I N T H I S I S S U E :

M. Z .: Olena TelihaH. ІЩУК-ПАЗУНЯК: У героїчні дні Волині М. ВАСИЛІВ: Слідами молоді з-під Крут О. КИСІЛЕВСЬКА: У пяту річницю С. ПАРФАНОВИЧ: У великому містіО. ЛЯТУРИНСЬКА: Дорогою скульптури

Лютий Ч. 2 F e b ru a ry

НАШЕ Ж ИТТЯРІК. X. ЛЮТИЙ, 1953 Ч. 2.

Видає Союз Українок Америки раз в місяць

Редагуе редакційна колегія Листування й передплату висилати на адресу

866 N. 7th St. Philadelphia 23, Pa

НЕЗНАЧНА ПІДВИШКА ПЕРЕДПЛАТИ У 1953 Р.

Передплата у Злучених Державах Америки для ч л е н о к Союзу Українок Америки

залишається в 1953 р. 2.50 дол.Річна передплата для нечленок . . . . З дол.Передплата в К ан ад і............................ З дол.Піврічна передплата в ЗДА

й Канаді ......................................... 1.75 дол.Річна передплата в Англії

й Австралії ......................................... 1 ф. ст.Річна передплата у Ф ранції........... 800 фр.

O U R LIFEVOL. X. FEBRUARY, 1953

Edited by Editorial Board

No. 2.

M onthly p ub lication o f th e U krain ian N ational

W om en’s L eague o f A m erica, Inc.

866 N. 7th St. Philadelphia 23, Pa.

Subscription in the United States for members $2.50 per y e a r ; non-members $3.00 per year, half year $1.75. Subscription in Canada $3.00 per year, half year $1..75. Subscription in England and Australia 1 pound sterling-, per year. Subscription in France 800 francs, per year.

Entered as second class m atter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Penna.,

under the Act of March 3, 1879.

ПРЕДСТАВНИЦТВА “НАШОГО ЖИТТЯ4КАНАДА:

M rs. Lew ka Rom anyk 263 R ussell H ill Rd.

Toronto, Ont. Canada

АНГЛІЯ:M rs. I. W itoshynsky

30, K eighley Rd. Bradford, Yors.

England

ФРАНЦІЯ: M me. O. Kolankovsky

32, rue Feutrier Paris 18 France

АВСТРАЛІЯ: Mrs. I. Pelensky

136 Forest Rd. A m cliffe, N.S.W .

Australia

З М І С Т

H. Іщук-Пазуняк: У героїчні дні Волині----- 1О. Печеніг: В олинь............................................. 2К. Ярош: Чому стільки жіночих органі­

зацій .............................................................. 2М. Василів: Слідами молоді з-під Крут. . . . ЗО. Кисілевська: У пяту річницю ................... 5С. Парфанович: У великому м іс т і............... 7О. Лятуринська: Дорогою скульптури-----9Із листів до редакції. Нові книжки............... 10I..Левицька: Двадцять літ п р а ц і................... 11Н. Полонська-Моргун: Різдвяна подяка-----12Зірка: Чи дбаємо про наші в ікна?............... 13Д-р Р. Сочинський: Що повинні жінки

знати про пістряк?.................................... 14Українська вишивка: Настільник................... 15

Що варити й п екти .............................................16H. Костецька: „Шуфлядка до печення"___ 17I. Савицька: Де подівся сніг? ........................18М. С.: Сніжинки ................................................. 18Роляник: Розумний к о зе л ................................ 19рз: Про пса, що рятував д іт е й ........................19And still the hope su rv iv e s ................................ 22M. Z.: Olena Teliha.............................................22І. Книш: Жінка в національній консолі­

дації .............................................................. 22Л. Бурачинська: Після Різдвяних імпрез . . 24Із життя наших централь................................ 25Вісті з Централі ................................................. 26При громадській роботі ................................ 27Ю. Писарева: „Політична помилка“ ...........32

Обгортку „Нашого Життя" виконав мистець Святослав Гординський

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

НАШЕ ЖИТТЯРІК X. ЛЮТИЙ, 1953 Ч. 2

У героїчні дні Волині„Хоча б на годину пожити на

волі в Україні, а тоді вже й умер­ти легко!"

Слова селянки з Волині.

Вона прадавня, вона відвічно українська, рідна душам нашим, пишно прибрана дарами мате- рі-природи. Жили там люди за твердими моральними закона­ми, що їх довгі віки вкарбували в душі, плекали рідні звичаї й давали вияв своїй радості і сво­єму горю у своїй пісні, у творах народнього мистецтва.

А потім усе змінилось. Загри­міла буря та не та — послана Богом з небес. Це надлетів гу- раґан, счинений ворогом-мос* калем під червоним знаменем. Волиняки знали вже його. Він же віками намагався приспати їх національну чуйність і коли­вався тоді в його вічно закри­вавлених руках двоголовий орел: потім на два десятки ро­ків появився ворог із білим ор­лом та намагався завершити д і­ло попередника. Та дарма — чуйна душа народу не пускала ворога у свої глибини. І ось но­ва навала зі сходу. Ворог у сі­рій шинелі єхидно намагався проникнути в народню душу і заволодіти нею.

— Погляньте, куди пішли за спротив ваші брати з-над Дні­пра! шипів підступно.

— Підемо їхніми слідами! — загриміла відповідь волиняка.

І пішли. Довгі валки авт, во­зів, саней, цілі ешелони поїздів— далеко у снігове безмежжя Сибіру або ж у руді казахтан- ські степи...

А ось — нова війна. Гураґан змінив свій напрям — фуга ві­яла з заходу. Україною заволо­діли німці. І тут уже не було єхидного шепоту, брехливих обіцянок. Безпощадний чобіт західнього вендала топтав рід­ні простори, топтав життя лю­

дей, топтав їхні святощі, а їхнє добро пожирав сам або виво­зив у ненаситне нутро “Велико- німеччини” Тоді то національ­ний імператив, що вічно живе внутрі нації, велів волинському хліборобові стати воїном-бор- цем за свою свободу, а волин­ській селянці хороброю посес­трою у боротьбі, а то й дійсною героїнею. Те ж саме пережило українське місто. Незабутній той день, коли на сторінці рі- венського часопису “Волинь” появилась у статті письменника Уласа Самчука, що родом із Во­лині, знаменна парафраза Гам- летових слів: “Бути чи не бу­ти?” У широких масах мало хто знав літературну ґенезу цього великого запитання, що ставить людина на грані життя і смерти; одначе і в найдальших закутках зрозуміли селяни завдяки наці­ональній їнтуіції, що всі вони, що ввесь український нарід сто­їть на грані життя і смерти. “Бу­ти чи не бути?” І відповідь упа­ла: “Бути!” Бути вільними або ж не бути взагалі!

Волинь запалала боротьбою, як ніч так день ясніла полумям пожарів. Народ кидав оселі, творив повстанчі загони, ішов на криваву зустріч із ворогом. А ворог шалів v залізній силі і в моральному безсиллі. Впро­довж кількох годин вигибали нілі села Олександрівського, О стрізького та інших повітів. Врешті здавалось, що море по- лумя залило вже всю волинську землю. “Землі не дамо воро­гові!” казав твердо волиняк і гинув на ній. Меотві відхопили у вічність, у память чи забуття прийдешніх поколінь, а живі жили, жили і діяли. Клекотіло село і місто, смеотоноена рука ґенгапівия простягалась по все нові жертви.

Ось надлетіла страшна вість: у Кремянці німці розстріляли

др. Ганну Рощинську та її чо­ловіка д-ра Петра Рощинсько- го. Вони були приятелями тих, що змагались за волю. Вони пе- ревязали українському повстан­цеві рану і їх убито загце... А ось друга вість: у Ковлі на ста­рому цвинтарі застрілив Геста­півець громадську діячку Лесю Підгірську. Вона піддержувала звязки з повстанцями і за те стрінуло її ц е . . . А ось тре­тя вість: Вже взяли Тамару Мартинюк і її маму! Молодень­ка Тамара ще не зазкала життя, вона ледве готувалась зустріча­ти його, а тут її доля поставила перед обличчя смерти. Чи від­чуло її дитяче ще єство жахіття смертної хвилини — ми не знає­мо. Знаємо тільки, що коли во­ни поруч із матірю ішли у свою останню путь, вони ішли за Україну, мала бо Тамара нікого не видала з друзів своїх. У то­му ж часі взяли др. Харитю Кононенко. Ішли запити, на­ближався останній день. Вона хоробро вмирала. У день свій смертний вона дала останній бій — за честь, за гідність укра­їнки. Світла память їм усім, що думали тільки п ро рятування друзів, які забували про себе, які вміли любити!

І так пішли многі знані і не­знані героїні. Вони лишали кри­ваві сліди своїх зболілих ніг на орошеній землі. Вони ішли у синю даль, запашним чебрецем вітер немов ладаном повівав їм у слід. Вони відходили і лиша­ли нам, живим і прийдешнім поколінням неписаний заповіт великої боротьби за волю.

Ми твердо віримо: недалекий уже час, коли дзвін волі залу­нає із св. Почаївської гори і во- зрадує душі тих, що відійшли, вістю про завершену дію їхньо­го життя і їхньої смерти.

Наталя Іщук-Пазуняк.

Оксана ПеченігВ О Л И Н Ь

Шляхи, шляхи, шляхи, шляхи... Куди? Хто кінний ними їздив? Втаїв зловіщо бір лихий І причаїлись мурів різьби.

На камню кремянім знаки: Одна і друга, сотні близен. Чиєї вправної руки?Чийого певного заліза?

Тут, видно, гострий і твердий Змагалися зо злою міццю.Так, так! Смертельний був тут бій, Тут меч щербивсь об крицю.

Шляхи! І розцвіт барвних смуг, Ліси, поля, луги блакитні.Під банею промінних дуг Земля волога і вагітна.

На актуальні темиЧОМУ СТІЛЬКИ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ?

Голос Марії Стратієнко в ч. 344 1952 “Свободи” спонукав мене сказати оце пару слів на цю тему. Дійсно, чи є наявна потреба аж чотирьох окремих, але з подібним засягом праці жіночих організацій на терені Злучених Держав? Зупинюсь тільки над цим питанням, зали­шаючи відповідь на частину статті про участь жінок в полі­тичному житті до окремої статті. При цім зазначу що стаття пані Стратієнко не є звернена до СУА, який, я певна, ніколи не пропагував розпоро­шення сил, а навпаки закликав та працював для обєднання сил, вважаючи що сильна організа­ція може виконати багато, або своїм впливом спонукати до ви­конання важливих завдань, на­приклад в ділянці шкільництва і виховання нашої молоді.

На самім початку хвилі нової іміграції СУА заохочував на

сторінках “Нашого Ж иття” усе свідоме жіноцтво стати членом СУА та зокрема вітав з приїз­дом усіх чільних наших грома­дянок. Частина їх влилася в на­ші ряди. Коли ж поставали дві жіночі організації, то ми дума­ли що це нове твориво розро­бить такі ділянки яких не опра­цьовує СУА та допоможе роз­горнути працю жіноцтва в усю ширину. На жаль, нічого такого не сталося. Іде аналогічна робо­та в усіх чотирьох організаціях, тут і там перехрещуються на­ші стежки чи вихоплюється іні- ціятива. Нічого нового не вне­сено, чого не робив би СУА. І соромно стає перед старими, вірними членками СУА, яких дивують ці новотвори. Бо всі ті фрази, як треба повчити аме­риканську українку, могли тіль­ки боляче вразити тих жінок що своїм життям та працею ви­казали таку гідність та жерт- венність.

Важко говорити тепер про злиття всіх жіночих організа­цій. На це треба часу доброї во­лі та вироблення платформи. Одначе я як довголітня активна членка найстаршої та найбільш численної ж іночої організації в Америці, щиро вітаю всяку ідею співпраці жіночих органі­зацій, якого покрою вони не були б. Гадаю що така співпра­ця була би школою толерант- ности одних до других та по- казалаб що тільки у спільному зусиллі — давні імігранти з но­вими — могли б гідно й успіш­но заступати українське ж іноц­тво.

Дай Боже, щоб така співпра­ця розгорнулася й обхопила кожну одиницю що досі ще стоїть осторонь!

Катерина Ярошголова 20 Відділу СУА

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Слідами молоді з-під Крут(Трохи з історії Рівенської школи медсестер)

Крути залишаться в нас сим­волом молодечого пориву. Во­ни завжди будуть прикладом того, як патріотична й ідейна молодь рветься до чину, як гли­боко й віддано розуміє вона свою службу Батьківщині! На самому порозі життя не вага­ється принести його в жертві для святої мети.

Тридцять пять літ минає від тієї події. Від того часу ма­ємо чимало прикладів молоде­чої посвяти. Та мало відома за ­галові історія школи медсестер у Рівному з 1941-43 років. А майже всі вони, зараз таки по скінченні школи (та й багато учениць, що ще не скінчили її), „втікли до лісу", себто вступи­ли в ряди повстанської армії, з якої живими видістались хіба одиниці... Як бачимо, й ці д ів­чата Волині пішли дорогою студентського куріня з-під Крут. Тому й варто зупинитись над історією цієї школи, що д а ­ла нам світлий приклад бороть­би нашої молоді за волю, а в цьому разі — нашої жінки.

„Рівенську школу сестер і а ­

кушерок зорганізовано восе­ни 1941 року ще за влади Вер­махту, заки ще встиг розверну­ти тут свою „катівську" д іяль­ність т. зв. „Райхскомісаріят У- країни" Коха, що, як звісно, мі­стився в Рівному, та завданням якого було між іншим знищити також усяку освіту в Україні.

Треба згадати, що за більш о­вицької окупації Волині 1939- 1941 років у Рівному зорганізо­вано „школу фельдшерів", яка проіснувала коло півтора року й була повністю знищена вій­ною 1941 року. Гострий, майже катастрофальний брак тоді на Волині санітарного персоналу (був вивезений більшовиками, частинно знищений німцями) та передбачувана потреба та­кого для своїх власних військо­вих цілей заставила керівниц­тво здоровної служби в Рівно­му взятися негайно до органі­зації такої школи. Пристосову­ючись до своєрідних умовин та воєнного часу вироблено таку програму навчання й виховання учениць школи, щоби з них ви­йшла сестра-універсалістка, що

Українська школа медсестер у Рівному У першому ряді викладачі школи, другий і третій ряди — учениці

вміла б сама собі зарадити та часто заступити й лікаря, й а- кушерку, й гіґієністку, а при нагоді чи потребі піти й до ар ­мії чи партизанки... Безумовно, що така сестра мусіла бути од ­ночасно свідомою українкою та суспільницьки наставленою. Ч е­рез це в програмі українознавчі предмети були заступлені дуже сильно, а з медичних дисциплін зверталося особливо увагу на проблему суспільний недуг у нас, дитячу смертність, та по­дачу першої допомоги, включ­но з акушерською. По скінченні школи мала вийти кваліфікова­на „сестоа, акушерка й гіґіє- ністка". Програма була уложе- на на 3 роки з тим, щоби прак­тичні вправи відбувалися не ли­ше по шпиталях^міста, але влі- ті, на вакаціях — також при сільських шпиталях та амбуля- торіях. Ценз до вступу в школу— найменше 6 кляс гімназії, а для 2-ої кляси — один рік нав­чання передтим у фельдш ер­ській школі. Першого року від­крили лише дві кляси.

Початки школи були дуже тяжкі, бо бракувало всього — приміщення, викладачів, під­ручників... Місто Рівне було ж а­хливо зруйноване війною й кра­щі будинки, що уціліли, були зареквіровані німцями. Через те на початках школа містилася в напівпригожих до вжитку бу­динках, які часом навіть не о- палювались і як тільки їх, захо­дами самих учениць та персо­налу, приводилося до ладу, їх зараз реквірували німці. Отак у першу зиму школа змінила 4 рази своє приміщення! Щ оби найти викладачів до школи та лікарів до шпиталів, директор школи їздив кілька разів до Ки­єва та аж до Харкова, а частин­но діставав їх на місці в табо­рах полонених, завдяки старан­ням бл. п. Хариті Кононенко, яка як діюча керівничка (орга­нізаційний референт) Червоно­го Хреста в Рівному мала д о ­ступ до тих таборів та яку, як відомо, за її активність восени

1943 року німці розстріляли. Вона ж при У. Ч. X. зорганізу­вала їдальню, де харчувалися безкоштовно найбідніші учени­ці школи сестер, та гуртожиток для них.

Майже всі учениці школи бу­ли з Волині, крім двох, що були— одна з-під Вінниці й друга, аж десь з-під Херсону. Бо треба сказати, що на цілу Україну (Райхскомісаріят) тоді було лише дві школи сестер, — оця в Рівному, й інша, в Луцьку. Здається, луцьку школу німці зачинили значно скоріше, як рі- венську.

Весною 1942 року німці по­закривали всі середні школи, крім фахових. До нашої школи був такий сильний наплив дів­чат, що не могли прийняти всіх кандидаток. За пару місяців німці позакривали й усі фахові школи й тоді, мабуть, на оди­ноку ще середню школу в У- країні, вдарив цілий навал мо­лоді, бо це рятувало її перед вивозом до Німеччини. Із цих причин треба було відчинити ще дві нові кляси. Та такий розріст школи дуже дратував німців, бо вони змагали до то­го, щоб більше цих учениць за­брати до Німеччини... І вони рі­шили таки зліквідувати й її, хоч і поступово. Спочатку почали робити в якійсь невідомій цілі несподівані ревізії. Але, як тіль­ки підходили до школи, учени­ці, як мухи — хто задніми две­рима, хто вікнами, часом стри­баючи аж з другого поверху, розбігалися хто куди... Бояли­ся, щоб підступом їх не забра­ли до Німеччини, як це вже ро­били німці де-інде. Тому німці не могли установити, як багато учениць є в школі, а адміністра­ція це число навмисно зменшу­вала. Але в жовтні 1942 року Медвідділ Райхскомісаріяту за­жадав спішно програму школи, а в листопаді заявив, що їм школи з такою програмою не потрібно, бо сестер є в Німеч­чині подостатком. Мовляв, як хочете, щоби школа існувала далі, зробіть її школою для са­нітарок, — найвища освіта, яку за німцями, могли одержати українки!...

Очевидно, що на таку пропо­

зицію не пристала ані управа школи, ані учениці. Рішено приспішити яко мога науку в школі з тим, щоби перевести іспити до Нового Року для 2-ої кляси, а учениць після цього призначити сестрами до різних шпиталів, переважно на провін­ції, а іспити для 3-ої кляси пе­ревести після цього — в січні та лютім 1943 року. Все це вда­лося виконати напів легально, використовуючи всякі хитрощі та наражаючись на великі не­приємності, що в тих часах всі зводилися просто до розстрілу.

Успішно покінчило науку — себто 3-тю клясу — 25 учениць, з яких було 17 українок. Майже всіх їх призначено на працю до різних шпиталів та амбулято- рій Рівного. Багато учениць із 2-ої кляси по іспиті призначено також на працю сестер, зде­більшого на провінції.

Як відомо, Волинь була тере- ном найжвавішої діяльности партизанів, особливо від 1943 року. Коли весною 1943 р. „втік до лісу", як тоді казали, один із викладачів школи сестер та одночасно директор хірургіч­ної лікарні в Рівному д-р С., він забрав із собою цілу сестерську хірургічну обслугу з оцих мо­лодих сестер школи. З цього часу „тікання до лісу“ молодих сестер стало системою. Вони забирали з собою ще й інстру­ментарій та аптеку лікарні чи амбуляторії, в якій працювали. Обласний лікар, він же й дирек­тор школи, на місце тих, що „втікли до лісу“, посилав нових сестер, знов постачав, оскільки міг щось видобути, ці шпиталі чи амбуляторії ліками та ін­струментами. Але за короткий час цей новопризначений пер­сонал знову зникав...

Отак, ніби негально йшло по­стачання нашої партизанки о- кружним шляхом медичним персоналом та ліками!...

Трудно сказати, скільки всьо­го пішло учениць школи „до лісу". Напевно знаємо, що з 17 українок, що покінчили школу, всі пішли, крім трьох дівчат: двох із східних частин України та третя — місцева, шо зараз таки по скінченні школи вий­шла заміж за урядовця з Рівно­

го. Разом із сестрами-українка- ми пішли „до лісу“ й дві місце­ві чешки, їх товаришки по школі.

Гадаю, що значна кількість учениць з 2-ої кляси, також пі­шла „до лісу“. Але багато з них, хоч і залишалися дома, проте була тісно повязана „з лісом" і допомагала повстанцям чим могла:вони переховували в се­бе хворих та ранених, подавали першу поміч на місці, а часом привозили їх до лікарні в Рів­ному. Можна собі уявити, з я- ким ризиком були звязані всі оці услуги нашим повстанцям, бо ж за найменшу співпрацю з ними німці розстрілювали кож­ного. Часом вистачало їм най­меншого поводу, щоби знищи­ти й спалити ціле село! Така була тоді дійсність на Волині, про яку в Галичині тоді майже не знали...

Що сталося з ученицями шко­ли, що пішли „в партизанку" або так чи інакше з нею спів­працювали, ми не знаємо д о ­кладно. Але про перші жертви між ними ми довідалися ще влі- ті 1943 р. Здається, першою між ними згинула в околиці Кремянця сестра Федотівна, з одного села з-під Дермані, що першою ученицею закінчила рі- венську школу. Перша учениця й перший з-поміж учениць при­клад саможертви для Батьків­щини! Говорилося ще тоді, в1943 році, про кількох учениць школи, що згинули на північ від Рівного, але все це були ли­ше чутки.

Та ми свідомі того, що бага­то з тих, що пішли „до лісу“, наложили головою. Занадто важка й затяжна боротьба роз­горілась, щоб їм пощастило врятуватись. Та в вирішний мо­мент, коли кликала їх повстан­ська армія, вони не питали про небезпеку, про вигляди на по­ворот. їх кликала Батьківщина в потребі й вони пішли слідами молоді з-під Крут.

М. Василів

Життєпис Олени Теліги знай­дете в книжці О. Ждановича: На зов Києва. Ціна 50 ц.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

У пяту річницюЖМУТ СПОМИНІВ ПРО КАТРЮ ГРИНЕВИЧЕВУ

Невже ж це проминає вже пя- тий рік з тої памятної хвилини, коли то у врочистий передріз­двяний час 1947 року, розне­слася по скитальщині потряса- юча душу вістка: не стало най­більшої української письменни­ці останньої доби — Катрі Гри- невичевої. На чужині, у підніж­жі хмаросяглих баварських Альп, на Берхтесґаденському цвинтарі виросла дорога нам могила.

й хочеться як жмуток квіття кинути в незабудь оцих кілька рядків дружнього, щирого спо­гаду.

Памятаю за останнього на­шого спільного побуту в лем­ківському живці Криниці, пані Катря, прочитавши в „Грома­дянці" мій спогад присвячений памяті Ольги Кобилянської, сказала: — Ви, пані Олено, вір­ний друг! Колись, як мене не стане, скажіть таке тепло сло­во і про мене.

Тоді я зжахнулась! — Що ви, пані Катре? Ви ж молодші, зд о ­ровіші, бодріші тілом і духом

У відпочинковому Домі Укр. Центр. Комітету в Криниці: У першому ряді по середині письменниця Катря Гри- невичева, ліворуч її — авторка спо-

спомину

за мене. Це не мені прийдеться про вас, — а навпаки.

А все ж таки — дійшло до то­го Чи пані Катря вимовила те слово у таку годину? Але то ­ді, ще ніщо не заповідало, щоб ці її слова мали стати дійсні­стю . . .

Наше знайомство було давнє. Почалося ще з 1912— 14 років й зразу навязалася між нами то­ненька ниточка симпатії, що згодом перемінилася в повну довіря приязнь. Перші зустрічі в „Жіночій Громаді", в редакції „Дзвіночка", а там затишна кімнатка письменниці при спо­кійній Мурарській вулиці й моя притулена до старинного Б о ­жого храму Волоської церкви, на Підваллі ч. 9.

Доля то розлучувала, відки­дала на десятки, а то й сотні миль, то знов, наче пожалів­ши, разом зводила. Та ми не тратили себе з очей і знов себе віднаходили.

Час першої світової війни. Земля порита гранатами, по­краяна глибокими окопами-ро- вами, щедро полита людською кровю. Наші сини в Україн­ських Січових Стрільцях. Нас пориває з собою хвиля біжен- ців-виселенців й прибиває до чужого віденського берега. А в Відні несподівана коротка зу­стріч при столі воєнної цензу­ри. Але не вспіла я відкрити па­ні Катрі гуманні сторінки тої за ­гально зненавидженої роботи, як пані Катрі не стало. Як не­сподівано зявилася, так нагло зникла. Замість неї карточка з табору виселенців із злопамят- ного Гмінду.

В нових умовинах життя від­кривається нове поле праці. Ме­ні — в Комітеті для помочі ра­неним УС'С-ам та воякам, пані Катрі серед дітвори замкнених наче птахи в клітці, мучених го ­лодом, недугами й тугою але непоборних виселенців. Корот­кі зустрічі, обмін думок, три­вог, і надій та непевности і вкін­ці з диму згарищ, з кривавих

Олена Кисілевська з Катрею Грине- вичевою на проході в Жеґестові

заграв, зійшло сонце волі, що підняло духа до самих вершин. Воскресення! Власна держава, боротьба народу з обороні її, а там трагічне розбиття всіх на­дій, задумів, плянів. Упадок, але не зломання.

Йдуть роки праці над відбу­довою зруйнованого храму. Р о ­ки пильної праці над виплекан­ням сильного, невгнутого д у ­ха, що готовий до боротьби за права до життя вольного наро- ДУ-

Для пані Катрі як письменни­ці — це найкращі роки розквіту її талану. „Непоборні" це об ­раз неподатности, твердости, невгнутости духа народу. „Ш о­ломи в сонці", за ними „Ш ести- крилець", це наче прецінний о б ­раз нашої історії, вишитий пра­цьовитими жіночими руками шовковими й золотими нитка­ми. Ці дві історичні повісті коштували авторку роки дослі­дів і студій княжих часів.

У пляні дальші праці, а в тім друга світова війна з несамови­тими переживаннями. Пересе­лення з місця на місце перекре­слило всі пляни. Переривають нитку розгорненої творчости. Та все таки пані Катря збирає, громадить матеріяли, щоб їх використати й у слушний час вложити в нові твори й приве­сти їх вольному народові на йо­го нове господарство. . .

Посеред тієї бурі, що огорну­

ла світ, ми таки знаходимо се­бе. Ми перекликаємося карточ- ками так як тепер телефонами. Гало-Гало, пані Катре, ану озовіться! А де Вас шукати, па­ні Олено?

І все таки серед оглушливого воєнного грохоту, серед подій, що в шаленому бігу, розторо- щували все, що їм стояло на дорозі, ми знаходили благосло­венні хвилини передишки: по­ворот у рідний край й мила на­ша Лемківщина з красавичкою Криницею .Там у санаторії У- країнського Допомогового Ко­мітету ми мали змогу побути кілька неділь і вперше зійтися близько під одним дах-ом.

Вона вміла й любила розпо­відати, а я любила і вміла слу­хати, не перебиваючи оповідан­ня недискретними запитами. Наче барвні образки пересува­лись перед моїми очима дитячі, а опісля й дівочі літа пані Ка- трі, на тлі гарного, старовиною освяченого Кракова. І припад­кове пробудження національної свідомости, скріплене знайомі­стю з чорнооким юнаком Сте- фаником й наука рідного слова, що її подавав він гарній нео­фітці з буйними золотими ко­сами, що їх, як казав Стефаник, хочеться заплітати жемчугами.

А там свати приятеля батьків зі Львова і скоре подружжя мо­лодої Катрі з мало знайомим львовянином. Чи з любови? Хі­ба ні. Притягнула її, недосвідче­не дівча „незвичайність ситуа­ції^. І те, що він був українцем, і те що відкрилась змога побу­вати у Львові.

Постать Стефаника і їхня дружба була все тією золотою ниточкою, з якою вязала пані Катря найкращі спогади свого життя, що мені їх передавала. Спогади аж до останніх літ життя великого письменника, аж до тих часів, про які згаду­вала пані Катря з мелянхолій- ною задумою. Коли то посиві­лий письменник відвідував свою давню приятельку у Л ьво­ві і запрошував відвідати його в Русові:

— Пакуйте, пані Катре, в бе- саги свою „шовкову дранку" й їдьте відвідати старого прияте­ля в Русові!

Одначе до тих відвідин не дійшло і взаємини зі старим приятелем якось так само недо- кінчені, як колишні в літах мо­лодечих. . .

Хотілося б передати ці спо­гади в такому незвичайному ви­ді й формі, як мені пані Катря передавала. Але, на жаль, їх треба було б хіба стенографу­вати. Може для доповнення на­веду ще кілька виїмків із листу­вання пані Катрі, з яких можна хоч трошки пізнати стиль її мо­ви, а також довідатися дещо з її воєнних переживань.

* ф *

Уривок з листа 4. 12. 1943:...Моя думка часто заторкає

Замкову вулицю (Коломия), зне­волює відгукнутися на неї, і ось Ваш для мене такий несподіва­ний та любий подарок, що його я в цю хвилину нічим гідним не пошаную. Але пождіть, мій Дру­же, прийде пора.

Ви така вирозуміла, що моя мовчанка напевно Вас не так то дивує, коли подумати, про су­воре теперішнє. Дав би Бог, щоб було недійсне, це, будьтоІ. В. — вдова? Не забуду, як ми­ло мене вітала при зустрічах... Так, не забуду О. Теліги, як від­відала мене в Кракові, літнім ве­чором, разом з Євг. Малантоком, принесла китицю білих гвозди- ків, звязаним чимось дуже сріб­ним. Красуня це була тоді...

Вечір, — сема. Світ як чор­нильниця, ніодної зорі. Може Ви в цій хвилині дvмaєтe між ін­шим, що зо мною? А я така рада, що адреса Ваша така сама!...

* *

З листа 1943 року:...Тому зо дві неділі була я в

Болехові у молодшого сина. По­бачила внука, що ходить з олів­цем і — пише листи, а ще й на­рисуй йому все, що лиш де на світі...

На могилі Кобринської я мо­лилася теж. Який чаш'вний дар природи — смерть! Не болить...і — край.

* * *

Карльсйельд, 10. 11. 45....Мила посестро дорога, і в

болю, що рве серце нігтями, і в хвилині туманного Криницького

спокою. Хіба чуєте виразно, як я є з Вами і тепло обнімаю Вас, нехай що наші сльози мішаютьсяз собою? (Лист писаний на ві­домість про смерть її улюблено­го брата, останнього із семи, що їх мала).

...Подумайте, чи не містика це. Всіх моїх 7 братів вимерли мо­лодими або не старими, я най­старша дитина остала...

Григор помер маленький, Іван, сотрудник перемиської ка- тедри помер на тиф під час об­логи Перемишля, коли йому було 25 літ та полишив двоє маленьких сиріток. Богдан, у- країнський вояк, згинув від ку­лі при обороні пошти у Львові, Євген, 24-літній — розстріля­ний у льохах ҐПУ. Денис народ­ній учитель і громадський діяч, композитор і співак (Глухо- вецький хор у Львові) помер у віці 58 літ, Валеріян, адвокат у Надвірній, маляр - інтелектуа­ліст, згинув у шахтах Донбасу, замучений у 58 р. життя, а тепер помер Володимир, лікар, науко­вий експерим ентатор... Оста­лась одна Гриневичева з усіх —

А ось маленька візитова кар- точка з написом „Катря Грине- вич“, — мабуть останні літери, що їх писала письменниця у шпиталі вже на смертному ло­жі й яку передала мені через си­на Ярослава:

Берхтесґаден, 2. 9. 47. Моя дорога Приятелько!

Як дякувати Вам, обнімати й словами, що Ви не забули і па- мятаєте, що я тут. Ці 10 день — це місяці, але хіба є змога, що зміниться. Бережіть серце доро­ге. Духові і фізичні сили — це ж одно. Пишу на плечах (сестри) ці кривульки. Кохана, я з Вами блукаю щовечора під Ваші две­рі. Перші жахливі дні за мною, тепер уже музики. Жаль, ох, жаль, що Ви за горами. Обнімаюі дякую. Ваша нерозумна, що фліртує з птахами.

На адресі:До Пані Кисілевської.

Друком: Катря Гриневич.А після цього вже тільки щ о­

раз гірші вісті й, укінці, Катрі Гриневич не стало... Лишився сум, жаль і добрий сердечний спогад.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Софія Парфанович

У великому світі(Лист від подруги)

Переді мною лист. Великий, писаний широким Катриним письмом. Картки невибагливо­го, лінюваного паперу. Але: аж дивно, що в них стільки життя й змісту! Правда, Катрина мати письменниця і в неї великі очі, що ними пані Оля вміла слуха­ти. Слухати всіх, що заходили до її хати там, на горбковині середньої Личаківської. Але Ка- тря не мала тоді часу слухати про життя інших. Вона сама жила. Вона була зайнята над­мірно і коли появлялася вдома, а в мами були гості, вона май­же ніколи не заходила туди. Вона-агроном приїздила з п о ­їздки змучена і поївши чогось, ішла відпочивати. А пані Оля слухала. . .

Якже давно, як неповторно далеко поза нами ті часи! Оце тепер Катря пише листа з дале­кого міста над берегами Місі- сіпі.

— Якщо маєте багато часу й терпеливосте, прочитайте цьо­го листа. В ньому напишу вам все про місто, де ми зустрілись з вами років два тому. П рига­дуєте собі зиму в Міннеаполісі?

О, я нагадую собі її добре. Вона там така як і в нас. Пух­кий, ласкавий сніг, любий сніг, розіскрений морозом. І повітря пахне свіжістю й іскринками, що сяють-брилянтують у сон­ці. І синява яка! Це канадійська зима.

— Цеї зими ваших прияте­льок — білок годувала пані Ма­рійка. Вони безсоромні! Ви зна­єте, вони стрибали з вікна про­сто до кімнати й господарили там під неприявність господа­рів. Раз навіть пірвали разок намиста та збили дзеркало. По­тім Марійка випровадилась і догляд білок перейняв Михась і вони приходять до нас на по- д в і р я і до хати.

Білки! Вони були моїми при­ятельками тієї пустої й безви- глядної зими над берегами Мі- сісіпі. Там був парк. Біля лікар­ні де прибирала Катря. Ш укаю­

чи праці, я нераз заходила ту­ди відітхнути та позбирати думки. І тоді білки опадали ме­не роєм, переводили контролю моїх кишень, дерли всі папірці і як тільки находили горішки прибирали найчудачніші пози й їли їх зі смаком. Одна така хитрунка сідала в мене на голо­ві й лущивши горішки кидала мені лушпину на ніс. Але спро­бували б ви рухнути одним мя- зем: зараз же оці звірки зістри­бували й розбігались. Дотор- кнути їх ніяк не вдається, хоч вони в вас у кишені, і на колі­нах, і на голові.

Але лікарня ця, де мене не прийняли на працю і де працю­вала Катря прибиральницею, була жива й дійсна. Часом вда­валось мені побачити Катрю як звивалася зі щітками або мила вікна і тоді вона кидала мені поспішний кивок з-поза вікна. Часом знову Михась, Катрин син ковзався по льоду, що по­крив одне з десяток тисячів озерець, що було в парку. Ми­хась, що народився після того, як більшовики вивезли його батька кудись на Сибір. Цей блідий хлопчик, що знав і вірив тільки в маму.

Так, оце Катря прибирала в тій лікарні. Вона досконало ви­знавалася на різних родах щ і­ток і мітел, порошків до миття вікон та різних восків, що на­дають полиску підлозі. Вона хоробро виконувала свою пра­цю і про неї говорила з таким самим інтересом (чи ж справ­д і?), як про вирощування но­вих пород збіж чи курей, ко­лись там вдома.

— Наші приятелі? Ну, з їх приязню! І що з них зробилося в такому короткому часі?! Во­ни змучені, запущені. Тужать за культурним життям та не в силі його повести. Інші пото­нули в свої земські блага й ні­чого їм не треба. Але єднає їх одне: всі вони Нарікають на брак культури в Америці і без­надійність нашого життя тут. Пропозиції, що те або друге можна зробити вони відкида­ють як мячики. їм немає як. їх не побачите ні в бібліотеці, ні на концертах симфонічної ор- хестри, хоч тут виступають ар­тисти світової слави. Про музеї вони „щось чули“, £ЛЄ не пі­дуть навіть на дарові, природ­ничі фільми чи інші мистецькі, інколи направду виняткові. Б і­

Хата в Володимирі Волинськім

дні американські культурні пра­цівники не лиш не мають ща­стя у своєї, байдужої, публіки але й у європейців, що „всиха­ють за культурою". Зате в нас імпрез трохи трапляється, але їхній рівень вам відомий та ще гірше з часом: вони зачинають­ся не швидше, як о восьмій го­дині ввечорі і ви гидите до два­надцятої, потім - - я к знаєте, місто дуже розлоге — милями до дому. Це все на те, щоб вам відхотілося йти на нову імпре­з у . . .

— ...Я живу ще на старому місці. Воно має одну прикмету: тут немає надто багато сусідів. Таких, що приходять нарікати та пограбувати рештки часу, що вам залишився від тяжкої праці. Такого дорогого часу!..

Правда, правда! Михась стрі­ляв колись з індіянського луку до них — посміхнулась я.

— ...Маю кімнату з кухонкою і холодільником, меблі мої ку­плені за безцін у склепі ужива­них речів, де ми колись ходили з вами. Помимо праці мій мате- ріяльний стан слабкий. Кожна, навіть однотижнева, перерва в праці робить довг, що його по­тім тяжко вирівняти. Проте в цьому році я виповнила всі гро­мадянські обовязки,. передпла­чую майже всі журнали та по­стійно доповнюю бібліотеку Михася. Наперекір лиху стара­юся купувати всі нові книжки, що появляються. Та нас таких не багато. Книжку Гуменної спровадила тільки я одна, а підручник української мови тільки троє людей, хоч з уні­верситетською освітою приїха­ло нас тут поверх сотні.

Спровадила я сюди кілька родин і помогла їм влаштува­тися, що коштувало теж гро­шей і сил. Тепер помагаю по­стійно трьом незнайомим в Ев- ропі: молодий чоловік із ту- беркульозою, самітна хвора, їй знищили родину. І родина з двох до ро сл и х хворих і чоти­рьох дітей... —

Це неймовіоне! — аж стрепе­нулась я. Як вона годна?!

— ...не диво, шо сама хояжу одягнена паршивенько й обме­жуюся у всьому. Але маю задо­волення. Працюю вже тепер „за

фахом", а не при мітлі. Памята- єте ті великі елеватори за Мі- сісіпі? Там фабрика тіста і я працюю в лабораторії. Мину­лий рік я там набідувалася тяж­ко: ненавиділи мене інші спів­робітники за роботящість, точ­ність і знання. Мало не добили мене. Та покинути не годен бу­ло хоч платня моя: 130 долярів на місяць і на нас двоє неве­личка... —

Г о еподи! І за тих 130 долярів ця жінка не лиш живе й вихо­вує сина але й допомагає дру­гим! — аж скрикнула я.

— ...Кинути я не могла, бо на фізичну працю вже не маю сили, а як тут з умовою пра­цею та ще й для жінок — самі знаєте. Гірко я натерпілася, но­ги в колінах пухнули, й покри­лися жилами. Здавалось: от, от упаду. По році не видержа­ла: пішла до шефа й сказала йому все, про умови праці та як мене там поневіряють. З мі­сця помогло, тимбільше, що двох працівників відходило і вся праця звалилася на мене й другу молоду ще й несправ­ну дівчину. Це змусило, мабуть, шефа за всяку ціну задержати мене й облегшити мою працю. І не поневіряє мене ніхто, бо нові сили, що прийшли без д о ­свіду мусять ладнати зі мною. Праця — це досліди над техніч­ними прикметами тіста. Я зро­била багато уліпшень, шо оче­видно не числиться, тимбільше. що я не фаховий, а технічний робітник.

О, як добре, все таки, що Ка- тря вийшла з пилу, щіток та стирок! — я втішилася.

— ...найгірше з моїм здооо- вям. Інколи почуваюся тяки д о ­бре хвора, ледве лажу. Найгір­ше, що це помітно. Не хочу продовжувати ліків, що ви ме­ні приписали, все ж остаточно вертаюся до них. як вже зовсім вибюся з сил. Найгіпше. що не­має коли спочити. Найскромні- ше ведена хата вимагає стільки праці, що для мене це вже аб­солютно за тяжко. О к рім того Михась вимагає щ оряя більше уваги. Він уже в шостій клясі, вчиться дуже гапно. вважають його за непересічного учня . Предмети вже має цікаві,

вчиться про атоми, хемічні спо­луки, багато географії. Підруч­ники тут дуже добрі, але він д о ­слівно студіює кожну річ, читає маса лектури, рисує безліч мап, виголошує якісь реферати. Оце має про Пастера, тож працював завзято два тижні, ще й вісім­надцять ілюстрацій додав до викладу. Тепер йому мене дуже треба і я кидаю все, щоб мати час для нього. Разом читаємо, дискутуємо й збагачуємо себе. До того ж не занедбую україн­ського, хоч на це все не стає часу. Здоровя в нього паршиве, чогонебудь вибивається з сил, і стає аж прозорий. Та, все ж таки, буваємо систематично в музеях, інститутах, на всіх ви­ставах образів і т. д. Відбули всі фільмовані опери та систе­матично слухаємо передачі у- ніверситетського радія, що на­дає клясичну музику... —

Так, Катря, як і Михась жи­вуть понад стан і свої сили — я подумала. — Як тільки зм о­жу напишу їй, що це на довшу мету неможливе без шкоди для здоровя. Але ж живуть вони і Катря хоробро бореться з но­вим світом за старі культурні вартості. Боротьба нерівна, але ж яка вартісна!

— ...Як бачите: за багато маю того всього нараз. Але боюся, що мене може нестати, або що щось станеться і все це буде неможливе. І тому роблю все, що дасться. На читання, власне, не маю часу, тому шукаю за ви­нятковими книжками, що ко­лись були недосяжні. Мова не робить мені труднощів. Ніколи в житті я не мала часу для се­бе, все без решти віддавала. Те­пер коаду тут і там хвилину на культурну книжку, та ще підше на листування з душевно близь­кими людьми. То ж — не швид­ко напишу вам такого листа як оце тепер.

Але і я не написала. І в мене як і в Катрі надміп поточних злободенних справ. Врешті: Ка­тря має свій шлях у житті. Вона виробила чи виборола собі йо­го сама і якби воно не тяжко було самітній жінп? — вона йде ним впевнено й сміливо.

То ж: з Богом, Катрусю і в добрий час, ішовши!

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Дорогою скульптуриІз листування з Оксаною Лятуринською

Дорога Пані Редакторко!Ви ж і вигадали на мене тор­

тури! Дуже тяжко і боляче від­повідати на Ваші питання, а вже зовсім неможливо мені да­ти «ороткі й річеві відповіді, як це ЛИЧИЛО 'б ДЛЯ ПубЛИЧНОГО інтервю.

— Якою памятаю волинську землю?

В „Материнках” і не шукай­те її, це спогади раннього ди­тинства. Я лишила Волинь за перших років польської оку­пації, коли за збройний спро­тив сусідні села були випалені, стероризовані і всюди стояли польські військові залоги. На­селення, досить інертне і вичі­куюче за повстання Петлюри, тепер з великою тугою й «вірою очікувало приходу отамана. Одне імя Петлюри враз стало багатозначним і рвалось із уст до уст як гасло, як готовість іти за ним. Ніхто не хотів віри­ти в кінець воєнних змагань і йшли неймовірні чутки про У- країнську Армію.

Тим часом легенди — „Пе­тлюра під Зборовом”, „Петлю­ра під Збаражем” — ніяк не підтверджувались. Із Каліш- ського табору йшли збі'гці — інтерновані уенерівські вояки, голі, босі, виснажені і з ними йшла безнадія. Збігців ми кри- ли на хуторі від поляків яко мога- і щодня пекли свіжі паля­ниці, наділяючи порожні тор­би, і направляли в путь від се­ла до села через знайомих се­лян. Не раз мені з сестрою при- ходилось удавати наївних ін­ституток, іти на різні хитрощі, щоб відвести О'КО наїхавших несподівано на хутір поля­ків; а в деяких загрозливих ви­падках просто відбирати 3 рук зброю, жартома глузуючи з •польської лицарськосте, що дозволяє знущатися над без­боронними. Коли жартома чи справді польські старшини збирались арештовувати мене з сестрою і везти до свого по­стою, як трофей, ми впевняли, що це був би надаремний труд,бо все одно напівдорозі нас іві-

дібють „гайдамаки”. І, дійсно, ■косі погляди наших поденни­ків чи принагідно надійшов­ших хлопців зі села не обіцяли нічого хорошого. Польські старшини не здержувались д о ­вго і, салютуючи, від'їжджали. А щоночі розташовувалась у нашій кухні і по стійках добро­вільна варта з обрізами й гвин­тівками, охороняючи від .пов­торних нічних розбійницьких нападів польських залог.

Коли тепер я згадую Волинь, я уявляю наших кремезних па­рубків як не з освяченим ножем за халявою, — обрізаном, го ­товим захистити від нападів не якихсь там хуторян, не яіке там окреме своє село, а щось далеко більше, що вже тоді для них таїлось у слові „Пе­тлюра”.

І мені було до болю сором­но, ніби я ошукала найкращі сподівання, коли © 1929 році приїхала на літні ферії додому, як байдикуючий студент. Польська .поліція шукала в м о­єму куфрі нелегальщини і са­ма собі не вірила, знайшовши лише цукерки. 'Господи, яка ж то слава йшла про українських студентів у Чехословаччині, коли запідозрювався кожний порух!

Мені ввижається, що й те­пер Волинь чуйно і вперто очі­кує якихсь діл за кордоном від нас усіх і німотно питає: „Ко­ли ж прийде Петлюра?”

І мені стає ще соромніше, ■ніж було колись, бути лише студентом, тільки будь-яким фахівцем, тільки обивателем, тільки блаїгопристройїним гро­мадянином чужих держав. А вже ніяк не вільно бути хворою і безпорадною.

— Що повело мене в образо­творче мистецтво?

Мабуть, призначення. Ка­жуть, талант завжди знайде со ­бі дорогу до вияву. Мені прий- ШЛОСЬ 'ПІДСВІДОМО йти до того тяжко й химерно, хоч обдаро­ваність проявлялась ще з ран­нього дитинства. Бувши вихо­ванкою Острозького Братства,

я писала своїм подругам зав­дання з літератури і з маляр­ства. Мої вірші деклямували на наших шкільних святах і літе­ратурних ранках. І не тільки подруги, а всі вчителі вважали мене .вундеркіндом”.

— Чому моя монументальна скульптура звелась тепер до дрібної ляльки і писанки?

Для ясности: починаючи з 1945 року, я зовсім перестала займатися скульптурою, хоч вважаю, що це мій головний „фах” і вроджений. На це скла­лось багато причин: брак від­повідного приміщення, м.атері- ялів, вічний хворобливий стан здоровя і вічна потреба витра­чати час на якусь іншу пильну працю. Треба додати до того ще ту „многість^Инших талан­тів і зацікавлень, що унемож­ливлювала скупчення на одно­му. Але скільки 'пропало б на­даремно' мого віку хоч би 'ПО шпиталях, коли б я, не можучи взятись за скульптуру, не бра­лась за щось інше з тієї „мно-ГО'СТИ'”.

Будьте запевнені. Найбільша покара для мистця — незмога

взятись за сородне/ для душі. Працювати ж доривково'? — Чи сприймете, коли скажу: за­надто мені дорога скульптура, щоб .партачити її будь-як. Тре­ба їй, як і кожному мистецтву, віддатися сповна, „жити” нею повсякчасно, щоб могти дати1 щось творче, інакше пощо б? Хіба для замилювання ока д е ­яким нашим снобам, яким усе одно яка річ, щ об лиш це під­падало під шляхетну назву „скульптура”.

Лялькарство, писанкарство, кераміка хоч і не належать до монументального і чистого' ми­стецтва, можуть мати свої ми­стецькі осяги і не треба їх під- цінювати. Залежить, які про­блеми собі ставити. Якіцо ли­ше копіюєш і иаподоблюєш — ясно, це не є жадна штука.

Між іншим, за писанку, за кераміку я хапнулась тут не так довго, як за „бизнес”. Але конкуренція дешевої япон-

Із листів до Редакції НОВІ ВИДАННЯНаш Захист у Франції

(Уривок із листа)Надсилаю Вам фото з нашо­

го захисту для старших віком українців та грузин в Абондані. Дня 25 листопада було оф іцій­не відкриття (ми почали прий­мати людей вже 7 липня). А те­пер зїхалися французькі д о ­стойники та й наші представни­ки. На обороті картки прочита­єте “меню”, яким ми приймали цих гостей. Це не захист, а од­на мрія. Чудово все оборудува- но. Будинок купило ІРО, а мені

доручено займатися прийнят­тям наших стареньких, допома­гати їм роздобувати потрібні документи, а також старатись у французької влади за признан­ня цих кандидатур й за згоду префектури платити за цих лю­дей.

По французькому закону вся­кий старий емігрант, що про­жив у Франції неменш року і має 65 літ, має право на дер­жавне утримання. Отже по ці-

ської кераміки й неохота аме­риканської публики сягнути глибше 'В кишеню поза кілька- центів призводить МІЙ ,,'бИЗ- нес” нінащо. До всього: мені вже час упорядкувати вартніші речі.

— Чому я взагалі люблю на­ше народне мистецтво?

Мені чудно, як його можна не любити, той вияв творчого •генія українського народу. Він мене чарує з дитинства і зда­ється такий рідний і близький ні'би це я сама уклала першу пісню, зліпила божка, добрала кольори й знаки до писанки. А перший, хто вщіплюваїв у мене ту любов, був мамин культ у- країнських звичаїв і пісень.

лій Франції збираю наших лю­дей і полагоджую їм папері. Приходиться багато писати й їздити, а що це почесна праця, то треба знайти час і для за ­робітку. Але хоч це дуже тру­дно, то Господь допомагає ме­ні в праці і дає мені силу все це виконувати. Маю велике задо­волення, коли вдасться мені че­рез усі труднощі провести на­ших стареньких до спокійного життя в нашому Абондані. А боротися приходиться з пре­фектурами, бо вони завжди хо- тять влаштувати наших людей у дешевших французьких захи­стах. От тут треба їм писати й доказувати, що ми не хочемо щоб наші люди жили серед чу­жинців, а щоб були разом серед своїх.

Є. ПрокоповичПариж

Збереження дітвориПрикро мені, що мушу звер­

татись до Вас із такою справою. Та стаття Марії Пастернакової в ч. 1, 1953 “Діти на роздоріж ­ж і” осмілила мене до того. Це було саме те — чого шукаємо й прагнемо — ми, батьки й учи­телі. Здорові, критичні думки й реальні поради у веденні наш ої дітвори.

Натомість зовсім не погоджу­юсь із становищем Софії Пар- фанович у її статті “Ми й Аме­рика” в ч. 10, 1952. Це можливо, що окруження впливає на нашу дітвору. Та ми саме й є від то ­го, щоб цьому протиділати, а не витворювати якийсь “амери­кансько-український стиль” на­шого життя. Щ о доброго може вийти з такої сполуки? І чи мо­же “Наше Ж иття” пропагувати таке, коли авторка заповіла ще цілу низку, як вона каже “син­тез і аналіз” ? Мені здається, що вона повинна залишити це педагогам, які краще поведуть нашу дітвору. А сама повинна зайнятись своїм лікарським ф а­хом чи Бойківщиною, яку вона так гарно описала.

Ілля Гр, Ню Гейвен, Конн.

Докія Гуменна: Мана. Повість. Українсько-Американське Ви­давниче Т-во. Ню Й орк 1952. Серія художньої літератури ч.1. Ст. 98. Ціна 1.50 дол.

Цією “Маною” принесла ав­торка читацькій публиці велику несподіванку. Після широко- епічних “Дітей Чумацького Ш ляху” — струнка, глибоко- психологічна картина. Звяз- кість її побудови, чіткість її по­статей це нові прикмети, що їх не можна було сподіватись п і­сля хронікарської розповіді “Д ітей”

Можливо, що часово “М ана” й постала скорше. Та не важний тут хронологічний порядок, а осяг. Оця спромога зосереди­тись на душевних переживан­нях осіб, перехристити їх шлях, довести до зудару й розвязки в досконалій формі. Може й на­вмисне авторка нехтує тлом, відкидаючи всяку зайвину. Се­редовищем стають другі люди з довкілля, що правлять водно­час за контраст.

Юлія Отава і Сергій М ихай­лович, це люди, що виростають понад підсовітські будні. У них жевріє іскра якогось горіння й кожне живе нею на свій лад. Во­но закінчується так, як повин­но бути з людьми, що переро­стають своє довкілля. В одно­го катастрофою, а в другого визволенням. Напруга їхнього зудару їм до того допомогла.

Думка декого, що повість не передає вірно “середовищ а”, або що її постаті “не україн­ські”, являється дивною в тако­му насвітленні. Мистецька туга Юлії дихає мрійністю україн­ської дівчини, а відданість Сер­гія своєму завданню окрилена запалом наших борців за спра­ву. „ JI. Б.

ІЗ КОНЦЕРТОВОЇ ЕСТРАДИУ жовтні виступила в Вінніпегу мо­

лода співачка Леся Зюбрак, що сту­діює спів у консерваторії в Торонті.

Кол. співачка віденської опери Л. Німців відспівала на святі в честь Лесі Українки в Рочестер, ЗДА, пісні по- етки музики Д. Січинського.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Двадцять літ праці(Із ювілею 24. Відділу СУА в Елизабет, Н. Дж.)

Дня 20. жовтня 1932 р. в Ели- забет, Н. Дж., зібралися жінки, щоб оснувати своє товариство. Надали йому назву „Українське Жіноче Товариство", а заснува­ли його, „щ об зорганізувати жінок і дівчат, а потім брати живу участь у народній робо­ті". Так звучить перший прото­кол організації.

Д о першої управи увійшли: пп. Марія Полевчак, голова, Ан- на Горин, заступниця, Анна Ґе- неґа, касіерка, Анна Слободян, заступниця, Леся Кінаш, секре­тарка, Марія Кіценюк, заступ­ниця. Організаторками були: пп. Анна Горин, Анна Слобо­дян, Марія Могила і Марія Кар­дані. Наставничка: Текля Ко- стишин.

Вже пів року пізніше змінено назву товариства на „Дочки У- країни", а дня ЗО. березня 1934 ухвалено вступити до Союзу Ураїнок Америки.

Коли б хто спитав, що зр о ­блено за тих двадцять літ, тре­ба би довго розказувати. Б ез­ліч імпрез, допомогових акцій та виступів не змістилися б у короткій доповіді. Згадаю тут лише найважливіші, що визна­чились у нашій роботі.

Пошана до памяти жінки-ге- роїні виявлялась щороку в па­нахиді за Ольгу Басараб та ака­демії її імені. Заклики наших освітніх установ у краю знахо­дили в 24. Відділі щедрі пожер­тви. Влаштування Дня Матері впровадив Відділ СУА в місце­вості, виступаючи збірно в часі Служби Божої. Також виступи перед американським світом були успішні: вже два рази д і­став Відділ нагороду за строї під час свята 4. липня, а на виставі ІВКА особливе виріз- нення за печиво.

Також у громадському житті Елизабет бере Відділ живу у- часть. Він є членом філії УКК і місцевого Народного Дому. Кожна імпреза чи кожен гро­мадський виступ в Елизабет не обходився без співучасти на­

ших членок, що несуть увесь тягар гостин та збірок.

Та крім цих реальних познак активности, хотілося б відміти­ти з нагоди ювілею — що було внутрішнім поштовхом до ство­рення товариства та які осяги дало воно самим членкам. Згур­тувались у ньому жінки, що не тільки почували себе українка­ми, але й бажали виявити це

патріотичним ділом. Вони не питались, чи буде їм за це на­города, чи признання, а при­кладали своїх рук усюди, де було потрібно. Довголітня спільна праця зблизила їх до купи, згорнула їх в одну ро­дину. Разом переживали раді­сні хвилини в житті, але й діли­лись горем, що навістило ту чи іншу членку. Товариство стало їм за Батьківщину, яку поки­нули багато літ тому.

У цій праці 24. Відділ друж­ньо співпрацює із 28. Відділом у Нюарку, переводячи спільно леякі акції та імпрези.

Головою товариства є впро­довж 19 літ п. Марія Полевчак, що й тепер очолює його. У 1941 р. вона через велику ро ­

динну трагедію відмовилась служити громаді, але тепер провадить Відділ дальше. Цю милу й тактовну громадянку знає й цінить ввесь Елизабет. Вона доказала свою свідомість також у особистому житті. Ви­ховання, яке дала своїм дітям, зберегло в них живе зацікав­лення українськими справами. її син, одна з чільних одиниць серед американсько-української молоді, тепер очолює Лігу М о­лоді Північної Америки.

До теперішньої управи нале­жать: пп. Анна Гнатюк, місто- голова, Ірина Левицька, секре­тарка, Марія Грета, касієрка. Контрольну комісію творять п. п. Анна Кемко і Марія Луняк. Делегаткою до Нар. Дому є п. Анна Гнатюк, до філії УКК п. Марія Мудра і Марія Хитра. Відділ обєднує тепер 75 членок.

Ірина Левицька, секр.

ЩИРА ПОДЯКАПересилаю мою щиру й сер­

дечну подяку всім, що привітав мене з Різдвом Христовим та Новим Роком. Рада я була чис­ленним привітам організацій та моїх друзів і знайомих. Зокре­ма прохаю Його Ексцеленцію Кир Ізидора, представника УН Ради д-ра Степана Витвицького та провідницю Пласту К. Паліїв прийняти вислів моєї подяки.

Жіночим організаціям Англії, Аргентини, Бельгії, Канади, Ні­меччини, Франції й Венезуелі, що так тепло привітали мене, радіовисильні Голос Канади та всім співробітницям радіопере­дачі СФУЖО кличу щире спа­сибі! А всім моїм друзям і зна­йомим, що відгукнулись тисну дружньо руку за щире слово привіту!

Олена Кисілевська

Голова 24 Відділу СУА в Елизабет, Н. Дж. п. Марія Полевчак

Різдвяна подяка В РОКОВИНИ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ

Збірковий пункт Комітету „Мати й Дитина“ в Ютиці цьо­го року перевів знов Різдвяну кампанію для залишенців. О- крім збірки одягу й харчів, ви­слав також грошовий подару­нок захистові для старих у Дорнштадті, де, як відомо, про­живають наші залишенці. Не­щодавно наспіла точна листа розподілу грошей та подяка від проф. Наталі Василенко- Полонської, яку ми прохали зайнятись розподілом:

Дякую дуже Вам і в Вашій особі Комітетові „Мати й Дити­на" за Різдвяне привітання і з свого боку висилаю Вам і Комі­тетові свій привіт, побажання дальшої успішної праці й щиру подяку за память про мене. Я високо ціню Вашу увагу, що зо­крема важливе в умовах нашого життя, так ізольованого від ці­лого світу.

Минулого тижня на моє імя прийшло повідомлення від Сою­зу Українок Америки, 57 Відділ, Ютика, Н. Й., (п. Володимира Величко), подарунок 100 дол. (418 н. м.) для роздачі найбільш потребуючим. Із залученого про­токолу побачите, як намагалися ми встановити, кому саме слід

ІЗ КОНЦЕРТОБОЇ ЕСТРАДИ

Співачка Євгенія Зарицька, що в ли­стопаді об'їжджала з концертовим турне Північну Африку, відвідала у- країнеьку громаду в Бен Метір. Тут в окремому концерті дала зразки сво­го йміння та високої музичної куль­тури.

На концертовому вечорі в Новому Ульмі, що його влаштували українці у грудні для німецької публіки, ви­ступила співачка Ганна Ширей із низ­кою пісень. Між ними відзначилось особливо гарно віддане „Аве Марія".

У тому ж часі відбувся в Нюарку, ЗДА. концерт українських пісень і арій оперової співачки Гільдани Зя- тик. ї ї дзвінкий меццо-сопран і зна­менита. інтерпретація полонили при­сутніх. Програма була виповнена тіль­ки творами українських композиторів.

видати гроші. Всі уповноважені будинків заявили одноголосно: Тільки всім порівну! Внаслідок цього розподілу припало всім по 4.50 н. м. Я все ж таки виділила 4 особи найбільш потребуючих. Нас трьох — представник ЦПУ- ЕН, мій чоловік та я не взяли на­шої пайки. Дальше збори пере­дали в моє розпорядження по9 пф. від особи, що дало ще один пайок. Цю суму 22 н. м. ми роз­поділили додатково між пять найбільш потребуючих.

Всі ми приносимо щиру, сер­дечну подяку за подарунок збір- ковому пунктові в Ютиці. Ми дуже зворушені правдиво-со- борницьким ставленням украї- нок-галичанок із Ютики до нас придніпрянців. Це свідчить про те, що ми перш за все українці. Повірте, тепер коли короткозорі політики з запалом намагаються розділити нас, викопати між на­ми „духовий Збруч", страшні­ший за матеріяльний — це має величезне значення. Я щаслива, що так сталося на Різдво, коли .Бог предвічний народився" й

„нова радість стала".З глибокою пошаною

Н. Полонська-Моргун

ЗРАЗКОВІ ДИТЯЧІ ІМПРЕЗИ

У Ню-Йорку, великому нашому цен­трі, йдуть також найкращі спроби роз­важити українську дітвору. У грудні відбулись тут дві цікаві імпрези й кожна на свій лад підійшла до цього завдання.

Балетна школа Валентини Переясла- вець виставила Миколаївський вечір п. н. „Бабусина казка", де в оповідан­ня старенької бабусі вплетено гри снігом, опис засніженої природи та прихід св. Миколая.

Пласт м. Ню-Йорку враз із Укр. Ка- тол. Ветеранами влаштував дитячу ви­ставу „Баль у княжни Сніжки", де ма­совою участю дітей у гарних костю­мах вивів постаті з української історії.

Постава обох імпрез вимагає окре­мого обговорення.

У січневому числі не прига­дували ми нашого заклику че­рез надмір святочного матерія- лу. Та вже наближаються роко­вини цієї великої катастрофи, що її пережив наш нарід. Знов думки наші спрямовані туди, де ще видніють могили жертв цього часу. Знов вертаємось у споминах до цього часу, що переорав нашу країну горем і лихом.

Починаємо друкувати споми­ни вчительки із східних земель, Юлії Писаревої п. н. „Політич­на помилка”. Тут змальовано простими картинами те лихо­ліття, що наближалось нечут­ними та грізними кроками до кожної української сімї. Зво­рушливо вірно передані почу­вання жінки й матері, що не може захистити свого родин­ного вогнища перед наступом голоду.

Пригадуємо й надалі тим, що це пережили — відтворити це! Списати у формі спомину чи нарису свої спостереження. Та й не тільки те. Нам треба на- світлити весь страдальний шлях української жінки в підсовєт- ській дійсності. Тому кожне переживання, кожен досвід мо­же дати цінний матеріял.

Пригадуємо ще раз цей обо- вязок і закликаємо до участи в конкурсі. А роковини великого голоду нехай послужать ще од­ною причиною — виступити перед чужиною з доказовим матеріялом.

Д о виховних референтокНещодавно розіслали ми на

адресу голов і виховних рефе­ренток плян праці Виховної Ко­місії при СФУЖО. Цей плян по­дає наші напрямні на найближ­чий час та вимагає тісної спів­праці всіх виховних сил. Звер­таємо увагу на це й прохаємо подати свої пропозиції і завва- ги. Одначе найважніше — це виповнення економічної анке­ти, яку ми залучили. Цією ан­кетою збираємо матеріял для реферату на конгресі Світового Союзу Матерей (М. М. М.) у травні ц. р. в Брюсселі.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

У нашій хатікилимом на стіні, чи подушкою на тапчані. А легкість її не спи­няє світла, що просвічує й крізь вишиваний взір.

Є ще третя форма завісок, що її стосують при великих вік­нах. Це є драперії з важкої тка­нини, що обрамовують вікно з обох боків, а часом і зверху. Бувають доповнені лбгкою сіт­кою, що звисає на самій вікон­ній шибі.

Для драперій текстильний промисл випрацював велику кількість тканини. Цікаво пере­глянути в великих магазинах, що саме приносить сучасна хви­лина. Є роскішні важкі шовки, вовняні рипси, #егкі кретони й тяжчі полотна. А між тим знай­деться часто й наш текстильний мотив. Зразки наших верет та вишивок входять поволі в ш и­рокий світ.

У жовтні м. р. виступила на музич­ному вечорі Спілки Українських На­уковців, Літераторів і Мистців в Бу- енос Айрес співачка Едді Сапрун із піснями Брамса, Степового і Штога- ренка.

У продажі знаходиться льняна тканина з мотивом української церковної вишивки. Вона виконана у двох відтінках синьої, брунатної, червоної

або золотисто-жовтої краски.

Чи дбаємо про наші вікна?Ще й як! Не тільки чистимо Торік подавали ми зразок

й миємо їх карколомним зу- сіткових завісок, переволіканих силлям. А в першу чергу хоче- вишивкою. Це гарна розвязка,

Драперії завішуємо на великих вікнах і дверях. Вгорі вони викінчені карнішами або збирками.

мо завісити їх. Бо від завісок починається прикраса нашої хати.Та це не є єдиним завданням завісок. Правда, вони мають відгородити нас від зовнішньо­го світу, берегти нас від про­дуву та палючого сонця. Отже мають завдання цілком прак­тичне. Та все ж маємо до заві­сок також інші вимоги. Щоб вони прикрашували кімнату.

Бо й справді це вони можуть. Велика площина тканини, що обмежує або пропускає світло. Які можливості колірів, яка чудова сполука світла й тіні!

І справді, є безліч розвязок :па те. Найпростіша — це білий мушлін, або біла сітка, що спливає згори до низу. Вона не боронить доступу світла, але вона вливається якоюсь мо- лошною струєю в кімнату. І тільки підкреслює, розяснює головний кольор у ній.

що надає кімнаті рідної закра- ски. Завіска перекликається з

Д-р Ростислав Сочинський

Що жінки повинні знати про пістряк?Про пістряк (рак) розповсю­

джені серед загалу дуже різно­барвні, нераз скрайньо супе­речні, поняття, які межують і- ноді з наївністю, а то й забобо­нами. Хоч медицина впродовж довголітніх, впертих дослідів не зуміла вияснити деяких важних фактів про пістряк (напр.: при­чини його поставання, тощ о), все таки удосконалила методи його розпізнавання та лікуван­ня.

Пістряк — де грізна недуга. В одній Америці вмирає від неї понад 200.000 людей річно. Тра­гізм цих цифер збільшує обста­вина, що скількість жертв мо­гла б удвоє, а навіть утроє по­меншати, коли б загал зрозу­мів, що пістряк можна виліку­вати, коли його завчасу від­крити.

Треба знати, що пістряк спо­чатку дає незначні симптоми, а то й взагалі ніяких. Біль появ­ляється звичайно у пізніх його стадіях, коли вигляди на вилі­кування мінімальні. З цього на­ука: не сміється чекати на біль!

Для вилікування пістряка іс­нують сьогодні три одинокі, на­уково признані методи: рент­ген, (проміння ікс), радіюм і хірургія. Ще ніхто не вилікував пістряка таблетками, еліксіра- ми, електричною струєю, чи ма­гнетизмом. Той, хто це обіцяє— шарлатан і дурисвіт, який ба­жає збагатіти на людській не­долі. Коли якась жінка твердить що її врятувала тубка чорної масти, її недуга не була пістря­ком, а витвором її фантазії.

Пістряк може розвиватись на кожному органі людського тіла, та найчастіше він постає у шлунку, кишках, на шкірі, пе­чінці, а у жінок на грудях і ура­зі (матці).

Здоровий розум наказує, щоб кожна жінка слідкувала, чи ча­сом у неї не появляються озна­ки пістряка. їх небагато, і їх

Про гігієну полового життя поінформує вас книжка С. Пар- фанович „Чоловік та жінка".

легко загіамятати. Найголовні­ший симптом, що може бути проявом пістряка уразу, — це нерегулярне, невияснене виді­лення (витік), або кровотеча із статевих органів. Пістряк гру­дей звичайно починається ма­ленькою грудочкою, згрубін­ням або ж виразкою (ранкою), яка не гоїться. Зміна обрису, різниця рівня (одна грудь ви­ще другої), заглиблення у шкі­рі, втягнення грудної бородав­ки до середини, чи ж ненор­мальне виділення з неї, можуть бути віщунами пістряка. Помі­тивши таку ознаку, треба не­гайно звернутись до лікаря. Не слід при тому попадати в страх, паніку, чи робитись гіпохон- дриком:і!), який в найменшому, не раз уявленому, недомаганні вбачає пістряк. Ціла низка не­поважних недуг може також викликати подібні симптоми, а лікарський досвід вчить, що приблизно тільки у одному з десяти випадків поставання ґу­дзів на грудях трапляється пі­стряк. Ясно, що краще девять разів помилитися, чим один раз занедбати злоякісну недугу.

Регулярні відвідини лікаря, раз, або ще краще двічі на рік, навіть у відсутності якихсь сим­птомів повинні стати розумною звичкою кожної жінки у віці понад 35 років. При такій наго­ді можна знайти пістряк у са­мому зародку, запевнити його повне вилікування, а тим: вря­тувати життя. Матеріяльна не­спроможність не повинна бути перешкодою, бо коли у когось не стати на приватного лікаря, може звернутись до спеціяль- ної клініки, чи осередку для д о ­слідження пістряка, що існують сьогодні у кожному більшому місті, де ви знайдете недорогу, а навіть цілком безкоштовну лі­карську опіку.

*) гіпохондрик — людина, яка має смертельну тривогу у відношенні до здоровя, часто зєднану з уявленою чи удаваною недугою і менше або біль­ше виявленою мелянхолією.

РАДІОПЕРЕДАЧІ СФУЖОРадіовисильня Рим передала

від 5. листопада до 5 грудня та­кі авдиції з рамени СФУЖО:

“Шляхом героїв”, із життя УПА — Олена Кисілевська, “Проблема жінки під совєтами”— аналіза умовин життя і пра­ці, “Завдання української жін­ки” — гутірка про виховання молоді, “Олена Пчілка, мати Лесі Українки” — характерис­тика матері й гром. діячки.

У перший день Різдва Хри­стового передав Голос Канади привіт п. Олени Кисілевської, голови СФУЖО в Україну ра­зом із привітами о. дра Кушні­ра від Комітету Українців Ка­нади та дра С. .Витвицького від УНРади.

ЗЇЗД ЛІҐИ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ЖІНОК

У половині грудня відбувся в Едмонтоні зїзд Братства Укра­їнців Католиків (БУК) і Ліґи Українських Католицьких Жі­нок (ЛУКЖ). На зїзд прибула голова ЛУКЖ п. Марія Дима з Вінніпегу. Зїхалося 56 делега­ток із провінції Алберти і Бр. Колюмбії. Наради ЛУКЖ трива­ли цілий день 11 грудня й про їх перебіг подамо окремо. Вве- чорі на бенкеті промовляла п. Марія Дима. Другого дня на спільній нараді всіх делегатів прочитано доповідь п. Ірини Павликовської про народне ми­стецтво.

Головою ЛУКЖ західнього екзархату вибрано п. М. Савчу- кевич.

ІЗ ДОПОВІДЕЙУ листопаді прочитала п. JI. Віто-

шинська на вечорі Спілки Українських Науковців, Літераторів і Мистців у Буенос Айрес доповідь п. н. „Пано­рама Парижа". Доповідниця дала ха­рактеристику цього світового центру, в якому прожила кілька літ.

У грудні виступила у рямцях віча, що його влаштував Комітет Україн­ських Демократичних Організацій м. Ню-Йорку, п. Мілена Рудницька з те­мою „Позиції української демократії та ї ї завдання". Між іншими точками вона домагалась також більшої уча­сти жіноцтва в політичному житті.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

У к р а ї н с ь к а в и ш и в к а

ВЗІР ДО НАСТІЛЬНИКАХрестиковий взір взятий із

жіночої сорочки на Бойківщині. Виконаний у двох красках, чор­ній і червоній (ч. 321).

Вуставковий взір із тією кві­точкою можна замовити за на­дісланням 10 ц. поштовими значками.

ДЕКОРАТИВНІ ТКАНИНИ для прикраси нашої хати

провадить КООП. “БАЗАР”

822-823 N. Franklin St. Philadelphia 23, Pa.

Накривала на ліжка у стилі верет 9.95дол.

Драперія з пблтавським узором 1 ярд 2.95 дол.

Сітка на завіски 1 ярд 79 і 89 ц.

ВИШИВАНИЙ НАСТІЛЬНИК(Власність п. Володимири

Ценко у Филаделфії)

Невеликий настільник безсерветок може стати прикрасою гарно накритого стола. Підби­раємо гарно розміщене вишит­тя, що не завдало б нам багато роботи.

Поле настільника обведене вузьким взірчиком так, що тво­рить порожню середину, (де звичайно щось ставляємо на столі) і прикрашений край. По цьому краю покидана “бойків­ська квітка”, як зветься загаль­но цей люблений взір. Треба у- важно упорядкувати їх, щоби квітки було уложені з кожної сторони в іншому напрямку.

Товченики вепровіПотрібно на 4 особи:

4 кусники свинячого мяса враз із кісткою сіль, перець

Приготовлені кусники- потов­кти. Пекти просто під вогнем (broil) у долішній засувіці кух­ні впродовж 2 хвилин, а потім 4-5 хвилин на 500°. Коли румя- ні з одної сторони, обернути на другу. Посолити й додати трошки перцю. Вибрати на п о ­лумисок, а лодіравлену бляш ку полити пів шкл. води, нехай сплине в долішню посудину. Ціїєю підливою полити товче­ники.

Подавати: .з- бурячками.

Січеники баранячіПотрібно на 6 осіб:

1 ф. мяса від шинки4 грінки хліба

сіль, перець2 зубки часнику4 ложки тертої булкиХліб розмочити й видушити

з води. Доїдати до меленого м я­са, поісолити й поперчити та вимішати з розтертим часни­ком. 'Виробити подовгуваті сі­ченики, обтачати в булочці і сплощити на грубість % ініча*. Добре розігріти .посудину у д о ­лішній .засувці печі. -Не давати- товщу. Уложити січеники, в певній віддалі. Пекти 2 хв. при! найвищій температурі, потім4-6 хвилин на 500°. Обернути й повторити те саме на другу сто­рону. Вийняти на .полумисок і подавати з помідоровою п ід­ливою.

Цей 'спосіб приладжування особливо годиться до барани­ни, якої товщ є тяжче страв­ний, .а м'ясо дуже смашне.

Шинка варенаПотрібно:

1 шинка зі шкіркоюД о варення шинка мусить бу­

ти зі шкіркою, бо мясо обчор­нене товщем і шкіркою, не ви­

варюється. Перед тим спробу­вати кусник чи не надто соло­на. Якщо так, тоді можна намо­чити на ніч у холодній воді.

До варення1 залити шинку в о ­дою, щоби мясо зовсім вкрила. Варити около 20-30 хвилин на фунт ваги. Сіп робу вати вил­кою, чи мягка. З виваром від­ставити на холодне місце, не­хай зовсім вистигне. Шинка втягає в себе певну кількість вивару і (є дуже смашна.

Татарська підливаП отрібно:4 ложки майонезу

Ц шкл. сметанки1 ложка муштарди

Добре все вимішати. Коли хто не любить муштарди, може дрібно посікти до підливи малі огірочки з оцту (корнішони).

СтуденецьПотрібно:

4 ніжки свинячі2 кусники курятини

закришка, як до росолового мяса перець англійський і звичайний кусник лаврового листка

2-3 зубчики часникуПомити ніжки і залити зим­

ною водо-ю, нехай закипить. Тоді вкинути почищену Зіа-кри- ніку і приправу. Варити на лег­кому вогні, курятину додати пізніше. Вар-ити так довго, аж M-ясо буде зовсім відставатн від костей. Тоді злити росіл, м:ясо» вийняти і відділити від костей. Мясо укладати в салятирці. О- кремо втерти часник, вкинути до росолу й процідити росіл на уЛО'Жене МЯСО. Коли ПрОїХОЛОНе дати до леднички, щ оби з а ­стигло.

Печеня з бараниниПотрібно на 4-6 осіб:

І1/!» ф. баранини від шинки2 зубці часнику2 ложки муки1 лавровий листок

кілька зерен цілого перцю3 ложки товщу1 склянка водиМясо почистити. Часник по­

чистити, посікти і розтерти із сіллю. Натерти мясо часником і обсипати мукою. Товщ добре розігріти й вложити на нього мясо. Додати приправи. Часто

поливати підливою. Коли зру- мяниться, підлити водою. Пек­ти спершу на 400 ст. впродовж ЗО хвилин, а потім на 350 ст. дві години.

Паприкаш із телятиниПотрібно на 4-6 осіб:

1^2 ф. телятини 1 ложка муки

сіль, паприка 1 ложка товщу 1 зубець часнику

V2 л. водиУв л. квасної сметани

зелена петрушка Телятину помити, покраяти

на кусники й обсипати мукою. Д обре розігріти товщ і підсма­жити на ньому мясо, щоб було румяне. Залити водою, додати сіль, дрібно січений часник, па­прику і зварити на легкому вог­ні, прикривши посудину, аж бу­де мягке. Розколотити сметану, додаючи трохи підливи з мяса. Залити сметаною мясо й добре вимішати. Перед подаванням додати дрібно січеної петруш­ки. Подавати з кашами, або з макараном.

Волова печеня з начинкоюПотрібно на 6 осіб:

З ф. мяса 1 ложка масла1 цибуля

До начинки:2 цибулі2 ложки тертої булки1 ложка маслаМясо побити, посолити і по­

класти на розігріте масло й об- румянити з обох сторін. Потім вкинути цибулю, покраяну на кружальця і душити під покри­шкою одну годину, доливаю ­чи час від часу дрібку води.

Дві цибулі втерти на терці, дати ложку масла, терту булку і добре перетерти. Мясо вибра­ти на кружок, покроїти в то ­ненькі скибки і що другу пере­кроїти до споду. Накладати на­чинку в нерозрізані до споду розрізи і стулювати їх докупи. Вложити ще раз до ринки і ду­шити ще пів години. При кінці посипати злегка мукою і під­лити трошки води, щоб утвори­лася підлива.

Подається до того картоплю і душену капусту.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

„Шуфлядка до печення”З ясувавши коротенько -в по­

передніх числах -головні засади приладжування мясиїва, -насува­ється потреба приглянутись, як приладжують мясо у країні, де тепер живемо. Печення м ж а на ВОГНІ є тут дужіе поширене. То­му ;Приігляіньмось докл адн іш е до цієї таємничої „ш уфлядки” внизу печі ІЗ 'ПОДВІЙНОЮ «бляш­кою, яіку підсуваємо то -вище то нижче вогню.

Магічна ш уфлядка — це по­ворот до первісного -печення, це неначе печення на рожні. Заки ще вложимо туди мясо-, запалюємо вогонь та добре н а­гріваємо посудину. Не даємо зовсім товщу, навпаки, горіш ­ня бляха діркована на те, щоби обтоплений товщ із мя'са спли­вав у долішню посудину, а мя­со прилікалось без товщу.

Це один і'з дуже раціональ­них способів приладжувати мя­со. Бо мясний. білок, запечений із товщем на поверхні (товче­ники, битки) належить до- тяж ­ко-стравних сполук, а при пе­ченні уникнути цього можемо

Температура такого печення мусить бути висока та час пе­чення «короткий — 7-10 хвилин на одну сторону, так само на другу. Коли хто бажає, щоби зберігся в середині кривавий сік, вистачить по 7 хвилин наобІ -сторони. Грубілий іку-сник треба пекти трохи довше. П ро­цес печення при 500° початко­вої температури стинає першу верству білка. Твориться біла поволока і всі мясні соки за ­держуються внутрі. Змяігшення мясниїх тканок підо -впливом- високої температури відбува­ється скоро. Це велика прикме­та приладжування, бо знаємо, що коротший час печення, то більші відживні вартості даної страви.

В такий спосіб можна прила­дити в*сі роди мясива у менших чи більших, не надто грубих ■скибах. Коли вже прирумяїнилиі мясо з обох сторін, опісля м ож ­на його легко посолити, а хто любить, то й ’поперчити. При кінці-печення поливаємо по-го­рішній блясі трошки води, яка-

Росолове мясоПотрібно на 4 особи:

2 ф. волового мясазакришка (петрушка, морква, Ьі волоської капусти, корінь або било салєри, цибуля) сіль

Мясо помити. Якщо бажаємо мати добрий росіл, тоді зали­ваємо його зимною водою, а коли залежить на доброму мя- сі, тоді гарячою. Почистити з а ­кришку. Цибулю припекти злегка, тоді росіл має кращий смак і гарну, золотисту краску. Коли вода закипить, вкинути закришку і звільнити воігонь. Росіл повинен дві години легко кипіти. Шуму не збирати, бо він потім легко осяде. Коли го ­тове, вийняти мясо. На росолі заварити галушки. Мясо покро­їти на скибки. До нього го­дяться різні підливи та цвікли чи огірок.

Святкові приписи знайдете у книжці "На сторожі культури".

спливає в долішню та .з товщем творить підливу. Усі роди тов­чеників (телячі, свинячі, воло­ві), приладжені так, мають зна­менитий смак.

Так ось раджу приглянутись таємничій „ш уфлядці” та п о ­пробувати приладити раз мясо- на лад первісного печення' Во­но має свої корисні прикмети.

Час печення мяса під вогнем (broil)

ІВолове ('Steak)грубий на 1 інч 12-15 хв. грубий на 2 інч і 20-60 ”

Товченики (chops)баранячі 10-12волові 12-15свинячі 12-15телячі 10-12

Шинка- (краяна скиба) груб-а на- 1 інч 20-25

Наталя Костецька

Оріховий пиріг

Потрібно до тіста:1 горня (кап) муки

% палочки солоного масла сметанки до замішування

До начинки: б яєць1 горня (кап) цукру-мучки

Уя ф. мелених оріхів % чарки руму або чарка винаВ муку кроїти дрібно тверде

масло, вимішати і влити зимної сметанки так, -щоб було вільне тісто. Вимішувати ножем, аі тільки на кінці сформувати йо­го рукою. Замішене тісто дати до леднички.

іВбити добре жовтка, потім дати -цукор і терти добре, щоб було пухке. Вбити шум із б іл ­ків і вимішувати з жовтками на переміну з оріхами. При кінці влити рум або вино.

Розтачати тісто, лишаючи кусник на прикриття. Тонкою верствою тіста виложити висо­ку тортівницю, спід і краї і вли­ти туди начинку. Зверху при­крити пиріг теж тістом. Пекти годину на 350°

ІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ТАЙНСвята вже за^ийми. Кошту­

вали багато труду й хвилювань, а навіть сліз зприводу невда­лих пампушків, чи коржиків на торт. Та буфети й гостини ще не проминули. Тому й хочу по­дати тобі кілька своїх завваг.

Білок із яйця, що свіжо вий­няте з леднички, не дається д о ­бре вбивати. Тому треба подер­жати його в кімнатній темпе­ратурі, а коли спішишся, тоді занури його на хвилину в те­плу воду. Шум значно скорше увється.

Американська мука трохи інакше препарована, як було колись у нас. Тісто з неї скоро рідне і через те постає невда­ле печиво. Тому треба памята- ти, що тісто треба місити зав­жди трохи густіше, як ми це привикли робити.

Біла склиця з тростинового ДУКРУ> (а такий уживаємо зде­більшого в ЗДА) не вдається за нашим давнім приписом. Склиця не затримується, спли­ває з торта. Щ об її зціпити, треба сполучити густо зваре­ний соковик (сироп) із шумом із білка, вливаючи його тон­кою струєю та вбиваючи. Така склиця чудово покриває.

Хоч ти давня господиня, але новоприбула й може ці вказів­ки тобі стануть у пригоді. Галя

І в а н н а С а в и ц ь к аД Е Ж С Н І Ж О К ?

Ой, сніжочку білесенький, упади!Вкрий доріжку, подвірячко і сади.Ой, морозе, ти з дітками не жартуй,Нам віконця узористо розмалюй ! ! !Та не слуха тої мови білий сніг.Він на північ, у Канаду аж побі г . . .І морозу ще не видно на шибках,Якже ж дітям санкуваться на санках?.. . Якже ж ковзать по криштальному льоду, Як тут вітер теплий віє на б і д у . . .

Обізвався сірий зайчик до діток:„То нічого, що не сипле в нас сніжок. Від морозу — в лісі горе і біда,Зимно в хаті, та ще й їстоньки нема. . .І горобчикам.без снігу краще жить. . . Жабка легше люте горе переспить. . . Білка рада, по гилляці плиг, та й плиг. . . Навіть суслик відпочити добре встиг. . . Ще часочок і крізь шибку, до вікна, Засміється теплим сонечком — весна !!

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ДИТЯЧОГО СВЯТА ШЕВЧЕНКА

знайдете у збірниках“СОНЯШНІ ДН І” ЗО д. “ВЕСНА” 50 ц.

Упорядкувала Марія Юркевич Замовляти в Централі СУА

Довповнюйте бібліотеку вашої дитини

НОВИМИ ВИДАННЯМИ!У видавництві Євшан-зілля —

Івасик-Орлик 40 ц.Юрій Тищенко —

Казка про горобця, славного молодця 40 ц.

“Базар” —Для малят — про звірят 60 ц.

ПРО КОТИКАКотик, коточок Заліз у куточок Зловив мишку за хвосточок.,

— Чи самому їсти?Чи дитинці нести?

Сам разочок укушу І дитинці занесу.

СНІЖИНКИ-ПУШИНКИ

Кружляють сніжинки, мов легкі пушинки, Виводять в повітрі веселий танок.А діти маленькі, веселі й раденькі,Біжать до повітки шукать саночок.— Мерщій же до гурту! — Мартуся скликає, — Петрусь із санками уже на горбі!І Катря свої також підтягає!Ой, весело ж буде! Побачите всі! —Ожив наш горбочок від гамору й сміху,Санчата вдолину, мов птахи, летять.Василько і Джані усім на потіху У сніг обкачали маленьких дівчат.— Я вас не боюся! — гукає Маруся І кличе до себе маленьких подруг.Гуртом як взялися, в Василька впялися Та й в сніг із горбочка хлопчину — бабух!І жарти веселі на мить не вгавають,Сніжинки в повітрі ведуть свій танок,Вже вечір надходить, додому гукають. . .— Добраніч! А завтра усі на горбок!

М. С.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

РОЗУМНИЙ КОЗЕЛ ДВІ СЕСТРИ І Н Е Й

Випав перший сніг, почалось полювання.

— Треба й мені пополювати! Мясця захотілося! — каже Лис- Денис і, облизавшись, пішов лісом. Наглядів Козла. Пустив­ся просто на нього, та в Козла швидкі ноги: схопився і втік. Засоромився Лис-Денис та й сів міркувати, що йому далі роби­ти.

— Ось що я зроблю! — каже.— Покличу Вовка Неситого до спілки. Удвох певно Козла впо­люємо, не поможуть йому скорі ноги.

Як загадав, так і зробив. Пі­шов до Вовка Неситого. Вовк радо погодився. Пішли разом полювати. Побачили Козла, підкрались до нього — один спереду, другий ззаду. Лис йо­го налякав, а Козел побіг про­сто на Вовка і спіймався.

Бачить Козел, що біда, стоїть та й плаче.

— Чого плачеш? — питає Лис-Денис. — Боїшся вмирати?

— Ні, не боюсь! — відповідає Козел. — Я тільки журюся, чи по правді ви обидва з Вовком поділитесь моїм мясом.

— А вжеж, що по правді! — заговорили враз Лис і Вовк. — По половині!

— Я думаю, що то не буде справедливо! — каже Козел до Лиса. — Ви, пане, мене перші побачили, вам належить більша частина, а Вовкові — менша.

— Правду говориш! — при­такнув Лис, не спізнавшись на Козлових хитрощах.

— О, ні! — заперечив Вовк.— Козла спіймав я! Мені при­падає більша частина.

Лис спротивився: — Вибачай, куме! Якщо б я не наглядів Коз­ла і не нагнав його до тебе, ти б не був його спіймав.

Вовк розсердився: — Що за нісенітниці! Якщо б я не спій­мав його, даремні були б усі твої старання...

Отак вони посперечались, а далі стали битись. Бються, гри­зуть один одного, аж потомле­ні і подряпані попадали на тра­ву. Розглядаються, а Козла вже нема... Поки вони бились, Козел утік.

Роляник.

Оттепер пройшла морока: Білобокая сорока Десь далеко побулаІ, гасаючи по вітру,Дуже загадочку хитру На, хвості нам принесла.— Слухай, каже довгохвоста, Загадка моя не проста, Розгадай і не хитруй.Не між птахами літають,А між вами проживають Всім надиво дві сестри...На світ разом народились, Одинакові на вид.Одна другу доглядає,Одна другу обмиває,Так, як добрим сестрам слід. Де одна, там друга буде,І усюди добрі люди Звикли бачить їх обох,Як одна чого не вдіє,І пороблять діло вдвох. Стануть їсти — знов любота: Одна ложкою до рота,Друга хлібця подає.Одна другій догоджає,А не так, як скрізь буває — Це моє, а це твоє.Одна робить все сміліше,І пошиє, і напише, —

У великих містах при пожеж­ній сторожі тримають псів, що вміють вишукувати і рятувати людей. їх використовують, ко­ли треба рятувати з вогню ма­лих дітей. Буває, що діти під час пожежі ховаються з пере­ляку десь у куток кімнати і мов­чать. Тому пожежникам тяжко серед диму найти дитину. Тоді пускають на розшуки пса, він винюхує, де сховалася дитина, хапає її за одяг зубами і витя­гає з вогню. Таким способом один пес, якого кликали Боб, урятував у столиці Англії, Лон­доні, щось дванадцятеро дітей.

Одного разу там загорівся дім. Коли приїхала пожежна сторожа, коло дому бігала в розпачі жінка, гірко плакала й казала, що в кімнаті залишила­ся її дворічна донечка. Мати хотіла вбігти до середини дому, але вже горіли сходи і не мож­на було вийти нагору. Пожеж­ники випустили на розшуки Бо-

У ночі в нас у садочку Побував химерний гість,Він прибрав в намисто біле Наші яблуні, всі шість.Розгубив він срібні іскри По зісохлій по траві, Помережав мережками Огорожу при рові.І тепер садок зівялий Мерехтить немов христаль,А гілки кущів троянди Наче шати пишних краль.Каже мама, що Іней це, Лютої Зими синок,Так прибрав у білі дива Тихо ніччю наш садок.

Н і н а М у д р и к

Умудряється усяк;Друга рада б, та не вміє,Мов соромиться, не сміє, Мабуть їй судилось так.Хто вони і як їх звати,Треба, діти, розгл^ати,Щоб сороці догодить;А то тая джеркотуха І всесвітняя брехуха Нас і справді, пристидить.

Л. Г л і б о в

ба. Боб кинувся в двері й зник серед диму. За хвилину вибіг із дому і ніс малу дівчинку, яку держав зубами за суконку. Ма­ти кинулася до дитини, плакала з радощів і оглядала донечку, чи не попеклася. Пестила на пе­реміну то доньку, то її рятівни­ка, Боба. Але пес іще чогось ви­ривався з рук до дому, що го­рів. Пожежники подумали, що ще хтось із людей лишився в домі, і пустили Боба. Боб хут­ко вскочив у двері й за хвилину виніс з пожежі велику ляльку, що виглядала, мов дитина. По­жежники не могли вдержатись від сміху, але найбільшу ра­дість виявляла дівчинка, що й її ляля врятувалась від вогню. Вона схопила Боба. й почала щиро його голубити. Тепер уже Боб не знав, чим він біль­ше заслужився: чи тим, що вря­тував життя дівчинці, чи тим, що виніс з вогню ляльку.

(Подав рз)

Про пса, що рятував дітей

М о р к в я н и й н о с и кМаленькій Маряночці було

дуже весело. Приїхав дідусь у гості і вона з ним виліпила з снігу гарного сніговика. Очі зробили вони йому з вуглинок, уста з куска червоного бу­ряка, але найкращий був но­сик! Вони зробили його з мор­квини: такий до-овгий, до-ов- гий! Довго вони його ліпили. Ручки в Марянки померзли, час був уже вечеряти й дідусь за­брав її до хати. Захід став чер­воніти і поки вони повечерялиз дідусем, стало вже темно. Ма- рянка погралася ще трохи но­вими іграшками, що привіз д і­дусь, але з думки не сходив сні- говик. Який же він гарний! Цей морквяний носик такий дов­гий, довгий! Бабуся намалю­вала їй сніговика, Марянка са­ма теж робила спроби малюва­ти, але прийшов час лягати спа­ти. Вже в одній сорочці підбіг­ла Марянка до вікна й довго вдивлялася в темряву, щоб ще раз побачити любого снігови­ка. Спатки так хотілося, але в очах в неї все стояв сніговик, коли вона їх заплющувала...

Раптом почула Марянка, що вона вже не в ліжечку, а надво­рі. Як чудово! Місяць ясно сві­тив, 'сніг на полі і в городі блищав ріжнокольоровими вог­никами. Ввесь облитий блакит­ним місячним світлом стояв милий сніговик. Коло нього во­рушилось щось темне. Марянка подумала, що то може їхня ки­ця, але потім зауважила, що вушка дуже довгі. Та це зай­чик! Що він там робить коло сніговика? Марянка підійшла тихенько і дивилася. Зайчик став на задні лапки, а передні­ми намагався схопити снігови­ка за ніс. Хотіла було Марянка крикнути на нього та не змогла, а зайчик простягав лапку і зно­ву спускав її. Боявся взяти мор­квяний носик. І раптом дивне стало: сніговик заговорив.

— А ти чого, зайчику, по по­лях бігаєш? І що тобі треба тут від мене, чого ти мене шар­паєш за ніс?

А зайчик так перелякано склав лапки та благати став:

— Не сердься, сніговику, я не

хотів би тебе кривдити, але вдома в мене голодні зайчата. Всі запаси ми вже зїли, на полі нічого не знайду, бо глибокий дуже сніг. Подаруй мені свій носик, сніговичку! Це буде гар­на вечеря для моїх діточок.

Задумався сніговик.— Як же я зостануся без но­

сика? Що ж мені завтра скаже маленька дівчинка, що зробила його? — Зітхнув та знову звер­нувся до зайчика:

— Бери мій носик, зайчику. Я вже й так буду. Зате твої діти не будуть голодні!

Марянка тихенько стежила, що буде далі. Зайчик простяг­нув лапки, витягнув носик — червону морквинку, вклонився низенько сніговичку і побіг' швиденько до ліска, що черво­нів на обрії. Видно, що там була його нора. А Марянка то­ді не втерпіла, підбігла і стала просити:

— Сніговичку, підем і ми до зайчика в норку, подиви­мось, як він там живе.

Сніговик покивав головою, ніби погодився їхати до зайчи­ка. І раптом десь взялися сан- чатка з парою оленів. Сніговик взяв Маряночку на руки, сів до санчат, гукнув до оленів і вони швидко полетіли ПО ПОЛІ. Як добре було їхати! Вгорі над ними, як птах летів місяць, а з і­рочки срібні ніби танцювали в колі. З-під копит оленів вилі­тав жмутами пухкий сніг, але зовсім не було холодно. Д зві­ночки на шиї в оленів гарно дзвонили.

Не оглянулася Марянка, як вони приїхали до заячої норки. Ввійшли вони в двох із сніго- виком до норки й побачили всю заячу родину. Гарненькі зайчатка! Пухнаті, сіренькі, а очка так оадісно блищали. Во­ни дуже тішилися з морквиноч- ки. А сніговик без носика сто­яв і посміхався. Скоро мор- квинці настав кінець — всю згоизли зайчатка. Вони подя­кували мамі-зайчисі та сніго­вику за смачну вечеою.

— Час нам вже їхати додо­му, — промовив сніговик до Марянки. І Маряночка пома­

хала своєю рукавичкою зайчат­кам. Коли вони вже сіли до саночок, крикнула: „Прощавай­те, мої сіренькі, я ще вам при­несу їсти!“ І знову полетіли во­ни по полі з сніговиком. Ві­трець лоскотав обличчя, сніг блищав під місячним світлом, а дзвоники дзвонили, дзвонили все голосніше... Стала дрімати Марянка в саночках... Та один дзвоник задзвонив раптом ду­же голосно... Вона відкрила оч­ка. На полиці в куточку голос­но дзвонив годинник. Це тато вставав, вибирався на роботу. На дворі вже розвиднялось. Ніч минула.

А деж зайчик? Де сніговик?Зірвалась Марянка з ліжечка,

хотіла до віконечка підбігти, подивитись та матуся не пу­стила.

— Холодно на дворі, одягни­ся, тоді будеш дивитися.

Марянка швиденько вдягну­лася, вмилася, проказала мо­литву, поснідала, взула теп­ленькі чобітки та накинула ко­жушок і побігла дивитись на сніговика. Стояв він, як і вчора. Навіть носик морквяний був на місці. Що ж це таке?

Побігла додому Марянка та розповіла свою пригоду ма­мусі..

— Це тобі все приснилося, моє дитятко. Але правда, що зайчикам тепер погано. На полі нема нічого, щоб вони могли їсти. Візьми кошичок, позби­рай до нього всякі рештки яри- ни, а я ще принесу з пивниці кілька морквин та й віднеси це й поклади на городі. Зайчики прийдуть та зїдять це все, — сказала мама.

Маряночка так і зробила. Тільки кошичок поставила ко­ло самого сніговичка і, коли ставила, то тихенько йому ска­зала:

— Бачиш, сніговичку, не жу­рись, носик тобі залишиться і зайчики не будуть більше го­лодні.

І видалось Маряночці ніби сніговичок легенько посміхнув­ся та ще й кивнув головою.

М. Наркович

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

U K R A I N I A N WOMANOUR ENGLISH COLUMN

A N D STILL THE HOPE SURVIVESOur native land is wide, rich

and beautiful. Vast fields, villages in bright orchards. Gardens add to florid embellishment. The bllue sky in Ukraine is enchanting and bewitching. Ukrainian -evenings were -pictured by poets, and fam ­ous author Mikola Hohol •exclaim­ed : “Oh, you have never seen the Ukrainian night.” The air in U k­raine is salubrious and balmy, vil­lages and towns seem dreaming of the great past o*f t)he country and o;f a better tomorrow.

But wlhat about the people? They do not «enjoy the beauty of their land. They are not free, they are subjugated by the Russian communists, and are fearfully poor. W ork under bolsheviki is compulsory, under stern control by the government, but the w ork­ers exist like, beggars. They have to wear shabby clothes, to starve, and live in cold huts. They are not permitted to change their work, to move to another place, to strike, or to ask for better pay. Those unwilling to submit to te r­roristic regime are -either execut­ed or sent to Siberia to work un­der worst conditions in slave la­bor camps. Millions are engaged in slave labor, and hundreds of thousands are dying -every year of exhaustion and starvation. The people live in constant fear.

The same nightm are spreads likewise to other countries w her­ever the communist terror crosses the border.

Still the Ukrainian people, as well as other subjugated peoples, did not accept willingly the Rus­sian communist regime of terror and are opposing the force with force since the first day of inva­sion o-f their country. During the first years of occupation there w-ere large Ukrainian insurgent armies which were fighting the invaders valiantly, until they were completely exhausted. But during

World W ar II the Ukrainians again formed their large insur­gent army, widely known as UP A (Ukrainian Partisan Army). This army was a serious threat to So­viet invaders, and it is well known that several years ago Moscow had to conclude a separate under­standing with Poland and Czecho­slovakia to combat the Ukrainian partisans fighting for freedom of their native land. Yet even the regular armies of the three coun­tries under communist regime were not albl-e to wholly destroy the Ukrainian insurgent army. Because as the frightful oppres­sion continues so emerges anew t h e r e j uv-e 11 a t ed a r med oppo sit io n .

This is a desperate struggle of the people who are determined to shatter the fetters and to live as a free and independent nation. Only the faith in God and His fin­al decision for the good of human­ity sustain the brave Ukrainian people under unspeakable condi­tions.

The Ukrainian woman is suffer­ing doubly for she is forced to sacrifice her children to the worst •enemy of her people and human race. And the children are forced to hate their mother who hates the hated regime.

The Ukrainian woman, the mo­ther and the sister of the insur­gents who are suffering and en ­during inhuman physical and mental tortures, is praying to Al­mighty God that His kingdom come to the poor, the starved and oppressed, and His will shall be done on earth.

The Ukrainians hope, even though against hope,- that the Lord’s will shall be done some bright tomorrow, that ray of hope for freedom shall come from the lands of the free, as there must be, under God, the end to the en­thronem ent of the evil, and the resurrection o-f the reign of good.

EDUCATIONAL COMMITTEEIn 1951 the World Federation

o:f Ukrainian W omen’s Organiza­tions (WFUW O) had instituted as its section an Educational Com­mittee in Philadelphia consisting of educators» pedagogs and m oth­ers. Its aim is to assist the m oth­ers in their educational task.

Ukrainian mothers are scatter­ed all over the world. They en­counter g reat difficulties in their new surroundings. The Educa­tional Committee is investigat­ing these new conditions through gathering of reliable informations which in. tu rn are given to the per­sons desiring such/instruction. The committee is conducting special conferences on these top­ics and is also arranging personal consultations. It likewise presents its ideas to the public through the press.

LITERARY EVENING AND MEMORIAL TOMRS. JULIA SHUSTAKEWICH/

D etroit’s season of concerts, musicals, and various programs has been in full swing. The last Sunday of February has been set aside for a special program of mu­sic and literature commemorating the renowned poetesis and w riter “Lesya Ukrain.ka.” P art of the program will be devoted to the memory of the late Mrs. Julia Shustakewich, a charter member of the Ukrainian National W om­en’s League of America in D et­roit, and its first national Presi­dent. This program will take place at S in the afternoon at the new International Institute of M etro­politan Detroit, and will be spon­sored by the Ukrainian Detroit Cultural Club and also- Chapter 37 of the Ukrainian National W om­en’s League of America, which chapter bears the name “Lesya Ukrainka,” and of which Mrs. Shustakewich had been a member since its existence.

O L E N A T E L I H ALike a spark ignited from heav­

en she -came in sight in a rainbow, only to be trampled upon by t'he brutal 'boot of the Gestapo.

This is the story in a few words of a young Ukrainian woman, the poetess Olena Teliha.

She 'bailed from Kiev, the capi­tal of Ukraine, ardent and fleet like the wind of Ukrainian steppes. She was smalt in stature but wha't a dynamic sp irit! Like a medieval siword in its thrust, only it was a friendly reach.

Teliha 'became alert and stirred to desire for action when very you nig. When communist Moscow invaded Ukraine in 1919, she es­caped with her parents to the West, her father had been a mem­ber of the government of the U k­rainian People’s Republic.

Olena Teliha was subsequently studying at Podeibrady_ near Prague, Czechoslovakia, where she was married. Later on she moved to W arsaw, Poland, where sihe started her literary work. The great idea was burning in her heart, the ardor for struggle for independent Ukraine.

Years passed, but great events were not coming. Events that in­spirit the youth and elevate them like sails lift the boat on a vast sea.

And then came -the year 1941 when the German-Russian war broke out and the Germans invad­

ed Ukraine. In the autumn of 1941 Kiev fell'. At tihat time Olena Teli­ha arrived there illegally. She headed the Association of U krain­ian writers and was -editing a magazine entitled Litaury. N oth­ing -could retard her in her ef­forts to surmount every obstacle.

She could not believe that the end may approach here, in Kiev, where she had just arrived after such long waiting and yearnimg. She did no wrong, committed no crime. She only loved her Ukraine and its capital. She came to de­vote her endeavor to work of art. The art, the literature is God’s gift, why should one go to prison for serving i t !

But she did not have to wait long, for she was arrested in Feb­ruary 1942 and a few days after was executed together with her husband, Michael Teliha.

It seems as though she did not believe she was to die. And die she did not, for her spirit, her ex­ample of devotion to the great ideal survives in the hearts of U k­rainian women and men.

COMMUNIST UNIVERSITY FOR FATHERS

The €ornmiunist newspaper R a­dy anska U'kraina reports that a university for fathers has been opened at Kharkiv, Ukraine. This school’s object is to instruct the fathers how to bring up their cihil- dren in bolshevik doctrines, which proves that the communist go>v- e r lime n t f a il ed i n і n d o c t r і n at і ng the fathers.

THE ANTI-RELIGIOUS PROPAGANDA IS FAILING

The Russian communist daily Komsomo’lskaya Pravda reports of a religious marriage ceremony in a village in northern Caucasus. The newspaper is astonished be­cause the bride was a member of Komsomol (communist youth or­ganization).

The correspondent asserts that this is not an isolated event, on the contrary it is one of many. He also relates that the people re­fuse to read anti-religious pro­paganda.

MOTHER AND CHILD COMMITTEE IN PHILA.

The Mother and Ohild Commit­tee has been organized since 1949 in Philadelphia as a welfare sec­tion of W orld Federation of Uk­rainian W omen’s Organizations (W FUW O). It was established with the purpose to bring to the United States Ukrainian D P’s widows with their children who thus far were not able to come over and settle in this country.

At the present time when their resettlem ent has been fulfilled, the Committee started on a new task, namely the collection of food and clothing for those unfortun­ate Ukrainians who being unable to emigrate overseas, had to re­main in Germany and are in dire need of material assistance.

There are 22 points in the U. S. which are collecting and sending donations of food and clothing to Germany and Austria. O'ver there the oackages are assembled and distributed from the w are­house of the United Ukrainian American Relief Committee (UUARjC), the distribution being handled by the Ukrainian W om­en’s Organization in Germany.

WFUWO ON SHORT WAVE TO UKRAINE

The World Federation of U k­rainian W omen’s Organizations organized a permanent beaming of its programs behind the Iron Curtain. I t has arranged its broad­casting through two institutions which are broadcasting in U krain­ian, namelv with the Voice of Canada of Montreal, Quebec, Can­ada, and with the Committee of Friends of Ukrainian Culture in Rome, Italy. The broadcasts from Rome are sent out everv Sunday and those froim Canada every other week.

In its messages to Ukraine W FUW O is trying to transm it true information about the life and activities of Ukrainian wom­en in free countries throughout the world. F irst was the message by Madame Olena Kisilevska, nresident of W FUWO, and then followed the reoorts by the presi­dents of central Ukrainian wom­en’s org*aniations in various coun­tries of the free world.

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

С Ф У Ж ОСвітова Федерація Українських Жіночих Організацій

Святкування РО КО ВИ Н ГОЛОДУ 12-тий ЧЛЕН СфУЖО

У цьому році минає двадцять літ від великої катастрофи, що її пережив наш нарід під натис­ком окупанта. Це нечуваний в історії людства, штучно створе­ний голод для переломання опору українських мас. Він коштував >нас міліони жертв та знищення найбільшого заборо- ла українського села — одно­осібного господарства.

Українське зорганізоване ж і­ноцтво, пройняте великим бо ­лем у ці роковини, клонить го­лову перед усіми жертвами цьо­го лихоліття. Память про них нехай пройме нас не тільки су­мом і пошаною, але нехай по­служить нам піддержкою у на­шому зусиллі, зброєю у нашій дальшій боротьбі.

Тому закликаємо жіночі ор­ганізації гідно відмітити ці ро-

Ірина Книш

Від закінчення другої світової війни позначився в українській суспільності рух до політичної єдности, до обєднання розсія­них і роздрібнених політичних, суспільних, господарських та культурних сил у спільному змаганні для виборення кращої долі свому народові. Цей про­цес проходить дуже повільно, але невпинно посувається напе­ред. Його етепами були ство­рення КУК у Канаді, УКК в ЗДА та Української Національної Ра­ди в Европі. Одначе все ще за­лишилося чимало неузгіднених справ і поза рамами цієї консо­лідації осталися ще деякі укра­їнські середовища. Це дуже від- ємно відбивається на цілості українського організованого життя і на українському престі- жі в світі.

Недавно УКК виступив з іні- ціятивою довести консолідацію українських сил до повного за-

ковини. Підносити гасло такого святкування серед української громади, причинюватись актив­но до участи в ньому, відмічу- вати ролю української жін­ки. Відмітити ці роковини окре­мими святочними сходинами у своєму гурті. Поінформувати чужі жіночі організації та інші впливові чинники про причини цього святкування. Створити фонд для видання матеріялів про це небувале лихоліття.

Подрібні вказівки святкуван­ня подамо окремим обіжником. А тепер закликаємо й пригаду­ємо: готуйтесь! На переломі мі­сяця травня і червня — відпо­відний час для святкування.

Олена Кисілевська, головаОлена Лотоцька, містогол.Амалія Рублева, секр.

вершення. Між іншим це й було одним з найважніших завдань спеціяльної делегації УКК, що в тій цілі виїхала до Европи. Пов­на згода і внутрішній україн­ський мир є необхідною перед­умовою до якихнебудь успіхів політичних на міжнародньому грунті, це хіба всі розуміємо і до того всі мусимо приложити руку.

І тут велике слово за україн­ським жіноцтвом. Українські жінки досконало здають собі справу і глибоко доцінюють ва­гу згідливого співжиття в сус­пільності. Все їхнє життя випов­нене змаганням до гармонії в родині, в подружжі та поміж дітьми їхніми. Це намагання пе­реноситься теж і на суспільну ділянку, вони передають свій провід з родини до організації,з організації до суспільности.

Ніяка згода не можлива, д о ­ки не створиться пригожа до

Нещодавно подали ми вістку про жіночий зїзд у Бразилії, що довів до створення одної центральної управи для всіх жіночих секцій, розсипаних по цілій країні. Водночас секції, що існують при Хліборобсько- Освітньому Союзі, вибороли собі окремий правильник і ве­дуть свою працю зовсім само­стійно. Центральна Управа Сек­цій складається з 17 осіб. О- крім голови, секретарки, касі- єрки та їх заступниць, вибрано референток організаційну, ми­стецьку, культ.-освітню, госпо­дарську та суспільної опіки.

За короткий 4§z від зїзду до літніх вакацій, що починаються в Бразилії у грудні, зорганізо­вано курс мистецької вишивки та дитячу бібліотеку. Газета „Хлібороб" відступила Жіночій Секції сторінку, яку веде культ, освітня референтка п. Ольга Кушнір. У краю почало наново діяти шість філій. Усі вони д і­стали пляни праці та почали наладнувати свою рбботу.

Та найновішим виявом зорга- нізованости бразилійських у- країнок — це зголошення у члени СФУЖО. З радістю віта­ємо дванадцяту жіночу органі­зацію, що приєднується до ве­ликої нашої сімї. Гурт цей ор­ганізаційно щойно в початках. Та тим більше треба цінити йо­го запал і добру волю. Нехай Господь благословить їх почин та додасть сили — довести діло до розквіту!

- - Г* * Т* *Т*41* *1* «% .*♦ л *•»неї атмосфера. А вона творить­ся не тільки на політичних мі- тінґах і на переговорах та засі­даннях, але в першу чергу в що­денному житті, в товариських і добросусідських взаєминах в я- ких жінки своєю вдачею, своєю особистістю, виконуванням що- денніх своїх завдань та обовяз- ків відограють неостанню ро­лю, їхнє розумне й доцільне

Жінка в національній консолідації

JI. Бурачинська

Після Різдвяних імпрезНещодавно відбулись два ж і­

ночі виступи, що мають багато подібних рис. їм треба би при­святити більшу увагу хочби з тієї причини, щоби витягнутиз них вказівки на майбутнє.

Мова тут про Міжнародню Виставу в Ню Йорку та Різдвя­ний Базар М.М.М. у Парижі. Це є імпрези в двох світових цен­трах, влаштовані майже в тому самому часі. До того імпрези, постійні, що повторяються що­року й придбали собі уже своє імя в обох столицях.

Обом виступам питома одна головна риса, що творить їх властиву базу. Це є “бизнесо- вість” підприємства, що має своє оправдання в передсвяточ- ному сезоні. Про це треба памя- тати. Як і рівнож про те, що по­руч цієї риси йде збоку вистав- ців продумана пропаганда в ко­ристь даної країни чи установи.

Українські жінки перевели о- ба виступи з успіхом. Це видно

слово, слово до своїх чоловіків і дітей, слово в товариствах та організаціях, де їм доводиться працювати, в багатьох випад­ках може злагіднити атмосферу напруження, усувати політичну ненависть і бути тією олією, що заспокоює розбурхане мо- ре.

Тут годі встановити якусь оз­начену тактику і кинути окре­слені кличі для жіночої акції, хоч безперечно і це до деякої міри було б можливе. Але ви- стане, коли жінки будуть це відчувати, як свою місію: дове­сти до замирення в своєму на­роді. Коли це стане в них само­зрозумілим, не лякаймося за успіхи: жіночий інстинкт знай­де властиві шляхи і доцільні способи здійснювати в народі це своє покликання.

Тому не слід нам забувати, що консолідаційний фронт зав­жди буде загрожений, коли в підпору йому не стануть жінки в своєму особистому, родинно­му, організаційному й суспіль­ному житті.

в першу чергу з торговельного обороту виставок, що є реаль­ним доказом. Та в дальшому висліду виставки не можна змі­ряти цифрами. Бо всі ці зустрі­чі, розмови при станках, розда­ні інформаційні брошури, вре­шті одне тільки естетичне вра­ження станка та виступ україн­ського прапору поруч інших — це є здобутки в інформації ши­рокого загалу про Україну. Во­ни не дають висліду зараз же, у цій хвилині. Але надовбують камінь байдужности, кидають зерно інформації, що сходить поволи в уяві відвідувачів.

Такі виступи є одною з по­трібних нам арен. А що їх пере­водять жіночі організації, то треба би застановитись над ета­пом, в якому вони знаходяться. Чи мають вони належне зрозу­міння в нашому суспільстві, чи вміємо їх використати як слід?

Обі виставки лишили за со­бою різні відгуки, що не насвіт- люють справи, згл. вказують на те, що ми ще не розуміємо ролі їх. Вже хочби факт, що Міжна- родня Жіноча Виставка в Ню йорку не знайшла вичерпної оцінки в щоденнику “Свобода”— це доказ того. Різдвяний Ба­зар у Парижі був добре відміче­ний нашою пресою. Та голос одного з паризьких українців закидує виставцям неправильну господарку імпрези, яка повин­на краще оплачуватись реаль­ним доходом. (Гл. тижневик “Свобода” ч. З — М. Колянков- ський “Українські вишивки на паризькому базарі”).

Одна й друга постава неко­рисна для справи. Брак оцінки в часописі, який подавав вістки про підготову до вистави, про перебіг її; являється легкова- женням імпрези. Це є недоціню- вання інформації широкого за­галу та дрібної жіночої праці, вложеної в неї. Така оцінка, хочби й критична, є конечно потрібна працівникам на певно­му етапі, є піддержкою їх, є врешті й обовязком громадян­ства в цій галузі нашого життя.

Краще господарення засоба­ми, видобування гроша з таких виступів — може мати певне оправдання. Це можливо, що ми занадто багато серця вкла­даємо в ці виступи, не працю­ючи з олівцем у руці. Через те й багато енергії пропадає на марне, не повертаючись у ви- сліді реальним здобутком у на­шу кишеню.

Та це не та вказівка, що ми її потребуємо на нашому шля­ху. Здається, що треба би вза­галі широко застановитись над технікою цієї роботи, щоби по­глиблювати і вдосконалювати її. Кожен такий виступ перед чужиною навіває безліч гадок про його осяги й недомагання. А фінансова сторінка виступу являється може й важною та не такою суттєвою сторінкою справи.

Берімо першу з краю: інфор­мацію. її переводимо усно, друкованим матеріялом, а поча­сти також оформленням станку. Усна інформація вимагає д о б ­ре обізнаних людей із доклад­ним знанням мови країни, що могли б використати розмови на подавання відомостей, навя- зання цінних звязків та відпи­рання злобних запитів, що час­то трапляються. Чи мали обі ім­прези такі сили? Дальше дру­кований матеріял: виставковий комітет у Ню йорку поставив цю сторінку дуже дбайливо. •Невеличка, гаоно оформлена летючка англійською мовою може послужити зразком тако­го роду. Комітет у Парижі не мав таких спромог. Та всеж ви­дання картки з портретом Анни Ярославни та пояснення фран­цузькою мовою на ній є вже невеличким вкладом у свідо­мість чужинця. Оформлення станку і його напис може також інформувати, якщо виходить із фахових, мистецьких рук. Поо те вже подбали виставкові ко­мітети в обох імпрезах. Ще коа- ще було б, якби наша публика не старалась поправляти їх сво­їми спогадами з провінційних чи може таборових вистав, що

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

ВІСТІ З ФЕДЕРАЦІЇНа днях розіслали ми календар імпрез на 1953 p., який прохає­мо переглянути. Матеріял до святкувань є в підготові й бу­де розісланий своєчасно.

Пригадуємо Централям, що звітування про їх життя і пра­цю ще не всюди наладнане як слід. Зокрема тепер, у часі річ­них зборів, треба памятати про те й надсилати копії звітів чи протоколів.

На днях розсилаємо бібліо­текам наших Централь збірку віршів для дошкільнят Катери­ни Перелісної „Для малят — про звірят“. За цей дарунок складаємо видавництву кооп. „Б азар“ у Филаделфії щиру по­дяку.

ШВЕДСЬКА ВЧЕНА ПРАЦЮЄ НАД ІСТОРІЄЮ УКРАЇНИ

Нещодавно на шведському універ­ситеті в Упсалі вчена-ісгорик Сесілія Бореліус предложила докторську пра­цю на тему „Кройники“ Сафановича з сімнадцятого століття. Д-р Бореліус вже від ряду літ працює над студіями слявістики.

в цій дійсності не мають при- мінення.

Нещодавно торкнувся цього питання їв. Кедрин на сторінках “Свободи”, висловлюючись до програми наших репрезентацій- них імпрез. Це можна вважати теж замітним голосом у тій справі. Може це зверне увагу наших музик, які могли б поро­зумітись у справі поглиблення програми імпрез, або принай- менше впровадити правильні оцінки їх.

Трудно тут обговорити всі сторінки цієї справи. Вказую лиш на те, що вона многогран- на й її не можна збувати мов­чанкою, а то й поверховною критичною заввагою. Добре було б розгорнути це питання ширше і це повинні зробити люди, що в тій ділянці працю- юють і хотіли б її дальше роз­вивати.

Із життя наших ЦентральОБЄДНАННЯ УКРАЇНОК

БЕЛЬГІЇРадісну вістку приніс остан­

ній лист із Бельгії! Жіноча Сек­ція при УДК, що існувала вже більш як три роки — ухвалила на своїх загальних зборах дня2. листопада стати самостійною жіночою організацією. Нова її назва стала відразу зовнішнім знаком цієї переміни.

На ділі жіноче товариство в Бельгії вже давно діяло са­мостійно. В 12 числі за 1952 р.

ні ц. р. в Брюсселі, ставить пе­ред Обєднання Українок Бель­гії важливе завдання.

Загальні Збори вибрали од­ноголосно таку управу: інж. 3. Витязь, голова, І. Петрів, місто- голова, Н. Пришляк, секретар­ка, Іванна Коваль, скарбничка,А. Худа, С. Радько і О. Химчак, члени. До Контр. комісіїї увій­шли: Е. Бачинська, Ірина Ко­валь і С. Городиська.

принесли ми перегляд його праці, що розвивалась успішно в pp. 1949-50. Громадська поста­ва Жіночих Секцій та згідна співпраця з громадськими чин­никами дала цьому жіночому гуртові своє значення. І хоча активність товариства підупала внаслідок виїзду українців із Бельгії, то громадське станови­ще залишилось. Останні загаль­ні збори своєю ухвалою тільки завершили це діло.

Від 1952 р. українське посе­лення в Бельгії вже не зміняєть­ся, бо еміграція припинилась. Гурт зменшився, але він зігра­ний і охочий. До того положен­ня в культурній державі захід­ної Европи дає йому багато можливостей праці серед чу­жих. І так найближчий конгрес Світового Союзу Матерей (М. М. М.), що відбудеться у трав­

СОЮЗ УКРАЇНОК АВСТРАЛІЇЗвязок зорганізованого ж і­

ноцтва з українською грома­дою — тісний і упорядкований. При кожній стейтовій управі Української Громади існує ж і­ночий реферат, а референтка є здебільша представницею СУА. Вклад жіночої праці до Громад проходить організовано.

Союз Українок/Австралії яв­ляється найживішою жіночою організацією. СУА має три стейтові управи, що їх очолю­ють: в Аделяйді п. Софія Вав- рик, у Мелборні п. Ольга Фітьо, а в Сиднеї п. Олена Процюк.

Дальші жіночі організації —■ це Марійська Дружина при гр.- кат. парохіях, яку творять теж членки СУА. Сестрицтва при православних церква* творять­ся. Жіночий Пластовий Улад має один курінь старших пла- стунок, Улад Юначок має один гурток. В Осередку праці Се- ніорів є 5 сеніорок.

ВІДВІДИНИ ОРГАНІЗАТОРОКМ істоголова СФУЖО п. інж.

3. Витязь відвідала нещодавно Англію, де й перевела розмо­ви з членами ОУЖ у Лондоні. Наради торкались організацій­них справ нашого жіноцтва в Европі.

Референтка звязків ОУЖ у Німеччині п. Іванна Мірчук від­відала в вересні м. о. Союз У- країнок Франції у Парижі. На прийнятті в домі п. Сапрун від­булась дружня нарада, в якій взяла участь також п. Марія Томашівська з Німеччини, що тоді перебувала в Парижі. Об­говорено ряд спільних питань та затіснено звязки.

Група делегаток на заг. збори Обєд- нання Українок Бельгії у Брюсселі. У першому ряді: пп. А. Худа, І. Пе­

трів, 3. Витязь, Н. Пришляк.

Десята Конвенція Союзу Українок Америки відбудеться в днях ЗО і 31 травня і 1 червня, 1953, в Українськім Народнім Домі, в Дітройті, Мишиґен.

В місяцях березні і квітні д е ­легатки і заступниці делегаток на 10-ту конвенцію мають бути вибрані і зголошені до Центра­лі СУА на відповідних блянке- тах які одержить кожний Від­діл СУА в перших дня лютого Ц. р.

Число делегаток означене в статуті СУА і цього треба при­держуватися. Всі фінансові зо- бовязування Відділу до Цен­тралі згідно із статутом, мають бути виповнені за 1951 і 1952 щоб делегатки були уповнова- жнені до голосування.

Конвенційні проекти, зміни до статуту, і т.д. прохаємо при­слати до Централі найдальше до 1 березня, ц. р.

Річні Збори і передконвен- ційні наради Головної Управи СУА відбудуться у днях 7 і 8 березня ц. р. в Централі СУА, 866 Н. 7-ма вул. у Филаделфії, контроля книжок Централі дня 6 березня, 1953.

Від довш ого часу у членок СУА було бажання мати свою організаційну хату, будинок Централі СУА.

Але прийшли бурхливі часи на Рідних Землях і ми звернули всю нашу увагу в той бік. Ми думали про рятунок наших рід­них там — вдома, про церкви й установи громадські, школи, за- хоронки, інвалідів, музей, шпи­талі, садки й вакаційні оселі для української дітвори. Чверть міліона грішми наша організа­ція дала на ті цілі, протягом чвертьстоліття своєї праці. Там були наші серця, наші мрії про відбудову Рідного Краю.

І наше бажання мати свою ха­ту тут, на прибраній батьківщ и­ні, — зійшло на друге місце. Прийшла друга війна з її страш­ними наслідками і ми знову звернули нашу працю для ря-

тунку жертв тієї війни, для виг­нанців із Рідної Землі.

Одначе тепер, коли лихоліт­тя, у великому проминуло і не потребує нашої всієї уваги, ми союзянки повернулися до на­шої давньої мрії — своєї хати, свого вугла і пристановища.

І сьогодні це вже не мрія, це дійсність. Гарний 13 кімнатний будинок, з городом пригожим на літні розвагові імпрези, в українському центрі у Филадел­фії є наш дім, Дім Союзу Укра­їнок Америки.

Великою радістю для Голов­ної Управи СУА був відгук Від­ділів. Бо це Ви союзянки, сво­єю безпроцентовою позичкою в уділах по $100 зробили це можливим. Щ оправда ще не усі прислали гроші, але вони вже ухвалені Відділами і вони прий­дуть напевне, бо 28 лютого ма­ємо перебрати будинок і гроші мусять бути до того часу в Цен­тралі СУА. Важно відмітити та ­кож приватні позички членок СУА, як напр. пані Анни Сиву- ляк на 1,000 дол. і Ірини Волян- ської на 500 дол. До того, най­більшу позичку до цього часу ухвалив Відділ 42 СУА у Фила­делфії, на суму 500 дол і 100 дол. в дарунку. Ми певні що другі, добре загосподарені Від­діли, перевищать цю суму.

Після двох років кожний Від­діл може свою позичку відкли­кати, коли цього забажане. Ва­жне одне, що коли наша органі­зація постановить що зробити, то виконає це блискуче. З га ­даймо тільки видання творів Лесі Українки в англійському перекладі “Дух Полумя”, та ви­дання дитячої літератури.А те­пер своя хата, Дім Союзу Укра­їнок Америки...

До наших передплатниць. З огляду на те що для членок СУА передплати Нашого Ж ит­тя зосталися дальше 2.50 дол. а для не-членок вона від січня, 1953 виносить 3 дол. річно, про­

хаємо при висилці своєї перед­плати 2.50 дол. зазначити чи­сло Вашого Відділу.

Подаємо до відома що з чи­слом 2 за лютий, 1953 здержимо висилку Нашого Ж иття тим що довгують за 1952 рік.

Прохаємо негайно повідоми­ти адміністрацію Нашого Ж ит­тя що бажаєте продовжувати передплату, навіть коли в дано­му моменті не можете вислати грошей.

Усім нововибраним і поновно вибраним урядничкам на 1953 рік, пересилаємо наші гратуля- ції й побажання успішного ро­ку праці.

З привітом,Екзекутива СУА

Ц Е Н ТРА Л Я ОДЕРЖ АЛА від 20. грудня 1952 до 23. січня

1953Річна вкладка і

Від. 2 Честер4 Ню Йорк

11 Трентон 19 Амстердам 39 Милвилл 41 Филаделфія 46 Филаделфія51 Милвокі

Дітройт61

Орг. фонд:20.00 5.0020.00 5.00 чартер 5.0020.00 5.0020.00 20.00 20.00

чартер 5.00 20.00 5.00

5.005.005.00

Фонд Централі СУА:Від. 2 Честер 86.00

4 Ню Иорк 25.0019 Амстердам 5.0049 Боффало 18.0052 Филаделфія 13.0055 Рочестер 16.0061 Дітройт 11.00

Фонд Будови Дому СУА:Ірина Волянська, Фила. 500.00 Від. 46 Филаделфія 100.00„ 55 Рочестер 5.00

Анна Чорній, Балтимор 2.00Пресовий Фонд Нашого Ж иття:Від. 2 Честер 10.00

4 Ню Йорк 20.008 Бронкс 10.00

19 Амстердам 5.00„ 48 Филаделфія (зб.) 25.50

К. Микитин, Повтакет 2.50 П. Малиновська, Филад. 2.00 Марія Гоголь, Шикаго 2.00 М. Джимуґа, Чиїсопі Фоле 2.00 Марія Береза, Коговс 2.00Анна Чорній, Балтимор 1.00 Н. Ходновська, Вилке Баре 1.00

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Н а вкладку до СФУЖО:Від. 2 Честер 12.90

4 Ню Йорк 4.0019’ Амстердам 4.3546 Филаделфія 7.5049 Боффало 2.70Филаделфія 1.95.55 Рочестер 5.4061 Дітройт 1.65

Фонд КонвенційнийВід. 41 Филаделфія * 10.00

45 Манчестер 10.00Фонд Резервовий:

Від. 55 Рочестер 5.00Фонд „Мати й Дитина <<.

Від. 22 Шикаго 157.00„ 39 Милвил 10.00

Софія Гунька, Рочестер 5.00А. Ковальська, Грейт Медове 5.00Марія Біляк, Фила. 3.00Ірина Бонковська, Фила. 3.00Анна Чорній, Балтимор 2.00

З подякою.Стефанія Пушкар, фін. секр.

Марія Бабяк, касієрка.

ГОСТІ В Ц Е Н ТРА Л ІЗ кінцем грудня м. р. відвідала

Филаделфію письменниця Дарія Ярославська з чоловіком. Бажа­ючи полагодити видавничі спра­ви (найновіша повість письмен­ниці йде тепер до друку в В-ві „Київ"), вона відвідала також Централю СУА, де з радістю зу­стріли її представниці жіноцтва. Всі памятають ще повість „По­лин під ногами", що стільки чи­тачок знайшла в Галичині. На милій товариській гутірці з пись­менницею пройшло недільне по­полуднє.

У січні загостив до Централі СУА проф. Олександер Гранов-

ський, що відвідав Филаделфію.З зацікавленням розглядав він цінну й багату збірку народ- нього мистецтва у Централі. Ви­явилось, що він знавець україн­ської писанки, яку теж зібрав у велику, власну збірку.

Розмова йшла про можливості співпраці проф. Грановського з журналом „Наше Життя", яке дуже радо повитало б його статті й поради з ділянки плекання квітів та огородництва. Як спе- ціяліст-біолог проф. Грановсь- кий має широке знання тутеш­ньої фльори, що може стати в пригоді любителям рослин і кві- дів.

УДІЛ КУПНА ДОМУ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ

ОСОБИСТЕЗ приводу вінчання нашої

співробітниці п. Наталі Костець- кої з мґр. Володимиром Стефа- нишином, яке відбулось нещо­давно у Филаделфії; складає їй щирі побажання

Редакція й Адміністрація „Нашого Життя".

ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА.Виступи Окружної Ради СУА

Вже довший час голова Окру­жної Ради п. Анна Сивуляк спів­працює з Інтернаціональним Ін­ститутом. Вона дбає про те, щоб у всіх імпрезах Інституту була заступлена наша жіноча органі­зація та щоб виявляла себе з найкращого боку.

Дня 9. листопада м. р. влашту­вав Інтерн. Інститут показ ноші різних народностей. Окружна Рада СУА вивела три строї. Во­ни були з різних околиць, стиле- во витримані та виведені гарни­ми українськими дівчатами — Полтавщина (М. Озарків), Бу­ковина (X. Озарків), Гуцульщи- на (М. Жубрид). Пояснення до них подала конферансієрка Ін ­ституту. Українки зібрали най­більше оплесків. Та сумно було ствердити, що так мало земляків прибуло на цей показ. А могли бути горді на те, як їх заступила Окружна Рада.

Дня 17. грудня відбулися збо­ри Міжнародньої Організації Жінок при Інтернаціональному Інституті. Зборами проводила п. Анна Сивуляк, яка є містоголо- вою цієї організації. Прибуло 35 жінок, представниць різних на­родностей. Були і члени управи Інтерн. Інституту.

На денному порядку була між ішими справами, також доповідь п. А. Сивуляк про українські Різдвяні звичаї. Доповідниця розказала англійською мовою про все, т о памятала з рідного села б. Ярослава і доповнила не тим, шо почула чи прочитала про звичяї в інших околицях У- кпа1‘ни. П писутні уважно слід­кували за її викладом і було ти­хо. хоч маком сій, хоча доповідь тривала більш як пів години. Потім показала деякі різдвяні

страви, що їх згадурала у допо­віді. Посипались запити, на які вона вичерпно відповіла.

Зміст цієї доповіді подамо о- кремо.

Дня 20. січня відбулись річні збори Окружної Ради, яких пе­ребіг подамо в черговому числі.

ДІТРОЙТ, м и ш .Базар у Міжнародньому Інсти­

тутіЩороку в листопаді в Дітрой-

ті в Міжнародньому Інституті відбувається Світовий Базар. Майже всі національні групи бе­руть у ньому участь. Кожна гру­па старається показати, що має найкращого. Цього року Світо­вий Базар відбувся в днях від 20.—23. листопада включно. — Членка Управи Міжнароднього Інституту п. Анастазія Вокер запропонувала українським жі­ночим організаціям у Дітройті взяти участь у тому Базарі. Ко­мітет Злучених Українських Жі­ночих Організацій радо згодив­ся. Наші жінки напекли україн­ського печива, як медівники, ма­ківники, сирники, пиріжки. Б у­ли й торти. В просторій залі 15 національних груп мали свої столики з печивом. Наше печи­во дуже скоро розкупили відві­дувачі. Між продавницями ви­різнялася п. Галя Сосінська, яка була в стилевім українськім на­роднім строю.Комітет Зл. Укр. Жін. Організа­цій подбав також, щоб бvлa у- країнська програма. Дня 22. ли­стопада перед полуднем висту­пала молодь Дітройту. Україн­ську групу репрезентували наші наймолодші — пп. Українець і Прибила танцюристи, сестра і брат Пісаоук, співаки. Украї­нець і Прибила танцювали укра­їнські народні танки і за гарне ішкбнання дістали довготривалі оплески. Молоді співаки відспі­вали в дуеті ,,Родимий краю'. ,.Де Дніпро котить хвилі''. Т а­кож ця точка дуже подобалася публіці. Наша група виступала два рази в програмі того самого дня. Публіки було дуже багата. На закінчення Базару дня 23. XI. наша програма була чи не найкраща. Виступали ще раз Ці-

саруки, потім хор ООЧСУ під керівництвом п. Я. Филипова. Точки хорові були на високому мистецькому рівні. Закінчено на­шу програму виступом танцю­ристів (пластунів і пластунок) під проводом Ігора Шалаути. Група виконала танок „Катери- на“, „Гонивітер", „Козачок по­дільський" і „Запорожець". П у­бліка нагородила їх довготрива­лими оплесками. Кожну точку української програми пояснюва­ла по-англійськи п. А. Вокер, вбрана в український народній стрій.

Була ще вистава мистецьких робіт і завдяки п. А. Вокер наш кіоск мав найкраще місце в бу­динку. Вистава була дбайливо упорядкована, мала багато різ­них експонатів, як вишивки, пи­санки, касетки й інше. Три ляль­ки в стилевих народніх строях роботи п. Липецької притягали глядачів. Шкода, що не все було можна продати, покупців було багато. Продавалися малі робіт­ки, святочні картки, книжки. До­хід із того поділено на „Рідну Ш колу" і Пласт. Мистецьку ви­ставу очолювала п. Ірина Іва- ницька і вложила багато труду, щоб наша вистава була якнай­краща. Помагали їй у тому п. Ольга Макар і п. Теодозія Стель­мах.

СекретаріятЗлученого Українського

Жіночого Комітету

РОЧЕСТЕР, Н. Й.Свято Ольги Кобилянської6 Відділ СУА присвятив вечір

15. грудня м. р. святкуванні Оль­ги Кобилянської. І треба при­знати, що вдалося це йому зна­менито. Бо Відділ відступив від звичної форми академії з рефера­том, деклямаціями та співами. А молодий гурт жінок спробував заінсценізувати твір письменни­ці „У неділю рано зілля копала".

Правда, був і в цьому святі реферат. Та його підготувала п. М. Хоптяк тільки на 20 хвилин і подала найважніші напрямні письменниці. Слідував монтаж „В неділю рано зілля копала" у трьох відслонах, що передав у звязкій формі всю красу цього

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

Гості за першим столом фільмово-святочного вечерка у Бронксі Перший ряд зліва: о. Теодорович, о. Нестор, пп. Олена Лотоцька, голова СУА, Г. Вус, голова Відділу, А. Дзюма, почесна членка, Е. Хомів, Е. Корпало. Другий

ряд зліва: пп. Е. Путяк, 3. Штиба, М. Форґач, М. Ґелета, К. Джорджія.

твору (режисер п. Карабіневич). Потім подали ще інсценізацію деклямацій Б. Лепкого „Дух", „Зневіра" і „Надія" й закінчили живим образом „Мати Україна"

Думка інсценізувати твори — давня та вона все наново чарує глядачів. Зокрема цінне те, що вона притягає молодь та дає їй вживатись у слова та твори лі­тератури. Тому почин жіночого гурта в Рочестер слід повитати та вказати на нього й другим Відділам, Тепер, коли гряде святкування Л. Українки (у сер­пні ц. р. 40-ліття її смерти), слід подумати над новими можливо­стями інсценізацій.

Підготували вечір у Рочестер пп. С. Онуфрик і М. Хоптяк. У- часть у вечорі взяли пані: І. Го- шовська, О. Дубовець, А. Івасів, Зелес, П. Куцель, К. Лялька, М. Мороз, В. Марченко, М. Повх, С. і П. Словіковські, панове: І. Бандура, Й. Ерстенюк, С. Касі- янчук, С. Пружняк. Адміністра­тором був І. Деркач, піяністкою гг. Климців.

БРОНКС, Н. Й.Фільмовий Святочний Вечерок

Заходами членок 8-го Відділу СУА в Бронксі, Н. Й., відбувся б суботу 7. грудня м. p., в залі місцевої української католицької парохії „Фільмовий Святочний Вечерок" у цілі перегляду своєї праці за минулий рік та упляну- вання її на наступний 1953-ий рік, а також і для товариської розваги.

Визначними гостями цього Вечерка були: Голова Централі СУА п. Олена Лотоцька, ОО. Духовні Теодорович і Нестор та другі поважні громадяни.

Першою атракцією цього Ве­черка було висвітлювання філь­му, що представляв інтересні сценки з „Дня Льояльности", „Свята Матері", а також з „Ан­дріївських Вечорниць" і „Жнив"— якими кермувала урядничка Відділу п. Ева Хомів, а її син Андрій фільмував.

Після закінчення фільмової ви­ставки, приступлено до „святоч­ної" частини Вечерка, яку на просьбу предсідниці Відділу п. Гелени Вус відкрив по-христи­

янському звичаю о. Нестор мо­литвою, при чім одночасно зга­дано померлих членок Відділу та пошановано їх однохвилин- ною мовчанкою. Привітавши всіх Гостей, а зокрема Голову СУА п. О. Лотоцьку, предсідни- ця п. Вус покликала членку п. Еву Корпало до переведення „святочної церемонії", яка, по­дякувавши за цю честь, попро­сила гостей не погордити Божи­ми дарами і поживитись „чим хата багата".

В часі товариської перекуски, зглядно при її закінченні, п. Е. Корпало просила забирати слово цілий ряд бесідників та бесід­ниць. У своїх промовах Всч. оо. Теодорович і Нестор, окрім сер­дечних побажань якнайкращих успіхів у праці для членок 8-го Відділу СУА у Бронксі і Цен­тралі СУА, з признанням ви­словлювались про корисну пра­цю їх, як для добра своєї Цер­кви, так українського народу взагалі. Окремо підкреслено ве­лике і заслужене признання зорганізованому в Союзі Украї­нок Америки жіноцтву за участь у „Міжнародній Жіночій Виста­ві", яка недавно тут відбувалась. Цей крок без сумніву має вели­ке значення, з огляду на вороже наставлення наших сусідів у відношенні до визвольних зма­гань українського народу. Про­мови Всч. Отців нагороджено довготривалими оплесками. Ду­

же приємною несподіванкою цього Вечерка, між іншими, бу­ло відзначення засл^я£еної в дов­голітній праці для 8-го Відділу бувшої голови цього Відділу п. Апольонії Дзюми, яку, окрім гарного подарунку від усіх чле­нок, теперішня предсідниця п. Гел. Вус, проголосила почесною членкою, за що п. Дзюма звору­шеним голосом щиро всім подя­кувала та при цій нагоді* в ко­роткій і добре обдуманій промо­ві, вказала плян праці/ Відділу на будуче. Кінцеве слово виго­лосила Голова СУА п. Олена Ло­тоцька. В своїй довшій та ґрун­товно річевій промові, п. Голова вказала на важливість ролі укра­їнської жінки в родині, в народі та її участь у визвольних зма­ганнях українського народу. Промова п. Голови лишиться на довгі часи в памяті всіх учас­ників цього Вечерка, на що до­казом були грімкі та довготрива­лі оплески.

Передостанньою точкою вечір- кової програми була добровільна грошева збірка, якою занялась членка Відділу п. Марія Реґель. Зібрано кругло 50 дол. З того вислано на пресовий Фонд часо­пису „Наше Життя" 20 дол., до Пентралі СУА 10 дол., до УККА 10 дол., а 10 дол. для українських сиріт у сестер Василіянок. За­кінчено Вечерок відспіванням „Многая літа" для всіх тих, що помагають українському наро-

ДОБІ у його визвольній боротьбі.Всім достойним Гостям цього

Вечерка та всім жертводавцям сердечно дякує Уряд 8-го Відді­лу СУА в Бронкс:

Гелена Вус, предсідниця, Ю. Івусич, касієрка,М. Стравс, фін. секр.,Е. Хомів, рек. секр.

Подала К. Д.

ТРЕНТОН, Н. ДЖ.Дитячий баль

Заходом 11 Відділу СУА від­бувся в Трентоні дитячий баль дня 9. листопада 1952 р. У забаві цій узяло участь 35 дітей у віці від 3-12 років. Першою точкою програми була інсценізація каз­ки „Братня любов“, яку викона­ли пластові новачки з гнізда „Лісові ягоди“. Відтак відбувся спільний підвечірок, що приніс дітям багато втіхи. По підвечір­ку діточки провели три години на танках і грах. На закінчення балю обрано королеву, зглядно дві, а саме Любу Турчин у на- родньому вбранні та А. Бойцуи у гарному строї сніжинки. Із пи­танням на устах „коли знову бу­де баль?“ діточки розійшлися домів. Союзянка

ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА.Річні збори 48 Відділу

Дня 28. грудня відбулись річ­ні збори 48 Відділу. Вибрана предсідниця п. Софія Короляк після відчитання протоколу при­ступила до звітів. Із звітування уступаючого уряду видно було, що намічену працю в міру спро­моги виконано. Кожного місяця відбувались збори членок, на ко­трих обговорювано біжучі спра­ви й виголошувано реферати. Також там намічувалась праця на майбутнє. Окрім сходин Від­діл перевів такі імпрези: картя- ну забаву (дох;д призначено на покриття фонду Централі), свя­точні сходини в честь патронки Відділу О. Кобилянської (рефе­рат прочитала п. Осипа Ракоча), дня 23. листопада влаштовано День Подяки. Ця остання імпре­за відбулася дуже врочисто. Па- рох о. Головінський відправив

Службу Божу за добробут і па­нахиду за померлих членів. По­тім членки Відділу запросили го­стей на обід, на якому промов­ляла між іпшими голова Центра­лі п. Олена Лотоцька. Збірка на церкву під час гостини дала 81.50 дол.

По звітах управи забрала сло­во контроля. Пп. Е. Слободзян, А. Вовчак і В. Савчинська висло­вили признання заступаючій за­праві за правильно ведені книж­ки та виконання своїх обовяз- ків. З черги голова п. Марія Ба- бяк подякувала співробітницям і членкам за співпрацю і те саме зробили й інші членки зтправи, як М. Барановська, секретарка, й А. Стасик, касієрка.

При виборах членки одного­лосно одобрили той сам уряд на 1953 p., а саме: Марія Бабяк, го­лова, Софія Короляк, містоголо- ва, М. Барановська, секретарка, А. Вовчак, заступниця, А. Ста­сик, касієрка, А. Костик, заступ­ниця. До контр. комісії ввійшли : Е. Слободзян, А. Вовчак, В. Сав­чинська. Делегатки до Окруж­ної Р ад и : М. Шабала, К. Кор- чинська, опікунки хворих: А. Війтович, К. Кундира, господи­ні: П. Капраль, П. Міґрала.

Потім членки засіли до вечері. Переведення вечора голова М. Бабяк доручила п. Е. Слободзян, яка покликала членок до слова. Членки висказували свою ра­дість з приводу зросту й праці СУА. Як кожного року, так і то­го не забули за пресовий фонд і зложили 25.50 дол. на „Н. Ж.“

Присутня

МИЛВОКІ ВИСК.Новий Відділ СУА

Дощ того вечора падав безпе­рервно, наче б хотів погасити вогонь нашого завзяття. Але ми, стулившися під одною малою парасолькою, ішли впевнено до своєї метрі. І ось вже будинок, в якому мають відбутися жіночі організаційні збори. В залі вже є кілька жінок.

— Може більш нікого не бу- де — мучить думка, але наче у відповідь їй, відчиняються двері і вбігає кілька молодих жінок, за ними надходять старші. А ось

і п. Федуняк, заступниця Цен­тралі СУА. Вона таки приїхала ! Чуєте? Приїхала з Шикаґо, в дощ і зливу! На її лиці грає ве­села усмішка, а очі сяють радіс­но, бо вона приїхала довершити великого діла тз̂ т, де всякі спро­би зєднання і громадської робо­ти, розбиваються об холодні хвилі байду^кости і непороззг- мінь.

Після прочитаної доповіді, всім стало ясно, що таке СУА та які його завдання. П. Федуняк пояснила ще деякі важніші точ­ки статз^ту, після чого рішено створити Відділ СУА у Мілвоки. Приступлено до вибору управи. Тут ВИЯВИЛИСЬ деякі Т р З 'Д Н О щ І. Та все ж таки діло доведено до кінця і тепер маємо на нашому терені жіночу організацію. Во­на зродилася тут саме в той кри­тичний час, коли деякі тутешні товариства звузили рямки своєї діяльности до мінімум, або й зовсім перестали існувати.

І в слушний час відізвався жі­ночий голос словами Л. Україн­ки :

„Вставай, хто живий, в кого думка повстала!

Година для праці настала!Не бійся досвітньої мли —Досвітній вогонь запали,Коли ще зоря не заграла".На поклик той озвались у с і:

ті, що досі щонебудь робили і ті, що ще не працювали на громад­ській роботі. Перші просили по­могти їм докінчити розпочате ді­ло, ДРУГІ раділи, що будуть мо­гти чим-небудь прислулситися загальній справі.

І закипіла робота. Відділ СУА в Мілвоки і створене при ньому „Драматичне Товариство", взя­ли активну участь у святі „Фолк- файр", яке відбулося в Мілвоки в Інтернаціональному Інституті, дня 6. і 7. грудня 1952 р.

Влаштована членками Відд;лу виставка з'країнського народньо­го мистецтва стягає маси гляда­чів. Вони товпляться біля стола, подивляють райдужні вишивки, оглядають чудово різьблені ка- сетки і тарілки, та не хотять про­сто вірити, що могла рука укра­їнської жінки-селянки розмалю­вати такі прекрасні взори на пи­санках.

Одягнені в різноманітну на-

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

родню ношу, члени Драматично­го Товариства під мистецьким проводом полк. Йосипа Ман- дзенка, дає небуденний живий образ, в якому чужинці мають нагоду побачити цілу живу істо­рію України від козаччини по сучасні дні.

Перед тисячами глядачів, у світлі ярких рефлекторів, стоїть українська група немов зачаро­вана в своїх діях життя. Тут ко­заки і гетьман з піднесеною бу­лавою, там жінки і діти заслухані е оповідання діда, подальше дів­чина на прощанні з козаком, а в долі закамяніла з болю мати з вихудлими, голодними діточка­ми.

Та мов на оборону цієї мате­рі діток стали тут борці УПА. Одні держать на поготівлі руш­ниці, другі вже підняли ґранати, щоб раз на все скінчити з во­рогом...

А мов завершення цього всьо­го ясніє вгорі символічна по­стать України. Вороги закували її руки в кайдани, але душі не змогли полонити...Вона живе, вона говорить, вона співає...

Нелегка це роля, та її чудово виконує п. Марія Гузій. її мо­гутня пісня одуховлює всі по­статі образу, зливається з ними в одно ціле і розбуджує навіть найбільш байдужого глядача.

І тому не диво, що виступ української групи кінчиться гучними оплесками тисяч долонь різних націй, а за кулісами, сти­скаючи дружньо руки виконав­ців, говорять: „Ваш образ ска­зав нам сьогодні дуже багато".

Лідія Олексюк культ освіт, реф.

Міжнародні покази в Милво- кі, Виск., переводять уже девя- тий рік. Цього року взяло у ньо­му участь около ЗО різних наро­дів, а величезну міську залю від­відало понад 20,000 людей.

Заступлення українських ін­тересів, як і інших народів, зосе­редилось у трьох напрямках: у- часть у програмі, мистецька ви­ставка та ресторан.

У загальній програмі дня 7-го грудня м. р. українці поставили живий образ п. н. „Де Дніпро наш котить хвилі...", що зібрала групу з 30 осіб. Про зміст її зга­дала вже п. Олексюк у своєму

дописі. Тут бажаю лише допов­нити її враження. Історичні ко­стюми й народня ноша були не­звичайно стилеві та дотримані до самих дрібниць. Постаті сот­ника, полковника, жінок у чу­дових байбараках, козацька зброя все це було мистецьке й продумане. Підготовною робо­тою, як мене інформували, керу­вав комітет у складі пп. IIиско­ра, Л. Петренка і К. Гар ас и міг, а. Костюми Драматичного Т-ва Л стараннями Відділу СУА в Мил- вокі.

Другою атракцією буї? із сма­ком і дбайливістю прибраніїЛ м истецг» к и ґі у к р а ї н с ь к и ґі к і о с к, що своїми експонатами прико­вував увагу великої К І Л Ь К О С Т І !

чужинців, які з неабияким захо­пленням щораз збіралися гру­пами біля кіоску, розпитуючи про ті чи інші виставлені речі.

На задній стіні кіоску висів чудової ручної роботи килим, а на ньому вгорі ручно різьблений образ Божої Матері, прибраний вишиваним рушником. Під об­разом була політична карта Ев- ропи з зарисованими межами У- країни. Під килимом — ліжник і? багатьма вишиваними поду­шечками. Обабіч килиму — стовбчики, прикриті невеликими вишиваними настільниками. На столі, що на передньому пляні, ми бачили напричуд гарно вико­нані українські вишивки, різно­манітні мистецько виконані, рі­зані по дереву, речі та неменш по-мистецьки розмальовані пи­санки.

Підготовною працею займав­ся керівник вистави п. В. Пис-

кір. Урядженням та скомпону- ванням виставки на місці зай­мався Союз Українок Америки в Милвокі.

На долині був уряджений кіоск-ресторан, де можна було набути різного роду смачні у- країнські присмаки, з кутею включно. Ціла заля „Mechanics Hall" уявляла собою „всенаціо- лальиу каварню", де японець за­їдав польську ковбасу, а німець мексиканські „енчіляди", в той час коли філіппінець їв із сма­ком український борщ.

Кіоск-ресторан проводили па­ні Д. Кизан ковська і С.Д'иидик.

Вкінці в театральній салі зій- ітілися учасники програми усіх націй, що виходили на арену величезної відкритої для того книжки та утворили посеред за­лі собою тісно скупчену групу, яка по своїй формі нагадувала серце. В той час спікер, що пе­ред тим давав пояснення до кож­ної поодинокої тояґки програми, в коротких словах підкреслив, що всі нації творять в Америці один великий американський нарід, що в інтересах своєї дер­жави є скупчений як оця група та що бється в нього одне спіль­не серце.

Після того з книжки появи­лась постать жінки — символа свободи з піднятим до гори в ру­ці смолоскипом. Присутні тисячі глядачів, піднявшись із своїх місць, у супроводі оркестри від­співали американський гимн.

Офіційно українську групу репрезентували: Відділ УККА в Милвокі та Відділ СУА в Мил­вокі. Присутня з Шикаґо.

22 Відділ СУА вивів дня 29. листопада показ ноші в Музею Науки і Промислу в Шикаґо. Ось перегляд усіх строїв, виведений головою Відділу п. А. Федуняк.

Подрібний опис свята подамо в черговому числі.

Юлія Писарева

„Політична помилка”Спогад про голод 1932-33 року

Осінь 1932 року. Погода ясна, гарна, тепла. Чому не радіти людині? Але люди ходили неве­селі й понурі, залякані марою голоду, що нависла над селами й містами України.

Зараз після жнив 1932 року стало очевидним, що пляни хлі­бозаготівель надмірно високі і Україна виконати їх не зможе. Услід за плянами налетіли на Україну чорним воронням різні народні комісари, визначні пар­тійні особистості та 16-17 річні, комсомольці, в більшості ж ид­ки, яких злодійкуваті очі про- сверлювали кожний закром (скриня на муку), кожний сті­жок соломи й полови, а навіть купи гною і геть чисто все, що можна було їсти, вимітали з колгоспів і садиб колгоспників, залишаючи цих останніх на ла­ску й неласку Москви.

Налигач завязано добре, щоб голодом потягта людей у по­трібну сторону.

Ще перед тим відповідним законом усуспільнено у КОЛ­ГОСПНИКІВ і дрібних власників коров, свиней і домашню пти­цю, і тим самим закріпощено селянство гірше, ніж у найгірші часи панщини. А щоб закріпити “соціялістичне досягнення”, за- пляновано штучний голод по всій Україні, крім промислових центрів Донбасу й великих міст, де населення діставало білий хліб і задовільну кількість хар­чових продуктів. А села, пра­цьовиті наші села й малі містеч­ка засуджено на голод і смерть, і виконано це з холодною рішу­чістю й послідовністю, без най­меншого людського співчуття, не жаліючи нікого: ні старих, ні молодих, ні матерів, ні немов­лят.

У крамницях не було нічого. Заборонено цілковито торгівлю харчовими продуктами. Заб о ­ронено перевозити харчі зал із­ницею. За пуд (16 кільогр.) картоплі, взятої голодними людьми з колгоспу, розстрілю­вано.

Я з чоловіком і двома дітьми жила тоді на М елітопольщині в районному німецькому містечку Гальбштаті або Молочанську над річкою Молочною і була викладачем української мови й літератури в українській агро­номічній школі та семирічці, а мій чоловік, “позбавленець” (не мав виборчих прав, як був­ший сотник Укр. Нар. Армії) знаходив найчорнішу працю в М. Т. С. (машино-тракторна станція) або на місцевій ф абри­ці сільсько-господарських ма­шин.

Я насолила помідорів, огір­ків, капусти, сподіваючись я- кось пережити важкий час і не припускаючи, що вчителям не дадуть належної їм харчевої пайки. Але я помилялася. Ще зосени дали нам по мішку най- дрібнішої і найгіршої картоплі, трохи моркви й оце було все. До самого нового врожаю я не одержала ні кусочка хліба, ні цукру, ні крупи, ні товщу.

Тільки мій чоловік на фабри­ці діставав майже щодня 300 грамів чорного гливкого хліба і літру пісної юшки з солодкої капусти. Не дістали ми також палива на зиму, крім невеличкої гарбички (воза) соломи. Насу­вався голод і холод.

Кажуть, що миші і пацюки (іцурі) на пароплавах, що по­винні затопитися, чують неща­стя наперед і заздалегідь виби­раються з трюмів на борт паро­плава. Щось подібне було і в нас. У погребах-пивницях звід­кілясь набралося 'стільки миш­ви, що коти боялися сидіти в них і тікали через віконця на­двір. Старі люди говорили, що це перед великим нечуваним голодом.

Триста грам хліба і літру юш­ки, які мій чоловік щодня діс­тавав на фабриці, протягом довгих місяців, було замало на чотири особи, і ми почали опу­хати з голоду. Одного дня мій старший син сказав мені: "Ма­мо, я не піду до школи. Мене

дуже болять НОГИ. Я не можу ходити”

Я злякалася, бо зрозуміла, що смерть простягає свою ко- стляву руку по мого старшого сина. За старшим вона забере й молодшого, а ще, може, ш вид­ше мого чоловіка, в якого вже також опухло обличчя. Він на­силу волочив набряклі ноги але мусів ходити на працю, бо там діставав 300 гр. хліба і літру капустяної юшки.

Вчителі по-старому не діста­вали нічого.

Обіцювали нам, іцо мука й цукор вже в дорозі, але завж ­ди потім виявлялося, що наші приділи вкрадено. Зрозуміло, що крала їх партійна організа­ція, щоб краще забезпечити се­бе й комсомольців. А про не­партійних вчителів хто буде пи­тати? Деякі вчительки мали чо- ловіків-кооператорів, отже їм перепадало дещо з харчів. Д е­які мали свої власні будиночки з городами, отже мали свою го ­родину. Молодшим комсомоль­цям допомагала партійна орга­нізація. Старі віком вчителі від­возили остатки золота і срібла (що якимсь чудом збереглись від ока влади) в “Торгсін”, де було все з харчів і різні люк­сусові товари, але тільки за з о ­лото і срібло. ( “Торгсін” — це торгівля іншоземною валю­тою ).). Ми до жадної з вище згаданих груп не належали, то ­му поділяли долю нашого се­лянства.

Незабаром я зауважила, що моє обличчя також дуже за ­округлилося, але нерівномірно. Одно око підпухло більше, дру­ге менше, від чого обличчя ма­ло карикатурний вигляд. Мені соромно було ходити з таким обличчям, як також було со­ромно й боляче дивитися на по­дібне також карикатурно опух­ле обличчя мого чоловіка.

(Продовження буде)

Чи ви вже вислали передпла­ту за біжучий рік?

Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.

ІЗ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬР. К іп л ін ґ: ОТ ТАК КАЗКИ!

Переказав Юрій Сірий. Третє видання. Ню й о р к 1952. Обкла­динка Петра Холодного. На­кладом Юрія Тищенка. Ст. 48. Ціна 75 ц.

Перед нами чергове видання для дітвори. Чепурна обкла­динка з цікавими сильветками звірів так і приваблює розгор­нути книжку. Про автора й не треба писати. Бо кому невідо­ме чудове його оповідання „Брати Моуглі". Але з коро­тенької передмови Ю. Сірого молодь довідається: коли жив і творив цей славний англій­ський письменник, народжений в Індії, де провів свої молоді літа. Він так полюбив чудову природу Індії, що написав ряд казок із її життя.

У збірці три прегарні казки: Про кота, що гуляв, де сам хо­тів, Слонення, Ріккі-Тікі-Таві. Це одні з найкращих казок про звірят, про їх веселі пригоди і геройські вчинки та разом із тим про любов і привязання до доброї людини, а головно до дітей.Гарне й корисне видання для нашої дітвори. К. Г.

З нагоди свят Різдва Хри­стового зложили на коляду для ОУЖ у Німеччині б. членки гол. управи і проводу делега­ту р:Стефанія Бернадин $10.00 Людмира Івченко 5.00Марія Біляк 2.00Амалія Рублева 2.00Олена коломінська 2.00по $1.00 Зиновія Терлецька, Кекилія Ґардецька, Олена Че- хівська, Віра Шпаківська, Іри­на Бонковська, Лідія Дяченко, Марія Колтунюк, Володимира Ценко, Ірина Калиняк, Марія Мотюк, Марія Левицька, Ми- хайлина Чайківська, Кекилія Лучишин, Марія Бойко. Разом $35. Прохаємо всіх бувших чле- нок ОУЖ зложити свої пожер­тви на коляду для ОУЖ у Ні­меччині.

Бувші членки ОУЖ

ВІСТІ КОМІТЕТУ „МАТИ Й ДИТИНА"У доповненні до звіту з Різ- '

двяної Кампанії ч. 1. подаємо і знов звідомлення одного збір- 1 ного .пункту, що визначився своєю активністю.

ДІТРОИТ, МІШ.

Вже другий рік Комітет „Ма­ти й Дитина“ при 26 Відділі СУА в Гемтремку веде допомо- гову акцію для залишенців. j Листи, що наспівали від обда- , рованих, ще більше додавали сили до праці. Різдвяну збірку ' переведено з таким успіхом: 38 пачок загальної ваги 1754 ф. , З того 200 ф. харчів і 15 пачок одежі пішло до Німеччини, а 198 ф. харчів і 12 пачок одежі до Австрії. Слід підкреслити, що цьогорічна збірка випала багато краще, як у 1951 р. З того бачимо, що в нашого гро- дянства росте зрозуміння до­помоги залишенням. З радістю j подаю до відома, що нашу працю піддержали такі това-, риства: Філія УКК, Пластова Станиця, УСТ „Черник", СУМА ім: П. Оолика і оркестра „Трем­біта". Спільно з ними влашту­вали ми вечерниці, а дохід із них призначили в цілості на до-, помогу залишенням.

Віримо, що ця допомога усу­нула смуток з неодного облич­чя й викликала сльози радости. Тому то цією дорогою збіоний пункт Комітету „Мати й Дити­на" у Дітройті складає щиру подяку о. парохові ІІІмондю- кові за оповіщення в церкві, вище згаданим товариствам, що відгукнулись і піддержали осамітнену працю нашого пун­кту, пп. І. Іваницькій, О. Кли- мишиновій та всім іншим па­ням, що ‘подбали >про смачний буфет на вечерниці. На окрему подяку заслуговує п. Осип Бі- лобривка, що під час збірки, яка тривала 6 тижнів, відбипав речі, панове І. Хомяк і О. За- харків, що всі ті речі завезли на пошту.

Нехай Господь Бог благосло­вить цю працю на користь за ­лишенців! Ми, що не знаємо

тут голоду й холоду, будьмо готові все помогти тим, що цієї помочі потребують.

За збірний пункт Комітету „Мати й Дитина" Теодозія Стельмах, голова

ОБЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЖІНОК У НІМЕЧЧИНІ

Число делегатур американ­ської зони побільшилось до 10. Особливо активною є крім тієї у Мюнхені — делегатура в Авґсбурґу. Під головуванням Єлисавети Жук існує вже від 1946 р. Впродовж 1952 р. улаш­тувала чотири дитячі імпрези і відкрила доповняльну школу.

Про почин делегатури Мюн- хен-місто, що під проводом п. І. Гинилевич відкрила допов­няльну школу і садок, ми вже писали.

Головним завданням гол. у* прави є тепер розподіл пачок Комітету „Мати ,й Дитина”, що наспіли в Різдвяній кампанії. ІДе немає перегляду цілости, щоб можна потягнути порів­няння з минулим роком. Та вже поверховний погляд каже, що цьогорічна збірка дала кращий вислід.

Багато уваги коштувала під- готова до Базару М. М. М. Ішло головно про писанки, що їх ви­магав діловий комітет у Пари­жі. Але поруч писанок заготов­лено, також ряд дрібничок, як хусточки й серветки.

Акція основування садків і шкіл з допомогою ОУЖ вима­гає методичного матеріялу. Го­ловна управа заходиться тепер коло перевидання дитячих сце­нок, віршиків і казок на ци- кльостилі, бо замовлення й купно книжечок за океаном за­лишенням не під силу.

СПРАВЛЕННЯ ПОМИЛКИУ попередньому числі зай­

шла помилка у звітуванні з річних зборів 42 Відділу. А са­ме: секретаркою вибрано не п. Бендзяк, як було подано, а п. Ірину Волинську, що провади­ла секретарство і минулого ро­ку.

МА 7-1320 LO 3-9910

S p i r i t of Flam e

A C O tlK C Y IO N О Г T H I W O R K S О »

LESYA UKRAINKAYfomlstod by M r a l Cmtdf

N w m d by C fam w A. M e m * e

Ціна книжки $5.00Замовлення приймає

Ukrainian National W omen's League o f America, Inc.

866 N. 7th St., Phila. 23, Pa.

ЗБІРНИКИ для дошкілля ТА ПЕРШИХ КЛЯС ШКОЛИ

В есна...........50 ц.Л іт о .............70 ц.О сінь...........70 ц.З и м а ...........50 ц.

Казки, віршики, інсценівки, гри упорядкувала Марія Юркевич Замовляти в ЦЕНТРАЛІ СУА

В ж е П О Я В И Л И С Ь

казочки й віршики з „Нашого Життя'

С О Н Я Ш Н І Д Н ІУпорядкувала Марія Юркевич

Ціна ЗО центів Замовляти в Централі СУА

Вже вийшла з друку ілюстрована збірка віршів

К. П е р е л і с н о ї

Для малят - про звірятІлюстрації Слави Сурмач

Ціна 60 центів Замовляти в Централі СУА

866 N 7th St. Philadelphia 23, Pa.

THERE ISA D IFFERENC E IN FUN ERAL SERVICE

Established 1920

N A SEVICH FUNERAL HO M EMRS. MICHAEL F. NASEVICH

MICHAEL E. NASEVICHSURPASSING SERVICE

Air Conditioned for your comfort No deserving' Poor Refused

N. E. COR. FRANKLIN & BROW N STS.PH ILA D ELPH IA 23, PA.

С "Ж “Ж ^''Х К К К Ч "Х ИК ”Ж **К“Х "Ж "К ‘,Х “Ж "К “:,,Ж «Х ,*>К "Ж “№

УКРАЇНКИ В КАНАДІ, АМЕРИЦІ Я ІНШИХКРАЇНАХ СВІТУ!

Читайте і передплачуйте одинокий жіночий журнал у Канаді „ЖІНОЧИЙ СВІТ44, який видає кожного місяця Організація

Українок Канади ім. Ольги Басарабової. „ЖІНОЧИЙ СВІТ4* охоплює собою всі ділянки суспільного життя, цікаві для українського жіноцтва. В ньому знайдете статті на теми: культурно-освітні, виховні, організаційні, го­сподарські й ін. Є в ньому і зразки укр. літератури та поезії. „ЖІНОЧИЙ СВІТ44 дає також поради українським жінкам із різних ділянок життя. Для дітей є окрема частина — т. зв. „ДИТЯЧИЙ СВІТ", в якій, крім листа до діточок від редак­торки, є цікаві оповідання та гарні віршики. Журнал багато ілюстрований. Річна передплата в Канаді й Америці $2.50.

В інших країнах $3.00.Висилайте вашу передплату на адресу:

W OM AN’S W O R L D ,P. О. Box 3093 — W innipeg, Man., Canada

Phone ST 4-2056МАРІЯ ГОЛОВАТА, властителька

ОДИНОКОГО УКРАЇНСЬКОГО СКЛЕПУде можна набути: меблі до спальні, їдальні, кухні й гостинної; машини до прання; газові й електричні печі; G.E. холодільні (рефриджерейтор) і інші речі до окраси Вашого дому, а також телевізійні і радіо

апарати найкращих фірм.ЦІНИ ПРИСТУПНІ І НА ДОГІДНІ ЛЕГКІ СПЛАТИ

Склеп відкритий кожного дня від 9 ранку до 9 вечора Вівторок і четвер від 9 ранку до 6 вечора

M ARIA H O LO W A TY329 W . GIRARD A VEN U E PH ILA D ELPH IA 23, PA.

P r i a t t d b y “ A M E R I C A ” . S I ? N . F r & n k l i a 8 1 .. P h i l a d e l p h i a 2Я. P * .Видання Cоюзу Українок Aмерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році. Aрхів CУA - Ню Йорк, Н.Й. CШA.