григорович добре та гаразд передумав, пе-ремріяв, проаналізував в катівнях Петербурського жандарм-ського каземату, на пекучих допитах, [в] холодних одиноч-них камерах, сидячи за гратами […] поет писав:

Дай же, Боже, коли-небуть,Хоч на старість, статиНа тих горах окраденихУ маленькій хаті.Хоча серце замучене,Поточене горем,Принести і положитиНа Дніпрових горах.


Іремріяв, проаналізував в катівнях Петербурського жандарм

Іремріяв, проаналізував в катівнях Петербурського жандармського каземату, на пекучих допитах, [в] холодних одиночІського каземату, на пекучих допитах, [в] холодних одиночних камерах, сидячи за гратами […] поет писав:Іних камерах, сидячи за гратами […] поет писав:Мсприйняли друзі, читачі, однодумці сучасники і соратники

Мсприйняли друзі, читачі, однодумці сучасники і соратники братніх народів. […] Своєю поемою «Єретик» і, особливо,

Мбратніх народів. […] Своєю поемою «Єретик» і, особливо, вступним посланням до Шафарика, Т. Шевченко скромний,

Мвступним посланням до Шафарика, Т. Шевченко скромний, але обдарований син кріпака з південної Київщини всту

Мале обдарований син кріпака з південної Київщини вступає в світ духовної культури, словесності, прогресивної су

Мпає в світ духовної культури, словесності, прогресивної суспільної думки […]Мспільної думки […]

Все це Тарас Григорович добре та гаразд передумав, пеМВсе це Тарас Григорович добре та гаразд передумав, пеМремріяв, проаналізував в катівнях Петербурського жандармМремріяв, проаналізував в катівнях Петербурського жандармського каземату, на пекучих допитах, [в] холодних одиночМського каземату, на пекучих допитах, [в] холодних одиночних камерах, сидячи за гратами […] поет писав:Мних камерах, сидячи за гратами […] поет писав:

Дай же, Боже, коли-небуть,МДай же, Боже, коли-небуть,

Фздоров’ям свого народу, загартував своє серце революцій

Фздоров’ям свого народу, загартував своє серце революційними битвами й виступами кріпацьких мас і виразно поба

Фними битвами й виступами кріпацьких мас і виразно побачив, з радістю відчув, як він у Переяславському циклі став

Фчив, з радістю відчув, як він у Переяславському циклі став не тільки великим національним співцем, волепоборни

Фне тільки великим національним співцем, волепоборником, художником всієї України, а й відчув потому, як його Фком, художником всієї України, а й відчув потому, як його сприйняли друзі, читачі, однодумці сучасники і соратники Фсприйняли друзі, читачі, однодумці сучасники і соратники братніх народів. […] Своєю поемою «Єретик» і, особливо, Фбратніх народів. […] Своєю поемою «Єретик» і, особливо, вступним посланням до Шафарика, Т. Шевченко скромний, Фвступним посланням до Шафарика, Т. Шевченко скромний, але обдарований син кріпака з південної Київщини встуФале обдарований син кріпака з південної Київщини вступає в світ духовної культури, словесності, прогресивної суФпає в світ духовної культури, словесності, прогресивної су

Еївських берегах рідної ріки Дніпра він з найбільшою твор

Еївських берегах рідної ріки Дніпра він з найбільшою творчою силою відчув глибину свого ідейного коріння, відчув,

Ечою силою відчув глибину свого ідейного коріння, відчув, як увесь його глибинний корінь набирався патріотичної Еяк увесь його глибинний корінь набирався патріотичної любові до рідної України, відчув, як сповнився моральним Елюбові до рідної України, відчув, як сповнився моральним здоров’ям свого народу, загартував своє серце революційЕздоров’ям свого народу, загартував своє серце революційними битвами й виступами кріпацьких мас і виразно побаЕними битвами й виступами кріпацьких мас і виразно побачив, з радістю відчув, як він у Переяславському циклі став Ечив, з радістю відчув, як він у Переяславському циклі став не тільки великим національним співцем, волепоборниЕне тільки великим національним співцем, волепоборником, художником всієї України, а й відчув потому, як його Еком, художником всієї України, а й відчув потому, як його

•••••••

69

І тому з такими настроями рвався душею до Дніпра, а про незабутнє для нього село Андруші Шевченко, згадавши всю радість мистецького і громадського буяння тут, писав із заслання Козачковському…

А крім того, пишучи на засланні свої художні повісті, Шевченко воскрешав в своїй уяві переяславські села і з кож-ного з них брав якісь події, не кажучи вже про пейзаж, як матер’ял для своїх прозових творів, зокрема, в його повісті «Близнецы» описано частково село Андруші, згадано велику пожежу в Андрушах, фігурує в ній андрушівський Чернечий гай, та й самі головні дійові особи (образи братів-близню-ків) в повісті походять з Андрушів. Отже, бачимо, як плід-но відгукнулось в творчості великого художника слова його перебування в Андрушах. Але значно більше громадсько-по-літичне і культурно-побутове виховавче значення для села Андрушів [мав] Шевченків як перший, так і другий приїзд.

Бо вирвавшись із десятирічного заслання, Шевченко якомога швидше рвався до рідного Дніпра, до історичного центру України. І тому, прибувши 12 червня 1859 року у Пе-реяслав, Шевченко в той же день поспішив до Дніпра. І тут, на андрушівському березі, в рідному середовищі рибалок, після чотирнадцятилітньої розлуки з ними поет-земляк по-братньому, як і належить великому громадянину, відчув себе ощасливленим уже самою зустріччю з рідним трудовим лю-дом. Лікар Козачковський пише: «Нетерпение скорее увидеть Днипро… заставили его (Шевченка), не дожидаясь запряжки лошадей, отправиться пешком. Мы застали его на полови-не пути, на траве, в раздумье, по случаю разделения доро-ги на две ветви и отправились вместе. Вечером устроили на Днепре рыбную ловлю… Глядя на окружающие его родные ему картины природы, поэт сказал: «Как хорош быт поэта, если бы он мог быть только поэтом и не [быть] граждани-


Іна андрушівському березі, в рідному середовищі рибалок,

Іна андрушівському березі, в рідному середовищі рибалок, після чотирнадцятилітньої розлуки з ними поет-земляк по-Іпісля чотирнадцятилітньої розлуки з ними поет-земляк по-братньому, як і належить великому громадянину, відчув себе Ібратньому, як і належить великому громадянину, відчув себе ощасливленим уже самою зустріччю з рідним трудовим люІощасливленим уже самою зустріччю з рідним трудовим людом. Лікар Козачковський пише: «Нетерпение скорее увидеть Ідом. Лікар Козачковський пише: «Нетерпение скорее увидеть Днипро… заставили его (Шевченка), не дожидаясь запряжки ІДнипро… заставили его (Шевченка), не дожидаясь запряжки лошадей, отправиться пешком. Мы застали его на половиІлошадей, отправиться пешком. Мы застали его на полови

Мперебування в Андрушах. Але значно більше громадсько-по

Мперебування в Андрушах. Але значно більше громадсько-політичне і культурно-побутове виховавче значення для села

Млітичне і культурно-побутове виховавче значення для села Андрушів [мав] Шевченків як перший, так і другий приїзд.

МАндрушів [мав] Шевченків як перший, так і другий приїзд.

Бо вирвавшись із десятирічного заслання, Шевченко

МБо вирвавшись із десятирічного заслання, Шевченко

якомога швидше рвався до рідного Дніпра, до історичного

Мякомога швидше рвався до рідного Дніпра, до історичного центру України. І тому, прибувши 12 червня 1859 року у ПеМцентру України. І тому, прибувши 12 червня 1859 року у Переяслав, Шевченко в той же день поспішив до Дніпра. І тут, Мреяслав, Шевченко в той же день поспішив до Дніпра. І тут, Мна андрушівському березі, в рідному середовищі рибалок, Мна андрушівському березі, в рідному середовищі рибалок, після чотирнадцятилітньої розлуки з ними поет-земляк по-Мпісля чотирнадцятилітньої розлуки з ними поет-земляк по-братньому, як і належить великому громадянину, відчув себе Мбратньому, як і належить великому громадянину, відчув себе ощасливленим уже самою зустріччю з рідним трудовим люМощасливленим уже самою зустріччю з рідним трудовим людом. Лікар Козачковський пише: «Нетерпение скорее увидеть Мдом. Лікар Козачковський пише: «Нетерпение скорее увидеть

Ф«Близнецы» описано частково село Андруші, згадано велику

Ф«Близнецы» описано частково село Андруші, згадано велику пожежу в Андрушах, фігурує в ній андрушівський Чернечий

Фпожежу в Андрушах, фігурує в ній андрушівський Чернечий гай, та й самі головні дійові особи (образи братів-близню

Фгай, та й самі головні дійові особи (образи братів-близнюків) в повісті походять з Андрушів. Отже, бачимо, як плід

Фків) в повісті походять з Андрушів. Отже, бачимо, як плідно відгукнулось в творчості великого художника слова його Фно відгукнулось в творчості великого художника слова його перебування в Андрушах. Але значно більше громадсько-поФперебування в Андрушах. Але значно більше громадсько-політичне і культурно-побутове виховавче значення для села Флітичне і культурно-побутове виховавче значення для села Андрушів [мав] Шевченків як перший, так і другий приїзд.ФАндрушів [мав] Шевченків як перший, так і другий приїзд.

Бо вирвавшись із десятирічного заслання, Шевченко ФБо вирвавшись із десятирічного заслання, Шевченко якомога швидше рвався до рідного Дніпра, до історичного Фякомога швидше рвався до рідного Дніпра, до історичного

ЕА крім того, пишучи на засланні свої художні повісті,

ЕА крім того, пишучи на засланні свої художні повісті,

Шевченко воскрешав в своїй уяві переяславські села і з кож

ЕШевченко воскрешав в своїй уяві переяславські села і з кожного з них брав якісь події, не кажучи вже про пейзаж, як Еного з них брав якісь події, не кажучи вже про пейзаж, як матер’ял для своїх прозових творів, зокрема, в його повісті Ематер’ял для своїх прозових творів, зокрема, в його повісті «Близнецы» описано частково село Андруші, згадано велику Е«Близнецы» описано частково село Андруші, згадано велику пожежу в Андрушах, фігурує в ній андрушівський Чернечий Епожежу в Андрушах, фігурує в ній андрушівський Чернечий гай, та й самі головні дійові особи (образи братів-близнюЕгай, та й самі головні дійові особи (образи братів-близнюків) в повісті походять з Андрушів. Отже, бачимо, як плідЕків) в повісті походять з Андрушів. Отже, бачимо, як плідно відгукнулось в творчості великого художника слова його Ено відгукнулось в творчості великого художника слова його

•••••••

70

ном…» Поет довго пам’ятав цей день і дякував за «очикані лящі дніпрові».

Історія стверджує неодноразовими яскравими доказами, що ніщо важливе в минулому не пропадає і не забувається в народній пам’яті, навпаки, на устах кожного нового поколін-ня все дороге і любе народові не лише не забувається, а окуту-ється все новими яскравими художніми переказами – леген-дами. Саме перебування Шевченка в Андрушах, його стосун-ки з трудівниками-кріпаками, його розмови тут, його братня поведінка, відображення села в його мистецьких, літератур-них творах відіграли вже в дожовтневий період і відіграють сьогодні в соціалістичному побуті села незміренну, колосаль-ну прогресивну революційну виховавчу роль. Андрушани з патріотичною гордістю ось уже протягом століття пишають-ся своїм органічним історичним спорідненням і поєднанням з життьовим шляхом всеукраїнського поета. І без перебіль-шення вважають 1845 і 1859 рік найсвітлішими сторінками в історії свого села, і тому історик-етнограф, досліджуючи гро-мадсько-побутову картину в послідовному розвитку села, не має права ігнорувати, керуючись якимись скептичними вузь-ко-етнографічними міркуваннями, обминати цей благотвор-ний матер’ял. В той час, коли сьогоднішні нащадки андрушан кожного дня при зустрічах питають і нагадують:

– Пишете про наше село?.. А про Шевченка напишете?..– Не забудьте ж написати, що Тарас малював Андруші...– А Дзюбину хату опишите? Її ж Шевченко малював,

і греблю, і вулицю...– А верби Тарасові описали вже, а де Шевченко куліш ва-

рив, ви вже були там?..– Не забудьте рибалку Касяна згадати, як він від Старо-

селиці на своїм човні по Джерелу і через Дніпро аж у Монас-тирок Тараса Григоровича перевозив.


Іко-етнографічними міркуваннями, обминати цей благотвор

Іко-етнографічними міркуваннями, обминати цей благотворний матер’ял. В той час, коли сьогоднішні нащадки андрушан Іний матер’ял. В той час, коли сьогоднішні нащадки андрушан кожного дня при зустрічах питають і нагадують:Ікожного дня при зустрічах питають і нагадують:

– Пишете про наше село?.. А про Шевченка напишете?..І– Пишете про наше село?.. А про Шевченка напишете?..– Не забудьте ж написати, що Тарас малював Андруші...І– Не забудьте ж написати, що Тарас малював Андруші...– А Дзюбину хату опишите? Її ж Шевченко малював, І– А Дзюбину хату опишите? Її ж Шевченко малював,

і греблю, і вулицю...Іі греблю, і вулицю...– А верби Тарасові описали вже, а де Шевченко куліш ваІ– А верби Тарасові описали вже, а де Шевченко куліш ва

Мпатріотичною гордістю ось уже протягом століття пишають

Мпатріотичною гордістю ось уже протягом століття пишаються своїм органічним історичним спорідненням і поєднанням

Мся своїм органічним історичним спорідненням і поєднанням з життьовим шляхом всеукраїнського поета. І без перебіль

Мз життьовим шляхом всеукраїнського поета. І без перебільшення вважають 1845 і 1859 рік найсвітлішими сторінками в

Мшення вважають 1845 і 1859 рік найсвітлішими сторінками в історії свого села, і тому історик-етнограф, досліджуючи гро

Місторії свого села, і тому історик-етнограф, досліджуючи громадсько-побутову картину в послідовному розвитку села, не Ммадсько-побутову картину в послідовному розвитку села, не має права ігнорувати, керуючись якимись скептичними вузьМмає права ігнорувати, керуючись якимись скептичними вузьМко-етнографічними міркуваннями, обминати цей благотворМко-етнографічними міркуваннями, обминати цей благотворний матер’ял. В той час, коли сьогоднішні нащадки андрушан Мний матер’ял. В той час, коли сьогоднішні нащадки андрушан кожного дня при зустрічах питають і нагадують:Мкожного дня при зустрічах питають і нагадують:

– Пишете про наше село?.. А про Шевченка напишете?..М– Пишете про наше село?.. А про Шевченка напишете?..– Не забудьте ж написати, що Тарас малював Андруші...М– Не забудьте ж написати, що Тарас малював Андруші...

Фки з трудівниками-кріпаками, його розмови тут, його братня

Фки з трудівниками-кріпаками, його розмови тут, його братня поведінка, відображення села в його мистецьких, літератур

Фповедінка, відображення села в його мистецьких, літературних творах відіграли вже в дожовтневий період і відіграють

Фних творах відіграли вже в дожовтневий період і відіграють сьогодні в соціалістичному побуті села незміренну, колосаль

Фсьогодні в соціалістичному побуті села незміренну, колосальну прогресивну революційну виховавчу роль. Андрушани з Фну прогресивну революційну виховавчу роль. Андрушани з патріотичною гордістю ось уже протягом століття пишаютьФпатріотичною гордістю ось уже протягом століття пишаються своїм органічним історичним спорідненням і поєднанням Фся своїм органічним історичним спорідненням і поєднанням з життьовим шляхом всеукраїнського поета. І без перебільФз життьовим шляхом всеукраїнського поета. І без перебільшення вважають 1845 і 1859 рік найсвітлішими сторінками в Фшення вважають 1845 і 1859 рік найсвітлішими сторінками в історії свого села, і тому історик-етнограф, досліджуючи гроФісторії свого села, і тому історик-етнограф, досліджуючи гро

Енародній пам’яті, навпаки, на устах кожного нового поколін

Енародній пам’яті, навпаки, на устах кожного нового покоління все дороге і любе народові не лише не забувається, а окуту

Еня все дороге і любе народові не лише не забувається, а окутується все новими яскравими художніми переказами – легенЕється все новими яскравими художніми переказами – легендами. Саме перебування Шевченка в Андрушах, його стосунЕдами. Саме перебування Шевченка в Андрушах, його стосунки з трудівниками-кріпаками, його розмови тут, його братня Еки з трудівниками-кріпаками, його розмови тут, його братня поведінка, відображення села в його мистецьких, літературЕповедінка, відображення села в його мистецьких, літературних творах відіграли вже в дожовтневий період і відіграють Ених творах відіграли вже в дожовтневий період і відіграють сьогодні в соціалістичному побуті села незміренну, колосальЕсьогодні в соціалістичному побуті села незміренну, колосальну прогресивну революційну виховавчу роль. Андрушани з Ену прогресивну революційну виховавчу роль. Андрушани з

•••••••

71

Сто літ уже минуло, а перекази не згасають. Легенди зростають. А Шевченків «Кобзар», як національна святиня, живе в глибинах народу. Били за нього людей, спини поро-ли, в солдати забривали, у тюрмах гноїли, в каторжні остро-ги запирали. А популярність «Кобзаря» морем розливалась. З Шевченковим словом на устах боролись андрушани проти монастирської панщини. З Шевченковим огненним словом підпалювали панські маєтки в епоху революції 1905 року. Шевченкова пісня брала участь в громадянській війні (1917–1920 рр.). Іменем Шевченка називали антигітлерівські, про-тиокупантські загони партизан тут, на Переяславщині і в Ан-друшах, у Великій Вітчизняній війні.

Таке велике значення виявилось Шевченкового слова і Шевченкового діла на Україні взагалі, на Переяславщині і в Андрушах зокрема. Це створило героїчну главу в історії цьо-го прибережного села Староселиці-Андрушів.

VIПеріод капіталізму в селі Андрушах розпочався двома

подіями. Перша подія загальноросійського масштабу – це була реформа 1861 року, але тут в Андрушах вона не про-ходила так помітно з прилюдним читанням царського мані-фесту, як це було, наприклад, в сусідньому селі Карані. Тут люди запам’ятали лиш свою офіційну назву при всякого роду переписах в тих селах, які належали окремим панам, селян ще й 1861 року, ще кілька років зряду іменували «временно-обязанные», а андрушан продовжували називати в офіціаль-них документах «государственные крестьяне». При зустрі-чах з сусідніми селянами андрушани тепер уже не боялись признатись, що вони, будучи монастирськими кріпаками, не робили такої важкої панщини як поміщицькі кріпаки. Для андрушан була в таких випадках характерна фраза:


Ібула реформа 1861 року, але тут в Андрушах вона не про

Ібула реформа 1861 року, але тут в Андрушах вона не проходила так помітно з прилюдним читанням царського маніІходила так помітно з прилюдним читанням царського маніфесту, як це було, наприклад, в сусідньому селі Карані. Тут Іфесту, як це було, наприклад, в сусідньому селі Карані. Тут люди запам’ятали лиш свою офіційну назву при всякого роду Ілюди запам’ятали лиш свою офіційну назву при всякого роду переписах в тих селах, які належали окремим панам, селян Іпереписах в тих селах, які належали окремим панам, селян ще й 1861 року, ще кілька років зряду іменували «временно-Іще й 1861 року, ще кілька років зряду іменували «временно-обязанные», а андрушан продовжували називати в офіціальІобязанные», а андрушан продовжували називати в офіціальних документах «государственные крестьяне». При зустріІних документах «государственные крестьяне». При зустрі

МШевченкового діла на Україні взагалі, на Переяславщині і в

МШевченкового діла на Україні взагалі, на Переяславщині і в Андрушах зокрема. Це створило героїчну главу в історії цьо

МАндрушах зокрема. Це створило героїчну главу в історії цього прибережного села Староселиці-Андрушів.

Мго прибережного села Староселиці-Андрушів.

VI

МVI

Період капіталізму в селі Андрушах розпочався двома МПеріод капіталізму в селі Андрушах розпочався двома подіями. Перша подія загальноросійського масштабу – це Мподіями. Перша подія загальноросійського масштабу – це Мбула реформа 1861 року, але тут в Андрушах вона не проМбула реформа 1861 року, але тут в Андрушах вона не проходила так помітно з прилюдним читанням царського маніМходила так помітно з прилюдним читанням царського маніфесту, як це було, наприклад, в сусідньому селі Карані. Тут Мфесту, як це було, наприклад, в сусідньому селі Карані. Тут люди запам’ятали лиш свою офіційну назву при всякого роду Млюди запам’ятали лиш свою офіційну назву при всякого роду переписах в тих селах, які належали окремим панам, селян Мпереписах в тих селах, які належали окремим панам, селян

ФШевченкова пісня брала участь в громадянській війні (1917–

ФШевченкова пісня брала участь в громадянській війні (1917–1920 рр.). Іменем Шевченка називали антигітлерівські, про

Ф1920 рр.). Іменем Шевченка називали антигітлерівські, протиокупантські загони партизан тут, на Переяславщині і в Ан

Фтиокупантські загони партизан тут, на Переяславщині і в Андрушах, у Великій Вітчизняній війні.

Фдрушах, у Великій Вітчизняній війні.

Таке велике значення виявилось Шевченкового слова і ФТаке велике значення виявилось Шевченкового слова і Шевченкового діла на Україні взагалі, на Переяславщині і в ФШевченкового діла на Україні взагалі, на Переяславщині і в Андрушах зокрема. Це створило героїчну главу в історії цьоФАндрушах зокрема. Це створило героїчну главу в історії цього прибережного села Староселиці-Андрушів.Фго прибережного села Староселиці-Андрушів.

Еги запирали. А популярність «Кобзаря» морем розливалась.

Еги запирали. А популярність «Кобзаря» морем розливалась. З Шевченковим словом на устах боролись андрушани проти

ЕЗ Шевченковим словом на устах боролись андрушани проти монастирської панщини. З Шевченковим огненним словом Емонастирської панщини. З Шевченковим огненним словом підпалювали панські маєтки в епоху революції 1905 року. Епідпалювали панські маєтки в епоху революції 1905 року. Шевченкова пісня брала участь в громадянській війні (1917–ЕШевченкова пісня брала участь в громадянській війні (1917–1920 рр.). Іменем Шевченка називали антигітлерівські, проЕ1920 рр.). Іменем Шевченка називали антигітлерівські, протиокупантські загони партизан тут, на Переяславщині і в АнЕтиокупантські загони партизан тут, на Переяславщині і в Ан

Таке велике значення виявилось Шевченкового слова і ЕТаке велике значення виявилось Шевченкового слова і

•••••••

72

– У нас була нетрудна панщина, а тільки монахи уїдливі як оси.

Справді, після реформи монахи, втративши законне право експлуатувати андрушанських селян, тепер перейшли вони до економічного, матер’яльного натиску на село, бо за монастирською економією залишились найкращі і найбіль-ші сінокоси на лугах, найкращі і найвигідніші ливади попід самим селом або й у самому селі, єдиний на село водяний млин і гребля через Дилимуху залишилось в руках монастир-ського господарства. І може найбільше допікало селянам те, що всі дороги, які вели від села на поле, на луг, до пристані, до водопою, до міста – всі ці дороги були перерізані монас-тирськими угіддями, монастирськими володіннями. Не міг вільно селянський пастух прогнати своїх корів з толоки до-дому прямою найближчою дорогою, а мусив далеко обганяти поза селом одвединими для селян вузькими шляхами. Якщо коли, тікаючи від грядової тучі, селянський хлопець бігом переганяв свій скот через монастирський простір, то його обов’язково перестрівав пильний вартовий (монашвел), хва-тав селянського хлопця, бив його, укидав у ставок, лякаючи і караючи. Або коли Андрушанські сільські воли забродили, наприклад, у монастирську отаву, то сторожі-монахи заганя-ли воли того селянина у свої приміщення, замикали на замки і тоді штрафували, вимагали великі викупи. В центрі села, у найкрасивішому місці на високому пісчаному горбі, розрісся колись вільний козацький дубовий гай, а тепер він був мо-настирський, він роз’єднував суцільне село Андруші на кіль-ка частин, а по тій стародавній дорозі, що проходила через гай, не проїхать, не пройти не можна було – сторожі-монахи отпирали ворота тільки за великі викупи.

Тут варто навести найбільш обурливий для селян при-клад зловживання монахами своїм юридичним [правом],


Іі караючи. Або коли Андрушанські сільські воли забродили,

Іі караючи. Або коли Андрушанські сільські воли забродили, наприклад, у монастирську отаву, то сторожі-монахи заганяІнаприклад, у монастирську отаву, то сторожі-монахи заганяли воли того селянина у свої приміщення, замикали на замки Іли воли того селянина у свої приміщення, замикали на замки і тоді штрафували, вимагали великі викупи. В центрі села, у Іі тоді штрафували, вимагали великі викупи. В центрі села, у найкрасивішому місці на високому пісчаному горбі, розрісся Інайкрасивішому місці на високому пісчаному горбі, розрісся колись вільний козацький дубовий гай, а тепер він був моІколись вільний козацький дубовий гай, а тепер він був монастирський, він роз’єднував суцільне село Андруші на кільІнастирський, він роз’єднував суцільне село Андруші на кілька частин, а по тій стародавній дорозі, що проходила через Іка частин, а по тій стародавній дорозі, що проходила через

Мвільно селянський пастух прогнати своїх корів з толоки до

Мвільно селянський пастух прогнати своїх корів з толоки додому прямою найближчою дорогою, а мусив далеко обганяти

Мдому прямою найближчою дорогою, а мусив далеко обганяти поза селом одвединими для селян вузькими шляхами. Якщо

Мпоза селом одвединими для селян вузькими шляхами. Якщо коли, тікаючи від грядової тучі, селянський хлопець бігом

Мколи, тікаючи від грядової тучі, селянський хлопець бігом переганяв свій скот через монастирський простір, то його

Мпереганяв свій скот через монастирський простір, то його обов’язково перестрівав пильний вартовий (Мобов’язково перестрівав пильний вартовий (тав селянського хлопця, бив його, укидав у ставок, лякаючи Мтав селянського хлопця, бив його, укидав у ставок, лякаючи Мі караючи. Або коли Андрушанські сільські воли забродили, Мі караючи. Або коли Андрушанські сільські воли забродили, наприклад, у монастирську отаву, то сторожі-монахи заганяМнаприклад, у монастирську отаву, то сторожі-монахи заганяли воли того селянина у свої приміщення, замикали на замки Мли воли того селянина у свої приміщення, замикали на замки і тоді штрафували, вимагали великі викупи. В центрі села, у Мі тоді штрафували, вимагали великі викупи. В центрі села, у найкрасивішому місці на високому пісчаному горбі, розрісся Мнайкрасивішому місці на високому пісчаному горбі, розрісся

Фмлин і гребля через Дилимуху залишилось в руках монастир

Фмлин і гребля через Дилимуху залишилось в руках монастирського господарства. І може найбільше допікало селянам те,

Фського господарства. І може найбільше допікало селянам те, що всі дороги, які вели від села на поле, на луг, до пристані,

Фщо всі дороги, які вели від села на поле, на луг, до пристані, до водопою, до міста – всі ці дороги були перерізані монас

Фдо водопою, до міста – всі ці дороги були перерізані монастирськими угіддями, монастирськими володіннями. Не міг Фтирськими угіддями, монастирськими володіннями. Не міг вільно селянський пастух прогнати своїх корів з толоки доФвільно селянський пастух прогнати своїх корів з толоки додому прямою найближчою дорогою, а мусив далеко обганяти Фдому прямою найближчою дорогою, а мусив далеко обганяти поза селом одвединими для селян вузькими шляхами. Якщо Фпоза селом одвединими для селян вузькими шляхами. Якщо коли, тікаючи від грядової тучі, селянський хлопець бігом Фколи, тікаючи від грядової тучі, селянський хлопець бігом переганяв свій скот через монастирський простір, то його Фпереганяв свій скот через монастирський простір, то його

Евони до економічного, матер’яльного натиску на село, бо за

Евони до економічного, матер’яльного натиску на село, бо за монастирською економією залишились найкращі і найбіль

Емонастирською економією залишились найкращі і найбільші сінокоси на лугах, найкращі і найвигідніші ливади попід Еші сінокоси на лугах, найкращі і найвигідніші ливади попід самим селом або й у самому селі, єдиний на село водяний Есамим селом або й у самому селі, єдиний на село водяний млин і гребля через Дилимуху залишилось в руках монастирЕмлин і гребля через Дилимуху залишилось в руках монастирського господарства. І може найбільше допікало селянам те, Еського господарства. І може найбільше допікало селянам те, що всі дороги, які вели від села на поле, на луг, до пристані, Ещо всі дороги, які вели від села на поле, на луг, до пристані, до водопою, до міста – всі ці дороги були перерізані монасЕдо водопою, до міста – всі ці дороги були перерізані монастирськими угіддями, монастирськими володіннями. Не міг Етирськими угіддями, монастирськими володіннями. Не міг

•••••••

73

приватною власністю на землю. Всі жителі нової частини села Новоселиці, тобто більшої половини Андрушів, для того, щоб прийти у свою дідівську церкву, мусили перейти через невеликий клин монастирського володіння, то монахи й тут запирали ворота і пускали новосільців тільки двічі на рік на великі свята. Цим самим ці «служителі божі» давали наочний урок антирелігійної пропаганди прозріваючому селянству, бо тут найбільш оголено приватновласницькі інтереси у мо-нахів поставлені були над релігійною проповіддю. В цьому ж плані діяло на селянську психологію і те, що всі ченці, слуги божі, які стояли з собаками на вартах по охороні монастир-ського господарства, були озброєні ружжями і стріляли на селян. Щоправда, після декількох кривавих убивств, вони свої дробовики стали заряджати дрібковою сіллю.

Все це, зрозуміло, хвилювало людей, виводило із рівно-ваги, допікало їм. Монастирська економія вимагала робочих рук, селяни вимушені були найматись на поденну роботу туди, але платня за труд була дуже низька, харчі недобрі і скупі, а виробничі норми на робочий день були великі, важ-кі, непосильні. Так складались капіталістичний виробничий побут у Андрушах в період капіталізму внутрі села. Тут було багато рештків: і пережитків, і застарілих форм, які існували тут ще за кріпаччини.

Зате більш виразні новітні відносини, пройняті капіта-лістичною оголеною куплею-продажею, все більше розвива-лись, складались і зростали на андрушівсько-переяславській пристані.

Період капіталізму виявився тут заміною ручних берли-нів паровою машиною і паровим двигуном. Ще, починаючи з сорокових років, тут з’явились пароплави, а тепер у дру-гій половині дев’ятнадцятого століття парова машина стала основною тягловою силою.


Іпобут у Андрушах в період капіталізму внутрі села. Тут було

Іпобут у Андрушах в період капіталізму внутрі села. Тут було багато рештків: і пережитків, і застарілих форм, які існували Ібагато рештків: і пережитків, і застарілих форм, які існували тут ще за кріпаччини.Ітут ще за кріпаччини.

Зате більш виразні новітні відносини, пройняті капітаІЗате більш виразні новітні відносини, пройняті капіталістичною оголеною куплею-продажею, все більше розвиваІлістичною оголеною куплею-продажею, все більше розвивались, складались і зростали на андрушівсько-переяславській Ілись, складались і зростали на андрушівсько-переяславській пристані.Іпристані.

Період капіталізму виявився тут заміною ручних берлиІПеріод капіталізму виявився тут заміною ручних берли

Мсвої дробовики стали заряджати дрібковою сіллю.

Мсвої дробовики стали заряджати дрібковою сіллю.

Все це, зрозуміло, хвилювало людей, виводило із рівно

МВсе це, зрозуміло, хвилювало людей, виводило із рівно

ваги, допікало їм. Монастирська економія вимагала робочих

Мваги, допікало їм. Монастирська економія вимагала робочих рук, селяни вимушені були найматись на поденну роботу

Мрук, селяни вимушені були найматись на поденну роботу туди, але платня за труд була дуже низька, харчі недобрі і

Мтуди, але платня за труд була дуже низька, харчі недобрі і скупі, а виробничі норми на робочий день були великі, важМскупі, а виробничі норми на робочий день були великі, важкі, непосильні. Так складались капіталістичний виробничий Мкі, непосильні. Так складались капіталістичний виробничий Мпобут у Андрушах в період капіталізму внутрі села. Тут було Мпобут у Андрушах в період капіталізму внутрі села. Тут було багато рештків: і пережитків, і застарілих форм, які існували Мбагато рештків: і пережитків, і застарілих форм, які існували тут ще за кріпаччини.Мтут ще за кріпаччини.

Зате більш виразні новітні відносини, пройняті капітаМЗате більш виразні новітні відносини, пройняті капіталістичною оголеною куплею-продажею, все більше розвиваМлістичною оголеною куплею-продажею, все більше розвива

Фнахів поставлені були над релігійною проповіддю. В цьому ж

Фнахів поставлені були над релігійною проповіддю. В цьому ж плані діяло на селянську психологію і те, що всі ченці, слуги

Фплані діяло на селянську психологію і те, що всі ченці, слуги божі, які стояли з собаками на вартах по охороні монастир

Фбожі, які стояли з собаками на вартах по охороні монастирського господарства, були озброєні ружжями і стріляли на

Фського господарства, були озброєні ружжями і стріляли на селян. Щоправда, після декількох кривавих убивств, вони Фселян. Щоправда, після декількох кривавих убивств, вони свої дробовики стали заряджати дрібковою сіллю.Фсвої дробовики стали заряджати дрібковою сіллю.

Все це, зрозуміло, хвилювало людей, виводило із рівноФВсе це, зрозуміло, хвилювало людей, виводило із рівноваги, допікало їм. Монастирська економія вимагала робочих Фваги, допікало їм. Монастирська економія вимагала робочих рук, селяни вимушені були найматись на поденну роботу Фрук, селяни вимушені були найматись на поденну роботу туди, але платня за труд була дуже низька, харчі недобрі і Фтуди, але платня за труд була дуже низька, харчі недобрі і

Езапирали ворота і пускали новосільців тільки двічі на рік на

Езапирали ворота і пускали новосільців тільки двічі на рік на великі свята. Цим самим ці «служителі божі» давали наочний

Евеликі свята. Цим самим ці «служителі божі» давали наочний урок антирелігійної пропаганди прозріваючому селянству, Еурок антирелігійної пропаганди прозріваючому селянству, бо тут найбільш оголено приватновласницькі інтереси у моЕбо тут найбільш оголено приватновласницькі інтереси у монахів поставлені були над релігійною проповіддю. В цьому ж Енахів поставлені були над релігійною проповіддю. В цьому ж плані діяло на селянську психологію і те, що всі ченці, слуги Еплані діяло на селянську психологію і те, що всі ченці, слуги божі, які стояли з собаками на вартах по охороні монастирЕбожі, які стояли з собаками на вартах по охороні монастирського господарства, були озброєні ружжями і стріляли на Еського господарства, були озброєні ружжями і стріляли на селян. Щоправда, після декількох кривавих убивств, вони Еселян. Щоправда, після декількох кривавих убивств, вони

•••••••

74

Андрушани до парового двигуна ходили на пристань, на заробітки і тягали вірьовками берлини по Дніпру. Тягнучи гуртом вірьовку, ці осначі-бурлаки проклинали свою долю, утоптуючи стежки то по холодному, то по гарячому піску по-над дніпровим берегом, а коли зустрічалась по берегу упо-перек річка, як, наприклад, річка Трубайло (Трубіж), яка впа-дає в Дніпро, то її доводилось гарячим, розігрілим, спітнілим бурлакам перебродити, переходити вбрід по воді аж по-під самі плечі.

Тепер же, в другій половині ХІХ століття, андрушани ішли на заробітки на пристань і ставали на роботу вантажниками, матросами близького і дальнього плавання, усякими чорно-робами, човнарями-перевозчиками, які, наприклад, перево-зили переяславських пасажирів від пристані по устю Трубай-ла аж до Карані. Ці андрушівські пристанські наймані робіт-ники протягом ХІХ і початку ХХ століття працювали лиш на найнижче оплачуваних професіях і видах роботи. Тільки на початку ХХ ст. кілька андрушан, як, наприклад, Моспан, піш-ли працювати матросами у Миколаїв і Одесу, тобто на Чор-номорські порти. Один з андрушівських робітників, Дзюба, досяг посади вагаря на Ржищевській пристані і тоді вже сина свого віддав у науку, і він досяг посади капітана на пароплаві.

Всі андрушани, які мали хоч яку тяглову силу (пару волів чи одну коняку), йшли в хурщики, возили хуру з пристані до Переяслава, з Переяслава на пристань. В основному перево-зили закуплене зерно, яке переяславські купці навантажува-ли на водний транспорт і транспортували переважно на Київ.

Хурщик-селянин навантажував на свою одноконку-під-воду по 30 пудів зерна і плату одержував копійками від пуда.

Великою подією було спорудження від андрушівсько-пе-реяславської пристані і в напрямку до Переяслава насипаної греблі і брукованої кам’яної сошейної дороги по ній.


Ідосяг посади вагаря на Ржищевській пристані і тоді вже сина

Ідосяг посади вагаря на Ржищевській пристані і тоді вже сина

Ісвого віддав у науку, і він досяг посади капітана на пароплаві.Ісвого віддав у науку, і він досяг посади капітана на пароплаві.Всі андрушани, які мали хоч яку тяглову силу (пару волів ІВсі андрушани, які мали хоч яку тяглову силу (пару волів

чи одну коняку), йшли в хурщики, возили хуру з пристані до Ічи одну коняку), йшли в хурщики, возили хуру з пристані до Переяслава, з Переяслава на пристань. В основному перевоІПереяслава, з Переяслава на пристань. В основному перевозили закуплене зерно, яке переяславські купці навантажуваІзили закуплене зерно, яке переяславські купці навантажували на водний транспорт і транспортували переважно на Київ.Іли на водний транспорт і транспортували переважно на Київ.

Хурщик-селянин навантажував на свою одноконку-підІХурщик-селянин навантажував на свою одноконку-під

Мзили переяславських пасажирів від пристані по устю Трубай

Мзили переяславських пасажирів від пристані по устю Трубайла аж до Карані. Ці андрушівські пристанські наймані робіт

Мла аж до Карані. Ці андрушівські пристанські наймані робітники протягом ХІХ і початку ХХ століття працювали лиш на

Мники протягом ХІХ і початку ХХ століття працювали лиш на найнижче оплачуваних професіях і видах роботи. Тільки на

Мнайнижче оплачуваних професіях і видах роботи. Тільки на початку ХХ ст. кілька андрушан, як, наприклад, Моспан, піш

Мпочатку ХХ ст. кілька андрушан, як, наприклад, Моспан, пішли працювати матросами у Миколаїв і Одесу, тобто на ЧорМли працювати матросами у Миколаїв і Одесу, тобто на Чорноморські порти. Один з андрушівських робітників, Дзюба, Мноморські порти. Один з андрушівських робітників, Дзюба, досяг посади вагаря на Ржищевській пристані і тоді вже сина Мдосяг посади вагаря на Ржищевській пристані і тоді вже сина Мсвого віддав у науку, і він досяг посади капітана на пароплаві.Мсвого віддав у науку, і він досяг посади капітана на пароплаві.

Всі андрушани, які мали хоч яку тяглову силу (пару волів МВсі андрушани, які мали хоч яку тяглову силу (пару волів чи одну коняку), йшли в хурщики, возили хуру з пристані до Мчи одну коняку), йшли в хурщики, возили хуру з пристані до Переяслава, з Переяслава на пристань. В основному перевоМПереяслава, з Переяслава на пристань. В основному перево

ФТепер же, в другій половині ХІХ століття, андрушани ішли

ФТепер же, в другій половині ХІХ століття, андрушани ішли

на заробітки на пристань і ставали на роботу вантажниками,

Фна заробітки на пристань і ставали на роботу вантажниками, матросами близького і дальнього плавання, усякими чорно

Фматросами близького і дальнього плавання, усякими чорноробами, човнарями-перевозчиками, які, наприклад, перевоФробами, човнарями-перевозчиками, які, наприклад, перевозили переяславських пасажирів від пристані по устю ТрубайФзили переяславських пасажирів від пристані по устю Трубайла аж до Карані. Ці андрушівські пристанські наймані робітФла аж до Карані. Ці андрушівські пристанські наймані робітники протягом ХІХ і початку ХХ століття працювали лиш на Фники протягом ХІХ і початку ХХ століття працювали лиш на найнижче оплачуваних професіях і видах роботи. Тільки на Фнайнижче оплачуваних професіях і видах роботи. Тільки на початку ХХ ст. кілька андрушан, як, наприклад, Моспан, пішФпочатку ХХ ст. кілька андрушан, як, наприклад, Моспан, піш

Енад дніпровим берегом, а коли зустрічалась по берегу упо

Енад дніпровим берегом, а коли зустрічалась по берегу упоперек річка, як, наприклад, річка Трубайло (Трубіж), яка впа

Еперек річка, як, наприклад, річка Трубайло (Трубіж), яка впадає в Дніпро, то її доводилось гарячим, розігрілим, спітнілим Едає в Дніпро, то її доводилось гарячим, розігрілим, спітнілим бурлакам перебродити, переходити вбрід по воді аж по-під Ебурлакам перебродити, переходити вбрід по воді аж по-під

Тепер же, в другій половині ХІХ століття, андрушани ішли ЕТепер же, в другій половині ХІХ століття, андрушани ішли на заробітки на пристань і ставали на роботу вантажниками, Ена заробітки на пристань і ставали на роботу вантажниками, матросами близького і дальнього плавання, усякими чорноЕматросами близького і дальнього плавання, усякими чорноробами, човнарями-перевозчиками, які, наприклад, перевоЕробами, човнарями-перевозчиками, які, наприклад, перево

•••••••

75

Коли оприділявся напрямок траси греблі, то спочат-ку був намір прокласти її по стародавній дорозі, яка йшла від андрушівської Староселиці на Переяслав, але приватні власники тутешніх ливад [ливад], монастирські економісти-владарі, запротестували проти цього наміру і відвели трасу дамби поза Андрушами, через водне річище Станіслав, а цим самим і пристань, яка містилась раніше в самих Андрушах на Староселиці проти Дзюбиного подвір’я, тепер була відведена майже на два кілометри на південь униз по течії Дніпра.

Перший раз насипали греблю (або як вона у побутовій термінології називається тамба або насип) в 1893 році, на-сипав її підрядчик-підприємець Москальов. Робітниками-землевозами працювали в нього одноконні тяглові робітни-ки, згуртовані і професійно зпрацьовані між собою жителі села Літок, що на лівому березі Десни міститься (андрушани їх і досі згадують в побутовій лексиці як летковців). Кожен землевоз мав одну коняку, запряжену в каламашку, в цю ка-ламашку накидали ручними лопатами землю, пудів 30–40, а коли коняка вивозила цю каламашку на насип, то треба було лиш смикнути за залізний ланцюг, каламашка перевер-талась, і вся насипана земля в один прийом висипалась на привезене місце. Андрушани довго дивувались цьому про-стому, але такому вигідному пристроєві, що одразу переки-дало навантажену всю землю.

Цих одноконних каламашок працювало тоді до двохсот, бо треба було пересипати землею глибоке річище Станіслав, і тому одна сотня коней працювала від Дніпрового берега до Станіслава, а друга сотня коней, з відповідною кількістю лю-дей, гатила греблю через Станіслав, з переяславської сторо-ни ідучи назустріч першій партії. Всі ці летковці-землевози ночували по андрушівських дворах і хатах понад греблею і, безумовно, вносили в побут андрушан деякі елементи чер-


Італась, і вся насипана земля в один прийом висипалась на

Італась, і вся насипана земля в один прийом висипалась на привезене місце. Андрушани довго дивувались цьому проІпривезене місце. Андрушани довго дивувались цьому простому, але такому вигідному пристроєві, що одразу перекиІстому, але такому вигідному пристроєві, що одразу перекиІдало навантажену всю землю.Ідало навантажену всю землю.

Цих одноконних каламашок працювало тоді до двохсот, ІЦих одноконних каламашок працювало тоді до двохсот, бо треба було пересипати землею глибоке річище Станіслав, Ібо треба було пересипати землею глибоке річище Станіслав, і тому одна сотня коней працювала від Дніпрового берега до Іі тому одна сотня коней працювала від Дніпрового берега до Станіслава, а друга сотня коней, з відповідною кількістю люІСтаніслава, а друга сотня коней, з відповідною кількістю лю

Мки, згуртовані і професійно зпрацьовані між собою жителі

Мки, згуртовані і професійно зпрацьовані між собою жителі села Літок, що на лівому березі Десни міститься (андрушани

Мсела Літок, що на лівому березі Десни міститься (андрушани їх і досі згадують в побутовій лексиці як

Мїх і досі згадують в побутовій лексиці як

Мземлевоз мав одну коняку, запряжену в

Мземлевоз мав одну коняку, запряжену в ламашку накидали ручними лопатами землю, пудів 30–40,

Мламашку накидали ручними лопатами землю, пудів 30–40, а коли коняка вивозила цю каламашку на насип, то треба Ма коли коняка вивозила цю каламашку на насип, то треба було лиш смикнути за залізний ланцюг, каламашка переверМбуло лиш смикнути за залізний ланцюг, каламашка переверталась, і вся насипана земля в один прийом висипалась на Мталась, і вся насипана земля в один прийом висипалась на привезене місце. Андрушани довго дивувались цьому проМпривезене місце. Андрушани довго дивувались цьому простому, але такому вигідному пристроєві, що одразу перекиМстому, але такому вигідному пристроєві, що одразу перекиМдало навантажену всю землю.Мдало навантажену всю землю.

Цих одноконних каламашок працювало тоді до двохсот, МЦих одноконних каламашок працювало тоді до двохсот,

Фмайже на два кілометри на південь униз по течії Дніпра.

Фмайже на два кілометри на південь униз по течії Дніпра.

Перший раз насипали греблю (або як вона у побутовій

ФПерший раз насипали греблю (або як вона у побутовій

тамба

Фтамба або

Ф або насип

Фнасип) в 1893 році, на

Ф) в 1893 році, на

сипав її підрядчик-підприємець Москальов. Робітниками-

Фсипав її підрядчик-підприємець Москальов. Робітниками-землевозами працювали в нього одноконні тяглові робітниФземлевозами працювали в нього одноконні тяглові робітники, згуртовані і професійно зпрацьовані між собою жителі Фки, згуртовані і професійно зпрацьовані між собою жителі села Літок, що на лівому березі Десни міститься (андрушани Фсела Літок, що на лівому березі Десни міститься (андрушани їх і досі згадують в побутовій лексиці як Фїх і досі згадують в побутовій лексиці як летковцівФлетковцівФземлевоз мав одну коняку, запряжену в Фземлевоз мав одну коняку, запряжену в каламашкуФкаламашкуламашку накидали ручними лопатами землю, пудів 30–40, Фламашку накидали ручними лопатами землю, пудів 30–40,

Евладарі, запротестували проти цього наміру і відвели трасу

Евладарі, запротестували проти цього наміру і відвели трасу дамби поза Андрушами, через водне річище Станіслав, а цим

Едамби поза Андрушами, через водне річище Станіслав, а цим самим і пристань, яка містилась раніше в самих Андрушах на Есамим і пристань, яка містилась раніше в самих Андрушах на Староселиці проти Дзюбиного подвір’я, тепер була відведена ЕСтароселиці проти Дзюбиного подвір’я, тепер була відведена майже на два кілометри на південь униз по течії Дніпра.Емайже на два кілометри на південь униз по течії Дніпра.

Перший раз насипали греблю (або як вона у побутовій ЕПерший раз насипали греблю (або як вона у побутовій ) в 1893 році, наЕ) в 1893 році, на

сипав її підрядчик-підприємець Москальов. Робітниками-Есипав її підрядчик-підприємець Москальов. Робітниками-землевозами працювали в нього одноконні тяглові робітниЕземлевозами працювали в нього одноконні тяглові робітни

•••••••

76

нігівської етнографії і цим підсилювали давні етнографічні зв’язки Чернігівщини з Переяславщиною. Ці спільні риси і досі можна простежити у засобах будівництва рублених хат по чернігівському зразку та в вимові деяких слів з чернігов-ським звучанням, наприклад, вісло [весло], гурок [огірок].

Самі андрушани також приймали масову участь у спо-рудженні тамби і особливо багато працювало підлітків, мо-лодих юнаків і дівчат. Працювали вони з лопатами в руках, копали землю в глибокій канаві побіля греблі, накидали цю землю в каламашки летковцям, а потім розправляли, вирів-нювали землю по насипу під ватерпас підрядчика. Робота була важка, дуже втомна, простудна, бо пили холодну воду тут же з рівчаків, розігрівшись на роботі, майже всі кашля-ли, у більшості їх крутили коліна від ревмотичних хвороб, бо працювали босими в холодній воді і в холодній мокрій землі.

Так що ті п’ять кілометрів насипаної греблі і дев’ять кіло-метрів виложеної каменем соши запам’ятались андрушанам не лише своїми 30-копіїшними заробітками в день а й піді-рваним здоров’ям на відрядній, суворо регламентованій під-рядчиком роботі.

Поява цього насипу і сошейної дороги, викликана капіта-лістичною економікою, як очевидна закономірність, усім ан-друшанам була зрозумілою, хоч саме село Андруші матер’яльно від цього дуже програвало: жителям Андрушів поява дамби внесла велике погіршення під час поведі [повені]. Бо раніше весняна прибутна вода рівно йшла, паралельно з основним руслом Дніпровим, насипаючи лиш великі пісчані горби понад берегом, на яких власне і з’явились перші оселі в давнину, але весняна вода тільки крилом зачіпала Андруші, вільно й швид-ко ревла вниз по течії Дніпра на В’юнище і Городище.

Тепер же п’ятикілометрова дамба стала перпендикуляр-ною лінією до течії Дніпра і під час весняної поведі загоро-


Ілістичною економікою, як очевидна закономірність, усім анІлістичною економікою, як очевидна закономірність, усім андрушанам була зрозумілою, хоч саме село Андруші матер’яльно Ідрушанам була зрозумілою, хоч саме село Андруші матер’яльно від цього дуже програвало: жителям Андрушів поява дамби Івід цього дуже програвало: жителям Андрушів поява дамби внесла велике погіршення під час поведі [повені]. Бо раніше Івнесла велике погіршення під час поведі [повені]. Бо раніше весняна прибутна вода рівно йшла, паралельно з основним Івесняна прибутна вода рівно йшла, паралельно з основним Іруслом Дніпровим, насипаючи лиш великі пісчані горби понад Іруслом Дніпровим, насипаючи лиш великі пісчані горби понад берегом, на яких власне і з’явились перші оселі в давнину, але Іберегом, на яких власне і з’явились перші оселі в давнину, але

Мли, у більшості їх крутили коліна від ревмотичних хвороб, бо

Мли, у більшості їх крутили коліна від ревмотичних хвороб, бо працювали босими в холодній воді і в холодній

Мпрацювали босими в холодній воді і в холодній

Так що ті п’ять кілометрів насипаної греблі і дев’ять кіло

МТак що ті п’ять кілометрів насипаної греблі і дев’ять кіло

метрів виложеної каменем соши запам’ятались андрушанам

Мметрів виложеної каменем соши запам’ятались андрушанам не лише своїми 30

Мне лише своїми 30-

М-копіїшними заробітками в день а й піді

Мкопіїшними заробітками в день а й піді

Мрваним здоров’ям на відрядній, суворо регламентованій підМрваним здоров’ям на відрядній, суворо регламентованій підрядчиком роботі.Мрядчиком роботі.

Поява цього насипу і сошейної дороги, викликана капітаМПоява цього насипу і сошейної дороги, викликана капіталістичною економікою, як очевидна закономірність, усім анМлістичною економікою, як очевидна закономірність, усім андрушанам була зрозумілою, хоч саме село Андруші матер’яльно Мдрушанам була зрозумілою, хоч саме село Андруші матер’яльно від цього дуже програвало: жителям Андрушів поява дамби Мвід цього дуже програвало: жителям Андрушів поява дамби внесла велике погіршення під час поведі [повені]. Бо раніше Мвнесла велике погіршення під час поведі [повені]. Бо раніше

Фкопали землю в глибокій канаві побіля греблі, накидали цю

Фкопали землю в глибокій канаві побіля греблі, накидали цю землю в каламашки летковцям, а потім розправляли, вирів

Фземлю в каламашки летковцям, а потім розправляли, вирівнювали землю по насипу під ватерпас підрядчика. Робота

Фнювали землю по насипу під ватерпас підрядчика. Робота була важка, дуже втомна, простудна, бо пили холодну воду

Фбула важка, дуже втомна, простудна, бо пили холодну воду тут же з рівчаків, розігрівшись на роботі, майже всі кашляФтут же з рівчаків, розігрівшись на роботі, майже всі кашляли, у більшості їх крутили коліна від ревмотичних хвороб, бо Фли, у більшості їх крутили коліна від ревмотичних хвороб, бо працювали босими в холодній воді і в холодній Фпрацювали босими в холодній воді і в холодній

Так що ті п’ять кілометрів насипаної греблі і дев’ять кілоФТак що ті п’ять кілометрів насипаної греблі і дев’ять кілометрів виложеної каменем соши запам’ятались андрушанам Фметрів виложеної каменем соши запам’ятались андрушанам

копіїшними заробітками в день а й підіФкопіїшними заробітками в день а й піді

Еським звучанням, наприклад, вісло [весло], гурок [огірок].

Еським звучанням, наприклад, вісло [весло], гурок [огірок].

Самі андрушани також приймали масову участь у спо

ЕСамі андрушани також приймали масову участь у спо

рудженні тамби і особливо багато працювало підлітків, моЕрудженні тамби і особливо багато працювало підлітків, молодих юнаків і дівчат. Працювали вони з лопатами в руках, Елодих юнаків і дівчат. Працювали вони з лопатами в руках, копали землю в глибокій канаві побіля греблі, накидали цю Екопали землю в глибокій канаві побіля греблі, накидали цю землю в каламашки летковцям, а потім розправляли, вирівЕземлю в каламашки летковцям, а потім розправляли, вирівнювали землю по насипу під ватерпас підрядчика. Робота Енювали землю по насипу під ватерпас підрядчика. Робота була важка, дуже втомна, простудна, бо пили холодну воду Ебула важка, дуже втомна, простудна, бо пили холодну воду тут же з рівчаків, розігрівшись на роботі, майже всі кашляЕтут же з рівчаків, розігрівшись на роботі, майже всі кашля

•••••••

77

жує хід прибутній воді, зупиняє її тут, в Андрушах, бо село Андруші тепер лежить вище греблі по течії Дніпра, і весняна вода тут стоїть майже на метр вищим рівнем, ніж вона стоїть на південній стороні дамби. Колись прибутна вода пробіга-ла за якийсь десяток днів, а тепер вона стоїть в Андрушах в садибах, в городах, на вулицях майже місяць, а на озерах і сінокосах стоїть травень і червень. І тому повідь тепер, крім прямого урону, наносить іще додаткові збитки андрушанам, які вимушені дуже пізно саджати городину і багато втрача-ють сіножатів під велику воду.

Але в період капіталізму робота в монастирському гос-подарстві по найму, робота на пристані, на дніпровських суднах не вичерпувала в цім селі всіх вільних робочих голо-дних рук. Хліборобство в Андрушах було зовсім мало роз-винене. Землі тут мало, земля неурожайна, чорнозему тут зовсім нема, скрізь пісок, та й той лежить не рівно, а кучугу-рами і горбами, пересованих вітрами. В Андрушах до самого жовтня 1917 року не з’явилось не лише парової молотарки, а навіть кінної молотарки тут не знали. Хліб жали переважно серпом, щоб зберегти солому для околоту на стріхи, а вро-жай молотили в клунях на токах ціпами. Трохи більше тут було розвинуте скотарство на лугах, і, в якійсь мірі, було роз-винуте побутове традиційне, переважно для домашніх по-треб, рибальство на озерах і річищах. Як доказ економічної малоспроможності внутріандрушівської економіки є відсут-ність тут не тільки ярмарків, а навіть тижневих базарів у Ан-друшах ніколи не було. Традиційним базаром для андрушан є переяславський ринок. Але туди, на переяславський торг, середній житель Андрушів раз на рік міг погнати якусь те-лицю на продаж, міг продати на рік десяток курей і найбіль-ше одну сотню яєць, міг продати десяток качок, пару ягнят і, коли він був ще й рибалка, то за весь рік могла жінка-серед-


Іжай молотили в клунях на токах ціпами. Трохи більше тут

Іжай молотили в клунях на токах ціпами. Трохи більше тут було розвинуте скотарство на лугах, і, в якійсь мірі, було розІбуло розвинуте скотарство на лугах, і, в якійсь мірі, було розвинуте побутове традиційне, переважно для домашніх поІвинуте побутове традиційне, переважно для домашніх потреб, рибальство на озерах і річищах. Як доказ економічної Ітреб, рибальство на озерах і річищах. Як доказ економічної малоспроможності внутріандрушівської економіки є відсутІмалоспроможності внутріандрушівської економіки є відсутність тут не тільки ярмарків, а навіть тижневих базарів у АнІність тут не тільки ярмарків, а навіть тижневих базарів у Андрушах ніколи не було. Традиційним базаром для андрушан Ідрушах ніколи не було. Традиційним базаром для андрушан є переяславський ринок. Але туди, на переяславський торг, Іє переяславський ринок. Але туди, на переяславський торг,

Мдних рук. Хліборобство в Андрушах було зовсім мало роз

Мдних рук. Хліборобство в Андрушах було зовсім мало розвинене. Землі тут мало, земля неурожайна, чорнозему тут

Мвинене. Землі тут мало, земля неурожайна, чорнозему тут зовсім нема, скрізь пісок, та й той лежить не рівно, а кучугу

Мзовсім нема, скрізь пісок, та й той лежить не рівно, а кучугурами і горбами, пересованих вітрами. В Андрушах до самого

Мрами і горбами, пересованих вітрами. В Андрушах до самого жовтня 1917 року не з’явилось не лише парової молотарки,

Мжовтня 1917 року не з’явилось не лише парової молотарки, а навіть кінної молотарки тут не знали. Хліб жали переважно Ма навіть кінної молотарки тут не знали. Хліб жали переважно серпом, щоб зберегти солому для околоту на стріхи, а вроМсерпом, щоб зберегти солому для околоту на стріхи, а вроМжай молотили в клунях на токах ціпами. Трохи більше тут Мжай молотили в клунях на токах ціпами. Трохи більше тут було розвинуте скотарство на лугах, і, в якійсь мірі, було розМбуло розвинуте скотарство на лугах, і, в якійсь мірі, було розвинуте побутове традиційне, переважно для домашніх поМвинуте побутове традиційне, переважно для домашніх потреб, рибальство на озерах і річищах. Як доказ економічної Мтреб, рибальство на озерах і річищах. Як доказ економічної малоспроможності внутріандрушівської економіки є відсутМмалоспроможності внутріандрушівської економіки є відсут

Фякі вимушені дуже пізно саджати городину і багато втрача

Фякі вимушені дуже пізно саджати городину і багато втрача

Але в період капіталізму робота в монастирському гос

ФАле в період капіталізму робота в монастирському гос

подарстві по найму, робота на пристані, на дніпровських

Фподарстві по найму, робота на пристані, на дніпровських суднах не вичерпувала в цім селі всіх вільних робочих голоФсуднах не вичерпувала в цім селі всіх вільних робочих голодних рук. Хліборобство в Андрушах було зовсім мало розФдних рук. Хліборобство в Андрушах було зовсім мало розвинене. Землі тут мало, земля неурожайна, чорнозему тут Фвинене. Землі тут мало, земля неурожайна, чорнозему тут зовсім нема, скрізь пісок, та й той лежить не рівно, а кучугуФзовсім нема, скрізь пісок, та й той лежить не рівно, а кучугурами і горбами, пересованих вітрами. В Андрушах до самого Фрами і горбами, пересованих вітрами. В Андрушах до самого жовтня 1917 року не з’явилось не лише парової молотарки, Фжовтня 1917 року не з’явилось не лише парової молотарки,

Ела за якийсь десяток днів, а тепер вона стоїть в Андрушах в

Ела за якийсь десяток днів, а тепер вона стоїть в Андрушах в садибах, в городах, на вулицях майже місяць, а на озерах і

Есадибах, в городах, на вулицях майже місяць, а на озерах і сінокосах стоїть травень і червень. І тому повідь тепер, крім Есінокосах стоїть травень і червень. І тому повідь тепер, крім прямого урону, наносить іще додаткові збитки андрушанам, Епрямого урону, наносить іще додаткові збитки андрушанам, які вимушені дуже пізно саджати городину і багато втрачаЕякі вимушені дуже пізно саджати городину і багато втрача-Е-

Але в період капіталізму робота в монастирському госЕАле в період капіталізму робота в монастирському господарстві по найму, робота на пристані, на дніпровських Еподарстві по найму, робота на пристані, на дніпровських суднах не вичерпувала в цім селі всіх вільних робочих голоЕсуднах не вичерпувала в цім селі всіх вільних робочих голо

•••••••

78

нячка однести на базар у Переяслав в цілому щонайбільше 30–40 фунтів риби. Деякі андрушани носили на базар по де-сятку сплетених ними лозових кошиків і по парі дерев’яних бочок. Оце й увесь актив середнього андрушанина на пере-яславському базарі чи ярмарку. Андрушани більше закупо-вували на ярмарках, ніж продавали, значить андрушівські люди більше жили в період капіталізму із заробітків, ніж із свого натурального господарювання.

Як відомо, місто Переяслав, хоч іменувалося «уездным городом Полтавской губернии», більше нагадувало собою старе полкове велике село, правда – з доволі високим про-центом торгівлі буржуазії. Скупщики, прасоли, купці, крама-рі, підрядчики займалися перепродуванням сільськогоспо-дарської продукції і торгували серед населення крамом, одя-гом, взуттям, сільськогосподарським реманентом. Втягували вони частину населення Андрушів в сферу своїх торгових операцій тим, що зсипали в кількох клунях на Староселиці закуплене зерно і наймали селян під хуру.

Промисловості ж у Переяславі ніякої не було, і тому тут не було і заробітку для безземельних і малоземельних селян.

Вся андрушівська молодь, парубки і дівчата, кожної вес-ни, на початку травня сідали на «дуби» [човни] і пливли вниз по Дніпру, поспішаючи в Каховку на 9 травня, на весняний людський ярмарок. Там вони розходились по херсонських і таврійських куркулях і економіях на заробітки, куди вони наймались на строк до Покрови (1 жовтня), до Семена (1 ве-ресня), до Кузьми-Демяна (1 листопада) 1. В Андрушах було кілька й своїх «дубовщиків», які перевозили своїх односель-ців у Каховку.

Частина молоді ходила на заробітки в Київ.

1 Дати подані за старим стилем. – Прим. упоряд.


Іни, на початку травня сідали на «дуби» [човни] і пливли вниз Іни, на початку травня сідали на «дуби» [човни] і пливли вниз по Дніпру, поспішаючи в Каховку на 9 травня, на весняний Іпо Дніпру, поспішаючи в Каховку на 9 травня, на весняний людський ярмарок. Там вони розходились по херсонських Ілюдський ярмарок. Там вони розходились по херсонських і таврійських куркулях і економіях на заробітки, куди вони Іі таврійських куркулях і економіях на заробітки, куди вони наймались на строк до Покрови (1 жовтня), до Семена (1 веІнаймались на строк до Покрови (1 жовтня), до Семена (1 вересня), до Кузьми-Демяна (1 листопада) Іресня), до Кузьми-Демяна (1 листопада) кілька й своїх «дубовщиків», які перевозили своїх односельІкілька й своїх «дубовщиків», які перевозили своїх односель

Мдарської продукції і торгували серед населення крамом, одя

Мдарської продукції і торгували серед населення крамом, одягом, взуттям, сільськогосподарським реманентом. Втягували

Мгом, взуттям, сільськогосподарським реманентом. Втягували вони частину населення Андрушів в сферу своїх торгових

Мвони частину населення Андрушів в сферу своїх торгових операцій тим, що зсипали в кількох клунях на Староселиці

Моперацій тим, що зсипали в кількох клунях на Староселиці закуплене зерно і наймали селян під хуру.

Мзакуплене зерно і наймали селян під хуру.

Промисловості ж у Переяславі ніякої не було, і тому тут МПромисловості ж у Переяславі ніякої не було, і тому тут не було і заробітку для безземельних і малоземельних селян.Мне було і заробітку для безземельних і малоземельних селян.МВся андрушівська молодь, парубки і дівчата, кожної весМВся андрушівська молодь, парубки і дівчата, кожної весни, на початку травня сідали на «дуби» [човни] і пливли вниз Мни, на початку травня сідали на «дуби» [човни] і пливли вниз по Дніпру, поспішаючи в Каховку на 9 травня, на весняний Мпо Дніпру, поспішаючи в Каховку на 9 травня, на весняний людський ярмарок. Там вони розходились по херсонських Млюдський ярмарок. Там вони розходились по херсонських і таврійських куркулях і економіях на заробітки, куди вони Мі таврійських куркулях і економіях на заробітки, куди вони

ФЯк відомо, місто Переяслав, хоч іменувалося «уездным

ФЯк відомо, місто Переяслав, хоч іменувалося «уездным

городом Полтавской губернии», більше нагадувало собою

Фгородом Полтавской губернии», більше нагадувало собою старе полкове велике село, правда – з доволі високим про

Фстаре полкове велике село, правда – з доволі високим процентом торгівлі буржуазії. Скупщики, прасоли, купці, крама

Фцентом торгівлі буржуазії. Скупщики, прасоли, купці, крамарі, підрядчики займалися перепродуванням сільськогоспоФрі, підрядчики займалися перепродуванням сільськогосподарської продукції і торгували серед населення крамом, одяФдарської продукції і торгували серед населення крамом, одягом, взуттям, сільськогосподарським реманентом. Втягували Фгом, взуттям, сільськогосподарським реманентом. Втягували вони частину населення Андрушів в сферу своїх торгових Фвони частину населення Андрушів в сферу своїх торгових операцій тим, що зсипали в кількох клунях на Староселиці Фоперацій тим, що зсипали в кількох клунях на Староселиці закуплене зерно і наймали селян під хуру.Фзакуплене зерно і наймали селян під хуру.

Еяславському базарі чи ярмарку. Андрушани більше закупо

Еяславському базарі чи ярмарку. Андрушани більше закуповували на ярмарках, ніж продавали, значить андрушівські

Евували на ярмарках, ніж продавали, значить андрушівські люди більше жили в період капіталізму із заробітків, ніж із Елюди більше жили в період капіталізму із заробітків, ніж із свого натурального господарювання. Есвого натурального господарювання.

Як відомо, місто Переяслав, хоч іменувалося «уездным ЕЯк відомо, місто Переяслав, хоч іменувалося «уездным городом Полтавской губернии», більше нагадувало собою Егородом Полтавской губернии», більше нагадувало собою старе полкове велике село, правда – з доволі високим проЕстаре полкове велике село, правда – з доволі високим процентом торгівлі буржуазії. Скупщики, прасоли, купці, крамаЕцентом торгівлі буржуазії. Скупщики, прасоли, купці, крамарі, підрядчики займалися перепродуванням сільськогоспоЕрі, підрядчики займалися перепродуванням сільськогоспо

•••••••

79

* * *На кінець ХІХ століття соціальне обличчя села Андрушів

складалося в основному із селян, що були колись державними селянами. Козаків було всього лиш два-три двори, і був у селі помітний вітсоток відставних військових, які, відслуживши великі строки у «москалях», уже вибували із казьонних крес-тян і числились окремою суспільною групою. В цей час село Андруші було адміністративно об’єднано з «деревней» Кара-нью та двома слобідками: Полуботковою слободою та слобід-кою Максимівкою. Всі ці троє сіл ще й об’єднані були в той час спільною підлеглістю андрушівській церкві, складаючи разом, так званий тоді, «пріход села Андрушів». От за цей приход і збереглись деякі статистичні відомості, що якоюсь мірою про-ливають світло на громадське обличчя села 1896 року:

а) Духовных – 1 ¼ двора – 5 муж. душ – 6 женск.б) Военных – 21 двор – 84 мужч. – 75 жен.в) Козаков – 2 ½ дв. – 10 мужч. – 8 жен.г) Крестьян – 170 ½ – 682 мужч. – 661 жен.Итого: 195 ¼ – 781 мужч. – 750 жен.

До цієї таблиці треба зробить деякі пояснення, перше всього пояснити поняття двору у цій статистиці. «Двор» складають не мешканці однієї хати або родини, а чотири душі чоловічої статі, дорослих і дітей, із загального списку по всьому селу. Рубріка «духовних» об’єднувала сім’ї андрушів-ського попа і дяка. Козаки в Андрушах мешкали в той час за північно-західною околицею Андрушів на Чубуковім хуторі (колишній Станіславчик).

Статистична група селян у цій таблиці, звичайно, не була однорідною за соціальною економічною ознакою. На ХІХ сто-річчя і особливо на початку ХХ сторіччя в селі Андрушах найбільший процент жителів села складали селяни-бідняки.


ІДо цієї таблиці треба зробить деякі пояснення, перше

ІДо цієї таблиці треба зробить деякі пояснення, перше

всього пояснити поняття двору у цій статистиці. «Двор» Івсього пояснити поняття двору у цій статистиці. «Двор» складають не мешканці однієї хати або родини, а чотири Іскладають не мешканці однієї хати або родини, а чотири душі чоловічої статі, дорослих і дітей, із загального списку по Ідуші чоловічої статі, дорослих і дітей, із загального списку по всьому селу. Рубріка «духовних» об’єднувала сім’ї андрушівІвсьому селу. Рубріка «духовних» об’єднувала сім’ї андрушівського попа і дяка. Козаки в Андрушах мешкали в той час за Іського попа і дяка. Козаки в Андрушах мешкали в той час за північно-західною околицею Андрушів на Чубуковім хуторі Іпівнічно-західною околицею Андрушів на Чубуковім хуторі (колишній Станіславчик).І(колишній Станіславчик).

Мливають світло на громадське обличчя села 1896 року:

Мливають світло на громадське обличчя села 1896 року:

а) Духовных – 1 ¼ двора – 5 муж. душ – 6 женск.

Ма) Духовных – 1 ¼ двора – 5 муж. душ – 6 женск.б) Военных – 21 двор – 84 мужч. – 75 жен.

Мб) Военных – 21 двор – 84 мужч. – 75 жен.в) Козаков – 2 ½ дв. – 10 мужч. – 8 жен.

Мв) Козаков – 2 ½ дв. – 10 мужч. – 8 жен.г) Крестьян – 170 ½ – 682 мужч. – 661 жен.

Мг) Крестьян – 170 ½ – 682 мужч. – 661 жен.

МИтого: 195 ¼ – 781 мужч. – 750 жен.МИтого: 195 ¼ – 781 мужч. – 750 жен.

До цієї таблиці треба зробить деякі пояснення, перше МДо цієї таблиці треба зробить деякі пояснення, перше всього пояснити поняття двору у цій статистиці. «Двор» Мвсього пояснити поняття двору у цій статистиці. «Двор» складають не мешканці однієї хати або родини, а чотири Мскладають не мешканці однієї хати або родини, а чотири душі чоловічої статі, дорослих і дітей, із загального списку по Мдуші чоловічої статі, дорослих і дітей, із загального списку по всьому селу. Рубріка «духовних» об’єднувала сім’ї андрушівМвсьому селу. Рубріка «духовних» об’єднувала сім’ї андрушів

ФАндруші було адміністративно об’єднано з «деревней» Кара

ФАндруші було адміністративно об’єднано з «деревней» Каранью та двома слобідками: Полуботковою слободою та слобід

Фнью та двома слобідками: Полуботковою слободою та слобідкою Максимівкою. Всі ці троє сіл ще й об’єднані були в той час

Фкою Максимівкою. Всі ці троє сіл ще й об’єднані були в той час спільною підлеглістю андрушівській церкві, складаючи разом,

Фспільною підлеглістю андрушівській церкві, складаючи разом, так званий тоді, «пріход села Андрушів». От за цей приход і Фтак званий тоді, «пріход села Андрушів». От за цей приход і збереглись деякі статистичні відомості, що якоюсь мірою проФзбереглись деякі статистичні відомості, що якоюсь мірою проливають світло на громадське обличчя села 1896 року:Фливають світло на громадське обличчя села 1896 року:

а) Духовных – 1 ¼ двора – 5 муж. душ – 6 женск.Фа) Духовных – 1 ¼ двора – 5 муж. душ – 6 женск.б) Военных – 21 двор – 84 мужч. – 75 жен.Фб) Военных – 21 двор – 84 мужч. – 75 жен.в) Козаков – 2 ½ дв. – 10 мужч. – 8 жен.Фв) Козаков – 2 ½ дв. – 10 мужч. – 8 жен.г) Крестьян – 170 ½ – 682 мужч. – 661 жен.Фг) Крестьян – 170 ½ – 682 мужч. – 661 жен.

Еселянами. Козаків було всього лиш два-три двори, і був у селі

Еселянами. Козаків було всього лиш два-три двори, і був у селі помітний вітсоток відставних військових, які, відслуживши

Епомітний вітсоток відставних військових, які, відслуживши великі строки у «москалях», уже вибували із казьонних крес

Евеликі строки у «москалях», уже вибували із казьонних крестян і числились окремою суспільною групою. В цей час село Етян і числились окремою суспільною групою. В цей час село Андруші було адміністративно об’єднано з «деревней» КараЕАндруші було адміністративно об’єднано з «деревней» Каранью та двома слобідками: Полуботковою слободою та слобідЕнью та двома слобідками: Полуботковою слободою та слобід-Е-кою Максимівкою. Всі ці троє сіл ще й об’єднані були в той час Екою Максимівкою. Всі ці троє сіл ще й об’єднані були в той час спільною підлеглістю андрушівській церкві, складаючи разом, Еспільною підлеглістю андрушівській церкві, складаючи разом, так званий тоді, «пріход села Андрушів». От за цей приход і Етак званий тоді, «пріход села Андрушів». От за цей приход і збереглись деякі статистичні відомості, що якоюсь мірою проЕзбереглись деякі статистичні відомості, що якоюсь мірою про

•••••••

80

З цієї соціальної групи щороку з кожного бідняцького дво-ру відходили на заробітки від одного до трьох най маних се-зонних сільськогосподарських робітників. Найвиразнішим кількісним показником було щорічне відхідництво в Кахов-ку. Від Андрушів щовесни відпливало сім «дубів». На кожно-му «дубі» відпливали гурти заробітчан в 50–70 душ.

Ті ж селяни, що залишались в Андрушах, шукали платно-го заробітку на пристані і ходили на «поденщину до монахів».

У монастирському господарстві вони косили сіно «за тре-тю копицю», вибирали помідори, збирали кислиці у Черне-чім гаю, заготовляли дрова для чернечих покоїв. Хоч, взагалі кажучи, роботи поденної тут було небагато. Частина селян ішли в рибалки. Частина шукала заробітку тим, що довбали каміння в урочищі Кам’янка, у так званій Трактимировській забор. Здобутий камінь каменотеси збували для фундаментів при будівництві хат, на млинові жорна і, частково, для похо-ронних пам’ятників.

Здобували також у дніпрових кручах білу глину і прода-вали її на переяславському базарі. Ця біла глина ішла на зо-внішнє і внутрішнє «білування» хатніх стін.

В зв’язку з тим, що у Андрушах хліборобної землі було мало, та й та була піскувата і тому маловрожайна, місцеві ба-гачі багатіли тут головним чином не на продукції зерна, а на торгівлі скупованим у Переяславським повіті зерном. У ХХ сторіччі тут найбільше розбагатіли місцеві куркулі: Героні-мус, Зеліксон та Айзенберг. Кожен із них мав своє вантажне судно на Дніпрі і новозбудовані на Староселиці, біля Дже-рела, зернові лабази. На кожного з них щороку працювало десятки найманих фурманщиків, вантажників, матросів, сторожів і, крім того, додатково наймались робітниці «пере-лопачувати» (провітрювати, просушувати) ворохи зерна в сипних клунях і лабазах.


Імало, та й та була піскувата і тому маловрожайна, місцеві баІмало, та й та була піскувата і тому маловрожайна, місцеві багачі багатіли тут головним чином не на продукції зерна, а на Ігачі багатіли тут головним чином не на продукції зерна, а на торгівлі скупованим у Переяславським повіті зерном. У ХХ Іторгівлі скупованим у Переяславським повіті зерном. У ХХ сторіччі тут найбільше розбагатіли місцеві куркулі: ГероніІсторіччі тут найбільше розбагатіли місцеві куркулі: Геронімус, Зеліксон та Айзенберг. Кожен із них мав своє вантажне Імус, Зеліксон та Айзенберг. Кожен із них мав своє вантажне судно на Дніпрі і новозбудовані на Староселиці, біля ДжеІсудно на Дніпрі і новозбудовані на Староселиці, біля Джерела, зернові лабази. На кожного з них щороку працювало Ірела, зернові лабази. На кожного з них щороку працювало

Мкаміння в урочищі Кам’янка, у так званій Трактимировській

Мкаміння в урочищі Кам’янка, у так званій Трактимировській забор. Здобутий камінь каменотеси збували для фундаментів

Мзабор. Здобутий камінь каменотеси збували для фундаментів при будівництві хат, на млинові жорна і, частково, для похо

Мпри будівництві хат, на млинові жорна і, частково, для похоронних пам’ятників.

Мронних пам’ятників.

Здобували також у дніпрових кручах білу глину і прода

МЗдобували також у дніпрових кручах білу глину і прода

вали її на переяславському базарі. Ця біла глина ішла на зоМвали її на переяславському базарі. Ця біла глина ішла на зовнішнє і внутрішнє «білування» хатніх стін.Мвнішнє і внутрішнє «білування» хатніх стін.МВ зв’язку з тим, що у Андрушах хліборобної землі було МВ зв’язку з тим, що у Андрушах хліборобної землі було мало, та й та була піскувата і тому маловрожайна, місцеві баМмало, та й та була піскувата і тому маловрожайна, місцеві багачі багатіли тут головним чином не на продукції зерна, а на Мгачі багатіли тут головним чином не на продукції зерна, а на торгівлі скупованим у Переяславським повіті зерном. У ХХ Мторгівлі скупованим у Переяславським повіті зерном. У ХХ сторіччі тут найбільше розбагатіли місцеві куркулі: ГероніМсторіччі тут найбільше розбагатіли місцеві куркулі: Героні

ФУ монастирському господарстві вони косили сіно «за тре

ФУ монастирському господарстві вони косили сіно «за тре

тю копицю», вибирали помідори, збирали кислиці у Черне

Фтю копицю», вибирали помідори, збирали кислиці у Чернечім гаю, заготовляли дрова для чернечих покоїв. Хоч, взагалі

Фчім гаю, заготовляли дрова для чернечих покоїв. Хоч, взагалі кажучи, роботи поденної тут було небагато. Частина селян

Фкажучи, роботи поденної тут було небагато. Частина селян ішли в рибалки. Частина шукала заробітку тим, що довбали Фішли в рибалки. Частина шукала заробітку тим, що довбали каміння в урочищі Кам’янка, у так званій Трактимировській Фкаміння в урочищі Кам’янка, у так званій Трактимировській забор. Здобутий камінь каменотеси збували для фундаментів Фзабор. Здобутий камінь каменотеси збували для фундаментів при будівництві хат, на млинові жорна і, частково, для похоФпри будівництві хат, на млинові жорна і, частково, для похо

Здобували також у дніпрових кручах білу глину і продаФЗдобували також у дніпрових кручах білу глину і прода

Еку. Від Андрушів щовесни відпливало сім «дубів». На кожно

Еку. Від Андрушів щовесни відпливало сім «дубів». На кожному «дубі» відпливали гурти заробітчан в 50–70 душ.

Ему «дубі» відпливали гурти заробітчан в 50–70 душ.

Ті ж селяни, що залишались в Андрушах, шукали платноЕТі ж селяни, що залишались в Андрушах, шукали платного заробітку на пристані і ходили на «поденщину до монахів».Его заробітку на пристані і ходили на «поденщину до монахів».

У монастирському господарстві вони косили сіно «за треЕУ монастирському господарстві вони косили сіно «за третю копицю», вибирали помідори, збирали кислиці у ЧернеЕтю копицю», вибирали помідори, збирали кислиці у Чернечім гаю, заготовляли дрова для чернечих покоїв. Хоч, взагалі Ечім гаю, заготовляли дрова для чернечих покоїв. Хоч, взагалі кажучи, роботи поденної тут було небагато. Частина селян Екажучи, роботи поденної тут було небагато. Частина селян ішли в рибалки. Частина шукала заробітку тим, що довбали Еішли в рибалки. Частина шукала заробітку тим, що довбали

111


ІІІІІМММФЕЕЕ

2

Т. Шевченко. Андруші. 1845 р. Сепія

Т. Шевченко. Андруші. 1845 р. Сепія


ІІМММТ. Шевченко. Андруші. 1845 р. Сепія

МТ. Шевченко. Андруші. 1845 р. СепіяФФФТ. Шевченко. Андруші. 1845 р. СепіяФТ. Шевченко. Андруші. 1845 р. Сепія

Е

3

Церква Святого Георгія с. Андруші. 1768 р. Фото з фондів Національного історико-етнографічного

заповідника «Переяслав» (далі – НІЕЗ «Переяслав») (ПХІМ-4244, КН-2373)


ІІІІМФЕЕЕЕ

4

Церква Святого Георгія с. Андруші (перенесена в 1960-х рр. до НІЕЗ«Переяслав»)

Козацькі хрести с. Андруші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4245, КН-2373; ПХІМ-4278, КН-2373)


ІІМФФ

уші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав»

Фуші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав»

(ПХІМ-4245, КН-2373; ПХІМ-4278, КН-2373) Ф(ПХІМ-4245, КН-2373; ПХІМ-4278, КН-2373) ФФЕуші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» Еуші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав»

(ПХІМ-4245, КН-2373; ПХІМ-4278, КН-2373) Е(ПХІМ-4245, КН-2373; ПХІМ-4278, КН-2373) Е

V

Хата Василя Миколайовича Доброскока. с. Андруші, Третій куток. 1937 р.

Вулиця с. Андруші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4263, КН-2373)


ІІІІМХата Василя Миколайовича Доброскока.

МХата Василя Миколайовича Доброскока.

с. Андруші, Третій куток. 1937 р.

Мс. Андруші, Третій куток. 1937 р.

МММФФХата Василя Миколайовича Доброскока. ФХата Василя Миколайовича Доброскока.

с. Андруші, Третій куток. 1937 р.Фс. Андруші, Третій куток. 1937 р.ФФФЕЕ

VI

Краєвид с. Андруші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4262, КН-2373)



ІІІІММММКраєвид с. Андруші.

МКраєвид с. Андруші.

Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4262, КН-2373)

МФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4262, КН-2373)ФФФФФФФФКраєвид с. Андруші.ФКраєвид с. Андруші.Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4262, КН-2373)ФФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4262, КН-2373)

Е

VII

Хата В. М. та І. М. Сулимів. с. Андруші, куток Окіп



ІІІІММММММММВулиця с. Андруші.

МВулиця с. Андруші.


МФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4240, КН-2373)ФФФФФФФФВулиця с. Андруші.ФВулиця с. Андруші.Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4240, КН-2373)ФФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4240, КН-2373)

ЕЕЕЕ

VIII


Хата в с. Андруші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4256, КН-2373)


ІІІІММММММММХата в с. Андруші.

МХата в с. Андруші.


МФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4256, КН-2373)ФФФФФФФФХата в с. Андруші.ФХата в с. Андруші.Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4256, КН-2373)ФФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4256, КН-2373)

ЕЕЕЕ

IX

Тваринницька ферма в с. Андруші. 1960 р. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4213, КН-2373)

Клуб у с. Андруші. Із сімейного архіву Н. К. Касян


ІІМФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4213, КН-2373)

МФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4213, КН-2373)

МФФТваринницька ферма в с. Андруші. 1960 р.ФТваринницька ферма в с. Андруші. 1960 р.

Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4213, КН-2373)ФФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4213, КН-2373)ФЕЕТваринницька ферма в с. Андруші. 1960 р.ЕТваринницька ферма в с. Андруші. 1960 р.

X

При

стан

ь «П

ерея

слав

».

1900

-ті р

р.

З пр

иват

ного

ар

хіву

Во

лоди

мира

Н

абок

а

При

стан

ь «П

ерея

слав

». 1

930-

ті р

р. З

при

ватн

ого

архі

ву В

олод

имир

а Н

абок

а


ІІІІМФФФФФФФЕЕЕЕ

XI

Дні

пров

ськи

й па

ропл

ав «

Ком

унар

».

З пр

иват

ного

арх

іву

Воло

дими

ра Н

абок

а

Дні

пров

ськи

й па

ропл

ав.

З пр

иват

ного

арх

іву

Воло

дими

ра Н

абок

а

Дні

пров

ськи

й па

ропл

ав «

Цес

арев

ич».

З

прив

атно

го а

рхів

у Во

лоди

мира

Наб

ока


ІІІІММММФФФФФФФЕ

Дні

пров

ськи

й

ЕДніпр

овсь

кий

паро

плав

.

Епароп

лав.

З

прив

атно

го а

рхів

у

ЕЗ пр

иват

ного

арх

іву

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

XII

м. Переяслав. Пристань

м. Переяслав. Річковий вокзал


ІІІІММММММММм. Переяслав. Річковий вокзал

Мм. Переяслав. Річковий вокзалФФФФФФФФм. Переяслав. Річковий вокзалФм. Переяслав. Річковий вокзал

Е

XIII

«Дуб» (човен). Урочище Кошелі

м. Переяслав. Пристань


ІІІІММММММММм. Переяслав. Пристань

Мм. Переяслав. ПристаньФФФФФФФм. Переяслав. ПристаньФм. Переяслав. Пристань

ЕЕЕЕ

XIV

Вид на дебаркадер

Дорога на Андруші. Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4237, КН-2373)


ІІІІММММММММДорога на Андруші.

МДорога на Андруші.


МФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4237, КН-2373)ФФФФФФФФДорога на Андруші.ФДорога на Андруші.Фото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4237, КН-2373)ФФото з фондів НІЕЗ «Переяслав» (ПХІМ-4237, КН-2373)

Е

XV

Кра

євид

с. А

ндру

ші.

Фот

о з ф

онді

в Н

ІЕЗ

«Пер

еясл

ав»

(ПХ

ІМ-4

238,

КН

-237

3)


ІІІІМФЕЕЕЕЕ

Фот

о з ф

онді

в Н

ІЕЗ

«Пер

еясл

ав»

(ПХ

ІМ-4

238,

КН

-237

3)ЕФ

ото

з фон

дів

НІЕ

З «П

ерея

слав

» (П

ХІМ

-423

8, К

Н-2

373)

XVI

Дніпровська весняна вода в Переяславі-Хмельницькому. Архів О. О. Тесленко. 1965 р.


ІІІІММММММФФФФФФЕ

•••••••

81

* * *Громадське життя села Андрушів регулювалось сільською

зборнею, на чолі якої стояли «обрані» староста і писар, вони час од часу скликали «на сход» андрушан. Право голосу мали тільки ті старожили села, які мали так званий «номир», тоб-то пайку купленої громадою землі через банк після реформи 1861 року. Десятки людей, які оселялись в Андрушах після розподілу «купні», уже не були повноправними громадяна-ми. Але якщо кому вдавалося «поставити могорич» або дати «хабаря» адміністративній верхівці сільського «общества», тобто підкупити старосту і писаря, які командували громад-ською думкою села, і вони могли дати можливість придбати ділянку землі для садиби і для господарювання.

Про андрушівського сільського старосту навіть було склалось в народі іронічне прислів’я:

– Здравствуйте, господа обчество, і ви, Фокій Іванович.Адміністратори села разом з попом мусили керувати,

так би мовити, громадською думкою, вірнопідданістю по відношенню до царського уряду, бо боязливою мораль-ністю, оберігали громадський спокій і державну безпеку. В цій останій справі вони підлягали переяславській поліції і жардармерії.

Особливих турбот місцевим властям завдавали стіхійні групування та парубоцькі громади, які збиралися на досвіт-ки по чотирьох кутках андрушівських вулиць: на Старосели-ці, на Ситному, на Мочарі і на Окопі.

Школи в селі Андрушах довго не було, і лише в 90 ро-ках ХІХ сторіччя була відкрита в селі церковна-приходська школа. Спочатку школа була у звичайній громадській хаті, а потім було збудоване окреме шкільне приміщення з трьома класними кімнатами. Але в цій школі навчались лише 20 % дітей шкільного віку.


ІВ цій останій справі вони підлягали переяславській поліції

ІВ цій останій справі вони підлягали переяславській поліції і Іі жардармерії.Іжардармерії.

Особливих турбот місцевим властям завдавали стіхійні ІОсобливих турбот місцевим властям завдавали стіхійні групування та парубоцькі громади, які збиралися на досвітІгрупування та парубоцькі громади, які збиралися на досвітки по чотирьох кутках андрушівських вулиць: на СтароселиІки по чотирьох кутках андрушівських вулиць: на Староселиці, на Ситному, на Мочарі і на Окопі.Іці, на Ситному, на Мочарі і на Окопі.

Школи в селі Андрушах довго не було, і лише в 90 роІШколи в селі Андрушах довго не було, і лише в 90 роках ХІХ сторіччя була відкрита в селі церковна-приходська Іках ХІХ сторіччя була відкрита в селі церковна-приходська

МПро андрушівського сільського старосту навіть було

МПро андрушівського сільського старосту навіть було

склалось в народі іронічне прислів’я:

Мсклалось в народі іронічне прислів’я:

– Здравствуйте, господа обчество, і ви, Фокій Іванович.

М– Здравствуйте, господа обчество, і ви, Фокій Іванович.Адміністратори села разом з попом мусили керувати,

МАдміністратори села разом з попом мусили керувати,

так би мовити, громадською думкою, вірнопідданістю по

Мтак би мовити, громадською думкою, вірнопідданістю по відношенню до царського уряду, бо боязливою моральМвідношенню до царського уряду, бо боязливою моральністю, оберігали громадський спокій і державну безпеку. Мністю, оберігали громадський спокій і державну безпеку. МВ цій останій справі вони підлягали переяславській поліції МВ цій останій справі вони підлягали переяславській поліції

жардармерії.Мжардармерії.Особливих турбот місцевим властям завдавали стіхійні МОсобливих турбот місцевим властям завдавали стіхійні

групування та парубоцькі громади, які збиралися на досвітМгрупування та парубоцькі громади, які збиралися на досвітки по чотирьох кутках андрушівських вулиць: на СтароселиМки по чотирьох кутках андрушівських вулиць: на Старосели

Фми. Але якщо кому вдавалося «поставити могорич» або дати

Фми. Але якщо кому вдавалося «поставити могорич» або дати «хабаря» адміністративній верхівці сільського «общества»,

Ф«хабаря» адміністративній верхівці сільського «общества», тобто підкупити старосту і писаря, які командували громад

Фтобто підкупити старосту і писаря, які командували громадською думкою села, і вони могли дати можливість придбати

Фською думкою села, і вони могли дати можливість придбати ділянку землі для садиби і для господарювання.Фділянку землі для садиби і для господарювання.

Про андрушівського сільського старосту навіть було ФПро андрушівського сільського старосту навіть було склалось в народі іронічне прислів’я:Фсклалось в народі іронічне прислів’я:

– Здравствуйте, господа обчество, і ви, Фокій Іванович.Ф– Здравствуйте, господа обчество, і ви, Фокій Іванович.Адміністратори села разом з попом мусили керувати, ФАдміністратори села разом з попом мусили керувати,

так би мовити, громадською думкою, вірнопідданістю по Фтак би мовити, громадською думкою, вірнопідданістю по

Етільки ті старожили села, які мали так званий «номир», тоб

Етільки ті старожили села, які мали так званий «номир», тобто пайку купленої громадою землі через банк після реформи

Ето пайку купленої громадою землі через банк після реформи 1861 року. Десятки людей, які оселялись в Андрушах після Е1861 року. Десятки людей, які оселялись в Андрушах після розподілу «купні», уже не були повноправними громадянаЕрозподілу «купні», уже не були повноправними громадянами. Але якщо кому вдавалося «поставити могорич» або дати Еми. Але якщо кому вдавалося «поставити могорич» або дати «хабаря» адміністративній верхівці сільського «общества», Е«хабаря» адміністративній верхівці сільського «общества», тобто підкупити старосту і писаря, які командували громадЕтобто підкупити старосту і писаря, які командували громадською думкою села, і вони могли дати можливість придбати Еською думкою села, і вони могли дати можливість придбати

•••••••

82

Бібліотеки в селі ніякої не було, але, що найбільше тор-бувало андрушан це те, що в селі не було ніякого медпункту, не було медичної допомоги, не було ні лікаря, ні фельшера. Народне здоров’я охоронялось лише носіями з віковічного досвіду народної медицини. Але, як відомо, в народній ме-дицині було дві течії (дуже часто поєднані поміж собою і представлені в одній особі). Одна течія, цілком здорова і ра-ціональна, лікувала хворих фізичними методами впливу на людський організм і готувала ліки із цілющих трав, з цілю-щого зілля, з весняного цвіту та з коріння рослин; але поряд з раціональними методами медичних знань існувало масове реакційне знахарство, яке базувалось на забобонах, на віру-ваннях та на психологічному гіпнозі.

* * *По всій країні назрівали революційні події, і хоч місто Пе-

реяслав в період капіталізму лишилось глухим містом, увесь рух економічного і суспільного життя не торкався його удара-ми своїх перших наступаючих хвиль (залізнична магістраль Київ – Полтава обминула Переяслав за 33 кілометри, від дні-прової пароплавної дороги Переяслав теж перебував за 11 кіло-метрів), але другі й треті хвилі громадсько-політичного життя, що відбувалось у великих індустріальних центрах, доходили і до тихого Переяславського повіту і до всіх його шіснадцяти волостей. Матроси з Дніпра і Чорного моря, солдати з росій-сько-японського фронту, бо ж там почалася війна 1904 року, робітники з київських заводів, прямо чи посередньо, але до-силали й до Андрушів чутки про те, що робітничий клас всієї Росії, робітники українських індустріальних центрів уже ста-ли провідною силою для селянських революційних прагнень.

Незпроста тривожились урядники й стражники і по таких повітах як Переяславський і Золотоношський, роз-


Іпрової пароплавної дороги Переяслав теж перебував за 11 кіло

Іпрової пароплавної дороги Переяслав теж перебував за 11 кіло

Іметрів), але другі й треті хвилі громадсько-політичного життя, Іметрів), але другі й треті хвилі громадсько-політичного життя, що відбувалось у великих індустріальних центрах, доходили Іщо відбувалось у великих індустріальних центрах, доходили і до тихого Переяславського повіту і до всіх його шіснадцяти Іі до тихого Переяславського повіту і до всіх його шіснадцяти волостей. Матроси з Дніпра і Чорного моря, солдати з російІволостей. Матроси з Дніпра і Чорного моря, солдати з російсько-японського фронту, бо ж там почалася війна 1904 року, Ісько-японського фронту, бо ж там почалася війна 1904 року, робітники з київських заводів, прямо чи посередньо, але доІробітники з київських заводів, прямо чи посередньо, але досилали й до Андрушів чутки про те, що робітничий клас всієї Ісилали й до Андрушів чутки про те, що робітничий клас всієї

МПо всій країні назрівали революційні події, і хоч місто Пе

МПо всій країні назрівали революційні події, і хоч місто Пе

реяслав в період капіталізму лишилось глухим містом, увесь

Мреяслав в період капіталізму лишилось глухим містом, увесь рух економічного і суспільного життя не торкався його удара

Мрух економічного і суспільного життя не торкався його ударами своїх перших наступаючих хвиль (залізнична магістраль Мми своїх перших наступаючих хвиль (залізнична магістраль Київ – Полтава обминула Переяслав за 33 кілометри, від дніМКиїв – Полтава обминула Переяслав за 33 кілометри, від дніпрової пароплавної дороги Переяслав теж перебував за 11 кілоМпрової пароплавної дороги Переяслав теж перебував за 11 кілоМметрів), але другі й треті хвилі громадсько-політичного життя, Мметрів), але другі й треті хвилі громадсько-політичного життя, що відбувалось у великих індустріальних центрах, доходили Мщо відбувалось у великих індустріальних центрах, доходили і до тихого Переяславського повіту і до всіх його шіснадцяти Мі до тихого Переяславського повіту і до всіх його шіснадцяти волостей. Матроси з Дніпра і Чорного моря, солдати з російМволостей. Матроси з Дніпра і Чорного моря, солдати з росій

Флюдський організм і готувала ліки із цілющих трав, з цілю

Флюдський організм і готувала ліки із цілющих трав, з цілющого зілля, з весняного цвіту та з коріння рослин; але поряд

Фщого зілля, з весняного цвіту та з коріння рослин; але поряд з раціональними методами медичних знань існувало масове

Фз раціональними методами медичних знань існувало масове реакційне знахарство, яке базувалось на забобонах, на віру

Фреакційне знахарство, яке базувалось на забобонах, на віруваннях та на психологічному гіпнозі.Фваннях та на психологічному гіпнозі.

* * *Ф* * *По всій країні назрівали революційні події, і хоч місто ПеФПо всій країні назрівали революційні події, і хоч місто Пе

реяслав в період капіталізму лишилось глухим містом, увесь Фреяслав в період капіталізму лишилось глухим містом, увесь рух економічного і суспільного життя не торкався його удараФрух економічного і суспільного життя не торкався його удара

Едосвіду народної медицини. Але, як відомо, в народній ме

Едосвіду народної медицини. Але, як відомо, в народній медицині було дві течії (дуже часто поєднані поміж собою і

Едицині було дві течії (дуже часто поєднані поміж собою і представлені в одній особі). Одна течія, цілком здорова і раЕпредставлені в одній особі). Одна течія, цілком здорова і раціональна, лікувала хворих фізичними методами впливу на Еціональна, лікувала хворих фізичними методами впливу на людський організм і готувала ліки із цілющих трав, з цілюЕлюдський організм і готувала ліки із цілющих трав, з цілющого зілля, з весняного цвіту та з коріння рослин; але поряд Ещого зілля, з весняного цвіту та з коріння рослин; але поряд з раціональними методами медичних знань існувало масове Ез раціональними методами медичних знань існувало масове реакційне знахарство, яке базувалось на забобонах, на віруЕреакційне знахарство, яке базувалось на забобонах, на віру

•••••••

83

ганяючи парубоцькі громади на вечорницях і досвідках, бо там уже жевріли іскри громадської свідомості, гуртувалась заробітчанська молодь навколо революційних чуток, а со-ціальна нерівність, державна несправедливість розкривала очі, збуджувала думку у передової селянської молоді. Заду-мувались селяни над причинами тієї неправди, що тримала в темряві безпросвітності весь трудовий народ. Тільки 20% дітей шкільного віку навчалось у Переяславському повіті. Це вражало й обурювало передових людей, як обурювало й те, що на весь Переяславський повіт було лиш п’ять фельдшерів. Діти по селах народжувались в селянських хатах, на прілій соломі, серед ганчір’я, часто у холодних, нетоплених хатах се-ред наростаючої в часи капіталізму антисанітарії.

Скарлатина, «свинка», постійні кашлюки, віспа, поноси-«різачки», рахіти, чиряки на тілі – все це було в масових яви-щах по селах. Дитяча смертність була наслідком недоїдання, недогляду, антисанітарії в селянських родинах.

А 70 % всієї землі в Переяславському повіті було захо-плено поміщиками, монастирями, куркулями. Один тільки князь Горчаков захопив у Переяславському повіті 12 тисяч десятин найродючішої землі.

Нарешті спалахнула народними бунтами, селянськими забастовками, гнівними мітингами по селах і нічними пожа-рами в повіті перша революція 1905–1907 років.

– Поділити панську землю!– Поділити монастирські маєтки!– Палити їхні садиби!Почулися масові гнівні свідомі заклики по селах Переяс-

лавщини.Збуджені революційними закликами трудящі всього по-

віту гарячими походами пішли на Переяслав, але не на торг, не на базарну площу, а на просторий майдан.


Ідесятин найродючішої землі.

Ідесятин найродючішої землі.

Нарешті спалахнула народними бунтами, селянськими ІНарешті спалахнула народними бунтами, селянськими забастовками, гнівними мітингами по селах і нічними пожаІзабастовками, гнівними мітингами по селах і нічними пожарами в повіті перша революція 1905–1907 років.Ірами в повіті перша революція 1905–1907 років.

– Поділити панську землю!І– Поділити панську землю!– Поділити монастирські маєтки!І– Поділити монастирські маєтки!– Палити їхні садиби!І– Палити їхні садиби!Почулися масові гнівні свідомі заклики по селах ПереясІПочулися масові гнівні свідомі заклики по селах Переяс

МСкарлатина, «свинка», постійні кашлюки, віспа, поноси-

МСкарлатина, «свинка», постійні кашлюки, віспа, поноси-

«різачки», рахіти, чиряки на тілі – все це було в масових яви

М«різачки», рахіти, чиряки на тілі – все це було в масових явищах по селах. Дитяча смертність була наслідком недоїдання,

Мщах по селах. Дитяча смертність була наслідком недоїдання, недогляду, антисанітарії в селянських родинах.

Мнедогляду, антисанітарії в селянських родинах.

А 70 % всієї землі в Переяславському повіті було захо

МА 70 % всієї землі в Переяславському повіті було захо

плено поміщиками, монастирями, куркулями. Один тільки Мплено поміщиками, монастирями, куркулями. Один тільки князь Горчаков захопив у Переяславському повіті 12 тисяч Мкнязь Горчаков захопив у Переяславському повіті 12 тисяч Мдесятин найродючішої землі.Мдесятин найродючішої землі.

Нарешті спалахнула народними бунтами, селянськими МНарешті спалахнула народними бунтами, селянськими забастовками, гнівними мітингами по селах і нічними пожаМзабастовками, гнівними мітингами по селах і нічними пожарами в повіті перша революція 1905–1907 років.Мрами в повіті перша революція 1905–1907 років.

– Поділити панську землю!М– Поділити панську землю!

Фвражало й обурювало передових людей, як обурювало й те,

Фвражало й обурювало передових людей, як обурювало й те, що на весь Переяславський повіт було лиш п’ять фельдшерів.

Фщо на весь Переяславський повіт було лиш п’ять фельдшерів. Діти по селах народжувались в селянських хатах, на прілій

ФДіти по селах народжувались в селянських хатах, на прілій соломі, серед ганчір’я, часто у холодних, нетоплених хатах се

Фсоломі, серед ганчір’я, часто у холодних, нетоплених хатах серед наростаючої в часи капіталізму антисанітарії.Фред наростаючої в часи капіталізму антисанітарії.

Скарлатина, «свинка», постійні кашлюки, віспа, поноси-ФСкарлатина, «свинка», постійні кашлюки, віспа, поноси-«різачки», рахіти, чиряки на тілі – все це було в масових явиФ«різачки», рахіти, чиряки на тілі – все це було в масових явищах по селах. Дитяча смертність була наслідком недоїдання, Фщах по селах. Дитяча смертність була наслідком недоїдання, недогляду, антисанітарії в селянських родинах.Фнедогляду, антисанітарії в селянських родинах.

А 70 % всієї землі в Переяславському повіті було захоФА 70 % всієї землі в Переяславському повіті було захо

Еочі, збуджувала думку у передової селянської молоді. Заду

Еочі, збуджувала думку у передової селянської молоді. Задумувались селяни над причинами тієї неправди, що тримала

Емувались селяни над причинами тієї неправди, що тримала в темряві безпросвітності весь трудовий народ. Тільки 20% Ев темряві безпросвітності весь трудовий народ. Тільки 20% дітей шкільного віку навчалось у Переяславському повіті. Це Едітей шкільного віку навчалось у Переяславському повіті. Це вражало й обурювало передових людей, як обурювало й те, Евражало й обурювало передових людей, як обурювало й те, що на весь Переяславський повіт було лиш п’ять фельдшерів. Ещо на весь Переяславський повіт було лиш п’ять фельдшерів. Діти по селах народжувались в селянських хатах, на прілій ЕДіти по селах народжувались в селянських хатах, на прілій соломі, серед ганчір’я, часто у холодних, нетоплених хатах сеЕсоломі, серед ганчір’я, часто у холодних, нетоплених хатах се

•••••••

84

В кінці вересня 1906 року каральні загони жандармів, солдатів, козаків оточили другу велику демонстрацію трудя-щих повіту, яка направлялась до переяславської тюрми з на-міром звільнити і випустити заарештованих і замкнених там селян.

В тюрмах Києва, Переяслава, Борисполя було повно ре-волюційних бунтарів і повстанців, агітаторів і забастовщиків з усіх шіснадцяти волостей Переяславського повіту.

В самих Андрушах теж відбувались події, що хоть в якійсь мірі були відгуком на першу революцію. Посеред села, на головній вулиці, неподалеку від школи, була андрушів-ська «монополька» з офіціальною вивіскою «Казённая ви-нная лавка». Тут пропивала свої трудові гроші заробітчани. Тут багатії дражнили пристанських робітників-вантажників «босяками». Тут відбувалися п’яні сварки і бійки.

І от в дні революційних заворушень 1905 року передо-ва частина андрушівської молоді і свідоміша частина дорос-ліших селян вирішили закрити цю ганебну «монопольку» і натомість відкрили чайну з читальнею в ній, яка й стала в Андрушах своєрідним громадським політичним клубом. Се-ляни гуртом голосно читали тут газети і книжки революцій-но-політичного спрямовування. Та недовго діяла ця читаль-ня-чайна. Грізне переяславське начальство дізналось про неї, «крамольну» читальню розігнали, а організаторів її вислали з села.

Після революції 1905–1907 років громадська згуртова-ність андрушан виявлялась в кооперативному рухові. Ан-друшівське кредітове товариство розпочало було заходи по купівлі землі через банк. Аграрні зміни характерні для років столипінщини у Андрушах нічим особливим не виявились, бо тут не було відповідної землі для столипінських «отруб-них» хуторів. Лише у трьох найбагатчих андрушан (Пань-


Іляни гуртом голосно читали тут газети і книжки революцій

Іляни гуртом голосно читали тут газети і книжки революцій

Іно-політичного спрямовування. Та недовго діяла ця читальІно-політичного спрямовування. Та недовго діяла ця читальня-чайна. Грізне переяславське начальство дізналось про неї, Іня-чайна. Грізне переяславське начальство дізналось про неї, «крамольну» читальню розігнали, а організаторів її вислали І«крамольну» читальню розігнали, а організаторів її вислали з села.Із села.

Після революції 1905–1907 років громадська згуртоваІ Після революції 1905–1907 років громадська згуртованість андрушан виявлялась в кооперативному рухові. АнІність андрушан виявлялась в кооперативному рухові. Андрушівське кредітове товариство розпочало було заходи по Ідрушівське кредітове товариство розпочало було заходи по

МТут багатії дражнили пристанських робітників-вантажників

МТут багатії дражнили пристанських робітників-вантажників «босяками». Тут відбувалися п’яні сварки і бійки.

М«босяками». Тут відбувалися п’яні сварки і бійки.

І от в дні революційних заворушень 1905 року передо

МІ от в дні революційних заворушень 1905 року передо

ва частина андрушівської молоді і свідоміша частина дорос

Мва частина андрушівської молоді і свідоміша частина доросліших селян вирішили закрити цю ганебну «монопольку» і

Мліших селян вирішили закрити цю ганебну «монопольку» і натомість відкрили чайну з читальнею в ній, яка й стала в Мнатомість відкрили чайну з читальнею в ній, яка й стала в Андрушах своєрідним громадським політичним клубом. СеМАндрушах своєрідним громадським політичним клубом. Селяни гуртом голосно читали тут газети і книжки революційМляни гуртом голосно читали тут газети і книжки революційМно-політичного спрямовування. Та недовго діяла ця читальМно-політичного спрямовування. Та недовго діяла ця читальня-чайна. Грізне переяславське начальство дізналось про неї, Мня-чайна. Грізне переяславське начальство дізналось про неї, «крамольну» читальню розігнали, а організаторів її вислали М«крамольну» читальню розігнали, а організаторів її вислали

ФВ самих Андрушах теж відбувались події, що хоть в

ФВ самих Андрушах теж відбувались події, що хоть в

якійсь мірі були відгуком на першу революцію. Посеред села,

Фякійсь мірі були відгуком на першу революцію. Посеред села, на головній вулиці, неподалеку від школи, була андрушів

Фна головній вулиці, неподалеку від школи, була андрушівська «монополька» з офіціальною вивіскою «Казённая ви

Фська «монополька» з офіціальною вивіскою «Казённая винная лавка». Тут пропивала свої трудові гроші заробітчани. Фнная лавка». Тут пропивала свої трудові гроші заробітчани. Тут багатії дражнили пристанських робітників-вантажників ФТут багатії дражнили пристанських робітників-вантажників «босяками». Тут відбувалися п’яні сварки і бійки.Ф«босяками». Тут відбувалися п’яні сварки і бійки.

І от в дні революційних заворушень 1905 року передоФІ от в дні революційних заворушень 1905 року передова частина андрушівської молоді і свідоміша частина доросФва частина андрушівської молоді і свідоміша частина доросліших селян вирішили закрити цю ганебну «монопольку» і Фліших селян вирішили закрити цю ганебну «монопольку» і

ЕВ тюрмах Києва, Переяслава, Борисполя було повно ре

ЕВ тюрмах Києва, Переяслава, Борисполя було повно ре

волюційних бунтарів і повстанців, агітаторів і забастовщиків Еволюційних бунтарів і повстанців, агітаторів і забастовщиків з усіх шіснадцяти волостей Переяславського повіту.Ез усіх шіснадцяти волостей Переяславського повіту.

В самих Андрушах теж відбувались події, що хоть в ЕВ самих Андрушах теж відбувались події, що хоть в якійсь мірі були відгуком на першу революцію. Посеред села, Еякійсь мірі були відгуком на першу революцію. Посеред села, на головній вулиці, неподалеку від школи, була андрушівЕна головній вулиці, неподалеку від школи, була андрушівська «монополька» з офіціальною вивіскою «Казённая виЕська «монополька» з офіціальною вивіскою «Казённая винная лавка». Тут пропивала свої трудові гроші заробітчани. Енная лавка». Тут пропивала свої трудові гроші заробітчани.

•••••••

85

ка Ісака, Мокієнка, в Дзюби) з’явились дві кінні молотарки і 1 парова. Тут в період реакції і аж до початку імперіаліс-тичної війни збільшувалась кількість заробітчан, які йшли збільшеними масами в херсонські степи, на переяславську пристань, на роботу до місцевих лабазників, в степові села Переяславського повіту (наприклад, у Пологи) та в хурщики.

А коли розпочалась світова імперіалістична війна 1 серп-ня 1914 року, то з Переяслава прибігла тройка сірих коней з голосним далекочутним мідним дзвінком і привезла цар-ський наказ про мобілізацію солдат на війну. Кричали, пла-кали, голосили жінки, матері, діти, провожаючи на війну своїх батьків, чоловіків, своїх кормителів селянських родин. Стоячи на колінах, безпорадні заплакані жінки і приголо-мшені мобілізовані ратники і ополченці слухали церковний офіціально-патріотичний молебінь з молитовним співом:

– Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояния твоё …

– Победы благоверному императору нашему Николаю Александровичу на супротивные даруяй!..

Цим царсько-церковним співом виряжали люди мобілі-зованих солдат

20 липня 1914 року, потім виряжали велику масу мобі-лізованих 2 січня 1915 року, а потім ішла третя, четверта, п’ята мобілізація. Село осталось без чоловіків-годувальни-ків. Вдови-«московки» лишились на призволяще з дітьми. Держава не могла забезпечити мізерною пенсією осиротілі сімейства. А на фронтах поклали свої голови «за веру, царя и отечество» уже 70 душ андрушан-солдат. В країні визрівала революційна атмосфера.


Ізованих солдат

Ізованих солдат

20 липня 1914 року, потім виряжали велику масу мобіІ20 липня 1914 року, потім виряжали велику масу мобілізованих 2 січня 1915 року, а потім ішла третя, четверта, Ілізованих 2 січня 1915 року, а потім ішла третя, четверта, п’ята мобілізація. Село осталось без чоловіків-годувальниІп’ята мобілізація. Село осталось без чоловіків-годувальників. Вдови-«московки» лишились на призволяще з дітьми. Іків. Вдови-«московки» лишились на призволяще з дітьми. Держава не могла забезпечити мізерною пенсією осиротілі ІДержава не могла забезпечити мізерною пенсією осиротілі сімейства. А на фронтах поклали свої голови «за веру, царя Ісімейства. А на фронтах поклали свої голови «за веру, царя и отечество» уже 70 душ андрушан-солдат. В країні визрівала Іи отечество» уже 70 душ андрушан-солдат. В країні визрівала

Ммшені мобілізовані ратники і ополченці слухали церковний

Ммшені мобілізовані ратники і ополченці слухали церковний офіціально-патріотичний молебінь з молитовним співом:

Мофіціально-патріотичний молебінь з молитовним співом:

– Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояния

М– Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояния

– Победы благоверному императору нашему Николаю

М– Победы благоверному императору нашему Николаю

Александровичу на супротивные даруяй!..МАлександровичу на супротивные даруяй!..МЦим царсько-церковним співом виряжали люди мобіліМЦим царсько-церковним співом виряжали люди мобілізованих солдатМзованих солдат

20 липня 1914 року, потім виряжали велику масу мобіМ20 липня 1914 року, потім виряжали велику масу мобілізованих 2 січня 1915 року, а потім ішла третя, четверта, Млізованих 2 січня 1915 року, а потім ішла третя, четверта, п’ята мобілізація. Село осталось без чоловіків-годувальниМп’ята мобілізація. Село осталось без чоловіків-годувальників. Вдови-«московки» лишились на призволяще з дітьми. Мків. Вдови-«московки» лишились на призволяще з дітьми.

Фз голосним далекочутним мідним дзвінком і привезла цар

Фз голосним далекочутним мідним дзвінком і привезла царський наказ про мобілізацію солдат на війну. Кричали, пла

Фський наказ про мобілізацію солдат на війну. Кричали, плакали, голосили жінки, матері, діти, провожаючи на війну

Фкали, голосили жінки, матері, діти, провожаючи на війну своїх батьків, чоловіків, своїх кормителів селянських родин.

Фсвоїх батьків, чоловіків, своїх кормителів селянських родин. Стоячи на колінах, безпорадні заплакані жінки і приголоФСтоячи на колінах, безпорадні заплакані жінки і приголомшені мобілізовані ратники і ополченці слухали церковний Фмшені мобілізовані ратники і ополченці слухали церковний офіціально-патріотичний молебінь з молитовним співом:Фофіціально-патріотичний молебінь з молитовним співом:

– Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояния Ф– Спаси, Господи, люди твоя и благослови достояния

– Победы благоверному императору нашему Николаю Ф– Победы благоверному императору нашему Николаю

Епристань, на роботу до місцевих лабазників, в степові села

Епристань, на роботу до місцевих лабазників, в степові села Переяславського повіту (наприклад, у Пологи) та в хурщики.

ЕПереяславського повіту (наприклад, у Пологи) та в хурщики.

А коли розпочалась світова імперіалістична війна 1 серпЕА коли розпочалась світова імперіалістична війна 1 серпня 1914 року, то з Переяслава прибігла тройка сірих коней Еня 1914 року, то з Переяслава прибігла тройка сірих коней з голосним далекочутним мідним дзвінком і привезла царЕз голосним далекочутним мідним дзвінком і привезла цар-Е-ський наказ про мобілізацію солдат на війну. Кричали, плаЕський наказ про мобілізацію солдат на війну. Кричали, плакали, голосили жінки, матері, діти, провожаючи на війну Екали, голосили жінки, матері, діти, провожаючи на війну своїх батьків, чоловіків, своїх кормителів селянських родин. Есвоїх батьків, чоловіків, своїх кормителів селянських родин. Стоячи на колінах, безпорадні заплакані жінки і приголоЕСтоячи на колінах, безпорадні заплакані жінки і приголо

•••••••

86

Локальні особливості народної культури

Сільськогосподарська рільнича термінологія являє со-бою найстародавніший фундаментальний вклад в загально-національну скарбницю духовної культури народу. Про ріль-ничу термінологію належить сказати, що вона, певною мірою, є первоелементом, першоосновою виробничої термінології, зокрема, і національної словесності, взагалі, бо, працюючи протягом віків, народ боровся, творив свою суспільну еконо-міку на території України в першу чергу рільництвом. Слова-назви сільськогосподарського реманенту, зокрема, як скри-жалі історії несуть у собі багатостолітню історію сільськогос-подарської праці, знаменують собою послідовний розвиток народньої майстерності, винахідливості, а також свідчать про народ, як про творця своєї мовної культури, як про та-лановитого майстра словотворчості. Яке багатство назв, яка краса слова виявилась у рільничій побутовій словесності, яке уміння з одного кореня породити десятки споріднених слів. З одної матер’яльної основи народ створив і перший, і дру-гий, і третій, і подальші поверхи-нашарування від первісної назви. Від дієслова «орати» народ поступово творить (від кореня цього слова) у дієслівних формах численну кількість назв для спорідненого реманенту (рало, борона). Від цього ж кореня твориться багато термінів, які визначають різнома-нітні форми спорідненої праці (оранка, переорювання, обо-рювання, городити, обгорожувати, перегорожувати), а далі від цього ж кореня ростуть і нашаровуються все вищі понят-тя явищ індивідуального, сімейного, громадського побуту і навіть психологічного стану людини: город, вгород, город,


Іуміння з одного кореня породити десятки споріднених слів.

Іуміння з одного кореня породити десятки споріднених слів.

ІЗ одної матер’яльної основи народ створив і перший, і друІЗ одної матер’яльної основи народ створив і перший, і другий, і третій, і подальші поверхи-нашарування від первісної Ігий, і третій, і подальші поверхи-нашарування від первісної назви. Від дієслова «орати» народ поступово творить (від Іназви. Від дієслова «орати» народ поступово творить (від кореня цього слова) у дієслівних формах численну кількість Ікореня цього слова) у дієслівних формах численну кількість назв для спорідненого реманенту (рало, борона). Від цього ж Іназв для спорідненого реманенту (рало, борона). Від цього ж кореня твориться багато термінів, які визначають різномаІкореня твориться багато термінів, які визначають різноманітні форми спорідненої праці (оранка, переорювання, обоІнітні форми спорідненої праці (оранка, переорювання, обо

Мжалі історії несуть у собі багатостолітню історію сільськогос

Мжалі історії несуть у собі багатостолітню історію сільськогосподарської праці, знаменують собою послідовний розвиток

Мподарської праці, знаменують собою послідовний розвиток народньої майстерності, винахідливості, а також свідчать

Мнародньої майстерності, винахідливості, а також свідчать про народ, як про творця своєї мовної культури, як про та

Мпро народ, як про творця своєї мовної культури, як про талановитого майстра словотворчості. Яке багатство назв, яка

Млановитого майстра словотворчості. Яке багатство назв, яка краса слова виявилась у рільничій побутовій словесності, яке Мкраса слова виявилась у рільничій побутовій словесності, яке уміння з одного кореня породити десятки споріднених слів. Муміння з одного кореня породити десятки споріднених слів. МЗ одної матер’яльної основи народ створив і перший, і друМЗ одної матер’яльної основи народ створив і перший, і другий, і третій, і подальші поверхи-нашарування від первісної Мгий, і третій, і подальші поверхи-нашарування від первісної назви. Від дієслова «орати» народ поступово творить (від Мназви. Від дієслова «орати» народ поступово творить (від кореня цього слова) у дієслівних формах численну кількість Мкореня цього слова) у дієслівних формах численну кількість

Фничу термінологію належить сказати, що вона, певною мірою,

Фничу термінологію належить сказати, що вона, певною мірою, є первоелементом, першоосновою виробничої термінології,

Фє первоелементом, першоосновою виробничої термінології, зокрема, і національної словесності, взагалі, бо, працюючи

Фзокрема, і національної словесності, взагалі, бо, працюючи протягом віків, народ боровся, творив свою суспільну еконо

Фпротягом віків, народ боровся, творив свою суспільну економіку на території України в першу чергу рільництвом. Слова-Фміку на території України в першу чергу рільництвом. Слова-назви сільськогосподарського реманенту, зокрема, як скриФназви сільськогосподарського реманенту, зокрема, як скрижалі історії несуть у собі багатостолітню історію сільськогосФжалі історії несуть у собі багатостолітню історію сільськогосподарської праці, знаменують собою послідовний розвиток Фподарської праці, знаменують собою послідовний розвиток народньої майстерності, винахідливості, а також свідчать Фнародньої майстерності, винахідливості, а також свідчать про народ, як про творця своєї мовної культури, як про таФпро народ, як про творця своєї мовної культури, як про талановитого майстра словотворчості. Яке багатство назв, яка Флановитого майстра словотворчості. Яке багатство назв, яка

ЕСільськогосподарська рільнича термінологія являє со

ЕСільськогосподарська рільнича термінологія являє со

бою найстародавніший фундаментальний вклад в загально-

Ебою найстародавніший фундаментальний вклад в загально-національну скарбницю духовної культури народу. Про рільЕнаціональну скарбницю духовної культури народу. Про рільничу термінологію належить сказати, що вона, певною мірою, Еничу термінологію належить сказати, що вона, певною мірою, є первоелементом, першоосновою виробничої термінології, Еє первоелементом, першоосновою виробничої термінології, зокрема, і національної словесності, взагалі, бо, працюючи Езокрема, і національної словесності, взагалі, бо, працюючи протягом віків, народ боровся, творив свою суспільну еконоЕпротягом віків, народ боровся, творив свою суспільну економіку на території України в першу чергу рільництвом. Слова-Еміку на території України в першу чергу рільництвом. Слова-

•••••••

87

городяни, городянин, горожанин, підгородний, завгородний, безгородний і, нарешті, горе і гордий – і вся ця словесна роз-маїтність росте і розвивається, як від кореня дерева виростає високий стовбур з багатьма поверхами виростаючого гілля своєї багатющої крони. На цьому тільки одному прикладі ми бачимо, як у основі мовної культури лежить труд, праця лю-дини, і як в процесі праці людина творить духовну культуру, як творить свою мову, як в основі розвитку ідуть назви само-го процесу праці, первісних засобів труда, а потім на цих ви-робничих термінах виростають похідні назви абстрактного і образного світосприймання і суспільного діяння. Майже всі словесні назви у високорозвиненій образній мовній культурі походять від первісної предметовиробничої і, значною мі-рою, сільськогосподарської побутової термінології.

В часи висококультурного розквіту національної словес-ності збирання, класифікація, системне дослідження первіс-ної побутово-виробничої сільськогосподарської термінології потрібне не лише для вузько етнографічних потреб науки, а необхідне як первісно-історичне джерело для вивчення за-конів розвитку всієї духовної культури народу, яка коріння-ми своїми походить з матер’яльної культури і в першу чергу з початкової сільськогосподарської діяльності трудящих мас, бо від часів первісного плуга (вперше винайденого засобу пе-ревертання розрізом цілинних грунтів землі) і до часів ви-сокорозвиненого абстрактного мислення людини проходить образне звучання слова «плуг», лише з кожним поколінням підносячись і віддаляючись, але аж ніяк не відриваючись від первісно-конкретного поняття, вкладеного трудовою люди-ною в слово «плуг». Для прикладу порівняймо образ плуга в широковідомій збірці поезій П. Г. Тичини, озаглавленій словом «Плуг», пригадаймо створену в у 1920-ті роки на Україні літературну організацію, що взяла своїм дивізом об-


Іми своїми походить з матер’яльної культури і в першу чергу

Іми своїми походить з матер’яльної культури і в першу чергу з початкової сільськогосподарської діяльності трудящих мас, Із початкової сільськогосподарської діяльності трудящих мас, бо від часів первісного плуга (вперше винайденого засобу пеІбо від часів первісного плуга (вперше винайденого засобу перевертання розрізом цілинних грунтів землі) і до часів виІревертання розрізом цілинних грунтів землі) і до часів високорозвиненого абстрактного мислення людини проходить Ісокорозвиненого абстрактного мислення людини проходить образне звучання слова «плуг»Іобразне звучання слова «плуг»підносячись і віддаляючись, але аж ніяк не відриваючись від Іпідносячись і віддаляючись, але аж ніяк не відриваючись від первісно-конкретного поняття, вкладеного трудовою людиІпервісно-конкретного поняття, вкладеного трудовою люди

Мрою, сільськогосподарської побутової термінології.

Мрою, сільськогосподарської побутової термінології.

В часи висококультурного розквіту національної словес

МВ часи висококультурного розквіту національної словес

ності збирання, класифікація, системне дослідження первіс

Мності збирання, класифікація, системне дослідження первісної побутово-виробничої сільськогосподарської термінології

Мної побутово-виробничої сільськогосподарської термінології потрібне не лише для вузько етнографічних потреб науки,

Мпотрібне не лише для вузько етнографічних потреб науки, а необхідне як первісно-історичне джерело для вивчення заМа необхідне як первісно-історичне джерело для вивчення заМконів розвитку всієї духовної культури народу, яка корінняМконів розвитку всієї духовної культури народу, яка коріннями своїми походить з матер’яльної культури і в першу чергу Мми своїми походить з матер’яльної культури і в першу чергу з початкової сільськогосподарської діяльності трудящих мас, Мз початкової сільськогосподарської діяльності трудящих мас, бо від часів первісного плуга (вперше винайденого засобу пеМбо від часів первісного плуга (вперше винайденого засобу перевертання розрізом цілинних грунтів землі) і до часів виМревертання розрізом цілинних грунтів землі) і до часів високорозвиненого абстрактного мислення людини проходить Мсокорозвиненого абстрактного мислення людини проходить

Фго процесу праці, первісних засобів труда, а потім на цих ви

Фго процесу праці, первісних засобів труда, а потім на цих виробничих термінах виростають похідні назви абстрактного і

Фробничих термінах виростають похідні назви абстрактного і образного світосприймання і суспільного діяння. Майже всі

Фобразного світосприймання і суспільного діяння. Майже всі словесні назви у високорозвиненій образній мовній культурі

Фсловесні назви у високорозвиненій образній мовній культурі походять від первісної предметовиробничої і, значною міФпоходять від первісної предметовиробничої і, значною мірою, сільськогосподарської побутової термінології.Фрою, сільськогосподарської побутової термінології.

В часи висококультурного розквіту національної словесФВ часи висококультурного розквіту національної словесності збирання, класифікація, системне дослідження первісФності збирання, класифікація, системне дослідження первісної побутово-виробничої сільськогосподарської термінології Фної побутово-виробничої сільськогосподарської термінології потрібне не лише для вузько етнографічних потреб науки, Фпотрібне не лише для вузько етнографічних потреб науки,

Есвоєї багатющої крони. На цьому тільки одному прикладі ми

Есвоєї багатющої крони. На цьому тільки одному прикладі ми бачимо, як у основі мовної культури лежить труд, праця лю

Ебачимо, як у основі мовної культури лежить труд, праця людини, і як в процесі праці людина творить духовну культуру, Едини, і як в процесі праці людина творить духовну культуру, як творить свою мову, як в основі розвитку ідуть назви самоЕяк творить свою мову, як в основі розвитку ідуть назви самого процесу праці, первісних засобів труда, а потім на цих виЕго процесу праці, первісних засобів труда, а потім на цих ви-Е-робничих термінах виростають похідні назви абстрактного і Еробничих термінах виростають похідні назви абстрактного і образного світосприймання і суспільного діяння. Майже всі Еобразного світосприймання і суспільного діяння. Майже всі словесні назви у високорозвиненій образній мовній культурі Есловесні назви у високорозвиненій образній мовній культурі походять від первісної предметовиробничої і, значною міЕпоходять від первісної предметовиробничої і, значною мі

•••••••

88

раз плуга і назвала цим терміном як саму спілку селянських революційних письменників, так і свої часописи наіменовані «Плуг». Пригадаймо, нарешті, образ плуга в широкій народ-ній пісенності.

Тож не гербуймо, і не цураймося заглянути в наші часи до коріння побутової культури трудящих мас, до терміноло-гічних джерел, породжених в трудовій діяльності рільника, хлібороба, орача, гречкосія, кормителя цілого суспільства, сівача, ратая, косаря і молотника, що ніколи не переставали вічно відшукувати, винаходити в процесі праці і винаходи-ти як новатори і нові знаряддя праці, і нові мовні терміни, і нову систему мислення, і благороднішу форму сімейного співжиття, і справедливіші відносини в побудові суспільства, і нові слова, і нові мудрі афоризми, нову філософію вкладати в афорістичні створення – приказки, і нові образи в епосі, і нову поетику в пісні, ще й увічнювати героїку своїх масових подвигів у історичних жанрах національної словесності.

Отак ми розуміємо теоретичну постановку питання і ме-тодологічне значення вивчення в системі народної побутової культури виробничого слова, в такому розумінні словесна культура не відривається від матер’яльної культури, не пере-творюється в книжкову мертву філологію, не замикається в ізольовану лінгвістику, а самий опис виробничої побутової термінології не відрубується від усієї органічно поєднаної етнографічної культури народу і не перетворюється в вузь-копредметний виробничий примітивний натуралістичний перелік спиць у колесах, квачів у мазницях, капиць на ціпах. У реальному побуті народному обидві сторони духовної і матер’яльної культури живуть і розвиваються в єдиному творчому комплексі, в єдиному діалектичному синтезі лише з тим принципово-незабутнім законом, що перші начала, первісні поштовхи, докорінні творчі принципи починають


Ікультура не відривається від матер’яльної культури, не пере

Ікультура не відривається від матер’яльної культури, не перетворюється в книжкову мертву філологію, не замикається в Ітворюється в книжкову мертву філологію, не замикається в ізольовану лінгвістику, а самий опис виробничої побутової Іізольовану лінгвістику, а самий опис виробничої побутової термінології не відрубується від усієї органічно поєднаної Ітермінології не відрубується від усієї органічно поєднаної етнографічної культури народу і не перетворюється в вузьІетнографічної культури народу і не перетворюється в вузькопредметний виробничий примітивний натуралістичний Ікопредметний виробничий примітивний натуралістичний перелік спиць у колесах, квачів у мазницях, капиць на ціпах. Іперелік спиць у колесах, квачів у мазницях, капиць на ціпах. У реальному побуті народному обидві сторони духовної і ІУ реальному побуті народному обидві сторони духовної і

Мі нові слова, і нові мудрі афоризми, нову філософію вкладати

Мі нові слова, і нові мудрі афоризми, нову філософію вкладати в афорістичні створення – приказки, і нові образи в епосі,

Мв афорістичні створення – приказки, і нові образи в епосі, і нову поетику в пісні, ще й увічнювати героїку своїх масових

Мі нову поетику в пісні, ще й увічнювати героїку своїх масових подвигів у історичних жанрах національної словесності.

Мподвигів у історичних жанрах національної словесності.

Отак ми розуміємо теоретичну постановку питання і ме

МОтак ми розуміємо теоретичну постановку питання і ме

тодологічне значення вивчення в системі народної побутової Мтодологічне значення вивчення в системі народної побутової культури виробничого слова, в такому розумінні словесна Мкультури виробничого слова, в такому розумінні словесна Мкультура не відривається від матер’яльної культури, не переМкультура не відривається від матер’яльної культури, не перетворюється в книжкову мертву філологію, не замикається в Мтворюється в книжкову мертву філологію, не замикається в ізольовану лінгвістику, а самий опис виробничої побутової Мізольовану лінгвістику, а самий опис виробничої побутової термінології не відрубується від усієї органічно поєднаної Мтермінології не відрубується від усієї органічно поєднаної етнографічної культури народу і не перетворюється в вузьМетнографічної культури народу і не перетворюється в вузь

Фсівача, ратая, косаря і молотника, що ніколи не переставали

Фсівача, ратая, косаря і молотника, що ніколи не переставали вічно відшукувати, винаходити в процесі праці і винаходи

Фвічно відшукувати, винаходити в процесі праці і винаходити як новатори і нові знаряддя праці, і нові мовні терміни,

Фти як новатори і нові знаряддя праці, і нові мовні терміни, і нову систему мислення, і благороднішу форму сімейного

Фі нову систему мислення, і благороднішу форму сімейного співжиття, і справедливіші відносини в побудові суспільства, Фспівжиття, і справедливіші відносини в побудові суспільства, і нові слова, і нові мудрі афоризми, нову філософію вкладати Фі нові слова, і нові мудрі афоризми, нову філософію вкладати в афорістичні створення – приказки, і нові образи в епосі, Фв афорістичні створення – приказки, і нові образи в епосі, і нову поетику в пісні, ще й увічнювати героїку своїх масових Фі нову поетику в пісні, ще й увічнювати героїку своїх масових подвигів у історичних жанрах національної словесності.Фподвигів у історичних жанрах національної словесності.

Отак ми розуміємо теоретичну постановку питання і меФОтак ми розуміємо теоретичну постановку питання і ме

ЕТож не гербуймо, і не цураймося заглянути в наші часи

ЕТож не гербуймо, і не цураймося заглянути в наші часи

до коріння побутової культури трудящих мас, до терміноло

Едо коріння побутової культури трудящих мас, до термінологічних джерел, породжених в трудовій діяльності рільника, Егічних джерел, породжених в трудовій діяльності рільника, хлібороба, орача, гречкосія, кормителя цілого суспільства, Ехлібороба, орача, гречкосія, кормителя цілого суспільства, сівача, ратая, косаря і молотника, що ніколи не переставали Есівача, ратая, косаря і молотника, що ніколи не переставали вічно відшукувати, винаходити в процесі праці і винаходиЕвічно відшукувати, винаходити в процесі праці і винаходити як новатори і нові знаряддя праці, і нові мовні терміни, Ети як новатори і нові знаряддя праці, і нові мовні терміни, і нову систему мислення, і благороднішу форму сімейного Еі нову систему мислення, і благороднішу форму сімейного співжиття, і справедливіші відносини в побудові суспільства, Еспівжиття, і справедливіші відносини в побудові суспільства,

•••••••

89

діяти у виробничих відносинах народу, в трудовій діяльності трудівника-продуцента. Отже, не біймося, що надто низько доводиться нахилятись, щоб вивчити механіку дії колеса у возі, щоб побачити й почути і самий предмет, і термін серпа в руках у жниці на свіжій стерні, і удари ціпового бича по снопах на току, і роботи леза і п’ятки на гострій косі в умілих руках косаря у покосі. Не біймося цього наукового схилян-ня, етнографічна наука від цього не схилиться і не принизить свого престижу і свого достоїнства, навпаки, від такого при-хиляння до землі наука лиш наслухається мудрості трудів-ників, етнографія назвучиться народним точним змістовним естетично високоцінним віковічним словом. А прихилитись до рідної землі ніколи не вадить і вклонитися при цій нагоді хоч ненароком стане лиш благородним синівським поступ-ком народної наукової інтелегенції своїм батькам, своїм кор-мителям, народові трудовому, творцеві, носієві і господареві цілої культури всієї цивілізації. А те, що ми вибіраємо для етнографічного опису виробничої термінологі в цім дослі-дженні лиш одненьке скромне, хоч і прославлене Шевчен-ком, село Андруші на Дніпрі, на з’єднанні Київщини і Пере-яславщини, то це ми робимо не для якоїсь там етнографічної екзотики, а для точніших, ближчих до кореня, ближчих до історичної конкретності першоджерел. На питання ж про те – чи це село типове серед усіх сіл України, чи не типове? Відповідаємо, що село Андруші, як і всяке село для певного краю, з одного боку, типове і в найбільшій мірі характерне своєю побутовою культурою серед усіх сотень і сотень при-бережних подніпровських сіл, і в той же час, як і кожне село, воно мусить мати обов’язкові і свої сугубо індивідуальні, притаманні тільки Андрушам, риси матер’яльної і духовної культури. І загальнонаціональне і локальне треба вивчати етнографам в синтетичному історично освітленому процесі


Іяславщини, то це ми робимо не для якоїсь там етнографічної

Іяславщини, то це ми робимо не для якоїсь там етнографічної екзотики, а для точніших, ближчих до кореня, ближчих до Іекзотики, а для точніших, ближчих до кореня, ближчих до історичної конкретності першоджерел. На питання ж про Іісторичної конкретності першоджерел. На питання ж про те – чи це село типове серед усіх сіл України, чи не типове? Іте – чи це село типове серед усіх сіл України, чи не типове? Відповідаємо, що село Андруші, як і всяке село для певного ІВідповідаємо, що село Андруші, як і всяке село для певного краю, з одного боку, типове і в найбільшій мірі характерне Ікраю, з одного боку, типове і в найбільшій мірі характерне Ісвоєю побутовою культурою серед усіх сотень і сотень приІсвоєю побутовою культурою серед усіх сотень і сотень прибережних подніпровських сіл, і в той же час, як і кожне село, Ібережних подніпровських сіл, і в той же час, як і кожне село,

Мхоч ненароком стане лиш благородним синівським поступ

Мхоч ненароком стане лиш благородним синівським поступком народної наукової інтелегенції своїм батькам, своїм кор

Мком народної наукової інтелегенції своїм батькам, своїм кормителям, народові трудовому, творцеві, носієві і господареві

Ммителям, народові трудовому, творцеві, носієві і господареві цілої культури всієї цивілізації. А те, що ми вибіраємо для

Мцілої культури всієї цивілізації. А те, що ми вибіраємо для етнографічного опису виробничої термінологі в цім дослі

Метнографічного опису виробничої термінологі в цім дослі

Мдженні лиш одненьке скромне, хоч і прославлене ШевченМдженні лиш одненьке скромне, хоч і прославлене Шевченком, село Андруші на Дніпрі, на з’єднанні Київщини і ПереМком, село Андруші на Дніпрі, на з’єднанні Київщини і Переяславщини, то це ми робимо не для якоїсь там етнографічної Мяславщини, то це ми робимо не для якоїсь там етнографічної екзотики, а для точніших, ближчих до кореня, ближчих до Мекзотики, а для точніших, ближчих до кореня, ближчих до історичної конкретності першоджерел. На питання ж про Місторичної конкретності першоджерел. На питання ж про те – чи це село типове серед усіх сіл України, чи не типове? Мте – чи це село типове серед усіх сіл України, чи не типове? Відповідаємо, що село Андруші, як і всяке село для певного МВідповідаємо, що село Андруші, як і всяке село для певного

Фсвого престижу і свого достоїнства, навпаки, від такого при

Фсвого престижу і свого достоїнства, навпаки, від такого прихиляння до землі наука лиш наслухається мудрості трудів

Фхиляння до землі наука лиш наслухається мудрості трудівників, етнографія назвучиться народним точним змістовним

Фників, етнографія назвучиться народним точним змістовним естетично високоцінним віковічним словом. А прихилитись

Фестетично високоцінним віковічним словом. А прихилитись до рідної землі ніколи не вадить і вклонитися при цій нагоді Фдо рідної землі ніколи не вадить і вклонитися при цій нагоді хоч ненароком стане лиш благородним синівським поступФхоч ненароком стане лиш благородним синівським поступком народної наукової інтелегенції своїм батькам, своїм корФком народної наукової інтелегенції своїм батькам, своїм кормителям, народові трудовому, творцеві, носієві і господареві Фмителям, народові трудовому, творцеві, носієві і господареві цілої культури всієї цивілізації. А те, що ми вибіраємо для Фцілої культури всієї цивілізації. А те, що ми вибіраємо для етнографічного опису виробничої термінологі в цім досліФетнографічного опису виробничої термінологі в цім дослі

Ев руках у жниці на свіжій стерні, і удари ціпового бича по

Ев руках у жниці на свіжій стерні, і удари ціпового бича по снопах на току, і роботи леза і п’ятки на гострій косі в умілих

Еснопах на току, і роботи леза і п’ятки на гострій косі в умілих руках косаря у покосі. Не біймося цього наукового схилянЕруках косаря у покосі. Не біймося цього наукового схиляння, етнографічна наука від цього не схилиться і не принизить Еня, етнографічна наука від цього не схилиться і не принизить свого престижу і свого достоїнства, навпаки, від такого приЕсвого престижу і свого достоїнства, навпаки, від такого при-Е-хиляння до землі наука лиш наслухається мудрості трудівЕхиляння до землі наука лиш наслухається мудрості трудівників, етнографія назвучиться народним точним змістовним Еників, етнографія назвучиться народним точним змістовним естетично високоцінним віковічним словом. А прихилитись Еестетично високоцінним віковічним словом. А прихилитись до рідної землі ніколи не вадить і вклонитися при цій нагоді Едо рідної землі ніколи не вадить і вклонитися при цій нагоді

•••••••

90

розвитку етнорафії одного села. Без вивчення індивідуаль-них рис села ми не зможемо дослідити типових загальнона-ціональних рис в цілій українській етнографії, без вивчення індивідуальних рис одного села не можна простежити тих родників, першоджерел, річечок, які зливаються в річища і широкі води великих рік загальнонаціональної побутової культури. Доля Андрушів, побут Андрушів, етнографічна культура андрушівська у переважній більшості зливаєть-ся з загальноукраїнським середньонадніпрянським типом села, в той же час етнографія Андрушів доповнює, збагачує і конкретизує загальнонаціональний тип села своїми само-бутніми, індивідуально здобутими [у] конкретній суспільно-географічний обстановці предметами культури, формами побуту і словесними назвами їх. Так ми розуміємо характер свого дослідження культури і побуту в історичному розви-тку одного села як об’єкту для науки, але без перетворення його в ізольований предмет.

Внаслідок історичного свого розвитку матеріальна куль-тура українців на початок ХХ сторіччя склалася в свої вираз-ні національні форми. В досягненнях матеріальної культури жителів села Андрушів, як у синтетичному образі, відсвічу-ються всі попередні етапи творчих здобутків народу на Се-редньому Подніпров’ю.

В даному історико-етнографічному нарисі ми звертаємо, головним чином, увагу на народну термінологію матеріаль-ної культури, яка склалась і побутувала в селі Андрушах.

Етнографічна термінологія села Андрушів у вивчені культури українців має значення своєю довершеністю, ви-разністю, своєю приналежністю до «класичної» етнографіч-ної термінології Надніпрянської України. Саме географічне положення Андрушів, як прибережного подніпрового села, та його участь в основних історичних подіях, які відбулись


Іжителів села Андрушів, як у синтетичному образі, відсвічу

Іжителів села Андрушів, як у синтетичному образі, відсвічуються всі попередні етапи творчих здобутків народу на СеІються всі попередні етапи творчих здобутків народу на Середньому Подніпров’ю.Іредньому Подніпров’ю.

В даному історико-етнографічному нарисі ми звертаємо, ІВ даному історико-етнографічному нарисі ми звертаємо, головним чином, увагу на народну термінологію матеріальІголовним чином, увагу на народну термінологію матеріальної культури, яка склалась і побутувала в селі Андрушах.Іної культури, яка склалась і побутувала в селі Андрушах.

Етнографічна термінологія села Андрушів у вивчені ІЕтнографічна термінологія села Андрушів у вивчені культури українців має значення своєю довершеністю, виІкультури українців має значення своєю довершеністю, ви

Мпобуту і словесними назвами їх. Так ми розуміємо характер

Мпобуту і словесними назвами їх. Так ми розуміємо характер свого дослідження культури і побуту в історичному розви

Мсвого дослідження культури і побуту в історичному розвитку одного села як об’єкту для науки, але без перетворення

Мтку одного села як об’єкту для науки, але без перетворення його в ізольований предмет.

Мйого в ізольований предмет.

Внаслідок історичного свого розвитку матеріальна куль

МВнаслідок історичного свого розвитку матеріальна куль

тура українців на початок ХХ сторіччя склалася в свої виразМтура українців на початок ХХ сторіччя склалася в свої виразні національні форми. В досягненнях матеріальної культури Мні національні форми. В досягненнях матеріальної культури Мжителів села Андрушів, як у синтетичному образі, відсвічуМжителів села Андрушів, як у синтетичному образі, відсвічуються всі попередні етапи творчих здобутків народу на СеМються всі попередні етапи творчих здобутків народу на Середньому Подніпров’ю.Мредньому Подніпров’ю.

В даному історико-етнографічному нарисі ми звертаємо, МВ даному історико-етнографічному нарисі ми звертаємо, головним чином, увагу на народну термінологію матеріальМголовним чином, увагу на народну термінологію матеріаль

Фся з загальноукраїнським середньонадніпрянським типом

Фся з загальноукраїнським середньонадніпрянським типом села, в той же час етнографія Андрушів доповнює, збагачує

Фсела, в той же час етнографія Андрушів доповнює, збагачує і конкретизує загальнонаціональний тип села своїми само

Фі конкретизує загальнонаціональний тип села своїми самобутніми, індивідуально здобутими [у] конкретній суспільно-

Фбутніми, індивідуально здобутими [у] конкретній суспільно-географічний обстановці предметами культури, формами Фгеографічний обстановці предметами культури, формами побуту і словесними назвами їх. Так ми розуміємо характер Фпобуту і словесними назвами їх. Так ми розуміємо характер свого дослідження культури і побуту в історичному розвиФсвого дослідження культури і побуту в історичному розвитку одного села як об’єкту для науки, але без перетворення Фтку одного села як об’єкту для науки, але без перетворення

Внаслідок історичного свого розвитку матеріальна кульФВнаслідок історичного свого розвитку матеріальна куль

Еродників, першоджерел, річечок, які зливаються в річища і

Еродників, першоджерел, річечок, які зливаються в річища і широкі води великих рік загальнонаціональної побутової

Еширокі води великих рік загальнонаціональної побутової культури. Доля Андрушів, побут Андрушів, етнографічна Екультури. Доля Андрушів, побут Андрушів, етнографічна культура андрушівська у переважній більшості зливаєтьЕкультура андрушівська у переважній більшості зливається з загальноукраїнським середньонадніпрянським типом Еся з загальноукраїнським середньонадніпрянським типом села, в той же час етнографія Андрушів доповнює, збагачує Есела, в той же час етнографія Андрушів доповнює, збагачує і конкретизує загальнонаціональний тип села своїми самоЕі конкретизує загальнонаціональний тип села своїми самобутніми, індивідуально здобутими [у] конкретній суспільно-Ебутніми, індивідуально здобутими [у] конкретній суспільно-географічний обстановці предметами культури, формами Егеографічний обстановці предметами культури, формами

•••••••

91

в центрі України саме на з’єднанні Правобережної України з Лівобережною, саме на з’єднанні переяславської землі з київ-ською землею, створили протягом XVII–XVIII, XIX і початку ХХ сторіччя зразкову надніпрянську матеріальну культуру і сприяли витворенню тут мовних форм у назвах всіх явищ культури, створеної трудовим народом.

Діалект села Андрушів поєднує в собі характерні осо-бливості говорів, які наука нині називає середньонадніпрян-ським або київо-полтавським.

В з’язку з тим, що Андруші лежать в 9 кілометровій зоні між двома історичними шляхами, що проходять з Київа, по центру України, на південь (один шлях водний – по Дніпру і другий – суходольний, паралельний лівому березі Дніпра) і особливо в зв’язку з тим, що Андруші завжди були тим транзитним пунктом, що з’єднував і зв’язував ці два великі історичні шляхи між Трахтимировим і Переяславом, тобто між правим берегом Дніпра і лівим, тут складались спільні, поєднуючі форми культури між Київщиною і Переяслав-щиною, між двома частинами Центральної України. Тут, в Андрушах, протягом віків складалась побутова терміно-логія з характерними рисами середньої Київщини і Пере-яслащини. Це виявилось і в спільних назвах матеріальної культури, у спільних рисах діалекту і навіть у поєднуючій вимові самих звуків київського і полтавського говору. Це особливо помітно у андрушівській вимові київських широ-ких соковитих твердих повнозвучних шиплячих звуків (ч, ш, щ) з м’яким милодійним поглибленим переяславсько-полтавським звуком л.

Полтавське л з київськими шиплячими поєднуються у вимові андрушан і в одному слові (наприклад, счасливий, ше-леснув, чоловік, ночліг); це києво-полтавське поєднання зву-чить у всій побутовій термінології.


Ілогія з характерними рисами середньої Київщини і Пере

Ілогія з характерними рисами середньої Київщини і Переяслащини. Це виявилось і в спільних назвах матеріальної Іяслащини. Це виявилось і в спільних назвах матеріальної Ікультури, у спільних рисах діалекту і навіть у поєднуючій Ікультури, у спільних рисах діалекту і навіть у поєднуючій вимові самих звуків київського і полтавського говору. Це Івимові самих звуків київського і полтавського говору. Це особливо помітно у андрушівській вимові київських широІособливо помітно у андрушівській вимові київських широких соковитих твердих повнозвучних шиплячих звуків (Іких соковитих твердих повнозвучних шиплячих звуків (І) з м’яким милодійним поглибленим переяславсько-І) з м’яким милодійним поглибленим переяславсько-

Мі особливо в зв’язку з тим, що Андруші завжди були тим

Мі особливо в зв’язку з тим, що Андруші завжди були тим транзитним пунктом, що з’єднував і зв’язував ці два великі

Мтранзитним пунктом, що з’єднував і зв’язував ці два великі історичні шляхи між Трахтимировим і Переяславом, тобто

Місторичні шляхи між Трахтимировим і Переяславом, тобто між правим берегом Дніпра і лівим, тут складались спільні,

Мміж правим берегом Дніпра і лівим, тут складались спільні, поєднуючі форми культури між Київщиною і Переяслав

Мпоєднуючі форми культури між Київщиною і Переяславщиною, між двома частинами Центральної України. Тут, Мщиною, між двома частинами Центральної України. Тут, в Андрушах, протягом віків складалась побутова терміноМв Андрушах, протягом віків складалась побутова термінологія з характерними рисами середньої Київщини і ПереМлогія з характерними рисами середньої Київщини і Переяслащини. Це виявилось і в спільних назвах матеріальної Мяслащини. Це виявилось і в спільних назвах матеріальної Мкультури, у спільних рисах діалекту і навіть у поєднуючій Мкультури, у спільних рисах діалекту і навіть у поєднуючій вимові самих звуків київського і полтавського говору. Це Мвимові самих звуків київського і полтавського говору. Це особливо помітно у андрушівській вимові київських широМособливо помітно у андрушівській вимові київських широ

ФВ з’язку з тим, що Андруші лежать в 9 кілометровій зоні

ФВ з’язку з тим, що Андруші лежать в 9 кілометровій зоні

між двома історичними шляхами, що проходять з Київа, по

Фміж двома історичними шляхами, що проходять з Київа, по центру України, на південь (один шлях водний – по Дніпру

Фцентру України, на південь (один шлях водний – по Дніпру і другий – суходольний, паралельний лівому березі Дніпра) Фі другий – суходольний, паралельний лівому березі Дніпра) і особливо в зв’язку з тим, що Андруші завжди були тим Фі особливо в зв’язку з тим, що Андруші завжди були тим транзитним пунктом, що з’єднував і зв’язував ці два великі Фтранзитним пунктом, що з’єднував і зв’язував ці два великі історичні шляхи між Трахтимировим і Переяславом, тобто Фісторичні шляхи між Трахтимировим і Переяславом, тобто між правим берегом Дніпра і лівим, тут складались спільні, Фміж правим берегом Дніпра і лівим, тут складались спільні, поєднуючі форми культури між Київщиною і ПереяславФпоєднуючі форми культури між Київщиною і Переяслав

Есприяли витворенню тут мовних форм у назвах всіх явищ

Есприяли витворенню тут мовних форм у назвах всіх явищ

Діалект села Андрушів поєднує в собі характерні осоЕДіалект села Андрушів поєднує в собі характерні особливості говорів, які наука нині називає середньонадніпрянЕбливості говорів, які наука нині називає середньонадніпрян

В з’язку з тим, що Андруші лежать в 9 кілометровій зоні ЕВ з’язку з тим, що Андруші лежать в 9 кілометровій зоні між двома історичними шляхами, що проходять з Київа, по Еміж двома історичними шляхами, що проходять з Київа, по центру України, на південь (один шлях водний – по Дніпру Ецентру України, на південь (один шлях водний – по Дніпру і другий – суходольний, паралельний лівому березі Дніпра) Еі другий – суходольний, паралельний лівому березі Дніпра)

•••••••

92

Але при описі, при дослідженню і, особливо, при корис-туванню андрушівськими термінами треба зважати на одну важливу історико-географічну обставину, яка частково ви-являється як в самих явищах матеріально-побутової культу-ри, так і в її термінології, особливо там, де в назвах фігурує перехідний між чернігово-полтавськими говорами звук і, и, а також звук о, у (це особливо помітно в таких термінах як весло, висло, вісло, місток, мосток т. п.).

Територія села Андрушів [належить] до древньої східнослов’янської землі, на якій було розселено лівобереж-не крило літописних полян. Але між Андрушами і Воронько-вим, що лежить на цьому ж лівому березі Дніпра, але значно північніше, проходила стародавня етнографічна межа між полянами і древлянами, між переяславською і сіверською землею, між полтавським і чернігівським побутом. Ця ет-нографічна межа в результаті історичних приливів і відли-вів простежується непрямою лінією від Дніпра на північний схід, дуже кривулястою лінією, клинцювато з зазубнями, які виявляють історичні взаємовпливи матеріальної словесної культури. Ці зикзаги, клинці відчуваються в побутовій куль-турі в зоні розмежування, яка захоплює собою між Андруша-ми і Вороньковим простір добрих півдесятка сіл: Стовп’яги, Єрковці, Гричаники, Дівички, Старе, Киялов.

В матеріальній культурі Андрушів де-ни-де виявляються виразно помітні клини-язики чернігівської культури, яка го-стрими язиками доходила аж сюди. Матеріальною основою, що давала можливість чернігівській, приміром, культурі до-сягати аж у Андруші, була придніпровська побережна смуга пралісів. Ліси давали можливість будувати в Андрушах люд-ські оселі взруб за черніговським типом, а черніговські го-вори доносили свої впливи на андрушівську говірку то пло-


Ікультури. Ці зикзаги, клинці відчуваються в побутовій куль

Ікультури. Ці зикзаги, клинці відчуваються в побутовій культурі в зоні розмежування, яка захоплює собою між АндрушаІтурі в зоні розмежування, яка захоплює собою між Андрушами і Вороньковим простір добрих півдесятка сіл: Стовп’яги, Іми і Вороньковим простір добрих півдесятка сіл: Стовп’яги, Єрковці, Гричаники, Дівички, Старе, Киялов.ІЄрковці, Гричаники, Дівички, Старе, Киялов.

В матеріальній культурі Андрушів де-ни-де виявляються ІВ матеріальній культурі Андрушів де-ни-де виявляються виразно помітні клини-язики чернігівської культури, яка гоІвиразно помітні клини-язики чернігівської культури, яка гострими язиками доходила аж сюди. Матеріальною основою, Істрими язиками доходила аж сюди. Матеріальною основою, що давала можливість чернігівській, приміром, культурі доІщо давала можливість чернігівській, приміром, культурі до

Мполянами і древлянами, між переяславською і сіверською

Мполянами і древлянами, між переяславською і сіверською землею, між полтавським і чернігівським побутом. Ця ет

Мземлею, між полтавським і чернігівським побутом. Ця етнографічна межа в результаті історичних приливів і відли

Мнографічна межа в результаті історичних приливів і відливів простежується непрямою лінією від Дніпра на північний

Мвів простежується непрямою лінією від Дніпра на північний схід, дуже кривулястою лінією, клинцювато з зазубнями, які

Мсхід, дуже кривулястою лінією, клинцювато з зазубнями, які виявляють історичні взаємовпливи матеріальної словесної Мвиявляють історичні взаємовпливи матеріальної словесної Мкультури. Ці зикзаги, клинці відчуваються в побутовій кульМкультури. Ці зикзаги, клинці відчуваються в побутовій культурі в зоні розмежування, яка захоплює собою між АндрушаМтурі в зоні розмежування, яка захоплює собою між Андрушами і Вороньковим простір добрих півдесятка сіл: Стовп’яги, Мми і Вороньковим простір добрих півдесятка сіл: Стовп’яги, Єрковці, Гричаники, Дівички, Старе, Киялов.МЄрковці, Гричаники, Дівички, Старе, Киялов.

В матеріальній культурі Андрушів де-ни-де виявляються МВ матеріальній культурі Андрушів де-ни-де виявляються

ФТериторія села Андрушів [належить] до древньої

ФТериторія села Андрушів [належить] до древньої

східнослов’янської землі, на якій було розселено лівобереж

Фсхіднослов’янської землі, на якій було розселено лівобережне крило літописних полян. Але між Андрушами і Воронько

Фне крило літописних полян. Але між Андрушами і Вороньковим, що лежить на цьому ж лівому березі Дніпра, але значно Фвим, що лежить на цьому ж лівому березі Дніпра, але значно північніше, проходила стародавня етнографічна межа між Фпівнічніше, проходила стародавня етнографічна межа між полянами і древлянами, між переяславською і сіверською Фполянами і древлянами, між переяславською і сіверською землею, між полтавським і чернігівським побутом. Ця етФземлею, між полтавським і чернігівським побутом. Ця етнографічна межа в результаті історичних приливів і відлиФнографічна межа в результаті історичних приливів і відливів простежується непрямою лінією від Дніпра на північний Фвів простежується непрямою лінією від Дніпра на північний схід, дуже кривулястою лінією, клинцювато з зазубнями, які Фсхід, дуже кривулястою лінією, клинцювато з зазубнями, які

Ери, так і в її термінології, особливо там, де в назвах фігурує

Ери, так і в її термінології, особливо там, де в назвах фігурує перехідний між чернігово-полтавськими говорами звук

Еперехідний між чернігово-полтавськими говорами звук

(це особливо помітно в таких термінах як Е(це особливо помітно в таких термінах як т. п.). Е т. п.).

Територія села Андрушів [належить] до древньої ЕТериторія села Андрушів [належить] до древньої східнослов’янської землі, на якій було розселено лівобережЕсхіднослов’янської землі, на якій було розселено лівобережне крило літописних полян. Але між Андрушами і ВоронькоЕне крило літописних полян. Але між Андрушами і Вороньковим, що лежить на цьому ж лівому березі Дніпра, але значно Евим, що лежить на цьому ж лівому березі Дніпра, але значно північніше, проходила стародавня етнографічна межа між Епівнічніше, проходила стародавня етнографічна межа між

•••••••

93

тогонами, то матросами, то подеснянськими грабарями чи майстрами-будівельниками.

У всякому разі в Андрушах є яскраві зразки хатніх і гос-подарських споруд, побудованих за чернігівськими зразками взруб, а у будівельній термінології в Андрушах є спільні на-зви, спільні риси з черніговською мовною культурою.

Але ці чернігівські елементи в явищах матеріальної [і] духовної культури не порушують києво-полтавської основи в етнографії Андрушів.


ІМФЕ

взруб, а у будівельній термінології в Андрушах є спільні на

Евзруб, а у будівельній термінології в Андрушах є спільні назви, спільні риси з черніговською мовною культурою.

Езви, спільні риси з черніговською мовною культурою.

Але ці чернігівські елементи в явищах матеріальної [і] ЕАле ці чернігівські елементи в явищах матеріальної [і] Едуховної культури не порушують києво-полтавської основи Едуховної культури не порушують києво-полтавської основи

•••••••

94

Житло та господарчі будівлі

Масовий типовий андрушівський селянський двір, як він виглядав на початку ХХ сторіччя, був дуже вузьким. Це по-мітно і в старому селі, і на Новоселиці, бо андрушан пусти-ли розташовуватися своїми дворами на малих, придбаних у приватню власність, ділянках землі.

Андрушівський двір від вулиці відгороджувався дво-ма високими, утроє заплетеними лозовими лісами [тином], а посередині, між двома крилами ліси, стояли ворота. Ворота складались з двох вертикальних стояків, а до них було при-бито п’ять горизонтальних ворітниць, а поверх них під го-стрим кутом прибивали два косяки. Ширина воріт передба-чала проїзд лише одного, навантаженого сіном чи снопами, воза. Ворота зачинялись і приєднувались до ворітного під-сішка каблучкою 1. Поряд з воротами обов’язково був пере-лаз для проходу людей. З одного боку від воріт (в залежності від сусідства) ставили довгу пớвітку, з просторою загородою для скоту, задньою стіною до вулиці, а відкритою стороною до середини двору. В протилежній частині двору, на певній відстані від ліси, стояла хата причілком до вулиці, а чолом до двору і обов’язково на сонячну сторону (тобто на південь або на південний захід). Але підступи весняної повіді в Андрушах часто примушували андрушівських жителів вперше всього вибирати для хати найбільш високий обжитий пагорб, до якого б не доставала вода, принаймні в роки середньої по-віді, а знайшовши найвище місце у дворі для хати, повертали її чолом до середини двору, іноді навіт жертвуючи сонячною

1 Така структура і така термінологія воріт списана 18 липня 1958 р. на усадьбі Бурчик Ївги на вулиці «Мочар». – Прим. автора.


Ідо середини двору. В протилежній частині двору, на певній

Ідо середини двору. В протилежній частині двору, на певній відстані від ліси, стояла хата

Івідстані від ліси, стояла хата двору і обов’язково на сонячну сторону (тобто на південь або Ідвору і обов’язково на сонячну сторону (тобто на південь або на південний захід). Але підступи весняної повіді в Андрушах Іна південний захід). Але підступи весняної повіді в Андрушах часто примушували андрушівських жителів вперше всього Ічасто примушували андрушівських жителів вперше всього Івибирати для хати найбільш високий обжитий пагорб, до Івибирати для хати найбільш високий обжитий пагорб, до якого б не доставала вода, принаймні в роки середньої поІякого б не доставала вода, принаймні в роки середньої повіді, а знайшовши найвище місце у дворі для хати, повертали Івіді, а знайшовши найвище місце у дворі для хати, повертали

Мчала проїзд лише одного, навантаженого сіном чи снопами,

Мчала проїзд лише одного, навантаженого сіном чи снопами, воза. Ворота зачинялись і приєднувались до ворітного під

Мвоза. Ворота зачинялись і приєднувались до ворітного під

каблучкою

Мкаблучкою 1

М1. Поряд з воротами обов’язково був пере

М. Поряд з воротами обов’язково був пере

Млаз для проходу людей. З одного боку від воріт (в залежності

Млаз для проходу людей. З одного боку від воріт (в залежності від сусідства) ставили довгу пớвітку, з просторою загородою

Мвід сусідства) ставили довгу пớвітку, з просторою загородою для скоту, задньою стіною до вулиці, а відкритою стороною Мдля скоту, задньою стіною до вулиці, а відкритою стороною до середини двору. В протилежній частині двору, на певній Мдо середини двору. В протилежній частині двору, на певній відстані від ліси, стояла хата Мвідстані від ліси, стояла хата двору і обов’язково на сонячну сторону (тобто на південь або Мдвору і обов’язково на сонячну сторону (тобто на південь або на південний захід). Але підступи весняної повіді в Андрушах Мна південний захід). Але підступи весняної повіді в Андрушах часто примушували андрушівських жителів вперше всього Мчасто примушували андрушівських жителів вперше всього вибирати для хати найбільш високий обжитий пагорб, до Мвибирати для хати найбільш високий обжитий пагорб, до

ФАндрушівський двір від вулиці відгороджувався дво

ФАндрушівський двір від вулиці відгороджувався дво

ма високими, утроє заплетеними лозовими

Фма високими, утроє заплетеними лозовими а посередині, між двома крилами ліси, стояли ворота. Ворота

Фа посередині, між двома крилами ліси, стояли ворота. Ворота складались з двох вертикальних стояків, а до них було при

Фскладались з двох вертикальних стояків, а до них було прибито п’ять горизонтальних ворітниць, а поверх них під гоФбито п’ять горизонтальних ворітниць, а поверх них під гострим кутом прибивали два косяки. Ширина воріт передбаФстрим кутом прибивали два косяки. Ширина воріт передбачала проїзд лише одного, навантаженого сіном чи снопами, Фчала проїзд лише одного, навантаженого сіном чи снопами, воза. Ворота зачинялись і приєднувались до ворітного підФвоза. Ворота зачинялись і приєднувались до ворітного під

. Поряд з воротами обов’язково був переФ. Поряд з воротами обов’язково був переФлаз для проходу людей. З одного боку від воріт (в залежності Флаз для проходу людей. З одного боку від воріт (в залежності від сусідства) ставили довгу пớвітку, з просторою загородою Фвід сусідства) ставили довгу пớвітку, з просторою загородою

Евиглядав на початку ХХ сторіччя, був дуже вузьким. Це по

Евиглядав на початку ХХ сторіччя, був дуже вузьким. Це помітно і в старому селі, і на Новоселиці, бо андрушан пусти

Емітно і в старому селі, і на Новоселиці, бо андрушан пустили розташовуватися своїми дворами на малих, придбаних у

Ели розташовуватися своїми дворами на малих, придбаних у

Андрушівський двір від вулиці відгороджувався двоЕАндрушівський двір від вулиці відгороджувався двома високими, утроє заплетеними лозовими Ема високими, утроє заплетеними лозовими лісамиЕлісами [тином], Е [тином], а посередині, між двома крилами ліси, стояли ворота. Ворота Еа посередині, між двома крилами ліси, стояли ворота. Ворота складались з двох вертикальних стояків, а до них було приЕскладались з двох вертикальних стояків, а до них було прибито п’ять горизонтальних ворітниць, а поверх них під гоЕбито п’ять горизонтальних ворітниць, а поверх них під гострим кутом прибивали два косяки. Ширина воріт передбаЕстрим кутом прибивали два косяки. Ширина воріт передба

•••••••

95

стороною (як, наприклад, поставлено хату було у Сави До-броскока після пожежі 1914).

Крім хати і пớвітки в андрушівському дворі ставили ще довгасту господарчу споруду, яку тут називають клуня. Хоча андрушівська клуня за своїм призначенням тотожна з клуня-ми Полтавщини (в ній складали снопи хліба і молотили їх), але зовнішній вигляд андрушівської клуні зовсім не схожий на загально-полтавську форму клуні. Заможніший господарь в Андрушах ставив у дворі ще й четверту споруду для телят, свиней й птиці. Ця допоміжна споруда відгороджувала двір від городу, поряд з нею ще й ставили малі ворота з лісою, і таким чином двір відгороджувався від садка і города і був з усіх чотирьох сторін відокремлений будівлями. Лише ці чотири будівлі розташовувались не на квадратній за розмі-ром усадьбі, а на вузько-продовгуватій смузі андрушівської садиби. Ці вузькі садиби в Андрушах і, особливо на Старо-селиці, [пояснюються], з одного боку, малоземеллям взагалі, а з другого боку, тією первісною причиною, що Староселиця спочатку оселилась і мусила розселюватись на вузькій смузі піщаного пагорба, що тягся паралельно річищу Джерело, а с тилового боку ця смуга обмежувалась левадою, а з північно-го й західного краю також обмежувалась озерами Дилимуха і Станислав.

Андрушівсько-селянська одноосібна усадьба поділялись на дві нерівні частини. Ця частина, що була зайнята під оселю будівлями, називається, переважно, двір, а іноді й подвір’я, а більша частина усадьби (всадьби) називається – город.

Середній розмір в Андрушах, особливо на Староселиці, був розміром одна четверта гектара або по тутешній термі-нології опруг.

Розглянемо андрушівську будівельну термінологію при спорудженні хати. В зв’язку з частими повідями тут селяни


Ітилового боку ця смуга обмежувалась левадою, а з північно

Ітилового боку ця смуга обмежувалась левадою, а з північного й західного краю також обмежувалась озерами Дилимуха Іго й західного краю також обмежувалась озерами Дилимуха і Станислав.Іі Станислав.

Андрушівсько-селянська одноосібна усадьба поділялись ІАндрушівсько-селянська одноосібна усадьба поділялись на дві нерівні частини. Ця частина, що була зайнята під оселю Іна дві нерівні частини. Ця частина, що була зайнята під оселю будівлями, називається, переважно, двір, а іноді й подвір’я, Ібудівлями, називається, переважно, двір, а іноді й подвір’я, а більша частина усадьби (всадьби) називається – город.Іа більша частина усадьби (всадьби) називається – город.

Середній розмір в Андрушах, особливо на Староселиці, ІСередній розмір в Андрушах, особливо на Староселиці,

Мчотири будівлі розташовувались не на квадратній за розмі

Мчотири будівлі розташовувались не на квадратній за розміром усадьбі, а на вузько-продовгуватій смузі андрушівської

Мром усадьбі, а на вузько-продовгуватій смузі андрушівської садиби. Ці вузькі садиби в Андрушах і, особливо на Старо

Мсадиби. Ці вузькі садиби в Андрушах і, особливо на Староселиці, [пояснюються], з одного боку, малоземеллям взагалі,

Мселиці, [пояснюються], з одного боку, малоземеллям взагалі, а з другого боку, тією первісною причиною, що Староселиця

Ма з другого боку, тією первісною причиною, що Староселиця спочатку оселилась і мусила розселюватись на вузькій смузі Мспочатку оселилась і мусила розселюватись на вузькій смузі піщаного пагорба, що тягся паралельно річищу Джерело, а с Мпіщаного пагорба, що тягся паралельно річищу Джерело, а с Мтилового боку ця смуга обмежувалась левадою, а з північноМтилового боку ця смуга обмежувалась левадою, а з північного й західного краю також обмежувалась озерами Дилимуха Мго й західного краю також обмежувалась озерами Дилимуха

Андрушівсько-селянська одноосібна усадьба поділялись МАндрушівсько-селянська одноосібна усадьба поділялись на дві нерівні частини. Ця частина, що була зайнята під оселю Мна дві нерівні частини. Ця частина, що була зайнята під оселю

Фв Андрушах ставив у дворі ще й четверту споруду для телят,

Фв Андрушах ставив у дворі ще й четверту споруду для телят, свиней й птиці. Ця допоміжна споруда відгороджувала двір

Фсвиней й птиці. Ця допоміжна споруда відгороджувала двір від городу, поряд з нею ще й ставили малі ворота з лісою,

Фвід городу, поряд з нею ще й ставили малі ворота з лісою, і таким чином двір відгороджувався від садка і города і був

Фі таким чином двір відгороджувався від садка і города і був з усіх чотирьох сторін відокремлений будівлями. Лише ці Фз усіх чотирьох сторін відокремлений будівлями. Лише ці чотири будівлі розташовувались не на квадратній за розміФчотири будівлі розташовувались не на квадратній за розміром усадьбі, а на вузько-продовгуватій смузі андрушівської Фром усадьбі, а на вузько-продовгуватій смузі андрушівської садиби. Ці вузькі садиби в Андрушах і, особливо на СтароФсадиби. Ці вузькі садиби в Андрушах і, особливо на Староселиці, [пояснюються], з одного боку, малоземеллям взагалі, Фселиці, [пояснюються], з одного боку, малоземеллям взагалі, а з другого боку, тією первісною причиною, що Староселиця Фа з другого боку, тією первісною причиною, що Староселиця

Еандрушівська клуня за своїм призначенням тотожна з клуня

Еандрушівська клуня за своїм призначенням тотожна з клунями Полтавщини (в ній складали снопи хліба і молотили їх),

Еми Полтавщини (в ній складали снопи хліба і молотили їх), але зовнішній вигляд андрушівської клуні зовсім не схожий Еале зовнішній вигляд андрушівської клуні зовсім не схожий на загально-полтавську форму клуні. Заможніший господарь Ена загально-полтавську форму клуні. Заможніший господарь в Андрушах ставив у дворі ще й четверту споруду для телят, Ев Андрушах ставив у дворі ще й четверту споруду для телят, свиней й птиці. Ця допоміжна споруда відгороджувала двір Есвиней й птиці. Ця допоміжна споруда відгороджувала двір від городу, поряд з нею ще й ставили малі ворота з лісою, Евід городу, поряд з нею ще й ставили малі ворота з лісою, і таким чином двір відгороджувався від садка і города і був Еі таким чином двір відгороджувався від садка і города і був з усіх чотирьох сторін відокремлений будівлями. Лише ці Ез усіх чотирьох сторін відокремлений будівлями. Лише ці

•••••••

96

мусили ставити [хати], особливо на прибережних вулицях, на фундаментах. Фундамент складався з каміню і землі. Ка-мінь здобували (видобували) у трактомирівській заборі, яка в цім краї своєрідним порогом проходить упоперек Дніпра і виходить двома паралельними смугами до андрушівського лугу на кілометр нижче від села Підсінного. Одна Кам’янка шириною з півгектара, а Мала Кам’янка виступає нижче по течії Дніпра і значно менша за розміром. Кожен господар в період капіталізму мусив сам собі довбати молотками камінь для фундаменту. Камінь треба було видовбати квадратної форми.

Каміння, закладені в фундаменті хати, називається тор-чі. Таких торчів від півметра до метра в висоту треба поста-вити під хату 10 штук: чотири торчі належить поставити під чотирі основні угли споруджуваної хати, а шість торчів кла-лись поміж ними: по два торчі треба класти під чоло хати і під задню стіну, і по одному торчу – під причілкові стіни. Далі в рівень з кам’яними торчами висипають насип з чорної лугової землі, яку тут називають глей, хоч, насправді, харак-тер цієї землі не схожий з глинистим глейом (глей, глийака і глина – всі ці терміни з однакового мовного кореня і від спільного природнього явища).

Насипаний глей треба добре втрамбувати і розрівняти, і це вже буде готова долівка для хати, її потім, при закінченні, будуть вимазувати глиною. До початку ХХ ст. на всі Андру-ші тільки в одній хаті Козюренка Павла, що був довгий час сільським старостою, була настелена дерев’яна підлога (пол), а в усіх останніх андрушан була в хатах земляна долівка, по-роджена і випробувана віковічним побутовим досвідом. Основні аргументи на захист долівки андрушани оприділя-ють тим, що:


Ітер цієї землі не схожий з глинистим глейом (

Ітер цієї землі не схожий з глинистим глейом (

Іі Іі глинаІглинаспільного природнього явища).Іспільного природнього явища).

Насипаний глей треба добре втрамбувати і розрівняти, ІНасипаний глей треба добре втрамбувати і розрівняти, і це вже буде готова долівка для хати, її потім, при закінченні, Іі це вже буде готова долівка для хати, її потім, при закінченні, будуть вимазувати глиною. До початку ХХ ст. на всі АндруІбудуть вимазувати глиною. До початку ХХ ст. на всі Андруші тільки в одній хаті Козюренка Павла, що був довгий час Іші тільки в одній хаті Козюренка Павла, що був довгий час сільським старостою, була настелена дерев’яна підлога (пол), Ісільським старостою, була настелена дерев’яна підлога (пол),

Мвити під хату 10 штук: чотири торчі належить поставити під

Мвити під хату 10 штук: чотири торчі належить поставити під чотирі основні угли споруджуваної хати, а шість торчів кла

Мчотирі основні угли споруджуваної хати, а шість торчів клались поміж ними: по два торчі треба класти під чоло хати

Млись поміж ними: по два торчі треба класти під чоло хати і під задню стіну, і по одному торчу – під причілкові стіни.

Мі під задню стіну, і по одному торчу – під причілкові стіни. Далі в рівень з кам’яними торчами висипають

МДалі в рівень з кам’яними торчами висипають лугової землі, яку тут називають Млугової землі, яку тут називають тер цієї землі не схожий з глинистим глейом (Мтер цієї землі не схожий з глинистим глейом (Мглина Мглина – всі ці терміни з однакового мовного кореня і від М – всі ці терміни з однакового мовного кореня і від спільного природнього явища).Мспільного природнього явища).

Насипаний глей треба добре втрамбувати і розрівняти, МНасипаний глей треба добре втрамбувати і розрівняти, і це вже буде готова долівка для хати, її потім, при закінченні, Мі це вже буде готова долівка для хати, її потім, при закінченні,

Фтечії Дніпра і значно менша за розміром. Кожен господар в

Фтечії Дніпра і значно менша за розміром. Кожен господар в період капіталізму мусив сам собі довбати молотками камінь

Фперіод капіталізму мусив сам собі довбати молотками камінь для фундаменту. Камінь треба було видовбати квадратної

Фдля фундаменту. Камінь треба було видовбати квадратної

Каміння, закладені в фундаменті хати, називається ФКаміння, закладені в фундаменті хати, називається . Таких торчів від півметра до метра в висоту треба постаФ. Таких торчів від півметра до метра в висоту треба поста

вити під хату 10 штук: чотири торчі належить поставити під Фвити під хату 10 штук: чотири торчі належить поставити під чотирі основні угли споруджуваної хати, а шість торчів клаФчотирі основні угли споруджуваної хати, а шість торчів клались поміж ними: по два торчі треба класти під чоло хати Флись поміж ними: по два торчі треба класти під чоло хати і під задню стіну, і по одному торчу – під причілкові стіни. Фі під задню стіну, і по одному торчу – під причілкові стіни. Далі в рівень з кам’яними торчами висипають ФДалі в рівень з кам’яними торчами висипають

Еі виходить двома паралельними смугами до андрушівського

Еі виходить двома паралельними смугами до андрушівського лугу на кілометр нижче від села Підсінного. Одна Кам’янка

Елугу на кілометр нижче від села Підсінного. Одна Кам’янка шириною з півгектара, а Мала Кам’янка виступає нижче по Ешириною з півгектара, а Мала Кам’янка виступає нижче по течії Дніпра і значно менша за розміром. Кожен господар в Етечії Дніпра і значно менша за розміром. Кожен господар в період капіталізму мусив сам собі довбати молотками камінь Еперіод капіталізму мусив сам собі довбати молотками камінь для фундаменту. Камінь треба було видовбати квадратної Едля фундаменту. Камінь треба було видовбати квадратної

Каміння, закладені в фундаменті хати, називається ЕКаміння, закладені в фундаменті хати, називається . Таких торчів від півметра до метра в висоту треба постаЕ. Таких торчів від півметра до метра в висоту треба поста

•••••••

97

– Долівку легче доглядати, коли треба – її легче підсипа-ти і щосуботи її можна помазати рудою глиною; коли вона [змокріє], особливо після повіді, земляну долівку можна й висушити, крім того зимою в хату брали малих телят і ягнят, земляна долівка не боїться цього і скоро висихає після телят.

Літом земляну долівку трусили зеленою осокою, а зимою сухою соломою.

Крім всього іншого, в цьому етнографічному нарисі тре-ба зафіксувати ще й давній побутовий звичай – у андрушах «дитяче місце» після породілі обов’язково закопували в хаті, у долівці, під піччю або проти печі, але аж ніяк не на дворі, щоб бува собаки не розрили і не тягали.

Одже, земляна долівка була продиктована як матері-альною причиною, так і всіма побутово-господарськими умовинами.

Далі спорудження хати в Андрушах йшло в залежності від того «в зруб» чи «в закладку» будували хату.

Коли будували «в зруб», то над фундаментом (одже, і над долівкою) клали чотирі дубові підвалини (2 продовжні і 2 по-перечні). Над підвалинами починали гнати стіни.

Кладуть дубові, осикові чи соснові продовжні і попере-чні дерева, з’єднані між собою вирубаним замком (у ниж-ню долинку вганяли штиб). Покладені дерева скріпляли дерев’яними [нерозб.] тиблями (залізних цвяхів не вжива-ли). Ці дерева тримались одне на однім рівно. Для того, щоб вигнати повну висоту стіни, треба покласти 12 раз продо-вжне і 12 раз поперечне дерево. Ясно, що у передніх (чільних) і причілкових стінок не завжди кладеться суцільне дерево, а кладуть його частинами, маючи на увазі проміжки для ві-кон і для дверей.

Над закінченими, вигнаними стінами стелють стелю із продовжнього сволока і поперечних сволочків. Ставлять


ІКладуть дубові, осикові чи соснові продовжні і попере

ІКладуть дубові, осикові чи соснові продовжні і попере

чні дерева, з’єднані між собою вирубаним Ічні дерева, з’єднані між собою вирубаним Іню Іню долинкуІдолинкудерев’яними [Ідерев’яними [Іли). Ці дерева тримались одне на однім рівно. Для того, щоб Іли). Ці дерева тримались одне на однім рівно. Для того, щоб вигнати повну висоту стіни, треба покласти 12 раз продоІвигнати повну висоту стіни, треба покласти 12 раз продовжне і 12 раз поперечне дерево. Ясно, що у передніх (чільних) Івжне і 12 раз поперечне дерево. Ясно, що у передніх (чільних) і причілкових стінок не завжди кладеться суцільне дерево, Іі причілкових стінок не завжди кладеться суцільне дерево,

Мальною причиною, так і всіма побутово-господарськими

Мальною причиною, так і всіма побутово-господарськими

Далі спорудження хати в Андрушах йшло в залежності

МДалі спорудження хати в Андрушах йшло в залежності

від того «в зруб» чи «в закладку» будували хату.

Мвід того «в зруб» чи «в закладку» будували хату.

Коли будували «в зруб», то над фундаментом (одже, і над

МКоли будували «в зруб», то над фундаментом (одже, і над

долівкою) клали чотирі дубові підвалини (2 продовжні і 2 поМдолівкою) клали чотирі дубові підвалини (2 продовжні і 2 поперечні). Над підвалинами починали Мперечні). Над підвалинами починали

Кладуть дубові, осикові чи соснові продовжні і попереМКладуть дубові, осикові чи соснові продовжні і поперечні дерева, з’єднані між собою вирубаним Мчні дерева, з’єднані між собою вирубаним М вганяли М вганяли штибМштиб

нерозбМнерозб.] М.] ли). Ці дерева тримались одне на однім рівно. Для того, щоб Мли). Ці дерева тримались одне на однім рівно. Для того, щоб

Фба зафіксувати ще й давній побутовий звичай – у андрушах

Фба зафіксувати ще й давній побутовий звичай – у андрушах «дитяче місце» після породілі обов’язково закопували в хаті,

Ф«дитяче місце» після породілі обов’язково закопували в хаті, у долівці, під піччю або проти печі, але аж ніяк не на дворі,

Фу долівці, під піччю або проти печі, але аж ніяк не на дворі, щоб бува собаки не розрили і не тягали.

Фщоб бува собаки не розрили і не тягали.

Одже, земляна долівка була продиктована як матеріФОдже, земляна долівка була продиктована як матеріальною причиною, так і всіма побутово-господарськими Фальною причиною, так і всіма побутово-господарськими

Далі спорудження хати в Андрушах йшло в залежності ФДалі спорудження хати в Андрушах йшло в залежності від того «в зруб» чи «в закладку» будували хату.Фвід того «в зруб» чи «в закладку» будували хату.

Коли будували «в зруб», то над фундаментом (одже, і над ФКоли будували «в зруб», то над фундаментом (одже, і над

Еземляна долівка не боїться цього і скоро висихає після телят.

Еземляна долівка не боїться цього і скоро висихає після телят.

Літом земляну долівку трусили зеленою осокою, а зимою

ЕЛітом земляну долівку трусили зеленою осокою, а зимою

Крім всього іншого, в цьому етнографічному нарисі треЕКрім всього іншого, в цьому етнографічному нарисі треба зафіксувати ще й давній побутовий звичай – у андрушах Еба зафіксувати ще й давній побутовий звичай – у андрушах «дитяче місце» після породілі обов’язково закопували в хаті, Е«дитяче місце» після породілі обов’язково закопували в хаті, у долівці, під піччю або проти печі, але аж ніяк не на дворі, Еу долівці, під піччю або проти печі, але аж ніяк не на дворі,

Одже, земляна долівка була продиктована як матеріЕОдже, земляна долівка була продиктована як матері

•••••••

98

крокви (кількість їх залежить від довжини хати, але не менше п’яти крокв). Крокви з’єднуються латами після того, коли хата вже зрублена, стіни хати в Андрушах три рази, з різними проміжками часу, обмазують глиною зсередини і знадвору. Перший раз валькують (обкладають вальками) глейом, за-мішаним з солом’яною потертю або з посіченою соломою. Після того, коли стіни висохнуть, їх рудять, тобто обмазу-ють шаром рудої глини і, нарешті, третій раз – стіни білять білою глиною, по яку їздять човнами по Дніпру вгору і між Трактомировим і Ходоровим, у залитих водою кручах Дні-пра, видобувають таку високоякісну білу глину, що вона дає стінам чистий, рівний, білий, світлий вигляд, не витирається і не пристає до одежі.

Тут треба лише зауважити, що раніше в Андрушах хатня споруда не вся обмазувалась глиною, а тільки та, яка відводи-лась під житлову частину, друга, значно менша частина хат-ньої будівлі, побудованої взруб, лишалась необмазаною. У цій частині, як правило, розміщались сіни і комора. Крім того в коморі на долівці обов’язково настилався дерев’яний поміст.

Якщо зимою було заготовлено весь необхідний запас де-рева і, коли після весняної поведі, в Андрушах починали ру-бити хату, то протягом теплої літньої пори усі три помазки встигали висихати, то на осінь можна було вже і вселятись у нову хату. У найбідніших господарів процес спорудження хати затягався на двоє літ але не довше.

Перша помазка хати (валькування) обов’язково прова-дилась гуртовими традиційним зусиллям, тобто толокою.

Вкривали рублену хату, як правило, соломою, лиш на по-чатку ХХ ст. в Андрушах (не більше десяти хат) найзаможніші гсподарі почали вкривати хати не соломою, а черепицею або «залізом». Солом’яна стріха добре захищає хату від холоду зимою і від літньої спеки, але вона боїться пожежі. В Андру-


Ірева і, коли після весняної поведі, в Андрушах починали ру

Ірева і, коли після весняної поведі, в Андрушах починали рубити хату, то протягом теплої літньої пори усі три помазки Ібити хату, то протягом теплої літньої пори усі три помазки встигали висихати, то на осінь можна було вже і вселятись Івстигали висихати, то на осінь можна було вже і вселятись у нову хату. У найбідніших господарів процес спорудження Іу нову хату. У найбідніших господарів процес спорудження хати затягався на двоє літ але не довше.Іхати затягався на двоє літ але не довше.

Перша помазка хати (валькування) обов’язково проваІПерша помазка хати (валькування) обов’язково проваІдилась гуртовими традиційним зусиллям, тобто Ідилась гуртовими традиційним зусиллям, тобто Вкривали рублену хату, як правило, соломою, лиш на поІВкривали рублену хату, як правило, соломою, лиш на по

МТут треба лише зауважити, що раніше в Андрушах хатня

МТут треба лише зауважити, що раніше в Андрушах хатня

споруда не вся обмазувалась глиною, а тільки та, яка відводи

Мспоруда не вся обмазувалась глиною, а тільки та, яка відводилась під житлову частину, друга, значно менша частина хат

Млась під житлову частину, друга, значно менша частина хатньої будівлі, побудованої взруб, лишалась необмазаною. У цій

Мньої будівлі, побудованої взруб, лишалась необмазаною. У цій частині, як правило, розміщались сіни і комора. Крім того в

Мчастині, як правило, розміщались сіни і комора. Крім того в

Мкоморі на долівці обов’язково настилався дерев’яний поміст.Мкоморі на долівці обов’язково настилався дерев’яний поміст.Якщо зимою було заготовлено весь необхідний запас деМЯкщо зимою було заготовлено весь необхідний запас де

рева і, коли після весняної поведі, в Андрушах починали руМрева і, коли після весняної поведі, в Андрушах починали рубити хату, то протягом теплої літньої пори усі три помазки Мбити хату, то протягом теплої літньої пори усі три помазки встигали висихати, то на осінь можна було вже і вселятись Мвстигали висихати, то на осінь можна було вже і вселятись у нову хату. У найбідніших господарів процес спорудження Му нову хату. У найбідніших господарів процес спорудження хати затягався на двоє літ але не довше.Мхати затягався на двоє літ але не довше.

Фбілою глиною, по яку їздять човнами по Дніпру вгору і між

Фбілою глиною, по яку їздять човнами по Дніпру вгору і між Трактомировим і Ходоровим, у залитих водою кручах Дні

ФТрактомировим і Ходоровим, у залитих водою кручах Дніпра, видобувають таку високоякісну білу глину, що вона дає

Фпра, видобувають таку високоякісну білу глину, що вона дає стінам чистий, рівний, білий, світлий вигляд, не витирається

Фстінам чистий, рівний, білий, світлий вигляд, не витирається і не пристає до одежі. Фі не пристає до одежі.

Тут треба лише зауважити, що раніше в Андрушах хатня ФТут треба лише зауважити, що раніше в Андрушах хатня споруда не вся обмазувалась глиною, а тільки та, яка відводиФспоруда не вся обмазувалась глиною, а тільки та, яка відводилась під житлову частину, друга, значно менша частина хатФлась під житлову частину, друга, значно менша частина хатньої будівлі, побудованої взруб, лишалась необмазаною. У цій Фньої будівлі, побудованої взруб, лишалась необмазаною. У цій частині, як правило, розміщались сіни і комора. Крім того в Фчастині, як правило, розміщались сіни і комора. Крім того в

Евальками

Евальками

мішаним з солом’яною потертю або з посіченою соломою.

Емішаним з солом’яною потертю або з посіченою соломою.

рудятьЕрудять, тобто обмазуЕ, тобто обмазують шаром рудої глини і, нарешті, третій раз – стіни білять Еють шаром рудої глини і, нарешті, третій раз – стіни білять білою глиною, по яку їздять човнами по Дніпру вгору і між Ебілою глиною, по яку їздять човнами по Дніпру вгору і між Трактомировим і Ходоровим, у залитих водою кручах ДніЕТрактомировим і Ходоровим, у залитих водою кручах Дніпра, видобувають таку високоякісну білу глину, що вона дає Епра, видобувають таку високоякісну білу глину, що вона дає стінам чистий, рівний, білий, світлий вигляд, не витирається Естінам чистий, рівний, білий, світлий вигляд, не витирається

•••••••

99

шах пробували вкривати хати солом’яними сніпками, умо-чаючи їх у замішану глину, тоді солом’яна стріха не боїться й вогню, але зате солома з глиною на половину зменшує час своєї витривалості. Чиста солома може витримувати добрих півтора десятка літ у покрівлі, а помазана глиною осувається і псується значно швидше.

Будівництво хат взруб в старих Андрушах вважалось стародавньою, класичною, першорядною, зразковою і надій-ною формою. Але в процесі зубожіння селян, та ще в зв’язку з знищенням навколишнього лісового масиву, який показа-ний був ще на карті Боплана (протягався від устя ріки Десни аж до Андрушів, тобто майже до устя ріки Трубіж по ліво-му березі Дніпра), бідніші андрушани почали будувати хати в простіший спосіб, який тут називають «в закидку» або «в шули». Цей спосіб будівництва хати вимагає майже на по-ловину меншої кількості дерева і особливо мало вимагає капітального дерева. Початок будівництва хати в закладку тотожній з будівництвом в зруб. Тут так же треба ставити кам’яні торчі і висипати насип з глею. Хіба що хата будуєть-ся в тій частині Новоселиці, куди ніколи не достає весняна повідь, то там можна обмежиться незначним земляним на-сипом. Але ще перед висипанням насипу на розпланованих чотирьох вуглах майбутньої хати вкопують у землю чотири капітальні шули (стовпи, сохи), а також закопують шули для всіх намічених простінок майбутньої внутрішньої хат-ньої споруди і, звичайно, ставлять по дві шули у наміченім проході для майбутніх дверей. Тоді внизу, в основі споруди, кладуть з найдебелішого дерева підвалини, які тільки госпо-дар міг придбати, а вгорі, на шули, кладуть вінець або зв’язь, а поверх нього ставляють крокви обшиті латами. Таким чи-ном хатня споруда вважається уже зв’язаною або ще кажуть уже зроблено ощіп.


Іповідь, то там можна обмежиться незначним земляним на

Іповідь, то там можна обмежиться незначним земляним насипом. Але ще перед висипанням насипу на розпланованих Ісипом. Але ще перед висипанням насипу на розпланованих чотирьох вуглах майбутньої хати вкопують у землю чотири Ічотирьох вуглах майбутньої хати вкопують у землю чотири капітальні Ікапітальні шулиІшулидля всіх намічених простінок майбутньої внутрішньої хатІдля всіх намічених простінок майбутньої внутрішньої хатІньої споруди і, звичайно, ставлять по дві шули у наміченім Іньої споруди і, звичайно, ставлять по дві шули у наміченім проході для майбутніх дверей. Тоді внизу, в основі споруди, Іпроході для майбутніх дверей. Тоді внизу, в основі споруди, кладуть з найдебелішого дерева підвалини, які тільки госпоІкладуть з найдебелішого дерева підвалини, які тільки госпо

Мв простіший спосіб, який тут називають «в закидку» або «в

Мв простіший спосіб, який тут називають «в закидку» або «в шули». Цей спосіб будівництва хати вимагає майже на по

Мшули». Цей спосіб будівництва хати вимагає майже на половину меншої кількості дерева і особливо мало вимагає

Мловину меншої кількості дерева і особливо мало вимагає капітального дерева. Початок будівництва хати в закладку

Мкапітального дерева. Початок будівництва хати в закладку тотожній з будівництвом в зруб. Тут так же треба ставити

Мтотожній з будівництвом в зруб. Тут так же треба ставити кам’яні торчі і висипати насип з глею. Хіба що хата будуєтьМкам’яні торчі і висипати насип з глею. Хіба що хата будується в тій частині Новоселиці, куди ніколи не достає весняна Мся в тій частині Новоселиці, куди ніколи не достає весняна Мповідь, то там можна обмежиться незначним земляним наМповідь, то там можна обмежиться незначним земляним насипом. Але ще перед висипанням насипу на розпланованих Мсипом. Але ще перед висипанням насипу на розпланованих чотирьох вуглах майбутньої хати вкопують у землю чотири Мчотирьох вуглах майбутньої хати вкопують у землю чотири

шулиМшули (М (стовпиМстовпидля всіх намічених простінок майбутньої внутрішньої хатМдля всіх намічених простінок майбутньої внутрішньої хат

Фною формою. Але в процесі зубожіння селян, та ще в зв’язку

Фною формою. Але в процесі зубожіння селян, та ще в зв’язку з знищенням навколишнього лісового масиву, який показа

Фз знищенням навколишнього лісового масиву, який показаний був ще на карті Боплана (протягався від устя ріки Десни

Фний був ще на карті Боплана (протягався від устя ріки Десни аж до Андрушів, тобто майже до устя ріки Трубіж по ліво

Фаж до Андрушів, тобто майже до устя ріки Трубіж по лівому березі Дніпра), бідніші андрушани почали будувати хати Фму березі Дніпра), бідніші андрушани почали будувати хати в простіший спосіб, який тут називають «в закидку» або «в Фв простіший спосіб, який тут називають «в закидку» або «в шули». Цей спосіб будівництва хати вимагає майже на поФшули». Цей спосіб будівництва хати вимагає майже на половину меншої кількості дерева і особливо мало вимагає Фловину меншої кількості дерева і особливо мало вимагає капітального дерева. Початок будівництва хати в закладку Фкапітального дерева. Початок будівництва хати в закладку тотожній з будівництвом в зруб. Тут так же треба ставити Фтотожній з будівництвом в зруб. Тут так же треба ставити

Епівтора десятка літ у покрівлі, а помазана глиною осувається

Епівтора десятка літ у покрівлі, а помазана глиною осувається

Будівництво хат взруб в старих Андрушах вважалось ЕБудівництво хат взруб в старих Андрушах вважалось стародавньою, класичною, першорядною, зразковою і надійЕстародавньою, класичною, першорядною, зразковою і надійною формою. Але в процесі зубожіння селян, та ще в зв’язку Еною формою. Але в процесі зубожіння селян, та ще в зв’язку з знищенням навколишнього лісового масиву, який показаЕз знищенням навколишнього лісового масиву, який показаний був ще на карті Боплана (протягався від устя ріки Десни Ений був ще на карті Боплана (протягався від устя ріки Десни аж до Андрушів, тобто майже до устя ріки Трубіж по лівоЕаж до Андрушів, тобто майже до устя ріки Трубіж по лівому березі Дніпра), бідніші андрушани почали будувати хати Ему березі Дніпра), бідніші андрушани почали будувати хати

•••••••

100

Після цього в зазделегідь продовбані пази в шулах вкла-дають (по-андрушівському: «закидають або обкидають») за-кидку, тобто обтесані товсті, переважно з розпиляної верби, сухі дошки. Власне оці дошки, що йдуть на закидку, вони й здешевлюють і полегшують біднішому селянинові в будів-ництві хати, бо замість 12 капітальних продовжніх і попере-чних дорогоцінних деревин будівник кладе поміж шулами 12 рядів значно дешевших і значно тонших дощок, не кажучи вже про те, що на закидку може згодитись яка завгодно стара дошка чи з іншої будівлі, чи взята з якогось дерев’яного пред-мету. А те, що ці шули своїми розмірами значно коротші від продовжнього й поперечного дерева, то це значно здешев-лює вартість споруди і набагато полегшує селянину зібрати необхідний для хати будівельний матер’ял.

А далі хату в закидку однаково три рази будуть обмазу-вати, тобто валькувати, рудити і білити. На початку ХХ [ст.], селяни-середняки у будівництві хати між двома цими засоба-ми вигадали компромісну форму – основна житлова частина споруди будувалась у зруб, а менша її частина (сіни, комора і хатина) будувались в закидку і при цьому саму закидку кла-ли не горизонтально, а ставили вертикально і так само часто цю частину хати, поставлену в закидку, не обмазували. За-лишається відзначити, що хатній димарь (за андрушівською термінологією «бовдур») ставили в сінях і вертикально ви-водили його посередині покрівлі хати. Бовдур робили старо-давнім примітивним засобом: між чотирьма вертикальними високими обаполами (стояни) заплітали сторчовою лісою 1 поміж поперечною лісою, а потім обкидали і обмазували гли-ною. Всередині такий лісяний бовдур був доволі просторий так, що в ньому вільно могла повернутись жінка, обмазуючи

1 Ліса плелася з верболозу. – Прим. упоряд.


Іли не горизонтально, а ставили вертикально і так само часто

Іли не горизонтально, а ставили вертикально і так само часто цю частину хати, поставлену в закидку, не обмазували. ЗаІцю частину хати, поставлену в закидку, не обмазували. Залишається відзначити, що хатній димарь (за андрушівською Ілишається відзначити, що хатній димарь (за андрушівською термінологією «бовдур») ставили в сінях і вертикально виІтермінологією «бовдур») ставили в сінях і вертикально виводили його посередині покрівлі хати. Бовдур робили староІводили його посередині покрівлі хати. Бовдур робили стародавнім примітивним засобом: між чотирьма вертикальними Ідавнім примітивним засобом: між чотирьма вертикальними високими Івисокими обаполамиІобаполамипоміж поперечною лісою, а потім обкидали і обмазували глиІпоміж поперечною лісою, а потім обкидали і обмазували гли

Мнеобхідний для хати будівельний матер’ял.

Мнеобхідний для хати будівельний матер’ял.

А далі хату в закидку однаково три рази будуть обмазу

МА далі хату в закидку однаково три рази будуть обмазу

вати, тобто валькувати, рудити і білити. На початку ХХ [ст.],

Мвати, тобто валькувати, рудити і білити. На початку ХХ [ст.], селяни-середняки у будівництві хати між двома цими засоба

Мселяни-середняки у будівництві хати між двома цими засобами вигадали компромісну форму – основна житлова частина

Мми вигадали компромісну форму – основна житлова частина споруди будувалась у зруб, а менша її частина (сіни, комора і Мспоруди будувалась у зруб, а менша її частина (сіни, комора і хатина) будувались в закидку і при цьому саму закидку клаМхатина) будувались в закидку і при цьому саму закидку клаМли не горизонтально, а ставили вертикально і так само часто Мли не горизонтально, а ставили вертикально і так само часто цю частину хати, поставлену в закидку, не обмазували. ЗаМцю частину хати, поставлену в закидку, не обмазували. Залишається відзначити, що хатній димарь (за андрушівською Млишається відзначити, що хатній димарь (за андрушівською термінологією «бовдур») ставили в сінях і вертикально виМтермінологією «бовдур») ставили в сінях і вертикально виводили його посередині покрівлі хати. Бовдур робили староМводили його посередині покрівлі хати. Бовдур робили старо

Фвже про те, що на закидку може згодитись яка завгодно стара

Фвже про те, що на закидку може згодитись яка завгодно стара дошка чи з іншої будівлі, чи взята з якогось дерев’яного пред

Фдошка чи з іншої будівлі, чи взята з якогось дерев’яного предмету. А те, що ці шули своїми розмірами значно коротші від

Фмету. А те, що ці шули своїми розмірами значно коротші від продовжнього й поперечного дерева, то це значно здешев

Фпродовжнього й поперечного дерева, то це значно здешевлює вартість споруди і набагато полегшує селянину зібрати Флює вартість споруди і набагато полегшує селянину зібрати необхідний для хати будівельний матер’ял.Фнеобхідний для хати будівельний матер’ял.

А далі хату в закидку однаково три рази будуть обмазуФА далі хату в закидку однаково три рази будуть обмазувати, тобто валькувати, рудити і білити. На початку ХХ [ст.], Фвати, тобто валькувати, рудити і білити. На початку ХХ [ст.], селяни-середняки у будівництві хати між двома цими засобаФселяни-середняки у будівництві хати між двома цими засобами вигадали компромісну форму – основна житлова частина Фми вигадали компромісну форму – основна житлова частина

Ездешевлюють і полегшують біднішому селянинові в будів

Ездешевлюють і полегшують біднішому селянинові в будівництві хати, бо замість 12 капітальних продовжніх і попере

Еництві хати, бо замість 12 капітальних продовжніх і поперечних дорогоцінних деревин будівник кладе поміж шулами Ечних дорогоцінних деревин будівник кладе поміж шулами 12 рядів значно дешевших і значно тонших дощок, не кажучи Е12 рядів значно дешевших і значно тонших дощок, не кажучи вже про те, що на закидку може згодитись яка завгодно стара Евже про те, що на закидку може згодитись яка завгодно стара дошка чи з іншої будівлі, чи взята з якогось дерев’яного предЕдошка чи з іншої будівлі, чи взята з якогось дерев’яного предмету. А те, що ці шули своїми розмірами значно коротші від Емету. А те, що ці шули своїми розмірами значно коротші від продовжнього й поперечного дерева, то це значно здешевЕпродовжнього й поперечного дерева, то це значно здешевлює вартість споруди і набагато полегшує селянину зібрати Елює вартість споруди і набагато полегшує селянину зібрати

•••••••

101

його глиною з середини, переступаючи там по щаблях як по драбині вгору і вниз, і в ньому вільно трусили сажу двічі на рік. Дуже часто у таких бовдурах галки мостили гнізда, а де-яка птиця навіть ховалася там від холоду. При такому бов-дурі горизонтальний димохід, що виходив сюди із пічного комена затикали великим ганчір’яним заткалном (це один із найстародавніших побутових термінів і одна з найстаро-давніших слов’янська форма взагалі). Для закінчення етно-графічної характеристики цього бовдура [комина] не можна замовчати й того, що ця деталь хатньої споруди була окутана народними забобонами, повір’ями, поетичною фантастикою.

Про бовдур в Андрушах говорили:Як глянеш було у просторий бовдур, так і небо видно,

і місяць світить, і зірка сяє. Крізь бовдур можна було дівкам і черевик викидати на зимового «Андрея», ворожити та гадати. Крізь бовдур і тюкали, й співали. А малі діти батька вигуку-вали у бовдур, викликаючи його з далекої дороги, з війни або з полону чужеземного. А на весіллях андрушівські штукарі та витівники або солом’яним снопом затика[ли] у весільній хаті бовдур, або сам у кожусі аж під руки влазив у димарь, і тоді дим валив із печі в хату, і люди мусили тому штукареві додат-ковий могорич ставити, щоб откупити бовдур. Кажучи про зовнішнє оформлення хат у Андрушах, і особливо тутешніх вікон, треба відзначити, що тут на зовнішній стіні навколо луток ставили тільки лиштву, віконниць старі Андруші не знали. Тільки на самому початку ХХ ст. було п’ять під залі-зом хат із віконницями. Отже, віконниці не були місцевим побутовим явищем, а були занесені сюди «новомодними по-вівами», привнесеними сюди із міста.


Ідим валив із печі в хату, і люди мусили тому штукареві додат

Ідим валив із печі в хату, і люди мусили тому штукареві додатковий могорич ставити, щоб откупити бовдур. Кажучи про Іковий могорич ставити, щоб откупити бовдур. Кажучи про зовнішнє оформлення хат у Андрушах, і особливо тутешніх Ізовнішнє оформлення хат у Андрушах, і особливо тутешніх вікон, треба відзначити, що тут на зовнішній стіні навколо Івікон, треба відзначити, що тут на зовнішній стіні навколо луток ставили тільки лиштву, віконниць старі Андруші не Ілуток ставили тільки лиштву, віконниць старі Андруші не знали. Тільки на самому початку ХХ ст. було п’ять під заліІзнали. Тільки на самому початку ХХ ст. було п’ять під залізом хат із віконницями. Отже, віконниці не були місцевим Ізом хат із віконницями. Отже, віконниці не були місцевим побутовим явищем, а були занесені сюди «новомодними поІпобутовим явищем, а були занесені сюди «новомодними по

Мі місяць світить, і зірка сяє. Крізь бовдур можна було дівкам і

Мі місяць світить, і зірка сяє. Крізь бовдур можна було дівкам і черевик викидати на зимового «Андрея», ворожити та гадати.

Мчеревик викидати на зимового «Андрея», ворожити та гадати. Крізь бовдур і тюкали, й співали. А малі діти батька вигуку

МКрізь бовдур і тюкали, й співали. А малі діти батька вигукували у бовдур, викликаючи його з далекої дороги, з війни або

Мвали у бовдур, викликаючи його з далекої дороги, з війни або з полону чужеземного. А на весіллях андрушівські штукарі та

Мз полону чужеземного. А на весіллях андрушівські штукарі та витівники або солом’яним снопом затика[ли] у весільній хаті Мвитівники або солом’яним снопом затика[ли] у весільній хаті Мбовдур, або сам у кожусі аж під руки влазив у димарь, і тоді Мбовдур, або сам у кожусі аж під руки влазив у димарь, і тоді дим валив із печі в хату, і люди мусили тому штукареві додатМдим валив із печі в хату, і люди мусили тому штукареві додатковий могорич ставити, щоб откупити бовдур. Кажучи про Мковий могорич ставити, щоб откупити бовдур. Кажучи про зовнішнє оформлення хат у Андрушах, і особливо тутешніх Мзовнішнє оформлення хат у Андрушах, і особливо тутешніх вікон, треба відзначити, що тут на зовнішній стіні навколо Мвікон, треба відзначити, що тут на зовнішній стіні навколо луток ставили тільки лиштву, віконниць старі Андруші не Млуток ставили тільки лиштву, віконниць старі Андруші не

Фграфічної характеристики цього бовдура [комина] не можна

Фграфічної характеристики цього бовдура [комина] не можна замовчати й того, що ця деталь хатньої споруди була окутана

Фзамовчати й того, що ця деталь хатньої споруди була окутана народними забобонами, повір’ями, поетичною фантастикою.

Фнародними забобонами, повір’ями, поетичною фантастикою.

Про бовдур в Андрушах говорили:

ФПро бовдур в Андрушах говорили:Як глянеш було у просторий бовдур, так і небо видно, ФЯк глянеш було у просторий бовдур, так і небо видно,

і місяць світить, і зірка сяє. Крізь бовдур можна було дівкам і Фі місяць світить, і зірка сяє. Крізь бовдур можна було дівкам і черевик викидати на зимового «Андрея», ворожити та гадати. Фчеревик викидати на зимового «Андрея», ворожити та гадати. Крізь бовдур і тюкали, й співали. А малі діти батька вигукуФКрізь бовдур і тюкали, й співали. А малі діти батька вигукували у бовдур, викликаючи його з далекої дороги, з війни або Фвали у бовдур, викликаючи його з далекої дороги, з війни або з полону чужеземного. А на весіллях андрушівські штукарі та Фз полону чужеземного. А на весіллях андрушівські штукарі та

Едурі горизонтальний димохід, що виходив сюди із пічного

Едурі горизонтальний димохід, що виходив сюди із пічного

заткалном

Езаткалном (це один

Е (це один

із найстародавніших побутових термінів і одна з найстароЕіз найстародавніших побутових термінів і одна з найстародавніших слов’янська форма взагалі). Для закінчення етноЕдавніших слов’янська форма взагалі). Для закінчення етнографічної характеристики цього бовдура [комина] не можна Еграфічної характеристики цього бовдура [комина] не можна замовчати й того, що ця деталь хатньої споруди була окутана Езамовчати й того, що ця деталь хатньої споруди була окутана народними забобонами, повір’ями, поетичною фантастикою.Енародними забобонами, повір’ями, поетичною фантастикою.

Як глянеш було у просторий бовдур, так і небо видно, ЕЯк глянеш було у просторий бовдур, так і небо видно,

•••••••

102

Iнтер’єр селянської хати

Після огляду термінології, яка оприділює саму споруду андрушівської хати, підемо в середину самої хати і послухає-мо андрушівські назви внутрішнього обладнання та побуто-вих хатніх речей.

Перед порогом кожної хати в Андрушах обов’язково по-кладений камінь, щоб перед порогом не збиралась вода і гря-зюка. Двері в хаті встановлені на металевих петлях, якими з’єднані двері з одвірками, щоб відчинити двері, треба взя-тись долонею за ручку і придавити щиколду, оця металічна ручка з щиколдою витіснила на половину дерев’яні заверт-ки у надвірніх дверях. Праворуч від ручки і щиколди у ан-друшівських одвірках провірчена дірка, в яку просувається довгий примітивний ключ, який і засуває, і отсуває заліз-ний засов.

Вступивши в сіни, бачимо в старотипній андрушівській хаті або довгі сіни з бовдуром посередині, або сіни, у яких половина площі уже перегорожена або для комори, або для хатини. Стоячи в сінях, бачимо в один бік (значно менша час-тина хатньої будівлі) міститься мала хатина (або ж комора на помості), а в протилежний бік відчиняються двері у вели-ку хату. Ці хатні двері обов’язково з сінешного боку чимсь оббиті або солом’яною маткою, або повстю, чи, в крайньому разі, клейонкою для утеплення дверей. Вступивши у велику хату, одразу бачимо в кутку велику старослов’янську піч з ко-менами, яка займає майже четверту частину площі у великій хаті. Між дверима і піччю стоять кочерги (рогачі, які в Ан-друшах називаються підньом). Навпроти печі у кутку стоїть мисник, який у Андрушах скрізь називається судник (який із цих двох термінів-синонімів старший – не легко визначити).


Іхатини. Стоячи в сінях, бачимо в один бік (значно менша час

Іхатини. Стоячи в сінях, бачимо в один бік (значно менша частина хатньої будівлі) міститься мала хатина (або ж комора Ітина хатньої будівлі) міститься мала хатина (або ж комора Іна помості), а в протилежний бік відчиняються двері у велиІна помості), а в протилежний бік відчиняються двері у велику хату. Ці хатні двері обов’язково з сінешного боку чимсь Іку хату. Ці хатні двері обов’язково з сінешного боку чимсь оббиті або солом’яною маткою, або повстю, чи, в крайньому Іоббиті або солом’яною маткою, або повстю, чи, в крайньому разі, клейонкою для утеплення дверей. Вступивши у велику Іразі, клейонкою для утеплення дверей. Вступивши у велику хату, одразу бачимо в кутку велику старослов’янську піч з коІхату, одразу бачимо в кутку велику старослов’янську піч з коменами, яка займає майже четверту частину площі у великій Іменами, яка займає майже четверту частину площі у великій

Мдрушівських одвірках провірчена дірка, в яку просувається

Мдрушівських одвірках провірчена дірка, в яку просувається довгий примітивний ключ, який і засуває, і отсуває заліз

Мдовгий примітивний ключ, який і засуває, і отсуває заліз

Вступивши в сіни, бачимо в старотипній андрушівській

МВступивши в сіни, бачимо в старотипній андрушівській

хаті або довгі сіни з бовдуром посередині, або сіни, у яких

Мхаті або довгі сіни з бовдуром посередині, або сіни, у яких половина площі уже перегорожена або для комори, або для Мполовина площі уже перегорожена або для комори, або для хатини. Стоячи в сінях, бачимо в один бік (значно менша часМхатини. Стоячи в сінях, бачимо в один бік (значно менша частина хатньої будівлі) міститься мала хатина (або ж комора Мтина хатньої будівлі) міститься мала хатина (або ж комора Мна помості), а в протилежний бік відчиняються двері у велиМна помості), а в протилежний бік відчиняються двері у велику хату. Ці хатні двері обов’язково з сінешного боку чимсь Мку хату. Ці хатні двері обов’язково з сінешного боку чимсь оббиті або солом’яною маткою, або повстю, чи, в крайньому Моббиті або солом’яною маткою, або повстю, чи, в крайньому

Фкладений камінь, щоб перед порогом не збиралась вода і гря

Фкладений камінь, щоб перед порогом не збиралась вода і грязюка. Двері в хаті встановлені на металевих петлях, якими

Фзюка. Двері в хаті встановлені на металевих петлях, якими з’єднані двері з одвірками, щоб відчинити двері, треба взя

Фз’єднані двері з одвірками, щоб відчинити двері, треба взятись долонею за ручку і придавити щиколду, оця металічна

Фтись долонею за ручку і придавити щиколду, оця металічна ручка з щиколдою витіснила на половину дерев’яні завертФручка з щиколдою витіснила на половину дерев’яні завертки у надвірніх дверях. Праворуч від ручки і щиколди у анФки у надвірніх дверях. Праворуч від ручки і щиколди у андрушівських одвірках провірчена дірка, в яку просувається Фдрушівських одвірках провірчена дірка, в яку просувається довгий примітивний ключ, який і засуває, і отсуває залізФдовгий примітивний ключ, який і засуває, і отсуває заліз

Вступивши в сіни, бачимо в старотипній андрушівській ФВступивши в сіни, бачимо в старотипній андрушівській хаті або довгі сіни з бовдуром посередині, або сіни, у яких Фхаті або довгі сіни з бовдуром посередині, або сіни, у яких

Еандрушівської хати, підемо в середину самої хати і послухає

Еандрушівської хати, підемо в середину самої хати і послухаємо андрушівські назви внутрішнього обладнання та побуто

Емо андрушівські назви внутрішнього обладнання та побуто

Перед порогом кожної хати в Андрушах обов’язково поЕПеред порогом кожної хати в Андрушах обов’язково покладений камінь, щоб перед порогом не збиралась вода і гряЕкладений камінь, щоб перед порогом не збиралась вода і грязюка. Двері в хаті встановлені на металевих петлях, якими Езюка. Двері в хаті встановлені на металевих петлях, якими з’єднані двері з одвірками, щоб відчинити двері, треба взяЕз’єднані двері з одвірками, щоб відчинити двері, треба взятись долонею за ручку і придавити щиколду, оця металічна Етись долонею за ручку і придавити щиколду, оця металічна ручка з щиколдою витіснила на половину дерев’яні завертЕручка з щиколдою витіснила на половину дерев’яні заверт

•••••••

103

Від судника іде вздовж стіни, нижче вікон, дерев’яна нічим не накрита лава, а вгорі, вище дверей, від судника до печі, іде попід стелею полиця. Полиця не доходить до покуття, а лава (буває лава з перилами) обов’язково на покутті упирається в застільну лаву. Упираючись ніжками в обидві лави, на покут-ті стоїть стіл паралельно до причілкової стіни. В верхній час-тині покуття під самою стелею, а також на причілковій стіні над вікном встановлені, по-андрушівському кажучи, вікони [ікони] на спеціальній вузькій полиці (поличка, божниця). Вікони обов’язково обвішені поверх рями [рами] рушника-ми (власноручно вишитими або витканими на верстаті, або куповані кролевецькі червоні). Там, де кінчаються вікони, встановлені, починаючи з часів ходіння на заробітки, сімейні фотографічні карточки.

Між причілковою стіною і припічком печі встановлено на двох ослонах дощаний піл, який достояв в андрушівських хатах до масової колективізації. Піл застелено, хоч не в усіх хатах, рядном або ковдрою, або, в найзаможніших хатах, ліж-ником. На полу зложені подушки і вся постіль.

Як раз над полớм, під стелею, звисає жердка. На жерд-ці висить верхній одяг, а також клубки і півмітки пряжі. Всі речі, що висять на жердці, покриті рядном.


Іці висить верхній одяг, а також клубки і півмітки пряжі. Всі

Іці висить верхній одяг, а також клубки і півмітки пряжі. Всі речі, що висять на жердці, покриті рядном.Іречі, що висять на жердці, покриті рядном.Мфотографічні карточки.

Мфотографічні карточки.

ММіж причілковою стіною і припічком печі встановлено

ММіж причілковою стіною і припічком печі встановлено

на двох ослонах дощаний піл, який достояв в андрушівських

Мна двох ослонах дощаний піл, який достояв в андрушівських хатах до масової колективізації. Піл застелено, хоч не в усіх

Мхатах до масової колективізації. Піл застелено, хоч не в усіх хатах, рядном або ковдрою, або, в найзаможніших хатах, ліж

Мхатах, рядном або ковдрою, або, в найзаможніших хатах, ліжником. На полу зложені подушки і вся постіль.Мником. На полу зложені подушки і вся постіль.

Як раз над полớм, під стелею, звисає жердка. На жердМЯк раз над полớм, під стелею, звисає жердка. На жердці висить верхній одяг, а також клубки і півмітки пряжі. Всі Мці висить верхній одяг, а також клубки і півмітки пряжі. Всі речі, що висять на жердці, покриті рядном.Мречі, що висять на жердці, покриті рядном.

Ф[ікони] на спеціальній вузькій полиці (

Ф[ікони] на спеціальній вузькій полиці (Вікони обов’язково обвішені поверх рями [рами] рушника

ФВікони обов’язково обвішені поверх рями [рами] рушниками (власноручно вишитими або витканими на верстаті, або

Фми (власноручно вишитими або витканими на верстаті, або куповані кролевецькі червоні). Там, де кінчаються вікони,

Фкуповані кролевецькі червоні). Там, де кінчаються вікони, встановлені, починаючи з часів ходіння на заробітки, сімейні Фвстановлені, починаючи з часів ходіння на заробітки, сімейні фотографічні карточки. Ффотографічні карточки. ФМіж причілковою стіною і припічком печі встановлено ФМіж причілковою стіною і припічком печі встановлено на двох ослонах дощаний піл, який достояв в андрушівських Фна двох ослонах дощаний піл, який достояв в андрушівських хатах до масової колективізації. Піл застелено, хоч не в усіх Фхатах до масової колективізації. Піл застелено, хоч не в усіх хатах, рядном або ковдрою, або, в найзаможніших хатах, ліжФхатах, рядном або ковдрою, або, в найзаможніших хатах, ліж

Езастільну лаву. Упираючись ніжками в обидві лави, на покут

Езастільну лаву. Упираючись ніжками в обидві лави, на покутті стоїть стіл паралельно до причілкової стіни. В верхній час

Еті стоїть стіл паралельно до причілкової стіни. В верхній частині покуття під самою стелею, а також на причілковій стіні Етині покуття під самою стелею, а також на причілковій стіні над вікном встановлені, по-андрушівському кажучи, Енад вікном встановлені, по-андрушівському кажучи, вікониЕвікони[ікони] на спеціальній вузькій полиці ( Е[ікони] на спеціальній вузькій полиці (поличкаЕполичка, Е, божницяЕбожниця). Е). Вікони обов’язково обвішені поверх рями [рами] рушникаЕВікони обов’язково обвішені поверх рями [рами] рушниками (власноручно вишитими або витканими на верстаті, або Еми (власноручно вишитими або витканими на верстаті, або куповані кролевецькі червоні). Там, де кінчаються вікони, Екуповані кролевецькі червоні). Там, де кінчаються вікони, встановлені, починаючи з часів ходіння на заробітки, сімейні Евстановлені, починаючи з часів ходіння на заробітки, сімейні

•••••••

104

Еволюція ремесел та виробничого побуту

У липні 1958 року хлопчик Микола Доброскок підбіг до фіртки свого дядька Доброскока і почав гукати:

– Надю, Надю, Надю.Зачувши його гукання, баба Софія гнівно вискакує з хати

і починає дорікати галасливому хлопцеві:– Чого ти кричиш, чого ти не даєш Надці спати, хто ж

таки так рано встає?!Почувши цей крик, я мимоволі не повірив собі і ще раз

глянув на годинник. Так, справді уже 9 годин, уже три години як на лугах пасеться скот, і пасе його там хтось по черзі з до-рослих колгоспників. Старші люди пішли вже на колгоспну роботу. Сьогодні докошують сіна, у повному розпалі гребо-виця, працюють ферми, а всі діти і старші люди дома, от і оця Надя, про яку зайшла мова, о 9 годині ранку вона ще спить і баба оберігає її спокій.

Чи так було сорок років тому назад у цій же сім’ї Доброскоків.

Я заходжу в сіни і починаю питати бабу Федотовну (бо в колгоспному селі уже нетактовно звертатись по-старому – бабо Софіє, а треба звеличати по-батькові). І от перегорта-ємо календар на 49 років назад і загляньмо, що робилось у цій же самій сім’ї Доброскоків у такий же липневий ранок до 1917 року. Етнографія наука точна і конкретна в своїй дослід-ницькій і польовій частині своєї діяльності. Тут вимагається якнайточніше визначати час і місце дії досліджуваних явищ.

Іван Савич Доброскок розповідає про виробничий побут у своїй сім’ї. Ще тільки починає сіріти, я запрягаю коні в воза,


ІДоброскоків.

ІДоброскоків.

Я заходжу в сіни і починаю питати бабу Федотовну (бо ІЯ заходжу в сіни і починаю питати бабу Федотовну (бо Ів колгоспному селі уже нетактовно звертатись по-старому – Ів колгоспному селі уже нетактовно звертатись по-старому – бабо Софіє, а треба звеличати по-батькові). І от перегортаІбабо Софіє, а треба звеличати по-батькові). І от перегортаємо календар на 49 років назад і загляньмо, що робилось у Іємо календар на 49 років назад і загляньмо, що робилось у цій же самій сім’ї Доброскоків у такий же липневий ранок до Іцій же самій сім’ї Доброскоків у такий же липневий ранок до 1917 року. Етнографія наука точна і конкретна в своїй дослідІ1917 року. Етнографія наука точна і конкретна в своїй дослідницькій і польовій частині своєї діяльності. Тут вимагається Іницькій і польовій частині своєї діяльності. Тут вимагається

Мяк на лугах пасеться скот, і пасе його там хтось по черзі з до

Мяк на лугах пасеться скот, і пасе його там хтось по черзі з дорослих колгоспників. Старші люди пішли вже на колгоспну

Мрослих колгоспників. Старші люди пішли вже на колгоспну роботу. Сьогодні докошують сіна, у повному розпалі гребо

Мроботу. Сьогодні докошують сіна, у повному розпалі гребовиця, працюють ферми, а всі діти і старші люди дома, от і оця

Мвиця, працюють ферми, а всі діти і старші люди дома, от і оця Надя, про яку зайшла мова, о 9 годині ранку вона ще спить і

МНадя, про яку зайшла мова, о 9 годині ранку вона ще спить і баба оберігає її спокій.Мбаба оберігає її спокій.

Чи так було сорок років тому назад у цій же сім’ї МЧи так було сорок років тому назад у цій же сім’ї Доброскоків.МДоброскоків.

Я заходжу в сіни і починаю питати бабу Федотовну (бо МЯ заходжу в сіни і починаю питати бабу Федотовну (бо Мв колгоспному селі уже нетактовно звертатись по-старому – Мв колгоспному селі уже нетактовно звертатись по-старому – бабо Софіє, а треба звеличати по-батькові). І от перегортаМбабо Софіє, а треба звеличати по-батькові). І от перегортаємо календар на 49 років назад і загляньмо, що робилось у Мємо календар на 49 років назад і загляньмо, що робилось у

Фі починає дорікати галасливому хлопцеві:

Фі починає дорікати галасливому хлопцеві:

– Чого ти кричиш, чого ти не даєш Надці спати, хто ж

Ф– Чого ти кричиш, чого ти не даєш Надці спати, хто ж

Почувши цей крик, я мимоволі не повірив собі і ще раз

ФПочувши цей крик, я мимоволі не повірив собі і ще раз

глянув на годинник. Так, справді уже 9 годин, уже три години Фглянув на годинник. Так, справді уже 9 годин, уже три години як на лугах пасеться скот, і пасе його там хтось по черзі з доФяк на лугах пасеться скот, і пасе його там хтось по черзі з дорослих колгоспників. Старші люди пішли вже на колгоспну Фрослих колгоспників. Старші люди пішли вже на колгоспну роботу. Сьогодні докошують сіна, у повному розпалі гребоФроботу. Сьогодні докошують сіна, у повному розпалі гребовиця, працюють ферми, а всі діти і старші люди дома, от і оця Фвиця, працюють ферми, а всі діти і старші люди дома, от і оця Надя, про яку зайшла мова, о 9 годині ранку вона ще спить і ФНадя, про яку зайшла мова, о 9 годині ранку вона ще спить і

ЕУ липні 1958 року хлопчик Микола Доброскок підбіг до

ЕУ липні 1958 року хлопчик Микола Доброскок підбіг до

фіртки свого дядька Доброскока і почав гукати:

Ефіртки свого дядька Доброскока і почав гукати:

Зачувши його гукання, баба Софія гнівно вискакує з хати ЕЗачувши його гукання, баба Софія гнівно вискакує з хати і починає дорікати галасливому хлопцеві: Еі починає дорікати галасливому хлопцеві:

– Чого ти кричиш, чого ти не даєш Надці спати, хто ж Е– Чого ти кричиш, чого ти не даєш Надці спати, хто ж

Почувши цей крик, я мимоволі не повірив собі і ще раз ЕПочувши цей крик, я мимоволі не повірив собі і ще раз глянув на годинник. Так, справді уже 9 годин, уже три години Еглянув на годинник. Так, справді уже 9 годин, уже три години

•••••••

105

бо треба їхати по снопи аж за Стовп’яги в старо-київський шлях. Наша мати була із Стовп’яг, і їй у придане було дано 2 десятини землі. Від Андрушів до Стовп’яг чотири з поло-виною верстви та за Стовп’ягами стільки ж. Всі андрушани орну землю купували собі отак далеко десь поза Андрушами, бо тут орної землі не хватало нікому вдосталь.

Виїзжаю рано, не виспавсь, задрімав на возі, а коні до-йшли до великих горбів і повернули додому. Я лупнув очима, коли вже в своє село в’їзджаю, знов повертаєш батогом по вухах, і бігом треба доганяти те, що проспав. Так цілий день в цю пору я возив снопи. Старший брат косив сіно (батько рано помер і ми хазяйнували сами), нас було два хлопці в сім’ї і чотири сестри. Мати була на хазяйстві. В школу я був неохочий ходити, наука мені не давалась, пасти корів я теж не схотів – це дівчаче діло. З 11 років, коли я був такий як оце онука Надька, я взяв косу в руки і пішов в косарі. Спо-чатку косив траву, а потім мені добрі люди приробили граб-ки до коси, і я пішов косити жито. Сестра Тетяна в’язала за мною. Вона була така беручка до діла, що сама й лісу виплете й усадьбу обгородить сама, так, якби й батько обгородив. Ці-лий день працюємо, хто в полі, а хто на сінокосі. Виїзжаєш рано з дому, не снідавши, бо хто ж дожидався літом дома, поки мати їсти наварить. Хліба в торбу візьмеш, огірків, кис-лиць, кришеник сала і на цілий день. Гарячу страву сім’я їла один раз на сутки, в цю гарячу пору – ввечері, як посходи-мось: дівчата корів приженуть з паші, я снопи привезу, брат із сінокосу прийде – і сідаєм вечеряти. Хто ж в робочу пору та ще з дітворою за стіл сідатиме вечеряти – це ж не Святве-чір. Мати ставила миску з борщем на полу (не на долівці, а на тих дощаних дошках, що спали, ото й піл називається). І вся дітвора розсідалась з ложками навколо одної череп’яної мис-ки, і вся наша сімейка дерев’яними ложками, виструганими


Ілий день працюємо, хто в полі, а хто на сінокосі. Виїзжаєш

Ілий день працюємо, хто в полі, а хто на сінокосі. Виїзжаєш рано з дому, не снідавши, бо хто ж дожидався літом дома, Ірано з дому, не снідавши, бо хто ж дожидався літом дома, поки мати їсти наварить. Хліба в торбу візьмеш, огірків, кисІпоки мати їсти наварить. Хліба в торбу візьмеш, огірків, кислиць, кришеник сала і на цілий день. Гарячу страву сім’я їла Ілиць, кришеник сала і на цілий день. Гарячу страву сім’я їла один раз на сутки, в цю гарячу пору – ввечері, як посходиІодин раз на сутки, в цю гарячу пору – ввечері, як посходимось: дівчата корів приженуть з паші, я снопи привезу, брат Імось: дівчата корів приженуть з паші, я снопи привезу, брат із сінокосу прийде – і сідаєм вечеряти. Хто ж в робочу пору Ііз сінокосу прийде – і сідаєм вечеряти. Хто ж в робочу пору та ще з дітворою за стіл сідатиме вечеряти – це ж не СвятвеІта ще з дітворою за стіл сідатиме вечеряти – це ж не Святве

Мнеохочий ходити, наука мені не давалась, пасти корів я теж

Мнеохочий ходити, наука мені не давалась, пасти корів я теж не схотів – це дівчаче діло. З 11 років, коли я був такий як

Мне схотів – це дівчаче діло. З 11 років, коли я був такий як оце онука Надька, я взяв косу в руки і пішов в косарі. Спо

Моце онука Надька, я взяв косу в руки і пішов в косарі. Спочатку косив траву, а потім мені добрі люди приробили граб

Мчатку косив траву, а потім мені добрі люди приробили грабки до коси, і я пішов косити жито. Сестра Тетяна в’язала за

Мки до коси, і я пішов косити жито. Сестра Тетяна в’язала за мною. Вона була така беручка до діла, що сама й лісу виплете Ммною. Вона була така беручка до діла, що сама й лісу виплете й усадьбу обгородить сама, так, якби й батько обгородив. ЦіМй усадьбу обгородить сама, так, якби й батько обгородив. ЦіМлий день працюємо, хто в полі, а хто на сінокосі. Виїзжаєш Млий день працюємо, хто в полі, а хто на сінокосі. Виїзжаєш рано з дому, не снідавши, бо хто ж дожидався літом дома, Мрано з дому, не снідавши, бо хто ж дожидався літом дома, поки мати їсти наварить. Хліба в торбу візьмеш, огірків, кисМпоки мати їсти наварить. Хліба в торбу візьмеш, огірків, кислиць, кришеник сала і на цілий день. Гарячу страву сім’я їла Млиць, кришеник сала і на цілий день. Гарячу страву сім’я їла один раз на сутки, в цю гарячу пору – ввечері, як посходиМодин раз на сутки, в цю гарячу пору – ввечері, як посходи

Фколи вже в своє село в’їзджаю, знов повертаєш батогом по

Фколи вже в своє село в’їзджаю, знов повертаєш батогом по вухах, і бігом треба доганяти те, що проспав. Так цілий день

Фвухах, і бігом треба доганяти те, що проспав. Так цілий день в цю пору я возив снопи. Старший брат косив сіно (батько

Фв цю пору я возив снопи. Старший брат косив сіно (батько рано помер і ми хазяйнували сами), нас було два хлопці в

Франо помер і ми хазяйнували сами), нас було два хлопці в сім’ї і чотири сестри. Мати була на хазяйстві. В школу я був Фсім’ї і чотири сестри. Мати була на хазяйстві. В школу я був неохочий ходити, наука мені не давалась, пасти корів я теж Фнеохочий ходити, наука мені не давалась, пасти корів я теж не схотів – це дівчаче діло. З 11 років, коли я був такий як Фне схотів – це дівчаче діло. З 11 років, коли я був такий як оце онука Надька, я взяв косу в руки і пішов в косарі. СпоФоце онука Надька, я взяв косу в руки і пішов в косарі. Спочатку косив траву, а потім мені добрі люди приробили грабФчатку косив траву, а потім мені добрі люди приробили грабки до коси, і я пішов косити жито. Сестра Тетяна в’язала за Фки до коси, і я пішов косити жито. Сестра Тетяна в’язала за

Еорну землю купували собі отак далеко десь поза Андрушами,

Еорну землю купували собі отак далеко десь поза Андрушами, бо тут орної землі не хватало нікому вдосталь.

Ебо тут орної землі не хватало нікому вдосталь.

Виїзжаю рано, не виспавсь, задрімав на возі, а коні доЕВиїзжаю рано, не виспавсь, задрімав на возі, а коні дойшли до великих горбів і повернули додому. Я лупнув очима, Ейшли до великих горбів і повернули додому. Я лупнув очима, коли вже в своє село в’їзджаю, знов повертаєш батогом по Еколи вже в своє село в’їзджаю, знов повертаєш батогом по вухах, і бігом треба доганяти те, що проспав. Так цілий день Евухах, і бігом треба доганяти те, що проспав. Так цілий день в цю пору я возив снопи. Старший брат косив сіно (батько Ев цю пору я возив снопи. Старший брат косив сіно (батько рано помер і ми хазяйнували сами), нас було два хлопці в Ерано помер і ми хазяйнували сами), нас було два хлопці в сім’ї і чотири сестри. Мати була на хазяйстві. В школу я був Есім’ї і чотири сестри. Мати була на хазяйстві. В школу я був

•••••••

106

з грушової гілки, тіпали той випрілий за цілий день борщ, ті-пали аж за вушями лящало. Мати тільки вспівала підсипати того борщу з великого горщика.

За вечерею порадимось, що кому на завтра робити, як буде добра година. Старша сестра Тетяна розкаже було кож-ному з нас, що хто буде завтра робити. Така була хазяйновита і розсудлива вона.

А тоді мати прибрала на полу, розкинули нашвидку ряд-но, і покотом дівчата лягли спати, а я надвір – у клуні, в човні спав, і свіже повітря подихає, спати легше, і хазяйство сте-режеш. Тільки гавкне собака, так і кинешся і чуєш, що на подвір’ї діється, корови в загороді ремегають, поросята со-путь у сажку, а коням треба встати і свіжої трави підкинути, бо вони за день виморились, а вночі їсти хотять, а чуть світ знову запрягайсь.

Так проходив характерний липневий день у Андрушах в середняцькій сім’ї удови Доброскокової, яка господарювала з підлітками на шести гектарах орної землі, і цей господар-ський сімейний побут для того часу був цілком благополуч-ний, бо всі члени сім’ї мали можливість працювати дома, в Андрушах, мали можливість задовільно харчуватись, обу-ватись і одягатись, а те, що працювали вони всі у власнім гос-подарстві, це стимулювало трудову діяльність, контактувало і взаємно поєднувало труд сім’ї. Вони поховали батька, який простудився і захворів, часто виїзджаючи у «хуру», щоб збу-дувати нову хату після великої пожежі в селі, яка всю оселю і подвір’я була знесла до попелу. Тоді старша сестра Олена ви-йшла заміж, старший брат Андрій оженився. Вистроїли хату.

Статистичні обрахунки господарства родини Доброскоків. Савка Васильович Доброскок.Народився недалеко від лавки.


Ів Андрушах, мали можливість задовільно харчуватись, обу

Ів Андрушах, мали можливість задовільно харчуватись, обу

Іватись і одягатись, а те, що працювали вони всі у власнім госІватись і одягатись, а те, що працювали вони всі у власнім господарстві, це стимулювало трудову діяльність, контактувало Іподарстві, це стимулювало трудову діяльність, контактувало і взаємно поєднувало труд сім’ї. Вони поховали батька, який Іі взаємно поєднувало труд сім’ї. Вони поховали батька, який простудився і захворів, часто виїзджаючи у «хуру», щоб збуІпростудився і захворів, часто виїзджаючи у «хуру», щоб збудувати нову хату після великої пожежі в селі, яка всю оселю і Ідувати нову хату після великої пожежі в селі, яка всю оселю і подвір’я була знесла до попелу. Тоді старша сестра Олена виІподвір’я була знесла до попелу. Тоді старша сестра Олена вийшла заміж, старший брат Андрій оженився. Вистроїли хату.Ійшла заміж, старший брат Андрій оженився. Вистроїли хату.

Мбо вони за день виморились, а вночі їсти хотять, а чуть світ

Мбо вони за день виморились, а вночі їсти хотять, а чуть світ знову запрягайсь.

Мзнову запрягайсь.

Так проходив характерний липневий день у Андрушах в

МТак проходив характерний липневий день у Андрушах в

середняцькій сім’ї удови Доброскокової, яка господарювала

Мсередняцькій сім’ї удови Доброскокової, яка господарювала з підлітками на шести гектарах орної землі, і цей господар

Мз підлітками на шести гектарах орної землі, і цей господарський сімейний побут для того часу був цілком благополучМський сімейний побут для того часу був цілком благополучний, бо всі члени сім’ї мали можливість працювати дома, Мний, бо всі члени сім’ї мали можливість працювати дома, в Андрушах, мали можливість задовільно харчуватись, обуМв Андрушах, мали можливість задовільно харчуватись, обуМватись і одягатись, а те, що працювали вони всі у власнім госМватись і одягатись, а те, що працювали вони всі у власнім господарстві, це стимулювало трудову діяльність, контактувало Мподарстві, це стимулювало трудову діяльність, контактувало і взаємно поєднувало труд сім’ї. Вони поховали батька, який Мі взаємно поєднувало труд сім’ї. Вони поховали батька, який простудився і захворів, часто виїзджаючи у «хуру», щоб збуМпростудився і захворів, часто виїзджаючи у «хуру», щоб збу

Фно, і покотом дівчата лягли спати, а я надвір – у клуні, в човні

Фно, і покотом дівчата лягли спати, а я надвір – у клуні, в човні спав, і свіже повітря подихає, спати легше, і хазяйство сте

Фспав, і свіже повітря подихає, спати легше, і хазяйство стережеш. Тільки гавкне собака, так і кинешся і чуєш, що на

Фрежеш. Тільки гавкне собака, так і кинешся і чуєш, що на подвір’ї діється, корови в загороді ремегають, поросята со

Фподвір’ї діється, корови в загороді ремегають, поросята сопуть у сажку, а коням треба встати і свіжої трави підкинути, Фпуть у сажку, а коням треба встати і свіжої трави підкинути, бо вони за день виморились, а вночі їсти хотять, а чуть світ Фбо вони за день виморились, а вночі їсти хотять, а чуть світ

Так проходив характерний липневий день у Андрушах в ФТак проходив характерний липневий день у Андрушах в середняцькій сім’ї удови Доброскокової, яка господарювала Фсередняцькій сім’ї удови Доброскокової, яка господарювала з підлітками на шести гектарах орної землі, і цей господарФз підлітками на шести гектарах орної землі, і цей господар

Ебуде добра година. Старша сестра Тетяна розкаже було кож

Ебуде добра година. Старша сестра Тетяна розкаже було кожному з нас, що хто буде завтра робити. Така була хазяйновита

Еному з нас, що хто буде завтра робити. Така була хазяйновита

А тоді мати прибрала на полу, розкинули нашвидку рядЕА тоді мати прибрала на полу, розкинули нашвидку рядно, і покотом дівчата лягли спати, а я надвір – у клуні, в човні Ено, і покотом дівчата лягли спати, а я надвір – у клуні, в човні спав, і свіже повітря подихає, спати легше, і хазяйство стеЕспав, і свіже повітря подихає, спати легше, і хазяйство стережеш. Тільки гавкне собака, так і кинешся і чуєш, що на Ережеш. Тільки гавкне собака, так і кинешся і чуєш, що на подвір’ї діється, корови в загороді ремегають, поросята соЕподвір’ї діється, корови в загороді ремегають, поросята сопуть у сажку, а коням треба встати і свіжої трави підкинути, Епуть у сажку, а коням треба встати і свіжої трави підкинути,

•••••••

107

Сінокіс.Сінокіс Стадня 2 пайки, 10 опругів.Біля Полиці 1 пайка 5 оп.На Лужку 1 пайкаНа Захарові 1 гаУ Слободі 1 пайка.5 пайок = 1 га[Всього] 2 га

Орна земля.У Слободі 1 га сірувастаЗа Стовп’ягами 2 га чорнаУ Мочарі ½ га супіщуватаБіля Ситного озера ½ гаУ Кузьовщині ½ гаНа Захарові ½ га[Всього] 5 га

Сім’я мужчин:Батько й син.

Скот:2 коні2 воли1 корова

Середняки.

[Діти]ОленаТитяна


ІБатько й син.

ІБатько й син.

Скот:ІСкот:2 коніІ2 коні2 волиІ2 воли1 короваІ1 корова

Середняки.ІСередняки.

МУ Мочарі ½ га супіщувата

МУ Мочарі ½ га супіщуватаБіля Ситного озера ½ га

МБіля Ситного озера ½ гаУ Кузьовщині ½ га

МУ Кузьовщині ½ гаНа Захарові ½ га

МНа Захарові ½ га[Всього] 5 га

М[Всього] 5 га

Сім’я мужчин:МСім’я мужчин:Батько й син.МБатько й син.

ФУ Слободі 1 га сіруваста

ФУ Слободі 1 га сірувастаЗа Стовп’ягами 2 га чорна ФЗа Стовп’ягами 2 га чорнаУ Мочарі ½ га супіщувата ФУ Мочарі ½ га супіщуватаБіля Ситного озера ½ га ФБіля Ситного озера ½ га

Е

•••••••

108

МилашкаГалькаГапкаАндрій

Староста.Урядник.Стражники.

Волость була у Підварках.


ІМФ

Волость була у Підварках.

ФВолость була у Підварках. Е

•••••••

109

Домашні промислиДомашні промисли в Андрушах та їх термінологічні ви-

яви займають типове місце в культурі і побуті наддніпрян-ських і києво-полтавських сіл. І найперше місце тут, зви-чайно, належить культурі полотна, так воно склалось тут на Подніпров’ї, і так виявилось у виробничому побуті, що полотно стало першим елементом у домашньому промислі селянина з найдавніших давень. Видно, полотно на середній течії Дніпра, як пригріло тут сонце, як скинула трудова лю-дина тваринячу кожушину з плечей, так і створила собі по-лотняний одяг, адже й Бога в народних казках-притчах у по-лотняну сорочку одягають і князя Святослава у полотняних шароварах малюють.

Давнє, дуже стародавнє слово «полотно», а сам предмет, виявлений ним і ще давніши у людській культурі, коли вслу-хатись і вдуматись в звучання цього терміну і в побудову його, то чуємо древньослов’янську форму закінчення цього слова, а смисловий корінь цього слова, споріднений із слов’янський словом «плоть», отже, від того, що людське тіло покривалось цією тканиною, і тому й назва його похідною виявилась. Іс-торія селянського полотняного промислу докладно вивчена і освітлена етнографічною наукою. Ми тут мусимо зверну-ти увагу лиш на те, як у Андрушах полотно продовжувало побутувати в домівці селянина, яку трощив, ламав, грабував закон прибутку, і вся система правового беззаконія тодіш-нього державного ладу, та зафіксуємо, які мовні вияви у на-звах, в термінології збагатили матеріальну і духовну культу-ру українського села.

«Полотно починається не в рушниках, а в печінках», – го-ворить жіноче прислів’я. Мало землі було у андрушан, та ще й та суха та вітряна. Треба було угноїти підмет (нивка, на


Іцією тканиною, і тому й назва його похідною виявилась. Іс

Іцією тканиною, і тому й назва його похідною виявилась. Історія селянського полотняного промислу докладно вивчена Іторія селянського полотняного промислу докладно вивчена і освітлена етнографічною наукою. Ми тут мусимо звернуІі освітлена етнографічною наукою. Ми тут мусимо звернути увагу лиш на те, як у Андрушах полотно продовжувало Іти увагу лиш на те, як у Андрушах полотно продовжувало побутувати в домівці селянина, яку трощив, ламав, грабував Іпобутувати в домівці селянина, яку трощив, ламав, грабував закон прибутку, і вся система правового беззаконія тодішІзакон прибутку, і вся система правового беззаконія тодішнього державного ладу, та зафіксуємо, які мовні вияви у наІнього державного ладу, та зафіксуємо, які мовні вияви у назвах, в термінології збагатили матеріальну і духовну культуІзвах, в термінології збагатили матеріальну і духовну культу

МДавнє, дуже стародавнє слово «полотно», а сам предмет,

МДавнє, дуже стародавнє слово «полотно», а сам предмет,

виявлений ним і ще давніши у людській культурі, коли вслу

Мвиявлений ним і ще давніши у людській культурі, коли вслухатись і вдуматись в звучання цього терміну і в побудову його,

Мхатись і вдуматись в звучання цього терміну і в побудову його, то чуємо древньослов’янську форму закінчення цього слова,

Мто чуємо древньослов’янську форму закінчення цього слова, а смисловий корінь цього слова, споріднений із слов’янський Ма смисловий корінь цього слова, споріднений із слов’янський словом «плоть», отже, від того, що людське тіло покривалось Мсловом «плоть», отже, від того, що людське тіло покривалось Мцією тканиною, і тому й назва його похідною виявилась. ІсМцією тканиною, і тому й назва його похідною виявилась. Історія селянського полотняного промислу докладно вивчена Мторія селянського полотняного промислу докладно вивчена і освітлена етнографічною наукою. Ми тут мусимо звернуМі освітлена етнографічною наукою. Ми тут мусимо звернути увагу лиш на те, як у Андрушах полотно продовжувало Мти увагу лиш на те, як у Андрушах полотно продовжувало побутувати в домівці селянина, яку трощив, ламав, грабував Мпобутувати в домівці селянина, яку трощив, ламав, грабував

Фселянина з найдавніших давень. Видно, полотно на середній

Фселянина з найдавніших давень. Видно, полотно на середній течії Дніпра, як пригріло тут сонце, як скинула трудова лю

Фтечії Дніпра, як пригріло тут сонце, як скинула трудова людина тваринячу кожушину з плечей, так і створила собі по

Фдина тваринячу кожушину з плечей, так і створила собі полотняний одяг, адже й Бога в народних казках-притчах у по

Флотняний одяг, адже й Бога в народних казках-притчах у полотняну сорочку одягають і князя Святослава у полотняних Флотняну сорочку одягають і князя Святослава у полотняних

Давнє, дуже стародавнє слово «полотно», а сам предмет, ФДавнє, дуже стародавнє слово «полотно», а сам предмет, виявлений ним і ще давніши у людській культурі, коли вслуФвиявлений ним і ще давніши у людській культурі, коли вслухатись і вдуматись в звучання цього терміну і в побудову його, Фхатись і вдуматись в звучання цього терміну і в побудову його, то чуємо древньослов’янську форму закінчення цього слова, Фто чуємо древньослов’янську форму закінчення цього слова,

Еських і києво-полтавських сіл. І найперше місце тут, зви

Еських і києво-полтавських сіл. І найперше місце тут, звичайно, належить культурі полотна, так воно склалось тут

Ечайно, належить культурі полотна, так воно склалось тут на Подніпров’ї, і так виявилось у виробничому побуті, що Ена Подніпров’ї, і так виявилось у виробничому побуті, що полотно стало першим елементом у домашньому промислі Еполотно стало першим елементом у домашньому промислі селянина з найдавніших давень. Видно, полотно на середній Еселянина з найдавніших давень. Видно, полотно на середній течії Дніпра, як пригріло тут сонце, як скинула трудова люЕтечії Дніпра, як пригріло тут сонце, як скинула трудова лю-Е-дина тваринячу кожушину з плечей, так і створила собі поЕдина тваринячу кожушину з плечей, так і створила собі полотняний одяг, адже й Бога в народних казках-притчах у поЕлотняний одяг, адже й Бога в народних казках-притчах у полотняну сорочку одягають і князя Святослава у полотняних Елотняну сорочку одягають і князя Святослава у полотняних

•••••••

110

якій сіяли коноплі) десь або на Мочарі, або на низині біля Виловицької балки. Угноєні підмети в Андрушах родили до-брі коноплі. Льон у Андрушах майже не сіяли. Коноплі, як відомо, вибирають не разом, бо коноплі, кажучи ботанічною термінологією, дводомна культура: після цвітіння, після за-пліднення матірка продовжує рости до осени, а плоскінь після виконаної своєї функції самця починає всихати, і саме в цей момент її треба вирвати ще перед жнивами. З плоскін-ного прядива витикають тонші полотна, а з матірки грубіші – чоловікам на штани, на вірьовки. Літнє мочіння плоскіні у бурчаках було легше, а осіннє мочіння матірки було катор-гою для жінок. Особливо під час тягання матірки з води (два тижні вона там мусить вимокати уже в жовтні місяці). Зви-чайно багачки самі не тягали прядива, а заставляли найми-чок або поденно наймали бідніших «матірку тягти». При цій роботі найбільше простуджувались жінки, особливо в дні, коли жіночому організмові аж ніяк не можна бути в холод-ній воді. Багато калічилось селянок при цій роботі холодної, морозної осені.

Витягнені з води і висушені в стайнях горстки привози-ли додому і тут починали їх на «бетельні тіпати», потім на терниці жінки очищали прядиво від костриці, а потім брали його вже в хату, уже пов’язане у повісма. У кожному повісмі по десять жмінь, кожну жменю прядива бере в руки кожен дорослий і підліток у сім’ї, промітають долівку від соломи і стають підряд батько й діти і починають босими ногами мня-ти прядиво. Піднімається сива курява в хаті, порох заступає вікна, заступає світло лампи, порох забиває дихання старим членам сім’ї, особливо старикам, у яких постійний, хроні-чічний, запущений бронхіт, не кажучи вже про тих, хто хво-рий на сухоту. Задихались і діти в цьому поросі, які хворіли зимою затяжними кашлюками. Тоді, щоб зменшити задуху,


Іли додому і тут починали їх на «бетельні тіпати», потім на

Іли додому і тут починали їх на «бетельні тіпати», потім на терниціІтерниційого вже в хату, уже пов’язане у Ійого вже в хату, уже пов’язане у по десять Іпо десять жміньІжміньдорослий і підліток у сім’ї, промітають долівку від соломи і Ідорослий і підліток у сім’ї, промітають долівку від соломи і Істають підряд батько й діти і починають босими ногами мняІстають підряд батько й діти і починають босими ногами мняти прядиво. Піднімається сива курява в хаті, порох заступає Іти прядиво. Піднімається сива курява в хаті, порох заступає вікна, заступає світло лампи, порох забиває дихання старим Івікна, заступає світло лампи, порох забиває дихання старим

Мчайно багачки самі не тягали прядива, а заставляли найми

Мчайно багачки самі не тягали прядива, а заставляли наймичок або поденно наймали бідніших «матірку тягти». При цій

Мчок або поденно наймали бідніших «матірку тягти». При цій роботі найбільше простуджувались жінки, особливо в дні,

Мроботі найбільше простуджувались жінки, особливо в дні, коли жіночому організмові аж ніяк не можна бути в холод

Мколи жіночому організмові аж ніяк не можна бути в холодній воді. Багато калічилось селянок при цій роботі холодної,

Мній воді. Багато калічилось селянок при цій роботі холодної, морозної осені.Мморозної осені.

Витягнені з води і висушені в стайнях МВитягнені з води і висушені в стайнях Мли додому і тут починали їх на «бетельні тіпати», потім на Мли додому і тут починали їх на «бетельні тіпати», потім на терниці Мтерниці жінки очищали прядиво від М жінки очищали прядиво від його вже в хату, уже пов’язане у Мйого вже в хату, уже пов’язане у

жміньМжмінь, кожну жменю прядива бере в руки кожен М, кожну жменю прядива бере в руки кожен дорослий і підліток у сім’ї, промітають долівку від соломи і Мдорослий і підліток у сім’ї, промітають долівку від соломи і

Фного прядива витикають тонші полотна, а з матірки грубіші –

Фного прядива витикають тонші полотна, а з матірки грубіші – чоловікам на штани, на вірьовки. Літнє мочіння плоскіні у

Фчоловікам на штани, на вірьовки. Літнє мочіння плоскіні у бурчаках було легше, а осіннє мочіння матірки було катор

Фбурчаках було легше, а осіннє мочіння матірки було каторгою для жінок. Особливо під час тягання матірки з води (два

Фгою для жінок. Особливо під час тягання матірки з води (два тижні вона там мусить вимокати уже в жовтні місяці). ЗвиФтижні вона там мусить вимокати уже в жовтні місяці). Звичайно багачки самі не тягали прядива, а заставляли наймиФчайно багачки самі не тягали прядива, а заставляли наймичок або поденно наймали бідніших «матірку тягти». При цій Фчок або поденно наймали бідніших «матірку тягти». При цій роботі найбільше простуджувались жінки, особливо в дні, Фроботі найбільше простуджувались жінки, особливо в дні, коли жіночому організмові аж ніяк не можна бути в холодФколи жіночому організмові аж ніяк не можна бути в холодній воді. Багато калічилось селянок при цій роботі холодної, Фній воді. Багато калічилось селянок при цій роботі холодної,

Етермінологією, дводомна культура: після цвітіння, після за

Етермінологією, дводомна культура: після цвітіння, після за

продовжує рости до осени, а

Е продовжує рости до осени, а

після виконаної своєї функції самця починає всихати, і саме Епісля виконаної своєї функції самця починає всихати, і саме в цей момент її треба вирвати ще перед жнивами. З плоскінЕв цей момент її треба вирвати ще перед жнивами. З плоскінного прядива витикають тонші полотна, а з матірки грубіші – Еного прядива витикають тонші полотна, а з матірки грубіші – чоловікам на штани, на вірьовки. Літнє мочіння плоскіні у Ечоловікам на штани, на вірьовки. Літнє мочіння плоскіні у бурчаках було легше, а осіннє мочіння матірки було каторЕбурчаках було легше, а осіннє мочіння матірки було каторгою для жінок. Особливо під час тягання матірки з води (два Егою для жінок. Особливо під час тягання матірки з води (два тижні вона там мусить вимокати уже в жовтні місяці). ЗвиЕтижні вона там мусить вимокати уже в жовтні місяці). Зви

•••••••

111

мати починала топити піч. Система пічної тяги зменшувала стовби пороху в хаті, нахиляючи їх у комин. На початку ХХ сторіччя заможніші селяни почали робити в клунях і пові-тках гвинтові ручні мняльні, це трохи механізувало каторж-ний труд мняння ногами. І значно прискорювало цей процес, бо в мняльні можна було одночасово перемняти до півпові-сма жмінь прядива.

Перемняті жмені прядива мати обтіпувала кожну жменю від рештків костриці і від пилюги, тоді починала на гребені микати мички. Це також піднімало велику куряву в хаті, але це було неминуче в тодішньому економічному побуті серед-няцької і бідняцької сім’ї, навіть і в куркульській сім’ї най-мички микали мички і пряли прядиво, а в хаті ж була єдина винтіляція, пічний комин та драні шибки в вікнах, куди про-никав свіжий струмінь холодного повітря.

Кожну змикану мичку накладали на гребінь і починали прясти жінки. В ХІХ столітті (майже до кінця його) андру-шівські пряхи пряли пряжу на веретено. Аж свистіло вере-тено, розкручене в долонях досвідченої пряхи і пущене з рук в виробничому розгоні, поки дійде веретено від рук до до-лівки, воно з свистом намотує нитку, і так багато разів до-водилось повторювати прясі, аж поки не напряде на веретені повний горбатий починок. У ХХ сторіччі андрушівські жін-ки уже купували собі в Переяславі прядки. В цьому механізо-ваному процесі вже брала участь і права нога пряхи, ногою приводили в рух колесо, і вже не на веретено намотувався починок, а на шпульку.

З шпульки перемотував на мотовило (надзвичайно давній процес і давній термін) пряжу уже батько. Взагалі, цей етап у виробництві [полотна] переважно виконував-ся мужчинами, мотали на мотовило і розказували чоловіки свої життьові пригоди, зустрічі – це улюблений інти[м]ний


Ілівки, воно з свистом намотує нитку, і так багато разів до

Ілівки, воно з свистом намотує нитку, і так багато разів доводилось повторювати прясі, аж поки не напряде на веретені Іводилось повторювати прясі, аж поки не напряде на веретені повний Іповний горбатий починокІгорбатий починокки уже купували собі в Переяславі Іки уже купували собі в Переяславі ваному процесі вже брала участь і права нога пряхи, ногою Іваному процесі вже брала участь і права нога пряхи, ногою приводили в рух колесо, і вже не на веретено намотувався Іприводили в рух колесо, і вже не на веретено намотувався Іпочинок, а на Іпочинок, а на

З шпульки перемотував на ІЗ шпульки перемотував на

Мвинтіляція, пічний комин та драні шибки в вікнах, куди про

Мвинтіляція, пічний комин та драні шибки в вікнах, куди проникав свіжий струмінь холодного повітря.

Мникав свіжий струмінь холодного повітря.

Кожну змикану мичку накладали на гребінь і починали

МКожну змикану мичку накладали на гребінь і починали

прясти жінки. В ХІХ столітті (майже до кінця його) андру

Мпрясти жінки. В ХІХ столітті (майже до кінця його) андрушівські пряхи пряли пряжу на веретено. Аж свистіло вере

Мшівські пряхи пряли пряжу на веретено. Аж свистіло веретено, розкручене в долонях досвідченої пряхи і пущене з рук Мтено, розкручене в долонях досвідченої пряхи і пущене з рук Мв виробничому розгоні, поки дійде веретено від рук до доМв виробничому розгоні, поки дійде веретено від рук до долівки, воно з свистом намотує нитку, і так багато разів доМлівки, воно з свистом намотує нитку, і так багато разів доводилось повторювати прясі, аж поки не напряде на веретені Мводилось повторювати прясі, аж поки не напряде на веретені

горбатий починокМгорбатий починокки уже купували собі в Переяславі Мки уже купували собі в Переяславі ваному процесі вже брала участь і права нога пряхи, ногою Мваному процесі вже брала участь і права нога пряхи, ногою

Фвід рештків костриці і від пилюги, тоді починала на

Фвід рештків костриці і від пилюги, тоді починала на

. Це також піднімало велику куряву в хаті, але

Ф. Це також піднімало велику куряву в хаті, але

це було неминуче в тодішньому економічному побуті серед

Фце було неминуче в тодішньому економічному побуті середняцької і бідняцької сім’ї, навіть і в куркульській сім’ї най

Фняцької і бідняцької сім’ї, навіть і в куркульській сім’ї наймички микали мички і пряли прядиво, а в хаті ж була єдина Фмички микали мички і пряли прядиво, а в хаті ж була єдина винтіляція, пічний комин та драні шибки в вікнах, куди проФвинтіляція, пічний комин та драні шибки в вікнах, куди проникав свіжий струмінь холодного повітря.Фникав свіжий струмінь холодного повітря.

Кожну змикану мичку накладали на гребінь і починали ФКожну змикану мичку накладали на гребінь і починали прясти жінки. В ХІХ столітті (майже до кінця його) андруФпрясти жінки. В ХІХ столітті (майже до кінця його) андрушівські пряхи пряли пряжу на веретено. Аж свистіло вереФшівські пряхи пряли пряжу на веретено. Аж свистіло вере

Ений труд мняння ногами. І значно прискорювало цей процес,

Ений труд мняння ногами. І значно прискорювало цей процес, бо в мняльні можна було одночасово перемняти до

Ебо в мняльні можна було одночасово перемняти до

Перемняті жмені прядива мати обтіпувала кожну жменю ЕПеремняті жмені прядива мати обтіпувала кожну жменю від рештків костриці і від пилюги, тоді починала на Евід рештків костриці і від пилюги, тоді починала на гребеніЕгребені

. Це також піднімало велику куряву в хаті, але Е. Це також піднімало велику куряву в хаті, але це було неминуче в тодішньому економічному побуті середЕце було неминуче в тодішньому економічному побуті середняцької і бідняцької сім’ї, навіть і в куркульській сім’ї найЕняцької і бідняцької сім’ї, навіть і в куркульській сім’ї наймички микали мички і пряли прядиво, а в хаті ж була єдина Емички микали мички і пряли прядиво, а в хаті ж була єдина

•••••••

112

і творчий був момент у побуті андрушівської сім’ї. Скільки тих казок народжувалось, імпровізувалось і розповсюджу-валось в побутових глибинах, причому починалась імпрові-зація від даного виробничого процесу: від нитки, від пряжі переходила казка на образ пряхи, на її страхи, на її забобони, а переступивши межі сільського побуту, фантазія оповідача сягала в далекі світи, заглядала в далеке майбутнє.

«Не такою пряжею, Насте, як оце ти напряла та натіпала з якихсь там конопель, а залізною, срібною пряжею обмота-ють всі хати в селі, а тоді обмотають Андруші з Переяславом, позв’язують далі, аж до Києва поведуть нитку, аж поки увесь світ обснують срібними нитками, і як ти тільки, Насте, обі-звися в хаті, так твоє слово на весь світ буде чути, а над усим світом попід небом полетять птиці з залізними носами».

Так, конкретно, у виробничому побуті в процесі творен-ня матер’яльної культури народжувався світ духовної куль-тури. За образним виразом, тут голова народного творця мистецьких цінностей ще не одірвалася від рук.

З моменту перемотання нитки на мотовило починався числовий облік напряженій пряжі. Рахунок пряжі в Андру-шах числився в такій послідовності: одна нитка = первісна одиниця, три нитки = чисниця (логічно – від слова «чис-лити»), десять чисниць = пасмо, двадцять пасом = десятка півміток.

Варто перервати тут подальше числення і трохи роз’яснити деяким паничам-етнографам і фолькльористам, які найчастіше спотикаються на нерозумінні оцього терміна «півміток» і, мотивуючи своїм незнанням, виокремлюють с класичних текстів народних історичних пісень термін «пів-мітки» і заміняють його доступнішим їм словом «нитки». Так вони кожного разу поступають, друкуючи народну класичну пісню про турбаївське повстання. В цій пісні народ співає:


Ішах числився в такій послідовності: одна нитка = первісна

Ішах числився в такій послідовності: одна нитка = первісна одиниця, три нитки = Іодиниця, три нитки = лити»), десять чисниць = Ілити»), десять чисниць = півмітокІпівміток.І.Варто перервати тут подальше числення і трохи ІВарто перервати тут подальше числення і трохи роз’яснити деяким паничам-етнографам і фолькльористам, Іроз’яснити деяким паничам-етнографам і фолькльористам, Іякі найчастіше спотикаються на нерозумінні оцього терміна Іякі найчастіше спотикаються на нерозумінні оцього терміна «півміток» і, мотивуючи своїм незнанням, виокремлюють с І«півміток» і, мотивуючи своїм незнанням, виокремлюють с

Мсвітом попід небом полетять птиці з залізними носами».

Мсвітом попід небом полетять птиці з залізними носами».

Так, конкретно, у виробничому побуті в процесі творен

МТак, конкретно, у виробничому побуті в процесі творен

ня матер’яльної культури народжувався світ духовної куль

Мня матер’яльної культури народжувався світ духовної культури. За образним виразом, тут голова народного творця

Мтури. За образним виразом, тут голова народного творця мистецьких цінностей ще не одірвалася від рук.

Ммистецьких цінностей ще не одірвалася від рук.

З моменту перемотання нитки на мотовило починався МЗ моменту перемотання нитки на мотовило починався числовий облік напряженій пряжі. Рахунок пряжі в АндруМчисловий облік напряженій пряжі. Рахунок пряжі в АндруМшах числився в такій послідовності: одна нитка = первісна Мшах числився в такій послідовності: одна нитка = первісна одиниця, три нитки = Модиниця, три нитки = чисницяМчисницялити»), десять чисниць = Млити»), десять чисниць =

Варто перервати тут подальше числення і трохи МВарто перервати тут подальше числення і трохи

Фз якихсь там конопель, а залізною, срібною пряжею обмота

Фз якихсь там конопель, а залізною, срібною пряжею обмотають всі хати в селі, а тоді обмотають Андруші з Переяславом,

Фють всі хати в селі, а тоді обмотають Андруші з Переяславом, позв’язують далі, аж до Києва поведуть нитку, аж поки увесь

Фпозв’язують далі, аж до Києва поведуть нитку, аж поки увесь світ обснують срібними нитками, і як ти тільки, Насте, обі

Фсвіт обснують срібними нитками, і як ти тільки, Насте, обізвися в хаті, так твоє слово на весь світ буде чути, а над усим Фзвися в хаті, так твоє слово на весь світ буде чути, а над усим світом попід небом полетять птиці з залізними носами».Фсвітом попід небом полетять птиці з залізними носами».

Так, конкретно, у виробничому побуті в процесі творенФТак, конкретно, у виробничому побуті в процесі творення матер’яльної культури народжувався світ духовної кульФня матер’яльної культури народжувався світ духовної культури. За образним виразом, тут голова народного творця Фтури. За образним виразом, тут голова народного творця мистецьких цінностей ще не одірвалася від рук.Фмистецьких цінностей ще не одірвалася від рук.

Епереходила казка на образ пряхи, на її страхи, на її забобони,

Епереходила казка на образ пряхи, на її страхи, на її забобони, а переступивши межі сільського побуту, фантазія оповідача

Еа переступивши межі сільського побуту, фантазія оповідача сягала в далекі світи, заглядала в далеке майбутнє.Есягала в далекі світи, заглядала в далеке майбутнє.

«Не такою пряжею, Насте, як оце ти напряла та натіпала Е«Не такою пряжею, Насте, як оце ти напряла та натіпала з якихсь там конопель, а залізною, срібною пряжею обмотаЕз якихсь там конопель, а залізною, срібною пряжею обмотають всі хати в селі, а тоді обмотають Андруші з Переяславом, Еють всі хати в селі, а тоді обмотають Андруші з Переяславом, позв’язують далі, аж до Києва поведуть нитку, аж поки увесь Епозв’язують далі, аж до Києва поведуть нитку, аж поки увесь світ обснують срібними нитками, і як ти тільки, Насте, обіЕсвіт обснують срібними нитками, і як ти тільки, Насте, обізвися в хаті, так твоє слово на весь світ буде чути, а над усим Езвися в хаті, так твоє слово на весь світ буде чути, а над усим

•••••••

113

Били жони праникамиЩе й малії дітки…

Били і, б’ючи ту лиху барину Мар’янушу, словами при-казували:

Оце ж тобі, Мар’янушо,За тонкі півмітки,На то пряли наші жони,Пряли й наші дітки!..

Справа в тому, що [пані] Мар’януша Базилевська вимагала випрядати таку тонку пряжу, щоб оцей півміток, що складався з двадцяти пасом, а значить із 200 чисниць, які містили в собі 600 ниток, щоб вони пройшли крізь кільце її браслєта. А, не знаючи, етнографи-фольклористи редагують народне слово (порушуючи азбучне правило народної творчості, «що із пісні слово не викинеш») і замість незрозумілого їм виробничого, побутового, із народної математики взятого терміну, спокійно закреслюючи його, пишуть примітивне поняття – «нитки»…

Яка ж колосальна, числова і образна різниця між спро-щеним абстрактним поняттям «нитки» і художнє-конкрет-ним образом, створюваним терміном півмітки. Це лиш один болючий приклад з тих численних непорозумінь, які є на-слідком ігнорування народних основ у фолькльористиці і ет-нографічній науці.

Після народного терміна «півміток» далі йде числення: тридцять пасом = тридцятка і нарешту сорок пасом = міток (по андрушівській термінології = моток).

По дальшому виробничому процесі півміток брали на витушку, з витушки перемотували пряжу у клубки (на клуб-ки). Цей момент знову віддавався на руки підліткам. Це один із найлегших і найчистіших в процесі виробництва полотна.


Іщеним абстрактним поняттям «нитки» і художнє-конкрет

Іщеним абстрактним поняттям «нитки» і художнє-конкретним образом, створюваним терміном півмітки. Це лиш один Іним образом, створюваним терміном півмітки. Це лиш один болючий приклад з тих численних непорозумінь, які є наІболючий приклад з тих численних непорозумінь, які є наслідком ігнорування народних основ у фолькльористиці і етІслідком ігнорування народних основ у фолькльористиці і етІнографічній науці.Інографічній науці.

Після народного терміна «півміток» далі йде числення: ІПісля народного терміна «півміток» далі йде числення: тридцять пасом = Ітридцять пасом = (по андрушівській термінології = І(по андрушівській термінології =

М600 ниток, щоб вони пройшли крізь кільце її браслєта. А, не

М600 ниток, щоб вони пройшли крізь кільце її браслєта. А, не знаючи, етнографи-фольклористи редагують народне слово

Мзнаючи, етнографи-фольклористи редагують народне слово (порушуючи азбучне правило народної творчості, «що із пісні

М(порушуючи азбучне правило народної творчості, «що із пісні слово не викинеш») і замість незрозумілого їм виробничого,

Мслово не викинеш») і замість незрозумілого їм виробничого, побутового, із народної математики взятого терміну, спокійно

Мпобутового, із народної математики взятого терміну, спокійно закреслюючи його, пишуть примітивне поняття – «нитки»…Мзакреслюючи його, пишуть примітивне поняття – «нитки»…

Яка ж колосальна, числова і образна різниця між спроМЯка ж колосальна, числова і образна різниця між спрощеним абстрактним поняттям «нитки» і художнє-конкретМщеним абстрактним поняттям «нитки» і художнє-конкретним образом, створюваним терміном півмітки. Це лиш один Мним образом, створюваним терміном півмітки. Це лиш один болючий приклад з тих численних непорозумінь, які є наМболючий приклад з тих численних непорозумінь, які є наслідком ігнорування народних основ у фолькльористиці і етМслідком ігнорування народних основ у фолькльористиці і етнографічній науці.Мнографічній науці.

ФПряли й наші дітки!..

ФПряли й наші дітки!..

Справа в тому, що [пані] Мар’януша Базилевська вимагала

ФСправа в тому, що [пані] Мар’януша Базилевська вимагала

випрядати таку тонку пряжу, щоб оцей півміток, що складався

Фвипрядати таку тонку пряжу, щоб оцей півміток, що складався з двадцяти пасом, а значить із 200 чисниць, які містили в собі Фз двадцяти пасом, а значить із 200 чисниць, які містили в собі 600 ниток, щоб вони пройшли крізь кільце її браслєта. А, не Ф600 ниток, щоб вони пройшли крізь кільце її браслєта. А, не знаючи, етнографи-фольклористи редагують народне слово Фзнаючи, етнографи-фольклористи редагують народне слово (порушуючи азбучне правило народної творчості, «що із пісні Ф(порушуючи азбучне правило народної творчості, «що із пісні слово не викинеш») і замість незрозумілого їм виробничого, Фслово не викинеш») і замість незрозумілого їм виробничого, побутового, із народної математики взятого терміну, спокійно Фпобутового, із народної математики взятого терміну, спокійно

ЕНа то пряли наші жони, ЕНа то пряли наші жони,

Справа в тому, що [пані] Мар’януша Базилевська вимагала ЕСправа в тому, що [пані] Мар’януша Базилевська вимагала випрядати таку тонку пряжу, щоб оцей півміток, що складався Евипрядати таку тонку пряжу, щоб оцей півміток, що складався з двадцяти пасом, а значить із 200 чисниць, які містили в собі Ез двадцяти пасом, а значить із 200 чисниць, які містили в собі

•••••••

114

З клубків уже снували пряжу на оснівницю, а знявши її з оснівниці, уже намотували на вій верстата. Ця пряжа, що йшла від верхнього навою до переднього нижнього навою туго напиналась уздовж верстаті (верстать – термін жіно-чого роду по андрушівській термінології) називається осно-ва. Ширина основи, в залежності від кількості чисниць, за-ложених ще на оснівниці (дев’ятка, десятка, одинадцятка, дванадцятка), оприділяє собою ширину майбутнього полот-на. Упоперек основи прокидався рукою човник з ниткою (з пряжою) на цівці в ньому вложеній. Ця поперечно вложена нитка поміж нитками основи кожного разу підлягала двом ударам блятом по ній, і так нитка за ниткою ткали жінки (в Андрушах самі жінки були ткалі, а в Великій Каратолі і в селі Галицькому на Десні полотна витикали діди-ткачі) протягом цілого Великого посту навесні. Полотно – це був переважно жіночий труд. Підлітки тут допомагали лише тим, що сукали на примітивній сукавці цівки пряжі.

Виткане полотно розрізалось на шматки. А тоді, уже по теплу, шматки сирового полотна починали золити в жлукті, промиваючи кип’ячою водою, просипаючи гречаним попелом і вкидаючи в нього розпечену у печі чугунну кульку (знайдене ядро з гармати), а після прозолення лунко вибивали праника-ми у березі на кладках те полотно в один або два праники, там же прополіскували шматок у воді і тоді, мокрим, розстиляли його у березі по воді на сонці. Сонце вигрівало шматки полот-на і, висмагаючи, сирове полотно поступово біліє.

«Найлучче білять полотно тоді, як калина цвіте!» – каже Ганна Доброскок-Сулима.

Днів 15 треба вистилати на сонці мокре полотно, поки побіліє воно, але тому що сонячні дні не завжди випадають підряд, то місяців і два (в травні і в червні) доводиться тя-гати полотно, аж доки воно гарно вибілиться. Тоді шматки


Іі вкидаючи в нього розпечену у печі чугунну кульку (знайдене

Іі вкидаючи в нього розпечену у печі чугунну кульку (знайдене ядро з гармати), а після прозолення лунко вибивали Іядро з гармати), а після прозолення лунко вибивали ми Іми у березі на кладках те полотно в один або два праники, там І у березі на кладках те полотно в один або два праники, там Іже прополіскували шматок у воді і тоді, мокрим, розстиляли Іже прополіскували шматок у воді і тоді, мокрим, розстиляли його у березі по воді на сонці. Сонце вигрівало шматки полотІйого у березі по воді на сонці. Сонце вигрівало шматки полотна і, висмагаючи, сирове полотно поступово біліє.Іна і, висмагаючи, сирове полотно поступово біліє.

«Найлучче білять полотно тоді, як калина цвіте!» – каже І«Найлучче білять полотно тоді, як калина цвіте!» – каже Ганна Доброскок-Сулима.ІГанна Доброскок-Сулима.

МГалицькому на Десні полотна витикали діди-ткачі) протягом

МГалицькому на Десні полотна витикали діди-ткачі) протягом цілого Великого посту навесні. Полотно – це був переважно

Мцілого Великого посту навесні. Полотно – це був переважно жіночий труд. Підлітки тут допомагали лише тим, що сукали

Мжіночий труд. Підлітки тут допомагали лише тим, що сукали на примітивній сукавці цівки пряжі.

Мна примітивній сукавці цівки пряжі.

Виткане полотно розрізалось на шматки. А тоді, уже по

МВиткане полотно розрізалось на шматки. А тоді, уже по

Мтеплу, шматки Мтеплу, шматки сировогоМсирового полотна починали М полотна починали промиваючи кип’ячою водою, просипаючи гречаним попелом Мпромиваючи кип’ячою водою, просипаючи гречаним попелом і вкидаючи в нього розпечену у печі чугунну кульку (знайдене Мі вкидаючи в нього розпечену у печі чугунну кульку (знайдене ядро з гармати), а після прозолення лунко вибивали Мядро з гармати), а після прозолення лунко вибивали

у березі на кладках те полотно в один або два праники, там М у березі на кладках те полотно в один або два праники, там Мже прополіскували шматок у воді і тоді, мокрим, розстиляли Мже прополіскували шматок у воді і тоді, мокрим, розстиляли його у березі по воді на сонці. Сонце вигрівало шматки полотМйого у березі по воді на сонці. Сонце вигрівало шматки полот

Фна. Упоперек основи прокидався рукою

Фна. Упоперек основи прокидався рукою

в ньому вложеній. Ця поперечно вложена

Ф в ньому вложеній. Ця поперечно вложена

нитка поміж нитками основи кожного разу підлягала двом

Фнитка поміж нитками основи кожного разу підлягала двом

по ній, і так нитка за ниткою ткали жінки (в

Ф по ній, і так нитка за ниткою ткали жінки (в

Андрушах самі жінки були ткалі, а в Великій Каратолі і в селі ФАндрушах самі жінки були ткалі, а в Великій Каратолі і в селі Галицькому на Десні полотна витикали діди-ткачі) протягом ФГалицькому на Десні полотна витикали діди-ткачі) протягом цілого Великого посту навесні. Полотно – це був переважно Фцілого Великого посту навесні. Полотно – це був переважно жіночий труд. Підлітки тут допомагали лише тим, що сукали Фжіночий труд. Підлітки тут допомагали лише тим, що сукали на примітивній сукавці цівки пряжі.Фна примітивній сукавці цівки пряжі.

Виткане полотно розрізалось на шматки. А тоді, уже по ФВиткане полотно розрізалось на шматки. А тоді, уже по

Ечого роду по андрушівській термінології) називається

Ечого роду по андрушівській термінології) називається

. Ширина основи, в залежності від кількості чисниць, за

Е. Ширина основи, в залежності від кількості чисниць, за

ложених ще на оснівниці (дев’ятка, десятка, одинадцятка, Еложених ще на оснівниці (дев’ятка, десятка, одинадцятка, дванадцятка), оприділяє собою ширину майбутнього полотЕдванадцятка), оприділяє собою ширину майбутнього полотна. Упоперек основи прокидався рукою Ена. Упоперек основи прокидався рукою човникЕчовник з ниткою (з Е з ниткою (з човник з ниткою (з човникЕчовник з ниткою (з човник

в ньому вложеній. Ця поперечно вложена Е в ньому вложеній. Ця поперечно вложена нитка поміж нитками основи кожного разу підлягала двом Енитка поміж нитками основи кожного разу підлягала двом

по ній, і так нитка за ниткою ткали жінки (в Е по ній, і так нитка за ниткою ткали жінки (в Андрушах самі жінки були ткалі, а в Великій Каратолі і в селі ЕАндрушах самі жінки були ткалі, а в Великій Каратолі і в селі

•••••••

115

вже білого полотна, перебгавши ширину полотнища вдвоє, згортали їх у сувої, складали сухі сувої білого полотна на дно скрині, бо наступала літня гаряча пора, і треба було братись за серп, граблі, ціп. Аж після молотьби можна було знову селянці брати в руки ножниці, кроїти (краяти) білизну для сім’ї. А коли припірала сільська адміністрація за несплаче-ні податки і загрожувала описати господарство за недоїмку, то треба було нести призначен[е] для сімейного споживання полотно, нести в Переяслав на базар чи ярмарок. Так про-тягом круглорічного виробничого циклу продукувалось се-лянське полотно (сіяння конопель, брання плосконі, матірки, мочіння горсток, витягання їх, бити, терти і мняти прядиво, прясти, мотати, снувати пряжу, ткати і білити полотно).

Як же було морально боляче і образливо, коли це ви-страждане трудом цілої сім’ї брав брудними руками загре-бущий купець і, торгуючись за кожну копійку, шарпав його, зневажав його якість, ображав чесних трудівників і потім спльовував з інсценізованою досадою і відходив, не купив-ши його.

«Поки діждешся того білого полотна на сорочку, поки виробиш його кровавими трудами, так воно тобі в очах уже не біліє, а почорніє», – говорить про те життя удова Пріська Доброскок. Так виглядав у Андрушах процес основного до-машнього промислу. Таке місце він займав у культурі й по-буті трудової селянської родини. А багачі не спішили з по-лотном на ринок.

«Вони держали його в сундуках та скринях, поки воно й камінем стане через їхню жадність», – говорять з ненавистю незаможниці.

Окремо треба відзначити, як етнографічну особливість Андрушів, що всі тутешні ткалі майстерно і високохудожньо, з великим терпінням і довготривалою професійною витрим-


Івиробиш його кровавими трудами, так воно тобі в очах уже

Івиробиш його кровавими трудами, так воно тобі в очах уже не біліє, а почорніє», – говорить про те життя удова Пріська Іне біліє, а почорніє», – говорить про те життя удова Пріська Доброскок. Так виглядав у Андрушах процес основного доІДоброскок. Так виглядав у Андрушах процес основного домашнього промислу. Таке місце він займав у культурі й поІмашнього промислу. Таке місце він займав у культурі й побуті трудової селянської родини. А багачі не спішили з поІбуті трудової селянської родини. А багачі не спішили з полотном на ринок.Ілотном на ринок.І«Вони держали його в сундуках та скринях, поки воно й І«Вони держали його в сундуках та скринях, поки воно й камінем стане через їхню жадність», – говорять з ненавистю Ікамінем стане через їхню жадність», – говорять з ненавистю

МЯк же було морально боляче і образливо, коли це ви

МЯк же було морально боляче і образливо, коли це ви

страждане трудом цілої сім’ї брав брудними руками загре

Мстраждане трудом цілої сім’ї брав брудними руками загребущий купець і, торгуючись за кожну копійку, шарпав його,

Мбущий купець і, торгуючись за кожну копійку, шарпав його, зневажав його якість, ображав чесних трудівників і потім

Мзневажав його якість, ображав чесних трудівників і потім спльовував з інсценізованою досадою і відходив, не купив

Мспльовував з інсценізованою досадою і відходив, не купив

Мши його. Мши його.«Поки діждешся того білого полотна на сорочку, поки М«Поки діждешся того білого полотна на сорочку, поки

виробиш його кровавими трудами, так воно тобі в очах уже Мвиробиш його кровавими трудами, так воно тобі в очах уже не біліє, а почорніє», – говорить про те життя удова Пріська Мне біліє, а почорніє», – говорить про те життя удова Пріська Доброскок. Так виглядав у Андрушах процес основного доМДоброскок. Так виглядав у Андрушах процес основного домашнього промислу. Таке місце він займав у культурі й поМмашнього промислу. Таке місце він займав у культурі й побуті трудової селянської родини. А багачі не спішили з поМбуті трудової селянської родини. А багачі не спішили з по

Фполотно, нести в Переяслав на базар чи ярмарок. Так про

Фполотно, нести в Переяслав на базар чи ярмарок. Так протягом круглорічного виробничого циклу продукувалось се

Фтягом круглорічного виробничого циклу продукувалось селянське полотно (сіяння конопель, брання плосконі, матірки,

Флянське полотно (сіяння конопель, брання плосконі, матірки, мочіння горсток, витягання їх, бити, терти і мняти прядиво,

Фмочіння горсток, витягання їх, бити, терти і мняти прядиво, прясти, мотати, снувати пряжу, ткати і білити полотно).Фпрясти, мотати, снувати пряжу, ткати і білити полотно).

Як же було морально боляче і образливо, коли це виФЯк же було морально боляче і образливо, коли це вистраждане трудом цілої сім’ї брав брудними руками загреФстраждане трудом цілої сім’ї брав брудними руками загребущий купець і, торгуючись за кожну копійку, шарпав його, Фбущий купець і, торгуючись за кожну копійку, шарпав його, зневажав його якість, ображав чесних трудівників і потім Фзневажав його якість, ображав чесних трудівників і потім спльовував з інсценізованою досадою і відходив, не купивФспльовував з інсценізованою досадою і відходив, не купив

Еселянці брати в руки ножниці, кроїти (краяти) білизну для

Еселянці брати в руки ножниці, кроїти (краяти) білизну для сім’ї. А коли припірала сільська адміністрація за несплаче

Есім’ї. А коли припірала сільська адміністрація за несплачені податки і загрожувала описати господарство за недоїмку, Ені податки і загрожувала описати господарство за недоїмку, то треба було нести призначен[е] для сімейного споживання Ето треба було нести призначен[е] для сімейного споживання полотно, нести в Переяслав на базар чи ярмарок. Так проЕполотно, нести в Переяслав на базар чи ярмарок. Так про-Е-тягом круглорічного виробничого циклу продукувалось сеЕтягом круглорічного виробничого циклу продукувалось селянське полотно (сіяння конопель, брання плосконі, матірки, Елянське полотно (сіяння конопель, брання плосконі, матірки, мочіння горсток, витягання їх, бити, терти і мняти прядиво, Емочіння горсток, витягання їх, бити, терти і мняти прядиво, прясти, мотати, снувати пряжу, ткати і білити полотно).Епрясти, мотати, снувати пряжу, ткати і білити полотно).

•••••••

116

кою уміють ткати мережені кольорові рушники і скатерть. В кожній хаті стіни прикрашені: поряд з вишитими та купо-ваними кролевецькими – самотканні кольорові рушники з рослинним квітковим і квітчастим орнаментом.

Другим важливим домашнім промислом у Андрушах було ткання ряден, кодрів, ліжників, зрідка килимів і виро-блення сукна з овечої вовни. Ткання рядна, кодрі й ліжника відрізнялись від ткання полотна не самим ткальним проце-сом, який був в принципі тотожним, а лише значно ширшою своєю основою та зовсім іншим підтканням. Тут на підткан-ня потрібна вже не пряжа, а вал: для ряден тонший і рівний, а для кодрі грубий, випрядений із клоччя (рештки прядів’яної мички після висуканої з неї нитки – пряжі). Для ряден брали і матер’яні стьожки, для ткання ліжника підткання було вов-няне, для килимів також підткання було з різнокольорової штучно пофарбованої вовни, та міцна, значно товща пряжа потрібна була для основи. Все це ткалось для власних потреб і лише при скруті та нужді ішло на продаж.

Іншим був процес вироблення сукна із овечої вовни, тому-то інакше місце займав сукняний промисел в домаш-ньому побуті. Виробництво сукна лише починалось у госпо-дарстві селянина як підготовчий процес. Дома люди стригли після 9 травня овець: «До літнього Миколи не сій гречки, не стрижи овечки, бо буде ще холодно», – рекомендує народне прислів’я. Настрижену вовну домашніми засобами парили в гарячій воді, полоскали у ставку, сушили і після цього або пряли вовну, коли вона призначалась для підткання, або од-возили у Трактомирів до майстра, «діда Савки», драти вовну. Він металевими щітками прочісував її, прочищав і готував для прядіння куделі. Куделі клали на прялиці і пряли на вере-тено, а іноді й на прядку.


Ітому-то інакше місце займав сукняний промисел в домаш

Ітому-то інакше місце займав сукняний промисел в домашньому побуті. Виробництво сукна лише починалось у госпоІньому побуті. Виробництво сукна лише починалось у господарстві селянина як підготовчий процес. Дома люди стригли Ідарстві селянина як підготовчий процес. Дома люди стригли після 9 травня овець: «До літнього Миколи не сій гречки, не Іпісля 9 травня овець: «До літнього Миколи не сій гречки, не стрижи овечки, бо буде ще холодно», – рекомендує народне Істрижи овечки, бо буде ще холодно», – рекомендує народне прислів’я. Настрижену вовну домашніми засобами парили в Іприслів’я. Настрижену вовну домашніми засобами парили в Ігарячій воді, полоскали у ставку, сушили і після цього або Ігарячій воді, полоскали у ставку, сушили і після цього або пряли вовну, коли вона призначалась для підткання, або одІпряли вовну, коли вона призначалась для підткання, або од

Ммички після висуканої з неї нитки – пряжі). Для ряден брали

Ммички після висуканої з неї нитки – пряжі). Для ряден брали

стьожки

Мстьожки, для ткання ліжника підткання було вов

М, для ткання ліжника підткання було вов

няне, для килимів також підткання було з різнокольорової

Мняне, для килимів також підткання було з різнокольорової штучно пофарбованої вовни, та міцна, значно товща пряжа

Мштучно пофарбованої вовни, та міцна, значно товща пряжа потрібна була для основи. Все це ткалось для власних потреб

Мпотрібна була для основи. Все це ткалось для власних потреб

Мі лише при скруті та нужді ішло на продаж.Мі лише при скруті та нужді ішло на продаж.Іншим був процес вироблення сукна із овечої вовни, МІншим був процес вироблення сукна із овечої вовни,

тому-то інакше місце займав сукняний промисел в домашМтому-то інакше місце займав сукняний промисел в домашньому побуті. Виробництво сукна лише починалось у госпоМньому побуті. Виробництво сукна лише починалось у господарстві селянина як підготовчий процес. Дома люди стригли Мдарстві селянина як підготовчий процес. Дома люди стригли після 9 травня овець: «До літнього Миколи не сій гречки, не Мпісля 9 травня овець: «До літнього Миколи не сій гречки, не стрижи овечки, бо буде ще холодно», – рекомендує народне Мстрижи овечки, бо буде ще холодно», – рекомендує народне

Фвідрізнялись від ткання полотна не самим ткальним проце

Фвідрізнялись від ткання полотна не самим ткальним процесом, який був в принципі тотожним, а лише значно ширшою

Фсом, який був в принципі тотожним, а лише значно ширшою своєю основою та зовсім іншим

Фсвоєю основою та зовсім іншим підтканням

Фпідтканням

ня потрібна вже не пряжа, а вал: для ряден тонший і рівний,

Фня потрібна вже не пряжа, а вал: для ряден тонший і рівний, а для кодрі грубий, випрядений із клоччя (рештки прядів’яної Фа для кодрі грубий, випрядений із клоччя (рештки прядів’яної мички після висуканої з неї нитки – пряжі). Для ряден брали Фмички після висуканої з неї нитки – пряжі). Для ряден брали

, для ткання ліжника підткання було вовФ, для ткання ліжника підткання було вовняне, для килимів також підткання було з різнокольорової Фняне, для килимів також підткання було з різнокольорової штучно пофарбованої вовни, та міцна, значно товща пряжа Фштучно пофарбованої вовни, та міцна, значно товща пряжа потрібна була для основи. Все це ткалось для власних потреб Фпотрібна була для основи. Все це ткалось для власних потреб

ЕДругим важливим домашнім промислом у Андрушах

ЕДругим важливим домашнім промислом у Андрушах

, зрідка килимів і вироЕ, зрідка килимів і вироблення сукна з овечої вовни. Ткання рядна, кодрі й ліжника Еблення сукна з овечої вовни. Ткання рядна, кодрі й ліжника відрізнялись від ткання полотна не самим ткальним процеЕвідрізнялись від ткання полотна не самим ткальним процесом, який був в принципі тотожним, а лише значно ширшою Есом, який був в принципі тотожним, а лише значно ширшою

підтканням Епідтканням. Тут на підтканЕ. Тут на підткання потрібна вже не пряжа, а вал: для ряден тонший і рівний, Еня потрібна вже не пряжа, а вал: для ряден тонший і рівний, а для кодрі грубий, випрядений із клоччя (рештки прядів’яної Еа для кодрі грубий, випрядений із клоччя (рештки прядів’яної

•••••••

117

«Чого ти тягниш діло, як та баба вовну пряде», – гово-рить було сердитий чоловік на повільну дію своєї жінки. Вов-ну справді баби пряли повільно, «повагом».

Ткали сукно на тій же верстаті, що й полотна тчуть. Осно-ва у сукна була шириною на вісім пасом, але виходило воно значно ширше за полотно. То – виткане дома сукно (термін сукна походить від дієслова «сукати» вовну). Андрушани во-зили бити сукно на сукновальні нижче по Дніпру, в село Ре-шітки та у Ліпляву. З виробленого таким засобом сукна шили собі свитки, піджаки та кобиняки.

Смушеві шапки шили з домашніх, своїх смушків, які майже кожен селянин міг легко вичинити, а вже пошити ко-жух з дубленого хутра андрушани самі не могли, а шукали майстрів в інших селах.

Серед андрушан були першорядні майстри лозоплитін-ня. Одне з найперших місць цього промислу займає колиш-ній матрос чорноморського флоту Офанасій Моспан, він первокласно вміє виплітати з лози кобзу для ловіння риби, вершу, корзину, вірейку, козубок, кошолку та кошики з рогозу. Цей скромний промисел у Андрушах найбільш розвивався під впливом ринку, бо андрушани змагались з козицькими майстрами на переяславському базарі в цім ділі.

Горшків та інших керамічних виробів андрушани не зна-ли, а купували на переяславському базарі глечики у канів-ських гончарів, так само як діжки, бочки та бочонки придба-вали також у Переяславі.


ІЦей скромний промисел у Андрушах найбільш розвивався

ІЦей скромний промисел у Андрушах найбільш розвивався під впливом ринку, бо андрушани змагались з козицькими Іпід впливом ринку, бо андрушани змагались з козицькими майстрами на переяславському базарі в цім ділі.Імайстрами на переяславському базарі в цім ділі.

Горшків та інших керамічних виробів андрушани не знаІГоршків та інших керамічних виробів андрушани не знали, а купували на переяславському базарі глечики у канівІли, а купували на переяславському базарі глечики у канівських гончарів, так само як діжки, бочки та бочонки придбаІських гончарів, так само як діжки, бочки та бочонки придбавали також у Переяславі.Івали також у Переяславі.

Ммайстрів в інших селах.

Ммайстрів в інших селах.

Серед андрушан були першорядні майстри лозоплитін

МСеред андрушан були першорядні майстри лозоплитін

ня. Одне з найперших місць цього промислу займає колиш

Мня. Одне з найперших місць цього промислу займає колишній матрос чорноморського флоту Офанасій Моспан, він

Мній матрос чорноморського флоту Офанасій Моспан, він первокласно вміє виплітати з лози Мпервокласно вміє виплітати з лози вершу Мвершу, М, корзинуМкорзину, М, вірейкуМвірейку, М, козубокМкозубок, М, кошолкуМкошолкуЦей скромний промисел у Андрушах найбільш розвивався МЦей скромний промисел у Андрушах найбільш розвивався під впливом ринку, бо андрушани змагались з козицькими Мпід впливом ринку, бо андрушани змагались з козицькими майстрами на переяславському базарі в цім ділі.Ммайстрами на переяславському базарі в цім ділі.

Горшків та інших керамічних виробів андрушани не знаМГоршків та інших керамічних виробів андрушани не зна

Фшітки та у Ліпляву. З виробленого таким засобом сукна шили

Фшітки та у Ліпляву. З виробленого таким засобом сукна шили собі свитки, піджаки та кобиняки.

Фсобі свитки, піджаки та кобиняки.

Смушеві шапки шили з домашніх, своїх смушків, які

ФСмушеві шапки шили з домашніх, своїх смушків, які

майже кожен селянин міг легко вичинити, а вже пошити ко

Фмайже кожен селянин міг легко вичинити, а вже пошити кожух з дубленого хутра андрушани самі не могли, а шукали Фжух з дубленого хутра андрушани самі не могли, а шукали

Серед андрушан були першорядні майстри лозоплитінФСеред андрушан були першорядні майстри лозоплитіння. Одне з найперших місць цього промислу займає колишФня. Одне з найперших місць цього промислу займає колишній матрос чорноморського флоту Офанасій Моспан, він Фній матрос чорноморського флоту Офанасій Моспан, він

Ева у сукна була шириною на вісім пасом, але виходило воно

Ева у сукна була шириною на вісім пасом, але виходило воно значно ширше за полотно. То – виткане дома сукно (термін

Езначно ширше за полотно. То – виткане дома сукно (термін сукна походить від дієслова «сукати» вовну). Андрушани воЕсукна походить від дієслова «сукати» вовну). Андрушани возили бити сукно на сукновальні нижче по Дніпру, в село РеЕзили бити сукно на сукновальні нижче по Дніпру, в село Решітки та у Ліпляву. З виробленого таким засобом сукна шили Ешітки та у Ліпляву. З виробленого таким засобом сукна шили

Смушеві шапки шили з домашніх, своїх смушків, які ЕСмушеві шапки шили з домашніх, своїх смушків, які майже кожен селянин міг легко вичинити, а вже пошити коЕмайже кожен селянин міг легко вичинити, а вже пошити кожух з дубленого хутра андрушани самі не могли, а шукали Ежух з дубленого хутра андрушани самі не могли, а шукали

•••••••

118

Назви предметів рільництва в Андрушах

Одним з найстаріших засобів рільництва є рало. В Ан-друшах рало існувало з давніх давен і функціунувало в цьо-му селі аж до 1905 року. Під кінець свого існування рало в Андрушах зазнало значних впливів і існувало вже під кінець з п’ятьма залізними зубами, уставленими в його дерев’яну основу. При появі новіших залізних сільськогосподарських знарядь сама назва рало перейшла до нових знарядь, які вже фактично не являлись ралом, а на них механічно перенесена була традиційна назва. На початку ХХ ст. в Андрушах існу-вали знаряддя з похідними назвами: рало-однорук, а також залізні рала з додатковими термінами семерик або п’ятирик. І якщо рало-однорук (бо запрягали в нього одну коняку, і один чоловік на ньому, ідучи ззаду, і поганяв коня, і сам же ралив) було зроблено ще у поєднанні деревяної основи і за-лізного, власне, рала, то наступні рала (п’ятерики і семерики) уже були повністю залізні. Один із останніх варіантів заліз-ного рала під кінець свого існування втратив навіть первісну назву і називався вже драпак. Під кінець його функції драпак тягали уже по садибах і скородили ним городи. (Наприклад, в господарстві Василя Бурчика).

Сам термін «рало», як свідчить його словесна форма, на-лежить до найдавніших термінів слов’янської мови, і в такій своїй незмінній формі ця назва разом з цим дерев’яним сіль-ськогосподарським знаряддям рільництва перейшла у спад-щину і увійшла до основного словарного фонду української мови. І в цій мові від слова «рало» виникло багато спорідне-них, похідних понять, назв, термінів. В тому числі і сам тер-мін «рільництво» є похідним від первісного терміна «рало».


Іного рала під кінець свого існування втратив навіть первісну

Іного рала під кінець свого існування втратив навіть первісну назву і називався вже Іназву і називався вже тягали уже по садибах і скородили ним городи. (Наприклад, Ітягали уже по садибах і скородили ним городи. (Наприклад, в господарстві Василя Бурчика).Ів господарстві Василя Бурчика).

Сам термін «рало», як свідчить його словесна форма, наІСам термін «рало», як свідчить його словесна форма, наІлежить до найдавніших термінів слов’янської мови, і в такій Ілежить до найдавніших термінів слов’янської мови, і в такій своїй незмінній формі ця назва разом з цим дерев’яним сільІсвоїй незмінній формі ця назва разом з цим дерев’яним сільськогосподарським знаряддям рільництва перейшла у спадІськогосподарським знаряддям рільництва перейшла у спад

Мвали знаряддя з похідними назвами:

Мвали знаряддя з похідними назвами: залізні рала з додатковими термінами

Мзалізні рала з додатковими термінами І якщо рало-однорук (бо запрягали в нього одну коняку,

МІ якщо рало-однорук (бо запрягали в нього одну коняку, і один чоловік на ньому, ідучи ззаду, і поганяв коня, і сам же

Мі один чоловік на ньому, ідучи ззаду, і поганяв коня, і сам же ралив) було зроблено ще у поєднанні деревяної основи і за

Мралив) було зроблено ще у поєднанні деревяної основи і за

Млізного, власне, рала, то наступні рала (п’ятерики і семерики) Млізного, власне, рала, то наступні рала (п’ятерики і семерики) уже були повністю залізні. Один із останніх варіантів залізМуже були повністю залізні. Один із останніх варіантів залізного рала під кінець свого існування втратив навіть первісну Много рала під кінець свого існування втратив навіть первісну назву і називався вже Мназву і називався вже драпакМдрапактягали уже по садибах і скородили ним городи. (Наприклад, Мтягали уже по садибах і скородили ним городи. (Наприклад, в господарстві Василя Бурчика).Мв господарстві Василя Бурчика).

Сам термін «рало», як свідчить його словесна форма, наМСам термін «рало», як свідчить його словесна форма, на

Фз п’ятьма залізними зубами, уставленими в його дерев’яну

Фз п’ятьма залізними зубами, уставленими в його дерев’яну основу. При появі новіших залізних сільськогосподарських

Фоснову. При появі новіших залізних сільськогосподарських знарядь сама назва рало перейшла до нових знарядь, які вже

Фзнарядь сама назва рало перейшла до нових знарядь, які вже фактично не являлись ралом, а на них механічно перенесена

Ффактично не являлись ралом, а на них механічно перенесена була традиційна назва. На початку ХХ ст. в Андрушах існуФбула традиційна назва. На початку ХХ ст. в Андрушах існували знаряддя з похідними назвами: Фвали знаряддя з похідними назвами: рало-однорукФрало-однорукзалізні рала з додатковими термінами Фзалізні рала з додатковими термінами семерикФсемерикІ якщо рало-однорук (бо запрягали в нього одну коняку, ФІ якщо рало-однорук (бо запрягали в нього одну коняку, і один чоловік на ньому, ідучи ззаду, і поганяв коня, і сам же Фі один чоловік на ньому, ідучи ззаду, і поганяв коня, і сам же ралив) було зроблено ще у поєднанні деревяної основи і заФралив) було зроблено ще у поєднанні деревяної основи і за

ЕОдним з найстаріших засобів рільництва є

ЕОдним з найстаріших засобів рільництва є

друшах рало існувало з давніх давен і функціунувало в цьо

Едрушах рало існувало з давніх давен і функціунувало в цьому селі аж до 1905 року. Під кінець свого існування рало в Ему селі аж до 1905 року. Під кінець свого існування рало в Андрушах зазнало значних впливів і існувало вже під кінець ЕАндрушах зазнало значних впливів і існувало вже під кінець з п’ятьма залізними зубами, уставленими в його дерев’яну Ез п’ятьма залізними зубами, уставленими в його дерев’яну основу. При появі новіших залізних сільськогосподарських Еоснову. При появі новіших залізних сільськогосподарських знарядь сама назва рало перейшла до нових знарядь, які вже Езнарядь сама назва рало перейшла до нових знарядь, які вже фактично не являлись ралом, а на них механічно перенесена Ефактично не являлись ралом, а на них механічно перенесена була традиційна назва. На початку ХХ ст. в Андрушах існуЕбула традиційна назва. На початку ХХ ст. в Андрушах існу

•••••••

119

Друге місце в рільничій термінології, безумовно, нале-жить стародавньому, також слов’янському, слову «плуг».

Як саме знаряддя зайняло в історії матеріальної культури села Андрушів величезне і почесне місце, так і термін «плуг» став основоположним у виробничій сільськогосподарській термінології села. В Андрушах ще є серед найстаршого поко-ління громадян люди, які орали на своєму полі ще дерев’яним плугом, але з залізним лемішем. Під кінець дев’ятнадцятого століття, і, особливо, на початку ХХ століття увійшов у побут плуг залізний, і тому термін «плуг» і розумівся в Андрушах саме як повний залізний плуг. Поняття «плуг» у виробничо-му побуті андрушан обросло цілим рядом додаткових назв, які оприділяли складові частини і деталі залізного плуга. Ось як називає андрушівський селянин Іван Доброскок части-ни залізного плуга, які він називав в процесі своєї роботи з плугом: чепіги, граділь, полиця або поличка, чересло, леміш, колішня. Колішня в свою чергу складається з частин, які діс-тали народні назви: подушка з дірочками, щоб підглибляти, або вміляти борозну, двоє коліс (борозенне колесо більше і підручне колесо менше).

В побутовій термінології на цілій Україні назва плуг і слова леміш та чересло увійшли давно. Поет Степан Рудан-ський, спираючись на народну мову, ще 60-х роках [ХІХ ст.] увів в загально-культурний обіход української мови ці нові назви у своєму вірші:

Та гей, бики, чого ж ви стали,Чи поле страшно заросло?Чи леміші іржа поїла?Чи затупилось чересло?

В Андрушах же залізний плуг з усіма своїми частинами в народній мові з’явився пізніше. Бо тут землі в селян було


ІВ побутовій термінології на цілій Україні назва плуг і

ІВ побутовій термінології на цілій Україні назва плуг і

слова леміш та чересло увійшли давно. Поет Степан РуданІслова леміш та чересло увійшли давно. Поет Степан Руданський, спираючись на народну мову, ще 60Іський, спираючись на народну мову, ще 60увів в загально-культурний обіход української мови ці нові Іувів в загально-культурний обіход української мови ці нові назви у своєму вірші:Іназви у своєму вірші:

Та гей, бики, чого ж ви стали,ІТа гей, бики, чого ж ви стали,М

як називає андрушівський селянин Іван Доброскок части

Мяк називає андрушівський селянин Іван Доброскок частини залізного плуга, які він називав в процесі своєї роботи з

Мни залізного плуга, які він називав в процесі своєї роботи з

граділь

Мграділь,

М, полиця

Мполиця

. Колішня в свою чергу складається з частин, які діс

М. Колішня в свою чергу складається з частин, які діс

тали народні назви:

Мтали народні назви: подушка

Мподушка з дірочками, щоб підглибляти,

М з дірочками, щоб підглибляти,

або вміляти борозну, двоє коліс (Мабо вміляти борозну, двоє коліс (борозеннеМборозеннепідручне Мпідручне колесо менше).М колесо менше).

В побутовій термінології на цілій Україні назва плуг і МВ побутовій термінології на цілій Україні назва плуг і слова леміш та чересло увійшли давно. Поет Степан РуданМслова леміш та чересло увійшли давно. Поет Степан Руданський, спираючись на народну мову, ще 60Мський, спираючись на народну мову, ще 60увів в загально-культурний обіход української мови ці нові Мувів в загально-культурний обіход української мови ці нові назви у своєму вірші:Мназви у своєму вірші:

Фстоліття, і, особливо, на початку ХХ століття увійшов у побут

Фстоліття, і, особливо, на початку ХХ століття увійшов у побут плуг залізний, і тому термін «плуг» і розумівся в Андрушах

Фплуг залізний, і тому термін «плуг» і розумівся в Андрушах саме як повний залізний плуг. Поняття «плуг» у виробничо

Фсаме як повний залізний плуг. Поняття «плуг» у виробничому побуті андрушан обросло цілим рядом додаткових назв,

Фму побуті андрушан обросло цілим рядом додаткових назв, які оприділяли складові частини і деталі залізного плуга. Ось Фякі оприділяли складові частини і деталі залізного плуга. Ось як називає андрушівський селянин Іван Доброскок частиФяк називає андрушівський селянин Іван Доброскок частини залізного плуга, які він називав в процесі своєї роботи з Фни залізного плуга, які він називав в процесі своєї роботи з

полиця Фполиця або Ф або полиця або полиця Фполиця або полиця поличкаФполичка. Колішня в свою чергу складається з частин, які дісФ. Колішня в свою чергу складається з частин, які діс

з дірочками, щоб підглибляти, Ф з дірочками, щоб підглибляти,

Естав основоположним у виробничій сільськогосподарській

Естав основоположним у виробничій сільськогосподарській термінології села. В Андрушах ще є серед найстаршого поко

Етермінології села. В Андрушах ще є серед найстаршого покоління громадян люди, які орали на своєму полі ще дерев’яним Еління громадян люди, які орали на своєму полі ще дерев’яним плугом, але з залізним лемішем. Під кінець дев’ятнадцятого Еплугом, але з залізним лемішем. Під кінець дев’ятнадцятого століття, і, особливо, на початку ХХ століття увійшов у побут Естоліття, і, особливо, на початку ХХ століття увійшов у побут плуг залізний, і тому термін «плуг» і розумівся в Андрушах Еплуг залізний, і тому термін «плуг» і розумівся в Андрушах саме як повний залізний плуг. Поняття «плуг» у виробничоЕсаме як повний залізний плуг. Поняття «плуг» у виробничому побуті андрушан обросло цілим рядом додаткових назв, Ему побуті андрушан обросло цілим рядом додаткових назв, які оприділяли складові частини і деталі залізного плуга. Ось Еякі оприділяли складові частини і деталі залізного плуга. Ось

•••••••

120

дуже мало, земля тут піщана, і тому механізація сільського господарства дуже відставала і приходила сюди з великим запізненням.

Борона і саме знаряддя, і ця назва з’явились на нашому Подніпров’ї в сиву давнину. І, очевидно, борона і в рільни-цтві, і в мові з’явилася раніше плуга, бо ж неспроста проора-ний плугом слід називається не плузна, а борозна, тобто про-орана бороною. У ХХ ст., на очах одного покоління хліборо-бів, [борона] в селі Андрушах зазнала докорінних змін. Спо-чатку [була] дерев’яна борона з дерев’яними зубами, потім з’явились борони з залізними зубками на дерев’яній основі, і в 1910 році зрідка почали з’являтися суцільнозалізні боро-ни, їх подекуди стали називати плажками. Вживали борону в Андрушах для того, щоб заволочити ріллю, зорану плугом, але бідніші селяни і, особливо, вдови, не маючи змоги зо-рати ниву плугом, обмежувались лише тим, що боронували ниву і так сіяли зерно після борони, а потім ще раз волочили упоперик первісного сліду. У процесі виробництва, в Андру-шах роботу, виконану бороною, не називали боронуванням, а називали значно старшим терміном – волочіння. Отже, ще до появи борони застосовували зовсім примітивне знаряд-дя – волок, волока, заволока, цей предмет старі андрушани ще пам’ятають, його обрубували з природньої гілки дерева, у якої мали бути симетрично розташовані сучки, які й робили належне діло на грунті. Видно, це приладдя побутувало на Україні дуже довго, якщо воно породило таку витривалу на-зву виробничого процесу як волочити.

Поряд з залізною бороною в Андрушах з’явилась серпат-ка. В ній, на дерев’яній основі, були насаджені залізні зубки у вигляді гусячої лапи. Від слова серпатка з’явився похідний термін серпатити ріллю або стерню, тобто після осінньої оранки на зяб навесні, перед сіянням, пускали серпатку по


Ідо появи борони застосовували зовсім примітивне знаряд

Ідо появи борони застосовували зовсім примітивне знаряддя – Ідя – волокІволокще пам’ятають, його обрубували з природньої гілки дерева, у Іще пам’ятають, його обрубували з природньої гілки дерева, у якої мали бути симетрично розташовані сучки, які й робили Іякої мали бути симетрично розташовані сучки, які й робили належне діло на грунті. Видно, це приладдя побутувало на Іналежне діло на грунті. Видно, це приладдя побутувало на Україні дуже довго, якщо воно породило таку витривалу наІУкраїні дуже довго, якщо воно породило таку витривалу назву виробничого процесу як волочити.Ізву виробничого процесу як волочити.

Поряд з залізною бороною в Андрушах з’явилась ІПоряд з залізною бороною в Андрушах з’явилась

Мв Андрушах для того, щоб заволочити ріллю, зорану плугом,

Мв Андрушах для того, щоб заволочити ріллю, зорану плугом, але бідніші селяни і, особливо, вдови, не маючи змоги зо

Мале бідніші селяни і, особливо, вдови, не маючи змоги зорати ниву плугом, обмежувались лише тим, що боронували

Мрати ниву плугом, обмежувались лише тим, що боронували ниву і так сіяли зерно після борони, а потім ще раз волочили

Мниву і так сіяли зерно після борони, а потім ще раз волочили упоперик первісного сліду. У процесі виробництва, в Андру

Мупоперик первісного сліду. У процесі виробництва, в Андрушах роботу, виконану бороною, не називали боронуванням, Мшах роботу, виконану бороною, не називали боронуванням, а називали значно старшим терміном – Ма називали значно старшим терміном – до появи борони застосовували зовсім примітивне знарядМдо появи борони застосовували зовсім примітивне знаряд

волок Мволок, М, волокаМволока, М, заволокаМзаволокаще пам’ятають, його обрубували з природньої гілки дерева, у Мще пам’ятають, його обрубували з природньої гілки дерева, у якої мали бути симетрично розташовані сучки, які й робили Мякої мали бути симетрично розташовані сучки, які й робили належне діло на грунті. Видно, це приладдя побутувало на Мналежне діло на грунті. Видно, це приладдя побутувало на

Фбів, [борона] в селі Андрушах зазнала докорінних змін. Спо

Фбів, [борона] в селі Андрушах зазнала докорінних змін. Спочатку [була] дерев’яна борона з дерев’яними зубами, потім

Фчатку [була] дерев’яна борона з дерев’яними зубами, потім з’явились борони з залізними зубками на дерев’яній основі,

Фз’явились борони з залізними зубками на дерев’яній основі, і в 1910 році зрідка почали з’являтися суцільнозалізні боро

Фі в 1910 році зрідка почали з’являтися суцільнозалізні борони, їх подекуди стали називати Фни, їх подекуди стали називати плажкамиФплажками. Вживали борону Ф. Вживали борону в Андрушах для того, щоб заволочити ріллю, зорану плугом, Фв Андрушах для того, щоб заволочити ріллю, зорану плугом, але бідніші селяни і, особливо, вдови, не маючи змоги зоФале бідніші селяни і, особливо, вдови, не маючи змоги зорати ниву плугом, обмежувались лише тим, що боронували Фрати ниву плугом, обмежувались лише тим, що боронували ниву і так сіяли зерно після борони, а потім ще раз волочили Фниву і так сіяли зерно після борони, а потім ще раз волочили упоперик первісного сліду. У процесі виробництва, в АндруФупоперик первісного сліду. У процесі виробництва, в Андру

ЕПодніпров’ї в сиву давнину. І, очевидно, борона і в рільни

ЕПодніпров’ї в сиву давнину. І, очевидно, борона і в рільництві, і в мові з’явилася раніше плуга, бо ж неспроста проора

Ецтві, і в мові з’явилася раніше плуга, бо ж неспроста проораний плугом слід називається не плузна, а борозна, тобто проЕний плугом слід називається не плузна, а борозна, тобто проорана бороною. У ХХ ст., на очах одного покоління хлібороЕорана бороною. У ХХ ст., на очах одного покоління хліборобів, [борона] в селі Андрушах зазнала докорінних змін. СпоЕбів, [борона] в селі Андрушах зазнала докорінних змін. Спочатку [була] дерев’яна борона з дерев’яними зубами, потім Ечатку [була] дерев’яна борона з дерев’яними зубами, потім з’явились борони з залізними зубками на дерев’яній основі, Ез’явились борони з залізними зубками на дерев’яній основі, і в 1910 році зрідка почали з’являтися суцільнозалізні бороЕі в 1910 році зрідка почали з’являтися суцільнозалізні боро

. Вживали борону Е. Вживали борону

•••••••

121

зябі, щоб розпушити зверху ріллю для прийняття зерна. Сер-патили також свіжу стерню одразу після жнив, але в цьому разі тут фігурував інший термін – лущити стерню.

Після рала, плуга, борони і серпатки належить відзначи-ти і знаряддя, і термін коток. В старовину існували в Андру-шах дерев’яні котки, зроблені з круглої колоди, а під кінець ХІХ ст. тут зрідка з’являвся металічний коток. Котком роз-давлювали велике груддя після сухої оранки, а також при-качували ним уже засіяне і заволочене зерно. Особливо таке дрібне як просо.

В селянському побуті ні один із попередніх засобів зна-рядь рільництва не давав стільки нещасних випадків як ко-ток. Під коток найчастіше попадали діти, а іноді й дорослим придавлювало ногу котком.

Оглянувши ці знаряддя, якими готували грунт для сіян-ня, треба поряд з цим назвати кілька рільничих термінів, що оприділяли собою відмінності в оранці грунту. Землю орали в Андрушах завжди уздовж гін, тобто по довжині ниви ходив плуг, так же вздовж ралили і серпатили, а волочили ріллю вздовж і впоперик ниви. І починали перший раз волочити (боронувати) саме впоперик ниви. Орали ниву двома фор-мами, а саме орали в склад і в розгін. Термін «в склад» озна-чає, що першу борозну як раз прокладали посередині ниви, уздовж її, від краю до краю, а дійшовши краю, плуг поверта-ли праворуч і другу борозну клали паралельно першій, але з таким розрахунком, що вивернута земля з цієї другої бо-розни клалася в склад поверх землі, покладеної з першої бо-розни. Отже, і ці два шари землі, прокладені всередині ниви, називалися складом (в ужчому розумінні цього слова), і всі подальші борозни, які клалися при повороті плуга праворуч навколо першого складу, називались у виробничому побу-ті – оранка в склад. І якщо в попередньому сільськогоспо-


І(боронувати) саме впоперик ниви. Орали ниву двома фор

І(боронувати) саме впоперик ниви. Орали ниву двома формами, а саме орали Імами, а саме орали чає, що першу борозну як раз прокладали посередині ниви, Ічає, що першу борозну як раз прокладали посередині ниви, уздовж її, від краю до краю, а дійшовши краю, плуг повертаІуздовж її, від краю до краю, а дійшовши краю, плуг повертали праворуч і другу борозну клали паралельно першій, але Іли праворуч і другу борозну клали паралельно першій, але Із таким розрахунком, що вивернута земля з цієї другої боІз таким розрахунком, що вивернута земля з цієї другої борозни клалася в склад поверх землі, покладеної з першої боІрозни клалася в склад поверх землі, покладеної з першої борозни. Отже, і ці два шари землі, прокладені всередині ниви, Ірозни. Отже, і ці два шари землі, прокладені всередині ниви,

Мпридавлювало ногу котком.

Мпридавлювало ногу котком.

Оглянувши ці знаряддя, якими готували грунт для сіян

МОглянувши ці знаряддя, якими готували грунт для сіян

ня, треба поряд з цим назвати кілька рільничих термінів, що

Мня, треба поряд з цим назвати кілька рільничих термінів, що оприділяли собою відмінності в оранці грунту. Землю орали

Моприділяли собою відмінності в оранці грунту. Землю орали в Андрушах завжди уздовж

Мв Андрушах завжди уздовж гін

Мгін, тобто по довжині ниви ходив

М, тобто по довжині ниви ходив

плуг, так же вздовж ралили і серпатили, а волочили ріллю Мплуг, так же вздовж ралили і серпатили, а волочили ріллю Мвздовж і впоперик ниви. І починали перший раз волочити Мвздовж і впоперик ниви. І починали перший раз волочити (боронувати) саме впоперик ниви. Орали ниву двома форМ(боронувати) саме впоперик ниви. Орали ниву двома формами, а саме орали Ммами, а саме орали в складМв склад і М і чає, що першу борозну як раз прокладали посередині ниви, Мчає, що першу борозну як раз прокладали посередині ниви, уздовж її, від краю до краю, а дійшовши краю, плуг повертаМуздовж її, від краю до краю, а дійшовши краю, плуг повертали праворуч і другу борозну клали паралельно першій, але Мли праворуч і другу борозну клали паралельно першій, але

Фкачували ним уже засіяне і заволочене зерно. Особливо таке

Фкачували ним уже засіяне і заволочене зерно. Особливо таке

В селянському побуті ні один із попередніх засобів зна

ФВ селянському побуті ні один із попередніх засобів зна

рядь рільництва не давав стільки нещасних випадків як ко

Фрядь рільництва не давав стільки нещасних випадків як коток. Під коток найчастіше попадали діти, а іноді й дорослим Фток. Під коток найчастіше попадали діти, а іноді й дорослим придавлювало ногу котком. Фпридавлювало ногу котком.

Оглянувши ці знаряддя, якими готували грунт для сіянФОглянувши ці знаряддя, якими готували грунт для сіяння, треба поряд з цим назвати кілька рільничих термінів, що Фня, треба поряд з цим назвати кілька рільничих термінів, що оприділяли собою відмінності в оранці грунту. Землю орали Фоприділяли собою відмінності в оранці грунту. Землю орали

, тобто по довжині ниви ходив Ф, тобто по довжині ниви ходив

Е. В старовину існували в Андру

Е. В старовину існували в Андру

, зроблені з круглої колоди, а під кінець

Е, зроблені з круглої колоди, а під кінець

ХІХ ст. тут зрідка з’являвся металічний коток. Котком розЕХІХ ст. тут зрідка з’являвся металічний коток. Котком роздавлювали велике груддя після сухої оранки, а також приЕдавлювали велике груддя після сухої оранки, а також прикачували ним уже засіяне і заволочене зерно. Особливо таке Екачували ним уже засіяне і заволочене зерно. Особливо таке

В селянському побуті ні один із попередніх засобів знаЕВ селянському побуті ні один із попередніх засобів знарядь рільництва не давав стільки нещасних випадків як коЕрядь рільництва не давав стільки нещасних випадків як коток. Під коток найчастіше попадали діти, а іноді й дорослим Еток. Під коток найчастіше попадали діти, а іноді й дорослим

•••••••

122

дарському році дана нива була виорана в склад то, щоб не нагортати горба посеред ниви треба було в наступному році цю землю розорювати вже в розгін.

Оранку в розгін починали не в центрі ниви, а вздовж пра-вої її межі з таким розрахунком, щоб земля вивернута з пер-шої борозни, частково лягала вздовж межі, а дійшовши плу-гом до кінця гін, плуг завертали не праворуч, як при оранці в склад, а викинувши плуг із борозни і положивши його на ліву чепігу, перетягали його до лівої межі, і знову прокладали борозну паралельно межі, тільки з протилежного боку, і вели плуг до того краю, з якого починали першу борозну, і так і ходили плугом, то по правій половині ниви, то по лівій, поки, нарешті, проорували останню борозну в центрі ниви, як раз по лінії торішнього складу. При оранці в склад трудніше до-водиться на початку, дуже круто повертати і тягло, і самий плуг, зате значно легше закінчувати роботу. А при оранці в розгін легше починати і трудніше робити останні борозни при дуже крутих поворотах.

Після зорання усієї ниви вздовж, її треба було заорати краї, цебто прокласти кілька борозен упоперик ниви на її краю там, де виходив плуг і не скрізь в однаковій мірі закін-чував борозну. А коли ниву волочили боронами, то в кінці треба було забити краї або заробити краї.

На зораній ниві андрушани аж до початку ХХ ст. сіяли хліб виключно руками. Сіяч набирав у мішок зерна (терміну збіжжя не знають і не вживають, бо цей термін розповсю-джений у побуті Правобережної України) приблизно на тре-тину його вмістивості, за допомогою довгої зав’язки надівав мішок на ліве плече, лівою рукою підтримував мішок, а та-кож регулював його положення на плечі, правою рукою на-бирав з мішка повну жменю зерна, тоді робив розмах якомо-га ширший і, розмахнувшись, кидав зерно широким жестом


Ікраю там, де виходив плуг і не скрізь в однаковій мірі закін

Ікраю там, де виходив плуг і не скрізь в однаковій мірі закінчував борозну. А коли ниву волочили боронами, то в кінці Ічував борозну. А коли ниву волочили боронами, то в кінці треба було Ітреба було

На зораній ниві андрушани аж до початку ХХ ст. сіяли ІНа зораній ниві андрушани аж до початку ХХ ст. сіяли хліб виключно руками. Іхліб виключно руками. збіжжя не знають і не вживають, бо цей термін розповсюІзбіжжя не знають і не вживають, бо цей термін розповсюІджений у побуті Правобережної України) приблизно на треІджений у побуті Правобережної України) приблизно на третину його вмістивості, за допомогою довгої зав’язки надівав Ітину його вмістивості, за допомогою довгої зав’язки надівав

Мпо лінії торішнього складу. При оранці в склад трудніше до

Мпо лінії торішнього складу. При оранці в склад трудніше доводиться на початку, дуже круто повертати і тягло, і самий

Мводиться на початку, дуже круто повертати і тягло, і самий плуг, зате значно легше закінчувати роботу. А при оранці в

Мплуг, зате значно легше закінчувати роботу. А при оранці в розгін легше починати і трудніше робити останні борозни

Мрозгін легше починати і трудніше робити останні борозни при дуже крутих поворотах.

Мпри дуже крутих поворотах.

Після зорання усієї ниви вздовж, її треба було заорати МПісля зорання усієї ниви вздовж, її треба було заорати краї, цебто прокласти кілька борозен упоперик ниви на її Мкраї, цебто прокласти кілька борозен упоперик ниви на її Мкраю там, де виходив плуг і не скрізь в однаковій мірі закінМкраю там, де виходив плуг і не скрізь в однаковій мірі закінчував борозну. А коли ниву волочили боронами, то в кінці Мчував борозну. А коли ниву волочили боронами, то в кінці треба було Мтреба було забити країМзабити краї

На зораній ниві андрушани аж до початку ХХ ст. сіяли МНа зораній ниві андрушани аж до початку ХХ ст. сіяли хліб виключно руками. Мхліб виключно руками.

Фліву чепігу, перетягали його до лівої межі, і знову прокладали

Фліву чепігу, перетягали його до лівої межі, і знову прокладали борозну паралельно межі, тільки з протилежного боку, і вели

Фборозну паралельно межі, тільки з протилежного боку, і вели плуг до того краю, з якого починали першу борозну, і так і

Фплуг до того краю, з якого починали першу борозну, і так і ходили плугом, то по правій половині ниви, то по лівій, поки,

Фходили плугом, то по правій половині ниви, то по лівій, поки, нарешті, проорували останню борозну в центрі ниви, як раз Фнарешті, проорували останню борозну в центрі ниви, як раз по лінії торішнього складу. При оранці в склад трудніше доФпо лінії торішнього складу. При оранці в склад трудніше доводиться на початку, дуже круто повертати і тягло, і самий Фводиться на початку, дуже круто повертати і тягло, і самий плуг, зате значно легше закінчувати роботу. А при оранці в Фплуг, зате значно легше закінчувати роботу. А при оранці в розгін легше починати і трудніше робити останні борозни Фрозгін легше починати і трудніше робити останні борозни

Евої її межі з таким розрахунком, щоб земля вивернута з пер

Евої її межі з таким розрахунком, щоб земля вивернута з першої борозни, частково лягала вздовж межі, а дійшовши плу

Ешої борозни, частково лягала вздовж межі, а дійшовши плугом до кінця гін, плуг завертали не праворуч, як при оранці Егом до кінця гін, плуг завертали не праворуч, як при оранці в склад, а викинувши плуг із борозни і положивши його на Ев склад, а викинувши плуг із борозни і положивши його на ліву чепігу, перетягали його до лівої межі, і знову прокладали Еліву чепігу, перетягали його до лівої межі, і знову прокладали борозну паралельно межі, тільки з протилежного боку, і вели Еборозну паралельно межі, тільки з протилежного боку, і вели плуг до того краю, з якого починали першу борозну, і так і Еплуг до того краю, з якого починали першу борозну, і так і ходили плугом, то по правій половині ниви, то по лівій, поки, Еходили плугом, то по правій половині ниви, то по лівій, поки, нарешті, проорували останню борозну в центрі ниви, як раз Енарешті, проорували останню борозну в центрі ниви, як раз

•••••••

123

поперед себе, але жменю сповнену зерном посилав уперед і розкривав її з таким розрахунком, щоб зерно летіло не вбік і не кудись за вітром, і не вузьким рядком, а рівномірно роз-сипалось поперед нього кроків на два вшир.

Майстерний досвідчений сіяч (сівач, сіяльник або просто той, що сіє) так тримає руку долонею вниз і так гармонійно розкриває пальці, починаючи від мизинця і до великого паль-ця, що зерно падає по ріллі рівномірно: і не густо, і не рідко, так само сіяч мусить регулювати свій наступний ряд, у який він буде заходити вздовж ниви, паралельно з першим заходом, щоб не було огріха, тобто незасіяної ріллі між двома заходами. Кожен дорослий хлібороб в селі Андрушах уже з парубоцько-го віку привчався сіяти руками хліб, сіяти економно, рівномір-но, по-хазяйському. Отже, андрушани хліб сіяли руками.

Сіялка ж фабрична з’явилася в Андрушах всього лиш у двох господарів на початку ХХ ст., але селяни в Андрушах знали основні її виробничі ознаки і мали свою термінологію. Зерно засипалось з мішка у кіш сіялки, а з коша висипалось сошниками в ріллю. На дні коша проти кожного сошника є трибок, який регулює просування зерна в сошники.

[В] кінці сошника внизу прикріплена металічна лапка, яка заглиблює зерно в грунт і прикриває його землею. До сіялки треба було двох людей, один поганяв тяглову силу, а другий ззаді ішов за сіялкою, опускав і підіймав в кінці ниви, тобто відкривав і закривав прохід зерна в сошники і тримав у руках дерев’яний істик, тотожний з істиком плугатаря, і прочищав цим істиком зволочення поміж лапками сошників внизу.

Засіявши ниву, в Андрушах стежили за зростанням тех-нових культур майже пасивно, не втручаючись особливо в зростання і визрівання хлібних злаків. Кінчивши сіяти ниву, примовляли, звертаючись на схід сонця: «Роди, Боже, на вся-кого долю: і на птицю, і на тварину, і на нас грішних».


І[В] кінці сошника внизу прикріплена металічна

І[В] кінці сошника внизу прикріплена металічна

заглиблює зерно в грунт і прикриває його землею. До сіялки Ізаглиблює зерно в грунт і прикриває його землею. До сіялки треба було двох людей, один поганяв тяглову силу, а другий Ітреба було двох людей, один поганяв тяглову силу, а другий ззаді ішов за сіялкою, опускав і підіймав в кінці ниви, тобто Іззаді ішов за сіялкою, опускав і підіймав в кінці ниви, тобто відкривав і закривав прохід зерна в сошники і тримав у руках Івідкривав і закривав прохід зерна в сошники і тримав у руках дерев’яний Ідерев’яний істикІістикцим істиком зволочення поміж лапками сошників внизу.Іцим істиком зволочення поміж лапками сошників внизу.

Засіявши ниву, в Андрушах стежили за зростанням техІЗасіявши ниву, в Андрушах стежили за зростанням тех

Мно, по-хазяйському. Отже, андрушани хліб сіяли руками.

Мно, по-хазяйському. Отже, андрушани хліб сіяли руками.

Сіялка ж фабрична з’явилася в Андрушах всього лиш у

МСіялка ж фабрична з’явилася в Андрушах всього лиш у

двох господарів на початку ХХ ст., але селяни в Андрушах

Мдвох господарів на початку ХХ ст., але селяни в Андрушах знали основні її виробничі ознаки і мали свою термінологію.

Мзнали основні її виробничі ознаки і мали свою термінологію. Зерно засипалось з мішка у

МЗерно засипалось з мішка у кіш

Мкіш сіялки, а з коша висипалось

М сіялки, а з коша висипалось

сошниками Мсошниками в ріллю. На дні коша проти кожного сошника є М в ріллю. На дні коша проти кожного сошника є трибок Мтрибок, який регулює просування зерна в сошники.М, який регулює просування зерна в сошники.

[В] кінці сошника внизу прикріплена металічна М[В] кінці сошника внизу прикріплена металічна заглиблює зерно в грунт і прикриває його землею. До сіялки Мзаглиблює зерно в грунт і прикриває його землею. До сіялки треба було двох людей, один поганяв тяглову силу, а другий Мтреба було двох людей, один поганяв тяглову силу, а другий ззаді ішов за сіялкою, опускав і підіймав в кінці ниви, тобто Мззаді ішов за сіялкою, опускав і підіймав в кінці ниви, тобто відкривав і закривав прохід зерна в сошники і тримав у руках Мвідкривав і закривав прохід зерна в сошники і тримав у руках

Фтак само сіяч мусить регулювати свій наступний ряд, у який

Фтак само сіяч мусить регулювати свій наступний ряд, у який він буде заходити вздовж ниви, паралельно з першим заходом,

Фвін буде заходити вздовж ниви, паралельно з першим заходом,

, тобто незасіяної ріллі між двома заходами.

Ф, тобто незасіяної ріллі між двома заходами.

Кожен дорослий хлібороб в селі Андрушах уже з парубоцько

ФКожен дорослий хлібороб в селі Андрушах уже з парубоцького віку привчався сіяти руками хліб, сіяти економно, рівномірФго віку привчався сіяти руками хліб, сіяти економно, рівномірно, по-хазяйському. Отже, андрушани хліб сіяли руками.Фно, по-хазяйському. Отже, андрушани хліб сіяли руками.

Сіялка ж фабрична з’явилася в Андрушах всього лиш у ФСіялка ж фабрична з’явилася в Андрушах всього лиш у двох господарів на початку ХХ ст., але селяни в Андрушах Фдвох господарів на початку ХХ ст., але селяни в Андрушах знали основні її виробничі ознаки і мали свою термінологію. Фзнали основні її виробничі ознаки і мали свою термінологію.

сіялки, а з коша висипалось Ф сіялки, а з коша висипалось

Есіяльник

Есіяльник або просто

Е або просто сіяльник або просто сіяльник

Есіяльник або просто сіяльник

той, що сіє) так тримає руку долонею вниз і так гармонійно

Етой, що сіє) так тримає руку долонею вниз і так гармонійно розкриває пальці, починаючи від мизинця і до великого пальЕрозкриває пальці, починаючи від мизинця і до великого пальця, що зерно падає по ріллі рівномірно: і не густо, і не рідко, Еця, що зерно падає по ріллі рівномірно: і не густо, і не рідко, так само сіяч мусить регулювати свій наступний ряд, у який Етак само сіяч мусить регулювати свій наступний ряд, у який він буде заходити вздовж ниви, паралельно з першим заходом, Евін буде заходити вздовж ниви, паралельно з першим заходом,

, тобто незасіяної ріллі між двома заходами. Е, тобто незасіяної ріллі між двома заходами. Кожен дорослий хлібороб в селі Андрушах уже з парубоцькоЕКожен дорослий хлібороб в селі Андрушах уже з парубоцького віку привчався сіяти руками хліб, сіяти економно, рівномірЕго віку привчався сіяти руками хліб, сіяти економно, рівномір

•••••••

124

А про майбутній урожай звичайно казали спокійно: «Що Бог дасть, те земля й уродить». «Як підуть дощі, то виростуть кущі, а як не буде дощу, то не буде шматка хліба й до борщу».

Так і в пісні співається:

Ой, уроди, Боже,Та пшениченьку гожеТа на вдовиних дітокЩе й на вдовину долю.

Засіяне зерно сходило, потім зеленіло, кущилось, потім стебла ідуть в стрілки, стрілка колос викидає, потім колоски цвітуть, наливаються зерном, хліб тоді половіє, зерно в коло-сках достигає і твердіє, а коли хліб перестоює, не своєчасно зіжнеться, то зерно буде сипатись.

В процесі зростання і визрівання засіяних хлібів, андру-шани частково прополювали свої ниви, забрівши обов’язково босими ногами в озимину чи в ярину так, щоб не потолочи-ти її, виривали руками бур’яни: зарослі дикого горошку, сині волошки і, особливо, шкідливий кукіль. Вирвані сорняки ви-носили і викидали на зворота або на межі поміж нивами, які в Андрушах частіше, переважно називаються обніжками.

На Петра, тобто 29 червня за старим стилем, в Андрушах наступала пора жнив. В Андрушах настільки було мало орної землі, і так дорожили тут соломою, що косою майже не ко-сили хлібних злаків, а жнивували (це характерний андрушів-ський термін) переважно серпами. Чоловіки в цю пору по-чинали косити сіно на лугах, на сінокосах, а жінки жали сер-пом свої ниви. До початку ХХ ст. серпи в Андрушах меньше робили, а переважно купували в Переяславі. Житню солому, жнивуючи серпом, обережно в’язали в снопи, оберігаючи її для вкривання хат.


Іносили і викидали на зворота або на межі поміж нивами, які

Іносили і викидали на зворота або на межі поміж нивами, які в Андрушах частіше, переважно називаються Ів Андрушах частіше, переважно називаються

На Петра, тобто 29 червня за старим стилем, в Андрушах ІНа Петра, тобто 29 червня за старим стилем, в Андрушах Інаступала пора жнив. В Андрушах настільки було мало орної Інаступала пора жнив. В Андрушах настільки було мало орної землі, і так дорожили тут соломою, що косою майже не коІземлі, і так дорожили тут соломою, що косою майже не косили хлібних злаків, а Ісили хлібних злаків, а ський термін) переважно серпами. Чоловіки в цю пору поІський термін) переважно серпами. Чоловіки в цю пору починали косити сіно на лугах, на сінокосах, а жінки жали серІчинали косити сіно на лугах, на сінокосах, а жінки жали сер

Мсках достигає і твердіє, а коли хліб перестоює, не своєчасно

Мсках достигає і твердіє, а коли хліб перестоює, не своєчасно зіжнеться, то зерно буде сипатись.

Мзіжнеться, то зерно буде сипатись.

В процесі зростання і визрівання засіяних хлібів, андру

МВ процесі зростання і визрівання засіяних хлібів, андру

шани частково прополювали свої ниви, забрівши обов’язково

Мшани частково прополювали свої ниви, забрівши обов’язково босими ногами в озимину чи в ярину так, щоб не потолочи

Мбосими ногами в озимину чи в ярину так, щоб не потолочити її, виривали руками бур’яни: зарослі дикого горошку, сині Мти її, виривали руками бур’яни: зарослі дикого горошку, сині волошки і, особливо, шкідливий кукіль. Вирвані сорняки виМволошки і, особливо, шкідливий кукіль. Вирвані сорняки виносили і викидали на зворота або на межі поміж нивами, які Мносили і викидали на зворота або на межі поміж нивами, які в Андрушах частіше, переважно називаються Мв Андрушах частіше, переважно називаються

На Петра, тобто 29 червня за старим стилем, в Андрушах МНа Петра, тобто 29 червня за старим стилем, в Андрушах Мнаступала пора жнив. В Андрушах настільки було мало орної Мнаступала пора жнив. В Андрушах настільки було мало орної землі, і так дорожили тут соломою, що косою майже не коМземлі, і так дорожили тут соломою, що косою майже не ко

ФЩе й на вдовину долю.

ФЩе й на вдовину долю.

Засіяне зерно сходило, потім зеленіло, кущилось, потім

ФЗасіяне зерно сходило, потім зеленіло, кущилось, потім

стебла ідуть в стрілки, стрілка колос викидає, потім колоски

Фстебла ідуть в стрілки, стрілка колос викидає, потім колоски цвітуть, наливаються зерном, хліб тоді половіє, зерно в колоФцвітуть, наливаються зерном, хліб тоді половіє, зерно в колосках достигає і твердіє, а коли хліб перестоює, не своєчасно Фсках достигає і твердіє, а коли хліб перестоює, не своєчасно зіжнеться, то зерно буде сипатись.Фзіжнеться, то зерно буде сипатись.

В процесі зростання і визрівання засіяних хлібів, андруФВ процесі зростання і визрівання засіяних хлібів, андрушани частково прополювали свої ниви, забрівши обов’язково Фшани частково прополювали свої ниви, забрівши обов’язково босими ногами в озимину чи в ярину так, щоб не потолочиФбосими ногами в озимину чи в ярину так, щоб не потолочи

ЕТа пшениченьку гоже ЕТа пшениченьку гожеТа на вдовиних діток ЕТа на вдовиних дітокЩе й на вдовину долю. ЕЩе й на вдовину долю.

Засіяне зерно сходило, потім зеленіло, кущилось, потім ЕЗасіяне зерно сходило, потім зеленіло, кущилось, потім стебла ідуть в стрілки, стрілка колос викидає, потім колоски Естебла ідуть в стрілки, стрілка колос викидає, потім колоски цвітуть, наливаються зерном, хліб тоді половіє, зерно в колоЕцвітуть, наливаються зерном, хліб тоді половіє, зерно в коло

•••••••

125

Кожна жниця, жнивуючи серпом, за день нажинала одну копу, тобто 60 снопів, складаючи їх тут же, на стерні, по трид-цять снопів у півкопи (полукіпки).

Жачок [жатка] у Андрушах до початку ХХ ст. не було, була лиш одна сінокосарка.

Жнив’яний серп настільки простий прилад, що в ньо-му є лиш один додатковий термін – дерев’яна ручка, в яку і вставляється хвіст серпа. А вже навколо коси протягом віків зібралось кілька додаткових другорядних назв тих частин і деталей, що в цілому складали поняття коси. Спочатку треба відзначити дерев’яне довге кісся, на яке і набивається сама металева коса. На кіссі виділяється лише ручка, яку тримає косар у своїй правій руці.

До кісся коса прикріплюється металевим наперстком, у який забивається пасклин. В самій металевій косі відзна-чають термінами: прут, полотно, а на полотні гостре жало, п’ята (п’ятка) і в протилежнім кінці від п’яти – вістря. Коли косар косить косою не сіно, а хлібні злаки, він додає до коси додатковий саморобний пристрій – грабки, а в грабках є шнур і клячок за андрушівською термінологією. Косар, ідучи коси-ти, мусить ще брати додатковий струмент: молоток, мантач-ку, брус-гострило (брусницю) і металеву бабку, на якій клипа-ють лезо, по-андрушівському – жало коси. Коса прийшла в сільське господарство України пізніше од серпа, і стала в гос-подарствах селян основним знаряддям на жнивах. І тільки наприкінці ХІХ ст. з’явилась кінна жачка і косарка, але в село Андруші ці два пристрої не дійшли до 1917 року. Поряд з ко-сою, слідом за косарем і в’язальницею, тягли по стерні граблі великі і малі грабельки, якими підгрібали колоски, що не по-падали в сніп. А також скошену прозелень, що росла внизу поміж хлібом. Грабель андрушани не купували, а, навпаки, могли зробити їх самі і не лише для власного вжитку, а ще й


Іти, мусить ще брати додатковий струмент:

Іти, мусить ще брати додатковий струмент: ку Іку, І, брус-гострилоІбрус-гострилоІють лезо, по-андрушівському – Іють лезо, по-андрушівському – сільське господарство України пізніше од серпа, і стала в госІсільське господарство України пізніше од серпа, і стала в господарствах селян основним знаряддям на жнивах. І тільки Іподарствах селян основним знаряддям на жнивах. І тільки наприкінці ХІХ ст. з’явилась кінна жачка і косарка, але в село Інаприкінці ХІХ ст. з’явилась кінна жачка і косарка, але в село Андруші ці два пристрої не дійшли до 1917 року. Поряд з коІАндруші ці два пристрої не дійшли до 1917 року. Поряд з косою, слідом за косарем і в’язальницею, тягли по стерні граблі Ісою, слідом за косарем і в’язальницею, тягли по стерні граблі

МДо кісся коса прикріплюється металевим

МДо кісся коса прикріплюється металевим

у який забивається

Му який забивається пасклин

Мпасклин

чають термінами:

Мчають термінами: прут

Мпрут,

М, полотно

Мполотно

п’ятка

Мп’ятка) і в протилежнім кінці від п’яти –

М) і в протилежнім кінці від п’яти –

косар косить косою не сіно, а хлібні злаки, він додає до коси

Мкосар косить косою не сіно, а хлібні злаки, він додає до коси додатковий саморобний пристрій – Мдодатковий саморобний пристрій –

клячок Мклячок за андрушівською термінологією. Косар, ідучи косиМ за андрушівською термінологією. Косар, ідучи косиклячок за андрушівською термінологією. Косар, ідучи косиклячок Мклячок за андрушівською термінологією. Косар, ідучи косиклячокти, мусить ще брати додатковий струмент: Мти, мусить ще брати додатковий струмент:

брус-гострилоМбрус-гострилоМ (М (брусницюМбрусницю) і металеву М) і металеву ють лезо, по-андрушівському – Мють лезо, по-андрушівському – сільське господарство України пізніше од серпа, і стала в госМсільське господарство України пізніше од серпа, і стала в господарствах селян основним знаряддям на жнивах. І тільки Мподарствах селян основним знаряддям на жнивах. І тільки

Фзібралось кілька додаткових другорядних назв тих частин і

Фзібралось кілька додаткових другорядних назв тих частин і деталей, що в цілому складали поняття коси. Спочатку треба

Фдеталей, що в цілому складали поняття коси. Спочатку треба

кісся

Фкісся, на яке і набивається сама

Ф, на яке і набивається сама

металева коса. На кіссі виділяється лише ручка, яку тримає

Фметалева коса. На кіссі виділяється лише ручка, яку тримає косар у своїй правій руці. Фкосар у своїй правій руці.

До кісся коса прикріплюється металевим ФДо кісся коса прикріплюється металевим наперсткомФнаперсткомпасклин Фпасклин. В самій металевій косі відзнаФ. В самій металевій косі відзна

полотноФполотно, а на полотні гостре Ф, а на полотні гостре ) і в протилежнім кінці від п’яти – Ф) і в протилежнім кінці від п’яти –

косар косить косою не сіно, а хлібні злаки, він додає до коси Фкосар косить косою не сіно, а хлібні злаки, він додає до коси

ЕЖнив’яний серп настільки простий прилад, що в ньо

ЕЖнив’яний серп настільки простий прилад, що в ньо

му є лиш один додатковий термін – дерев’яна ручка, в яку і Ему є лиш один додатковий термін – дерев’яна ручка, в яку і серпа. А вже навколо коси протягом віків Е серпа. А вже навколо коси протягом віків

зібралось кілька додаткових другорядних назв тих частин і Езібралось кілька додаткових другорядних назв тих частин і деталей, що в цілому складали поняття коси. Спочатку треба Едеталей, що в цілому складали поняття коси. Спочатку треба

, на яке і набивається сама Е, на яке і набивається сама металева коса. На кіссі виділяється лише ручка, яку тримає Еметалева коса. На кіссі виділяється лише ручка, яку тримає

•••••••

126

для переяславського базару. Граблі – пристрій дуже простий, на довге граблище надівали валок, а в нього вбивали зубки.

Після жнив наступала в Андрушах робоча пора – возови-ця. Возили хліб андрушани протягом віків дерев’яним возом, бо тільки на початку ХХ ст. в Андруші прийшов ход – заліз-ний віз, тобто віз з обкованими металічними шинами коле-сами та ще з деякими залізними деталями, у конструкції ціл-ком тотожній з дерев’яним возом. Андрушівський дерев’яний віз як масовий, всеохоплюючий засіб транспорту має тут ряд своїх термінологічних визначень до складових частин всього воза. Задні колеса мають бути на цілу долоню вищі від пере-дніх. Колеса надівались на дві осі. Вісь робили дубову, підто-ки – березові, обклені – вербові, чотири ручиці також дубові, а обидві драбини робили або вербові, або із сокорини. В ан-друшівському возі ще є два затилки і ящик. Окремо ще треба назвати частини колеса, яке складається із тупки, а в неї задо-вбані ясеневі спиці, поверх спиць берестові ободи.

Наклавши на воза снопів хліба або сіна з копиць, звер-ху треба було притягти накладене осиковим чи сосновим рублем. Рубель притягався вірьовкою до ключки, а щоб ві-рьовка не сповзала з рубля, на ньому робили зарубку. Вірьов-ки в Андрушах сучать з конопляного прядива, зсукують їх вдев’ятеро і вдванадцятеро. У навантажений віз запрягали в Андрушах воли, корови і в ХХ столітті – коні. Для кінного тягла до воза приєднували або дишло (для пари коней) або дві оглоблі з двома отосами для впрягання одної коняки. Одну коняку треба було запрягати в хомут, другу – в черезсі-дельник. А для пароконної упряжі треба було надівати на шиї шлеї з посторонками, які затягались на барках та штейвагах на корні дишла.

А рогата скотина в Андрушах запрягалась у віковічне ярмо (у якому відрізняють назвами деталі ярма: підгорля,


Ірьовка не сповзала з рубля, на ньому робили зарубку. Вірьов

Ірьовка не сповзала з рубля, на ньому робили зарубку. Вірьовки в Андрушах сучать з конопляного прядива, зсукують їх Іки в Андрушах сучать з конопляного прядива, зсукують їх вдев’ятеро і вдванадцятеро. У навантажений віз запрягали в Івдев’ятеро і вдванадцятеро. У навантажений віз запрягали в Андрушах воли, корови і в ХХ столітті – коні. Для кінного ІАндрушах воли, корови і в ХХ столітті – коні. Для кінного Ітягла до воза приєднували або Ітягла до воза приєднували або

оглобліІоглоблі з двома І з двома Одну коняку треба було запрягати в ІОдну коняку треба було запрягати в

. А для пароконної упряжі треба було надівати на шиї І. А для пароконної упряжі треба було надівати на шиї

М робили або вербові, або із сокорини. В ан

М робили або вербові, або із сокорини. В ан

друшівському возі ще є два

Мдрушівському возі ще є два назвати частини колеса, яке складається із

Мназвати частини колеса, яке складається із вбані ясеневі

Мвбані ясеневі спиці

Мспиці, поверх спиць берестові

М, поверх спиць берестові

Наклавши на воза снопів хліба або сіна з копиць, звер

МНаклавши на воза снопів хліба або сіна з копиць, звер

ху треба було притягти накладене осиковим чи сосновим Мху треба було притягти накладене осиковим чи сосновим рублем Мрублем. Рубель притягався вірьовкою до М. Рубель притягався вірьовкою до рьовка не сповзала з рубля, на ньому робили зарубку. ВірьовМрьовка не сповзала з рубля, на ньому робили зарубку. Вірьовки в Андрушах сучать з конопляного прядива, зсукують їх Мки в Андрушах сучать з конопляного прядива, зсукують їх вдев’ятеро і вдванадцятеро. У навантажений віз запрягали в Мвдев’ятеро і вдванадцятеро. У навантажений віз запрягали в Андрушах воли, корови і в ХХ столітті – коні. Для кінного МАндрушах воли, корови і в ХХ столітті – коні. Для кінного тягла до воза приєднували або Мтягла до воза приєднували або

Фвіз як масовий, всеохоплюючий засіб транспорту має тут ряд

Фвіз як масовий, всеохоплюючий засіб транспорту має тут ряд своїх термінологічних визначень до складових частин всього

Фсвоїх термінологічних визначень до складових частин всього воза. Задні колеса мають бути на цілу долоню вищі від пере

Фвоза. Задні колеса мають бути на цілу долоню вищі від передніх. Колеса надівались на дві осі.

Фдніх. Колеса надівались на дві осі. Вісь

ФВісь робили дубову,

Ф робили дубову,

– вербові, чотири Ф – вербові, чотири ручиціФручиці також дубові, Ф також дубові, робили або вербові, або із сокорини. В анФ робили або вербові, або із сокорини. В ан

друшівському возі ще є два Фдрушівському возі ще є два затилкиФзатилки і Ф і ящикФящик. Окремо ще треба Ф. Окремо ще треба назвати частини колеса, яке складається із Фназвати частини колеса, яке складається із

, поверх спиць берестові Ф, поверх спиць берестові Наклавши на воза снопів хліба або сіна з копиць, зверФНаклавши на воза снопів хліба або сіна з копиць, звер

Ебо тільки на початку ХХ ст. в Андруші прийшов

Ебо тільки на початку ХХ ст. в Андруші прийшов ний віз, тобто віз з обкованими металічними шинами коле

Ений віз, тобто віз з обкованими металічними шинами колесами та ще з деякими залізними деталями, у конструкції цілЕсами та ще з деякими залізними деталями, у конструкції цілком тотожній з дерев’яним возом. Андрушівський дерев’яний Еком тотожній з дерев’яним возом. Андрушівський дерев’яний віз як масовий, всеохоплюючий засіб транспорту має тут ряд Евіз як масовий, всеохоплюючий засіб транспорту має тут ряд своїх термінологічних визначень до складових частин всього Есвоїх термінологічних визначень до складових частин всього воза. Задні колеса мають бути на цілу долоню вищі від переЕвоза. Задні колеса мають бути на цілу долоню вищі від пере

робили дубову, Е робили дубову, також дубові, Е також дубові,

•••••••

127

снізки, занози). Пізніше з’явились були частково і залізні за-нози. Ярмо надівають (наривають) на війя кільцем чи облуч-кою і прикріпляють притикою.

Перевізши копи з ниви додому, снопи складали або над-ворі в квадратні скирти чи в круглі стіжки, якщо збирались негайно підряд все перемолотить у дворі на току. Або, в пе-реважній більшості, у Андрушах снопи складали в клуні. І в клуні обмолочували ціпами снопи майже цілу зіму.

Нарешті треба сказати про ціп, яким андрушани молоти-ли хліб аж до колективізації, а урожай з присадибних ділянок і досі обмолочують ціпом.

Ціп – примітивне, але витривале і надійне знаряддя мо-лотьби. Основні деталі ціпа називаються в Андрушах: ціпил-но (термін надзвичайно давній, по однотипності самого сло-ва ровесник рала, «села», піла, стіла, які ще є, заткало і т. п.), до ціпилна прикріпляється обов’язково дубовий бич, який і вибиває зерно з колоска. Бич до ціпилна приєднується на дві капиці. Капиці в Андрушах переважно дерев’яні, а не ремін-ні. Капиці вшиваються вшивальниками.

Заможніші андрушани за десяту мірку наймали молотників.

Вимолочене зерно коряками насипали в мішки, а потім – у засіки.

Вся система сівозміни на андрушівських полях до колек-тивізації існувала трьохпільна.

Серед народної темінології рільництва в Андрушах, зви-чайно, провідне місце належить назвам зернових культур, які здавна засівались і вирощувались андрушанами, і якими жило населення: жито (термін «жито» належить до найпер-ших, до аж найстарших термінів у виробничому побуті всіх слов’янських народів, в тому числі і українського), пшениця, ячмінь, гречка, просо (майже у всіх археологічних розкопках


Імолотників.

Імолотників.

Вимолочене зерно ІВимолочене зерно у засіки. Іу засіки.

Вся система сівозміни на андрушівських полях до колекІВся система сівозміни на андрушівських полях до колективізації існувала трьохпільна.Ітивізації існувала трьохпільна.

Серед народної темінології рільництва в Андрушах, звиІСеред народної темінології рільництва в Андрушах, звиІчайно, провідне місце належить назвам зернових культур, Ічайно, провідне місце належить назвам зернових культур, які здавна засівались і вирощувались андрушанами, і якими Іякі здавна засівались і вирощувались андрушанами, і якими

М (термін надзвичайно давній, по однотипності самого сло

М (термін надзвичайно давній, по однотипності самого сло

ва ровесник рала, «села», піла, стіла, які ще є, заткало і т. п.),

Мва ровесник рала, «села», піла, стіла, які ще є, заткало і т. п.), до ціпилна прикріпляється обов’язково дубовий

Мдо ціпилна прикріпляється обов’язково дубовий вибиває зерно з колоска. Бич до ціпилна приєднується на дві

Мвибиває зерно з колоска. Бич до ціпилна приєднується на дві

. Капиці в Андрушах переважно дерев’яні, а не ремін

М. Капиці в Андрушах переважно дерев’яні, а не ремін

ні. Капиці вшиваються Мні. Капиці вшиваються вшивальникамиМвшивальникамиМЗаможніші андрушани за десяту мірку наймали МЗаможніші андрушани за десяту мірку наймали молотників. Ммолотників.

Вимолочене зерно МВимолочене зерно корякамиМкоряками

Вся система сівозміни на андрушівських полях до колекМВся система сівозміни на андрушівських полях до колективізації існувала трьохпільна.Мтивізації існувала трьохпільна.

Ф, яким андрушани молоти

Ф, яким андрушани молоти

ли хліб аж до колективізації, а урожай з присадибних ділянок

Фли хліб аж до колективізації, а урожай з присадибних ділянок

Ціп – примітивне, але витривале і надійне знаряддя мо

ФЦіп – примітивне, але витривале і надійне знаряддя мо

лотьби. Основні деталі ціпа називаються в Андрушах: Флотьби. Основні деталі ціпа називаються в Андрушах: (термін надзвичайно давній, по однотипності самого слоФ (термін надзвичайно давній, по однотипності самого сло

ва ровесник рала, «села», піла, стіла, які ще є, заткало і т. п.), Фва ровесник рала, «села», піла, стіла, які ще є, заткало і т. п.), до ціпилна прикріпляється обов’язково дубовий Фдо ціпилна прикріпляється обов’язково дубовий вибиває зерно з колоска. Бич до ціпилна приєднується на дві Фвибиває зерно з колоска. Бич до ціпилна приєднується на дві

. Капиці в Андрушах переважно дерев’яні, а не ремінФ. Капиці в Андрушах переважно дерев’яні, а не ремін

Еворі в квадратні скирти чи в круглі стіжки, якщо збирались

Еворі в квадратні скирти чи в круглі стіжки, якщо збирались негайно підряд все перемолотить у дворі на току. Або, в пе

Енегайно підряд все перемолотить у дворі на току. Або, в переважній більшості, у Андрушах снопи складали в клуні. І в Ереважній більшості, у Андрушах снопи складали в клуні. І в клуні обмолочували ціпами снопи майже цілу зіму.Еклуні обмолочували ціпами снопи майже цілу зіму.

, яким андрушани молотиЕ, яким андрушани молоти-Е-ли хліб аж до колективізації, а урожай з присадибних ділянок Ели хліб аж до колективізації, а урожай з присадибних ділянок

Ціп – примітивне, але витривале і надійне знаряддя моЕЦіп – примітивне, але витривале і надійне знаряддя молотьби. Основні деталі ціпа називаються в Андрушах: Елотьби. Основні деталі ціпа називаються в Андрушах:

•••••••

128

знаходиться уціліле зерно – просо), овес, а також найменуван-ня технічних олійних культур: коноплі, льон, ріжій, свиріпа.

Всі ці терміни в історії Андрушів органічно побутували. Це підтверджується постійним звучанням цих провідних назв абсолютно у всіх видах і жанрах народної словесності і в щоденній побутовій мові села.

Ой випиймо, родино,Щоб нам жито родило,І житечко, і овес,Щоб зібрався рід увесь.

Або в посипальницьких текстах:

На щастя, на здоров’яРоди, Боже, жито, пшеницюІ всяку пашницю…

Термін «пашниця» в Андрушах обіймає собою всі зер-нові культури, іноді ця назва звучить в скороченій фор-мі – пашня (звичайно, що це слово має спільний корінь з старослов’янським «пахать»).

Ячмінь, наприклад, фігурує в жанрі дитячого фольклору.– А ну скажи ячмінь – загадує одна дитина другій. – Твій

батько – чміль.Термін «гречка» і похідні від нього назви (гречаний, гре-

чаники) може найбільш розповсюджений в побутовій мові андрушан.

В дитячому фольклорі:– А ну скажу гречка. Відповідь: твоя мати – овечка.В пісенному гуморі:

Як посіяв дід ячмінь,Жінка каже: гречка.


Істарослов’янським «пахать»).

Істарослов’янським «пахать»).

Ячмінь, наприклад, фігурує в жанрі дитячого фольклору.ІЯчмінь, наприклад, фігурує в жанрі дитячого фольклору.– А ну скажи ячмінь – загадує одна дитина другій. – Твій І– А ну скажи ячмінь – загадує одна дитина другій. – Твій

батько – чміль.Ібатько – чміль.Термін «гречка» і похідні від нього назви (гречаний, греІТермін «гречка» і похідні від нього назви (гречаний, гре

чаники) може найбільш розповсюджений в побутовій мові Ічаники) може найбільш розповсюджений в побутовій мові андрушан.Іандрушан.

В дитячому фольклорі:ІВ дитячому фольклорі:

МНа щастя, на здоров’я

МНа щастя, на здоров’яРоди, Боже, жито, пшеницю

МРоди, Боже, жито, пшеницюІ всяку пашницю…

МІ всяку пашницю…

Термін «пашниця» в Андрушах обіймає собою всі зер

МТермін «пашниця» в Андрушах обіймає собою всі зер

нові культури, іноді ця назва звучить в скороченій форМнові культури, іноді ця назва звучить в скороченій формі – Ммі – пашняМпашня (звичайно, що це слово має спільний корінь з М (звичайно, що це слово має спільний корінь з пашня (звичайно, що це слово має спільний корінь з пашняМпашня (звичайно, що це слово має спільний корінь з пашняМстарослов’янським «пахать»).Мстарослов’янським «пахать»).

Ячмінь, наприклад, фігурує в жанрі дитячого фольклору.МЯчмінь, наприклад, фігурує в жанрі дитячого фольклору.– А ну скажи ячмінь – загадує одна дитина другій. – Твій М– А ну скажи ячмінь – загадує одна дитина другій. – Твій

батько – чміль.Мбатько – чміль.Термін «гречка» і похідні від нього назви (гречаний, греМТермін «гречка» і похідні від нього назви (гречаний, гре

ФЩоб нам жито родило,

ФЩоб нам жито родило,І житечко, і овес,

ФІ житечко, і овес,Щоб зібрався рід увесь.

ФЩоб зібрався рід увесь.

Або в посипальницьких текстах:ФАбо в посипальницьких текстах:

На щастя, на здоров’яФНа щастя, на здоров’яРоди, Боже, жито, пшеницюФРоди, Боже, жито, пшеницюІ всяку пашницю…ФІ всяку пашницю…

Термін «пашниця» в Андрушах обіймає собою всі зерФТермін «пашниця» в Андрушах обіймає собою всі зернові культури, іноді ця назва звучить в скороченій форФнові культури, іноді ця назва звучить в скороченій фор

Еназв абсолютно у всіх видах і жанрах народної словесності і в

Еназв абсолютно у всіх видах і жанрах народної словесності і в

Ой випиймо, родино, ЕОй випиймо, родино,Щоб нам жито родило, ЕЩоб нам жито родило,

•••••••

129

Не мов мені ні словечка,Нехай буде гречка.

Дуже широко побутує слово «гречаник».

Гоп, мої гречаники,Гоп, мої яшні,Чогось мої гречаникиУдались невдачні.

Дивно, що назва одної з найдавніших сільськогосподар-ських культур – проса, в жанрах усної народної творчості частіше фігурує в сороміцькому дитячому фольклорі, в яко-му слово «просо» найпохватніше римується із словом «косо».

Що торкаїться термінології конопляних культур, то най-популярнішим словом в народній творчості є льон. Цим сло-вом змальовуїться в піснях материнську ласку, дівочу ніж-ність, сирітське горе:

Брали дівки льон, льон,Брали конопельки…Добралися дівкиДо сирої земельки.Оце ж та земелька,Що прикрита ненька.

Городництво в Андрушах не вражає якоюсь місцевою специфікою. Воно має всі типові середньонаддніпрянські риси і ознаки, а тому й термінологія його, в основному, києво- полтавська.

Городництво в цім селі не стало якоюсь спеціальною га-луззю господарювання на продаж, на ринок, а обслуговувало


ІЩо прикрита ненька.ІЩо прикрита ненька.

Городництво в Андрушах не вражає якоюсь місцевою ІГородництво в Андрушах не вражає якоюсь місцевою специфікою. Воно має всі типові середньонаддніпрянські Іспецифікою. Воно має всі типові середньонаддніпрянські

Мму слово «просо» найпохватніше римується із словом «косо».

Мму слово «просо» найпохватніше римується із словом «косо».

Що торкаїться термінології конопляних культур, то най

МЩо торкаїться термінології конопляних культур, то най

популярнішим словом в народній творчості є льон. Цим сло

Мпопулярнішим словом в народній творчості є льон. Цим словом змальовуїться в піснях материнську ласку, дівочу ніж

Мвом змальовуїться в піснях материнську ласку, дівочу ніжність, сирітське горе:

Мність, сирітське горе:

Брали дівки льон, льон,МБрали дівки льон, льон,Брали конопельки…МБрали конопельки…Добралися дівкиМДобралися дівкиДо сирої земельки.МДо сирої земельки.Оце ж та земелька,МОце ж та земелька,Що прикрита ненька.МЩо прикрита ненька.

ФДивно, що назва одної з найдавніших сільськогосподар

ФДивно, що назва одної з найдавніших сільськогосподар

ських культур – проса, в жанрах усної народної творчості

Фських культур – проса, в жанрах усної народної творчості частіше фігурує в сороміцькому дитячому фольклорі, в якоФчастіше фігурує в сороміцькому дитячому фольклорі, в якому слово «просо» найпохватніше римується із словом «косо».Фму слово «просо» найпохватніше римується із словом «косо».

Що торкаїться термінології конопляних культур, то найФЩо торкаїться термінології конопляних культур, то найпопулярнішим словом в народній творчості є льон. Цим слоФпопулярнішим словом в народній творчості є льон. Цим словом змальовуїться в піснях материнську ласку, дівочу ніжФвом змальовуїться в піснях материнську ласку, дівочу ніж

ЕДивно, що назва одної з найдавніших сільськогосподарЕДивно, що назва одної з найдавніших сільськогосподарських культур – проса, в жанрах усної народної творчості Еських культур – проса, в жанрах усної народної творчості частіше фігурує в сороміцькому дитячому фольклорі, в якоЕчастіше фігурує в сороміцькому дитячому фольклорі, в яко

•••••••

130

лиш споживчі потреби в харчуванні кожної сім’ї. Тому-то не було в Андрушах окремих ділянок з городніми культурами десь на полі за селом, а вся городина андрушівського селяни-на вирощувалась лише на тій частині садиби, що була віль-ною від двору, асортимент городних культур не був великим, а звідси й термінологія городництва в Андрушах неширо-ка. На першому місці, звичайно, в андрушан була картопля. І дивне явище – картопля так органічно, так широко, так по-всюдно ввійшла в побут, що ніхто в селі і незна, і не догаду-ється, і навіть переказів про це не існує, що ще 100 років тому український селянин і Україна, взагалі, і не чула, і не відала ні слова такого «картопля», ні тим паче такої городньої куль-тури. А закони економічного життя матер’яльного побуту українського селянина так сприйняли цей продукт, що наче й віки прожили з ним. Картопля дійсно стала хліб заміняти біднякові та його голодним дітям. Особливо в другій поло-вині зими, а тим паче навесні. Основна площа на усадьбі в Андрушах засаджувалася саме картоплею, і вся вона йшла на харчування сім’ї. На продаж у Переяслав, кажуть андруша-ни: «Хіба хто колись там восени якийсь мішок від свого рота відірве та продасть, щоб купити карасіру [гасу] та сірників на зиму». А весняного і літнього продажу на переяславсько-му базарі не знали. Потреби міських споживачів картоплею і всіма овочами постачало приміське село Підварки.

Поряд з картоплею в андрушівському побуті звучать ци-буля, часник, горох, квасоля, чичивиця, капуста, гурки, гар-бузи, помадори (буклажан), буряки, сояшник, мак, редька, хрін (хоч до нього завжди ставляться як до пасенка, викопу-ють і викидають, але навесні, тим паче в постові дні без хріну не обходились), крім того, на городі росло цілий ряд мало-значущих культур, які ішли лише як приправа до страв: кріп, петрушка, периць.


Івідірве та продасть, щоб купити карасіру [гасу] та сірників

Івідірве та продасть, щоб купити карасіру [гасу] та сірників на зиму». А весняного і літнього продажу на переяславськоІна зиму». А весняного і літнього продажу на переяславському базарі не знали. Потреби міських споживачів картоплею і Іму базарі не знали. Потреби міських споживачів картоплею і всіма овочами постачало приміське село Підварки.Івсіма овочами постачало приміське село Підварки.

Поряд з картоплею в андрушівському побуті звучать циІПоряд з картоплею в андрушівському побуті звучать цибуля, часник, горох, квасоля, чичивиця, капуста, гурки, гарІбуля, часник, горох, квасоля, чичивиця, капуста, гурки, гарбузи, помадори (буклажан), буряки, сояшник, мак, редька, Ібузи, помадори (буклажан), буряки, сояшник, мак, редька, хрін (хоч до нього завжди ставляться як до пасенка, викопуІхрін (хоч до нього завжди ставляться як до пасенка, викопу

Мукраїнського селянина так сприйняли цей продукт, що наче

Мукраїнського селянина так сприйняли цей продукт, що наче й віки прожили з ним. Картопля дійсно стала хліб заміняти

Мй віки прожили з ним. Картопля дійсно стала хліб заміняти біднякові та його голодним дітям. Особливо в другій поло

Мбіднякові та його голодним дітям. Особливо в другій половині зими, а тим паче навесні. Основна площа на усадьбі в

Мвині зими, а тим паче навесні. Основна площа на усадьбі в Андрушах засаджувалася саме картоплею, і вся вона йшла на

МАндрушах засаджувалася саме картоплею, і вся вона йшла на харчування сім’ї. На продаж у Переяслав, кажуть андрушаМхарчування сім’ї. На продаж у Переяслав, кажуть андрушани: «Хіба хто колись там восени якийсь мішок від свого рота Мни: «Хіба хто колись там восени якийсь мішок від свого рота Мвідірве та продасть, щоб купити карасіру [гасу] та сірників Мвідірве та продасть, щоб купити карасіру [гасу] та сірників на зиму». А весняного і літнього продажу на переяславськоМна зиму». А весняного і літнього продажу на переяславському базарі не знали. Потреби міських споживачів картоплею і Мму базарі не знали. Потреби міських споживачів картоплею і всіма овочами постачало приміське село Підварки.Мвсіма овочами постачало приміське село Підварки.

Поряд з картоплею в андрушівському побуті звучать циМПоряд з картоплею в андрушівському побуті звучать ци

Фвсюдно ввійшла в побут, що ніхто в селі і незна, і не догаду

Фвсюдно ввійшла в побут, що ніхто в селі і незна, і не догадується, і навіть переказів про це не існує, що ще 100 років тому

Фється, і навіть переказів про це не існує, що ще 100 років тому український селянин і Україна, взагалі, і не чула, і не відала

Фукраїнський селянин і Україна, взагалі, і не чула, і не відала ні слова такого «картопля», ні тим паче такої городньої куль

Фні слова такого «картопля», ні тим паче такої городньої культури. А закони економічного життя матер’яльного побуту Фтури. А закони економічного життя матер’яльного побуту українського селянина так сприйняли цей продукт, що наче Фукраїнського селянина так сприйняли цей продукт, що наче й віки прожили з ним. Картопля дійсно стала хліб заміняти Фй віки прожили з ним. Картопля дійсно стала хліб заміняти біднякові та його голодним дітям. Особливо в другій полоФбіднякові та його голодним дітям. Особливо в другій половині зими, а тим паче навесні. Основна площа на усадьбі в Фвині зими, а тим паче навесні. Основна площа на усадьбі в Андрушах засаджувалася саме картоплею, і вся вона йшла на ФАндрушах засаджувалася саме картоплею, і вся вона йшла на

Еною від двору, асортимент городних культур не був великим,

Еною від двору, асортимент городних культур не був великим, а звідси й термінологія городництва в Андрушах неширо

Еа звідси й термінологія городництва в Андрушах неширока. На першому місці, звичайно, в андрушан була картопля. Ека. На першому місці, звичайно, в андрушан була картопля. І дивне явище – картопля так органічно, так широко, так поЕІ дивне явище – картопля так органічно, так широко, так повсюдно ввійшла в побут, що ніхто в селі і незна, і не догадуЕвсюдно ввійшла в побут, що ніхто в селі і незна, і не догадується, і навіть переказів про це не існує, що ще 100 років тому Еється, і навіть переказів про це не існує, що ще 100 років тому український селянин і Україна, взагалі, і не чула, і не відала Еукраїнський селянин і Україна, взагалі, і не чула, і не відала ні слова такого «картопля», ні тим паче такої городньої кульЕні слова такого «картопля», ні тим паче такої городньої культури. А закони економічного життя матер’яльного побуту Етури. А закони економічного життя матер’яльного побуту

•••••••

131

Всі ці назви, як і самі овочі, дуже стародавні в українсько-му селі взагалі, а значить і в Андрушах. Це підтверджується народною словесною культурою, в якій, крім слова «карто-пля», всі останні терміни яскраво побутують у всіх жанрах словесності: в прислів’ях, приказках, у казках, у піснях, на-приклад: «Каже надогад буряків, щоб дали капусти…» У ве-сільних пісьнях співається: «З перцем капуста, з перцем, аби з щирим серцем».

Образ капусти фігурує у всіх казках поряд з образом цапа і кози.

Термін «капуста» і «часник» фігурують у всіх сатиричних і гумористичних піснях і приспівах, в казках і приказках, на-приклад: «Танцювала риба з раком, а петрушка з пастерна-ком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком». Слово «пе-риць» стало основним і провідним в гострій, народній сатирі. В сатиричних казках на попів, в сатирі на ледарів скрізь фігу-рує слово «периць». Термін «периць» в народній мові набув навіть переносного смислу, наприклад, кажуть андрушани: «Ось я тобі лишень дам перцю». Або вживається слово і в та-кому смисловому повороті: «Ти підожди, чого ти перцюєш?»

Термін «гарбуз» фігурує як в комічних жанрах: «Молода молодому замість хустки гарбуза піднесла». Так і в поважних родинних піснях:

Ходить гарбуз по городу,Питається свого роду:Ой чи живі, чи здоровіВсі родичі гарбузові.

Весь основний словарний фонд в Андрушах, як і в за-гальнонаціональній мові, сповнений термінологією всіх го-родних культур. Це свідчить про стародавність як самого


ІТермін «гарбуз» фігурує як в комічних жанрах: «Молода

ІТермін «гарбуз» фігурує як в комічних жанрах: «Молода

молодому замість хустки гарбуза піднесла». Так і в поважних Імолодому замість хустки гарбуза піднесла». Так і в поважних родинних піснях:Іродинних піснях:

Ходить гарбуз по городу,ІХодить гарбуз по городу,Питається свого роду:ІПитається свого роду:М

ком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком». Слово «пе

Мком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком». Слово «периць» стало основним і провідним в гострій, народній сатирі.

Мриць» стало основним і провідним в гострій, народній сатирі. В сатиричних казках на попів, в сатирі на ледарів скрізь фігу

МВ сатиричних казках на попів, в сатирі на ледарів скрізь фігурує слово «периць». Термін «периць» в народній мові набув

Мрує слово «периць». Термін «периць» в народній мові набув навіть переносного смислу, наприклад, кажуть андрушани:

Мнавіть переносного смислу, наприклад, кажуть андрушани: «Ось я тобі лишень дам перцю». Або вживається слово і в таМ«Ось я тобі лишень дам перцю». Або вживається слово і в такому смисловому повороті: «Ти підожди, чого ти перцюєш?»Мкому смисловому повороті: «Ти підожди, чого ти перцюєш?»

Термін «гарбуз» фігурує як в комічних жанрах: «Молода МТермін «гарбуз» фігурує як в комічних жанрах: «Молода молодому замість хустки гарбуза піднесла». Так і в поважних Ммолодому замість хустки гарбуза піднесла». Так і в поважних родинних піснях:Мродинних піснях:

Ходить гарбуз по городу,МХодить гарбуз по городу,

ФОбраз капусти фігурує у всіх казках поряд з образом цапа

ФОбраз капусти фігурує у всіх казках поряд з образом цапа

Термін «капуста» і «часник» фігурують у всіх сатиричних

ФТермін «капуста» і «часник» фігурують у всіх сатиричних

і гумористичних піснях і приспівах, в казках і приказках, на

Фі гумористичних піснях і приспівах, в казках і приказках, наприклад: «Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаФприклад: «Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком». Слово «пеФком, а цибуля з часником, а дівчина з козаком». Слово «периць» стало основним і провідним в гострій, народній сатирі. Фриць» стало основним і провідним в гострій, народній сатирі. В сатиричних казках на попів, в сатирі на ледарів скрізь фігуФВ сатиричних казках на попів, в сатирі на ледарів скрізь фігурує слово «периць». Термін «периць» в народній мові набув Фрує слово «периць». Термін «периць» в народній мові набув навіть переносного смислу, наприклад, кажуть андрушани: Фнавіть переносного смислу, наприклад, кажуть андрушани:

Есловесності: в прислів’ях, приказках, у казках, у піснях, на

Есловесності: в прислів’ях, приказках, у казках, у піснях, наприклад: «Каже надогад буряків, щоб дали капусти…» У ве

Еприклад: «Каже надогад буряків, щоб дали капусти…» У весільних пісьнях співається: «З перцем капуста, з перцем, аби Есільних пісьнях співається: «З перцем капуста, з перцем, аби

Образ капусти фігурує у всіх казках поряд з образом цапа ЕОбраз капусти фігурує у всіх казках поряд з образом цапа

Термін «капуста» і «часник» фігурують у всіх сатиричних ЕТермін «капуста» і «часник» фігурують у всіх сатиричних і гумористичних піснях і приспівах, в казках і приказках, наЕі гумористичних піснях і приспівах, в казках і приказках, наприклад: «Танцювала риба з раком, а петрушка з пастернаЕприклад: «Танцювала риба з раком, а петрушка з пастерна

•••••••

132

явища, так і назв, які ввійшли в побутову мову від заняття населенням городництвом.

Що торкається таких культур в побуті андрушан як ка-вуни і дині, то вони давніше вирощувались не на усадьбі, не на присадибному городі, а на окремих ділянках у полі, які здавна мають український термін «баштан». Ця назва взяла своє походження від тюркського терміну «бахча». Історичні стосунки українського народу с тюркськими народами, на-родностями і племенами взагалі дуже помітно виявились в українській етнографічній термінології, але це питання му-сить бути предметом окремої наукової розвідки, і тому ми в даному нарисі цього питання не зачіпаємо.

Культура садівництва в Андрушах існувала з одного боку в Чернечому гаю (існував монастирський, архієрейський сад), а з другого боку існувала в кожній селянській усадьбі побіля хат у найпримітивнішому вигляді. Культура архірей-ського садівництва мало упливала на збагачення народної термінології в цій галузі, лише в народних комічних опові-даннях щоденно фігурував у народному фолькльорі архірей-ський сад з його грушами-баргамотами та з помідорами, які в пору визрівання не раз були викрадені андрушівськими під-літками і парубками, і не раз були карані.

Чимало андрушан за свою «шкоду», нанесену в той чи інший спосіб монастирській економії, тижнями одробляли кару в архірейському саду, і під час тії штрафної роботи ан-друшанам доводилось чути звичайно нові терміни з галузі садівництва, невідомі раніше селянинові. Звідси пішло дея-ке збагачення новими поняттями, новими назвами як сортів дерев, так і засобів їх вирощування. Які ж це терміни? «Бі-лий налив», «Червонобокі», «Антонівка», «Пепинка» – ці на-зви яблук поширювались в Андрушах з панського архірей-


Іський сад з його грушами-баргамотами та з помідорами, які в

Іський сад з його грушами-баргамотами та з помідорами, які в

Іпору визрівання не раз були викрадені андрушівськими підІпору визрівання не раз були викрадені андрушівськими підлітками і парубками, і не раз були карані.Ілітками і парубками, і не раз були карані.

Чимало андрушан за свою «шкоду», нанесену в той чи ІЧимало андрушан за свою «шкоду», нанесену в той чи інший спосіб монастирській економії, тижнями одробляли Іінший спосіб монастирській економії, тижнями одробляли кару в архірейському саду, і під час тії штрафної роботи анІкару в архірейському саду, і під час тії штрафної роботи андрушанам доводилось чути звичайно нові терміни з галузі Ідрушанам доводилось чути звичайно нові терміни з галузі садівництва, невідомі раніше селянинові. Звідси пішло деяІсадівництва, невідомі раніше селянинові. Звідси пішло дея

МКультура садівництва в Андрушах існувала з одного боку

МКультура садівництва в Андрушах існувала з одного боку

в Чернечому гаю (існував монастирський, архієрейський

Мв Чернечому гаю (існував монастирський, архієрейський сад), а з другого боку існувала в кожній селянській усадьбі

Мсад), а з другого боку існувала в кожній селянській усадьбі побіля хат у найпримітивнішому вигляді. Культура архірей

Мпобіля хат у найпримітивнішому вигляді. Культура архірейського садівництва мало упливала на збагачення народної

Мського садівництва мало упливала на збагачення народної термінології в цій галузі, лише в народних комічних оповіМтермінології в цій галузі, лише в народних комічних оповіданнях щоденно фігурував у народному фолькльорі архірейМданнях щоденно фігурував у народному фолькльорі архірейський сад з його грушами-баргамотами та з помідорами, які в Мський сад з його грушами-баргамотами та з помідорами, які в Мпору визрівання не раз були викрадені андрушівськими підМпору визрівання не раз були викрадені андрушівськими підлітками і парубками, і не раз були карані.Млітками і парубками, і не раз були карані.

Чимало андрушан за свою «шкоду», нанесену в той чи МЧимало андрушан за свою «шкоду», нанесену в той чи інший спосіб монастирській економії, тижнями одробляли Мінший спосіб монастирській економії, тижнями одробляли

Фродностями і племенами взагалі дуже помітно виявились в

Фродностями і племенами взагалі дуже помітно виявились в українській етнографічній термінології, але це питання му

Фукраїнській етнографічній термінології, але це питання мусить бути предметом окремої наукової розвідки, і тому ми в

Фсить бути предметом окремої наукової розвідки, і тому ми в даному нарисі цього питання не зачіпаємо.

Фданому нарисі цього питання не зачіпаємо.

Культура садівництва в Андрушах існувала з одного боку ФКультура садівництва в Андрушах існувала з одного боку в Чернечому гаю (існував монастирський, архієрейський Фв Чернечому гаю (існував монастирський, архієрейський сад), а з другого боку існувала в кожній селянській усадьбі Фсад), а з другого боку існувала в кожній селянській усадьбі побіля хат у найпримітивнішому вигляді. Культура архірейФпобіля хат у найпримітивнішому вигляді. Культура архірейського садівництва мало упливала на збагачення народної Фського садівництва мало упливала на збагачення народної

Ена присадибному городі, а на окремих ділянках у полі, які

Ена присадибному городі, а на окремих ділянках у полі, які здавна мають український термін «баштан». Ця назва взяла

Ездавна мають український термін «баштан». Ця назва взяла своє походження від тюркського терміну «бахча». Історичні Есвоє походження від тюркського терміну «бахча». Історичні стосунки українського народу с тюркськими народами, наЕстосунки українського народу с тюркськими народами, народностями і племенами взагалі дуже помітно виявились в Еродностями і племенами взагалі дуже помітно виявились в українській етнографічній термінології, але це питання муЕукраїнській етнографічній термінології, але це питання мусить бути предметом окремої наукової розвідки, і тому ми в Есить бути предметом окремої наукової розвідки, і тому ми в

•••••••

133

ського саду. Також з архірейської економії в селянську мову Андрушів вперше увійшли явища і слова: парники, теплиця, калірування (зіпсоване слово від садівничого терміну «окулі-рувати») і т. п.

Значно багатшими поняттями і термінами збагатшувало побутову культуру домашнє примітивне присадибне садів-ництво. Присадибне садівництво в Андрушах в незначній мірі мало і товаровий характер. Андрушани потроху вино-сили відрами і кошиками на переяславський торг свої шовко-виці, вишні двох сортів (черешні і шпанки), клубнику, яблука (найпопулярніший був сорт кислиць), груші з народними по-бутовими назвами: груші-баргамоти, груші-дулі, груші-жни-варки, баби-груші, сливи-дрисливки, сиві сливи, угорки, маралі (обрикоси), сушиний теринь, сушині вишні. Особливістю в Андрушах є те, що тут не знають такої поширеної по всіх се-лах України ягідної культури як бузина, андрушівська ж на-зва бузини означає бузок (серень). Зате надзвичайно пошире-на в Андрушах садова культура калини.

В андрушівськвй побутовій словесності всі терміни са-дівництва рясно і щоденно згадуються:

Теринь, теринь коло хатиТа нікому обірвати.Треба хлопців попросити,Щоб той теринь обтрусити.

Або в пісні:

Через тин вишня похилилася,Кума з кумою посварилася.Тобі яблучко, мені грушечка,Не сварімося, моя душечко.


ІЩоб той теринь обтрусити.ІЩоб той теринь обтрусити.

Або в пісні:ІАбо в пісні:

М(обрикоси), сушиний

М(обрикоси), сушиний теринь

Мтеринь

Андрушах є те, що тут не знають такої поширеної по всіх се

МАндрушах є те, що тут не знають такої поширеної по всіх се

Млах України ягідної культури як бузина, андрушівська ж на

Млах України ягідної культури як бузина, андрушівська ж на

означає

М означає бузок

Мбузок (серень). Зате надзвичайно пошире

М (серень). Зате надзвичайно поширебузок (серень). Зате надзвичайно поширебузок

Мбузок (серень). Зате надзвичайно поширебузок

на в Андрушах садова культура калини.

Мна в Андрушах садова культура калини.

В андрушівськвй побутовій словесності всі терміни саМВ андрушівськвй побутовій словесності всі терміни садівництва рясно і щоденно згадуються:Мдівництва рясно і щоденно згадуються:

Теринь, теринь коло хатиМТеринь, теринь коло хатиМТа нікому обірвати.МТа нікому обірвати.Треба хлопців попросити,МТреба хлопців попросити,Щоб той теринь обтрусити.МЩоб той теринь обтрусити.

Фсили відрами і кошиками на переяславський торг свої

Фсили відрами і кошиками на переяславський торг свої

черешні

Фчерешні і

Ф і шпанки

Фшпанки

кислиць

Фкислиць), груші з народними по

Ф), груші з народними по

груші-баргамоти

Фгруші-баргамоти,

Ф, груші-дулі

Фгруші-дулі

сливи-дрисливкиФсливи-дрисливки, Ф, сиві сливиФсиві сливи, Ф, угоркиФугоркитеринь Фтеринь, сушині Ф, сушині вишніФвишні. Особливістю в Ф. Особливістю в

Андрушах є те, що тут не знають такої поширеної по всіх сеФАндрушах є те, що тут не знають такої поширеної по всіх сеФлах України ягідної культури як бузина, андрушівська ж наФлах України ягідної культури як бузина, андрушівська ж на (серень). Зате надзвичайно поширеФ (серень). Зате надзвичайно пошире

на в Андрушах садова культура калини.Фна в Андрушах садова культура калини.

ЕЗначно багатшими поняттями і термінами збагатшувало

ЕЗначно багатшими поняттями і термінами збагатшувало

побутову культуру домашнє примітивне присадибне садів

Епобутову культуру домашнє примітивне присадибне садівництво. Присадибне садівництво в Андрушах в незначній Еництво. Присадибне садівництво в Андрушах в незначній мірі мало і товаровий характер. Андрушани потроху виноЕмірі мало і товаровий характер. Андрушани потроху виносили відрами і кошиками на переяславський торг свої Есили відрами і кошиками на переяславський торг свої шовкоЕшовко-Е-

), Е), клубникуЕклубнику, Е, яблукаЕяблука), груші з народними поЕ), груші з народними по

груші-дуліЕгруші-дулі груші-жниЕгруші-жниугоркиЕугорки

•••••••

134

«Ой у лузі та ще й при березі червона калина» – ця пісня наче спеціально народилась саме в Андрушах, настільки точ-но і правдиво саме для андрушівського ландшафту звучать слова цієї популярної пісні.

Виноград як садова культура в андрушівському садівни-цтві з’явиться аж після масової колективізації, але в побуто-вій мові, в пісенності, в народній творчості, у вишивках на рушниках образ винограду побутує надзвичайно розмаїто, що є відгомоном побутування винограду в цих краях ще в давніші часи.

Окремо треба сказати, що в Андрушах побутує прихатнє, а також традиційне народне квітництво.

Терміни: любисток, холодна м’ята, кучерява м’ята, бу-зина (бузок), троянда (яка цвіте майже під кожним вікном в андрушівських оселях), жоржина, рожа, красоля, півники, гвоздики, шовкова трава, дзвоники, кручені паничі та квітка-сон. Всі ці квіти як цвітом своїм навколо хати і пахощами, так і назвами своїми, породжені народною поетикою, народною словотворчістю, прикрашають селянський побут, збагачу-ють культурний світ трудівника.

Красою свого цвіту, поетичним звучанням своїх назв всі ці квіти увійшли виразним і багатим лейтмотивом в духовну культуру села, особливо в його пісенну творчість. Треба щоб наші вчені, біологи, ботаніки, цвітоводи черпали цю багатю-щу народну термінологію в загальнонаціональну культуру мови, в науковий оборот у ботаніці, у практичному квітни-цтві зокрема, бо ці народні назви є справжнім першоджере-лом для великої культури.


Іці квіти увійшли виразним і багатим лейтмотивом в духовну Іці квіти увійшли виразним і багатим лейтмотивом в духовну культуру села, особливо в його пісенну творчість. Треба щоб Ікультуру села, особливо в його пісенну творчість. Треба щоб наші вчені, біологи, ботаніки, цвітоводи черпали цю багатюІнаші вчені, біологи, ботаніки, цвітоводи черпали цю багатющу народну термінологію в загальнонаціональну культуру Іщу народну термінологію в загальнонаціональну культуру мови, в науковий оборот у ботаніці, у практичному квітниІмови, в науковий оборот у ботаніці, у практичному квітництві зокрема, бо ці народні назви є справжнім першоджереІцтві зокрема, бо ці народні назви є справжнім першоджерелом для великої культури.Ілом для великої культури.

Мзина (бузок), троянда (яка цвіте майже під кожним вікном

Мзина (бузок), троянда (яка цвіте майже під кожним вікном в андрушівських оселях), жоржина, рожа, красоля, півники,

Мв андрушівських оселях), жоржина, рожа, красоля, півники, гвоздики, шовкова трава, дзвоники, кручені паничі та квітка-

Мгвоздики, шовкова трава, дзвоники, кручені паничі та квітка-сон. Всі ці квіти як цвітом своїм навколо хати і пахощами, так

Мсон. Всі ці квіти як цвітом своїм навколо хати і пахощами, так і назвами своїми, породжені народною поетикою, народною

Мі назвами своїми, породжені народною поетикою, народною словотворчістю, прикрашають селянський побут, збагачуМсловотворчістю, прикрашають селянський побут, збагачують культурний світ трудівника.Мють культурний світ трудівника.

Красою свого цвіту, поетичним звучанням своїх назв всі МКрасою свого цвіту, поетичним звучанням своїх назв всі Мці квіти увійшли виразним і багатим лейтмотивом в духовну Мці квіти увійшли виразним і багатим лейтмотивом в духовну культуру села, особливо в його пісенну творчість. Треба щоб Мкультуру села, особливо в його пісенну творчість. Треба щоб наші вчені, біологи, ботаніки, цвітоводи черпали цю багатюМнаші вчені, біологи, ботаніки, цвітоводи черпали цю багатющу народну термінологію в загальнонаціональну культуру Мщу народну термінологію в загальнонаціональну культуру

Фщо є відгомоном побутування винограду в цих краях ще в

Фщо є відгомоном побутування винограду в цих краях ще в

Окремо треба сказати, що в Андрушах побутує прихатнє,

ФОкремо треба сказати, що в Андрушах побутує прихатнє,

а також традиційне народне квітництво.

Фа також традиційне народне квітництво.

Терміни: любисток, холодна м’ята, кучерява м’ята, буФТерміни: любисток, холодна м’ята, кучерява м’ята, бузина (бузок), троянда (яка цвіте майже під кожним вікном Фзина (бузок), троянда (яка цвіте майже під кожним вікном в андрушівських оселях), жоржина, рожа, красоля, півники, Фв андрушівських оселях), жоржина, рожа, красоля, півники, гвоздики, шовкова трава, дзвоники, кручені паничі та квітка-Фгвоздики, шовкова трава, дзвоники, кручені паничі та квітка-сон. Всі ці квіти як цвітом своїм навколо хати і пахощами, так Фсон. Всі ці квіти як цвітом своїм навколо хати і пахощами, так і назвами своїми, породжені народною поетикою, народною Фі назвами своїми, породжені народною поетикою, народною

ЕВиноград як садова культура в андрушівському садівни

ЕВиноград як садова культура в андрушівському садівни

цтві з’явиться аж після масової колективізації, але в побуто

Ецтві з’явиться аж після масової колективізації, але в побутовій мові, в пісенності, в народній творчості, у вишивках на Евій мові, в пісенності, в народній творчості, у вишивках на рушниках образ винограду побутує надзвичайно розмаїто, Ерушниках образ винограду побутує надзвичайно розмаїто, що є відгомоном побутування винограду в цих краях ще в Ещо є відгомоном побутування винограду в цих краях ще в

Окремо треба сказати, що в Андрушах побутує прихатнє, ЕОкремо треба сказати, що в Андрушах побутує прихатнє,

Терміни: любисток, холодна м’ята, кучерява м’ята, буЕТерміни: любисток, холодна м’ята, кучерява м’ята, бу

•••••••

135

ТваринництвоТваринництво!.. Яка це велична і значна сторінка в іс-

торії економічного розвитку взагалі і андрушівського села зокрема. Важко сказати тепер, з чого починали уперше гос-подарювати ще недосліджені наукою праоселі тут, на при-дніпровських горбах і луках, чи з рільництва, чи з тварин-ництва, хлібороби чи пастухи були перші поселенці тут на Староселиці, з хліборобства чи з скотарства починали тут господарювати козак Андрюшко та його син з своїми бра-тами, товаришами, побратимами, оселившись тут на рубежі XVI й XVII сторіччя. Можливо, що хліборобство, скотарство й рибальство одноразово для андрушівських козаків стали джерелами існування господарювання і творення свого по-буту і побутової культури. Не лишилося з тих часів не ста-тистичних відомостів, ні навіть певних фольклорних перека-зів, крім того, що говорять про козака Андрюшка, на піщанім горбі, біля озера Дилимуха, поселився хутором після битви з польською шляхтою і почав господарювати з синами свої-ми, а другий козак одночасно з Андрюшкою поселився біля хутора Станіславчик (тепер Чубуків хутір) і також господа-рював тут, а тоді десь узялися монахи аж з-під Білої Церкви та зачули, що козак Андрюшко продає свою оселю, та що від-купили в нього, а що так загарбали навколо всі перві землі й перві луки і всі найкращі угіддя захопили й заволоділи ними та побудували собі покої і церкву для себе в покоях споруди-ли, а старий Козачий гай Чернечим гайом назвали та й стали людей туди не пускати, обкопали свої володіння широкими ровами та канавами, одгородились од людей земляними на-сипами та й стали тут господарювати (цей переказ записано від колгоспного плотника Василя Михайловича, колишнього політехнізатора в андрушівській школі).


Іхутора Станіславчик (тепер Чубуків хутір) і також господа

Іхутора Станіславчик (тепер Чубуків хутір) і також господарював тут, а тоді десь узялися монахи аж з-під Білої Церкви Ірював тут, а тоді десь узялися монахи аж з-під Білої Церкви та зачули, що козак Андрюшко продає свою оселю, та що відІта зачули, що козак Андрюшко продає свою оселю, та що відкупили в нього, а що так загарбали навколо всі перві землі й Ікупили в нього, а що так загарбали навколо всі перві землі й перві луки і всі найкращі угіддя захопили й заволоділи ними Іперві луки і всі найкращі угіддя захопили й заволоділи ними та побудували собі покої і церкву для себе в покоях спорудиІта побудували собі покої і церкву для себе в покоях спорудили, а старий Козачий гай Чернечим гайом назвали та й стали Іли, а старий Козачий гай Чернечим гайом назвали та й стали людей туди не пускати, обкопали свої володіння широкими Ілюдей туди не пускати, обкопали свої володіння широкими

Мджерелами існування господарювання і творення свого по

Мджерелами існування господарювання і творення свого побуту і побутової культури. Не лишилося з тих часів не ста

Мбуту і побутової культури. Не лишилося з тих часів не статистичних відомостів, ні навіть певних фольклорних перека

Мтистичних відомостів, ні навіть певних фольклорних переказів, крім того, що говорять про козака Андрюшка, на піщанім

Мзів, крім того, що говорять про козака Андрюшка, на піщанім горбі, біля озера Дилимуха, поселився хутором після битви

Мгорбі, біля озера Дилимуха, поселився хутором після битви з польською шляхтою і почав господарювати з синами своїМз польською шляхтою і почав господарювати з синами своїМми, а другий козак одночасно з Андрюшкою поселився біля Мми, а другий козак одночасно з Андрюшкою поселився біля хутора Станіславчик (тепер Чубуків хутір) і також господаМхутора Станіславчик (тепер Чубуків хутір) і також господарював тут, а тоді десь узялися монахи аж з-під Білої Церкви Мрював тут, а тоді десь узялися монахи аж з-під Білої Церкви та зачули, що козак Андрюшко продає свою оселю, та що відМта зачули, що козак Андрюшко продає свою оселю, та що відкупили в нього, а що так загарбали навколо всі перві землі й Мкупили в нього, а що так загарбали навколо всі перві землі й перві луки і всі найкращі угіддя захопили й заволоділи ними Мперві луки і всі найкращі угіддя захопили й заволоділи ними

ФСтароселиці, з хліборобства чи з скотарства починали тут

ФСтароселиці, з хліборобства чи з скотарства починали тут господарювати козак Андрюшко та його син з своїми бра

Фгосподарювати козак Андрюшко та його син з своїми братами, товаришами, побратимами, оселившись тут на рубежі

Фтами, товаришами, побратимами, оселившись тут на рубежі XVI й XVII сторіччя. Можливо, що хліборобство, скотарство

ФXVI й XVII сторіччя. Можливо, що хліборобство, скотарство й рибальство одноразово для андрушівських козаків стали Фй рибальство одноразово для андрушівських козаків стали джерелами існування господарювання і творення свого поФджерелами існування господарювання і творення свого побуту і побутової культури. Не лишилося з тих часів не стаФбуту і побутової культури. Не лишилося з тих часів не статистичних відомостів, ні навіть певних фольклорних перекаФтистичних відомостів, ні навіть певних фольклорних переказів, крім того, що говорять про козака Андрюшка, на піщанім Фзів, крім того, що говорять про козака Андрюшка, на піщанім горбі, біля озера Дилимуха, поселився хутором після битви Фгорбі, біля озера Дилимуха, поселився хутором після битви

Езокрема. Важко сказати тепер, з чого починали уперше гос

Езокрема. Важко сказати тепер, з чого починали уперше господарювати ще недосліджені наукою праоселі тут, на при

Еподарювати ще недосліджені наукою праоселі тут, на придніпровських горбах і луках, чи з рільництва, чи з тваринЕдніпровських горбах і луках, чи з рільництва, чи з тваринництва, хлібороби чи пастухи були перші поселенці тут на Еництва, хлібороби чи пастухи були перші поселенці тут на Староселиці, з хліборобства чи з скотарства починали тут ЕСтароселиці, з хліборобства чи з скотарства починали тут господарювати козак Андрюшко та його син з своїми браЕгосподарювати козак Андрюшко та його син з своїми бра-Е-тами, товаришами, побратимами, оселившись тут на рубежі Етами, товаришами, побратимами, оселившись тут на рубежі XVI й XVII сторіччя. Можливо, що хліборобство, скотарство ЕXVI й XVII сторіччя. Можливо, що хліборобство, скотарство й рибальство одноразово для андрушівських козаків стали Ей рибальство одноразово для андрушівських козаків стали

•••••••

136

Але народна словесність, зокрема, топоніміка і андрушів-ська термінологія, записана від пастухів, скотарів, розповіда-ють про те, про що мовчать археологія і археографія.

Перше всього звертає на себе увагу два терміни, які і досі побутують в мові андрушівських тваринників: стілувати (стіло, стіла) і Віловецька.

Кожен пастух, кожен тваринник у Андрушах знає і вжи-ває ці терміни, вся територія під Андрушами, де випасається скот, називається загальною, об’єдноючую, спільною назвою «стіла». Все те, що в інших селах Полтавщини називається «пастівник», «паша», «толока», тут, в Андрушах, називається лиш одним словом «стіла», а потім ця вся територія має свої окремі топонімічні розподілення: озера Очиритувате, Кири-ловий шпиль, Гниле, Кузьовщина, Дзюблевщина. Але серед усіх цих топонімічних термінів звертають на себе увагу сво-єю назвою одне озеро і урочище Віловицька долина, і друге озеро і урочище має назву Стіло. Як первісний корінь слова в цих термінах, так і весь стиль словесної форми відносять ці два терміни до староруської, до старослов’янської мовної культури. Отже, ці свідчення мовної духовної культури без-сумнівно стверджують, що в цих урочищах випасались і тир-лувались (по-андрушівському – стілувались) в давнину воли і всяка інша рогата скотина. І взагалі тваринницька терміно-логія в Андрушах має в своєму словарному фонді багато слів старослов’янського походження, староруських часів: Стіло, стіла, стілувати, табун (синонім череди), згін (синонім ота-ри, ватаги), дзгонар (синонім чабана); вся термінологія яскра-во підтверджує, що скотарство в Андрушах починало свою традицію ще в літописні часи Київської Русі. А друга хвиля уже козацької колонізації в Андрушах розвинула і збагатила і саме тутешнє тваринництво, і термінологію загальновжива-ними на Наддніпрянщині термінами, як, наприклад, рогата


Ісумнівно стверджують, що в цих урочищах випасались і тир

Ісумнівно стверджують, що в цих урочищах випасались і тир

Ілувались (по-андрушівському – стілувались) в давнину воли Ілувались (по-андрушівському – стілувались) в давнину воли і всяка інша рогата скотина. І взагалі тваринницька терміноІі всяка інша рогата скотина. І взагалі тваринницька термінологія в Андрушах має в своєму словарному фонді багато слів Ілогія в Андрушах має в своєму словарному фонді багато слів старослов’янського походження, староруських часів: Істарослов’янського походження, староруських часів: стіла Істіла, І, стілуватиІстілуватири, ватаги), Іри, ватаги), дзгонарІдзгонарво підтверджує, що скотарство в Андрушах починало свою Іво підтверджує, що скотарство в Андрушах починало свою

Мловий шпиль, Гниле, Кузьовщина, Дзюблевщина. Але серед

Мловий шпиль, Гниле, Кузьовщина, Дзюблевщина. Але серед усіх цих топонімічних термінів звертають на себе увагу сво

Мусіх цих топонімічних термінів звертають на себе увагу своєю назвою одне озеро і урочище Віловицька долина, і друге

Мєю назвою одне озеро і урочище Віловицька долина, і друге озеро і урочище має назву Стіло. Як первісний корінь слова

Мозеро і урочище має назву Стіло. Як первісний корінь слова в цих термінах, так і весь стиль словесної форми відносять

Мв цих термінах, так і весь стиль словесної форми відносять ці два терміни до староруської, до старослов’янської мовної Мці два терміни до староруської, до старослов’янської мовної культури. Отже, ці свідчення мовної духовної культури безМкультури. Отже, ці свідчення мовної духовної культури безсумнівно стверджують, що в цих урочищах випасались і тирМсумнівно стверджують, що в цих урочищах випасались і тирМлувались (по-андрушівському – стілувались) в давнину воли Млувались (по-андрушівському – стілувались) в давнину воли і всяка інша рогата скотина. І взагалі тваринницька терміноМі всяка інша рогата скотина. І взагалі тваринницька термінологія в Андрушах має в своєму словарному фонді багато слів Млогія в Андрушах має в своєму словарному фонді багато слів старослов’янського походження, староруських часів: Мстарослов’янського походження, староруських часів:

Фскот, називається загальною, об’єдноючую, спільною назвою

Фскот, називається загальною, об’єдноючую, спільною назвою «стіла». Все те, що в інших селах Полтавщини називається

Ф«стіла». Все те, що в інших селах Полтавщини називається «пастівник», «паша», «толока», тут, в Андрушах, називається

Ф«пастівник», «паша», «толока», тут, в Андрушах, називається лиш одним словом «стіла», а потім ця вся територія має свої

Флиш одним словом «стіла», а потім ця вся територія має свої окремі топонімічні розподілення: озера Очиритувате, КириФокремі топонімічні розподілення: озера Очиритувате, Кириловий шпиль, Гниле, Кузьовщина, Дзюблевщина. Але серед Фловий шпиль, Гниле, Кузьовщина, Дзюблевщина. Але серед усіх цих топонімічних термінів звертають на себе увагу своФусіх цих топонімічних термінів звертають на себе увагу своєю назвою одне озеро і урочище Віловицька долина, і друге Фєю назвою одне озеро і урочище Віловицька долина, і друге озеро і урочище має назву Стіло. Як первісний корінь слова Фозеро і урочище має назву Стіло. Як первісний корінь слова в цих термінах, так і весь стиль словесної форми відносять Фв цих термінах, так і весь стиль словесної форми відносять

Епобутують в мові андрушівських тваринників:

Епобутують в мові андрушівських тваринників:

Кожен пастух, кожен тваринник у Андрушах знає і вжиЕКожен пастух, кожен тваринник у Андрушах знає і вживає ці терміни, вся територія під Андрушами, де випасається Еває ці терміни, вся територія під Андрушами, де випасається скот, називається загальною, об’єдноючую, спільною назвою Ескот, називається загальною, об’єдноючую, спільною назвою «стіла». Все те, що в інших селах Полтавщини називається Е«стіла». Все те, що в інших селах Полтавщини називається «пастівник», «паша», «толока», тут, в Андрушах, називається Е«пастівник», «паша», «толока», тут, в Андрушах, називається лиш одним словом «стіла», а потім ця вся територія має свої Елиш одним словом «стіла», а потім ця вся територія має свої окремі топонімічні розподілення: озера Очиритувате, КириЕокремі топонімічні розподілення: озера Очиритувате, Кири

•••••••

137

скотина, скот, худоба, товар, воли, корови, віл, корова, бик, теля, телиця, бичок, телиця-випустка (однолітка), корова-первістка, корова тільна, корова дійна, корова-яловка (без теляти), стара корова, молода корова, череда, чередник, ко-рова отелилась, вівця окотилась, кобила ожеребилась, коби-ла жеребна, лошя (андрушівська говірка у всіх термінах після шиплячих пом’якшує голосівки), кляча, свійська тварина. Ця термінологія жила й побутувала як в період феодалізму, так і в період капіталізму. До основних тваринницьких термінів додалися: продажна корова, базарна корова, куплена корова, оторгована корова і на противагу цим епітетам породились епітети с протилежним змістом: корова-доморостка або до-моросла, сільська корова (в тому смислі, що куплена у своїм селі, а не на базарі). Термін же «товар» (синонім робочих во-лів, рогатої худоби) з’явився ще до часів капіталізму. Що під-тверджується народною термінологією в піснях, одну з таких пісень ще в 1820 році використав і Котляревський:

Яром, яром – за товаром, А долами – за волами.

Цей же термін зафіксував у тутешній пісенності і Тарас Шевченко в 1845 році: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши… Помните, мы долго не могли промолвить сло-ва. Пока наконец белое едва заметное пятнышко не запело: «Та яром, яром – за товаром…» Отже й термін «товар» ство-рений народом ще до періоду товарного господарства, хіба що він набрав був нового відтінку в ранній період чумацтва, коли воли стали продавати і купувати.

На Україні взагалі і в Андрушах зокрема колишніх гульо-вих і верхових коней запрягали в шлею і хомут як тяглову силу не на зміну волам, а паралельно воловій тязі і на допомогу їй. Але з’явився тепер цілий ряд таких потреб у тягловій силі, куди


ІЦей же термін зафіксував у тутешній пісенності і Тарас

ІЦей же термін зафіксував у тутешній пісенності і Тарас

Шевченко в 1845 році: «Помните ли нашу с вами прогулку ІШевченко в 1845 році: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши… Помните, мы долго не могли промолвить слоІв Андруши… Помните, мы долго не могли промолвить слова. Пока наконец белое едва заметное пятнышко не запело: Іва. Пока наконец белое едва заметное пятнышко не запело: І«Та яром, яром – за товаром…» Отже й термін «товар» ствоІ«Та яром, яром – за товаром…» Отже й термін «товар» створений народом ще до періоду товарного господарства, хіба Ірений народом ще до періоду товарного господарства, хіба що він набрав був нового відтінку в ранній період чумацтва, Іщо він набрав був нового відтінку в ранній період чумацтва, коли воли стали продавати і купувати.Іколи воли стали продавати і купувати.

Мселі, а не на базарі). Термін же «товар» (синонім робочих во

Мселі, а не на базарі). Термін же «товар» (синонім робочих волів, рогатої худоби) з’явився ще до часів капіталізму. Що під

Млів, рогатої худоби) з’явився ще до часів капіталізму. Що під

Мтверджується народною термінологією в піснях, одну з таких

Мтверджується народною термінологією в піснях, одну з таких пісень ще в 1820 році використав і Котляревський:

Мпісень ще в 1820 році використав і Котляревський:

Яром, яром – за товаром,

МЯром, яром – за товаром,А долами – за волами.МА долами – за волами.

Цей же термін зафіксував у тутешній пісенності і Тарас МЦей же термін зафіксував у тутешній пісенності і Тарас Шевченко в 1845 році: «Помните ли нашу с вами прогулку МШевченко в 1845 році: «Помните ли нашу с вами прогулку в Андруши… Помните, мы долго не могли промолвить слоМв Андруши… Помните, мы долго не могли промолвить слова. Пока наконец белое едва заметное пятнышко не запело: Мва. Пока наконец белое едва заметное пятнышко не запело: «Та яром, яром – за товаром…» Отже й термін «товар» ствоМ«Та яром, яром – за товаром…» Отже й термін «товар» ство

Фі в період капіталізму. До основних тваринницьких термінів

Фі в період капіталізму. До основних тваринницьких термінів

базарна корова

Фбазарна корова

і на противагу цим епітетам породились

Ф і на противагу цим епітетам породились

епітети с протилежним змістом:

Фепітети с протилежним змістом: корова-доморостка

Фкорова-доморостка

сільська корова Фсільська корова (в тому смислі, що куплена у своїм Ф (в тому смислі, що куплена у своїм селі, а не на базарі). Термін же «товар» (синонім робочих воФселі, а не на базарі). Термін же «товар» (синонім робочих волів, рогатої худоби) з’явився ще до часів капіталізму. Що підФлів, рогатої худоби) з’явився ще до часів капіталізму. Що підФтверджується народною термінологією в піснях, одну з таких Фтверджується народною термінологією в піснях, одну з таких пісень ще в 1820 році використав і Котляревський:Фпісень ще в 1820 році використав і Котляревський:

Яром, яром – за товаром,ФЯром, яром – за товаром,

Ерова отелилась, вівця окотилась, кобила ожеребилась, коби

Ерова отелилась, вівця окотилась, кобила ожеребилась, кобила жеребна, лошя (андрушівська говірка у всіх термінах після

Ела жеребна, лошя (андрушівська говірка у всіх термінах після шиплячих пом’якшує голосівки), кляча, свійська тварина. Ця Ешиплячих пом’якшує голосівки), кляча, свійська тварина. Ця термінологія жила й побутувала як в період феодалізму, так Етермінологія жила й побутувала як в період феодалізму, так і в період капіталізму. До основних тваринницьких термінів Еі в період капіталізму. До основних тваринницьких термінів

базарна корова Ебазарна корова, Е, куплена короваЕкуплена корова і на противагу цим епітетам породились Е і на противагу цим епітетам породились

корова-доморосткаЕкорова-доморостка або Е або (в тому смислі, що куплена у своїм Е (в тому смислі, що куплена у своїм

•••••••

138

воли не можна було запрягати, а кінська тяглова сила темпом свого руху могла сполучатись, наприклад, з машиновим при-водом у молотарці. В цей привод запрягали в Андрушах тільки коней, і тому-то й ця молотарка дістала в народній терміноло-гії специфічну назву – «кінна машина», на відміну від парової машини, а також – «кінний привод». Насипаючи (насип, дам-бу) греблю від Карані до пристані, тут запрягали у грабарки лише коней, бо волова тяглова сила сюди не підходила.

Серед термінів, якими називали андрушани тваринниць-кі приміщення поряд із стародавніми назвами (повітка, за-города, кошара, стайня) розповсюдився лиш в Андрушах на початку ХХ століття синонім стайні – конюшня.

Свинарство і вівчарство розвинулось інтенсивніше в Ан-друшах, але нових термінів, крім раніше введених у мову (сви-ня, кабан, кнур, нутряк, порося, підсвинок, саж, сажок, вівця, баран, овечка, валах, ягня) тут не з’явилось, крім таких до-даткових епітетів, народжених ринком, як наприклад: сальна свиня, двадцятип’ятипудовий кабан або свиня, вгодована на сало, кабан, вгодований на продаж, куповане сало і своє сало.

Птахівництво в Андрушах, завдяки багатству озер, боліт, лугів, розвивалось інтенсивніше, особливо це позначилось на розплоді водоплавної птиці: качки, гуси. Переяславський базар вимагав, поряд з курьми та індиками, ще й водоплав-ну птицю. В андрушівській термінології побутували епітети свійська тварина і свійська птиця, але породжені ці слова ще в ту давню пору, коли тут справді поряд із свійськими тва-ринами жили дикі тварини у значній кількості і дика птиця поряд з домашньою, свійською птицею. Наприклад, лелеки (по-андрушівському гайстри) жили в андрушівських оселях поряд із свійськими птахами.

Так само було в Андрушах багато свійських голубів по-ряд з дикими голубами-горлицями, що жили в андрушівських


Ілугів, розвивалось інтенсивніше, особливо це позначилось

Ілугів, розвивалось інтенсивніше, особливо це позначилось на розплоді водоплавної птиці: качки, гуси. Переяславський Іна розплоді водоплавної птиці: качки, гуси. Переяславський базар вимагав, поряд з курьми та індиками, ще й водоплавІбазар вимагав, поряд з курьми та індиками, ще й водоплавну птицю. В андрушівській термінології побутували епітети Іну птицю. В андрушівській термінології побутували епітети свійська тваринаІсвійська тваринав ту давню пору, коли тут справді поряд із свійськими тваІв ту давню пору, коли тут справді поряд із свійськими тваринами жили дикі тварини у значній кількості і дика птиця Іринами жили дикі тварини у значній кількості і дика птиця поряд з домашньою, свійською птицею. Наприклад, лелеки Іпоряд з домашньою, свійською птицею. Наприклад, лелеки

Мдрушах, але нових термінів, крім раніше введених у мову (

Мдрушах, але нових термінів, крім раніше введених у мову (ня, кабан, кнур, нутряк, порося, підсвинок, саж, сажок, вівця,

Мня, кабан, кнур, нутряк, порося, підсвинок, саж, сажок, вівця, баран, овечка, валах, ягня

Мбаран, овечка, валах, ягнядаткових епітетів, народжених ринком, як наприклад:

Мдаткових епітетів, народжених ринком, як наприклад:

двадцятип’ятипудовий кабан

Мдвадцятип’ятипудовий кабан

кабан, вгодований на продажМкабан, вгодований на продажПтахівництво в Андрушах, завдяки багатству озер, боліт, МПтахівництво в Андрушах, завдяки багатству озер, боліт,

лугів, розвивалось інтенсивніше, особливо це позначилось Млугів, розвивалось інтенсивніше, особливо це позначилось на розплоді водоплавної птиці: качки, гуси. Переяславський Мна розплоді водоплавної птиці: качки, гуси. Переяславський базар вимагав, поряд з курьми та індиками, ще й водоплавМбазар вимагав, поряд з курьми та індиками, ще й водоплавну птицю. В андрушівській термінології побутували епітети Мну птицю. В андрушівській термінології побутували епітети свійська тваринаМсвійська тварина і М і Ф

Серед термінів, якими називали андрушани тваринниць

ФСеред термінів, якими називали андрушани тваринниць

кі приміщення поряд із стародавніми назвами (

Фкі приміщення поряд із стародавніми назвами (

) розповсюдився лиш в Андрушах на

Ф) розповсюдився лиш в Андрушах на

початку ХХ століття синонім стайні –

Фпочатку ХХ століття синонім стайні – конюшня

Фконюшня

Свинарство і вівчарство розвинулось інтенсивніше в АнФСвинарство і вівчарство розвинулось інтенсивніше в Андрушах, але нових термінів, крім раніше введених у мову (Фдрушах, але нових термінів, крім раніше введених у мову (ня, кабан, кнур, нутряк, порося, підсвинок, саж, сажок, вівця, Фня, кабан, кнур, нутряк, порося, підсвинок, саж, сажок, вівця, баран, овечка, валах, ягня Фбаран, овечка, валах, ягня) тут не з’явилось, крім таких доФ) тут не з’явилось, крім таких додаткових епітетів, народжених ринком, як наприклад: Фдаткових епітетів, народжених ринком, як наприклад:

двадцятип’ятипудовий кабанФдвадцятип’ятипудовий кабан

Егії специфічну назву – «кінна машина», на відміну від парової

Егії специфічну назву – «кінна машина», на відміну від парової машини, а також – «кінний привод». Насипаючи (насип, дам

Емашини, а також – «кінний привод». Насипаючи (насип, дамбу) греблю від Карані до пристані, тут запрягали у грабарки Ебу) греблю від Карані до пристані, тут запрягали у грабарки лише коней, бо волова тяглова сила сюди не підходила.Елише коней, бо волова тяглова сила сюди не підходила.

Серед термінів, якими називали андрушани тваринницьЕСеред термінів, якими називали андрушани тваринницькі приміщення поряд із стародавніми назвами (Екі приміщення поряд із стародавніми назвами (повіткаЕповітка, Е,

) розповсюдився лиш в Андрушах на Е) розповсюдився лиш в Андрушах на конюшняЕконюшня.Е.Свинарство і вівчарство розвинулось інтенсивніше в АнЕСвинарство і вівчарство розвинулось інтенсивніше в Ан

•••••••

139

гаях. Назву дикого самця-голуба туркот було перенесено і на свійського голуба.

Тваринництво, як явище, своїми назвами збагачувало виробничий побут селянина і його мовну культуру у бага-тьох планах. Наприклад, назви тварин були вживані у пере-носному розумінні по відношенню до людей. Для негатив-ної характеристики для людини застосовували слово свиня, свинякуватий. Для характеристики малорухомої і огрядної жінки застосовували в переносному плані слово корова. За-суджуючи розпутню поведінку людини, говорили: кнур, же-ребець, сука, сучка, тічка. Говорили також про людину: го-лодний, як собака; швидкий, як хорт (хоча гончі хорти були в панів-мисливців); дурний, як овечка; дурний, як сало без хліба; горлатий, як півинь; реве, як корова.

Після Покрови реве дівка, як корова.Натігся, як бичок (молока) – кажуть батьки про свого си-

на-підлітка, який уже накурився тютюну.Оце ускочив, як курка в борщ.Що торкаїться термінології, перенесеної від голубівни-

цтва, то вся ця термінологія пішла в ліричні співи, в ліричні жанри епосу, в лірику, в побуті для висловлення найніжні-ших почуттів і взаємовідносин між людьми.

Мова тваринників збагатила матер’яльний побут і дуже збагатила словесну творчість.

Рибальство, поряд з рільництвом та тваринництвом, на-лежить до основної і найдавнішої діяльності андрушан. Нині Андруші містяться на піщаних пагорбах понад лівобережни-ми озерами і річищами дніпровими. В стародавній час Дні-про протікав тут, попід самим селом, в ХІХ столітті і на по-чатку ХХ сторіччя Дніпро покинув на андрушівських луках старе річище, багато рукавів і озер і відступив під Трахти-


Іжанри епосу, в лірику, в побуті для висловлення найніжні

Іжанри епосу, в лірику, в побуті для висловлення найніжніших почуттів і взаємовідносин між людьми.Іших почуттів і взаємовідносин між людьми.ІМова тваринників збагатила матер’яльний побут і дуже ІМова тваринників збагатила матер’яльний побут і дуже збагатила словесну творчість.Ізбагатила словесну творчість.

Рибальство, поряд з рільництвом та тваринництвом, наІРибальство, поряд з рільництвом та тваринництвом, належить до основної і найдавнішої діяльності андрушан. Нині Ілежить до основної і найдавнішої діяльності андрушан. Нині Андруші містяться на піщаних пагорбах понад лівобережниІАндруші містяться на піщаних пагорбах понад лівобережни

Мхліба; горлатий, як півинь; реве, як корова.

Мхліба; горлатий, як півинь; реве, як корова.

МПісля Покрови реве дівка, як корова.

МПісля Покрови реве дівка, як корова.Натігся, як бичок (молока) – кажуть батьки про свого си

МНатігся, як бичок (молока) – кажуть батьки про свого си

на-підлітка, який уже накурився тютюну.

Мна-підлітка, який уже накурився тютюну.

Оце ускочив, як курка в борщ.

МОце ускочив, як курка в борщ.Що торкаїться термінології, перенесеної від голубівниМЩо торкаїться термінології, перенесеної від голубівни

цтва, то вся ця термінологія пішла в ліричні співи, в ліричні Мцтва, то вся ця термінологія пішла в ліричні співи, в ліричні жанри епосу, в лірику, в побуті для висловлення найніжніМжанри епосу, в лірику, в побуті для висловлення найніжніших почуттів і взаємовідносин між людьми.Мших почуттів і взаємовідносин між людьми.ММова тваринників збагатила матер’яльний побут і дуже ММова тваринників збагатила матер’яльний побут і дуже збагатила словесну творчість.Мзбагатила словесну творчість.

Фжінки застосовували в переносному плані слово

Фжінки застосовували в переносному плані слово суджуючи розпутню поведінку людини, говорили:

Фсуджуючи розпутню поведінку людини, говорили:

. Говорили також про людину: го

Ф. Говорили також про людину: го

лодний, як собака; швидкий, як хорт (хоча гончі хорти були

Флодний, як собака; швидкий, як хорт (хоча гончі хорти були в панів-мисливців); дурний, як овечка; дурний, як сало без Фв панів-мисливців); дурний, як овечка; дурний, як сало без хліба; горлатий, як півинь; реве, як корова.Фхліба; горлатий, як півинь; реве, як корова.ФПісля Покрови реве дівка, як корова.ФПісля Покрови реве дівка, як корова.

Натігся, як бичок (молока) – кажуть батьки про свого сиФНатігся, як бичок (молока) – кажуть батьки про свого сина-підлітка, який уже накурився тютюну.Фна-підлітка, який уже накурився тютюну.

Етьох планах. Наприклад, назви тварин були вживані у пере

Етьох планах. Наприклад, назви тварин були вживані у переносному розумінні по відношенню до людей. Для негатив

Еносному розумінні по відношенню до людей. Для негативної характеристики для людини застосовували слово Еної характеристики для людини застосовували слово свиняЕсвиня

. Для характеристики малорухомої і огрядної Е. Для характеристики малорухомої і огрядної жінки застосовували в переносному плані слово Ежінки застосовували в переносному плані слово короваЕкорова. ЗаЕ. За-Е-суджуючи розпутню поведінку людини, говорили: Есуджуючи розпутню поведінку людини, говорили: кнур, жеЕкнур, же

. Говорили також про людину: гоЕ. Говорили також про людину: голодний, як собака; швидкий, як хорт (хоча гончі хорти були Елодний, як собака; швидкий, як хорт (хоча гончі хорти були в панів-мисливців); дурний, як овечка; дурний, як сало без Ев панів-мисливців); дурний, як овечка; дурний, як сало без

•••••••

140

мирівські гори. В ХХ сторіччі, як виразно бачать андрушани, почався вже новий рух Дніпрового русла, в цій місцевості Дніпрове русло почало відступати від Трахтимирівських гір на андрушівські луки. Лівий приток Дніпра (річка Трубіж) колись впадала в Дніпро під андрушівською Староселицею, одразу ж за урочищим Захарево, на якому, за розвідками ар-хеологів, містився літописний населений пункт, що має назву на карті Боплана – Устьє. Саме тут, біля тієї оселі Устє, і було устє ріки Трубіжа. Трубіж, впадаючи тут у Дніпро, насипав тут велику піщану косу. Ця коса примусила відсунути андру-шівсько-переяславську пристань на два кілометри нижче по течії Дніпра. І сам Трубіж своїм устьєм також відступив тепер від Андрушів на три кілометри. Отже, оселя Андруші, засну-вавшись у кутку між Дніпром і Трубіжем, самим географіч-ним положенням своїм сприяло селянам займатися рибаль-ством і розвивати його. Повітове місто Переяслав хоч і було глухим, заштатним містом, але все ж переяславський ринок постійно, систематично вимагав риби і стимолював ловіння риби на продаж. Отже і суспільно-економічні умовини і гео-графічне положення села Андрушів кликали жителів не тіль-ки не кидати прадідівського домашнього рибальського про-мислу, а навпаки розвивати його, поширювати і ловити рибу і для свого споживання, і на продаж.

Незпроста у Андрушах у побутовій мові з’явилась приказка:

Риба любить тиху воду і бистрий торг.Або:

Рибу лови в Дніпрі, а ціну на базарі.Риба любить не так андрушівський невід,

як переяславський ярмарок.Але андрушівські рибалки не мали права ловити рибу

вільно в своїх дідівських озерах, джерелах і річищах. Не ка-


Іки не кидати прадідівського домашнього рибальського про

Іки не кидати прадідівського домашнього рибальського промислу, а навпаки розвивати його, поширювати і ловити рибу Імислу, а навпаки розвивати його, поширювати і ловити рибу і для свого споживання, і на продаж.Іі для свого споживання, і на продаж.

Незпроста у Андрушах у побутовій мові з’явилась ІНезпроста у Андрушах у побутовій мові з’явилась приказка:Іприказка:

Риба любить тиху воду і бистрий торг.ІРиба любить тиху воду і бистрий торг.Або:ІАбо:

Мвавшись у кутку між Дніпром і Трубіжем, самим географіч

Мвавшись у кутку між Дніпром і Трубіжем, самим географічним положенням своїм сприяло селянам займатися рибаль

Мним положенням своїм сприяло селянам займатися рибальством і розвивати його. Повітове місто Переяслав хоч і було

Мством і розвивати його. Повітове місто Переяслав хоч і було глухим, заштатним містом, але все ж переяславський ринок

Мглухим, заштатним містом, але все ж переяславський ринок постійно, систематично вимагав риби і стимолював ловіння

Мпостійно, систематично вимагав риби і стимолював ловіння риби на продаж. Отже і суспільно-економічні умовини і геоМриби на продаж. Отже і суспільно-економічні умовини і географічне положення села Андрушів кликали жителів не тільМграфічне положення села Андрушів кликали жителів не тільМки не кидати прадідівського домашнього рибальського проМки не кидати прадідівського домашнього рибальського промислу, а навпаки розвивати його, поширювати і ловити рибу Ммислу, а навпаки розвивати його, поширювати і ловити рибу і для свого споживання, і на продаж.Мі для свого споживання, і на продаж.

Незпроста у Андрушах у побутовій мові з’явилась МНезпроста у Андрушах у побутовій мові з’явилась

Фустє ріки Трубіжа. Трубіж, впадаючи тут у Дніпро, насипав

Фустє ріки Трубіжа. Трубіж, впадаючи тут у Дніпро, насипав тут велику піщану косу. Ця коса примусила відсунути андру

Фтут велику піщану косу. Ця коса примусила відсунути андрушівсько-переяславську пристань на два кілометри нижче по

Фшівсько-переяславську пристань на два кілометри нижче по течії Дніпра. І сам Трубіж своїм устьєм також відступив тепер

Фтечії Дніпра. І сам Трубіж своїм устьєм також відступив тепер від Андрушів на три кілометри. Отже, оселя Андруші, заснуФвід Андрушів на три кілометри. Отже, оселя Андруші, заснувавшись у кутку між Дніпром і Трубіжем, самим географічФвавшись у кутку між Дніпром і Трубіжем, самим географічним положенням своїм сприяло селянам займатися рибальФним положенням своїм сприяло селянам займатися рибальством і розвивати його. Повітове місто Переяслав хоч і було Фством і розвивати його. Повітове місто Переяслав хоч і було глухим, заштатним містом, але все ж переяславський ринок Фглухим, заштатним містом, але все ж переяславський ринок постійно, систематично вимагав риби і стимолював ловіння Фпостійно, систематично вимагав риби і стимолював ловіння

Еколись впадала в Дніпро під андрушівською Староселицею,

Еколись впадала в Дніпро під андрушівською Староселицею, одразу ж за урочищим Захарево, на якому, за розвідками ар

Еодразу ж за урочищим Захарево, на якому, за розвідками археологів, містився літописний населений пункт, що має назву Ехеологів, містився літописний населений пункт, що має назву на карті Боплана – Устьє. Саме тут, біля тієї оселі Устє, і було Ена карті Боплана – Устьє. Саме тут, біля тієї оселі Устє, і було устє ріки Трубіжа. Трубіж, впадаючи тут у Дніпро, насипав Еустє ріки Трубіжа. Трубіж, впадаючи тут у Дніпро, насипав тут велику піщану косу. Ця коса примусила відсунути андруЕтут велику піщану косу. Ця коса примусила відсунути андрушівсько-переяславську пристань на два кілометри нижче по Ешівсько-переяславську пристань на два кілометри нижче по течії Дніпра. І сам Трубіж своїм устьєм також відступив тепер Етечії Дніпра. І сам Трубіж своїм устьєм також відступив тепер від Андрушів на три кілометри. Отже, оселя Андруші, заснуЕвід Андрушів на три кілометри. Отже, оселя Андруші, засну

•••••••

141

жучи вже про основну течію Дніпра. Всі ці риболовні місця були захоплені, з одного боку, монастирською економією або заорендовані переяславськими купцями.

Все ж селяни (ходили на річку) ішли в бериг (по рибу), там вступали або в рибалки в артіль орендатора-підрядчика, або ловили напівтаємно рибу своїми примітивними, найпро-стішими знаряддями рибальства.

Описуючи рибальську термінологію в Андрушах, зви-чайно, пишемо не голий перелік термінів, а оглядаємо їх в побутовім виробничім обіході, в її виробничій дійовій пов’язаності. Користуємось, звичайно, розповідями при цьо-му андрушівських рибалок і, зокрема, розповідями досвідче-ного і бувалого майстра з рибальства Ів. Сав. Доброскока.

Найпримітивнішим знаряддям рибальства, яким корис-туються в Андрушах діти, є удочка, удка, якою вони удять рибу – це стародавній слов’янський термін. З цим словом споріднена назва і одного з притоків Дніпра – Удай-ріки, з цим терміном споріднені в нашій мові такі слова як «удача».

Андрушівська термінологія частин удки (чим дальше села від Дніпра на Лівобережжі, тим частіше говорять «вуд-ка») загально-поширена, а саме: удлище з лозини; жилка, сплетена з кінської волосні; кручок (гачок), купований або саморобний дротяний; на жильці поплав надітий або з пірні-ни, або з соснової кори.

Далі треба відзначити підсаку (на Полтавщині – «хват-ка») як також доступний кожному і малолітньому жительові. Підсака дуже проста і її кожен може зробити, вона склада-ється з держака (або підсачини) і в’ятерини, прив’язаної ко-лом до з’єднаних докупи кінцевих двох гільлячок держака. Також поширений у Андрушах сачок, зроблений за тим же принципом, що й підсака, але розмір його збільшено разів у п’ять. Сторожкою ловлять рибу зимою в ополонках. Через


Іка») загально-поширена, а саме:

Іка») загально-поширена, а саме: сплетена з кінської волосні; Ісплетена з кінської волосні; саморобний дротяний; на жильці Ісаморобний дротяний; на жильці ни, або з соснової кори.Іни, або з соснової кори.

Далі треба відзначити ІДалі треба відзначити Іка») як також доступний кожному і малолітньому жительові. Іка») як також доступний кожному і малолітньому жительові. Підсака дуже проста і її кожен може зробити, вона складаІПідсака дуже проста і її кожен може зробити, вона склада

держакаІдержака

МНайпримітивнішим знаряддям рибальства, яким корис

МНайпримітивнішим знаряддям рибальства, яким корис

туються в Андрушах діти, є

Мтуються в Андрушах діти, є рибу – це стародавній слов’янський термін. З цим словом

Мрибу – це стародавній слов’янський термін. З цим словом споріднена назва і одного з притоків Дніпра – Удай-ріки,

Мспоріднена назва і одного з притоків Дніпра – Удай-ріки,

Мз цим терміном споріднені в нашій мові такі слова як «удача».

Мз цим терміном споріднені в нашій мові такі слова як «удача».

Андрушівська термінологія частин удки (чим дальше МАндрушівська термінологія частин удки (чим дальше села від Дніпра на Лівобережжі, тим частіше говорять «вудМсела від Дніпра на Лівобережжі, тим частіше говорять «вудка») загально-поширена, а саме: Мка») загально-поширена, а саме: сплетена з кінської волосні; Мсплетена з кінської волосні; саморобний дротяний; на жильці Мсаморобний дротяний; на жильці ни, або з соснової кори.Мни, або з соснової кори.

Далі треба відзначити МДалі треба відзначити

Фчайно, пишемо не голий перелік термінів, а оглядаємо їх

Фчайно, пишемо не голий перелік термінів, а оглядаємо їх в побутовім виробничім обіході, в її виробничій дійовій

Фв побутовім виробничім обіході, в її виробничій дійовій пов’язаності. Користуємось, звичайно, розповідями при цьо

Фпов’язаності. Користуємось, звичайно, розповідями при цьому андрушівських рибалок і, зокрема, розповідями досвідче

Фму андрушівських рибалок і, зокрема, розповідями досвідченого і бувалого майстра з рибальства Ів. Сав. Доброскока.Фного і бувалого майстра з рибальства Ів. Сав. Доброскока.

Найпримітивнішим знаряддям рибальства, яким корисФНайпримітивнішим знаряддям рибальства, яким користуються в Андрушах діти, є Фтуються в Андрушах діти, є удочкаФудочка, Ф, удкаФудка, якою вони удять Ф, якою вони удять рибу – це стародавній слов’янський термін. З цим словом Фрибу – це стародавній слов’янський термін. З цим словом споріднена назва і одного з притоків Дніпра – Удай-ріки, Фспоріднена назва і одного з притоків Дніпра – Удай-ріки, Фз цим терміном споріднені в нашій мові такі слова як «удача».Фз цим терміном споріднені в нашій мові такі слова як «удача».

Етам вступали або в рибалки в артіль орендатора-підрядчика,

Етам вступали або в рибалки в артіль орендатора-підрядчика, або ловили напівтаємно рибу своїми примітивними, найпро

Еабо ловили напівтаємно рибу своїми примітивними, найпро

Описуючи рибальську термінологію в Андрушах, звиЕОписуючи рибальську термінологію в Андрушах, звичайно, пишемо не голий перелік термінів, а оглядаємо їх Ечайно, пишемо не голий перелік термінів, а оглядаємо їх в побутовім виробничім обіході, в її виробничій дійовій Ев побутовім виробничім обіході, в її виробничій дійовій пов’язаності. Користуємось, звичайно, розповідями при цьоЕпов’язаності. Користуємось, звичайно, розповідями при цьому андрушівських рибалок і, зокрема, розповідями досвідчеЕму андрушівських рибалок і, зокрема, розповідями досвідченого і бувалого майстра з рибальства Ів. Сав. Доброскока.Еного і бувалого майстра з рибальства Ів. Сав. Доброскока.

•••••••

142

ополонку кладеться глиця, на ній намотано тоненький моту-зок (шпагатина). До мотузка прев’язано кручок від удки з наживою, який вільно плаває на півметра попід льодом, там його й хватає риба. Літом за цим принципом ставляють на ніч вудку у воді, але з більшою наживою.

Потім, в андрушівських прибережних жителів побу-тує також індивідуальне (одиночне) знаряддя рибальства – в’ятир (ятер). Його ставляють і на бистру течію, і в тихих озерах на малу рибу. Термінологія частин і деталей в’ятира загальнопоширена. У в’ятирі дві головних частини: куль і крило. Призначення крила – направити хід рибини у куль. У в’ятирі є дві тички (натички) (це похідні слова зменше-ної форми від первісного терміну «тичина»): одна тримає і прикріпляє до дна річки куль, а друга дотримує розтягнуте і поставлене руба крило. Внутрі куля є вхід для риби зшитий з в’ятирини за таким точно принципом, як тепер виробляють масові шкільні чорнильниці для школярів, щоб не вилива-лось чорнило. Цей принцип в давнину видуманий рибалка-ми, тут риба, йдучи від крила, спочатку попадає в широкий вхід до середини в’ятира, а потім вона попадає через вузький отвір до середини куля, з якого вона майже вже не може ви-йти. Оцей конусний вхід всередину в’ятира у Андрушах на-зивається густенок (устенок – від слова «устя», тобто вхід, як і устя Трубіжа при вході його в Дніпро). Задня звужена частина в’ятеревого куля, яка прив’язується внизу до тички, тут має назву кутир або гузир.

Куль в’ятира напинають і тримають у розкритому вигляді за допомогою трьох або чотирьох лозових обручів. В’ятерина крила стоїть руба за допомогою кількох лозових паличок, які називаються бильця.

В’ятир може мати не одне крило, а двоє крил, тоді такий в’ятир в Андрушах називають крилач. Роблять у Андрушах


Іотвір до середини куля, з якого вона майже вже не може ви

Іотвір до середини куля, з якого вона майже вже не може вийти. Оцей конусний вхід всередину в’ятира у Андрушах наІйти. Оцей конусний вхід всередину в’ятира у Андрушах називається Ізивається як і устя Трубіжа при вході його в Дніпро). Задня звужена Іяк і устя Трубіжа при вході його в Дніпро). Задня звужена Ічастина в’ятеревого куля, яка прив’язується внизу до тички, Ічастина в’ятеревого куля, яка прив’язується внизу до тички, тут має назву Ітут має назву кутирІкутир

Куль в’ятира напинають і тримають у розкритому вигляді ІКуль в’ятира напинають і тримають у розкритому вигляді за допомогою трьох або чотирьох лозових обручів. В’ятерина Іза допомогою трьох або чотирьох лозових обручів. В’ятерина

Мприкріпляє до дна річки куль, а друга дотримує розтягнуте і

Мприкріпляє до дна річки куль, а друга дотримує розтягнуте і поставлене руба крило. Внутрі куля є вхід для риби зшитий з

Мпоставлене руба крило. Внутрі куля є вхід для риби зшитий з в’ятирини за таким точно принципом, як тепер виробляють

Мв’ятирини за таким точно принципом, як тепер виробляють масові шкільні чорнильниці для школярів, щоб не вилива

Ммасові шкільні чорнильниці для школярів, щоб не виливалось чорнило. Цей принцип в давнину видуманий рибалка

Млось чорнило. Цей принцип в давнину видуманий рибалка

Мми, тут риба, йдучи від крила, спочатку попадає в широкий Мми, тут риба, йдучи від крила, спочатку попадає в широкий вхід до середини в’ятира, а потім вона попадає через вузький Мвхід до середини в’ятира, а потім вона попадає через вузький отвір до середини куля, з якого вона майже вже не може виМотвір до середини куля, з якого вона майже вже не може вийти. Оцей конусний вхід всередину в’ятира у Андрушах наМйти. Оцей конусний вхід всередину в’ятира у Андрушах на

густенокМгустенок (устенок – від слова «устя», тобто вхід, М (устенок – від слова «устя», тобто вхід, густенок (устенок – від слова «устя», тобто вхід, густенокМгустенок (устенок – від слова «устя», тобто вхід, густенокяк і устя Трубіжа при вході його в Дніпро). Задня звужена Мяк і устя Трубіжа при вході його в Дніпро). Задня звужена частина в’ятеревого куля, яка прив’язується внизу до тички, Мчастина в’ятеревого куля, яка прив’язується внизу до тички,

Фозерах на малу рибу. Термінологія частин і деталей в’ятира

Фозерах на малу рибу. Термінологія частин і деталей в’ятира загальнопоширена. У в’ятирі дві головних частини:

Фзагальнопоширена. У в’ятирі дві головних частини:

. Призначення крила – направити хід рибини у куль.

Ф. Призначення крила – направити хід рибини у куль.

натички

Фнатички) (це похідні слова зменше

Ф) (це похідні слова зменше

ної форми від первісного терміну «тичина»): одна тримає і Фної форми від первісного терміну «тичина»): одна тримає і прикріпляє до дна річки куль, а друга дотримує розтягнуте і Фприкріпляє до дна річки куль, а друга дотримує розтягнуте і поставлене руба крило. Внутрі куля є вхід для риби зшитий з Фпоставлене руба крило. Внутрі куля є вхід для риби зшитий з в’ятирини за таким точно принципом, як тепер виробляють Фв’ятирини за таким точно принципом, як тепер виробляють масові шкільні чорнильниці для школярів, щоб не виливаФмасові шкільні чорнильниці для школярів, щоб не виливалось чорнило. Цей принцип в давнину видуманий рибалкаФлось чорнило. Цей принцип в давнину видуманий рибалка

ЕПотім, в андрушівських прибережних жителів побу

ЕПотім, в андрушівських прибережних жителів побу

тує також індивідуальне (одиночне) знаряддя рибальства – Етує також індивідуальне (одиночне) знаряддя рибальства – (ятер). Його ставляють і на бистру течію, і в тихих Е (ятер). Його ставляють і на бистру течію, і в тихих

озерах на малу рибу. Термінологія частин і деталей в’ятира Еозерах на малу рибу. Термінологія частин і деталей в’ятира загальнопоширена. У в’ятирі дві головних частини: Езагальнопоширена. У в’ятирі дві головних частини: кульЕкуль

. Призначення крила – направити хід рибини у куль. Е. Призначення крила – направити хід рибини у куль. ) (це похідні слова зменшеЕ) (це похідні слова зменше

ної форми від первісного терміну «тичина»): одна тримає і Еної форми від первісного терміну «тичина»): одна тримає і

•••••••

143

в’ятирі з одним крилом та двома кулями по його краях, і та-кий двохкульний в’ятир називають паровиця. По принципу в’ятира виплітають із лози вершу і кобзу. Вершу кладуть по-земно назустріч течії на дні ополонки, а кобзу ставляють вер-тикально під саму кригу в час опару.

Крім вудки, підсаки, сачка, сторожки й в’ятера індивіду-ально можна ловити рибу ще й сіткою.

А вже вдвох ловлять рибу андрушани кімлею, волоком, мулявником.

Групове рибальське знаряддя найбільш поширене на Дні-прі є невод. Тутешня народна термінологія відзначає в неводі дві кодоли і матню (від слова «матляти»). Неводом ловлять рибу літом і зимом. Зимою пускають невід попід кригою, а тоні гонять від ополонки до ополонки. Кожне одноразове закидання невода у воду називається тоня.

«Продайте мені одну тоню риби», – замовляє покупець рибалкам, який має забрати всю ту рибу, яку піймають не-водом за одним закидом.

Ту ополонку, в яку запускають невід, називають запуск, а вихідну велику ополонку називають у Андрушах здойма (від дієслова «здіймати»).

Від запуску до здойми крила невода гоняться двома хох-лями (дрюк, жердина), до яких прив’язуються кодоли (на[д]звичайно давня форма цього стародавньо-слов’янського тер-міну кодола – къ+дол+а).

В Андрушах ще ловлять зимою рибу засобом, який на-зивається ворота.

Прорубавши широку довгасту ополонку, ставляють по краях її дві жердини, а між ними натягають сітку.

Наловивши риби, рибалки вертаються на човнах до бе-рега. «А тут біля Чубукового хутора, на Високім горбі, – роз-повідають старі рибалки, – переяславський орендатор Берко


І(від дієслова «здіймати»).

І(від дієслова «здіймати»).

Від запуску до здойми крила невода гоняться двома ІВід запуску до здойми крила невода гоняться двома лями Ілями (дрюк, жердина), до яких прив’язуються І (дрюк, жердина), до яких прив’язуються звичайно давня форма цього стародавньо-слов’янського терІзвичайно давня форма цього стародавньо-слов’янського терІміну кодола – къ+дол+а).Іміну кодола – къ+дол+а).

В Андрушах ще ловлять зимою рибу засобом, який наІВ Андрушах ще ловлять зимою рибу засобом, який називається Ізивається воротаІворота

Прорубавши широку довгасту ополонку, ставляють по ІПрорубавши широку довгасту ополонку, ставляють по

М гонять від ополонки до ополонки. Кожне одноразове

М гонять від ополонки до ополонки. Кожне одноразове

закидання невода у воду називається

Мзакидання невода у воду називається

«Продайте мені одну тоню риби», – замовляє покупець

М«Продайте мені одну тоню риби», – замовляє покупець

рибалкам, який має забрати всю ту рибу, яку піймають не

Мрибалкам, який має забрати всю ту рибу, яку піймають не

Мводом за одним закидом.

Мводом за одним закидом.

Ту ополонку, в яку запускають невід, називають МТу ополонку, в яку запускають невід, називають а вихідну велику ополонку називають у Андрушах Ма вихідну велику ополонку називають у Андрушах (від дієслова «здіймати»).М(від дієслова «здіймати»).

Від запуску до здойми крила невода гоняться двома МВід запуску до здойми крила невода гоняться двома (дрюк, жердина), до яких прив’язуються М (дрюк, жердина), до яких прив’язуються

звичайно давня форма цього стародавньо-слов’янського терМзвичайно давня форма цього стародавньо-слов’янського терміну кодола – къ+дол+а).Мміну кодола – къ+дол+а).

ФГрупове рибальське знаряддя найбільш поширене на Дні

ФГрупове рибальське знаряддя найбільш поширене на Дні

. Тутешня народна термінологія відзначає в неводі

Ф. Тутешня народна термінологія відзначає в неводі

(від слова «матляти»). Неводом ловлять

Ф (від слова «матляти»). Неводом ловлять

рибу літом і зимом. Зимою пускають невід попід кригою, Фрибу літом і зимом. Зимою пускають невід попід кригою, гонять від ополонки до ополонки. Кожне одноразове Ф гонять від ополонки до ополонки. Кожне одноразове

закидання невода у воду називається Фзакидання невода у воду називається тоняФтоня.Ф.«Продайте мені одну тоню риби», – замовляє покупець Ф«Продайте мені одну тоню риби», – замовляє покупець

рибалкам, який має забрати всю ту рибу, яку піймають неФрибалкам, який має забрати всю ту рибу, яку піймають не

ЕКрім вудки, підсаки, сачка, сторожки й в’ятера індивіду

ЕКрім вудки, підсаки, сачка, сторожки й в’ятера індивіду

А вже вдвох ловлять рибу андрушани ЕА вже вдвох ловлять рибу андрушани кімлеюЕкімлею, Е, волокомЕволоком

Групове рибальське знаряддя найбільш поширене на ДніЕГрупове рибальське знаряддя найбільш поширене на Дні. Тутешня народна термінологія відзначає в неводі Е. Тутешня народна термінологія відзначає в неводі

(від слова «матляти»). Неводом ловлять Е (від слова «матляти»). Неводом ловлять рибу літом і зимом. Зимою пускають невід попід кригою, Ерибу літом і зимом. Зимою пускають невід попід кригою,

•••••••

144

гукає: «Гей, гей, хлопці, ану здавайте рибу!» Здаєм йому рибу і требуїмо з нього могорича. А тоді варимо в березі у казані або у відрі йуху».

В андрушівських озерах найчастіше ловлять види риби, які тут називаються карась, щука, линок, біла риба (плітка), краснопер, окунь, йорш, в’юн, рак, льящ, хлябець.

Андрушівські рибалки знають багато перевірених при-кмет, в яку пору і під яку погоду найкраще ловити рибу. Зви-чайно, найкраще ловиться риба теплої літньої ночі перед до-щем, а ще краще під час нересту ловили, коли риба стоїть ку-чами і нереститься. Вся ця рибальська термінологія ввійшла в основний словарний фонд загальноукраїнської мови, крім окремих термінів, які лишились лише в місцевій говірці, на-приклад: кобза, ворота, сторожка, крилач, паровиця, кімля, мулявник.

Мимохідь відзначимо одне явище словесної культури помітне у подніпровських селах. Майже всі назви риб фігу-рують в народнім епосі та ліриці. Образ рибалки також фі-гурує, але немає в народних піснях образу самого Дніпра. Іс-нує лиш одна єдина стародавня пісня, в якій говориться про велич Дніпра, що в нього вливають води «сімсот річок ще й чотири». А новітньої пісні про Дніпро, створеної народом, немає, очевидно, велич Дніпра так сильно вражає душу кож-ного рибалки, кожного народного віршотворця і кожного пісньотворця, що приголомшує його творчі можливості… У молодого Шевченка, який не бачивши зроду Дніпра, бо народився і виріс за 150 верст від його берегів, а побачивши його лиш один раз (1829 року, коли його 15-літнього майбут-нього поета везли із Вільшани через Київ до Вільнюса), помі-рявся своїм поетичним словом із величчю української ріки, відтворив достойно його образ і віддав цю пісню народові, яка й заступила собою народну пісньотворчість про Дніпро.


Івелич Дніпра, що в нього вливають води «сімсот річок ще й

Івелич Дніпра, що в нього вливають води «сімсот річок ще й чотири». А новітньої пісні про Дніпро, створеної народом, Ічотири». А новітньої пісні про Дніпро, створеної народом, немає, очевидно, велич Дніпра так сильно вражає душу кожІнемає, очевидно, велич Дніпра так сильно вражає душу кожного рибалки, кожного народного віршотворця і кожного Іного рибалки, кожного народного віршотворця і кожного пісньотворця, що приголомшує його творчі можливості… Іпісньотворця, що приголомшує його творчі можливості… У молодого Шевченка, який не бачивши зроду Дніпра, бо ІУ молодого Шевченка, який не бачивши зроду Дніпра, бо народився і виріс за 150 верст від його берегів, а побачивши Інародився і виріс за 150 верст від його берегів, а побачивши його лиш один раз (1829 року, коли його 15Ійого лиш один раз (1829 року, коли його 15

Мкобза, ворота, сторожка, крилач, паровиця, кімля,

Мкобза, ворота, сторожка, крилач, паровиця, кімля,

Мимохідь відзначимо одне явище словесної культури

ММимохідь відзначимо одне явище словесної культури

помітне у подніпровських селах. Майже всі назви риб фігу

Мпомітне у подніпровських селах. Майже всі назви риб фігурують в народнім епосі та ліриці. Образ рибалки також фі

Мрують в народнім епосі та ліриці. Образ рибалки також фігурує, але немає в народних піснях образу самого Дніпра. ІсМгурує, але немає в народних піснях образу самого Дніпра. Існує лиш одна єдина стародавня пісня, в якій говориться про Мнує лиш одна єдина стародавня пісня, в якій говориться про Мвелич Дніпра, що в нього вливають води «сімсот річок ще й Мвелич Дніпра, що в нього вливають води «сімсот річок ще й чотири». А новітньої пісні про Дніпро, створеної народом, Мчотири». А новітньої пісні про Дніпро, створеної народом, немає, очевидно, велич Дніпра так сильно вражає душу кожМнемає, очевидно, велич Дніпра так сильно вражає душу кожного рибалки, кожного народного віршотворця і кожного Много рибалки, кожного народного віршотворця і кожного пісньотворця, що приголомшує його творчі можливості… Мпісньотворця, що приголомшує його творчі можливості…

Фчайно, найкраще ловиться риба теплої літньої ночі перед до

Фчайно, найкраще ловиться риба теплої літньої ночі перед дощем, а ще краще під час нересту ловили, коли риба стоїть ку

Фщем, а ще краще під час нересту ловили, коли риба стоїть кучами і нереститься. Вся ця рибальська термінологія ввійшла

Фчами і нереститься. Вся ця рибальська термінологія ввійшла в основний словарний фонд загальноукраїнської мови, крім

Фв основний словарний фонд загальноукраїнської мови, крім окремих термінів, які лишились лише в місцевій говірці, наФокремих термінів, які лишились лише в місцевій говірці, на

кобза, ворота, сторожка, крилач, паровиця, кімля, Фкобза, ворота, сторожка, крилач, паровиця, кімля,

Мимохідь відзначимо одне явище словесної культури ФМимохідь відзначимо одне явище словесної культури помітне у подніпровських селах. Майже всі назви риб фігуФпомітне у подніпровських селах. Майже всі назви риб фігурують в народнім епосі та ліриці. Образ рибалки також фіФрують в народнім епосі та ліриці. Образ рибалки також фі

Екарась, щука, линок, біла риба

Екарась, щука, линок, біла риба

краснопер, окунь, йорш, в’юн, рак, льящ, хлябець

Екраснопер, окунь, йорш, в’юн, рак, льящ, хлябець.

Е.

Андрушівські рибалки знають багато перевірених приЕАндрушівські рибалки знають багато перевірених прикмет, в яку пору і під яку погоду найкраще ловити рибу. ЗвиЕкмет, в яку пору і під яку погоду найкраще ловити рибу. Звичайно, найкраще ловиться риба теплої літньої ночі перед доЕчайно, найкраще ловиться риба теплої літньої ночі перед дощем, а ще краще під час нересту ловили, коли риба стоїть куЕщем, а ще краще під час нересту ловили, коли риба стоїть кучами і нереститься. Вся ця рибальська термінологія ввійшла Ечами і нереститься. Вся ця рибальська термінологія ввійшла в основний словарний фонд загальноукраїнської мови, крім Ев основний словарний фонд загальноукраїнської мови, крім окремих термінів, які лишились лише в місцевій говірці, наЕокремих термінів, які лишились лише в місцевій говірці, на

•••••••

145

Існує тут на Подніпров’ї лиш ряд побутових прислів’їв про характер поведінки дніпрових вод. Наприклад:

Дніпро так не буде, а за літо когось та й здобуде (хтось обов’язково втоне у Дніпрі).

Ріже як Дніпро кручі.В стародавній народній словесності образ Дніпра, як

образ великої води, завжди відтворювався словом – дунай, термін «дунай» тут не був назвою ріки Дунаю, а був назвою взагалі великої води.

Якоїсь особливої мисливської термінології у Андрушах немає, бо й самого мисливства, як масового явища, андруша-ни не знали. На всі Андруші було лиш одно ружжьо (спиці-фічна андрушівська пом’якшена вимова) у Офанасія Грицен-ка, який звичайно не ходив на мисливство з промисловою метою, а, переважно, був супутником і провідником «у тих панів-охотників, які приїзжали сюди до монахів на охоту». Він їм робив з рогозу, очирету та ситнягу куріні на болотах для маскування від перелетів дуже спостережливої птиці. А дика птиця в околицях Андрушів завжди була численна: качки (крижні, утки), кулики, чайки, крячки, норці, курочки; а також багато не мислівської птиці: чайки, крячки, чапля, гайстри (лелеки), перепілки, жайворонки, граки, галки, во-рони, солов’ї, ластівки, зозулі, сорокопуди, іволги і, звичайно, найбільше горобців.

Вся термінологія, що обіймає пташиний світ найбільше фігурує в духовній культурі, в народній словесності як у пря-мому, так і алегорічному смислі:

Летить як птиця.Хитрий як лисиця.Полохливий як заєць.


Ікачки (крижні, утки), кулики, чайки, крячки, норці, курочки

Ікачки (крижні, утки), кулики, чайки, крячки, норці, курочкиа також багато не мислівської птиці: Іа також багато не мислівської птиці: Ігайстри (лелеки), перепілки, жайворонки, граки, галки, воІгайстри (лелеки), перепілки, жайворонки, граки, галки, ворони, солов’ї, ластівки, зозулі, сорокопуди, іволгиІрони, солов’ї, ластівки, зозулі, сорокопуди, іволгинайбільше Інайбільше горобцівІгоробців

Вся термінологія, що обіймає пташиний світ найбільше ІВся термінологія, що обіймає пташиний світ найбільше фігурує в духовній культурі, в народній словесності як у пряІфігурує в духовній культурі, в народній словесності як у прямому, так і алегорічному смислі:Імому, так і алегорічному смислі:

Мфічна андрушівська пом’якшена вимова) у Офанасія Грицен

Мфічна андрушівська пом’якшена вимова) у Офанасія Гриценка, який звичайно не ходив на мисливство з промисловою

Мка, який звичайно не ходив на мисливство з промисловою метою, а, переважно, був супутником і провідником «у тих

Мметою, а, переважно, був супутником і провідником «у тих панів-охотників, які приїзжали сюди до монахів на охоту».

Мпанів-охотників, які приїзжали сюди до монахів на охоту». Він їм робив з рогозу, очирету та ситнягу куріні на болотах

МВін їм робив з рогозу, очирету та ситнягу куріні на болотах для маскування від перелетів дуже спостережливої птиці. Мдля маскування від перелетів дуже спостережливої птиці. А дика птиця в околицях Андрушів завжди була численна: МА дика птиця в околицях Андрушів завжди була численна: качки (крижні, утки), кулики, чайки, крячки, норці, курочкиМкачки (крижні, утки), кулики, чайки, крячки, норці, курочкиа також багато не мислівської птиці: Ма також багато не мислівської птиці: Мгайстри (лелеки), перепілки, жайворонки, граки, галки, воМгайстри (лелеки), перепілки, жайворонки, граки, галки, ворони, солов’ї, ластівки, зозулі, сорокопуди, іволгиМрони, солов’ї, ластівки, зозулі, сорокопуди, іволги

горобцівМгоробців

ФЯкоїсь особливої мисливської термінології у Андрушах

ФЯкоїсь особливої мисливської термінології у Андрушах

немає, бо й самого мисливства, як масового явища, андруша

Фнемає, бо й самого мисливства, як масового явища, андрушани не знали. На всі Андруші було лиш одно ружжьо (спиціФни не знали. На всі Андруші було лиш одно ружжьо (спиціфічна андрушівська пом’якшена вимова) у Офанасія ГриценФфічна андрушівська пом’якшена вимова) у Офанасія Гриценка, який звичайно не ходив на мисливство з промисловою Фка, який звичайно не ходив на мисливство з промисловою метою, а, переважно, був супутником і провідником «у тих Фметою, а, переважно, був супутником і провідником «у тих панів-охотників, які приїзжали сюди до монахів на охоту». Фпанів-охотників, які приїзжали сюди до монахів на охоту». Він їм робив з рогозу, очирету та ситнягу куріні на болотах ФВін їм робив з рогозу, очирету та ситнягу куріні на болотах

ЕВ стародавній народній словесності образ Дніпра, як

ЕВ стародавній народній словесності образ Дніпра, як

образ великої води, завжди відтворювався словом – Еобраз великої води, завжди відтворювався словом – дунайЕдунайтермін «дунай» тут не був назвою ріки Дунаю, а був назвою Етермін «дунай» тут не був назвою ріки Дунаю, а був назвою

Якоїсь особливої мисливської термінології у Андрушах ЕЯкоїсь особливої мисливської термінології у Андрушах немає, бо й самого мисливства, як масового явища, андрушаЕнемає, бо й самого мисливства, як масового явища, андрушани не знали. На всі Андруші було лиш одно ружжьо (спиціЕни не знали. На всі Андруші було лиш одно ружжьо (спиці

•••••••

146

Співає як соловей.Розказує, як соловей щебече.Плаче як та чайка-небога.Налетіли як ті горобці.Дбайливий як гайстер.Лозину найде і ту на гніздо несе.Ластівка защебече і в дворі повеселіша.

І велике море народної словесності, сповнене образами і назвами з пташиного світу.


ІМФ

І велике море народної словесності, сповнене образами і

ФІ велике море народної словесності, сповнене образами і Е

Лозину найде і ту на гніздо несе.

ЕЛозину найде і ту на гніздо несе.Ластівка защебече і в дворі повеселіша.ЕЛастівка защебече і в дворі повеселіша.

І велике море народної словесності, сповнене образами і ЕІ велике море народної словесності, сповнене образами і

•••••••

147

Етнографічна характеристика народного одягу

Століття капіталістичного наступу на українське село в другій половині ХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя по-значилось, головним чином, зубоженням матер’яльної куль-тури і в разючій соціальній диференціації, але коли мова йде про селянський одяг, то бачимо ще й зміни у національній специфіці в одязі. Сільськогосподарська машина, проника-ючи в глибини села, перше всього знищила широкі шарова-ри в селянина, вимагаючи вже вузьких («солодких», як смі-ялись в Андрушах) штанів, бо, приміром, стояти на приводі кінної машини у широких шароварах уже стало небезпечно: машина вхопить за широку штанину, вкрутить її у трибки і скалічить людину. Отже, машина вносила зміни в крій оде-жі, а особливо не терпіла механізація, якою б вона повільною не була, білого кольору одягу, бо пилюка біля машини, сажа, дим і всякі мастила не терпіли білого одягу не лише в обслу-говуючого машину персоналу, а й усіх, хто працював поблизу машини. Купівля і продаж, ринок, ціни товарового господар-ства, збільшена гонитва за прибутком, за наживою, потреба постійної матер’яльної економії в побуті вносили колосальні зміни в розміри селянського одягу, кількість одежі і в трива-лість користування, носінння його.

Але треба сказати, що село не так одразу й піддавалось цьому впливові, воно, спираючись на віковічну традицію, виробничо-побутову звичку і потребу, на національні зви-чаї, на свої тривалі естетичні смаки, а найголовніше спира-лося на матер’яльні можливості (а також і на неможливос-ті!), спираючись на свій обмежений господарський бюджет, а найголовніше, користуючись саморобними матер’ялами,


Імашини. Купівля і продаж, ринок, ціни товарового господар

Імашини. Купівля і продаж, ринок, ціни товарового господарства, збільшена гонитва за прибутком, за наживою, потреба Іства, збільшена гонитва за прибутком, за наживою, потреба постійної матер’яльної економії в побуті вносили колосальні Іпостійної матер’яльної економії в побуті вносили колосальні зміни в розміри селянського одягу, кількість одежі і в триваІзміни в розміри селянського одягу, кількість одежі і в тривалість користування, носінння його.Ілість користування, носінння його.

Але треба сказати, що село не так одразу й піддавалось ІАле треба сказати, що село не так одразу й піддавалось цьому впливові, воно, спираючись на віковічну традицію, Іцьому впливові, воно, спираючись на віковічну традицію, виробничо-побутову звичку і потребу, на національні звиІвиробничо-побутову звичку і потребу, на національні зви

Мкінної машини у широких шароварах уже стало небезпечно:

Мкінної машини у широких шароварах уже стало небезпечно: машина вхопить за широку штанину, вкрутить її у

Ммашина вхопить за широку штанину, вкрутить її у скалічить людину. Отже, машина вносила зміни в крій оде

Мскалічить людину. Отже, машина вносила зміни в крій одежі, а особливо не терпіла механізація, якою б вона повільною

Мжі, а особливо не терпіла механізація, якою б вона повільною не була, білого кольору одягу, бо пилюка біля машини, сажа,

Мне була, білого кольору одягу, бо пилюка біля машини, сажа, дим і всякі мастила не терпіли білого одягу не лише в обслуМдим і всякі мастила не терпіли білого одягу не лише в обслуМговуючого машину персоналу, а й усіх, хто працював поблизу Мговуючого машину персоналу, а й усіх, хто працював поблизу машини. Купівля і продаж, ринок, ціни товарового господарМмашини. Купівля і продаж, ринок, ціни товарового господарства, збільшена гонитва за прибутком, за наживою, потреба Мства, збільшена гонитва за прибутком, за наживою, потреба постійної матер’яльної економії в побуті вносили колосальні Мпостійної матер’яльної економії в побуті вносили колосальні зміни в розміри селянського одягу, кількість одежі і в триваМзміни в розміри селянського одягу, кількість одежі і в тривалість користування, носінння його.Млість користування, носінння його.

Фпро селянський одяг, то бачимо ще й зміни у національній

Фпро селянський одяг, то бачимо ще й зміни у національній специфіці в одязі. Сільськогосподарська машина, проника

Фспецифіці в одязі. Сільськогосподарська машина, проникаючи в глибини села, перше всього знищила широкі шарова

Фючи в глибини села, перше всього знищила широкі шаровари в селянина, вимагаючи вже вузьких («солодких», як смі

Фри в селянина, вимагаючи вже вузьких («солодких», як сміялись в Андрушах) штанів, бо, приміром, стояти на приводі Фялись в Андрушах) штанів, бо, приміром, стояти на приводі кінної машини у широких шароварах уже стало небезпечно: Фкінної машини у широких шароварах уже стало небезпечно: машина вхопить за широку штанину, вкрутить її у Фмашина вхопить за широку штанину, вкрутить її у скалічить людину. Отже, машина вносила зміни в крій одеФскалічить людину. Отже, машина вносила зміни в крій одежі, а особливо не терпіла механізація, якою б вона повільною Фжі, а особливо не терпіла механізація, якою б вона повільною не була, білого кольору одягу, бо пилюка біля машини, сажа, Фне була, білого кольору одягу, бо пилюка біля машини, сажа,

ЕСтоліття капіталістичного наступу на українське село в

ЕСтоліття капіталістичного наступу на українське село в

другій половині ХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя по

Едругій половині ХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя позначилось, головним чином, зубоженням матер’яльної кульЕзначилось, головним чином, зубоженням матер’яльної культури і в разючій соціальній диференціації, але коли мова йде Етури і в разючій соціальній диференціації, але коли мова йде про селянський одяг, то бачимо ще й зміни у національній Епро селянський одяг, то бачимо ще й зміни у національній специфіці в одязі. Сільськогосподарська машина, проникаЕспецифіці в одязі. Сільськогосподарська машина, проникаючи в глибини села, перше всього знищила широкі шароваЕючи в глибини села, перше всього знищила широкі шаровари в селянина, вимагаючи вже вузьких («солодких», як сміЕри в селянина, вимагаючи вже вузьких («солодких», як сміялись в Андрушах) штанів, бо, приміром, стояти на приводі Еялись в Андрушах) штанів, бо, приміром, стояти на приводі

•••••••

148

головним чином, самотканним полотном і домашнім сукном із овечої вовни, протистояло наступові капіталізму пасивно, але у масових масштабах протидіяло і цим самим затримува-ло процес переодягання села з національної свитки в євро-пейський костюм.

Еволюція в одягові села Андрушів в другій половині ХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя все ж виявилась до-сить помітною.

Якщо в часи реформи 1861 року андрушівська селянка, допіру звільнена з монастирської панщини, образно кажучи, стояла вся в полотняному і суконному одязі, то в 1916 році уже андрушівська селянка, лишивши без змін свою натільну білиз-ну, верхній одяг уже носила з купованого краму, з фабричного матер’ялу. З матерії уже пошито було на ній все вбрання (крім суконної свитки) і навіть кожушанка пошита з домашньої ко-жушини також була уже «покрита» чорним або коричневим (рідше червоним і зеленим) купованим фабричним сукном.

Отже, зміни найбільше сталися в матер’ялі для пошиття одягу. Саме в період капіталізму в Андрушах з’явився тер-мін матерія і похідні від нього терміни матер’яний, матір-чатий, а також крамний, крамна як допоміжні епітети до основних назв одягу. Крім того, з’явились терміни купова-ний, купована, куповане, лавочний, лавочне, городський одяг і, нарешті, епітети з виразним спрямовуванням змісту, напри-клад, панський одяг («він ходить по-панському» – тобто він одягається по-європейському).

Ще більших змін у матер’ялі зазнавав чоловічий андру-шівський одяг.

Що ж торкаїться самого крою, розмірів і естетичних сма-ків, виявлених у жіночому андрушівському одягу, то тут він виявився більш витривалим і з значнішою консервацією по національних традиціях.


Ічатий

Ічатийосновних назв одягу. Крім того, з’явились терміни Іосновних назв одягу. Крім того, з’явились терміни ний Іний, І, купована, куповане, лавочний, лавочне, городський одягІкупована, куповане, лавочний, лавочне, городський одягнарешті, епітети з виразним спрямовуванням змісту, наприІнарешті, епітети з виразним спрямовуванням змісту, наприІклад, панський одяг («він ходить по-панському» – тобто він Іклад, панський одяг («він ходить по-панському» – тобто він одягається по-європейському).Іодягається по-європейському).

Ще більших змін у матер’ялі зазнавав чоловічий андруІЩе більших змін у матер’ялі зазнавав чоловічий андрушівський одяг.Ішівський одяг.

Мматер’ялу. З матерії уже пошито було на ній все вбрання (крім

Мматер’ялу. З матерії уже пошито було на ній все вбрання (крім суконної свитки) і навіть кожушанка пошита з домашньої ко

Мсуконної свитки) і навіть кожушанка пошита з домашньої кожушини також була уже «покрита» чорним або коричневим

Мжушини також була уже «покрита» чорним або коричневим (рідше червоним і зеленим) купованим фабричним сукном.

М(рідше червоним і зеленим) купованим фабричним сукном.

Отже, зміни найбільше сталися в матер’ялі для пошиття

МОтже, зміни найбільше сталися в матер’ялі для пошиття

одягу. Саме в період капіталізму в Андрушах з’явився терМодягу. Саме в період капіталізму в Андрушах з’явився термін Ммін матеріяМматерія і похідні від нього терміни М і похідні від нього терміни матерія і похідні від нього терміни матеріяМматерія і похідні від нього терміни матеріяМчатий Мчатий, а також М, а також крамний, крамнаМкрамний, крамнаосновних назв одягу. Крім того, з’явились терміни Мосновних назв одягу. Крім того, з’явились терміни

купована, куповане, лавочний, лавочне, городський одягМкупована, куповане, лавочний, лавочне, городський одягнарешті, епітети з виразним спрямовуванням змісту, наприМнарешті, епітети з виразним спрямовуванням змісту, наприклад, панський одяг («він ходить по-панському» – тобто він Мклад, панський одяг («він ходить по-панському» – тобто він

ФЯкщо в часи реформи 1861 року андрушівська селянка,

ФЯкщо в часи реформи 1861 року андрушівська селянка,

допіру звільнена з монастирської панщини, образно кажучи,

Фдопіру звільнена з монастирської панщини, образно кажучи, стояла вся в полотняному і суконному одязі, то в 1916 році уже

Фстояла вся в полотняному і суконному одязі, то в 1916 році уже андрушівська селянка, лишивши без змін свою натільну білиз

Фандрушівська селянка, лишивши без змін свою натільну білизну, верхній одяг уже носила з купованого краму, з фабричного Фну, верхній одяг уже носила з купованого краму, з фабричного матер’ялу. З матерії уже пошито було на ній все вбрання (крім Фматер’ялу. З матерії уже пошито було на ній все вбрання (крім суконної свитки) і навіть кожушанка пошита з домашньої коФсуконної свитки) і навіть кожушанка пошита з домашньої кожушини також була уже «покрита» чорним або коричневим Фжушини також була уже «покрита» чорним або коричневим (рідше червоним і зеленим) купованим фабричним сукном.Ф(рідше червоним і зеленим) купованим фабричним сукном.

Отже, зміни найбільше сталися в матер’ялі для пошиття ФОтже, зміни найбільше сталися в матер’ялі для пошиття

ЕЕволюція в одягові села Андрушів в другій половині

ЕЕволюція в одягові села Андрушів в другій половині

ХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя все ж виявилась доЕХІХ сторіччя і на початку ХХ сторіччя все ж виявилась до

Якщо в часи реформи 1861 року андрушівська селянка, ЕЯкщо в часи реформи 1861 року андрушівська селянка, допіру звільнена з монастирської панщини, образно кажучи, Едопіру звільнена з монастирської панщини, образно кажучи, стояла вся в полотняному і суконному одязі, то в 1916 році уже Естояла вся в полотняному і суконному одязі, то в 1916 році уже андрушівська селянка, лишивши без змін свою натільну білизЕандрушівська селянка, лишивши без змін свою натільну білизну, верхній одяг уже носила з купованого краму, з фабричного Ену, верхній одяг уже носила з купованого краму, з фабричного

•••••••

149

Зникла кольорова стрічка (по-андрушівському лєнта) на зачісці над чолом у дівок, але зберігся кольоровий косник у заплетеній косі дівочій.

Крамна квітчаста, з яскравими барвами хустка на голові в андрушівської дівки поступово зникала, витісняючись теж крамною, але значно однотоннішою, темнішою в своїх кольо-рах хусткою, меншою в розмірах, і замість квіток на хустках стали переважати смуги, смугнасті, лінійні прикраси, але термін «хустка», «платок» продовжував, в основному, побу-тувати в Андрушах. З’явилось лиш нове явище і нове слово, як назва цього предмету, а саме – з’явилась у багатіїв і в за-можніх селян жіноча шаля (великий шерстяний платок) або в бідніших селянок значно дешевший суконний, але все ж вели-кий теплий платок. У дівчат андрушівських в цю добу почало з’являтись в зимову пору два платки: спідній – білий, світлий, і верхній – тепліший і темніший в тонах. У заміжніх, одру-жених молодиць і бабів залишався в Андрушах стародавній очіпок кріпацького скромного вигляду. В той час в сусідніх селах, зокрема в Каратолі, селянки-козачки носили очіпки з фігурними виступами над чолом. Але жіночий очіпок почав і витіснятися, у ці часи його витісняла зав’язана на зачісці скромна маленька хустка, така пов’язка називалась туреля. Як у дівок, так і в заміжніх жінок (молодиць) у Андрушах по-вністю розповсюджена була купована хустка. Дифіринціація була лише в цінах, у розмірах, у забарвленнях та в строках но-сіння. Молодиці віддавали перевагу темним тонам, а в старих бабів панував виключно чорний колір на голові.

Вовняних саморобно плетених платків в Андрушах не було.

Жіноча полотняна сорочка не була витіснута в Андру-шах, а тим паче, в старих жінок. Домотканне вибілене полот-но лишилось основним і єдиним матер’ялом в жіночих со-


Іі витіснятися, у ці часи його витісняла зав’язана на зачісці

Іі витіснятися, у ці часи його витісняла зав’язана на зачісці скромна маленька хустка, така пов’язка називалась Іскромна маленька хустка, така пов’язка називалась Як у дівок, так і в заміжніх жінок (молодиць) у Андрушах поІЯк у дівок, так і в заміжніх жінок (молодиць) у Андрушах повністю розповсюджена була купована хустка. Дифіринціація Івністю розповсюджена була купована хустка. Дифіринціація була лише в цінах, у розмірах, у забарвленнях та в строках ноІбула лише в цінах, у розмірах, у забарвленнях та в строках носіння. Молодиці віддавали перевагу темним тонам, а в старих Ісіння. Молодиці віддавали перевагу темним тонам, а в старих бабів панував виключно чорний колір на голові.Ібабів панував виключно чорний колір на голові.

Вовняних саморобно плетених платків в Андрушах ІВовняних саморобно плетених платків в Андрушах

Мкий теплий платок. У дівчат андрушівських в цю добу почало

Мкий теплий платок. У дівчат андрушівських в цю добу почало з’являтись в зимову пору два платки: спідній – білий, світлий,

Мз’являтись в зимову пору два платки: спідній – білий, світлий, і верхній – тепліший і темніший в тонах. У заміжніх, одру

Мі верхній – тепліший і темніший в тонах. У заміжніх, одружених молодиць і бабів залишався в Андрушах стародавній

Мжених молодиць і бабів залишався в Андрушах стародавній очіпок кріпацького скромного вигляду. В той час в сусідніх

Мочіпок кріпацького скромного вигляду. В той час в сусідніх селах, зокрема в Каратолі, селянки-козачки носили очіпки з Мселах, зокрема в Каратолі, селянки-козачки носили очіпки з Мфігурними виступами над чолом. Але жіночий очіпок почав Мфігурними виступами над чолом. Але жіночий очіпок почав і витіснятися, у ці часи його витісняла зав’язана на зачісці Мі витіснятися, у ці часи його витісняла зав’язана на зачісці скромна маленька хустка, така пов’язка називалась Мскромна маленька хустка, така пов’язка називалась Як у дівок, так і в заміжніх жінок (молодиць) у Андрушах поМЯк у дівок, так і в заміжніх жінок (молодиць) у Андрушах повністю розповсюджена була купована хустка. Дифіринціація Мвністю розповсюджена була купована хустка. Дифіринціація була лише в цінах, у розмірах, у забарвленнях та в строках ноМбула лише в цінах, у розмірах, у забарвленнях та в строках но

Фтермін «хустка», «платок» продовжував, в основному, побу

Фтермін «хустка», «платок» продовжував, в основному, побутувати в Андрушах. З’явилось лиш нове явище і нове слово,

Фтувати в Андрушах. З’явилось лиш нове явище і нове слово, як назва цього предмету, а саме – з’явилась у багатіїв і в за

Фяк назва цього предмету, а саме – з’явилась у багатіїв і в заможніх селян жіноча шаля (великий шерстяний платок) або в

Фможніх селян жіноча шаля (великий шерстяний платок) або в бідніших селянок значно дешевший суконний, але все ж велиФбідніших селянок значно дешевший суконний, але все ж великий теплий платок. У дівчат андрушівських в цю добу почало Фкий теплий платок. У дівчат андрушівських в цю добу почало з’являтись в зимову пору два платки: спідній – білий, світлий, Фз’являтись в зимову пору два платки: спідній – білий, світлий, і верхній – тепліший і темніший в тонах. У заміжніх, одруФі верхній – тепліший і темніший в тонах. У заміжніх, одружених молодиць і бабів залишався в Андрушах стародавній Фжених молодиць і бабів залишався в Андрушах стародавній очіпок кріпацького скромного вигляду. В той час в сусідніх Фочіпок кріпацького скромного вигляду. В той час в сусідніх

Ев андрушівської дівки поступово зникала, витісняючись теж

Ев андрушівської дівки поступово зникала, витісняючись теж крамною, але значно однотоннішою, темнішою в своїх кольо

Екрамною, але значно однотоннішою, темнішою в своїх кольорах хусткою, меншою в розмірах, і замість квіток на хустках Ерах хусткою, меншою в розмірах, і замість квіток на хустках стали переважати смуги, смугнасті, лінійні прикраси, але Естали переважати смуги, смугнасті, лінійні прикраси, але термін «хустка», «платок» продовжував, в основному, побуЕтермін «хустка», «платок» продовжував, в основному, побу-Е-тувати в Андрушах. З’явилось лиш нове явище і нове слово, Етувати в Андрушах. З’явилось лиш нове явище і нове слово, як назва цього предмету, а саме – з’явилась у багатіїв і в заЕяк назва цього предмету, а саме – з’явилась у багатіїв і в заможніх селян жіноча шаля (великий шерстяний платок) або в Еможніх селян жіноча шаля (великий шерстяний платок) або в бідніших селянок значно дешевший суконний, але все ж велиЕбідніших селянок значно дешевший суконний, але все ж вели

•••••••

150

рочках, і шили їх за традиційним кройом. Зменшились лиш розміри та збідніла гама кольорів на вишитих, мережених уставках, та зменшилась до мінімуму мережка навколо пазу-хи і в подолі [по низу].

Жіночий андрушівський карсет (в андрушівській тер-мінології і в вимові виразно звучит «карсет», а не «керсет» і не «кирсет») витримав [іспит] часу і лишився, переважно, в святочні дні і в урочистих одяганнях на плечах у всіх чо-тирьох поколіннях жіночої статі андрушанок. Ріжниця між поколіннями була лиш в кольорі квітчастої матерії, яка на-зивалася тут рипс. Найбільше полюбляло жіноцтво чорний рипс. Карсет обшивали по краях плисовою лиштвою, і цим переважно обмежувались його прикраси. Особливо квітчас-тих карсетів в Андрушах не носили. Застібався карсет в Ан-друшах двома гапликами, і на правій груднині його, у формі місяця-молодика, був прорізаний і вузько облиштвований карман. Верхній жіночий одяг у Андрушах обмежувався трьома термінами: кофта (була також кофтина), юпка [свит-ка] з ягнячого сукна на п’яти вусах (але андрушівські вуса по своїй формі відмінні від справжніх «вусів» правобережних трахтомирівських, це, фактично, є широко складені «фанди» (фалди)) і покрита кожушанка на таких же п’яти вусах, які має юпка.

Найбільше витіснено було в ці часи в жіночому одягу класичну кольорову картату плахту і квартух [хвартух] (ан-друшівський термін). Також значно витіснилась вовняна са-моткана запаска, її повсюдно почала заступати, особливо в буденні, робочі дні, сподниця переважно темних, «не марких» кольорів.

Ніяких тріко і панталон андрушівська [жінка] не знала. Літом і зимою, в хаті і надворі працювала без них, навіть і слова не було чути серед андрушівського жіноцтва. І тому


Ітрахтомирівських, це, фактично, є широко складені «фанди»

Ітрахтомирівських, це, фактично, є широко складені «фанди» (фалди)) і покрита кожушанка на таких же п’яти вусах, які І(фалди)) і покрита кожушанка на таких же п’яти вусах, які має юпка.Імає юпка.

Найбільше витіснено було в ці часи в жіночому одягу ІНайбільше витіснено було в ці часи в жіночому одягу Ікласичну кольорову картату Ікласичну кольорову картату друшівський термін). Також значно витіснилась вовняна саІдрушівський термін). Також значно витіснилась вовняна самоткана запаска, її повсюдно почала заступати, особливо в Імоткана запаска, її повсюдно почала заступати, особливо в буденні, робочі дні, Ібуденні, робочі дні,

Мтих карсетів в Андрушах не носили. Застібався карсет в Ан

Мтих карсетів в Андрушах не носили. Застібався карсет в Андрушах двома гапликами, і на правій груднині його, у формі

Мдрушах двома гапликами, і на правій груднині його, у формі місяця-молодика, був прорізаний і вузько облиштвований

Ммісяця-молодика, був прорізаний і вузько облиштвований карман. Верхній жіночий одяг у Андрушах обмежувався

Мкарман. Верхній жіночий одяг у Андрушах обмежувався трьома термінами:

Мтрьома термінами: кофта

Мкофта

М (була також кофтина),

М (була також кофтина),

ка] з ягнячого сукна на п’яти Мка] з ягнячого сукна на п’яти вусахМвусахсвоїй формі відмінні від справжніх «вусів» правобережних Мсвоїй формі відмінні від справжніх «вусів» правобережних трахтомирівських, це, фактично, є широко складені «фанди» Мтрахтомирівських, це, фактично, є широко складені «фанди» (фалди)) і покрита кожушанка на таких же п’яти вусах, які М(фалди)) і покрита кожушанка на таких же п’яти вусах, які

Найбільше витіснено було в ці часи в жіночому одягу МНайбільше витіснено було в ці часи в жіночому одягу класичну кольорову картату Мкласичну кольорову картату

Фтирьох поколіннях жіночої статі андрушанок. Ріжниця між

Фтирьох поколіннях жіночої статі андрушанок. Ріжниця між поколіннями була лиш в кольорі квітчастої матерії, яка на

Фпоколіннями була лиш в кольорі квітчастої матерії, яка на

. Найбільше полюбляло жіноцтво чорний

Ф. Найбільше полюбляло жіноцтво чорний

рипс. Карсет обшивали по краях плисовою

Фрипс. Карсет обшивали по краях плисовою переважно обмежувались його прикраси. Особливо квітчасФпереважно обмежувались його прикраси. Особливо квітчастих карсетів в Андрушах не носили. Застібався карсет в АнФтих карсетів в Андрушах не носили. Застібався карсет в Андрушах двома гапликами, і на правій груднині його, у формі Фдрушах двома гапликами, і на правій груднині його, у формі місяця-молодика, був прорізаний і вузько облиштвований Фмісяця-молодика, був прорізаний і вузько облиштвований карман. Верхній жіночий одяг у Андрушах обмежувався Фкарман. Верхній жіночий одяг у Андрушах обмежувався Ф (була також кофтина), Ф (була також кофтина),

Е (в андрушівській тер

Е (в андрушівській тер

мінології і в вимові виразно звучит «карсет», а не «керсет»

Емінології і в вимові виразно звучит «карсет», а не «керсет» і не «кирсет») витримав [іспит] часу і лишився, переважно, Еі не «кирсет») витримав [іспит] часу і лишився, переважно, в святочні дні і в урочистих одяганнях на плечах у всіх чоЕв святочні дні і в урочистих одяганнях на плечах у всіх чотирьох поколіннях жіночої статі андрушанок. Ріжниця між Етирьох поколіннях жіночої статі андрушанок. Ріжниця між поколіннями була лиш в кольорі квітчастої матерії, яка наЕпоколіннями була лиш в кольорі квітчастої матерії, яка на

. Найбільше полюбляло жіноцтво чорний Е. Найбільше полюбляло жіноцтво чорний лиштвоюЕлиштвою

переважно обмежувались його прикраси. Особливо квітчасЕпереважно обмежувались його прикраси. Особливо квітчас

•••••••

151

масово простужувались жінки, особливо під час прання на льоду посеред зими, коли доводилось селянкам по цілих пів-дня працювати на льоду, на кризі, над ополонкою на морозі і на вітрі. Також не знали андрушівські жінки ніяких чулок.

«На все село хіба в одної тільки попаді були чулки», – каже старожил Андрушів Дмитро Федорович Сулима.

Літом дівчата, молодиці і баби у Андрушах, як тут ка-жуть, від весняного храму до осіннього храму ходили босі, тільки, йдучи до церкви, брали черевики.

Жіночі черевики тут були з «ялової кожі». Зимою жін-ки ходили в чоботях, частково на залізних підковках, якими «ловко було танці вибивати на мосту».

Чоловічий одяг у Андрушах піддався значно більшим змінам наприкінці ХІХ ст. Лишилось без змін лише полот-но, як основний матер’ял на білизні. Чоловіча сорочка звузи-лась, мережені прикраси зникли на чохлах, на комірі, лиши-лась, і то значно звужена, манишка на парубоцьких сорочках. Замість старовинних шнурків на комірі з’явились куповані пувиці [гудзики] на сорочках. Замість старовинної желєтки з’явилась верхня матер’яна сорочка. Майже повністю зникли у Андрушах полотняні білі чоловічі штани (які колись були у чоловічому одягу одноразово і спідніми, і верхніми), які ши-лись у чотири пілки на очкурі. Життьові вимоги замінили ці штани вузькими полотняними «подштаниками на дерев’яній цурці або на купованих пувицях» і верхніми, до 1900 року, вузькими вибійчаними, а в ХХ сторіччі уже крамними штань-ми темного кольору.

Замість старої смушевої класичної шапки почала з’являтись купована на заробітках шапка-плитьонка, а літ-ньої пори замість колишнього самоплетеного бриля повсюд-но запанував купований картуз. Замість класичної синьої чумарки з’явився матер’яний піджачок, замість свитки – під-


Іу Андрушах полотняні білі чоловічі штани (які колись були у

Іу Андрушах полотняні білі чоловічі штани (які колись були у чоловічому одягу одноразово і спідніми, і верхніми), які шиІчоловічому одягу одноразово і спідніми, і верхніми), які шились у чотири Ілись у чотири штани вузькими полотняними «подштаниками на дерев’яній Іштани вузькими полотняними «подштаниками на дерев’яній цурці або на купованих пувицях» і верхніми, до 1900 року, Іцурці або на купованих пувицях» і верхніми, до 1900 року, вузькими Івузькими вибійчанимиІвибійчанимими темного кольору.Іми темного кольору.

Замість старої смушевої класичної шапки почала ІЗамість старої смушевої класичної шапки почала

Мзмінам наприкінці ХІХ ст. Лишилось без змін лише полот

Мзмінам наприкінці ХІХ ст. Лишилось без змін лише полотно, як основний матер’ял на білизні. Чоловіча сорочка звузи

Мно, як основний матер’ял на білизні. Чоловіча сорочка звузилась, мережені прикраси зникли на

Млась, мережені прикраси зникли на лась, і то значно звужена,

Млась, і то значно звужена, манишка

Мманишка

Замість старовинних шнурків на комірі з’явились куповані

МЗамість старовинних шнурків на комірі з’явились куповані

[гудзики] на сорочках. Замість старовинної М [гудзики] на сорочках. Замість старовинної з’явилась верхня матер’яна сорочка. Майже повністю зникли Мз’явилась верхня матер’яна сорочка. Майже повністю зникли у Андрушах полотняні білі чоловічі штани (які колись були у Му Андрушах полотняні білі чоловічі штани (які колись були у чоловічому одягу одноразово і спідніми, і верхніми), які шиМчоловічому одягу одноразово і спідніми, і верхніми), які шились у чотири Млись у чотири пілкиМпілки на М на очкуріМочкуріштани вузькими полотняними «подштаниками на дерев’яній Мштани вузькими полотняними «подштаниками на дерев’яній цурці або на купованих пувицях» і верхніми, до 1900 року, Мцурці або на купованих пувицях» і верхніми, до 1900 року,

Фтільки, йдучи до церкви, брали черевики.

Фтільки, йдучи до церкви, брали черевики.

Жіночі черевики тут були з «ялової кожі». Зимою жін

ФЖіночі черевики тут були з «ялової кожі». Зимою жін

ки ходили в чоботях, частково на залізних підковках, якими

Фки ходили в чоботях, частково на залізних підковках, якими «ловко було танці вибивати на мосту».

Ф«ловко було танці вибивати на мосту».

Чоловічий одяг у Андрушах піддався значно більшим ФЧоловічий одяг у Андрушах піддався значно більшим змінам наприкінці ХІХ ст. Лишилось без змін лише полотФзмінам наприкінці ХІХ ст. Лишилось без змін лише полотно, як основний матер’ял на білизні. Чоловіча сорочка звузиФно, як основний матер’ял на білизні. Чоловіча сорочка звузилась, мережені прикраси зникли на Флась, мережені прикраси зникли на чохлахФчохлах, на Ф, на

манишкаФманишка на парубоцьких сорочках. Ф на парубоцьких сорочках. Замість старовинних шнурків на комірі з’явились куповані ФЗамість старовинних шнурків на комірі з’явились куповані

Е«На все село хіба в одної тільки попаді були чулки», –

Е«На все село хіба в одної тільки попаді були чулки», –

каже старожил Андрушів Дмитро Федорович Сулима.

Екаже старожил Андрушів Дмитро Федорович Сулима.

Літом дівчата, молодиці і баби у Андрушах, як тут каЕЛітом дівчата, молодиці і баби у Андрушах, як тут кажуть, від весняного храму до осіннього храму ходили босі, Ежуть, від весняного храму до осіннього храму ходили босі, тільки, йдучи до церкви, брали черевики. Етільки, йдучи до церкви, брали черевики.

Жіночі черевики тут були з «ялової кожі». Зимою жінЕЖіночі черевики тут були з «ялової кожі». Зимою жінки ходили в чоботях, частково на залізних підковках, якими Еки ходили в чоботях, частково на залізних підковках, якими

Чоловічий одяг у Андрушах піддався значно більшим ЕЧоловічий одяг у Андрушах піддався значно більшим

•••••••

152

жак, пошитий з домашнього овечого сукна, у бідняків почали зникати кожухи, а в багачів з’явились покриті сукном бекеші.

Парубки, повертаючись із заробітків, занесли в Андруші стандартну, зручну при фізичній роботі надворі, але потвор-ну за своїм кройом, ватяну «куфайку з отложним коміром», як свідчить старожил Д. Ф. Сулима. Замість пошитих дома юхтових чобіт з ялового товару з’явилися куповані чоботи з ялового товару та куповані валянки.

Найбільше затримався в Андрушах старовинний ко-биняк з кобкою, бо в ньому була велика потреба чоловікам, яким тут часто доводилось зимою та в погану погоду восени і навесні [іти] «у хуру». Бідняки, ідучи у хуру, не маючи ко-биняка, брали дідівську свитку і пришивали до неї суконний башлик гостряком.

Про дитячий (дівочий і хлопчачий) одяг у Андрушах чогось специфічно важливого і характерного сказати немає змоги, бо, в основному, дитячий одяг копійував одяг батьків і матерів як за своїм матер’ялом, так і за формами пошит-тя, тільки, звичайно, це все кроїлось і шилось в зменшених розмірах, а тому й термінологія дитячого одягу побутувала та ж сама, лише в зменшеній формі, наприклад: сорочечка, штанці, сподничка, піджачок, шапочка, чоботки. Бідняцькі, незаможницькі діти переважно доношували одяг з материн-ського, батьківського, а то й з дідівських плечей.

Вся ця андрушівська термінологія одягу, як бачимо, мало чим відрізняється від загальнонаціональних назв, звертаємо увагу лиш на місцеву особливість говірки, згідно якій тут ви-мовляють подштаники, сподниця і т. п. Що є наслідком впли-ву сусідньо-північних черніговських говірок.

Термінологія ції ділянки матер’яльної культури так само ввійшла в основний словарний фонд загальнонаціональної мови і плідно виявилась в словесно-мистецькій народній


Іта ж сама, лише в зменшеній формі, наприклад:

Іта ж сама, лише в зменшеній формі, наприклад: штанці, сподничка, піджачок, шапочка, чоботкиІштанці, сподничка, піджачок, шапочка, чоботкинезаможницькі діти переважно доношували одяг з материнІнезаможницькі діти переважно доношували одяг з материнського, батьківського, а то й з дідівських плечей.Іського, батьківського, а то й з дідівських плечей.

Вся ця андрушівська термінологія одягу, як бачимо, мало ІВся ця андрушівська термінологія одягу, як бачимо, мало чим відрізняється від загальнонаціональних назв, звертаємо Ічим відрізняється від загальнонаціональних назв, звертаємо увагу лиш на місцеву особливість говірки, згідно якій тут виІувагу лиш на місцеву особливість говірки, згідно якій тут ви

М гостряком.

М гостряком.

Про дитячий (дівочий і хлопчачий) одяг у Андрушах

МПро дитячий (дівочий і хлопчачий) одяг у Андрушах

чогось специфічно важливого і характерного сказати немає

Мчогось специфічно важливого і характерного сказати немає змоги, бо, в основному, дитячий одяг копійував одяг батьків

Мзмоги, бо, в основному, дитячий одяг копійував одяг батьків і матерів як за своїм матер’ялом, так і за формами пошит

Мі матерів як за своїм матер’ялом, так і за формами пошиття, тільки, звичайно, це все кроїлось і шилось в зменшених Мтя, тільки, звичайно, це все кроїлось і шилось в зменшених Мрозмірах, а тому й термінологія дитячого одягу побутувала Мрозмірах, а тому й термінологія дитячого одягу побутувала та ж сама, лише в зменшеній формі, наприклад: Мта ж сама, лише в зменшеній формі, наприклад: штанці, сподничка, піджачок, шапочка, чоботкиМштанці, сподничка, піджачок, шапочка, чоботкинезаможницькі діти переважно доношували одяг з материнМнезаможницькі діти переважно доношували одяг з материнського, батьківського, а то й з дідівських плечей.Мського, батьківського, а то й з дідівських плечей.

Вся ця андрушівська термінологія одягу, як бачимо, мало МВся ця андрушівська термінологія одягу, як бачимо, мало

ФНайбільше затримався в Андрушах старовинний

ФНайбільше затримався в Андрушах старовинний

, бо в ньому була велика потреба чоловікам,

Ф, бо в ньому була велика потреба чоловікам,

яким тут часто доводилось зимою та в погану погоду восени

Фяким тут часто доводилось зимою та в погану погоду восени і навесні [іти] «у хуру». Бідняки, ідучи у хуру, не маючи ко

Фі навесні [іти] «у хуру». Бідняки, ідучи у хуру, не маючи кобиняка, брали дідівську свитку і пришивали до неї суконний Фбиняка, брали дідівську свитку і пришивали до неї суконний

Про дитячий (дівочий і хлопчачий) одяг у Андрушах ФПро дитячий (дівочий і хлопчачий) одяг у Андрушах чогось специфічно важливого і характерного сказати немає Фчогось специфічно важливого і характерного сказати немає змоги, бо, в основному, дитячий одяг копійував одяг батьків Фзмоги, бо, в основному, дитячий одяг копійував одяг батьків і матерів як за своїм матер’ялом, так і за формами пошитФі матерів як за своїм матер’ялом, так і за формами пошит

Ену за своїм кройом, ватяну «куфайку з отложним коміром»,

Ену за своїм кройом, ватяну «куфайку з отложним коміром», як свідчить старожил Д. Ф. Сулима. Замість пошитих дома

Еяк свідчить старожил Д. Ф. Сулима. Замість пошитих дома юхтових чобіт з ялового товару з’явилися куповані чоботи з Еюхтових чобіт з ялового товару з’явилися куповані чоботи з ялового товару та куповані валянки. Еялового товару та куповані валянки.

Найбільше затримався в Андрушах старовинний ЕНайбільше затримався в Андрушах старовинний коЕко, бо в ньому була велика потреба чоловікам, Е, бо в ньому була велика потреба чоловікам,

яким тут часто доводилось зимою та в погану погоду восени Еяким тут часто доводилось зимою та в погану погоду восени і навесні [іти] «у хуру». Бідняки, ідучи у хуру, не маючи коЕі навесні [іти] «у хуру». Бідняки, ідучи у хуру, не маючи кобиняка, брали дідівську свитку і пришивали до неї суконний Ебиняка, брали дідівську свитку і пришивали до неї суконний

•••••••

153

творчості, у всіх їх жанрах і видах. Проілюструємо це явище лише декількома характерними зразками. Ось, наприклад, характерна бідняцька пісня про сорочку:

Що у тих багачокТа по сорок сорочок,А у мене однаТа й та біла щодня,Я звечора намочу,Опівночі колочу.Як сонечко блисне,Сорочечка й висхне.

Або ось прислів’я:«Тоді сироті неділя, як сорочка в нього біла». Тут маєть-

ся на увазі щотижнева переміна сорочок, а сирота-бідняк не мав змоги у неділю надівати чистої білої сорочки.

«Не дивись на дівку, як до церкви вбрана йде, а дивись, як вона в полі жне», – говорить жіноче прислів’я, явно віддаючи перевагу працьовитій трудівниці перед святково наряженою багатійкою.

«А я свого миленького по шапці пізнаю», – співається в дівочій ліричній пісні.

З’явилось у словесності [багато] іронічних приказок, прислів’їв, сатиричних куплетів, скерованих проти багатіїв, що понадівали чоботи на рипах та на бутилках, «бобрико-ві пальта посправляли» та вже й шапки не скидають перед людьми.

«У глибокі колоші вліз та й задрав сопливий ніс».А багатії також глумились над бідняцьким одягом в та-

ких словесних виявах: «Дивись, який герой у бабиній кофті, сопляком підперезаній».


Ібагатійкою.

Ібагатійкою.

«А я свого миленького по шапці пізнаю», – співається в І«А я свого миленького по шапці пізнаю», – співається в дівочій ліричній пісні.Ідівочій ліричній пісні.

З’явилось у словесності [багато] іронічних приказок, ІЗ’явилось у словесності [багато] іронічних приказок, прислів’їв, сатиричних куплетів, скерованих проти багатіїв, Іприслів’їв, сатиричних куплетів, скерованих проти багатіїв, Іщо понадівали Іщо понадівали чоботи на рипахІчоботи на рипах

пальта посправляли» та вже й шапки не скидають перед І пальта посправляли» та вже й шапки не скидають перед

МАбо ось прислів’я:

МАбо ось прислів’я:«Тоді сироті неділя, як сорочка в нього біла». Тут маєть

М«Тоді сироті неділя, як сорочка в нього біла». Тут маєть

ся на увазі щотижнева переміна сорочок, а сирота-бідняк не

Мся на увазі щотижнева переміна сорочок, а сирота-бідняк не мав змоги у неділю надівати чистої білої сорочки.

Ммав змоги у неділю надівати чистої білої сорочки.

«Не дивись на дівку, як до церкви вбрана йде, а дивись, як

М«Не дивись на дівку, як до церкви вбрана йде, а дивись, як

вона в полі жне», – говорить жіноче прислів’я, явно віддаючи Мвона в полі жне», – говорить жіноче прислів’я, явно віддаючи перевагу працьовитій трудівниці перед святково наряженою Мперевагу працьовитій трудівниці перед святково наряженою багатійкою. Мбагатійкою.

«А я свого миленького по шапці пізнаю», – співається в М«А я свого миленького по шапці пізнаю», – співається в дівочій ліричній пісні.Мдівочій ліричній пісні.

З’явилось у словесності [багато] іронічних приказок, МЗ’явилось у словесності [багато] іронічних приказок, прислів’їв, сатиричних куплетів, скерованих проти багатіїв, Мприслів’їв, сатиричних куплетів, скерованих проти багатіїв,

ФОпівночі колочу.

ФОпівночі колочу.Як сонечко блисне,

ФЯк сонечко блисне,Сорочечка й висхне.

ФСорочечка й висхне.

«Тоді сироті неділя, як сорочка в нього біла». Тут маєтьФ«Тоді сироті неділя, як сорочка в нього біла». Тут мається на увазі щотижнева переміна сорочок, а сирота-бідняк не Фся на увазі щотижнева переміна сорочок, а сирота-бідняк не мав змоги у неділю надівати чистої білої сорочки.Фмав змоги у неділю надівати чистої білої сорочки.

«Не дивись на дівку, як до церкви вбрана йде, а дивись, як Ф«Не дивись на дівку, як до церкви вбрана йде, а дивись, як

Е

•••••••

154

Бідняк мріяв, особливо в дорозі, про поліпшення свого одягу: «Ех, якби це чоботи й кобиняк, добрий би вийшов з мене козак».

Не зважаючи на урбанізацію сільського одягу в часи ка-піталізму, все ж пісенний ліричний герой оспівувався в об-разі парубка, одягнутого в сиву шапку, мережену сорочку і синю чумарку (в Андрушах на чумарку кажуть жупан або піддьовка). А ліричний образ дівки-красуні малювався в кар-сеті, у вінку, в лєнтах і в чоботях із срібним дзвоном підківок.

Народна поетика, художня термінологія і всі урочисті красоти одягу явно існували на виразній відстані від суво-рої гіркої дійсності. Народна естетика в цей період віддавала перевагу класичним яскравим барвам і формам народного одягу. Цим то, в значній мірі, треба й пояснювати, що тради-ційне весілля (свайба) в Андрушах споряджувалось в старих яскравих національних вбраннях, які поряд з весільною пі-сенністю прикрашали це родинне свято, і що ставало окра-сою сірого буденного побуту в ці роки.


ІМодягу. Цим то, в значній мірі, треба й пояснювати, що тради

Модягу. Цим то, в значній мірі, треба й пояснювати, що тради

свайба

Мсвайба) в Андрушах споряджувалось в старих

М) в Андрушах споряджувалось в старих

яскравих національних вбраннях, які поряд з весільною пі

Мяскравих національних вбраннях, які поряд з весільною пісенністю прикрашали це родинне свято, і що ставало окра

Мсенністю прикрашали це родинне свято, і що ставало окрасою сірого буденного побуту в ці роки.

Мсою сірого буденного побуту в ці роки.Фсеті, у вінку, в лєнтах і в чоботях із срібним дзвоном підківок.

Фсеті, у вінку, в лєнтах і в чоботях із срібним дзвоном підківок.

Народна поетика, художня термінологія і всі урочисті

ФНародна поетика, художня термінологія і всі урочисті

красоти одягу явно існували на виразній відстані від суво

Фкрасоти одягу явно існували на виразній відстані від суворої гіркої дійсності. Народна естетика в цей період віддавала

Фрої гіркої дійсності. Народна естетика в цей період віддавала перевагу класичним яскравим барвам і формам народного Фперевагу класичним яскравим барвам і формам народного одягу. Цим то, в значній мірі, треба й пояснювати, що традиФодягу. Цим то, в значній мірі, треба й пояснювати, що тради

) в Андрушах споряджувалось в старих Ф) в Андрушах споряджувалось в старих яскравих національних вбраннях, які поряд з весільною піФяскравих національних вбраннях, які поряд з весільною пісенністю прикрашали це родинне свято, і що ставало окраФсенністю прикрашали це родинне свято, і що ставало окрасою сірого буденного побуту в ці роки.Фсою сірого буденного побуту в ці роки.

Епіталізму, все ж пісенний ліричний герой оспівувався в об

Епіталізму, все ж пісенний ліричний герой оспівувався в образі парубка, одягнутого в сиву шапку, мережену сорочку і

Еразі парубка, одягнутого в сиву шапку, мережену сорочку і синю чумарку (в Андрушах на чумарку кажуть Есиню чумарку (в Андрушах на чумарку кажуть жупанЕжупан

). А ліричний образ дівки-красуні малювався в карЕ). А ліричний образ дівки-красуні малювався в карсеті, у вінку, в лєнтах і в чоботях із срібним дзвоном підківок.Есеті, у вінку, в лєнтах і в чоботях із срібним дзвоном підківок.

Народна поетика, художня термінологія і всі урочисті ЕНародна поетика, художня термінологія і всі урочисті красоти одягу явно існували на виразній відстані від сувоЕкрасоти одягу явно існували на виразній відстані від суворої гіркої дійсності. Народна естетика в цей період віддавала Ерої гіркої дійсності. Народна естетика в цей період віддавала перевагу класичним яскравим барвам і формам народного Еперевагу класичним яскравим барвам і формам народного

•••••••

155

Народна їжаЯк в кожному явищі матер’яльної культури села, так і в

дослідженні андрушівської термінології в справах харчуван-ня ми намагаємось простежити два моменти. З одного боку, намагаємось уловити зміни в селянському харчуванні та на-йменуванні страв, які сталися в процесі історичного розви-тку матер’яльного побуту від 1861 року до початку ХХ ст. А з другого боку, описуючи андрушівсько-селянську кухню в розвитку цього відтинку історії, намагаємось зафіксувати ту разючу соціальну диферінціацію, яка сталася в селі в часи капіталістичного грабунку трудової продукції селянина. Бо якраз в житлі, в одягу і, особливо, в харчуванні найбільш від-чутно і найболючіше вражала соціальна несправедливість і нерівність, виявлена в розшарованому капіталізмом селян-ськім побуті.

Описуючи страви та їх терміни в українському селі в цю добу, аж ніяк не можна милуватися традиційною україн-ською кухнею. Етнограф-історик не може, байдуже смакую-чи народні найменування страв, писати про них в тоні ста-рої буржуазної етнографії. Яке замилування, яке академічне смакування може дозволяти собі етнограф, коли напровесні в Андрушах снідає купець-лабазник яєшню-печеню, варену курицю в супові і запиває фруктовим узваром, з другого боку, в чернечих покоях снідають смажену (печену) рибу на олії з квашеною капустою, з квашеними яблуками і помідорами, наквашеними тут ще з осені досвідченими селянками з дубо-вим і лавровим листом, а з третього боку, в цім же селі снідає сім’я бідняка-хурщика кислу капусту без олійного мастила, з гіркою цибулиною та з гарячою картоплиною, навареною в «мундєрах», вмочаючи її в сіль і запиваючи сирою, з криниці чи з джерела принесеною, водою. Ось три сніданки, приго-


Ірої буржуазної етнографії. Яке замилування, яке академічне

Ірої буржуазної етнографії. Яке замилування, яке академічне

Ісмакування може дозволяти собі етнограф, коли напровесні Ісмакування може дозволяти собі етнограф, коли напровесні в Андрушах снідає купець-лабазник яєшню-печеню, варену Ів Андрушах снідає купець-лабазник яєшню-печеню, варену курицю в супові і запиває фруктовим узваром, з другого боку, Ікурицю в супові і запиває фруктовим узваром, з другого боку, в чернечих покоях снідають смажену (печену) рибу на олії з Ів чернечих покоях снідають смажену (печену) рибу на олії з квашеною капустою, з квашеними яблуками і помідорами, Іквашеною капустою, з квашеними яблуками і помідорами, наквашеними тут ще з осені досвідченими селянками з дубоІнаквашеними тут ще з осені досвідченими селянками з дубовим і лавровим листом, а з третього боку, в цім же селі снідає Івим і лавровим листом, а з третього боку, в цім же селі снідає

Мчутно і найболючіше вражала соціальна несправедливість і

Мчутно і найболючіше вражала соціальна несправедливість і нерівність, виявлена в розшарованому капіталізмом селян

Мнерівність, виявлена в розшарованому капіталізмом селян

Описуючи страви та їх терміни в українському селі в

МОписуючи страви та їх терміни в українському селі в

цю добу, аж ніяк не можна милуватися традиційною україн

Мцю добу, аж ніяк не можна милуватися традиційною українською кухнею. Етнограф-історик не може, байдуже смакуюМською кухнею. Етнограф-історик не може, байдуже смакуючи народні найменування страв, писати про них в тоні стаМчи народні найменування страв, писати про них в тоні старої буржуазної етнографії. Яке замилування, яке академічне Мрої буржуазної етнографії. Яке замилування, яке академічне Мсмакування може дозволяти собі етнограф, коли напровесні Мсмакування може дозволяти собі етнограф, коли напровесні в Андрушах снідає купець-лабазник яєшню-печеню, варену Мв Андрушах снідає купець-лабазник яєшню-печеню, варену курицю в супові і запиває фруктовим узваром, з другого боку, Мкурицю в супові і запиває фруктовим узваром, з другого боку, в чернечих покоях снідають смажену (печену) рибу на олії з Мв чернечих покоях снідають смажену (печену) рибу на олії з

ФА з другого боку, описуючи андрушівсько-селянську кухню

ФА з другого боку, описуючи андрушівсько-селянську кухню в розвитку цього відтинку історії, намагаємось зафіксувати

Фв розвитку цього відтинку історії, намагаємось зафіксувати ту разючу соціальну диферінціацію, яка сталася в селі в часи

Фту разючу соціальну диферінціацію, яка сталася в селі в часи капіталістичного грабунку трудової продукції селянина. Бо

Фкапіталістичного грабунку трудової продукції селянина. Бо якраз в житлі, в одягу і, особливо, в харчуванні найбільш відФякраз в житлі, в одягу і, особливо, в харчуванні найбільш відчутно і найболючіше вражала соціальна несправедливість і Фчутно і найболючіше вражала соціальна несправедливість і нерівність, виявлена в розшарованому капіталізмом селянФнерівність, виявлена в розшарованому капіталізмом селян

Описуючи страви та їх терміни в українському селі в ФОписуючи страви та їх терміни в українському селі в цю добу, аж ніяк не можна милуватися традиційною українФцю добу, аж ніяк не можна милуватися традиційною україн

Еня ми намагаємось простежити два моменти. З одного боку,

Еня ми намагаємось простежити два моменти. З одного боку, намагаємось уловити зміни в селянському харчуванні та на

Енамагаємось уловити зміни в селянському харчуванні та найменуванні страв, які сталися в процесі історичного розвиЕйменуванні страв, які сталися в процесі історичного розвитку матер’яльного побуту від 1861 року до початку ХХ ст. Етку матер’яльного побуту від 1861 року до початку ХХ ст. А з другого боку, описуючи андрушівсько-селянську кухню ЕА з другого боку, описуючи андрушівсько-селянську кухню в розвитку цього відтинку історії, намагаємось зафіксувати Ев розвитку цього відтинку історії, намагаємось зафіксувати ту разючу соціальну диферінціацію, яка сталася в селі в часи Ету разючу соціальну диферінціацію, яка сталася в селі в часи капіталістичного грабунку трудової продукції селянина. Бо Екапіталістичного грабунку трудової продукції селянина. Бо якраз в житлі, в одягу і, особливо, в харчуванні найбільш відЕякраз в житлі, в одягу і, особливо, в харчуванні найбільш від

•••••••

156

товлені на трьох кухнях трьох андрушівських пожилців на промислі в пору, так званого, «Великого посту». Монахи й купці, не зважаючи на цей, ними ж пропагований, піст, вно-сят лиш цілком здорову для організма різноманітність страв, готуючи їх в цю пору не на постійному салі, а на свіжо-зби-тій в олійниці конопляній олії. На олії смажать в заможних кухнях протягом семи тижнів посту дніпрову рибу, оладки з пшенишної муки, смашні горох’яні супи, всілякі узвари з андрушівських садів, зокрема, з Чернечого саду, споживають цукор з різними стравами, купці привозять ще до того з Пе-реяслава таранів, копчену рибу, всілякі оселедці. А з другого боку, андрушівська біднота протягом сорока девяти днів цьо-го весняного посту давиться чорним, аж сизим, гречаником, пісним горохляником, житнім жиляником, розповсюдженим яшником, на перший день посту, споживаючи обов’язковий в ці дні напівзвичаєвий, напівобрядовий «з хроном борщ» (в миску наливають сирого червоного бурякового квасу і на-стружать або натруть у нього викопаного на городі хріну). Що з того, що весняні традиції вимагають в певні дні Велико-го посту випікати жайворінки, сорок бубликів на день Соро-ка святих, випікати хрест в середу четвертого тижня посту (в так звану, Середохресну неділю). А послухаймо розповіді старих андрушан про тодішнє здійснення цих звичаїв в про-тилежних соціальних шарах села. На економічній кухні для монашиської трапизи випікають не сорок, а сотні бубликів з найбілішої муки, присипані маком, а в печі удовиці, для її босої дітвори (що цілу зиму на печі сидить без одягу і взуття, поглядаючи у віконце на спокусливі ковзанки і спускалки), печеться в печі в такі дні з найчорнішого борошна прісний корж, якого будуть діти трощити з сіллю та з цибулею. Олії й то немає в цій сім’ї, суха макуха, одроблена десь у піст на олійниці, вважалася великим щастям для бідняцької сім’ї, бо


Іка святих, випікати

Іка святих, випікати (в так звану, Середохресну неділю). А послухаймо розповіді І(в так звану, Середохресну неділю). А послухаймо розповіді старих андрушан про тодішнє здійснення цих звичаїв в проІстарих андрушан про тодішнє здійснення цих звичаїв в протилежних соціальних шарах села. На економічній кухні для Ітилежних соціальних шарах села. На економічній кухні для Імонашиської трапизи випікають не сорок, а сотні бубликів Імонашиської трапизи випікають не сорок, а сотні бубликів з найбілішої муки, присипані маком, а в печі удовиці, для її Із найбілішої муки, присипані маком, а в печі удовиці, для її босої дітвори (що цілу зиму на печі сидить без одягу і взуття, Ібосої дітвори (що цілу зиму на печі сидить без одягу і взуття, поглядаючи у віконце на спокусливі ковзанки і спускалки), Іпоглядаючи у віконце на спокусливі ковзанки і спускалки),

Мпісним горохляником, житнім жиляником, розповсюдженим

Мпісним горохляником, житнім жиляником, розповсюдженим яшником, на перший день посту, споживаючи обов’язковий

Мяшником, на перший день посту, споживаючи обов’язковий в ці дні напівзвичаєвий, напівобрядовий «з хроном борщ» (в

Мв ці дні напівзвичаєвий, напівобрядовий «з хроном борщ» (в миску наливають сирого червоного бурякового квасу і на

Ммиску наливають сирого червоного бурякового квасу і настружать або натруть у нього викопаного на городі хріну).

Мстружать або натруть у нього викопаного на городі хріну). Що з того, що весняні традиції вимагають в певні дні ВеликоМЩо з того, що весняні традиції вимагають в певні дні Великого посту випікати Мго посту випікати МжайворінкиМжайворінки, сорок бубликів на день СороМ, сорок бубликів на день Сорока святих, випікати Мка святих, випікати хрестМхрест в середу четвертого тижня посту М в середу четвертого тижня посту (в так звану, Середохресну неділю). А послухаймо розповіді М(в так звану, Середохресну неділю). А послухаймо розповіді старих андрушан про тодішнє здійснення цих звичаїв в проМстарих андрушан про тодішнє здійснення цих звичаїв в протилежних соціальних шарах села. На економічній кухні для Мтилежних соціальних шарах села. На економічній кухні для монашиської трапизи випікають не сорок, а сотні бубликів Ммонашиської трапизи випікають не сорок, а сотні бубликів

Фандрушівських садів, зокрема, з Чернечого саду, споживають

Фандрушівських садів, зокрема, з Чернечого саду, споживають цукор з різними стравами, купці привозять ще до того з Пе

Фцукор з різними стравами, купці привозять ще до того з Переяслава таранів, копчену рибу, всілякі оселедці. А з другого

Фреяслава таранів, копчену рибу, всілякі оселедці. А з другого боку, андрушівська біднота протягом сорока девяти днів цьо

Фбоку, андрушівська біднота протягом сорока девяти днів цього весняного посту давиться чорним, аж сизим, гречаником, Фго весняного посту давиться чорним, аж сизим, гречаником, пісним горохляником, житнім жиляником, розповсюдженим Фпісним горохляником, житнім жиляником, розповсюдженим яшником, на перший день посту, споживаючи обов’язковий Фяшником, на перший день посту, споживаючи обов’язковий в ці дні напівзвичаєвий, напівобрядовий «з хроном борщ» (в Фв ці дні напівзвичаєвий, напівобрядовий «з хроном борщ» (в миску наливають сирого червоного бурякового квасу і наФмиску наливають сирого червоного бурякового квасу і настружать або натруть у нього викопаного на городі хріну). Фстружать або натруть у нього викопаного на городі хріну).

Еготуючи їх в цю пору не на постійному салі, а на свіжо-зби

Еготуючи їх в цю пору не на постійному салі, а на свіжо-збитій в олійниці конопляній олії. На олії смажать в заможних

Етій в олійниці конопляній олії. На олії смажать в заможних кухнях протягом семи тижнів посту дніпрову рибу, оладки Екухнях протягом семи тижнів посту дніпрову рибу, оладки з пшенишної муки, смашні горох’яні супи, всілякі узвари з Ез пшенишної муки, смашні горох’яні супи, всілякі узвари з андрушівських садів, зокрема, з Чернечого саду, споживають Еандрушівських садів, зокрема, з Чернечого саду, споживають цукор з різними стравами, купці привозять ще до того з ПеЕцукор з різними стравами, купці привозять ще до того з Переяслава таранів, копчену рибу, всілякі оселедці. А з другого Ереяслава таранів, копчену рибу, всілякі оселедці. А з другого боку, андрушівська біднота протягом сорока девяти днів цьоЕбоку, андрушівська біднота протягом сорока девяти днів цього весняного посту давиться чорним, аж сизим, гречаником, Его весняного посту давиться чорним, аж сизим, гречаником,

•••••••

157

макуху можна й сухою гризти, з неї можна й вурду зварити і навіть медмежого молока натерти з олійної макухи. В замож-ніх хатах та в монашиській економії свиней одгодовують ма-кухами, а в бідняцьких хатах і діти її не завжди мають. Ріпа, накопана на усадьбі напровесні, ощасливлює радістю дитячу бідняцьку кухню та традиційна кваша, зварена з жменькою сухих вишневих ягідок – це типово весняна постова страва [в] нижчесередніх і незаможніх селянських родинах, а греча-на лемішка, замішана на олії – це вже надто розкішна страва в таких сім’ях в цю пору року. Для закінчення огляду весняно-постових страв та їх андрушівських назв кілька слів скажемо про харчування у останній сьомий тиждень Великого посту, який ще називали Страстним тижнем. По традиційних при-писах годилось у Страстний четвер споживати печену рибу на олії, і це дійсно робилось на кухнях усього духовенства та в заможніх хатах, а на бідняцькій кухні в цей день готували гречаний кандьор з дуже обмеженою кількістю картоплі, за-паси якої вже закінчувалися в цю пору. З четвергового ве-чора у п’ятницю і в суботу перед Великоднем церковні при-писи рекомендували лиш одну воду пити. А погляньмо, що робилось в соціальній дійсності. У селянина-трудівника в ці дні було дуже багато невідкладної роботи перед Великоднем і на городі, і на полі, де вже розпочались весняні роботи, і се-лянин в ці дні споживав саму печену картоплю, прохолонулу в рукавці, взятому на поле, а кілька картоплин і маленький шматочок черствого хліба, привезеного батьком з поля «від зайця», яка це радість для його дітей, які це незабутні ласо-щі для них.

А в ці ж самі два дні, які по церковним приписам мусять бути найстрогішим постом з усіх сорока дев’яти днів посту, що робилось у ці дні в хатах андрушівських багатіїв, а та-кож на кухнях служителів культу. Тут у п’ятницю і в суботу


Іробилось в соціальній дійсності. У селянина-трудівника в ці

Іробилось в соціальній дійсності. У селянина-трудівника в ці дні було дуже багато невідкладної роботи перед Великоднем Ідні було дуже багато невідкладної роботи перед Великоднем і на городі, і на полі, де вже розпочались весняні роботи, і сеІі на городі, і на полі, де вже розпочались весняні роботи, і селянин в ці дні споживав саму печену картоплю, прохолонулу Ілянин в ці дні споживав саму печену картоплю, прохолонулу в рукавці, взятому на поле, а кілька картоплин і маленький Ів рукавці, взятому на поле, а кілька картоплин і маленький шматочок черствого хліба, привезеного батьком з поля «від Ішматочок черствого хліба, привезеного батьком з поля «від зайця», яка це радість для його дітей, які це незабутні ласоІзайця», яка це радість для його дітей, які це незабутні ласо

Мписах годилось у Страстний четвер споживати печену рибу

Мписах годилось у Страстний четвер споживати печену рибу на олії, і це дійсно робилось на кухнях усього духовенства та

Мна олії, і це дійсно робилось на кухнях усього духовенства та в заможніх хатах, а на бідняцькій кухні в цей день готували

Мв заможніх хатах, а на бідняцькій кухні в цей день готували гречаний кандьор з дуже обмеженою кількістю картоплі, за

Мгречаний кандьор з дуже обмеженою кількістю картоплі, запаси якої вже закінчувалися в цю пору. З четвергового ве

Мпаси якої вже закінчувалися в цю пору. З четвергового вечора у п’ятницю і в суботу перед Великоднем церковні приМчора у п’ятницю і в суботу перед Великоднем церковні приписи рекомендували лиш одну воду пити. А погляньмо, що Мписи рекомендували лиш одну воду пити. А погляньмо, що Мробилось в соціальній дійсності. У селянина-трудівника в ці Мробилось в соціальній дійсності. У селянина-трудівника в ці дні було дуже багато невідкладної роботи перед Великоднем Мдні було дуже багато невідкладної роботи перед Великоднем і на городі, і на полі, де вже розпочались весняні роботи, і сеМі на городі, і на полі, де вже розпочались весняні роботи, і селянин в ці дні споживав саму печену картоплю, прохолонулу Млянин в ці дні споживав саму печену картоплю, прохолонулу в рукавці, взятому на поле, а кілька картоплин і маленький Мв рукавці, взятому на поле, а кілька картоплин і маленький

Фна лемішка, замішана на олії – це вже надто розкішна страва в

Фна лемішка, замішана на олії – це вже надто розкішна страва в таких сім’ях в цю пору року. Для закінчення огляду весняно-

Фтаких сім’ях в цю пору року. Для закінчення огляду весняно-постових страв та їх андрушівських назв кілька слів скажемо

Фпостових страв та їх андрушівських назв кілька слів скажемо про харчування у останній сьомий тиждень Великого посту,

Фпро харчування у останній сьомий тиждень Великого посту, який ще називали Страстним тижнем. По традиційних приФякий ще називали Страстним тижнем. По традиційних приписах годилось у Страстний четвер споживати печену рибу Фписах годилось у Страстний четвер споживати печену рибу на олії, і це дійсно робилось на кухнях усього духовенства та Фна олії, і це дійсно робилось на кухнях усього духовенства та в заможніх хатах, а на бідняцькій кухні в цей день готували Фв заможніх хатах, а на бідняцькій кухні в цей день готували гречаний кандьор з дуже обмеженою кількістю картоплі, заФгречаний кандьор з дуже обмеженою кількістю картоплі, запаси якої вже закінчувалися в цю пору. З четвергового веФпаси якої вже закінчувалися в цю пору. З четвергового ве

Енакопана на усадьбі напровесні, ощасливлює радістю дитячу

Енакопана на усадьбі напровесні, ощасливлює радістю дитячу бідняцьку кухню та традиційна кваша, зварена з жменькою

Ебідняцьку кухню та традиційна кваша, зварена з жменькою сухих вишневих ягідок – це типово весняна постова страва Есухих вишневих ягідок – це типово весняна постова страва [в] нижчесередніх і незаможніх селянських родинах, а гречаЕ[в] нижчесередніх і незаможніх селянських родинах, а гречана лемішка, замішана на олії – це вже надто розкішна страва в Ена лемішка, замішана на олії – це вже надто розкішна страва в таких сім’ях в цю пору року. Для закінчення огляду весняно-Етаких сім’ях в цю пору року. Для закінчення огляду весняно-постових страв та їх андрушівських назв кілька слів скажемо Епостових страв та їх андрушівських назв кілька слів скажемо про харчування у останній сьомий тиждень Великого посту, Епро харчування у останній сьомий тиждень Великого посту, який ще називали Страстним тижнем. По традиційних приЕякий ще називали Страстним тижнем. По традиційних при

•••••••

158

місили кісто для пасок з найбілішої, з найдорогшої першо-сортної муки, додаючи до неї крашанок, сиру, масла і всяких пахощів: шафран, кориця. Випікали їх в гарячих печах, ви-качували їх на перинах і подушках, красили яйця, смажили ковбаси, готували порося печене, яке буде положене з хріном у зубах поряд з пишною паскою [в] церковній ограді, коли будуть тії паски з поросятами сятити (андрушівська говірка вимовляє не св’ятити, а сятити). А поки там прийде те за-конне посвячення, поки прийде той Великодний ранок з офі-ціально-благословенним «розговлянням», усі паничі, бариш-ні, підлітки поповичі і попівни, підлітки заможних селян аж ніколи не мали терпіння дожидатись того Великодного по-свяченого розговляння. Вони, як правило, ще в п’ятницю і в суботу, з мовчазного дозволу батьків, начебто таємно, по ко-морах наїдались досхочу і пасок тих, і яєць, і ковбас, а потім виходили на вулицю, смачно облизуючи губи, вихвалялись перед бідняцькими однолітками, у яких навіть крашанки до Великодня цибулевим лушпинням обварювались для покра-шування… І тіки вже на самий Великдень спритніші селян-ські хлопці видурювали крашанки у багатійських мазунів, то вмійучи грати «навбитки», або прирозуміють і зроблять «ви-халку» (гойдалка) та й вимагають у заможніших крашанки, як плату за гойдання на них.

Так що, навіть і той традиційний високопіднесений у буржуазній етнографії Великдень у реальній дійсності був яскравим наочним показовим водорозділом між святковою кухнею протилежних соціальних розшарувань у андрушів-ській конкретності, бо одна паска стояла на столі у пристан-ського вагаря і параходного капітана в кінці Староселиці, майже біля пристані, зовсім інша паска стояла на скрині у злиденній хатині пристанського вантажника та в андрушів-ського вічного потомственого пастуха Бурчика.


Івмійучи грати «навбитки», або прирозуміють і зроблять «ви

Івмійучи грати «навбитки», або прирозуміють і зроблять «вихалку» (гойдалка) та й вимагають у заможніших крашанки, Іхалку» (гойдалка) та й вимагають у заможніших крашанки, як плату за гойдання на них.Іяк плату за гойдання на них.

Так що, навіть і той традиційний високопіднесений у ІТак що, навіть і той традиційний високопіднесений у буржуазній етнографії Великдень у реальній дійсності був Ібуржуазній етнографії Великдень у реальній дійсності був яскравим наочним показовим водорозділом між святковою Іяскравим наочним показовим водорозділом між святковою кухнею протилежних соціальних розшарувань у андрушівІкухнею протилежних соціальних розшарувань у андрушівській конкретності, бо одна паска стояла на столі у пристанІській конкретності, бо одна паска стояла на столі у пристан

Мсуботу, з мовчазного дозволу батьків, начебто таємно, по ко

Мсуботу, з мовчазного дозволу батьків, начебто таємно, по коморах наїдались досхочу і пасок тих, і яєць, і ковбас, а потім

Мморах наїдались досхочу і пасок тих, і яєць, і ковбас, а потім виходили на вулицю, смачно облизуючи губи, вихвалялись

Мвиходили на вулицю, смачно облизуючи губи, вихвалялись перед бідняцькими однолітками, у яких навіть крашанки до

Мперед бідняцькими однолітками, у яких навіть крашанки до Великодня цибулевим лушпинням обварювались для покра

МВеликодня цибулевим лушпинням обварювались для покрашування… І тіки вже на самий Великдень спритніші селянМшування… І тіки вже на самий Великдень спритніші селянські хлопці видурювали крашанки у багатійських мазунів, то Мські хлопці видурювали крашанки у багатійських мазунів, то Мвмійучи грати «навбитки», або прирозуміють і зроблять «виМвмійучи грати «навбитки», або прирозуміють і зроблять «вихалку» (гойдалка) та й вимагають у заможніших крашанки, Мхалку» (гойдалка) та й вимагають у заможніших крашанки, як плату за гойдання на них.Мяк плату за гойдання на них.

Так що, навіть і той традиційний високопіднесений у МТак що, навіть і той традиційний високопіднесений у буржуазній етнографії Великдень у реальній дійсності був Мбуржуазній етнографії Великдень у реальній дійсності був

Фконне посвячення, поки прийде той Великодний ранок з офі

Фконне посвячення, поки прийде той Великодний ранок з офіціально-благословенним «розговлянням», усі паничі, бариш

Фціально-благословенним «розговлянням», усі паничі, баришні, підлітки поповичі і попівни, підлітки заможних селян аж

Фні, підлітки поповичі і попівни, підлітки заможних селян аж ніколи не мали терпіння дожидатись того Великодного по

Фніколи не мали терпіння дожидатись того Великодного посвяченого розговляння. Вони, як правило, ще в п’ятницю і в Фсвяченого розговляння. Вони, як правило, ще в п’ятницю і в суботу, з мовчазного дозволу батьків, начебто таємно, по коФсуботу, з мовчазного дозволу батьків, начебто таємно, по коморах наїдались досхочу і пасок тих, і яєць, і ковбас, а потім Фморах наїдались досхочу і пасок тих, і яєць, і ковбас, а потім виходили на вулицю, смачно облизуючи губи, вихвалялись Фвиходили на вулицю, смачно облизуючи губи, вихвалялись перед бідняцькими однолітками, у яких навіть крашанки до Фперед бідняцькими однолітками, у яких навіть крашанки до Великодня цибулевим лушпинням обварювались для покраФВеликодня цибулевим лушпинням обварювались для покра

Ековбаси, готували порося печене, яке буде положене з хріном

Ековбаси, готували порося печене, яке буде положене з хріном у зубах поряд з пишною паскою [в] церковній ограді, коли

Еу зубах поряд з пишною паскою [в] церковній ограді, коли

(андрушівська говірка Е (андрушівська говірка вимовляє не св’ятити, а сятити). А поки там прийде те заЕвимовляє не св’ятити, а сятити). А поки там прийде те законне посвячення, поки прийде той Великодний ранок з офіЕконне посвячення, поки прийде той Великодний ранок з офіціально-благословенним «розговлянням», усі паничі, баришЕціально-благословенним «розговлянням», усі паничі, баришні, підлітки поповичі і попівни, підлітки заможних селян аж Ені, підлітки поповичі і попівни, підлітки заможних селян аж ніколи не мали терпіння дожидатись того Великодного поЕніколи не мали терпіння дожидатись того Великодного посвяченого розговляння. Вони, як правило, ще в п’ятницю і в Есвяченого розговляння. Вони, як правило, ще в п’ятницю і в

•••••••

159

І ось приходить весна, надворі тепліє, сходить «прибутна вода», зеленіють луки травою, виганяють на Григорія (23 квіт-ня за ст. с.) скот на пашу, і от погляньмо, як харчуються пас-тухи, яка їхня кухня. Пастухи [з] заможніших [сімей] беруть у свою торбу свіжі плескачі, м’які білі коржі, молоко в пляшках, кришеники сала, а в бідніших пастухів найрозкішніша їжа, яка може бути в торбі – це грінка (проварені скибки хліба в олії або в маслі чи в салі), а більше в незаможницьких пастухів у тор-бах на паші є шматок сухого житняка, вода в пляшці і кілька цибулин, а якщо в такого бідняка є ножик, хоч би який, то в нього будуть просити ножа різати сало й хліб, а він буде за пас-тухівським звичаєвим правом вимагати «насталити» ніж, тоб-то повертаючи ніж власникові, годиться наштрикнути на ньо-го шматочок того продукта, який різали тим ножем. А більше навесні дітвора «пасеться» – тягає спирчаки молодого очерету з-під води і ласують ними, поки й «у животі не зареве», рвуть молодий рогіз і об’їдають білі солодкі кінцівки, рвуть на лузі кислий щавель і їдять з нього лопуцьки, а далі підуть вироста-ти й поспівати «калачики», гірчак-молочак, який обчищають для споживання, качають у долонях, примовляючи:

Гірчак-молочакПо тину скаче.– Молока! – плаче.А гріх молока –Посиніє борода.

Цей гірчак споживали переважно у Петрівку, коли за церковним календарем знову був петрівський піст, і моло-ко заборонялось. І коли сироти, безбатчинки, удовини діти, пастухи-наймитчуки вишукували собі ласощі на лоні приро-ди, діти заможніших на Петра мали в торбі традиційно спе-


ІА гріх молока –ІА гріх молока –Посиніє борода.ІПосиніє борода.

Цей гірчак споживали переважно у Петрівку, коли за ІЦей гірчак споживали переважно у Петрівку, коли за

Мго шматочок того продукта, який різали тим ножем. А більше

Мго шматочок того продукта, який різали тим ножем. А більше навесні дітвора «пасеться» – тягає спирчаки молодого очерету

Мнавесні дітвора «пасеться» – тягає спирчаки молодого очерету з-під води і ласують ними, поки й «у животі не зареве», рвуть

Мз-під води і ласують ними, поки й «у животі не зареве», рвуть молодий рогіз і об’їдають білі солодкі кінцівки, рвуть на лузі

Ммолодий рогіз і об’їдають білі солодкі кінцівки, рвуть на лузі кислий щавель і їдять з нього лопуцьки, а далі підуть вироста

Мкислий щавель і їдять з нього лопуцьки, а далі підуть виростати й поспівати «калачики», гірчак-молочак, який обчищають Мти й поспівати «калачики», гірчак-молочак, який обчищають Мдля споживання, качають у долонях, примовляючи:Мдля споживання, качають у долонях, примовляючи:

Гірчак-молочакМГірчак-молочакПо тину скаче.МПо тину скаче.– Молока! – плаче.М– Молока! – плаче.А гріх молока –МА гріх молока –

Фжитняка

Фжитняка, вода в пляшці і кілька

Ф, вода в пляшці і кілька

цибулин, а якщо в такого бідняка є ножик, хоч би який, то в

Фцибулин, а якщо в такого бідняка є ножик, хоч би який, то в нього будуть просити ножа різати сало й хліб, а він буде за пас

Фнього будуть просити ножа різати сало й хліб, а він буде за пастухівським звичаєвим правом вимагати «насталити» ніж, тоб

Фтухівським звичаєвим правом вимагати «насталити» ніж, тобто повертаючи ніж власникові, годиться наштрикнути на ньоФто повертаючи ніж власникові, годиться наштрикнути на нього шматочок того продукта, який різали тим ножем. А більше Фго шматочок того продукта, який різали тим ножем. А більше навесні дітвора «пасеться» – тягає спирчаки молодого очерету Фнавесні дітвора «пасеться» – тягає спирчаки молодого очерету з-під води і ласують ними, поки й «у животі не зареве», рвуть Фз-під води і ласують ними, поки й «у животі не зареве», рвуть молодий рогіз і об’їдають білі солодкі кінцівки, рвуть на лузі Фмолодий рогіз і об’їдають білі солодкі кінцівки, рвуть на лузі кислий щавель і їдять з нього лопуцьки, а далі підуть виростаФкислий щавель і їдять з нього лопуцьки, а далі підуть вироста

Е, молоко в пляшках,

Е, молоко в пляшках,

, а в бідніших пастухів найрозкішніша їжа, яка

Е, а в бідніших пастухів найрозкішніша їжа, яка

(проварені скибки хліба в олії або Е (проварені скибки хліба в олії або в маслі чи в салі), а більше в незаможницьких пастухів у торЕв маслі чи в салі), а більше в незаможницьких пастухів у тор

, вода в пляшці і кілька Е, вода в пляшці і кілька цибулин, а якщо в такого бідняка є ножик, хоч би який, то в Ецибулин, а якщо в такого бідняка є ножик, хоч би який, то в нього будуть просити ножа різати сало й хліб, а він буде за пасЕнього будуть просити ножа різати сало й хліб, а він буде за пастухівським звичаєвим правом вимагати «насталити» ніж, тобЕтухівським звичаєвим правом вимагати «насталити» ніж, тобто повертаючи ніж власникові, годиться наштрикнути на ньоЕто повертаючи ніж власникові, годиться наштрикнути на ньо

•••••••

160

чені на цей день сирники (мандрики), на Маковія – маковики, тобто шматки коржа з маком, а на Спаса (6 серпня) яблука і всілякі фрукти, які в цей день сятилися (святилися). Чим далі в літо, тим пастухам розкішніше жилось, бо поспівали фрук-ти в чужих садах, кавуни на чужих башканах, та й мати уже мала що покласти в торбинку на день пастухові: жменю ви-шень, зелений огірок, а в серпні – варені качани «кукургузи».

Жнива – це найтрудніша пора року в трудовому кален-дарі селянина-хлібороба. На жнивах у заможнього варили у полі галушки з салом на обід, куповану сушену рибу-тараню їли, ягоди і справжній хліб, а у незаможника на стерні, на сно-пах під свіжою копою в’язальниця наливала холодної води з тиковки у дерев’яну миску, кидала туди дрібок соли, який у чистій, зовсім безскоромній воді аж кристалами на сонці ви-блискував, роздавала ложки чоловікові-косареві, дітям-за-грібальникам і по кілька сухарів, взятих з дому. Ці сухарі або вкидали у воду і їли їх мокрими (тоді ця страва називалась потапці) або гризли сухар сухим, попиваючи просолену воду ложками з миски, і, в кращому разі, в таких випадках у Андру-шах їли «коливо» (розмочені шматки хліба у солодкій воді).

У середняка на жнивах були оселедці, він передбачливо, ще перед жнивами, купував у переяславських купців наймен-ший бочонок з оселедцями, якого мусило хватити при еко-номному харчуванні і на жнива, і на возовицю, і на молотьбу.

Радісною подією в харчуванні незаможника і середняка був той перший день в кінці липня, коли, обмолотивши ці-пом кілька снопів жита чи озимої пшениці на пробу і змолов-ши борошна на жорнах (на камінцях), пекли з нього першу хлібинку, сівши трудовою сімейкою навколо низенького сто-лика прямо на долівці. Батько розламував на шматки теплий перший сьогорічний хліб, і, даючи кожному своєму (ротові) шматок хліба з нового урожаю, за хліборобським звичаєм


Іще перед жнивами, купував у переяславських купців найменІще перед жнивами, купував у переяславських купців найменший бочонок з оселедцями, якого мусило хватити при екоІший бочонок з оселедцями, якого мусило хватити при економному харчуванні і на жнива, і на возовицю, і на молотьбу.Іномному харчуванні і на жнива, і на возовицю, і на молотьбу.

Радісною подією в харчуванні незаможника і середняка ІРадісною подією в харчуванні незаможника і середняка був той перший день в кінці липня, коли, обмолотивши ціІбув той перший день в кінці липня, коли, обмолотивши ціпом кілька снопів жита чи озимої пшениці на пробу і змоловІпом кілька снопів жита чи озимої пшениці на пробу і змоловши борошна на жорнах (на Іши борошна на жорнах (на

Мчистій, зовсім безскоромній воді аж кристалами на сонці ви

Мчистій, зовсім безскоромній воді аж кристалами на сонці виблискував, роздавала ложки чоловікові-косареві, дітям-за

Мблискував, роздавала ложки чоловікові-косареві, дітям-загрібальникам і по кілька сухарів, взятих з дому. Ці сухарі або

Мгрібальникам і по кілька сухарів, взятих з дому. Ці сухарі або вкидали у воду і їли їх мокрими (тоді ця страва називалась

Мвкидали у воду і їли їх мокрими (тоді ця страва називалась потапці

Мпотапці) або гризли сухар сухим, попиваючи просолену воду

М) або гризли сухар сухим, попиваючи просолену воду

ложками з миски, і, в кращому разі, в таких випадках у АндруМложками з миски, і, в кращому разі, в таких випадках у АндруМшах їли «коливо» (розмочені шматки хліба у солодкій воді).Мшах їли «коливо» (розмочені шматки хліба у солодкій воді).У середняка на жнивах були оселедці, він передбачливо, МУ середняка на жнивах були оселедці, він передбачливо,

ще перед жнивами, купував у переяславських купців найменМще перед жнивами, купував у переяславських купців найменший бочонок з оселедцями, якого мусило хватити при екоМший бочонок з оселедцями, якого мусило хватити при економному харчуванні і на жнива, і на возовицю, і на молотьбу.Мномному харчуванні і на жнива, і на возовицю, і на молотьбу.

Радісною подією в харчуванні незаможника і середняка МРадісною подією в харчуванні незаможника і середняка

Фдарі селянина-хлібороба. На жнивах у заможнього варили у

Фдарі селянина-хлібороба. На жнивах у заможнього варили у полі галушки з салом на обід, куповану сушену рибу-тараню

Фполі галушки з салом на обід, куповану сушену рибу-тараню їли, ягоди і справжній хліб, а у незаможника на стерні, на сно

Фїли, ягоди і справжній хліб, а у незаможника на стерні, на снопах під свіжою копою в’язальниця наливала холодної води з

Фпах під свіжою копою в’язальниця наливала холодної води з

у дерев’яну миску, кидала туди дрібок соли, який у Ф у дерев’яну миску, кидала туди дрібок соли, який у чистій, зовсім безскоромній воді аж кристалами на сонці виФчистій, зовсім безскоромній воді аж кристалами на сонці виблискував, роздавала ложки чоловікові-косареві, дітям-заФблискував, роздавала ложки чоловікові-косареві, дітям-загрібальникам і по кілька сухарів, взятих з дому. Ці сухарі або Фгрібальникам і по кілька сухарів, взятих з дому. Ці сухарі або вкидали у воду і їли їх мокрими (тоді ця страва називалась Фвкидали у воду і їли їх мокрими (тоді ця страва називалась

) або гризли сухар сухим, попиваючи просолену воду Ф) або гризли сухар сухим, попиваючи просолену воду

Ети в чужих садах, кавуни на чужих башканах, та й мати уже

Ети в чужих садах, кавуни на чужих башканах, та й мати уже мала що покласти в торбинку на день пастухові: жменю ви

Емала що покласти в торбинку на день пастухові: жменю вишень, зелений огірок, а в серпні – варені качани «кукургузи».Ешень, зелений огірок, а в серпні – варені качани «кукургузи».

Жнива – це найтрудніша пора року в трудовому каленЕЖнива – це найтрудніша пора року в трудовому календарі селянина-хлібороба. На жнивах у заможнього варили у Едарі селянина-хлібороба. На жнивах у заможнього варили у полі галушки з салом на обід, куповану сушену рибу-тараню Еполі галушки з салом на обід, куповану сушену рибу-тараню їли, ягоди і справжній хліб, а у незаможника на стерні, на сноЕїли, ягоди і справжній хліб, а у незаможника на стерні, на снопах під свіжою копою в’язальниця наливала холодної води з Епах під свіжою копою в’язальниця наливала холодної води з

у дерев’яну миску, кидала туди дрібок соли, який у Е у дерев’яну миску, кидала туди дрібок соли, який у

Діти. 1950-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик

Марія Гриценко і Галина Бурчик.

1950-ті рр. Із сімейного архіву

Л. Бурчик

Валентина Касян і Валентина Сулима. Із родинного архіву

В. Боровик


ІММММДіти. 1950-ті рр.

МДіти. 1950-ті рр. Із сімейного архіву МІз сімейного архіву Л. Бурчик МЛ. Бурчик

ФФФФФВалентина Касян і Валентина ФВалентина Касян і Валентина Сулима. Із родинного архіву ФСулима. Із родинного архіву

В. БоровикФВ. Боровик

ЕЕВалентина Касян і Валентина ЕВалентина Касян і Валентина

Школа с. Андруші. Урок географії. 1950-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик

Школярі. 1950-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик


ІІМММШкола с. Андруші. Урок географії. 1950

МШкола с. Андруші. Урок географії. 1950

Із сімейного архіву Л. Бурчик

МІз сімейного архіву Л. БурчикФФШкола с. Андруші. Урок географії. 1950ФШкола с. Андруші. Урок географії. 1950ФФІз сімейного архіву Л. БурчикФІз сімейного архіву Л. Бурчик

Е

Школярі. Із сімейного архіву Л. Бурчик

Урок фізкультури. Андрушівська школа. 1960 р.


ІІММУрок фізкультури. Андрушівська школа. 1960 р.

МУрок фізкультури. Андрушівська школа. 1960 р.ФФФФУрок фізкультури. Андрушівська школа. 1960 р.ФУрок фізкультури. Андрушівська школа. 1960 р.

ЕЕ

Проводи в армію. 1950-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик

Діти: Марія Василівна Сулима (перша зліва), Василь Федорович Степаненко (третій). Із сімейного архіву В. Боровик


ІІМФФФЕЕ

зліва),

Езліва), Василь

ЕВасиль Федорович ЕФедорович Степаненко ЕСтепаненко (третій). Е(третій). Із сімейного ЕІз сімейного архіву Еархіву В. БоровикЕВ. Боровик

Весілля в Андрушах. Микола та Галина Сулими

Сім’я Івана Микитовича Сулими. 1965 р.

Із сімейного архіву В. Боровик


ІММФФФЕЕЕ

Сулими

ЕСулими

Родина отця Никанора. Із сімейного архіву В. Боровик

Родина отця Никанора. Із сімейного архіву В. Боровик


ІІМММФФФЕЕ

Роди

на о

тця

Ник

анор

а. Із

сіме

йног

о ар

хіву

В. Б

оров

ик


ІІМФЕ

Роди

на о

тця

Ник

анор

а. Із

сіме

йног

о ар

хіву

В. Б

оров

икЕРо

дина

отц

я Н

икан

ора.

Із сі

мейн

ого

архі

ву В

. Бор

овикЕ

Хресний хід на Великдень. Із сімейного архіву В. Боровик

Родинне фото І. М. Сулими. Із сімейного архіву В. Боровик


ІІММММРодинне фото І. М. Сулими. Із сімейного архіву В. Боровик

МРодинне фото І. М. Сулими. Із сімейного архіву В. БоровикФФРодинне фото І. М. Сулими. Із сімейного архіву В. БоровикФРодинне фото І. М. Сулими. Із сімейного архіву В. Боровик

Е

Ланка Насті Козоріз.

1950 р.

Любов Шевченко й Лідія Степаненко. 1950 р.

Петро і Харитина Пироги. 1950 р.


ІЛюбов Шевченко ІЛюбов Шевченко й Лідія Степаненко. Ій Лідія Степаненко. ІІММММФФФФФЕЕ

1920-ті рр. Із сімейного архіву Н. К. Касян

Галина Іванівна Касян. 1947 р. Із сімейного

архіву Н. К. Касян


І1920-ті рр. Із сімейного І1920-ті рр. Із сімейного архіву Н. К. КасянІархіву Н. К. КасянІММММФФФЕЕ

1920-ті рр. Із сімейного

архіву Н. К. Касян

Іван та Люба Шевченки. 1941 р.


ІІІММММФФФФЕЕ

Весілля Надії Кирилівни Касян. Із сімейного архіву Н. К. Касян

Родинне фото Н. К. Касян. Із сімейного архіву Н. К. Касян


ІІМММВесілля Надії Кирилівни Касян.

МВесілля Надії Кирилівни Касян. Із сімейного архіву Н. К. Касян

МІз сімейного архіву Н. К. КасянФФФВесілля Надії Кирилівни Касян. ФВесілля Надії Кирилівни Касян. Із сімейного архіву Н. К. КасянФІз сімейного архіву Н. К. Касян

Е

Весі

лля

Вікт

ора

Іван

ович

а і Н

адії

Кир

илів

ни К

асян

ів. І

з сім

ейно

го а

рхів

у Н

. К. К

асян


ІІМФЕЕ

Весі

лля

Вікт

ора

Іван

ович

а і Н

адії

Кир

илів

ни К

асян

ів. І

з сім

ейно

го а

рхів

у Н

. К. К

асян

ЕВе

сілл

я Ві

ктор

а Ів

анов

ича

і Над

ії К

ирил

івни

Кас

янів

. Із с

імей

ного

арх

іву

Н. К

. Кас

ян

Родинне фото Н. К. Касян. Із сімейного архіву Н. К. Касян

Віталій Бурчик, Володя Ісак, Іван Бурчик. Школа. 1964 р.


ІІМФФФЕЕ

Дівчина в народному вбранні. Із сімейного архіву О. Сулими

Ольга Сулима та Марія Гриценко

в народному вбранні. Із сімейного архіву

О. Сулими

Віктор Іванович Касян. 1941 р. Із сімейного архіву Н. К. Касян


ІІз сімейного архіву

ІІз сімейного архіву О. СулимиІО. Сулими ММММДівчина в народному МДівчина в народному вбранні. Мвбранні. Із сімейного архіву МІз сімейного архіву

ФФФФФВіктор Іванович Касян. ФВіктор Іванович Касян. 1941 р. Із сімейного Ф1941 р. Із сімейного архіву Н. К. КасянФархіву Н. К. Касян

ЕЕВіктор Іванович Касян. ЕВіктор Іванович Касян.

Василь Моспан, Василь Сулима, Григорій Касян.

Із сімейного архіву О. Сулими

Андрушівська молодь. 1950-ті рр. Із сімейного архіву О. Сулими


ІІІМФФФФЕ

Робітниці (із с. Андруші) Переяславського маслозаводу. Із сімейного архіву О. Сулими



Андрій Васильович Доброскок. 1939 р. Із сімейного архіву С. Доброскока

Родина Андрія та Ольги Ісаків

(доньки Параскева та Надія,

внук Володя). Із сімейного архіву

С. Доброскока


ІРодина Андрія ІРодина Андрія та Ольги Ісаків Іта Ольги Ісаків

ММММФФФФЕС. Доброскока

ЕС. Доброскока

Сім’я Сулими Василя: дружина Ольга,

син Віктор (1955 р. н.) і Олександр (1959 р. н.).

Із сімейного архіву О. Сулими

Андрій Васильович Доброскок. 1941 р. Загинув у Другій світовій війні. Із сімейного архіву С. Доброскока


ІІІМММММФЕЕ

Восьмий клас. Андрушівська школа. 1968 р.

с. Андруші. Хуторище. Подвір’я Козорізів. 1954 р.


ІІММФФФФВосьмий клас. Андрушівська школа. 1968 р.ФВосьмий клас. Андрушівська школа. 1968 р.ЕЕ

Параскева Лежепьокова (Ісак), Юрій Лежепьоков, Сергій Доброскок, Григорій Доброскок. 1960-ті роки.

Із сімейного архіву С. Доброскока

Сергій, Григорій та Андрій Доброскоки. 1996 р. Із сімейного архіву С. Доброскока


ІІММПараскева Лежепьокова (Ісак), Юрій Лежепьоков,

МПараскева Лежепьокова (Ісак), Юрій Лежепьоков,

Сергій Доброскок, Григорій Доброскок. 1960-ті роки.

МСергій Доброскок, Григорій Доброскок. 1960-ті роки.


МІз сімейного архіву С. ДоброскокаФФФПараскева Лежепьокова (Ісак), Юрій Лежепьоков, ФПараскева Лежепьокова (Ісак), Юрій Лежепьоков,

Сергій Доброскок, Григорій Доброскок. 1960-ті роки. ФСергій Доброскок, Григорій Доброскок. 1960-ті роки. Із сімейного архіву С. ДоброскокаФІз сімейного архіву С. Доброскока

ЕЕ

Сергій Доброскок з бабусею Уляною. 1964 р. Із сімейного архіву С. Доброскока

Сестри Надія та Любов Ісак.

1960-ті рр. Із сімейного

архіву С. Доброскока


ІСестри Надія ІСестри Надія

МММСергій Доброскок з бабусею Уляною. 1964 р.

МСергій Доброскок з бабусею Уляною. 1964 р.

Із сімейного архіву С. ДоброскокаМІз сімейного архіву С. ДоброскокаФФСергій Доброскок з бабусею Уляною. 1964 р.ФСергій Доброскок з бабусею Уляною. 1964 р.Із сімейного архіву С. ДоброскокаФІз сімейного архіву С. Доброскока

Е

Микола Доброскок з дружиною Ольгою і синами Василем та Іваном. (Колишній голова рибколгоспу). Із сімейного архіву М. Доброскока

Степаненко Євдокія

з подругами. Із сімейного архіву

Є. Степаненко


ІММММФФФФЕЕ

голова рибколгоспу).

Еголова рибколгоспу). Із сімейного архіву

ЕІз сімейного архіву М. Доброскока

ЕМ. Доброскока

Євдокія Степаненко з подругами. 1950-ті рр.

Із сімейного архіву Є. Степаненко

Євдокія Степаненко з батьками. Із сімейного архіву Є. Степаненко


ІММФФФЕЕ

Є. Степаненко

ЕЄ. Степаненко

Олександра Кучеренко з сестрою. Із сімейного архіву

Василь Доброскок, Якилина та Іван

Кагарлицькі. 1943 р.


ІММММФФФФЕ

Микола та Сенкліта Гриценки, Марія

Кагарлицька. 1943 р.

Василь Доброскок з родиною (дружина Марія і син Анатолій). 1959 р.


ІІІМФФФЕ

Василь Доброскок з родиною 1960 р.

Родина Андрія та Ольги Ісаків. Із сімейного архіву С. Доброскока



Ольга Ісак з подругами. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. Із сімейного архіву С. Доброскока


ІОльга Ісак з подругами. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. ІОльга Ісак з подругами. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. ІМФЕЕ

Григорій Доброскок та Надія Ісак у колі друзів. Із сімейного архіву С. Доброскока

Яків Бурчик та Надія Ісак.



ІММММФФФФЕЕ

С. Доброскока

ЕС. Доброскока

Анд

руш

івсь

кий

дитя

чий

садо

к. 1

962

р. Із

сіме

йног

о ар

хіву

С. Д

обро

скок

а


ІІМФЕЕ

Анд

руш

івсь

кі у

чні в

шко

лі №

5 м

. Пер

еясл

ава-

Хме

льни

цько

го (п

ісля

пер

есел

ення

).

Із сі

мейн

ого

архі

ву С

. Доб

роск

ока


ІІМФЕЕ

Анд

руш

івсь

кі у

чні в

шко

лі №

5 м

. Пер

еясл

ава-

Хме

льни

цько

го (п

ісля

пер

есел

ення

).

ЕА

ндру

шів

ські

учн

і в ш

колі

№ 5

м. П

ерея

слав

а-Х

мель

ниць

кого

(піс

ля п

ерес

елен

ня).

Ланка. 1960-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик

Василь Доброскок, Галя і Надія Степаненко, Надія Шевченко. 1964 р.


ІІММФФФФЛанка. 1960-ті рр. Із сімейного архіву Л. БурчикФЛанка. 1960-ті рр. Із сімейного архіву Л. БурчикФЕЕЕЕЛанка. 1960-ті рр. Із сімейного архіву Л. БурчикЕЛанка. 1960-ті рр. Із сімейного архіву Л. Бурчик

•••••••

161

легенько «бив» кожного по лобі, примовляючи: «Куском си-тим! Їжте, діти, на здоров’я новий хліб у цім году».

Оцим куском ситим фактично й починався новий харчо-вий господарчий рік у селянина-хлібороба у Андрушах.

Характерно було організоване групове харчування в се-реднього і заможнішого андрушанина в ХХ сторіччі, коли уже з’явилась кінна молотарка (барабанна машина з кінним приводом). Раніше, коли молотили хліб ціпами і кликали одного-двох молотників на поміч на кілька день, тоді хар-чування майже нічим не відрізнялося від звичайного буден-ного, хоч правда ще Григорій Сковорода відзначав у своїх творах: «Як сідає молотник на току обідати, то не подаси ж у його натружені руки чарку молочка…»

Виходить, що, за народним звичаєм, молотникам здавна подавали щось добріше, тривкіше і з міцнішим напоєм, тому ж то господар, найнявши кінну машину, щоб за один день обмолотиться, і накликавши людей з своїх односельців на роботу до машини, «заказує бабам-кухаркам» добре годува-ти сьогодні «робочих» (бо всіх селян в день роботи біля мо-лотарки в Андрушах обов’язково називають робочими). Біля машини господар, за звичаєм, в цей день [повинен] нагоду-вати чотири рази. Перший раз приблизно о десятій годині ранку («як сонце під снідання підіб’ється»), другий раз зупи-няють машину з годинною перервою «на обід», потім, при-близно о п’ятій годині вечора, «на полудень», і, коли вже все змолотять і приберуть на току, тоді вже при місяці сідають вечеряти. З усіх цих чотирьох разів харчування обід і вечеря мусять бути найситніші. За сніданням, за обідом і увечері ко-жен господар, якої б заможності він не був, а мусить подати «по чарці»: машиністові, барабанщикові, соломоносам у пер-шу чергу, а також усім «мужикам» на провідних роботах біля машини, зокрема, чарку горілки годиться дати і погоничеві


Імашини господар, за звичаєм, в цей день [повинен] нагоду

Імашини господар, за звичаєм, в цей день [повинен] нагодувати чотири рази. Перший раз приблизно о десятій годині Івати чотири рази. Перший раз приблизно о десятій годині ранку («як сонце під снідання підіб’ється»), другий раз зупиІранку («як сонце під снідання підіб’ється»), другий раз зупиняють машину з годинною перервою «на обід», потім, приІняють машину з годинною перервою «на обід», потім, приблизно о п’ятій годині вечора, «на полудень», і, коли вже все Іблизно о п’ятій годині вечора, «на полудень», і, коли вже все змолотять і приберуть на току, тоді вже при місяці сідають Ізмолотять і приберуть на току, тоді вже при місяці сідають Івечеряти. З усіх цих чотирьох разів харчування обід і вечеря Івечеряти. З усіх цих чотирьох разів харчування обід і вечеря мусять бути найситніші. За сніданням, за обідом і увечері коІмусять бути найситніші. За сніданням, за обідом і увечері ко

МВиходить, що, за народним звичаєм, молотникам здавна

МВиходить, що, за народним звичаєм, молотникам здавна

подавали щось добріше, тривкіше і з міцнішим напоєм, тому

Мподавали щось добріше, тривкіше і з міцнішим напоєм, тому ж то господар, найнявши кінну машину, щоб за один день

Мж то господар, найнявши кінну машину, щоб за один день обмолотиться, і накликавши людей з своїх односельців на

Мобмолотиться, і накликавши людей з своїх односельців на роботу до машини, «заказує бабам-кухаркам» добре годува

Мроботу до машини, «заказує бабам-кухаркам» добре годува

Мти сьогодні «робочих» (бо всіх селян в день роботи біля моМти сьогодні «робочих» (бо всіх селян в день роботи біля молотарки в Андрушах обов’язково називають робочими). Біля Млотарки в Андрушах обов’язково називають робочими). Біля машини господар, за звичаєм, в цей день [повинен] нагодуМмашини господар, за звичаєм, в цей день [повинен] нагодувати чотири рази. Перший раз приблизно о десятій годині Мвати чотири рази. Перший раз приблизно о десятій годині ранку («як сонце під снідання підіб’ється»), другий раз зупиМранку («як сонце під снідання підіб’ється»), другий раз зупиняють машину з годинною перервою «на обід», потім, приМняють машину з годинною перервою «на обід», потім, приблизно о п’ятій годині вечора, «на полудень», і, коли вже все Мблизно о п’ятій годині вечора, «на полудень», і, коли вже все

Фодного-двох молотників на поміч на кілька день, тоді хар

Фодного-двох молотників на поміч на кілька день, тоді харчування майже нічим не відрізнялося від звичайного буден

Фчування майже нічим не відрізнялося від звичайного буденного, хоч правда ще Григорій Сковорода відзначав у своїх

Фного, хоч правда ще Григорій Сковорода відзначав у своїх творах: «Як сідає молотник на току обідати, то не подаси ж у

Фтворах: «Як сідає молотник на току обідати, то не подаси ж у його натружені руки чарку молочка…»Фйого натружені руки чарку молочка…»

Виходить, що, за народним звичаєм, молотникам здавна ФВиходить, що, за народним звичаєм, молотникам здавна подавали щось добріше, тривкіше і з міцнішим напоєм, тому Фподавали щось добріше, тривкіше і з міцнішим напоєм, тому ж то господар, найнявши кінну машину, щоб за один день Фж то господар, найнявши кінну машину, щоб за один день обмолотиться, і накликавши людей з своїх односельців на Фобмолотиться, і накликавши людей з своїх односельців на роботу до машини, «заказує бабам-кухаркам» добре годуваФроботу до машини, «заказує бабам-кухаркам» добре годува

ЕХарактерно було організоване групове харчування в се

ЕХарактерно було організоване групове харчування в се

реднього і заможнішого андрушанина в ХХ сторіччі, коли

Ереднього і заможнішого андрушанина в ХХ сторіччі, коли уже з’явилась кінна молотарка (барабанна машина з кінним Еуже з’явилась кінна молотарка (барабанна машина з кінним приводом). Раніше, коли молотили хліб ціпами і кликали Еприводом). Раніше, коли молотили хліб ціпами і кликали одного-двох молотників на поміч на кілька день, тоді харЕодного-двох молотників на поміч на кілька день, тоді хар-Е-чування майже нічим не відрізнялося від звичайного буденЕчування майже нічим не відрізнялося від звичайного буденного, хоч правда ще Григорій Сковорода відзначав у своїх Еного, хоч правда ще Григорій Сковорода відзначав у своїх творах: «Як сідає молотник на току обідати, то не подаси ж у Етворах: «Як сідає молотник на току обідати, то не подаси ж у

•••••••

162

коней, що стоїть на приводі цілий день «нокає», поганяючи восьмеро коней довгим батогом. На снідання біля машини подавали переважно молочні страви і суп; на обід, як цен-тральний акт у харчуванні взагалі і біля машини зокрема, варили борщ із свіжою капустою, обов’язково з мясом, на другу переміну – картопляна страва з м’ясом з малосольни-ми огірками (свіжопросольними), на третю страву – каша молошна або локшина молошна, ще подавали фруктові кісілі і, обов’язково, спеціально до цього дня печений хліб. На по-лудень чогось особливого не готувалось, а доїдали ті стра-ви, що лишились після обіду. На вечерю варили вареники з сиром до смитани або галужки з салом, а коли була змога, то варили або смажили рибу. Риб’ячі страви могли бути і на сніданок, коли хазяїн був рибалка.

Риб’ячі страви кожна селянка в Андрушах вміє готувати (смажена риба, печина риба, тушина риба, варена риба – юха, а коли густу юху поставити на холодне, тоді виходив смачний риб’ячий холодець з пахучим перцем і лавровим листом).

Павло Тичина якось писав:

Осінь така мила, осінь славна,Осінь бабусі їсти несе.

Дійсно, осіння пора в харчуванні селянина приносила найщедріше харчування. В цю пору майже в кожній хаті був свій хліб, отже з борошна випікали і хліб чорний, і хліб білий в заможніших (паляниця), і книші, особливо в жовтні місяці, коли було підряд чотири поминальні суботи, до яких спеці-ально пекли обрядові книші на олії.

З борошна випікали і «невчиняні» коржі, плескачі, пере-пічки, болабухи, пироги, пиріжки, коржики, горішки, виргуни. Все це випікалося ранком, точніше вдосвіта, коли топили


ІДійсно, осіння пора в харчуванні селянина приносила ІДійсно, осіння пора в харчуванні селянина приносила найщедріше харчування. В цю пору майже в кожній хаті був Інайщедріше харчування. В цю пору майже в кожній хаті був свій хліб, отже з борошна випікали і хліб чорний, і хліб білий Ісвій хліб, отже з борошна випікали і хліб чорний, і хліб білий в заможніших (паляниця), і книші, особливо в жовтні місяці, Ів заможніших (паляниця), і книші, особливо в жовтні місяці, коли було підряд чотири поминальні суботи, до яких спеціІколи було підряд чотири поминальні суботи, до яких спеці

Мсніданок, коли хазяїн був рибалка.

Мсніданок, коли хазяїн був рибалка.

Риб’ячі страви кожна селянка в Андрушах вміє готувати

МРиб’ячі страви кожна селянка в Андрушах вміє готувати

(смажена риба, печина риба, тушина риба, варена риба –

М(смажена риба, печина риба, тушина риба, варена риба – а коли густу юху поставити на холодне, тоді виходив смачний

Ма коли густу юху поставити на холодне, тоді виходив смачний риб’ячий холодець з пахучим перцем і лавровим листом).

Мриб’ячий холодець з пахучим перцем і лавровим листом).

Павло Тичина якось писав:МПавло Тичина якось писав:

Осінь така мила, осінь славна,МОсінь така мила, осінь славна,МОсінь бабусі їсти несе.МОсінь бабусі їсти несе.

Дійсно, осіння пора в харчуванні селянина приносила МДійсно, осіння пора в харчуванні селянина приносила найщедріше харчування. В цю пору майже в кожній хаті був Мнайщедріше харчування. В цю пору майже в кожній хаті був

Фі, обов’язково, спеціально до цього дня печений хліб. На по

Фі, обов’язково, спеціально до цього дня печений хліб. На полудень чогось особливого не готувалось, а доїдали ті стра

Флудень чогось особливого не готувалось, а доїдали ті страви, що лишились після обіду. На вечерю варили вареники з

Фви, що лишились після обіду. На вечерю варили вареники з сиром до смитани або галужки з салом, а коли була змога,

Фсиром до смитани або галужки з салом, а коли була змога, то варили або смажили рибу. Риб’ячі страви могли бути і на Фто варили або смажили рибу. Риб’ячі страви могли бути і на сніданок, коли хазяїн був рибалка.Фсніданок, коли хазяїн був рибалка.

Риб’ячі страви кожна селянка в Андрушах вміє готувати ФРиб’ячі страви кожна селянка в Андрушах вміє готувати (смажена риба, печина риба, тушина риба, варена риба – Ф(смажена риба, печина риба, тушина риба, варена риба – а коли густу юху поставити на холодне, тоді виходив смачний Фа коли густу юху поставити на холодне, тоді виходив смачний риб’ячий холодець з пахучим перцем і лавровим листом).Фриб’ячий холодець з пахучим перцем і лавровим листом).

Еварили борщ із свіжою капустою, обов’язково з мясом, на

Еварили борщ із свіжою капустою, обов’язково з мясом, на другу переміну – картопляна страва з м’ясом з малосольни

Едругу переміну – картопляна страва з м’ясом з малосольними огірками (свіжопросольними), на третю страву – каша Еми огірками (свіжопросольними), на третю страву – каша молошна або локшина молошна, ще подавали фруктові кісілі Емолошна або локшина молошна, ще подавали фруктові кісілі і, обов’язково, спеціально до цього дня печений хліб. На поЕі, обов’язково, спеціально до цього дня печений хліб. На полудень чогось особливого не готувалось, а доїдали ті страЕлудень чогось особливого не готувалось, а доїдали ті страви, що лишились після обіду. На вечерю варили вареники з Еви, що лишились після обіду. На вечерю варили вареники з сиром до смитани або галужки з салом, а коли була змога, Есиром до смитани або галужки з салом, а коли була змога, то варили або смажили рибу. Риб’ячі страви могли бути і на Ето варили або смажили рибу. Риб’ячі страви могли бути і на

•••••••

163

піч у хаті, а ввечері на сковороді пекли оладки, розливаючи вчиняне рідке тісто по гарячій сковороді. Оладки пекли пе-реважно з гречаного борошна. Із борошна не лише пекли ці всі хлібні вироби, а ще й варили вареники (літом з вишнями, із сиром, а восени – з м’ясом), варениці, галушки, локшину і бідняки варили затірку, а також лиміжку [лемішку].

Осінь в Андрушах збагачувала страви, особливо тоді, коли починали різати овець, качок і гусей, але це могли собі дозволять багачі, заможні та духовенство, трудове селянство рідко споживало своєї м’ясо птиці. Переяславський базар пожирав все. На базар селяни односили і масло, залишаю-чи собі лиш сколотини на борщ, туди односили й сир, за-лишаючи собі лиш сироватку. Переяславським купцям та капіталістам, багатим чиновникам та духовенству, а також перекупкам ішли з Андрушів всі кури, качки, гуси, поросята, овечки, телята, бо середній і незаможній селянин всією зпро-даною восени продукцією за цілий рік розплачувався за всі річні податки, торішні недоїмки, борги, проценти за борги, а на решту грошей мусив купити взуття і одяг для сімейства, а також соли і «карасіру» [гасу] собі на зіму.

Прохарчувавшись півтора місяця більш-менш задовіль-но, андрушівський селянин з 14 листопада до 25 грудня [за старим стилем] знов мусив виконувати шість неділь пили-півського посту (Пилипівка). В цей піст також заборонялось їсти м’ясні і молочні продукти. Андрушан в цей час виручав Дніпро своєю рибою та в’юнами, які споживались поряд з борщем і супом, засмаженими на олії з цибулею. Варто за-фіксувати в цей історико-етнографічний нарис про село Ан-друші таку разючу побутову деталь, якої не знають уже наші діти і не будуть знати наші потомки, а наше покоління його добре зазнало. Тут ми маємо на увазі розповісти, як селянка-незаможниця мастила олією свій пісний борщ: умочала пір-


ІПрохарчувавшись півтора місяця більш-менш задовіль

ІПрохарчувавшись півтора місяця більш-менш задовіль

но, андрушівський селянин з 14 листопада до 25 грудня [за Іно, андрушівський селянин з 14 листопада до 25 грудня [за старим стилем] знов мусив виконувати шість неділь пилиІстарим стилем] знов мусив виконувати шість неділь пилипівського посту (Пилипівка). В цей піст також заборонялось Іпівського посту (Пилипівка). В цей піст також заборонялось їсти м’ясні і молочні продукти. Андрушан в цей час виручав Іїсти м’ясні і молочні продукти. Андрушан в цей час виручав Дніпро своєю рибою та в’юнами, які споживались поряд з ІДніпро своєю рибою та в’юнами, які споживались поряд з Іборщем і супом, засмаженими на олії з цибулею. Варто заІборщем і супом, засмаженими на олії з цибулею. Варто зафіксувати в цей історико-етнографічний нарис про село АнІфіксувати в цей історико-етнографічний нарис про село Ан

Мкапіталістам, багатим чиновникам та духовенству, а також

Мкапіталістам, багатим чиновникам та духовенству, а також перекупкам ішли з Андрушів всі кури, качки, гуси, поросята,

Мперекупкам ішли з Андрушів всі кури, качки, гуси, поросята, овечки, телята, бо середній і незаможній селянин всією зпро

Мовечки, телята, бо середній і незаможній селянин всією зпроданою восени продукцією за цілий рік розплачувався за всі

Мданою восени продукцією за цілий рік розплачувався за всі річні податки, торішні недоїмки, борги, проценти за борги,

Мрічні податки, торішні недоїмки, борги, проценти за борги,

Ма на решту грошей мусив купити взуття і одяг для сімейства, Ма на решту грошей мусив купити взуття і одяг для сімейства, а також соли і «карасіру» [гасу] собі на зіму.Ма також соли і «карасіру» [гасу] собі на зіму.

Прохарчувавшись півтора місяця більш-менш задовільМПрохарчувавшись півтора місяця більш-менш задовільно, андрушівський селянин з 14 листопада до 25 грудня [за Мно, андрушівський селянин з 14 листопада до 25 грудня [за старим стилем] знов мусив виконувати шість неділь пилиМстарим стилем] знов мусив виконувати шість неділь пилипівського посту (Пилипівка). В цей піст також заборонялось Мпівського посту (Пилипівка). В цей піст також заборонялось їсти м’ясні і молочні продукти. Андрушан в цей час виручав Мїсти м’ясні і молочні продукти. Андрушан в цей час виручав

Фдозволять багачі, заможні та духовенство, трудове селянство

Фдозволять багачі, заможні та духовенство, трудове селянство рідко споживало своєї м’ясо птиці. Переяславський базар

Фрідко споживало своєї м’ясо птиці. Переяславський базар пожирав все. На базар селяни односили і масло, залишаю

Фпожирав все. На базар селяни односили і масло, залишаю

на борщ, туди односили й сир, за

Ф на борщ, туди односили й сир, за

лишаючи собі лиш сироватку. Переяславським купцям та Флишаючи собі лиш сироватку. Переяславським купцям та капіталістам, багатим чиновникам та духовенству, а також Фкапіталістам, багатим чиновникам та духовенству, а також перекупкам ішли з Андрушів всі кури, качки, гуси, поросята, Фперекупкам ішли з Андрушів всі кури, качки, гуси, поросята, овечки, телята, бо середній і незаможній селянин всією зпроФовечки, телята, бо середній і незаможній селянин всією зпроданою восени продукцією за цілий рік розплачувався за всі Фданою восени продукцією за цілий рік розплачувався за всі річні податки, торішні недоїмки, борги, проценти за борги, Фрічні податки, торішні недоїмки, борги, проценти за борги,

Егалушки

Егалушки,

Е,

[лемішку].

Е[лемішку].

Осінь в Андрушах збагачувала страви, особливо тоді, ЕОсінь в Андрушах збагачувала страви, особливо тоді, коли починали різати овець, качок і гусей, але це могли собі Еколи починали різати овець, качок і гусей, але це могли собі дозволять багачі, заможні та духовенство, трудове селянство Едозволять багачі, заможні та духовенство, трудове селянство рідко споживало своєї м’ясо птиці. Переяславський базар Ерідко споживало своєї м’ясо птиці. Переяславський базар пожирав все. На базар селяни односили і масло, залишаюЕпожирав все. На базар селяни односили і масло, залишаю

на борщ, туди односили й сир, заЕ на борщ, туди односили й сир, залишаючи собі лиш сироватку. Переяславським купцям та Елишаючи собі лиш сироватку. Переяславським купцям та

•••••••

164

це (одна пір’їна з курячого крила) в конопляну або рижієву олію, умочивши, швидко витягала його з олії і тоді, так же швидко, умочала промаслене пірце у миску з борщем або з супом, внаслідок чого у мисці, на поверхні страви, з’являлись олійні «скалки», ото й увесь жир на всю миску, а миска одна на всю сім’ю. Не повірять, не вірять цьому усі ті буржуазні етнографи та колонізатори, які дивилися на всю Україну, як на екзотику, очима того поета-поміщика, який узагальнюю-чи всю Україну, виголошував:

Ты знаешь край, где всё обильям дышет?Где реки лются чище серебра?Где ветерок степной ковыль колышет,В вишнёвых рощах тонут хутора?

Не було і, особливо в часи капіталізму, зовсім не стало на Україні єдиного добробуту, єдиного харчування! Розпо-діл надбань трудівника, розподіл продукції взагалі, розпо-діл продуктів харчування, особливо запроваджений систе-мою купівлі-продажу при капіталізмі, розірвав Україну на дві нерівні частини: одна частина села багатіла, обжиралась, а переважна більшість села Андрушів не доїдала, хворіла язвами шлунку, сухотами, трахомою, курячою сліпотою від недокрів’я (було поширеним масовим явищем у селі), діти спинались на ноги кривоногими рахітиками. Не знали, не відали буржуазні етнографи та панівні любителі сільської екзотики того другого масового образу України, про який го-ворить поет:

Убогії ниви, убогії села,Убогий обшарпаний люд,Смутнії картини, смутні, невеселі,А інших не знайдеш ти тут.


Ідві нерівні частини: одна частина села багатіла, обжиралась,

Ідві нерівні частини: одна частина села багатіла, обжиралась, а переважна більшість села Андрушів не доїдала, хворіла Іа переважна більшість села Андрушів не доїдала, хворіла язвами шлунку, сухотами, трахомою, курячою сліпотою від Іязвами шлунку, сухотами, трахомою, курячою сліпотою від Інедокрів’я (було поширеним масовим явищем у селі), діти Інедокрів’я (було поширеним масовим явищем у селі), діти спинались на ноги кривоногими рахітиками. Не знали, не Іспинались на ноги кривоногими рахітиками. Не знали, не відали буржуазні етнографи та панівні любителі сільської Івідали буржуазні етнографи та панівні любителі сільської екзотики того другого масового образу України, про який гоІекзотики того другого масового образу України, про який го

МВ вишнёвых рощах тонут хутора?

МВ вишнёвых рощах тонут хутора?

Не було і, особливо в часи капіталізму, зовсім не стало

МНе було і, особливо в часи капіталізму, зовсім не стало

на Україні єдиного добробуту, єдиного харчування! Розпо

Мна Україні єдиного добробуту, єдиного харчування! Розподіл надбань трудівника, розподіл продукції взагалі, розпо

Мділ надбань трудівника, розподіл продукції взагалі, розподіл продуктів харчування, особливо запроваджений систеМділ продуктів харчування, особливо запроваджений системою купівлі-продажу при капіталізмі, розірвав Україну на Ммою купівлі-продажу при капіталізмі, розірвав Україну на дві нерівні частини: одна частина села багатіла, обжиралась, Мдві нерівні частини: одна частина села багатіла, обжиралась, а переважна більшість села Андрушів не доїдала, хворіла Ма переважна більшість села Андрушів не доїдала, хворіла язвами шлунку, сухотами, трахомою, курячою сліпотою від Мязвами шлунку, сухотами, трахомою, курячою сліпотою від Мнедокрів’я (було поширеним масовим явищем у селі), діти Мнедокрів’я (було поширеним масовим явищем у селі), діти спинались на ноги кривоногими рахітиками. Не знали, не Мспинались на ноги кривоногими рахітиками. Не знали, не

ФТы знаешь край, где всё обильям дышет?

ФТы знаешь край, где всё обильям дышет?Где реки лются чище серебра?

ФГде реки лются чище серебра?Где ветерок степной ковыль колышет,ФГде ветерок степной ковыль колышет,В вишнёвых рощах тонут хутора?ФВ вишнёвых рощах тонут хутора?

Не було і, особливо в часи капіталізму, зовсім не стало ФНе було і, особливо в часи капіталізму, зовсім не стало на Україні єдиного добробуту, єдиного харчування! РозпоФна Україні єдиного добробуту, єдиного харчування! Розподіл надбань трудівника, розподіл продукції взагалі, розпоФділ надбань трудівника, розподіл продукції взагалі, розпо

Еолійні «скалки», ото й увесь жир на всю миску, а миска одна

Еолійні «скалки», ото й увесь жир на всю миску, а миска одна на всю сім’ю. Не повірять, не вірять цьому усі ті буржуазні

Ена всю сім’ю. Не повірять, не вірять цьому усі ті буржуазні етнографи та колонізатори, які дивилися на всю Україну, як Еетнографи та колонізатори, які дивилися на всю Україну, як на екзотику, очима того поета-поміщика, який узагальнююЕна екзотику, очима того поета-поміщика, який узагальнюю

Ты знаешь край, где всё обильям дышет?ЕТы знаешь край, где всё обильям дышет?

Где ветерок степной ковыль колышет,ЕГде ветерок степной ковыль колышет,

•••••••

165

Календарні обряди

Зникає повністю той романтичний образ села, який уяв-ляється в казковій повісті «Ночь перед Рождеством». В Ан-друшах під Різдво, звичайно, в восьми дворах смалили кабана і начиняли ковбаси, а в більшості хат в той вечір, що називав-ся по традиції Багата кутя або Св’ятвічир, гуркала ступа, діти товкли підсушений ячмінь на кутю, мати пекла пиріжки з ка-пустою, варила узвар з домашніх грушок та кислиць, а батько добував риби на традиційний пісний суп цього вечора. В чер-нечих покоях ставили на стіл вивершині тарелі з білосніжною рисовою кутею з медом із щільників, узвар з крупних «барга-мот» і солодких яблук, а в хаті пастуха, вантажника, хурщика ставили на стіл одну череп’яну миску з яшною кутею і узвар з кислицями та домашніми грушками. Зате яка разюча ріжни-ця в моральному образі, там уже звечора і перед кутею, і після куті горілка, вино і пироги, і п’яне варнякання, а тут, у сім’ї чесного трудівника, покупались у шаплику діти, змив голову батько, підчикнув сам собі ножницями бороду і вуса, пере-дяглись у чисту, білу білизну, унесли ягня в хату з кошари (в цю пору переважно котяться вівці), сіла за стіл сім’я, мати ви-ставила на скромний стіл в цей вечір усе, на що тільки могла розстаратись, усе, що заробила, прядучи недоспаними пили-півськими ночами багачкам півмітки.

Татко жартома пригинається та прихиляється за тією скромною мискою з пиріжками з капустою та горохом. А прихиляючись, ін[с]ценізовано питається у дітей:

– Чи ви мене, дітки, бачите із-за пирогів?А діти вже знають від матері, як годиться тут відповідати:– Не бачимо, тату, не бачимо!


Ібатько, підчикнув сам собі ножницями бороду і вуса, пере

Ібатько, підчикнув сам собі ножницями бороду і вуса, передяглись у чисту, білу білизну, унесли ягня в хату з кошари (в Ідяглись у чисту, білу білизну, унесли ягня в хату з кошари (в цю пору переважно котяться вівці), сіла за стіл сім’я, мати виІцю пору переважно котяться вівці), сіла за стіл сім’я, мати виставила на скромний стіл в цей вечір усе, на що тільки могла Іставила на скромний стіл в цей вечір усе, на що тільки могла розстаратись, усе, що заробила, прядучи недоспаними пилиІрозстаратись, усе, що заробила, прядучи недоспаними пилипівськими ночами багачкам півмітки.Іпівськими ночами багачкам півмітки.

Татко жартома пригинається та прихиляється за тією ІТатко жартома пригинається та прихиляється за тією скромною мискою з пиріжками з капустою та горохом. Іскромною мискою з пиріжками з капустою та горохом.

Мрисовою кутею з медом із щільників, узвар з крупних «барга

Мрисовою кутею з медом із щільників, узвар з крупних «баргамот» і солодких яблук, а в хаті пастуха, вантажника, хурщика

Ммот» і солодких яблук, а в хаті пастуха, вантажника, хурщика ставили на стіл одну череп’яну миску з яшною кутею і узвар з

Мставили на стіл одну череп’яну миску з яшною кутею і узвар з кислицями та домашніми грушками. Зате яка разюча ріжни

Мкислицями та домашніми грушками. Зате яка разюча ріжниця в моральному образі, там уже звечора і перед кутею, і після

Мця в моральному образі, там уже звечора і перед кутею, і після куті горілка, вино і пироги, і п’яне варнякання, а тут, у сім’ї Мкуті горілка, вино і пироги, і п’яне варнякання, а тут, у сім’ї Мчесного трудівника, покупались у шаплику діти, змив голову Мчесного трудівника, покупались у шаплику діти, змив голову батько, підчикнув сам собі ножницями бороду і вуса, переМбатько, підчикнув сам собі ножницями бороду і вуса, передяглись у чисту, білу білизну, унесли ягня в хату з кошари (в Мдяглись у чисту, білу білизну, унесли ягня в хату з кошари (в цю пору переважно котяться вівці), сіла за стіл сім’я, мати виМцю пору переважно котяться вівці), сіла за стіл сім’я, мати виставила на скромний стіл в цей вечір усе, на що тільки могла Мставила на скромний стіл в цей вечір усе, на що тільки могла розстаратись, усе, що заробила, прядучи недоспаними пилиМрозстаратись, усе, що заробила, прядучи недоспаними пили

Фся по традиції Багата кутя або Св’ятвічир, гуркала ступа, діти

Фся по традиції Багата кутя або Св’ятвічир, гуркала ступа, діти товкли підсушений ячмінь на кутю, мати пекла пиріжки з ка

Фтовкли підсушений ячмінь на кутю, мати пекла пиріжки з капустою, варила узвар з домашніх грушок та кислиць, а батько

Фпустою, варила узвар з домашніх грушок та кислиць, а батько добував риби на традиційний пісний суп цього вечора. В чер

Фдобував риби на традиційний пісний суп цього вечора. В чернечих покоях ставили на стіл вивершині тарелі з білосніжною Фнечих покоях ставили на стіл вивершині тарелі з білосніжною рисовою кутею з медом із щільників, узвар з крупних «баргаФрисовою кутею з медом із щільників, узвар з крупних «баргамот» і солодких яблук, а в хаті пастуха, вантажника, хурщика Фмот» і солодких яблук, а в хаті пастуха, вантажника, хурщика ставили на стіл одну череп’яну миску з яшною кутею і узвар з Фставили на стіл одну череп’яну миску з яшною кутею і узвар з кислицями та домашніми грушками. Зате яка разюча ріжниФкислицями та домашніми грушками. Зате яка разюча ріжниця в моральному образі, там уже звечора і перед кутею, і після Фця в моральному образі, там уже звечора і перед кутею, і після

ЕЗникає повністю той романтичний образ села, який уяв

ЕЗникає повністю той романтичний образ села, який уяв

ляється в казковій повісті «Ночь перед Рождеством». В Ан

Еляється в казковій повісті «Ночь перед Рождеством». В Андрушах під Різдво, звичайно, в восьми дворах смалили кабана Едрушах під Різдво, звичайно, в восьми дворах смалили кабана і начиняли ковбаси, а в більшості хат в той вечір, що називавЕі начиняли ковбаси, а в більшості хат в той вечір, що називався по традиції Багата кутя або Св’ятвічир, гуркала ступа, діти Еся по традиції Багата кутя або Св’ятвічир, гуркала ступа, діти товкли підсушений ячмінь на кутю, мати пекла пиріжки з каЕтовкли підсушений ячмінь на кутю, мати пекла пиріжки з капустою, варила узвар з домашніх грушок та кислиць, а батько Епустою, варила узвар з домашніх грушок та кислиць, а батько добував риби на традиційний пісний суп цього вечора. В черЕдобував риби на традиційний пісний суп цього вечора. В чернечих покоях ставили на стіл вивершині тарелі з білосніжною Енечих покоях ставили на стіл вивершині тарелі з білосніжною

•••••••

166

– Дай же, Боже, щоб і на той рік не побачили.Що визначає, щоб і на той год була можливість заховати-

ся за вищу миску з пирогами.А на другий день, уже на саме Різдво, годилось зварити

за звичаєм уже не той щоденний пилипівський пісний борщ, що в ньому, як у зеркалі, можна було побачити дітворі і свій образ, відзеркалений у мисці, і вікно, і гілки дерева за вікном. А варили в цей день скоромну [з м’ясом] січену капусту (по-шатковану капусту), їли сиру з огірками, а січену варили ка-пустняком.

Бідняцькі діти на перший день Різдва (Миколі Васильо-вичу Гоголю в дитинстві не пощастило самому брати участь в етнографічних колядках, і тому він календарно помилився – в ніч перед Різдвом колядувати ще нікому не дозволялось, бо ще не кінчився пилипівський піст, а хто ж у піст дозволить колядувати), після обіду надівали через плечі свої пастухів-ські та школярські торби і поспішали колядувати, щоб пер-шими захопити на кутку ті двори, де «лучшу дають коляду», бо яка ж вигода їм колядувати попід тими вікнами, де ні пи-ріжка, ні «грошини» не дадуть, а винесуть по шматку чорно-го хліба та й усе. До пізнього вечора бігали діти-колядники уже не так за «доходом», за колядою, як за розвагою спіль-ною, за ричитативними співами стихійно об’єднаного гуртка співливих та галасливих колядників:

Коляд-коляд-колядницяДобра з медом паляниця,А суха не така,Дай[те], дядьку, п’ятака.

Дорослі ж парубки в цей день колядували із зробленою паперовою зіркою-«звіздою» і з попівським дозволом на це


Іго хліба та й усе. До пізнього вечора бігали діти-колядники

Іго хліба та й усе. До пізнього вечора бігали діти-колядники уже не так за «доходом», за колядою, як за розвагою спільІуже не так за «доходом», за колядою, як за розвагою спільною, за ричитативними співами стихійно об’єднаного гуртка Іною, за ричитативними співами стихійно об’єднаного гуртка співливих та галасливих колядників:Іспівливих та галасливих колядників:Мв ніч перед Різдвом колядувати ще нікому не дозволялось, бо

Мв ніч перед Різдвом колядувати ще нікому не дозволялось, бо ще не кінчився пилипівський піст, а хто ж у піст дозволить

Мще не кінчився пилипівський піст, а хто ж у піст дозволить колядувати), після обіду надівали через плечі свої пастухів

Мколядувати), після обіду надівали через плечі свої пастухівські та школярські торби і поспішали колядувати, щоб пер

Мські та школярські торби і поспішали колядувати, щоб першими захопити на кутку ті двори, де «лучшу дають коляду»,

Мшими захопити на кутку ті двори, де «лучшу дають коляду», бо яка ж вигода їм колядувати попід тими вікнами, де ні пиМбо яка ж вигода їм колядувати попід тими вікнами, де ні пиріжка, ні «грошини» не дадуть, а винесуть по шматку чорноМріжка, ні «грошини» не дадуть, а винесуть по шматку чорного хліба та й усе. До пізнього вечора бігали діти-колядники Мго хліба та й усе. До пізнього вечора бігали діти-колядники Муже не так за «доходом», за колядою, як за розвагою спільМуже не так за «доходом», за колядою, як за розвагою спільною, за ричитативними співами стихійно об’єднаного гуртка Мною, за ричитативними співами стихійно об’єднаного гуртка співливих та галасливих колядників:Мспівливих та галасливих колядників:

Фшатковану капусту), їли сиру з огірками, а січену варили ка

Фшатковану капусту), їли сиру з огірками, а січену варили ка

Бідняцькі діти на перший день Різдва (Миколі Васильо

ФБідняцькі діти на перший день Різдва (Миколі Васильо

вичу Гоголю в дитинстві не пощастило самому брати участь в

Фвичу Гоголю в дитинстві не пощастило самому брати участь в етнографічних колядках, і тому він календарно помилився – Фетнографічних колядках, і тому він календарно помилився – в ніч перед Різдвом колядувати ще нікому не дозволялось, бо Фв ніч перед Різдвом колядувати ще нікому не дозволялось, бо ще не кінчився пилипівський піст, а хто ж у піст дозволить Фще не кінчився пилипівський піст, а хто ж у піст дозволить колядувати), після обіду надівали через плечі свої пастухівФколядувати), після обіду надівали через плечі свої пастухівські та школярські торби і поспішали колядувати, щоб перФські та школярські торби і поспішали колядувати, щоб першими захопити на кутку ті двори, де «лучшу дають коляду», Фшими захопити на кутку ті двори, де «лучшу дають коляду»,

Еза звичаєм уже не той щоденний пилипівський пісний борщ,

Еза звичаєм уже не той щоденний пилипівський пісний борщ, що в ньому, як у зеркалі, можна було побачити дітворі і свій

Ещо в ньому, як у зеркалі, можна було побачити дітворі і свій образ, відзеркалений у мисці, і вікно, і гілки дерева за вікном. Еобраз, відзеркалений у мисці, і вікно, і гілки дерева за вікном. А варили в цей день скоромну [з м’ясом] січену капусту (поЕА варили в цей день скоромну [з м’ясом] січену капусту (пошатковану капусту), їли сиру з огірками, а січену варили каЕшатковану капусту), їли сиру з огірками, а січену варили ка

Бідняцькі діти на перший день Різдва (Миколі ВасильоЕБідняцькі діти на перший день Різдва (Миколі Васильовичу Гоголю в дитинстві не пощастило самому брати участь в Евичу Гоголю в дитинстві не пощастило самому брати участь в етнографічних колядках, і тому він календарно помилився – Еетнографічних колядках, і тому він календарно помилився –

•••••••

167

колядування. А за цей дозвіл треба було одплатити доброю половиною коляди (щоб купувати в церкву корогви), а другу половину парубки і дівчата повертали на свою складку, яку вони влаштовували на вечорницях на Роздяні сятки (це ха-рактерна андрушівська діалектна вимова).

Протягом двох тижнів цих Роздяних свят були в Андру-шах традиційні напівзвичаєві, напівобрядові страви і печива.

Тридцять першого грудня 1, на Меланки, варили варени-ки для роздавання щедрівникам; першого січня, на Новий рік, пекли в Андрушах за однаковим принципом тільки двох розмірів круглі великі пироги (власне, книші на олії, бо в ці пироги ніякої начинки не клалось) і за таким же принци-пом пеклись маленькі книшики, які в Андрушах називались шеляжки (очевидно, занесено з правого берега Дніпра, від «польщаків», бо корінь слова спільний с польським шеля-гом), і варили також на Новий рік січену капусту з м’ясом.

На Голодну кутю, п’ятого січня, пекли й варили знову все пісне, так само як і 24 грудня, але з тою етнографічною осо-бливістю, що носили ці звичаєві пиріжки в загін до рогатої худоби і в кошару до овечат, і кожній тварині по кусочку да-вали цього пирога, але до коней і до свиней з цим пирогом ходити не годилось. Це надзвичайно давній звичай, недослі-джений і не освічений в етнографії, який символічно поєднує хліборобство і скотарство і говорить про те, що скотарство і хліборобство поєднались і ідуть у парі з дуже сивої давнини, але цей звичай сам за себе говорить, що скотарство значно старше за хліборобство, коли в цім традиційнім сюжеті хліб приносять в жертву «свійській» тварині. І на Хрещення [Во-дохреща] уже «прострілювали» (лунко били макогоном по ворітницях) кутю, тобто проганяли вже її геть, до наступно-

1 Дати усіх свят автор наводить за старим стилем. – Прим. упоряд.


Івали цього пирога, але до коней і до свиней з цим пирогом

Івали цього пирога, але до коней і до свиней з цим пирогом

Іходити не годилось. Це надзвичайно давній звичай, недосліІходити не годилось. Це надзвичайно давній звичай, недосліджений і не освічений в етнографії, який символічно поєднує Іджений і не освічений в етнографії, який символічно поєднує хліборобство і скотарство і говорить про те, що скотарство і Іхліборобство і скотарство і говорить про те, що скотарство і хліборобство поєднались і ідуть у парі з дуже сивої давнини, Іхліборобство поєднались і ідуть у парі з дуже сивої давнини, але цей звичай сам за себе говорить, що скотарство значно Іале цей звичай сам за себе говорить, що скотарство значно старше за хліборобство, коли в цім традиційнім сюжеті хліб Істарше за хліборобство, коли в цім традиційнім сюжеті хліб приносять в жертву «свійській» тварині. І на Хрещення [ВоІприносять в жертву «свійській» тварині. І на Хрещення [Во

М (очевидно, занесено з правого берега Дніпра, від

М (очевидно, занесено з правого берега Дніпра, від

«польщаків», бо корінь слова спільний с польським шеля

М«польщаків», бо корінь слова спільний с польським шелягом), і варили також на Новий рік січену капусту з м’ясом.

Мгом), і варили також на Новий рік січену капусту з м’ясом.

На Голодну кутю, п’ятого січня, пекли й варили знову все

МНа Голодну кутю, п’ятого січня, пекли й варили знову все

пісне, так само як і 24 грудня, але з тою етнографічною осо

Мпісне, так само як і 24 грудня, але з тою етнографічною особливістю, що носили ці звичаєві пиріжки в загін до рогатої Мбливістю, що носили ці звичаєві пиріжки в загін до рогатої худоби і в кошару до овечат, і кожній тварині по кусочку даМхудоби і в кошару до овечат, і кожній тварині по кусочку давали цього пирога, але до коней і до свиней з цим пирогом Мвали цього пирога, але до коней і до свиней з цим пирогом Мходити не годилось. Це надзвичайно давній звичай, недосліМходити не годилось. Це надзвичайно давній звичай, недосліджений і не освічений в етнографії, який символічно поєднує Мджений і не освічений в етнографії, який символічно поєднує хліборобство і скотарство і говорить про те, що скотарство і Мхліборобство і скотарство і говорить про те, що скотарство і хліборобство поєднались і ідуть у парі з дуже сивої давнини, Мхліборобство поєднались і ідуть у парі з дуже сивої давнини,

Фки для роздавання щедрівникам; першого січня, на Новий

Фки для роздавання щедрівникам; першого січня, на Новий рік, пекли в Андрушах за однаковим принципом тільки двох

Фрік, пекли в Андрушах за однаковим принципом тільки двох розмірів круглі великі пироги (власне, книші на олії, бо в ці

Фрозмірів круглі великі пироги (власне, книші на олії, бо в ці пироги ніякої начинки не клалось) і за таким же принци

Фпироги ніякої начинки не клалось) і за таким же принципом пеклись маленькі книшики, які в Андрушах називались Фпом пеклись маленькі книшики, які в Андрушах називались

(очевидно, занесено з правого берега Дніпра, від Ф (очевидно, занесено з правого берега Дніпра, від «польщаків», бо корінь слова спільний с польським шеляФ«польщаків», бо корінь слова спільний с польським шелягом), і варили також на Новий рік січену капусту з м’ясом.Фгом), і варили також на Новий рік січену капусту з м’ясом.

На Голодну кутю, п’ятого січня, пекли й варили знову все ФНа Голодну кутю, п’ятого січня, пекли й варили знову все пісне, так само як і 24 грудня, але з тою етнографічною осоФпісне, так само як і 24 грудня, але з тою етнографічною осо

ЕПротягом двох тижнів цих Роздяних свят були в Андру

ЕПротягом двох тижнів цих Роздяних свят були в Андру

шах традиційні напівзвичаєві, напівобрядові страви і печива.Ешах традиційні напівзвичаєві, напівобрядові страви і печива., на Меланки, варили варениЕ, на Меланки, варили варени

ки для роздавання щедрівникам; першого січня, на Новий Еки для роздавання щедрівникам; першого січня, на Новий рік, пекли в Андрушах за однаковим принципом тільки двох Ерік, пекли в Андрушах за однаковим принципом тільки двох розмірів круглі великі пироги (власне, книші на олії, бо в ці Ерозмірів круглі великі пироги (власне, книші на олії, бо в ці пироги ніякої начинки не клалось) і за таким же принциЕпироги ніякої начинки не клалось) і за таким же принципом пеклись маленькі книшики, які в Андрушах називались Епом пеклись маленькі книшики, які в Андрушах називались

•••••••

168

го року. А з зимовими холодами на Голодній куті був звичай ще брататься. Перед початком вечері батько, глянувши у ві-кно надвір, за звичаєм обзивається туди в простір:

– Морозе-морозе, йди до нас вечеряти!Бо вважали, як буде морозяна зима, то за нею прийде й

дощове літо, отже, буде добрий урожай.Селянське «міню» після зимових свят дотримувалось ще

традиційних вимог на «Мнясницях», коли дозволялось їсти всілякі м’ясні страви.

– Як у кого було за що, – обов’язково додасть свій ко-ментар про цей звичай колишній вантажник дід Симіняка Бурчик.

Мясниці закінчувались, так званим, «обніжковим пу-щенням» (м’ясними заговінами). А після цього ішов тради-ційний тиждень, який називався Масниця, коли, за звичаєм, годилось варити вареники з сиром, мащені маслом. Селян-ки-незаможниці всякими засобами намагались роздобути масла й сиру за відробіток у багачів, щоб на Масниці хоч раз зварити і своїм дітям тих повсюдних вареників:

– Щоб і в нас було, хоч не так, як у людей, а хоч так як по-біля людей, – говорила вона при цій нагоді.

Серед бідноти поширено було на Масниці анегдотичне прислів’я: «Ну, дітки, вода вже в нас є, якби ще сир, масло та мука, то можна вже й починати варити вареники».

Образ «св’ятого хліба» і назви всіх цих народних страв входять до основного словарного фонду загальнонаціональ-ної мови, і на їх основі створено в народній словесності ба-гато мудрих афорізмів – приказок, прислів’їв, філософських оповідань-притч, казок, пісень.

Мудре художнє слово і шматок хліба в народному побуті навіки органічно поєднані і вічно фігурують нерозлучно, ні один шматок хліба в сім’ї, в громаді, товаристві, в армії, в по-


Ібіля людей, – говорила вона при цій нагоді.

Ібіля людей, – говорила вона при цій нагоді.

Серед бідноти поширено було на Масниці анегдотичне ІСеред бідноти поширено було на Масниці анегдотичне прислів’я: «Ну, дітки, вода вже в нас є, якби ще сир, масло та Іприслів’я: «Ну, дітки, вода вже в нас є, якби ще сир, масло та Імука, то можна вже й починати варити вареники».Імука, то можна вже й починати варити вареники».

Образ «св’ятого хліба» і назви всіх цих народних страв ІОбраз «св’ятого хліба» і назви всіх цих народних страв входять до основного словарного фонду загальнонаціональІвходять до основного словарного фонду загальнонаціональної мови, і на їх основі створено в народній словесності баІної мови, і на їх основі створено в народній словесності багато мудрих афорізмів – приказок, прислів’їв, філософських Ігато мудрих афорізмів – приказок, прислів’їв, філософських

Мщенням» (м’ясними заговінами). А після цього ішов тради

Мщенням» (м’ясними заговінами). А після цього ішов традиційний тиждень, який називався Масниця, коли, за звичаєм,

Мційний тиждень, який називався Масниця, коли, за звичаєм, годилось варити вареники з сиром, мащені маслом. Селян

Мгодилось варити вареники з сиром, мащені маслом. Селянки-незаможниці всякими засобами намагались роздобути

Мки-незаможниці всякими засобами намагались роздобути масла й сиру за відробіток у багачів, щоб на Масниці хоч раз

Ммасла й сиру за відробіток у багачів, щоб на Масниці хоч раз зварити і своїм дітям тих повсюдних вареників:Мзварити і своїм дітям тих повсюдних вареників:

– Щоб і в нас було, хоч не так, як у людей, а хоч так як поМ– Щоб і в нас було, хоч не так, як у людей, а хоч так як побіля людей, – говорила вона при цій нагоді.Мбіля людей, – говорила вона при цій нагоді.

Серед бідноти поширено було на Масниці анегдотичне МСеред бідноти поширено було на Масниці анегдотичне прислів’я: «Ну, дітки, вода вже в нас є, якби ще сир, масло та Мприслів’я: «Ну, дітки, вода вже в нас є, якби ще сир, масло та Ммука, то можна вже й починати варити вареники».Ммука, то можна вже й починати варити вареники».

Образ «св’ятого хліба» і назви всіх цих народних страв МОбраз «св’ятого хліба» і назви всіх цих народних страв

Ф– Як у кого було за що, – обов’язково додасть свій ко

Ф– Як у кого було за що, – обов’язково додасть свій ко

ментар про цей звичай колишній вантажник дід Симіняка

Фментар про цей звичай колишній вантажник дід Симіняка

Мясниці закінчувались, так званим, «обніжковим пуФМясниці закінчувались, так званим, «обніжковим пущенням» (м’ясними заговінами). А після цього ішов традиФщенням» (м’ясними заговінами). А після цього ішов традиційний тиждень, який називався Масниця, коли, за звичаєм, Фційний тиждень, який називався Масниця, коли, за звичаєм, годилось варити вареники з сиром, мащені маслом. СелянФгодилось варити вареники з сиром, мащені маслом. Селянки-незаможниці всякими засобами намагались роздобути Фки-незаможниці всякими засобами намагались роздобути масла й сиру за відробіток у багачів, щоб на Масниці хоч раз Фмасла й сиру за відробіток у багачів, щоб на Масниці хоч раз

ЕБо вважали, як буде морозяна зима, то за нею прийде й

ЕБо вважали, як буде морозяна зима, то за нею прийде й

Селянське «міню» після зимових свят дотримувалось ще ЕСелянське «міню» після зимових свят дотримувалось ще традиційних вимог на «Мнясницях», коли дозволялось їсти Етрадиційних вимог на «Мнясницях», коли дозволялось їсти

– Як у кого було за що, – обов’язково додасть свій коЕ– Як у кого було за що, – обов’язково додасть свій коментар про цей звичай колишній вантажник дід Симіняка Ементар про цей звичай колишній вантажник дід Симіняка

Мясниці закінчувались, так званим, «обніжковим пуЕМясниці закінчувались, так званим, «обніжковим пу

•••••••

169

ході, при роботі ніколи не споживається мовчки, а завжди супроводжується добрим людським словом.

– Просимо Вас на хліб, на сіль до нас завітати, – кажуть люди в Андрушах, запрошуючи гостя.

– Просили батько й мати, і я покорно прошу до нас на хліб, на сіль – на весілля, – запрошує молода до себе на свайбу.

– Добридень, хліб та сіль вам! – кажуть при вступі до хати, коли застають сім’ю за їжою, тоді господарі відповіда-ють на це:

– Щасливі ж ви, що на обід заспіли, просимо й вас до столу.

При одруженні молодих всі зустрічі і благословення мо-лодого і молодої, а потім і обох їх у парі батьки й матері зустрі-чають, благословляють і виряжають обов’язково з хлібиною в руках. Хліб є основною св’ятинею і основним освячуючим символом у всіх найсвященніших актах весільного дійства. Це вказує на те, як давно наші предки основною св’ятинею вважали символ своєї праці, добробуту, щастя і заможності саме «хліб св’ятий», а не що інше. Ікони, образи, зображення богів – це вже значно пізніше механічно додане церквою бла-гословення, тому воно легко і так же механічно відпадає від благословення хлібом.

В Андрушах у кожній родині в центрі хати на накрито-му скатертиною столі покладена була хлібина, без якої і стіл, і [хата] вважалися пустими, неповноцінними і «не звичайні», тобто такі, що не виконують звичаю.

Хліба не годилось кришити на долівку, на ті крихти аж ніяк не дозволялось наступати ногою, а коли «ненарошне» упустив додолу шматок хліба чи хлібину, то одразу, як най-швидче, нахились, возьми його в руки, поцілуй і поклади на стіл – так велить народний звичай, такий трудовий заповіт батьків.


Ігословення, тому воно легко і так же механічно відпадає від

Ігословення, тому воно легко і так же механічно відпадає від благословення хлібом.Іблагословення хлібом.ІВ Андрушах у кожній родині в центрі хати на накритоІВ Андрушах у кожній родині в центрі хати на накритому скатертиною столі покладена була хлібина, без якої і стіл, Іму скатертиною столі покладена була хлібина, без якої і стіл, і [хата] вважалися пустими, неповноцінними і «не звичайні», Іі [хата] вважалися пустими, неповноцінними і «не звичайні», тобто такі, що не виконують звичаю.Ітобто такі, що не виконують звичаю.

Хліба не годилось кришити на долівку, на ті крихти аж ІХліба не годилось кришити на долівку, на ті крихти аж ніяк не дозволялось наступати ногою, а коли «ненарошне» Ініяк не дозволялось наступати ногою, а коли «ненарошне»

Мчають, благословляють і виряжають обов’язково з хлібиною

Мчають, благословляють і виряжають обов’язково з хлібиною в руках. Хліб є основною св’ятинею і основним освячуючим

Мв руках. Хліб є основною св’ятинею і основним освячуючим символом у всіх найсвященніших актах весільного дійства.

Мсимволом у всіх найсвященніших актах весільного дійства. Це вказує на те, як давно наші предки основною св’ятинею

МЦе вказує на те, як давно наші предки основною св’ятинею вважали символ своєї праці, добробуту, щастя і заможності

Мвважали символ своєї праці, добробуту, щастя і заможності саме «хліб св’ятий», а не що інше. Ікони, образи, зображення Мсаме «хліб св’ятий», а не що інше. Ікони, образи, зображення богів – це вже значно пізніше механічно додане церквою блаМбогів – це вже значно пізніше механічно додане церквою благословення, тому воно легко і так же механічно відпадає від Мгословення, тому воно легко і так же механічно відпадає від благословення хлібом.Мблагословення хлібом.МВ Андрушах у кожній родині в центрі хати на накритоМВ Андрушах у кожній родині в центрі хати на накритому скатертиною столі покладена була хлібина, без якої і стіл, Мму скатертиною столі покладена була хлібина, без якої і стіл, і [хата] вважалися пустими, неповноцінними і «не звичайні», Мі [хата] вважалися пустими, неповноцінними і «не звичайні»,

Ф– Щасливі ж ви, що на обід заспіли, просимо й вас

Ф– Щасливі ж ви, що на обід заспіли, просимо й вас

При одруженні молодих всі зустрічі і благословення мо

ФПри одруженні молодих всі зустрічі і благословення мо

лодого і молодої, а потім і обох їх у парі батьки й матері зустріФлодого і молодої, а потім і обох їх у парі батьки й матері зустрічають, благословляють і виряжають обов’язково з хлібиною Фчають, благословляють і виряжають обов’язково з хлібиною в руках. Хліб є основною св’ятинею і основним освячуючим Фв руках. Хліб є основною св’ятинею і основним освячуючим символом у всіх найсвященніших актах весільного дійства. Фсимволом у всіх найсвященніших актах весільного дійства. Це вказує на те, як давно наші предки основною св’ятинею ФЦе вказує на те, як давно наші предки основною св’ятинею вважали символ своєї праці, добробуту, щастя і заможності Фвважали символ своєї праці, добробуту, щастя і заможності

Е– Просили батько й мати, і я покорно прошу до нас на

Е– Просили батько й мати, і я покорно прошу до нас на

хліб, на сіль – на весілля, – запрошує молода до себе на свайбу.

Ехліб, на сіль – на весілля, – запрошує молода до себе на свайбу.

– Добридень, хліб та сіль вам! – кажуть при вступі до Е– Добридень, хліб та сіль вам! – кажуть при вступі до хати, коли застають сім’ю за їжою, тоді господарі відповідаЕхати, коли застають сім’ю за їжою, тоді господарі відповіда

– Щасливі ж ви, що на обід заспіли, просимо й вас Е– Щасливі ж ви, що на обід заспіли, просимо й вас

При одруженні молодих всі зустрічі і благословення моЕПри одруженні молодих всі зустрічі і благословення молодого і молодої, а потім і обох їх у парі батьки й матері зустріЕлодого і молодої, а потім і обох їх у парі батьки й матері зустрі

•••••••

170

А коли тебе чи як «молодого», чи як посланця «молодо-го», чи як шановного вельмибажаного гостя зустрічають у якійсь сім’ї або в громаді і на знак пошани підносять тобі на рушникові хліб та сіль, склонись над хлібиною і, приймаючи її в свої руки, обов’язково поцілуй цю символічну св’ятиню.

І зустрічають народження дитини, і проважають до вій-ська юнака, і одружують, і хоронять людину обов’язково з хлібом і сілью. Без хлібини, без спеціально спеченої паляни-ці не відбувається ні одна важлива подія як у сім’ї, так і в громаді. Чи йде чоловік з жінкою в гості до батьків, чи ро-дич до родича вирушає в гості, не кажучи вже про сватів, що йдуть висватувати дівку – люди обов’язково беруть під пли-че зав’язану в хустку хлібину-паляницю, як символічне ви-явлення поваги, пошани, приязні, родичання та урочистості людських взаємин.

Скільки створено і в Андрушах, і в кожному трудово-му поселенню людей зразків народньої творчості, що зве-личає хліб св’ятий, що підносить його значення, що ствер-джує його роль в житті людини, що осв’ячує, благословляє і скрашує побут селянина, а іноді й висловлює гіркі роздуми над нестачею хліба чи висловлює гірку іронію або над своїм становищем, або над становищем когось іншого при недо-стачі хліба.

Хліб – голова всьому.Без хліба й солі немає й волі.Хлібом благословляй, хлібом і діло кінчай!Хліб-сіль їж, а правду ріж!Дай же, Боже, нам, дружино, ще не одну скибку хліба ра-

зом зїсти на віку!Спасибі вам, тату й мамо, за хліб, за сіль, за добру науку.Спасибі вам, чесна громадо, за той шматок хліба, що я від

вас мав.


Інад нестачею хліба чи висловлює гірку іронію або над своїм

Інад нестачею хліба чи висловлює гірку іронію або над своїм становищем, або над становищем когось іншого при недоІстановищем, або над становищем когось іншого при недостачі хліба.Істачі хліба.

Хліб – голова всьому.ІХліб – голова всьому.Без хліба й солі немає й волі.ІБез хліба й солі немає й волі.Хлібом благословляй, хлібом і діло кінчай!ІХлібом благословляй, хлібом і діло кінчай!Хліб-сіль їж, а правду ріж!ІХліб-сіль їж, а правду ріж!Дай же, Боже, нам, дружино, ще не одну скибку хліба раІДай же, Боже, нам, дружино, ще не одну скибку хліба ра

Мявлення поваги, пошани, приязні, родичання та урочистості

Мявлення поваги, пошани, приязні, родичання та урочистості людських взаємин.

Млюдських взаємин.

Скільки створено і в Андрушах, і в кожному трудово

МСкільки створено і в Андрушах, і в кожному трудово

му поселенню людей зразків народньої творчості, що зве

Мму поселенню людей зразків народньої творчості, що звеличає хліб св’ятий, що підносить його значення, що ствер

Мличає хліб св’ятий, що підносить його значення, що стверджує його роль в житті людини, що осв’ячує, благословляє і Мджує його роль в житті людини, що осв’ячує, благословляє і скрашує побут селянина, а іноді й висловлює гіркі роздуми Мскрашує побут селянина, а іноді й висловлює гіркі роздуми Мнад нестачею хліба чи висловлює гірку іронію або над своїм Мнад нестачею хліба чи висловлює гірку іронію або над своїм становищем, або над становищем когось іншого при недоМстановищем, або над становищем когось іншого при недостачі хліба.Мстачі хліба.

Хліб – голова всьому.МХліб – голова всьому.Без хліба й солі немає й волі.МБез хліба й солі немає й волі.

Фці не відбувається ні одна важлива подія як у сім’ї, так і в

Фці не відбувається ні одна важлива подія як у сім’ї, так і в громаді. Чи йде чоловік з жінкою в гості до батьків, чи ро

Фгромаді. Чи йде чоловік з жінкою в гості до батьків, чи родич до родича вирушає в гості, не кажучи вже про сватів, що

Фдич до родича вирушає в гості, не кажучи вже про сватів, що йдуть висватувати дівку – люди обов’язково беруть під пли

Фйдуть висватувати дівку – люди обов’язково беруть під пличе зав’язану в хустку хлібину-паляницю, як символічне виФче зав’язану в хустку хлібину-паляницю, як символічне виявлення поваги, пошани, приязні, родичання та урочистості Фявлення поваги, пошани, приязні, родичання та урочистості

Скільки створено і в Андрушах, і в кожному трудовоФСкільки створено і в Андрушах, і в кожному трудовому поселенню людей зразків народньої творчості, що звеФму поселенню людей зразків народньої творчості, що звеличає хліб св’ятий, що підносить його значення, що стверФличає хліб св’ятий, що підносить його значення, що ствер

Еїї в свої руки, обов’язково поцілуй цю символічну св’ятиню.

Еїї в свої руки, обов’язково поцілуй цю символічну св’ятиню.

І зустрічають народження дитини, і проважають до вій

ЕІ зустрічають народження дитини, і проважають до вій

ська юнака, і одружують, і хоронять людину обов’язково з Еська юнака, і одружують, і хоронять людину обов’язково з хлібом і сілью. Без хлібини, без спеціально спеченої паляниЕхлібом і сілью. Без хлібини, без спеціально спеченої паляниці не відбувається ні одна важлива подія як у сім’ї, так і в Еці не відбувається ні одна важлива подія як у сім’ї, так і в громаді. Чи йде чоловік з жінкою в гості до батьків, чи роЕгромаді. Чи йде чоловік з жінкою в гості до батьків, чи родич до родича вирушає в гості, не кажучи вже про сватів, що Едич до родича вирушає в гості, не кажучи вже про сватів, що йдуть висватувати дівку – люди обов’язково беруть під плиЕйдуть висватувати дівку – люди обов’язково беруть під пличе зав’язану в хустку хлібину-паляницю, як символічне виЕче зав’язану в хустку хлібину-паляницю, як символічне ви

•••••••

171

Спасибі ж вам, добрі люди, що ви своїм шматком хліба вигодували мене і вивели в люди.

З вашим св’ятим хлібом і вашим благословенням я й піду у широкий світ на свою путь-дорогу.

Житний хліб найстарший, над білими калачами дід.Як маєш у дорозі хліб житняк – не загинеш нігде і ніяк.Шукай правду, як люди хліба шукають. Як найдеш хліб,

то найдеш і правду.Без соли не солено, без хліба невесело.Де на столі сяє паляниця, там і столиця.Хліб на столі як сонце сяє.Де хліб на столі сонцем сяє, то та хата й щастя має.Брехнею хліба не заробиш, хіба що вкрадеш.Як хліба заробив, то вже й злидні побив.[Без] хліба люди мруть.[Без] хліба в дітей животи пухнуть.Від хліба чоловік життя має, від хліба й умирає.Як хліба на столі вдосталь, то за столом і гостям тісно.А як на столі пусто, то й гостям просторо.Як хліб добре учиняється, то ніколи й двері не зачиня-

ються, а як нічого в діжі вчиняти, то нікого й не докличешся в хату.

Де пахне хлібом, там дзвенить і грошима.Де хлібом запахне, там і сріблом задзвонить.Мужика не кожух грі[є], а хліб.Як хліб на столі лежить, то й думка в дорогу біжить, а як

хліба не стає, то й кінь у возі пристає.Хліб у дорозі ніколи не заважить.У дорозі й голка важка, а хлібина легенька.Без калача і год прожевеш, а без хліба і за тиждень гигниш.Як хліб св’ятий у руках, то й золото на замках.


Іються, а як нічого в діжі вчиняти, то нікого й не докличешся

Іються, а як нічого в діжі вчиняти, то нікого й не докличешся

Ів хату. Ів хату.Де пахне хлібом, там дзвенить і грошима.ІДе пахне хлібом, там дзвенить і грошима.Де хлібом запахне, там і сріблом задзвонить.ІДе хлібом запахне, там і сріблом задзвонить.Мужика не кожух грі[є], а хліб.ІМужика не кожух грі[є], а хліб.Як хліб на столі лежить, то й думка в дорогу біжить, а як ІЯк хліб на столі лежить, то й думка в дорогу біжить, а як

хліба не стає, то й кінь у возі пристає.Іхліба не стає, то й кінь у возі пристає.Хліб у дорозі ніколи не заважить.ІХліб у дорозі ніколи не заважить.

МЯк хліба заробив, то вже й злидні побив.

МЯк хліба заробив, то вже й злидні побив.[Без] хліба люди мруть.

М[Без] хліба люди мруть.[Без] хліба в дітей животи пухнуть.

М[Без] хліба в дітей животи пухнуть.Від хліба чоловік життя має, від хліба й умирає.

МВід хліба чоловік життя має, від хліба й умирає.Як хліба на столі вдосталь, то за столом і гостям тісно.

МЯк хліба на столі вдосталь, то за столом і гостям тісно.А як на столі пусто, то й гостям просторо.МА як на столі пусто, то й гостям просторо.Як хліб добре учиняється, то ніколи й двері не зачиняМЯк хліб добре учиняється, то ніколи й двері не зачиня

ються, а як нічого в діжі вчиняти, то нікого й не докличешся Мються, а як нічого в діжі вчиняти, то нікого й не докличешся МДе пахне хлібом, там дзвенить і грошима.МДе пахне хлібом, там дзвенить і грошима.Де хлібом запахне, там і сріблом задзвонить.МДе хлібом запахне, там і сріблом задзвонить.Мужика не кожух грі[є], а хліб.ММужика не кожух грі[є], а хліб.

ФБез соли не солено, без хліба невесело.

ФБез соли не солено, без хліба невесело.Де на столі сяє паляниця, там і столиця.

ФДе на столі сяє паляниця, там і столиця.Хліб на столі як сонце сяє.

ФХліб на столі як сонце сяє.Де хліб на столі сонцем сяє, то та хата й щастя має.

ФДе хліб на столі сонцем сяє, то та хата й щастя має.Брехнею хліба не заробиш, хіба що вкрадеш.ФБрехнею хліба не заробиш, хіба що вкрадеш.Як хліба заробив, то вже й злидні побив.ФЯк хліба заробив, то вже й злидні побив.[Без] хліба люди мруть. Ф[Без] хліба люди мруть.[Без] хліба в дітей животи пухнуть.Ф[Без] хліба в дітей животи пухнуть.Від хліба чоловік життя має, від хліба й умирає.ФВід хліба чоловік життя має, від хліба й умирає.Як хліба на столі вдосталь, то за столом і гостям тісно.ФЯк хліба на столі вдосталь, то за столом і гостям тісно.

ЕЖитний хліб найстарший, над білими калачами дід.

ЕЖитний хліб найстарший, над білими калачами дід.Як маєш у дорозі хліб житняк – не загинеш нігде і ніяк.

ЕЯк маєш у дорозі хліб житняк – не загинеш нігде і ніяк.Шукай правду, як люди хліба шукають. Як найдеш хліб, ЕШукай правду, як люди хліба шукають. Як найдеш хліб,

Без соли не солено, без хліба невесело. ЕБез соли не солено, без хліба невесело.Де на столі сяє паляниця, там і столиця. ЕДе на столі сяє паляниця, там і столиця.

Де хліб на столі сонцем сяє, то та хата й щастя має.ЕДе хліб на столі сонцем сяє, то та хата й щастя має.

•••••••

172

Громадський побут

Громадський побут села Андрушів після реформи 1861 року і до 1917 року характеризується надто повільним економічним розвитком, значною відсталістю у сільськогос-подарському господарюванні, бо в Андрушах на піщаних гор-бах, очевидно, невигідно було застосування нових і складних сільськогосподарських машин, лугові сінокоси в Андрушах були просторі і в чималій кількості, але вони так само були мало придатні до застосування тут сінозбиральних машин. Сінокоси були перерізані численними протьоками, річища-ми, озерами і, майже через рік, половину літа вони були за-литі водою. В Андрушах не було жодного крупного землев-ласника ні з поміщиків, ні з місцевих куркулів.

До реформи 1861 року андрушівські землі (гаї, сінокоси та пасовиська) належали монастирському землевласнико-ві. Після реформи найкращі землі, луги і пасовиська також були одрізані у власність переяславському монастиреві, се-лянам були передані через державний банк у багаторічний викуп найгірші землі і найдальші та найгірші сінокоси. Не-придатні для сінокосіння вигони були віддані андрушанам під пасовиська.

Але й ці пасовиська являли собою не суцільні масиви, а [були] перерізані і перехоплені у найкращих місцях мо-настирськими пасовиськами. Це явище протягом шестиде-сятиліття було додатковою причиною до постійних спорів, сутичок, судової тяганини і фізичних побоїв поміж селянами і монахами-землевласниками.

Всією купленою через банк луговою і орною землею в Андрушах розпоряжалась, як і по всій Росії, одна земельна


Ілянам були передані через державний банк у багаторічний

Ілянам були передані через державний банк у багаторічний викуп найгірші землі і найдальші та найгірші сінокоси. НеІвикуп найгірші землі і найдальші та найгірші сінокоси. Непридатні для сінокосіння вигони були віддані андрушанам Іпридатні для сінокосіння вигони були віддані андрушанам під пасовиська.Іпід пасовиська.

Але й ці пасовиська являли собою не суцільні масиви, ІАле й ці пасовиська являли собою не суцільні масиви, а [були] перерізані і перехоплені у найкращих місцях моІа [були] перерізані і перехоплені у найкращих місцях монастирськими пасовиськами. Це явище протягом шестидеІнастирськими пасовиськами. Це явище протягом шестидесятиліття було додатковою причиною до постійних спорів, Ісятиліття було додатковою причиною до постійних спорів,

Мми, озерами і, майже через рік, половину літа вони були за

Мми, озерами і, майже через рік, половину літа вони були залиті водою. В Андрушах не було жодного крупного землев

Млиті водою. В Андрушах не було жодного крупного землевласника ні з поміщиків, ні з місцевих куркулів.

Мласника ні з поміщиків, ні з місцевих куркулів.

До реформи 1861 року андрушівські землі (гаї, сінокоси

МДо реформи 1861 року андрушівські землі (гаї, сінокоси

та пасовиська) належали монастирському землевласнико

Мта пасовиська) належали монастирському землевласникові. Після реформи найкращі землі, луги і пасовиська також Мві. Після реформи найкращі землі, луги і пасовиська також були одрізані у власність переяславському монастиреві, сеМбули одрізані у власність переяславському монастиреві, сеМлянам були передані через державний банк у багаторічний Млянам були передані через державний банк у багаторічний викуп найгірші землі і найдальші та найгірші сінокоси. НеМвикуп найгірші землі і найдальші та найгірші сінокоси. Непридатні для сінокосіння вигони були віддані андрушанам Мпридатні для сінокосіння вигони були віддані андрушанам під пасовиська.Мпід пасовиська.

Але й ці пасовиська являли собою не суцільні масиви, МАле й ці пасовиська являли собою не суцільні масиви,

Фбах, очевидно, невигідно було застосування нових і складних

Фбах, очевидно, невигідно було застосування нових і складних сільськогосподарських машин, лугові сінокоси в Андрушах

Фсільськогосподарських машин, лугові сінокоси в Андрушах були просторі і в чималій кількості, але вони так само були

Фбули просторі і в чималій кількості, але вони так само були мало придатні до застосування тут сінозбиральних машин.

Фмало придатні до застосування тут сінозбиральних машин. Сінокоси були перерізані численними протьоками, річищаФСінокоси були перерізані численними протьоками, річищами, озерами і, майже через рік, половину літа вони були заФми, озерами і, майже через рік, половину літа вони були залиті водою. В Андрушах не було жодного крупного землевФлиті водою. В Андрушах не було жодного крупного землевласника ні з поміщиків, ні з місцевих куркулів.Фласника ні з поміщиків, ні з місцевих куркулів.

До реформи 1861 року андрушівські землі (гаї, сінокоси ФДо реформи 1861 року андрушівські землі (гаї, сінокоси та пасовиська) належали монастирському землевласникоФта пасовиська) належали монастирському землевласнико

ЕГромадський побут села Андрушів після реформи

ЕГромадський побут села Андрушів після реформи

1861 року і до 1917 року характеризується надто повільним

Е1861 року і до 1917 року характеризується надто повільним економічним розвитком, значною відсталістю у сільськогосЕекономічним розвитком, значною відсталістю у сільськогосподарському господарюванні, бо в Андрушах на піщаних горЕподарському господарюванні, бо в Андрушах на піщаних горбах, очевидно, невигідно було застосування нових і складних Ебах, очевидно, невигідно було застосування нових і складних сільськогосподарських машин, лугові сінокоси в Андрушах Есільськогосподарських машин, лугові сінокоси в Андрушах були просторі і в чималій кількості, але вони так само були Ебули просторі і в чималій кількості, але вони так само були мало придатні до застосування тут сінозбиральних машин. Емало придатні до застосування тут сінозбиральних машин. Сінокоси були перерізані численними протьоками, річищаЕСінокоси були перерізані численними протьоками, річища

•••••••

173

громада. Всі селяни села Андрушів були причислені до «со-словія государственных крестьян». На чолі земельної грома-ди («обчества») стояли щорічно обирані сільський староста, писар та «зборщик податей». Одному з них, а саме писареві, громада щороку збирала сто або сто двадцять карбованців на сплату йому річного «жалування». Останні виборні особи працювали начебто безплатно, але вони, користуючись вла-дою, мали цілий ряд вигод від свого впливового становища, особливо при переділах і розподілах землі вони самі себе ви-гідно винагороджували.

Робота писаря вимагала відповідної грамотності, уміння вести за певними офіціальними формами протоколи, акти і всілякі папери, а так як у селі Андрушах відповідно умілих людей майже не було, то посада писаря була зайнята, як ка-жуть андрушани, завжди одним «касянівським поколінням». Ця родина, поряд з своїм офіціальним прізвищем Касян, че-рез те мала ще й додаткове вуличне прізвище – Писарьонки.

Виборна посада старости була постійно зайнята найба-гатшими андрушанами, які, незважаючи на щорічне переоб-рання старшини, намагались утримувати за своїм невеликим кількістю, але владним і впливовим соціальним прошарком, цю посаду. Останніми роками ХІХ ст. аж до початку ХХ ст. посаду старости найчастіше займав Юхим Іванович Сулима.

Крім виборних керівних посад сільська громада, крім того, на кожний рік з свого середовища по всіх кутках і ву-лицях, більш-менш додержуючись черговості, визначала з числа дорослих мужчин, так званих, «соцьких», «десятських» (десятників) та поліцейських, на яких громада покладала не-сти обов’язки нічної охорони села, підтримання адміністра-тивного порядку та громадського спокою.

Крім цієї самовизначеної громадою поліції, в селі був ще штат від державної офіціальної поліції із штатів міністерства


Ікількістю, але владним і впливовим соціальним прошарком,

Ікількістю, але владним і впливовим соціальним прошарком, цю посаду. Останніми роками ХІХ ст. аж до початку ХХ ст. Іцю посаду. Останніми роками ХІХ ст. аж до початку ХХ ст. посаду старости найчастіше займав Юхим Іванович Сулима.Іпосаду старости найчастіше займав Юхим Іванович Сулима.

Крім виборних керівних посад сільська громада, крім ІКрім виборних керівних посад сільська громада, крім того, на кожний рік з свого середовища по всіх кутках і вуІтого, на кожний рік з свого середовища по всіх кутках і вулицях, більш-менш додержуючись черговості, визначала з Ілицях, більш-менш додержуючись черговості, визначала з числа дорослих мужчин, так званих, «соцьких», «десятських» Ічисла дорослих мужчин, так званих, «соцьких», «десятських» (десятників) та поліцейських, на яких громада покладала неІ(десятників) та поліцейських, на яких громада покладала не

Млюдей майже не було, то посада писаря була зайнята, як ка

Млюдей майже не було, то посада писаря була зайнята, як кажуть андрушани, завжди одним «касянівським поколінням».

Мжуть андрушани, завжди одним «касянівським поколінням». Ця родина, поряд з своїм офіціальним прізвищем Касян, че

МЦя родина, поряд з своїм офіціальним прізвищем Касян, через те мала ще й додаткове вуличне прізвище – Писарьонки.

Мрез те мала ще й додаткове вуличне прізвище – Писарьонки.

Виборна посада старости була постійно зайнята найба

МВиборна посада старости була постійно зайнята найба

гатшими андрушанами, які, незважаючи на щорічне переобМгатшими андрушанами, які, незважаючи на щорічне переобрання старшини, намагались утримувати за своїм невеликим Мрання старшини, намагались утримувати за своїм невеликим Мкількістю, але владним і впливовим соціальним прошарком, Мкількістю, але владним і впливовим соціальним прошарком, цю посаду. Останніми роками ХІХ ст. аж до початку ХХ ст. Мцю посаду. Останніми роками ХІХ ст. аж до початку ХХ ст. посаду старости найчастіше займав Юхим Іванович Сулима.Мпосаду старости найчастіше займав Юхим Іванович Сулима.

Крім виборних керівних посад сільська громада, крім МКрім виборних керівних посад сільська громада, крім того, на кожний рік з свого середовища по всіх кутках і вуМтого, на кожний рік з свого середовища по всіх кутках і ву

Фособливо при переділах і розподілах землі вони самі себе ви

Фособливо при переділах і розподілах землі вони самі себе ви

Робота писаря вимагала відповідної грамотності, уміння

ФРобота писаря вимагала відповідної грамотності, уміння

вести за певними офіціальними формами протоколи, акти і

Фвести за певними офіціальними формами протоколи, акти і всілякі папери, а так як у селі Андрушах відповідно умілих Фвсілякі папери, а так як у селі Андрушах відповідно умілих людей майже не було, то посада писаря була зайнята, як каФлюдей майже не було, то посада писаря була зайнята, як кажуть андрушани, завжди одним «касянівським поколінням». Фжуть андрушани, завжди одним «касянівським поколінням». Ця родина, поряд з своїм офіціальним прізвищем Касян, чеФЦя родина, поряд з своїм офіціальним прізвищем Касян, через те мала ще й додаткове вуличне прізвище – Писарьонки.Фрез те мала ще й додаткове вуличне прізвище – Писарьонки.

Виборна посада старости була постійно зайнята найбаФВиборна посада старости була постійно зайнята найба

Егромада щороку збирала сто або сто двадцять карбованців

Егромада щороку збирала сто або сто двадцять карбованців на сплату йому річного «жалування». Останні виборні особи

Ена сплату йому річного «жалування». Останні виборні особи працювали начебто безплатно, але вони, користуючись влаЕпрацювали начебто безплатно, але вони, користуючись владою, мали цілий ряд вигод від свого впливового становища, Едою, мали цілий ряд вигод від свого впливового становища, особливо при переділах і розподілах землі вони самі себе виЕособливо при переділах і розподілах землі вони самі себе ви-Е-

Робота писаря вимагала відповідної грамотності, уміння ЕРобота писаря вимагала відповідної грамотності, уміння вести за певними офіціальними формами протоколи, акти і Евести за певними офіціальними формами протоколи, акти і всілякі папери, а так як у селі Андрушах відповідно умілих Евсілякі папери, а так як у селі Андрушах відповідно умілих

•••••••

174

внутрішніх справ. Ці представники царської поліції носили обов’язково стандартну всеросійську поліцейську форму з відзнаками чинів на погонах і носили при собі належну зброю.

Сама ж хата, в якій містилось громадське самовряду-вання, і та адміністрація в андрушівському побуті назива-лась іноді зборня, а переважно мала побутову назву – «по-ліція». Андрушанська громада, не маючи своєї громадської хати, щороку наймала за невелику платню одну хату в центрі Новоселиці.

Певна річ, що цьому селянинові також було вигідно три-мати в своїй оселі поліцію, ця вигода позначалась під час пе-рерозподілів землі.

Треба відзначити, що заможня частина села, захопивши собі найкращі угіддя під час чергового перерозподілу, уперто затримувала подальший розподіл землі і не була заінтересо-вана часто робити переділи землі.

Незаможна частина андрушан і, особливо, багатосімейні родини доходила до того, що вже не було чим наділяти своїх синів, і тому голосно ремствувала і на сільських сходах напо-лягала на розподілу угідь.

Останній раз в селі Андрушах в період капіталізму гро-мада переділяла свій земляний фонд на початку ХХ сторіччя перед русько-японською війною, а саме в 1903/1904 госпо-дарському році. Сільський сход визначив був норму наділу по дві десятини на мужську душу в кожній сім’ї.

Але в зв’язку з тим, що земля була в Андрушах різнома-нітна по своїй цінності і придатності до її хліборобського ви-користання, тому кожне урочище розподілялось хоч по не-великій ділянці з таким розрахунком, щоб у ньому було дано наділ кожному двору.

В результаті такого розподілу селянин-господар одер-жував землю незначними частками у багатьох урочищах,


Імада переділяла свій земляний фонд на початку ХХ сторіччя Імада переділяла свій земляний фонд на початку ХХ сторіччя Іперед русько-японською війною, а саме в 1903/1904 госпоІперед русько-японською війною, а саме в 1903/1904 господарському році. Сільський сход визначив був норму наділу Ідарському році. Сільський сход визначив був норму наділу по дві десятини на мужську душу в кожній сім’ї.Іпо дві десятини на мужську душу в кожній сім’ї.

Але в зв’язку з тим, що земля була в Андрушах різномаІАле в зв’язку з тим, що земля була в Андрушах різноманітна по своїй цінності і придатності до її хліборобського виІнітна по своїй цінності і придатності до її хліборобського використання, тому кожне урочище розподілялось хоч по неІкористання, тому кожне урочище розподілялось хоч по не

Мсобі найкращі угіддя під час чергового перерозподілу, уперто

Мсобі найкращі угіддя під час чергового перерозподілу, уперто затримувала подальший розподіл землі і не була заінтересо

Мзатримувала подальший розподіл землі і не була заінтересована часто робити переділи землі.

Мвана часто робити переділи землі.

Незаможна частина андрушан і, особливо, багатосімейні

МНезаможна частина андрушан і, особливо, багатосімейні

родини доходила до того, що вже не було чим наділяти своїх

Мродини доходила до того, що вже не було чим наділяти своїх синів, і тому голосно ремствувала і на сільських сходах напоМсинів, і тому голосно ремствувала і на сільських сходах наполягала на розподілу угідь.Млягала на розподілу угідь.

Останній раз в селі Андрушах в період капіталізму гроМОстанній раз в селі Андрушах в період капіталізму громада переділяла свій земляний фонд на початку ХХ сторіччя Ммада переділяла свій земляний фонд на початку ХХ сторіччя Мперед русько-японською війною, а саме в 1903/1904 госпоМперед русько-японською війною, а саме в 1903/1904 господарському році. Сільський сход визначив був норму наділу Мдарському році. Сільський сход визначив був норму наділу по дві десятини на мужську душу в кожній сім’ї.Мпо дві десятини на мужську душу в кожній сім’ї.

ФПевна річ, що цьому селянинові також було вигідно три

ФПевна річ, що цьому селянинові також було вигідно три

мати в своїй оселі поліцію, ця вигода позначалась під час пе

Фмати в своїй оселі поліцію, ця вигода позначалась під час пе

Треба відзначити, що заможня частина села, захопивши ФТреба відзначити, що заможня частина села, захопивши собі найкращі угіддя під час чергового перерозподілу, уперто Фсобі найкращі угіддя під час чергового перерозподілу, уперто затримувала подальший розподіл землі і не була заінтересоФзатримувала подальший розподіл землі і не була заінтересована часто робити переділи землі.Фвана часто робити переділи землі.

Незаможна частина андрушан і, особливо, багатосімейні ФНезаможна частина андрушан і, особливо, багатосімейні родини доходила до того, що вже не було чим наділяти своїх Фродини доходила до того, що вже не було чим наділяти своїх

Евання, і та адміністрація в андрушівському побуті назива

Евання, і та адміністрація в андрушівському побуті назива

, а переважно мала побутову назву – «по

Е, а переважно мала побутову назву – «по

ліція». Андрушанська громада, не маючи своєї громадської Еліція». Андрушанська громада, не маючи своєї громадської хати, щороку наймала за невелику платню одну хату в центрі Ехати, щороку наймала за невелику платню одну хату в центрі

Певна річ, що цьому селянинові також було вигідно триЕПевна річ, що цьому селянинові також було вигідно тримати в своїй оселі поліцію, ця вигода позначалась під час пеЕмати в своїй оселі поліцію, ця вигода позначалась під час пе

Треба відзначити, що заможня частина села, захопивши ЕТреба відзначити, що заможня частина села, захопивши

•••••••

175

а це надто утруднювало господарювання, бо багато робочо-го часу і багато сил як людських, так і тяглових витрачалось на переїзди та на перевози як збіжжя в поле для посіву, так і на возовицю врожаю додому. Ці всі болючі питання були постійним предметом нескінченної громадської гризні і го-стрих суперечок на сільських сходах. Для характеристики розпорошення землі в андрушівських селян поглянемо на віддалення розпорошеного наділу угідь у андрушівського се-лянина-середняка Савки Васильовича Доброскока 1 з новосе-лицької частини Андрушів. Його орна земля була розкидана незначними частками аж у шести віддалених від Андрушів урочищах. В урочищі Захариві йому було наділено півгекта-ра, у Слобідці – один гектар, і найкращі два гектари наділу орної чорноземлі йому було наділено аж за селом Стовп’яги, на північний схід за Старокиївським шляхом. Ці два гектари були найкращі і основним по урожайності шматком наділу, але виснажувало й допікало родину Доброскока значна від-даленість цієї землі від домівки. Під час оранки та сіяння, в пору жнив і, особливо, під возовицю доводилось майже не спати уночі, перебуваючи весь час у дорозі, аби уже со-нячний день повністю використовувати, працюючи на полі, і тільки в двох урочищах, ближчих до села, у Мочарі мав До-броскок півгектара і півгектара біля Ситного озера, але тут земля була сіра і супіскувата.

Сінокосний наділ Савки Доброскока також було визна-чено аж у п’ятьох урочищах. Одна пайка сінокосу була біля Полуботькової слободи (по дорозі від Андрушів на Переяс-лав). Одна пайка – на Лужку біля пристані, одна пайка – біля

1 С. В. Доброскок в той час мав двох синів: дорослого Андрія та ма-лолітнього Івана, а також п’ять дочок: Олену, Тетяну, Мелашку, Гальку і Гапку. Мав одну корову дійну і мав або двоє коней, або замість них пару волів. – Прим. автора.


Інячний день повністю використовувати, працюючи на полі,

Інячний день повністю використовувати, працюючи на полі, і тільки в двох урочищах, ближчих до села, у Мочарі мав ДоІі тільки в двох урочищах, ближчих до села, у Мочарі мав Доброскок півгектара і півгектара біля Ситного озера, але тут Іброскок півгектара і півгектара біля Ситного озера, але тут земля була сіра і супіскувата.Іземля була сіра і супіскувата.

Сінокосний наділ Савки Доброскока також було визнаІСінокосний наділ Савки Доброскока також було визнаІчено аж у п’ятьох урочищах. Одна пайка сінокосу була біля Ічено аж у п’ятьох урочищах. Одна пайка сінокосу була біля Полуботькової слободи (по дорозі від Андрушів на ПереясІПолуботькової слободи (по дорозі від Андрушів на Переяслав). Одна пайка – на Лужку біля пристані, одна пайка – біля Ілав). Одна пайка – на Лужку біля пристані, одна пайка – біля

Морної чорноземлі йому було наділено аж за селом Стовп’яги,

Морної чорноземлі йому було наділено аж за селом Стовп’яги, на північний схід за Старокиївським шляхом. Ці два гектари

Мна північний схід за Старокиївським шляхом. Ці два гектари були найкращі і основним по урожайності шматком наділу,

Мбули найкращі і основним по урожайності шматком наділу, але виснажувало й допікало родину Доброскока значна від

Мале виснажувало й допікало родину Доброскока значна від

Мдаленість цієї землі від домівки. Під час оранки та сіяння,

Мдаленість цієї землі від домівки. Під час оранки та сіяння, в пору жнив і, особливо, під возовицю доводилось майже Мв пору жнив і, особливо, під возовицю доводилось майже не спати уночі, перебуваючи весь час у дорозі, аби уже соМне спати уночі, перебуваючи весь час у дорозі, аби уже сонячний день повністю використовувати, працюючи на полі, Мнячний день повністю використовувати, працюючи на полі, і тільки в двох урочищах, ближчих до села, у Мочарі мав ДоМі тільки в двох урочищах, ближчих до села, у Мочарі мав Доброскок півгектара і півгектара біля Ситного озера, але тут Мброскок півгектара і півгектара біля Ситного озера, але тут земля була сіра і супіскувата.Мземля була сіра і супіскувата.

Сінокосний наділ Савки Доброскока також було визнаМСінокосний наділ Савки Доброскока також було визна

Флянина-середняка Савки Васильовича Доброскока

Флянина-середняка Савки Васильовича Доброскока лицької частини Андрушів. Його орна земля була розкидана

Флицької частини Андрушів. Його орна земля була розкидана незначними частками аж у шести віддалених від Андрушів

Фнезначними частками аж у шести віддалених від Андрушів урочищах. В урочищі Захариві йому було наділено півгекта

Фурочищах. В урочищі Захариві йому було наділено півгектара, у Слобідці – один гектар, і найкращі два гектари наділу Фра, у Слобідці – один гектар, і найкращі два гектари наділу орної чорноземлі йому було наділено аж за селом Стовп’яги, Форної чорноземлі йому було наділено аж за селом Стовп’яги, на північний схід за Старокиївським шляхом. Ці два гектари Фна північний схід за Старокиївським шляхом. Ці два гектари були найкращі і основним по урожайності шматком наділу, Фбули найкращі і основним по урожайності шматком наділу, але виснажувало й допікало родину Доброскока значна відФале виснажувало й допікало родину Доброскока значна відФдаленість цієї землі від домівки. Під час оранки та сіяння, Фдаленість цієї землі від домівки. Під час оранки та сіяння,

Епостійним предметом нескінченної громадської гризні і го

Епостійним предметом нескінченної громадської гризні і гострих суперечок на сільських сходах. Для характеристики

Естрих суперечок на сільських сходах. Для характеристики розпорошення землі в андрушівських селян поглянемо на Ерозпорошення землі в андрушівських селян поглянемо на віддалення розпорошеного наділу угідь у андрушівського сеЕвіддалення розпорошеного наділу угідь у андрушівського селянина-середняка Савки Васильовича Доброскока Елянина-середняка Савки Васильовича Доброскока 1Е1 з новосеЕ з новосе-Е-лицької частини Андрушів. Його орна земля була розкидана Елицької частини Андрушів. Його орна земля була розкидана незначними частками аж у шести віддалених від Андрушів Енезначними частками аж у шести віддалених від Андрушів урочищах. В урочищі Захариві йому було наділено півгектаЕурочищах. В урочищі Захариві йому було наділено півгектара, у Слобідці – один гектар, і найкращі два гектари наділу Ера, у Слобідці – один гектар, і найкращі два гектари наділу

•••••••

176

урочища Поминиця (в андрушівській говірці звук ій не ви-мовляється і тому кажуть замість Помийниця – Поминиця, замість стійло – стіло і т. п.), на урочищі Стадня – дві пайки (десять опругів). Це все невеликі ділянки сінокосу, бо одна пайка дорівнювалась 1/5 частині гектара. І лише в одному урочищі, Захаровім, Доброскок одержав один гектар сіно-косу. Таким чином увесь наділ середняка Савки Доброско-ка розміром 5 гектарів орної землі і два гектари сінокосу (на вісім їдоків у сім’ї) було розпорошено при переділах аж на одинадцять дрібних і взаємно віддалених ділянок. При під-ростанні синів у сім’ї доводилось ці ділянки ще більше змен-шувати, щоб виділити одруженого сина на окреме одноосіб-не господарство. Це явище було болючим моментом у вироб-ничому, господарському побуті кожного середняка зокрема і андрушівської громади в цілому. Заможня частина андру-шівських хліборобів, шляхом орендування землі у бідняків, збивала собі у чорноземних і ближчих до села урочищах зна-чно ширші ділянки лану, і тому заможня верхівка громади, будучи заінтересована у збереженні своїх скупчених шматків землі, виступала проти частого перерозподілу наділу землі, домагалась такого становища, коли за чотирнадцять років у ХХ сторіччі не було вже жодного земельного переділу в Ан-друшах. Це питання було одним із тих соціальних аграрних питань, боротьба навколо яких розколювала єдність земель-ної громади на три виразних соціальних прошарків серед ан-друшівської сільської общини.

І хоч заможніх хліборобів в андрушівській общині (зе-мельній громаді) було не більше одної п’ятої частини від загальної кількості дворів (надільних «номирів» – за термі-нологією офіціального списку общини), але вони єднались в громадській поведінці, порівнюючи до бідняків, поміж со-бою дружніше, і що особливо важливо відзначити, офіціальні


Ідомагалась такого становища, коли за чотирнадцять років у

Ідомагалась такого становища, коли за чотирнадцять років у ХХ сторіччі не було вже жодного земельного переділу в АнІХХ сторіччі не було вже жодного земельного переділу в Андрушах. Це питання було одним із тих соціальних аграрних Ідрушах. Це питання було одним із тих соціальних аграрних питань, боротьба навколо яких розколювала єдність земельІпитань, боротьба навколо яких розколювала єдність земельної громади на три виразних соціальних прошарків серед анІної громади на три виразних соціальних прошарків серед андрушівської сільської общини.Ідрушівської сільської общини.

І хоч заможніх хліборобів в андрушівській общині (зеІІ хоч заможніх хліборобів в андрушівській общині (земельній громаді) було не більше одної п’ятої частини від Імельній громаді) було не більше одної п’ятої частини від

Мничому, господарському побуті кожного середняка зокрема

Мничому, господарському побуті кожного середняка зокрема і андрушівської громади в цілому. Заможня частина андру

Мі андрушівської громади в цілому. Заможня частина андрушівських хліборобів, шляхом орендування землі у бідняків,

Мшівських хліборобів, шляхом орендування землі у бідняків, збивала собі у чорноземних і ближчих до села урочищах зна

Мзбивала собі у чорноземних і ближчих до села урочищах значно ширші ділянки лану, і тому заможня верхівка громади,

Мчно ширші ділянки лану, і тому заможня верхівка громади, будучи заінтересована у збереженні своїх скупчених шматків Мбудучи заінтересована у збереженні своїх скупчених шматків землі, виступала проти частого перерозподілу наділу землі, Мземлі, виступала проти частого перерозподілу наділу землі, Мдомагалась такого становища, коли за чотирнадцять років у Мдомагалась такого становища, коли за чотирнадцять років у ХХ сторіччі не було вже жодного земельного переділу в АнМХХ сторіччі не було вже жодного земельного переділу в Андрушах. Це питання було одним із тих соціальних аграрних Мдрушах. Це питання було одним із тих соціальних аграрних питань, боротьба навколо яких розколювала єдність земельМпитань, боротьба навколо яких розколювала єдність земельної громади на три виразних соціальних прошарків серед анМної громади на три виразних соціальних прошарків серед ан

Фвісім їдоків у сім’ї) було розпорошено при переділах аж на

Фвісім їдоків у сім’ї) було розпорошено при переділах аж на одинадцять дрібних і взаємно віддалених ділянок. При під

Фодинадцять дрібних і взаємно віддалених ділянок. При підростанні синів у сім’ї доводилось ці ділянки ще більше змен

Фростанні синів у сім’ї доводилось ці ділянки ще більше зменшувати, щоб виділити одруженого сина на окреме одноосіб

Фшувати, щоб виділити одруженого сина на окреме одноосібне господарство. Це явище було болючим моментом у виробФне господарство. Це явище було болючим моментом у виробничому, господарському побуті кожного середняка зокрема Фничому, господарському побуті кожного середняка зокрема і андрушівської громади в цілому. Заможня частина андруФі андрушівської громади в цілому. Заможня частина андрушівських хліборобів, шляхом орендування землі у бідняків, Фшівських хліборобів, шляхом орендування землі у бідняків, збивала собі у чорноземних і ближчих до села урочищах знаФзбивала собі у чорноземних і ближчих до села урочищах значно ширші ділянки лану, і тому заможня верхівка громади, Фчно ширші ділянки лану, і тому заможня верхівка громади,

Епайка дорівнювалась 1/5 частині гектара. І лише в одному

Епайка дорівнювалась 1/5 частині гектара. І лише в одному урочищі, Захаровім, Доброскок одержав один гектар сіно

Еурочищі, Захаровім, Доброскок одержав один гектар сінокосу. Таким чином увесь наділ середняка Савки ДоброскоЕкосу. Таким чином увесь наділ середняка Савки Доброскока розміром 5 гектарів орної землі і два гектари сінокосу (на Ека розміром 5 гектарів орної землі і два гектари сінокосу (на вісім їдоків у сім’ї) було розпорошено при переділах аж на Евісім їдоків у сім’ї) було розпорошено при переділах аж на одинадцять дрібних і взаємно віддалених ділянок. При підЕодинадцять дрібних і взаємно віддалених ділянок. При підростанні синів у сім’ї доводилось ці ділянки ще більше зменЕростанні синів у сім’ї доводилось ці ділянки ще більше зменшувати, щоб виділити одруженого сина на окреме одноосібЕшувати, щоб виділити одруженого сина на окреме одноосібне господарство. Це явище було болючим моментом у виробЕне господарство. Це явище було болючим моментом у вироб

•••••••

177

виборні посади в земельній громаді були захоплені замож-ньою верхівкою села або шляхом проведення своїх кандида-тур на щорічних виборах, або шляхом підкупу.

Також дуже важливим моментом у громадському житті сільської общини було те, що й вся урядова адміністрація пе-ребувала в повному службово-виконавському державно-по-літичному і щоденно-дійовому контакті і єдності з соціаль-ною верхівкою андрушівської громади.

І так, як і в пісні згадується радість і горе, і навіть погане слово з пісні не викидається, тому і в цім історико-етногра-фічнім нарисі, в огляді села доводиться згадувати останніх адміністраторів громади.

Останніми старостами в андрушівській громаді влада-рювали: староста Бурчик (у побутовій мові частіше імену-вався Куземенко) Данило Дмитрович, а також запам’ятався староста Степаненко Захарій Свиридович. Крім старости ан-друшівська громада щороку обирала 12 чоловік, так званих, виборних членів, серед них запам’ятався один з останніх ви-борних – Сулима Петро Федорович. Серед зборщиків подат-ків згадується в селі Македон Афонік Іванович. Останнім із громадських писарів був Касян Петро Федорович, соцький – Македон Іван Уласович. Десятських у селі щороку обіралось чимало, але при цьому слові андрушани в першу чергу згаду-ють десятника Могилєвича Прохора Васильовича.

Запам’ятався також [представник] царської державної поліції в селі Пидан Василь Семенович. Ясно, що чини поліції були, як правило, надіслані в село з уродженців інших країв.

Сільська громада ще мусила обирати щороку пожарного старосту, який підлягав у своїй діяльності і поліції, і грома-ді – Зозуль-Заболотний.

Цікаво відзначити, що в мовній культурі села Андрушів побутував термін «громада», а не «обчество». Слово «грома-


Ігромадських писарів був Касян Петро Федорович, соцький –

Ігромадських писарів був Касян Петро Федорович, соцький – Македон Іван Уласович. Десятських у селі щороку обіралось ІМакедон Іван Уласович. Десятських у селі щороку обіралось чимало, але при цьому слові андрушани в першу чергу згадуІчимало, але при цьому слові андрушани в першу чергу згадують десятника Могилєвича Прохора Васильовича.Іють десятника Могилєвича Прохора Васильовича.

Запам’ятався також [представник] царської державної ІЗапам’ятався також [представник] царської державної поліції в селі Пидан Василь Семенович. Ясно, що чини поліції Іполіції в селі Пидан Василь Семенович. Ясно, що чини поліції були, як правило, надіслані в село з уродженців інших країв.Ібули, як правило, надіслані в село з уродженців інших країв.

Сільська громада ще мусила обирати щороку пожарного ІСільська громада ще мусила обирати щороку пожарного

Мрювали: староста Бурчик (у побутовій мові частіше імену

Мрювали: староста Бурчик (у побутовій мові частіше іменувався Куземенко) Данило Дмитрович, а також запам’ятався

Мвався Куземенко) Данило Дмитрович, а також запам’ятався староста Степаненко Захарій Свиридович. Крім старости ан

Мстароста Степаненко Захарій Свиридович. Крім старости андрушівська громада щороку обирала 12 чоловік, так званих,

Мдрушівська громада щороку обирала 12 чоловік, так званих, виборних членів, серед них запам’ятався один з останніх ви

Мвиборних членів, серед них запам’ятався один з останніх виборних – Сулима Петро Федорович. Серед зборщиків податМборних – Сулима Петро Федорович. Серед зборщиків податків згадується в селі Македон Афонік Іванович. Останнім із Мків згадується в селі Македон Афонік Іванович. Останнім із Мгромадських писарів був Касян Петро Федорович, соцький – Мгромадських писарів був Касян Петро Федорович, соцький – Македон Іван Уласович. Десятських у селі щороку обіралось ММакедон Іван Уласович. Десятських у селі щороку обіралось чимало, але при цьому слові андрушани в першу чергу згадуМчимало, але при цьому слові андрушани в першу чергу згадують десятника Могилєвича Прохора Васильовича.Мють десятника Могилєвича Прохора Васильовича.

Запам’ятався також [представник] царської державної МЗапам’ятався також [представник] царської державної

ФІ так, як і в пісні згадується радість і горе, і навіть погане

ФІ так, як і в пісні згадується радість і горе, і навіть погане

слово з пісні не викидається, тому і в цім історико-етногра

Фслово з пісні не викидається, тому і в цім історико-етнографічнім нарисі, в огляді села доводиться згадувати останніх

Ффічнім нарисі, в огляді села доводиться згадувати останніх

Останніми старостами в андрушівській громаді владаФОстанніми старостами в андрушівській громаді владарювали: староста Бурчик (у побутовій мові частіше іменуФрювали: староста Бурчик (у побутовій мові частіше іменувався Куземенко) Данило Дмитрович, а також запам’ятався Фвався Куземенко) Данило Дмитрович, а також запам’ятався староста Степаненко Захарій Свиридович. Крім старости анФстароста Степаненко Захарій Свиридович. Крім старости андрушівська громада щороку обирала 12 чоловік, так званих, Фдрушівська громада щороку обирала 12 чоловік, так званих, виборних членів, серед них запам’ятався один з останніх виФвиборних членів, серед них запам’ятався один з останніх ви

Есільської общини було те, що й вся урядова адміністрація пе

Есільської общини було те, що й вся урядова адміністрація перебувала в повному службово-виконавському державно-по

Еребувала в повному службово-виконавському державно-політичному і щоденно-дійовому контакті і єдності з соціальЕлітичному і щоденно-дійовому контакті і єдності з соціальною верхівкою андрушівської громади. Еною верхівкою андрушівської громади.

І так, як і в пісні згадується радість і горе, і навіть погане ЕІ так, як і в пісні згадується радість і горе, і навіть погане слово з пісні не викидається, тому і в цім історико-етнограЕслово з пісні не викидається, тому і в цім історико-етнографічнім нарисі, в огляді села доводиться згадувати останніх Ефічнім нарисі, в огляді села доводиться згадувати останніх

Останніми старостами в андрушівській громаді владаЕОстанніми старостами в андрушівській громаді влада

•••••••

178

да» з того часу закріпилось у щоденній побутовій мові андру-шан і фігурує донині, але вже в переносному, в іронічному або жартівливому смислі. І досі в Андрушах щоденно можна почути оцю ходову фразу:

– Здрастуйте, господа громадо, і ви, дядьку Опанас.Ця похватна жартівлива фраза лишилась далеким відго-

моном з того часу, коли справді в Андрушах селянин прихо-див на сход і здоровкався до всієї громади заразом, але при цьому мусив обов’язково додавати ще й особисте привітання Опанасові Левченкові, який був найвпливовішою постаттю на зборах громади, був ще й до того фізично найсильніший на сході, і коли його хто розсердив, то він дуже бився ціпком по плечах.

– Так і вперіщить ціпурою, і ніхто йому за це не скаже, бо тоді чия була сила – того й право… – Пояснює те побутове громадське явище колгоспний рахівник Федір Касян.

З громадського життя села Андрушів треба відзначити три громадсько-побутових явища: шинок, чайна, читальня. В українських селах узагалі, а в Андрушах зокрема, в період кріпацтва побутували, переважно, приватні продавці горіл-ки і хмільних напоїв взагалі. Вони широко описані в етно-графічній і художній літературі, і найбільш виразно у творах Шевченка. В період кріпацтва були породжені і ввійшли в по-бутову мову терміни «шинок» і «корчма».

Після реформи 1861 року царська держава запровадила монопольну торгівлю спіртними напоями і розповсюдила по селах широку торгівлю горілкою, побудувавши для цієї мети в кожному селі (або відремонтувавши старий будинок) спе-ціальні «винные лавки» або «питейные заведения», на виві-сках яких фігурували вказівки, в який спосіб тут іде торгівля горілкою «распивочно» чи «на вынос», а може «распивочно и


Ікріпацтва побутували, переважно, приватні продавці горіл

Ікріпацтва побутували, переважно, приватні продавці горілки і хмільних напоїв взагалі. Вони широко описані в етноІки і хмільних напоїв взагалі. Вони широко описані в етноІграфічній і художній літературі, і найбільш виразно у творах Іграфічній і художній літературі, і найбільш виразно у творах Шевченка. В період кріпацтва були породжені і ввійшли в поІШевченка. В період кріпацтва були породжені і ввійшли в побутову мову терміни «шинок» і «корчма».Ібутову мову терміни «шинок» і «корчма».

Після реформи 1861 року царська держава запровадила ІПісля реформи 1861 року царська держава запровадила монопольну торгівлю спіртними напоями і розповсюдила по Імонопольну торгівлю спіртними напоями і розповсюдила по селах широку торгівлю горілкою, побудувавши для цієї мети Іселах широку торгівлю горілкою, побудувавши для цієї мети

М– Так і вперіщить ціпурою, і ніхто йому за це не скаже, бо

М– Так і вперіщить ціпурою, і ніхто йому за це не скаже, бо

тоді чия була сила – того й право… – Пояснює те побутове

Мтоді чия була сила – того й право… – Пояснює те побутове громадське явище колгоспний рахівник Федір Касян.

Мгромадське явище колгоспний рахівник Федір Касян.

З громадського життя села Андрушів треба відзначити

МЗ громадського життя села Андрушів треба відзначити

три громадсько-побутових явища: шинок, чайна, читальня. Мтри громадсько-побутових явища: шинок, чайна, читальня. В українських селах узагалі, а в Андрушах зокрема, в період МВ українських селах узагалі, а в Андрушах зокрема, в період кріпацтва побутували, переважно, приватні продавці горілМкріпацтва побутували, переважно, приватні продавці горілки і хмільних напоїв взагалі. Вони широко описані в етноМки і хмільних напоїв взагалі. Вони широко описані в етноМграфічній і художній літературі, і найбільш виразно у творах Мграфічній і художній літературі, і найбільш виразно у творах Шевченка. В період кріпацтва були породжені і ввійшли в поМШевченка. В період кріпацтва були породжені і ввійшли в побутову мову терміни «шинок» і «корчма».Мбутову мову терміни «шинок» і «корчма».

Фцьому мусив обов’язково додавати ще й особисте привітання

Фцьому мусив обов’язково додавати ще й особисте привітання Опанасові Левченкові, який був найвпливовішою постаттю

ФОпанасові Левченкові, який був найвпливовішою постаттю на зборах громади, був ще й до того фізично найсильніший

Фна зборах громади, був ще й до того фізично найсильніший на сході, і коли його хто розсердив, то він дуже бився ціпком

Фна сході, і коли його хто розсердив, то він дуже бився ціпком

– Так і вперіщить ціпурою, і ніхто йому за це не скаже, бо Ф– Так і вперіщить ціпурою, і ніхто йому за це не скаже, бо тоді чия була сила – того й право… – Пояснює те побутове Фтоді чия була сила – того й право… – Пояснює те побутове громадське явище колгоспний рахівник Федір Касян.Фгромадське явище колгоспний рахівник Федір Касян.

З громадського життя села Андрушів треба відзначити ФЗ громадського життя села Андрушів треба відзначити

Е– Здрастуйте, господа громадо, і ви, дядьку Опанас.

Е– Здрастуйте, господа громадо, і ви, дядьку Опанас.Ця похватна жартівлива фраза лишилась далеким відго

ЕЦя похватна жартівлива фраза лишилась далеким відго

моном з того часу, коли справді в Андрушах селянин прихоЕмоном з того часу, коли справді в Андрушах селянин приходив на сход і здоровкався до всієї громади заразом, але при Едив на сход і здоровкався до всієї громади заразом, але при цьому мусив обов’язково додавати ще й особисте привітання Ецьому мусив обов’язково додавати ще й особисте привітання Опанасові Левченкові, який був найвпливовішою постаттю ЕОпанасові Левченкові, який був найвпливовішою постаттю на зборах громади, був ще й до того фізично найсильніший Ена зборах громади, був ще й до того фізично найсильніший на сході, і коли його хто розсердив, то він дуже бився ціпком Ена сході, і коли його хто розсердив, то він дуже бився ціпком

•••••••

179

на вынос». В цих державних крамницях продавалась горілка, привезена з державних горілчаних заводів в скляній посуді і обов’язково запечатана сургучевою печаткою. В такій крам-ниці за дротяною сіткою (дротяна сітка і гарантувала збере-ження товару, і в той же час крізь неї кожному видно було всю «привабну» картину рекламованого товару) були виставлені пляшки розміром: осьмушка (восьмушка, осьмуха), чвертка (у побутовій термінології «мерзавчик»), півкварти, кварта.

Були ще й більші розміри горільчаного посуду, які вже називались по-різному, наприклад, сулія, а кількість горілки, купленої, приміром, на весілля, в побутовій мові називалось відро горілки, піввідра.

Головний розпорядник чи головний продавець у такій державній горілчаній крамниці в побутовій мові називався «сидельщик» (від слова сидіти за торговим прилавком) або «монопольщик» (цей термін фігурує в класичному оповіда-нні українського письменника Степана Васильченка «Му-жицька арифметика», в якому сатирично відтворено став-лення селян-хурщиків до перевозу горілки з міста в село).

Сама ж горілчана крамниця в українських селах продо-вжувала побутувати під старими назвами «корчма», а, на-приклад, в Андрушах вона весь час називалась «шинок». На початку ХХ ст. стали входити в побут і нові терміни «моно-полька» або з іронічно-глумливою назвою «марномолька».

Ці шинки-монопольки витісняли в селах як приватню торгівлю горілкою, так і саморобні селянські вироби хміль-них напоїв.

В історії українського села, в селянському побуті ця тор-говельна установа царського самодержавства зіграла горез-вісну, ганебну, жорстоку і нищівну роль. Все передове, все прогресивне в громадянстві села, в суспільстві протестувало, викривало жахливу роль шинків, були спроби організувати


Івжувала побутувати під старими назвами «корчма», а, на

Івжувала побутувати під старими назвами «корчма», а, наприклад, в Андрушах вона весь час називалась «шинок». На Іприклад, в Андрушах вона весь час називалась «шинок». На початку ХХ ст. стали входити в побут і нові терміни «моноІпочатку ХХ ст. стали входити в побут і нові терміни «моноІполька» або з іронічно-глумливою назвою «марномолька».Іполька» або з іронічно-глумливою назвою «марномолька».

Ці шинки-монопольки витісняли в селах як приватню ІЦі шинки-монопольки витісняли в селах як приватню торгівлю горілкою, так і саморобні селянські вироби хмільІторгівлю горілкою, так і саморобні селянські вироби хмільних напоїв.Іних напоїв.

В історії українського села, в селянському побуті ця торІВ історії українського села, в селянському побуті ця тор

Мдержавній горілчаній крамниці в побутовій мові називався

Мдержавній горілчаній крамниці в побутовій мові називався «сидельщик» (від слова сидіти за торговим прилавком) або

М«сидельщик» (від слова сидіти за торговим прилавком) або

М«монопольщик» (цей термін фігурує в класичному оповіда

М«монопольщик» (цей термін фігурує в класичному оповіданні українського письменника Степана Васильченка «Му

Мнні українського письменника Степана Васильченка «Мужицька арифметика», в якому сатирично відтворено став

Мжицька арифметика», в якому сатирично відтворено ставлення селян-хурщиків до перевозу горілки з міста в село).Млення селян-хурщиків до перевозу горілки з міста в село).

Сама ж горілчана крамниця в українських селах продоМСама ж горілчана крамниця в українських селах продовжувала побутувати під старими назвами «корчма», а, наМвжувала побутувати під старими назвами «корчма», а, наприклад, в Андрушах вона весь час називалась «шинок». На Мприклад, в Андрушах вона весь час називалась «шинок». На початку ХХ ст. стали входити в побут і нові терміни «моноМпочатку ХХ ст. стали входити в побут і нові терміни «моноМполька» або з іронічно-глумливою назвою «марномолька».Мполька» або з іронічно-глумливою назвою «марномолька».

Ці шинки-монопольки витісняли в селах як приватню МЦі шинки-монопольки витісняли в селах як приватню

ФБули ще й більші розміри горільчаного посуду, які вже

ФБули ще й більші розміри горільчаного посуду, які вже

називались по-різному, наприклад,

Фназивались по-різному, наприклад, сулія

Фсулія, а кількість горілки,

Ф, а кількість горілки,

купленої, приміром, на весілля, в побутовій мові називалось

Фкупленої, приміром, на весілля, в побутовій мові називалось

Головний розпорядник чи головний продавець у такій ФГоловний розпорядник чи головний продавець у такій державній горілчаній крамниці в побутовій мові називався Фдержавній горілчаній крамниці в побутовій мові називався «сидельщик» (від слова сидіти за торговим прилавком) або Ф«сидельщик» (від слова сидіти за торговим прилавком) або Ф«монопольщик» (цей термін фігурує в класичному оповідаФ«монопольщик» (цей термін фігурує в класичному оповіданні українського письменника Степана Васильченка «МуФнні українського письменника Степана Васильченка «Мужицька арифметика», в якому сатирично відтворено ставФжицька арифметика», в якому сатирично відтворено став

Еження товару, і в той же час крізь неї кожному видно було всю

Еження товару, і в той же час крізь неї кожному видно було всю «привабну» картину рекламованого товару) були виставлені

Е«привабну» картину рекламованого товару) були виставлені

(восьмушка, осьмуха), Е (восьмушка, осьмуха), чверткаЕчвертка(у побутовій термінології «мерзавчик»), Е(у побутовій термінології «мерзавчик»), півквартиЕпівкварти, Е, квартаЕкварта

Були ще й більші розміри горільчаного посуду, які вже ЕБули ще й більші розміри горільчаного посуду, які вже , а кількість горілки, Е, а кількість горілки,

купленої, приміром, на весілля, в побутовій мові називалось Екупленої, приміром, на весілля, в побутовій мові називалось

Головний розпорядник чи головний продавець у такій ЕГоловний розпорядник чи головний продавець у такій

•••••••

180

громадський рух боротьби проти державного шинкарства, але все це були марні, безсилі і безуспішні заходи. Тільки най-свідоміша частина селянства, яка налічувала в селі одиниці людей, не піддавалася матер’яльному і моральному впливові горілчаної торговлі на селі. Вся ж основна маса селян була підкорена впливові цього «зеленого змія», а селянська голота прямо «топила свою долю» і віддавала останній карбованець за горілку. Бо всі ті громадські, переважно інтелегентські, боротьби проти ролі шинку на селі були ідеалістичними за-ходами, не спирались на економічну якусь протидію і тому були безсилими. Державна ж монопольна торгівля горілкою діяла в органічному поєднанні з усіма чинниками економіч-ного, адміністративного і морального наступального впливу капіталізму, підтримуваного царською державою на селі.

Кожна подія громадська в селі і кожна подія сімейна не могла обійтись без звертання до шинку.

– Церква починає і благословляє, а шинок кінчає! – Гово-рили в Андрушах.

І справді, кожна подія в сім’ї андрушівській, починаючи від народження людини і до її смерті, починалася з церков-них регістрацій в актових книгах і релігійних ритуалів, а за-вершувалась обов’язково з горілкою, а горілку нігде було брати крім державної монополії. Так само й громадсько-по-бутові події починались відправою молебні, а завершувались традиційним побутовим явищем, що іменувалось терміном могорич. Могорич мусив поставити громаді (а фактично вер-хівці громади) і прийшлий до Андрушів із-за Дніпра Дзюба, і прийшлий Мосьпан, і всі, хто після наділу андрушівської громади землею, тобто після реформи 1861 року, приставав у прийми до андрушівської сім’ї, мусив поставити владарям у андрушівській громаді могорич (традиційно такий могорич ставився в розмірі «відра горілки»), тоді йому «нарізали» ді-


Іних регістрацій в актових книгах і релігійних ритуалів, а за

Іних регістрацій в актових книгах і релігійних ритуалів, а завершувалась обов’язково з горілкою, а горілку нігде було Івершувалась обов’язково з горілкою, а горілку нігде було брати крім державної монополії. Так само й громадсько-поІбрати крім державної монополії. Так само й громадсько-побутові події починались відправою молебні, а завершувались Ібутові події починались відправою молебні, а завершувались традиційним побутовим явищем, що іменувалось терміном Ітрадиційним побутовим явищем, що іменувалось терміном могоричІмогорич. Могорич мусив поставити громаді (а фактично верІ. Могорич мусив поставити громаді (а фактично верхівці громади) і прийшлий до Андрушів із-за Дніпра Дзюба, Іхівці громади) і прийшлий до Андрушів із-за Дніпра Дзюба, і прийшлий Мосьпан, і всі, хто після наділу андрушівської Іі прийшлий Мосьпан, і всі, хто після наділу андрушівської

Мкапіталізму, підтримуваного царською державою на селі.

Мкапіталізму, підтримуваного царською державою на селі.

Кожна подія громадська в селі і кожна подія сімейна не

МКожна подія громадська в селі і кожна подія сімейна не

могла обійтись без звертання до шинку.

Ммогла обійтись без звертання до шинку.

– Церква починає і благословляє, а шинок кінчає! – Гово

М– Церква починає і благословляє, а шинок кінчає! – Гово

рили в Андрушах.

Мрили в Андрушах.

І справді, кожна подія в сім’ї андрушівській, починаючи МІ справді, кожна подія в сім’ї андрушівській, починаючи від народження людини і до її смерті, починалася з церковМвід народження людини і до її смерті, починалася з церковМних регістрацій в актових книгах і релігійних ритуалів, а заМних регістрацій в актових книгах і релігійних ритуалів, а завершувалась обов’язково з горілкою, а горілку нігде було Мвершувалась обов’язково з горілкою, а горілку нігде було брати крім державної монополії. Так само й громадсько-поМбрати крім державної монополії. Так само й громадсько-побутові події починались відправою молебні, а завершувались Мбутові події починались відправою молебні, а завершувались традиційним побутовим явищем, що іменувалось терміном Мтрадиційним побутовим явищем, що іменувалось терміном

Фборотьби проти ролі шинку на селі були ідеалістичними за

Фборотьби проти ролі шинку на селі були ідеалістичними заходами, не спирались на економічну якусь протидію і тому

Фходами, не спирались на економічну якусь протидію і тому були безсилими. Державна ж монопольна торгівля горілкою

Фбули безсилими. Державна ж монопольна торгівля горілкою діяла в органічному поєднанні з усіма чинниками економіч

Фдіяла в органічному поєднанні з усіма чинниками економічного, адміністративного і морального наступального впливу Фного, адміністративного і морального наступального впливу капіталізму, підтримуваного царською державою на селі.Фкапіталізму, підтримуваного царською державою на селі.

Кожна подія громадська в селі і кожна подія сімейна не ФКожна подія громадська в селі і кожна подія сімейна не могла обійтись без звертання до шинку.Фмогла обійтись без звертання до шинку.

– Церква починає і благословляє, а шинок кінчає! – ГовоФ– Церква починає і благословляє, а шинок кінчає! – Гово

Егорілчаної торговлі на селі. Вся ж основна маса селян була

Егорілчаної торговлі на селі. Вся ж основна маса селян була підкорена впливові цього «зеленого змія», а селянська голота

Епідкорена впливові цього «зеленого змія», а селянська голота прямо «топила свою долю» і віддавала останній карбованець Епрямо «топила свою долю» і віддавала останній карбованець за горілку. Бо всі ті громадські, переважно інтелегентські, Еза горілку. Бо всі ті громадські, переважно інтелегентські, боротьби проти ролі шинку на селі були ідеалістичними заЕборотьби проти ролі шинку на селі були ідеалістичними заходами, не спирались на економічну якусь протидію і тому Еходами, не спирались на економічну якусь протидію і тому були безсилими. Державна ж монопольна торгівля горілкою Ебули безсилими. Державна ж монопольна торгівля горілкою діяла в органічному поєднанні з усіма чинниками економічЕдіяла в органічному поєднанні з усіма чинниками економічного, адміністративного і морального наступального впливу Еного, адміністративного і морального наступального впливу

•••••••

181

лянку землі для садиби з фонду громадських земель, але десь на піщаному горбі, приміром, під сошою.

Громадські могоричі, переважно, відбувалися біля шин-ку або на квартирі у сільського старости чи в сільського пи-саря. Кожен акт купівлі і продажі завершувався звичаєвим частуванням, що називалось могорич. В кожному випадку звертались до шинку. Тільки ярмаркові могоричі при прода-жу і купівлі коней, корів відбувались біля воза одної з сторін цього акту або біля ятки, тобто пересувний ярмарковий тор-говельний пункт продажі горілки. Всі ж останні акти громад-ського побуту завершувались могоричем в шинку або біля шинку. Всі акти здирства, обдурювання теж завершувалися біля шинку. І тому приміщення андрушівського шинку ли-шилося в пам’яті старшого покоління андрушан як символ старого побуту. Біля порогу шинку [в] пам’яті того поколін-ня воскресають постаті п’яних людей, що валяються, точать-ся, кричать і б’ються біля шинку.

– Як прийде Різдво було, то мій батько отам і пропадає день і ніч, два тижні підряд біля шинку валяється, – говорить дід Пацюченко – Левченко Аривон.

Лежать п’яні, валяються, собаки їм і губи облизують, люд-ський образ втратили, а ще й додержуються своєї п’яницької гордості – як прийде чия жінка з криком та лайкою і буде тягти додому – не піддаваться, одбиваться всіма засобами і не йти додому.

– От нехай стара нову плахту надіне та візьме в руки па-ляницю, та нехай прийде поклониться мені в ноги як хазяї-нові, попросить гарненько, пообіщає дома почастувати чар-кою гарненько, отоді я встану і піду додому, – гордовито та задавакувато нахвалялись поміж собою п’яні напівтрупи.

І дійсно, не здавались на жіночі крики, бійки і вимо-ги вернуться додому, а валялись п’яні під монополькою аж


ІЛежать п’яні, валяються, собаки їм і губи облизують, люд

ІЛежать п’яні, валяються, собаки їм і губи облизують, люд

ський образ втратили, а ще й додержуються своєї п’яницької Іський образ втратили, а ще й додержуються своєї п’яницької гордості – як прийде чия жінка з криком та лайкою і буде Ігордості – як прийде чия жінка з криком та лайкою і буде тягти додому – не піддаваться, одбиваться всіма засобами і Ітягти додому – не піддаваться, одбиваться всіма засобами і не йти додому.Іне йти додому.

– От нехай стара нову плахту надіне та візьме в руки паІ– От нехай стара нову плахту надіне та візьме в руки паІляницю, та нехай прийде поклониться мені в ноги як хазяїІляницю, та нехай прийде поклониться мені в ноги як хазяїнові, попросить гарненько, пообіщає дома почастувати чарІнові, попросить гарненько, пообіщає дома почастувати чар

Мшилося в пам’яті старшого покоління андрушан як символ

Мшилося в пам’яті старшого покоління андрушан як символ старого побуту. Біля порогу шинку [в] пам’яті того поколін

Мстарого побуту. Біля порогу шинку [в] пам’яті того покоління воскресають постаті п’яних людей, що валяються, точать

Мня воскресають постаті п’яних людей, що валяються, точаться, кричать і б’ються біля шинку.

Мся, кричать і б’ються біля шинку.

– Як прийде Різдво було, то мій батько отам і пропадає

М– Як прийде Різдво було, то мій батько отам і пропадає

Мдень і ніч, два тижні підряд біля шинку валяється, – говорить Мдень і ніч, два тижні підряд біля шинку валяється, – говорить дід Пацюченко – Левченко Аривон.Мдід Пацюченко – Левченко Аривон.

Лежать п’яні, валяються, собаки їм і губи облизують, людМЛежать п’яні, валяються, собаки їм і губи облизують, людський образ втратили, а ще й додержуються своєї п’яницької Мський образ втратили, а ще й додержуються своєї п’яницької гордості – як прийде чия жінка з криком та лайкою і буде Мгордості – як прийде чия жінка з криком та лайкою і буде тягти додому – не піддаваться, одбиваться всіма засобами і Мтягти додому – не піддаваться, одбиваться всіма засобами і

Ф, тобто пересувний ярмарковий тор

Ф, тобто пересувний ярмарковий тор

говельний пункт продажі горілки. Всі ж останні акти громад

Фговельний пункт продажі горілки. Всі ж останні акти громадського побуту завершувались могоричем в шинку або біля

Фського побуту завершувались могоричем в шинку або біля шинку. Всі акти здирства, обдурювання теж завершувалися

Фшинку. Всі акти здирства, обдурювання теж завершувалися біля шинку. І тому приміщення андрушівського шинку лиФбіля шинку. І тому приміщення андрушівського шинку лишилося в пам’яті старшого покоління андрушан як символ Фшилося в пам’яті старшого покоління андрушан як символ старого побуту. Біля порогу шинку [в] пам’яті того поколінФстарого побуту. Біля порогу шинку [в] пам’яті того покоління воскресають постаті п’яних людей, що валяються, точатьФня воскресають постаті п’яних людей, що валяються, точаться, кричать і б’ються біля шинку.Фся, кричать і б’ються біля шинку.

– Як прийде Різдво було, то мій батько отам і пропадає Ф– Як прийде Різдво було, то мій батько отам і пропадає

Есаря. Кожен акт купівлі і продажі завершувався звичаєвим

Есаря. Кожен акт купівлі і продажі завершувався звичаєвим частуванням, що називалось могорич. В кожному випадку

Ечастуванням, що називалось могорич. В кожному випадку звертались до шинку. Тільки ярмаркові могоричі при продаЕзвертались до шинку. Тільки ярмаркові могоричі при продажу і купівлі коней, корів відбувались біля воза одної з сторін Ежу і купівлі коней, корів відбувались біля воза одної з сторін

, тобто пересувний ярмарковий торЕ, тобто пересувний ярмарковий тор-Е-говельний пункт продажі горілки. Всі ж останні акти громадЕговельний пункт продажі горілки. Всі ж останні акти громадського побуту завершувались могоричем в шинку або біля Еського побуту завершувались могоричем в шинку або біля шинку. Всі акти здирства, обдурювання теж завершувалися Ешинку. Всі акти здирства, обдурювання теж завершувалися біля шинку. І тому приміщення андрушівського шинку лиЕбіля шинку. І тому приміщення андрушівського шинку ли

•••••••

182

поки, справді, жінка надіне плахту, запнеться хусткою, як до церкви йдучи, візьме хлібину під плече, поважно прийде до нього, низенько поклониться і попросить п’яницю:

– Ходім, Іваночко, хазяїне мій дорогий, пора вже й до-дому, там тебе діти ждуть, виглядають та скучають, і худоба реве без хазяйського слова та батьківського розпорядку, – і, при цім слові, бере свого чоловіка під руки і веде його п’яного як чопа додому. Він уже не відбивається і не опирається, по-кірно йде, спираючись на жіночі плечі, а тільки ще вимахує руками і хрипло вигукує, щоб люди чули й бачили, як він до-дому з гуляння вертається.

Гуляють біля монопольки селяни, пропивають, було, за-кладаючи тут і робочу скотину, і землю, і одяг, і частину госпо-дарства, і залазять в борги. «Сідельщик-монопольщик» корис-тується п’яним, безрозсудним станом чоловіка і підсуває йому підписувати одну розписку за другою, видаючи горілку в борг.

Напиваються було андрушани біля монопольки та ще й вихваляються, що от, мовляв, раніше, поки не було оцієї казьонки, а були приватні шинки, привольніше було селя-нинові випити горілки. Бо Андрушами було їдеш, посеред Новоселиці був один шинок, зупинишся, вип’єш, а виїдеш за Андруші, під сошою знову стояла корчма. «Воли, тпру!», – удруге вип’єш і поїхав далі. По дорозі, в Карані, знов корч-ма – утретє вип’єш, уїзжаєш у самий город Переяслав, тут на повороті біля тюрми стоїть корчма, ще раз вип’єш. Та так було чоловік уп’ється та вимориться, поки в город з’їздить по ділу, що падає в солому на віз і спить, назад його сонного додому самі воли привозять.

– Ото була воля на шинки та корчми, – згадувавали п’яниці в той час, а як стала казьонка, то монополька в Ан-друшах, приблизно, з 1900 року, то всі оті приватні крамни-ці з горілкою були закриті, і поставлена була в Андрушах


ІНовоселиці був один шинок, зупинишся, вип’єш, а виїдеш

ІНовоселиці був один шинок, зупинишся, вип’єш, а виїдеш за Андруші, під сошою знову стояла корчма. «Воли, тпру!», – Іза Андруші, під сошою знову стояла корчма. «Воли, тпру!», – удруге вип’єш і поїхав далі. По дорозі, в Карані, знов корчІудруге вип’єш і поїхав далі. По дорозі, в Карані, знов корчма – утретє вип’єш, уїзжаєш у самий город Переяслав, тут Іма – утретє вип’єш, уїзжаєш у самий город Переяслав, тут на повороті біля тюрми стоїть корчма, ще раз вип’єш. Та так Іна повороті біля тюрми стоїть корчма, ще раз вип’єш. Та так було чоловік уп’ється та вимориться, поки в город з’їздить Ібуло чоловік уп’ється та вимориться, поки в город з’їздить по ділу, що падає в солому на віз і спить, назад його сонного Іпо ділу, що падає в солому на віз і спить, назад його сонного додому самі воли привозять.Ідодому самі воли привозять.

Мдарства, і залазять в борги. «Сідельщик-монопольщик» корис

Мдарства, і залазять в борги. «Сідельщик-монопольщик» користується п’яним, безрозсудним станом чоловіка і підсуває йому

Мтується п’яним, безрозсудним станом чоловіка і підсуває йому підписувати одну розписку за другою, видаючи горілку в борг.

Мпідписувати одну розписку за другою, видаючи горілку в борг.

Напиваються було андрушани біля монопольки та ще

МНапиваються було андрушани біля монопольки та ще

й вихваляються, що от, мовляв, раніше, поки не було оцієї

Мй вихваляються, що от, мовляв, раніше, поки не було оцієї казьонки, а були приватні шинки, привольніше було селяМказьонки, а були приватні шинки, привольніше було селянинові випити горілки. Бо Андрушами було їдеш, посеред Мнинові випити горілки. Бо Андрушами було їдеш, посеред МНовоселиці був один шинок, зупинишся, вип’єш, а виїдеш МНовоселиці був один шинок, зупинишся, вип’єш, а виїдеш за Андруші, під сошою знову стояла корчма. «Воли, тпру!», – Мза Андруші, під сошою знову стояла корчма. «Воли, тпру!», – удруге вип’єш і поїхав далі. По дорозі, в Карані, знов корчМудруге вип’єш і поїхав далі. По дорозі, в Карані, знов корчма – утретє вип’єш, уїзжаєш у самий город Переяслав, тут Мма – утретє вип’єш, уїзжаєш у самий город Переяслав, тут на повороті біля тюрми стоїть корчма, ще раз вип’єш. Та так Мна повороті біля тюрми стоїть корчма, ще раз вип’єш. Та так

Фкірно йде, спираючись на жіночі плечі, а тільки ще вимахує

Фкірно йде, спираючись на жіночі плечі, а тільки ще вимахує руками і хрипло вигукує, щоб люди чули й бачили, як він до

Фруками і хрипло вигукує, щоб люди чули й бачили, як він додому з гуляння вертається.

Фдому з гуляння вертається.

Гуляють біля монопольки селяни, пропивають, було, за

ФГуляють біля монопольки селяни, пропивають, було, за

кладаючи тут і робочу скотину, і землю, і одяг, і частину госпоФкладаючи тут і робочу скотину, і землю, і одяг, і частину господарства, і залазять в борги. «Сідельщик-монопольщик» корисФдарства, і залазять в борги. «Сідельщик-монопольщик» користується п’яним, безрозсудним станом чоловіка і підсуває йому Фтується п’яним, безрозсудним станом чоловіка і підсуває йому підписувати одну розписку за другою, видаючи горілку в борг.Фпідписувати одну розписку за другою, видаючи горілку в борг.

Напиваються було андрушани біля монопольки та ще ФНапиваються було андрушани біля монопольки та ще й вихваляються, що от, мовляв, раніше, поки не було оцієї Фй вихваляються, що от, мовляв, раніше, поки не було оцієї

Едому, там тебе діти ждуть, виглядають та скучають, і худоба

Едому, там тебе діти ждуть, виглядають та скучають, і худоба реве без хазяйського слова та батьківського розпорядку, – і,

Ереве без хазяйського слова та батьківського розпорядку, – і, при цім слові, бере свого чоловіка під руки і веде його п’яного Епри цім слові, бере свого чоловіка під руки і веде його п’яного як чопа додому. Він уже не відбивається і не опирається, поЕяк чопа додому. Він уже не відбивається і не опирається, покірно йде, спираючись на жіночі плечі, а тільки ще вимахує Екірно йде, спираючись на жіночі плечі, а тільки ще вимахує руками і хрипло вигукує, щоб люди чули й бачили, як він доЕруками і хрипло вигукує, щоб люди чули й бачили, як він до

Гуляють біля монопольки селяни, пропивають, було, заЕГуляють біля монопольки селяни, пропивають, було, закладаючи тут і робочу скотину, і землю, і одяг, і частину госпоЕкладаючи тут і робочу скотину, і землю, і одяг, і частину госпо

•••••••

183

одна державна крамниця, яка торгувала безконкурентно спиртними напоями і так же безконкурентно грабувала андрушан.

Спочатку монопольку заарендував у держави і став «сі-дельщиком» на кілька років той же Опанас Лукич Шевчен-ко, що був перед цим кілька років громадським старостою і забагатів, мав десять десятин землі у Підгайках, десять за сошою, в урочищі Захариво та ще й сінокосу на лугах над-бав, багатіючи на посаді громадського старости, а потім, торгуючи в монопольці. Після Левченка став на його місце каранський «сідельщик» і перевів горільчану крамницю у Карань, поставивши її там над шляхом на вигіднішім місці, бо там його не минали і андрушани, і повністю в його руках був попит на горілку каранських жителів, і всі хурщики з гужового транспорту, що рухався від пристані до Переяс-лава і навпаки.

– Всі чорні дороги до шинку ведуть.– Без шинку ні в село не вступиш, ні з села не вийдеш.– Шинок – як петля на шиї людській, – засвідчують старі

прислів’я.– У п’яниці дома жінка з дітьми плаче, а він біля шинку

квачем скаче.– На подвір’ї голодні корови ревуть, а вони під шинком

як бики горілку п’ють.

В час революційних заворушень в 1905 році в Андрушах організувалась невелика ініціативна група передової молоді, яка організувала в селі бібліотеку-читальню з політично-ре-волюційною літературою. І, як пише в своїх спогадах андру-шівський старожил освітчений краєзнавець В. А. Чубук-По-дільський, ця бібліотека-читальня почала успішно залучати молодь до себе. Але тому, що вона була відкрита не спочат-


І– У п’яниці дома жінка з дітьми плаче, а він біля шинку

І– У п’яниці дома жінка з дітьми плаче, а він біля шинку

Іквачем скаче.Іквачем скаче.– На подвір’ї голодні корови ревуть, а вони під шинком І– На подвір’ї голодні корови ревуть, а вони під шинком

як бики горілку п’ють.Іяк бики горілку п’ють.

В час революційних заворушень в 1905 році в Андрушах ІВ час революційних заворушень в 1905 році в Андрушах організувалась невелика ініціативна група передової молоді, Іорганізувалась невелика ініціативна група передової молоді, яка організувала в селі бібліотеку-читальню з політично-реІяка організувала в селі бібліотеку-читальню з політично-ре

Мбув попит на горілку каранських жителів, і всі хурщики з

Мбув попит на горілку каранських жителів, і всі хурщики з гужового транспорту, що рухався від пристані до Переяс

Мгужового транспорту, що рухався від пристані до Переяс

– Всі чорні дороги до шинку ведуть.

М– Всі чорні дороги до шинку ведуть.– Без шинку ні в село не вступиш, ні з села не вийдеш.

М– Без шинку ні в село не вступиш, ні з села не вийдеш.– Шинок – як петля на шиї людській, – засвідчують старі М– Шинок – як петля на шиї людській, – засвідчують старі

прислів’я. Мприслів’я.– У п’яниці дома жінка з дітьми плаче, а він біля шинку М– У п’яниці дома жінка з дітьми плаче, а він біля шинку Мквачем скаче. Мквачем скаче.– На подвір’ї голодні корови ревуть, а вони під шинком М– На подвір’ї голодні корови ревуть, а вони під шинком

як бики горілку п’ють.Мяк бики горілку п’ють.

Фбав, багатіючи на посаді громадського старости, а потім,

Фбав, багатіючи на посаді громадського старости, а потім, торгуючи в монопольці. Після Левченка став на його місце

Фторгуючи в монопольці. Після Левченка став на його місце каранський «сідельщик» і перевів горільчану крамницю у

Фкаранський «сідельщик» і перевів горільчану крамницю у Карань, поставивши її там над шляхом на вигіднішім місці,

ФКарань, поставивши її там над шляхом на вигіднішім місці, бо там його не минали і андрушани, і повністю в його руках Фбо там його не минали і андрушани, і повністю в його руках був попит на горілку каранських жителів, і всі хурщики з Фбув попит на горілку каранських жителів, і всі хурщики з гужового транспорту, що рухався від пристані до ПереясФгужового транспорту, що рухався від пристані до Переяс

– Всі чорні дороги до шинку ведуть.Ф– Всі чорні дороги до шинку ведуть.– Без шинку ні в село не вступиш, ні з села не вийдеш.Ф– Без шинку ні в село не вступиш, ні з села не вийдеш.

Едельщиком» на кілька років той же Опанас Лукич Шевчен

Едельщиком» на кілька років той же Опанас Лукич Шевченко, що був перед цим кілька років громадським старостою

Еко, що був перед цим кілька років громадським старостою і забагатів, мав десять десятин землі у Підгайках, десять за Еі забагатів, мав десять десятин землі у Підгайках, десять за сошою, в урочищі Захариво та ще й сінокосу на лугах надЕсошою, в урочищі Захариво та ще й сінокосу на лугах надбав, багатіючи на посаді громадського старости, а потім, Ебав, багатіючи на посаді громадського старости, а потім, торгуючи в монопольці. Після Левченка став на його місце Еторгуючи в монопольці. Після Левченка став на його місце каранський «сідельщик» і перевів горільчану крамницю у Екаранський «сідельщик» і перевів горільчану крамницю у Карань, поставивши її там над шляхом на вигіднішім місці, ЕКарань, поставивши її там над шляхом на вигіднішім місці, бо там його не минали і андрушани, і повністю в його руках Ебо там його не минали і андрушани, і повністю в його руках

•••••••

184

ку революційного піднесення, а вже в час поразки першої революції, тому проіснувала недовго, і царські урядники швидко прикрили читальню, організаторів її заарештува-ли, а головного ініціатора було адміністративно вислано за межі Полтавської губернії. Тому читальня лишилася лише як світла згадка про період першої революції 1905 – 1907 років. А другою згадкою про той час лишилися в Андрушах поси-лена команда озброєних козаків, що в кількості дванадцяти вершників прибула в село для охорони монастирської, мона-шеської економії і почала щоденними об’їздами пильно охо-роняти господарство. Інших визначних подій в Андрушах в період першої революції не було. Сюди лиш доходили відго-мони про революційні заворушення в Переяславі, в великих селах Полтавщини, на залізниці та в Києві.

Після закриття читальні в Андрушах та після переведен-ня монопольки до Карані об’єднане товариство «Андрушів-сько-каранська потребительська кооперація» відкрило на головній вулиці андрушівської Новоселиці чайну. Це стало єдиним громадським місцем, де збирались люди на бесіду. В чайній стояло кілька столиків. На столик подавався чай-ник з завареним чаєм, і на кожного замовця подавали три грудочки цукру.

Тут же в чайній була невелика бібліотечка, але її полі-тичний характер оприділявся лише отими горезвісними ви-даннями, що випускав у Києві на Подолі спритний видавець Губанов. Серед його видань, як згадують андрушани, най-частіше читалася у тутешній чайній відома побрехенька під заголовком «Сім мішків гречаної вовни або не любо не слу-хай – брехать не мішай!».

– Цю химерію читали усі залюбки, бо вона була і весела, і неопасна, за неї не хватали так людей, як за таємне читання


ІВ чайній стояло кілька столиків. На столик подавався чай

ІВ чайній стояло кілька столиків. На столик подавався чай

Іник з завареним чаєм, і на кожного замовця подавали три Іник з завареним чаєм, і на кожного замовця подавали три грудочки цукру.Ігрудочки цукру.

Тут же в чайній була невелика бібліотечка, але її поліІТут же в чайній була невелика бібліотечка, але її політичний характер оприділявся лише отими горезвісними виІтичний характер оприділявся лише отими горезвісними виданнями, що випускав у Києві на Подолі спритний видавець Іданнями, що випускав у Києві на Подолі спритний видавець Губанов. Серед його видань, як згадують андрушани, найІГубанов. Серед його видань, як згадують андрушани, найчастіше читалася у тутешній чайній відома побрехенька під Ічастіше читалася у тутешній чайній відома побрехенька під

Мселах Полтавщини, на залізниці та в Києві.

Мселах Полтавщини, на залізниці та в Києві.

Після закриття читальні в Андрушах та після переведен

МПісля закриття читальні в Андрушах та після переведен

ня монопольки до Карані об’єднане товариство «Андрушів

Мня монопольки до Карані об’єднане товариство «Андрушівсько-каранська потребительська кооперація» відкрило на

Мсько-каранська потребительська кооперація» відкрило на головній вулиці андрушівської Новоселиці чайну. Це стало Мголовній вулиці андрушівської Новоселиці чайну. Це стало єдиним громадським місцем, де збирались люди на бесіду. Мєдиним громадським місцем, де збирались люди на бесіду. В чайній стояло кілька столиків. На столик подавався чайМВ чайній стояло кілька столиків. На столик подавався чайМник з завареним чаєм, і на кожного замовця подавали три Мник з завареним чаєм, і на кожного замовця подавали три грудочки цукру.Мгрудочки цукру.

Тут же в чайній була невелика бібліотечка, але її поліМТут же в чайній була невелика бібліотечка, але її політичний характер оприділявся лише отими горезвісними виМтичний характер оприділявся лише отими горезвісними ви

Фвершників прибула в село для охорони монастирської, мона

Фвершників прибула в село для охорони монастирської, монашеської економії і почала щоденними об’їздами пильно охо

Фшеської економії і почала щоденними об’їздами пильно охороняти господарство. Інших визначних подій в Андрушах в

Фроняти господарство. Інших визначних подій в Андрушах в період першої революції не було. Сюди лиш доходили відго

Фперіод першої революції не було. Сюди лиш доходили відгомони про революційні заворушення в Переяславі, в великих Фмони про революційні заворушення в Переяславі, в великих селах Полтавщини, на залізниці та в Києві.Фселах Полтавщини, на залізниці та в Києві.

Після закриття читальні в Андрушах та після переведенФПісля закриття читальні в Андрушах та після переведення монопольки до Карані об’єднане товариство «АндрушівФня монопольки до Карані об’єднане товариство «Андрушівсько-каранська потребительська кооперація» відкрило на Фсько-каранська потребительська кооперація» відкрило на

Емежі Полтавської губернії. Тому читальня лишилася лише як

Емежі Полтавської губернії. Тому читальня лишилася лише як світла згадка про період першої революції 1905 – 1907 років.

Есвітла згадка про період першої революції 1905 – 1907 років. А другою згадкою про той час лишилися в Андрушах посиЕА другою згадкою про той час лишилися в Андрушах посилена команда озброєних козаків, що в кількості дванадцяти Елена команда озброєних козаків, що в кількості дванадцяти вершників прибула в село для охорони монастирської, монаЕвершників прибула в село для охорони монастирської, монашеської економії і почала щоденними об’їздами пильно охоЕшеської економії і почала щоденними об’їздами пильно охороняти господарство. Інших визначних подій в Андрушах в Ероняти господарство. Інших визначних подій в Андрушах в період першої революції не було. Сюди лиш доходили відгоЕперіод першої революції не було. Сюди лиш доходили відгомони про революційні заворушення в Переяславі, в великих Емони про революційні заворушення в Переяславі, в великих

•••••••

185

«Кобзаря». Почитаєм, порегочемось і розійдемось, – розпо-відають тодішні відвідувачі чайної.

Хоча знаходилися дотепні гострослови, що й у тій, апо-літичній химерії, знаходили місця, які давали привід для злободенної іронії, особливо, надавалось до цього те місце з тексту побрехеньки, де говорилось: «Як поїхали ми з дідом у поле індиками орати, а за возом Рябко біг. Приїхали в поле, а ниви нема. Шукаєм і не знаходим її. Коли гульк, аж наш Рябко ліг при дорозі і своїм собачим хвостом усю нашу ниву накрив». Отут-то й можна було посміятись багатозначно над розмірами селянських нив.

Найбільші багатії андрушівські: Козюренко – власник конної машини, який придбав її ще до 1905 року, Іван Пань-ко, що купив конну машину після 1905 року, Козюренко, Моргун, Ісак, три брати Доброскоки, у яких були хати вкриті залізом, вихвалялися перед бідняками, такими, як був най-бідніший у Андрушах Кирило Грищенко – постійний най-мит-пастух гуртового скоту. Заходили до чайної андрушів-ські гружчики, які заробляли, ходили на заробітки «у берег», тобто на переяславську пристань, у них була своя кревна сві-жа копійка, і вони трималися бійкіше і незалежніше перед андрушівськими тузами.

Пишучи про громадський побут у Андрушах, треба ще згадати про існування при громадській хаті загратованої ка-мери, куди за постановою громади, а вірніше з наказу старо-сти, а найчастіше заходами поліції, сажали затриманого чи заарештованого, чи в такий спосіб покараного селянина. Ця камера, запручена залізними гратами і замкнена великим на-дійним замком, називалась кількома народніми термінами: «холодна», «кутузка», «буцигарня» і цілий ряд народних не-пристойних наіменувань.


Ітобто на переяславську пристань, у них була своя кревна сві

Ітобто на переяславську пристань, у них була своя кревна сві

Іжа копійка, і вони трималися бійкіше і незалежніше перед Іжа копійка, і вони трималися бійкіше і незалежніше перед андрушівськими тузами.Іандрушівськими тузами.

Пишучи про громадський побут у Андрушах, треба ще ІПишучи про громадський побут у Андрушах, треба ще згадати про існування при громадській хаті загратованої каІзгадати про існування при громадській хаті загратованої камери, куди за постановою громади, а вірніше з наказу староІмери, куди за постановою громади, а вірніше з наказу старости, а найчастіше заходами поліції, сажали затриманого чи Істи, а найчастіше заходами поліції, сажали затриманого чи заарештованого, чи в такий спосіб покараного селянина. Ця Ізаарештованого, чи в такий спосіб покараного селянина. Ця

Мко, що купив конну машину після 1905 року, Козюренко,

Мко, що купив конну машину після 1905 року, Козюренко, Моргун, Ісак, три брати Доброскоки, у яких були хати вкриті

ММоргун, Ісак, три брати Доброскоки, у яких були хати вкриті залізом, вихвалялися перед бідняками, такими, як був най

Мзалізом, вихвалялися перед бідняками, такими, як був найбідніший у Андрушах Кирило Грищенко – постійний най

Мбідніший у Андрушах Кирило Грищенко – постійний наймит-пастух гуртового скоту. Заходили до чайної андрушів

Ммит-пастух гуртового скоту. Заходили до чайної андрушівські гружчики, які заробляли, ходили на заробітки «у берег», Мські гружчики, які заробляли, ходили на заробітки «у берег», тобто на переяславську пристань, у них була своя кревна свіМтобто на переяславську пристань, у них була своя кревна свіМжа копійка, і вони трималися бійкіше і незалежніше перед Мжа копійка, і вони трималися бійкіше і незалежніше перед андрушівськими тузами.Мандрушівськими тузами.

Пишучи про громадський побут у Андрушах, треба ще МПишучи про громадський побут у Андрушах, треба ще згадати про існування при громадській хаті загратованої каМзгадати про існування при громадській хаті загратованої ка

Фа ниви нема. Шукаєм і не знаходим її. Коли гульк, аж наш

Фа ниви нема. Шукаєм і не знаходим її. Коли гульк, аж наш Рябко ліг при дорозі і своїм собачим хвостом усю нашу ниву

ФРябко ліг при дорозі і своїм собачим хвостом усю нашу ниву накрив». Отут-то й можна було посміятись багатозначно над

Фнакрив». Отут-то й можна було посміятись багатозначно над

Найбільші багатії андрушівські: Козюренко – власник ФНайбільші багатії андрушівські: Козюренко – власник конної машини, який придбав її ще до 1905 року, Іван ПаньФконної машини, який придбав її ще до 1905 року, Іван Панько, що купив конну машину після 1905 року, Козюренко, Фко, що купив конну машину після 1905 року, Козюренко, Моргун, Ісак, три брати Доброскоки, у яких були хати вкриті ФМоргун, Ісак, три брати Доброскоки, у яких були хати вкриті залізом, вихвалялися перед бідняками, такими, як був найФзалізом, вихвалялися перед бідняками, такими, як був найбідніший у Андрушах Кирило Грищенко – постійний найФбідніший у Андрушах Кирило Грищенко – постійний наймит-пастух гуртового скоту. Заходили до чайної андрушівФмит-пастух гуртового скоту. Заходили до чайної андрушів

Езлободенної іронії, особливо, надавалось до цього те місце з

Езлободенної іронії, особливо, надавалось до цього те місце з тексту побрехеньки, де говорилось: «Як поїхали ми з дідом у

Етексту побрехеньки, де говорилось: «Як поїхали ми з дідом у поле індиками орати, а за возом Рябко біг. Приїхали в поле, Еполе індиками орати, а за возом Рябко біг. Приїхали в поле, а ниви нема. Шукаєм і не знаходим її. Коли гульк, аж наш Еа ниви нема. Шукаєм і не знаходим її. Коли гульк, аж наш Рябко ліг при дорозі і своїм собачим хвостом усю нашу ниву ЕРябко ліг при дорозі і своїм собачим хвостом усю нашу ниву накрив». Отут-то й можна було посміятись багатозначно над Енакрив». Отут-то й можна було посміятись багатозначно над

Найбільші багатії андрушівські: Козюренко – власник ЕНайбільші багатії андрушівські: Козюренко – власник конної машини, який придбав її ще до 1905 року, Іван ПаньЕконної машини, який придбав її ще до 1905 року, Іван Пань

•••••••

186

– Громада – великий чоловік!Говорили колись і андрушани цю горду і багатозначну

фразу про своє громадське життя. Але то було в далекому минулому.

Дослідник громадського побуту, вивчаючи історичний розвиток села Андрушів, не може не помітити і не відзна-чити того сумного явища, яке так виразно помітно в історії андрушівської громади. В роки заснування Андрушів, в часи національно-визвольних війн, в роки Тараса Трясила, Бог-дана Хмельницького невелика андрушівська козацька сотня гриміла славою, тогочасні українці-козаки і посполиті високо тримали свій громадський престиж, національне достоїнсво, соціальну гордість, нескоримий свободолюбивий рух, патріо-тичну єдність і одностайність, щоденну бойову готовність із зброєю в руках захищати свої вільні права, землю Батьківщи-ни, соціальну і національну свободу. Але в часи кріпацького рабства і, особливо, в період капіталістичного поневолення андрушівська громада в своєму суспільному розвитку все більше занепадала, знижувалась, і на початку ХХ сторіччя під натиском царського самодержавного устрою зовсім розколо-лась на три нерівні соціальні групи, втратила колишню солі-дарність, питому вагу і зазнала найбільшого приниження.

– Як пуговиця на сорочці під гарячим утюгом тріснула, такою наша андрушівська громада стала!.. – констатуючи гіркий факт, свідчать старожили села.

Земельні наділи, аграрні несправедливості, важкі подат-ки, соціальна нерівність і нерівноправність між заможними, середняками і біднотою, відсутність освіти, темрява, горілка, пияцтво, церковне духовне рабство. А також віддаленість від робітничого міста, від залізниці. У Переяславі не було жодної фабрики чи заводу з робітничим осередком. Тільки ринок, лише переяславський базар з купцями, перекупками, прасо-


Ілась на три нерівні соціальні групи, втратила колишню солі

Ілась на три нерівні соціальні групи, втратила колишню солідарність, питому вагу і зазнала найбільшого приниження.Ідарність, питому вагу і зазнала найбільшого приниження.

– Як пуговиця на сорочці під гарячим утюгом тріснула, І– Як пуговиця на сорочці під гарячим утюгом тріснула, такою наша андрушівська громада стала!.. – констатуючи Ітакою наша андрушівська громада стала!.. – констатуючи гіркий факт, свідчать старожили села.Ігіркий факт, свідчать старожили села.

Земельні наділи, аграрні несправедливості, важкі податІЗемельні наділи, аграрні несправедливості, важкі податки, соціальна нерівність і нерівноправність між заможними, Іки, соціальна нерівність і нерівноправність між заможними, середняками і біднотою, відсутність освіти, темрява, горілка, Ісередняками і біднотою, відсутність освіти, темрява, горілка,

Мтичну єдність і одностайність, щоденну бойову готовність із

Мтичну єдність і одностайність, щоденну бойову готовність із зброєю в руках захищати свої вільні права, землю Батьківщи

Мзброєю в руках захищати свої вільні права, землю Батьківщини, соціальну і національну свободу. Але в часи кріпацького

Мни, соціальну і національну свободу. Але в часи кріпацького рабства і, особливо, в період капіталістичного поневолення

Мрабства і, особливо, в період капіталістичного поневолення андрушівська громада в своєму суспільному розвитку все

Мандрушівська громада в своєму суспільному розвитку все більше занепадала, знижувалась, і на початку ХХ сторіччя під Мбільше занепадала, знижувалась, і на початку ХХ сторіччя під натиском царського самодержавного устрою зовсім розколоМнатиском царського самодержавного устрою зовсім розколоМлась на три нерівні соціальні групи, втратила колишню соліМлась на три нерівні соціальні групи, втратила колишню солідарність, питому вагу і зазнала найбільшого приниження.Мдарність, питому вагу і зазнала найбільшого приниження.

– Як пуговиця на сорочці під гарячим утюгом тріснула, М– Як пуговиця на сорочці під гарячим утюгом тріснула, такою наша андрушівська громада стала!.. – констатуючи Мтакою наша андрушівська громада стала!.. – констатуючи гіркий факт, свідчать старожили села.Мгіркий факт, свідчать старожили села.

Фнаціонально-визвольних війн, в роки Тараса Трясила, Бог

Фнаціонально-визвольних війн, в роки Тараса Трясила, Богдана Хмельницького невелика андрушівська козацька сотня

Фдана Хмельницького невелика андрушівська козацька сотня гриміла славою, тогочасні українці-козаки і посполиті високо

Фгриміла славою, тогочасні українці-козаки і посполиті високо тримали свій громадський престиж, національне достоїнсво,

Фтримали свій громадський престиж, національне достоїнсво, соціальну гордість, нескоримий свободолюбивий рух, патріоФсоціальну гордість, нескоримий свободолюбивий рух, патріотичну єдність і одностайність, щоденну бойову готовність із Фтичну єдність і одностайність, щоденну бойову готовність із зброєю в руках захищати свої вільні права, землю БатьківщиФзброєю в руках захищати свої вільні права, землю Батьківщини, соціальну і національну свободу. Але в часи кріпацького Фни, соціальну і національну свободу. Але в часи кріпацького рабства і, особливо, в період капіталістичного поневолення Фрабства і, особливо, в період капіталістичного поневолення андрушівська громада в своєму суспільному розвитку все Фандрушівська громада в своєму суспільному розвитку все

ЕДослідник громадського побуту, вивчаючи історичний

ЕДослідник громадського побуту, вивчаючи історичний

розвиток села Андрушів, не може не помітити і не відзна

Ерозвиток села Андрушів, не може не помітити і не відзначити того сумного явища, яке так виразно помітно в історії Ечити того сумного явища, яке так виразно помітно в історії андрушівської громади. В роки заснування Андрушів, в часи Еандрушівської громади. В роки заснування Андрушів, в часи національно-визвольних війн, в роки Тараса Трясила, БогЕнаціонально-визвольних війн, в роки Тараса Трясила, Богдана Хмельницького невелика андрушівська козацька сотня Едана Хмельницького невелика андрушівська козацька сотня гриміла славою, тогочасні українці-козаки і посполиті високо Егриміла славою, тогочасні українці-козаки і посполиті високо тримали свій громадський престиж, національне достоїнсво, Етримали свій громадський престиж, національне достоїнсво, соціальну гордість, нескоримий свободолюбивий рух, патріоЕсоціальну гордість, нескоримий свободолюбивий рух, патріо

•••••••

187

лами, крамницями і були виявами заштатного, провінціаль-ного, повітового міста до ще глухішого і відсталішого села Андрушів. І таке становище андрушан було не винятковим і поодиноким, а навпаки, типовим і характерним для всіх подібних прибережних лівобережних сіл Надніпрянської України по географічній лінії: Гнідин – Вишеньки – Проців – Кийлів – Рудаки – Гусенці – Підсінне – Андруші – Козинці – В’юнища – Циблі – Городище – Комарівка – Озерище – Лі-плява – Келєберда – Прохорівка – Сушки – Домантов – Коро-бівка – Чехівка – Самовиця – Старе – Митьки – Мойсинці – Васютинці – Москаленки – Вереміївка – Жовнин.

І єдиним просвітком для передового громадського духу андрушан і подібних до їхньої долі жителів прибережних глу-хих сіл стала праця на дніпровському водному транспорті.

Уже оті два десятки чорноробочих вантажників-андру-шан, які пішли працювати по найму «у берег» (як вони нази-вали роботу на пристані біля причала, біля склепів, біля зер-носховищ, біля лабазів), трималися на фоні андрушівської громади гордо, незалежно і, в якійсь мірі, солідарно як перед своїми односельцями-хліборобами, так і, особливо, перед за-можньою верхівкою села. Вони нікому не кланялись, ні перед ким не принижували свого достоїнства.

– В батька хліба ні куска – син гармонію таска!Вантажники, і, особливо, матроси виходили на вулицю

в шапці набакир, розчесавши кучері, взявшись одною рукою в бік, а другу тримаючи в кишені, готові в любий момент од-биватись кулаком, міцним дужим робочим кулаком.

У вільний день вони проходили вулицями від Старосе-лиці побіля церкви, побіля громадської хати, мимо шинку і чайної, головною вулицею Новоселиці аж до Окопу і назад, співаючи гуртом парубоцької пісні. А в парубоцьких піснях не загибав, не забувався, а героїчним відгомоном часто зву-


Іможньою верхівкою села. Вони нікому не кланялись, ні перед

Іможньою верхівкою села. Вони нікому не кланялись, ні перед ким не принижували свого достоїнства.Іким не принижували свого достоїнства.

– В батька хліба ні куска – син гармонію таска!І– В батька хліба ні куска – син гармонію таска!Вантажники, і, особливо, матроси виходили на вулицю ІВантажники, і, особливо, матроси виходили на вулицю

в шапці набакир, розчесавши кучері, взявшись одною рукою Ів шапці набакир, розчесавши кучері, взявшись одною рукою в бік, а другу тримаючи в кишені, готові в любий момент одІв бік, а другу тримаючи в кишені, готові в любий момент одбиватись кулаком, міцним дужим робочим кулаком.Ібиватись кулаком, міцним дужим робочим кулаком.

У вільний день вони проходили вулицями від СтаросеІУ вільний день вони проходили вулицями від Старосе

Мхих сіл стала праця на дніпровському водному транспорті.

Мхих сіл стала праця на дніпровському водному транспорті.

Уже оті два десятки чорноробочих вантажників-андру

МУже оті два десятки чорноробочих вантажників-андру

шан, які пішли працювати по найму «у берег» (як вони нази

Мшан, які пішли працювати по найму «у берег» (як вони називали роботу на пристані біля причала, біля склепів, біля зер

Мвали роботу на пристані біля причала, біля склепів, біля зерносховищ, біля лабазів), трималися на фоні андрушівської

Мносховищ, біля лабазів), трималися на фоні андрушівської громади гордо, незалежно і, в якійсь мірі, солідарно як перед Мгромади гордо, незалежно і, в якійсь мірі, солідарно як перед Мсвоїми односельцями-хліборобами, так і, особливо, перед заМсвоїми односельцями-хліборобами, так і, особливо, перед заможньою верхівкою села. Вони нікому не кланялись, ні перед Мможньою верхівкою села. Вони нікому не кланялись, ні перед ким не принижували свого достоїнства.Мким не принижували свого достоїнства.

– В батька хліба ні куска – син гармонію таска!М– В батька хліба ні куска – син гармонію таска!Вантажники, і, особливо, матроси виходили на вулицю МВантажники, і, особливо, матроси виходили на вулицю

в шапці набакир, розчесавши кучері, взявшись одною рукою Мв шапці набакир, розчесавши кучері, взявшись одною рукою

Фплява – Келєберда – Прохорівка – Сушки – Домантов – Коро

Фплява – Келєберда – Прохорівка – Сушки – Домантов – Коробівка – Чехівка – Самовиця – Старе – Митьки – Мойсинці –

Фбівка – Чехівка – Самовиця – Старе – Митьки – Мойсинці – Васютинці – Москаленки – Вереміївка – Жовнин.

ФВасютинці – Москаленки – Вереміївка – Жовнин.

І єдиним просвітком для передового громадського духу

ФІ єдиним просвітком для передового громадського духу

андрушан і подібних до їхньої долі жителів прибережних глуФандрушан і подібних до їхньої долі жителів прибережних глухих сіл стала праця на дніпровському водному транспорті.Фхих сіл стала праця на дніпровському водному транспорті.

Уже оті два десятки чорноробочих вантажників-андруФУже оті два десятки чорноробочих вантажників-андрушан, які пішли працювати по найму «у берег» (як вони назиФшан, які пішли працювати по найму «у берег» (як вони називали роботу на пристані біля причала, біля склепів, біля зерФвали роботу на пристані біля причала, біля склепів, біля зерносховищ, біля лабазів), трималися на фоні андрушівської Фносховищ, біля лабазів), трималися на фоні андрушівської

Еподібних прибережних лівобережних сіл Надніпрянської

Еподібних прибережних лівобережних сіл Надніпрянської України по географічній лінії: Гнідин – Вишеньки – Проців –

ЕУкраїни по географічній лінії: Гнідин – Вишеньки – Проців – Кийлів – Рудаки – Гусенці – Підсінне – Андруші – Козинці – ЕКийлів – Рудаки – Гусенці – Підсінне – Андруші – Козинці – В’юнища – Циблі – Городище – Комарівка – Озерище – ЛіЕВ’юнища – Циблі – Городище – Комарівка – Озерище – Ліплява – Келєберда – Прохорівка – Сушки – Домантов – КороЕплява – Келєберда – Прохорівка – Сушки – Домантов – Коро-Е-бівка – Чехівка – Самовиця – Старе – Митьки – Мойсинці – Ебівка – Чехівка – Самовиця – Старе – Митьки – Мойсинці – Васютинці – Москаленки – Вереміївка – Жовнин.ЕВасютинці – Москаленки – Вереміївка – Жовнин.

І єдиним просвітком для передового громадського духу ЕІ єдиним просвітком для передового громадського духу андрушан і подібних до їхньої долі жителів прибережних глуЕандрушан і подібних до їхньої долі жителів прибережних глу

•••••••

188

чав і той давній козацький національний героїзм, який оспі-вував народні подвиги часів Богдана Хмельницького.

– Читали таємно ми гуртом і «Кобзаря» Шевченкового, хоч він і був суворо заборонений, траплялося читати під-пільну революційну літературу, розповсюджувану серед ко-чегарів і матросів на дніпрових пароплавах від Києва до Ка-теринослава і від Кременчука до Черкас, – розповідають про той час андрушівські вантажники-бережани.

Найгордішими і найщасливішими почували себе на фоні андрушівської громади ті молоді дужі парубки, яким удава-лось пробитись, найнятись на роботу на пароплав і працю-вати матросом.

Хоча треба тут відзначити, що в першу чергу відривались від андрушівського хліборобсько-рибальського та хурщи-ківського побуту парубки із безземельних та малоземельних сімейств, зокрема, із прийшлих родин, які не мали в Андру-шах законного орного наділу. Але й серед цих, відірваних від сільського побуту, вантажників і матросів існували в робо-ті, у поведінці, у психології, а, головне, у прагненні дві різні, майже протилежні тенденції. Найвиразніше це виявилось у біографіях матросів Мосьпана Офанасія і Петра Дзюби. Дзю-бин Петро, спираючись на батьківську заможність, на його заробітки вагарем на пристані, вступивши у матроси, маю-чи за плечима кілька класів початкової освіти, прагнув яко-мога швидше переступити професійну межу фізичної праці і пробитись у прошарок вище кваліфікованих професій на пароплавстві. А парубчак біднішого безземельного селянина Мосьпана, розбитний, цікавий Офанасій, любив побратим-ство матросів, їхній гурт, знання країв, прагнув, ознайомив-шись з надніпрянськими пароплавами, їх маршрутами і го-ризонтами, пробитись на море, на морські простори, стати чорноморським матросом-моряком.


Ібіографіях матросів Мосьпана Офанасія і Петра Дзюби. Дзю

Ібіографіях матросів Мосьпана Офанасія і Петра Дзюби. Дзю

Ібин Петро, спираючись на батьківську заможність, на його Ібин Петро, спираючись на батьківську заможність, на його заробітки вагарем на пристані, вступивши у матроси, маюІзаробітки вагарем на пристані, вступивши у матроси, маючи за плечима кілька класів початкової освіти, прагнув якоІчи за плечима кілька класів початкової освіти, прагнув якомога швидше переступити професійну межу фізичної праці Імога швидше переступити професійну межу фізичної праці і пробитись у прошарок вище кваліфікованих професій на Іі пробитись у прошарок вище кваліфікованих професій на пароплавстві. А парубчак біднішого безземельного селянина Іпароплавстві. А парубчак біднішого безземельного селянина Мосьпана, розбитний, цікавий Офанасій, любив побратимІМосьпана, розбитний, цікавий Офанасій, любив побратим

Мвід андрушівського хліборобсько-рибальського та хурщи

Мвід андрушівського хліборобсько-рибальського та хурщиківського побуту парубки із безземельних та малоземельних

Мківського побуту парубки із безземельних та малоземельних сімейств, зокрема, із прийшлих родин, які не мали в Андру

Мсімейств, зокрема, із прийшлих родин, які не мали в Андрушах законного орного наділу. Але й серед цих, відірваних від

Мшах законного орного наділу. Але й серед цих, відірваних від сільського побуту, вантажників і матросів існували в робо

Мсільського побуту, вантажників і матросів існували в роботі, у поведінці, у психології, а, головне, у прагненні дві різні, Мті, у поведінці, у психології, а, головне, у прагненні дві різні, майже протилежні тенденції. Найвиразніше це виявилось у Ммайже протилежні тенденції. Найвиразніше це виявилось у біографіях матросів Мосьпана Офанасія і Петра Дзюби. ДзюМбіографіях матросів Мосьпана Офанасія і Петра Дзюби. ДзюМбин Петро, спираючись на батьківську заможність, на його Мбин Петро, спираючись на батьківську заможність, на його заробітки вагарем на пристані, вступивши у матроси, маюМзаробітки вагарем на пристані, вступивши у матроси, маючи за плечима кілька класів початкової освіти, прагнув якоМчи за плечима кілька класів початкової освіти, прагнув якомога швидше переступити професійну межу фізичної праці Ммога швидше переступити професійну межу фізичної праці

ФНайгордішими і найщасливішими почували себе на фоні

ФНайгордішими і найщасливішими почували себе на фоні

андрушівської громади ті молоді дужі парубки, яким удава

Фандрушівської громади ті молоді дужі парубки, яким удавалось пробитись, найнятись на роботу на пароплав і працю

Флось пробитись, найнятись на роботу на пароплав і працю

Хоча треба тут відзначити, що в першу чергу відривались ФХоча треба тут відзначити, що в першу чергу відривались від андрушівського хліборобсько-рибальського та хурщиФвід андрушівського хліборобсько-рибальського та хурщиківського побуту парубки із безземельних та малоземельних Фківського побуту парубки із безземельних та малоземельних сімейств, зокрема, із прийшлих родин, які не мали в АндруФсімейств, зокрема, із прийшлих родин, які не мали в Андрушах законного орного наділу. Але й серед цих, відірваних від Фшах законного орного наділу. Але й серед цих, відірваних від сільського побуту, вантажників і матросів існували в робоФсільського побуту, вантажників і матросів існували в робо

Епільну революційну літературу, розповсюджувану серед ко

Епільну революційну літературу, розповсюджувану серед кочегарів і матросів на дніпрових пароплавах від Києва до Ка

Ечегарів і матросів на дніпрових пароплавах від Києва до Катеринослава і від Кременчука до Черкас, – розповідають про Етеринослава і від Кременчука до Черкас, – розповідають про той час андрушівські вантажники-бережани.Етой час андрушівські вантажники-бережани.

Найгордішими і найщасливішими почували себе на фоні ЕНайгордішими і найщасливішими почували себе на фоні андрушівської громади ті молоді дужі парубки, яким удаваЕандрушівської громади ті молоді дужі парубки, яким удавалось пробитись, найнятись на роботу на пароплав і працюЕлось пробитись, найнятись на роботу на пароплав і працю

Хоча треба тут відзначити, що в першу чергу відривались ЕХоча треба тут відзначити, що в першу чергу відривались

•••••••

189

І мрії обох цих андрушан здійснились.Петро Дзюба спочатку став помошником капітана, а далі

й капітаном на пароплаві «Гоголь», але це був єдиний поді-бний приклад в житті андрушівської молоді. Біографія Офа-насія Мосьпана типовіша і характерніша для андрушівських парубків, і якщо Мосьпан своїми силами, своїми плечима не пробився з середовища дніпровських матросів на Чорномор-ський торговельний флот, то призов до армії йому допоміг. Він був мобілізований на кораблі Чорноморського військо-вого флоту у Миколаїв. Від Миколаєва до Одеси, від Одеси до Севастополя, від Севастополя до берегів Румунії і Турції від-крились йому горизонти. Він побував із кораблями в Батумі, в Трапезунді, він побував у маневрових походах і брав участь у воєнних битвах на морі як військовий моряк-матрос. Він довідався і навіть добре взнав усю правду про повстання на броненосці «Потьомкін», чув про матроса, свого тезка, Офа-насія Матюшенка, знав усі кораблі і окремих матросів, які брали участь у революційних повстаннях. Його й самого не раз поліція та жандарми тягали на допити з того чи іншого політичного приводу. Вся атмосфера, у якій він жив на мор-ських кораблях, товаришування з робітниками і, особливо, з робітничою молоддю у Миколаєві, Херсоні, Одесі піднесли його, андрушівського сільського юнака, значно вище над рів-нем своїх земляків, і коли він прибував на якийсь час додо-му, то він бачив і гордо відчував, як андрушівська молодь ди-виться на матросів знизу вгору, як матроси становлять ідеал для андрушівських юнаків і дівчат.

А поступово андрушівські селяни поміж собою почали гомоніти, що серед їхніх односельців-матросів є один зем-ляк – Прокіп Захарович Сулима, який служив на броненосці «Потьомкіні», і як рядовий матрос був безпосереднім учасни-ком збройного повстання. В соціальних прошарках села нео-


Іських кораблях, товаришування з робітниками і, особливо,

Іських кораблях, товаришування з робітниками і, особливо, з робітничою молоддю у Миколаєві, Херсоні, Одесі піднесли Із робітничою молоддю у Миколаєві, Херсоні, Одесі піднесли його, андрушівського сільського юнака, значно вище над рівІйого, андрушівського сільського юнака, значно вище над рівнем своїх земляків, і коли він прибував на якийсь час додоІнем своїх земляків, і коли він прибував на якийсь час додому, то він бачив і гордо відчував, як андрушівська молодь диІму, то він бачив і гордо відчував, як андрушівська молодь дивиться на матросів знизу вгору, як матроси становлять ідеал Івиться на матросів знизу вгору, як матроси становлять ідеал для андрушівських юнаків і дівчат.Ідля андрушівських юнаків і дівчат.

А поступово андрушівські селяни поміж собою почали ІА поступово андрушівські селяни поміж собою почали

Му воєнних битвах на морі як військовий моряк-матрос. Він

Му воєнних битвах на морі як військовий моряк-матрос. Він довідався і навіть добре взнав усю правду про повстання на

Мдовідався і навіть добре взнав усю правду про повстання на броненосці «Потьомкін», чув про матроса, свого тезка, Офа

Мброненосці «Потьомкін», чув про матроса, свого тезка, Офанасія Матюшенка, знав усі кораблі і окремих матросів, які

Мнасія Матюшенка, знав усі кораблі і окремих матросів, які брали участь у революційних повстаннях. Його й самого не

Мбрали участь у революційних повстаннях. Його й самого не раз поліція та жандарми тягали на допити з того чи іншого Мраз поліція та жандарми тягали на допити з того чи іншого Мполітичного приводу. Вся атмосфера, у якій він жив на морМполітичного приводу. Вся атмосфера, у якій він жив на морських кораблях, товаришування з робітниками і, особливо, Мських кораблях, товаришування з робітниками і, особливо, з робітничою молоддю у Миколаєві, Херсоні, Одесі піднесли Мз робітничою молоддю у Миколаєві, Херсоні, Одесі піднесли його, андрушівського сільського юнака, значно вище над рівМйого, андрушівського сільського юнака, значно вище над рівнем своїх земляків, і коли він прибував на якийсь час додоМнем своїх земляків, і коли він прибував на якийсь час додому, то він бачив і гордо відчував, як андрушівська молодь диМму, то він бачив і гордо відчував, як андрушівська молодь ди

ФВін був мобілізований на кораблі Чорноморського військо

ФВін був мобілізований на кораблі Чорноморського військового флоту у Миколаїв. Від Миколаєва до Одеси, від Одеси до

Фвого флоту у Миколаїв. Від Миколаєва до Одеси, від Одеси до Севастополя, від Севастополя до берегів Румунії і Турції від

ФСевастополя, від Севастополя до берегів Румунії і Турції відкрились йому горизонти. Він побував із кораблями в Батумі,

Фкрились йому горизонти. Він побував із кораблями в Батумі, в Трапезунді, він побував у маневрових походах і брав участь Фв Трапезунді, він побував у маневрових походах і брав участь у воєнних битвах на морі як військовий моряк-матрос. Він Фу воєнних битвах на морі як військовий моряк-матрос. Він довідався і навіть добре взнав усю правду про повстання на Фдовідався і навіть добре взнав усю правду про повстання на броненосці «Потьомкін», чув про матроса, свого тезка, ОфаФброненосці «Потьомкін», чув про матроса, свого тезка, Офанасія Матюшенка, знав усі кораблі і окремих матросів, які Фнасія Матюшенка, знав усі кораблі і окремих матросів, які брали участь у революційних повстаннях. Його й самого не Фбрали участь у революційних повстаннях. Його й самого не

Енасія Мосьпана типовіша і характерніша для андрушівських

Енасія Мосьпана типовіша і характерніша для андрушівських парубків, і якщо Мосьпан своїми силами, своїми плечима не

Епарубків, і якщо Мосьпан своїми силами, своїми плечима не пробився з середовища дніпровських матросів на ЧорноморЕпробився з середовища дніпровських матросів на Чорноморський торговельний флот, то призов до армії йому допоміг. Еський торговельний флот, то призов до армії йому допоміг. Він був мобілізований на кораблі Чорноморського військоЕВін був мобілізований на кораблі Чорноморського військо-Е-вого флоту у Миколаїв. Від Миколаєва до Одеси, від Одеси до Евого флоту у Миколаїв. Від Миколаєва до Одеси, від Одеси до Севастополя, від Севастополя до берегів Румунії і Турції відЕСевастополя, від Севастополя до берегів Румунії і Турції відкрились йому горизонти. Він побував із кораблями в Батумі, Екрились йому горизонти. Він побував із кораблями в Батумі, в Трапезунді, він побував у маневрових походах і брав участь Ев Трапезунді, він побував у маневрових походах і брав участь

•••••••

190

днаково про це гомоніли, неоднакова була реакція, але вже по всіх [усюдах], напевно, чули, що там на Чорному морі щось таке скоїлось, що стривожило всю Росію, що стривожило кожну хату і тривогою потрясло всю імперію і царський трон.

Після тієї чутки андрушани з цікавістю напружено жда-ли появи в селі того загадкового потьомкінця Прокопа Су-лими. Але матрос прибув у село, пройшов по всіх вулицях рівно, зосереджено, спокійно, він бачив як з кожного вікна, з кожних воріт на нього дивились селянські очі, ждучи від нього хоч одного слова про ту загадкову подію на Чорному морі. Але вже тертий і битий життям матрос Сулима знав, що за ним також стежать пильні очі стражника і урядника та їхніх довірених шпигунів, і пам’ятав те, що йому було суво-ро наказано мовчати і заборонено розповідати про «бунт» на броненосці. Він зайшов у поліцію (найнята у селянина хата для проведення в ній сільського сходу, в якій постійно пра-цював сільський писар та громадський староста, ця хата в андрушівському побуті називалась не «зборня», як в інших полтавських селах, а іменувалась завжди «поліція»), офіці-ально заявив про своє прибуття в село і продовжував мовч-ки жити в Андрушах. Але в святкові дні урочисто надівав свою морську матроську форму, надівав безкозирку, на якій красувалась назва його бойового корабля. Але йому поліція заборонила і форму цю надівати, бо і сама назва було заборо-нена в Росії, і той корабель був переіменований.

Одначе, як розповідають старожили, кожного року різд-вяними святами в андрушівській громаді відбувались щоріч-ні перевибори свого старости. Між претендентами на посаду старости відбувалася передвиборна боротьба. Кожен з пре-тендентів збирав частину виборців, підпоював їх, закликаю-чи кричати на сході за свою кандидатуру. От саме в ці дні Прокіп Сулима між гуртом земляків і почав, хоч стримано,


Іки жити в Андрушах. Але в святкові дні урочисто надівав

Іки жити в Андрушах. Але в святкові дні урочисто надівав свою морську матроську форму, надівав безкозирку, на якій Ісвою морську матроську форму, надівав безкозирку, на якій красувалась назва його бойового корабля. Але йому поліція Ікрасувалась назва його бойового корабля. Але йому поліція заборонила і форму цю надівати, бо і сама назва було забороІзаборонила і форму цю надівати, бо і сама назва було заборонена в Росії, і той корабель був переіменований.Інена в Росії, і той корабель був переіменований.

Одначе, як розповідають старожили, кожного року різдІОдначе, як розповідають старожили, кожного року різдвяними святами в андрушівській громаді відбувались щорічІвяними святами в андрушівській громаді відбувались щорічні перевибори свого старости. Між претендентами на посаду Іні перевибори свого старости. Між претендентами на посаду

Мро наказано мовчати і заборонено розповідати про «бунт» на

Мро наказано мовчати і заборонено розповідати про «бунт» на броненосці. Він зайшов у поліцію (найнята у селянина хата

Мброненосці. Він зайшов у поліцію (найнята у селянина хата для проведення в ній сільського сходу, в якій постійно пра

Мдля проведення в ній сільського сходу, в якій постійно працював сільський писар та громадський староста, ця хата в

Мцював сільський писар та громадський староста, ця хата в андрушівському побуті називалась не «зборня», як в інших

Мандрушівському побуті називалась не «зборня», як в інших полтавських селах, а іменувалась завжди «поліція»), офіціМполтавських селах, а іменувалась завжди «поліція»), офіціально заявив про своє прибуття в село і продовжував мовчМально заявив про своє прибуття в село і продовжував мовчМки жити в Андрушах. Але в святкові дні урочисто надівав Мки жити в Андрушах. Але в святкові дні урочисто надівав свою морську матроську форму, надівав безкозирку, на якій Мсвою морську матроську форму, надівав безкозирку, на якій красувалась назва його бойового корабля. Але йому поліція Мкрасувалась назва його бойового корабля. Але йому поліція заборонила і форму цю надівати, бо і сама назва було забороМзаборонила і форму цю надівати, бо і сама назва було заборонена в Росії, і той корабель був переіменований.Мнена в Росії, і той корабель був переіменований.

Фз кожних воріт на нього дивились селянські очі, ждучи від

Фз кожних воріт на нього дивились селянські очі, ждучи від нього хоч одного слова про ту загадкову подію на Чорному

Фнього хоч одного слова про ту загадкову подію на Чорному морі. Але вже тертий і битий життям матрос Сулима знав,

Фморі. Але вже тертий і битий життям матрос Сулима знав, що за ним також стежать пильні очі стражника і урядника та

Фщо за ним також стежать пильні очі стражника і урядника та їхніх довірених шпигунів, і пам’ятав те, що йому було сувоФїхніх довірених шпигунів, і пам’ятав те, що йому було суворо наказано мовчати і заборонено розповідати про «бунт» на Фро наказано мовчати і заборонено розповідати про «бунт» на броненосці. Він зайшов у поліцію (найнята у селянина хата Фброненосці. Він зайшов у поліцію (найнята у селянина хата для проведення в ній сільського сходу, в якій постійно праФдля проведення в ній сільського сходу, в якій постійно працював сільський писар та громадський староста, ця хата в Фцював сільський писар та громадський староста, ця хата в андрушівському побуті називалась не «зборня», як в інших Фандрушівському побуті називалась не «зборня», як в інших

ЕПісля тієї чутки андрушани з цікавістю напружено жда

ЕПісля тієї чутки андрушани з цікавістю напружено жда

ли появи в селі того загадкового потьомкінця Прокопа Су

Ели появи в селі того загадкового потьомкінця Прокопа Сулими. Але матрос прибув у село, пройшов по всіх вулицях Елими. Але матрос прибув у село, пройшов по всіх вулицях рівно, зосереджено, спокійно, він бачив як з кожного вікна, Ерівно, зосереджено, спокійно, він бачив як з кожного вікна, з кожних воріт на нього дивились селянські очі, ждучи від Ез кожних воріт на нього дивились селянські очі, ждучи від нього хоч одного слова про ту загадкову подію на Чорному Енього хоч одного слова про ту загадкову подію на Чорному морі. Але вже тертий і битий життям матрос Сулима знав, Еморі. Але вже тертий і битий життям матрос Сулима знав, що за ним також стежать пильні очі стражника і урядника та Ещо за ним також стежать пильні очі стражника і урядника та їхніх довірених шпигунів, і пам’ятав те, що йому було сувоЕїхніх довірених шпигунів, і пам’ятав те, що йому було суво

•••••••

191

розповідати, як матроси уперше в Росії піднімали на кора-бельну щоглу червоний прапор революції. І натяками гово-рив, як матроси-повстанці проголосили на всю імперію свою найсильнішу програму-заклик:

– Геть самодержавство!Так виразно, зовні малопомітно, але впливали андрушів-

ські матроси на громадську свідомість своїх земляків-одно-сельців і вливали новий струмінь в громадський побут свого тихого придавленого села.

Солдати і матроси андрушани були носіями найпередо-віших прогресивних явищ в громадському побуті своїх бать-ків і братів. Із усіх щорічно закликаних на військову службу андрушан дві третини йшло служити в сухопутні війська, а одна третина андрушан служила у військово-морському флоті. Від двадцяти до тридцяти душ щорічно було мобілі-зовано в Андрушах новобранців саме для служби на кора-блях. Ця цифра для невеликої сільської громади (350 дво-рів) була значною, і як бачимо лише на кількох конкретних прикладах, була суспільно-впливовою і виразно помітною, а для андрушівської молоді стала своєрідним прагненням до ідеалу попасти служити у військово-морський флот. Хоч плакали, побивались і голосили матері та сестри, щорічно виряжаючи восени своїх синів на призов, хоч співалось і приговорювалось при цьому тяжкими словами антиміліта-ристичної пісні:

Легче мені, моя мати,Круту гору копати.Круту гору копаючи,Хоч сяду, спочину,Як надіну ж царське платтяДовіку не скину.


Ідо ідеалу попасти служити у військово-морський флот. Хоч

Ідо ідеалу попасти служити у військово-морський флот. Хоч

Іплакали, побивались і голосили матері та сестри, щорічно Іплакали, побивались і голосили матері та сестри, щорічно виряжаючи восени своїх синів на призов, хоч співалось і Івиряжаючи восени своїх синів на призов, хоч співалось і приговорювалось при цьому тяжкими словами антимілітаІприговорювалось при цьому тяжкими словами антимілітаристичної пісні:Іристичної пісні:Ма одна третина андрушан служила у військово-морському

Ма одна третина андрушан служила у військово-морському флоті. Від двадцяти до тридцяти душ щорічно було мобілі

Мфлоті. Від двадцяти до тридцяти душ щорічно було мобілізовано в Андрушах новобранців саме для служби на кора

Мзовано в Андрушах новобранців саме для служби на кораблях. Ця цифра для невеликої сільської громади (350 дво

Мблях. Ця цифра для невеликої сільської громади (350 дворів) була значною, і як бачимо лише на кількох конкретних

Мрів) була значною, і як бачимо лише на кількох конкретних прикладах, була суспільно-впливовою і виразно помітною, Мприкладах, була суспільно-впливовою і виразно помітною, а для андрушівської молоді стала своєрідним прагненням Ма для андрушівської молоді стала своєрідним прагненням до ідеалу попасти служити у військово-морський флот. Хоч Мдо ідеалу попасти служити у військово-морський флот. Хоч Мплакали, побивались і голосили матері та сестри, щорічно Мплакали, побивались і голосили матері та сестри, щорічно виряжаючи восени своїх синів на призов, хоч співалось і Мвиряжаючи восени своїх синів на призов, хоч співалось і приговорювалось при цьому тяжкими словами антимілітаМприговорювалось при цьому тяжкими словами антиміліта

ФСолдати і матроси андрушани були носіями найпередо

ФСолдати і матроси андрушани були носіями найпередо

віших прогресивних явищ в громадському побуті своїх бать

Фвіших прогресивних явищ в громадському побуті своїх батьків і братів. Із усіх щорічно закликаних на військову службу

Фків і братів. Із усіх щорічно закликаних на військову службу андрушан дві третини йшло служити в сухопутні війська, Фандрушан дві третини йшло служити в сухопутні війська, а одна третина андрушан служила у військово-морському Фа одна третина андрушан служила у військово-морському флоті. Від двадцяти до тридцяти душ щорічно було мобіліФфлоті. Від двадцяти до тридцяти душ щорічно було мобілізовано в Андрушах новобранців саме для служби на кораФзовано в Андрушах новобранців саме для служби на кораблях. Ця цифра для невеликої сільської громади (350 двоФблях. Ця цифра для невеликої сільської громади (350 дворів) була значною, і як бачимо лише на кількох конкретних Фрів) була значною, і як бачимо лише на кількох конкретних

ЕТак виразно, зовні малопомітно, але впливали андрушів

ЕТак виразно, зовні малопомітно, але впливали андрушів

ські матроси на громадську свідомість своїх земляків-одноЕські матроси на громадську свідомість своїх земляків-односельців і вливали новий струмінь в громадський побут свого Есельців і вливали новий струмінь в громадський побут свого

Солдати і матроси андрушани були носіями найпередоЕСолдати і матроси андрушани були носіями найпередовіших прогресивних явищ в громадському побуті своїх батьЕвіших прогресивних явищ в громадському побуті своїх батьків і братів. Із усіх щорічно закликаних на військову службу Еків і братів. Із усіх щорічно закликаних на військову службу андрушан дві третини йшло служити в сухопутні війська, Еандрушан дві третини йшло служити в сухопутні війська,

•••••••

192

Проте, прослуживши певний час у війську і повернув-шись додому у відпуск, кожен селянин тверезо і реально зважував удачу, що навіть царська, трижди розпроклята, казарма була легшою для селянина, ніж безпросвітній побут трижди пригніченого селянина-бідняка в роботі і в побуті дома. І тому серед солдат-андрушівців не раз проривались характерні вислови:

– Весело служити в солдатах, а ще лучче в матросах, коли б тільки войни не було. Та якби діти та жінка дома не плака-ли, – додавали сімейні солдати.

Отже, тільки у військовій службі та в середовищі робіт-ників і знаходив вихід громадський дух, громадські праг-нення колись козацького пригнобленого маленького україн-ського глухого села.

І по всіх прибережніх дніпровських селах вихідці з-під селянських стріх стали матросами дніпровського флоту, а частково – й чорноморського флоту, рятували і підносили українську національну традицію, бойовий революційний дух, славу запорожських, дніпровських і чорноморських, а то навіть і середземноморських відважних походів. Кілька десятків андрушівських матросів своїми трудовими біогра-фіями і професіями водників піднесли образ громадського обличчя прибережного села Андрушів і внесли скромний, але помітний внесок свого села у величну історію надніпрян-ського напівселянства, напівпролетаріату. А цим самим вли-вались в річище загальної величної історії українського на-роду взагалі.

Характеризуючи виробничий побут українського села Андрушів, треба відзначити в йому елементи колективізму, які виразно виявлялись навіть в період капіталізму і не були стерті, знищені всією системою економічного пригноблення.


Ідесятків андрушівських матросів своїми трудовими біогра

Ідесятків андрушівських матросів своїми трудовими біогра

Іфіями і професіями водників піднесли образ громадського Іфіями і професіями водників піднесли образ громадського обличчя прибережного села Андрушів і внесли скромний, Іобличчя прибережного села Андрушів і внесли скромний, але помітний внесок свого села у величну історію надніпрянІале помітний внесок свого села у величну історію надніпрянського напівселянства, напівпролетаріату. А цим самим влиІського напівселянства, напівпролетаріату. А цим самим вливались в річище загальної величної історії українського наІвались в річище загальної величної історії українського народу взагалі.Іроду взагалі.

Мського глухого села.

Мського глухого села.

І по всіх прибережніх дніпровських селах вихідці з-під

МІ по всіх прибережніх дніпровських селах вихідці з-під

селянських стріх стали матросами дніпровського флоту,

Мселянських стріх стали матросами дніпровського флоту, а частково – й чорноморського флоту, рятували і підносили

Ма частково – й чорноморського флоту, рятували і підносили українську національну традицію, бойовий революційний

Мукраїнську національну традицію, бойовий революційний дух, славу запорожських, дніпровських і чорноморських, Мдух, славу запорожських, дніпровських і чорноморських, а то навіть і середземноморських відважних походів. Кілька Ма то навіть і середземноморських відважних походів. Кілька десятків андрушівських матросів своїми трудовими біограМдесятків андрушівських матросів своїми трудовими біограМфіями і професіями водників піднесли образ громадського Мфіями і професіями водників піднесли образ громадського обличчя прибережного села Андрушів і внесли скромний, Мобличчя прибережного села Андрушів і внесли скромний, але помітний внесок свого села у величну історію надніпрянМале помітний внесок свого села у величну історію надніпрянського напівселянства, напівпролетаріату. А цим самим влиМського напівселянства, напівпролетаріату. А цим самим вли

Фб тільки войни не було. Та якби діти та жінка дома не плака

Фб тільки войни не було. Та якби діти та жінка дома не плакали, – додавали сімейні солдати.

Фли, – додавали сімейні солдати.

Отже, тільки у військовій службі та в середовищі робіт

ФОтже, тільки у військовій службі та в середовищі робіт

ників і знаходив вихід громадський дух, громадські праг

Фників і знаходив вихід громадський дух, громадські прагнення колись козацького пригнобленого маленького українФнення колись козацького пригнобленого маленького україн

І по всіх прибережніх дніпровських селах вихідці з-під ФІ по всіх прибережніх дніпровських селах вихідці з-під селянських стріх стали матросами дніпровського флоту, Фселянських стріх стали матросами дніпровського флоту, а частково – й чорноморського флоту, рятували і підносили Фа частково – й чорноморського флоту, рятували і підносили українську національну традицію, бойовий революційний Фукраїнську національну традицію, бойовий революційний

Етрижди пригніченого селянина-бідняка в роботі і в побуті

Етрижди пригніченого селянина-бідняка в роботі і в побуті дома. І тому серед солдат-андрушівців не раз проривались

Едома. І тому серед солдат-андрушівців не раз проривались

– Весело служити в солдатах, а ще лучче в матросах, коли Е– Весело служити в солдатах, а ще лучче в матросах, коли б тільки войни не було. Та якби діти та жінка дома не плакаЕб тільки войни не було. Та якби діти та жінка дома не плака

Отже, тільки у військовій службі та в середовищі робітЕОтже, тільки у військовій службі та в середовищі робітників і знаходив вихід громадський дух, громадські прагЕників і знаходив вихід громадський дух, громадські прагнення колись козацького пригнобленого маленького українЕнення колись козацького пригнобленого маленького україн

•••••••

193

Буржуазна етнографія всі моменти колективного труда в середовищі українського селянства як в період феодалізму, так і в період капіталізму повертала і генезисом, і обличчям тільки у минуле. Всі явища гуртової праці реакційні буржу-азні етнографи цілком віддавали минулому, і всі виробничі хліборобські, сільськогосподарські гуртування, тимчасові чи постійні об’єднування іменувала пережитками минулих соціально-економічних історичних етапів і на цьому ставила крапку. Буржуазним етнографам не було ніякого суспільного інтересу науково проаналізувати всі явища колективізму в гуртуванні селян у виробничому побуті і розібратися, які еле-менти є традиційним продовженням і пережитком минулих епох, а які явища виявились породженими саме в період ка-піталізму і виявились своєрідною виробничою громадською протидією проти капіталістичного нищівного наступу.

Розглянемо конкретний історико-побутовий матер’ял з андрушівського громадського побуту в світлі марксистських принципів радянської етнографічної науки. Погляньмо, що скажуть нашій науці такі конкретні явища в історії Андру-шів періоду капіталізму як громадське (община, земельна громада) випасання корів і овець, обробка землі супрягою, масові традиційні толоки в час спорудження селянських хат, гуртова молотьба урожаю кінними машинами, артільні об’єднання заробітчан взагалі і зокрема заробітчан у бере-зі, тобто на роботі на переяславській пристані, а також роз-глянемо дівоцькі і парубоцькі гуртування на вечорницях і досвітках.

Починаючи розгляд проявів гуртової колективної праці в Андрушах, належить перше всього сказати, що андрушів-ська земельна громада, її існування як общини, майже не дає ніякого матер’ялу, на якому можна було б, хоч малою мірою, виявити характерні риси колективізму чи пережиточного, чи


Ігромада) випасання корів і овець, обробка землі

Ігромада) випасання корів і овець, обробка землі масові традиційні Імасові традиційні хат, гуртова молотьба урожаю кінними машинами, артільні Іхат, гуртова молотьба урожаю кінними машинами, артільні об’єднання заробітчан взагалі і зокрема заробітчан у Іоб’єднання заробітчан взагалі і зокрема заробітчан у

, тобто на роботі на переяславській пристані, а також розІ, тобто на роботі на переяславській пристані, а також розглянемо дівоцькі і парубоцькі гуртування на Іглянемо дівоцькі і парубоцькі гуртування на досвіткахІдосвітках.І.Починаючи розгляд проявів гуртової колективної праці ІПочинаючи розгляд проявів гуртової колективної праці

Мпіталізму і виявились своєрідною виробничою громадською

Мпіталізму і виявились своєрідною виробничою громадською протидією проти капіталістичного нищівного наступу.

Мпротидією проти капіталістичного нищівного наступу.

Розглянемо конкретний історико-побутовий матер’ял з

МРозглянемо конкретний історико-побутовий матер’ял з

андрушівського громадського побуту в світлі марксистських

Мандрушівського громадського побуту в світлі марксистських принципів радянської етнографічної науки. Погляньмо, що

Мпринципів радянської етнографічної науки. Погляньмо, що скажуть нашій науці такі конкретні явища в історії АндруМскажуть нашій науці такі конкретні явища в історії Андрушів періоду капіталізму як громадське (община, земельна Мшів періоду капіталізму як громадське (община, земельна Мгромада) випасання корів і овець, обробка землі Мгромада) випасання корів і овець, обробка землі масові традиційні Ммасові традиційні толокиМтолоки в час спорудження селянських М в час спорудження селянських хат, гуртова молотьба урожаю кінними машинами, артільні Мхат, гуртова молотьба урожаю кінними машинами, артільні об’єднання заробітчан взагалі і зокрема заробітчан у Моб’єднання заробітчан взагалі і зокрема заробітчан у

, тобто на роботі на переяславській пристані, а також розМ, тобто на роботі на переяславській пристані, а також роз

Фкрапку. Буржуазним етнографам не було ніякого суспільного

Фкрапку. Буржуазним етнографам не було ніякого суспільного інтересу науково проаналізувати всі явища колективізму в

Фінтересу науково проаналізувати всі явища колективізму в гуртуванні селян у виробничому побуті і розібратися, які еле

Фгуртуванні селян у виробничому побуті і розібратися, які елементи є традиційним продовженням і пережитком минулих

Фменти є традиційним продовженням і пережитком минулих епох, а які явища виявились породженими саме в період каФепох, а які явища виявились породженими саме в період капіталізму і виявились своєрідною виробничою громадською Фпіталізму і виявились своєрідною виробничою громадською протидією проти капіталістичного нищівного наступу.Фпротидією проти капіталістичного нищівного наступу.

Розглянемо конкретний історико-побутовий матер’ял з ФРозглянемо конкретний історико-побутовий матер’ял з андрушівського громадського побуту в світлі марксистських Фандрушівського громадського побуту в світлі марксистських принципів радянської етнографічної науки. Погляньмо, що Фпринципів радянської етнографічної науки. Погляньмо, що

Еазні етнографи цілком віддавали минулому, і всі виробничі

Еазні етнографи цілком віддавали минулому, і всі виробничі хліборобські, сільськогосподарські гуртування, тимчасові

Ехліборобські, сільськогосподарські гуртування, тимчасові чи постійні об’єднування іменувала пережитками минулих Ечи постійні об’єднування іменувала пережитками минулих соціально-економічних історичних етапів і на цьому ставила Есоціально-економічних історичних етапів і на цьому ставила крапку. Буржуазним етнографам не було ніякого суспільного Екрапку. Буржуазним етнографам не було ніякого суспільного інтересу науково проаналізувати всі явища колективізму в Еінтересу науково проаналізувати всі явища колективізму в гуртуванні селян у виробничому побуті і розібратися, які елеЕгуртуванні селян у виробничому побуті і розібратися, які елементи є традиційним продовженням і пережитком минулих Ементи є традиційним продовженням і пережитком минулих епох, а які явища виявились породженими саме в період каЕепох, а які явища виявились породженими саме в період ка

•••••••

194

ембріонально-перспективного характеру. Бо існування гро-мади-общини в Андрушах в період капіталізму підтримува-лось в інтересах панівних класів Росії, в інтересах царської держави. Громада (община), здійснюючи запропонований адміністративно (згори) принцип кругової поруки звільни-ла державну адміністрацію від складного, марудного ніколи не примеренного між селянами, переділу (перерозподілу) земельних угідь; громада звільнила державну адміністрацію від марудного мікроскопічно-роздрібного стягання щоріч-них андрушівських копійок, четвертаків, полтинників, кар-бованців для сплати в державний банк, щорічної виплати за колишні панські землі, якими тепер користувалась, як вічний боржник перед банком цією землею, андрушівська земельна громада. Ця ж громада, звільнивши державу від стосунків з окремим хліборобом – обробником маленької ділянки землі, взяла на свої плечі громадського посередника між державою і селянином. Фактично, громада стала громадським добро-вільним державним фінансовим органом, добровільним ма-совим продовженням державного апарату, приростком до фінансово-адміністративних ричагів державної системи. Але слово «добровільний» тут обов’язково треба брати в лапки. Бо хай би спробувала добровільно відмовиться від цих функ-цій андрушівська община, її б примусили всіма карально-по-ліцейськими заходами взяти на себе гуртове землеволодіння і гуртову щорічну виплату грошових податків у державний банк. Отже, община була вигідна царському самодержавству і обслуговувала інтереси панівних класів, а зовсім не інтер-еси об’єднаного в общину андрушівського населення. Тому-то і марно шукати тут елементів виробничо-побутового ко-лективізму. Якщо тут і знаходили буржуазні етнографи якусь облуду, якийсь відгомін чи стародавнього віча у сільському сході, чи козацьких військових чорних рад у формах прове-


Іслово «добровільний» тут обов’язково треба брати в лапки.

Іслово «добровільний» тут обов’язково треба брати в лапки. Бо хай би спробувала добровільно відмовиться від цих функІБо хай би спробувала добровільно відмовиться від цих функцій андрушівська община, її б примусили всіма карально-поІцій андрушівська община, її б примусили всіма карально-поліцейськими заходами взяти на себе гуртове землеволодіння Іліцейськими заходами взяти на себе гуртове землеволодіння і гуртову щорічну виплату грошових податків у державний Іі гуртову щорічну виплату грошових податків у державний банк. Отже, община була вигідна царському самодержавству Ібанк. Отже, община була вигідна царському самодержавству і обслуговувала інтереси панівних класів, а зовсім не інтерІі обслуговувала інтереси панівних класів, а зовсім не інтереси об’єднаного в общину андрушівського населення. Тому-Іеси об’єднаного в общину андрушівського населення. Тому-

Мгромада. Ця ж громада, звільнивши державу від стосунків з

Мгромада. Ця ж громада, звільнивши державу від стосунків з окремим хліборобом – обробником маленької ділянки землі,

Мокремим хліборобом – обробником маленької ділянки землі, взяла на свої плечі громадського посередника між державою

Мвзяла на свої плечі громадського посередника між державою і селянином. Фактично, громада стала громадським добро

Мі селянином. Фактично, громада стала громадським добровільним державним фінансовим органом, добровільним ма

Мвільним державним фінансовим органом, добровільним масовим продовженням державного апарату, приростком до Мсовим продовженням державного апарату, приростком до фінансово-адміністративних ричагів державної системи. Але Мфінансово-адміністративних ричагів державної системи. Але Мслово «добровільний» тут обов’язково треба брати в лапки. Мслово «добровільний» тут обов’язково треба брати в лапки. Бо хай би спробувала добровільно відмовиться від цих функМБо хай би спробувала добровільно відмовиться від цих функцій андрушівська община, її б примусили всіма карально-поМцій андрушівська община, її б примусили всіма карально-поліцейськими заходами взяти на себе гуртове землеволодіння Мліцейськими заходами взяти на себе гуртове землеволодіння і гуртову щорічну виплату грошових податків у державний Мі гуртову щорічну виплату грошових податків у державний

Фвід марудного мікроскопічно-роздрібного стягання щоріч

Фвід марудного мікроскопічно-роздрібного стягання щорічних андрушівських копійок, четвертаків, полтинників, кар

Фних андрушівських копійок, четвертаків, полтинників, карбованців для сплати в державний банк, щорічної виплати за

Фбованців для сплати в державний банк, щорічної виплати за колишні панські землі, якими тепер користувалась, як вічний

Фколишні панські землі, якими тепер користувалась, як вічний боржник перед банком цією землею, андрушівська земельна Фборжник перед банком цією землею, андрушівська земельна громада. Ця ж громада, звільнивши державу від стосунків з Фгромада. Ця ж громада, звільнивши державу від стосунків з окремим хліборобом – обробником маленької ділянки землі, Фокремим хліборобом – обробником маленької ділянки землі, взяла на свої плечі громадського посередника між державою Фвзяла на свої плечі громадського посередника між державою і селянином. Фактично, громада стала громадським доброФі селянином. Фактично, громада стала громадським добровільним державним фінансовим органом, добровільним маФвільним державним фінансовим органом, добровільним ма

Еадміністративно (згори) принцип кругової поруки звільни

Еадміністративно (згори) принцип кругової поруки звільнила державну адміністрацію від складного, марудного ніколи

Ела державну адміністрацію від складного, марудного ніколи не примеренного між селянами, переділу (перерозподілу) Ене примеренного між селянами, переділу (перерозподілу) земельних угідь; громада звільнила державну адміністрацію Еземельних угідь; громада звільнила державну адміністрацію від марудного мікроскопічно-роздрібного стягання щорічЕвід марудного мікроскопічно-роздрібного стягання щорічних андрушівських копійок, четвертаків, полтинників, карЕних андрушівських копійок, четвертаків, полтинників, карбованців для сплати в державний банк, щорічної виплати за Ебованців для сплати в державний банк, щорічної виплати за колишні панські землі, якими тепер користувалась, як вічний Еколишні панські землі, якими тепер користувалась, як вічний боржник перед банком цією землею, андрушівська земельна Еборжник перед банком цією землею, андрушівська земельна

•••••••

195

дення сільського сходу, чи в формах проведення різдв’яних виборів старости, писаря і казначея, річних і місячних по-ліцейських та десятників. Всі ці форми в період капіталізму настільки одірвалися від змісту, від самої суті стародавніх громадських традицій, що не тільки відокремились від на-родних інтересів, а вступили з ними в протиріччя антого-ністичного характеру. Селяни на сход намагались не йти, бо наперед знали, що ухвала сільського сходу скерована проти інтересів селянства і обов’язково принесе новий економіч-ний тягар на шию хлібороба-трудівника, а обрані общиною староста, писар, казначей, річні і місячні поліцейські кожним своїм заходом, словом, кожним новим протоколом відстою-вали інтереси панівних класів і були явно гостро скеровані проти селянина, проти трудящої основної частини сільської громади і тому були чужі і ворожі проголошеній декларатив-но самій ідеї общини-громади. Це стало настільки очевид-ним явищем, що селяни вже не довіряли своїй громаді і своїм громадським обранцям, а дивились на неї як на адміністра-тивно-економічний орган, і тому незпроста в Андрушах так закорінився термін, назва, саркастичне слово, яке десяти-літтями входило в побут села, в якому осередок, суспільнне місце діяльності громади цілком серйозно звалось «поліція». Як це правдиво, конкретно сказано і як самою цією назвою трудящі винесли вирок і пригвоздили до ганебного стовба всю діяльність своєї общини-громади. В цім слові виявилось всенародне недовір’я общині і відчужденість від її всіх захо-дів діяльності.

Не довіряло общині-громаді і царське самодержавство, не довіряло, бо боялось і селянського масового непослуху та наростаючого стихійного незадоволення, нескоримого обу-рення, не довіряло самодержавство і обраній верхівці, знало безсилля цієї верхівки перед всім селом. І найкращим вия-


Іліттями входило в побут села, в якому осередок, суспільнне

Іліттями входило в побут села, в якому осередок, суспільнне місце діяльності громади цілком серйозно звалось «поліція». Імісце діяльності громади цілком серйозно звалось «поліція». Як це правдиво, конкретно сказано і як самою цією назвою ІЯк це правдиво, конкретно сказано і як самою цією назвою трудящі винесли вирок і пригвоздили до ганебного стовба Ітрудящі винесли вирок і пригвоздили до ганебного стовба всю діяльність своєї общини-громади. В цім слові виявилось Івсю діяльність своєї общини-громади. В цім слові виявилось всенародне недовір’я общині і відчужденість від її всіх захоІвсенародне недовір’я общині і відчужденість від її всіх заходів діяльності.Ідів діяльності.

Не довіряло общині-громаді і царське самодержавство, ІНе довіряло общині-громаді і царське самодержавство,

Мпроти селянина, проти трудящої основної частини сільської

Мпроти селянина, проти трудящої основної частини сільської громади і тому були чужі і ворожі проголошеній декларатив

Мгромади і тому були чужі і ворожі проголошеній декларативно самій ідеї общини-громади. Це стало настільки очевид

Мно самій ідеї общини-громади. Це стало настільки очевидним явищем, що селяни вже не довіряли своїй громаді і своїм

Мним явищем, що селяни вже не довіряли своїй громаді і своїм громадським обранцям, а дивились на неї як на адміністра

Мгромадським обранцям, а дивились на неї як на адміністративно-економічний орган, і тому незпроста в Андрушах так Мтивно-економічний орган, і тому незпроста в Андрушах так Мзакорінився термін, назва, саркастичне слово, яке десятиМзакорінився термін, назва, саркастичне слово, яке десятиліттями входило в побут села, в якому осередок, суспільнне Мліттями входило в побут села, в якому осередок, суспільнне місце діяльності громади цілком серйозно звалось «поліція». Ммісце діяльності громади цілком серйозно звалось «поліція». Як це правдиво, конкретно сказано і як самою цією назвою МЯк це правдиво, конкретно сказано і як самою цією назвою трудящі винесли вирок і пригвоздили до ганебного стовба Мтрудящі винесли вирок і пригвоздили до ганебного стовба всю діяльність своєї общини-громади. В цім слові виявилось Мвсю діяльність своєї общини-громади. В цім слові виявилось

Фінтересів селянства і обов’язково принесе новий економіч

Фінтересів селянства і обов’язково принесе новий економічний тягар на шию хлібороба-трудівника, а обрані общиною

Фний тягар на шию хлібороба-трудівника, а обрані общиною староста, писар, казначей, річні і місячні поліцейські кожним

Фстароста, писар, казначей, річні і місячні поліцейські кожним своїм заходом, словом, кожним новим протоколом відстою

Фсвоїм заходом, словом, кожним новим протоколом відстоювали інтереси панівних класів і були явно гостро скеровані Фвали інтереси панівних класів і були явно гостро скеровані проти селянина, проти трудящої основної частини сільської Фпроти селянина, проти трудящої основної частини сільської громади і тому були чужі і ворожі проголошеній декларативФгромади і тому були чужі і ворожі проголошеній декларативно самій ідеї общини-громади. Це стало настільки очевидФно самій ідеї общини-громади. Це стало настільки очевидним явищем, що селяни вже не довіряли своїй громаді і своїм Фним явищем, що селяни вже не довіряли своїй громаді і своїм громадським обранцям, а дивились на неї як на адміністраФгромадським обранцям, а дивились на неї як на адміністра

Егромадських традицій, що не тільки відокремились від на

Егромадських традицій, що не тільки відокремились від народних інтересів, а вступили з ними в протиріччя антого

Еродних інтересів, а вступили з ними в протиріччя антогоністичного характеру. Селяни на сход намагались не йти, бо Еністичного характеру. Селяни на сход намагались не йти, бо наперед знали, що ухвала сільського сходу скерована проти Енаперед знали, що ухвала сільського сходу скерована проти інтересів селянства і обов’язково принесе новий економічЕінтересів селянства і обов’язково принесе новий економіч-Е-ний тягар на шию хлібороба-трудівника, а обрані общиною Ений тягар на шию хлібороба-трудівника, а обрані общиною староста, писар, казначей, річні і місячні поліцейські кожним Естароста, писар, казначей, річні і місячні поліцейські кожним своїм заходом, словом, кожним новим протоколом відстоюЕсвоїм заходом, словом, кожним новим протоколом відстоювали інтереси панівних класів і були явно гостро скеровані Евали інтереси панівних класів і були явно гостро скеровані

•••••••

196

вом і доказом свого недовір’я до общини царське самодер-жавство продемонструвало призначенням у кожне село своїх озброєних адміністративно-каральних чинів поліції. У ма-леньке село Андруші було насаджено два крупних чини по-ліційної системи – стражник і урядник. Вони стояли на чолі урядування в селі, вони фактично ліквідували навіть пере-житки громадського самоврядування, перетворивши його в державно-поліцейське, зверхнє, зовнішне урядування. Ці два чини поліції: стражник (представник середнього поліційного командування) і урядник (чин старшого поліцейського офі-церства) підпорядковували своїй владі, офіціально команду-вали всіма обраними на сході громадськими поліцейськими як місячними, так і річними. Це вже вони, чини поліції, з до-ручення державного апарату, наділи на шию громадським поліцейським оті мідні державні бляхи, які мусили носити на шиї сільські обрані поліцейські під час виконання своїх обов’язків. Так гинула громадська суть так званої общини в українському селі.

Але капіталізм породив ще сильнішу соціально-еконо-мічну суспільну картину, яка вже остаточно, іззовні і знутрі, трощила сільську традиційну українську громаду, підривала, розчахувала на три частини і розмивала остаточно земельну общину.

Тут, у Андрушах, сільський середняцький масив громади почав розмиватись ще в восьмидесятих і дев’яностих роках минулого [XIX] сторіччя, а на кінець капіталістичного періо-ду процес розмивання середняцького масиву між двома про-тилежними полюсами, між експлуататорською, куркульсько-купецькою верхівкою села та між бідняцько-пролетарською частиною став особливо виразно виявлений. Місцевою осо-бливістю в суспільно-економічному побуті Андрушів були місцеві явища, які ще підсилювали і підкреслювали з одного


Ітрощила сільську традиційну українську громаду, підривала,

Ітрощила сільську традиційну українську громаду, підривала, розчахувала на три частини і розмивала остаточно земельну Ірозчахувала на три частини і розмивала остаточно земельну общину.Іобщину.

Тут, у Андрушах, сільський середняцький масив громади ІТут, у Андрушах, сільський середняцький масив громади почав розмиватись ще в восьмидесятих і дев’яностих роках Іпочав розмиватись ще в восьмидесятих і дев’яностих роках минулого [XIX] сторіччя, а на кінець капіталістичного періоІминулого [XIX] сторіччя, а на кінець капіталістичного періоду процес розмивання середняцького масиву між двома проІду процес розмивання середняцького масиву між двома протилежними полюсами, між експлуататорською, куркульсько-Ітилежними полюсами, між експлуататорською, куркульсько-

Мручення державного апарату, наділи на шию громадським

Мручення державного апарату, наділи на шию громадським поліцейським оті мідні державні бляхи, які мусили носити

Мполіцейським оті мідні державні бляхи, які мусили носити на шиї сільські обрані поліцейські під час виконання своїх

Мна шиї сільські обрані поліцейські під час виконання своїх обов’язків. Так гинула громадська суть так званої общини в

Мобов’язків. Так гинула громадська суть так званої общини в українському селі.

Мукраїнському селі.

Але капіталізм породив ще сильнішу соціально-еконоМАле капіталізм породив ще сильнішу соціально-економічну суспільну картину, яка вже остаточно, іззовні і знутрі, Ммічну суспільну картину, яка вже остаточно, іззовні і знутрі, Мтрощила сільську традиційну українську громаду, підривала, Мтрощила сільську традиційну українську громаду, підривала, розчахувала на три частини і розмивала остаточно земельну Мрозчахувала на три частини і розмивала остаточно земельну

Тут, у Андрушах, сільський середняцький масив громади МТут, у Андрушах, сільський середняцький масив громади почав розмиватись ще в восьмидесятих і дев’яностих роках Мпочав розмиватись ще в восьмидесятих і дев’яностих роках

Фчини поліції: стражник (представник середнього поліційного

Фчини поліції: стражник (представник середнього поліційного командування) і урядник (чин старшого поліцейського офі

Фкомандування) і урядник (чин старшого поліцейського офіцерства) підпорядковували своїй владі, офіціально команду

Фцерства) підпорядковували своїй владі, офіціально командували всіма обраними на сході громадськими поліцейськими

Фвали всіма обраними на сході громадськими поліцейськими як місячними, так і річними. Це вже вони, чини поліції, з доФяк місячними, так і річними. Це вже вони, чини поліції, з доручення державного апарату, наділи на шию громадським Фручення державного апарату, наділи на шию громадським поліцейським оті мідні державні бляхи, які мусили носити Фполіцейським оті мідні державні бляхи, які мусили носити на шиї сільські обрані поліцейські під час виконання своїх Фна шиї сільські обрані поліцейські під час виконання своїх обов’язків. Так гинула громадська суть так званої общини в Фобов’язків. Так гинула громадська суть так званої общини в

Еліційної системи – стражник і урядник. Вони стояли на чолі

Еліційної системи – стражник і урядник. Вони стояли на чолі урядування в селі, вони фактично ліквідували навіть пере

Еурядування в селі, вони фактично ліквідували навіть пережитки громадського самоврядування, перетворивши його в Ежитки громадського самоврядування, перетворивши його в державно-поліцейське, зверхнє, зовнішне урядування. Ці два Едержавно-поліцейське, зверхнє, зовнішне урядування. Ці два чини поліції: стражник (представник середнього поліційного Ечини поліції: стражник (представник середнього поліційного командування) і урядник (чин старшого поліцейського офіЕкомандування) і урядник (чин старшого поліцейського офіцерства) підпорядковували своїй владі, офіціально командуЕцерства) підпорядковували своїй владі, офіціально командували всіма обраними на сході громадськими поліцейськими Евали всіма обраними на сході громадськими поліцейськими як місячними, так і річними. Це вже вони, чини поліції, з доЕяк місячними, так і річними. Це вже вони, чини поліції, з до

•••••••

197

боку – пролетарізацію села, а з другого боку – збагачення екс-плуататорської верхівки. Серед цих місцевих соціально-еко-номічних явищ треба, в першу чергу, назвати: андрушівсько-монастирську економію, переяславську пристань, яка міс-титься зразу на околиці села Андрушів, переяславський ри-нок – крупний щотижневий базар у заштатному повітовому місті, подвійне проведення купцями-підрядчиками сошейної дороги з дамбою (з греблею) від міста Переяслава до переяс-лавсько-андрушівської пристані. Це основні економічні ви-яви капіталістичної економіки в селі Андрушах. Були ще й другорядні додаткові явища, які починались в Андрушах ще в період феадалізму, але в період капіталізму вони набрали нового змісту і навіть деяких нових форм зовнішніх. Тут має-мо на увазі розведення овець андрушівськими селянами, на-прикінці ХІХ ст. вівчарська отара розрослась до найбільших розмірів, але вся вона повністю поглиналась зажерливими купцями, а також монопольщиками, які тургували горілкою. Також в Андрушах здавна було розвинуте чумацтво. В період капіталізму воно переросло тут в так зване хурування.

Ми не пишемо економічного нарису про розвиток ан-друшівської общини. Ці явища розглядаємо як ті причини, поштовхи, стимули, які впливали на культуру і побут ан-друшівської громади, які породжували етнографічні зміни в громадському житті села.

А зміни сталися дійсно виразні. Село змінило своє старе хліборобсько-рибальське, пастухівське обличчя і стало на-бирати образу робітничо-купецького виселку над торговель-ним трактом.

Замість старих чумацьких маж з’явилися, у два рази менші за розміром, грабарські каламашки, замість старих дерев’яних возів з’явились «залізні вози». Обіддя на коле-сах звузилось наполовину, їх обкували металевими шинами,


Ідрушівської общини. Ці явища розглядаємо як ті причини,

Ідрушівської общини. Ці явища розглядаємо як ті причини, поштовхи, стимули, які впливали на культуру і побут анІпоштовхи, стимули, які впливали на культуру і побут андрушівської громади, які породжували етнографічні зміни в Ідрушівської громади, які породжували етнографічні зміни в громадському житті села.Ігромадському житті села.

А зміни сталися дійсно виразні. Село змінило своє старе ІА зміни сталися дійсно виразні. Село змінило своє старе хліборобсько-рибальське, пастухівське обличчя і стало наІхліборобсько-рибальське, пастухівське обличчя і стало набирати образу робітничо-купецького виселку над торговельІбирати образу робітничо-купецького виселку над торговель

Ммо на увазі розведення овець андрушівськими селянами, на

Ммо на увазі розведення овець андрушівськими селянами, наприкінці ХІХ ст. вівчарська отара розрослась до найбільших

Мприкінці ХІХ ст. вівчарська отара розрослась до найбільших розмірів, але вся вона повністю поглиналась зажерливими

Мрозмірів, але вся вона повністю поглиналась зажерливими купцями, а також монопольщиками, які тургували горілкою.

Мкупцями, а також монопольщиками, які тургували горілкою. Також в Андрушах здавна було розвинуте чумацтво. В період

МТакож в Андрушах здавна було розвинуте чумацтво. В період капіталізму воно переросло тут в так зване Мкапіталізму воно переросло тут в так зване ММи не пишемо економічного нарису про розвиток анММи не пишемо економічного нарису про розвиток андрушівської общини. Ці явища розглядаємо як ті причини, Мдрушівської общини. Ці явища розглядаємо як ті причини, поштовхи, стимули, які впливали на культуру і побут анМпоштовхи, стимули, які впливали на культуру і побут андрушівської громади, які породжували етнографічні зміни в Мдрушівської громади, які породжували етнографічні зміни в громадському житті села.Мгромадському житті села.

А зміни сталися дійсно виразні. Село змінило своє старе МА зміни сталися дійсно виразні. Село змінило своє старе

Флавсько-андрушівської пристані. Це основні економічні ви

Флавсько-андрушівської пристані. Це основні економічні вияви капіталістичної економіки в селі Андрушах. Були ще й

Фяви капіталістичної економіки в селі Андрушах. Були ще й другорядні додаткові явища, які починались в Андрушах ще

Фдругорядні додаткові явища, які починались в Андрушах ще в період феадалізму, але в період капіталізму вони набрали

Фв період феадалізму, але в період капіталізму вони набрали нового змісту і навіть деяких нових форм зовнішніх. Тут маєФнового змісту і навіть деяких нових форм зовнішніх. Тут маємо на увазі розведення овець андрушівськими селянами, наФмо на увазі розведення овець андрушівськими селянами, наприкінці ХІХ ст. вівчарська отара розрослась до найбільших Фприкінці ХІХ ст. вівчарська отара розрослась до найбільших розмірів, але вся вона повністю поглиналась зажерливими Фрозмірів, але вся вона повністю поглиналась зажерливими купцями, а також монопольщиками, які тургували горілкою. Фкупцями, а також монопольщиками, які тургували горілкою. Також в Андрушах здавна було розвинуте чумацтво. В період ФТакож в Андрушах здавна було розвинуте чумацтво. В період

Етиться зразу на околиці села Андрушів, переяславський ри

Етиться зразу на околиці села Андрушів, переяславський ринок – крупний щотижневий базар у заштатному повітовому

Енок – крупний щотижневий базар у заштатному повітовому місті, подвійне проведення купцями-підрядчиками сошейної Емісті, подвійне проведення купцями-підрядчиками сошейної дороги з дамбою (з греблею) від міста Переяслава до переясЕдороги з дамбою (з греблею) від міста Переяслава до переяславсько-андрушівської пристані. Це основні економічні виЕлавсько-андрушівської пристані. Це основні економічні ви-Е-яви капіталістичної економіки в селі Андрушах. Були ще й Еяви капіталістичної економіки в селі Андрушах. Були ще й другорядні додаткові явища, які починались в Андрушах ще Едругорядні додаткові явища, які починались в Андрушах ще в період феадалізму, але в період капіталізму вони набрали Ев період феадалізму, але в період капіталізму вони набрали нового змісту і навіть деяких нових форм зовнішніх. Тут маєЕнового змісту і навіть деяких нових форм зовнішніх. Тут має

•••••••

198

вози вже не скрипіли по-стародавньому, а видзвонювали ко-лесами так, що хазяїн здалеку пізнавав звукову особливість свого воза. Замість війя та ярма з’явилось дишло і оглоблі, а замість волів стали основною тягловою силою коні. Бідняк поїхав під хуру навіть одноконною підводою, а середняк за-прягав пару коней і вже орудував ними як хурщик так, що за-довольняв не лише потреби сім’ї, а міг мати й деякий приро-біток, спираючись на який, уже планував замість солом’яної покрівлі покласти на хату дах металевий або із черепиці.

В Андрушах, особливо біля пристані і на головній вулиці Новоселиці, з’явився добрий десяток хат, які скинули з себе солом’яну стріху. На Староселиці всі старі типові клуні на токах перетворились у зсипні зерносховища, заарендовані купцями-лабазниками. З’явились у багатіїв, замість старих класичних воріт, високі дощані ворота-брами, а стара плете-на ліса змінилась дощаним парканом. Замість рублених стін, в оселях кількох багатіїв, з’явились цеглові муровані стіни. Це явища верхнього полюсу, але з’явились у Андрушах за-рослі зеленим мохом старі солом’яні стріхи, обшарпані бов-дури, наполовину розірвані хати (два сини, поділившись, розрубали хату надвоє), зарослі бур’янами двори, упалі, по-хилі, напіврозтягнуті, напіврозламані ліси [тини], двори без воріт. З’явились і жебраки під церквою із середовища калік, покинутих одиноких старих удів, з середовища інвалідів з японської війни та інвалідів, покалічених на вантажних ро-ботах біля пристані, на залізниці, грабарських працях, на да-леких заробітках. З’явилось поняття, [поряд] з новим побу-товим терміном «купований хліб», «домашній або свій хліб».

Почав зникати старий традиційний одяг, а на зміну йому прийшло, з одного боку, особливо в чоловіків – вбрання ро-бітниче, а з другого боку – купецьке вбрання у заможньої верхівки: глибокі гумові калоші, чоботи «на бутилках», «бо-


Ірозрубали хату надвоє), зарослі бур’янами двори, упалі, по

Ірозрубали хату надвоє), зарослі бур’янами двори, упалі, похилі, напіврозтягнуті, напіврозламані ліси [тини], двори без Іхилі, напіврозтягнуті, напіврозламані ліси [тини], двори без воріт. З’явились і жебраки під церквою із середовища калік, Іворіт. З’явились і жебраки під церквою із середовища калік, покинутих одиноких старих удів, з середовища інвалідів з Іпокинутих одиноких старих удів, з середовища інвалідів з японської війни та інвалідів, покалічених на вантажних роІяпонської війни та інвалідів, покалічених на вантажних роботах біля пристані, на залізниці, грабарських працях, на даІботах біля пристані, на залізниці, грабарських працях, на далеких заробітках. З’явилось поняття, [поряд] з новим побуІлеких заробітках. З’явилось поняття, [поряд] з новим побутовим терміном «купований хліб», «домашній або свій хліб».Ітовим терміном «купований хліб», «домашній або свій хліб».

Мкупцями-лабазниками. З’явились у багатіїв, замість старих

Мкупцями-лабазниками. З’явились у багатіїв, замість старих класичних воріт, високі дощані ворота-брами, а стара плете

Мкласичних воріт, високі дощані ворота-брами, а стара плетена ліса змінилась дощаним парканом. Замість рублених стін,

Мна ліса змінилась дощаним парканом. Замість рублених стін, в оселях кількох багатіїв, з’явились цеглові муровані стіни.

Мв оселях кількох багатіїв, з’явились цеглові муровані стіни. Це явища верхнього полюсу, але з’явились у Андрушах за

МЦе явища верхнього полюсу, але з’явились у Андрушах зарослі зеленим мохом старі солом’яні стріхи, обшарпані бовМрослі зеленим мохом старі солом’яні стріхи, обшарпані бовдури, наполовину розірвані хати (два сини, поділившись, Мдури, наполовину розірвані хати (два сини, поділившись, Мрозрубали хату надвоє), зарослі бур’янами двори, упалі, поМрозрубали хату надвоє), зарослі бур’янами двори, упалі, похилі, напіврозтягнуті, напіврозламані ліси [тини], двори без Мхилі, напіврозтягнуті, напіврозламані ліси [тини], двори без воріт. З’явились і жебраки під церквою із середовища калік, Мворіт. З’явились і жебраки під церквою із середовища калік, покинутих одиноких старих удів, з середовища інвалідів з Мпокинутих одиноких старих удів, з середовища інвалідів з японської війни та інвалідів, покалічених на вантажних роМяпонської війни та інвалідів, покалічених на вантажних ро

Фпокрівлі покласти на хату дах металевий або із черепиці.

Фпокрівлі покласти на хату дах металевий або із черепиці.

В Андрушах, особливо біля пристані і на головній вулиці

ФВ Андрушах, особливо біля пристані і на головній вулиці

Новоселиці, з’явився добрий десяток хат, які скинули з себе

ФНовоселиці, з’явився добрий десяток хат, які скинули з себе солом’яну стріху. На Староселиці всі старі типові клуні на

Фсолом’яну стріху. На Староселиці всі старі типові клуні на токах перетворились у зсипні зерносховища, заарендовані Фтоках перетворились у зсипні зерносховища, заарендовані купцями-лабазниками. З’явились у багатіїв, замість старих Фкупцями-лабазниками. З’явились у багатіїв, замість старих класичних воріт, високі дощані ворота-брами, а стара плетеФкласичних воріт, високі дощані ворота-брами, а стара плетена ліса змінилась дощаним парканом. Замість рублених стін, Фна ліса змінилась дощаним парканом. Замість рублених стін, в оселях кількох багатіїв, з’явились цеглові муровані стіни. Фв оселях кількох багатіїв, з’явились цеглові муровані стіни. Це явища верхнього полюсу, але з’явились у Андрушах заФЦе явища верхнього полюсу, але з’явились у Андрушах за

Епоїхав під хуру навіть одноконною підводою, а середняк за

Епоїхав під хуру навіть одноконною підводою, а середняк запрягав пару коней і вже орудував ними як хурщик так, що за

Епрягав пару коней і вже орудував ними як хурщик так, що задовольняв не лише потреби сім’ї, а міг мати й деякий прироЕдовольняв не лише потреби сім’ї, а міг мати й деякий приробіток, спираючись на який, уже планував замість солом’яної Ебіток, спираючись на який, уже планував замість солом’яної покрівлі покласти на хату дах металевий або із черепиці.Епокрівлі покласти на хату дах металевий або із черепиці.

В Андрушах, особливо біля пристані і на головній вулиці ЕВ Андрушах, особливо біля пристані і на головній вулиці Новоселиці, з’явився добрий десяток хат, які скинули з себе ЕНовоселиці, з’явився добрий десяток хат, які скинули з себе солом’яну стріху. На Староселиці всі старі типові клуні на Есолом’яну стріху. На Староселиці всі старі типові клуні на токах перетворились у зсипні зерносховища, заарендовані Етоках перетворились у зсипні зерносховища, заарендовані

•••••••

199

брикове» пальто, картуз «обичайкою» і навіть годинник з ланцюжком у багатших, яких селяни іронічно називали «па-рубок при часах».

– А для чого йому ті часи здались?– Як для чого, він по часах до вітру ходить.Вся біднота і, особливо, малеча, підлітки виходили на за-

робітки або виходили одробляти штрафні дні на роботу до монахів, тобто в монастирську економію, особливо, в пору збирання помідорів-баклажан, груш і кислиць, яких було дуже багато у монастирському господарстві. Багато андру-шан працювало грабарями і, особливо, землекопами на міс-цевій соші, яка часто ремонтувалась і підсипалась. Чимало селян почали плести кошики, корзини на переяславський ба-зар. З’явилось у селі слово «острожник». Кілька душ щороку з Андрушів сиділо в тюрмі за різного роду грабунки, крадіж-ки, розбої. Поряд з пристанськими вантажниками-робітни-ками, пролетарями з’явились і люмпин-пролетарі, бездомні «босяки». Все це продукт прискореного наступу капіталізму на колишній сільськогосподарський андрушівський побут.

А про земельну громаду (про незрозумілу навіть поко-лінню ХХ сторіччя общину) згадували тільки тоді, коли по-ліцейський десятник з бляхою на шиї загадував нести податі або іти на сільський сход, де також ішла переважно мова про несплату податків.

В розпорядженні істориків є стародавній малюнок з по-буту Запорізької Січі. На ньому зображено, як поспішають козаки на свою громадську раду, поспішають аж збігаються з усіх боків. Видно [в] козацькії часи, в часи козака Якима Ан-друщенка, в часи Богдана Хмельницького, може і в Андрушах козаки так поспішали на свої громадські збори, але в часи столипінські про це не може бути й мови, і старе прислів’я – «Громада – великий чоловік» – уже втратило свій первісний


Ілінню ХХ сторіччя общину) згадували тільки тоді, коли по

Ілінню ХХ сторіччя общину) згадували тільки тоді, коли поліцейський десятник з бляхою на шиї загадував нести податі Іліцейський десятник з бляхою на шиї загадував нести податі або іти на сільський сход, де також ішла переважно мова про Іабо іти на сільський сход, де також ішла переважно мова про несплату податків.Інесплату податків.

В розпорядженні істориків є стародавній малюнок з поІВ розпорядженні істориків є стародавній малюнок з побуту Запорізької Січі. На ньому зображено, як поспішають Ібуту Запорізької Січі. На ньому зображено, як поспішають козаки на свою громадську раду, поспішають аж збігаються з Ікозаки на свою громадську раду, поспішають аж збігаються з усіх боків. Видно [в] козацькії часи, в часи козака Якима АнІусіх боків. Видно [в] козацькії часи, в часи козака Якима Ан

Мзар. З’явилось у селі слово «острожник». Кілька душ щороку

Мзар. З’явилось у селі слово «острожник». Кілька душ щороку з Андрушів сиділо в тюрмі за різного роду грабунки, крадіж

Мз Андрушів сиділо в тюрмі за різного роду грабунки, крадіжки, розбої. Поряд з пристанськими вантажниками-робітни

Мки, розбої. Поряд з пристанськими вантажниками-робітниками, пролетарями з’явились і люмпин-пролетарі, бездомні

Мками, пролетарями з’явились і люмпин-пролетарі, бездомні «босяки». Все це продукт прискореного наступу капіталізму

М«босяки». Все це продукт прискореного наступу капіталізму на колишній сільськогосподарський андрушівський побут.Мна колишній сільськогосподарський андрушівський побут.МА про земельну громаду (про незрозумілу навіть покоМА про земельну громаду (про незрозумілу навіть поколінню ХХ сторіччя общину) згадували тільки тоді, коли поМлінню ХХ сторіччя общину) згадували тільки тоді, коли поліцейський десятник з бляхою на шиї загадував нести податі Мліцейський десятник з бляхою на шиї загадував нести податі або іти на сільський сход, де також ішла переважно мова про Мабо іти на сільський сход, де також ішла переважно мова про несплату податків.Мнесплату податків.

В розпорядженні істориків є стародавній малюнок з поМВ розпорядженні істориків є стародавній малюнок з по

Фзбирання помідорів-баклажан, груш і кислиць, яких було

Фзбирання помідорів-баклажан, груш і кислиць, яких було дуже багато у монастирському господарстві. Багато андру

Фдуже багато у монастирському господарстві. Багато андрушан працювало грабарями і, особливо, землекопами на міс

Фшан працювало грабарями і, особливо, землекопами на місцевій соші, яка часто ремонтувалась і підсипалась. Чимало

Фцевій соші, яка часто ремонтувалась і підсипалась. Чимало селян почали плести кошики, корзини на переяславський баФселян почали плести кошики, корзини на переяславський базар. З’явилось у селі слово «острожник». Кілька душ щороку Фзар. З’явилось у селі слово «острожник». Кілька душ щороку з Андрушів сиділо в тюрмі за різного роду грабунки, крадіжФз Андрушів сиділо в тюрмі за різного роду грабунки, крадіжки, розбої. Поряд з пристанськими вантажниками-робітниФки, розбої. Поряд з пристанськими вантажниками-робітниками, пролетарями з’явились і люмпин-пролетарі, бездомні Фками, пролетарями з’явились і люмпин-пролетарі, бездомні «босяки». Все це продукт прискореного наступу капіталізму Ф«босяки». Все це продукт прискореного наступу капіталізму

Е– Як для чого, він по часах до вітру ходить.

Е– Як для чого, він по часах до вітру ходить.Вся біднота і, особливо, малеча, підлітки виходили на за

ЕВся біднота і, особливо, малеча, підлітки виходили на за

робітки або виходили одробляти штрафні дні на роботу до Еробітки або виходили одробляти штрафні дні на роботу до монахів, тобто в монастирську економію, особливо, в пору Емонахів, тобто в монастирську економію, особливо, в пору збирання помідорів-баклажан, груш і кислиць, яких було Езбирання помідорів-баклажан, груш і кислиць, яких було дуже багато у монастирському господарстві. Багато андруЕдуже багато у монастирському господарстві. Багато андрушан працювало грабарями і, особливо, землекопами на місЕшан працювало грабарями і, особливо, землекопами на місцевій соші, яка часто ремонтувалась і підсипалась. Чимало Ецевій соші, яка часто ремонтувалась і підсипалась. Чимало селян почали плести кошики, корзини на переяславський баЕселян почали плести кошики, корзини на переяславський ба

•••••••

200

зміст. В андрушівському побуті ця класична фраза була пере-творена в іронічне прислів’я, скероване саркастичним жалом проти того громадського старости, про якого ще й говорили: «Здрастуйте господа громадо і дядьку Опанас». Він був еко-номічно сильний і фізично дебелий так, що боров усіх приїз-жих борців. От про нього й говорили, що він підборкав, під-корив своїй владі, і цей один чоловік, та ще й справді дужий і великий, став синонімом громади.

– Куди йдеш чоловіче?– Та гонять же в поліцію, – тобто на андрушівський сход.Отже, в андрушівській конкретній дійсності община зе-

мельна в столипінські часи не лише була пережитком минулих громадських форм побуту, а взагалі пережила себе і існувала як відгомін минулого. І тому-то в Андрушах останній переділ землі відбувся в 1903 році. А в столипінські роки переділ уже і юридичними законами був скасований. Єдине чого не було в Андрушах, це не було отрубних хуторів, і не було масового переселення селян «на поселяни» в Сибір і на Зелений Клин, що було типовим явищем на Полтавщині і, взагалі, на Ліво-бережній Україні. Для столипінських хуторів не було в Ан-друшах відповідної землі. Піскуваті, малородючі навколишні грунти нікого не приваблювали з куркулів, бо далеко скоріше, вигідніше і ефективніше можна було вложити гроші в капіта-лістичні торгівлі, зокрема, зерном, зважаючи, що тепер Ан-друші перебували між двома вигідними торговими полюсами: між переяславським ринком і переяславською пристаню, не кажучи вже про досягнення сюди магнітного поля київського крупного ринку та його посібника бориспільського базару.

Так виглядала справа з общиною, з громадським земле-володінням в Андрушах на початку ХХ сторіччя.

Що торкається інших явищ громадського побуту, то в їх-ньому побутуванні виявилась капіталістична економіка і ви-


Ідрушах відповідної землі. Піскуваті, малородючі навколишні

Ідрушах відповідної землі. Піскуваті, малородючі навколишні грунти нікого не приваблювали з куркулів, бо далеко скоріше, Ігрунти нікого не приваблювали з куркулів, бо далеко скоріше, Івигідніше і ефективніше можна було вложити гроші в капітаІвигідніше і ефективніше можна було вложити гроші в капіталістичні торгівлі, зокрема, зерном, зважаючи, що тепер АнІлістичні торгівлі, зокрема, зерном, зважаючи, що тепер Андруші перебували між двома вигідними торговими полюсами: Ідруші перебували між двома вигідними торговими полюсами: між переяславським ринком і переяславською пристаню, не Іміж переяславським ринком і переяславською пристаню, не кажучи вже про досягнення сюди магнітного поля київського Ікажучи вже про досягнення сюди магнітного поля київського крупного ринку та його посібника бориспільського базару.Ікрупного ринку та його посібника бориспільського базару.

Мяк відгомін минулого. І тому-то в Андрушах останній переділ

Мяк відгомін минулого. І тому-то в Андрушах останній переділ землі відбувся в 1903 році. А в столипінські роки переділ уже

Мземлі відбувся в 1903 році. А в столипінські роки переділ уже і юридичними законами був скасований. Єдине чого не було

Мі юридичними законами був скасований. Єдине чого не було в Андрушах, це не було отрубних хуторів, і не було масового

Мв Андрушах, це не було отрубних хуторів, і не було масового переселення селян «на поселяни» в Сибір і на Зелений Клин,

Мпереселення селян «на поселяни» в Сибір і на Зелений Клин, що було типовим явищем на Полтавщині і, взагалі, на ЛівоМщо було типовим явищем на Полтавщині і, взагалі, на Лівобережній Україні. Для столипінських хуторів не було в АнМбережній Україні. Для столипінських хуторів не було в Андрушах відповідної землі. Піскуваті, малородючі навколишні Мдрушах відповідної землі. Піскуваті, малородючі навколишні грунти нікого не приваблювали з куркулів, бо далеко скоріше, Мгрунти нікого не приваблювали з куркулів, бо далеко скоріше, Мвигідніше і ефективніше можна було вложити гроші в капітаМвигідніше і ефективніше можна було вложити гроші в капіталістичні торгівлі, зокрема, зерном, зважаючи, що тепер АнМлістичні торгівлі, зокрема, зерном, зважаючи, що тепер Андруші перебували між двома вигідними торговими полюсами: Мдруші перебували між двома вигідними торговими полюсами:

Ф– Та гонять же в поліцію, – тобто на андрушівський сход.

Ф– Та гонять же в поліцію, – тобто на андрушівський сход.Отже, в андрушівській конкретній дійсності община зе

ФОтже, в андрушівській конкретній дійсності община зе

мельна в столипінські часи не лише була пережитком минулих

Фмельна в столипінські часи не лише була пережитком минулих громадських форм побуту, а взагалі пережила себе і існувала Фгромадських форм побуту, а взагалі пережила себе і існувала як відгомін минулого. І тому-то в Андрушах останній переділ Фяк відгомін минулого. І тому-то в Андрушах останній переділ землі відбувся в 1903 році. А в столипінські роки переділ уже Фземлі відбувся в 1903 році. А в столипінські роки переділ уже і юридичними законами був скасований. Єдине чого не було Фі юридичними законами був скасований. Єдине чого не було в Андрушах, це не було отрубних хуторів, і не було масового Фв Андрушах, це не було отрубних хуторів, і не було масового переселення селян «на поселяни» в Сибір і на Зелений Клин, Фпереселення селян «на поселяни» в Сибір і на Зелений Клин,

Еномічно сильний і фізично дебелий так, що боров усіх приїз

Еномічно сильний і фізично дебелий так, що боров усіх приїзжих борців. От про нього й говорили, що він підборкав, під

Ежих борців. От про нього й говорили, що він підборкав, підкорив своїй владі, і цей один чоловік, та ще й справді дужий і Екорив своїй владі, і цей один чоловік, та ще й справді дужий і

– Та гонять же в поліцію, – тобто на андрушівський сход.Е– Та гонять же в поліцію, – тобто на андрушівський сход.Отже, в андрушівській конкретній дійсності община зеЕОтже, в андрушівській конкретній дійсності община зе

мельна в столипінські часи не лише була пережитком минулих Емельна в столипінські часи не лише була пережитком минулих громадських форм побуту, а взагалі пережила себе і існувала Егромадських форм побуту, а взагалі пережила себе і існувала

•••••••

201

разний вплив капіталістичної системи на громадську духо-вну культуру українців взагалі і андрушан зокрема. Почнем під цим кутом зору розглядати явища колективної гуртової праці в Андрушах в кінці ХІХ і на початку ХХ сторіччя. Ви-пасання рогатої худоби і овець у Андрушах з давніх-давен відбувалось на громадських вигонах, в центрі яких містять-ся озера Очеретувате, Віловицька Велика і Віловицька Мала. Біля цих озер традиційно, можна навіть сказати віковічно, міститься та частина пастівника, де худоба пригнана в обід до водопою, напившись, стає і лягає терлуватись. Це місце називається андрушівським діалектним терміном стіло, тоб-то тирло. Судячи по тому, що навколо цього урочища Стіло археологи знаходять матер’ял ще з кам’яної доби та з періоду бронзи, виходить, що тут були пастухівські оселі і стілувався скот ще тисячоліття тому назад. Отже, андрушівська громада перейняла в спадщину і пастівник, і громадські форми випа-сання на громадських пастівниках з дуже давніх часів. Луки і пасовиська були розбиті на приватно-власницькі дільниці, зокрема, найкращі пасовиська перебували в приватно-влас-ницькій економії переяславського монастиря, і громаді ан-друшівській уже не було місця для громадського випасу ско-ту. В часи ж столипінської земельної реформи навіть рештки громадських вигонів і, так званих, «невдобних» земель були поділені на окремі ділянки на кожну «мужиську душу», які були названі в побуті душовки, і на цих вузьких душовках з побитими межовими гербовими стовбами уже не можна було пасти гуртової череди рогатого скоту або гуртової отари овець, і тому рештки колективізму в цій громадській трудо-вій діяльності були убиті, як пережиток минулого. Але видно справді нам, етнографам, [в] кожній ланці гуртової праці, в кожному найменшому явищі колективізму треба бачити наявність двох тенденцій: одна тенденція тяжить до минулих


Ідрушівській уже не було місця для громадського випасу ско

Ідрушівській уже не було місця для громадського випасу скоту. В часи ж столипінської земельної реформи навіть рештки Іту. В часи ж столипінської земельної реформи навіть рештки громадських вигонів і, так званих, «невдобних» земель були Ігромадських вигонів і, так званих, «невдобних» земель були поділені на окремі ділянки на кожну «мужиську душу», які Іподілені на окремі ділянки на кожну «мужиську душу», які були названі в побуті Ібули названі в побуті з побитими межовими гербовими стовбами уже не можна Із побитими межовими гербовими стовбами уже не можна Ібуло пасти гуртової череди рогатого скоту або гуртової отари Ібуло пасти гуртової череди рогатого скоту або гуртової отари овець, і тому рештки колективізму в цій громадській трудоІовець, і тому рештки колективізму в цій громадській трудо

Мбронзи, виходить, що тут були пастухівські оселі і стілувався

Мбронзи, виходить, що тут були пастухівські оселі і стілувався скот ще тисячоліття тому назад. Отже, андрушівська громада

Мскот ще тисячоліття тому назад. Отже, андрушівська громада перейняла в спадщину і пастівник, і громадські форми випа

Мперейняла в спадщину і пастівник, і громадські форми випасання на громадських пастівниках з дуже давніх часів. Луки

Мсання на громадських пастівниках з дуже давніх часів. Луки і пасовиська були розбиті на приватно-власницькі дільниці,

Мі пасовиська були розбиті на приватно-власницькі дільниці,

Мзокрема, найкращі пасовиська перебували в приватно-власМзокрема, найкращі пасовиська перебували в приватно-власницькій економії переяславського монастиря, і громаді анМницькій економії переяславського монастиря, і громаді андрушівській уже не було місця для громадського випасу скоМдрушівській уже не було місця для громадського випасу скоту. В часи ж столипінської земельної реформи навіть рештки Мту. В часи ж столипінської земельної реформи навіть рештки громадських вигонів і, так званих, «невдобних» земель були Мгромадських вигонів і, так званих, «невдобних» земель були поділені на окремі ділянки на кожну «мужиську душу», які Мподілені на окремі ділянки на кожну «мужиську душу», які були названі в побуті Мбули названі в побуті

Фміститься та частина пастівника, де худоба пригнана в обід

Фміститься та частина пастівника, де худоба пригнана в обід до водопою, напившись, стає і лягає терлуватись. Це місце

Фдо водопою, напившись, стає і лягає терлуватись. Це місце називається андрушівським діалектним терміном

Фназивається андрушівським діалектним терміном

. Судячи по тому, що навколо цього урочища Стіло

Ф. Судячи по тому, що навколо цього урочища Стіло

археологи знаходять матер’ял ще з кам’яної доби та з періоду Фархеологи знаходять матер’ял ще з кам’яної доби та з періоду бронзи, виходить, що тут були пастухівські оселі і стілувався Фбронзи, виходить, що тут були пастухівські оселі і стілувався скот ще тисячоліття тому назад. Отже, андрушівська громада Фскот ще тисячоліття тому назад. Отже, андрушівська громада перейняла в спадщину і пастівник, і громадські форми випаФперейняла в спадщину і пастівник, і громадські форми випасання на громадських пастівниках з дуже давніх часів. Луки Фсання на громадських пастівниках з дуже давніх часів. Луки і пасовиська були розбиті на приватно-власницькі дільниці, Фі пасовиська були розбиті на приватно-власницькі дільниці,

Епасання рогатої худоби і овець у Андрушах з давніх-давен

Епасання рогатої худоби і овець у Андрушах з давніх-давен відбувалось на громадських вигонах, в центрі яких містять

Евідбувалось на громадських вигонах, в центрі яких містяться озера Очеретувате, Віловицька Велика і Віловицька Мала. Еся озера Очеретувате, Віловицька Велика і Віловицька Мала. Біля цих озер традиційно, можна навіть сказати віковічно, ЕБіля цих озер традиційно, можна навіть сказати віковічно, міститься та частина пастівника, де худоба пригнана в обід Еміститься та частина пастівника, де худоба пригнана в обід до водопою, напившись, стає і лягає терлуватись. Це місце Едо водопою, напившись, стає і лягає терлуватись. Це місце називається андрушівським діалектним терміном Еназивається андрушівським діалектним терміном стілоЕстіло, тобЕ, тоб

. Судячи по тому, що навколо цього урочища Стіло Е. Судячи по тому, що навколо цього урочища Стіло археологи знаходять матер’ял ще з кам’яної доби та з періоду Еархеологи знаходять матер’ял ще з кам’яної доби та з періоду

•••••••

202

часів і є справді пережиточною тенденцією, а друга тенденція тяжить до майбутніх форм колективної праці. Ця друга тен-денція є ембріоном, зародком майбутнього гуртування сіль-ськогосподарських трудівників. І ця друга тенденція, отже, є прогресивною і перспективною, і вона завжди жевріла в громадському побуті селян і завжди намагалась протидіяти знищенню колективної праці.

Коли в такому розчепленому вигляді розглядати в андру-шівській сільській громаді випасання скоту, то й тут побачи-мо, що першу половину року гуртового випасання не могло бути, не дозволяли столипінські межі, поорані землемірами борознами, і поставлені стовби з двохглавими орлами. І тут колективізм начебто був убитий зовсім, але ось кінчалися жнива, кінчалась возовиця, копи звозили в село, і пастухи переступали одноосібні межі, з’єднували скот малими чере-дами і гуртом пускали пасти «по стернях». А потім стерні ці зорювались, тоді пасли гуртом на всіх пасовиськах, ігнорую-чи межі, а коли на сінокосах скошували і згрібали отави, тоді вільно пасли пастухи уже великими чередами свій скот по всіх лугах, а після Покрови і аж до самого снігу пасли рогатий скот і, особливо, вівці навіть на зелених врунистих посівах озимини. Отже, друга половина року і, особливо, осінь дава-ла можливість оживати елементам гуртової праці серед пас-тухів. Таким чином, живуча була друга тенденція і не загиба-ла, вишукуючи можливості для існування. І в другій половині року сили пастухів гуртувались, об’єднувались і по-свойому регулювались в формі чергування, але тут з’являлись елемен-ти і найманої праці. «Кучани» (жителі певного кутка села) могли наймати собі пастуха для певного періоду випасання, особливо після Семена, коли пастухи-підлітки із заможніх і середняцьких родин мусили йти до школи, тоді бідняцькі підлітки-пастухи за певну заробітну плату «допасували літо»


Іскот і, особливо, вівці навіть на зелених врунистих посівах

Іскот і, особливо, вівці навіть на зелених врунистих посівах

Іозимини. Отже, друга половина року і, особливо, осінь даваІозимини. Отже, друга половина року і, особливо, осінь давала можливість оживати елементам гуртової праці серед пасІла можливість оживати елементам гуртової праці серед пастухів. Таким чином, живуча була друга тенденція і не загибаІтухів. Таким чином, живуча була друга тенденція і не загибала, вишукуючи можливості для існування. І в другій половині Іла, вишукуючи можливості для існування. І в другій половині року сили пастухів гуртувались, об’єднувались і по-свойому Іроку сили пастухів гуртувались, об’єднувались і по-свойому регулювались в формі чергування, але тут з’являлись елеменІрегулювались в формі чергування, але тут з’являлись елементи і найманої праці. «Кучани» (жителі певного кутка села) Іти і найманої праці. «Кучани» (жителі певного кутка села)

Мжнива, кінчалась возовиця, копи звозили в село, і пастухи

Мжнива, кінчалась возовиця, копи звозили в село, і пастухи переступали одноосібні межі, з’єднували скот малими чере

Мпереступали одноосібні межі, з’єднували скот малими чередами і гуртом пускали пасти «по стернях». А потім стерні ці

Мдами і гуртом пускали пасти «по стернях». А потім стерні ці зорювались, тоді пасли гуртом на всіх пасовиськах, ігнорую

Мзорювались, тоді пасли гуртом на всіх пасовиськах, ігноруючи межі, а коли на сінокосах скошували і згрібали отави, тоді

Мчи межі, а коли на сінокосах скошували і згрібали отави, тоді вільно пасли пастухи уже великими чередами свій скот по Мвільно пасли пастухи уже великими чередами свій скот по всіх лугах, а після Покрови і аж до самого снігу пасли рогатий Мвсіх лугах, а після Покрови і аж до самого снігу пасли рогатий скот і, особливо, вівці навіть на зелених врунистих посівах Мскот і, особливо, вівці навіть на зелених врунистих посівах Мозимини. Отже, друга половина року і, особливо, осінь даваМозимини. Отже, друга половина року і, особливо, осінь давала можливість оживати елементам гуртової праці серед пасМла можливість оживати елементам гуртової праці серед пастухів. Таким чином, живуча була друга тенденція і не загибаМтухів. Таким чином, живуча була друга тенденція і не загибала, вишукуючи можливості для існування. І в другій половині Мла, вишукуючи можливості для існування. І в другій половині

Фшівській сільській громаді випасання скоту, то й тут побачи

Фшівській сільській громаді випасання скоту, то й тут побачимо, що першу половину року гуртового випасання не могло

Фмо, що першу половину року гуртового випасання не могло бути, не дозволяли столипінські межі, поорані землемірами

Фбути, не дозволяли столипінські межі, поорані землемірами борознами, і поставлені стовби з двохглавими орлами. І тут

Фборознами, і поставлені стовби з двохглавими орлами. І тут колективізм начебто був убитий зовсім, але ось кінчалися Фколективізм начебто був убитий зовсім, але ось кінчалися жнива, кінчалась возовиця, копи звозили в село, і пастухи Фжнива, кінчалась возовиця, копи звозили в село, і пастухи переступали одноосібні межі, з’єднували скот малими череФпереступали одноосібні межі, з’єднували скот малими чередами і гуртом пускали пасти «по стернях». А потім стерні ці Фдами і гуртом пускали пасти «по стернях». А потім стерні ці зорювались, тоді пасли гуртом на всіх пасовиськах, ігноруюФзорювались, тоді пасли гуртом на всіх пасовиськах, ігноруючи межі, а коли на сінокосах скошували і згрібали отави, тоді Фчи межі, а коли на сінокосах скошували і згрібали отави, тоді

Еє прогресивною і перспективною, і вона завжди жевріла в

Еє прогресивною і перспективною, і вона завжди жевріла в громадському побуті селян і завжди намагалась протидіяти

Егромадському побуті селян і завжди намагалась протидіяти

Коли в такому розчепленому вигляді розглядати в андруЕКоли в такому розчепленому вигляді розглядати в андрушівській сільській громаді випасання скоту, то й тут побачиЕшівській сільській громаді випасання скоту, то й тут побачимо, що першу половину року гуртового випасання не могло Емо, що першу половину року гуртового випасання не могло бути, не дозволяли столипінські межі, поорані землемірами Ебути, не дозволяли столипінські межі, поорані землемірами борознами, і поставлені стовби з двохглавими орлами. І тут Еборознами, і поставлені стовби з двохглавими орлами. І тут колективізм начебто був убитий зовсім, але ось кінчалися Еколективізм начебто був убитий зовсім, але ось кінчалися

•••••••

203

і за своїх заможніших однолітків, і ставали напівнаймитами аж до першого снігу.

Поглянемо тепер на андрушівську супрягу, також роз-чеплюючи поняття колективізму на пережиточні тенденції і на тенденції ембріональні, перспективні, щоб не віддавати супрягу всю цілком і повністю тільки минулим формам гур-тової праці.

Явище супряги дуже давнє і витривало традиційне. Про слов’янську стародавність цього явища в громадському по-буті свідчить перше всього сам термін «су-пряга». Це слово творилось в одну епоху з давніми термінами «су-сід». А тер-мін завжди з’являється після появи самого явища. На Укра-їні супряга також дуже стародавніми традиціями ствердже-на в побуті хліборобів на Лівобережжі, на Полтавщині, на-приклад, дуже поширене прізвище Супряга, яке нині стало офіціальним прізвіщем людей чи його носіїв. Сама природа супряги свідчить про те, що вона мусила з’явитись у побу-ті в часи індивідуального обробітку землі, крім того, в такій суспільній соціальній диференціації, коли поряд існували господарі спроможні і неспроможні самостійно виконати певну господарчу функцію. Тоді неспроможні, для повного виконання даного господарчого заходу, мусили поєднувати, перше всього, свою тяглову силу, а потім поєднувати тяглову силу з транспортними засобами.

В усякому разі на Україні [супряга] як громадське яви-ще з’явилось у добу раннього феодалізму. Супряга виявилась настільки потрібною формою взаємодопомоги, що витри-мала іспит уже кількох віків, кількох суспільно-економіч-них формацій. Сама ж форма супряги, протягом всіх часів, принципіально не змінялася. Змінялися лише розміри вза-ємодопомоги. В поняття розмірів входить різна кількість са-мих супряжників, самих господарів, різна кількість поєдна-


Іпевну господарчу функцію. Тоді неспроможні, для повного

Іпевну господарчу функцію. Тоді неспроможні, для повного виконання даного господарчого заходу, мусили поєднувати, Івиконання даного господарчого заходу, мусили поєднувати, перше всього, свою тяглову силу, а потім поєднувати тяглову Іперше всього, свою тяглову силу, а потім поєднувати тяглову силу з транспортними засобами.Ісилу з транспортними засобами.

В усякому разі на Україні [супряга] як громадське явиІВ усякому разі на Україні [супряга] як громадське явище з’явилось у добу раннього феодалізму. Супряга виявилась Іще з’явилось у добу раннього феодалізму. Супряга виявилась настільки потрібною формою взаємодопомоги, що витриІнастільки потрібною формою взаємодопомоги, що витримала іспит уже кількох віків, кількох суспільно-економічІмала іспит уже кількох віків, кількох суспільно-економіч

Мна в побуті хліборобів на Лівобережжі, на Полтавщині, на

Мна в побуті хліборобів на Лівобережжі, на Полтавщині, наприклад, дуже поширене прізвище Супряга, яке нині стало

Мприклад, дуже поширене прізвище Супряга, яке нині стало офіціальним прізвіщем людей чи його носіїв. Сама природа

Мофіціальним прізвіщем людей чи його носіїв. Сама природа супряги свідчить про те, що вона мусила з’явитись у побу

Мсупряги свідчить про те, що вона мусила з’явитись у побуті в часи індивідуального обробітку землі, крім того, в такій

Мті в часи індивідуального обробітку землі, крім того, в такій суспільній соціальній диференціації, коли поряд існували Мсуспільній соціальній диференціації, коли поряд існували господарі спроможні і неспроможні самостійно виконати Мгосподарі спроможні і неспроможні самостійно виконати Мпевну господарчу функцію. Тоді неспроможні, для повного Мпевну господарчу функцію. Тоді неспроможні, для повного виконання даного господарчого заходу, мусили поєднувати, Мвиконання даного господарчого заходу, мусили поєднувати, перше всього, свою тяглову силу, а потім поєднувати тяглову Мперше всього, свою тяглову силу, а потім поєднувати тяглову силу з транспортними засобами.Мсилу з транспортними засобами.

В усякому разі на Україні [супряга] як громадське явиМВ усякому разі на Україні [супряга] як громадське яви

Фслов’янську стародавність цього явища в громадському по

Фслов’янську стародавність цього явища в громадському побуті свідчить перше всього сам термін «су-пряга». Це слово

Фбуті свідчить перше всього сам термін «су-пряга». Це слово творилось в одну епоху з давніми термінами «су-сід». А тер

Фтворилось в одну епоху з давніми термінами «су-сід». А термін завжди з’являється після появи самого явища. На Укра

Фмін завжди з’являється після появи самого явища. На Україні супряга також дуже стародавніми традиціями стверджеФїні супряга також дуже стародавніми традиціями стверджена в побуті хліборобів на Лівобережжі, на Полтавщині, наФна в побуті хліборобів на Лівобережжі, на Полтавщині, наприклад, дуже поширене прізвище Супряга, яке нині стало Фприклад, дуже поширене прізвище Супряга, яке нині стало офіціальним прізвіщем людей чи його носіїв. Сама природа Фофіціальним прізвіщем людей чи його носіїв. Сама природа супряги свідчить про те, що вона мусила з’явитись у побуФсупряги свідчить про те, що вона мусила з’явитись у побуті в часи індивідуального обробітку землі, крім того, в такій Фті в часи індивідуального обробітку землі, крім того, в такій

Еі на тенденції ембріональні, перспективні, щоб не віддавати

Еі на тенденції ембріональні, перспективні, щоб не віддавати супрягу всю цілком і повністю тільки минулим формам гур

Есупрягу всю цілком і повністю тільки минулим формам гур

Явище супряги дуже давнє і витривало традиційне. Про ЕЯвище супряги дуже давнє і витривало традиційне. Про слов’янську стародавність цього явища в громадському поЕслов’янську стародавність цього явища в громадському по-Е-буті свідчить перше всього сам термін «су-пряга». Це слово Ебуті свідчить перше всього сам термін «су-пряга». Це слово творилось в одну епоху з давніми термінами «су-сід». А терЕтворилось в одну епоху з давніми термінами «су-сід». А термін завжди з’являється після появи самого явища. На УкраЕмін завжди з’являється після появи самого явища. На Україні супряга також дуже стародавніми традиціями стверджеЕїні супряга також дуже стародавніми традиціями ствердже

•••••••

204

них тяглових та транспортних засобів, різна кількість землі, яка оброблялась формою супряги. Говоримо про землю, бо супряга, головним чином, в побуті українців викликалась хліборобською потребою. Супряга, наприклад, серед чума-цтва та серед хурщиків не була поширена і не була типовим явищем. Бо там існувала, в різних формах, наймана праця – багатший чумак брав у дорогу наймитів, але до своїх волів і до своїх маж. Наймана праця існувала й серед фурманів. Як у чумацтві, так і в хуруванні економічним стимулом і метою був не просто заробіток, а, головним чином, прибуток, а при-рода прибутку, як відомо, не терпить поділу поміж рівними співучасниками її.

Соціальна ж природа супряги позбавлена прагненням до прибутку від данної господарчої операції. Супряга від почат-ку до кінця пройнята духом господарської взаємодопомоги на основі рівного звичаєвого і юридичного права, на основі рівної участі рівними засобами виробництва у виконанні ко-роткочасної, обмеженої певним сезоном, сільськогосподар-ської праці. Співучасники супряги відрізняються один від одного лише тим, що один має тяглову силу, а другий засо-би транспорту чи засоби обробки землі. Тяглова сила також може бути поєднаною, наприклад, двоє одноконних господа-рів спрягаються для пароконної упряжки.

В досліджуваному селі Андрушах явище супряги було постійним громадсько-побутовим явищем. Громадський характер супряги в побуті андрушан підкреслюється ще й тим, що спрягалися не тільки члени одного роду по лінії од-ної родової генеології, а спрягалися сусіди по одній вулиці, сусіди по місцю положення орної землі, а що найважливіше для характеристики супряги, це те, що в Андрушах спряга-лися незаможні селяни не по принціпу родичання і не по принціпу сусідства, а по принціпу одинакового громадсько-


Іби транспорту чи засоби обробки землі. Тяглова сила також

Іби транспорту чи засоби обробки землі. Тяглова сила також

Іможе бути поєднаною, наприклад, двоє одноконних господаІможе бути поєднаною, наприклад, двоє одноконних господарів спрягаються для пароконної упряжки.Ірів спрягаються для пароконної упряжки.

В досліджуваному селі Андрушах явище супряги було ІВ досліджуваному селі Андрушах явище супряги було постійним громадсько-побутовим явищем. Громадський Іпостійним громадсько-побутовим явищем. Громадський характер супряги в побуті андрушан підкреслюється ще й Іхарактер супряги в побуті андрушан підкреслюється ще й тим, що спрягалися не тільки члени одного роду по лінії одІтим, що спрягалися не тільки члени одного роду по лінії одної родової генеології, а спрягалися сусіди по одній вулиці, Іної родової генеології, а спрягалися сусіди по одній вулиці,

Мприбутку від данної господарчої операції. Супряга від почат

Мприбутку від данної господарчої операції. Супряга від початку до кінця пройнята духом господарської взаємодопомоги

Мку до кінця пройнята духом господарської взаємодопомоги на основі рівного звичаєвого і юридичного права, на основі

Мна основі рівного звичаєвого і юридичного права, на основі рівної участі рівними засобами виробництва у виконанні ко

Мрівної участі рівними засобами виробництва у виконанні короткочасної, обмеженої певним сезоном, сільськогосподар

Мроткочасної, обмеженої певним сезоном, сільськогосподарської праці. Співучасники супряги відрізняються один від Мської праці. Співучасники супряги відрізняються один від одного лише тим, що один має тяглову силу, а другий засоМодного лише тим, що один має тяглову силу, а другий засоби транспорту чи засоби обробки землі. Тяглова сила також Мби транспорту чи засоби обробки землі. Тяглова сила також Мможе бути поєднаною, наприклад, двоє одноконних господаМможе бути поєднаною, наприклад, двоє одноконних господарів спрягаються для пароконної упряжки.Мрів спрягаються для пароконної упряжки.

В досліджуваному селі Андрушах явище супряги було МВ досліджуваному селі Андрушах явище супряги було постійним громадсько-побутовим явищем. Громадський Мпостійним громадсько-побутовим явищем. Громадський

Фу чумацтві, так і в хуруванні економічним стимулом і метою

Фу чумацтві, так і в хуруванні економічним стимулом і метою був не просто заробіток, а, головним чином, прибуток, а при

Фбув не просто заробіток, а, головним чином, прибуток, а природа прибутку, як відомо, не терпить поділу поміж рівними

Фрода прибутку, як відомо, не терпить поділу поміж рівними

Соціальна ж природа супряги позбавлена прагненням до ФСоціальна ж природа супряги позбавлена прагненням до прибутку від данної господарчої операції. Супряга від початФприбутку від данної господарчої операції. Супряга від початку до кінця пройнята духом господарської взаємодопомоги Фку до кінця пройнята духом господарської взаємодопомоги на основі рівного звичаєвого і юридичного права, на основі Фна основі рівного звичаєвого і юридичного права, на основі рівної участі рівними засобами виробництва у виконанні коФрівної участі рівними засобами виробництва у виконанні короткочасної, обмеженої певним сезоном, сільськогосподарФроткочасної, обмеженої певним сезоном, сільськогосподар

Ецтва та серед хурщиків не була поширена і не була типовим

Ецтва та серед хурщиків не була поширена і не була типовим явищем. Бо там існувала, в різних формах, наймана праця –

Еявищем. Бо там існувала, в різних формах, наймана праця – багатший чумак брав у дорогу наймитів, але до своїх волів і Ебагатший чумак брав у дорогу наймитів, але до своїх волів і до своїх маж. Наймана праця існувала й серед фурманів. Як Едо своїх маж. Наймана праця існувала й серед фурманів. Як у чумацтві, так і в хуруванні економічним стимулом і метою Еу чумацтві, так і в хуруванні економічним стимулом і метою був не просто заробіток, а, головним чином, прибуток, а приЕбув не просто заробіток, а, головним чином, прибуток, а природа прибутку, як відомо, не терпить поділу поміж рівними Ерода прибутку, як відомо, не терпить поділу поміж рівними

Соціальна ж природа супряги позбавлена прагненням до ЕСоціальна ж природа супряги позбавлена прагненням до

•••••••

205

матер’яльного становища хліборобського двору. Наприклад, Левченко Гаврило Йовдокимович на протязі кількох років орав і сіяв свою землю з Сулимою Єгором Левонтійовичом. У кожного з них було по одній коняці, і в одного з них був плуг. Вони спрягались і парою кіньми орали. Землі в них були в різних урочищах і садиби були також в різних місцях. Сулима жив біля Ситного озера, а Левченко жив на Мочарі. Цікаво відзначити в історії цієї супряги, що й батьки їхні ко-лись товаришували і також по принципу соціальної спорід-неності, а не по принципу спільної генеалогії, хоч треба від-значити, що споріднені двори (батько з сином, брат з братом, сестра з зятьом) спрягались в період також часто.

Запитуємо в Левченка Гаврила чи єднались тільки плу-гом і кіньми чи й зерном для посіву.

– Ні, було й таке, що в його не було проса для посіву, а в мене не було гречки, то ми й цим взаємно єднались.

Але, переважно, в Андрушах супряга гуртувала і поєдну-вала, в першу чергу, тяглову силу і, в другу чергу, поєднувала супряжників навколо одного плуга. Фіксуємо в Андрушах і такі явища, коли двоє супряжників поєднували гроші для спільного придбання одного плуга.

Характеризуючи супрягу як найпримітивніший, най-простіший, як перший ступінь колективної, гуртової пра-ці на орній землі, мусимо відзначити, що в Андрушах [вона] переважно поєднувала двох незаможних господарів і дуже рідко об’єднувала трьох бідняків. Крім того супря-га не зобов’язувала нікого до довготривалості об’єднання, бо спрягались, переважно, на один сезон, на одну оранку і, якщо це виправдовувалось, то повторювали супрягу на слі-дуючі виробничі сезони. Таке повторення могло тягтися й кілька років. Це об’єднання не потребувало ніяких юридич-них узаконень, а трималось на віковічній звичаєвій традиції.


Іспільного придбання одного плуга.

Іспільного придбання одного плуга.

Характеризуючи супрягу як найпримітивніший, найІХарактеризуючи супрягу як найпримітивніший, найпростіший, як перший ступінь колективної, гуртової праІпростіший, як перший ступінь колективної, гуртової праці на орній землі, мусимо відзначити, що в Андрушах Іці на орній землі, мусимо відзначити, що в Андрушах [вона] переважно поєднувала двох незаможних господарів І[вона] переважно поєднувала двох незаможних господарів і дуже рідко об’єднувала трьох бідняків. Крім того супряІі дуже рідко об’єднувала трьох бідняків. Крім того супряІга не зобов’язувала нікого до довготривалості об’єднання, Іга не зобов’язувала нікого до довготривалості об’єднання, бо спрягались, переважно, на один сезон, на одну оранку і, Ібо спрягались, переважно, на один сезон, на одну оранку і,

Мгом і кіньми чи й зерном для посіву.

Мгом і кіньми чи й зерном для посіву.

– Ні, було й таке, що в його не було проса для посіву, а в

М– Ні, було й таке, що в його не було проса для посіву, а в

мене не було гречки, то ми й цим взаємно єднались.

Ммене не було гречки, то ми й цим взаємно єднались.

Але, переважно, в Андрушах супряга гуртувала і поєдну

МАле, переважно, в Андрушах супряга гуртувала і поєдну

вала, в першу чергу, тяглову силу і, в другу чергу, поєднувала

Мвала, в першу чергу, тяглову силу і, в другу чергу, поєднувала

Мсупряжників навколо одного плуга. Фіксуємо в Андрушах і Мсупряжників навколо одного плуга. Фіксуємо в Андрушах і такі явища, коли двоє супряжників поєднували гроші для Мтакі явища, коли двоє супряжників поєднували гроші для спільного придбання одного плуга.Мспільного придбання одного плуга.

Характеризуючи супрягу як найпримітивніший, найМХарактеризуючи супрягу як найпримітивніший, найпростіший, як перший ступінь колективної, гуртової праМпростіший, як перший ступінь колективної, гуртової праці на орній землі, мусимо відзначити, що в Андрушах Мці на орній землі, мусимо відзначити, що в Андрушах [вона] переважно поєднувала двох незаможних господарів М[вона] переважно поєднувала двох незаможних господарів

Флись товаришували і також по принципу соціальної спорід

Флись товаришували і також по принципу соціальної спорідненості, а не по принципу спільної генеалогії, хоч треба від

Фненості, а не по принципу спільної генеалогії, хоч треба відзначити, що споріднені двори (батько з сином, брат з братом,

Фзначити, що споріднені двори (батько з сином, брат з братом, сестра з зятьом) спрягались в період також часто.

Фсестра з зятьом) спрягались в період також часто.

Запитуємо в Левченка Гаврила чи єднались тільки плуФЗапитуємо в Левченка Гаврила чи єднались тільки плугом і кіньми чи й зерном для посіву.Фгом і кіньми чи й зерном для посіву.

– Ні, було й таке, що в його не було проса для посіву, а в Ф– Ні, було й таке, що в його не було проса для посіву, а в мене не було гречки, то ми й цим взаємно єднались.Фмене не було гречки, то ми й цим взаємно єднались.

Але, переважно, в Андрушах супряга гуртувала і поєднуФАле, переважно, в Андрушах супряга гуртувала і поєднувала, в першу чергу, тяглову силу і, в другу чергу, поєднувала Фвала, в першу чергу, тяглову силу і, в другу чергу, поєднувала

Еплуг. Вони спрягались і парою кіньми орали. Землі в них

Еплуг. Вони спрягались і парою кіньми орали. Землі в них були в різних урочищах і садиби були також в різних місцях.

Ебули в різних урочищах і садиби були також в різних місцях. Сулима жив біля Ситного озера, а Левченко жив на Мочарі. ЕСулима жив біля Ситного озера, а Левченко жив на Мочарі. Цікаво відзначити в історії цієї супряги, що й батьки їхні коЕЦікаво відзначити в історії цієї супряги, що й батьки їхні колись товаришували і також по принципу соціальної спорідЕлись товаришували і також по принципу соціальної спорід-Е-неності, а не по принципу спільної генеалогії, хоч треба відЕненості, а не по принципу спільної генеалогії, хоч треба відзначити, що споріднені двори (батько з сином, брат з братом, Езначити, що споріднені двори (батько з сином, брат з братом, сестра з зятьом) спрягались в період також часто.Есестра з зятьом) спрягались в період також часто.

Запитуємо в Левченка Гаврила чи єднались тільки плуЕЗапитуємо в Левченка Гаврила чи єднались тільки плу

•••••••

206

Треба відзначити ще одне явище породжене новітнім еконо-мічним життям у селі Андрушах – двоє заможніх господарів об’єднувались для придбання одної молотарки, кінної маши-ни, віялки і, значно рідше, для спільного придбання сіялки. Залишалась у селі також традиційна форма спільного воло-діння одним вітряком. Але ці відростки від супряги, поро-дженні уже капіталістичними відносинами, і вони не можуть бути прикладами вирішальними для характеристики еволю-ції супряги, як форми об’єднання бідняків-хліборобів.

Поняття супряги в період капіталізму в тому побутуван-ні, яке ми досліджуємо в Андрушах також розчіплюється на дві протилежні тенденції.

Наприклад, супряги, побудовані по принципу кревної спорідненості, більше підходитимуть до положення, що су-пряга є пережиток минулих історичних станів, а супрягу по принципу соціальної спорідненості цілком можна характе-ризувати як тенденцію зародкового характеру, як ембріон до майбутніх спільних обробок землі у наступну епоху, со-ціалістичну формацію. Адже, міркуючи по аналогії, ми бачи-мо, як робітничий клас породжує нові революційні форми об’єднань, наприклад, робітнича ощадна каса, робітнича каса взаємної допомоги. Так чому ж і в середовищі сільськогоспо-дарських пролетарів, напівпролетарів, у незалежних селян не може з’явитися економічна форма об’єднання до колектив-ного господарювання. Очевидно, найвірніше супрягу треба кваліфікувати як таку форму примітивного вияву колекти-візму у сільськогосподарських трудівників, яка в різні фор-мації була сповнена неоднакового змісту.

Масові традиційні толоки в Андрушах є може найбіль-шим явищем гуртової праці, яке може найбільше підійти під форму пережиточних форм колективізму в сільській громаді,


Іоб’єднань, наприклад, робітнича ощадна каса, робітнича каса

Іоб’єднань, наприклад, робітнича ощадна каса, робітнича каса взаємної допомоги. Так чому ж і в середовищі сільськогоспоІвзаємної допомоги. Так чому ж і в середовищі сільськогосподарських пролетарів, напівпролетарів, у незалежних селян не Ідарських пролетарів, напівпролетарів, у незалежних селян не може з’явитися економічна форма об’єднання до колективІможе з’явитися економічна форма об’єднання до колективного господарювання. Очевидно, найвірніше супрягу треба Іного господарювання. Очевидно, найвірніше супрягу треба кваліфікувати як таку форму примітивного вияву колектиІкваліфікувати як таку форму примітивного вияву колективізму у сільськогосподарських трудівників, яка в різні форІвізму у сільськогосподарських трудівників, яка в різні формації була сповнена неоднакового змісту.Імації була сповнена неоднакового змісту.

Мспорідненості, більше підходитимуть до положення, що су

Мспорідненості, більше підходитимуть до положення, що супряга є пережиток минулих історичних станів, а супрягу по

Мпряга є пережиток минулих історичних станів, а супрягу по принципу соціальної спорідненості цілком можна характе

Мпринципу соціальної спорідненості цілком можна характеризувати як тенденцію зародкового характеру, як ембріон

Мризувати як тенденцію зародкового характеру, як ембріон до майбутніх спільних обробок землі у наступну епоху, со

Мдо майбутніх спільних обробок землі у наступну епоху, соціалістичну формацію. Адже, міркуючи по аналогії, ми бачиМціалістичну формацію. Адже, міркуючи по аналогії, ми бачимо, як робітничий клас породжує нові революційні форми Ммо, як робітничий клас породжує нові революційні форми Моб’єднань, наприклад, робітнича ощадна каса, робітнича каса Моб’єднань, наприклад, робітнича ощадна каса, робітнича каса взаємної допомоги. Так чому ж і в середовищі сільськогоспоМвзаємної допомоги. Так чому ж і в середовищі сільськогосподарських пролетарів, напівпролетарів, у незалежних селян не Мдарських пролетарів, напівпролетарів, у незалежних селян не може з’явитися економічна форма об’єднання до колективМможе з’явитися економічна форма об’єднання до колективного господарювання. Очевидно, найвірніше супрягу треба Много господарювання. Очевидно, найвірніше супрягу треба

Фції супряги, як форми об’єднання бідняків-хліборобів.

Фції супряги, як форми об’єднання бідняків-хліборобів.

Поняття супряги в період капіталізму в тому побутуван

ФПоняття супряги в період капіталізму в тому побутуван

ні, яке ми досліджуємо в Андрушах також розчіплюється на

Фні, яке ми досліджуємо в Андрушах також розчіплюється на дві протилежні тенденції.

Фдві протилежні тенденції.

Наприклад, супряги, побудовані по принципу кревної ФНаприклад, супряги, побудовані по принципу кревної спорідненості, більше підходитимуть до положення, що суФспорідненості, більше підходитимуть до положення, що супряга є пережиток минулих історичних станів, а супрягу по Фпряга є пережиток минулих історичних станів, а супрягу по принципу соціальної спорідненості цілком можна характеФпринципу соціальної спорідненості цілком можна характеризувати як тенденцію зародкового характеру, як ембріон Фризувати як тенденцію зародкового характеру, як ембріон до майбутніх спільних обробок землі у наступну епоху, соФдо майбутніх спільних обробок землі у наступну епоху, со

ЕЗалишалась у селі також традиційна форма спільного воло

ЕЗалишалась у селі також традиційна форма спільного володіння одним вітряком. Але ці відростки від супряги, поро

Едіння одним вітряком. Але ці відростки від супряги, породженні уже капіталістичними відносинами, і вони не можуть Едженні уже капіталістичними відносинами, і вони не можуть бути прикладами вирішальними для характеристики еволюЕбути прикладами вирішальними для характеристики еволюції супряги, як форми об’єднання бідняків-хліборобів.Еції супряги, як форми об’єднання бідняків-хліборобів.

Поняття супряги в період капіталізму в тому побутуванЕПоняття супряги в період капіталізму в тому побутуванні, яке ми досліджуємо в Андрушах також розчіплюється на Ені, яке ми досліджуємо в Андрушах також розчіплюється на

Наприклад, супряги, побудовані по принципу кревної ЕНаприклад, супряги, побудовані по принципу кревної

•••••••

207

хоч і тут, безумовно, є зародкові тенденції, які повністю про-являться в Андрушах в період соціалістичної формації. Бо, очевидно, й толоку треба розуміти як одну з кращих громад-ських традицій народів, зокрема, прогресивною традицією в історії українського народу. Про прогресивність української толоки говорив не раз у своїх виступах М. С. Хрущов.

Про місцеву андрушівську особливість толоки, що вона застосовувалась, [говорять] найчастіше у двох випадках, коли будували хату і коли молотили врожай кінною або па-ровою машиною.

Що торкається останнього явища толоки, тобто гуртова молотьба хліба при застосуванні кінної чи парової машини, то це явище аж ніяк не підходить під оприділення пережи-точних форм колективізму. Ні, це явище, породжене в Андру-шах після 1905 року, в капіталістичний час тут з’явились дві конні і парова машина. У Козюренка конна машина з’явилась напередодні революції 1905, але уже у ХХ сторіччі, [у] Панька Івана, крім того, з’явилась конна машина у Степаненка Олек-сія. А Оврам Козоріз та Іван Касян купили удвох «на паях» парового двигуна.

Ці конні і парові машини ходили по окремих дворах як заможніх, так і середняцьких господарств, бідняцькі ж гос-подарства звозили свій хліб на один тік і тут молотили ма-шиною. Бідні вдови продовжували молотити свій незначний зажинок ціпами. Молотили, переважно, силами своєї сім’ї, лише іноді могли закликати молотника на кілька днів. У за-можніх господарів машиною обмолочували врожай протя-гом одної доби, починаючи працю ще до схід сонця й кінча-ючи пізно при місяці.

У середняків також протягом дня, з перервами на снідан-ня, обід і полудень, повністю обмолочували його врожай при конній чи паровій машині. Маломіцні середняки і бідняки


ІЦі конні і парові машини ходили по окремих дворах як

ІЦі конні і парові машини ходили по окремих дворах як

заможніх, так і середняцьких господарств, бідняцькі ж госІзаможніх, так і середняцьких господарств, бідняцькі ж господарства звозили свій хліб на один тік і тут молотили маІподарства звозили свій хліб на один тік і тут молотили машиною. Бідні вдови продовжували молотити свій незначний Ішиною. Бідні вдови продовжували молотити свій незначний зажинок ціпами. Молотили, переважно, силами своєї сім’ї, Ізажинок ціпами. Молотили, переважно, силами своєї сім’ї, лише іноді могли закликати молотника на кілька днів. У заІлише іноді могли закликати молотника на кілька днів. У заможніх господарів машиною обмолочували врожай протяІможніх господарів машиною обмолочували врожай протягом одної доби, починаючи працю ще до схід сонця й кінчаІгом одної доби, починаючи працю ще до схід сонця й кінча

Мточних форм колективізму. Ні, це явище, породжене в Андру

Мточних форм колективізму. Ні, це явище, породжене в Андрушах після 1905 року, в капіталістичний час тут з’явились дві

Мшах після 1905 року, в капіталістичний час тут з’явились дві конні і парова машина. У Козюренка конна машина з’явилась

Мконні і парова машина. У Козюренка конна машина з’явилась напередодні революції 1905, але уже у ХХ сторіччі, [у] Панька

Мнапередодні революції 1905, але уже у ХХ сторіччі, [у] Панька Івана, крім того, з’явилась конна машина у Степаненка Олек

МІвана, крім того, з’явилась конна машина у Степаненка Олексія. А Оврам Козоріз та Іван Касян купили удвох «на паях» Мсія. А Оврам Козоріз та Іван Касян купили удвох «на паях» парового двигуна.Мпарового двигуна.МЦі конні і парові машини ходили по окремих дворах як МЦі конні і парові машини ходили по окремих дворах як заможніх, так і середняцьких господарств, бідняцькі ж госМзаможніх, так і середняцьких господарств, бідняцькі ж господарства звозили свій хліб на один тік і тут молотили маМподарства звозили свій хліб на один тік і тут молотили машиною. Бідні вдови продовжували молотити свій незначний Мшиною. Бідні вдови продовжували молотити свій незначний зажинок ціпами. Молотили, переважно, силами своєї сім’ї, Мзажинок ціпами. Молотили, переважно, силами своєї сім’ї,

Фколи будували хату і коли молотили врожай кінною або па

Фколи будували хату і коли молотили врожай кінною або па

Що торкається останнього явища толоки, тобто гуртова

ФЩо торкається останнього явища толоки, тобто гуртова

молотьба хліба при застосуванні кінної чи парової машини,

Фмолотьба хліба при застосуванні кінної чи парової машини, то це явище аж ніяк не підходить під оприділення пережиФто це явище аж ніяк не підходить під оприділення пережиточних форм колективізму. Ні, це явище, породжене в АндруФточних форм колективізму. Ні, це явище, породжене в Андрушах після 1905 року, в капіталістичний час тут з’явились дві Фшах після 1905 року, в капіталістичний час тут з’явились дві конні і парова машина. У Козюренка конна машина з’явилась Фконні і парова машина. У Козюренка конна машина з’явилась напередодні революції 1905, але уже у ХХ сторіччі, [у] Панька Фнапередодні революції 1905, але уже у ХХ сторіччі, [у] Панька Івана, крім того, з’явилась конна машина у Степаненка ОлекФІвана, крім того, з’явилась конна машина у Степаненка Олек

Еісторії українського народу. Про прогресивність української

Еісторії українського народу. Про прогресивність української толоки говорив не раз у своїх виступах М. С. Хрущов.

Етолоки говорив не раз у своїх виступах М. С. Хрущов.

Про місцеву андрушівську особливість толоки, що вона ЕПро місцеву андрушівську особливість толоки, що вона застосовувалась, [говорять] найчастіше у двох випадках, Езастосовувалась, [говорять] найчастіше у двох випадках, коли будували хату і коли молотили врожай кінною або паЕколи будували хату і коли молотили врожай кінною або па-Е-

Що торкається останнього явища толоки, тобто гуртова ЕЩо торкається останнього явища толоки, тобто гуртова молотьба хліба при застосуванні кінної чи парової машини, Емолотьба хліба при застосуванні кінної чи парової машини, то це явище аж ніяк не підходить під оприділення пережиЕто це явище аж ніяк не підходить під оприділення пережи

•••••••

208

або обмолочували свій хліб протягом частини дня, а потім спішно перевозили машину на другий тік, або звозили своє збіжжя до одного току і тут його гуртом молотили.

Молотьба машиною вимагала мінімому два десятки ро-бітників. Із них тільки машиніст і барабанщик були постій-ними робітниками, які протягом цілого сезону молотьби працювали біля даної машини. Всі останні робітники були закликані господарем толоки на одноденну роботу, але з тою відмінністю, що на наступні [дні] сьогоднішній господар на току мусив завтра (чи там через кілька днів поблизу) іти одробляти працею також біля машини всім тим господарям, що працювали у нього біля машини.

Таким чином, за одною машиною протягом двадцяти днів, переважно, в серпні місяці пересувався і працював, в основному, один колектив, один гурт людей, в якому були і родичі кревно-споріднені, але більше єднались по принци-пу соціально-економічної спорідненості. Отже, вся форма, з цим зовсім новим змістом колективізму сільськогосподар-ських трудівників, не може бути віднесена до пережиточних форм колективізму. Ця толока біля машини формувала певні колективи. Більш-менш устойчива була диференціація праці в цім колективі: уточняли свої [правила] постійні соломоно-си, що вміли вправно, акуратно, навіть красиво носити со-лому на рожнах з-під машини, зносити її по драбині аж на ожеред, донести так, щоб не розтрусити, «щоб не проколо-ти рожнем неба», щоб не бути осміяним і акуратно поклас-ти важкий тягар свіжої соломи на вказане місце на ожереді. Крім постійних соломоносів виділялись постійні досвідчені майстри, які вміли добре, акуратно вивершити ожеред со-ломи, навіть при великому, несприятливому вітрі. Потрібні були постійні звичні жінки, які подавали машиністові снопи, оперативно розвязуючи їх і настилаючи під руку барабанщи-


Іколективи. Більш-менш устойчива була диференціація праці

Іколективи. Більш-менш устойчива була диференціація праці в цім колективі: уточняли свої [правила] постійні Ів цім колективі: уточняли свої [правила] постійні си Іси, що вміли вправно, акуратно, навіть красиво носити соІ, що вміли вправно, акуратно, навіть красиво носити солому на рожнах з-під машини, зносити її по драбині аж на Ілому на рожнах з-під машини, зносити її по драбині аж на ожеред, донести так, щоб не розтрусити, «щоб не проколоІожеред, донести так, щоб не розтрусити, «щоб не проколоти рожнем неба», щоб не бути осміяним і акуратно покласІти рожнем неба», щоб не бути осміяним і акуратно покласти важкий тягар свіжої соломи на вказане місце на ожереді. Іти важкий тягар свіжої соломи на вказане місце на ожереді. Крім постійних соломоносів виділялись постійні досвідчені ІКрім постійних соломоносів виділялись постійні досвідчені

Мднів, переважно, в серпні місяці пересувався і працював,

Мднів, переважно, в серпні місяці пересувався і працював, в основному, один колектив, один гурт людей, в якому були

Мв основному, один колектив, один гурт людей, в якому були і родичі кревно-споріднені, але більше єднались по принци

Мі родичі кревно-споріднені, але більше єднались по принципу соціально-економічної спорідненості. Отже, вся форма,

Мпу соціально-економічної спорідненості. Отже, вся форма, з цим зовсім новим змістом колективізму сільськогосподар

Мз цим зовсім новим змістом колективізму сільськогосподарських трудівників, не може бути віднесена до пережиточних Мських трудівників, не може бути віднесена до пережиточних форм колективізму. Ця толока біля машини формувала певні Мформ колективізму. Ця толока біля машини формувала певні Мколективи. Більш-менш устойчива була диференціація праці Мколективи. Більш-менш устойчива була диференціація праці в цім колективі: уточняли свої [правила] постійні Мв цім колективі: уточняли свої [правила] постійні

, що вміли вправно, акуратно, навіть красиво носити соМ, що вміли вправно, акуратно, навіть красиво носити солому на рожнах з-під машини, зносити її по драбині аж на Млому на рожнах з-під машини, зносити її по драбині аж на ожеред, донести так, щоб не розтрусити, «щоб не проколоМожеред, донести так, щоб не розтрусити, «щоб не проколо

Фвідмінністю, що на наступні [дні] сьогоднішній господар

Фвідмінністю, що на наступні [дні] сьогоднішній господар на току мусив завтра (чи там через кілька днів поблизу) іти

Фна току мусив завтра (чи там через кілька днів поблизу) іти одробляти працею також біля машини всім тим господарям,

Фодробляти працею також біля машини всім тим господарям, що працювали у нього біля машини.

Фщо працювали у нього біля машини.

Таким чином, за одною машиною протягом двадцяти ФТаким чином, за одною машиною протягом двадцяти днів, переважно, в серпні місяці пересувався і працював, Фднів, переважно, в серпні місяці пересувався і працював, в основному, один колектив, один гурт людей, в якому були Фв основному, один колектив, один гурт людей, в якому були і родичі кревно-споріднені, але більше єднались по принциФі родичі кревно-споріднені, але більше єднались по принципу соціально-економічної спорідненості. Отже, вся форма, Фпу соціально-економічної спорідненості. Отже, вся форма, з цим зовсім новим змістом колективізму сільськогосподарФз цим зовсім новим змістом колективізму сільськогосподар

Ебітників. Із них тільки машиніст і барабанщик були постій

Ебітників. Із них тільки машиніст і барабанщик були постійними робітниками, які протягом цілого сезону молотьби

Еними робітниками, які протягом цілого сезону молотьби працювали біля даної машини. Всі останні робітники були Епрацювали біля даної машини. Всі останні робітники були закликані господарем толоки на одноденну роботу, але з тою Езакликані господарем толоки на одноденну роботу, але з тою відмінністю, що на наступні [дні] сьогоднішній господар Евідмінністю, що на наступні [дні] сьогоднішній господар на току мусив завтра (чи там через кілька днів поблизу) іти Ена току мусив завтра (чи там через кілька днів поблизу) іти одробляти працею також біля машини всім тим господарям, Еодробляти працею також біля машини всім тим господарям,

Таким чином, за одною машиною протягом двадцяти ЕТаким чином, за одною машиною протягом двадцяти

•••••••

209

кові. Виділялись навіть постійні підлітки або напівспособні робітники возити воду до машини. Були також постійні, в да-ному колективі, помошники кочегара, а то й кочегари, які під керівництвом топили соломою двигун (паровик) і «наганяли градуси». Потрібно було здорових, натренованих, досвідче-них погоничів коней, які, стоячи на приводі конної машини, поганяли довгим батогом коней. Там потрібна була витрива-лість, щоб не закрутилась голова, щоб не пішла кров з носа, щоб обережно переступав з ноги на ногу назустріч рухові привода, щоб не оступився і не дав у трибки потягти кінці-вок свого одягу, бо найчастіше саме тут погоничам одрізали скалічені ноги. Були такі майстри-погоничі на приводі, що вміли побігти по одному вії аж до коней, поправити на ходу машини упряж на коняці або відчепити зачеплений кінець свого батога і блискавично перебігти по деревині дишла на своє робоче місце так, щоб не спиняти привода, не спиняти виробничого процесу. Але це вже вміли або досвідчені пого-ничі, або, з риском для життя, відчайдушні парубки.

В усякому разі як соломоноси, так і погоничі на маши-ні були більш-менш постійними, і їх трудова майстерність була навіть оточена певною романтикою і людською доброю славою.

Були ще постійні жінки-куховарки біля машини, але то вже інша річ. В усякому разі, гуртові об’єднання в Андрушах, оці колективи навколо машини-молотарки явища не пере-житочного характеру, а повітнього, зародкового, яке було формою колективного селянського протидіяння проти ни-щівного наступу на селянське господарство збоку озброєно-го машинами капіталізму. Саме тут, при гуртовій роботі біля машини, найбільше творилось, найрясніше народжувалось зразків народної усної словесності, сповненої класичними афорізмами, які ствержували, увічнювали, а то й прослав-


Ібула навіть оточена певною романтикою і людською доброю

Ібула навіть оточена певною романтикою і людською доброю славою. Іславою.

Були ще постійні жінки-куховарки біля машини, але то ІБули ще постійні жінки-куховарки біля машини, але то вже інша річ. В усякому разі, гуртові об’єднання в Андрушах, Івже інша річ. В усякому разі, гуртові об’єднання в Андрушах, оці колективи навколо машини-молотарки явища не переІоці колективи навколо машини-молотарки явища не переІжиточного характеру, а повітнього, зародкового, яке було Іжиточного характеру, а повітнього, зародкового, яке було формою колективного селянського протидіяння проти ниІформою колективного селянського протидіяння проти нищівного наступу на селянське господарство збоку озброєноІщівного наступу на селянське господарство збоку озброєно

Ммашини упряж на коняці або відчепити зачеплений кінець

Ммашини упряж на коняці або відчепити зачеплений кінець свого батога і блискавично перебігти по деревині дишла на

Мсвого батога і блискавично перебігти по деревині дишла на своє робоче місце так, щоб не спиняти привода, не спиняти

Мсвоє робоче місце так, щоб не спиняти привода, не спиняти виробничого процесу. Але це вже вміли або досвідчені пого

Мвиробничого процесу. Але це вже вміли або досвідчені пого

Мничі, або, з риском для життя, відчайдушні парубки.

Мничі, або, з риском для життя, відчайдушні парубки.

В усякому разі як соломоноси, так і погоничі на машиМВ усякому разі як соломоноси, так і погоничі на машині були більш-менш постійними, і їх трудова майстерність Мні були більш-менш постійними, і їх трудова майстерність була навіть оточена певною романтикою і людською доброю Мбула навіть оточена певною романтикою і людською доброю

Були ще постійні жінки-куховарки біля машини, але то МБули ще постійні жінки-куховарки біля машини, але то вже інша річ. В усякому разі, гуртові об’єднання в Андрушах, Мвже інша річ. В усякому разі, гуртові об’єднання в Андрушах, оці колективи навколо машини-молотарки явища не переМоці колективи навколо машини-молотарки явища не пере

Фщоб обережно переступав з ноги на ногу назустріч рухові

Фщоб обережно переступав з ноги на ногу назустріч рухові привода, щоб не оступився і не дав у

Фпривода, щоб не оступився і не дав у трибки

Фтрибки

вок свого одягу, бо найчастіше саме тут погоничам одрізали

Фвок свого одягу, бо найчастіше саме тут погоничам одрізали скалічені ноги. Були такі майстри-погоничі на приводі, що

Фскалічені ноги. Були такі майстри-погоничі на приводі, що вміли побігти по одному вії аж до коней, поправити на ходу Фвміли побігти по одному вії аж до коней, поправити на ходу машини упряж на коняці або відчепити зачеплений кінець Фмашини упряж на коняці або відчепити зачеплений кінець свого батога і блискавично перебігти по деревині дишла на Фсвого батога і блискавично перебігти по деревині дишла на своє робоче місце так, щоб не спиняти привода, не спиняти Фсвоє робоче місце так, щоб не спиняти привода, не спиняти виробничого процесу. Але це вже вміли або досвідчені погоФвиробничого процесу. Але це вже вміли або досвідчені погоФничі, або, з риском для життя, відчайдушні парубки.Фничі, або, з риском для життя, відчайдушні парубки.

Еградуси». Потрібно було здорових, натренованих, досвідче

Еградуси». Потрібно було здорових, натренованих, досвідчених погоничів коней, які, стоячи на приводі конної машини,

Ених погоничів коней, які, стоячи на приводі конної машини, поганяли довгим батогом коней. Там потрібна була витриваЕпоганяли довгим батогом коней. Там потрібна була витривалість, щоб не закрутилась голова, щоб не пішла кров з носа, Елість, щоб не закрутилась голова, щоб не пішла кров з носа, щоб обережно переступав з ноги на ногу назустріч рухові Ещоб обережно переступав з ноги на ногу назустріч рухові

трибки Етрибки потягти кінціЕ потягти кінцівок свого одягу, бо найчастіше саме тут погоничам одрізали Евок свого одягу, бо найчастіше саме тут погоничам одрізали скалічені ноги. Були такі майстри-погоничі на приводі, що Ескалічені ноги. Були такі майстри-погоничі на приводі, що вміли побігти по одному вії аж до коней, поправити на ходу Евміли побігти по одному вії аж до коней, поправити на ходу

•••••••

210

ляли св’ященний, глибоко народний принцип гуртової вза-ємодопомоги, народний ідеал колективної праці. Отут по-новому зазвучав у андрушан давній афорізм «Громада – ве-ликий чоловік», тут життєствердно зазвучав своїм здоровим змістом, хоч і в жартівливій формі, афорізм «Гуртом і батька добре бити», «Гуртом не страшно й вовка бити», «При гурті й каша добре їсться».

Гуртування серед хурщиків в Андрушах також треба від-значити і зафіксувати, бо воно було поширеним явищем по всіх селах, які їздили на базар до міста чи в особистих спра-вах, чи на заробітки під хуру. Це явище справді було відгомо-ном давніх гуртувань чумаків у чумацькі валки. Воно справді може бути віднесене до категорії пережиточних явищ, але в той же час треба відзначити, що воно є вічним явищем і в кожну епоху воно існує, як необхідний елемент громадського співіснування одноосібних господарств. Хурщикам безпеч-ніше вибіраться в дорогу гуртом, бо і оборонитись від нападу злодіїв та грабіжників можна гуртом, та грабіжники і обми-нали гуртові валки і не чіпали їх. Крім того, на випадок у кого віз поламається або перекинеться чи загрузне, гуртовою вза-ємодопомогою хурщик завжди скоріше й легше вирятується з біди. Особливо, трималися гурту хурщики під час негоди, під час зимових завірюх і хуртовин. Хурщики тримались яко-мога тісніше підвода за підводою, аби не збитися з дороги. Любили гуртуватись хурщики в Андрушах навколо старших, досвідчених, буваліших хурщиків, які найкраще знають всі особливості дороги і в яких є всякий необхідний для дороги інструмент на випадок полагодження підводи.

Найбільш бувалими хурщиками в Андрушах являлися: Яків Сулима, Плискач Пилип, часто хурував і Лаврін Касян, поки й загинув у дорозі під хурою від злодійської руки.


Івіз поламається або перекинеться чи загрузне, гуртовою вза

Івіз поламається або перекинеться чи загрузне, гуртовою вза

Іємодопомогою хурщик завжди скоріше й легше вирятується Іємодопомогою хурщик завжди скоріше й легше вирятується з біди. Особливо, трималися гурту хурщики під час негоди, Із біди. Особливо, трималися гурту хурщики під час негоди, під час зимових завірюх і хуртовин. Хурщики тримались якоІпід час зимових завірюх і хуртовин. Хурщики тримались якомога тісніше підвода за підводою, аби не збитися з дороги. Імога тісніше підвода за підводою, аби не збитися з дороги. Любили гуртуватись хурщики в Андрушах навколо старших, ІЛюбили гуртуватись хурщики в Андрушах навколо старших, досвідчених, буваліших хурщиків, які найкраще знають всі Ідосвідчених, буваліших хурщиків, які найкраще знають всі особливості дороги і в яких є всякий необхідний для дороги Іособливості дороги і в яких є всякий необхідний для дороги

Мможе бути віднесене до категорії пережиточних явищ, але в

Мможе бути віднесене до категорії пережиточних явищ, але в той же час треба відзначити, що воно є вічним явищем і в

Мтой же час треба відзначити, що воно є вічним явищем і в кожну епоху воно існує, як необхідний елемент громадського

Мкожну епоху воно існує, як необхідний елемент громадського співіснування одноосібних господарств. Хурщикам безпеч

Мспівіснування одноосібних господарств. Хурщикам безпечніше вибіраться в дорогу гуртом, бо і оборонитись від нападу

Мніше вибіраться в дорогу гуртом, бо і оборонитись від нападу злодіїв та грабіжників можна гуртом, та грабіжники і обмиМзлодіїв та грабіжників можна гуртом, та грабіжники і обминали гуртові валки і не чіпали їх. Крім того, на випадок у кого Мнали гуртові валки і не чіпали їх. Крім того, на випадок у кого віз поламається або перекинеться чи загрузне, гуртовою взаМвіз поламається або перекинеться чи загрузне, гуртовою взаМємодопомогою хурщик завжди скоріше й легше вирятується Мємодопомогою хурщик завжди скоріше й легше вирятується з біди. Особливо, трималися гурту хурщики під час негоди, Мз біди. Особливо, трималися гурту хурщики під час негоди, під час зимових завірюх і хуртовин. Хурщики тримались якоМпід час зимових завірюх і хуртовин. Хурщики тримались якомога тісніше підвода за підводою, аби не збитися з дороги. Ммога тісніше підвода за підводою, аби не збитися з дороги.

ФГуртування серед хурщиків в Андрушах також треба від

ФГуртування серед хурщиків в Андрушах також треба від

значити і зафіксувати, бо воно було поширеним явищем по

Фзначити і зафіксувати, бо воно було поширеним явищем по всіх селах, які їздили на базар до міста чи в особистих спра

Фвсіх селах, які їздили на базар до міста чи в особистих спра

під хуру

Фпід хуру. Це явище справді було відгомо

Ф. Це явище справді було відгомо

ном давніх гуртувань чумаків у чумацькі валки. Воно справді Фном давніх гуртувань чумаків у чумацькі валки. Воно справді може бути віднесене до категорії пережиточних явищ, але в Фможе бути віднесене до категорії пережиточних явищ, але в той же час треба відзначити, що воно є вічним явищем і в Фтой же час треба відзначити, що воно є вічним явищем і в кожну епоху воно існує, як необхідний елемент громадського Фкожну епоху воно існує, як необхідний елемент громадського співіснування одноосібних господарств. Хурщикам безпечФспівіснування одноосібних господарств. Хурщикам безпечніше вибіраться в дорогу гуртом, бо і оборонитись від нападу Фніше вибіраться в дорогу гуртом, бо і оборонитись від нападу

Езмістом, хоч і в жартівливій формі, афорізм «Гуртом і батька

Езмістом, хоч і в жартівливій формі, афорізм «Гуртом і батька добре бити», «Гуртом не страшно й вовка бити», «При гурті й

Едобре бити», «Гуртом не страшно й вовка бити», «При гурті й

Гуртування серед хурщиків в Андрушах також треба відЕГуртування серед хурщиків в Андрушах також треба відзначити і зафіксувати, бо воно було поширеним явищем по Езначити і зафіксувати, бо воно було поширеним явищем по всіх селах, які їздили на базар до міста чи в особистих спраЕвсіх селах, які їздили на базар до міста чи в особистих спра

. Це явище справді було відгомоЕ. Це явище справді було відгомоном давніх гуртувань чумаків у чумацькі валки. Воно справді Еном давніх гуртувань чумаків у чумацькі валки. Воно справді

•••••••

211

Маршрути андрушівських хурщиків були близькі і даль-ні. Близьким маршрутом вважалась поїздка, яка вкладалась в одну добу (перевезення товарів на пристань, у Переяслав, а також до залізничної станції переяславської), а подорожі з вантажами до Борисполя, до Києва, до Яготина, до Золо-тоноші, а також до Тамані забірали дві, три доби на дорогу туди і назад. На близьку хуру виїзджали і однокінні бідня-ки з дерев’яним возом, на який можна було навантажити не більше тридцяти пудів зерна в мішках. А на дальні маршрути «іздили під хуру» тільки пароконними підводами на «заліз-них» возах. Ця подорож вимагала і заможніших хурщиків і більш постійних, триваліших за своїм взаємним гуртуван-ням хурщиків.

Артільні об’єднання андрушівських заробітчан були по-роджені під прямим безпосереднім впливом капіталізму на сільськогосподарських трудівників, і тому ця форма громад-ського побуту ні змістом, ні формою своєю аж ніяк не під-ходить під категорію пережиточних відгомонів колективізму. Хоча тут були використані всі традиційні звичаї і впливи всіх попередніх форм громадського об’єднання села. Звичайно, що тут не було яскравих обрядових звичаїв при обранні отамана артілі, тут не було навіть цієї назви для найстаршого організа-тора, не відбувалося формально ніяких зборів, не складалося ніяких списків заробітчан. Тут все складалося і гуртувалося, так би мовити, явочним характером навколо фізично здоро-вого андрушівського парубка чи молодожона, який мав уже в селі впливовий авторітет, мав ясний, розсудливий, твере-зий характер, ходив уже кілька раз на заробітки, знав дороги, знав ціни на строки, умів переконливо говорити, умів вигідно зторгуватись за ціну, виговорити її вигідно і відстояти, оборо-нити при потребі інтереси кожного учасника артілі.


Іпопередніх форм громадського об’єднання села. Звичайно, що

Іпопередніх форм громадського об’єднання села. Звичайно, що

Ітут не було яскравих обрядових звичаїв при обранні отамана Ітут не було яскравих обрядових звичаїв при обранні отамана артілі, тут не було навіть цієї назви для найстаршого організаІартілі, тут не було навіть цієї назви для найстаршого організатора, не відбувалося формально ніяких зборів, не складалося Ітора, не відбувалося формально ніяких зборів, не складалося ніяких списків заробітчан. Тут все складалося і гуртувалося, Ініяких списків заробітчан. Тут все складалося і гуртувалося, так би мовити, явочним характером навколо фізично здороІтак би мовити, явочним характером навколо фізично здорового андрушівського парубка чи молодожона, який мав уже Івого андрушівського парубка чи молодожона, який мав уже в селі впливовий авторітет, мав ясний, розсудливий, твереІв селі впливовий авторітет, мав ясний, розсудливий, твере

МАртільні об’єднання андрушівських заробітчан були по

МАртільні об’єднання андрушівських заробітчан були по

роджені під прямим безпосереднім впливом капіталізму на

Мроджені під прямим безпосереднім впливом капіталізму на сільськогосподарських трудівників, і тому ця форма громад

Мсільськогосподарських трудівників, і тому ця форма громадського побуту ні змістом, ні формою своєю аж ніяк не під

Мського побуту ні змістом, ні формою своєю аж ніяк не підходить під категорію пережиточних відгомонів колективізму. Мходить під категорію пережиточних відгомонів колективізму. Хоча тут були використані всі традиційні звичаї і впливи всіх МХоча тут були використані всі традиційні звичаї і впливи всіх попередніх форм громадського об’єднання села. Звичайно, що Мпопередніх форм громадського об’єднання села. Звичайно, що Мтут не було яскравих обрядових звичаїв при обранні отамана Мтут не було яскравих обрядових звичаїв при обранні отамана артілі, тут не було навіть цієї назви для найстаршого організаМартілі, тут не було навіть цієї назви для найстаршого організатора, не відбувалося формально ніяких зборів, не складалося Мтора, не відбувалося формально ніяких зборів, не складалося ніяких списків заробітчан. Тут все складалося і гуртувалося, Мніяких списків заробітчан. Тут все складалося і гуртувалося,

Фбільше тридцяти пудів зерна в мішках. А на дальні маршрути

Фбільше тридцяти пудів зерна в мішках. А на дальні маршрути «іздили під хуру» тільки пароконними підводами на «заліз

Ф«іздили під хуру» тільки пароконними підводами на «залізних» возах. Ця подорож вимагала і заможніших хурщиків і

Фних» возах. Ця подорож вимагала і заможніших хурщиків і більш постійних, триваліших за своїм взаємним гуртуван

Фбільш постійних, триваліших за своїм взаємним гуртуван

Артільні об’єднання андрушівських заробітчан були поФАртільні об’єднання андрушівських заробітчан були породжені під прямим безпосереднім впливом капіталізму на Фроджені під прямим безпосереднім впливом капіталізму на сільськогосподарських трудівників, і тому ця форма громадФсільськогосподарських трудівників, і тому ця форма громадського побуту ні змістом, ні формою своєю аж ніяк не підФського побуту ні змістом, ні формою своєю аж ніяк не під

Ез вантажами до Борисполя, до Києва, до Яготина, до Золо

Ез вантажами до Борисполя, до Києва, до Яготина, до Золотоноші, а також до Тамані забірали дві, три доби на дорогу

Етоноші, а також до Тамані забірали дві, три доби на дорогу туди і назад. На близьку хуру виїзджали і однокінні бідняЕтуди і назад. На близьку хуру виїзджали і однокінні бідняки з дерев’яним возом, на який можна було навантажити не Еки з дерев’яним возом, на який можна було навантажити не більше тридцяти пудів зерна в мішках. А на дальні маршрути Ебільше тридцяти пудів зерна в мішках. А на дальні маршрути «іздили під хуру» тільки пароконними підводами на «залізЕ«іздили під хуру» тільки пароконними підводами на «залізних» возах. Ця подорож вимагала і заможніших хурщиків і Ених» возах. Ця подорож вимагала і заможніших хурщиків і більш постійних, триваліших за своїм взаємним гуртуванЕбільш постійних, триваліших за своїм взаємним гуртуван

•••••••

212

Учасників своєї артілі, які навколо нього гуртувались, він знав кожного персонально ще з села і, не складаючи нія-кого списку, він тільки їх усно рахував і кожного разу пере-віряв у дорозі їх наявну кількість, а вже члени артілі муси-ли триматися купи і не розгублюватись у дорозі. Всю свою артіль (вона навіть не мала офіціальної назви «артіль») ва-тажок навантажував на одного «дуба», разом з дубівщиком розподіляв між парубками обов’язки гребців для подорожі по Дніпру до Каховки. Визначав, хто кого має заміняти на веслах, а під час бурі і, особливо, на час переходу через скелі і хвилі на дніпрових порогах визначав, хто має вихлюпувати коряками воду, щоб не заливало «дуба». На дівочу половину артілі ніяких особливих обов’язків у дорозі не покладалось. Харчування в артілі було індивідуальне, особливо, тоді, коли ще тільки їхали на заробітки, кожен споживав те, що йому було покладено в торбу ще з сім’ї. При переїзді через пороги дівчат висаджували з «дуба» на берег, і вони обходили пішки кілька кілометрів по правому березі Дніпра, особливо, дівча-та заважали своїм сполоханим вереском гребти та вихлюпу-вати воду при переході найстрашнішого Ненаситницького порога, тому їх краще було висаджувати з «дуба».

Висаджувалась на берег артіль також на ночівлю. Тут, на ночівлі, яка відбувалась переважно надворі на березі Дніпра, хоч в цю пору були ще й холодні ночі (бо ця подорож від-бувалась щороку від першого до дев’ятого травня), коли ж траплялась негода, то парубки лягали спати під накриттям перевернутого «дуба», а дівчата мусили проситись на ночів-лю до якоїсь хати прибережного села або хоч би під повітку чи на солому.

А прибувши дев’ятого травня [22 травня за н. с.], на вес-няного Миколи, на людський величезний, сорокатисячний ярмарок, на каховський базар, ватажок артілі нагадував всім


Іпорога, тому їх краще було висаджувати з «дуба».

Іпорога, тому їх краще було висаджувати з «дуба».

Висаджувалась на берег артіль також на ночівлю. Тут, на ІВисаджувалась на берег артіль також на ночівлю. Тут, на ночівлі, яка відбувалась переважно надворі на березі Дніпра, Іночівлі, яка відбувалась переважно надворі на березі Дніпра, хоч в цю пору були ще й холодні ночі (бо ця подорож відІхоч в цю пору були ще й холодні ночі (бо ця подорож відбувалась щороку від першого до дев’ятого травня), коли ж Ібувалась щороку від першого до дев’ятого травня), коли ж траплялась негода, то парубки лягали спати під накриттям Ітраплялась негода, то парубки лягали спати під накриттям перевернутого «дуба», а дівчата мусили проситись на ночівІперевернутого «дуба», а дівчата мусили проситись на ночівлю до якоїсь хати прибережного села або хоч би під повітку Ілю до якоїсь хати прибережного села або хоч би під повітку

МХарчування в артілі було індивідуальне, особливо, тоді, коли

МХарчування в артілі було індивідуальне, особливо, тоді, коли ще тільки їхали на заробітки, кожен споживав те, що йому

Мще тільки їхали на заробітки, кожен споживав те, що йому було покладено в торбу ще з сім’ї. При переїзді через пороги

Мбуло покладено в торбу ще з сім’ї. При переїзді через пороги дівчат висаджували з «дуба» на берег, і вони обходили пішки

Мдівчат висаджували з «дуба» на берег, і вони обходили пішки кілька кілометрів по правому березі Дніпра, особливо, дівча

Мкілька кілометрів по правому березі Дніпра, особливо, дівчата заважали своїм сполоханим вереском гребти та вихлюпуМта заважали своїм сполоханим вереском гребти та вихлюпуМвати воду при переході найстрашнішого Ненаситницького Мвати воду при переході найстрашнішого Ненаситницького порога, тому їх краще було висаджувати з «дуба».Мпорога, тому їх краще було висаджувати з «дуба».

Висаджувалась на берег артіль також на ночівлю. Тут, на МВисаджувалась на берег артіль також на ночівлю. Тут, на ночівлі, яка відбувалась переважно надворі на березі Дніпра, Мночівлі, яка відбувалась переважно надворі на березі Дніпра, хоч в цю пору були ще й холодні ночі (бо ця подорож відМхоч в цю пору були ще й холодні ночі (бо ця подорож відбувалась щороку від першого до дев’ятого травня), коли ж Мбувалась щороку від першого до дев’ятого травня), коли ж

Фпо Дніпру до Каховки. Визначав, хто кого має заміняти на

Фпо Дніпру до Каховки. Визначав, хто кого має заміняти на веслах, а під час бурі і, особливо, на час переходу через скелі

Фвеслах, а під час бурі і, особливо, на час переходу через скелі і хвилі на дніпрових порогах визначав, хто має вихлюпувати

Фі хвилі на дніпрових порогах визначав, хто має вихлюпувати

воду, щоб не заливало «дуба». На дівочу половину

Ф воду, щоб не заливало «дуба». На дівочу половину

артілі ніяких особливих обов’язків у дорозі не покладалось. Фартілі ніяких особливих обов’язків у дорозі не покладалось. Харчування в артілі було індивідуальне, особливо, тоді, коли ФХарчування в артілі було індивідуальне, особливо, тоді, коли ще тільки їхали на заробітки, кожен споживав те, що йому Фще тільки їхали на заробітки, кожен споживав те, що йому було покладено в торбу ще з сім’ї. При переїзді через пороги Фбуло покладено в торбу ще з сім’ї. При переїзді через пороги дівчат висаджували з «дуба» на берег, і вони обходили пішки Фдівчат висаджували з «дуба» на берег, і вони обходили пішки кілька кілометрів по правому березі Дніпра, особливо, дівчаФкілька кілометрів по правому березі Дніпра, особливо, дівча

Ели триматися купи і не розгублюватись у дорозі. Всю свою

Ели триматися купи і не розгублюватись у дорозі. Всю свою артіль (вона навіть не мала офіціальної назви «артіль») ва

Еартіль (вона навіть не мала офіціальної назви «артіль») ватажок навантажував на одного «дуба», разом з Етажок навантажував на одного «дуба», разом з дубівщикомЕдубівщикомрозподіляв між парубками обов’язки гребців для подорожі Ерозподіляв між парубками обов’язки гребців для подорожі по Дніпру до Каховки. Визначав, хто кого має заміняти на Епо Дніпру до Каховки. Визначав, хто кого має заміняти на веслах, а під час бурі і, особливо, на час переходу через скелі Евеслах, а під час бурі і, особливо, на час переходу через скелі і хвилі на дніпрових порогах визначав, хто має вихлюпувати Еі хвилі на дніпрових порогах визначав, хто має вихлюпувати

воду, щоб не заливало «дуба». На дівочу половину Е воду, щоб не заливало «дуба». На дівочу половину артілі ніяких особливих обов’язків у дорозі не покладалось. Еартілі ніяких особливих обов’язків у дорозі не покладалось.

•••••••

213

своїм односельцям-андрушанам триматися гурту, не найма-тись окремо, нічого не говорити про ціну на строк нікому без нього. Ватажок сам вів розмову з наймачами, сам відстоював ціну, особливо, відстоював ціну на дівочий труд і прагнув на-йнятись гуртом у одного хазяїна або, принаймні, щоб хоч по сусідству було працювати літом хлопцям і дівчатам. Артіль наймалась, переважно, на роботу до поміщика. Бо великі куркулі і не хотіли мати справу з організованими в артілі най-митами, та куркулям і непотрібна була така кількість робіт-ників. Працювати в строку всією артіллю односельцям було легше, охотніше і навіть веселіше. На випадок хто захворіє, то він не буде лежати без догляду. Дівчата обов’язково прали білизну для хлопців своєї артілі андрушан і працювали при місці, і ночували при місці, у вільний час разом відпочивали і співали. А коли вже хто одержував листа з Андрушів, то всі гуртом його читали, дізнавались з одного листа про новини в селі і гуртом писали відповідь у Андруші. Хоч, правдопо-дібно, листування було дуже рідкісним явищем протягом за-робітчанського сезону, листи писались на випадок якогось лиха чи нещастя. Допрацювавши, в основному, до Покрови ватажок артілі забирав у наймача всі паспорти і вже відсто-ював, і оберігав повний розрахунок з кожним робітником і робітницею. Заробіток одержував кожен робітник із рук наймача індивідуально. Договорів акордних на всю артіль, з розподілом заробленої платні, андрушівські гуртування не знали, що також визначає найнижчий рівень андрушівських гуртувань, але все ж таки гуртування були щороку. Ті ж ан-друшани, які надіялись лиш на свій розсуд і на свої фізичні сили, гуртувались у Андрушах поміж собою лише з метою доїхати одним гуртом разом на одному «дубі» до Каховки, а там наймались на роботу окремо, індивідуально і йшли на роботу, переважно, не в економії до поміщиків, а до багатих


Іватажок артілі забирав у наймача всі паспорти і вже відсто

Іватажок артілі забирав у наймача всі паспорти і вже відстоював, і оберігав повний розрахунок з кожним робітником Іював, і оберігав повний розрахунок з кожним робітником і робітницею. Заробіток одержував кожен робітник із рук Іі робітницею. Заробіток одержував кожен робітник із рук наймача індивідуально. Договорів акордних на всю артіль, Інаймача індивідуально. Договорів акордних на всю артіль, з розподілом заробленої платні, андрушівські гуртування не Із розподілом заробленої платні, андрушівські гуртування не знали, що також визначає найнижчий рівень андрушівських Ізнали, що також визначає найнижчий рівень андрушівських гуртувань, але все ж таки гуртування були щороку. Ті ж анІгуртувань, але все ж таки гуртування були щороку. Ті ж андрушани, які надіялись лиш на свій розсуд і на свої фізичні Ідрушани, які надіялись лиш на свій розсуд і на свої фізичні

Ммісці, і ночували при місці, у вільний час разом відпочивали

Ммісці, і ночували при місці, у вільний час разом відпочивали і співали. А коли вже хто одержував листа з Андрушів, то всі

Мі співали. А коли вже хто одержував листа з Андрушів, то всі гуртом його читали, дізнавались з одного листа про новини

Мгуртом його читали, дізнавались з одного листа про новини в селі і гуртом писали відповідь у Андруші. Хоч, правдопо

Мв селі і гуртом писали відповідь у Андруші. Хоч, правдоподібно, листування було дуже рідкісним явищем протягом за

Мдібно, листування було дуже рідкісним явищем протягом заробітчанського сезону, листи писались на випадок якогось Мробітчанського сезону, листи писались на випадок якогось Млиха чи нещастя. Допрацювавши, в основному, до Покрови Млиха чи нещастя. Допрацювавши, в основному, до Покрови ватажок артілі забирав у наймача всі паспорти і вже відстоМватажок артілі забирав у наймача всі паспорти і вже відстоював, і оберігав повний розрахунок з кожним робітником Мював, і оберігав повний розрахунок з кожним робітником і робітницею. Заробіток одержував кожен робітник із рук Мі робітницею. Заробіток одержував кожен робітник із рук наймача індивідуально. Договорів акордних на всю артіль, Мнаймача індивідуально. Договорів акордних на всю артіль, з розподілом заробленої платні, андрушівські гуртування не Мз розподілом заробленої платні, андрушівські гуртування не

Фмитами, та куркулям і непотрібна була така кількість робіт

Фмитами, та куркулям і непотрібна була така кількість робітників. Працювати в строку всією артіллю односельцям було

Фників. Працювати в строку всією артіллю односельцям було легше, охотніше і навіть веселіше. На випадок хто захворіє,

Флегше, охотніше і навіть веселіше. На випадок хто захворіє, то він не буде лежати без догляду. Дівчата обов’язково прали

Фто він не буде лежати без догляду. Дівчата обов’язково прали білизну для хлопців своєї артілі андрушан і працювали при Фбілизну для хлопців своєї артілі андрушан і працювали при місці, і ночували при місці, у вільний час разом відпочивали Фмісці, і ночували при місці, у вільний час разом відпочивали і співали. А коли вже хто одержував листа з Андрушів, то всі Фі співали. А коли вже хто одержував листа з Андрушів, то всі гуртом його читали, дізнавались з одного листа про новини Фгуртом його читали, дізнавались з одного листа про новини в селі і гуртом писали відповідь у Андруші. Хоч, правдопоФв селі і гуртом писали відповідь у Андруші. Хоч, правдоподібно, листування було дуже рідкісним явищем протягом заФдібно, листування було дуже рідкісним явищем протягом за

Ейнятись гуртом у одного хазяїна або, принаймні, щоб хоч по

Ейнятись гуртом у одного хазяїна або, принаймні, щоб хоч по сусідству було працювати літом хлопцям і дівчатам. Артіль

Есусідству було працювати літом хлопцям і дівчатам. Артіль наймалась, переважно, на роботу до поміщика. Бо великі Енаймалась, переважно, на роботу до поміщика. Бо великі куркулі і не хотіли мати справу з організованими в артілі найЕкуркулі і не хотіли мати справу з організованими в артілі наймитами, та куркулям і непотрібна була така кількість робітЕмитами, та куркулям і непотрібна була така кількість робіт-Е-ників. Працювати в строку всією артіллю односельцям було Еників. Працювати в строку всією артіллю односельцям було легше, охотніше і навіть веселіше. На випадок хто захворіє, Елегше, охотніше і навіть веселіше. На випадок хто захворіє, то він не буде лежати без догляду. Дівчата обов’язково прали Ето він не буде лежати без догляду. Дівчата обов’язково прали білизну для хлопців своєї артілі андрушан і працювали при Ебілизну для хлопців своєї артілі андрушан і працювали при

•••••••

214

куркулів. Тут була робота важча удвоє і втроє, тут куркуль не давав спочинку наймитам ні вдень, ні вночі, працюючи і сам поряд з ними, не давав відпочинку в неділю, в свято, але зате вже добре харчував (бо він був заінтересований у фізичній силі батрака) і, що найголовніше, ради чого, власне, і найма-лись андрушани до куркуля, платня за строк тут була удвічі більша як за чоловічий, так і за жіночий труд.

– Люди із сил вибивались, у каліки вганяли себе навік аби більше заробітку принести додому, – так пояснюють своє відокремлення від артілі андрушани.


ІМФ

аби більше заробітку принести додому, – так пояснюють своє

Фаби більше заробітку принести додому, – так пояснюють своє відокремлення від артілі андрушани.

Фвідокремлення від артілі андрушани. Есилі батрака) і, що найголовніше, ради чого, власне, і найма

Есилі батрака) і, що найголовніше, ради чого, власне, і наймались андрушани до куркуля, платня за строк тут була удвічі

Елись андрушани до куркуля, платня за строк тут була удвічі більша як за чоловічий, так і за жіночий труд.Ебільша як за чоловічий, так і за жіночий труд.

– Люди із сил вибивались, у каліки вганяли себе навік Е– Люди із сил вибивались, у каліки вганяли себе навік аби більше заробітку принести додому, – так пояснюють своє Еаби більше заробітку принести додому, – так пояснюють своє

•••••••

215

Дозвілля молоді

ВечорниціПарубоцькі і дівоцькі громади в селі Андрушах в пері-

од капіталізму були єдино можливою формою громадського побуту сільської трудової молоді.

Ніякого клубу тоді не було і не могло бути, і єдиним міс-цем, де традиційно гуртувались парубки і дівки, були моло-діжні вечорниці, які в Андрушах називались цілком рівно-правним синонімом «досвідки».

Літом молода частина трудящих села вечорами збиралась на лоні природи, на ливадах [левадах], в березі, біля джерела, на колодках біля дворів, і всі ці форми вечірнього гуляння [називались] «на вулицю» (або улицю).

Але з наступом осінніх холодів молодь надворі вже не мала змоги ходити «на вулицю», і треба було їй збиратись десь у теплій хаті. Громадського будинку для потреб молоді в Андрушах, звичайно, не було ніякого.

Пустити у ту найняту громадою хату, що іменувалось «поліція», їх ніхто не міг, бо сільська адміністрація, а особли-во урядник і стражник, принципово з політичних і держав-них міркувань були ярими противниками гуртування моло-ді. А після революції 1905–1907 рр. сільські чини поліції та сільське духовенство одержували з міністерства внутрішніх справ спеціальні суворі накази стежити за громадським гру-пуванням серед молоді і всіляко протидіяти можливим рево-люційним, політичним розмовам, об’єднанням, організаціям.

Тому то й парубоцькі та дівоцькі гуртування на досвідках були дуже небажані як попові, який відповідав за мораль-ний стан села, та поліцейським, які відповідали за політич-ний стан Андрушів. Піп систематично виступав у церковних


І«поліція», їх ніхто не міг, бо сільська адміністрація, а особли

І«поліція», їх ніхто не міг, бо сільська адміністрація, а особливо урядник і стражник, принципово з політичних і державІво урядник і стражник, принципово з політичних і державних міркувань були ярими противниками гуртування молоІних міркувань були ярими противниками гуртування молоді. А після революції 1905–1907 рр. сільські чини поліції та Іді. А після революції 1905–1907 рр. сільські чини поліції та сільське духовенство одержували з міністерства внутрішніх Ісільське духовенство одержували з міністерства внутрішніх справ спеціальні суворі накази стежити за громадським груІсправ спеціальні суворі накази стежити за громадським групуванням серед молоді і всіляко протидіяти можливим ревоІпуванням серед молоді і всіляко протидіяти можливим революційним, політичним розмовам, об’єднанням, організаціям.Ілюційним, політичним розмовам, об’єднанням, організаціям.

Мна колодках біля дворів, і всі ці форми вечірнього гуляння

Мна колодках біля дворів, і всі ці форми вечірнього гуляння [називались] «на вулицю» (або улицю).

М[називались] «на вулицю» (або улицю).

Але з наступом осінніх холодів молодь надворі вже не

МАле з наступом осінніх холодів молодь надворі вже не

мала змоги ходити «на вулицю», і треба було їй збиратись

Ммала змоги ходити «на вулицю», і треба було їй збиратись десь у теплій хаті. Громадського будинку для потреб молоді в

Мдесь у теплій хаті. Громадського будинку для потреб молоді в Андрушах, звичайно, не було ніякого.МАндрушах, звичайно, не було ніякого.МПустити у ту найняту громадою хату, що іменувалось МПустити у ту найняту громадою хату, що іменувалось «поліція», їх ніхто не міг, бо сільська адміністрація, а особлиМ«поліція», їх ніхто не міг, бо сільська адміністрація, а особливо урядник і стражник, принципово з політичних і державМво урядник і стражник, принципово з політичних і державних міркувань були ярими противниками гуртування молоМних міркувань були ярими противниками гуртування молоді. А після революції 1905–1907 рр. сільські чини поліції та Мді. А після революції 1905–1907 рр. сільські чини поліції та сільське духовенство одержували з міністерства внутрішніх Мсільське духовенство одержували з міністерства внутрішніх

Фцем, де традиційно гуртувались парубки і дівки, були моло

Фцем, де традиційно гуртувались парубки і дівки, були молодіжні вечорниці, які в Андрушах називались цілком рівно

Фдіжні вечорниці, які в Андрушах називались цілком рівноправним синонімом «досвідки».

Фправним синонімом «досвідки».

Літом молода частина трудящих села вечорами збиралась

ФЛітом молода частина трудящих села вечорами збиралась

на лоні природи, на ливадах [левадах], в березі, біля джерела, Фна лоні природи, на ливадах [левадах], в березі, біля джерела, на колодках біля дворів, і всі ці форми вечірнього гуляння Фна колодках біля дворів, і всі ці форми вечірнього гуляння [називались] «на вулицю» (або улицю).Ф[називались] «на вулицю» (або улицю).

Але з наступом осінніх холодів молодь надворі вже не ФАле з наступом осінніх холодів молодь надворі вже не мала змоги ходити «на вулицю», і треба було їй збиратись Фмала змоги ходити «на вулицю», і треба було їй збиратись десь у теплій хаті. Громадського будинку для потреб молоді в Фдесь у теплій хаті. Громадського будинку для потреб молоді в

ЕПарубоцькі і дівоцькі громади в селі Андрушах в пері

ЕПарубоцькі і дівоцькі громади в селі Андрушах в пері

од капіталізму були єдино можливою формою громадського

Еод капіталізму були єдино можливою формою громадського

Ніякого клубу тоді не було і не могло бути, і єдиним місЕНіякого клубу тоді не було і не могло бути, і єдиним місцем, де традиційно гуртувались парубки і дівки, були молоЕцем, де традиційно гуртувались парубки і дівки, були моло-Е-діжні вечорниці, які в Андрушах називались цілком рівноЕдіжні вечорниці, які в Андрушах називались цілком рівно-Е-

Літом молода частина трудящих села вечорами збиралась ЕЛітом молода частина трудящих села вечорами збиралась на лоні природи, на ливадах [левадах], в березі, біля джерела, Ена лоні природи, на ливадах [левадах], в березі, біля джерела,

•••••••

216

проповідях проти парубоцьких гулів, закликаючи батьків не пускати молодь на вечорниці, а стражник та урядник при-чіплювались до найменших гуртових виявів парубоцької за-бави, загрожуючи арештами та острогами.

Одначе, андрушівські досвідки мали таку віковічну по-бутову традицію, що проти неї нелегко було боротись. Бо з одного боку це було б просто у третини села, у наймолодшої частини андрушан, відняти молодість і позбавити її природ-нього права на свій молодіжний побут.

А тим більше, що кожен селянин, кожна андрушівська сім’я, кожен батько і кожна мати не тільки не перечили про-ти досвідок, а навпаки були прямо заінтересовані в тому, щоб на зимових досвідках, коли молодь була вільнішою від тяж-кої літньої роботи, їхні діти (парубки і дівки) знаходили собі пару, взаємно знайомились, «обвикали», знаходили спільну мову, «призвичаювались» одне до одного і цілком природньо готувались до одруження, в чому була прямо заінтересована кожна сім’я.

Що ж таке досвідки по формі і за змістом своїм, батьки й матері прекрасно знали, бо кожен із них пройшов цю жит-тьову школу, знав її моральну здорову основу і вірили в здо-рову етику своїх трудових дітей, і тому батьки аж ніяк не бо-ялись досвідок, а навпаки сприяли цьому і дозволяли синам з сімнадцяти, восімнадцяти років ходити на досвідки, а дочок пускали туди ще молодших.

Вечорниці – досвідки – це, так би мовити, класична форма громадсько-сімейного етнографічного життя слов’янських народів. Це явище списано майже в усіх класиків етнографів.

Але поглянемо на цей раз в андрушівські досвідки і за-фіксуємо їх внутрішні виробничі, морально-етичні, побутові риси у відносинах між молоддю. Зафіксуємо їх місцеві етно-графічні особливості.


Ітьову школу, знав її моральну здорову основу і вірили в здо

Ітьову школу, знав її моральну здорову основу і вірили в здорову етику своїх трудових дітей, і тому батьки аж ніяк не боІрову етику своїх трудових дітей, і тому батьки аж ніяк не боялись досвідок, а навпаки сприяли цьому і дозволяли синам з Іялись досвідок, а навпаки сприяли цьому і дозволяли синам з сімнадцяти, восімнадцяти років ходити на досвідки, а дочок Ісімнадцяти, восімнадцяти років ходити на досвідки, а дочок пускали туди ще молодших.Іпускали туди ще молодших.

Вечорниці – досвідки – це, так би мовити, класична форма ІВечорниці – досвідки – це, так би мовити, класична форма громадсько-сімейного етнографічного життя слов’янських Ігромадсько-сімейного етнографічного життя слов’янських народів. Це явище списано майже в усіх класиків етнографів.Інародів. Це явище списано майже в усіх класиків етнографів.

Мкої літньої роботи, їхні діти (парубки і дівки) знаходили собі

Мкої літньої роботи, їхні діти (парубки і дівки) знаходили собі пару, взаємно знайомились, «обвикали», знаходили спільну

Мпару, взаємно знайомились, «обвикали», знаходили спільну мову, «призвичаювались» одне до одного і цілком природньо

Ммову, «призвичаювались» одне до одного і цілком природньо готувались до одруження, в чому була прямо заінтересована

Мготувались до одруження, в чому була прямо заінтересована кожна сім’я.

Мкожна сім’я.

Що ж таке досвідки по формі і за змістом своїм, батьки МЩо ж таке досвідки по формі і за змістом своїм, батьки й матері прекрасно знали, бо кожен із них пройшов цю житМй матері прекрасно знали, бо кожен із них пройшов цю житМтьову школу, знав її моральну здорову основу і вірили в здоМтьову школу, знав її моральну здорову основу і вірили в здорову етику своїх трудових дітей, і тому батьки аж ніяк не боМрову етику своїх трудових дітей, і тому батьки аж ніяк не боялись досвідок, а навпаки сприяли цьому і дозволяли синам з Мялись досвідок, а навпаки сприяли цьому і дозволяли синам з сімнадцяти, восімнадцяти років ходити на досвідки, а дочок Мсімнадцяти, восімнадцяти років ходити на досвідки, а дочок пускали туди ще молодших.Мпускали туди ще молодших.

Фнього права на свій молодіжний побут.

Фнього права на свій молодіжний побут.

А тим більше, що кожен селянин, кожна андрушівська

ФА тим більше, що кожен селянин, кожна андрушівська

сім’я, кожен батько і кожна мати не тільки не перечили про

Фсім’я, кожен батько і кожна мати не тільки не перечили проти досвідок, а навпаки були прямо заінтересовані в тому, щоб

Фти досвідок, а навпаки були прямо заінтересовані в тому, щоб на зимових досвідках, коли молодь була вільнішою від тяжФна зимових досвідках, коли молодь була вільнішою від тяжкої літньої роботи, їхні діти (парубки і дівки) знаходили собі Фкої літньої роботи, їхні діти (парубки і дівки) знаходили собі пару, взаємно знайомились, «обвикали», знаходили спільну Фпару, взаємно знайомились, «обвикали», знаходили спільну мову, «призвичаювались» одне до одного і цілком природньо Фмову, «призвичаювались» одне до одного і цілком природньо готувались до одруження, в чому була прямо заінтересована Фготувались до одруження, в чому була прямо заінтересована

ЕОдначе, андрушівські досвідки мали таку віковічну по

ЕОдначе, андрушівські досвідки мали таку віковічну по

бутову традицію, що проти неї нелегко було боротись. Бо з

Ебутову традицію, що проти неї нелегко було боротись. Бо з одного боку це було б просто у третини села, у наймолодшої Еодного боку це було б просто у третини села, у наймолодшої частини андрушан, відняти молодість і позбавити її природЕчастини андрушан, відняти молодість і позбавити її природнього права на свій молодіжний побут. Енього права на свій молодіжний побут.

А тим більше, що кожен селянин, кожна андрушівська ЕА тим більше, що кожен селянин, кожна андрушівська сім’я, кожен батько і кожна мати не тільки не перечили проЕсім’я, кожен батько і кожна мати не тільки не перечили проти досвідок, а навпаки були прямо заінтересовані в тому, щоб Ети досвідок, а навпаки були прямо заінтересовані в тому, щоб на зимових досвідках, коли молодь була вільнішою від тяжЕна зимових досвідках, коли молодь була вільнішою від тяж

•••••••

217

Зважаючи на еволюцію зовнішньої форми і внутрішньо-го змісту досвідок в селі Андрушах, їх треба поділити на два виразних періоди, і водорозділом тут виступає період рево-люції 1905 року.

До 1905 року в Андрушах побутували старі, так би мови-ти, класичні форми досвідок, а після 1905 року досвідки, як пережиток минулого побуту, почали згасати і втрачати цілий ряд давніх своїх рис як в формах, так і в змістах.

Старі досвідки кінця ХІХ і на самому початку ХХ сторіч-чя були продовженням вікових форм молодіжнього вечір-нього гуляння. І зберегли їх до початку ХХ сторіччя, і ціл-ком природньо, що парубоцька громада на андрушівській Староселиці, тобто в найстаршій частині села, зберігала стародавні риси цієї громади. Тут на Староселиці, в цьому кутку села, історично і етнографічно склались і побутували свої традиційні форми та звичаї, згідно яких і обирали па-рубки свого старшого парубка, і цей старший парубок ще в 90-х роках ХІХ ст. називався не береза, як в інших сусід-ніх селах, не отаманом, як на Правобережній Україні, а тут його називали берізка.

Берізка, очолюючи парубоцьку громаду, щороку при-ймав до неї вступаючих молодих сімнадцятирічних парубків. Кожен із них, як вступний внесок, вносив полтинник грошей і півкварти горілки. Із цим внеском входив в парубоцький гурт повноправним парубком і мав право ходити разом з усім своїм товариством на вечорниці-досвідки.

Дівчата староселицького кутка восени після Покрови в жовтні місяці напитували, підшукували хату для свого моло-діжного своєрідного клубу. Пускала в свою хату на вечорни-цю найчастіше одинока вдова.

Їй же матирі довіряли своїх дочок і доручали їй навчати та доглядати за їхньою поведінкою з парубками.


ІБерізка

ІБерізка

ймав до неї вступаючих молодих сімнадцятирічних парубків. Іймав до неї вступаючих молодих сімнадцятирічних парубків. Кожен із них, як вступний внесок, вносив полтинник грошей ІКожен із них, як вступний внесок, вносив полтинник грошей і півкварти горілки. Із цим внеском входив в парубоцький Іі півкварти горілки. Із цим внеском входив в парубоцький гурт повноправним парубком і мав право ходити разом з Ігурт повноправним парубком і мав право ходити разом з усім своїм товариством на вечорниці-досвідки.Іусім своїм товариством на вечорниці-досвідки.

Дівчата староселицького кутка восени після Покрови в ІДівчата староселицького кутка восени після Покрови в жовтні місяці напитували, підшукували хату для свого молоІжовтні місяці напитували, підшукували хату для свого моло

Мстародавні риси цієї громади. Тут на Староселиці, в цьому

Мстародавні риси цієї громади. Тут на Староселиці, в цьому кутку села, історично і етнографічно склались і побутували

Мкутку села, історично і етнографічно склались і побутували свої традиційні форми та звичаї, згідно яких і обирали па

Мсвої традиційні форми та звичаї, згідно яких і обирали парубки свого старшого парубка, і цей старший парубок ще

Мрубки свого старшого парубка, і цей старший парубок ще

х роках ХІХ ст. називався не

Мх роках ХІХ ст. називався не

ніх селах, не Мніх селах, не отаманомМотаманом, як на Правобережній Україні, а тут М, як на Правобережній Україні, а тут його називали Мйого називали берізкаМберізка.М.Берізка МБерізка, очолюючи парубоцьку громаду, щороку приМ, очолюючи парубоцьку громаду, щороку приймав до неї вступаючих молодих сімнадцятирічних парубків. Мймав до неї вступаючих молодих сімнадцятирічних парубків. Кожен із них, як вступний внесок, вносив полтинник грошей МКожен із них, як вступний внесок, вносив полтинник грошей і півкварти горілки. Із цим внеском входив в парубоцький Мі півкварти горілки. Із цим внеском входив в парубоцький гурт повноправним парубком і мав право ходити разом з Мгурт повноправним парубком і мав право ходити разом з

ФСтарі досвідки кінця ХІХ і на самому початку ХХ сторіч

ФСтарі досвідки кінця ХІХ і на самому початку ХХ сторіч

чя були продовженням вікових форм молодіжнього вечір

Фчя були продовженням вікових форм молодіжнього вечірнього гуляння. І зберегли їх до початку ХХ сторіччя, і ціл

Фнього гуляння. І зберегли їх до початку ХХ сторіччя, і цілком природньо, що парубоцька громада на андрушівській

Фком природньо, що парубоцька громада на андрушівській Староселиці, тобто в найстаршій частині села, зберігала ФСтароселиці, тобто в найстаршій частині села, зберігала стародавні риси цієї громади. Тут на Староселиці, в цьому Фстародавні риси цієї громади. Тут на Староселиці, в цьому кутку села, історично і етнографічно склались і побутували Фкутку села, історично і етнографічно склались і побутували свої традиційні форми та звичаї, згідно яких і обирали паФсвої традиційні форми та звичаї, згідно яких і обирали парубки свого старшого парубка, і цей старший парубок ще Фрубки свого старшого парубка, і цей старший парубок ще

х роках ХІХ ст. називався не Фх роках ХІХ ст. називався не березаФбереза

ЕДо 1905 року в Андрушах побутували старі, так би мови

ЕДо 1905 року в Андрушах побутували старі, так би мови

ти, класичні форми досвідок, а після 1905 року досвідки, як

Ети, класичні форми досвідок, а після 1905 року досвідки, як пережиток минулого побуту, почали згасати і втрачати цілий Епережиток минулого побуту, почали згасати і втрачати цілий ряд давніх своїх рис як в формах, так і в змістах.Еряд давніх своїх рис як в формах, так і в змістах.

Старі досвідки кінця ХІХ і на самому початку ХХ сторічЕСтарі досвідки кінця ХІХ і на самому початку ХХ сторіч-Е-чя були продовженням вікових форм молодіжнього вечірЕчя були продовженням вікових форм молодіжнього вечірнього гуляння. І зберегли їх до початку ХХ сторіччя, і цілЕнього гуляння. І зберегли їх до початку ХХ сторіччя, і цілком природньо, що парубоцька громада на андрушівській Еком природньо, що парубоцька громада на андрушівській Староселиці, тобто в найстаршій частині села, зберігала ЕСтароселиці, тобто в найстаршій частині села, зберігала

•••••••

218

На вечорниці-досвідки до одної вечорничної матері (ве-чорничної хазяйки) збирались від п’яти до семи дівок.

Дівки приходили на досвідки, маючи на руках роботу, до-ручену матерями кожній з них. Дівки, ідучи на досвідки увече-рі у понеділок, вівторок, середу і четвер, брали з собою прядку, гребінь і днище, а також заготовлені дома мички прядива.

Тут у просторій хаті паніматки, вони сідали на лавах по-під стінами (але за стіл ніхто не смів сідати) і починали пряс-ти, працюючи, розмовляли між собою про пригоди пережи-того дня, про сільські новини та про своїх парубків.

Через годину, дві після смеркання підходила до цього дівочого клубу перша група парубків і починали стукати, починали добиватись у двері, які були передбачливо хазяй-кою засунуті. В залежності від характеру стукання [хазяйка] оприділяла, чи парубки прийшли тверезі чи п’яні. П’яних розбишак намагались не впускати. Якщо ж парубки були чемні і поважні, вечорнична паніматка впускала їх у хату і знов засувала передбачливо сінешні двері. Парубки входили, весело і жваво здоровкались до дівчат і сідали коло печі, за-тіваючи якусь гуртову гру. Найбільшого розповсюдження на досвідках набрала гра в карти, але грали в карти, у хвильки, у дурня, у п’яниці, в квочки, але в цей період ще не було й моди, як свідчать тодішні парубки, грати в очка на гроші. Ця мода вже з’явиться пізніше. Гурт грає в карти, а два, три парубки підходять до дівок і сідають поміж ними.

Парубок, обравши собі дівчину для розмови, сідає як раз проти неї з протилежнього боку гребіня і починає жартівли-ву розмову. Дівка, продовжуючи прясти, починає з ним через гребінь розмову. Розмова заглиблюється, парубок уже для жарту смиче й собі невміло нитку з мички на гребіні, дівчина кокетливо заміряється на нього гребінкою, просить його не заважати прясти.


Ідосвідках набрала гра в карти, але грали в карти,

Ідосвідках набрала гра в карти, але грали в карти, дурня, у п’яниці, в квочкиІдурня, у п’яниці, в квочкияк свідчать тодішні парубки, грати Іяк свідчать тодішні парубки, грати вже з’явиться пізніше. Гурт грає в карти, а два, три парубки Івже з’явиться пізніше. Гурт грає в карти, а два, три парубки підходять до дівок і сідають поміж ними.Іпідходять до дівок і сідають поміж ними.

Парубок, обравши собі дівчину для розмови, сідає як раз ІПарубок, обравши собі дівчину для розмови, сідає як раз проти неї з протилежнього боку гребіня і починає жартівлиІпроти неї з протилежнього боку гребіня і починає жартівливу розмову. Дівка, продовжуючи прясти, починає з ним через Іву розмову. Дівка, продовжуючи прясти, починає з ним через

Мкою засунуті. В залежності від характеру стукання [хазяйка]

Мкою засунуті. В залежності від характеру стукання [хазяйка] оприділяла, чи парубки прийшли тверезі чи п’яні. П’яних

Моприділяла, чи парубки прийшли тверезі чи п’яні. П’яних розбишак намагались не впускати. Якщо ж парубки були

Мрозбишак намагались не впускати. Якщо ж парубки були чемні і поважні, вечорнична паніматка впускала їх у хату і

Мчемні і поважні, вечорнична паніматка впускала їх у хату і знов засувала передбачливо сінешні двері. Парубки входили,

Мзнов засувала передбачливо сінешні двері. Парубки входили, весело і жваво здоровкались до дівчат і сідали коло печі, заМвесело і жваво здоровкались до дівчат і сідали коло печі, затіваючи якусь гуртову гру. Найбільшого розповсюдження на Мтіваючи якусь гуртову гру. Найбільшого розповсюдження на Мдосвідках набрала гра в карти, але грали в карти, Мдосвідках набрала гра в карти, але грали в карти, дурня, у п’яниці, в квочкиМдурня, у п’яниці, в квочки, але в цей період ще не було й моди, М, але в цей період ще не було й моди, як свідчать тодішні парубки, грати Мяк свідчать тодішні парубки, грати вже з’явиться пізніше. Гурт грає в карти, а два, три парубки Мвже з’явиться пізніше. Гурт грає в карти, а два, три парубки підходять до дівок і сідають поміж ними.Мпідходять до дівок і сідають поміж ними.

Фти, працюючи, розмовляли між собою про пригоди пережи

Фти, працюючи, розмовляли між собою про пригоди пережитого дня, про сільські новини та про своїх парубків.

Фтого дня, про сільські новини та про своїх парубків.

Через годину, дві після смеркання підходила до цього

ФЧерез годину, дві після смеркання підходила до цього

дівочого клубу перша група парубків і починали стукати,

Фдівочого клубу перша група парубків і починали стукати, починали добиватись у двері, які були передбачливо хазяйФпочинали добиватись у двері, які були передбачливо хазяйкою засунуті. В залежності від характеру стукання [хазяйка] Фкою засунуті. В залежності від характеру стукання [хазяйка] оприділяла, чи парубки прийшли тверезі чи п’яні. П’яних Фоприділяла, чи парубки прийшли тверезі чи п’яні. П’яних розбишак намагались не впускати. Якщо ж парубки були Фрозбишак намагались не впускати. Якщо ж парубки були чемні і поважні, вечорнична паніматка впускала їх у хату і Фчемні і поважні, вечорнична паніматка впускала їх у хату і знов засувала передбачливо сінешні двері. Парубки входили, Фзнов засувала передбачливо сінешні двері. Парубки входили,

Ері у понеділок, вівторок, середу і четвер, брали з собою прядку,

Ері у понеділок, вівторок, середу і четвер, брали з собою прядку, гребінь і днище, а також заготовлені дома мички прядива.

Егребінь і днище, а також заготовлені дома мички прядива.

Тут у просторій хаті паніматки, вони сідали на лавах по-ЕТут у просторій хаті паніматки, вони сідали на лавах по-під стінами (але за стіл ніхто не смів сідати) і починали прясЕпід стінами (але за стіл ніхто не смів сідати) і починали прясти, працюючи, розмовляли між собою про пригоди пережиЕти, працюючи, розмовляли між собою про пригоди пережитого дня, про сільські новини та про своїх парубків.Етого дня, про сільські новини та про своїх парубків.

Через годину, дві після смеркання підходила до цього ЕЧерез годину, дві після смеркання підходила до цього дівочого клубу перша група парубків і починали стукати, Едівочого клубу перша група парубків і починали стукати, починали добиватись у двері, які були передбачливо хазяйЕпочинали добиватись у двері, які були передбачливо хазяй

•••••••

219

– Бо мати ж завтра спитають мене, скільки я напряла за вечор.

Потім парубки закурюють з дозволу вечорничної матері, закурюють у хаті, пускаючи дим під піч.

А в цей час під вікнами бігають підлітки років п’ятнадцяти, яким ще не дозволяється бути на вечорницях, і в парубоцьку громаду їх ще не приймають, і вони, на знак своєрідної пом-сти за це, затівають всякі неприємності парубкам і дівкам. Прив’язують до вікна фуркало, від якого не тільки вікна, а навіть стіни дрижать, зав’язують двері знадвору у вечор-ничній хаті, перепинають вірьовками дорогу перед порогом, щоб дорослі перечіпались і падали. Старші парубки вирішу-ють покарати молодих розбишак, закликають їх у хату, і тут дівки вимазують в підлітка обличчя в сажу.

Аж ось наближається північна пора, починають співати перші півні, тоді паніматка звертається до всіх старших і мо-лодших парубків:

– Ну, хлопці, виходьте вже з хати, бо дівчатам пора спати.Тоді парубки виходять з цих вечорниць і йдуть на сліду-

ючий куток шукати, може ще на яких вечорницях світиться.Але не всі виходять з двору, кілька душ парубків, які про-

тягом сьогодняшнього вечора змовились безпосередньо з ді-вчатами або умовились через старшу дівку, ті виходять з хати в сіни, і в сінях закурюють, дівки ж тим часом розстилають посеред долівки біля підніжжя столу велику в’язку соломи, розстилають поверх соломи білі рядна для спання на них. І коли дівчата вже постелять, тоді умовлені парубки, поку-ривши в сінях, уходять у хату і чинно сідають на лаві підряд і ждуть… Кожна дівка підходить до умовленого «ночувальни-ка», нахиляється і починає розбувати його. Спочатку стягає один чобіт, потім другий, сміливіша або знайоміша при цьо-му гляне йому в вічі і скаже якесь слово, несмілива ж дівчина,


ІАле не всі виходять з двору, кілька душ парубків, які про

ІАле не всі виходять з двору, кілька душ парубків, які про

тягом сьогодняшнього вечора змовились безпосередньо з діІтягом сьогодняшнього вечора змовились безпосередньо з дівчатами або умовились через старшу дівку, ті виходять з хати Івчатами або умовились через старшу дівку, ті виходять з хати в сіни, і в сінях закурюють, дівки ж тим часом розстилають Ів сіни, і в сінях закурюють, дівки ж тим часом розстилають посеред долівки біля підніжжя столу велику в’язку соломи, Іпосеред долівки біля підніжжя столу велику в’язку соломи, розстилають поверх соломи білі рядна для спання на них. Ірозстилають поверх соломи білі рядна для спання на них. І коли дівчата вже постелять, тоді умовлені парубки, покуІІ коли дівчата вже постелять, тоді умовлені парубки, покуривши в сінях, уходять у хату і чинно сідають на лаві підряд і Іривши в сінях, уходять у хату і чинно сідають на лаві підряд і

Мдівки вимазують в підлітка обличчя в сажу.

Мдівки вимазують в підлітка обличчя в сажу.

Аж ось наближається північна пора, починають співати

МАж ось наближається північна пора, починають співати

перші півні, тоді паніматка звертається до всіх старших і мо

Мперші півні, тоді паніматка звертається до всіх старших і молодших парубків:

Млодших парубків:

– Ну, хлопці, виходьте вже з хати, бо дівчатам пора спати.

М– Ну, хлопці, виходьте вже з хати, бо дівчатам пора спати.Тоді парубки виходять з цих вечорниць і йдуть на слідуМТоді парубки виходять з цих вечорниць і йдуть на слідуМючий куток шукати, може ще на яких вечорницях світиться.Мючий куток шукати, може ще на яких вечорницях світиться.Але не всі виходять з двору, кілька душ парубків, які проМАле не всі виходять з двору, кілька душ парубків, які про

тягом сьогодняшнього вечора змовились безпосередньо з діМтягом сьогодняшнього вечора змовились безпосередньо з дівчатами або умовились через старшу дівку, ті виходять з хати Мвчатами або умовились через старшу дівку, ті виходять з хати в сіни, і в сінях закурюють, дівки ж тим часом розстилають Мв сіни, і в сінях закурюють, дівки ж тим часом розстилають посеред долівки біля підніжжя столу велику в’язку соломи, Мпосеред долівки біля підніжжя столу велику в’язку соломи,

ФПрив’язують до вікна фуркало, від якого не тільки вікна,

ФПрив’язують до вікна фуркало, від якого не тільки вікна, а навіть стіни дрижать, зав’язують двері знадвору у вечор

Фа навіть стіни дрижать, зав’язують двері знадвору у вечорничній хаті, перепинають вірьовками дорогу перед порогом,

Фничній хаті, перепинають вірьовками дорогу перед порогом, щоб дорослі перечіпались і падали. Старші парубки вирішу

Фщоб дорослі перечіпались і падали. Старші парубки вирішують покарати молодих розбишак, закликають їх у хату, і тут Фють покарати молодих розбишак, закликають їх у хату, і тут дівки вимазують в підлітка обличчя в сажу.Фдівки вимазують в підлітка обличчя в сажу.

Аж ось наближається північна пора, починають співати ФАж ось наближається північна пора, починають співати перші півні, тоді паніматка звертається до всіх старших і моФперші півні, тоді паніматка звертається до всіх старших і мо

– Ну, хлопці, виходьте вже з хати, бо дівчатам пора спати.Ф– Ну, хлопці, виходьте вже з хати, бо дівчатам пора спати.

ЕА в цей час під вікнами бігають підлітки років п’ятнадцяти,

ЕА в цей час під вікнами бігають підлітки років п’ятнадцяти,

яким ще не дозволяється бути на вечорницях, і в парубоцьку

Еяким ще не дозволяється бути на вечорницях, і в парубоцьку громаду їх ще не приймають, і вони, на знак своєрідної помЕгромаду їх ще не приймають, і вони, на знак своєрідної помсти за це, затівають всякі неприємності парубкам і дівкам. Ести за це, затівають всякі неприємності парубкам і дівкам. Прив’язують до вікна фуркало, від якого не тільки вікна, ЕПрив’язують до вікна фуркало, від якого не тільки вікна, а навіть стіни дрижать, зав’язують двері знадвору у вечорЕа навіть стіни дрижать, зав’язують двері знадвору у вечорничній хаті, перепинають вірьовками дорогу перед порогом, Еничній хаті, перепинають вірьовками дорогу перед порогом, щоб дорослі перечіпались і падали. Старші парубки вирішуЕщоб дорослі перечіпались і падали. Старші парубки вирішують покарати молодих розбишак, закликають їх у хату, і тут Еють покарати молодих розбишак, закликають їх у хату, і тут

•••••••

220

особливо новачка, соромливо опускає очі додолу, закінчив-ши розбувати.

Цей вечорничний звичай, згідно якого дівка розбуває свого милого, дуже давній і зафіксований у звичаях Київ-ської Русі ще в Несторовім літопису під 980 роком: Рогволод, звертаючись до дочки своєї: «Чи хочеш за Володимира заміж піти?» А дочка відповідає: «Не хочу роззути рабинича, но за Ярополка хочу».

Отже, цей старослов’янський звичай побутував на Над-дніпрянщині майже тисячоліття.

Коли на вечорницях дівка розбула свого парубка, це означало на звичаєво-побутовій мові: саме з ним сю ніч ночуватиме.

Як же ж відбувалося те таємниче ночування в Андрушах?Дівчата, порузбувавши хлопців, лягають на заготовлену

постіль покотом, лягають, зкинувши лиш верхній робочий одяг, лишаючись в полотняних сорочках з довгими рукава-ми, і поверх сорочки ще одягнені і в спідницю. Хлопці також скидають з себе тільки верхні свитки і піджаки, але йдуть ко-жен до своєї дівчини, не скидаючи ні верхньої сорочки, ні верхніх штанів.

Ті, що полягали ночувати, парами лягають на долівці під один край, ті ж дівчата, до яких не лишились сьогодні ночу-вальники, лягають під другий край постелі або лізуть на піч до вечорничної матері і вмощаються ночувати сьогодні біля неї.

Вечорнична паніматка хоть і міститься на печі, але вона пильно, чутливо, уважно, виправдовуючи материнське дору-чення їй, прислухається до поведінки і шепоту на долівці і, коли б тільки вона почула щось неподобне, тоді вона момен-тально, спираючись на свої звичаєві права і авторитет па-німатки, розганяє підозрілу пару одним лиш авторитетним словом, дівку перекладає спати на піч, а присоромленому


Іверхніх штанів.

Іверхніх штанів.

Ті, що полягали ночувати, парами лягають на долівці під ІТі, що полягали ночувати, парами лягають на долівці під Іодин край, ті ж дівчата, до яких не лишились сьогодні ночуІодин край, ті ж дівчата, до яких не лишились сьогодні ночувальники, лягають під другий край постелі або лізуть на піч до Івальники, лягають під другий край постелі або лізуть на піч до вечорничної матері і вмощаються ночувати сьогодні біля неї.Івечорничної матері і вмощаються ночувати сьогодні біля неї.

Вечорнична паніматка хоть і міститься на печі, але вона ІВечорнична паніматка хоть і міститься на печі, але вона пильно, чутливо, уважно, виправдовуючи материнське доруІпильно, чутливо, уважно, виправдовуючи материнське доручення їй, прислухається до поведінки і шепоту на долівці і, Ічення їй, прислухається до поведінки і шепоту на долівці і,

МЯк же ж відбувалося те таємниче ночування в Андрушах?

МЯк же ж відбувалося те таємниче ночування в Андрушах?Дівчата, порузбувавши хлопців, лягають на заготовлену

МДівчата, порузбувавши хлопців, лягають на заготовлену

постіль покотом, лягають, зкинувши лиш верхній робочий

Мпостіль покотом, лягають, зкинувши лиш верхній робочий одяг, лишаючись в полотняних сорочках з довгими рукава

Модяг, лишаючись в полотняних сорочках з довгими рукавами, і поверх сорочки ще одягнені і в спідницю. Хлопці також

Мми, і поверх сорочки ще одягнені і в спідницю. Хлопці також скидають з себе тільки верхні свитки і піджаки, але йдуть коМскидають з себе тільки верхні свитки і піджаки, але йдуть кожен до своєї дівчини, не скидаючи ні верхньої сорочки, ні Мжен до своєї дівчини, не скидаючи ні верхньої сорочки, ні верхніх штанів.Мверхніх штанів.

Ті, що полягали ночувати, парами лягають на долівці під МТі, що полягали ночувати, парами лягають на долівці під Модин край, ті ж дівчата, до яких не лишились сьогодні ночуМодин край, ті ж дівчата, до яких не лишились сьогодні ночувальники, лягають під другий край постелі або лізуть на піч до Мвальники, лягають під другий край постелі або лізуть на піч до вечорничної матері і вмощаються ночувати сьогодні біля неї.Мвечорничної матері і вмощаються ночувати сьогодні біля неї.

ФОтже, цей старослов’янський звичай побутував на Над

ФОтже, цей старослов’янський звичай побутував на Над

дніпрянщині майже тисячоліття.

Фдніпрянщині майже тисячоліття.

Коли на вечорницях дівка розбула свого парубка, це

ФКоли на вечорницях дівка розбула свого парубка, це

означало на звичаєво-побутовій мові: саме з ним сю ніч

Фозначало на звичаєво-побутовій мові: саме з ним сю ніч

Як же ж відбувалося те таємниче ночування в Андрушах?ФЯк же ж відбувалося те таємниче ночування в Андрушах?Дівчата, порузбувавши хлопців, лягають на заготовлену ФДівчата, порузбувавши хлопців, лягають на заготовлену

постіль покотом, лягають, зкинувши лиш верхній робочий Фпостіль покотом, лягають, зкинувши лиш верхній робочий одяг, лишаючись в полотняних сорочках з довгими рукаваФодяг, лишаючись в полотняних сорочках з довгими рукавами, і поверх сорочки ще одягнені і в спідницю. Хлопці також Фми, і поверх сорочки ще одягнені і в спідницю. Хлопці також

Еської Русі ще в Несторовім літопису під 980 роком: Рогволод,

Еської Русі ще в Несторовім літопису під 980 роком: Рогволод, звертаючись до дочки своєї: «Чи хочеш за Володимира заміж

Езвертаючись до дочки своєї: «Чи хочеш за Володимира заміж піти?» А дочка відповідає: «Не хочу роззути рабинича, но за Епіти?» А дочка відповідає: «Не хочу роззути рабинича, но за

Отже, цей старослов’янський звичай побутував на НадЕОтже, цей старослов’янський звичай побутував на Над

Коли на вечорницях дівка розбула свого парубка, це ЕКоли на вечорницях дівка розбула свого парубка, це означало на звичаєво-побутовій мові: саме з ним сю ніч Еозначало на звичаєво-побутовій мові: саме з ним сю ніч

•••••••

221

парубкові нічого іншого не лишається, як мовчки одягтись і йти геть додому. Буває, що дівчина сама тікає, відчувши грубу поведінку свого ночувальника, і тікає від нього до паніматки на піч, тоді це являється ганьбою для парубка, для нього є ве-ликим соромом, і він також негайно тікає геть, вкритий пре-зирством і ганьбою.

Ті ж парубки, що ведуть себе пристойно, в звичаєвих нор-мах ночування з дівчиною, продовжують лежати на постелі кожен з своєю дівчиною поряд, на його праву руку довірливо поклала голову дівчина, а лівою рукою він злегка обнімає її плечі, вони лежать і довірливо шепочуться, продовжують роз-мову, розпочату ще біля гребіня. Якщо вони ночують уперше, то в них відбувається взаємне всебічне ознайомлення, вклю-чаючи розпитування про батьків, матерів, про родину, і якщо вони відчувають теплоту взаємної приязні або щось більше прокинулось в їх почуттях, тоді вони умовляються про на-ступні вечори і надійні зустрічі. Якщо ж контакт не склада-ється, то знайомство на цій першій ночі і обривається.

Але є й такі пари, що вже рік і два, і навіть третій рік лю-бляться й ночують, тоді в них темою нічних розмов є лиш одна улюблена нескінченна балачка про майбутнє сімейне життя, про одруження та про ті перепони досадні, які ще стоять їм на дорозі до щастя: чи батьківський недозвіл, чи матер’яльна скрута, чи не вийшли літа ще дівчині до заміжжя або парубкові ще треба йти на призов і відслужити в солда-тах, а тоді вже й одружуватись.

Ці пари надійні, і паніматка їм повністю довіряє, цей па-рубок не дозволить собі образити дівчину, вибрану, облюбо-вану, він навпаки оберігає її геть від усіх сторонніх посягань.

Як тільки ледь-ледь відчувається світанок, а тим паче як треті півні проспівають, паніматка вже не проспить і нагадує хлопцям:


Іодна улюблена нескінченна балачка про майбутнє сімейне

Іодна улюблена нескінченна балачка про майбутнє сімейне

Іжиття, про одруження та про ті перепони досадні, які ще Іжиття, про одруження та про ті перепони досадні, які ще стоять їм на дорозі до щастя: чи батьківський недозвіл, чи Істоять їм на дорозі до щастя: чи батьківський недозвіл, чи матер’яльна скрута, чи не вийшли літа ще дівчині до заміжжя Іматер’яльна скрута, чи не вийшли літа ще дівчині до заміжжя або парубкові ще треба йти на призов і відслужити в солдаІабо парубкові ще треба йти на призов і відслужити в солдатах, а тоді вже й одружуватись.Ітах, а тоді вже й одружуватись.

Ці пари надійні, і паніматка їм повністю довіряє, цей паІЦі пари надійні, і паніматка їм повністю довіряє, цей парубок не дозволить собі образити дівчину, вибрану, облюбоІрубок не дозволить собі образити дівчину, вибрану, облюбо

Мчаючи розпитування про батьків, матерів, про родину, і якщо

Мчаючи розпитування про батьків, матерів, про родину, і якщо вони відчувають теплоту взаємної приязні або щось більше

Мвони відчувають теплоту взаємної приязні або щось більше прокинулось в їх почуттях, тоді вони умовляються про на

Мпрокинулось в їх почуттях, тоді вони умовляються про наступні вечори і надійні зустрічі. Якщо ж контакт не склада

Мступні вечори і надійні зустрічі. Якщо ж контакт не складається, то знайомство на цій першій ночі і обривається.

Мється, то знайомство на цій першій ночі і обривається.

Але є й такі пари, що вже рік і два, і навіть третій рік люМАле є й такі пари, що вже рік і два, і навіть третій рік любляться й ночують, тоді в них темою нічних розмов є лиш Мбляться й ночують, тоді в них темою нічних розмов є лиш одна улюблена нескінченна балачка про майбутнє сімейне Модна улюблена нескінченна балачка про майбутнє сімейне Мжиття, про одруження та про ті перепони досадні, які ще Мжиття, про одруження та про ті перепони досадні, які ще стоять їм на дорозі до щастя: чи батьківський недозвіл, чи Мстоять їм на дорозі до щастя: чи батьківський недозвіл, чи матер’яльна скрута, чи не вийшли літа ще дівчині до заміжжя Мматер’яльна скрута, чи не вийшли літа ще дівчині до заміжжя або парубкові ще треба йти на призов і відслужити в солдаМабо парубкові ще треба йти на призов і відслужити в солда

Фкожен з своєю дівчиною поряд, на його праву руку довірливо

Фкожен з своєю дівчиною поряд, на його праву руку довірливо поклала голову дівчина, а лівою рукою він злегка обнімає її

Фпоклала голову дівчина, а лівою рукою він злегка обнімає її плечі, вони лежать і довірливо шепочуться, продовжують роз

Фплечі, вони лежать і довірливо шепочуться, продовжують розмову, розпочату ще біля гребіня. Якщо вони ночують уперше,

Фмову, розпочату ще біля гребіня. Якщо вони ночують уперше, то в них відбувається взаємне всебічне ознайомлення, вклюФто в них відбувається взаємне всебічне ознайомлення, включаючи розпитування про батьків, матерів, про родину, і якщо Фчаючи розпитування про батьків, матерів, про родину, і якщо вони відчувають теплоту взаємної приязні або щось більше Фвони відчувають теплоту взаємної приязні або щось більше прокинулось в їх почуттях, тоді вони умовляються про наФпрокинулось в їх почуттях, тоді вони умовляються про наступні вечори і надійні зустрічі. Якщо ж контакт не складаФступні вечори і надійні зустрічі. Якщо ж контакт не складається, то знайомство на цій першій ночі і обривається.Фється, то знайомство на цій першій ночі і обривається.

Еликим соромом, і він також негайно тікає геть, вкритий пре

Еликим соромом, і він також негайно тікає геть, вкритий пре

Ті ж парубки, що ведуть себе пристойно, в звичаєвих норЕТі ж парубки, що ведуть себе пристойно, в звичаєвих нормах ночування з дівчиною, продовжують лежати на постелі Емах ночування з дівчиною, продовжують лежати на постелі кожен з своєю дівчиною поряд, на його праву руку довірливо Екожен з своєю дівчиною поряд, на його праву руку довірливо поклала голову дівчина, а лівою рукою він злегка обнімає її Епоклала голову дівчина, а лівою рукою він злегка обнімає її плечі, вони лежать і довірливо шепочуться, продовжують розЕплечі, вони лежать і довірливо шепочуться, продовжують розмову, розпочату ще біля гребіня. Якщо вони ночують уперше, Емову, розпочату ще біля гребіня. Якщо вони ночують уперше, то в них відбувається взаємне всебічне ознайомлення, вклюЕто в них відбувається взаємне всебічне ознайомлення, вклю

•••••••

222

– Пора додому, бо якби заспав котрий і вискочив з досві-док завидна, його б протюкали й просвистали жонаті чолові-ки, не зважаючи на те чи вулицями, чи городами, ховаючись, поспішає він додому.

– А котра це так задержала тебе до видна, Іване!А дома ще й батько і старші брати будуть страмити, со-

ромити і дорікати парубкові.І тому совісні парубки, які дорожать батьківським при-

стіжом у селі, лишившись ночувати на досвідках, ніколи не мусять вертатись додому завидна, навпаки по-темному, щоб ніхто й не бачив, вони прибудуть додому, щоб сім’я ще спала, як він прийде з досвідок і камінем упаде, хоч часок до робо-чого дня поспати дома.

Дівки, лишившись удосвіта самі, наспіх прибирають по-стіль свою солом’яну, умиваються над помийницею, одна од-ній зливаючи на руки з кухля, і діловито сідають ще на годин-ку, щоб допрясти всі мички, які надала мати дочці, відпуска-ючи дочку на досвідки. А тоді вже, як починає розвиднятись, кожна дівка прядку під бік і додому, бо й дома цілий день доведеться на ній працювати.

Ми правдиво і достовірно вивчили класичні андрушів-ські стародавні молодіжні клуби – досвідки, і чесно про них оце розповідаємо з усією етнографічною конкретностю. Але це не значить, що ми збираємось ідеалізувати чи прикраша-ти ті реальні полові відносини, які складались ще до шлюбу між сільськими парубками і трудівницями – незаміжними селянками. Траплялися і драматичні, навіть трагічні наслід-ки, ночування на досвідках, траплялися й покритки на селі. Особливо збільшиться кількість покриток в 1914–1917 рр. в роки першої світової війни.

Будемо до кінця правдивими в цьому описі і скажимо, що в Андрушах, як і в кожному українському селі на Над-


Іські стародавні молодіжні клуби – досвідки, і чесно про них Іські стародавні молодіжні клуби – досвідки, і чесно про них оце розповідаємо з усією етнографічною конкретностю. Але Іоце розповідаємо з усією етнографічною конкретностю. Але це не значить, що ми збираємось ідеалізувати чи прикрашаІце не значить, що ми збираємось ідеалізувати чи прикрашати ті реальні полові відносини, які складались ще до шлюбу Іти ті реальні полові відносини, які складались ще до шлюбу між сільськими парубками і трудівницями – незаміжними Іміж сільськими парубками і трудівницями – незаміжними селянками. Траплялися і драматичні, навіть трагічні наслідІселянками. Траплялися і драматичні, навіть трагічні наслідки, ночування на досвідках, траплялися й покритки на селі. Іки, ночування на досвідках, траплялися й покритки на селі.

МДівки, лишившись удосвіта самі, наспіх прибирають по

МДівки, лишившись удосвіта самі, наспіх прибирають по

стіль свою солом’яну, умиваються над помийницею, одна од

Мстіль свою солом’яну, умиваються над помийницею, одна одній зливаючи на руки з кухля, і діловито сідають ще на годин

Мній зливаючи на руки з кухля, і діловито сідають ще на годинку, щоб допрясти всі мички, які надала мати дочці, відпуска

Мку, щоб допрясти всі мички, які надала мати дочці, відпускаючи дочку на досвідки. А тоді вже, як починає розвиднятись,

Мючи дочку на досвідки. А тоді вже, як починає розвиднятись, кожна дівка прядку під бік і додому, бо й дома цілий день Мкожна дівка прядку під бік і додому, бо й дома цілий день доведеться на ній працювати.Мдоведеться на ній працювати.

Ми правдиво і достовірно вивчили класичні андрушівММи правдиво і достовірно вивчили класичні андрушівМські стародавні молодіжні клуби – досвідки, і чесно про них Мські стародавні молодіжні клуби – досвідки, і чесно про них оце розповідаємо з усією етнографічною конкретностю. Але Моце розповідаємо з усією етнографічною конкретностю. Але це не значить, що ми збираємось ідеалізувати чи прикрашаМце не значить, що ми збираємось ідеалізувати чи прикрашати ті реальні полові відносини, які складались ще до шлюбу Мти ті реальні полові відносини, які складались ще до шлюбу

Фстіжом у селі, лишившись ночувати на досвідках, ніколи не

Фстіжом у селі, лишившись ночувати на досвідках, ніколи не мусять вертатись додому завидна, навпаки по-темному, щоб

Фмусять вертатись додому завидна, навпаки по-темному, щоб ніхто й не бачив, вони прибудуть додому, щоб сім’я ще спала,

Фніхто й не бачив, вони прибудуть додому, щоб сім’я ще спала, як він прийде з досвідок і камінем упаде, хоч часок до робо

Фяк він прийде з досвідок і камінем упаде, хоч часок до робочого дня поспати дома. Фчого дня поспати дома.

Дівки, лишившись удосвіта самі, наспіх прибирають поФДівки, лишившись удосвіта самі, наспіх прибирають постіль свою солом’яну, умиваються над помийницею, одна одФстіль свою солом’яну, умиваються над помийницею, одна одній зливаючи на руки з кухля, і діловито сідають ще на годинФній зливаючи на руки з кухля, і діловито сідають ще на годинку, щоб допрясти всі мички, які надала мати дочці, відпускаФку, щоб допрясти всі мички, які надала мати дочці, відпускаючи дочку на досвідки. А тоді вже, як починає розвиднятись, Фючи дочку на досвідки. А тоді вже, як починає розвиднятись,

Е– А котра це так задержала тебе до видна, Іване!

Е– А котра це так задержала тебе до видна, Іване!А дома ще й батько і старші брати будуть страмити, со

ЕА дома ще й батько і старші брати будуть страмити, со

І тому совісні парубки, які дорожать батьківським приЕІ тому совісні парубки, які дорожать батьківським пристіжом у селі, лишившись ночувати на досвідках, ніколи не Естіжом у селі, лишившись ночувати на досвідках, ніколи не мусять вертатись додому завидна, навпаки по-темному, щоб Емусять вертатись додому завидна, навпаки по-темному, щоб ніхто й не бачив, вони прибудуть додому, щоб сім’я ще спала, Еніхто й не бачив, вони прибудуть додому, щоб сім’я ще спала, як він прийде з досвідок і камінем упаде, хоч часок до робоЕяк він прийде з досвідок і камінем упаде, хоч часок до робо

•••••••

223

дніпрянщині, на фоні високої, здорової, чистої, моральної взаємоповедінки, щороку була в селі одна або дві сільські повії. Вся парубоцька громада села знала таку дівку, знала, на які вечорниці вона ходить, її парубки між собою нази-вали: «слабою на втори» або прозивали «дівчина з добрим характером» – та, що всіх приймає і нікому не відказує. І коли хтось із парубків з п’яних очей мав одчайдушний на-мір упасти в безпутство, то разом ішов ночувати до неї і вже мусив якось там одурити чутливість її подруг і пиль-ність вечорничної матері. Але повторюємо, дівки з такою поведінкою були одиницями в селі. І своєю одиничною поведінкою лиш підкреслювали високоморальний стан етичних відносин поміж юнаками і дівчатами трудового суспільства села.

На початку опису досвідок ми сказали, що в перші чотирі дні тижня дівчата пряли в своєму клубі, а в п’ятницю, згідно української віковічної, ще дохристіанської звичаєвої тради-ції, прясти не дозволялось, і дівчата в п’ятницю на досвідках шили, а хлопці також гуляли і розважались коло них, напра-цювавшись удень на важкій роботі: чи в лісі, чи на пристані, чи в дорозі під хурою, чи на молотьбі в клуні, будучи в цей парубоцький вік уже справжніми робітниками в сім’ї.

В суботу і в неділю на вечорницях-досвідках уже ніяка праця не була дозволена, бо це були святкові неробочі дні: і за народним звичаєм, і за громадсько-церковними приписа-ми, тому то в ці два вечори на вечорницях розквітала, буяла пісенна творчість, танцювальна самодіяльність. Мокріли від утоми музиканти, танцювали до світанку у парах танцюрис-ти. Вечорнична хата ходором ходила, а в глиняній долівці ями вибивали безкінечними танцями.

Тричі протягом зимового вечорничного сизону дівки даного вечорничного гуртка разом з своїми постійними


Ічи в дорозі під хурою, чи на молотьбі в клуні, будучи в цей

Ічи в дорозі під хурою, чи на молотьбі в клуні, будучи в цей парубоцький вік уже справжніми робітниками в сім’ї.Іпарубоцький вік уже справжніми робітниками в сім’ї.

В суботу і в неділю на вечорницях-досвідках уже ніяка ІВ суботу і в неділю на вечорницях-досвідках уже ніяка праця не була дозволена, бо це були святкові неробочі дні: і Іпраця не була дозволена, бо це були святкові неробочі дні: і за народним звичаєм, і за громадсько-церковними приписаІза народним звичаєм, і за громадсько-церковними приписами, тому то в ці два вечори на вечорницях розквітала, буяла Іми, тому то в ці два вечори на вечорницях розквітала, буяла пісенна творчість, танцювальна самодіяльність. Мокріли від Іпісенна творчість, танцювальна самодіяльність. Мокріли від утоми музиканти, танцювали до світанку у парах танцюрисІутоми музиканти, танцювали до світанку у парах танцюрис

МНа початку опису досвідок ми сказали, що в перші чотирі

МНа початку опису досвідок ми сказали, що в перші чотирі

дні тижня дівчата пряли в своєму клубі, а в п’ятницю, згідно

Мдні тижня дівчата пряли в своєму клубі, а в п’ятницю, згідно української віковічної, ще дохристіанської звичаєвої тради

Мукраїнської віковічної, ще дохристіанської звичаєвої традиції, прясти не дозволялось, і дівчата в п’ятницю на досвідках

Мції, прясти не дозволялось, і дівчата в п’ятницю на досвідках шили, а хлопці також гуляли і розважались коло них, напраМшили, а хлопці також гуляли і розважались коло них, напрацювавшись удень на важкій роботі: чи в лісі, чи на пристані, Мцювавшись удень на важкій роботі: чи в лісі, чи на пристані, Мчи в дорозі під хурою, чи на молотьбі в клуні, будучи в цей Мчи в дорозі під хурою, чи на молотьбі в клуні, будучи в цей парубоцький вік уже справжніми робітниками в сім’ї.Мпарубоцький вік уже справжніми робітниками в сім’ї.

В суботу і в неділю на вечорницях-досвідках уже ніяка МВ суботу і в неділю на вечорницях-досвідках уже ніяка праця не була дозволена, бо це були святкові неробочі дні: і Мпраця не була дозволена, бо це були святкові неробочі дні: і за народним звичаєм, і за громадсько-церковними приписаМза народним звичаєм, і за громадсько-церковними приписа

Фвже мусив якось там одурити чутливість її подруг і пиль

Фвже мусив якось там одурити чутливість її подруг і пильність вечорничної матері. Але повторюємо, дівки з такою

Фність вечорничної матері. Але повторюємо, дівки з такою поведінкою були одиницями в селі. І своєю одиничною

Фповедінкою були одиницями в селі. І своєю одиничною поведінкою лиш підкреслювали високоморальний стан

Фповедінкою лиш підкреслювали високоморальний стан етичних відносин поміж юнаками і дівчатами трудового Фетичних відносин поміж юнаками і дівчатами трудового

На початку опису досвідок ми сказали, що в перші чотирі ФНа початку опису досвідок ми сказали, що в перші чотирі дні тижня дівчата пряли в своєму клубі, а в п’ятницю, згідно Фдні тижня дівчата пряли в своєму клубі, а в п’ятницю, згідно української віковічної, ще дохристіанської звичаєвої традиФукраїнської віковічної, ще дохристіанської звичаєвої традиції, прясти не дозволялось, і дівчата в п’ятницю на досвідках Фції, прясти не дозволялось, і дівчата в п’ятницю на досвідках

Евали: «слабою на втори» або прозивали «дівчина з добрим

Евали: «слабою на втори» або прозивали «дівчина з добрим характером» – та, що всіх приймає і нікому не відказує.

Ехарактером» – та, що всіх приймає і нікому не відказує. І коли хтось із парубків з п’яних очей мав одчайдушний наЕІ коли хтось із парубків з п’яних очей мав одчайдушний намір упасти в безпутство, то разом ішов ночувати до неї і Емір упасти в безпутство, то разом ішов ночувати до неї і вже мусив якось там одурити чутливість її подруг і пильЕвже мусив якось там одурити чутливість її подруг і пиль-Е-ність вечорничної матері. Але повторюємо, дівки з такою Еність вечорничної матері. Але повторюємо, дівки з такою поведінкою були одиницями в селі. І своєю одиничною Еповедінкою були одиницями в селі. І своєю одиничною поведінкою лиш підкреслювали високоморальний стан Еповедінкою лиш підкреслювали високоморальний стан етичних відносин поміж юнаками і дівчатами трудового Еетичних відносин поміж юнаками і дівчатами трудового

•••••••

224

обранцями-ночувальниками складались продуктами харчу-вання, гасом, дровами, організовуючи традиційні складки.

Перша складка була на Пущення – 14 листопада за старим стилем, в день заговін перед Пилипівським постом. Другу складку організовували на Миланки, під Новий рік, а третю – після Водохреща, тоді вже як прострілювали кутю після свят.

Парубки приходили на ці складки кожен із пляшкою го-рілки. Горілку купували кожен з парубків за свої, одержані від батька, спеціально надані на складку, гроші.

А крім того парубоцька громада на Різдвяні святки, взяв-ши у попа офіційний дозвіл, ходила колядувати. Половину наколядованого доходу віддавали на церковні придбання, купували або свою парубоцьку корогву, або купували новий підсвічник з великим ставником (ставник – це величезна воскова свіча), другу ж половину наколядованого доходу па-рубоцька громада вносила як свій внесок на дівоцьку склад-ку. На ці гроші купували гостинці, горілку, наймали музик грати в них на складці.

На вечорницях грали, танцювали, виспівували, розважа-лись, забавлялись, і все це відбувалось, не переступаючи зви-чаєвих меж селянського розуміння моралі і пристойності. В ці дні найбільш розказувалось анікдотів, веселих пригод, в ці дні давно закохані пари остаточно вирішали між собою відкрити батькам свою тайну, оголосити облюбовану пару, умовлялись про засилання сватів-старостів, бо після Водо-хреща розпочинався найбільш масовий в Андрушах весіль-ний зимовий період. Дівчата в дні цих трьох складок, а також в грудневий день, під день Андрія, організовували колектив-не гадання. Перекидали чобіт через хату і дивились: ніском у який напрямок покаже чобіт, упавши на землю – тобто з якої вулиці сватів виглядати. Щитали кілочки на лісі [тині], прика-зуючи по черзі до кожного кілочка лиш двоє слів: «Удівець –


Ічаєвих меж селянського розуміння моралі і пристойності.

Ічаєвих меж селянського розуміння моралі і пристойності. В ці дні найбільш розказувалось анікдотів, веселих пригод, ІВ ці дні найбільш розказувалось анікдотів, веселих пригод, в ці дні давно закохані пари остаточно вирішали між собою Ів ці дні давно закохані пари остаточно вирішали між собою відкрити батькам свою тайну, оголосити облюбовану пару, Івідкрити батькам свою тайну, оголосити облюбовану пару, умовлялись про засилання сватів-старостів, бо після ВодоІумовлялись про засилання сватів-старостів, бо після Водохреща розпочинався найбільш масовий в Андрушах весільІхреща розпочинався найбільш масовий в Андрушах весільний зимовий період. Дівчата в дні цих трьох складок, а також Іний зимовий період. Дівчата в дні цих трьох складок, а також в грудневий день, під день Андрія, організовували колективІв грудневий день, під день Андрія, організовували колектив

Мпідсвічник з великим ставником (ставник – це величезна

Мпідсвічник з великим ставником (ставник – це величезна воскова свіча), другу ж половину наколядованого доходу па

Мвоскова свіча), другу ж половину наколядованого доходу парубоцька громада вносила як свій внесок на дівоцьку склад

Мрубоцька громада вносила як свій внесок на дівоцьку складку. На ці гроші купували гостинці, горілку, наймали музик

Мку. На ці гроші купували гостинці, горілку, наймали музик грати в них на складці.

Мграти в них на складці.

На вечорницях грали, танцювали, виспівували, розважаМНа вечорницях грали, танцювали, виспівували, розважались, забавлялись, і все це відбувалось, не переступаючи звиМлись, забавлялись, і все це відбувалось, не переступаючи звиМчаєвих меж селянського розуміння моралі і пристойності. Мчаєвих меж селянського розуміння моралі і пристойності. В ці дні найбільш розказувалось анікдотів, веселих пригод, МВ ці дні найбільш розказувалось анікдотів, веселих пригод, в ці дні давно закохані пари остаточно вирішали між собою Мв ці дні давно закохані пари остаточно вирішали між собою відкрити батькам свою тайну, оголосити облюбовану пару, Мвідкрити батькам свою тайну, оголосити облюбовану пару, умовлялись про засилання сватів-старостів, бо після ВодоМумовлялись про засилання сватів-старостів, бо після Водо

Фвід батька, спеціально надані на складку, гроші.

Фвід батька, спеціально надані на складку, гроші.

А крім того парубоцька громада на Різдвяні святки, взяв

ФА крім того парубоцька громада на Різдвяні святки, взяв

ши у попа офіційний дозвіл, ходила колядувати. Половину

Фши у попа офіційний дозвіл, ходила колядувати. Половину наколядованого доходу віддавали на церковні придбання,

Фнаколядованого доходу віддавали на церковні придбання, купували або свою парубоцьку корогву, або купували новий Фкупували або свою парубоцьку корогву, або купували новий підсвічник з великим ставником (ставник – це величезна Фпідсвічник з великим ставником (ставник – це величезна воскова свіча), другу ж половину наколядованого доходу паФвоскова свіча), другу ж половину наколядованого доходу парубоцька громада вносила як свій внесок на дівоцьку складФрубоцька громада вносила як свій внесок на дівоцьку складку. На ці гроші купували гостинці, горілку, наймали музик Фку. На ці гроші купували гостинці, горілку, наймали музик

Ескладку організовували на Миланки, під Новий рік, а третю –

Ескладку організовували на Миланки, під Новий рік, а третю – після Водохреща, тоді вже як прострілювали кутю після свят.

Епісля Водохреща, тоді вже як прострілювали кутю після свят.

Парубки приходили на ці складки кожен із пляшкою гоЕПарубки приходили на ці складки кожен із пляшкою горілки. Горілку купували кожен з парубків за свої, одержані Ерілки. Горілку купували кожен з парубків за свої, одержані від батька, спеціально надані на складку, гроші.Евід батька, спеціально надані на складку, гроші.

А крім того парубоцька громада на Різдвяні святки, взявЕА крім того парубоцька громада на Різдвяні святки, взявши у попа офіційний дозвіл, ходила колядувати. Половину Еши у попа офіційний дозвіл, ходила колядувати. Половину наколядованого доходу віддавали на церковні придбання, Енаколядованого доходу віддавали на церковні придбання, купували або свою парубоцьку корогву, або купували новий Екупували або свою парубоцьку корогву, або купували новий

•••••••

225

молодець, удівець – молодець». І те слово, яке припаде на останній кілок у лісі [тині], і буде відповіддю на загадану ді-воцьку думку. Також живучою формою віковічного гадання в Андрушах на вечорницях було висівання жмені жита на-вколо дривотні, на якій рубали дрова, засіяне жито треба було заволочити пелиною [спідниці] і лягати спати з задума-ним образом жениха і ждати, що скаже сон тії ночі дівці. От в таких дівочих гаданнях знаходило своє образне оформлення емоціональне прагнення дівочої молодості на вечорницях.

Ясно, що ми не маємо права ідеалізувати і прикрашати молодіжних гулів на вечорницях і на складках. Під впливом горілки там починались і бійки між двома парубоцькими громадами, між двома таборами протилежних кутків села, в яких можна було вловити і соціальні антагонізми. В дні складок, коли найбільше випивали горілки, були й прояви не абиякого сільського хуліганства. Парубки вимазували дьог-тем ворота у незлюбленої ними дівки на подвір’ї, відчиняли ворота з протилежних сторін вулиці, зв’язували їх, перегоро-джуючи своєрідною барикадою. Викидали ворота на хату, за-тикали димарі соломою, вкидали в чистий колодязь просмо-лений дьохтем прилад для сукання вірьовок, знімали колеса з воза, обматували їх прядів’яними клочками і підпалювали вогнем, пускали огненні колеса з гори на долину. Вивертали кожухи догори вовною і лякали дівок ведмедями, вовками, нявчали кішками, кукурікали півнями, гавкали по-собачому, і скільки ще всього витівала в ці дні на вечорницях розбурха-на стихія молодечої фантазії сільського парубка. Це все сто-сується першого періоду побутування дівочих і парубоцьких громад до 1905 року.

1905 рік вторгався в глибинний застиглий побут андру-шівської молоді відгомоном далеких революційних подій, збуджував громадські інтереси серед парубків, але тут не


Ілений дьохтем прилад для сукання вірьовок, знімали колеса

Ілений дьохтем прилад для сукання вірьовок, знімали колеса з воза, обматували їх прядів’яними клочками і підпалювали Із воза, обматували їх прядів’яними клочками і підпалювали вогнем, пускали огненні колеса з гори на долину. Вивертали Івогнем, пускали огненні колеса з гори на долину. Вивертали кожухи догори вовною і лякали дівок ведмедями, вовками, Ікожухи догори вовною і лякали дівок ведмедями, вовками, нявчали кішками, кукурікали півнями, гавкали по-собачому, Інявчали кішками, кукурікали півнями, гавкали по-собачому, і скільки ще всього витівала в ці дні на вечорницях розбурхаІі скільки ще всього витівала в ці дні на вечорницях розбурхана стихія молодечої фантазії сільського парубка. Це все стоІна стихія молодечої фантазії сільського парубка. Це все стосується першого періоду побутування дівочих і парубоцьких Ісується першого періоду побутування дівочих і парубоцьких

Мв яких можна було вловити і соціальні антагонізми. В дні

Мв яких можна було вловити і соціальні антагонізми. В дні складок, коли найбільше випивали горілки, були й прояви не

Мскладок, коли найбільше випивали горілки, були й прояви не абиякого сільського хуліганства. Парубки вимазували дьог

Мабиякого сільського хуліганства. Парубки вимазували дьогтем ворота у незлюбленої ними дівки на подвір’ї, відчиняли

Мтем ворота у незлюбленої ними дівки на подвір’ї, відчиняли ворота з протилежних сторін вулиці, зв’язували їх, перегоро

Мворота з протилежних сторін вулиці, зв’язували їх, перегороджуючи своєрідною барикадою. Викидали ворота на хату, заМджуючи своєрідною барикадою. Викидали ворота на хату, затикали димарі соломою, вкидали в чистий колодязь просмоМтикали димарі соломою, вкидали в чистий колодязь просмоМлений дьохтем прилад для сукання вірьовок, знімали колеса Млений дьохтем прилад для сукання вірьовок, знімали колеса з воза, обматували їх прядів’яними клочками і підпалювали Мз воза, обматували їх прядів’яними клочками і підпалювали вогнем, пускали огненні колеса з гори на долину. Вивертали Мвогнем, пускали огненні колеса з гори на долину. Вивертали кожухи догори вовною і лякали дівок ведмедями, вовками, Мкожухи догори вовною і лякали дівок ведмедями, вовками, нявчали кішками, кукурікали півнями, гавкали по-собачому, Мнявчали кішками, кукурікали півнями, гавкали по-собачому,

Фемоціональне прагнення дівочої молодості на вечорницях.

Фемоціональне прагнення дівочої молодості на вечорницях.

Ясно, що ми не маємо права ідеалізувати і прикрашати

ФЯсно, що ми не маємо права ідеалізувати і прикрашати

молодіжних гулів на вечорницях і на складках. Під впливом

Фмолодіжних гулів на вечорницях і на складках. Під впливом горілки там починались і бійки між двома парубоцькими

Фгорілки там починались і бійки між двома парубоцькими громадами, між двома таборами протилежних кутків села, Фгромадами, між двома таборами протилежних кутків села, в яких можна було вловити і соціальні антагонізми. В дні Фв яких можна було вловити і соціальні антагонізми. В дні складок, коли найбільше випивали горілки, були й прояви не Фскладок, коли найбільше випивали горілки, були й прояви не абиякого сільського хуліганства. Парубки вимазували дьогФабиякого сільського хуліганства. Парубки вимазували дьогтем ворота у незлюбленої ними дівки на подвір’ї, відчиняли Фтем ворота у незлюбленої ними дівки на подвір’ї, відчиняли ворота з протилежних сторін вулиці, зв’язували їх, перегороФворота з протилежних сторін вулиці, зв’язували їх, перегоро

Евколо дривотні, на якій рубали дрова, засіяне жито треба

Евколо дривотні, на якій рубали дрова, засіяне жито треба було заволочити пелиною [спідниці] і лягати спати з задума

Ебуло заволочити пелиною [спідниці] і лягати спати з задуманим образом жениха і ждати, що скаже сон тії ночі дівці. От в Еним образом жениха і ждати, що скаже сон тії ночі дівці. От в таких дівочих гаданнях знаходило своє образне оформлення Етаких дівочих гаданнях знаходило своє образне оформлення емоціональне прагнення дівочої молодості на вечорницях.Еемоціональне прагнення дівочої молодості на вечорницях.

Ясно, що ми не маємо права ідеалізувати і прикрашати ЕЯсно, що ми не маємо права ідеалізувати і прикрашати молодіжних гулів на вечорницях і на складках. Під впливом Емолодіжних гулів на вечорницях і на складках. Під впливом горілки там починались і бійки між двома парубоцькими Егорілки там починались і бійки між двома парубоцькими громадами, між двома таборами протилежних кутків села, Егромадами, між двома таборами протилежних кутків села,

•••••••

226

знайшлось відповідного представника з робітничого міста, не знайшлось революційного ядра для піднесення Андрушів до політичного рівня революційно-повсталих сіл Полтавщи-ни та Київщини, а тому й серед парубоцьких та дівочих гро-мад не сталося яких визначних подій. Єдиною новиною в селі Андрушах було відкриття тут чайної і громадської читальні в ній. Серед книжок андрушівської читальні була «Война и мир» графа Толстого та ще ряд його визначних творів, були майже всі твори Достоєвського, але зате ні жодного твору Максима Горького, а тим паче не було дозволено тримати там Шевченкового кобзаря. Українською мовою там були лиш видані всілякі малоросійські анікдоти та химерна книжка «Сім мішків гречаної вовни» або «Не любо, не слухай – бре-хать не мішай», написана по замовленню київського видавця Губанова Юрієм Будяком, але, як він сам признавався, йому було соромно навіть виставляти своє авторське ім’я на цій химерній побрехенці. Одначе й ця книжечка була прочитана найграмотнішими парубками, які довгими вечорами на до-свідках переповідали своїм товаришам її сюжет. Сюжет ви-явився цікавим для аудіторії, вихованої на народних казках, і охоче сприймався слухачами.

Найважливішим моментом в житті андрушівських до-свідок в роки першої російської революції треба відзначи-ти розповіді андрушівських солдат, а особливо матросів, які прибували додому і розповідали про революційні події на Чорному морі, в Одесі, Миколаєві, Севастополі, Ростові, Харькові. Парубки і дівчата все те слухали і запам’ятовували, але самі не стали учасниками революційних подій. Андру-шівські парубки декілька раз лише переполошили стражни-ка й попа своїм чудернацьким виступом. Зібравшись одного разу десь аж біля монашиського водяного млина, вони про-йшли мимо церковної огради, вийшли на шлях і, минаючи


Іі охоче сприймався слухачами.

Іі охоче сприймався слухачами.

Найважливішим моментом в житті андрушівських доІНайважливішим моментом в житті андрушівських досвідок в роки першої російської революції треба відзначиІсвідок в роки першої російської революції треба відзначити розповіді андрушівських солдат, а особливо матросів, Іти розповіді андрушівських солдат, а особливо матросів, які прибували додому і розповідали про революційні події Іякі прибували додому і розповідали про революційні події на Чорному морі, в Одесі, Миколаєві, Севастополі, Ростові, Іна Чорному морі, в Одесі, Миколаєві, Севастополі, Ростові, Харькові. Парубки і дівчата все те слухали і запам’ятовували, ІХарькові. Парубки і дівчата все те слухали і запам’ятовували, але самі не стали учасниками революційних подій. АндруІале самі не стали учасниками революційних подій. Андру

Мхать не мішай», написана по замовленню київського видавця

Мхать не мішай», написана по замовленню київського видавця Губанова Юрієм Будяком, але, як він сам признавався, йому

МГубанова Юрієм Будяком, але, як він сам признавався, йому було соромно навіть виставляти своє авторське ім’я на цій

Мбуло соромно навіть виставляти своє авторське ім’я на цій химерній побрехенці. Одначе й ця книжечка була прочитана

Мхимерній побрехенці. Одначе й ця книжечка була прочитана найграмотнішими парубками, які довгими вечорами на до

Мнайграмотнішими парубками, які довгими вечорами на досвідках переповідали своїм товаришам її сюжет. Сюжет виМсвідках переповідали своїм товаришам її сюжет. Сюжет виявився цікавим для аудіторії, вихованої на народних казках, Мявився цікавим для аудіторії, вихованої на народних казках, Мі охоче сприймався слухачами.Мі охоче сприймався слухачами.

Найважливішим моментом в житті андрушівських доМНайважливішим моментом в житті андрушівських досвідок в роки першої російської революції треба відзначиМсвідок в роки першої російської революції треба відзначити розповіді андрушівських солдат, а особливо матросів, Мти розповіді андрушівських солдат, а особливо матросів, які прибували додому і розповідали про революційні події Мякі прибували додому і розповідали про революційні події

Фмайже всі твори Достоєвського, але зате ні жодного твору

Фмайже всі твори Достоєвського, але зате ні жодного твору Максима Горького, а тим паче не було дозволено тримати там

ФМаксима Горького, а тим паче не було дозволено тримати там Шевченкового кобзаря. Українською мовою там були лиш

ФШевченкового кобзаря. Українською мовою там були лиш видані всілякі малоросійські анікдоти та химерна книжка

Фвидані всілякі малоросійські анікдоти та химерна книжка «Сім мішків гречаної вовни» або «Не любо, не слухай – бреФ«Сім мішків гречаної вовни» або «Не любо, не слухай – брехать не мішай», написана по замовленню київського видавця Фхать не мішай», написана по замовленню київського видавця Губанова Юрієм Будяком, але, як він сам признавався, йому ФГубанова Юрієм Будяком, але, як він сам признавався, йому було соромно навіть виставляти своє авторське ім’я на цій Фбуло соромно навіть виставляти своє авторське ім’я на цій химерній побрехенці. Одначе й ця книжечка була прочитана Фхимерній побрехенці. Одначе й ця книжечка була прочитана найграмотнішими парубками, які довгими вечорами на доФнайграмотнішими парубками, які довгими вечорами на до

Емад не сталося яких визначних подій. Єдиною новиною в селі

Емад не сталося яких визначних подій. Єдиною новиною в селі Андрушах було відкриття тут чайної і громадської читальні

ЕАндрушах було відкриття тут чайної і громадської читальні в ній. Серед книжок андрушівської читальні була «Война и Ев ній. Серед книжок андрушівської читальні була «Война и мир» графа Толстого та ще ряд його визначних творів, були Емир» графа Толстого та ще ряд його визначних творів, були майже всі твори Достоєвського, але зате ні жодного твору Емайже всі твори Достоєвського, але зате ні жодного твору Максима Горького, а тим паче не було дозволено тримати там ЕМаксима Горького, а тим паче не було дозволено тримати там Шевченкового кобзаря. Українською мовою там були лиш ЕШевченкового кобзаря. Українською мовою там були лиш видані всілякі малоросійські анікдоти та химерна книжка Евидані всілякі малоросійські анікдоти та химерна книжка «Сім мішків гречаної вовни» або «Не любо, не слухай – бреЕ«Сім мішків гречаної вовни» або «Не любо, не слухай – бре

•••••••

227

попове подвір’я, минаючи андрушівську поліцію, пройшли, співаючи-варнякаючи недотепну пісню:

Тиля рижеСпину лиже,Теля рижеСпину лиже.

Андрушівські баби, які в той недільний день сиділи гру-пами на спориші побіля своїх дворів, зачувши напівп’яну па-рубоцьку ватагу, хваталися за свої прослані ряденця та свит-ки і тікали в двори, щоб не чути і не бачити непристойної поведінки парубків. Але коли б почули, що поліція заарешту-вала тих парубків, вони побігли з криками визволяти своїх синів: «Та вони ж діти наші, вони ще дурні, нерозумні та ні-чого лихого вони і не вчинили».

Поліція, яка була насторожена до революційних виступів трудящих, нічого особливого для себе вони тут не виявили.

А в роки реакції, перед імперіалістичною війною [пер-шою світовою], в житті андрушівських парубоцьких та діво-чих громад виявились нові явища, які свідчили про мораль-не падіння молоді, про занепад духовної культури. З’явилась на вечорницях, поряд з звичайною картьожною грою, амо-ральна гра в очко на гроші, з’явились брудні лайки «матю-ки», яких раніше андрушани не знали, з’явились бійки між парубками села та між пристанськими береговими робітни-ками, бійки залізними ціпками, металевими наручниками, з’явилось слово «босяки», яким стали прозивати всіх берего-вих робітників на пристані.

Традиційний звичай обирати серед парубків берізку про-пав і замість цього з’явився термін «старший парубок» або «заводіяка» на кутку, а цей заводіяка тримав свою владу на


Ічих громад виявились нові явища, які свідчили про мораль

Ічих громад виявились нові явища, які свідчили про моральне падіння молоді, про занепад духовної культури. З’явилась Іне падіння молоді, про занепад духовної культури. З’явилась Іна вечорницях, поряд з звичайною картьожною грою, амоІна вечорницях, поряд з звичайною картьожною грою, аморальна гра в очко на гроші, з’явились брудні лайки «матюІральна гра в очко на гроші, з’явились брудні лайки «матюки», яких раніше андрушани не знали, з’явились бійки між Іки», яких раніше андрушани не знали, з’явились бійки між парубками села та між пристанськими береговими робітниІпарубками села та між пристанськими береговими робітниками, бійки залізними ціпками, металевими наручниками, Іками, бійки залізними ціпками, металевими наручниками, з’явилось слово «босяки», яким стали прозивати всіх берегоІз’явилось слово «босяки», яким стали прозивати всіх берего

Мвала тих парубків, вони побігли з криками визволяти своїх

Мвала тих парубків, вони побігли з криками визволяти своїх синів: «Та вони ж діти наші, вони ще дурні, нерозумні та ні

Мсинів: «Та вони ж діти наші, вони ще дурні, нерозумні та нічого лихого вони і не вчинили».

Мчого лихого вони і не вчинили».

Поліція, яка була насторожена до революційних виступів

МПоліція, яка була насторожена до революційних виступів

трудящих, нічого особливого для себе вони тут не виявили.

Мтрудящих, нічого особливого для себе вони тут не виявили.

А в роки реакції, перед імперіалістичною війною [перМА в роки реакції, перед імперіалістичною війною [першою світовою], в житті андрушівських парубоцьких та дівоМшою світовою], в житті андрушівських парубоцьких та дівочих громад виявились нові явища, які свідчили про моральМчих громад виявились нові явища, які свідчили про моральне падіння молоді, про занепад духовної культури. З’явилась Мне падіння молоді, про занепад духовної культури. З’явилась Мна вечорницях, поряд з звичайною картьожною грою, амоМна вечорницях, поряд з звичайною картьожною грою, аморальна гра в очко на гроші, з’явились брудні лайки «матюМральна гра в очко на гроші, з’явились брудні лайки «матюки», яких раніше андрушани не знали, з’явились бійки між Мки», яких раніше андрушани не знали, з’явились бійки між

ФАндрушівські баби, які в той недільний день сиділи гру

ФАндрушівські баби, які в той недільний день сиділи гру

пами на спориші побіля своїх дворів, зачувши напівп’яну па

Фпами на спориші побіля своїх дворів, зачувши напівп’яну парубоцьку ватагу, хваталися за свої прослані ряденця та свит

Фрубоцьку ватагу, хваталися за свої прослані ряденця та свитки і тікали в двори, щоб не чути і не бачити непристойної

Фки і тікали в двори, щоб не чути і не бачити непристойної поведінки парубків. Але коли б почули, що поліція заарештуФповедінки парубків. Але коли б почули, що поліція заарештувала тих парубків, вони побігли з криками визволяти своїх Фвала тих парубків, вони побігли з криками визволяти своїх синів: «Та вони ж діти наші, вони ще дурні, нерозумні та ніФсинів: «Та вони ж діти наші, вони ще дурні, нерозумні та нічого лихого вони і не вчинили». Фчого лихого вони і не вчинили».

Поліція, яка була насторожена до революційних виступів ФПоліція, яка була насторожена до революційних виступів трудящих, нічого особливого для себе вони тут не виявили.Фтрудящих, нічого особливого для себе вони тут не виявили.

ЕАндрушівські баби, які в той недільний день сиділи груЕАндрушівські баби, які в той недільний день сиділи гру-Е-пами на спориші побіля своїх дворів, зачувши напівп’яну паЕпами на спориші побіля своїх дворів, зачувши напівп’яну парубоцьку ватагу, хваталися за свої прослані ряденця та свитЕрубоцьку ватагу, хваталися за свої прослані ряденця та свитки і тікали в двори, щоб не чути і не бачити непристойної Еки і тікали в двори, щоб не чути і не бачити непристойної поведінки парубків. Але коли б почули, що поліція заарештуЕповедінки парубків. Але коли б почули, що поліція заарешту

•••••••

228

фізичній силі, на горілці, на розбишатцтві. Його просто всі почали бояться, обминати, не зачіпати.

Коли ж почалася Імперіалістична [війна] в 1914 році, коли вся парубоцька молодь в 1915-і, особливо в 1916 році була мобілізована царським урядом на войну, тоді андрушів-ські досвідки лишились з самими безпарними дівками. Са-мотні дівки на вечорницях співали пісень з основним лейт-мотивом:

Було літо, було літо,Настала зима.Були-гули хлопціА тепер нема.

Співали пісень, занесених з фронту пораненими солдата-ми, на зразок оцієї:

Хорошо тобі на воліСлухать ласкові слова,Посидів би ти в окопах,Спробував того, що я.Як засипле шарапнеллю,Як застрочить пулемйот…

Хлопчаки-підлітки, які тепер вільні і без могорича стар-шим парубкам, могли без боязні й без сорому переступати поріг у хату на досвідки, слухали там розповіді прибулого «на поправку» з лазарета, перев’язаного білими бинтами земля-ка в солдатській шинелі і виспівували за його приводом або безглузді солдатські приспівки до пісні:

Гори-вершіни,Я вас віжу внов,


ІХлопчаки-підлітки, які тепер вільні і без могорича старІХлопчаки-підлітки, які тепер вільні і без могорича старІшим парубкам, могли без боязні й без сорому переступати Ішим парубкам, могли без боязні й без сорому переступати поріг у хату на досвідки, слухали там розповіді прибулого «на Іпоріг у хату на досвідки, слухали там розповіді прибулого «на поправку» з лазарета, перев’язаного білими бинтами земляІпоправку» з лазарета, перев’язаного білими бинтами земляка в солдатській шинелі і виспівували за його приводом або Іка в солдатській шинелі і виспівували за його приводом або

МСпівали пісень, занесених з фронту пораненими солдата

МСпівали пісень, занесених з фронту пораненими солдата

ми, на зразок оцієї:

Мми, на зразок оцієї:

Хорошо тобі на волі

МХорошо тобі на воліСлухать ласкові слова,

МСлухать ласкові слова,Посидів би ти в окопах,МПосидів би ти в окопах,Спробував того, що я.МСпробував того, що я.Як засипле шарапнеллю,МЯк засипле шарапнеллю,Як застрочить пулемйот…МЯк застрочить пулемйот…

Хлопчаки-підлітки, які тепер вільні і без могорича старМХлопчаки-підлітки, які тепер вільні і без могорича старшим парубкам, могли без боязні й без сорому переступати Мшим парубкам, могли без боязні й без сорому переступати

ФБуло літо, було літо,

ФБуло літо, було літо,Настала зима.

ФНастала зима.Були-гули хлопці

ФБули-гули хлопціА тепер нема.

ФА тепер нема.

Співали пісень, занесених з фронту пораненими солдатаФСпівали пісень, занесених з фронту пораненими солдата

Хорошо тобі на воліФХорошо тобі на воліСлухать ласкові слова,ФСлухать ласкові слова,

Ебула мобілізована царським урядом на войну, тоді андрушів

Ебула мобілізована царським урядом на войну, тоді андрушівські досвідки лишились з самими безпарними дівками. Са

Еські досвідки лишились з самими безпарними дівками. Самотні дівки на вечорницях співали пісень з основним лейтЕмотні дівки на вечорницях співали пісень з основним лейт

•••••••

229

Карпатские долини,Кладбища удальцов.

Короб-затильнік,Шатун з мотилём,Спусковая тяга,Прийомних с ползуном.

Або співали сюжетні сентиментальні пісні, накшальт «Маруся отравилась, в больничний дом лягла». І в кращому разі співали новітніх, нечуваних ще в Андрушах, таких пі-сень як: «Трансваль, Трансваль – горіш ти вся в огнє».

А найдуще полюбляли дівчата й підлітки співати:

Єхали солдатиСо служби домой,На плечах погони,На грудях крести.– Здрастуй, мой папаша.– Здоров, мой синок.Жена молодаяДитя родила.

Ну, а далі, за законами подібної фабули, зраджений сол-дат, стинаючи голову з плечей, карав свою невірну дружину.

Ця пісня зачіпала актуальні родинні питання часу війни і тому була популярна.

Імперіалістична війна принесла в андрушівські співи на вечорницях старі козацькі пісні, але забарвлені і в лексиці, і в цілій мовній культурі мотивами нової масової війни. Часто співалась тут з короткими вже мелодійними ритмами під-новлена пісня:


ІНу, а далі, за законами подібної фабули, зраджений солІНу, а далі, за законами подібної фабули, зраджений солдат, стинаючи голову з плечей, карав свою невірну дружину.Ідат, стинаючи голову з плечей, карав свою невірну дружину.ІЦя пісня зачіпала актуальні родинні питання часу війни ІЦя пісня зачіпала актуальні родинні питання часу війни і тому була популярна.Іі тому була популярна.

Імперіалістична війна принесла в андрушівські співи на ІІмперіалістична війна принесла в андрушівські співи на

МЄхали солдати

МЄхали солдатиСо служби домой,

МСо служби домой,На плечах погони,

МНа плечах погони,На грудях крести.

МНа грудях крести.– Здрастуй, мой папаша.М– Здрастуй, мой папаша.– Здоров, мой синок.М– Здоров, мой синок.Жена молодаяМЖена молодаяДитя родила.МДитя родила.

Ну, а далі, за законами подібної фабули, зраджений солМНу, а далі, за законами подібної фабули, зраджений солдат, стинаючи голову з плечей, карав свою невірну дружину.Мдат, стинаючи голову з плечей, карав свою невірну дружину.

ФАбо співали сюжетні сентиментальні пісні, накшальт

ФАбо співали сюжетні сентиментальні пісні, накшальт

«Маруся отравилась, в больничний дом лягла». І в кращому

Ф«Маруся отравилась, в больничний дом лягла». І в кращому разі співали новітніх, нечуваних ще в Андрушах, таких пі

Фразі співали новітніх, нечуваних ще в Андрушах, таких пісень як: «Трансваль, Трансваль – горіш ти вся в огнє».

Фсень як: «Трансваль, Трансваль – горіш ти вся в огнє».

А найдуще полюбляли дівчата й підлітки співати:ФА найдуще полюбляли дівчата й підлітки співати:

Єхали солдати ФЄхали солдатиСо служби домой,ФСо служби домой,На плечах погони,ФНа плечах погони,

ЕАбо співали сюжетні сентиментальні пісні, накшальт ЕАбо співали сюжетні сентиментальні пісні, накшальт «Маруся отравилась, в больничний дом лягла». І в кращому Е«Маруся отравилась, в больничний дом лягла». І в кращому разі співали новітніх, нечуваних ще в Андрушах, таких піЕразі співали новітніх, нечуваних ще в Андрушах, таких пісень як: «Трансваль, Трансваль – горіш ти вся в огнє».Есень як: «Трансваль, Трансваль – горіш ти вся в огнє».

А найдуще полюбляли дівчата й підлітки співати:ЕА найдуще полюбляли дівчата й підлітки співати:

•••••••

230

Ой, орёл, ты орёл,Ты товариш верный мой.Чи не був ты, орёл,Над моею стороною.Чи не журиться моя мылаЗа мной.Вона журиться, побывається,Ще й маленьким дитяткомУтішається,А гарячою сльозою умивається,А біленьким рушничком утирається.

А солдат, зачувши від орла про новини в його роди-ні, усердно «полковничка просить», аби він відпустив його додому.

Подібні мотиви витіснили на другий план в молодіжно-му репертуарі традиційні народні пісні, як ламався в цей час і традиційний молодіжний побут, товариська етика та мо-ральність.

Значно трудніше стало і батькам, і вечорничній хазяйці пильнувати за поведінкою ночувальників та й за поведінкою морально-підлеглих їй дівок. Імперіалістична війна разю-че негативно впливала на моральність сім’ї взагалі і на мо-ральність молоді, зокрема, тому й в Андрушах серед дівок поширилось явище, яке здавна колись засуджувалось пре-зирливим словом «покритка». В час війни з’явилось, як [для] андрушівських масштабів більше «незаконно-рождених» (офіційно вживаний вираз у тодішніх метричних записах) дітей, але тепер це явище уже не вкривалось ні соромом, ні побоюванням, ні громадським осудом. Лиш матерям тих до-чок-дівок, що породили «нагуляних дітей», то лягало на пле-чі додаткове горе, додаткові труднощі і турботи. А коли вона


Іпильнувати за поведінкою ночувальників та й за поведінкою

Іпильнувати за поведінкою ночувальників та й за поведінкою морально-підлеглих їй дівок. Імперіалістична війна разюІморально-підлеглих їй дівок. Імперіалістична війна разюче негативно впливала на моральність сім’ї взагалі і на моІче негативно впливала на моральність сім’ї взагалі і на моральність молоді, зокрема, тому й в Андрушах серед дівок Іральність молоді, зокрема, тому й в Андрушах серед дівок поширилось явище, яке здавна колись засуджувалось преІпоширилось явище, яке здавна колись засуджувалось преІзирливим словом «покритка». В час війни з’явилось, як [для] Ізирливим словом «покритка». В час війни з’явилось, як [для] андрушівських масштабів більше «незаконно-рождених» Іандрушівських масштабів більше «незаконно-рождених» (офіційно вживаний вираз у тодішніх метричних записах) І(офіційно вживаний вираз у тодішніх метричних записах)

Мні, усердно «полковничка просить», аби він відпустив його

Мні, усердно «полковничка просить», аби він відпустив його

Подібні мотиви витіснили на другий план в молодіжно

МПодібні мотиви витіснили на другий план в молодіжно

му репертуарі традиційні народні пісні, як ламався в цей час

Мму репертуарі традиційні народні пісні, як ламався в цей час і традиційний молодіжний побут, товариська етика та мо

Мі традиційний молодіжний побут, товариська етика та моральність. Мральність.

Значно трудніше стало і батькам, і вечорничній хазяйці МЗначно трудніше стало і батькам, і вечорничній хазяйці пильнувати за поведінкою ночувальників та й за поведінкою Мпильнувати за поведінкою ночувальників та й за поведінкою морально-підлеглих їй дівок. Імперіалістична війна разюМморально-підлеглих їй дівок. Імперіалістична війна разюче негативно впливала на моральність сім’ї взагалі і на моМче негативно впливала на моральність сім’ї взагалі і на моральність молоді, зокрема, тому й в Андрушах серед дівок Мральність молоді, зокрема, тому й в Андрушах серед дівок поширилось явище, яке здавна колись засуджувалось преМпоширилось явище, яке здавна колись засуджувалось пре

ФА гарячою сльозою умивається,

ФА гарячою сльозою умивається,А біленьким рушничком утирається.

ФА біленьким рушничком утирається.

А солдат, зачувши від орла про новини в його родиФА солдат, зачувши від орла про новини в його родині, усердно «полковничка просить», аби він відпустив його Фні, усердно «полковничка просить», аби він відпустив його

Подібні мотиви витіснили на другий план в молодіжноФПодібні мотиви витіснили на другий план в молодіжному репертуарі традиційні народні пісні, як ламався в цей час Фму репертуарі традиційні народні пісні, як ламався в цей час і традиційний молодіжний побут, товариська етика та моФі традиційний молодіжний побут, товариська етика та мо

ЕВона журиться, побывається,ЕВона журиться, побывається,Ще й маленьким дитятком ЕЩе й маленьким дитятком

А гарячою сльозою умивається,ЕА гарячою сльозою умивається,А біленьким рушничком утирається.ЕА біленьким рушничком утирається.

А солдат, зачувши від орла про новини в його родиЕА солдат, зачувши від орла про новини в його роди

•••••••

231

пробувала дорікати дочці ще в дні, коли вона помітила ва-гітність, то дочка відповідала загально-поширеним тодішнім виправданням: «Їй Богу, мамо, я не винувата, я заснула і не зчулася, як це сталося…»

А під кінець імперіалістичної війни верталися парубки-солдати з фронту уже із гвинтівками, гранатами, патронами, і все це так чи інакше грубо разюче вривалось у парубоцький та дівоцький побут, і з одного боку робило на нього пози-тивний вплив, руйнуючи і розкладаючи старі патріархаль-ні звичаї в молодіжних громадах, а з другого боку вносило розхристаність у розбурхану селянську і парубоцьку стихію. І молодіжні вечорниці, досвідки на кутках переживали свою новітню кризу, і цей процес затягся на кілька років, аж поки під кінець громадянської війни і після ствердження радян-ської влади прийшли на вечорниці перші комсомольські читці- агітатори, організатори куткових молодіжних черво-них кутків та хат-читалень.


ІМпід кінець громадянської війни і після ствердження радян

Мпід кінець громадянської війни і після ствердження радянської влади прийшли на вечорниці перші комсомольські

Мської влади прийшли на вечорниці перші комсомольські

агітатори, організатори куткових молодіжних черво

Магітатори, організатори куткових молодіжних черво

них кутків та хат-читалень.

Мних кутків та хат-читалень. Фтивний вплив, руйнуючи і розкладаючи старі патріархаль

Фтивний вплив, руйнуючи і розкладаючи старі патріархальні звичаї в молодіжних громадах, а з другого боку вносило

Фні звичаї в молодіжних громадах, а з другого боку вносило розхристаність у розбурхану селянську і парубоцьку стихію.

Фрозхристаність у розбурхану селянську і парубоцьку стихію. І молодіжні вечорниці, досвідки на кутках переживали свою

ФІ молодіжні вечорниці, досвідки на кутках переживали свою новітню кризу, і цей процес затягся на кілька років, аж поки Фновітню кризу, і цей процес затягся на кілька років, аж поки під кінець громадянської війни і після ствердження радянФпід кінець громадянської війни і після ствердження радянської влади прийшли на вечорниці перші комсомольські Фської влади прийшли на вечорниці перші комсомольські

агітатори, організатори куткових молодіжних червоФагітатори, організатори куткових молодіжних черво

ЕА під кінець імперіалістичної війни верталися парубки-

ЕА під кінець імперіалістичної війни верталися парубки-

солдати з фронту уже із гвинтівками, гранатами, патронами,

Есолдати з фронту уже із гвинтівками, гранатами, патронами, і все це так чи інакше грубо разюче вривалось у парубоцький Еі все це так чи інакше грубо разюче вривалось у парубоцький та дівоцький побут, і з одного боку робило на нього позиЕта дівоцький побут, і з одного боку робило на нього позитивний вплив, руйнуючи і розкладаючи старі патріархальЕтивний вплив, руйнуючи і розкладаючи старі патріархаль-Е-ні звичаї в молодіжних громадах, а з другого боку вносило Ені звичаї в молодіжних громадах, а з другого боку вносило розхристаність у розбурхану селянську і парубоцьку стихію. Ерозхристаність у розбурхану селянську і парубоцьку стихію. І молодіжні вечорниці, досвідки на кутках переживали свою ЕІ молодіжні вечорниці, досвідки на кутках переживали свою новітню кризу, і цей процес затягся на кілька років, аж поки Еновітню кризу, і цей процес затягся на кілька років, аж поки

232

ДОДАТКИ


ІІММФЕ

233


ІІІІМММММФФФФФФФЕЕЕЕЕ

234

Список хозяйств села Андруши П.-Хмельницкого района Киевской области, подлежащих переносу из зоны

постоянного затопления водохранилища Киевской ГЭС

№№ пп№№ по хозяйст

венной книге

Фамилия, имя и отчество владельца дома Примечание

1 260 Сулима Сергей Максимович2 261 Доброскок Мотря Павловна3 262 Исак Андрей Остапович4 263 Христюк Христя Ивановна5 264 Кагарлицкий Петр Демьянович6 265 Дубина Андрей Сидорович7 266 Доброскок Сергей Евдокимович8 267 Доброскок Софья Петровна9 268 Степаненко Мария Александровна

10 269 Степаненко Мелания Лукьяновна11 270 Шевченко Григорий Андреевич12 271 Степаненко Ульяна Семеновна13 272 Степаненко Варвара Евдокимовна14 273 Булах Роман Михайлович15 274 Булах Горпина Савична16 275 Македон Василь Омельянович17 276 Шевченко Михаил Андреевич18 277 Македон Татьяна Евдокимовна19 278 Македон Андрей Тимофеевич20 279 Степаненко Пелагея Савична21 280 Степаненко Николай Григорьевич22 281 Сулима Мария Кузьминична23 282 Якименко Мотря Ивановна24 283 Степаненко Екатерина Евдокимовна25 284 Касьян Влас Антонович26 285 Сулима Палашка Калениковна27 286 Бурчик Петр Денисович28 287 Степаненко Алексей Григорьевич29 288 Степаненко Григорий Федорович30 289 Доброскок Анна Дмитриевна31 290 Якименко Максим Иванович32 291 Якименко Яков Кондрантьевич33 292 Касьян Екатерина Андреевна34 293 Левченко Яков Илларионович35 294 Козориз Софья Панасовна36 295 Доброскок Мария Ивановна37 296 Якименко Параска Федоровна38 297 Якименко Яков Петрович39 298 Кобиш Ольга Ильковна40 299 Македон Евдокия Ивановна


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ22

І2223 І2324 І2425 І2526 І2627 І27 286І28628 І28 287І28729 І29 288І28830 І30 289І289

290І290291І291

МММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММСтепаненко Мелания Лукьяновна

МСтепаненко Мелания ЛукьяновнаСтепаненко Мелания Лукьяновна

МСтепаненко Мелания ЛукьяновнаШевченко Григорий Андреевич

МШевченко Григорий АндреевичШевченко Григорий Андреевич

МШевченко Григорий АндреевичСтепаненко Ульяна Семеновна

МСтепаненко Ульяна СеменовнаСтепаненко Варвара Евдокимовна

МСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаСтепаненко Варвара Евдокимовна

МСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаБулах Роман Михайлович

МБулах Роман МихайловичБулах Роман Михайлович

МБулах Роман Михайлович

274

М274 Булах Горпина Савична

МБулах Горпина СавичнаБулах Горпина Савична

МБулах Горпина Савична

275

М275 Македон Василь Омельянович

ММакедон Василь ОмельяновичМакедон Василь Омельянович

ММакедон Василь Омельянович

276

М276 Шевченко Михаил Андреевич

МШевченко Михаил АндреевичШевченко Михаил Андреевич

МШевченко Михаил Андреевич

277М277 Македон Татьяна ЕвдокимовнаММакедон Татьяна ЕвдокимовнаМакедон Татьяна ЕвдокимовнаММакедон Татьяна Евдокимовна278М278 Македон Андрей ТимофеевичММакедон Андрей ТимофеевичМакедон Андрей ТимофеевичММакедон Андрей Тимофеевич

20 М20 279М279 Степаненко Пелагея СавичнаМСтепаненко Пелагея Савична21 М21 280М280 Степаненко Николай ГригорьевичМСтепаненко Николай ГригорьевичСтепаненко Николай ГригорьевичМСтепаненко Николай Григорьевич

281М281 Сулима Мария КузьминичнаМСулима Мария КузьминичнаСулима Мария КузьминичнаМСулима Мария Кузьминична282М282 Якименко Мотря ИвановнаМЯкименко Мотря ИвановнаЯкименко Мотря ИвановнаМЯкименко Мотря Ивановна283М283 Степаненко Екатерина ЕвдокимовнаМСтепаненко Екатерина ЕвдокимовнаСтепаненко Екатерина ЕвдокимовнаМСтепаненко Екатерина Евдокимовна284М284 Касьян Влас АнтоновичМКасьян Влас Антонович285М285 Сулима Палашка КалениковнаМСулима Палашка КалениковнаСулима Палашка КалениковнаМСулима Палашка Калениковна

Бурчик Петр ДенисовичМБурчик Петр ДенисовичБурчик Петр ДенисовичМБурчик Петр ДенисовичСтепаненко Алексей ГригорьевичМСтепаненко Алексей Григорьевич

ФФФФФФФФФФФФФФСулима Сергей Максимович

ФСулима Сергей МаксимовичСулима Сергей Максимович

ФСулима Сергей МаксимовичДоброскок Мотря Павловна

ФДоброскок Мотря ПавловнаДоброскок Мотря Павловна

ФДоброскок Мотря ПавловнаИсак Андрей Остапович

ФИсак Андрей ОстаповичИсак Андрей Остапович

ФИсак Андрей ОстаповичХристюк Христя Ивановна

ФХристюк Христя ИвановнаХристюк Христя Ивановна

ФХристюк Христя ИвановнаКагарлицкий Петр Демьянович

ФКагарлицкий Петр ДемьяновичКагарлицкий Петр Демьянович

ФКагарлицкий Петр ДемьяновичДубина Андрей Сидорович

ФДубина Андрей СидоровичДубина Андрей Сидорович

ФДубина Андрей СидоровичДоброскок Сергей ЕвдокимовичФДоброскок Сергей ЕвдокимовичДоброскок Сергей ЕвдокимовичФДоброскок Сергей ЕвдокимовичДоброскок Софья ПетровнаФДоброскок Софья ПетровнаДоброскок Софья ПетровнаФДоброскок Софья ПетровнаСтепаненко Мария АлександровнаФСтепаненко Мария АлександровнаСтепаненко Мария АлександровнаФСтепаненко Мария АлександровнаСтепаненко Мелания ЛукьяновнаФСтепаненко Мелания ЛукьяновнаСтепаненко Мелания ЛукьяновнаФСтепаненко Мелания ЛукьяновнаШевченко Григорий АндреевичФШевченко Григорий АндреевичШевченко Григорий АндреевичФШевченко Григорий АндреевичСтепаненко Ульяна СеменовнаФСтепаненко Ульяна СеменовнаСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаФСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаФСтепаненко Варвара ЕвдокимовнаБулах Роман МихайловичФБулах Роман МихайловичБулах Роман МихайловичФБулах Роман МихайловичБулах Горпина СавичнаФБулах Горпина СавичнаБулах Горпина СавичнаФБулах Горпина СавичнаМакедон Василь ОмельяновичФМакедон Василь ОмельяновичМакедон Василь ОмельяновичФМакедон Василь ОмельяновичШевченко Михаил АндреевичФШевченко Михаил АндреевичШевченко Михаил АндреевичФШевченко Михаил Андреевич

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕФамилия, имя и отчество

ЕФамилия, имя и отчество

владельца дома Евладельца дома Примечание

ЕПримечание

Сулима Сергей Максимович ЕСулима Сергей МаксимовичСулима Сергей Максимович ЕСулима Сергей Максимович

235

№№ пп

№№ по хозяйственной книге


41 300 Сулима Василий Никитович42 301 Мацкевич Мария Андреевна43 302 Якименко Илько Михайлович44 303 Касьян Павел Евтухович45 304 Бурчик Алексей Антонович46 305 Кагарлицкий Василий Павлович47 306 Бурчик Григорий Андреевич48 307 Маслан Иван Константинович49 308 Доброскок Николай Григорьевич50 309 Доброскок Меланья Викторовна51 511 Козориз Анна Ивановна52 512 Маслан Иван Васильевич53 513 Буденко Наталья Емельяновна54 310 Доброскок Иван Григорьевич55 311 Бурчик Евдокия Павловна56 312 Якименко Варвара Андреевна57 313 Степаненко Александр Иванович58 314 Маслан Константин Алексеевич59 315 Кобши Федосий Тихонович60 316 Степаненко Иван Андреевич61 317 Ченчерко Андрей Овсеевич62 318 Якименко Василий Федорович63 319 Степаненко Федор Коленикович64 320 Кобши Мотря Алексеевна65 321 Бурчик Настя Владимировна66 322 Якименко Михаил Иванович67 323 Гриценко Григорий Павлович68 324 Кобиш Алексей Тихонович69 325 Исак Параска Сергеевна70 326 Исак Федор Сергеевич71 327 Бурчик Никита Михайлович72 328 Доброскок Евдокия Семеновна73 329 Степаненко Лидия Петровна74 330 Гриценко Софья Мусиевна75 331 Сулима Мотря Федоровна76 332 Бечко Алексей Семенович77 333 Сулима Анна Поликарповна78 334 Исак Горпина Степановна79 335 Бурчик Василий Петрович80 336 Степаненко Василий Тихонович81 337 Степаненко Григорий Тихонович82 338 Степаненко Наталья Андреевна83 339 Касьян Анна Павловна84 340 Бичовой Кирилл Федорович85 341 Гриценко Игорь Васильевич86 342 Якименко Юхим Кондратьевич87 352 Сулима Елизавета Остаповна88 353 Сулима Варвара Яковлевна


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ70

І7071 І7172 І7273 І73 329І32974 І74 330І33075 І75 331І33176 І76 332І332

333І333 Сулима Анна ПоликарповнаІСулима Анна ПоликарповнаСулима Анна ПоликарповнаІСулима Анна Поликарповна334І334 Исак Горпина СтепановнаІИсак Горпина СтепановнаИсак Горпина СтепановнаІИсак Горпина Степановна335І335336І336337І337

МММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММКобши Федосий Тихонович

МКобши Федосий ТихоновичКобши Федосий Тихонович

МКобши Федосий ТихоновичСтепаненко Иван Андреевич

МСтепаненко Иван АндреевичСтепаненко Иван Андреевич

МСтепаненко Иван АндреевичЧенчерко Андрей Овсеевич

МЧенчерко Андрей ОвсеевичЧенчерко Андрей Овсеевич

МЧенчерко Андрей ОвсеевичЯкименко Василий Федорович

МЯкименко Василий ФедоровичЯкименко Василий Федорович

МЯкименко Василий ФедоровичСтепаненко Федор Коленикович

МСтепаненко Федор КолениковичСтепаненко Федор Коленикович

МСтепаненко Федор КолениковичКобши Мотря Алексеевна

МКобши Мотря АлексеевнаКобши Мотря Алексеевна

МКобши Мотря АлексеевнаБурчик Настя Владимировна

МБурчик Настя ВладимировнаБурчик Настя Владимировна

МБурчик Настя Владимировна

322

М322 Якименко Михаил Иванович

МЯкименко Михаил Иванович

323 М323 Гриценко Григорий ПавловичМГриценко Григорий ПавловичГриценко Григорий ПавловичМГриценко Григорий Павлович324 М324 Кобиш Алексей ТихоновичМКобиш Алексей Тихонович325 М325 Исак Параска СергеевнаМИсак Параска СергеевнаИсак Параска СергеевнаМИсак Параска Сергеевна326 М326 Исак Федор СергеевичМИсак Федор СергеевичИсак Федор СергеевичМИсак Федор СергеевичМ327 М327 Бурчик Никита МихайловичМБурчик Никита МихайловичБурчик Никита МихайловичМБурчик Никита Михайлович328 М328 Доброскок Евдокия СеменовнаМДоброскок Евдокия СеменовнаДоброскок Евдокия СеменовнаМДоброскок Евдокия Семеновна

Степаненко Лидия ПетровнаМСтепаненко Лидия ПетровнаСтепаненко Лидия ПетровнаМСтепаненко Лидия ПетровнаГриценко Софья МусиевнаМГриценко Софья МусиевнаГриценко Софья МусиевнаМГриценко Софья МусиевнаСулима Мотря ФедоровнаМСулима Мотря ФедоровнаСулима Мотря ФедоровнаМСулима Мотря ФедоровнаММБечко Алексей СеменовичМБечко Алексей Семенович

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФДоброскок Меланья Викторовна

ФДоброскок Меланья ВикторовнаДоброскок Меланья Викторовна

ФДоброскок Меланья Викторовна

Маслан Иван Васильевич

ФМаслан Иван ВасильевичБуденко Наталья Емельяновна

ФБуденко Наталья ЕмельяновнаБуденко Наталья Емельяновна

ФБуденко Наталья ЕмельяновнаДоброскок Иван Григорьевич

ФДоброскок Иван ГригорьевичДоброскок Иван Григорьевич

ФДоброскок Иван ГригорьевичБурчик Евдокия Павловна

ФБурчик Евдокия ПавловнаБурчик Евдокия Павловна

ФБурчик Евдокия ПавловнаЯкименко Варвара АндреевнаФЯкименко Варвара АндреевнаЯкименко Варвара АндреевнаФЯкименко Варвара АндреевнаСтепаненко Александр ИвановичФСтепаненко Александр ИвановичСтепаненко Александр ИвановичФСтепаненко Александр ИвановичМаслан Константин АлексеевичФМаслан Константин АлексеевичКобши Федосий ТихоновичФКобши Федосий ТихоновичКобши Федосий ТихоновичФКобши Федосий ТихоновичСтепаненко Иван АндреевичФСтепаненко Иван АндреевичСтепаненко Иван АндреевичФСтепаненко Иван АндреевичЧенчерко Андрей ОвсеевичФЧенчерко Андрей ОвсеевичЧенчерко Андрей ОвсеевичФЧенчерко Андрей ОвсеевичЯкименко Василий ФедоровичФЯкименко Василий ФедоровичЯкименко Василий ФедоровичФЯкименко Василий ФедоровичСтепаненко Федор КолениковичФСтепаненко Федор КолениковичСтепаненко Федор КолениковичФСтепаненко Федор КолениковичКобши Мотря АлексеевнаФКобши Мотря АлексеевнаКобши Мотря АлексеевнаФКобши Мотря АлексеевнаБурчик Настя ВладимировнаФБурчик Настя ВладимировнаБурчик Настя ВладимировнаФБурчик Настя Владимировна

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕДоброскок Николай Григорьевич ЕДоброскок Николай ГригорьевичДоброскок Николай Григорьевич ЕДоброскок Николай Григорьевич

236

№№ пп



89 Бурчик Андрей Антонович90 354 Сулима Дмитрий Федорович91 355 Сулима Ольга Степановна92 356 Исак Иван Наумович93 357 Касьян Татьяна Семеновна94 358 Касьян Елена Романовна95 359 Сулима Андрей Степанович96 360 Пономаренко Ольга Никитовна97 361 Сулима Варвара Оврамовна98 362 Бурчик Параска Кузьминична99 363 Кобиш Ульяна Максимовна

100 364 Левченко Ларион Панасович101 365 Кагарлицкий Иван Сергеевич102 366 Бурчик Ольга Федоровна103 367 Кагарлицкая Якилина Павловна104 368 Македон Иван Прокопович105 369 Журило Варвара Абрамовна106 370 Доброскок Ульяна Васильевна107 371 Могилевич Оксана Савична108 372 Касьян Григорий Гуринович109 373 Якименко Андрей Иванович110 374 Бурчик Анна Полодеевна111 375 Гоголь Степан Григорьевич112 376 Македон Александр Тимофеевич113 377 Степаненко Иван Мусиевич114 378 Сулима Пелих Федорович115 379 Заболотный Федор Сергеевич116 380 Исак Оришка Константиновна117 381 Сулима Анна Савична118 382 Гриценко Михаил Кириллович119 383 Гриценко Оришка Гуринеевна120 384 Бурчик Екатерина Мусиевна121 385 Доброскок Наталья Григорьевна122 386 Бурчик Максим Петрович123 387 Степаненко Параска Калениковна124 389 Бурчик Наталья Ильковна125 390 Якименко Параска Порфирьевна126 391 Сулима Елена Петровна127 392 Ченченко Евсей Васильевич128 393 Ченченко Татьяна Климовна129 394 Якименко Андрей Свиридович130 395 Калач Татьяна Мусиевна131 396 Масия Афанасия Петровна132 397 Зоря Яким Анифатович133 398 Зоря Наталья Онифатовна134 399 Якименко Антон Михайлович135 400 Зоря Александра Федоровна136 401 Македон Настя Ильковна137 402 Степаненко Алексей Карпович138 403 Ченченко Григорий Овсеевич


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ119

І119120

І120121 І121122 І122123 І123124 І124 389І389125 І125 390І390126 І126 391І391127 І127 392І392128 І128 393І393

394І394395І395

МММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММКасьян Григорий Гуринович

МКасьян Григорий ГуриновичКасьян Григорий Гуринович

МКасьян Григорий ГуриновичЯкименко Андрей Иванович

МЯкименко Андрей ИвановичЯкименко Андрей Иванович

МЯкименко Андрей ИвановичБурчик Анна Полодеевна

МБурчик Анна ПолодеевнаБурчик Анна Полодеевна

МБурчик Анна ПолодеевнаГоголь Степан Григорьевич

МГоголь Степан ГригорьевичГоголь Степан Григорьевич

МГоголь Степан ГригорьевичМакедон Александр Тимофеевич

ММакедон Александр ТимофеевичМакедон Александр Тимофеевич

ММакедон Александр Тимофеевич

377

М377 Степаненко Иван Мусиевич

МСтепаненко Иван МусиевичСтепаненко Иван Мусиевич

МСтепаненко Иван Мусиевич

378

М378 Сулима Пелих Федорович

МСулима Пелих ФедоровичСулима Пелих Федорович

МСулима Пелих Федорович

379

М379 Заболотный Федор Сергеевич

МЗаболотный Федор СергеевичЗаболотный Федор Сергеевич

МЗаболотный Федор Сергеевич

380М380 Исак Оришка КонстантиновнаМИсак Оришка КонстантиновнаИсак Оришка КонстантиновнаМИсак Оришка Константиновна117 М117 381М381 Сулима Анна СавичнаМСулима Анна СавичнаСулима Анна СавичнаМСулима Анна Савична118 М118 382М382 Гриценко Михаил КирилловичМГриценко Михаил КирилловичГриценко Михаил КирилловичМГриценко Михаил Кириллович119 М119 383М383 Гриценко Оришка ГуринеевнаМГриценко Оришка ГуринеевнаГриценко Оришка ГуринеевнаМГриценко Оришка Гуринеевна

384М384 Бурчик Екатерина МусиевнаМБурчик Екатерина МусиевнаБурчик Екатерина МусиевнаМБурчик Екатерина Мусиевна385М385 Доброскок Наталья ГригорьевнаМДоброскок Наталья ГригорьевнаДоброскок Наталья ГригорьевнаМДоброскок Наталья Григорьевна386М386 Бурчик Максим ПетровичМБурчик Максим ПетровичБурчик Максим ПетровичМБурчик Максим Петрович387М387 Степаненко Параска КалениковнаМСтепаненко Параска КалениковнаСтепаненко Параска КалениковнаМСтепаненко Параска Калениковна

Бурчик Наталья ИльковнаМБурчик Наталья ИльковнаБурчик Наталья ИльковнаМБурчик Наталья ИльковнаЯкименко Параска ПорфирьевнаМЯкименко Параска ПорфирьевнаЯкименко Параска ПорфирьевнаМЯкименко Параска ПорфирьевнаСулима Елена ПетровнаМСулима Елена Петровна

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФБурчик Параска Кузьминична

ФБурчик Параска КузьминичнаБурчик Параска Кузьминична

ФБурчик Параска КузьминичнаКобиш Ульяна Максимовна

ФКобиш Ульяна МаксимовнаЛевченко Ларион Панасович

ФЛевченко Ларион ПанасовичЛевченко Ларион Панасович

ФЛевченко Ларион ПанасовичКагарлицкий Иван Сергеевич

ФКагарлицкий Иван СергеевичКагарлицкий Иван Сергеевич

ФКагарлицкий Иван СергеевичБурчик Ольга Федоровна

ФБурчик Ольга ФедоровнаБурчик Ольга Федоровна

ФБурчик Ольга ФедоровнаКагарлицкая Якилина Павловна

ФКагарлицкая Якилина ПавловнаКагарлицкая Якилина Павловна

ФКагарлицкая Якилина ПавловнаМакедон Иван Прокопович

ФМакедон Иван ПрокоповичМакедон Иван Прокопович

ФМакедон Иван ПрокоповичЖурило Варвара АбрамовнаФЖурило Варвара АбрамовнаЖурило Варвара АбрамовнаФЖурило Варвара АбрамовнаДоброскок Ульяна ВасильевнаФДоброскок Ульяна ВасильевнаДоброскок Ульяна ВасильевнаФДоброскок Ульяна ВасильевнаМогилевич Оксана СавичнаФМогилевич Оксана СавичнаКасьян Григорий ГуриновичФКасьян Григорий ГуриновичКасьян Григорий ГуриновичФКасьян Григорий ГуриновичЯкименко Андрей ИвановичФЯкименко Андрей ИвановичЯкименко Андрей ИвановичФЯкименко Андрей ИвановичБурчик Анна ПолодеевнаФБурчик Анна ПолодеевнаБурчик Анна ПолодеевнаФБурчик Анна ПолодеевнаГоголь Степан ГригорьевичФГоголь Степан ГригорьевичГоголь Степан ГригорьевичФГоголь Степан ГригорьевичМакедон Александр ТимофеевичФМакедон Александр ТимофеевичМакедон Александр ТимофеевичФМакедон Александр ТимофеевичСтепаненко Иван МусиевичФСтепаненко Иван МусиевичСтепаненко Иван МусиевичФСтепаненко Иван МусиевичСулима Пелих ФедоровичФСулима Пелих ФедоровичСулима Пелих ФедоровичФСулима Пелих ФедоровичЗаболотный Федор СергеевичФЗаболотный Федор Сергеевич

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕПономаренко Ольга Никитовна ЕПономаренко Ольга НикитовнаПономаренко Ольга Никитовна ЕПономаренко Ольга НикитовнаСулима Варвара Оврамовна ЕСулима Варвара ОврамовнаСулима Варвара Оврамовна ЕСулима Варвара ОврамовнаБурчик Параска Кузьминична ЕБурчик Параска КузьминичнаБурчик Параска Кузьминична ЕБурчик Параска Кузьминична

237

№№ пп



139 404 Ченченко Прокоп Овсеевич140 405 Пономаренко Иван Иванович141 407 Гриценко Мария Сергеевна142 406 Степаненко Иван Иосифович143 408 Доброскок Яков Васильевич144 409 Доброскок Настя Никифоровна145 410 Касьян Иван Григорьевич146 411 Пономаренко Иван Савович147 412 Бурчик Ивга Афанасьевна148 413 Маждан Наталья Дмитриевна149 414 Касьян Химка Ивановна150 415 Степаненко Сергей Мусиевич151 416 Македон Дмитрий Евдокимович152 417 Македон Ульяна Михайловна153 418 Касьян Елизавета Федоровна154 419 Степаненко Григорий Васильевич155 420 Касьян Иван Григорьевич156 421 Бурчик Василий Никифорович157 422 Македон Александра Семеновна158 423 Сулима Наталья Дмитриевна159 424 Бурчик Иван Никифорович160 425 Бурчик Евдокия Онуфаниевна161 426 Сулима Пимен Петрович162 427 Сулима Дмитрий Тимофеевич163 428 Гриценко Александра Сергеевна164 429 Гриценко Анна Сельвестровна165 430 Степаненко Алексей Андреевич166 431 Кагарлицкая Приська Хановна167 432 Левченко Гаврило Евдокимович168 433 Якименко Сергей Антонович169 434 Бурчик Сергей Тимофеевич170 435 Колос Приська Герасимовна171 436 Бурчик Параска Кондратьевна172 437 Сулима Ульяна Прокоповна173 438 Касьян Максим174 439 Касьян Филипп Гурилович175 440 ЧубукПодольская Федосья Ивановна176 441 Левченко Никита Андреевич177 Пономаренко Алексей Петрович178 Грищенко Григорий Алексеевич179 Касьян Петр Григорьевич180 442 Бурчик Гаврило Семенович181 443 Степаненко Анна Семеновна182 444 Оринич Леонид Власович183 445 Моспан Михаил Васильевич184 446 Левченко Николай Андреевич185 447 Касьян Анна Иосифовна186 448 Сулима Петр Михайлович187 449 Касьян Параска Максимовна188 451 Доброскок Дмитрий Павлович


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ169

І169170

І170171 І171172 І172 437І437173 І173 438І438174 І174 439І439175 І175 440І440176 І176 441І441 Левченко Никита АндреевичІЛевченко Никита АндреевичЛевченко Никита АндреевичІЛевченко Никита Андреевич

Пономаренко Алексей ПетровичІПономаренко Алексей ПетровичПономаренко Алексей ПетровичІПономаренко Алексей ПетровичГрищенко Григорий АлексеевичІГрищенко Григорий Алексеевич

442І442443І443

МММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММСулима Наталья Дмитриевна

МСулима Наталья ДмитриевнаСулима Наталья Дмитриевна

МСулима Наталья ДмитриевнаБурчик Иван Никифорович

МБурчик Иван НикифоровичБурчик Иван Никифорович

МБурчик Иван НикифоровичБурчик Евдокия Онуфаниевна

МБурчик Евдокия ОнуфаниевнаБурчик Евдокия Онуфаниевна

МБурчик Евдокия ОнуфаниевнаСулима Пимен Петрович

МСулима Пимен ПетровичСулима Пимен Петрович

МСулима Пимен ПетровичСулима Дмитрий Тимофеевич

МСулима Дмитрий ТимофеевичСулима Дмитрий Тимофеевич

МСулима Дмитрий ТимофеевичГриценко Александра Сергеевна

МГриценко Александра СергеевнаГриценко Александра Сергеевна

МГриценко Александра СергеевнаГриценко Анна Сельвестровна

МГриценко Анна СельвестровнаГриценко Анна Сельвестровна

МГриценко Анна Сельвестровна

430

М430 Степаненко Алексей Андреевич

МСтепаненко Алексей АндреевичСтепаненко Алексей Андреевич

МСтепаненко Алексей Андреевич

431 М431 Кагарлицкая Приська ХановнаМКагарлицкая Приська ХановнаКагарлицкая Приська ХановнаМКагарлицкая Приська Хановна432 М432 Левченко Гаврило ЕвдокимовичМЛевченко Гаврило ЕвдокимовичЛевченко Гаврило ЕвдокимовичМЛевченко Гаврило Евдокимович433 М433 Якименко Сергей АнтоновичМЯкименко Сергей АнтоновичЯкименко Сергей АнтоновичМЯкименко Сергей Антонович434 М434 Бурчик Сергей ТимофеевичМБурчик Сергей ТимофеевичБурчик Сергей ТимофеевичМБурчик Сергей Тимофеевич435 М435 Колос Приська ГерасимовнаМКолос Приська ГерасимовнаКолос Приська ГерасимовнаМКолос Приська Герасимовна436 М436 Бурчик Параска КондратьевнаМБурчик Параска КондратьевнаБурчик Параска КондратьевнаМБурчик Параска Кондратьевна

Сулима Ульяна ПрокоповнаМСулима Ульяна ПрокоповнаСулима Ульяна ПрокоповнаМСулима Ульяна ПрокоповнаКасьян МаксимМКасьян МаксимКасьян Филипп ГуриловичМКасьян Филипп ГуриловичКасьян Филипп ГуриловичМКасьян Филипп ГуриловичЧубукМЧубукЧубукМЧубукМПодольская Федосья ИвановнаМПодольская Федосья ИвановнаЛевченко Никита АндреевичМЛевченко Никита Андреевич

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФМаждан Наталья Дмитриевна

ФМаждан Наталья ДмитриевнаМаждан Наталья Дмитриевна

ФМаждан Наталья Дмитриевна

Степаненко Сергей Мусиевич

ФСтепаненко Сергей МусиевичСтепаненко Сергей Мусиевич

ФСтепаненко Сергей МусиевичМакедон Дмитрий Евдокимович

ФМакедон Дмитрий ЕвдокимовичМакедон Дмитрий Евдокимович

ФМакедон Дмитрий ЕвдокимовичМакедон Ульяна Михайловна

ФМакедон Ульяна МихайловнаМакедон Ульяна Михайловна

ФМакедон Ульяна МихайловнаКасьян Елизавета Федоровна

ФКасьян Елизавета ФедоровнаКасьян Елизавета Федоровна

ФКасьян Елизавета ФедоровнаСтепаненко Григорий Васильевич

ФСтепаненко Григорий ВасильевичСтепаненко Григорий Васильевич

ФСтепаненко Григорий ВасильевичКасьян Иван ГригорьевичФКасьян Иван ГригорьевичКасьян Иван ГригорьевичФКасьян Иван ГригорьевичБурчик Василий НикифоровичФБурчик Василий НикифоровичБурчик Василий НикифоровичФБурчик Василий НикифоровичМакедон Александра СеменовнаФМакедон Александра СеменовнаМакедон Александра СеменовнаФМакедон Александра СеменовнаСулима Наталья ДмитриевнаФСулима Наталья ДмитриевнаСулима Наталья ДмитриевнаФСулима Наталья ДмитриевнаБурчик Иван НикифоровичФБурчик Иван НикифоровичБурчик Иван НикифоровичФБурчик Иван НикифоровичБурчик Евдокия ОнуфаниевнаФБурчик Евдокия ОнуфаниевнаБурчик Евдокия ОнуфаниевнаФБурчик Евдокия ОнуфаниевнаСулима Пимен ПетровичФСулима Пимен ПетровичСулима Пимен ПетровичФСулима Пимен ПетровичСулима Дмитрий ТимофеевичФСулима Дмитрий ТимофеевичСулима Дмитрий ТимофеевичФСулима Дмитрий ТимофеевичГриценко Александра СергеевнаФГриценко Александра СергеевнаГриценко Александра СергеевнаФГриценко Александра СергеевнаГриценко Анна СельвестровнаФГриценко Анна СельвестровнаГриценко Анна СельвестровнаФГриценко Анна СельвестровнаСтепаненко Алексей АндреевичФСтепаненко Алексей Андреевич

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

238

№№ пп



189 450 Козорез Федор Терентьевич190 Козорез Владимир Григорьевич191 452 Доброскок Василий Павлович192 453 Доброскок Иван Савович193 454 Власова Евдокия Тарасовна194 455 Сулима Параска Васильевна195 456 Бурчик Палажка Владимировна196 457 Доброскок Приська Игнатьевна197 458 Бурчик Настя Ивановна198 459 Исак Евдокия Яковлевна199 460 Сулима Андрей Леонтьевич200 461 Касьян Наталья Кондратьевна201 462 Козорез Александр Никонорович202 463 Степаненко Григорий Никитович203 464 Степаненко Оксана Андреевна204 465 Козорез Василий Никонорович205 466 Ченченко Темиш Андреевич206 467 Кагарлицкий Сергей Демьянович207 468 Степаненко Анна Михайловна208 269 Кагарлицкая Екатерина Андреевна209 470 Степаненко Сергей Сергеевич210 471 Бурчик Павел Степанович211 472 Доброскок Филипп Карпович212 473 Доброскок Ольга Семеновна213 474 Доброскок Оксана Онисковна214 475 Степаненко Фекла Дмитриевна215 476 Козорез Анна Ивановна216 477 Сулима Анна Семеновна217 478 Доброскок Анна Михайловна218 479 Бурчик Иван Емельянович219 480 Шевченко Владимир Иванович220 481 Доброскок Алексей Евменович221 482 Шевченко Иван Владимирович222 483 Бурчик Иван Кузьмич223 484 Бурчик Василина Петровна224 485 Бурчик Евдокия Мироновна225 486 Бурчик Оксана Кузьминична226 487 Доброскок Федор Евменович227 488 Гриценко Василий Ильич228 489 Якименко Ульяна Харитоновна229 490 Сулима Александра Яковлевна230 491 Касьян Мария Григорьевна231 492 Чередниченко Оксана Никитовна232 493 Сулима Палажка Кондратьевна233 494 Иваницкий Дмитрий Васильевич234 495 Гриценко Софья Михайловна235 496 Марченко Софья Андреевна236 497 Оноприенко Иван Семенович


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ218

І218219 І219220 І220221 І221222 І222 483І483223 І223 484І484224 І224 485І485225 І225 486І486226 І226 487І487

488І488489І489

ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММСтепаненко Анна Михайловна

МСтепаненко Анна МихайловнаКагарлицкая Екатерина Андреевна

МКагарлицкая Екатерина АндреевнаКагарлицкая Екатерина Андреевна

МКагарлицкая Екатерина АндреевнаСтепаненко Сергей Сергеевич

МСтепаненко Сергей СергеевичСтепаненко Сергей Сергеевич

МСтепаненко Сергей СергеевичБурчик Павел Степанович

МБурчик Павел СтепановичБурчик Павел Степанович

МБурчик Павел СтепановичДоброскок Филипп Карпович

МДоброскок Филипп КарповичДоброскок Филипп Карпович

МДоброскок Филипп Карпович

473

М473 Доброскок Ольга Семеновна

МДоброскок Ольга СеменовнаДоброскок Ольга Семеновна

МДоброскок Ольга Семеновна

474

М474 Доброскок Оксана Онисковна

МДоброскок Оксана ОнисковнаДоброскок Оксана Онисковна

МДоброскок Оксана Онисковна

475

М475 Степаненко Фекла Дмитриевна

МСтепаненко Фекла ДмитриевнаСтепаненко Фекла Дмитриевна

МСтепаненко Фекла Дмитриевна

476М476 Козорез Анна ИвановнаМКозорез Анна ИвановнаКозорез Анна ИвановнаМКозорез Анна Ивановна216 М216 477М477 Сулима Анна СеменовнаМСулима Анна СеменовнаСулима Анна СеменовнаМСулима Анна Семеновна217 М217 478М478 Доброскок Анна МихайловнаМДоброскок Анна МихайловнаДоброскок Анна МихайловнаМДоброскок Анна Михайловна218 М218 479М479 Бурчик Иван ЕмельяновичМБурчик Иван ЕмельяновичБурчик Иван ЕмельяновичМБурчик Иван Емельянович

480М480 Шевченко Владимир ИвановичМШевченко Владимир ИвановичШевченко Владимир ИвановичМШевченко Владимир Иванович481М481 Доброскок Алексей ЕвменовичМДоброскок Алексей ЕвменовичДоброскок Алексей ЕвменовичМДоброскок Алексей Евменович482М482 Шевченко Иван ВладимировичМШевченко Иван ВладимировичШевченко Иван ВладимировичМШевченко Иван Владимирович483М483 Бурчик Иван КузьмичМБурчик Иван КузьмичБурчик Иван КузьмичМБурчик Иван Кузьмич

Бурчик Василина ПетровнаМБурчик Василина ПетровнаБурчик Василина ПетровнаМБурчик Василина ПетровнаБурчик Евдокия МироновнаМБурчик Евдокия МироновнаБурчик Евдокия МироновнаМБурчик Евдокия МироновнаБурчик Оксана КузьминичнаМБурчик Оксана Кузьминична

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФИсак Евдокия Яковлевна

ФИсак Евдокия ЯковлевнаИсак Евдокия Яковлевна

ФИсак Евдокия ЯковлевнаСулима Андрей Леонтьевич

ФСулима Андрей ЛеонтьевичСулима Андрей Леонтьевич

ФСулима Андрей ЛеонтьевичКасьян Наталья Кондратьевна

ФКасьян Наталья КондратьевнаКасьян Наталья Кондратьевна

ФКасьян Наталья КондратьевнаКозорез Александр Никонорович

ФКозорез Александр НиконоровичКозорез Александр Никонорович

ФКозорез Александр НиконоровичСтепаненко Григорий Никитович

ФСтепаненко Григорий НикитовичСтепаненко Григорий Никитович

ФСтепаненко Григорий НикитовичСтепаненко Оксана Андреевна

ФСтепаненко Оксана АндреевнаСтепаненко Оксана Андреевна

ФСтепаненко Оксана АндреевнаКозорез Василий НиконоровичФКозорез Василий НиконоровичКозорез Василий НиконоровичФКозорез Василий НиконоровичЧенченко Темиш АндреевичФЧенченко Темиш АндреевичЧенченко Темиш АндреевичФЧенченко Темиш АндреевичКагарлицкий Сергей ДемьяновичФКагарлицкий Сергей ДемьяновичКагарлицкий Сергей ДемьяновичФКагарлицкий Сергей ДемьяновичСтепаненко Анна МихайловнаФСтепаненко Анна МихайловнаКагарлицкая Екатерина АндреевнаФКагарлицкая Екатерина АндреевнаКагарлицкая Екатерина АндреевнаФКагарлицкая Екатерина АндреевнаСтепаненко Сергей СергеевичФСтепаненко Сергей СергеевичСтепаненко Сергей СергеевичФСтепаненко Сергей СергеевичБурчик Павел СтепановичФБурчик Павел СтепановичБурчик Павел СтепановичФБурчик Павел СтепановичДоброскок Филипп КарповичФДоброскок Филипп КарповичДоброскок Филипп КарповичФДоброскок Филипп КарповичДоброскок Ольга СеменовнаФДоброскок Ольга СеменовнаДоброскок Ольга СеменовнаФДоброскок Ольга СеменовнаДоброскок Оксана ОнисковнаФДоброскок Оксана ОнисковнаДоброскок Оксана ОнисковнаФДоброскок Оксана ОнисковнаСтепаненко Фекла ДмитриевнаФСтепаненко Фекла Дмитриевна

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕБурчик Палажка Владимировна

ЕБурчик Палажка ВладимировнаБурчик Палажка Владимировна

ЕБурчик Палажка ВладимировнаДоброскок Приська Игнатьевна ЕДоброскок Приська ИгнатьевнаДоброскок Приська Игнатьевна ЕДоброскок Приська Игнатьевна

239

№№ пп



237 498 Сулима Александр Яковлевич238 499 Бурчик Евдокия Сельвестровна239 500 Доброскок Анна Кирилловна240 501 Сулима Наталья Петровна241 502 Пономаренко Евгений Иванович242 503 Козорез Кондрат Иванович243 504 Бурчик Антон Кириллович244 505 Степаненко Приська Степановна245 506 Кагарлицкая Софья Ивановна246 507 Ходос Мария Денисовна247 508 Бурчик Василий Степанович248 509 Рогова Наталья Наумовна249 510 Гриценко Настя Дмитриевна250 514 Козорез Явдоха Дмитриевна251 515 Бурчик Иван Савович252 516 Сулима Даниил Александрович253 517 Доброскок Степан Иванович254 518 Касьян Елизавета Денисовна255 519 Моспан Панас Логвинович256 520 Гриценко Панас Илькович257 521 Якименко Владимир Иванович258 522 Степаненко Митрофан Андреевич259 523 Левченко Анна Яковлевна260 524 Касьян Федор Григорьевич261 525 Степаненко Якилина Евдокимовна262 526 Гриценко Михаил Панасович263 527 Гриценко Приська Харитоновна264 528 Пономаренко Михаил Иванович265 529 Бурчик Семен Григорьевич266 530 Касьян Филипп Иванович267 531 Македон Палажка Алексеевна268 532 Козорез Приська Дмитриевна269 533 Бурчик Андрей Иванович270 534 Сулима Александр Андреевич271 535 Якименко Анна Ивановна272 536 Бурчик Марфа Павловна273 537 Якименко Александра Семеновна274 538 Шевченко Михаил Владимирович275 539 Моспан Анна Савична276 540 Козорез Андрей Григорьевич277 541 Бурчик Федор Кондратьевич278 542 Якименко Василий Кузьмич 279 543 Якименко Николай Владимирович280 544 Доброскок Михаил Павлович281 545 Якименко Филипп Иванович282 546 Якименко Анна Андрияновна283 547 Гриценко Павел Иосифович284 548 Сулима Иван Петрович


ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ266

І266267 І267268 І268269 І269 533І533270 І270 534І534271 І271 535І535272 І272 536І536273 І273 537І537 Якименко Александра СеменовнаІЯкименко Александра СеменовнаЯкименко Александра СеменовнаІЯкименко Александра Семеновна

538І538 Шевченко Михаил ВладимировичІШевченко Михаил Владимирович539І539540І540541І541

ММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММММоспан Панас Логвинович

ММоспан Панас ЛогвиновичГриценко Панас Илькович

МГриценко Панас ИльковичГриценко Панас Илькович

МГриценко Панас ИльковичЯкименко Владимир Иванович

МЯкименко Владимир ИвановичЯкименко Владимир Иванович

МЯкименко Владимир ИвановичСтепаненко Митрофан Андреевич

МСтепаненко Митрофан АндреевичСтепаненко Митрофан Андреевич

МСтепаненко Митрофан АндреевичЛевченко Анна Яковлевна

МЛевченко Анна ЯковлевнаКасьян Федор Григорьевич

МКасьян Федор ГригорьевичКасьян Федор Григорьевич

МКасьян Федор Григорьевич

525

М525 Степаненко Якилина Евдокимовна

МСтепаненко Якилина ЕвдокимовнаСтепаненко Якилина Евдокимовна

МСтепаненко Якилина Евдокимовна

526

М526 Гриценко Михаил Панасович

МГриценко Михаил ПанасовичГриценко Михаил Панасович

МГриценко Михаил Панасович

527 М527 Гриценко Приська ХаритоновнаМГриценко Приська ХаритоновнаГриценко Приська ХаритоновнаМГриценко Приська Харитоновна528 М528 Пономаренко Михаил ИвановичМПономаренко Михаил ИвановичПономаренко Михаил ИвановичМПономаренко Михаил Иванович529 М529 Бурчик Семен ГригорьевичМБурчик Семен ГригорьевичБурчик Семен ГригорьевичМБурчик Семен Григорьевич530 М530 Касьян Филипп ИвановичМКасьян Филипп ИвановичММ531 М531 Македон Палажка АлексеевнаММакедон Палажка АлексеевнаМакедон Палажка АлексеевнаММакедон Палажка Алексеевна532 М532 Козорез Приська ДмитриевнаМКозорез Приська ДмитриевнаКозорез Приська ДмитриевнаМКозорез Приська Дмитриевна

Бурчик Андрей ИвановичМБурчик Андрей ИвановичБурчик Андрей ИвановичМБурчик Андрей ИвановичСулима Александр АндреевичМСулима Александр АндреевичСулима Александр АндреевичМСулима Александр АндреевичЯкименко Анна ИвановнаМЯкименко Анна ИвановнаМБурчик Марфа ПавловнаМБурчик Марфа ПавловнаБурчик Марфа ПавловнаМБурчик Марфа ПавловнаЯкименко Александра СеменовнаМЯкименко Александра Семеновна

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФБурчик Василий Степанович

ФБурчик Василий СтепановичБурчик Василий Степанович

ФБурчик Василий СтепановичРогова Наталья Наумовна

ФРогова Наталья НаумовнаРогова Наталья Наумовна

ФРогова Наталья НаумовнаГриценко Настя Дмитриевна

ФГриценко Настя ДмитриевнаГриценко Настя Дмитриевна

ФГриценко Настя ДмитриевнаКозорез Явдоха Дмитриевна

ФКозорез Явдоха ДмитриевнаКозорез Явдоха Дмитриевна

ФКозорез Явдоха ДмитриевнаБурчик Иван Савович

ФБурчик Иван СавовичБурчик Иван Савович

ФБурчик Иван СавовичСулима Даниил АлександровичФСулима Даниил АлександровичСулима Даниил АлександровичФСулима Даниил АлександровичДоброскок Степан ИвановичФДоброскок Степан ИвановичДоброскок Степан ИвановичФДоброскок Степан ИвановичКасьян Елизавета ДенисовнаФКасьян Елизавета ДенисовнаКасьян Елизавета ДенисовнаФКасьян Елизавета ДенисовнаМоспан Панас ЛогвиновичФМоспан Панас ЛогвиновичГриценко Панас ИльковичФГриценко Панас ИльковичГриценко Панас ИльковичФГриценко Панас ИльковичЯкименко Владимир ИвановичФЯкименко Владимир ИвановичЯкименко Владимир ИвановичФЯкименко Владимир ИвановичСтепаненко Митрофан АндреевичФСтепаненко Митрофан АндреевичСтепаненко Митрофан АндреевичФСтепаненко Митрофан АндреевичЛевченко Анна ЯковлевнаФЛевченко Анна ЯковлевнаКасьян Федор ГригорьевичФКасьян Федор ГригорьевичКасьян Федор ГригорьевичФКасьян Федор ГригорьевичСтепаненко Якилина ЕвдокимовнаФСтепаненко Якилина ЕвдокимовнаСтепаненко Якилина ЕвдокимовнаФСтепаненко Якилина ЕвдокимовнаГриценко Михаил ПанасовичФГриценко Михаил Панасович

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕСтепаненко Приська Степановна ЕСтепаненко Приська Степановна

240

№№ пп

№№ по хозяйст

венной книге


285 549 Исак Александр Евдокимович286 550 Бурчик Василий Михайлович287 551 Сулима Параска Ульяновна288 552 Исак Григорий Никитович289 553 Исак Приська Панасовна290 554 Била Параска Карповна 1 Нема акта291 555 Сулима Корней Михайлович292 556 Козорез Григорий Карпович293 557 Степаненко Софья Ивановна294 558 Лижененов Юрий Павлович295 559 Алексеенко Иван Харитонович296 560 Сулима Наталья Дмитриевна297 561 Бурчик Сергей Максимович

Составила Дьяченко Проверил Кейлин

1 Слово «Карповна» закреслено олівцем, зверху написано «Корнійов-на». – Прим. упоряд.


ІМСос

МСоставила Дьяченко

Мтавила Дьяченко

Пров

МПроверил Кейлин

Мерил КейлинФФФФФФФФ

Козорез Григорий Карпович

ФКозорез Григорий КарповичСтепаненко Софья Ивановна

ФСтепаненко Софья ИвановнаЛижененов Юрий Павлович

ФЛижененов Юрий ПавловичАлексеенко Иван Харитонович

ФАлексеенко Иван ХаритоновичСулима Наталья Дмитриевна

ФСулима Наталья ДмитриевнаБурчик Сергей МаксимовичФБурчик Сергей МаксимовичФтавила ДьяченкоФтавила Дьяченко

ерил КейлинФерил Кейлин

ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕНема актаЕНема актаСулима Корней Михайлович ЕСулима Корней МихайловичКозорез Григорий Карпович ЕКозорез Григорий КарповичСтепаненко Софья Ивановна ЕСтепаненко Софья Ивановна

241

Перечень Строений и сооружений, принадлежащих Министерству

производства и заготовок с.х. продуктов, подлежащих переносу из зоны постоянного затопления

водохранилища Каневской ГЭС по П.-Хмельницкому району Киевской области

№№ пп

№№ по плану Наименование строений и сооружений Примечание

ІІ. Совхоз Рыбкооп1. село Подсенное

27 Магазин2. село Андруши

28 Магазин

ІІІ. Совхоз «Переяслав»1. село Андруши

29 Арка въезда30 Телятник31 Овчарник32 Овчарник33 Птичник34 Коровник35 Птичник36 Кормокухня37 Силосная траншея38 Кузница39 Семенохранилище40 Мельница41 Семенохранилище42 Контора43 Артскважина

Составила Дьяченко Проверил Кейлин

Списки взято з матеріалів «МЭ и Э Главэнергопроект СССР. Всесоюзный ордена Ленина проектно-изыскательский и научно-исследовальский институт “Гидропроект”. Каневская ГЭС на р. Днепре. Рабочие чертежи. Списки хозяйств и перечень строе-ний и сооружений, принадлежащих частным лицам, министер-ствам, ведомствам и другим организациям, расположенным в зоне затопления водохранилища. Переяслав-Хмельницкий р-н Киев-ской области».


ІІ

І І ІСписки взято з матеріалів «МЭ и Э Главэнергопроект СССР. ІСписки взято з матеріалів «МЭ и Э Главэнергопроект СССР.

Всесоюзный ордена Ленина проектно-изыскательский и научно-ІВсесоюзный ордена Ленина проектно-изыскательский и научно-исследовальский институт “Гидропроект”. Каневская ГЭС на Іисследовальский институт “Гидропроект”. Каневская ГЭС на

ММММММММММММММММММММММММММММММММММММКоровник

МКоровникКоровник

МКоровникПтичник

МПтичникКормокухня

МКормокухняКормокухня

МКормокухняСилосная траншея

МСилосная траншеяСилосная траншея

МСилосная траншеяКузница

МКузницаКузница

МКузницаСеменохранилище

МСеменохранилищеСеменохранилище

МСеменохранилищеМельница

ММельницаМельница

ММельницаСеменохранилище

МСеменохранилищеСеменохранилище

МСеменохранилищеКонтораМКонтораКонтораМКонтораАртскважинаМАртскважинаАртскважинаМАртскважина

СосМСоставила ДьяченкоМтавила ДьяченкоПровМПроверил КейлинМерил Кейлин

ФФФФФФФФФФФФФФФФФФФФсело Андруши

Фсело Андрушисело Андруши

Фсело Андруши

Совхоз «Переяслав»

ФСовхоз «Переяслав»Совхоз «Переяслав»

ФСовхоз «Переяслав»

село Андруши

Фсело Андрушисело Андруши

Фсело Андруши ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

Наименование строений и сооружений

ЕНаименование строений и сооружений Примечание

ЕПримечание

1. село Подсенное Е1. село Подсенное

242


ІІМФЕ

243


ІІМФЕЕ

244


ІІМФЕ

245


ІІМФЕЕ

246


ІІМФЕ

247


ІІМФЕЕ

248


ІІМФЕ

249


ІІМФЕЕ

250

*

* Фрагмент спогадів Василя Доброскока


ІІММФЕЕ

251



•••••••

252

Зауваги від упорядниківВ Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів

ІМФЕ зберігаються три збірки матеріалів Д. Косарика про с. Андруші. Перша (датована 1958 роком) – «Матеріали екс-педиції до села Андруші Переяслав-Хмельницького району Київської області» 1.

Основою видання, яке ми пропонуємо увазі читачів, став розширений варіант історико-етнографічного нарису Д. Косарика – «Українське село Андруші» 2. Фрагменти нари-су Дмитра Косарика «Історія села Андруші» 3 опубліковано 2014 року у виданні «Переяславський літопис» 4.

Повне дослідження Дмитра Косарика написане в нелегкі 1950-і роки. Можна сказати, що весь твір пронизаний стра-хом за життя, бо майже в кожному реченні дослідник тавру-вав «капіталізм» і уникав описувати зміни після встановлен-ня радянської влади. «Класовий підхід», який був основою ідеологічних настанов, проглядається в описуванні їжі селян, одягу, усіх етнографічних замальовок. 1933 рік Д. Косарик взагалі замовчує, начебто його й не було. Хоча старожили села добре пам’ятали, як до них приходили зі щупачами та штурхали скрізь, де підозрювали сховок чогось їстівного.

Показово, що ідеологічна заангажованість автора нарису постійно вступала в протиріччя з викладеним фактажем про життя і побут селян Андрушів.

1 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 195, арк. 1–38.2 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 200, 288 арк.3 АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 247, 24 арк.4 Ткаченко В., Горбовий О. Історія села Андруші (Стислий, короткий

нарис) (з рукописної спадщини Дмитра Косарика – письменника та лі-тературознавця) // Переяславський літопис. – 2014. – Вип. 5. – С. 80–99.


Івзагалі замовчує, начебто його й не було. Хоча старожили

Івзагалі замовчує, начебто його й не було. Хоча старожили села добре пам’ятали, як до них приходили зі щупачами та Ісела добре пам’ятали, як до них приходили зі щупачами та штурхали скрізь, де підозрювали сховок чогось їстівного.Іштурхали скрізь, де підозрювали сховок чогось їстівного.ІПоказово, що ідеологічна заангажованість автора нарису ІПоказово, що ідеологічна заангажованість автора нарису постійно вступала в протиріччя з викладеним фактажем про Іпостійно вступала в протиріччя з викладеним фактажем про життя і побут селян Андрушів.Іжиття і побут селян Андрушів.І АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 195, арк. 1–38.І АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 195, арк. 1–38.

МПовне дослідження Дмитра Косарика написане в нелегкі

МПовне дослідження Дмитра Косарика написане в нелегкі

і роки. Можна сказати, що весь твір пронизаний стра

Мі роки. Можна сказати, що весь твір пронизаний стра

Мхом за життя, бо майже в кожному реченні дослідник тавру

Мхом за життя, бо майже в кожному реченні дослідник таврував «капіталізм» і уникав описувати зміни після встановлен

Мвав «капіталізм» і уникав описувати зміни після встановлення радянської влади. «Класовий підхід», який був основою

Мня радянської влади. «Класовий підхід», який був основою ідеологічних настанов, проглядається в описуванні їжі селян, Мідеологічних настанов, проглядається в описуванні їжі селян, одягу, усіх етнографічних замальовок. 1933 рік Д. Косарик Модягу, усіх етнографічних замальовок. 1933 рік Д. Косарик взагалі замовчує, начебто його й не було. Хоча старожили Мвзагалі замовчує, начебто його й не було. Хоча старожили села добре пам’ятали, як до них приходили зі щупачами та Мсела добре пам’ятали, як до них приходили зі щупачами та штурхали скрізь, де підозрювали сховок чогось їстівного.Мштурхали скрізь, де підозрювали сховок чогось їстівного.МПоказово, що ідеологічна заангажованість автора нарису МПоказово, що ідеологічна заангажованість автора нарису постійно вступала в протиріччя з викладеним фактажем про Мпостійно вступала в протиріччя з викладеним фактажем про

ФОсновою видання, яке ми пропонуємо увазі читачів,

ФОсновою видання, яке ми пропонуємо увазі читачів,

став розширений варіант історико-етнографічного нарису

Фстав розширений варіант історико-етнографічного нарису Д. Косарика – «Українське село Андруші»

ФД. Косарика – «Українське село Андруші»су Дмитра Косарика «Історія села Андруші»Фсу Дмитра Косарика «Історія села Андруші»2014 року у виданні «Переяславський літопис»Ф2014 року у виданні «Переяславський літопис»

Повне дослідження Дмитра Косарика написане в нелегкі ФПовне дослідження Дмитра Косарика написане в нелегкі і роки. Можна сказати, що весь твір пронизаний страФі роки. Можна сказати, що весь твір пронизаний страФхом за життя, бо майже в кожному реченні дослідник тавруФхом за життя, бо майже в кожному реченні дослідник тавру

вав «капіталізм» і уникав описувати зміни після встановленФвав «капіталізм» і уникав описувати зміни після встановлення радянської влади. «Класовий підхід», який був основою Фня радянської влади. «Класовий підхід», який був основою

ЕІМФЕ зберігаються три збірки матеріалів Д. Косарика про

ЕІМФЕ зберігаються три збірки матеріалів Д. Косарика про с. Андруші. Перша (датована 1958 роком) – «Матеріали екс

Ес. Андруші. Перша (датована 1958 роком) – «Матеріали експедиції до села Андруші Переяслав-Хмельницького району Епедиції до села Андруші Переяслав-Хмельницького району

Основою видання, яке ми пропонуємо увазі читачів, ЕОсновою видання, яке ми пропонуємо увазі читачів, став розширений варіант історико-етнографічного нарису Естав розширений варіант історико-етнографічного нарису

2 Е2. Фрагменти нариЕ. Фрагменти нарису Дмитра Косарика «Історія села Андруші»Есу Дмитра Косарика «Історія села Андруші» 3Е3 опубліковано Е опубліковано

•••••••

253

Класовий підхід убачається й у відчайдушній крити-ці Дмитром Косариком діяльності монахів монастиря. Їх змальовано з негативного боку, що було цілком властивим того часній радянській науці. Ми залишили його атеїстичні погля ди в змалюванні побуту монахів та священнослужите-лів і сподіваємося, що читач осягне глибину впливу на автора репресивно-тоталітарної епохи.

У праці Д. Косарика, окрім детального огляду історичних подій у с. Андруші до 1917 року, здійснено аналіз локальних особливостей народної культури села, еволюції ремесел та виробничого побуту андрушан, дано етнографічну характе-ристику народного одягу та харчування селян, дослідження календарних обрядів, громадського побуту й дозвілля моло-ді. Увагу автора привертає багата етнографічна термінологія, особливо народна термінологія матеріальної культури, яка склалась і побутувала в Андрушах. У нарисі ретельно розгля-нуто діалектні особливості мови андрушан та терміни місце-вої топоніміки.

Під час підготовки рукопису до друку намагалися мак-симально зберегти стиль автора, особливості лексики, його бачення історичних подій тощо. Проте коли в тексті досить часто вживалися такі терміни, як «капіталізм», то відбували-ся незначні коригування вживання подібних означень.

Було розтлумачено місцеві назви, зокрема вживання наз-ви «ліси» на означення плетеного тину; плетений комин на горищі також називався «ліса». По тексту зроблено ряд пояс-нень до маловідомих назв тих чи тих предметів домашнього начиння, елементів одягу, житла, господарських знарядь.

Опублікування нарису не тільки збагатить конкретни-ми історичними та етнографічними відомостями джерельну базу науки, а й сприятиме збереженню пам’яті про козацьке село Андруші, оспіване у творчості Тараса Шевченка.


Ібачення історичних подій тощо. Проте коли в тексті досить

Ібачення історичних подій тощо. Проте коли в тексті досить

Ічасто вживалися такі терміни, як «капіталізм», то відбувалиІчасто вживалися такі терміни, як «капіталізм», то відбувалися незначні коригування вживання подібних означень.Іся незначні коригування вживання подібних означень.

Було розтлумачено місцеві назви, зокрема вживання назІБуло розтлумачено місцеві назви, зокрема вживання назви «ліси» на означення плетеного тину; плетений комин на Іви «ліси» на означення плетеного тину; плетений комин на горищі також називався «ліса». По тексту зроблено ряд поясІгорищі також називався «ліса». По тексту зроблено ряд пояснень до маловідомих назв тих чи тих предметів домашнього Інень до маловідомих назв тих чи тих предметів домашнього начиння, елементів одягу, житла, господарських знарядь.Іначиння, елементів одягу, житла, господарських знарядь.

Мді. Увагу автора привертає багата етнографічна термінологія,

Мді. Увагу автора привертає багата етнографічна термінологія, особливо народна термінологія матеріальної культури, яка

Мособливо народна термінологія матеріальної культури, яка склалась і побутувала в Андрушах. У нарисі ретельно розгля

Мсклалась і побутувала в Андрушах. У нарисі ретельно розглянуто діалектні особливості мови андрушан та терміни місце

Мнуто діалектні особливості мови андрушан та терміни місцевої топоніміки.

Мвої топоніміки.

Під час підготовки рукопису до друку намагалися макМПід час підготовки рукопису до друку намагалися максимально зберегти стиль автора, особливості лексики, його Мсимально зберегти стиль автора, особливості лексики, його бачення історичних подій тощо. Проте коли в тексті досить Мбачення історичних подій тощо. Проте коли в тексті досить Мчасто вживалися такі терміни, як «капіталізм», то відбувалиМчасто вживалися такі терміни, як «капіталізм», то відбувалися незначні коригування вживання подібних означень.Мся незначні коригування вживання подібних означень.

Було розтлумачено місцеві назви, зокрема вживання назМБуло розтлумачено місцеві назви, зокрема вживання назви «ліси» на означення плетеного тину; плетений комин на Мви «ліси» на означення плетеного тину; плетений комин на

Фподій у с. Андруші до 1917 року, здійснено аналіз локальних

Фподій у с. Андруші до 1917 року, здійснено аналіз локальних особливостей народної культури села, еволюції ремесел та

Фособливостей народної культури села, еволюції ремесел та виробничого побуту андрушан, дано етнографічну характе

Фвиробничого побуту андрушан, дано етнографічну характеристику народного одягу та харчування селян, дослідження

Фристику народного одягу та харчування селян, дослідження календарних обрядів, громадського побуту й дозвілля молоФкалендарних обрядів, громадського побуту й дозвілля молоді. Увагу автора привертає багата етнографічна термінологія, Фді. Увагу автора привертає багата етнографічна термінологія, особливо народна термінологія матеріальної культури, яка Фособливо народна термінологія матеріальної культури, яка склалась і побутувала в Андрушах. У нарисі ретельно розгляФсклалась і побутувала в Андрушах. У нарисі ретельно розглянуто діалектні особливості мови андрушан та терміни місцеФнуто діалектні особливості мови андрушан та терміни місце

Еди в змалюванні побуту монахів та священнослужите

Еди в змалюванні побуту монахів та священнослужите

лів і сподіваємося, що читач осягне глибину впливу на автора

Елів і сподіваємося, що читач осягне глибину впливу на автора

У праці Д. Косарика, окрім детального огляду історичних ЕУ праці Д. Косарика, окрім детального огляду історичних подій у с. Андруші до 1917 року, здійснено аналіз локальних Еподій у с. Андруші до 1917 року, здійснено аналіз локальних особливостей народної культури села, еволюції ремесел та Еособливостей народної культури села, еволюції ремесел та виробничого побуту андрушан, дано етнографічну характеЕвиробничого побуту андрушан, дано етнографічну характеристику народного одягу та харчування селян, дослідження Еристику народного одягу та харчування селян, дослідження календарних обрядів, громадського побуту й дозвілля молоЕкалендарних обрядів, громадського побуту й дозвілля моло

ЗмістСлово до читача ...........................................................................................3 Борисенко Валентина Передмова .....................................................................................................5

Федорович Надія Село Андруші в рукописній спадщині Дмитра Косарика – українського письменника, літературознавця та етнографа .........9

Косарик Дмитро УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО АНДРУШІ

Огляд історичних подій в селі до 1917 року ................................18Локальні особливості народної культури ....................................86Житло та господарчі будівлі ............................................................94Iнтер’єр селянської хати..................................................................102Еволюція ремесел та виробничого побуту .................................104Домашні промисли ...........................................................................109Назви предметів рільництва ..........................................................118Тваринництво ....................................................................................135Етнографічна характеристика народного одягу .......................147Народна їжа........................................................................................155Календарні обряди ...........................................................................165Громадський побут ...........................................................................172Дозвілля молоді .................................................................................215

Додатки ....................................................................................................232

Зауваги від упорядників ......................................................................252


ІТваринництво

ІТваринництвоЕтнографічна характеристика народного одягуІЕтнографічна характеристика народного одягуНародна їжаІНародна їжаКалендарні обрядиІКалендарні обрядиІГромадський побутІГромадський побутДозвілля молодіІДозвілля молоді

МЖитло та господарчі будівлі

МЖитло та господарчі будівліIнтер’єр селянської хати

МIнтер’єр селянської хати..................................................................

М..................................................................

Еволюція ремесел та виробничого побуту

МЕволюція ремесел та виробничого побутуДомашні промисли

МДомашні промисли...........................................................................

М...........................................................................

МНазви предметів рільництваМНазви предметів рільництва..........................................................М..........................................................ТваринництвоМТваринництво....................................................................................М....................................................................................Етнографічна характеристика народного одягуМЕтнографічна характеристика народного одягуНародна їжаМНародна їжа........................................................................................М........................................................................................Календарні обрядиМКалендарні обряди

ФУКРАЇНСЬКЕ СЕЛО АНДРУШІ

ФУКРАЇНСЬКЕ СЕЛО АНДРУШІ

Огляд історичних подій в селі до 1917 рокуФОгляд історичних подій в селі до 1917 року ................................Ф................................Локальні особливості народної культуриФЛокальні особливості народної культури ....................................Ф....................................Житло та господарчі будівлі ФЖитло та господарчі будівлі ............................................................Ф............................................................

..................................................................Ф..................................................................Еволюція ремесел та виробничого побутуФЕволюція ремесел та виробничого побуту

Е .....................................................................................................

Е .....................................................................................................

Село Андруші в рукописній спадщині Дмитра Косарика – ЕСело Андруші в рукописній спадщині Дмитра Косарика – українського письменника, літературознавця та етнографаЕукраїнського письменника, літературознавця та етнографа .........Е.........

УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО АНДРУШІЕУКРАЇНСЬКЕ СЕЛО АНДРУШІ................................Е................................

Наукове видання

СЕЛО АНДРУШІІсторико-етнографічний нарис

Редактор-координатор: Олена ЩербакВерстка: Марина Голеня

Дизайн обкладинки: Марина Голеня, Людмила НастенкоРедактор: Надія Ващенко

Обробка ілюстрацій: Тетяна МиколайчукКомп’ютерний набір текстів:

Оксана Рубан, Світлана Стефанович, Надія Федорович

Технічна допомога при підготовці рукопису до друку: Олександр Головко, Катерина Ковтун

Підписано до друку 19.05.2016. Формат 60×84/16Умов. друк. арк. 17,67. Обл.-вид. арк. 13,86

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

01001 Київ, вул. Грушевського, 4


ІПідписано до друку 19.05.2016. Формат 60×84/16ІПідписано до друку 19.05.2016. Формат 60×84/16

МВерстка:

МВерстка:

Дизайн обкладинки:

МДизайн обкладинки: Марина Голеня

ММарина Голеня

Редактор:

МРедактор: Надія Ващенко

МНадія Ващенко

Обробка ілюстрацій:

МОбробка ілюстрацій: Тетяна Миколайчук

МТетяна Миколайчук

Комп’ютерний набір текстів:

МКомп’ютерний набір текстів:

Оксана Рубан, Світлана Стефанович, МОксана Рубан, Світлана Стефанович, Надія ФедоровичМНадія Федорович

Технічна допомога при підготовці рукопису до друку: МТехнічна допомога при підготовці рукопису до друку: Олександр Головко, Катерина КовтунМОлександр Головко, Катерина Ковтун

ФІсторико-етнографічний нарис

ФІсторико-етнографічний нарис

Редактор-координатор: ФРедактор-координатор: Олена ЩербакФОлена ЩербакВерстка: ФВерстка: Марина ГоленяФМарина Голеня

Марина ГоленяФМарина Голеня, Ф, Людмила НастенкоФЛюдмила НастенкоНадія ВащенкоФНадія Ващенко

Тетяна МиколайчукФТетяна МиколайчукКомп’ютерний набір текстів: ФКомп’ютерний набір текстів:

ЕСЕЛО АНДРУШІ ЕСЕЛО АНДРУШІІсторико-етнографічний нарис ЕІсторико-етнографічний нарис

село андруші - Інститут мистецтвознавства

Documents

Transcript of село андруші - Інститут мистецтвознавства