Сучасний літературний процес: імена та тенденції : аналітично - інформаційне видання / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; уклад. С. В. Сагайдак, Г. П. Кашуба. – Суми, 2008.

Вступ

...В усіх книжках говориться про інші книжки...будь-яка історія переповідає історію, яка вжепереповідана...

У. Еко

Українська література межі XX і XXI століть дуже цікава йнеоднозначна: оригінальна і традиційна, лірична й епатажна,акцентована на змісті й формалістська. Ця література творитьсясаме тепер, і ми, певним чином, є свідками її народження.

Нове покоління письменників і поетів прагне подивитися нанавколишній світ по-новому, а не під кутом методу “соцреалізму”.У літературі почали з’являтись нові теми, зрештою змінився іпідхід до слова. Говорячи про українську літературу кінця XXст., традиційно наголошують на світоглядно-мистецькому напрямі,що прийшов на зміну модернізмові, – постмодернізму як основномухудожньому напряму літератури 90-х р. XX ст. Відноснопостмодернізму і досі не припиняються дискусії, більшістьдослідників вважає, що український постмодернізм зародився у1980-х рр. і пов’язаний з іменами Ю. Андруховича, О.Ірванця, В. Неборака.

У творчості молодих літераторів постмодерн стає чи ненайвизначнішим стилем. Характерні зразки цього стилю в нашому“молодому” письменстві 1990 – 2000-х: романи Ю.Андруховича “Московіада” та “Перверзія”, О. Забужко “Польовідослідження з українського сексу”, Ю. Іздрика “Острів КРК” тощо.

До визначальних рис постмодернізму слід віднести поєднаннярізних стильових тенденцій, частково опозиційність,універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовістьзображення, епатажність, зміну функцій автора та героїв,прагнення поєднати істини різних культур; іронічність,пародійність тощо.

Авангардизм – термін на означення так званих “лівих течій” умистецтві. Авангардизм виникає у кризові періоди історіїмистецтва, коли певний напрямок або стиль існують за рахунокінерції, тиражуючи вчорашні творчі здобутки, перетворені накліше. Однак сам авангардизм не спроможний до створення

незабутніх художніх цінностей, оскільки він не має свогокоріння.

У сучасних умовах авангардизм набув вигляду неоавангарду.Відчуваючи відразу до стереотипів літератури періодусоцреалізму, він спромігся розкрити потворні, нежиттєздатні їїаспекти, очевидну творчу безплідність. Авангардизм відродився вукраїнській літературі в кінці 1980 – на початку 1990-х рр. Йогопредставниками є: літературні угрупування “Бу-Ба-Бу”, “Пропалаграмота”, “ЛуГоСад”.

“Бу-Ба-Бу”

1985 року у Львові Юрій Андрухович, Олександр Ірванець,Віктор Неборак заснували літугрупування, яке назвали “Бу-Ба-Бу”.Віктор Неборак у своїй книжці «Введення у “Бу-Ба-Бу”» (Л. :Піраміда, 2003), дає пояснення, що звукосполучення бу-ба-бувиникло як своєрідне складноскорочення слів бурлеск, балаган,буфонада і з того часу обростає новими значеннями.Основоположники літугрупування пояснюють, що бу-ба-бу – це стильхудожньої літератури, де немає обмежень. Бубабісти вважають, щоі політика, і економіка, і мистецтво можуть стати об’єктоместетичних зацікавлень, бо це є наше життя. Період найактивнішоїдіяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні поетичні вечори) припав на1987-1991рр. Апофеозом став фестиваль “Ви-вих-92”, коли головнуфестивальну акцію склали чотири постановки поезоопери Бу-Ба-Бу“Крайслер Імперіал”. В 1995 році у львівському видавництві“Каменяр” вийшла книга “Бу-Ба-Бу”.

“Пропала грамота”

Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Позаяка,Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувало в кінці 80-х – напочатку 90-х рр. “Пропала грамота” була заявлена як авангарднийпроект. У 1991 р. вийшла книга з однойменною назвою. Книга“пропалограмотіїв” мала шалений успіх і колосальний резонанс.

“ЛуГоСад”

Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетамиІваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським.У 1986 р. вони видали альманах ЛуГоСад I і ЛуГоСад II, а такожзбірки Н. Гончара “Усміхнений Елегіон” та Р. Садловського“Антологія”. “Методологічна основа” творчості ЛуГоСаду – теорія

поетичного ар’єргарду (ідея і аргументування лугосадівсько-ар’єгардної теорії – Т. Лучук). У лютому 1994 р. відбуласяакадемічна наукова конференція “Літературний ар’єргард”,присвячена 10-літтю ЛуГоСаду (Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАНУ). Окремі вірші лугосадівців перекладенінімецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською,англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готуєтьсятритомник ЛуГоСаду.

Нажаль, сьогодні не кожна бібліотека має в своїх фондахдостатньо творів сучасних українських письменників. Цялітература може подобатись чи не подобатись. Проте вона є. Щобіснування літератури було повним, її треба читати, про неї требаговорити й писати. Тому джерелами ознайомлення з нею можутьстати часописи “Сучасність”, “Київ”, “Березіль”, “Дніпро”,“Україна”, “Вітчизна” та ін. Щоб детальніше познайомитися зсучасним літературним процесом України, його напрямами татечіями, радимо скористатися літературознавчими матеріалами, щодрукуються на сторінках видань “Літературна Україна”,“Дивослово”, “Культура і життя”, “Слово і час”, “Українська моваі література в школі”, “Дзеркало тижня” тощо.

Із розмаїття літературно-художніх видань бібліотекарям слідвідібрати найцікавіші твори з нової української прози. З метоюознайомлення читачів радимо організувати книжкові виставки,бібліографічні огляди книг та матеріалів періодики, літературнібесіди, обговорення творів, презентації, читацькі конференції.

“Сучасна молода українська література”(книжкова виставка)

...Постмодернізм – це там, де кожен із нас опинився сьогодні; це така обставина часу і місця, від якої нікуди нам не подітися.

Ю. Андрухович

I. Постмодернізм, або Історія як література.(Теорія сучасної літератури)

II. Сучасні літературні угруповання.(“Бу-Ба-Бу”, “Музейний провулок, 8”, “Нова дегенерація”, “Орден чину ідіотів”, “Лу-Го-Сад”, “Пропала грамота”, “Пси Святого Юра” тощо)

III. Психологізм... Епатажність... Феєричність...(Твори І. Карпи, Л. Дереша, С. Жадана тощо)

IV. Жіноча література на порубіжжі віків.

(Твори О. Забужко, Є. Кононенко, С. Поваляєвої, Т. Малярчук, С. Пиркало)

Література до теми:

Анісімова, Н. Український поетичний авангард кінця XX ст.[Текст] // Дивослово. – 2003. – № 6. – С. 2-10.

Бестселери українського читача [Текст] : огляд сучаснихукраїнських письменників // Шкільна бібліотека. – 2008. – № 10.– С. 167-168.

Бійчук, Г. Література постмодернізму: реальність чивіртуальність? [Текст] // Українська мова й література всередніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – № 2.– С. 56-62.

Даниленко, В. Суспільство у сучасному дзеркалі новелістики :(психологічні тенденції української малої прози 80 – 90-х рр. XXст.) [Текст] // Українська мова й література в середніх школах,гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – № 5. – С. 46-53.

Жулинський, М. Чи відчуваємо ми катастрофу в простійукраїнській душі? [Текст] : (бесіди про сучасну літературу) //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях,ліцеях та колегіумах. – 2001. – № 2. – С. 50-64.

Логвиненко, О. “Зупинилось небо у вікні” молодої українськоїпоезії [Текст] // Слово і час. – 2002. – № 4. – С. 53-57.

Москальчук, В. Українська література кінця XX століття(література постмодерну) [Текст] // Українська мова й літературав середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – №2. – С. 63-67.

Наєнко, М. Типи творчості в епоху постмодернізму [Текст] //Слово і час. – 2002. – № 4. – С. 59-60.

Пахаренко, В. Нарис української поетики [Текст] // Українськамова та література. – 2001. – № 29-32. – С. 43.

Поліщук, Я. Що змінюється в сучасній літературі [Текст] //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях,ліцеях та колегіумах. – 2005. – № 4. – С. 104-112.

Поліщук, Я. Постколоніальний аспект сучасної літератури[Текст] // Українська мова й література в середніх школах,гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2006. – № 2. – С. 98-102.

Рубчак, Б. “XXI сторіччя прийшло разом із постмодерністами”,або Про літературу, право вибору, дух імпровізації, міт Україниі не тільки про це [Текст] // Тарнашинська Л. Б. Законпіраміди : діалоги про літературу та соціокультурний кліматдовкола неї. – К. : Унів. вид-во “Пульсари”, 2001. – С. 182-191.

Ткачук, М. Літературний процес 90-х рр. XX ст. [Текст] //Українська мова та література. – 2000. – № 22. – С. 16.

Харчук, Р. Покоління постепохи [Текст] : проза // Дивословою.– 1998. – № 1. – С. 6-12.

Штонь, Г. Художня реальність і постмодерн [Текст] // Слово ічас. – 2002. – № 4. – С. 63-64.

Яровий, О. Постмодернізм – це антибуття [Текст] // Слово ічас. – 2002. – № 4. – С. 69-70.

Юрій Андрухович – прозаїк, есеїст,перекладач, колишній віце-президентАсоціації українських письменників.Народився 13 березня 1960 р. в Станіславі(нині Івано-Франківськ). Закінчивредакторське відділення Українськогополіграфічного інституту у Львові (1982) та

Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві(1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий часочолював відділ поезії Івано-франківського часопису “Перевал”(1991 – 1995). Був співредактором часопису “Четвер” (1991 –1996).

Творчість Юрія Андруховича – це протест проти сірості,одноманітності, бездуховності, затуманеності, бездіяння... і щебагато всіляких “без...”

Творчий доробок Андруховича формально можна поділити на дваголовні річища: поетичне і прозове. Поетичний дебют відбувся впершій половині 80-х рр. і завершився виходом у світ збірки“Небо і площі” (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою.Того ж року він разом із В. Небораком та О. Ірванцем заснувавпоетичну групу Бу-Ба-Бу. Проте друга поетична збірка Андруховича“Середмістя” (1989) носить швидше не “бубабістський”, а“елегійно-класицистичний” характер. Уповні “балаганно-ярмарковою” можна вважати третю збірку – “Екзотичні птахи ірослини” (1991). Домінантою поетичної картини поета в усіперіоди його творчості видається напружене шукання “духовноївертикалі буття”. Звідси – стале поєднання патетики з іронією,нахил до стилізаторства і заміна “ліричного героя” щоразу новою“маскою”.

У поезії Юрія Андруховича живе якесь особливе сприйняттясвіту, в основі якого – вічне буяння молодості, енергії, духу,пошуку, тривання гри і наснаги, неспокою – такого, що аж обпікаєвуста і серце.

З прозових творів Андруховича найперше був опублікований циклоповідань “Зліва, де серце” (1989) – майже фактографія службиавтора у війську, своєрідна “захалявна книжечка”, що поставалапід час чергувань у вартівні. Уже перші публікації привернулиувагу читачів оригінальністю композиції, соковитістю мови,напруженістю творчого пошуку. 1991 р. з’являється друкомоповідання “Самійло з Немирова, прекрасний розбишака”, що нібизаповідає характерні для подальшої прози письменника риси:схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство,колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного. Романи“Рекреація” (1992), “Московіада” (1993) та “Перверзія” (1996)при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?)кожного з них є поет-богема, який опиняється в самому епіцентріфатальних перетворень “фізики в метафізику” і навпаки. Усіромани являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш(сповідь, “чорний реалізм”, трилер, готика, сатира), часрозвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у“Рекреаціях”, один день у “Московіаді”, п’ять днів і ночей у“Первезії”.

Юрій Андрухович – письменник-новатор, найяскравіша зірка напостмодерному літературному небосхилі України, а його роман“Московіада” – зразок постмодерного твору.

“Московіада” – це історія ще досить молодого українськогопоета Отто фон Ф., який навчається в Москві, у Літературномуінституті, вищі курси якого на початку 90-х закінчив і сам авторроману. На титульній сторінці книжки жанр роману визначений як“роман жахів”, що досить виразно характеризує сам текст. Уромані описується один день поета, а саме субота, день, вільнийвід лекцій. Перші рядки твору – і перед нами самоіронічна,невдоволена життям незалежна особистість: “І ти, українськийпоет Отто фон Ф., ти фізично відчуваєш, як гризуть тебе докорисумління, як вони проїдають у тобі діри щораз більшого діаметра,аж колись ти вийдеш у коридор гуртожитку цілком прозорим,дірчастим, і жоден калмик навіть не привітається з тобою. Аленема на це ради – вірші твої, певно, лишилися в атмосфернихполях України, московські ж поля виявилися надто щільними дляїхнього солов’їного проникнення”. Культ незалежної, вільноїособистості характерний для світосприйняття постмодерніста.Роман “Московіада” уже зарахований до класики. Використаннябуфонади в творі дало привід для порівняння “Московіади” з

“Енеїдою” Котляревського, а сатиричне ставлення до історичних танаціональних міфів є підставою для порівняння із творамипольського письменника Віктора Гомбровича.

У 2003 році виходить роман “Дванадцять обручів”, у 2007 –автобіографічний роман у формі інтерв’ю “Таємниця. Замістьроману”.

Есеїстика Андруховича виникає внаслідок його частих подорожейдо інших країн і поступово складається в майбутню “книгуспостережень” над нинішніми особливостями європейськогокультурно-історичного ландшафту.

Твори Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині,Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Швеції,Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині.

Серед ряду літературних нагород – Премія ім. Гердера (ФондАльфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000 р.

Література:

Андрухович, Ю. Дванадцять обручів [Текст] / Ю. Андрухович –К., 2003. – 317 с.

Андрухович, Ю. Екзотичні птахи і рослини з додатком “Індія”[Текст] : колекція віршів / Ю. Андрухович. – Івано-Франківськ :Лілея-НВ, 2002. – 112 с.

Андрухович, Ю. Таємниця: замість роману [Текст] / Ю.Андрухович. – Х. : Фоліо, 2007. – 478 с.

День смерті Пані День [Текст] : американська поезія 1930 –60-х років у перекладах Юрія Андруховича. – Х. : Фоліо, 2006. –207 с.

Література про нього:

Андрухович, Ю. “Можливо, я дочекаюся вже завтра?..”[Текст] // Тарнашинська Л. Закон піраміди. – К., 2001. – С. 114-121.

Баліна, К. Н. Манливі лакуни прози Юрія Андруховича іМилорада Павича [Текст] // Зарубіжна література в школахУкраїни. – 2008. – № 5. – С. 8-10.

Баліна, К. Постмодерністський дискурс Юрія Андруховича[Текст] // Українська література в загальноосвітній школі. –2007. – № 11. – С. 14-18.

Бербенець, Л. Текст-пастиш у творчості Юрія Андруховича[Текст] // Слово і час. – 2007. – № 2. – С. 40-59.

Будін, Пер-Арне. Кінець імперії [Текст] : роман ЮріяАндруховича “Московіада” // Слово і час. – 2007. – № 5. – С. 62-66.

Гаврилюк, Н. Поліметричний вірш періоду постмодерну (“Індія”Юрія Андруховича) [Текст] // Слово і час. – 2007. – № 11. – С.42-48.

Голобородько, Я. Нова естетика Юрія Андруховича [Текст] :рефлексія над збіркою “Пісні для мертвого півня” // Українськамова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях таколегіумах. – 2006. – № 9-10. – С. 112-122.

Данильчук, О. Юрій Андрухович [Текст] : матеріали доуроків // Українська мова та література. – 2008. – № 13-16. – С.88-94.

Лис, С. “Куди все-таки їдеш, фон Ф.?” [Текст] // Українськамова та література. – 2007. – № 2-4. – С. 60-64.

Масенко, Л. Мовна гра в літературній антропонімії роману ЮріяАндруховича “Дванадцять обручів” [Текст] // Урок української. –2007. – № 6. – С. 18-20.

Осипенко, С. “Я не навчу вас жити на землі...” [Текст] :творчість Ю. Андруховича // Українська мова та література. –2001. – № 48. – С. 5.

Поліщук, О. Позиція персонажа в українській постмодернійпрозі [Текст] // Слово і час. – 2003. – № 2. – С. 70-74.

Харчук, Р. Юрій Андрухович не для дітей? [Текст] //Дивослово. – 2006. – № 12. – С. 27-30.

Хомеча, Н. Діалог епох: українське бароко і постмодернізм(“Екзотичні птахи і рослини” Ю. Андруховича) [Текст] // Слово ічас. – 2003. – № 11. – С. 59-64.

Якубовська, М. Відчути на дотик епоху [Текст] : (Літературнийпортрет Юрія Андруховича) // Якубовська М. У дзеркалі слова :есеї про сучасну українську літературу. – Львів: Каменяр, 2005.– С. 308-318.

* * *Сайт Юрія Андруховича // http :// www . andruhovych . info

Любко Дереш

Добиваюся цього різними стилістичними,сюжетними ходами, формальними прийомами,метафорами... Саме це я вважаю своєюнадзадачею”.

Любко Дереш

Якщо хтось із сучасних авторів і може претендувати на звання“письменника XXI сторіччя”, то це саме він – Любко Дереш.Написавши роман “Культ” ще учнем 9 класу математичного ліцею уЛьвові, Любко спричинив не просто фурор – він перевернув догориногами дотихчасову традицію сприйняття письменника.

Любко Дереш народився у 1984 році у містечку під Львовом.Навчався за спеціальністю “Облік і аудит”. Свій перший романЛюбко Дереш написав у 15 років, а видано його було, колиавторові виповнилося сімнадцять. Договір про вихід дебютногороману “Культ” у видавництві “Кальварія” підписували батьки натой час іще неповнолітнього автора. Після опублікування, романвідразу спричинив неабияку хвилю пристрасних дебатів умолодіжних кав’ярнях і модних редакціях, викликав цілий шквалінсинуацій: не міг, мовляв, настільки молодий юнак створититакий зрілий і об’ємний твір. Серед “дійсних” авторів романуназивались і Володимир Єшкілєв, і Юрко Іздрик, і ще багато іншихписьменницьких імен.

Роман “Культ” був перекладений польською і німецькою мовами.Сам автор перетворився на зірку міжнародних книжкових ярмарків.

Творчість Л. Дереша дістала широкий розголос у пресі, зокреманімецькій і польській (див.: http: //www.calvaria.org/press.php?aid=45). Автор иве та працює у Львові. Він став автором кількохнаціональних бестселерів “Культ”(2002 р.), “Поклоніння ящірці”(2004 р.), “Архе” (2005 р.), “Намір!” (2006 р.), “Трохи пітьми”(2007 р.), лідером нового літературного покоління і молодіжнимкумиром. Права на видання його книжок купили провіднівидавництва Європи. Ведуться переговори про екранізацію йогороманів “Культ” і “Поклоніння ящірці”.

Романи “Культ”, “Поклоніння ящірці” й “Намір!” становлятьсобою трилогію, не тільки тому, що перебувають у спільномухронотопі – наші дні, Галичина, містечко Мідні Буки, а й тому,що являють собою досі найповніший в українській літературі образнового покоління. “Культ” містить у собі елементи трилеру,“Поклоніння ящірці” – детективу, “Намір!” – роман про подорож упам’ять. В них широко висвітлено проблему молодіжних субкультур,показано протистояння між формалами і неформалами. Описимолодіжних субкультур у романі дуже точні й колоритні.

Література:

Дереш, Л. Культ [Текст] : роман / Л. Дереш. – Львів :Кальварія, 2006. – 208 с.

Дереш, Л. Поклоніння ящірці [Текст] / Л. Дереш. – Львів :Кальварія, 2004. – 176 с.

Дереш, Л. <свобода>, <абсолют> і <абсолютна свобода>[Текст] // Нерви ланцюга : 25 есеїв про свободу. – Львів :Глобус, 2003. – С. 24-30.

Дереш, Л. Трохи пітьми, або На краю світу [Текст] / Л. Дереш.– Х. : Книжковий клуб, 2007. – 288 с.

Література про нього:

Бойченко, О. Любко, браття, Любко! [Текст] // О. Бойченко.Шатокуа плюс. – Львів : Піраміда, 2004. – С. 179-183.

Дереш, Л. “Ті, що називають мене вундеркіндом, за базарвідповідатимуть!” [Текст] // Дзеркало тижня. – 2005. – № 46. –С. 13.

Ірванець, О. Феномен Дереша [Текст] // Україна.– 2008. – №6. – С. 98.

Михед, О. Ламаючи коди “Архе”, або Осяяні світлом Дереша[Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. – № 6. – С. 20.

Поліщук, Л. Трохи щодо Дереша – чи феномен це? Чи простоавтор епохи перелому поколінь? [Текст] // Україна. – 2008. – №6. – С. 107-109.

Свято, Р. Про новітню “чоловічу прозу”, або Де схований культЛюбка Дереша [Текст] // Кур’єр Кривбасу. – 2003. – № 164. –Вклейка “Література плюс”. – № 6.

Стрижевская, Т. Любко Дереш: «Хочу быть в жизни!» [Текст] //Академия. – 2008. – № 2. – С. 30-33.

“Творчість – це розпаковування смислів зі звичних форм”[Текст] : розмова Олександра Ірванця з Любком Дерешем// Україна. – 2008. – № 6. – С. 99-101.

Цуканова, М. (Не)передбачуваний Любко Дереш [Текст]// Дзеркало тижня. – 2003. – № 19. – С. 20.

* * *Бойченко, О. Любко Дереш? Є такий! // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =133

Бондар-Терещенко, І. Вогонь моїх чресел // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =134

Мамчич, О. Карпати, вбивство і Любко Дереш // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =801

Родик, К. “Говори чіткіше / слухай уважніше” // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =104

* * *Офіційний сайт Любко Дереша // http :// www . deresh . name

Сергій Жадан

Організатор різноманітних культурологічних іхудожніх акцій, поп-концертів, виставок,концертів класичної, духовної і нетрадиційноїмузики, вуличних акцій. Автор поетичнихзбірок “Рожевий дегенерат” (1993), “НЕП”(1994), “Цитатник” (1995), “Генерал Юда”(1995), “Пепсі” (1998), “Два міста” (2000),“Балади про війну і відбудову” (2001). Докнижки “Біг Мак” (К.: Критика, 2006) увійшлиподорожні нотатки під назвою “Біг Мак” (2003)

і поетична збірка “Історія культури початку століття” (2003). С.Жадану належить автобіографічний роман про власне покоління“Депеш Мод” (2005), псевдоісторична книжка про Нестора Махна йукраїнський анархізм, написана у формі подорожніх нотаток,“Anarchy in the Ukr” (2005), книжка історій “Гімн демократичноїмолоді” (2006), найвеселіша серед яких – “Власник найкращогоклубу для геїв”. Визнаний критикою як лідер поетичного покоління90-х. Створюючи власне естетичне поле, Жадан спромігся поєднатиукраїнську поетичну традицію (зокрема футуристичну,семенківську) із панк- і рок- субкультурами, із знаково-символічною розмірністю буття занепалих промислових маргінесівсучасного східноукраїнського міста, з постімперськимиінтонаціями Одена і Бродського.

Жадан є членом Асоціації українських письменників, а з лютого2000 року ще й Віце-президентом АУП. Був членом літературноїкорпорації “Червона Фіра”, співредактор часопису “Гігієна”. Жаданова проза зводиться головно до публіцистики.Темпи, з якими цей автор уклав вибране під назвою “Капітал”(2006), включивши до нього всі прозові твори, крім “Біг Маку”,свідчать усе-таки про його знижені вимоги до власного письма, а

також про любов публіки, зокрема молоді, що переважно й читаєС. Жадана, до дешевого епатажу. Його проза – це зрозуміле, легке письмо. Навіть мат тут незавадить. С. Жадан, фіксуючи щоденну мову пересічних українськихгромадян, насправді любить мат, і захоплюється матом.

Сергій Жадан, як поет, і в прозовому тексті чудово відтворюєцілий спектр емоцій, зокрема легке занепокоєння, хвилювання,обурення й праведний гнів. У текстах постійно відчуваєтьсяавторів холеричний темперамент. Жаданова література розрахованана підлітків, які зазвичай уважають себе за “пуп землі”,невипадково його вважають “вічним підлітком”. Окрім епатажу,саме егоїзм, що часто асоціюється з егоцентризмом, притягує донього фанів, друзів, літературознавців.

Література:

Жадан, С. Anarhy in the Ukr [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо,2006. – 223 с.

Жадан, С. Балади про війну і відбудову : нова книга віршів[Текст] / С. Жадан. – Львів : Кальварія, 2001.

Жадан, С. Біг Мак [Текст] / С. Жадан. – К. : Критика, 2003. –183 с.

Жадан, С. Вивалювання правди-матінки [Текст] // Дзеркалотижня. – 2003. – № 14. – С. 19.

Жадан, С. Владелец лучшего клуба для геев [Текст] : быль //Новый мир. – 2007. – № 10. – С. 65-85.

Жадан, С. Генерал Юда [Текст] : вірші / С. Жадан. – К. : Укр.письменник, 1995. – 46 с.

Жадан, С. Гімн демократичної молоді [Текст] / С. Жадан. –Х. : Фоліо, 2006. – 223 с.

Жадан, С. Депеш Мод [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2006. –229 с.

Жадан, С. Капітал [Текст] / С. Жадан. – Х. : Фоліо, 2007. –797 с.

Жадан, С. Китайська кухня [Текст] : вірші // Сучасність. –2002. – № 10. – С. 50-55.

Жадан, С. “Наприклад, закидати бомбами управліннякультури...” [Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. – № 42.

Жадан, С. Цитатник [Текст] : (вірші для коханок і коханців) /С. Жадан. – К. : Смолоскип, 1995. – 62 с.

Жадан, С. Свобода звучить пафосно [Текст] // Нерви ланцюга :25 есеїв про свободу. – Львів : ВПК “Глобус”, 2003. – С. 42-46.

Література про нього:

Біла, А. Від ломки до ломки [Текст] : лірика СергіяЖадана // Слово і час. – 2002. – № 1. – С. 35-48.

Ганжа, Л. Ленін у Жадана говорить по-українськи [Текст] //Дзеркало тижня. – 2006. – № 11. – С. 17.

Голобородько, Я. Легітимація українського андеграунду: “ДепешМод” як “Modern Talking” Сергія Жадана [Текст] // Дзеркалотижня. – 2005. – 27 серпня. – С. 18.

Гундорова, Т. Постмодерна бездомність [Текст] //Післячорнобильська бібліотека : український літературнийпостмодерн. – К., 2005. – С. 165-171.

Десятерик, Д. “Не розумію, для чого займаюся справою, відякої тобі важко” [Текст] : Сергій Жадан про нові книжки, двіукраїнські літератури та ліву ідею // День. – 2005. – 23 лист. –С. 7.

Довженко, О. Жадан for the masses [Текст] // Дзеркало тижня.– 2004. – № 47. – С. 18.

Корнелюк, І. Битва за відсоток [Текст] // Контракти. – 2008.– № 5. – С. 68-71.

Кушнір, А. Бути Жаданом [Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. –№ 51.

Лихограй, Р. Поезія нової доби [Текст] : (поет, прозаїк,перекладач Сергій Жадан) // Українська культура. – 2006. – № 9.– С. 18.

Матвієнко, С. Жадан і його черепаха [Текст] // Дзеркалотижня. – 2003. – № 39.

Михед, О. Невловимий лівий марш у чотирьох частинах[Текст] // Київська Русь. – 2006. – № 4.

Радинський, О. Між життям і текстом [Текст] // Дзеркалотижня. – 2005. – № 37.

* * *Кокотюха, А. Вибуху не сталося // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =750

Кокотюха, А. Фаст Фуд // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =406

Коцарев, О. Хохма і бомба про доброту від Сергія Жадана // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =749 Сінченко, О. Вихолощена свобода // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =405

Ушкалов, О. Жаданівські “види на життя” // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =751

* * *Сайт Сергія Жадана // http :// www . zhadan . info

Ірена Карпа

українському суспільству загалом... Якщосуспільство не дратувати, не чіпляти за живе,воно невдовзі засинає — аби пристойно, з солодкоюзакоханістю в свої історично доведені моральнічесноти, сомнамбулою просуватися до пантеонувмерлих культур”.

“Журнал культурного опору”

Ірена Карпа народилася 8 грудня 1980 року в Черкасах.Переїхала з сім’єю спочатку до Івано-Франківська, потім домаленького містечка Яремча. Відвідувала художню школу, клас“образотворче мистецтво”. 1998 року вступила до КиївськогоНаціонального Лінгвістичного Університету (французька мова) іотримала диплом філолога 2003 року.

Тема диплому: “Проявлення архетипу Великої Матері в романахМішеля Уельбека “Елементарні частинки” і Юрка Іздрика “Подвійнийлев”. Підхід – аналітична психологія і міфокритика.

З 1999 року Ірена є “фронт-вумен” альтернативної групи“Фактично Самі”, з 2007 року “Qarpa” Вона пише музику і вірші,часто обурливі і скандальні, а іноді досить символічні,сексуальні і ліричні. Група випустила низку не-мейнстрімовськихаудіокліпів та 4 альбоми. Її музика еклектична, починаючи відіндастріал, панк і хард-кор, і закінчуючи психоделікою.Вона дістала Гран-прі Міжнародного конкурсу молодих авторів“Гранослов” 1999 року. 2006 – отримала премію “Best UkrainianAwards-2006” у номінації “наймолодша письменниця”.2000 року опублікувала свою першу книжку “Знес Паленого”, доякої ввійшли роман “50 хвилин трави” і цикл оповідань “СниЄрихону”.

Після закінчення університету вона залишила Україну і близькороку провела, подорожуючи Південно-Східною Азією. Цей досвідчастково описаний в книжці “Фройд би плакав” (2004 р.).

Одночасно з “Фройд би плакав” вийшла також книжка “50 хвилинтрави” (2004), до якої ввійшов додатково так званийінтерактивний роман “Полювання в Гельсінкі”. 2004 року група“Фактично Самі” підписала з кіпрським інвестором 5-річнийконтракт на 1 млн. доларів. Після зйомок одного “комерційного”відео (рімейка одного не-комерційного) і декількох спроб знайтикомпроміс, роблячи “музику, зрозумілу кожному і комерційноуспішну”, група вирішила зупинитися, щоб зберегти своюіндивідуальність. 2005 року Ірена Карпа почала працювати яктелеведуча. Того ж року виходить її книга “Перламутрове порно:Супермаркет самотності”.

“Перламутрове порно” І. Карпи, як і попередні дві її книжки(“Фройд би плакав” і “50 хвилин трави”), написані у форміщоденника. З одного боку, це найпростіша форма, бо автор, якийводночас є й головним героєм, може писати про все, щозаманеться, не надто переймаючись сюжетом, колізіями,персонажами й іншими літературними тонкощами. З другого – вонанайскладніша, адже щоденник безпосередньо пов’язаний з особоютого, хто його пише. Інакше кажучи, щоденник – це своєріднийінтелектуальний і душевний стриптиз, що потребує від авторанеабиякої сміливості й відвертості. “Перламутрове порно” –книжка для молодих, отже для багатьох, бо переважно всі михочемо залишатися молодими. Та, на жаль, не можна бути молодим ізрілим водночас. Не можна приймати якусь молодечу думку,відкидаючи при цьому її хід або форму висловлювання. Молодечадумка має бути сказана зі смаком. Тому всі закиди типу“Дивіться, якою мовою написана ця книжка! Просто скандал –суржик, змішаний із нецензурщиною й англійськими фразами” – увипадку “Перламутрового порно” не переконують. Отже, ІренаКарпа, або ж Катакана (так називається японська система письма),на щастя, не скромна дівчинка. Навпаки, вона – відверта,енергійна, іноді цинічна. Це альтернатива, якої хронічно бракуєукраїнській літературі, мистецтву, самому українськомусуспільству. Сенс такої альтернативи в тому, щоб тримати нас унапрузі й гребти проти течії.

2007 року у видавництві “Книжковий Клуб “Клуб СімейногоДозвілля” вийшла книжка “Bitches Get Everything”, яка вмитьстала сенсацією і підтвердила скандальну репутацію Ірени Карпи.

13 вересня 2008 року на Львівському форумі видавцівпрезентовано книгу “Добло і Зло”, яка видана “Клубом сімейногодозвілля”.

Література:

Карпа, І. 50 хвилин трави [Текст]. – Харків : Фоліо, 2006. –239 с.

Карпа, І. Перламутрове порно (Супермаркет самотності)[Текст]. – Харків : Кн. клуб сімейного дозвілля, 2008. – 272 с.

Карпа, І. Фройд би плакав [Текст]. – Харків : Фоліо, 2006.

Література про неї:

Зборовська, Н. Криза жіночости на українському порубіжжі[Текст] : (роздуми з приводу роману Ірени Карпи “50 хвилинтрави” (“Коли помре твоя краса”)) // Сучасність. – 2004. – № 3.– С.126-131.

Матіяш, Б. Міти й мітології HERstories [Текст] // Критика. –2006. – № 5.

* * *Владимирова, К. Постмодерна ультранеоромантика // http://kut.org.ua/

Матіяш, Б. Фройд би сміявся // http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =938

Щербаченко, Т. Літературна підземка// http :// www . review . kiev . ua / arcr . shtm ? id =240

* * *Сайт І. Карпи http :// www . karpa . name .

Марія Матіос

Марія Матіос народилася 19 грудня1959 року в селі Розтоки на Буковині.Корінна гуцулка свої перші віршінадрукувала в 15 років. В 1982 роцізакінчила Чернівецький державнийуніверситет за спеціальністю українськафілологія. Матіос має некоронованийтитул “найбільш плідної письменниці

України”. Працювала в науковій бібліотеці Чернівецького університету

(1982), редактором чернівецької багатотиражної газети“Машинобудівник” (1983-1989). Упродовж 1990-1996 рр. булавідповідальним секретарем Чернівецької обласної організації

Спілки письменників України, відповідальним секретарем“Буковинського журналу”, головним редактором українсько-канадської благодійної фундації ім. братів Романюків. З 1997 р.працювала в Раді Національної безпеки і оборони України.

Нині – заступник голови Комітету з Національної преміїУкраїни ім. Т. Шевченка. Член Національної Спілки письменниківУкраїни та Асоціації українських письменників. Лауреат премій вгалузі публіцистики ім. В. Батляка (1991) та літературної“Благовіст” (2003).

Марія Матіос – лауреат Національної премії ім. ТарасаШевченка за роман “Солодка Даруся” (2005), який за два рокивитримав в Україні три видання загальним накладом понад 50 тисячпримірників. 2007 рік – Гран-прі та перше місце конкурсу“Коронація слова – 2007” за роман “Майже ніколи не навпаки”.

Перша книга віршів вийшла в Києві в 1983 році, а через9 років вона дебютувала як прозаїк в журналі “Київ”,опублікувавши новелу “Юр’яна і Довгопол”.

Марія Матіос – автор поетичних книг: “З трави і листя”(1983), “Вогонь живиці” (1986), “Сад нетерпіння” (1994), “Десятьдек морозної води” (1995), “На Миколая” (1995), “Жіночий аркан”(2002).

Її вірші, повісті та новели друкувалися в часописах“Сучасність”, “Літературна Україна”, “Дніпро”, “Київ”,“Вітчизна”, “Прапор” (тепер – “Березіль”), “Жовтень” (тепер –“Дзвін”), “Дукля”.

Поетичні твори Марії Матіос перекладені російською,румунською, сербською, китайською та японською мовами.

Працювала в галузі перекладу поезії з білоруської талитовської мов.

В її творчому доробку: глибоко психологічне “Життя коротке”(2001), жорстка “Нація” (2001, 2002), смачний кулінарний “Фуршетвід Марії Матіос” (2002), еротичний “Бульварний роман” (2003),трагічна “Солодка Даруся” (2004, 2005), психологічна розвідка“Щоденник страченої”.

Письменницю хвилює проблема долі людини, і вона зосереджуєсвій розповідний погляд на історії, передісторії, навколоісторіїсвоїх персонажів, на траєкторії їхнього мислення, кроках івчинках, душевних і психологічних зіткненнях, стосунках ізнайближчим оточенням.

Роман Марії Матіос “Солодка Даруся” – один із тих творів, якічитаєш на одному диханні, а потім ще й ще повертаєшся до них. Це– закодоване бачення світу, воно дає читачеві ключі до скарбницілюдських почуттів у межових ситуаціях, допомагає глибше пізнатисвою землю, могутнє генетичне коріння народу. “Солодку Дарусю”

називають українською історією 30-х – 70-х років XX ст. в їїбуковинському й галицькому ареалах. Твір письменниці вводить насу розуміння життя гуцулів як об’єкта дискримінаційної політикиза різних окупаційних режимів, передає напружені стосунки, щоіснували в Буковині й Галичині між українською більшістю ірумунською, німецькою, радянською адміністрацією, переломлення уфілософії, психіці, світогляді, сприйнятті світу, яківідбуваються в людей під час карколомних історичних подій.

За визначенням Дмитра Павличка, це “повість, за сюжетом –новела, за шириною охоплення історичних подій – роман, занасиченням оповіді діалогами, прямою мовою – п’єса”. Цеісторичний, філософський, психологічний роман, “книга – метафорадля всеукраїнської новітньої історії”.

Роман “Солодка Даруся” за найвимогливішими критеріяминалежить до видатних непроминальних творів. Це неабияке явище нанашому літературному полі. Незвичайний, безпрецедентний успіхмає цей роман серед читачів. Справді важко назвати який-небудьінший твір сучасної літератури, що мав би такий розголос ірезонанс (наклад книги 50 тисяч примірників – дивовижний дляУкраїни).

Бібліотеки повинні донести до кожної не байдужої душі цейтвір, популяризувати серед молоді творчість Марії Матіос.Пропонуємо провести читацьку конференцію “Історія, яка ніколи неприпиняє їхати колесами по людях...” (за романом “СолодкаДаруся”) див. далі.

В 2008 році Чернівецький обласний музично-драматичний театрім. О. Кобилянської представив виставу за однойменним романомписьменниці Марії Матіос “Солодка Даруся”, яка пройшла заншлагом.

Повість “Майже ніколи не є навпаки” завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала “Солодка Даруся”, а далі і“Нація”. За словами авторки, її нова книга про те, що можелюдське серце, вражене любов’ю і ненавистю, радістю і заздрістю.“Я би виокремила головну думку цієї книги, де “честь понад усе”.Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі,” – зазначилаавторка.

У вересні цього року на форумі видавців у Львові Марія Матіоспредставила свою нову книгу “Москалиця”. Для читачів письменницяпідготувала сюрприз, адже поряд із зазначеним твором надрукованоще одну не менш цікаву розповідь – “Мама Маріца – дружинаХристофора Колумба”. Презентоване видання стало своєрідною одоюжіночого начала: “Москалиця” присвячена “кожній жінці зокрема”,а “Мама Маріца” – “кожній матері окремо”.

“Немає людини, здатної розгадати жінку, що зберігає своютаємницю впродовж життя, як тримає власну честь”, – промовляєавторка до читачів “Москалиці”. Нестандартна у своємусвітосприйнятті, химерна та відчужена, з “незмитим” рокамитавром москалиці – такою постає образ головної героїні повістіСеверини Северин. Письменниця намагається пояснити трагізм їїдолі, починаючи від сирітських поневірянь у наймах, закінчуючипрагненням чинити опір небезпеці того часу. Людська жорстокістьназавжди охрестила Северину москалицею, що стало для неї ганьбоювсього життя. Марія Матіос каже, що немає меж жіночійвинахідливості в час смертельної небезпеки. Отож ця назавждивсіма затаврована москалиця стала порятунком у лещатахзловісного часу: її цілющі трави виліковували найнебезпечнішірани. Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір...Москалиця – образ жінки з повною пазухою гадюк-небезпек і звласною галереєю потаємних істин – таку філософію вдихає авторкав концепцію своєї героїні.

Друга розповідь книги “Мама Маріца – дружина ХристофораКолумба” могла б стати сучасним епосом про незнищеннуматеринську любов. Вісімнадцятирічна Маріца, молдованка запоходженням, разом зі своїм коханим чоловіком Христофором почаланове життя в одній з українських провінцій. Завдяки такомуекзотичному найменню чоловіка всі називали його Колумбом. Маріціздавалося, що все триватиме вічно, але не судилося. Спочаткуболісна звістка про загибель коханого, потім народження дитини-інваліда – все це перетворило життя на нескінченний страшнийсон. Та в тій безконечній агонії героїня знаходить прихисток –вона повністю віддається материнській любові, яка лезом ріже їїсерце. Від знемоги нести свій тяжкий хрест і безперервнихколумбійських пошуків у лабіринтах душі, вона покінчує життясамогубством, тим самим протестуючи проти жорстокості світу.

Після написаного справді немає чого додати, лише в пам’ятівиринають слова: “Немеркнуче світло, я – жінка, я – мати,запалена Богом остання свіча”.

***План проведення читацької конференції за романом Марії Матіос

“Солодка Даруся”: “Історія, яка ніколи не припиняє їхати колесами полюдях...”

1. Вступне слово бібліотекаря. Мета і завдання конференції.Авторка “Солодкої Дарусі”. Резонанс її прозовоїтворчості в Україні, світі.

2. Особливості жанру твору. Епічно-драматична організаціятексту.

3. Роман “Солодка Даруся” – цікаве явище в нашомумистецькому житті: філософський і психологічний художнійаналіз руйнації підвалин буття української нації.Прокоментувати думку Дмитра Павличка: “Тут не тільки продитину йдеться, а й про дорослу душу, зрештою, пронарод, який довіряє ворогові через свою недосвідченістьі втрачає своє духовне здоров’я, навіть свою мову”.Аргументувати сентенцію про “Солодку Дарусю”: “Це книга-метафора для всеукраїнської новітньої історії”.Прокоментувати уривок роману, який засвідчуєбезпорадність жителів Черемошного перед сваволеюрадянської влади: “І в один момент Михайлові відкрилося,що в його селі поволі стало так тихо, як у Черемошнім потой бік ріки, хоча мерців у селі не побільшало, і тифлюдей не косив; як і раніше, люди робили весілля, храмиі хрестини, але набутки стали якісь укорочені іпригнічені, а село – смутне і малоговірке, якпереплакана жінка у півроку після чоловікової смерті”.

4. Проблеми, порушені у творі: загальнолюдські,філософські, політичні (держава і народ), соціальні,морально-етичні.

Доведіть, що криза Матронки мала соціальнийхарактер і була пов’язана з ціннісною специфікоютрадиційної культури соціуму. Прокоментуйте уривокроману, в якому йдеться про те, як страждає Матронка відтого, що бачить на Калиничці крадену сорочку із червоно-жовто-зеленими ружами: “Як таке може бути, Михайлюню? Щоз цими людьми зробилося, що вони такі недобрі не дочужих – до своїх?! Як ці люди думають жити далі і небояться, що гріхи перейдуть на їхніх дітей?! Таке не лишя очі і пам’ять маю! А другі люди хіба сліпі? І чомувони всі змовчали, і ніхто із церкви не вийшов? Чому?!Усі ж виділи! – Матронка заплакала так, як би її передтим вибили”.Дискусія “Історія і кожна окрема людина за всіх часів ірежимів пов’язані одною пуповиною”.

5. Аналіз сюжету роману. Співвідношення сюжету і фабули.Сюжетно-подієвий каркас твору. Сюжетний час і місцерозгортання подій.

6. Образ Солодкої Дарусі. Трагедія Дарусі – трагедіяУкраїни.

Дискусія “Даруся – образ майже біблійний. Варіант Христата його Голгофи”. Прокоментуйте афоризм Оноре деБальзака: “Нещастя буває пробним каменем характеру” іпоясніть фрагмент тексту: “Даруся все чує і все знає,лише ні з ким не говорить. Вони думають, що вона німа. Авона не німа. Даруся просто не хоче говорити”.

7. Символічні образи твору – ключі до прочитання глибиннихпластів роману (трояка ружа, Михайлове чудо, колісниця,засохла ружа тощо).

8. Аналіз позасюжетних елементів роману: описи, ліричнівідступи, монологи, діалоги.

9. Особливі секрети творчості Марії Матіос. Мова твору.10. Марія Матіос про свою “Солодку Дарусю”. Місце роману у

творчості письменниці та літературному процесі.11. Оцінні судження критиків і літературознавців про

“Солодку Дарусю”.12. Інсценізація уривка “Допит Дарусі” (Дійові особи:

Даруся, офіцер у галіфе – кат Матронки, майор Дідушенко,Михайло і Матронка).

13. Вікторина за романом.14. Мої враження від прочитаного твору.15. Підсумки читацької конференції.

Література:

Матіос, М. Життя коротке [Текст] : книга прози / М. Матіос.– Львів : Кальварія, 2001. – 25 с.

Матіос, М. Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів. Mr. & Ms. U-Koin country UA [Текст] / М. Матіос. – Львів : ЛА “Піраміда”,2006. – 136 с.

Матіос, М. Солодка Даруся [Текст] / М. Матіос. – Львів :Піраміда, 2005. – 176 с.

Матіос, М. Щоденник страченої [Текст] / М. Матіос. – Львів :Піраміда, 2005. – 192 с.

Матіос, М. Водій для Президента в краю Адама і Єви: подорожбатьківщиною з приємністю й не без моралі [Текст] // Українамолода. – 2008. – 16 трав. – С. 18-19.

Матіос, М. Продовження “Солодкої Дарусі”: Іван Цвичок.Справжній і вигаданий [Текст] // Україна молода. – 2008. –7жовт. – С. 13.

Матіос, М. По праву сторону твоєї слави [Текст] : повість //Вітчизна. – 1996. – № 11-12. – С. 19-53.

Матіос, М. Трояка ружа [Текст] : драматична повість //Сучасність. – 2002. – № 11. – С. 8-20.

Матіос, М. Фуршет від Марії Матіос [Текст]. – Львів, 2002. Матіос, М. “Я не Стефаник у спідниці, я – Марія Матіос у

спідниці” [Текст] // Книжник-rewiev. – 2003. – № 7.

Література про неї:

Бойченко, О. Хвала рукам, що пахнуть яйцями [Текст] //Книжник-rewiev. – 2003. – № 7. – С. 7.

Ведмідь, І. Три життєві уроки “Солодкої Дарусі” [Текст] :спроба акцентувати деякі проблеми роману Марії Матіос //Дивослово . – 2007. – № 6. – С. 12-14.

Голобородько, Я. Художні клейноди Марії Матіос [Текст] //Літературна Україна. – 2007. – 25 жовт. – С. 6.

Дубинянська, Я. Марія Матіос : “Жодна книжка не допомоглажодному політикові” [Текст] // Дзеркало тижня. – 2006. – № 11. –С. 12.

Жила, С. Художньо-творча діяльність у процесі вивченняповісті-новели М. Матіос “Просили тато-мама...” [Текст] //Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – № 2. –С. 48-52.

Клочко, Д. Пані Марія, отут і вже [Текст] // Книжник-rewiev.– 2002. – № 9 (42). – С. 4.

Мартинець, С. “Солодка Даруся” з солоним присмаком [Текст] //Україна молода. – 2008. – 3 черв. – С. 12.

Мельників, Р. Марія Матіос: “Понад усе люблю психологічнірозвідки” [Текст] // Книжковий клуб плюс. – 2004. – № 3. – С.40-41.

Родик, К. Історія без токсикозу [Текст] // Книжник-rewiev. –2005. – № 8-9.

Слапчук, В. Секс без оргазму [Текст] // Книжник-rewierv. –2002. – № 9. – С. 4.

Сущенко, Н. Про феномен прози Марії Матіос [Текст] //Літературна Україна. – 2002. – 31 січня. – С. 3.

Талалай, Н. Мария Матиос: «Я готова волосами вытереть ногитому, кто возобновит в Украине систему книгораспространения»[Текст] // Бизнес. – 2004. – № 35. – С. 60-61.

Тебешевська, Т. Художні особливості “Щоденника страченої”Марії Матіос [Текст] // Слово і час. – 2006. – № 2. – С. 54-62.

Червак, Б. Символіка часу в творах Марії Матіос [Текст] //Слово і час. – 2000. – № 4. – С. 52-53.

Якубовська, М. Міфологія буття українства у прозі МаріїМатіос [Текст] : (Літературний портрет Марії Матіос) //

Якубовська, М. У дзеркалі слова : есеї про сучасну українськулітературу. – Львів : Каменяр, 2005. – С. 153-168.