одеський медичний журнал

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ3 (149) 2015

12345

6789

101112

13141516171819

20212223242526

27282930

ПнВтСрЧтПтСбНд




12

3456789

10111213141516

17181920212223

24

252627282930

31123456

789

10111213

14151617181920

21222324252627

282930

1

234

567

89

1011

12131415161718

19202122

232425

262728293031

1

2345678

9101112131415

16171819202122

232425262728

12345

6789

101112

13141516171819

20212223242526

2728293031

2015Березень

Червень

Жовтень

Квітень

ЛютийСічень

ВересеньСерпеньЛипень

Травень

Листопад Грудень

1

2345678

9101112131415

16171819202122

23242526272829

3031

1

2

3

456789

10

11121314151617

18192021222324

25262728293031

1234567

89

1011121314

15161718192021

22232425262728

2930

1234

56789

1011

12131415161718

19202122232425

262728293031

1

2345678

9101112131415

16171819202122

23242526272829

30123456

789

10111213

14151617181920

21222324252627

28293031

ISSN 2226�2008

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛЗАСНОВАНО У 1926 РОЦІ • ПОНОВЛЕНО У 1997 РОЦІ

Засновники

Міністерство охорони здоров’я України

Одеський національний медичний університет

Головний редактор

Академік НАМН України,лауреат Державної премії УкраїниВ. М. ЗАПОРОЖАН

Редакційна колегія

М. Л. Аряєв, В. В. Бабієнко, Ю. І. Бажора, В. С. Бітенський, В. О. Гельм -больдт, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, М. Я. Голо вен ко, А. Г. Гулюк,Б. С. Запорожченко, О. В. Запорожченко, В. Й. Кресюн (заступникголовного ре дак тора), О. О. Мар дашко, А. Є. Поляков, В. О. Полясний,Я. В. Рож ковський, Н. О. Романова (відповідальний секретар), В. О.Ситнікова, О. А. Шандра

Редакційна рада

П.9А. Абрахамссон — Університетська клініка Лундського університету(Швеція), С. А. Андронаті — Фізико9хімічний інститут ім. О. В. Бо гат -сько го НАН України (Одеса, Україна), В. В. Безруков — Інститутгеронтології НАМН Украї ни (Київ, Україна), Г. М. Бутенко — Інститутге нетичної і регенератив ної медицини НАМН України (Київ, Україна),І. І. Гук — Віденський університет (Австрія), Я. Жанг — Інститут біо -медичних технологій (Хунан, Китай), Ю. О. Зозуля — Інститутнейрохірургії ім. А. П. Ромо данова НАМН України (Київ, Україна), А. Д. Клісарова — Вар нен ський медичний університет (Болгарія), Г. В. Книшов — Інститут серце во9судинної хірургії НАМН України(Київ, Україна), М. П. Ландіні — Болонський університет (Італія), С. Б.Сере денін — НДІ фармакології ім. В. В. Заку сова РАМН (Москва,Росія), С. Д. Трахтенберг — Університет ім. Дж. Вашингтона (Ва шинг -тон, США), Д. Уїтлі — Абердінський університет (Велика Британія), Р. Хусс — Мюнхенський університет (Німеччина), В. Чупіна — Універ -ситет «Овідіус» (Констанца, Румунія)

ODES’KIJ MEDICNIJ ZURNALFOUNDED IN 1926 • REFOUNDED IN 1997

Founders

The Ministry of Health of Ukraine

The Odessa National Medical University

Editor�in�chief

Academician of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine,the Ukraine State Prize WinnerV. M. ZAPOROZHAN

Editorial Board

M. L. Aryayev, V. V. Babiyenko, Yu. I. Bazhora, V. S. Bitensky, V. O. Gelm -boldt, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, M. Ya. Golovenko, A. G. Gulyuk, B. S. Zaporozhchenko, O. V. Zaporozhchenko, V. Y. Kresyun (vice�editor- in�chief), O. O. Mardashko, A. Ye. Polyakov, V. O. Polyasny, Ya. V. Rozh -kovsky, N. O. Romanova (executive secretary), V. O. Syt nikova, O. A.Shandra

Editorial Council

P.9A. Abrahamsson — Lund University Hospital (Sweden), S. A. Andronati— O. V. Bogatsky Physico9Chemical Institute of the NAS of Ukraine(Odessa, Ukraine), V. V. Bezrukov — D. F. Chebotaryov State Institute ofGerontology of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Butenko —State Institute of Genetic and Regenerative Medicine of the NAMS ofUkraine (Kyiv, Ukraine), I. I. Guk — University of Vienna (Austria), Y. Zhang — Institute of Biomedical Technologies (Hunan, China), Yu. O. Zozulya — A. P. Romodanov Institute of Neurosurgery of the NAMSof Ukraine (Kyiv, Ukraine), A. D. Klisarova — Varna University of Medi -cine (Bulgaria), G. V. Knyshov — M. M. Amosov National Institute of Car -dio vascular Surgery of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), M. P.Landini — University of Bologna (Italy), S. B. Seredenin — V. V. ZakusovInstitute of Pharmacology of the RAMS (Moscow, Russia), S. D. Tracht -enberg — George Washington University (Washington, USA), D. Wheatley— Aberdeen University (Great Britain), R. Huss — University of Munich(Germany), V. Ciupina — Ovidius Univer sity of Constanta (Romania)

��

# 3 (149) 2015 1

Адреса редакції:65082, Україна, Одеса,Валіховський пров., 2Телефони:

(048) 723-74-24, (048) 728-54-58,(048) 723-29-63, (048) 719-06-40

E-mail:[email protected]Сайт:

http://journal.odmu.edu.ua

Редактор випускуВ. М. Попов

Літературні редакториі коректориА. А. ГречановаІ. К. КаневськийР. В. МерешкоО. В. СидоренкоО. В. Титова

Технічний редакторК. М. Цвігун

Художній редакторА. В. Попов

Комп’ютерний дизайн,оригінал-макетВ. М. ПоповА. В. Попов

Фото на обкладинці:А. В. Попов

На фото:Наша пісня. Учасницяхудожньої самодіяльностіОдеського медуніверситетуНаталя Бойко

Поліграфічні роботиМ. Р. МерешкоЛ. В. Титова

Одеський медичний журнал№ 3 (149) 2015ISSN 2226-2008

Журнал зареєстрованов Міністерстві інформації України

Свідоцтво про реєстраціюКВ № 2992

Передплатний індекс 48717

Підписано до друку 15.06.2015.Формат 60х84/8. Папір офсетний.

Обл.-вид. арк. 13,0Тираж 200. Зам. 1816.

Видано і надрукованоОдеським національниммедичним університетом.

65082, Одеса, Валіховський пров., 2

Свідоцтво ДК № 668 від 13.11.2001

ОдесаОдеський медуніверситет2015

Науково-практичний журнал

ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË№ 3 (149) 2015

ЗРУШЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИУ ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУАЛЕРГІЧНОМУ АЛЬВЕОЛІТІ Й АДРЕНАЛІНОВОМУУШКОДЖЕННІ МІОКАРДАТА КОРЕКЦІЯ ЇХ ТІОТРИАЗОЛІНОМВ. Б. Пиндус, В. Й. Кресюн, М. С. Регеда

THE SHIFT OF THE FUNCTIONAL STATE OFPROOXIDANT-ANTIOXIDANT SYSTEM INTHE LUNGS DURING EXPERIMENTAL ALLERGICALVEOLITIS AND ADRENAL MYOCARDIAL DAMAGEAND ITS CORRECTION BY TIOTRIAZOLINEV. B. Pyndus, V. Y. Kresyun, M. S. Regeda ...................................5

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХИСНОГО ВПЛИВУДЕЯКИХ ОЛІГОПЕПТИДІВ ПРИ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇНИРОКТ. С. Щудрова, І. І. Заморський

MECHANISMS OF THE REALIZATION OFPROTECTIVE INFLUENCE OF SOME OLIGOPEPTIDESIN ISCHEMIA-REPERFUSION INJURY OF KIDNEYST. S. Shchudrova, I. I. Zamorskii .................................................... 7

ОСОБЛИВОСТІ УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНОГОАКТИВНОГО УНИКНЕННЯПРИ ПЕНТИЛЕНЕТЕТРАЗОЛЕВОМУ КІНДЛІНГУТ. М. Муратова

PECULIARITIES OF CONDITIONED ACTIVE AVOIDANCEIN PENTYLENETETRAZOL-INDUCED KINDLINGТ. М. Muratova ............................................................................. 11

АКТОПРОТЕКТОРНА АКТИВНІСТЬ СОЛЕЙ2-((4-АМІНО-5-R1-4Н-1,2,4-ТРІАЗОЛ-3-ІЛ)ТІО)ОЦТОВИХКИСЛОТІ. І. Аксьонова, Є. С. Пругло, О. І. Панасенко, Є. Г. КнишACTOPROTECTIVE ACTIVITY OF THE SALTS OF2-((4-AMINO-5-R1-4H-1,2,4-TRIAZOL-3-YL)THIO)ACETICACIDSI. I. Aksyonova, Ye. S. Pruglo, O. I. Panasenko, Ye. H. Knysh ......16

ЗМІСТCONTENTS

Теорія та експериментTheory and Experiment

Фармакологія і фармаціяPharmacology and Pharmacy

ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË2

ПРОТИЗАПАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЕСТЕРІВ ІБУПРОФЕНУНА МОДЕЛІ АСЕПТИЧНОГО ФОРМАЛІН-ІНДУКОВАНОГО ЗАПАЛЕННЯПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ І ТРАНСДЕРМАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІІ. А. Кравченко, А. О. Кобернік, М. В. Кірєва, Б. В. ПриступаANTI-INFLAMMATORY ACTIVITY OF IBUPROFEN ESTERS ON MODELS OFTHE FORMALIN-INDUCED PAW EDEMA BY ORAL ANDTRANSDERMAL ADMINISTRATIONI. A. Kravchenko, A. О. Kobernik, M. V. Kiryeva, B. V. Prystupa ............................................................. 20

ОЦІНКА БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІФУНКЦІОНАЛІЗОВАНИХ ПІРИДИНІВ І ДИПІРИДИНІВЯК ПОТЕНЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ КАРІЄСПРОТЕКТОРНИХ АГЕНТІВО. В. Продан, В. Ю. Анісімов, В. Є. Кузьмін, В. О. ГельмбольдтEVALUATION OF THE BIOLOGICAL ACTIVITY OFFUNCTIONALIZED PYRIDINES AND DIPYRIDINES ASCARIES-PREVENTIVE AGENTS POTENTIAL COMPONENTSO. V. Prodan, V. Yu. Anisimov, V. Ye. Kuz’min, V. O. Gelmboldt ............................................................ 25

ВИКОРИСТАННЯ ПРОТИСПАЙКОВИХ БАР’ЄРІВ У БЕЗПЛІДНИХ ХВОРИХІЗ СПАЙКОВИМ ПРОЦЕСОМ, АСОЦІЙОВАНИМ З ТЯЖКИМИ ФОРМАМИ ЕНДОМЕТРІОЗУА. Г. ВолянськаTHE USE OF ADHESION BARRIERS IN INFERTILE PATIENTS WITH ADHESIVE PROCESSASSOCIATED WITH SEVERE FORMS OF ENDOMETRIOSISА. G. Volyanska ....................................................................................................................................... 30

ДИНАМІКА КОПЕПТИНУ ТА MRproADM У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДАІЗ СУПРОВІДНИМ ОЖИРІННЯМ ЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ УСКЛАДНЕНЬО. С. Єрмак, П. Г. Кравчун, Н. Г. Риндіна, О. В. ГлєбоваCOPEPTIN’S AND MRproADM’S DYNAMICS IN PATIENTS WITH ACUTE MYOCARDIALINFARCTION WITH CONCOMITANT OBESITY DEPENDING ON THE PRESENCE OFCOMPLICATIONSO. S. Yermak, P. G. Kravchun, N. G. Ryndina, O. V. Glebova ................................................................ 35

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЛАС ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ТА ПАРАМЕТРИЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯТОРІВ У РАННЬОМУ ПІСЛЯІМПЛАНТАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІІ. М. Коломицева, Д. Є. Волков, Д. О. Лопін, М. І. ЯблучанськийFUNCTIONAL CLASS OF CHRONIC HEART FAILURE AND PARAMETERS OFPACEMEKER IN EARLY POSTOPERATIVE PERIODI. M. Kolomytseva, D. Ye. Volkov, D. O. Lopin, M. I. Yabluchansky ........................................................ 39

ЧАСТОТА МУТАЦІЙ ГЕНА ТРАНСМЕМБРАННОГО РЕГУЛЯТОРНОГО БІЛКАМУКОВІСЦИДОЗУ СЕРЕД ЧОЛОВІКІВ ІЗ ПАТОСПЕРМІЄЮМ. Я. Тиркус, Г. В. Макух, Н. В. Гельнер, Д. З. Воробець,С. В. Гаврилишин, В. І. ЧерепанинMOLECULAR-GENETIC STUDIES CFTR GENE MUTATIONS AMONG MENWITH IDIOPATHIC INFERTILITYM. Ya. Tyrkus, H. V. Makukh, N. V. Helner, D. Z. Vorobets,S. V. Gavrylyshyn, V. I. Cherepanyn ........................................................................................................ 42

РОЛЬ ДЕНДРИТНИХ КЛІТИНУ РЕГУЛЯЦІЇ ТКАНИННОГО ПРОЛІФЕРАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУПРИ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ЕНДОМЕТРІЯС. А. ФетескуTHE ROLE OF DENDRITIC CELLS IN THE REGULATION OFTISSUE PROLIFERATIVE POTENTIAL IN HYPERPLASTIC ENDOMETRIUMS. A. Fetesku ........................................................................................................................................... 46

КЛИНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ПРИМЕНЕНИЯ СЪЕМНЫХ ПЛАСТИНОЧНЫХ ПРОТЕЗОВПРИ НЕПЕРЕНОСИМОСТИ АКРИЛОВЫХ ПЛАСТМАСС,ИЗГОТОВЛЕННЫХ ИЗ СОПОЛИМЕРА ПОЛИПРОПИЛЕНАВ. Г. ШутурминскийCLINICAL EVALUATION OF REMOVABLE PLATE DENTURES APPLICATIONWITH INTOLERANCE OF ACRYLIC PLASTIC MADE OF POLYPROPYLENE COPOLYMERV. G. Shuturminskiy ................................................................................................................................. 50

Клінічна практикаClinical Practice

# 3 (149) 2015 3

ДИНАМІКА ДЕФОРМАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ МІОКАРДА ТА С-ТЕРМІНАЛЬНОГОФРАГМЕНТА ПРОКОЛАГЕНУ 1 ТИПУ ПІД ВПЛИВОМ БЛОКАТОРІВ РЕНІН-АНГІОТЕНЗИНОВОЇСИСТЕМИ У ЧОЛОВІКІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮМ. Ю. КолесникTHE DYNAMICS OF MYOCARDIAL DEFORMATION AND C-TERMINAL PROPEPTIDEOF PROCOLLAGEN TYPE I UNDER TREATMENT WITH RENIN-ANGIOTENSINSYSTEM INHIBITORS IN HYPERTENSIVE MALESM. Yu. Kolesnyk ....................................................................................................................................... 55

ДИНАМІКА КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЮ МОЗКУПІД ВПЛИВОМ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇ МАГНІТНОЇ СТИМУЛЯЦІЇО. І. Ісайкова, А. С. СонDYNAMICS OF COGNITIVE IMPAIRMENT IN PATIENTS WITH CHRONIC CEREBRAL ISCHEMIAUNDER THE INFLUENCE OF TRANSCRANIAL MAGNETIC STIMULATIONO. I. Isaikova, A. S. Son ........................................................................................................................... 62

ПРОФІЛАКТИКА НЕСПРИЯТЛИВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ КОРЕКЦІЇАНТИРЕФЛЮКСНОЇ ФУНКЦІЇ КАРДІЇ ПРИ ГРИЖАХ СТРАВОХІДНОГО ОТВОРУДІАФРАГМИ Й АХАЛАЗІЇ СТРАВОХОДУМ. М. Велигоцький, О. В. Горбуліч, В. В. КомарчукPREVENTION OF ADVERSE OUTCOMES OF LAPAROSCOPIC CORRECTION OFANTIREFLUX FUNCTION IN PATIENTS WITH REFLUX DISEASE AND ACHALASIAM. M. Velygotsky, O. V. Gorbulich, V. V. Komarchuk .............................................................................. 66

РЕЗУЛЬТАТИ ЕНДОВІДЕОХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬПРИ ДОБРОЯКІСНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ СТРАВОХОДУО. Ю. Усенко, О. С. Тивончук, А. С. Лаврик,О. П. Дмитренко, А. Ю. Згонник, Б. Б. МовчанRESULTS ENDOVIDIOSURGERY INTERVENTIONS WITH BENING DISEASESOF THE ESOPHAGUSO. Yu. Usenko, O. S. Tyvonchuk, A. S. Lavryk,O. P. Dmytrenko, A. Yu. Zgonnyk, B. B. Movchan................................................................................... 69

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЖОВЧОТЕЧ ПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇЗ ВИКОРИСТАННЯМ МАЛОІНВАЗИВНИХ ВТРУЧАНЬМ. Ю. Ничитайло, П. В. Огородник, Г. Ю. Мошківський, А. В. Гоман,А. Г. Дейниченко, М. С. Загрійчук, І. І. Булик, А. І. ГуцулякSURGICAL TREATMENT OF BILE LEAKAGE AFTER CHOLECYSTECTOMYWITH USE OF MINIINVASIVE METHODSM. Yu. Nychytaylo, P. V. Ogorodnyk, G. Yu. Moshkivskyy,A. V. Goman, A. G. Deynychenko, M. S. Zagriychuk, I. I. Bulyk, A. I. Hutsulyak ..................................... 72

РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ПАНКРЕАТИТІВПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ ВТРУЧАНЬ НА ПРОТОКОВІЙ СИСТЕМІ ПЕЧІНКИК. І. Шаповалова, В. В. Грубник, О. С. Дюжев, Р. П. РомакTHE RISK OF POSTOPERATIVE PANCREATITISAFTER LAPAROSCOPIC INTERVENTIONS IN THE DUCTAL SYSTEM OF THE LIVERK. I. Shapovalova, V. V. Grubnik, A. S. Dyuzhev, R. P. Romak............................................................... 76

РЕКОНСТРУКТИВНЕ ВТРУЧАННЯ ПРИ УШКОДЖЕННІПОЗАПЕЧІНКОВИХ ЖОВЧНИХ ПРОТОКПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇЄ. М. Шепетько, О. В. Ковальчук, С. С. Лобода, А. М. КопецькаRECONSTRUCTIVE SURGERY AT DAMAGED BILE DUCTAFTER LAPAROSCOPIC CHOLECYSTECTOMYYe. M. Shepet’ko, O. V. Koval’chuk, S. S. Loboda, A. M. Kopetskа ........................................................ 80

ЛАПАРОСКОПІЧНА ГАСТРЕКТОМІЯ В ЛІКУВАННІ РАКУ ШЛУНКА:АНАЛІЗ ПЕРШИХ 60 ОПЕРАЦІЙС. В. Байдо, П. Д. Фомін, А. В. Жигулін, Д. А. ГолубLAPAROSCOPIC GASTRECTOMY IN THE TREATMENT OF GASTRIC CANCER:ANALYSIS OF THE FIRST 60 OPERATIONSS. V. Baydo, P. D. Fomin, A. V. Zhygulin, D. A. Golub............................................................................. 82

Лапароскопічна хірургіяLaparoscopic Surgery


ДОСВІД ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНОГО ГОСТРОГО ХОЛЕЦИСТИТУЮ. М. Захараш, М. П. Захараш, Р. Н. Абу Шамсія, А. І. Стельмах, В. В. МорозEXPERIENCE IN THE TREATMENT OF COMPLICATED ACUTE CHOLECYSTITISYu. M. Zakharash, M. P. Zakharash, R. N. Abu Shamsiya, A. I. Stelmakh, V. V. Moroz ......................... 85

«ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ». ВІДОМОСТІ ПРО ВИДАННЯ .................................................. 89

ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙ ДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ» ............................. 89

ПОРЯДОК РЕЦЕНЗУВАННЯ РУКОПИСІВ НАУКОВИХ СТАТЕЙ,ЯКІ НАДХОДЯТЬ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇВ РЕДАКЦІЮ «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ» ..................................................................... 91

“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL” (“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”).INFORMATION ABOUT EDITION ........................................................................................................... 92

THE MANUAL OF ARTICLE STYLE FOR “ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL”(“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”) .................................................................................................. 92

MANUSCRIPTS REVIEWING ORDER .................................................................................................... 94

© Одеський медичний журнал, 2015

Друкується за рішенням Вченої ради Одеського національного медичного університетуПротокол № 6 від 26.02.2015 р.

Odes’kij medičnij žurnal [Text] : science and practice journal /founders the Ministry of Health of Ukraine, the Odessa NationalMedical University. – 1997 ; Odessa : ONMedU, 2015

2015 N 3 (149). – 200 copiesISSN 2226-2008

До відома авторів! Постановами президії ВАК України № 1-05/2 від 27 травня 2009 р.та № 1-05/5 від 31 травня 2011 р. «Одеський медичний журнал» включено до перелікувидань, у яких можуть публікуватися основні результати дисертаційних робітз медицини, біології та фармації.

На допомогу авторам

Information for Authors

ДО ВІДОМА АВТОРІВПублікація матеріалів у «Одеському медичному журналі» і журна-

лі «Досягнення біології та медицини», які видаються Одеським націо-нальним медичним університетом, платна. Оплата здійснюється піс-ля рецензування статей і схвалення їх до друку, про що авторів по-відомляють додатково.

З питань сплати за публікацію статей та довідок про їх над-ходження й опрацювання просимо звертатися до Віри Григорів-ни Ліхачової за тел. +38 (048) 728-54-58 (р.), +38 (097) 977-23-31 (м.),e-mail: [email protected].

Копію квитанції про сплату слід надсилати поштою на адресу: Одесь-кий національний медичний університет, редакція журналу (назва жур-налу), Валіховський пров., 2, м. Одеса, 65082 — або передавати нафакс +38 (048) 723-22-15 для В. Г. Ліхачової.

# 3 (149) 2015 5

Теорія та експеримент

УДК 616.24-056.3-084.7

В. Б. Пиндус, В. Й. Кресюн, М. С. Регеда

ЗРУШЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ

У ЛЕГЕНЯХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУАЛЕРГІЧНОМУ АЛЬВЕОЛІТІ Й АДРЕНАЛІНОВОМУ

УШКОДЖЕННІ МІОКАРДАТА КОРЕКЦІЯ ЇХ ТІОТРИАЗОЛІНОМ

Львівський національний медичний університетімені Данила Галицького, Львів, Україна,

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна

УДК 616.24-056.3-084.7В. Б. Пиндус, В. И. Кресюн, М. С. РегедаНАРУШЕНИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТ-

НОЙ СИСТЕМЫ В ЛЕГКИХ ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ АЛЛЕРГИЧЕСКОМ АЛЬВЕОЛИТЕИ АДРЕНАЛИНОВОМ ПОВРЕЖДЕНИИ МИОКАРДА И КОРРЕКЦИЯ ИХ ТИОТРИАЗОЛИНОМ

Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, Украина,Одесский национальный медицинский университет, Одеса, УкраинаВ работе показано, что в процессе развития экспериментального аллергического альвеоли-

та (ЭАА) при адреналиновом повреждении миокарда (АПМ) происходит постепенный рост содер-жания диеновых конъюгатов (ДК) и малонового диальдегида (МДА) в легких. Избыточное образо-вание продуктов перекисного окисления липидов (ПОЛ) вызвало изменение активности отдель-ных ферментов антиоксидантной системы в легких. Было выяснено что на 1-е сутки экспери-мента активность супероксиддисмутазы (СОД) и каталазы (КТ) в легких возрастает, а позже, на7, 14 и 24-е сутки развития ЭАА и АПМ, происходит снижение активности данных ферментов,что свидетельствует сначала о компенсаторной функции антиоксидантной защиты с последую-щим ее истощением.

Применение тиотриазолина приводило к снижению содержания ДК и МДА и повышеню актив-ности СОД и КТ, что свидетельствует о его корректирующем действии на указанные показатели.

Ключевые слова: экспериментальный аллергический альвеолит, адреналиновое повреж-дение миокарда, пероксидное окисление липидов.

UDC 616.24-056.3-084.7V. B. Pyndus, V. Y. Kresyun, M. S. RegedaTHE SHIFT OF THE FUNCTIONAL STATE OF PROOXIDANT-ANTIOXIDANT SYSTEM IN THE

LUNGS DURING EXPERIMENTAL ALLERGIC ALVEOLITIS AND ADRENAL MYOCARDIALDAMAGE AND ITS CORRECTION BY TIOTRIAZOLINE

Danyla Halytskyy Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine,The Odessa National Medical University, Odessa, UkraineIntroduction. Clinicians and experimentalists pay much attention to role and importance of free

radical oxidation (FRO) processes and antioxidant system (AOS) condition in the pathogenesis ofexperimental allergic alveolitis (EAA) development combined with adrenal myocardial damage (AMD).

As for today, tiotriazoline impact on the level of lipid peroxidation products (LPO) and AOS in thelungs during experimental allergic alveolitis and adrenal myocardial damage is not defined.

Purpose of our study was to ascertain the damage of prooxidative and antioxidant system condi-tions in the lungs during EAA and install AMD and ascertain the influence of tiotriazoline.

Materials and methods. Experiments were carried out upon 68 guinea pigs, which were dividedinto six groups. The first group is the control one; the second, third, fourth and fifth groups — animalswith EAA and AMD on the first, seventh, fourteenth and twenty-fourth day of the experiment relevant-ly. The sixth group is guinea pigs with EAA and AMD after tiotriazoline intramuscular injections once aday at a dose of 100 mg per 1 kg and during 10 days (from 14th to 24th day).

Animals with EAA and AMD were decapitated at 1st, 7th, 14th and 24th day before and after tiotri-azoline treatment and their lung tissue was taken for biochemical studies.


Вступ

Екзогенний алергічний аль-веоліт (АА) становить віднос-но невелику питому вагу середзахворювань бронхолегенево-го апарату, проте досить час-то у практичній роботі лікарятрапляються випадки гіподіа-гностики, що викликають розви-ток різних ускладнень. Тому цялегенева недуга має соціально-економічне значення, оскількиспричиняє періоди непраце-здатності та інвалідність [3].

Велику увагу як клініцисти,так і експериментатори приді-ляють ролі та значенню проце-сів вільнорадикального окис-нення (ВРО) і стану антиокси-дантної системи (АОС) у пато-генезі розвитку екзогенного АА,поєднаного з адреналіновимушкодженням міокарда (АУМ).Сьогодні не встановлено впли-ву тіотриазоліну на рівень про-дуктів перекисного окисненняліпідів (ПОЛ) і АОС у легеняхпри експериментальному алер-гічному альвеоліті (ЕАА) й АУМ.

Метою нашого досліджен-ня було з’ясувати порушенняпроцесів ПОЛ і АОС у легеняхпри ЕАА й АУМ та визначитидію антиоксиданта тіотриазо-ліну.

Матеріали та методидослідження

Досліди були проведені на68 морських свинках-самцяхмасою тіла 0,18–0,22 кг. Тва-рин розподілили на шість груп.Перша — контроль, друга, тре-тя, четверта і п’ята групи —тварини з ЕАА і АУМ відповід-но на 1-шу, 7-му, 14-ту і 24-тудобу експерименту. Шоста гру-

па — морські свинки з ЕАА іАУМ після застосування тіо-триазоліну, який уводили внут-рішньом’язово один раз надень дозою 100 мг на 1 кг масипротягом 10 днів (з 14-ї по24-ту добу).

Експериментальний алер-гічний альвеоліт відтворюва-ли за методом О. О. Орєхова,Ю. А. Кирилова [2], АУМ — заметодом О. О. Маркової [5].

Вміст дієнових кон’югатів(ДК) визначали за методомВ. Б. Гаврилова [1], малоново-го діальдегіду (МДА) — за ме-тодом Е. Н. Коробейнікової [4],супероксиддисмутази (СОД)— за методом R. Fried [6], ка-талази (КТ) — за R. Holmes [7].

Тварин з ЕАА й АУМ дека-пітували на 1-шу ,7-му, 14-ту і24-ту добу до та після лікуван-ня тіотриазоліном, вилучалилегеневу тканину для прове-дення біохімічних досліджень.Одержані цифрові результатиобробляли статистичним ме-тодом Стьюдента.

Результати дослідженнята їх обговорення

Проведені експерименталь-ні дослідження показали, щона 1-шу, 7-му, 14-ту і 24-ту до-бу розвитку АА при АУМ відбу-вається поступове зростаннявмісту ДК у легенях відповід-но на 51,6 % (p<0,05), 74,6 %(p<0,05), 109 % (p<0,05) і118,4 % (p<0,05) порівняно зконтролем (рис. 1). Аналіз іншо-го показника ВРО, а саме МДАвстановив аналогічну спрямо-ваність змін, як і рівня ДК. Зо-крема, виявлено підвищенняконцентрації МДА в легенях на74,9 % (p<0,05), 89,5 % (p<0,05),98,6 % (p<0,05) і 132,2 % (p<0,05)порівняно з групою інтактнихтварин відповідно на 1-шу, 7-му,14-ту і 24-ту добу експеримен-ту, що вказує на поетапне зро-стання продуктів ПОЛ при ЕААй АУМ (див. рис. 1).

Надмірне утворення продук-тів ПОЛ викликало зміну актив-ності окремих ферментів АОС

Results and discussion. Experimental studies showed that while the development of allergic al-veolitis during AMD there is a gradual increase of diene conjugates and malondialdehyde level in thelungs.

Excessive formation of lipid peroxidation products caused a change in the activity of certain en-zymes in lungs antioxidant system. It was found out that on the 1st day of the experiment superoxidedismutase and catalase in the lungs increase, and later, on the 7th, 14th and 24th day of EAA andAMD development, these enzymes activity decreases.

The obtained data allow us to witness the primary compensatory function of antioxidant protectionwith its subsequent depletion.

Application of tiotriazoline during 10 days resulted in a decrease in diene conjugates and malon-dialdehyde content and increased activity of superoxide dismutase and catalase, which signifies thecorrective action to these parameters.

Conclusions. The obtained results allow to suggest that antioxidant tiotriazolin has the corectiveimpact to the formation of lipid peroxidation products (diene conjugates and malondialdehyde) and anti-oxidant system activity (superoxide dismutase and catalase) during the development of AA and AMD.

Key words: experimental allergic alveolitis, adrenal myocardial damage, lipid peroxidation.

250

200

150

100

50

0

123123123123123123123123

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12121212121212

1212121212121212

123123123123123123123123

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123123

1212121212

12341234123412341234123412341234

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123

1212121212

123123123123123123123123

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123123123123123

12121212

1-ша 7-ма 14-та 24-тадоба

%

Контроль ДК МДА СОД КТ1212

123123123

11

1212

Рис. 1. Вміст продуктів перекисного окиснення ліпідів і активністьантиоксидантної системи в легенях при екзогенному алергічному аль-веоліті та адреналіновому ушкодженні міокарда, % від контролю

# 3 (149) 2015 7

у легенях. Було з’ясовано щоу 1-шу добу формування ЕААй АУМ активність СОД у леге-нях зростає на 10,6 % (p<0,05)щодо першої групи тварин.Пізніше, на 7-му, 14-ту і 24-тудобу розвитку ЕАА й АУМ від-буваються протилежні змінищодо активності СОД. Вонабула зниженою відповідно на24,2 % (p<0,05), 29,6 % (p<0,05)і 43,6 % (p<0,05), що дає під-ставу стверджувати про депре-сію АОС (див. рис. 1).

Визначення активності КТ улегенях при ЕАА й АУМ по-казало зростання цього фер-менту на 23,5 % (p<0,05) на1-шу добу експерименту та по-дальше зниження на 33,7 %(p<0,05), 37,6 % (p<0,05) і 58,6 %(p<0,05) відповідно на 7-му,14-ту і 24-ту добу порівняно зконтролем (див. рис. 1). Оде-ржані дані свідчать спочатку(1-ша доба) про компенсатор-ну функцію антиоксидантногозахисту, а надалі про його ви-снаження.

Застосування тіотриазолінувпродовж 10 днів приводилодо зниження вмісту ДК на 43,6 %(p<0,05) і МДА на 40,9 % (p<<0,05) та підвищення активнос-ті СОД на 57,8 % (p<0,05) і КТна 92,6 % (p<0,05) порівняноз групою морських свинок ізЕАА й АУМ без використанняцього препарату, що доводить

його коригувальну дію на за-значені показники.

Таким чином, вивчення по-казників ВРО й АОС у легеняхсамців показало підвищеннявмісту ДК і МДА та зниження ак-тивності СОД і КТ, особливо на14-ту і 24-ту добу експерименту,що дає можливість стверджува-ти про розвиток оксидантногостресу при ЕАА й АУМ.

Одержані результати дослі-джень дозволяють зробити ви-сновок про те, що антиоксиданттіотриазолін має коригувальнийвплив на рівень утворення про-дуктів ПОЛ (ДК і МДА) й актив-ність АОС (КТ і СОД) за умоврозвитку АА й АУМ.

ЛІТЕРАТУРА1. Гаврилов В. Б. Спектрофото-

метрическое определение содержа-ния гидроперекисей липидов в плаз-ме крови / В. Б. Гаврилов, М. И. Миш-корудная // Лабораторная диагнос-тика ишемической болезни сердца. –К. : Здоровье, 1989. – С. 170–171.

2. Орехов О. О. Патоморфологиялегких и микроциркуляторного русламалого круга кровообращения прихроническом экспериментальном ал-лергическом альвеолите / О. О. Оре-хов, Ю. А. Кириллов // Архив патоло-гии. – 1985. – № 10. – С. 54–61.

3. Регеда М. С. Алергічні захво-рювання легенів : монографія / М. С.Регеда. – Львів, 2009. – 342 с.

4. Коробейникова Э. Н. Модифи-кация определения продуктов ПОЛ вреакции с тиобарбитуровой кислотой/ Э. Н. Коробейникова // Лаборатор-

ное дело. – 1989. – № 7. – С. 8–10.

5. Маркова О. О. Міокардіодист-рофія і реактивність організму / О. О.Маркова. – Тернопіль : Укрмедкнига,1998. – С. 152.

6. Fried R. Enzymatic and non-enzymatic assay of superoxide ifilii/ R. Fried // Biochemie. – 1975. – Vol. 57,N 5. – P. 657–660.

7. Holmes R. Epigenetic intercon-versions of the multiple forms of mouseliver catalase / R. Holms, C. Masters// FEBS Lett. – 1970. – Vol. 11, N 11.– P. 45–48.

REFERENCES1. Gavrilov V.B., Mishkorudnaya

M.I. Spectrophotometric determinationof lipid hydroperoxides in plasma. Lab-oratnaya diagnostika ishemicheskoibolezni serdtsa Kiyev. Zdorovye, 1989,p. 170-171.

2. Orekhov O.O., Kirillov Yu.A. Pa-thology of lung microvasculature andpulmonary circulation in chronic experi-mental allergic alveolitis. Arkhiv Pa-tologii 1985; 10: 54-61.

3. Regeda M.S. Allergic lung dis-ease. Monography. Lviv, 2009, p. 342.

4. Korobeinikova E.N. Modificationof the definition of lipid peroxidationproducts in the reaction with thiobarbi-turic acid. Laboratornoe delo 1989; 7:8-10.

5. Markova O.O. Myocardiodystro-phy and reactivity. Ukrmedkniga, Ter-nopil, 1998, p. 152.

6. Fried R. Enzymatik and non-en-zymatic assay of superoxide ifilii. Bio-chemie 1975; 57 (5): 657-660.

7. Holmes R., Masters C. Epigenet-ic interconversions of the multiple formsof mouse liver catalase. FEES Lett1970; 11 (11): 45-48.

Надійшла 4.12.2014

УДК 615.324:577.112.6]:616.61-005.4-08

Т. С. Щудрова, І. І. Заморський

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇЗАХИСНОГО ВПЛИВУ ДЕЯКИХ ОЛІГОПЕПТИДІВ

ПРИ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ НИРОКБуковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна

УДК 615.324:577.112.6]:616.61-005.4-08Т. С. Щудрова, И. И. ЗаморскийМЕХАНИЗМЫ РЕАЛИЗАЦИИ ЗАЩИТНОГО ВЛИЯНИЯ НЕКОТОРЫХ ОЛИГОПЕПТИДОВ

ПРИ ИШЕМИИ-РЕПЕРФУЗИИ ПОЧЕКБуковинский государственный медицинский университет, Черновцы, УкраинаИсследовано влияние синтетических олигопептидов EDL и AED, синтезированных в Санкт-

Петербургском институте биорегуляции и геронтологии (Российская Федерация) на основе изуче-ния пептидного состава ткани почек, на течение ишемически-реперфузионной острой почечнойнедостаточности. Установлено, что олигопептиды проявляют защитное действие по отношению


Результати багатьох до-сліджень показують на те, щогостре ураження нирок є роз-повсюдженим станом, частотавиникнення якого постійно зрос-тає й асоціюється зі значнимпогіршенням якості життя тарівнем смертності [9]. Загаль-на поширеність дорівнює у се-редньому 13–20 % усіх госпі-талізованих хворих [6]. Най-більш часто причиною гостроїниркової недостатності (ГНН) єгостра ренальна ішемія-репер-фузія, що виникає при шоці,крововтраті, серйозному ушко-дженні або трансплантації ни-рки [10]. Ренальна ішемія при-зводить до ендотеліальної дис-функції, втрати мікроворсинокщіткової облямівки, дезінтег-рації цитоскелета та, як наслі-док, порушення функціональ-ного стану нирок, розвитку енер-годефіциту, окисного стресу ізапалення, що зумовлює під-вищення судинної проникнос-ті, набряк ендотеліальних клі-тин із порушенням кровотоку узв’язку зі стисканням капілярівта оклюзією судин при ре-

перфузії [7; 8]. Зважаючи нарозповсюдженість і відсутністьефективних методів корекціїГНН, актуальним є пошук но-вих препаратів, здатних впли-вати на основні механізми роз-витку цієї патології.

Для дослідження було об-рано синтезовані у Санкт-Петербурзькому інституті біо-регуляції та геронтології (Ро-сійська Федерація) на основівивчення пептидного складутканини нирок трипептидиAED (Ala-Glu-Asp) і EDL (Glu-Asp-Leu), які виявляють ткани-носпецифічну регуляторну діюта вивчаються на предмет на-явності нефропротекторної ак-тивності [5].


Досліди проведено на 28статевозрілих нелінійних білихщурах масою 150–200 г. Тва-рин було розподілено на 4 гру-пи (n=7): I група — контроль(псевдооперовані тварини);II група — модельна ГНН; тва-ринам III–IV груп протягом

трьох днів до моделюванняГНН уводили трипептиди EDLі AED дозою 3 мкг/кг. Ішеміюмоделювали з дотриманнямумов асептики під загальноюанестезією (етамінал-натрій,40 мг/кг): виконували середин-ну лапаротомію, виділяли кож-ну нирку, накладаючи на нир-кову ніжку затискач із метоюперетискання артерії, вени тасечоводу на 60 хв і подаль-шою герметизацією черевноїпорожнини. Після видаленнязатискача черевну порожнинупошарово ушивали з подаль-шою 24-годинною реперфу-зією й оцінкою функціонально-го стану нирок за умов індуко-ваного діурезу [4]. Евтаназіютварин здійснювали шляхомдекапітації під ефірною анесте-зією з дотриманням положень«Європейської конвенції по за-хисту хребетних тварин, якихвикористовують в експеримен-тальних та інших наукових ці-лях» (Страсбург, 1986). Функціо-нальний стан нирок щурів оці-нювали за показниками діуре-зу, кліренсу креатиніну (Clcr),

к нефроцитам, характеризующееся улучшением показателей функционального состояния по-чек крыс, угнетением процессов свободнорадикального окисления на фоне активизации антира-дикальной защиты, а также поддержанием энергетического обеспечения клеток. При этом бо-лее эффективным по степени влияния на все изученные показатели было введение трипепти-да EDL.

Ключевые слова: олигопептиды, ишемия-реперфузия, нефропротекция.

UDC 615.324:577.112.6]:616.61-005.4-08T. S. Shchudrova, I. I. ZamorskiyMECHANISMS OF THE REALIZATION OF PROTECTIVE INFLUENCE OF SOME OLIGOPEP-

TIDES IN ISCHEMIA-REPERFUSION INJURY OF KIDNEYSThe Bucovinian State Medical University, Chernivtsi, UkraineThe aim of research was to study the nephroprotective activity of oligopeptides AED and EDL,

synthesized in the St.-Peterburg Institute of Bioregulation and Gerontology (RF) on a model of ischemia-reperfusion (I/R) kidney injury in rats.

Methods. Animals were randomly divided into 4 groups: I — sham-operated animals, II — mode-ling of ischemic acute kidney failure (AKF) by clamping of both kidney pedicles for 60 min and 24 h ofreperfusion, animals of III and IV grous three days before operation received tripeptides EDL andAED in dose 3 mg/kg.

Results. I/R resulted in development of AKF characterized by a fall in diuresis by 48.8%, 2-folddecrease of creatinine clearance (Clcr) and severe tubular injury which confirmed by a significant prote-inuria, and an increase of fractional excretion of sodium (FENa) up to 2.16%. Pretreatment with tripep-tides decreased the severity of ischemic injury realized in increase of diuresis 1.9 times in case ofEDL use and 1.3 times in case of AED treatment, and decrease of protein excretion by 2.4 and1.7 times, respectively (р<0.01). EDL also significantly decreased Clcr 2.4 times and FENa to 0.55%.Development of AKF was accompanied with activation of peroxidation processes in kidney tissue:MDA content increased by 47%, OMP — by 49% along with 2-fold inhibition of GPx activity and CATactivity — by 42%. Pretreatment with EDL increased GPx activity 1.6 times, CAT — 1.5 times, de-creased MDA content by 1.3 times and OMP — by 1.2 times (р<0.01). AED pretreatment has shownless significant effect. EDL administration caused an increase in succinate dehydrogenase activity5.4 times, AED — 3.3 times comparing to untreated animals.

Conclusions. Pretreatment with oligopeptides decreases I/R-caused injury of nephrons, normal-izing their functional state and pro-antioxidant balance in kidney tissue with more significant effect ofpeptide EDL.

Key words: oligopeptides, ischemia-reperfusion, nephroprotection.

# 3 (149) 2015 9

екскреції білка (Epr) та фракцій-ної екскреції іонів натрію з се-чею (FENa+) [2]. Активність про-цесів пероксидації оцінювализа вмістом у тканині нирок ма-лонового діальдегіду (МДА) таокисно-модифікованих білків(ОМБ), стан антиоксидантногозахисту — за активністю глута-тіонпероксидази (ГП) і катала-зи (КАТ) [1]. Енергетичне за-безпечення клітин оцінювализа активністю сукцинатдегідро-генази (СДГ) у тканині нирок[3]. Статистичну обробку ре-зультатів проводили за допо-могою програми SPSS Statis-tica 17.0. Достовірність різниціміж показниками оцінювали задопомогою параметричногоt-критерію Стьюдента (при нор-мальному розподілі) та не-параметричного U-критеріюМанна — Уітні (при невідпо-відності нормальному розподі-лу). Наявність кореляційногозв’язку встановлювали за до-помогою коефіцієнта кореляціїСпірмена. Мінімальну статис-тичну достовірність приймализа p<0,05.


Ішемія нирок з подальшоюреперфузією призвели до роз-витку олігуричної стадії ГНН,що виявлялося зниженням ді-урезу на 48,8 % (р<0,001) на фо-ні зменшення показника клірен-су креатиніну вдвічі (р<0,001).Ушкодження як клубочків, такі канальців нирок призвело довираженої протеїнурії: екскре-ція білка збільшилась у 2,8 ра-зу (p<0,05). На значне ушко-дження епітелію канальців по-казало зростання показникафракційної екскреції натрію до2,16 %, що у 5,4 разу (р<0,001)перевищило показник групиконтролю (табл. 1). Триденневведення пептидів привело дозменшення вираженості іше-мічного ушкодження, що вияв-лялось у достовірному зростан-ні діурезу в 1,9 разу при введен-ні EDL (р<0,001) та у 1,3 разу —при введенні AED (p<0,05), атакож зменшенні екскреції бі-лка порівняно з групою неліко-ваних тварин під впливом EDLу 2,4 разу (p<0,05), AED —

у 1,7 разу (р<0,05). Застосу-вання пептиду AED призвелодо зростання кліренсу креати-ніну в 1,5 разу (р<0,05) та змен-шення фракційної екскреціїнатрію до 1,47 % (р<0,05). Привведенні пептиду EDL спосте-рігалося достовірне збільшен-ня показника кліренсу креати-ніну у 2,4 разу (р<0,001) тазменшення фракційної екскре-ції натрію до 0,55 % (р<0,001),що відповідало показнику нор-ми та вказувало на збережен-ня реабсорбційної здатностінефронів.

Розвиток ГНН супроводжу-вався активацією процесівпероксидації у тканині нирок,вміст МДА збільшився у 1,5 ра-зи (р<0,001), ОМБ — на 49 %порівняно з групою псевдо-оперованих тварин (р<0,001;табл. 2). При цьому встановле-

но пригнічення активності фер-ментів антиоксидантного за-хисту — ГП удвічі (р<0,001) таКАТ — на 42 % (р<0,001).

Введення трипептиду EDLпризвело до зростання актив-ності ГП у 1,6 разу, КАТ — у1,5 рази порівняно із групоюнелікованих тварин (в обох ви-падках р<0,001). Поряд із цим,спостерігалося зменшення вміс-ту МДА у 1,3 разу й ОМБ — у1,2 разу (р<0,001), що свідчи-ло про обмеження вираженос-ті вільнорадикальних процесівпід впливом пептиду. При за-стосуванні AED активність КАТзросла у 1,4 разу (р<0,001), ГП— у 1,3 разу (р<0,05), що по-єднувалося зі зменшеннямвмісту як МДА, так і ОМБ у 1,2разу (в обох випадках р<0,01).Розвиток оксидативного стре-су тісно пов’язаний із розвит-

Примітка. * — p<0,05, *** — p<0,001 — достовірні розбіжності досліджува-них показників порівняно з такими в групі контролю; # — p<0,05, ### — p<0,001— достовірні розбіжності досліджуваних показників порівняно з такими в групіщурів із гострою нирковою недостатністю (статистичний критерій Манна — Уїтні).

Таблиця 1Вплив трипептидів на функціональний стан нирок щурів

за умов розвитку ішемічно-реперфузійноїгострої ниркової недостатності, M±SD

Показник Контроль ГНН ГНН + EDL ГНН + AED

Діурез, мл 4,12±0,10 2,11±0,14*** 3,97±0,34### 2,840±0,010#

Clcr, мкмоль/л 49,50±5,02 24,48±2,29*** 57,95±10,72### 37,21±5,28#

Epr, мг за 2 год 0,023±0,010 0,064±0,010* 0,027±0,010# 0,038±0,010#

FENa+, % 0,40±0,06 2,16±0,38*** 0,55±0,23### 1,17±0,23#

Таблиця 2Вплив трипептидів на стан прооксидантно-антиоксидантного

балансу у тканині нирок щурів за умов розвиткуішемічно-реперфузійної гострої ниркової недостатності, M±SD

Показник Контроль ГНН ГНН + EDL ГНН + AED

Вміст МДА, 23,66±1,22 34,87±1,05*** 26,34±0,58### 30,11±0,82##

мкмоль/г

Вміст ОМБ, 8,41±0,20 12,56±0,30*** 10,17±0,19### 10,86±0,27##

од. опт. густ./мл

Активність ГП, 128,76±3,76 63,75±2,86*** 101,1±2,91### 86,03±9,09#

нмоль/(хв⋅мгтканини)

Активність KАT, 6,91±0,13 4,85±0,31*** 7,31±0,14### 6,58±0,25###

мкмоль Н2О2/(хв⋅мг тканини)

Примітка. *** — p<0,001 — достовірні розбіжності досліджуваних показ-ників порівняно з такими в групі контролю; # — p<0,05, ## — p<0,01 ### —p<0,001 — достовірні розбіжності досліджуваних показників порівняно з та-кими в групі щурів із гострою нирковою недостатністю (статистичний критерійМанна — Уїтні).


ком енергодефіциту, що під-тверджувалося зниженням ак-тивності СДГ у тканині нирокнелікованих тварин у 4,7 разу(р<0,001). Застосування EDLпризвело до зростання актив-ності СДГ у 5,4 разу (р<0,001),AED — у 3,3 разу (р<0,001)(рис. 1).

При застосуванні трипепти-ду EDL встановлено наявністьоберненої кореляційної залеж-ності середньої сили між ак-тивністю СДГ і вмістом МДА(r=-0,67), між активністю СДГ іFENa+ (r=-0,56), а також міжактивністю ГП і вмістом МДА(r=-0,68). Сильна кореляційназалежність виявлена між ак-тивністю ГП та вмістом ОМБ(r=-0,9), між FENa+ і активністюКАТ (r=-0,78). Пряма коре-ляційна залежність встановле-на між активністю СДГ і Clcr(r=0,56).

Висновки

Профілактичне застосуван-ня олігопептидів зменшилоступінь ушкодження нефронівпри ішемії-реперфузії нирок,

що виявлялося покращеннямїх функціонального стану таенергетичного забезпечення, атакож нормалізацією проокси-дантно-антиоксидантного ба-лансу. Більш ефективним заступенем впливу на вивченіпоказники було введення три-пептиду EDL, а встановленікореляційні зв’язки свідчатьпро взаємозв’язок різних меха-нізмів протекторного впливу.

ЛІТЕРАТУРА1. Арутюнян А. В. Методы оцен-

ки свободнорадикального окисленияи антиоксидантной системы организ-ма : метод. рекомендации / А. В. Ару-тюнян, Е. Е. Дубинина, Н. Н. Зыби-на. – СПб. : ИКФ «Фолиант», 2000. –53 с.

2. Камышников В. С. Справочникпо клинико-биохимическим исследо-ваниям и лабораторной диагностике/ В. С. Камышников. –. М., 2009. –880 c.

3. Методы биохимических иссле-дований (липидный и энергетическийобмен) / под ред. М. И. Прохоровой.– Л. : Изд-во ЛГУ, 1982. – 272 с.

4. Методи експериментальногомоделювання ураження нирок прифармакологічних дослідженнях : ме-тод. рекомендації ДФЦ України / С. Ю.Штриголь, В. М. Лісовий, І. А. Зупа-нець [та ін.] — К., 2009. – С. 9–10.

5. Пептиды регулируют экспрес-сию сигнальных молекул в клеточ-ных культурах почек при старении invitro / В. Х. Хавинсон, Н. С. Линько-ва, В. О. Полякова [и др.] // Бюлле-тень экспериментальной биологии имедицины. – 2014. – № 2. – С. 227–230.

6. Acute kidney injury: Prevention,detection and management of acutekidney injury up to the point of renalreplacement therapy (Clinical guide-lines; CG169). – London, UK : NationalInstitute for Health and Care Excel-lence (NICE), 2013. – 39 p.

7. The study of the effects of posttreat-ment with rosmarinus officinalis aqueousextract 48 h after renal ischemia-reper-fusion in rats / S. Ashtiyani, M. Zohra-bi, A. Has-sanpoor [et al.] // ZahedanJ. Res. Med. Sci. – 2013. – Vol. 15 (6).– P. 1–7.

8. El Sabbahy M. Ischemic kidneyinjury and mechanisms of tissue repair/ M. El Sabbahy, V. S. Vaidya // WileyInterdiscip. Rev. Syst. Biol. Med. –2011. – Vol. 3 (5). – P. 606–618.

9. Muruganand R. Acute kidney in-jury: what’s the prognosis? / R. Muru-ganand, J. A. Kellum / Nat. Rev. Neph-rol. – 2011. – Vol. 7 (4). – P. 209–217.

10. Atorvastatin treatment attenu-ates renal injury in an experimentalmodel of ischemia — reperfusion in

rats / K. Wu, L. Wenjing, J. Tian [et al.]// BMC Nephrology. – 2014. – Vol. 15.– P. 14.

REFERENCES1. Arutiunian A.V., Dubinina Ye.Ye.,

Zybina N.N. Metody otsenki svobodno-radikal’nogo okisleniia i antioksidant-noy sistemy organisma. Metodicheskiierekomendatsii [Methods of evaluationof free radical oxidation and antioxidantsystem of the organism. Methodologi-cal recommendations]. St.-Petersburg,IKF “Foliant”, 2000, 53 p.

2. Kamyshnikov V.S. Spravochnikpo kliniko-biokhimicheskim issledova-niiam i laboratornoy diagnostike [Hand-book of clinical biochemical investiga-tions and laboratory diagnostics]. Mos-cow, 2009, 880 p.

3. Metody biokhimicheskih issle-dovaniy (lipidnyy i energeticheskiy ob-men) [Methods of the biochemical in-vestigations (lipid and protein metabo-lism)]. Edited by Prokhorova M. I. Len-ingrad: Izdatelstvo Leningr. univer-siteta, 1982, 272 p.

4. Shtrygol S.Yu., Lisovyy I.A.,Zupanets I.A. (eds) Metody eksperi-mental’nogo modelyuvannia urazhennianyrok pry farmakologichnyh doslidzhen-niakh. Metodychni recomendatsii DFCUkrainy [Methods of the experimentalmodeling of kidney injury for pharma-cological investigations: Methodical re-commendations of SPC of Ukraine].Kyiv, 2009, p. 9-10.

5. Khavinson V.Kh., Linkova N.S.,Poliakova V.O. et al. Peptides regulateexpression of the signal molecules inthe kidney cell cultures during aging invitro. Bulleten’ eksperimentalnoy bi-ologii i meditsiny 2014; 2(157): 227-230.

6. Acute kidney injury: Prevention,detection and management of acutekidney injury up to the point of renalreplacement therapy (Clinical guide-lines; CG169). London, UK: NationalInstitute for Health and Care Excel-lence (NICE), 2013. 39 p.

7. Ashtiyani S., Zohrabi M., Hassan-poor A. The study of the effects ofposttreatment with rosmarinus officina-lis aqueous extract 48 h after renalischemia-reperfusion in rats. ZahedanJ Res Med Sci. 2013; 15 (6): 1-7.

8. El Sabbahy M., Vaidya V.S.Ischemic kidney injury and mecha-nisms of tissue repair. Wiley Interdis-cip Rev Syst Biol Med. 2011; 3 (5): 606-618.

9. Muruganand R., Kellum J.A.Acute kidney injury: what’s the progno-sis? Nat Rev Nephrol. 2011; 7 (4): 209-217.

10. Wu K., Wenjing L., Tian J., LiH. Atorvastatin treatment attenuatesrenal injury in an ex-perimental modelof ischemia — reperfusion in rats. BMCNephrology 2014; 15: 14.


Рис. 1. Вплив трипептидів наактивність СДГ у тканині нирокщурів за умов розвитку ішемічно-реперфузійної гострої нирковоїнедостатності: 1 — контроль; 2 —ГНН; 3 — ГНН + EDL; 4 — ГНН +AED; * — p<0,001 — достовірнірозбіжності показника порівняноз таким в групі контролю; # —p<0,001 — достовірні розбіжностідосліджуваного показника порів-няно з таким у групі щурів із ГНН.

16

14

12

10

8

6

4

2

0

123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456

1234567812345678123456781234567812345678123456781234567812345678

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1 2 3 4

*

#

#

нмоль сукцинату/(мг білка ⋅ хв)

# 3 (149) 2015 11

УДК 616.33-002.44-084

Т. М. Муратова

ОСОБЛИВОСТІ УМОВНО-РЕФЛЕКТОРНОГОАКТИВНОГО УНИКНЕННЯ ПРИ

ПЕНТИЛЕНЕТЕТРАЗОЛЕВОМУ КІНДЛІНГУОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна

УДК 616.33-002.44-084Т. М. МуратоваОСОБЕННОСТИ УСЛОВНО-РЕФЛЕКТОРНОГО АКТИВНОГО ИЗБЕГАНИЯ ПРИ ПЕНТИЛЕ-

НЕТЕТРАЗОЛЕВОМ КИНДЛИНГЕОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаАктуальность. Для изучения патогенетических механизмов когнитивных нарушений, возни-

кающих при хронической эпилептизации мозга, необходимы экспериментальные модели, вос-производящие подобные изменения.

Цель исследования состояла в определении пентиленететразол (ПТЗ)-индуцированногокиндлинга как модели когнитивных нарушений путем сравнительного исследования воспроиз-водимости реакций условно-рефлекторного активного избегания (УРАИ) в ранней и позднейфазах киндлинга.

Методы исследований. Киндлинг у крыс вызывали применением ПТЗ в подпороговой дозе(30,0 мг/кг, в/бр) на протяжении трех недель. Вырабатывали УРАИ путем предъявления 30 ус-ловных (звуковых) и безусловных (удар электрическим током) раздражителей ежедневно в те-чение 4 сут. В качестве информативных показателей использовалось число раздражений, кото-рое завершалось УРАИ, а также латентный период развития реакции избегания.

Результаты исследования. В ранней фазе киндлинга (24 ч после 21-го введения ПТЗ) чис-ло воспроизводимых УРАИ снижалось в сравнении с исходным показателем (перед введения-ми эпилептогена) на 43,5 % (р<0,05) и при этом было на 29,1 % меньше показателя в группеконтроля (р<0,05). Латентный период УРАИ превышал таковой, регистрировавшийся до началакиндлинга, на 19,1 % (р<0,05). В отдаленном периоде киндлинга (две недели с момента завер-шения формирования киндлинга и 10 сут. с момента последнего сеанса воспроизведения УРАИ)число воспроизведенных УРАИ было меньше в сравнении с исходным показателем на 35,3 %(р<0,05) и одновременно меньшим, чем у животных группы контроля, на 23,4 % (р<0,05). Латент-ный период УРАИ в этот период перевышал показатель в исходном фоне на 21,0 % (р<0,05).Повторное воспроизведение УРАИ на протяжении 4 сут. вызывало увеличение числа УРАИ исокращение латентного периода, значения которых не отличались от исходной величины(p>0,05).

Выводы. ПТЗ-индуцированный киндлинг вызывает ухудшение формирования УРАИ — какв раннем, так и отделенном периоде киндлинга. Этот киндлинг может быть применен в каче-стве модели хронической эпилепсии, сопровождающейся нарушениями когнитивных функций.

Ключевые слова: пентиленететразоловый киндлинг, обучение, условно-рефлекторное ак-тивное избегание.

UDC 616.33-002.44-084Т. М. MuratovaPECULIARITIES OF CONDITIONED ACTIVE AVOIDANCE IN PENTYLENETETRAZOL-INDUCED

KINDLINGThe Odessa National Medical University, Оdessa, UkraineIntroduction. With the aim of chronic epilepsy induced cognitive disturbances investigations it is

necessary to develop experimental models, which are able to develop pathogenetic manifestationscorresponded to clinician symptoms.

Aim of investigation was confined to identification of pentylenetetrazol (PTZ)-induced kindling asa model of cognitive disturbances via investigation of the pronouncement of conditioned avoiding re-actions (CAR) both at early and postponed phases of kindling.

Methods of investigations. Kindling was induced in Wistar rats through PTZ administrations insubthreshold dosage (30.0 mg/kg, i. p.) during three weeks. CAR have been worked out via 30 timesinfluences upon rat with conditioned (noise signal) and not-conditioned (electric shock), which havebeen performed daily during four days. The number of CAR as well as the latency of avoidance havebeen taking into consideration as informative indices.

Results of investigations. The number of CAR, which have been registered at the early stage ofkindling (24 hr from the moment of the last kindled epileptogen administration) have been reduced by43.5% (р<0.05) when compared with the initial value, registered before first PTZ administration (р<0.05).At the same time number of CAR was by 29.1% less when compared with the control group of rats(р<0.05). The latency of CAR exceeded that one before kindling by 19.1% (р<0.05). In postponedperiod of kindling (two weeks from the moment of kindling induction and 10 days from the moment oflast CAR testing) the number of CAR was reduced when compared with the value registered before


Вступ

Формування хронічної епі-лептичної активності пов’язанез виникненням порушень ког-нітивної функції, навчання тавідтворення умовно-рефлек-торних поведінкових реакцій[2; 6; 7]. Встановлено усклад-нене формування активногоуникнення в човниковому тес-ті за умов моделювання кора-золового кіндлінгу у щурів [2],порушення навчання в тестахприпіднятого хрестоподібноголабіринту та пасивного умовно-рефлекторного уникнення умишей з коразол-викликанимкіндлінгом [4]. Однак досі непроводилося досліджень особ-ливостей умовно-рефлекторно-го активного уникнення (УРАУ)у щурів на різних фазах роз-витку хімічного кіндлінгу. Утім,подібні дослідження є важли-вими, тому що ранній та від-срочений у часі періоди розви-тку хімічного кіндлінгу відобра-жують різні патогенетичні ме-ханізми епілептизації мозку, якіє відповідно чутливими та ре-зистентними до впливу анти-епілептичних препаратів [3].

Метою цього дослідженнябуло визначення можливостейпентиленететразол (ПТЗ)-кінд-лінгу як моделі когнітивнихпорушень шляхом порівняль-ного вивчення відтворюваностіУРАУ у щурів на ранній та піз-ній фазах формування ПТЗ-ін-дукованого кіндлінгу.


Досліди проведено за умовгострого експерименту на 25 щу-рах лінії Вістар масою тіла від180 до 270 г, яких утримувализа звичайних умов доступу доїжі та пиття при 12-годинній

зміні циклу освітлення і темря-ви. Дослідження проводиливідповідно до вимог GLP ікомісії з біоетики ОНМедУ(протокол № 84 від 10 жовтня2008 р.). Результати дослідженьбули схвалені комісією ОНМедУз питань етичного проведенняекспериментальних досліджень.

Перед формуванням УРАУвсіх щурів попередньо тесту-вали для визначення їх здіб-ності до навчання. При цьомувизначення щурів, які характе-ризувалися низькою здібністюдо навчання, проводили за до-помогою тестування у човни-ковій камері, яка містила дваоднакових відсіки з електрод-ною підлогою, розділеною нав-піл перегородкою з отвором,за допомогою методики вироб-лення умовного рефлексу ак-тивного уникнення [1]. Без-умовне аверсивне подразнен-ня шкіри лап експерименталь-них тварин електричним стру-мом проводили після поперед-нього ізольованого впливу умо-вного подразника, у якості яко-го використовували звук фоно-стимулятора (“DX-systems”,Харків) тривалістю 4 с. Дляелектричного подразнення ви-користовували електричнийструм частотою 50 Гц, силоювід 0,5 до 1,0 мА. При індивіду-альному визначенні сили стру-му орієнтувалися на виникнен-ня вокалізації та відсмикуваннякінцівок з відповідним руховимпатерном. Інтервал між подан-ням умовного подразника йелектрошкірним подразненнямстановив 2 с; максимальна три-валість кожного електрошкірно-го подразнення — 4 с; інтервалміж послідовними умовно-рефлекторними подразниками— 20 с. Умовний рефлекс вва-жався завершеним, коли екс-

периментальна тварина пере-ходила в суміжний відсік каме-ри протягом 6 с після поданняумовно-рефлекторного подра-зника. У кожного щура УРАУвиробляли протягом 4 діб шля-хом подання 30 поєднань умов-ного та безумовного подразни-ків щодоби. За критерій низь-кої здібності до навчання булообрано неспроможність де-монструвати більше 15 (із 30)виконань УРАУ, яка була ви-значена у 25 % щурів, яких ви-браковували та не використо-вували у подальших спостере-женнях. Як інформативні по-казники динаміки формуванняУРАУ у щурів визначали кіль-кість уникнень, а також латент-ний період уникнення [1; 5].

Кіндлінг відтворювали шля-хом щодобового застосуванняПТЗ (30,0 мг/кг, в/очер) протя-гом 3 тиж. [3]. ДосліджувалиУРАУ у щурів, які у відповідьна останні три ін’єкції епілеп-тогену демонстрували розви-ток генералізованих клоніко-тонічних судомних нападів. Угрупі контролю застосовувалищодоби внутрішньочеревневведення 0,9 % фізіологічногорозчину NaCl (рис. 1).

Результати дослідженняобробляли статистично з вико-ристанням t-критерію Стью-дента при рівні статистичнихвідмінностей р<0,05.


Завданням першої частинидослідження було вивченняособливостей впливу ПТЗ-провокованого кіндлінгу наформування УРАУ, для чогопорівнювали показники на-вчання у вихідному фоні з та-кими, що реєструвалися про-тягом 4 діб повторного навчан-

kindling by 35.3% (р<0.05) and at the same time was reduced when compared with the rats in controlgroup by 23.4% (р<0.05). The latency of CAR in this period was greater when compared with theinitial level by 21.0% (р<0.05). Repeated session of CAR precipitation performed during four daysinduced the increase of the number of CAR and shortening of their latency, which did not differ withtheir value from intial ones (p>0.05).

Conclusions. PTZ-induced kindling causes deterioration of CAR working out both in the earlyand postponed periods of kinlding. PTZ-induced model of kindling might be used as such one whichcorresponds to cognitive functions disturbances under conditions of chronic brain epileptization.

Key words: pentylenetetrazol kindling, learning, conditioned active avoidance.

# 3 (149) 2015 13

ня у ранньому періоді кіндлін-гу (рис. 2).

У групі контролю у вихідно-му фоні у щурів кількість реа-лізованих УРАУ становила(22,5+2,3), а на 22-ту добу по-казник знижувався на 26,7 %(р<0,05; рис. 2, II). При цьомуу групі кіндлінгових щурів до-сліджуваний показник, який увихідному фоні дорівнював(20,7±1,9), відповідно знижува-вся на 43,5 % (р<0,05) і прицьому був на 29,1 % меншимпорівняно з показником у групіконтролю (р<0,05; див. рис. 2,II). Протягом наступних 2–4-їдоби навчання досліджуваніпоказники зростали в обох гру-пах, причому у групі контролюна 3-тю добу відмінності порів-няно з вихідним фоном ста-новили 15,6 % і були недосто-вірними (р>0,05; див. рис. 2,IV), тимчасом як у групі кінд-лінгових щурів аналогічні від-мінності сягали 26,6 % (р<0,05)і одночасно перевищували по-казник, який реєструвався на1-шу добу навчання, на 25,7 %(р<0,05). На 4-ту добу навчан-ня у групі контролю спостері-галося відновлення досліджу-ваного показника до вихідногорівня, а в групі щурів з кіндлін-гом його збільшення станови-ло 28,2 % порівняно з показ-ником, який реєструвався на1-шу добу тестування. Водно-час його значення залишало-ся на 21,3 % меншим порівня-но з показником у вихідномуфоні (р<0,05; див. рис. 2, IV).Протягом усього періоду на-вчання досліджуваний показ-ник у групі кіндлінгових щурівбув достовірно меншим, ніж угрупі контролю, і відмінності на4-ту добу становили 26,6 %(р<0,05; див. рис. 2, V).

Визначення кількості відтво-рюваних УРАУ у віддаленомуперіоді кіндлінгу (14 діб з мо-менту завершення формуван-ня кіндлінгу і 10 діб з моментуостаннього сеансу відтворен-ня УРАУ) засвідчило, що у гру-пі контролю досліджуваний по-казник був меншим, ніж у вихід-ному фоні, на 22,2 % (р<0,05;

рис. 3, II). При цьому у групікіндлінгових щурів досліджува-ний показник в аналогічний пе-ріод тестування був меншимщодо вихідного фону на 35,3 %(р<0,05) і одночасно меншимпорівняно з показником у гру-пі контролю на 23,4 % (р<0,05).Вже на 2-гу добу навчання угрупі контролю кількість від-творюваних УРАУ не мала до-стовірних відмінностей з ви-хідним показником, хоча і за-лишалася меншою на 16,9 %(р>0,05; див. рис. 3, III), а на-прикінці навчання (4-та доба)достовірно на 19,4 % (р<0,05;див. рис. 3, V) перевищувалапоказник, який реєструвавсяна 1-шу добу тестування. Вод-ночас у групі кіндлінгових щу-

рів досліджуваний показникзалишався достовірно мен-шим порівняно з вихідним зна-ченням протягом усього пері-оду навчання. На 4-ту добувідмінності дорінювали 15,0 %(див. рис. 3, V). При цьому спо-стерігалося зростання кількос-ті відтворюваних УРАУ порів-няно з показником, який спо-стерігався в 1-шу добу тесту-вання, на 23,0 % (р<0,05). Про-тягом усього періоду навчаннядосліджуваний показник у групікіндлінгових щурів був достові-рно меншим, ніж у групі контро-лю, і на 4-ту добу відмінностісягали 20,0 % (р<0,05; див.рис. 3, V).

Після завершення вихідно-го тестування латентний пері-

Рис. 1. Схема проведення експерименту

Початок кіндлінгу (5-та добаз початку тестування)

Завершення кіндлінгу(21-ша доба)

Відтворення кіндлінгу (21 введення ПТЗ) Перерва (14 діб)

Вихіднетестування

(4 доби)

Тестування у ранньомуперіоді кіндлінгу

(22-га–25-та добаз початку кіндлінгу)

Тестуванняу віддаленому періоді

(30-та–33-тя добаз початку кіндлінгу)

Рис. 2. Відтворюваність умовно-рефлекторного активного уникненняв ранній фазі пентиленететразол-індукованого кіндлінгу. За віссюабсцис: I — показники на 4-ту добу навчання у вихідному фоні; II, III,IV, V — відповідно 1-ша, 2-га, 3-тя та 4-та доба повторного циклу на-вчання (ранній період кіндлінгу). За віссю ординат — кількість відтво-рених УРАУ. На рис. 2, 3: * — p<0,05 щодо вихідного показника у групі;# — p<0,05 щодо показника, який реєструвався на 4-ту добу навчанняу вихідному фоні (ANOVA + Newman–Keuls тест)

30

25

20

15

10

5

0

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

*

*

*

**# *#

#

контроль кіндлінг

I II III IV V1212

123123


од УРАУ становив (107,2±9,8)та (111,0±10,8) с відповідно угрупах контролю та у щурів, уяких згодом викликали кіндлінг(рис. 4). У період повторноготестування, проведеного уранньому періоді кіндлінгу, ла-тентний період УРАУ у групі кон-тролю перевищував показник,який спостерігався у вихідномуфоні, на 11,1 % (р>0,05), тимча-сом як у групі кіндлінгових щу-рів досліджуваний показникперевищував такий у вихідно-му фоні на 19,1 % (р<0,05; див.

рис. 4, II). Після 4-ї доби на-вчання латентний період УРАУперевищував показник у ви-хідному фоні у групах відповід-но на 3,6 та 8,8 % (р>0,05;рис. 4, III). Повторне тестуван-ня у віддаленому періоді кінд-лінгу засвідчило збільшеннялатентного періоду УРАУ у щу-рів групи контролю на 11,0 %(р>0,05) та в групі кіндлінговихщурів — на 21,0 % (р<0,05;див. рис. 4, IV). На 4-ту добунавчання досліджуваний показ-ник перевищував вихідні дані

у групі контролю на 5,3 %, а вгрупі кіндлінгових щурів — на13,0 % (р>0,05; див. рис. 4, V).

Таким чином, отримані ре-зультати засвідчили, що за умоввідтворення кіндлінгу спостері-гаються тенденції до знижен-ня відтворюваності УРАУ — якна етапі його формування, такі після двотижневої перервипісля навчання. Разом із тим,відтворення після перервиУРАУ у кіндлінгових щурів від-бувалося швидше, ніж в ін-тактних, а кінцеве значеннядосліджуваного показника, навідміну від інтактних щурів, пе-ревищувало вихідне значення,яке реєструвалося до двотиж-невої перерви. Крім того, отри-мані дані засвідчили, що заумов формування кіндлінгу по-гіршення когнітивної функції ущурів проявляється збільшен-ням латентного періоду виник-нення реакції уникнення — як уранньому, так і у відстроченомуу часі періоді розвитку кіндлінгу.Повторний цикл навчання вобох випадках виявляєтьсяефективним щодо скороченнялатентного періоду УРАУ.

Подібний негативний впливрозвитку кіндлінгу на процеснавчання, збереження та від-творення умовно-рефлектор-них реакцій підтверджують ре-зультати досліджень, які ви-значили погіршення навчанняактивного уникнення у човни-ковому тесті при ПТЗ-кіндлін-гу [5; 7]. Причому електропод-разнювальний різновид кіндлі-нгу, який здійснювали шляхомвпливу електричним струмомна вентрально-базальні відді-ли мигдалика, не супроводжу-вався порушеннями процесівнавчання щурів [7].

Адекватність й ефективністьзастосування кіндлінгової моде-лі порушень когнітивної функ-ції підтверджується критичнимзначенням утворень гіпокам-па в процесах навчання [2], уструктурах якого формуєтьсяпатологічна детермінанта хі-мічного кіндлінгу [3].

Таким чином, отримані ре-зультати свідчать, що модель

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

Рис. 3. Відтворюваність умовно-рефлекторного активного уникненняу віддаленому періоді кіндлінгу. За віссю абсцис: I — до початку мо-делювання кіндлінгу; II — через 14 діб з моменту припинення кіндлінгута після 1-ї доби відновлення навчання; III, IV, V — відповідно 2-га,3-тя та 4-та доба навчання; за віссю ординат — кількість відтворенихУРАУ

30

25

20

15

10

5

0

*

* * *#

*#

#


I II III IV V1212

123123123

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

1234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

12341234123412341234123412341234123412341234123412341234123412341234

123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456

12345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345123451234512345

123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456123456

Рис. 4. Латентний період умовно-рефлекторного активного уникнен-ня (сума латентностей уникнення у щурів, які демонстрували наявністьрефлексу, тобто мали латентний період менше 6 с). За віссю абсцис:I — 4-та доба вихідного тестування; II, III — відповідно 1-ша та 4-тадоба повторного циклу навчання у ранньому періоді кіндлінгу; IV, V —відповідно 1-ша та 4-та доба навчання у віддаленому періоді кіндлінгу;# — P<0,05 порівняно з відповідним показником після вихідного тесту-вання (ANOVA + Newman–Keuls тест)

180160140

120100806040

200


I II III IV V1212

123123123

##

с

# 3 (149) 2015 15

погіршення когнітивних функ-цій, викликана кіндлінговимивведеннями ПТЗ, може бутивикористана для тестуванняефектів антиепілептичних за-собів щодо їх здатності моду-лювати когнітивну функцію, щоє актуальним для проблемиобґрунтування більш ефектив-них методів лікування хворихна епілепсію [2].

Висновки

1. Пентиленететразол-інду-кований кіндлінг супроводжу-ється ускладненнями форму-вання УРАУ — як у ранній пе-ріод кіндлінгу, так і у відстро-ченому в часі періоді.

2. Пентиленететразол-інду-кований кіндлінг можна вико-ристовувати як модель пору-шень когнітивних функцій, при-таманних хронічній формі епі-лептизації головного мозку.

ЛІТЕРАТУРА1. Влияние буфотина и гутимина

на выработку и сохранность услов-ного рефлекса активного избеганияу крыс линии Wistar / А. А. Миронов,В. Н. Крылов, И. В. Мухина, О. П. Ти-хобразова // Вестник Нижегородско-го университета им. Н. И. Лобачев-ского. – 2007. – № 6. – C. 124–128

2. Выработка реакции активногоизбегания у крыс и морфологические

изменения в гиппокампе при пенти-ленететразолевом киндлинге / А. Б.Гехт, Н. В. Гуляева, М. Ю. Степани-чев, Т. В. Павлова // Журнал высшейнервной деятельности им. И. П. Пав-лова. – 2009. – № 2. – С. 213–220.

3. Моделирование и механизмыподавления экспериментального эпи-лептического синдрома / Л. С. Год-левский, Е. В. Коболев, В. Ф. Мустя-ца, Г. А. Дроздова. – Одесса : КПОГТ, 2010. – 350 с.

4. Mishra A. Age dependent learn-ing and memory deficit in Pentylene-tetrazol kindled mice / A. Mishra, R. K. Go-el // Eur. J. Pharmacol. – 2012, Jan 15.– Vol. 674 (2/3). – P. 315–320. doi:10.1016/j.ejphar.2011.11.010. Epub2011 Nov 24.

5. Grecksch G. Effect of age on pen-tylenetetrazol-kindling and kindling-induced impairments of learning perfor-mance / G. Grecksch, A. Becker, C. Rau-ca // Pharmacol. Biochem. Behav. –1997, Apr. – Vol. 56 (4) . – P. 595–601.

6. Impaired memory following re-peated pentylenetetrazol treatments inkindled mice / K. Takechi, K. Suemaru,H. Kawasaki, H. Araki // Yakugaku Zas-si. – 2012. – Vol. 132, N 2. – P. 179–182.

7. Kindling and its consequenceson learning in rats / A. Becker,C. Grecksch, H. L. Ruthrich [et al.] //Behav. Neural. Biol. – 1992 Jan. – Vol.57(1) . – P. 37–43.

REFERENCES1. Mironov A.A., Krylov V.N., Mukhi-

na I.V., Tikhobrazova O.P. The impactof bufotin and gutimin on the develop-

ment and preserving the conditionedreflex of active avoidance in Wistar lineof rats. Vestnik Nizhegorodskogo Uni-versiteta imeni N. I. Lobachevskogo2007; 6: 124–128.

2. Gekht A.B., Gulyayeva N.V., Ste-panichev M.Yu., Pavlova T.V. Workingout active avoidance reaction in ratsand morphometric characteristics of thehippocampus in pentylenetetrazol kin-dling. Zhurnal vysshey nervnoy deyat-elnosti imeni I. P. Pavlova 2009; 2:213-220.

3. Godlevsky L.S., Kobolyev Ye.V.,Mustyatsa V.F., Drozdova G.A. Model-ling and mechanisms of suppression ofexperimental epileptic syndrome. Ode-sa: KP OGT, 2010, 350 p.

4. Mishra A., Goel R.K. Age de-pendent learning and memory deficit inPentylenetetrazol kindled mice. Eur.J. Pharmacol 2012 Jan 15; 674(2-3): 315-320. doi: 10.1016/j.ejphar.-2011.11.010. Epub 2011 Nov 24.

5. Grecksch G., Becker A., RaucaC. Effect of age on pentylenetetrazol-kindling and kindling-induced impair-ments of learning performance. Phar-macol. Biochem. Behav 1997 Apr; 56(4): 595-601.

6. Takechi K., Suemaru K., Ka-wasaki H., Araki H. Impaired memoryfollowing repeated pentylenetetrazoltreatments in kindled mice. YakugakuZassi 2012; 132 (2): 179-182.

7. Becker A., Grecksch C., RuthrichH.L. et al. Kindling and its consequenc-es on learning in rats. Behav. Neural.Biol. 1992 Jan; 57 (1): 37-43.


У випусках журналу:

Теорія і експеримент Клінічна практика Профілактика, реабілітація, валеологія Новітні технології Огляди, рецензії, дискусії

Ïåðåäïëà÷óéòå

³ ÷èòàéòå ÎÄÅÑÜÊÈÉ ÌÅÄÈ×ÍÈÉ ÆÓÐÍÀË

Передплата приймається у будь-якомупередплатному пунктіПередплатний індекс 48717


Фармакологія і фармація

Сучасна людина постійноперебуває під впливом різ-них екстремальних чинників(фізичне перенавантаження,надмірне психоемоційне на-

пруження, зміна часових по-ясів, порушення добової пе-ріодики сну тощо), які ведутьдо перевантажень фізично-го та психологічного характе-

ру, викликаючи стресові ре-акції [6].

Ця проблема також акту-альна і для спортсменів, чийорганізм регулярно піддається

УДК 615.31:547.79]:615.015.11]-047.37

І. І. Аксьонова, Є. С. Пругло, О. І. Панасенко, Є. Г. Книш

АКТОПРОТЕКТОРНА АКТИВНІСТЬ СОЛЕЙ2-((4-АМІНО-5-R1-4Н-1,2,4-ТРІАЗОЛ-3-ІЛ)ТІО)ОЦТОВИХ

КИСЛОТЗапорізький державний медичний університет, Запоріжжя, Україна

УДК 615.31:547.79]:615.015.11]-047.37И. И. Аксенова, Е. С. Пругло, А. И. Панасенко, Е. Г. КнышАКТОПРОТЕКТОРНАЯ АКТИВНОСТЬ СОЛЕЙ 2-((4-АМИНО-5-R1-4Н-1,2,4-ТРИАЗОЛ-3-ИЛ)-

ТИО)УКСУСНЫХ КИСЛОТЗапорожский государственный медицинский университет, Запорожье, УкраинаБыл проведен фармакологический скрининг соединений — производных 2-((4-амино-5-R1-

4H-1,2,4-триазол-3-ил)тио)уксусных кислот на выявление их актопротекторного действия. Дляизучения актопротекторной активности данных соединений была выбрана методика принудитель-ного плавания с нагрузкой в 10 % от массы тела подопытного животного. В результате исследо-ваний выявлены соединения натрий 2-((4-амино-5-фенил)-4Н-1,2,4-триазол-3-ил)тио)ацетат, мо-ноэтаноламмоний 2-((4-амино-5-(4-третбутилфенил)-4Н-1,2,4-триазол-3-ил)тио)ацетат, аммоний2-((4-амино-5-(4-третбутилфенил)-4Н-1,2,4-триазол-3-ил)тио)ацетат и метиламмоний 2-((4-амино-5-(4-третбутилфенил)-4Н-1,2,4-триазол-3-ил)тио)ацетат, которые превышают по эффективнос-ти референтный препарат рибоксин на 47,03, 18,6, 18,36 % и на 8,37 % соответственно. Полу-ченные результаты позволили установить некоторую зависимость «структура — действие».

Ключевые слова: производные 1,2,4-триазола, актопротекторное действие, физическая ра-ботоспособность.

UDC 615.31:547.79]:615.015.11]-047.37I. I. Aksyonova, Ye. S. Pruglo, O. I. Panasenko, Ye. H. KnyshACTOPROTECTIVE ACTIVITY OF THE SALTS OF 2-((4-AMINO-5-R1-4H-1,2,4-TRIAZOL-

3-YL)THIO)ACETIC ACIDSThe Zaporizhzhya State Medical University, Zaporizhzhya, UkraineA modern man is constantly under the influence of various extreme factors (physical overload,

excessive psychoemotional stress, changing the time zone, violation of daily periodicals of sleep, etc.)that leads to mental and physical overloading and induce stress reactions.

This problem is relevant for athletes whose organism undergoes regular physical activity consum-ing natural resources. Therefore, search for medicines which stimulate physical performance, preventfatigue and increase adaptive properties of the organism are promising area of medicine and pharma-cy. Derivatives of 1,2,4-triazole attract the particular attention among the wide variety of organic hete-rocyclic compounds. They are characterized by wide spectrum of biological activity and low toxicity.

The aim of our work was pharmacological screening of derivatives of 1,2,4-triazole with actopro-tective properties among the synthesized derivatives of 2-((4-amino-5-R1-4H-1,2,4-triazol-3-yl)thio)aceticacids and determination of possible regularities of actoprotective activity from the chemical structureof the compounds.

For studying the actoprotective effect of new derivatives of 1,2,4-triazole, and determine the re-sistance effect of experimental animals to extreme conditions, the “forced swimming model” was used.In accordance with the methodology the Inosinum (Riboxinum) was used as the reference drug.

As a result of the research there were found four compounds which demonstrated a tendency toactoprotective activity whose results exceeded data of the reference group.

Some regularities of “chemical structure — biological activity” were established, and they can beuseful in future synthesis and searching for highly effective actoprotective drugs.

Key words: derivatives of 1,2,4-triazole, actoprotective action, physical performance.

# 3 (149) 2015 17

фізичним навантаженням, ви-трачаючи при цьому природніресурси [1; 3]. Тому пошук за-собів, які стимулюють фізичнупрацездатність, перешкоджа-ють розвитку втоми та підви-щують адаптивні властивостіорганізму, є перспективною га-луззю медицини та фармації[4; 9; 11].

Серед широкого різноманіт-тя органічних гетероциклічнихсполук особливу увагу при-вертають сполуки — похідні1,2,4-тріазолу. Вони вирізня-ються широким спектром біо-логічної активності та є мало-токсичними. Так, у науковій лі-тературі вчені неодноразовоприділяли увагу дослідженнюактопротекторної активностіS-похідних 1,2,4-тріазолу. Зва-жаючи на отримані результа-ти, доцільність подальших до-сліджень у даному випадку єдосить актуальною [2; 12].

Мета роботи — фармаколо-гічний скринінг похідних 1,2,4-тріазолу з актопротекторнимивластивостями серед синтезо-ваних похідних 2-((4-аміно-5 -R 1-4Н - 1 ,2 ,4 -тр іазол - 3 -іл)тіо)оцтових кислот та вста-новлення можливих законо-мірностей актопротекторної діївід хімічної структури дослі-джуваних сполук.


Об’єктом наших дослідженьбули сполуки — похідні 2-((4-аміно-5-R1-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)оцтових кислот (рис. 1,табл. 1), синтезовані на кафед-рі токсикологічної та неорга-нічної хімії Запорізького держав-ного медичного університетупід керівництвом проф. О. І.Панасенка і проф. Є. Г. Книша.

Дослідження проводили набілих нелінійних щурах масою215–257 г. Піддослідні твари-ни були розподілені на 12 группо 7 щурів у кожній: контрольна

(тваринам уводили фізіологіч-ний розчин дозою 1 мл/100 г),референтна (тварини отриму-вали препарат порівняння ри-боксин «Дарниця» — 1/29 відLD50, 100 мг/кг [5; 9]) та дослід-ні групи (тваринам уводилидосліджувані речовини). Прививченні актопротекторної ак-тивності використано методпримусового плавання з наван-таженням 10 % від маси щура[5; 8; 10]. Навантаження фіксу-вали біля основи хвоста тва-рини. Плавання виконували довиснаження, яке фіксували піс-ля 10-секундного зануреннялабораторних тварин під воду.Щурів занурювали поодинці упосудину великого розміру,товща води перевищувала60 см. Температура води 24–27 °С. Досліджувані сполуки,еталон порівняння та фізіоло-гічний розчин уводили відповід-ній групі внутрішньочеревиннодозою 1/10 від LD50 (табл. 2) за

20 хв до початку зануреннятварин [8]. Час запливу реєст-рували в секундах.

Результати досліджень під-давали статистичним методаманалізу з використанням про-грам Microsoft Office Excel таStatistica 10.0 (Statsoft) [7]. Роз-раховували середні арифме-тичні (М) та стандартні похиб-ки середньої (±m). Статистич-ну значущість міжгрупових від-мінностей за даними експери-ментів встановлювали за допо-могою t-критерію Стьюдента.


При проведенні первинногофармакологічного скринінгу бу-ло встановлено, що найбільшсуттєво збільшувала трива-лість примусового плаваннядослідних тварин сполука на-трій 2-((4-аміно-5-феніл-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (XI),яка перевищувала результатреферентного препарату на47,03 %.

Серед досліджуваних по-хідних 1,2,4-тріазолу не поступа-лися за своєю дією референт-ному препарату рибоксину со-лі V, VII та VIII (амоній 2-((4-аміно-5-(4-третбутилфеніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат —збільшення витривалості на

Рис. 1. Структурна формулапохідних 2-((4-аміно-5-R1-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)оцтова кис-лота

R1

NH2

H2S C C

O

O–R2

N N

N

Таблиця 1Похідні 2-((4-аміно-5-R1-4Н-

1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)оцтових кислот

Сполука R1 R2

I 4-третбутилфеніл Na+

II 4-третбутилфеніл K+

III 4-третбутилфеніл Mg2+

IV 4-третбутилфеніл Ca2+

V 4-третбутилфеніл NH4+

VI 4-третбутилфеніл Н+

VII 4-третбутилфеніл H3N+-CH3

VIII 4-третбутилфеніл H3N+-CH2-CH2-OHIX 4-третбутилфеніл ПіперидинійX 4-третбутилфеніл МорфолінійXI Феніл Na+

XII Феніл K+


18,36 % (р<0,01), метиламоній2-((4-аміно-5-(4-третбутилфеніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)аце-тат — збільшення на 8,37 %(р<0,001) та моноетаноламо-ній 2-((4-аміно-5-(4-третбутил-феніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат — збільшення на18,6 % (р<0,001).

Варто відзначити магній2-((4-аміно-5-(4-третбутилфе-н і л ) - 4Н - 1 , 2 , 4 - тр і а зол - 3 -іл)тіо)ацетат (III) та калій 2-((4-аміно-5-феніл-4Н-1,2,4-тріа-зол-3-іл)тіо)ацетат (XII), які збі-льшували витривалість щурівна 11,13 та 15,33 % відповід-но (р<0,01) порівняно з конт-рольною групою, але поступа-лися препарату порівняння ри-боксину.

Що стосується інших дослі-джуваних сполук (I, II, IV, VI, IX,X), то всі вони зменшували ви-тривалість дослідних тварин вумовах експерименту в межахвід 57,46 (р<0,001) до 1,26 %(р>0,05).

Проаналізувавши дані до-сліджень актопротекторної дії,встановлено деякі закономір-ності щодо залежності фарма-кологічної дії від хімічної стру-ктури синтезованих сполук.Так, наявність у структурі спо-луки фенільного замісника заС5 положенням 1,2,4-тріазоло-вого циклу приводить до появивираженої актопротекторноїдії, а заміна катіона Na+ на ка-тіон K+ у молекулі натрій 2-((4-аміно-5-феніл-4Н-1,2,4-тріа-зол-3-іл)тіо)ацетату (XI) знач-но зменшує актопротекторнудію. Зазначено, що введенняв молекулу 4-третбутилфе-нільного замісника за С5 поло-женням 1,2,4-тріазолового цик-лу призводить до пригніченняактопротекторної дії. Однакйого комбінація з катіонамиамонію (V) та моноетаноламо-нію (VIII) дозволяє досягнутирезультатів, що перевищуютьеталон порівняння на 18,36та 18,6 % відповідно. Подаль-

ший перехід до метиламонієво-го катіона (VII) зберігає акто-протекторну активність на рів-ні 8,37 %, а введення неорга-нічних катіонів Na+(I), K+(II),Са2+(IV) призводить до повно-го пригнічення актопротектор-ної дії.

Висновки

1. Найбільшу актопротектор-ну активність виявив натрій2-((4-аміно-5-феніл-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (XI), якийсприяв збільшенню тривалос-ті примусового плавання до-слідних тварин на 47,03 %(р<0,001) порівняно з рефе-рентним препаратом.

2. У результаті проведенихдосліджень також були ви-явлені сполуки моноетанол-амоній 2-((4-аміно-5-(4-трет-бутилфеніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (VIII), амоній2-((4-аміно-5-(4-третбутил-феніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (V) та метиламо-

Таблиця 2Результати актопротекторної активності похідних

4-аміно-5-R1-4Н-1,2,4-тріазол-3-тіолу в експерименті на щурах

Доза, Середня тривалість Активність у порів- Сполука, група мг/кг примусового плавання P нянні з контрольною

щурів (с), M±m групою, Д %

Контроль (фізіологічний р-н) 1 мл/100 г 215,570±5,168 — 100Рибоксин 100 260,570±11,898 0,01042 20,871 125 91,710±5,656 8,43·10-07 -57,464 77 212,860±5,110 0,71986 -1,263 62 239,570±4,461 0,00977 11,1310 53 197,000±4,158 0,02653 -8,61

Контроль (фізіологічний р-н) 1 мл/100 г 149,290±6,962 — 1005 54 207,860±11,001 0,00280 39,23

Контроль (фізіологічний р-н) 1 мл/100 г 167,570±5,769 — 1008 53 233,710±9,141 0,00048 39,476 66 159,430±3,591 0,26979 -4,862 113 138,140±4,448 0,00493 -17,569 83 147,570±4,358 0,02784 -11,947 71 216,570±4,830 0,00033 29,24

Контроль (фізіологічний р-н) 1 мл / 100 г 197,570±5,168 — 10011 133 331,710±5,656 4,88·10-07 67,9012 105 227,860±5,110 0,00421 15,33

# 3 (149) 2015 19

ній 2-((4-аміно-5-(4-третбутил-феніл)-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетат (VII), які переви-щують еталон порівняння ри-боксин на 18,6, 18,36 та 8,37 %відповідно.

3. Установлено, що заміна4-третбутилфенільного заміс-ника на фенільний замісник заС5 положенням 1,2,4-тріазоло-вого циклу у молекулі натрійі калій 2-((4-аміно-5-R1-4Н-1,2,4-тріазол-3-іл)тіо)ацетатуприводить до появи вираженоїактопротекторної дії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Guyton A. C. Textbook of medi-cal physiology / A. C. Guyton, John E.Hall. – 11th ed. – Philadelphia, Penn-sylvania, 2006. – 1150 р.

2. Synthesis and study of the acto-protective activity of 4-R-5-adaman-tane-1-yl-3-(alkylthio)-4H-1,2,4-tria-zoles,2-(4-R-5-adamantane-1-yl-4H-1,2,4-triazole-3-ylthio)acetic acids andtheir salts / V. M. Odintsova, A. A. Sa-fonov, Ye. S. Pruhlo [et al.] // Intellec-tual Archive. – 2013, Nov. – Vol. 2. –P. 17–26.

3. Oliynyk S. The Pharmacology ofActoprotectors: Practical Application forImprovement of Mental and PhysicalPerformance / S. Oliynyk, Oh. Seikwan// Biomolecules & Therapeutics. – 2012,Sep. – Vol. 20 (5). – P. 446–456.

4. Tirlapur V. J. Microwave assist-ed synthesis, сharacterization andevaluation of the biological activity ofnovel triazole derivatives / V. J. Tirla-pur, R. H. Udupi // Indian Journal ofHetrocyclic Chemistry. – 2008. – Vol. 18.– P. 65–68.

5. Фармакологическая коррекцияутомления / Ю. Г. Бобков, В. И. Ви-ноградов, В. Ф. Катков [и др.] – М. :Медицина, 1984. – 208 с.

6. Вайнер Э. Н. Валеология : учеб-ник для вузов // Э. Н. Вайнер. – М. :Флинта : Наука, 2011. – 416 с.

7. Вуколов Э. А. Основы статис-тического анализа. Практикум по ста-тистическим методам и исследова-нию операций с использованием па-кетов STATISTICА и EXCEL : уч. по-собие / Э. А. Вуколов. – М. : Форум,2008. – 464 с.

8. Доклінічні дослідження лікарсь-ких засобів : метод. рекомендації / заред. член-кор. АМН України О. В. Сте-фанова. – К. : Авіцена, 2001. – 528 с.

9. Кныш Е. Г. Синтез, физико-хи-мические и биологические свойстваN- и S-замещенных 1,2,4-триазола :дис. … д-ра фарм. наук / Е. Г. Кныш.– Х., 1987. – 350 с.

10. Руководство по проведениюдоклинических исследований лекар-ственных средств / А. Н. Миронов,Н. Д. Бунатян, А. Н. Васильев [и др.].– М. : Гриф и К., 2012. – 944 с.

11. Пат. 77604 Україна, МПК2013. 01 C07D 249/00, А61К31/00.Похідна 1,2,4-тріазолу, яка проявляєактопротекторну активність / Є. Г.Книш, О. І. Панасенко, Є. С. Пругло[та ін.]. – № u2012 08061 ; опубл.25.02.13, Бюл. № 4.

12. Самелюк Ю. Г. Синтез та ак-топротекторна активність солей 2-(5-(4-метоксифеніл-(3,4,5-триметокси-феніл)-)-1,2,4-тріазол-3-ілтіо)-ацетат-них кислот / Ю. Г. Самелюк, А. Г. Кап-лаушенко, Є. С. Пругло // Запорізь-кий медичний журнал. – 2014. – № 2(83). – С. 107–111.

REFERENCES

1. Guyton Arthur C., John E. Hall.Textbook of medical physiology. 11thed. Philadelphia, Pennsylvania, 2006.1150 р.

2. Odintsova V.M., Safonov A.A,Pruhlo Ye.S., Panasenko O.I., KnyshYe.G., Panasenko T.V. Synthesis andstudy of the actoprotective activity of4-R-5-adamantane-1-yl-3-(alkylthio)-4H-1,2,4-triazoles,2-(4-r-5-adaman-tane-1-yl-4H-1,2,4-triazole-3-ylthio)ace-tic acids and their salts. Intellectual Ar-chive 2013 Nov; 2: 17-26.

3. Oliynyk S., Seikwan Oh. ThePharmacology of Actoprotectors: Prac-tical Application for Improvement ofMental and Physical Performance. Bio-molecules & Therapeutics 2012, Sep;20 (5): 446-456.

4. Tirlapur V.J., Udupi R.H. Micro-wave assisted synthesis, сharacteriza-tion and evaluation of the biologicalactivity of novel triazole derivatives. In-dian Jounal of Hetrocyclic Chemistry2008; 18: 65-68.

5. Bobkov Yu.H., Vinogradov V.I.,Katkov V.F. et al. Farmakolohicheskaiakorrektsiia utomleniia [Pharmacologicalcorrection of fatigue]. Moskov, Meditsi-na, 1984. 208 p.

6. Vayner E.N. Valeologiya: ucheb-nik dlya vuzov [Valeology: a textbookfor higher educational institutions]. Mos-cow, Flinta, Nauka, 2011. 416 p.

7. Vukolov E.A. Osnovy statis-ticheskogo analiza. Praktikum po sta-tisticheskim metodam i issledovaniyu

operatsiy s ispolzovaniem paketovSTATISTIC A i EXCEL. Uchebnoeposobie [Basis of statistical analysis.Practical work on statistical methodsand research of the operations usingthe packages STATISTIC A and EX-CEL. Textbook]. Moscow, Forum, 2008.464 p.

8. Stefanov O.V. (ed.) Doklinichnidoslidzhennia likarskikh zasobiv [Pre-clinical studies of drugs]. Kyiv, Avice-na, 2001. 528 p.

9. Knysh Ye.G. Sintez, fiziko-khimi-cheskie i biologicheskie svoystva N- iS-zameshchennykh 1,2,4-triazola. Dis …dokt. farmakol. nauk. [Synthesis, phys-ical and chemical and biological prop-erties of N- and S-substituted of 1,2,4-triazole. Thesis of medical doctor ofpharm sciences]. Kharkiv, 1987. 350 p.

10. Mironov A.N., Bunatyan N.D.,Vasilyev A.N. et al. Rukovodstvo poprovedeniyu doklinicheskikh issledova-niy lekarstvennykh sredstv [Manual forconducting preclinical investigations ofdrugs]. Moscow, Grif i K., 2012. 944 p.

11. Knysh E.G., Panasenko O.I.,Pruglo E.S. et al. Pat. 77604 Ukraina,MPK 2013. 01 C07D 249/00, A61K31/00. Pokhidna 1,2,4-triazolu, yaka pro-yavlyae aktoprotektornu aktyvnist [De-rivative of 1,2,4-triazole that exhibitsactoprotective action]. N u2012 08061; opubl. 25.02.13, Byul. N 4.

12. Samelyuk Yu.G., KaplaushenkoA.G., Pruglo E.S. Sintez ta aktoprotek-torna aktyvnist soley 2-(5-(4-metoksife-nil-(3,4,5-trimetoksifenil)-)-1,2,4-triazol-3-iltio)-atsetatnih kislot [Synthesis andactoprotective activity of salts of 2-(5-(4-metoxyphenіl (3,4,5-trimetoxyphe-nyl))-1,2,4-trіazole-3-ylthio)acetic ac-ids]. Zaporizkyy medychnyy zhurnal2014; 2 (83): 107-111.



Вступ

Запалення є важливою фі-зіологічною реакцією організ-му, яка виникає у відповідь навплив різноманітних шкідливихречовин, таких як бактеріаль-

на інфекція або фізична трав-ма і, зрешатою, виконує подвій-ну функцію: обмежує ділянкуушкодження і сприяє віднов-ленню ушкодженої тканини [1;2]. Хронічне запалення почи-нається через 2–4 дні після по-

чатку гострого запалення і мо-же тривати від кількох тижнівдо кількох місяців або років узв’язку зі збереженням ініціюю-чого стимулу, порушенням нор-мального процесу загоєння,повторюваних нападів гостро-

УДК 615.015.11:615.261.1:615.032

І. А. Кравченко1, А. О. Кобернік, М. В. Кірєва, Б. В. Приступа

ПРОТИЗАПАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЕСТЕРІВІБУПРОФЕНУ НА МОДЕЛІ АСЕПТИЧНОГОФОРМАЛІН-ІНДУКОВАНОГО ЗАПАЛЕННЯ

ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУІ ТРАНСДЕРМАЛЬНОМУ ВВЕДЕННІ

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, Україна,1 Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України, Одеса, Україна

УДК 615.015.11:615.261.1:615.032И. А. Кравченко1, А. А. Коберник, М. В. Кирева, Б. В. ПриступаПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНАЯ АКТИВНОСТЬ ЭФИРОВ ИБУПРОФЕНА НА МОДЕЛИ АСЕП-

ТИЧЕСКОГО ФОРМАЛИН-ИНДУЦИРОВАННОГО ВОСПАЛЕНИЯ ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМИ ТРАНСДЕРМАЛЬНОМ ВВЕДЕНИИ

Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, Украина,1 Физико-химический институт имени А. В. Богатского НАН Украины, Одесса, УкраинаИсследована противовоспалительная активность сложных эфиров ибупрофена на модели

острого формалинового воспаления задней конечности крыс. Острую воспалительную реакциювызывали субплантарным введением 0,1 мл 2 % раствора формалина. Через 3 сут. с моментавведения флогогенного агента, проводили наблюдения за функциональным состоянием живот-ных в течение 14 дней.

Сложные эфиры ибупрофена как при пероральном, так и трансдермальном введении обла-дают высокой противовоспалительной и противоотечной активностью, которая по эффективностив эквимолярных количествах превыщает ибупрофен по эффективности.

Найбольшая активность определена для гексадецилового эфира. Пероральное и трансдер-мальное его введение приводит к уменьшению ширины и объема пораженных конечностей крысна модели формалинового воспаления. Возвращение на уровень исходных показателей наблю-дается уже на 11-й день лечения процесса воспаления.

Ключевые слова: противовоспалительная активность, сложные эфиры ибупрофена, фор-малиновое воспаление, пероральное введение, трансдермальное введение.

UDC 615.015.11:615.261.1:615.032I. A. Kravchenko1, A. О. Kobernik, M. V. Kiryeva, B. V. PrystupaANTI-INFLAMMATORY ACTIVITY OF IBUPROFEN ESTERS ON MODELS OF THE FORMALIN-

INDUCED PAW EDEMA BY ORAL AND TRANSDERMAL ADMINISTRATIONI. I. Mechnikov Odessa National University, Odessa, Ukraine,1 O. V. Bogatskiy Physical and Chemical Institute NAMS of Ukraine, Odessa, UkraineWe investigated the anti-inflammatory activity of ibuprofen esters on the formalin-induced paw edema

in rats as a model of chronic inflammation. Acute inflammatory reaction was induced by injecting 0.1 ml of2% formalin into the sub planter area of the right hind paw of anaesthetized rats. After 3 days after admin-istration of formalin was carried out observing the functional state of the animals during 12 days.

Ibuprofen and its esters administered orally in equimolar doses, corresponding to 15 mg/kg ibu-profen in the twin-80 emulsions and transdermally — in the form of 5% cream. Determination of anti-inflammatory activity was based on the setting of the dynamics of the width and volume of affectedlimbs of rats. Degree of inflammation was measured plethysmometrically and digital caliper every days.

Esters of ibuprofen have a high anti-inflammation and anti-edema activity by the oral and transdermaladministration which had in the equimolar amounts more than ibuprofen efficiency.

The best activity was defined for hexadecyl ether. Oral and transdermal administration leads tonarrowing of the affected limbs after formalin-induced paw edema. Return to baseline levels has beenobserved on the 11th day of the treatment process of inflammation.

Key words: anti-inflammatory activity, ibuprofen compound esters, formalin-induced paw edema,oral administration, transdermal administration.

# 3 (149) 2015 21

го запалення або у зв’язку зуповільненим процесом, щовиникає через безперервневиділення медіаторів імунноївідповіді [3; 4]. Тому, однією зактуальних проблем сучасноїфармакології є підвищенняефективності лікування захво-рювань, що супроводжуютьсяпроцесом запалення. До най-частіше призначуваних лікарсь-ких препаратів у медичній прак-тиці належать нестероїдні про-тизапальні засоби (НПЗЗ), од-ним із яких є ібупрофен.

Більшість препаратів групиНПЗЗ належать, за сучасноютермінологією, до «кислотних»протизапальних засобів [5],яким притаманні подібні побіч-ні ефекти [6; 7]: подразнюваль-на дія на слизову оболонкушлунково-кишкового тракту, по-рушення функції нирок і деякіінші. У зв’язку з цим, нами булисинтезовані естери ібупрофе-ну, які, на нашу думку, можутьнадавати менш виражені по-бічні ефекти завдяки тому, щовони належать до так званихсполук-проліків, які у біосере-довищах організму внаслідокметаболічних процесів пере-творюються на активну моле-кулу, при цьому не ушкоджую-чи слизові оболонки шлунково-кишкового тракту [8].

Також великої актуальностінабуває питання створення про-лонгованих лікарських форм,здатних забезпечити тривалудію лікарського засобу з одно-часним зниженням його добо-вої дози. Це може забезпечититрансдермальний спосіб уве-дення завдяки підтримці в кро-ві постійної концентрації діючоїречовини. Основними перева-гами даних лікарських форм єможливість зменшення часто-ти прийому, зниження курсовоїдози, усунення подразнюваль-ної дії лікарських речовин нашлунково-кишковий тракт [9;10].

Тому метою даної роботибуло порівняльне вивченняпротизапальної дії нових син-тезованих естерів ібупрофенуна моделі формалінового за-

палення кінцівок щурів при пе-роральному і трансдермально-му введенні.


У роботі використовувалибілих щурів масою 180–200 г,одержаних з віварію Одесько-го національного медичногоуніверситету. Під час дослідутварини утримувалися в умо-вах віварію на стандартномураціоні при вільному доступідо води та їжі. Усі досліджен-ня відповідали правилам «Єв-ропейської конвенції захис-ту хребетних тварин, що вико-ристовуються в експеримен-тальних та інших наукових ці-лях» [11] (Страсбург, 1986) іпринципам Національного кон-гресу України з біоетики (Київ,2003) [12].

Для відтворення гострогоасептичного запалення вико-ристовували модель гострогоформалінового запалення за-дньої кінцівки щурів [13; 14].

Формалін-індукований на-бряк є моделлю хронічного за-палення, яке за своєю приро-дою найбільш близько нагадуєартрит у людини [4; 15].

Запалення, індуковане фор-маліном, є двофазним. На по-чатку нейрогенний компонентопосередкується виділеннямречовини Р і брадикініну з по-дальшим виділенням на більшпізній стадії гістаміну, 5-гідро-кситриптаміну, брадикініну іпростагландинів (ПГ), що при-зводить до ексудації рідини,плазмових білків та еміграціїлейкоцитів, переважно нейт-рофілів. Стимуляція нейтро-філів призводить до збільшен-ня проникності судин і спри-чиняє набряк, який стимулюєрозвиток запалення [4; 16;17].

Формалін викликає запа-лення периферичних тканин.Гостре запалення є відноснокоротким і триває від кількоххвилин до кількох днів, післячого розвивається хронічне за-палення, яке триває від кількохтижнів до кількох місяців.

Використання методу вимі-рювання ширини та об’єму на-бряку в місці введення ушко-джувального агента дозволяєоцінювати вплив протизапаль-ного препарату безпосередньона місце введення формаліну.

Ширину уражених кінцівоквимірювали щодня за допо-могою електронного штанген-циркуля, одержані результатипорівнювали з вихідними увідсотковому співвідношенні(табл. 1).

Для лікування нами буловикористано ібупрофен (“Sig-ma”, рефрент-препарат для по-рівняння — сполука І) та 4 йогоестера (які були синтезованіна кафедрі фармацевтичноїхімії ОНУ імені І. І. Мечникова)[18], зокрема два коротколан-цюгових (метиловий (ІІ) та ети-ловий (ІІІ)) та два — довгола-нцюгових (октиловий (ІV) тагексадециловий (V)).

CH3

CH3

CH3

O

OR

-R: I – -H; II – -СН3; III – -С2Н5;IV – -С8Н17; V – -С16Н33.

Ці естери було обрано з ме-тою вивчення впливу довжиниаліфатичного ланцюга на те-рапевтичну активність естеру.

Гостру запальну реакцію(набряк) викликали субплантар-ним (під плантарний апонев-роз) введенням 0,1 мл 2 %розчину формаліну [19; 20].Після розвитку запалення через3 доби з моменту введенняфлогогенного агента, проводи-ли спостереження за функціо-нальним станом тварин протя-гом 12 днів. Естери ібупрофе-ну та ібупрофен як препаратпорівняння вводили перораль-но в еквімолярних дозах, яківідповідають дозі 15 мг/кг дляібупрофену, у твіновій емуль-сії за допомогою зонда, а та-кож трансдермально — у ви-гляді 5 % мазей. Склад гідро-фільної мазі: ПЕГ-1500 : ПЕО-


400 : 1,2-пропіленгліколь (по-ліетиленгліколь-1500 : поліети-леноксид-400 : 1,2-пропіленглі-коль) у співвідношенні 4 : 2 : 3відповідно.

Тварин було поділено на11 груп по 8 щурів у кожній.Перша — «контроль» (індуко-ване запалення без лікування).Ібупрофен та його естери вво-дили перорально групам 2–6та трансдермально (мазь на-носили безпосередньо на міс-це ураження) групам 7–11.

Показники групи, якій фор-малін-індуковане запаленняне лікували (контроль), та груп,яких лікували пероральним ітрансдермальним введеннямібупрофену, використовувалидля порівняння.

Визначення протизапальноїактивності базувалося на вста-новленні динаміки ширини таоб’єму уражених кінцівок до-слідних груп щурів на тлі про-цесу запалення. Ширину кін-цівки вимірювали електрон-ним штангенциркулем YT-7201(YATO, Польща), зміну об’ємукінцівки визначали за допомо-гою цифрового плетизмомет-ра 37140 (Ugo Basile, Китай).

Отримані експериментальнідані статистично оброблялизагальноприйнятими методамиз використанням значень се-редньої арифметичної величи-ни (M), середнього відхиленнясередньої арифметичної вели-чини (m), критерію Стьюдентата коефіцієнта достовірності р.


У табл. 1 представлені даніщодо зміни ширини набрякууражених кінцівок щурів припероральному і трансдермаль-ному введенні дослідних естерів.

З наведених даних виходить,що через 3 доби після введен-ня формаліну ширина ураже-них кінцівок щурів усіх дослід-них груп збільшилася приблиз-но на 50 % порівняно з інтакт-ними показниками. Починаючиз 2-ї доби лікування, при нане-сенні 5 % мазі ібупрофену по-казники ширини уражених кін-П

римітка

. У

табл

. 1

і 2

: *

— р

<0

,05

порівняно

з контрольною

групою

; #

— р

<0

,05

порівняно

з ібупрофеном

.

Таблиця

1Протизапальна

активність

естерів

ібупрофену

при

пероральному

та

трансдермальному

введенні (ширина

набряку

уражених

кінцівок щурів

, у відсотках

до

інтактних

, M±

m, n

=1

0)

Доба

Контроль

Ібупрофен

Метиловий

естер

Етиловий

естер

О

ктиловий

естер

Гексадециловий

естер

спосте

-(група

1)

pe

r o

str

an

sde

rma

lp

er

os

tra

nsd

erm

al

pe

r o

str

an

sde

rma

lp

er

os

tra

nsd

erm

al

pe

r o

str

an

sde

rma

lреження

(група

2)

(група

3)

(група

4)

(група

5)

(група

6)

(група

7)

(група

8)

(група

9)

(група

10)

(група

11)

Інтактні

100,

0±5,

1

3-тя

150,

1±7,

6

4-та

157,

2±9,

114

0,6±

2,0

165,

6±7,

016

7,6±

4,1

#14

9,6±

8,8

141,

6±7,

514

3,0±

5,2#

145,

2±7,

114

3,3±

6,1#

148,

4±5,

115

1,0±

8,2

5-та

152,

6±8,

513

1,5±

4,1*

147,

0±9,

115

6,9±

5,7

#14

3,5±

2,3

143,

9±6,

914

1,0±

4,8

142,

6±8,

113

9,5±

8,3

137,

9±9,

314

3,1±

8,1

6-та

160,

7±6,

013

5,7±

3,4*

154,

0±6,

414

5,0±

5,9

146,

5±4,

513

9,1±

6,8*

138,

8±7,

2*13

5,7±

6,1*

138,

8±5,

7*12

8,3±

2,3*

142,

9±5,

9*

7-ма

159,

7±4,

312

8,5±

3,2*

151,

8±6,

214

4,3±

6,4

143,

1±5,

5*13

3,3±

6,1*

137,

8±7,

4*13

2,1±

2,3*

139,

5±4,

2*12

1,5±

6,1*

143,

6±6,

1*

8-ма

158,

9±5,

012

7,0±

4,0*

158,

1±4,

013

7,8±

5,1*

142,

2±4,

1*#

126,

0±8,

2*13

6,0±

7,3*

#14

,1±

2,4*

137,

8±4,

5*#

116,

5±7,

0*13

8,1±

9,7

9-та

157,

4±4,

612

5,5±

3,2*

149,

9±3,

213

5,7±

1,0*

#14

3,7±

3,6*

120,

8±5,

5*13

5,2±

8,1*

122,

6±4,

4*13

4,9±

4,4*

#11

7,0±

4,0*

136,

4±4,

3*#

10-та

156,

2±4,

612

4,0±

2,2*

142,

5±3,

2*13

4,3±

6,8*

145,

7±6,

711

0,8±

6,2*

133,

2±9,

6*12

2,5±

5,2*

131,

7±3,

6*#

108,

1±5,

1*#

122,

8±1,

7*#

11-та

159,

3±3,

711

3,2±

3,1*

145,

7±3,

2*12

5,3±

7,3*

143,

8±3,

2*10

8,4±

8,6*

138,

8±7,

0*11

1,5±

5,4*

134,

5±2,

7*#

105,

9±3,

6*11

5,8±

1,2*

#

12-та

160,

3±3,

810

9,7±

1,9*

140,

7±3,

0*11

8,6±

7,7*

141,

5±3,

2*10

3,4±

8,5*

135,

6±4,

0*10

7,0±

7,7*

117,

9±4,

3*#

103,

5±3,

2*10

6,9±

4,1*

#

13-та

150,

0±3,

210

0,0±

5,1*

135,

4±2,

2*12

2,2±

8,1*

#14

0,1±

3,5

101,

5±5,

7*11

7,2±

7,3*

#11

3,9±

5,6*

121,

3±2,

3*#

100,

0±5,

1*10

0,6±

1,4*

#

14-та

148,

0±2,

610

0,0±

5,1*

131,

3±3,

2*10

8,1±

5,3*

124,

3±3,

7*10

1,6±

5,7*

115,

7±5,

2*#

110,

5±4,

9*12

2,3±

3,2*

100,

2±5,

1*10

0,6±

5,9*

#

# 3 (149) 2015 23

цівок щурів зменшилися при-близно на 6–10 % і в наступнідні експерименту ця тенденціязберігалася. До 13-ї доби спо-стереження (11-та доба ліку-вання) показники групи, яку лі-кували пероральним уведеннямібупрофену, практично досяглипоказників інтактних тварин. Де-що гірша картина спостерігала-ся при трансдермальному вве-денні ібупрофену, у цьому екс-перименті показники шириниуражених кінцівок не повернули-ся на рівень інтактних до кінцядосліду. Ширина уражених кін-цівок контрольної групи щурів,які не піддавалися лікуванню,зменшувалася дуже повільно ідо 14-ї доби спостереженнябула приблизно на 48 % біль-шою за інтактні показники.

При пероральному введен-ні етилового та гексадецилово-го естерів спостерігалося швид-ке зменшення ширини ураже-них кінцівок і вихід на рівеньінтактних показників до 13-ї до-би спостереження (11-та добалікування).

При трансдермальному вве-денні естерів ібупрофену за-галом спостерігалася кращатенденція зменшення шириниуражених кінцівок порівняно зібупрофеном, що можна пояс-нити як збереженням їх тера-певтичної концентрації в місціураження за рахунок надхо-дження естерів зі шкірного де-по, яке сформувалося під часаплікації мазі, так і повільнимгідролізом цих естерів з ви-вільненням ібупрофену підвпливом ендогенних естераз ворганізмі щурів. Найкращийрезультат — повернення ши-рини кінцівок на рівень інтакт-них показників спостерігався на13-ту добу експерименту притрансдермальному та перора-льному введенні гексадецило-вого естеру.

Оцінювання даних протиза-пального впливу естерів ібуп-рофену порівняно з ібупрофе-ном, одержаних при визначен-ні об’єму уражених кінцівок(табл. 2), свідчать, що в ціло-му тенденція зміни об’єму ура-

Таблиця

2Протизапальна

активність

естерів

ібупрофену

при

пероральному

та

трансдермальному

введенні

(об

’єм

набряку

уражених

кінцівок щурів

, у відсотках

до

інтактних

, M±

m, n

=1

0)

Доба

Контроль

Ібупрофен

Метиловий

естер

Етиловий

естер

О

ктиловий

естер

Гексадециловий

естер

спосте

-(група

1)

перорально

трансдер

-перорально

трансдер


трансдер


трансдер


трансдер

-реження

(група

2)

мально

(група

4)

мально

(група

6)

мально

(група

8)

мально

(група

10)

мально

(група

3)

(група

5)

(група

7)

(група

9)

(група

11)

Інтактні

100,

0±4,

9

3-тя

158,

2±6,

3

4-та

164,

9±5,

014

8,2±

8,4

16

0,8

± 5

,116

1,4±

2,6

#15

3,5±

2,6

157,

7±9,

615

3,0±

5,2

159,

7±3,

616

3,8±

7,4

155,

8±2,

216

0,2±

2,4

5-та

167,

5±4,

613

9,5±

2,8*

153,

2±2,

6*16

0,0±

1,6

#14

5,6±

7,9*

154,

5±5,

214

1,0±

4,8

146,

1±2,

6*16

1,9±

8,3

143,

6±4,

8*14

2,1±

2,6*

6-та

175,

3±3,

613

9,3±

8,7*

142,

3±5,

0*15

9,2±

5,1*

#14

0,5±

6,2*

154,

2±1,

513

8,8±

7,2*

147,

5±3,

8*16

2,7±

6,9#

136,

0±5,

3*13

9,6±

1,0*

7-ма

162,

4±3,

213

6,8±

8,5*

138,

1±6,

0*15

3,1±

3,2

#13

7,4±

5,4*

151,

2±7,

513

7,8±

7,4

157,

5±2,

3#16

9,5±

6,4#

133,

8±6,

6*13

8,4±

3,7*

8-ма

156,

4±6,

813

2,3±

9,0*

138,

7±3,

0*15

1,5±

3,5

#12

5,1±

7,7*

#15

3,2±

6,7#

136,

0±7,

315

0,8±

3,3#

160,

0±3,

2#13

5,3±

7,1*

137,

8±9,

2

9-та

157,

1±6,

214

0,5±

6,3

126,

4±4,

1*14

9,6±

1,2

#12

2,3±

9,7*

147,

3±3,

513

5,2±

8,1

139,

1±8,

614

5,4±

3,3#

124,

7±4,

9*#

117,

6±9,

6*

10-та

161,

1±5,

813

2,4±

5,7*

115,

6±5,

0*14

9,0±

1,1

#13

1,2±

5,8*

145,

8±6,

813

3,2±

1,6

142,

4±2,

3*14

5,7±

6,3#

107,

8±8,

8*#

110,

7±2,

2*

11-та

151,

8±8,

112

1,8±

4,2*

124,

6±3,

7*14

7,4±

1,6

#12

3,5±

2,1*

142,

6±1,

4#13

2,8±

7,0

135,

6±2,

3#13

0,9±

2,9*

108,

0±2,

0*#

106,

6±7,

0*#

12-та

158,

9±4,

910

7,6±

7,2*

121,

7±6,

9*14

4,8±

5,1

#12

3,2±

2,4*

135,

2±4,

2#13

3,3±

4,0*

#13

1,4±

1,7*

#12

4,5±

3,5*

104,

4±2,

0*10

0,2±

6,5*

#

13-та

138,

8±5,

010

1,5±

2,1*

116,

0±2,

9*13

8,9±

3,2

#12

0,9±

7,0

124,

9±4,

4#11

7,2±

4,8

126,

5±5,

012

1,2±

1,8*

100,

2±3,

5*10

0,2±

6,5*

#

14-та

136,

0±3,

510

2,1±

1,1*

116,

8±3,

7*11

3,9±

3,5*

111,

7±4,

0*11

9,0±

4,4#

115,

7±5,

8*12

1,1±

2,8*

#10

8,8±

4,0*

101,

6±2,

1*10

0,1±

5,5*

#


жених кінцівок збігалася з ди-намікою зміни ширини.

Слід зазначити, що найкра-щий результат щодо зменшен-ня об’єму кінцівок спостерігав-ся при лікуванні маззю з гекса-дециловим естером (перораль-не та трансдермальне введен-ня) і вже на 13-ту добу спосте-реження (11-ту добу лікуван-ня) вони досягають початковихпоказників, тимчасом як показ-ники ширини контрольної гру-пи перевищують інтактні біль-ше ніж на 50 %.

При візуальному огляді неспостерігалося зовнішніх ознакнабряку, на відміну від конт-рольної групи тварин, у якихознаки запалення були доста-тньо виражені й на 14-ту добуспостереження.

Таким чином, отримані ре-зультати свідчать про те, щоестери ібупрофену як при пе-роральному, так і трансдер-мальному введенні мають ви-соку протизапальну та проти-набрякову активність, яка заефективністю в еквімолярнихкількостях перевищує протиза-пальний ефект ібупрофену,особливо для гексадецилово-го естеру.

Висновки

Нові синтезовані естери ібу-профену мають протизапаль-ну властивість на рівні ібупро-фену. Найбільшу активністьвиявлено для гексадецило-вого естеру. Пероральне татрансдермальне його вве-дення приводить до швидкогозменшення ширини та об’ємууражених кінцівок щурів на мо-делі формалінового запален-ня. Повернення на рівень по-чаткових показників спостері-гається вже на 11-ту добу лі-кування процесу запалення.


1. Маянский Д. Н. Лекции по кли-нической патологии // Д. Н. Маян-ский. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2008. –249 с.

2. Улащик В. С. Влияние физи-ческих факторов на морфофункцио-нальное состояние клеточных струк-тур / В. С. Улащик, О. Н. Тимошенко

// Вопросы курортологии. – 2006. –№ 6. – С. 48–52.

3. Woof J. M. The function of im-munoglobulin A in immunity / J. M. Woof,M. A. Kerr // J. Pathol. – 2006. –Vol. 208, N 2. – P. 270–282.

4. Потемина Т. Е. Воспаление.Системные изменения в организмепри воспалении. Хроническое воспа-ление / Т. Е. Потемина, В. А. Ляля-ев, С. В. Кузнецова. – Н. Новгород :Изд-во НижГМА. – 2010. – 33 с.

5. Трінус Ф. П. Розвиток уявленьпро механізми дії нестероїдних про-тизапальних лікарських засобів таанальгетиків-антипіретиків / Ф. П. Трі-нус // Фармакологія та лікарська токси-кологія. – 2012. – № 2 (27). – С. 68–72.

6. Бутко Я. А. Фармакокоррек-ция раневого процесса / Я. А. Бутко// Провизор. – 2007. – № 15. – С. 26–32.

7. Чичасова Н. В. Стратегическиеподходы к лечению ревматоидногоартрита / Н. В. Чичасова // Фармате-ка. – 2009. – № 20. – С. 22–29.

8. Головенко Н. Я. Биохимическаяфармакология пролекарств : моно-графия / Н. Я. Головенко, И. А. Крав-ченко. – Одесса : Экология, 2007. –360 с.

9. Bennet А. Nimesulid: an NSAIDthat preferentially inhibits COX-2, andhas various unique pharmacological ac-tivities / А. Bennet, G. Villa // Exp. Opin.Pharmacotherapy. – 2000. – Vol. 1. –P. 277–286.

10. Хананов Э. А. Пролонгирован-ные лекарственные формы как спо-соб снижения негативных воздейст-вий на человеческий организм / Э. А.Хананов, П. Г. Мизина, А. А. Сима-кина // Известия Самарского научно-го центра Российской академии наук.– 2009. – Т. 11, № 1 (6). – С. 1321–1323.

11. European convention for theprotection of vertebrate animals usedfor experimental and other scientificpurposes // Strasbourg: Council ofEurope. – 1986. – N 123. – 51 p.

12. Загальноетичні принципи ек-спериментів на тваринах // Ендокри-нология. – 2003. – Т. 8, № 1. – С. 142–145.

13. Стефанов О. В. Доклінічнідослідження лікарських засобів : ме-тод. рекомендації / О. В. Стефанов.– Київ. : МОЗ України. Державнийфармакологічний центр, 2001. –527 с.

14. Хабриев Р. У. Руководство поэкспериментальному (доклиническо-му) изучению новых фармакологи-ческих веществ / Р. У. Хабриев – М. :Медицина, 2005. – 832 с.

15. Greenwald R. A. Animal modelsfor evaluation of arthritic drugs / R. A.

Greenwald // Meth. Find Clin. Phar-macol. – 1991. – Vol. 13. – P. 75–83.

16. Wheeler-Aceto H. Neurogenicand tissue mediated components offormalin-induced oedema / H. Wheeler-Aceto, A. Cowan // Agents Actions. –1991. – Vol. 34. – P. 264–269.

17. Fantone J. C. Modulation ofinflammatory reactions by prostaglan-dins / J. C. Fantone, S. L. Kunkel, P. A.Ward, R. B. Zurier // J. Immunol. –1982. – Vol. 125. – P. 2591–2596.

18. Кирева М. В. Синтез и проти-вовоспалительная активность слож-ных эфиров ибупрофена / М. В. Ки-рева, И. А. Кравченко, Е. А. Алек-сеева // Химико-фармавцевтическийжурнал. – 2014. – Т. 48, № 5. – С. 14–17.

19. Методические рекомендациипо экспериментальному (доклини-ческому) изучению фармакологиче-ских веществ, предлагаемых в каче-стве нестероидных противовоспали-тельных средств / С. М. Дроговоз,Н. А. Мохорт, И. А. Зупанец [и др.]. –К. : ФК МЗ Украины, 1994. – 46 с.

20. Сернов Л. Н. Элементы экс-периментальной фармакологии /Л. Н. Сернов, В. В. Гацура. – М. : ВНЦБАВ, 2000. – 352 с.

REFERENCES

1. Mayansky D.N. Lectures on Clin-ical Pathology. Moscow, GEOTAR-Me-dia, 2008. 249 р.

2. Ulashchik V.S., Tymoshenko O.N.Effect of physical factors on morpho-functional state of cellular structures.Voprosy kurortologii 2006; 6: 48-52.

3. Woof J.M., Kerr M.A. The func-tion of immunoglobulin A in immunity.J. Pathol. 2006; 208; 2: 270-282.

4. Poteminа T.Ye., Lyalyayev V.A.,Kuznetsova S.V. Inflammation. Sys-temic changes in the body during in-flammation. Chronic inflammation. Nizh-niy Novgorod: Publishing NizhGMA.2010. 33 p.

5. Trinus F.P. The development ofideas about the mechanisms of actionof non-steroidal anti-inflammatory drugsand analgesics-antipyretics. Farmako-logiya i likars’ka toksikologiya 2012; 2(27). Р. 68-72.

6. Butko Ya.A. Farmakocorrectionof wound healing process. Provizor2007; 15: 26-32.

7. Chichasova N.V. Strategic ap-proaches to the treatment of rheumatoidarthritis. Farmateka 2009; 20: 22-29.

8. Golovenko N.Ya., KravchenkoI.A. Biochemical pharmacology of pro-drugs: Monography. Odessa: Ecology,2007. 360 p.

9. Bennet А., Villa G. Nimesulid: anNSAID that preferentially inhibits COX-2,and has various unique pharmacologi-

# 3 (149) 2015 25

cal activities. Exp. Opin. Pharmacother-apy 2000; 1: 277-286.

10. Khananov E.A., Mizina P.G., Si-makina A.A. Prolonged dosage formsas a way to reduce the negative effectson the human body. Izvestiya Samar-skogo nauchnogo tsentra Rossiyskoyakademii nauk 11; 1 (6). 2009: 1321-1323.

11. European convention for theprotection of vertebrate animals usedfor experimental and other scientificpurposes. Strasbourg: Council of Eu-rope. 1986; 123. 51 p.

12. General ethical principles of ex-periments on animal. Endocrinologiya2003; 8; 1: 142-145.

13. Stephanov O. Preclinical stud-ies of drugs. Guidelines. Kyiv., MHP ofUkraine. The State PharmacologicalCenter, 2001. 527 p.

14. Khabriev R.W. Manual on ex-perimental (preclinical) study of newpharmacological substances. Moscow,Meditsina 2005. 832 p.

15. Greenwald R.A. Animal modelsfor evaluation of arthritic drugs. Meth.Find Clin. Pharmacol. 1991; 13: 75-83.

16. Wheeler-Aceto H., Cowan A.Neurogenic and tissue mediated com-ponents of formalin-induced oedema.Agents Actions 1991; 34: 264-269.

17. Fantone J.C., Kunkel S.L., WardP.A., Zurier R.B. Modulation of inflam-

matory reactions by prostaglandins.J. Immunol. 1982; 125: 2591-2596.

18. Kiryeva M.A., Kravchenko I.A.,Alekseyeva Ye.A. Synthesis and anti-inflammatory activity of esters of ibu-profen. Chimiko-farmatsevticheskyzhurnal 2014; 48 (5): 14-17.

19. Drogovoz S.M., Mohort N.A.,Zupanets I.A. et al. The guidelines forexperimental (preclinical) study of phar-macological substances proposed likeas the nonsteroidal anti-inflammatoryagents. Кyiv, PC MHP of Ukraine, 1994.46 p.

20. Sernov L.N., Gatsura V.V. Theelements of experimental pharmacolo-gy. Мoscow, VNC BAV, 2000. 352 p.


УДК 615.1:546.284’161-32:547.82

О. В. Продан, В. Ю. Анісімов, В. Є. Кузьмін1, В. О. Гельмбольдт

ОЦІНКА БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІФУНКЦІОНАЛІЗОВАНИХ ПІРИДИНІВ І ДИПІРИДИНІВ

ЯК ПОТЕНЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВКАРІЄСПРОТЕКТОРНИХ АГЕНТІВ

Одеський національний медичний університет, Одеса, Україна,1 Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України, Одеса, Україна

УДК 615.1:546.284’161-32:547.82О. В. Продан, В. Ю. Анисимов, В. Е. Кузьмин1, В. О. ГельмбольдтОЦЕНКА БИОЛОГИЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ ФУНКЦИОНАЛИЗИРОВАННЫХ ПИРИДИНОВ

И ДИПИРИДИНОВ КАК ПОТЕНЦИАЛЬНЫХ КОМПОНЕНТОВ КАРИЕСПРОТЕКТОРНЫХ АГЕНТОВОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна,1 Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України, Одеса, УкраїнаПроведен компьютерный поиск структур производных пиридина и дипиридина с высокой веро-

ятностью существования противовоспалительной активности, представляющих интерес в каче-стве компонентов «ониевых» гексафторосиликатов — перспективных кариеспротекторных аген-тов. Поиск структур осуществляли путем подбора азотсодержащего гетероциклического осно-вания и функциональной группы, которая обусловливает проявление биологической активнос-ти. В качестве основания использовали пиридин, 2,2’-, 4,4’-дипиридин, 2,2’-, 4,4’-дипиридинке-тон. Оценку потенциальной биологической активности полученных структур проводили с исполь-зованием программы PASS 11 Professional. Результаты компьютерного анализа показали, чтосреди структур, содержащих остаток уксусной кислоты, наибольшая вероятность наличия про-тивовоспалительной активности у производных 2,2’-, 4,4’-дипиридинкетонов. Наличие остаткаα-пропионовой кислоты в структуре молекулы в значительной степени повышает вероятностьсуществования противовоспалительной активности, особенно среди производных пиридина и2,2’-, 4,4’-дипиридинкетонов.

Ключевые слова: производные пиридина и бипиридина, противовоспалительная активность,«ониевые» гексафторосиликаты, кариеспротекторное действие.

UDC 615.1:546.284’161-32:547.82O. V. Prodan, V. Yu. Anisimov, V. Ye. Kuz’min1, V. O. GelmboldtEVALUATION OF THE BIOLOGICAL ACTIVITY OF FUNCTIONALIZED PYRIDINES AND

DIPYRIDINES AS CARIES-PREVENTIVE AGENTS POTENTIAL COMPONENTSThe Odessa National Medical University, Odessa, Ukraine,1 O. V. Bogatskiy Physical and Chemical Institute NAMS of Ukraine, Odessa, UkraineBackground. The present study investigated a computer search structures pyridine and bipyridine

derivatives with a high probability of the existence of anti-inflammatory activity in order to obtain thepotential components of the hexafluorosilicates with heterocyclic onium cations and their use as caries-preventive agents.

Methods. Searching structures was performed by adjusting the nitrogen-containing heterocyclic baseand a functional group which imparts biological activity. As the base used pyridine, 2,2’-, 4,4’-dipyridine,


Вступ

Як відомо [1], фторидна те-рапія є основним методом усхемах лікування і профілакти-ки карієсу. Останнім десятиліт-тям як перспективний карієс-протекторний агент інтенсивновивчається гексафторосилікатамонію (ГФСА) [2–6], який маєпевні переваги порівняно з ви-користовуваними у стоматоло-гічній практиці фторидами, зо-крема, фторидом діамінсрібла[Ag(NH3)2]F [7]. Поряд із ГФСА,цікавими об’єктами досліджен-ня, що мають певні перспекти-ви практичного використання встоматології, є гексафторосилі-кати з біологічно активними ка-тіонами. До таких сполук нале-жать нещодавно одержані ге-ксафторосилікати цетилпіри-динію [8] і гуанідинвмісних ка-тіонів [9], що характеризують-ся антибактеріальною актив-ністю. З метою розширення ко-ла сполук із корисним комплек-сом біологічних властивостейу даній роботі нами початаспроба дизайну нових функ-ціоналізованих похідних піри-дину і дипіридинів, що виявля-ють протизапальну активність.Вибір зазначених об’єктів до-слідження зумовлений, по-пер-ше, важливою функцією про-тизапальних агентів у терапії тапрофілактиці карієсу, а такожтим, що гексафторосилікати пі-ридинію і дипіридинію маютьдосить високу розчинність уводі [8; 10] на відміну, напри-клад, від солей з гуанідинвмі-сними катіонами [9]. Відзначи-

мо також, що раніше для рядупохідних піридину й ізомерних2,2’-, 4,4’-дипіридинів з викорис-танням процедури комп’ютер-ного моделювання була вияв-лена висока ймовірність сти-муляції слиновиділення [11].


Пошук структур з високоюймовірністю утворення комп-лексів із гексафторосилікат-аніо-ном і проявом протизапальноїактивності проводили шляхомпідбору азотовмісної гетероци-клічної основи та функціональ-ної групи, яка зумовлює проти-запальну активність. Як осно-ва нами було обрано такі стру-ктури: піридин, 2,2’-дипіридин,4,4’-дипіридин, 2,2’-дипіридин-кетон, 4,4’-дипіридинкетон. Се-ред функціональних груп булообрано залишок оцтової таα-пропіонової кислот. Для ко-нтролю були обрані лікарськіречовини протизапальної діїпохідні фенілоцтової кислоти —диклофенак та пропіонової ки-слоти — ібупрофен і кетопро-фен. Одержані структури про-аналізовано у базі даних Pub-Chem і виявлено відсутність їхіснування на теперішній час.Оцінка потенційної біологічноїактивності отриманих структур іструктур порівняння була про-ведена з використанням про-грами PASS 11 Professional [12].


За допомогою комп’ютерно-го скринінгу було проаналізо-

вано 138 структур похідних оц-тової та пропіонової кислот, 63з яких показали досить високуімовірність протизапальної ак-тивності (Ра>0,5).

За результатами комп’ютер-ного аналізу структур, які місти-ли залишок оцтової кислоти(табл. 1), найвищу ймовірністьіснування протизапальної ак-тивності, порівняно з контроль-ною структурою 1 — диклофе-наком, показали структури похі-дні 2,2’-дипіридинкетону — 25,27, 29 та 4,4’-дипіридинкетону— 32, 33 (рис. 1). Досить високуймовірність показали сполукипохідні піридину, зокрема струк-тури 4, 5, 7 і 9. Слід зазначити,що похідні 2,2’-дипіридину, 4,4’-дипіридину також характеризу-ються ймовірністю протиза-пальної активності (Ра=0,551–0,640), але на порядок меншою,ніж попередні. Крім того, вве-дення другого залшку оцтовоїкислоти у структуру молекулизначно підвищує ймовірністьпротизапальної активності.

Наявність залишку α-пропіо-нової кислоти у структурі моле-кули дає значно вищі показни-ки ймовірності існування про-тизапальної активності. Середпроаналізованих гетероцикліч-них основ було виділено спо-луки з найбільш високою ймо-вірністю протизапальної ак-тивності (табл. 2) порівняно зконтролем 1 (ібупрофен) та 2(кетопрофен). Зокрема, струк-тури похідні піридину — 7, 9 та2,2’-дипіридину — 15. Що сто-сується структур, похідних 4,4’-дипіридину, то найвищу ймо-

2,2’-, 4,4’-dipyridineketon. Assessment of the potential biological activity of heterocyclic bases wasperformed using the program PASS 11 Professional.

Results. The results of computer analysis showed that among the structures containing the residueof acetic acid greatest probability of having anti-inflammatory activity in derivatives 2,2’-, 4,4’-dipyridineketones. The presence of a residue α-propionic acid in the structure of the molecules greatlyincreases the probability of the existence of anti-inflammatory activity, especially among the pyridinederivatives and 2,2’-, 4,4’-dipyridineketones.

Conclusions. Our data indicate a high probability of the existence of anti-inflammatory activity ofpyridine derivatives and isomeric 2,2’-, 4,4’-dipyridine and 2,2’-, 4,4’-dipyridineketones. It is shownthat the introduction of the second residue of acetic acid in the structure of the molecule and thelocation of propionic acid residue in the γ-position relative to the pyridine nitrogen atom greatly increasesthe likelihood of anti-inflammatory activity. The work opens up a promising direction in purposefulsynthesis of new anti-inflammatory drugs and the ability to get on their basis hexafluorosilicates foruse as a caries-preventive agents in dental practice.

Key words: pyridine and bipyridine derivatives, anti-inflammatory activity, onium hexafluorosilicates,caries-preventive agents.

# 3 (149) 2015 27

вірність протизапальної актив-ності мали структури 20 і 21.Серед похідних 2,2’-дипіридин-кетону і 4,4’-дипіридинкетонунайбільш високою ймовірністюхарактеризувалися структури25–27 та 32, 33. Слід зазначи-ти, що серед проаналізованихструктур, які містять залишокпропіонової кислоти та маютьвисокі показники ймовірностііснування протизапальної ак-тивності, є певна закономірність— розташування залишку кис-лоти в γ-положенні відносно пі-ридинового атома азоту (рис. 2).

Висновки

Отримані нами дані свід-чать про високу ймовірність іс-нування протизапальної актив-ності серед похідних піридинуй ізомерних 2,2’-, 4,4’-дипіри-динів і 2,2’-, 4,4’-дипіридинке-тонів. Показано, що введеннядругого залишку оцтової кис-лоти у структуру молекули тарозташування залишку пропі-онової кислоти в γ-положеннівідносно піридинового атомаазоту значно підвищує ймові-рність протизапальної актив-ності. Проведена робота від-криває перспективний напря-мок у цілеспрямованому син-тезі нових протизапальнихпрепаратів і можливість одер-жання на їх основі гексафторо-силікатів для використання яккарієспротекторних засобів устоматологічній практиці.

0,8

0,75

0,7

0,65

0,6

0,55

0,5

123123123123123123123123123123123123123123123123123123123123

123123

121212121212121212121212121212

121212

12121212121212121212121212

121212

12121212121212121212121212121212

123123123

12121212121212121212121212121212

121212

1212121212121212121212

12121212

121212121212121212121212121212

121212

121212121212121212121212

123123123

121212121212121212121212121212

12121212

1212121212

121212121212

121212121212121212121212

123123123123

121212121212

1212121212

121212121212121212

1212121212

121212121212

123123123123123

121212121212121212

123123123123

12121212121212

1212121212

121212121212121212121212

12121212

123123123123123123123123123123

123123123123123

12121212121212121212

123123123123

12121212121212

1212121212

1212121212121212

121212121212

12121212121212121212121212

123123123123

1212121212121212121212121212

121212

121212121212121212121212121212

12121212

121212121212121212121212121212121212121212

123123 12

12121212121212121212121212121212121212

123123

12121212121212121212121212121212121212

121212

1212121212121212121212121212121212

121212

12121212121212121212121212121212121212

123123

121212121212121212121212121212

121212

12121212121212121212121212121212

121212

12121212121212121212121212121212121212

121212

121212121212121212121212121212121212

123123

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33

Pi Pa123123123

1212

Рис. 1. Імовірність протизапальної активності гетероциклічних похідних оцтової кис-лоти за результатами комп’ютерного скрінінгу. На рис. 1, 2: Рa — розрахункові оцінкиймовірності наявності виду активності; Рi – розрахункові оцінки ймовірності відсутностівиду активності

Таблиця 1Структури гетероциклічних основ,

які містять залишок оцтової кислоти

Примітка. Структура 1 — контрольна (диклофенак); R — CH2COOH.



1. Применение фторидов в стома-тологии (медицинские и организаци-онные аспекты) / Л. Ю. Лошакова,В. М. Ивойлов, Г. Ф. Киселев [и др.]– Кемерово : КемГМА, 2007. – 179 с.

2. Ammonium hexafluorosilicate eli-cits calcium phosphate precipitationand shows continuous dentin tubule oc-clusion / T. Suge, A. Kawasaki, K. Ishi-kawa [et al.] // Dent. Mater. – 2008. –Vol. 24, N 2. – P. 192–198.

3. Antibacterial activity of ammoni-um hexafluorosilicate solution with an-timicrobial agents for the prevention ofdentine caries / S. Shibata, T. Suge,T. Kimura [et al.] // Am. J. Dent. – 2012.– Vol. 25, N 1. – P. 31–34.

4. Effects of ammonium hexafluo-rosilicate application on demineraliza-tion enamel and dentin of primary teeth/ Y. Hosoya, E. Watanabe, K. Tadokore[et al.] // J. Oral Science. – 2012. –Vol. 54, N 3. – P. 267–272.

5. Effect of ammonium hexafluoro-silicate application for arresting cariestreatment on demineralized primarytooth enamel / Y. Hosoya, K. Tadokore,H. Otani [et al.] // J. Oral Science. –2013. – Vol. 55, N 2. – P. 115–121.

6. Suge T. Effects of ammonium he-xafluorosilicate concentration on crys-tallinity of hydroxyapatite powder andenamel / T. Suge, T. Matsuo // Key. Eng.Mater. – 2013. – Vol. 529–530. –P. 526–530.

7. Rosenblatt A. Silver diamine flu-oride: a caries “silver-fluoride bullet”/ A. Rosenblatt, T. C. M. Stamford,R. Niederman // J. Dent. Res. – 2009.– Vol. 88, N 2. – P. 116–125.

8. Gelmboldt V. O. Synthesis andcharacterization of cetylpyridinium hexa-fluorosilicate as new potential cariesprotecting agent / V. O. Gelmboldt,O. V. Prodan, V. Yu. Anisimov // Am. J.PharmTech. Res. – 2014. – Vol. 4, N 6.– P. 513-521.

0,95

0,9

0,85

0,8

0,75

0,7

0,65

121212121212121212121212121212121212121212

123123

12121212121212121212121212121212121212121212

123

1212121212121212121212

1212

121212121212121212121212121212

12

121212121212121212121212121212121212

123123

12121212121212121212121212121212121212

1212

121212121212121212121212121212121212121212

12

12121212121212121212121212121212121212

121212121212121212121212121212121212121212

123

1212121212121212

121212

121212121212121212121212

1212

1212121212121212121212121212

123123

123123123123123123123123123123123123123123123123123

12312312

121212121212121212121212121212

12

121212121212121212121212121212121212

123123

1212121212121212121212121212121212

123

121212121212121212121212121212121212

12

121212121212121212

121212

12121212121212121212

123123

1212121212121212121212121212121212

123 1212121212121212121212121212121212

1212

121212121212121212121212

1212

12121212121212121212121212121212

123123

1212121212121212121212121212121212

12

121212121212121212121212121212121212

1212 12

1212121212121212121212121212121212

123

1212121212121212121212121212121212121212

123

1212121212121212121212121212

1212

121212121212121212121212121212

1212

121212121212121212121212

123123

12121212121212121212121212

1212

12121212121212121212121212121212121212

1212

12121212121212121212121212121212121212

1212

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33

Pi Pa1212

1212

Рис. 2. Імовірність протизапальної активності гетероциклічних похідних пропіоновоїкислоти за результатами комп’ютерного скрінінгу

Таблиця 2Структури гетероциклічних основ,

які містять залишок пропіонової кислоти

Примітка. Структури 1 і 2 — контрольні (1 — ібупрофен, 2 — кето-профен); R1 — CH(CH3)COOH.

# 3 (149) 2015 29

9. Gelmboldt V. O. Hexafluorosili-cates with antibacterial active guani-dine containing cations / V. O. Gelm-boldt, V. Yu. Anisimov, O. V. Prodan //News of Pharmacy. – 2014. – N 3 (79).– P. 42-45.

10. Preparation, structure and prop-erties of pyridinium/bipyridinium hex-afluorosilicates / V. O. Gelmboldt, E. V.Ganin, M. M. Botoshansky [et al.] // J.Fluorine Chem. – 2014. – Vol. 160,N 4. – P. 57–63.

11. Гексафторосиликаты с ге-тероциклическими катионами: физико-химические свойства и фармаколо-гическая активность / В. О. Гельм-больдт, В. Е. Кузьмин, В. Ю. Аниси-мов [и др.] // Одеський медичний жур-нал. – 2013. – № 1. – С. 20–23.

12. Тестирование компьютернойсистемы предсказания спектра био-логической активности PASS на вы-борке новых химических соединений/ Т. А. Глориозова, Д. А. Филимонов,А. А. Лагунин В. В. Поройков // Хи-мико-фармакологический журнал. –1998. – Т. 32, № 12. – С. 32–39.

REFERENCES

1. Loshakova L.Yu., Ivoylov V.M.,Kiselyov G.F., Cherno S.V., Pylkov A.I.,Troitska T.S. The use of fluorides indentistry (medical and organizationalaspects). Kemerovo, KemGMA Pub-lishers, 2007. 179 p.

2. Suge T., Kawasaki A., IshikawaK., Matsuo T., Ebisu S. Ammoniumhexafluorosilicate elicits calcium phos-phate precipitation and shows contin-uous dentin tubule occlusion. Dent.Mater. 2008; 24 (2): 192-198.

3. Shibata S., Suge T., Kimura T.,Ishikawa K., Matsuo T. Antibacterialactivity of ammonium hexafluorosilicatesolution with antimicrobial agents forthe prevention of dentin caries. Am. J.Dent. 2012; 25 (1): 31-34.

4. Hosoya Y., Watanabe E., Tado-koro K., Inoue T., Miyazaki M., Tay F.R. Effects of ammonium hexafluorosil-icate application on demineralizationenamel and dentin of primary teeth. J.Oral Science. 2012; 54 (3): 267-272.

5. Hosoya Y., Tadokoro K., OtaniH., Hidaka K., Inoue T., Miyazaki M.,Tay F. R. Effect of ammonium hex-afluorosilicate application for arrestingcaries treatment on demineralized pri-mary tooth enamel. J. Oral Science.2013; 55 (2): 115-121.

6. Suge T., Matsuo T. Effects ofammonium hexafluorosilicate concen-tration on crystallinity of hydroxyapatitepowder and enamel. Key. Eng. Mater.2013; 529-530: 526-530.

7. Rosenblatt A., Stamford T.C.M.,Niederman R. Silver diamine fluoride:a caries “silver-fluoride bullet”. J. Dent.Res. 2009; 88 (2): 116-125.

8. Gelmboldt V.O., Prodan O.V.,Anisimov V.Yu. Synthesis and charac-terization of cetylpyridinium hexafluor-osilicate as new potential caries pro-tecting agent. Am. J. PharmTech. Res.2014; 4 (6): 513-521.

9. Gelmboldt V.O., Anisimov V.Yu.,Prodan O.V. Hexafluorosilicates withantibacterial active guanidine contain-ing cations. News of Pharmacy. 2014;3 (79): 42-45.

10. Gelmboldt V.O., Ganin E.V.,Botoshansky M.M., Anisimov V.Yu.,Prodan O.V., Kravtsov V.Ch., FonariM.S. Preparation, structure and prop-erties of pyridinium/bipyridinium hex-afluorosilicates. J. Fluorine Chem.2014; 160 (4): 57-63.

11. Gelmboldt V.O., Kuz’min V.E.,Anisimov V.Yu., Prodan O.V. Hexafluo-rosilicates with heterocyclic cations:physicochemical properties and phar-macological activity. Odessa MedicalJournal. 2013; 1: 6-10.

12. Gloriozova T.A., Filimonov D.A.,Lagunin A.A., Poroikov V.V. Computer-aided prediction of activity spectrum forsubstance (PASS) system evaluatedon a set of new biologically active com-pounds. Pharm. Chem. J. 1998; 32(12): 658-664.



Клінічна практика

УДК 618.177-02:617.55-007.274:618.145-007.415

А. Г. Волянська

ВИКОРИСТАННЯПРОТИСПАЙКОВИХ БАР’ЄРІВ У БЕЗПЛІДНИХ

ХВОРИХ ІЗ СПАЙКОВИМ ПРОЦЕСОМ,АСОЦІЙОВАНИМ З ТЯЖКИМИ ФОРМАМИ

ЕНДОМЕТРІОЗУОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна

УДК 618.177-02:617.55-007.274:618.145-007.415А. Г. ВолянскаяИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПРОТИВОСПАЕЧНЫХ БАРЬЕРОВ У БЕСПЛОДНЫХ БОЛЬНЫХ

СО СПАЕЧНЫМ ПРОЦЕССОМ, АССОЦИИРОВАННЫМ С ТЯЖЕЛЫМИ ФОРМАМИ ЭНДОМЕТ-РИОЗА

Одесcкий национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаИзучена эффективность интраоперационного использования противоспаечных барьеров при

спаечном процессе, ассоциированном с наружным генитальным эндометриозом ІІІ–ІV стадии.Анализ полученных результатов показал, что уровень интерлейкинов ИЛ-6, ИЛ-10 у обсле-

дованных пациенток перед операцией является маркером спаечного процесса. Интраопераци-онное использование противоспаечных барьеров ведет к снижению показателей активности вос-палительного процесса по данным показателей провоспалительных цитокинов ИЛ-6 и ИЛ-10.Интенсивность болевого синдрома достоверно снижается во всех группах относительно доопе-рационного значения. Показатели восстановления репродуктивной функции достоверно не от-личаются между группами с использованием разных противоспаечных барьеров.

Таким образом, целесообразно рекомендовать использование противоспаечных барьеровво время оперативного лечения бесплодных больных со спаечным процессом, ассоциирован-ным с наружным генитальным эндометриозом ІІІ–ІV стадии.

Ключевые слова: спаечный процесс, эндометриоз, противоспаечные барьеры.

UDC 618.177-02:617.55-007.274:618.145-007.415А. G. VolyanskaTHE USE OF ADHESION BARRIERS IN INFERTILE PATIENTS WITH ADHESIVE PROCESS

ASSOCIATED WITH SEVERE FORMS OF ENDOMETRIOSISThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineThe study was dedicated to efficacy analysis of the use of adhesion barriers in adhesive process

associated with external genital endometriosis, stage III–IV during endosurgical treatment.Group I consisted of 60 infertile patients with external genital endometriosis, stage III–IV who dur-

ing surgery were applied hemostatic material “Gynecare interceеd” of sufficient surface to cover atraumatized zone, in 70 patients of group ІІ during surgery antiadhesive gel “Ethicon Intercoat” wasapplied with the help of applicator. Group III consisted of 70 patients who received a standard surgicaltreatment.

Analysis of obtained results showed that interleukins IL-6, IL-10 level in examined patients are amarker for adhesive process prior to operation. Intraoperational use of adhesion barriers leads to de-crease in inflammatory activity markers as verified by proinflammatory cytokines Il-6 and IL-10. Inten-siveness of pain syndrome positively lessens as compared to preoperative values: in group І (5.38±0.25;3.33±0.25; р<0.001) and in group ІІ (5.49±0.25; 2.83±0.25; р<0.05). Group ІІІ also showed tendencyto lessening — (5.17±0.25; 4.23±0.25).

Figures for reproductive function recovery did not significantly vary in groups with the use of differ-ent adhesion barriers and corresponded to in group І — 28 (46.6%), in group ІІ — 32 (45.7%), ingroup ІІІ — 19 (27.1%) (χ2=6.89; df=2; р=0.03).

Therefore it is rational to recommend introduction of adhesion barriers into surgical treatment ofinfertile patients with adhesive process associated with external genital endometriosis stage III–IV.

Key words: adhesive process, endometriosis, adhesion barriers.

# 3 (149) 2015 31

Розповсюдженість ендоме-тріозу у жінок віком 18–45 ро-ків становить 50 %, з яких 30–50 % неплідні [1; 3]. До сучас-них методів лікування ендоме-тріозу належать ендоскопічнехірургічне лікування, а самевидалення ендометріоїднихгетеротопій, та реабілітаційнатерапія у післяопераційномуперіоді, що сприяє відновлен-ню репродуктивної функції у25–35 % випадків. Інноваційніоперативні технології привелидо мінімізації посттравматич-ного спайкоутворення. Однак,незважаючи на їх переваги, піс-ля розсічення спайок, ексцизіїосередків ендометріозу та пе-ритонектомії утворюються до-сить значні ранові поверхні [1;2; 6].

Інфільтрація лейкоцитів уділянці ранової поверхні необ-хідна для знищення мікрофло-ри та видалення фрагментівнекротизованих тканин, приз-водить до посиленої продукціїпрозапальних цитокінів, що ак-тивують патофізіологічні меха-нізми, пов’язані з утвореннямспайок [5].

Протизапальні цитокіни бло-кують процес або щонаймен-ше стримують інтенсивністькаскаду. Цитокіни, наприкладIЛ-4, IЛ-10, IЛ-13, блокують ви-робництво ІЛ-1, TNF, IЛ-8 і су-динні адгезивні молекули. Де-які дослідники припускають,що сприйнятливість до ура-ження генетично визначає ба-ланс або експресія прозапаль-них або протизапальних цито-кінів. Тому між ефектами про-запальних і протизапальнихцитокінів має бути баланс, щов подальшому визначає пере-біг захворювання [7]. Вивчен-ня їх вмісту у крові надає ін-формацію про функціональнуактивність різних типів імуно-компетентних клітин, про актив-ність запального процесу, йо-го перехід на системний рівеньі прогноз захворювання [4].

В утворенні післяоперацій-них спайок провідну роль віді-грає запальна реакція очере-вини у відповідь на ішемію,

некроз тканин, які виникаютьза наявності комбінації інтра-операційних чинників, що ушко-джують тканини та підсилюютьдію один одного [2]. Зниженнячастоти утворення спайок єгарантією успіху хірургічноголікування. Запобіганню після-операційних спайок присвяче-ні численні експериментальні,клінічні та лабораторні дослі-дження, проте незважаючи наце, рівень післяопераційногоспайкоутворення не має істот-ної тенденції до зниження.

Тому оптимізація тактикиведення пацієнток з високимризиком розвитку спайковогопроцесу після ендохірургічнихвтручань є актуальною проб-лемою оперативної гінекології.

Мета дослідження — ви-вчення ефективності викорис-тання протиспайкових бар’єрівпри спайковому процесі, асоці-йованому із зовнішнім гені-тальним ендометріозом ІІІ–ІV стадії при ендохірургічномулікуванні.


Дослідження проводили наклінічній базі кафедри акушер-ства та гінекології № 1 ОНМедУ,у НДІ ОНМедУ та гінекологічно-му відділенні МКЛ № 9 (Оде-са). За період 2009–2013 рр.під спостереженням перебува-ло 200 безплідних пацієнток зіспайковим процесом, асоційо-ваним із зовнішнім геніталь-ним ендометріозом ІІІ–ІV ста-дії. Стадію зовнішнього гені-тального ендометріозу визна-чали відповідно до класифікаціїR-AFS (1985). Спайковий про-цесс придатків матки оцінюва-ли відповідно до класифікаціїHulka (1991). Тазовий больо-вий синдром оцінювали заC. M. Mac Laverty, R. W. Shaw(1995). Усі пацієнтки були об-стежені відповідно до вимогчинних клінічних протоколів, ре-гламентованих наказами МОЗУкраїни. Ендохірургічні втру-чання виконували за стандарт-ною методикою із застосуван-ням обладнання фірми “Karl

Storz” (Німеччина), «Контакт»(Україна).

Першу групу утворили 60безплідних хворих зі спайковимпроцесом, асоційованим із зов-нішнім генітальним ендомет-ріозом ІІІ–ІV стадії, пацієнткамякої інтраопераційно розташо-вували гемостатичний матері-ал “Gynecare interceеd”, пло-щина якого повинна бути до-статньою для повного покрит-тя травмованої зони. До дру-гої групи увійшли 70 безплід-них хворих зі спайковим проце-сом, асоційованим із зовнішнімгенітальним ендометріозом ІІІ–ІV стадії, яким інтраоперацій-но наносили за допомогою ап-лікатора протиспайковий гель“Ethicon Intercoat”. У третій гру-пі були 70 безплідних хворихзі спайковим процесом, асоці-йованим із зовнішнім геніталь-ним ендометріозом ІІІ–ІV ста-дії, яким проводилось опера-тивне лікування за стандарт-ною методикою. Клінічні групихворих були однорідними і від-мінностей серед них не було.

Визначення вмісту інтер-лейкінів ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10, ІЛ-12та фактора некрозу пухлин(ФНП-α) у сироватці крові хво-рих проводилося за методомІФА з використанням реактивіввиробництва корпорації SIGMA(Росія). Дослідження проводи-ли напередодні операції та че-рез 2 тиж. У подальшому здійс-нили розподіл за вмістом ін-терлейкінів. Пацієнтки з низь-ким вмістом ІЛ-6, ІЛ-10 утвори-ли ІА (n=30), ІІА (n=35) та ІІІА(n=35) підгрупи, з високим вмі-стом ІЛ-6, ІЛ-10, відповідно, ІБ(n=30), ІІБ (n=35) та ІІІБ (n=35).

Статистичну обробку прово-дили з використанням програм-ного забезпечення Statistica7.0 (StatSoft Inc., США) та дис-персійного аналізу сумарних да-них ANOVA. Розбіжності вважа-ли достовірним при р<0,05.


Аналіз клініко-анамнестич-них даних показав, що серед-ній вік обстежених хворих ста-


новив (28,1±2,5) року (табл. 1).Серед обстежених переважнукількість становили жінки з пер-винною неплідністю: у І групі— 45 (75,0 %) хворих, у ІІ гру-пі — 48 (68,6 %) та у ІІІ групі— 50 (71,4 %). Тазові болі бу-ли у 38 (63,3 %) пацієнток І гру-пи, у 46 (65,7 %) — ІІ групи тау 47 (67,1 %) — ІІІ групи. Скар-ги на дисменорею траплялисяв І групі у кожної другої паці-єнтки, у ІІ групі — у 26 (37,1 %),у ІІІ групі — у 27 (38,6 %).

Ендоскопічний огляд орга-нів малого таза у безпліднихжінок виявив, що ендометріо-їдні гетеротопії частіше спосте-рігалися на очеревині — відпо-відно за групами: 54 (90,0 %),66 (94,3 %), 64 (91,4 %) такрижово-маткових зв’язках —відповідно за групами: 56(93,3 %), 60 (85,7 %), 62 (88,6 %).

Ендометріоїдні кісти зафіксо-вано в І групі у 14 (23,3 %) ви-падках, у ІІ групі — у 18 (25,7 %)та у ІІІ групі — у 16 (22,8 %).Ендометріоми мали виглядокруглої або овоїдної формизі щільною капсулою темно-синього відтінку та нерівнимиділянками синьо-багряногокольору, капсула цих кіст булаз’єднана із задньою поверхнеюматки, очеревиною матково-ректального простору та сероз-ною оболонкою прямої кишки.Діаметр ендометріом становиву середньому (6,22±0,3) см.

Лапароскопічні ознаки ати-пових перитонеальних ендо-метріоїдних імплантатів вияв-лялися у 5 (8,3 %) пацієнток Ігрупи, у 5 (7,1 %) — ІІ групи тау 6 (8,5 %) — ІІІ групи. Для цихпацієнток були характерні досто-вірно більш виражений больо-вий синдром (9,5±0,4; р<0,05) танеплідність у всіх зазначенихвипадках.

Отже, у всіх безплідних хво-рих зі спайками, асоційовани-ми із зовнішнім генітальнимендометріозом ІІІ–ІV стадії, по-рушена анатомія органів мало-го таза, зокрема придатківматки. Переважне розташу-вання спайкового процесу бу-ло у ділянці маткова труба —

яєчник, з достовірно вищим від-сотком випадків з лівого боку— 46 (76,7 %) у І групі, 58(82,8 %) — у ІІ, 54 (77,1 %) —у ІІІ. При дослідженні особли-востей та характеру спайково-го процесу спайки були з вира-женою васкуляризацією, нечіт-кою межею між нормальнимита патологічними тканинами.Облітерація дугласового про-стору була виявлена у 10(16,6 %) пацієнток І групи, у 10(14,2 %) — ІІ групи та у 12(17,1 %) — ІІІ групи.

Операцію проводили згідноз принципами реконструктив-ної мікрохірургії. Усім пацієнт-кам виконували оптимальнийобсяг оперативного втручання:сальпінгооваріолізис, вісцеро-лізис, ексцизію та деструкціюосередків ендометріозу, пери-тонектомію, резекцію яєчника.

У більшості випадків опера-ції були технічно складними узв’язку з наявністю спайково-го процесу різного ступеня тяж-кості, обмеженням рухливості

органів малого таза, інфільт-рацією тканин навколо ендо-метріоїдних імплантатів.

У ранньому післяоперацій-ному періоді необхідність при-значення аналгетиків та несте-роїдних протизапальних засо-бів була у хворих ІІІ групи удві-чі частішою, ніж у І та ІІ групах.Через 3 міс. після проведено-го лікування середній показникінтенсивності тазових болів до-стовірно знизився у І групі що-до доопераційного значення(5,38±0,25; 3,33±0,25; р<0,001)та у ІІ групі (5,49±0,25; 2,83±±0,25; р<0,01). У ІІІ групі такожспостерігається тенденція дозниження — (5,17±0,25; 4,23±±0,25; р<0,01).

Одержаний результат мож-на пов’язати з використаннямпротиспайкових бар’єрів, щомають таку дію: порушення за-пуску запального каскаду тапроцесу формування фібрину,що призводить до утворенняспайок, і забезпечення меха-нічної перепони між уражени-

Таблиця 1Порівняльна характеристика обстежених хворих

Показник

Група

І, n=60 ІІ, n=70 ІІІ, n=70

Середній вік хворих, роки 27,1±2,4 26,3±1,8 29,3±2,6

Неплідність, абс. (%)первинна 45 (75,0) 48 (68,6) 50 (71,4)вторинна 15 (25,0) 22 (31,4) 20 (28,6)

Стадія ендометріозу (згідно з класи-фікацією R-AFS, 1985), абс. (%)ІІІ стадія 26 (43,3) 26 (37,1) 28 (40,0)ІV стадія 34 (56,7) 44 (62,9) 42 (60,0)

Стадія спайкового процесу (згідно зкласифікацією Hulka, 1991), абс. (%)І стадія 4 (6,7) 6 (8,5) 6 (8,5)ІІ стадія 8 (13,3) 10 (14,3) 10 (14,3)ІІІ стадія 28 (46,7) 30 (42,9) 30 (42,9)ІV стадія 20 (33,3) 24 (34,3) 24 (34,3)

Хронічний тазовий біль (за C. M. Mac 5,38± 5,49± 5,17±Laverty, R. W. Shaw, 1995), бали ±0,25 ±0,25 ±0,25

Тривалість операції, хв 57,2±5,1 52,2±5,1 45,1±2,9

Об'єм крововтрати, мл 85,1±8,1 83,1±7,9 90,5±8,4

Перебування в стаціонарі, 3,1±0,3 3,1±0,3 4,1±0,4ліжко-день

# 3 (149) 2015 33

ми тканинами, що також сприяєзменшенню посттравматично-го спайкоутворення

У багатьох дослідженняхбуло показано також два ефек-ти застосованих бар’єрних за-собів: ареактивний і бактеріо-статичний. Висловлювалосятакож припущення щодо наяв-ності конкурентної боротьби за«сміттяр»-рецептор (scavengerreceptor) макрофагів через йо-го поліаніонову природу, щоприводить до зниження секре-ції матричних компонентів, ме-діаторів запалення та клітин-них факторів росту [6; 8]. У Ко-кранівському огляді у 13 ви-пробуваннях оцінювали впливInterceed після різних гінеко-логічних процедур під час ла-пароскопії і лапаротомії, буловстановлено позитивний ефект[6; 8].

У пацієнток зі спайковимпроцесом, асоційованим із зо-внішнім генітальним ендомет-ріозом ІІІ–ІV стадії, за вмістомФНП-α достовірних розходженьз показниками контрольної гру-пи не виявлено. Таким чином,включення моніторингу рівнівФНП-α до складу алгоритмупрогнозування спайкоутворен-ня є недоцільним.

Результати дослідженнясвідчать, що у обстежених хво-рих був достовірно більш ви-сокий вміст ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-10,ІЛ-12 порівняно з контролем(табл. 2). Виявлено кореляціюсередньої сили між показника-ми вмісту ФНП-α і ІЛ-10 (r==0,70; p<0,05), а також ІЛ-10 іІЛ-12 (r=0,90; p<0,05).

Максимально високі зна-чення вмісту ІЛ-6 у сироватцікрові були характерні для па-цієнток зі спайковим процесомІІІ–ІV стадії. Можливо, це свід-чить про високу активність за-пальних процесів і про їхнюзначну роль у спайкоутворенні.

Водночас для вмісту ІЛ-10були також характерні більшвисокі значення дисперсії у па-цієнток зі спайковим процесомІІІ–ІV стадії, відмінності з конт-ролем для безплідних пацієн-ток спайковим процесом, асо-

ційованим із зовнішнім гені-тальним ендометріозом ІІІ–ІVстадії не виявлені (p>0,05), щоцілком узгоджується з даними,одержаними для інших цитокі-нів.

Результати кореляційногоаналізу свідчать, що зміни ак-тивності різних прозапальнихцитокінів у значній мірі спів-спрямовані. Це стосуєтьсяпрактично всіх кореляційнихпар, особливо ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-12(r ІЛ-4–ІЛ-6=0,6; rІЛ-4–ІЛ-12=0,7;rІЛ-6–ІЛ-12=0,7).

У післяопераційному періодівстановлено, що у групах, па-цієнткам яких були застосова-ні бар’єрні засоби, рівні ІЛ-4,ІЛ-12 виявилися достовірнонижчими, ніж показники на до-операційному етапі, та набли-жалися до показників контроль-ної групи. Натомість, у пацієнтокІІІ групи аналогічні показники за-лишилися незмінними щодо до-операційного періоду та водно-час значно перевищували по-казники контрольної групи.

Таким чином, можна припу-стити що вивчення показниківрівня інтерлейкінів у сироват-ці крові у хворих спайковимпроцесом виявило, що най-більш клінічно значущими біо-хімічними маркерами в наяв-ності спайкового процесу єІЛ-6 і ІЛ-10: рівень ІЛ-6 — (17,8±0,2) нг/мл (p<0,05), а ІЛ-10

(32,5±1,3) нг/мл (p<0,001) ви-щий за референтне значенняконтрольної групи здоровихжінок (табл. 2). Водночас одер-жані результати підтверджу-ють підвищення рівня проза-пальних цитокінів у жінок, якимбуло проведено традиційне ен-дохірургічне втручання навітьіз дотриманням усіх принципівмалотравматичної хірургії.

Профілактика післяопера-ційного спайкоутворення у без-плідних пацієнток зі спайковимпроцесом, асоційованим із зо-внішнім генітальним ендомет-ріозом ІІІ–ІV стадії з високимризиком розвитку спайковогопроцесу (ІЛ-6>16,7 нг/мл іІЛ-10>24,8 нг/мл) повиннавключати використання проти-спайкових бар’єрів, прецизій-ної ендохірургічної техніки опе-рування, ранню активізацію хво-рих у післяопераційному пе-ріоді.

Аналіз одержаних результа-тів показав, що застосуваннябар’єрних методів приводитьдо зниження показників проза-пальних цитокінів. Отже, рі-вень інтерлейкінів після опера-ції відповідав достовірно ниж-чим показникам у всіх групах(див. табл. 2). Це може свідчи-ти про зниження активності за-пального процесу, що відпові-дає синдрому системної імун-ної відповіді.

Таблиця 2Динаміка ІЛ-6 та ІЛ-10 у обстежених хворих, нг/мл

Група Кіль- ІЛ-6 ІЛ-10

хворих кість До Після р До Після рхворих операції операції операції операції

І група 60 17,8±0,2 9,8±0,2 <0,05 32,5±1,3 15,5±1,3 <0,05ІА 32 10,4±0,2 7,3±0,2 <0,05 15,5±0,2 9,3±0,8 <0,05ІБ 28 28,7±0,5 14,4±0,8 <0,05 41,4±0,5 24,3±1,2 <0,05

ІІ група 70 16,7±0,8 10,4±0,2 <0,05 33,6±1,8 17,5±1,2 <0,05ІІА 33 8,3±0,2 6,1±0,3 <0,05 14,3±1,2 9,3±0,8 <0,05ІІБ 37 30,3±0,9 12,3±0,2 <0,05 39,9±1,6 24,3±1,2 <0,05

ІІІ група 70 18,5±0,6 17,8±0,2 <0,05 33,8±1,6 32,5±1,3 <0,05ІІІА 34 7,2±0,4 6,7±0,4 <0,05 16,3±1,6 15,4±0,8 <0,05ІІІБ 36 28,7±0,5 22,7±0,5 <0,05 40,1±1,8 34,3±2,2 <0,05

Конт- 20 5,6±0,2 7,8±0,4роль


Аналіз одержаних результа-тів також показав значне по-кращання репродуктивних на-слідків у І групі (табл. 3). Вагіт-ність настала частіше та рані-ше у пацієнток І і ІІ груп, щосвідчить про клінічну ефектив-ність використання протиспай-кових бар’єрів. Усього за весьперіод спостереження кількістьвагітностей становила у І гру-пі — 28 (46,6 %), у ІІ групі —32 (45,7 %), у ІІІ групі — 19(27,1 %) випадків (χ2=6,89;df=2; р=0,03).

Нові підходи до самої опе-рації ґрунтуються на дотриман-ні принципів реконструктивно-пластичної хірургії. Ці прин-ципи полягають у проведеннінайменш травматичної опера-ції, збереженні нормальногоанатомічного розташуванняорганів малого таза, застосу-ванні засобів, що поліпшуютьперебіг репаративних проце-сів. Слід зазначити, що мето-ди ендоскопічної хірургії даютькращі клінічні результати, ніжтрадиційні реконструктивніоперації, що зумовлено змен-шенням утворення післяопе-раційних спайок.

Таким чином, інтраопера-ційне використання комплексупротиспайкових бар’єрів у без-плідних хворих із зовнішнім ге-нітальним ендометріозом ІІІ–ІV стадії сприяє підвищеннюрепродуктивних результатів,зниженню частоти та інтенсив-ності тазових болів.

Висновки

1. Після проведеного ліку-вання інтенсивність синдромутазових болів достовірно зни-жується щодо доопераційногозначення. Більш вираженезниження реєструється у І гру-пі (5,38±0,25; 3,33±0,25; р<<0,001) та у ІІ групі (5,49±0,25;2,83±0,25; р<0,01), у ІІІ групітакож спостерігається тенден-ція до зниження (5,17±0,25;4,23±0,25; р<0,01).

2. Рівні інтерлейкінів ІЛ-6,ІЛ-10 у безплідних пацієнток зіспайковим процесом, асоційо-ваним із зовнішнім геніталь-

ним ендометріозом ІІІ–ІV ста-дії на доопераційному етапі, ємаркером спайкового процесу:рівень ІЛ-6 — (17,8±0,2) нг/мл(p<0,05), а ІЛ-10 — (32,5±±1,3) нг/мл (p<0,001) вищий зареферентне значення конт-рольної групи здорових жінок.

3. Застосування бар’єрнихметодів приводить до знижен-ня активності запального про-цесу за даними показників про-запальних цитокінів ІЛ-6 таІЛ-10 у І групі (17,8±0,2; 9,8±0,2;р<0,05 і 32,5±1,3; 15,5±1,3;р<0,05) та у ІІ групі (16,7±0,8;10,4±0,2; р<0,05 і 33,6±1,84;17,5±1,2; р<0,05).

4. Інтраопераційне застосу-вання комплексу протиспайко-вих бар’єрів покращує показ-ники репродуктивної функціїу безплідних хворих із зовніш-нім генітальним ендометріо-зом ІІІ–ІV стадії та становить уІ групі — 28 (46,6 %), у ІІ групі— 32 (45,7 %), у ІІІ групі — 19(27,1 %) випадків (χ2=6,89; df==2; р=0,03).

5. Показники інтенсивностісиндрому тазових болів і від-новлення репродуктивної функ-ції достовірно не відрізняють-ся між І групою, де використо-вували гемостатичний матері-ал “Gynecare interceеd” та ІІ гру-пою, де був застосований про-тиспайковий гель “Ethicon In-tercoat”.

6. Доцільно рекомендуватизастосування протиспайкових

бар’єрів (гемостатичний мате-ріал “Gynecare interceеd” тапротиспайковий гель “EthiconIntercoat”) під час оперативно-го лікування безплідних хво-рих зі спайковим процесом,асоційованим із зовнішнім гені-тальним ендометріозом ІІІ–ІVстадії.

ЛІТЕРАТУРА1. Адамян Л. В. Эндометриозы :

руководство для врачей / Л. В. Ада-мян, В. И. Kулаков, Е. Н. Aндреева.– М. : Медицина, 2006. – 416 с.

2. Гаспаров А. С. Тазовые пери-тонеальные спайки: этиология, пато-генез, диагностика, профилактика/ А. С. Гаспаров, E. Д. Дубинская. –М. : Медицинское информационноеагентство, 2013. – 168 с.

3. Нові технології у хірургічномулікуванні глибокого інфільтративно-го і поверхневого перитонеальногоендометріозу / В. М. Запорожан, І. З.Гладчук, Н. М. Рожковська [и др.] //Репродуктивная ендокринология. –2014. – № 2 (16). – С. 7–9.

4. Махмудова Г. М. Роль цитоки-нов перитонеальной жидкости в рас-пространении спаечного процесса/ Г. М. Махмудова, С. Ю. Югай. – М.,2006. – С. 248–249.

5. Binda M. M. Reactive oxygenspecies and adhesion formation. Clini-cal implications in adhesion prevention/ M. M. Binda, C. R. Molinas, P. R. Ko-ninckx // Human Reproduction. – 2003.– Vol. 18, N 12. – Р. 2503–2507.

6. Laparoscopic adhesiolysis andadhesion prevention / B. Berker, S. Hsu,C. H. Nezhat [et al.] // Nezhat’s Opera-tive Gynecologic Laparoscopy andHysteroscopy. – N. Y. : Cambridge Uni-versity Press, 2008. – P. 304–315.

7. Charles A. Dinarello Proinflam-matory Cytokines / A. Charles // Chest.– 2000. – Vol. 118, N 2. – Р. 503–508.

Таблиця 3Динаміка настання вагітностей у обстежених хворих, абс. (%)

Група

Кіль- Термін спостереження, міс

хворихкість

3 6 9 12 Всьогохворих

І група 60 4 (6,7) 10 (16,7) 8 (13,3) 6 (10) 28 (46,6)ІА 32 3 (9,4) 7 (21,8) 6 (18,7) 6 (18,7) 22 (68,7)ІБ 28 1 (3,6) 3 (10,7) 2 (7,1) 0 6 (21,4)

ІІ група 70 4 (5,7) 10 (14,3) 12 (17,1) 6 (8,5) 32 (45,7)ІІА 33 3 (9,1) 5 (15,1) 7 (21,2) 5 (15,1) 20 (60,6)ІІБ 37 1 (2,7) 5 (13,5) 5 (13,5) 1 (2,7) 12 (32,4)

ІІІ група 70 2 (2,8) 5 (7,1) 8 (11,4) 4 (5,7) 19 (27,1)ІІІА 34 2 (5,9) 4 (11,7) 6 (17,6) 4 (11,7) 16 (47,0)ІІІБ 36 0 1 (2,8) 2 (5,5) 0 3 (8,3)

# 3 (149) 2015 35

8. Interaction of Interceed oxidizedregenerated cellulose with macrophag-es: a potential mechanism by which In-terceed may prevent adhesions / S. I.Reddy, N. Santanam, P. P. Reddy [etal.] // American Journal of Obstetrics &Gynecology. – 1997. – Vol. 177, N 6. –Р. 1315–1320.

REFERENCES1. Аdamyan L.V., Kulakov V.I., An-

dreyeva Е.N. Endometrios: rukovod-stvo dlya vrachey [Endometriosis: guid-ance for doctors]. Izdanie 2-е, pererab.I dop. Moscow, ОАО Izdatelstvo “Меdi-tsina”, 2006. 416 p.

2. Gasparov А.S., Dubinskaya E.D.Tazoviye peritonealniуe spaiki: etiologi-ya, patogenez, diagnostika, profilakti-ka [Pelvic peritoneal adhesions: ethiolo-gy, pathogenesis, diagnostics, preven-tion]. Мoscow, ООО Izdatelstvo “Меdi-

tsinskoye informatsionnoye agentstvo”,2013. 168 p.

3. Zaporozhan V.M., Gladchuk I.Z.,Rozhkovska N.M., Volyanska A.G.,Kozhakov V.L. New technologies insurgical treatment of deep infiltrativeand superficial peritoneal endometrio-sis. Reproduktivnaya endokrinologiya2014; 2 (16): 7-9.

4. Маkhmudova G.М., Yugay S.Yu.Rol tsitokinov peritonealnoy zhidkosti vrasprostraneniyi spayechnogo protses-sa [A role of cytokines of peritoneal liq-uid is in distribution of adhesive proc-ess]. Мoscow, 2006. P. 248-249.

5. Binda M.M., Molinas C.R., Ko-ninckx P.R. Reactive oxygen speciesand adhesion formation. Clinical impli-cations in adhesion prevention. HumanReproduction 2003; 18 (12): 2503-2507.

6. Berker B., Hsu S., Nezhat C.H.,Nezhat F., Nezhat C. Laparoscopic ad-hesiolysis and adhesion prevention. In:Nezhat C., Nezhat F., Nezhat C.H.,eds. Nezhat’s Operative GynecologicLaparoscopy and Hysteroscopy. 3rdedition. New York: Cambridge Univer-sity Press, 2008: 304-315.

7. Charles A. Dinarello Proinflam-matory Cytokines. Chest 2000; 118 (2):503-508. doi:10.1378/chest.118.2.503

8. Reddy S., Santanam N., ReddyP.P., Rock J.A., Murphy A.A., Partha-sarathy S. Interaction of Interceed oxi-dized regenerated cellulose with mac-rophages: a potential mechanism bywhich Interceed may prevent adhe-sions. Am J Obstet Gynecol. 1997 Dec;177 (6): 1315-1320.


УДК 616.127-005.8-036.11-056.52-06:[616.124.2-008.64+616.24-005.98]:577.175.349

О. С. Єрмак, П. Г. Кравчун, Н. Г. Риндіна, О. В. Глєбова

ДИНАМІКА КОПЕПТИНУ ТА MRproADMУ ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА

ІЗ СУПРОВІДНИМ ОЖИРІННЯМЗАЛЕЖНО ВІД НАЯВНОСТІ УСКЛАДНЕНЬХарківський національний медичний університет, Харків, Україна

УДК 616.127-005.8-036.11-056.52-06:[616.124.2-008.64+616.24-005.98]:577.175.349А. С. Ермак, П. Г. Кравчун, Н. Г. Рындина, О. В. ГлебоваДИНАМИКА КОПЕПТИНА И MRproADM У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ ИНФАРКТОМ МИОКАРДА

С СОПУТСТВУЮЩИМ ОЖИРЕНИЕМ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ НАЛИЧИЯ ОСЛОЖНЕНИЙХарьковский национальный медицинский университет, Харьков, УкраинаЦель исследования — оценить работу вазоконстрикторной и вазодилататорной нейрогумо-

ральных систем на основании определения копептина и MRproADM у больных острым инфарк-том миокарда (ОИМ) и ожирением (ОЖ) с учетом осложнений и проанализировать прогностиче-ские свойства данных маркеров в отношении развития острой сердечной недостаточности (ОСН).

Наличие ОИМ, осложненного развитием ОСН, у больных с ОЖ ассоциировалось с высокимуровнем MRproADM по сравнению с больными без осложнений, что свидетельствует о повы-шенной активности вазодилататорной нейрорегуляторной системы. Уровень копептина досто-верно не отличался при наличии или отсутствии осложнений у больных с ОИМ и ОЖ, что сви-детельствует об отсутствии значимых различий в исследуемых группах больных в работе вазо-констрикторной системы. MRproADM у больных с ОИМ и ОЖ обладает предикторной информа-тивностью, что обусловливает возможность его использования в качестве маркера прогноза раз-вития и тяжести ОСН в данной когорте пациентов.

Ключевые слова: острый инфаркт миокарда, ожирение, острая сердечная недостаточность,копептин, MRproADM.

UDC 616.127-005.8-036.11-056.52-06:[616.124.2-008.64+616.24-005.98]:577.175.349O. S. Yermak, P. G. Kravchun, N. G. Ryndina, O. V. GlebovaCOPEPTIN’S AND MRproADM’S DYNAMICS IN PATIENTS WITH ACUTE MYOCARDIAL

INFARCTION WITH CONCOMITANT OBESITY DEPENDING ON THE PRESENCE OFCOMPLICATIONS

The Kharkiv National Medical University, Kharkiv, UkraineThe aim of research is to evaluate the work of vasoconstrictive and vasodilatative neurohormonal

systems based on the copeptin’s and MRproADM’s definition in patients with acute myocardial infarc-tion (AMI) and concomitant obesity with the complications and to analyse the prognostic properties ofthese markers on the development of acute heart failure (AHF).


Вступ

Дестабілізація перебігу іше-мічної хвороби серця (ІХС) увигляді розвитку гострого ін-фаркту міокарда (ГІМ) зали-шається важливою причиноюінвалідізації та смертності вусьому світі. Каскад тромбо-тичних подій, який виникає піс-ля розриву атеросклеротичноїбляшки, викликає оклюзію ко-ронарної артерії, результатомчого є переривання кровопо-стачання і доставки кисню доміокарда. Некроз міокарда тяг-не за собою розвиток усклад-нень — серцевої недостатно-сті, розриву міокарда або арит-мії. Незважаючи на успіхи в лі-куванні з використанням тром-болізису, шунтування та через-шкірного коронарного втручан-ня, звичайно, значно поліп-шили результатат, але з часомстало зрозуміло, що для того,щоб такі види терапії були ма-ксимально вдалими, дуже ва-жливою є своєчасна діагности-ка у вигляді розробки та випро-бування нових біомаркерів. Удеяких випадках прогноз зали-шається несприятливим, щозумовлено значною мірою на-явністю коморбідності.

Ожиріння (ОЖ) — факторризику розвитку серцево-судин-них захворювань (ССЗ), про-гресування та дестабіліза-ції перебігу ІХС. За оцінкамиВООЗ, ОЖ визнане неінфек-ційної «епідемією XXI століт-тя» і належить до п’яти основ-них факторів ризику смерті. Ві-домо, що жирова тканина сек-ретує велику кількість біологіч-но активних речовин — адипо-цитокінів, які здатні надавати

як місцевий авто- і паракрин-ний вплив, так і системну ен-докринну дію, а також як спри-яти, так і протидіяти розвиткуССЗ [1].

Стандартним діагностичнимкритерієм ГІМ є тропонін, якийвивільняється при необорот-ному ушкодженні міокарда. По-зитивний тропонін пов’язанийз підвищеним ризиком неспри-ятливого перебігу ГІМ протя-гом 30 днів (HR 1,96; р=0,003).Проте зацікавленість дослід-ників привертають нові марке-ри для ранньої оцінки розвит-ку можливих ускладнень у хво-рих на ГІМ. У цьому зв’язку ці-кавими є адреномедулін (АДМ)і система аргініну — вазопре-сину, які характеризуються низ-кою ефектів [8].

Виділення АДМ можна зна-йти у багатьох тканинах і сис-темах органів, у тому числі сер-цево-судинній, нирковій, ле-геневій, судинах головногомозку, шлунково-кишковоготракту та ендокринної тканини,де він функціонує як циркулю-ючий гормон, а також місцевийавтокринний і паракриннийефектор. Біологічна активністьАДМ у серцево-судинній сис-темі полягає у розширенні су-дин унаслідок виробництва ок-сиду азоту, збільшення серце-вого викиду й індукування діу-резу. Втім, точне вимірюванняАДМ до недавнього часу булоутруднене через його дуже об-межену стабільність у пробір-ці, і, таким чином, було відсут-нє повне розуміння його діа-гностичного та терапевтично-го потенціалу, що зумовилопошук більш стабільного мета-боліту даного параметра, яким

стала середньорегіональна ді-лянка молекули проадреноме-дуліну — MRproADM. Про-демонстровано, що рівеньMRproADM у плазмі крові істо-тно збільшується у пацієнтів ізГІМ на 2-й день від початку за-хворювання (p<0,001) порівня-но зі здоровими людьми [9].Відзначено підвищення вмістуMRproADM у плазмі крові придисфункції лівого шлуночка(ЛШ). Експериментально вста-новлено, що стимулювальнийвплив на синтез MRproADM invitro спричиняють цитокіни, зо-крема, інтерлeйкін-1β і ФНП-α,вміст яких при ГІМ збільшуєть-ся паралельно з ушкодженнямміокарда [3]. Ці результатиприпускають, що і дисфункціяЛШ, і зміни периферичногосудинного опору беруть участьу підвищенні концентраціїMRproADM у плазмі крові па-цієнтів з ГІМ [9].

Крім цього, у дослідженніBACH MRproADM порівняно змозковим натрійуретичним пеп-тидом виявляв більш високучутливість (73 % проти 62 %)щодо рівня 90-денної смерт-ності у пацієнтів із гострою сер-цевою недостатністю (ГСН) [6].

Система аргініну — вазо-пресину відповідає за різні ге-модинамічні функції, які спри-яють судинному тонусу та під-тримці об’єму крові. Вазопре-син є нестабільним, унаслідокчого знижується його прогнос-тична цінність. Копептин є ста-більною С-кінцевою частиноюпрогормону вазопресину. Навідміну від вазопресину, копеп-тин дуже стабільний у плазмікрові при кімнатній температу-рі та легкий і надійний у вимі-

Materials and methods. The study included 70 patients with AMI and concomitant obesity, whoseaverage age was (66.64±1.31) years. Patients were divided into groups depending on the presenceof complications of AMI — AHF (acute left ventricular failure). The first group included patients withAHF on the background of AMI with a concomitant obesity (n=38). The second group included pa-tients with AMI and concomitant obesity without AHF (n=32).

Results and discussion. The presence of AMI complicated by AHF in patients with concomitantobesity associated with MRproADM’s high levels compared with patients without complications, indi-cating increased vasodilatory activity of neuroregulative system. Copeptin’s level did not differ signifi-cantly in the presence or absence of complications in patients with AMI and obesity, suggesting nosignificant differences in the studied groups of patients in the work of vasoconstrictional system.MRproADM in patients with AMI and obesity showed improved performance, which makes the possi-bility of its using as a marker of prognosis and severity of AHF in this cohort of patients.

Key words: acute myocardial infarction, obesity, congestive heart failure, copeptin, MRproADM.

# 3 (149) 2015 37

рюванні [2]. Він вивільняєтьсяз вазопресином після гемо-динамічного або осмотичногостимулу, а також є гормономендокринного стресу [7]. Ко-пептин виділяється в циркуля-цію після ГІМ із негайним під-вищенням, а потім швидкимзниженням у межах 5 днів [7].Він є прогностичним маркеромсмертності у пацієнтів із ГІМ [3].Дослідження, яке включало ве-лику частину пацієнтів STEMI,показало, що поєднання копеп-тину і тропоніну мають високупрогностичну цінність [4]. Voorset al. [5] показали, що копептинє сильним маркером смерт-ності та захворюваності у па-цієнтів із серцевою недостат-ністю після ГІМ.

Залишається дискутабель-ним питання участі копептинута MRproADM у розвитку ГІМ,ускладененого ГСН, у хворих ізсупровідним ОЖ.

Мета дослідження — оціни-ти роботу вазоконстрикторноїта вазодилататорної нейро-гуморальних систем на підста-ві визначення копептину таMRproADM у хворих на ГІМ іОЖ з урахуванням ускладненьта проаналізувати прогностич-ні властивості даних маркерівщодо розвитку ГСН.


У дослідження було залуче-но 70 хворих на ГІМ і ОЖ(60 % жінок та 40 % чоловіків).Середній вік становив (66,64±±1,31) року. Хворих розподіли-ли на групи згідно з наявністюускладнень ГІМ — ГСН (а самегостра лівошлуночкова недоста-тність — ГЛШН). До першої гру-пи увійшли хворі на ГСН на тліГІМ у осіб із супровідним ОЖ(n=38). Друга група включалахворих на ГІМ та ОЖ без ГСН(n=32). Гостру серцеву недостат-ність оцінювали за класом Killip.У хворих ГСН I класу за Killip від-мічалася у 23 % випадків, II — у27 %, III — у 50 %, IV клас не ви-явлено у жодного пацієнта.

Критеріями виключення бу-ли гострі та хронічні запальні

процеси, дифузні захворюваннясполучної тканини, онкологічнізахворювання, супровідні за-хворювання щитоподібної за-лози, наявність симптоматич-них гіпертензій. Кров бралипротягом першої доби захво-рювання.

Копептин визначали імуно-ферментним методом за допо-могою набору реагентів “Hu-man Copeptin” (Biological Tech-nology, Shanghai); MRproADMвизначали імуноферментнимметодом за допомогою наборуреагентів “Human mid-regionalpro-adrenomedullin (MRproADM)”(Biological Technology, Shang-hai). Тропонін I визначали іму-ноферментним методом задопомогою набору реагентів“Troponin I” (ХЕМА, Москва).Статистичну обробку одержа-них даних проводили з викори-станням пакета статистичнихпрограм “Microsoft Excel”. Даніпредставлено у вигляді середніхвеличин та похибки середньо-го. Статистичну значущість рі-зних середніх визначали закритерієм F Фішера. Аналізвзаємозв’язків проведено задопомогою кореляції Спірме-на (r).


У хворих з ускладненим пе-ребігом ГІМ за наявності ОЖ,які увійшли до першої групи,виявлено вірогідно більш ви-сокий рівень MRproADM (на19,85 %) порівняно з пацієнта-ми другої групи, представленоїхворими на ГІМ і ОЖ без ус-кладнень (табл. 1). Що стосу-ється рівня копептину, то кон-центрація даного показника ви-явила тенденцію до зростання

за наявності ГСН у хворих наГІМ та ОЖ, що не досягало рів-ня вірогідності при зіставленніз пацієнтами з ОЖ і неусклад-неним перебігом ГІМ. Рівеньтропоніну I вірогідно не відріз-нявся у хворих на ГІМ і ОЖ занаявності або відсутсності ГСН.

З метою удосконаленняаналізу отриманих результатіввикористано ранжування (за Fкритерієм) ступеня відмінностірезультатів у хворих на ГСНпорівняно із хворими без ГСНна тлі ГІМ та ОЖ. Перше ран-гове місце посів MRproADM(F=6,19), друге — копептин(F=1,37), третє — тропонін I(F=0,8).

З метою оцінки наявностіта характеру взаємозв’язківміж АДМ і ГСН використанакореляція. Отримана прямакореляційна залежність міжMRproADM і класом за KillipГСН (r=0,51; р<0,05), тобтозростання рівня MRproADMсупроводжувалося розвиткомГСН у хворих на ГІМ та ОЖ.Такі результати узгоджуютьсяз даними світової медичної лі-тератури — зростання рівняMRproADM спостерігалося приеквівалентах ГЛШН — карді-альній астмі, набряку легень[10].

Одержані результати свід-чать, що наявність ускладненьу вигляді ГСН у хворих на ГІМі ОЖ асоціювалася з підви-щенною активністю MRproADM,що дає можливість викорис-товувати його як маркер про-гнозу.

Для виявлення факторів, якінезалежним чином впливаютьна розвиток ГСН у хворих наГІМ і ОЖ, був проведений ре-гресійний аналіз.

Таблиця 1Копептин, MRproADM та тропонін I

у хворих на гострий інфаркт міокардазалежно від наявності або відсутності ожиріння, нг/мл

Показник

Ускладнений Неускладненийрперебіг ГІМ (ГЛШН) перебіг ГІМ

Копептин 179,29±13,04 149,59±13,85 0,05MRproADM 649,21±26,38 559,77±24,49 <0,01Тропонін I 5,42±1,35 7,06±1,13 >0,05


Найбільшу предикторну ін-формативність виявляв пара-метр MRproADM (в=0,587;р=0,001).

Предиктори прогнозу Killipкласу ГСН із відповідними кое-фіцієнтами наведені у формулі:

х = 1,1499 ++ 0,0004 MRproADM,

де х — Killip клас ГСН.Коефіцієнти та константи

рівняння відображують ліній-ну регресійну множину відпо-відних показників, що маютьвплив на розвиток ГСН певно-го Killip классу у хворих на ГІМі супровідне ОЖ. Зазначенерівняння дозволяє за відоми-ми значеннями предикторівпрогнозувати розвиток Killipкласу у хворих з коморбіднимперебігом ГІМ та ОЖ.

Висновки

Наявність ГІМ, ускладнено-го розвитком ГСН, у хворих наОЖ асоціювалася з високимирівнями MRproADM порівняноіз хворими без ускладнень, щосвідчить про підвищену актів-ність вазодилататорної нейро-регуляторної системи. Рівенькопептину вірогідно не відріз-нявся за наявності або відсут-ності ускладнень у хворих наГІМ та ОЖ, що свідчить провідсутність значущих відміннос-тей між досліджуваними група-ми хворих у роботі вазоконстри-кторної системи. MRproADM ухворих на ГІМ та ОЖ виявивпідвищену ефективність, щозумовлює можливість його ви-користання як маркера прогно-зу розвитку та тяжкості ГСН уданої когорти хворих.

Перспективами досліджен-ня є аналіз предикторної ін-формативності копептину таMRproADM у розвитку рециди-ву ГІМ у хворих на ОЖ.


1. Донцов А. В. Лептин и ишеми-ческая болезнь сердца / А. В. Дон-цов // Вестник новых медицинскихтехнологий. – 2010. – Т. 17, № 2. –115–117 с.

2. Беловол А. Н. Патофизиологи-ческая роль вазопрессина при сер-

дечной недостаточности / А. Н. Бе-ловол, И. И. Князькова // Серцеванедостатність. – 2010. – № 3. – С. 46–57.

3. Беловол А. Н. Адреномедул-лин: биологические свойства и учас-тие в патогенезе постинфарктной сер-дечной недостаточности / А. Н. Бе-ловол, И. И. Князькова // Кровообіг тагемостаз. – 2013. – № 3/4. – С. 87–93.

4. Copeptin improves early diagno-sis of acute myocardial infarction /T. Keller, S. Tzikas, T. Zeller [et al.] //J. Am Coll Cardiol. – 2010. – Vol. 55.– P. 2096–2106.

5. C-terminal provasopressin (co-peptin) is a strong prognostic markerin patients with heart failure after anacute myocardial infarction: results fromthe OPTIMAAL study / A. A. Voors,S. von Haehling, S. D. Anker [et al.]// Eur Heart J. – 2009. – Vol. 30. –Р. 1187–1194.

6. Mid-region pro-hormone markersfor diagnosis and prognosis in acutedyspnea: results from the BACH (Bio-markers in acute heart failure) trial / A.Maisel, C. Mueller, R. Nowak [et al.] //J. Am Coll Cardiol. – 2010. – Vol. 55.– Р. 2062–2076.

7. Morgenthaler N. G. Copeptin: abiomarker of cardiovascular and renalfunction / N. G. Morgenthaler // Con-gest Heart Fail. – 2010. – Vol. 16, Sup-pl 1. – Р. 37–44.

8. Sensitive troponin I assay in earlydiagnosis of acute myocardial infarction/ T. Keller, T. Zeller, D. Peetz [et al.] //N. Engl. J. Med. – 2009. – Vol. 361. –Р. 868–877.

9. The first clinical pilot study of in-travenous adrenomedullin administra-tion in patients with acute myocardialinfarction / Y. Kataoka, S. Miyazaki,S. Yasuda [et al.] // J. Cardiovasc Phar-macol. – 2010. – Vol. 56 (4). – P. 413.

10. Value of Biomarkers in Pa-tients with Heart Failure / D. Tousoulis,E. Oikonomou, G. Siasos; C. Chryso-hoou // Predictive Current MedicinalChemistry. – 2012. – Vol. 19, N 16. –Р. 2534–2547.

REFERENCES1. Dontsov A.V. Leptin and coronary

heart disease. Vestnik novikh meditsin-skikh technologiy. 2010. 17 (2): 115–117.

2. Belovol A.N., Knyazkova I.I. Va-sopressin’s pathophysiological role inheart failure. Sertseva nedostatnist.2010. 3: 46-57.

3. Belovol A.N., Knyazkova I.I.Adrenomedullin: biological propertiesand involvement in the pathogenesis ofpost-infarction heart failure. Krovoobigta haemostaz. 2013. 3/4: 87-93.

4. Keller T., Tzikas S., Zeller T. etal. Copeptin improves early diagnosis

of acute myocardial infarction. J. AmColl Cardiol. 2010; 55: 2096–106.

5. Voors A.A., von Haehling S., An-ker S.D. et al. C-terminal provaso-pressin (copeptin) is a strong prognos-tic marker in patients with heart failureafter an acute myocardial infarction:results from the OPTIMAAL study. EurHeart J. 2009; 30: 1187-1194.

6. Maisel A., Mueller C., Nowak R.,Peacock W.F., Landsberg J.W., Poni-kowski P. et al. Mid-region pro-hor-mone markers for diagnosis and prog-nosis in acute dyspnea: results from theBACH (Biomarkers in acute heart fai-lure) trial. J. Am Coll Cardiol. 2010; 55:2062–2076.

7. Morgenthaler N. G. Copeptin: abiomarker of cardiovascular and renalfunction. Congest Heart Fail. 2010; 16(1): 37-44.

8. Keller T., Zeller T., Peetz D.,Tzikas S., Roth A. et al. Sensitive tro-ponin I assay in early diagnosis ofacute myocardial infarction. N Engl JMed. 2009; 361: 868-877.

9. Kataoka Y., Miyazaki S., Yasu-da S. et al. The first clinical pilot studyof intravenous adrenomedullin admin-istration in patients with acute myocar-dial infarction. J. Cardiovasc Pharma-col. 2010; 56 (4): 413.

10. Tousoulis D., Oikonomou E.,Siasos G., Chrysohoou C. Value of Bi-omarkers in Patients with Heart Failure.Predictive Current Medicinal Chemis-try. 2012. 19 (16): 2534-2547.


# 3 (149) 2015 39

Вступ

Електрокардіостимуляція(ЕКС) істотно покращує гемо-динамічні та клінічні показники

пацієнтів з порушеннями рит-му і тяжкими функціональнимикласами (ФК) хронічної серце-вої недостатності (ХСН) [3; 4].Їх контроль неможливий без

динамічного моніторингу її па-раметрів. Зв’язок між ФК і ХСНпрактично не вивчений.

Мета роботи — аналіз па-раметрів електрокардіостиму-

УДК 616.12-008.315-085.817:681.5.015«712.4»

І. М. Коломицева, Д. Є. Волков1, Д. О. Лопін1, М. І. Яблучанський

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЛАСХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

ТА ПАРАМЕТРИ ЕЛЕКТРОКАРДІОСТИМУЛЯТОРІВУ РАННЬОМУ ПІСЛЯІМПЛАНТАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІХарківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, Україна,

1 ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії НАМН Україниімені В. Т. Зайцева», Харків, Україна

УДК 616.12-008.315-085.817:681.5.015«712.4»И. Н. Коломицева, Д. Е. Волков1, Д. А. Лопин1, Н. И. ЯблучанскийФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ КЛАСС ХРОНИЧЕСКОЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ И ПАРА-

МЕТРЫ ЭЛЕКТРОКАРДИОСТИМУЛЯТОРОВ В РАННЕМ ПОСЛЕИМПЛАНТАЦИОННОМ ПЕ-РИОДЕ

Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, Харьков, Украина,1 ГУ «Институт общей и неотложной хирургии НАМН Украины имени В. Т. Зайцева», Харь-

ков, УкраинаОбследованы 162 пациента с импланированными электрокардиостимуляторами (ЭКС) по по-

воду атриовентрикулярной блокады (АВ-блокады), синдрома слабости синусового узла, постоян-ной брадисистолической фибрилляции предсердий (ФП), дилатационной кардиомиопатии в раз-личных режимах стимуляции. Оценивались базовая частота стимуляции, процент стимуляцииправого (ПЖ) и левого желудочков (ЛЖ), импеданс с ПЖ и ЛЖ электродов, амплитуда ПЖ и ЛЖэлектродов, детектированная и стимулированная AV-задержка, сенсинг R-волны в зависимостиот функционального класса (ФК) хронической сердечной недостаточности (ХСН). Функциональ-ный класс ХСН влияет на выбор параметров ЭКС, увеличение которого проявляется нарастани-ем процента стимуляции, амплитуды электродов обоих желудочков и импеданса с уменьшениемдетектированной и стимулированной AV-задержки. Делается вывод, что тщательное медикамен-тозное лечение ХСН с понижением ФК должно способствовать улучшению параметров ЭКС.

Ключевые слова: постоянная кардиостимуляция, хроническая сердечная недостаточность,функциональный класс хронической сердечной недостаточности, параметры электрокардио-стимуляторов, ранний послеоперационный период.

UDC 616.12-008.315-085.817:681.5.015«712.4»I. M. Kolomytseva, D. Ye. Volkov1, D. O. Lopin1, M. I. YabluchanskyFUNCTIONAL CLASS OF CHRONIC HEART FAILURE AND PARAMETERS OF PACEMEKER

IN EARLY POSTOPERATIVE PERIODV. N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, Ukraine,1 SI “V. T. Zaytsev Institute of General and Urgent Surgery NAMS of Ukraine”, Kharkiv, UkrainePacing significantly improves the hemodynamic and clinical parameters of patients with cardiac

arrhythmias and severe functional classes of chronic heart failure (CHF FC). Their control is impossiblewithout dynamic monitoring of its parameters.

The purpose of the work was to analyze the parameters of pacemakers in various modes ofstimulation in CHF FC in the early post-implantation period after pacemaker implantation.

Methods and materials. The study included 162 patients with pacemakers about on the atrio-ventricular(AV) block and sick sinus node syndrome (SSNS) in the modes of stimulation DDD/DDDR, permanentbradysystolia atrial fibrillation (AF) in the modes of stimulation VVI/VVIR, and dilated cardiomyopathy (DCM)in the modes of stimulation CRT-P/D. There was estimated base rate of stimulation, the percentagestimulation of the right (RV) and left ventricle (LV), the impedance to LV and RV electrodes, the amplitudeof the RV and LV electrodes, detected and stimulated AV-delay, R-wave sensing, depending on the functionalclass (FC) chronic heart failure (CHF). CHF FC affects the choice of the parameters of the pacemaker, theincrease is manifested by percent rise of stimulation, the amplitude of the electrodes of both ventricles andimpedance decrease detected and stimulated AV-delay. It is concluded that a thorough CHF medicationwith FC fall should help to improve the parameters of the pacemaker.

Key words: permanent pacing, chronic heart failure, functional class of chronic heart failure,parameters of pacemaker, the early postoperative period.


ляторів у різних режимах сти-муляції ФК ХСН у ранньому пі-сляімплантаційному періодіЕКС.


На базі відділення ультра-звукової та інструментальноїдіагностики з малоінвазивнимивтручаннями в ДУ «Інститут за-гальної та невідкладної хірур-гії імені В. Т. Зайцева НАМНУкраїни» були обстежені 162пацієнти (89 чоловіків і 73 жін-ки) віком (70±10) року, які під-далися постійній кардіостиму-ляції. Серед показань до ім-плантації кардіостимуляторівбули атріовентрикулярна бло-када (АВ-блокада) — 89 (55 %)осіб і синдром слабкості си-нусового вузла (СССВ) — 32(20 %) особи з режимом сти-муляції DDD/DDDR, постійнаформа, брадисистолічний ва-ріант фібриляції передсердь(ФП) — 25 (15 %) осіб з ре-жимом стимуляції VVI/VVIR,дилатаційна кардіоміопатія(ДКМП) — 16 (10 %) осіб з ре-жимом стимуляції CRT-P/D.

У ранньому післяоперацій-ному періоді (3–5 днів) післяімплантації залежно від ФК ХСНоцінювали такі параметри сти-муляції, як базова частота сти-муляції, відсоток стимуляціїправого (ПШ) і лівого шлуноч-ків (ЛШ), імпеданс із ПШ і ЛШелектродів, амплітуда ПШ і ЛШелектродів, детектована і сти-мульована AV-затримка, сен-синг R-хвилі. Дані параметрівбули виміряні за допомогоюпрограматорів до імплантова-них пристроїв Medtronic, Vita-tron, Sorin, St. Jude Medical.

Пацієнти були розділені на4 групи — I, II, III і IV ФК ХСН. Длявизначення ФК ХСН були вико-ристані рекомендації Асоціаціїкардіологів України (2012) [6].

Одержані результати обро-бляли після формування бази

даних. Статистичну обробкупроводили за допомогою Mic-rosoft Excel (для параметрич-них даних: М — середнє зна-чення, sd — стандартне відхи-лення; для непараметричнихданих: абсолютні (n, кількість)і відносні (р, %) одиниці). До-стовірність відмінностей міжгрупами була визначена шля-хом непараметричного U кри-терію Манна — Уїтні. Очіку-ваний результат визначавсярівнем достовірності р<0,05 ір<0,01.


У табл. 1 представлені даніпараметрів електрокардіости-муляторів у різних режимахстимуляції в ранньому після-операційному періоді.

Базова частота стимуляції усередньому становила 60 уд/хв у всіх режимах стимуляції.

Відсоток стимуляції ПШ урежимах DDD/DDDR і VVI/VVIRта відсоток стимуляції обох шлу-ночків у режимі CRT-P/D був

Примітка. * — р≤0,05, ** — р≤0,01 у поточних значеннях між групами.

Таблиця 1Параметри електрокардіостимуляторіву ранньому післяопераційному періоді

через 3–5 діб після імплантації у різних режимах стимуляції

Параметри Режим ФК ХСН електрокардіо- стиму- стимуляторів ляції I II III IV

Кількість пацієн- — 18 (11±2) 82 (51±4) 54 (33±4) 8 (5±2)тів (n, %±sP)

Відсоток стимуля- DDD/DDDR 76±38 82±37 88±26 91±11*ції ПШ (M±sd), % VVI/VVIR 77±26 77±32 84±21 94±5*

CRT-P/D — 93±10 94±6 97±3

Відсоток стимуля- DDD/DDDR — — — —ції ЛШ (M±sd), % VVI/VVIR — — — —

CRT-P/D — 93±11 96±5 99±4

Базова частота DDD/DDDR 59±8 60±6 60±4 60±10стимуляції VVI/VVIR 58±3 62±6 62±6 63±6(M±sd), уд/хв CRT-P/D — 58±6 58±14 63±4

Імпеданс із ПШ DDD/DDDR 464±54 591±160 507±132** 488±56**електрода (M±sd), VVI/VVIR 463±99 528±142 494±129 475±68ohms CRT-P/D — 532±53 652±184 557±62

Імпеданс із ЛШ DDD/DDDR — — — —електрода (M±sd), VVI/VVIR — — — —ohms CRT-P/D — 494±72 494±57 408±14

Амплітуда ПШ DDD/DDDR 1,9±0,4 2,4±0,5 2,2±0,9 2,75±0,9електрода VVI/VVIR 2,1±1,0 2,7±0,8 2,5±0,8 2,8±1,0(M±sd), мс CRT-P/D — 2,9±1,0 2,8±1,0 3,5±1,0

Амплітуда ЛШ DDD/DDDR — — — —електрода VVI/VVIR — — — —(M±sd), мс CRT-P/D — 3,25±0,40 3,5±0,7 3,5±0,6

Детектована DDD/DDDR 194±58 193±62 168±41 163±15AV-затримка VVI/VVIR — — — —(M±sd), мс CRT-P/D — 190±14 160±42 165±21

Стимульована DDD/DDDR 156±54 156±57 135±35 127±12AV-затримка VVI/VVIR — — — —(M±sd), мс CRT-P/D — 145±7 130±14 120±28

Сенсинг R-хвилі DDD/DDDR 2,8±0,1 2,6±0,5 2,6±0,3 3,5±1,0(M±sd), мV VVI/VVIR 2,5±0,4 2,6±0,3 2,4±0,5 2,8±0,5

CRT-P/D — 2,8±0,6 3,0±0,8 3,2±0,9

# 3 (149) 2015 41

найменшим у групі I ФК ХСН інайбільшим — у групі IV ФКХСН.

Імпеданс із ПШ електрода урежимах стимуляції DDD/DDDRі VVI/VVIR та з обох електро-дів у режимі CRT-P/D був біль-шим у групах II і III ФК ХСН, іменшим — у групах I і IV ФКХСН.

Найбільшою амплітуда ПШелектрода у режимах стимуляціїDDD/DDDR і VVI/VVIR та обохелектродів у режимі CRT-P/Dбула у групі IV ФК ХСН і най-меншою — у групах I і II ФКХСН.

Детектована і стимульованаAV-затримка виявилася най-більшою у групі I ФК ХСН ре-жиму DDD/DDDR і в групі II ФКХСН режиму CRT-P/D, а най-меншою — у групі IV ФК ХСНобох режимів стимуляції.

Сенсинг R-хвилі був найбі-льшим у групі IV ФК ХСН у всіхрежимах стимуляції та най-меншим — у групі II режимуCRT-P/D і в групі III ФК ХСНрежимів DDD/DDDR і VVI/VVIRстимуляції.

Відповідно до одержанихрезультатів, ФК ХСН істотновпливає на вибір параметрівЕКС, що демонструється зро-станням відсотка стимуляціїй амплітуди електродів обохшлуночків зі збільшенням ФКХСН. Вони знаходять непрямепідтвердження в [1; 2].

Дані про імпеданси з елек-тродів обох шлуночків і детек-товану та стимульовану AV-затримку і зв’язок їх із ФК ХСНу літературі відсутні.

Більш високий імпеданс угрупах II і III ФК ХСН проти гру-пи I ФК ХСН при малій кілько-сті пацієнтів із IV ФК ХСН, мож-ливо, також визначається тяж-кістю ХСН, проте потребує по-дальшого вивчення.

Зменшення детектованої тастимульованої AV-затримки зізбільшенням ФК ХСН також

слід пов’язувати з її прямоюзалежністю із тяжкістю ХСН.

Базова частота стимуляції60 уд/хв асоціюється з її пози-тивним впливом на ХСН [5].

Висновки

1. Функціональний клас ХСНвпливає на вибір параметрівЕКС, збільшення якого прояв-ляється наростанням відсоткастимуляції, амплітуди електро-дів обох шлуночків та імпе-дансу зі зменшенням детек-тованої і стимульованої AV-затримки.

2. Базова частота стимуля-ції 60 уд/хв, незалежно від ФКХСН, пов’язана з її сприятли-вим впливом на перебіг ХСН.

3. Ретельне медикаментоз-не лікування ХСН зі знижен-ням ФК має сприяти поліпшен-ню параметрів ЕКС.

Перспективи подальшихдосліджень у даному напря-мі. Уявляється доцільним по-дальше вивчення в динаміціпараметрів ЕКС залежно відФК ХСН та проведення меди-каментозного лікування з по-ліпшенням ФК ХСН у пацієнтівз постійною ЕКС у різних режи-мах стимуляції.


1. Ступаков С. И. Сердечная ре-синхронизирующая терапия у паци-ента с хронической сердечной недо-статочностью и постоянной формойфибрилляции предсердий / С. И. Сту-паков, О. Н. Кислицина, А. Х. Мели-кулов // Бюллетень медицинских ин-тернет-конференций. – 2014. – № 3,т. 4. – С. 218–220.

2. Focused Update of ESC Guide-lines on device therapy in heart failure// European Heart Journal. – 2010. –Vol. 31. – Р. 2677–2687.

3. Guidelines for cardiac pacing andcardiac resynchronization therapyEuropean Heart Journal. – 2013. – Vol.34. – Р. 2281–2329.

4. Effects of AV-delay optimizationon hemodynamic parameters in pa-tients with VDD pacemakers. / K. A.Krychtiuk, M. Nurnberg, R. Volker [etal.] // Wien Klin Wochenschr. – 2014.– May. – Vol. 126 (9/10). – Р. 270–277.

5. Heart rate per se impacts cardi-ac function in patients with systolicheart failure and pacing: a pilot study./ D. Logeart, J. P. Gueffet, F. Rouzet[et al.] // Eur. J. Heart Fail. – 2009, Jan.– Vol. 11 (1). – Р. 53–57.

6. Recommendations on diagnos-tics and treatment of chronic heart fail-ure // Association of Cardiology of Uk-raine. – 2012. – P. 1–52.

REFERENCES

1. Stupakov S.I., Kislitsyna O.N.,Melikulov A.H. Cardiac resynchroniza-tion therapy in patients with chronicheart failure and permanent atrial fibril-lation (case). Bulleten Meditsinskikhinternet-konferencyy 2014; 3 (4): 218-220.

2. Focused Update of ESC Guide-lines on device therapy in heart failure.European Heart Journal 2010; 31:2677–2687.

3. Guidelines for cardiac pacing andcardiac resynchronization therapy. Euro-pean Heart Journal 2013; 34: 2281–2329.

4. Krychtiuk KA., Nurnberg M.,Volker R. et al. Effects of AV-delay op-timization on hemodynamic parametersin patients with VDD pacemakers. WienKlin Wochenschr 2014, May; 126 (9-10): 270-7.

5. Logeart D., Gueffet J.P., RouzetF. Heart rate per se impacts cardiacfunction in patients with systolic heartfailure and pacing:a pilot study. Eur. J.Heart Fail. 2009; Jan. 11(1): 53-57.

6. Recommendations on diagnos-tics and treatment of chronic heart fail-ure. Association of Cardiology of Uk-raine 2012: 1-52.



УДК 576.312.332+575.224.2]:616.697

М. Я. Тиркус, Г. В. Макух, Н. В. Гельнер,Д. З. Воробець1, С. В. Гаврилишин2, В. І. Черепанин3

ЧАСТОТА МУТАЦІЙ ГЕНА ТРАНСМЕМБРАННОГОРЕГУЛЯТОРНОГО БІЛКА МУКОВІСЦИДОЗУСЕРЕД ЧОЛОВІКІВ ІЗ ПАТОСПЕРМІЄЮ

ДУ «Інститут спадкової патології НАМН України», Львів, Україна,1 Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,

Львів, Україна,2 ДЗ «Прикарпатський центр репродукції людини МОЗ України»,

Івано-Франківськ, Україна,3 Львівський обласний центр репродуктивного здоров’я населення, Львів, Україна

УДК 576.312.332+575.224.2]:616.697М. Я. Тыркус, Г. В. Макух, Н. В. Гельнер, Д. З. Воробец1, С. В. Гаврылышын2, В. И. Чере-

панын3

ЧАСТОТА МУТАЦИЙ ГЕНА ТРАНСМЕМБРАННОГО РЕГУЛЯТОРНОГО БЕЛКА МУКОВИС-ЦИДОЗА СРЕДИ МУЖЧИН С ПАТОСПЕРМИЕЙ

ГУ «Институт наследственной патологии НАМН Украины», Львов, Украина,1 Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, Украина,2 ГУ «Прикарпатский центр репродукции человека МЗ Украины», Ивано-Франковск, Украина,3 Львовский областной центр репродуктивного здоровья населения, Львов, УкраинаМутации гена трансмембранного регуляторного белка муковисцидоза (ТРБМ) определяют как

при типичном течении муковисцидоза, так и при других фенотипических проявлениях, связанных смутациями гена ТРБМ (CFTR-related disorders — CFTR-RD). К ним, в частности, относят врожден-ную аплазию семявыносящих протоков. Для молекулярно-генетического исследования мутаций генаТРБМ и выявления среди обследованных мужчин случаев так называемых CFTR-related disorders(фенотипов, связанных с мутациям гена ТРБМ) сформирована группа в количестве 150 человек.

Выделение и очистку ДНК из лейкоцитов периферической крови проводили методом выса-ливания. Для идентификации мутаций гена ТРБМ применяли метод рестрикционного анализапродуктов ПЦР соответствующих последовательностей.

В результате комплексного молекулярно-генетического и клинического анализа у 12,8 % че-ловек верифицировано мужское бесплодие, обусловленное мутациями гена ТРБМ (гениталь-ная форма муковисцидоза).

Ключевие слова: муковисцидоз, мужское бесплодие, ТРБМ, ТРБМ-зависимые фенотипы.

UDC 576.312.332+575.224.2]:616.697M. Ya. Tyrkus, H. V. Makukh, N. V. Helner, D. Z. Vorobets1, S. V. Gavrylyshyn2, V. I. Chere-

panyn3

MOLECULAR-GENETIC STUDIES CFTR GENE MUTATIONS AMONG MEN WITH IDIOPATHICINFERTILITY

Institute of Hereditary Pathology of the Ukrainian National Academy of Medical Sciences, Lviv,Ukraine

1 Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, Ukraine2 Prycarpatian Center of Human Reproductions, Ivano-Frankivsk, Ukraine3 Lviv Regional Centre for Reproductive Health Population, Lviv, UkraineAims. Genetic factors occupy the special place in etiology of male infertility. CFTR gene muta-

tions are common cause of obstructive azoospermia.The purpose of study to set up the frequency of CFTR mutations and IVS8 5T allele among idio-

pathic infertile males from Western Ukraine and to search for undiagnosed cases of CF.Methods and materials. The CFTR mutations testing were performed among 250 azoospermic

males without karyotype abnormalities and Y-chromosome AZF microdeletions. DNA from peripheralblood leukocytes was isolated and purificated using a modified salting out method. Extracted DNAwas amplified by polymerase chain reaction (PCR). The PCR products were subsequently digestedwith the restriction enzyme for identification of CFTR gene mutations. The PCR products were sub-jected to electrophoresis in a 2% agarose or 10% polyacrylamide gels.

Result of research. The frequency of F508del mutation among infertile males (12.96%) higherthan the frequency of F508del mutation in general population (1.67%) (р=0.000014; OR=8.79). TheIVS8 5T allele frequency in studied group of infertile males was 20.37% as compared to 5% amongfertile males (p=0.000983; OR=4.86). Fourteen patients were detected to have IVS8-5T with CFcausing mutations: seven — F508del, two — G542X and D1152H, and once N1303K, I336K,CFTRdele2,3(21kb). The sweat test was performed for all the patients with identified CFTR mutation

# 3 (149) 2015 43

Вступ

Маніфестація муковісцидо-зу (МВ) має багато форм зав-дяки великій кількості мутаційта найрізноманітнішим пору-шенням у межах гена транс-мембранного регуляторногобілка муковісцидозу (ТРБМ).Частота та спектр цих мутаційваріюють залежно від геогра-фічного положення й етнічно-го складу вибірки [1]. Мутаціїгена ТРБМ виявляють як прикласичному МВ, так і при іншихфенотипових проявах, пов’яза-них із мутаціями гена ТРБМ(CFTR-related disorders — CFTR-RD). До цієї групи фенотипівналежить вроджена аплазіясім’явиносних проток — ВАСП.

Відповідно до фенотиповихпроявів, існують мутації, ха-рактерні для класичного МВ(CFTR-causing), або так званітяжкі мутації, та мутації, якіасоційовані з іншими феноти-повими проявами МВ (CFTR-related disorders — CFTR-RD)— м’які мутації. Пацієнти з кла-сичною формою МВ маютьтяжкі мутації у кожній копії генаТРБМ (CFTR/CFTR), тимчасомяк пацієнти з ВАСП без будь-яких інших ознак класичногоМВ мають тяжку мутацію в од-ній копії гена ТРБМ і м’яку — віншій (CFTR/CFTR-RD) абом’які мутації в обох копіях(CFTR-RD/CFTR-RD) [2].

Дослідження варіантів ДНКу некодуючій ділянці гена ТРБМ,проведені у неплідних чолові-ків із ВАСП, засвідчили значнезростання частоти 5Т алеляполіморфного локусу IVS8polyTсеред обстежуваної групи чо-ловіків, що може впливати напрояви фенотипу. Оскільки 5Т/5Т гомозиготи не виявляютьклінічних ознак, характернихдля класичної форми МВ, томожна припустити, що 5Т є неповністю пенетрантною мута-цією. З функціональної точки

зору, присутність алеля 5Т ек-вівалентно CFTR-RD мутаціїМВ. Більше того, комбінація 5Талеля в одній копії гена зТРБМ-мутацією в іншій копії єнайпоширенішою причиноюВАСП [3].

За рекомендаціями Е. De-queker et al. [4], діагностични-ми критеріями для генетично-го скринінгу мутацій гена МВсеред неплідних чоловіків є:азооспермія, знижений об’ємсім ’яної плазми (<2,0 мл),pH<7,2, відсутність або низькаконцентрація фруктози й α1–4 глюкозидази з природженимдво- або одностороннім пору-шенням прохідності сім’явино-сних проток, природженою від-сутністю сім’явиносних проток,нормальними показникамифолікулостимулювального го-рмону (FSH), лютенізуючогогормону (LH) та рівнем тесто-стерону.

Мета даної роботи — ви-значити частоту генітальноїформи МВ серед чоловіків зідіопатичною неплідністю За-хідного регіону України.


Обстежено 250 чоловіків, якізвернулися до Львівськогоміжобласного медико-генетич-ного центру з діагнозом «чоло-віча неплідність» та порушен-ням процесів сперматогенезунез’ясованого генезу. Пору-шення процесів сперматогене-зу в обстежуваній групі чоло-віків характеризувалися як ас-пермія, азооспермія, олігоспер-мія, олігозооспермія, олігоас-тенотератозооспермія. Вибір-ково спостерігалися зменшен-ня об’єму еякуляту, збільшен-ня його в’язкості та знижен-ня рН, поява дегенеративнихформ, порушення рухливостіта непрохідність сім’явиноснихпроток. У дану вибірку не вхо-дили особи з аномаліями каріо-

типу та мікроделеціями AZFрегіону Y-хромосоми.

Виділення та очищення ДНКпроводили методом висолю-вання [5]. Ампліфікацію послі-довностей ДНК in vitro здійсню-вали, використовуючи методполімеразної ланцюгової реа-кції (ПЛР) [6], яку проводили вавтоматичному режимі на тер-моциклері «Терцик». Для іден-тифікації мутацій гена ТРБМзастосовували метод делецій-ного, гетеродуплексного та ре-стрикційного аналізу продуктівПЛР. Для детекції алелів у три-алельній поліморфній послі-довності IVS8polyT — 5Т, 7Т,9Т використовували алель-специфічну ПЛР [7].

Електрофорез продуктівПЛР проводили у 2 % агароз-ному гелі в камері для гори-зонтального електрофорезу“MGU-202T” та у 10 % поліак-риламідному гелі в камері длявертикального елетрофорезу“HELICON”. Електрофорегра-ми сканували на ультрафіо-летовому трансілюмінаторі“ECX-15.M”. Результати ска-нування гелів знімали цифро-вою камерою “Gel Imager” че-рез червоний світлофільтр наультрафіолетовому трансілю-мінаторі при довжині хвилі256 нм. Обробку зображеньздійснювали на комп’ютері задопомогою програм Adobe Pho-toshop CS та Gel Explorer 2.0.


З метою виявлення фено-типів, пов’язаних з мутаціямигена ТРБМ (CFTR-related disor-ders), проведено молекулярно-генетичні дослідження мутаційгена ТРБМ у 250 чоловіків ізклінічними ознаками, характер-ними для цієї нозології: аспер-мія, азооспермія, дво- абоодностороннє порушення про-хідності сім’явиносних протокабо їх відсутність, знижений

or clinical data of ejaculate increased viscosity and decreased pH and/or obstructive azoospermia/aspermia. The diagnosis of CFTR-RD was established among 12.8% infertile males.

Conclusions. The results pointed high incidence of undiagnosed CFTR-RD among infertile menfrom Western Ukraine and the including the data to CF registry cardinal changes surviving figures.

Key words: cystic fibrosis, male infertility, CFTR, CFTR-related disorders.


об’єм сім’яної плазми, патоло-гічна в’язкість еякуляту, зни-жений рН, підвищений рівеньелектролітів хлору в поті.

Нами сформовано панель29 мутацій гена ТРБМ для ге-нетичного тестування чолові-ків із підозрою на генітальнуформу МВ: F508del, I507del,CFTRdele2,3(21kb), 2184insA,2143delT, G542X, N1303K,W1282X, G551D, R553X, 1717-1G>A, 3849+10kbC>T, 621+1G>T, 1898-1G>A, R117H,D1152H, R347P, R347H, R347L,R347C, R334W, I336K, R560T,G551S, Q552X, Y122X, D1270N,S549I, S549N та 5Т/7Т/9Т алелівполіморфного локусу IVS8polyT[4; 8].

У зв’язку з патогномочністюпотової проби для верифікаціїдіагнозу МВ проведено ви-мірювання концентрації іонівхлору у поті за підозри на ати-пову генітальну форму МВ учоловіків з ідіопатичною не-плідністю (n=40). У 62,50 %випадків рівень хлоридів був умежах від 12,60 до 40,00 мекв/л(нормальний), у 30,00 % — від40 до 60 мекв/л (сумнівний),понад 60 мекв/л — у 7,50 %(підвищений).

У групі осіб високого ризикугенітальної форми МВ, вичле-неній на підставі клінічних особ-ливостей та базуючись на да-них показників потової проби,частота носійства мутацій генаТРБМ і алеля 5Т суттєво зро-стала. Зокрема, частота носій-ства мажорної мутації F508delстановила 12,96 % порівняно зконтрольною групою, де часто-та носійства цієї мутації стано-вила 1,66 % (р=0,000014), щопідвищує ризик неплідностібільше ніж у 8 разів (ВШ=8,05;95 % ДІ: 2,92–22,13). Носійст-во алеля 5Т поліморфного ло-кусу IVS8polyT дорівнювало20,37 % порівняно з групою фе-ртильних чоловіків, де частотастановить 5,00 % (p=0,000983)і підвищує ризик неплідностібільше ніж у 4 рази (ВШ=4,86;95 % ДІ: 1,76–13,40).

Як було зазначено вище,комбінація алеля 5Т в одній

копії гена з ТРБМ-мутацією віншій копії є найпоширенішоюпричиною ТРБМ-залежногофенотипу — ВАСП (геніталь-ної форми МВ) [4]. У досліджу-ваній групі виявлено 14 такихвипадків: у 7 осіб мутаціяF508del була поєднана з 5Талелем поліморфного локусуIVS8polyT, у двох осіб мутаціяG542X поєднана з 5Т алелемта по одному випадку поєднан-ня з 5Т алелем мутацій N1303K,I336 і CFTRdele2,3(21kb). Слідзазначити, що ми часто вияв-ляємо мутації F508del, G542X,N1303K у пацієнтів із МВ, про-те мутація D1152H є алелем,який характерний для ТРБМ-залежних фенотипів, і впершевиявлена у двох осіб середжителів Західного регіону Ук-раїни (табл. 1).

Виявлені у дослідженій гру-пі неплідних чоловіків генотипиF508del/5Т, G542X/5Т, N1303K/5Т, D1152H/5Т, I336K/5Т іCFTRdele2,3(21kb)/5Т є таки-ми, що можуть викликати роз-виток ТРБМ-залежних феноти-пових проявів, до яких нале-жить вроджена аплазія сім’я-виносних проток. Ці випадкиможна верифікувати як чоло-

вічу неплідність, зумовленумутаціями гена ТРБМ (гені-тальна форма МВ) уже на ос-нові молекулярно-генетичногоаналізу, а клінічні дані узгоджу-ються із ТРБМ-залежним фе-нотипом ВАСП.

Виявлення лише однієї му-тації або лише алеля 5Т неможе бути трактоване одно-значно, зважаючи на великукількість мутацій гена ТРБМ тана високу частоту гетерозигот-ного носійства у загальній по-пуляції. Тому допоміжним єаналіз фенотипу щодо типупорушень з боку репродуктив-ної системи. Серед осіб з іден-тифікованою мутацією F508delв одному алелі: у п’ятьох па-цієнтів діагностовано аспер-мію, непрохідність сім’явинос-них проток і підвищений рівеньхлоридів у поті (65,18–68,9мекв/л); у чотирьох осіб — ас-пермію та непрохідність сім’я-виносних проток; у трьох паці-єнтів — азооспермію та зниже-ний об’єм сім’яної плазми, збі-льшену в’язкість та зниженийрН еякуляту. Серед осіб з іден-тифікованим лише алелем5Т: у чотирьох осіб спостеріга-ли аспермія/азооспермія та

Таблиця 1Верифіковані випадки ТРБМ-залежноїізольованої неплідності у чоловіків

Генотип n Фенотип (репродуктивна система)

F508del/5Т 7 Аспермія/азооспермія, непрохідністьG542X/5Т 2 сім'явиносних протоків, зниженийD1152H/5Т 2 об’єм, знижений рН та збільшенаN1303K/5Т 1 в’язкість еякуляту, підвищений рівеньI336K/5Т 1 хлоридів у поті (Cl>60 мекв/л)CFTRdele2,3(21kb)/5Т 1

F508del/X 7 Аспермія/азооспермія; непрохідністьсім'явиносних протоків, збільшенав’язкість і знижений рН еякуляту

F508del/X 5 Аспермія/азооспермія, підвищенийрівень хлоридів у поті (Cl>60 мекв/л)

X/5Т 5 Аспермія/азооспермія, зниженийоб’єм і збільшена в’язкість еякуляту,знижений рН, підвищений рівеньхлоридів у поті (Cl>60 мекв/л)

X/X 1 Аспермія, непрохідність сім'явинос-них проток, підвищений рівеньхлоридів (Cl=90 мекв/л)

Примітка. X – невідома мутація або її відсутність.

# 3 (149) 2015 45

непрохідність сім’явиноснихпроток, у одного пацієнта —азооспермія та підвищений рі-вень хлоридів у поті (69,38мекв/л). Ці випадки при сукуп-ності даних генетичного аналізута клінічної характеристики мо-жна верифікувати як неплідність,зумовлену мутаціями гена ТРБМ(генітальна форма МВ).

В одного пацієнта з аспер-мією триразове проведенняпотової проби показало під-вищений (90,1 мекв/л) рівеньіонів хлору за відсутності вище-наведених мутацій гена ТРБМі порушень з боку травної абодихальної системи. Порушен-ня прохідності сім’явиноснихпроток і достовірно підвище-ний рівень електролітів у потідозволили верифікувати уцього пацієнта генітальну фор-му МВ.

У решти осіб з детектова-ною мутацією F508del або але-лем 5Т в одній копії діагносту-вали аспермію або азооспер-мію нез’ясованого генезу. Ці ви-падки потребують поглиблено-го клінічного дослідження тасеквенування усієї послідовно-сті гена ТРБМ. Хоча ми не ви-ключаємо наявності у цих па-цієнтів неплідності, пов’язаноїз наявністю специфічних але-лів гена CFTR, оскільки, згідноз даними літератури, у полови-ни чоловіків з ВАСП виявля-ють одну мутацію гена ТРБМабо ж не ідентифікують жодноїмутації [9].

Отже, у результаті сукупно-го молекулярно-генетичногота клінічного аналізу у 32 із250 осіб верифіковано чолові-чу неплідність, зумовлену му-таціями гена ТРБМ — гені-тальну форму МВ, що стано-вить 12,8 %.

Оскільки МВ передаєтьсяавтосомно-рецесивним шля-хом, то обоє в подружній паріможуть бути носіями мутаційгена ТРБМ. Метод ІКСІ можезабезпечити можливість матидітей чоловікам з ВАСП. Про-те при цьому підвищується ри-зик народження не тільки хлоп-чиків із ВАСП, але і дітей, хво-

рих на класичний МВ [7]. Томувсім пацієнтам, залученим упрограму лікування безплід-ності методом ЕКО/ІКСІ, і чо-ловікам, що мають різні відхи-лення у спермограмі, необхід-но проводити генетичний скри-нінг. Якщо при проведенні та-кого обстеження з’ясовується,що чоловік є носієм однієї змутацій муковісцидозу, то дру-жина також повинна пройтигенетичне тестування, оскіль-ки існує велика ймовірність на-родження хворої дитини.

Виходячи з результатів до-сліджень, діагностичними кри-теріями для генетичного скри-нінгу мутацій гена ТРБМ середнеплідних чоловіків є: азооспер-мія/аспермія, знижений об’ємсім’яної плазми (<2,0 мл), pH<<7,2, збільшена в’язкість еяку-ляту, природжене дво- або од-ностороннє порушенням про-хідності сім’явиносних протокабо їх відсутність, а також чо-ловіки, які планують застосо-вувати допоміжні репродуктив-ні технології.

Висновки

1. У результаті сукупногомолекулярно-генетичного таклінічного аналізу у 12,8 % не-плідних чоловіків верифікова-но ТРБМ-зумовлений фено-тип, а саме ізольовану геніталь-ну форму МВ, що свідчить провагомий внесок мутацій генаТРБМ в етіології чоловічої не-плідності.

2. Частота носійства мажор-ної мутації F508del у групі осібвисокого ризику генітальноїформи МВ становила 12,96 %порівняно з групою здоровихіндивідів західноукраїнськоїпопуляції, де частота носійст-ва мутації F508del дорівнюва-ла 1,66 %.

3. Носійство алеля 5Т полі-морфного локусу IVS8polyTсягало 20,66 % чоловіків з па-тоспермією порівняно з групоюфертильних чоловіків, де час-тота становить 5,00 %.

4. Рекомендовано проводи-ти дослідження мутацій генаТРБМ при ідіопатичній неплід-

ності у чоловіків, особливо приклінічно встановленій вродже-ній патології сім’явиносних про-ток, підвищеному рівні іонівхлору у поті, зниженому об'ємісім’яної плазми, патологічнійв'язкості еякуляту, зниженомурН.


1. Cystic Fibrosis: a worldwide anal-ysis of CFTR mutations — correlationwith incidence data and application toscreening / J. L. Bobadilla, J. M. Ma-cek, J. P. Fine [et al.] // Human Muta-tion. – 2002. – Vol. 19. – P. 575–606.

2. CFTR Mutations in CongenitalAbsence of Vas Deferens / R. Radpour,I. Salahshourifar, H. Gourabi [et al.] //Iranian Journal of Fertility and Sterility.– 2007. – Vol. 1, N 1. – P. 1–10.

3. Comprehensive and Rapid Gen-otyping of Mutations and Haplotypes inCongenital Bilateral Absence of theVas Deferens and Other Cystic Fibro-sis Transmembrane Conductance Re-gulator-Related Disorders / C. Bareil,C. Guittard, J. P. Altieri [et al.] // Jour-nal of Molecular Diagnostics. – 2007.– Vol. 9. – P. 582–588.

4. Best practice guidelines for mo-lecular genetic diagnosis of cystic fibro-sis and CFTR-related disorders — up-dated European recommendations /E. Dequeker, M. Stuhrmann, M. A. Mor-ris [et al.] // European Journal of HumanGenetics. – 2009. – Vol. 17. – P. 51–65.

5. Пат. 32044 UA, МПК G01N33/49 (2006. 01) Спосіб виділення ДНКз лейкоцитів периферійної крові /Макух Г. В., Заставна Д. В., ТиркусМ. Я. [та ін.] ; заявник та патенто-власник ДУ «Інститут спадкової пато-логії АМН України». – № u200801896 ;заявл. 14.02.2008 ; опубл. 25.04.2008,Бюл. № 8.

6. Mc. Pherson M. J. PCR a Practi-cal Approach. Oxford University press/ M. J. Mc. Pherson, P. Quirke, G. R.Taylor. – N. Y. : Oxford Universitypress, 1993. – 253 p.

7. Rapid Characterization of theVariable Length Polythymidine Tract inthe Cystic Fibrosis (CFTR) Gene: As-sociation of the 5T Allele With Select-ed CFTR Mutations and Its Incidencein Atypical Sinopulmonary Disease /K. J. Friedman, R. A. Heim, M. R.Knowles, L. M. Silverman // Human Mu-tation. – 1997. – Vol. 10. – P. 108–115.

8. A high frequency of the CysticFibrosis 2184insA mutation in WesternUkraine: Genotype-phenotype correla-tions, relevance for newborn screeningand genetic testing / H. Makukh, M. Tyr-kus, L. Bober [et al.] // Journal of Cys-tic Fibrosis. – 2010. – Vol. 9, N 5. –P. 371–375.


9. Consensus on the use and inter-pretation of cystic fibrosis mutationanalysis in clinical practice / C. Castel-lani, H. Cuppens, M. Macek [et al.] //Journal of Cystic Fibrosis. – 2008. –Vol. 7. – P. 179–196.

REFERENCES

1. Bobadilla J. L.,Macek M., Fine J.P.,Farrell P.M. et al. Cystic Fibrosis: aworldwide analysis of CFTR mutations— correlation with incidence data andapplication to screening. Human Muta-tion 2002; 19: 575-606

2. Radpour R., Salahshourifar I.,Gourabi H. et al. CFTR Mutations inCongenital Absence of Vas Deferens.Iranian Journal of Fertility and Sterility2007; l (1): 1-10.

3. Bareil C., Guittard C., Altieri J.P.et al. Comprehensive and Rapid Gen-otyping of Mutations and Haplotypes inCongenital Bilateral Absence of theVas Deferens and Other Cystic Fibro-sis Transmembrane Conductance Reg-

ulator-Related Disorders. Journal ofMolecular Diagnostics 2007; 9: 582-588.

4. Dequeker E., Stuhrmann M., Mor-ris M., Casals T., Castellani C., Claus-tres M., Cuppens H., Georges M., Fer-ec C., Macek M., Pignatti P., SchefferH., Schwartz M., Witt M., Schwarz M.,Girodon E. Best practice guidelines formolecular genetic diagnosis of cysticfibrosis and CFTR-related disorders —updated European recommendations.European Journal of Human Genetics2009; 17: 51-65.

5. Makukh G.V., Zastavna D.V.,Tyrkus M.Ya., Tretyak B.I., Chorna L.B.Sposіb vydіlennya DNK z leykotsytіvperyferіynoi krovі. Pat. 32044 UA, MPKG01N33/49 (2006.01). Zayavnik DU“Institute of Hereditary Pathology of theUkrainian National Academy of Medi-cal Sciences”. N u200801896. Zayavl.14.02.2008. Opubl. 25.04.2008, Byul.N 8.

6. Mc. Pherson M.J., Quirke P.,Taylor G.R. PCR a Practical Approach.

Oxford University press. New York:Oxford University press. 1993; 253:p. 22.

7. Friedman K.J, Heim R.A, KnowlesM.R., Silverman L.M. Rapid Character-ization of the Variable Length Polythy-midine Tract in the Cystic Fibrosis(CFTR) Gene: Association of the 5TAllele With Selected CFTR Mutationsand Its Incidence in Atypical Sinopul-monary Disease. Human Mutation.1997; 10: 108-115.

8. Makukh H., Krenkova P., Tyrkus M.,Bober L., Hancarova M., Hnateyko O.,Macek M. A high frequency of the Cyst-ic Fibrosis 2184insA mutation in West-ern Ukraine: Genotype-phenotypecorrelations, relevance for newbornscreening and genetic testing. Journalof Cystic Fibrosis 2010; 9 (5): 371-375.

9. Castellani C., CuppensH., MacekM. et al. Consensus on the use and in-terpretation of cystic fibrosis mutationanalysis in clinical practice. Journal ofCystic Fibrosis 2008; 7: 179-196.


УДК 618.145-007.61-097-074:576.3

С. А. Фетеску

РОЛЬ ДЕНДРИТНИХ КЛІТИНУ РЕГУЛЯЦІЇ ТКАНИННОГО ПРОЛІФЕРАТИВНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ ПРИ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХПРОЦЕСАХ ЕНДОМЕТРІЯ


УДК 618.145-007.61-097-074:576.3С. А. ФетескуРОЛЬ ДЕНДРИТНЫХ КЛЕТОК В РЕГУЛЯЦИИ ТКАНЕВОГО ПРОЛИФЕРАТИВНОГО ПОТЕН-

ЦИАЛА ПРИ ГИПЕРПЛАСТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССАХ ЭНДОМЕТРИЯОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаЦелью исследования было определение особенностей иммунологического профиля женщин,

больных доброкачественными гиперпластическими процессами эндометрия (ГПЭ). Показано,что иммунологический статус пациенток с ГПЭ характеризуется повышением содержания есте-ственных киллеров (CD16+/CD56+) до (13,2±0,6) % у пациенток II группы, до (11,9±0,6) % в IIIгруппе и до (11,3±0,8) % в контроле. Определена корреляция степени выраженности морфоло-гических изменений и уровней CD16+/CD56+ (r=0,71; p<0,01). Доказано, что дендритные клеткив эндометрии больных атипичной гиперплазией женщин демонстрируют достоверно высокийуровень экспрессии — до 2–3 баллов. Обсуждаются перспективы дальнейших исследованийфункционального состояния дендритных клеток в качестве критерия дифференциального диа-гноза и прогнозирования течения ГПЭ.

Ключевые слова: гиперпластические процессы эндометрия, иммунитет, дендритные клет-ки, диагностика.

UDC 618.145-007.61-097-074:576.3S. A. FeteskuTHE ROLE OF DENDRITIC CELLS IN THE REGULATION OF TISSUE PROLIFERATIVE

POTENTIAL IN HYPERPLASTIC ENDOMETRIUMThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineThe aim of the study was to determine the characteristics of the immunological profile of women

with benign endometrial hyperplasia (EH).Methods and materials. The research was conducted at the Regional Hospital (Odesa). The total

number of surveyed was 180 women of reproductive age. All patients were performed a comprehensivesurvey, which included clinical and paraclinical methods, according to the order of Ministry of Health

# 3 (149) 2015 47

Гіперпластичні процеси ен-дометрія (ГПЕ) трапляються у50–70 % жінок. Для цієї пато-логії характерні рецидивнийперебіг та труднощі терапії [1–3]. Наслідками ГПЕ є стійкі по-рушення менструальної та ре-продуктивної функцій, що ро-бить проблему оптимізації ді-агностики і прогнозування пе-ребігу ГПЕ особливо актуаль-ною [1; 2].

Сьогодні ГПЕ розглядають-ся як біологічний процес, якийстосується усіх ланок нейрогу-моральної регуляції, включаю-чи генетичні та імунологічні [4–7]. Патофізіологічними осно-вами їх розвитку можуть бутиановуляція і дефіцит прогесте-рону, порушення процесів про-ліферації, пригнічення проце-сів апоптозу і зміна рецепторно-го фенотипу ендометрія. Протедосі залишалася недостатньовивченою роль дендритнихклітин (ДК) у регуляції тканин-ного проліферативного потен-ціалу при ГПЕ.

Метою дослідження буловизначення функціональної ак-тивності дендритних клітин жі-нок і вмісту основних популя-цій клітин імунної системи ухворих на доброякісні гіпер-

пластичні процеси ендомет-рія.


Дослідження виконано набазі Обласної клінічної лікарні(Одеса). Загальна чисельністьобстежених становила 180 жі-нок репродуктивного віку, з якихбуло сформовано 4 групи спо-стереження:

— контрольна група —30 практично здорових жінок;

— І група — 50 жінок, хво-рих на просту гіперплазію ен-дометрія (ГЕ);

— ІІ група — 50 жінок, хво-рих на комплексну ГЕ;

— ІІІ група — 50 жінок, хво-рих на просту — 12 (24,0 %)випадків — або комплексну —38 (76,0 %) випадків — атипо-ву ГЕ.

При розподілі пацієнток загрупами використовували гіс-тологічну верифікацію згідно зЛіонським переглядом класи-фікації ВООЗ (2003).

Усім пацієнткам проводи-ли комплексне обстеження,що включало клінічні та пара-клінічні методи дослідження,згідно з наказом МОЗ України№ 620 від 29.12.2003 р. та

№ 676 від 31.12.2004 р. «Прозатвердження клінічних прото-колів з акушерської та гінеко-логічної допомоги» [8; 9].

Ультрасонографію здійсню-вали у І та ІІ фази менстру-ального циклу за допомогоюсканерів Aloka-SSD 550, AlokaSSD-1700 (Японія) з викорис-танням трансабдомінального(3,5 МГц) і трансвагінальногодатчиків (5–7,0 МГц) з функ-цією кольорового допплерівсь-кого картування та імпульсно-хвильової допплерометрії.

Дослідження імунологічногопрофілю проведено з визна-ченням субпопуляцій імуноко-мпетентних клітин і функціо-нального стану гуморальної таклітинної ланки імунітету.

Експресію активаційних ма-ркерів CD16+/CD56+, CD1a(+),CD85(+) та CD123(+), які, за да-ними літератури, є споріднени-ми з ДК [6], на поверхні лімфо-цитів вивчали методом проточ-ної цитофлуориметрії за допо-могою приладу “FACScan” фір-ми “Becton Dickinson” і наборупрямих моноклональних анти-тіл та ізотипічних контролів цієїж фірми.

Визначення експресії CD-рецепторів у біоптатах ендо-

of Ukraine N 620 from 29.12.2003 and N 676 from 31.12.2004. “On approval of clinical protocols forobstetric and gynecological care”. Additionally the exression of activation markers CD16+/CD56+, CD1a,CD85k and CD123 on the surface of lymphocytes was studied by flow cytometry using the device“FACScan” company “Becton Dickinson”.

Determination of CD receptors in endometrial biopsy was performed by immunohistochemicalmethod using monoclonal antibodies LIR, Dardilly (France) to CD56 (+), CD83 (+), CD1a (+).

Patients with simple EH without atypia had increased number of glands and change their shape, aslight change in the ratio of stromal and glandular components (0.55±0.09) in the absence of cytologicalatypia. Integrated (adenomatous) EH differed with more pronounced proliferation and close locationglands, which acquired architectonics complex and characterized by papillary growths and morepronounced increased ratio of glandular and stromal components (0.68±0.08).

Atypical EH cytological atypia was characterised by the lack of polarity, increasing the nuclei andchange their shape, increasing glandular-stromal ratio to (0.92±0.09). In 38 (76.0 %) patients from IIIgroup there was diagnosed atypical hyperplasia (adenomatosis with atypia), in which the number ofirregularly shaped glands enlarged, they are tight, epithelial lining glands little rough inner contour.

Dendritic cells (DCs) are specialized antigen presenting cells that are highly involved in thestimulation and modulation of the immune response within mucosal surfaces, including the femalereproductive tract.

It is shown that the immunological status of patients suffering from endometrial hyperplasia with ahigher content of natural killer cells (CD16+/CD56+) to (13.2±0.6) % in the patients of group II, to(11.9±0.6)% in group III and to (11.3±0.8)% in control. There was determined the correlation degreeof morphological changes and levels of CD16+/CD56+ (r=+0.71; p<0,01).

It is proved that the dendritic cells in the endometrium of patients with atypical hyperplasia womenshow significantly higher level of expression — 2–3 scores.

There are studied the prospects for further research study of the functional state of dendritic cellsas a criterion for differential diagnosis and prognosis of the proliferative potential in hyperplasticendometrium.

Key words: endometrial hyperplasia, immunity, dendritic cells, diagnostics.


метрія проведено імуногісто-хімічним методом з викорис-танням моноклональних анти-тіл LIR, Dardilly (Франція) доCD56(+), CD83(+), CD1a(+), якіє маркерами відповідно зрілихі незрілих ДК.

При оцінці ступеня експре-сії використовували трибальнурангову шкалу за такою схемою:0 балів — відсутність експре-сії, 1 бал — слабка експресія,2 бали — помірна експресія,3 бали — виражена експресія.

Біологічний матеріал длядосліджень одержували шля-хом виконання біопсії слизовоїоболонки тіла матки пацієнтокза 2–3 дні до передбачувано-го терміну менструації кюрет-кою типу Пайпель або фрак-ційного лікувально-діагностич-ного вишкрібання слизовоїоболонки порожнини матки іцервікального каналу.

Вираженість морфологічнихзмін в ендометрії оцінювали зазалозисто-стромальним коефі-цієнтом.

Статистична обробка одер-жаних результатів проведенаметодами дисперсійного та ко-реляційного аналізу з викорис-танням програмного забезпе-чення Statistica 7.0 (StatSoft Inc.,США). При порівнянні даних,які не відповідали нормально-му розподілу, використовувалинепараметричні критерії Ман-на — Уїтні і Пірсона.


Основними проявами ГПЕбули менометрорагії, які спо-стерігалися у 42 (84,0 %) жінокІ групи, у 38 (76,0 %) ІІ групита у 43 (86,0 %) ІІІ групи. Прицьому гіперполіменорея й аль-гоменорея зафіксовані відпові-дно у 14,0, 22,0 і 16,0 % пацієн-ток І, ІІ та ІІІ груп. Статистич-но значущі відмінності між па-цієнтками І та ІІ груп були від-сутні (p>0,05).

На тлі зазначеної симпто-матики частими були скарги назагальну слабкість, запаморо-чення, вторинну анемію. Крімтого, у 6,0 % обстежених жінок

в анамнезі були вказівки начасті інфекційні захворюван-ням, що можна розглядати якдодатковий чинник щодо ком-проментації стану імунної від-повіді. Запальні захворюваннягеніталій в анамнезі відзна-чалися у 36,0 %, оперативнівтручання на органах репро-дуктивної системи — у 8,0 %.Частим явищем були доброякіс-ні захворювання молочних за-лоз, які відзначалися у 22,0 %обстежених жінок з ГПЕ.

При УЗД-моніторингу струк-тура гіперплазованого ендоме-трія найчастіше була гомоген-ною (109 випадків, або 72,7 %),рідше — з ехонегативнимивключеннями (35 випадків, або23,3 %).

Дендритні клітини відіграютьчільну роль в ініціації та моду-ляції імунної відповіді на рівнівсіх органів і систем організму.Відповідно до програми дослі-дження, нами проведена оцін-ка функціонального стану ан-тигенпрезентуючих клітин ен-дометрія. Виходячи з того, щояк плазмоїдні, так і мієлоїдніДК впливають на процеси клі-тинної проліферації та диферен-ціації тканин, нами досліджува-лися маркери обох ліній ДК. Прицьому ми зважали на те, щоплазмоїдні ДК переважно залу-чені у процеси розпізнаваннявірусів і продукції інтерферону1-го типу. Натомість, мієлоїдніДК відповідають безпосередньоза презентацію антигену й іні-ціацію Т-клітинної відповіді.

При аналізі показників клі-тинного імунітету встановлено,що для хворих на ГПЕ булопритаманне підвищення вміс-ту природних кілерів (CD16+/CD56+) до (13,2±0,6) % у паці-єнток ІІ групи та до (11,3±0,8) %— І групи, а у контролі данийпоказник не перевищував (9,4±±0,4) % (p<0,05). Натомість ухворих ІІІ групи даний показникстановив (11,9±0,6) %. Такимчином, звертає на себе увагучітка кореляція ступеня вира-женості морфологічних змін тарівнів CD16+/CD56+ (r=0,71;p<0,01).

Для пацієнток із ГПЕ булахарактерною зміна кількостіТ-супресорів і цитотоксичнихклітин: (0,8±0,05) % у І групі,(0,90±0,08) % — у ІІ групі,0,70±0,06) % — у ІІІ групі та (1,3±±0,1) % — у контролі (p<0,05).Водночас спостерігалося збід-нення популяції CD1a(+) тазростання популяції клітинCD85(+) і CD123(+), відповіднодо (0,60±0,03), (9,20±0,90) % й(4,4±0,5) % — у І групі, (0,70±±0,05), (9,12±0,80) й (4,3±0,4) %— у ІІ групі та до (9,18±0,70) й(4,5±0,3) % — у ІІІ групі. У кон-тролі кількість CD1a(+) клітиндорівнювала (1,20±0,05) %(p<0,05), CD85(+) — 7,1±0,4) %,CD123(+) — (3,9±0,4) % (p>0,05).

Ці спостереження узгоджу-ються з даними про те, що ДКконтролюють розпізнаваннята захоплення антигенів у пе-риферійних тканинах (незріліДК) або презентують антигениТ-клітинам (зрілі ДК) разом змолекулами головного комп-лексу гістосумісності (majorhistocompatibility complex, MHC)[10]. Крім того, ДК регулюютьрозвиток і забезпечують пе-риферійну толерантність шля-хом захоплення автоантигенів.

Лейкоцитарний пул маткивідіграє ключову роль у підтри-манні нормального стерильно-го стану внутрішньоматковогосередовища протягом усьогоменструального циклу. Анти-генпрезентуючі клітини, дояких належать ДК, забезпечу-ють координацію імунної відпо-віді через прямі та непрямівпливи на інші типи лейкоци-тів, включаючи T- та B-лімфо-цити, природні кілери та макро-фаги.

Встановлено, що дендритніклітини CD56(+) та CD83(+)демонстрували високий (2–3 бали) рівень експресії (табл. 1).Відмінності з контролем булидостовірними у ІІ та ІІІ групах(р<0,05).

При простій гіперплазії змі-ни експресії маркерів ДК булипомірними й мало відрізняли-ся від контрольних значень,але достовірно відрізнялися

# 3 (149) 2015 49

від показників, одержаних уІІ та ІІІ групах.

Подальший аналіз показав,що вираженість морфологіч-них змін в ендометрії коре-лює як з рівнем CD16+/CD56+(r=0,71; p<0,01), так і з експре-сією ДК (СD1a(+), СD56(+) таСD83(+) — відповідно r=+0,68;r=+0,59; r=+0,65.

Для простої ГЕ без атипіїбуло характерне збільшеннякількості залоз і зміна їх фор-ми, незначна зміна співвідно-шення стромального і залозис-того компонентів (0,55±0,09) завідсутності цитологічної атипії.Комплексна (аденоматозна)ГЕ відрізнялася більш вираже-ною проліферацією і тіснимрозташуванням залоз, які на-бувають складної архітектоні-ки та характеризуються папі-лярними розростаннями, а та-кож більш вираженим збіль-шенням співвідношення зало-зистого і стромального компо-нентів (0,68±0,08). Атипова ГЕвідрізнялася наявністю цито-логічної атипії, яка полягає увідсутності полярності, збіль-шенні ядер і зміні їх форми,підвищенні ядерно-цитоплаз-матичного співвідношення до0,92±0,09, визначенні нерегу-лярних комплексів хроматину.

У 38 (76,0 %) пацієнтокІІІ групи була діагностованаскладна атипова гіперплазія(аденоматоз з атипією), при якійкількість неправильної формизалоз збільшена, вони щільнорозташовуються, епітеліальна

вистілка залоз мала нерівнийвнутрішній контур.

У нашому дослідженні мак-симальна вираженість патомор-фологічних змін в ендометріїспостерігалася у жінок з най-більш вираженими зрушення-ми у функціональному стані ДКі цитотоксичних клітин. Це сві-дчить про необхідність оцінкистану клітинного імунітету привизначенні прогнозу ГПЕ.

Висновки

Дендритні клітини в ендо-метрії хворих на атипову гіпер-плазію жінок демонструвалидостовірно високий рівень екс-пресії — до 2–3 балів

Визначена кореляція ступе-ня вираженості морфологічнихзмін в ендометрії та рівнів при-родних кілерів CD16+/CD56+(r=+0,71; p<0,01).


1. Шешукова Н. А. Гиперпласти-ческие процессы эндометрия. Диф-ференцированный поход к лечению/ Н. А. Шешукова, И. О. Макаров //Гинекология. – 2012. – № 1. – С. 20–23.

2. Гиперплазия эутопического эн-дометрия: атипия и ангиогенез / В. А.Бурлев, С. Э. Саркисов, Н. И. Илья-сова, А. В. Бурлев // Проблемы ре-продукции. – 2007. – № 5. – С. 21–27.

3. Некоторые характеристики ре-цептивности и реактивних свойствэндометрия у пациенток с простойнеатипической гиперплазией эндо-метрия / Е. Н. Носенко, Ю. А. Мало-ва, И. Ю. Гошкодеря [и др.] // Вест-ник неотложной и восстановитель-ной медицины. – 2008. – Т. 9, № 2. –С. 179–183.

4. Дубинина В . Г . Иммунно-эндокринные взаимоотношения уженщин репродуктивного возраста сразличными видами трансформа-ции эндометрия / В. Г. Дубинина,А. И. Рыбин // Буковинський медич-ний вісник. – 2002. – Т. 6, № 3. –С. 215–220.

5. Метельская М. А. Сравнитель-ная иммуноморфологическая харак-теристика гиперпластических процес-сов эндометрия и аденокарцином/ М. А. Метельская, Ю. И. Рогов // Ме-дицинские новости. – 2012. – № 9(216). – С. 40–44.

6. Are neutrophil/lymphocyte andplatelet/lymphocyte ratios associatedwith endometrial precancerous andcancerous lesions in patients with ab-normal uterine bleeding? / G. Acmaz,H. Aksoy, D. Unal [et al.] // Asian Pa-cific journal of cancer prevention. –2014. – Vol. 15, N 4. – P. 1689–1692.

7. Куценко И. И. Клинико-иммуно-логическая эффективность комп-лексной терапии простых гиперпла-стических процессов эндометрия сиспользованием иммунокоррекции /И. И. Куценко, Ю. С. Сафронова // Ку-банский научный медицинский вест-ник. – 2011. – № 5. – С. 89–92.

8. Про організацію надання ста-ціонарної акушерсько-гінекологічноїта неонатологічної допомоги в Украї-ні [Електронний ресурс] : Наказ МОЗУкраїни № 620 від 29.12.2003. – Ре-жим доступу : http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=6201.

9. Про затвердження клінічнихпротоколів з акушерської та гінеколо-гічної допомоги [Електронний ре-сурс] : Наказ МОЗ України № 676 від31.12.2004. – Режим доступу : http://www.moz.gov .ua/ua/main /docs /?docID=15187.

10. Мutter G. L. Benign endometrialhyperplasia sequence and endometrialintraepithelial neoplasia / G. L. Мutter,R. J. Zaino, J. P. A. Baak [et al.] // In-

Таблиця 1Експресія маркерів антигенпрезентуючих клітину хворих на гіперпластичні процеси ендометрія

Показник І група ІІ група ІІІ група Контроль

Незрілі мієлоїдні ДК (СD1a(+)) Ме 1,0 (1,0; 1,0) 2,0(1,0; 2,0) 2,0 (1,0; 3,0) 1,0 (1,0; 1,0)min 1,0 1,0 1,0 0max 2,0 3,0 3,0 1,0

Плазмоїдні ДК (CD56(+)) Ме 1,0 (1,0; 2,0) 2,0 (1,0; 2,0)* 2,0 (1,0; 2,0)* 1,0 (1,0; 1,0)min 1,0 1,0 1,0 0max 2,0 3,0 3,0 2,0

Зрілі мієлоїдні ДК (CD83(+)) Ме 1,0 (1,0; 1,0) 2,0 (1,0; 2,0)* 2,0 (1,0; 2,0)* 1,0 (1,0; 1,0)min 1,0 1,0 1,0 0max 2,0 3,0 3,0 1,0

Примітка. * — відмінності з контролем є достовірними (р<0,05).


ternational Journal of GynecologicalPathology. – 2007. – Vol. 26, N 2. –P. 103–114.

REFERENCES1. Sheshukova N.A., Makarov I.O.

Hyperplastic processes of endometri-um. Ginecologiya 2012; 1: 20-23.

2. Burlev V.A., Sarkisov S.E., Il'ia-sova N.A., Burlev A.V Hyperplasia ofeutopic endometrium : atypia and angio-genesis. Problemy reproduktsii 2007;5: 21-27.

3. Nosenko E.N., Malov Yu., Gosh-koderya I.Yu. Some characteristics ofreceptivity and reactive properties ofthe endometrium in patients with simpleneatipicheskoy endometrial hyperpla-sia. Vestnik neotlozhnoy i vosstano-vitel’noy meditsiny 2008; 9 (2): 179-183.

4. Dubinina V.G., Rybin A.I. Im-mune-endocrine relationships amongwomen of reproductive age with differ-ent kinds of transformation of the en-dometrium. Bukovynskyy medychnyyvisnyk 2002; 6 (3): 215-220

5. Metelskaya M.A., Rogov Yu.I.Comparative immunomorphologicalcharacteristics of endometrial hyperpla-sia and adenocarcinoma. Meditsinski-ye novosti 2012; 9 (216): 40-44.

6. Acmaz G., Aksoy H., Unal D.,Ozyurt S., Cingillioglu B., Aksoy U.,Muderris I. Are neutrophil/lymphocyteand platelet/lymphocyte ratios associ-ated with endometrial precancerousand cancerous lesions in patients withabnormal uterine bleeding? Asian PacJ Cancer Prev 2014;15(4):1689-92

7. Kutsenko I.I., Safronova Yu.S. Clini-cal and immunological efficacy of com-

bined therapy of simple endometrialhyperplasia with immunomodulation.Kubanskiy nauchnyy meditsinskiy vest-nik 2011; 5: 89-92.

8. Mandate on 29.12.2003 N 620“About organization of in-patient obstet-rical and gynecological care in Ukraine”[Electronic resource]. Mode of access:http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=6201.

9. Mandate of the Ministry of Healthon 31.12 2004 N 676 “On approval ofclinical protocols for obstetric and gyne-cological care” [Electronic resource].Mode of access: http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=15187.

10. Mutter G.L., Zaino R.J., BaakJ.P., Bentley R.C., Robboy S.J. Benignendometrial hyperplasia sequence andendometrial intraepithelial neoplasia. IntJ. Gynecol. Pathol. 2007; 26(2): 103-114.


УДК 616.314-77-06:616.316-008.8-07

В. Г. Шутурминский

КЛИНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ПРИМЕНЕНИЯСЪЕМНЫХ ПЛАСТИНОЧНЫХ ПРОТЕЗОВПРИ НЕПЕРЕНОСИМОСТИ АКРИЛОВЫХ

ПЛАСТМАСС, ИЗГОТОВЛЕННЫХИЗ СОПОЛИМЕРА ПОЛИПРОПИЛЕНА

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина

УДК 616.314-77-06:616.316-008.8-07В. Г. ШутурминскийКЛИНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ПРИМЕНЕНИЯ СЪЕМНЫХ ПЛАСТИНОЧНЫХ ПРОТЕЗОВ ПРИ НЕ-

ПЕРЕНОСИМОСТИ АКРИЛОВЫХ ПЛАСТМАСС, ИЗГОТОВЛЕННЫХ ИЗ СОПОЛИМЕРА ПОЛИ-ПРОПИЛЕНА

Одесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаЦель работы — улучшение качества протезирования больных с частичным отсутствием зу-

бов (менее 6 зубов на челюсти) при помощи пластиночных протезов, изготовленных с примене-нием безаллергенной пластмассы — сополимера полипропилена. Клиническому исследованиюподлежали конструкции зубных пластиночных протезов из сополимера полипропилена “TippleneR 359”, который имеет ряд преимуществ перед другими аналогами. Для улучшения ряда ка-честв сополимера “Tipplene R 359” после полимеризации и подгонки протеза обрабатывали вплазме тлеющего разряда.

Результаты проведенных клинических исследований протезов убедительно доказывают, чтоэти матералы лишены основных недостатков акриловых базисных материалов, а именно: об-ладают высокой степенью химической безопасности, повышенными прочностными характерис-тиками; отличаются низкой усадкой, что обеспечивает высокую точность протезов и высокуюгигиеничность.

Низкий процент осложнений в виде протезных стоматитов клинически характеризуетсяотсутствием изменений на слизистой оболочке протезного поля при обследовании как внепосредственные сроки (через 1 сут., 7 дней и 1 мес.), так и в отдаленные — 1 год.

Ключевые слова: сополимер полипропилена, съемные зубные протезы, протезный стома-тит, базисный материал.

# 3 (149) 2015 51

Вступление

Ухудшение экологическойобстановки в мире, высокая тех-ногенность и ускоренный темпжизни, постоянное использо-вание химических добавок впищу и с водой приводят к зна-чительной аллергизации орга-низма уже в молодом возрас-те [1]. В возрасте, когда чащевсего применяют пластиноч-ные съемные протезы, орга-низм человека уже сенсибили-зирован к большинству извест-ных раздражителей, среди ко-торых не последнее место за-нимают компоненты акрило-вых базисных пластмасс [2].

Проблема протезных сто-матитов аллергической этио-логии особенно остро прояв-ляется при протезированиивторичной адентии большихдефектов зубных рядов (утра-та более 6 зубов на челюсти).С одной стороны, это связанос частой сменой съемных про-тезов (каждые 3 года), с дру-гой — большой площадью ба-зиса протеза, образованиемпод ним парникового эффектаи рядом других причин [3; 4].

Последние годы в ортопе-дической стоматологии озна-меновались широким внедре-

нием новых материалов дляизготовления базисов зубныхпротезов [5–7]. Однако приме-нение протезов из некоторыхвидов альтернативных мате-риалов (например полипропи-лена) затруднено из-за рядашироко известных недостат-ков [8].

Разработке и клиническойапробации пластиночногосъемного протеза, изготовлен-ного из разработанного намисополимера полипропилена(ПП), применяемого у боль-ных, посвящена эта работа.

Цель данного исследова-ния — улучшение качествапротезирования больных счастичным отсутствием зубов(более 6 зубов на челюсти)при помощи пластиночныхпротезов, изготовленных сприменением безаллергеннойпластмассы — сополимераПП.

Материалы и методыисследования

Мы исследовали влияниена развитие протезных стома-титов (в том числе и аллерги-ческой этиологии) при проте-зировании съемными протеза-ми, изготовленными по разра-ботанной технологии.

Предложенная технологиязаключается в следующем.Мы провели модификациютехнологии изготовления поли-пропиленового зубного проте-за, ранее предложенной в Ук-раине [9]. Модернизация техно-логии была выполнена с цельюуменьшения применения слож-ного и дорогостоящего обору-дования, повышения скорос-ти изготовления протезов безущерба для их качества.

Технология выглядит сле-дующим образом. После соот-ветствующего опроса, осмот-ра, диагностических исследо-ваний, выбора конструкциипротеза, подготовки полостирта к протезированию снима-ли полные анатомические от-тиски альгинатным материа-лом. В случае изготовленияодного протеза — 3 оттиска(2 рабочие, 1 вспомогатель-ный), в случае изготовленияПП протезов на обе челюсти— 4 оттиска (по 2 рабочие скаждой челюсти). Оценивалиих и передавали в лаборато-рию в течение 30 мин.

По оттискам отливали ра-бочие модели из супергипса4-го класса, вспомогательныемодели — из обычного меди-цинского гипса. На рабочую

UDC 616.314-77-06:616.316-008.8-07V. G. ShuturminskiyCLINICAL EVALUATION OF REMOVABLE PLATE DENTURES APPLICATION WITH

INTOLERANCE OF ACRYLIC PLASTIC MADE OF POLYPROPYLENE COPOLYMERThe Odessa National Medical University, Odessa, UkrainePurpose: improving the quality of prosthetic patients with partial absence of teeth (more than 6

teeth in the jaw) using plate denture made with using allergen-free plastic-polypropylene copolymer.Methods. Clinical studies were subject to the design of denture copolymer polypropylene “Tip-

plene R 359”, which has a number of advantages over other counterparts. To improve the qualityrange of copolymer “Tipplene R 359” after polymerization and fitting prosthesis treated in glow dis-charge plasma.

Results. The minimum values of the shrinkage of the developed materials ensure high precisionof the made prostheses that, in turn, it makes it possible to avoid significant trimmings and correctionsof prostheses. The results of the investigations conducted by us testify about very low water absorp-tion of polypropylene materials in comparison with the acrylic plastics. Being located in the cavity ofmouth, polypropylenes, especially copolymer “Tipplene R 359”, will be less subjected down the actionof moist medium, which is expressed before the penetration into the depths of the material of mois-ture with the located before it microorganisms and different chemical compounds. Furthermore, it isknown that with the absorption as far as 1.5–2% of water the strength of material decreases. Conse-quently, minimum water absorption of the created materials profitably distinguishes them based onthe widely used basic acrylic plastics.

Conclusions. The low rate of complications in the form of prosthetic stomatitis clinically charac-terized by the absence of changes in the mucosa of the prosthetic area at the survey at the immediateterms (within 1 day, 7 days and 1 month) and during the long-term period — 1 year.

Key words: polypropylene copolymer, dentures, prosthetic stomatitis, base material.


модель наносили границыпротеза. При этом обращаливнимание на анатомическиесложности на протезном ложеи их изолировали либо прово-дили равировку по дистально-му краю протеза и в буферныхзонах, изготавливали воско-вые шаблоны с прикуснымиваликами. В клинике проводи-ли стандартный этап опреде-ления центрального соотно-шения челюстей по общепри-нятой методике, наносили ори-ентиры для постановки зубов,определяли их цвет.

Полученные модели с при-кусными валиками фиксирова-ли в окклюдатор, загипсовыва-ли. При анализе вышеуказан-ной методики мы определили,что дублирование приводит ксильному сжатию тканей и неявляется рациональным. Да-лее проводили подбор ис-кусственных зубов и их подго-товку. Учитывая отсутствие хи-мической связи между акрило-вой и безакриловой пластмас-сами, в искусственных зубахвыполняли сквозные отвер-стия в сходящихся плоскостях.Выполняли постановку зубов.Учитывали тот факт, что зубыне должны располагаться не-посредственно на альвеоляр-ном гребне, толщина воскамежду моделью и нижней ча-стью зуба должна быть значи-тельной, чтобы ПП попал в этидиаторические отверстия. Вклинике осуществляли при-мерку постановки зубов, послечего проводили окончатель-ное моделирование кламме-ров, окклюзионных накладок,приливали базис и областирасположения кламмеров рас-плавленным воском к модели.Загипсовывали верхнюю частькюветы и прогревали кювету всушильном шкафу.

После выплавления воска идополнительного прогрева мо-дели во второй печи выполня-ли в специальном тигле рас-плавление подготовленногосополимера ПП в смеси скрасителем при температуре250 °С. Плавным перемеще-

нием шкива пресса добива-лись полного впрыскиваниятермопласта в модель на кю-вете. Остывание кюветы прикомнатной температуре проис-ходило в течение 10–15 мин.После этого кювету помещалив холодную воду, извлекалипротез из кюветы, проводилиобрезку литниковой системы,очистку от гипса. Далее навторой модели производилиприпасовку протеза, его под-гонку и коррекцию. Для обра-ботки и полировки использова-ли мягкие щетки. В клинике пе-ред наложением протеза егоопускали в горячую воду (65–80 оС) на 5–10 мин, после чегоэластичность протеза увели-чивалась, и его первое нало-жение происходило достаточ-но свободно.

Больной получал рекомен-дации по пользованию проте-зом, уходу и первичной адап-тации. На второй день выпол-няли коррекцию протеза спе-циальной фрезой, проводилиповторную полировку месткоррекции и передавали про-тез для обработки в плазметлеющего разряда.

В вакуумно-плазменной ка-мере на протез воздействовалипостоянным электрическим то-ком плотностью 65–70 мА/см2

при экспозиции 15–17 мин итемпературе 39–40 °С. Протезизвлекался из камеры, дезин-фицировался в растворе ан-тисептика. После этого проис-ходило окончательное нало-жение протеза.

Результаты исследованияи их обсуждение

Проведенные клиническиеи клинико-лабораторные ис-следования продемонстриро-вали, что ткани полости ртапо-разному реагируют на акри-ловые и безакриловые зубныепротезы.

Применение протезов изсополимеров, обработанных вплазме тлеющего разряда, по-зволяет уменьшить тяжесть,сократить количество вызывае-мых ими протезных стоматитов.

Именно об этом свидетель-ствуют приведенные ниже вы-писки из историй болезней па-циентов, запротезированныхданным видом съемных зуб-ных протезов.

1. Больной П., 1961 г. р. Ис-тория болезни № 5755. К конст-руктивным особенностям данно-го протеза (рис. 1), кроме умень-шения площади базиса, отно-сятся элементы пластмассовогоорального кламмера, позволяю-щего перераспределить нагруз-ку, шинировать опорные зубы.

После наложения протезабыл проведен ряд исследова-ний, результаты которых пред-ставлены ниже.

Исследован микробиоценозпациента П. (табл. 1).

Проведена проба Шиллера— Писарева (ед.): до протези-рования — 2,0, через 1 мес. —2,1; через 3 мес. — 2,2; через6 мес. — 2,2; через 1 год —2,1. Получены результаты ис-следования структуры и мор-фологии эпителия (табл. 2).Проанализированы эстетиче-ские результаты протезирова-ния. Адаптация к протезу за-няла 3 сут., после одной кор-рекции больной не предъяв-лял жалоб на дискомфорт, бо-ли при пользовании протезом,отсутствовали также другиесопутствующие жалобы.

Следовательно, мы не от-мечали явлений протезногостоматита уже через сутки пос-ле начала адаптации к нему.У больного отсутствовали каквоспалительные явления наслизистой оболочке, так исубъективные жалобы.

Рис. 1. Внешний вид протезапациента П.

# 3 (149) 2015 53

2. Больная Д., 1950 г. р. Ис-тория болезни № 5747. Кон-структивная особенность дан-ного протеза (рис. 2), кромевведения в конструкцию пласт-массового опорно-удерживаю-щего кламмера, позволяюще-го перераспределить нагрузкукак на слизистую оболочку, таки на опорные зубы, — то, чтоплощадь базиса уменьшенавдвое по сравнению с акрило-вым пластиночным протезом.После наложения протеза былпроведен ряд исследований,результаты которых представ-лены ниже.

Исследован микробиоценозпациентки Д. (табл. 3). Прове-дена проба Шиллера — Писа-рева (ед.): до протезирования— 2,0; через 1 мес. — 2,22;через 3 мес. — 2,25; через 6мес. — 2,25; через 1 год —2,15. Получены результаты ис-следования структуры и мор-фологии эпителия (табл. 4).Проанализированы эстетиче-ские результаты протезирова-ния.

В течение первых 3 сут.после начала ношения про-теза у больной наблюдалисьнезначительные по интенсив-ности очаги гиперемии в об-ласти краев протезов. На сле-дующий день после фиксации

протеза были назначены по-лоскания раствором «Ротока-на». Явления травматическогопротезного стоматита на тре-тий день значительно умень-шились. К 5-м суткам последвух коррекций больная непредъявляла жалоб на дис-комфорт, боли при пользо-вании протезом, отсутствова-ли и другие сопутствующие жа-лобы

3. Больная Ч., 1962 г. р. Ис-тория болезни № 2093. Обра-

тилась в клинику с целью про-тезирования. Ранее (более5 лет назад) протезироваласьчастичным пластиночным ак-риловым протезом, которыйне носит около 3 лет. Причи-на (со слов пациентки) — не-возможность жевания, боль ижжение в области дистальныхкраев протеза. При объектив-ном осмотре частичного акри-лового протеза видимых нару-шений технологии изготовле-ния (муара, пористости, необ-работанных краев) не обнару-жено. На слизистой оболочкепротезного ложа — высокоеприкрепление щечных уздечеки тяжей. Было принято реше-ние изготовить частичный пла-стиночный протез из ПП.

Конструктивная особенностьданного протеза (рис. 3) — на-

Таблица 2Динамика изменений

в структуре эпителиоцитов эпителия протезного ложау пациента П., история болезни № 5755, клеток

Группа клеток 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес. 1 год

Парабазальные 0 2 3 3 1Промежуточные 29 61 59 55 58Поверхностные 11 29 34 42 41

Таблица 1Обсемененность протеза у пациента П.,история болезни № 5755, колоний/см2

Вид микрофлоры 1-е сутки 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес.

Стрептококки 102 107 106 105 105

Пародонтопатогенные 0 0 102 102 0виды микроорганизмовРезидентная флора 102 104 108 109 107

Сапрофитная флора 102 103 106 106 108

Грибы рода Candida 0 102 102 0 0Рис. 2. Внешний вид протеза

пациентки Д.

Таблица 3Обсемененность протезов у пациентки Д.,история болезни № 5747, колоний/см2

Вид микрофлоры 1-е сутки 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес.

Стрептококки 103 106 107 106 106

Пародонтопатогенные 0 0 102 102 0виды микроорганизмовРезидентная флора 102 103 107 108 106


Грибы рода Candida 0 102 102 0 0


в структуре эпителиоцитов эпителия протезного ложау пациентки Д., история болезни № 5747, клеток

Группы клеток 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес. 1 год



личие двойного эластичногопластмассового опорно-удер-живающего кламмера и теле-скопической конструкции с по-кровной коронкой, встроеннойв базис протеза. Учитывая, что38-й зуб был с низкой клини-ческой коронкой, со сложныманатомо-топографическим со-стоянием корневых каналов,что осложняло изготовлениеопорной конструкции, он былреставрирован стеклоионо-мерным цементом и подго-товлен как телескопическаяопора1.

После наложения протезабыл проведен ряд исследова-ний, результаты которых пред-ставлены ниже. Исследованмикробиоценоз пациентки Ч.(табл. 5). Проведена пробаШиллера — Писарева (ед.): допротезирования — 1,97; через1 мес. — 2,23; через 3 мес. —2,21; через 6 мес. — 2,23; через1 год — 2,17. Получены резуль-таты исследования структуры иморфологии эпителия (табл. 6).

Адаптация протеза заняла4 сут., после трех коррекцийбольная не предъявляла жа-лоб на дискомфорт , болипри пользовании протезом, от-сутствовали и другие сопут-ствующие жалобы. Следуетотметить, что в первые суткипротез достаточно сильно«сжимал» альвеолярный от-росток, что требовало допол-нительной психологическойкоррекции состояния паци-ентки.

Вывод

Представленные выпискииз историй болезней проде-монстрировали отличные кли-нические результаты пользо-вания частичными съемнымипротезами из сополимера ППпо разработанной нами техно-логии изготовления. Низкийпроцент осложнений в видепротезных стоматитов клини-чески характеризуется отсут-ствием изменений на слизис-той оболочке протезного поляпри обследовании как в непо-средственные сроки (через1 сут., 7 дней и 1 мес.), так и вотдаленные — 1 год. Приме-чательна достаточно быстраяадаптация к протезам и сдер-жанная психоэмоциональнаяреакция на них у пациентов.

ЛИТЕРАТУРА

1. Девдера О. І. Аналітичний ог-ляд факторів та профілактичних за-ходів щодо запально-реактивнихзмін тканин протезного ложа при ко-ристуванні зубними пластинковимиакриловими протезами / О. І. Дев-дера // Український стоматологічнийальманах. – 2008. – № 5. – С. 20–23.

2. Cytotoxicity of denture baseacrylic resins: a literature review / J. Y.Jorge, E. T. Giampaolo, A. L. Machado,C. E. Vergani // J. Prosthet Dent. –2003. – Vol. 90, N 2. – Р. 190–193.

3. Чулак Л. Д. Технология изго-товления биоинертных зубных про-тезов / Л. Д. Чулак, А. А. Бас, В. В.Вальда. – Одесса : ОДМУ, 2005. –206 с.

4. Заблоцкий Я. В. Повышениебиологической индифферентностисъемных зубных протезов из акри-ловых пластмасс : автореф. дис. насоискание учен. степени канд. мед.наук : спец. 14.01.21 «стоматоло-гія» / Я. В. Заблоцкий. – Львов,1990.

5. Григорян А. С. Применениебазисного материала веллапластапри съемном зубном протезированиив качестве альтернативы примене-ния полиметилметакрилата / А. С.Григорян, М. З. Каплан // Стоматоло-гия. – 2006. – № 11. – С. 46–51.

6. Warner E. Гибридный протезс эллиптической матрицей / E. Warner// Новое в стоматологии. – 2007. –№ 6. – С. 118–126.

7. Рыжова И. П. Изготовлениевременных ортопедических кон-струкций современной технологиейтермического прессования / И. П.Рыжова // Современная ортопеди-ческая стоматология. – 2006. – № 5.– С. 96–97.

8. Kaplan P. Flexible removablepartial dentures: design and claspconcepts / P. Kaplan // Dent Today. –2008, Dec. – N 27 (12). – P. 120–123.

9. Кедровский Г. И. Практическоеруководство по изготовлению зубныхпротезов из термопластов / Г. И. Кед-ровский, Э. Я. Варес. – Запорожье,2009. – 90 с.

Таблица 5Обсемененность протезов у пациентки Ч.,история болезни № 2093, колоний/см2

Виды микрофлоры 1-е сутки 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес.

Стрептококки 0 105 106 104 104

Пародонтопатогенные 0 0 102 103 0виды микроорганизмов

Резидентная флора 103 105 107 108 106


Грибы рода Candida 0 103 103 0 0


в структуре эпителиоцитов эпителия протезного ложау пациентки Ч., история болезни № 3787, клеток

Группы клеток 7-е сутки 1 мес. 3 мес. 6 мес. 1 год


1 Данная конструкция защищенадекларационным патентом Украины42634 «Телескопічна система фікса-ції знімних часткових протезів».

Рис. 3. Внешний вид протезапациентки Ч.

# 3 (149) 2015 55

REFERENCES

1. Devdera O.I. Analytical review offactors and preventive measures forinflammatory and reactive changes ofprosthetic area tissues using dentalplate acrylic dentures. Ukrainskiy sto-matologichnyy almanakh 2008; 5;20-23.

2. Jorge J.Y., Giampaolo E.T.,Machado A.L., Vergani C.E. Cytotoxic-ity of denture base acrylic resins: a lit-erature review. J. Prosthet Dent. 2003;90 (2): 190-193.

3. Chulak L.D., Bas A.A., Valda V.V.Tekhnologia izgotovlenia bioinertnykhzubnykh protezov [Technology of the

production of the bioinert dental pros-theses] Оdessa, OGMU, 2005, 206 p.

4. Zablotskiy Y.V. An increase inthe biological indifference of removabledental prostheses made of the acrylicplastics: thesis for the competition ofthe Ph. D. degree speciality 14.01.21“Dentistry”; Lviv, 1990. 354 p.

5. Grigorian A.S., Kaplan M.Z. Ap-plication of the base material at Vella-plast removable dentures alternativelyapplying polymethylmethacrylate. Sto-matolog 2006; 11; 46-51.

6. Warner E. The hybrid prosthesiswith an elliptical matrix. Novoye v sto-matologii 2007; 6; 118-26.

7. Ruzhova I.P. Making of tempo-rary prosthetic modern technology ther-mal compression. Sovremennaya orto-pedicheskaya stomatologiya 2006; 5;96-97.

8. Kaplan P. Flexible removablepartial dentures: design and clasp con-cepts. Dent Today 2008: Dec; 27 (12);120-3.

9. Kedrovskiy G.I., Vares E.Ya.Practicheskoe rukovodstvo po izgotov-leniyu zubnykh protezov iz termoplas-tov [A practical guide for the making ofthermoplastic dentures] Zaporozhie,2009. 90 p.

Поступила 12.01.2015

УДК 616.127:577.15:616.12-008.331.1:1-085-055.1

М. Ю. Колесник

ДИНАМІКА ДЕФОРМАЦІЙНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙМІОКАРДА ТА С-ТЕРМІНАЛЬНОГО ФРАГМЕНТА

ПРОКОЛАГЕНУ 1 ТИПУ ПІД ВПЛИВОМ БЛОКАТОРІВРЕНІН-АНГІОТЕНЗИНОВОЇ СИСТЕМИ

У ЧОЛОВІКІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮЗапорізький державний медичний університет, Запоріжжя, Україна

УДК 616.127:577.15:616.12-008.331.1]-085-055.1М. Ю. КолесникДИНАМИКА ДЕФОРМАЦИОННЫХ СВОЙСТВ МИОКАРДА И С-ТЕРМИНАЛЬНОГО ФРАГ-

МЕНТА ПРОКОЛЛАГЕНА 1 ТИПА ПОД ВЛИЯНИЕМ БЛОКАТОРОВ РЕНИН-АНГИОТЕНЗИНО-ВОЙ СИСТЕМЫ У МУЖЧИН С ГИПЕРТОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ

Запорожский государственный медицинский университет, Запорожье, УкраинаАктивация ренин-ангиотензин-альдостероновой системы является одним из ведущих меха-

низмов гипертонического ремоделирования левого желудочка (ЛЖ). Было изучено влияние фик-сированной комбинации ингибитора ангиотензин-превращающего фермента периндоприла с ам-лодипином и комбинации антагониста рецепторов ангиотензина-II лозартана с амлодипином напоказатели деформации миокарда, а также метаболизма коллагена в миокарде. Всем пациен-там была выполнена спекл-трекинг эхокардиография и определена плазменная концентрацияС-терминального фрагмента проколлагена 1 типа в начале и через 6 мес. терапии. Установле-но, что терапия периндоприлом и амлодипином приводила к увеличению циркулярного стрейнаи стрейн рейта базальных сегментов ЛЖ, а также к снижению на 51,9 % концентрации маркерамиокардиального фиброза. Терапия лозартаном и амлодипином не влияла на показатели де-формации миокарда и уровень С-терминального фрагмента проколлагена 1 типа.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, деформация миокарда, С-терминальный фраг-мент проколлагена 1 типа, периндоприл, лозартан.

UDC 616.127:577.15:616.12-008.331.1]-085-055.1M. Yu. KolesnykTHE DYNAMICS OF MYOCARDIAL DEFORMATION AND C-TERMINAL PROPEPTIDE OF

PROCOLLAGEN TYPE I UNDER TREATMENT WITH RENIN-ANGIOTENSIN SYSTEM INHIBITORSIN HYPERTENSIVE MALES

The Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, UkraineIntroduction. Abnormal activation of the renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS) is one of

the cornerstone mechanisms of hypertensive left ventricular (LV) remodeling. The increased RAASactivity leads to cardiac hypertrophy, fibrosis, apoptosis and enhanced oxidative stress. There is in-sufficient clinical evidence whether RAAS inhibitors can induce regression of myocardial fibrosis. Thedynamics of myocardial deformation under antihypertensive treatment is not well established.

The aim of the study — to compare the effects of two antihypertensive combinations (perindopril +amiodipine and losartan + amiodipine) on LV myocardial deformation parameters and level of car-boxy-terminal propeptide of procollagen type I (PICP) in hypertensive males.


Вступ

Гіпертензивне ремоделю-вання міокарда лівого шлуноч-ка (ЛШ) є багатокомпонент-ним процесом, що включаєвзаємодію генетичних, гемоди-намічних, запальних, метабо-лічних, нейрогуморальних, імун-них та інших чинників. Одниміз центральних механізмів ура-ження міокарда при гіперто-нічній хворобі (ГХ) є висока ак-тивність ренін-ангіотензин-аль-достеронової системи (РААС)[10]. Центральним медіаторомїї вважають ангіотензин-ІІ,який бере участь на багатьохетапах ремоделювання кар-діоміоцитів і позаклітинногоматриксу. Блокування РААС єодним з головних напрямів ко-рекції підвищеного артеріаль-ного тиску (АТ) та профілакти-ки ускладнень із боку органів-мішеней. У клінічній практицівикористовують 4 класи пре-паратів для вирішення цьогозавдання [2; 12]. Найбільш ужи-ваними є інгібітори ангіотен-зин-перетворювального фер-менту (АПФ) і блокатори рецеп-торів до ангіотензину-ІІ 1-го ти-пу. Численні порівняльні дослі-дження не змогли надати без-заперечних результатів щодопереваги однієї групи над іншою[17]. Тим же часом, вважаєтьсянедоцільним використання обохкласів одночасно, бо це можепогіршувати функцію нирок [2].

Ключовою вимогою до су-часних антигіпертензивних за-

собів є не тільки здатність нор-малізовувати підвищений АТ,але й позитивно впливати наоргани-мішені. Регулярна оцін-ка їх стану у процесі лікування— один з аспектів веденняхворих на ГХ. Якщо контрольАТ є простою діагностичноюпроцедурою, яку пацієнти здат-ні проводити самостійно, тодинамічне спостереження застаном органів ураження до-сить складне завдання. Існую-чі методи фокусуються пере-важно на гіпертрофії ЛШ, хочавона є тільки однією зі складо-вих процесу ремоделюванняміокарда та виявляється у 36–41 % хворих [14]. Потенційніпереваги над іншими методи-ками має спекл-трекінг ехокар-діографія. Ця технологія ґрун-тується на відстеженні рухумаленьких фрагментів сіро-шкального ультразвукового зо-браження — спеклів. Перева-гами її є незалежність від кутасканування, можливість дослі-дження руху серцевого м’яза утрьох вимірах, оцінки його де-формаційних властивостей. Унизці робіт було продемонст-ровано, що спекл-трекінг ехо-кардіографія дозволяє виявля-ти ранні субклінічні проявиураження міокарда навіть упацієнтів без гіпертрофії ЛШ[8].

Іншим аспектом гіпертен-зивного ураження міокарда єформування надлишковогофіброзу. Позаклітинний про-стір кардіоміоцитів — організо-

вана система зі складною ар-хітектонікою, що забезпечуєструктурну та функціональнуцілісність серцевого м’яза. ПриГХ відбувається надмірний син-тез колагену, переважно 1 ти-пу з паралельним зниженнямйого біодеградації. Це приз-водить до розвитку фіброзу,збільшення жорсткості та ма-ніфестації діастолічної дис-функції ЛШ. Важливий стиму-лювальний вплив на фібро-бласти, які є головним джере-лом утворення колагену, здій-снює ангіотензин-ІІ. Оцінитибаланс колагену в екстраце-люлярному просторі міокарданеінвазивним шляхом можназа допомогою дослідженняконцентрації його метаболітіву плазмі крові. Одним з такихмаркерів є карбокситерміналь-ний фрагмент проколагену1 типу [6]. Установлено такожнаявність кореляції між марке-рами ремоделювання міокар-да та показниками спекл-тре-кінг ехокардіографії [11]. Порів-няльні дослідження впливублокаторів РААС різних класівна деформаційні властивостісерця та динаміку неінвазив-них маркерів кардіального фі-брозу не проводилися.

Метою дослідження сталовизначення впливу двох анти-гіпертензивних комбінацій (пе-риндоприл + амлодипін і лозар-тан + амлодипін) на парамет-ри деформації міокарда тавміст біохімічного маркера син-тезу колагену (карбокситермі-

Material and methods. 138 patients were divided into 2 groups according to the antihypertensivetreatment strategy. The first group included 108 hypertensives on the fixed combination of perindopriland amiodipine. The second group had 30 particapants on combination of losartan and amiodipine.The LV myocardial deformation was assessed by two-dimensional speckle tracking echocardiogra-phy. The plasma level of PICP was determined by ELISA. All measurements were performed at base-line and after 6 months of treatment.

Results. Perindopril/amlodipine therapy was associated with increases in basal circular strain (base-line: — 18,6±3,98 % versus 6-months: — 19,7±4,65 %; p=0,026) and circular strain rate (baseline:1,26 (1.13-1.47) s-1 versus 6-months: 1,35 (1,17-1,61) s-1; p=0,049). The perindopril/amlodipine com-bination reduced significantly PICP (from 109 to 66 ng/ml; p=0,003). The median of percentage changewas -51.9%. These findings were associated with regression of LV hypertrophy and improvement ofdiastolic function.

The LV deformation and PICP level remained unchanged in losartan/amlodipine group after treat-ment.

Conclusions. The six-month treatment with fixed-dose combination of perindopril and amiodipinehas a pronounced effect on improvement of LV myocardial deformation properties and prevention ofexcessive cardiac fibrosis compared with a combination of losartan and amiodipine.

Key words: arterial hypertension, myocardial deformation, carboxy-terminal propeptide of procol-lagen type I, perindopril, losartan.

# 3 (149) 2015 57

нального фрагмента прокола-гену 1 типу) у чоловіків із ГХ.


У відкрите проспективне кон-трольоване дослідження булозалучено 138 чоловіків із неус-кладненою ГХ. До критеріїввключення належали синусо-вий ритм, відсутність або нере-гулярний прийом антигіпертен-зивної терапії, письмова інфор-мована згода на участь у до-слідженні. Критеріями виклю-чення були визначені вторин-ні гіпертензії, ішемічна хворо-ба серця, вроджені та набутівади серця, кардіоміопатії,хронічні захворювання легень,цукровий діабет 1 типу та 2 ти-пу на інсулінотерапії, активніінфекційні й онкологічні хво-роби, фракція викиду ЛШ мен-ше 45 %, швидкість клубочко-вої фільтрації (ШКФ) менше60 мл/хв за формулою МDRD.

Обстеження учасників здій-снювали згідно з уніфікованимклінічним протоколом «Артері-альна гіпертензія» (наказ МОЗ№ 384 від 24.05.2012 р.). Усімпацієнтам проводили добовиймоніторинг АТ за допомогоюприладу АВРМ-04 (Meditech,Угорщина).

Трансторакальну ехокардіо-скопію проводили на ультра-звуковому сканері МуLab 50(Esaote, Італія). Оцінювали кін-цево-діастолічний розмір (КДР)ЛШ, товщину міжшлуночковоїперегородки та задньої стінкиЛШ. Розрахунок маси міокардаЛШ з індексацією до площі по-верхні тіла індексу маси міо-карда ЛШ (ІММЛШ) проводилиза формулою Американськоготовариства ехокардіографії.Фракцію викиду ЛШ оцінювализа методом Simpson. Парамет-ри діастолічної функції ЛШ ана-лізували згідно з рекоменда-ціями Європейської асоціаціїехокардіографії [15].

Для аналізу деформацій-них властивостей міокарда ЛШпроводили спекл-трекінг ехо-кардіографію. Здійснювализапис відеокліпів у парастер-

нальній позиції за короткоювіссю на базальному й апікаль-ному рівнях ЛШ, а також по-здовжніх зрізів серця, отрима-них з апікального доступу про-тягом трьох серцевих циклів.Кількісну обробку отриманихзображень проводили у режи-мі on-line за допомогою програм-ного модуля Х-Strain (Esaote,Італія). Вивчали глобальнийпоздовжній стрейн і стрейн рейтЛШ у систолу та діастолу, атакож систолічний циркуляр-ний та радіальний стрейн істрейн рейт на базальному йапікальному рівнях. Для дослі-дження спіралеподібного рухудосліджували базальну, апі-кальну ротацію та твіст ЛШ.

Плазмову концентраціюС-термінального фрагментапроколагену 1 типу визначалиметодом твердофазного імуно-ферментного аналізу за допо-могою стандартного набору(Uscn Life Science Inc., США).Зразки крові брали вранці на-тщесерце у пробірки Vacuette(Greiner Bio-One InternationalGmbH, Австрія) з EDTA й інгі-бітором протеолізу апротині-ном та негайно центрифугува-ли на швидкості 3000 об/хвпротягом 10 хв. Отриману плаз-му зберігали за умов 70 °С.Визначення концентрації мар-кера здійснювали за допомо-гою мікропланшетного автома-тичного фотометра Immuno-Chem-2100 (High Technology,США).

Залежно від стратегії анти-гіпертензивної терапії, хворихбуло розподілено на дві групи.Так, 108 учасників досліджен-ня (перша група) приймали фі-ксовану комбінацію периндоп-рилу дозою 5 мг і амлодипінудозою 5 мг (бі-престаріум, Ser-vier, Франція), а у 30 (другагрупа) застосовували комбіно-вану терапію з лозартану ста-ртовою дозою 50 мг (лозап,Zentiva, Чехія) й амлодипінудозою 5 мг (аген, Zentiva, Че-хія). Ефективність антигіпертен-зивної терапії оцінювали че-рез 1 міс. і через 3 міс. шля-хом аналізу щоденника само-

контролю АТ і офісного вимі-рювання. За необхідністю хво-рим першої групи змінювалидозу фіксованої комбінації на10 мг периндоприлу і 10 мг ам-лодипіну. Пацієнтам із другоїгрупи за потребою підвищува-ли дозу лозартану до 100 мг іамплодипіну до 10 мг. При не-достатній ефективності терапіїдодатково хворим обох группризначали індапамід дозою1,5 мг (аріфон ретард, Servier,Франція). Через 6 міс. пацієнтамамбулаторно проводили добо-вий моніторинг АТ, транстора-кальну та спекл-трекінг ехокар-діографію. У зв’язку з високимивимогами до якості зображен-ня аналіз деформації міокардабуло виконано у 78 (72 %) па-цієнтів першої групи та у 23(76 %) хворих другої групи.

Статистичну обробку резуль-татів проводили з використан-ням пакета програм Statistica 6.0(Statsoft, США, ліцензійний но-мер AXXR712D833214FAN5).Аналіз розподілу показниківвиконували за критерієм Ша-піро — Уїлка. Дані описовоїстатистики подавали як серед-нє арифметичне та стандарт-не відхилення або медіана таміжквартільний розмах залеж-но від розподілу ознаки. Якісніпоказники подано в абсолют-них значеннях і відсотках. Ди-наміку досліджуваних парамет-рів оцінювали за тестом Стью-дента для зв’язаних груп, а вразі ненормального розподілуознаки — за критерієм Вілкок-сона. Усі статистичні тести бу-ли двохвибірковими, значущи-ми вважали відмінності прир<0,05.


Пацієнти були порівнювани-ми за віком, тривалістю хворо-би, основними антропометрич-ними характеристиками, рів-нем АТ, стандартними біохі-мічними показниками та час-тотою призначення статинів(табл. 1). У першій групі пито-ма вага активних курців буладостовірно вищою.


Усі хворі добре переносилипризначену терапію. Потреби увідміні препаратів не виника-ло. Середньодобові показникисистолічного та діастолічногоАТ достовірно знизилися вобох клінічних групах (табл. 2).Цільовий рівень АТ, за даними

офісного вимірювання, був до-сягнутий у 71 % хворих першоїгрупи й у 55 % — другої (χ2==1,87; р=0,12).

У пацієнтів, що вживалифіксовану комбінацію перин-доприлу й амлодипіну, спосте-рігали достовірне зниження

рівня карбокситермінальногофрагмента проколагену 1 типу.Медіана проценту зниженнястановила -51,9 % (р=0,003).У групі комбінованої терапії іззастосуванням лозартану йамлодипіну статистично значу-щої динаміки пептиду зафіксо-вано не було.

Учасники на початку дослі-дження були зіставними заехокардіографічними характе-ристиками (табл. 3). Через 6міс. лікування у хворих першоїгрупи зафіксовано зменшеннякінцево-систолічного розміруЛШ, товщини міжшлуночковоїперегородки, задньої стінки, атакож ІММЛШ. Фракція викидуЛШ достовірно збільшилася.Швидкість трансмітральногопотоку та руху септальної ча-стини фіброзного кільця мітра-льного клапана в ранню діа-столу збільшилася. У пацієнтівдругої групи визначали ста-тистично значуще зниженнятовщини задньої стінки ЛШ бездостовірного зниження розра-хункової ІММЛШ, а також збіль-шення фракції викиду ЛШ. Па-раметри діастолічної функціїЛШ залишилися без змін.

Деформаційні властивостіміокарда достовірно не відріз-нялися між хворими двох групна початку дослідження (див.табл. 3). У результаті проведе-ного лікування у пацієнтів пер-шої групи зафіксовано збіль-шення циркулярного стрейнута стрейн рейту базальних сег-

Таблиця 1Клінічна характеристика пацієнтів

Показник Перша гру- Друга гру- Рпа, n=108 па, n=30

Вік, роки 52±8 52±8 0,73

Тривалість хвороби, роки 5 (2–10) 8 (4–12) 0,18

Активні курці, абс. (%) 49 (45) 4 (14) 0,002

Індекс маси тіла, кг/м2 28,4 31 0,13(25,7–31,2) (26,9–32,3)

Обвід талії, см 102±11 102±9 0,88

Офісний АТ, мм рт. ст.систолічний 155±20 151±24 0,41діастолічний 98±13 100±14 0,64

Середньодобовий АТ, мм рт. ст.систолічний 146±15 147±19 0,83діастолічний 90±11 92±13 0,26

Креатинін плазми, мкмоль/л 80 (74–87) 73 (68–93) 0,3

Швидкість клубочкової фільтраціїза МВКХ, мл/хв 95±17 99±20 0,28

Глюкоза плазми венозної крові, 5,4 5,5 0,22ммоль/л (4,8–6,1) (5,1–6,1)

Загальний холестерин, ммоль/л 5,80±1,28 6,2±1,5 0,1

Холестерин низької щільності, 4,10±1,16 4,2±1,2 0,67ммоль/л

Сечова кислота, мкмоль/л 365 358 0,6(312–430) (303– 417)

Прийом статинів, абс. (%) 89 (85) 24 (80) 0,37

Таблиця 2Динаміка артеріального тиску та С-термінального фрагмента проколагену 1 типу

Перша група, n=108 Друга група, n=30

Показник До ліку- Після p# До ліку- Після p# p*вання лікування вання лікування

Офісний АТ, мм рт. ст.систолічний 154±20 134±16 <0,0001 151±24 138±21 <0,0001 0,23діастолічний 98±13 86±10 <0,0001 100±14 93±14 <0,0001 0,004

Середньодобовий АТ, мм рт. ст.систолічний 146±16 131±11 <0,0001 147±19 138±19 <0,0001 0,008діастолічний 90±11 80±8 <0,0001 92±13 86±13 <0,0001 0,002

Карбокситермінальний фрагмент 109 66 0,003 65 66 0,08 0,98проколагену 1 типу, нг/мл (61–170) (33–151) (60–155) (63–71)

Примітка. У табл. 2, 3: p# —порівняно з параметрами на початку лікування; p* — порівняно з параметрами 1-ї та2-ї груп після лікування.

# 3 (149) 2015 59

Таблиця 3Динаміка показників традиційної ехокардіографії та спекл-трекінг ехокардіографії

Перша група, n=108 Друга група, n=30Показник До ліку- Після p# До ліку- Після p# p*вання лікування вання лікування

КДР, см 5,2±0,54 5,20±0,58 0,77 5,10±0,45 5,2±0,47 0,21 0,9

Товщина міжшлуночкової 1,21 1,17 0,004 1,2 1,15 0,25 0,72перегородки, см (1,05–1,37) (1,04–1,30) (1,00–1,37) (1,06–1,38)

Товщина задньої стінки 1,08 0,99 0,001 1,16 1,03 0,004 0,52ЛШ, см (0,90–1,23) (0,90–1,15) (0,97–1,24) (0,93–1,17)

ІММЛШ, г/м2 138 124 <0,0001 128 129 0,7 0,54(105–164) (104–147) (106–155) (113–152)

Фракція викиду ЛШ, % 68±7 70±7 0,01 68±9 71±5 0,01 0,41

Е, м/с 0,59±0,14 0,64±0,13 0,002 0,63±0,16 0,62±0,12 0,72 0,45

E септ., см/с 7,60±2,18 8,3±2,2 0,00005 8,10±2,43 7,6±2 0,1 0,11

Е/е' септ. спокою 7,8 7,7 0,14 8,1 8,3 0,86 0,59(6,7–9,7) (6,6–9,2) (6,7–9,4) (6,6–9,1)

Наявність діастолічної 58 (55,8) 32 (31) <0,0001 13 (43) 11 (37) 0,69 0,65дисфункції ЛШ, абс. (%)

Глобальний поздовжній -16,1±2,48 -16,2±2,2 0,89 -15,30± -15,1±2,8 0,76 0,07стрейн ЛШ, % ±2,78

Глобальний поздовжній 0,95 0,95 0,96 0,94 0,9 0,61 0,14стрейн рейт ЛШ (0,88–1,05) (0,85–1,02) (0,78–1,02) (0,77–0,98)в систолу, с-1

Глобальний поздовжній 0,92 0,95 0,23 0,82 0,88 0,43 0,29стрейн рейт ЛШ (0,77–1,15) (0,78–1,16) (0,66–1,11) (0,66–1,13)у ранню діастолу, с-1

Глобальний поздовжній 0,69±0,20 0,67±0,17 0,65 0,64±0,17 0,66±0,17 0,66 0,64стрейн рейт ЛШу пізню діастолу, с-1

Базальний циркулярний -18,60± -19,70± 0,026 -17,30± -18,4± 0,22 0,27стрейн ЛШ, % ±3,98 ±4,65 ±4,04 ±4,67

Базальний циркулярний 1,26 1,35 0,049 1,17 1,29 0,22 0,32стрейн рейт ЛШ, с-1 (1,13–1,47) (1,17–1,61) (1,03–1,48) (1,11–1,42)

Базальний радіальний 25,2 23,6 0,6 24,6 25,9 0,48 0,29стрейн ЛШ, % (18,2–32,1) (17,7–34,7) (15,1–31,6) (23,9–32,8)

Базальний радіальний 2,04 2,07 0,15 1,82 2,06 0,09 0,8стрейн рейт ЛШ, с-1 (1,65–2,28) (1,79–2,39) (1,69–2,07) (1,8–2,4)

Базальна ротація, ° 4,89 4,6 0,21 4,3 4,6 0,32 0,97(3,79–6,24) (3,58–5,84) (3,17–5,60) (3,7–5,9)

Апікальний циркулярний -28,3 -29,2 0,24 -30,3 -28,6 0,55 0,72стрейн ЛШ, % (24,3–35,1) (24,6–33,7) (22,5–33,1) (24–33,1)

Апікальний циркулярний 1,75 1,77 0,42 1,76 1,63 0,83 0,41стрейн рейт ЛШ, с-1 (1,43–2,13) (1,49–2,10) (1,36–2,30) (1,43–1,98)

Апікальний радіальний 24,8 25,8 0,68 21,4 21,5 0,53 0,11стрейн ЛШ, % (18,3–34,9) (19,2–35,9) (19,3–29,7) (16,2–30)

Апікальний радіальний 1,53 1,61 0,23 1,43 1,44 0,86 0,34стрейн рейт ЛШ, с-1 (1,18–1,85) (1,30–1,92) (1,29–1,68) (1,26–1,88)

Апікальна ротація, ° 6,3 5,9 0,7 5,2 6,1 0,59 0,9(4,35–8,58) (4,29–7,72) (3,80–8,33) (3,59–8,12)

Твіст, ° 11,4 11,5 0,58 10,8 11 0,43 0,44(9,2–14,0) (9,4–14,0) (8,8–12,9) (7,65–14,00)


ментів ЛШ. Достовірних змінсистолічних та діастолічних па-раметрів поздовжнього стрей-ну ЛШ не визначено. Значущоїдинаміки радіальної деформа-ції та параметрів ротації ЛШтакож не виявлено. У пацієн-тів, які отримували при терапіїлозартан і амлодипін, дина-міка деформаційних власти-востей міокарда ЛШ була від-сутня.

Причиною більш вираженихпозитивних змін структурно-функціонального стану міокар-да ЛШ у хворих першої групиможна вважати унікальні влас-тивості інгібітора АПФ перин-доприлу. Зокрема, цей препа-рат здатний попереджати інак-тивацію брадикініну краще, ніжінші представники класу [3].Периндоприл має найвищуафінність до тканинної РААСпорівняно з іншими інгібітора-ми АПФ [16]. Позитивні ефек-ти периндоприлу щодо ремо-делювання міокарда ЛШ такожполягають у запобіганні акти-вації апоптозу кардіоміоцитів.Ця властивість є унікальноюдля периндоприлу серед ін-ших представників інгібіторівАПФ. Експериментально буладоведена здатність препаратупідвищувати активність анти-апоптичного протеїну bcl-XL, аз іншого боку — блокуватиелевацію проапоптичних фак-торів bах і bсІ-ХS [13]. Терапіяпериндоприлом продемонст-рувала наявність антиокси-дантних ефектів [9]. Доведенимє також вплив препарату наремоделювання екстрацелю-лярного матриксу, нормаліза-цію співвідношення між мат-риксною металопротеїназою-1,та її тканинним інгібітором [1].

У нашій роботі терапія пе-риндоприлом і амлодипіномзнижувала у плазмі крові кон-центрацію циркулюючого С-тер-мінального фрагмента проко-лагену 1 типу. Динаміку цьогомаркера міокардіального фіб-розу на фоні медикаментоз-ного лікування аналізували укількох попередніх досліджен-нях. Так, 6-місячна терапія спі-

ронолактоном дозою 25 мг надобу у пацієнтів із гіпертензієюта субклінічною діабетичноюкардіоміопатією не приводиладо достовірних змін маркера[5]. У невеликому порівняльно-му дослідженні в когорті хво-рих із неускладненою ГХ оці-нювали динаміку міокардіаль-ного фіброзу за даними біопсіїта циркулюючого С-терміналь-ного фрагмента проколагену1 типу на фоні річної терапіїлозартаном дозою 50 мг абоамлодипіном дозою 10 мг [18].Тривалість терапії становила12 міс. У групі із застосуванняму хворих лозартану спостеріга-ли статистичне значуще зни-ження маркера, а також об’ємуфракції колагену у фрагментахміокарда. Тим же часом, тера-пія амлодипіном не впливалана вказані параметри. У нашо-му дослідженні, а також у ро-боті М. М. Сіullа et al. не буловиявлено динаміки C-термі-нального фрагмента прокола-гену 1 типу та деформаційнихвластивостей міокарда на фо-ні лозартану [7].

Позитивні антифібротичніефекти комбінації периндопри-лу й амлодипіну можуть роз-глядатися як причина віднов-лення деформаційних власти-востей міокарда ЛШ. У дослі-дженні S. J. Каng et al. [11]були встановлені кореляційнізв’язки між маркерами фібро-зу (зокрема тканинним інгібі-тором матриксної металопро-теїнази-1) із поздовжньою де-формацією та скручуваннямЛШ [8]. Порушення параметрівдеформації міокарда за відсут-ності гіпертрофії ЛШ може бутизумовлене надмірним фібро-зом. Це дає також підставирозглядати спекл-трекінг ехо-кардіографію як перспективнуметодику неінвазивної оцінкистану позаклітинного матриксу.

Результати нашої роботи йінших досліджень дають під-стави вважати, що динаміка по-казників деформації та колаге-ноутворення в міокарді можутьзалежати від стратегії антигі-пертензивної терапії. Так, у

трирічному проспективномудослідженні групи грецькихдослідників виявлено збіль-шення глобального поздовж-нього стрейну у пацієнтів з гі-пертензією, що приймали ра-міприл. Тим же часом, у хво-рих, які приймали ірбесарт,динаміка показників деформа-ції міокарда була відсутня. До-стовірних відмінностей між ра-міприлом та ірбесартаномщодо впливу на АТ, ІММЛШ ішвидкість пульсової хвилі невиявлено [4].

Висновки

Терапія фіксованою комбі-нацією периндоприлу й амло-дипіну протягом 6 міс. має ба-гатофакторний вплив на про-цес ремоделювання міокардаЛШ у хворих на ГХ. Він поля-гає не тільки у регресі гіпер-трофії ЛШ, але й покращанніпараметрів діастолічної функ-ції та деформаційних власти-востей міокарда. Терапія перин-доприлом й амлодипіном до-стовірно збільшувала цирку-лярний стрейн і стрейн рейтбазальних сегментів ЛШ. Упер-ше визначено, що комбінаціяможе позитивно вливати настан екстрацелюлярного мат-риксу міокарда шляхом пригні-чення процесу надмірного ко-лагеноутворення. Використан-ня комбінації лозартану й ам-лодипіну має менш вираженийвплив на динаміку гіпертрофіїЛШ. Терапія лозартаном і ам-лодипіном не асоціювалася зпокращанням параметрів діа-столічної функції та деформа-ції міокарда, а також не впли-вала на плазмову концент-рацію маркера колагеноутво-рення карбокситермінальногофрагмента проколагену 1 типу.


1. Лискова Ю. В. Особенностиремоделирования внеклеточногоматрикса миокарда левого желудоч-ка крыс с экспериментальной сер-дечной недостаточностью при введе-ний периндоприла и мелатонина/ Ю. В. Лискова, С. П. Саликова, А. А.Стадников // Кардиология. – 2014. –№ 54 (9). – С. 52–56.

# 3 (149) 2015 61

2. 2013 ESH/ESC Guidelines forthe management of arterial hyperten-sion: The Task Force for the manage-ment of arterial hypertension of theEuropean Society of Hypertension(ESH) and of the European Society ofCardiology (ESC) / G. Mancia, R. Fagard,K. Narkiewicz [et al.] // J. Hypertens. –2013. – Vol. 31 (7). – P. 1281–1357.

3. Angiotensin-converting enzyme(ACE) inhibitors have different selecti-vity for bradykinin binding sites of humansomatic ACE / C. Ceconi, G. Francoli-ni, A. Olivares [et al.] // Eur. J. Pharma-col. – 2007. – Vol. 577. – P. 1–6.

4. Angiotensin converting enzymeinhibitors improve longitudinal myocar-dial deformation to a greater extentthan angiotensin receptor blockers inhypertensives: a 3 year follow-up study/ I. Ikonomidis, P. Trivilou, H. Triantaiy-llidi [et al.] // Eur. Heart J. – 2014. –Vol. 35 (1). – P. 378.

5. Biomarker and imaging respons-es to spironolactone in subclinical diabet-ic cardiomyopathy / C. L. Jellis, J. V. Sac-re, J. Wright [et al.] // Circ. Cardiovasc.Imaging. – 2011. – Vol. 4 (6). – P. 693–702.

6. Can emerging biomarkers of myo-cardial remodelling identify asympto-matic hypertensive patients at risk fordiastolic dysfunction and diastolic heartfailure? / P. Collier, C. J. Watson, V. Voon[et al.] // Eur. J. Heart Fail. – 2011. –Vol. 13 (10). – P. 1087–1095.

7. Different effects of antihyperten-sive therapies based on losartan or ate-nolol on ultrasound and biochemicalmarkers of myocardial fibrosis: resultsof a randomized trial / M. M. Ciulla,R. Paliotti, A. Esposito [et al.] // Circu-lation. – 2004. – Vol. 110 (5). – P. 552–557.

8. Differences of myocardial systo-lic deformation and correlates of diasto-lic function in competitive rowers andyoung hypertensives: a speckle-track-ing echocardiography study / M. Gal-derisi, V. S. Lomoriello, A. Santoro [etal.] // J. Am. Soc. Echocardiogr. – 2010.– Vol. 23 (11). – P. 1190–1198.

9. Effects of perindopril and hydro-chlorothiazide on selected indices ofoxidative stress in the blood of elderlypatients with essential hypertension /K. Kedziora-Komatowska, J. Czuczej-ko, K. Szewczyk-Golec [et al.] // Clin.Exp. Pharmacol. Physiol. – 2006. –Vol. 33 (8). – P. 751–756.

10. An evolving story of angiotensinII forming pathways in rodents and hu-mans / C. M. Ferrario, S. Ahmad, S. Na-gata [et al.] // Clin. Sci (Lond). – 2014.– Vol. 126 (7). – P. 461–469.

11. Longitudinal strain and torsionassessed by two-dimensional speckletracking correlate with the serum levelof tissue inhibitor of matrix metallopro-teinase-I, a marker of myocardial fibro-

sis, in patients with hypertension / S. J.Kang, H. S. Lim, B. J. Choi [et al.] //J. Am. Soc. Echocardiogr. – 2008. –Vol. 21. – P. 907-911.

12. Nishiyama A. New approachesto blockade of the renin-angiotensin-aldosterone system: overview of regu-lation of the renin-angiotensin-aldoster-one system / A. Nishiyama, S. Kim-Mitsuyama // J. Pharmacol. Sci. – 2010.– Vol. l 13(4). – P. 289-291.

13. Perindopril regulates beta-ago-nist-induced cardiac apoptosis / A. S.Galvez, J. L. Fiedler, M. P. Ocaranza[et al.] // J. Cardiovasc. Pharmacol. –2005. – Vol. 46 (3). – P. 255–261.

14. Prevalence of left ventricularhypertrophy in hypertension: an updat-ed review ofechocardiographic studies/ C. Cuspidi, C. Sala, F. Negri [et al.]// J. Hum. Hypertens. – 2012. – Vol. 26(6). – P. 343–349.

15. Recommendations for the eval-uation of left ventricular diastolic func-tion by echocardiography / S. F. Na-gueh, C. P. Appleton, T. C. Gillebert [etal.] // Eur. J. Echocardiogr. – 2009. –Vol. 10. – P. 165–193.

16. Specific properties and effect ofperindopril in controlling the renin-angi-otensin system / R. Ferrari, G. Pasanisi,P. Notarstefano [et al.] // Am. J. Hyper-tens. – 2005. – Vol. 18. – P. 142–154.

17. Systematic review: comparativeeffectiveness of angiotensin-convertingenzyme inhibitors and angiotensin IIreceptor blockers for treating essentialhypertension / D. B. Matchar, D. C.McCrory, L. A. Orlando [et al.] // AnnIntern. Med. – 2008. – Vol. 148 (1). –P. 16–29.

18. Usefulness of serum carboxy-terminal propeptide ofprocollagen typeI in assessment of the cardiorepara-tive ability of antihypertensive treat-ment in hypertensive patients / B. Lo-pez, R. Querejeta, N. Varo [et al.] //Circulation. – 2001. – Vol. 104 (3). –P. 286–291.

REFERENCES

1. Liskova Yu.V., Salikova S.P.,Stadnikov A.A. Extracellular matrix re-modeling myocardium of the left ven-tricle in rats with experimental heart fail-ure after perindopril and melatonin ad-ministration. Kardiologiya 2014; 54 (9):52-56.

2. Mancia G., Fagerd R., Narkie-wicz K. et al. 2013 ESH/ESC Guide-lines for the management of arterial hy-pertension: The Task Force for themanagement of arterial hypertension ofthe European Society of Hypertension(ESH) and of the European Society ofCardiology (ESC). J. Hypertens. 2013;31 (7): 1281-1357.

3. Ceconi C., Francolini G., OlivaresA., Comini L., Bachetti T., Ferrari R.

Angiotensin-converting enzyme (ACE)inhibitors have different selectivity forbradykinin binding sites of human so-matic ACE. Eur J Pharmacol 2007;577: 1-6.

4. Ikonomidis I., Trivilou P., Triantai-yllidi H., Tzortzis S., Papadopoulos C.,Pavlidis G., Paraskevaidis I., Anasta-siou-Nana M., Lekakis J. Angiotensinconverting enzyme inhibitors improvelongitudinal myocardial deformation toa greater extent than angiotensin re-ceptor blockers in hypertensives: a3 year follow-up study. Ear Heart J.2014; 35 (1): 378.

5. Jellis C.L., Sacre J.W., Wright J.,Jenkins C., Haluska B., Jeffriess L.,Martin J., Marwick T.H. Biomarker andimaging responses to spironolactone insubclinical diabetic cardiomyopathy.Circ Cardiovasc Imaging 2011; 4 (6):693-702.

6. Collier P., Watson C. J., Voon V.,Phelan D., Jan A., Mak G., Martos R.,Baugh J.A., Ledwidge M. T., McDon-ald K.M. Can emerging biomarkers ofmyocardial remodelling identify asymp-tomatic hypertensive patients at risk fordiastolic dysfunction and diastolic heartfailure? Ear J Heart Fail 2011; 13 (10):1087-1095.

7. Ciulla M.M., Paliotti R., Esposito A.,Diez J., Lopez B., Dahlof B., NichollsM. G., Smith R.D., Gilles L., Magrini F.,Zanchetti A. Different effects of antihy-pertensive therapies based on losartanor atenolol on ultrasound and biochem-ical markers of myocardial fibrosis: re-sults of a randomized trial. Circulation2004; 110 (5): 552-557.

8. Galderisi M., Lomoriello V.S.,Santoro A., Esposito R., Olibet M.,Raia R., Di Minno M. N., Guerra G.,Mele D., Lombardi G. Differences of myo-cardial systolic deformation and corre-lates of diastolic function in competitiverowers and young hypertensives: aspeckle-tracking echocardiography stu-dy. J Am Soc Echocardiogr 2010; 23(11): 1190-1198.

9. Kedziora-Komatowska K., Czu-czejko J., Szewczyk-Golec K., MotylJ., Szadujkis-Szadurski L., Komatow-ski T., Pawluk H., Kedziora J. Effectsof perindopril and hydrochlorothiazideon selected indices of oxidat ivestress in the blood of elderly patientswith essential hypertension. Clin ExpPharmacol Physiol 2006; 33 (8): 751-756.

10. Ferrario C.M., Ahmad S., Naga-ta S., Simington S. W., Varagic J., KonN, Dell’italia L. J. An evolving story ofangiotensin II forming pathways in ro-dents and humans. Clin Sci (Lond)2014; 126 (7): 461-469.

11. Kang S.J., Lim H.S., Choi B.J.,Choi S.Y., Hwang G. S., Yoon M. H.,Tahk S. J., Shin J.H. Longitudinal strainand torsion assessed by two-dimen-


sional speckle tracking correlate withthe serum level of tissue inhibitor ofmatrix metalloproteinase-I, a marker ofmyocardial fibrosis, in patients with hy-pertension. J. Am. Soc. Echocardiogr.2008; 21: 907-911.

12. Nishiyama A., Kim-MitsuyamaS. New approaches to blockade of therenin-angiotensin-aldosterone sys-tem: overview of regulation of the ren-in-angiotensin-aldosterone system. JPharmacolSci 2010; 113 (4): 289-291.

13. Galvez A.S., Fiedler J.L., Oca-ranza M.P., Jalil J.E., Lavandero S.,Diaz-Araya G. Perindopril regulatesbeta-agonist-induced cardiac apopto-sis. J Cardiovasc Pharmacol 2005; 46(3): 255-261.

14. Cuspidi C., Sala C., Negri F.,Mancia G., Morganti A. Prevalence ofleft-ventricular hypertrophy in hyperten-sion: an updated review of echocardi-ographic studies. J Hum Hypertens2012; 26 (6): 343-349.

15. Nagueh S.F., Appleton C.P.,Gillebert T.C., Marino P.N., Oh J. K.,Smiseth O.A., Waggoner A.D., Flach-skampf F.A., Pellikka P.A., Evangelis-ta A. Recommendations for the evalu-ation of left ventricular diastolic functionby echocardiography. Ear J Echocar-diogr 2009; 10: 165-193.

16. Ferrari R., Pasanisi G., Notar-stefano P., Campo G., Gardini E.,Ceconi C. Specific properties and ef-fect of perindopril in controlling the ren-in-angiotensin system. Am J Hypertens2005; 18: 142-154.

17. Matchar D.B., McCrory D.C.,Orlando L.A., Patel M.R., Patel U.D.,Patwardhan M.B., Powers B., SarnsaG.P., Gray R.N. Systematic review:comparative effectiveness of angi-otensin-converting enzyme inhibitorsand angiotensin II receptor blockers fortreating essential hypertension. AnnInfern Med 2008; 148 (1): 16-29.

18. Lopez B., Querejeta R., Varo N.,Gonzalez A., Larman M., Martinez Uba-go J.L., Diez J. Usefulness of serumcarboxy-terminal propeptide of procol-lagen type I in assessment of the car-dioreparative ability of antihypertensivetreatment in hypertensive patients. Cir-culation 2001; 104 (3): 286-291.


УДК 611.8:616-005.4+616.89-008.454:615.847.8-08

О. І. Ісайкова, А. С. Сон

ДИНАМІКА КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬУ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ІШЕМІЮ МОЗКУ

ПІД ВПЛИВОМ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇМАГНІТНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ


УДК 611.8:616-005.4+616.89-008.454:615.847.8-08Е. И. Исайкова, А. С. СонДИНАМИКА КОГНИТИВНЫХ НАРУШЕНИЙ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ ИШЕМИЕЙ МОЗ-

ГА ПОД ВЛИЯНИЕМ ТРАНСКРАНИАЛЬНОЙ МАГНИТНОЙ СТИМУЛЯЦИИОдесский национальный медицинский университет, Одесса, УкраинаОбследовано 27 мужчин и 35 женщин в возрасте 46–72 лет: 32 больным проведено 10 сеансов

по 10 мин низкоинтенсивной высокочастотной (0,3 Тл, 20 Гц) стимуляции дорсолатеральной пре-фронтальной коры слева, 30 больных получили аналогичный курс высокоинтенсивной низкочастот-ной (1,6 Тл, 1 Гц) стимуляции. Состояние когнитивных функций определяли с помощью теста MMSE.В первой группе после курса стимуляции улучшение когнитивных функций наблюдали у 14 (43,75 %)больных. Во второй группе после курса стимуляции когнитивные функции улучшились у 8 (26,67 %)больных. В первой группе количество правильных ответов увеличилось на 8,9 %, а во второй — на5,4 %. Таким образом, транскраниальная магнитная стимуляция положительно влияет на состоя-ние когнитивных функций у больных хронической ишемией мозга, более выраженно на когнитив-ные нарушения влияет низкоинтенсивная высокочастотная повторяющаяся стимуляция.

Ключевые слова: хроническая ишемия мозга, когнитивные нарушения, транскраниальнаямагнитная стимуляция

UDC 611.8:616-005.4+616.89-008.454:615.847.8-08O. I. Isaikova, A. S. SonDYNAMICS OF COGNITIVE IMPAIRMENT IN PATIENTS WITH CHRONIC CEREBRAL ISCHEMIA

UNDER THE INFLUENCE OF TRANSCRANIAL MAGNETIC STIMULATIONThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineThe number of chronic cerebral ischemia patients for the past 10 years were doubled in Ukraine.

One of the main manifestations of chronic cerebral ischemia are cognitive impairment but we foundonly a few reports on the application of transcranial magnetic stimulation for cognitive disorders cor-rection in chronic cerebral ischemia patients.

Objective: To study the dynamics of cognitive disorders under the influence of transcranial mag-netic stimulation in patients with chronic cerebral ischemia.

Materials and methods. The study involved 62 patients aged 46–72 years, male — 27, female —35: 32 patients underwent 10 sessions by 10 min of low-intensity high-frequency (0.3 T, 20 Hz) stimu-lation of the dorsolateral prefrontal cortex left, 30 patients received a similar course of high-intensitylow-frequency (1.6 T, 1 Hz) stimulation. Sessions of transcranial magnetic stimulation was performedon the machine Neuro-MS/D production of “Neurosoft”. Cognitive functions studied using test MMSE.

# 3 (149) 2015 63

Цереброваскулярні захво-рювання є однією з найважли-віших медико-соціальних про-блем сучасності, що зумов-лено їх значною часткою вструктурі захворюваності, інва-лідизації та смертності. Най-більш поширеним цереброва-скулярним захворюванням єхронічна ішемія мозку (ХІМ).Нині в Україні зареєстрованопонад 3 млн людей із церебро-васкулярними захворювання-ми, велику частку в їх структу-рі займають хронічні судиннізахворювання головного моз-ку. За останні 10 років, за да-ними офіційної статистики Мі-ністерства охорони здоров’яУкраїни, кількість хворих з дис-циркуляторною енцефалопа-тією майже подвоїлася [1]. Не-зважаючи на зростання кіль-кості захворюваності на цереб-роваскулярну патологію, наранніх стадіях вона не завждидіагностується, а на пізніх ста-діях важко піддається лікуван-ню, що призводить до втратиактивності працездатного на-селення [2]. Одним з основнихпроявів ХІМ є когнітивні пору-шення, що, безсумнівно, по-значається на якості життя па-цієнтів і на пізніх стадіях при-зводить до соціальної дезадап-тації.

Транскраніальна магнітнастимуляція (ТМС) — метод ді-агностики та лікування в не-врології, що ґрунтується на за-коні електромагнітної індукціїта являє собою стимуляціюнервової тканини з викорис-танням змінного магнітного по-ля. Він здатний пригнічувати

або активувати різні ділянкикори головного мозку, спинно-мозкові корінці та периферич-ні нерви. Важливими позитив-ними рисами цього методу єнеінвазивність і безболісність[3]. Сьогодні транскраніальнамагнітна стимуляція — методлікування в неврології, який за-стосовується при великій різ-номанітності патологічних ста-нів [4; 5]. У доступній літерату-рі нами знайдені лише пооди-нокі повідомлення, присвяченізастосуванню ТМС для корек-ції когнітивних розладів приХІМ, які свідчать про поліпшен-ня когнітивних функцій підвпливом ТМС і про безпеку та-кого впливу при ХІM [6–8].

Мета роботи — вивчити ди-наміку когнітивних порушеньпід впливом ТМС при ХІМ.


Нами обстежено 62 хворихна ХІМ у віці 46–72 років. Чо-ловіків було 27, жінок — 35.Діагноз ХІМ підтверджувалискарги хворих, дані неврологіч-ного обстеження, дуплекснаультразвукова допплерогра-фія брахіоцефальних артерій,комп’ютерна томографія та/або магнітно-резонансна томо-графія головного мозку. Хворібули розподілені на дві групи:32 хворим проведено 10 сеан-сів по 10 хв низькоінтенсивноївисокочастотної (0,3 Тл, 20 Гц)ТМС дорсолатеральної пре-фронтальної кори (ДЛПФК)зліва, інші 30 пацієнтів одер-жали аналогічний курс високо-інтенсивної низькочастотної

(1,6 Тл, 1 Гц) ТМС. Усім паці-єнтам проводили сеанси ТМСчерез однакові проміжки часу,в один і той же час доби. Да-ний протокол вибраний не ви-падково, він ґрунтується на да-них, які доводять, що стимуля-ція ДЛПФК здатна змінюватиметаболізм нейротрансмітеріві покращувати стан когнітивнихфункцій пацієнтів з ХІМ [6–8].

Дослідження проведено набазі лікувально-діагностичногоцентру «ВІТА-МЕД І» (Одеса).Транскраніальну магнітну сти-муляцію проводили апаратомНЕЙРО-МС/Д виробництвакомпанії «Нейрософт», осна-щеним восьмиподібним індук-тором («метелик») з макси-мальною індуктивністю 1,6 Тлі максимальною частотою ма-гнітних стимулів у режимі по-вторюваної ТМС (пТМС) 20 Гц.Експлуатацію апарата, а такожпроцедуру стимуляції здійсню-вали відповідно до керівниц-тва безпечного і адекватногозастосування ТМС у медицині,прийнятого в 2009 р. [3].

Перед початком і після за-кінчення курсу пТМС визнача-ли стан когнітивних функцій задопомогою тесту MMSE (mini-mental state examination). Шка-ла MMSE є чутливою, достовір-ною та надійною анкетою з30 пунктів, яка використовуєть-ся в клінічних і наукових дослі-дженнях для оцінки когнітив-них порушень [9]. Вона широ-ко застосовується в медицинідля визначення тяжкості тапрогресування когнітивних по-рушень і вивчення динамікикогнітивних змін, що робить її

Results. In the first group before the course of stimulating cognitive impairments were absent in3 patients, minor disorders were in 17, mild ones — 12, disturbances to the degree of dementia wereabsent. After completing the course the improvement of cognitive function was observed in 14 pa-tients — 9 of the subgroup with minor impairment and 5 with moderate impairment. In the secondgroup there were no cognitive impairment before the start of the course of stimulation in 2 patients,the minor disturbances were in 16, moderate — in 12, there were no disturbances to the degree ofdementia. After stimulating course cognitive function improved in 8 patients — in 6 of the subgroup withminor disorders and 2 of the subgroup with moderate impairment. In addition, the use of low-level high-frequency stimulation showed an increase in the number of correct responses to 8.9 % (from 24.1 to26.8 points), and after a course of high-intensity low-frequency stimulation — by 5.4 % (from 23.7 to25.3 points).

Conclusions. Transcranial magnetic stimulation has a positive effect on the cognitive function inpatients with chronic cerebral ischemia. The application of low-level high-frequency repetitive trans-cranial magnetic stimulation has more expressive effect on cognitive impairment.

Key words: chronic cerebral ischemia, cognitive impairment, transcranial magnetic stimulation.


ефективним способом оцінкирезультатів лікування [10]. Ре-зультат тесту одержують шля-хом сумації балів за кожним з30 пунктів, максимальний ре-зультат 30 балів.

Оцінка стану когнітивнихфункцій відбувається так:

— 28–30 балів — норма,когнітивні порушення відсутні;

— 24–27 балів — когнітивніпорушення;

— 20–23 бали — легка де-менція;

— 11–19 балів — помірнадеменція;

— 0–10 балів — тяжка де-менція.

Ми використовували запро-понований співробітниками Ін-ституту неврології, психіатріїта наркології НАМН Українирозподіл когнітивних порушеньна «легкі» (27–26 балів) і «по-мірні» (25–24 балів) [11]. Крімтого, ми використовували мо-дифіковану MMSE, яка є більшінформативною і дозволяє ви-явити деменцію з чутливістю94–96 % і специфічністю 92 %[12].


Оцінка стану когнітивнихфункцій у першій групі (низько-інтенсивна високочастотна(0,3 Тл, 20 Гц) пТМС) передкурсом ТМС показала, щокогнітивні порушення були від-сутні (результат 28–30 балів) у3 хворих, легкі порушення (27–26 балів) виявлено у 17, по-мірні (25–24 бали) — у 12. По-рушень до ступеня деменції невизначено у жодного хворого.Тестування після закінченнякурсу пТМС показало поліп-шення когнітивних функцій у14 хворих — у 9 з підгрупи злегкими порушеннями і у 5 зпідгрупи з помірними порушен-нями.

У другій групі (високоінтен-сивна низькочастотна (1,6 Тл,1 Гц) пТМС) одержані такі ре-зультати: когнітивні порушеннябули відсутні (28–30 балів) пе-ред початком курсу ТМС у 2хворих, легкі порушення (27–

26 балів) зареєстровано у 16,помірні (25–24 бали) — у 12.Порушень до ступеня демен-ції також не виявлено у жодно-го хворого. Тестування післякурсу пТМС показало поліп-шення когнітивних функцій у8 хворих — у 6 з підгрупи з лег-кими порушеннями і у 2 з під-групи з помірними порушен-нями.

Крім того, тестування післязастосування низькоінтенсив-ної високочастотної ТМС пока-зало збільшення кількості пра-вильних відповідей на 8,9 % (з24,1 до 26,8 бала), а після кур-су високоінтенсивної низько-частотної ТМС — на 5,4 % (з23,7 до 25,3 бала).

Висновки

Транскраніальна магнітнастимуляція позитивно впливаєна стан когнітивних функцій ухворих на ХІМ. Більш вираз-ним є вплив на когнітивні по-рушення у хворих на ХІМ призастосуванні низькоінтенсив-ної високочастотної пТМС.


1. Мищенко Т. С. Эпидемиологияцереброваскулярных заболеваний вУкраине / Т. С. Мищенко // Практич-на ангіологія. – 2009. – № 1/1. – С. 5

2. Крылова В. Ю. Хроническаяишемия мозга / В. Ю. Крылова, Т. И.Насонова, Н. С. Турчина // Междуна-родный неврологический журнал. –2007. – № 3 (13).

3. Safety, ethical considerations,and application guidelines for the useof transcranial magnetic stimulation inclinical practice and research / S. Ros-si, M. Hallett, P. M. Rossini, A. Pascual-Leone // Clin Neurophysiol. – 2009. –Vol. 120. – P. 2008–2039.

4. Wassermann E. M. TranscranialMagnetic Brain Stimulation. Therapeu-tic Promises and Scientific Gaps / E. M.Wassermann, Т. Zimmermann // Phar-macol Ther. – 2012, January. – Vol. 133(1). – P. 98–107.

5. Евтушенко С. К. Применениеметода транскраниальной магнитнойстимуляции в клинической невроло-гии / С. К. Евтушенко, Н. Э. Казарян,В. А. Симонян // Международный не-врологический журнал. – 2007. – № 5(15).

6. Григорьева С. Е. Влияниетранскраниальной магнитной стиму-ляции на когнитивные функции боль-ных с дисциркуляторной энцефало-

патией : автореф. дис. … канд. техн.наук : спец. 14.00.13 / С. Е. Григорь-ева. – М., 2007. – 24 с.

7. Когнитивные функции боль-ных дисциркуляторной энцефалопа-тией в процессе воздействия транс-краниальной магнитной стимуляцией/ А. В. Степанченко, С. Е. Крымшау-халова, Т. Р. Мамедов [и др.] // Акту-альные вопросы экспериментальнойи клинической медицины. – М., 2004.– С. 171–172.

8. Guse B. Cognitive effects of high-frequency repetitive transcranial mag-netic stimulation: a systematic review/ B. Guse, P. Falkai, T. Wobrock //J. Neural Transm. – 2010. – Vol. 117.– P. 105–122.

9. Folstein M. F. “Mini-mental state”.A practical method for grading the cog-nitive state of patients for the clinician"/ M. F. Folstein, S. E. Folstein, P. R.McHugh // Journal of Psychiatric Re-search. – 1975. – Vol.12 (3). – P. 189–198.

10. Pangman V. C. An Examinationof Psychometric Properties of the Mini-Mental State Examination and theStandardized Mini-Mental State Exam-ination: Implications for Clinical Prac-tice / V. C. Pangman, J. Sloan, L. Guse// Applied Nursing Research. – 2000.– Vol. 13 (4). – P. 209–213.

11. Волошин П. В. Судинна де-менція / П. В. Волошин, Т. С. Міщен-ко, О. В. Дмитрієва // Мистецтво ліку-вання. – 2004. – 5 (11). – С. 36–39.

12. Recommendations for the diagno-sis and management of Alzheimer’s dis-ease and other disorders associated withdementia: EFNS guideline / G. Waldemar,B. Dubois, M. Emre [et al.] // Eur. J. Neu-rol. – 2007. – Vol. 14. – P. 1–26.

REFERENCES

1. Mishchenko T.S. Epidemiology ofcerebrovascular diseases in Ukraine.Praktychna angiologia 2009; 1/1: 5.

2. Krylova V.Yu, Nasonova T.I., Tur-china N.S. Chronic cerebral ischemia.Mezhdunarodnyi nevrologicheskiyzhurnal 2007; 3 (13).

3. Rossi S., Hallett M., Rossini P.M.,Pascual-Leone A. Safety, ethical con-siderations, and application guidelinesfor the use of transcranial magneticstimulation in clinical practice and re-search. Clin Neurophysiol. 2009; 120:2008-2039.

4. Wassermann E.M., ZimmermannТ. Transcranial Magnetic Brain Stimu-lation: Therapeutic Promises and Sci-entific Gaps. Pharmacol Ther. 2012January; 133 (1): 98-107.

5. Yevtushenko S.K., KazaryanN.E., Simonyan V.A. Application oftranscranial magnetic stimulation inclinical neurology. Mezhdunarodnyineurologicheskiy zhurnal 2007; 5 (15).

# 3 (149) 2015 65

6. Grigorieva S.E. Effect of transcra-nial magnetic stimulation on cognitivefunction of patients with encephalopa-thy dyscirculatory. Abstract of thesis forcand. of tech. sciences spec. 14.00.13“nervov і hvorobi ”. Moscow, 2007.24 p.

7. Stepanchenko A.V., Krymshau-khalova S.E., Mamedov T.R., SharovM.N., Savushkin A.N. The cognitive func-tion of patients with encephalopathy indyscirculatory effects of transcranialmagnetic stimulation. Actualnye proble-my experimentalnoy i klinicheskoy med-itsiny. Moscow 2004, Apr., p.171-172.

8. Guse B., Falkai P., Wobrock T.Cognitive effects of high-frequency re-petitive transcranial magnetic stimula-tion: a systematic review. J NeuralTransm 2010; 117: 105-122.

9. Folstein M.F., Folstein S.E.,McHugh P.R. “Mini-mental state”. Apractical method for grading the cog-nitive state of patients for the clinician.Journal of Psychiatric Research 1975;12 (3): 189-198.

10. Pangman V.C., Sloan J., Guse L.An Examination of Psychometric Prop-erties of the Mini-Mental State Exami-nation and the Standardized Mini-Men-

tal State Examination: Implications forClinical Practice. Applied Nursing Re-search 2000; 13 (4): 209-213.

11. Voloshin P.V., Mіshchenko T.S.,Dmitrіyeva O.V. Vascular dementia.Mistetstvo lіkuvannya 2004; 5 (11): 36-39.

12. Waldemar G., Dubois B., EmreM. et al. Recommendations for the di-agnosis and management of Alzheim-er’s disease and other disorders asso-ciated with dementia: EFNS guideline.Eur. J. Neurol 2007; 14: 1-26.






Передплата приймається у будь-якомупередплатному пунктіПередплатний індекс 48717


Лапароскопічна хірургія

УДК 616.329/.33-008.17-07-089

М. М. Велигоцький, О. В. Горбуліч, В. В. Комарчук

ПРОФІЛАКТИКА НЕСПРИЯТЛИВИХ РЕЗУЛЬТАТІВЛАПАРОСКОПІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ АНТИРЕФЛЮКСНОЇФУНКЦІЇ КАРДІЇ ПРИ ГРИЖАХ СТРАВОХІДНОГООТВОРУ ДІАФРАГМИ Й АХАЛАЗІЇ СТРАВОХОДУ

Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, Україна

УДК 616.329/.33-008.17-07-089Н. Н. Велигоцкий, А. В. Горбулич, В. В. КомарчукПРОФИЛАКТИКА НЕБЛАГОПРИЯТНЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ КОРРЕК-

ЦИИ АНТИРЕФЛЮКСНОЙ ФУНКЦИИ КАРДИИ ПРИ ГРЫЖАХ ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯДИАФРАГМЫ И АХАЛАЗИИ ПИЩЕВОДА

Харьковская медицинская академия последипломного образования, Харьков, УкраинаСреди неблагоприятных результатов антирефлюксных процедур наиболее распространен-

ными являются дисфагия и рецидив рефлюкса. Исследование электрической и двигательнойактивности НПС позволили вычислить вклад диафрагмального компонента и разработать мо-дификации традиционных методов (Ниссена и Дора). Выполнение крурорафии и фиксация ман-жеты к ножке диафрагмы в обеих методиках позволили усилить диафрагмальную часть замы-кательного аппарата кардии и тем самым надежно корректировать рефлюкс, при этом сохраня-ется способность кардии к релаксации, что подтверждалось данными манометрии и монито-ринга рН пищевода.

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, ахалазия пищевода, лапаро-скопическая фундопликация.

UDC 616.329/.33-008.17-07-089M. M. Velygotsky, O. V. Gorbulich, V. V. KomarchukPREVENTION OF ADVERSE OUTCOMES OF LAPAROSCOPIC CORRECTION OF ANTIREFLUX

FUNCTION IN PATIENTS WITH REFLUX DISEASE AND ACHALASIAThe Kharkiv Medical Academy of Post-graduate Education, Kharkiv, UkraineBackground. Postoperative dysphagia (ranges from 3.7 to 14.3 %) and recurrence of reflux (oc-

curs in 4.5-8.0 % of cases) are most common among the adverse results of antireflux procedures.One of the options to improve the results of operative treatment is adaptation of surgical methods tothe mechanisms of functioning of the lower esophageal sphincter (LES).

Materials and methods. The study of electrical and motor activity of LES allowed to calculate thecontribution of the diaphragmal crura and to develop modifications of traditional methods with fixationof fandic warp to cruroplasty zone. Traditional methods — 27 laparoscopic Nissen fundoplication (GERDpatients), and 20 laparoscopic Dor patients (achalasia) are performed in investigation groups. Weperformed modified methods of surgical correction in 35 patients with GERD and 15 with achalasia ofcomparision groups.

Results. Esophageal manometry showed that mean relaxation LES pressure in traditional andmodified Nissen procedure were (97.2±1.7) and (4.3±1.2) mm Hg respectively (p<0.05), basal LEStone was (26.4±3.8) and (27.5±4.6) mm Hg respectively (p>0.05). In achalasia group basal pressurewere (15.8±2.1) mm Hg in Dor and (23.5±2.3) mm Hg modified Dor procedure (p<0.05), relaxationpressure were (7.7±1.8) and (4.5±0.8) (p<0.05). DeMeester index and dysphagia incidence were signifi-cantly lower in investigation groups.

Conclusion. Cruroplasty with warp fixation is significant component in antireflux procedure, whichallows use crus of the diaphragm to recreate the functionally active cardia that provides good func-tional results of operations, allowing to achieve good antireflux function of the cardia and keep itsability to relax.

Key words: hiatal hernia, achalasia of the esophagus, laparoscopic fundoplication.

Вступ

Незважаючи на значний прогрес, досягнутийостанніми роками у розробці нових способівкорекції недостатності кардії, що застосовують-ся для лікування гастроезофагеальної рефлюкс-

ної хвороби (ГЕРХ), існує низка нерозв’язанихпроблем [1; 5]. Серед несприятливих резуль-татів лікування найчастіше трапляється після-операційна дисфагія, яка навіть при виконанніфлоппі-Ниссен фундоплікакції становить від 3,7до 14,3 %, а також рецидив рефлюксу, що ви-

# 3 (149) 2015 67

вляється у 4,5–8,0 % випадків [1; 3; 5]. Віднов-лення замикального апарату кардії виконуєть-ся і після корекції ахалазії стравоходу (АС), як-що цього не зробити, то після кардіоміотомії у20–28 % хворих виникає патологічний рефлюкс [4].

Одним із варіантів поліпшення результатівлікування є урахування функціональних особ-ливостей стравохідно-шлункового переходу імеханізмів функціонування нижнього стравохід-ного сфінктера (НСС) при формуванні анти-рефлюксних бар’єрів [1; 2], що і було завдан-ням нашого дослідження

Матеріали та методи дослідження

Вивчено результати лікування 98 хворих,яким виконувалася лапароскопічна корекціяантирефлюксної функції кардії: 63 хворих наГЕРХ, яким здійснювалася хірургічна корекціянедостатності кардії, та 35 хворих на АС, якимвиконували хірургічну корекцію замикальногоапарату кардії після езофагокардіоміотомії.

До досліджуваних груп увійшли 35 пацієнтівз ГЕРХ і 15 хворих на АС, у яких проводили ко-рекцію з використанням розроблених у клініціметодик. До групи порівняння включено 27 па-цієнтів з ГЕРХ і 20 — з АС, яким виконувалитрадиційні операції (операція Ніссена і Доравідповідно). Для оцінки ефективності хірургіч-ного лікування проводили моніторинг рН стра-воходу.

З метою визначення спроможності зами-кальних механізмів кардії пацієнтам виконувалиманометрію стравохідно-шлункового переходу(рис. 1, а) разом із електроміографією НСС іаналізом спектра у двох спектральних діапазо-нах (рис. 1, б і в), що дозволяло кількісно роз-рахувати участь ніжок діафрагми та гладком’я-зової частини у підтримці тонусу НСС і розслаб-ленні його при ковтанні. Для оцінки спромож-ності замикального апарату кардії виконувалимоніторинг рН.


Аналіз функціональних особливостей підтрим-ки замикальної функції кардії дозволив розро-бити модифіковані методики корекції (рис. 2),що враховують роль діафрагмальної частиниНСС у підтримці базального тонусу, а також їїрелаксацію під час ковтання. Модифіковануфлоппі-Ніссен фундоплікацію подано на рис. 2,б і в, модифіковану геміфундоплікацію (прото-тип операції Дора) — на рис. 2, г, д і е.

Сформульовано такі принципи хірургічноїкорекції кардії:

1. Обов’язковим елементом оперативної ко-рекції замикального апарату кардії вважаємовиконання крурорафії та фундоплікації: круро-рафія, на нашу думку, дозволяє посилюватизамикальний апарат кардії, а також зберігати

функцію релаксації кардії після антирефлюкс-них операцій (див. рис. 2, а).

2. При формуванні антирефлюксної манже-ти, за винятком випадків з вираженими пору-шеннями перистальтики, охоплення стравохо-ду манжетою проводили на 360°, довжина ман-жети при цьому становила 2–3 см (за принци-пами формування флоппі-Ніссен фундопліка-ції — див. рис. 2, б).

3. Фундоплікаційну манжету фіксували до ні-жок діафрагми, що запобігало дислокації ман-жети і дозволяло ніжкам діафрагми здійснюва-ти її тракцію під час тонічного скорочення, прицьому натяг стінки шлунка передавався на аб-домінальний відділ стравоходу і посилював за-микальний потенціал кардії (див. рис. 2, б і в).

4. Вибір методики оперативної корекції та-кож враховував стан перистальтичної функціїстравоходу — при порушенні перистальтичної

Рис. 1. Визначення спроможності замикальнихмеханізмів кардії: а — моніторинг тиску у зоні ниж-нього стравохідного сфінктера; б — спектр електро-міограми діафрагмальної частини нижнього страво-хідного сфінктера; в — релаксація зони нижньогостравохідного сфінктера. Стрілками показано релак-сацію нижнього стравохідного сфінктера та синхрон-не зменшення активності електроміограми

0 20 40 60 80 100 120Час, с

30

20

10

0

Тиск НПС, мм рт. ст.

а

0 20 40 60 80Час, с

30

20

10

0

Тиск НПС, мм рт. ст.

в

б


функції і високому ризику дісфагії виконувалигеміфундоплікації (див. рис. 2, г, д і е).

5. Ахалазія стравоходу — це стан з почат-ковим порушенням перистальтичної функції,тому її корекцію виконували з використанняммодифікованої передньої геміфундоплікаціі (див.рис. 2, г, д і е).

Порівняльну характеристику манометричнихпоказників, що характеризували замикальнийпотенціал і функціональну активність зони стра-вохідно-шлункового переходу, а також індексДеМейстера у хворих в групах із різними мето-диками оперативної корекції представлено втабл. 1.

а б в

г д е

Рис. 2. Модифікована флоппі-Ніссен фундоплікація: а — крурорафія; б, в — модифі-кована методика корекції замикального апарату при гастроезофагеальній рефлюкснійхворобі (патент України № 5667); г, д, е — варіант формування геміфундоплікаційноїманжети при порушенні перистальтики або ахалазії стравоходу (патент України № 44717)

Таблиця 1Показники моторики стравохідно-шлункового переходу

при виконанні флоппі-Ніссен фундоплікації й розробленої методики

Антирефлюксні методики

Показник При корекції ГЕРХ При ахалазії

Ніссена, n=27 Модифікація, n=35 Дора, n=20 Модифікація, n=15

Базальний тиск, мм рт. ст. 26,4±3,8 27,5±4,6 15,8±2,1 23,5±2,3Тиск релаксації, мм рт. ст. 7,2±1,7 4,3±1,2* 7,7±1,8 4,5±0,8Індекс ДеМейстера 19,2±2,3 8,6±1,2* 31,2±4,1 18,6±3,4*Дисфагія, абс. (%) 3 (11) 1* (3) — —Рецидив рефлюксу, абс. (%) 2 (7) 1 (3) 5 (25) 1* (7)

Примітка. * — відмінності між групами вірогідні (p<0,05).

# 3 (149) 2015 69

Дані, наведені в табл. 1, показують, що ви-конання крурорафії та фіксація манжети до ніж-ки діафрагми в обох методиках дозволяли під-силити діафрагмальну частину замикальногоапарату кардії і таким чином надійно контролю-вати рефлюкс, при цьому зберігалася достат-ня здатність кардії до релаксації.

Висновки

1. Найефективнішими для корекції зами-кальної функції кардії є фундоплікаційні проце-дури.

2. Обов’язковим елементом при корекції за-микального апарату кардії вважаємо крурора-фію, яка дозволяє використовувати ніжки діа-фрагми для відтворення функціонально актив-ного замикального апарату кардії, що забезпе-чує добрі функціональні результати операцій,сприяючи відновленню антирефлюксної функціїкардії і збереженню її здатності до релаксації.


1. Велигоцкий Н. Н. Рефлюксная болезнь / Н. Н. Ве-лигоцкий, А. В. Горбулич. – Харків : Прапор, 2009. – 240 с.

2. Systematic review and meta-analysis of laparoscopicNissen (posterior total) versus Toupet (posterior partial)fundoplication for gastro-oesophageal reflux disease / J. A.Broeders, F. A. Mauritz, U. Ahmed Ali [et al.] // Br. J. Surg.– 2010. – Vol. 97, N 9. – Р. 1318–1330.

3. Comparison of results from a randomized trial 1 yearafter laparoscopic Nissen and Toupet fundoplications / O. O.

Koch, A. Kaindlstorfer, S. A. Antoniou [et al.] // Surg Endosc.– 2013. – Vol. 27, N 7. – Р. 2383–2390.

4. Laparoscopic Dor versus Toupet fundoplication follow-ing Heller myotomy for achalasia: results of a multicenter,prospectice, randomized-controlled trial. / A. Rawlings, N. J.Soper, B. Oelschlager [et al.] // Surg. Endosc. – 2012. –Vol. 26, N 1. – Р. 18–26.

5. Laparoscopic floppy Nissen fundoplication: 11-yearfollow-up / M. Schietroma, F. De Vita, F. Carlei [et al.] // Surg.Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. – 2013. – Vol. 23, N 3.– Р. 281–285.

REFERENCES1. Veligotsky N.N., Gorbulitch A.V. Refluxnaya bolezn

[Reflux disease]. Kharkov, Prapor, 2009. 240 p.

2. Broeders J.A., Mauritz F.A., Ahmed Ali U. et al. Syste-matic review and meta-analysis of laparoscopic Nissen (pos-terior total) versus Toupet (posterior partial) fundoplicationfor gastro-oesophageal reflux disease. Br J Surg 2010; 97(9): 1318-1330.

3. Koch O.O., Kaindlstorfer A., Antoniou S.A. et al. Com-parison of results from a randomized trial 1 year after lapar-oscopic Nissen and Toupet fundoplications. Surg. Endosc.2013; 27 (7): 2383-2390.

4. Rawlings A., Soper N.J., Oelschlager B., et al. Lapar-oscopic Dor versus Toupet fundoplication following Hellermyotomy for achalasia: results of a multicenter, prospectice,randomized-controlled trial. Surg Endosc 2012; 26 (1):18-26.

5. Schietroma M., De Vita F., Carlei F., et al. Laparo-scopic floppy Nissen fundoplication: 11-year follow-up. SurgLaparosc Endosc Percutan Tech 2013; 23 (3): 281-285.


УДК 616.329-072.1-089.168

О. Ю. Усенко, О. С. Тивончук, А. С. Лаврик,О. П. Дмитренко, А. Ю. Згонник, Б. Б. Мовчан

РЕЗУЛЬТАТИ ЕНДОВІДЕОХІРУРГІЧНИХВТРУЧАНЬ ПРИ ДОБРОЯКІСНИХЗАХВОРЮВАННЯХ СТРАВОХОДУДУ «Національний інститут хірургії та трансплантологіїімені О. О. Шалімова НАМН України», Київ, Україна

УДК 616.329-072.1-089.168А. Ю. Усенко, А. С. Тывончук, А. С. Лаврик, Е. П. Дмитренко, А. Ю. Згонник, Б. Б. МовчанРЕЗУЛЬТАТЫ ЭНДОВИДЕОХИРУРГИЧЕСКИХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ ПРИ ДОБРОКАЧЕСТВЕН-

НЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ПИЩЕВОДАГУ «Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН

Украины», Киев, УкраинаВ статье приведен опыт выполнения лапароскопических оперативных вмешательств на пи-

щеводно-желудочном переходе у 254 пациентов с доброкачественными заболеваниями пище-вода. Лапароскопические эзофагокардиомиотомия и фундопликация выполнены 148 пациен-там; лапароскопические фундопликация и крурорафия — 89 больным, 9 больным проведеныразличные виды рефундопликации, 7 — лапароскопические энуклеации миомы пищевода илижелудка, торакоскопическая дивертикулектомия эпифренального дивертикула пищевода выпол-нена 1 пациенту. Результаты исследования свидетельствуют о высокой эффективности лапаро-скопического доступа в хирургическом лечении пациентов с патологией кардиоэзофагеальной зоны.

Ключевые слова: ахалазия кардии, грыжа пищеводного отверстия диафрагмы, лейомиомапищевода, лапароскопическая эзофагокардиомиотомия, лапароскопическая фундопликация.


Вступ

Найбільш розповсюдженідоброякісні захворювання стра-воходу — ахалазія кардії (АК)і грижа стравохідного отворудіафрагми (ГСОД). Доброякіс-ні пухлини стравоходу трап-ляються рідко. Найчастіше устравоході розвиваються ле-йоміоми. Невеликі пухлинистравоходу звичайно перебіга-ють безсимптомно і виявля-ються випадково при рентге-нологічному дослідженні шлун-ково-кишкового тракту [1; 2].Ахалазія є найбільш частимпервинним порушенням мото-рики стравоходу, що потребуєоперативного лікування і ре-єструється у одної людини на100 тис. населення у рік, ха-рактеризується порушенням пе-ристальтики стравоходу та не-повним розслабленням нижньо-го стравохідного сфінктера підчас ковтання [3]. Таке захво-рювання, як ГСОД, характери-зується зміщенням органів че-ревної порожнини, крім стра-воходу, у грудну порожнинучерез стравохідний отвір діа-фрагми [4].

Питання вибору хірургічно-го доступу та низка технічнихмоментів при виконанні опера-

цій на стравоході актуальні йнині. Упроваджені 23 роки то-му відеоендохірургічні техно-логії при лікуванні доброякіс-них захворювань стравоходусьогодні розглядаються як ме-тод вибору при хірургічномулікуванні хворих на ГСОД і АК.Проте незважаючи на доситьвеликий досвід виконання ла-пароскопічних оперативнихвтручань на кардіоезофаге-альній ділянці, питання профі-лактики виникнення усклад-нень та розвитку рецидиву за-хворювання так остаточно й невирішено.

Мета роботи — вивченнярезультатів хірургічного ліку-вання хворих на доброякіснізахворювання стравоходу.


У відділенні хірургії стравохо-ду та реконструктивної гастро-ентерології НІХіТ імені О. О. Ша-лімова НАМН України з 2001по 2014 рр. лапароскопічнітехнології при виконанні опе-рацій на кардіоезофагеальнійділянці були застосовані у 258хворих. Серед них виконанілапароскопічні езофагокардіо-міотомія та фундоплікація(ЛЕКМТФ) — 148 пацієнтам на

АК; лапароскопічні фундоплі-кація та крурорафія (ЛФ) — 89хворим на ГСОД; лапароскопіч-на енуклеація лейоміоми стра-воходу або шлунка — 7 хворим;торакоскопічна дивертикулек-томія епіфренального дивер-тикула стравоходу — 1 паці-єнту. Крім того, 13 хворим ізрецидивами ГСОД виконанірізні способи лапароскопічноїрефундоплікації, серед них 8пацієнтів, прооперованих рані-ше в інших лікувальних закла-дах країни.

Серед 148 хворих на АК бу-ло 88 жінок и 60 чоловіків, се-редній вік — 43,2±12,6 (від 19до 73 років). Так, ІІ тип АК(S-подібний стравохід) спосте-рігали у 7 (4,7 %) хворих. Ще68 % пацієнтів мали в анамне-зі по два і більше курсів пнев-мокардіодилатації або введен-ня ботулотоксину. Симультан-ні операції виконані у 23 % хво-рих. Конверсія — у 2 (1,4 %)пацієнтів.

Серед хворих на ГСОД жі-нок було 53, чоловіків — 45 осіб,середній вік становив 49,9±±11,6 (від 18 до 73 років). По-казаннями до оперативноговтручання були: дисфагія — у3 хворих, рецидив гастроеза-фагеальної рефлюксної хворо-

UDC 616.329-072.1-089.168O. Yu. Usenko, O. S. Tyvonchuk, A. S. Lavryk, O. P. Dmytrenko, A. Yu. Zgonnyk, B. B. MovchanRESULTS OF ENDOVIDIOSURGERY INTERVENTIONS WITH BENIGN DISEASES OF THE

ESOPHAGUSState Institute “National Shalimov Institute of Surgery and Transplantation NAMS of Ukraine”, Kiev,

UkraineBackground. The most common benign diseases of the esophagus are achalasia cardia and hiatal

hernia. Benign tumors of the esophagus are rare. The choice of surgical approach and a number oftechnical points when performing operations on the esophagus is important today.

The aim is studying results of surgical treatment of patients with benign diseases of the eso-phagus.

Methods. Laparoscopic myotomy and fundoplication was performed in 148 patients; laparoscopicfundoplication and crural closure — 89 patients, various types of refundoplication — 9 patients,laparoscopic enucleation of leiomyoma of the esophagus or stomach — 7 patients, thoracoscopicresection of esophageal diverticulum — 1 patient.

Results. Term follow-up was 1–13 years. Excellent and good results after laparoscopic myotomywere obtained in 144 (97.3 %) patients, intraoperative complications were observed in 8 patients,relapsed achalasia — 3 patients, developed reflux esophagitis — 1 patient. Excellent and good resultsafter laparoscopic fundoplication were obtained in 84 (94.4 %) patients. Intraoperative complicationswere observed in 10 (7 %) patients. Poor treatment results were obtained in 4 patients; 3 (3.4 %)patients had relapsed hiatal hernia. Intensified expression of Barrett’s esophagus was observed in 2(2.2 %) patients after 1 and 2 years after antireflux surgery; 2 patients were performed Nissenrefundoplication, 1 of them also was made stem vagotomy; 3 patients performed laparoscopicrefundoplication; 4 patients with partial fundoplication were performed complete fundoplication.

Conclusions. Laparoscopic method allows to get excellent and good results in 93–96 % of patientsin the remote period. Laparoscopic fundoplication and myotomy is the operation of choice in the surgicaltreatment of achalasia cardia and hiatal hernia.

Key words: esophageal achalasia, hiatal hernia, esophageal leiomyoma, laparoscopic myotomy,laparoscopic fundoplication.

# 3 (149) 2015 71

би — у 4, загрудинний біль —у 2. Серед пацієнтів, оперо-ваних уперше, діагноз аксі-альна ГСОД (type I) встанов-лений 38 (42,7 %) пацієнтам;параезофагеальна ГСОД (typeII) — 28 (31,5 %) хворим; змі-шана грижа з укороченнямстравоходу (type III) — 20(22,5 %) пацієнтам; type IV —3 (3,4 %) пацієнтам. Симуль-танні операції виконані у 11(12,4 %) хворих; конверсія —у 2 (2,2 %) хворих; ЛФ заNissen — у 55; за Nissen —Rossetti — у 5; за Toupet — у23; за Nissen — Donahue (по-завагусна) — у 6 пацієнтів.Крурорафія була виконана92 %, у 5 (4,45 %) хворих булозастосовано сітчастий протезProceed.


Термін спостереження ста-новив від 1 до 13 років. Ле-тальних випадків не зафіксо-вано. Відмінні та добрі резуль-тати після ЛЕКМТФ отримані у144 (97,3 %) пацієнтів, відзна-чено зниження тиску в порож-нині стравоходу, звуження йогодіаметра, нормалізація евакуа-ції через стравохідно-шлунко-вий перехід. Спостерігалися такіінтраопераційні ускладнення,як пневмомедіастинум — у 3(2,0 %) пацієнтів, лівобічнийпневмоторакс — у 1 (0,7 %)хворого, перфорація слизовоїоболонки у 4 (2,7 %) пацієнтів.Віддалені ускладнення: реци-див ахалазії — у 3 (2,0 %) хво-рих, рефлюкс-езофагіт — 1(0,7 %) пацієнта. Рецидив АКвиник при спостереженні від 3до 5 років. Повторно виконанолапароскопічне оперативневтручання 2 (1,4 %) хворим —через 4 та 5 років після пер-винної операції. Через 3 рокипісля повторної операції у жо-дного з них не було рецидиву.Крім того, 1 (0,7 %) пацієнт від-мовився від оперативного втру-чання, йому було проведенокурс ендоскопічної пневмокар-діодилатації через 4 роки піс-ля оперативного втручання.При спостереженні протягом2 років цей хворий почував се-бе добре, даних щодо рециди-

ву захворювання не реєстру-вали.

Відмінні та добрі результатипісля ЛФ отримані у 84 (94,4 %)пацієнтів, відзначена позитив-на рентгенологічна, рН-метрич-на динаміка, відсутність або іс-тотне зниження клінічних про-явів (печія, відрижка, регургіта-ція).

Інтраопераційні ускладнен-ня мали місце у 10 (7 %) хво-рих: у 5 (6 %) — пневмомедіа-стинум, у 3 (3,4 %) — пневмо-торакс, у 1 (0,7 %) — кровоте-ча з короткої судини шлунка, у1 (0,7 %) хворого — травматич-не ушкодження печінки. Крово-теча з короткої судини шлунката печінки була зупинена ла-пароскопічно під час операції.

У 5 (5,6 %) хворих протягомперших 6 міс. спостереженняперіодично з’являлася дисфа-гія I ступеня, але це істотно невпливало на якість життя хво-рих і не потребувало додатко-вої медичної корекції.

Незадовільні результати лі-кування зафіксовані у 4 хвориху термін спостереження від 1,5до 2 років. У 3 (3,4 %) пацієн-тів виник рецидив ГСОД, у 2 зних у стравоході діагностува-ли рефлюкс-езофагіт LA-B.У 2 (2,2 %) хворих через 1 та2 роки після антирефлюксногооперативного лікування по-силилися прояви стравоходуБарретта. Через 1 рік у одноїхворої була виконана селекти-вна проксимальна ваготомія тапарціальна рефундоплікація.Через 2 роки їй провели 3 кур-си ендоскопічної абляції сли-зової оболонки стравоходуБарретта з призначенням інгі-біторів протонної помпи (ІПП).Ще одному пацієнту було про-ведено 2 курси абляції страво-ходу Барретта та призначеноІПП.

При рецидивах ГСОД 4 хво-рим, яким раніше виконалипарціальну фундоплікацію,проведено лапароскопічну по-вну рефундоплікацію, решті (9хворим) — лапароскопічні кру-рорафія та рефундоплікація заNissen, серед них: 1 — перед-ня стовбурова ваготомія, 3 —крурорафія з тефлоновимипрокладками, 4 — фундопліка-

ція з тефлоновими проклад-ками.

У 2 пацієнтів із 7 під час ену-клеації лейоміоми стравоходубула перфорована слизова обо-лонка. Дефект слизової оболон-ки було ушито під час опера-тивного втручання без перехо-ду на конверсію. У віддаленітерміни спостереження за ци-ми хворими даних щодо реци-дивів лейоміоми не виявлено.

Висновки

Прецизійність лапароскопіч-ного доступу дозволяє отрима-ти відмінні та добрі результа-ти більш ніж у 93 % пацієнтіву віддаленому періоді. Лапаро-скопічні міотомія і фундопліка-ція є операціями вибору у хі-рургічному лікуванні ахалазіїкардії та грижі стравохідногоотвору діафрагми.

ЛІТЕРАТУРА1. Pohl D. Achalasia: an Overview

of Diagnosis and Treatment / D. Pohl,R. Tutuian // Journal of Gastrointestinaland liver diseases. – 2007. – Vol. 16,N 3. – Р. 297–303.

2. Spechler S. Classification ofoesophageal motility abnormalities /S. Spechler, D. Castell // Gut. – 2001.– Vol. 49, N 1. – P. 145–151.

3. Endoscopic and surgical treat-ments for achalasia: a systematic re-view and meta-analysis / G. M. Cam-pos, E. Vittinghoff, C. Rabl [et al.] //Annals of Surgery. – 2009. – Vol 249,N 1. – Р. 45–57.

4. Hiatal hernias / C. Dean, D. Eti-enne, B. Carpentier [et al.] // Surgicaland Radiologic Anatomy. – 2012. –Vol. 34, N 4. – P. 291–300.

REFERENCES1. Pohl D., Tutuian R. Achalasia: an

Overview of Diagnosis and Treatment.Journal of Gastrointestinal and liver dis-eases. 2007; 3 (16): 297-303.

2. Spechler S., Castell D. Classifi-cation of oesophageal motility abnor-malities. Gut 2001; 1 (49): 145-151.

3. Campos G.M., Vittinghoff E.,Rabl C., Takata M., Gadenstatter M.,Lin F., Ciovica R. Endoscopic and sur-gical treatments for achalasia: a sys-tematic review and meta-analysis. An-nals of Surgery 2009; 1 (249): Р 45-57.

4. Dean C., Etienne D., Carpenti-er B., Gielecki J., Tubbs R.S., LoukasM. Hiatal hernias. Surgical and Radio-logic Anatomy 2012; 4 (34): 291-300.



Вступ

Жовчотечі по зовнішньомудренажу холедоха (ЗДХ) вини-кають унаслідок наявності ок-

люзії жовчних проток, що небула діагностована або адек-ватно ліквідована до або підчас холецистектомії. Їх часто-та залежить від якості хірургіч-

ної допомоги — рівня доопера-ційної діагностики та хірургіч-ного втручання. Причинамижовчотеч у післяопераційномуперіоді бувають: резидуаль-

УДК 616.366-002-072.1-089.819-089.87

М. Ю. Ничитайло, П. В. Огородник, Г. Ю. Мошківський,А. В. Гоман, А. Г. Дейниченко, М. С. Загрійчук, І. І. Булик, А. І. Гуцуляк

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЖОВЧОТЕЧПІСЛЯ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ

МАЛОІНВАЗИВНИХ ВТРУЧАНЬДУ «Національний інститут xipyргiї та трансплантологiї імені О. О. Шалімова

НАМН України», Київ, Україна

УДК 616.366-002-072.1-089.819-089.87М. Ю. Ничитайло, П. В. Огородник, Г. Ю. Мошковский, А. В. Гоман, А. Г. Дейниченко,

М. С. Загрийчук, И. И. Булик, А. И. ГуцулякХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ ЖЕЛЧЕИСТЕЧЕНИЙ ПОСЛЕ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ С ИС-

ПОЛЬЗОВАНИЕМ МАЛОИНВАЗИВНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВГУ «Национальный институт xиpyргии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН

Украины», Киев, УкраинаПроведен анализ результатов лечения больных с желчеистечениями после холецистэкто-

мии за последние 10 лет. Проанализированы результаты хирургического лечения 285 больныхс желчеистечениями. Выделены две группы больных. Первая — 247 (86,7 %) больных с желче-истечениями по наружному дренажу холедоха (НДХ), вторая — 38 (13,4 %) больных без НДХ. Впервой группе эндоскопическая папиллосфинктеротомия выполнена у 228 (92,3 %) больных,литоэкстракция — у 191 (77,3 %), в т. ч. с механической литотрипсией — у 47 (19,0 %) больных.Оперативное лечение лапаротомным доступом перенесли 11 (4,5 %) пациентов. Умерла 1 (0,4 %)больная. Во второй группе у 17 (44,8 %) больных выполнили эндоскопическую папиллосфинк-теротомию со стентированием или без него. Чрескожное дренирование перенесли 10 (26,3 %)больных. Релапароскопия и лапаротомия выполнены у 8 (21,0 %) и 9 (23,6 %) больных соответ-ственно. Умер 1 (2,6 %) больной.

Эндоскопические транспапиллярные и чрескожные вмешательства, релапароскопия явля-ются малотравматическими, эффективными методами при желчеистечениях после холецистэк-томий и вытеснили лапаротомию, которая применялась ранее.

Ключевые слова: желчеистечение, холецистэктомия, релапароскопия, эндоскопическая рет-роградная холангиография.

UDC 616.366-002-072.1-089.819-089.87M. Yu. Nychytaylo, P. V. Ogorodnyk, G. Yu. Moshkivskyy, A. V. Goman, A. G. Deynychenko,

M. S. Zagriychuk, I. I. Bulyk, A. I. HutsulyakSURGICAL TREATMENT OF BILE LEAKAGE AFTER CHOLECYSTECTOMY WITH USE OF

MINIINVASIVE METHODSState Institute “National Shalimov Institute of Surgery and Transplantation NAMS of Ukraine”, Kiev,

UkraineIntroduction. We studied efficacy of minimally invasive treatment of postcholecystectomy bile leak.Materials and methods. Results of treatment of 285 patients with bile leakage after cholecystec-

tomy were analyzed. All patients were treated in the Ukrainian National Institute of Surgery from 2005to 2014; 79 patients were treated in the Institute for the first time, the others had therapy differenthospitals before. Two main groups were created. First group with external biliary drainage, the se-cond group without external bile drainage. Ultrasound, CT, MRCP, fistulography, ERCP were used asdiagnostic methods. We determined the source and intensity of bile leakage, localization of liquid for-mations, the state of the bile ducts. After diagnosing percutaneous drainage, endoscopic sphincterotomywith/without endobiliary stenting were performed. If patient’s condition did not improve, relaparoscopywas performed, but at the early stages of study we used laparotomy.

Results. In first group retrograde pancreatocholangiography, papilosphincterotomy and litoextrac-tion were performed in 93.2 % of all cases. Bile leakage stopped in 6 (15.8%) patients of secondgroup. Endoscopic sphincterotomy with/without endobiliary stenting were performed in 17 patients.Percutaneous drainage was performed in 10 patients. Relaparoscopy and laparotomy were performedin 8 and 9 patients correspondently. One patient died.

Conclusions. Endoscopic and percutaneous intervention, relaparoscopy are mini-invasive andeffective methods in every kind of postcholecystectomy bile leakage.

Key words: bile leak, cholecystectomy, relaparoscopy, endoscopic retrograde cholangiography.

# 3 (149) 2015 73

ний холедохолітіаз, стенозува-льний папіліт, хронічний інду-ративний панкреатит і недіаг-ностовані пухлини периампу-лярної зони.

Жовчотечі у хворих без ЗДХпісля холецистектомії виника-ють у 0,3–2,7 % випадків [1].Значну роль в їх виникненні ві-діграють указані вище причи-ни біліарної обструкції, а крімтого, особливості оперативно-го втручання. Джерелом їх бу-ває часткове ушкодження ма-гістральних жовчних проток,але найчастіше — культі міху-рової та субвезикальних про-ток. Жовчотеча може призво-дити до утворення біломи, зо-внішньої нориці, місцевого аборозповсюдженого перитоніту,що може значно подовжуватитерміни лікування, спричинятисерйозні ускладнення і навітьлетальний кінець, особливоякщо не діагностується і не лі-кується на ранніх стадіях [2; 3].У початковому періоді, колидосвід малоінвазивних мето-дик був невеликий, жовчотечілікували консервативно, а приневдачі — виконували лапаро-томію. Зі зростанням досвідута підвищенням рівня довіридо лапароскопії та малоінвазив-них методик стало зрозуміло:жовчотечі необхідно лікувати змалоінвазивного доступу, щопотенційно знижує летальністьі покращує результати [4–6]. Мипредставляємо свій досвід за-стосування малоінвазивних ме-тодик у хворих із жовчотечамив післяопераційному періоді.


За період 2005–2014 рр. бу-ли проліковані 285 хворих ізжовчотечами після холецист-ектомії. Першу групу утворили247 (86,6 %) хворих з жовчо-течею із ЗДХ, другу — 38(13,3 %) хворих із внутрішньоюжовчотечею без ЗДХ. Із пер-шої групи у клініці НІХТ оперо-вано 68 (27,5 %) хворих, 179(72,5 %) направлено з іншихлікувально-профілактичних за-кладів. У другій групі 11 (28,9 %)пацієнтів оперували в інститу-ті, а 27 (71,1 %) направлені зінших клінік.

Чоловіків було 97 (34,0 %),жінок 188 (66,0 %), середній вік— (57,4±10,5) року (37–76 ро-ків). Основними симптомамибули виділення жовчі черезпідпечінковий дренаж або вчеревну порожнину, біль, нудо-та, гарячка і здуття живота, за-гальна слабкість. У 20 (52,6 %)хворих другої групи без ЗДХдіагноз був встановлений завмістом жовчі в інтраопера-ційно встановленому дренажіу підпечінковий простір. У 9(23,6 %) хворих діагностувалижовчний перитоніт, у 9 (23,6 %)— біломи. Після загальноклі-нічного і лабораторного дослі-дження, включаючи печінковітести, усім виконували УЗД. Так-тика для хворих із ЗДХ включа-ла виконання черездренажноїфістулографії на 2-гу–3-тю пі-сляопераційну добу, і привільній прохідності жовчнихшляхів дренаж перекривали.За наявності ознак стенозую-чого папіліту, резидуальногохоледохолітіазу виконувалипапілосфінктеротомію, літоекс-тракцію, за необхідності — ме-ханічну літотрипсію.

У другій досліджуваній гру-пі при невеликому дебіті жовчі(<300 мл) по дренажу черевноїпорожнини та відсутності явищперитоніту, без проявів ре-зидуального холедохолітіазупроводили консервативне лі-кування. При виявленні явищбіліарної гіпертензії, конкреме-нтів у загальній жовчній прото-ці (ЗЖП) виконували ендоско-пічну ретроградну холангіопа-пілографію (ЕРХПГ), папіло-сфінктеротомію з ревізією тасанацією жовчних шляхів абоендобіліарне стентування. Як-що у черевній порожнині вияв-ляли рідинні скупчення, то ви-конували їх дренування підУЗД-контролем за методикоюСельдінгера. При дебіті жовчі≥300 мл та відсутності змен-шення за 2–3 доби виконува-ли ендоскопічні декомпресив-ні втручання — папілосфінкте-ротомію, ендобіліарне стенту-вання.

При великих скупченняхжовчі у черевній порожнині,явищах жовчного перитонітувиконували релапароскопію з

санацією та дренуванням че-ревної порожнини, виявлялита лігували джерело жовчоте-чі шляхом кліпування або про-шивання.


Тривалість жовчотечі у паці-єнтів першої групи становилавід 3 до 18 діб, у середньому16 діб, у другій групі — від 6 до27 днів, у середньому 11 днів.Середній об’єм жовчотечі —580 і 270 мл у хворих першої тадругої груп відповідно.

Усім 247 хворим першоїгрупи після УЗД виконуваличерездренажну фістулографію.У 19 хворих патологію жовчнихпроток не діагностували, томудренаж був перекритий. Рези-дуальний холедохолітіаз діа-гностовано у 132 (53,4 %) хво-рих, стенозувальний папіліт —у 17 (6,9 %), їх поєднання — у79 (31,9 %), тубулярний стенозЗЖП — у 2 (0,8 %), пухлини пе-ріампулярної зони — у 2 (0,8 %).Ендоскопічна папілосфінктеро-томія виконана у 228 (92,3 %)хворих, літоекстракція — у 191(77,3 %), у тому числі з механіч-ною літотріпсією через транс-папілярний доступ — у 47(19,0 %) хворих. Черезшкірнедренуваня рідинних скупченьпід УЗ-контролем виконане у 9(3,6 %) хворих (табл. 1). У 7(2,8 %) пацієнтів множинні ен-доскопічні спроби видалитивеликі множинні конкрементиЗЖП були неефективними. Злапаротомного доступу оперо-вані 11 (4,5 %) хворих, холедо-холітотомія виконана у 7 (2,8 %)пацієнтів, холедоходуоденос-томія — у 2 (0,8 %) пацієнтів,гепатикоєюностомія також у 2(0,8 %) хворих.

Серед хворих другої групичерезшкірно-черезпечінковедренування скупчень під УЗ-контролем проведено у 10(26,3 %) хворих, у 3 (7,8 %)із них попередньо виконанаЕРХПГ + папілосфінктеротоміята літоекстракція. У 2 (5,2 %)хворих ЕРХПГ виконана післячерезшкірного дренування,враховуючи дебіт жовчі більше300 мл, що був спричиненийхоледохолітіазом та стенозу-


вальним папілітом. У 6 (15,7 %)хворих із зовнішніми жовчо-течами дебіт жовчі був менше300 мл, поступово зменшивсяі жовчотеча припинилася са-мостійно протягом 5–14 днів.Серед інших 14 (36,8 %) хво-рих, у яких дебіт жовчі ста-новив ≥ 300 мл та не зменшу-вався, ЕРХПГ виконали у 12(31,6 %) випадках. Холедохо-літіаз був діагностований у 8(21,0 %) хворих, жовчні прото-ки сановані ендоскопічно. Ен-добіліарні стенти встановленіу 6 (15,8 %) хворих. ЕРХПГ ви-конана у 17 (44,7 %) пацієнтів,у всіх випадках успішно (див.табл. 1).

В однієї хворої при дослі-дженні фістулограми, ЕРХПГ імагнітно-резонансної холангіо-панкреатографії (МРХПГ) ви-явлено рідкісне ушкодженнялівої часткової протоки з утво-ренням біломи, яка була дре-нована черезшкірно. Дебіт жов-чі становив 280 мл і поступо-во зменшувався, а жовчотечаприпинилася. При спостережен-ні через рік стан задовільний,спостерігається атрофія лівоїчастки (рис. 1, 2). У 8 (21,0 %)хворих виконані релапароско-пічні санації та дренування че-ревної порожнини, показаннямдо яких був жовчний перитоніт,у 6 (15,8 %) з них після через-шкірного дренування та ен-доскопічних втручань, що бу-ли недостатньо ефективні. У 2(5,3 %) хворих релапароскопіябула виконана одразу післявиявлення рідини у черевнійпорожнині та відсутності пато-логії магістральних жовчних

Таблиця 1Малоінвазивні втручання у хворих з жовчотечами, абс. (%)

Вид втручання Перша Другагрупа, n=247 група, n=38

Черезшкірне дренування 9 (3,6) 10 (26,3)ЕПСТ 37 (15,0) 5 (13,1)ЕПСТ + літоекстракція 144 (58,3) 9 (23,7)ЕПСТ + літотрипсія + літоекстракція 47 (19,0) 3 (7,9)Релапароскопія 0 8 (21,0)Відкриті втручання 11 (4,4) 9 (23,7)

Примітка. У деяких хворих виконували декілька втручань одночасно, на-приклад черезшкірне дренування та ендоскопічна папілосфінктеротомія(ЕПСТ) або ЕПСТ та відкрите втручання.

проток за даними МРХПГ. Дже-релами жовчотечі у 2 (5,3 %)хворих були культя міхуровоїпротоки без кліпси, у 4 (10,6 %)— субвезикальні протоки в ложіжовчного міхура, у 1 (2,6 %) —ушкодження аберантної прото-ки, у 1 (2,6 %) пацієнта пато-логії не виявлено. На почат-кових етапах дослідження, з2005 по 2007 рр., у 9 (23,7 %)хворих виконано лапаротомію(показаннями були явища пе-ритоніту чи тривала жовчоте-ча). Джерелами жовчотечі у 4(10,6 %) хворих виявилися не-кліпована культя міхуровоїпротоки, у 2 (5,3 %) — субве-зикальні протоки в ложі жовч-ного міхура, у 1 (2,6 %) — абе-рантна протока, у 2 (5,3 %) —патології не виявлено (табл. 2).При цьому холедохолітіаз бувдіагностований та ліквідова-ний у 4 (10,5 %) хворих. Помер1 (2,6 %) пацієнт, у якого роз-винулася гостра серцево-су-динна недостатність на фонісанованого під час лапарото-мії жовчного перитоніту. Се-ред ускладнень ендоскопічнихвтручань у 2 (5,3 %) хворихспостерігались явища гостро-го панкреатиту помірної тяжко-сті, черезшкірні втручання про-ведені без ускладнень.

Наявність ЗДХ рятує хворо-го від наслідків біліарної гіпер-тензії, дає змогу провести фі-стулографію та виявити причи-ни біліарного блоку. У більшо-сті випадків це резидуальныйхоледохолітіаз, стенозуваль-ний папіліт або їх поєднання,що ефективно лікуються ендо-скопічним транспапілярним

Таблиця 2Джерела жовчотеч у хворих

другої групи, абс. (%)

Джерело жовчотечі Кількість хворих

Культя 13 (34,2)міхурової протоки

Ложе 6 (15,8)жовчного міхура

Крайове ушкоджен- 1 (2,6)ня холедоха

Аберантна протока 2 (5,3)

Не виявлено 16 (42,1)

Усього 38 (100)

Рис. 1. Фістулографія хворої Б.через 8 днів після черезшкірногодренування біломи дренажемpigtail. Контрастування тільки лівоїчасткової протоки: 1 — протокаIV сегмента; 2 — залишкова по-рожнина біломи, протоки правоїчастки (правіше першої стрілки)не контрастуються; 3 — кліпси накульті лівої часткової протоки

1

2

3

Рис. 2. Магнітно-резонанснахолангіопанкреатографія хвороїБ.: 1, 2 — праві передні сегмен-тарні протоки; 3 — права заднясекторальна протока; 4 — роз-ширена ліва часткова протока; 5,6 — гепатикохоледох без ознакгіпертензії

12

3 4

5

6

Sag>Cor>Tra -1

HAR

# 3 (149) 2015 75

доступом. Тільки у деяких ви-падках не вдається ендоско-пічно видалити конкременти,тоді необхідна повторна опе-рація, що є неприємним момен-том як для хворого, так і дляхірурга. Ефективність ендоско-пічного лікування залежить віддосвіду спеціаліста, що вико-нує втручання, та технічногозабезпечення. Рідко причиноюжовчотечі по ЗДХ є не діагно-стовані до операції тубулярнийстеноз ЗЖП, періампулярніпухлини.

Більшість жовчотеч із субве-зикальних проток (проток Люш-ка) не діагностуються під часлапароскопічної холецистекто-мії, що зумовлено підвищенимтиском у черевній порожниніпри лапароскопічній операціїта уповільненим виділеннямжовчі під час загального нар-козу. Тому слід ретельно огля-дати ложе жовчного міхура напредмет можливого ушкоджен-ня дрібних ходів Люшка, корис-ним є застосування для цьогомарлевого тупфера. Крім того,спайковий процес у ложі жовч-ного міхура після лапароско-пічної холецистектомії (ЛХЕ)незначний, тому жовчотеча зушкоджених дрібних жовчнихпроток не може швидко при-пинитися [7]. Це пояснює біль-шу кількість жовчотеч із ложажовчного міхура після ЛХЕ по-рівняно з відкритими операці-ями, коли ложе зашивається.Труднощі післяопераційної ді-агностики джерела жовчотечіполягають ще й у тому, що придіагностичній ЕРХПГ не вини-кає екстравазації контраступри перерізанні аберантноїпротоки і кліпуванні її централь-ної культі та при пересіченніпечінково-міхурових проток,проток Люшка. Також при тан-генціальному ушкодженні суб-везикальних проток рідко до-сягається достатній тиск конт-растної речовини для її екстра-вазації через віддалений таневеликий дефект. Такі видиушкодження можна діагносту-вати тільки при релапароско-пії або лапаротомії. Для діа-гностики жовчотеч з аберант-них проток слід одночасно по-рівняти МРХПГ та ЕРХПГ, при

цьому на ЕРХПГ буде відсут-нє контрастування пересіченоїсегментарної або секторальноїпротоки порівняно з МРХПГ,де вона візуалізуватиметься.Крім того, на жовчотечу з абе-рантної протоки буде вказува-ти відсутність зменшення дебі-ту жовчі після ендобіліарноїдекомпресії [8].

У діагностично-лікувально-му алгоритмі ми орієнтували-ся на дебіт жовчі та наявністьознак перитоніту. Якщо дебітжовчі був ≥300 мл і не зменшу-вався в динаміці, це вказува-ло на достатньо великий де-фект у ЗЖП або наявність бі-ліарної гіпертензії (резидуаль-ный холедохолітіаз, стенозува-льний папіліт). У таких випад-ках виконували ЕРХПГ у пла-новому порядку з метою діа-гностики та одночасного ліку-вального втручання (літоекс-тракція, папілосфінктеротомія,ендобіліарне стентування). Уразі появи ознак жовчного пе-ритоніту на 2-гу–3-тю після-операційну добу необхідна ур-гентна ЕРХПГ. З діагностич-ною метою потрібно невідклад-но виконувати МРХПГ, що єнеінвазивним методом, якийнадає повну інформацію щодопрохідності жовчних проток,наявності холедохолітіазу, бі-ліарної гіпертензії, локалізаціїрідинних скупчень. При вияв-ленні вказаних станів, невід-кладно виконували ЕРХПГ злікувальною метою та налаго-джували адекватне дренуван-ня черевної порожнини. Призбереженні чи наростанні явищперитоніту проводили рела-пароскопічне втручання. Якщодані МРХПГ вказували на від-сутність холедохолітіазу та бі-ліарної гіпертензії за наявно-сті ознак жовчного перитоніту,виконували релапароскопіюбез ЕРХПГ [9; 10]. Доброякіснівластивості жовчного перито-ніту сприяють ефективностімалоінвазивного лікування.Слід відмітити, що особливопри тяжких холецистектоміяхдренування підпечінковогопростору полегшує діагности-ку та лікування жовчотеч, йогослід проводити при гостромухолециститі та технічних склад-

нощах при хронічному холеци-ститі. Водночас при неадеква-тному встановленні дренажуабо його зміщенні, перекриттіпросвіту, передчасному вида-ленні жовчотеча може не про-явитися, що й спостерігали у 4(10,5 %) з 20 (52,6 %) хворихіз дренуванням черевної поро-жнини.

Висновки

Застосування МРХПГ, через-шкірно-черезпечінкових втру-чань, ендоскопічної транспапі-лярної декомпресії жовчнихпроток, релапароскопії даєможливість проводити лікуван-ня післяопераційних жовчотечіз використанням малоінвазив-них технологій та уникати ви-конання лапаротомії.

2. Впровадження малоінва-зивних транспапілярних і ла-пароскопічних втручань, через-шкірно-черезпечінкових дрену-вань під контролем УЗД знизи-ло кількість лапаротомій у пер-шій групі до 4,5 %.

3. Запропоновані методи лі-кування жовчотеч у хворихдругої групи дозволили уникну-ти виконання лапаротомій заостанні 8 років. Лише на етапіосвоєння методики, у перші2 роки, лапаротомію виконаноу 9 (23,7 %) хворих.


1. Диагностика и лечение раннихбилиарных осложнений после холе-цистэктомии / Н. А. Кузнецов, А. А.Соколов, А. Т. Бронтвейн, Э. Н. Ар-темкин // Хирургия. – 2011. – № 3. –С. 3–7.

2. Профилактика поврежденийжелчных протоков при лапароскопи-ческой холецистэктомии: клиниче-ские рекомендации / М. Е. Ничитай-ло, В. В. Грубник, А. В. Скумс [и др.]// Клінічна хірургія. – 2013. – N 6. –С. 5–9.

3. Causes and prevention of laparo-scopic bile duct injuries: Analysis of252 cases from a human factors andcognitive psychology perspective /L. Way, L. Stewart, W. Gantert [et al.]// Ann. Surg. – 2009. – Vol. 237. – P. 460–469.

4. Endoscopic management ofpostcholecystectomy biliary leakage/ V. Singh, G. Singh, G. R. Verma,R. Gupta // Hepatobiliary Pancreat.Dis. Int. – 2010. – Vol. 9, N 4. – Р. 409–413.


5. Treatment of biliary complica-tions after laparoscopic cholecystecto-my / A. Nordin, J. M. Gronroos, H. Maki-salo [et al.] // Scandinavian Journal ofSurgery. – 2011. – Vol. 100. – Р. 42–48.

6. Relaparoscopy in Minor BileLeakage After Laparoscopic Cholecys-tectomy: An Alternative Approach? /A. R. Barband, A. Daryani, M. Bassir,A. Fakhree // Surg. Laparosc. Endosc.Percutan. Tech. – 2011. – Vol. 21, N 4.– Р. 288–291.

7. Bile leakage following laparo-scopic cholecystectomy / J. L. Albas-ini, V. S. Aledo, S. P. Dexter [et al.]// Surg. Endosc. – 2010. – Vol. 9, N 12.– Р. 274–277.

8. Non-Operative Management ofRight Posterior Sectoral Duct InjuryFollowing Laparoscopic Cholecystecto-my / L. M. Mazer, E. B. Tapper, J. M.Sarmiento [et al.] // J. Gastrointest.Surg. – 2011. – Vol. 15. – P. 1237–1242.

9. An algorithm for the managementof bile leak following laparoscopiccholecystectomy / F. Ahmad, R. N.Saunders, G. M. Lloyd [et al.] // Ann.R. Coll. Surg. Engl. – 2009. – Vol. 89,N 1. – Р. 51–56.

10. Zerem E. Minimally invasivemanagement of biliary complications

after laparoscopic cholecystectomy /E. Zerem, S. Omerovic // EuropeanJournal of Internal Medicine. – 2009. –Vol. 20. – P. 686–689.

REFERECES

1. Kuznetsov N.A., Sokolov A.A.,Brontvein A.T., Artemkin E.N. Diagnos-tics and treatment of postcholecystec-tomy biliary complications. Khirurgiia2011; 3: 3-7.

2. Nichitailo M.E., Grubnik V.V.,Skums A.V., Ogorodnik P.V., Tkachen-ko A.I., Malinovskiy A.V. Prophylaxis ofinjuries of biliary ducts in laparoscopiccholecystectomy: clinical recommenda-tions of Ukrainian association of spe-cialists for miniinvasive, endoscopicand laser technologies. Klin Khir 2013;6: 5-10.

3. Way L.W., Stewart L., GantertW., Liu K., Lee C.M., Whang K., Hunt-er J.G. Causes and prevention of lapar-oscopic bile duct injuries: Analysis of252 cases from a human factors andcognitive psychology perspective. AnnSurg 2009; 237: 460-469.

4. Singh V., Singh G., Verma G. R.,Gupta R. Endoscopic management ofpostcholecystectomy biliary leakage.Hepatobiliary Pancreat Dis Int 2010; 9(4): 409-413.

УДК 616.366-002.1-089.87-072.1

К. І. Шаповалова, В. В. Грубник, О. С. Дюжев, Р. П. Ромак

РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХПАНКРЕАТИТІВ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХ

ВТРУЧАНЬ НА ПРОТОКОВІЙ СИСТЕМІ ПЕЧІНКИОдеський національний медичний університет, Одеса, Україна,

Одеська обласна клінічна лікарня, Одеса, Україна

УДК 616.366-002.1-089.87-072.1Е. И. Шаповалова, В. В. Грубник, А. С. Дюжев, Р. П. РомакРИСК ВОЗНИКНОВЕНИЯ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ПАНКРЕАТИТОВ ПОСЛЕ ЛАПАРО-

СКОПИЧЕСКИХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ НА ПРОТОКОВОЙ СИСТЕМЕ ПЕЧЕНИОдесский национальный медицинский университет, Одесса, Украина,Одесская областная клиническая больница, Одесса, УкраинаПредставлены результаты различных транспапиллярных вмешательств у больных с желчно-

каменной болезнью, осложненной холедохолитиазом, обусловленным наличием мелких конкре-ментов в холедохе. Группа исследуемых больных составила 94 пациента в возрасте от 35 до75 лет, которым выполнялась лапаросокпическая холецистэктомия. Ревизия протоковой систе-мы печени проводилась под контролем интраоперационной холангиографии и интраопераци-онной холангиоскопии. Конкременты удалялись с помощью корзинки Дормиа, путем «сцежива-ниия» и вымыванием. Для обеспечения полного вымывания конкрементов в просвет двенадца-типерстной кишки у 22 больных были применены методика баллонной дилатации большого дуо-денального сосочка. В последующем проведено сравнение частоты возникновения транзитор-ной гиперамилаземии в послеоперационном периоде при различных транспапиллярных вме-шательствах.

Ключевые слова: послеоперационный панкреатит, желчнокаменная болезнь, большой дуо-денальный сосок.

5. Nordin A., Gronroos J. M., Maki-salo H. et al. Treatment of biliary com-plications after laparoscopic cholecyst-ectomy. Scandinavian Journal of Sur-gery 2011; 100: 42-48.

6. Barband A.R., Daryani A., Bas-sir M., Fakhree A. Relaparoscopy inMinor Bile Leakage After Laparoscop-ic Cholecystectomy: An Alternative Ap-proach? Surg Laparosc Endosc Percu-tan Tech 2011; 21(4): 288-291.

7. Albasini J.L., Aledo V.S., DexterS.P., Marton J., Martin I.G., Mc MahonM. Bile leakage following laparoscopiccholecystectomy. Surg Endosc 2010;9(12): 274-277.

8. Mazer L.M., Tapper E.B., Sarmi-ento J.M. et al. Non-Operative Manage-ment of Right Posterior Sectoral DuctInjury Following Laparoscopic Chole-cystectomy. J Gastrointest Surg 2011;15: 1237-1242.

9. Ahmad F., Saunders R. N., LloydG.M., Lloyd D.M., Robertson G. An al-gorithm for the management of bile leakfollowng laparoscopic cholecystecto-my. Ann R Coll Surg Engl 2009; 89 (1):51-56.

10. Zerem E., Omerovic S. Minimal-ly invasive management of biliary com-plications after laparoscopic cholecys-tectomy. European Journal of InternalMedicine 2009; 20: 686-689.


# 3 (149) 2015 77

Вступ

Одним з небезпечних усклад-нень біліарної хірургії є розви-ток гострого панкреатиту післявиконання транспапілярнихвтручань як при лапароскопіч-них, так і ендоскопічних опера-ціях [1; 4].

Під час аналізу матеріалівнашої клініки за останні 5 роківвстановлено, що розвиток гос-трого панкреатиту після транс-папілярних втручань відповідаєаналогічним висновкам укра-

їнських фахівців, а також колегклінік Європи і США [9].

Причини цього ускладненнядосить різноманітні [2; 5], але,на думку більшості авторів, цевикликано, насамперед, трав-матизацією ампулярної та пе-ріампулярної зон великого дуо-денального сосочка (ВДС), атак само травмою Вірсунговоїпротоки [6], що призводить довиникнення запального проце-су в паренхімі головки підшлун-кової залози з розвитком по-дальших ускладнень [3].

У деяких публікаціях [7] є ці-леспрямовані рекомендації са-ме про «дбайливіше» ставлен-ня до структури ВДС і дисталь-них відділів холедоха. Такожнеоднозначна думка щодо за-стосування різних способівтранспапілярних втручань, од-ним з яких є метод балонноїдилатації ВДС [8].

Проте, незважаючи на кри-тику і стримане ставлення дометодики балонної дилатації,останнім часом почали з'явля-тися публікації, у яких прагнен-

UDC 616.366-002.1-089.87-072.1K. I. Shapovalova, V. V. Grubnik, A. S. Dyuzhev, R. P. RomakTHE RISK OF POSTOPERATIVE PANCREATITIS AFTER LAPAROSCOPIC INTERVENTIONS

IN THE DUCTAL SYSTEM OF THE LIVERThe Odessa National Medical University, Odessa, UkraineIn the real work results of various transpapillary interventions at patients suffering from biliary stones

complicated with choledocholythiasis, the existence of small concrements in the choledochus are pre-sented. One of the most dangerous complications of biliary surgery is the development of acute pan-creatitis after the transpapillary interventions both in the laparoscopic and endoscopic surgery. Theanalysis of materials at our clinic for the past 5 years revealed that acute pancreatitis occurs aftertranspapillary intervention development. The reasons for this are various complications but accordingto most authors, this is due primarily to the injuries of ampullar and periampular area as well as largeduodenal papilla and Virsung’s duct injury which leads to inflammation of the pancreatic head paren-chyma with the development of further complications.

The aim of our study was to reduce the risk of postoperative pancreatitis using balloon dilata-tion.

Materials and methods. During 2014 at the Sumy Regional Hospital there was conducted acomparative study of laparoscopic interventions for choledocholithiasis, which included 94 pa-tients. The age of patients was 35–75 years, mean age was (52.0±5.4) years. Urgently there wereadmitted (29.8%) with an attack of acute calculous cholecystitis, other patients were hospitalizedin a planned manner with the presence of chronic calculous cholecystitis. The presence of jaun-dice with increased total bilirubin blood from 45 to 200 mmol/l was noted in 57 patients (60.6%).In the preoperative stage choledocholithiasis was diagnosed in 61 (64.8%) patients, and 26 (27.6%)patients anticipated with more probability, and 7 (7.4%) patients with choledocholithiasis diagno-sis was established intraoperatively. All patients were operated laparoscopically by the standardmethod.

In the first group of patients that were 35 (37.2%) patients, common bile duct revision was carriedout without transpapillaric interventions, and in the second group, 59 (62.7%) patients with commonbile duct revision were carried out transpapillaric intervention (balloon dilatation — 28 patients, bougi-nage — 18 patients, pushing calculus end with the fybrocholedoscope into the lumen of the duode-num — 8 patients, ERCP and partial papillosphinctrotomia followed with lytoextraction — 5 patients).Laparoscopic intervention was ended by Pykovski drainage in 74 patients, and Kerry’s — 20 pa-tients.

Results. In the first group there were no complications but in 4 patients of this group duringthe first 3–4 days after surgery there was observed a small (20–30 ml) bile leakage from catchingdrainages, 6 patients of this group were observed transient increase blood amylase 1–2 daysafter surgery that did not require significant medical correction. The second group — 47 (79.6%)patients were noted transient increase in blood amylase to 80–100 IU/l in the first 3 days aftersurgery. In 26 patients who performed bouginage and pushing calculus with end of the fibro-choledochoscope there was registered transient increase in blood amylase accompanied by steadyincrease in pressure in the ductal system of the liver, leading to increased external loss of bilefrom 7–14 days.

The increase in pressure in the ductal system of the liver was observed in 14 patients who wereperformed balloon dilatation. The pressure in the ductal system of the liver stabilized within 2–3 days.The development of acute pancreatitis with increased blood amylase 120 U/L in the second group ofpatients was observed in 9 cases: in two cases after partial papilotomy and ERCP followed by removalof concrements herniation, in 4 patients who were performed balloon dilatation, and in 3 patients withbouginage of distal choledochus and VDS. It should be noted that removal of calculus in the lumen ofthe duodenum is greatly facilitated in patients who underwent balloon dilatation, and these patientswere not detected residual choledocholithiasis and unselected cases of acute pancreatitis in the post-operative period.

Key words: postoperative pancreatitis, cholelithiasis, large duodenal nipple.


ня зберегти цілісність сфінктер-ного апарату ВДС сприяло по-верненню інтересу для більшширокого використання цієї ме-тодики при втручаннях з приво-ду холедохолітіазу [2].

На жаль, сьогодні, не визна-чено єдиних показань і оста-точно не розроблені парамет-ри використання методу ба-лонної дилатації, що залишаєцю тематику актуальною.

Мета нашої роботи — зни-ження ризику розвитку після-операційного панкреатиту привикористанні балонної дила-тації.


Протягом 2014 р. на базіОдеської обласної клінічної лі-карні було проведено порівня-льне дослідження лапароско-пічних втручань із приводу хо-ледохолітіазу, яке включало94 пацієнти. Вік хворих стано-вив 35–75 років, середній вік— (52±5,4) року. Ургентно доклініки надійшли 28 (29,8 %)хворих з нападом гострогокалькульозного холециститу,інші хворі були госпіталізованів плановому порядку з хроніч-ним калькульозним холецисти-том. Наявність жовтяниці з під-вищенням загального білірубі-ну крові від 45 до 200 мкмоль/лзазначалася у 57 (60,6 %) хво-рих. На передопераційному ета-пі холедохолітіаз діагностова-но у 61 (64,8 %) хворого, а у26 (27,6 %) хворих передба-чався з більшим ступенем імо-вірності, у 7 (7,4 %) хворих діа-гноз холедохолітіазу був вста-новлений інтраопераційно.

Усі хворі оперовані лапаро-скопічно за стандартною мето-дикою.

У першій групі хворих, якасклалася із 35 (37,2 %) пацієн-тів, ревізію загальної жовчноїпротоки проводили без транс-папілярних втручань, а у дру-

гій групі — 59 (62,7 %) хворих— ревізію загальної жовчноїпротоки виконували з транспа-пілярними втручаннями (ба-лонна дилатація ВДС — у 28хворих, бужування ВДС — 18,проштовхування конкрементівкінцем фіброхоледоскопа впросвіт дванадцятипалої киш-ки — у 8, ендоскопічна ретро-градна холангіопанкреатогра-фія (ЕРХПГ) і часткова папіло-сфінктеротомія з подальшоюлітоекстракцією конкрементів— у 5).

Лапароскопічні втручанняна протоковій системі печінкизакінчувалися дренуваннямхоледоха за Піковським у 74хворих, а у 20 хворих — дре-нуванням холедоха за Керром.


У 7 хворих, у яких на перед-операційному етапі не перед-бачали наявність конкрементіву загальній жовчній протоці, хо-ледохолітіаз діагностовано ін-траопераційно. У цих пацієнтівзафіксовано помірне розши-рення холедоха до 8–10 мм удіаметрі та розширення про-токи міхура, у просвіті холедо-ха виявлені множинні конкре-менти діаметром від 3 до 5 мм.

У 5 хворих були виявленіпоодинокі вклинені конкремен-ти діаметром до 7 мм. Цимхворим була вконана ендоско-пічна папілосфінктеротомія. Урешти хворих, у яких на мо-мент надходження до стаціо-нару було діагностовано холе-дохолітіаз або він передбача-вся з більшим ступенем імовір-ності, діагноз підтвердженийінтраопераційно. У цих хворихдіаметр конкрементів не пере-вищував 5–6 мм. За данимихолангіографії та холангіоско-пії, у 14 хворих виявлено зву-ження вічка ВДС унаслідок на-бряку на тлі гострого папілітуабо хронічного стенозувально-

го папіліту. Резидуальний хо-ледохолітіаз у післяоперацій-ному періоді виявлено у 3 хво-рих. Цим хворим у подальшо-му ендоскопічно була прове-дена балонна дилатація з ви-даленням конкрементів за до-помогою ендосокпічного холе-дохоекстрактора.

У першій групі хворих у піс-ляопераційному періоді яких-небудь серйозних ускладненьне відмічалося, у 4 пацієнтів цієїгрупи у перші 3–4 доби післяоперації відзначалося незнач-не (20–30 мл) витікання жовчіпо уловлюючих дренажах, у 6хворих цієї групи було відзна-чено транзиторне підвищенняамілази крові на 1-шу–2-гу до-бу після операції, що не потре-бувало суттєвої медикаментоз-ної корекції. У другій групі у 47(79,6 %) пацієнтів відмічалосятранзиторне підвищення аміла-зи крові до 80–100 ОД/л протя-гом перших трьох діб з момен-ту операції. У 26 хворих, якимвиконували бужування і про-штовхування конкрементів кін-цем фіброхоледохоскопа, тран-зиторне підвищення амілазикрові супроводжувалося стій-ким підвищенням тиску в про-токовій системі печінки, що при-зводило до зростання зовніш-ніх втрат жовчі від 7 до 14 діб.

Підвищення тиску в прото-ковій системі печінки спосте-рігалось у 14 хворих, яким ви-конувалася балонна дилатаціяВДС. Тиск у протоковій систе-мі печінки стабілізувався на2-гу–3-тю добу.

Розвиток гострого панкреа-титу з підвищенням амілазикрові понад 120 ОД/л у другійгрупі хворих відмічено у 9 ви-падках: у 2 пацієнтів після про-ведення часткової папілотоміїта ЕРХПГ з подальшим вида-ленням вклиненого конкремен-та, у 4 хворих, яким викону-валася балонна дилатація, і у3 хворих після бужування ди-

# 3 (149) 2015 79

стальних відділів холедоха іВДС.

Видалення (вимивання) кон-крементів у просвіт дванадця-типалої кишки значно полег-шувалось у хворих, яким булавиконана балонна дилатація.У цих хворих у післяоперацій-ному періоді не було виявле-но резидуального холедохолі-тіазу та не відмічено випадківрозвитку гострого панкреа-титу.

Висновки

Вищевикладене показує, щопри виконанні транспапілярнихвтручань ризик розвитку гостро-го післяопераційного панкреа-титу різко зростає. При викори-станні методики балонної ди-латації ризик розвитку гостро-го післяопераційного панкреа-титу не відрізняється від ризи-ку при інших транспапілярнихвтручаннях. У зв’язку з цим до-цільна розробка нових мето-дик балонної дилатації, що за-побігають розвитку деструктив-ного панкреатиту.


1. Therapeutic intervention and sur-gery of acute pancreatitis / H. Amano,T. Takada, S. Isaji [et al.] // Journal ofHepatobiliary Pancreatic Sciences. –2010. – Vol. 17. – P. 53–59.

2. Осложнения эндоскопическихтранспапиллярных вмешательств убольных доброкачественными забо-леваниями желчных протоков / С. В.Тарасенко, Е. М. Брянцев, С. Л. Ма-раховский, А. А. Копейкин // Анналыхирургической гепатологии. – 2010. –№ 15. – С. 21–26.

3. Ранние и поздние осложненияпосле эндоскопических транспапил-лярных вмешательств / М. Е. Ничи-тайло, П. В. Огородник, А. Г. Дейни-ченко, С. Н. Леоненко // Украинскийжурнал малоинвазивной и эндоско-пической хирургии. – 2009. – Т. 13,№ 3. – C. 38–39.

4. Пути повышения эффективно-сти эндоскопических методов леченияострого холецистита и его осложне-ний / П. М. Назаренко, Д. П. Назарен-

ко, О. Н. Тарасов, Я. В. Янголенко //Хирургия. – 2010. – № 9. – С. 42–46.

5. Мищенко В. В. Желчнокамен-ная болезнь, осложненная холедо-холитиазом — тактика лечения/ В. В. Мищенко, П. И. Пустовойт,Д. В. Герасимов // ХХІІ з’їзд хірургівУкраїни, 2–5 черв. 2010 р., Вінниця :матеріали. – Вінниця, 2010. – Т. 2. –С. 47–48.

6. Risk factors for recurrent bileduct stones after endoscopic papillaryballoon dilation: long-term follow-upstudy / A. Ohashi, K. Tamada, S. Wada[et al.] // Digestive Endoscopy. – 2009.– Vol. 21. – P. 73–77.

7. Immune dysregulation in patientswith severe acute pancreatitis / Y. Shen,N. Cui, B. Miao, E. Zhao // Inflamma-tion. – 2011. – Vol. 34, N 1. – P. 36–42.

8. Two-stage vs single-stage manage-ment for concomitant gallstones and com-mon bile duct stones / J. Lu, Y. Cheng,X. Z. Xiong [et al.] // World Journalof Gastroenterology. – 2012. – Vol. 18,N 24. – P. 3156–3166.

9. Васильев А. А. Пути профилак-тики острого панкреатита после эн-доскопических вмешательств набольшом сосочке двенадцатиперст-ной кишки / А. А. Васильев // Укра-їнський журнал хірургії. – 2011. – № 1(10). – С. 152–156.

REFERENCES

1. Amano H., Takada T., Isaji S.,Takeyama Y., Hirata K., Yoshida M.,Mayumi T., Yamanouchi E., GabataT., Kadoya M., Hattori T., Hirota M.,Kimura Y., Takeda K., Wada K., Seki-moto M., Kiriyama S., Yokoe M., Hiro-ta M., Arata S. Therapeutic interven-tion and surgery of acute pancreatitis.Journal of Hepatobiliary PancreaticSciences 2010; 17: 53-59.

2. Tarasenko S.C., BryantsevE.M., Marakhovsky S.L., KopeikinA.A. Complications of endoscopictranspapillary interventions in patientswith benign diseases of the bile ducts.Annaly khirurg. gepatologii 2010; 15:21-26.

3. Nychitailo M.E., Ogorodnik P.V.,Deynichenko A.G., Leonenko S.N.Early and late complications after en-doscopic transpapillary interventions.Ukr. Zhurnal maloinvazivnoy i endo-skopicheskoy khirurgii 2009; 13 (3):38-39.

4. Nazarenko P.M., NazarenkoD.P., Tarasov O.N., Yangolenko Ya.V.

Ways of increasing the effectivenessof endoscopic techniques in the treat-ment of acute cholecystitis and itscomplications. Khirurgiya 2010; 9:42-46.

5. Mishchenko V.V., Pustovoit P.I.,Gerasimov D.V. Cholelithiasis compli-cated by choledocholithiasis — treat-ment. Mater. XXII siezda khirurgov Uk-rainy, 2-5, 10. 2010, Vinnytsya, 2010;2: 47-48.

6. Ohashi A., Tamada K., Wada S.,Hatanaka H., Tomiyama T., Tano S.,Nakazawa K., Sugano K. Risk factorsfor recurrent bile duct stones after en-doscopic papillary balloon dilation:long-term follow-up study. Dig Endosc.2009; 21: 73-77.

7. Shen Y., Cui N., Miao B., Zhao E.Immune dysregulation in patients withsevere acute pancreatitis. Inflammation2011; 34: 36-42.

8. Lu J., Cheng Y., Xiong X.Z. etal. Two-stage vs single-stage man-agement for concomitant gallstonesand common bile duct stones. Wld. J.Gastroenterol 2012; 18 (24): 3156-3166.

10. Vasiliev A.A. Ways of prevent-ing acute pancreatitis after endoscop-ic interventions on a large papilla of theduodenum. Ukr. zhurnal khirurg 2011;10: 152-156.



Вступ

Ушкодження жовчовивіднихпроток при лапароскопічнійхолецистектомії (ЛХЕ) є од-нією з найскладніших проблемсучасної біліарної хірургії. Час-тота ушкоджень проток, за да-ними різних авторів, колива-

ється від 0,1 до 3 % [2; 3; 5].Практично постулюваним єфакт зниження частоти білі-арних ушкоджень при зрос-танні досвіду виконання лапа-роскопічних операцій і збіль-шенні частоти втручань у плано-вій та ургентній хірургії жовч-нокам’яної хвороби з вико-

ристанням ЛХЕ [2; 5; 8]. Сьо-годні застосовуються різнівиди оперативних втручаньпри ушкодженні позапечінко-вих жовчних проток (відновні,реконструктивні) з безперерв-ною дискусією з приводу най-більш раціонального виборуоперації, що забезпечує опти-

УДК 616.366-089.87-072.1:616.361-089.844

Є. М. Шепетько, О. В. Ковальчук, С. С. Лобода, А. М. Копецька

РЕКОНСТРУКТИВНЕ ВТРУЧАННЯ ПРИ УШКОДЖЕННІПОЗАПЕЧІНКОВИХ ЖОВЧНИХ ПРОТОК

ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇНаціональний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна

УДК 616.366-089.87-072.1:616.361-089.844Е. Н. Шепетько, А. В. Ковальчук, С. С. Лобода, А. Н. КопецкаяРЕКОНСТРУКТИВНОЕ ВМЕШАТЕЛЬСТВО ПРИ ПОВРЕЖДЕНИИ ВНЕПЕЧЕНОЧНЫХ ЖЕЛЧ-

НЫХ ПРОТОКОВ ПОСЛЕ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИНациональный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев, УкраинаЦелью исследования явилось обоснование метода реконструктивного вмешательства при

повреждении внепеченочных желчных протоков после лапароскопической холецистэктомии(ЛХЭ). Выполнено 986 лапароскопических холецистэктомий по поводу острого и хроническогокалькулезного холецистита с послеоперационной летальностью 0,1 %. Травматическое повреж-дение внепеченочных желчевыводящих протоков произошло при ЛХЭ у 4 (0,4 %) пациентов.Повреждение холедоха — 1 случай, гепатикохоледоха — 2, правого и левого печеночного про-тока — 1. Принцип реконструктивного вмешательства заключался в выполнении гепатикоеюно-анастомоза (3) и бигепатикоеюноанастомоза (1) по Ру с трансеюнальным наружным управляе-мым дренированием гепатикохоледоха, а в одном случае — двойное трансеюнальное наруж-ное управляемое дренирование правого и левого печеночных протоков. Летальных исходов небыло.

Операцией выбора реконструктивного вмешательства при повреждении внепеченочных желч-ных протоков после ЛХЭ является гепатикоеюноанастомоз по Ру с трансеюнальным наружнымуправляемым дренированием проксимальных отделов желчевыводящих протоков.

Ключевые слова: повреждение внепеченочных желчных протоков, хирургическое вмеша-тельство, лапароскопическая холецистэктомия.

UDC 616.366-089.87-072.1:616.361-089.844Ye. M. Shepet’ko, O. V. Koval’chuk, S. S. Loboda, A. M. KopetskаRECONSTRUCTIVE SURGERY AT DAMAGED BILE DUCT AFTER LAPAROSCOPIC

CHOLECYSTECTOMYA. A. Bohomolets National Medical University, Kiev, UkraineThe aim of the investigations was justificating the method of reconstructive surgery in biliary injury

during laparoscopic cholecystectomy.Materials and methods. There were performed 986 laparoscopic cholecystectomy (LC) for acute

and chronic calculous cholecystitis with postoperative mortality of 0.1%. Traumatic injury to the extra-hepatic bile duct was at LC in 4 (0.4%) patients (1 man and 3 women). In 3 patients, the damage wasdetected intraoperatively and performed the conversion, and in one patient with an increase in jaun-dice reintervention was performed in three days.

Results and discussion. Damage to the common bile duct — 1, hepaticocholedochus — 2, theright and left hepatic duct — 1. Mechanical failure in 3 patients and electric burn of 2/3 perimeter ofhepaticocholedochus — 1. The principle of reconstructive intervention is to perform hepaticojejuno-anastomosis (3) and bihepaticojejunoanastomosis (1) by Roux with transjejunal external control drain-age of hepaticocholedochus, and in one case we performed the double transjejunal external controldrainage of the right and left hepatic ducts. Managed drains were removed in 1.5–2 months aftersurgery. There were lethal cases. Long-term results after 5 years: 3 patients — good, and one —chronic recurrent cholangitis under the control of integrated course of conservative therapy.

Conclusion. The method of choice of reconstructive intervention in damaged bile duct after LC ishepaticojejunoanastomosis by Roux with transjejunal external control drainage of proximal bile ducts.

Key words: extrahepatic bile duct injuries, surgical treatment, laparoscopic cholecystectomy.

# 3 (149) 2015 81

мальний віддалений резуль-тат [1; 3–6].


Виконано 986 ЛХЕ з при-воду гострого та хронічногокалькульозного холециститу зпісляопераційною летальніс-тю 0,1 %. Травматичне ушко-дження жовчовивідних протоктрапилося під час ЛХЕ у 4(0,4 %) пацієнтів (1 чоловік і3 жінки). У 3 пацієнтів ушко-дження розпізнано інтраопе-раційно та виконана конвер-сія, а в одного хворого повтор-не втручання здійснено черезтри доби при наростанні жов-тяниці.


Відповідно до класифікаціїH. Bismuth (1982), біліарні уш-кодження були розподілені так:Bismuth І — 1 пацієнт, Bismuth ІІ— 2, Bismuth ІІІ — 1, Bismuth ІV— 1. Інтраопераційно вери-фікували характер травмати-зації проксимального і дисталь-ного відділів ушкоджених про-ток. Виявлено ушкодження хо-ледоха в 1 випадку, гепатико-холедоха — у 2, правої та лівоїпечінкових проток — в 1; меха-нічне ушкодження — у 3 паці-єнтів, електроопік на 2/3 пери-метра гепатикохоледоха —у 1. Визначали довжину прок-симальної кукси ушкодженоїпротоки.

До відновних втручань невдавалися в жодному випадку,враховуючи думку дослідників,що займаються проблемамиреконструктивної біліарної хі-рургії та свідчать про незадо-вільні віддалені результативідновних операцій у 70–80 %пацієнтів [1].

Принцип реконструктивноговтручання полягав у виконан-ні гепатикоєюноанастомозу (3)і бігепатикоєюноанастомозу(1) за Ру з трансєюнальнимзовнішнім керованим дрену-ванням гепатикохоледоха, а водном випадку — подвійноготрансєюнального зовнішнього

керованого дренування правоїта лівої печінкових проток.Діаметр гепатикоєюноанасто-мозу коливався в межах 1,5–2 см і забезпечував адекватневідтікання жовчі. Анастомознакладали із застосуванняматравматичного шовного ма-теріалу PDS 4/0 і Vicril 3/0 —4/0 з ретельною адаптацієюкраїв слизової оболонки прото-ки та тонкої кишки в зоні фор-мування співустя. Довжинатонкої кишки, виключеної заРу, була в межах 60–80 см і неменше, оскільки тільки такийвідрізок тонкої кишки до рівняанастомозу за Ру забезпечу-вав відсутність ентеробіліар-ного рефлюксу з ризиком роз-витку післяопераційного холан-гіту у віддаленому періоді [1;3; 7]. Обов’язкове трансєю-нальне зовнішнє кероване дре-нування гепатикохоледоха че-рез зону анастомозу було про-філактичним щодо виникненняпісляопераційного холестазута печінкової недостатності, і,на наш погляд, особливо пока-зане при виявленні ушкодженьбіліарної протокової системине під час виконання ЛХЕ, а впісляопераційному періоді, колимеханічна жовтяниця і холан-гіт уже розвинулися. Фіксаціюкерованого дренажу в ділянціконтрапертури в правому під-ребер’ї здійснювали за допо-могою кисетних і вузлових швівза розробленою методикою(Пат. UA № 77147).

Щодня проводили дебіто-манометрію з визначеннямоб’єму жовчі, що виділяється,та внутрішньопротокового ти-ску. У тих випадках, коли ре-конструктивну операцію вико-нували на тлі розвитку меха-нічної жовтяниці та гнійного хо-лангіту, проводили біліарнийлаваж 0,02 % розчином Дека-сану 2–3 рази на добу. Керо-вані дренажі видаляли через1,5—2 міс. у післяопераційно-му періоді після виконання че-рездренажної холангіографії.Летальних випадків не було.

Віддалені результати оціне-ні за шкалою Terblanche J. [3;

7] у терміни від 1 до 5 років: утрьох пацієнтів — добрі, а уодного — задовільний, пов’я-заний із хронічним рецидив-ним холангітом, який купіру-вався курсовою комплексноюконсервативною терапією.

Висновок

Операцією вибору рекон-структивного втручання приушкодженні позапечінковихжовчних проток після ЛХЕ єгепатикоєюностомія за Ру зтрансєюнальним зовнішнім ке-рованим дренуванням прокси-мальних відділів жовчовивід-них проток.

ЛІТЕРАТУРА1. Гришин И. Н. Высокие повреж-

дения и посттравматические стрикту-ры печеночных протоков / И. Н. Гри-шин // Науковий вісник Ужгородсько-го університету. – Серія «Медицина».– 2011. – Вип. 2 (41). – С. 53–57.

2. Ничитайло М. Е. Поврежденияжелчных протоков при открытой илапароскопической холецистэкто-миях и их последствия / М. Е. Ничи-тайло, А. В. Скумс. – К. : Макком,2006. – 343 с.

3. Ничитайло М. Е. Хирургиче-ское лечение повреждений и стрик-тур желчных протоков после холеци-стэктомии / М. Е. Ничитайло, А. В.Скумс // Альманах Института хирур-гии имени А. В. Вишневского. – 2008.– Т. 3, № 3. – С. 71–76.

4. Орловский Ю. Н. Диагностикаи лечение повреждений желчныхпротоков и осложнений их первичнойкоррекции / Ю. Н. Орловский // Но-вости хирургии. – 2010. – Т. 18, № 5.– С. 144–159.

5. Хоменко И. П. Хирургическоелечение травматических поврежде-ний внепеченочных желчных прото-ков : автореф. дис. … канд. мед. наук/ И. П. Хоменко. – К., 2003. – 16 с.

6. Ahrendt S. A. Surgical therapy ofiatrogenic lesions of biliary tract / S. A.Ahrendt, H. F. Pitt // World Journalof Surgery. – 2001. – Vol. 25, N 10. –P. 1360–1365.

7. Ten-year trend in the nationalvolume of bile duct injuries requiringoperative repair / J. P. Dolan, B. S.Diggs, B. C. Sheppard [et al.] // Surgi-cal Endoscopy. – 2005. – Vol. 19, N 7.– P. 967–973.

8. Jablonska B. Jatrogenic bile ductinjuries: etiology, diagnosis and man-agement / B. Jablonska, P. Lampe //World Journal of Gastroenterology. –2009. – Vol. 15, N 33. – P. 4097–4104.


REFERENCES

1. Grishin I.N. High damage andpost-traumatic hepatic duct stricture.Naukov. visnyk Uzhgorod unіversitetu,serіya “Meditsina” 2011; 2 (41): 53-57.

2. Nichitaylo M.E., Skums A.V. Po-vrezhdenia zhelchnykh protokov i ikhposledstviya [Bile duct injury duringopen and laparoscopic cholecystecto-my and their consequence]. Kiev, Mak-kom, 2006. 343 p.

3. Nichitaylo M.E., Skums A.V. Sur-gical treatment of injuries and strictures

of the bile duct after cholecystectomy.Almanakh Institutа khirurgii imeni A. V.Vishnevskogo 2008; 3 (3): 71-76.

4. Orlovskiy Yu.N. Diagnosis andtreatment of bile duct injuries and com-plications of primary correction. Novostikhirurgii 2010; 5 (18): 144-159.

5. Khomenko I.P. Khirurgicheskoelechenie travmaticheskikh povrezhde-niy vnepechonochnykh protokov [Sur-gical treatment of traumatic injuries ofthe extrahepatic bile ducts. Abstract.cand. Dis], Kiev, 2003. 16 p.

6. Ahrendt S.A., Pitt H.F. Surgicaltherapy of iatrogenic lesions of biliarytract. World J. Surg. 2001; 25 (10):1360-1365.

7. Dolan J.P., Diggs B.S., SheppardB.C. et al. Ten-year trend in the nation-al volume of bile duct injuries requiringoperative repair. Surg. Endosc 2005:19 (7): 967-973.

8. Jablonska B., Lampe P. Jatrogen-ic bile duct injuries: etiology, diagnosisand management. World J Gastroente-rol 2009; 15 (33): 4097-4104.


УДК 616.33-089.87

С. В. Байдо, П. Д. Фомін1, А. В. Жигулін, Д. А. Голуб

ЛАПАРОСКОПІЧНА ГАСТРЕКТОМІЯВ ЛІКУВАННІ РАКУ ШЛУНКА:АНАЛІЗ ПЕРШИХ 60 ОПЕРАЦІЙ

Лікарня сучасної онкологічної допомоги «ЛіСОД», Київ, Україна,1 Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,

Київ, Україна

УДК 616.33-089.87С. В. Байдо, П. Д. Фомин1, А. В. Жигулин, Д. А. ГолубЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ ГАСТРЭКТОМИЯ В ЛЕЧЕНИИ РАКА ЖЕЛУДКА: АНАЛИЗ ПЕРВЫХ

60 ОПЕРАЦИЙКлиника современной онкологической помощи «ЛиСОД», Киев, Украина,1 Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев, УкраинаПредставлен опыт выполнения лапароскопической гастрэктомии у пациентов с раком же-

лудка, оперированных на базе частной онкологической клиники в Украине. В исследование вклю-чено 60 пациентов. Выполнено 45 тотальных и 15 субтотальных гастрэктомий с D2-лимфодис-секцией. Местно-распространенная стадия заболевания была у 55 (91,7 %) пациентов. Сред-нее время операции — 285 мин при тотальной гастрэктомии и 248 мин — при субтотальной.Уровень послеоперационных осложнений — 31,7 %, смертность — 1,7 %. Лапароскопическаягастрэктомия является достаточно безопасным методом лечения рака желудка с приемлемымуровнем послеоперационных осложнений.

Ключевые слова: рак желудка, лапароскопическая гастрэктомия, D2-лимфодиссекция.

UDC 616.33-089.87S. V. Baydo, P. D. Fomin1, A. V. Zhygulin, D. A. GolubLAPAROSCOPIC GASTRECTOMY IN THE TREATMENT OF GASTRIC CANCER: ANALYSIS

OF THE FIRST 60 OPERATIONS“LiSOD” — Modern Oncologic Care Hospital, Kyiv, Ukraine,1 A. A. Bohomolets National Medical University, Kyiv, UkraineBackground and aim. Laparoscopic gastrectomy for the treatment of early gastric cancer has

been recognized and is now regarded as a suitable alternative to open surgery. The goal of this studyis to review our experience in performing totally laparoscopic gastrectomy for the treatment of bothearly and advanced gastric cancer.

Methods. A retrospective study was conducted to examine short-term outcomes of laparoscopicgastrectomy performed at LISOD Cancer Hospital between January 2011 and December 2014.

Results. Sixty patients were included in the study. There were 45 total and 15 subtotal gastrectomieswith D2-lymphodissection. Among them 55 (91.7%) operations were done for AGC. The mean operatingtime was 285 minutes for total gastrectomy and 248 — for subtotal. Thirty-day morbidity was 31.7%(19 patients) and mortality — 1.7% (1 patient).

Conclusions. Laparoscopic gastrectomy with D2-lymphodissection is safe method for the treatmentof gastric malignancy with acceptable perioperative outcomes.

Key words: gastric cancer, laparoscopic gastrectomy, D2-lymphodissection.

# 3 (149) 2015 83

Вступ

В Україні щороку реєстру-ється понад 11 тис. нових ви-падків захворювання на ракшлунка (РШ), з яких близько60 % підлягає хірургічному лі-куванню. Світовим трендом ухірургії останніх років є розви-ток малоінвазивних втручань.Ця тенденція торкнулася та-кож і онкопатології. Перша ла-пароскопічно-асистована ре-зекція шлунка була виконана вЯпонії S. Kitano (1991) [1]. Заданими літератури, світовийдосвід лапароскопічних гастр-ектомій (ЛГ) перевищує 10 000.Лапароскопічна гастректоміяувійшла до регіональних стан-дартів лікування раннього РШв Японії та Південній Кореї.Дослідження, які порівнюютьрезультати відкритих і лапаро-скопічних операцій, показуютьподібні найближчі та віддале-ні онкологічні результати [2–4].


Наведено результати рет-роспективного аналізу лікуван-ня 60 пацієнтів, яким було ви-конано лапароскопічні ради-кальні операції з приводу РШ набазі клініки «ЛіСОД» у 2011–2014 рр. Усі хворі були обсте-жені згідно з існуючими світо-вими стандартами. План ліку-вання обговорювали на міждис-циплінарній онкологічній кон-ференції. У разі встановленняклінічної стадії вище T2 абоN+, пацієнтам призначали нео-ад’ювантну хіміотерапію. Приплануванні обсягу хірургічноговтручання враховували лока-лізацію пухлини, її розповсю-дження та стадію захворю-вання.

Опис техніки операції. Усіоперації виконано під комбіно-ваним ендотрахеальним нар-козом. Троакари встановлюва-ли так: перший 12-мм — на5 см нижче та назовні від пуп-ка ліворуч, додаткові два 12-мм— на 3 см вище та назовні відпупка праворуч та в лівому під-ребер’ї, два 5-мм — субксифої-

дально та в правому підребер’ї.Мобілізацію шлунка та лім-фодисекцію проводили гармо-нічними ножицями HarmonicAce й апаратом Enseal (EthiconEndo-Surgery). Праву та лівушлункові артерії кліпували.Дванадцятипалу кишку перері-зали нижче воротаря за допо-могою 60-мм лінійного степ-лера, проксимальне відсіченняпрепарату виконували на межіверхніх 4/5 шлунка (при субто-тальній гастректомії) або нарівні стравоходу (при тоталь-ній). Лімфодисекцію виконува-ли в обсязі D1+ або D2 згідноз рекомендаціями [5]. Для ева-куації препарату виконувалиміні-лапаротомію та порт Dext-rus-60. В 11 випадках у пацієн-ток виконано трансвагінальнуевакуацію препарату в контей-нері.

Реконструктивний етап про-водили інтракорпорально з ви-користанням Ру-петлі: тонкукишку пересікали на 20 см відзв’язки Трейца, формуванняезофагоєюноанастомозу «кі-нець-у-бік» виконували цирку-лярним степлером, або «бік-у-бік» — лінійним степлером.Гастроєюноанастомоз післядистальної гастректомії фор-мували лінійним степлером зушиванням дефекту інтракор-порально. У 5 пацієнтів післясубтотальної гастректомії ви-конали реконструкцію за B-I зформуванням гастродуодено-анастомозу однорядним швомниткою V-LocTM (Covidien). Під-печінковий простір дренувалипрофільним дренажем.

Після операції на 3-тю–4-тудобу виконували рентгеноско-пію з водорозчинним контрас-том, після чого починали енте-ральне харчування.


Характеристика пацієн-тів. Чоловіків було 41, жінок —19. Середній вік хворих стано-вив 60,9 року (41–76). Серед-ній індекс маси тіла (ІМТ) до-рівнював 27,4 кг/м2 (19–38),при цьому кількість пацієнтів з

ожирінням (ІМТ>30 кг/м2) —14 (23,3 %) осіб. Оцінка анес-тезіологічного ризику, згідно зASA, була такою: I — 12 пацієн-тів (20 %), II — 37 (61,7 %),III — 11 (18,3 %). Розподіл застадіями (TNM-7): IA — 3 (5 %),IB — 2 (3,3 %), IIA — 8 (13,3 %),IIB — 32 (53,3 %), IIIA — 4(6,7 %), IIIB — 10 (16,7 %),IV — 1 (1,7 %). Таким чином,місцево-розповсюджені формиРШ виявлено у 55 (91,7 %) па-цієнтів. Гістологічний тип пух-лини: аденокарцинома — у 49(81,7 %), перснеподібно-клітин-ний рак — у 11 (18,3 %) хво-рих. Розподіл за ступенемзлоякісності пухлини: G1 — 5(8,3 %), G2 — 25 (41,7 %),G3 — 30 (50 %). Неоад’ювант-ну хіміотерапію, згідно з про-токолом ЕСС, одержали 55(91,7 %) хворих.

Характеристика операції.Усього виконано 45 тотальнихгастректомій, 15 — субтоталь-них. Езофагоєюноастомоз цир-кулярним степлером сформо-вано у 30 пацієнтів, лінійним —у 15; гастроєюностомію лі-нійним степлером виконано у10 випадках, гастродуодено-анастомоз за B-I ниткою V-Locсформовано у 5 пацієнтів. Роз-ширені втручання виконано у18 (30 %) хворих, у тому чис-лі: 10 резекцій нижньої тре-тини стравохода, 2 резекціїпоперечно-ободової кишки,3 резекції печінки, 3 спленекто-мії. Симультанні операції про-ведено у 15 (25 %) пацієнтів,із них: пластика вентральноїгрижі — 1, холецистектомія —11, пластика грижі стравохід-ного отвору діафрагми — 3.Конверсії на лапаротомію незареєстровано.

Середня тривалість опе-рації становила 285 хв (160–550) при тотальній гастректо-мії, 248 хв (155–420) — присубтотальній. Інтраоперацій-на крововтрата дорівнювала105 мл (50–420). Кількістьвидалених лімфовузлів — 26,1(8–60). Середній післяопера-ційний ліжко-день — 8,3 дня(4–24).


Інтраопераційне усклад-нення зареєстровано в од-ного пацієнта: перерізаннялівої печінкової протоки підчас виконання дисекції 12-їгрупи лімфовузлів, ушкоджен-ня ліквідовано зшиваннямпротоки вузловими швами надренажі.

Післяопераційні ускладнення(зареєстровані протягом 30 діб)розвинулись у 19 (31,7 %) паці-єнтів, із них ускладнення IIІАступеня та вище (згідно з кла-сифікацією Clavien-Dindo [6])виникли у 6 (10 %) випадках.Ускладнення І ст., що не по-требують додаткового медика-ментозного лікування, розви-нулись у 7 (11,7 %) хворих, се-ред них переважали легеневі(ателектази в нижніх часткахлегені, вторинні плеврити).З-поміж ускладнень ІІ ст. (якіпотребують призначення ме-дикаментів) у 6 (10 %) пацієнтівчотири — тромботичні (ТЕЛА,ТГВ), два — пневмонії. Значу-щим ускладненням, що потре-бує інвазивного лікування, єнеспроможність стравохідно-шлункового анастомозу, якавиникла у 4 (6,7 %) хворих. Водному випадку лікування об-межилося стентуванням зонинеспроможності з антибіотико-терапією. У трьох випадках не-спроможність супроводжува-лася перитонітом та емпіємоюплеври. Цим хворим виконанорелапароскопію, мікроєюно-стомію, дренування плевраль-ної порожнини. Ще одна рела-пароскопія знадобилася хво-рому з масивною внутрішньо-черевною кровотечею на дру-гу добу після операції. Ускла-днення IV ст. (гострий інфарктміокарда) розвинулося в одно-му випадку. Один хворий 76 ро-ків помер на 12-ту добу післяоперації внаслідок панкрео-некрозу.

Більш широкому застосу-ванню малоінвазивного підхо-ду в абдомінальній онкологіїзаважають деякі упередженнящодо онкологічної безпеки тавіддалених результатів. Онко-логічна адекватність виконан-

ня хірургічного втручання є за-порукою тривалої безрецидив-ної виживаності. Важливими єтри моменти: чистота краю ре-зекції, адекватність лімфо-дисекції та відсутність впливулапароскопії на перенесеннявільних ракових клітин у черев-ній порожнині. Перші два пунк-ти є суто технічними, при цьо-му лапароскопія надає суттєвіпереваги внаслідок кращої ві-зуалізації, що підтвердженобагатьма роботами [2–4; 7].Більш цікавим є третє питання.Hao Y., Zhong H. et al. [8] у сво-їй роботі порівняли частоту ви-явлення вільних ракових клі-тин у черевній порожнині піс-ля лапароскопічних і відкритихгастректомій, результат стано-вив 39,7 і 43,2 % відповідно.Факторами, що збільшують цейпоказник, були глибина інвазії,площа ураження серозної обо-лонки, ураження лімфовузлів,а не спосіб проведення опера-ції. У роботі F. Yoshimura et al.[9] проведена оцінка рецидивівпісля ЛГ при місцево-розпо-всюдженному раку. Рецидивзахворювання після 209 ЛГ ви-ник у 27 (12,9 %), із них перито-неальне розповсюдження ви-явлено тільки у 13 випадках,при цьому не було метастазіву місцях встановлення портів.Щодо віддалених результатівпісля ЛГ, заслуговує на увагустаття колег з Кореї, які опуб-лікували результати багато-центрового рандомізованногодослідження (KLASS-01) [10].Проаналізовано 2976 гастрек-томій при ранньому раку шлун-ка (1477 лапароскопічних та1499 відкритих). Загальна5-річна виживаність при стадіїIA сягала 95,3 % у групі лапа-роскопічних операцій та 90,3 %— у групі відкритих. Рівеньускладнень — 15,1 і 12,5 %,летальності — 0,3 і 0,5 % від-повідно. Автори дійшли ви-сновку, що як найближчі, такі віддалені онкологічні ре-зультати лапароскопічних івідкритих гастректомій приранньому раку є порівнюва-ними.

Висновки

У статті наведено першийукраїнський досвід виконаннялапароскопічних радикальнихоперацій при раку шлунка. Ла-пароскопічний доступ дозво-ляє досягти необхідної ради-кальності при відомих перева-гах і прийнятному рівні усклад-нень. Найближчим часом про-ведення малоінвазивних втру-чань при раку шлунка набудебільшої популярності, а з на-копиченням необхідної кількос-ті спостережень стане стандар-том. Серед недоліків методуслід зазначити більшу трива-лість операції, необхідність до-рогого обладнання, складної татривалої підготовки хірурга.

ЛІТЕРАТУРА1. Kitano S. A multicenter study

on oncologic outcome of laparoscopicgastrectomy for early cancer in Japan/ S. Kitano, N. Shiraishi, I. Uyama //Annals of Surgery. – 2007. – Vol. 245,N 1. – P. 68–72.

2. Kim K. H. Long-term outcomesand feasibility with laparoscopy-assist-ed gastrectomy for gastric cancer /K. H. Kim, M. C. Kim, G. J. Jung //Journal of Gastric Cancer. – 2012. –Vol. 12, N 1. – P. 18–25.

3. Ohtani H. Meta-analysis of laparo-scopy-assisted and open distal gastr-ectomy for gastric cancer / H. Ohtani,Y. Tamamori, K. Noguchi // SurgicalEndoscopy. – 2011. – Vol. 25, N 1. –P. 140–145.

4. Orsenigo E. Laparoscopy-assist-ed gastrectomy versus open gastrec-tomy for gastric cancer: a monoinsti-tutional Western center experience/ E. Orsenigo, S. Di Palo, A. Tamburini// Journal of Surgical Oncology. – 2010.– Vol. 102, N 1. – P. 77–81.

5. Japanese gastric cancer treat-ment guidelines 2010 (ver. 3). JapaneseGastric Cancer Association // GastricCancer. – 2011. – N 14. – P. 113–123.

6. Dindo D. Classification of surgi-cal complications. A new proposal withevaluation in a cohort of 6336 patientsand results of a survey / D. Dindo,N. Demartines, P. Clavien // Annals ofSurgery. – 2004. – Vol. 240. – P. 205–213.

7. Scatizzi M. Laparoscopic versusopen distal gastrectomy for locally ad-vanced gastric cancer: a case-controlstudy / M. Scatizzi, K. C. Kroning,E. Lenzi // Updates of Surgery. – 2011.– Vol. 63, N 1. – P. 17–23.

# 3 (149) 2015 85

8. Hao Y. Comparison of laparo-scopic and open gastrectomy on can-cer cells exfoliating from the cancer-in-vaded serosa / Y. Hao, P. Yu, H. Zhong// Surgical Laparoscopy Endoscopyand Percutaneous Techniques. – 2009.– Vol. 19, N 3. – P. 201–207.

9. Yoshimura F. Clinical outcomeand clinicopathological characteristicsof recurrence after laparoscopic gast-rectomy for advanced gastric cancer/ F. Yoshimura, K. Inaba, Y. Kawamu-ra // Digestion. – 2011. – Vol. 83, N 3.– P. 184–190.

10. Kim H. H. Long-term results oflaparoscopic gastrectomy for gastriccancer: a large-scale case-control andcase-matched Korean multicenter stu-dy / H. H. Kim, S. U. Han, M. C. Kim //Journal of Clinical Oncology. – 2014.– Vol. 32, N 7. – P. 627–633.

REFERENCES

1. Kitano S., Shiraishi N., Uyama I.A Multicenter Study on Oncologic Out-come of Laparoscopic Gastrectomy for

Early Cancer in Japan. Annals of Sur-gery 2007; 245 (1): 68-72.

2. Kim K.H., Kim M.C., Jung G.J.Long-term outcomes and feasibility withlaparoscopy-assisted gastrectomy forgastric cancer. Journal of Gastric Can-cer 2012; 12 (1): 18-25.

3. Ohtani H., Tamamori Y., NoguchiK. Meta-analysis of laparoscopy-assist-ed and open distal gastrectomy for gas-tric cancer. Surgical Endoscopy 2011;25 (1): 140-5.

4. Orsenigo E., Di Palo S., Tam-burini A., Staudacher C. Laparoscopy-assisted gastrectomy versus open gas-trectomy for gastric cancer: a monoin-stitutional Western center experience.Journal of Surgical Oncology 2010; 102(1): 77-81.

5. Japanese gastric cancer treat-ment guidelines 2010 (ver. 3). Japa-nese Gastric Cancer Association. Gas-tric Cancer 2011; 14: 113-123.

6. Dindo D., Demartines N., Clav-ien P. Classification of Surgical Com-plications. A New Proposal With Evalua-

tion in a Cohort of 6336 Patients andResults of a Survey. Annals of Surgery2004; 240: 205-213.

7. Scatizzi M., Kroning K. C., Lenzi E.Laparoscopic versus open distal gastr-ectomy for locally advanced gastriccancer: a case-control study. Updatesof Surgery 2011; 63 (1): 17-23.

8. Hao Y., Yu P., Zhong H. Compar-ison of laparoscopic and open gastrec-tomy on cancer cells exfoliating from thecancer-invaded serosa. Surgical Laparo-scopy Endoscopy and PercutaneousTechniques 2009: 19 (3): 201-207.

9. Yoshimura F., Inaba K., Kawa-mura Y. Clinical outcome and clinico-pathological characteristics of recur-rence after laparoscopic gastrectomyfor advanced gastric cancer. Digestion2011; 83 (3): 184-90.

10. Kim H.H., Han S.U., Kim M.C.Long-Term Results of LaparoscopicGastrectomy for Gastric Cancer: ALarge-Scale Case-Control and Case-Matched Korean Multicenter Study.Journal of Clinical Oncology 2014; 32(7): 627-633.


УДК 616.366-002.1-06-089

Ю. М. Захараш, М. П. Захараш, Р. Н. Абу Шамсія,А. І. Стельмах, В. В. Мороз

ДОСВІД ЛІКУВАННЯУСКЛАДНЕНОГО ГОСТРОГО ХОЛЕЦИСТИТУ

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна

УДК 616.366-002.1-06-089Ю. М. Захараш, М. П. Захараш, Р. Н. Абу Шамсия, А. И. Стельмах, В. В. МорозОПЫТ ЛЕЧЕНИЯ ОСЛОЖНЕННОГО ОСТРОГО ХОЛЕЦИСТИТАНациональный медицинский университет имени А. А. Богомольца, Киев, УкраинаПредставлен анализ результатов лечения 178 больных с осложненным острым холецисти-

том различной степени тяжести. Одноэтапная хирургическая тактика с выполнением лапаро-скопической холецистэктомии (ЛХЭ) применена при лечении 106 (59,6 %) пациентов, двухэтап-ная — в 57 (32,1%) случаях, трехэтапная — у 12 (6,7 %) больных с холецистохоледохолитиа-зом с высоким операционно-анестезиологическим риском. Применение дифференцированногоподхода к выбору оптимальной хирургической тактики при лечении больных острым осложнен-ным холециститом с приоритетным использованием малоинвазивных технологий позволило уве-личить долю ЛХЭ до 95,5 %, снизить показатели послеоперационных осложнений с 23,8 до13,4 %, летальности, которая не была обусловлена основным заболеванием, — с 3,9 до 1,7 %.Обоснована и доказана приоритетность выполнения малоинвазивных вмешательств при ост-ром холецистите и осложненных формах желчнокаменной болезни.

Ключевые слова: острый холецистит, осложнения, лапароскопическая холецистэктомия.

UDC 616.366-002.1-06-089Yu. M. Zakharash, M. P. Zakharash, R. N. Abu Shamsiya, A. I. Stelmakh, V. V. MorozEXPERIENCE IN THE TREATMENT OF COMPLICATED ACUTE CHOLECYSTITISO. O. Bohomolets National Medical University, Kyiv, UkraineObjective: the choice of optimal surgical management, method and sequence of surgery in pa-

tients with acute cholecystitis.Methods. The paper presents an analysis of results of treatment of 178 patients with complicated

acute cholecystitis of different severity. One-stage surgery with the performance of laparoscopic chole-cystectomy (LCE) was used in the treatment of 106 (59.6%) patients, two-step — in 57 (32.1%)


Вступ

Проблема вибору оптималь-ної хірургічної тактики, методута послідовності виконання хі-рургічних втручань у хворих нагострий холецистит і сьогоднізалишається дискутабельною,а переконання хірургів є частосуперечливими. Раніше прий-нята тактика хірургічного ліку-вання хворих на гострий холе-цистит за терміновими пока-заннями із застосуванням тра-диційної «відкритої» холецист-ектомії виконується лише вокремих випадках. Відбуваєть-ся значне розширення арсена-лу малоінвазивних методик, яківикористовуються в хірургічнійпрактиці. Інтерес до проблемизумовлений і тим, що суттєвозбільшилися можливості вико-ристання малоінвазивних ме-тодів і як етапу, і як остаточно-го методу лікування хворих нагострий холецистит.

Об’єктивним чинником, щостримує застосування лапаро-скопічних втручань у цієї кате-горії хворих, є небезпека не-контрольованої кровотечі таушкодження позапечінковихжовчних проток, що зумовле-но вираженими патологічнимизмінами в зоні запального ін-фільтрату. Разом із тим, леталь-ність при виконанні відкритихоперацій із приводу усклад-неного гострого холециститузалишається вищою, ніж припроведенні лапароскопічнихвтручань, досягаючи 7–13,5 %[1–3], що і схиляє все більшехірургів до пріоритетності вико-ристання саме ендовідеохірур-гічних методів лікування такиххворих [1; 2; 4–8].

Мета роботи — покращитирезультати лікування хворих зускладненим гострим холецис-

титом завдяки пріоритетномувикористанню й удосконален-ню ендовідеохірургічних та ла-пароскопічних технологій.


За період із січня 2008 р. погрудень 2014 р. на клінічнійбазі кафедри хірургії № 1 НМУімені О. О. Богомольця з при-воду гострого та хронічного хо-лециститу лапароскопічна хо-лецистектомія (ЛХЕ) виконана895 пацієнтам. Проведено рет-роспективний аналіз результа-тів малоінвазивного лікування178 (19,5 %) хворих на усклад-нений гострий холецистит(56 чоловіків і 122 жінки) вікомвід 22 до 91 року з гострим хо-лециститом різного ступенятяжкості. З них 13 (7,3 %) хво-рих були госпіталізовані у тер-міни до 24 год від початку за-хворювання, 40 (22,5 %) — до3 діб, 37 (20,8 %) — до 7 діб.Середня тривалість захворю-вання до надходження у ста-ціонар становила (5,8±2,0) до-би.

У 165 (92,7 %) хворих уста-новлений діагноз гострого де-структивного холециститу, якийу 43 (24,2 %) пацієнтів усклад-нився механічною жовтяни-цею з причини холедохолітіа-зу. Гнійний холангіт діагносто-вано в 11 (6,2 %) пацієнтів. У65 (36,5 %) хворих під час опе-рації виявлено паравезикаль-ний інфільтрат, у 28 (15,7 %)— паравезикальний абсцес, у5 (2,8 %) — гострий панкреа-тит. Поєднання двох і більшеускладнень відзначено більшеніж у половини хворих. Зі 106(59,6 %) пацієнтів похилого тастаречого віку супровідна гі-пертонічна хвороба виявленау 86 (81 %) хворих, ішемічна

хвороба серця — у 92 (86,8 %),серцева недостатність — у 24(22,6 %), цукровий діабет — у25 (23,6 %), ожиріння — у 18(16,9 %), захворювання легень— у 23 (21,7 %), наслідки пе-ренесеного гострого порушен-ня мозкового кровообігу (ГПМК)— у 12 (11,3 %), хронічний піє-лонефрит — у 16 (15,1 %). Рі-вень операційно-анестезіологіч-ного ризику, зумовленого тяж-кістю загального стану у такихпацієнтів, і рівень поліорганноїнедостатності визначали з ви-користанням критеріїв шкалАSA та MODS (Multiple OrganDysfunction Score).


Період від моменту госпіта-лізації пацієнта до проведенняактивного хірургічного лікуван-ня використовувався для інтен-сивної консервативної терапіїз метою передопераційної під-готовки та діагностики.

Визначення хірургічної так-тики у кожного конкретногохворого залежало від тяжкостіосновного захворювання, ха-рактеру та ступеня ознак ло-кальних ускладнень і загаль-ного стану, зумовленого наяв-ністю основного та супровід-них захворювань, ступеня їхкомпенсації.

Протягом останніх 10 роківнами опрацьована тактика бі-ліарної декомпресії при наро-станні ознак обтурації жовчно-го міхура. У 41 випадку де-структивної форми холецисти-ту у зв’язку з високим опера-ційно-анестезіологічним ризи-ком у першу добу після госпі-талізації під ультразвуковоюнавігацією проведені через-шкірно-черезпечінкові втручан-ня з формуванням холецис-

cases, a three stage — in 12 (6.7%) patients with high operational сholeсysthocholedocholithiasiswith high surgical and anaesthesiological risk.

Results. The use of a differentiated approach to the choice of optimal surgical treatment in pa-tients with complicated acute cholecystitis with using mini-invasive technologies has made it possibleto increase the share of LCE to 95.5%, lower rates of postoperative complications from 23.8 to 13.4%and mortality which was not caused by the basic disease dicreased from 3.9 to 1.7%.

Conclusion. In the article there was explained and proved a necessity in mini-invasive surgery foracute cholecystitis and cholelithiasis complicated forms.

Key words: acute cholecystitis, complications, laparoscopic cholecystectomy.

# 3 (149) 2015 87

тостоми з метою усунення бі-ліарної гіпертензії. Таким чи-ном, 106 (59,6 %) із 178 хворихз ускладненими формами гос-трого холециститу перенеслиодномоментну ЛХЕ; двоетап-на тактика використана у 57(32,1 %) випадках: на І етапі31 (17,4 %) пацієнту були ви-конані ендоскопічна ретроград-на холангіопанкреатографія(ЕРХПГ) з ендоскопічною папі-лосфінктеротомією (ЕПСТ) ілітоекстракцією, 26 (14,6 %)— сформована черезшкірно-черезпечінкова холецистосто-ма (ЧЧХцС), а на ІІ етапі вико-нали 21 (11,8 %) хворому ЛХЕі 5 (2,8 %) хворим — відкритухолецистектомію. Триетапнатактика хірургічного лікуваннязастосована у 12 (6,7 %) хво-рих з високим операційно-анестезіологічним ризиком ісупровідним холедохолітіазом.На І етапі їм виконували ехо-контрольовану ЧЧХцС, на ІІ ета-пі — ЕПСТ із літоекстракцією,на ІІІ — ЛХЕ. Унаслідок техніч-них труднощів у 5 (2,8 %) хво-рих зі щільним інфільтратомвиникла необхідність конверсії.

Інтраопераційні внутрішньо-черевні ускладнення ЛХЕ спо-стерігали у 49 (28,8 %) пацієн-тів. Загальним ускладненнямдля 12 (6,7 %) хворих був роз-виток проявів гострої серцево-судинної недостатності, якавиникла відразу ж після ство-рення карбоксиперитонеумупри тиску газу 14 мм рт. ст. Зарахунок медикаментозної коре-кції та зниження внутрішньоче-ревного тиску до 6–8 мм рт. ст.порушення серцево-судинноїдіяльності вдалося ліквідувати.

Серед місцевих ускладненьЛХЕ кровотеча з міхурової ар-терії та її гілок виникла у 12(6,7 %) хворих, кровотеча зрани передньої черевної стін-ки — у 11 (6,5 %), кровотеча зстінки жовчного міхура — у 25(14, 7 %), термічний опік сероз-ної оболонки дванадцятипалоїкишки — у 4 (2,4 %), ушкоджен-ня гепатикохоледоха — у 1(0,59 %). Усього в спостережу-ваній групі хворих у 24 (13,4 %)

випадках виникли післяопера-ційні ускладнення.

Після виконання ЕРХПГ ізподальшою ЕПСТ у 3 (6,9 %)пацієнтів розвинувся післяопе-раційний інструментальнийпанкреатит, який вдалося лікві-дувати консервативно. Під часвиконання ЕПСТ у 2 (4,7 %) па-цієнтів виникла кровотеча зпапілотомного розрізу велико-го сосочка дванадцятипалоїкишки, яку було призупиненозавдяки використанню додат-кової ендоскопічної коагуляції.

При виконанні ехоконтро-льованої ЧЧХцС у 3 (7,3 %)хворих виникла кровотеча зпункційного отвору, у 2 (4,9 %)— підтікання жовчі по пункцій-ному отвору в черевну порож-нину, у 4 (9,8 %) — міграціядренажу.

Післяопераційні ускладнен-ня ЛХЕ виявлені у 5 (2,9 %)пацієнтів: нагноєння епігаст-ральної операційної рани, че-рез яку витягували інфікованийжовчний міхур, — у 3, післяопе-раційний панкреатит — у 1,підпечінковий абсцес — у 1.Останній був виявлений на10-ту добу після виконанняЛХЕ. Пацієнта повторно госпі-талізовано, проведено ехо-контрольовану черезшкірно-черезпечінкову санацію і дре-нування порожнини абсцесу.Хворий виписаний з клініки зодужанням на 7-му добу.

Загальна летальність при лі-куванні пацієнтів з ускладненимгострим холециститом стано-вила 1,7 %. Померли 3 пацієн-ти похилого віку з тяжкою су-провідною патологією та висо-ким операційно-анастезіоло-гічним ризиком, причинамисмерті яких були: наростаючаполіорганна недостатність — у2 хворих, гострий інфаркт міо-карда — у 1.

Аналіз нагромадженого уклініці матеріалу свідчить проте, що 94 % хворих з гостримхолециститом звертаються помедичну допомогу в доситьпізні терміни від початку захво-рювання, переважно з деструк-тивними формами захворю-

вання, що істотно впливає навибір невідкладної хірургічноїтактики. Слід зазначити, що з126 випадків пізньої госпіталі-зації у 46 (36,5 %) локальнасимптоматика була мало вира-женою внаслідок деструкції.Оцінюючи можливості вико-нання ЛХЕ при гострому усклад-неному деструктивному холе-циститі, слід враховувати спе-цифіку маніпулювання в зоніжовчного міхура, загальноїжовчної та загальної печінко-вої проток на фоні запальногодеструктивного процесу. Щіль-ний інфільтрат у зоні шийкижовчного міхура і гепатодуоде-нальної зв’язки при деструктив-ному холециститі формується,як правило, після 5-ї доби відпочатку захворювання і можеускладнюватися розвитком па-равезикального інфільтратуабо абсцесу. У ході проведен-ня ЛХЕ в таких випадках мо-жуть виникнути технічні труд-нощі, пов’язані з підвищеноюкровоточивістю тканин й утруд-неною верифікацією елементівтрикутника Кало, що зумовлюєнеобхідність виконати пункціюжовчного міхура з аспірацієюйого вмісту, ретельно прово-дити дисекцію тупим і гостримшляхом, це дозволяє кращеорієнтуватися в анатомічнихособливостях гепатодуоденаль-ної зони.

Таким чином, в арсеналі хі-рурга є достатньо малоінвазив-них методів, обґрунтоване за-стосування яких суттєво підви-щує можливості хірургічного лі-кування хворих на гострий ус-кладнений холецистит, у томучислі пацієнтів з високим опера-ційно-анестезілогічним ризиком.

Висновки

1. За відсутності високогоопераційно-анестезіологічногоризику і виражених локальнихускладнень ЛХЕ є методомвибору в хірургічному лікуван-ні хворих на гострий холецис-тит у будь-які терміни від по-чатку захворювання.

2. Основними критеріямивибору оптимальної хірургічної


тактики в лікуванні пацієнтів ізгострим ускладненим холеци-ститом є: терміни госпіталіза-ції хворого від початку захво-рювання, ступінь вираженостізапального процессу, наяв-ність локальних ускладнень,ступінь вираженості та деком-пенсації супровідних захворю-вань, досвід хірурга тощо.

3. Ускладнення гострого хо-лециститу механічною жовтя-ницею зумовлює необхідністьдиференційованого підходу довибору оптимальної хірургічноїтактики з пріоритетним викори-станням малоінвазивних тех-нологій, визначення етапностівиконання та виду хірургічно-го втручання.


1. Сравнительная оценка различ-ных методов в лечении больных ост-рым холециститом, осложненным хо-ледохолитиазом / В. П. Башилов,Е. И. Брехов, Ю. Я. Малов // Хирур-гия. – 2005. – № 10. – С. 40–45.

2. Бебуришвили А. Г. Эволюцияподходов к хирургическому лечениюосложненного холецистита / А. Г. Бе-буришвили, А. В. Быков, Е. И. Зюби-на // Хирургия. – 2005. – № 1. – С. 43–48.

3. Затевахин И. И. Острый холе-цистит: диагностика и лечение / И. И.Затевахин, М. Ш. Цициашвили, Г. Ж.

Дзарасова // Вестник РГМУ. – 2000.– № 3. – С. 21–26.

4. Бударин В. И. Лапароскопиче-ская холецистэктомия в экстреннойхирургии / В. И. Бударин // Хирургия.– 2005. – № 5. – С. 35–38.

5. Новые технологии в диагности-ке и лечении осложненных форм хо-лецистохолангиолитиаза / Б. А. Сот-ниченко, В. И. Макаров, Н. И. Савин-цева [и др.] // Сборник тезисов XIIIМеждународного конгресса хирургов-гепатологов России и стран СНГ. –Алматы, 2006. – С. 112.

6. Пути оптимизации леченияострого холецистита, осложненногохоледохолитиазом у пациентов по-жилого и старческого возраста / Н. В.Ташкинов, Е. В. Николаев, Н. И. Боя-ринцев [и др.] // Дальневосточныймедицинский журнал. – 2009. – № 1.– С. 44–46.

7. Результаты миниинвазивныхопераций в хирургии желчных путей/ А. Д. Тимошин, А. Л. Шестаков, С. А.Колесников [и др.] //Анналы хирурги-ческой гепатологии. – 2006. – Т. 11.– № 1. – С. 34–38.

8. Лапароскопическая холецист-эктомия при остром холецистите /А. М. Хаджибаев, Б. К. Алтыев, Ш. К.Атаджанов [и др.] // Анналы хирурги-ческой гепатологии. – 2004. – Т. 9. –№ 2. – С. 159–160.

REFERENCES1. Bashilov V.P., Brekhov Ye.I.,

Malov Yu.Ya. Comparative evaluationof different methods in the treatment ofpatients with acute cholecystitis com-

plicated by choledocholithiasis. Khirur-giya 2005; 10: 40-45.

2. Beburishvili A.G., Bykov A.V.,Zyubina E.I. Evolution of approaches tothe surgical treatment of complicatedcholecystitis. Khirurgiya 2005; 1: 43-48.

3. Zatevakhin I.I., Tsitsiashvili M.Sh.,Dzarasova G.Zh. Acute cholecystitis:diagnosis and treatment. Vestnik RGMU2000; 3: 21-26.

4. Budarin V. I. Laparoscopic chole-cystectomy in emergency surgery. Khi-rurgiya 2005; 5: 35-38.

5. Sotnichenko B.A., Makarov V.I.,Savinctseva N.I. et al. Sbornik tezisovXIII Mezhdunarodnogo kongressa hirur-gov-gepatologov Rossii i stran SNG[New technologies in the diagnosis andtreatment of complicated forms of cho-lecystitis cholangiolithiasis. Collectionof abstracts of the XIII InternationalCongress of Surgeons-HepatologistsRussia and CIS]. Almaty, 2006, р. 112.

6. Tashkinov N.V., Nikolaev E.V.,Boyarintsev N.I. et al. Ways to optimizethe treatment of acute cholecystitiscomplicated by choledocholithiasis inelderly patients. Dal’nevostochny medi-tsinskiy zhurnal 2009; 1: 44-46.

7. Timoshin A.D., Shestakov A.L.,Kolesnikov S.A. et al. The results ofminimally invasive operations in sur-gery of the biliary tract. Annaly khirurgi-cheskoy gepatologii 2006; 11 (1): 34-38.

8. Hadzhibaev A.M., Altyev B.K.,Atadzhanov Sh.K. et al. Laparoscopiccholecystectomy for acute cholecysti-tis. Annaly khirurgicheskoy gepatologii2004; 9 (2) 159-160.






Передплата приймається у будь-якомупередплатному пункті

Передплатний індекс 48717

# 3 (149) 2015 89

«Одеський медичний журнал» засновано у1926 році. За кілька років він набув неабиякого ав-торитету серед науковців. У ньому друкували своїпраці вчені, чиї імена були всесвітньо відомі вже тогочасу або здобули визнання в майбутньому. Та зго-дом, на початку 30-х років, видання журналу булоприпинено. Поновлений у 1997 році, він за короткийчас відновив свій авторитет і посів чільне місце се-ред наукових видань країни.

Засновниками «Одеського медичного журналу»є Міністерство охорони здоров’я України й Оде-ський національний медичний університет, видав-цем — Одеський національний медичний універ-ситет.

Головним редактором з часів відновлення випус-ку журналу є академік НАМН України лауреат Дер-жавної премії України В. М. Запорожан. До складу

«ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ»

Відомості про видання

редакційної колегії та редакційної ради входять ві-домі вітчизняні та зарубіжні вчені.

Постановами Президії ВАК України № 1–05/2 від27 травня 2009 року та № 1-05/5 від 31 травня2011 року «Одеський медичний журнал» включенодо переліку видань, у яких можуть публікуватисяосновні результати дисертаційних робіт з медицини,біології та фармації. Саме це й визначає тематикуйого публікацій. Щороку у журналі друкується близь-ко двохсот статей і повідомлень.

Журнал виходить шість разів на рік. Він надхо-дить до найвідоміших бібліотек країни, великих на-укових центрів, десятків навчальних закладів. Йогопояву гідно оцінено за межами нашої країни.

Розповсюджується за передплатою. Передплати-ти журнал можна у будь-якому передплатному пункті.Передплатний індекс — 48717.

ПРАВИЛА ПІДГОТОВКИ СТАТЕЙДО «ОДЕСЬКОГО МЕДИЧНОГО ЖУРНАЛУ»

1. В «Одеському медичному журналі» публікують-ся теоретичні й оглядові статті, які відображають важ-ливі досягнення науки, підсумки завершених оригі-нальних клінічних і експериментальних досліджень,основні результати дисертаційних робіт з медицини,біології та фармації, а також матеріали меморіаль-ного характеру.

2. До розгляду приймаються проблемні статті за-гальним обсягом до 8 сторінок, огляди — до 10 сто-рінок, оригінальні й інші види статей — до 6 сторінок,короткі повідомлення — до 2 сторінок.

3. Не приймаються статті, які вже були надруко-вані в інших виданнях або запропоновані до публі-кації кільком виданням водночас, а також роботи, якіза своєю сутністю є переробкою опублікованих рані-ше статей і не містять нового наукового матеріалуабо нового наукового осмислення вже відомого ма-теріалу.

4. У журналі друкуються:а) результати оригінальних досліджень у пріори-

тетних напрямах розвитку медичних, біологічних іфармацевтичних наук;

б) роботи з фундаментальних проблем біології,медицини, фармакології та фармації:

— генетики та прикладних аспектів медичної ге-нетики;

— біофізичні та морфофункціональні харак-теристики клітин організму при різних видах пато-логії;

— роботи з новітніх клітинних технологій;— новітні розробки в галузі загальної і клінічної

фармакології та фармації;— досягнення в галузі вивчення етіології, пато-

генезу та діагностики сучасних захворювань;

— профілактика захворювань, щеплення, за-побігання особливо небезпечним захворюванням;

в) огляди з сучасних актуальних проблем біоло-гії, медицини та фармації;

г) інформація, хроніка, ювілеї.5. Стаття надсилається до редакції в двох примір-

никах, підписаних усіма авторами. Своїми підписа-ми автори гарантують, що статтю написано з дотри-манням правил підготовки статей до «Одеського ме-дичного журналу», експериментальні та клінічні до-слідження були виконані відповідно до міжнароднихетичних норм наукових досліджень, а також нада-ють редакції право на публікацію статті у журналі,розміщення її та матеріалів щодо неї на сайті жур-налу і в інших джерелах.

6. Стаття супроводжується направленням до ре-дакції, завізованим підписом керівника та печаткоюустанови, де виконано роботу, а для вітчизнянихавторів також експертним висновком, що дозволяєвідкриту публікацію.

7. Якщо у статті використано матеріали, які є ін-телектуальною власністю кількох організацій і рані-ше не публікувалися, автор має одержати дозвіл наїх публікацію кожної з цих організацій і надіслатийого разом зі статтею.

8. Текст друкується через півтора інтервалу настандартному машинописному аркуші (ширина полів:лівого, верхнього та нижнього по 2 см, правого —1 см) шрифтом Аrіаl (Аrіаl Суr) або Times (Times Суr)розміром 14 пунктів. Сторінка тексту повинна місти-ти не більше 30 рядків.

9. Мова статей — українська для вітчизняних ав-торів, російська й англійська для авторів з іншихкраїн.

На допомогу авторам


10. Матеріал статті має бути викладено за такоюсхемою:

а) індекс УДК;б) ініціали та прізвище автора (авторів);в) назва статті;г) повна назва установи (установ), де виконано

роботу, місто, країна;д) постановка проблеми у загальному вигляді та

її зв’язок із важливими науковими та практичнимизавданнями;

е) аналіз останніх досліджень і публікацій, в якихзапочатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор;

ж) виділення не розв’язаних раніше частин за-гальної проблеми, яким присвячується стаття;

з) формулювання мети статті (постановка зав-дання);

и) виклад основного матеріалу дослідження зповним обгрунтуванням отриманих наукових резуль-татів;

к) висновки з даного дослідження і перспективиподальших розробок у цьому напрямі;

л) література;м) два резюме — російською мовою обсягом до

800 друкованих літер (0,45 сторінки) й англійськоюобсягом до 1800 друкованих літер (1 сторінка) за та-кою схемою: індекс УДК, ініціали та прізвище автора(авторів), назва статті, текст резюме, ключові слова(не більше п’яти).

11. Резюме англійською мовою має коротко по-вторювати структуру статті, включаючи вступ, метута завдання, методи, результати, висновки, ключо-ві слова. Ініціали та прізвище автора (авторів) по-даються у транслітерації, назва статті — у перекла-ді на англійську. Ключові слова й інші терміни статтімають відповідати загальноприйнятим медичним тер-мінам, наведеним у словниках. Не слід використо-вувати сленг і скорочення, які не є загальновжива-ними.

12. Хімічні та математичні формули вдруковуютьабо вписують. Структурні формули оформляють якрисунки. У формулах розмічають: малі та великі лі-тери (великі позначають двома рисками знизу, малі— двома рисками зверху простим олівцем); латин-ські літери підкреслюють синім олівцем; грецькі —обводять червоним олівцем; підрядкові та надряд-кові цифри та літери позначають дугою простимолівцем.

13. У статтях слід використовувати Міжнароднусистему одиниць СІ.

14. Рисунки (не більше двох) і підписи до них ви-конують окремо. На зворотному боці кожного рисун-ка простим олівцем слід указати його номер і назвустатті, а за необхідності позначити верх і низ.

15. Таблиці (не більше трьох) слід друкувати наокремих сторінках, вони повинні мати нумерацію таназву. На полях рукопису необхідно вказати місцерозміщення рисунків і таблиць. Інформація, наведенав таблицях і на рисунках, не повинна дублюватися.

16. Список літературних джерел повинен місти-ти перелік праць за останні 5 років і лише в окре-мих випадках — більш ранні публікації. В оригіналь-них роботах цитують не більше 10 джерел, в огля-дах — до 30. На кожну роботу в списку літературимає бути посилання в тексті рукопису. Література усписку розміщується згідно з порядком посилань нанеї у тексті статті, які подають у квадратних дужках,або за алфавітом. Якщо наводяться роботи лишеодного автора, вони розміщуються у хронологічно-

му порядку. До списку літературних джерел не слідвключати роботи, які ще не надруковані.

17. Список подається у двох примірниках длякожного екземпляра статті, які друкуються окремоодин від одного. Перший примірник оформляєтьсявідповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Другий — пов-ністю повторює перший, але латиницею за нижче-наведеними схемами.

Для статей:Author A.A., Author B.B., Author C.C. Title of article.

Title of Journal 2005; 5(129): 49-53.Прізвища авторів і назва журналу подаються ла-

тиницею у транслітерації, назва статті — у перекладіна англійську.

Для матеріалів конференцій:Riabinina, A.A., Berezina, E.V., Usol’tseva, N.V.

Surface Tension and Lyotropic Mesomorphism in Sys-tems Consisting of Nonionogenic Surfactant and Wa-ter, Liotropnye zhidkie kristally i nanomaterialy: sbornikstatei VII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii (Lyo-tropic Liquid Crystals and Nanomaterials: Proceedingsof the Seventh International Conference), Ivanovo:Ivanovskii Gos. Univ., 2009, р. 73-75.

Прізвища авторів подаються у транслітерації, на-зва праці — у перекладі на англійську. Головне вописах конференцій — назва конференції мовоюоригіналу (подається у транслітерації, якщо немаєїї англійської назви), виділяється курсивом. У дуж-ках наводиться переклад назви на англійську. Вихід-ні дані (місце проведення конференції, місце видан-ня, рік, сторінки) — англійською.

Для монографій та інших книжок:Nenashev M.F. Poslednee pravitel’stvo SSSR [Last

government of the USSR]. Moscow, KromPubl., 1993.221 p.

Прізвища авторів подаються у транслітерації,назва книжки — курсивом у транслітерації з пере-кладом на англійську у квадратних дужках. Місцевидання, рік видання, загальна кількість сторінок— англійською, назва видавництва — у трансліте-рації.

Зауважуємо: у списку латиницею потрібно ука-зувати всіх авторів літературного джерела, на якеВи посилаєтесь (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 цього не пе-редбачає). Також не слід у ньому застосовувати пе-редбачених ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 знаків розділення:// і —. Назву джерела (журнал, конференція, книга)завжди виділяють курсивом.

Дотримання цих правил забезпечить коректневідображення цитованих джерел у переважній біль-шості реферативних наукометричних баз даних.

18. Скорочення слів і словосполучень подаютьсявідповідно до ДСТУ 3582-97 і ГОСТ 7.12-93.

Для тих, хто не має доступу до повного текстуДСТУ, на сайті Одеського медуніверситету наве-дено приклади оформлення бібліографічних запи-сів. Доступ за посиланням http://odmu.edu.ua/index.php?v=1179.

19. До статті на окремому аркуші мовою оригіна-лу й англійською додаються відомості про авторів,які містять: вчене звання, науковий ступінь, прізви-ще, ім’я та по батькові (повністю), місце роботи йпосаду, яку обіймає автор, адресу для листування,номери телефонів, факсів та адреси електронноїпошти.

20. До друкованих матеріалів, виконаних із вико-ристанням комп’ютерних технологій, обов’язковододаються матеріали комп’ютерного набору та гра-фіки на дискеті (лазерному диску).

# 3 (149) 2015 91

Текст може бути таких форматів: Word for Win-dows, RTF (Reach Text Format).

Графічний матеріал слід подавати в окремихфайлах форматів XLS, TIFF, WMF або CDR. Розділь-на здатність штрихових оригіналів (графіки, схеми)форматів TIFF повинна бути 300–600 dpi B&W, на-півтонових (фотографії та ін.) — 200–300 dpi GrayScale (256 градацій сірого). Ширина графічних ори-гіналів — 5,5, 11,5 і 17,5 см.

21. Статті піддаються науковому рецензуванню,за результатами якого ухвалюється рішення продоцільність публікації роботи. Відхилені статті неповертаються і повторно не розглядаються.

22. Редакція залишає за собою право редакційноїправки статей, яка не спотворює їх змісту, або по-вернення статті автору для виправлення виявленихдефектів. Статті, відіслані авторам на виправлення,слід повернути до редакції не пізніше ніж через тридні після одержання.

23. Датою надходження статті до журналу вва-жається день отримання редакцією остаточного ва-ріанта тексту.

24. Коректури авторам не висилаються, проте,якщо це не порушує графік виходу журналу, мож-

ливе надання препринту, в якому допустиме ви-правлення лише помилок набору і фактажу.

25. Публікація матеріалів у «Одеському медич-ному журналі» платна. Оплата здійснюється післярецензування статей і схвалення їх до друку, прощо авторів повідомляють додатково.

З питань сплати за публікацію статей та до-відок про їх надходження й опрацювання про-симо звертатися до Віри Григорівни Ліхачової зател. +38 (048) 728-54-58 (р.), +38 (097) 977-23-31 (м.),e-mail: [email protected].

Копію квитанції про сплату слід надсилати пош-тою на адресу: Одеський національний медичнийуніверситет, редакція журналу (назва журналу), Ва-ліховський пров., 2, м. Одеса, 65082 — або пере-давати на факс +38 (048) 723-22-15 для В. Г. Ліха-чової.

26. Статті для публікації направляти за адресою:Одеський національний медичний університет, ре-дакція «Одеського медичного журналу», Валіховсь-кий пров., 2, м. Одеса, 65082.

27. Статті, що не відповідають цим правилам, нерозглядаються.


Наукові статті, які надходять для публікації в ре-дакцію «Одеського медичного журналу», підлягаютьрецензуванню.

Рецензентами журналу є досвідчені фахівці —доктори наук, члени редколегії журналу та його ре-дакційної ради. Коли є потреба, редакція залучає дорецензування сторонніх фахівців. Допускається пуб-лікація наукової статті за письмовим поданням чле-нів редакційної колегії та редакційної ради.

Під час рецензування оцінюються відповідністьстатті тематиці журналу та її назві, актуальність інауковий рівень, достоїнства й недоліки, відповід-ність оформлення статті вимогам редакції. На-прикінці робиться висновок про доцільність публі-кації.

Рецензія надається автору статті на його запитбез підпису, вказівки прізвища, посади і місця робо-ти рецензента.

Якщо рецензент рекомендує виправити або до-опрацювати статтю, редакція відправляє автору

Порядок рецензуваннярукописів наукових статей, які надходять для публікації

в редакцію «Одеського медичного журналу»

текст рецензії для внесення в роботу відповіднихзмін.

Автору, стаття якого не була прийнята до публі-кації, на його запит відправляється мотивована від-мова. Рукопис статті не повертається.

Якщо автор не згоден з думкою рецензента, вінможе дати мотивовану відповідь.

Коли є потреба, за погодженням з автором можебути проведено додаткове рецензування рукописуіншим фахівцем.

Остаточне рішення про публікацію статті та її тер-міни приймає редакційна колегія.

В окремих випадках за наявності позитивної ре-цензії можлива публікація статті за рішенням голов-ного редактора або його заступника.

Після ухвалення рішення про публікацію статтіредакція інформує про це автора з указанням тер-міну публікації.

Оригінали рецензій зберігаються в редакції про-тягом 1 року.


“Odes’kij medičnij žurnal” (“The Odessa MedicalJournal”) was founded in 1926. During a few years itwas highly appreciated by scientists. The works of thefamous scientists had been published there. But then,at the start of 30-s, the publication of the Journal wasstopped. It was renewed only in 1997, and very soonthe Journal won its authority again and took a properplace among other scientific editions of the country.

The founders of the Journal are the Ministry ofHealth of Ukraine and the Odessa National Medical Uni-versity, the publisher — the Odessa National MedicalUniversity.

The editor-in-chief of the Journal since the time ofits renewal is the academician of the NAMS of Ukraine,the Ukraine State Prize Winner V. M. Zaporozhan. Themembers of the editorial board and editorial council arethe world-known scientists.

“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL”(“The Odessa Medical Journal”)

Information about Edition

By decisions of Presidium of the Higher AttestationCommission of Ukraine N1-05/2 from the 27th of May,2009 and N 1-05/5 from the 31st of May, 2011 “TheOdessa Medical Journal” was included in the list of edi-tions, which publish the basic results of dissertationworks on medicine, biology and pharmacy. This fact de-termines the subject of its publications. About two hun-dred papers and reports are published in the Journalannually.

The Journal appears bimonthly. It comes to the mostknown libraries of the country, large scientific centers,some educational establishments. Its release is highlyappraised outside of the country.

The Journal is distributed by subscription.The Journal can be subscribed at any subscription

point.Subscription index — 48717.

THE MANUAL OF ARTICLE STYLE FOR“ODES’KIJ MEDIČNIJ ŽURNAL”

(“THE ODESSA MEDICAL JOURNAL”)

Information for Authors

1. “Odes’kij medičnij žurnal” (“The Odessa MedicalJournal”) publishes theoretical and review articles,which cover important achievements of science, resultsof completed original clinical and experimental research-es, basic results of dissertations on medicine, biologyand pharmacy, and also memorial materials.

2. Problem articles with total volume of up to 8 pa-ges, reviews — up to 10 pages, original and other typesof articles — up to 6 pages, short reports — up to2 pages are submitted.

3. Articles, which have been already published in oth-er editions or were submitted for publication to some edi-tions at the same time, as well as the works which are aremake of the articles published before and do not con-tain new scientific material or new scientific comprehen-sion of already known material are not submitted.

4. The following materials are published in the Journal:a) results of original researches concerning main

directions of development of medical, biological andpharmaceutical sciences;

b) works on fundamental problems in biology, medi-cine, pharmacology and pharmacy:

— genetics and applied aspects of medical genetics;— biophysical and morphofunctional analysis of cells

of an organism at different types of pathology;— works on modern cellular technologies;— the modern elaborations in the field of general

and clinical pharmacology and pharmacy;— achievements in the field of study of etiology,

pathogenesis and diagnostics of modern diseases;

— prophylaxis of diseases, inoculation, preventionof especially dangerous diseases;

c) reviews on the modern actual problems of biolo-gy, medicine and pharmacy;

d) information, chronicle, anniversaries.5. An article should be submitted to editorial in two

copies, signed by all the authors. By their signaturesthe authors guarantee that the article meets all the re-quirements of the manual of the article style for “TheOdessa Medical Journal”, experimental and clinical re-searches have been executed according to the inter-national ethical norms of scientific researches, and alsothey give the publisher a right for publication of the ar-ticle in the Journal, placing it and its materials on theJournal’s site and in other sources.

6. An article is accompanied with a letter to the edito-rial staff, vised signature of the chief and the seal of theestablishment where the work was done, and for thehome authors also by the expert inference, that author-izes the open publication.

7. If used in the article materials are intellectual prop-erty of some organizations and have not been publishedbefore, an author should get permission for their publi-cation from each of these organizations and send it to-gether with the article.

8. The text is printed with 1.5-spacing throughout thetext on a standard paper (width of fields: on the left,above and below by 2 cm, on the right — 1 cm) in Arial(Arial Cyr) or Times (Times Cyr) 14 points. The pageof the text should contain no more than 30 lines.

# 3 (149) 2015 93

9. The language of the articles is Ukrainian for homeauthors, Russian and English for foreign authors.

10. The material of the article should be placed inthe following order:

а) UDC index;b) initials and the last name of the author (authors);c) title of the article;d) a complete name of the establishment (establish-

ments) where the work was done, city, country;e) statement of a problem in general and its con-

nection with important scientific and practical tasks;f) analysis of the modern researches and publica-

tions, in which the given problem was initiated and whichthe author is guided by;

g) pointing out the parts of general problem whichwere not resolved before;

h) formulation of the aim of the article (raising a task);i) statement of the basic material with complete sub-

stantiation of obtained scientific results;j) conclusions from the given research and perspec-

tives of subsequent works in this direction;k) references;l) two abstracts — in Russian up to 800 printing

letters (0.45 page) and in English up to 1800 printingletters (1 page) after the following scheme: UDC in-dex, initials and the last name of author (authors),title of the article, text of the abstract, key words (nomore than five).

11. The abstract in English should shortly repro-duce the structure of the article, including introduction,purpose and task, methods, results, conclusions, keywords. Initials and the last name of author (authors)are given in transliteration, the title of the article mustbe translated into English. The key words and otherterms of the article should correspond to generallyused medical terms cited in dictionaries. One shouldnot use slang and abbreviations which are not in ge-neral use.

12. The chemical and mathematical formulas are in-printed or put down. The structural formulas are designedas figures. In formulas there are marked out: small andlarge letters (large ones by two hyphens from below,small ones — by two hyphens from above by a lead pen-cil); the Latin letters are underlined with a dark blue pen-cil; Greek ones — with a red pencil; subscript and su-perscript letters — by an arc line with a lead pencil.

13. The International System of Units (SI) should beused in the articles.

14. Figures (no more than two) and signatures tothem are made separately. On the back side of everyfigure by a lead pencil one should indicate its numberand title of the articles, and if necessary to note a topand bottom.

15. The tables (no more than three) should be placedon separate pages, be numbered and titled. The mar-ginal notes should indicate the place of figures andtables. The information given in tables and figures mustnot be duplicated.

16. The references must contain the list of worksfor the last 5 years and only sometimes — more earlypublications. In the original works they quote no morethan 10 sources, in the reviews — about 30. Every workin the literature list should be referred in the manuscript.The literature in the list is ordered according to referenceto it in the text of the article, which is given in the squarebrackets, or after the alphabet. If the works of one andthe same author are presented, they take place afterthe chronological order. The references shouldn’t con-tain works, which have not been published yet.

17. The list is given in duplicate for every copy ofthe article, which are published separately one fromanother. The first copy is designed according toDSTU GOST 7.1:2006. The other one — fully duplicatesthe first one, but by the Roman alphabet after theschemes given below.

For articles:Author A.A., Author B.B., Author C.C. Title of article.

Title of Journal 2005; 5(129): 49-53.The last names of authors and title of the Journal

are given by the Roman alphabet in transliteration, titleof the article — in translation into English.

For materials of conferences:Riabinina, A.A., Berezina, E.V., Usol’tseva, N.V.

Surface Tension and Lyotropic Mesomorphism in Sys-tems Consisting of Nonionogenic Surfactant and Wa-ter, Liotropnye zhidkie kristally and nanomaterialy:sbornik statei VII Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii(Lyotropic Liquid Crystals and Nanomaterials: Proceed-ings of the Seventh International Conference), Ivanovo:Ivanovskii Gos. Univ., 2009, 73-75.

The last names of authors are given in transliter-ation, title of the work — in translation into English.The main thing in descriptions of conferences is thename of conference in the language of original (is giv-en in transliteration if there is not its English name),indicated by italic. Translation of the name into Eng-lish is given in brackets. Imprint (place of holding aconference, place of publication, year, pages) — inEnglish.

For monographs and other books:Nenashev M.F. Poslednee pravitel’stvo SSSR [Last

government of the USSR]. Moscow, KromPubl., 1993.221 p.

The last names of authors are given in translitera-tion, title of the book — in italic in transliteration withtranslated into English in the square brackets. Place ofpublication, year of publication, total number of pages— English, name of publishing house — in trans-literation.

Please, note: in the references in the Roman alpha-bet it is necessary to indicate all the authors of the litera-ry source, which you refer to (DSTU GOST of 7.1:2006does not provide it). Also one should not use the signsof division: // and — , which are provided by DSTUGOST of 7.1:2006. The name of the source (Journal,conference, book) is always indicated by italic.

The observance of these rules will provide the truerepresentation of quoted sources in the majority of ab-stract scientometrical databases.

18. Abbreviations of words and word combinations aregiven according to DSTU 3582-97 and GOST 7.12-93.

For those who have no access to the complete DSTUtext, there are examples of bibliographic records regis-tration on the site of the Odessa Medical University. Ac-cess by link: http://odmu.edu.ua/index.php?v=1179.

19. Information about authors, which contains aca-demic status and degree, the last name, name and pat-ronymic (in a full form), place of work and occupation,address for correspondence, telephones and faxesnumbers, e-mail address are added to the article on aseparate sheet of paper in the language of original andEnglish.

20. The published materials executed with the useof computer technologies, are added by materials ofcomputer type-setting and graphic on a diskette (CD,DVD).

The text can be done in the following formats: Wordfor Windows, RTF (Reach Text Format).


Graphic material should be submitted in separatefiles of the XLS, TIFF, WMF or CDR formats. Resolu-tion of stroke originals (the graphics, schemes) of theTIFF formats must be 300–600 dpi B&W, semitone (pic-tures, etc.) — 200–300 dpi Gray Scale (256 gradationsof gray). Width of graphic originals — 5.5, 11.5 and17.5 cm.

21. Articles are subjected to scientific reviewing, asa result of which the decision about the work is takenwhether to publish it or not. The rejected articles arenot returned and are not resubmitted.

22. The Journal reserves the right for editorial cor-recting, which does not distort its contents, or returnsan article to the author for correction of revealed er-rors. The articles sent to the authors for correction,should be sent back no later than in three days afterbeing received by authors.

23. The date of article’s coming to the Journal isthe day when editorial office receives the final variantof the text.

24. Proof-reading are not sent to the authors, how-ever if it does not disturb the term of Journal release, apreprint version can be provided, in which only type-setting and factual mistakes can be corrected.

25. The publication of materials in “The OdessaMedical Journal” requires payment. Payment is madeafter reading articles and approval of them to printing,about which the authors are informed additionally.

26. The articles for the publication are sent to theaddress: the Odessa National Medical University, edi-torial staff of “Odes’kij medičnij žurnal”, Valikhovskyylane, 2, Odessa, 65082.

Other contacts are:fax: +380 48 723-22-15 for V. G. Likhachova;phone: +380 48 728-54-58, +380 97 977-23-31;e-mail: [email protected]

27. The articles that do not conform to these rules,are not submitted.

Editorial board

Scientific articles submitted to “Odes’kij medičnijžurnal” (“The Odessa Medical Journal”) need re-viewing.

Reviewers of the Journal are experienced spe-cialists — doctors of sciences, members of the edi-torial board and editorial council of the Journal. Ifnecessary the editors enlist cooperation of outsideexperts. The scientific article publication is possi-ble after the writing presentation of editorial mem-bers.

The reviews should estimate if the article corre-sponds to the subject of the Journal and its title, actu-ality and scientific level, advantages and disadvantag-es, correspondance of the article design to the editori-al requirements. The conclusion about advisability ofpublication is drawn in the end.

A review is given to the author of the article onhis demand without signature, pointing the last name,occupation and places of the work of a reviewer.

If the reviewer recommends to correct or com-plete the article, the editorial staff sends the re-

Manuscripts Reviewing Order

view text to the author for inserting proper chang-es in.

The author, whose article was not submitted to thepublication, is sent an reasonable refuse on his demand.The manuscript is not returned.

If the author does not agree with a reviewer’spoint of view, he can give him a reasonable ans-wer.

In case of necessity an additional reading of manu-script by another specialist can be carried out on agree-ment with the author.

A final decision about the publication of the articleand its terms is made by the editorial board.

Sometimes in case of a positive review the articlecan be published after the editor-in-chief’s or vice-edi-tor-in-chief’s decision.

After approval of the article publication the editorialstaff informs the author about it with indicating the termof publication.

Originals of reviews are kept in the editorial during1 year.

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛЗАСНОВАНО У 1926 РОЦІ • ПОНОВЛЕНО У 1997 РОЦІ

Засновники

Міністерство охорони здоров’я України

Одеський національний медичний університет

Головний редактор

Академік НАМН України,лауреат Державної премії УкраїниВ. М. ЗАПОРОЖАН


М. Л. Аряєв, В. В. Бабієнко, Ю. І. Бажора, В. С. Бітенський, В. О. Гельм -больдт, Л. С. Годлевський, В. В. Годован, М. Я. Голо вен ко, А. Г. Гулюк,Б. С. Запорожченко, О. В. Запорожченко, В. Й. Кресюн (заступникголовного ре дак тора), О. О. Мар дашко, А. Є. Поляков, В. О. Полясний,Я. В. Рож ковський, Н. О. Романова (відповідальний секретар), В. О.Ситнікова, О. А. Шандра

Редакційна рада

П.9А. Абрахамссон — Університетська клініка Лундського університету(Швеція), С. А. Андронаті — Фізико9хімічний інститут ім. О. В. Бо гат -сько го НАН України (Одеса, Україна), В. В. Безруков — Інститутгеронтології НАМН Украї ни (Київ, Україна), Г. М. Бутенко — Інститутге нетичної і регенератив ної медицини НАМН України (Київ, Україна),І. І. Гук — Віденський університет (Австрія), Я. Жанг — Інститут біо -медичних технологій (Хунан, Китай), Ю. О. Зозуля — Інститутнейрохірургії ім. А. П. Ромо данова НАМН України (Київ, Україна), А. Д. Клісарова — Вар нен ський медичний університет (Болгарія), Г. В. Книшов — Інститут серце во9судинної хірургії НАМН України(Київ, Україна), М. П. Ландіні — Болонський університет (Італія), С. Б.Сере денін — НДІ фармакології ім. В. В. Заку сова РАМН (Москва,Росія), С. Д. Трахтенберг — Університет ім. Дж. Вашингтона (Ва шинг -тон, США), Д. Уїтлі — Абердінський університет (Велика Британія), Р. Хусс — Мюнхенський університет (Німеччина), В. Чупіна — Універ -ситет «Овідіус» (Констанца, Румунія)

ODES’KIJ MEDICNIJ ZURNALFOUNDED IN 1926 • REFOUNDED IN 1997

Founders

The Ministry of Health of Ukraine

The Odessa National Medical University

Editor�in�chief

Academician of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine,the Ukraine State Prize WinnerV. M. ZAPOROZHAN

Editorial Board

M. L. Aryayev, V. V. Babiyenko, Yu. I. Bazhora, V. S. Bitensky, V. O. Gelm -boldt, L. S. Godlevsky, V. V. Godovan, M. Ya. Golovenko, A. G. Gulyuk, B. S. Zaporozhchenko, O. V. Zaporozhchenko, V. Y. Kresyun (vice�editor- in�chief), O. O. Mardashko, A. Ye. Polyakov, V. O. Polyasny, Ya. V. Rozh -kovsky, N. O. Romanova (executive secretary), V. O. Syt nikova, O. A.Shandra

Editorial Council

P.9A. Abrahamsson — Lund University Hospital (Sweden), S. A. Andronati— O. V. Bogatsky Physico9Chemical Institute of the NAS of Ukraine(Odessa, Ukraine), V. V. Bezrukov — D. F. Chebotaryov State Institute ofGerontology of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), G. M. Butenko —State Institute of Genetic and Regenerative Medicine of the NAMS ofUkraine (Kyiv, Ukraine), I. I. Guk — University of Vienna (Austria), Y. Zhang — Institute of Biomedical Technologies (Hunan, China), Yu. O. Zozulya — A. P. Romodanov Institute of Neurosurgery of the NAMSof Ukraine (Kyiv, Ukraine), A. D. Klisarova — Varna University of Medi -cine (Bulgaria), G. V. Knyshov — M. M. Amosov National Institute of Car -dio vascular Surgery of the NAMS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), M. P.Landini — University of Bologna (Italy), S. B. Seredenin — V. V. ZakusovInstitute of Pharmacology of the RAMS (Moscow, Russia), S. D. Tracht -enberg — George Washington University (Washington, USA), D. Wheatley— Aberdeen University (Great Britain), R. Huss — University of Munich(Germany), V. Ciupina — Ovidius Univer sity of Constanta (Romania)

��

ОДЕСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ3 (149) 2015

12345

6789

101112

13141516171819

20212223242526

27282930





12

3456789

10111213141516

17181920212223

24

252627282930

31123456

789

10111213

14151617181920

21222324252627

282930

1

234

567

89

1011

12131415161718

19202122

232425

262728293031

1

2345678

9101112131415

16171819202122

232425262728

12345

6789

101112

13141516171819

20212223242526

2728293031

2015Березень

Червень

Жовтень

Квітень

ЛютийСічень

ВересеньСерпеньЛипень

Травень

Листопад Грудень

1

2345678

9101112131415

16171819202122

23242526272829

3031

1

2

3

456789

10

11121314151617

18192021222324

25262728293031

1234567

89

1011121314

15161718192021

22232425262728

2930

1234

56789

1011

12131415161718

19202122232425

262728293031

1

2345678

9101112131415

16171819202122

23242526272829

30123456

789

10111213

14151617181920

21222324252627

28293031

ISSN 2226�2008

одеський медичний журнал

Documents

Transcript of одеський медичний журнал