ФІЛОЛОГІЧНІ Н А У К И Книга 1

1

Ніжин – 201 2

Науковiзаписки

ФІЛОЛОГІЧНІН А У К И

Книга 1

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ніжинський державний університетімені Миколи Гоголя

НАУКОВI ЗАПИСКИНіжинського державного університету

імені Миколи Гоголя

Серія “Філологічні науки”

Відповідальний редактор – д. філол. н., проф. Самойленко Г. В.

Члени редколегії:Арват Н. М. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя;

Астаф’єв О. Г. – д. філол. н., проф. Київського національного університету імені ТарасаШевченка;

Бойко Н. І. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя;

Ковальчук О. Г. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя;

Левицький А. Е. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя;

Михед П. В. – д. філол. н., провідн. спец. Інституту літератури ім. Т. ШевченкаАН України та проф. Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя;

Плющ М. Я. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя та Київського педагогічногоуніверситету ім. М. Драгоманова;

Потапенко С. І. – д. філол. н., проф. НДУ ім. М. Гоголя.

Постановою ВАК України журнал включено до переліку наукових видань, публікаціїяких зараховуються до результатів дисертаційних робіт з філології (Бюлетень ВАК України,2011. – № 2. – С. 6).

Рекомендовано до друку Вченою радоюНіжинського державного університету імені Миколи ГоголяПротокол № 9 від 31.05.2012 р.

Н 34 Наукові записки. Серія "Філологічні науки" (Ніжинський державний університет іменіМиколи Гоголя) / відповідальний редактор проф. Г. В. Самойленко. – Ніжин :Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2012. – Кн. 1. – 124 с.

Адреса видавництва університету: вул. Воздвиженська, 3/4, м. Ніжин, 16600,

Чернігівська обл., Україна.

Тел.: (04631) 7-19-72 E-mail: [email protected]

www.ndu.edu.ua

Верстка і макетування – Н. О. ПриходькоЛітературний редактор – Н. О. ПриходькоКоректор – А. М. Конівненко

Підписано до друку Формат 60х90/8 Папір офсетний Гарнітура Computer Modern Офсетний друк Ум. друк. арк. 13,95 Наклад 100 пр. Замовлення № Обл.-вид. арк. 16,2

Ніжинський державний університетімені Миколи Гоголя.

м. Ніжин, вул. Воздвиженська, 3/4(04631)7–19–72

Свідоцтво суб’єкта видавничої справиДК № 2137 від 29.03.05 р.

© Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2012© Самойленко Г. В., відповідальний редактор, 2012

3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

___________

НАУКОВІ ЗАПИСКИНіжинського державного університету

імені Миколи Гоголя

Науковий журнал Рік відновлення видання – 1996

Філологічні наукиКнига 12012

ЗМІСТЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

Ковальчук О.Г. Текст як засіб виховання: візуальне в системі народницького наративу(оповідання М.Коцюбинського “Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”).....................................7

Ісаєнко К.П. Стилістичні особливості прози О.Забужко та М.Матіос (спроба порівняльногоаналізу).........................................................................................................................................................................................12

Пасекова Н.В. “Флоберовский след” в творческом наследии В.В.Набокова (на материалах“Лекций по зарубежной литературе” и художественных произведений) .........................................................15

Жаркевич Н.М. Юмор “Вечеров на хуторе близ Диканьки” Н.В.Гоголякак литературоведческая категория..................................................................................................................................18

Полякова А.А. Особливості художнього хронотопу в “Різдвяних повістях” Ч.Діккенса........................23Михед О.П. “Новий журналізм” як генологічний фактор формування автобіографічного

реаліті роману............................................................................................................................................................................27

Бочкар О.В. Творчість М.Фуллер у контексті американського трансценденталізму..............................32

Нещерет О.І. М.В.Гоголь у сприйнятті ніжинських студентів (за матеріалами асоціативногоексперименту) ..........................................................................................................................................................................35

Зевако В.І. Диференціація східнополіських говірок Новгород-Сіверщини за фонетичнимиознаками.......................................................................................................................................................................................39

Хомич В.І. Каузальні синтаксеми як вихідні моделі для похідних атрибутивних......................................43Дергун Т.В. Семантика фразеологічних одиниць в англомовних журнальних статтях політичного

змісту: лінгвокогнітивний аспект.........................................................................................................................................48

Репех Н.В. Загальнотекстова стратегія втілення семантики початку і кінця в англомовномужурнальному дискурсі...........................................................................................................................................................54

Мельник Ю.П. Глибинні структури та механізми їх переходу в поверхневі з урахуваннямсемантичних ролей................................................................................................................................................................59

Трибуханчик А.М. Етимологічні джерела фразеосемантичного поля матеріального станулюдини..........................................................................................................................................................................................65

Набок А.І. Номінативні і композиційні засоби створення ефекту об’єктивності в англомовномуінтернет-дискурсі новин........................................................................................................................................................70

Яковенко І.В. Символізм імені у прозі Фленнері О’Коннор............................................................................75Сборик С.П. Мовні особливості ідіостилю М.Дреббл .......................................................................................79Волощук І.І. Графічні способи маркування іронії (на матеріалі англомовної художньої прози)........84Mokhyr V.V. Literary and cinematic dialogues: Lexical differences......................................................................88

МОВОЗНАВСТВО

4

Бондаренко Я.О. Вербалізація когнітивної діяльності в кінодіалозі (на матеріалі американськоготелесеріалу “Мислити як злочинець”)...............................................................................................................................92

Karpus’ L.B. Intonation of English persuasive discourse.........................................................................................96Блажко М.І. Семантика прикметників і дієприкметників на позначення звучання:

екологічний компонент (на матеріалі сучасної німецької мови)........................................................................102

Лєпухова Н.І. Вплив латини на німецьку фахову мову права....................... ..............................................106Дмитренко О.П. Мотиваційні процеси та їх типи у фразеологічному фонді сучасної німецької

мови (на матеріалі фразеологічних одиниць соціально-економічної сфери)................................................109

Філатова О.В. Одномірність і конкретність синтагми як реальної одиниці породження тасприймання мовлення........................................................................................................................................................115

Потапенко С.І. Новітні дослідження тексту: люблінський досвід................................................................120РЕЦЕНЗІЇ

5

UKRAINIAN MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE,YOUTH AND SPORTS

___________

TRANSACTIONSof Gogol State University of Nizhyn

Scientific Journal Publication resumed in 1996

PhilologyIssue 12012

CONTENTS

LITERARY STUDIESKoval’chuk O.G. Text as a means of upbringing: The visual in the system of Russian populists’

narration (M.Kotsyubynsky’s story “Andriy Soloviyko, or Learning is the Eye of Mind”)......................................7Isayenko K.P. Stylistic peculiarities of O.Zabuzhko and M.Matios’ style: An attempt at comparative

analysis.........................................................................................................................................................................12Pasekova N.V. “Flaubert’s trace” in Vladimir Nabokov’s belletristic heritage: A case of “Lectures in

Foreign Literature” and belles lettres works...........................................................................................................15Zharkevych N.M. Humour of Nikolai Gogol’s “Evenings on the Farm near Dikanka” as literature

category..........................................................................................................................................................................18Polyakova A.A. Peculiarities of belletristic chronotope in Charles Dickens’ “A Christmas Carol”........23Mykhed O.P. “New journalism” as genre factor in the formation of autobiographic reality novels..........27Bochkar O.V. Creative work of Margaret Fuller in the context of American transcendentalism...............32

LINGUISTICSNeshcheret O.I. Nikolai Gogol’s perception by Nizhyn students according to an associative

experiment.....................................................................................................................................................................35Zevako V.I. Phonetic differentiation of East Polissya dialects of Novhorod Siversky district...................39Khomych V.I. Causal syntactic semes as basic models for derivative attributive structures..................43Derhun T.V. Semantics of idioms in English political magazine articles: Cognitive aspect....................48Repekh N.V. General textual strategy of embodying beginning and end semantics in English

magazine discourse...................................................................................................................................................54Mel’nyk Yu.P. Deep structures and mechanisms of their transformation into surface structures with

respect to semantic roles..........................................................................................................................................59Trybukhanchyk A.M. Etymological sources of phraseosemantic field of man’s material state............65Nabok A.I. Nominative and compositional means of creating objectivity effect in English news

internet discourse........................................................................................................................................................70Yakovenko I.V. Name symbolism in Mary Flannery O’Connor’s prose.......................................................75Sboryk S.P. Linguistic peculiarities of Margaret Drabble’s style...................................................................79Voloshchuk I.I. Graphic ways of marking irony: A case of English belletristic prose.................................84Mokhyr V.V. Literary and cinematic dialogues: Lexical differences.............................................................88

6

Bondarenko Ya.O. Verbalizing cognition in cinematic dialogue: A case of American television series“Criminal Minds”..........................................................................................................................................................92

Karpus’ L.B. Intonation of English persuasive discourse..............................................................................96Blazhko M.I. Semantics of German adjectives and participles with the meaning of sound production:

Ecological component..............................................................................................................................................102Lyepukhova N.I. Influence of Latin on German legal language.................................................................106Dmytrenko O.P. Motivational processes and their types in the phraseology of modern German:

A case of social and economic idioms..................................................................................................................109Filatova O.V. One-dimensionality and concreteness of syntagma as a genuine unit of speech

production and perception.......................................................................................................................................115

REVIEWSPotapenko S.I. Innovative text studies: Lublin experience...........................................................................120

НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя Філологічні науки, 2012

7

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

УДК 821.161.2.09

ТЕКСТ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ: ВІЗУАЛЬНЕ В СИСТЕМІНАРОДНИЦЬКОГО НАРАТИВУ (ОПОВІДАННЯМ.КОЦЮБИНСЬКОГО “АНДРІЙ СОЛОВІЙКО, АБО ВЧЕНІЄСВІТ, А НЕВЧЕНІЄ ТЬМА”)

Ковальчук О.Г.

У статті аналізується одне з ранніх оповідань М.Коцюбинського (написаних ународницькій манері) на предмет вияву причин відсутності традиційної дляхудожньої літератури актуальності візуальної перспективи як засобу художньогоосмислення світу.Ключові слова: візуальне, народницька література, світло і темрява, дидактизм,пафос.

В статье анализируется одно из ранних произведений М.Коцюбинского(написанных в манере, характерной для народничества) на предмет определенияпричин отсутствия традиционной для художественной литературы актуальностивизуальной перспективы как средства художественного осмысления мира.Ключувые слова: визуальное, народницкая литература, свет и тьма, дидактизм,пафос.

This article analyses one of the early stories by M.Kotsyubynskiy written in the Russianpopulists' to determine reasons for the manner visual perspective absence which istraditional for fiction as a means of world understanding.Key words: visual, Russian populists' literature, light and darkness, didacticism, pathos.

Динамічно розвиваючись у межах класичноїопозиції (“між античним світом зору й гебрейськимсвітом слуху та голосу … між “Атенами таЄрусалимом” [4, с. 144]), європейська культураосновну ставку зробила на феномен візуальногосприйняття: “Саме зір лежить в основі європей-ського тлумачення пізнання, свідомості, мислення.Якщо вважати Європу насамперед цивілізацієюпізнання, тоді зір дійсно розташовується в основахнашої культури. А в останні десятиліття західнакультура демонструє особливо помітний зсув відкультури письмоцентричної до нових форм свогоіснування, де візуальне сприйняття висувається начільне місце, хай навіть його останнім часом дедалібільше тіснить тілесне” [5, с. 9].

Ця традиція (в помітнішій, яскравішій чи в більшлатентній формі) зберігається завжди, оскільки звеличезного оптичного досвіду античності наукоюта культурою (на відміну від теології) однозначнобуло обрано вектор, окреслений Аристотелем:“Європейська оптика та наука в цілому пішли заАристотелем і характерним для нього ієрархічнимвідношенням між зором і умоспогляданням, разом

з тим теологія успадкувала платонівську опозиціюістинного та неістинного споглядання, одкровеннята тривіальної видимості” [5, с. 10].

Різні течії та напрями у європейській культуріпо-різному підходять до осмислення проблемивізуального. Відмінною є й активність візуальнихструктур у межах тієї чи іншої художньої парадигми.

Натомість народницький напрям у мистецтвізнаходиться якщо не в опозиції, то, однозначно,поза магістральною лінією розвитку європейськоїкультури: складається враження, що візуальне невходить (або дуже малою мірою) входить до зонийого зацікавлень. Це пов’язано передусім іздидактичною спрямованістю народницької літера-тури: тяжіючи до “дидактичних … форм творчості”[8, с. 29], вона (що за таких умов цілком природно)орієнтується передусім на прикладне, навітьфонове використання можливостей візуальноговідображення світу.

Певна річ, візуальне присутнє, але воно має осо-бливі контури, оскільки окремі реалії матеріальногосвіту відбираються на основі певного, багато в чомуузагальненого, сказати б, “серійного” – а тому й

8

достатньо “автоматично” засвоюваного читачем –візуального досвіду. У підсумку створюється такадійсність, яка має сприйматися реципієнтом якдостатньо реальний, звичний, хоч і помітно“вихолощений”, топос повсякденного буття, що йдає можливість уяві читача художнього тексту невідволікатися на сприйняття часткових деталей, азосередитися на головному – на змісті дидактеми,сутність якої заздалегідь (власне, до початку процесупізнання дійсності) сформульована.

Таким чином, митець народницької орієнтації ажніяк не “досліджує” світ, не шукає розгадки йоготаємниць – він знає істину наперед і засобамихудожнього слова, максимально наближеного донародних його форм, намагається змалюватичитачеві з народу справжню “картину світу”, дебазовим началом слугує не зовнішнє йогорозмаїття й таємниці буття, а приховані від окаселянина закони суспільного існування. І вже потімза допомогою цього формуються або (принаймні)помітно відкориговуються світоглядні уявленнянеосвіченого селянина. Тим самим читачевінав’язуються (як уявляється авторові художньоготвору) справжні, ніким не спотворені правилаповедінки у соціумі, засвоєння яких і має зробитижиття селянина багатим та щасливим.

Класичний приклад – раннє оповіданняМ.Коцюбинського “Андрій Соловійко, або Вченієсвіт, а невченіє тьма”, написане (митець викорис-товує інший, далекий від модерних уявлень пролітературу термін – “зложене”) для виправленняхибних уявлень селянина про природу світу іспрямування його на шлях істинний. Авторськавказівка не полишає сумнівів щодо адресата: звідсичітка вказівка у рукописі, де на титульному листізазначено – “Для народа. Андрій Соловійко, абоВченіє світ, а невченіє тьма. Зложив МихайлоКоцюбинський 1884 року” [6, с. 403].

Звідси ж (від адресного спрямування твору)наближена до народної мова (що простежується ів формах повіствування – особливо у діалогах, і внезвичних для літературної мови, однак характернихдля певної місцевості зворотах та формах того чиіншого слова – причому практика ця поширюєтьсяі на мову героїв з народу, і на мову оповідача, інавіть на мову інтелігентної людини): “Тра буловіддать дитину на люде …” [6, с. 289], “не хтіло б”[6, с. 290], “мати також не лучча” [6, с. 291] “хоця жі добрий чоловік” [6, с. 292], “так і зоставсямаленький Андрій на госпитанії в Шакули” [6,с. 292], “тре шукати якої-небудь роботи” [6, с. 297],“Помірковав Андрій, далі взяв бомагу, забрав своюодежину та й пішов із села” [6, с. 297], “Нащоцілюєш руку, нащо …” [6, с. 299], “кганок волості”[6, с. 302] тощо.

Знання істини, володіння нею зумовлює доміну-вання батьківської, відверто повчальної інтонації утексті, яка не залишає сумнівів у знанні авторомосновоположних таємниць світу, у розуміннізаконів, які скеровують його розвиток. І це не простоповчання, а часом безапеляційне судження,нерідко наповнене майже біблійними інтенціямиосуду та пророцтва: “О, батьки, батьки! З дитини-янгола ви робите чорта лютого, а як зістарієтесь, томаракуєте, що діти не люблять вас, не поважають”

[6, с. 291], “Лихо дітям з такими батьками та з такимимамами! Ціле життя не знають вони ні ласки, нідоброго слова; зачерствіє в них серце, і вже ніхто,навіть їх діти не, почує від них доброго, щирогослова!” [6, с. 291].

Прагматичний, концептуально збудований на базідидактичного спрямування текст не потребуєпоглибленого візуального знання про світ, як і невимагає заглиблено-споглядального вивчення його.Тому на місці візуального топосу, сформованого зарахунок уважного, зацікавленого, неповторногоіндивідуально-авторського студіювання світу,виростає світ умовний, максимально типологізо-ваний, візуальні штрихи якого, активізуючи набутийсамим читачем візуальний досвід, лише окреслюютьконтури того умовного простору, де відбувається дія(в оповіданні М.Коцюбинського це “умовне” село ізнетиповою, але витриманою в кращих учительно-педагогічних та класових традиціях назвою – Босівкаі якесь подільське містечко).

Що стосується “методики” формування матері-ального простору буття, то виглядає воназапозиченою з дитячих ігор – мозаїчна “картинка”складається із стандартних зорових образів, які упідсумку повинні подати читачеві максимальноузагальнене, відверто стереотипне і водночас пано-рамне зображення і міста, картина якого утво-рюється із деперсоналізованих, а то й (відвертокажучи) клішованих візуально-звукових характе-ристик, які існують без прив’язки до певного геогра-фічного об’єкта (звідси нехтування назвою міста утексті) – “Гуркітня бричок по викладених каміннямивулицях, високі будинки, великі крамниці, довгі,прямі і душні вулиці …” та клішованих антропо-логічних образів – “гурми усякого люду – панів,міщанів, москалів, циганів, мужиків, жидів …” [6,с. 297], і села (“Усе як слід, як бува в наших …селах” [6, с. 288]): “біленькі хатки”, [6, с. 288], “чистарічка”, “чистий ставок”, млин, гребля.

Такими ж умовним є й образи житла, якселянського загалом (“Невеличкі біленькі хатки,окутані садками та левадами, розбігались попригорку, мов білі ягнята по зеленому полю” [6,с. 288]), так і того помешкання, де відбувається дія– хати Харитона Шакули (“стоїть он-он межитополями на краю села” [6, с. 289]), й інтер’єри:вони або відсутні (як-от у характеристиці житлаШакул, волості), або обмежуються кількомадеталями, які мали б вичерпно репрезентуватижиттєвий простір пана Жука – самовар, стіл, “стіниобставлені книжками” [6, с. 298].

У подібному режимі витримано й характеристикидійових осіб. Певний виняток становить образ главиродини, до якої після смерті рідних потрапляємаленький Андрій Соловійко: “Харитон Шакула бувчоловік вже немолодий – літ під сорок. Високий, здовгою чорною чуприною, в котрій, як срібні нитки,виблискували де-не-де сиві волосся, з вибритоюбородою, короткими, підстриженими вусами, згустими, навіть дуже густими бровами, що навис-нули над блискучими похмурими очами, з чорним,як той чобіт, лицем і такими ж розхристанимигрудьми …” [6, с. 290].

Така деталізація (виняткова для даного тексту)зумовлена одним з найголовніших завдань –

9

якомога виразніше окреслити образ персоніфіко-ваного зла, яке не тільки наводить “своєю силою іхижістю страх на самих навіть одважних” [6, с. 290],а й у своїй патологічній люті не зупиняється навітьперед світом дитинства: “Дитині хтілось бипобавитися з котом, що он під постеллю муркає татак гарно простягає лапку до клубочка з ниткою,хоче його спіймати, а тут дитина хвить за нитку, іклубок виривається з-під лапки котеняти. Веселохлопчакові! Кругленьке заваляне личенько йогоосвічується невинною чистою радістю … Але тутлетить зверху тяжкий батьківський кулак і зсердитим криком опускається на спину переляканоїдитини” [6, с. 291].

Частіше за все автор не подає портретниххарактеристик. Усе обмежується узагальненнями –“якийсь чоловік” [6, с. 297], “сусідка”, “старшина”,“дівчинка Шакули” [6, с. 293], “найменше” – або жодним чи двома штрихами, основу яких складаютьключові поняття зла чи добра: “злюща суха баба”[6, с. 289], “злосне, надуте лице жінки” [6, с. 292] –це портрет дружини Шакули, “п’яний, сердитийчоловік” [6, с. 290] – це сам Шакула, “очі так іблищать недобрим вогнем” [6, с. 293], “Злість йогодушить. Очі блищать недобрим вогнем” [6, с. 294]– а це вже образ Андрійка у дитячі роки, “Вибігаєпан Жук, чоловік років із двадцять два – такийприязний на вид. Доброта так і просвічує в йогоодкритому лиці” [6, с. 298].

Відсутність предметного світу, повноціннихпейзажів, рельєфно виписаних персонажів,світлових ефектів, тобто певної аури, яка оточуєлюдину у повсякденні, гарно кореспондує зоднотонною кольористикою (кілька “табличних”,сказати б, “протокольних” кольорів – білий,зелений, срібний, сивий, червоненький, чорний –ось, здається, і все).

Натомість на фоні відвертого ігноруванняпредметного світу, індивідуалізованих образів,відсутності розгорнутих пейзажних картин,інтер’єрів, зрештою, психологічних напівтонів,настроєвих відтінків яскраво проглядає акценто-ваний пафос, який, власне, і має підготувати простіртвору для втілення в життя дидактично спрямо-ваного повіствування: дихотомічна “розгортка”простору, основу якої складає гарно акцентованепафосне протиставлення, чи не найкраще відпо-відає вирішенню основних у даному творі педа-гогічних завдань.

Пафосну спрямованість малюнка забезпечуєосвячена Т.Шевченком яскрава антитеза показногозовнішнього і пекельного внутрішнього: рай –пекло (вісім рядків з поезії “Якби ви знали,паничі …” слугують епіграфом до твору М.Коцюбин-ського – “За що, не знаю, називають // Хатину в гаїтихим раєм. // Я в хаті мучився колись // Мої тамсльози пролились, // Найперші сльози. Я не знаю,// Чи єсть у бога люте зло, // Щоб у тій хатині нежило? // А хату раєм називають!”).

Однак на відміну від поета М.Коцюбинський,зберігаючи трагічне наповнення пафосу, персоні-фікує (щоправда, теж максимально узагальнюючи)хибну оцінку побаченого – в оповіданні це захоп-лений погляд зі сторони, погляд подорожнього,який схоплює лише зовнішні прикмети світу. Тобто

перед читачем постає дистанційована миттєварефлексія, природно позбавлена справжньогознання про об’єкт: “Здалеку веселий вид має сельце… Не один проїжджий … з заздрістю … любується… “отут-то рай! отут-то спокій!” А не знає, що тізелені розкішні садки, ті низенькі біленькі стінизакривають собою багато гірких сліз, тяжкої нужди,багато безпросвітної темноти людської” [6, с. 288].

Для читача контраст між видимим та невидимимі так помітний. Але у тексті він загострюється щебільше за допомогою класових акцентів: це непросто знуджений спостерігач, а “гладкий пан”,якому “проїлись і його розкішні будинки, і йоготлусте життя” [6, с. 288].

Домінування персонажів, практично позбав-лених яскравих характерологічних рис, розміщениху просторі світу-”схеми”, де відсутні індивідуально-персональні характеристики, де виявляється майжеповна байдужість до візуального розмаїття світу,передусім пояснюється перенесенням інтересуавтора із “живого” повсякдення, сповненого вібру-вання настроїв, яскравих емоцій, пристрастей,проблем, різноманітних конфліктів, на розглядпевної проблеми (ролі просвіти у житті народу),вирішення якої вимагало не уважного обсервуван-ня життєвого простору, а руху за певним “маршру-том”, в основі якого лежить певне дидактичноспрямоване повчання, життєформувальну основуякого визначає виразна дихотомія, яку тількипозірно можна маркувати як візуальну: світло –темрява.

Насправді ж, маючи дуже умовне відношеннядо візуального, це контрастне протиставлення ажніяк не вписується у звичні межі його, точніше – варистотелівський його вимір, оскільки тут маємозовсім інший вектор – його основу заклаларозвинена, століттями вивірена біблійна традиція.Звісно, йдеться тут не про концептуальнуспорідненість, а про вдале використання певногоприйому: оповідання “Андрій Соловійко, або Вченієсвіт, а невченіє тьма” з біблійним текстом “перегу-кується” за рахунок того, що дидактичний “каркас”твору формується на основі однієї з найвідомішихбіблійних антитез: темрява – світло.

Аналогії більш ніж очевидні. У Біблії першопо-чаткова ситуація виглядає так: “Вони ходятьнавпомацки в темряві темній” (Йов. 12. 25). Тойже, хто ходить у пітьмі, шляху не знає: “А хто втемряві ходить, не знає, куди він іде …” (Ів. 12. 35).Втіленням світла є Господь: “Бог є світло” (Ів. 1. 5).Він дає надію на порятунок: “Він на світло менепопровадить” (Мих. 7. 9). Тому будь-яка людина,йдучи за Ісусом Христом, переходить від буття утемряві до буття в світлі: “Хто йде вслід за мною,не буде ходити у темряві той, але матиме світложиття” (Ів. 8. 12).

Подібний життєвий план окреслюється й воповіданні М.Коцюбинського. Він достатньо при-родно накладається на біблійну основу. Навітьбільше – “технологічно” все один до одного, завинятком певного заміщення: роль Бога у творівиконує просвіта – “Вченіє” (базову лексему в ори-гіналі твору – подібно до біблійного написанняслова Бог – митець подає теж використовуючи ве-лику букву – “Вченіє світ, а невченіє тьма” [6, с. 403],

10

феномен науки, який несе світло істини (що цілкомкоректно навіть у межах біблійної парадигми: уБіблії світло пов’язується також з “просвітництвом,яке приходить до пізнання істини” (Словарьбиблейских образов. – СПб., 2005. – С. 1032).

Процес переходу від життя в темряві до буття всвітлі у біблійних книгах спирається на глибоку віруу Господа, підсумком чого й стає момент прозріння.

Андрій Соловійко рухається дещо іншимшляхом. Після того, як Жук присоромив хлопця закрадіжку грошей і провів з ним виховну роботу(“А красти?! Так чесні люде не роблять!” [6, с. 299],сирота відчуває, як починаються в ньому моральнізрушення – “Перший раз в життю у ньому проки-нулась совість” [6, с. 299]. Причому процес цейглибинний. Свідченням цього є те, що момент про-будження совісті супроводжується актуалізацієюсорому (“Перший раз в життю йому стало соромно,страх як соромно” [6, с. 299], який є “зовнішньою… емоційною стороною совісті” [1, с. 215].

Совість – феномен особливий. С.Герасимов,виходячи з давніх форм слова, тлумачить йогозміст, спираючись передусім на семантику частинкислова “со”, яка звістує про співбуття – у даномувипадку з Господом (залишимо текст в оригіналі,щоб не зруйнувати ті семантичні ходи, на яких ітримається пояснення поняття): “ … слово совесть,т.е. совместная весть (рискну предположить, чтослова сознание, событие в своем идеале и пределеозначають совместное знание и бытие с Бо-гом)” [2].

Саме так, співвідносячи два поняття, ставлячиїх поряд і розглядаючи як нероздільні (“Я не знавтоді, що то за совість, що то за бог …” [6, с. 303], ірозгортає Андрій надалі своє життя.

Із пробудженням совісті могла б актуалізуватисятема бачення світу: на цьому постійно наголошуютьбогослови, говорячи про совість як засіб “візуаль-ного” пізнання оточуючої дійсності: “совість даєможливість людині бачити і бути впевненим у тому,чинить вона добро чи зло” (С.Герасимов). До речі,один із польських теологів взагалі напрямуспіввідносить совість і око: “Zanim odpowiemy na tepytania, posluzmy sie pewnym obrazem, ktoryzapozyczylem od ks. prof. Romana Kuligowskijego …Ten teolog moralista porownuje sumienie do … oka …oko nie tworzy rzeczywistosci, ale ja tylko rejestruje,odczytuje. Oko odbiera obraz w konkretnych barwach,ale tego obrazu nie “maluje”. Podobna rzecz ma sie zsumieniem: ono tez nie kreuje rzeczywistosci moralnej,nie okreslia, co jest dobre, a co zle, ale odczytujeobiektywne prawo moralne, odbiera co jest dobre, aco zle” [10].

Але цей момент у творі не актуалізований. Тутзв’язка інша: совість, освіта, розум. Саме з цимикатегоріями пов’язана головна тема адекватногобачення світу, навіть прозріння: “А чи не хтів би тивчитись грамоти! То так весело: усе їдно, щосліпому світ зобачити!” [6, с. 299]; “Як почнуть вони(гості Семена – О.К.) розмовляти, то розум Андріяначе яким світом освітить: бачить він ясно те, о чімперше і не знав …” [6, с. 300], і, зрештою, про це жговорить і останнє, напутнє слово Андрія, зверненедо селян – “… учіться, брати мої! Побачите, що

легше буде жити на світі, як освітитесь світомнауки …” [6, с. 304].

Якщо виходити з основоположних, базовихконцептів, які й визначають зміст поняття “совість”,таке розгортання процесів достатньо мотивоване.

За своєю природою совість – феномен надзви-чайно складний: “На рівні душі вона складаєтьсячастково із вольового акту, а частково є елементомпізнання і відчуття” [2]. Дослідники стверджують:слова “совість” та “свідомість” лексично тотожні –“Цікаво, що чи не в усіх європейських мовах, аждо російської включно, етимологія поняття сугубораціоналістична: “совість” або взагалі не відрізня-ється від “свідомості”, або їх розрізнення побудо-вано на наступному розходженні синонімів –“знати”, “відати” [7, с. 160].

Звідси природним є наступний крок – актуалі-зація розуму – процесу, який і визначає особливу“траєкторію” розвитку європейської думки –процесу загалом-то не такого й однозначного:“Цілком очевидною є трагічна тенденція підміни уХХ ст. совісті – свідомістю (курсив автора цитованоїстатті – О.К.) і відмова від чуттів та почуттів накористь “чистого розуму”, чистота якого –стерильна” [9].

Для героя ж твору це не тільки не катастрофа, ай шлях до утвердження головного – щастя: “Госпо-ди, – думається йому (Андрію – О.К.), – господи! Ябув темний, нерозумний, недобрий … а тепер ясвіт бачу … а тепер я інший … сам собі не вірю …я світ бачу … господи!.. Який же я щасливий!!” [6,с. 300].

Духовне прозріння Андрія бачиться авторові якдиво – звідси епіграф із вірша Т.Шевченка до 3-горозділу: “Диво дивне стало // Надо мною, недо-людом …” Але це диво, яке не тільки може, а ймусить бути поставлене на потік – саме звідси упромові Андрія, яку він, спираючись на власнийжиттєвий приклад, виголошує на сходці односель-ців, раціональне окреслення підходів до перма-нентного повторення дива: “Я був темний, нерозум-ний … Тепер я не такий: знайшлися добрі люде,показали мені совість, освітили розумом мою голову– тепер я не такий! … Припам’ятайте собі: скількиви ночей не доспали, скільки голову собі нашкра-бали, скільки праці згубили через те, що ходите,здається, і удень, а мов з зав’язаними очима – вотьмі?! … учіться, брати мої! Побачите, що легшебуде жити на світі, як освітитесь світом науки” [6,с. 303–304].

На перший погляд, це парадоксальне поєд-нання: диво – і наперед прогнозований результат.Але в даному випадку, очевидно, автор має рацію.Щоб зрозуміти це, згадаємо роздуми Ц.Тодорова,який запропонував чітко розрізняти поняття дивногоі чудесного як понять, що спираються на різніоснови: дивне напряму кореспондує з раціональ-ним, чудесне заглиблене у світ ірраціонального:“Концепція чудесного недавно зазнала впливу праціТодорова (до слова, дуже цікавої) про фантазійнулітературу і, зокрема, через ту різницю, яку Тодороввстановлює між дивним і чудесним: дивина можез’ясуватися через роздуми, тоді як чудесненеодмінно має в собі надприродне підґрунтя, яке

11

не можна пояснити нічим іншим, окрім надпри-родності” [3, с. 36].

Оповідання “Андрій Соловійко, або Вченіє світ,а невченіє тьма” цілком природно вписується укорпус народницької літератури. Однак доформування власне художнього бачення світу цейтекст не мав ніякого відношення. Шлях до ньогоще треба було розпочинати – можливо, й з цих

причин (а не тільки після гострого присудуспівробітника журналу “Киевская старина” ЦеславаНеймана, який “не тільки дав негативну оцінку твору,але й порадив залишити “невідповідне” заняття”[6, с. 403]) М.Коцюбинський так і не зважився зажиття опублікувати це оповідання. Вперше вонопобачило світ лише після смерті автора – в 1924 р.[6, с. 403].

Література1. Газнюк Лідія. Філософські етюди екзистенціально-соматичного буття / Л. Газнюк. – К. : Парапан,

2008. – 366 с.2. Герасимов С. Совесть как феномен духа [Электронный ресурс] / С. Герасимов. – Режим доступу:

http://www.russianinok.org/page.php?page=ascetic1&dir=ascetic&month=0208. – Название с экрана.3. Гофф Жак Ле. Середньовічна уява / Жак Ле Гофф. – Львів : Літопис, 2007. – 350 с.4. Єрмоленко Володимир. Оповідач і філософ Вальтер Беньямін та його час / В. Єрмоленко. – К. :

Критика, 2011. – 279 с.5. Івашина Олександр. Загальна теорія культури / О. Івашина. – К. : Видавничий дім “Києво-Могилянська

академія”, 2008. – 215 с.6. Коцюбинський Михайло. Твори : в 7 т. / М. Коцюбинський. – К. : Наукова думка, 1973. Т. 1. – 1973. – 406 с.7. Назаретян Акоп. Совесть в пространстве культурно-исторического бытия (полемические заметки) /

А. Назаретян // Общественные науки и современность. – 1994. – № 5.8. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі / С.Павличко. – К. : Основи, 1999. – 444 с.9. Спільне знання совісті (З історії культивування образу: від реалії і символу до стереотипу)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.anthropos.org.ua/jspui/bitstream/123456789/570/1/Совість_свідомість.pdf. – Назва з екрана.10.Rogulski Ireneusz. Sumienie – moralne oczy czlowieka [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opoka.org.pl/biblioteka/T/TM/sumienie_oczy.html. – Назва з екрана.

12

НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя Філологічні науки, 2012ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

УДК 811.161.2–3.09

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЗИ О.ЗАБУЖКО ТАМ.МАТІОС (СПРОБА ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ)

Ісаєнко К.П.

Стаття присвячена аналізу особливостей художнього стилю О.Забужко таМ.Матіос.Ключові слова: жіноча проза, художній стиль, рецептивна модель.

В статье рассматривается стилистическая специфика прозы О.Забужко иМ.Матиос.Ключевые слова: женская проза, художественный стиль, рецептивная модель.

The paper is devoted to the analysis of belletristic style of O.Zabuzhko and M.Matios.Key words: belletristic style, receptive model.

Стилістика україн-ської жіночої прози кін. ХХ –поч. ХХІ ст. постає, вочевидь, як поле дляекспериментів, в межах котрого реалізуютьсярізнотипні світоглядні моделі. Ці моделі, власне, івідображають особливості індивідуального стилюписьменників, адже будь-яка концепція творчостіпозначена авторською суб’єктивністю. Тож ця статтяє спробою компаративного аналізу стилістичнихособливостей та рецептивно-презентаційнихмоделей художньої прози О.Забужко та М.Матіос,творчість котрих сьогодні продовжує викликатинепересічний інтерес дослідників. Особливоцікавими названі постаті є і в тому сенсі, що кожназ цих авторок є представницею унікального,своєрідного письма, яке тонко відображає на загалпроблеми нашої доби.

Категорія стилю є багатокомпонентним понят-тям, яке включає чимало складників: від авторськоїконцепції світу і людини, рівня близькості худож-нього твору до життєвого контексту автора, літе-ратурну традицію, способи і форми мистецькоговираження мовної стилістики, що відповідає роз-криттю теми чи проблеми. Змістове наповнення іхарактер складників індивідуального стилю корелю-ються типом світосприйняття, світорозуміння пись-менника, його естетичною свідомістю та суб’єк-тивно-оцінною позицією, а отже – стиль пов’язуєтьсятакож і з ритмами часу, який, у свою чергу, пропонуєактуальні рецептивно-презентаційні моделі, що їхтак чи інакше подає автор, оскільки творчість маєпсихологічну та історичну зумовленість. Зрештою,поняття стилю визначає і специфіку рецептивноїмоделі, яка постає у творчості митця. Тож наприкладі художнього доробку двох найбільшвідомих сучасних українських письменницьспробуємо визначити спільне і відмінне на рівні

рецептивно-презентаційних моделей буття у творахкожної з них. Визначимо критерії, за котримивизначаємо рецептивно-презентаційні моделікожної з письменниць: 1) домінуючий тип героя(героїні) у художньому творі (рецепція); 2) гено-логічна своєрідність (жанрова презентація);3) моделювання художньої дійсності на рівні заго-ловків творів (знаково-символічна презентація).

Домінуючий тип героя (героїні) у художньому творі(рецепція). Образ жінки в прозі М.Матіос відрізня-ється своїм складним психологізмом, подекудинавіть трагізмом, в основі якого особиста драмапошуку гармонії. Проза Марії Матіос у буквальномусенсі “проговорює” психологічний досвід жінки,набутий нею в час великих суспільних перемін.Змальовуючи історичні, національні, суспільнісфери буття жінки, автор зачіпає такі тематично-смислові опозиції, як “жінка – держава”, “жінка –нація”, “жінка – політика”. У її новелах, повістях,рома-нах на високий філософсько-екзистенційнийрівень піднімаються теми материнства, родиннихцінностей, жіночого бунту, сексуальної сво-боди,жіночої самотності, реабілітованої тілесності тощо.Стиль М.Матіос відзначається багатством лексики,яка вміщує найрізноманітніші пласти: від фольк-лорного до книжного, від публіцистичного допросторічного, від рафіновано літературного додіалектного. Національна ідентичність героїв прозивиразно підкреслена локальними діалектизмами.Від малої прози, константи індивідуального стилюзакріпилися великою прозою (“Солодка Даруся”,“Майже ніколи не навпаки”, “Мама Маріца” тощо).Великі та малі епічні форми М.Матіос – явищецілісне передусім на проблемно-тематичномурівні, тобто є всі підстави говорити про те, щокожен прозовий твір письменниці постає не сам

13

собою, а в межах єдиного художнього організму,де кожен елемент окремого вписується в структуруцілого [1].

У прозі М.Матіос індивідуальний стиль непозбавлений публіцистичності, що поєднується зіронічно-гротескним сприйняттям українськоїдійсності. Роман “Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів”,з його відлунням бурлеску й травестії, викорис-танням архетипних моделей, подає цікавий мате-ріал для підтвердження висновків про результа-тивність поєднання традиційних і новаторськихпідходів до відтворення дійсності як на змістовому,так і на формальному рівнях. Визначальнимзасобом розкриття явищ дійсності в аналізованихтекстах є психологічна обґрунтованість поведінки.Письменницю найбільше цікавить людське,передусім жіноче “Я”. В її новелах, повістях, рома-нах поряд із зовнішнім сюжетом розвиваєтьсявнутрішній, що відбиває динаміку почуттів жінки.

Якісно інший жіночий образ постає у творчостіОксани Забужко. Найбільш виразно презентованоекзистенційний пошук саме у текстах цієї авторки.Поведінкова модель героїнь переважно реалізуєтьсячерез реалістичну оповідну структуру з імпліцитнимекзистенційним планом вираження. Своєріднадомінанта віталістичної концепції та ідеалізму частомежує з “інтелектуальним містицизмом” (“Я,Мілена”). Найпоширенішим художнім типом жінкиу О.Забужко є жінка бунтівна, яка має багатоспільного з образом біблійної Ліліт, відомої своїмпротистоянням усталеній патріархальній структурі.Різні іпостасі “слабкої статі”, яка зважується навідкритий бунт проти свого середовища, виписані зглибоким проникненням у неповторний жіночийдушевний космос. У “Казці про калинову сопілку”мотиви архаїчного і біблійного сюжетів, акти-візуючись крізь символічний ряд деталей, складаютьоснову буття-сюжету. Авторка відтворює архетипнумодель братовбивства на основі паралельно-асоціативних зв’язків між різночасовими шарамикультури. Процес осягнення традиційної структуривзаємин братів реалізується на різних формально-змістових рівнях. Підтримуємо думку Н.Зборовської,яка пропонує розуміння прози О.Забужко як“конфлікт із Богом” [2]. Витоки Ганнусиної деструкціїспротиву слід шукати у чоловічому єстві культури, ав іншому вимірі – в онтологічних основах буття.

У повісті О.Забужко “Інопланетянка” сприйняттячасу автобіографічною героїнею Радою позначенечуттєвим компонентом (що характерне длятворчості письменниці в цілому). Суть образу Радиу тому, що її “істота” говорить “безсловесним пори-вом”, який відображує стадію інтуїтивного пізнання,сферу несвідомого. Цей стан відчуття цілісності,повноти, єдності порівнюється з любов’ю, екзи-стенційне трактування якої полягає в об’єднаннірозколотих частинок, прагненні до гармонії. Цепідтверджують і метафори застиглості, непоруш-ності, коливання. Творчість у концепції О.Забужкологічно пов’язана з категорією пізнання і свободи.У повісті “Інопланетянка”, романі “Польові дослі-дження з українського сексу” представлена екзи-стенціальна інтерпретація природи мистецтва, аджемитець є посередником між дійсністю і людьми.Реальність мистецтва, в інтерпретації О.Забужко, є

сферою комунікації, оскільки творець вибудовуєвже досліджений, а не відчужений світ. У творахО.Забужко аналізується світоглядно-концептуальнаопозиція “культура – цивілізація”, специфікамоделювання інформаційного суспільства, статусжінки в ньому на основі психоаналітичної теорії,акцентується схожість концепцій письменниці зположеннями праць Ж.Бодрийяра, Р.Генона(повість “Я, Мілена”, “Книга буття. Глава четверта”).

Генологічна своєрідність (жанрова презентація).Письменники-прозаїки звертаються до жанрів малоїпрози, як правило, перед написанням великої епіки.Обидві письменниці, творчість яких розглядаємо,у прозових жанрах звертаються до новели,оповідання, повісті, роману. Але зміст новели, втім,як і роману, у кожної авторки корелюєтьсявідповідно до світоглядної позиції. О.Забужковиступає чи не найбільш активним новаторомстосовно презентації нових жанрових форм. Їїулюблені текстові форми: записки, хроніки, описи –уточнюються і корелюються власне авторськимконструктивом: “до постановки проблеми”, тобтоавторка презентує свій вектор і тільки, частолишаючи тему ніби “недописаною”. Щодо прозихудожньої, то тут О.Забужко скоріше постає навітьяк постмодерний автор, аніж як класичний.

На рівні експериментів із жанрами особливоцікавою є проза М.Матіос, зокрема її так звана“колажна” авторська манера. Результатом худож-нього пошуку М.Матіос у царині композиційнихзасобів стало створення рухливої структури твору,що підтвердило необмежені комбінаторні можли-вості гри з читачем (“Фуршет”). Письменниця апро-бовує як класичний спосіб організації текстовогоматеріалу з лінійним сюжетом і можливими ретро-спекціями (“Апокаліпсис”, “Не плачте за мноюніколи”), так і постмодерний виклад, для якого харак-терні багатоплановість, асинхронність композиції(“Щоденник страченої”, “Майже ніколи не навпаки”).Осібне місце у прозовому дискурсі авторки посідаєблизька до потоку свідомості психологічна оповідь,яка за формою є суцільним внутрішнім монологом(“Детектор”, “По праву сторону твоєї слави”). СамаМ.Матіос суть власних жанрових презентаційпередає описово: “гомеричний роман-симфонія”,“повість-мелодрама”, “роман-сага в новелах” тощо.Таким чином, виразно національна стильоваспецифіка епічного набутку нашої сучасниці забез-печується триєдиною зцементованістю традиційних,модерних і постмодерних текстових стратегій.

Моделювання художньої дійсності на рівні заголовківтворів. У різноманітних своїх виявах функціонує ваналізованій прозі заголовковий комплекс, висту-паючи передусім генератором енергії художньоготексту, прийомом, стилем, що уможливлює осмис-лення буттєвих проблем на знаково-символічномурівні. Назви творів одного письменника дозволяютьпростежити динаміку розвитку естетичної природизаголовка з погляду жанрово-композиційної специ-фіки. Заголовки – це також окрема система, якавиробляється на шляху опанування технікою слова.І у М.Матіос, і у О.Забужко система заголовків єдодатковим (і не останнім) критерієм аналізу. Маючивисоку енергетичну зарядженість, заголовоклітературного твору здатний залучати читача до

14

силового поля авторської ідеї, формувати уреципієнта складний комплекс реакцій, настроїв ісмислів, скеровувати процес сприйняття у відпо-відному, бажаному для автора напрямку. Найбільшкрасномовним у цьому сенсі є творчий доробокМ.Матіос, заголовки творів якої виразно функціо-нальні. Вони або вказують на центральногоперсонажа (“Анна-Марія”, “Анти-Марія”, “МамаМаріца”, “Солодка Даруся”, “Юр’яна і Довгопол”),або окреслюють проблему твору (“Апокаліпсис”,“Життя коротке”, “Нація. Одкровення”), або ж навітьвизначають жанрову належність твору (“Бульварнийроман”, “Щоденник страченої”). Характерною дляМ.Матіос є модель заголовка, яка базується наформулюванні спонукальної конструкції: “Вставайте,мамко…”, “Будьте здорові, тату”, “Признай своюдитину”, “Не плачте за мною ніколи”, “Прощаймене”, “Просили тато-мама”. У системі заголовківО.Забужко можна визначити присутність двохяскравих типів назв: по-перше, заголовки констата-тивні, прозорі стосовно подальшого змісту твору(“Сестро, сестро”, “Дівчатка”, “Я, Мілена”, “Інструкторз тенісу”), по-друге, це символічні, лейтмотивнізаголовки, для дешифрування яких від читачавимагається певна сума життєвих знань (“Польовідослідження українського сексу”, “Казка про кали-нову сопілку”) і здатність до інтелектуальних реф-лексій та можливість ці знання використати, ситуа-тивно дешифрувати. Проза О.Забужко є найбільшінтелектуально “завантаженою”, вона вимагає

пильної уваги і жодним чином не може бути сприй-нята буквально. Підтексти прози О.Забужко глибокіі багатопланові [3].

Творчість обох письменниць сформувала всучасній українській літературі потужну “концепто-сферу” (Д.Лихачов) з таких базових понять, як Бог,Батьківщина, мораль, любов, життя, смерть, гріх,спокута, пам’ять. В сучасній українській прозі про-глядаються три основні тематичні масиви: минулеукраїнського буття в усіх його складностях і супе-речностях, жінка у кращих і гірших виявах своєїлюдської сутності, сучасне у його драматичній, алене безнадійній перспективі. Якщо у О.Забужко напершому місці – жінка-інтелектуалка, що бунтує ісамостверджується, то у М.Матіос – жінка-сповідальниця, спокутниця, грішниця, яка, тим неменш, не позбавлена соціальних амбіцій. Разом зтим концептуальною спільною домінантою такихрізних авторок є Нація, а найяскравішим проявомобразу вітчизни в текстах письменниць постаєзбірний і багатоплановий образ Жінки (матері,коханої, сестри, України).

Сформовані у творчості українських письмен-ниць рецептивно-презентаційні моделі буття унаоч-нюють розмаїтість і концептуальність сучасноїукраїнської прози, а індивідуально-стилістичні осо-бливості прози письменниць можуть бути вивченіу подальшому крізь призму сучасних літературо-знавчих методологій, зокрема наратології тарецептивної естетики.

Література1. Насмінчук І. А. Проза Марії Матіос: до характеристики індивідуаль-ного стилю / І. А. Насмінчук //

Збірник наукових праць студентів та магістрантів Кам’янець-Подільського державного університету.Філологічні науки. – Чернівці, 2006. – Вип. 1. – 2006. – С. 94–100.

2. Зборовська Н. Код української літератури / Н. Зборовська. – К. : Смолоскип, 2010. – 570 с.3. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса: вибрана есеїстика 90-х / О. Забужко. – К. : Факт, 1999. –

340 с.4. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна

інтерпретація / Т. Гундорова. – Львів : Літопис, 1997. – 299 с.

15


УДК 821.161.1:821.133.1

“ФЛОБЕРОВСКИЙ СЛЕД” В ТВОРЧЕСКОМ НАСЛЕДИИВ.В.НАБОКОВА (НА МАТЕРИАЛАХ “ЛЕКЦИЙ ПОЗАРУБЕЖНОЙ ЛИТЕРАТУРЕ” И ХУДОЖЕСТВЕННЫХПРОИЗВЕДЕНИЙ)

Пасекова Н.В.

У статті розглядаютья погляди В.Набокова-критика, що відбилися у лекції проГ.Флобера та є своєрідним коментарем до художньої творчості В.Набокова.Дослідження проблематики та поетики лекції дає широкі перспективи дляподальшого вивчення усієї творчості письменника (оповідань, повістей, п’єс,романів), тією чи іншою мірою пов’язаної з традиціями зарубіжної літератури.Ключові слова: письменницька критика, автоінтерпретація, коментар, естетичніпогляди.

В статье рассматриваются взгляды В.Набокова-критика, отразившиеся влекции о Г.Флобере и являющиеся своеобразным комментарием кхудожественному творчеству В.Набокова. Исследование проблематики и поэтикилекции открывает широкие перспективы для дальнейшего изучения всеготворчества писателя (стихотворений, рассказов, повестей, пьес, романов), втой или иной степени связанного с традициями зарубежной литературы.Ключевые слова: писательская критика, автоинтерпретация, комментарий,эстетические взгляды.

The article deals with Vladimir Nabokov’s aesthetic views which were reflected inthe lecture about Gustave Flaubert and served as comments to the creative work ofV.Nabokov. The research of problems and poetics of the lecture opens wide perspectivesfor further investigation of literary works (stories, novels, plays) in a certain way connectedwith the traditions of foreign literatureKey words: criticism, autointerpretation, commentary, aesthetic views.

Расширение культурологического контекстасовременного литературоведения предопределилопоявление научных исследований, включающих всвой контекст не только сугубо художественноенаследие писателей, но и их эпистолярноетворчество, публицистические высказывания,мемуаристику, литературно-критические работы.Естественным продолжением изучения идиостиляписателя, на наш взгляд, становится обращениеучёных к такому явлению, как писательская критика.

Особенное место, по нашему мнению, занима-ют курсы лекций по истории и теории литературы,созданные профессиональными литераторами,прочитанные студентам и затем опубликованныедля широкого круга читателей. Ярким примеромподобных текстов, содержащих субъективныйвзгляд на историю мировой литературы XIX–XX веков, являются курсы лекций выдающегосямастера словесного творчества В.Набокова.

Исследованию творчества В.Набокова посвя-щены многие работы А.Долинина, З.Шаховской,И.Гессена, А.Злобиной, Г.Адамовича, Б.Носика,В.Старка, Б.Аверина, Л.Сараскиной, С.Залыгина идругих.

Отдельные аспекты проблемы своеобразияНабокова-критика рассматривались современнымилитературоведами. И то, что ученые по-разномуоценивают творчество Набокова как критика, толькообостряет необходимость создания отдельногоисследования текстов набоковских лекций олитературе. Поэтому специальное обращение клитературно-критической деятельности писателя,а именно “Лекциям по зарубежной литературе”,становится актуальным.

Свои лекции В.Набоков в шутку называлдетективным расследованием стиля писателя. Вэтой шутке большая доля правды, если иметь ввиду тщательность этого занятия, требующего от

16

слушателей предельной концентрации вниманияи памяти. При этом основная направляющая силалектора ведет не в область умопостигаемой“общей идеи” произведения, а в область эстети-ческую, которая подчиняет себе то, что лежит наповерхности содержания, преобразуя житейскуюлогику событий и характеров в художественнуюлогику их изображения. “Главное в произведении –структура и стиль, в этом смысле общие идеи нетак важны” [6, с. 85], – подчеркивает лектор, при-давая понятиям формы, стиля, приема значениеинструментов, которые художник использует,чтобы сделать из бедности, даваемой жизнью,некое сказочное богатство.

Своеобразие позиции В.В.Набокова-лектора,его подхода к преподаванию литературы объясня-ется, как отмечает Л.А.Юркина, тем, “что в “Лекциях”он остается самим собой, то есть писателем икритиком, в творчестве которого ярко отразилисьчерты русского и европейского модернизма” [6,с. 75]. В.Набоков-лектор не скрывает своё при-страстное отношение к творчеству писателей, окоторых он говорит. Одним из главных принци-пов, которым руководствуется критик, являетсястремление “искать в нём (романе – Н.П.) индиви-дуальный гений” [3, с. 26]. В.Набоков призываетчитателя: “Смотрите на шедевр, а не на раму и нена лица других людей, разглядывающих эту раму”[3, с. 26].

Создание лекций по литературе позволилоВ.Набокову не только выразить своё пониманиеидейно-смыслового содержания и художествен-ного своеобразия анализируемых литературныхтекстов, но и проинтерпретировать и прокоммен-тировать таким образом собственное художе-ственное творчество.

Для Набокова в процессе аналитическогопредставления творчества писателей разговор о“чужом” творчестве неизменно превращался всвоего рода повод к разговору о своём собствен-ном творческом кредо.

Являясь примером так называемой писатель-ской критики, набоковские лекции по литературесодержат материал, позволяющий глубже проник-нуть в идейно-смысловое наполнение творческихразработок писателя. Фактически, лекции по лите-ратуре представляют собой творческую лабора-торию Набокова-художника по выработке и(учитывая годы их создания) суммированию лите-ратуроведческих концепций писателя. В чёткомочерчивании позиции Набокова-критика по отно-шению к творческому наследию других творцов,что мы наблюдаем именно в лекционных курсахпо литературе, “просвечивается” стремление писа-теля выработать ясную, прозрачную системуэстетических взглядов.

В фокусе внимания В.Набокова-лектора ока-зываются представители английской, немецкоязыч-ной, французской литератур. Поскольку лекцияявляется особенным жанром, предполагающим нетолько изложение материала, но и его непосред-ственную интерпретацию, справедливым будетрассматривать набоковские лекции в качествепримера писательской критики, так как “интерес ктворчеству художников слова, как правило,

отражается во всём творчестве писателя. Это обу-словлено необходимостью постепенного осмыс-ления чужого опыта, “вживания” в него и его“переживания” ‹...› Переосмысленные “чужие” идеии образы становятся ключом, кодом, представля-ющим традицию, способствующим “дешифровке”текста” [2, с. 31]. Мы хотели бы рассмотретьнабоковскую лекцию о Г.Флобере в контекстетворчества самого В.Набокова.

Французская гувернантка, толстая Mademoiselle,подробно описанная в мемуарах, поселилась уНабоковых, когда Владимиру было шесть лет, ихотя “Госпожа Бовари” Флобера отсутствует всписке романов, которые она читала вслух своимподопечным, книга, безусловно, имелась в семей-ной библиотеке. В книге “Память, говори” (англий-ский вариант русскоязычного романа “Другиеберега”) Набоков рассказывает о том, как зачиты-вался произведениями Майн Рида, и утверждает,что лорнет в руке одной из его мучимых героиньвпоследствии нашел у Эммы Бовари.

Начиная разговор о Г.Флобере, В.Набоковговорит: “Переходим к наслаждению еще однимшедевром, еще одной сказкой. Из всех сказокнашей серии “Госпожа Бовари” Флобера – самаяромантическая. С точки зрения стиля перед намипроза, берущая на себя обязанности поэзии” [4,с. 183]. Отметим, что В.Набоков уже в началелекции предлагает слушателям/читателям следо-вать определённому плану при рассмотрении рома-на Г.Флобера. На наш взгляд, весьма показатель-ным является этот план анализа текста, посколькуон “выказывает” приверженности Набокова-художника: “… Как желал бы этого Флобер: с точкизрения структур ‹...›, тематических линий, стиля, поэ-зии, персонажей” [4, с. 184]. Характерно похожимоказывается для В.Набокова и Г.Флобера отноше-ние к стилю. Г.Флобер, как известно, придавалисключительное значение мастерству, хотелнаписать книгу, которая поддерживалась бы однойсилою стиля, стоял у истоков той традиции, которуювпоследствии назвали “сознательным творчест-вом”. Так, в романе “Бледный огонь” явно господ-ствует система параллелей. Прием для В.Набоковане новый, да и далеко не первым в литературе онобнаружил его возможности. Комментатор в этойсвязи уминает имя Г.Флобера.

В.Набоков хорошо знал творчество Г.Флобераи часто использовал мотивы его произведений всвоих книгах. Он сам в этом признавался, говоря,что “мои симпатичные маленькие подражанияроману “Мадам Бовари”, которых хорошие читателине могут не заметить, являются сознательной даньюФлоберу. Припоминаю, что когда писал одну изсцен “Король, дама, валет”, припоминал, как Эммапробиралась на заре к замку своего любовника поневозможно ненаблюдательным глухим переул-кам – ибо даже Омэ клюет носом” [5, т. 4, с. 406].В романе В.Набокова “Ада” прямо цитируетсяГ.Флобер. Также имя гувернантки Ады отсылаетнас косвенно еще к врачу, ухаживающему заумирающей Эммой в конце романа Флобера. Этасвязь опять мотивируется посредством многихдругих ссылок на флоберовский подтекст в “Аде”.Образ мадам Бовари присутствует и в “Лолите”. В

17

день, когда Гумберт собирается писать заключи-тельные главы своей исповеди, он размышляет остабильности судеб литературных героев. Тамупоминается и героиня Флобера: “Никогда непоправится Эмма Бовари, спасенная симпатичес-кими солями в современной слезе отца автора”[1, c. 106].

Свою близость к фигуре Г.Флобера В.Набоковощущал и в судьбе их произведений. Так, романГ.Флобера “Госпожа Бовари” был объявлен кра-мольной книгой, развращающей молодежь, за чтоавтор был привлечен к суду. Известный роман “Ло-лита” тоже претерпел определённые трудности напути к читателю, став причиной судебного разби-рательства. В конце концов два “сосланных и про-клятых” романа принесли славу и признаниеписателям.

Работая над текстом романа Флобера “ГоспожаБовари”, В.Набоков старается показать, как “само-довольный мир филистеров, разного родамошенников и неверных жен”, представленныйсо всей полнотой правдивости, автор преображаетв “один из самых прекрасных образцов поэтичес-кой прозы”, достигая этого “приведением всехчастей в гармонические соответствие” [4, с. 183–187]. Трудность задачи, поставленной перед собойГ.Флобером, состоит в попытке соединить несо-единимое: безнадежную заурядность будничнойжизни, ее красоту и высокий драматизм. В.Набоковдемонстрирует приемы, благодаря которым авторуудается “смягчить” прозу жизни своим изложением.Один из них – ирония, позволяющая избежатьоднозначной оценки при раскрытии убогоговнутреннего мира героев: “Брешей в обороне уОмэ немало…” [4, с. 199]. В.Набоков рассуждает отом, что всегда есть трещина в броне обывателя,он непременно сделает что-нибудь такое, чтовыдаст его с головой. Омэ старается втиснуть всесвои познания в фразу, что свидетельствует лишьо том, что у него хорошая память на обрывкигазетных статей и памфлетов: “Его память забитарасхожими латинскими цитатами…” [4, с. 199].

Псевдонаучность Омэ – своеобразная пародия напсевдоромантичность Эммы.

Привести части в гармоническое соответствиеГ.Флоберу удается и другими приемами: живопис-ным искусством, композицией романа, основаннойна возвращении отдельных тем, сказочныхэпизодов “перекличек” и “предсказаний”, внутрен-не сближающих разные события (например, сценусвадьбы и сцену похорон), что придает обыденнымявлениям неожиданно-драматический смысл.

Особо отмечается прием, который Набоков-критик называет “методом контрапункта”, позволя-ющий показывать жизнь в разных эмоциональныхключах одновременно (разговор обывателей,повторяющих на разные лады избитые истины, инежное чувство зарождающейся любви, котороезаполняет паузы разговора). “Предмет изобра-жения может быть сам по себе грубым и оттал-кивающим, а его изображение – художественновыразительным и гармоничным. Это и есть стиль.Это и есть искусство, и это единственное, что по-настоящему имеет значение в литературе” [4,с. 450].

Тексты лекций В.Набокова, “подпитанные”литературными реминисценциями, аллюзиями,цитатами из зарубежной классики, не толькоусложняются сами по себе, наполняясь разно-образными интертекстуальными коннотациями, нои, как ни парадоксально, проясняют потаенныесмыслы и замыслы авторов XIX века. Чаще всегоНабоков “договаривал” то, что, в силу разнообраз-ных обстоятельств, оставалось в подтексте или “затекстом” произведений его предшественников.

Эстетические взгляды Набокова-критика, отра-зившиеся в лекциях по литературе и являющиесясвоеобразным комментарием ко всему художе-ственному творчеству В.Набокова, на наш взгляд,позволяют ясно представить личность зрелогомастера, находящегося на ступени высшегоразвития таланта, и открывает широкие перспек-тивы для дальнейшего изучения всего творчестваписателя, в той или иной степени связанного страдициями зарубежной литературы.

Литература1. Бланк К. О “Лолите” Набокова // Набоковский вестник. – СПб. : Дорн, 1998. – Вып. 1. – С. 101–

108.2. Кочетова С. А. Литературно-критическое творчество русских писателей-модернистов: жанрология,

композиция, ритм, стиль : монография / С. А. Кочетова. – Донецк : Норд-Пресс, 2006. – 240 с.3. Набоков В. Лекции по русской литературе / В. Набоков ; пер. с англ. ; предисловие Ив. Толстого /

В. Набоков. – М. : Независимая газета, 1996. – 440 с.4. Набоков В. Лекции по зарубежной литературе / В. Набоков ; пер. с англ. ; под ред. В. А. Харитонова ;

предисл. к рус. изд. А. Г. Битова. – М. : Издательство “Независимая газета”, 1998. – 512 с. – (Серия“Литературоведение”). – Прил. : Набоков В. В. “Мигель де Сервантес Сааведра”.

5. Набоков В. В. Собр. соч. : в 5 т. : американский период / В. В. Набоков. – СПб., 2000. 6. Юркина Л. А. Лекции В.В.Набокова о литературе / Л. А. Юркина // Русская словесность. – 1995. –

№ 8. – С. 74–86.

18


УДК 882(092)

ЮМОР “ВЕЧЕРОВ НА ХУТОРЕ БЛИЗ ДИКАНЬКИ”Н.В.ГОГОЛЯ КАК ЛИТЕРАТУРОВЕДЧЕСКАЯ КАТЕГОРИЯ

Жаркевич Н.М.

У статті простежується еволюція уявлень про гумор – одну з найважливішихособливостей поетики першої збірки повістей М.Гоголя – в російському таукраїнському літературознавстві протягом ХІХ–ХХІ ст.Ключові слова: гумор, простодушна веселість, книга легка, весела, забавна,швидкий перехід від веселощів до суму, сміх містичний, народна сміховакультура, карнавальні елементи, спільнослов’янські та національні витоки.

В статье прослеживается эволюция представлений о юморе – одной из наиболееярких поэтических особенностей первого сборника повестей Н.Гоголя – в русскоми украинском литературоведении ХІХ–ХХІ вв.Ключевые слова: юмор, простодушная веселость, книга легкая, веселая,забавная, быстрый переход от веселости к грусти, смех мистический, народнаясмеховая культура, карнавальные елементы, общеславянское и национальноеначало.

The article explores with the evolution of the idea of humour as one of the mostrepresentative peculiarities in the first collection of short stories by N.Gogol, in Russianand Ukrainian literary studies of the XIX–XXI centuries.Key words: humour, open-hearted gaiety, lucid, gay, funny book, quick transition fromgaiety to grief, mystical laughter, folk humour culture, carnival elements,commonSlavonic and national source.

Уже первые отклики, прозвучавшие по адресугоголевских “Вечеров на хуторе близ Диканьки” в30-е гг. ХІХ века, четко обозначили круг проблем,которые впоследствии стали предметом постоян-ного внимания исследователей. Таковы вопросынародности, фольклоризма, этнографическойдостоверности, др. Среди них оказалась и проблемаюмора. Однако и первых читателей, и первыхкритиков юмор цикла привлек, главным образом,своей эмоциональной стороной. А.С.Пушкин, какизвестно, писал об “истинной веселости” “Вечеров”“без жеманства, без чопорности” [1, с. 179],“простодушной, но вместе с тем лукавой” [1, с. 237].Л.Я.Якубович находил в них “веселость неподдель-ную, остроумие невыкраденное” [2, с. 625].С.А.Шевырев называл их “хохотливыми” [3, с. 397,402]. А В.Г.Белинский характеризовал их как“улыбку юноши, приветствующего прекрасныйбожий мир” [4, т. IV, с. 318].

Правда, природу этой “веселости” разныекритики в зависимости от своих эстетическихпристрастий объясняли по-разному. Для Н.А.Поле-вого это был юмор, прежде всего, простонародный,а потому “веселый”, но вместе с тем “мелочный,неглубокий”: “Гоголь воспользовался юмором

земляков своих” [5, с. 263]. Для С.П.Шевырева этобыла “безвредная бессмыслица”, а сам Гогольобладал редким даром истинно комическоготаланта” [3, с. 402]. О.И.Сенковский воспринималюмор гоголевских “Вечеров” как юмор “провинци-альный”, “малороссийское жартованье” [6, с. 403].В.Г.Белинский выводил его из умения писателябыть “верным действительности”: “Комизм еще несоставляет основного элемента всех сочиненийГоголя. Он разлит преимущественно в “Вечерахна хуторе близ Диканьки”… Здесь поэт как бы самлюбуется созданными им оригиналами. Однако жэти оригиналы не его выдумка. Они смешны не поего прихоти; поэт строго верен в них действи-тельности. И потому всякое лицо говорит и дей-ствует у него в сфере своего быта, своего характераи того обстоятельства, под влиянием которого онинаходятся” [4, т. IV, с. 318].

Это представление о первых повестях Н.В.Гого-ля как о книге веселой, в которой “все светло” и“мрачные духи еще не смущают тяжелыми пред-чувствиями юного сердца, трепещущего полнотоюжизни” [4, т. IV, с. 318], станет общим местом боль-шинства посвященных ей суждений и отзывов,причем независимо от идеологической или

19

эстетической ориентации их авторов. Так, в част-ности, в “Чтениях о русском языке” (1840) Н.И.Гречачитаем: “Очень забавны (выделено нами – Н.Ж.)малороссийские повести Гоголя под названием“Вечера на хуторе близ Диканьки” [7, с. 340].Практически в унисон с этим замечанием звучитвысказывание А.И.Герцена (1850): “Рассказы, скоторыми выступил Гоголь, представляют собоюсерию подлинно прекрасных картин … полныхвеселости (выделено нами – Н.Ж.) [8, с. 446].

О “веселости” “Вечеров” писали Ап.Григорьев(“в них все ясно и весело … самый юморпростодушен…” [19, с. 22], А.В.Дружинин (“сперваего сочинения мы читали, чтобы нахохотатьсявдоволь” [10, с. 746]), Н.О.Бауман (“Гоголь мгновенносделался любимцем публики, приходившей ввосторг от его простодушной веселости…” [11,с. 238]), П.А.Вяземский [12, с. 319], П.А.Чаадаев [13,с. 1086]. Примеры можно приводить еще.

Думается, что такая устойчивость восприятиявытекала из признаний самого Н.В.Гоголя. В1855 году достоянием широкой общественностистала его знаменитая “Авторская исповедь”, вкоторой писатель признавался: “Чтобы развлекатьсебя самого я придумывал себе все смешное…Молодость, во время которой не приходят на умникакие вопросы, подталкивала. Вот происхо-ждение тех первых произведений, которые однихзаставляли смеяться так же беззаботно и безот-четно, как и меня самого” [14, с. 437].

И хотя еще А.С.Пушкин, а чуть позже иВ.Г.Белинский обратили внимание на неоднопла-новость гоголевского юмора уже в первых повес-тях писателя (ср.: “ … в его “Вечерах” … смешноеперемешано с серьезным, грустным, прекрасными высоким” [4, I, с. 271]), тем не менее этизамечания прошли практически незамеченными.

В 70–90-е гг. ХIХ ст. мысль о “веселом” юморе“Вечеров” становится достоянием академическоголитературоведения, в частности, представителейкультурно-исторической школы. Так, Н.С.Тихонра-вов будет называть первые повести Н.В.Гоголя“невинными, беззаботными сценами” [15, с. 542],А.И.Кирпичников – “веселыми и поэтическими рас-сказами” [16, с. 227]. А.Н.Пыпин не раз подчеркнетих “неподражаемый юмор” [17, с. 469].

Правда, в отличие от многих своих предшест-венников, литературоведы 70–90-х гг. ХIХ векапопытаются не просто зафиксировать оптимизм ижизнелюбие гоголевского юмора. Именно имибудут предприняты вполне конкретные усилия поуяснению его природы. И прежде всего черезнациональные истоки гоголевского творчества. Вэтом контексте К.Петров будет писать о воздействиина Н.В.Гоголя традиций новейшей украинскойлитературы (творчество И.П.Котляревского,П.П.Гулака-Артемовского, В.А.Гоголя-отца), котороепроявилось в “карикатурно-юмористическом тоне”его повестей [18, с 246]. И.С.Некрасов будетотмечать, что свой юмор Н.В.Гоголь унаследовал“от того племени, к которому он принадлежал” [19,с. 30]. Сходную позицию по данному вопросузаймет и А.Н.Пыпин: “Гоголь был малоруссом домозга костей” и “носил в самом себе черты

специально малорусской веселости и юмора” [17,с. 462].

Однако само содержание понятия “малорусскийюмор” тогда так и осталось нераскрытым. Первым,кто попытался представить его специфику, сталД.Н.Овсянико-Куликовский. Как и большинствогоголеведов рубежа ХIХ–ХХ вв., он, в принципе,разделял мысль о мажорном, радостном характере“Вечеров”. По его словам, ранние повести Н.В.Го-голя – это “феерия”, “праздник жизни” [20, с. 13].Но, подобно А.С.Пушкину и В.Г.Белинскому, он ужефиксирует неодноплановость их юмора, который“сквозит и искрится здесь и там, но видно, что естьи какая-то задержка” [20, с. 13]. Истоки же этойнеодноплановости Д.Н.Овсянико-Куликовский,представитель психологической школы в литера-туроведении, попытался отыскать в психологичес-ких особенностях украинской нации: “Быстрыйпереход от веселья к грусти, от смеха и шутки кмеланхолическому настроению, от гопака и пля-сового темпа к звукам, полным тоски и скорби –это коренная черта украинского национальногосклада, ярко проявившаяся и в литературе, и всамой жизни “племени поющего и пляшущего” [20,с. 13]. Потому-то гоголевские “Вечера” чаруютсвоим “сочетанием лирики и юмора”, “потокомшуток, острот, переходящих в “жарт” и “затаеннуюгрусть”… вдруг выступающую как настоящее мало-российское “сумуванье” [20, с. 13].

Вместе с тем конец ХIХ – начало ХХ вековоказался эпохой, диаметрально противоположнойпредыдущей. Ее главными приметами, напомним,стали кризис общественного сознания, с однойстороны, и формирование на его почве новыхэстетических идей, в частности декаданса. Отсюдагосподствующим настроением и в жизни, и в лите-ратуре оказывается пессимизм. И это настроениебудет абсолютно несовместимым с устоявшимсявосприятием “Вечеров” как книги “легкой”, “весе-лой”, “забавной”.

Первыми это почувствовали символисты,выступившие со своими программными статьями,в том числе и о Н.В.Гоголе, в 90–900-е гг. Таковы“Несколько слов о Гоголе” В.Розанова (1891),“Русские критики” А.Волынского (1896), “Гоголь ичерт” Д.Мережковского (1903). В их суждениях,высказываниях, оценках юмор “Вечеров”, так долгоказавшийся светлым и безоблачным, обнаружили другое начало – не столько национальное,сколько мистическое, иррациональное, демоничес-кое. Так, в частности, согласно Д.Н.Мережковскому,все творчество Н.В.Гоголя (и “Вечера” в данномслучае) не является исключением, проистекает отсоприкосновения двух начал: языческого ихристианского. Одним из наиболее ярких примеровтакого соприкосновения в первом цикле гоголев-ских повестей является, по мнению критика,знаменитая русалочья сцена в “Майской ночи”,когда Левко по черному пятну внутри светящегосятела узнает ведьму. Прозрачные тела русалок,“светящиеся насквозь, как будто изваянные изоблаков”, по Д.Н.Мережковскому, производятвпечатление чего-то мистически одухотворенного.Но при всей своей бестелесности это все-таки“плоть”, и плоть “нетленно твердая, как твердь

20

небес” [21, с. 91–92]. А черное пятно внутрирусалки – это как раз и есть граница соприкос-новения двух стихий: языческой и христианской.“Черное пятно, – пишет критик, – есть и в гоголев-ской плоти, в первозданной стихии его веселостии смеха”, за которым, как ему кажется, всегданаступает “беспредельный мистический ужас” [21,с. 92].

Близкой к символистской интерпретациипервого цикла гоголевских повестей оказалась иработа К.С.Шамбинаго “Трилогия романтизма”(1911). Среди большого количества проблем ееавтор коснулся и проблемы юмора “Вечеров”.Рассматривая первые повести Н.В.Гоголя вплоскости романтизма, открытием которого стали,как известно, фантастическое и ужасное, осмыслен-ные сквозь призму живописного, К.С.Шамбинагосравнивает творческую манеру их автора схудожественной манерой Ф.Гойи и приходит кважному открытию: только эти два художника“сумели увдеть, что ужасное внешне должноотражать и ужасное внутри, что в чертовщине маловидеть плод одного воображения, она уже –сверхвоображение, она – страшная действитель-ность” [22, с. 13]. Поэтому, с его точки зрения, Гогольникогда не смеялся сквозь слезы, и хотя частоговорил о смехе, но сам никогда не смеялся. Егопоэзия – поэзия ужаса. В “Вечерах на хуторе” ужеразлиты печаль и страх, испытанные самим Гоголемперед вызванною им чертовщиной” [22, с. 25].

Вместе с тем в первые десятилетия ХХ векакультурно-историческая школа еще сохраняласвои позиции в литературоведении. В промежуткемежду двумя гоголевскими юбилеями (1902 и1909 гг.) появились работы П.Л.Заболотского,М.Н.Сперанского, С.А.Венгерова, П.Н.Сакулина идругих авторов. В общем контексте гоголеведчес-кой литературы тех лет они явились выразительнойальтернативой символистским суждениям одемоническом, “инфернальном” [23, с. 56] смехе“Вечеров”.

Как и их научные предшественники, А.Н.Пыпин,А.И.Кирпичников, Н.С.Тихонравов, представителикультурно-исторической школы в ХХ веке, восновном, разделяли мысль о “забавном”, “про-стодушном” юморе первых повестей Н.В.Гоголя.Но в основе такого восприятия лежали уженесколько иные критерии. Напомним, что методо-логической основой культурно-историческойшколы стало представление о литературномпроизведении как о художественной иллюстрацииобщественной эпохи.

Наиболее последовательно этот критерий кгоголевским “Вечерам”, и в первую очередь к ихюмору, применил П.А.Сакулин. В своей работе“Солнечный талант” (1909) он писал: “В двадцатыегоды прошлого столетия (т.е. ХIХ века – Н.Ж.) луч-шие люди эпохи гордо носили “гражданина сан”.… Но еще один роковой поворот пути – и картинасущественно меняется: замолкают Чацкие, гибнутРылеевы, Пушкин – в опале. Скалозуб занимаетпост шефа жандармов… Молчалин попадает вминистры. Замерли последние лязгающие звукикандалов на ногах декабристов. Суровая руказаботливо стерла все радостные краски с лица

русской жизни. Настали серые гнилые петербург-ские будни. Вдруг волны заразительного смеха иискрометного юмора ворвались в царство холод-ного молчания; поток света и поэзии залил стеныхмурой казармы. Явился Панько со своими“Вечерами” [24, с. 3]. В этом контексте заразитель-ная и неистощимая веселость первых повестейН.В.Гоголя, по П.А.Сакулину, приобретала ярковыраженное общественное значение, становиласьзнаком общественного протеста и вызова депрес-сивной николаевской эпохе.

Правда, исследователь вынужден был сделатьи весьма существенную оговорку: “Гоголь творилстихийно, не отдавая отчета в социальном смыслесвоих произведений” [24, с. 12]. Но для П.А.Сакули-на как представителя культурно-историческойшколы гораздо более важное значение имели невнутренние побуждения писателя, а тот обществен-ный резонанс, который произвели его произве-дения.

Вместе с тем наблюдения и выводы символист-ской критики уже стали фактом научного обихода.Не учитывать их было просто некорректно. Вслед-ствие этого П.А.Сакулин вынужден уточнить: “Он(т.е. Гоголь – Н.Ж.) весь казался сотканным из яркихлучей дневного светила, за блеском которыхскрывалось мистическое начало, незримо таивше-еся в глубине его души” [24, с. 4]. Но, по убеждениюисследователя, мистическое начало – это всеголишь штрих, оттеняющий “солнечный талант”автора “Вечеров”, “ослепительные лучи” которого“бликами сразу же рассыпались по поверхностирусской жизни” [24, с. 4].

Традиции культурно-исторической школы ока-зались сильными и в литературоведении советскойэпохи. Однако в отличие от своих предшествен-ников конца ХIХ – начала ХХ вв. гоголеведы тоговремени уже не просто отмечали “веселый ко-мизм” “Вечеров”, но и пытались отследить важ-нейшие приемы его создания. Так, в частности, помысли М.Б.Храпченко, юмор первых повестейН.В.Гоголя лишь отчасти связан с комизмом харак-теров (доверчивый Черевик, сварливая Хивря,любвеобильная Солоха, самоуверенный, но тугосоображающий ловелас Чуб и др.). Но в большин-стве случаев комический эффект достигается в нихчерез описание забавных происшествий иситуаций, подобных сцене ужаса в “Сорочинскойярмарке” во время кумового рассказа о краснойсвитке. Большую роль в этих сценах играют жест,мимика, поза, подобное [25, с. 127, 130, 132].

Важным этапом в осмыслении гоголевских“Вечеров” в ХХ веке стали работы Л.В.Пумпянскогои М.М.Бахтина, с одной стороны, Ю.В.Манна – сдругой. Свое внимание их авторы сосредоточилина проблеме для гоголеведения не вполненовой – это смех сквозь слезы. Но к решению ееони подошли вполне по-новому. Впервые соот-ношение веселого и грустного, смешного и страш-ного комического и трагического в творчествеН.В.Гоголя, и в первых его повестях в том числе,объяснялось не личными качествами писателя илиего национальной принадлежностью, но выводи-лись из народного смехового сознания и народнойсмеховой культуры. Так, в частности Л.В.Пумпянский

21

писал о “Вечерах” как о “сфере порождения”комического эпоса, эклектически соединившеговсе виды комического: фантастику, патетику, идил-лию, страх. По его мнению, смех первых повестейН.В.Гоголя соответствовал времени рождениясмеха в народной культуре. “Счастливый, фантасти-ческий мир у Гоголя, – писал он, – есть принадлеж-ность эклектического комического эпоса” [26,с. 107].

Мысль о народной карнавальной атмосферегоголевских “Вечеров” обосновывал в своихработах и М.М.Бахтин. Праздник, по его мнению,связанные с ним поверья, его особая атмосферавольности и веселья выводят жизнь из ее обычнойколеи и делают невозможное возможным (в томчисле и заключение невозможных ранее браков).Ссылаясь в качестве примера на разнообразныепереодевания и мистификации, исследовательнастаивал на том, что смех первых повестей писа-теля – это смех “чистый, народно-праздничный”,он “амбивалентен и стихийно-материалистичен”[27, с. 485–486].

Вслед за Л.В.Пумпянским и М.М.Бахтиным,Ю.В.Манн также отмечает целый ряд карнавальныхэлементов в гоголевских “Вечерах”. Они обнаружи-вают себя в проделках влюбленных, нарушенииморальных, этических и социальных правил и т.п.Это и проказы Левко и его товарищей (в “Майскойночи”), и неповиновение пьяного Каленика (там же),и веселые проделки влюбленных (в “Сорочинскойярмарке”) и многое другое. Но, в отличие от своихпредшественников, Ю.В.Манн отмечает явноеотступлении автора “Вечеров” от карнавальнойтрадиции. Таковы, считает исследователь, отход отвсеобщности действа в сторону его индивидуали-зации и механической имитации жизни (чтообнаруживает, например, финал “Сорочинскойярмарки”). По наблюдениям Ю.В.Манна, обычное“веселое место” реализации карнавального началав первых повестях Н.В.Гоголя оказывается в то жевремя и “проклятым” местом (как, например, в тойже “Сорочинской ярмарке” торговая площадь илибаштан в “Заколдованном месте” [28, с. 17]).

О соотношении карнавального начала с коми-ческим и серьезным в творчестве Н.В.Гоголя писалтакже в 70-е гг. прошлого, ХХ века, и Ю.В.Лотман[29].

Новая волна интереса к юмору гоголевских“Вечеров на хуторе близ Диканьки” возникает нарубеже тысячелетий. Отличительной особенностьюсовременных публикаций, затрагивающих даннуюпроблему, является стремление их авторов, с однойстороны, соединить идею карнавального начала,введенную в научный обиход Л.В.Пумпянским,М.М.Бахтиным, Ю.В.Манном, с вопросом о нацио-нальных истоках гоголевского юмора, с другой –актуализировать саму проблему национальныхистоков. Таковы работы С.М.Козловой “Славянскийюмор в творчестве Н.В.Гоголя” (Барнаул), В.Я.Зви-няцковского “Самосознание смеха” (Киев) и др.

Правда, весьма показательно, что представ-ление об этих истоках у российских и украинскихисследователей сегодня иногда оказываетсяразным. Так, в частности, у С.М.Козловой невызывает сомнения, что “смеховой аспект мира”

в “Вечерах на хуторе близ Диканьки” “обусловленнационально-генетическими и национально-культурными факторами” [30, с. 10]. Но их основу,считает исследовательница, составляют все же нестолько украинские, сколько общеславянскиеэлементы, явившиеся в первых повестях писателятрансформацией элементов западноевропейскойкарнавальной культуры. Главным тому доказатель-ством, с ее точки зрения, являются ключевыефигуры их комического пантеона – “черт и запо-рожец, в характеристике которых преобладаюткарнавально-фарсовые мотивы (пьянство, обжо-рство, бесшабашная удаль, балагурство и т.п.).Причем, запорожец, по ее мнению, – это “украи-низированная ипостась универсальной народно-смеховой фигуры черта”. А именно черт, заместив-ший в “Вечерах на хуторе близ Диканьки” большуючасть комических масок западноевропейскойлитературы (раблезианского монаха, серванте-совского чудака, шекспировского шута), определяетславянскую специфику гоголевского юмора вцелом” [30, с. 14], поскольку другие фигурыкомического мира первых повестей Н.В.Гоголя,например, простака-силача (кузнец Вакула) илитрикстера, т.е. плута, организатора веселых розы-грышей (цыган в “Сорочинской ярмарке” или Левков “Майской ночи”), вообще интернациональны [30,с. 15].

Подобно С.М.Козловой, В.Я.Звиняцковскийсчитает, что главным источником комизма вранних повестях Н.В.Гоголя является народнаядемонология, т.е. образ все того же черта. Но самоумение посмеяться над страшным, по мнениюисследователя, пришло к автору “Вечеров” именноиз украинского фольклора. Об этом, убежденВ.Я.Звиняцковский, красноречиво свидетельствует,во-первых, образ Рудого Панька, персонажа, кото-рый “обнаруживает яростное, доходящее до смеха,презрение к черту, потому что он – “собачий сын!”и “у него правды ни на копейку нет!” [31, с. 30, 31].И, во-вторых, одно из замечаний писателя, выска-занное в частной переписке с С.П.Шевыревым. Сутьего сводится к тому, что знакомый последнего,“рыженький старичок”, всегда с насмешкойговоривший о дьяволе, “должен быть малоросси-янином” [31, с. 37, 29].

В заключение еще раз отметим: комическоеначало и юмор являются одним из важнейшихкомпонентов художественного своеобразия повес-тей, вошедших в состав гоголевских “Вечеров нахуторе близ Диканьки”. Отсюда то пристальное вни-мание, начиная с их первой публикации и досегодняшнего дня, которое уделяли осмыслениюэтой проблемы критики и гоголеведы. На разныхэтапах гоголеведческой науки, в зависимости отуровня ее развития и состояния общества в целом,им удалось выявить его разные грани и аспекты:веселый, забавный, грустный демонический,гражданский, отмеченный печатью национальногосвоеобразия и вобравший особенности общеевро-пейской культуры. В совокупности это способ-ствовало расширению читательских представленийи о поэтической оригинальности первых повестейН.В.Гоголя, и о неисчерпаемости их содержания.

22

Литература1. Пушкин А. С. Полн. собр. соч. : в 10 т. / А. С. Пушкин. – 4-е изд. – М. ; Л., 1978. Т. VII. – 1978.

2. Литературные прибавления к “Русскому Инвалиду”. – 1831. – 3 октября. – № 79.3. Шевырев С. П. “Миргород”. Повести, служащие продолжением “Вечеров на хуторе близ Диканьки”

/ С. П. Шевырев // Московский наблюдатель. – 1835. – Ч. I. – Кн. 2.4. Белинский В. Г. Русская литература в 1841 году / В. Г. Белинский // Белинский В. Г. Собр. соч. : в

9 т. – М. : Худ. лит., 1979. – Т. 4. В дальнейшем вся цитация высказываний В.Г.Белинского приводится понастоящему изданию. Поэтому в тексте статьи указываем порядковый номер источника, том – римскими,страницу – арабскими цифрами.

5. Полевой Н. А. “Вечера на хуторе близ Диканьки”. Повести, изданные Пасечником Рудым Паньком.Книжка вторая / Н. А. Полевой // Московский телеграф. – 1832. – Ч. 44. – № 6.

6. Сенковский О. И. Сочинения Николая Гоголя / О. И. Сенковский // Сенковский О. И. Собраниесочинений. – СПб., 1859.

Т. 9. – 1859.7. Греч Н. И. Чтения о русском языке / Н. И. Греч. – СПб., 1840. Ч. 2. – 1840.8. Герцен А. И. О развитии революционных идей в России / А. И. Герцен // Герцен А. И. Собр.соч. : в

8 т. – М., 1975. Т. 3. – 1975.9. Григорьев Ап. Русская литература в 1851 году. Статья вторая / Ап. Григорьев // Москвитянин. –

1852. – Кн. 2. – № 4.10. Дружинин А. В. Письма иногороднего подписчика. Письмо 34. Декабрь, 1853 года / А. В. Дружинин //

Дружинин А. В. Сочинения. – СПб., 1865. Т. 6. – 1865.11. Бауман Н. О. Николай Васильевич Гоголь (критический очерк) / Н. О. Бауман // Иллюстрация. –

№ 15. – 17 апреля.12. Вяземский П. А. Языков и Гоголь / П. А. Вяземский // Вяземский П. А. Сочинения. – СПб., 1879. Т. 2. – 1879.13. Русский архив. – 1866. – № 7.14. Гоголь Н. В. Авторская исповедь / Н. В. Гоголь // Гоголь Н. В. Собр. соч. : в 8 т. – М., 1984. Т. 7. – 1984.15. Тихонравов Н. С. М.С.Щепкин и Н.В.Гоголь / Н. С. Тихонравов // Тихонравов Н. С. Сочинения. – М.,

1898. Т. 3. – Ч. I. – 1898.16. Кирпичников А. И. Н.В.Гоголь / А. И. Кирпичников // Кирпичников А. И. Очерки по истории новой

русской литературы. – М., 1903.17. Пыпин А. Н. Н.В.Гоголь / А. Н. Пыпин // История русской литературы : в 4 т. – СПб., 1899. Т. 4. – 1899.18. Петров Н. Очерки из украинской литературы / Н. Петров // Исторический вестник. – 1882. – № 8.19. Некрасов И. С. О значении Лермонтова и Гоголя в истории русской литературы / И. С. Некрасов.

– Одесса, 1887.20. Овсянико-Куликовский Д. Н. Гоголь в его произведениях / Д. Н. Овсянико-Куликовский. – М.,1909.21. Мережковский Д. Н. Гоголь и черт. Исследование / Д. Н. Мережковский. – М.,1906.22. Шамбинаго С. К. Трилогия романтизма / С. К. Шамбинаго. – М., 1911.23. Ремизов А. М. Огонь вещей. Сны и предсонье. 1934–1954 / А. М. Ремизов // Ремизов А. Н. Огонь

вещей. – М., 1989.24. Сакулин П. А. Солнечный талант / П. А. Сакулин. – М., 1909.25. Храпченко М. Б. Николай Гоголь. Литературный путь, величие писателя / М. Б. Храпченко. – М.,

1980.26. Пумпянский Л. В. “Вечера на хуторе близ Диканьки” / Л. В. Пумпянский // Преподавание

литературного чтения в эстонской школе : методические разработки / сост. В Н. Невердинова. –Таллин, 1986.

27. Бахтин М. М. Искусство слова и народная смеховая культура (Рабле и Гоголь) / М. М. Бахтин //Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. – М., 1975.

28. Манн Ю. В. Поэтика Гоголя / Ю. В. Манн. – М., 1988.29. Лотман Ю. М. Гоголь и соотношение “смеховой культуры” с комическим и серьезным в русской

национальной традиции / Ю. М. Лотман // Материалы всесоюзного симпозиума по вторичныммоделирующим системам. – Тарту, 1974. – № 1 (15).

30. Козлова С. М. Славянский юмор в творчестве Н.М.Гоголя / С. М. Козлова // Гоголь и славянскиймир.– Томск, 2007. – Вып. I.

31. Звиняцковский Н. Я. Самосознание смеха / Н. Я. Звиняцковский // Гоголь и славянский мир.–Томск, 2007. – Вып. I.

23


УДК 82.09

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ХРОНОТОПУ В“РІЗДВЯНИХ ПОВІСТЯХ” Ч.ДІККЕНСА

Полякова А.А.

У статті досліджуються художні час і простір “Різдвяних повістей” Ч.Діккенса.Показані їх витоки, характерні особливості і жанроутворювальні можливості.Ключові слова: казковий хронотоп, “різдвяна філософія”, соціальна ідилія.

В статье исследуются художественные время и пространство “Рождественскихповестей” Ч.Диккенса. Показаны источники, характерные особенности ижанрообразующие возможности.Ключевые слова: хронотоп сказки, “рождественская философия”, социальнаяидиллия.

The article deals with belletristic time-space relations in Ch.Dickens “Christmasstories” and reveals their sources, specific peculiarities and genre forming means.Key words: chronotope of tale, “Christmas philosophy”, social idyll.

Протягом якнайменше останніх п’яти десятиріч,з часів появи геніальних досліджень М.Бахтіна [1],літературознавство успішно використовує хроното-пічні дослідження як реальний і дійовий інструментаналізу різножанрових утворень художньої літера-турної думки. Вони суттєво розширили горизонтидослідницьких студій і виявили нові можливості впізнанні механізму художньої свідомості.

Творчість Ч.Діккенса постійно привертала досебе увагу і читачів, і дослідників. У курсі вивченняанглійської літератури його твори традиційнорозглядаються в межах так званого критичногореалізму, але “Різдвяні повісті” (1843–1848 рр.) непідпадають прямо під критерії цього художньогометоду. Розглянути, яким чином Діккенсу вдаєтьсявийти за звичні межі реалізму і побудувати цікавежанрове новоутворення, складає мету цієїпублікації.

Тільки нещодавно літературознавці почалиговорити про Діккенса як носія “різдвяної філосо-фії” [2] та родоначальника європейської літератур-ної традиції “різдвяного оповідання”, в якому знай-шли своє відображення ідеї протиставлення кінця,смерті, занепаду – з одного боку, та відродження,радості, життя – з іншого. В свою чергу, вони тіснопов’язані з притаманними народній культурі ідеа-лами протистояння зла та добра, зазвичай з пере-могою у кінці добра.

Європейське суспільство ХІХ ст. ясно відчулорозлад у своєму існуванні: все очевиднішимиставали соціальні протиріччя. Беручи їх за ідейнута фабульну основу у більшості своїх творів,Діккенс, внаслідок обмеженості соціального світо-гляду, був не в змозі ані передбачити, ані

запропонувати реальне рішення. Ідеальною модел-лю, яка б показала вихід з цього стану речей, могластати утопічна модель чуда – на зразок такої, якугенерує народна уява і яка є основою для будь-яких жанрів народної культури: казки, епосу таінших. Чудо, пов’язане з воскресінням, виявилосьявищем того самого філософського ряду, в якомутривалий час активно діяла народна свідомість.

Прагнення до ритуалізації різдвяних свят сталопомітною тенденцією суспільного життя Англії ХІХ ст.Cучасний і популярний письменник, Діккенс не мігзалишитися осторонь. У його творчості з’являютьсячисленні мотиви різдвяної тематики: різдвяний обідв “Нарисах Боза”, “різдвяні” глави “Посмертнихзаписок Піквікського клубу”, “Різдвяні оповідання”50-х рр., але неперевершеними художніми і соці-альними спостереженнями відрізняються “Різдвяніповісті”.

Закони “різдвяного” жанру диктували необхід-ність утворення специфічних просторово-часовихпобудувань. Так, особливістю художнього просторув “Різдвяній пісні в прозі” стає протиставлення про-заїчного і замкненого простору будинку Скруджата простору подорожі уві сні, яке саме по собінеосяжне, але в даному разі охоплює простірдитинства головного героя. З одного боку – обме-жена, неприваблива та нудна буденність, з іншого– чудові краєвиди: річки, поля, ліси. Будинок, уякому проживає Скрудж, – вельми старий і похму-рий. Опис його відображає механізм утворенняказкового простору; будинку надаються характерис-тики живої істоти: він нібито заблукав у дитинстві,“граючись у хованки з іншими будинками, та так ізастряг, не знайшовши шляху назад” [3]. Саме

24

житло представляло замкнутий буденний простір іскладалося з кухні, вітальні, спальні. Заяложеноговідтінку цьому простору надають його атрибути:шафа, ліжко, стіл, іржаві камінні ґрати, пара старихчеревиків, кошики для риби, триногий умивальник,коцюба. Цей наповнений старими речами дімздається напівмертвим. Про відсутність справжньогожиття говорять й інші деталі: полум’я у каміні ледветремтить і не гріє, а холодна вівсянка, яку хазяїнжитла їсть на ніч, не є смачною. Позбавлений життятемний простір, у якому існує старий скнара,протистоїть живому простору міста, яке готуєтьсядо Різдва і в якому навіть найбідніші біжать докрамниці, щоб купити святкову їжу. Простірсправжнього життя у святвечір сповнений радісногоруху і світла: сяють вітрини крамниць, будинкиприкрашені омелою, з крижаного схилу котяться зісміхом дітлахи.

Тут ми бачимо перший план протиставлень, якийпоки що досить звичний для читача, оскількихарактеризує буття Лондона ХІХ сторіччя. Авторпоказує нам об’єктивну реальність.

Другий план – фантастичний – з’являється зпоявою привиду Марлі, який помер сім років тому.Будучи реалістом, Діккенс усе ще не може зали-шити напризволяще художню природу привиду. Вінпоступово готує головного героя, а водночас ічитача до реконструкції реальності і перетворенняїї на чудову. Спочатку був дверний молоток, якиймав профіль померлого компаньйона, потім інфер-нальний простір занадто широких сходів, далі –різноманітні сюжети кахлів, що прикрашали старийкамін: фараони, апостоли, ангели. Вірний гуморис-тичним традиціям, які надавали особливого шармутворам Діккенса і водночас не мали нічого спіль-ного з містикою, а навпаки, заважали її появі, авторпоки що утримує свідомість героя в реальності,описуючи сприймання ним зображень апостолів,які подорожують у морі “на посудинах, схожих насоусники”.

Нарешті, автор уводить останній підготовчийатрибут побудови чудового “позадзеркального”простору: дзвоники, які гойдаються, збираючисьдзвонити, і щойно весь будинок заповнюєтьсячудовим звучанням, яке виникає саме по собі,художній простір оповідання набуває характерис-тики надзвичайного. Реальність нудного буденногобуття стикається з реальністю фантастичною, і бу-денність не витримує натиску. Скрудж спочатку невірить сам собі, відганяє потойбічне явище, пояс-нюючи його утворення вельми тривіально –розладом травлення.

Далі автор деталізує опис. Привид Марлі маввигляд туманної плями, яка рухалася, і єдинимнезвичайним її атрибутом був ланцюг, але не самланцюг (мати ланцюг для привидів було традицією),а той факт, що він складався з ключів, висячихзамків, гросбухів, гаманців, тобто предметів, які тимчи іншим чином характеризували діяльністьпокійника за його життя. Крізь прозоре тіло привидуможна було побачити два ґудзики на його одежі, ашарф на його шиї, за спостереженням Скруджа,начебто був не такий, як за життя. Так поступоводві реальності зливаються в одну: привид набувреальні характеристики, і реалізм Діккенса

переходить до рангу магічного, за законами якогодозволяється сприймати і описувати потойбічні речіяк такі, що існують реально.

Привид відповідає на репліку, і після початкудіалогу Скрудж остаточно вимушений погодитисяперебувати у новому для себе вимірі. Розмовляючиз потойбічним Марлі, він бачить суттєві переміни вйого, Марлі, характері: потрясаючи ланцюгами, тойз ненавистю пригадує своє неправильне земнеіснування, коли йому за роботою не вдавалося нівільно жити, ні подорожувати. Шкала його мораль-них цінностей змінилася: головне для нього зараз –милосердя, співчуття, щедрість. Більше того, вінвиявляється настільки гуманним, що потурбувавсяпро Скруджа і має намір перевиховати його, щобпотім компаньйонові не довелося носити кайданище важчі за марлівські.

Як бачимо, загробний світ виявляється вагомі-шим; він будується за іншими законами, які, воче-видь, виявляються дійовими, і привид, керуючисьними, пізнає реальність правильніше і глибше –така мораль виявляється вже в першому епізоді.

У другому епізоді, під час подорожі у своє ми-нуле, Скрудж сам починає переоцінювати цінності.Він розуміє, що не повинен був залишати коханужінку заради грошей, тож провідник і вчитель –святочний Дух – шанує своїм благословенням і бід-ного, але доброзичливого клерка, і веселу родинуплемінника, і всіх тих, кому було сумно в цейсвятвечір. Ця духовна діяльність вчила Скруджаслідувати заповідям милосердя. Останній духпоказав Скруджу сумний кінець його земногоіснування, яке, оцінене з нових позицій, виявляєтьсянікчемним і порожнім.

Завдяки магічній реальності, що несе із собоюсвято Різдва, Скрудж зробив правильні висновки ідивовижно перетворився на нову людину. Прокину-вшись у своїй власній кімнаті, власному ліжку,щасливий герой зрозумів, що “майбутнє належалойому і він міг ще змінити свою долю”. Того ж дняперероджений скнара розпочав благодійну діяль-ність, відкрив для себе щастя домашнього затишкув родині племінника, відчув радість спілкування зродичами і простими людьми, тобто зробив активнупереоцінку цінностей.

Як бачимо, для того щоб показати, якимиповинні бути гуманні моральні ідеали в суспільстві,повному соціальних вад, автору знадобилосяпобудувати нереальний світ, оскільки тільки в ньомузмогло мати місце чудо. Тут ми спостерігаємодеякий творчий парадокс: чим більше ідеалізму вказкових побудуваннях Діккенса, тим більшимреалістом він виявляється і тим зрозуміліша творчатрагедія автора – неможливість запропонуватишляхи вирішення соціальних протиріч, описуючиреальне суспільство.

Отже, для побудови дива художнє мисленняДіккенса повинно було задіяти механізми утвореннянереального світу, де живуть привиди, де можливепересування у часі і просторі, де діють “правильні”моральні правила. Ми спостерігаємо тут включеннязаконів карнавального простору-часу, побудовухронотопу свята, дива, Різдва.

Світ дива в “Різдвяних повістях” базується на“різдвяній філософії” Діккенса, яка має за основу

25

християнські моральні закони і один із найважли-віших ідеалів – родину і дім. Це повністю збігаєтьсяз англійськими ідеалами про щасливе існуваннялюдини у родинному колі; архетип “дому” розроб-ляються в багатьох творах англійської класичноїлітератури.

Він стає провідним і в наступній різдвяній повістіДіккенса “Дзвони”. Духи дзвонів, будучи нібитопотойбічними деміургами, кожного разу спрямо-вують на шлях моральних іспитів головного герояТобі – розсильного, що отримує мізерну платню,земне існування родини якого повністю залежитьвід бажання багатих клієнтів заплатити чи ні за йогороботу. Цього разу духи змальовані автором доситьнезвично: вони мають вигляд крихітних примар,ельфів, химер. Вони виявляють себе у всілякихобличчях: потворних і гарних, добрих і жорстоких,веселих і сердитих. Духи нібито віддзеркалюютьрізноманітність людських типів. І кінцевий результатвиявляється залежним від морального стану самогогероя. Оживає в художньому світі цієї повісті і вітер.Йому автор довіряє досліджувати і навіть критику-вати суспільство: “А послухати його, коли вінзабереться у вівтар! Так і здається, що він виводитьтам тужливу пісню про злодіяння та вбивства, пронеправдивих богів, яким поклоняються всуперечскрижалям Завіту на вигляд таким красивим ігладким, а насправді зганьбленим та розбитим” [4].

Душею наділяються і самі дзвони і, врешті-решт,вони виявляються найкращими друзями і порадни-ками героя. Це стає можливим завдяки специфіч-ним просторово-часовим оформленням, у якихнайбільш дієвим є хронотоп сну: саме в ньому до-зволено стикатися реальним і нереальним шарамбуття. Загалом хронотопічні побудови всьогооповідання повторюють ідеї першої повісті: буденназемна реальність протиставляється реальності снуі потойбічного існування, але виходить так, щоморальні уроки засвоюються у потойбічному світі,а висновки робляться в цьому: “Старі знайомідзвони, його милі, віддані друзі, задзвонили в честьнового року, та так радісно, так весело і завзято,що він схопився на ноги і зруйнував чари, які воло-діли ним. О духи, милостиві і добрі, спасибі вам!”

Мораль усієї оповіді прямо висловлюєтьсяавтором наприкінці: “Може, все це – тільки сон, іоповідачеві все це тільки приснилося?.. Якщо так,то ти, хто слухав його, не забувай суворої дійсності,з якої виникли ці бачення” [4].

Будучи реалістом, Діккенс використовує казко-вий хронотоп як експериментальний, і диво вконтексті його творчості виконує другорядну,службову роль. Читач постійно відчуває авторськуіронію, яка супроводжує роздуми про серйозніморальні постулати. Геній Діккенса мимоволістворив власний світ авторських казок-ідилій, хоч іспирався в цій побудові на постулати християнськоїморалі, а також на фольклорні традиції розбудовиказкового світу.

Саме в англійській казці часто присутній ексцен-тризм, який складає суть так званого англійськогогумору. Ексцентрика може стосуватися як соціуму,так і побутових речей. Діккенс успішно викорис-товує ексцентрику, малюючи побутові речі.Чудовим прикладом цього може слугувати опис

сходів у будівлі, де жив Скрудж: “Вам знайомі ціпросторі старі сходи? Так і здається, що по нихможна проїхатися в кареті шестірнею і пронестищо завгодно. І хіба цим вони не нагадують злегканаш новий парламент? Зрештою, цими сходамимогла би пройти ціла похоронна процесія, і якбинавіть комусь спало на думку поставити катафалкупоперек, голоблями до стіни, а дверцятами допоручнів, і тоді на сходах залишилося б іще чималовільного місця. Чи не це спричинилося до того,що Скруджеві приверзлося, ніби поперед ньогосходами сам собою рухається в півморокупохоронний екіпаж?” [3]. Присутність псевдоінфер-нального мотиву покликана не тільки передатинеприродність проживання в цьому помешканні,що прямо характеризує головного персонажа якасоціальну особистість, але і виступає опосередко-ваною, досить гострою критикою англійського уряду.Неабияку сміливість повинен мати автор, щоб утакому контексті нагадати читачеві про англійськийпарламент, підкреслюючи його нікчемну помпез-ність. Зараз уже важко з’ясувати, яка з цілейскоріше досягла свідомості сучасного авторовічитача: художня чи соціальна.

Таким чином, усупереч традиціям, Діккенсвикористовує не тільки ексцентрику побуту, але –прямо чи опосередковано – ексцентрику соціуму.Інструментарій, використаний автором для побудовиексцентрики, – перебільшення, сарказм, нереаль-ність розмірів предметів, іронія, несподіваніпорівняння, авторське “зазирання через замковущілину” і примушення до цього читача. Все це –жанроутворювальні складові його художнього світу.

Добір низки характерних деталей надає образускупердяя Скруджа об’ємності, значущості, деякоїстабільності, непохитності; при цьому постійнопідкреслюється головна риса. Так, яскравоюхарактеристикою Скруджа – до моменту йогоморального переродження – може слугуватинаступна авторська ремарка: “Щоб як слід освітититакі сходи, не вистачило б і півдюжини гасовихліхтарів, тож вам неважко собі уявити, наскількисамотня свічка Скруджа могла розсіяти морок. АлеСкруджа це не переймало… За темряву грошейне платять, і тому Скрудж нічого не мав протитемряви”.

До подібної ексцентрики на теренах російськоїлітератури тяжіє творчість М.Гоголя з його Плюш-кіним, Коробочкою, Носом та іншими. Хочемозауважити, що надання надприродної самостійностіокремим частинам тіла як художній винахід –прерогатива Діккенса. Подивимось, як він це робитьв оповіданні “Дзвони”. Коли Тобі відчув, що відхолоду не відчуває частини тіла, він “ … з непід-робним інтересом і тривогою почав ретельно, знизудоверху, мацати свій ніс. Ніс був дріб’язковий, і,щоб обмацати його, не потрібно багато часу. Та йздумай він втекти, я б, їй-богу, не звинувачувавби його. Служба у нього в холодну погоду важка, ісподіватися особливо нема на що – тютюн ненюхати. Йому, бідоласі, і у всяку-то погодудоводиться несолодко: якщо вряди-годи і відчуєякийсь смачний запах, то скоріш за все запах чужогообіду” [3].

26

Зробити порівняльний аналіз творчості згада-них авторів – можлива тематика наступнихдосліджень. А поки підкреслимо: у фантазійномупросторі Діккенса заради головної ідеї мають місцеперевтілення і одухотворення речей, предметів іокремих частин тіла. За такими ж законамивідбувається розбудова художнього світу і внаступній повісті “Цвіркун на запічку”, де розмовля-ють і співають чайник, вогонь, годинник і цвіркун –охоронець сімейного щастя. Всі ці предметиперетворюються на носіїв правильних моральнихпринципів і активних учасників сімейних подій.

У казково-чудовому світі за особливимизаконами будується і художній час: у ньому непотрібно очікувати результату моральних уроківдовго; тут мета досягається швидко – протягомодного-двох епізодів, а вже наприкінці відбуваєтьсяостаточне переродження героя. Сам жанр казки,маючи за мету навчити читача, розрахований наскорочення часу фізичного. Морально-психоло-гічний час, який існує всередині казковогопростору, залежить від швидкості перевихованнягероя. Нарешті, авторська оповідь, яка слугує фономдля попереднього, ведеться в буттєвому часі, якийдля клерка, котрий напередодні свята хотів бишвидше піти додому, тягнеться дуже повільно,непомітно – для дітлахів, що весело котяться зкрижаного схилу, і буденно, навіть нудно – дляСкруджа, який виконує, незважаючи на святвечір,звичні для себе речі: буденно обідає у меланхолій-ній таверні – там само, де і зазвичай; передив-

ляється усі газети, які там є, і, скоротавши рештувечора за прибутково-видатковою книгою, йдедодому спати. Цей час наповнений звичними діями,характерними для існування фізичного тіла. Віннабуває надзвичайних характеристик з проявоюпотойбічних сил і повністю залежить від направле-ності дії цих сил. Чудовий час здається наближенимдо реального протягом перших кроків знайомстваголовного персонажа з потойбіччям; він уповіль-нюється, коли Скрудж тремтить від жаху і бажаєтільки одного – щоб примара якомога швидшерозтанула, і значно прискорюється під час подоро-жей героя разом із казковими істотами-духами вминуле і майбутнє: “Дух … знову повів його далі і,як здалося Скруджеві, переніс у якийсь інший час(утім, останні видіння змінювалися без жодноговидимого зв’язку і порядку – їх поєднувало лишете, що всі вони належали Майбутньому)” [3].

Таким чином, будуючи фантастичний дивнийсвіт, Діккенс спирався на закони і традиції народноїтворчості, які спрямовані на перемогу добра надзлом. У казковому світі, створеному автором, мріясуспільства про справедливість знаходить органічневтілення в жанрі “різдвяного оповідання”, “різдвяноїказки”. Специфіка жанру дозволила автору додатидо традиційних нові характеристики і модифікаціїрозбудови художніх простору-часу, які надають цимтворам неповторної привабливості. Завдякигуманності етичних поглядів і цікавості естетичнихзнахідок, вони продовжують підкоряти новіпокоління читачів і дослідників.

Література 1. Бахтин М. М. Творчество Ф. Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. Бахтин. –

М. : Прогресс, 1965. – 224 с. 2. Бондаренко М. И. Традиции “Рождественских повестей” Диккенса в русском святочном рассказе

1840–1890-х годов” : автореф. дисс. на соиск. уч. степ. канд. филол. наук : спец. 10.01.01 “Русскаялитература” / Бондаренко М. И. – Коломна, 2006.– 21 с.

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/Література/Чарлз-Діккенс/26488-2/Різдвяна-пісня. – Назва з екрана.4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=9322. – Назва з екрана.

27


УДК 82.09

“НОВИЙ ЖУРНАЛІЗМ” ЯК ГЕНОЛОГІЧНИЙ ФАКТОРФОРМУВАННЯ АВТОБІОГРАФІЧНОГО РЕАЛІТІ-РОМАНУ

Михед О.П.

Стаття присвячена аналізу впливу “нового журналізму” на формуванняавтобіографічного реаліті-роману. Розкрито сутність “нового журналізму” в контекстітенденції зближення літератури і телебачення; з’ясовані основні особливості поетики“нового журналізму” та їхній вплив на поетику автобіографічного реаліті-роману.Ключові слова: реаліті-роман, новий журналізм, наратор, медіа.

Статья посвящена анализу влияния “нового журнализма” на формированиеавтобиографического реалити-романа. Раскрыта суть “нового журнализма” вконтексте тенденции сближения литературы и телевидения, определеныосновные особенности поэтики “нового журнализма” и их влияние на поэтикуавтобиографического реалити-романа.Ключевые слова: реалити-роман, новый журнализм, нарратор, медиа.

The article deals with the problem of influence of New Journalism phenomenon onthe formation of the autobiographical reality novel. The article gives an idea of NewJournalism in the context of tradition of dialogue between literature and TV. Theanalysis of this phenomenon helped to define inherent poetical features of realitynovel and their influence on the artistic code of the autobiographical reality novel.Key words: reality novel, New Journalism, narrator, media.

Загальна тенденція зближення літератури тамедіа має велику кількість маніфестацій, одним ізнайбільш оригінальних утілень якої видаєтьсяреаліті-роман. Цілковита недослідженість цьоголітературного жанру зумовлює актуальність йогоглибшого осягнення у контексті сучасних культурнихтрендів. Метою даної розвідки є огляд внутрішньо-літературної лінії формування реаліті-роману, щомає двоспрямований характер. Ключовими геноло-гічними факторами формування реаліті-роману єлітературні антиутопії пер. пол. ХХ ст., а також доку-ментально-медіальна складова, найяскравішевтілена у такому літературному феномені60–70-х рр. минулого століття, як “новий журна-лізм”. Якщо антиутопії мали виразний вплив наформування реаліті-роману виживання (моделю-вання у просторі літературного твору ситуаціїзйомок певного реаліті-шоу), то “новий журналізм”відчутно вплинув на формування автобіогра-фічного реаліті-роману.

Дослідники неодноразово наголошували напритаманній літературі ХХ ст. документалізації, щознайшло втілення у таких різних жанровихмодифікаціях, як “література факту”, “документальналітература”, “газетно-журнальна документалістика”,“фактичний матеріал” [7, с. 134].

Фактори, що сприяли зближенню докумен-талістики та художньої літератури і стали ключовимиу формуванні феномену “нового журналізму”,докладно означив Том Вулф – теоретик і лідер цьоголітературного напрямку. В розлогій передмові доукладеної ним антології “Новий журналізм”1 Т.Вулфрозкриває історію зародження терміна й самогонапрямку. Характеризуючи соціально-культурне тло,з якого і на якому постав “новий журналізм”, пись-менник як провідну течію називає “неоміфологізм”[1, с. 8], що засвідчив “відвертання митців від життя”та їхнє бажання створювати альтернативні реальності.За тих обставин “не було такого романіста, який бизрозумів і описав Америку шістдесятих або хоча б

1 Антологія вийшла російською мовою у 2008 р. за назвою “Нова журналістика” (переклад Д.Благова та Ю.Балаяна).Як слушно зауважує Ж.Коновалова, ця номінація є “не уповні адекватною, бо “новий журналізм”– уже усталений ітрадиційний термін для опису літературного явища, що постало у 60-ті роки ХХ ст. у США. Окрім цього, “журналістика” –це, радше, конкретні форми подачі матеріалу, які використовують практикуючі журналісти, в той час як слово “журналізм”ближче за смислом до поняття “якісна ознака” літератури – за аналогією до поняття “документалізм” [5].

28

Нью-Йорк” [там само, с. 53]. 1960-і, у рефлексіїТ.Вулфа, постають епохою появи нових культурних іконтркультурних явищ, серед яких “конфліктпоколінь”, “чорна самосвідомість”, “сексуальнавседозволеність”, “безбожжя”, “свінгери-хіппі”,“повоєнне покоління”, “сутички на вулицях”, “ролінги”,“андеґраунд”, “вулична злочинність” [Там само]. Поручіз цими соціальними феноменами не меншважливим фактором формування “нового журна-лізму” була “нова американська мрія”, що тяжіла наджурналістами та письменниками впродовж 1940–1960-х рр. За Т.Вулфом, це було бажанням написатироман, який “тоді став не просто літературнимжанром, а психологічним феноменом” [Там само, с.18]. Журналісти адаптували письменницьку техніку досвоїх потреб і почали писати статті так, щоб “воничиталися, як роман” [Там само, с. 21].

Новий журналізм відходить від об’єктивнонезворушного опису подій класичного журналізму,відкриваючи для себе новий арсенал художніхприйомів. Широко відоме пояснення М.Арленарізниці між “новим журналізмом” і традиційним,яке він дає на прикладі пожежі у готелі. “Традицій-ний журналізм” акцентує увагу на матеріальнихвтратах, на кількості поранених або врятованих,тобто на фактах. “Новий журналізм” зображує самеполум’я, намагається передати читачеві відчуттяполум’я, показати сам вогонь [9, р. 47]. Тому середвиразних рис “нового журналізму” виокремлюються“високий ступінь експресивності, акцентованаемоційність, яскрава образність і безсумнівнапоетичність” [6, с. 316–317].

Як зазначає Т.Вулф, “новий журналізм” не бувсуспільним чи культурним рухом, “не буломаніфестів, клубів, салонів, угрупувань” [1, с. 42–43], радше це був певний момент, коли журналістистали своєрідною “групою швидкого реагування”на бурхливий розвиток суспільства, намагаючисьпереосмислити та описати нові феномени. ЦитуючиТ.Денисову, “журналістський роман і змушений бувузяти на себе чільну функцію жанру – зображуватилюдину в суспільстві, змальовуючи її звичаї йхарактери” [2, с. 281].

Представники “нового журналізму” випрацю-вали і свої власні чотири прийоми, що стали харак-терними поетикальними ознаками їхніх творів.Першим і найважливішим з-поміж них Т.Вулфвважає “побудову матеріалу сцена-за-сценою, колиоповідь негайно переходить від одного епізоду доіншого, без тривалих історичних екскурсів” [1,с. 56]. Так пришвидшується темп оповіді, інтенси-фікується рух сюжету, тримаючи у напрузі увагучитача. З іншого боку, цей прийом є специфічнимвідлунням загальної тенденції зближенняслова записаного та візуалізованого образу –літератури та медіа. За рахунок використанняцього прийому текст перетворюється на набір сцен,що швидко змінюють одна одну, на кшталт того,як, завдяки монтажу, швидко мерехтять кадри вкіно чи на ТБ. Таким чином, експлікуєтьсявпливовість телебачення та кінематографу налітературу та її поетологічні орієнтири. Разом із цимМ.Арлен вказує на спроби “нового журналізму”“ретранслювати властивості фотографії – набли-ження зображення, монтаж” [9, с. 48].

Другий і третій прийоми майже збігаються засвоєю сутністю. У прагненні максимальної реаліс-тичності описуваного журналісти здійснювалисправжні репортерські подвиги. Прагнучи достовір-ності, журналісти ставали безпосередніми свідкамиподій, “взяли собі за правило проводити з пер-сонажами своїх майбутніх нарисів разом дні, а часомі тижні. Вони визбирували по крихтах увесь мате-ріал, яким раніше нехтували, – і йшли на місцеподій” [1, с. 39]. Автори “нового журналізму”, нама-гаючись максимально точно ретранслювати голоссамого життя, широко використовували діалоги, якізахоплювали “набагато більше за будь-які моно-логи, які повніше і швидше за опис представлялиперсонажів” [Там само, с. 56]. Подібна ретрансляціядіалогічності також видається наслідком медіати-зації літератури, завдяки якій рух сюжету мар-кується окремими репліками, а характериперсонажів розкриваються крізь суб’єктивноструктуроване слово, а не деталізоване переказу-вання подій.

Третім важливим прийомом стає зображенняподій з точки зору третьої особи: “Кожен епізодподавався у ракурсі певного персонажу, з якимчитач легко міг себе ототожнити і, завдяки цьому,відчути події так, ніби він усе бачить на власні очі”[Там само, с. 56]. Цей прийом є чи не найбільш“літературним” з усіх, засвоєних новим журналіз-мом від письменників-реалістів. Збираючи та аналі-зуючи доступний, а також і якомога ширший,дотичний до описуваних подій матеріал, журналіствдається до художньо-психологічної реконструкції,додаючи емоційні та психологічні акценти черезмовлення та подання точок зору інших персонажів.

Четвертий прийом полягає у “змалюванніпритаманній людині жестикуляції, її звичок, манер,властивостей характеру, меблів у будинку, одягу,всього облаштування, мандрівок, того, що вона їсть,як утримує своє житло, як ставиться до дітей, слуг,начальства, підлеглих, рівних за станом, а такожзображенні різноманітних її поглядів, улюбленихпоз, манери рухатися та інших деталей, як символівтієї чи іншої сцени” [Там само, с. 57]. Тобто набуваєваги повсякдення як цілісний соціокультурний світ,природне середовище буття індивіда. З цією метоюмаксимально деталізується зображувана ре-альність, повсякдення набуває цілком новихознак, виходячи на символічний рівень. Такимчином реактуалізується традиційний літературнийприйом, коли через опис побуту та кола читаннявідбувається конструювання характеру персонажу,коли зображення речей стає маркером іден-тичності.

Прикметою “нового журналізму”, вельми важ-ливою принагідно дослідження реаліті-роману, євведення у художній простір постаті самогооповідача. Цей прийом є своєрідним підсумкомназваних чотирьох, оскільки максимальна достовір-ність оповіді вимагає присутності автора, якогозазвичай представники “нового журналізму” нази-вали в третій особі. Так, приміром, Т.Вулф позиці-онував себе “як спантеличеного спостерігача абовипадкового свідка певної події. <…> який беззвичної монотонності, але по-свояцьки пере-стрибує з одного на інше, наче радіокоментатор

29

на тенісному турнірі” [Там само, с. 33]. С.Шерманзазначає, що присутність наратора в подіяхдозволяла авторам “задавати настрій, експеримен-тувати з розвитком характерів і вільно коментуватипогляди інших. Вони мали свою точку зору і булиособисто залученими до того, про що писали” [10,с. 59–61].

Важливо відзначити, що взаємини “новогожурналізму” та літератури мали двоспрямованийхарактер. З одного боку, представники “новогожурналізму” рухалися в напрямку великої літера-тури, розширюючи межі журналістського форматуі використовуючи арсенал романного жанру. Таквідбувалося з Г.Томпсоном і Т.Вулфом, який зго-дом став вельми успішним романістом, працюючиу стилістиці реалістичного роману, але відійшовшивід документалізму.

З іншого боку, з літератури на територію жур-налізму рухалися Трумен Капоте та Норман Мейлер,чиї експерименти певною мірою пов’язані з фено-меном “нового журналізму”. Детальний розглядїхнього доробку у контексті “нового журналізму”вельми важливий з огляду на їхнє звернення допостаті наратора в художньому творі, побудованомуна реальних фактах – документах життя.

Роман Т.Капоте “З холодним серцем” друку-вався частинами восени 1965 р. у “Нью-Йоркері” ібув виданий окремою книгою в лютому 1966 р. Якзазначає Т.Вулф, книга підняла Капоте “до неба-ченого раніше рівня. <…> Завдяки йому новийжурналізм, як його згодом назвали, отримавчерговий потужний імпульс” [1, с. 47].

Т.Капоте, розмірковуючи про суб’єктивність су-часної літератури, яка надто сконцентрована на egoписьменника, зізнавався: “У моєму житті прийшлатака мить, коли, як письменник, я відчув необхідністьтікати зі створеного мною світу. Я хотів замінитийого об’єктивно існуючим світом повсякденногожиття, яким ми всі живемо” [3, с. 11]. У цій інтенціївідлунює думка Т.Вулфа про байдужість літературидо реальності, з чого постає перше бажання “ново-го журналізму” створити новий погляд на повсяк-дення. Т.Капоте стає на цей самий шлях – від суб’єк-тивних внутрішніх пошуків до дослідження фактівоб’єктивної реальності. Важливо відзначити, щозгодом, в автобіографічному реаліті-романі,окуляром бачення і, відповідно, рефракції реа-льності стане акцентоване ego письменника зпритаманними йому суб’єктивними оцінками,вибірковою пам’яттю та емоційною реакцією.

У останній прижиттєвій збірці оповідань “Музикадля хамелеонів” (1980) Т.Капоте робить кількаприкметних зауважень щодо своєї зацікавленостіу журналізмі, з якої постав роман “З холодним сер-цем”. Інтересу до журналізму він знаходив двапояснення: “По-перше, мені здавалося, що після1920-х років у прозі і взагалі у літератури ніякихсправжніх новацій не було. По-друге, журналістикаяк форма мистецтва була незайманою територієюз тієї простої причини, що дуже небагато художниківслова займалися наративною журналістикою, а якщоі займалися, то у вигляді нарисів про мандрівкиабо автобіографій” [4, с. 10–11]. Т.Капоте, засвід-чивши своє намагання інтегрувати журналістику вхудожню літературу, визначає жанр твору “З

холодним серцем” як “невигаданий роман”, щомало підкреслити значущість фактуального начала,його домінування у просторі фікціонального за при-родою жанру. Працюючи над романом, він “шістьроків мандрував рівнинами Канзасу” [4, с. 11],вивчаючи деталі жахливого вбивства. Загальнові-дома історія про те, як 15 листопада 1959 р. пись-менник прочитав замітку про вбивство у селищіГолкомб: “Через три дні Капоте був на місці подійі провів у Голкомбі та його околицях загаломблизько трьох років. Ще чотири роки пішло наопрацювання зібраного ним величезного матеріалу– у книжці використана тільки четверта частина”[3, с. 11]. Зауважимо, що письменник і літературо-знавець наводять різні цифри про термін роботинад книгою, хоч не виключений і момент своєрід-ного міфологізування творчого процесу самимТ.Капоте. Про це згодом писали деякі журналісти,вказуючи на велику кількість дофантазованих сцені елементів у “невигаданому романі”.

Від журналізму та документалістики Капотепереймає глибоке вивчення деталей події, якавизначила зміст його твору. Разом з тим письмен-ник повністю усувається з оповіді, перетворившинаратора на безликого фіксатора подій, якийретранслює їхню послідовність та зміст. Деякі до-слідники вбачали у такому наратологічному прийомівплив журналізму – нова форма вимагає нового затональністю та емоціями голосу оповідача: “Обравшиформу зовнішньо незворушної оповіді, Кепот(варіант запозичення прізвища Капоте – О.М.) змушуєчитача думати, порівнювати факти. <…> Авторпідводить читача до важливих висновків” [8, с. 9].Інакше кажучи, журналістика привносить у літературусвої іманентні властивості, в даному випадку –об’єктивізм зображення, що повністю усуває фігуруоповідача, який може мати певну частку суб’єктив-ності. Прибираючи суб’єктивно забарвлений голоснаратора, Т.Капоте створює ілюзію вільного потокужиття, сюжет нагадує кадри життєвої хроніки, що,наче на плівці, зафіксовані у словах.

Подібним чином з літератури до журналізмурухається і Н.Мейлер, який, експериментуючи зхудожньо-документальною формою, визначав своїтвори, наприклад, як “роман, взятий із життя”, “вига-дана біографія”, “художній репортаж”. Зазвичай уконтексті феномену “нового журналізму” говорятьпро два романи Н. Мейлера – “Армії ночі” (1968) і“Майямі та облога Чикаго” (1968), які є синкретич-ним жанровим утворенням, що об’єднує “розгорну-тий нарис, репортаж, мемуари з елементамивимислу, з прикметами художньої, емоційно за-барвленої прози” [2, с. 279]. При цьому твори Мей-лера є свідченням певної гібридизації “не тількипрозових жанрів, а й самих типів повістування –художнього і нехудожнього, документального” [Тамсамо, с. 280].

Назву книги “Армії ночі” Мейлер доповнюєпідзаголовком “Історія як роман, роман як історія”.Про зображений у творі марш 1967 р. на ПентагонМейлер знав зсередини, оскільки був його безпосе-реднім і активним учасником. Пишучи твір, вінскористався власними магнітофонними записами такіноматеріалами, що залишило свій відбиток наоповідній манері. Загалом саме бажання написати

30

роман на основі пережитих подій є одним ізчисленних прикладів того, що для виникнення“нового журналізму” фундаментом слугувала“зацікавленість авторів в утвердженні засадничихгромадянських ідеалів, певних важливих суспільнихпринципів” [6, с. 316–317].

На відміну від Т.Капоте, який максимальнодистанціюється від подій, Н.Мейлер не тількивводить наратора, Мейлера, власне своє alter-ego,а й робить його головним героєм, зображуючи йогоактивну участь у подіях.

У тексті “Армії ночі” опосередковано акцентуєтьсяважливість ролі телебачення та кінематографу ужитті пересічних американців, оскільки телевізійнакамера і можливість побачити себе з боку впливаєна поведінковий код персонажа, що згодом станеоднією з центральних тем реаліті-роману. Так,розповідь про натхнення, яке спровокувало герояна активні дії, пояснюється через аналогію зпереглядом фільму з ним в одній із ролей: “Мейлеродразу відчув себе живішим, аніж будь-коли, – нібиплив у повітрі – звільнився від своєї тілесноїоболонки, наче дивився на себе у якомусь фільмі(курсив наш – О.М.)” [1, с. 299]. Можливість побачитисебе збоку спричинює своєрідне розщепленнясвідомості – герой починає тверезо оцінювати своїдії, спостерігаючи за собою, як за іншим.

У певний момент Мейлер уповільнює оповідь,вдаючись до розлогого відступу і рефлексуючи просучасний роман, іронічно визнаючи, що розлогікоментарі “успішно практикувалися у вікторіанськудобу. Зараз такий номер не вдасться. Читач заперших же ознак письменницького штукарствапросто відкладе книгу в бік і увімкне телевізор” [1,с. 302]. Н.Мейлер говорить про наявну змагальністьміж сучасною літературою та телевізійним екраномза читача і глядача, що змушує митця змінюватисвій підхід до створення літератури, урізнома-нітнювати набір класичних прийомів. Важливу рольу ставленні Мейлера до літератури та продукуванніним власних творів відіграв його кінематографічнийдосвід, адже свого часу він виступив режисеромкількох кінофільмів.

Невипадково в “Армії ночі”, коли Мейлера за-арештовують, його супроводжує оператор Лейтер-

ман, “зі своєю важкою камерою на плечі, здається,ні на секунду не спускаючи ока з того, кого він зні-має, постійно блаженно посміхаючись, ніби про-мовляючи: “Вперед, хлопче, ти потрапиш в істо-рію” [1, с. 306]. Коли Лейтерману перекрили шляхі Мейлер був змушений крокувати без підтримкиоператора й камери, він “знову відчув у глибинахдуші самотність” [1, с. 309]. Наведені фрагментиприкметні з огляду на усвідомлення важливостіприсутності камери та її здатності бути фіксаторомподій, літописцем. У першому уривку присутністьтелевізійної камери як своєрідного каталізаторапровокує героя до активних дій каталізатором. Удругому випадку – для Мейлера-наратора важитьне стільки супровід Лейтермана, скільки камера вйого руках, яка надає смислу Мейлеровим вчинкам.

Тож “новий журналізм” як генологічний чинникформування автобіографічного реаліті-романупривносить глибоке знання фактичного матеріалу,інтенсифікує інтерес до побутових деталей, щостають засобом особистісної характеристикиперсонажа; фактично документальне підґрунтяотримує художнє оформлення; відбуваєтьсямедіатизація прозового письма, що формальновиражається у лінійному, “сцена-за-сценою”,розгортанні сюжету та значущості діалогів як йогорушіїв; значущим стає ґрунтовний опис середо-вища, в якому відбувається дія; використанняоповіді від “третьої особи”, тобто невластива тра-диційній журналістиці оповідь про людину “зсере-дини”; створюється особлива форма авторськоїприсутності в тексті і побутування за його межамиу вигляді “медійної”, публічної фігури. Ключовоюстає роль оповідача, що, розповідаючи про певніподії, пропускає їх крізь фільтри власного баченнята сприйняття. Автобіографічний реаліті-романтрансформуватиме ці здобутки, переключаючипредмет оповіді з опису зовнішньої реальності наподії приватного життя, що у сприйнятті новітніхмедіа набувають ваги, рівної подіям глобальногомасштабу. Таким чином, відбувається помітнамодифікація автобіографічного начала літератури,що зазнало впливу документалістики як осердя“нового журналізму”.

Література1. Вулф Т. Новая журналистика и Антология новой журналистики под ред. Тома Вулфа и Э. У. Джонсона

/ Том Вулф ; пер. с англ. Д. Благова и Ю. Балаяна. – СПб. : Амфора. ТИД Амфора, 2008. – 574 с. – (Серия“Амфора 21”).

2. Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття : навч. посібник для студентів вищ.навч. закладів / Т. Н. Денисова. – К. : Довіра, 2002. – 318 с.

3. Звєрєв О. Проза Трумена Капоте / О. Звєрєв // Капоте Т. Лугова арфа. Завтрак у Тіффані. Зхолодним серцем / пер. з англ. В. Митрофанова. – К., 1977. – С. 5–13.

4. Капоте Т. Предисловие. Музыка для хамелеонов : повесть, рассказы / Т. Капоте ; пер. с англ.Вас. Голышева, В. Голышева, Г. Ерофеевой. – СПб. : Издательский дом “Азбука-классика”, 2007. – С. 7–16.

5. Коновалова Ж. “Американская мечта” в художественно-документальной литературе США второйполовины XX века [Электронный ресурс] : дисс. на соиск. уч. степени канд. филол. наук / Коновалова Ж.– Казань, 2009. – 213 с. – Режим доступа:

http://www.dissercat.com/content/amerikanskaya-mechta-v-khudozhestvenno-dokumentalnoi-literature-ssha-vtoroi-poloviny-xx-veka. – Название с экрана.

31

6. Мендельсон М. О. Роман США сегодня – на заре 80-х годов / М. О. Мендельсон. – М. : Советскийписатель, 1983. – 416 с.

7. Местергази Е. Г. Документальное начало в литературе ХХ в. / Е. Г. Местергази // Теоретико-литературные итоги ХХ века. – М. : Наука, 2003.

Т. 1 : Литературное произведение и художественный процесс / Ю. Б. Борев (отв. ред.), C. Г. Бочаров,И. П. Ильин и др. – 2003. – С. 134–160.

8. Тугушева М. Предисловие / М. Тугушева // Кэпот Т. Голоса травы. Повесть и рассказы / пер. с англ.С. Митиной. – М. : Художественная література, 1971. – С. 3–10.

9. Arlen Michael J. Notes on the New Journalism / Arlen Michael J. // The Atlantic Monthly. – 1972. – № 72.– Р. 47–48.

10. Sherman Scott. ‘New’ Journalism / Scott Sherman // Columbia Journalism Review. – 2001. – № 5. –Р. 50–61.

32


УДК 821.111(94)

ТВОРЧІСТЬ М.ФУЛЛЕР У КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНСЬКОГОТРАНСЦЕНДЕНТАЛІЗМУ

Бочкар О.В.

У статті досліджується життєвий і творчий шлях видатної американськоїписьменниці, публіциста та громадського діяча Маргарет Фуллер у контекстізагального розвитку американського трансценденталізму.Ключові слова: Маргарет Фуллер, трансценденталізм, американський романтизм.

В статье исследуется творческий и жизненный путь выдающейся американскойписательницы, публициста и общественного деятеля Маргарет Фуллер вконтексте общего развития американского трансцендентализма.Ключевые слова: Маргарет Фуллер, трансцендентализм, американскийромантизм.

The article deals with the life and career of the prominent American writer, journalistand social figure Margaret Fuller in the context of development of Americantranscendentalism.Key words: Margaret Fuller, transcendentalism, American romanticism.

Наприкінці ХVІІІ – на поч. ХІХ ст. у культурі Європита Сполучених Штатів Америки активно розви-вається явище романтизму. Взявши за основуфілософську думку, прибічники цього напрямкуоднією з провідних ідей маніфестували розвитокдуховно активної та творчої особистості. Добаромантизму стає ключовою для формуванняпочуття національної ідентичності в багатьох країнахі, зокрема, в США.

Американське суспільство, що відноснонещодавно сформувало демократію та держав-ність, на поч. ХІХ ст. ще не сконструювалонаціональну самоідентифікацію та культурнуавтентичність. Американський соціум був сформо-ваний довкола тексту Біблії, і подальше всотуваннякультури відбувалося через слово, яке у багатьохвипадках наслідувало європейські зразки літературита філософії. У 30-х рр. ХІХ ст. у межах американ-ського романтизму постають перші спробивиокремлення і синтезу власне американськоїкультури, філософії, естетики, а також намаганняпоказати її унікальність та незалежність.

Найяскравішою філософсько-літературноютечією романтизму в Америці стає трансценден-талізм. Його предтечею та ідеологом вважаєтьсяРалф Волдо Емерсон, довкола якого формуєтьсяспільнота інтелектуалів, серед яких Г.Д.Торо,Дж.Ріплі, Б.Олкотт, Е.Пібоді, а також М.Фуллер,перша жінка, котру було запрошено до участі взібранні Трансцендентального клубу. Якщо діяль-ність трансценденталістів, більшість із яких сьогодні

входять до національного філософського чилітературного канону США, є об’єктом постійнихрозвідок гуманітаріїв, то на сьогоднішньому етапірозвитку української американістики можнаконстатувати, що видатній представниці американ-ської літератури та культури, публіцисту та критику,засновниці руху за права жінок майже не приділеноуваги вітчизнями дослідниками. Її художня унікаль-ність і соціальні погляди остаточно сформувалисяпід впливом трансценденталістів та знайшли своєвтілення у співпраці з Трансцендентальним клубом.Мета цієї розвідки – охарактеризувати творчість ідіяльність М.Фуллер у контексті загального розвиткуамериканського трансценденталізму та виокремитиособливості її ідеологічної та художньої особистості.Недостатнє висвітлення ролі М.Фуллер у форму-ванні американської національної ідентичності влітературі і публіцистиці, а головне – подальшийрозвиток та втілення її ідей у суспільному житті нетільки Америки, а й світової спільноти, зумовилиактуальність запропонованої теми.

Маргарет Фуллер (Sarah Margaret Fuller Ossoli,1810–1850), окрім того, що була однією з найбільшерудованих особистостей тогочасної Америки, поправу вважаться піонером жіночого руху в США.Так, наприклад, у 1846 р. вона стала першоюжінкою – закордонним кореспондентом відомоїамериканської газети “Tribune”, першою жінкою, якійбуло дозволено користуватися бібліотекою Гар-вардського університету (1843), авторкою філософ-ської книги про права жінок (Woman in the

33

Nineteenth Century, 1845), що свого часу малавеликий розголос в усьому світі, а сьогодні безцитувань з неї не обходиться жодне з гендернихдосліджень.

Життя і творчість Маргарет Фуллер прийнятоподіляти на два періоди: “приватний” та “публічний”– до та після 1840 р. [3, c. 10]. Особливу роль уформуванні особистості Фуллер відігралодитинство – вихованням юної Маргарет займавсяпереважно батько. Непересічна особистість,адвокат Тімоті Фуллер активно займався політи-кою, обирався членом Конгресу США. Тож і до вихо-вання дочки він підійшов нетрадиційно. В автобіо-графії вона згадувала, що він намагався розвинутиїї інтелект, даючи різноманітні завдання, якіперевищували можливості її віку. Тому в коло їїчитання з дитячих років входили твори античнихта європейських письменників і філософів. Батьковимагав від неї чіткості та вмотивованості вислов-лення думок, викорінив з її свідомості фрази накшталт “мабуть”, “але”, “я помиляюся”, “можливо”.На формування сильної особистості також вплинулаборотьба з мігренями та слабкістю. Про себе вонаговорила: “Чоловічі амбіції з жіночім серцем – лихадоля” [6, c. 229].

Освіченість, красномовство, вишуканість,відчуття прихильності та гордості притягували донеї величезну кількість друзів. 1836 р. вонапереїхала до Бостона, який став для неї соціальнимцентром, саме тут почалася її громадська діяльність.Серед знайомих з’являються Р.В.Емерсон, Б.Олкотт,В.Ченнінг. Уже через рік М.Фуллер була запрошенана зібрання Трансцендентального клубу. Фуллервважала Емерсона своїм наставником. Під йоговпливом сформувалися ідеї, які вона 1838 р.виклала в есе для дебатів з теми прогресу всуспільстві в інтелектуальному клубі “Колізей”. Навідміну від Емерсона, вона не мала оптимістичнихпоглядів щодо формування нової свідомості країниі вже тоді зауважувала несправедливе ставленнядо жінок у суспільстві [8, c. 156].

Послідовниками трансценденталізму були нетільки письменники, а й викладачі, філософи тапредставники церкви, ідеї яких були спрямованіна зміну культури Америки ХІХ ст. Філософські ідеїформувалися на новій хвилі зацікавленняплатонізмом, німецькою філософією І.Канта таФ.Шеллінга, що приходили до американськихінтелектуалів через творчість Т.Карлайла та С.Кол-ріджа. На відміну від трансценденталістів, які йшлиза філософськими смаками Емерсона, Фуллерзахоплювалася творчістю Й.В.Гете і в 1839 р. надру-кувала свій переклад “Розмов з Гете” (Eckermann’sConversations).

Трансценденталістів цікавили питання зубожіннядуховності та широке розповсюдження, за того-часною термінологією, “матеріалізму”, що, яквважалося, був причиною формування виключнокомерційних інтересів та взаємного відчуженняамериканців [1, c. 183]. Також до кола інтересівтрансценденталістів були включені питаннялітературної етики, шляхів створення національноїкультури та вирішення проблеми рабства.Трансценденталісти не обмежувалися питаннями

мистецтва та моралі, а виходили на соціальні танаціональні проблеми.

До основних етичних цінностей трансцендента-лісти зараховували зближення з природою, любовта дружбу, довіру до себе, ідею самопізнання таперевагу духовних цінностей над матеріальними.Вони також поділяли пуританські міфи прообраність та місію Америки [1, c. 188]. У програмовійдля трансценденталістів промові “Американськийвчений” (1837) Емерсон висловив сподівання, що“лінивий інтелект цього континенту визирне з-підзалізної завіси” [4, c. 32], закликавши американцівдо культурної незалежності від Європи загалом таАнглії зокрема.

Природу трансценденталісти наділяли мораль-ним та божественним началом, на чому акцентувавувагу Емерсон у трактаті “Природа” і що такожпропагував Г.Д.Торо у своїх творах. На відміну відних, для Фуллер природа не мала такого великогозначення. Як зазначав Емерсон, “любов Маргаретдо краси, звичайно, змусила її бути шанувальникомприроди, але більше для приємного задоволення,ніж глибокого поетичного почуття” [7, c. 76]. Вонаніколи не цікавилася природничими науками і, якмитець, відмовлялася від наукової термінології длярослин чи тварин, що так приваблювало Г.Д.Торо,який поєднував поетичне захоплення природою зїї науковими дослідженнями. У збірці нарисів “Літона озерах” (Summer on the Lakes, 1844) Фуллербільше прагнула показати своє бачення світунавколо себе, природи як досі не пізнаного, однакпотенційно пізнаваного простору.

Проголошена Емерсоном ідея “довіри до себе”стала чи не головним моральним орієнтиром длятрансценденталістів. Він закликав чинити відповіднодо совісті та формувати й зберігати себе як осо-бистість. У Фуллер ця ідея виразилася у зверненнідо жінок відшукати довіру до себе: “Це великийкрок у нашому житті – змінити природу нашої довіридо себе” [5, c. 363]. Основні ідеї щодо рівноправ-ності жінок були викладені в журналі “Дайел”,друкованому органі трансценденталістів, редакто-ром якого на запрошення Емерсона вона булапротягом двох років, з часу його заснування у1840 р. У 1843 р. саме у цьому виданні вперше буланадрукована її стаття “Великий судовий процес.Чоловік проти чоловіків. Жінка проти жінок”, яказгодом була опублікована окремою книгою “Жінкав ХІХ столітті” (1845). Твір став першою філософ-ською книгою про права жінок. Маскулінність тафемінність переходять одне в одне, і “не існує нісуто маскулінного чоловіка, ні чисто фемінноїжінки”, як вважала письменниця [5, c. 116]. Фуллерпрагнула, аби жінка сформувала свої власнівнутрішні стандарти та свідомість, розуміння себе[2, c. 21], свого місця в суспільстві нарівні зчоловіками.

Уперше ці ідеї були сформовані та виголошеніпід час дискусій і зустрічей для жінок, які проводилаФуллер з 1839 р. “Бесіди” – інтелектуальні зустрічі,метою яких була освіта жінок та утвердження їхньоїсамосвідомості. Фуллер визнавала, що жінки ушколах отримували освіту нарівні з чоловіками,однак суспільство не давало їм змоги використатиці знання [6, c. 329]. Для неї було важливо заохотити

34

жінок почати незалежний саморозвиток, відкритовисловлювати свої думки в колі, де не булочоловіків. Також ці “бесіди” давали змогу і самійФуллер вільно говорити про свої переконання.Першими темами “бесід” була грецька міфологія,яка для більшості жінок була лише частиноюфілософії чи релігії [8, c. 116]. Згодом коло питаньрозширилося, почали говорити про соціальні таполітичні проблеми, а також проблеми культури імистецтва. Чутки про дискусії поширилися настільки,що до обговорень почали долучатися й чоловіки.

Питання, які підіймалися на зустрічах, Фуллервисвітлювала у статтях уже згаданого журналу“Дайел”, який був одним із трьох (“Харбинджер”,“Вестерн мессинджер”) видань, що пропагувалиідеї трансценденталістів. Працюючи в “Дайел”,Фуллер прагнула представити широкій публіцітворчість трансценденталістів: за чотири роки вжурналі були надруковані твори Р.В.Емерсона,ГД.Торо, Б.Олкотта та ін.

Найбільш популярними серед трансценден-талістів прозовими жанрами була проповідь, лекція,промова та есе. Варто зауважити, що дуже частожанрові межі між ними розмивалися, утворюючипроміжні жанри. Щоденник мав не приватне, апублічне значення і містив теми для дискусій,слугуючи формою відкриття, оприлюдненнявласного інтелектуального світу іншим. Томущоденник М.Фуллер, який вона давала читатитрансценденталістам, містив багато питань, щопровокували публічні дискусії, скандальні звіти проякі друкувалися в “Дайел”. Листування Фуллер тежвикористовувала для поширення своїх доволісміливих та неординарних переконань. Фуллер, які інші трансценденталісти, вірила, що тільки черездуховне самовдосконалення (а вільнодумство єоднією з форм його маніфестації), стане можливимі вдосконалення соціальне.

Наявність кількох друкованих видань виражаламетоди, якими користувалися трансценденталістидля поширення своїх ідей. Вони вірили в еволю-ційне перетворення суспільства через слово тавчинки однієї особистості, які стануть прикладомдля інших. Іншим практичним утіленням ідейтрансценденталістів було створення утопічнихколоній “Брук-Фарм” (1841–1847), заснованої

Дж.Ріплі, та “Фрутлендс” під проводом Б.Олкотта,яка, щоправда, не протрималася року. Ґрунтувалисявони на закликах до єднання з природою, синтезіінтелектуальної та фізичної праці, любові та дружби,для досягнення морального вдосконалення,використання мінімальних матеріальних засобів,що Г.Д.Торо називав “добровільною бідністю” [1,c. 190]. Сама ж Фуллер не жила в колоніях і невірила в утопічні ідеї, хоча часто туди навідувалася.

Після переходу в 1844 р. до редакції “Тріб’юн” уНью-Йорку Фуллер змушена була змінити свійкрасномовний стиль письма на стислі огляди тажорсткі літературно-критичні статті. В 1846 р. вонаїде до Європи як закордонний репортер, де пишенотатки про соціальне життя, представниківлітератури та мистецтва. Через рік оселяється вРимі, де приєднується до італійського револю-ційного руху. Змушена залишити Італію післяпоразки повстання Фуллер загинула разом ізчоловіком та маленьким сином у корабельнійкатастрофі біля берегів Америки.

Життя та творчість Маргарет Фуллер, видатноїжінки ХІХ ст., безпосередньо пов’язані з діяльністютрансценденталістів, які започаткували новий розділв історії американської культури і літератури.Проблемою, що дозволила інтегрувати багатома-нітну творчість М.Фуллер – публіцистику, філософ-ські та художні твори, була необхідність соціальнихзмін. Фуллер, не обмежуючись суто літературноюпрацею, маніфестує свої ідеї у відкритому діалозі ізсуспільством за посередництва публічних дискусій.Таким чином, втілюється її прагнення поєднатистановлення нової літератури та критики американ-ського романтизму з конкретними кроками, щосприяли б удосконаленню американського суспіль-ства. Творча свобода особистості, яку плекалаМ.Фуллер, також стає логічним продовженням їїідеологічних та філософських поглядів, що знаходятьсвоє вираження у відкритій дискусії про ставленнята місце жінки в тогочасному суспільстві, прокреслю-ючи шляхи для подальшого розвитку руху за праважінок. Перспективним для українських американ-ських літературних студій видається подальшевивчення творчості М.Фуллер у ширшому контекстісоціально-культурних питань, що формували ви-разний профіль доби американського романтизму.

Література1. История литературы США / под ред. Я. Н. Засурский, М. М. Коренева, Е. А. Стеценко. – М. : Наследие,

1999. Т. 2. – 1999. – 464 с.2. Barolini H. Their Other Side: Six American Women and the Lure of Italy / Н. Barolini. – Fordham University

Press, 2006. – 309 p.3. Capper Ch. Margaret Fuller: An American Romantic Life / Ch. Capper. – Volume II : The Public Years. –

Oxford University Press, 2010. – 672 p.4. Donoghue D. The American Classics / D. Donoghue. – New Haven and London : Yale University press,

2005. – 295 p.5. Fuller M. Woman in the Nineteenth Century and Kindred Papers Relating to the Sphere, Conditions аnd

Duties / М. Fuller. – Boston, 1860. – 429 p.6. Fuller M. Memoirs of Margaret Fuller Ossoli / M. Fuller, W. H. Channing, R. W. Emerson, J. F. Clarke. – Vol.

I. – Boston, 1851. – 429 p.7. Gianquitto T. Good observers of nature: American women and the scientific study of the natural world /

Т. Gianquitto – University of Georgia Press, 2007. – 219 p.8. Mehren J. Minerva & the Muse / J. Mehren. – The University of Massachusetts Press, 1994. – 399 p.

НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя Філологічні науки, 2012

35

МОВОЗНАВСТВО

УДК 81.23

М.В.ГОГОЛЬ У СПРИЙНЯТТІ НІЖИНСЬКИХ СТУДЕНТІВ (ЗАМАТЕРІАЛАМИ АСОЦІАТИВНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ)

Нещерет О.І.

У статті дається лінгвістичний, психолінгвістичний та психологічний аналізвербальних асоціацій на слово “Гоголь”, отриманих у результаті проведенняасоціативного експерименту в НДУ ім. М.Гоголя.Ключові слова: вербальні асоціації, асоціативний експеримент, слово-стимул,реакції-словоформи, реакції-словосполучення, асоціації за суміжністю, асоціаціїза схожістю, безпосередні реакції, опосередковані реакції, детермінаційні реакції,класифікаційні реакції, стандартні реакції, індивідуальні реакції.

В статье предлагается лингвистический, психолингвистический и психологи-ческий анализ вербальных ассоциаций на слово “Гоголь”, полученных врезультате проведения ассоциативного эксперимента в НГУ им. Н.Гоголя.Ключевые слова: вербальные ассоциации, ассоциативный эксперимент, слово-стимул, реакции-словоформы, реакции-словосочетания, ассоциации посмежности, ассоциации по сходству, непосредственные ассоциации,опосредованные реакции, детерминационные реакции, классификационныереакции, стандартные реакции, индивидуальные реакции.

The article offers a linguistic, psycholinguistic and psychological analysis of the verbalassociations with the word Gogol obtained during the associative experiment at NizhynState Gogol University.Key words: verbal associations, associative experiment, incentive word, reactions wordforms, reactive word combinations, associations by contiguity, associations by similarity,immediate association, remote association, determinative association, classificationreactions, standard reactiory, individual reactions.

Для більш повного розуміння окремих фактівмови необхідним є вихід за межі лінгвістики усферу тих психічних процесів індивіда, задопомогою яких мовний матеріал організовуєтьсяу людському мозку і в потрібний момент дістається.Експериментальним шляхом, зокрема черезпроведення асоціативних експериментів і побудовуна основі їх результатів асоціативно-вербальноїсітки, можна виявити системність образу світу носіївтієї чи іншої культури і тим самим систему їхкультурних стереотипів. Асоціативний експериментфіксує актуальне для людини психологічнезначення слова, більш явно показує відмінність йогореальної семантики від значення, поданого условнику, виявляє простір асоціювання, якийвиходить далеко за межі словникових статей і єпсихічною реальністю “живого” слова. Тому не

випадково вербальні асоціації є основою дослідженьу лінгвістиці, психології, психолінгвістиці, теоріїкомунікації тощо.

З метою з’ясування сприйняття студентами імені“Гоголь”, чиє ім’я носить виш, у якому вони навча-ються, і був проведений асоціативний експеримент.У ньому взяли участь 50 досліджуваних – студентівІІ курсу філологічного факультету НДУ ім. М.Гоголя.Як слово-стимул запропоноване одне словоконкретного значення – Гоголь. У завданнідосліджуваним пропонувалося написати першіслова на цей стимул, які спали на думку. Час від-повіді обмежувався 3 хвилинами, кількість реакційне обмежувалась. У результаті було отримано 212відповідей-реакцій.

З лінгвістичної точки зору нас цікавлять фор-мальні граматичні особливості відповідей-реакцій.

36

За нашими спостереженнями, виділяються дваосновні типи реакцій: реакції-словоформи і реакції-словосполучення (реакції-вирази, реакції – власніназви). Аналіз відповідей-реакцій на слово-стимуліменник “Гоголь” показує, що найбільш поширенимвидом реакцій є словоформа (172 реакції – близько81%). З них 163 (94%) – іменники в називномувідмінку, 9 (5%) – прикметники. Серед іменників19 (11%) – власні назви (назви творів), 6 (3,6%) –власні назви, що стосуються імені Гоголя та іменперсонажів його творів. Реакції словосполученняскладають близько 18% (40 реакцій). Середсловосполучень значний відсоток власних назв(назв творів) –16 (40%). Таке співвідношення видівреакцій обумовлено, з одного боку, вимогоюзавдання, а з іншого – лексико-граматичнимиособливостями слова-стимулу: конкретного імен-ника в називному відмінку однини.

Психолінгвістичні коментарі мовленнєвих дійдосліджуваних в асоціативному експериментіпотребують вказівки на те, що такі дії є складовимивласне мовленнєвої діяльності, а отже, асоціативніпари, набори ключових слів, отримані в експери-менті, є текстами-виразами, які не мають консти-тутивних ознак речення (предикативності, модаль-ності тощо), спрямованих безпосередньо накомунікацію. Спостереження над реакціями наслово-стимул “Гоголь” показують, що реакції-словоформи і реакції-словосполучення – це непре-дикативні словосполучення, створені відповідно дозавдання експериментатора, в яких відповідь-реакція, по-перше, узгоджена зі словом-стимуломв усіх граматичних формах (Гоголь – відомий,знаменитий, екстравагантний тощо); по-друге,узгоджувана з означуваним словом тільки увідмінку і, як правило, у числі (прикладка) (Гоголь– відома людина, Гоголь – письменник, чоловік,статуя тощо).

З психологічної точки зору важливо зазначити,що усі види вербальних асоціацій є окремимивипадками двох найбільш загальних типів будь-яких асоціацій: асоціацій за суміжністю (у часі абопросторі) та асоціацій за схожістю. Окрім безпосе-редніх реакцій на слово-стимул в матеріалах, щорозглядаються нами, є ряд відповідей, які можутьбути визначені як опосередковані. Серед безпо-середніх реакцій слід виділити асоціації за суміж-ністю, до яких відносяться асоціативні пари слів,що не мають спільних суттєвих ознак у своєму змісті(Гоголь – бібліотека, Ніжин, Україна, Полтавщина– всього 4%, різних – 4%) та асоціації за схожістю.Тут виявлені два підтипи: а) детермінаційні, які єпарами слів, у яких зміст одного члена (значенняпроцесуальної або непроцесуальної ознаки) входитьдо змісту іншого як одна з ознак цього змісту: Гоголь– людина, геній, талант, письменник, містик,мудрець тощо (всього асоціацій 52%, різних –34%); б) класифікаційні – пари слів, які мають усвоєму змісті як мінімум одну спільну суттєвуознаку. Вони досить різноманітні і включаютьасоціативні пари, співвідносні з членами різнихлексико-семантичних, тематичних та інших полів ігруп: Гоголь – книги, п’єси, поезія; Гоголь – “Вій”,“Ніс”, “Портрет”; Гоголь – театр, спектакль, сценатощо (всього асоціацій 72%, різних – 39%).

До опосередкованих реакцій відносятьсяасоціативні пари, у яких відповідь-реакція не маєбезпосередніх відношень із словом-стимулом іпов’язана з ним за допомогою якогось третього(формально невираженого) члена. Схематичнозв’язок стимулу і реакції у цьому випадку може бутипредставлений таким чином: слово-стимул –відповідь-реакція: Гоголь – (герой його твору)нечиста, черевичок, Гоголь – (університет) знання,сходи, Labore et zelo тощо (всього асоціацій 7,5%,різних –14,9%).

Таким чином, найбільш поширеними реакціямина іменник “Гоголь” є безпосередні реакції засхожістю (детермінаційні та класифікаційні). Незнач-ний відсоток відповідей – це реакції за суміжністю.Такий розподіл відповідей-реакцій також значноюмірою обумовлений лексико-граматичнимивластивостями слова-стимулу. Крім того, отриманідані ще раз підтверджують, що відношення суміж-ності і схожості, що відображають основні видивідношень між явищами об’єктивної дійсності,лежать в основі виникнення і закріплення в мовнійсвідомості людей переважної більшості словеснихасоціацій. Проте в реальних процесах породженнявербальних асоціацій в асоціативному експери-менті на перше місце висуваються вже дещо іншімеханізми.

За нашими спостереженнями, існує значнавідмінність, перш за все, у породженні стандартних(стереотипних) і індивідуальних (окремих) реакційв умовах асоціативного експерименту. Масовевідтворення реакцій свідчить, перш за все, проавтоматичну актуалізацію і механічне (бездумне,нетворче) тиражування тих реакцій, які з самогопочатку (у філогенезі) виникають на основі відно-шень суміжності або схожості, але закріплюються(в онтогенезі) у мовній свідомості людей, головнимчином, як результат прочитаного і почутого, тобтона основі спільного знаходження слів у текстах(функціональна суміжність) [3, с. 144].

Стандартними ми вважаємо реакції з частотно-стями більше 2. Їх було всього 153, різних – 18.Реакції з частотністю 2 утворюють, можна сказати,проміжну (між стандартними і одиничними реакці-ями) ділянку асоціативного поля. Проте за харак-тером породження в асоціативному експериментівони, в основному, тяжіють до стандартних реакцій(тобто реакцій за функціональною суміжністю).Очевидно, правомірно допустити, що при розши-ренні експерименту (збільшенні числа випробо-вуваних, часу відповіді тощо) частотність багатьохз них зростатиме. Реакцій з частотністю 2 буловсього 24, різних – 12.

У свою чергу, механізми породження реакцій зчастотністю 1 (49 реакцій, тобто близько 26,4%)досить різноманітні. Одиничність появи тієї абоіншої реакції сама по собі зовсім ще не свідчитьпро невідтворюваність (нестандартність) такої реак-ції. Незвичайні (творчі, пошукові тощо) реакціївзагалі з’являються надзвичайно рідко. Причини жокремості тієї або іншої реакції бувають надзви-чайно різноманітними. Усі реакції з частотністю 1можна розділити на дві групи. Більш поширенимиє реакції, що мають родинні зв’язки з іншимиреакціями (4,9%). У переважній більшості це члени

37

словотворчих гнізд у різних реакціях: містик(містика), геній (геніальність), знаменитий (знаме-нитість), поет (поезія). Одиничність цих реакційможна розцінювати як словотворчо обумовлену.Значна частина даних відповідей-реакцій зустріча-ється лише у формі реакцій-словосполучень.Породження таких реакцій взагалі суперечитьумовам завдання, і, отже, їх одиничність сповназакономірна. Крім того, реакції-словосполучення –це, як правило, уточнення слова-стимула (людина,відома людина), або розчленовані (що конкрети-зують) позначення понять, що зазвичай виража-ються стандартними реакціями; отже, за своїмлексичним складом ці реакції змикаються ізстереотипними (твори – твори незвичайні; пись-менник – письменник український і російський,письменник таємничий; література – літературазарубіжна).

Рідше зустрічаються реакції, що не маютьродинних зв’язків з іншими реакціями. Це по-перше, реакції, що є членами різноманітнихтематичних рядів і груп (1,2%). Переважна більшістьодиничних реакцій, що не мають родинних зв’язківз іншими реакціями, входять до складу тематичнихрядів і груп, що утворюються відповідями дослі-джуваних, тобто можна сказати, що вони підтриманітематично: Гоголь – пари, статуя, черевичок,людина, особа, дядько, талант, мудрець, філософ,театр, спектакль, сцена, визнання.

По-друге, власне індивідуальні реакції (13,5%).Породження окремих реакцій досліджуваними васоціативному експерименті відбувається на основітворчих, пошукових процесів, у яких здійснюєтьсяіндивідуальне зближення понять за суміжністю абосхожістю, внаслідок чого створюються нові асоці-ативні пари: черевичок, зима, синтаксис, безграмот-ність, екстравагантний, глухий, безпомічний, порт-рет, зима, привид, чорний, жахи, нечиста,Полтавщина, цікавість тощо. Серед них такожзазначаються специфічні реакції-словосполучення:летаргічний сон, похований заживо, Labore et zelo,218 аудиторія, студентське життя, День сміху, 200років, вулиця Гоголівська.

Наведений матеріал показує, що порівняно зіншими одиничними реакціями більший відсотоквідповідей-реакцій (власне індивідуальні реакції)породжується досліджуваними безпосередньо наоснові стосунків суміжності або схожості, щоіснують між змістовними одиницями мовлення імислення. У решті випадків це або стандартніреакції, тобто реакції, що породжуються, головнимчином, на основі функціональної суміжності,спільного розташування слів у текстах, – асоціаціївживання, або реакції, одиничність яких поясню-ється, перш за все, певною формальною відо-собленістю, – одиничні члени словотворчих гнізд,реакції-словосполучення.

Спостереження над особливостями організаціїі структури родинних (однойменних) асоціативногоі ситуативно-тематичного полів дозволяють виявитицілий ряд загальних закономірностей у їх будові.Це зайвий раз підтверджує правомірність інтерпре-тації асоціативних полів як прямих психологічниханалогів відповідних ситуативно-тематичних полів.Отже, асоціативні поля правомірно можуть бути

розглянуті як тематично однорідні лексичніоб’єднання, що задаються і організовуютьсясловом-стимулом-реакцією, тобто, по суті, тежсловом-темою [2, с. 42].

У межах експерименту на основі запропоно-ваних реакцій-відповідей можна визначити наступнінайбільш поширені асоціативні групи: “продуктидіяльності” Гоголя – книги (5), твори (7), п’єси (1),поезія (2); “літературні герої” – одиничні асоціаціїчорт, привид, нечиста, Вакула, Оксана; “літературнітвори” – “Вій” (10), “Вечори на хуторі біля Диканьки”(7), “Мертві душі” (7), “Ніс” (6), “Ревізор” (2), “ТарасБульба” (2), “Портрет” (1); “рівень визнання” –визнання (1), відомий (2), відома людина (1), талант(1), знаменитий (1), знаменитість (1), геніальність(1), геній (3), “події життя та смерті” – летаргічнийсон (1), похований заживо (1); “місце навчання тапроживання” – Україна (1), Полтавщина (1), Ніжин(1); “пам’ятні місця та знаки” – університет (38),бібліотека (1), статуя (1), День сміху (1), музей (4),пам’ятник (4), 218 аудиторія (1), 200 років (1),Гоголівська вулиця (1), сходи (2), Labore et zelo (1);“професійна діяльність” – письменник (28), поет(1); “навчальний предмет, який знайомить з іменемГоголя” – література (7), зарубіжна література (1);“Гоголь-людина” – людина (1), дядько (1), чоловік(1), особа (1), Микола (2); “оцінне сприйняттяписьменника та його творчості” – екстравагантний(1), глухий (1), безпомічний (1), мудрець (1), цікавість(1), жахи (1), філософ (1); “місце та спосібпредставлення творів Гоголя” або ж “захопленняГоголя” – театр (1), сцена (1), спектакль (1). Цеговорить про те, що на верхньому, найбільшзагальному рівні організації асоціативного поля всійого елементи як відносно слова-стимула-реакції,так і відносно один до одного об’єднуються наоснові власних тематичних стосунків.

Отже, дослідження даних асоціативного експе-рименту на слово-стимул-реакцію “Гоголь”дозволяє стверджувати, що поведінка досліджу-ваних в асоціативному експерименті повинна бутиоцінена як власне мовленнєва діяльність, щомотивована виключно умовами завдання експе-риментатора і підкоряється цим умовам, хоча самезавдання обумовлене пізнавальними потребамидослідника. Переважна більшість реакцій, даних васоціативному експерименті, є некомунікативними(непредикативними і немодальними) текстами-виразами, що є штучними моделями примітивнихтекстів-висловлювань, які породжуються людьми врезультаті здійснення ними природних мовленнє-вих дій і операцій з різною метою у різних видахдіяльності.

В основі практично всіх реакцій, отриманих вексперименті, лежать стосунки суміжності або схо-жості (асоціації детермінацій і класифікаційних) міжчленами асоціативних пар. В опосередкованихреакціях відношення суміжності або схожості існу-ють не із словом-стимулом-реакцією, а з деяким(формально невираженим) членом асоціативногоряду, який уже у свою чергу знаходиться в певнихвідношеннях зі словом-стимулом.

Породження вербальних асоціацій досліджу-ваними безпосередньо в експерименті має цілийряд істотних особливостей. Як правило, процес

38

асоціювання в спеціально поставленому експери-менті здійснюється, перш за все, на основі функціо-нальної суміжності, тобто тут відбувається процесавтоматичного тиражування стереотипних асоціацій:це або власне стандартні (відтворювані) реакції, абореакції, певним чином з ними співвідносні і такі,що змикаються, тобто реакції, одиничність якихпов’язана лише з формальними відхиленнями відстандартних, що у ряді випадків пояснюється такожвідхиленням від умов завдання (реакції-словоспо-лучення). Власне індивідуальні реакції (13,5%реакцій) породжуються досліджуваними в асоціатив-ному експерименті на основі відношень суміжностіі схожості в результаті творчих, пошуковихпроцесів.

На рівні організації асоціативного поля як склад-ного цілого абсолютно всі його елементи, незалежновід їх останніх характеристик, об’єднуються на основівласних тематичних стосунків, у межах яких вияв-ляються всі інші види зв’язків і стосунків, можливихміж номінативними одиницями мови, – синонімічні,антонімічні і так далі. Дослідження даних асоціа-тивного експерименту показало, що як саме асо-ціативне поле, так і його мінімальна одиниця – асоці-ативна пара – є досить складними утвореннями,дійсна природа яких може бути зрозумілою іпоясненою лише на основі комплексного вивченнявсіх їх істотних сторін на лінгвістичному, психо-лінгвістичному і психологічному рівнях.

Література1. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 304 с.2. Мартинович Г. А. Вербальные ассоциации и организация лексикона человека / Г. А. Мартинович //

Филологические науки. – 1989. – № 3. – С. 39–45.3. Мартинович Г. А. Типы вербальных связей и отношений в ассоциативном поле / Г. А. Мартинович //

Вопросы психол. – 1990. – № 2. – С. 143–146.4. Сахарный Л. В. Введение в психолингвистику : курс лекций / Л. В. Сахарный. – Л. : Издательство

Ленинградского университета, 1989. – 184 c.

39

НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя Філологічні науки, 2012 МОВОЗНАВСТВО

УДК 811.161.2’373:159.942

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СХІДНОПОЛІСЬКИХ ГОВІРОКНОВГОРОД-СІВЕРЩИНИ ЗА ФОНЕТИЧНИМИ ОЗНАКАМИ

Зевако В.І.

Говірки Новгород-Сіверщини за багатьма фонетичними ознаками протистав-ляються між собою й утворюють на відносно невеликій території району двамікроареали. У статті проаналізовано звукові особливості обох груп говірок,визначено їхні спільні та відмінні риси, наведено гіпотези, що пояснюютьвиникнення мікроареалів у зоні східнополіських говірок, які контактують.Ключові слова: східнополіські говори, фонетичні ознаки, мовні контакти,лінгвогеографічна диференціація, мікроареал.

Говоры Новгород-Северщины многими фонетическими признаками противо-поставляются между собой и образуют на относительно небольшой территориирайона два микроареала. В статье проанализированы звуковые особенностиобеих групп говоров, определены их общие и отличительные черты, приведеныгипотезы, объясняющие возникновение микроарелов в зоне контактирующихвосточнополесских говоров.Ключевые слова: восточнополесские говоры, фонетические признаки, языковыеконтакты, лингвогеографическая дифференциация, микроареал.

Dialects of Novhorod Sivers district differ in many phonetic characteristics and formtwo microareas on a relatively smallterritory of the region. The article analyses thesound peculiarities of both groupsof dialects defines their common and distinct featuressuggesta the hypotheses, explaining the appearance of micro-areas in the zone ofEast Polissya dialects.Keywords: East Polissya dialects, phonetic features, language contacts, linguo-geographic differentiation, microarea.

Серед найархаїчніших українських діалектівособливе місце займають говори Східного Полісся.Вони досліджувалися з точки зору лінгвогеогра-фічного поділу (К.Михальчук, В.Ганцов, І.Зілінський,Ф.Жилко, І.Матвіяс, Н.Дейниченко, В.Куриленко,Є.Черепанова, О.Бабичева) та синхронічного йдіахронічного аналізу мовних підсистем (Т.Назарова,В.Мойсієнко, Л.Дорошенко, М.Поістогова, Л.Дика).Звукові відмінності всередині окремих груп полісь-ких говорів вивчали Т.Назарова, І.Матвіяс,Г.Півторак, В.Мойсієнко; вони достатньо повновідображені в АУМ.

Предметом нашого розгляду є говірки Нов-город-Сіверського району Чернігівської області, щопротиставляються між собою за певними фонетич-ними ознаками й утворюють на досліджуванійтериторії два окремих мікроареали.

У процесі нівелювання діалектів фонетичнікатегорії виявляються найбільш стійкими порівняноз категоріями інших мовних рівнів, тому об’єктомдослідження обрано ті фонетичні особливості

східнополіських говорів Новгород-Сіверщини, щопо-різному виявляють себе на відносно невеликійтериторії й зумовлені розташуванням у зоніспоконвічних міждіалектних контактів східносло-в’янських мов.

Мета роботи полягає у визначенні синхронічнихособливостей та історичного підґрунтя головнихфонетичних відмінностей між говірками Новгород-Сіверщини, а також в уточненні лінгвогеогра-фічного поділу досліджуваного матеріалу у межахобраної території.

Актуальність статті випливає з необхідності вне-сення певних змін у членування східнополіськогоговору та відношення новгород-сіверських говірокдо інших діалектних ареалів Полісся, що важливодля вирішення проблем українського глотогенезу.

Наукова новизна роботи визначається тим, щофонетична система крайніх північних говірокЧернігівщини не була об’єктом окремого дослі-дження й не розглядалася в лінгвогеографічномуаспекті.

40

Фактичний матеріал зібрано у 13 населенихпунктах; його достовірність підтверджується ще йтим, що одна з говірок є рідною для автора. Зазна-чимо, що північну частину новгород-сіверських го-вірок представляють села Грем’яч, Лесконоги, Смяч,Леньково, Шептаки, Лизунівка, Ларинівка, Дробишів;південь району репрезентують говірки сіл Гірки,Дегтярівка, Студинка, Орлівка, Стахорщина.

Північний мікроареал умовно називаємотерміном сіверські говірки (стосовно діалектівпівнічної Чернігівщини й Новгород-Сіверщини йоговживали О.Потебня, К.Михальчук, Т.Назарова);південний мікроареал позначаємо як типовосхіднополіські говірки, оскільки їхні фонетичні рисияскраво відображають мовну специфіку саме цієїчастини українського Полісся.

Фонетичні особливості сіверських говірокдемонструє представлений матеріал:

- давній h під наголосом реалізується у виглядізвука [е]: м’ес’ац, б’ели, с’ена, хл’еб, ха т’ела,´ м’ес’ачка, ха д’ем, в’етр’ік, в’ера;- голосні [о], [е] у нових закритих складах

зберігаються: кон , воз, па рог, у слон, н’і скол’ачк’і,пјеч, шес’т’;

- на місці давнього носового переднього рядунезалежно від наголосу виступає голосний [а] після

м’якого: п’ат – п’а т’і, м’аса – м’а сни, св’ата –св’а ти, д’і с’атка – д’ес’ат, па’м’ан’іма – пам’ат’;

- голосні [і], [и] розрізняються у формах типу

´ с’ін’і “синій” – си ни “сини”, л’іси “лисиці” – лиси“лисий”;

- наголошений [е] не після шиплячих послі-

довно переходить в [о]: да л’ока, пас’а р’од, т’опли,з’а л’они, сва д’обни, в’а с’оли;

- у дієслівних формах 1 особи множини на місці

етимологічного [е] виступає голосний [о]: і дом,н’а сом, в’а зом; за вом, п’а ком, б’а ром;

- переважно недисимілятивне акання: пама гала,да чка, ка нопл’і, гала доўка, мала д’ічка, ак райац,га мон’іма;

- сильне якання: в’а сна, с’а стр’іца, л’аб’а да,н’і йак’ійа, на с’н’а гу, іс’тґа гнуў, в’а с’оли, йа’с’ т’о,´ л’уб’ат’, ход’а, н’аб’а ди;

- перед сполученням приголосних спосте-

рігаємо початковий [і]: і жат’, ір ват’, і зноў; із’ н’ос;- на місці давніх напружених редукованих

виступають голосні [і], [и]: с’ін’і, м’ійу, шийу;- споконвічні сполучення *trъt, *tlъt мають

рефлекси ри, ли, ро, ло: кр’і шит’, гли тат’, гр’і мет ,гр’і м’ач, чарноб ґров’і, кра вав’і;

- м’якість зубних перед голосними переднього

ряду: с’ерд’іўс’а, з’емл’і, з’а л’онайа, с’а к’ера,´ тјіх’і, с’ін’ін’кайа, д’ер’ава;

- переважання твердих африкат [ч], [дж], [дз]поруч із позиційно напівм’якими [ч], [дж] тапослідовно твердою свистячою африкатою [ц]:

´ чорни, ха джу, хлопч·ик, джи гуч·и, дзиг’ал’ цели,´ вул’іци, хлоп’ац, у ложци;

- м’якість губних перед рефлексами колиш-

нього носового переднього ряду: п’ат’, р’і б’ати,па м’ал’і, м’аса, м’ал’л’а;

- послідовна м’якість губних, задньоязикових та

[р] перед голосним [і]: в’ілк’і, м’іл’іт’, п’і л’ука,па г’іб’ал’, мог’ілк’і, к’і дайу, х’іт руйат’, кр’іса, ста р’і,´ р’іжуха, а ткр’іти, а р’іна, тр’ім т’ат , кр’ішат’;

- елементи цекання і дзекання: дз’а жур’іў, ес’ц’і,дз’і ц’а;

- послідовна субституція [ф]: хву раж, бу хв’ет,торх, хваса л’а, Прос’ка, П’і л’іп;

- ствердіння кінцевих губних [б], [п], [м],

сонорних [р], частково [л], [н]: голуб, с’ем, т’а п’ер,п’іл, палци;

- відсутність оглушення дзвінких перед глухими

та в абсолютному кінці слова: р’едка, си ро-вадка, йежт’а, ма роз, год, стоўб;

- протетичні приголосні: войд’а, вос’ан,´ вул’іца, вой “ой”, вобуй, ву гол, вучим, йети, йон,´ jаґрус.

У південній частині Новгород-Сіверськогорайону спостерігаємо такі фонетичні ознаки:

- давній h під наголосом реалізується у виглядідифтонга [іе]: б’іели, с’іена, хл’іеб, ха т’іела,´ мјіесец, ха д’іем, в’іетер, в’іера, ле т’іела, д’іеўка;

- голосні [о], [е] у нових закритих складах

виступають у вигляді дифтонгів: куон , вуоз, па руог,у слуон, скуол’к’і, л’уог, вуон “він”, туол’к’і, пјіеч,шіес’т’;

- на місці давнього носового переднього рядуне під наголосом виступає голосний [е] після

твердого: пйат – пе ти, мйаса – ме сни, св’ата –све ти, де с’атка – д’есет’, памй аним – памет’,´ т’агне – нате гаў; сницце, не спицце;

- голосний [и] на місці давніх [ы], [и] у формах

типу син’і “синій” – си ни “сини”, лиси “лисиці” –´ лиси “лисий”;

- наголошений [е] не після шиплячих не

переходить в [о]: да лека, пасе ред, тепли, зе лени,ве сели;

o у дієслівних формах 1 особи множини на місціетимологічного [е], подекуди [и] виступає дифтонг

[уо]: і дуом, не суом, ве зуом, за вуом, бе руом,дер жуом, спл’уом;

- недисимілятивне акання, що має деякі обме-ження в певних позиціях, найчастіше – в кінцевих

відкритих складах: ва на пама гала, па тиху,гала дуоўка, мала дичка, ак райец, ка лодез’, бу лопа гано, робимо, йаблако ў пало;

- відсутність якання: ве сна, се стрица, лебе да,ле тит’, сте гнуў, ве с’ели, ве лика, л’уб’ет’, ходе,небе ди;

- перед сполученням приголосних спостерігаємо

початковий [і]: ір жат’, ір ват’, і знуоў; із н’уос;

41

- на місці давніх напружених редукованих

виступають голосні [і], [и] : син’і, мийу, шийу;- споконвічні сполучення *trъt, *tlъt реалізуються

у вигляд іри (рі), ли: кр ішнут’, пагли тайет’,чарна бр’ів’і, кр’і ва’ві, хр’і с’т’іт’;

- зубні приголосні перед голосними переднього

ряду (крім [і] та дифтонга [іе]) тверді: сердиўс’а,´ земл’а, зелени, са к’іера, тих’і, синен’кайа,´ дерева, техн’ікум, па тиху, не будет’;

- переважання твердих африкат [ч], [дж], [дз]поруч із позиційно напівм’якими [ч], [дж]; м’якість

[ц] перед [і] та дифтонгом [іе]: чорненкі, ха джу,´ хлопец, цівун, ц’іели, на йулиц’і;

- твердість губних перед рефлексами колиш-

нього носового переднього ряду: пйати, р’і бйати,па мйали, мйаса;

- послідовна м’якість губних, задньоязикових та

[р] перед голосним [і]: в’ілк’і, п’і л, па г’іб’ал’,´ могалк’і, к’і дайу, кр’іса, ста р’і, а ткр’іти, а р’іна,тр’ім т’атґ, накр’ішат’;

- відсутність цекання і дзекання: дежур’іў, йести,дит’а;

- послідовна субституція [ф]: хун дамент,бу хвет, торх, хвуортка, кан хвети, у хварту с’іе;

- ствердіння кінцевих губних [б], [п], [м]: голуб,с’іем, те пер;

- відсутність оглушення дзвінких перед глухими

та в абсолютному кінці слова: замаразки,си ровадка, йежте, ма руоз, вуоз, стоўб;

- протетичні приголосні: войде, вос’ен, вутка,´ вугал, вучим, вуон, jаґрус, jулица.

Наведений матеріал засвідчує насампередспільні фонетичні особливості говірок району, щовключають новгород-сіверський масив до східнопо-ліського ареалу: акання; [і], [и] на місці давніхнапружених редукованих; початковий [і] передсполученням приголосних; переважання твердихафрикат; послідовна субституція [ф]; ствердіння кін-цевих губних; відсутність оглушення дзвінких передглухими та в абсолютному кінці слова; протетичніприголосні. Майже всі ці особливості спостеріга-ються у західнобрянських діалектах, що свідчитьпро тривалі міжмовні контакти в регіоні.

Разом з тим чітко виділяються риси, щодиференціюють аналізовані говірки в галузівокалізму й консонантизму. Відзначимо, зокрема,такі відмінності:

- рефлекси наголошеного c у вигляді голосного[е] (сіверські говірки) та дифтонга [іе] (південьрайону);

- рефлекси давніх [е], [о] у наголошеномузакритому складі: [е], [о] (сіверські говірки),дифтонги [іе], [уо] (типово східнополіські);

- реалізація давнього носового переднього рядув наголошеній і ненаголошеній позиціях: [а] післям’якого у говірках північної частини району тарозрізнення [а] після м’якого приголосного внаголошеній і [е] після твердого приголосного вненаголошеній позиції у південній частині;

- рефлекси давніх [и], [ы] непіслягубнихприголосних: розрізнення [і], [и] в сіверських говір-ках та злиття їх у звукові [и] в типово східнополіських;

- рефлекс наголошеного [е] не після шиплячих:[о] на півночі та переважно [е] на півдні Новгород-Сіверського району;

- послідовне недисимілятивне акання усіверських говірках та недисимілятивне акання здеякими обмеженнями у морфологічно важливихпозиціях на півдні району;

- сильне якання на півночі та його відсутністьна південній території Новгород-Сіверщини;

- м’якість зубних перед голосними [і], [е](сіверські говірки) та їхня твердість перед [е] утипово східнополіських говірках;

- м’якість губних перед рефлексами колиш-нього носового переднього ряду у сіверськихговірках та твердість їх в аналогічній позиції упівденній частині району.

Ізоглоси охарактеризованих явищ утворюютьпучок, конфігурація якого приблизно збігається зумовною лінією Лизунівка – Ларинівка – Дробишів.Північніше цієї лінії локалізовані сіверські,південніше – типові східнополіські говірки. Крімтого, можна говорити про достатньо вузьку смугуперехідних говірок, що акумулювали в собіфонетичні особливості, притаманні обом визначе-ним мікроареалам.

Говірки північної частини території представ-ляють багато рис, властивих білоруській мові (пов-не акання, сильне якання, м’якість приголосних пе-ред [і], [е], елементи цекання і дзекання тощо);натомість південь Новгород-Сіверщини характери-зується звуковими особливостями, що присутні всхіднополіських діалектах української мови (поде-куди обмежене акання, відсутність якання, наявністьдифтонгів, твердість приголосних перед [и], [е]тощо). Звідки в українських говірках білоруськіфонетичні явища?

Переплетення на відносно невеликій територіїзвукових особливостей двох східнослов’янськихмов пояснюється, на нашу думку, тим, що північнаЧернігівщина споконвічно знаходилася на межіплемен, князівств та держав, тобто у зоні активнихміждіалектних контактів.

Особливо важливим для формування фоне-тичної системи говірок вважаємо наступний факт.

Сучасна Новгород-Сіверщина обіймає частинутериторії літописних сіверян: “а друзии же седошана Десне, и по Семи, и по Суле и нарекошасяСевера” [1, с. 12]. У VІІІ–ІХ ст. ця територія булапорубіжною до радимичів [2, с. 307]. Земля сіверян,– зазначає Д.І.Багалій, – займала частину губерній:Чернігівської, Курської, Полтавської, причомупівнічні сусіди сіверян – радимичі – приблизнонаселяли частину Городянського і Новозибківськийповіти [3, с. 12].

Археологічні розвідки підтверджують погранич-чя сіверян і радимичів і, крім того, засвідчуютьранню радиміцьку колонізацію цієї частини східно-слов’янського масиву. Вона поширюється далековглиб сіверянської землі, на південний схід черезНовгород-Сіверський, Воронеж (Глухівськогорайону), Студенок (к. Рильського повіту) [4, с. 95].Про існування радиміцьких поселень на території

42

сіверян згадують також інші джерела [5, с. 218; 2,с. 244].

У свою чергу, білоруські діалекти віддзер-калюють вплив балтського субстрату. “Як показалидослідження, саме впливом цього субстратунайпереконливіше пояснюються такі специфічніриси білоруської мови, як повне (недисимілятивне)акання, яке виникло, вірогідно, у VII–VIII ст. на земляхдреговичів, радимичів і в західному ареалі кривичівта в’ятичів, дзекання і цекання (можливо, впершез’явилося в діалектах радимичів ще у складідулібського племінного союзу), а також спільнийбілорусько-балтський словниковий фонд і словазі спільними коренями – особливо в сільсько-господарській, рибальській та бортницькій лексиці,яка належить до сфери найдавнішої людськоїдіяльності” [6, с. 137].

Якщо врахувати, що близько половини відомихза назвами населених пунктів сучасної Новгород-Сівещини мають дотатарське походження [7, с. 10],факт радиміцького (протобілоруського) впливу на

говірки північної частини території сучасногорайону стає достатньо вагомим. Отже, фонетичніриси сіверського мікроареалу, що протиставляютьйого говіркам другого, типово східнополіськогомікроареалу (відсутність дифтонгів; акання, якання;м’якість приголосних перед голосними передньогоряду), гіпотетично можуть бути наслідком ради-міцького впливу. Названі фонетичні явища сівер-ських говірок підтримуються суміжними західно-брянськими (на білоруській основі) діалектами.Типово східнополіські риси (дифтонги, специфічнірефлекси носового голосного переднього ряду,твердість приголосних перед [и], [е] тощо) маютьсіверянське походження і є споконвічними дляпівденної частини території сьогоднішньоїНовгород-Сіверщини.

Перспективу нашого дослідження ми вбачаємоу вивченні й описі лексичного та граматичногоматеріалу для створення регіонального лінгвістич-ного атласу східнополіських говірок.

Література1. Повість врем’яних літ : літопис (за Іпатіївським списком). – К. : Радянський письменник, 1990. –

336 с.2. Третьяков П. Н. Восточнославянские племена / П. Н. Третьяков. – М. : Изд-во АН СССР, 1953. –

311 с.3. Багалей Д. И. История Северской земли до половины ХІV ст. / Д. И. Багалей. – К., 1882. – 311 с.4. Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украины (с древних времен до вт. половины ХІV в.) /

В. В. Мавродин. – Л. : Изд-во Ленинградского университета, 1945. – 320 с.5. Етнічна історія давньої України / П. П. Толочко, Д. Н. Козак, О. П. Моця та ін. – К. : Інститут археології

НАН України, 2000. – 276 с.6. Півторак Г. П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів

слов’янських зі “спільної колиски“ / Г. П. Півторак. – К. : Арістей, 2004. – 180 с.7. Чернігівщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. – К. : "Українська радянська

енциклопедія“ імені М. П. Бажана, 1990. – 1006 с.

43


УДК 811.161.22367

КАУЗАЛЬНІ СИНТАКСЕМИ ЯК ВИХІДНІ МОДЕЛІ ДЛЯПОХІДНИХ АТРИБУТИВНИХ

Хомич В.І.

У статті аналізується процес транспозиції каузальних синтаксем із вихідноїпозиції у вторинну. Остання спричинює розвиток атрибутивної функції взазначених синтаксичних одиниць. Визначаються чинники цього процесу.Ключові слова: вихідна та похідна позиція, каузальна синтаксема, атрибутивнасинтаксема, транспозиція, чинники процесу.

В статье анализируется процесс транспозиции каузальных синтаксем с исходнойпозиции в производную. Последняя позволяет развить атрибутивную функциюв указанных синтаксических единицах. Определяются факторы этого процесса.Ключевые слова: исходная и производная позиция, каузальные синтаксемы,атрибутивная синтаксема, транспозиция, факторы процесса.

The article analyses the transposition of causal syntactic structures from basic intoderivative positions. The letter constributes to the sevelopment of the attributivefunction of the discussed syntactic units. The paper singles out the factors of thisprocess.Key words: basic and derivative positions, causal syntaxeme, atributive syntaxeme,transposition, factors of process.

У наш час функції синтаксем, виражених “prаep+ Nх” (що диференціюються з позицій функціо-нальних підходів), стали об’єктом активноговивчення мовознавців. Типове функціонуванняприйменниково-відмінкових форм досліджувалосяв роботах А.С.Колодяжного [13], А.П.Грищенка [9;20], І.Р.Вихованця [4–7], З.І.Іваненко [11],Н.М.Бурдаківської [2; 3] тощо. Проте роботи знетипового функціонування цих одиниць містятьлише фрагментарні відомості [7; 8; 9]. Томузазначена тема розроблена недостатньо. Цимзумовлено актуальність статті.

Мета наукового пошуку полягає у з’ясуваннічинників розвитку в каузальних синтаксем атри-бутивності. Об’єктом вивчення стали синтаксеми,виражені “prаep + Nх”. Вибір предмета дослідженняцієї розвідки зумовлено постійним інтересом мово-знавців до розвитку вторинної функції в зазначенихмовних одиницях.

Каузальність (лат. сausalis – причиновий) – цесемантична категорія, що позначає дію, явище, якістають мотивом інших подій або явищ. У слов’ян-ському та західноєвропейському мовознавствіпричиновість розглядається ще як синтаксична [21,с. 179], лексична [1, с. 32] чи функціонально-семантична категорія [14, с. 5].

У сучасній українській літературній мові існуєтри засоби вираження причинових відношень:семантичний, морфологічний і морфолого-

синтаксичний. Прийменниково-відмінкові формирозглядають як морфолого-синтаксичну реалізаціюкаузальних відношень [7, с. 149], що виступаютьзалежними компонентами підрядних словоспо-лучень [9, с. 221]. Г.А.Золотова із цього приводузазначає, що прийменникові чи безприйменниковіформи іменників слід трактувати не як лексеми, аяк синтаксичні форми слів, які імпліцитно вира-жають семантико-синтаксичні відношення у струк-турі простого речення [10, с. 54].

Отже, каузальна синтаксема, виражена прий-менниково-відмінковою формою, – це найменшасинтаксична одиниця, що позначає причиново-наслідкові відношення в мінімальному комуніка-тивному відрізку. Зазначені синтаксеми – це“віддзеркалення причиново-наслідкових відно-шень у структурі складного речення, яке є дляускладненого простого речення з названими син-таксемами вихідною (базовою) одиницею. Вони євторинною предикативною мінімальною семантико-синтаксичною одиницею, що містить трансформо-ваний у субстантивний компонент вихіднийпредикат і аналітичну синтаксичну морфему-прий-менник як показник семантико-синтаксичнихвідношень між елементарними простими речен-нями” [4, с. 273]. Каузальні синтаксеми включаютьтакі семантико-синтаксичні ознаки: а) передуванняу плані часової перспективи; б) реальну модаль-ність, пов’язану з певним явищем; в) властивість

44

породжувати наслідок [7, с. 147]. До складу такихструктур уходять прийменники, що конкретизуютьзагальне значення причини. Українські синтаксистиназивають прийменники через, з (із), від, по, за, на,під, в (у), при, після, перед, із-за, для, задля, з нагоди[12, с. 219, с. 234–235, с.239]; через, від, з, за,завдяки, внаслідок, в результаті, у зв’язку з [9, с. 222];від, з, внаслідок, у силу, у результаті, з приводу, знагоди, через, за, з огляду на, зважаючи на, перед,завдяки, у зв’язку з, при, по [5, с. 130, с. 142, с. 160,с. 174, с. 178]; з, за, від, через, перед, завдяки, урезультаті, під впливом, внаслідок, у зв’язку з, у силу,з огляду на, зважаючи на [20, с. 465]; за, з, від, через,із-за, завдяки, внаслідок, з приводу, з огляду на, всилу, з причини [11, с. 4].

Будь-яка дія чи стан спричинюється іншою дієюабо станом. Така умотивованість буває зовнішньоючи внутрішньою [17, с. 8; 22, с. 11; 22, с. 7–12].

Зовнішня каузація (причина, зумовленапредметами чи явищами навколишнього середо-вища, викликається одним суб’єктом, а наслідкузазнає інший) диференціюється на: спонукальнупричину, причину-відплату, причину-відповідаль-ність, причину-перешкоду, результативну причину,наслідкову причину [3, с. 18].

“Якщо один і той же суб’єкт викликає причину ісам зазнає її наслідку” [3, с. 85], то мова йде провнутрішню каузацію. Така причина породжуєтьсяпочуттям, психічним станом особи й буває усвідом-леною та неусвідомленою [18, с. 92–96].

Каузальна синтаксема “prаep + Nх” формальнозалежить від присудка – дієслова дії, руху, станутощо. Вона фактично й виступає виразником тогосамого джерела дії, руху чи стану. Тому вихіднезначення прийменниково-відмінкової форми“prаep + Nх” реалізується в типових, детермінантній[5, с. 130, с. 142, с. 160, с. 178] та приприсудковій[11, с. 5–75; 2; 3] позиціях. У нашій науковій розвідцітиповою позицією для таких синтаксичних одиницьвитлумачується приприсудкова позиція.

Для позначення каузальної семантики в сучаснійукраїнській літературній мові існують п’ять групграматичних засобів: родовий, давальний,знахідний, орудний відмінки з прийменниками тамісцевий. Проте не всі ці групи можна розглядатияк вихідні, на ґрунті яких розвинулися б функціо-нально-транспозиційні об’єднання. Фактичнийматеріал фіксує лише чотири парадигми: родовий,давальний, знахідний, орудний відмінки з приймен-никами, які можуть, окрім первинної функції,виражати й вторинну. Монофункціональноюмоделлю в каузальній сфері є місцевий відмінок,який уживається лише в типовій позиції й виступаєз обставинною функцією: “Пробує [Орест] здійнятисьна ліктях над кріслом, щоб глянути на дорогу, але неможе і в безсиллі опускається” (І.Франко); “Нарадощах Максим таке весілля справив, що ще ніхтоніколи й не зазнає” (Панас Мирний). Наше дослі-дження спрямовуємо на аналіз чотирьох каузальнихфункціонально-транспозиційних груп, що засвід-чують процес синтаксичної деривації.

Функціонально-транспозиційна група “Каузаль-ний знахідний відмінок із прийменниками”

Знахідний відмінок із прийменниками в причи-новому значенні виступає вихідною одиницею для

транспозиційних процесів і становить третюфункціонально-транспозиційну групу. Механізммодифікацій причинової синтаксеми “prаep + Nасс”полягає у згортанні присудка чи в його трансфор-мації та в перерозподілі синтаксичних зв’язків міжкомпонентами: Vf + prаep + Nacc ® N + prаep + Nacc.Зовнішня та внутрішня каузація складають семан-тичний потенціал функціонально-транспозиційноїгрупи “Каузальний знахідний відмінок із приймен-никами”. Розглянемо найбільш уживані приймен-никові конструкції.

1. Підгрупа, що вказує на зовнішню каузацію,диференціюється на причину-відплату (“за + Nасс”),спонукальну причину (“через + Nасс”), причину-перешкоду (“з огляду на + Nасс”, “зважаючи на +Nасс”), причину-відповідність (“на + Nасс”).

Vf + за + Nacc ® N + за + NaccНа думку окремих дослідників, каузальне

значення словоформи “за + Nасс” формувалосяланцюжково, проходячи певні етапи розвитку відпросторового до значення заміни і тільки тоді – докаузальних відношень [11, с. 5]. Тому причиновасема реалізується, як і вже зазначені обставиннізначення, у приприсудковій позиції. “Найтиповішаз них, – констатує І.Р.Вихованець, – позиціяпридієслівної обставини” [6, с. 82].

Найчастіше значення причини-відплативиражене при дієсловах відплати і винагороди [8,с. 284] або покарання й винагороди, справедливої/несправедливої відплати [16, с. 377]. Окрім того,каузальне значення може реалізуватися придієсловах називання, стану, почуття, ставлення,дещо рідше – при дієсловах руху [6, с. 81]: “Свекрухаправду каже: то матір Господь скарав за таке життя”(Панас Мирний).

Транспозиційне переміщення прийменниково-відмінкової форми “за + Nасс” із каузальним зна-ченням у присубстантивну позицію веде до нейтра-лізації формально-граматичних властивостейконструкції, тобто каузальні відношення ускладню-ються атрибутивними додатковими ознаками. Протеслід зазначити, що заступання аналітичною слово-формою “за + Nасс” атрибутивної позиції не пока-зове у кількісному плані. У ролі залежних іменниківвиступають, в основному, абстрактні номінації напозначення процесу: “Ізяслав не міг звернути винуза вбивство Ігоря на Долгорукого, а Ольговичі не моглизвинуватити у вбивстві Ізяслава…” (П.Загребельний);“Восени 1939 року, під час визвольної війни завозз’єднання Західної України і Західної Білорусі, япрацював в Галичині близько двох місяців якполітпрацівник і керівник операторської групи”(О.Довженко).

Vf + через + Nacc ® N + через + NaccСпецифічним засобом для вираження як

зовнішньої, так і внутрішньої усвідомленої каузаціїє прийменникова конструкція “через + Nасс”. Окрімпередавання загальнопричинових відношень,зазначена словоформа може ускладнюватисявідтінками вини, перешкоди, наслідку та посеред-ництва [11, с. 36].

Так, інваріантне (причинове) значення приймен-никово-відмінкової форми “через + Nасс” розвину-лося, на думку іншої дослідниці – О.В.Халчанської,із просторового. Шлях метафоризації цього явища

45

вона пояснює тим, що вказівка на точку, якаскеровувала напрямок переміщення, врешті-решт,почала усвідомлюватися мовцем як засіб, якийсприяє чи перешкоджає руху предмета, а вкінцевому результаті – і як власне причина будь-чого [23, с. 89]. Тому, як і локативна синтаксема“через + Nасс”, так і каузальна прийменниковаконструкція “через + Nасс” передбачає типовупозицію – приприсудкову, в якій і реалізується їїобставинна функція. Причинове значення слово-форми “через + Nасс” виражається при присудкахна позначення власне стану, зміни фізичного чипсихічного стану, стосунків між людьми, дії,мовленнєвого чи мисленнєвого процесу: “Озимеувосени через засуху не сходило, коли ж яке й зійшло,…так і те покорявіло…” (Г.Квітка-Основ’яненко); “Меній їсти перехотілось через ті сльози та голосіння”І.Нечуй-Левицький); “Через чужі весілля і про синовестала частіше думати” (А.Шкуліпа). Л.А.Булаховськийпідкреслює, що “конструкції з прийменником черезнайчастіше окреслюють причини, зв’язані знегативною оцінкою мовцем” [15, с. 19].

І.Р.Вихованець указує, що модель “через + Nасс”має широкий позиційний діапазон (виступає впозиціях придієслівної обставини, присубстантив-ного означення тощо): ... робота була й зовсімприпинилася через нестачу матеріалів; ... вийшлазатримка через Міхалкову доньку [6, с. 90].Атрибутивна функція розвивається у специфічнихумовах контексту, тобто коли словоформа грама-тично залежить від субстантива: Бійка через огорожупідірвала сили старого; Хвороба через застудузасмутила батьків. Залежні іменники є назвами істот,конкретних предметів, віддієслівними дериватами.

Диференціюючи функції прийменникових кон-струкцій підгрупи на позначення зовнішньої кау-зації, переконуємося, що словоформи “за + Nасс”,“через + Nасс” є поліфункціональними моделями,тобто виступають в обставинній і атрибутивнійфункції. Прийменниково-відмінкові форми “зогляду на + Nасс”, “зважаючи на + Nасс” семантикузовнішньої причини здатні реалізувати лише в ти-повій позиції: “Але й після цього фольклористичнарозвідка з огляду на відомі нам обставини не набулаширокого розголосу в українському народознавстві”(В.Скуратівський). Прийменникова конструкція “на+ Nасс” уживається при дієсловах дії, стану та йогозміни (здригнувся на голос) і вказує на “причину діїчи підставу для неї: Хоч їхати жаль, – їхать треба: Нате панська воля! або позначає привід до чого-небудь: Тут я купив собі “Житіє Кузьми і Дем’яна”, атобі, голубко, ложку і виделку дерев’яні … на пам’яткуподорожі в монастир” [19, т. V, с. 9]. Інколи вона можевиступати у вторинній ролі: Купівля [речей] напам’ять приносить велике задоволення.

2. У підгрупі внутрішньої каузації виділеномодель “через + Nасс”. Прийменникова конструкціявживається на позначення усвідомленої – придієсловах внутрішнього стану (не впізнала черезкороткозоркість), дії (не їла через хвилювання) – чинеусвідомленої внутрішньої причини – при дієслів-них лексемах внутрішнього стану (не повірив череззневагу). “Внутрішня причина вказує на різні внут-рішні стани, притаманні суб’єкту (фізіологічніявища, психічні процеси, риси поведінки тощо)”

[6, с. 89]. Така семантика реалізується в приприсуд-ковій позиції: “Хотів написати, як даремно гине вінчерез свою дурощ…” (В.Підмогильний). Приймен-никово-відмінкова форма “через + Nасс” заступаєй присубстантивну позицію, оскільки її обставинніформально-граматичні властивості нейтралізуютьсявнаслідок компресії присудка чи його модифікації:“Зрештою копач погиб через власну необережність –чом не сигналізував швидше?” (І.Франко) → Смерть[копача] через необережність засмутила друзів;Мучитися через кохання → Муки через коханнярозгорілися з новою силою.

Отже, лише одна прийменниково-відмінковаформа “через + Nасс” репрезентує підгрупувнутрішньої каузації. Окрім продемонстрованоїобставинної, словоформа “через + Nасс” можевживатися в атрибутивній функції.

Функціонально-транспозиційна група “Каузальнийорудний відмінок із прийменниками”

Прийменниковий орудний відмінок із причино-вою семантикою, який виконує атрибутивнуфункцію, виділено в останню функціонально-транспозиційну групу. Зміна характерної длякаузальної синтаксеми “prаep + Ninstr” позиції пов’я-зана з транспозиційними процесами у структурівихідного елементарного речення. Схематично цейпроцес виглядає так:

Vf + prаep + Ninstr ® N + prаep + Ninstr.Орудний відмінок із прийменниками у вихід-

ному реченні виражає внутрішню та зовнішню кау-зацію. Внутрішня каузація акцентується приймен-никовою конструкцією “за + Ninstr” при заперечнихформах дієслова внутрішнього стану, рідше дії напозначення об’єкта, що є перешкодою до здій-снення чогось. Модель “за + Ninstr” виступає реаліза-тором як усвідомленої – при дієслівних лексемахвнутрішнього стану, дії (сказати за етикетом, неприховати за приязню), так і неусвідомленої внутріш-ньої каузації – при дієсловах фізичного стану (забутиза клопотами): “Тепер мені спокійніше, а то я затурботами не міг часом спочивати як слід” (М.Коцю-бинський). Функціонування у присубстантивнійпозиції прийменниково-відмінкової форми “за +Ninstr” фрагментарне: Невстигання за домашнімиклопотами не давало можливості відвідувати гуртка.

Похідну функцію активно виконують моделі звихідним значенням зовнішньої причини (“у зв’язкуз + Ninstr” позначення причини-наслідку, “за + Ninstr”– причини-перешкоди або сприятливої спонукаль-ної каузації, “під + Ninstr” – причини-результату). Роз-глянемо найактивніші прийменникові конструкції.

Vf + за + Nistr ® N + за + NinstrОдні дослідники українського синтаксису вилу-

чають словоформу “за + Ninstr” із каузальної сфери[15, с. 91], інші мовознавці, навпаки, слушно вказу-ють на широке її використання в українськійлітературній мові [11, с. 11–21; 13, с. 98].

При дієсловах на позначення позитивних/нега-тивних емоцій, дієсловах дії, стану чи його зміниреалізується значення причини-перешкоди прий-менниково-відмінкової форми “за + Ninstr”: “Забраком худоби самі тягли по полю борони” (ОлесьГончар). Сема ‘сприятливої спонукальної каузації’також знаходить вияв при дієслівних лексемах дії,стану та його зміни (прибув за наказом, сміялись за

46

вказівкою, вигукує за підказкою): “...Запорожці закомандою Сірка припинили вогонь з вікон” (П.Загре-бельний).

У присубстантивній позиції у моделі “за + Ninstr”із відтінком сприятливої спонукальної причининейтралізуються формально-синтаксичні власти-вості обставинної синтаксеми й розвиваються атри-бутивні ознаки: На жаль, у 30-і рр. ХХ ст. арешт занамовою був типовим явищем у нашій державі.Найчастіше позицію залежного компонентазаступають віддієслівні іменники, скажімо: Відповідьза підказкою не справляла належного враження наслухачів; Рішення за згодою мало відповідний ефект.

Vf + під + Nistr ® N + під + NinstrНаступна словоформа “під + Ninstr” уживається

на позначення причини, що передбачає результатбудь-чого при дієсловах зі значенням руху, дії,стану, сприймання (тремтять під вітром, прийти піднатиском, змінитися під поглядом): “Під тягарем одразуя упав, дозорець геть прогнав мене з роботи” (ЛесяУкраїнка). Функціонування прийменникової кон-струкції “під + Ninstr” у нетиповому оточенні такожвиявляється можливим, оскільки її семантика можепристосовуватися до реалізацій у присубстантивнійпозиції, у якій характеризується іменник за каузаль-ністю: Він зізнався про свою участь у повстанні піднеймовірним примусом →® Зізнання [солдата] підпримусом хутко фіксувалося немолодим офіцером.Залежні лексеми – номінації дій.

Семантичний потенціал функціонально-транс-позиційної групи “Каузальний орудний відмінок ізприйменниками” представлений зовнішньою кауза-цією. Проте не всі словоформи, що входять до цьогосемантичного блоку, є вихідними моделями, наґрунті яких розвивається вторинне функціонування.Тільки прийменниково-відмінкові форми “під +Ninstr”, “за + Ninstr” як реалізатори зовнішньої каузаціїспроможні заступати позицію атрибута. Зазвичайфункціональні зміни відбуваються при віддієслівнихдериватах. Модель “у зв’язку з + Ninstr” фрагментар-но заступає позицію атрибута: “Частина громадців узв’язку з репресіями емігрувала за кордон” (Хв.Вовк)

→ Еміграції у зв’язку з репресіями викликалиобурення народних мас у країні. Прийменниковаконструкція “за + Ninstr” (внутрішня каузація)вживається переважно в обставинній функції напозначення причини здійснення чогось, як атрибут– виступає дуже рідко.

Резюмуючи вищесказане, доходимо висновку:прийменниково-відмінкові форми можуть висту-пати як у первинній (обставинній), так і у вторинній(атрибутивній) ролі. Первинною функцією слід ува-жати реалізацію моделями каузального значенняв типовій позиції. Функціональна транспозиціясловоформ із типового оточення в нетипове спри-чинює вторинну функцію зазначених одиниць:Vf + prаep + Nх ® N + prаep + Nх.

Найбільшу активність у цьому процесі виявилиприйменникові конструкції функціонально-транспо-зиційна група “Каузальний родовий відмінок ізприйменниками”, семантичний потенціал якої скла-дається з двох підгруп: зовнішньої та внутрішньоїпричини. Продуктивними щодо виконання вторин-ної функції вважаємо моделі “від + Ngen”, “з + Ngen”.Рідше як атрибути виступають моделі “з-за + Ngen”,“без + Ngen”, “після + Ngen”.

Дослідивши семантичний потенціал функціо-нально-транспозиційної групи “Каузальний да-вальний відмінок із прийменниками”, з’ясували, щословоформа “завдяки + Ndat” на позначення усві-домленої внутрішньої причини переважно вжива-ється в обставинній функції, хоча інколи можереалізувати похідну, атрибутивну.

У функціонально-транспозиційній групі “Кау-зальний знахідний відмінок із прийменниками”виділяються дві підгрупи – зовнішньої та внутріш-ньої причини, на базі яких розвивається вториннефункціонування словоформ. Так, у підгрупі зов-нішньої каузації активно до атрибутивної характе-ристики головного субстантива вдаються двіконструкції “через + Nасс”, “за + Nасс”, фрагментарно– прийменниково-відмінкова форма “на + Nасс”.Монофункціональними (каузальними) визначаємомоделі “з огляду на + Nасс”, “зважаючи на + Nасс”. Уфункціонально-транспозиційній підгрупі внутріш-ньої причини тільки одна прийменникова конструк-ція “через + Nасс” при похідних та непохідних імен-никах реалізує атрибутивну функцію.

Транспозиційні процеси в функціонально-транс-позиційній групі “Каузальний орудний відмінок ізприйменниками” представлені двома словофор-мами з вихідною семою зовнішньої причини “під+ Ninstr”, “за + Ninstr”. Процес зміни функції відбу-вається при віддієслівних дериватах. Фрагментарноатрибутивну роль реалізують дві прийменниковіконструкції зовнішньої каузації “у зв’язку з + Ninstr”та внутрішньої причини “за + Ninstr”.

Література1. Астрова Л. И. Предложение и словосочетание в современном немецком языке / Л. И. Астрова //

Учеб. зап. фак. иностр. яз. Киргизского гос. ун-та. – Фрунзе, 1961. – Вып. I. – С. 31–40.2. Бурдаківська Н. М. Вираження відношення причини у структурі простого речення у сучасній

українській мові : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.02 / Бурдаківська Н. М. ; КДПІім. О. М. Горького. – К., 1990. – 22 с.

3. Бурдаківська Н. М. Вираження відношення причини у структурі простого речення у сучасній українськіймові : дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.02 / Бурдаківська Н. М. ; КДПІ ім. О. М. Горького. – К., 1990. –163 с.

4. Вихованець І. Р. Граматика української мови: Синтаксис / І. Р. Вихованець. – К. : Либідь, 1993. –368 с.

5. Вихованець І. Р. Прийменникова система української мови / І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка,1980. – 286 с.

47

6. Вихованець І. Р. Синтаксис знахідного відмінка у сучасній українській літературній мові /І. Р. Вихованець. – К. : Наук. думка, 1971. – 120 с.

7. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р. Вихованець. – К. :Наук. думка, 1992. – 222 с.

8. Востоков А. Х. Русская грамматика Александра Востокова по начертанию его же Сокращеннойграмматики полнее изложенная / А. Х. Востоков. – СПб., 1831. – 408 с.

9. Грищенко А. П. Обставини / А. П. Грищенко // Сучасна українська літературна мова: Синтаксис / зазаг. ред. І. К. Білодіда. – К. : Наук. думка, 1972. – С. 207–224.

10. Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка / Г. А. Золотова. – М. : Наука,1973. – 351 с.

11. Іваненко З. І. Прийменникові конструкції із значенням причини в українській мові : навч. посіб. /З. І. Іваненко – Чернівці : Вид-во Чернів. держ. ун-ту, 1971. – 81 с.

12. Йова А. І. Прийменникові конструкції в сучасній українській мові : дис. ... канд. філол. наук /Йова А. І. ; Кримський держ. пед. ін-т ім. М. В. Фрунзе. – Сімферополь, 1963. – 318 с.

13. Колодяжний А. С. Прийменник / А. С. Колодяжний. – Х. : Вид-во Харків. ун-ту, 1960. – 165 с.14. Комаров А. П. О лингвистическом статусе каузальной связи / А. П. Комаров. – Алма-Ата, 1970. –

224 с.15. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис : в 2 т. / за ред. Л. А. Булаховського. – К. :

Рад. шк., 1951. Т. 2. – 1951. – 407 с.16. Ломтев Т. П. Очерки по историческому синтаксису русского языка / Т. П. Ломтев. – М. : Изд-во

МГУ, 1956. – 596 с.17. Накизова С. А. Выражение причинных отношений в современном русском литературном языке :

автореф. дисс. … канд. филол. наук / Накизова С. А. – Л., 1952. – 20 с.18. Пете И. Выражение причинных отношений в русском языке / И. Пете // Русский язык в школе. –

1969. – № 1. – С. 92–96.19. Словник української мови : в 11 т. – К. : Наук. думка, 1970–1980.20. Сучасна українська літературна мова : підручник / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М. Я. Плющ та ін. ;

за ред. А. П. Грищенка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Вища школа, 1997. – 493 с.21. Уфимцева А. А. Лексическое значение / А. А. Уфимцева. – М. : Наука, 1986. – 240 с.22. Финкель А. М. Предлоги, выражающие категорию причинности в современном русском языке :

автореф. дисс. … д-ра филол. наук / А. М. Финкель. – Л., 1965. – 27 с.23. Халчанська О. В. Причинова конструкція через + знахідний відмінок і її аналоги в російській мові

(на матеріалі перекладу на російську мову української радянської художньої прози) / О. В. Халчанська //Українське мовознавство. – 1987. – Вип. 14. – С. 88–94.

24. Dokulil M. Tvoreni slov v cestine. 1. Teorie odvozovani slov / M. Dokulil. – Praha : Naklvi ceskose. Akad.ved., 1962. – 264 s.

25. Leљka O. K otazсe tzv transpoziсe / O. Leљka // Rusko eske studie. Sbornik Vysoke љkoly pedagogickev Praze. Jazyk a literature. II. – Praha, 1960. – S. 43–46.

48


УДК 811.111’373.7

СЕМАНТИКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ УАНГЛОМОВНИХ ЖУРНАЛЬНИХ СТАТТЯХ ПОЛІТИЧНОГОЗМІСТУ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Дергун Т.В.

У розвідці семантика фразеологічних одиниць, поширених в англомовних статтяхполітичної тематики, пояснюється за допомогою образ-схем – елементарнихдоконцептуальних структур свідомості індивіда, що представляють політика якджерело влади, а його діяльність – як рух або силову дію.Ключові слова: англомовний журнальний дискурс, фразеологічна одиниця, образ-схема, статті політичної тематики.

В статье семантика фразеологических единиц, распространенных в англоязычныхстатьях политической тематики, объясняется с помощью образ-схем –элементарных доконцептуальных структур сознания человека, которыепредставляют политика как источник власти, а политическую деятельность какдвижение или силовое действие.Ключевые слова: англоязычный журнальный дискурс, фразеологическаяединица, образ-схема, статьи о политике.

The paper reveals that the meaning of phraseological units in English magazinearticles on politics is explained by image schemas, i.e. elementary pre-conceptualstructures, representing a politician as a source of power and his activity as movementor force.Key words: English magazine discourse, phraseological unit, image schema, politicalarticles.

Фразеологічні одиниці (ФО) посідають важливемісце в журнальному дискурсі завдяки можливостіпередавати ідею компактно і яскраво [7, с. 703],доносити у непрямий спосіб суб’єктивну думку,приховану під об’єктивною фізичною ситуацією йактуалізувати релевантні для неї знання [7, с. 702].Завдячуючи образам, які влучно характеризуютьлюдину та її діяльність, фразеологічні одиниціпоширені в журнальних статтях політичної тематикияк один із факторів упливу на аудиторію, а отже, іформування симпатій чи антипатій до певнихвладних структур або окремих діячів. ВажливістьФО у журнальному дискурсі зумовлюється тим, щовін є сукупністю функціонально організованихмовних одиниць [4, с. 86], з яких складаються статті[3, с. 7], розраховані на масового адресата [1, с.105]. Тому метою розвідки є дослідження того, яку журнальному дискурсі ФО характеризуютьполітиків і їхню діяльність. Досягнення поставленоїмети передбачає вирішення таких завдань: вияв-лення концептуальних відношень, на яких засно-ване значення фразеологізмів, ужитих у журналь-них статтях політичного змісту; диференціація груп

ФО на позначення політиків і їх діяльності;з’ясування образу політика та його діяльності,створеного семантикою ФО.

Під час проведення дослідження ми виходилиз того, що універсальність номінацій, покладенихв основу значення ФО, забезпечується метафорич-ною основою їхньої семантики, яка пояснюється задопомогою образ-схем – елементарних одиницьсвідомості, котрі структурують наш досвід взаємодіїз навколишнім світом [8, с. 1].

При вивченні значення ФО, ужитих у статтяхполітичної тематики, ми враховуємо, що політика– це організаційна й регулятивна сфера суспільства,у межах якої здійснюється соціальна діяльність,спрямована на досягнення, утримання й реалізаціювлади індивідами й соціальними групами задляздійснення власних запитів і потреб. До її провіднихструктурних ланок зараховують: 1) політичні відно-сини, які демонструють домінування у суспільствіпостійної боротьби за політичне панування; 2) по-літичну свідомість, яка виражає принципову залеж-ність політичного життя від свідомого ставленнялюдей до своїх найбільш значущих інтересів, реа-

49

лізація яких неможлива без застосування владнихважелів; 3) політичну організацію, яка характеризуєроль інститутів публічної влади як центрів управ-ління й регулювання суспільних процесів [5, с. 258].На основі наведеного визначення до компонентівполітичної діяльності зараховуємо досягнення,утримання й реалізацію влади, боротьбу заполітичне панування, застосування владних важелів,а також учасників політичного процесу – політиківрізного рангу, уряди країн, інституції, партії,політичні організації, об’єднання й зібрання, а такожпересічних громадян.

Процеси досягнення, утримання, реалізаціявлади, боротьба за політичне панування, застосу-вання владних важелів і роль інститутів публічноївлади представляються аналізованими ФО задопомогою образ-схем, заснованих на відношенняхсили, які формуються під час взаємодії людини зтілами чи об’єктами [8, с. 42]; руху, якийрепрезентує з’єднання точок у просторі [8, с. 113];вертикального переміщення, котре відбиваєпрямовисний рух.

Подібно до будь-якої діяльності політичнаактивність починається з орієнтування в навколиш-ньому середовищі, яке передує іншим діям, щовідображене в семантиці ФО to find one’s bearings“зорієнтуватися, точно знати, що робити”, напр., Thesecond NSC meeting on the crisis, on Friday, August 3,could not have been more different. People had time tofind their bearings and collect their thoughts [Newsweek11/18.05.2009, 31]. У наведеному прикладі фразео-логізм to find one’s bearings співвідносить учасниківзборів як джерело діяльності з суб’єктом орієнту-вання, яке передує наступним діям.

Досягнення політичної влади та її утриманнявідбиваються ФО, заснованими на відношенняхсили й руху. Фразеологізми з семантикою силипозначають: 1) здатність суб’єктів до політичноїдіяльності; 2) примушення до дії; 3) перешкоджаннядіяльності; 4) створення іміджу політиків. Одиниці,які спираються на відношення руху, відображаютьчотири різновиди переміщення: 1) рух уздовжтраєкторії, імплікуючи реалізацію політичної влади;2) відхилення від траєкторії як символ усуненнясуперника й здійснення тиску на громадян;3) недосягнення кінцевої точки, що відбиваєневдачі у політичній діяльності; 4) вертикальний рух,що указує на досягнення влади при переміщенніугору або втрату успіху при падінні униз. КомплексніФО позначають різні аспекти політичної діяльності:підтримку, існування пересічних громадян,досягнення влади і її втрату.

Реалізація політичної влади позначена ФО,заснованими на образ-схемі ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМОЖЛИВОСТІ, що характеризується потенційнимсиловим вектором і відсутністю перешкод [8, с. 47].За семантикою компонентів ФО група одиниць напозначення здатності політика до діяльностіподіляється на такі підгрупи: креативні одиниці, яківказують на появу нових референтів (to make adecision, to make up one’s mind); результативні ФО,що відбивають наслідки політичної діяльності (tobear fruit); комунікативні ФО, котрі відображаютьоперації з інформацією (to get word і to catch thewind); одиниці на позначення переваги, призначені

для репрезентації вигідного політичного становища(to take advantage of smb.).

Креативні, комунікативні, результативні й ФОпереваги по-різному позначають реалізаціюполітичної влади у журнальних статтях. Креативніодиниці (to make a decision, to make up one’s mind)вказують на розумову діяльність політиків. Державнідіячі та їх різні властивості характеризуються ФО tomake a decision “вирішити”, яка відбиває початковийступінь креативності порівняно з ФО to make upone’s mind “зважитися, прийняти рішення”, котравказує на вищий ступінь креативності, про що свід-чить наявність чотирьох компонентів у складі ФОна відміну від попередньої одиниці, напр., KenMelson who oversaw Spencer’s work and was appointedby Holder as acting Alcohol, Tobacco, Firearms andExplosives director, says the cases were “looked ataggressively” and without political pressure. “I think wemade the right decision on these cases,” he says[Newsweek 27.07.2009, 12]. У наведеному прикладіпрацівники прокуратури, позначені займенникомwe, виступають джерелом ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМОЖЛИВОСТІ, оскільки правильне рішення булоприйняте ними.

Вищий ступінь креативності політика, спрямо-ваний на забезпечення подальшої діяльності, відо-бражений фразеологізмом to make up one’s mind“зважитися, прийняти рішення”, напр.,“The presidenthas already made up his mind on Iraq” [Newsweek11/18.05.2009, 29]. У наведеному прикладі ФО tomake up one’s mind акцентує вищий ступінькреативності президента порівняно з політикаминижчого рангу з попереднього прикладу, указуючина президента Буша як на джерело ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМОЖЛИВОСТІ, спрямоване на рішення щодо Іраку.

ФО to get word і to catch the wind позначаютькомунікативну діяльність і спираються на образ-схему ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, на якувказують дієслова to get і to catch, котрі демонстру-ють відмінності у діях політиків.

Реалізація комунікативної діяльності за рахунокотримання інформації без докладання особливихзусиль позначена ФО to get word “отриматиповідомлення, звістку”, про що свідчить значеннядієслова to get – дістати те, що хтось дає абопосилає, напр., The Maoists finally got word that I wantedto talk [Newsweek 01.07.2009, 27]. У цьому прикладіФО to get word позначає інформацію як траєктор, амаоісти співвідносяться з ціллю ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМОЖЛИВОСТІ. Водночас у складі комунікативноїФО to catch the wind “дізнатися, пронюхати”компонент to catch указує на докладання зусильзаради отримання інформації, представляючиполітиків як активних діячів, напр., The nationalElection Commission finally caught the wind of Ansari’scushy setup recently and transferred him some 400kilometers away to another prison, just a few days beforeelection day for Ansari’s district [Newsweek 27.04.2009,23]. У наведеному реченні національна виборчакомісія співвідноситься з джерелом ЗАБЕЗПЕ-ЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, спрямованим на отриманняінформації, позначеної ФО to catch the wind.

Результати реалізації політичної діяльностівідбиваються у значенні ФО to bear fruit “приноситиплоди”, яка також спирається на образ-схему

50

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, напр., Moscow ismoving fast to push that advantage, lending money andoffering loans to old allies abroad. That policy is starting tobear fruit. For the first time in a generation, Russia is startingto regain influence in the region [Newsweek 16.03.2009,44]. У цьому прикладі російський уряд виступаєджерелом ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, арезультати його діяльності, позначені ФО to bearfruit, – ціллю ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ.

Утримання влади як компонент політичноїдіяльності [5, с. 258] відображається у семантиціФО to take advantage of smb. “перехитрити когось,експлуатувати”, яке вказує на отримання більшвигідного становища. У складі цієї одиниці іменникadvantage активує вектор ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИ-ВОСТІ, вказуючи на те, що допомагає бутиуспішнішим ніж інші, напр., This is now the settledline of attack against Barack Obama’s foreign policy. Heis too soft, and other countries are taking advantage ofhim [Newsweek 07.06.2010, 18]. У наведеномуприкладі іноземні уряди представлені як джерелоЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, а президент Обама– як ціль чужих дій, що характеризує його якслабкого політика.

Засоби утримання влади, пов’язані із суміжноюсферою права, репрезентуються семантикою ФОна позначення примушення, що засновується наобраз-схемі ПРИМУШЕННЯ, котре відображаєдосвід руху під впливом таких зовнішніх сил, яквітер, вода, фізичні об’єкти, люди [8, с. 45].Структура цієї образ-схеми, представлена всемантиці ФО kangaroo courts, Draconian laws, mightis right, відбиває домінування джерела ПРИМУ-ШЕННЯ, тобто законів, суддів, над ціллю, співвіднос-ною з громадянами. ПРИМУШЕННЯ активоване ускладі ФО kangaroo courts компонентом court напозначення суду й присяжних, які, вивчивши дока-зи, встановлюють чиюсь вину чи невинність; уструктурі ФО Draconian laws іменником laws, щовказує на офіційні вказівки щодо того, як требавчиняти і що дозволено [9, с. 1342]; у складі ФОmight is right компонентом might на позначеннявеликої сили і влади [9, с. 966], що передбачаєздатність чи право контролювати людей або події[9, с. 1190] і у свою чергу дає можливість змушу-вати когось щось робити [9, с. 322]. ДжерелоПРИМУШЕННЯ, позначене іменником court,відображає найменший ступінь впливу, оскількисуди є застосуванням законів до окремих громадян;laws виявляє середній ступінь, бо закони регулюютьвідносини між усіма членами держави, і might, щосвоєю семантикою прямо указує на силу, єнайпотужнішим джерелом.

Одиниці, засновані на образ-схемі ПРИМУШЕН-НЯ, утілюють такі різновиди утримання політичноївлади, як використання судів, законів і силовоїпереваги.

Інструмент утримання політичної влади, що маєнайменший ступінь сили, представлений судами,позначено ФО kangaroo court “судове інсценування”у прикладі These jihadists bankrolled the Pakistani Talibanand used kangaroo courts, public beheadings and otherforms of terror to extend their sway [Newsweek11/18.05.2009, 25]. У наведеному прикладі ФОkangaroo courts позначає джихадів як джерело

ПРИМУШЕННЯ, а пересічні громадяни співвід-носяться з ціллю ПРИМУШЕННЯ.

Застосування законів задля утримання політич-ної влади відображене ФО Draconian laws “драко-нівські, суворі закони”, які є джерелом більшсильного ПРИМУШЕННЯ, про що свідчить прикмет-ник Draconian зі значенням дуже суворий і жорстокий[9, с. 445] у висловленні Essential goods were rational,industries were nationalized and the government putDraconian restraints on imports and exports [Newsweek01.07.2009, 51]. У наведеному прикладі джерелоПРИМУШЕННЯ, позначене ФО Draconian laws,перетворюється на джерело ПЕРЕШКОДИ, на котрувказує іменник restraints, тобто правила, щообмежують дії людини [9, с. 1310]. У цьому реченніфразеологізм представляє уряд Ірану як джерелоПЕРЕШКОДИ, спрямоване проти імпорту йекспорту, котрі співвідносяться з ціллю.

Використання сили як механізм утриманняурядами політичної влади представлене усемантиці ФО might is right “право на сторонісильного, хто має силу, той і правий”, у складі котроїіменник might, що позначає велику силу і владу,активує найбільший ступінь ПРИМУШЕННЯ, напр.,But Bush was genuinely offended by the Iraqi invasionand then absorption of Kuwait. It was simply not howcivilized countries behaved toward one another. Itharkened back to a cruder era of international relationswhen might made right [Newsweek 11/18.05.2009, 32].У наведеному прикладі ФО might is right репрезентуєфізичне домінування джерела ПРИМУШЕННЯ,представленого Іраком, який діє проти Кувейту якцілі, акцентуючи негативний характер застосуванняфізичної сили у політиці.

Крім одиниць групи примушення, утриманняполітичної влади репрезентоване ФО, які вказуютьна перешкоду. ФО на позначення утримання влади,засновані на образ-схемі ПЕРЕШКОДА, утворенійсиловим вектором, що зупиняється або змінюєтраєкторію руху внаслідок зіткнення з перепоною[8, с. 45], співвідносять лідерів, держави й членівпартій із джерелом (ФО to hedge one’s bets, to livewithin one’s means, to play politics) або метою (ФОwindow dressing) політичної діяльності, співвідносноїз ПЕРЕШКОДОЮ.

ФО, що спираються на образ-схему ПЕРЕ-ШКОДА, репрезентують захист політиком своєївлади, фінансову стабільність, ведення нечесноїполітичної гри й окозамилювання як механізмиутримання політичної влади.

Захист як різновид утримання влади політиком,представлений у значенні ФО to hedge one’s bets“перестрахуватися, захистити себе від можливихневдач або втрат”, у складі якого компонент to hedgeзі значенням огорожі [9, с. 714], позначає джерелоПЕРЕШКОДИ, напр., Still the Supreme Leader likes tohedge his bets; if a challenger should come from behindand take the race, Mousavi may be the best in the fieldas far as Khamenei is concerned, despite their pastdisputes [Newsweek 01.06.2009, 52]. У зазначеномуприкладі духовний лідер Ірану співвідноситься зджерелом ПЕРЕШКОДИ, спрямованої на захистсвоєї влади.

Збереження фінансової стабільності державипозначене ФО to live within one’s means “жити

51

невідповідно до своїх коштів”, у складі якогоприйменник within “у межах певних правил чиобмежень” детермінує ПЕРЕШКОДУ, напр., But atthe same time, we have to commit to Americans, toinvestors around the world, that we are going to get backto living within our means when the crisis is past[Newsweek 01.06.2009, 15]. У цьому прикладі ФОto live within one’s means указує на джерелофінансової ПЕРЕШКОДИ, метою якої є американськігромадяни.

Ведення членами політичних партій нечесноїполітичної гри як засіб утримання влади відобража-ється у семантиці ФО to play politics “користуватисянечесними засобами для досягнення політичнихцілей”, заснованій на образ-схемі ПЕРЕШКОДА, прощо свідчить семантика компонента to play,співвідносного з участю у грі, яке у свою чергупозначає намагання досягти чогось, не дати комусьіншому заволодіти чимось [9, с. 297], напр., Thenon May 1, – Virginia GOP Rep. Frank Wolf got tipped off.Furious, he fired off a public letter to President Obama,charging that the release of the Uighurs – Muslimseparatists opposed to the Chinese government – could“directly threaten the security of the American people.”White House officials were not happy. One called Wolf’schief of staff and accused his boss of playing politics[Newsweek 01.06.2009, 10]. У наведеному прикладідії республіканця Вульфа та його керівника,позначені фразеологізмом to play politics, представ-ляють джерело ПЕРЕПОНИ, спрямоване, з одногобоку, проти президентських планів (the release ofthe Uighurs), а з іншого боку, на забезпечення йоговласної діяльності, спрямованої проти звільненнякитайських ув’язнених. Таким чином, політична вла-да представлена як протидія представників різнихсил.

Окозамилювання як різновид утримання полі-тичної влади представлене ФО window dressing, якапозначає те, що змушує людей позитивно сприй-няти плани чи діяльність і заважає побачити справ-жній стан справ [9, с. 1762], указуючи на метуПЕРЕШКОДИ, спрямовану на приховання справжніхмотивів дій президента, напр., The arguments putforward for going to war – noncompliance with U.N.resolutions, possession of weapons of mass destruction– turned out to be essentially window dressing, trottedout to build domestic and international support for a policythat had been forged mostly for other reasons [Newsweek11/18.05.2009, 32]. У наведеному прикладіаргументи президента Буша стосовно причин длярозв’язання війни в Іраку представлені джереломПЕРЕШКОДИ для досягнення мети, позначеної ФОwindow dressing.

Значення одиниці to draw somebody’s attention,що позначає отримання влади за рахунок привер-нення уваги до партій як учасників політичного про-цесу, пояснюємо через образ-схему ПРИТЯГАННЯ,котра відображає рух цілі за джерелом [8, с. 47].Привернення уваги за рахунок створення іміджупартії представлене у семантиці ФО to drawsomebody’s attention “звертати чиюсь увагу на”, ускладі якої компонент to draw – притягувати,актуалізує образ-схему ПРИТЯГАННЯ, напр., InFrance, a new Trotskyist party has drawn much attentionbut has yet to translate it into electoral success

[Newsweek 16.03.2009, 4]. У наведеному прикладіФО to draw somebody’s attention представляє партіютроцькістів у Франції (a new Trotskyist party) якджерело ПРИТЯГАННЯ, а виборці, імплікованіозначенням electoral, виступають як мета, досяг-нення успіху.

Усі аспекти влади – її реалізація, зміна, невдачі –відображені одиницями на позначення руху, якиймоделюється образ-схемою ШЛЯХ, котра репрезен-тує переміщення траєкторією, відхилення від неї,кінцеву точку або її недосягнення [8, с. 113].

Реалізація політичної влади позначена ФО totake а step “вживати заходи”, яка вказує на послі-довний рух, пов’язаний з подоланням багатьохпроміжних точок, напр., Going beyond this and dealingwith the basics of the embargo – or removing Cuba fromthe list of state sponsors of terrorism – would likely requirecongressional approval. Current law, though, makes italmost impossible to take such steps [Newsweek16.03.2009, 13]. У наведеному прикладі конгрес-мени, перед якими стоять проблеми ембарго, бо-ротьби з тероризмом, фінансованим Кубою, пред-ставлені як траєктор, переміщення котрого невідбувається.

У наступному реченні ФО to take steps харак-теризує політичну діяльність президента Кеннедіяк уже розпочатий процес, напр., For the nextgeneration, no one ventured to tread where T.R. andTruman fell short. But in the early 1960s, a new youngpresident was determined to take a first step – to freethe elderly from the threat of medical poverty [Newsweek27.07.2009, 36]. У наведеному реченні ФО to take аstep співвідносить президента Кеннеді з траєктором,який рухається у напрямку другої точки, співвід-носної із забезпеченням літніх людей медичнимобслуговуванням.

Зміна влади за рахунок витіснення одного полі-тичного режиму іншим відображається ФО to giveway to “поступатися, змінюватися”, яка відображаєвідхилення від траєкторії, співвідносної з режимомна Кубі, напр., We do not want to see a Cuba that fails,in which the existing regime gives way to a repressiveregime of a different stripe or to disorder marked by drugs,criminality, terror or a humanitarian crisis that promptshundreds of thousands of Cubans to flee their countryfor the United States [Newsweek 16.03.2009, 13]. Унаведеному прикладі відхилення від траєкторіїпозначене ФО to give way to, котра репрезентуєспосіб керівництва Кубою, указує на слабкістьіснуючого політичного режиму країни, котрий зму-шений поступитися іншому типу репресивного (arepressive regime of a different stripe), який утілюєджерело сили.

На відміну від попередньої одиниці ФО to makeway for “дати дорогу, поступитися місцем кому-небудь” через відхилення від траєкторії репрезен-тує зміну місця знаходження траєктора, напр., Inthe Bronx, 600 families were evicted to make way fornaval housing [Newsweek 07.06.2010, 51]. У наве-деному прикладі прості громадяни представлені яктраєктор, котрого спонукає до руху більш сильнеджерело, утілене військово-морськими силами, наякі вказує означення naval.

Невдачі під час перебування при владі репре-зентуються ФО to miss the boat “втратити

52

можливість, шанс”, котра відображає недосягненнятраєктором кінцевої точки траєкторії, на що указуєкомпонент to miss – пропустити, а отже, не досягтимети, напр., It is on the social level, though, that we’remissing the boat most completely by sticking with aworkplace-based system that no longer makes sense[Newsweek 27.07.2009, 27]. У цьому реченні урядСША, позначений займенником we, репрезен-тується як траєктор, а соціальна сфера країни – яктраєкторія, кінцева точка якої, співвідносна зреформуванням, не досягнута, що характеризуєдіяльність американського уряду негативно.

Досягнення вершини влади і невдачі на цьомушляху співвідносяться з прямовисним рухом,представленим образ-схемою ВЕРТИКАЛЬ, якаобмежена нижньою і верхньою точками [6, с. 53].Переміщення уверх, пов’язане з досягненнямвершини влади, відображене ФО to come to powerі to take office, верхня точка ВЕРТИКАЛІ утілена ФОto have the upper hand. Невдача в політицізображується як рух униз ФО to fall short of, і нижняточка вертикалі, співвідносна з будь-якою рослиноюу семантиці ФО the root of all evil.

Досягнення вершини влади, представлене верх-ньою точкою ВЕРТИКАЛІ, позначають компонентиpower, office і upper hand. Прихід до влади позна-чений ФО to come to power, у складі якого іменникpower локалізує особу у найвищій точці ВЕРТИКАЛІ,якої можуть досягнути лише окремі персоналії [6,с. 127]. Тому у прикладі The French have for decadescultivated ties to the ruling family of Qatar. Those linksbecame especially close after Hamad bin Khalifa Al-Thanicame to power in the bloodless coup that ousted hisfather in 1995 [Newsweek 16.03.2009, 42] ФО to cometo power характеризує прихід до влади керівникаКатару як успіх. У складі ФО to take office “заступатина посаду, прийняти справи” верхня точкаВЕРТИКАЛІ імплікується іменником office, якийуказує на перебування людини на вершині влади[6, с. 128]: Mousavi often seemed to have an advantage.He kept the economy directly and firmly under almostSoviet-style government control from the day he tookoffice until the Iran-Iraq War ended in 1988 [Newsweek01.06.2009, 51]. У наведеному прикладі ФО to takeoffice позначає вершину СТАТУСНОЇ ВЕРТИКАЛІ,співвідносну з результатом, указуючи на успіхиколишнього прем’єр-міністра Ірану.

Перебування при владі утілюється ФО to havethe upper hand “взяти гору, мати перевагу, панувати”,у складі якої означення upper репрезентує вершинуВЕРТИКАЛІ, напр., “Imam Khomeini was really clever,”…“He never allowed one group to have the upper hand inthe country. Whenever one group was getting too proud,he would lend his support to the other group” [Newsweek01.06.2009, 51]. У наведеному прикладі ФО to havethe upper hand указує на постійне перебуваннялідера ісламської революції при владі й перешко-джання іншим політичним силам досягнутиверхньої точки ВЕРТИКАЛІ.

Політичні невдачі позначені ФО to fall short of“не виправдати очікувань, не досягти мети”, у складіякої дієслово to fall указує на рух УНИЗ, напр.,Institutions fall short for the same reason people do: theyare imperfect because nothing is perfect [Newsweek07.06.2010, 2]. У наведеному прикладі всі інституції,

“починаючи з фінансового сектора і закінчуючиримо-католицькою церквою” (From the financial sectorto the Roman Catholic Church) [Newsweek 07.06.2010,2], що зазнали фінансових невдач, постають яктраєктор, котрий рухається вниз, тобто набуваєнегативних характеристик. У реченні For the nextgeneration, no one ventured to tread where T.R. andTruman fell short [Newsweek 27.07.2009, 36] ФО tofall short of указує на попередніх президентів СШАяк на траєкторів, які рухаються вниз, що відображаєневдачі у їх діяльності.

Невдале перебування при владі характеризу-ється за допомогою ФО the root of all evil “коріньзла”, яка позначає знаходження траєктора на нижнійточці ВЕРТИКАЛІ, на що указує іменник root на позна-чення частини рослини чи дерева, котра перебу-ває ЗНИЗУ, а компонент evil надає цьому виразунегативної конотації, напр., The history of these yearsfails to fit neatly into the ideological categories of left orright, for both public and private enterprises have managedto miss the mark in the hours of crisis. Government is notthe root of all evil; neither are the corporations [Newsweek07.06.2010, 2]. У цьому прикладі увага акцентуєтьсяна тому, що американський уряд не знаходиться нанижній точці ВЕРТИКАЛІ, що представляє йогопозитивно.

Комплексні ФО, утворені внаслідок взаємодіїруху й сил, відображають більш складні відношенняу сфері політичної діяльності, забезпечуючиінтенсивний вплив на аудиторію. До одиницькомплексної семантики, заснованих на поєднаннідвох образ-схем (ШЛЯХ і ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИ-ВОСТІ; ШЛЯХ і УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ; ПРИМУ-ШЕННЯ і ЦИКЛ), належать to come to the rescue, якавідображає підтримку; easy come, easy go, щопозначає досягнення влади і її втрату; to make endsmeet, котра характеризує стан пересічних громадяняк суб’єктів політичної діяльності.

Сприяння діяльності колег під час здійсненняполітичної діяльності позначається ФО to come tothe rescue “прийти на допомогу, допомагати”, семан-тика якої забезпечується взаємодією образ-схемШЛЯХ, позначеної дієсловом to come, та ЗАБЕЗПЕ-ЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ, відображеного іменникомrescue на позначення ситуації, коли когось або щосьврятовано від небезпеки [9, с. 1303]. Так, у реченніWith the president about to arrive, I was running out oftime. The immediate problem was that I couldn’t recallhow to get out to the White House lawn. Again Condicame to the rescue, and pointed me in the right direction[Newsweek 11/18.05.2009, 31] фразеологізм to cometo the rescue характеризує держсекретаря КондолізуРайс (Condi) як джерело забезпечення діяльностіпрезидента Ради із зовнішніх відносин, котрийспіввідноситься з метою ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМОЖЛИВОСТІ.

Швидке отримання політиком влади і її швидкавтрата представлені фразеологізмом easy come,easy go “як прийшло, так і пішло”, заснованим навзаємодії переміщення, позначеного компонентомcome, який вказує на кінцеву точку руху, і go, щовідображає будь-який рух, та УСУНЕННЯ ПЕРЕШКО-ДИ, позначеного прислівником easy – нескладний,той, що не вимагає багато зусиль [9, с. 467], напр.,When he had first come to the Senate, he said, he had

53

looked at his desk on the floor of the chamber, a desk,that bore the name of each senator who had ever sat inthe seat. Eagerly, the new man’s eyes ran up anddown the list. “And you know what?” he said, recallingthe moment. “I didn’t recognize a single one of them.Easy come, easy go” [Newsweek 27.07.2009, 6]. Унаведеному прикладі політики загалом співвідно-сяться одночасно з траєктором і джереломУСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ, що представляє їхперебування при владі як нестабільне, акцентуючинеобхідність докладання будь-яким політичнимдіячем зусиль для досягнення успіху.

Характеристика життя пересічного громадянинаяк суб’єкта політичної діяльності утілюється в ФОto make ends meet “зводити кінці з кінцями” завдякивзаємодії образ-схем ПРИМУШЕННЯ, активованогокомпонентом to make, і ЦИКЛ, представленогоіменником ends і дієсловом meet, як засібрепрезентації ритмів буття [6, с. 53], напр., I wondered,given that he admitted he could make ends meet onhis policeman’s salary of $300 a month and was forcedto drive a car two or three days a week, whether hemight still be as enamored of President Ahmadinejad ashe was when he voted for him four years ago [Newsweek01.06.2009, 33]. У цьому прикладі пересічнийгромадянин постає як джерело ПРИМУШЕННЯ,спрямованого на з’єднання двох точок.

Таким чином, за семантикою ФО, поширених устаттях політичної тематики, ми виокремили під-групи, які відображають різні компоненти політичноїдіяльності. Креативні, комунікативні й результативніФО зображають реалізацію влади; фразеологізмигрупи примушення до дії і одиниці на позначенняперешкоджання діяльності відображають засобиутримання влади; ФО, котра утілює створенняіміджу, представляє досягнення влади. Одиниці напозначення руху вказують на реалізацію влади;позначення відхилення від траєкторії демонструєдосягнення влади за рахунок усунення суперника ізастосування силового тиску на громадян; ФО, щовідображають недосягнення кінцевої точки,недоліки політичної діяльності; одиниці напозначення руху вгору репрезентують досягненнявершини політичної влади або перебування на ній,а позначення руху вниз сигналізує про невдачі.Комплексні ФО позначають підтримку, вплив нагромадян, досягнення влади і її втрату. Наведенігрупи ФО характеризують діяльність президентів,урядів, конгресменів, інституцій, політичних зібрань,які є суб’єктами політичної діяльності. Перспективоюподальшого дослідження є лінгвокогнітивні функціїфразеологізмів в англомовних журнальних статтяхділової тематики.

Література1. Гапотченко Н. Є. Сучасні тенденції розвитку дискурсу французьких ЗМІ / Н. Є. Гапотченко // Studia

Linguistica : зб. наук. пр. / ред. : І. О. Голубовська ; Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2009. – Вип. 2.– С. 105–109.

2. Дорофєєва О. М. Оказіональне слово в сучасній російськомовній газетно-журнальній комунікації(комунікативно-прагматичний та соціокогнітивний аспекти) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец.10.02.02 / Дорофєєва О. М. ; Київ. нац. ун-т ім. Т .Шевченка. Ін-т філол. – К., 2003. – 20 с.

3. Крапива Ю. В. Коротка журнальна стаття як тип тексту (на матеріалі української, англійської та російськоїмов) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.15 / Крапива Ю. В. ; Харківськ. нац. ун-тім. В. Н. Каразіна. – Х., 2004. – 20 с.

4. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. – М. : ИТДГК “Гнозис”, 2003. – 280 с.5. ПЕС: Політологічний енциклопедичний словник : навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів /

ред. : Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.6. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти /

С. І. Потапенко : монографія. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – 391 с.7. Gibbs R. W. Jr. Idioms and Formulaic Language / R. W. Gibbs // The Oxford Handbook of Cognitive

Linguistics / еd. : Dirk Geeraerts and Hubert Cuyckens. – Oxford : Oxford University Press, 2007. – P. 697–725.8. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination and Reason / M. Johnson. –

Chicago ; L. : The Univ. of Chicago Press, 1987. – 233 p.9. Longman Exams Dictionary. – Harlow : Longman, 2007. – 1833 p.10. Oxford Idioms Dictionary for Learners of English. – Oxford : Oxford University Press, 1993. – 678 p.

54


УДК 81’42’37: 811.111

ЗАГАЛЬНОТЕКСТОВА СТРАТЕГІЯ ВТІЛЕННЯ СЕМАНТИКИПОЧАТКУ І КІНЦЯ В АНГЛОМОВНОМУ ЖУРНАЛЬНОМУДИСКУРСІ

Репех Н.В.

У статті розглядається втілення в англомовному журнальному дискурсізагальнотекстової стратегії представлення подій номінативними засобами напозначення ПОЧАТКУ і КІНЦЯ, виокремлюються відповідні тактики її реалізації.Виявлено, що висунення одиниць із досліджуваною семантикою в ініціальні тазаключні речення абзаців основної частини статті акцентує увагу аудиторії наракурсі подій, сконструйованому семантикою одиниць зі значенням ПОЧАТКУ іКІНЦЯ. Доведено, що збільшення чи зменшення кількості одиниць із семантикоюПОЧАТКУ і КІНЦЯ у різних комунікативних блоках журнальних статейвідображають динаміку розвитку зображуваної події.Ключові слова: загальнотекстова стратегія, журнальний дискурс, когнітивнариторика, семантика ПОЧАТКУ і КІНЦЯ.

В статье рассматривается воплощение в англоязычном журнальном дискурсеобщетекстовой стратегии репрезентации событий средствами обозначениясемантики НАЧАЛА и КОНЦА, выделяются тактики её реализации. Установлено,что выдвижение единиц с исследуемым значением в инициальные изавершающие предложения абзацев основной части статьи акцентируетвнимание аудитории на том ракурсе событий, который сконструирован семантикойедениц со значение НАЧАЛА и КОНЦА. Доказано, что увеличение или уменьшениеколичества единиц с семантикой НАЧАЛА и КОНЦА в разных блоках журнальнойстатнй отражает динамику развития событий.Ключевые слова: общетекстовая стратегия, журнальный дискурс, когнитивнаяриторика, семантика НАЧАЛА и КОНЦА.

The article discusses the general textual strategy and corresponding tacticsrepresenting the semantics of BEGINNING and END in English magazine discourse.The paper reveals that the foregrounding of the units denoting BEGINNING and ENDin initial and final sentences of the main block of erticle draws the readers’ attentionto the perspective of the event construed by the semantics of the studied units. It isproved that the changes in the quantity of the studied units in different blocks of anarticle reflect event dynamics.Key words: general textual strategy, magazine discourse, cognitive rhetoric, semanticsof BEGINNING and END.

Сучасний англомовний журнальний дискурсрозглядається як сконструйована мовними ідрукованими засобами реальність [7, с. 15]. Подаючиподії тижня на фоні загальних світових тенденцій,англомовні журнали часто потрапляють до рукчитачів, коли представлений у випуску зміст втративсвою актуальність. Тому одним із завдань журналівновин є привернення уваги читача до описуванихподій, зокрема створення ефектів свіжості й

нагальності пропонованої інформації, що досяга-ється за рахунок апеляції до перцептивного досвідуаудиторії, серед іншого активованого номінатив-ними одиницями на позначення ПОЧАТКУ і КІНЦЯ.До цього часу семантика ПОЧАТКУ і КІНЦЯ дослі-джувалася у руслі двох підходів: системно-мовного,за якого проведено діахронічний аналіз англійськихдієслів на позначення початку і кінця процесу [6,с. 14–23] й порівняльний аналіз дієслів початку і

55

кінця існування на матеріалі англійської таукраїнської мов [2, с. 242–255]; і логіко-семантичного, зосередженого на виявленніособливостей втілення досліджуваної семантикив російській та українській мовних картинах світу[5; 8]. Саме логіко-семантичні розвідки окреслилинаріжні питання, пов’язані з перцептивнимипередумовами формування семантики ПОЧАТКУ іКІНЦЯ та концептуальною репрезентацією досліджу-ваних смислів, яку можна з’ясувати лише іззалученням дослідницького апарату когнітивноїлінгвістики, котра вивчає способи концептуалізаціїй вербалізації дійсності [3, с. 53]. Вивчення смислівПОЧАТКУ і КІНЦЯ в аспекті конструювання медійноїреальності вимагає звернення до когнітивно-рито-ричного підходу, спрямованого на встановленнявзаємозв’язку між когнітивною семантикою, котравивчає загальні процеси концептуалізації дійсності,уяви та мислення, і риторикою, яка пов’язує згаданіздібності з конкретними ситуаціями [10, с. 446].

Спрямованість сучасних когнітивно-риторичнихстудій на вивчення взаємодії мови з ментальнимиструктурами різного ступеня узагальнення в аспектівпливу на аудиторію зумовлює актуальність цієїрозвідки.

Метою статті є визначення номінативних реалі-зацій загальнотекстової стратегії втілення семантикиПОЧАТКУ і КІНЦЯ. Зазначена мета передбачаєвиконання наступних завдань: окреслити сенсомо-торні витоки формування досліджуваної семантикий проаналізувати її втілення в значенні одиниць,які експлікують ідеї ПОЧАТКУ і КІНЦЯ; пояснити їївплив на читачів за аналогією до безпосередньоївзаємодії людини з навколишнім середовищем;визначити зміни у репрезентації подій, вербалізо-ваних одиницями зі значенням ПОЧАТКУ і КІНЦЯ урізних блоках статей: заголовному комплексі, вступі,блоці головної подій, висновках.

Об’єктом дослідження є загальнотекстовастратегія репрезентації семантики ПОЧАТКУ і КІНЦЯв англомовному журнальному дискурсі, а предметвивчення становить когнітивно-риторичний аспектїї втілення у журнальних статтях.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що уній уперше когнітивно-риторичний підхід застосо-ваний до вивчення текстового втілення смислівПОЧАТКУ і КІНЦЯ на матеріалі журнальних статей,дібраних з англомовних часописів новин Newsweekі The Economist.

Із позицій когнітивної лінгвістики семантикаПОЧАТКУ і КІНЦЯ сформувалася внаслідоксуперординатної, тобто узагальнювальної, катего-ризації сенсомоторного досвіду, пов’язаного зконцептуалізацією народження й смерті, створенняй руйнації, сходу й заходу, входу й виходу, тощо [5,с. 109], які належать до базового рівня, на якомусвіт розпізнається в процесі його сприйняття [11,с. 93–97]. Відповідно, одиниці, які називаютьПОЧАТОК і КІНЕЦЬ на суперординатному рівні(begin, end, start, finish тощо) зараховуємо доузагальнювальних, а ті, у яких досліджувана семан-тика сформована на основі концептуалізаціїповсякденного досвіду, відносимо до номінаційбазового рівня (die, dry up, evaporate, lose, open, spark,spring up та ін.).

Сенсомоторні дані, пов’язані з візуально-тактильним освоєнням навколишнього середо-вища, осмисленням початку і кінця як руху абоджерела й цілі застосування сили, формалізованіобраз-схемами, котрі як базові структури лінгвоко-гнітивної діяльності мовної особистості репрезен-тують перцептивні відношення у формі елементар-них повторюваних експерієнтаційних моделей,покладених в основу формування складних образівсвідомості [9, c. 29]. Залучення образ-схемдозволяє поєднати у значенні досліджуванихномінативних одиниць результати сприйняття змовною семантикою й пояснити формуваннялексичного значення. Тому образ-схеми розгляда-ємо як базові концептуальні структури репрезентаціїПОЧАТКУ і КІНЦЯ у значенні номінативних засобіві конструювання подій на окремих рівнях узагаль-нення.

Значення просторово-перцептивних номіна-тивних засобів на позначення ПОЧАТКУ і КІНЦЯспирається на відношення БЛИЗЬКО – ДАЛЕКО(NEAR – FAR), які відображають відстань міжспостерігачем і концептуалізованими об’єктами,напр., at the end of the tunnel, at the first sign, loom,herald тощо. Одиниці кінетичної групи – arrival,collapse, go, come, fall тощо – співвідносять значенняПОЧАТКУ і КІНЦЯ з прямовисним і коловим рухом,представленим образ-схемами ШЛЯХ (PATH),ВЕРТИКАЛЬ (VERTICALITY), ЦИКЛ (CYCLE), ПОВТО-РЕННЯ (ITERATION). Одиниці силової семантики –build, destroy, let, make, open, ruin та ін. – вказують наПОЧАТОК як джерело, причину змін, а її усунення– як КІНЕЦЬ, наслідок цих змін, залучаючи силовіобраз-схеми ПРИМУШЕННЯ (COMPULSION),УСУНЕННЯ ПЕРЕШКОДИ (RESTRAINT REMOVAL),ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОЖЛИВОСТІ (ENABLEMENT).

Медійне втілення семантики ПОЧАТКУ і КІНЦЯпідпорядковане трьом початковим етапам риторич-ної текстопобудови: добору аргументів (інвенція),їх розташуванню (диспозиція) і вербальній орна-ментації (елокуція) [1, с. 22]. В англомовному жур-нальному дискурсі новин замисел автора податиподію під певним кутом зору визначається на етапіінвенції й зумовлює диспозиційну послідовністьвживання дібраних під час елокуції засобіввербалізації семантики ПОЧАТКУ і КІНЦЯ. З метоювідображення певного аспекту події структурно-композиційна будова дискурсу підпорядковуєтьсяна стадії диспозиції певним схемам аранжуванняномінативних засобів на позначення ПОЧАТКУ іКІНЦЯ в окремих сегментах тексту: у заголовку,підзаголовку, вступі, блоках головної події і фону,висновках.

У цій розвідці розглянемо реалізацію загально-текстової стратегії репрезентації семантики ПОЧАТ-КУ і КІНЦЯ, яка спрямована на привернення увагидо зображених подій у заголовку й створення їхзавершеного образу упродовж цілого тексту задопомогою одиниць із досліджуваним значенням.Виокремлена стратегія реалізується двома такти-ками: тематичного акцентування та імітуваннядинаміки розвитку подій.

Тактика тематичного акцентування полягає устворенні цільного образу події за рахунок вживанняодиниць із семантикою ПОЧАТКУ і КІНЦЯ у двох

56

абзацних позиціях: в ініціальному й заключномуреченнях. Ініціальне речення абзацу корелює ззаголовком і вводить головну ідею абзацу, такимчином відображаючи специфіку зображеної події.Заключне речення узагальнює інформацію абзацу,підсумовуючи її. Вживання одиниць зі значеннямПОЧАТКУ і КІНЦЯ одночасно в ініціальному йзаключному реченнях абзаців, що утворюють вступ,блоки головної події і висновків, найбільш повно роз-криває тему статті згідно з авторським задумом.Оскільки висунення розглядають як розміщення напередньому плані форм, які слугують “ключами” впроцесах мовної обробки інформації [4, с. 21], притематичному акцентуванні, яке забезпечує ознайом-лення з першим і останнім реченнями абзаців, учитача формується повний образ події. Відповідно,включаючи у головні речення абзаців одиниці напозначення ПОЧАТКУ і КІНЦЯ, які встановлюють ракурсзображення події, автори журнальних статей можутьманіпулювати сприйманням інформації читачами.

Тактика тематичного акцентування подій реа-лізується трьома комунікативними ходами як спосо-бами реалізації тактики: топікальним, за якогоодиниці з семантикою ПОЧАТКУ і КІНЦЯ розміщу-ються в топікальному, тобто ініціальному, реченніабзацу; підсумковим, пов’язаним із розташуван-ням досліджуваних одиниць в останньому реченнікожного абзацу; топікально-підсумковим, абомежовим, який полягає у вживанні досліджуваниходиниць у першому й останньому реченнях абзацівосновних блоків статей.

Продемонструємо реалізацію тактики тематич-ного акцентування на прикладі статті про джереланевдач Європейського Союзу під назвою Murderon the EU Express (Newsweek 11.04.2011, 8–9), струк-турованої топікальним комунікативним ходом.Ужитий на початку заголовка іменник murder напозначення вбивства одразу привертає увагучитача до насильницького КІНЦЯ ЄвропейськогоСоюзу, означеного виразом the EU Express.Експліковане у заголовку вбивство співвідноситьсяв першому реченні підзаголовка з розпадом еко-номічного союзу, вербалізованим фразовимдієсловом come apart, а дієслово begin позначаєпочаток пошуку винних у цьому процесі (the finger-pointing has begun), тобто закінчення одного процесупровокує початок іншого: With the monetary unioncoming apart, the finger-pointing has begun. Ідеянасильницького КІНЦЯ Євроcоюзу акцентується удругому реченні заголовка дієсловом kill: Who reallykilled Europe? Питальна форма наведеного реченняакцентує пошук джерела очікуваного силовогокінця Європейського Союзу, таким чином утриму-ючи увагу читача й змушуючи його ознайомитисяз основним текстом. Вербалізовану у заголовномукомплексі ідея КІНЦЯ ЄС у термінах смерті, яка єКІНЦЕМ природнього ЦИКЛУ життя усіх істот,підсумовується іменник зі значенням КІНЦЯ deathв останньому реченні інтродуктивного абзацу,імплікуючи, що ЄС вичерпав свої життєві ресурси:The strange death of the European Union may prove tobe a rather similar case.

Причини смерті й занепаду Європи розкрива-ються у топікальних реченнях абзаців блоку голов-ної події вказівками на витік фінансів країн, неспро-

можність лідерів створити спільний ринок праці,крах банків, фіскальну кризу й примус до сувороїекономії з боку Німеччини одиницями силовоїсемантики зі значенням відкриття усунення пере-шкоди reveal, творення blow holes, create, встанов-лення перешкоди drive wedges іnto, примушенняimpose on smb та зі значенням невдачі й провалуfail, failure to create: (3) Not only has the economic blownholes in the finances of nearly all EU states, it has alsorevealed a deep reluctance on the part of those leastaffected to bail out the hardest hit; (4) The underlyingproblem is the euro’s failure to create a truly integratedmarket for labour; (5) In the wake of American crisis,some banks failed – most spectacularly Lehman Brothers– but most were bailed out, and the federal deficit soared;(6)The crisis has driven not just one but two divisivewedges into European economy; (7) [...] the last Irishgovernment created the present fiscal crisis; (8) TheGerman government keeps insisting that the recipientsof bailout money impose painful austerity measures onthemselves. Причина КІНЦЯ ЄС – створення уфінансових системах прогалин, через які втрача-лися грошові ресурси європейських держав, – спів-відноситься з їхньою економічною політикою (theeconomic) дієслівною фразою blow holes утопікальному реченні третього абзацу (3). КІНЕЦЬЄС зображається як результат неспроможності йоголідерів створити спільний ринок праці, експліко-ваний фразою the euro’s failure to create a trulyintegrated market for labour у четвертому абзаці.КІНЕЦЬ процвітання Євросоюзу як наслідок падінняй краху банків через слабкість чи хвороби відобра-жений дієсловом fail у п’ятому абзацу (5). ПЕРЕ-ШКОДИ, активовані у семантиці сталого висловуdrive divisive wedges, для розвитку країн Євросоюзупороджені кризою (crisis), яка осмислюються якджерело смерті ЄС. ПОЧАТОК кризи, який призвівдо загибелі економічного союзу, пов’язується зхибами національних урядів Греції, Іспанії,Португалії, позначений виразом drive divisive wedges(“вбити кілки перешкоди”), вжитим у топікальномуреченні шостого абзацу (6), які створили фіскальнукризу (created the present fiscal crisis), серед якихголовним винуватцем є уряд Ірландії, названий напочатку сьомого абзаці (7). Причину КІНЦЯ єдностів ЄС як наслідок примусового зі сторони Німеччинивпровадження мір суворої економії у проблемнихкраїнах відображене дієсловом impose, яке упершому реченні восьмого абзацу (8) актуалізуєПРИМУШЕННЯ.

Тактика імітування динаміки розвитку подійполягає у відтворенні їх ходу за рахунок різноїкількості вживань одиниць зі значенням ПОЧАТКУі КІНЦЯ в окремих абзацах упродовж усієї статті.Концентрація слововживань може бути хвиле-подібною, пов’язаною з чергуванням періодівзбільшення і спаду кількості використань досліджу-ваних одиниць, або рівномірною при вживанніприблизно однакової кількості одиниць із семанти-кою ПОЧАТКУ і КІНЦЯ в абзацах, що утворюютьосновні блоки статей. Відповідно, ця тактикареалізується двома комунікативними ходами:хвилеподібного й рівномірного зображення подій.

За хвилеподібного зображення стану справїхня специфіка розкривається одиницями зі

57

значенням ПОЧАТКУ і КІНЦЯ, кількість яких збіль-шується в кожному наступному абзаці, досягаючипіку в блоці головної події, і згодом зменшується узаключному блоці. Цей комунікативний хід, якправило, структурує статті про війни, революції,заворушення, повстання, політичні й соціально-економічні проблеми, які розвиваються хвилепо-дібно, тобто характеризуються підйомами і спадами.Цей хід структурує статті під заголовками TheBeginning of the End of Putin (The Economist 3.03.2012),Belgrade Calling (10.02.2011), The Scent of JasmineSpreads (27.06.2011) та ін. За рівномірноговідтворення подій кількість одиниць із досліджу-ваним значенням зберігається приблизно однако-вою в абзацах усіх основних блоків статті, створю-ючи ефект поступальності розвитку події, напр., Onthe Road Towards Capitalism (The Economist24.03.2012), Viktor Yanukovich Turns Eastward (TheEconomist 26.02.2011), China Coming down the Tracks(The Economist 20.01.2011) та ін.

Розглянемо втілення тактики імітування дина-міки розвитку події на прикладі статті під назвоюThe Beginning of the End of Putin (The Economist3.03.2012) про протести у Росії напередодніпрезидентських виборів, які вважаються причиноюПОЧАТКУ КІНЦЯ кар’єри Путіна. У статті, якаструктурована комунікативним ходом хвилеподіб-ного зображення подій, КІНЕЦЬ правління Путіна,позначений у заголовку іменником end, конструю-ється в динаміці, оскільки одиниця beginning,позначаючи ПОЧАТОК процесу, імплікує йоготривалість і таким чином привертає увагу до статті.Повторний ПОЧАТОК президентства Путінаексплікований у першому реченні підзаголовкадієсловом become у сполученні з прислівникомonce again, подається як джерело неспокою в Росії.КІНЕЦЬ епохи Путіна позначається дієсловом runout, який у другому реченні підзаголовка пов’язуєйого з наслідками народних протестів: Vladimir Putinwill once again become Russia’s president. Even so, histime is running (The Economist 3.03.2012).

Наближення кар’єри Путіна до КІНЦЯ розкри-вається на тлі підйомів і спадів масового невдово-лення, репрезентованих у статті зміною концентраціїодиниць із семантикою ПОЧАТКУ і КІНЦЯ з першогопо дев’ятий абзаци (за виключенням третього ісьомого, які містять фонову інформацію про еконо-мічний стан Росії після розпаду Радянського Союзу)– поступово збільшується від однієї до чотирьох, апотім різко спадає знову до однієї, – що розкриваєприроду бунтарських настроїв у країні, викликанихповторним вибором Володимира Путіна прези-дентом Росії.

Лише один іменник outcome експлікує у першо-му абзаці кінцевий результат виборів, зображений устатті як джерело неспокою в країні: The point ofelections is that their outcome should be uncertain.Збільшення досліджуваних одиниць до трьох (comeafter the election, the beginning of the end, begin), удругому абзаці демонструє напруження політичноїситуації в Росії, яке осмислюється як джерело КІНЦЯперебування Путіна при владі: The uncertainty will comeafter the election, not before. Developments in the pastfew months have shown that Mr Putin cannot rule hiscountry indefinitely. The beginning of the end of his reign

has begun. У наведеному фрагменті дієслово comeексплікує ПОЧАТОК невизначеності у країні в термінахруху, відображаючи швидкість його настання, априслівниковий вираз after the election позначаєтемпоральний ПОЧАТОК проблем, пов’язаний іззавершенням виборів, зображених як ПОЧАТОККНЦЯ правління Путіна (the beginning of the end, hasbegun).

По чотири одиниці із семантикою ПОЧАТКУ іКІНЦЯ вживаються у четвертому (spring up, begin torumble, in early December (since then), start) і п’ятому(peel away, be fed up, be disillusioned, failure to carry)абзацах, у яких одиниці з досліджуваним значеннямконструюють пік ПОЧАТКУ невдоволення народуситуацією в Росії. Так, несподівана поява політичносвідомого середнього класу (vocal middle class), якийподається як рушійна сила зростання протестівдієсловом зі значенням раптового ПОЧАТКУ springup, одиниця begin у сполученні з дієсловом rumbleексплікуть саме ПОЧАТОК невдоволення, якеподається як причина КІНЦЯ правління Путіна; априслівникові фрази early December (since then) таafter Mr Putin’s election, starting on the day after thevote встановлюють темпоральний ПОЧАТОК першоїі другої хвиль заворушень як джерел КІНЦЯпрезидентства російського лідера: (4) A richer andvocal middle class has sprung up. Discontent began torumble. The rigged parliamentary poll in early Decemberwas followed by street protests in Moscow and elsewhere.The protests have continued since then, and thedemonstrators intend to keep going after Mr Putin’selection, starting on the day after the vote.

Динаміка змін народних настроїв і ставлення допрезидента репрезентована у п’ятому абзацічотирма одиницями peel away, be fed up, bedisillusioned, failure to carry, які називають причиниПОЧАТКУ масового невдоволення правліннямПутіна, який також репрезентується як ПОЧАТОККІНЦЯ його кар’єри. Віддалення росіян від Путіна,тобто КІНЕЦЬ кредиту довіри до нього, експліку-ється дієсловом peel away, спріввідносним ізорієнтиром ДАЛЕКО; КІНЕЦЬ терпіння й ілюзійгромадян, причиною чого називається нездатністьполітика виконати обіцяне, позначена фразою failureto carry вербалізується одиницями be fed up, bedisillusioned (5): […] Russians have been peeling awayfrom Mr Putin too. Voters are fed up with corruption,disillusioned by his repeated failure to carry throughpromised reforms […].

Різке зменшення одиниць на позначенняПОЧАТКУ і КІНЦЯ до однієї у наступних абзацахімітує спад заворушень, пов’язаний із силовимизасобами їх припинення, вербалізованими дієсло-вами repress, push, виразом ratchet up the pressureon, у семантиці яких активується ПРИМУШЕННЯ,котре також осмислюється як причина КІНЦЯпопулярності президента серед народу: (6) He canrespond to the pressure for change by trying to repress it,or going with it. (7) In 2012 alone he has pushed througha 33% rise in defence, security and police spending. (8)Mr Putin could ratchet up the pressure on those mediathat have actively supported the protesters [...]. ОбіцянкаПутіна не брати участь у наступних виборах(promising not to run yet again) конструюєтьсядієсловом start як можливе джерело припинення

58

масового невдоволення в країні, що пролонгує йогоперебування при владі, трохи відсуне у часі КІНЕЦЬйого кар’єри : (9) Should Mr Putin choose instead thepath of reform, he could start by promising not to run yetagain in 2018 […].

Таким чином, загальнотекстова стратегія,спрямована на привернення й утримання увагиаудиторії за рахунок вербалізації подій засобамиексплікації ПОЧАТКУ і КІНЦЯ упродовж усієї статті,починаючи з заголовка, реалізується тактикамитематичного акцентування й імітування динамікирозвитку подій. Тактика тематичного акцентуванняструктурує статті досліджуваними одиницями у

топікальному, підсумковому чи обох реченняхабзаців основної частини статті, акцентуючи тіаспекти події, на яких автор хоче зосередити увагучитачів. Тактика імітування динаміки розвитку подійвідтворює специфіку їх перебігу за рахунокхвилеподібної чи рівномірної концентрації одиницьзі значенням ПОЧАТКУ і КІНЦЯ в абзацах усіх блоківстатті, що створює у читачів ефект співучасті вподіях, експлікованих у заголовку.

Перспективи подальшого дослідження вбача-ємо у вивченні внутрішньотекстових тактико-стратегічних засобів утілення семантики ПОЧАТКУі КІНЦЯ в англомовному журнальному дискурсі.

Література1. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Н. А. Безменова. – М. : Наука, 1991. – 215 с.2. Іваницька Н. Дієслівні системи української та англійської мов: парадигматика і синтагматика :

монографія / Н. Іваницька. – Вінниця : СПД Главацька, 2011. – 636 с.3. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. 3. Демьянков,

Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. – М. : МГУ, 1996. – 245 с.4. Лузина Л. Г. Выдвижение / Л. Г. Лузина // Краткий словарь когнитивных терминов. – М. : МГУ, 1996.

– С. 21–22.5. Мечковская Н. Б. Концепты “начало” и “конец”: тождество, антонимия, ассиметричность /

Н. Б. Мечковская // Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М. : Индрик, 2002. – С. 109–120.

6. Мошанова Т. Л. История развития групп глаголов, обозначающих начало и конец процесса, ванглийском языке : автореф. дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 / Мошанова Т. Л. ; Московскийгос. пед. ун-т. – М., 1969. – 25 с.

7. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти :монографія / С. І. Потапенко. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – 391 с.

8. Яковенко Л. Українські фразеологізми із семантикою появи, наявності та зникнення як виразникикатегорії Буття / Л. Яковенко // Вісник Львівського університету. Серія “Філологія”. – 2004. – Ч. 1. – № 34.– С. 251–256.

9. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination, and Reason / M. Johnson. –Chicago ; L. : The University of Chicago Press, 1987. – 233 p.

10. Oakley T. Force-dynamic dimensions of rhetorical effect / T. Oakley // From Perception to Meaning:Image Schemas in Cognitive Linguistics. – B. ; NY : Mouton de Gruyter, 2005. – P. 444–473.

11. Rosch E. Principles of categorisation / E. Rosch // Fuzzy Grammar / ed. by Bas Aarts, David Denison,Evelien Keizer, Gergana Popova. – N.Y. : Oxford University Press, 2004. – P. 91–108.

59


УДК 811.111’367.335

ГЛИБИННІ СТРУКТУРИ ТА МЕХАНІЗМИ ЇХ ПЕРЕХОДУ ВПОВЕРХНЕВІ З УРАХУВАННЯМ СЕМАНТИЧНИХ РОЛЕЙ

Мельник Ю.П.

У статті йдеться про процеси та умови перетворення глибинної структури уповерхневу. Вибір поверхневої синтаксичної структури відбувається залежновід мети висловлювання, а також контекстного оточення. Зокрема, йдеться проглибинне та поверхневе представлення складнопідрядних причинно-наслідковихконструкцій.Ключові слова: глибинна структура, поверхнева структура, когнітивний рівень,семантичний рівень, глибинно-синтаксичний рівень, пропозиція, каузація,аргумент, предикат

В статье рассматриваются процессы и условия трансформирования глубиннойструктуры в поверхностную. Выбор поверхностной структуры происходит взависимости от цели высказывания, а также контекстного окружения. Вчастности, речь идет о глубинном и поверхностном представлениисложноподчиненных причинно-следственных конструкций.Ключевые слова: глубинная структура, поверхностная структура, конгнитивныйуровень, семантический уровень, глубинно-синтаксический уровень, пропозиция,каузация, аргумент, предикат.

The article deals with the processes and conditions of transforming deep structureinto the surface one. The choice of surface structure depends on the purpose ofutterance as well as its context. The paper focuses on the deep and surfacerepresentation of complex sentences of cause and result.Key words: deep structure, surface structure, cognitive level, semantic level, deepsyntactic level, proposition, causation, argument, predicate.

У др. пол. ХХ ст. увага лінгвістів концентруєтьсяна розмежуванні мовних одиниць як у традицій-ному, структурно-семантичному, функціонально-семантичному, так і формально-граматичномунапрямках. Останні сформувалися під впливомструктуралістських доробок у галузі дистрибутив-ного синтаксису у концепціях дескриптивістівЛ.Блумфільда, Ч.Хоккета, Ю.Найди та представниківсемантичного напрямку Л.Теньєра, Ш.Баллі,Ч.Філмора та деяких інших.

В останні десятиліття XX – на поч. XXI cт. розвитоклінгвістичної думки позначається підвищенимінтересом мовознавців до проблем генеративногосинтаксису, родоначальником якого вважаєтьсяамериканський дослідник Н.Хомський. Генеративнийсинтаксис оперує універсальними глибинними йповерхневими синтаксичними структурами,встановлює універсальні правила синтаксичнихтрансформацій й обмеження на них, виявляєуроджені принципи й параметри, які коригуютьсяпроцесом мовної соціалізації.

Попередниками генеративного напряму синтак-сису були трансформаційна методика синтаксич-ного моделювання З.Харриса й розробленадескриптивістами Р.Уеллзом, К.Пайком, Ч.Хокке-том, З.Харрисом на підставі положень ученняЛ.Блумфільда методика членування речення набезпосередні складники як побудова деревазалежностей і встановлення правил згортки до межіядерної одиниці або розгортки синтаксичнихконструкцій [6, c. 455].

Метою є розгляд концепцій глибинної та поверх-невої структур речення, їх взаємозв’язку, а такожпідходи до репрезентації смислу речення у світлігенеративних теорій.

Попри всі попередні надбання синтаксичноїнауки, однією з головних проблем синтаксису сьо-годні є кваліфікація його основної синтаксичноїодиниці – речення. Синтаксисти зазначають, що внаш час немає єдиного загальновизнаного визна-чення речення. Воно характеризується то з логіко-граматичних, то зі структурно-семантичних, то з

60

комунікативних, то із семантичних позицій і доситьчасто однобічно.

Домінуючим напрямком генеративної граматики(далі – ГГ) є визнання дворівневого уявленнясинтаксису у мовному апараті людини: рівеньглибинної структури (далі – ГС) та рівеньповерхневої структури (далі – ПС). Обидва рівніпов’язані між собою трансформаціями, які можутьперекидати одну ГС у декілька різних ПС. Упершесуть трансформаційного синтаксису та його пред-ставлення двома рівнями описав засновник ГГН.Хомський у своїх ранніх працях “Синтаксичніструктури” та “Аспекти теорії синтаксису” [8, 9].Згідно з його концепцією, будь-яке висловлю-вання є дериватом від ГС, яка будується заправилами БС.

ГС у теорії трансформаційно породжувальнихграматик – спосіб представлення (абстрактногоопису) речення. ГС дає змогу відобразити смисловублизькість низки речень, які містять одні й ті самілексичні одиниці і відрізняються одне від одноголише деякими граматичними значеннями [2,с. 110]. “ПС – в теорії трансформаційних породжу-ючи граматик – один із способів опису синтаксич-ного устрою речення. ПС виходить із ГС у результатізастосування особливих формальних правил –трансформацій. Формальний спосіб запису ПС –дерево БС, однак коли ГС наближена до описусмислу речення, ПС лише відображає лексичнийсклад, синтаксичні зв’язки та лінійний порядоклексем самого конкретного речення (в йогофонетико-фонологічному або орфографічномувтіленні). Саме тому іноді терміном “ПС” називаютьтак само і саме конкретне речення, яке відповідаєданій структурі” [2, с. 379].

ГС містить три рівні: когнітивний, семантичний,синтаксичний.

На когнітивному рівні людина лише відобра-жає розумові концепти, аналізуючи явища навко-лишнього світу, які відбуваються навколо неї. Коливона знаходить у системі мови глибинно-синтак-сичні одиниці з апропріативним для майбутньоїсемантики категоріальним значенням, вона пере-ходить на семантичний рівень глибинної структуриречення. Уже на цьому рівні структура володіє пев-ною синтаксичною заданістю, оскільки вибір тихчи інших лексичних одиниць мови передбачаєпевну кількість учасників семантичної пропозиції.З цього моменту система мови має можливістьстворювати досить велику кількість різних синтак-сичних конструкцій, але, з іншого боку, на формуіз самого початку накладають вибрані мовцем тічи інші семантичні предикати.

Оскільки центральними одиницями когнітивногота семантичного рівнів є концепт та поняття (смисл)відповідно, то звернімося до їх короткої характе-ристики.

На думку М.Болдирєва, “на відміну від поняття,що виражає найзагальніші, істотні (логічно сконстру-йовані) ознаки предмета чи явища, концепт можевідбивати один чи більше будь-яких, не обов’яз-ково істотних ознак об’єкта. Якщо в понятті узагальнонауковому значенні розрізняють його обсяг(сукупність речей, що охоплюються цим поняттям)і зміст (сукупність об’єднаних у ньому ознак одного

чи декількох предметів), то концепт скоріше при-пускає тільки друге – зміст поняття, а також понят-тєву частину значення, зміст слова. Поняття – цераціональний, логічно осмислений концепт. Воновиникає через виділення й осмислення істотниххарактеристик предметів та явищ, у результатіпоступового абстрагування від їх другорядних,індивідуальних ознак, тобто в результаті теоретич-ного пізнання. Концепт – результат когніції. Інакшекажучи, різниця між поняттям і концептом зумов-лена самою різницею між теоретичним і повсяк-денним пізнанням – пізнанням і когніцією [1, с. 24].

А.Мустайокі вважає, що відправною точкоюаналізу речення є його семантична структура яксхематизоване, структуроване уявлення про те, щозбирається висловити мовець [5], тобто надативисловлюванню свій осмислений концепт,помістивши його у логічно вибрану рамку (фрейм).

Вихідним пунктом процесу мовленнєвого актувизнається ситуація, яку мовець завжди обмежує ітлумачить, ураховуючи свої комунікативні потреби.Так утворюється деяка ситуація, що є основою се-мантичної структури. Семантична структура склада-ється із: 1) ядра, що включає глибинний предикатта його актанти; 2) модифікатора – метадієслова,що визначає семантичну структуру, і його актантів;3) специфікатора – семантичного елемента, якийуточнює актант, предикат або стан справ у цілому[5, с. 412–413].

На наступному глибинно-синтаксичному рівніглибинно-семантичне представлення реченняпочинає трансформуватися в “ансамбль синтак-сем”, предикативні характеристики яких дають змогуутворити деяку кількість пропозицій цього речення(одну та більше). Відповідно на глибинно-син-таксичному рівні відбувається кінцева реалізаціяглибинного представлення речення за допомогоюсинтаксичних одиниць різних ярусів від складногоречення до зв’язного тексту.

Семантичний рівень використовує особливусемантичну метамову для запису значень, якіскладаються з елементарних символів (сем) тавідношень між ними. На семантичному рівні ви-словлюванню відповідає семантичне представ-лення. Його найважливіша частина – семантичнаструктура у вигляді графа, який не обов’язково маєбути деревом. У семантичне представлення, крімтого, входить інформація про комунікативну орга-нізацію смислу (тема, рема, логічні акценти тощо).

Перехід від (поверхнево-)семантичного до гли-бинно-синтаксичного рівня моделі СМИСЛ –ТЕКСТ відбувається через застосування (поверх-нево-) семантичного компонента. Останній членуєсемантичне представлення на “шматки”, які “відпо-відають” реченням та самостійним лексемам, доби-рає лексичні та граматичні засоби вираженнянесинтаксичних значень та встановлює глибинно-синтаксичні відношення між абстрактними лексе-мами глибинно-синтаксичного рівня [7, с. 732].

Елементи умовної метамови використовуютьсяі на синтаксичних рівнях. Глибинно-синтаксичнепредставлення (ГСП) включає глибинно-синтак-сичну структуру (ГСС) речення. Гілки ГСС – цеуніверсальні глибинно-синтаксичні відношення(ГСВ), кількість яких не більше 10. На цьому ж рівні

61

міститься інформація про комунікативну організаціювисловлювання [7, с. 733].

Отож, проаналізуймо глибинне та поверхневепредставлення причинно-наслідкових конструкцій усистемі СПР. Стосовно цих конструкцій ми можемопрослідкувати шлях їх побудови від когнітивно-глибинного до поверхнево-синтаксичного.

Так, комунікант аналізує ситуацію і вибирає тойфрагмент дійсності, який привертає його увагу в цеймомент. Вибираючи головні концепти своєї думки,комунікант творить процес номінації. У результатіцього процесу ми переходимо на глибинно-семантичний рівень. У нашому випадку ми маємодва концепти, поєднаних поверхнево-семантичнимфреймом (логічним концептом) причинно-

наслідкових відношень. Відповідно, комунікант наданому рівні визначає головний смисл речення, якевін потім побудує. У зв’язку з цим ми отримуємодві пропозиції: 1) причини та 2) наслідку, а такожімплікативний зв’язок між ними. Завдяки логічномузв’язку імплікації отримуємо пропозицією, яку ми уцьому дослідженні йменуємо макропропозицією(утворилася внаслідок накладання двох ситуацій,трансформованих в одну гіперситуацію), яка виражаєосновну думку висловлення. Вона також має своюглибинну структуру, представлену семантичнимпредикатом, який, у свою чергу, має свою актантуструктуру: актант причини та актант наслідку.Однак для макропозиції ці актанти є залежнимипропозиціями. Схематично це виглядає так:

Макропропозиція (ПНВ)

(логічна пропозиція причинно-наслідкових відношень)

пропозиція причини (ПП) пропозиція наслідку (ПН)

Крім того, варто зауважити, що хоча ця модельє найбільш вживаною (тобто по одному актантупричини та наслідку), можливі структури іздекількома пропозиціями причини, а такождекількома пропозиціями наслідку (результатомчого є мультиситуативне СПР).

Проаналізуймо таке каузативне СПР: Sheswitched on a table-lamp, for the light form the windowwas now dim [11, с. 57]. Тут ми маємо справу іздвома концептуальними предикатами, де першийвиражений каузативно-акціональним (із суб’єктом,який виконує роль агенса у позначуваній події і

одночасно – роль каузатора іншої дії) дієсловом“switched”, а другий – складеною предикативноюгрупою”was dim” із дієсловом-зв’язкою буття таприкметником. Також спостерігається логічнийзв’язок суб’юнкції (логічна пропозиція причинно-наслідкових відношень), виражений черезконнектор for, завдяки якому поєднуються двасубфрейми (слоти), де перший субфрейм –причина, а другий – наслідок. На глибинно-семантичному рівні у даному випадку ми маємодва семантичних предикати: “switched” та “was dim”,які формують таку глибинно-семантичну структуру:

макропропозиція

"switched" "was dim"

Ці семантичні предикати мають свою структурувалентностей, котрі певним чином задають усюграматичну структуру певної кількості речень, якіможна побудувати, базуючись на цій глибинно-семантичній структурі. Предикат”switched” має такусистему валентностей: А (агенс) виконує дію Бswitch on, спричиняючи вплив на пацієнт В the light.

Таким чином, цей предикат двовалентний. Йогоактанти: агенс (he), пацієнc (thelight). Семантичнийпредикат was є частиною присудка was dim і маєтаке тлумачення: “the window was dim”. Це означає,що даний предикат двовалентний. Таким чином,глибинно-семантична структура даної когнітивно-глибинної структури є такою:

62

Варто зазначити, що система семантичнихактантів не знаходиться у прямому співвідношеннііз системою синтаксичних актантів. Це означає, щокількість валентностей того чи іншого предикатаможе суттєво різнитися за глибинною та поверхне-вою структурами. У цьому випадку ми цілкомпідтримуємо точку зору І.Мельчука, котрийзазначав, що одні синтаксичні валентності можутьбути невираженими, інші – можуть не матисинтаксичних реалізацій при даному слові. Можутьбути такі випадки, коли з’являються додатковівалентності, які заповнюють семантичну валентністьне дієслова, а іменників, будучи, однак, додаткомне іменника, а дієслова в поверхневій структурі [3,с. 134–139].

Виходячи із сказаного вище, семантичнавалентність слова передбачає його витлумачення,враховуючи деяку кількість актантів, кожен із якихобов’язково присутній у значенні даного слова. Прицьому відсутність хоча б одного з них змінює йогозначення. Синтаксична валентність слова передба-чає або повний збіг кількості актантів із семантичноювалентністю, або відсутність одного чи більшесемантичних актантів у поверхневій структурі призбереженні значення даного слова і синтаксичноїпозиції цих актантів. Відповідно у глибинно-сематичному представленні предикат може матидеяку кількість актантів, які необов’язково будутьприсутні в глибинно-синтаксичному та поверхнево-синтаксичному представленні. Це означає, що,наприклад, чотиривалентне дієслово можерозвивати або всі чотири валентності, або відчотирьох до однієї чи двох. Крім того, у конструкціяхіз причинно-наслідковим значенням ми частоспостерігаємо невиражені валентності предикатівунаслідок того, що необхідність їх реалізації залежитьвід категоріального смислу речення (макропропо-зиція). Це означає, що якщо за відсутності якогось ізактантів зберігається каузативне значення речення,то він стає необов’язковим і може бути еліптизо-виним у поверхневій структурі. Слід зазначити, щомакропропозиція виражає, перш за все, імплікатив-ний причинно-наслідковий зв’язок актантів –предикатів причини та наслідку, саме тому актантисамих предикатів, по суті, є вторинними.

Вибір поверхневої синтаксичної структуривідбувається залежно від мети висловлювання, атакож від контекстного оточення. В межах цієї статті

ми обмежимося тим, що зазначимо низку факторів,які, безсумнівно, вплинуть на цей процес:

1. Попередній контекст пояснює інформацію, якаміститься у пропозиції причини.

2. Наступний контекст пояснює інформацію, якавідсутня в пропозиції причини.

3. Інформація, яка міститься в обох пропозиціях,виражається повністю.

Спроектуймо все зазначене вище у площинугенеративної граматики (далі – ГГ). У ГГ цей модульназивається тета-теорією (theta-theory), у якійдосліджуються принципи та параметри, що регу-люють відношення між предикатами і тими скла-довими, які виражають їх партиципанти. Про такіскладові в ПГ говориться, що їм присвоюютьсятематичні (=семантичні) ролі. Основні поняття теоріївалентності – аргумент та предикат.Тета-теоріявимагає, щоб всі складові – носії тематичних ролей– мають бути реалізовані у синтаксичній структурі.Основним постулатом тета-теорії є “тета-критерій”(Theta-criterion): кожна тематична роль приписуєтьсяобов’язково одному актанту, і кожний актантотримує лише одну тематичну роль.

Позиції, в яких актант отримує тематичну роль,називають тета-позиціями, а позиції, в яких актантїї не отримує, – не-тета-позиціями [7, с. 591].

Предикат описує деяку ситуацію: дію, стан. Йомупотрібні аргументи – учасники тієї ситуації, яку вінописує. Відповідно дієслово-присудок із підметом тадоповненням можна розглядати як предикат та йогоаргументи. За кількістю аргументів предикатиподіляються на: 1) одномісні; 2) двомісні; 3) тримісні.Зазвичай чотиримісні та п’ятимісні предикати в ГГ неводяться. Максимальна кількість аргументів дорівнюєтрьом [4, c. 57]. А решта учасників ситуації розгляда-ються як другорядні (ад’юнкти). Аргументниминазивають ті позиції, у яких складова отримує своюсемантичну, або, за іншою термінологією, тематичнуроль (скорочено – тета-роль). Всі решта позиційназиваються неаргументними. В англійській мовіаргументними є позиція додатка при дієслові, в якійіменна група отримує тета-роль від дієслова, тапозиція підмета, яка отримує її від флексії фінітноїформи. До неаргументних відносимо позиціюкомплементайзера (сполучника) та позиції вільнихобставин (ад’юнктів).

Таким чином, тета-теорія описує так званітематичні відношення між дієсловами (чи іншимипредикатами) та їх аргументами. Аргументам

Макропропозиція ПНВ

He

ПП

А Б В

ПН

switched on the light the window was dim

63

приписуються ролі. Найпоширенішими є: 1) агенс;2) theme/пацієнс; 3) експерієнцер; 4) локатив;5) бенефіціант тощо.

Якщо ж схарактеризувати структуру клаузи(підрядного речення) в термінах референційно-рольової граматики Р.Д.Ван Валіна [10], то матимемотаке. Клауза складається із декількох “шарів” (таксамо, до речі, як і концепт). Перше членуванняклаузи – на центр (core) та периферію (periphery).Всередині центра далі виділяється ядро (nucleus).Ядро – це предикат клаузи. Окрім предиката, вцентрі знаходяться аргументи (актанти). Периферіявключає інші елементи клаузи – не-аргументи(сирконстанти). Клауза також може вміщуватипередцентральну позицію (pre-coreslot, PCS), в якійрозміщуються, наприклад, питальні слова.

Правила ГГ дають нам змогу побудувати ізурахуванням глибинно-семантичних відношеньтаку поверхнево-синтаксичну конструкцію (рис. 1).

Рис. 1. Конституенти ядерної клаузи

Спробуймо прокоментувати отримане на рис. 1та рис. 2.

Так, She – агенс (Arg. 1); atablelamp – пацієнс(Arg 2); switchedon – предикат – ролі головноїклаузи.

For – комплементайзер, що є пропозиційноюзв’язкою; was dim- предикат; thelight – Arg. 1;fromthewindow – джерело; now – час – роліпідрядної клаузи.

Як наслідок тета-критерія актант – носій тема-тичної ролі (= тета-маркований актант) – є обов’яз-ковим, тобто повинен бути присутнім у синтаксич-ній структурі, хоча б у вигляді порожньої категорії.

Таким чином, формування причинно-наслідко-вої структури починається на когнітивному рівні,де формується система відношень між концепту-альними структурами причини та наслідку; сам типвідношень стає прообразом макропропозиції. ГСС,яка формується для причинно-наслідкового зв’язку,завжди двокомпонентна + окремий компонентзв’язку та виявляє шляхи трансформації в біккомпресії (монопредикативна ПС), нормальноїексплікації – інваріантна структура (двопреди-кативна ПС) – та розгортання (поліпредикативна абомультиситуативна ПС).

У перспективі планується простежити взаємо-вплив когнітивної та семантичної основ СПР(глибинної оболонки гіпотаксису) на її поверхневепредставлення із залученням для аналізу СПРіншого семантичного типу та мультиситуативногоінваріанту.

Sentence

MainClause

Core

Arg1 Nuc Arg2

Sh switched on a table lamp

Sentence

Sentence

Subordinate Clause

for the light from the window was dim now

Nuc

Core

Рис. 2. Конституенти підрядної клаузи

64

Література1. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика : курс лекцій по английской филологии / Н. Н. Болдырев. –

Тамбов : Тамбовский государственный университет, 2000. – 123 с.2. ЛЄС. Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – М. : Советская

энциклопедия, 1990. – 682 с.3. Мельчук И. А. Опыт теории лингвистических моделей “Смысл – Текст” / И. А. Мельчук. – М. : Языки

рус. культуры, 1999.4. Митренина О. В. Введение в генеративную граматику / О. В. Митренина, Е. Е. Романова, Н. А. Слюсарь.

– М. : Книжный дом “ЛИБРОКОМ”, 2012. – 376 с.5. Мустайоки А. Теория функционального синтаксиса: От семантических структур к языковым средствам

/ А. Мустайоки. – М. : Языки славянской культуры, 2006. – 512 с.6. Cеліванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : підручник / О. О. Cеліванова. –

Полтава : Довкілля, 2008. – 172 с.7. Тестелец Я. Г. Введение в общий синтаксис / Я. Г. Тестелец. – М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. –

800 с.8. Хомский Н. Аспекты теории синтакиса / под ред. В. А. Звегинцева. – М. : Изд-во Московского

университета, 1972. – 145 с.9. Chomsky N. SyntacticStructures / N. Chomsky . –TheHague: Moutonand Co., 1957.10. Van Valin R. D. Jr. Grammatical Relations in Ergative Languages / R. D. Jr. Van Valin // Studies in

Language. – № 5. – Р. 361–394.Джерела ілюстративного матеріалу

11. Spark Muriel The Public Image. – M. : Progress Publishers, 1976. – 292 p.

65


УДК 802-318

ЕТИМОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА ФРАЗЕОСЕМАНТИЧНОГОПОЛЯ МАТЕРІАЛЬНОГО СТАНУ ЛЮДИНИ

Трибуханчик А.М.

У статті аналізуються етимологічні джерела фразеосемантичного поля англійськоїмови, що об’єднує фразеологізми на позначення матеріального стану людини.Автор виокремлює декілька підгруп усередині власне англійських і запозиченихфразеологічних одиниць і встановлює їхній зв’язок із соціально-економічнимипроцесами в історії Англії.Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеосемантичне поле, етимологічніджерела, запозичення, образність, переосмислення.

В статье анализируются этимологические источники фразеосемантического поляанглийского языка, объединяющего фразеологизмы, обозначающиематериальное положение человека. Автор выделяет несколько подгрупп внутрианглийских и заимствованных фразеологических единиц и устанавливает ихсвязь с социально-экономическими процессами в истории Англии.Ключевые слова: фразеологическая единица, фразеосемантическое поле,этимологические источники, заимствования, образность, переосмысление.

The article analyzes the etymological sources of the phraseosemantic field in Englishwhich includes phraseological units denoting the material state of man. The authorsingles out a few subgroups within English proper and borrowed phraseological unitsand establishes their correlation with socio-economic processes in English history.Key words: phraseological unit, phraseosemantic field, etymological sources, borrowings,imagery, reinterpretation.

У сучасній лінгвістиці фразеологічний корпусбудь-якої мови сприймається не як хаотичнескупчення одиниць, не пов’язаних одна з одною, аяк системне явище, де окремі елементи вступаютьу відношення з іншими і утворюють певніугрупування. Існує два різних підходи до аналізутакого явища. Перший – це вивчення фразеоло-гічних одиниць (ФО), що об’єднані наявністю уїхньому складі певного тематичного елемента. Вжездійснені дослідження низки таких угрупувань [7–10; 15]. Другий напрямок – це синхронний абодіахронічний аналіз фразеосемантичних полів,тобто таких сукупностей фразеологізмів, щозгруповані навколо певного поняття і співвідно-сяться з різними частинами мови, тобто єіменниковими (субстантивованими), ад’єктивними,адвербіальними чи дієслівними [1– 3; 5; 11–13; 16].

Об’єктом нашого дослідження є фразеосе-мантичне поле (ФСП), що включає ФО на позна-чення матеріального стану суб’єкта, тобто йогобагатство-бідність. Діахронічний аналіз авторитет-них лексикографічних і фразеографічних джерел,зокрема Великого Оксфордського словника у 12

томах, дозволив виявити 420 ФО номінативного іномінативно-комунікативного характеру, що існу-вали в англійській мові з XI ст. та функціонуютьзараз і відносяться до названого ФСП. Вонивиділені завдяки застосуванню логіко-семантичногометоду та методу фразеологічної ідентифікації,запропонованого відомим фразеологом О.В.Ку-ніним [4].

Важливим моментом у соціолінгвістичному ана-лізі сталих словосполучень, що належать до дослі-джуваного ФСП, є встановлення джерел їхньогопоходження. Для цього скористаємося данимисловників, беручи за основу схему, запропоновануО.В.Куніним [4].

Клас 1. Питомо англійські ФО нетерміноло-гічного характеру.

1. На першому місці за кількістю (241 ФО, або57,3%) стоїть підгрупа ФО, що відображає у своїйсемантиці і пов’язана з різноманітними звичаями,традиціями, особливостями способу життя народу– носія мови. Як відомо, поштовхом до виникненняФО часто слугують різні екстралінгвістичні фактори,а поява фразеологізму є відносно випадковою у

66

тому сенсі, що зарані неможливо передбачити, чиперетвориться дане словосполучення на стале і якесаме із значень даного словосполучення підешляхом переосмислення і перетворення на фразе-ологічне [6, c. 45–46]. Джерела цієї групи фразе-ології – у різноманітних життєвих ситуаціях. Стриж-неве слово, навколо якого утворюється сталесловосполучення, часто належить до найпошире-ніших і найуживаніших слів, головним чиноміменників.

Наведемо декілька прикладів ФО, що входятьдо даної підгрупи. Оскільки, як зазначає А.Г.Назарян,особливістю фразеологізму є те, що у більшостівипадків він за формою збігається з вільнимсловосполученням, тобто маємо перед собою йогогенетичне джерело [6, c. 25], то його можливовідносно легко встановити. З різними життєвимиситуаціями, через складний розвиток асоціаційпов’язане походження багатьох фразеологізмів.Так, наприклад, спостереження за життям жебраків,які ледве животіли в нетрях великих міст, дозво-лило створити образний вираз be born in the gutter,який у подальшому став уживатися в узагальне-ному значенні “народитися у злиднях, у бідній сім’ї”.Вільне словосполучення a long stocking сталоасоціюватися зі звичаєм ховати гроші в панчоху ізавдяки поширенню цього явища, шляхом метоні-мічного переносу стало позначати значну сумугрошей взагалі – “a store of money” (OED). Асоціа-тивність мислення й образні переноси призвелидо створення решти ФО, що належать до цієї групи.

2. Серед питомо англійських ФО нетерміно-логічного характеру виділяються 24 одиниці (9,5%),пов’язані з реаліями англійського народу. Так, набазі виразу three outs: out of pocket, out of elbow,out of credit виникла ФО a gentleman of threeouts (XVIII–XX ст.) – джентльмен без грошей, безодягу і чесного імені (АУФС). З колишнім правиломдля збіднілих дворян служити у рядових пов’язанаФО a gentleman ranker (XIX–XX ст.) – a brokengentleman who serves in the ranks (DS). Тісний зв’язокз реаліями відчувається і в таких ФО, як Bedlambeggars (XVII–XIX ст.) – discharged incompletely curedinmates of Bedlam Hospital, licensed to beg in the streetfrom passers-by (DEP), not a rap – ані копійки (заназвою фальшивої монети у півпенні, що з’явиласьв Ірландії у XVIII ст.).

3. П’ять одиниць у ФСП (2,1%) пов’язані зповір’ями, переказами чи уявленнями, що існувалиу народі. Так, ФО Queer Street (XIX–XX ст.) основанана повір’ї про те, що бідняки мешкають на вулиці зтакою назвою, і означає “бідність”. Уявлення проте, що бідняки опускаються до того, що крадутьїжу, яка лежить на могильних каменях, лягли воснову ФО carry off meat from the graves (XIX–XX) – to be so poor as to descend to robbing the tombs ofofferings (BDPF).

4. 19 ФО ведуть походження з деяких фактівісторії Англії. Шість з них пов’язані з життямнезаможних у робітничих домах, які були створеніпо всій країні для надання матеріальної допомогибіднякам. Такі люди, що постійно прибували уробітничий дім і незабаром йшли геть, називалисьins and outs. Існували цілі сім’ї – постійні мешканцітаких закладів, звідси ФО an in and out family.

Також існували школи, які підтримувалися завдякиблагодійним подаянням (charity schools), і діти, щов них навчались, називались poor children. Данівідносяться до XIX–XX ст.

5. 71 ФО у досліджуваному полі (16,9% від усіхФО) сягає своїм корінням різних професійних сферлюдської діяльності. Зв’язок ФСП з товарно-грошо-вими відносинами пояснює наявність 19 (26,8%)ФО, пов’язаних зі сферами бізнесу і комерції. Так,у біржовому жаргоні виникли такі ФО, як strike adocket (XIX ст.) – to cause a man to become bankrupt(DS), a lame duck (XVIII–ХX ст.) – зубожілий маклер;fly a kite (XIX ст.) – отримати гроші під фіктивнийвексель.

6. 16 ФО з нашої вибірки (22,5% від усіх профе-сіоналізмів) належать до морської термінології.Відомо, яку величезну роль мало і має море у життіанглійців. Маринізми, що виникли, у подальшомупереосмислювались і почали стосуватись різнихФСП [8]. Так, труднощі для мореплавства, що їхстворюють припливи і відпливи, стали приводомдля появи ФО be at low water (XVII–XX ст.) та be ata low ebb (XVIII–XX ст.), що означають “сидіти безгрошей, бути на мілині”. Багато ФО пов’язано зрухом корабля, з морськими маневрами: be laidon one’s beam end (XIX–ХX ст.) – to be reduced toone’s last resources (DEP). Характерним є те, що усемантиці фразеологічних маринізмів, що належатьдо мікрополя “бідність”, часто присутня сема“катастрофи”, наприклад: run aground (XIX–ХX ст.)– зазнати поразки, go on the rocks (XX ст.) –розоритися. Можна припустити, що через своюекспресивність подібні словосполучення швидшефразеологізуються і поповнюють фразеологічнийфонд.

7. З-поміж інших професійно обумовленихджерел у даному ФСП виділяються:

а) азартні ігри (2 од.), наприклад: break the bank(XVII–ХX ст.) – 1) to win all the money in a game ofchance; 2) to leave smb. or oneself without any money(LDEI);

б) кінські перегони (5 од.), наприклад: come acropper (XIX–ХX ст.) – прогоріти; up in the stirrups(XVIII–ХIX ст.) – having plenty of money (DS);

в) часи “золотої лихоманки” і пошуку кориснихкопалин (4 од.), наприклад: strike a rich pocket(XIX–ХX ст.) – швидко розбагатіти; a gold mine (XIX–ХX ст.) – a mine producing gold, a source of great profit(Chambers).

III. Питомо англійські ФО літературногопоходження.

8. Шекспіризми у нашому матеріалі представ-лені трьома ФО: curled darlings (XVI–ХX ст.) –золота молодь (“Отелло”); eat smb. out of his houseand home – розорити людину, живучи за її рахунок(“Король Генріх IV”); live on the alms-basket (XVI–ХX ст.) – жити на подаяння.

9. З інших літературних джерел у досліджуванихФСП входять три ФО, 2 з них створені Ч.Діккенсом:go to the demnition bow-vows (XIX–ХX ст.) –розоритись; a bag of bones (XIX–ХX ст.) – виснаженалюдина (“Олівер Твіст”). Широко відома ФО be bornwith a silver spoon in one’s mouth – to be born ofwealthy parents (ODCIE), що увійшла в ужиток зкін. XVIII ст., має свого літературного попередника

67

– зворот born with a penny in one’s mouth, створенийДж.Кларком у 1635 р.

IV. Запозичені фразеологічні одиниці.10. Як відомо, Біблія стала найважливішим

літературним джерелом, що збагатив фразеоло-гічний фонд англійської мови. Як стверджуєЛ.П.Сміт, “число біблійних зворотів і виразів, щоувійшли до англійської мови, настільки велике, щозібрати і перерахувати їх було б досить нелегкимзавданням” [14, c. 111].

У ФСП “багатство – бідність” до біблеїзмівналежать 11 ФО. Наведемо деякі з них: as poor asJob (XIV–ХX ст.); the fleshpots of Egypt (XVIII–ХX ст.)– матеріальні блага, розкошування; the mammon ofunrighteousness (XIV–ХX ст.) – wealth (Funk).

11. П’ять фразеологізмів у аналізованому ФСПсягають античної міфології, історії й літератури. Цестосується таких одиниць, як as rich as Croesus (XVI–ХX ст.) – very wealthy (from the name of a king inLydia in ancient times) (ODCIE) та його синоніма asrich as Philip of Macedon, а також the goose thatlays the golden eggs (XIX–ХX ст.) – джерелозбагачення (з байки Езопа) тощо.

12. Французькій мові ФСП “багатство – бідність”зобов’язане такими зворотами, як pull the devilby the tail (XIX–ХX ст.) – to be in difficulties or straits(OED), the new(ly) rich (XIX–ХX ст.) – новоявленібагачі, нувориші та ін. (Всього 9 одиниць).

13. Серед запозичених ФО значну частину(78 од., або 75,8%) складають запозичення зрегіональних варіантів – американського, австра-лійського, новозеландського. Вони можуть відобра-жати місцеві реалії, наприклад: a poor white (XX ст.)– a poverty-stricken white labourer or farmer in theSouthern US (NWD); the codfish aristocracy (XIX ст.)– the social aristocracy of the Massachusetts familiesenriched from the trade in codfish (Webster), але можутьі не мати національного забарвлення, наприклад:flat broke (XIX–ХX ст.) – penniless, ruined (DS); be onthe hog (XX ст.) – збанкрутувати, вилетіти в трубу.Більшість регіональних запозичень у даному ФСПприпадає на XIX–ХX ст.

Кількісно узагальнені відомості про розподілодиниць ФСП “багатство – бідність” за етимологіч-ними джерелами свідчать про те, що переважнабільшість (318 од., або 75,4%) стійких словосполу-чень фразеологічного характеру мають власне ан-глійську природу і виникли головним чином зі змін-них словосполучень. Серед споконвічно англійськихФО термінологічного характеру, що пов’язані зпевним джерелом, 19 одиниць (26,8%) пов’язані зторгівлею, банківською справою, біржовим життям,грошовим обігом, що цілком природно для даногоФСП, яке характеризує економічні процеси. Можемовисловити припущення, що в інших ФСП співвідно-шення одиниць термінологічного походження будевідмінним, залежно від специфіки поля. Звертає насебе увагу той факт, що на другому місці за кількістю(16 од., або 22,5%) серед “термінологічних” ФО єтакі, прототипами котрих були вирази з морськоголексикону. Характерним є те, що багато з нихвідображають екстремальні ситуації і сприймаютьсяяк яскраві, метафорично переосмислені образнізвороти. Численні приклади з інших професійнихджерел (36 од., або 50,7%), що свідчить про

продуктивність сфер людської діяльності длязбагачення фразеології.

Для фразеосемантичного поля “багатство –бідність” зв’язок з соціально-економічнимипроцесами, що відбувались у різні періоди історіїанглійського народу, найпомітніший у підгрупісталих словосполучень власне англійського похо-дження. Згідно з нашими даними, найбільшзначний приріст номінативної і номінативно-комунікативної фразеології спостерігається з XVI доXX ст. (усього 397 одиниць), що певним чиномпов’язано з розвитком соціально-економічнихвідносин у капіталістичному суспільстві, станов-ленням товарно-грошових відносин і розквітомрізних ремесел, зростанням заморської торгівлі,розширенням колоніального панування, а також тимфактом, що фразеологізми, які протягом столітьнакопичувались у мові народу, стали знаходитивідображення у художній літературі. Становленнянаціональної англійської мови було пов’язане з їїдемократизацією, яка призвела до широкоїпредставленості в літературі мови народу, розквітурізних стилів і жанрів, що не було властивебільшості літературних творів у XI–ХIV ст.

Запозичення з літературних джерел також, восновному, належать до новоанглійського періоду.Біблійні фразеологізми, які безперечно існувалив мові і раніше, почали фіксуватись у XIV ст., а їхнайбільша кількість спостерігається у XIX ст.Шекспіризми входять у мову починаючи з XVI–XVII ст., проте необхідно відзначити, що в моментсвоєї появи вони не носили фразеологічногохарактеру. Такими вони стали пізніше, коли булипідхоплені народом і стали вживатись іншимиписьменниками [11]. Регіональні запозиченняприпадають, в основному, на XIX–ХX ст., бо в цейперіод відбувалося інтенсивне освоєння територіїАмерики і Австралії, і життя нових мовних спільнотпородило багато образних сполучень, що відобра-жали як національну специфіку, так і звичаї, побут,різноманітні життєві ситуації нових народів.Наведемо декілька характерних прикладів: abutter-and-egg man (амер.) – 1) багач, щорозтринькує гроші (про провінціалів, які приїхали увелике місто); 2) бізнесмен, що фінансує театральнівистави виключно з метою наживи; be born on thewrong side of the tracks (амер.) – народитися усім’ї бідняка, вийти з низів (tracks – залізничнеполотно на окраїні деяких американських містечок,за яким знаходяться міські нетрі); corn crackers(амер.) – бідняки (у південних штатах); a coing cove(Austr. low) – a man in funds (DS); a sugar daddy(жарг.) – багатий підстаркуватий залицяльник(спершу амер.). Запозичення з французької мови,а також інших мов у даному ФСП виявилисьнезначними; цим вкотре підтверджується теза просуто національну специфіку фразеологічногофонду англійської мови.

Комунікативні фразеологізми цього ФСПвіддзеркалюють історичні події шляхом передачіемоційно-оцінного ставлення до них, тому невипадково значна кількість прислів’їв про багатствоі бідність припадає на XIV–XVI ст. (203 одиниці),тобто ті періоди, коли явища масового зубожіннянароду і концентрації багатства в руках правлячого

68

класу були не поодинокими, а мали загальнонаці-ональний характер.

На завершення слід відзначити ще одну обста-вину. Як відомо, у переважній більшості випадківфразеологізми проходять довгий історичний періодстановлення, тому дата первинної фіксації слово-сполучення у літературному творі не є точноюдатою його появи у мові. Вживання фразеологізмів

у творах літератури (за винятком ФО літературногопоходження), як правило, не є його першимуживанням і свідчить лише про те, що данийфразеологізм з’явився у мові не пізніше вказаноїдати. Через це життя фразеологічної одиниці у мовідоцільніше характеризувати у термінах століть і незабувати про деяку відносність часових рамокфункціонування фразеологізму.

Література1. Арсеньева Е. Ф. Сопоставительный анализ фразеологических единиц, выражающих характер

человека, в английском и русском языках : автореф. дисс. … канд. филол. наук / Арсеньева Е. Ф. – М.,1984. – 16 с.

2. Донской В. Ф. Глагольные фразеологические единицы, обозначающие начало и конец жизничеловека, в языке новоанглийского периода : дисс. … канд. филол. наук / Донской В. Ф. – М., 1977. –186 с.

3. Ерохин Г. Г. Словосочетания, обозначающие жесты, мимику и телодвижения во французскомязыке : автореф. дисс. … канд. филол. наук / Ерохин Г. Г. – Л., 1983. – 15 с.

4. Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка / А. В. Кунин. – М. : Высшая школа,1996. – 385 с.

5. Куркова Л. С. Фразеологический фрагмент семантического поля “мышление” в современномнемецком языке в сопоставлении с русским : автореф. дисс. … канд. филол. наук / Куркова Л. С. – М.,1980. – 25 с.

6. Назарян А. Г. Фразеология современного французского языка / Назарян А. Г. – М. : Высшая школа,1987. – 288 с.

7. Парий А. В. Фразеологические единицы с анимальным компонентом в современном немецкомязыке : дисс. … канд. филол. наук / Парий А. В. – К., 1987. – 203 с.

8. Пастушенко Л. П. Английские фразеологические единицы в составе фразеотематического поля(на материале фразеотематического поля маринизмов) : автореф. дисс. … канд. филол. наук /Пастущенко Л. П. – К., 1982. – 20 с.

9. Петрова Н. Д. Фразеотематическое поле зоосемизмов в современном английском языке : автореф.дисс. … канд. филол. наук / Петрова Н. Д. – К., 1983. – 22 с.

10. Романова Н. Б. Эволюция некоторых фразеологических единиц с компонентом-зоонимом всвете теории номинации (в языке новоанглийского периода) : дисс. … канд. филол. наук / Романова Н. Б.– М., 1987. – 239 с.

11. Свиридова А. Ф. Обогащение английской фразеологии шекспиризмами : автореф. дисс. … канд.филол. наук / Свиридова А. Ф. – М., 1968. – 20 с.

12. Семко М. И. Семасиологические исследования лексико-фразеологического поля, связанного спонятием “deception” (на материале английских публицистических текстов) : автореф. дисс. … канд.филол. наук / Семко М. И. – М., 1974. – 22 с.

13. Смирнова В. И. Фразеологические единицы, образованные членами лексико-семантическойгруппы с общим значением атмосферных явлений природы : дис. … канд. филол. наук / Смирнова В.И. – М., 1980. – 214 с.

14. Смит Л. П. Фразеология английского языка / Л. П. Смит. – М. : Учпедгиз, 1959. – 208 с.15. Турапина М. В. Фразеотематическое поле английской соматической фразеологии в диахроническом

аспекте : дисс. … канд. филол. наук / Турапина М. В. – М., 1986. – 249 с.16. Фещенко Ю. І. Ідіоматичний простір “HOMO SOCIALIS” у сучасній англійській мові: лінгвокогнітивний

та комунікативно-функціональний аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук / Фещенко Ю. І. – К., 2007.– 20 с.

Лексикографічні джерелаАУФС – Англо-український фразеологічний словник / укл. К. Т. Баранцев. – К. : Т-во “Знання”, КОО,

2000. – 1056 с.BDPF – Brewer E. C. Brewer’s Dictionary of Phrase and Fable / E. C. Brewer. – New York : Harper and Row,

1968. – 970 p.Chambers – Chambers W., Chambers R. Chambers Twentieth Century Dictionary / W. Chambers, R. Chambers.

– Edinburgh : Chambers, 1977. – 1652 p.DEP – Hyamson A. M. A Dictionary of English Phrases / A. M. Hyamson. – Detroit : Gala Research Co., 1970.

– 365 p.DS – Partridge E. A. Dictionary of Slang and Unconventional English / E. A. Partridge. – London : Routledge

and Kegan Paul, 1963. – 1362 p.LDEI – Longman Dictionary of English Idioms / еd. Director T. H. Long. – Harlow ; London, 1978. – 1303 p.

69

NWD – New Webster’s Dictionary of the English Language / еxecutive еd. E. G. Finnegun. – Delhi : SurjeetPublications, 1968. – 1824 p.

ODCIE – Cowie A. P., Mackin R., McCaig I. R. Oxford Dictionary of Current Idiomatic English / A. P. Cowie,R. Mackin, I. R. McCaig. – London : Oxford Univ. Press, 1984. – Vol. I. – 396 p. ; Vol. II – 685 p.

OED – The Oxford English Dictionary on Historical Principles / еd. By Murray J. A. H. et al. – Vol. I–XII. –Oxford : Clarendon Press, 1933.

Webster – Webster’s Third New International Dictionary of the English Language, Unabridged / еd.-inChief P.B. Gove. – Springfield (Mass.) : Merriam-Webster, 1981. – 2764 p.

70


УДК 811. 111: 070 (047.6)

НОМІНАТИВНІ І КОМПОЗИЦІЙНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯЕФЕКТУ ОБ’ЄКТИВНОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ НОВИН

Набок А.І.

Беручи до уваги суб’єктивну природу медійного дискурсу, було виділено засобистворення ефекту об’єктивності на композиційному та номінативному рівняхінтернет-новин.Ключові слова: медіа-дискурс, об’єктивність, суб’єктивність, правдоподібність,баланс, точність, нейтральність.

Принимая во внимание субъективную природу дискурса масс-медиа, быливыделены средства создания эффекта объективности на композиционном иноминативном уровнях интернет-новостей.Ключевые слова: медиа-дискурс, объективность, субъективность, правдопо-добность, баланс, точность, нейтральность.

Taking into account the subjective nature of media discourse, the analysis revealsmeans of creating objectivity effects on nominative and compositional levels of Internetnews stories.Key words: media discourse, objectivity, subjectivity, credibility, balance, accuracy,neutrality.

Поряд з іншими видами дискурсу медіа-дискурсопосередковано відображає дійсність, до якої вадресата немає доступу в момент комунікації [12,с. 12]. Відмінною рисою цього типу дискурсу є те,що в ньому відбувається конвертація інформації всмисли або конструювання знання [7, с. 14]. Засобимасової інформації створюють реальність [5, с. 233]та інтерпретують події, виступаючи основнимканалом здійснення соціальної комунікації [15, с.94] та одним із головних соціальних інститутів, щоформують свідомість [14, с. 37]. Це означає, щореальність є такою, якою її зображають мас-медіа[14, с. 37]. Творення медіа-дискурсу відбуваєтьсяжурналістом, який у своїй свідомості відображаєпозамовний світ і, відповідно, додає власнесприйняття до повідомлення, адже спостереженнярепортера за навколишнім світом, як і будь-якоїпересічної людини, є селективними [2, с. 29]. Засвоєю природою медіа-дискурс є суб’єктивним [2,с. 27], хоча багато ЗМІ претендують на об’єктивність.Таким чином, виникає протиставлення міжсуб’єктивністю та об’єктивністю. Щоб уникнутисуб’єктивності при інформуванні, однією з вимогремесла репортера є прагнення до об’єктивності,зазначене у обов’язках [9] та деклараціях принципівповедінки журналістів багатьох країн [4], щовідображає актуальність та потрібність інформації,яка ґрунтується на фактах, у сучасних ЗМІ.

Недослідженість проблеми об’єктивності у дискурсіновин зумовлює актуальність нашої розвідки, метоюякої є встановлення засобів створення ефектівоб’єктивності в інтернет-повідомленнях. Аналізпродуктів мас-медіа може показати ступінь об’єк-тивності четвертої влади та мовні засоби створенняефекту об’єктивності у медійних текстах. Для цьогонеобхідно оперувати визначенням об’єктивності,що можливо зробити через зіставлення йогодефініцій у різних сферах і порівняння існуючихпідходів до його тлумачення у загальній методологіїнауки, відображених у філософії, наївному, тобтоповсякденному світогляді, у сфері масовоїкомунікації та лінгвістиці.

Найбільш загальне розуміння об’єктивності даєфілософія, визначаючи її як реальність, нейтраль-ність, здатність до спостереження за чимось йоб’єктивного опису, який невластивий людині, щодосягається неупередженим, тобто нейтральнимставленням до чогось; тенденція діяти не зарадивласної вигоди, а заради вищого порядку. Пе-редумовою об’єктивності в цьому значенні єздатність нейтрально виконувати справу [13].

Філософське трактування об’єктивності визна-чає загальну методологію наукового пізнання, деоб’єктивність властива науковим теоріям, законамй істинному знанню як адекватному відображеннюоб’єктивної дійсності [13]. Головною рисою об’єк-

71

тивності у філософському розумінні вважаютьістинність, що трактують як незалежність відлюдської свідомості, волі та бажань людей, їхсуб’єктивних смаків [13]. Відповідно, у філософ-ських словниках зафіксований загальний підхід довизначення об’єктивності з точки зору науковогосвітогляду, який припускає її існування в духовномусвіті поза суб’єктом, незалежно від суб’єкта іпротистоїть йому [13]. Як результат, абстрактнетрактування об’єктивності у дискурсі науковогознання неможливо практично застосувати дляаналізу текстового матеріалу.

Наївні пояснення поняття об’єктивності є більшконкретними, ніж абстрактні трактування загальноїметодології науки. У повсякденних визначенняхоб’єктивності ми послуговуємось англомовнимитлумачними словниками. У них об’єктивністюназивають стан, коли рішення, судження тощо.ґрунтуються на фактах, тобто ситуаціях і подіях, щодійсно відбулися (situations and events that reallyhappened and have not been invented) [20, с. 560],неупередженість, тобто відсутність суб’єктивнихсуджень (subjective judgment) [20, с. 132] і виявівнеобґрунтованої неприязні й недовіри (unreaso-nable dislike and distrust) [20, с. 1288], відсутністьсуб’єктивного оцінювання та використанняперевірених даних (Striving (as far as possible orpracticable) to reduce or eliminate biases, prejudices,or subjective evaluations by relying on verifiable data)[17], рідше зовнішню реальність (external rеality) [17].

У журналістиці відображений професійний ас-пект об’єктивності, де її факторами є правдоподіб-ність (credibility), баланс (balance), точність (accuracy)та нейтральність (neutrality). Визначимо ці складникиоб’єктивності й розглянемо, якими мовнимизасобами вони втілюються в новинних текстах.

Правдоподібність, тобто схожість на правду, те,що заслуговує на віру та довіру, досягаєтьсярепортерами за допомогою повного інформуванняпри подвійній перевірці всіх фактів [18, с. 42].

Баланс співвідносимо з концептом РІВНОВАГА[1, с. 5], а саме з відповідністю між авторським текс-том й іншими точками зору (джерелами інформації,свідками подій, посадовими і вповноваженимиособами та сторонами повідомлення) [18, с. 51,137].

Різновидом балансу між сторонами повідом-лення є нейтральність [18, с. 171], яка характеризу-ється прагненням уникати впливів на читача. Навідміну від намагання позбавитися власних оцінокна користь вираження позицій учасників, що влас-тиве балансу, нейтральність є спробою відокреми-тись від сторін, які конфліктують чи не можуть дійтизгоди (not supporting any people/groups involved inan argument or disagreement) [20, с. 1104]. Прагненнядо нейтральності досягається у журналістиці дискур-сивними засобами дистанціювання, які отрималиназву моделі нейтрального авторитету, що полягаєу відмові від власних оцінок і точок зору на користьдистанційованих позицій і нейтрального інформу-вання за допомогою щонайменше декількохджерел, збалансованого добору матеріалу та йогоперевірки [18, с. 174].

Поруч із вищевказаними засобами моделю-вання ефекту об’єктивності використовують

цитування як засіб створення балансу. Цитування,або цитата, – це уривок з усного чи письмовоготексту, яка вимагає абсолютної точності або міні-мальних змін змісту й характеризується смисловоюзавершеністю, графічним позначенням та посилан-ням на автора чи використане джерело [3, с. 9].Цитати переважно розглядають як засоби дистанцію-вання від того, хто говорить, та як прихований спосібопосередкованого інформування про учасниківновин [18, с. 150]. Дискурсивна мета цитуванняполягає у позиціонуванні репортера як нейтраль-ного джерела повідомлення або як сторони безвласної позиції. Тому цитати потрібні, щоб зосере-дити увагу на джерелі інформації та позбавитисявід точки зору журналіста [18, с. 146]. Цитуючи,журналіст не відповідає за сказане [18, с. 184], бо,передаючи чиєсь висловлення, виконує рольвиключно ретранслятора інформації. Цитатиприносять у новину щось невластиве автору тексту[16, с. 208], створюючи ефект нейтральності танезаангажованості новинного матеріалу. Водночасрепортер обирає матеріал для цитування, йогорозташування у тканині тексту, лексику для“приписування” суб’єкту висловлення та кількісно-якісний склад суб’єкта оцінювання [11, с. 227]. Такожрепортер визначає обсяг та різновид цитати, якабуває повною, тобто з точною передачею слів тапосиланням на автора, непрямою (непряма мовачи переказ цитати), фрагментарною, тобто лишефрагментом, чи включатись у текст безособово[3, с. 39]. Вибір матеріалу, його розміщення, лексика,вид цитати у свою чергу можуть підпорядковуватисясуб’єктивній позиції та інтенції автора [18, с. 148],зазнаючи зміни форми, функцій, змісту [3, с. 18].Отже, цитування є проявом не стільки об’єктив-ності тексту в цілому, скільки його авторськоїсуб’єктивності, вираженої імпліцитно через оцінкуцитованого суб’єкта [11, с. 231].

Точність визначають як здатність бути легкимдля розуміння: вона включає граматичну правиль-ність і точність фактів (factual and grammar precision)[18, с. 31–36]. Компонентами точності є наявністьнеспотворених фактів, що визначається назвамимісць подій, іменами, зазначенням кількостіучасників, сум грошей, цифрами тощо, та грама-тична й семантична правильність тексту [18, с. 41;16, с. 158].

Відповідно до викладеного, ефект об’єктивностіу новинних повідомленнях досягається точністю, щовключає дати, вказівки на місце, час події, посади,адресні імена тощо, які можна перевірити, та ба-лансом, компонентами якого є рівновага і нейтраль-ність. На текстовому рівні ефект об’єктивностістворюється послідовністю зображення подій, насинтаксичному рівні – висуванням одиниць вініціальні позиції речень та абзаців, на номіна-тивному рівні – називанням усіх учасників події.

Мовні засоби створення ефекту об’єктивностірозглянемо на прикладах статей, присвяченихтравневим виборам 2011 р. у Канаді з новиннихсайтів Бі-Бі-Сі та Голосу Америки. Більша кількістькомпонентів, що вказують на точність як елементоб’єктивності (наприклад, місце та різновид виборів)у заголовку статті Голосу Америки CanadianConservatives Win Majority in Parliamentary Elections,

72

робить його більш об’єктивним, ніж заголовокстатті Бі-Бі-Сі Stephen Harper’s Conservatives winCanadian election. Засобами створення точності узаголовку тексту Голосу Америки є іменники напозначення події виборів (Elections) і учасників, якіїх виграли (Conservatives), у сполученні з присудкомwin, прикметники на позначення місця події(Canadian) й різновиду виборів (Parliamentary). Навідміну від попереднього заголовка повідомленняБі-Бі-Сі не містить одиниць на позначення видувиборів, більш того, на початку заголовка статтістоїть ім’я лідера партії у родовому відмінку StephenHarper’s у сполученні з назвою партії Conservatives,що підпорядковує партію лідеру й відбиваєвзаємодію між більш помітним і менш важливимреферентом [10, с. 5], роблячи перемогуодноосібною заслугою лідера. Крім цього, заголовокБі-Бі-Сі демонструє відношення ЧАСТИНА – ЦІЛЕ[12, с. 228], де антропонім Stephen Harper’s позначаєпредставника партії як ЧАСТИНУ ЦІЛОГО (Conserva-tives). При цьому висунення ЧАСТИНИ на початокзаголовка свідчить про її домінування над ЦІЛИМ ісправляє ефект суб’єктивного ставлення до події.Одночасно у статті Голосу Америки іменникConservatives разом з присудком win виключає

елемент оцінки, демонструючи нейтральнеставлення до виборів.

Засоби створення об’єктивності у текстах статейподіляємо на композиційні, які використовуютьсяпри розгортанні тексту, та номінативні, відображеніна етапі називання учасників подій.

На рівні композиції повідомлень ефекту об’єк-тивності перешкоджає загальноприйнятий спосібпобудови статей, структура яких підпорядковуєтьсяправилу релевантності, виведеному Т.А. ван Дей-ком, про розміщення важливої інформації напочатку повідомлення [5, с. 133], що є протилежнимдо викладу подій у хронологічному порядкувідповідно до того, як вони відбувалися.

В обох статтях розповідь про події починаєтьсяіз лаконічного викладу одним реченням заголовкаосновної інформації з подальшим розкриттям водному абзаці блоку головної події. Деталізованийїї виклад подій відбувається у наступних блокахфону та коментарів. Засобами створення ефектуоб’єктивності на текстовому рівні є чергуванняблоків фону й історії один з одним, що створюєбаланс між ними та взаємодією заголовка й голов-ної події, що робить повідомлення точним. Чергу-вання блоків фону, історії та коментарів спостеріга-ємо як у статті Бі-Бі-Сі, так і Голосу Америки (див.рис. 1).

Стаття Бі-Бі-Сі Стаття Голосу Америки Коротке Повідомлення / Заголовок (1 реч.) Вступ / Головна Подія (1 абз.) Фон1 (4 абз.) Історія (3 абз.) Фон2 (3 абз.) Коментар? (2 абз.) Фон3 (1 абз.) Коментар3(1 абз.)

Коротке Повідомлення / Заголовок (1 реч.) Вступ / Головна Подія (1 абз /2 реч.) Фон1 (4 абз.) Коментар1 (1 абз.) Фон2 (1 абз.) Коментар2 (3 абз.) Фон3 (3 абз.)

Уточнення змісту заголовка відбувається у блоціголовної події [5, с. 258], додаючи до неї нові деталі.Наприклад, зміст заголовка тексту Бі-Бі-Сі StephenHarper‘s Conservatives win Canadian electionуточнюється реченням-абзацем головної події PrimeMinister Stephen Harper‘s Conservative Party has won amajority of seats in Canada’s general election, accordingto provisional results. У його складі чотиримісна адрес-на форма Prime Minister Stephen Harper [12, с. 112]у присвійному відмінку в сполученні з назвою партіїConservative Party ідентифікує голову консервативноїпартії як діючого прем’єр-міністра Канади.

На синтаксичному рівні блоків головної події,фону і коментарів двох статей ефект об’єктивностістворено за допомогою балансу між інформуван-ням про партію-переможницю та решту партій, щодосягається почерговим висуненням їх назв в ініці-альні позиції абзаців та речень, що їх утворюють. Устатті Голосу Америки пропорційно до набранихголосів згадані п’ять партій, включаючи опозиціюта сепаратистів: The Conservative Party було названотри рази та ім’я лідера партії один раз, The NewDemocratic Party – два рази та одне згадування іменілідера, The Liberals – два рази та ім’я лідера одинраз, Bloc Quebecois Party – один раз та The Green

Party й ім’я очільника партії – один раз, наприклад:The Green Party made a major breakthrough, with thewin of leader Elizabeth May. Водночас у статті Бі-Бі-Сі виявляємо перенесення суб’єктивних префе-ренцій автора на зміст статті, що виявляється у домі-нуванні імені лідера партії-переможниці StephenHarper, ужитого шість разів в ініціальних позиціяхречень на фоні значно меншої кількості висуненьназв інших партій: The New Democratic Party – дварази, The Liberals – два рази, Bloc Quebecois Party –один раз, а також відсутність згадування однієї зних (The Green Party). Наприклад, Mr. Harper wentinto the vote having headed two successive minorityConservative governments since 2006.

Ефект об’єктивності на номінативному рівні ста-тей досягається точністю, створеною номінативнимиодиницями на позначення складників події, тазбалансованістю між інформуванням про її учас-ників і вказівкою на декілька джерел інформації.

Уточнюючі одиниці на позначення складниківподії у статті Бі-Бі-Сі вказують на суцексивну точ-ність, називаючи номінативною фразою fourthgeneral election черговість виборів, точний день ви-борів іменником Monday, напр., Canadians voted onMonday in the country’s fourth general election in seven

Рис. 1. Структура статей Бі-Бі-Сі та Голосу Америки

73

years. Кількість виборчих дільниць та дільниць, деперемогла партія-лідер, позначено числівниками(308) і (167) відповідно у реченні The Conservativeshave won or are ahead in 167 of the country’s 308electoral districts. У статті Голосу Америки точнукількість місць у парламенті називають числівники167 та 102, палату парламенту, до якої проходиливибори, позначає номінативна фраза House ofCommons: The Conservative Party won 167 seats inCanada’s House of Commons. The New Democratic Partysecures official opposition status with 102.

На номінативному рівні статей визначаємо ба-ланс між політичними силами та баланс між автор-ським текстом та іншими точками зору. Збереженнябалансу між політичними силами у статті ГолосуАмерики досягається завдяки називанню лідерівконкуруючих партій багатомісними антропонімами[12, с. 112]: Conservative leader and Prime MinisterStephen Harper…, New Democratic Party leader JackLayton…, Liberal leader Michael Ignatieff…, напр.,: Liberalleader Michael Ignatieff even lost his seat in a Torontoarea race…. У номінативній фразі Conservative leaderand Prime Minister Stephen Harper двоміснийкомпонент Prime Minister на позначення посадисполучений з чотиримісним антропонімомConservative leader Stephen Harper для підвищеннястатусу лідера консерваторів та вирізнення йогоз-поміж інших лідерів, що є виявом суб’єктивнихуподобань автора, напр.,: Conservative leader andPrime Minister Stephen Harper says his party must nowtake its majority to parliament, but not alienate thosewho did not vote for him.

Баланс між авторським текстом та іншимиточками зору у статті Бі-Бі-Сі досягається задопомогою віднесення інформації до джерелвисуненням на початок абзаців фрази opinion polls(передвиборче опитування), напр., Opinion polls inthe turn up to the election had suggested the left-leaning NDP was experiencing an unexpected surge inpopularity and threatened to quash Mr Harper’s hopes ofwinning a majority government , що разом з присудком

had suggested перетворюють автора тільки наретранслятора інформації.

Водночас суб’єктивна авторська оцінка у текстахдвох статей виражена кваліфікаторами (nearly,never, even, only) – одиницями, у семантиці якихдомінують суб’єктивність та підвищена емотивність[8, с. 9]. Наприклад, у реченні повідомлення ГолосуАмерики The environmentally minded party put nearlyall its resources in getting May elected in her race onVancouver Island кваліфікатор nearly виражає граду-альну оцінку прикметника all (всі) по відношеннюдо іменника resources (ресурси), замінюючи точнукількість ресурсів на емотивне припущення “майжевсі”, що не підкріплене фактами і не є об’єктивним.

Проведений аналіз статей дозволяє виокремитикомпозиційні та номінативні засоби створенняефекту об’єктивності й суб’єктивності в англомов-ному новинному інтернет-дискурсі. До композицій-них засобів створення об’єктивності належатьбаланс, створений на текстовому рівні чергуваннямблоків статті та на синтаксичному рівні – почерго-вим висуненням в ініціальні позиції речень назвусіх партій та імен усіх лідерів, і точність, вираженауточненням змісту заголовка у блоці головної події.Суб’єктивність відображена у використанні правиларелевантності для побудови повідомлень. Ефектоб’єктивності на номінативному рівні досягаєтьсяточністю, створеною мовними одиницями напозначення події, її місця, дати, кількісного аспектувиборів, учасників події, посиланнями на джерелата цитатами. Суб’єктивне ставлення до подіївідображене домінуванням висунень антропонімана позначення одного з учасників події, номінатив-ними одиницями, що підвищують його статус, оцін-ними фразами та кваліфікаторами. Таким чином,мовні одиниці створюють ефект як об’єктивності,так і суб’єктивності, перебуваючи не в опозиції, а усукупності, утворюючи певний континуум. Перспек-тиви подальшого дослідження вбачаємо устворенні схем взаємодії засобів створення ефектуоб’єктивності й суб’єктивності в окремих текстах.

Література1. Багацька О. В. Концепт РІВНОВАГА в сучасних американських оповіданнях: лексико-граматичний

та наративний аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / Багацька О. В. – К., 2007. –19 с.

2. Вайшенберг З. В. Новинна журналістика : навч. посіб. / З. В. Вайшенберг. – К. : Академія Українськоїпреси, 2004. – 262 с.

3. Варченко В. В. Цитатная речь в медиатексте / В. В. Варченко. – 2-е изд. – М. : Книжный дом“ЛИБРОКОМ”, 2012. – 240 c.

4. Государственный департамент США [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iipdigital.usembassy.gov/iipdigital-ru/.– Назва з екрану.5. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. – М. : Прогресс, 1989. – 312 c.6. Ивин А. Словарь по логике [Електронний ресурс] / А. Ивин, А. Никифорович. – Режим доступу: http://www.terme.ru/dictionary/193.– Назва з екрану.7. Кожемякин Е. Массовая коммуникация и медиадискурс: к методологии исследования / Е. Кожемякин

// Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия “Гуманитарные науки”. –2010. – № 2 (73). – Вып. 11. – С. 13–21.

8. Левицкий А. Э. Функционально-семантическое поле квалификации степени проявления признакав современном английском языке : автореф. дисс. … канд. филол. наук : спец. 10. 02. 04 / Левицкий А. Э. ;Киевск. гос. пед. ин-т иностр. языков. – К., 1991. – 17 с.

9. Международная федерация журналистов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.smioprf.ru/catalog/47/. – Назва з екрана.

74

10.Мосієнко О. В. Номінативна організація американського газетного дискурсу: лінгвокогнітивний ікомунікативний аспекти : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / Мосієнко О. В. – Донецьк,2011. – 21 с.

11.Пономарев Ю. М. Цитата как проявления оценочной субъективности аитора в газетном тексте /Ю. М. Пономарев // Мова і культура. – К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. – Вип. 6. – Т. 2. –С. 225–231.

12.Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти :монографія / С. І. Потапенко. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – 391 с.

13. Философский энциклопедический словарь [Електронний ресурс] / ред.-сост. Е. Ф. Губский и др.– Режим доступу:

http://www.terme.ru/dictionary/184/word/obektivnost.– Назва з екрана.14. Черных А. Мир современных медиа / А. Черных – М. : Издательский дом “Территория будущего”,

2007. – 312 с.15.Щипицина А. А. Соотношение дескриптивных и оценочных прилагательных в британском

политическом медиа-дискурсе / А. А. Щипицина // Политическая лингвистика. – Екатеринбург, 2007. –Вып. 2 (22). – С. 93–98.

16.Bell A. The discourse structure of news stories / A. Bell // Approaches to Media Discourse. – Oxford :Blackwell Publishers, 1998. – P. 64–104.

17. businessdictionary.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.businessdictionary.com/definition/objective.html.– Назва з екрану.18.C. Cotter. News Talk. Investigating the Language of Journalism / Colleen Cotter. – Cambridge : Cambridge

University Press, 2010. – 272 p.19.Maat H. P. Editing and genre conflict: how newspaper journalists clarify and neutralize press release copy /

Maat Henk Pander // Pragmatics. – 2008. – Vol. 18, N 1. – P. 87–113.20..Logman Dictionary of Contemporary English. – new edition. – Harlow : Longman, 2003. – 1950 р.

75


УДК 821.111(73)

СИМВОЛІЗМ ІМЕНІ У ПРОЗІ ФЛЕННЕРІ О’КОННОР

Яковенко І.В.

Стаття присвячена дослідженню функціонування у прозі американськоїписьменниці Фленнері О’Коннор символічних імен – біблійних та типових.Здійснюється інтерпретація мотиву зміни імені в новелістиці Ф.О’Коннор.Ключові слова: ономастика, антропонім, власне ім’я, символ, теорії символу, мотивзміни імені.

Статья посвящена исследованию функционирования в прозе американскойписательницы Флэннери О’Коннор символических имён – библейских итипичных. Также осуществляется интерпретация мотива изменения имени вновеллистике Ф.О’Коннор.Ключевые слова: ономастика, антропоним, имя собственное, символ, теориисимвола, мотив изменения имени.

The article explores symbolic names in the prose of American writer Flannery O’Connor.biblical and typical. The characters’ deliberate disregard or the change of their namesis another original and peculiar feature of O’Connor’s creative method.Key words: onomastics, anthroponymy, proper name, symbol, theories of symbol, motifof changing name.

Філологічна наука завжди виявляла інтерес доономатологічних досліджень, а відтак маємо потуж-ний масив літератури (переважно із загальнихпроблем ономастики чи лінгвістики), яка присвя-чена функціонуванню власних імен, топонімів, зоо-німів, етнонімів тощо. Однак відчувається певнийбрак літературознавчих праць, і на сьогодні у вітчиз-няному літературознавстві маємо лише окреміпраці, що звертаються до царини філософії імені ухудожньому тексті, як, наприклад, ґрунтовнедослідження О.П.Горенко “Антропонімічний вимірамериканського романтизму”, що розглядає від-луння літературного антропоніма у цариніхудожнього тексту [6].

Автор даної розвідки звертається до проблемиінтерпретації символічних імен та мотиву зміниімені у прозі американської письменниці ФленнеріО’Коннор (1925–1964) на засадах теорій символу,які надзвичайно інтенсивно розроблялись у ХХ ст.,пропонуючи потужні дослідження у царинісимволічних форм (Е.Кассірер, С.Лангер, У.Тіндаллта ін.) і розглядаючи людину як “символотворчуістоту”, а людську діяльність (мистецтво, науку, мову,релігію тощо) – як символічну діяльність. Символ– надзвичайно складний феномен, що витлума-чується суперечливо і неоднозначно. Так, К.Г.Юнгвказував на континуальну єдність архетипу ісимволу: перший із них здатен переходити у другий.Символи спонтанно продукуються несвідомим і

ампліфікуються свідомістю, а потенційність архетипуможе досягнути буття лише у символі. Символ єсамоусвідомленим, ейдетичним цит. за [2, с. 18]).Він витлумачується і як “предмет тілесний, якийвходить у поезію, отримує у ній духовне значенняі висловлює себе у формах образу, алегорії іпорівняння” [7, с. 59]. О.О.Потебня не бачить різниціміж поняттями “символ” та “образ”: ми поєднуємоусе багатство сприйняття від оточуючих нас пред-метів у одне ціле, яке й є символом або образом,але справжньої суті предмета в ньому немає, бо“образ ніколи не відображує предмет, і світ – цесплетіння наших душевних процесів” (цит. за [14,с. 22]). Образи є багатозначними, тому що це синтезсприйняттів, вони амбівалентні й антизначні, томущо складаються із протилежних якостей –безкінечності і визначеності обрисів. Слово ж єпершим символом.

Послідовник Юнга А.Менегетті називає символметаболою реальності, або переносчиком реаль-ності. Лише використання символу дозволяє людиніпоступово досягнути бачення самої себе у своїхвідносинах із світом. Вагомим доказом цього длянього є слова Лао-Цзи про те, що розвитоксимволічної функції складає основу, на якійбудуються відносини суб’єкта із зовнішнім світом із реальністю у цілому [10, с. 241].

Суперечливість визначень намагається подолатиросійський філософ О.Ф.Лосєв, який розглядає

76

символ у п’яти іпостасях: 1) символ – це функція дій-сності, відображення дійсності, яке здатне розчле-новуватися на безкінечний ряд членів, що можутьвступати у безкінечно різні структурні об’єднання;2) це смисл дійсності, таке відображення, якерозкриває зміст того, що відображується; 3) він єінтерпретацією дійсності, бо є відображеннямдійсності у людській свідомості, її специфічноюпереробкою; 4) це і сигнифікація дійсності, аджесимвол так чи інакше зворотньо відбивається удійсності, тобто її означає, тому він є ще і знакомдійсності; 5) символ – це і перетворення дійсності,він і відображає, і означає дійсність. Але дійсність вічнорухається і творчо росте, а тому і символ будуєтьсяяк вічна зміна і творчість. У такому випадку він івиступає тією спільністю і закономірністю, яка здатнаперетворювати дійсність [8, с. 38–39].

Тяжіння до символу разом із піднесено-мета-форичною будовою мови називають серед визна-чних рис “південного роману” в літературі США [1,с. 123], а тому показовим є функціонування симво-лу в творчості представниці “південної школи” –Фленнері О’Коннор. Символ у прозі письменницівикористовується на рівні назв романів, оповідань,імен персонажів; символічними є вчинки героїв,їхні окремі репліки, висловлювання. Символ, за сло-вами письменниці, – “це прихований двигун оповіді,який містить у собі “зерно” і суть конфлікту” [13,с. 13].

Майже всі імена персонажів в її новелах тароманах – гротескні й алегоричні, що можуть бутиінтерпретовані. Так, ім’я Хейзел Моутс (роман“Мудра кров”) містить у собі натяк на біблійне “mote”(to see a mote in thy brother’s eye – бачити смітинкув оці брата свого) [16, с. 9]. Фленнері О’Коннорведе свого героя до осліплення через ім’я, яке вонавибрала, – адже “mote” – це смітинка в оці, щоскоріше веде до духовної сліпоти. Мабуть, розу-міючи свою духовну сліпоту, Хейзел і здійснює такийвчинок, на відміну від Аси Хокса. Він спромігся насамоосліплення, щоб остаточно покінчити з життям,у якому йому нічого не лишилося, бо “сліпі не ба-чать і каліки не ходять, а це все одно, що лишатисямертвим” (O’Connor, 54). Таким чином, Хейзел Моутспроходить шлях від богохульства до спокуси і зло-чину у пошуках істини. Для цього він не тількиосліплює себе, але і йде шляхом подальшогосамокатування.

Другий важливий персонаж у романі “Мудракров” – Єнох Емері. У Фленнері О’Коннор ім’я цьогобіблійного праотця дається отроку. За біблійнимсвідченням, праотець Єнох жив 365 років, щоозначає досконале, “завершене” життя. Тому Єнохне помер (бо смерть – це наслідок гріха), а бувузятий Богом на небо [5, с. 65]. Єнох у христи-янській традиції шанується як перевтілення Христа,що зійшов на небеса. У Фленнері О’Коннор Єнох– це підліток. Т.Манн у частині роману “Іосиф тайого брати”, присвяченій Єноху, ставить питання,чому ж цього праотця називали отроком. І відпо-відає, що так його, здається, називали все життя, убудь-якому випадку почали називати так знову зтого моменту, коли Господь вирішив, що він занадтогарний для цього світу. Інтерпретуючи біблійнийміф про Єноха, Т.Манн пише, що цей біблійний

праотець протягом своїх 365 років життя все більшеі більше віддалявся від людей і спочатку пока-зувався кожного 3-го дня, згодом раз на тиждень,раз на місяць і потім раз на рік. Причини цьоговідчуження полягали, по-перше, в богоугодності,яка робила з Єноха серед того роду людського, доякого він належав, білу ворону. Другою причиноюізоляції була його вченість і книгомудріє, які тісносполучались з його богоугодністю і богобоязністюі сплавлялись з ними у мудрість [9, с. 22]. Він [Єнох]володіє сувiєм, колись отриманим Адамом з рукангела Разієля. У цій книзі були приховані 72 родинаук, які поділялися на 670 символів вищих таїн,15 сотень священних таблиць, до яких не маютьдоступу праведники Піднебесної. У ФленнеріО’Коннор Єнох Емері, звичайно, не може претен-дувати на роль праотця Єноха. Наділивши підліткатаким іменем, авторка, по-перше, частково іронізуєй натякає на людську неміч і безпомічність порів-няно з могутністю і всезнанням праотця, по-друге,вимальовує Єноха з його примітивним містицизмомпредтечею Хейзела Моутса. Як і біблійний праотець,Єнох Емері відчужений від людей, і на цьомунеодноразово наголошується в романі: “Я тут двамісяці. Я нікого не знаю. Люди тут непривітні. В мене– кімната, в якій я також один” (O’Connor, 29)(переклад наш – І.Я.). Самотність Єноха Емерікоріниться у сучасному способі співіснування,людського буття: людина самотня, світ ворожийдо людини (“they ain‘t friendly”).

Єноха Емері письменниця наділяє мудрістю,подібно до біблійного праотця. Ця мудрістьвтілюється в “мудрій крові” (wise blood), яку Єнохуспадкував від батька (подібно до праотця Єноха,який успадкував священне знання від Адама). Цеймотив мудрої крові проходить через весь роман.Передчуття чогось невідомого, впевненість, щощось має трапитися, не залишає Єноха. Вибір такогоімені авторкою для свого героя можна обґрунтуватитакож ідеєю зла, що була висловлена у Книзі Єноха,яка була близькою Фленнері О’Коннор. Концепціягріха, висловлена у цій Книзі, дещо відрізняєтьсявід духу всього Вітхого Завіту, адже Книга Єнохазаперечує первинність Зла й іранську ідею дуаль-ності буття. Не в людині біблійний Єнох бачитьпершопричину гріха. Джерело його він вбачає удуховних силах, які були створені Богом і порушилиЙого закон [12, с. 373]. Саме ангели, що відпаливід Бога і привнесли зло у світ людей, навчилилюдину богоборства.

Символічними є імена й інших персонажів: АсиХокса, ім’я якого може бути перекладене як “хи-жак”, що є втіленням підступності, та його дочкиШабаш Ліллі, яка народилася в день шабашу ві-дьом і згодом стала в чомусь подібною до відьмидля Хейзела Моутса, адже постійно його сварила ідопікала.

Ім’я головного персонажу роману “ЦарствоБоже силою береться” Тарвотера (Tarwater) такожє символічним, адже воно містить у своєму складікорінь “water” (вода), і слово “tar” (“смола”,“дьоготь”). Дьоготь – це матерія безперервногогніву, він символізує агресивну меланхолію [4,с. 122]. А таке поєднання в імені слів “дьоготь”,“смола” та “вода” має на увазі воду темну, важку.

77

Така вода – це вже не субстанція, яку п’ють, цесубстанція, яка сама п’є, вона вбирає тіні. Вона єзапрошенням до смерті, після якої ми зновузнаходим притулок у матеріальній стихії [3, с. 100].Тобто в О’Коннор водна субстанція є смертоносною(в її творах дитину втоплюють або вона самавтоплюється), і це вкотре підкреслюється в іменіперсонажа-вбивці. Американський літературозна-вець А.Дехамел дає таку інтерпретацію іменіТарвотера: він був заплямований першороднимгріхом (was tarred by the brush of original sin) алеочищений водами хрещення (was redeemed by thewaters of baptism) [15, с. 93]. Думається, що в такомухристиянському тлумаченні явно не враховуєтьсяонірія води.

Отже, очевидно те, що письменниця надаєнеабиякого значення імені. По-перше, за виборомімені героя завжди щось приховується, воно єсвоєрідним кодом, який визначає долю його носія.Так, можна виокремити низку персонажів, щонесуть на собі смислове навантаження, наприклад,Хейзел Моутс, Єнох Емері, Лілі Шабаш, Тарвотер,Бішоп (Bishop), Джой Хоупвел (Joy Hopewell), ОбадіаЕліу Паркер (Obadia Elihue), містер Передайз(Mr.Paradise); а з іншого боку, в її прозі існує безлічперсонажів з типовими іменами: міссіс Фокс, міссісМей, міссіс Макінтайр, міссіс Коуп, міссіс Прічард,містер Шіфтлет. По-друге, відбуваються зміна імені,трансформація, смерть-переродження [16, с. 33].Вдається до зміни імені героїня новели “Втіхиродинного вогнища”, перетворюючись із Сари наСтар (Зірку). Томас відмовляється називати її новимім’ям. Його нехтування біблійною практикою зміниімені витлумачується як ознака секуляризації. Дотого ж нове ім’я – Стар – нагадує про епіфанію,осяяння [17, с. 161]. Зменшене ж ім’я самогоТомаса – Томсі (Tomsee) – є іронізуванням над йогоздатністю не бачити багато чого очевидного. А томув творі він іноді порівнюється з нелюдськимиістотами, тваринами – з биком або черепахою.Відсутність віри в нього і прагнення до “добро-чинної” поміркованості контрастує з фанатичноювірою Сари, з її уявленнями про пекло та диявола.

Мотив зміни імені наявний і в оповіданні “Ріка”:малюк змінює ім’я й охрещується під новим іменем.В оповіданні “Прості сільські люди” героїня Джойзмінює своє ім’я на Хулга; а у злодія Вигнанця(“Хорошу людину знайти нелегко”) ім’я взагалівідсутнє, а використовується лише прізвисько Misfit(навіть у попередженнях і новинах про нього впресі); персонаж на ймення Паркер (оповідання“Спина Паркера”) використовує лише прізвище,приховуючи за ініціалами своє ім’я; у творі“Переміщена особа” ім’я поляка Гізака згадуєтьсяне дуже часто, натомість за ним закріпилосяпрізвисько Переміщена Особа, іноді його запершими літерами називають DP (Displaced Person).Власне ім’я повязане тісним містичним зв’язком ізсвоїм носієм, а тому зміна імені може виступати якзміна своєї долі [11, с. 110]. У кожного власногоімені є своя внутрішня форма, етимологія, яку маєтакож і будь-яке слово. Але слово має ще й зна-чення. У імені власного є лише етимологія, а томуостання – надзвичайно важлива для нього. Колидитині дають ім’я, то етимологія ця актуалізується

[там само, с. 110]. Відомо, що називання персо-нажів “промовистими” іменами було поширене вкласицизмі, позитивістська ж естетика реалізмузневажала містичну роль вланих імен. Для культуриХХ ст., у якій панує поетика неоміфологізму,характерним є наділення героїв іменами власнимиу дусі міфологічної свідомості [11, с. 111].

Іронічним іменем винагороджує письменницяшерифа (“Втіхи родинного вогнища”) – Феабразер(Farebrother) – хоча його не можна назвати ані спра-ведливим (fair), ані таким, що сповідує братерство(brotherly) [17, с. 162]. У випадку з містером Парке-ром ім’я приховується за ініціалами, воно невикористовується і не оголошується з причин,неусвідомлюваних самим персонажем, людинапослуговується лише прізвищем Паркер. Після тогояк він витатуював у себе на спині зображенняХриста, Паркер у епізоді сварки з дружиноюдекілька разів називає себе повним іменем. Ім’яйого є досить гучним і промовистим, це ім’я вітхоза-вітного персонажа із книги Іова. Біблійний Еліу бувдосить молодим, але, слухаючи мудрих старців,висловлює думку, що “мудрість не досягаєтьсялише роками, але зусиллям духу і Божественнимосяянням; він також обстоює ідею про рятівну силустраждання: можливо, страждання потрібносприймати не як покарання, а як очищення, якпрояснення внутрішнього зору і загострення внут-рішнього слуху, які необхідні для зцілення лишеБогу відомих таємних недугів людської душі” [12,с. 331]. У книзі Іова говориться: “Стражданням стра-ждальця рятує Він і в утисках відкриває людям слух”(36:15). З О.Е.Паркером відбувається така трансфор-мація: незважаючи на його попереднє “безбожне”життя, озаріння починається для нього разом звидінням палаючого дерева і вимовленням свогоімені, коли він відчуває відродження своєї душі:“Обадіа”, – прошепотів він і тієї ж миті відчув, як крізьнього почало сочитися світло, перетворюючи павутинняйого душі на дивну арабеску кольорів, (райський) саддерев, птахів і тварин (O’Connor, 441).

Таким чином, письменниця вдається до широ-кого вживання імен біблійних персонажів, і середрозмаїття символічних імен впадають в око іменапророків. Більшості католиків добре знайомі проро-ки, що є передтечами Христа. Це пророки на кшталттаких, як у книзі Ісаї чи Даніеля. О’Коннор спрямовуєсвою увагу на менш відомих – на Амоса, Іону, Оба-дію, на тих, які зазнали слави тим, що примусилипобачити, як далеко вони відійшли від того, щовід них вимагав Бог [17, с. 165]. Такі, як Ієремія,були з плоті й крові, а не просто іменами з сувіївчи книжних сторінок. Герої О’Коннор уподібнюютьсядо них своєю подвійною сутністю [17, с. 165].

Усвідомлюючи містичну роль власних імен,Фленнері О’Коннор наділяє персонажів промовис-тими іменами та прізвищами, що дають додатковупоглиблювальну характеристику. Разом із біблій-ними іменами вживається безліч “банальних”,поширених імен типу Паркер, Макінтайр, Прічард,Мей, Фокс. Це в черговий раз підкреслюєпротестанську тезу про “невидиму” й “видиму”церкву Христову, в якій перші стають “обраними”,обтяженими покладеною на них місією, а для другихмилість Божа так і залишиться недосяжною.

78

Література1. Анастасьев Н. А. Массовое сознание и американский писатель / Н. А. Анастасьев // Литература США

ХХ века: Опыт типологического исследования / Н. А. Анастасьев. – М. : Наука, 1978. – С. 109–133.2. Бакусев В. М. “Тайное знание”: архетип и символ / В. М. Бакусев // Литературное обозрение. –

1994. – № 3–4. – С. 14–19.3. Башляр Г. Вода и грезы: Опыт о воображении материи / Г. Башляр ; пер. с франц. – М. : Издательство

гуманитарной литературы, 1998. – 268 с.4. Башляр Г. Земля и грезы воли / Г. Башляр ; пер. с франц. – М. : Издательство гуманитарной

литературы, 2000. – 384 с.5. Гече Г. Библейские истории / Г. Гече. – М. : Политиздат, 1990. – 318 с.6. Горенко О. П. Антропонімічний вимір американського романтизму : монографія / О. П. Горенко. –

К. : ТОВ “ПанТот”, 2008. – 312 с.7. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія : вибрані праці з фольклористики і літературознавства /

М. І. Костомаров. – К. : Либідь, 1994. – 384 с.8. Лосев А. Ф. Страсть к диалектике: Литературные размышления філософа / А. Ф. Лосев. – М. :

Советский писатель, 1990. – 320 с.9. Манн Т. Отрок Енох. (Фрагмент романа “Иосиф и его братья”) / Т. Манн // Иностранная литература. –

1998. – № 5. – С. 219–223.10. Менегетти А. Образ и бессознательное : учебное пособие по интерпретации образов и сновидений /

А.Менегетти ; пер. с итал. – М. : ННФФ “Онтопсихология”, 2000. – 448 с.11. Руднев В. П. Словарь культуры ХХ века: Ключевые понятия и тексты / В. П. Руднев. – М. : Аграф,

1999. – 384 с.12. Синило Г. В. Древние литературы Ближнего Востока и мир ТаНаХа (Ветхого Завета) / Г. В. Синило.

– Минск : Издательский центр “Экономпресс” ; Ассоциация “Обновление гуманитарного образования”,1998. – 471 с.

13. Тугушева М. Гротески Флэннери О’Коннор / М. Тугушева // О’Коннор Ф. Хорошего человеканайти нелегко : рассказы. – М. : Прогресс, 1974. – С. 5–14.

14. Фрейденберг О. М. Поэтика сюжета и жанра: Период античной литературы / О. М. Фрейденберг.– Ленинград : Художественная литература, 1936. – 454 с.

15. Duhamel P. Albert. The Novelist as Prophеt / P. Albert Duhamel // The Added Dimension: The Art andMind of Flannery O’Connor / еd. by Melvin J. Friedman and Lewis A. Lawson. – N.Y. : Fordham University Press,1966. – Р. 88–107.

16. Hyman S. E. Flannery O’Connor / S. E. Hyman. – Minneapolis : University of Minnesota, 1966. – 48 p.17. Quinn M. Bernetta. Flannery O’Connor, a Realist of Distances / M. Bernetta Quinn // The Added Dimension:

The Art and Mind of Flannery O’Connor / еd. by M. J. Friedman and A. L. Lawson. – N.Y. : Fordham UniversityPress, 1966. – P. 157–183.

Джерела ілюстративного матеріалуO’Connor Flannery. Wise Blood. The Violent Bear It Away. Everything That Rises Must Converge / Flannery

O’Connor. – N.Y. : A Signet Classic, 1983. – 460 р.

79


УДК: 811.111’42

МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ІДІОСТИЛЮ М.ДРЕББЛ

Сборик С.П.

У статті вивчається специфіка ідіостилю Маргарет Дреббл. Аналізуються лексичній синтаксичні особливості художніх творів авторки, їх прагматична спрямованість.Ключові слова: антропоцентризм, ідіостиль, прагматична спрямованість,лінгвостилістичні засоби.

В статье рассматривается специфика идиостиля Маргарет Дрэббл.Анализируются лексические и синтаксические особенности художественныхпризведений автора, их прагматическая направленность.Ключевые слова: антропоцентризм, идиостиль, прагматическая направленность,лингвостилистические средства.

The article deals with the specific characteristics of Margaret Drabble’s idiostyle andlexical and syntactical peculiarities of the writer’s novels, their pragmatic orientation.Key words: anthropocentrism, idiostyle, pragmatic orientation, lingvostylistic devices.

Антропоцентризм сучасної лінгвістики сприяєвивченню художніх творів в аспекті ідіостилюписьменника [4, с. 97; 6, с. 47], який інтерпретуєтьсяу термінах сукупності всіх мовних засобів виразностіавтора [7, с. 6].

Стиль письменника розуміють як специфічністьманери мовленнєвої поведінки, особливостівідбору та використання мовних знаків [5, с. 160–165]; сукупність текстів даного автора, абомакротекст ідіостилю [3, с. 25]; вибір особливоїкомунікативної стратегії для повідомлення важливоїінформації [13, с. 37].

Творчість М.Дреббл в англійській літературі маєособливо важливе значення, однак дослідженняіндивідуального стилю письменниці проводяться зточки зору літературознавства. Тому метою даноїстатті є вивчення мовних реалізацій стилю авторки,лінгвостилістичних особливостей художніх творівМ.Дреббл.

Досліджуючи лексичні й синтаксичні характерис-тики романів письменниці, вивчаємо прагматичнуспрямованість художнього тексту, оскільки лінгво-стилістичні показники, які виступають елементамипідвищення експресивності й впливають на читача,затримують його увагу, підсилюють зацікавленістьв інформації. Крім того, вони передбачаютьнаявність оцінювання, оскільки у мовних знакахоб’єктивуються не лише результати членування іпізнання світу, але й прагнення людини охаракте-ризувати позначуване, передати дані про цінностіявища та його сутнісні властивості [12, с. 81].

Це означає, що між номінативними одиницямита їхніми експресивними корелятами встановлю-ються відношення варіативності [9, с. 25]. Вико-

ристання художніх образних прийомів сприяєреалізації в художніх текстах комунікативно-сти-льової установки, пов’язаної з вираженням емоцій-ного ставлення автора до проблем через викорис-тання номінативно-характеризувальних одиниць.Все це має на меті викликати у читача адекватнуемоційну реакцію на основі актуалізації знань, щозберігаються в його пам’яті у формі чуттєвоговідображення [8, с. 176].

В основі художніх прийомів лежить принципвторинної номінації та зіставлення явищ, що даєможливість змінювати оцінні характеристикиденотата. Принцип вторинної номінації реалізуєтьсяу фігурах заміщення [1, с. 368–369].

Навмисне перебільшення (гіпербола) або змен-шення (літота) властивостей веде до гіпертрофо-ваного зображення якості, стану, процесу перебігуподії. Це знаходить своє вираження у використанніне тільки епітетів порожньої якості, але і словоспо-лучень, що закріплюють екстремальний ступінь якостіяк норму [8, с. 176]. Напр.: How slow life was in the past.How it dragged. How heavily those silences fell. A cermoncould last a lifetime, a forty-minute algebra lesson couldeke itself out for centuries […] Hell was on earth, and itwas the common lot, and it was to be endured (PM, 59).

У наведеному уривку низка гіпербол life...dragged; а cermon could last a lifetime; a forty-minutealgebra lesson could eke itself out for centuries; Hellwas on earth вживається авторкою із прагматичноюметою: підкреслити небезпечні характеристикивідсутності руху й діяльності. У результаті такогонегативного оцінювального підсилення виникаєсвоєрідний оцінний стандарт, який засвідчує потребумовної особистості у русі й діяльності.

80

Використовуючи гіперболізовані оцінні кліше,автор/адресат виокремлює ті якості описуваногоявища або людини, на яких він хоче наголосити.Гіперболізовані оцінні кліше створюють комуніка-тивний ефект спланованого перебільшенняхарактеристик явища, події або людини, слугуючистилістичним засобом експресивності, яка надаєвисловлюванню емфатичного характеру [8, с.177].

Літота ґрунтується на використанні негативнихконструкцій з метою створення позитивного ефекту,напр.: England’s not a bad country. It’s just a mean,cold, ugly, divided, tired, clapped-out post-imperial post-industrial slag-heap covered in polystyrene hamburgercartons. It’s not a bad country at all. I love it. And theylaugh – what else can they do? (NC, 308). У зазна-ченому прикладі авторка залучає літоту ‘England’snot a bad country’ – ’Англія – не погана країна’ дляпослаблення негативної характеристики Британії,з одного боку, а з іншого, виражає іронічне став-лення до країни. Крім того, повторення цьогоречення підсилює його логічно-емоційне значення.

Епітети будуються на взаємодії емоційного ілогічного компонентів в атрибутивно вжитому слові,фразі, реченні. Епітети відіграють важливу роль ухудожньому творі, показуючи ставлення автора доописуваних подій, явищ, тощо. Напр.: very goodlooking stupid women, […] disastrously neurotic, self-destructive, hard-drinking, exhibitionist women (RW, 131).У згаданому прикладі використовуються прості йскладні епітети з негативною конотацією дляпідвищення динамізму інформації про руйнівнуповедінку жінок й нездоровий спосіб життя. Вдалодібрані епітети справляють глибоке враження начитача і схиляють його до авторського погляду напотреби фізичного і психологічного здоров’я жінок.

До семантико-стилістичних показників прагма-тичної спрямованості включають різні засоби вто-ринної номінації, а саме: метонімію, перифраз таевфемізми, метафору й антономазію, іронію [11,с. 41].

Стилістична метонімія – виразний засіб сти-лістики, під яким розуміється перенесення власноїназви одного об’єкта на інший [2, с. 155]. Напр.:Світ чоловіків визначається як діловий: A male world,a world of suits and ties and speeches, of meetings andmoney (RW, 23). Зображуючи життєдіяльністьпредставників сильної статі, письменниця залучаєметонімію – ‘світ костюмів, краваток, промов, збо-рів і грошей’, акцентуючи увагу на основнихскладниках їх буття. Таку особливість їх життя можнапояснити рольовою поведінкою чоловіків, аджетрадиційно чоловіки є ефективними і діяльнісними.

Іншим типом семантичних змін, що ведуть доформування вторинних похідних змін, є метафора,напр.: I looked at myself in fascination, thinking howunfair it was, to be born with so little defence, like a softsnail without a shell. Men are all right, they are definedand enclosed, but we in order to live must be open andraw to all comers. What happens otherwise is worse thanwhat happens normally, the embroidery and the childrenand the sagging mind (SB, 28–29).

У цьому фрагменті авторка осмислює буттяжінки за допомогою зооморфного образу, равликабез мушлі, який є незахищеним від сторонніх і маєстраждати через інших: ‘raw to all comers’ – ‘кровото-

чать, знімають шкіру, отримують синці від інших’.Жінкам залишаються сім’я і домашні турботи, якіспричиняють ослаблення розумових здібностей –‘the sagging mind’, що є показником деградаціїособистості. Очевидно, що через цей образ автор-ка хотіла озвучити потребу жінок у безпеці, пізнанній саморозвитку.

Метонімічні та метафоричні переноси створю-ють особливу виразність, образність і як елементипідвищення експресивності впливають на читача,затримують його увагу, посилюють зацікавленістьв інформації. Використовуючи метафори, авторвиражає своє емоційне ставлення до подій, оскіль-ки образ, створений метафорою, апелює до уявичитача [11, с. 41].

Різновидом метафоричного переносу є анто-номазія: використання антропонімів відомих людейу значенні загальновживаних. Використовуючи цейстилістичний прийом, автор не тільки називає су-б’єкт, але й характеризує його, підкреслюючи певніриси характеру або професійні навички людини,наприклад: Where was a voice to speak to her, for her,for England? Where was Cromwell? […] Was the countrydone for, finished off, struggling and twitching in the lastartificially prolonged struggles of old age? (RW, 343).

У даному прикладі, використовуючи антропонімCromwel, ім’я англійського героя-захисника, вико-ристано авторкою, щоб привернути увагу читачадо проблеми занепаду Британії, потреби економіч-ного розвитку.

Іронія базується на одночасній реалізації двохлогічних значень – словникового і контекстного,які знаходяться в опозиції одне до одного. Авторказалучає іронію у наступному прикладі, вказуючи назверхнє ставлення до жінок, які навчені лишепривертати увагу чоловіків, щоб утримати їх: Mostof her education had been devoted to the art of gettingand keeping a man (RW, 119). Іронія у даному прикладінаводить на думку, що авторка переконана впотребі жінок у саморозвитку: підвищувати свійосвітній і інтелектуальний рівень, бути самостій-ними та незалежними.

Стилістично маркованими елементами прагма-тики художнього тексту є тотожні одиниці, до якихвходять порівняння і синоніми; стилістичні одиниціпротиставлення: антитеза та оксюморон; одиницінерівності; каламбур.

Застосовуючи порівняння, автор дає новерозуміння явища, посилюючи експресивність описуподій у художньому тексті, напр.: Brian’s typewriter,an old, heavy, battered manual machine […] It soundslike heavy industry. It sounds like someone drilling theroad (RW, 235).

Щоб уточнити характеристики явища чи події,дати йому якомога глибшу й вичерпну характерис-тику та щоб уникнути повторів, автор використовуєсиноніми: […] the worst of it is that he’s right, I amignorant, I haven’t got any answers, I’m nothing but astupid uneducated woman (MG, 75).

Особливість антитези виявляється в тому, щодля більшої виразності використовуються діамет-рально протилежні поняття, образи та значення,виражені різними мовленнєвими одиницями, напр.:The choice between Konstantin and Miss Porntip, betweenthe light and the dark (GI, 108).

81

Стилістичні функції антитези полягають у конт-растному протиставленні референтів, з одногобоку, з метою затримання уваги читача, а з іншого,щоб надати висловлюванню ритмічності та чіткості.

Повтор лексеми ‘between’ – між – і антитеза‘Konstantin and Miss Porntip’, ‘the light and the dark’вживаються для контрастного зіставлення чоловіківі жінок. Інтереси та стиль життя чоловіків і жінокрізняться значною мірою, вони неначе належатьдо різних біологічних видів і тому їм важкопорозумітися. Жінкам належить світ емоційного, ачоловікам – раціонального.

У результаті використання протилежних зазначенням одиниць з’являється нове смисловепоняття – оксюморон, яке розкриває суперечливіаспекти явища чи двоїстість стану, настрою мовця[10, с. 194], напр.: She had sold for them [for children– C.C.] her own soul, […] the price she had to pay wasthe price of her own living death, her own consciousdying, her own lapsing (NE, 346).

У наведеному прикладі оксюморон living death– жива смерть надає висловлюванню емоційності,виразності, передає суперечність описаної ситуації,коли жінка відмовляється від великого коханнясвого життя задля дітей. Наведене словосполученняхарактеризується семантичною несумісністю своїхкомпонентів, що створює стилістичний ефектвпливу на читача й підкреслює важливість дляавторки потреби бути хорошою матір’ю, мати сім’ю.

Синтактико-стилістичні показники прагматичноїспрямованості мови художніх текстів виявляютьсяу використанні еліпсису, номінативних речень,повтору, відокремлення, інверсії, полісиндетону,парцеляції й градації.

Еліпс полягає в навмисному випущенні одногоабо більше членів речення. Звичайно вінвикористовується для надання додаткової інформа-ції, або задля створення враження поспішності,уривчастості і несподіваності, напр.: No, not a politicalnovel. More a pathological novel. A psychotic novel. Sorryabout that. Іt won’t happen again. Sorry (NC, 194).Характеризуючи власний роман у такий спосіб,авторка вдається до еліпсису, швидко повідом-ляючи уточнювальну інформацію про свій твір.

Виражальним синтаксичним показником прагма-тичності є також номінативні речення, тобто такіодноскладні речення, основою яких є єдинийголовний член, виражений іменником, наприклад:Publicity. Press. The new demons of democracy (NC, 214).

Структура таких речень може бути непоши-реною, напр.: Why on earth had she left him? Pride?Fear? She had been rather afraid of him (RG, 11) абопоширеною за рахунок модифікуючи елементів,здебільшого означення, наприклад: A patient,reasonable, gentle man (RW, 246); Sensible, solid andrespectable, did you say? That archetypal mad man (SB,48). Номінативні речення є лаконічними й одночасноємкими.

Повтор у художній прозі має функцію логічноговиділення ключового слова у реченні. Повторпримушує читача зупинитись і подумати про зна-чення повторюваної одиниці. Він широко вико-ристовується для передачі різних відтінків психо-логічного стану героїв: роздуму, суму, згадки тощо.Напр.: Was it because of Miss Fawcett [Alix’s school-

teacher – C.C.] that she felt compelled to try to lovePaul Whitmore? To make him lovable? To make himlovable? Equal in the eyes of God (NC, 230).

Емфатичні конструкції з дієсловом do вживаютьсядля логічного акцентування повідомлення, значенняінтенсивності дії, напр.: ‘Actually ‘says Liz,’what I dosuffer from is curiosity’ (NC, 75). Дієслово-інтенси-фікатор у згаданому прикладі використовується яквиразовий засіб з метою емоційного посиленняособливої значущості потреби у пізнанні мовноїособистості.

Виражальний засіб інверсія передбачає навмис-не порушення усталеного порядку слів. Інверсіявиконує експресивну функцію, оскільки виділяєсмисловий центр повідомлення – рему. Воназмінює ритм речення, переносячи акценти з однихчленів речення на інші, напр.: At the back of hermind, behind the worries about age and solitude andsex, lay a very real economic fear (MG, 95). У даномуприкладі авторка хоче привернути увагу читача допроблеми відсутності економічної безпеки в країні,що виявляється у базових фізіологічних потребах.

Синтаксичне висунення деавтиматизує сприй-няття читачем тексту за рахунок порушення звичнихсинтаксичних зв’язків у межах речення, спрямову-ючи увагу читача на те, що було сказано раніше, таводночас дозволяє узагальнити прочитане,провокуючи його відповідну реакцію [3, с. 301].

До синтактико-стилістичних показників прагма-тики художніх текстів зараховують також паралелізм,побудований на тотожній будові двох речень чи їхчастин, полісиндетон і риторичні питання, які непередбачають відповіді, а лише посилюютьемоційність повідомлення.

Полісиндетон – це з’єднання слів у реченні задопомогою навмисне повторюваних сполучниківперед кожним словом. Полісиндетон може матироз’єднувальну функцію, виділяючи кожен членречення, а також виражати послідовність у реченні.Цей стилістичний засіб підкреслює рівноправністьі однакову важливість тих синтаксичних елементів,які він з’єднує, як у наступному прикладі: The forceof repetition is terrible, terrible. We assemble strangers atrandom gatherings, we shake off parents and lovers andhusbands and wives and children. We miscegenate andemigrate, we fly to the uttermost parts of the earth, andyet the same face grins at us, the same hand beckonsus. There is no escape (NC, 249).

У наведеному прикладі життя зображуєтьсяциклічним за допомогою низки синтаксичнихстилістичних засобів, як-от послідовний повтор‘terrible, terrible’ – ‘жахлива, жахлива’, що показуєпік емоцій мовця. Полісиндетон має сильнийритмічний ефект і створює враження напруженостій енергійності. Частковий паралелізм посилюєзначущість висловлювання про те, що одні й ті самілюди знаходяться поруч і неможливо від них втекти.

Риторичні питання застосовують для привер-нення уваги читача та посилення прагматичногоаспекту висловлювання. Напр.: Do we really wantto see women making themselves miserable doing men’sjob, jobs that no human being could enjoy doing anyway?(MG, 140). Авторка впевнена, що ніхто не хоче, щобжінки виконували важку фізичну працю, алезавдяки риторичному запитанню ця ідея стає

82

виразнішою і емоційнішою. Крім того, повторлексеми ‘job’ – ‘робота’ уточнює те, що саме такийвид діяльності свідчить про складні умови праці тане може сприяти реалізації жінки як особистості. Алексема з негативною конотацією ‘miserable’ вказуєна низький соціальний статус і втомленістьробітниць.

Відокремлення та вставні речення розміщуютьякийсь член речення окремо для того, щоб надатийому додаткової ваги. Напр.: […] Most of the braindrain goes the other way now, to our ex-colonies (WE,57). За допомогою відокремлення ‘to our ex-colonies’– ‘у наші колишні колонії’ посилюється авторськадумка про те, що країна зупинилася у своємурозвитку, їй бракує прогресу, інтелектуального йіндустріального поступу.

Пареляція полягає в навмисному розділеннієдиної синтаксичної структури на дві або більшеізольовані частини, що відділяються одна від одноїпаузами. У художній прозі їх використання переда-ють спонтанність і невимушеність розмовної мови,напр.: Life sets us unfair puzzles […] Puzzles with piecesmissing. How I used to hate jigsaw puzzles with missingpieces. One got so far, and then could never finish them.Or not properly. Not quite properly (NC, 304). Унаведеному прикладі розглядаючи смисл життя,авторка вдається до низки стилістичних засобів, якот повтор ‘puzzles’ – ‘головоломки’, підкреслюючи,що життя кожної людини містить певні таємниці,які постають у вигляді загадок, парцеляцію ‘or notproperly’ – ‘або неправильно’ й послідовний повтор‘Not quite properly’ уточнюють контекст основноїчастини висловлювання про неможливість з’ясу-вання всіх питань належним чином. Ці лінгвости-лістичні засоби свідчать про потребу мовноїособистості у пізнавальній діяльності.

Паралелізм – це повтор структури декількохпослідовних речень, які однакові або подібні засвоєю структурою, напр.: She had known the city wasthere, she had gone out to dig for it, and she had foundit. But all because of one flash of knowledge (RG, 28).Залучення часткового паралелізму виокремлює

думку про те, що знання є рушійною силою,мотивом для життєдіяльності особистості.

Градація розглядається як різновид ускладненогопаралелізму, коли кожна наступна одиницяважливіша за попередню, напр.: […] pregnancy […]the stirrings of life, the proudly swelling belly, the dramaof birth, the wide eyes, the smiles, the tiny feet andhands, the walks in the park, the lovely noises andgestures, the first steps, the warm embraces, the warmbundle in one’s arms, in one’s bed, the smell of milkand ammonia (MG, 60).

У наведеному прикладі емоційна градація ство-рює яскраву картину позитивних компонентів мате-ринства. Вони полягають у позитивному емоцій-ному стані жінок, якому сприяє народження дитини:поняття, що пов’язані з материнством, містятьпозитивну емоційну оцінку: ‘the stirrings of life’ – ‘рухижиття’, тому що рух розуміється як життя. Вінасоціюється з прогресом, розвитком, просуваннямуперед. У словосполученні ‘the proudly swelling belly’– ‘живіт, який гордовито збільшується’, лексема‘proudly’ має позитивну емоційну оцінку. Слово“драма” у лексичному словосполученні ‘the dramaof life’ – ‘драма життя’ наповнене позитивнимсмислом, тому що є вражаючою, хвилюючоюподією, яка не залишає нікого байдужим. ‘Широковідкриті очі’ – the wide eyes свідчать про позитивніемоції, такі як подив або захоплення. Посмішки єпроявом хорошого настрою, а прогулянкипозитивно впливають на самопочуття людей.Прикметники ‘tiny’ – ‘крихітний’, ‘lovely’ – ‘милий’,‘warm’ – ‘теплий’ є позитивно-оцінними епітетамиу згаданому фрагменті. Названі лексикостилістичніособливості наведеного фрагменту виявляютьавторське ставлення до материнства й вказують нафізіологічну потребу бути матір’ю.

Таким чином, лексичні і синтаксичні показникипрагматичної спрямованості художніх текстівавторки виконують атрактивну функцію і є мовнимихарактеристиками ідіостилю письменниці. Подаль-ше дослідження цього питання спрямоване навиявлення інших особливостей стилю авторки.

Література1. Брандес М. П. Стилистика текста. Теоретический курс / М. П. Брандес. – М. : Прогресс – Традиция ;

ИНФРА, 2004. – 416 с.2. Введение в функциональную англистику / О. В. Александрова, Л. В. Болдырева,

В. В. Яковлева и др. – М. : Изд-во МГУ, 1998. – 232 c.3. Воробьёва О. П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная

и межъязыковая коммуникация) : дисс. … д-ра филол. наук : спец. 10.02.19 / Воробьёва О. П. ; Моск. гос.лингв. ун-т. – М., 1993. – 382 с.

4. Воробьёва О. П. Семантическое пространство художественного текста: интерпретация мира илимир интерпретаций? / О. П. Воробьёва // Категоризация мира: пространство и время : материалы науч.конф. – М. : Диалог-МГУ, 1997. – С. 39–40.

5. Долинин К. А. Стилистика французского языка / К. А. Долинин. – М. : Просвещение, 1987. – 304 с.6. Зозуля М. О. Метафора-персоніфікація в романах У.Голдінга: лінгвокогнітивний аспект : дис. …

канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / Зозуля М. О. – Донецьк, 2011. – 242 с.7. Лисенко Н. В. Метафора і символ у поетичному ідіостилі Тодося Осьмачки : автореф. дис. ... канд.

наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / Лисенко Н. В. – Харків, 2003. – 20 с.8. Семенюк І. С. Лексико-стилістичний і комунікативний ракурси аналізу текстів юридичної тематики /

І. С. Семенюк // Сучасна англомовна публіцистика: лінгвістичний вимір : монографія / А. Е. Левицький,С. І. Потапенко, А. О. Худолій та ін. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – С. 145–196.

83

9. Снитко Е. С. Внутренняя форма номинативных единиц / Е. С. Снитко. – Львов : Світ, 1990. – 215 с.10.Стилистика английского язика / А. Н. Мороховский, О. П. Воробьева, Н. И. Лихошерсти др. – К. :

Выща школа, 1991. – 272 с.11. Худолій А. О. Сучасна американська публіцистика у комунікативно-функціональному висвітленні /

А. О. Худолій // Сучасна англомовна публіцистика: лінгвістичний вимір : монографія / А. Е. Левицький,С. І. Потапенко, А. О. Худолій та ін. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – С. 20–55.

12.Шаповал О. В. Комунікативно-стильові параметри вторинної номінації в газетно-журнальнійпубліцистиці 80–90-х років ХХ століття : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 / Шаповал О. В. –Дніпропетровськ, 2003. – 187 с.

13. Янко Т. Е. Когнитивные стратегии в речи: коммуникативная структура русских интродуктивныхпредложений / Т. Е. Янко // Вопросы языкознания. – 1994. – № 6. – С. 37–59.

Джерела ілюстративного матеріалуGI: Drabble M. Gates of Ivory / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 1992.MG: Drabble M. The Middle Ground / М. Drabble. – L. : Weidenfeld and Nicolson, 1980.NC: Drabble M. A Natural Curiosity / М. Drabble. – New York : Penguin Books, 1990.NE: Drabble M. The Needle’s Eye / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 1977.PM: Drabble M. The Peppered Moth / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 2001.RG: Drabble M. The Realms of Gold / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 1978.RW: Drabble M. The Radiant Way / М. Drabble. – L. : Weidenfeld and Nicolson, 1987.SB: Drabble M. A Summer Bird-Cage / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 1977.WE: Drabble M. The Witch of Exmoor / М. Drabble. – Harmondsworth : Penguin Books, 1997.

84


УДК 811.111’42

ГРАФІЧНІ СПОСОБИ МАРКУВАННЯ ІРОНІЇ (НА МАТЕРІАЛІАНГЛОМОВНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ)

Волощук І.І.

У статті досліджуються особливості вираження іронії за допомогою графічногомаркування у художньому тексті та обґрунтовується використання графічнихзасобів поруч із лексичними у формуванні стилістичного прийому іронії.Ключові слова: іронія, лапки, курсив, капіталізація.

В статье исследуются особенности выражения иронии с помощью графическогомаркирования в художественном тексте и обосновывается использованиеграфических средств наряду с лексическими для формированиястилистического приема иронии.Ключевые слова: ирония, кавычки, курсив, капитализация.

The article focuses on the graphically marked elements in a literary text, which areused to express or intensify irony. Graphical indicators are proved to take part information of irony together with lexical means.Key words: irony, inverted commas, italics, capital letter.

Досліджуючи способи вираження іронії наматеріалі англомовної художньої прози, булопомічено, що у деяких випадках іронічні висловлю-вання мають певну специфіку графічного оформ-лення у тексті, які виділяють їх серед іншихемоційно-оцінних висловлювань. Особливостіграфічних знаків вивчаються у різних студіях [1– 3;5; 6]. Проте досі це питання стосовно іронії унауковій літературі детально не розглядалося, щоми і ставимо за мету нашої статті.

У мові графіка є засобом закріплення і передачіінформації. Ненормативне використання графічнихзасобів у художньому тексті завжди привертаєувагу читача до слова, словосполучення абочастини тексту. Взаємодіючи з лексичнимзначенням, графіка виділеної одиниці приводитьдо актуалізації потенційних можливостей, закладе-них у значенні слова [6]; це виявляється в семан-тичному ускладненні тієї чи іншої одиниці й утво-ренні нових контекстуальних смислів, у тому числічасто іронічних.

У художньому тексті графічні засоби можутьзначним чином впливати на сприйняття адресатомписемного мовлення. Використання в текстіграфічних засобів прагматично обумовлене іспрямоване на досягнення найбільшого комуніка-тивного впливу на адресата, тобто на читача. Будь-яке включення графічних засобів у художнємовлення є поліфункціональним: такі прагматичніфункції, як привернення уваги адресата чивиділення комунікативно значущих елементів

висловлювання, тісно переплітаються з функцієюкомпресії інформації і функцією створенняемоційно-оцінних, естетичних і функціонально-стилістичних конотацій. Взаємодіючи з вербаль-ними засобами, графіка виконує у тексті ще йрізноманітні стилістичні функції.

Графічні засоби можуть передавати функціо-нально-стилістичну інформацію, вони здатні сигна-лізувати про емоційний стан мовця, тобто служитидля вираження його емоційного збудження, не-впевненості, подиву, сумніву, невдоволення, іроніїтощо. Вони розкривають ставлення автора донаписаного і є засобом вираження оцінки, а такожслугують маркером імплікації і підтексту. Збільшу-ючи смислове наповнення й експресивність тексту,графічні стилістичні засоби водночас активізуютьувагу читача, захищають повідомлення від пере-шкод і забезпечують цілеспрямованість сприйняття.Смисл графічно виділених лексичних одиницьреалізується за допомогою контексту, елементомякого виступає саме графічне маркування.

Досить часто з метою конкретизації іронічногоінтонаційного малюнка на письмі за допомогоюграфічного маркування здійснюється реалізаціяіронічного смислу. Найчастіше для вираження іроніїу художньому тексті використовуються такі графічнізасоби, як лапки, курсив та велика літера [3].

Використання лапок носить яскраво вираженийпрагматичний характер, адже таким чином виявля-ється ставлення мовця до повідомлення і свідчитьпро його намір вказати адресату на особливості

85

повідомлення, взятого в лапки. Мовець має змогупевним чином контролювати зміст, намагаючисьдосягти потрібного йому сприйняття, розуміння і,захищаючи повідомлення від хибного тлумаченняадресатом його смислу, звертає увагу читача надодаткові значення, котрі часто виражають іронічнеставлення до повідомлення чи особи. Суто графіч-ний характер лапок особливо яскраво виявляєтьсяу випадках, коли вони передають ті чи інші особли-вості висловлювання, які не отримують вираженнячи не досить чітко виражаються в усному мовленні.Лексичні одиниці, взяті в лапки, у певному сенсізнаходяться під контролем мовця, який, намага-ючись досягти того, щоб його правильно зрозуміли,захищає себе від “перешкод” правильної інтерпре-тації, від неправильного тлумачення адресатомсмислу повідомлення, підкреслює наявність яких-небудь супутніх значень.

Як правило, актуальний смисл графічномаркованої одиниці розкривається самим авторому мовленнєвій ситуації, що приводить до зіткненнядвох смислів і виявлення авторської іронії.

Механізм утворення іронічного смислу можнапредставити за такою схемою: персонаж, точка зоруякого представлена у графічно маркованій одиниці,будучи поінформованим про реальне положенняречей, має комунікативний намір приховати йоговід свого співбесідника, переконати його упротилежному. Лапками автор попереджує читачапро нещирість намірів персонажа і у своємукоментарі викриває його. Таким чином, лапки нарівних правах з лексичними засобами беруть участьу формуванні стилістичного прийому іронії.

У наведеному нижче прикладі автор іронізуєнад ментальними здібностями “великих” людей, учиїх руках перебуває влада:

“In short they were a typical group of what are nowcalled “big” men – men who do “big” things. They werenot “thinkers”. They were men who do not need tothink. So it is naturally most impressive to hear thesemen say that they had never done fractions in theirlives. If big men like them have no use for fractions whatearthly good are fractions anyway?” [12, с. 257]

В описаній автором ситуації зіштовхуються дваспособи сприйняття тієї категорії “сильних” людейцього світу, які вершать “великі” справи і водночасвихваляються своїм невіглаством. Лапки допомага-ють читачеві розпізнати іронічне ставлення самогоавтора до цих “великих мужів” (“big” men) та “вели-ких діянь” (men who do “big” things) і підштовхуютьйого до певних роздумів. Іронія актуалізується затипом “blame-by-praise” (“догана як похвала”).

У деяких випадках для актуалізації іронічногосмислу виникає потреба звернутися навіть довертикального контексту, як, наприклад, у випадкахобігрування цитат. Графічним маркером такої цитаціїє лапки, а також зазвичай вказівка на джерелоцитування. Графічно маркована цитація є важливимзасобом введення “чужого” голосу в авторськуоповідь, сприяє розкриттю авторської іронії. Графіч-но марковане висловлювання, коли маркуваннявиступає як знак належності іншій особі, як правило,першочергово з’являється у прямій мові персонажабез маркування, а вже потім відтворюється у мов-ленні автора як своєрідна цитата. Цей прийом

виділення чужого слова як носія певної емоційноїоцінки, особливого відображення міжособистіснихстосунків дістав назву “цитація”. Для автора бажано,щоб адресат (читач) уловив взаємодію різнихтекстів. Меті виокремлення, графічного відмежу-вання чужого слова якраз і служить графічне мар-кування: лапки і курсив. Цитація не завжди марку-ється лапками, але їх використання полегшуєсприйняття, формалізує цитацію. Сама наявністьлапок підкреслює буквальний смисл цитації. Лапкиж є засобом вираження оцінки, саме вони виража-ють суб’єктивно-оцінну модальність тексту. Томуформалізація цитації робить закладений у ній смислбільш чітким, очевидним і ширшим. Авторськацитація завжди дуже чітко виражає суб’єктивно-оцінну модальність, яка відчувається навіть безмакроконтексту. Цитація так чи інакше є видимимчи прихованим коментарем, який виражаєавторську оцінку того чи іншого явища дійсності.

Випадки авторського цитування зустрічаємо,наприклад, в одному з оповідань Френсіса СкоттаФіцджеральда:

Clark had an “income” – just enough to keep himselfin ease and his car in gasoline – and he had spent thetwo years since he graduated from Georgia Tech in dozinground the lazy streets of his home town, discussing howhe could best invest his capital for an immediate fortune[9, c. 73].

Іронія актуалізується зіставленням значенняіменника “income” і семантичного значення встав-ного речення. Адже “іncome” в розумінні американ-ців – це прибуток, який дозволяє жити розкішно,але ремарка автора дає зрозуміти, що Кларку невистачає тих грошей, які у нього є, отже, він невважає гідним своє фінансове становище. Взятіокремо головне і вставне речення не є самі пособі іронічними. Іронія виникає внаслідок синтезуїх значень, ситуації, створеної автором, авторськогоставлення до зображуваного. Графічним індикато-ром іронії є лапки.

Як бачимо, стилістична функція маркованихлапками одиниць базується на взаємодії прямогословникового значення даних одиниць і справж-нього смислу, котрий випливає із ситуації, в якійпро цей смисл сигналізують лапки, і полягає у фор-муванні іронічного емоційно-оцінного смислу.

Мета привернення уваги читача лежить і воснові будь-якого курсивного написання, оскількиним виділяються слова, вирази, які представляютьнайбільшу значущість для адресанта, завдяки чомуздійснюється поділ висловлювання на елементи заступенем їх вагомості, чим досягається ієрархіясмислів.

Основною властивістю курсиву вважаєтьсявідображення інтонації логічного та емфатичногонаголосів і в створенні емоційної акцентуаціїскладових одиниць висловлювання [5]. Курсив, якийвідображає емфатичну інтонацію, може виділятиціле висловлювання, надаючи йому загальногоіронічного емоційно-оцінного забарвлення. Курсиввиконує функцію смислового розмежування еле-ментів висловлювання і частин тексту, використо-вується як показник композиційного поділу тексту іє засобом вираження оцінки. Як і лапки, курсивможе використовуватися як маркер цитації для

86

виділення “чужого слова” у мовленні автора чиперсонажа. За допомогою графічного маркуваннядосягається ефект відчуження слова, яке є знакоміншої позиції, іншого світогляду. Як показав аналізілюстративного матеріалу, курсивом чи лапкамичасто виділяються словосполучення з оціннимисловами good, nice, pretty, little, precious, great, lovely,beautiful, marvelous, а це пояснюється тим, що самевони виражають авторську суб’єктивно-оціннумодальність.

Звернемося до такого прикладу:“I think the Bennet girls have an uncle who is a

lawyer in Meryton”.“Yes, and they have another who owns shops in

Cheapside! Such a nice part of London!” Both sisterslaughed.

“If they had enough uncles to fill Cheapside” – criedBingley, “it wouldn’t make them less charming!” [7,c. 26].

Із самої назви району Лондона “Cheapside”(“дешева сторона”) зрозуміло, що район не доситьпрестижний для таких багатіїв, як місіс Герст. Задопомогою курсивного виділення слова “nice”, щовідображається на інтонаційному малюнку під часчитання тексту вголос чи у внутрішньому мовленні,автор підкреслює бажання місіс Герст поіронізуватинад походженням сестер Беннет. З контексту читачсприймає очікуваний автором прагматичний ефект– осуд пихатості і невігластва самої місіс Герст.

Непоодинокими є випадки курсивного виділенняне цілого слова, а тільки його афіксальної частини.Ось, наприклад, Рейчел спілкується з психіатромреабілітаційного центру з приводу наркотичноїзалежності:

“He asked me about the drugs I took and I tried tobe truthful. Well, truthfulish. Strangely, the amount andvariety of drugs I took sounded far worse when describedout of context, so I toned it down a lot” [11, c. 64].

Виділений курсивом суфікс -ish зобов’язуєчитача до іронічного прочитання висловлювання івидає неповноту й нещирість зізнань дівчини навітьсобі самій у тому, що вона наркоманка.

В іронічно маркованих інгерентно-прагматичнихатрибутивних словосполученнях широко розпов-сюдженим засобом є також капіталізація. Графічневиділення слова за допомогою великої літери вхудожній мові є ознакою його семантичногонавантаження, що виражається в спеціалізації,конкретизації його значень, у передачі оцінної йемоційної конотації, в розмежуванні лексико-се-маничних варіантів багатозначного слова, причомувелика літера маркує, як зазначають [4], більшвузьке значення – гіпонім. Графічне маркуваннявеликою літерою слова не завжди супроводжуєтьсяпозитивною оцінкою, під впливом певних контексту-альних умов у виділених таким чином лексичниходиницях може актуалізуватися негативна емоційнаоцінка. Зіставлення початкової позитивної оцінки зоказіональною негативною, набутою в контексті,приводить до появи іронії.

Логічно припустити, що виокремлення великоюлітерою обумовлено зовсім не нейтральним став-ленням мовця до відповідної частини висловлю-вання. Особливу інтерпретацію адресантом значен-ня одиниці може отримати будь-яке слово, а

характер семантичного ускладнення залежить відособливостей семантики слова і контекстуальнихумов, адже, як згадувалося вище, саме контекстбезпосередньо впливає на процес актуалізаціїграфічно маркованих одиниць. Контекст забезпечуєдовершений акт комунікації і служить для форму-вання смислу висловлювання.

За допомогою великої літери у контексті можебути досягнена компресія інформації, а такожпідсилена експресивність повідомлення чи здій-снена реалізація іронічного смислу. Виділені такимчином лексичні одиниці позначають одиничнийпредмет чи явище і тим самим зближуються звласними назвами, але не досягають їхнього статусу,зберігаючи свою понятійність.

Тема наведеного нижче фейлетону – відмиван-ня нелегально зароблених на торговлі наркотикамигрошей. Можна пересвідчитись, уже сам заголовокзаряджений великим оцінно-іронічним потенціа-лом. Епітети “good” і “clean” (вони близькі зазначенням до “not involved with drugs”) визначають“drug cash”. Для читача очевидною є абсурдністьуже самого заголовка через протилежністьлексичних значень його складових частин:

Good, Clean Drug CashThe dope war continues. Just the other day I saw a

whole bunch of bankers on television who wereaccused of laundering millions and millions of dollarsin narcotics’ payments.

<…> alas, all the bankers pleabargained. The JusticeDepartment’s deal was that there would be no fine andlittle jail, particularly if the bankers agreed to testify againstNoriega [8, c. 78].

Заголовок – це авторська фраза, а оскількифейлетон відображає протилежні погляди, віннабуває іронічного відтінку. Сам заголовок передаєрізко негативну оцінку, розвінчуючи лицемірствобанкірів. Тому, дійшовши до виділеного великимилітерами “The Justice Department” (ДепартаментСправедливості), читач іронічно сприймає судовусистему і правосуддя, чому найбільшою міроюсприяє і сам контекст.

У непоодиноких випадках автор користуєтьсятаким продуктивним графічним засобом марку-вання іронічного смислу, як виділення цілого слова,словосполучення чи навіть речення великимилітерами:

“And the bill will be sent to the, er, CLOISTERS?”she asked with pretend discretion. All the people in thewaiting-room jerked awake with sudden interest.

“Yes,” I mumbled. Although I felt like saying, “Couldyou make that a bit louder. I don’t think people inWaterford quite heard it” [11, c. 333].

Вимовляючи назву реабілітаційного центру длялюдей, залежних від алкоголю та наркотиків“CLOISTERS”, медсестра стоматологічної клініки нібизумисне інтонаційно виділяє його, намагаючи пока-зати своє негативне ставлення до Рейчел, пацієнт-ки, чим викликає її внутрішню іронічну ремарку-реакцію “Could you make that a bit louder. I don’tthink people in Waterford quite heard it” (невже неможна ще голосніше оголосити залежність Рейчелвід наркотиків, викликаючи осуд з боку присутніх“здорових” людей?). У тексті автор передає інтона-

87

цію медсестри, використовуючи виділення великоюлітерою кожного звука у назві центру “CLOISTERS”.

Зрада найближчої подруги є темою розмовиРейчел і Бріджит, колишніх подруг:

“I thought it might be a good thing if we saw eachother,” she attempted awkwardly. ...

“So you thought, did you?” “And tell me, Brigit, whywould I want to see the likes of you?” “You needn’tcrawl in here, expecting me to forgive you, so-calledFRIEND!” [11, c. 593].

Виділене великими літерами позитивно-оціннеслово ”FRIEND” набуває протилежного негативногозначення – “enemy” (класичний випадок дії механізму“blame-by-praise” (“догана як похвала”)).

Відтак, численні факти свідчать, що функції при-вернення уваги адресата, виділення комунікативно-значимих елементів мовлення, компресії інформаціїхарактеризують усю стилістично навантажену гра-фіку. Як показує ілюстративний матеріал, найпро-дуктивнішими засобами маркування іронічногосмислу в англомовному художньому тексті є великалітера, лапки та курсив. Вони є особливими еле-ментами контексту і служать сигналом, за допомо-гою якого виділяється ядро контексту. Специфікакурсиву – позначати логічний наголос. Курсивзначно тісніше, ніж лапки чи велика літера,пов’язаний з інтонаційною сферою висловлювання.Велика літера виділяє, як правило, слова; курсив і

лапки можуть маркувати як цілі висловлювання, такі їхні частини. Використання курсиву і лапок носитьяк нормативний, так і факультативний характер.Факультативне їхнє вживання прагматичнообумовлене і виражає ставлення мовця доповідомлюваного, свідчить про його прагненнявказати адресату на особливість повідомлення.

Графічне маркування слугує сигналом семантич-ного ускладнення виділених одиниць і є носіємдопоміжної інформації. Іронічний смисл графічномаркованих одиниць обумовлений контрастом, щовиникає між кліше і контекстом, у який вони вво-дяться, або ж ширшим контекстом. Додаткові смис-ли, набуті виділеними словами, обумовленіконтекстом і комунікативними намірами мовця,оскільки без зв’язку з вербальним рівнем графічнаформа не має власної значущості. У тексті графікавиступає стилістично маркованим прийомом, щосприяє реалізації прагматичної настанови, виявляєставлення мовця до вжитих ним мовних засобів.За допомогою графічного маркера іронічностічитач легко розпізнає замисел автора художньоготвору і декодує істинний смисл повідомленнямовленнєвого контексту.

Вважаємо, що питання, порушені в проведе-ному дослідженні, можуть бути предметом окре-мого вивчення за умови розширення обсягу мов-ного матеріалу в художньому тексті різних жанрів.

Література1. Анохіна Т. О. Семантизація категорії мовчання в англомовному художньому дискурсі : монографія /

Т. О. Анохіна. – Вінниця : Нова книга, 2008. – 160 с.2. Крючков Г. Г. Універсальність французької графіки / Г. Г. Крючков // “Мовні і концептуальні картини

світу” : зб. наук. пр. – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2001. – С. 199–202.

3. Лапинская И. П. Графика как открытый уровень языка / И. П. Лапинская, Е. А. Мацнева // Язык,коммуникация и социальная среда.– Воронеж : ВГТУ, 2002. – Вып. 2. – С. 160–163.

4. Михайловская В. Н. Графическое маркирование как признак семантически осложненного слова вхудожественной речи / В. Н. Михайловская, В. И. Чепурных // Семантика слова и предложения : сб. науч.трудов. – Л. : Лен. гос. пед. ин-т им. А. И. Герцена, 1985. – С. 119–126.

5. Петровский Н. В. Стилистическая графика англо-американской прозы ХІХ–ХХ вв. : автореф. дисс. …канд. филол. наук : спец. 10.02.04 / Петровский Н. В. – К., 1981. – 23 с.

6. Чепурных В. И. Значение и стилистические функции графически выделенных лексических единиц :автореф. дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 / Чепурных В. И. – Л., 1986. – 19 с.

Джерела ілюстративного матеріалу7. Austen J. Pride and Prejudice / J. Austen. – Ware : Wordsworth, 1992. – 376 p.8. Buchwald A. How Much is that in Dollars? / A. Buchwald // Книга для чтения на англ. яз. – М. :

Воениздат, 1971. – 248 с.9. Fitzgerald F. S. The Ice Palace / F. S. Fitzgerald // Fitzgerald F.S. Selected Short Stories. – Moscow :

Progress Publishers, 1979. – P. 72–96.10.Hughes L. Sometimes I Wonder / L. Hughes // The Book of American Humor. 20th Century / ред.

К. Н. Атарова. – Moscow : Raduga Publishers, 1984. – P. 276–280.11.Keyes M. Rachel’s Holidays / M. Keyes. – London : Penguin Books, 1997. – 627 p.12.Leacock S. How We Kept Mother’s Day / S. Leacock // Selected Stories. – London : Faber and Faber,

1965. – 311 p.

88


УДК 811.111’42

LITERARY AND CINEMATIC DIALOGUES: LEXICALDIFFERENCES

Mokhyr V.V.

Стаття висвітлює лексичні трансформації літературного діалогу в кінематогра-фічний під час екранізації детективних романів А.Крісті: історичне синонімічнеперефразування, акціональне, перефразування ставлення, емотивне таперспективізаційне.Ключові слова: літературний діалог, кінематографічний діалог, лексичнатрансформація, перефразування, перспективізація.

Статья посвящена трансформации литературного диалога в кинематогра-фический во время экранизации детективных романов А.Кристи: историческоесинонимическое перефразирование, акциональное, перефразированиеотношения, эмотивное и перспективизационное.Ключевые слова: литературный диалог, кинематографический диалог.лексическая трансформация, перефразирование, перспективизация.

The article deals with the transformations of literary dialogue into cinematic in thescreen versions of detective novels by A.Christie. They include historical synonymic,actional, attitudinal, emotional, perspective-taking rephrase.Key words: literary dialogue, cinematic dialogue, lexical transformation. rephrase,perspective-taking.

The nature of dialogue is usually studied regardlessof media peculiarities of utterances which is the mainconcern of our research which presupposes thecomparison of literary and cinematic dialogues.

The word ‘dialogue’ derives from the Greek dialogos,a composite of logos, ‘the word’, and dia meaning‘through’. Hence, “the picture or image that thisderivation suggests is of a stream of meaning flowingamong and through us and between us” [1, p. 6].Consequently, dialogue is speech across, between orthrough two people. It entails a particular kind ofrelationship and interaction. In this sense it is not somuch a specific communicative form of question andanswer, ‘but at heart a kind of social relation that engagesits participants’ [2, p. 19].

Literary dialogue consists of utterances producedby characters in a short story or novel as well as by acharacter speaking to himself or herself. A fiction writeruses dialogue to reveal the personality of a character,create conflict, and advance a narrative [3]. Film dialogueis all about compression and economy. This, however,does not mean short lines for the sake of short lines.Rather, there are significant reasons for preferringcompact dialogue. One of them is the desire to soundmore ‘conversational’ as opposed to ‘bookish’. After all,compared to writing, people tend to use shorter

sentences as well as choose other words when theytalk [4, p. 72].

Literary and cinematic dialogues overlap during filmadaptation. The material for the investigation is AgathaChristie’s novels The Mysterious Affair at Styles [9] andSad Cypress [8] and their screen versions. It is onlynatural that before being acted out on the screen theoriginal dialogue undergoes transformations: lexical,grammatical, textual and conversational.

The key question to be examined in the study isthe lexical changes which are most numerous incomparison to others. The lexical level transformationsare mostly based on rephrase, i.e. saying something inother words, which is most common throughout thewhole material under study.

They lexical level transformations include thefollowing types of rephrase: historical synonymic, actional,attitudinal, emotional, perspective-taking.

Historical synonymic rephrase consists inreplacing an obsolete word by a modern one to updatethe language of A.Christie’s novels written more thanhalf a century ago. This kind of rephrase concerns thechanges in naming objects, their perception and thevalue of money.

Historical synonymic rephrase concerning the namesof objects is demonstrated by the substitution of the

89

noun bag for case. In the novel Nurse Hopkins cannotfind a morphine tube and says to Nurse O’Brien: Theonly place I’ve laid my case down was here in this hall,and nobody here would pinch anything! [8, p. 72].However, in the film the talk between Nurse O’Brienand Nurse Hopkins runs: H: The only place I’ve put mybag down was out there in the corridor. – B: Why don’tyou look again, dear? Nobody here would take it.

When we talk about a case we normally think abouta rigid container, often used professionally – a briefcase,a medical case etc. The latter – a medical case – ismeant here, since nurses usually have it. A bag evokesa picture of a flexible container, more of a personalthing in comparison with a case. It’s like a woman’spurse, but large in size. The author’s narration explainswhat kind of case/bag it was: Nurse Hopkins, her facerather red, was hunting through the little attache-casethat she had laid down in the hall the preceding evening[8, p. 71–72]. In the film it also looks more like a case,but the word used there is bag which is simpler andmore common than case.

Historical synonymic rephrase concerning a changein the perception of objects is represented by theopposition of the nouns wood in the book (Roddy: Ithappened when I saw her - that first day - in the wood... just her face - it - it’s turned everything upside down[8, p. 79–80]) and garden in the film (Roddy: Somethinghappened when I arrived here, when we were at thegarden, I don’t know what).

According to the dialogues, the space described inthe book is bigger and more wooded, while in the filmit’s an ordinary garden of flowers. But the comparisonof the scenes in the book and in the film reveals that onthe screen the place is really a garden with trees, highbushes, some with flowers (namely, roses which play avital role in the solution of the crime). Besides, in thefilm we see a gardener taking care of the plants. Wealso find a proof that this is a garden in the novel: “Roddyhad wandered into the garden. He had crossed the broadsweep of lawn and along a paved walk and had thenentered the walled kitchen-garden. It was well-keptand well-stocked” [8, p. 48]. At the time the novel waswritten garden and wood were synonymic, but at presentwood is associated with wild space since it refers to anarea of trees, smaller than a forest [7, p.1694] whilegarden is a piece of land next to or around your housewhere you can grow flowers, fruit, vegetables, etc.,usually with an area of grass called a lawn [7, p. 614].Therefore, garden in the film sounds much more familiarto the modern audience.

Historical synonymic rephrase concerning moneyvalue is found in the use of the word combination twothousand pounds in the novel (As soon as probate isgranted, I am arranging that two thousand pounds shouldbe made over to you - that sum to be yours to do withabsolutely as you please [8, p. 88]) and the phrase 7000pounds in the film (I’m arranging, as soon as the probationis granted, to advance you 7000 pounds, that sum to beyours, to do absolutely as you please).

The difference is explained by the rate of inflation.The novel Sad Cypress was written in 1940, while thefilm was shot in 2003. Evidently, money has muchchanged in value within this period and 2000 poundsmay appear a very little sum for modern audience.

Actional synonymic rephrase consists in thedescription of one and the same action by differentverbs. The same action is described by the wordcombination laid the case/bag in the novel, but by theverb put in the film. The difference is explained by thedictionaries: to put means to move sth into a particularplace or position [7, p. 836], while to lay is to put sb/sthin a particular position, especially when it is done gentlyor carefully [7, p. 1182]. Thus, we can claim that NurseHopkins was more careful when placing her case/bagin the original text, than in the film since the manner ofacting is perceived by the viewer.

Attitudinal synonymic rephrase takes place whenthe original word and its transformed variant expressquite different attitudes to the action described, e.g.pinch which means to steal sth, especially sth small andnot very valuable [7, p. 1100] and take which impliescarrying or moving sth from one place to another [7,p. 1506]. Hence, in the book the word pinch implies amore negative attitude to the performed action since itmeans that somebody has stolen the morphine tube(The only place I’ve laid my case down was here in thishall, and nobody here would pinch anything! [8, p. 72]),while in the film it’s more neutral since somebody mayhave simply taken the tube, which implies it might havebeen accidental: Nobody here would take it.

In the case of emotional synonymic rephrase aword in the book is replaced by its synonym which ismore or less emphatic, for example, glad, consideredmore colloquial, is replaced by pleased with a moreformal shade. It determines their use in the book (I’mvery glad, Elinor, about you and Roddy [8, p. 41]) and inthe film (And I am so pleased that you and Roddy aretogether). Here feeling pleased suggests that you havejudged sb/sth and approve of them while feeling gladis more about feeling grateful for sth. You cannot beglad with sb though [7, p. 630]. Consequently, in thebook, Aunt Laura’s glad means that she’s grateful to herniece and nephew that they are together but in thefilm pleased implies that she only approves of theircouple.

Perspective-taking synonymic rephrase isreflected in different description of the spatialrelationships in the book and in the film with the helpof deictic units and nouns.

The change in the deictic perspective-taking isrepresented by the opposition between the wordcombinations here in the hall – out there in the corridor.Their use is explained by differences in the layout ofthe building in the book and in the film. In the novelthe room in question is wide and spacious, while in thefilm we can see that it is narrow like a corridor. Moreover,the spatial deictic unit here provides us with theinformation that in the novel the characters are talkingright in the hall, while in the film they are in the roomnext to the corridor. The former is clear due to thedeictic unit here and the latter is indicated by there. Insuch a way, different layout causes different direction ofaction.

The change in the nominal perspective-taking isreflected by the nouns sanatorium and home in theconversation between Doctor Lord and Elinor. What wesee is that the place Elinor is heading for after prison isdifferent in the two dialogues. In the novel she is going

90

to a sanatorium (E: I – I want to go somewhere quiet –where there won’t be any faces. – Dr: That’s allarranged. You’re going to a sanatorium. Quiet place.Lovely gardens. No one will bother you – or get at you.– E: Yes – that’s what I want [8, p. 319–320]), whilein the film she’s coming back home: Dr: May I take youhome? – E: Yes.

The place, the main heroine is going to, especiallyat the end of the story, is rather important. The viewersshouldn’t be misled by inaccuracy, they should get factsas close to the original as possible. However, in thiscase such a change is reasonable, since home is usuallyassociated with final destination, which logically pointsat the end of а story. In the book the word sanatoriumimplies the possibility of continuation.

Toponymic perspective-taking consists in changingthe original place name for a different one in the screenversion, namely the names of cities, towns, villages. Wefind Tadminster in the dialogue between Hastings andJohn: She works in the Red Cross Hospital at Tadminster,seven miles away [9, p. 6]. It is changed for Lansbury inthe film: She works in the same hospital as Lawrence, inLansbury. The reason for changing Tadminster intoLansbury remains unclear till we identify the real locationof both places on the map. The events take place atStyles Court, which is a large country estate near thefictitious village of Styles St. Mary, in the county of Essex,just east of London [6, p. 15]. We have searched forTadminster in that region (seven miles away) on theInternet, on the maps etc, and we have found none.With this in mind, we come to the conclusion that theplace was made up, as well as Styles. As for Lansbury, itis a village near London, England. It is in the east part ofLondon [5]. Hence, in the film we have a real toponymicname in order not to confuse the audience and to makethe message more plausible, since cinematic dialoguetends to be more realistic than the literary one.

Historical perspective-taking is reflected in changingan old-fashioned noun denoting a room, namely boudoirfor a modern one – study. The noun boudoir means awoman’s small private room or bedroom [7, p. 164].Study is a room, especially in sb’s home used forreading and writing [7, p. 1470]. To illustrate, the Judgein the original says: – Yes. I understand, that you weresitting reading on the bench just outside the long windowof the boudoir [9, p. 70–71]. However, the screen variantruns: – Yes. I understand you were sitting reading onthe bench outside the open window of the study. Takinginto account, that the film shows the room in questionas a study where the heroine dealt with letters etc., theword replacement took place, firstly, because of differentways the space is depicted and, secondly, for the reasonof boudoir being rather out-of-date.

Mental perspective-taking change consists inreplacing a word denoting mental perception in theoriginal with its close synonym in the screen version.This transformation is subdivided into verbal, performedby a verb, and nominal, carried out by a noun.

The verbal perspective-taking alteration is reflectedby changing the verb understand into think in theconversation between Roderick and Elinor: – Iunderstood that was the idea. Of course, Elinor, if you’veother ideas now … [8, p. 78]. The same utterance soundslike this in the film: – I thought that was the idea, ofcourse if you have other plans, now… The dictionary

suggests that understand implies knowing or realizingthe meaning of words, a language, what sb says, etc.,whereas think means having a particular idea or opinionabout sth/sb; believing sth etc. [7, p. 1606, 1537]. Hence,in the novel Roderick simply understood the meaningof Elinor’s words, while in the film he believed whatshe said and what’s more, had his own opinion on thismatter and as a result he seems more active in the film,which makes him more interesting for the viewer.

Nominal mental perspective change is reflected inthe replacement of the noun ideas in if you’ve otherideas now … [8, p. 78] by plans in the cinematicequivalent if you have other plans, now... . The reasonfor the transformation lies in the meaning of the wordsand the frequency of their use in Agatha Christie’s epochand modern language. Idea implies a plan, thought orsuggestion, especially about what to do in a particularsituation; plan is something that you intend to do orachieve [7, p. 738, 1107]. Consequently, in the originalRoderick wanted Elinor to suggest what they should donext, while in the film he was interested in how sheimagined her future. Hence, the film reveals thatRoderick isn’t sure of their common future, they aremore likely to choose separate ways, which makes theviewer worried for them and this, in its turn, enhancesthe audience’s involvement and interest.

Intentional rephrase means that in the novel a verbindicates an accomplished action, while in the film itimplies only an intended act. For example, according tothe book the victim in question – Mary Gerrard – wasmurdered, i.e. the action was completed and Elinor couldbe accused of the murder: Will you ask me – again – didI kill Mary Gerrard? [8, p. 242]. Conversely, from the screenwe hear about the intended murder: You might as wellask me then: did I intend to kill Mary Gerrard.

In the film we understand that Poirot believes inElinor’s innocence, but he isn’t sure of her intentionsand desires. In such a way, the film variant of the lineshows a more confidential relationship between thecharacters, since the closer ties they establish in thefilm, the more active and interesting they appear to theviewer.

Rephrase of answers implicates that an answer to aquestion in the film differs from that in the novel. Forexample, particle no from the dialogue in the novel(– As for Evie — you remember Evie? – No [9, p. 5])was replaced by the proper name Evie in the film witha questioning tone (– You remember Evie? – Evie?).While the answer in the original is categorically negative,in the film it sounds hesitant as if the character weretrying to recall the name and that’s why automaticallyrepeated it. This feature is typical of oral communication,for we normally repeat the word we don’t understandor can’t remember trying to trigger the memory.

Anthroponymic rephrase is found when the lastname of a person from the novel is replaced with thefirst one in the film. For instance, Cynthia and Mary arenot on friendly terms. In the novel the girl considersMrs. Cavendish to occupy a higher social position whichis reflected in the use of her surname which indicatessome distance between them: Mrs. Cavendish does.She hates me [9, p. 109–110]. In the film the girl putsMary on the same level with herself, which is reflectedin the use of the first name depicting the conflict in amilder way: Well, Mary does. She hates me.

91

Foreign words insertion underscores foreign originof a character. The only foreign word in the originaldialogue is mon ami (French “my friend”), which isfrequently repeated by Poirot throughout the wholestory: – There is nothing more to be done here, I think,unless – The fire burns– and it destroys. But by chance– there might be – let us see! The forceps, Hastings!There, mon ami! What do you think of that? (…) –Exactly. – You are not surprised? – No, I expected it [9,p. 34–35]. In the film, though, three more French itemsare used in the emotional function: alors “so”, voila “hereit is, found” and exactement “exactly”: – Alors, there isnothing more to do here, I think. Unless… a bedroom firein midsummer, Hastings? The fire warms, but it alsodestroys. There might be... Ah! Voila! What do you thinkof that, mon ami? (…) – Exactement. Just as I expected.Therefore, the screen dialogue sounds moreexpressive, i.e. more natural. In fact, it is an imitation ofreal dialogue: when a foreigner is excited, stressed orsurprised, he is likely to utter native words, since theycome to his mind faster than those of a foreign language.

Contrastive rephrase implies a change of the originalverb by a new one giving a sentence a contrastive

shade. Specifically, the substitution of the verb warm(The fire warms, but it also destroys) for burn (The fireburns – and it destroys [9, p. 34–35]) changes themeaning of the utterance. The novel means that firedestroys something while in the film the utteranceacquires a new shade of meaning due to the verb warm– the fire is seen as more positive. In such a way, theviewer’s attention is drawn to the fire and its ability todestroy so the audience could anticipate a newinteresting finding of Poirot’s.

To sum up, this study has highlighted a number ofdialogical transformations occurring at the lexical level:historical; actional; attitudinal; emotional; perspective-taking. The latter is subdivided into deictic, nominal,toponymic, historical; mental perspective-taking change;intentional; question-answer; anthroponymic; foreignword insertion; contrastive.

This study has contributed to the investigation ofdialogue organization in fiction and cinematography. Thefindings may become the basis for future studies in thisfield. One possible issue could be to examine dialoguestructure in other media. Genre peculiarities of dialoguewould be another interesting area of research.

Bibliography1. Bohm D. On Dialogue / D. Bohm, L. Nichols (ed.). – London ; NY : Routledge, 1996. – 120 p.2. Burbules N. C. Dialogue in Teaching: Theory and Practice / N. C. Burbules. – NY : Teachers College Press,

1993. – 185 p.3. Hood 2010, Writing Fiction: Dialogue, e-ref. – http://davehood59.wordpress.com/2010/02/12/writing-

fiction-dialogue/.4. Oliver M. Write and sell your novel: The beginner’s guide to writing for publication / M. Oliver. – Oxford :

How To Books Ltd, 2003. – 208 p.5. True Knowledge, e-ref.: http://www.trueknowledge.com/q/where_is_lansbury,_england_located.6. Zemboy J. The Detective Novels of Agatha Christie: A Reader’s Guide / J. Zemboy. – Jefferson : McFarland

& Company, 2008. – 442 p.

Reference literature7. Oxford Advanced Learner’s Dictionary. – Oxford University Press, 2005.

Illustration literature8. Christie A. Sad Cypress / A. Christie. – L. : HarperCollins, 2001, ©1940. – 336 p.9. Christie A. The Mysterious Affair at Styles / A. Christie. – L. : Penguin Books, 1920. – 296 p.

92


УДК 811.11’42

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОГНІТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КІНОДІАЛОЗІ(НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО ТЕЛЕСЕРІАЛУ“МИСЛИТИ ЯК ЗЛОЧИНЕЦЬ”)

Бондаренко Я.О.

У статті розглядається вербалізація когнітивної діяльності мовної особистості вдіалогах телесеріалу “Мислити як злочинець”. Визначаються комунікативно-прагматичні параметри актуалізації когнітивної діяльності в дискурсі.Аналізуються дискурсивні маркери когнітивної діяльності мовної особистості.Ключові слова: когнітивна діяльність, мовна особистість, кінотексти, вербалізація,дискурсивні маркери когнітивної діяльності.

В статье рассматривается вербализация когнитивной деятельности языковойличности в диалогах телесериала “Мыслить как преступник”. Определяютсякоммуникативно-прагматические параметры актуализации когнитивнойдеятельности в дискурсе. Анализируются дискурсивные маркеры когнитивнойдеятельности языковой личности.Ключевые слова: когнитивная деятельность, языковая личность, кинотексты,вербализация, дискурсивные маркеры когнитивной деятельности.

The article deals with the verbalization of language personality’s cognitive activity indialogues of TV series “Criminal Minds”. The paper determines communicative andpragmatic parameters of cognitive activity discourse actualization as well as analyses.The discursive markers of language personality’s cognitive activity.Key words: cognitive activity, language personality, movie texts, verbalization, discursivemarkers of cognitive activity.

Бурхливий розвиток когнітивної лінгвістики якв Україні, так і за її межами призвів до суттєвогорозширення спектру мовознавчих розвідок.Когнітивна лінгвістика розглядає мову в першучергу як засіб концептуалізації та категоризаціїдійсності, а тексти – як контейнери інформації [1;3; 6]. Суб’єктом процесів концептуалізації та кате-горизації і одночасно продуцентом текстів є мовнаособистість з її когнітивним стилем і концептуаль-ною картиною світу, які вербалізуються в дискурсі.

Аналіз численних когнітивно зорієнтованихдосліджень показує, що більшість із них сфокусо-вані на вербалізованій у тексті та дискурсііндивідуальній концептуальній системі (див., напр.,[1; 5]), яка є результатом когнітивної діяльностімовної особистості. Цікавим і оригінальнимдослідженням мовної особистості є докторськадисертація С.І.Потапенка, присвячена вивченнюреалізації системи орієнтації мовної особистості вмедіадискурсі [6]. Водночас малодослідженимзалишається сам процес вербалізації когнітивноїдіяльності мовної особистості в дискурсі. У цьомуракурсі особливий інтерес для дослідника пред-

ставляють кінотексти, сюжет яких розгортаєтьсянавколо когнітивних процесів героїв, часто відобра-жених у заголовках. До таких текстів, зокрема, нале-жить відомий американський телесеріал “Мислитияк злочинець”, який і слугує матеріалом нашої статті.

Кінотексти як відносно новий об’єкт лінгвіс-тичних досліджень набувають усе більшої популяр-ності [2; 4; 7], не в останню чергу завдяки більшій,порівняно з традиційними текстами, динаміці, атакож креолізованій природі [7], яка передбачаєзастосування лінгво-семіотичних методів.

Метою статті є визначення засобів вербалізаціїкогнітивної діяльності героїв у діалогах амери-канського телесеріалу “Мислити як злочинець”.

Об’єктом дослідження є когнітивна діяльністьмовців у діалогах американського телесеріалу“Мислити як злочинець”, предметом – лексико-семантичні, синтаксичні й комунікативно-прагма-тичні засоби її вербалізації.

Актуальність дослідження обумовлена якновизною об’єкта і предмета дослідження, так і йоговідносно новим матеріалом – кінотекстами.

93

Сюжет американського телесеріалу “Мислити якзлочинець” розгортається навколо роботи спеці-ального підрозділу ФБР, який об’єднує найкращихпрофайлерів, здатних вирішити найбільш складній заплутані кримінальні справи. Очолює цейпідрозділ досвідчений профайлер Джейсон Гідеон,здатний максимально оптимізувати спільнукогнітивну діяльність команди, а “фішкою” цьогопідрозділу є відтворення ходу думок підозрюванихшляхом копіткого аналізу всіх доказів, а такожконструювання психологічного портрету – профілюзлочинця. Сюжетне напруження телесеріалуобумовлене тим фактом, що його герої змушеніпрацювати в умовах цейтноту, особливо коли мовайде про серію вбивств.

Аналіз матеріалу показує, що когнітивнадіяльність героїв найчастіше вербалізується вдіалогах між окремими членами команди профай-лерів, зайнятими окремими аспектами розслідува-ної справи, та в полілогах, коли команда використо-вує тактику мозкового штурму для аналізу справив цілому.

Розглянемо, наприклад, діалог між двомачленами команди, який відбувається на місцізнайдення трупу молодої дівчини, однієї з декількохжертв серійного вбивці:

–Twenty-two-year-old Ann Cushing was found righthere. Nails clipped just like the others. He wants themto fight back.

– But not enough to hurt him. And he left the beltaround her neck. He is probably in his early twenties.

– What’s your reasoning?– Fearful arrogance.– He clothed the body before dumping it.– That’s a sign of remorse.– It’s not consistent. Look where we are. His opinion

of women is pretty clear, don’t you think?– They are disposable.– Why show remorse by taking the time to dress her

but then drop her here? (Criminal 1/1).Репліки обох героїв є максимально стислими й

надзвичайно інформативними з переважаннямпростих синтаксичних конструкцій. Співрозмовникипідхоплюють і доповнюють думки один одного– He wants them to fight back. – But not enough tohurt him, His opinion of women is pretty clear, don’t youthink? – They are disposable. А там, де логіка іншогозалишається не зовсім прозорою, звучить непрямепрохання пояснити її – What’s your reasoning? Останнярепліка є запитанням не тільки адресату, але йадресанту, оскільки вона підсумовує конфліктніаспекти поведінки злочинця. Дискурсивнимимаркерами когнітивної діяльності мовної особис-тості виступають питальні синтаксичні конструкціїWhat’s your reasoning?, Don’t you think, Why showremorse, кліше It’s not consistent, а також лексичніодиниці reasoning, sign, think, consistent.

Наведений вище діалог фокусується налогічному мисленні, але герої команди Гідеоначасто поєднують його із залученням уяви:

– I’ve been thinking about CDs.– Oh, Reid. Come on. We tried the CDs. We

searched, sifted and sorted through every one of thisguy’s headbang and heavy metal collection. We’d betterfind something before this girl is dead.

– Think we may have missed the obvious.– What are you doing? Reed, what made you think

of that?– It was the only empty case.– All right. I’m an insomniac who listens to Metallica

to go to sleep at night. What song could possibly speakto me?

– Enter Sandman (Criminal 1/1).У цьому діалозі один із членів команди вислов-

лює сумніви щодо доцільності подальших спробпідібрати пароль для комп’ютера злочинця черезйого колекцію компакт-дисків, а коли його співроз-мовник витягає улюблений диск з дисководу, щоне спало на думку жодному іншому члену команди,він не може утриматися від запитання, що саменавело колегу на цю здогадку: – Reed, what madeyou think of that? Почувши елементарно простувідповідь – It was the only empty case, він пропонуєадресату уявити себе на місці злочинця, якийстраждає від безсоння, і інтуїтивно обрати піснюна диску, яка могла б заколихувати його. Протевідповідь Ріда знову обумовлена логікою, оскількизміст обраної ним пісні “Enter Sandman” гурту “Ме-таліка” містить мотиви безсоння. Дискурсивнимимаркерами когнітивної діяльності героїв виступаютьпитальне кліше what made you think of that? тамодальне словосполучення may have missed theobvious.

У подібних діалогах випадкова репліка співроз-мовника може підказати героєві вирішення про-блеми, як це відбувається в розмові між Джейсо-ном Гідеоном та іншим досвідченим членомкоманди – Ероном Хочнером:

– Hi!– He said, ‘Isn’t she the girl? If he’d already killed

her he’d say.– Wasn’t she the girl.– She is alive. We don’t know for how long.– Is it true what he said about CPR? I mean I didn’t

know.– Well, statistics on CPR is great.– I want to know if you are OK.– I’m fine.– Are you?– Think I can’t do the job?– I think you can be two different people at once.Gideon smiles.– What is it?– Conflicts on the profile.– Two different behaviors.– Two different people. There’s a second killer

(Criminal 1/1).Спочатку когнітивна діяльність співрозмовників

зосереджується на аналізі слів підозрюваного, девибір теперішньої часової форми дієслова можесигналізувати про життя чи смерть жертви. ПотімХочнер ненав’язливо змінює тему розмови,оскільки, крім безпосередньо розслідування, вінзайнятий визначенням професійної придатностіГідеона, поставленої під сумнів посттравматичнимшоком. Два досвідчених профайлера деякий часпровокують один одного – Гідеон через ухильнірепліки (Well, statistics on CPR is great, I’m fine), аХочнер – через відверте висловлювання сумніву(Are you?, I think you can be two different people at

94

once). Водночас остання репліка Хочнера зновузмушує їх повернутися до розслідування, оскількифраза two different people допомагає розвестиконфліктуючі аспекти профілю злочинця. Дискур-сивними маркерами когнітивної діяльності виступа-ють одиниці know, mean, think, а також ключова вцьому діалозі фраза Conflicts on the profile.

У процесі розслідування члени команди Гідеонавступають у численні інтеракції зі свідками, підозрю-ваними й родичами жертв, яким часто доводитьсяпояснювати специфіку методів розслідування:

– What is he doing?– He is role-playing.– How does that work?– Oh. He is trying to think like the kidnapper. He is

trying to get a sense of him through his behaviour.– That does not sound very scientific, does it?– Ok. She was really without the boyfriend. All I

know in order to get to her I’ve got to take him out. Hewas collateral damage. Or was he? Shot was to theface. That’s personal. Kill the boyfriend. Get him out ofthe way so I can get her. Alone (Criminal 1/5).

У наведеному діалозі профайлер Ель Грінеуейпояснює сестрі викраденої дівчини, як саме їїколега Дерек Морган за допомогою як логіки, так іуяви намагається відтворити хід думок і мотиваціюзлочинця. Фокусами пояснення виступають маркерикогнітивної діяльності role-playing, trying to think likethe kidnapper, trying to get a sense of him through hisbehavior. Далі Дерек вербалізує хід думок злочинцявід першої особи: – All I know, I’ve got to take himout, so I can get her. При цьому відбувається своє-рідне роздвоювання наратора, оскільки в уявниймонолог від імені злочинця вклинюються аналітичнірепліки самого Дерека – Or was he?, That’s personal.Підрядне речення мети so I can get her, а такожінфінітивний зворот у функції обставини мети єсинтаксичними маркерами мотивації злочинця.

Репліка That does not sound very scientific, does it?виражає скептицизм, для подолання якого героямтелесеріалу інколи доводиться демонструвати своюкогнітивну діяльність у стилі Шерлока Холмса напредметах, безпосередньо не пов’язаних ізрозслідуванням:

– Like a profiler, right? Like one look at a crimescene you can tell what kind of shampoo a killer uses?

– Sound skeptical.– Maybe a little.– Your girlfriend thinks you gonna break up with

you.– You’re kidding, right?– You keep adjusting your necklace. That tells me

you are not used to wearing one or somebody else probablybought it for you. Bought it recently. Chinese symboland it means ‘forever yours’. Take care of yourself, allright? (Criminal 1/2).

У наведеному вище діалозі іронічно гіпербо-лізована репліка хлопця Like one look at a crime sceneyou can tell what kind of shampoo a killer uses?, якаставить під сумнів можливості профайлерів, прово-кує Джейсона Гідеона продемонструвати їх у дії наприкладі самого співрозмовника. Спочатку вінозвучує результат своєї когнітивної діяльності черезконстатив Your girlfriend thinks you gonna break up withyou, а коли шокований хлопець намагається

інтерпретувати ситуацію як жарт (“You’re kidding,right?), пояснює сам процес когнітивної діяльності.Дискурсивними маркерами когнітивної діяльностіслугують фраза That tells me та модальне словоprobably.

Вербалізація когнітивної діяльності героїв уполілозі має більш динамічний характер, оскількив процесі мозкового штурму співрозмовникипостійно підхоплюють тези інших, підтверджуючиабо спростовуючи їх. Паралельно залучаєтьсяасоціативне мислення, відображене ключовимисловами:

– Haron. I do it because of Haron.– That’s Hebrew.– It’s God bringing anger.– Year.– The motive is now religious.– Well, you know, in a lot of religions God is related

to fire.– Well, Agni is fire in Hinduism and the Jews see

God as a pillar of fire and Christians worship God as aconsuming fire.

– Ok. So we’re looking for a theology major. Maybehe is punishing the other students for their sins.

– What’s the most sinful place on campus?– Come on, Elle, when I was in college, that was

everywhere.– Fraternity?– Campus bar?– No. That’s not consistent with the previous targets.– What about the idea of baptism of fire? Aren’t we

all supposed to be tested through fire and revelations?– Look. It’s good, it’s good, but let’s please do not

jump to conclusions. Religion might be a part of it butit’s not necessarily the prime compulsion.

– Gideon, rush to conclusions, jump to conclusions.Who cares?

– We’re running out of time.– Compulsion (Criminal 1/2).У наведеному прикладі люди Гідеона розсліду-

ють серію підпалів, учинених на території універ-ситетського кампусу, які призвели до загибелі лю-дей. Члени команди відштовхуються від ключовогослова Haron, яке ледве вдалося розібрати на надіс-ланій злочинцем плівці. Від тлумачення цьогорелігійного імені профайлери переходять до моти-вації злочинця – The motive is now religious,асоціативно об’єднуючи тип злочину – підпал тарелігійні мотиви вогню як покарання – Maybe he ispunishing the other students for their sins. Крімвизначення мотивації, ця асоціація задає два новіфокуси пошуку злочинця: студент-теолог (– Sowe’re looking for a theology major) та найбільш грішнемісце в кампусі – What’s the most sinful place oncampus? Проте останнє суперечить місцям споєнняпопередніх злочинів – That’s not consistent with theprevious targets. Пропонується наступна асоціація –ідея хрещення вогнем – the idea of baptism of fire,але Гідеон закликає членів своєї команди непоспішати з висновками: let’s please do not jump toconclusions. Його останнє обережне зауваження, щорелігійні міркування, можливо, не є головним моти-вом злочинця, викликає бурхливе роздратуванняодного з членів команди – Дерека Моргана, щовиражається через повтор-підхоплення rush to

95

conclusions, jump to conclusions та негативно-емоційне кліше Who cares? Звучить нагадування процейтнот – We’re running out of time. Але інший членкоманди, Рід, підхопив інше слово репліки Гідеона– Compulsion, яке асоціативно підказало йому ключдо вирішення проблеми – обсесивно-компуль-сивний розлад як імовірний діагноз злочинця.Дискурсивними маркерами когнітивної діяльностіслугують одиниці motive, look, consistent, jump toconclusions, rush to conclusions, а також модальні словаmaybe, supposed, might, necessarily.

Таким чином, у досліджуваному матеріаліфокусом вербалізації когнітивної діяльності героївє відтворення ходу думок і мотивації злочинця через

поєднання логічного й асоціативного мислення зуявою та конструювання на їх основі йогопсихологічного портрету. Основними дискур-сивними маркерами вербалізації когнітивноїдіяльності в діалозі є лексеми think, know, look, mean,sign, conflicts, obvious, клішовані синтаксичніконструкції What’s your reasoning? What made youthink of that? Don’t you think? Why show… That tellsme… It’s not consistent, а також різноманітні модальніслова – maybe, may/might, suppose, necessarily.

У подальших дослідженнях планується розглянутивербальні провокації як спосіб когнітивної стимуляціїмовної особистості, а також аксіологічний аспектвербалізації когнітивної діяльності в дискурсі.

Література1. Біскуб І. П. Лінгвістична категоризація і моделювання знань в англомовному дискурсі програмного

забезпечення : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : спец. 10.02.04 / Біскуб Ірина Павлівна. – K., 2011. –36 c.

2. Игнатов К. Ю. От текста романа к кинотексту: языковые трансформации и авторский стиль (наанглоязычном материале) : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 / Игнатов К. Ю. – М., 2007.– 26 c.

3. Кагановська О. М. Текстові концепти художньої прози: когнітивна та комунікативна динаміка (наматеріалі французької романістики середини XX сторіччя) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : спец.10.02.05 / Кагановська О. М. – K., 2003. – 32 c.

4. Лавриненко І. М. Стратегії і тактики зміни комунікативних ролей у сучасному англомовномукінодискурсі : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.04 / Лавриненко Ірина Миколаївна. – Харків,2011. – 20 c.

5. Ніконова В. Г. Трагедійна картина світу в поетиці Шекспіра / Ніконова Віра Григорівна. –Дніпропетровськ : Вид-во ДУЕП, 2007. – 364 с.

6. Потапенко С. І. Мовна особистість у просторі медійного дискурсу (досвід лінгвокогнітивного аналізу) /С. І. Потапенко С. І. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2004. – 359 с.

7. Слышкин Г. Г. Кинотекст (опыт лингвокультурологического анализа) / Г. Г. Слышкин, М. А. Ефремова.– М. : Водолей Publishers, 2004. – 153 с.

96


УДК 811.11’367.2

INTONATION OF ENGLISH PERSUASIVE DISCOURSE

Karpus’ L.B.

У дослідженні аналізується інтонація дискурсу, що має за мету переконати слухачіву певних поглядах промовця. Визначено особливості інтонаційної організаціїдискурсу переконування в англійській мові на підставі аналізу основнихпросодичних характеристик, зокрема часової та частотної організації усного тексту.Установлено комплекс інтонаційних ознак, що характеризують досліджуванийтип дискурсу.Ключові слова: інтонація дискурсу, функція переконування, акустичні показники,прагматичне спрямування

Данная статья представляет собой исследование структуры просодическойединицы, выполняющей функцию убеждения. Результаты анализаподтверждают гипотезу о существовании определённой программы, заложеннойв памяти человека, состоящей из совокупности интонационных характеристик,служащих порождению и восприятию дискурса с воздействующейнаправленностью. Интонема, соотносимая с функцией убеждения, локализуетсякак в ядерном речевом сегменте, так и в предъядерной его части и выполняетпрагматическую направленность при помощи определённого интонационногооформления.Ключевые слова: интонация, дискурс убеждения, акустические показатели,прагматическая направленность.

The article exlores the prosodic structure of persuasive discourse with respect to timeand frequency organization of oral texts, which carry out persuasive function.Key word: intonation, persuasive discourse, acoustic indices, pragmatic function.

Verbal communication is the process of transmittinga verbal message from a sender (speaker, addressor)to a receiver, listener, addressee/through a channel ormedium [18 p. 61]. For sending messages thecommunicators use a code: “any systems of signalsused for sending messages. The senders are said toencode the message, and the receivers – to decodeit” [16]. Encoding is a process of putting the speaker’sthoughts, feelings, emotions, attitudes into a formrecognizable by the listeners. The encoded messageis then transmitted via a particular channel to a listener.Usually in verbal communication the communicatorsuse a verbal code – language, which exists in its twomaterial forms: oral and written. Oral language has itssound material substance and written form – its graphicsystem. When language is used for verbal communi-cation the communicators apply language skills (liste-ning, speaking, reading and writing) to put their know-ledge of language resources (vocabulary, grammar,phonology) into action to produce discourse [2].

To understand the nature and functioning of oralcommunication it is necessary to analyze the main two

concepts: language and speech. Each of them canstructurally be divided into smaller units. Ch.W. Kreider[26] divides the language units into: text, sentence,syntagm, word, morpheme, phoneme, toneme. Thespeech units are divided into: discourse, utterance,intonation group, rhythmic group, syllable, allophone,allotone.

Discourse can be described as a continuous stretchof speech, a product of using language for communi-cation. It is a text realized in speech.

An utterance is a stretch of speech produced by asingle speaker, with silence before and after. It is asentence realized in speech.

An intonation group is a stretch of speech whichhas a describable melody, one out of a fairly smallinventory of intonation contours that exist in language.It is a syntagm realized in speech.

Rhythmic groups are smaller chunks into which toneor intonation groups are broken. They are made up ofa stressed syllable and of following unstressed ones.

A syllable can be defined as one or more speechsounds forming a single uninterrupted unit. It consists

97

of at least one segment and usually more than one.These segments are the allophones or “sounds in themouth” of the phonemes or “sounds in the mind” (theterm suggested by Peter Roach).

An allotone is the realization of a toneme or anintonation pattern in speech.

The word “discourse” (Latin discursus means“running to and from”) was first used by James Kinneavywho viewed it as the full text of an oral or written situation.His work gives us a framework for understanding whatis produced when people practice rhetoric, usinglanguage purposefully to communicate ideas to anaudience.

James Kinneavy bases his theory of discourse onthe communicative triangle the three points of whichare: the speaker (or writer), the audience (or reader),the outer world (the reality) and the triangle itself whichrepresents the text or the massage. He relates thesefour components to four purposes of discourse:expressing oneself, eliciting a particular response fromlisteners (readers), picturing reality as clearly and logicallyas possible and giving pleasure.

If the primary emphasis is on the speaker (writer)and the speaker’s aim is self-expression then the resultis expressive discourse (protest, declaration).

If the primary stress is on eliciting a particularresponse from an audience and the speaker’s aim is toconvince, to persuade or even stimulate to action, theresult is persuasive discourse (political speeches,sermons).

If the primary emphasis is on the subject matter orreality talked or written about the result is referentialdiscourse (scientific interviews, dialogues).

If the aim is to give pleasure then the result is literarydiscourse. These four kinds of discourse fulfill thefunction of communication.

The discourse focused on in this article is persuasiveone. It is the speech of the former prime minister ofGreat Britain Gordon Brown, delivered in Copenhagenon the 17 of December 2009 at UN Climate ChangeConference in which he tried to convince and persuadethe people to use all possible means to contribute intothe preservation of our planet’s climate.

Discourse intonation is based on the view that it ispurpose-driven rather than sentence oriented. It isspeaker controlled, interactive, co-operative, context-changing [6, p. 26–29]. The communicative value ofintonation is concerned with the choices that speakersmake, and their reactions to the ongoing task of makingsense to their hearers in context in real time [12].

The choices of discourse intonation are in line withthose who call for the examination of intonationalmeaning and the way intonation effects the communi-cative value of English utterances as part of acommunicative event to better determine theirpragmatic and situated meanings [9, p. 9].

Discourse intonation is pragmatic in function. As notedby Brazil [7, p. 46] “The significance of intonation is relatedto the function of the utterance as an existentiallyappropriate contribution to an interactive discourse.”

Discourse intonation is motivated by real time andsituation-specific decisions by speakers to add extra layersby interpersonal meaning to words as they are spoken.It is concerned with “the speakers’ moment-by-momentcontext-referenced choices [12, p. 11–12].

The communicative value of the utterance isaffected by intonational variations on the basis of a smallset of choices which relates to “a set of meaningfuloppositions that together constitute a distinctivesubcomponent of the meaning-potential of English [9,p. 12].

Discourse intonation can in part be traced back tothe works of Halliday [20; 21] who was concerned withdeveloping a phonological typology based on meaning-making grammatical choices. He views intonation ashighly structured, consisting of three hierarchical systems:tonality, tonicity and tone. Tonality refers to the divisionof speech into intonation/tone groups. Each tone groupcontains a single unit of information and represents thespeaker’s perceptions and management of the wholemessage. Tonicity refers to the placement of accents,i.e., the assignment and realization of the most prominentword in a tone group, indicating the focus of information.Tone, the contrasting pitch movements in each tonegroup, expresses different speech functions and statusof information [22, p. 36].

Discourse intonation offers a different description ofintonation to the grammatical (see [14; 27; 29].Sentence-based models which view intonation asgrammatical regard tones typically chosen with particularsyntactic structures such as rising tone with generalquestions and falling tone with special questions,statements and commands.

This position differs from that of discourse intonation.As stated by Brazil [8], in purpose-driven talk, althoughsyntax and intonation have a relationship, they areconsidered separate areas of choice and there is nonormal relation between tone units and clauses. In fact,discourse intonation moves beyond the context of asingle sentence and describes the rules which governthe pitch movement beyond and between the bordersof tone units (intonation groups) rather than sentences.

Brazil [6, p. 238] argues for a need for stating thecommunicative value of intonation “in terms of theprojected contextual implications of the tone unit: onlyif we regard intonation as a situation-creating device,..we can give proper recognition to its ability to carryindependent meanings”.

Discourse intonation is also different from thedescriptions of intonation which view the attitudinalfunction of intonation as primary and central [28; 15–17].

In their description of the intonation of speechO’Connor and Arnold [28, p. 4] remark that “a majorfunction of intonation is to express the speaker’s attitudeto the situation in which he is placed at the moment ofspeaking.” They attach attitudinal meanings to each often tone groups combined with each of four sentencetypes: statements, questions, commands andexclamations.

Cruttenden [17, p. 97–99], for instance, describesthe rising tone as having the attitudinal meaning of“reassuring” with wh-questions and “non-commital” or“grumbling” with declaratives. The “rise-fall” tone canmean “impressed” with yes/no questions anddeclaratives, or “challenging” with clauses of any syntactictype (ibid: 92–93).

While O’Connor and Arnold [28] and others highlightthe role of intonation in expressing a speaker’s attitude

98

at the moment of speaking about the current situation,discourse intonation [9] highlights the role of intonationin communicative interaction and meaning contrasts. Itviews the description of intonation as “one aspect ofinteraction” and argues that “intonational choices carryinformation about the structure of the interaction, therelationship between the discourse function of individualutterances; the interactional “givenness” and “newness”of information, and the state of convergence anddivergence of the participants [5, p. 3] lthard and Johns1980:3) implying that “when intonation seems to fulfilldifferent functions, this is because of other factors in thesituation and not because of intonation at all” [5, p. 98].Cauldwell and Hewing [10, p. 51] contend that meaningslike surprise, irony, sarcasm, grumpiness are features

of particular contexts of interaction, but not directlyattributable to any tone choice.

Having said this, discourse intonation does not discountan association between intonation and attitudinal meanings.Cruttenden [17] observes that some parts of the localmeanings of almost all of the five tones in discourseintonation (rise, fall-rise, fall, rise-fall and level) are attitudinal.In specific contexts of interaction the association betweendiscourse intonation and the speaker’s attitude can beobserved. Nevertheless, in discourse intonation [9, p. 76]any attitudes associated with a tone choice are determinedlocally and are not fixed.

Discourse intonation comprises four systems ofspeaker’s choice: prominence, tone, key andtermination. These systems contain a total of thirteenchoices summerised in the fallowing table:

System Choices Number Prominence prominent, non-prominent syllables. 2 Tone fall-rise, fall, level, rise, rise-fall. 5 Key high, mid, low 3 Termination high, mid, low. 3

Each of them has a general meaning which takes

on a local meaning with in a particular context [9, p. 11].These are moment-by moment judgments made byspeakers and are based on their assessment of thecurrent state of understanding between the participants.

Brazil [8] sums up the essential descriptivecategories of the discourse intonation framework asfollows:

1. Used language is divided into “tone units”.2. The tone units of used speech normally have

one or two prominent syllables.3. The last prominent syllable in each tone unit is

the tonic syllable and it carries one of the five tones.4. At all prominent syllables there is a possibility of

choice in three-term system of pitch levels: high, midor low. The pitch level of the first prominent syllableestablishes key which has distinctive functions indiscourse. The last prominent syllable establishestermination. In a tone unit with only one prominentsyllable key and termination are establishedsimultaneously. Brazil [8, p. 240–246; 7, p. 8–9] definesa tone-unit as “the basic building block of speech” [8,p. 240–245].

As you see Brazil’s understanding of intonation isreduced to changes in the pitch of the voice. This ideais shared by many English phoneticians such as D.Jones[23, p. 275), L.Armstrong and Ward [4, p. 1], R.Kingdon[24, p. 1], A.Gimson [19, p. 243–244] J.O’Oconnor andJ.Arnold [28, p. 1] and others.

Vassilyev V.A. calls this definition of intonation narrowand opposes it to a broad one which is shared byA.Cruttenden [17, p. 2–3), D.Crystal [16], V.A.Artemov[1, p. 290]. On the perceptual level he defines intonation‘as a complex unity of four components, formed bycommunicatively relevant variations in: (1) voice pitch,or speech melody: (2) the prominence of words ortheir accent; (3) the tempo (rate), rhythm and pausationof the utterance, and (4) voice-tamber that serves toexpress adequately, on the basis of the propergrammatical structure and lexical composition of the

utterance, the speaker’s or writer’s thoughts, volition,emotions, feelings and attitudes towards reality and thecontent of the utterance [32, p. 290].

This definition of intonation is used in our research.The main task of this investigation is to give general

characteristics of oral persuasive discourse, to determineits functional purpose, to define the main intonationdata as the factors influencing the audience.

Public speech is a monologue which has a directcontact or indirect form of realization. Its purpose is notonly to give necessary information but to persuade theaudience that the speaker’s evaluation of reality is correct,to change the listeners’ mind and even to call them toaction.

So the speaker has to communicate information, tomake the audience share his feelings, his emotionalstate, his views and his understanding of the objectivereality. All in all his speech is a means of influencingthe audience.

Persuasive discourse is characterized by the factthat there is only one speaker and many listeners. It isimpossible to change the roles of “speaker - listener.”The orator is oriented on a definite complement oflisteners. The communication is official, the realizationof speech is oral and it is quasi-spontaneous. It isoriented on a large audience, limited time, previouslyprepared speech, which is performed live. Only fromtime to time the speaker consults the text to check thesuccession of his presentation, to read the extracts withfigures or quotations.

The effect of speech depends on the relation of theachieved result and the set purpose. Persuasivediscourse is characterized by special means ofinfluencing the audience. Persuasion as verbal ways ofinfluencing people foresees awareness, comprehensionof the information perceived by the listeners, activeand creative approach to its content. Accordingly, theprimary means of persuasion are: logical structure ofspeech, distinct and emotional expression.

99

Persuasion is qualified as psychological state whichincludes not only intellectual but emotional and volitionalspheres. It may be expressed by the following statements:“I am sure” in comparison with “I know”, “I suppose”.

The phonetic side of the oral speech realization playsthe leading part in optimization of speech influence.Verbich [3, p. 17] underlines that intonation fulfillingthe part of pragmatic actualizer is very important inmaking speech impressive and thus ensure the mostoptimum influence upon the audience making itsubmissive to the speaker.

The prosodic or intonation structure of the givenpiece of persuasive discourse was first subjected to theauditory analysis.

As speech melody is the main component ofintonation it became the object of the investigation inthe process of which the intonation patterns or tonegroups introduced by J.O’Connor and G.Arnold wereused.

The results of the auditory analysis showed that themost frequently used intonation patterns are representedby (Low pre-head+) Falling head +Low fall (38%) and(Low pre-head+) High head + Low fall (20,5%). Lessrepresentative are (Low pre-head+) Steppinghead+High level (12,8%), and High head+High level(5,2%). The tone groups consisting only of nuclear tonespreceded or followed by unstressed syllables are: Lowfalling (7,6%) and High level (5,4%). The most frequentlyused nuclear tones are: Low fall (69%) which makesthe speaker sound categorical and certain and Highlevel (26%) which adds the speech a shade of elevation.High falling (2,6%) and Falling-rising (2,4%) tones areused rather rarely.

This is an extract from the speech subjected to theanalysis.

Sentence stress in 85% of utterances was definedby the listeners as normal and only in 15% – as logical.

The acoustic analysis of this piece of persuasivediscourse carried out with the help of speech analyzershowed that changes in the pitch of the voice whichtake place in the pre-head of the intonation groups arerepresented mostly by low level tone (44%). Its averageheight is 118 Hz. (The pitch range of the speaker is200–100 Hz). Mid level (150 Hz) is traced in 21% ofutterances, high level (170 Hz) – in 16%, rising tone(150–170 Hz) – in 12% and falling (150–130 Hz) – in8%. The average rate of rise is 0,25 Hz/mc, the averagerate of fall is 0,08 Hz/mc.

The changes of the pitch in the first stressed syllablesof the intonation groups are: rising (160–200H z) in

27%, falling (170–140 Hz) in 27%, high level (180 Hz)in 26%, rising-falling (170–185–170 Hz) in 13% andfalling-rising (170–150–170 Hz) in 7%.

Most of the unstressed syllables following the firststressed ones are said on the level tone (58%). 33% ofthem have the average pitch (140 Hz) which is lowerthan the pitch of the preceding stressed syllables. In 25%of the intonation groups they are said on the same levelor even higher (190 Hz). Falling tones are traced in 33%of unstressed syllables. The average change of the toneis 192–166 Hz. The rate of fall is 0,14 Hz/mc.17% ofunstressed syllables are pronounced with falling-risingtone (172–155–168 Hz). 46% of the second stressedsyllables are said on the level pitch the average heightof which is 153 Hz. So in comparison with the pitch ofthe first stressed syllables (180 Hz) they are said a steplower. In 26% of syllables falling tone is traced (150–120 Hz). The average rate of fall is 0,1Hz/mc. The risingtone (150–175 Hz) is realized in 9% of the secondstressed syllables with the rate of rise 0,1 Hz/mc. Therising-falling tone is used in 9% of the syllables.

The average change of the tone in the unstressedsyllables following the second stressed ones is from 150to 140 Hz with the rate of fall 0,17 Hz/ms. In 75% ofintonation groups the third stressed syllables are said onthe pitch which is higher than the pitch of the precedingstressed syllables (170 Hz) and in 25% – on the samepitch (150 Hz). In the process of the auditive analysis thisphenomenon was marked as “accidental rise”. In 50%of the syllables level tones are realized, in 25% – falling(160–150 Hz) with the rate of 0,1 Hz/ms and in 25% –rising (175–190 Hz) with the rate of 0,1 Hz/ms.

The changes of the pitch in 58% of the nuclearsyllables of the intonation groups are falling. In 64% ofthem the voice falls from 150 to 100 Hz with the averagerate of 0,3 Hz/ms. In 36% of the nuclear syllables thefall reaches 130 Hz, and the unstressed syllables carrythe pitch down to the bottom of the speaker’s voice(100 Hz).

27% of the nuclear syllables are said on the levelpitch. 80% of them are pronounced at the height of150 Hz which is considered to be mid-level, the restare said on the lowest pitch.

In 10% of the nuclear syllables falling-rising toneis realized (150–100–130 Hz) and in 5% – rising-falling(130–150–130 Hz).

The syllables of the tails carry the pitch down to 90or even 80 Hz. So to summarize the pitch variations ofthe given piece of persuasive discourse we can seethat the most frequently used intonation pattern is (lowpre-head) falling head + low fall (falling tail).

The tables below illustrate the tonal and temporalchanges in the following intonational groups.

Speech tempo is the relative speed of utterancewhich is measured by the rate of syllable successionand the number and duration of pauses in a sentence.The average rate of delivery may contain from abouttwo to six syllables per second for slow speech, fromabout three to six syllables for normal speech, and aboutthree to six syllables for fast speech [3, p. 219].

The listeners defined the tempo of the piece underinvestigation as normal.

Speech analyzer confirmed this statement. As normaltempo is characterized by uttering from three to sixsyllables per second, each of them can last from 333 ms

| |

| |

. |

| || |

|

||

| |

100

to 167 ms. In 87,5% of the given piece of discoursethe average length of syllables is within the limit of275–168 ms. And only in 12,5% their length isshorter(60–128 ms). The average length of the

intonation group is 1922 ms which is almost 2 seconds.The table below shows the average length of syllableswithin the whole intonation group and the averagelength of pauses between them.

The average pause between the utterances is975 ms.

The analysis of the rhythmical structure whichcharacterizes this piece of discourse shows that itcorresponds to the accepted statement that English is astressed-timed language. Each intonation group ispronounced at approximately equal periods of time.The average length of intonation groups is: 550/400/400//370/500// .

The carried out auditive and instrumental researchof the investigated piece of discourse enabled us to define

the role of prosodic components in expressing the functionof persuasion in English discourse. They could be definedboth on the auditive and acoustic levels.

The results of the acoustic analysis testify to the factthat:

- the set of the tone contours is rather limited;- the maximums of the main tone frequency are

realized in the first stressed syllables;- the heads are stepping, falling or high;- the nuclear tones are low falling, falling-rising,

rising-falling and level.

Pre-head 1-str syll. unstr. 2-nd str unstr.. 3-d str.. unstr.l 4-th strl unstr n uclear . tail pause 128 247 168 214 187 221 190 275 97 249 234 580ms

101

The results of the temporal characteristic showed:- the tempo of speech is normal and stable;- the longest is the duration of the first and the last

stressed syllables;- the presence of medium length pauses (580 ms)

between intonation groups and long ones (975 ms)between utterances

- underlining the meaning of some words with thehelp or short pauses/300 ms;

- the number of short intonation groups prevails.To conclude, the results of the auditive and the

acoustic analysis of the given piece of discourse provedthe hypothesis about the existence in the humanmemory of a definite programme which consists of thecomplex of intonation patterns serving the outcome ofdifferent types of discourse.

Bibliography1. Артёмов И. А. Речевой акустический сигнал и его восприятие / И. А. Артёмов. – M. 1970.2. Паращук В. Ю. Теоретична фонетика англійської мови / В. Ю. Паращук. – Вінниця, 2009.3. Вербич Н. С. Інтонація переконування в публічному мовленні : автореф. дис. … канд. філ. наук /

Вербич Н. С. – К., 2007.4. Armstrong L. E. A handbook of English Intonation Cambridge / L. E. Armstrong, I. C. Ward. – 1937.5. Brazil D. Discourse intonation and language teaching / D. Brazil. – L. : Longman, 1980.6. Brazil D. The Communicative Value of Intonation in English. University / D. Brazil. – Birmingham, 1985.7. Brazil D. Pronunciation for advanced learners of English / D. Brazil. – Cambridge University Press, 1994,

p. 26–29.8. Brazil D. A Grammar of Speech / D. Brazil. – Oxford University Press, 1995.9. Brazil D. The Communicative Value of Intonation in English / D. Brazil. – Cambridge University Press, 1997.10. Cauldwell R.and Hewing M. Discourse Intonation and listening in: Speak out! Changes in pronunciation,

ed. Vaughan Rees/ – Cambridge, 1996.11. Cauldwell R. A. Course in Spoken English Intonation / R. A. Cauldwell. – L.., 1970.12. Cauldwell R. Streaming Speech / R. Cauldwell. – Birmingham, 2002.13. Chomsky N. Current issues in linguistic theory / N. Chomsky. – The Hague: Moulton, 1964.14. Chomsky N. The sound pattern of English / N. Chomsky, M. Halle. – New York : Harper and Row,1968.15. Crystal D. The English Tone of Voice / D. Crystal. – L., 1973.16. Crystal D. The Cambridge encyclopedia of the English language / D. Crystal. – Cambridge, 1995.17. Cruttenden A. Intonation, sec, ed. Cambridge University Press, 1997.18. De Vito J. The Communication handbook: a dictionary. – N.Y. : Harper and Row Publishers, 1986.19. Gimson A. C. An Introduction to the Pronunciation of English / A. C. Gimson. – L. 1964.20. Halliday M. A. K. Intonation and grammar in British English / M. A. K. Halliday. – The Hague : Mouton, 1967.21. Halliday M. A. K. A Course in Spoken English Intonation / M. A. K. Halliday. – L., 1970.22. Halliday M. A. K An Introduction to the Functional Grammar / M. A. K. Halliday. – L.,1994.23. Jones D. An Outline of English Phonetics / D. Jones. – Cambridge : Heffer, 1960.24. Kingdon R. English Intonation Practice / R. Kingdon. – L.,1958.25. Kinneavy J. A Theory of Discourse / J. Kinneavy. – Amazon, 1971.26. Kreidler Ch. W. The pronunciation of English / Ch. W.Kreidler. – Oxford : A Course Book on Phonology,

1989.27. Liberman M. On stress and linguistic rhythm /M. Liberman, A. Prince // Linguistic Inquiry. – 1977/ –

P. 249–336.28. O’Connor J. Intonation of Colloquial English / J. O’Connor, G.Arnold. – L.,1973.29. Pierrehumbert J. The phonology and phonetics of English intonation / J. Pierrehumbert. – Indiana

University, 1980.30. Roach P. A Little Encyclopedia of Phonetics [Електронний ресурс] / P. Roach . – Режим доступу: http://www: personal-reading.ac.uk. – Назва з екрана.31. Sokolova M. A. English Phonetics. A Theoretical course / M. A. Sokolova. – M., 1996.32. Vassiliev V. A. English phonetics. A theoretical course / V. Vassiliev. – M., 1970.

102


УДК 811.112.2’37

СЕМАНТИКА ПРИКМЕТНИКІВ І ДІЄПРИКМЕТНИКІВ НАПОЗНАЧЕННЯ ЗВУЧАННЯ: ЕКОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)

Блажко М.І.

Стаття присвячена дослідженню екологічного компонента значення прикметниківі дієприкметників сучасної німецької мови на позначення звучання. Виявлено,що екологічний компонент значення досліджуваних одиниць співвідноситься зкількісними й оцінними параметрами й об’єктивується прикметниками тадієприкметниками з семантикою шкоди або користі, а також одиницями зізначенням протидії руйнівній силі звуку.Ключові слова: екологічний компонент, прикметники й дієприкметники напозначення звучання, семантика шкоди, семантика користі, семантика протидіїруйнівній силі звуку.

В статье исследуется экологический компонент значения прилагательных ипричастий современного немецкого языка, которые характеризуют звучание.Установлено, что экологический компонент значения исследуемых единицсоотносится с количественными и оценочными параметрами звука иобъективируется в языке прилагательными и причастиями с семантикой вреда,пользы и противодействия разрушительной силе звука.Ключевые слова: экологический компонент, прилагательные и причастия,характеризующие звучание, семантика вреда, семантика пользы, семантикапротиводействия разрушительной силе звука.

The article deals with the ecological meaning of German adjectives and participlesdenoting production of sound. The paper reveals that the ecological element of theunits under study rests on the quantitative and valuating parameters of soundverbalized by adjectives and participles denoting harm, benefit and resistance againstdestructive sounds.Key words: ecological component, adjectives and participles characterizing sound,semantics of harm, semantics of benefit, semantics of resistance against destructivesound.

Сучасні семантичні й когнітивні розвідкиспрямовані на дослідження мовних засобіввербалізації знань та уявлень про світ і мову,набутих унаслідок взаємодії людини з довкіллям.Ця проблема має багатолітню історію вивчення,проте низка питань усе ж не отримала належноговисвітлення. На особливу увагу дослідниківзаслуговує лінгвістичне студіювання прикметниківі дієприкметників сучасної німецької мови напозначення звучання, виявлення глибинноїсемантики досліджуваних слів, встановлення їхніхсемантико-когнітивних властивостей і механізмівкомбінаторики з одиницями інших класів. Цимзумовлена актуальність вивчення значення при-кметників і дієприкметників на позначеннязвучання в сучасній німецькій мові.

У лінгвістичних студіях останніх років дослідникипояснюють значення звукономінативних одиницьза допомогою концепту ЗВУЧАННЯ, який посідаєважливе місце в картині світу носіїв окремих мов ітлумачиться як репрезентація у свідомості мовцівузагальнених уявлень про різноманітні звуки [6; 7].Для німецької картини світу ЗВУЧАННЯ співвідно-ситься з концептом KLANG. Прикметники йдієприкметники на позначення звучання в сучаснійнімецькій мові виокремлюють параметральнийкомпонент концепту, тобто втілене у свідомостілюдини розуміння властивостей навколишньогосередовища, пов’язаних зі слухом [4, с. 18–27].

Структура параметрального компонентаконцепту KLANG представлена просторовим,темпорально-ритмічним, кількісним, оцінним і

103

екологічним складниками, які зумовлюють поділприкметників і дієприкметників на позначеннязвучання на відповідні групи. У наших попередніхрозвідках встановлено роль і місце просторового,градуального, оцінного складників параметральногокомпонента концепту KLANG у значенні ад’єктивниходиниць сучасної німецької мови на позначеннязвучання [1–3]. Завдання пропонованої статтіполягає у дослідженні екологічного складникасемантики прикметників і дієприкметників на позна-чення звучання й поясненні його відображення узначенні досліджуваних ад’єктивних одиниць іззалученням теоретичних положень когнітивноїлінгвістики про перцептивний досвід людини.

Принципом диференціації екологічногопараметра є властивість звуків чинити регулятивнийвплив на організм і слухову систему людини, щопов’язано з релаксаційною функцією звуків ташумовим забрудненням довкілля, шкідливим дляцентральної нервової та серцево-судинної системіндивіда, а також для його слуху [8, c. 176–178].Екологічні характеристики звучання у значеннідосліджуваних одиниць спираються на кількісні таоцінні показники, об’єктивуючись прикметникамиі дієприкметниками з семами шкоди або користі.За екологічним параметром, тобто з поглядупозначення прикметниками й дієприкметникамивзаємодії організму людини з довкіллям, виокрем-люємо одиниці на позначення нешкідливих ішкідливих звуків, напр., leise Musik “тиха музика”,ohrenbetä ubender Lä rm “оглушливий шум”звучання.

Нешкідливі звуки, позначені прикметниками йдієприкметниками, акцентують на корисному впливізвуків на організм і слухову систему індивіда йорієнтуються на норму, під якою розуміємо такийступінь гучності, висоти й різкості звуку, котрий незавдає шкоди слуховій системі людини. Так,психологи зазначають, що спокійна, тиха музика,колискові пісні діють як заспокійливий засіб,викликають релаксацію природним, здоровимшляхом завдяки терапевтичним властивостямзвуків [8, c. 178].

Одиниці на позначення нешкідливих звуківпротиставлені прикметникам і дієприкметникам зсемантикою шкоди. Шкідливі звуки пов’язані зісвистом, урбаністичними шумами, дратівливимивластивостями музики, із взаємодією різнихпараметрів звуків. Шкідливість розуміємо у нашомудослідженні як нав’язливий вплив звуків і шумівна організм людини. За ступенем збільшенняшкідливого впливу звуків прикметники й дієприк-метники на позначення звучання активують шкалушкоди, тобто ментальне утворення шкальноготипу, що складається з норми, спектру зростанняшкідливості звуку й межі, досягнення й переви-щення якої спричиняє біль, руйнує слух людини йтому змушує захищатися від небезпечного впливузвуків.

Збільшення шкідливості звучання позначаєтьсяодиницями laut “гучний”, schrill “різкий”, gerä uschvoll“шумний” тощо й встановлюється стосовно нормисприйняття звуку, актуалізованої прикметникомhö rbar. Прикметники й дієприкметники hö rbar →

laut → schrill → lä rmend → durchdringend → blechtö nig → gerä uschvoll → ohrenzerreiß end → ohrenbetä ubend → markerschä tternd відбиваютьзростання ступеня вияву шкідливого звучання,позначене стрілкою, убік верхньої межі слухулюдини.

До нешкідливих звуків зараховуємо звукинатурфактів, напр., плескіт хвиль, шелест листя.Тривале сприймання рівномірного, тихого плескотухвиль присипляє людину, що засвідчує такийприклад: Er schiebt das Bett vor das offene Fenster. Esist so friedlich, und ich stelle mir vor, dass wir schon seitJahren jede Nacht nebeneinander in diesem groß enBett liegen, jeder unter seiner Decke, und das Wasserklatscht leise gegen die Wand und klatscht uns in denSchlaf <…> [14, c. 63]. Приглушений шелест листядерев, що виникає внаслідок пориву теплого вітру,заспокоює людину, тобто чинить корисний впливна її організм, на що вказує у наведеному прикладіприкметник ruhig “спокійний”, напр., Eine warme Bö kam auf, strich ü ber die Wipfel und machte ein ruhiges,dumpfes Rauschen [16, с. 76]. З наведених прикладівзрозуміло, що семантика користі пов’язана зперцептивними передумовами її виникненнявнаслідок поєднання темпорально-ритмічного йградуального параметрів значення досліджуваниходиниць

У реченні Wie schö n konnte man bei leiser Musik,die Streicher fiedelten das Forellenquintett, wie schö nkonnte man sich hier beispielweise nach einemanstrengenden Verhö r entspannen und vergessen [20,c. 69] дієслова sich entspannen “розслабитися” іvergessen “забути” експлікують розслаблювальнийвплив тихої музики на організм індивіда. На користьцієї думки свідчать спеціальні фізіологічні йпсихологічні дослідження, які довели терапевтичнівластивості спокійної, тихої музики, колисковихпісень, що діють як заспокійливий засіб, дозволяютьлюдині розслабитися й заспокоїтися післянапруженої стресової ситуації [8, c. 178; 9, с. 11].

Сучасне повсякденне життя людства пов’язанез численними механізмами, побутовими прила-дами, транспортними засобами, які є джереломінтенсивного шуму й стресу. Німецька мова маєодиниці на позначення різного ступеня виявушкідливого звучання, спричиненого урбаністич-ними шумами: засоби позначення гучного шуму,напр., gerä uschvoll “гучний“, barbarisch “варварський,жорстокий”, wutschnaubend “лютий”; одиниці напозначення ударів металевих предметів, напр.,metallisch “металевий”, blechtö nig “жерстяний;подібний до звуку, що виникає при ударі по жерсті”;одиниці на позначення неприємного відчуття,близького до страху, напр., furchtbar “страшний”,schrecklich “жахливий”.

Шкідливість сильного шуму від ударів молоткапозначає прикметник furchtbar, словниковадефініція якого містить сему-інтенсифікатор ‘stark’“сильний”. Ця сема, сполучаючись у реченні Er nahmeinen Hammer und schlug probeweise gegen dieHalterung. Es gab einen furchtbaren Lä rm [19, c. 157] зіменником Lä rm “шум”, підсилює шкідливий впливпромислового шуму на людину. Словникова

104

дефініція прикметника barbarisch містить семи, щовказують на такий ступінь властивості, якийперевищує всі дозволені норми та сприймаєтьсяяк “дуже великий” напр., barbarisch – ü ber das normaleod. erlaubte Maß hinausgehend, sehr groß , fü rchterlich[11, c. 208]. Поєднуючись з іменником Lä rm, цейприкметник характеризує у наведеному прикладішкідливість надмірного урбаністичного шуму: Ergeht zum Fenster und ö ffnet es. Barbarischer Lä rm vonAutos, Baustellen, Mü llabfuhr, Preß lufthä mmern etcdringt herein <...> [20, c. 26].

З речення Die an der wachshei ß en Musik derGegenwart ertaubten Ohren waren diesem Gebotverschlossen [19, c. 156] зрозуміло, що надмірногучна, сучасна музики має дратівливі властивості,які спричинюють відчуття печії у вухах, позначенеприкметником wachshei ß “гарячий, як воск”. Цевідчуття перешкоджає нормальному функціо-нуванню слухової системи, оглушує людину, щоексплікує у поданому вище прикладі словоспо-лучення ertaubte Ohren.

До шкідливих властивостей звуків належатьбіль у вухах, втрата слуху, позначені низкоюприкметників зі значенням “пронизливий”, напр.,ohrenschmerzend, ohrenbetä ubend, ohrenzerreiß endтощо. Ці прикметники набувають семантики шкоди,характеризуючи шкідливий вплив урбаністичних,промислових шумів на слух людини. Наведенийприклад демонструє, як надмірно гучний шумувімкнутого телевізора тимчасово паралізує,приголомшує людину, напр., Im selben Momentdrü ckte ihr dü nner Zeigefinger auf den Fernsehknopf,und ein ohrenbetä ubender Lä rm ließ Stefan Thode-Meier einen Moment lang wie gelä hmt dastehen [15,c. 107].

Шкідливі відчуття у вухах пов’язані зі сприйман-ням звуків, шумів, які виникають під час руху поїзда.Тривалий гучний шум електропоїзда спричиняєглухоту, що імплікує прикметник ohrenbetä ubend,напр., Vom Ufer her drä hnte in minьtlichen Abstä ndenein ohrenbetä ubendes Poltern, das von der Elevatedherrü hrte, einer Art Hochbahn auf Stahlpfosten [17,c. 135]. Сполучаючись у наведеному прикладі зіменником Poltern “грюкіт”, цей прикметник актуа-лізує значення “шкідливий”, а дієслово drö hnen ісловосполучення з темпоральним значеннямповторюваності грюкоту з інтервалом одна хвилинаin minü tlichen Abstä nden посилюють імовірнунебезпеку урбаністичних шумів для людини.Шкідлива властивість тривалого інтенсивного шумупідтверджується даними дослідників, які зареєстру-вали повну або часткову втрату слуху майже у 3%населення індустріально розвинених країн [5, с. 45;9, с. 532].

Сприймання надмірно гучних, високих, різкихзвуків, шумів негативно впливає на фізіологічнупотребу людини у сні, втомлює її, є причиною неа-декватної поведінки індивіда, руйнує його слуховусистему [8, c. 176]. Так, приклад Gegen Morgen, alsdie erste Bahn vorbeifuhr, Uwe wohnte schon ü ber fü nfJahre in dem alten Haus, und er hö rte nur noch dieerste Bahn richtig, Rauschen, Schleifen, manchmal ein

hoher Schleifton, rhythmische Schlä ge, leise, immerlauter werdend, ganz laut, das Haus erzitterte unter denSchlä gen, die Elektrosonne an Uwes Zimmerhimmelhatte eine Resonanz, die Schlafzimmerlampe auch,heute hö rte Uwe die Resonanz der Elektrosonne, gegenMorgen also lag der Schreibtisch voll beschriebenerBlä tter. Und der Schlaf war ganz weit weg [13, c. 278]ілюструє, як поєднання сильного скрипу гальмвагонів електропоїзда з ритмічним сильним стукомколіс спричиняє механічні коливання старогобудинку й перешкоджає фізіологічній потребі усні його мешканців.

З наведеного зрозуміло, що взаємодіяградуальних і темпорально-ритмічних параметрівурбаністичних звуків, позначених прикметникамиleise, laut, hoch, rhythmisch, осмислюється якшкідлива ознака звуків.

Особливістю осмислення шкідливого звучанняє існування межі критичних станів самопочуттялюдини, пов’язаних з руйнуванням слуху йнеобхідністю захищатися від шкідливого впливузвуків. Наявність межі детермінує виникненняперешкоди шкідливому впливу звуків на слух таорганізм людини. Перешкода зменшує ступіньознаки звуку або “поглинає” її, зберігаючи цілісністьслухової системи. Негативний вплив урбаністичнихшумів на психосоматичний стан людини детерміну-вав необхідність розробити заходи, спрямовані назахист від шкідливих звуків.

Сьогодні в більшості європейських країн,зокрема в Німеччині, існують соціально закріпленінорми й стандарти, призначені захищати громадянвід шкідливих для здоров’я шумів. Подібні нормистосуються як правил поведінки у багатоквар-тирному будинку, так і будівництва шумопогли-нальних стін, що відокремлюють місця проживаннялюдини від залізничних та автомобільних шляхів,шумозахисних тунелів, а також розробку новихзвукоізолювальних, шумопоглинальних матеріалів.Німецька мова має прикметники з семантикоюпротидії руйнівній силі звуку для позначення власти-востей предметів – звукозахисних або звукоізолю-вальних об’єктів, матеріалів, що оточують людину,напр., ein schallgedä mpfter Kompressor “шумопогли-нальний компресор”, schalldichte Wä nde “звуконе-проникні стіни”, schallsichere Fenster “звуко-непроникні вікна” тощо.

Одиниці на позначення протидії руйнівній силізвуку поділяємо на засоби позначення власти-востей речовин, призначених для зменшеннягучності, напр., schallgedä mpft, schalldä mmend“звукопоглинальний”, schalldä mpfend “звукоізоля-ційний”, та на одиниці на позначення ізоляційнихвластивостей матеріалів, напр., schalltot “той, щоне віддзеркалює звук”, schallsicher, schalldicht“звуконепроникний”.

Словникові дефініції цих прикметників виявля-ють семи unterbindend’ “перешкоджальний”, напр.,schallschluckend – (von Baustoffen o.д.) die Reflexionvon Schallwellen in hohem Maß unterbindend [11,с. 1302], або вказують на властивість приладузменшувати вплив гучності, напр., schalldä mpfend– vgl. Schalldä mpfer – Vorrichtung zur Verminderungvon Lautstä rke [11, с. 1301].

105

Отже, узагальнення нашого повсякденногодосвіду сприйняття надмірно гучних, високих,різких звуків або урбаністичних шумів різноїтривалості приводить до формування екологічногоскладника параметрального компонента концептуKLANG, що об’єктивується у мові прикметникамий дієприкметниками із семантикою користі абошкоди. Корисність звуків пов’язана з приємноюоцінкою звуків природи або мелодій, а шкідливість

осмислюється як нав’язливий вплив на органи слухулюдини. Семантику екологічності звучаннявідбиває також група одиниць зі значенням протидіїруйнівній силі звуку, які вербалізують досвід людиниу захисті від шкідливих звуків.

Для подальшого дослідження існує потреба увивченні моделей комбінаторики прикметників ідієприкметників сучасної німецької мови напозначення шкідливого й нешкідливого звучанняз одиницями інших частин мови.

Література1. Блажко М. І. Градуальний компонент семантики прикметників і дієприкметників сучасної німецької

мови на позначення звучання / М. І. Блажко // Наукові записки Ніжинського державного університетуімені Миколи Гоголя. Серія “Філологічні науки”. – Ніжин, 2009. – Кн. 1. – С. 70–75.

2. Блажко М. І. Значення ад’єктивних слів сучасної німецької мови на позначення звучання:аксіологічний аспект / М. І. Блажко // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічногоуніверситету імені Володимира Винниченка. Серія “Філологічні науки (мовознавство)” : у 5 ч. – Кіровоград :РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – Вип. 89 (3). – С. 105–108.

3. Блажко М. І. Прикметники і дієприкметники сучасної німецької мови на позначення просторовихпараметрів соматичних звуків / М. І. Блажко // Наукові записки Ніжинського державного університетуімені Миколи Гоголя. Серія “Філологічні науки”. – Ніжин, 2010.

4. Блажко М. І. Прикметники і дієприкметники на позначення звучання в сучасній німецькій мові:семантика і комбінаторика : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Марія Іванівна Блажко. – Херсон, 2011.– 240 с.

5. Вартанян И. А. Звук – слух – мозг / И. А. Вартанян. – Ленинград : Наука, Ленинградское отделение,1981. – 176 с.

6. Гунина Н. А. Концепт “звучание” и его вербализация в английском языке / Н. А. Гунина // Когнитивная семантика : 2-я Междунар. школа-семинар по когнитивной лингвистике, 11–14 сент. 2000 г. :материалы / отв. ред. Н. Н. Болдырев. – Тамбов : Изд-во Тамбовского ун-та, 2000. – Ч. 2. – С. 29–32.

7. Кудрина Н. А. Особенности вербализации звуковых концептов в русском и французском языках / Н. А. Кудрина // Когнитивная семантика : 2-я Междунар. школа-семинар по когнитивной лингвистике,11–14 сент. 2000 г. : материалы / отв. ред. Н. Н. Болдырев. – Тамбов : Изд-во Тамбовского ун-та, 2000.– Ч. 2. – С. 91–93.

8. Носуленко В. Н. Психология слухового восприятия / В. Н. Носуленко. – М. : Наука, 1988. – 216 с.9. Шиффман Х. Ощущение и восприятие / Харри Шиффман. – СПб. : Питер, 2003. – 924 с.10. Timmermann T. Klangstrukturen und ihre psychische Wirkung / T. Timmermann. – MÄä, Öö, Üü nchen : Freies

Musikzentrum, 1983. – 43 S.11.Duden: Deutsches Universalwörterbuch. – Mannheim ; Wien ; ZÄä, Öö, Üü rich : Dudenverlag, 1989. – 1816 S.12.Mischke S. Die Eisheiligen / S. Mischke. – MÄä, Öö, Üü nchen : Piper Verlag, 1998. – 290 S.13. Morgner I. Rumba auf einem Herbst / I. Morgner. – Hamburg ; ZÄä, Öö, Üü rich : Luchterthand Literaturverlag GmbH,

1992. – 377 S.14. Naters E. Königinnen / E. Naters. – Köln : Verlag Kiepenheuer ; Witsch, 1999. – 151 S.15.Schneider A. Töchterlein, mein Herz ist rein / A. Schneider. – Hamburg : Edition Galgenberg, Rasch und

Röhring Verlag, 1996. – 194 S.16.Schneider R. Schlafes Bruder / R. Schneider. – Leipzig : Reclam Verlag, 1996. – 206 S.17. Schramm I. Aprilmechanik / I. Schramm. – Berlin : Verlag Volk und Welt, 1997. – 319 S.18.Spinnen, B. Dicker Mann im Meer. Geschichten / B. Spinnen. – Frankfurt am Main : Frankfurter Verlagsanstalt,

GmbH, 1999. – 204 S.19.SÄä, Öö, Üüskind, P. Der Kontrabaß . – ZÄä, Öö, Üürich : Diogenes Verlag AG, 1984. – 96 S.

106


УДК 811.112.2 = 811.124] : 34

ВПЛИВ ЛАТИНИ НА НІМЕЦЬКУ ФАХОВУ МОВУ ПРАВА

Лєпухова Н.І.

У статті аналізується вплив латинської мови на формування і розвиток німецькоїмови права, починаючи з IV ст. і до наших днів, наводяться приклади запозиченьз латинської мови, що найчастіше вживаються в юридичних документах сучасноїНімеччини.Ключові слова: латинська мова, латинські запозичення, німецька мова права,юридична латина, мова загального права, мова звичаєвого права.

В статье анализируется влияние латинского языка на формирование иразвитие немецкого языка права, начиная с IV в. и до наших дней, приводятсяпримеры заимствований из латинского языка, чаще всего употребляемые вюридических документах современной Германии.Ключевые слова: латинский язык, латинские заимствования, немецкий языкправа, юридическая латынь, язык общего права, язык обычайного права.

The article deals with the problem of the influence of Latin on the formation anddevelopment of German law language from the IV century till the present day andgives some examples of borrowings from the Latin language, often used in legaldocuments of modern Germany.Key words: Latin language, Latin borrowings, German law language, legal Latin,language of common law.

Кожна мова є динамічною системою, яка постій-но розвивається, змінюється, збагачується, контак-туючи з іншими мовами. Німецька мова у процесісвого історичного розвитку зазнала значного впливулатинської мови, оскільки латина в епоху cередньо-віччя та Відродження була в Європі мовою меди-цини, католицької церкви, науки. Особливо важливемісце займали і займають досі латинські запозиченняв німецькій фаховій мові права.

Місце латинської мови у правовій системіНімеччини, латинські запозичення в німецькійфаховій мові права є предметом досліджень такихзарубіжних учених: Рольфа Лібервірта, МехтільдаХаберманна, Анни Коркель, Йоганнеса Мюллер-Лансе, Рут Шмідт-Віганд, Вернера Беша, ПетераПолєнца, Конні Вінхольд та інших. Дослідженнямзапозичень з латинської мови у німецькій мові правазаймалися також і такі вітчизняні дослідники талінгвісти: Л.Р.Насонова, О.Ю.Мусорін, С.В.Кійко,О.А.Шаблій, І.І.Вакулик тощо.

Актуальність цього дослідження зумовленанеобхідністю простеження історичного впливулатинської мови на німецьку, обґрунтування етапівпроникнення, форм існування та збереженнялатинізмів у німецькій фаховій мові права.

Мета даної статті – проаналізувати вплив латинина становлення і розвиток німецької фахової мови

права. Для досягнення поставленої мети необхідновиконати такі завдання: розглянути основні етапивиникнення та розвитку німецької фахової мовиправа, проаналізувати вплив латинської мови накожному з цих етапів, визначити роль латини в мовіправа сучасної Німеччини.

Виникнення та розвиток німецької фаховоїмови права історично поділяють на чотири етапи:

- перший етап – IV–VI ст. (епоха великогопереселення народів) – поч. XIII ст.;

- другий етап – XIII–XIV ст.;- третій етап – XIV ст. – поч. XVI ст.;- четвертий етап – XVI–XVIII ст. [3, c. 17].Розглянемо детальніше кожен з наведених

вище етапів розвитку німецької фахової мови праваз точки зору впливу на неї латинської мови.

Перший етап. Після занепаду Римської імперії,між V та IX ст., латинська мова використовуваласягерманськими народами як офіційна мова дляписьмової фіксації їхніх прав, що мали своєю осно-вою звичаї і традиції, представлені в усному мов-ленні германськими мовами. Такий вибір зумовивуже в епоху раннього середньовіччя перший знач-ний контакт між латиною та германськими мовами,що призвів, у першу чергу, до масштабної латині-зації правових понять та висловів останніх. Проте зіншого боку, з точки зору юридичної історіографії,

107

саме в цей час було закладено першоосновинімецької мови права. Ці події дали поштовх длястворення перших письмових документальнихпам’яток, створених германською мовою (написанав VI ст. латинською мовою салічна правда франків,яка була перекладена староверхньонімецькоюмовою в IX ст., Страсбурзька клятва 842 р.) [7,c. 2311].

Таким чином, протягом короткого часу латин-ська мова стала в Німеччині мовою загального пра-ва, на відміну від більшості європейських областей,де така тенденція простежується лише у XI–XII ст.

Другий етап. Порівняно з іншими європейськи-ми правовими традиціями рецепція римськогоправа на території Німеччини відбувалася з деякимзапізненням. В основному, говорять про “раннюрецепцію” – протягом XIII ст. – і “справжню рецеп-цію” – у XIV–XV ст. [6, c. 15]. Починаючи з XIII ст.відбувається помітне збільшення використаннянімецької мови при укладанні юридичних документіві створенні збірників законів. Протягом цьогоперіоду виникли перші збірники звичаєвого права,написані народною мовою: “Саксонське зерцало” і“Швабське зерцало”. “Майнцькі угоди” 1235 р.кайзера Фрідріха Другого, опубліковані латиною, апізніше і народною мовою, є символічним момен-том для введення німецької мови права. На цейчас припадає введення народної мови спочатку доканцелярії кайзера, а потім і до канцелярій окремихкнязівств, що приведе до виокремлення власного“канцелярського стилю”.

Третій етап. Починаючи з XIV ст. латина і німець-ка мова діють як офіційні мови права. Така бі-лінгвальність у мові права зберігається до XVIII ст.не тільки в кайзерській Німеччині, а й у всій Європі.

Четвертий етап. Протягом XVI i XVII ст.використання латинської мови у мові правапослаблюється, натомість використовується народнамова з метою донести зміст норм права доширокого загалу. Передусім це стосуєтьсявикористання німецької мови у законодавстві таокремих галузях права, таких як кримінальне право,звичаєве право (феодальне право, торговельнеправо). У XVI ст. латинська мова перестала бутимовою судочинства Німеччини, з’являютьсячисленні переклади та видання римського праванімецькою мовою, що включають у себе багатолатинських запозичень, які й досі вживаються унімецькій мові права [2, c. 58–60].

Стосовно понятійної точності німецька моваправа у XVI ст. була далекою від латинської мови інепристосованою для викладу права і його вивчен-ня, тому до кін. XVII ст. користувалися виключнолатинською мовою в університетах на правовихфакультетах та використовували її у політично-правовій літературі. Цей період характеризуєтьсяобміном поняттями між юридичною латиною танімецькою мовою права. З одного боку, німецькамова права запозичувала чимало понять з латин-

ської мови, а з іншого, юридична латина вбиралав себе поняття з народної мови. Латинська моваправа, підґрунтям якої була класична латинськамова, залишалася живою мовою права у Німеччині,створювала нові правові поняття і розвивалася доXVIII ст. [2, c. 76–80].

Сьогодні юридичну латину називають “улюбле-ним фольклором” юристів [1, с. 172]. У юридичнихдокументах сьогодення Німеччини вирази латиноюзустрічаються нечасто, проте для студентів юридич-них вишів і факультетів видаються збіркилатинських виразів, що виражають правові поняття,закріплені у законах ФРН [5].

Конні Вінхольд у своєму дослідженні впливулатинських запозичень на німецьку мову праваговорить про існування у німецькій фаховій мовіправа парних лексичних форм, що відображаютьодне правове поняття, наприклад, Consens – Wille,Verwaltung – Administration, Intention – Meinung,Occasion – Gelegenheit, Fundamend – Grundfeste [3,c. 12].

Йоганнес Мюллер-Лансе зауважує, що з латинибули запозичені не лише окремі слова, а й ціліправові принципи. Він наводить деякі найбільшуживані на сьогодні у правовій системі Німеччинилатинські вирази [4, c. 243]. Наведемо їх ізперекладом німецькою та українською мовами:audaitur et altera pars – “auch die andere Seite sollgehÄä, Öö, Üürt werden” – має бути вислухана також іншасторона; in dubio pro reo – “im Zweifel fÄä, Öö, Üü r denAngeklagten” – при сумніві на користь обвинуваче-ного; de iure – “vom Recht her” – з точки зору права;de lige – “vom Gesetz her” – з точки зору закону; defacto – “vom tatsÄä, Öö, Üüchlichen Sachverhalt her” – судячиз фактів; ius ex non scripto – “ungeschriebenes Recht”– неписане право; pacta sunt servanda – “VertrÄä, Öö, Üügesind einzuhalten” – необхідно дотримуватися угод;quat erat demonstrandum – “was zu beweisen war” –що потрібно було довести; sine ira et studio – “ohneZorn und Eifer” – без власного інтересу, прозоро,нейтрально, неупереджено.

Таким чином, провівши дослідження впливулатинської мови на становлення і розвиток німець-кої фахової мови права, ми можемо зробити висно-вок, що латинська мова відіграла величезну рольу розвитку німецької мови права, починаючи з IV ідо XVIII ст., оскільки вона була мовою науки, като-лицької церкви, медицини у всій Європі і офіційноюмовою права у Німеччині. З латинської мови у ні-мецьку мову права було запозичено багато слів,що позначають правові поняття, латинських виразів,а також цілих принципів права, що трансформу-валися і знайшли своє відображення у законах інормативно-правових актах ФРН.

Перспективою подальших досліджень у ційсфері є, на нашу думку, систематизація запозиченьз латинської мови за галузями права, а також заморфологічними, семантичними та стилістичнимиознаками.

108

Література1. Насонова Л. Р. Язык права в Германии, его семантические особенности и взаимосвязь с

общенародным немецким языком / Л. Р. Насонова // Вестник МГОУ. Cерия “Лингвистика”. – 2011.–№ 1. – С. 172–178.

2. Adomeit K. Civis Romanus / К. Adomeit – Latein fÄä, Öö, Üü r Jurastudenten. 3. Aufl. – Berlin, 2002. – 94S.3. Conny Wienhold. Einfluss der lateinischen Lehn- und FremdwÄä, Öö, Üürter auf die deutsche Rechtssprache. 1.

Auflage. – Norderstedt : GRTN Verlag, 2009. – 21S.4. Johannes MÄä, Öö, Üü ller-Lane. Latein fÄä, Öö, Üü r Romanisten: ein Lehr- und Arbeitsbuch / Johannes MÄä, Öö, Üü ller-Lane. – TÄä, Öö, Üü bingen

: Narr Francke Attempo Verlag, 2006. – 288 S.5. Lateinische Rechtsbegriffe. Fachschaft Jura. – Gцttingen, 2008. – http//fachschaft-jura.eu.6. Peter von Polenz. Deutsche Sprachgeschichte vom SpÄä, Öö, Üütmittelalter bis zur Gegenwart: EinfÄä, Öö, Üü hrung,

Grundbegriffe, 14. bis 16. Jahrhundert. – Berlin ; New York : Walter de Gruyter, 2000. – 385 S.7. Schmidt-Wiegand R. Die Epoche des Althochdeutschen in ihrer Bedeutung fÄä, Öö, Üü r die Geschichte der deutschen

Rechtssprache / R. Schmidt-Wiegand // Sprachgeschichte. Ein internazionales Handbuch zur Fachsprachenforschungund Terminologiewissenschaft. – Berlin $ New York : Walter de Gruyter, 1998. – С. 2309–2319.

109


УДК 811.112.2:81’373.7.

МОТИВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ТИПИ УФРАЗЕОЛОГІЧНОМУ ФОНДІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ(НА МАТЕРІАЛІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ)

Дмитренко О.П.

У статті розглянуто мотивацію як один із найважливіших складниківфразеологічної семантики, вивчено та виокремлено її типи.Ключові слова: мисленнєва мотивація, синхронічна та діахронічна мотивація,конкретно-образна мотивація, синтаксична мотивація, країнознавча мотивація,комбінована мотивація.

У статье рассмотрено мотивацию как один из важных составляющих компонентовфразеологической семантики, исследованы, выделены ее типы.Ключевые слова: мысленная мотивация, синхроническая и диахроническаямотивация, конкретно-образная мотивация, синтаксическая, становедческаямотивация, комбинированная мотивация.

The article focuses on the motivation as the main part of phraseological meaning,studies and describes its types.Key words: mental motivation, synchronic and diachronic motivation, specifically-figurative motivation, syntactic motivation, blending of types of motivation.

Мета даного дослідження – представитимотивацію як один з основних компонентівфразеологічної семантики, здійснити різнобічне,детальне її вивчення та виокремити її типи.

Актуальність даного пошуку зумовлена глобаль-ною зміною вектора дослідження мовних явищ зопису на їх пояснення, проблемою відображеннята категоризації дійсності мовними одиницямивторинної номінації, зростаючим інтересом домотивації як пізнавального процесу, як структурипредставлення знань про довкілля.

Проблема мотивації зародилася у концепціївчення В. фон Гумбольдта про внутрішню формумови. Постулат про мотивованість/немотивованістьелементів мови, як відомо, був уведений у лінг-вістичний ужиток Ф. де Соссюром. У наш час з’яв-ляється багато праць, у яких мовні явища аналізу-ються не тільки з точки зору їх ролі й місця у системімови, а й з точки зору їх обумовленості екстра-лінгвістичними (культурними, соціальними, когнітив-ними тощо) чинниками (Н.Д.Арутюнова, Н.Н.Бол-дирев, А.Вежбицька, В.Г.Гак, О.С.Кубрякова,Ю.С.Степанов, А.Д.Шмельов, О.Д.Доброволськийтощо).

Результати опрацювання праць українських тазарубіжних учених щодо заданої проблемисвідчать, що дослідження мотиваційних зв’язків

лексичних одиниць займає чільне місце у доробкулінгвістичної науки. Питання мотивованості лексич-них одиниць розробляли відомі вчені: О.І.Блінова,В.Г.Гак, М.Д.Голєв, Т.Р.Кияк, О.С.Кубрякова,О.О.Потебня, І.С.Улуханов тощо. В останню чвертьХХ ст. та на поч. ХХІ особливо інтенсивний розвитокдемонструє мотивологічний напрямок у терміно-знавстві [2–4; 7; 9]. Констатуючи досить великукількість робіт у сфері мотивологічного терміно-знавства, проблема мотивованості ускладненихмовних знаків залишається однією з найскладнішихта найменш досліджених. Мотивація ускладненихмовних знаків не знайшла свого широкоговисвітлення. Наявна досить незначна кількість робітз цієї проблеми [12–14; 16; 17].

Учені Д.Добровольський та Е.Піірайнен виокре-мили наступні типи мотивації ідіом: метафоричнумотивацію з її підтипами (кінеграми й узуальна граслів), символічна мотивація, інтертекстуальнамотивація, індексальна мотивація та змішаний типмотивації [17]. У царині когнітивної ономасіологіїсучасні студії намагаються по-новому підійти дорозв’язання проблем мотивації. О.О.Селівановапропонує оригінальну типологію мотиваційнихпроцесів, що ґрунтується на специфіці виборумотиваторів із певних фрагментів знань пропозначуване. Запропонована дослідницею нова

110

типологія мотивації випливає із статусу фрагментаконцептуальної моделі, вибраного мотиваторомономасіологічної структури та виокремлює три типимотиваційних відношень: пропозиційно-диктумний,асоціативно-термінальний, змішаний [13; 14].

Оскільки мотивологія як наука перебуває настадії становлення і загальні вихідні позиції у її теоріїще не сформовані, вчені-дослідники для вирішен-ня дослідницьких завдань розробляють свої власніпринципи та положення. Не є виключенням і данийпошук, у якому зроблено спробу показати розмаїттяспособів мотивації фразеологічних одиниць соці-ально-економічної сфери, показати мотивацію якдинамічну категорію, класифікувати її на синхро-нічну та діахронічну та представити основні типимотивації.

У лінгвістиці існують різні підходи до визначенняпоняття мотивації. Її визначають як “знак значення”(В.М.Комісаров), “усвідомленість внутрішньої фор-ми” (Р.А.Будагов), як “наскрізну лінгвопсихомен-тальну операцію формування ономасіологічноїструктури” (О.О.Селиванова), “як зв’зуючий асоці-ативно-образний ланцюжок між денотативним,сигнификативним значенням ідіоми, її емотивною,оцінною, стилістичною характеристиками і внутріш-ньою формою” (О.В.Дубицька). Ми визначаємомотивацію як лідируючий, невід’ємний компонентфразеологічного значення, як асоціативно-образ-ний зв’язок між денотативно-поняттєвою сфероюмотивувального значення та денотативно-поняттєвою сферою мотивованого значення ФО.

Не зважаючи на те, що ніхто з дослідників незаперечує вторинності походження фразеологіч-них одиниць (далі – ФО), все ще лунають думкипро невмотивованість частини ідіом, викликананихзабуттям їх внутрішньої форми, неможливістювизначити їх прототипи, розкрити шляхи утвореннята формування цілісного значення. “Вторинністьідіом, – зазначає Т.З.Черданцева, – є нічим іншим,як мотивованістю цих мовних знаків, що склада-ються з одиниць мови...” [16, с. 73].

Основою для дослідження мотивації є проблемавідображення дійсності мовою. Мотивація наочновиражає основну гносеологічну функцію мовногознака – мовну фіксацію знань, уводить наймену-вання у систему мови як мовну одиницю, розвиваєта актуалізує її у процесі функціонування.

Мотивація є динамічною категорією і розгляда-ється у тісному зв’язку з ВФ, що лежить в основімотивації значення ФО. Відповідно до ВФ, яка маєяк синхронічну, так і діахронічну глибину, мирозмежовуємо синхронічну і діахронічну мотива-цію. Синхронічна мотивація спирається на сучаснеасоціативно-образне представлення ВФ ФО, єпрозорою і зрозумілою сучасним носіям мови,напр.: auf eigenen Fü вen/Beinen stehen (стояти навласних ногах) – “бути самостійним, економічнонезалежним” [RW, B., 11, с. 250]. Діахронічна мот-ивація породжується причинами: а) екстралінгваль-ного характеру, викликаного забуттям конкретнихзвичаїв, традицій, імені діяча, на основі яких відбу-лася фразеологізація змінного словесногокомплексу (далі – ЗСК), наприклад, ФОСЕР das istfü r den alten Fritzen (ugs. scherzh.) – “задарма” [RW,B. 11, с. 244]. Смисловим компонентом є Fritz(en) –

ім’я пруського короля Фрідріха Вільгельма I, якийбув надто жадібний і своїм підлеглим платив надтомало за їхню службу; б) внутрішньолінвальногохарактеру, викликаного наявністю у компонентномускладі ФО архаїзмів, жаргонної лексики, архаїчнихграматичних форм та діалектів, наприклад ФОСЕР(etw.) das Geld in Scheffeln einheimsen – “загрібативеликі гроші”, sein Geld scheffelweise ausgeben –“смітити грошима” [БНРС, т. 2, с. 294], де ЛОScheffel, яке означало стару, різну за величиною(від 50 до 222 літрів) міру ваги, частіше длявимірювання зерна (четверик, відро).

Більшість ФО є семантично мотивованими.Мотивованість ФО, на відміну від слів, є ситуатив-ною. В основі мотивації значення ФО лежать цілкомреальні, зрозумілі носіям мови життєві ситуації, щовказують на інші ситуації, за допомогою яких індивідназиває предмети чи явища, кваліфікує, виражаєсвоє особисте сприйняття та емоційне ставлення доних [16]. Ситуативну мотивованість ФОСЕР миподіляємо на мотивованість: а) цілком буденними,звичними для носіїв мови ситуаціями, наприклад:ФОСЕР die Beine unter jmds/fremden Tisch strecken,що означає “простягти ноги під столом”. Для зруч-ності будь-хто може простягти ноги під столом. Урезультаті ментальних операцій ЗСК став позначатиситуацію “жити чужим коштом, їсть чужий хліб” [RW,B. 11, с. 773]; б) абсурдними ситуаціями з точки зорулогіки висловлювання та мовної картини світу,наприклад: Wasser in ein Sieb schö pfen [НУФС, т. 2,с. 303], дослів. носити воду решетом, sich am kaltenOfen wä rmen дослів. грітися біля холодної печі,Schnee im Ofen backen [НУФС, т. 2, с. 87], дослів.випікати сніг. Матеріальним вираження абсурдностітаких ФО є їх ВФ, на базі якої виникають асоціації,що породжують образ чи образність та оцінку.Дійсно, ніхто не носить воду решетом, не грієтьсябіля холодної печі, не випікає нічого з снігу.Унаслідок ментальних операцій така абсурдність стаєбазою для утворення ФОСЕР, що виражають поняття“робити марну роботу”. Фразеологічне значення цихФО має найвищий ступінь конотативності [5, с. 50],а також демонструє менталітет та креативність націїу процесі категоризації навколишнього світу;в) ситуаціями, що базуються на життєвому практич-ному досвіді індивіда, підкріпленому екстрамовнимисутностями, як от: ФОСЕР wissen, wo der Weizen ambesten blü ht дослів. знати, де найкраще цвітепшениця, та фразеологічне значення – “знати, деможна отримати найбільший прибуток” [KÄä, Öö, Üü , с. 914].Виростити пшеницю на бідних заельзаських ґрунтахбуло дуже важко. Як, де і коли сіяти пшеницю на нецілком придатному ґрунті вимагало від німецькогогосподаря не абияких знань та умінь. Той, комувдавалося виростити та зібрати хороший урожайпшениці, вважався вмілим, успішним та багатим.Аналогічно мотивована й наступна ФО wissen, wieder Hase lä uft – “знати, як взятися до справи” [НУФС,т. 1, с. 312]. Дійсно, лише досвідчений мисливецьможе розпізнати заплутані сліди зайця.

На основі фразеологічних одиниць на позна-чення соціально-економічних реалій (далі –ФОСЕР) актичного матеріалу було виокремленонаступні типи мотивації:

111

1) конкретно-образна мотивація базується наконкретному, “речовому” образі, який легко уявити.У цьому випадку використовується модель уяви,що насправді це має місце і відповідає дослівномузначенню, редукованому до гештальт-структури,наприклад: auf dem Pflaster liegen/sitzen – “бутибезробітним” [RW, B. 11, с. 576]. В основі образуданої ФО є ситуація, коли хтось лежить/сидить набруківці міста, а отже, нічого не робить. Ми чіткоможемо уявити й наступну ситуацію, коли людиназа свою працю отримує лише яблуко і яйце,усвідомлюючи, що цього надто мало для оплативиконаної роботи. Тому ФОСЕР fü r einen Apfel undein Ei/fü r’n Appel und’n Ei arbeiten (ugs.) означає“працювати за надто низьку плату” [RW, B.11, с. 53].Цілком зрозумілими є й наступні ситуації, коли хтосьіз батьків сидить на лаві своїх дітей, але ФОСЕРseinen Kindern auf der Bank sitzen набула значення“бути на утриманні своїх дітей” [БНРС, т. 1, с. 200];

2) мисленнєва мотивація не викликає асоціаційз яким-небудь конкретно представленим образом,ситуацією. Такі образи усвідомлюються “внутрішнімпоглядом”, наприклад: die Arbeit/das Geschдft kleckert[so] (bringt [nur] ab und zu/etwas ein) – “бізнес ледвеживотіє” [WuW, с. 349], die Wirtschaft liegt am Boden –”економіка занепала“ [WUW, с. 147], die Wirtschaft gehteinem neuen Frü hling entgegen – “економікарозвивається, процвітає” [НУФС, т. 1, с. 192], denMarktü bersä ttigen – “на ринку пропозиція перевищуєпопит” [DUW, с. 762]. У наведених прикладахробота/бізнес, економіка, ринок уподібнюютьсяживим істотам, які виконують певні дії, як от: kleckern– просуватися з великими труднощами, частозупиняючись; am Boden liegen – лежати на землі /підлозі через втому чи знесиленість або ж einemneuen Frü hling entgegengehen – йти на зустріч новійвесні, що несе пробудження, розвиток та розквітприроди;

3) мотивованість компонентом чи компо-нентами із символьним значенням. Ця мотиваціявимагає знання символіки як окремих процесів,виражених у вигляді ситуацій та фактів, що відобра-жають істинні реалії чи реалії невидимих світів.Символ є стійким способом, структурою, зразком,каноном пізнання дійсності. У межах загальної теоріїсеміотики символ визначають як знак, “щопередбачає використання свого первинного змістуяк форми іншого, абстрактнішого і з більшузагальненим змістом” [15].

У досліджувному корпусі ФО було виявленорізноманітні символи, що покликали до життя низкуФОСЕР. Це передусім символи-архетипи, фіто-,зоо-, кольоросимволи:

а) das Brot (хліб) – символ найнеобхіднішогодля існування людини → заробіток → наявність/відсутність його → бідність: das liebe/das tä glicheBrot – “життєво найнеобхідніше” [НУФС, т. 1, с. 124],nicht das Salz zum Brot/zur Suppe haben – “перебуватиу великій нужді” [RW, B.11, с. 641];

б) grü ner Zweig дослів. зелена вітка (символуспіху, процвітання у древніх германців): auf keinengrü nen Zweig kommen або auf einen (keinen) grü nenAst kommen дослів. “не ступити на зелену вітку” →“(не) домогтися успіху, (не) бути забезпеченимматеріально” [DUW, с. 1810];

в) die Nuв (горіх ліщини), der Pappenstiel(стебло кульбаби), die Linse (сочевиця) →незначна їх кількість → безцінь/дешевизна → “те,що надто дешево коштує”: keine taube Nuв wetrtsein – “що-н. не варте й щербатої копійки” [RW,B.11, с. 760]; keine hohle Nuв fü r etw. (A.) geben[БНРС, т. 2, с. 160];

г) der Hund (собака) – символ “матеріальноїбідності”: auf Hund kommen – “збідніти, повністюзанепасти” [RW, B.11, с. 378], jmdn., etw. auf denHund bringen – “розорити, знищити когось” [RW, B.11,с. 378];

ґ) der Himmel (небо) – символ розкішного,заможного життя на землі: der Himmel auf Erde –”розкіш, рай на землі, заможнє життя”;

д) schwarze/graue Farbe (чорний/сірий колір) –символ негативного: der graue Markt – “власнезаборонений ринок, що торгує товарами та по-слугами (але який не помічає влада)” [RW, B.11,с. 504], etw. im Schwarzhandel kaufen – “купити що-небудь на чорному ринку, з-під поли” [НУФС, т. 2,с. 182], etw. schwarz verkaufen – “продаватинелегальні товари” [БНРС, т. 2, с. 330];

4) мотивованість немовними знаками. Піднемовним знаком ми розуміємо певний матері-альний об’єкт, що не є засобом спілкування, авиступає як представник іншого предмета. Такі знакиіндивід тлумачить певним способом, оскільки знаєйого зі свого досвіду. Деякі джерела називаютьнемовні знаки ознаками [ЛЭС, с. 167]. Немовнийзнак має свій денотат, це те, що цей знак позначає.Наприклад, знаком того, що підприємство діє,працює, є der rauchende Schlot/Schornstein (дослів.фабрична труба, з якої йде дим): die Schlote rauchen/der Schlot raucht [nicht mehr] – фабричні трубибільше не димлять → “справи (не) йдуть повнимходом” [НУФС, т. 2, с. 167], der Schornstein rauchtwieder (ugs. scherz) – “справи (знову) йдуть повнимходом” [НУФС, т. 2, с. 173].

У багатьох мовних колективах руки, що лежатьу кишені, є знаком бездіяльності, ледарювання: dieHä nde in den Schoß legen – “не працювати, безді-яти” [RW, B. 11, с. 319]. Знаком володіння чимось,його економного використання є знаходженнявеликого пальця руки на чомусь: auf etw. denDaumem halten/haben (ugs.) – “володіти чимось са-мому і економно розпоряджатися ним” та denDaumem auf den Geldbeutel halten – “економнорозпоряджатися грошима” [RW, B. 11, с. 159].

У результаті загальноприйнятої домовленостіколір може також бути немовним знаком (правилонімецьких купців показувати дефіцит червонимолівцем, а прибутки – чорним), наприклад: rote Farbe(червоний колір) – ”Увага! Збитки”: in die rotenZahlen kommen/geraten – “зазнавати збитків” [RW,B.11, с. 889]; schwarze Farbe (чорний колір) –прибутки: in die schwarzen Zahlen kommen – “зновуприносити прибутки” [RW, B.11, с. 890], schwarzeZahlen schreiben – “приносити/давати прибутки” [RW,B.11, с. 889];

5) фоносемантична мотивація ФО, що вміщуєфономатичну алітерацію, ассонанс, парономазію,ономатопею, рифму, метр, акцентно-складовийповтор. У лінгвістиці перераховані засоби часто

112

називають евфонічними, проте, як зазначаєВ.Г.Логачова, ця назва не цілком повно розкриваєїх роль у семіотичній організації ФО, не врахову-ється їх семантичне навантаження [11]. Суть цієїмотивації не в приємному звучанні (евфонії), а всемантичній функції фонетичних елементів ФО.Смислова цілісність парних ФОСЕР обумовлюється:а) єдністю образу: unter Dach und Fach – “захище-ний, доведений до успішного кінця” [DUW, с. 312],де Fach означає відстань між кроквами у будинкуселян північних регіонів Німеччини); б) віднесе-ністю до одного й того самого поняття (співвідносніодиниці є синонімами чи тематично близькимкомпонентами) чи до родового поняття вищогопрядку (при компонентах-антонімах): schalten undwalten – “господарювати, розпоряджатися за свїмрозсудом”, де schalten означає “розпоряджатися”,а walten – “керувати” [НУФС, т. 2, с. 157], reich undarm – “всі” [DUW, с. 140]. У морфологічному аспектіці ФОСЕР є поєднанням однофункціональних,однотипних, однопланово семантично зорієнтова-них слів із cурядним зв’язком, як правило, іменників,прикметників, дієслів, прислівників. Найчисленні-шими серед фактичного матеріалу є сполученнясубстантивних компонентів: der Handel und Wandel– “ділова чи торгово-промислова активність” [RW,B. 11, с. 327]. Мотивація переважної більшостіФОСЕР відбувається за допомогою: а) алітерації –багаторазового повтору приголосного чи групиприголосних: Geld und Gut – “все, що має особа усвоєму володінні” [MDI, с. 151], Notdurft und Nahrung– “насущні потреби людини” [НУФС, т. 2, с. 81],nicht ruhen und nicht rasten (geh) – “працювати, непокладаючи рук” [НУФС, т. 2, с. 123]; б) асонансу –повтору голосного чи голосних звуків: Lohn undBrot – “зробіток”, Hü lle und Fü lle – “велика кількість,надлишок” [DUW, с. 740]; в) повтору голосних іприголосних разом: Handel und Wandel – “господар-ське та суспільне життя”, Anschnit und Abschnit –“баланс, підсумок” [DUW, с. 69].

Незначну кількість ФОСЕР мотивує гра слів, дво-значність, каламбури тощо. Механізм гри слівспирається на наявність різних значень у матеріальнототожних чи схожих елементах, тобто на полісеміючи паронімію відповідних лексем у системі мови.Наприклад, etw. aus der Armenkasse kriegen –“отримувати якусь соціальну допомогу з соціальноїустанови”. Тут слово arm “бідний” і die Arm – “рука”звучать однаково, але мають різне написання тазначення;

6) синтаксична мотивація, яка виявляється узміні порядку слів – компонентів ФО, у способахкерування, узгодження і прилягання. Цей видмотивації тісно зв’язаний із структурно-синтаксич-ною організацією стійких одиниць і є підтримкоюобразної гештальт-структури ідіоми, як-от: інвер-сивний порядок слів ФОСЕР der Schornstein raucht– “бізнес, справа йдуть добре, приносять дохід,надходять гроші” мотивує нове значення ФОСЕРVon irgendwas muss der Schornstein ja rauchen! –“потрібно ж щось (і самому) заробляти напрожиття!” [DUW, с. 1350];

7) мотивація країнознавчого чи етимологічноготипу або початкова, первинна мотивація. Така

мотивація передбачає етимологічні розвідки.Початкову, первинну мотивацію мають ФОСЕР: а) ізсловами-компонентами грошовими одиницями:seine [paar] Groschen zusammenhalten (ugs.) –“економити на копійках” [DUW, с. 634], sich ein paarGroschen verdienen (scherzh.) – “заробляти малогрошей” [DUW, с. 634]. Лексична одиниця Groschen,що походить від середньолатинського словаdēnārius – grossus, означала срібну розмінну монетусередньовіччя. З 1300 р. слово Groschen вимовля-лося за правилами чеської мови grosch(en). МонетаGroschen карбувалася у багатьох країнах Європи. ЗХІV ст. особливо цінився мейсенський гріш. А у XVI ст.через зниження ваги та вмісту срібла Groschenперетворився на дрібну розмінну монету, а пізнішевийшов з обігу зовсім. Сема “дрібна, низької вартостімонета” виходить на передній план і у поєднанні зіншими компонентами утворює значення наведенихФОСЕР; б) власні назви, імена історичних осіб: dazuhat Buchholtz kein Geld – “на це в когось немає грошей;це для когось є надто дорого” (розм.) [НУФС, т. 1,с. 128]. Бухгольц був скарбником короля ПрусіїФрідріха ІІ. На запит міністерства, чому в Берліні неремонтується Довгий міст, король наклав резолюцію:Buchholtz hat kein Geld dazu з дослівним значенням– на це у Бухгольца немає грошей; в) звичаї, традиціїтощо: ФОСЕР etw. ü ber den Span bezahlen –“заплатити втридорога” [DUW, с. 1424], був древнійзвичай німецьких купців та шинкарів відзначатиборги своїх клієнтів на бирці (Span). Для перевіркиправильності запису боргів існувала ще одна бирка(Gegenspan) – контрольна, на якій нечесний господарміг позначати борги у двічі більшими. Іноді вінкористувався нею при розрахунках. Ситуацію, колибуло заплачено більше, ніж потрібно, сталипозначати виразом ü ber den Span bezahlen;

8) мотивом для виникнення ФО слугують такожтексти, а саме: тексти Біблії, твори художньоїлітератури, їх автори, певні висловлювання, крилатівирази (далі – КВ) тощо. ФОСЕР мають живі та міцніасоціації з джерелом мотивації. Найміцніші автор-ські асоціації мають ті ФО, які містять біблійні імената назви, а також характерну синтаксичну архаїчністьзвороту. Джерелом мотивації ФОСЕР є: а) зміст таперсонажі Біблії: wer nicht arbeitet, soll auch nichtessen – “хто не працює, той не їсть” (Біблія, ДругеПослання до фессалонікійців, 3, 10) [НУФС, т. 1,с. 45], unser tä gliches Brot – “життєво найнеобхід-ніше” (Біблія від Матвія, 6, 11) [НУФС, т. 1, с. 105],arm wie Lasarus – ”надто бідний” [БНРС: т. 1, с. 130];б) грецька міфологія: ein warmer Regen – “великийнепередбачуваний грошовий дохід” [RW, B. 11,с. 611]. За давньогрецьким міфом, Зевс, закоха-вшись у дочку аргоського царя Акрисія Данаю,з’явився до неї у вигляді золотого дощу, осипавшиїї золотими монетами; в) висловлювання древніхфілософів, мудреців, державних та політичнихдіячів: ФОСЕР nach Geld stinken, j-d stinkt nach Geld– “хтось має надто багато грошей” [DUW, с. 1471]та Geld stinkt nicht – “гроші, зароблені незаконно,аморально, також виконують свою функцію”походить від вислову римського імператораВеспасіана (69–79 рр.), а також вислову журналістаН.П.Уілліса Die oberen zehn Tausend, яким він назвав

113

4 тис. нероб вищого лондонського суспільства,виникла ФОСЕР з тим самим компонентнимскладом зі значенням “фінансова аристократія”;ґ) твори художньої літератури: arm am Beutel, krankam Herzen (geh.; oft scherzh.) – “без грошей ізаклопотаний” [RW, B. 11, с. 117] (цитата з баладиВ.Гете “Der SchatzgrÄä, Öö, Üüber”); ґ) приказки, прислів’я,самі ФО чи їх виокремлені частини: wer sich nichtnach der Decke streckt, dem bleiben die Fü ß eunbedeckt – “якщо жити невідповідно до своїхстатків, то будеш голим” [НУФС, т. 1, с. 143] таутворені ФОСЕР sich nach der Decke strecken – “житипо своїх статках” [RW, B. 11, с. 161], man muss/jedermuss sich nach der Decke strecken – “жити слід згідносвоїх статків” [НУФС, т. 1, с. 143];

9) комбінована мотивація, або “блендінг моти-ваційних типів”, тобто взаємодія декількох типівмотивації в одній ФО (Blending der Motivationstypen)[Dobrovol Zur Theorie]. Розкриття множинностімотивації таких ФО вимагає від дослідника ґрунтов-них етимологічних розвідок для встановленняістинних джерел походження образів, фактів,закладених у ВФ досліджуваної ФО. Так, наприклад,у серії ФОСЕР з словом-компонентом Brotвзаємодіють символічна (хліб – символ-архетипнайнеобхіднішого для життя людини) та інтертексту-альна мотивації (взято із щоденної молитви “Отченаш” die Vaterunser-Bitte): sein gutes Brot haben (розм.)

– “добре заробляти” [НУФС, т. 1, с. 124], sein Brotmit Trä nen essen (розм.) чи її варіант kaum das liebeBrot haben (розм.) – “ледве зводити кінці з кінцями”[НУФС, т. 1, с. 124]. У наступній ФОСЕР in Arbeit undBrot kommen (розм.) – “влаштуватися на роботу”[НУФС, т. 1, с. 124] взаємодіють символічна, мета-форична та інтертекстуальна мотивації.

Дослідження мотивації значення фразеологічниходиниць дає підстави стверджувати, що мотивація єодним із головних компонентів цілісного фразеоло-гічного значення – вона мотивує, розкриває та формуєйого. Розкриття мотивації дає глибокі знання прокартину світу та характерний стиль світосприйняттяпевної лінгвокультурної спільноти в різні періоди їїіснування. Ідеографічний спосіб подання двох сфер –вихідної та нової – уможливлює розуміння системилогіко-поняттєвих зв’язків між мотивувальним імотивованим значеннями. Перспективними у данійцарині є дослідження, спрямовані на ціліснесистематизоване представлення мотивології одиницьвторинної номінації з її підрозділами, а саме: описоваі зіставна мотивології. Проблеми номінації, мотивації,питання співвідношення мотивованого та мотиву-вального, визначення ступеня мотивованості похідноїмовної одиниці встановлення мотиваційних зв’язківміж мотивувальною та мотивованою мовнимиодиницями на лексико-фразеологічному рівні такожчекають свого висвітлення.

Література1. Арутюнова Н. Д. Образ, метафора, символ в контексте жизни и культуры / Н. Д. Арутюнова // Res

Philologica / Филологические исследования / под ред. Н. Д. Арутюновой. – М. ; Л. : Наука. – 1990. – С. 71–89.

2. Блинова О. И. Мотивология и ее аспекты / О. И. Блинова.– Томск : Изд-во ТГУ, 2007. – 394 с.3. Блинова О. И. Языковое сознание и вопросы мотивации / О. И. Блинова // Язык и личность. – М.,

1989. – С. 122–127.4. Голев Н. Д. О семантических типах мотивационных отношений / Н. Д. Голев // Вопросы

словообразования в индоевропейских языках (форма и значение). – Томск : Изд-во ТГУ, 1985. – С. 31–42.

5. Дмитренко О. П. Фразеологічні одиниці на позначення соціально-економічних реалій у сучаснійнімецькій мові : структурний та семантичний аспекти : дис. ... канд. філол. наук : спец. 10. 02. 04 /Дмитренко Олена Петрівна. – Херсон, 2010. – 257 с.

6. Дубицкая Е. В. Синхроническая и этимологическая мотивация фразеологических единиц русскогоязыка / Е. В. Дубицкая // Известия Российского государственного педагогического университетаим. А. И. Герцена = Izvestia : Herzen University Journal of Humanities & Sciences. № 107: научный журнал.СПб., 2009. – С. 146–150.

7. Золотова Л. М. К проблеме семантической мотивированности фразеологизмов современногонемецкого языка : автореф. дисс. ... канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / Золотова А. М.– М., 1978. – 24 с.

8. Дьяков А. С. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А. С. Дьяков,Т. Р. Кияк, З. Б. Куделько. – К. : Вид. дім “КМ Academia”, 2000. – 218 с.

9. Кияк Т. Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики)– Львов : Изд-во Львовск. гос ун-та “Вища школа”, 1988. – 161 с.

10.Кононенко В. І. Словесні символи у семантичній структурі фраземи / В. І. Кононенко //Мовознавство. – 1991. – № 6. – С. 30–38.

11.Логачева В. Г. Комбинированная мотивировка значения фразеологических единиц средствамиповтора / В. Г. Логачева // Вестник Самарского гос. ун-та. – Самара : Изд-во Самарского гос. ун-та. –2011. – № 4 (85). – С. 168–172.

12.Пилипчук В. І. Про мотивованість номінативної функції фразеологічних одиниць (на матеріалінімецької мови) / В. І. Пилипчук // Мовознавство. – 1981. – № 4. – С. 54–61.

13. Селіванова О. О. Міфологемна мотивація номінативних одиниць / О. О. Селіванова // Мовознавство.– 2006. – № 6. – С. 41–51.

114

14. Селіванова О. О. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти) :монографія / О. О. Селіванова. – К. ; Черкаси : Брама, 2004. – 276 с.

15.Шелестюк Е. В. О лингвистическом исследовании символов / Е. В. Шелестюк // Вопросыязыкознания. – 1997. – № 4. – С. 125–142.

16.Черданцева Т. З. Мотивационный макрокомпонент идиомы и параметр денотации / Т. З. Черданцева// Фразеография в Машинном фонде русского языка. – М. : Наука. 1990. – 208 с.

17. Dobrovol’skij D., Piirainen E. Zur Theorie der Phraseologie. Kognitive und kulturelle Aspekte. Linguistik.Band 49. TÄä, Öö, Üü bingen : Stauffenburg Verlag Brigitte Narr, 2009. – 211 S.

Список лексикографічних джерел1. (ЛЭС) Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред. В. Н. Ярцева. – М. : Сов. энциклопедия,

1990. – 685 с.2. (БНРС, т. 1) Большой немецко-русский словарь : в 2 т. / под. рук. О. И. Москальской. – М. : Рус.

Язык, 2004. – Т. 1. – 760 с.3. (БНРС, т. 2) Большой немецко-русский словарь : в 2 т. Т. 2 / под. рук. О. И. Москальской. – М. : Рус.

Язык, 2004. – 680 с.4. (НУФС, т. 1) Гаврись В. І. Німецько-український фразеологічний словник / В. І. Гаврись,

О. П. Пророченко. – К. : Рад. шк., 1981. – Т. 1. – 416 с.5. НУФС, т. 2) Гаврись В. І. Німецько-український фразеологічний словник / В. І. Гаврись,

О. П. Пророченко. – К. : Рад. шк., 1981. – Т. 2. – 416 с.6. (DUW) Duden. Deutsches Universalwörterbuch / hersg. und bearb. vom Rat der Dudenredaktion. [Red.

bearb. Matthias Wermke]. – 3, völlig neu. bearb. Aufl. – Mannheim ; Leipzig ; Wien ; ZÄä, Öö, Üü rich : Dudenverl., 2002. –1816 s.

7. (RW, B.11) Duden (in 12 BÄä, Öö, Üünden) Band 11. Redewendungen und sprichtwцrtliche Redensarten.Idiomatisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Dudenverlag. – Mannheim ; Leipzig, ZÄä, Öö, Üü rich, 1992. – 864 s.

8. (Kü ) KÄä, Öö, Üü pper H. Wörterbuch der deutschen Umgangssprache / Н. KÄä, Öö, Üü pper. – Warszawa : Ernst Klett VerlagfÄä, Öö, Üü r Wissen und Bildung, 1996. – 959 S.

115


УДК 616.831-07:313

ОДНОМІРНІСТЬ І КОНКРЕТНІСТЬ СИНТАГМИ ЯКРЕАЛЬНОЇ ОДИНИЦІ ПОРОДЖЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯМОВЛЕННЯ

Філатова О.В.

Розглядається актуальне питання породження структури і змісту мовлення.Приділяється увага синтагмі як вихідній мовленнєвій одиниці та її основнимструктурно-смисловим показникам.Ключові слова: синтагма, одномірна одиниця мовлення, синтагматичний запис,синтагматична структура.

Рассматривается актуальный вопрос структуры предложения и текста.Уделяется внимание исходной речевой единице и её основным структурно-смысловым признакам.Ключевые слова: синтагма, одномерная единица речи, синтагматическая запись,синтагматическая структура.

The paper studies speech structure formation with special attention to syntagma asthe basic speech unit and its main structural and semantic features.Keywords: syntagma, one-dimensional unit of speech, syntagmatic note, syntagmaticstructure.

З питання породження мовлення і його вихідноїодиниці в лінгвістиці існує декілька думок:

1) мовлення породжується з окремих слівшляхом побудови речення як мінімальноїмовленнєвої одиниці в результаті реалізації тієї чиіншої його структурної схеми за допомогоюлексичних поширювачів, а розподіл його на члениречення підтверджує таку думку [19, с. 63; 4, с. 16;5, с. 13]; а з речень будуються тексти;

2) матеріалом для побудови мовлення (зокремаречення) виступають слова і словосполучення якготові номінативні одиниці [3, с. 231; 9, с. 6];

3) одиниця побудови мовлення – речення, босаме воно є мінімальною комунікативною мовлен-нєвою структурою [1, с. 17; 8, с. 7];

4) вихідна одиниця мовлення – синтагма [20,с. 73; 6, с. 127; 17, с. 71].

Таке положення породжує актуальну пробле-му, з якою намагаються розібратися дослідники вгалузі мовознавства.

У перших трьох думках представлене посиланняхоча і на однотипні, але різномірні одиниці, які дотого ж відносяться до різних лінгвістичних сфер, іце викликає природні сумніви щодо їх коректності,відповідності науковій істині та мовленнєвійпрактиці.

Неважко помітити, що друге ствердження єуточненням першого, до того ж обидва вонисуперечать третьому. Якщо речення – одиниця

мовлення, яка має інтонаційне, структурне ісмислове завершення, то його не можна вважативихідною одиницею мовлення. “Текст не склада-ється з речень... а реалізується в них” [2, с. 6]. Дотого ж деякі тексти можуть мати структуру одногоречення. Наприклад, такі тексти малого жанру, якприслів’я, афоризми, епітафії, вірші тощо.

Звичайно речення характеризується складноюструктурою й таким самим змістом. А отже, вонооб’єктивно не може бути вихідною одиницеюпородження мовлення. Тому реально має існуватимовленнєва структура, менша за речення, на основіякої воно й складається, тобто реальна вихіднаодиниця мовлення. Вона має бути одномірною,недиференційованою, в якій одному компонентуконкретної структури має відповідати одинкомпонент змісту, тобто бути граничною мінімаль-ною одиницею.

Мета статті – визначити мінімальну мовленнєвуодиницю, її ознаки, звернути увагу на її роль упородженні і сприйманні мовлення.

Важко погодитися з думкою, згідно з якоюодиницею породження мовлення є слово.Відповідно до неї в мові існують структурні схемиречень і будь-яке речення як мовленнєва структурапороджується шляхом реалізації тієї чи іншої схемив результаті поширення її окремими словами.Особливу курйозність цій концепції надає той факт,що мовлення в цілому і речення зокрема

116

сприймаються не на рівні слів і зміст речення невизначається простою сумою їх значень. Усе цевідомо лінгвістам і сприймається ними як аксіома.Відповідно до даної теорії виходить, що будуєтьсямовлення з окремих слів, а сприймається чомусьуже не на їх основі.

У даній концепції окремі її положення позбав-лені логічного сполучення, це робить їх неперекон-ливими, а саму теорію – стохастичною. Вона,скоріше, співвідноситься з якоюсь словесною грою,а не з мовленнєвою діяльністю народу як головнимзнаряддям його мислення і спілкування. Думається,що при рішенні цієї проблеми треба, по-перше,чітко розмежовувати сфери мови і мовлення, по-друге, послідовно диференціювати мовні і мовлен-нєві одиниці, по-третє, керуватися наступнимоб’єктивним принципом: з яких вихідних одиницьмовлення складається, на їх основі воно й сприй-мається. І навпаки, на основі яких одиниць мовленнясприймається, саме з них воно безпосередньоскладене. Аналізуючи особливості власного мис-лення і породження мовлення, можна з’ясувати,як воно відбувається, з яких одиниць складається іяк формується його зміст. Можна побачити, що вономає лінійний характер, бо породжується шляхомпослідовного нарощення вихідних мовленнєвиходиниць. Що це за одиниці? Слова чи словосполу-чення? А може, ті й інші разом? Що виступає вролі вихідної одномірної одиниці виміру мовленняпри його породженні і сприйманні?

Історія виникнення багатьох одномірних оди-ниць виміру вельми цікава. Наприклад, у стародав-ніх індійців вихідною одиницею вимірюваннядовжини стала зернина ячменя. Вісім зернин скла-дали товщину пальця, чотири пальці – ширинукулака, шість кулаків складали “лікоть”. Милядорівнювалася 4 тис. ліктів, тобто 768 тис. зернинячменя.

У будівельників вихідною одиницею виміру здавнього часу була цеглина. Товщина кладкистановила півцеглини, цеглину, дві цеглини тощо.

І зернина ячменя, і цеглина використовувалисяяк вихідні, одномірні одиниці виміру. На їх основірозвивалися інші одиниці виміру довжини таоб’єму, наприклад, чувал із зерном, вагон з цеглоютощо.

Аналогічна ситуація і з мовленням, яке має двіцільові настанови: перша пов’язана з його лінійнимнарощенням, друга – з лінійним сприйманням.Обидві здійснюються за допомогою загальноївихідної одиниці – мінімальної та одномірної.Питання лише в тому, яка це одиниця.

Безумовно, це має бути не складна і неузагальнена одиниця (тобто не мовна), а мінімальнамовленнєва структура з конкретним, ситуативнимзначенням, яке відповідає одному компонентузмісту.

Американські лінгвопсихологи виділяютьодиниці породження мовлення (на рівні речення),починаючи із звуків і морфем, кваліфікуючи їх як“безпосередньо складові речення” [10, с. 313; 8,с. 10; 23], його базисні компоненти.

Але з таким підходом важко погодитися, томущо названі одиниці не визначаються самостійністю.Вони існують у складі слів, мають закріплене, чітко

визначене місце, незалежні від волі і мовленнєвоїдіяльності носіїв мови. Звуки та морфеми – цезадані мовні одиниці в заданих структурах, томувони не можуть бути “безпосередньо складовимиречення” як мовленнєвої структури. В мовленнівони з’являються тільки в структурі мовленнєвиходиниць. Вони репродукуються в словах, як взагаліі самі слова у сфері мовлення, тоді як усі йогореальні однотипні одиниці мають індивідуальнепоходження, яке породжується на основі міні-мальної вихідної мовленнєвої одиниці. Навітьгранична мінімальна мовленнєва структура індиві-дуальна, але водночас вона має константні ознаки,які дозволяють говорити про її типовість і однотип-ність. Що стосується звуків, то слід говорити не пропородження з них мовлення, а лише про особли-вості мовленнєвої творчості, коли суб’єктоммовлення враховується звуковий склад одиниць(наприклад, у поезії), але це зовсім не означає, щозвуки стають “безпосередньо складовими речен-ня”. Звісно, деякі поети робили спроби створеннязвукової поезії, які так і залишилися лишевипадковими спробами – не більше того.

Коли у людини з’являється бажання висловитиякусь думку чи передати актуальну інформацію,вона вдається до мовлення як загальнодоступногозасобу реалізації такого бажання. Її мовленняформується відповідно до загального змісту зокремих мовленнєвих компонентів – вихідниходиниць мовлення. Якщо прослідкувати за усниммовленням, можна побачити, що в ньому суб’єктмовлення розмежовує паузами не слова абословосполучення і не речення, а окремі групи слів.Завдяки цим паузам слухачами легко сприймаєтьсязміст кожної такої групи і поступово передаєтьсязагальний зміст мовлення. Академік Л.В.Щербаназвав таку одиницю синтагмою, запозичивши цейтермін у І.О.Бодуена де Куртене, який, розмежо-вуючи мову і мовлення, мовні і мовленнєвіодиниці, називав ним слово в мовленні (реченні).Л.В.Щерба вклав у термін нове значення. Поняттясинтагми в нього уточнювалося протягом багатьохроків. З фонетичного воно наприкінці науковоїдіяльності вченого трансформувалося в синтак-сичне. В останніх своїх виступах і записах науковецьвизначає синтагму як мінімальну мовленнєвуодиницю, яка звичайно складається з декількох слів,об’єднаних структурно, інтонаційно і за змістом івиступає в ролі вихідної структури породженнямовлення. Югославський лінгвіст Ф.Мікуш відносносинтагми висловився так: “Людська мова складаєтьсяв принципі з однієї типової структури – синтагми”[7, с. 129]. Якщо у даному вислові замінити слово“мова” на “мовлення”, то важко щось заперечитивідносно такого ствердження.

Синтагми послідовно одна за одною поєдну-ються (нарощуються) в мовленні, складаючи йогоструктуру і зміст. Здійснюється не поетапна побудо-ва складних мовленнєвих структур, а єдиний процеспослідовного нарощення синтагм, побудова єдиноїсинтагматичної структури інформації. Це доситьнаглядно виявляється в усному спілкуванні [15,с. 216].

Але й писемна форма мовлення (текст) почина-ється з першою синтагмою, а закінчується з остан-

117

ньою. При цьому текст традиційно структуруєтьсяще у вигляді речень. У кожному тексті є дві струк-тури: синтагматична і реченнєва. Функції синтагм іречень у тексті різні [14, с. 172; 16, с. 65].

Синтагмі як вихідній мовленнєвій структуріпритаманні ознаки одномірності, мінімальності іконкретності. Її одномірність полягає в тому, щовона є граничним мінімальним компонентом мов-лення, в якому єдності структури відповідає єдністьзмісту. Синтагми з’являються і сприймаються впроцесі мовлення. Вони інтонаційно розмежо-вуються суб’єктом (паузами), внаслідок чого легкосприймаються слухачами. Паузи, розмежовуючисинтагми, сприяють об’єднанню їх значень узагальний зміст усного повідомлення.

Категорія речення об’єднує надто різні вформальному і змістовному відношеннях мовлен-нєві структури. Багато речень – навіть ті, які тра-диційно кваліфікують як прості, – часто складаютьсяз мінімальних мовленнєвих одиниць, тобто маютьскладний формат змісту. Тому речення не можутьвважатися мінімальними й одномірними. Щобусвідомити зміст речення, треба з’ясувати, якспіввідносяться в ньому між собою не стількиокремі слова, скільки групи слів. Звернемося дотаких речень:

Дуже засмутила його пропозиція староготовариша; Сьогодні тільки брат прийшов до нього;Після операції ходити довго не міг.

Очевидно, що складені вони не з окремих слів:кожне з них можна зрозуміти по-різному – залежновід того, як згрупувати в них слова. Пор.:

Дуже засмутила його пропозиція / старого товариша(він засмутив) і

Дуже засмутила його / пропозиція старого товариша(засмутила його);

Сьогодні / тільки брат прийшов до нього (більшенікого не було) і

Сьогодні тільки / брат прийшов до нього (ранішене приходив);

Після операції / ходити / довго не міг (ходитивзагалі не міг) і

Після операції / ходити довго / не міг (трохи ходив,але недовго).

Наразі неважко переконатися в тому, що всінаведені речення сприймаються не на рівніокремих слів, а на основі єдиних груп слів – синтагм.Безумовно, їх автор мав на увазі якийсь конкретнийзміст, який в усному спілкуванні легко зрозумітизавдяки його паузам між синтагмами. Авторпередбачав конкретну інтонацію.

Але щоб правильно зрозуміти ці мовленнєвіструктури в письмовій формі, читачеві требаадекватно визначити й усвідомити всі авторськісинтагми. В арсеналі мови немає ніяких засобівдля графічного виділення синтагм, тому кожномучитачеві їх треба виділити самостійно. Його мета –усвідомити авторський варіант синтагматичноїструктури тексту та його інтонацію, що станегарантією точного сприймання змісту.

У зв’язку з цим стає прозорою основна метанавчання читання, на яку вказував ще давньорим-ський ритор, граматик, письменник і вчитель дітейімператора Доміціана Марк Фабій Квінтіліан: навчатичитання треба так, “щоб учень розумів зміст” [6,

с. 180]. У нас багато років вчили дітей читання,акцентуючи основну увагу не на точному розуміннітексту, а на швидкості читання. Проте основноюметою може бути тільки максимальна точністьрозуміння тексту, тобто те, заради чого й існуютьтексти як джерела знань. Швидкість читання укожної людини буде такою, яка відповідає динаміційого психічної, зокрема інтелектуальної, діяльності.

Поєднуючись у синтагмі, слова трансформуютьсяв конкретну мовленнєву структуру із ситуативнимзначенням, яка виступає в ролі єдиного компонентаформування тексту. Зараз за допомогою синтагма-тичного запису з’ясуємо роль синтагм в усномуповідомленні. Графічно відобразимо все те, щоми безпосередньо розрізняємо при сприйманнімовлення на слух: синтагми, їх обсяг і межі, а такожтривалість пауз між ними.

Історія виникнення багатьох одномірних одиницьвиміру / вельми цікава /// у стародавні часи / практичніпотреби пастушества / землеробства / і різних лісовихпромислів / зробили актуальним / вимірюваннядовжини і відстані /// розвиток землемірної практики/ привів до вимірювання площин і кутів // а розвитокбудівництва і виробництва // до вимірювання обсягів іємностей /// абстрактна геометрична наука /відображаючи логіку розвитку практики // просуваласяу вивченні / від лінії і площини / до обсягу /// одневимірювання / поєднувалося з другим / у результатічого / в класичній евклідовій геометрії / вимірюваннялінії / виявилося односпрямованим // площини //двоспрямованим // а обсягу // триспрямованим ///але всі ці параметри // довжина / площина / і ємність// мали свої одномірні одиниці виміру /.

У звичайному письмовому оформленні цьогомовленнєвого фрагменту в вигляді тексту в йогоавтора шість речень. Але при визначенні їх кількостіі розмежуванні у різних людей, як правило, вияв-ляються різні результати. Експерименти показали,що в даному мовленнєвому фрагменті респонден-ти виділяють від трьох до десяти речень. Цеоб’єктивно свідчить про те, що складено його нешляхом послідовного нарощення речень. Увесьцей фрагмент, як відображає синтагматичний запис,з’явився завдяки послідовному нарощеннютридцяти двох синтагм, у чому неважко перекона-тися. Достатньо записати його на магнітофон, апотім прослухати і проаналізувати запис (абопрослухати, як його промовляє хтось інший). У будь-якому разі в ньому можна визначити всі синтагмита паузи між ними. Завдяки паузам легко сприй-мається смисл синтагм і фрагмента в цілому.

Звичайно синтагма об’єднує групу слів, алеможе бути представлена одним словом, якщо су-б’єкт мовлення вважає, що його достатньо длявиконання комунікативної задачі. У такому разіслово виконує функцію однокомпонентної синтаг-ми. Порівняйте функції синтагм у нашому синтагма-тичному запису: всі ці параметри // довжина / площина/ і ємність // мали свої одномірні одиниці виміру.

Послідовне нарощення синтагм та їх ситуативнихзначень виливається в загальний зміст промови(тексту). Розподіл промови на синтагми здійснюєтьсядля того, щоб послідовно усвідомити їх обсяг ізначення, поєднати їх, адекватно зрозуміти їхзагальний зміст. Речення в усному мовленні

118

інтонаційно не розмежовуються. Вони з’являютьсялише при оформлені тексту як традиційний спосібйого структурування, з метою адаптації [14, с. 172].Саме на таке призначення речень указуєкомп’ютер: фіксуючи складні реченнєві структури,він не кваліфікує їх як помилкові, а радить їхспростити, мотивуючи це тим, що вони можутьзаважити сприйманню тексту. На це вказують і деякіінші факти, наприклад, при написанні диктантівдуже часто виникає питання: “Це вже нове

речення?”, – яке свідчить про те, що учні нерозмежовують речень на слух. Якщо речення немає у зв’язному тексті чітко визнечених меж, вононе може бути вихідною одиницею його поро-дження, а лише його проміжною структурою.Розглянемо такий мовленнєвий фрагмент:

Психічний стан спортсмена, / який бере участьу першому змаганні, / є природним станом людини,/ яка бажає перевірити свої можливості.

У ньому чотири синтагми. Саме вони склалиструктуру і зміст речення (S):

Як бачимо, в реченні окремі слова закріпленів синтагмах, вони не мають ніякого самостійноговідношення до структури і змісту речення івиступають як невід’ємні компоненти своїх синтагм– з конкретним, ситуативним значенням. Жоднеслово не є самостійним компонентом речення: всівони потрапили в нього в складі своїх синтагм.Жодне з них не можна відірвати від синтагми, вяку воно входить, і переставити в якесь інше місцеречення. Так що функції слів вичерпуються на рівнісинтагм.

Якби речення формувалося з окремих слівшляхом поширення тієї чи іншої абстрактної схеми,то й сприймалося б воно на рівні цих слів. Алесприймається воно на рівні синтагм. Тобто з якихвихідних одиниць воно складене, на основі циходиниць і сприймається.

Між синтагмами встановлені чіткі міжсинтагма-тичні зв’язки. Вони базуються на синтаксичному ісмисловому зв’язках між ключовими компонентамисинтагм. Ключові компоненти (слова) синтагм – цесвоєрідні важелі, через які встановлюютьсявзаємовідношення між синтагмами. Так, перша ідруга синтагми об’єднуються завдяки зв’язку їхключових компонентів спортсмена – який береучасть. Перша і третя об’єднуються на основі зв’язкуїх компонентів стан – є природним станом. Третя ічетверта – на основі зв’язку між компонентамилюдини – яка бажає.

У цьому реченні немає беспосереднього грама-тичного і смислового зв’язку між першою і четвер-тою синтагмами, а також між другою і четвертою.Але завдяки тому, що всі вони граматично ізмістовно зв’язані з третьою синтагмою, між нимивиникає опосередкований смисловий звязок, якийсприяє формуванню загального змісту речення.Виникнення опосередкованного смислового зв’язку

між граматично не пов’язаними синтагмами лежитьв основі будь-якого мовлення.

Рідною мовою кожна людина, звичайно,користується автоматично, і синтагми в її мовленніз’являються спонтанно, на основі її лінгвістичногорозвитку, мовленнєвих вмінь і навичок. З’являютьсявони як природна психічна реакція на актуальнуінформацію. Синтагми будуються свідомо тільки привикористанні чужої мови, якою людина володієнедостатньо, або рідної, коли суб’єкт відчуваєпсихологічний тиск. Кожний конкретний фрагментдійсності сприймається ним комплексно (щознаходить відображення в єдності всіх слівсинтагми).

У процесі мовлення спонтанно виникаютьлексичні об’єднання – синтагми – як вихіднімінімальні його компоненти. В усному мовленнівони належать конкретній промові, а в письмовійформі – контексту, до якого вони входять.

Таким чином, усна і писемна форми мовленнямають синтагматичну основу: вони породжуються ісприймаються на синтагматичному рівні.

Синтагми – це реальні одиниці породженнятексту, а речення – структури його традиційногооформлення.

Синтагма – мінімальна мовленнєва одиниця. Цеконкретна, вихідна, одномірна структура. Як і всіінші одиниці мовлення, вона має індивідуальнийхарактер, що підтверджується існуванням багатьохтисяч крилатих висловів, які мають конкретнихавторів.

Синтагма лежить в основі формування і роз-витку всіх видів мовленнєвої діяльності: продуку-вальних і рецептивних. Вельми важлива її роль унавчанні читання з адекватним розумінням тексту,в зв’язку з чим вона вимагає подальшоговсебічного і ретельного вивчення.

Література1. Валгина Н. С. Синтаксис современного русского языка / Н. С. Валгина. – М. : Высш. школа, 1978. –

440 с.2. Валгина Н. С. Теория текста / Н. С. Валгина. – М. : Логос, 2003. – 173 с.3. Виноградов В. В. Вопросы изучения словосочетаний (На материале русского языка) /

В. В. Виноградов // Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. – М. :Наука, 1975. – С. 231–253.

119

4. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І. Р Вихованець. – К. :Наук. думка, 1992. – 224 с.

5. Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис / Анатолій Загнітко. – Донецьк, 2001.– 662 с.

6. Квинтилиан М. Ф. Воспитание оратора / М. Ф. Квинтилиан // Идеи эстетического воспитания. – М.,1973.

Т. 1. – 1973.7. Микуш Ф. Письмо в редакцию / Ф. Микуш // ВЯ. – 1959. – № 5. – С. 127–132.8. Почепцов Г. Г. Конструктивный анализ структуры предложения / Г. Г. Почепцов. – К. : Выща школа,

1971. – 191 с.9. Русская грамматика : в 2 т. – М. : Наука, 1980. Т. 2. – 1980. – 709 с.10. Филатова Е. В. Вопрос синтагмы в американской лингвистике / Е. В. Филатова // Восточноукраинский

лингвистический сборник. – Донецк, 2009. – Вып. – 13. – С. 313–324.11. Філатова О. Реальна одиниця породження і сприймання мовлення, її граматичні та змістовні

ознаки і функції / Олена Філатова // Лінгвістичні студії. – Донецьк, 2010. – Вип. 22. – С. 56–61.12. Филатова Е. В. Синтагма как основная единица порождения и восприятия речи /

Е. В. Филатова // Русский язык, литература, культура в школе и вузе. – 2010. – № 4. – С. 15–22.13. Филатова Е. В. Функции синтагмы в структуре предложения и текста / Е. В. Филатова // Русский

язык, литература, культура в школе и вузе. – 2011. – № 2. – С. 17–26.14. Филатова Е. В. Порождение, структурирование и восприятие речи и отношение к ним слова,

словосочетания, синтагмы и предложения / Е. В. Филатова // Филологические науки. Вопросы теории ипрактики. – 2011. – № 2. – С. 172-177. – Режим доступа:

http://www.gramota.net/materials/2/2011/2/51.html. – Название с экрана.15. Філатова О. В. Місце і роль синтагми в усній і писемній формах мовлення / О. В. Філатова //

Лінгвістика. – 2011. – № 3 (24). – Ч. 2. – С. 216–223.16. Филатова Е. В. Синтагматическая и предложенческая структуры текста и их назначение /

Е. В. Филатова // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского.Серия “Филология. Социальные коммуникации”. – 2011. – Т. 24 (63), № 4. – Ч. 2. – С. 65–72.

17. Филатова Е. В. О некоторых противоречиях в теории порождения речи / Е. В. Филатова // Філологічнітрактати. – 2011. – Т. 3, № 2. – С. 71–77.

18. Філатова О. Мовні і мовленнєві одиниці та їх відношення до породження, структурування і спийманнямовлення / Олена Філатова // Лінгвістичні студії. – Донецьк, 2012. – Вип. 25. – С. 21–27.

19. Филатова Е. В. Синтагма как исходная единица порождения и восприятия речи / Учебное пособиепо теоретическому синтаксису речи / Е. В. Филатова, В. А. Филатов. – Донецк : ДонНУ, 2012. – 200 с.

20. Фоменко Ю. В. Является ли словосочетание единицей языка? / Ю. В. Фоменко // Филологическиенауки. – 1975. – № 5. – С. 60–64.

21. Щерба Л. В. Фонетика французского языка / Л. В. Щерба. – М., 1983. – 309 с.22. Braine M. The ontogeny of English phrase structure: The first phase / М. Braine. – Language, 1963. –

Р. 1–13.23. Filatova E. V. Syntagmatics of the English sentence as the main way of its adequate perception /

E. V. Filatova // Вісник ДІТБ. – 2010. – № 14. – С. 335–338.24. Fodor J. A. The psychological reality of linguistic segments / J. A. Fodor, T. G. Bever // Journal of Verbal

Learning and Verbal Behavior. – 1965, 4. – Р. 414–420.25. Slobin D. I. Psycholinguistics / D. I. Slobin. – Berkeley : University of California, 1971. – 214 p.

120

НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя Філологічні науки, 2012РЕЦЕНЗІЇ

НОВІТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕКСТУ: ЛЮБЛІНСЬКИЙ ДОСВІД

Потапенко С.І.

Рецензована колективна монографія – “Що втексті? Текст як ріг достатку” (What’s in a Text?Inquities into the Textual Cornucopia / eds.A. Gł az, H. Kowalewski, A. Weremczuk. –Cambridge Scholars Publishing, 2012. – 285 p.)– відповідає на гостре питання, яке останнім часомпостало внаслідок частої оцінки здобутків сучасногомовознавства як “новітніх”. За допомогою цьогоприкметника позначають досягнення лінгвістики вцілому [6, с. 1], об’єкт дослідження неології [5, с. 1],характеризують когнітивну поетику [2, с. 6; 8, с. 1]й дискурсологію, в останньому випадку чомусьпосилаючись на публікації п’яти-семирічної давності[1, с. 1].

Рецензоване видання може з кількох причинпретендувати на статус новітнього, тобто такого, якевідповідає сучасним вимогам; найновішого типу,конструкції [4, с. 789]. По-перше, воно пропонуєрезультати міжнародної конференції, яка упольському Любліні об’єднала досвідченихнауковців із Британії, Польщі й Швеції з пошукува-чами ступенів доктора філософії (PhD) й кандидатафілологічних наук. Люблін постав, з одного боку,як перехрестя для зустрічі лінгвістик Заходу йСходу, а з іншого – науковців різних поколінь. По-друге, на відміну від матеріалів попередньоїконференції, опублікованих у Люблінськомууніверситеті імені Марії Кюрі-Склодовської [10],рецензована монографія вийшла друком у міжна-родному видавництві, що, безперечно, піднімаєстатус аспірантських досліджень. По-третє, новітнійхарактер видання виявляється у вивченні тексту іззалученням найсучасніших методик, диференційо-ваних у п’яти розділах видання, які охоплюють такіпитання: проблему тексту в цілому (Part 1. Text as aProblem, c. 6–53); текст як засіб впливу (Part 2. Textas a Means of Doing Things, c. 54–125); текстилітературних творів (Part 3. Text as a Repository:Literature, c. 126–163); корпусні дослідження (Part 4.Text as a Repository: Corpora, c. 164–247); текст векстралінгвістичному ракурсі (Part 5. Text andBeyond, c. 248–268).

Проблеми тексту розглядаються в першому роз-ділі із залученням положень психології й теоріїконцептуальної інтеграції. Психологічно орієнтова-ний аналіз тексту з урахуванням уваги й глибинирозуміння (Emmott С., Sanford A.J. Noticing and notNoticing What’s in a Text: Attention, Depth of Processingand Text Interpretation) здійснено за допомогоюекспериментальних методів, призначених дляперевірки постулатів когнітивної лінгвістики,отриманих шляхом інтроспекціі [11, с. 2]. У розвідціописано результати трьох експериментів. Першийперевіряє сприйняття адресатом так званих семан-

тичних ілюзій, які виникають унаслідок таких замінодного слова на інше, котрі не привертають увагиаудиторії. Так, більшість читачів не помічає непра-вильного вживання імені Moses у реченні How manyanimals of each sort did Moses put in the Ark? “Скількитварин кожного виду посадив Мойсей у ковчег?”,хоча знають, що тварин у ковчегу перевозив Ной.Другий експеримент встановив, що людина помічаєбільше семантичних ілюзій у наративах, написанихвід першої або другої особи, ніж у текстах, створе-них від третьої особи. Третій експеримент засвід-чив, що під час продовження оповідань читачспирається на найбільш важливі компоненти, середяких центральне місце займають головні герої.

У решті пунктів першого розділу теорія концеп-туальної інтеграції застосована до аналізу газетнихзаголовків, гумористичних оповідань і гумористич-ного ефекту неправильно вжитих слів (malapro-pisms). Як відомо, теорія концептуальної інтеграціїпослуговується поняттям просторів, тобто сферасоціацій, які співвідносяться через проекції(mapping), котрі приписують кожному елементуодного простору відповідники в іншому.

При вивченні газетних заголовків теоріяконцептуальної інтеграції застосовується на четвер-тому – інтерпретативному – рівні аналізу(E.Tabakowska. What’s in a title?), що продемон-стровано на прикладі взаємодії заголовка БІЛИЙКІНЬ КВАСНЄВСЬКОГО з підзаголовком Кваснєвськийзробив помилку. У політиці ви або учасник, або лишеприбічник. Заголовок розглядається як результатінтеграції двох ментальних просторів. Першийвключає такі чотири елементи: генерал Андерс,який перебував у Лондоні на чолі уряду у вигнанні– білий кінь, тобто особа, яка мала привезтиАндерса до Польщі – звільнення від комунізму –нездатність це зробити. Другий простір складаєтьсяз таких компонентів – Кваснєвський (колишнійпрезидент Польщі) – білий кінь – звільнення відправого крила – невдача. Взаємодія двох указанихпросторів формує емерджентне, або нове, зна-чення такого змісту: Кваснєвський зробив помилку,повіривши, що він може урятувати польські лівісили, взявши участь у виборах (що, навпаки,привело до відходу колишнього президента відполітики взагалі). У зв’язку з цим цікаво порівнятиефективність аналізу заголовків за допомогоютеорії концептуальної інтеграції й дослідницькогоапарату образ-схем, які формуються під впливомсенсомоторного досвіду людини й структуруютьабстрактні образи свідомості (див. [7, с. 183–209]).

Виявлення гумористичного ефекту із залучен-ням теорії концептуальної інтеграції здійснено на

121

матеріалі кількох оповідань (Jabł oń ska-Hood J.What’s in a Humorous (Con)Text?), напр., Том страждаєвід клаустрофобії і агорафобії, а тому свій час проводитьна порозі (in doorways). Встановлено, що розумінняцитованого жарту спирається на взаємодію двохввідних просторів. Перший включає такі компо-ненти: Том – стан клаустрофобії – закриті простори.До другого входять наступні складники: Том – станагорафобії – відкриті простори. Гумористичнийефект виникає внаслідок спроби синтезуватиментальні простори різної природи: Том зберіга-ється в обох просторах; клаустрофобія корелює загорафобією, а спосіб поєднання відсутній.

Плідність теорії концептуальної інтеграції дляпояснення гумористичного ефекту окремих слівдемонструється на прикладі словосполученьwindscreen vipers, beenary system, civil serpent (K.Źyśko .More than the I: A Cognitive Analysis of Malapropismsand Eggcorns). Так, словосполучення civil serpents“службовці-змії” утворене внаслідок інтегруваннясемантики одиниць civil servants “службовці” іserpents “змії” у такий спосіб. Перший ввіднийпростір: діяч – службовець – мета: робота на благокраїни. Другий ввідний простір: тварина – жива –зла – небезпечна. Узагальнювальний простір вклю-чає діячів і тварин, а інтегрований простір має такіскладники: службовець – злий – новизна – здиву-вання – гумор.

Текст як засіб впливу розглядається в другомурозділі із залученням положень лінгвопрагматикий риторики.

Застосування теорії мовленнєвих актів до ви-вчення драматичного дискурсу дозволило встано-вити, що у ньому найбільш поширені асертиви, яківідбивають відповідальність за певний стан речейза допомогою оцінного значення прикметників,іменників і займенників; директиви здійснюютьоцінку різними мовними засобами, до якихналежать звертання, модальні дієслова тощо;комісиви відбивають зобов’язання виконатимайбутні дії (Erlikhman A., Melnyk Y. Implicit Evaluationin Speech Acts).

Встановлено, що прагматичні маркери відігра-ють важливу роль у профетичних текстах (Cher-khava О. Linguistic and Discursive Characteristics ofBiblical Prophetic Texts in English Revised Version(1885)). Виявлено, що в біблійних текстах, крімтемпоральних маркерів (now, іn those days, at thattime, days are coming), профетичність відображаєтьсянизкою прагматичних маркерів, які вказують на рольпосланця, виражену займенниками чи цілими фра-зами (thus says the LORD, I, the LORD); на повно-важення (Do something, Go/take something, thus saysthe LAORD); на повідомлення (I went/took and said/wrote; X heard Jeremiah/Isaiah speaking these words).Більш докладно основні положення цієї розвідкивисвітлені в авторефераті авторки [9].

Риторичні принципи мовленнєвої діяльностізадіяні для пояснення організації виступів політиків,студентських есе і навіть романів.

Доведено, що передвиборчі промови польськихкандидатів у президенти – Я.Качинського й Б.Комо-ровського – спираються на концепт лідерства,реалізований метафорами руху або подорожі, а

також засобами персоніфікації (J.Szczepań ska-Wł och. An art of Self-Defence, an Art of Deception ofthe Essence of Citizen’s Duty? Rhetorical Discourse inthe Language of Politicians). Водночас ця розвідкавідбиває характерне для сучасних дослідженьзмішування метафори як фігури мовлення і як за-собу осмислення дійсності. Видається, що слід пого-дитися з тими науковцями, які вважають концепту-альну метафору поверхневим виявом більшглибинних процесів, пов’язаних із концептуальнимпереносом (mechanism for conceptual transfer) [14,с. 710], що дозволить уникнути додаткових коно-тацій і помилкових висновків, викликанихстилістичним розумінням терміна “метафора”.

Застосування положень риторики дозволиловстановити, що в есе, написаних іранськими сту-дентами, запитання привертають увагу адресата,зацікавлюють його в темі й заохочують до читання(Rasti І. Involving the Reader in the Text: Questions inEFL student Argumentative Essays). Виявлено, щозапитання домінують на початку першого абзацу зметою привернення уваги адресата, а під час кон-струювання аргументів виконують внутрішньо-текстову функцію навігації. Водночас у кінці есевсі риторичні запитання, які виконують ретроспек-тивну функцію, встановлюють спільну точку зору.

Зведення автора до риторичної фігури проде-монстровано на матеріалі трилогії С.Беккета“Молой”, “Мелон вмирає” і “Безіменний” (Janik М.Escaping Language, Pursuing the (Narrative) Self:Samuel Beckett’s Trilogy of Novels, Molloy, Malone Diesand The Unnamable). Встановлено, що автор якриторична фігура приховується під ім’ям Безімен-ного, тобто особи, яка не існує, а тому не можепомерти, перебуває у порожньому просторі, з якогопорожній голос розповідає історію безмежної агонії“Я”. Безіменний як втілення Мелона після смертіпостійно рухається між двома полюсами, між буттямі небуттям, і нездатний ідентифікуватися з жодниміз героїв, ховаючись за найбільш елементарнимзасобом означування – займенником першої особиI, який належить будь-якому індивіду.

Літературні аспекти тексту розглядаються наматеріалі модальності й демінутивності.

Роль модальності проаналізована на матеріаліанглійських дієслів must “повинен” (Stadnik K.Subjectivity in Chaucer: The World behind MiddleEnglish *motenс must’ in The Knight’s Tale) і can “могти”(A.Gnatiuk. Can, Cannot, Could, Could not: Deontic andEpistemic-Deontic Modality in Fictional Discourse. DaleBrown’s Rogue Forces and Stephenie Meyer’s Twilight).Аналіз середньоанглійського дієслова *motenвиявив його поширення у складі узагальненихтверджень на позначення необхідності в термінахдолі як втілення божого провидіння у житті людини.Семантика досліджуваного дієслова пояснюється задопомогою запропонованого Р.Ленекером поняттясуб’єктивізації, яке імплікує перебування мовця замежами того, що безпосередньо сприймається (offstage) і розглядається як підсвідоме. Під часдослідження дієслова can і його похідних встанов-лено й підтверджено статистичними даними, щоcannot вказує на високий ступінь впевненості, canвідбиває середній ступінь, could і could not –

122

низький ступінь, додатково відбиваючи можливостімовця.

Розгляд демінутивів сучасної англійської мовизасвідчив, що вони позначають розмір, молодийвік, ставлення, а також високо оцінюють мінімізаціюсхвалення, розміру, прибутків (Gorzycka D., A NoteOn diminutive Types and Functions in English: A CaseStudy of Diminutive Use in Dan Brown’s The Da VinciCode). Особливу увагу звернено на позначеннядемінутивності прикметниками small і little: першийздебільшого іменує фізичні властивості, а другийнаголошує на ставленні або прагматичних аспектахмовлення.

Поєднання методів корпусної й когнітивноїлінгвістик спостерігаємо у четвертому розділі,присвяченому номінативним одиницям на по-значення рівноваги, емоцій щастя й радості,когнітивних дієслів і неосемантизмів.

Корпусне дослідження досвідних аспектіввербалізації рівноваги спирається на її визначення,запропоноване М.Джонсоном, який зосереджувавсяна її фізичному аспекті [12, с. 97] (Magnusson U.Balance Dynamics as Complex Force Dynamics). Уцьому пункті рівновага співвідноситься зі станомСПОКОЮ у теорії силової динаміки [13, с. 410] і роз-глядається як бажаний стан справ, який формуєтьсявнаслідок взаємодії сил. У розвідці диференційо-вано окремі різновиди рівноваги – осьова (axisbalance); шалькова (twin-pan), тобто урівноваженаз обох боків; точкова (point balance), яка виникаєпід час зіткнення двох сил в одній точці; внутрішня(equilibrium). З їхньою допомогою пояснено значен-ня низки одиниць англійської мови (too much, toolittle, harmony, calm, peace, pleasant, restful, just aboutright) й виокремлено метафоричні різновидирівноваги: розумова, фінансова, економічна йполітична, а також синестезійна, пов’язана з різнимиорганами відчуттів. Нагадаємо, що концептРІВНОВАГА вже досліджувався в Україні в лексико-граматичному й наративному аспектах [2].

Використання корпусного підходу й теоріїконцептуальної метафори для зіставних дослідженьвиявляється плідним при вивченні метафоричногоосмислення щастя й радощів в іспанській, англій-ській, польській і німецькій мовах (Adamicka J.Metaphoric Conceptualization of Happiness and Joy inSpanish and other Languages). Встановлено, щоконцептуалізація емоцій як ЗНАХОДЖЕННЯ (FINDING)більш продуктивна в іспанській, ніж у польськіймові, менш продуктивна, ніж в англійській, і маєоднакову продуктивність з німецькою мовою.Водночас зіставний аналіз метафори ЕМОЦІЇ ЯКПОДОРОЖ у напрямку певної цілі доводить, що навідміну від англійців іспанці, німці й поляки більшеуваги звертають на спроби досягнення певногоемоційного стану.

Корпусне дослідження англійських когнітивнихдієслів спирається на дві ідеї Дж.Синклера, маловідомі в Україні (Dilay I. Cognitive Verbs in English: ACorpus-Based Study). Перша стосується власнепроцедури корпусного дослідження: спочатку

відбираються будь-які 30 рядків і в їхньому складівиокремлюються певні моделі; потім обираютьсяінші 30 рядків, у яких ідентифікуються інші моделі,і так далі, поки наступні 30 рядків не покажуть нічогонового. Друга ідея стосується поняття семантичноїпросодії, тобто надання словосполученням пози-тивного чи негативного звучання. Встановлено, щобільшість фраз із когнітивними дієсловами зобра-жає процес мислення як раціональний, а семан-тична просодія частини дієслів виявляється усполученні з інтенсифікаторами.

Корпусне дослідження неосемантизації, тобтоконверсії іменника у дієслово (beat – to beat),здійснюється із залученням низки лінгвокогні-тивних методик, що доводить їхню близькість івідкриває перспективу їхнього об’єднання:положень про співвідношення профілю й бази вкогнітивній граматиці Р.Ленекера, концептуальноїметонімії, інтерпретованої як зсув профілю, йпоняття радіальних категорій (Augustyn R. Discourse-Guided Neosemantization in Novel Noun-to-VerbConversions). Доведено, що під час неосемантизаціїметонімія використовується як засіб безпосе-реднього доступу до знань з метою досягненнямаксимального ефекту з мінімальними зусиллями,а профіль забезпечує зміщення уваги з речі напроцес.

Розділи, присвячені позатекстовій реальності,стосуються відображення у словнику, інтерпре-тованому як текст, взаємодії між людиною й одягомна прикладі англійських одиниць cowl “ряса” і toreador“тореадор” (Rusinek A. The Dictionary as a Text: What’sin the Dictionary about the Relationship betweenHumans and Clothes?) і ролі піктограм в інтернет-ному й газетному дискурсах (Makaruk L. The Roleand Functions of Pictograms and Ideograms in MassMedia Texts). Дослідження взаємодії між одягом ітілом людини встановило розширення значеннявідповідних одиниць за допомогою метафори йметонімії, а вивчення ролі у мас-медійному дискур-сі піктограм, тобто іконічних елементів, дозволиловиокремити три їхні різновиди: копії (зображення),абстракції (зображення, що подає загальну ідею) йемблеми (знаки і графічні символи), а також низкурізновидів ідеограм: емотікони, числа, пунктуаційнізнаки, математичні символи, формули, абревіатуритощо.

Ознайомлення з переліком авторів виданнязасвідчує, що шість із них представляють різнінавчальні заклади України, тобто підтверджує рольЛюблінського університету імені Марії Склодовської-Кюрі як місця, де українські науковці можутьознайомлюватися з новітніми здобутками західноїлінгвістики. До них у цьому виданні зараховуємоемпіричні методи; застосування теорії концепту-альної інтеграції з метою виявлення різноманітнихефектів, створюваних текстами й мовними засо-бами; вивчення сугестивної ролі текстів у ракурсілінгвопрагматики й лінгвориторики; поєднання низкикогнітивних методик під егідою корпусної лінгвістики;а також вихід у широкий позатекстовий контекст.

123

Література1. Артюхова А. О. Риторико-просодичні особливості німецького мітингового дискурсу (інструментально-

фонетичне дослідження) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Артюхова А. О. – Одеса, 2012. – 20 с.2. Бабелюк О. А. Поетика постмодерністського художнього дискурсу: принципи текстотворення (на

матеріалі сучасної американської прози малої форми) : автореф. дис. ... д-ра філол. наук / Бабелюк О.А. – К., 2010. – 32 с.

3. Багацька О. В. Концепт РІВНОВАГА в сучасних американських оповіданнях: лексико-граматичний танаративний аспекти : автореф. ... дис. канд. філол. наук / Багацька О. В. – К., 2007. – 19 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Перун,2009. – 1736 с.

5. Головко О. М. Лінгвальна актуалізація вимірів антропного буття (на матеріалі інновацій англійськоїмови) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Головко О. М. – Херсон, 2010. – 20 с.

6. Осовська І. М. Висловлювання-відмова: структурно-семантичний та комунікативно-прагматичнийаспекти (на матеріалі сучасної німецької мови) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Осовська І. М. – К.,2003. – 19 с.

7. Потапенко С. І. Сучасний англомовний медіа-дискурс: лінгвокогнітивний і мотиваційний аспекти :монографія / С. І. Потапенко. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2009. – 391 с.

8. Проценко О. О. Імплікативний простір американської поезії ХХ століття: лінгвокогнітивний аспект :автореф. дис. ... канд. філол. наук / Проценко О. О. – Харків, 2010. – 20 с.

9. Черхава О. О. Англомовне біблійне пророцтво як різновид фідеїстичного дискурсу (на матеріаліKing James Bible) : автореф. дис. ... канд. філол. наук / Черхава О. О. – Одеса, 2011. – 20 с.

10. Further Insights into Semantics and Lexicography / еds. U. Magnuson, H. Kardela, A. Glaz. – Lublin :Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skł odowskiej, 2007. – 386 p.

11. Gibbs R. W. Why cognitive linguistics should care more about empirical methods / R. W. Gibbs // Methodsin Cognitive Linguistics. – Amsterdam : John Benjamins, 2007. – P. 2–18.

12. Johnson M. The Body in the Mind: The Bodily Basis of Meaning, Imagination, and Reason / M. Johnson.– Chicago ; L. : The Univ. of Chicago Press, 1987. – 233 p.

13. Talmy L. Force dynamics in language and cognition / L Talmy // Concept Structuring Systems. – Cambridge(Mass.) : The MIT Press, 2000. – Vol. I. – P. 409–470.

14. Tenbrink T. Reference frames of space and time in language / T. Tenbrink // Journal of Pragmatics. –2011. – Vol. 43, N. 3. – P. 704–722.

124

1. Бондаренко Яна Олександрівна, кандидат філологічних наук, доцент, докторант кафедригерманської і фіно-угорської філології Київського національного лінгвістичного університету.

2. Блажко Марія Іванівна, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри німецької мовиНіжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

3. Волощук Ірина Іванівна, старший викладач кафедри англійської мови та методики викладанняНіжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

4. Дергун Тетяна Віталіївна, викладач кафедри германської філології Ніжинського державногоуніверситету імені Миколи Гоголя.

5. Ісаєнко Катерина Петрівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літератури таісторії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

6. Жаркевич Наталія Михайлівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри світової літературита історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

7. Ковальчук Олександр Герасимович, доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри українськоїлітератури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

8. Карпусь Людмила Борисівна, кандидат філологічних наук, викладач кафедри англійської мовита методики викладання Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

9. Лєпухова Наталія Іванівна, викладач кафедри німецької мови Ніжинського державногоуніверситету імені Миколи Гоголя.

10. Мельник Юлія Петрівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладу Хмельницькогонаціонального університету.

11. Мохір Вікторія Володимирівна, магістрантка факультету іноземних мов Ніжинського державногоуніверситету імені Миколи Гоголя.

12. Нещерет Олена Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри психології Ніжинськогодержавного університету імені Миколи Гоголя.

13. Набок Анна Іванівна, аспірантка кафедри германської філології Ніжинського державногоуніверситету імені Миколи Гоголя.

14. Потапенко Сергій Іванович, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри германськоїфілології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

15. Пасекова Наталія Василівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії та практикиперекладу і соціолінгвістики Таврійського національного університету.

16. Репех Наталія Валеріївна, аспірантка кафедри лексикології і стилістики англійської мови іменіпроф. О.М.Мароховського Київського національного лінгвістичного університету.

17. Сборик Світлана Петрівна, старший викладач кафедри германської філології Ніжинськогодержавного університету імені Миколи Гоголя.

18. Трибуханчик Анатолій Миколайович, кандидат філологічних наук, доцент кафедри германськоїфілології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.

19. Хомич Валентина Іванівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарнихдисциплін ВП НУБІП України “НАТІ”.

20. Яковенко Ірина Василівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри германської філологіїЧернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка.

НАШІ АВТОРИ

Зразок заявиВ редколегію журналу

“Наукові записки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя”

З А Я В АЯ (Ми)_______________________________________________________________________________________________________________автор (співавтори) статті_________________________________________________________________________________________прошу (просимо) опублікувати її в журналі “Наукові записки...”Заявляю (заявляємо), що стаття написана спеціально для журналу, раніше ніде не публікувалась і не направлена для публікації

в інші видання.З чинним законодавством про друковані засоби інформації ознайомлений(ні) і за його порушення несу (несемо) персональну

відповідальність.“_____” _____________ 201___ р. Підпис

До опублікування у журналі приймаються науковістатті, що раніше не друкувалися. Матеріали подаютьсяукраїнською, російською, англійською, німецькоюмовами у друкованому та електронному виглядах.Друкуються на одному боці аркушів білого паперуформату А4 (210 х 297 мм) у форматі W ord 97 абопізнішої версії, шрифт Times New Roman, кегль 14, з 1,5інтервалом та розмірами полів: верхнє – 20 мм, ліве –30 мм, праве – 15 мм, нижнє – 25 мм.

Обсяг статті – від 5 до 15 сторінок.До рукопису додаються:– рецензія, підписана спеціалістом вищої кваліфікації

в тій галузі науково-технічного знання, до якої належитьстаття за своїм змістом (для осіб, що не мають науко-вого ступеня);

– витяг із протоколу засідання кафедри чи іншогонаукового підрозділу, де ця стаття обговорювалася, зухвалою про рекомендацію її до друку в “Науковихзаписках” (для осіб, що не мають наукового ступеня);

– дані про автора (прізвище, ім’я, по батькові, адреса,науковий ступінь, вчені звання, посада, місце роботи,службовий та домашній телефони, е-mail), із котримредакція матиме справу щодо опублікування рукопису;

– квитанція про оплату за друк статті – 15,00 грн.за 1 стандартну сторінку.

До друку приймаються лише наукові статті, які маютьтакі необхідні елементи: постановка проблеми узагальному вигляді та її зв’язок із важливими науковимичи практичними завданнями; аналіз останніх дослідженьі публікацій, у яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котримприсвячується означена стаття; формулювання цілейстатті (постановка завдання); виклад основногоматеріалу дослідження з повним обґрунтуваннямотриманих наукових результатів; висновки з даногодослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

СТРУКТУРА РУКОПИСУ1) Рукопис починається з індексу УДК у верхньому

лівому куті першої сторінки тексту.2) Назва друкується великими літерами по центру.3) Прізвище та ініціали автора – під заголовком

малими літерами.

4) Короткі анотації українською, російською таанглійською мовами (до 6 речень).

5) Ключові слова українською, російською таанглійською мовами.

6) Основний текст статті може розбиватися нарозділи. Посилання в тексті подаються у квадратнихдужках із зазначенням номера джерела та сторінки([7, с. 64]) у підзаголовку “Література”.

7) Перед списком використаних джерел, якийподається у порядку посилання, пишеться підзаголовок“Література”.

Усі значення фізичних величин подаються в одиницяхМіжнародної системи CI.

У тексті використовується науковий та науково-популярний стиль, за винятком звертання до попередніхробіт або якщо інше зумовлене змістом статті.

Усі малюнки подаються на електронних носіях водному зі стандартних форматів (jpeg, tiff). Усі малюнкиі таблиці потрібно послідовно пронумеруватиарабськими цифрами (Рис. 1., Таблиця 1). До кожногомалюнка подають короткий підпис, а до таблиці –заголовок. Необхідно уникати дублювання графічногоматеріалу і довгих заголовків таблиць.

Формули у статті подаються тільки в електронномуваріанті й набираються через стандартний редакторформул Microsof t Equation, що входить до складуMicrosoft Office.

Нумерація формул подається в круглих дужках.Нумеруються лише ті формули, на котрі у статті єпосилання.

Рішення про публікацію статті приймає редко-легія. Вона має право направити статтю на додатковурецензію або експертизу, а також на літературну правкустатті без погодження з автором. Без попередньоїоплати стаття до друку не допускається.

Авторам надається коректура статті. Ніякі зміниверстки, за винятком помилок під час набору, недопускаються. Виправлену і підписану автором коректуруслід протягом трьох днів повернути в редакцію.

Думка редколегії не завжди збігається з думкоюавтора статті.

За достовірність фактів, цитат, власних імен,географічних назв та інших відомостей відповідаютьавтори публікації.

ШАНОВНІ АВТОРИ!При поданні рукописів у наступні випуски журналу

"Наукові записки" Ніжинського державного університету ім. М.Гоголяпросимо дотримуватися нових ПРАВИЛ

оформлення та подання рукописів до журналу

ШАНОВНІ АВТОРИ!Матеріали направляти за адресою:

м. Ніжин, вул. Кропив’янського, 2 (кафедра світової літератури та історії культури)E-mail: [email protected]

Самойленко Григорій Васильович (тел. робочий: (04631)7-19-77; дом.: (04631)2-41-10)

У разі недотримання авторами усіх вищезазначених умов редакція має право повернутистаттю на доопрацювання чи відмовити в її друкуванні

ФІЛОЛОГІЧНІ Н А У К И Книга 1

Documents

Transcript of ФІЛОЛОГІЧНІ Н А У К И Книга 1