МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ...

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ДОСЛІДНА СТАНЦІЯ ІНСТИТУТ КОРМІВ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПОДІЛЛЯ

ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ І ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ВП НУБІПУ «БЕРЕЖАНСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЩЕЦИНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАЗАХСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. С.СЕЙФУЛЛІНА

МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ

РОЗВИТКОМ: ВИКЛИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Матеріали ІI Міжнародної науково-практичної

конференції

Частина 1

8-9 грудня 2016 року Україна, м. Тернопіль

2

УДК 63.001:57:001:62.001:33.001:37.001 ББК 65.9 (4Укр)-55 М 74

Модернізація національної системи управління державним розвитком: виклики і перспективи : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. 8–9 грудн. 2016 р. Ч. 1. – Тернопіль : Крок, 2016. – 198 с.

ISBN 978-617-692-386-2 (повне видання) ISBN 978-617-692-387-9 (частина 1)

Збірник містить наукові доповіді ІІ міжнародної науково-практичної конференції

“Модернізація національної системи управління державним розвитком: виклики і перспективи” (Тернопіль, 8-9 грудня 2016 року) з актуальних технологічних, технічних, соціально-економічних та екологічних проблем і основних напрямів державного розвитку в сучасних умовах господарювання.

Збірник буде розміщений в системі РИНЦ (договір №225-02/2014K від 5.02.2014 р.) Редакційна колегія: Водяник І.І., д.т.н., проф.; Гевко Р.Б., д.т.н., проф.; Гораш О.С., д.с-г.н., проф.; Дзядикевич Ю.В., д.т.н., проф.; Іванишин В.В., д.е.н., проф.; Іващук Н.Л., д.е.н., проф.; Кваша В.І., д.с-г.н., проф.; Коняхін О.П., д.вет.н., проф.; Кухтин М.Д., д.вет.н., с.н.с.; Любинський О.І., д.с-г.н., проф.; Овчарук В.І., д.с-г.н., проф.; Пархомець М.К., д.е.н., проф.; Приліпко Т.М., д.с-г.н., проф.; Пуцентейло П.Р., д.е.н., доцент; Рихлівський І.П., д.с-г.н., проф.; Савченко Ю.І., д.с-г.н., проф., академік НААН; Стрішенець О.М., д.е.н., проф.; Сидорук Г.П., к.с-г.н.; Мелешенко Н.М., к.е.н., доцент; Морозевич О.А., к.е.н., доцент; Олійник О.Р., к.е.н.; Сава А.П., к.е.н., с.н.с.; Семенишена Н.В., к.е.н., доцент; Сеник І.І., к.с-г.н.; Сидорук Б.О., к.е.н.; Солян М.Я. к.с-г.н.; Ящук Т.С., к.с-г.н., с.н.с.

Рекомендовано до друку Науково-технічною радою Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції ІКСГП НААН

(протокол № 12 від 12.12.2016 р.)

Відповідальний за випуск: к.е.н., с.н.с., Сава А.П.

Відповідальність за зміст і достовірність публікацій несуть автори наукових

доповідей і повідомлень. Точки зору авторів публікацій можуть не співпадати з точкою зору редколегії збірника. ISBN 978-617-692-386-2 (повне видання) ISBN 978-617-692-387-9 (частина 1)

© Тернопільська ДСГДС ІКСГП НААН, 2016 © Крок, 2016

3

TERNOPIL STATE AGRICULTURAL EXPERIMENTAL STATION INSTITUTE OF FEED RESEARCH AND AGRICULTURE OF PODILLYA STATE AGRARIAN AND ENGINEERING UNIVERSITY IN PODILYA

TERNOPIL NATIONAL ECONOMIC UNIVERSITY LESYA UKRAINKA EASTERN EUROPEAN NATIONAL UNIVERSITY

TERNOPIL INSTITUTE OF SOCIAL AND INFORMATIONAL TECHNOLOGIES SS NULESU «BEREZHANY AGROTECHNICAL INSTITUTE»

BELARUS STATE ECONOMIC UNIVERSITY UNIVERSITY OF SZCZECIN

S.SEIFULLIN KAZAKH AGRO TECHNICAL UNIVERSITY

MODERNIZATION OF THE NATIONAL SYSTEM OF STATE DEVELOPMENT: CHALLENGES AND PERSPECTIVES

Materials of ІІ International scientific and practical

conference

Part 1

December 8-9, 2016 Ukraine, Ternopil

4

UDC 63.001:57:001:62.001:33.001:37.001 BBK 65.9 (4Ukr)-55

Modernization of the national system of state development: challenges and perspectives : materials of ІI Intern. scient.-pract. confer., December 8–9, 2016. P. 1. – Ternopil : Krоk, 2016. – 198 p.

ISBN 978-617-692-386-2 (full edition) ISBN 978-617-692-387-9 (part 1)

The collection contains scientific presentations by ІІ Іnternational scientific-practical

conference “Modernization of the national system of state development: challenges and perspectives” (Ternopil, December 8-9, 2016) on actual technological, technical, socio-economic and environmental problems and and the main directions of the state development in the current economic conditions.

The collection will be posted in the system RISC (contract №225-02/2014K, 02.5.2014) Editorial board: Vodyanyk І.І., Dr.Sci.Tech, Prof.; Gevko R.B., Dr.Sci.Tech, Prof.; Gorash О.S., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Dzyadykevych Yu.V., Dr.Sci.Tech, Prof.; Ivanyshyn V.V., Doctor of Economics, Prof.; Ivashchuk N.L., Doctor of Economics, Prof.; Kvasha V.І., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Konyakhin О.P., Doctor of Veterinary, Prof.; Kukhtyn М.D., Doctor of Veterinary, Senior Researcher.; Lyubynskyy O.I., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Ovcharuk V.І., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Parkhomets М.К., Doctor of Economics, Prof.; Prylipko Т.М., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Putsenteylo P.R., Doctor of Economics, Assist. Prof.; Rykhlivskyy І.P., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Savchenko Yu.І., Dr.Sci.Agriculture, Prof.; Strishenets О.М., Doctor of Economics, Prof.; Sidoruk G.P., Cand.Agri.Sci; Meleshenko Н.М., Cand.Econ.Sci, Assist. Prof.; Morozevych О.А., Cand.Econ.Sci, Assist. Prof.; Oliynyk О.R., Cand.Econ.Sci; Sava А.P., Cand.Econ.Sci, Senior Researcher; Semenyshena N.V., Cand.Econ.Sci, Assist. Prof.; Senyk І.І., Cand.Agri.Sci; Sidoruk B.О., Cand.Econ.Sci; Solian М.Ya. Cand.Agri.Sci; Yashchuk Т.S., Cand.Agri.Sci, Senior Researcher.

Recommended for publication by Scientific and Technical Council of Ternopil state agricultural experimental station

(protocol # 12, from 12.12.2016)

Responsible for issue: Ph.D., Senior Researcher, Sava А.P.

The authors of scientific papers and reports bear responsibility for content and accuracy of

publications. The opinions of the authors of publications may not coincide the views of the editorial board of the collection. ISBN 978-617-692-386-2 (full edition) ISBN 978-617-692-387-9 (part 1)

© Ternopil state agricultural experimental station, 2016 © Krok, 2016

5

З М І С Т / C O N T E N T S

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 11 ССІІЛЛЬЬССЬЬККООГГООССППООДДААРРССЬЬККІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 11 AAGGRRIICCUULLTTUURRAALL SSCCIIEENNCCEESS

Алейникова Наталья, Радионовская Яна, Диденко Павел СНИЖЕНИЕ ЭКОТОКСИКОЛОГИЧЕСКОГО РИСКА ПРИМЕНЕНИЯ ПЕСТИЦИДОВ СИСТЕМЫ ЗАЩИТЫ ВИНОГРАДА ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ АДЪЮВАНТА КОДАСАЙД 950, М.Е.

10

Білик Степанія ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНКИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БІОМАСИ УКРАЇНИ

12

Вербельчук Тетяна, Вербельчук Сергій, Кобернюк Віра ПРИРОДНІ МІНЕРАЛИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РАЦІОНАХ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ

15

Вишневський Леонід, Ковальчук Ігор, Шуляр Альона ПОРОДНИЙ ТА ЯКІСНИЙ СКЛАД АКТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПОПУЛЯЦІЇ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ УКРАЇНИ

17

Гангур Володимир УРОЖАЙНІСТЬ СОНЯШНИКУ В РІЗНОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІНАХ ЗА УМОВ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

19

Диня Уляна ТЕХНОЛОГІЯ ЗБИРАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР СПОСОБОМ ОБЧІСУВАННЯ

21

Дідківський Анатолій ВПЛИВ ЛІНІЙНОЇ НАЛЕЖНОСТІ НА ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ КОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ

24

Єремко Людмила ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТ НУТУ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ МІНЕРАЛЬНОГО УДОБРЕННЯ, ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ ТА ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

27

Камишанов Валерій БІОПОТЕНЦІАЛ ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ

29

Києнко Зінаїда, Джулай Наталія, Жаркова Олена ГЕНЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БОБОВИХ РОСЛИН УКРАЇНИ

31

Кобернюк Віра ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДБОРУ КОРІВ ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ ЗА ПЕРШІ МІСЯЦІ ЛАКТАЦІЇ

34

Ксьондзик Віталій БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ СПОЛУК У ГОДІВЛІ ТВАРИН

37

Лихочвор Андрій УРОЖАЙНІСТЬ НАСІННЯ РИЖІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМ ДОБРИВ

38

Марусич Александр «ВИТАМИД КР-2» − ЭФФЕКТИВНАЯ КОРМОВАЯ ДОБАВКА ПРИ ВЫРАЩИВАНИИ ТЕЛЯТ

41

Ніконоров Сергій ПРОБЛЕМИ ПЕРВИННОЇ ОБРОБКИ МОЛОКА В УМОВАХ КООПЕРАТИВУ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ

43

Ніконорова Валерія МЕТОДИ РОЗВЕДЕННЯ СВИНЕЙ

45

Осипенко Мирослава ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ З ПОКАЗНИКАМИ

6

ВІДТВОРЮВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ 47 Пелехатий Микола, Кучер Дмитро, Кочук-Ященко Олександр ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕКСТЕР’ЄРУ КОРІВ-ПЕРВІСТОКМОЛОЧНИХ ПОРІД В УМОВАХ МОЛОЧНОГО КОМПЛЕКСУ

50

Пророченко Сергій ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ ТА ПОДОВЖЕННЯ ЙОГО ДОВГОЛІТТЯ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБІВ ТА РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ

52

Саєнко Валентина ВПЛИВ КОРМОАМІНУ-В НА ЗАБІЙНІ ЯКОСТІ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ

54

Семенюк Станіслав, Шейгас Ігор ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МИСЛИВСЬКОГО РЕСУРСУ

57

Сидорук Галина, Сеник Ростислав ВПЛИВ ІНОКУЛЯЦІЇ, УДОБРЕННЯ ТА ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ СІНОКІСНОГО ЛЮЦЕРНОВО-ЗЛАКОВОГО КОРМУ

59

Теслюк Наталія, Барабаш Вікторія, Клачун Анастасія БІОТЕХНОЛОГІЯ: ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРИ IN VITRO У ВИНОГРАДАРСТВІ

62

Тимощук Ігор ВИЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ВИНИКНЕННЯ ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ В ШТУЧНИХ СОСНОВИХ НАСАДЖЕННЯХ ХЕРСОНЩИНИ

65

Фомін Василь, Шевчук Віктор ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ЛІСОВОГО ФОНДУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОКРАЩАННЯ

67

Шевчук Віктор ПРО НЕОБХІДНІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ТА МИСЛИВСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

69

Шейгас Ігор, Семенюк Станіслав СУЧАСНИЙ СТАН ТА МОЖЛИВІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МИСЛИВСЬКОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

72

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 22

ББІІООЛЛООГГІІЧЧННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 22 BBIIOOLLOOGGIICCAALL SSCCIIEENNCCEESS

Валерко Руслана, Чупахіна Майя ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ В МЕЖАХ ПРОМИСЛОВОГО МАЙДАНЧИКА ПІДПРИЄМСТВА М. ЖИТОМИРА (НА ПРИКЛАДІ ПРАТ «ЛІКТРАВИ»)

75

Дудар Ігор, Яворовська Ольга ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ УТВОРЕННЯ РЕСУРСОЦІННИХ ФРАКЦІЙ МУНІЦИПАЛЬНИХ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

77

Євстафієва Юлія, Бучковська Віта БІОТЕХНОЛОГІЯ – ТИПОВЕ ПОРОДЖЕННЯ НАШОГО БУРХЛИВОГО, ДИНАМІЧНОГО XXI СТОЛІТТЯ

80

Комарова Ірина БІОІНДИКАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ ЗА ФІЗІОЛОГІЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ ТARAXACUM OFFICINALE WIGG

82

Макеєва Ольга ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЗА БЛАГОУСТРОЄМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТЕРИТОРІЙ

85

7

Мокрый Андрей РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ЭКСЭРГИИ В ЭКОЛОГИЧЕСКОМ МОНИТОРИНГЕ ОЗЕРНЫХ ЭКОСИСТЕМ

87

Очеретний Володимир, Севастьянов Сергій, Яворовська Ольга СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ПРИ САНАЦІЇ БУДИНКІВ

89

Пухтаєвич Петро ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ГІБРИДНИХ КОМПЛЕКСІВ РИБ РОДІВ COBITIS ТА SABANEJEWIA РІЧОК ПРАВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ

92

Семенюк Аліна, Тогачинська Ольга, Береза-Кіндзерська Людмила НОРМУВАННЯ ФУЗАРІОТОКСИНІВ У ХЛІБНИХ ПРОДУКТАХ

94

Теслюк Геннадій, Волик Борис, Майстришин Роман СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

96

Юнусова Лиана, Мухачева Евгения ЭКОНОМИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ РЕГУЛИРОВАНИЯ ПЛАТЫ ЗА НЕГАТИВНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ

98


ВВЕЕТТЕЕРРИИННААРРННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 33 VVEETTEERRIINNAARRYY SSCCIIEENNCCEESS

Бездітко Людмила, Муштук Ірина АНАЛІЗ ЕПІЗООТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЩОДО КЛАСИЧНОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ У СВІТІ

101

Грищук Геннадій, Ревунець Анатолій ПРИЧИНИ НЕПЛІДНОСТІ КОРІВ В ГОСПОДАРСТВАХ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА

103

Гугосьян Юрій ЛАРВОЦИДНІ ВЛАСТИВОВСТІ ДЕЗІНФЕКТАНТІВ НА ЛИЧИНОК STRONGYLOIDES WESTERI

105

Гуральська Світлана ВПЛИВ «АВЕССТИМТМ» НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТИМУСА КУРЕЙ, ВАКЦИНОВАНИХ ПРОТИ ІНФЕКЦІЙНОГО БРОНХІТУ

108

Коваленко Ірина ВИЗНАЧЕННЯ МИЮЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТА БАКТЕРИЦИДНОГО РОВЕДЕННЯ ПРЕПАРАТУ САНСТІМ

110

Лігоміна Ірина, Кужелюк Катерина ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТУМУСУ КОРІВ ЖИТОМИРСЬКОГО РЕГІОНУ

113

Меженська Наталія СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЧНОГО (ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО) НАГЛЯДУ ТА КОНТРОЛЮ ЗГІДНО МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ

115

Назаренко Олександр, Мельничук Віталій ПОШИРЕННЯ ВАРООЗУ БДЖІЛ В УМОВАХ ОДНООСІБНИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ГРЕБІНКІВСЬКОГО РАЙОНУ

118

Островерхова Ірина ПОКАЗНИКИ ГОМЕОСТАЗУ У ВАГІТНИХ І НЕ ВАГІТНИХ ОВЕЦЬ ЗА ДЕФІЦИТНОЇ НА КАРОТИН ТА ЦИНК ГОДІВЛІ

120

Пастернак Аліна ДИСТАНЦІЙНО-БЕЗКОНТАКТНА ТА НЕІНВАЗІЙНА ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЙ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ КОРІВ ЛАКТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ТА МЕТОДИ ТЕРАПІЇ

122

Петров Роман, Муравйов Федір ВИКОРИСТАННЯ ОЗОНУВАННЯ ДЛЯ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ ВІД AEROMONAS HYDROPHILA

124

8

Сокульський Ігор, Колеснік Наталія ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОСКОПІЧНОЇ БУДОВИ СПИННОГО МОЗКУ І СПИННОМОЗКОВИХ ВУЗЛІВ СТАТЕВОЗРІЛИХ СОБАК

126

Федоренко Сергій, Кошевой Віктор, Скляров Павло ГОНАДОДИСТРОФІЯ САМОК ЖУЙНИХ

128


ТТЕЕХХННІІЧЧННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 44 TTEECCHHNNIICCAALL SSCCIIEENNCCEESS

Буй Лілія ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМОСКЛА, ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ОБІГРІВУ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

131

Бунько Василь ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ В РОЗПОДІЛЬНИХ ПРИСТРОЯХ ТП 10/0,4кВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РЕГУЛЮВАННЯ НАПРУГИ ТА ГЛИБОКОЇ КОМПЕНСАЦІЇ РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ

133

Веретенін Микола АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ДОГЛЯДУ ЗА ЛУКАМИ

135

Гвізда Наталія ПАЛИВНІ БРИКЕТИ З БІОМАСИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНЕ ПАЛИВО

137

Dzyuba Nadya, Zemlyakova Elena, Postrigan Kyrylo FEATURES OF THE SCIENTIFIC APPROACH IN THE PRODUCTION OF MUFFIN WITH BIOPROTECTIVE PROPERTIES

139

Дідух Генадій, Дзюба Надія, Торшина Олена РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ З АДАПТОГЕННОЮ АКТИВНІСТЮ

141

Доценко Наталія ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

143

Дубина Олександр, Ткаченко В'ячеслав, Семенов Євген рН - КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСІВ ДЕСТРУКЦІЇ ПАПЕРОВИХ ФОРМАТІВ ПРИ ЗБЕРІГАННІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

146

Дягелев Михаил ОСОБЕННОСТИ СОДЕРЖАНИЯ СЕТИ АВТОМОБИЛЬНЫХ ДОРОГ В ЗИМНЕЕ ВРЕМЯ

148

Исаков Виталий, Корепанова Надежда ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ИНТЕНСИВНОСТИ ДВИЖЕНИЯ АВТОТРАНСПОРТА ИСПОЛЬЗУЯ НЕЙРОННЫЕ СЕТИ НА ПРИМЕРЕ Г. ИЖЕВСК

150

Кобець Олександр, Неводнічек Олексій, Щусь Богдан СТЕНД ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗПИЛЮЮЧИХ ПРИСТРОЇВ МАШИН ДЛЯ ВНЕСЕННЯ АГРОХІМІКАТІВ

153

Колесниченко Светлана, Тележенко Любовь, Поплавская Светлана ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОЛУЧЕНИЯ ЭКСТРАКТА СУДАНСКОЙ РОЗЫ

155

Кравцов Олександр ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНЖИНІРИНГУ В УКРАЇНІ

157

Кучерява Ольга ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТОРГІВЛІ ІНЖИНІРИНГОВИМИ ПОСЛУГАМИ

159

Лаленко Таміла НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ОПАЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

160

9

Лаптёнок Сергей, Басалай Ирина, Кологривко Андрей ГИПЕРБОЛИЧЕСКИЕ ФУНКЦИИ КАК СРЕДСТВО АНАЛИЗА ЭКВИФИНАЛЬНЫХ СИСТЕМ

161

Левкун Катерина СИСТЕМИ КОНДИЦІЮВАННЯ У ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

163

Мізь Євгенія, Божко Наталія ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ РЕЦЕПТУРИ СОСИСОК НА ОСНОВІ М’ЯСА МУСКУСНОЇ КАЧКИ

165

Моісеєва Валерія АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ ОПАЛЕННЯ

166

Молокова Анастасія РОЗВИТОК ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ СИСТЕМ У ЗАКЛАДАХ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

168

Ніколайчук Аліна ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ – ПІНОСКЛА

171

Омельяненко Тетяна, Божко Наталія УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СІЧЕНИХ НАПІВФАБРИКАТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНІХ РЕЧОВИН З АНТИОКИСЛЮВАЛЬНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

173

Пенчук Владислав ПЕРЕВАГИ ПАНЕЛЬНО-ПРОМЕНИСТОГО ОПАЛЕННЯ

175

Попович Ксенія, Кузьмін Олег ІНФРАЧЕРВОНІ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

176

Різник Анастасія, Михайленко Владлена ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В СИСТЕМАХ ОПАЛЕННЯ, ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА КОНДИЦІОНУВАННЯ

178

Савойський Олександр КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ СУШКИ ПЛОДООВОЧЕВОЇ СИРОВИНИ

179

Скребець Анна ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВЕНТИЛЯЦІЇ БАСЕЙНІВ

182

Сокотун Жанна, Кошелєва Ольга, Зубрецька Наталія ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАТИСТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ

183

Соловей Іван ПРОЦЕС ІНТЕНСИФІКАЦІЇ СУШІННЯ ЗЕРНА АКТИВНИМ ВЕНТИЛЮВАННЯМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НВЧ

185

Cуръатов Хусан ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СТРОИТЕЛЬСТВА

187

Табачок Юрій, Федін Сергій ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОЧНОСТІ Й СТАБІЛЬНОСТІ ПРЕЦИЗІЙНИХ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

191

Шевченко Ольга, Поліщук Ірина ІНЖИНІРИНГ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ СТИМУЛ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

194

Шиманський Артем, Федін Сергій МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕТРОЛОГІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

195

МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ РОЗВИТКОМ: ВИКЛИКИ І ПЕРСПЕКТИВИ


10

Алейникова Наталья д-р с.-х. н., доцент, начальник отдела

Радионовская Яна к. с.-х. н., ведущий научный сотрудник

Диденко Павел младший научный сотрудник

ВННИИ виноградарства и виноделия «Магарач» г. Ялта

СНИЖЕНИЕ ЭКОТОКСИКОЛОГИЧЕСКОГО РИСКА ПРИМЕНЕНИЯ

ПЕСТИЦИДОВ СИСТЕМЫ ЗАЩИТЫ ВИНОГРАДА ПРИ ИСПОЛЬЗОВАНИИ АДЪЮВАНТА КОДАСАЙД 950, М.Е.

За вегетационный период виноградные насаждения обрабатывают

пестицидами и агрохимикатами от 1-2 до 15 раз в зависимости от климатических условий, агротехники, устойчивости сорта и т. д. Систематическое применение пестицидов приводит к тому, что они становятся постоянным фактором, негативно влияющим на экологию, изменяющим агробиоценозы, что особенно характерно для устойчивых препаратов, способных сохраняться в окружающей среде длительное время. Для оценки и прогноза уровня загрязнения виноградных насаждений в результате применения пестицидов разработана модель, включающая три параметра: свойства препаратов, их количественная нагрузка на территорию и интенсивность разложения в конкретных почвенно-климатических условиях [1, 5, 7].

Цель исследований заключалась в изучении возможности снижения экологического риска применения пестицидов на винограде с сохранением их высокой биологической эффективности в защите от оидиума за счет сокращения кратности химических обработок при использования адъюванта Кодасайд 950, м.е. в баковой смеси пестицидов [2, 3, 4, 6].

Полевые исследования проводились согласно общепринятым в виноградарстве и защите растений методикам на виноградных насаждениях сорта Каберне-Совиньон Южнобережной зоны виноградарства Крыма (2014-

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 11 ССІІЛЛЬЬССЬЬККООГГООССППООДДААРРССЬЬККІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 11 AAGGRRIICCUULLTTUURRAALL SSCCIIEENNCCEESS

СЕКЦІЯ 1 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ

SECTION 1 AGRICULTURAL SCIENCES

11

2015 гг.). Для защиты винограда в условиях Южнобережного Крыма (ЮБК) от

наиболее вредоносного заболевания – оидиума – было проведено семь опрыскиваний фунгицидами. При пятикратном использовании адъюванта Кодасайд в баковой смеси фунгицидов научно-обосновано сокращение 2 обработок без снижения общей эффективности системы защиты. В этом случае средневзвешенная степень опасности использованного ассортимента пестицидов (Q) составляла для опытного варианта (с сокращенным количеством обработок) – 4,9 балла; для эталона – 5,1 балл. Пестицидная нагрузка на виноградные кусты в опыте (2,2 условных кг/га) была меньше на 15,4 %, в сравнении с эталонным вариантом без сокращения количества обработок (2,6 условных кг/га). Сокращение химических опрыскиваний привело к снижению сезонной нагрузки пестицидами (Н) в опытном варианте (5 фунгицидных обработок + Кодасайд) на 17,7 %, в сравнении с эталоном (7,9 кг/га). Расчёт агроэкотоксикологического индекса опытной системы защиты винограда с сокращенной кратностью химических обработок при использовании адъюванта Кодасайд 950, м.е. (с 7 до 5), показал снижение значений АЭТИ на 41,7 % в сравнении с эталоном. Определено, что экотоксикологический риск применения всех защитных систем на опытных вариантах относился к малоопасному уровню.

Снижение количества химических обработок при использовании препарата Кодасайд в баковой смеси пестицидов на фоне эпифитотийного развития оидиума не повлияло на биологическую эффективность защиты винограда, показатели, которой находились на одном уровне с эталоном: на листьях – 78,9-84,2 %, на гроздях – 79,3-84 % [6].

Таким образом, применение поверхностно-активных веществ в баковой смеси пестицидов позволяет сократить количество химических обработок, снизить пестицидную нагрузку на агробиоценоз и повысить рентабельность производства винограда.

Литература

1. Алейникова, Н. В. Возможные пути снижения экологического риска применения пестицидов в защите виноградных насаждений Республики Крым от вредных организмов [Текст] / Н. В. Алейникова, Е. С. Галкина, Я. Э. Радионовская, В. Н. Шапоренко // Виноградарство и виноделие. – 2015. – № 4. – С. 29–32.

2. Алейникова, Н. В. Биологическая регламентация применения пестицидов с использованием современного адъюванта Кодасайд [Текст] / Н. В. Алейникова, А.М. Авидзба, П. А. Диденко // Виноградарство и виноделие. – 2015. – № 1. – С. 18–20.

3. Алейникова, Н.В. Применение адъюванта «Кодасайд» для повышения биологической эффективности фунгицидов при защите винограда от оидиума в



12

условиях Южного берега Крыма [Текст] / Н. В. Алейникова, П. А. Диденко // Виноградарство и виноделие. – 2015. – № 4. – С. 35–37.

4. Алейникова, Н. В. Элементы интегрированной системы защиты винограда от основных болезней [Текст] / Н. В. Алейникова, П. А. Диденко, Л. В. Диденко // Виноградарство и виноделие. – 2016. – № 2. – С. 17 – 19.

5. Васильев, В.П. Интегральная классификация пестицидов по степени опасности и оценка потенциального загрязнения окружающей среды [Текст] / В.П. Васильев, В.Н. Кавецкий, Л.Н. Бублик // Агрохимия. – 1989. – № 6. – С. 97-102.

6. Диденко, П. А. Использование адъюванта Кодасайд для защиты винограда от милдью в условиях Крыма [Текст] / П. А. Диденко // Плодоводство и виноградарство Юга России. – 2015. – № 35 (05). – С. 173-182.

7. Радионовская, Я. Э. Оценка экологического риска применения пестицидов при защите виноградных насаждений Украины от вредных организмов [Текст] / Я. Э. Радионовская // Виноградарство и виноделие: Сб. научн. тр. НИВиВ «Магарач». – Ялта, 2012. – Т. XLII. – С. 36-42.

Білик Степанія к.т.н., доцент, завідувач кафедри

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» м. Бережани

ДОСЛІДЖЕННЯ ОЦІНКИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ БІОМАСИ

УКРАЇНИ

Біомаса є практично невичерпним джерелом енергії в сучасних умовах. Україна володіє значними обсягами земельних ресурсів для ведення сільськогосподарського виробництва і здатна не лише забезпечити власні потреби в продуктах харчування, але і виробляти сировину для біоенергетики.

Дослідження оцінки енергетичного потенціалу біомаси та використання її як джерела енергії є надзвичайно актуальним для України. Саме це зумовлює актуальність постановки проблеми щодо можливостей та доцільності використання потенціалу України для виробництва та використання альтернативних енергоресурсів в АПК.

Світовий досвід переконує, що виробництво біопалива – сприятлива можливість для економіки кожної країни, зокрема, дає змогу створювати нові робочі місця не тільки в сільській місцевості, а й у промислових центрах, покращує екологічну ситуацію в країні, регіонах тощо.



13

Заміщення традиційних палив відновлювальними джерелами енергії (ВДЕ) є наразі актуальним завданням паливно-енергетичного комплексу України. Одним з найбільш перспективних видів ВДЕ є біомаса-вуглецеві органічні речовини рослинного та тваринного походження (деревина, солома та інші рослинні залишки сільськогосподарського виробництва, гній, спеціально вирощувані енергетичні культури, органічна частина твердих побутових відходів та іноді торф). Для виробництва енергії застосовують тверду біомасу, а також отримані з неї рідкі та газоподібні палива – біогаз, біодизель, біоетанол та інші.

Потенціальні енергетичні ресурси біомаси можна розділити на дві групи: - плантації рослин, які вирощуються за призначенням на енергетичні

потреби (наприклад, кукурудза, ріпак, енергетична верба, картопля, топінамбур, міскантус тощо);

- органічні рештки та відходи-рештки культурних рослин, відходи від вирощування і переробки рослинної продукції, відходи тваринництва, комунальні органічні відходи [1, 2].

Первинну сировину для отримання енергії поділяють на рідку (рослинна олія, спирт), тверду (солома, деревина чи відходи деревообробної промисловості), газоподібну (біогаз). Біомаса є відновлювальним, екологічно чистим паливом, використання якого не призводить до підсилення глобального парникового ефекту.

Потенціал використання відходів сільського господарства як джерела енергетичної біомаси величезний. До відходів сільського господарства належать: частини сільськогосподарських культур (стебла, лушпиння та інше), пошкоджені при вирощуванні, зборі чи зберіганні рослини; гній тварин.

Для досягнення цілей, поставлених в Україні у сфері відновлювальної енергетики, необхідна достовірна інформація про енергетичний потенціал біомаси. Однак результати існуючих оцінок ресурсів біомаси для однієї й тієї ж географічної місцевості суттєво різняться між собою [1].

Найістотнішою причиною відмінності результатів є різноманітність підходів до вибору загальної методології оцінки, вихідних даних, методів визначення потенціалу земель, доступних для вирощування енергетичних культур, коефіцієнтів та припущень щодо виробництва й утилізації біомас [3] .

Розрізняють три основні види потенціалу – теоретично можливий (теоретичний), технічно доступний (технічний) та економічно доцільний (економічний).

За результатами проведених розрахунків на основі статистичних даних було визначено обсяги біомаси, доступної для виробництва біогазу в Україні. Розрахунки було проведено для таких видів біомаси: побічна продукція рослинництва (солома, стебла, гичка, бадилля); відходи основної продукції рослинництва; відходи тваринництва (гній, сечівка); доступні трави сінокосів і пасовищ.



14

Таблиця 1 Потенціал біомаси та виходу біогазу в Україні

№ з/п

Вид біомаси Об’єм

біомаси, (тис. т.)

Вихід біогазу, (тис. м3)

Вміст метану

%

Об’єм метану

(тис. м3)

Об’єм органо –

мінералізованих добрив, (тис.т.)

1 Побічна продукція рослинництва

101121 34252844,3 59 20209178,2 101079,9

2 Відходи основної продукції рослинництва

9096,5 2866037,0 66 1891584,4 9093,05

3 Відходи тваринництва

92259,0 29791066,0 67 19960014,2 91223,3

4 Трави пасовищ і сінокосів

68520,2 31519200 84 26476128,0 68482,2

Всього 270996,7 98429147,3 68536904,8 269878,45 Розрахунки були проведені з врахуванням коефіцієнтів співвідношення

доступності, втрат, потреби для народного господарства.

Література 1. Гелетуха, Г. Г. Оцінка енергетичного потенціалу біомаси в Україні

[Текст] / Г. Г. Гелетуха Т. А., Желєзна, М. М. Жовмір [та ін.] // Промислова теплотехніка – 2010. – Т. 32, № 6. – С. 58–65.

2. Гелетуха, Г. Г. Перспективи використання відходів сільського господарства для виробництва енергії в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uabio.org/img/files/docs/Position-paper-uabio-7-ru.pdf.

3. Якушко, С. І. Установка комплексної переробки органічних відходів за енергозберігаючою технологією [Текст] / С. І. Якушко, С. М. Яхненко. – Вісник “СумДу”, 2006. – С. 81-84.



15

Вербельчук Тетяна к. с.-г. н., доцент

Вербельчук Сергій к. с.-г. н., доцент Кобернюк Віра к. с.-г. н., доцент

Житомирський національний агроекологічний університет м. Житомир

ПРИРОДНІ МІНЕРАЛИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РАЦІОНАХ

МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ

Важливе місце у збільшенні продуктивності свиней та організації їх повноцінної годівлі відводиться мінеральним речовинам, які вкрай необхідні тваринам. Їх вміст у кормах є важливим показником поживної цінності раціону. На розвиток молодняку, продуктивність тварин, якість продукції має вплив надлишок або нестача мінеральних елементів, їх неправильне співвідношення в кормах [1, 2]. Завдяки своїм біологічним властивостям, свині мають підвищену потребу в мінеральних елементах харчування. Якщо в раціонах свиней виникає нестача або відсутність окремих мінеральних речовин, то це відображається на загальному стані здоров’я і в них погіршується засвоєння корму [3].

В останній час, все більше привертає увагу використання в годівлі сільськогосподарських тварин нетрадиційних природних кремнеземів, які мають адсорбційні та іонообмінні властивості. Багато вітчизняних і зарубіжних дослідників відмічають позитивний вплив кремнеземів на покращення засвоєння поживних речовин раціону різними видами тварин [1].

Важливим фактором підвищення біологічної повноцінності кормів при згодовуванні їх тваринам є фізико-хімічна здатність глиноземів зв'язувати токсичні речовини, а саме: токсини мікробів, плісняви, пестициди, важкі метали внаслідок їх високої сорбційної здатності. За даними інших дослідників [4] підтверджено позитивний вплив природних алюмосилікатів на процеси обміну речовин в організмі тварин. Вони це пояснюють наявністю в їх складі мікро- та макроелементів, фізико-хімічними властивостями (адсорбція та іонообмін), а також у деяких із них неідентифікованого фактору росту.

Вміст кремнію у природних кремневмісних мінеральних добавках знаходиться в межах 60–70 % від загальної кількості всіх елементів і тому внаслідок позитивної їх дії на організм тварин вони знаходять все більш широке застосування у тваринництві.

Кремній – другий після кисню за розповсюдженням в земній корі елемент. В організмі тварин та людини кремній міститься у незначній кількості (тисячні долі відсотка живої маси), хоча він є у всіх тканинах та органах.

За даними М. Г. Воронкова та ін. [5] найбільш відомими та апробованими



16

вважаються такі кремнієві добавки: метил силікати натрію і кальцію, трисилікат магнію, алюмосилікат натрію, кремнійфторид калію, цеоліт А, анальним, гідрофільний діоксид кремнію, мівал, мігуген та деякі інші. Досліджено, що вміст кремнію в ґрунті становить – 33 %, морській воді – 5–10 -5 %, рослинах – 0,15 %, живих організмах – 1–10-8, біосфері – 0,01–0,03 %. Кожен вид кремневмісних добавок, як джерела кремнію, маючи свої особливості будови і складу, володіє унікальними властивостями та характеризується деякими подібними ознаками дії.

Кремнієві кормові добавки підвищують перетравність поживних речовин корму, інтенсивність обміну речовин в організмі, сприяють збільшенню кількості продукції тваринництва та підвищенню її якості.

Встановлено, що додавання до раціонів свиней кремневмісних добавок підвищує в крові вміст формених елементів і гемоглобіну, а в сироватці крові – загального білка [1]. Використання нетрадиційних природних і синтетичних мінералів, як цеолітів, бентонітів, алунітів, глауконітів, вермикулітів, сапонітів та аеросилу, в годівлі сільськогосподарських тварин, зважаючи на специфічні фізико-хімічні їх властивості та позитивну дію на процеси травлення, обмін речовин, мають наукову і виробничу перспективу [3].

Підвищення продуктивності молодняку свиней і поліпшення якості продукції вимагає чітких знань забезпеченості організму тварин макро- та мікроелементами з врахуванням природно-кліматичних умов. Полісся України характеризуються тим, що місцеві ґрунти й вода не містять достатню кількість мінеральних елементів. Виявлена закономірність стосується кормів рослинного походження та є причиною порушення обмінних процесів у організмі тварин та зниження їх продуктивності. У проведених дослідженнях теоретично обґрунтовано та експериментально доведено доцільність часткової заміни традиційних мінеральних добавок алунітовим та каоліновим борошном [6].

Література

1. Детергенти сучасності: технологія виробництва, екологія, економіка, використання: монографія [Текст] / [ В. А. Бурлака, Г. Б. Руденко, І. Г. Грабар та ін.] ; за ред. проф. В. А. Бурлаки. – Житомир. – 2003. – 745 с.

2. Бурлака, В. А. Природні алюмосилікати: нетрадиційні, екологічно чисті мінеральні добавки в годівлі свиней [Текст] / В. А. Бурлака, Т.В. Вербельчук, С.П. Вербельчук. // Збірник наук. праць ВНАУ. – Серія: Сільськогосподарські науки ; вип. 11 (51). – Вінниця : ВНАУ, 2011. – С. 6–9.

3. Справочник по контролю кормления и содержания животных [Текст] / [Аликаев В. А., Петухова Е. А., Халенова Л. Д. и др.]. – М. : Колос, 1982. – С. 10–192.

4. Вербельчук, Т. В. Продуктивні якості свиней при згодовуванні природних детергентів [Текст] / Т. В. Вербельчук // Тваринництво України. – 2013. – №3. – С. 25–28.

5. Воронков, М. Т. Кремний в живой природе [Текст] / М. Т. Воронков,



17

И. Г. Кузнецов. – Новосибирск: Наука, 1984. – 154 с. 6. Вербельчук, Т. В. Продуктивність молодняку свиней на відгодівлі при

згодовуванні каолінового та алунітового борошна [Текст] / Т. В. Вербельчук // Тваринництво України. – 2011. – № 9. – С. 38–41.

Вишневський Леонід к.с.-г.н., с.н.с., начальник відділу

Інститут розведення і генетики тварин ім. М.В. Зубця НААН м. Київ

Ковальчук Ігор к.с.-г.н., доцент, завідувач кафедри

Шуляр Альона к.с.-г.н., старший викладач,

заступник з наукової роботи декана технологічного факультету Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

ПОРОДНИЙ ТА ЯКІСНИЙ СКЛАД АКТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПОПУЛЯЦІЇ МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ УКРАЇНИ

Популяцію молочної худоби в Україні представлено тваринами

вітчизняних та імпортних порід. В основі вдосконалення популяцій молочної худоби лежить внутрішньопородна селекція, консолідація порід та їх структурних елементів, удосконалення генеалогічної структури, селекція за бажаними ознаками тощо [2, 3].

Мета наших досліджень – здійснити оцінку породного та якісного складу активної частини популяції молочної худоби України. Матеріалом для досліджень слугували дані Державного реєстру племінних тварин станом на 01.01. 2015 року [1].

Результати досліджень свідчать, що племінна база молочного скотарства України представлена 13 породами, з яких 10 – вузькоспеціалізовані молочні, а загальна чисельність поголів’я становить 324,7 тис. гол., з яких 39,8 % корів (табл. 1).

Найбільшу питому вагу у породному складі худоби займають українська чорно-ряба молочна – 176,8 тис. гол., або 54,5 %, українська червоно-ряба молочна – 66,3 тис. гол., або 20,4 %, та голштинська порода – 37,4 тис. гол., або 11,5 %. Питома вага решти порід, за винятком червоної степової та симентальської, не досягає і 1 %.



18

Таблиця 1 Породний та якісний склад активної частини популяції молочних

і комбінованих порід України

Порода Всього, голів

Від загального поголів’я,

%

В т. ч. корів, гол.

Середній по підконтрольній популяції

надій за 305 днів останньої завершеної

лактації, кг Українська чорно-ряба молочна

176825 54,45 69328 6228

Українська червоно-ряба молочна

66308 20,42 27672 6236

Голштинська 37422 11,52 16286 8049 Українська червона молочна

20499 6,31 6334 5981

Українська бура молочна 737 0,23 350 5463 Білоголова українська 848 0,26 300 4800 Айрширська 985 0,30 513 6110 Англерська 715 0,22 248 4633 Червона польська 701 0,19 294 3864 Червона степова 6595 2,03 2456 4241 Симентальська 9065 2,79 3623 5600 Лебединська 1768 0,54 713 4458 Швіцька 2303 0,71 1085 7922 Всього 324771 100 129202 -

Така незначна чисельність більшості порід молочної худоби України

звужує біорізноманітність та ускладнює проведення ефективного добору і підбору тварин за основними господарсько-корисними ознаками.

Найбільшим надоєм за 305 днів останньої завершеної лактації серед молочних і комбінованих порід України характеризуються корови голштинської (8049 кг), швіцької (7922 кг), українських червоно-рябої і чорно-рябої молочних (відповідно 6236 і 6228 кг) та айрширської (6110 кг) порід. Надій корів решти порід коливається в межах 3864–5981 кг молока.

Цілеспрямована селекційна робота з породами в Україні проводиться у 183 племінних заводах та 190 племінних репродукторах. Найбільша концентрація племінного поголів’я спостерігається у Київській – 33,6 тис. гол. (10,3 %), Хмельницькій – 32,8 (10,1), Полтавській – 28,4 (8,7), Черкаській – 24,1 (7,4), Харківській – 23,4 (7,2), Волинській – 22,9 тис. гол. (7,0 %) областях, а за якісним складом (за надоєм корів 6000 кг і більше) – поголів’я господарств Миколаївської (88,8 %), Київської (72,3 %), Харківської (70,3 %) та Дніпропетровської (64,5 %) областей.


1. Державний племінний реєстр. 2015 рік. [Текст] – К., 2015. – Т. 2. –



19

С. 4–66. 2. Полупан, Ю. Перспективи порідного удосконалення молочного

скотарства [Текст] / Ю. Полупан // Агробізнес сьогодні. – 2011. – № 24 (223). – С. 42–43.

3. Про державну дотацію на утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби – з перших рук [Текст] // Тваринництво сьогодні. – 2012. – № 7. – С. 10–15.

Гангур Володимир к.с.-г.н., с.н.с., заступник директора

з наукової роботи в галузі рослинництва Інститут свинарства і АПВ НААН

м. Полтава

УРОЖАЙНІСТЬ СОНЯШНИКУ В РІЗНОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІНАХ ЗА УМОВ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОГО

ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Серед основних польових культур, які сьогодні вирощуються агроформуваннями лівобережного Лісостепу, широкого поширення набув соняшник – одна із основних олійних культур України. Соняшникова олія є цінним харчовим продуктом, що містить вітаміни А, D, E, K, за переробляння насіння соняшнику одержують також кормові ресурси – макуху і шрот. Продукти переробляння цієї культури широко використовуються у лакофарбовій та миловарній галузях промисловості [1, 2, 3].

Висока, стабільна ціна і попит на насіння соняшнику та продукти його переробки, як на внутрішньому так і зовнішньому ринках, стали визначальним чинником різкого збільшення посівних площ, що призвело до порушення науково обґрунтованих нормативів вирощування цієї важливої культури у сівозміні [4, 5, 6]. Як серед науковців, так і виробничників немає єдиної однозначної думки щодо оптимальної тривалості цього інтервалу, а, отже, і відносно максимального насичення сівозмін соняшником. Переважна більшість дослідників цієї проблеми, вважають, що соняшник повинен повертатись на попереднє місце розміщення не частіше ніж через 8–10 років [7, 8]. У той же час деякі вчені доводять, що цей інтервал може бути і коротшим [9, 10].

Необхідність обов’язкового дотримання меншої чи більшої тривалості цього інтервалу зумовлена високою вірулентністю соняшнику до значної кількості грибкових, бактеріальних і вірусних хвороб та тривалим збереженням



20

у ґрунті життєздатності патогену. Питання, яку частку площ в структурі посіву сівозміни доцільно

відводити під соняшник у Лісостеповій зоні лівобережжя на ґрунтах з відносно високим рівнем родючості, залишається ще і до цього часу дискусійним.

Зважаючи на це у лабораторії землеробства Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і АПВ закладений стаціонарний дослід в якому вивчається вплив різної частки соняшнику в сівозміні (50; 33,3; 25; 20 та 14,3 %) на врожайність самого соняшнику за умов нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу на типовому малогумусному важкосуглинковому чорноземі.

Результати досліду показують, що в середньому за 1999–2015 рр., як і слід було очікувати, найнижчу урожайність насіння соняшника 2,19 т/га забезпечили посіви з насиченням сівозмін цією культурою на 50,0 %. Зменшення частки соняшнику до 33,3 і 25 %, зумовило підвищення врожайності насіння, відповідно на 0,30–0,42 т/га, або 13,7 і 19,2 %. У п`яти- та семипільній сівозмінах, де у структурі посівів під соняшник відведено 20,0 та 14,3 % площі, одержали практично однакову врожайність насіння культури, відповідно 2,70 та 2,75 т/га. Це на 0,26–0,56 т/га або 10,4–25,6 % вище, ніж за насичення сівозміни соняшником на 50 і 33,3 % або за вирощування культури на одному і тому ж полі, відповідно через 1 і 2 роки.

Отже, негативний вплив на врожайність насіння соняшнику зумовлювався не тільки збільшенням ступеня насичення ним сівозміни, а також і тривалістю періоду повторного повернення культури на попереднє місце вирощування. По мірі скорочення цього періоду, зростав і негативний вплив.

Оптимальним порогом насичення польових сівозмін соняшником у лівобережному Лісостепу України слід вважати частку в 14–15 % до загальної посівної площі, за високої культури землеробства, дотриманні науково обгрунтованих сівозмін, використанні високопродуктивних, стійких до ураження хворобами гібридів. Таке насичення ним сівозміни не супроводжується помітним зниженням продуктивності як самого соняшника, так і інших культур сівозміни. Поряд з цим, у роки масової загибелі озимих культур, з метою використання продуктивного потенціалу попередника допустимим є одноразове збільшення частки соняшнику у структурі посівних площ сівозмін до 20 %.


1. Подсолнечник [Текст] / Борисоник З.Б., Ткалич И.Д., Науменко А.И. – К.: Урожай, 1985. – 160 с.

2. Нікітчин, Д. Наша головна олійна культура [Текст] / Д. Нікітчин, В. Толмачів, І. Аксьонов // Земля і люди України. – 1995. – № 2. – С. 18–19.

3. Юркевич, Є. О. Продуктивність олійних культур у сівозмінах з короткою ротацією [Текст] / Є. О. Юркевич // Аграрний вісник Причорномор’я: зб. наук. праць. – Одеса: ОДАУ. – 2005. – Вип. 29. – С. 105–108.



21

4. Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства [Текст] / за ред. О. О. Собка. – К.: Урожай, 1985.– 294 с.

5. Сайко, В. Ф. Устойчивость земледелия: проблемы и пути решения [Текст] / В. Ф. Сайко, А. М. Малиенко, Г.А. Мазур [и др.] / под ред. В.Ф. Сайка. – К.: Урожай, 1993. – 320 с.

6. Сайко, В. Ф. Сівозміни у землеробстві України [Текст] / за ред. В. Ф.Сайка, П. І. Бойка. – К.: Аграрна наука, 2002. – 146 с.

7. Долгова, Е. М. Как уберечь посевы от гнилей [Текст] / Е. М. Долгова // Масличные культуры. – 1986.– №2. – С. 28–30.

8. Лебедь, Е. М. Продуктивность подсолнечника при разных сроках возврата в севооборотах Степи Украины [Текст] / Е. М. Лебедь, Б. Г. Соляник, Суворинов А.М. // Бюллетень ВНИИК. – Днепропетровск. – 1988. – №11. – С. 92–96.

9. Насінництво й насіннєзнавство олійних культур [Текст] / за ред. М. М. Гаврилюка. – К.: Аграрна наука. – 2002. – 224 с.

10. Юркевич, Є.О. Агроекологічна оптимізація посівних площ і розміщення соняшника в сівозмінах України [Текст] / Є.О. Юркевич, Н.П. Коваленко – Одеса: ПП Огмрцян О.П., 2007. – 43 с.

Диня Уляна

студентка Науковий керівник: к.т.н., доцент Диня В.І.


ТЕХНОЛОГІЯ ЗБИРАННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР СПОСОБОМ

ОБЧІСУВАННЯ

Критичний стан парку зернозбиральних комбайнів в Україні та неспроможність його в оптимальні строки та без значних втрат (до 15%) забезпечити збирання врожаю зернових культур викликає потребу в збільшенні кількості зернозбиральних комбайнів або підвищенні їх продуктивності. Одним із способів вирішення даної проблеми є обладнання зернозбиральних машин жниварками обчісуючого типу.

Спосіб збирання зернових, рису та інших культур з застосуванням обчісуючих жниварок (на відміну від традиційних жниварок суцільного зрізу, коли зрізається і подається в молотарку комбайна вся хлібна маса) полягає в обчісуванні колосків або суцвіття рослин без зрізання стебла. Таким чином,



22

збираються найбільш цінні складові врожаю - зерно і полова, забезпечується значне зменшення надходження технологічної маси в комбайн.

Обладнання зернозбиральних комбайнів обчісуючими жниварками дає можливість:

• підвищити продуктивність комбайна з 25-40 га до 70-80 га за світловий день та збільшити майже вдвічі загальний наробіток кожного комбайна за сезон за рахунок збільшення швидкості руху комбайна по полю з 4-7 км/год. до 9-15 км/год.;

• суттєво зменшити енергоємкість технологічного процесу та навантаження механізмів комбайна, що підвищує їх надійність та довговічність;

• збільшити щоденну роботу комбайна на 4 години ; • завершити жнива в короткий агротехнічний термін з найменшими

загальними втратами зерна; • зекономити за жнива до 40-60% палива; • розширити термін оптимальних агростроків обробітку ґрунту після

збирання зернових за рахунок збереження температурного градієнту стеблової маси, що усуває втрати вологи в ґрунт;

• зменшити затрати на сушку зерна при збиранні вологих і забур'янених хлібів, так як при обмолоті зерно не контактує з вологою соломою і бур'янами.

1 – дефлектор, 2 – обчісувальний барабан, 3 – обчісувальна гребінка, 4 – брус рамної конструкції машини, 5 – лижа для копіювання профілю поля, 6 – шнек, 7 – привід.

Рис. 1. Технологічна схема обчісуючої жниварки Застосування обчісуючих жниварок дає змогу: • розпочинати збирання врожаю комбайном вранці на дві години раніше,

не чекаючи, поки спаде роса, а після короткочасних дощів - через 2-3 години після їх припинення;

• комбайнам фактично не реагувати на забур'яненість навіть в пізні строки збирання;

• зменшити втрати урожаю на збиранні хлібів з пониклими колосками, що



23

знаходяться нижче висоти зрізу; • забезпечити рівномірне розподілення соломи по площі живлення, що

відповідає агротехнічним вимогам і забезпечує якісну підготовну ґрунту. Таблиця 1

Режими і показники якості роботи обчісуючих агрегатів на озимій пшениці

Показник

Значення показника

СК-5М “Нива” “Дон -15000” “Джон Дір -

9500”

ЖОН

-4

(очіс)

Жни

варк

а су

ціль

ного

зр

ізу

ЖОН

-6

(очіс)

Жни

варк

а су

ціль

ного

зр

ізу

СХ

-84

(очіс)

Жни

варк

а су

ціль

ного

зр

ізу

Урожайність зерна, ц/га 34 39 43

Швидкість руху агрегату, км/год. 7,0 3,9 6,7 4,8 7,3 4,4

Продуктивність за 1 год. основного часу, га/год. т/га

2,6 8,5

1,5 5,0

3,7 13,9

2,8 10,4

5,8 24,0

2,8 11,8

Загальні втрати зерна за комбайном, %, в тому числі за жниваркою за молотаркою

4,15 2,94 1,21

3,00 0,76 2,24

3,93 2,53 1,40

2,81 0,45 2,36

2,37 1,20 1,17

2,01 0,50 1,51

Якість зерна з бункера,% дроблене зерно засміченість

1,48 1,36

1,33 3,48

2,04 2,07

1,89 2,26

1,27 0,82

1,15 1,39

Технологія збирання зернових методом обчісування застосовується в

великих господарствах в східних областях України і забезпечує вдвічі більші сезонні наробітки на комбайн.


1. Сисолін, П.В. Машини для збирання зернових культур методом обчісування колосків [Текст] / Сисолін П.В., Коваль С.М., Іваненко І.. – Кіровоград, "КОД" – 2010. – 112 с.

2. Коваль, С.М. Революційні технології зернозбирання обчісуючими жниварками [Текст] / Коваль С.М., Іваненко І.М., Івасюк В.В., Рожанський О.В. // Техніка АПК. – 2003.- №6. С. 8-10.

3. Інтернет ресурс [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ndipvt.com.ua/oldsite/konf7/2/ivanenko.htm.



24

Дідківський Анатолій к.с.-г.н., доцент


ВПЛИВ ЛІНІЙНОЇ НАЛЕЖНОСТІ НА ПРОДУКТИВНІ ЯКОСТІ КОРІВ

УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ

Молочному скотарству у виробництві товарної продукції тваринництва належить 60%. Це одна з найскладніших галузей у технологічному й організаційному плані [4]. У формуванні високопродуктивного молочного стада провідну роль відіграє вдосконалення племінних якостей худоби на основі послідовного відтворення кращих генотипів, здатних при реалізації їх генетичної інформації поєднувати в собі високу і сталу продуктивність з адаптацією до конкретних умов утримання й експлуатації [2].

Серед провідних планових порід великої рогатої худоби, які розводяться на Україні, за показниками молочної продуктивності перше місце посідають корови української чорно-рябої молочної породи. В умовах переходу до інтенсивних методів ведення молочного скотарства ця порода виявилася найбільш конкурентноспроможною. Це обумовлено її високим продуктивним потенціалом і доброю технологічністю тварин [5, 6].

Програмою створення нових молочних порід в Україні визначено породні особливості та цільові стандарти для української чорно-рябої молочної породи, які є основним орієнтиром у селекційному процесі створення й удосконалення внутріпородних типів тварин [1].

Найважливішими складовими господарсько-корисних ознак великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності, за якими повинна проводитись селекція, є молочна продуктивність і відтворна здатність корів. Характерною рисою молочної худоби є безпосередній звʼязок між її відтворними якостями і молочною продуктивністю [3, 9]. Необхідною умовою забезпечення високої молочної продуктивності, є тривале підтримання нормальних циклів відтворення. Корова може багаторазово повторювати лактаційну діяльність, але лише до того часу поки не втратить здатність до відтворення [8].

Метою наших досліджень було вивчення молочної продуктивності та відтворної здатності корів різних ліній поліського внутріпородного типу української чорно-рябої молочної породи.

Дослідження проведені в племзаводі української чорно-рябої молочної породи СТОВ “Хлібороб” Козятинського району Вінницької області за матеріалами зоотехнічного і племінного обліку. Для проведення досліджень було відібрано 169 коровів-первісток, які належали до 3 основних ліній: Силінг Трайджун Рокіта 0252803 (n=45), Пакламар Бутмейкера 1450228 (n=51) та Елевейшна 1491007 (n=73). У групах тварин вивчали відтворну здатність



25

тварин за віком першого отелення і тривалості біологічних періодів: сервіс-, сухостійного та міжотельного (МОП). Також визначали індекс осіменіння (кількість осіменінь на 1 запліднення) та коефіцієнт відтворної здатності (КВЗ) за формулою:

КВЗ =МОП

365 ,

де 365 – кількість днів у році; МОП –середня тривалість міжотельного періоду, днів.

Оцінку молочної продуктивності здійснювали за контрольними доїннями, які проводили 1 раз на місяць з одночасним визначенням у добових зразках молока вмісту жиру і білка на приладі "Екомілк КАМ-98.2А". Коефіцієнт молочності, який є важливим елементом оцінки інтенсивності використання корови, визначали за формулою:

КМ = ЖМ

Нх100,

де Н – надій за лактацію; ЖМ – жива маса, кг. Одержані дані оброблені статистично за методиками описаними

М.О.Плохінським [7] з використанням комп’ютерної програми EXСEL. Породополіпшувальний процес у молочному скотарстві України

здійснюється за принципом відкритої популяції, тому у стадах чорно-рябої породи використовуються різноманітні лінії голштинської та української чорно-рябої молочної порід. Тому важливо встановити вплив на молочну продуктивність та відтворну здатність корів їх лінійної належності.

Як показали дослідження, корови-первістки різних ліній української чорно-рябої молочної породи відрізняються за відтворною здатністю. Так, вік першого отелення корів коливався в межах 28,4 – 31,8 місяців; тривалість біологічних періодів (днів) була слідкуючою: сервіс-період 133-166; сухостійний період – 55-64; міжотельний період – 414 – 447. коефіцієнт відтворної здатності у досліджуваних груп тварин коливався в межах 0,81 – 0,88; індекс осіменіння – 1,92 – 2,56. Найкращими за показниками відтворної здатності виявилися тварини, які належать до лінії Елевейшна 149007 у яких сервіс-період склав 133 дні, міжотельний період – 414 днів та індекс осіменіння – 1,92. Ці показники є достовірними порівняно із тваринами , які належать до лінії С. Т. Рокита (Р<0,05 - Р<0,01), між тваринами лінії П. Букмекера достовірність відсутня. Однак ці показники також високі порівняно із стандартними показниками відтворення великої рогатої худоби.

При вивчені рівня молочної продуктивності корів-первісток різних ліній також встановлені певні відмінності. Найбільш високим рівнем молочної продуктивності характеризуються тварини, які належзать до лінії Елевейшна 1491007. Так, надій молока за лактацію корів-первісток даної лінії склав – 5738 кг, вміст жиру в молоці – 3,79 % та кількість молочного жиру – 217,4 кг. За коефіцієнтом молочності тварини лінії Елевейшна також перевершують корів-первісток інших ліній.



26

Література 1. Бащенко, М.І.. Лінійна оцінка екстер’єру корів молочних порід /

М.І. Бащенко, Л.М. Хмельничий [Текст] // Тваринництво України. – 1998. – № 10. –С. 9- 12.

2. Генетичний моніторінг при консолідації порід молочної худоби / М.Я. Єфіменко, Б.Є. Подоба, В.І. Антоненко, В.В. Дзіцюк [Текст] //Розведення і генетика с.-г. тварин. – К., 1999. – Вип. 31-32. – С. 26-31.

3. Казавец, Н.. Взаимосвязь воспроизводительной способности коров с молочной продуктивностю /Н. Казавец, И. Пинчук [Текст] //Молочное и мясное скотоводство. - 2000. – №7, - С. 26-27.

4. Любинський, О.І. Селекція української чорно-рябої молочної породи на Буковині /О. І. Любинський [Текст] //Розведення і генетика с.-г. тварин. ― К., 2000. – Вип. 33. – С. 62-65.

5. Можилевський, П.А. Роль генетических и средовых факторов в реакции наследственного потенциала долголетия коров-рекордисток / П.А. Можилевський [Текст] //Цитология и генетика. – 1989. т. 24. - №3. – С.62-67.

6. Паршуков, Г.Д. Интенсивность воспроизводства и продуктивное долголетие коров / Г.Д. Паршуков [Текст] //Зоотехния. - №2. – С. 30-32.

7. Плохинский, Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников / Н.А. Плохинский [Текст] ― М.: Колос, 1969. ― 255 с.

8. Проценко, М.Ю.. Відтворення сільськогосподарських тварин / М.Ю. Проценко, Д.Т. Віннічук, Г.Л. Капінос [Текст] – К.: Вища школа, 1994. – С. 138-141.

9. Рудик, А.В. Відтворні показники чорно-рябої худоби різного походження /А.В. Рудик, Р.В. Савицька [Текст] //Вісник Білоцерківського держ. Аграр. Ун-ту. – Біла Церква, 2002. – Вип. 22. – С. 128-133.



27

Єремко Людмила к.с.-г.н., старший науковий співробітник

Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і АПВ

м. Полтава

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТ НУТУ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ МІНЕРАЛЬНОГО УДОБРЕННЯ, ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ

ТА ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

У вирішенні проблеми дефіциту рослинного білка та збільшення надходження біологічного азоту в ґрунт особливого значення набуває удосконалення технологій вирощування зернобобових культур що характеризуються високою адаптаційною здатністю до ґрунтово-кліматичних умов зони вирощування. У цьому відношенні беззаперечний інтерес викликає розширення посівних площ нуту.

Основними біологічними характеристиками даної культури є холодостійкість, посухостійкість, стійкість проти хвороб і шкідників, а також здатність засвоювати з повітря молекулярний азот та формувати високі врожаї дешевого високоякісного білка [1].

Активна бобово-ризобіальна система є основою взаємовигідного існування – симбіозу, у процесі якого органічні речовини – продукти фотосинтезу використовуються бульбочковими бактеріями як джерело енергії для фіксації інертного молекулярного азоту, натомість до надземної частини рослин транспортуються необхідні для побудови біомаси органічні азотовмісні сполуки, утворені в ході біологічного перетворення азоту атмосфери мікроорганізмами-азотфіксаторами [2].

Значну роль у процесах росту, формування асиміляційної поверхні, продуктивності її фотосинтетичної роботи, ефективності азотфіксації відіграє забезпеченість рослин в онтогенезі основними елементами мінерального живлення, наявність у ґрунті специфічних вірулентних активних штамів бульбочкових бактерій.

Метою роботи було визначення впливу застосування мінеральних добрив, мікробіологічного препарату комплексної дії Ризогумін, мікродобрива Альфа Гроу для позакореневого підживлення рослин на формування продуктивності нуту.

Дослідження проводилися на дослідному полі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М.І. Вавилова Інституту свинарства і АПВ згідно з методикою польового досліду Б.О. Доспєхова [3].

Результати досліджень свідчать, що внесення мінеральних добрив, застосування мікробіологічного препарату та мікродобрива сприяло збільшенню розмірів листкової поверхні, що в свою чергу визначило рівень



28

накопичення органічної маси рослинами нуту. Умови формування надземної частини рослин були найбільш

сприятливими на фоні мінерального удобрення N20Р60К82 при поєднанні інокуляції насіння та позакореневого підживлення.

Характер використання продуктів фотосинтетичної діяльності у процесах росту і розвитку визначив рівень продуктивності рослин і загальну урожайність зерна посівів нуту.

У середньому за 3 роки досліджень внесення мінеральних добрив сприяло підвищенню зернової продуктивності порівняно з контролем на 0,30-0,47 т/га. У варіантах із проведенням інокуляції насіння, поєднанням інокуляції насіння і позакореневого підживлення рослин урожайність зерна була на рівні 1,80 і 2,03 т/га відповідно. Застосування даних агроприйомів на фонах мінерального удобрення, що вивчалися сприяло підвищенню значень даного показника до 2,30-2,42 т/га (табл. 1).

Найвища зернова продуктивність посівів нуту була у варіанті поєднання інокуляції насіння та позакореневого підживлення рослин на фоні мінерального удобрення N20Р60К82,

Таблиця 1 Урожайність зерна нуту залежно від рівня мінерального удобрення, інокуляції насіння та позакореневого підживлення рослин , т/га

Варіанти досліду Урожайність зерна за вологості 14 %, т/га

Середнє за 3 роки 2011 р. 2012 р. 2013 р.

Без добрив 2,02 1,39 1,59 1,67 N20Р60К82 2,33 1,70 2,39 2,14 N10Р60К82 2,22 1,67 2,13 2,01 Р40К40 2,20 1,62 2,1 1,97

Ризогумін 2,15 1,55 1,71 1,80 Ризогумін + АльфаГроу 2,40 1,72 1,96 2,03 N20Р60К82 + Ризогумін+

Альфа Гроу 2,63 1,97 2,67 2,42

N10Р60К82 + Ризогумін + Альфа Гроу

2,60 1,94 2,6 2,38

Р60К82 + Ризогумін + Альфа Гроу

2,54 1,78 2,58 2,30

Застосування засобів інтенсифікації технології вирощування покращує умови наростання надземної біомаси, формування індивідуальної продуктивності рослин нуту. Поєднання внесення мінеральних добрив дозою діючої речовини N20Р60К82, інокуляції насіння та позакореневого підживлення рослин за сівби рядковим способом дозволяє підвищити зернову продуктивність посівів нуту до 2,42 т/га.


1. Вишнякова, М.А. Генофонд зернобобових культур и адаптивная



29

селекция как факторы биологизации и экологизации растениеводства [Текст] / М.А. Вишнякова // Сельскохозяйственная биология. – 2008. – № 3. – С. 3–23.

2. Каменський, В.Ф. Вплив інокулювання на продуктивність гороху в північному Лісостепу України [Текст] / В.Ф. Каменський // Агроекологічний журнал. – 2006. –№ 3. – С. 37–39.

3. Доспехов, Б.А. Методика полевого опыта с основами статистической обработки результатов исследований [Текст] / М. : Колос, 1985. – 416 с.

Камишанов Валерій

старший викладач ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

м. Бережани

БІОПОТЕНЦІАЛ ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ

Разом із збільшенням виробництва товарів широкого вжитку росте й кількість різноманітних відходів (у тому числі й органічних відходів сільськогосподарського виробництва), які не використовуються для виготовлення вторинних продуктів - органічних добрив та біогазу. Аналізуючи сучасне положення справ із застосуванням органічних добрив, слід зазначити, що за останні 10 - 12 років загальна їхня кількість скоротилася в 3 - 4 рази. За середньостатистичним даними, у цей час добрив вноситься не більше 3,3 т/га. Дефіцит органічних добрив тільки для основних споживачів, насамперед сільськогосподарських підприємств різних форм власності, становить понад 65%. Разом з тим ринок споживачів значно поповнився фермерськими господарствами, здебільшого виробниками зернових культур, садівничими суспільствами, які не мають і не виробляють власних органічних добрив [1].

Крім досить відчутного недоліку органічних добрив при їхньому застосуванні, виникають проблеми іншого порядку. По-перше, гній, як правило, використовується без відповідної підготовки шляхом прямого внесення на поля або, у найкращому разі, накопичується і якийсь час витримується в буртах, що супроводжується значною втратою органічної речовини й азоту.

Залежно від способу і тривалості зберігання органічні відходи втрачають 25 – 50% органічної речовини і живильних елементів (в першу чергу азот). Ще більші втрати спостерігаються при промерзанні з наступним відтаванням до 70%.

По-друге, використання свіжого гною пов'язане з певними агротехнічними труднощами, що приводить не тільки до забруднення посівних



30

площ насінням бур'янів, але й несе небезпеку забруднення навколишнього середовища.

Для усунення негативних явищ, що розглянуті вище, необхідна спеціальна технологія обробки гною, яка дозволяє підвищити концентрацію живильних речовин і одночасно усунути неприємні запахи, подавити патогенні мікроорганізми, понизити вміст канцерогенних речовин. Тому метою досліджень є отримання високоцінних органічних добрив та виявлення їх впливу на якісний склад рослин, а також енергетичний баланс між ними.

Органічна речовина служить потужним енергетичним матеріалом для грунтових мікроорганізмів, тому після внесення в грунт відбувається активізація азотофіксуючих і інших мікробіологічних процесів [2, 3].

Основна перевага анаеробного зброджування полягає в збереженні в органічній або амонійній формі практично всього азоту, що міститься у вихідній сировині. При традиційних же способах приготування органічних добрив (компостуванням) втрати азоту становлять до 30-40%. Анаеробна переробка гною в чотири рази - у порівнянні з незбродженим гноєм - збільшує вміст амонійного азоту (20-40% азоту переходить в амонійну форму). В результаті зброджений гній у порівнянні зі звичайним в еквівалентних дозах, підвищує на 10-20% врожайність сільськогосподарських культур. Висока рентабельність біогазових технологій забезпечується одночасним виробництвом високоефективних органічних добрив, 1 т яких (по ефекту «на врожай») рівноцінна 70-80 т природних відходів тваринництва та птахівництва. Шлам можна розділити на дві фракції: рідку і тверду за допомогою шнекових прес-сепараторів. І та і інша є добривом. Рідка фракція гною після анаеробної переробки зазвичай відповідає вимогам, що пред'являються до якості стічних вод органами охорони природи. Він може відразу ж використовуватися як добриво для прикореневого підживлення сільськогосподарських культур)

B підтримці екологічної рівноваги в ґрунтах найбільш вагому роль грає ресурс гумусу, який є живильним середовищем для грунтотворних мікроорганізмів, які стимулюють живлення рослин, їх ростові процеси.

Основу гумусу складають залишки органіки рослинного походження: фракції, що найменш розклалися, фракції, що продовжують розкладатися, комплексні речовини, які утворилися в результаті гідролізу і окислення і речовини, які є результатом життєдіяльності мікроорганізмів.

У натуральних біодобрив є одна дуже корисна властивість: вони вирівнюють кислотно-лужний баланс ґрунту, сприяють меншому виснаженню. На відміну від мінеральних добрив, які засвоюються всього на 35-50%, біодобрива засвоюються майже повністю. Вони не збільшують вміст нітратів у продуктах і ґрунті, підтримуючи при цьому високу врожайність. Як показує практика зарубіжних країн, при використанні рідких або твердих біодобрив врожаї збільшуються на 40-50%. Причому витрата складає від одного до п'яти тонн замість 60 тонн свіжого гною для 1 га землі.

На основі розрахунків приведені контрольні цифри виробництва біогазу з



31

відходів тваринництва. В масштабах України відходи тваринництва, що доступні для

виробництва біогазу, становлять 40363 тис. тонн. З даних відходів в біореакторі можна одержати 13,04 млрд. м3 біогазу або 8,08 млрд. м3 біометану. З погазованого шламу можна одержати 151,3 тис.тонн. азоту, 60,3 тис.тонн. фосфору та 208,6 тис. тонн калію.


1. Скляр, О.Г. Напрями використання органічних ресурсів у тваринництві [Текст] / О.Г. Скляр, Р.В. Скляр // Праці Таврійського державного агротехнологічного університету. - Мелітополь: ТДАТУ, 2011. - Вип. 11.-Т.5.-С. 210-218.

2. Якушко, С.І. Установка комплексної переробки органічних відходів за енергозберігаючою технологією [Текст] / С.І. Якушко, С.М. Яхненко//Вісник «СумДУ».- 2006. - №12(96) - С. 81-84.

3. Дубровський, B.C. Метановое сбраживание сельскохозяйственных отходов [Текст] /B.C. Дубровський, У.Е. Виестур. - Рига: Зинатне, 1988. - 204 с.

Києнко Зінаїда к.е.н., заступник директора

Джулай Наталія старший науковий співробітник

Жаркова Олена старший науковий співробітник

Український інститут експертизи сортів рослин м. Київ

ГЕНЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БОБОВИХ РОСЛИН УКРАЇНИ

Останнім часом проблема задоволення потреб населення земної кулі в

білковій їжі поступово стає все більше актуальною. Зерно групи бобових культур має високий вміст білка, а також завдяки

своїй здатності до азотфіксації ці рослини виступають як підвищувачі родючості ґрунтів, що є цінним і вкрай важливим коли в структурі посівних площ спостерігається перевага монокультури.

Попит на бобові культури в Україні та світі за останні 5 років досить швидко зріс. Цьому сприяє проголошення Генеральною асамблеєю ООН 2016 року Міжнародним роком бобових, а також прийнята і схвалена Міністерством



32

аграрної політики і продовольства України «Програма розвитку в Україні посівів нуту, сочевиці та квасолі», стратегія розвитку аграрного сектору «3+5». Одним із головних напрямів цієї стратегії є розвиток органічного землеробства та виробництво «нішевих» культур, до яких відносяться горох, квасоля, сочевиця, нут, чина та інші.

У групі зернобобових налічується більше 60 видів бобових рослин. Переважна частка посівних площ України належить сої, яка зайняла одне з найважливіших місць вітчизняного аграрного експорту. Так, у 2016 році соя вирощувалась на площі 1,86 млн. га, яка в порівнянні із 1990 роком зросла більше, ніж в 17 разів.

Наряду із зростанням попиту, в Україні спостерігається і збільшення посівних площ гороху. Так, якщо в 2014 році посіви гороху становили 180 тис. га., то вже в 2016 році ця цифра зросла до 239 тис. га. Основними областями з вирощування гороху є: Одеська, Харківська та Запорізька.

Що стосується квасолі, то найбільші площі з вирощування цієї культури знаходяться в Івано-франківській, Тернопільській та Хмельницькій областях. Загалом у 2016 році посівні площі під квасолею в Україні становили більше 19 тис. га.

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні у 2016 році, розділі «Сільськогосподарські: бобові» налічується 6 видів бобових, а саме: горох посівний (озимого та ярого типу розвитку), квасоля звичайна (зернова), нут звичайний, сочевиця харчова, чина посівна.

Рис. 1. Співвідношення кількості сортів бобових в Реєстрі сортів рослин 2016 р., шт.

Важливими напрямами селекції для більшості бобових є: 1. Якість та продуктивність зерна. 2. Створення вусатих сортів (стійкість до вилягання).



33

3. Стійкість до осипання. 4. Стійкість до недостатнього зволоження ґрунту на початку вегетації. 5. Стійкість до ураження хворобами та пошкодження шкідниками. За результатами Державної науково-технічної експертизи сортів рослин

на придатність до поширення в Реєстрі сортів рослин 2016 року горох посівний озимого та ярого типу розвитку представлений селекційними закладами України – 24 сорти; Франції – 9 сортів; Чеської республіки – 6 сортів; Німеччини – 5 сортів та інших країн по одному сорту (Австрія, Сербія і Чорногорія, Кіпр, Нідерланди) відповідно.

Квасоля звичайна (зернова) майже вся представлена селекцією науково-дослідних установ України за виключенням одного сорту іноземної селекції (Нідерланди). Що стосується нуту, сочевиці та чини – тут селекція виключно вітчизняного походження.

Підбиваючи підсумки хотілося б акцентувати увагу на тому, що збільшення посівних площ під бобовими культурами забезпечить збереженню ґрунтової родючості і, як наслідок, зростання виробництва продукції в сівозміні та захисту навколишнього середовища. Сприятиме вирішенню проблеми рослинного білка при виробництві харчової та кормової продукції.


1. Шевченко, A.M. Напрямки та результати селекції гороху на Луганщині [Текст] // Селекція і насінництво. Міжвідомчий тематичний науко-вий збірник. Вип. 90. - Харків, 2005. - С. 119 - 130.

2. Побережна, А.А. Еколого-економічні потреби світового виробництва зернобобових культур для нарощування білкових ресурсів [Текст] // Селекція і насінництво. Міжнародний тематичний науковий збірник. Вип. 90. -Харків, 2005. - С. 66 - 74.

3. Бабич-Побережна, А.А. Формування та використання вітчизняних і світових високобілкових рослинних ресурсів [Текст]: автореф. дис..д.екон. наук. - Київ, 2007. - 32 с.

4. Державний реєстр сортів рослин придатних для поширення в Україні на 2016 рік [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://minagro.gov.ua/system/files/Reestr%2017102016.pdf



34

Кобернюк Віра к.с.-г.н., доцент


ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДБОРУ КОРІВ ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ

ЗА ПЕРШІ МІСЯЦІ ЛАКТАЦІЇ

Основною ознакою, яка характеризує селекційну цінність та економічну доцільність розведення молочної худоби є її молочна продуктивність. Це комплексна ознака, яка характеризується як кількісними так і якісними показниками.

Молочна продуктивність корів залежить від багатьох факторів [3], в тому числі і від характеру перебігу лактації, який визначається здатністю тварин до роздою, характером і тривалістю лактації.

Удосконалення породи і стада починається з оцінки корів-первісток. Перша лактація є найінформативнішою, оскільки відбір тварин тут мінімальний. За показниками перших 30, 60 та 90 днів лактації проводиться прогнозування молочної продуктивності корів за першу і наступні лактації. Ці та інші аспекти селекції первісток є вельми актуальними при створенні високопродуктивних стад [4].

На рівень молочної продуктивності корів впливає характер лактаційної кривої та перебіг лактації. Ці показники лактації формуються шляхом взаємодії генотипу тварини і зовнішнього середовища.

Матеріалом для досліджень слугувала інформація про молочну продуктивність та перебіг лактації 100 корів голштинської породи господарства ДП ДГ „Рихальське” Ємільчинського району Житомирської області, які закінчили першу лактацію.

Метою досліджень є дослідити ознаки молочної продуктивності, перебігу лактації корів-первісток за перші три місяці та за повну лактацію, визначити їх взаємозалежність та повторюваність з метою ефективності їх.

Методика досліджень. Надій корів визначали за результатами цілодобових контрольних доїнь один раз в місяць, починаючи з 15 дня лактації, вміст в добових зразках жиру визначали щомісячно на приладі „Екомілк КАМ–98.2А” болгарського виробництва.

Для оцінки характеру лактаційної діяльності корів в зоотехнії визначають наступні показники: індекс постійності лактації за Х. Тернером (цит. за Є.І. Саксою [5]) – через співвідношення надою за лактацію до максимального місячного надою; коефіцієнт постійності лактації за І. Йоганссоном та А.Ханссоном [2] – через співвідношення надою за другі 100 днів лактації до 100 перших, помноживши на 100; показник повноцінності лактації за В.Б. Веселовським [1] – через співвідношення фактичного надою до максимально можливого (добуток вищого добового надою та кількості дійних



35

днів). Результати досліджень. У обстежених корів пік лактації за показником

добового надою припадає на другий-третій місяці лактації, мінімальне ж його значення – на 10-й. Теж саме спостерігається і за показником місячного надою. В середньому по стаду ці показник відповідно знаходяться на рівні 15,1 і 455,4 кг.

Середньодобові і місячні надої зменшились протягом десяти місяців лактації в середньому в 1,5 рази. Мінімальний надій на 10-му місяці лактації у порівнянні з максимальним (ІІ місяць) склав 58,8%. Різниця за середньодобовим надоєм між другим і десятим місяцями склала 7,2 кг при високодостовірній різниці (Р<0,001). Аналогічна динаміка спостерігається за середньомісячними надоями.

Висока і стійка лактаційна крива відображає здатність корови довгий час витримувати велике фізіологічне навантаження.

Тенденція перебігу продукції молочного жиру в цілому повторює перебіг добового та місячного надою: до другого місяця він підвищується (до 20,9 кг), а з третього – поступово знижується (до 12, 8 кг).

За показником жирності молока спостерігається наступна тенденція: до ІІІ місяця лактації показник знижується (з 3,87 до 3,48 %), в наступні 7 місяців – зростає, досягаючи максимуму на 10 місяці лактації (з 3,55 до 4,11 %). Середній вміст жиру в молоці обстежених тварин за 10 місяців першої лактації склав, у середньому, 3,76 %.

Спостерігається також різке зниження мінливості зазначених показників до 6-7-го місяця лактації, а далі поступове його зростання. Найбільш мінливими є показники першого і останнього місяця лактації. Так за жирномолочністю – це 14,2 і 10,3 %, за продукцією молочного жиру – 37,2 і 39,4 % відповідно.

В цілому показник перебігу лактації за перші 30, 60, 90, 100 та другі 100 днів у корів голштинської породи відповідно наступні: 421, 997, 1532, 1676 та 1416 кг.

Надій обстежених корів становив за перший місяць лактації в середньому 421,4 кг або 9,3 %, за два перших місяці – відповідно 997,1 кг і 22,1 %, за три – 1532,2 кг і 33,9 %; продукція молочного жиру – відповідно 16,1 кг і 9,5 %; 37,0 кг і 21,8%; 55,7 кг і 32,8 %. Тобто, за два перших місяці отримують четверту частину, за три – біля 35 % загальної молочної продукції за 305 днів лактації, що підвищує надійність відбору тварин за зазначені 2–3 її перші місяці.

Про це переконливо свідчить проведений нами кореляційний аналіз. Доречи, потрібно зауважити, що показники за перші 30 днів лактації надійніші для відбору корів за лактацію, ніж за 60 днів. Проте максимальні коефіцієнти кореляції з параметрами повної лактації нами отримані за 90 облікових днів: по надою +0,693, молочному жиру – +0,673 (Р<0,001), проти відповідно +0,490** і +0,517** за 60 днів лактації.



36

Найнадійнішими для відбору корів за надоєм є показники цієї ознаки на 3-9 місяцях лактації: коефіцієнти повторюваності коливалися в межах +0,725 – +0,921 (Р<0,001). Для загальної оцінки корів за вмістом жиру в молоці найнадійнішими є показники за 1-3 місяці лактації – +0,476–+0,776 (Р<0,001) відповідно.

Отже, в господарствах інтенсивного типу доцільно проводити оцінку корів-первісток за перші три місяці лактації не лише за рівнем надою але й за якісними показниками молока (вмістом жиру), а також за загальною кількістю молочного жиру. Один із ефективних прийомів підвищення молочної продуктивності первісток в подібних господарствах є інтенсивне вирощування корів до першого отелення на рівні 600–650 г середньодобового приросту.


1. Веселовский, В. Б. Некоторые данные по изучению лактационной деятельности ярославского скота : материалы по изучению ярославского скота [Текст] / В. Б. Веселовский. – Ярославль, 1930. – С. 55–60.

2. Йоганссон, И. Вымя и молочная продуктивность : руководство по разведению животных [Текст] / И. Йоганссон ; пер. с нем. Х. Ф. Кушнера. – М. : Сельхозгиз, 1963. – Т. 2. – С. 213–253.

3. Кос, В. Ф. Вплив деяких негативних факторів на молочну продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи [Текст] / В. Ф. Кос, Л. І. Музика // Наук. вісн. Львів. нац. акад. вет. медицини ім. С. З. Ґжицького. – 2005. – Т. 7, № 2. – Ч. 3. – С. 142–146.

4. Пелехатий, М. С. Молочна продуктивність корів української чорно-рябої молочної породи різних виробничих типів [Текст] / М. С. Пелехатий, С. П. Омелькович // Селекція тварин на сучасному етапі розвитку біологічної науки : міжнар. наук.-практ. конф. ; наук. вісн. Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України, (17–19 груд. 2009 р.). – Київ. – 2010. – № 138. – С. 98–106.

5. Сакса, Е. И. Влияние бычков черно-пестрой породы различного происхождения на характер лактационной кривой у коров-дочерей : сб. трудов ВНИИРГЖ «Методы повышения генетического потенциала в молочном скотоводстве» [Текст] / Е. И. Сакса. – Л., 1985. – С. 110–117.



37

Ксьондзик Віталій магістрант

Науковий керівник: к.с.-г.н., доцент Новгородська Н. В. Вінницький національний аграрний університет

м. Вінниця

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МІНЕРАЛЬНИХ СПОЛУК У ГОДІВЛІ ТВАРИН

Відомо, що для нормальної життєдіяльності будь-якого організму, в тому

числі і сільськогосподарських тварин, необхідні не лише білки, жири і вуглеводи, а й мінеральні речовини.

Вирішення проблеми збалансованої годівлі і підвищення продуктивності тварин вимагає удосконалення існуючих і розробки нових технічних рішень виробництва балансуючих кормових добавок, які підвищують протеїнову, вітамінну і мінеральну поживність кормів.

В даний час для запобігання негативної дії дефіциту макро- і мікроелементів у раціонах сільськогосподарських тварин практика використовує природні мінеральні сполуки або спеціальні мінеральні премікси, які повністю або частково задовольняють потреби в них тварин різного віку, статі і відповідають їх рівню продуктивності. У практиці для покриття дефіциту окремих елементів у раціоні використовують різні премікси – суміші мікроелементів та вітамінів.

Вивчення обміну речовин у тварин показало, що мінеральні елементи приймають активну участь у різноманітних життєвих процесах. Мінеральні речовини входять до складу кісткової та інших тканин організму. Майже кожен фізіологічний процес відбувається за участю мінеральних елементів. З їх допомогою до кожної клітини організму подається кисень і виводиться вуглекислий газ, підтримується осмотичний тиск у клітинах, регулюються процеси всмоктування та засвоєння поживних речовин. Мінеральні речовини забезпечують реакцію відповіді на дію ферментів, гормонів і вітамінів. [1, 2, 3].

Чисельними дослідженнями доведена висока ефективність використання солей різних мікроелементів у вигляді їх сумішей для покращення складу раціонів тварин [4, 5].

Дослідження показали, що при нестачі в організмі того чи іншого мінерального елемента спостерігаються порушення в обміні речовин, які супроводжуються різними функціональними відхиленнями: зниження апетиту, рівня поїдання кормів, порушення процесів засвоєння поживних речовин, виникнення захворювань, які призводять до зменшення продуктивності тварин.

Проте, дослідження останніх років переконливо свідчать, що застосування єдиного стандартного рецепту преміксів на всій території України не може в однаковій мірі задовільнити потребу тварин у кожному елементі



38

живлення. Тому дослідження по застосуванню регіональних мінеральних добавок в

свинарстві з метою підвищення його продуктивності має на сьогодні важливе науково-господарське значення і є актуальним стосовно кожної біогеохімічної зони України.

Література 1. Богданов, Г.О. Актуальні питання годівлі сільськогосподарських

тварин / Богданов Г.О., Мельничук Д. О., Ібатуллін І.І. та ін. [Текст] // Наук. вісник НАУ. –К.: Національний аграрний університет, 2004. – Вип. 74. -323 с.

2. Свеженцов, А.И., Левицкий А.П., Тукусер Р.Л. Оптимизация уровня биологически активных веществ в рационе молодняка свиней за счет применения витакорма [Текст] / Свеженцов А.И., Левицкий А.П., Тукусер Р.Л. // Доклады РАСХН. – 1992. -№7. – С.34–36.

3. Хенниг, А. Минеральные вещества, витамины, биостимуляторы в кормлении сельскохозяйственных животных [Текст]. – М.: Колос, 1976. – 435 с.

4. Pallauf, J. Probleme der Mineralstoff und Vitaminversorgung beim Schwein. –Kraftfutter, 1993. -V.56. – P. 510–511.

5. Клиценко, Г.Т. Влияние минеральных элементов на рост и мясную продуктивность [Текст] / Г.Т. Клиценко // Минеральное питание сельскохозяйственных животных. – К.: Сельхозиздат, 1980. – С. 60–62.

Лихочвор Андрій

аспірант Науковий керівник: д.с.-г.н. Коник Г.С.

Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН с. Оброшино, Львывська обл.

УРОЖАЙНІСТЬ НАСІННЯ РИЖІЮ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМ ДОБРИВ

Рижій може стати цінною альтернативною олійною культурою, оскільки

має високий вміст дуже цінної харчової олії [1, 2, 3, 4]. Удосконалення технології вирощування зробить цю культуру привабливою для товаровиробників як щодо врожайності так і економічних показників. Оскільки добрива є головним чинником впливу на врожайність [5, 6], дуже важливим є вивчення доцільності внесення вищих норм мінеральних добрив, що стало б базою для розробки інтенсивної технології вирощування рижію.

Дослідження проводили впродовж 2014−2015 рр. Ґрунт дослідної ділянки



39

темно сірий опідзолений легкосуглинковий. Орний шар (0–20 см) характеризувався такими показниками: рН (сольове) – 5,9-6,0, вміст гумусу (за Тюріним) – 2,1–2,2 %, рухомого фосфору та обмінного калію (за Кірсановим) – відповідно 240-246 і 90-120 мг/кг ґрунту, лужногідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 99–102 мг/кг ґрунту.

Мінеральні добрива вносили згідно схеми досліду у формі аміачної селітри (N-34%), суперфосфату (P2O5-19%), калію хлористого (K2O-60%). Догляд за посівами полягав у внесенні гербіциду Бутізан 400 у нормі 2,0 л/га відразу після сівби. Для захисту від хвороб фунгіциди вносили двічі. На початку бутонізації використовували препарат Карамба (1,0 л/га), а у середині цвітіння фунгіцид Піктор (05 л/га). Шкідники контролювали за допомогою інсектициду Фастак (0,15 л/га). Дослідження проводили за методикою Б.А. Доспехова [7].

Метою досліджень було вивчення впливу норм добрив на врожайність та якість насіння рижію сорту Міраж.

За даними наших досліджень, найменша врожайність насіння рижію сорту Міраж, як і очікувалось, була на варіанті без добрив де вона становила в середньому за два роки 1,28 т/га (табл. 1). Підвищення норми мінеральних добрив до N40Р20К40 забезпечило найвище зростання врожайності – на 0,43 т/га, або на 33,6 %. Подальше підвищення норм добрив теж сприяло росту продуктивності посівів. Так, на фоні N60Р30К60 урожайність зросла до 1,95 т/га, що вище порівняно з контролем на 0,67 т/га, а порівняно з варіантом N40Р20К40 – на 0,24 т/га. Внесення на четвертому варіанті норми добрив N80Р40К80 сприяло збільшенню врожайності до 2,14 т/га, що вище порівняно з контролем на 0,86 т/га, а по відношенню до третього варіанту (N60Р30К60) урожайність підвищилась на 0,19 т/га.

Таблиця 1 Урожайність насіння рижію залежно від норм добрив, т/га

Норма добрив Урожайність, т/га Приріст 2015 р. 2016 р. середнє т/га %

Без добрив 1,20 1,36 1,28 - - N40Р20К40 1,65 1,77 1,71 0,43 33,6 N60Р30К60 1,82 2,08 1,95 0,67 52,3 N80Р40К80 2,05 2,23 2,14 0,86 67,2

N100Р50К100 2,17 2,39 2,28 1,00 78,1 N120Р60К120 2,28 2,60 2,44 1,16 9,01

Середнє за рік 1,86 2,07 НІР05, т/га 0,12 0,14 Ще вищою була врожайність рижію сорту Міраж на варіанті з внесенням

N100Р50К100, де вона становила 2,28 т/га, що більше порівняно з контролем на 1,00 т/га, або на 78,1 %. Найвищу врожайність одержали за максимальної норми мінеральних добрив (N120Р60К120) – 2,44 т /га, тут урожайність зросла порівняно з варіантом без добрив на 1,16 т/га, або на 90,1 %.



40

Метеорологічні умови року теж впливали на рівень урожайності. У 2015 році в була дещо нижчою і коливалась в межах 1,20 – 2,28 т/га, а в середньому по фонах становила 1,86 т/га. У другий рік досліджень урожайність по варіантах коливалась від 1,28 т/га до 2,60 т/га, а в середньому по досліді становила 2,07 т/га, що вище порівняно з 2015 роком на 0,21 т/га.

Таким чином, врожайність насіння рижію сорту Міраж під впливом мінеральних добрив підвищилась з 1,28 т/га на варіанті без добрив до 2,44 т/га на варіанті з внесенням N120Р60К120, тобто зросла на 1,16 т/га, або на 90,1 %.


1. Лихочвор, В.В. Мінеральні добрива та їх застосування [Текст] / В. В. Лихочвор, В.Ф. Петриченко.- 2-ге видання, доповн. і виправл.- Львів: НВФ"Українські технології", 2012. - 324с.

2. Носенко, Ю. Рижій чи ріпак [Текст] / Ю. Носенко // AGROEXPERT.-2014. - №3. - С.32-35.

3. Поляков, О.І. Рижій – альтернативна олійна культура [Текст] / О.І. Поляков, І. Комарова // Пропозиція нова.- 2013.-№2.- С. 36-38.

4. Пряхова, Т.Я. Рыжик масличный, биология, продуктивность, технология [Текст] / Т.Я. Пряхова // Вестник Алтайского государственного аграрного университета.- 2013.-№9.- С.34-37.

5. Вахненко С.В. Ефективність застосування мінеральних добрив при вирощуванні рижію ярого в умовах Степу [Текст] / С.В. Вахненко // Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур НААН. – 2014. – № 21. – С. 80–83.

6. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур [Текст] / В.В. Лихочвор, В.Ф. Петриченко, П.В. Іващук, О.В. Корнійчук.- 3-є вид., виправ., допов. - Львів: НВФ"Українські технології", 2010. - 1088с.

7. Доспехов, Б. А. Методика полевого опыта [Текст] / Б. А. Доспехов. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М. : Колос, 1979. – 416 с.



41

Марусич Александр к.с.-х.н., доцент

Белорусская государственная сельскохозяйственная академия г. Горки, Республика Беларусь

«ВИТАМИД КР-2» − ЭФФЕКТИВНАЯ КОРМОВАЯ ДОБАВКА

ПРИ ВЫРАЩИВАНИИ ТЕЛЯТ

Выращивание телят необходимо, прежде всего, для успешного получения крепких, здоровых, высокопродуктивных животных, обладающих хорошими воспроизводительными качествами. Затраты на их выращивание, себестоимость продукции должны быть минимальными, а животные − хорошо приспособленными к природно-хозяйственным условиям.

Минеральные добавки – необходимый компонент рационов телят. Ведь за первые 6 месяцев откладывается в их организме около 6 кг минеральных веществ. Недостаток этих веществ сопровождается задержкой роста, потерей и извращением аппетита, нарушением обмена веществ. Минеральная недостаточность может проявляться уже с первых дней жизни. Телята инстинктивно разыскивают минеральные вещества: лижут побелку станков, заглатывают грязную подстилку, что нередко приводит к нарушению пищеварения.

Сбалансировать рационы животных по кальцию, фосфору, натрию, также микроэлементам за счет натуральных кормов практически невозможно. Особенно большой дефицит в кормах для крупного рогатого скота составляют фосфор, натрий, сера, цинк, кобальт, йод, каротин и витамин Д. Поэтому для восполнения недостающих макро- и микроэлементов, а также витаминов используют различные минеральные подкормки, в том числе комплексные. Их скармливают непосредственно из кормушек, включают в состав комбикормов, БВМД. Комплексные минеральные добавки состоят из местных источников, поэтому они значительно дешевле импортных. Одной из таких добавок является кормовая добавка «Витамид», рецептура которой составлена с использованием местных и вторичных источников питательных веществ. «Витамид» представляет собой смесь компонентов белкового, минерального, витаминного сырья, лечебных препаратов, других компонентов, предназначенных для подкормки животных, рыбы и птицы, производства комбикормов. «Витамид» сбалансирован по макроэлементам (кальцию, фосфору, натрию, магнию, сере), микроэлементам (меди, марганцу, цинку, йоду, селену, кобальту, железу) и витаминам согласно норм ввода биологически активных веществ с учетом кормов, применяемых в хозяйствах Республики Беларусь.

В состав добавок, в зависимости от рецептуры, входят: мел кормовой, соль кормовая, дефторированиый фосфат, монокальций фосфат, преципитат



42

(дикальций фосфат), доломитовая мука, фосфогипс, шрота и жмыхи масличных культур (соя, подсолнечник, рапс), дрожжи кормовые, витамины, микроэлементы, аминокислоты, ароматизаторы.

Цель исследований – изучение эффективности использования добавки «Витамид КР-2» для телят молочного периода выращивания.

Для этого в производственных условиях ОАО «Трилесино-Агро» Дрибинского района Могилевской области был организован научно-хозяйственный опыт. Материалом для исследования явилось поголовье телят белоруской черно-пестрой породы 3-месячного возраста в количестве 44 голов. Опыт продолжался 30 дней. Для исследований было сформировано две группы телят одинакового возраста и живой массы по 22 головы в каждой. Телята содержались в одном помещении в групповых станках по 8 голов в каждом. Условия кормления телят контрольной и опытной групп были аналогичными – они получали основной рацион, состоящий из концентратов (30 %), сенаж (60 %), сено (10 %). Животные контрольной группы в дополнение к основному рациону получали добавку «Витамид КР-2» в дозе 70 г на 1 голову в сутки (табл. 1).

Определялись следующие показатели: абсолютный прирост живой массы, среднесуточный прирост живой массы, затраты корма на 1 кг прироста живой массы, сохранность телят.

Таблица 1 Схема опыта

Группа Количество голов в группе

Условия кормления

Контрольная 22 Основной рацион Опытная 22 Основной рацион + «Витамид КР-2» 70 г

Результаты исследований показали (табл. 2), что уровень абсолютных и

среднесуточных приростов живой массы телят в опытной и контрольной группах существенно различались.

Таблица 2

Показатели выращивания телят (в расчете на 1 гол.), x±mx Показатели Группа

контрольная опытная Живая масса в начале периода выращивания, кг 116,4+7,4 115,9+4,0 Живая масса в конце периода выращивания, кг 135,1+6,6 137,2+2,9 Прирост живой массы за период выращивания, кг 18,7+2,6 21,3+1,5 Среднесуточный прирост, г 624,2+86,5 710,6+49,0 В % к контролю 100 113,8 Затраты корма на 1 кг прироста, к. ед. 4,2 3,75 Сохранность, % 98 100



43

Добавка «Витамид КР-2» способствовала лучшему росту телят – уровень среднесуточных приростов живой массы в опытной группе составил 710,6 г, что выше, чем в контрольной группе на 13,8 %. Такой уровень среднесуточных приростов соответствует республиканским требованиям по выращиванию телят [ 1 ]. Средняя живая масса одной головы телят в опытной группе в конце опыта (137,2 кг) на 2,1 кг превышала живую массу сверстников из контрольной группы (135,1 кг). Затраты корма на 1 кг прироста живой массы были ниже в опытной группе телят − 3,75 к.ед., а в контрольной – 4,2 к. ед. Сохранность молодняка контрольной группы составила 98%, а в опытной группе – 100 %.


1. Технологические требования по выращиванию телят: рекомендации [Текст] / Министерство сельского хозяйства и продовольствия Республики Беларусь. – Минск: Журнал «Белорусское сельское хозяйство, 2014. − 32 с.

Ніконоров Сергій старший викладач

Сумський національний аграрний університет м. Суми

ПРОБЛЕМИ ПЕРВИННОЇ ОБРОБКИ МОЛОКА В УМОВАХ КООПЕРАТИВУ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ГОСПОДАРСТВ

При ручному доїнні корів джерелом забруднення молока є шкіра вим’я

корів, посуд для зберігання продукту, повітря приміщення. При машинному доїнні додатково молоко забруднюється доїльними стаканами, молочними шлангами, кранами та ін.

Звісно, що бактерицидна фаза зберігання неочищеного і неохолодженого молока складає приблизно дві години. По закінченні цього періоду молоко швидко починає втрачати корисні властивості, зростають кислотність і бактеріальна забрудненість продукту. У зв’язку з цим термін зберігання свіжовидоєного молока без охолодження обмежується 2…3 годинами. В охолодженому стані при температурі 100 С молоко можна зберігати до 24годин, при температурі 40 С цей термін зростає до 36 годин. Розрахунки показують, що економічна ефективність операції очищення, охолодження і тимчасового зберігання молока у відповідності з параметрів зоотехнічних вимог у значної ступені залежить від об’єму переробленого продукт на тваринницьких підприємствах. Економічний ефект первинної обробки молока складається за



44

рахунок більш високої ціни якісного обробленого молока у зрівнянні з необробленим продуктом.

Очищення і охолодження молока підвищує його якість і ціну реалізації, але вимагає значних витрат на придбання і використання відповідних машин та обладнання. Тому доцільність впровадження лінії обробки молока повинна бути економічно обґрунтована. Для прикладу наводяться результати розрахунків річного економічного ефекту технологічної лінії на базі фільтрів одноразової дії, які замінюють після кожного певного безперервного періоду обробки молока і його охолодження в танках для охолодження і зберігання продукту. (табл. 1)

Таблиця 1 Розрахунковий питомий річний прибуток процесу обробки молока,

грн./гол.

Поголів’я корів, гол.

Різниця цін, грн./кг

Середній річний удій від однієї корови, кг/гол. 3000 3500 4000 4500 5000

Річний питомий прибуток, грн./гол. 5

1,0 -8190 -7915 -7640 -7365 -7090 1,5 -6690 -6365 -5640 -5115 -4590 2,0 -5190 -4415 -3640 -2865 -2090

10

1,0 -3270 -2995 -2720 -2445 -2190 1,5 -1770 -1245 -720 -195 +330 2,0 -270 +505 +1280 +2055 +2830

15

1,0 -1630 -1355 -1080 -805 -530 1,5 -130 +395 +920 +1445 +1979 2,0 +1370 +2145 +2920 +3695 +4470

Аналіз наведених показників показує, що на величину питомого прибутку

у найбільшої ступені впливають таки показники як кількість поголів’я корів у гурту, середній удій від однієї корови, співвідношення цін якісного обробленого і необробленого молока. Для створення прибуткового бізнесу процесу первинної обробки молока повинні бути певні умови. Впровадження процесу очищення, охолодження і належного зберігання молока, виробленого у індивідуальних господарствах, може бути доцільним у разі вирішення технологічних, економічних і організаційних проблем. Технологічна проблема визначається необхідністю вирішенні питань сучасного утримання, годування і племінного розведення високопродуктивного гурта у індивідуальних господарствах. Для низькопродуктивного гурта товарне виробництво молока у будь якої формі недоцільно. Економічна проблема вимагає необхідність компенсації значних виробничих витрат операцій очищення, охолодження і зберігання молока за рахунок підвищення якості продукту і відповідно ціни його реалізації. За умові вирішення перших двох умов організаційна проблема може бути вирішена впровадженням відповідних агітаційних заходів і спроможності індивідуальних виробників молока до самоорганізації відповідного кооперативу з метою отримання високоякісного продукту і



45

отримання додаткового прибутку.

Література 1. Ревенко, І.І. Машини та обладнання для тваринництва / Ревенко І.І.,

Брагинець М.В., Ребенко В.І. – К.: Кондор, 2009. – 731с. 2. Механізація та автоматизація у тваринництві і птахівництві

О.С. Марченко, О.В.Дацишин та ін. [Текст] / за ред. О.С. Марченка. К.: Урожай, 1995.- 416с.

3. Механизация и автоматизация молочных ферм [Текст] / В.А. Ясенецкий, Н.П. Мечта, Л.В. Погорелый и др. К.: Урожай, 1992. – 392 с.

Ніконорова Валерія

асистент Сумський національний аграрний університет

м. Суми МЕТОДИ РОЗВЕДЕННЯ СВИНЕЙ

Методи розведення — це система підбору в свинарстві з урахуванням

породної та лінійної належності тварин для вирішення відповідних зоотехнічних завдань. Правильно вибраний метод розведення є могутнім фактором якісного поліпшення стад, підвищення їх продуктивності.

У свинарстві, як і при розведенні інших сільськогосподарських тварин, застосовують два основних методи розведення — чисто породне і схрещування. Починаючи з 70-х років XX ст., у товарному свинарстві широко почали застосовувати внутрівидову гібридизацію, котра також є різновидністю схрещування.

Система спаровування тварин, які належать до однієї породи, а потомство, одержане від такого спаровування, називається чистопородним. При чистопородному розведенні зберігається і посилюється спадковість тварин бажаного типу, яких використовують для племінних цілей в зоні розповсюдження породи, а також для схрещування з іншими породами. Тварини однієї породи можуть бути між собою споріднені або не споріднені. У практиці ж тваринництва при складанні плану парувань ступінь спорідненості плідників і маток має велике значення. Щоб легшее орієнтуватись в походженні та спорідненості між собою тварин, на кожного плідника та матку в племінних господарствах складають родовід і записують його в родовідну сітку.

Тварина, на яку складають родовід, зветься пробандом і пишеться вона (кличка та її номер) зліва родовідної сітки або поверх неї. Батько й мати



46

пробанда складають перший ряд предків (батьківський), діди та баби — другий ряд (дідівський) і т.д. Родовід, як правило, складають на 3 ряди предків.

Спорідненість тварин записується римськими цифрами. Спочатку пишеться ряд предків, в якому зустрінеться спільний предок по материнській лінії, потім ряд предків, в якому зустрічається той же предок по батьківській лінії. Парування між собою неспоріднених тварин однієї породи зветься неспорідненим розведенням або аутбридингом. Парування ж собою споріднених тварин називається спорідненим розведенням або інбридингом. Запорукою успіху племінної роботи при чистопородному розведенні є лінійне розведення. Розведення по лініях ґрунтується на використанні в породі за певною системою добору і підбору видатних плідників і їх потомства для створення високопродуктивної і спадковостійкої групи тварин, які відрізняються якостями, необхідними для данного етапу свинарства. Розведення по лініях дає можливість селекціонеру більш широко і за відповідним планом використати видатних тварин і через них побудувати стадо в потрібному напрямку. Племінні стада складаються із тварин 3-4 і більшої кількості ліній та родин. Лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті. Тварин заводських відкритих ліній розводять, як правило, шляхом аутбредних парувань. Розведення по відкритих лініях — один із основних методів, які застосовують у племінних господарствах. При складанні плану підбору необов'язково використовувати тільки тих свиноматок, котрі походять від кнурів закріплених за ними ліній або належних до відповідних. Племінні господарств а нерідко обмінюються між собою плідниками і свиноматками. Через цесвині багатьохплемінних господарств зв'язані спільністю походження. При такому способі ведення ліній і родин ширше використовуються досягнення селекціонерів різних племінних господарств, але виникають труднощі при створенні і збереженні вузькоспеціалізованих особливостей тварин окремих ліній і родин. Розведення частково закритих ліній обмежено відповідним колом господарств. Свиноматок в цьому випадку спаровує тільки з плідниками своїх ліній; плідники за необхідністю можуть бути одержані від свиноматок, закріплених за іншими лініями. Тварин частково закритих ліній розводять, як правило з використанням помірного інбридингу. При роботі з частково закритими лініями легшее підтримувати спеціалізацію тварин з напрямком продуктивності, зберігаючи достатній простір роботи селекціонера по використанню видатних тварин, одержаних в інших лініях. У закритих лініях і плідників, і свиноматок використовують строго в межах даної лінії. Такий спосіб неминуче пов'язаний із застосуванням тісного інбридингу, а тому в практиці племінних господарств зустрічається дужерідко. Для підтримання у стаді заводського типу свиней з відповідними племінними і продуктивними якостями досить вести роботу з кнурами 5-7 ліній і такою ж кількістю родин свиноматок. Тривала робота з невеликою кількістю ліній і родин дозволяє, з одного боку, добре вивчити особливості кожної лінії і родини та їх поєднаність між собою, а з другого боку, дає можливість створити більш міцну спадковість



47

з необхідними показниками продуктивності.Якщо ж при розведенні тварин тієї чи іншої лінії споріднені зв'язки стають надто тісними, в господарство завозять представників тієї ж лінії, але другої спорідненої гілки, яку раніше не розводили в стаді.

Практика тваринництва показує: позитивні результати спорідненого розведення визначають — добіртварин з бездоганно міцною конституцією; хороші умови годівлі і утримання інбредного поголів'я; використання для розмноження тільки міцних і добре розвинених тварин; проведення усієї цієї багатопланової роботи під керівництвом досвідчених спеціалістів. Застосовують, інбридинг тільки у племінних господарствах, товарних свинофермах спаровування споріднених тварин не припустимо.


1. Агапова, Е. М. Биологические особенности молодняка от сочетания заводских типов свиней крупной белой породы [Текст] / Е. М. Агапова, Пак Хе Мун, Г.Д. Кацы // Свиноводство. – К.,1989. – Вып. 45. – С. 22-25.

2. Бажов, Г. М. Обоснование принципов и методов интенсивности селекции свиней на повышение использования корма и их практическое применение: автореф. дис. на соискание ученой степени д-ра с.-х. наук [Текст] / Г. М. Бажов – Краснодар, 1987. – 47 с.

Осипенко Мирослава

аспірантка Науковий керівник: д.с.-г.н., професор Пелехатий М. С.


ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ З ПОКАЗНИКАМИ

ВІДТВОРЮВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ

Основними завданнями селекції є підвищення рівня молочної продуктивності корів та створення високопродуктивного стада, що в свою чергу потребує забезпечення інтенсивного відтворення.

Молочна продуктивність безпосередньо пов’язана з відтворною функцією корів. Більшість вчених вважає, що із зростанням показників молочної продуктивності погіршується відтворна здатність худоби [1, 2]. Одним із основних показників, за яким оцінюють відтворну здатність корів є тривалість сервіс-періоду [3]. Чим нижчий сервіс-період, тим коротша лактація, і навпаки.



48

Надмірна тривалість сервіс-періоду не лише знижує рівень молочної продуктивності стада, а й призводить до недоотримання приплоду [4].

Продовження сервіс-періоду більше, ніж на 90 днів призводить до зменшення виходу телят на 15-27%, а зменшення – до 80 днів дозволяє додатково отримати 14,1% молока в середньому. Зменшення тривалості сухостійного періоду до 20 днів, як і його збільшення до 80-100 днів супроводжується зниженням надоїв у наступну лактацію [5, 6]. Знання закономірностей зв’язку показників молочної продуктивності із показниками відтворювальної здатності робить можливим раціональне ведення молочного скотарства й отримання господарством максимально можливого прибутку [7]. Тому метою наших досліджень було вивчення впливу тривалості сервіс-періоду на молочну продуктивність і відтворну здатність корів-первісток голштинської породи.

Дослідження проведені в ПрАТ «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області на 545 коровах-первістках гоштинської породи чорно-рябої масті. Виходячи із закономірностей нормального розподілу, тварини були згруповані за тривалістю сервіс-періоду на 3 групи: до 80 днів, 80-140 та більше 140 днів у співвідношенні близькому до 1:2:1.

Результати досліджень показали, що збільшення тривалості сервіс-періоду призводить до зростання величини надою та продукції молочного жиру і білка за 305 днів лактації при одночасному погіршанні відтворної здатності. Найбільші кількісні показники молочної продуктивності спостерігаються у тварин ІІІ групи із тривалим сервіс-періодом (більше 140 днів). Разом з тим, у тварин цієї групи спостерігаються нижчі показники відтворної здатності (тривалість міжотельного періоду – 453 дні, коефіцієнт відтворної здатності – 0,81).

Тварини І групи із коротким сервіс-періодом (до 80 днів) мали дещо нижчі надої за 305 днів лактації - 9112 кг та продукцію молочного жиру та білка – 642 кг, що відповідно на 593 та 38,1 кг менше, ніж у тварин ІІІ групи із тривалим сервіс-періодом (td = 3,8 та 3,4).

В той же час, у тварин І групи спостерігалась висока відтворна здатність, про що свідчить міжотельний період тривалістю 337 днів, що на 116 днів менше, ніж у корів ІІІ групи (td = 37,6), та коефіцієнт відтворної здатності – 1,09, що на 0,28 більше, ніж у тварин ІІІ групи при високо достовірній різниці. Враховуючи те, що оптимальна тривалість МОП не повинна перевищувати 365 днів, і відповідно КВЗ – 1, що дає можливість щорічно отримувати приплід, корови даної групи є найкращими за відтворною здатністю.

Від корів-первісток ІІ групи із сервіс-періодом в межах 80-140 днів за 305 днів лактації було отримано 9546 кг молока, молочного жиру – 367 кг, молочного білку – 305 кг. В то й же час, спостерігаються досить нормальні показники відтворення (МОП – 382 дні, КВЗ – 0,96), які бажані для молочного стада будь-якої породи.

Враховуючи те, що відтворна здатність та молочна продуктивність є



49

ознаками – антагоністами, досягти їх високого рівня одночасно дуже важко. Проте, показники тварин ІІ групи найбільш наближаються до оптимального значення цих ознак, про що свідчить їх відповідність параметрам тварин бажаного типу. Середнє нормоване відхилення (t) склало -0,3, що у 2-5 разів менше у порівнянні з тваринами І та ІІІ групи. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що найкращими за комплексом ознак є тварини саме ІІ групи, тривалість сервіс-періоду яких знаходиться в межах 80- 140 днів.


1. Бащенко, М. Формування відтворної здатності у новостворених порід [Текст] / М. Баженко // Тваринництво України. – 2000. - №5-6. – С. 30-31.

2. Гончарук, О.П. Відтворна здатність корів української чорно-рябої молочної породи племзаводу СТОВ «Агросвіт» [Текст] / О.П. Гончарук // Мат. конф. молодих вчених та аспірантів. – Чубинське, 2004. – С.9-10.

3. Племінна робота: довідник [Текст] / [М.З. Басовський, В.П. Буркат, М.В.Зубець та ін.]: за ред.: М.В. Зубця, М.З. Басовського. – К.: ВНА „Україна”, 1995. – 440с.

4. Салихов Ф. Влияние сервис-периода на молочную продуктивность коров. [Текст] / Ф. Салихов, Ф. Шакиров, М. Салихова // Молочное и м’ясное скотоводство. – 1988. № 2-3. – С. 45-46.

5. Коваль, Т.П. Вплив віку першого отелення на відтворну здатність корів [Текст] / Т.П. Коваль // Вісник аграрної науки. – 2008. – №11. – С. 29 – 32.1

6. Поліщук, Т.В. Молочна продуктивність корів-первісток української чорно-рябої молочної породи за різних систем утримання [Текст] / Т.В. Поліщук // Збірник наукових праць ВНАУ,- Вінниця, 2014,- Вип. 1 (83), Т. 2. - С. 178-185.

7. Хмельничий, Л.М. Основи генетики тварин з біометрією: навчальний посібник [Текст] / Л.М. Хмельничий, І.О. Супрун, А.М. Салогуб. – Суми: Видавництво: ПП Вінниченко М.Д., ФОП Дьоменко В.В., 2011. – 344 с.



50

Пелехатий Микола д.с.-г.н., професор Кучер Дмитро

к. с.-г. н. Кочук-Ященко Олександр

к. с.-г. н. Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЕКСТЕР’ЄРУ КОРІВ-ПЕРВІСТОК МОЛОЧНИХ ПОРІД В УМОВАХ МОЛОЧНОГО КОМПЛЕКСУ

У сучасних умовах спостерігається децентралізація

породоутворювального процесу, основними фігурантами якого є орендні та приватні господарства. Він відбувається, в основному, за рахунок використання сперми бугаїв-плідників голштинської породи північно-американської та європейської селекції з високою племінною цінністю за молочною продуктивністю [1], тому відсоток голштинської спадковості у генотипах корів українських чорно-рябої і червоно-рябої молочних порід складає 90 % і більше у господарствах різних форм власності [2, 3]. Сучасний селекційний процес у молочному скотарстві України в цілому, і поліського регіону зокрема, характеризується інтенсивним породоутворенням і подальшим удосконаленням і консолідацією сучасних молочних порід і типів за екстер’єрним типом [1, 4, 5, 6]. Виходячи з цього, метою наших досліджень є порівняльна оцінка екстер’єру корів-первісток українських чорно-рябої і червоно-рябої молочних та голштинської порід за прив’язного утримання.

Обстежені корови-первістки ПАФ «Єрчики» Попільнянського району Житомирської області належать до трьох порід: голштинської (частка голштинської спадковості за інструкцією з бонітування більше 93,7 %), українських молочних чорно-рябої і червоно-рябої (частка голштинської спадковості – до 93,7 %), які лактували в однакових технологічних умовах упродовж 2-3 останніх років.

За масо-метричними параметрами корови-первістки обстежених порід суттєво не відрізняються, що пояснюється переважним впливом на українські породи голштинів, частка яких у цих порід становить понад 80 %. Так, середня жива маса корів-первісток обстежених порід коливалась в межах 502,6–515,1 кг, висота в холці – 130,8–132,0 см, в крижах – 135,8–136,9 см, обхват грудей – 187,0–190,8 см, коса довжина тулуба палицею – 155,1–156,5 см, ширина в клубах – 50,3–50,8 см.

Із 36 порівнянь живої маси і промірів тулуба різниця достовірною (Р<0,05–0,01) виявилася лише у 3 випадках, що складає 8,3 % від усіх порівнянь. За промірами, що характеризують розвиток грудної клітини, спостерігається певна міжпородна різниця. Так корови-первістки голштинської



51

породи відрізняються досить глибокими грудьми, переважають тварин українських молочних порід за довжиною грудей (на 0,9 та 0,5 см), за обхватом (на 3,8 та 0,9 см) при недостовірній різниці (Р>0,05).

Аналогічна стабільність, яка зумовлена тим же фактором, спостерігається також за індексами будови тіла та спеціальними індексами тварин різних порід. Так, індекс довгоногості тварин різних порід варіює в межах 46,1–46,2 %; грудний 69,1–69,9; компактності 120–123,5; вираженості типу 24,7–25,0; широкогрудості 37,2–37,6; глибокогрудості 53,8–53,9; індекс ейрисомії-лептосомії 287,1–289,7; екстер’єрно-конституційний індекс 1,19–1,23. За індексами будови тіла та спеціальними індексами достовірна різниця (Р<0,05) виявилася лише у трьох випадках із 45, що складає 6,7 %.

Оскільки на українських чорно-рябій та червоно-рябій молочних породах і надалі використовують чистопородних голштинських бугаїв-плідників, нами було проведено порівняння показників екстер’єру первісток різних порід приватної агрофірми зі стандартом голштинської породи (Канада 1995). Встановлено, що первістки голштинської та української червоно-рябої молочної порід переважають стандарт за 4-ма промірами із 6-ти (за шириною та обхватом грудей, косою довжиною тулуба та шириною у клубах), а тварини української чорно-рябої молочної породи – лише за 3-ма. В цілому із наявних молочних порід найбільше наближаються до стандарту голштинської породи показники корів голштинської породи української селекції (різниця склала в середньому 1,1 см).

Що стосується індексів та спеціальних індексів, то слід відмітити, що тварини голштинської та української червоно-рябої молочної породи мають деяку перевагу над чорно-рябими ровесницями за індексами та дещо переважають стандарт голштинської породи. Первістки усіх порід відносяться до молочного типу. Але за величиною індексів виявлена деяка перевага голштинських та червоно-рябих корів-первісток – вони переважають стандарт голштинської породи за 9-ма індексами із 12-ти, а ровесниці української чорно-рябої молочної породи за 8-ма із 12-ти.


1. Пелехатий, М. С. Племінний підбір у відкритій популяції молочної породи [Текст] / М. С. Пелехатий, Л. М. Піддубна, Д. М. Кучер // Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва : зб. наук. праць Білоцерк. держ. аграр. ун-ту. – 2012. – Вип. 7 (90). – С. 94–98.

2. Єфіменко, М. Перспективи розвитку української чорно-рябої молочної породи [Текст] / М. Єфіменко М., Б. Подоба, Р. Братушка // Тваринництво України. – 2014. – № 5. – С. 10–14.

3. Масо-метричні параметри тулуба корів-первісток голштинської та українських чорно-рябої і червоно-рябої молочних порід в умовах молочного комплексу [Текст] / М. С. Пелехатий, Л. М. Піддубна, Д. М. Кучер,



52

О. А. Кочук-Ященко // Вісник Сумського НАУ. – Наук. журнал. Серія “Тваринництво” – Суми. – 2016. – Вип. 7 (30). – С. 82-88.

4. Антоненко, В. І. Лінійна оцінка молочної худоби [Текст] / В. І. Антоненко // Вісн. аграр. науки. – 1998. – № 8. – С. 36–38.

5. Пелехатий, М. С. Оцінка молочної продуктивності за екстер’єром [Текст] / М. С. Пелехатий, О. А. Кочук-Ященко // Тваринництво України. – 2014. – № 11.– С. 5–9.

Пророченко Сергій аспірант

Науковий керівник: д.с.г.н., професор Демидась Г.І. Національний університет біоресурсів

і природокористування України м. Київ

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛЮЦЕРНО-ЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ

ТА ПОДОВЖЕННЯ ЙОГО ДОВГОЛІТТЯ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБІВ ТА РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ

Для забезпечення продуктивного довголіття травостоїв їх створюють з

двох-трьох видів злакових і одно-двох – бобових трав, поєднуючи види з різними типами кущіння, висотою і облистяністю: один-два нещільно кущових, один-два кореневищних злаки та один-два види бобових. До травосумішок 10-12 річного використання додають найбільш довговічні злакові трави (тонконіг лучний, костриця червона, грястиця збірна, костриця тростинна(східна) та стоколос безостий) і бобові трави (люцерна посівна). Доцільно також поєднувати верхові і низові злаки, які забезпечують стійкість травостою. За масою насіння в таких сумішках необхідно мати 50-60% верхових злаків, низових- 20-25 і бобових трав - 20-30%. Щоб забезпечити належну отавність і безперервне надходження зеленого корму протягом всього вегетаційного періоду, необхідно підібрати бобово-злакові травосумішки різних строків пасовищної стиглості: ранні, середні та пізні. Їх створюють на основі видів з різними темпами росту, розвитку й отавності. Ранні та пізні сумішки мають становити у пасовищному травостої не більше 25-30%, середні- 45-50%. Застосування двох-трьох неодночасно достигаючих сумішок на одному пасовищі дає змогу без зниження врожаю трав і погіршення якості корму подовжити період випасання в першому циклі на 18-20, а в наступний – на 28-30 днів [3].



53

Режим використання багаторічних трав включає оптимальну частоту, черговість строки і висоту скошувань є головний і основний чиник який впливає і визначає урожайність багаторічних трав. За відчуження надземної маси травостою відбувається вплив на продуктивність і хімічний склад рослинної маси, а тому виникає зміна у фізіологічних процесах рослин [1].

Висота зрізання у системі догляду за травостоєм поряд з частотою використання має важливе значення. Різні види трав по різному реагують на відчуження надземної біомаси, що обумовлюється особливостями розміщення листя трав над рівнем грунту. За систематичного низького зрізування злакових травостоїв із ценозів випадають крупностебельні і крупнолистні трави: костриця лучна, житняки, стоколос безостий, а кількість вузьколистих тонкостебельних трав збільшується. Зрізання вище на рівні нижньої частини генеративного органа мало впливає на наступне відростання пагона, тим часом як зрізання нижче цього органу має негативний вплив на створення нових пагонів і бруньок, інтенсивність кущення і навіть призводить до загибелі рослин. Це ж стосується і спасування худобою. В цілому низьке скошування та інтенсивне випасання веде до виснаження рослин і випадання їх із травостою [2, 4].

Наукові рекомендації щодо високоефективного удобрення та використання бобово-злакових травостоїв в умовах Лісостепу України свідчать, що, залежно від норм та строків внесення мінеральних добрив, травостої забезпечили вихід на рівні: 8,40 т/га сухої речовини, 6,55 кормових одиниць, 0,97 т/га перетравного протеїну, 87,5 ГДж/га обмінної енергії. За різних режимів використання кращі результати отримано на варіанті комплексного використання (два укоси і наступне відчуження трави у фазі пасовищної стиглості). Вихід поживних речовин на зазначеному вище травостої варіанті в середньому за 3 роки становив 12,6 т/га сухої речовини, 9,60 кормових одиниць, 1,12 т/га перетравного протеїну та 136 ГДж/га обмінної енергії.

Таким чином, можна стверджувати, що способи і режими мають значний вплив на продуктивність та зміну видового складу травостою та подовжується його довголіття. Для виявлення кращих строків використання травостоїв важливо знати періоди накопичення поживних речовин у надземній масі.


1. Бабич, А.О.Методика проведення дослідів по кормовиробництву [Текст] / [під редакцією А.О. Бабича.] – Вінниця, 1994. – С. 96.

2. Кравченко, М.С. Продуктивність бобово-злакових травосумішок за їх довготривалого використання [Текст] / М.С. Кравченко, Н.І. Огієнко // Вісник аграр. науки. – 2006. № 7. – С. 11-13.

3. Сукало, М.В. Продуктивність багаторічних злакових травостоїв залежно від їх видового і сортового складу [Текст] / М.В. Сукайло // Агробіологія: зб.наук. праць Білоцерків. НАУ. – Біла Церква. 2011. – Вип. 5(84).



54

– С. 32-34. 4. Ярмолюк, М.Т., Особливості формування лучних бобово-злакових

травостоїв [Текст] / М.Т. Ярмолюк // Науковий вісник Львівської національної академії С.З. Гжицького – Львів, 2005. – Т.7.(№2), Ч.6. – С. 194-197.

Саєнко Валентина

викладач Подільський державний аграрно-технічний університет

м. Кам’янець-Подільський

ВПЛИВ КОРМОАМІНУ-В НА ЗАБІЙНІ ЯКОСТІ МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ

Нестача або надлишок протеїну в раціонах завдає значних збитків

тваринництву, стримує ріст тварин, знижує продуктивність, викликає захворювання і падіж, зменшує продуктивну дію корму, погіршує якість тваринницької продукції.

Свинарство - як скороспіла галузь, найбільше вимагає відповідності забезпечення тварин поживними речовинами до рекомендованих норм. На практиці доказано, що регулюючи рівень та повноцінність годівлі тварин, можна суттєво впливати на м`ясну продуктивність та якісні показники м`яса.

В наших дослідженнях використовувався кормоамін-В – продукт мікробіологічного походження, який одержано з відходів виробництва амінокислот. Виробництво кормоаміну-В (кормоамін-валін) проходить при допомозі мікроорганізмів виду Brevibacterium flavum. Досліджено і доказано, що продуценти валіну не патогенні.

Відомо, що особливістю мікробіального білку є опір бактеріальних клітин дії травних ферментів, що, в свою чергу впливає на перетравність даного корму [1]. Однак, чи впливає склад кормоаміну-В на технічні та смакові якості свинини стало одним з аспектів наших досліджень. Тому, в кінці двох науково-господарських дослідів був проведений контрольний забій тварин на м`ясокомбінаті, результати яких були опубліковані раніше [2, 3].

Самим надійним способом оцінки якості туш вважається їхнє обвалювання. Маса туші пов`язана з її морфологічним складом і може, до деякої міри, бути критерієм якості. Кількісні визначення, які робилися після обвалювання, в результаті показали, що маса м`якоті туш свиней контрольної групи складала на 10,86 % менше, ніж четвертої дослідної (8% кормоаміну-В в складі раціону). Розрахунок відсотку м`якоті до маси туші був у межах 65,02-



55

66,24% у дослідних групах і відповідав стандартним вимогам до м`ясних свиней.

Заслуговує на увагу показник відкладення підшкірного жиру, як в абсолютних, так і у відносних величинах. Вихід шпику в дослідних групах був вищим, ніж у контрольній: на 2,33 кг (друга група), 1,80 кг (третя група) і 1,43 кг (четверта група). Однак, чим більшу кількість кормоаміну-В вводили у раціон, тим меншим був цей показник. Це ще раз підтверджує теорію опору бактеріальних клітин дії травних ферментів, що вимагає підвищенню рівня енергетичних витрат.

Для характеристики якісних показників проводили також дегустацію м`яса. Органолептичну оцінку проводили за10-бальною шкалою (таблиця 1) [4].

Таблиця 1 Дегустаційна оцінка м`яса від забитих тварин, балів

Показники Групи

I II III IV Товарний вигляд 7,71±0,39 6,86±0,13 6,43±0,28* 6,57±0,19* Колір 8,13±0,28 7,38±0,17* 6,75±0,23* 7,13±0,45 Запах 7,50±0,18 7,63±0,25 7,25±0,23 7,38±0,35 Консистенція 7,38±0,30 7,25±0,23 6,75±0,23 6,50±0,43 Смак 7,86±0,24 7,57±0,45 7,14±0,37 7,71±0,33 Соковитість 5,71±0,72 5,00±0,57 4,86±0,55 4,71±0,26 Загальна оцінка (в середньому) 7,38±0,32 6,95±0,37 6,53±0,32 6,67±0,40

Аналіз таблиці 1 показав, що після варіння м`ясо контрольної групи за

деякими показниками (колір, консистенція, смак, соковитість) було кращим. Загальна оцінка м`яса групи була 7,38 балів, тоді як дослідних не досягало межі 7 балів. Але показники не мали стійкого проявлення і різниця була невірогідною (Р>0,95). Оцінювався і бульйон після варіння м`яса (табл. 2).

Таблиця 2 Дегустаційна оцінка бульйону після варіння м`яса від забитих тварин,

балів

Показники Групи

I II III IV Колір 6,00±0,29 7,43±0,19* 7,43±0,28* 8,86±0,13* Запах 6,57±0,34 7,71±0,26* 7,57±0,19* 8,00±0,20* Смак 7,57±0,34 8,00±0,35 7,86±0,37 8,14±0,24 Прозорість 7,17±0,50 7,83±0,50 7,00±0,41 8,50±0,31*

Загальна оцінка 6,83±0,30 7,74±0,10* 7,47±0,16 8,38±0,17*

Органолептичні показники бульйону зразків другої, третьої і четвертої

груп по усіх показниках перевершували контрольні, тобто відповідно (у балах)



56

– на 0,91*; 0,64 і 1,54*. Вірогідною була різниця в показниках другої і четвертої груп з контролем була (Р<0,95). Але м`ясо і бульйон були смачними в усіх групах. Неприємних або різких присмаків і запахів не спостерігалось.

Кормоамін-В - мікробіологічний продукт, який одержано з відходів виробництва амінокислот. Доказана нешкідливість продукту, як при згодовуванні свиням, так і при перевірці якості їхньої м’ясної продукції.

Забійний вихід дослідних груп був на рівні від 76,59±0,89 до 78,62±0,95*, тоді як у контролі він складав - 76,52±1,34, що свідчить про збільшення продуктивності у наслідку покращення протеїнового живлення.

Визначаючи показник здатності м`яса утримувати вологу, були одержані результати з високим коефіцієнтом варіації (різниця невірогідна), що впливає на кулінарні властивості м`яса.

Органолептична оцінка (за10-бальною шкалою) складала від 6,53±0,32 до 7,38±0,32 балів, однак різниця була недостовірною. Смак і запах мали приємний, властивий свинині відтінок.


1. Филипович, Э.Г. Протеин одноклеточных в рационе свиней и птицы [Текст] / Э.Г. Филипович // Обзор. информация ВАСХНИЛ.- М.: ВНИИТЭИСХ, 1979.- 50 с.

2. Саенко, В.П. Влияние кормоамина-В на качественные показатели свинины [Текст] / В.П. Саенко // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Научное обеспечение инновационного развития животноводства» (24-25 октября 2013 года). – Жодино, 2013. – С. 314-316.

3. Саєнко, В.П. Вплив нетрадиційної мікробіальної кормової добавки на формування свинини [Текст] / В.П.Саєнко // Матеріали V Ювілейної Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України» (4 грудня 2015 року). – Тернопіль: Тернопільська ДСТДС ІКСГП НААН, 2015. – С. 62-65.

4. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою тварин. [електронний ресурс]. – Режим доступу : © medbib.in.ua



57

Семенюк Станіслав к.б.н., доцент

Херсонський державний університет м. Херсон

Шейгас Ігор к.с.-г.н., с.н.с., завідувач сектору

ДП «СФ УкрНДІЛГА» м. Цюрупинськ, Херсонська обл.

ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ

ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МИСЛИВСЬКОГО РЕСУРСУ Організація та ведення мисливського господарства шляхом спеціального

використання мисливської фауни, яка виступає природним мисливським ресурсом держави, неможлива без його інвентаризації [1]. Поряд з науково обґрунтованою оцінкою та інвентаризацією типів мисливських угідь, які виконуються під час проведення комплексу планових робіт з державного упорядкування, мисливські користувачі зобов'язані регулярно та якісно, згідно встановлених нормативів та термінів, виконувати обліки фактичної чисельності мисливських звірів та птахів, що виступають об'єктами полювань. Служба мисливствознавця у кожному господарстві повинна чітко орієнтуватися та мати змогу оперативно свідчити про кількісний та якісний (статево-віковий) стан популяцій мисливських тварин у межах господарчих угідь, а також про відповідність розміру мисливського ресурсу оптимальній ємності угідь. Достовірна моніторингова (постійна) інформація про чисельність диких мисливських звірів та птахів: перед, під час та після закінчення терміну сезону полювання, дозволяє оперативно визначати екологічний стан популяцій дичини в угіддях мисливського господарства. За відсутності такого оперативного контролю можливе допущення критичних ресурсних коливань. Наприклад: значне перевищення оптимальної чисельності з наступним виснаженням кормових ресурсів, заподіянням шкоди дикими тваринами лісовому та сільському господарству, створенням загрози життю та здоров'я людей та загибеллю частини популяції. Можливий протилежний негативний результат – елімінація значної частини маточного поголів'я та деградація популяції певного мисливського виду у разі недотримання норм відстрілу.

Недосконалість теорії та практики облікових робіт значною мірою ускладнюється в умовах відсутності наукового центру, який проводив би польовий та камеральний аналіз існуючих, розробляв та впроваджував нові та сучасні методи облікових робіт, або навіть – забороняв для користування неякісні методики. Багаторічний авторський обліковий досвід, а також випробовування найбільш використовуваних методик обліку під час виконання наукових тем № 20 "Управління популяціями основних видів мисливських



58

тварин в умовах лісогосподарського виробництва України" (1994-1996 рр.), № Держреєстрації: 0193V027118 та № 17 "Дослідити особливості організації та ведення мисливського господарства в Україні в сучасних умовах" (2010-2014 рр.), № Держреєстрації: 0110U001921 показав неспроможність деяких з них. Візьмемо, як приклад, популярний та найчастіше використовуваний метод прогону. Результати обліку отримуються шляхом інтерполяції даних пробних прогонів 20% території на загальну площу господарства. Не вдаючись у математичний аналіз репрезентативності вибірки, відмітимо лише одну з технічних складових: реальність проведення обліку на 20% території за один світловий день. Оптимальна площа одного прогону знаходиться в межах 100 га. За середньої площі господарства 15 тис. га потрібно провести 30 загонів. Хронометражні дані досліджень вказують на реальну можливість проведення 7-8 прогонів за умови дотримання методики обліку та наявності злагодженої команди виконавців на автомобілях-всюдиходах. Вихід з ситуації: методичне вивчення та перевірка розміру вибірки або – заборона методу.

Вдосконалення системи інвентаризації мисливського ресурсу в країні, що є основою ведення відповідної частини державного кадастру тваринного світу, повністю залежить від використання уніфікованої, єдиної для кожного з 1044 вітчизняних користувачів мисливських угідь, методики інвентаризаційних робіт, незалежно від форми власності та користування мисливськими угіддями. Майбутній нормативний документ (Інструкція), який стане носієм та основою інвентаризаційної системи, повинен мати наступні параметри:

- обов'язковістю для виконання кожного користувача мисливських угідь (досягається затвердженням тексту Мінюстом та Мінфіном України);

- мати регіональний характер облікових методик; - орієнтуватись на чітко визначений видовий перелік мисливських тварин,

число яких коливається від 38 (9 – ратичних, 17 – хутрових звірів та 12 – пернатої дичини) у державній статистичній звітності з мисливського господарства (форма 2 ТП - полювання), 100 видів у "Положенні" [2] до 130 і більше видів, згідно сучасного наукового бачення [3-4].

- змінити психологію обліків та стати результатом ревізії всієї облікової системи з виключенням непридатних та нераціональних методик обліку чисельності диких тварин з низькою репрезентативністю результату.


1. Закон України "Про мисливське господарство та полювання", 22 лютого 2000 року. – № 1478-ІІІ [Текст] / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 18, ст.132. – Із змінами, внесеними згідно із Законами від № 3053-ІІІ (3053-14) від 07.02.202, ВВР, 2002, № 29, ст.198 до № 1827-VІ (1827-17) від 21.01.2010.

2. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України [Текст] / від 20 липня 1996 року, № 780.



59

3. Гулай, В.И. Современные охотничье-промысловые животные Украины [Текст] / Автореф. дис. на соискание уч. степени доктора биол. наук. - Кишинев, 1994. – 53 с.

4. Татаринов, К.А. Пути охраны животного мира лесных экосистем Украинской ССР [Текст] / Константин Адрианович Татаринов // Охрана лесных экосистем: Тез. докл. респ. науч.-техн. конф., 15-17 октября 1986г. – Львов, 1986. – С.191-195.

Сидорук Галина к.с.-г.н., вчений секретар

Тернопільська державна сільськогосподарська дослідна станція ІКСГП НААН

м. Тернопіль Сеник Ростислав

аспірант Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН

м. Вінниця

ВПЛИВ ІНОКУЛЯЦІЇ, УДОБРЕННЯ ТА ПОЗАКОРЕНЕВИХ ПІДЖИВЛЕНЬ НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ СІНОКІСНОГО

ЛЮЦЕРНОВО-ЗЛАКОВОГО КОРМУ

Найважливішою передумовою розвитку тваринництва в аграрних формуваннях різних форм власності є міцна кормова база. Важливість галузі кормовиробництва зумовлена тим, що вона є основою для зростання поголів’я худоби і підвищення його продуктивності, оскільки в собівартості продукції тваринництва на корми припадає 68–73%. Однак, останніми роками дефіцит кормового білка становить 25–30%, що потребує нового підходу та суттєвих змін у формуванні кормової бази [6].

Реалізація програми розвитку тваринницької галузі не можлива без виробництва достатньої кількості високоякісних кормів, збалансованих за поживними речовинами. Важлива роль при цьому приділяється лучному кормовиробництву. Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що найбільш дієвим та універсальним заходом підвищення продуктивності багаторічних трав є удобрення. Разом з підвищенням урожайності лучних угідь важливе значення для годівлі худоби має одержання трав’яних кормів, які б по якості відповідали зоотехнічним нормам та вимогам державних стандартів [1, 2, 4].

Нестача будь-якого з макро- чи мікроелементів приводить до глибоких



60

порушень в обмінних процесах рослини, зменшення продуктивності культур, зниження якості, а за відсутності – навіть до повної загибелі [2].

Польові дослідження проводили на колекційно-дослідному полі ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є. Храпливого» на чорноземах опідзолених з середньосуглинистим гранулометричним складом.

За даними агрохімічних аналізів, проведених сертифікованою лабораторією Тернопільської філії Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» встановлено, що даний грунт відзначається такими показниками родючості: вміст азоту становить 108 мг/кг, що відповідає низькому значенню, щодо фосфору та калію – відмічається підвищена забезпеченість, відповідно – 147 та 120 мг/кг.

Дослідження проводились згідно загальноприйнятих методик з наукових досліджень по кормовиробництву і луківництву [3, 5].

Бобово-злакова травосумішка включала такі компонети: люцерна посівна, костриця очеретяна, стоколос безостий.

Схема досліду

Фактор А Обробка насіння бобового

компонента

Фактор В Удобрення

Фактор С Позакореневе підживлення

1. Контроль 1, без обробки 2. Стимулятор росту Віва 3. Інокулянт Ризобофіт 4. Композиція Віва + Ризобофіт

1. Контроль 2 без удобрення 2. Р60К60

1. Без підживлень 2. Мікродобриво Триамін Плюс (антистрес)

Розміри ділянок – 25 м2, повторність в досліді – чотириразова. Результати проведених аналізів та розрахунків свідчать про значний

вплив досліджуваних технологічних прийомів вирощування на основні показники якості корму (табл. 1).

В середньому за роки досліджень вміст сирого протеїну в кормі, як одного із основних показників, що характеризує кормову цінність травостою, знаходився в межах 11,40–15,90 % залежно від варіанта досліду. Сирої клітковини в абсолютно сухій речовині містилося 26,20–28,20 %.

Найменшим вмістом сирого протеїну відзначився контрольний варіант без добрив, передпосівної обробки насіння та позакореневих підживлень – 11,40 %. На цьому ж варіанті відмічено найвищий вміст сирої клітковини – 28,2 %.

Застосування прийомів інтенсифікації лучного кормовиробництва позитивно позначилося на якісних показниках сінокісного корму. Так, на варіанті, де висівалося насіння люцерни посівної, яке було оброблене стимулятором росту Віва та симбіотичним азотфіксатором Ризобофіт, вносилися фосфорно-калійні добрива із розрахунку Р60К60 поверхнево та Триамін Плюс позакоренево вміст сирого протеїну знаходився на рівні 15,90 %,



61

а сирої клітковини 26,20 %. Таблиця 1

Якість та поживність люцерново-злакового сінокісного корму залежно від технологічних прийомів вирощування

Варіанти обробки насіння люцерни

(фактор А)

Удобрення (фактор В)

Поз

акор

енев

е підж

ивле

ння

(фак

тор С

)

Вміст в абсолютно-сухому кормі

сири

й пр

отеїн,

%

сира

кл

ітко

вина

, %

корм

ові

один

иці, кг

/кг

обмінна

ен

ергія,

М

Дж

/кг

Контроль 1 контроль 2

без по

зако

рене

вих

підж

ивле

нь

11,40 28,20 0,62 8,78 Р60К60 12,30 27,80 0,65 8,98

Стимулятор росту Віва контроль 2 11,63 28,00 0,63 8,84

Р60К60 13,31 27,70 0,68 9,18

Інокулянт Ризобофітом контроль 2 12,03 27,50 0,65 8,93

Р60К60 14,52 27,30 0,72 9,44 Композиція

Віва+Ризобофіт контроль 2 12,26 27,30 0,65 15,77

Р60К60 15,06 26,80 0,74 13,88

Контроль 1 контроль 2

із поз

акор

енев

ими

підж

ивле

нням

и

11,85 28,05 0,64 8,88 Р60К60 12,85 27,75 0,67 9,09

Стимулятор росту Віва контроль 2 11,96 27,90 0,64 8,91

Р60К60 14,02 27,50 0,71 9,33

Інокулянт Ризобофітом контроль 2 13,00 27,50 0,67 9,13

Р60К60 14,99 27,20 0,74 9,54 Композиція

Віва+Ризобофіт контроль 2 13,25 27,10 0,68 9,19

Р60К60 15,90 26,20 0,77 9,76 Поживність та енергетична цінність корму, яка характеризується вмістом

кормових одиниць та обмінної енергії залежала від варіантів досліду. Так, на контролі без добрив в 1 кг абсолютно сухого корму містилося 0,62 кормових одиниці та 8,78 МДж обмінної енергії. Завдяки проведенню комплексу агрозаходів, таких як обробка насіння бобового компонента стимулятором росту та інокулянтом, внесенні фосфорно-калійних добрив поверхнево та Триаміну Плюс позакоренево відбулося зростання поживності корму до 0,77 к.од/кг та 9,76 МДж/кг обмінної енергії.

Отже, показники впливу інокуляції, удобрення та позакореневих підживлень на якість сінокісного люцерново-злакового корму підтверджують високу ефективність та доцільність інтенсифікації лучного кормовиробництва.


1. Боговін, А. В. Трав’янисті біогеоценози, їхнє поліпшення та раціональне використання [Текст] / А.В. Боговін, І.Т. Слюсар, М.К. Царенко – К.: Аграрна наука, 2005. – 360 с.

2. Грицаєнко, З.М. Біологічно-активні речовини в рослинництві [Текст] /



62

З.М. Грицаєнко, С.П. Пономаренко, В.П. Карпенко, І.Б. Леонтюк. – К.: ЗАТ «Нічлава». – 2008. – 352 с.

3. Доспехов, Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований) [Текст] / Доспехов Б.А. – М.: Колос, 1979. – 416 с.

4. Концепція розвитку кормовиробництва в Україні на період до 2025 року [Текст] / Петриченко В.Ф., Корнійчук О.В., Бабич А.О. та інші. – Вінниця, ІКСГП НААН, 2014. – 12 с.

5. Методика проведення дослідів з кормовиробництва і годівлі тварин [Текст] / [наук. ред. Бабич А. О.]. – К.: Аграрна наука, 1998. – 77 с.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1379 "Деякі питання продовольчої безпеки". [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1379-2007-%D0%BF.

Теслюк Наталія к.с-г.н.

ННЦ «Інститут виноградарства та виноробства ім. В.Є.Таїрова» м. Одеса

Барабаш Вікторія учитель

Клачун Анастасія учениця

Таїровська ЗОШ І-ІІІ ступенів смт. Таїрове, Одеська обл.

БІОТЕХНОЛОГІЯ: ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРИ IN VITRO

У ВИНОГРАДАРСТВІ

Роботу за темою виконала член Одеського територіального відділення МАН Клачун Анастасія Анатоліївна, учениця 11 класу Таїровської ЗОШ І-ІІІ ступенів Овідіопольського району Одеської області в лабораторії культури тканин in vitro відділу розсадництва та розмноження винограду ННЦ “ІВіВ ім. В.Є. Таїрова” під керівництвом старшого наукового співробітника відділу Теслюк Наталії Іванівни, кандидата сільськогосподарських наук та вчителя хімії та біології Таїровської ЗОШ І-ІІІ ступенів Барабаш Вікторії Борисівни.

Важливим напрямом використання культури ізольованих тканин рослин є розмноження і, головне, оздоровлення посадкового матеріалу. Цей метод отримав назву клонального мікророзмноження рослин. Метод дозволяє



63

отримувати з однієї меристеми сотні тисяч рослин на рік і в наш час він став комерційним [1].

В зв’язку із цим, розробка, удосконалення методів та прийомів культури винограду in vitro, пошук особливостей та закономірностей у процесах росту і розвитку є актуальними і надають широкі можливості їх використання в селекції винограду і в системі виробництва садивного матеріалу винограду високих селекційних категорій якості. Разом з тим в культурі тканин та органів винограду in vitro багато проблем та питань залишаються ще невирішеними. Для широкого використання в практичній роботі методів клонального мікророзмноження винограду окремі етапи потребують суттєвих доробок та нових підходів. Зокрема, середовища та умови культивування, що були розроблені для одних форм, клонів та сортів не завжди можуть бути використаними для інших.

Мета роботи – удосконалення методу клонального мікророзмноження винограду in vitro для прискореного розмноження цінних сортів.

У ході роботи вивчали вплив різних желюючих агентів, складу поживного середовища на приживлюваність, ріст і розвиток ініціальних експлантів винограду на первинних етапах клонального мікророзмноження винограду сорту Кобзар in vitro. Було проведено пошук заміни дорогого агару більш доступним компонентом для желювання середовища, а також була проведена оцінка впливу замінювача агару на ефективність процесів клонального мікророзмноження (позитивний вплив на ріст та розвиток винограду in vitro). Були апробовані нативні, харчові картопляний та кукурудзяний крохмалі в різних концентраціях.

Для прискореного розмноження винограду in vitro розроблено, обгрунтовано і запропоновано використовувати харчовий кукурудзяний крохмаль для поживного середовища. Розроблено склад оптимального поживного середовища Мурасіге - Скуга із застосуванням кукурудзяного крохмалю для первинних етапів клонального мікророзмноження винограду [2].

При порівнянні впливу кукурудзяного крохмалю та агару в усіх дослідних типах поживних середовищ було виявлено, що кукурудзяний крохмаль не тільки добре желює різні типи поживних середовищ, а також підвищує приживлюваність ініціальних експлантів, прискорює їх розвиток при введенні і культуру in vitro [3]. Так, в середньому по типах поживних середовищ, використання кукурудзяного крохмалю, в порівнянні із агаром, сприяло підвищенню приживлюваності ініціалє на 13,38%.

В результаті досліджень було виявлено, що кукурудзяний крохмаль позитивно впливає на процеси проліферації та ризогенезу ініціальних експлантів винограду на первинних етапах клонального мікророзмноження. Заміна агару кукурудзяним крохмалем прискорювала початок проліферації на 1,57 дня, а початок утворення коренів на 1,86 дня (середнє по поживних середовищах). Встановлено, що для швидкого, дружнього коренеутворення у



64

мікроклонів найкращим поживним середовищем є середовище МС модифіковане із кукурудзяним крохмалем.

Вагомим аргументом на користь використання кукурудзяного крохмалю при введенні експлантів винограду в культуру in vitro є його вартість – 12-13 грн. за 1 кг, а вартість 1 кг агару на сьогоднішній день коливається в межах 1300 -1500 грн.

Економічна ефективність застосування розробленого поживного середовища із кукурудзяним крохмалем досягалась за рахунок зменшення витрат на придбання агару, підвищення приживлюваності ініціальних експлантів в порівнянні з базовим варіантом на 18 %, скорочення строків культивування на 5 днів, а, отже, і енерго- та трудовитрат у розробленому варіанті.

Розробки впроваджено для прискореного клонального мікророзмноження сорту Кобзар та встановлена можливість використання цього середовища для процесів прискоренного розмноження цінних сортів і клонів винограду.


1. Кушнір, В.В. Сарнацька. Мікроклональне розмноження рослин [Текст] / Кушнір, В.В. Сарнацька. – К., Наукова думка, 2005.-528 с.

2. Патент на винахід: Пат. Бюл. №7, №47417 України 7 А 01 G 31/00, 17/00 Опубл. 15.07.2002. Поживне середовище для вирощування мікроклонів винограду [Текст] / С.А. Стицько, Б.Н. Мілкус, Н.І. Теслюк.

3. Теслюк, Н.І. Використання нового желюючого компоненту для винограду в культурі in vitro [Текст] / Н.І. Теслюк // Аграрний вісник Причорномор`я: Біологічні та с/г науки. – 2005. – Вип. 29. – С. 141–143.



65

Тимощук Ігор молодший науковий співробітник

ДП «СФ УкрНДІЛГА» м. Олешки, Херсонська обл.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ВИНИКНЕННЯ ЛІСОВИХ

ПОЖЕЖ В ШТУЧНИХ СОСНОВИХ НАСАДЖЕННЯХ ХЕРСОНЩИНИ

В умовах надзвичайно складної ситуації, що виникла в поточному році в лісовій галузі України, першочерговим питанням постала нестача фінансування сфери охорони лісових масивів від пожеж. Проблема виявлення закономірностей виникнення лісових пожеж, визначення термінів пожежного сезону та пожежонебезпечного періоду постала, як ніколи, актуально. Лісові пожежі завдають значних та невідновлюваних втрат природно-екологічним та матеріальним ресурсам, однією з головних причин цього в нашій державі є відсутність повноцінної наукової основи і методики аналізу виникнення, поширення та гасіння лісових пожеж [1].

Ураховуючи низький відсоток лісистості Херсонської області (4,1%) і важливі екологічні функції лісів Степу України, з кожним роком, поряд зі збереженням лісів та відновленням їх після пожеж, актуальнішою постає проблема визначення критеріїв прогнозування стану та деградації лісів, пошкоджених низовими пожежами, а також розроблення чітких та науково обґрунтованих лісівничих рекомендацій. У випадку виникнення комплексу сприятливих умов для поширення вогню (вітрові потоки, не поновлені, за браком коштів, мінералізовані смуги, подекуди захаращеність лісових масивів, відсутність кваліфікованих вогнеборців та непрацюючі лісництва), на півдні України навіть мала пожежа може стати черговою екологічною катастрофою [1, 2]. Варто зазначити що в поточному році спостерігалась досить напружена ситуація в плані виникнення пожеж, але не критична. Як і минулими роками, загалом по області більшість лісових пожеж виникають у Голопристанському, Каховському та Олешківському районах, де переважають хвойні масиви [1]. У відношенні кількості площ низових до верхових пожеж по територіях земель Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (ХОУЛМГ) в поточному році переважають низові пожежі – 102,8 га та 5 га відповідно. Загальна кількість пожеж в поточному році на території земель ХОУЛМГ склала 169, що у процентному відношенні за 12-и річний період спостережень склало 6,4 % від загальної кількості пожеж, або 0,8% всіх пройдених пожежами територій. Найбільш враженими верховою пожежею лісовими масивам за 12 річний період спостережень є ліси Голопристанського ЛМГ – 6412,02 га, в основному за рахунок великих пожеж 2007 та 2012 років – 5244,6 та 1018,8 га відповідно. Також у 2007 році від верхових пожеж значно постраждали насадження ДП «Цюрупинське ЛМГ» − 1244,12 га. Процентне



66

відношення загальної кількості пожеж до минулорічних склало 137,4% − 109 та 123 випадки відповідно, у відношенні до найбільш «спокійного» у пожежному сенсі 2013 року - 234,7% (169 та 72 випадки відповідно). За дванадцятирічний період найбільш «несприятливими» в кількості випадків виникнення пожеж були 2006 та 2007 роки, коли виникло 443 та 430 випадків займання лісових масивів. За кількістю випадків виникнення загорянь 2016 рік у процентному відношенні до 2006 склав 38,1 %. За кількістю випадків виникнення пожеж продовжують займати найвищий щабель пожежної небезпеки Каховське та Цюрупинське лісомисливські господарства з кількістю випадків 696 та 617 відповідно. На другому місці ДП «Голопристанське ЛМГ» в якому за 12 років виникло 464 пожежі. Найменш враженим пожежами за 12 річний період часу є Скадовське лісове господарство з 113 випадками виникнення пожеж. Також в Скадовському лісомисливському господарстві, яке розташоване в південній частині Херсонської області, за 11 років у 2005, 2010 та 2014 роках не було зареєстровано жодного випадку виникнення пожежі [1]. Аналізуючи причини виникнення пожеж в поточному році по лісових територіях ХОУЛМГ слід зазначити що найбільша кількість пожеж − 141 виникла з вини населення, що склало 83,4%. Найбільша кількість випадків виникнення пожеж з вини населення виникла в Каховському ЛМГ – 39, а найменша в Збур`ївському ЛМГ – 4. Внаслідок випалювання стерні та інших видів сільськогосподарських палів на території Херсонщини протягом року виникло 18 лісових пожеж, 12 з яких в Каховському ЛМГ. Від грози на території лісових масивів ХОУЛМГ за рік виникло 10 займань, по 3 з яких в Великокопанівському, Голопристанському та Цюрупинському ЛМГ. На території лісових масивів ДП «Степовий філіал УкрНДІЛГА в поточному році виникло 5 пожеж при тому всі − з вини населення. Основна кількість пожеж – 89% загалом по лісовому фонду Херсонщини виникає в вихідні та святкові дні [1, 2].

Накладаючи параметри кліматичних факторів які спостерігались в дні виникнення пожеж відслідковується певна залежність у відношенні «температура повітря – виникнення пожежі». В період виникнення пожеж швидкість вітру відмічено в межах середньомісячних показників, що не дало можливості розростанню масштабів пожежі. Визначено, що наявність значних опадів на рівні 44 мм не сприяє збільшенню та утриманню вологи в поверхневих шарах покриву ґрунту, а як наслідок - стійкості покриву до загоряння. Більший вплив на виникнення пожеж, без сумніву, має довгостроковий, починаючи з червня, жаркий та сухий період з надзвичайно малою кількістю опадів [1].


1. Тимощук, І.В. Результати багаторічного вивчення післяпожежної стійкості Нижньодніпровських штучних соснових лісів [Текст] / Тимощук І.В. // Екологізація сталого розвитку інформаційного суспільства : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. молодих учених, студ., аспірантів, 5–6 листоп.



67

2014 р. / Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Х.: ХНАУ, 2014. С. 176-178.

2. Шевчук, В.В. Причини лісових пожеж у Нижньодніпров`ї [Текст] / Шевчук В.В. Тимощук І.В. // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Лісівництво та декоративне садівництво» Київ.- 2015. – Вип. 229. – С. 46-55.

Фомін Василь

старший науковий співробітник ДП «СФ УкрНДІЛГА»

Шевчук Віктор к.с.-г.н., с.н.с., провідний науковий співробітник


ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ЛІСОВОГО ФОНДУ ХЕРСОНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОКРАЩАННЯ

В даній публікації використано повидільну базу даних лісового фонду Українського лісовпорядного виробничого об’єднання, проекти організації та розвитку лісового господарства по окремих підприємствах Херсонського ОУЛМГ, інші фондові матеріали.

Загальна площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок області за даними державного лісового кадастру на 01.01.2014 року становила 116,3 тис. га в т.ч. стиглих і перестійних насаджень – 28,3 тис. га (24,3%). Загальний запас деревостанів – 11,55 млн.м3, в тому числі стиглих і перестійних – 3,00 млн.м3. Лісистість області – 4,1%. Державному агентству лісових ресурсів України в області підпорядковано 66,4% площі вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок. Лісові насадження в області виконують переважно захисні природоохоронні та рекреаційні функції. Вони віднесені до вищих категорій захисності і виключені із розрахунку головного користування.

Видовий склад налічує близько сорока деревних та чагарникових порід. Переважають хвойні – 46,2 тис. га (61,3%). Твердолистяні зростають на площі 19,4 тис. га (25,8%), м’колистяні – на площі 7,3 тис. га (9,7%). Частка лісів штучного походження становить 83%. Більша частина лісових насаджень зосереджена на піщаних аренах. Відносно короткий термін залісення пісків спричинив диспропорцію у віковій структурі соснових деревостанів. Так, на початок 1996 року площа соснових молодняків (насадження віком до 40 років)



68

становила 56,3 тис. га, або 91,4% від площі хвойних. Наразі за станом на 01.01.2014р. вікові групи представлені наступним чином: молодняки – 18,4 тис. га (39,8%), середньовікові – 27,6 тис. га (59,8%), решта 0,2 тис. га – пристигаючі та стиглі. Таке співвідношення далеке від оптимального. Іншою характерною рисою є те, що молодняки на площі 11,7 тис. га (64% від їх загальної площі) та середньовікові на площі 19,0 тис. га (70,3%) мають повноту 0,8-1,0, тобто потребують проведення рубок догляду.

На піщаних аренах стійкість та довговічність насаджень сосни залежить від ступеню забезпечення дерев ґрунтовою вологою. Більше 80% соснових культур зростає в умовах дуже сухого та сухого бору і їх коренева система орієнтована на використання вологи, яка конденсується пісками. Отже, для підтримання нормальної життєдіяльності необхідно підтримувати оптимальну площу живлення дерев у різні вікові періоди шляхом проведення рубок догляду. На сьогодні відсутній однозначний підхід щодо доцільності проведення прохідних рубок в сухих типах умов місцезростання, особливо у віці понад 60 років. В такому разі знову, як у 90-і роки, пошириться процес само зріджування деревостанів, їх масове всихання. Відповідь на це запитання можуть дати довгострокові спостереження на існуючих та нових стаціонарних дослідах з рубок догляду.

Заборона рубок головного користування в Херсонській області стала причиною накопичення стиглих і перестійних деревостанів акації білої (Robinia pseudoacacia L.), тополі , деревовидних верб. По Херсонському ОУЛМГ налічується 13,3 тис. га деревостанів акації білої. Із них 7,3 тис. га (54,9%) стиглі і перестійні. Площа перестійних – 6,4 тис. га, кореневий запас – 742 тис. м3. На площі 3,6 тис. га зростають деревостани віком старше 50 років, а вік окремих сягає 80 років. Такі ділянки лісу давно вступили у фазу розпаду. Спостерігається 100% суховершинність, розповсюдження стовбурової гнилизни. Обсяги сухостою становлять до половини кореневого запасу. Насадження втрачають свої захисні функції.

Проведення лісовідновних рубок в період 1996-2013 років дозволило дещо покращити вікову структуру і стан насаджень акації білої. Частка молодняків зросла із 8,3% до 22,2%, досягла оптимального значення, а середньовікових – із 8,9% до 20,1% при оптимальному 44,4%. Як показали дослідження, акація біла дає добре вегетативне поновлення, особливо на зимових зрубах. Сприяння природному поновленню шляхом нарізання борозен, значно підвищує якість молодого покоління. Так, при обстеженні зруба акації білої 2013 року в кв. 13 дослідного лісництва ДП «СФ УкрНДІЛГА» встановлено, що вже наприкінці першого вегетаційного періоду ми маємо вкриту лісовою рослинністю ділянку. У варіанті, де заходів зі сприяння природному поновленню не проводили враховано 10,8 тис. шт. га-1 вегетативного поновлення акації білої, з яких 7,2 тис. шт. га-1 – коренепаросткового походження. Висота ярусу – 18 ± 0,3м. У варіанті, де були



69

нарізані борозни плугом ПКЛ-70 – 17,1 тис. шт. га-1, в т.ч. коренепаросткового – 11,7 тис. шт. га-1. Часткові культури акації білої, створені біогрупами для поліпшення якісного складу, не збереглися.

Заборона проведення лісовідновних рубок негативно впливає на стан насаджень акації білої.

Висновки. Переважання у складі лісового фонду деревостанів штучного походження, в тому числі монокультур сосни, в поєднанні з накопиченням високоповнотних насаджень, значно знижує їх стійкість до провідних негативних чинників. Наразі постала необхідність розробки та впровадження наукового обґрунтування організаційних елементів рубок догляду в соснових деревостанах. Наявність значних обсягів деградуючих деревостанів акації білої потребує дієвих заходів націлених на поступову їх заміну більш якісним молодим поколінням, поліпшення вікової структури госпсекції.

Шевчук Віктор

к.с.-г.н., с.н.с., директор, завідувач лабораторї лісівництва ДП «СФ УкрНДІЛГА»

м. Олешки, Херсонська обл.

ПРО НЕОБХІДНІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ТА МИСЛИВСКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

До зони наукової діяльності провідної лісо-дослідної установи регіону – Державного підприємства «Степовий ім. В. М. Виноградова філіал Українського ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. В. М. Висоцького», входять Миколаївська, Одеська та Херсонська адміністративні області, загальна площа яких становить 14,3% від площі країни. Більша частина регіону відноситься до Південного сухого та Північного байрачного Степу (зони ризикованого землеробства та лісівництва) і лише на північному заході Одеської області – до Лісостепу. Лісистість регіону (4,0-6,3%) є найнижчою в Україні і далекою від оптимальної. З вказаних вище областей зони діяльності Херсонська є найбільш проблемною через наявність тут низки піщаних арен від Каховки до Кінбурнської коси на площі 160 тис. га, що являють собою найбільшу пустелю країни.

Пустельний та напівпустельний клімат сухих степових територій у сусідстві з двома морями та заплавами найбільшої ріки, утворили неповторну та складну природну еколого-лісівничу структуру регіону. Пилові бурі та



70

загроза їх виникнення вже понад 180 років (1834-й рік вважається точкою відліку початку залісення Олешківських пісків) примушують людину захищати себе особисто та плоди своєї праці шляхом втручання у природні процеси. 1860-й можна вважати початком масштабного приборкання рухомих пісків пустелі шляхом залісення. Згодом було створене перше державне лісництво. Більш, ніж півстоліття, лісівниками було присвячено різноманітним спробам та способам зупинити рухомі піски, які унеможливлювали життя людини в умовах пустелі, але у переважній більшості випадків експерименти закінчувалося невдачею. Механічні способи зупинки пісків мали короткочасну ефективність, тому на порядку денному стало випробовування методів закріплення рухомих пісків шляхом створення рослинних насаджень [1-2]. Для вирішення проблеми у 1925 році розпочинається комплексне вивчення Нижньодніпровських пісків. Спочатку створена «на папері», а з 1927 року – у плановому режимі, почала працювати Олешківська піщано-меліоративна дослідна станція. Згодом, у результаті об'єднання двох дослідних станцій, була організована Нижньодніпровська науково-дослідна станції залісення пісків і виноградарства на пісках, що згодом перетворилася у філіал Інституту [2], 90-і роковини створення якого у наступному, 2017 році, відзначатиме наукова громадськість.

Що ж було досягнуто лісівничою наукою на Півдні України за цей відрізок часу і чому постало питання про необхідність модернізації наукових досліджень та виходу на наступний щабель лісівничого вивчення та використання місцевих природних ресурсів [1-2]?

1. Завдяки всебічному вивченню багаторічного лісокультурного досвіду та інтенсивним лісівничим експериментам (лише за період 1959–1965 років були закладені та випробувані у пінетумах та дослідних культурах 18 (згодом 22) види сосон, безліч листяних та чагарникових деревних порід). В результаті створені величезні масиви лісових насаджень площею 86 тис. га, які зупинили піски. Створення регіональних мап ґрунтів, складання порівняльного прогнозу рівнів ґрунтових вод, розроблення технологічних карт лісових культур склали концептуальну основу заліснення пісків Нижньодніпров'я. Згідно програми ЮНЕСКО, за досвідом залісення, яке позитивно вплинуло на клімат регіону, до нас приїздили вчені з усього світу.

2. Паралельно з вивченням лісівничих методів, для зупинки пісків широко використовувалися інші рослини, зокрема – виноград, найбільша у світі колекція якого на пісках (1262 сорти) була створена саме в урочищі філіалу "Саги", а також плодові породи. Найкращими показниками володіли сорти селекції лабораторії виноградарства дослідної станції, попередника філіалу.

3. Моніторинг стійкості рукотворних лісових масивів визначив необхідність вивчення фауністичної складової штучних ценозів. Результатом цього виклику стала організація на базі філіалу першого в системі науково-дослідного мисливського господарства (НДМГ) з перспективою стати одним з регіональних осередків Центру мисливствознавства в країні. Завдання Центру – вивчення проблематики та вдосконалення мисливської галузі України.



71

4. Перший етап заліснення регіону, який не має світових аналогів ні за розмірами експерименту ні за переліком варіантів, завершився створенням унікальних насаджень. Він поступово переходить у фазу їх збереження, відповідно – фазу зміни тематики та модернізації наукових досліджень. Масивне всихання штучних лісів на межі століть та крупні лісові пожежі 2007-2013 рр. перетворюють південний регіон у науково-дослідний полігон з:

- розробки дієвих заходів з підвищення стійкості лісів півдня України, які стали гарантом зупинки рухливих пісків, основою стратегічної лісової галузі регіону;

- вивчення рубок догляду, пов'язаних з формуванням та оздоровленням лісу;

- створення дослідної бази моніторингу лісових пожеж під керівництвом науковців Регіонального східноєвропейського центру НУБіП України;

- організації вітчизняного Центру мисливствознавства, основною метою якого має стати виконання та координація наукових досліджень у мисливській галузі.


1. Труды Алешковской песчано-мелиоративной опытной станции [Текст]. – Вып. 1. Цюрупинск, 1928. – 54 с.

2. Шевчук, В.В. Ліси Нижньодніпров'я як стабілізуючий антропогенний та еколого-економічний чинник півдня України. Історія, сучасність, перспективи [Текст] / В.В. Шевчук // Лісівництво і агролісомеліорація. 2005. Вип. 108. – Х.: 2005. – С. 68-76.



72

Шейгас Ігор к.с.-г.н., с.н.с., завідувач сектору


Семенюк Станіслав к.б.н., доцент

Херсонський державний університет м. Херсон

СУЧАСНИЙ СТАН ТА МОЖЛИВІ ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

МИСЛИВСЬКОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

Сучасний кризовий стан лісового господарства України в особі Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ), спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі лісового та мисливського господарства та полювання, у зв'язку з браком державного фінансування та популістською формою управління стратегічною галуззю держави, негативно відбився не лише на поступальному розвитку мисливського господарства, а також і на мисливствознавстві. Аналіз динаміки основних показників ведення мисливського господарства в Україні, згідно «Статистичного бюлетеню державної служби статистики» за період з 2010 по 2015 роки [1], показав суттєве зниження основних показників: площі мисливських угідь, наданих у користування (відповідно – збільшення площ безгосподарних територій запасу) – на 17,2%; облікової кількості штатних працівників, зайнятих у мисливському господарстві – на 10,1%; кількості мисливських копитних тварин – на 3,2%; хутрових звірів – на 24,2%; пернатої дичини – на 0,8%. Разом з тим, по облікованих територіях мисливських угідь України, згідно «Бюлетеню», загальні витрати на ведення мисливського господарства у фактичних цінах за останню п'ятирічку зросли на 33,9%. У Херсонській області аналогічні показники зменшилися на: 19,9%; 22,6%; 38,0%; 17,2%; 11,%; 5,3%. Частка бюджетного фінансування мисливського господарства Херсонщини у 2015 році склала лише 3,2% загальних витрат на його ведення, що свідчить про відсутність централізованого контролю та сприяння поступальному розвитку галузі.

Результатом спільного виконання та логічним закінченням [2] мисливської частини українсько-європейської Програми «Правозастосування та управління в лісовому секторі Східного регіону дії Європейського інструменту сусідства і партнерства – 2» (FLEG-ІІ), що фінансується Європейським Союзом і впроваджується Світовим банком у партнерстві з МСОП та WWF за участю ДАЛР України, стало заключне засідання та презентація «Проекту законодавчих пропозицій щодо реалізації моделі реформування і розвитку мисливського господарства України» в «Укрцентркадрилісі», місто Боярка. Консультант програми FLEG-II з питань організації мисливського господарства



73

та експерт з питань лісів WWF-DCP, координатор заходів програми "ENPI East FLEG-II" від WWF в Україні проаналізували заключну роботу групи спеціалістів FLEG-II у створенні Проекту «Моделі реформування мисливського господарства» [2-3] та спробували підвести законодавчу базу під пропозиції учасників попередніх робочих круглих столів з метою покращення існуючого Закону [1]. Наша позиція відносно «Моделі», особливо – її Дорожної карти, полягає у підтримці законотворчих ініціатив, які сприяють вдосконаленню нормативної бази мисливської галузі. Але за відсутності державної Концепції розвитку вітчизняного мисливського господарства, в умовах повного дефіциту фахової наукової підтримки, стверджувати про оперативну можливість реформування мисливської галузі – передчасно. І все ж, на нашу думку, приймаючи до уваги сучасну перспективність розвитку ресурсних галузей, мисливське господарство, яке може творчо використовувати фауністичний ресурс держави, має реальний шанс посісти достойне місце не лишу у суспільному виробництві, але й попасти у число соціально-природоохоронних утворень з великим майбутнім. Щоб цього досягти, необхідно дотримуватися поступальних та логічних концептуальних кроків під час формування основних фахових параметрів майбутньої галузі:

- створення управлінської вертикалі, яка виконуватиме роль державного представництва у охороні, відтворенні та використанні мисливського фонду;

- відпрацювання нормативів з формування раціональної інфраструктури галузі з метою недопущення монопольних утворень;

- утворення служби охорони державного мисливського фонду з необхідним матеріально-технічним забезпеченням та наданням їй повноважень представників органів внутрішніх справ;

- організація наукового Центру мисливствознавства, першочерговим завданням якого буде розробка Концепції розвитку вітчизняного мисливства, а також наукове забезпечення розвитку галузі;

- розвиток та вдосконалення нормативно-правової бази, що має стати одним з головних завдань мисливського Центру;

- вдосконалення державної статистичної звітності з мисливства; - інтенсивний розвиток напіввільного утримання мисливських тварин, як

сучасної комплексної галузі народного господарства, що утворилася на межі інтересів тваринництва, мисливства та туризму;

- наукове обґрунтування ролі хижих тварин у природних ценозах, а також у розвинутих мисливських та сільськогосподарських господарствах;

- сприяння розвитку іноземного мисливського та науково-дослідного туризму;

- розвиток міжнародного співробітництва у науці та виробництві.

Література 1. Державна служба статистики України. Статистичний бюлетень.



74

Ведення мисливського господарства у 2015 році [Текст] / Вих. № 06.4-35/123-16 від 11.04.2016. – К., 2016 – 17 с.

2. Новіков, Р. Законодавча євроінтеграція [Текст] / Роман Новіков // Лісовий і мисливський журнал. – 2016. – № 5. – С. 26-29.

3. Виїзний семінар з питань ознайомлення із законадвством і практикою ведення мисливського господарства країн Польщі, Словаччини, Угорщини: перспективи застосування в Україні [електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.fleg.org.ua/news/703.

СЕКЦІЯ 2 БІОЛОГІЧНІ НАУКИ

SECTION 2 BIOLOGICAL SCIENCES

75

Валерко Руслана к.с.-г.н., доцент Чупахіна Майя

студентка Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ В МЕЖАХ ПРОМИСЛОВОГО МАЙДАНЧИКА ПІДПРИЄМСТВА М. ЖИТОМИРА

(НА ПРИКЛАДІ ПРАТ «ЛІКТРАВИ»)

У сучасних умовах антропогенний вплив на ґрунти урбоекосистем має досить стійкий характер у часі та просторі, проявляється у різних формах, як то трансформація ґрунтового профілю, зміна напряму ґрунтотвірних процесів, забруднення різноманітними полютантами і, насамперед, важкими металами – елементами здебільшого першого класу небезпеки, джерелами надходження яких в урбанізоване середовище є промислові підприємства, автотранспорт, житлово-комунальне господарство. Визначення антропогенного пресингу на міські ґрунти здійснюється шляхом екологічного оцінювання поліелементного забруднення важкими металами, що дає можливість не тільки констатувати сам факт забруднення, а й визначити межі можливого навантаження з урахуванням регіонального фону або санітарно-гігієнічного нормативу – ГДК [1].

Отже дослідження має на меті виконати оцінку ступеня забруднення ґрунтового покриву важкими металами в межах зони промислового майданчика приватного акціонерного підприємства «Ліктрави» м. Житомира.

Приватне акціонерне підприємство «Ліктрави» розташоване на території площею 3 га. На даний час підприємство переробляє 1460 тонн рослинної сировини. Високопотужне обладнання для подрібнення рослинної сировини дає змогу переробляти до 2 тонн сировини за зміну на кожній одиниці обладнання.

Для виготовлення продукції на заводі переробляється більш як 100 найменувань лікарських рослин, при цьому забезпечується висока якість продукції [2].

Ґрунтово-геохімічне обстеження – комплекс робіт з визначення екологічного стану ґрунтів, ступеню їх забруднення, небезпеки надходження

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 22 ББІІООЛЛООГГІІЧЧННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 22 BBIIOOLLOOGGIICCAALL SSCCIIEENNCCEESS



76

забруднювачів до суміжних середовищ та перспективних напрямів використання земель. Мета обстеження полягає у кількісній і якісній оцінці екологічного стану ґрунтового покриву, визначення ступеню забруднення останнього, перспективних напрямків використання земель, надання рекомендацій з поліпшення їх екологічного стану [3].

Ґрунтово-геохімічне обстеження промислового майданчика ПрАТ «Ліктрави» було проведено згідно методичних рекомендацій щодо проведення ґрунтово-геохімічного обстеження урбанізованих територій [3]. Вміст важких металів, що визначено у ґрунті, наведено у таблиці 1.

Таблиця 1 Вміст рухомих форм важких металів у ґрунті промислового майданчика

ПрАТ «Ліктрави» Назва елементу Cu Zn Pb Cd Co

Вміст елементу, мг/кг 0,92 0,33 2,18 0,33 0,06 ГДК 3 23 6 0,7 0,5

Досліджуваний ґрунт відноситься до класу антропоземів – антропогенних

глибоко перетворених ґрунтів, типу урбаноземи з перетворенням понад 50 см профілю і підтипу індустріоземи.

Для оцінки поліелементних аномалій, які характеризують наявність різноманітних забруднювачів у ґрунті і середнє перевищення їх концентрації відносно фону, нами визначався сумарний показник забруднення ґрунту. Сумарний показник забруднення ґрунту Zc розраховували за формулою:

, де: Кр – коефіцієнт концентрації хімічного елемента у ґрунті; n – кількість досліджуваних хімічних елементів. Якщо величина Zc < 16 – ґрунт відноситься до категорії допустимо

забрудненого; 16 – 32 – до категорії помірно небезпечного забруднення; 32 – 128 – до категорії небезпечного забруднення; > 128 – до категорії надзвичайно небезпечного забруднення.

Таблиця 2 Величина сумарного показника забруднення ґрунту важкими металами

Місце розташування ділянки, ґрунтовий покрив якої обстежується

Кр хімічного елемента ∑ Кр

Zc Cu Zn Pb Cd Co

Промисловий майданчик ПрАТ «Ліктрави» 1,92 0,34 9,48 4,00 1,2 16,9 12,9

Оскільки розрахована величина сумарного показника забруднення ґрунту

становить 12,9, то ґрунт відноситься до допустимої категорії. Такий ґрунт, згідно орієнтовної оціночної шкали небезпеки, придатний для вирощування



77

будь-яких культур.

Література 1. Вовк, О.Б. Еколого-функціональні особливості ґрунтового покриву

міських парків (на прикладі м. Львова) [Текст] / О.Б. Вовк // Ґрунтознавство. – 2004. - № 1-2. – Т.5. – С. 86-92.

2. Офіційний сайт ЗАТ «Ліктрави». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.liktravy.com.ua/ - Заголовок з екрану.

3. Проведення ґрунтово-геохімічного обстеження урбанізованих територій. - Методичні рекомендації. [Текст] / Укладачі: Балюк С.А., Фатєєв А.І., Мірошниченко М.М. – Харків: ННЦ “ІГА ім. О.Н. Соколовського” УААН, 2004. - 62 с.

Дудар Ігор д.т.н, профессор

Яворовська Ольга аспірант

Вінницький національний технічний університет м. Вінниця

ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ УТВОРЕННЯ РЕСУРСОЦІННИХ ФРАКЦІЙ МУНІЦИПАЛЬНИХ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Зpостання населення у мiстi, нарощення темпів виробництва, уpбанiзацiя

пpизводять до збiльшення кількості твердих побутових відходів ( далі – ТПВ). Кpiм того, з piвнем pозвитку пpомисловостi, хiмiчна пpиpода вiдходiв стає складнiшою. Тому питання прогнозування динаміки утворення ТПВ є вкрай актуальним [1].

Об’єм ТПВ, якi пpодукуються у мiстi залежить вiд pяду фактоpiв. Пеpед усiм це - соцiально-економiчнi, науково-технiчнi та природно – клiматичнi фактоpи. Вплив соцiально – технiчного фактоpа в умовах нестабiльної економiки має мiнливий хаpактеp. Це обумовлює необхiднiсть пpоведення аналiзу, що дозволить визначити вплив на показники накопичення ресурсоцінної фракції твеpдих побутових вiдходiв пpиpосту або скоpочення населення мiста та хаpактеp дiї на утвоpення ТПВ змiни матеpiального благополуччя громадян [2].

Метою статті є дослiдження змiни темпiв утвоpення об’єму твеpдих побутових вiдходiв за 2008 – 2015 pp. вiд пpиpосту населення мiста та



78

залежність моpфологiчного складу муніципальних ТПВ, які продукують гpомадяни від рівня їх достатку.

Дане пpогнозування об’ємiв утвоpення твеpдих побутових вiдходiв в мiстi також є важливим для визначення потpеби у закупiвлi нових контейнеpiв для пеpвинного збоpу ТПВ, смiттєвозiв для тpанспоpтування, соpтувальних станцiй, пунктiв пpийому втоpсиpовини. Pозгляд моpфологiчного складу ТПВ в залежностi вiд доходiв населення мiста дає змогу пpогнозувати потенцiйний пpибуток вiд пpодажу або пеpеpобки pесуpсоцiнних фpакцiй у складi ТПВ.

Для визначення моpфологiчних властивостей ТПВ на теpитоpiї мiста було вiдiбpано зpазки, якi були взятi пiд спостеpеження. До дослiдження було залучено 28 сiмей мiста Вiнницi з piзним piвнем доходу та piзним мiкpоpайоном пpоживання у м.Вiнниця: Вишенька, Подiлля, Чоpнобиль, Слов’янка, Свеpдловський масив, Коpея, П’ятничани.

Спостеpеження пpоводилося двiчi на рік пpотягом тpьох днiв ( 20 – 23 тpавня та 1 – 3 веpесня 2016 p.). При дослідженні враховувався коефіцієнт сезонності К1. У кожному дослiдному зpазку оцiнювався вмiст pесуpсоцiнних фpакцiй, в т.ч. оpганiчних вiдходів. Pезультати дослiдження наведенi у табл. 1.

Таблиця 1 Моpфологiчний склад ТПВ – офіційний [3] та дослiджений

Компонент ТПВ, кг/добу

Piвень доходу гpомадян, якi взяли участь у дослiдженнi, гpн/мiсяць

Моpфологiчний склад ТПВ

Пох

ибка

ви

мipюва

ння,

%

До 1200

1200 –

1560

1560 –

1920

1920 –

2280

2280 –

2640

2640 – 3000

3000 3720

› 3720

Згiдно

до

слiджен

ня

Оф

iцiйни

й

Питома вага населення,%

7,20 19,80 29,80 19,60 8,40 5,50 5,80 3,90

Хаpчовi 0,05 0,30 0,35 0,47 0,58 0,70 0,83 1,10 47,69 45,8 0,65 Каpтон 0,13 0,21 0,23 0,23 0,28 0,33 0,32 0,71 18,58 15,1 3,25 Папip 0,01 0,018 0,02 0,27 0,30 0,31 0,33 0,33 0,18 0,9 60,2 Скло – – 0,02 0,018 0,12 0,12 0,21 0,70 4,0 4,9 18,3

Полiмеpи, ПЕТ- пляшки

0,01 0,03 0,02 0,02 0,02 0,04 0,07 0,06 2,0 26,8 1,45

0,22 0,272 0,295 0,326 0,331 0,380 0,30 0,58 25,19

Метал 0,01 0,02 0,02 0,05 0,05 0,14 0,11 0,10 5,06 4,8 5,1

Апpоксимуючi залежностi для pесуpсоцiнних вiдходiв у залежностi вiд

доходiв гpомадян пpедставлено фоpмулами (1–5): Для харчових відходів : y= 0,00025х1,334 (R – 0,916), (1) Для папеpу: y = 0,004e0,788x (R² = 0,863), (2) Для полiмеpних матеpiалiв: y = 0,010ln(x) + 0,002 (R² = 0,928), (3)



79

Для скла: y = 0,033x3 + 0,247x2 - 0,506x + 0,306 (R² = 1 ), (4) Для металу: y = 0,006e0,353x (R² = 0,903 ), (5) де у – кiлькiсть pусуpсоцiнного смiття, що утвоpюється щодобово, кг; х – дохiд гpомадян, гpн/мiсяць. Висновки. 1. У мiстi Вiнниця було пpоведено дослiдження

моpфологiчного складу ТПВ. Пiд контpоль узято чинники, якi iстотно впливають на вихiд ТПВ, а саме – соцiальну стpатифiкацiю населення.

2. Поpiвнюючи дохiд гpомадян i склад вiдходiв було побудовано апpоксимуючу залежнiсть, яка дає змогу пpогнозувати склад ТПВ, слугує для монiтоpингу утвоpення pесуpсоцiнних компонентiв ТПВ у залежностi вiд змiни соцiальної стpатифiкацiї та piвня доходiв населення.

3. Прогнозування також має дати змогу опеpативно змiнювати умови поводження з ТПВ, для бiльш ефективного упpавлiння системою. Ресурсоцінні фракції є потенцiйним енеpгетичним джеpелом, тому укpай неpацiонально, як з економiчної, так i з екологiчної точок зоpу, пiддавати захоpоненню pесуpсоцiнну сиpовину, пpидатну для викоpистання. Пpи цьому викоpистання ресурсоцінних фракцій ТПВ зменшить негативний вплив на навколишнє пpиpодне сеpедовище.

Література 1. Дудар, I.Н. Втопимося в морi смiття? [Текст] / I.Н. Дудар// Вiнницькi

вiдомостi. – 2006, №12 – С.5. 2. Яворовська, О.В. Децентралізована модель поводження з ТПВ [Текст]:

магіст. кваліф. робота: спец. 8.06010103 «Міське будівництво та господарство» / О.В. Яворовська – Вінниця, 2015. – 167 с.

3. Програма поводження з твердими побутовими відходами у м. Вінниця на період 2008- 2012 р. [Текст]: рішення від 26.12.2012р. № 1092.



80

Євстафієва Юлія к.с.-г.н., доцент

Бучковська Віта к.с.-г.н., доцент

Подільський державний аграрно-технічний університет м. Кам’янець-Подільський

БІОТЕХНОЛОГІЯ – ТИПОВЕ ПОРОДЖЕННЯ НАШОГО

БУРХЛИВОГО, ДИНАМІЧНОГО XXI СТОЛІТТЯ Біотехнологія є невід’ємною складовою сучасного етапу нашого життя.

Біотехнологія як наука поділяється на напрямки: генетична інженерія та генотерапія; клітинна інженерія; інженерна ензимологія (отримання та застосування ферментних препаратів); імунобіотехнологія; біоелектроніка; біоелектрохімія; біоніка; нутрігеноміка; нанотехнологія. У промисловому масштабі біотехнологія це індустрія, яка має галузі: виробництво білку, амінокислот, вітамінів, ферментів; виробництво лікувально-профілактичних та діагностичних препаратів (вакцин, сироваток, антигенів, алергенів, інтерферонів, антибіотиків); отримання гербіцидів та біоінсектицидів; отримання нових порід тварин, сортів рослин; вирощування тканинних та клітинних культур рослинного та тваринного походження; виробництво полімерів та сировини для текстильної промисловості; отримання метанолу, етанолу, біогазу, водню; переробка виробничих та господарських відходів, стічних вод, гною тварин; біоремедіація (утилізація небезпечних викидів нафти, хімікатів, які забруднюють ґрунти та воду); біогеотехнологія (раніше трактувалося як мікробне вилужування металів. Вивчає видобуток металів з руд за допомогою мікроорганізмів). Біотехнологічну промисловість інколи поділяють на чотири спрямування: «Червона біотехнологія» – виготовлення біофармацевтичних препаратів (протеїнів, ферментів, антигенів, антитіл) для людини, а також корекція генетичного коду. «Зелена біотехнологія» – розробка та впровадження у культуру геномодифіковані рослини. «Біла біотехнологія» – виробництво біопалива, ферментів та біоматеріалів для різних галузей промисловості. Академічні та державні дослідження – наприклад, розшифровка геному людини, геному рису [3].

Люди завжди замислювалися над тим, як можна навчитися керувати природою, і шукали способи отримання, наприклад, рослин з поліпшеними якостями: з високою врожайністю, більш великими і смачними плодами; створення трансгенних тварин з певним цільовим геном. Наприклад, ген якого-небудь цінного гормону тварини (наприклад, гормону росту) штучно впроваджується в бактерію, яка починає продукувати його у великих кількостях. Ще один приклад: трансгенні кози, в результаті введення відповідного гена, можуть виробляти специфічний білок, фактор VIII, який перешкоджає кровотечі у хворих, що страждають на гемофілію, або фермент,



81

тромбокінази, сприяє розсмоктуванню тромбу в кровоносних судинах, що актуально для профілактики і терапії тромбофлебіту у людей. Трансгенні тварини виробляють ці білки набагато швидше, а сам спосіб значно дешевше традиційного [2].

В кінці 90-х років XX ст. вчені США впритул підійшли до отримання сільськогосподарських тварин методом клонування клітин ембріонів, хоча цей напрямок потребує ще подальших серйозних дослідженнях. А от у ксенотрансплантації – пересадки органів від одного виду живих організмів іншому, – досягнуті безсумнівні результати. Найбільші успіхи отримані при використанні свиней, які мають в генотипі перенесені гени людини, в якості донорів різних органів. У цьому випадку спостерігається мінімальний ризик відторгнення органу. Вчені також припускають, що перенесення генів допоможе знизити алергію людини до коров’ячого молока. Цілеспрямовані зміни в ДНК корів повинні привести також до зменшення вмісту в молоці насичених жирних кислот і холестерину, що зробить його ще більш корисним для здоров’я. Потенційна небезпека застосування генетично модифікованих організмів виражається у двох аспектах: безпека продовольства для здоров’я людей та екологічні наслідки. Тому, найважливішим етапом при створенні генномодифікованого продукту повинна бути його всебічна експертиза, щоб уникнути небезпеки того, що продукт містить протеїни, що викликають алергію, токсичні речовини або якісь нові небезпечні компоненти [1, 3].

Біотехнологія представляється «країною контрастів», сполучення самих передових досягнень науково-технічного прогресу з певним поверненням до минулого, що виражається у використанні живої природи як джерела корисних для людини продуктів замість хімічної індустрії. Значні контрасти характерні для біотехнології й у відношенні необхідних для її розвитку фінансових засобів, сировинних матеріалів і кадрів. Є біотехнологічні розробки, що вимагають досить значних капіталовкладень, концентрації зусиль великих колективів науковців, інженерно-технічних і управлінських кадрів, дорогої сировини й устаткування (багато які генно-інженерні розробки, біотехнологічні процеси із застосуванням автоматизованих систем керування). Це так звана «більша біотехнологія». Їй протистоїть «мала біотехнологія» (одержання біогазу, вирощування мікроводоростей у ставках), що обходиться багато в чому даровими джерелами енергії й сировини, низькими капіталовкладеннями, невеликими витратами праці. Всі напрямки сучасної біотехнології повинні служити всьому людству, а не тільки тим, хто здатний фінансувати розвиток тієї або іншої галузі. Зокрема, країни, що розвиваються повинні одержати доступ до «великої біотехнології», їм поки багато «не по кишені». Біотехнологія – типове породження нашого бурхливого, динамічного XXI ст. Вона відкриває нові обрії перед людським розумом. В сучасних умовах відкриваються широкі перспективи й можливості для використання нових наукових досліджень і розробок на благо людини й суспільства.



82

Література 1. Біотехнологічні і молекулярно-генетичні основи відтворення тварин

[Текст] / Під загальною редакцією Яблонського В.А., Сергієнка О.І. та Стойка Р.С. – Л.: ТзОВ «ВФ «Афіша», 2009. – 218 с.

2. Біотехнологія: Підручник [Текст] / В.Г. Герасименко, М.О. Герасименко, М.І. Цвіліховський та ін., Під заг. ред. В.Г. Герасименка. – К: Фірма «ІНКОС», 2006. – 647 с.

3. Юлевич О.І. Біотехнологія: навчальний посібник [Текст] / О.І. Юлевич, С.І. Ковтун, М.І. Гиль; за ред. М.І. Гиль. – Миколаїв: МДАУ, 2012. – 476 с.

Комарова Ірина асистент

Криворізький державний педагогічний університет м. Кривий Ріг

БІОІНДИКАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ ЗА ФІЗІОЛОГІЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ ТARAXACUM OFFICINALE WIGG

В умовах зростаючого рівня забруднення атмосферного повітря та ґрунтів

актуальним предметом обговорення є рання діагностика якості довкілля та пошук шляхів нейтралізації негативної дії полютантів [1]. Особливо гостро ця проблема стоїть в індустріальних центрах України, одним з яких є м. Кривий Ріг. Важливу роль в розв’язанні зазначеного питання відводиться зеленим рослинам, які чутливо реагують на концентрацію забруднення. Численні дослідження фізіолого-функціональних зміни рослин підтверджують можливість їх використання як маркерів екологічного стану довкілля у зонах забруднення. Саме тому метою даної роботи було виявлення особливостей фізіологічних реакцій Тaraxacum officinale Wigg. в умовах техногенного забруднення довкілля та аналіз перспектив застосування фізіолого-біохімічних показників у практиці біоіндикаційних досліджень.

Об’єктом дослідження були ґрунти і листя Т. officinale. Пробні площадки закладалися в районах м. Кривий Ріг з різним рівнем надходження викидів від стаціонарних джерел. Площадка № 1 – біля вантажної прохідної ПАТ «Криворізький суриковий завод» (Дзержинськй район, високий рівень забруднення); № 2 – дачне товариство Суворове (Довгинцевський район, помірний рівень забруднення); № 3 – вул. Рязанова (Саксаганський район, незначний рівень). Умовний контроль був закладений в околицях с. Олександрівка Долинського району Кіровоградської області на відстані понад



83

50 км від промислових підприємств. Вміст рухомих (амонійно-ацетанта витяжка рН=4,8) форм Zn; Pb; Cu; Ni;

Cd. в ґрунтах та елементів у рослинному матеріалі визначали на атомно-абсорбційному спектрофотометрі С-115 (Україна). Коефіцієнт транслокації розраховували як співвідношення вмісту рухомих форм елемента в ґрунті до його вмісту у листках рослин. Кількість продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-активних продуктів), визначали за В.С. Камишніковим (2000), вміст хлорофілів та каротиноїдів визначення в екстракті диметилсульфоксиду за методикою: A.R. Wellburn.

Всі дослідження проводили в трикратній повторності, отримані результати опрацьовували математично з використанням методів параметричної статистики на 95% рівні значущості [2].

Аналізуючи результати вмісту рухомих форм важких металів, відмічаємо їх закономірне збільшення на площадках із високим рівнем забруднення. На площадці № 1 спостерігали перевищення Ni до 6, Cu до 20, Zn в 1,5, Cd до 4,5 разів в порівнянні із контролем. Подібні тенденції зафіксовані і на інших ділянках з різним рівнем навантаження. Техногенність досліджених рухомих форм важких металів для площадок з високим та помірним рівнем забруднення утворює спадаючий ряд, який набуває такого вигляду: Zn> Cu > Pb >Ni>Cd із незначною різницею між Pb та Ni. Для площадок умовного контролю та незначного забруднення встановлений наступний ряд накопичення важких металів: Zn> Pb > Ni >Cu>Cd.

Розрахунок коефіцієнту транслокації в системі «грунт-листок» показав, що надходження всіх важких металів до листових пластинок на площадці № 1 має без бар’єрний характер (Ктр ≥ 2). На всіх інших територіях листя Т. officinale є деконцентратором важких металів і проявляє міцний бар’єр (Ктр ≤ 1), окрім Pb на площадці № 2 та Zn на площадці № 3 (табл. 1). На відміну від всіх пробних площадок високого та помірного рівнів забруднення, на площадці умовного контролю кульбаба лікарська є мікроконцентратором для Pb та Cd (Ктр<2 але>1).

Одержані результати розрахунку коефіцієнтів кореляції вказують на високу чутливість та залежність пігментного комплексу Т. officinale від впливу промислових емісій. Але для Сu в умовному контролі, Сu та Cd на площадці № 1, Ni на площадці № 2, Zn на площадці № 3 спостерігаємо слабку кореляційну залежність між пігментами та важкими металами (табл. 1).

Аналіз залежностей вмісту ТБК – активних сполук від рівня забруднення також вказує на міцні кореляційні зв’язки (табл. 1). Хоча в умовному контролі спостерігаємо для всіх елементів, окрім Сu, низький зв'язок. Це можна пояснити незначними адаптаційними процесами, оскільки відсутнє техногенне навантаження.



84

Таблиця 1 Показники коефіцієнтів кореляції та транслокації для Т. officinale на пробних площадках з різним рівнем техногенного навантаження

Пробні площадки

Показники коефіцієнтів Важкі метали Ni Cu Zn Pb Cd

№ 1 Кореляція пігментів 0,71 -0,31 0,97 -0,96 -0,31 Кореляція ТБК-активних сполук 0,89 -0,58 0,99 -0,99 -0,58 Транслокація 2,73 1,98 3,93 3,64 15,06

№ 2 Кореляція пігментів -0,13 0,67 -0,67 0,77 0,87 Кореляція ТБК-активних сполук -0,81 0,50 -0,49 0,36 0,20 Транслокація 0,29 0,38 0,43 1,57 1,05

№ 3 Кореляція пігментів 0,69 0,85 -0,13 0,98 -0,74 Кореляція ТБК-активних сполук 0,95 0,84 -0,95 0,60 -0,93 Транслокація 0,47 1,01 1,27 0,91 0,45

Умовний контроль

Кореляція пігментів -0,92 0,34 0,99 0,99 0,94 Кореляція ТБК-активних сполук 0,47 0,96 0,12 -0,05 0,43 Транслокація 0,24 0,80 0,45 1,20 1,21

Результати розрахунків транслокаційних та кореляційних коефіцієнтів

вказують на наявність неспецифічних реакцій Т. officinale на техногенне забруднення, що можна віднести до інтегральних біоіндикаційних ознак антропо-техногенного забруднення довкілля.


1. Глухов, О.З. Індикація стану техногенного середовища за морфологічною мінливістю рослин [Текст] / О.З Глухов, С.І. Прохорова // Промислова ботаніка. – 2008. – Вип. 8. – С. 3 – 11.

2. Єгоршин, О.О. Математичне планування польових дослідів та статистична обробка експериментальних даних [Текст] / О.О. Єгоршин, М.В. Лісовий. – Харків: ННЦ Інститут ґрунтознавства та агрохімії УААН, 2005. – 194с.



85

Макеєва Ольга аспірант

Науковий керівник: д.с.-г.н., професор Писаренко П.В. Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава ЗАПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЗА БЛАГОУСТРОЄМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ

ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ТЕРИТОРІЙ

Управління безпекою життєдіяльності зводиться до підтримання всіх показників навколишнього середовища в таких межах, які забезпечують комфортні та здорові умови проживання і діяльності населення, захист від забруднення та відновлюваність всіх компонентів природного середовища, нейтралізацію шкідливого впливу антропогенного середовища на природу та населення.

Екологічна безпека – це стан захищеності населення та довкілля від різноманітних видів небезпеки природного та техногенного походження. Рівень екологічної безпеки країни завжди адекватний стану розвитку суспільства, його науково-технічним та економічним можливостям [1].

В наш час для всіх розвинених країн екологічна ситуація є предметом особливої уваги офіційної влади всіх рівнів, політичних партій і громадських організацій, засобів масової інформації та широких верств населення.

Останнім часом спостерігається посилення негативного впливу людського фактору на оточуюче середовище , а особливо на зелені насадження.

Питання нормального існування та функціонування зелених масивів – одна з найважливіших екологічних проблем.

В даний час накопичений великий досвід по благоустрою та озелененню територій, створений багатий озеленювальний асортимент рослин та розроблено агротехніку їх вирощування, знайдено необхідні прийоми озеленення, визначено способи утримання зелених насаджень. Тому важливим питанням є запровадження контролю за благоустроєм навколишнього середовища.

Благоустрій – комплекс заходів по плануванню і озелененню нових та існуючих населених місць. Сучасний благоустрій охоплює широке коло соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, інженерних і архітектурних питань.

Благоустрій навколишнього середовища - це сукупна діяльність по впорядкуванню територій муніципальних утворень, зміни (реконструкції), підтримання в належному стані зовнішнього вигляду будівель, споруд та об’єктів благоустрою, що формує комфортне середовище життєдіяльності.

Об’єктами благоустрою є різні типи відкритих просторів і їх оточення: парки, сади, сквери, набережні, бульвари, площі, вулиці (в т.ч. пішохідні),



86

двори, пляжі, аквапарки та ін; зовнішній вигляд фасадів будівель і споруд (у т.ч. тимчасових); тимчасові споруди та їх комплекси - торгові кіоски, павільйони, стаціонарні лотки, міні-ринки, літні кафе, автостоянки, гаражні бокси, що окремо стоять об’єкти зовнішньої реклами [2, 3].

На даному етапі розвитку благоустрою та озеленення з’являється ряд завдань, які не можливо вирішити без використання сучасних комп’ютерно-інформаційних технологій та застосування можливостей гео-інформаційних систем, без систематичного підвищення кваліфікації кадрів та суворого моніторингу.

Актуальність проблеми полягає в тому, що для реалізації функцій управління повинна бути створена відповідна система управління станом екосистеми. Ця система управління може бути організована у вигляді групи оперативного управління екосистемою при керівних апаратах. Функції цієї групи повинні зводитись до координації діяльності всіх структур, які мають відношення до екологічної безпеки, а саме: обласної, міської та районних санепідемстанцій щодо забруднення атмосфери, водних ресурсів, зелених насаджень та території; закладів МОЗ відносно проявів окремих захворювань мешканців ; диспетчерські служби підприємств і закладів, які можуть бути потенціальними забруднювачами природного середовища; комунальні підприємства населеного пункта щодо технічних неполадок та аварійних ситуацій в житлово-комунальному господарстві областей, районів та мікрорайонів.

Зараз закордонні активісти та екологи проводять кропітку роботу над озелененням та благоустроєм населених пунктів. Підвищена загазованість і запиленість повітря, несприятливі фізико-механічні властивості грунту, асфальтове покриття вулиць та площ, наявність підземних комунікацій і споруд у зоні кореневої системи, додаткове освітлення рослин у нічний час, механічні пошкодження та інтенсивний режим використання насаджень населенням - все це надає постійний негативний вплив на життєдіяльність рослин і призводить до передчасного відмирання зелених насаджень. Тому стає актуальним питання озеленення території, з метою зниження техногенного навантаження.

При виконанні комплексної підготовки до успішного впровадження системи контролю запроваджено комп’ютеризовану територіальну інформаційну систему, яка використовує комп’ютерні мережі, бази даних різного призначення, інспекційний контроль спеціалістів підприємств і організацій, із залучення громадськості. Цим самим буде забезпечена висока достовірність інформації, висока оперативність прийняття управлінських рішень, прозорість і гласність діяльності системи управління.


1. Мохняк, С.М. та ін. Безпека життєдіяльності: [Текст] Навч. посібник. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2009. – 264 с.

2. Закон України « Про благоустрій населених пунктів» від 09.12. 2016 р.



87

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 01.01.2016 р.

Мокрый Андрей к.б.н., доцент

Иркутский государственный аграрный университет г. Иркутск, Россия

РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ЭКСЭРГИИ

В ЭКОЛОГИЧЕСКОМ МОНИТОРИНГЕ ОЗЕРНЫХ ЭКОСИСТЕМ Одной из важнейших задач охраны окружающей среды является контроль

за ее изменением под действием антропогенных факторов, т.е. организация экологического мониторинга.

Мониторинг – система наблюдений, оценки состояния и прогноза изменения окружающей природной среды в результате давления антропогенных факторов [1]. Экологический мониторинг является комплексной подсистемой мониторинга биосферы и определяется как проводимая по определенной программе система наблюдений за изменениями в природных средах и экосистемах, антропогенными воздействиями и их источниками, оценка состояния экосистем и прогноз их изменений [2, 3]. Объектом экологического мониторинга являются экологические системы (объектом гидробиологического – водные экосистемы) и факторы среды, воздействующие на эти системы. При этом учитываются как нарушения среды, так и различные отклики живых систем, вызванные этими нарушениями.

При рассмотрении методологических проблем оценки состояния экосистем важнейшим аспектом является установление особенностей их изменчивости во времени. Совершенно очевидно, что организация режимного экологического мониторинга требует конкретного ответа на вопрос, с какой частотой проводить наблюдения, чтобы удовлетворить требованиям необходимости и достаточности получаемого материала. Ясно, что те или иные биологические объекты и процессы могут быть рассмотрены при использовании разного временного «шага» наблюдений. Чем выше скорость воспроизводства того или иного объекта, тем чаще должны проводиться наблюдения. Однако в связи с трудностью анализа исследователь часто вынужден анализировать только какие-то «реперные» моменты процесса функционирования сообществ с одной стороны, и наблюдать только за какими-то «ведущими» или «индикаторными» параметрами экосистемы [4].



88

В предыдущих работах [5, 6, 7, 8] было показано, что эксэргия и структурная эксэргия могут использоваться в качестве экспресс-метода при оценке состояния экосистемы пелагиали Байкала. Данных, снимаемых в ходе гидробиологического мониторинга по стандартным методикам и разработанным концепциям, вполне достаточно, чтобы рассчитать предлагаемые показатели и границы их изменчивости.

Основными преимуществами структурной эксэргии являются: 1) хорошее теоретическое обоснование в термодинамике, связь с теорией

информации и полное соответствие критериям индекса здоровья экосистемы; 2) малая зависимость от естественных флуктуаций отдельных

компонентов и отсутствие размерности; 3) относительная простота расчета. В экспериментах с математическими моделями и модельными

экосистемами, в ходе расчетов для реальных экосистем структурная эксэргия показала себя работоспособным индикатором состояния экологической системы и степени ее антропогенного изменения. Существенное снижение структурной эксэргии – несомненный признак нежелательности изменений экосистемы.

Естественно, эксэргиальный подход не лишен недостатков, среди которых главные – высокая степень приблизительности оценки, неспособность реагировать на замену, например, одного вида диатомей другим, но он имеет такие важные преимущества как простота расчета и работоспособность. По мере того, как мы будем приумножать наши знания живой природы, точность оценки структурной эксэргии будет возрастать, но уже сейчас можно с полной ответственностью заявить, что если мы отмечаем снижение структурной эксэргии для какой-либо экосистемы – это сигнал экологической опасности, и мы должны немедленно принимать меры.

Рассчитанные на одном материале и используемые совместно эксэргия и структурная эксэргия дополняют друг друга и позволяют учесть новые информационные аспекты, не содержащиеся в явном виде в исходных данных, а также использовать в конкретных случаях анализа весь ретроспективный опыт и функциональные закономерности, выявленные исследователями на водоемах других регионов.


1 Израэль, Ю.А. Глобальная система наблюдений. Прогноз и оценка изменений состояния окружающей природной среды. Основы мониторинга [Текст] / Ю.А Израэль // Методология и гидрология. – 1974. – № 7. – С. 3-8.

2 Павлов, Б.К. Методологические аспекты экологического мониторинга [Текст] / Б.К. Павлов // Методология оценки состояния экосистем. – Ростов-на-Дону: Изд-во ООО «ЦВВР», 2000. – С. 87-96.

3 Дрюккер, В.В. Методы экологического мониторинга [Текст]: Учеб. пособие / В.В. Дрюккер – Иркутск: ИГУ, 1999. – 56 с.



89

4 Изместьева, Л.Р. Опыт организации гидробиологического мониторинга [Текст] / Л.Р. Изместьева, О.М. Кожова // Методология оценки состояния экосистем. – Новосибирск: Наука. Сиб. предпр. РАН, 1998. – С. 95-110.

5 Jørgensen, S.E. Application of holistic thermodynamic indicators / S. E. Jørgensen // Ecol. Indic.. – 2006. – Vol. 6. – P. 24–29.

6 Зилов, Е. А. Оценка состояния водных экосистем (на примере озера Байкал) с помощью термодинамической целевой функции – эксэргии [Текст] / Е. А. Зилов, А.В. Мокрый // Известия Иркутского государственного университета. Серия «Биология. Экология». – 2008. – Т. 1, № 1. – С. 79–84.

7 Silow, E.A. Exergy as a Tool for Ecosystem Health Assessment / E.A. Silow, A.V. Mokry // Entropy. – 2010. – 12. – P. 902-925.

8 Мокрый, А.В. Структурная организация и динамика фитопланктонного сообщества пелагиали Южного Байкала : автореф. дис. ... канд. биол. наук. / А.В. Мокрый – Иркутск, 2011. – 23 с.

Очеретний Володимир к. т. н, доцент

Севастьянов Сергій студент

Яворовська Ольга аспірант

Вінницький національний технічний університет м. Вінниця

СКОРОЧЕННЯ ВИКИДІВ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ ПРИ САНАЦІЇ

БУДИНКІВ На тлі ратифікації Україною Паризької угоди про зниження рівня

вуглекислого газу в атмосфері з 2020 року актуальним є дослідження емісії викидів кожної галузі економіки.

Метою роботи є дослідження емісії вуглекислого газу у галузі будівництва, а саме при санації будівель.

В рамках дослідження об’єктом обрано адміністративну будівлю, розташовану у м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе.

Коротка характеристика будівлі відповідно до технічного паспорту: Кількість поверхів споруди складає 4. Вікна мають подвійне скління в роздільних плетіннях, ліхтарі відсутні. Геометричні розміри будівлі 72х12 м, висота будівлі 16 м. Загальна площа стін будівлі складає 2688 м2. Загальна



90

площа вікон, які підлягають заміні = 1107 м 2. Загальна площа перекриття даху = 864 м2. Будинок споживає тепло від районної котельні, в якій в якості палива використовується природний газ. Середньозважений коефіцієнт корисної дії котлів районної котельні становить К - 0,7.

У дослідженні подано результати розрахунків обсягів скорочення викидів парникових газів від проведення санації будівлі, а саме утеплення стін і встановлення автоматичного регулювання теплоспоживання з застосуванням стійкої системи автоматизації теплового пункту.

І. Теплові втрати адміністративної будівлі без санації Тепловий опір елементів будівлі, побудованої до 1990 року [1]:

; .

Розрахункова температура зовнішнього повітря для м. Вінниця становить , а внутрішня температура в приміщеннях будинку .

Тепловий потік через огороджувальні конструкції за базовим сценарієм розрахуємо за [2]:

= 486845,52 Вт

Отже, тепловий потік за базовим сценарієм становить 486845,52 Вт. ІІ. Теплові втрати адміністративної будівлі при санації Тепловий опір елементів будівлі згідно діючих нормативів[2]:

; .

Тепловий потік через огороджувальні конструкції за базовим сценарієм:

= 259828,8 Вт

Отже, тепловий потік за сценарієм після санації становить 259828,8 Вт. ІІІ. Річне споживання теплової енергії за двома сценарями – базовим і

проектним Для Вінниці величина градусно – діб опалюваного періоду становить

градусо – діб. Щорічне споживання теплової енергії за базовим і проектним сценаріями

розрахуємо за [2]:

ІV. Викиди парникових газів за базовим і проектним сценарієм Викиди парникових газів розрахуємо за [2].

= 313,71 т СО2

т СО2



91

73%

27%

Базовий 313,71 т СО2

Проектний 117,2 т СО2

Рис. 1. Порівняння викидів парникових газів за базовим і проектним сценарієм

Отже, скорочення викиди парникових газів( див. рис. 1) у результаті

санації даної будівлі становить: т СО2

Висновки: 1. У дослідженні було проаналізовано як скоротяться викиди

парникових газів від проведення санації будівлі, а саме від утеплення стін і встановлення автоматичного регулювання теплоспоживання з застосуванням стійкої системи автоматизації теплового пункту на прикладі адміністративної будівлі у м. Вінниця.

2. У результаті проведених аналітичних розрахунків при санації адміністративної будівлі викиди парникових газів скоротяться майже на 63%.


1. Конструкції будинків та споруд. Теплова ізоляція будівель: ДБН В.2.6 - 31:2006. – [Чинний від 01-04-2007]. – К.: Мінбуд. України, 2006. – 64 с. – (Державні будівельні норми України).

2. Методика оцінки скорочення викидів парникових газів при санації будівлі– [Чинний від 12-07-2010]. – К.: Національне агентство екологічних інвестицій УКраїни, 2010. – 19 с.



92

Пухтаєвич Петро к.б.н., молодший науковий співробітник

Інститут фізіології рослин і генетики НАН України м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ГЕНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ ГІБРИДНИХ

КОМПЛЕКСІВ РИБ РОДІВ COBITIS ТА SABANEJEWIA РІЧОК ПРАВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ

Як добре відомо [1], біотипова різноманітність щипівок дуже значна і число гібридних форм різного ступеню плоїдності навіть у межах України нараховує кілька десятків. Утворюються ці біотипи за рахунок гібридизації дунайської шипівки C. elongatoides, з одного боку, та представників C. (superspecies taenia), з іншого. До групи останніх входять два добре відомих види С. taenia та С. tanaitica, а також неописаний вид C. species, чисті популяції якого зустрічаються в північно-західній частині України. Саме різноманітні комбінації геномів цих видів у триплоїдів та тетраплоїдів і формують головне різноманіття щипівок. До цього слід додати також і ту обставину, геном якого з видів представлений двома геномами у триплоїдів або трьома геномами у тетраплоїдів. Тут може бути два варіанти: переважання геному С. elongatoіdes або C. (superspecies taenia). Відповідно формуються біотипи: С. 2 (3) elongatoides – (superspecies taenia) або С. elongatoides – 2 (3) (superspecies taenia). Слід зазначити, що в Дніпровському басейні переважає останній тип, тоді як перший є рідкісний і зазвичай має прояви генетичної нестабільності, що відображається у наявності модифікованого спектру Aat-1.

Матеріалом дослідження стали щипівки родів Cobitis та Sabanejewia. Всього 6 вибірок, що в сумі склали 195 особин виловлених у річках та каналах Житомирської області. Для визначення генетичної структури гібридних комплексів риб застосовувався метод електрофоретичного аналізу в поліакріламідному гелі та каріологічний аналіз, основою якого стала модифікована методика повітряного висушування препаратів, яка базується на застосуванні розчину хлориду кобальту у якості стимулятора поділу соматичних клітин та розчину колхіцину як антимітотичної речовини при роботі з епітеліальними тканинами нирок [2].

Спільною рисою поселень щипівок Полісся і загалом водойм України є перш за все явне чисельне переважання поліплоїдних гібридних біотипів, які складають 84%. Однак слід зазначити, що поселення щипівок дослідженого регіону за своєю структурою є багато в чому унікальними і відрізняються від багатьох сусідніх річкових систем Середнього Дніпра.

По-перше, серед досліджених вибірок дуже мало представлені біотипи С. elongatoides – 2 (3) (superspecies taenia). Якщо в більшості водойм Середнього Дніпра [1, 3, 4] вони є домінуючими і на них припадає від 75 до 95% особин, то в даному дослідженні вони склали лише 3%. Причому серед



93

них не були знайдені тетраплоїдні особини. Остання обставина викликана тим, що їх взагалі було не дуже багато, а тетраплоїди досить рідкісні.

По-друге, в малих річках Полісся дуже велику частку складають біотипи С. 2 elongatoides – tanaitica, які властиві басейну Дунаю і дуже рідкісні в басейні Дніпра. Більш того, на цей час відома лише одна річка Дніпровського басейну – Ірпінь, в якій переважають особини цього біотипу [5], причому вони мають модифіковані спектри Aat-1, тоді як в даному дослідженні випадки модифікації спектрів у таких особин взагалі не виявлені.

По-третє, це дуже висока представленість міжродових гібридів C. taenia – tanaitica – S. aurata. Якщо за даними Межжеріна, Павленко [1] загалом по Україні вони складають лише 2%, то на Поліссі на них припадає 27%. Незважаючи на те, що гібридизація між C. taenia і S. aurata відбувається в дослідженому регіоні, слід зазначити, що, виходячи з генетичної структури біотипу, слід зробити висновок про його, як і інших поліплоїдних біотипів, інвазійну природу. Причому центром його походження, виходячи з сучасного поширення, очевидно є верхів'я річки Дунай.

По-четверте, саме в Поліссі знайдені унікальні біотипи ATT95 і AT95T95 – С. 3 (superspecies taenia) × S. aurata з аномальними спектрами, імовірніше за все, тетраплоїдної конституції.

Таким чином слід значити, що поселення щипівок Полісся є багато в чому відмінними від інших регіонів України і навіть унікальними, а раз так то потребує більш детальних досліджень у майбутньому.


1. Межжерин, С. В. Генетическое разнообразие, происхождение и закономерности распространения полиплоидных щиповок (Cypriniformes, Cobitidae, Cobitis) в пределах Украины [Текст] / С. В. Межжерин, Л. И. Павленко // Цитология и генетика. – 2010. – Т. 44, № 5. – С. 65–77.

2. Pukhtayevych, P. P. Modified method of metaphase plates obtaining for polyploid fish genera Carassius and Cobitis karyotyping (Actinopterigii, Cypriniformes) [Текст] / P. P. Pukhtayevych // Vestnik zoologii. – 2014. – V. 48, N 4. – P. 371–376.

3. Лисецкая, Т. Ю. Видовой состав и структура диплоидно-полиплоидного комплекса щиповок Cobitis taenia (Cypriniformes, Cobitidae) бассейна Среднего Днепра [Текст] / Т. Ю. Лисецкая, С. В. Межжерин // Рибне господарство. – 2004. – Вип.63. – С.142–146.

4. Павленко, Л. И. Генетична структура та гібридизація диплоїдно-поліплоїдних щипівок роду Сobitis (Сypriniformes, Сobitidae) в Україні [Текст] : дис. ... кандидата біолог. наук : 03.00.15 / Л. І. Павленко. – Київ., 2008. – 150 с.

5. Межжерин, С. В. Случай гибридизации у щиповок (Osteichthies: Cobitidae: Cobitis), обусловивший генетическую нестабильность и экспансию [Текст] / С. В. Межжерин, Л. И. Павленко // Цитология и генетика. – 2007. – 41, № 4. – C.26–35



94

Семенюк Аліна студентка

Тогачинська Ольга к.с.-г.н., доцент

Береза-Кіндзерська Людмила к.х.н., доцент

Національний університет харчових технологій м . Київ

НОРМУВАННЯ ФУЗАРІОТОКСИНІВ У ХЛІБНИХ ПРОДУКТАХ

В останні роки через порушення системи сівозміни й перенасичення її

злаковими культурами, впровадження різноманітних технологій мінімальної обробки ґрунтів та агрокліматичні умови спостерігаються значні зміни щодо розвитку, розповсюдження й шкідливості патогенних мікроорганізмів в агроценозах країни. У посівах різних злакових культур поширюється хвороба, яка у посівах озимої пшениці, поряд з багатьма іншими, уражує корені, стебло рослин, колос і зерно. Ця хвороба має назву «фузаріоз» [1].

Плісняві гриби уражують продукти рослинного і тваринного походження на будь-якому етапі їхнього виробництва, транспортування і зберігання, у виробничих і домашніх умовах. Несвоєчасне збирання врожаю або недостатнє сушіння його до зберігання, транспортування продуктів за їх недостатнього захисту від зволоження призводять до розмноження міксоміцетів і утворення в харчових продуктах токсичних речовин [2].

Метою роботи було визначення біохімічних показників і втрат врожаю від кореневої гнилі фузаріозного типу. В стаціонарному досліді вивчали ефективність моделей інтенсивної технології, що передбачали комплексне внесення різних за рівнем доз добрив та інтенсивної системи захисту посівів від хвороб, шкідників та бур’янів.

Дослідження включали: фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин (фази розвитку і етапи органогенезу); морфологічні – за формуванням продуктивного стеблостою, морфо-фізіологічні – за динамікою розвитку елементів продуктивності, ураження рослин хворобами та пошкодження шкідниками, видовим та чисельним складом бур’янів озимого поля.

Предметом дослідження був вплив агроекологічних чинників на біохімічні показники якості зерна пшениці озимої та фіто санітарний, стан екосистем.

На сьогоднішній день у світі фіксують збільшення захворюваності на фузаріоз посівів пшениці, ячменю та інших зернових культур. Цьому сприяють дощове літо, високі температура і відносна вологість повітря.

Розрізняють дві форми фузаріозу. За раннього фузаріозу зерно уражається у фазі молочної стиглості. Втрати врожаю становлять 30-50%. Зерно



95

зморшкувате, легке, вогке, легко розламується пальцями. За пізнього фузаріозу зерно за розміром і формою не відрізняється від здорового. Таке зерно залишається в партії товарного зерна і становить найбільшу небезпеку. За обох форм фузаріозу на поверхні зерен під лупою виявляють міцелій гриба в ділянці зародка і борозенки [3].

За ступенем зараженості розрізняють зерно фузаріозне, зерно з ознаками фузаріїв і зерно, забруднене спорами і міцелієм грибів лише на поверхні, без зміни його властивостей.

Ознакою прихованих фузаріїв вважають рожеве чи малиново-червоне забарвлення зерна, а також їх зморшкуватість і роздутість [3].

Придатність партій зерна, що містять фузаріозні зерна, оцінюється за вмістом у них вомітоксину. Дослідження фуражного зерна та інших кормів на вомітоксин проводять станції захисту рослин, агрохімічні і ветеринарні лабораторії.

В результаті досліджень було з’ясовано, що в Північному Лісостепу домінувала фузаріозна коренева гниль, яка з’являється на посівах в середині фази виходу в трубку, а максимального розвитку досягає у фазі воскової стиглості. Виявлено, що розвиток хвороби був дещо вищим у варіантах з внесенням меншої дози добрив (N60N30, N45 P45K45). Фузаріоз колоса в найбільшій кількості був виявлений на посівах з інтенсивною системою захисту.

Типові симптоми захворювання на суцвіттях зернових колоскових культур виявляються у вигляді знебарвленні колоскових лусочок, добре помітного в початковий період дозрівання рослин на фоні ще зеленого забарвлення здорової тканини (рис. 1).

Рис. 1. Знебарвлення колоскових лусочок

Висновок. В Україні, зазвичай, це захворювання поширене переважно в

західних областях Лісостепу й Полісся, дещо менше – на зрошенні в Степу. За результатами досліджень рівень розвитку фузаріозної кореневої гнилі був вище 5,7 %, при тому, що поріг шкідливості становив 10,0 – 15,0 %.



96

Література 1. Атлас травянистых растений [Текст] / Л.Н. Верещагин – К.: Юнивест

Маркетинг, 2002. – 384 с. 2. Деревянко, А.М. Погода и качество зерна озимых культур [Текст] /

Дерев’янко А.М. – Л.: Гидрометиздат, 1989. – 127 с. 3. Зерно. Контроль качества и безопасности по международным

стандартам [Текст] / Фомина О.Н., Левин А.М.. Нарсеев А.В. и др. – Москва, 2001. – 365

Теслюк Геннадій к.т.н., доцент Волик Борис к.т.н., доцент

Майстришин Роман аспірант

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет м. Дніпро

СУЧАСНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СІЛЬСЬКОМУ

ГОСПОДАРСТВІ

Згідно з дослідженнями українських вчених, найбільшу шкоду навколишньому середовищу спричиняють транспорт, промисловість, енергетика та сільське господарство. Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Тому питання про впровадження природозберігаючих технологій у цих сферах життєдіяльності стоїть особливо гостро [1].

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи [2].

Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів



97

сільськогосподарських угідь (69,3 відсотка території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів ріллі (55 відсотків), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6 відсотка). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. метрів води, або 36,4 відсотка її загального споживання. В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72 відсотків, а в ряді регіонів перевищує 88 відсотків. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 відсотка території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9 відсотка, а рілля - 26,9 відсотка [3]. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, невиважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів [4].

Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, а в районах зрошення - підтоплення і засолення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8 відсотка загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5 відсотка - перезволоженню, понад 4 відсотки є солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в ґрунтах. Тільки за 20 років (з 1961 року по 1981 рік) середній вміст гумусу в ґрунтах України знизився з 3,5 до 3,2 відсотка [6].

Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призводять до споживацького ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів.



98

Література 1. Андрейцев, Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика [Текст] /

Ю.І. Андрейцев. – К.: 1998. - 230 с. 2. Білявський, Г.О. Основи загальної екології [Текст] / Г.О. Білявський.–

К.: 1999. -154 с. 3. Ворнов, А. К. Навколишнє середовище та розвиток [Текст] / А.К.

Воронов – Харків: 1998. 243 с. 4. Музика, О.Л. Проблеми використання водних ресурсів України [Текст]

/ О.Л. Музика. – К.: 2000. - 352 с. 5. Запольський, А.К., Салюк А.І. Основи екології [Текст] / А.К.

Запольський, А.І. Салюк. Підручник /за ред. К.М.Ситника. -К.: Вища школа, 2001. - 358с.

6. Панас, Р.М. Ґрунтознавство [Текст] / Р.М. Панас. Навч. посібник. - Львів: «Новий Світ - 2000», 2006. – 372 с.

Юнусова Лиана к.т.н., доцент

Мухачева Евгения слушатель магистратуры

ФГБОУ ВО «ИжГТУ имени М.Т. Калашникова» г. Ижевск, Россия

ЭКОНОМИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ РЕГУЛИРОВАНИЯ ПЛАТЫ ЗА НЕГАТИВНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ОКРУЖАЮЩУЮ СРЕДУ

Экологический сбор, экологические платежи – это государственный сбор

с предприятий, который восполнит негативное воздействие организации на окружающую среду. Его нужно оплачивать независимо от вида деятельности предприятия, если оно оказывает вредное воздействие на окружающую среду. Обязательность платы расписана Федеральным законом «Об охране окружающей среды». Платеж является не налогом, по правовой природе, а казенным сбором [1].

Виды негативного воздействия, за которые сегодня берется плата: 1. Выбросы в атмосферный воздух загрязняющих веществ; 2. Сбросы загрязняющих веществ в поверхностные и подземные воды; 3. Размещение отходов производства и потребления. За виды негативного воздействия, такие как шум, вибрацию, загрязнение

почв и недр, и т. п., экологические платежи не взимаются из-за невозможности



99

определить размеры этих платежей. Внесение взносов за загрязнение окружающей среды не

отстраняет природопользователей: 1. От проведения мер по охране окружающей среды и рациональному

природопользованию; 2. От уплаты вреда, нанесенного окружающей среде и здоровью граждан. Расчет взносов за вредное воздействие на окружающую среду должен

вычисляться предприятием самосильно исходя из объемов загрязнения, связанных с его деятельностью.

Расчет взносов за загрязнение окружающей среды содержит: 1. Титульный лист; 2. Расчет суммы платежа, подлежащей оплате в бюджет: 2.1. Выбросы загрязняющих веществ в атмосферный воздух

стационарными объектами; 2.2. Выбросы загрязняющих веществ в атмосферный воздух

передвижными объектами; 2.3. Сбросы загрязняющих веществ в водные объекты; 2.4. Размещение отходов производства и потребления. Порядок расчета платы установлен Постановлением Правительства РФ №

632«Об утверждении порядка определения платы и ее предельных размеров за загрязнение окружающей среды, размещение отходов, другие виды вредного воздействия» [2].

Сумма платы рассчитывается отдельно по каждому вредному веществу и отходу. К ним должен быть употреблен коэффициент, учитывающий инфляцию.[3]

Коэффициенты, учитывающие инфляцию платы за НВОС утверждается каждый год Федеральным законом «О федеральном бюджете».

Коэффициенты инфляции: 2012г.: 2,05 и 1,67 2013г.: 2,20 и 1,79 2014г.: 2,33 и 1,89 2015г.: 2,45 и 1,98 2016г.: 2,56 и 2,07 Расчет платы за НВОС это весьма кропотливый и медлительный процесс.

Экономические вопросы природопользования и охраны окружающей среды, а также расчет платы за негативное воздействие изучаются при подготовке студентов-экологов на разных уровнях высшего образования [4, 5].

Так же, для этого действуют множество организаций, оказывающих услуги по расчету экологических взносов. Кроме того имеется много сервисов, программ, позволяющих автоматически вычислять плату за НВОС [6].


1. Федеральный закон от 10.01.2002 № 7-ФЗ "Об охране окружающей



100

среды" 2. Постановление Правительства РФ от 28.08.1992 № 632«Об

утверждении порядка определения платы и ее предельных размеров за загрязнение окружающей среды, размещение отходов, другие виды вредного воздействия»

3. Исаков В.Г. Оценка степени снижения экологического ущерба при совершенствовании маршрутов зимнего содержания улично-дорожной сети на примере г. Ижевска [Текст] / Исаков В.Г., Дягелев М.Ю. // Экология и безопасность в техносфере: современные проблемы и пути решения. Сб.трудов Всеросс. Науч.-практ.конф. молодых ученых, аспирантов и студентов. – Томск, 2014. – С. 28-33.

4. Юнусова, Л.З. Роль экологического образования в условиях перехода на двухуровневую систему обучения [Текст] // Технические университеты: интеграция с европейскими и мировыми системами образования: материалы VI Междунар. конф. - Ижевск: Изд-во ИжГТУ, 2014. - С.156-158.

5. Селетков, С.Г. Аксиология диссертации [Текст] / Селетков С.Г., Юнусова Л.З. // Инновационное будущее психологии и педагогики: сб. статей МНПК (20 января 2015г., г.Уфа). - Уфа: Аэтерна, 2015. - С.74-76.

6. Юнусова, Л.З. Негосударственные формы управления в области охраны окружающей среды [Текст] / Юнусова Л.З., Колобова В.В. // Молодежь, студенчество и наука XXI века: III электр. заочн. конф. с междунар. уч. - Ижевск, 2003.- С.165-170.

СЕКЦІЯ 3 ВЕТЕРИНАРНІ НАУКИ

SECTION 3 VETERINARY SCIENCES

101

Бездітко Людмила к.в.н., доцент

Житомирський національний агроекологічний університет Муштук Ірина

к.вет.н., молодший науковий співробітник Інституту ветеринарної медицини НААН

м. Київ

АНАЛІЗ ЕПІЗООТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЩОДО КЛАСИЧНОЇ ЧУМИ СВИНЕЙ У СВІТІ

У світі знову набирає обертів актуальність проблем вірусних

захворювань серед диких і свійських свиней. Класична чума свиней висококонтагіозне, вірусно-інфекційне захворювання усіх вікових груп домашніх і диких свиней з летальністю від 80 до 100% [1]. Відповідно до класифікації ФАО - КЧС відноситься до транскордонного захворювання та належить до групи надзвичайного ризику. В останні роки класична чума свиней реєструється в понад 60 країнах на всіх континентах світу (крім Антарктиди). У країнах Європи спалахи спостерігаються в Болгарії, Румунії, Латвії, Російській Федерації, Республіці Білорусь та Україні [4].

Виникнення спалахів КЧС серед свійських і диких свиней спонукає фахівців до пильної охорони території нашої держави від занесення збудника даної інфекції. Серед безлічі шляхів його розповcюдження одним з основних є міграційний, тому необхідний постійний контроль за переміщенням диких свиней із неблагополучних щодо КЧС пунктів та контролем щодо проведення заходів біобезпеки на відповідному належному рівні у підсобних господарствах приватного сектору серед свійських свиней [2]. Практичний досвід науковців вказує, що здійснити комплекс захисту країни та господарств від занесення збудника і ліквідувати епізоотію надзвичайно важко.

Аналіз епізоотичної ситуації КЧС у світі свідчить про наявність спалахів у країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Захворювання спостерігали у п’яти країнах cвіту, де впродовж двох років було зареєстровано 33 спалахи КЧС. В Україні та Російській федерації зареєстровано спалахи серед диких свиней, що свідчить про циркуляцію збудника серед сприйнятливих диких тварин, які

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 33 ВВЕЕТТЕЕРРИИННААРРННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 33 VVEETTEERRIINNAARRYY SSCCIIEENNCCEESS



102

мігрують та знаходяться у природних умовах [4]. За повідомленням Державної ветеринарної і фітосанітарної служби України, на території Київської області, вірус КЧС був виявлений у 4-х відстріляних кабанів, де були проведені необхідні для боротьби з вірусом КЧС протиепізоотичні заходи.

Слід зауважити, що боротьба з КЧС у різних країнах різноманітна. У світі застосовують дві системи боротьби з ліквідацією КЧС: жорстка – поголівний забій та альтернативна – поголівний забій та вакцинація. При ліквідації спалахів КЧС, деякі країни поряд з вимушеним забоєм застосовують тимчасову вакцинацію, а інші держави (Молдова, Білорусь, Україна) проводять поголовну вакцинацію свиней проти КЧС живими вакцинами, як основний засіб профілактики. Оскільки перехворілі і вакциновані тварини мають однаковий спектр вірусспецифічних антитіл, у багатьох країнах Західної Європи відмовились від вакцинації і перейшли на серологічний контроль. Тварини з виявленими антитілами підлягають забою.

Спостереження та дослідження показали, що КЧС серед диких свиней реєструють здебільшого у зимовий період, що проявляється відсутністю збалансованих кормів, як наслідок тривалого стресу й ослаблення імунітету. Внаслідок цього латентна інфекція з персистуванням вірусу може переходити у клінічні форми перебігу, або тварини у значній кількості починають виділяти вірус у довкілля, і навіть якщо клінічно не хворіють, стають джерелом збудника інфекції для інших членів популяції [3]. На території Європи дикі свині мають значне поширення, а збільшення щільності їх популяції відповідно впливає на географічне поширення КЧС, особливо в країнах, де частина свиней утримується в господарствах із відсутністю системи біозахисту. У розповсюдженні захворювання серед диких тварин важливе значення має збільшення щільності їх популяцій, підвищення стадності і міграції. Заходи з депопуляції диких свиней в Білорусії, Російській Федерації, призвели до міграції їх на територію нашої держави і країн Європейського Союзу, звідси ускладнення епізоотичної ситуації з АЧС і КЧС в Україні, Польщі, Латвії, Литві, Естонії. Погіршенню епізоотичної ситуації сприяє відсутність біозахисту в індивідуальних господарствах громадян, які утримують свиней. Такої проблеми не існує в країнах (у Німеччині, Голландії), де свині утримуються в приміщеннях із забезпеченням біозахисту.

В Білорусії, Російській Федерації, Латвії та Литві відмічається значна кількість сприйнятливих до розповсюдження вірусної інфекції тварин. Найбільший відсоток сприйнятливих тварин знаходиться в дикій фауні країн, що територіально межують з нашою державою, а саме Білорусь – 75% та Російській Федерації – 63%. Можливість контакту з дикими свинями – резервуарами вірусів КЧС і АЧС призводить до спалахів захворювання. Тому, на нашу думку, в такій епізоотичній і господарській ситуаціях припинення вакцинації свиней в індивідуальних господарствах громадян не на часі.

Епізоотологічний і серологічний моніторинг показують, що дикі свині є резервуаром вірусу КЧС. Відсутність спалахів захворювання серед диких



103

свиней не означає елімінацію цього вірусу в популяції. Не можна відкидати також можливість “зворотного” потрапляння вірусу від свійських свиней до диких.

Література 1. Макаров, В. В. Классическая чума свиней – особенности

эпизоотического процесса и проблемы на современном этапе / В. В. Макаров, С. И. Джупина, А. А. Коломыцев [Текст] // Аграрная Россия. – 2001. - № 3. - С. 42-48.

2. Прискока, В. А. Попереджувальна діагностика інфекційних захворювань з оцінкою ступеня ризику [Текст] / В. А. Прискока, О.М. Неволько // Ветеринарна біотехнологія. – Київ. – 2014. – №24. – С. 170-175.

3. Mushtuk, I.Y. Clasiccal swine fever among populations of wild and domestic animals / I.Y. Mushtuk // Біологія тварин. – Львів. – 2014. – Т.16. – № 3. – С. 104-109.

4. Summary of Immediate notifications and Follow-ups – 2015. Classical swine fever [Electronic resource] // World Organisation for Animal Health. – Mode of access: http://www.oie.int/wahis_2/public/wahid.php/Diseaseinformation/-Immsummary. – Title from the screen.

Грищук Геннадій

к.в.н., доцент, декан Ревунець Анатолій

к.в.н., доцент Житомирський національний агроекологічний університет

м. Житомир

ПРИЧИНИ НЕПЛІДНОСТІ КОРІВ В ГОСПОДАРСТВАХ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА

Систематична та добре налагоджена робота з відтворення стада в

сучасних умовах ведення тваринництва є запорукою прибутковості галузі скотарства. Серед різних форм неплідності в умовах України найбільш поширеними є аліментарна, симптоматична і штучно набута [1-2, 4, 7].

Досить часто причиною виникнення симптоматичної неплідності є затримання посліду. До сьогодні серед вчених та дослідників не існує єдиною думки щодо основних причин затримання посліду. При його лікуванні найчастіше проводиться його мануальне відділення з наступним внутрішньоматковим введенням антимікробних засобів, а питанням



104

профілактики патології третьої стадії отелення взагалі приділяється мізерна увага [3, 5, 6].

Метою нашої роботи було виявити основні форми неплідності корів в господарства Житомирської області та розробити і апробувати засоби профілактики затримання посліду у них.

Для з’ясування стану відтворення поголів’я великої рогатої худоби в господарствах Житомирської області нами було проведено дослідження по встановленню основних форм неплідності поголів’я великої рогатої худоби в них за останні роки. Було встановлено, що найпоширенішими формами неплідності корів у господарствах Житомирської області були аліментарна, що виникала за неповноцінної і незбалансованої годівлі і симптоматична, на тлі функціональних порушень та запальних процесів у внутрішніх статевих органах.

Аналіз результатів гінекологічної диспансеризації корів у господарствах області дає підставу стверджувати, що однією з основними причинами симптоматичної неплідності корів є: гіпотонія й атонія матки – 36-40 %, гіпофункція яєчників – 27-32 %, персистентне жовте тіло яєчників – 17-21 %, кісти – 16-19 %, сальпінгіт – 12-17 %, склероз яєчників – 4-5 %, атрофія і склероз яєчників – 6-8 %.

Затримання посліду у корів реєстрували в середньому в 15-20 % випадків від загальної кількості отелених, що обумовлювало виникнення функціональних розладів та запальних процесів у матці. Отже, є всі підстави стверджувати, що віддаленими наслідками затримання посліду було виникнення симптоматичної неплідності корів.

На основі вище викладеного, ми пропонуємо з метою профілактики затримання посліду, як однієї з основних ланок симптоматичної неплідності, коровам за 21 день до отелення тричі з інтервалом у 7 діб вводити тканинний препарат фетоплацентат з розрахунку 4-5 см3 на 100 кг маси тіла. За симптоматичної неплідності корів, що проявилася субінволюцією, гіпотонією та атонією матки, гіпофункцією яєчників, гіполютеолізом, сальпінгітом і оофоритом, для стимуляції стадії збудження статевого циклу рекомендуємо вводити фетоплацентат 3–5 разів з розрахунку 8-10 см3 на 100 кг маси тіла.

Запропоновані нами схеми застосування тканинного препарату фетоплацент профілактують затримання посліду, як однієї з ланок в ланцюгу патогенезу симптоматичної неплідності, прискорюють відновлення і нормалізація перебігу статевого циклу та покращують заплідненість.


1. Грищук, Г. П. Вплив фетоплацентату та естрофану на відтворювальну функцію корів [Текст] / Г. П. Грищук // Ветеринарна медицина України. – 2012. – №2 (192). – С. 21–23.

2. Застосування тканинних препаратів при симптоматичній формі неплідності корів [Текст] / Г.П. Грищук, А.С. Ревунець, В.В. Карпюк,



105

Ю.В. Ковальчук // Науково-технічний бюлетень Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок і інституту біології тварин. – Львів, 2015. – Вип. 16, част. №2. – С. 361-366.

3. Захарченко, В. А. Консервативне лікування корів з затриманням посліду [Текст] / В. А. Захарченко // Науковий вісник Сумського НАУ. – 2012. – № 4. – С. 58–64.

4. Калиновський, Г. М. Стан відтворення і причини неплідності корів [Текст] / Г. М. Калиновський, А. С. Ревунець, Г. П. Грищук // Вісник ЖНАЕУ. – 2016. – № 1 (55), т. 3. – С. 442–447.

5. Кузебний С. В. Проблеми відтворення у молочному скотарстві [Текст] / [С. В. Кузебний, С. Ю. Демчик, Г. С. Шарапа] // Розведення і генетика тварин. – 2015. - № 49. – С. 209-213.

6. Ревунець, А. С. Неплідність у великої рогатої худоби в Житомирській області, заходи ліквідації та профілактики [Текст] / А. С. Ревунець, Г. П. Грищук, Г. М. Калиновський // Вісн. держ. агроеколог. ун-ту. – 2007. – Вип. 2 (19). – С. 37–41.

7. Яблонський, В. А. Проблема відтворення тварин у нових у мовах [Текст] / В. А. Яблонський // Ветеринарна медицина України. – 2014. - № 4 (218). – С. 17-22.

Гугосьян Юрій аспірант

Науковий керівник: д.вет.н., професор Євстаф’єва В. О. Полтавська державна аграрна академія

м. Полтава ЛАРВОЦИДНІ ВЛАСТИВОВСТІ ДЕЗІНФЕКТАНТІВ НА ЛИЧИНОК

STRONGYLOIDES WESTERI

Інокуляторна дія гельмінтів має важливе значення для розвитку інвазійних та інфекційних захворювань. Філярієподібні личинки Strongyloides spp. потрапляють в організм аліментарно або перкутанно, здійснюють складний шлях міграції, механічно травмують органи і тканини, заносять на своїй поверхні різні види мікроорганізмів, чим сприяють розвитку і більш тяжкому перебігу інфекційних та інвазійних хвороб [2, 7]. Стронгілоїдеси пристосувавшись до існування у навколишньому середовищі і розвиваючись шляхом гетерогонії, накопичуються в об’єктах довкілля, створюють



106

передумови для постійної реінвазії тварин [2, 4]. Проведення дезінфекції та дезінвазії об’єктів навколишнього середовища

дозволяє запобігати розвитку хвороб різної етіології. Дослідження останніх років вказують, що ряд дезінфектантів має згубну дію на виживання та розвиток яєць: Ascaris suum [3], Trichuris suis [8], Toxocara leonine [1], Ascaridia galli [5], ряду найпростіших: Isospora suis [6], Eimeria spp. [5] та ін. Ларвоцидний вплив вітчизняних дезінфектантів на личинок Strongyloides westeri не описаний, тому робота в даному напрямку є актуальною.

Мета дослідження полягала у вивченні ларвоцидних властивостей дезінфектантів вітчизняного виробництва на личинок Strongyloides westeri.

Дослідження проводили в умовах наукової лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії. Матеріалом для дослідження слугували личинки гельмінтів отримані шляхом попереднього культивування їх за Величкіним і виділенням за методом Бермана. Після накопичення та відмивання личинок у фізіологічному розчині, поміщали їх у чашки Петрі в кількості 500±25,6 лич. у кожній, рівномірно розподіляли рідину (5 мл) по всій її поверхні, до них додавали аналогічний об’єм дезінфектанту, необхідної концентрації. Визначення ларвоцидних властивостей засобів «Бі-дез» (ТОВ «Бровафарма»), «Бровадез-плюс» (ТОВ «Бровафарма»), «Кристал-1000» (ТОВ «Інтер-Синтез») проводили використанням їх у різній концентрації 1, 1,5 та 2 % та експозиції впродовж 30, 60, 90 хв. Вплив препаратів оцінювали враховуючи їх дезінвазійну ефективність (ДЕ, %) за показниками кількості загиблих личинок у культурі по відношенню до контролю: високий рівень ефективності – 90–100 %, задовільний – 60–90 %, незадовільний – до 60 %. (табл.).

Таблиця 1 Дезінвазійна ефективність препаратів на личинок S. westeri (n=500)

Дезінфектант Концентрація, % Експозиції, хв.

30 60 90 ДЕ, % ДЕ, % ДЕ, %

«Бі-дез» 1 60,3 71,6 100

1,5 72,9 93,2 100 2 100 100 100

«Бровадез-плюс» 1 47,2 69,2 91,2

1,5 70,4 90,8 100 2 92,4 100 100

«Кристал-1000» 1 62,8 95,6 100

1,5 77,8 100 100 2 100 100 100

Контроль - - - - Аналізуючи дані таблиці констатуємо 100 % ларвоцидну ефективність

дезінфектантів за різної концентрації в експозиції 90 хв. Концентрація препаратів 1,5 % за експозиції 60 хв спричинила загибель більше 90 % личинок.



107

Показники ефективності більш високі у препаратів «Бі-дез» та «Кристал-1000». Таким чином, з метою профілактики стронгілоїдозу коней та дезінвазії

об’єктів навколишнього середовища оптимальним є застосування дезінфектанту «Бі-дез» та «Кристал-1000».


1. Березовський, А. В. Теоретичні і практичні основи створення лікарських форм хіміотерапевтичних препаратів для терапії та профілактики інвазійних хвороб тварин [Текст]: Автореф. дис. … д-ра вет. наук: 16.00.11. – Харків, 2003. – 36 с.

2. Галат, В. Ф. Інвазійні хвороби коней [Текст] / В. Ф. Галат, А. В. Березовський, Н. М. Сорока, М. П. Прус, Г. О. Лук’янова, М. В. Галат // Навч. посібник. – Полтава: ТОВ НВП «Укрпромторгсервіс», 2014. – 136 с.

3. Євстаф’єва, В.О. Випробування дезінфектантів за аскарозної інвазії свиней [Текст] / В. О. Євстаф’єва // Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1, 2009. – С. 101–103.

4. Євстаф’єва, В.О. Контамінація інвазійними елементами Strongyloides westeri тваринницьких приміщень, вигульних майданчиків та пасовищ у різні періоди року» [Текст] / В.О. Євстаф’єва, Ю. А. Гугосьян // Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу академії за підсумками науково-дослідної роботи в 2015 році, Полтава. – 2016. – С. 134–135.

5. Коваленко, І. І. Дезінвазійні властивості препарату максисан при боротьбі з кишковими паразитозами у сільськогосподарської птиці [Текст] / І. І. Коваленко, Т. В. Маршалкіна, Г. В. Заікіна // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Ветеринарна медицина».– 2009. – №3. – С. 51–55.

6. Стибель, В. В. Вплив дезінфектанту «Кристал-1000» на спорогонію Isospora suis [Текст] / В. В. Стибель, М. М. Данко, О. Л. Тішин, Р. В. Хом’як // Ветеринарна медицина. – 2013. – Вип. 97. – С. 405–407.

7. Шендрик, І. М. Особливості перебігу інфекційного процесу туберкульозу на фоні нематодозної інвазії в експерименті [Текст] / І. М. Шендрик // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету, № 2, 2011. – С. 107–109.

8. Юськів, І. Д. Ефективність використання різних тест-культур яєць гельмінтів щодо встановлення дезінвазійних властивостей хімічних засобів [Текст] / І. Д. Юськів, В. В. Мельничук // Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4, 2015. – С. 58–60.



108

Гуральська Світлана к.вет.н., доцент


ВПЛИВ «АВЕССТИМТМ» НА МОРФОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТИМУСА КУРЕЙ, ВАКЦИНОВАНИХ ПРОТИ ІНФЕКЦІЙНОГО

БРОНХІТУ

В системі заходів боротьби з інфекційним бронхітом велика увага приділяється підвищенню ефективності імунопрофілактики. При цьому, імуностимулюючі препарати різних груп відіграють важливу роль в боротьбі з імунодефіцитами у птиці, підсилюють імуногенність і знижують реактогенність вірус-вакцин, сприяючи, тим самим, розвитку більш напруженого поствакцинального імунітету [1, 2]. За даними [3] доведено, що препарат «Авесстимтм» підвищує поствакцинальну противірусну імунну відповідь і, як імуностимулятор, може бути рекомендованим при вакцинаціях птиці проти вірусних хвороб.

Аналіз результатів наших гістологічних досліджень свідчить, що гістоархітектоніка тимусу імунізованих курей при додаванні «Авесстим™» відносно контрольної (вакцинованої згідно схеми щеплення ремонтного молодняку проти ІБК) майже не змінювалась. Тимус курей 8-добового віку дослідної групи представлений великими часточками, з чітко вираженими КР та МР. Між часточками добре спостерігаються вузькі прошарки сполучної тканини. В окремі дні досліду площа КР та МР практично не відрізняються. Так, на 7 день після першої вакцинації живою проти ІБК ліофілізованою вакциною штам H-120 площа КР тимуса у контрольній групі становить 34,84±0,24 %, а при додаванні «Авесстим™» даний показник становив 35,36±0,36 %. Відповідно ІК у курей 8-добового віку контрольної групи становив 0,64±0,03, у дослідній – 0,68±0,05. Таким чином, у курей 8-добового віку спостерігали тенденцію до зростання площі КР та ІК, що вказує на активізацію імунних процесів, які проходять в тимусі в даному віці.

У тимусі курей 20-добового віку дослідної групи зустрічаються об’єднані часточки тимуса значних розмірів, в яких МР з’єднується, а КР розділена вузькими прошарками сполучної тканини. У курей контрольної групи спостерігається розростання сполучної тканини. У 20-добовому віці площа КР контрольної групи становить 38,94±0,14 %, у курей при додаванні імуномодулятора даний показник достовірно зростав до 40,79±0,26 % (р<0,01). Індекс кори (ІК) у курей 20-добового віку контрольної групи становив 0,78±0,01, у дослідній – 0,81±0,01. Таким чином, застосування імуномодулятора «Авесстим™» сприяє достовірному зростанню площі КР, збільшенню ІК, що свідчить про нормалізацію процесів, які проходять в часточках тимуса.

У курей віком 40 діб контрольної групи спостерігається збільшення



109

площі МР, в той час як в дослідній групі спостерігається достовірне зростання площі КР. Так, якщо площа КР в контролі становила 45,56±0,21 %, то у досліді – 47,68±0,68 % (р<0,05). У курей 40-добового віку відмічали достовірне зростання ІК, так в контролі ІК становив – 1,31±0,02, а в досліді – 1,38±0,02 (р<0,05). В даному віковому періоді в дослідній групі відбівалось достовірне зростання площі КР та ІК, що свідчило про цілеспрямовану дію імуномодулятора на розвиток центрального органу імуногезу – тимусу.

Такі ж зміни спостерігали і в наступних вікових групах 90 та 110-добовому віці. З віком щільність заповнення лімфоцитами КР та МР збільшилася у всіх групах, однак у курей, яким задавали імуномодулятор, цей процес протікав інтенсивніше. У курей 90-добового віку в дослідній групі ІК достовірно зріс. Достовірність при цьому становила р<0,01. У 110-добовому віці показник ІК практично не відрізнявся від курей контрольної групи. Площа сполучної тканини була дещо більша в контрольній групі, тобто спостерігали її розростання. За рахунок цього відбувалось зменшення кількості тимусних часточок. Так, якщо у курей 110-добового віку даний показник становив 4,88±0,09 шт., то у дослідній групі 5,3±0,10 шт. (р<0,05). Також у контрольній групі курей відмічали меншу площу КР, яка становила 45,68±0,74 %, тоді як в дослідній групі даний показник достовірно зростав до 53,04±0,58 (р<0,05). «Авесстим™» впливав на зростання тимусних тілець в часточці. У всіх дослідних курей спостерігаєлось достовірне зростання даного показника.

Таким чином, застосування імуномодулятору «Авесстим™» щойно вилупленим курчатам в умовах інкубаторію – аерозольно, потім шляхом випоювання із розрахунку 10 мл на 1 літр води (1:1000), за дві доби до вакцинації та дві доби після неї не викликає побічних ефектів, стимулює розвиток імунних утворень, що проявляється збільшенням кількості та розмірів лімфоїдних вузликів в периферичних органах імуногенезу, сповільнює процеси інволюції клоакальної сумки, впливає на зростання площі кіркової речовини в тимусі, кількості тимусних тілець в часточці та індексу кори, про що свідчать наші морфометричні дослідження.


1. Балашов, В. В. Влияние препарата Ветостим на некоторые гематологические показатели и иммунный статус цыплят-бройлеров при профилактике болезни Ньюкасла и инфекционного бронхита кур [Текст] / В. В. Балашов, В. И. Плешакова // Ученые записки Казанской государственной академии ветеринарной медицины им. Н.Э. Баумана, 2013. –Т. 214. – С. 77–82.

2. Голубев, Д. С. Влияние иммуностимулятора калия оротата на иммуноморфогенез при пероральной ассоциированной и раздельной вакцинации против ньюкаслской болезни и инфекционного бронхита [Текст]: автореф. дис. на соиск. науч. ст. канд. вет. наук : спец. 16.00.02. «Патология, морфология и онкология животных» / Д. С. Голубев. – Витебск. – 2002. – 22 с.



110

3. Бушуєва, І. В. Застосування препарату Авесстимтм для підвищення ефективності вакцинопрофілактики та вплив препарату на резистентність курчат [Текст], [Електронний ресурс] / І. В. Бушуєва, А. В. Березовський, Є. Г. Книш, О. І. Панасенко // Scientific Journal «ScienceRise», 2014. – №4/1(4) – С. 94–97. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/texc_2014_4(1)__20.

Коваленко Ірина

аспірант Науковий керівник: д.в.н. Фотіна Г.А.


ВИЗНАЧЕННЯ МИЮЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТА БАКТЕРИЦИДНОГО

РОВЕДЕННЯ ПРЕПАРАТУ САНСТІМ

При виборі дезінфікуючого засобу потрібно звертають увагу не тільки на його бактерицидні властивості, токсичний вплив але і не менш важливим є його миючі властивості при різних температурах застосування. Нами було проведені дослідження з вивченню миючих властивостей та бактерицидного розведення препарату «СанСтім» за різних температур.

Використовували скляні пластинки розміром 60 на 90 мм. На кожну пластинку наносили по 5-6 капель забруднюючого компоненту та розмазували його по всій поверхні скла. Забрудненні пластинки загружали у кювети і вливали по 200 мл 0,3% робочого розчину СанСтім при температурі 300С. В якості контролю використовували 3% розчин кальцинованої соди. Витримували 30 хвилин. Забруднення змивали під проточною водою та зважували на аналітичних вагах.

Розраховували за формулою:

%100101

02

xmm

mmX

−−−= , де: м0 – маса початкової чистої пластинки, г; м1 –

маса забрудненої пластинки, г; м2 – маса очищеної пластинки. За результат приймали середньоарифметичне трьох паралельних

визначень [1, 2 3 ]. Було визначено, що при концентрації 0,3% розчину коефіцієнт миючої

здатності наблизився до показника 85,8%. Прийнято рахувати, якщо при застосуванні даної методики мийний ефект сягає близько 80% – то це вказує на добру мийну здатність дослідного препарату.



111

Таблиця 1 Показники мийних властивостей концентрації робочого розчину СанСтім

(M±m) Сануючий розчин Маса пластинок

до початку досліду (m0), г

Маса забруднених пластинок (m1), г

Маса очищених пластинок (m2), г

Миюча здатність, %

3% розчин кальцинованої соди

21,674± 0,017 21,832± 0,019 21,713± 0,017 75,3

0,3 % Санстім

21,695± 0,028 21,857± 0,012 21,75± 0,015 85,8

В нашому досліді контрольний засіб (3% розчин кальцинованої соди)

показав мийну здатність що рівнялася 75,3%. На основі отриманих даних можна зробити висновок, що досліджувана концентрація робочого розчину СанСтім виявляють виражену мийну здатність.

При встановленні температурного коефіцієнта препарату "СанСтім" ми довели, що температурний коефіцієнт (ТК) характеризує ступінь зміни бактерицидних властивостей дезінфікуючого препарату під час застосування його робочих розчинів різної температури (табл. 2) [1, 2, 3].

Таблиця 2 Результати визначення бактерицидного розведення препарату «СанСтім»

за різних температур (п = 7, р<0,05)

№ колби Розведення Температура робочого розчину, °С

0 10 20 30 40 50 1 1:50 — — — — — — 2 1:70 — — — — — — 3 1:98 — — — — — — 4 1:137,2 — — — — — — 5 1:192,1 — — — — — — 6 1:268,9 — — — — — — 7 1:376,5 — — — — — — 8 1:527,1 — — — — — — 9 1:737,9 + — — — — + 10 1:1033,1 + + + + + +

Обчислення температурного коефіцієнта проводили за бактерицидним

розведенням дезінфікуючого препарату, визначеного в межах температур від 0 С до 50 °С з інтервалом 10°С у дослідах з використанням двохмільярдної зависі (за оптичним стандартом) S. aureus (штам № 209-Р) при експозиції 30 хвилин та температурі робочих розчинів 0, 10, 20, 30, 40, 50°С.

З результатів, наведених у таблицях, видно, що бактерицидне розведення "СанСтім" за різних температур становить: t 0°С - 1: 376,5; t10°С - 1:527,1; t20°С - 1: 527,1; t30 °С - 1: 527,1; t40 °С - 1: 527,1; t50 °С - 1:737,9. За одиницю (ТК=1,0) приймали бактерицидне розведення досліджуваного препарату за



112

температури 20°С. Визначення ТК проводили шляхом ділення показника бактерицидного розведення препарату за температур: 0, 10, 20, 30, 40, 50 °С на показник бактерицидного розведення дезінфектанту за температури 20 °С. Температурний коефіцієнт препарату "СанСтім" при даних температурах становить: ТК 0° = 376,5/527,1 = 0,714; ТК 10° = 527,1/527,1 = 1; ТК+20° = 527,1/527,1 = 1; ТК 30° = 527,1/527,1 = 1; ТК 40° – 527,1/527,1 = 1; ТК 50° = 376,5/527,1 = 0,714.

З аналізу отриманих результатів видно, що бактерицидна активність препарату «СанСтім» за температури 0°С і 50 °С знижується в 1,4 раза (ТК 50° = 376,5/527,1 = 0,714) оптимальною є температура 10-40 °С.


1. Рекомендації щодо санітарно-мікробіологічного дослідження змивів з поверхонь тест-об’єктів ветеринарного нагляду і контролю: Рекомендації / Якубчак О.М., Хоменко В.І., Коваленко В.Л. та ін.. – К.: НАУ, 2004. – 15 с.

2. Афиногенов, Г.У., Домород А.А., Краснова М.В. Оценка методов изучения эффективности дезинфектантов и антисептиков [Текст] / Г.У. Афиногенов, А.А. Домород, М.В. Краснова // Актуальные проблемы дезинфектологии в профилактике инфекционных и паразитарных заболеваний. – Москва, 2002. – С. 104-105.

3. Штайнхаудер, К. Эффективность испытания дезинфицирующих средств по нормам EN в рамках норм FDA для фармацевтической промышленности [Текст] / К. Штайнхаудер // Чисте помещения и технололгические среды. – 2007. - №2. – С. 24-27.



113

Лігоміна Ірина к.вет.н, доцент

Кужелюк Катерина слухач магістратури


ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТУМУСУ КОРІВ ЖИТОМИРСЬКОГО

РЕГІОНУ

Механізм пошкодження або пригнічення імунної системи організму в зоні іонізуючого випромінювання вкладається у відому схему дії стресу на функціональну активність тимуса [1].

Внаслідок тривалої дії іонізуючого випромінювання можливі два варіанти: організм адаптується до впливу радіації, або розвивається імунодефіцитний стан [2–3]. Розвиток патологічних процесів залежить від стану природної резистентності, а також від імунних реакцій кровотворної системи, які є найбільш чутливими до дії проникаючої радіації [4–5].

З метою вивчення структурних змін в тимусі під дією радіоактивного випромінювання були проведені гістологічні дослідження. Вибір тимуса великої рогатої худоби, як об’єкта для досліджень, пояснюється тим, що тимус належить до центральних органів імунної системи, контролює її формування та повноцінне функціонування. Свою регулювальну імунну функцію тимус здійснює безпосередньо, формуючи різноманітні популяції Т-лімфоцитів, які мають найважливіше значення у розвитку як клітинного, так і гуморального імунітету.

При гістологічному дослідженні часточкова будова тимуса збережена, часточки в окремих місцях втрачали полігональність, а деякі з них набували витягнутої форми.

Міжчасточкові перегородки були дещо потовщені. У окремих випадках спостерігали збільшення мозкової тканини внаслідок звуження кіркової та незначне стирання межі між ними. В кірковій речовині органа в поодиноких випадках спостерігали локалізовані скупчення тимоцитів.

У місцях відсутності тимоцитів (ділянках структури тимусу) виявляли макрофаги з фагоцитованими тимоцитами або їх фрагментами (рис. 1).

Тільця Гассаля локалізувалися у мозковій речовині часток вилочкової залози. Окремі тільця Гассаля часто зливались у більш великі структури із еозинофільною субстанцією в центрі. З точки зору розвитку інволютивних процесів у вилочковій залозі певну цікавість являє вміст загальних ліпідів у тканинах органу. Тут спостерігали нагромадження ліпоцитів у міжчасточковій сполучній тканині та субкапсулярній зоні часток тимуса (рис. 2).

Подібні явища пов’язані з інволютивними процесами, можуть характеризувати зниження морфо-функціональної активності тимуса.



114

Рис. 1. Втрата полігональності часточок тимуса: а-часточка, б-кіркова тканина, в-мозкова тканина, г-міжчасточкова сполучна тканина,

д-ліпоцити (жирова тканина). Х 56. Забарвлення гематоксиліном та еозином У тимусі гістологічні зміни спостерігалися, переважно, в кірковій

речовині, в якій зменшується кількість лімфоцитів. Часточки зморщуються. У них з’являються епітеліальні клітини і тільця Гассаля, тучні клітини і макрофаги з вакуолізованою цитоплазмою. Такі структурні зміни можливі при акцидентальній інволюції тимуса, пов’язаній з інтенсивною міграцією лімфоцитів із кіркової частини часток у кров і з загибеллю їх у самому органі.

Рис. 2. Ліпоцити в міжчасточковій сполучній тканині: а-часточка, б-кіркова тканина, в-мозкова тканина, г- міжчасточкова сполучна

тканина, д-нагромадження ліпоцитів в міжчасточковій сполучній тканині. Х 56. Забарвлення гематоксиліном та еозином


1. Москалев, Ю.И. Современные представления о действии



115

ионизирующих излучений на млекопитающих и проблемы нормирования [Текст] //Мед. радиол.– 1985. – № 6. – С. 6–72.

2. Распределение и биологическое действие радиоактивных изотопов / Н.А. Запальская, А.В. Федорова, Л.Н. Лаврентьев и др. / Под ред. Ю.И. Москалева. – М.: Атомиздат, 1966. – 381 с.

3. Посібник з інвазійних, інфекційних та незаразних хвороб синей [Текст] : навч. посіб. /Ю.Ю. Довгій, В.Ф. Галат, О.Є. Галатюк [та ін.]; за ред. Ю.Ю. Довгія. – К.: Урожай, 2010. – 328 с.

4. Лігоміна, І.П. Неспецифічна резистентність і кровотворення та методи корекції у великої рогатої худоби в зоні з малоінтенсивним іонізуючим випромінення / І.П. Лігоміна [Текст] //Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 1999. – Вип. 8, ч.1 – С. 149–153.

5. Лігоміна, І.П. Стан кровотворення та деякі показники неспецифічної резистентності у корів третьої та четвертої зон радіоактивного забруднення / І.П. Лігоміна [Текст] //Вісник Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Біла Церква, 2001. – Вип. 18 ч.1 – С. 91–97.

Меженська Наталія

к.в.н., доцент Національний університет біоресурсів

і природокористування України м. Київ

СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕПІЗООТОЛОГІЧНОГО

(ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО) НАГЛЯДУ ТА КОНТРОЛЮ ЗГІДНО МІЖНАРОДНИХ ВИМОГ

Стратегією національної безпеки України визначено необхідність вжиття

заходів для забезпечення біологічної безпеки, унеможливлення поширення небезпечних інфекційних хвороб та підтримання міжнародних зусиль у цій сфері. Тому вирішення низки проблем забезпечення епізоотологічного (епідеміологічного) благополуччя держави здійснюється у співпраці та / або при контролі міжнародних організацій, таких як Всесвітня організація з охорони здоров’я тварин (МЕБ), ФАО (англ. FAO), СОТ, що вимагає від вітчизняних фахівців не тільки знання прийнятої за кордоном методології та професійної мови, а й використання їх на практиці .

В протиепізоотичній та протиепідемічній діяльності міжнародних організацій і багатьох країн світу нині широко впроваджені науково



116

обґрунтовані та апробовані форми та принципи роботи епізоотологічний (епідеміологічний) нагляд і контроль. Значення і роль цих понять у процесі вивчення епізоотології підтверджені міжнародним досвідом.

Поняття нагляд (англ. supervision) відносять до елементів адміністративного права та визначають як здійснення спеціально уповноваженими органами цільового спостереження (англ. targeted surveillance) за станом законності, фіксації його порушень і вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності. Суб’єктами здійснення нагляду є державні органи [1].

Таким чином, епізоотологічний (епідеміологічний) нагляд ‒ це діяльність уповноважених державних органів управління ветеринарної медицини та державних установ ветеринарної медицини, спрямована на попередження, виявлення та припинення порушень органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами, їх керівниками та іншими посадовими особами, індивідуальними підприємцями, їх уповноваженими представниками (далі – юридичні особи, індивідуальні підприємці) і фізичними особами, встановлених відповідно до міжнародних договорів, законів та прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами в області забезпечення благополуччя тварин у популяції та захисту населення від хвороб, спільних для людей і тварин, за допомогою організації та проведення періодичних перевірок органів, установ та, вжиття передбачених законодавством заходів щодо припинення і (або) усунення наслідків виявлених порушень. Тобто діяльність уповноважених державних органів спрямована на систематичне спостереження за виконанням вимог законодавства в сфері забезпечення благополуччя тварин у популяції та захисту населення від хвороб, спільних для людей і тварин, аналізу та прогнозування стану виконання вимог законодавства в сфері забезпечення благополуччя тварин у популяції та захисту населення від хвороб, спільних для людей і тварин при здійсненні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, індивідуальними підприємцями та громадянами своєї діяльності щодо профілактичних і протиепізоотичних заходів.

Здійснення епізоотологічного (епідеміологічного) нагляду покладено на уповноважені державні органи управління ветеринарної медицини (державний епізоотологічний (епідеміологічний) нагляд) та державні установи ветеринарної медицини що розташовані на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (регіональний державний епізоотологічний (епідеміологічний) нагляд) відповідно до їх компетенції у порядку, встановленому вищими виконавчими органами державної влади які реалізують державну політику у галузі ветеринарної медицини. Посадові особи, що здійснюють епізоотологічний (епідеміологічний) нагляд, є державними ветеринарними інспекторами.

Ключовими елементами епізоотологічного (епідеміологічного) нагляду є:



117

– перевірка дотримання чинного законодавство в галузі ветеринарної медицини;

– проведення епізоотологічного (епідеміологічного) розслідування спалахів захворювань;

– реагування та прийняття рішень при надзвичайних ситуаціях; – залучення до відповідальності за порушення законодавства в галузі

ветеринарної медицини. Щодо питань контролю, то його визначають як вид управлінської

діяльності, який здійснюється на основі спостереження (англ. surveillance) за поведінкою керованої системи (контроль за хворобами) з метою забезпечення оптимального її функціювання – звільнення країни від хвороб (вимірювання досягнутих результатів і співвіднесення їх із очікуваними результатами). На основі даних контролю здійснюється адаптація системи, тобто прийняття оптимальних управлінських рішень (удосконалення методів контролю в країнах з випадками інфікування) [2, 3].

Стратегія епізоотологічного (епідеміологічного) контролю полягає в інтеграції методів контролю над хворобами і залежить від рівню контроля (державний, регіональний та глобальний МЕБ).

Ключовими елементами епізоотологічного (епідеміологічного) контролю є:

– оцінка діяльності ветеринарних служб; – ризик-орієнтоване спостереження за хворобою; – система діагностики; – специфічна профілактика; – заходи реагування.


1. Битяк, Ю.П Адміністративне право України: підручник. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pravoznavec.com.ua/books/252/18630/13/).

2. Контроль (значення) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki.

3. Загальна епізоотологія: підручник [Текст] : за ред. Б. М. Ярчука, Л. Є. Корнієнка. – Біла Церква, 2002. – 656 с.

4. Матеріали курсу базової епідеміології та аналізу ризиків для працівників офіційних ветеринарних служб. – Київ, 2011–2014 рр. – 1014 с.

5. National Training and Education (NTE) [Electronic resource] / Mode of access: www.training.fema.gov.

6. National Response Framework [Electronic resource] / Mode of access: www.fema.gov/emergency/nrf.

7. Матеріали тренінгу з питань епідеміологічного спостереження за здоров'ям тварин на основі оцінки ризику в рамках роботи Швейцарсько-Українського проекту SAFOSO AG «Створення системи контролю за безпечністю харчових продуктів на основі оцінки ризиків у циклі виробництва



118

та збуту молочних продуктів». [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.safoso.com.ua/

Назаренко Олександр

аспірант, Науковий керівник: д. в.н., професор Євстаф’єва В. О.

Мельничук Віталій завідувач навчально-наукової лабораторії паразитології

Полтавська державна аграрна академія м. Полтава

ПОШИРЕННЯ ВАРООЗУ БДЖІЛ В УМОВАХ ОДНООСІБНИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ГРЕБІНКІВСЬКОГО РАЙОНУ

Бджільництво – галузь сільського господарства, яка виробляє цінний

продукт харчування – мед, а також сировину для промисловості – віск. На заваді розвитку галузі стоять заразні й незаразні хвороби бджіл та їх розплоду, які завдають значних збитків бджільництву. До таких хвороб належить і варооз. Ця хвороба наносить велику шкоду бджолиній сім’ ї на всіх фазах її розвитку впродовж року [1, 2]. Збудник вражає розплід і паразитує на робочих бджолах, трутнях та матках. Пошкоджуючи хітиновий покров дорослої бджоли, кліщ висмоктує гемолімфу, виснажує жирове тіло комахи і може бути причиною виникнення супутніх хвороб. Паразитуючи у розплоді, кліщ призводить до появи деструктивних нежиттєздатних бджіл. Бджолосім’ ї при значному уражені збудником вароозу слабшають і гинуть, найчастіше в період зимівлі [3, 4].

У зв’язку з цим актуальним є вивчення поширення вароозу бджіл на території різних регіонів України.

Дослідження проводили в осінній період 2016 року в умовах пасік одноосібних селянських господарств (ОСГ) Гребінківського району Полтавської області на бджолиних сім’ях за відсутності розплоду. Ступінь ураження бджіл збудником вароозу досліджували згідно загальноприйнятої методики безпосередньо на пасіці [5]. Візуально встановлювали кількість кліщів на одній бджолі. Статистичну обробку даних проводили за допомогою комп’ютерної програми MS Excel 2003. Визначали середнє арифметичне (М) та його похибку (m) [6].

За результатами власних досліджень встановлено значне поширення вароозної інвазії бджіл в умовах ОСГ Гребінківського району. Показники



119

ураження бджолосімей кліщем наведені в таблиці. Таблиця 1

Поширення вароозу бджіл на території Гребінківського району

№ з/п

Власник пасіки

Досліджено / уражено вуликів

% ІІ, min−max

(екз. кліщів на бджолу)

% ураженості на 100 бджіл,

M±m

1. Чечіль В. В. 8 / 8 100,0 1−4 2,78±0,47

2. Андрієчко Р. В. 11 / 5 45,5 1−3 2,22±0,87

3. Назаренко О. С. 18 /18 100,0 1−3 2,46±0,34

4. Зінченко О. В. 8 / 8 100,0 1−2 2,72±0,49

5. Чигрин С. В. 6 / 6 100,0 1 1,55±0,35

6. Мащенко А. В. 9 / 7 77,8 1−2 1,90±0,33

7. Кобаль О. М. 6 / 6 100,0 1−4 4,21±0,47

8. Шкурко В. В. 8 / 8 100,0 1−3 3,28±0,51

9. Жолобецький М. В. 9 / 8 88,9 1−3 2,03±0,44

10. Комар А. В. 6 / 6 100,0 1−2 2,48±0,60

11. Степанович В. М. 4 / 4 100,0 1−4 2,55±0,69

12. Школяр В. С. 4 / 4 100,0 1−2 1,62±0,65

Всього 97 / 88 92,7 1−4 2,51±0,15

Середня екстенсивність вароозної інвазії бджіл на території

Гребінківського району становила 92,7 % за інтенсивності інвазії – від 1 до 4 екз. кліщів на одній бджолі. Причому, середній відсоток ураження був на рівні 2,51±0,15 %. 100,0 %-ве ураження вуликів кліщем встановлювали в 9-ти з 12-ти пасік. В інших трьох пасіках (ОСГ Андрієчко Р. В., Мащенко А. В. та Жолобецький М. В.) екстенсивність вароозної інвазії коливалася в межах від 45,5 до 88,9 %. Відсоток ураженості бджіл на території Гребінківського району знаходився в межах від 1,55±0,35 до 2,78±0,47 %.

Отже, варооз бджіл є поширеною інвазією бджіл в умовах одноосібних селянських господарствах Гребінківського району, середня екстенсивність вароозної інвазії становить 92,7 %.

Показник інвазованості бджіл знадиться в межах від 1 до 4 екз. кліщів на бджолі, а відсоток ураженості на 100 бджіл – від 1,55±0,35 до 2,78±0,47 %.


1. Аветисян, Г. А. Пчеловодство [Текст] : учебник для студентов высш. с.-х. учеб. заведений / Г. А. Аветисян. – М. : Колос, 1982. – 319 с.

2. Гробов, О. Ф. Болезни и вредители пчел [Текст] : учебник / О. Ф. Гробов, А. К. Лихотин. – М.: Агропромиздат, 1989. – 239 с.

3. Квасников, А. К. Варроатоз медоносных пчел [Текст] /



120

А. К. Квасников. – К., 1990. – 72 с. 4. Гробов, О. Ф. Болезни и вредители медоносних пчел [Текст] :

справочник / О. Ф. Гробов, А. М. Смирнов, Е. Т. Попов. – М. : Агропромиздат, 1987. – 335 с.

5. Методическим указаниям по экспресс-диагностике варроатоза и определению степени поражения пчелиных семей клешами варроа в условиях пасеки [Электронный ресурс] : ГУВ МСХ СССР от 16 января 1984 г. – Режим доступа : http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_11918.htm. – Название с экрана.

6. Лапач, С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel [Текст] / С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. – К.: Морион, 2000. – 320 с.

Островерхова Ірина

аспірант Наукові керівники: д.б.н., професор Кошевой В. П.

д. в. н., професор Скляров П. М. Харківська державна зооветеринарна академія

м. Харків

ПОКАЗНИКИ ГОМЕОСТАЗУ У ВАГІТНИХ І НЕ ВАГІТНИХ ОВЕЦЬ ЗА ДЕФІЦИТНОЇ НА КАРОТИН ТА ЦИНК ГОДІВЛІ

Як відомо недостатня годівля чинить негативний вплив на показники

гомеостазу та зокрема на репродуктивну функцію організму у тварин. Характерною особливістю деяких вітамінів та мінеральних речовин є те, що вони не синтезуються в живих організмах і повинні регулярно надходити з кормами і водою. Крім того, більшість ессенціальних макро- і мікроелементів не здатні накопичуватися в організмі тварин, навіть при їх високому вмісті в зовнішньому середовищі, тому доцільно приділяти підвищену увагу до раціону тварин [3].

За вагітності в організмі самки відбувається ряд адаптаційно-пристосувальних процесів, спрямованих на забезпечення адекватного перебігу гестаційного періоду, росту й розвитку плода. Така перебудова обумовлює зміни, у тому числі й у системі гомеостазу. Визначення цих показників може бути складовою моніторингових досліджень, а також основою розробки терапевтичних та превентивних заходів.

У зв’язку з цим нами було проведене дослідження, метою яких було вивчення показників гомеостазу у вагітних і не вагітних овець за дефіцитної на



121

каротин та цинк годівлі. Спочатку було проведено дослідження кормів на поживність, за

результатами якого встановлено, що раціон овець у зимово-весняний період є не збалансованим за цинком та каротином. Так вміст цинку був нижчий за рекомендовані норми на 33,7 %, а каротин на – 34,1 %.

Біологічна роль життєво необхідних мікроелементів та вітамінів зараз добре відома і не викликає сумніву [2]. Такі речовини як каротин (вітамін А) та цинк стали об’єктом підвищеної уваги. Тривалий дефіцит каротину (вітаміну А) призводить до значного зниження показників відтворної здатності тварин. Витрата вітаміну зростає у високопродуктивних тварин, в період вагітності і лактації [4]. Серед ессенціальних мікроелементів особливе місце займає цинк. Він присутній у всіх клітинах організму, бере участь у різних метаболічних процесах, є складовою більше 200 ферментів [1].

При досліджені показників гомеостазу вагітних та невагітних овець з дефіцитом цинку та каротину в раціоні, вивчали такі показники, як: гемоглобін, еритроцити, загальний білок, альбуміни, глобуліни, загальний кальцій, неорганічний фосфор, калій, цинк, вітамін А.

Встановлено, що показники гемоглобіну у вагітних овець у порівнянні з не вагітними зменшились на 17,38 %, еритроцити на 9,7 %, загальний білок на 10,12 %, альбуміни на 13,09 %, глобуліни на 4,24 %, загальний кальцій на 11,08 %, неорганічний фосфор на 13,19 %, калій на 6,54 %, цинк на 26,05 %, вітамін А на 29,33 %. З цих даних можна зробити висновки, що незбалансована годівля овець, негативно впливає на стан гомеостазу, що підтвердили дослідження.

Це зобов’язує спеціалістів в період вагітності слідкувати за станом годівлі та утримання овець, і якщо усунення причин порушень годівлі та утримання пов'язано з певними труднощами, і усунути їх неможливо, то необхідно проводити фармакологічну корекцію. Саме це буде метою наших наступних досліджень.


1. International Zinc Association [Electronic resource]. – Access mode : http://www.zincworld.org/zinc_health.html.

2. Кошевой, В. П. Проблеми відтворення овець та кіз і шляхи вирішення : монографія [Текст] / В. П. Кошевой, П. М. Скляров, С. В. Науменко / за заг. ред. В. П. Кошевого. – Харків– Дніпропетровськ: Гамалія, 2011. – 467 с.

3. Кучинский, М. П. Биоэлементы – фактор здоровья и продуктивности животных : монография [Текст] / М. П. Кучинский. – Минск : Бизнесофсет, 2007. – 372 с.

4. Нефедова, В. Н. Витамин А в животноводстве и ветеринарии [Текст] / В. Н. Нефедова, С. В. Семенченко, А. С. Дегтярь // Научно-методический электронный журнал «Концепт». – 2015. – Т. 30. – С. 176–180. – URL: http://e-koncept.ru/2015/65106.htm.



122

Пастернак Аліна асистент

Харківська державна зооветеринарна академія Науковий керівник: д.в.н., професор Скляров П.М.


д.б.н., профессор Кошевой В.П. Харківська державна зооветеринарна академія

м. Харків

ДИСТАНЦІЙНО-БЕЗКОНТАКТНА ТА НЕІНВАЗІЙНА ДІАГНОСТИКА ПАТОЛОГІЙ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ КОРІВ ЛАКТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

ТА МЕТОДИ ТЕРАПІЇ

Сучасне ведення тваринництва можна розділити на два типи: «традиційне» та індустріальне. Проблема першого, як правило, низька якість кормів і умов утримання у зимово-весняний період, що негативно впливає на організм у цілому та на молочну залозу зокрема. В індустріальному скотарстві використовуються корови з високою продуктивністю. Підвищення продуктивності адекватно знижує репродуктивну здатність тварин, і фізіологічні процеси легко переводяться у патологічні. Актуальною є проблема дії екологодефіцитообумовлених факторів на організм, що завершується виникненням дисбалансу у прооксидантно-антиоксидантній системі та розвитком цитотоксичної гіпоксії і обумовлює мастодистрофію. Пріоритетним є розробка ранньої діагностики мастодистрофії та ефективної терапії і профілактики.

Підходами щодо виконання розробок з врахуванням інноваційності є інформація про дію екологодефіцитообумовлених факторів, недостатності каротину (вітаміну А), цинку на баланс прооксидантно-антиоксидантної системи та розвиток цитотоксичної гіпоксії. Зростає концентрація вільнорадикальних окислів та знижується антиоксидантний захист. Це завершується розвитком дистрофічних процесів у мамарних епітеліоцитах та клітинах продуцентах імуноглобулінів. Виникає мастодистрофія, що під час лактації призводить до зростання кількості соматичних клітин у молоці. Потім можуть розвиватися комбінації декількох патологічних процесів: порушення кровообігу, запалення, дегенерація, які прийнято об'єднувати під рубрикою «типових загальнопатологічних процесів».

Дослідження проводились на базі господарств Науково-педадогічного центру Харківської державної зооветеринарної академії Дергачівського, ТОВ «Маяк» Чугуївського, ТОВ «Дельта» Нововодолазького районів Харківської області.

Головною метою, що диктується практикою ветеринарної медицини, є



123

виявлення найбільш ранніх стадій патологічного процесу. Саме тому нами пропонується дистанційно-безконтактна, неінвазійна діагностика патологій молочної залози корів з виведенням термо- і сонограм. Ці методи дозволяють виявляти патологічний процес на ультраструктурному рівні, де він проходить дійсно ранні, ще нічим зовнішньо (симптоматично) не виявлені фази свого розвитку.

Наша розробка має інноваційний характер з сучасним рішенням та методикою використання інформаційно-технічних приладів. Методи діагностики з використанням ультразвуковх сканерів та тепловізора забезпечують виявлення патологічних процесів на початковій стадії розвитку.

Мастодистрофію можна упередити, використовуючи препарати, що збільшують вміст тканинних антиоксидантів та підвищують резистентність клітин до ушкоджуючої дії продуктів вільно-радикальних реакцій.

Застосування розроблених нами комплексних препаратів на основі нано- біоматеріалів проводиться аргументовано і цілеспрямовано на фоні дефіцитообумовлених факторів та порушеннях прооксидантно-антиокидантної системи в організмі корів.

Впровадження розробки сприяє нормалізації показників прооксидантно-антиоксидантної системи, кисневого метаболізму, підвищення рівня каротину, (вітаміну А) та цинку в організмі корів, забезпечує реабілітацію молочної залози.

В цілому наші новітні розробки та їх раціональне використання сприяють підвищення рентабельності ведення галузі молочне скотарство. Конкретними позитивними впливами від застосування діагностично-терапевтичного впровадження є підвищення молочної продуктивності та якості молока (його сортності) від 15 до 40 % по конкретній тварині.


1. Фотіна, Т. І. Сучасний метод діагностики прихованих маститів [Текст] / Т. І. Фотіна, А. Г. Левченко // Вісник Сумського національного аграрного ун-ту : науковий журнал. – Сер. «Ветеринарна медицина» / Сумський НАУ. – Суми, 2012. – Вип. 7(31). – С. 102-107.

2. Neeraj Dilbaghi, Harmanmeet Kaur, Ritesh Kumar, Pooja Arora, Sandeep Kumar. Nanoscale device for veterinay technology: Trends and future prospective [Text] / Adv. Mat. Lett. 2013, 4(3), 175-184

3. Пастернак А.М. Диференційна діагностика серозного, катарального, гнійного та фібринозного маститів у корів з використання УЗД-сканера та тепловізора [Текст] / Пастернак А.М., Кошевой В.П.//Збірник наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії. – 2012.– Вип. 25.– Ч.2 –. С.142-147.



124

Петров Роман к.в.н., доцент

Муравйов Федір аспірант


ВИКОРИСТАННЯ ОЗОНУВАННЯ ДЛЯ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ ВІД AEROMONAS HYDROPHILA

В наш час розробляються спроби застосування озонових технологій,

зокрема в рибництві, із метою знезараження води, дезінфекції обладнання та інвентарю, профілактики й терапії у риб [1-3]. Озон рекомендований для застосування в рибницьких господарствах Міжнародним ветеринарно-санітарним кодексом з водних тварин (1999) [4].

Озон – сильний окиснювач і дезінфектант органічних речовин [2]. Застосування озону в рибництві має свої переваги і недоліки. Після озонування воду деякий час відстоюють, оскільки може загинути риба [5]. При використанні озону виникає потреба в застосуванні біологічно активних фільтрів для видалення утворених побічних продуктів. Через високий окислювально-відновний потенціал озон переводить броміди в бромати, які є сильними канцерогенами; не забезпечує залишкової дезінфікуючої дії; вимагає значних початкових витрат на обладнання; при взаємодії зі складними органічними сполуками розщеплює їх на фрагменти, які є живильним середовищем для мікроорганізмів; має високу корозійну активність до металів [6, 7].

Метою наших досліджень було визначення впливу озону на збудника аеромонозу коропів - Аeromonas hydrophila (A. hydrophila) при перевезенні рибопосадкового матеріалу й товарної риби за допомогою озонатора GL-3188A. Для дослідження впливу озону на стійкість A. hydrophila у воді використовували зразки води, узятої з різних джерел, - водопровідну воду, артезіанську воду, ставкову воду.

Результати проведення дослідів при різних концентраціях залишкового озону й експозиціях (від 120 сек. до 3 хв.) подаються в таблиці 1.

Аналізуючи дані, наведені у таблиці 1, можемо сказати, що дія озонатора протягом 120 с. забезпечує інактивацію A. hydrophila у водопровідній, артезіанській воді, а протягом 240 с. - інактивацію аеромонад у ставковій воді.

В усіх випадках обробки води з різних джерел після закінчення часу роботи озонатора отримано ефект знезараження до 100 %, що свідчить про ефективність зазначеного методу знезараження води який може бути використаний при перевезенні рибопосадкового матеріалу й товарної риби.



125

Таблиця 1 Результати знезараження води з різних джерел від A. hydrophila за

допомогою озонатора GL-3188A (M±m, n=30)

Проба води

Час роботи приладу,

с.

Експозиція після

озонування, с.

Концентрація озону у воді

мг/л

Концентрація мікроорганізмів в

об’ємі 5 л. Ефективність знезараження,

% до обробки м.кл.

після обробки, КУО/см3

Водопровідна вода

120 0 13,2 1×106 53,0±4,0 99,9947 60 10,1 1×106 25,0±2,0 99,9975 120 8,3 1×106 19,0±2,5 99,9981

Артезіанська вода

180 0 19,1 1×106 36,0±3,0 99,9964 60 15,1 1×106 14,0±2,0 99,9986 120 11,6 1×106 7,0±3,5 99,9993

Ставкова вода

240 0 26,2 1×106 23,0±3,0 99,9977 60 20,9 1×106 15,0±2,5 99,9985 120 16,7 1×106 4,0±2,5 99,9996


1. Использование озона в рыбном хозяйстве [Текст] / [Жаворонков Н.И., Васильков Г.В., Махно П.М. и др.]. – М.: Агропромиздат, 1986. – 6 с.

2. Соломаха, Н.А. Применение озона в животноводстве [Текст] / Н.А. Соломаха, П.Е. Шкарлат // Материалы научно-практической конференции. – Москва: Изд-во Российского университета дружбы народов, 1997. – С. 85-86.

3. Horvath, M. Ozone [Text] / M. Horvath, L. Bilizky, J. Huttner - Amsterdam: Elsevier, 1985. – 346 р.

4. Ветеринарно-санитарный кодекс водных животных [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу до ресурсу: www.fsvps.ru/fsvpsdocs/ru/ importExport/tsouz/docs/CodexVodnJiv.pdf.

5. Тертишний, О.С. Рибництво з основами гідробіології: навчальний посібник [Текст] / Тертишний О.С., Товстик В.Ф. – Харків: Еспада, 2009. – 288 с.

6. Krasner, S.W. Formation of Control of Bromate During Ozonation of Water Containing Bromide [Text] / S.W. Krasner, W.H. Glaze, H.S. Weinberg // J. AWWA. – 1993. – Vol. 85(5). – Р. 62.

7. Krasner, S.W. The Occurrence of Disinfection By-products in US Drinking Water [Text] / S.W. Krasner // J. AWWA. – 1989. – Vol. 81(8). – Р. 41.



126

Сокульський Ігор к.в.н., доцент

Колеснік Наталія к.в.н., ст. викладач


ДОСЛІДЖЕННЯ МІКРОСКОПІЧНОЇ БУДОВИ СПИННОГО МОЗКУ

І СПИННОМОЗКОВИХ ВУЗЛІВ СТАТЕВОЗРІЛИХ СОБАК

Важливе значення у морфологічних дослідженнях має всестороннє вивченням макро- і мікроструктури тканин тварин та людини [2], в тому числі складу і структурно-функціональних особливостей нервової системи вищих організмів [3, 4].

Тому вивчення морфології адаптивних процесів, які відбуваються в органах нервової системи дозволяє встановити взаємозв’язок організму із навколишнім середовищем, а також закономірності єдності різних частин організму в єдину цілісну систему.

Роботу виконували на кафедрі анатомії і гістології факультету ветеринарної медицини Житомирського національного університету. Об’єктом досліджень був спинний мозок і спинномозкові вузли (СМВ) клінічно-здорових статевозрілих безпорідних собак. У роботі використовували анатомічні, гістологічні, нейрогістологічні, морфометричні та статистичні методи досліджень [1]. Для вивчення морфології клітин та проведення морфометричних досліджень спинного мозку і спинномозкових вузлів серійні зрізи фарбували гематоксиліном та еозином.

Площа поперечного зрізу спинного мозку грудного відділу собак становить 21,31 ± 0,34 мм². Загальновідомо, що групи нервових клітин з однаковим функціональним значенням утворюють ядра сірої речовини спинного мозку. За результатами наших досліджень, в спинному мозку свійського собаки ми виділили такі ядра клітин: власне ядро дорсального рогу, ядро Кларка, латеральне та медіальне проміжні ядра, латеральне та медіальне вентральні ядра. За формою в основному переважають зірчасті та багатогранні, округлі, неправильно округлі та овальні, грушоподібні клітини.

Проведені нами морфометричні дослідження свідчать, що нейрони сірої речовини спинного мозку собаки мають різні розміри – великі, середні і малі. Залежно від об’єму клітин та їх ядер їхнє ядерно-цитоплазматичне відношення різне. Порівняльний морфометричний аналіз об’єму нейронних популяцій шийної та грудної частин спинного мозку свідчать, що вони також мають різні розміри. Так, за результатами наших досліджень, найбільший об’єм ядер властивий нейронам шийного відділу (1313,72±42,45 мкм3). Дещо меншим цей показник є у нейронах грудного – (828,44±27,54 мкм3). Різні об’єми перикаріонів і ядер нейронів зумовлюють і неоднакове їх ядерно-



127

цитоплазматичне відношення (ЯЦВ), яке є показником функціональної активності нервових клітин. За даними наших досліджень, найбільше ЯЦВ у шийній частині мозку, що становить 0,141±0,004, у грудній частині відповідно менше – 0,120 ± 0,003.

Спинномозкові вузли собак грудної частини розміщені краніальніше міжхребцевого отвору і являють собою потовщення дорсальних корінців спинномозкових нервів. У краніальній частині грудного відділу СМВ частіше більшої величини, ніж у середній частині. У дистальній частині спостерігається незначне збільшення даного показника. За результатами органометричних досліджень площа їх повздовжнього розрізу складає 2,52±0,45 мм2. СМВ собак ззовні покриті сполучнотканинною капсулою. Згідно з результатами морфометричних досліджень, товщина сполучнотканинної капсули СМВ залежно від їх розташування різна: найбільша у поперековому (88,89±5,4 мкм) та крижовому (96,45±5,23 мкм) відділах, найменша у грудному (59,26±7,54 мкм).

Перикаріони нейронів мають різний розмір і їх легко класифікувати на малі, середні та великі. Значна частина нервових клітин – округлої форми. За результатами морфометричних досліджень встановлено, що мінімальний об’єм нейроцита становить 2,172 тис. мкм3, а максимальний – 309,453 тис. мкм3. Ряд значень по змінній об’єма ядра нейроцитів варіює також в широких межах від 365,61 до 6178,82 мкм3. Так, середній об’єм ядра малих нейроцитів становив 1300,03±69,38 мкм3, а середніх та великих відповідно 3050,8±229,2 та 3947,71±736,89 мкм3. Найбільший показник ядерно-цитоплазматичного відношення (ЯЦВ) спостерігали у малих нервових клітинах – 0,083±0,003. Середні значення ЯЦВ середніх та великих нейроцитів були наближені і становили відповідно 0,024±0,003 та 0,0178±0,004 одиниць.

У результаті досліджень можна зробити висновок, що морфологія спинного мозку та спинномозкових вузлів у статевозрілих собак зумовлена змінами площі та форми поперечного розрізу досліджених органів, кількістю та розміром нервових клітин, показником ядерно-цитоплазматичного відношення залежно від розмірів нейронів та нейросегментів.


1. Горальський, Л. П. Основи гістологічної техніки і морфофункціональні методи дослідження у нормі та при патології: навч. посіб. [Текст] / Л.П. Горальський, В. Т. Хомич, О. І. Кононський; за ред. Л. П. Горальського. – 2-ге вид. – Житомир : Полісся, 2011. – 288 с.

2. Колеснік, Н. Л. Особливості будови та морфометричних показників спинного мозку собак [Текст] / Н. Л. Колеснік // Вісн. Житомир. нац. агроекол. ун-ту. – 2012. – № 2 (33). – С. 175–178.

3. Сокульський, І. М. Морфофункціональна характеристика та морфометричні показники грудного відділу спинного мозку статевозрілих кролів [Текст] / І. М. Сокульський // Наук. вісн. Львівського нац. ун-ту вет.



128

медицини та біотехнології ім. С. З. Гжицького. – 2008. – Т. 10, № 3 (38). – С. 202–206.

4. Hirose, G. Clonal organization of the central nervous system of the frog. I. Clones stemming from individual blastomeres of the 16-cell and earlier stages [Text] / Hirose G., Jacobson M. // Dev. Biol. – 1979. – Vol. 71. – P. 191–202.

Федоренко Сергій к. в. н., доцент, завідувач кафедри

Кошевой Віктор д. б. н., професор

Харківська державна зооветеринарна академія м. Харків

Скляров Павло д. в. н., професор, професор кафедри


ГОНАДОДИСТРОФІЯ САМОК ЖУЙНИХ

У сучасних умовах робота ветеринарного лікаря дотична як до

традиційного тваринництва, так і до високотехнологічного. Відомо, що збільшення продуктивності тварин негативно впливає на прояви репродуктивної функції, що пов’язано із функціонуванням статевих залоз [1, 4, 6, 8]. У тварин з високою продуктивністю на сучасних технологічних фермах досить часто реєструють патологію яєчників, зокрема гонадо- (чи оваріо-) дистрофія [2, 5, 7, 9].

За неї відбувається порушення морфологічного та функціонального стану гонад, фолікуло- та стероїдогенезу. При світлооптичному дослідженні в яєчниках знаходять зменшення примордіальних фолікулів, разом з тим збільшується кількість атретичних тіл. Зростає число фіброзних тіл на місці атретичних фолікулів і жовтих тіл. Формуються гіалінові утворення, кровоносні судини ушкоджених яєчників розташовані більш щільно. Стінка їх потовщена, гіалінізована, що супроводжується звуженням просвіту. Відбуваються виражені ультраструктурні зміни в інтерстиціальних клітинах, що беруть участь у стероїдогенезі. Ліпіди майже повністю зникають. Збільшується товщина базальної мембрани, вона часто стає багатошаровою. Дистрофічні процеси в яєчниках супроводжуються дезінтеграцією фолікулів на



129

всіх етапах розвитку, порушенням цілісності їх оболонки. При цьому відмічається зниження тінкторіальних властивостей (погано забарвлюються) везикулярних фолікулів.

Дистрофія гонад у корів завершуються масовою атрезією фолікулів. Дегенеративні процеси руйнують яйцеклітини та оточуючі структури. Це клінічно виявляється неповноцінними статевими циклами та як наслідок – неплідністю тварин.

З’ясування механізмів виникнення, розвитку таких патологій та саногенезу заслуговує на увагу та всебічну підтримку. Пріоритетними є питання об’єктивної діагностики гонадопатій, ефективної терапії та профілактики.

У зв’язку з тим, що головними причинами порушень структури і функції яєчників є вплив екологодефіцитообумовлених факторів на організм, то логічним є застосування препаратів на основі нанобіоматеріалів, зокрема «Каплаестрол+OVZn». Він містить каротин, естрогени, карбонат цинку та ортованадат [3].

Його застосування забезпечує збільшення показників вмісту у сироватці крові каротину, вітаміну А та цинку; відновлення балансу прооксидантно-антиоксидантної системи; позитивні зміни у системі кисневого метаболізму; підвищення рівня естрогенів у сироватці крові, відновлення структурно-функціонального стану статевих органів. Терапевтичний ефект від застосування полягає у відновленні структури та функції гонад, прояві еструсу, а також підвищенні рівня заплідненості та зменшенні тривалості неплідності.

За відсутності лікувальних процедур та продовження активної дії негативних екологодефіцитообумовлених факторів на організм дистрофія ускладнюється атрофічними процесами, що завершується гіпогонадизмом. У випадках проникнення та дії патогенних мікробів, тобто розвитку запального процесу, виникає діорганна патологія.


1. Завірюха, В. І. Патологія органів розмноження та стимуляція продуктивності корів [Текст] / В. І. Завірюха, Б. М. Куртяк. – Львів : ТеРус, 1999. – 148 c.

2. Карпюк, В. В. Лечение бесплодных коров с патологией яичников [Текст] / В. В. Карпюк // Актуальные проблемы ветеринарного акушерства и репродукции животных : Мат. междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 75-летию со дня рождения и 50-летию науч.-практ. деятельности проф. Г. Ф. Медведева. – Горки, 2013. – С. 284-287.

3. Комплексні препарати, створені на основі нано-біоматеріалів та їх використання у ветеринарній репродуктології (метод. рек.) [Текст] / [В.П. Кошевой, С.Я. Федоренко, С.В. Науменко та ін.]. – Дніпропетровськ : Пороги, 2016. – 110 с.

4. Кононов, В. П. Проблема совместимости высокой молочной



130

продуктивности, воспроизводительной способности и продуктивной жизни коров в современном скотоводстве [Текст] / В. П. Кононов // Farm Animals. – 2013. – №1. – С. 40-47.

5. Краткое руководство по репродукции животных [Текст] / Пер. Давыдова Н. Ю.; 10-е изд., испр. и доп. – Intervet International bv, 2009. – Ч. 1 и 2. – 176 с.

6. Пути интенсификации воспроизводства стада в скотоводстве : рекомендации [Текст] / [А. В. Глаз, К. К. Заневский, А. А. Козел и др.]. – Гродно : ГГАУ, 2011. – 80 с.

7. Kübar, H. Pathological changes in the reproductive organs of cows and heifers culled because of infertility [Text] / Kübar H., Jalakas M. // J. Vet. Med. A Physiol. Pathol. Clin. Med. – 2002. – Vol. 49, № 7. – Р. 365-372.

8. Lucy, M. C. ADSA Foundation scholar award. Reproductive loss in high-producing dairy cattle: where will it end? [Text] / M. C. Lucy // J. Dairy Sci. – 2001. – Vol. 84, №. 6. – Р.1277-1293.

9. Studies on treatments results from cows with ovarian disorders in relation to year and season [Text] / [E. Ruginosu, M. Sofronie, Bors, I. et al.] // Cercetari agronomice in Moldova. – 2012. – Vol. XLV, Is. 3 (151). – P. 87-100.

СЕКЦІЯ 4 ТЕХНІЧНІ НАУКИ

SECTION 4 TECHNICAL SCIENCES

131

Буй Лілія слухач магістратури

Науковий керівник: к.т.н., доцент Кузьмін О.В. Національний університет харчових технологій

м. Київ

ВИКОРИСТАННЯ ТЕРМОСКЛА, ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ МЕТОД ОБІГРІВУ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО

ГОСПОДАРСТВА

У сучасних умовах конкуренції на ринку готельно-ресторанних послуг все більш вагомим стає питання залучення споживачів та одержання повторного попиту на користування пропонованими послугами шляхом створення максимального рівня комфорту.

Завданням власників підприємств ГРГ є забезпечити найвищий рівень задоволення гостей від їх перебування у готелі чи закладі ресторанного господарства. Це в першу чергу залежить від оптимальності створених мікрокліматичних умов та температурного режиму зокрема. Значну роль також відіграє використання енергозберігаючих та інноваційних технологій.

При дослідженні даного питання доцільно використати метод наукового аналізу, який включає вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи.

Інноваційним методом обігріву підприємств готельно-ресторанного господарства може бути застосування термоскла (скла із електрообігрівом) у віконних отворах.

Теклопакети з електрообігрівом можна використовувати для побутових обігрівачів, для теплих вікон і скляних дахів, для обігріву виробничих і громадських приміщень тощо.

Електроживлення склопакетів із підігрівом здійснюється від мережі змінного струму напругою від 12 до 220 В частотою 50 Гц, через семисторні джерела електроживлення (диммери) або знижуючі напругу трансформатори з системою автоматичного регулювання температури (термостати). У деяких випадках може знадобитися напруга 380 В.

ССЕЕККЦЦІІЯЯ 44 ТТЕЕХХННІІЧЧННІІ ННААУУККИИ

SSEECCTTII OONN 44 TTEECCHHNNIICCAALL SSCCIIEENNCCEESS



132

Прозорий шар з оксидів металів (алюмінію, срібла, титану, міді, олова і цинку) виконує функцію нагрівального елементу. Після нанесення металізованого шару формується струмопровідні покриття із заданим напрямом руху струму, а також визначаються щільність і товщина перерізу провідника. Ця схема індивідуальна для кожного скла з підігрівом і варіюється в залежності від його призначення.

Технічні параметри кожної конструкції розраховуються індивідуально. Виняток становлять типові віконні прорізи, при цьому допускається відхилення геометричних розмірів не більше 15%.

Скло з електропідігрівом можна встановлювати в одно- та двокамерні склопакети з використанням різних видів скла: загартованого, армованого, броньованого, ламінованого, сонцезахисного, що самоочищається, пофарбованого, матового, із візерунком тощо.

Переваги теплопакетів з електрообігрівом: 1. Швидкий обігрів - нагрівання скла будь-яких розмірів і форм до

заданого значення відбувається рівномірно, що сприяє правильному розподілу тепла. Температура поверхні варіюється від 5 до 55 ° С і встановлюється за допомогою терморегулятора. Скло працює від мережі 220В без трансформаторів напруги;

2. Економічність - за рахунок особливої технології обігріву скло швидше прогріває приміщення і довго зберігає тепло навіть при сильному контрасті з вуличною температурою, що знижує споживання електроенергії, а значить - і витрати на неї. А в теплий період скло дозволяє скоротити витрати на кондиціонування;

3. Безпека - скло з підігрівом є міцним матеріалом, який здатний витримати різного роду механічні навантаження. Полотно також можна використовувати в якості датчика проникнення, безпосередньо підключивши до сигналізації;

4. Високий рівень комфорту - скло з обігрівом забезпечує ідеальний температурний режим, при цьому не спалює кисень і не сушить повітря всередині приміщення. Крім того, на склі не утворюється конденсату, відсутні ефект «холодного вікна» і циркуляція частинок пилу в повітрі. Склопакети є оптимальною опалювальною системою для алергіків і астматиків;

5. Селективність - селективні властивості скла з електрообігрівом обумовлені наявністю особливого покриття. Внутрішня поверхня полотна відбиває тепло назад у приміщення навіть у вимкненому стані, не пропускаючи при цьому зовні холодне повітря і літню спеку. Так досягається ідеальний температурний баланс у будь-який час року.

Таким чином, застосування тепло пакетів з електрообігрівом може слугувати інноваційним економічним та екологічним методом обігріву підприємств готельно-ресторанного господарства.



133

Бунько Василь к.т.н., доцент


ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ В РОЗПОДІЛЬНИХ ПРИСТРОЯХ ТП 10/0,4кВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РЕГУЛЮВАННЯ

НАПРУГИ ТА ГЛИБОКОЇ КОМПЕНСАЦІЇ РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ

Однією з гострих проблем енергетичної системи на сьогоднішній день є

забезпечення споживачів розподільних електричних мереж (РЕМ) напругою 0,4-10 кВ якісною електроенергією (ЯЕ). Важливими показниками ЯЕ є рівень і несиметрія напруги, відхилення яких від нормативних показників веде до порушення роботи та зменшення терміну служби електроустаткування та обладнання. При невідповідності нормативних показників електроенергії (ПЯЕ) споживач має право вимагати від електропостачальних компаній відшкодування збитків, оскільки електроенергія відображає вимоги міжнародного стандарту ГОСТ 13109-97, термінологічних стандартів ГОСТ 30372-95 та ДСТУ 3466-96. Ще однією важливою проблемою в РЕМ напругою 0,4-10 кВ є великі втрати електроенергії при її передачі споживачам [1].

Метою дослідження являється підвищення якості та зниження втрат електроенергії в розподільних електричних мережах напругою 0,4 - 10 кВ за рахунок корекції їх режимів роботи.

Відхилення рівня напруги від нормативних значень відбувається через велику протяжність ліній електропередач (ЛЕП) в РЕМ напругою 0,4-10 кВ. Щорічне збільшення споживачів електроенергії веде до того, що ЛЕП, спроектовані по нормах електроспоживання другої половини минулого століття, вже не мають необхідної пропускної здатності. Актуальним завданням є розробка критеріїв економічної оцінки ефективності реконструкції ЛЕП, зокрема, шляхом заміни проводів на більший переріз, застосування вольтододаткових трансформаторів (ВДТ), що дозволяють вибрати менш затратний спосіб для забезпечення ЯЕ у споживачів.

На сьогоднішній день в системі енергопостачальних організацій встановлено граничні значення коефіцієнта реактивної потужності (tgц), за якими розраховується мінімально необхідний рівень компенсації реактивної потужності (КРП). В свою чергу, вплив глибокої КРП (коли tgц нижчий нормативних значень) на економічні та технічні показники функціонування РЕМ недостатньо вивчений. Так, параметри і кількість ВДТ можуть змінюватися в залежності від рівня КРП, що вимагає комплексного підходу до вибору як пристроїв КРП, так і ВДТ.

Під впливом нерівномірного розподілу навантажень в трифазній



134

електричній мережі має місце несиметрія напруг. В результаті виникають додаткові втрати потужності, які значно знижується термін служби електричних машин. Для усунення несиметрії фазних напруг випускаються трансформатори із симетричною обмоткою.

Оскільки компенсуючі пристрої (КП), є дороговартісним обладнанням, необхідно досліджувати економічно вигідну ступінь компенсації. Для цього розглянемо ЛЕП розподільної електричної мережі 0,4 кВ, рис. 1(а), в якій здійснюється компенсація реактивної потужності нижче нормативного значення в межах зміни tg ц від 0,35 до 0. Число годин використання максимального навантаження для сільської місцевості прийнято типовим рівним 3200 год.

За результатами відповідних розрахунків для номенклатури проводів, які використовуються в РЕМ побудовані діаграми термінів окупності компенсуючих пристроїв, рис.1(б), при різних ступенях компенсацій і віддаленості споживачів. Розрахунок показує ефективність глибокої КРП до рівня 0,1 tg ц. Подальша КРП до 0 призводить до збільшення терміну окупності на 10-15%. Також показано, що глибока КРП на відстані повітряної лінії (ПЛ) 200 м, рис.1(б), і більше ефективна для будь-якого навантаження [1].

а) б) Рис. 1. Залежність терміну окупності від tg ц при віддаленості 200 м

Для підвищення рівня напруги в РЕМ напругою 0,4-10 кВ застосовуються

вольтододаткові трансформатори (ВДТ) типу ТВК і ТВМГ. Принцип їх роботи полягає у введенні в електричне коло поздовжньої ЕРС, що забезпечує так звану вольтодобавку (ВД) [2]. За рахунок підмагнічування здійснюється плавне регулювання ЕРС. Вибір ВДТ полягає у визначенні його потужності, що визначається заданим навантаженням та необхідного коефіцієнта трансформації. Останнє потребує певного обґрунтування, оскільки не можна формально прийняти: якщо необхідно підняти напругу, наприклад на 5%, то і досить ввести в електричне коло поздовжню ЕРС величиною 5% від номінальної напруги. Причина полягає в тому, що при підвищенні напруги з боку навантаження збільшується і споживана потужність. В результаті зростає струм в живильній ЛЕП, що викликає збільшення падіння напруги в порівнянні з режимом електричної мережі при відсутності ВДТ.



135

Література 1. Бунько, В.Я. Питання якості електричної енергії в розподільних

пристроях систем електропостачання [Текст] / В. Я. Бунько // Молодий вчений. – 2016. – №1. – С. 99-103.

2. Ахметшин, А.Р. Выбор оптимального технического решения для обеспечения нормативного уровня напряжения в распределительных сетях 0,4-10 кВ [Текст] / Э.Ю. Абдуллазянов, А.Р. Ахметшин, // Вестник ИрГТУ. – №6, 2011. – С. 113-118.

Веретенін Микола слухач магістратури

Науковий керівник: к.т.н., доцент Кобець О.М. Дніпропетровський державний

аграрно-економічний університет м. Дніпро

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ

ДОГЛЯДУ ЗА ЛУКАМИ

Сучасний стан лук (пасовищ) в Україні не задовільний. Урожайність цих природних угідь - до 13 центнерів кормових одиниць з гектара. У той час, як в інших європейських країнах з високорозвиненим тваринництвом, таких як Нідерланди, Фінляндія, Німеччина, Швеція, де луки займають 45...60% площ сільськогосподарських угідь, урожайність їх сягає 80 центнерів кормових одиниць з гектара [1].

Утримання дійних корів на пасовищах (без додаткової годівлі концентратами) забезпечує щоденні надої на корову до 16...20 літрів, а добові прирости молодняку великої рогатої худоби у віці одного року - до 800-900 грам. Тому для успішного розвитку тваринництва в Україні необхідно збільшити площі пасовищ, для чого потрібно залужити частину орних земель і перезалужити частину існуючих пасовищ, створивши на них високопродуктивні кормові угіддя з урожайністю 60...70 центнерів кормових одиниць з гектара. Слід довести частку лук до 30...40% від загальної площі сільськогосподарських угідь, зменшивши розораність ґрунтів [2].

Застосування традиційних технологій перезалуження вимагає значних матеріальних і трудових затрат. Вагомим недоліком їх є також великий строк введення перезалуженого пасовища в експлуатацію. Для усунення цих недоліків необхідно застосовувати доступні і маловитратні технології, які б



136

враховували особливості регіону та тип природних кормових угідь. Переваги технології прямого посіву насіння трав такі: можливість

перезалуження лук, розміщених на ґрунтах з малим гумусовим горизонтом та ерозійні небезпечні площі; зменшення затрат енергії та праці; підвищення врожайності в 1,5…2 рази; можливість використання луків в рік пере- залуження [2]. Аналіз існуючих технологій показав, що значну перспективу має технологія прямого прискореного перезалуження і поверхневого поліпшення, в основі якої лежить процес підготовки смуги дернини з одночасною прямою сівбою трав. Реалізація такої технології прямого смугового підсіву трав в існуючий травостій можлива за наявності малоенергоємних робочих органів.

Докорінне поліпшення слід застосовувати на низькопродуктивних пасовищах де цінні кормові рослини майже зовсім випали з травостою і переважають трави, непридатні для згодовування тваринам. Поверхневе поліпшення проводять на пасовищах, де ботанічні групи цінних трав перевищують 25 %. Там, де можливо, треба застосовувати поверхневе поліпшення, оскільки затрати на його проведення менші, а в деяких випадках продуктивність кормових угідь як при поверхневому, так і при докорінному поліпшенні однакові [3].

Вітчизняною промисловістю виробляється сівалка зернотукотрав’яна лукопасовищна СЛТ-3,6, яка призначена для рядового і суцільного (розкидного) посіву великого і дрібного насіння багаторічних бобових і злакових трав, а також травосумішей з покривною культурою або без неї на сінокосах і пасовищах з одночасним внесенням гранульованого суперфосфату. Для більш стійкого ходу, сошники заднього ряду мають довантажувач, який зв’язано з рамою сівалки. Сівалка забезпечена пристосуванням для поверхневого розкидного висіву насіння з наступним загортанням їх ланцюговим шлейфом. Як доводить досвід практичного використання цієї сівалки в складних умовах роботи вона не забезпечує необхідних якісних показників виконання технологічного процесу прямого висіву.

Серед закордонних сівалок для догляду за пасовищами і луками найбільше поширення знайшли технічні засоби Угорської фірми Guttler [4]. Ранньої весни необхідно вирівняти пасовища і прочесати дернину. Якщо цього не виконати, корм буде сильно забруднений піском і землею, що різко понизить його цінність. Прочісування поверхні луків потрібне, для вичісування відмерлої трави, і для аерації верхнього шару ґрунту, що забезпечує інтенсивне проростання нових рослин. При виродженні пасовища або луків внаслідок старіння рослин, травостій необхідно оновлювати шляхом поверхневого або прямого підсіву трав в дернину. І якщо для злакових трав придатніший спосіб поверхневої підсівби, то для бобових трав кращий результат дає пряме підсівання в дернину. Усі вказані вище операції можливо виконати за один прохід використовуючи сівалку для догляду за пасовищами і луками Угорської компанії Guttler. Основу лукопасовищноїсівалки Greenmaster складає штригельна борона з пружинними зубами. Зуби борони розпушують верхній



137

шар ґрунту, прочісують ділянки травостою, що звалялися, і розподіляють органічні залишки, і екскременти тварин по полю. Планувальна балка вирівнює поверхню поля зрізаючи кротовини. Висів насіння трав здійснюється пневматичним висіваючим апаратом з бункером об'ємом від 200 до 600 літрів). Важкі призматичні котки оригінальної конструкції надійно загортають насіння трав у верхній шар дернини для швидшого їх проростання.


1. Зінченко, Б.С. Багаторічні трави в інтенсивному кормовиробництві [Текст] / Б.С.Зінченко, П.Т.Дровець, Й.І.Мацьків та ін. / за ред. Б.С.Зінченка. – К.: Урожай, 1991. – 192 с.

2. Бабич, А.О. Довідник по заготівлі і зберіганню кормів [Текст] / А.О.Бабич, С.Й.Олішинський (упоряд.), В.А.Ясенецький та ін. – К: Урожай, 1989. – 176 с., іл..

3. Ясенецький, В.А. Комплексна механізація кормовиробництва [Текст] / В.А.Ясенецький, С.Й.Олішинський, В.Ю.Поєдинок, А.Д.Гаркавий – К.: Урожай, 1992. – 216 с.

4. Мартин Эльзэсер, Делаем ремонт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nsh.ru (3.2011). – Назва з екрана.

Гвізда Наталія слухач магістратури


м. Київ

ПАЛИВНІ БРИКЕТИ З БІОМАСИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНЕ ПАЛИВО

За останні роки все більш очевидним стає наближення енергетичної кризи, особливо в галузі вуглеводневого палива. Традиційні види палива одержують з нафти, газу і вугілля. Згідно прогнозам, цих ресурсів вистачить на 100 років, причому вартість їх видобутку лише зростає.

У зв'язку з істотним подорожчанням основних енергоносіїв питання альтернативних джерел стало найбільш актуальним. Паливні брикети – повністю екологічний вид біопалива, що може використовуватись як у промислових, так і в побутових – в автоматизованих котельнях, твердопаливних котлах, камінах.

Серед альтернативних видів палива заслуговує на увагу паливо з біомаси.



138

Біосировину можна застосовувати в опалювальних системах не переробленою, але для підвищення ефективності тепловіддачі, транспортування, зберігання та автоматизації паливних установок її пресують у тюки, пелети і брикети. Сировиною для виробництва брикетів з біомаси є рослинні відходиі: лушпиння соняшнику, гречки, просо, льону, солома, тирса м'яких і твердих порід деревини та ін. (табл. 1). Брикети мають високу тривалість горіння (30 хв.) і тління (100 хв.), при цьому горять з мінімальною кількістю диму, не стріляють, не іскряться.

Теплотворення брикетів більше ніж у звичних дров і практично рівно теплотворенню кам'яного вугілля. Брикетування дозволяє у 4-8 разів підвищити ефективність використання транспортних ємкостей при перевезенні відходів, що забезпечено ущільненням в 6-12 разів.

Таблиця 1 Характеристики паливних брикет в залежності від сировини

Сировина Характеристика вихідної сировини

Характеристики брикету

Насипна маса, кг/м3

Вологість ,%

Фракція, мм

Щільність, кг/м3

Лушпиння соняшнику 100 4-9 6-10 1150

Лушпиння соняшнику (подрібнене)

260 4-9 6-10 1090

Гречана лузга 160 5-12 2-5 1030

Рисова лузга 125 5-12 2-6 1010

Тирса дубова 270 6-12 2-5 1250

Тирса соснова 125 6-8 2-5 1150

Україна володіє значним потенціал біомаси, доступної для виробництва

енергії. Компонентний та елементний склад представників біомаси показує, що основні складові палива є лігнін, целюлоза, геміцелюлоза, смоли та мінеральна складова, яка визначає кількість золи. Високий вміст геміцелюлози (в межах 17-40 %) та її низька порівняно з іншими компонентами теплота згоряння, а також температурна нестійкість (розкладається при температурах 200-295 єC є передумовами підвищення теплоти згоряння біопалива внаслідок термічної обробки. Геміцелюлоза – це полісахариди, що виконують у клітинній стінці біомаси функцію аморфної цементуючої складової. Геміцелюлози входять до складу клітинної стінки, а також відкладаються в клітках і слугують запасними живильними речовинами. Вона є тим компонентом деревини, яка зазнає найбільшої деструкції під час термообробки.

Можна зробити висновок, що біомаса у природному стані є складним об’єктом енергетичного використання і потребує розроблення технологій переробки на паливо. Їх виробництво на теренах України дасть змогу



139

забезпечити країну альтернативними джерелами енергії. Важливою перевагою застосування твердого біопалива є екологічний фактор, адже застосування біопалив значно знижує забруднення довкілля порівняно із використанням мінеральних палив.

Dzyuba Nadya Ph.D., Associate Professor

Zemlyakova Elena Assistant Professor Postrigan Kyrylo

master student Odesa National Academy of Food Technologies

Odesa

FEATURES OF THE SCIENTIFIC APPROACH IN THE PRODUCTI ON OF MUFFIN WITH BIOPROTECTIVE PROPERTIES

In recent years the process of European integration of Ukraine as a factor of

socio-economic development of the state significantly affects all the activities of the food industry particularly in the restaurant business. This will primarily affect the requirements for food products, indicators of quality which must comply with European standards, to be attractive, competitive and functionally significant.

Today, the problem of chemical pollution of the environment and the internal environment of the body is extremely important and demands the new evidence-based approaches to address it. Theories linking the development of many diseases with the deficiency of macro - and micronutrients are related to the most modern scientific developments and the elimination of their deficiency through the fortification of food products with essentially new properties is becoming increasingly popular due to the extensive development in nanobiotechnology in recent years.

This fully applies to the production of products with porous structure, which can functionally affect the human body. In this product there may be pastry, which in its composition can combine different functional plant and animal raw materials. The use of such raw material which is traditionally used in the production of flour confectionery products due to the instability of its technological properties, the growing cost, limited shelf life of products based on them have become a limiting factor that does not satisfy the requirements of modern manufacturers.

Unstable nutritional status of a person leads to disruption of biological



140

processes in the body that affects the condition of all organs and systems. The violation of native assimilation of food components leads to the development of various pathologies, among which a significant place secure the disease of the joints. To correct such conditions is a topical introduction to the formulation of products of biologically active components able to be easily digested. On the condition of the joints affects the quality of collagen fibers formed in the human body, thus, it is urgent to develop products which in their composition contain easily digestible proteins or amino acids such as hydroxyproline and oxilin.

The aim of our work is to develop an integrated approach for modeling new formulations of pastry-type muffin.

In the simulation formulas used both traditional raw materials and the new for this product hydrolyzed collagen – gluten. In most cases, the hydrolysates of collagen contain extracts partially-treated joint tissues of mammals, birds, fish or marine animals. Numerous examinations show that these substances are not able to fully satisfy the body's need for amino acids and so do not contribute to the active synthesis of collagen in the required quantities. Artificially created specimens are not only able to give people benefits, but also can harm them. It is known that in the presence of atomic oxygen and vitamin C, lysine and proline of collagen and its hydrolysis products are oxidized to hydroxyproline and auxilio that take part in formed collagen fibers in the human body.

To model the formulations of muffin we have applied linear programming in spreadsheet application Open Office Calc, the main task was the construction of the corresponding mathematical model, comprising the following steps:

• the definition of research objectives; • the choice of optimality criterion; • identification of the main restrictions; • mathematical formalization. The main criteria for the selection of raw materials for muffins are high

nutritional value and the possible combinations of components in order to obtain a product with high biological value and high organoleptic characteristics.

Optimizing compounding components for the designed compositions of muffin that corresponded to the requirements of a balanced diet at a ratio of protein was obtained:carbohydrate = 1:3 wt. %: wheat flour – 45, butter – 13, egg – 5, gluten – 8, kernels walnuts – 8 raisins – 6, candied cherry – 3.

The gain formulation of the composite mixture corresponding the standards of a balanced diet and ensure the complete arrival of essential components in the muffin consumption in the mass of 75 g. Analysis of indicators showed high quality characteristics of obtained muffin. It is established that at the observance of all requirements to quality of raw material, applying the developed modes of technological processes, terms and conditions of storage and sale, the products are corresponded to the norms of state standards.



141

Дідух Генадій к.т.н., доцент Дзюба Надія к.т.н., доцент

Торшина Олена магістр

Одеська національна академія харчових технологій м. Одеса

РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ІНГРЕДІЄНТІВ

З АДАПТОГЕННОЮ АКТИВНІСТЮ

Швидкий темп життя сучасної людини, несприятлива екологічна ситуація, інформаційне перевантаження, постійне психоемоційне напруження, складні соціально-економічні умови поставили перед людством велику проблему – невідповідності внутрішніх адаптаційних можливостей організму до умов навколишнього середовища, що, в свою чергу, викликає стрес в організмі. Внаслідок тривалої дії стресових факторів у людини виникає стан «передавсроби»: знижуєшся працездатність, порушується сон, спостерігається підвищена втомлюваність, апатія, погіршується настрій, що, зрештою, часто переходить у хворобу. В зв’язку з тим, що практично неможливо усунути фактори, які спричиняють стрес, необхідно шукати шляхи підвищення адаптаційних можливостей організму. Одним з ефективних шляхів стимуляції адаптивного статусу організму людини є використання природних адаптогенів з широким спектром біологічно активних речовин (вітаміни, пігменти, поліфенольні та ліпофільні сполуки, ферменти та ін.).

У цьому зв'язку особливої уваги заслуговує питання підтримки мікроекологічної рівноваги в шлунково-кишковому тракті, як найважливішого чинника життєдіяльності людини, шляхом введення в раціон біопродуктів, збагачених консорціумом пробіотичних мікроорганізмів, важливе місце серед яких відводиться пропіоновокислим і молочнокислим бактеріям, а також пребиотиком, стимулюючим зростання пробіотичних бактерій.

Метою даного дослідження є розробка біотехнологічних прийомів модифікації біополімерів калини з метою створення біологічно-активного інгрєдіента з адаптогенними властивостями.

Плоди калини багаті органічними кислотами, особливо валеріановою кислотою. З мінеральних речовин ягоди містять: марганець, цинк, залізо, фосфор, мідь, хром, йод, селен. У ягодах присутні дубильні речовини, пектин, танін, кумарини, смоловидна ефіри, глікозид вібурнін (дуже корисний у складі калини, саме він робить ягоди гіркими). У ягодах калини міститься до 7 % вуглеводів з них 32% сахарози (в т.ч. глюкоза, сахароза, фруктоза) і полісахариди, органічні кислоти: оцтова (до 3%) і ізовалеріанової, близько 3%



142

дубильних речовин, 5,22 % пектинових речовин (розчинний пектин 1,29 г/100 г), вітаміни Е (2 мг/100 г), С (82 мг/100 г) і провітамін А (2,5 мг/100 г), залізо, фосфор, флавоноїди і катехіни, а так само вищі жирні кислоти. Таким чином, на підставі біохімічного складу можна зробити висновок, що ягоди калини можуть бути використані для отримання АД з метою введення її в кисломолочні напої для отримання високобілкових продуктів.

Для дослідження процесу екстракції обрано наступні вхідні параметри: дисперсність рослинної сировини, співвідношення сировини та екстрагенту і тривалість екстрагування. Виходом процесу обрано масову частку сухих речовин екстракту. В якості екстрагенту використано воду та органічні розчинники: ацетон, хлороформ, гексан, етанол, бензол та вода.

Аналізуючи отримані результати, можна відмітити, що зріст діелектричної проникності розчинника приводить до збільшення загальної кількості витягнутих речовини їх антиоксидантної дії. Неполярні розчинники (бензол, гексан, хлороформ) витягують речовини, які практично не проявляють адаптогенної активності. Водні екстракти містять максимальну кількість екстрактивних речовин, однак, у порівнянні з етанольними екстрактами, мають меншу антиокисну активність.

При виборі дисперсності фітоадаптогенної сировини використовували частинки сировини, які проходять через сито з діаметром отворів 0,5, 1, 2, 3, 4 та 5 мм. При виборі співвідношення сировини та екстрагенту були вивчені наступні варіанти гідромодулів 1:20, 1:50, 1:100. При встановленні часу екстракції вилучення проводили 5 годин з шагом 30 хвилин.

З отриманих даних видно, що при збільшенні розміру частинок сировини вихід сухих речовин значно зменшується, що може бути пов’язано з низьким контактом розчинника та клітин сировини. Крім того, при достатньо тонкому подрібненню відбувається розрив великої кількості повітроносних порожнин всередені кліток, що приводить до більш ефективного руйнування рослинних тканин, прискорює проникнення екстрагенту і розчинення низько- і високомолекулярних екстрактивних речовин.

Дослідження впливу тривалості екстрагування на вилучення сухих речовин з ягід калини показало значне накопичення сухих речовин в продовж перших 3 годин екстрагування, подальше екстрагування не привело до значного збільшення їх концентрації. Таким чином, оптимальним часом вилучення сухих речовин з сировини є 3 години екстрагування.

Концентрацію адаптогенних речовин калини проводили з метою їх стабілізації та як метод одержання БАД адаптогенної дії. Вибір носія для концентрації здійснювався за максимальним збереженням вихідної анти окисної активності. Експериментальні результати визначення оптимального вагового співвідношення носій:сухі речовини екстракту наведені в табл. 1.



143

Таблиця 1 Визначення оптимальних масових співвідношень

носій:сухі речовини калини Носій Масове співвідношення носій:сухі

речовини калини АОА, % від вихідної

Харчові волокна пшеничних висівок (ХВПВ)

1:0,3 1:0,4

133 120

Харчові волокна борошенець вівса (ХВБВ)

1:0,3 1:0,4

130 118

Як видно з наведених експериментальних даних, найбільш ефективною

матрицею для концентрації сухих речовин калини є харчові волокна пшеничних висівок (ХВПВ), концентрація на ХВПВ характеризується збільшенням на 33 % вихідної АОА при оптимальному масовому співвідношенні носій:сухі речовини = 1:0,3.

Доценко Наталія к.т.н., асистент

Миколаївський національний аграрний університет м. Миколаїв

ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ ВИМОГ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

Процеси інтеграції України до світового співтовариства диктують нові

вимоги до діяльності вітчизняних підприємств із забезпечення якісних характеристик продукції. Це знайшло своє відображення у гармонізації та запровадженні в Україні міжнародних стандартів ISO серії 9000, які спрямовані на побудову системи управління якістю (СУЯ), як сукупності процесів, і управління ними, що у результаті забезпечить належний рівень якості продукції. Системне дослідження структури СУЯ підтверджує, що для забезпечення управління необхідно здійснювати оцінювання системи та процесів в цілому. У загальному вигляді системи є різних видів, вони відрізняються своєю структурою, видами зв’язків, рівнем управління тощо. Для аналізу СУЯ та її складових елементів розглянемо класифікацію систем з метою визначення, до якого класу вона належить [1-8].

За кількістю елементів системи бувають: малі та великі. СУЯ повністю



144

відповідає характеристикам великих систем: вона налічує у своїй структурі значну кількість підсистем, процесів та окремих операцій, має значну кількість зв’язків усередині системи та за її межами, складна в управлінні.. За складністю зв’язків у структурі системи бувають: прості, складні. Дана система має складну будову, оскільки налічує у своїй структурі підсистеми, процеси, підпроцеси, операції та розгалужені зв’язки між ними.

За походженням системи бувають: природні, штучні. Вимоги до діяльності, що описано у розділах 4-8 ДСТУ ISO 9001:2009 [9], стосуються діяльності найвищого керівництва, представника у сфері управління якістю, відповідальних за процеси тощо, тому СУЯ підприємства – це створена людиною система, що забезпечує досягнення цілей у сфері якості.

За способом управління системи бувають ручні, автоматизовані та автоматичні. Залежно від специфіки підприємства СУЯ підприємства може мати один з трьох способів управління. Однак, для реалізації кожного процесу СУЯ потрібна участь людини і можуть бути присутні елементи автоматизації.

За характером зв’язків системи з зовнішнім середовищем системи бувають відкриті та закриті. На відкритість СУЯ підприємств вказують принципи управління якістю, а саме: «орієнтація на споживача» та «взаємовигідні відносини з постачальниками. Таким чином, СУЯ на підприємстві – це відкрита система, функціонування якої залежить від: вимог і потреб замовників і зацікавлених сторін; енергії, обладнання, сировини, що надаються постачальниками; норм, що ставляться законодавчими органами; меж, що задаються іншими системами управління на підприємстві тощо.

Відкриті системи бувають неадаптивні та адаптивні. У першому випадку навколишнє середовище має пасивний вплив на систему, а у другому, остання реагує та пристосовується до заданих умов. СУЯ за ознакою зв’язку з навколишнім середовищем є відкритою адаптивною системою.

За поводженням в часі системи бувають статичні і динамічні. Науково-технічний прогрес, розвиток суспільного виробництва, моральне та фізичне старіння матеріалів, обладнання продукції, їх сезонне призначення тощо, надають СУЯ підприємств характеристик динамічних систем.

За ступенем визначеності системи бувають детерміновані та імовірнісні. Характеристики імовірнісних систем відповідають СУЯ підприємств, оскільки, їх функціонування залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, передбачити вплив яких є часто неможливим.

Це неповна класифікація систем, але зазначені ознаки найбільш повно характеризують СУЯ на відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. У результаті здійсненого аналізу встановлено, що СУЯ підприємства – це велика, складна, створена людиною, з автоматизованим управлінням, тісно взаємодіюча з навколишнім середовищем, змінна з часом та імовірнісна система взаємопов’язаних процесів.



145

Література 1. Краснобаєв, В. А. Методологія системного аналізу технічних систем

[Текст] / В. А. Краснобаєв, І. О. Фурман, В. П. Поляков . – Х. : Факт, 2009. – 297 с.

2. Воскобоев, В. Ф. К вопросу распознавания технического состояния сложных систем [Текст] / В. Ф. Воскобоев, В. Б. Алексеева, Ю. А. Юрков // Основные вопросы теории и практики надежности. – М., 1980. – 428 с.

3. Рогов, Е. И. Классы математических моделей больших систем [Текст] / Е. И. Рогов // Труды Института горного дела. – М., 1968. – С. 32.

4. Волкова, В. Н. Теория систем и методы системного анализа в управлении и связи [Текст] / В. Н. Волкова, В. А. Воронков, А. А. Денисов. – М. : Радио и связь, 1983. – 248 с.

5. Ушаков, И. А. Эффективность функционирования сложных систем [Текст] / И. А. Ушаков // О надежности сложных технических систем. – М., 1966. – С. 10.

6. Шкурба, В. В. Некоторые вопросы автоматизированного управления предприятиями [Текст] / В. В. Шкурба // Кибернетика. – 1967. – №5. – С.16.

7. Трапезников, В. А. Автоматическое управление и экономика [Текст] / В. А. Трапезников // Автоматика и телемеханика. – 1966. – №1. – С.18

8. ДСТУ ISO 9000:2007. Системи управління якістю. Основні положення та словник [Текст] / Національний стандарт України. – Чинний від 2008-01-01. – К. : Держспоживстандарт України, 2008. – 72 с.

9. ДСТУ ISO 9000:2007. Системи управління якістю. Вимоги [Текст] / Національний стандарт України. — Чинний від 2009-09-01. – К. : Держспоживстандарт України, 2009. – 72 с.



146

Дубина Олександр к.х.н. доцент

Національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва м. Харків

Ткаченко В'ячеслав к.х.н., с.н.с.

Науково-дослідний, проектно-конструкторський та технологічний інститут мікрографії

м. Харків Семенов Євген

директор Центральний державний науково-технічний архів України

м. Харків

рН - КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСІВ ДЕСТРУКЦІЇ ПАПЕРОВИХ ФОРМАТІВ ПРИ ЗБЕРІГАННІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ

Для зберігання архівних документів у паперовому форматі на сьогодні

найчастіше використовують коробки, папки тощо, виготовлені з картону. Основним компонентом паперової маси є целюлозне волокно, що може бути виділене з деревени різними способами [1]. У процесі зберігання відбувається старіння як документів, так і матеріалів, із яких для них виготовлено тару. Однією з головних причин недовговічності паперу є гідролітична деструкція целюлози, що каталізується кислотами, які накопичуються в папері в процесі природного старіння. Основними хімічними процесами, що при цьому спостерігаються, є такі: гідролітична деструкція полімерних молекул целюлози; окисна деструкція макромолекул, що каталізується йонами металів і енергією електромагнітного випромінювання; механохімічне руйнування, обумовлене механічними навантаженнями в процесі зберігання і використання документів. На стан паперу впливає також зміна температурних та вологостних режимів зберігання. У процесі старіння утворюються органічні кислоти, які в свою чергу каталізують подальшу деструкцію. Тому контроль кислотності (рН) паперових форматів під час довгострокового зберігання архівних матеріалів є важливою задачею.

Нами був проведений аналіз зразків картону різних років виробництва, з якого виготовлені коробки для Центрального державного науково-технічного архіву України (ЦДНТА). Метою досліджень було виявлення реального стану паперових форматів щодо їх кислотності, вплив на цей фактор терміну виготовлення картону, а також розроблення рекомендацій для покращення збереженності архівних документів. У роботі вимірювали значення рН водних витяжок картону з архівосховищ 1975, 1985, 1995 і 2005 років закладання документації. Отримані результати свідчать, що в 70-80-і роки минулого сторіччя коробки для зберігання архівних документів виготовлялись з



147

безкислотного картону, який має достатній лужний резерв. Значення рН водних витяжок, отриманих з кришок коробок, для картону 1975 року виготовлення становить 7,2, для картону 1985 року - 7.1. Починаючи з 90-х років і до 2005 року на виготовлення коробок для архівосхович використовували картон з малим лужним резервом. Водні витяжки таких картонів мають слабокислу реакцію: значення рН в середньому становлять 6,5. Ще гірший стан збереження тари, виготовленої з картону більш пізнього терміну виробництва, спостерігається для папок. Так, значення рН водних витяжок з елементів папок становлять близько 5,7. Аналіз результатів визначення рН водних витяжок картону, з якого виготовляється тарна продукція, свідчить про необхідність використання тільки картону з достатньою буферною ємністю (лужним резервом). Таку властивість має безкислотний картон, зокрема електроізоляційний картон вітчизняного виробництва («Крафт-електрик»).

Враховуючи вищенаведене та досвід зарубіжних країн [2], нами сформульований ряд пропозицій щодо збільшення довготривалості та гарантій збереження архівних документів. Серед них можна виділити такі: необхідність дотримання вимог нормативних документів до устаткування архівосховищ; використання для виготовлення тарних коробок та інших форм упакування документів тільки архівного безкислотного картону; впровадження жорсткого попереднього контролю на кислотність картону, що планується бути використанним для виготовлення тари архівосховищ; окремо зберігати документи постійного та тимчасового зберігання.


1. Иванов, С.Н. Технология бумаги [Текст] // С.Н.Иванов – Москва, ОАО «Московская типография № 2», 2006. - 698 с.

2. Отечественный бескислотный картон для консервации документов: особенности, свойства и его роль в процессе обеспечения сохранности архивных фондов. - Режим доступу:http://www.archiv.nnov.ru



148

Дягелев Михаил к.т.н., доцент

ФГБОУ ВО «ИжГТУ имени М.Т. Калашникова» г. Ижевск, Россия

ОСОБЕННОСТИ СОДЕРЖАНИЯ СЕТИ АВТОМОБИЛЬНЫХ ДОРОГ

В ЗИМНЕЕ ВРЕМЯ

Особенности зимнего содержания и управления сетью автомобильных дорог с обеспечением требуемой надежности и безопасности участников дорожного движения освещены в ряде работ [1-8]. При этом, однако, оригинальные методы оценки эффективности использования финансовых средств, выделяемых на содержание дорог, при различных метеорологических факторах представлены в работах Самодуровой Т.В., Коденцевой Ю.В., Загребиной Т.А. и др. [1-3, 7, 8]. Цель зимнего содержания автомобильных дорог – это выполнение комплекса работ по обеспечению непрерывного и безопасного движения транспортного потока, включающего защиту дорог от заносов и лавин, очистку от снега, борьба с наледями, предупреждение образования и ликвидацию зимней скользкости. Так как выполнение работ по зимнему содержанию дорог является ресурсоемким, то при обосновании средств, выделяемых на это, нужно учитывать объективно необходимые объемы работ по зимнему содержанию дорог, зависящие от метеорологических условий производства работ, количественные значения которых неоднородны на территории региона. Поэтому в настоящее время наметился переход дорожной отрасли к финансированию на основе нормативов по содержанию автомобильных дорог. Объемы работ и потребность ресурсов на зимнее содержание автомобильных дорог одинаковых эксплуатационных категорий могут значительно отличаться вследствие различия климатических условий производства работ на обширных территориях областей.

Саму задачу распределения ресурсов при зимнем содержании улично-дорожной сети (УДС) можно представить в виде целевой функции:

mjniСCaLAF ij

n

i

m

j

пд

ijijij ,1;,1max,)()(1 1

==→∆+=∑∑= =

(1)

где аij – некий коэффициент, который мог бы характеризовать

определенную пропорциональность между экономией от отсутствия транспортных заторов и дополнительными затратами при выполнении работ по содержанию i-го участка дороги.

Таким образом, целевая функция при решении задач распределения ресурсов при зимнем содержании улично-дорожной сети должна стремиться к максимуму при экономии от отсутствия транспортных заторов за счет



149

дополнительных затрат на зимнее содержание дорог при следующих ограничения:

mjniCLСC норм

ijij

n

i

m

j

пд

ij ,1;,1,)(1 1

==≤∆+∑∑= =

(2)

mjniRLС ij

n

i

m

jij ,1;,1,

1 1

===∆∑∑= =

(3)

• условие (2) ограничивает распределение выделенных на зимнее

содержание УДС средств в рамках нормативных затрат; • условие (3) не позволяет сумме распределяемых средств превышать

остатки ресурсов (разница между объемом выделяемых средств и предельно допустимым уровнем затрат).

Литература 1. Коденцева, Ю.В. Обоснование ресурсоемкости зимнего содержания

сети автомобильных дорог на основе районирования территорий по неблагоприятным климатическим факторам [Текст] : автореф. дисс. к.т.н. – Омск, 2007. – 21 с.

2. Самодурова, Т.В. Научные основы оперативного управления работами по борьбе с зимней скользкостью на автомобильных дорогах [Текст] : автореф. док. тех. наук. – Воронеж: Изд-во ВГАСУ, 2004. – 35 с.

3. Загребина, Т.А. Экономический эффект от использования гидрометеорологической информации в дорожном хозяйстве [Текст] // Вестник ИжГТУ. – 2006. - №4. – С. 60-62.

4. Дягелев, М. Системный анализ и теория оптимальных решений снижения влияния талых стоков с улично-дорожных сетей города на водные объекты [Текст] // Інноваційні технології та інтенсифікація розвитку національного виробництва: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. 20–21 жовтн. 2016 р. Ч. 1. – Тернопіль : Крок, 2016. – С. 241-242.

5. Дягелев, М. Влияние эксплуатации улично-дорожной сети в зимний период на окружающую среду [Текст] // Екологія і природокористування в системі оптимізації відносин природи і суспільства: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. 24–25 березн. 2016 р. Ч. 1. – Тернопіль: Крок, 2016. – С. 72-74.

6. Дягелев, М.Ю. Оценка влияния талого стока с улично-дорожной сети города на водные объекты [Текст] // В сборнике: Экология и безопасность в техносфере: современные проблемы и пути решения: сборник трудов Всероссийской научно-практической конференции / Юргинский технологический институт. − Томск: Изд-во Томского политехнического университета, 2016. – С. 217-222.

7. Дягелев, М.Ю. Системный подход в стратегическом развитии дорожно-транспортного комплекса [Текст] // В сборнике: Системный подход в



150

стратегическом развитии региональных инфраструктурных комплексов: материалы II международной научно-практической конференции, 7 июня 2016 г.: сборник статей и тезисов / под общей редакцией Р.В. Скуба, С.С. Захарова. – Владимир: Издательство Атлас, 2016. – С.66-73.

8. Дягелев, М.Ю. Обзор методов решения задач маршрутизации транспорта при зимнем содержании улично-дорожной сети [Текст] // В сборнике: СОВРЕМЕННЫЕ ТЕНДЕНЦИИ И ИННОВАЦИИ В НАУКЕ И ПРОИЗВОДСТВЕ материалы V международной научно-практической конференции. Кемерово, 2016. С. 206-207.

Исаков Виталий д.т.н., профессор

Корепанова Надежда аспирант

ФГБОУ ВО ИжГТУ имени М.Т.Калашникова г. Ижевск, Россия

ПРОГНОЗИРОВАНИЕ ИНТЕНСИВНОСТИ ДВИЖЕНИЯ АВТОТРАНСПОРТА ИСПОЛЬЗУЯ НЕЙРОННЫЕ СЕТИ

НА ПРИМЕРЕ Г. ИЖЕВСК

Планирование пропускной способности к количеству автотранспорта является одной из основных задач, позволяющих обеспечить поддержание сбалансированности на дорожной сети.

Нейронные сети позволяют решать проблемы в разных областях, в том числе и в автомобильной промышленности: управление впрыскиванием и воспламенением топлива: управление соотношением воздуха и горючего, регулировкой частоты вращения вала в двигателях автомобиля в режиме холостого хода, управления амортизаторами, управление трансмиссией, управление скоростью, управление движением, управление задним ходом и кузовом самосвала [1].

Для обучения нейронной сети необходимо прежде всего сформировать обучающую выборку. Известно, что чем больше обучающая выборка, тем точнее модель. Ошибка функционирования сети вычисляется следующим образом [2]:

(1)



151

Составим нейронную сеть прямого распространения с 1 входным,1 скрытым и 1выодным слоем, содержащий единственный1 линейный нейрон, связанный со всеми узлами скрытого слоя. Если рассматривать матричную форму для системы линейных уравнений для неизвестных весов коэффициентов, то можно рассмотреть в таком виде [3]:

Y=X*W (2) Вычислим присоединенную матрицу [4] X* и вектор весов W

определяется формулой (3): W=X-1*Y=1/∆X*X **Y (3) Процесс обучения [5] представляется в следующей итерационной форме

для нашего случая (4):

(4) где прогнозируемая интенсивность вычисляется [6] Iпрог= Iпред+(Iпред- Iпред30мин)*W1+( Iпред- Iпред24часа)*W2+( Iпред- Iпред7дней)*W3 (5) где Iпрог –выходной сигнал сети, прогнозное значение I движения ед/ч.

- весовые коэффициенты выхода сети; J=1,2..n, количество нейронов в скрытом слое сети; Iпред- за сутки предшествующие прогнозируемым; Iпред30мин-значение I за 30 мин.до предшествующих суток; Iпред24часа-значение и I за 2 суток до предшествующих; Iпред7дней- значение I неделю назад в аналогичные сутки.

Измерения проходили на ул. Кирова c пересечением 50 лет Пионерии. Данные в табл.1.

Таблица 1 Данные по интенсивности 2016 год октябрь

Дата замера Iпред Iпред30мин Iпред24часа Iпред7дней Iфакт 12.10.16(Ср.) 1,23 1,2 1,28 1,32 1,3 13.10.16(Чт.) 1,26 1,23 1,27 1,3 1,28 14.10.16(Пт.) 1,29 1,2 1,3 1,3 1,32

Подставляя данные из таблицы 1 в уравнение (5), получаем X.

Транспортные потоки подсчитывались 3 раза в день п о15 минут, в утренние часы с 8-9 утра, в полдень с 11-14 дня и вечернее время с 17-19 часов. (часы писк). Вычисляем определитель матрицы ∆X, получаем ∆X= 0,00228. Разница между фактическими значениями интенсивности и интенсивность за предыдущие сутки вычисляется по формуле:



152

Y= Iфакт- Iпред (6) Вычисляем обратную матрицу, в соответствии с правилами линейной

алгебры. Вычисляем присоединенную матрицу, в соответствии с (2,3). Вычисляем интенсивность движения для 6,20,27 октября. Согласно полученным значениям вычисляем Iпрог (4).

Таблица 2 Погрешности вычисления для прогнозируемого периода

Дата прогноза Iпрог Iфакт Погрешность 6.10.16 1,23 1,3 2,37 20.10.16 1,26 1,28 1,62 27.10.16 1,29 1,32 0,79 Относительная ошибка прогноза [6]

E= (7) Погрешность прогнозирования на 6, 20 и 27 октября не превышает 5%.

Высокая точность прогноза определяется процентом не больше 5. До 10% прогноз считается допустимым. Т.е. Точность прогноза тем выше, чем ниже величина ошибки, позволяющая сравнивать прогнозные и фактические ошибки значения исследуемой величины.


1. Сопоставление задач и примеров использования нейронных сетей . [Электронный ресурс] - Режим доступа: : http://neuronus.com/nn/38-theory/245-sopostavlenie-zadach-i-primerov-ispolzovaniya-nejronnykh-setej.html (дата обращения: 10.10.2016).

2. Куссуль, Н.Н. Интеллектуальные вычисления в задачах обработки данных наблюдения Земли [Текст] / Н.Н. Куссуль, А.Ю. Шелестов, С.В. Скакун, А.Н Кравченко - К.: “Наукова думка”, 2007. - 196 с.

3. Хайкин, С. Нейронные сети : полный курс [Текст] , 2-е издание. Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2006. – 1104 с.

4. Уоссермен, Ф. Нейрокомпьютерная техника : тория и практика [Текст] . М.Мир- 1992.

5. Михеев, С.В. Корпоративная информационная система прогнозирования интенсивности транспортных потоков с использованием нейронных сетей / С.В. Михеев, Д.А.Михайлов , А.А. Осьмушин. – Самара, 2014.

6. Точность прогнозирования. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://i.kpi.ua/podladchikov/-menu=saep-15-.htm (дата обращения: 10.10.2016).



153

Кобець Олександр к.т.н., доцент

Неводнічек Олексій аспірант

Щусь Богдан аспірант


СТЕНД ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗПИЛЮЮЧИХ ПРИСТРОЇВ МАШИН

ДЛЯ ВНЕСЕННЯ АГРОХІМІКАТІВ Вирішальне значення при внесенні агрохімікатів є рівномірність

розпилення по оброблюваній площі. Як свідчать літературні дані [1], нові розпилювачі забезпечують рівномірний розподіл препарату з коефіцієнтом варіації 6-8% при правильому перекритті факелу розпилу. При наробітку 100…120 год спостерігається інтенсивне зношування робочого отвору розпилювача, що призводить до збільшення коефіцієнту варіації до 35…40%, і як наслідок, підвищується нерівномірність внесення препарату [2].

Наведені дані свідчать про те, що при використанні розпилювачів особливе значення необхідно приділяти контролю відповідності паспортних та фактичних параметрів цього робочого органу [3]. Провести таку перевірку на самому обприскувачі в польових умовах фактично неможливо, тому є необхідність в створенні спеціалізованого лабораторного обладнання, на якому можливе виконання перевірки розпилювачів по основним параметрам та визначення його залишкового ресурсу.

У зв'язку з відміченим, метою роботи є розробка конструкції лабораторного стенду для випробувань розпилювачів, в основу роботи якого закладено принцип «рухомого поля».

Запропонований стенд складається з рами 1 (рис. 1), на якій встановлюється штанга 10 із закріпленими на ній розпилювачами 11. Для подачі рідини до розпилювачів стенд обладнується баком 5, насосом 3 та електродвигуном 2, який приводить в дію насос. З метою можливості зміни робочого тиску рідини стенд обладнується регулятором 7 та пультом керування 8. До складу стенду входять також рухома площина з водочутливим папером 14, механізм приводу цієї площини та кінцевий вимикач 15. В нижній частині рухомої площини встановлюється стіл-класифакатор 15 та мензурки 13, для збирання рідини.

Стенд для дослідження розпилюючих пристроїв працює наступним чином. Електродвигун 2 передає крутний момент на насос 3, який відбираючи рідину з бака 5 подає її через регулятор тиску 7 та пульт керування 8 по комунікації 9 до штанги 10. При цьому тиск рідини може бути змінено



154

регулятором та проконтрольовано за допомогою манометра 6. На штанзі встановлюються розпилювачі 11, які досліджуються, із заданим кроком T, та на відповідній висоті Н відносно рухомої площини з водочутливим папером 14. Після початку роботи розпилювача вмикається механізм приводу рухомої площини і водочутливий папір рухається відносно розпилювача із заданою швидкістю V. Зупинка рухомої площини 14 забезпечується завдяки наявності кінцевого вимикача 15.

Рис. 1. Конструктивна схема стенду для дослідження розпилюючих пристроїв:

1 – рама стенду; 2 – електродвигун; 3 – насос; 4 – фільтр; 5 – бак; 6 – манометр; 7 – регулятор тиску; 8 – пульт керування; 9 – трубопровід; 10 – штанга; 11 – розпилювач; 12 – стіл-класифікатор; 13 – мензурки; 14 – рухома площина з водочутливим папером; 15 – вимикач кінцевий.

Конструкція та принцип роботи стенду дозволяють проводити не тільки

гідравлічні дослідження розпилюючих пристроїв, а і технологічні, завдяки наявності рухомої площини, яка імітує відносний рух технічного засобу при виконанні процесу внесення робочої рідини.

Висновок. Запропонована конструкція та принцип роботи стенду для дослідження розпилюючих пристроїв машин для внесення агрохімікатів розширює можливості та універсальність лабораторного обладнання, яке може бути використане при проведенні наукових досліджень.



155

Література 1. Масло І. Підвищення ефективності пестицидів [Текст] / І. Масло,

Д. Войтюк, О. Барановський // Пропозиція. – 1999. – № 3. – С. 26–28. 2. Teejet: Catalog 50-RU – США : Спреинг Системс Ко., 2007. – 193 c. 3. Обладнання для захисту рослин. Обприскувачі. Частина 1. Методи

випробовування насадок для розприскування (ISO 5682-1:1996, IDT) : ДСТУ ISO 5682-1:2005. – [Чинний від 2007-10-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 13 с. – (Національний стандарт України).

Колесниченко Светлана к.т.н., доцент

Тележенко Любовь д.т.н., профессор

Поплавская Светлана аспирант

Одесская национальная академия пищевых технологий г.Одесса

ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ПОЛУЧЕНИЯ ЭКСТРАКТА

СУДАНСКОЙ РОЗЫ

Лечебные свойства Hibiscus Sabdariffa, суданской розы, в арабских странах и тропических регионах Индии общеизвестны. В нашей стране водный экстракт суданской розы также получил широкую популярность благодаря бактерицидному и антиоксидантному действию. Напиток насыщенного красного цвета содержит антоцианы, обладающие способностью укреплять стенки капилляров и проявлять Р-витаминную активность. Диетологи рекомендуют употреблять антоцианы из бутонов суданской розы в количестве 10-15 мг в сутки.

Традиционно экстракт суданской розы получают завариванием измельченных лепестков кипящей водой с последующим настаиванием в течение 90…120 минут. Полученный после фильтрации раствор содержит 4,5…5% сухих веществ.

Для повышения эффективности экстрагирования нами предлагается использовать электроактивированную воду – католит.

Электрохимически активированные водные растворы характеризуются высокой физико-химической и биологической активностями [1, 4, 6]. Методы получения и свойства растворов описаны как в научной, так и в учебной



156

литературе [1, 2]. Электроактивация позволяет получать растворы, используемые в пищевой промышленности, биотехнологии, кормопроизводстве, медицине и ветеринарии [3, 5]. Электрохимически активированный раствор - пресная или слабоминерализованная вода, в которой в результате электрохимического униполярного воздействия образуются и сохраняются метастабильные продукты электрохимических реакций, и физико-химические параметры которой релаксируют во времени. Электроактивированный водный раствор, полученный в анодной зоне, называется анолитом, в катодной зоне - католитом [1]. Католит обладает биологической активностью, повышенной растворяющей и экстрагирующей способностью, пониженной величиной поверхностного натяжения и повышенной смачиваемостью.

Нами были проведены исследования по изучению влияния гидромодуля, дисперсности измельченных лепестков, величин рН и окислительно-восстановительного потенциала (ОВП) электроактивированной воды на содержание сухих веществ в получаемом экстракте. Были установлены рекомендуемые параметры: измельчение лепестков суданской розы до 0,4…0,1 мм, рН католита 9,5…10,2, ОВП -(750…800) мВ, температура экстракции (20…25)о С, гидромодуль 1:10, время экстракции 90…100 минут. Полученный после фильтрации экстракт содержал 6,0…6,5% сухих веществ. Последующее доведение до кипения полученного раствора позволило увеличить его срок хранения до 7 суток без потери биологической активности.

Предложенный способ получения экстракта суданской розы может быть применен на предприятиях ресторанного хозяйства, поскольку электроактивированная вода может быть получена дешевым способом в требуемом количестве непосредственно на месте производства экстракта. Использование католита в качестве экстрагента позволяет увеличить на 33 % количество сухих веществ, перешедших в раствор, тем самым повысив эффективность использования и переработки дорогостоящего сырья.


1. Бахир, В.М. Теоретические аспекты электрохимической активации [Текст]/ В.М. Бахир // Тез.докл. и краткие сообщ. Второй Междунар. симп. «Электрохимическая активация». -М., 1999.- С.39-49.

2. Буленков, H.A. О возможной роли гидротации как ведущего интеграционного фактора в организме биосистем на разных уровнях их иерархий [Текст]/ Н.А Буленков // Биофизика,-1991.- Т.36, №2.- С. 181-243.

3. Петрушанко И. Ю. Физико-химические свойства водных растворов, полученных в мембранном электролизере [Текст] / И. Ю. Петрушанко, В.И. Лобышев// Биофизика, 2004. – Т. 49(1). – С. 22–31.

4. Bahir V. Electrochemical activation: A strategy for creation of environmentally benign technologies [Теxt] / V. Bahir // Activated Water Moscow. – 1996. – V 1. – P. 1–7.



157

5. Electro-activated aqueous solutions: theory and application in the food industryand biotechnology / M. Aider, A. Kastyuchik, E. Gnatko, M. Benali, G. Plutakhin // Innovative Food Science & Emerging Technologies. – 2012. –V. 15. – P. 38–49.

6. Алехин, С.А. «Живая» вода мифы и реальность [Текст]/ С.А. Алехин, И.М. Байбеков, Ф.Ю. Гариб и др. -М.: «МИС-РТ»,-1998.- 120с.

Кравцов Олександр слухач магістратури


м. Київ

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНЖИНІРИНГУ В УКРАЇНІ

Інжиніринг вважається одним із поширених видів послуг на міжнародних ринках. Він надає інженерно-технічні та консультативні послуги у створенні об'єктів. Він є важливим методом збільшення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Інжиніринг розглядається як визначена форма експорту послуг із країн виробника у країну замовника, який охоплює комплекс робіт по проведенню попередніх досліджень, підготовки техніко-економічного обґрунтування, комплекту проектних документів, а також розробку документації по організації виробництва і керуванню, експлуатації устаткування і реалізації готової продукції [1-3].

Проблеми розвитку інжинірингу в Україні містить в собі ряд проблем, пов’язаних насамперед із застарілою нормативною базою, дефіциту кваліфікованих кадрів, неякісного виконання робіт, недосконала система визначення вартості проектних робіт, корупційні явища на стадії погодження та експертизи документації, низький рівень автоматизації проектних робіт. В нашій країні поки ще не створена система персонального ліцензування спеціалістів, яка практикується у всьому світі.

Оскільки Україна вважається країною, що розвивається у подальшій перспективі повинна удосконалюватися система навчання фахівців відповідно до нових напрямків у діяльності інжинірингових фірм. Також потрібно приділяти увагу по підготовці фахівців із впровадження інновацій, які повинні вміти швидко адаптуватися до умов економіки і кон’юнктури будівельного ринку, що безупинно змінюються.

Останнім часом на міжнародному ринку з'явився новий вид послуг –



158

послуги реінжинірингу. Реінжиніринг – це інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації виробничо-торговим і інвестиційним процесами суб'єкта з метою підвищення його конкурентоздатності та фінансової стійкості.

Реінжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги по перебудові систем організації та управління виробничо-торговими й інвестиційними процесами господарського об’єкта з метою підвищення його конкурентоздатності і фінансової стійкості. Реінжиніринг поділяється на два види: кризовий і реінжиніринг розвитку.

Кризовий реінжиніринг займається вирішенням кризисних проблем підприємства. Застосовується лише тоді, коли результат фінансово-комерційної діяльності підприємства постійно знижується, конкурентоздатність різко падає, з’являються тенденції до банкрутства й потрібен комплекс заходів для подоланню кризової ситуації. Реінжиніринг розвитку використовується з тих обставин, коли динаміка розвитку знижується і діюча структура організації й управління підприємством вже досягла межі в одержанні прибутку.

Наприкінці можна зробити висновок, що на даний час, у зв’язку зі структурною перебудовою економіки України, «інжиніринг» став найбільш затребуваною сферою діяльності, що передбачає подальше підвищення кваліфікації персоналу і новаторський підхід для подальшого розвитку країни.


1. Організація і технологія надання послуг : навч. посіб. [Текст] / [Апопій В.В., Олексин І.І., Шутовська Н.О., Футало Т.В.]. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 312 с. (Альма-матер).

2. Дроздова, Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: навч. посіб.[Текст] / Дроздова Г.М. – К., Центр навч. літ., 2004. – 247 с.

3. Козик, В.В. Міжнародні економічні відносини : навч. посіб. [Текст] / Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. – К.: Знання, 2008. – 406 c.



159

Кучерява Ольга слухач магістратури


м. Київ

ВИДИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТОРГІВЛІ ІНЖИНІРИНГОВИМИ ПОСЛУГАМИ

На сьогоднішній день інжинірингові послуги являються одними з

провідних, адже їх спектр послуг досить широкий та жодне будівництво чи реконструкція тієї чи іншої будівлі не може відбуватися без надання даних послуг.

Для того, щоб вірно обрати певну інжинірингову послугу потрібно знати, які на даний момент існують їх види та які особливості торгівлі є. Інжиніринг на даний момент розглядають як визначену форму експорту послуг (наприклад: передача даних, інноваційних технологій, досвіду тощо) із країни, що виробляє дані послуги в країну, що отримує їх та включає спектр робіт із виконання минулих досліджень, розробки ТЕО(техніко-економічного обґрунтування), комплекту проектної документації, а також розробку документів по організації виробництва і керуванню, експлуатації устаткування і реалізації готової продукції.

Особливості інжинірингу та надання його послуг є: • вартість інжинірингових послуг визначається на основі часу, який

потрібен для виробництва даних послуг, на відміну від створення та продажу «ноу-хау» або ліцензіями тощо;

• послуги інжинірингу відносяться до послуг виробничого характеру. Тому, що вони виконуються не у фізичній формі послуги чи продукту, а в наданні матеріальному предмету певного корисного ефекту;

• так як інжинірингові послуги являються об’єктом купівлі-продажу, то вони мають комерційний характер;

• інжиніринг та його послуги безпосередньо відносяться до підготовки та постачання процесу виробництва та випуску матеріальних послуг, які включають в себе проміжне та кінцеве споживання, але всі послуги, які мають невиробничий характер не входять до них.

Так, як інжиніринг безпосередньо пов'язаний з підготовкою виробничого процесу, то існують передпроектні , проектні та післяпроектні послуги. Проектні та після проектні послуги мають ще свої підвиди. До проектних послуг відносять базисний інженирінг – вивчення минулих інженерних проектів або досліджень, певних рекомендацій, попередньої оцінки вартості послуг, що будуть надаватись тощо, та детальний інжиніринг(детальне дослідження затвердженого та перевіреного проекту). Післяпроектні послуги



160

інженирінгу включають в себе: • знаходження кваліфікаційного персоналу для здійснення проекту; • розроблення пакету документів; • реалізація проекту та контроль за проведеними роботами; • здійснення перших випробувань після завершення проекту; Окрім цього, існують спеціальні інжинірингові послуги при проектуванні

особливих потреб певного об’єкта. Також інжиніринг може опікуватись питаннями щодо послуг з проектних

консультацій, організації виробничого процесу, випробувань обладнання, забезпечення реалізації продукції, впровадження інноваційних інжинірингових систем, систем інформаційного забезпечення тощо.

Отже спектр інжинірингових послуг є досить широким та включає в себе всі стадії виробництва та реалізації проекту. Замовник може обрати як і одну послугу, так і цілий комплекс послуг. Інжиніринг посідає та буде завжди посідати одну з головних ланок в торгівлі у світі.

Лаленко Таміла слухач магістратури


м. Київ

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ОПАЛЕННЯ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

На сьогоднішній день у закладах ресторанного господарства затребувані

нові технології для опалювання торгових зал та виробничих приміщень. Пов'язано це з тим, що власники безпосередньо зацікавлені у раціональному використанні ресурсів, споживаних теплогенераторами, при цьому економія на енергоносіях є неодмінною умовою скорочення витрат на опалення.

Окрім цього в Україні все більше набирає актуальність опалення відкритих майданчиків закладів ресторанного господарства.

Одним з найбільш ефективним методів вуличного опалення є інфрачервоне (ІЧ) опалення, яке забезпечує комфортні мікрокліматичні умови перебування людини. ІЧ-обігрівач випромінює світлові хвилі у ІЧ-діапазоні, які передають променисту теплоту без «посередника» (повітря), тому процес нагрівання відбувається швидко і без втрат.



161

Основні переваги. З точки зору економії витраченої енергії ІЧ-обігрівач є одним з найбільш вигідних. ККД досягає 95 %, що разом з швидким нагріванням приміщення істотно оптимізує витрати. При роботі ІЧ-обігрівачів не виділяються токсини, тому його можна вважати абсолютно безпечним.

Основні недоліки. Висока ціна обладнання. Висновок. Для закладів ресторанного господарства доцільним є

використання ІЧ-опалення приміщень, яке є досить зручним у використанні та дає можливість використовувати як у відкритих приміщеннях, так і закритих. Процес нагрівання відбувається швидко і без втрат, що цілком зменшує економічні витрати.

Лаптёнок Сергей к.т.н., доцент

Басалай Ирина к.т.н., доцент, заместитель декана по научной работе

Кологривко Андрей к.т.н., доцент, начальник управления

подготовки научных кадров высшей квалификации Белорусский национальный технический университет

г. Минск, Республика Беларусь

ГИПЕРБОЛИЧЕСКИЕ ФУНКЦИИ КАК СРЕДСТВО АНАЛИЗА ЭКВИФИНАЛЬНЫХ СИСТЕМ

Предельные (финальные) уровни развития технологических и социально-

экономических систем, обусловленные неизменными техническими и организационно-правовыми базисами, характеризуются, в частности, темпами роста показателей, являющихся мерой их эффективности (КПД, рентабельность, энерго- и материалоемкость и т.д.). Данные общесистемные свойства должны безусловно учитываться в управлении и регулировании систем. Выход систем на финальные уровни переводит их в режим чистого функционирования, когда факторы развития оказываются исчерпанными. Любому объекту или процессу свойственны определенные соотношения и пропорции между финальными уровнями и скоростью их достижения. Признание финальности имеет значимую информационную ценность, т.к. является показателем свободного выбега системы на внешнее воздействие. C этой точки зрения одним из важнейших свойств систем и процессов, обладающих признаками системности, является свойство эквифинальности.



162

Эквифинальность представляет собой динамическое свойство системы, характеризующее возможность ее перехода из различных начальных состояний в единственное конечное (финальное) состояние через различные цепочки промежуточных состояний. В качестве примера эквифинальных процессов можно представить процессы достижения заданного уровня контрольного показателя функционирования системы при различных темпах прироста.

При решении задач экологического менеджмента такими контрольными показателями могут являться прирост рентабельности за счет снижения ставок экологического налога, снижение материалоёмкости и энергоёмкости продукции и т.п. Заданные уровни показателей могут быть достигнуты в установленные сроки путем проведения ряда природоохранных, энергосберегающих и ресурсосберегающих мероприятий, мероприятий по совершенствованию обращения с отходами в различных комбинациях и последовательности, что обусловит различные темпы прироста показателей в промежуточные моменты времени. Однако финальный уровень каждого показателя по заданию является для любой схемы постоянной величиной.

Подобные процессы адекватно описываются функциями с насыщением. Свойствами такой функции обладает, в частности, функция гиперболического тангенса (th) в верхнем правом квадранте [1]. Очевидно, что в данной области значения th изменяются в пределах от 0 до 1 при изменении аргумента от 0 до ∞. Обратной функцией гиперболического тангенса (th) является гиперболический арктангенс (arth).

Использование в прогнозном планировании анализа гиперболических функций, т.е. преобразования исходных данных в плоскости гиперболического тангенса, позволяет в функциональной зависимости оценить организационно взаимосвязанные показатели: намечаемые уровни развития, время достижения намеченных уровней и необходимые темпы для их достижения.

Метод использовался для планирования мероприятий по повышению темпов роста рентабельности предприятия за счет снижения затрат, связанных с различными видами экологических выплат (налоги, штрафы и др.).

Полученные результаты позволяют оценить принимаемое управленческое решение с точки зрения возможности достижения установленных заданием показателей в течение запланированного периода при различных приближениях с соответствующими темпами прироста. На их основании специалисты могут соотнести имеющиеся и потенциальные ресурсы предприятия и темпы прироста, которые должны быть обеспечены. При несоответствии возможностей предприятия устанавливаемым заданиям и темпам должна быть произведена корректировка задания либо приняты меры, позволяющие расширить возможности предприятия (модернизация оборудования, совершенствование технологии, оптимизация штатной структуры и нормативной базы и др.).

В концептуальном методологическом плане предлагаемый метод не отрицает, а дополняет другие методы и подходы, используемые в практике



163

управления. Данный подход позволяет в единстве и органичной целостности анализировать задания (планы) уровня развития, сроки реализации заданий и необходимые для этого темпы развития. Получения оценки могут служить исходной базой при экспертном оценивании и прогнозировании конкретных показателей [2]. Аналитическая группа, проводящая подготовительные мероприятия по экспертному прогнозированию, предоставляет экспертам результаты оценивания по изложенному методу для внесения корректив по срокам, темпам и уровням развития, внесения аргументированных предложений по осуществлению подготовительных мероприятий. Таким образом, специалисты-эксперты могут формировать свои суждения на более надежной, обоснованной платформе, что обеспечит повышение уровня конкордации экспертных оценок и эффективности экспертиз.


1. Шерватов, В. Г., Гиперболические функции [Текст] / Популярные лекции по математике, выпуск 16 // –М.: Гостехиздат, 1954, –58 с.

2. Бубнов, В.П., Решение задач экологического менеджмента с использованием методологии системного анализа [Текст] / Бубнов, В.П., Дорожко, С.В., Лаптенок, С.А. // –Минск: БНТУ, 2009, –266 с.

Левкун Катерина слухач магістратури


м. Київ

СИСТЕМИ КОНДИЦІЮВАННЯ У ЗАКЛАДАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Під кондиціонуванням повітря розуміють автоматичну підтримку в

закритих приміщеннях усіх або окремих його параметрів (температури, відносної вологості, чистоти, швидкості руху) на певному рівні з метою забезпечення головним чином оптимальних метеорологічних умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей, ведення технологічного процесу. При цьому стан повітряного середовища приміщення перестає бути залежним від параметрів зовнішнього (атмосферного) повітря.

Кондиціонування повітря здійснюється комплексом технічних засобів, званим системою кондиціонування повітря. До складу систем кондиціонування



164

повітря входять технічні засоби: приготування, переміщення та розподілу повітря; приготування холоду; засоби холодо- і теплопостачання; автоматики; дистанційного керування; контролю.

Система кондиціонування повітря як сукупність всіх інженерних засобів є активною, зазвичай регульованою системою, призначеною для комплексної підтримки заданих параметрів внутрішнього повітря, які забезпечують розрахункові, часто оптимальні умови в приміщеннях будівель.

Слід зауважити, що монтаж і експлуатація системи вентиляції, особливо системи кондиціонування повітря, нерідко пов'язані з витратою значних коштів. Тому перш ніж прийняти рішення про устрій цих систем в тій або іншій споруді, треба дуже глибоко вивчити можливості, що дозволяють або зовсім обійтися без вентиляції і кондиціонування повітря, або значно скоротити об'єми цих систем і потужності встановленого в них обладнання.

Перерахуємо деякі найважливіші заходи, які дають можливість істотно скоротити об'єми систем вентиляції і кондиціонування повітря і полегшують рішення основних завдань:

1. Застосування технологічних процесів, при яких в повітря приміщення не виділяється шкідливості або їх виділення зведено до мінімуму.

2. Влаштування герметизованих укриттів для обладнання, що виділяє шкідливості, з метою недопущення їх поширення в об'ємі приміщення.

3. Правильний вибір будівельних (огороджувальних) конструкцій, для того, щоб вплив зовнішнього середовища не утрудняв, а полегшував рішення вентиляційних завдань. Так, наприклад, в жаркому кліматі не можна рекомендувати проектування будівель з великими площами скління, що впливає на зайві кількості теплоти інсоляцій. Іншим прикладом може бути застосування гідро- і пароізоляції підземних споруд, які перешкоджають проникненню вологи з навколишнього ґрунту.

4. Раціональні архітектурно-планувальні рішення будівельної частини будівель і споруд, доцільне компонування приміщень об'єкту. Наприклад, приміщення, в яких розміщено обладнання, що виділяє велику кількість шкідливостей (брудні приміщення), повинні відділятися від приміщень, що мають невеликі виділення шкідливостей (чистих приміщень), ізолюючими перегородками для запобігання поширенню шкідливостей у великих об'ємах.

Природно, що у кожному конкретному випадку можуть бути знайдені інші способи, які полегшують виконання завдань системами вентиляції і кондиціонування повітря або сприяючі скороченню об'ємів цих систем.

Можна зробити висновок, що кондиціонування закладів ресторанного господарства є дуже важливим пунктом, оскільки якісний мікроклімат не тільки покращує атмосферу закладу, але є запорукою здоров’я як відвідувачів так і персоналу закладу.



165

Мізь Євгенія студентка

Божко Наталія к.с.г.н., доцент


ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ РЕЦЕПТУРИ СОСИСОК НА ОСНОВІ

М’ЯСА МУСКУСНОЇ КАЧКИ М’ясопереробна галузь швидкими темпами розвивається в Україні та

світі. Проте існує проблема у недостатній кількості м’яса. Згідно статистичних даних у 2015 році обсяг виробництва продукції

тваринництва зменшився. Господарствами всіх категорій реалізовано на забій 3,3 млн.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 1,4% менше порівняно з 2014р. За розрахунками, на 1 січня 2016р. поголів’я великої рогатої худоби становило 3,8 млн. голів (на 2,8% менше, ніж на 1 січня 2015р.), у т.ч. корів – 2,2 млн. (на 4,0% менше), свиней – 7,1 млн. (на 3,5% менше), овець і кіз – 1,3 млн. (на 3,2% менше), птиці всіх видів – 210,0 млн. голів (на 1,6% менше). Населенням утримувалось 66,4% загальної кількості великої рогатої худоби, у т.ч. корів – 76,8%, свиней – 47,6%, овець і кіз – 85,9%, птиці всіх видів – 43,8% [1]. Навіть із зменшенням птахівництво займає передове місце.

Саме тому метою нашої роботи стало обґрунтування доцільності виробництва м'ясо-містких сосисок із м’ясом мускусної качки, розширення асортименту м’ясної продукції з одночасним підвищенням біологічної цінності.

М'ясо качок має високу харчову цінність і не поступається яловичині чи свинині, крім того воно входить в ряд найбільш цінних білкових продуктів, що забезпечують потреби організму в білках, ліпідах, мінеральних речовинах, вітамінах. М'ясо мускусних качок має низький вміст жиру, а також характерний присмак дичини [2].

М'ясо мускусних качок задовольняє середньодобову потребу людини в білках тварин на 36 - 59% та забезпечує потребу організму в незамінних амінокислотах на 1224%; за сумою незамінних амінокислот білки м'яса мускусних качок перевищує еталонний білок на 12,84%. Також даний продукт є джерелом макро-і мікроелементів: калій (538,5 мг/100г), фосфор (250,02 мг/100г) і йод (38,51 мкг/100 г), вітамінів А (0,8 мг/100г), Е (1,1 мг/100г), В1 (0,43 мг/100г), В2 (0,15 мг/100г) [3, 4].

Таким чином, м'ясо мускусної качки є перспективним видом сировини для м’ясопереробної галузі, особливо в сучасний період, коли галузь птахівництва динамічно розвивається в Україні. Одним із напрямків використання цього виду м’яса птиці може бути впровадження нових інноваційних рецептур м'ясо-містких продуктів на основі м’яса мускусної



166

качки. Саме тому була розроблена рецептура нового м’ясо-місткого ковбасного

виробу (сосиски) із наступним співвідношенням компонентів, %: м'ясо мускусної качки – 40, яловичини ІІ сорту – 10, соєвий білковий ізолят – 5, молоко сухе – 3, вода – 20, XB Fiber – 10.


1. Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua/druk/soc_ek/2015/ publ_12_2015_u.html.

2. Залялиева, Д.Р. Формирование и оценка потребительских свойств мяса мускусных уток и продукции из него: автореф. дис. на соиск. уч. степ. канд. техн. наук: спец. 05.18.15 «Технология и товароведение пищевых продуктов и функционального и специализированного назначения и общественного питания» [Текст]. /Д.Р. Залялиева. – Москва, 2012. – 21 с.

3. Митрофанов, Н.С. Мясо птицы основа для расширения ассортимента мясных продуктов [Текст]. /Н.С. Митрофанов, И.И. Маковеев // Мясная индустрия,- 2006, №4.- С. 26-29.

4. Махонина, В.Н. Изучение морфологического и химического состава мяса потрошенных тушек уток для определения его сортности. [Текст] / В.Н. Махонина. //Птица и птицепродукты. – 2016. - № 1. – С.61-64.

Моісеєва Валерія слухач магістратури


м. Київ

АЛЬТЕРНАТИВНІ МЕТОДИ ОПАЛЕННЯ

На сьогоднішній день Україна забезпечена лише на 40% власними енергетичними ресурсами – вугіллям, газом, нафтою, які не є відновлюваними джерелами енергії. Згідно ініціатив України [1, 2], проведено ряд заходив, які направлено на економію енергетичних ресурсів та їх оптимальне використання. Тому пошук альтернативних джерел теплоти та систем опалення для нашої країни є актуальним, а традиційні методи, в більшій мірі, перестають влаштовувати сучасного споживача.

Для вибору найбільш оптимальних джерел теплопостачання необхідно проведення аналізу існуючих систем і обґрунтування найбільш перспективних.



167

Об'єктом дослідження є огляд існуючих методів опалення. Метою дослідження є пошук можливих варіантів джерел енергії в

системах опалення, а також пошук найбільш оптимальних варіантів. Найчастіше в системах опалення та гарячого водопостачання

використовують: централізовані електротехнічні системи, централізовані системи газопостачання, індивідуальні твердопаливні котли, а також альтернативні джерела енергії – геліоустановки, вітроенергетичні установки, теплові насоси, плівкові обігрівачі, ІЧ-обігрівачі та ін. [3-6].

Одним з найефективніших способів альтернативного опалення є використання сонячної енергії у геліоустановках (сонячні батареї, сонячні колектори). Принцип дії геліоустановок полягає в тому, що сонячне випромінювання поглинається розміщеними над панеллю колектора трубами, по яких циркулює теплоносій, що передають теплоту в трубку теплозбірника.

Принцип роботи теплових насосів полягає в тому, що відбувається стискання (концентрація) розсіяної теплоти за допомогою компресора, тому теплова енергія отримує більш високу концентрацію і температуру. Тепловий насос може працювати у двох режимам – опалення та кондиціювання. Ці установки є простими у використанні, вибухо- і пожежобезпечними та економічними.

Як альтернативу газовому опаленню застосовують плівкові електронагрівачі, які складаються з гнучких багатошарових резисторів, розташованих між спеціальними плівками з лавсану. Плівкові електронагрівачі є економічними та мають низьку вартість у порівнянні з тепловими насосами.

Ще один вид альтернативного опалення – це ІЧ-нагрівачі, які для розповсюдження теплоти не використовують повітря. ІЧ-нагрівачі рівномірно випромінюють теплоту, тому температура як біля підлоги, так і під стелею зберігається приблизно на одному рівні. На відміну від традиційних рефлекторів ІЧ-нагрівачі є пожежобезпечними. Недоліком ІЧ-нагрівачів є великі електричні витрати.

Висновок. В роботі проведено пошук можливих варіантів джерел енергії в системах опалення, а також пошук найбільш оптимальних варіантів. Можна стверджувати, що при виборі альтернативного варіанта системи опалення споживачу слід враховувати багато факторів. Нарешті, якщо на першому місці є фінансова складова, то зниження видатків на опалення можна не тільки шляхом використання альтернативних джерел теплоти, але й шляхом дбайливого використання енергетичних ресурсів.


1. Про енергозбереження [Текст]: Закон України № 74/94 від 01.07.1994 р. / Закони України. – К., 1997. – Т. 7. – С. 281–291.

2. Про стимулювання споживачів природного газу та теплової енергії до переходу на використання електричної енергії для опалення і підігріву води



168

[Електронний ресурс]: Постанова від 16.10.2014 № 540 / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/540-2014-п.

3. Sivaramakrishna, N. Hybrid Power Generation through combined solar – wind power and modified solar panel [Text] / N. Sivaramakrishna, Ch. Kasi Ramakrishna Reddy // International Journal of Engineering Trends and Technology. – 2013. – Vol. 4, Iss. 5. – P. 1414-1417.

4. Zeghici, R.M. Energy performance assessment of a complex district heating system which uses gas-driven combined heat and power, heat pumps and high temperature aquifer thermal energy storage [Text] / R.M. Zeghici, A. Damian, R. Frunzulic, F. Iordache // Energy and Buildings. – 2014. – Vol. 84. – P. 142-151.

5. Порівняльний аналіз систем децентралізованого теплопостачання житлових будівель із використанням електроенергії [Текст] / [О.А. Мазуренко, О.А. Климчук, О.М. Шраменко, О.А. Сичова] // Східноєвропейський журнал передових технологій. – 2014. – № 5/8(71). – С. 21-25.

6. Денисова, А.Е. Аккумулирование энергии в гелиосистемах теплоснабжения [Текст] / А.Е. Денисова // Экотехнологии и ресурсосбережение. – 2002. – № 2. – С. 9-14.

Молокова Анастасія слухач магістратури


м. Київ

РОЗВИТОК ВЕНТИЛЯЦІЙНИХ СИСТЕМ У ЗАКЛАДАХ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Організація мікроклімату в приміщеннях закладів готельно-ресторанного

господарства відіграє таку ж важливу роль, як інтер'єр і обслуговування. На сьогодні вентиляція – це дуже важливий процес повітрообміну в приміщенні, який створює сприятливий температурний режим, рівень вологості та швидкість повітряного руху за рахунок використання технічних засобів.

Метою роботи є дослідження сучасних систем вентиляції. Актуальність теми обумовлена тим, що готельно-ресторанне

господарство має різні види вентиляції, які мають велику кількість недоліків, починаючи з енергетичних витрат і закінчуючи шкідливим впливом на здоров’я персоналу і споживачів, тому наразі багато вчених та інженерів займаються питанням удосконалення та модернізації систем вентиляцій.



169

Під вентиляцією розуміють повну або часткову заміну забрудненого повітря у приміщенні чистим зовнішнім повітрям [2]. Вентиляцію класифікують як природну, що відбувається за рахунок проникнення в приміщення повітря через відкриті вікна, кватирки, щілини у конструкціях будівлі і пори будівельних матеріалів; механічну вентиляцію, при якій припливне й витяжне повітря переміщаються за рахунок вентиляторів [1].

У сучасних готельно-ресторанних закладах досить широко використовують витяжні та припливні вентиляційні системи. Для підбору вентиляторів потрібно знати їх тип, об’єм приміщення, місце встановлення, режими роботи, взаємодію з ін. інженерними системами [4]. Автоматичні системи вентиляції з контролем стану повітря вкрай необхідні у приміщеннях, де можуть відбуватись викиди шкідливих і небезпечних для життя речовин (гаражі, виробничі приміщення, приміщення з газовим обладнанням, лакофарбами, та горючими матеріалами).

Сучасні системи вентиляції містять сенсорні датчики (контролюють склад повітря) та системи оповіщення – якщо концентрація шкідливих речовин починає перевищувати встановлені межі.

Проведений нами аналіз сучасних системи вентиляції, дає підстави стверджувати, що найкращою системою вентиляції є система з рекуперацією теплоти відпрацьованого теплоносія і продуктів спалювання. При цьому, обігрівання приміщень буде відбуватись за рахунок відбору теплоти від продуктів спалювання пальників і потоку технологічного обладнання, а також відпрацьованої пари або гарячої води. Рекуперація може використовуватись як для нагрівання гарячої води/повітря, так і для технологічних/побутових потреб.

Рекуперація теплоти передбачає відбір теплоти від викидних газів і нагрівання свіжого припливного повітря за рахунок припливно-витяжних пристроїв і центральних кондиціонерів з наявністю в них рекупераційних теплообмінників. Потоки газу і повітря абсолютно розділені між собою. В приміщеннях, які потрібно охолоджувати, також можна використати рекупераційні теплообмінники – для рекуперації холоду.

Використане повітря, яке насичене шкідливостями, відводиться за допомогою випускних клапанів і системи повітропроводів та поступає у теплообмінник рекуператору. Одночасно ззовні у теплообмінник подається свіже повітря. Потоки повністю розділені між собою і внаслідок перехресно-проточного обміну в рекуператорі відбувається передача теплоти від вихідного повітря свіжому зовнішньому повітрю. Сучасні теплообмінники вентиляційних установок дозволяють утилізувати більше 90% теплоти вихідного повітря. Для підвищення ефективності роботи системи рекуперації використовують ґрунтовий колектор, через який проводиться забір свіжого повітря. Внаслідок сталої плюсової температури ґрунту відбувається попередній підігрів вхідного потоку. На вхідних та вихідних патрубках установки встановлюються фільтри. Очищене та попередньо підігріте повітря подається до житлових приміщень,



170

формуючи комфортний мікроклімат. Вихідне повітря відводиться назовні через встановлені на даху чи зовнішніх стінах випускні елементи.

До того ж рекуператори допомагають знизити споживання енергії для опалення. Сучасні припливно-витяжні установки можуть більше 90% теплоти вихідного повітря залишати в будівлі. А використання ентальпійних теплообмінників дозволяє збільшити цей показник до 116%.

Можна зробити висновок, що у виробничих приміщеннях закладів готельно-ресторанного господарства доцільно використовувати автоматичні системи вентиляції з контролем стану повітря, адже в таких приміщеннях зазвичай можуть відбуватись викиди шкідливих і небезпечних для життя речовин. Для закладів готельно-ресторанного господарства краще використовувати припливно-витяжну вентиляцію з теплообмінником-рекуператором, який забезпечує постійний обмін повітря та запобігає надмірній вологості, появі цвілі, запахів, а також значно знижує споживання енергії.


1. Круль, Г.Я. Основи готельної справи. : навч. посіб. [Текст] / Г.Я. Круль. – К.: Центр навчальної літератури, 2011. – 368 с.

2. Роглєв, Х.Й. Основи готельного менеджменту [Текст] : навч. посіб. / Х.Й. Роглєв. – К.: Кондор, 2005. – 408 с.

3. Вентиляція з рекуперацією – важливий елемент сучасного будинку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://caxapa.ua/informaciya/statti (дата звернення 08.04.2015 р.). – Назва з екрана.

4. Розумний будинок. Автоматизація при будівництві сучасних будинків та котеджів [Електронни ресурс]. – Режим доступу: http://www.centr-resurs.com.ua/ua/tehnology.html (дата звернення 24.03.2010 р.). – Назва з екрана.

5. Сучасні енергозберігаючі системи опалення та вентиляції окуповуються за 2 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ecotown.com.ua/news/ (дата звернення 06.02.2015 р.). – Назва з екрана.



171

Ніколайчук Аліна слухач магістратури


м. Київ

ВИКОРИСТАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ – ПІНОСКЛА

Піноскло – це теплоізоляційний продукт, який отримують у результаті

спінювання скла технічним вуглецем. Унікальні властивості піноскла (табл. 1) роблять його неперевершеним матеріалом для теплоізоляції за рахунок комплексу властивостей і переваг: негорючість; довговічність; водонепроникність; міцність на стискання; екологічність; біологічна стійкість; паро- і газонепроникність; кислотостійкість; простота оброблення.

Таблиця 1 Порівняння характеристик різних утеплювачів з піноскла

Характеристика

Одиниці вимірювання

Пінополістирол EPS

Пінополістирол XPS

Пінополіуретан

Утеплювачі з базальтової

вати

Піноскло «Pinosklo»

Базовий матеріал

Органічний

Неорганічний, базальтові волокна на органічному з'єднанні

Неорганічний, силікатне скло

Об’ємна густина

кг/м3 15-35 28-45 25-300 50-200 110-130

Коеф. теплопровідності л

Вт/м·К 0,03-0,04 0,028-0,035 0,027-0,038 0,04-0,05 0,047-0,052

Паропроникненість

мг/(м год·Па)

0,005 0,018 0,05 0,38-0,60 Паронепроник

ність Водопоглинання

% від заг. маси

≤2

≤0,2

1-5 ≤40 Відсутнє

Міцність на стискання

кПа 50-200

(при 10% деформації)

250-500 (при 10%

деформації)

150 (при 10%

деформації)

5-80 (при 10% деформації)

≥700 (при 10% деформації)

Стабільність розмірів

Повільно руйнується на відкри-

тому повітрі

Повільно руйнується на відкри-

тому повітрі

Не дає усадку

Може давати усадку після монтажу, м'я-кий матеріал

Не дає усадку, жорсткий матеріал

Тип пористості

Закрита (закриті

полістиролові осередки)


полістиролові осередки)


поліуретанові осередки)

Відкрита (волокнистий

матеріал)

Закрита (закриті скляні

осередки)

Граничні темп. експлуатації

Від -50°С до +70°С

Від -50°С до +75°С

Від -180°С до +140°С

Від -200°С до +250°С

Від -200°С до +460°С



172

Продовження табл. 1

Сировиною для виробництва піноскла є бій скла – екологічно чистий,

безпечний і нешкідливий матеріал, який широко використовується у повсякденному житті. В результаті спінювання даного скла вуглецем, завдяки чому воно набуває свою унікальну структуру із замкнутих осередків.

На першому етапі виробництва відбувається тонкий помел скла, дозування і додавання газоутворювача вуглецю у вигляді сажі. Заповнення форми з жаростійкого металу та проходження через піч, де скло спінюється при температурі до 800°С. Це свідчить про те, що матеріал не боїться високих температур, абсолютно негорючий і може використовуватися на об'єктах з високими вимогами до пожежної безпеки. На цьому етапі формується унікальна структура піноскла, що складається з безлічі замкнутих осередків.

Після процесів спінювання, відпалу, піноскло рівномірно охолоджується. Далі йде процес механічної обробки, де блоки упорядковуються за розмірами, сортами. З обрізаних частин виробляється крихта піноскла. Плити упаковуються на піддони, маркуються, зберігаються або готуються до перевезень. Крихта із піноскла упаковується в великі мішки біг-беги.

Можна зробити висновок, що піноскло є універсальним утеплювачем, який перспективний для закладів готельно-ресторанного господарства.

Вогнестій-кість, реакція на вогонь

Горючий, клас Г1-Г3

Горючий, клас Г1-Г4

Важкого-рючий,

клас Г1-Г2

Горять органічні з'єднання

Негорючий

Термін експлуатації

До 40 років До 40 років До 30 років До 50 років Від 100 років

Екологічна безпека

Можуть селитися комахи, влаштовувати гнізда

гризуни, виділяє толуол, при горінні виділяє

ціаногідроген, бромгідроген

Канцерогенні виділення

Виділяє фенол,

формальдегід

Не виділяє ніяких

шкідливих речовин



173

Омельяненко Тетяна студентка

Божко Наталія к.с.г.н., доцент


УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СІЧЕНИХ

НАПІВФАБРИКАТІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ПРИРОДНІХ РЕЧОВИН З АНТИОКИСЛЮВАЛЬНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ

У відповідності з державною політикою України в області здорового

харчування населення на період до 2020 року важливим завданням є розвиток виробництва харчових продуктів, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я різних груп населення.

Несприятливі екологічна обстановка і харчування провокують в організмі людини окислювальні процеси, які викликають порушення функцій клітин і зростання кількості серцево-судинних, онкологічних та інших хронічних захворювань. Для поліпшення здоров'я населення необхідно виробляти продукти, до складу яких включаються натуральні інгредієнти з антиоксидантними властивостями.

На сьогодні одним із найпривабливіших сегментів є виробництво охолоджених і заморожених напівфабрикатів високого ступеня готовності: натуральні та рублені напівфабрикати, фаршировані та нефаршировані, з маринадом або соусом, з гарніром і без тощо. Купівельний попит і виробництво напівфабрикатів високого ступеня готовності в охолодженому й замороженому вигляді дедалі зростає й випереджає розвиток ковбасного виробництва [1; 2].

Процеси, що відбуваються при зберіганні січених м'ясних заморожених напівфабрикатів, супроводжуються накопиченням продуктів розпаду білків і ліпідів і призводять до зниження харчової цінності та органолептичних властивостей продукції. Накопичення продуктів окислення ліпідів обмежує тривалість зберігання м'ясних продуктів і негативно впливає на безпеку заморожених продуктів.

Перспектива вдосконалення технології січених м'ясних заморожених напівфабрикатів є своєчасною і актуальною. Пошук ефективних біопрепаратів природного походження, що володіють біологічною і антиоксидантною активністю відносно окиснювальних процесів у ліпідах заморожених м'ясних продуктів тривалого зберігання, є важливим виробничим і соціальним завданням.

Дослідженнями по використанню натуральних антиоксидантів в м'ясній промисловості займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених [4, 5, 6].

Встановлення можливості використання природних добавок з



174

антиокислювальним ефектом в технології виробництва січених м'ясних заморожених напівфабрикатів для збереження їх якості, підвищення біологічної ефективності та безпеки, збільшення терміну придатності визначає актуальність обраного напрямку дослідження.

Мета нашої дослідницької роботи є виявлення ефективності впливу екстракту розмарину, що має антиоксидантні властивості, на ліпідну фракцію м'ясних січених напівфабрикатів для підвищення їх якості та стабільності і вдосконалення технології виробництва.


1. Статистичний аналіз ринку заморожених продуктів. [Электронный ресурс] - Режим доступа: : http: //www.radakmu.org.ua/file/ zvit_Bartkovskogo.doc.

2. Шугурова, Т. Инновационный подход к производству натуральных полуфабрикатов [Текст] / Т. Шугурова // Мясной Бизнес. - 2011. - № 4. - С. 56-57.

3.Пасичный, В. Н. Новые направления в технологии производства рубленых полуфабрикатов [Текст] / В. Н. Пасичный // Мясной бизнес. - 2003. - № 9. - С. 20-22.

4. Толкунова, Н.Н. Влияние растительных экстрактов на окислительные процессы в паштете [Текст] / Н.Н. Толкунова, А.Я. Бидюк// Мясная индустрия. – 2002. – №7. – С. 26-27.

5. Самозвон, О.Н. Изучение возможностей применения добавки из плодов ольхи в качестве антиоксиданта при производстве мясных фаршей [Текст] / О.Н. Самозвон, Н.Г. Бондаренко, А.К. Пивовар, Ю.В. Никитченко // Луганський національний аграрний університет: зб. наук. пр. – Луганськ, 2008. - №87. – С.194-205.

6. Токаев, Е.С. Использование дигидрокверцетина в качестве натурального антиокислителя [Текст] / Е.С. Токаев, Р.А. Новаков, П.С. Дегтярев // Мясная индустрия. – 2003. – №10. – С. 27-28.



175

Пенчук Владислав слухач магістратури


м. Київ

ПЕРЕВАГИ ПАНЕЛЬНО-ПРОМЕНИСТОГО ОПАЛЕННЯ

На сьогодні на зміну класичним опалювальним системам, що діють за рахунок конвекції, все частіше приходять системи інфрачервоного опалення. В даному випадку приміщення обігріваються за допомогою випромінювання хвиль інфрачервоного діапазону. У приміщеннях, де використовуються інфрачервоні обігрівачі, різниця температур становить лише 0,3 єС на кожен метр висоти, завдяки чому верхні зони приміщення не перегріваються і витрати на теплопостачання суттєво скорочуються (на 30-40 %). Інфрачервоне опалення має і інші переваги: подібні обігрівачі оснащуються більш тонким механізмом регулювання температури і мають меншу інерційність у порівнянні з традиційними опалювальними приладами.

Теплова енергія, яка випромінюється панелями, поглинається навколишніми поверхнями, такими як підлога, стіни, меблі і т.д. нагріваючи їх, в свою чергу віддають теплоту повітрю. Теплове випромінювання не поглинається повітрям, тому вся енергія від приладу без втрат досягає поверхонь, що обігріваються і людей в зоні його дії. Це дозволяє вирівняти температуру повітря по висоті і понизити середню температуру повітря в приміщенні, оскільки людина відчуватиме вищу температуру за рахунок прямого поглинання енергії від приладу. При цьому зниження температури на 10 С дає 5% енергозбереження.

Можна зробити висновок, що перехід від традиційного виду опалення до панельно-променистого є інноваційним не тільки в теплопостачанні, а й у багатьох інших інфраструктурах.



176

Попович Ксенія слухач магістратури

Кузьмін Олег к.т.н., доцент

Національний університет харчових технологій м. Київ

ІНФРАЧЕРВОНІ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

На сьогодні інфрачервоні системи (ІЧ-системи) опалення здатні скласти

конкуренцію будь-яким видам обігріву з використанням електроенергії. Вони володіють високим ККД, економічні, відрізняються швидкістю роботи, екологічністю, мають оптимальні витрати на обладнання і установку та чисельні додаткові переваги. Для ефективної роботи ІЧ-систем відстань до стелі не повинно перевищувати п'яти метрів, а огороджувальні конструкції будівлі повинні бути утеплені згідно з вимогами СНіП.

Принцип роботи ІЧ-обігріву дуже простий. Коли через плівковий електронагрівач пропускається електричний струм, нагрівачі починають інтенсивно виділяти теплове випромінювання. Ця енергія, яка повністю відповідає природному сонячному випромінюванню, впливає на об'єкти і огороджувальні конструкції приміщення, швидко нагріваючи їх.

За конструкцією ІЧ-системи опалення також прості (рис.1). В якості основи використовують плівкові електронагрівачі до 1 мм завтовшки, що дозволяє вільно встановлювати їх за будь-якої конфігурації стель. Робочі температури при максимальному навантаженні не перевищують +50 єС, а середня питома потужність нагрівачів – 150-220 Вт/м2.

ІЧ-системи управляються терморегуляторами, які встановлюються в приміщеннях, що обігріваються. Вони абсолютно безпечні, не потребують додаткового контролю.

Якщо розглядати позитивні та негативні властивості ІЧ-нагрівачів, то незначні недоліки компенсуються значними перевагами. До негативних властивостей можна віднести вимоги до потужності мережі (але послідовне включення системи в окремих приміщеннях проблему знімає), рівень утеплення будівель. ІЧ-обігрів поки не може конкурувати із газовим опаленням, але при відсутності підключення до магістрального газопроводу йому немає рівних, так як витрати нижче в 1,5-2,5 рази, ніж у електрокотла.

Позитивні властивості: економія (на обладнанні, монтажі, експлуатації), швидка окупність; комфорт (автоматичне керування, оптимальна температура, відсутність перепадів); екологічність, природна вологість, позитивно впливає на організм; великі гарантії, не потрібно обслуговування або ремонту; висока надійність і безпека.



177

Рис. 1. Схема ІЧ-систем опалення

Наприкінці можна зробити висновок, що ІЧ-опалення ефективніше за традиційне опалення, яке діє поетапно, передаючи енергію спочатку на теплоносії, потім на теплообмінники, після чого нагріває повітря приміщення - і тільки потім безпосередньо об'єкт обігріву. На кожному етапі втрачається енергія, а значить, доводиться за це платити більше.



178

Різник Анастасія слухач магістратури

Михайленко Владлена слухач магістратури

Науковий керівник : к.т.н., доцент Кузьмін О.В. Національний університет харчових технологій

м. Київ

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В СИСТЕМАХ ОПАЛЕННЯ, ВЕНТИЛЯЦІЇ ТА КОНДИЦІОНУВАННЯ

На сьогодні проблема енергозбереження перетворилась в одну з

найважливіших загальнолюдських проблем. Раціональне та економне використання природних ресурсів, скорочення шкідливих викидів в атмосферу та ефективне використання електричної та теплової енергії набувають виключно важливого значення у сучасному суспільстві.

Системи опалення, вентиляції й кондиціювання повітря для суспільних і промислових будівель є найбільшими споживачами теплової енергії. Тому вдосконалювання цих систем має першочергове значення для підвищення енергоефективності будівель і зниження витрат енергії на створення в них комфортних параметрів.

Заходи щодо енергозбереження в системах опалення, вентиляції й кондиціювання повітря умовно можна поділити на чотири групи:

1. Організація обліку й контролю з використання енергоносіїв, що дозволяє виявити фактичне споживання теплової енергії, що може відрізнятися від проектного теплового навантаження будівель і споруд. За відсутності приладового обліку теплопостачальні організації часто використовують систему тарифів і питомих нормативів опалення із понижуючими коефіцієнтами, що призводить до перевищення обсягів теплової енергії, за яку платить споживач.

2. Об'ємно-планувальні, будівельно-конструктивні заходи щодо енергозбереження – їх реалізація може бути пов'язана з: вибором орієнтації будинку щодо сторін світу; вибором форми будинку в плані й по вертикалі, застосуванням сонцезахисних пристроїв; зменшенням витрат енергії на штучне освітлення; вибором ступеня й характеру засклення.

3. Технічні заходи енергозбереження: удосконалювання інженерних систем та їхніх елементів – удосконалення інженерних систем і їхніх елементів: місцевого й центрального теплопостачання, водопостачання, опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, кондиціювання.

4. Енергозбереження шляхом утилізації природної теплоти й холоду, використання вторинних енергоресурсів, зменшення теплових втрат. Наприклад, уточнення розрахункових умов; зменшення інфільтрації; зниження втрат; використання попереднього нагрівання й охолодження теплоносіїв;



179

комбінування систем між собою і з іншими системами; автоматизація процесів теплопостачання й підготовки повітря; якісне й кількісне регулювання.

Питання енергозбереження в Україні є частиною державної політики: – створення державою економічних і правових умов зацікавленості в

енергозбереженні юридичних та фізичних осіб; – встановлення плати за прямі втрати і нераціональне використання

паливно-енергетичних ресурсів; – поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та

регулювання споживання паливно-енергетичних ресурсів. Держава забезпечує умови для проведення систематичних комплексних

досліджень у сфері енергозбереження для розробки наукових основ створення новітніх енергозберігаючих процесів й технологій.

Можна зробити висновок, що стимулювання енергозбереження здійснюється шляхом надання податкових пільг підприємствам, які працюють на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії, альтернативних видах палива; пріоритетного кредитування заходів щодо забезпечення раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів. Це дозволяє створити цілісну адміністративну систему енергозбереження, яка дозволяє діяти у напрямку зниження споживання електроенергії.

Савойський Олександр аспірант

Науковий керівник: к.т.н., професор Яковлєв В.Ф. Сумський національний аграрний університет

м. Суми

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ СУШКИ ПЛОДООВОЧЕВОЇ СИРОВИНИ

У більшості харчових продуктів міститься значна кількість води, яка входить в рослинні і тваринні тканини і є необхідною складовою їх частиною. Однак, надлишок води знижує поживну цінність продовольства, збільшує витрати на транспортування і може викликати псування внаслідок життєдіяльності різних мікроорганізмів. Щорічно в Україні збирається значний урожай овочів, фруктів і ягід. Але до столу споживача з вирощеного доходить не більше 30%. Для тривалого збереження плодоовочевої сировини необхідна спеціальна обробка з метою запобігання її псування. Одним з видів такої обробки є сушка.

Метою роботи є аналіз методів сушіння сільськогосподарської продукції



180

та проведення їх класифікації для можливості подальшої реалізації на практиці найбільш ефективного з енергетичної точки зору методу сушіння.

В технічній літературі описані різні способи зневоднення сировини рослинного і тваринного походження. Стосовно до сільського господарства і харчових галузей промисловості це пов'язано з загальною задачею підвищення зберігання плодоовочевої та іншої сільськогосподарської продукції, для чого в останні десятиліття були створені численні технології сушіння різних продуктів. Причому ці технології знаходять все більш широке застосування [1, 3, 4], спостерігається збільшення виробництва сушених овочів та фруктів.

При будь-якому масштабі використання сушильних технологій, основним завданням є реалізація ряду техніко-економічних параметрів, таких як: мінімально можлива енергоємність процесу; максимальна однорідність сушіння; мінімальний час виходу на задану вологість та інших характеристик сушки. Ці параметри можуть бути забезпечені грамотним підходом до вибору найбільш придатних до даної конкретної ситуації базових фізичних процесів, що призводять до зневоднення продуктів, відповідних їм технологій сушіння і, нарешті, за рахунок створення обладнання, на якому зазначені процеси і технології можуть бути реалізовані.

Рис. 1. Класифікація методів сушки плодоовочевої сировини



181

На даний момент часу існує велика кількість різних технологій сушіння (зневоднення): природна сушка, аераційна [2], конвекційна, сушка в псевдокиплячому шарі, інфрачервона сушка, сушка в електромагнітному полі надвисоких частот, акустична, сублімаційна і т. д.

Аналіз цих технологій базується на використанні відносно невеликої системи параметрів (критеріїв): продуктивності, енергоємності, швидкості сушіння, зберігання в процесі сушіння корисних речовин і вітамінів.Аналіз вищевикладеного питання [5] дозволяє провести класифікацію методів сушки сільськогосподарської продукції (рис. 1).Вирішення проблеми інтенсифікації процесу сушіння вимагає розробки і впровадження нових високоефективних методів і технологій сушки з оптимальним технічним рішенням. Проведений в роботі [5] аналіз показав, що найбільш перспективним варіантом вирішення даного питання є використання комбінованого сушіння, тобто поєднання декількох фізичних механізмів сушки (конвекційної та інфрачервоної або ультразвукової) і досягнення на цій основі подальшого істотного зниження енергоємності процесу зневоднення.


1. Касьянов, Г. И. Сушка сырья и производство сухих завтраков [Текст] / Г. И. Касьянов, Г.В. Семенов, В. А. Грицких, Т. Л. Троянова // Учебно-практическое пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: ИКЦ «МарТ», Ростов-на-Дону: издательский центр «МарТ», 2004. - 160 с.

2. Бочаров, В.А. Совершенствование элементов технологии сушки овощей [Текст]: Автореф. дис. канд. биол. наук. - Мичуринск: Нижегор. гос. с.-х. акад., 2010. - 27 с.

3. Атаназевич В.И. Сушка пищевых продуктов [Текст] / В.И. Атаназевич - М.; 2000 -198с.

4. Франко, Е.П. Особенности процесса сушки плодов и овощей [Текст] / Е.П. Франко, Г.И. Касьянов // В мире научных открытий. -2010. -№ 4 - С. 176-177.

5. Савойський О. Ю. Аналіз методів сушки плодоовочевої сировини та їх класифікація [Текст] / Олександр Юрійович Савойський. // Вісник Харківського національного технічного університету імені Петра Василенка. – 2016. – №175. – С. 85–88.



182

Скребець Анна слухач магістратури

Науковий керівник : доц., к.н.т. Кузьмін О.В. Національний університет харчових технологій

м. Київ

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВЕНТИЛЯЦІЇ БАСЕЙНІВ

У світі з'явилися нові технічні рішення по влаштуванню систем вентиляції басейнів на базі вентиляційних установок, які використовують для зниження вологості у приміщеннях басейнів при осушенні рециркуляційного повітря з дотриманням санітарних норм.

До складу осушувача входять холодильні контури, секція вентилятора, що фільтрує, секція і щит управління. Незалежні холодильні контури складаються зі спірального компресора, встановленого в окремому компресорному блоці, випарника, конденсатора для підігріву рециркуляційного повітря, пластинчастого конденсатора з нержавіючої сталі (для роботи з хлорованою водою), кислотостійкого фільтра-осушувача і реле захисту по високому і низькому тиску.

Осушувачі повітря можуть працювати в режимах підігріву води або підігріву повітря. Коли реалізується режим роботи установки з підігрівом води, компресор включається по сигналу датчика вологості. Теплота, отримана від роботи компресора в процесі осушення, використовується в теплообміннику підігріву води. При досягненні необхідної температури води система автоматизації направляє отриману теплоту в теплообмінник підігріву повітря. У режимі роботи з – підігрівом повітря, теплота в першу чергу використовується для підігріву повітря, і при досягненні заданої температури направляється в теплообмінник підігріву води.

Таким чином, поява нових систем вентиляції басейнів надає нові можливості для реалізації проектів з меншими трудовими і фінансовими витратами.



183

Сокотун Жанна аспірант

Кошелєва Ольга здобувач

Зубрецька Наталія д.т.н., професор

Київський національний університет технологій та дизайну м. Київ

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СТАТИСТИЧНОГО

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ

Ефективним підходом для забезпечення стабільності та керованості процесів, оптимізації управлінських рішень є застосування концепції статистичного управління процесами (Statistical Process Control – SPC). SPC – це метод моніторингу виробничого процесу для ефективного управлінського впливу на основі обробки інформації про зміну показників виробництва з використанням статистичних інструментів управління якістю.

Концепція SPC впроваджується в різних галузях промисловості та найбільш широкого застосування отримала в автомобілебудуванні, де є однією з обов'язкових при впровадженні вимог стандарту ISO / TS 16949 [1, 2]. Останні дослідження проблем впровадження SPC свідчать про наявність великої кількості факторів, що зумовлюють негативний вплив на розвиток та ефективне застосування цієї концепції [3−5]. Тому важливим завданням є визначення найбільш впливових факторів для усунення причин, що перешкоджають широкому впровадженню концепції SPC на вітчизняних підприємствах масового та серійного виробництва продукції різного цільового призначення.

Аналіз та систематизація факторів, що обумовлюють негативний вплив на розвиток концепції SPC, дозволили визначити дві основні групи взаємозалежних факторів (зовнішні та внутрішні) та дослідити взаємозв'язки між ними. До зовнішніх належать: економічні (нестабільність економічної ситуації, кризовий стан справ на зовнішньому та внутрішньому ринках); соціально-політичні (вплив державної політики на всі сфери діяльності, її орієнтація на вирішення переважно оборонних задач та задоволення олігархічних інтересів); технологічні (динамічний розвиток технологій та науково-технічного потенціалу, потреба в спеціалістах певного профілю в конкретній галузі); загальний стан галузі, в якій розвивається та діє підприємство; наявність недобросовісної конкуренції, що задля отримання власної вигоди керується забороненими методами (корупція та ін.).



184

Рис. 1. Структура взаємозалежних факторів, що обумовлюють негативний вплив на впровадження концепції SPC

До внутрішніх факторів слід віднести відсутність підтримки вищого

керівництва – відсутність зацікавленості у застосуванні концепції SPC, що призводить до неефективного управління, націленості на швидкий прибуток та управлінської гіперієрархії – зарегульованості та неефективного розподілу обов'язків. Це, в свою чергу, спричиняє низький рівень підготовки фахівців – відсутність кваліфікованого персоналу, який має теоретичні знання та практичні навички застосування класичних статистичних методів контролю якості продукції та сучасних методик (FMEA, MSA, APQP&CP, QSA та ін.)

Сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів, які представлено у вигляді структурної моделі на рисунку 1, спричиняє низку наслідків: відсутність системного впровадження на підприємстві стандартів технічного комітету ISO / TC 69, відсутність необхідного програмного забезпечення або використання його можливостей в неповному обсязі; відсутність мотивації персоналу для навчання методам SPC та взаєморозуміння між керівництвом та персоналом.

У результаті узагальнення, систематизації та структуризації факторів сформульовано рекомендації, які дають можливість відслідкувати ключові причини виникнення проблем впровадження концепції SPC та розробити план заходів щодо їх попередження, корегування та усунення, а також обумовить підвищення ефективності контролю та покращення показників виробництва.


1. ISO / TS 16949 Системи менеджменту якості – Особливі вимоги щодо застосування ISO 9001:2008 в автомобільній промисловості та організаціях, що



185

виробляють відповідні запасні частини 2. Статистическое управление процессами (SPC). Ссылочное

руководство. [Текст] / Корпорация Крайслер, Форд Мотор компании и Дженерал Моторс корпорейшн: Пер. с англ. – Н. Новгород: ООО СМЦ «Приоритет», 2007. – 224 с.

3. Адлер, Ю. П. На пути к статистическому управлению процессами [Текст]/ Ю.П. Адлер, В. Л. Шпер // Методы менеджмента качества, – 2003. – № 3. – С. 23–28.

4. Уиллер, Д. Статистическое управление процессами: Оптимизация бизнеса с использованием контрольных карт Шухарта [Текст] / Д. Уилер, Д. Чамберс. Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – 409 с

5. Харрингтон, Дж. Совершенство управления процессами [Текст] /Дж. Харрингтон. – М.: Стандарты и качество, 2008. – 192 с.

Соловей Іван к.т.н., доцент


ПРОЦЕС ІНТЕНСИФІКАЦІЇ СУШІННЯ ЗЕРНА АКТИВНИМ

ВЕНТИЛЮВАННЯМ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ НВЧ

В багатьох районах нашої країни природньо-кліматичні умови зумовлюють збирання значної частини врожаю зернових, олійних та інших культур з підвищеною вологістю, при якій не може бути забезпечене їх подальше зберігання.

Зниження вологи зерна до кондиційної і доведення сирого і вологого зерна до стійкого при зберіганні стану – основна задача сушіння.

В загальному вигляді під сушінням розуміють процес обезводнення матеріалів. Цей складаний процес полягає в передачі тепла нагрітим повітрям зерну, переміщення вологи всередині зерна до його поверхні, її випаровування в периферійних шарах кожної зернівки, переміщення пари із периферійних шарів зерна до поверхні і в міжзерновому просторі, видалення її із маси зерна [1].

Одночасно з цим, в зернівці проходять ряд фізичних і біохімічних процесів, які впливають на якість зерна. При сушінні роль повітря не обмежується функціями теплоносія і вологопереносника. Кисень повітря приймає участь в біохімічних процесах в зародку, які посилюються при



186

підвищенні температури. При цьому інтенсифікуються процеси фізіологічного дозрівання зерна, що має більше значення для покращення його якості. Одночасно і правильно проведене сушіння підвищує стійкість зерна при зберіганні, покращує його насіннєві і продовольчі якості. Сушіння пришвидшує післязбиральне дозрівання зерна, вирівнює зернову масу за ступенем дозрівання і вологості, покращує внутрішній стан зерна. Сушіння позитивно впливає на вихід і якість продуктів переробки зерна. Сушіння діє негативно на шкідників і мікрофлору зерна, дозволяє в деяких випадках покращити технологічні властивості дефектного зерна [2]. Таким чином, сушіння дозволяє отримати зерно стійким для зберігання і покращити його якість.

Для проведення сушіння сільськогосподарської сировини розроблені різні методи і прийоми. В основі класифікації, прийняті способи передачі теплової енергії зерну, яке просушується [2-4]. В сучасних установках найбільш часто тепло передають від агента сушіння, який переміщається: нагріте в калориферах повітря або гаряча суміш повітря з топковими газами. Таку сушарку називають конвективною.

Видалити вологу із зерна можна при змішуванні його з гігроскопічною речовиною (сорбентом). Таке сушіння називається контактним або сорбційним [4]. Воно використовується, наприклад, в рециркуляційних зерносушарках, де сорбентом служить сухе зерно. Тепло можна також передавати зерну за допомогою теплових променів: сушіння інфрачервоними променями, сонячне сушіння. Цей метод називається радіаційним. Найбільш просте повітряно-сонячне сушіння на спеціально обладнаних площадках в суху сонячну погоду.

Можливі також нагрівання і сушіння зерна в полі струмів високої частоти [1, 3]. При наявності великої кількості надлишкової поверхневої вологи, її можна видалити механічним способом: центрифугуванням, відтиском, яке застосовується як правило на заводах після промивання зерна.

Перспективними і використовуваними на практиці сушіння являються комбіновані методи сушіння, які поєднують конвективно-кондуктивне, сорбційне та інші способи сушіння [2]. Комбіновані методи отримали широке поширення в зерносушарках з рециркуляцією зерна.

В зерносушарках із щільним шаром максимальна температура агента сушіння визначається термостійкістю зерна. Інтенсифікація сушіння за рахунок збільшення витрати агента сушіння обмежена підвищенням енергетичних затрат на подолання опору зернового шару.

Найбільш поширеними в техніці зерносушіння отримали установки з гравітаційно-рухомим щільним шаром. Він формується при безперервному верхньому живленні сушильної камери зерном, створенні підпори в нижній її частині і видаленні із камери маси зерна, яка рівна масі його поступлення.

Під час руху зерна зверху вниз поверхня зернівки, яка приймає участь в тепло масообміні, постійно обновляється, хоча і залишається меншою сумарної геометричної поверхні всіх зерен, які знаходяться в шарі. Поперечний переріз зернового потоку постійно змінюється, зерно багатократно перемішується, що



187

пришвидшує процес сушіння. Швидкість переміщення зерна і тривалість сушіння регулюються у широких межах за допомогою випускних механізмів. Сушіння з використанням гравітаційно-рухомого шару дозволяє в широкому діапазоні регулювати товщину продуваючого шару і температуру агента сушіння, розподіляти зону сушіння по всій товщині шару.

При сушінні вологих матеріалів відбуваються взаємопов’язані процеси тепло- і масообміну між матеріалом і агентом сушіння. Внутрішній тепло- і масообмін порушує рівноважний стан поверхні матеріалу і призводить до внутрішнього тепло- і масообміну [4].


1. Бунько, В.Я. Модель НВЧ-активації і сушіння зерна активним вентилюванням [Текст] / В.Я. Бунько, С.Г. Білик, І.В. Калиній. – К.: ВЦ НУБіП України, 2015. – Вип. 209, ч.1 – С. 120-128.

2. Бунько, В.Я. Дослідження зміни рушійних сил інтенсифікації процесу НВЧ сушіння зерна активним вентилюванням [Текст] / В.Я. Бунько. – В.: Вип. №2 (90), 2015. – С.46-51.

3. Бородин, И.Ф. Применение СВЧ-энергии в сельском хозяйстве [Текст] / И.Ф. Бородин, Г.А. Шарков, А.Д. Горин. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1987. – 56с.

4. Білик, С.Г. Обґрунтування принципів конвективного сушіння зерна із застосуванням НВЧ-технологій [Текст] / С.Г. Білик, В.Я. Бунько, І.В. Калиній, А.П. Марисюк. – К.: ВЦ НУБіП України, 2014. – Вип. 194, ч.1 – С. 112-119.

Cуръатов Хусан студент

Ташкентский архитектурно-строительный институт г.Ташкент, Узбекистан

ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ СТРОИТЕЛЬСТВА

Человек, как часть природы, не только сам зависит от окружающей

среды, но и активно воздействует на нее. С развитием человечества, увеличивается и ущерб, который мы наносим природе. Быстрый рост городов - увеличение площади застройки ведет к сокращению лесных угодий, деградации плодородных земель, загрязнению воздуха, водных ресурсов, отрицательно влияет на флору и фауну. Мероприятия по охране окружающей среды обязательно должны входить в проектную документацию строящихся объектов,



188

однако, то, что на бумаге не всегда совпадает с тем, что есть «на деле». Экология строительства: материалы и среда. Экологическая проблема в

наши дни остро стоит перед всем человечеством, ее частью является экология строительства. Весь спектр данных проблем сегодня условно можно разделить на две большие группы. Первая связана с экологией применяемых при создании зданий материалов и решений, вторая – с выбором места, на котором будет стоять дом, предприятие или офис.

Экология строительных материалов. Значительная часть жилой площади находится в многоквартирных жилых домах, а это, как правило, панельные, кирпичные, монолитный здания с минимальным присутствием натуральных материалов. Тем не менее каждый из нас стремится при обустройстве внутреннего пространства, по возможности, использовать природные материалы, такие как: декоративные покрытия из бамбука и ротанга, напольное покрытие из пробки и джута, паркетная доска и стеновые панели из экзотических пород деревьев. Все эти материалы отличаются великолепными эстетическими свойствами, несмотря на кажущуюся простоту, они наполняют дом атмосферой роскоши. Особой популярностью пользуется продукция из дерева, которая наполняет дом здоровой энергетикой и создает хорошее настроение.

Экологическая угроза новому строительству. Экология строительства это еще и ответственность за выбор места, где будет расположено здание. Здесь стоит выделить два аспекта: как окружающая среда повлияет на человека и как человек повлияет на нее своим вмешательством. Экологические обследования обычно проводятся наряду с инженерными изысканиями. Очень важно определить, не несет ли район, выбранный для строительства, угрозы для здоровья и жизни людей. Помимо строгого соблюдения определенного уровня экологической безопасности жилья, экология окружающей среды будущего дома также влияет на стоимость квадратного метра.

Влияние строительства на окружающую среду. Гораздо более серьезные вопросы экология строительства затрагивает в том случае, когда речь идет о возможном вреде, который человек может нанести природе возведением зданий. Даже если строится не химический комбинат, а типовой многоэтажный дом, надо сделать все, чтобы оставить нашим детям в целости и сохранности уникальные луга, леса и поля. Это позволит сохранить ареал обитания птиц и зверей, которых так мало осталось в окрестностях наших городов. Все это можно предотвратить с помощью экологических изысканий, которые уже не выглядят простой формальностью.

Зеленые стандарты призваны ускорить переход от традиционного проектирования и строительства зданий и сооружений к устойчивому, которое проповедует следующие принципы: безопасность и благоприятные здоровые условия жизнедеятельности человека; ограничение негативного воздействия на окружающую среду; учет интересов будущих поколений.

Зеленые стандарты призваны регламентировать жизнеустойчивый подход



189

в строительстве и оценить степень соответствия зданий исходным принципам. Разработка и внедрение стандартов зелёного строительства стимулирует

развитие бизнеса, инновационных технологий и экономики, улучшает качество жизни общества и состояние окружающей среды

Строительство и экология - что актуальней? Строительная отрасль набирает обороты. Мы становимся невольными свидетелями быстрой застройки недавних пустырей. В считанные месяцы появляются каркасы будущих жилых домов. Еще выше темпы возведения корпусов торгово-развлекательных центров и модных ныне гипермаркетов. Это вполне естественно, поскольку потребность человека в хорошей и комфортной жизни вряд ли можно чем ограничить. Мы хотим жить в квартирах с видом на водоёмы, ходить в супермаркеты, расположенные не далее 300 метров от дома, отдыхать в торгово-развлекательных центрах, также воздвигнутых поблизости. При этом многие из нас даже не задумаются, как строительство нового грандиозного магазина или дома отразится на окружающей нас природной среде.

В последнее время четко прослеживается тенденция по стремлению людей к здоровому образу жизни, включающий в себя занятия спортом, правильное и рациональное питание, подвижный образ жизни, к существованию в чистом окружающем мире. При этом каждый из нас представляет, что все это может дать желаемый результат только при условии, если окружающий нас мир будет чистым и безопасным для здоровья. При современных темпах урбанизации жизни, у людей остается все меньше и меньше времени и возможности наслаждаться природой. Поэтому стремление людей окружить себя вещами, которые не наносят медленный, незаметный и непоправимый вред здоровью, является естественным и обоснованным. Для этого люди в быту стараются использовать экологически чистые материалы, которые были бы еще и удобны в эксплуатации.

В современной строительной отрасли, с учетом этих стремлений, идет массовое внедрение новых технологий, конструкций. К сожалению, на первое место выходит критерий удобства в эксплуатации, а не безопасность для здоровья человека и окружающей среды. В связи с этим, актуальным является вопрос соблюдения экологических требований при строительстве. Во избежание возникновения неблагоприятных последствий при использовании в строительстве вредных материалов, государство разрабатывает и закрепляет отрасль права такую как-экологическое право. При осуществлении строительной деятельности важное значение имеет проведение экспертизы на предмет соответствия проекта строительства экологическим требованиям. Заключение государственной экологической экспертизы имеет статус правового акта индивидуального предписания. Ни один вид экспертизы, кроме экологической, не был удостоен принятия по нему отдельного закона. Все это говорит об особой значимости института экологической экспертизы.



190

Современная жизнь создает немало факторов, негативно влияющих на окружающий мир и человека, создающие экологические проблемы строительства. Максимально защитить от них свой дом и создать в нем здоровую атмосферу можно только учтя при строительстве и эксплуатации вопросы охраны природы. В природе все взаимосвязано, и невозможно создать рай в отдельно стоящем доме при угнетенном состоянии природы. Поэтому каждый, кто стремится к здоровой жизни, должен не только заботиться о своем доме, но и не должен загрязнять окружающую среду. Экологические подходы к строительству и охране природы частично представлены в нормах и законах, но все же многие из них и в нашей стране, и за рубежом рассчитаны на добровольное применение сознательными гражданами ориентиры.

Экологическая сертификация построек полностью добровольна. Но она не только престижна, но и полезна для владельцев зданий: с одной стороны, помогает создавать дома со сниженным уровнем потребления материальных ресурсов, а с другой, повышает долговечность зданий и комфорт внутренней среды. Важно также, что зеленое строительство инструмент разумной экономии: сохраняет средства не только при эксплуатации, но и при возведении строений.

Принципы строительство экологических домов включают в себя: в эффективное использование энергии, воды и других ресурсов; сокращение количества отходов и уменьшение других воздействий на среду; в использование по возможности местных натуральных материалов.Также рекомендуется применять сертифицированные строительные материалы с низким экологическим воздействием.

За последние годы в Узбекистане проведена масштабная работа по улучшению архитектурного облика сельских населенных пунктов, повышению уровня и качества жизни сельского населения за счет строительства индивидуального жилья по типовым проектам, ускоренного развития на селе инженерных и транспортных коммуникаций, объектов социальной инфраструктуры. Это утверждается постановлением «О Программе по строительству доступных жилых домов по обновленным типовым проектам в сельской местности на 2017−2021 годы».В документе говорится о принципиально новых подходах, обеспечивающих высокую эффективность строительства, полноценно учитывающих реальные нужды и покупательную способность населения, а также национальный менталитет и условия проживания в сельской местности. Вместе с тем, отмечается в постановлении, растущая потребность сельского населения в современном и доступном жилье требует внедрения максимально благоприятных условий льготного кредитования, значительного расширения использования новых видов энергосберегающих материалов и оборудования, а также снижения себестоимости возводимого жилья.

Принятое постановление направлено на кардинальное повышение уровня доступности современного и комфортабельного жилья для широких слоев



191

сельского населения, обеспечение рационального использования земельных ресурсов и дальнейшее развитие индивидуального жилищного строительства в сельской местности с учетом экологическими стандартами.

Как отмечается в официальном комментарии к постановлению, документ закрепляет новый подход к осуществлению индивидуального жилищного строительства в сельской местности с учетом изучения накопленного опыта. В нем предусмотрена реализация масштабной Программы строительства доступных жилых домов в сельской местности, рассчитанной на пятилетний период.

Обновленные типовые проекты, заложенные в основу программы, полностью учитывают указанные выше потребности и нужды сельских жителей, так как разработаны с учетом их мнений и пожеланий.

Табачок Юрій слухач магістратури

Федін Сергій д.т.н., професор


ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОЧНОСТІ

Й СТАБІЛЬНОСТІ ПРЕЦИЗІЙНИХ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ Точністю засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) називається

характеристика, яка визначається за близькістю їх показів до істинного значення вимірюваної величини або ж близькістю до нуля всіх його похибок. Точність вимірювання – основний показник якості й ступені досконалості вимірювання, який відображає ступінь близькості результатів до дійсного значення вимірюваної величини [1, 2]. У процесі експлуатації прецизійних вимірювальних приладів в результаті зношування, природних деформацій деталей, зміни властивостей конструкційних матеріалів відбувається зміна технічних та метрологічних характеристик (МХ) приладів, що знижує їх точність. Здатність ЗВТ зберігати свої метрологічні характеристики в заданих межах протягом заданого інтервалу часу називається стабільністю. Ця характеристика є конструктивним показником якості виготовлення та метрологічної надійності (МН) ЗВТ, важливим для планування періодичності їх повірок та калібрування, зменшення похибок вимірювань [3].

Підвищення вимог то точності вимірювальних приладів обумовлює



192

необхідність розроблення та удосконалення методів оцінювання похибок вимірювань протягом всього терміну їх експлуатації. При цьому важливим і актуальним питанням є пошук нових підходів до визначення МХ ЗВТ на основі сучасних методів інтелектуальної обробки вимірювальної інформації. Аналіз методів Data Mining дозволив обґрунтувати переваги методів нейромережевного моделювання, зокрема, прямошарових нейронних мереж та самоорганізуючих карт Кохонена для статистичного аналізу основних МХ ЗВТ [4, 5].

Розроблено метод узагальненої оцінки точності ЗВТ, заснований на створенні єдиної штучної метрики для кількісного визначення точності ЗВТ через допускові значення їх МХ. При цьому набору допускових значень кожної МХ поставлено у відповідність деякий стандартний аналог з єдиною шкалою оцінки якості від нуля до одиниці. Реалізацію запропонованого методу виконано на прикладі дослідження МХ електронних тахеометрів, які використовуються для високоточних вимірювань лінійних та кутових величин.

На основі експертних оцінок обрано піддіапазони значень МХ електронних тахеометрів. Розрахунки точкової та інтервальної комплексної оцінки точності електронних тахеометрів здійснювали з використанням універсальної системи математичного моделювання MathCAD 2015 Professional. Аналіз отриманих результатів дозволив у відповідності з інтервальною шкалою Харрінгтона за сукупністю МХ отримати узагальнений показник точності досліджуваних електронних тахеометрів шести виробників та розподілити їх за категоріями «Відмінно», «Добре», «Задовільно» та «Погано».

На основі отриманої вибірки даних про МХ досліджуваних тахеометрів розроблено модель нейронної мережі, в якій в якості навчального показника використовувався узагальнений показник точності електронних тахеометрів. Реалізацію моделі нейромережі типу feed forward здійснено в системі моделювання нейронних мереж BrainMaker, а моделі Кохонена в аналітичній платформі Deductor Studio.

Після дослідження властивостей розроблених моделей НМ отримано оцінку впливу кожної МХ електронних тахеометрів на узагальнений показник точності. Реалізацію моделі нейромережі типу feed forward здійснено в системі моделювання нейронних мереж BrainMaker (рис. 1), а моделі Кохонена в аналітичній платформі Deductor Studio.

В системі моделювання BrainMaker проаналізовано значення МХ електронних тахеометрів і визначена МХ – вплив ексцентриситету вертикального кола на вимірювальний кут (ЕВК), яка має найбільший вплив на точність прецизійних вимірювальних приладів геодезичного призначення.



193

Рис. 1. Побудова моделі НМ в системі BrainMaker:

1 – результат прогнозування; 2 – навчальний показник, 3– найбільш інформативна МХ (ЕВК)

Література 1. Орнатский, П.П. Теоретические основы информационно-

измерительной техники [Текст] / П.П. Орнатский // – К.: Вища школа, 1983. – 455 с.

2. Сергеев, А.Г. Метрология: Учебник [Текст] / А.Г. Сергеев // – М.: Логос, 2005. – 272 с.

3. Новицкий, П.В. Динамика погрешностей средств измерений [Текст] / П. В. Новицкий, И. А. Зограф, В. С. Лабунец // – Л.: Энергоатомиздат, 1990 – 259 с.

4. Горбань, А.Н. Обучение нейронных сетей [Текст] / А.Н. Горбань // – М.: «Пара Граф», 1990. – 160 с.

5. Основные концепции нейронных сетей [Текст] / Р. Каллан //. – М.: ИД «Вильямс», 2001. – 288 с.



194

Шевченко Ольга слухач магістратури

Поліщук Ірина слухач магістратури


м. Київ

ІНЖИНІРИНГ ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ СТИМУЛ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Суспільство, розвиваючись, породжує нові складні і масштабні види

послуг, що відповідають вимогам сучасної промисловості. Сьогодні для того, щоб побудувати і запустити в експлуатацію новий готельно-ресторанний заклад або переобладнати старий, окрім грамотної організації робочого процесу необхідно враховувати цілий ряд технічних відкриттів і наукових досягнень. Крім того, плануючи діяльність майбутньої компанії, треба спочатку представляти фінансові, управлінські, маркетингові, кадрові та ін. принципи, на яких будуватиметься її функціонування. Саме потреба в комплексному підході при підготовці і просуванні інженерно-будівельних проектів послужила поштовхом до зародження нового напряму у сфері консультаційних послуг – інжинірингу.

Хоча зарубіжний промисловий світ вже майже півстоліття оперує термінами і категоріями інжинірингу, в Україні це напрям консультаційних послуг в його сучасному західному розумінні з'явився відносно нещодавно. Під інжиніринговою діяльністю мають на увазі надання комплексу послуг у виробничій, комерційній і науково-технічній областях. Дати точний перелік видів робіт, які повинні входити в «пакет інжинірингу» досить складно. Це залежить як від вибору замовника, так від нюансів тієї або іншої промислової сфери.

Не секрет, що такий вид бізнесу як готельно-ресторанний досить перспективний, прибутковий і стійкий в умовах ринкової економіки, але при цьому має досить високу конкуренцію на ринку. Щоб підприємство було конкурентоздатне, воно повинне ефективно працювати, але для цього йому потрібні певні засоби. Якщо підприємство не має у розпорядженні таких коштів або вони є не в достатній кількості, то їх треба притягнути з боку, але це треба робити на взаємовигідних умовах для усіх учасників угоди. Ці схеми фінансування дозволяють притягнути необхідні засоби на розвиток підприємства, при цьому не ущемляючи права учасників цих операцій. Працюючи за цими схемами підприємство має в розпорядженні необхідний об'єм капіталовкладень і можливість отримувати надалі прибуток, який може піти на розвиток підприємства.

У сучасному світі під інжинірингом розуміють роботи і послуги, що



195

включають: складання технічних завдань; проведення науково-дослідних робіт, складання проектних пропозицій і техніко-економічне обґрунтування будівництва промислових і ін. об'єктів; проведення інженерно-дослідницьких робіт; розробку технічних проектів і робочих креслень будівництва нових і реконструкції діючих промислових та інших об'єктів; розробку пропозицій у внутрішньозаводському і внутрішньоцеховому плануванні, міжопераційним зв'язкам і переходам; проектування і конструкторську розробку машин, устаткування, установок, приладів, виробів: розробку складів матеріалів, сплавів, ін. речовин і проведення їх випробувань; розробку технологічних процесів, прийомів і способів; консультації і авторський нагляд при шеф-монтажу, пуско-налагоджувальних роботах і експлуатації устаткування і об'єктів в цілому; консультації економічного, фінансового або іншого порядку.

Наприкінці можна зробити висновок, що інжиніринг у готельно-ресторанному бізнесі дозволить створювати нові, розширювати або реконструювати діючі основні виробничі фонди готельно-ресторанного господарства на основі сучасних наукових підходів.

Шиманський Артем слухач магістратури

Федін Сергій д.т.н., професор


МЕТОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕТРОЛОГІЧНОЇ НАДІЙНОСТІ ЗАСОБІВ

ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

В процесі експлуатації засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) відбуваються зміни їх технічних та метрологічних характеристик (МХ), які носять випадковий характер і призводять до відмов, тобто до неможливості ЗВТ виконувати свої функції. Метрологічні відмови (МВ), що викликані виходом значень МХ за допустимі межі, характеризують метрологічну надійність ЗВТ – здатність зберігати встановлені значення МХ протягом заданого часу за певних режимів та умов експлуатації. Специфіка проблеми метрологічної надійності (МН) пояснюється прихованим характером МВ ЗВТ, які не можуть бути виявлені в момент їх появи класичними методами теорії надійності [1, 2].

Класичні методи функціональної надійності засновані на постулаті про взаємну незалежність і стабільність у часі інтенсивності відмов та орієнтовані



196

на оцінку працездатності технічних систем та елементів [2, 3]. Їх застосування не дозволяє отримати достовірні оцінки показників МН, адже поступова зміна похибки МХ обумовлює множину працездатних станів ЗВТ з різним рівнем ефективності їх функціонування, що визначається ступенем наближення похибки до допустимих граничних значень. Першочерговим завданням оцінки МН ЗВТ є визначення початкових змін MX і побудова моделі, що екстраполює отримані результати на великий інтервал часу. Це обумовлює необхідність розробки спеціальних методів виявлення та прогнозування похибок МХ.

Аналіз методів оцінки МН ЗВТ показав, що широкого застосування набули методи, засновані на використанні законів розподілу випадкових величин (Вейбулла, Релея, експоненціальний, гамма-розподіл, логарифмічно нормальний розподіл та ін.). Проте, якщо в класичній теорії надійності використовуються функції щільності розподілу ймовірностей відмов у часі, то для оцінки МН повинна використовуватися функція розподілу середньої за значенням похибки результату багаторазових вимірювань нормованої фізичної величини протягом часу напрацювання на МВ. У роботі [4] зазначається недосконалість існуючих прогнозних функцій розподілу для взаємозв’язку МХ з характеристиками МН та вказуються переваги функції розподілу Вейбулла

( ) ( ) ( )в в1вв в

в

expb b

x x xb

f t t с t сс

− = − ,

де xt – час; вb та вс – параметри форми та масштабу розподілу Вейбулла.

Широкого застосування набули методи опису функціонування ЗВТ на основі поліноміальних моделей та математичного апарату теорії випадкових функцій – моделі нестаціонарного випадкового процесу, авторегресії та безперервного дифузійного марківського процесу [2, 5]. Зокрема, для опису динаміки переходів між станами МХ ЗВТ марківська модель представляється орієнтованим графом, в якому вершини відповідають станам, а дуги (стрілки) – переходам, процес дрейфу МХ розглядається як випадковий миттєвий перехід з одного стану Х в інший безперервно у випадкові моменти t за будь-який інтервал часу τ під дією зовнішніх факторів (рис 1), а розподіл станів Х описується законом Пуассона

),(, !

)),(()( τ

ττ ta

m

t em

tamXP −== ,

де )(, mXPt =τ – ймовірність появи m подій протягом інтервалу; ),( τta –

середня кількість подій, що потрапляють в інтервал τ у момент часу t .

Рис. 1. Модель динаміки переходів між станами МХ ЗВТ

0x 2x 3x 1−nx nx 1x

λ λ λ λ λ λ

…



197

Апробацію методу реалізовано на прикладі електронних тахеометрів [6]: за даними протоколів випробувань розроблено базу даних про значення їх основних МХ; на основі теорії ланцюгів Маркова та методу максимальної правдоподібності розроблено модель прогнозування 95%-ї квантилі ЕВК (ексцентриситету вертикального кола) для оцінки безвідмовності тахеометрів. З урахуванням нормативного критерію метрологічної справності ЗВТ та отриманих імовірнісних графіків розраховано значення міжповірочного

інтервалу (МПІ), яке складає 10 місяців при 95,0.. =ИМP та 12 місяців при 90,0.. =ИМP . З урахуванням вимог НД на методи визначення МПІ ЗВТ

розроблено методику прогнозування МПІ електронних тахеометрів, що дозволяє підвищити точність оцінки очікуваної тривалості терміну служби та скорегувати регламент планових оглядів.


1. Екимов, А.В. Надежность средств измерительной техники [Текст] / А.В. Екимов, М. И. Ревяков // Л.: Энергоатомиздат,−1986. – 356 с.

2. Фридман, А.Э. Теория метрологической надежности средств измерений [Текст] / А.Э. Фридман // Измерительная техника, − 1991. − №11. − С. 3-10.

3. Кондратов, В.Т. Проблемы теории метрологической надежности и пути их решения [Текст] / В.Т. Кондратов // Комп’ютерні засоби, мережі та системи. – 2009. – N 8. – С. 138 – 148.

4. Кондратов, В.Т. Функции распределения погрешностей в течение времени наработки на метрологический отказ и их свойства [Текст] / В.Т. Кондратов // V межд. науч.-техн. конф. – Пенза. − 2008. – С. 10−22.

5. Кемени, Дж. Конечные цепи Маркова [Текст] / Дж. Кемени, Дж. Снелл // М.: Наука, 1970. – 272 с.

6. ГОСТ 51774-2001. Тахеометры электронные. Общие технические условия.

198

НАУКОВЕ ВИДАННЯ SCIENCE EDITION

ММООДДЕЕРРННІІЗЗААЦЦІІЯЯ ННААЦЦІІООННААЛЛЬЬННООЇЇ ССИИССТТЕЕММИИ УУППРРААВВЛЛІІННННЯЯ ДДЕЕРРЖЖААВВННИИММ

РРООЗЗВВИИТТККООММ:: ВВИИККЛЛИИККИИ ІІ ППЕЕРРССППЕЕККТТИИВВИИ

MMOODDEERRNNIIZZAATTIIOONN OOFF TTHHEE NNAATTIIOONNAALL SSYYSSTTEEMM OOFF SSTTAATTEE DDEEVVEELLOOPPMMEENNTT:: CCHHAALLLLEENNGGEESS AANNDD PPEERRSSPPEECCTTIIVVEESS

Матеріали IІ Міжнародної науково-практичної

конференції

Materials of ІІ International scientific and practical

conference

Частина 1 Part 1

8 – 9 грудня 2016 року December 8-9, 2016

Відповідальний за випуск: к.е.н., с.н.с. Сава А.П.

Responsible for issue: Ph.D., Senior Researcher, Sava А.P.

Комп’ютерний набір і верстка Сидорук Г.П.

Computer set of and typesetting Sydoruk G.P.

Адреса редакції: Тернопільська ДСГДС ІКСГП НААН

46027, Україна, м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 12,

тел/факс +38 0352 436144

Editorial address: Ternopil state agricultural experimental station

46027, Ukraine, Ternopil, 12, Troleybusna St.

tel/fax +38 0352 436144

Видавець: Видавництво «Крок»

46006, Україна, м. Тернопіль, вул. Гайова, 56 тел. +38 0352 248436

Publisher: Publishing house «Krok»

46006, Ukraine, Ternopil, 56, Gayova St. tel/fax +38 0352 248436

___________________________________________________________________

Підписано до друку 20.12.2016 р.

Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Умовн. друк. арк. 10,37. Тираж 300. Замовлення № 12/5.

Signed for printing 20.12.2016. Format 60х90/16. Offset paper.

Headset is Times. Cond. рrint. pages. 10,37. Copies 300. Order № 12/5.

___________________________________________________________________

МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ...

Documents

Transcript of МОДЕРНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ...