Міністерство освіти і науки УкраїниНаціональний університет “Острозька академія”

Факультет міжнародних відносинКафедра міжнародних відносин

Кваліфікаційна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

на тему: “ВПЛИВ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НАЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ”

Виконав студент ІV курсу, групи МВ-41напряму підготовки 6.030201 “Міжнародні відносини”

Кот Роман Юрійович

Керівник: кандидат історичних наук, доц. Конопка Н.О.

Рецензент:__________________ ___________________________

Допущено до захисту рішенням кафедри від “___”_______________ 2014 р. (Протокол №___)

Острог - 2014 рік

Перелік умовних скорочень

ЄС – Європейський Союз

ЗМІ – засоби масової інформації

ІСІ – Міжвідомча розвідка Пакистану

ІФМ – Ісламський фронт Моро

ООН – організація об’єднаних націй

РБ ООН – Рада Безпеки ООН

ФАТХ – Рух за національне визволення Палестини

ФІД – Фронт ісламської дії

ХАМАС – Ісламський рух спротиву

ЦАХАЛ – Армія оборони Ізраїлю

3

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………..2

ВСТУП………………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕОЛОГІЇ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ……………………………………………………………………..13

Висновки до розділу 1……………………………………………………………..23

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПРОПАГАНДИ ТА ВЕРБУВАННЯ НОВИХ ЧЛЕНІВ В РЯДИ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ…………….….…25

2.1. Загальні принципи пропагандивної діяльності радикальних ісламістських організацій………………………………………………………………………….252.2. Пропаганда в мережі інтернет………………………………………………..28

2.3. Пропаганда в мечетях, університетах та інших

публічних місцях………...34

Висновки до розділу 2……………………………………………………………..37

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСУВАННЯ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ……………………………………………………………………..39

3.1. Зовнішнє фінансування ісламістських

організацій………………………....39

3.2. Внутрішнє фінансування……………………………………………………...43

3.3. Методи передання фінансових

ресурсів……………………………………..47

Висновки до розділу 3……………………………………………………………..50

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ… …………………..51

4

4.1. Вплив радикальних ісламістських організацій на специфіку арабо-ізраїльського конфлікту …………………………………………………………..51

4.2. Роль радикальних ісламістських організацій на

революції в арабських країнах в 2011-2012 рр ...

…………………………………..……………….…….. 60

4.3.Роль радикальних ісламістських організацій в

громадянській війні в Сирії.70

Висновки до розділу 4……………………………………………………………...74

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………..76

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...………………………..…….81

ДОДАТКИ …………………………………………………………………...……..91

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що на

сучасному етапі розвитку міжнародних відносин зростає

роль та значення країн Близького Сходу як в економічній,

політичній сферах, так і в забезпеченні міжнародної

безпеки. Світове співтовариство починає стикатися з

глобальними загрозами транснаціонального характеру:

тероризм, релігійний екстремізм тощо. Однією з причин

цього є те, що розпадом СРСР відійшла в минуле і

соціалістична парадигма розвитку світу, що утворило

ідеологічний вакуум в різних регіонах світу. Частково

утворену пустоту заповнив політичний іслам, що проявилось

по всій території ісламського поясу від півдня Європи до

5

Східної Азії, а також Африки, зокрема почалася

трансформація існуючих та поява нових релігійно-

політичних об’єднань та угруповань, які, заявляють про

себе як ісламістські організації.

В умовах стрімкого розвитку інформаційних та

соціальних технологій та спровокованого глобалізацією

усунення бар’єрів для руху капіталів, інформації та

ресурсів та людей ісламістські організації змінюють

стратегію своєї діяльності у напрямку: адаптації своєї

ідеології до реалій постбіполярного світу, переорієнтації

схем фінансування з метою збільшення автономності,

використання нових інформаційних технологій для

пропаганди та вербування нових кадрів. Успішне втілення в

життя цієї стратегії веде до збільшення їх фінансової

потужності, різкого збільшення прихильників та

популяризації їх поглядів серед широких мас населення.

Таким чином, удосконалення радикальними ісламістськими

організаціями механізмів впливу дає їм можливість все

сильніше впливати на зовнішню політику держав із значною

часткою мусульманського населення, і країн Близького

Сходу зокрема, а враховуючи значення цих держав для

сучасної системи міжнародних відносин, такий вплив може

мати вирішальне значення для світового співтовариства.

Стан наукової розробки теми. В силу значного

суспільного резонансу та посиленої уваги до ісламізму з

6

боку світової спільноти, дана тема досить детально

розроблена. Серед американських та європейських авторів

варто виділити Б. Ламберта, Дж. Еспозіто, Ж. Кепеля, Р.

Харді. Зокрема, дослідження Б. Ламберта “Повітряні

операції армії Ізраїлю проти Хезболли” висвітлює роль

Партії Аллаха в арабо-ізраїльському конфлікті, щоправда

автор подає власне позицію “Хезболли” щодо конфлікту. Дж.

Еспозіто у своїй праці “Азійський іслам у ХХI ст.”

дослідив поширення ісламістських ідей на Середньому Сході

і Центральній Азії, залишаючи однак поза увагою інші

регіони, де поширене мусульманство. Також важливою є

фундаментальна праця Ж. Кепеля “Джихад: експансія і

занепад ісламізму”, в якій автор докладно висвітлює

зростання впливу ісламізму як ідеології, однак певним

недоліком роботи є підсумкова теза про те, що ісламізм

вичерпав себе наприкінці ХХ ст. Р. Харді у праці

“Мусульманське повстання” розглядає зростання ролі

ісламізму як реакцію на фактично імперіалістичну політику

США на Близькому Сході, приділяючи, на нашу думку,

недостатньо уваги внутрішнім соціально-політичним

процесам, які ведуть до зростання ролі ісламізму.

Важливе значення для розробки даної теми мають праці

арабських дослідників: А. Рашида та Х. Альгара. Зокрема,

праця А. Рашида “Іслам, нафта і велика гра в центральній

Азії” і досі залишається однією з найкращих робіт по

7

Талібану та закономірностях функціонування так-званих

шаріатських зон. Позитивною стороною роботи є

незаангажованість підходу, хоча інформація подана в ній

дещо застаріла. Робота Х. Альгара “Ваххабізм: критичне

есе" присвячена аналізу однієї з останніх модифікацій

салафізму – вченню М. Абд аль-Ваххаба.

Проблема діяльності радикальних ісламістських

організацій та їх впливу на Близькосхідний регіон знайшла

відображення в дослідженнях російських науковців: В.

Кудєлєва, Р. Ланди, С. Кургіняна, М. Раджбадіннова.

Зокрема, праця В. Кудєлєва “Аль-каида: структура,

спонсоры покровители” є фундаментальним дослідженням, в

якому висвітлюються закономірності функціонування

організації, однак для автора характерною є недостатня

увага до внутрішніх джерел фінансування організації та

акцент на зовнішніх факторах, що впливають на діяльність

організації. Книга С.Е. Кургіняна “Политическое цунами”,

докладно висвітлює роль радикальних ісламістських

організацій в подіях "Арабської весни", щоправда, дещо

однобоко, з наголосом на негативні аспекти цього явища.

Монографія Р. Ланди “Политический ислам: предварительные

итоги”, являє собою спробу по-новому переглянути місце

ісламізму у політичному житті близькосхідних суспільств.

Зауважимо однак, що автор недостатньо уваги приділив ролі

ісламізму в деяких критичних для його розвитку країнах,

8

як то Алжир і Судан. Монографія М. Раджбадіннова

“Египетское движение “Братьев-мусульман” докладно

висвітлює історію та ідеологію організації. Зазначимо

однак, що автор приділив недостатньо уваги діяльності

Братів-мусульман на сучасному етапі.

Українська історіографія представлена невеликою

кількістю праць, що можна пояснити зовнішньополітичними

пріоритетами України та відсутністю історичних зв’язків

нашої держави з країнами регіону. В частково визначену

тему зачіпали в своїх дослідженнях С.Зінько та О.Копель.

Праця С. Зінько “Іслам в сучасній світовій політиці” є

вдалою спробою незаангажованої оцінки ролі політичного

ісламу в політичному житті регіону. Мінусом роботи є те,

що автор обійшла увагою роль політичного ісламу в арабо-

ізраїльському конфлікті. Інша праця дослідниці “Країни

Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних

відносинах” є фактично єдиною серйозною українською

роботою присвяченою інформаційному виміру політики в

регіоні. Монографія О. Копель “Близький Схід: міжнародна

безпека, регіональні відносини та перспективи для

України” частково висвітлює діяльність радикальних

ісламістських організацій, щоправда в контексті

протистояння між головними політичними гравцями регіону.

Інша робота авторки “Перська затока: проблема безпеки в

80-ті — 90-ті роки” в ілому об’єктивно висвітлюючи

9

актуальні проблеми безпеки регіону, тим не менше

недостатньо уваги приділяє діяльності радикальних

ісламістських організацій, втім частково це можна

пояснити тим, що в означений в темі монографії період,

тобто 80-90-ті рр. вони не відігравали такої важливої

ролі в політичному житті регіону, як на сучасному етапі.

Мета роботи полягає у дослідженні впливу радикальних

ісламістських організацій на зовнішню політику країн

Близького Сходу.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання

наступних завдань:

простежити еволюцію ідеологічної бази діяльності

радикальних ісламістських організацій;

висвітлити організацію та зовнішні джерела

фінансування радикальних ісламістських організацій;

дослідити організацію та зовнішні джерела

фінансування радикальних ісламістських організацій;

охарактеризувати способи передачі фінансових

ресурсів, які використовуються радикальними

ісламістськими організаціями;

проаналізувати методи ведення пропаганди та

механізми вербовки кадрів в ряди радикальних

ісламістських організацій в мережі інтернет;

дати характеристику методам ведення пропаганди

та механізмам вербовки кадрів в ряди радикальних

10

ісламістських організацій в мечетях, університетах і

інших публічних місцях;

висвітлити ступінь впливу радикальних

ісламістських організацій на арабо-ізраїльський конфлікт;

окреслити роль радикальних ісламістських

організацій в арабських революціях 2011-2012 рр.;

простежити роль радикальних ісламістських

організацій в громадянській війні в Сирії.

Об’єктом дослідження виступає зовнішня політика країн

близькосхідного регіону на початку ХХІ ст.

Предметом дослідження є вплив радикальних

ісламістських організацій на зовнішньополітичну

діяльність країн Близького Сходу. Радикальними

ісламістськими ми визначаємо ті організації, які

відповідають двом критеріям: 1) сповідування ідеології

ісламізму; 2) реальні дії (тероризм, знищення мирного

населення, антидержавні повстання, заколоти і т.д.).

Найвпливовішими організаціями, які відповідають цим двом

критеріям є: "аль-Каїда", "Брати-мусульмани", "Джабхат

аль-Нусра", "ХАМАС", "Хезболла".

Географічні рамки дослідження охоплюють регіон

Близького Сходу. Проте, в розділах 2 і 3, в силу

глобальних трансформацій, які змушують розглядати об’єкт

дослідження як комплексну систему з розподілом її функцій

по різних регіонах світу, ми дозволили собі частково

11

зачепити і інші регіони світу: Західну Європу та

пострадянський простір.

Хронологічні рамки дослідження доцільно обмежити

сучасним етапом, тобто від початку ХХI ст. до початку

2014 р., оскільки саме на цей період припадає значна

активізація діяльності радикальних ісламістських

організацій.

Методологічна база роботи націлена на здобуття

наукових результатів згідно з основоположними для

наукового пізнання принципами розвитку, об'єктивності,

системності, конкретності. Ядро дослідницької методології

склав системний підхід, який часто розглядається як

конкретизація діалектичного принципу загального зв'язку.

В основі даного підходу лежить цілісне дослідження

об'єктів як систем. При цьому цілісність об'єкта

передбачає, що взаємозв'язок сукупності розглянутих

об'єктів та їх взаємодії призводять до виникнення нових

властивостей системи, які відсутні у складових її

об'єктів. Системний підхід є найбільш адекватним

методологічним підходом для наукового аналізу діяльності

радикальних ісламістських організацій.

В якості конкретизації системного підходу на

загальнонауковому рівні використовувалися його

структурно-функціональний і кібернетичний варіанти. Крім

цього автор звернувся до таких загальнонаукових методів,

12

як аналіз і синтез, індукція і дедукція, класифікація,

порівняльно-співставний метод та ін. Що стосується

специфічних наукових методів, необхідно відзначити, що

міждисциплінарний характер проблеми дозволив задіяти не

тільки методи, які традиційно використовуються в

політичній науці (наприклад, децізійний, івент- аналіз,

методика “кейс-стадіс”, елементи контент-аналізу), а й

методи суміжних галузей наукового знання, зокрема

юриспруденції (наприклад, історико- правовий).

Джерельна база дослідження представлена цілим

комплексом джерел та дозволяє у повній мірі дослідити

означену проблему. Зокрема, в кваліфікаційній роботі

використовувались:

звіти Організації об’єднаних націй, присвячені

проблемам ісламського екстремізму, зокрема: звіт

Антитерористичного комітету РБ ООН щодо виконання

резолюції № 1373 за 2008 р., в якому проаналізовано

загрози радикального ісламізму, зокрема щодо протікання

та розв’язання арабо-ізраїльського конфлікту. Окрім того

міститься інформація про вплив аль-Каїди в Іраку. Звіт

щодо виконання резолюції № 1373 за 2009 р., який

присвячений діяльності Братів-мусульман в країнах

Магрибу; звіт Антитерористичного комітету РБ ООН щодо

виконання резолюції № 1373 за 2011 р., в якому

зазначається про зростання впливу радикальних

13

ісламістських організацій на зовнішню політику країн

Близького Сходу в умовах серії революцій в арабських

країнах.

щорічні звіти Державного департаменту США щодо

терористичної загрози в світі за 2004-2013 рр., в яких

аналізується рівень загрози радикальних ісламістських

організацій в глобальному і регіональному масштабах, з

урахуванням зовнішньополітичної позиції США.

звіти Бюро дипломатичної безпеки США про

боротьбу з тероризмом за 2002-2012 рр., в яких

висвітлюється рівень загрози радикальних ісламістських

організацій країнам Близького Сходу в контексті

забезпечення безпеки діяльності дипломатичних

представництв США.

звіти національного Антитерористичного центру

США, де основна увага приділена загрозам для національної

безпеки США, спричиненим впливом радикальних

ісламістських організацій на зовнішню політику країн

Близького Сходу.

матеріали розміщені на порталі Wikileaks,

зокрема офіційна та неофіційна документація

зовнішньополітичних відомств: США, в якій йде мова про

те, що деякі союзники США в регіоні неофіційно фінансують

радикальні ісламістські організації, при тому заявляючи

про боротьбу із ними; Франції, в яких зазначається про

14

зміну методів пропаганди ісламістських організацій,

зокрема в тюрмах; Ізраїлю, в якій фіксується зростання

впливу радикальних ісламістських організацій на

мусульманське населення Ізраїлю, що створює додаткові

загрози національній безпеці країни та ймовірність

початку нової інтифади.

Окрім того, важливо зауважити, що на сьогодні,

зважаючи на актуальність визначеної проблеми існує ціла

низка центрів та інституцій, що безпосередньо займаються

вивченням Близькосхідного регіону. Зокрема, дослідженням

впливу радикальних ісламістських організацій на зовнішню

політику країн Близького Сходу займаються: американські -

RAND corporation, Heritage foundation, Stratfor;

індійський - Observe Research Foundation; ізраїльські

центри: Meir Amit Intelligence and Counterterrorism

Information Centre, Centre of special studies, Центр

стратегічних і міжнародних досліджень, Institute of

security studies; російський Институт Ближнего Востока.

Дослідженням еволюції ідеології радикальних ісламістських

організацій займаються: Інститут релігії і політики (РФ)

та The Hudson Institute (США). Вивченням шляхів

фінансування ісламістських організацій займаються

американський Institute of international terrorism

studies та Ізраїльський інститут вивчення міжнародних

безпекових відносин.

15

Практичне значення роботи полягає в тому, що її

матеріали можуть бути використані при подальшому аналізі

досліджуваної проблематики для вивчення особливостей та

основних тенденцій зовнішньої політики країн Близького

Сходу на сучасному етапі; при підготовці до семінарських

занять з таких навчальних курсів як «Зовнішня політика

країн Близького Сходу», «Актуальні проблеми країн

Близького Сходу», «Міжнародні конфлікти» а також при

написанні наукових праць, що стосуються

зовнішньополітичного розвитку регіону Близького Сходу.

Практична апробація даної тематики відбулась на

щорічних наукових студентсько-викладацьких конференціях:

“Дні науки” НаУОА у 2013 р. з доповіддю “Методи

пропаганди ХАМАС на території Сектору Газа” та 2014 р.:

тема доповіді: “Схеми фінансування радикальних

ісламістських організацій на сучасному етапі”;

“Міжнародні відносини та туризм: сучасність та

ретроспектива” 13 квітня 2013 р. тема доповіді:

“Oсобливості позиції Ізраїлю щодо громадянської війни в

Сирії” в НаУОА р.; “Сучасні тенденції розвитку

міжнародних відносин: політика, економіка, право” 21

квітня 2012 р., тема доповіді: “Катар: передумови та

перспективи досягнення регіонального лідерства” в ЛНУ ім.

І. Франка; “Міжнародні відносини в умовах ХХІ ст.:

сучасна теорія і практика” 17-18 листопада 2011 р., тема

16

доповіді: “Ісламістський фактор на території Пакистану в

контексті нерозповсюдження ядерної зброї в регіоні” в ЛНУ

ім. І.Франка; “Християнин у публічній сфері молодої

демократії” 14 листопада 2012 р., тема доповіді:

“Тенденції розвитку ісламізму після революцій в країнах

Близького Сходу” в Українському католицькому

університеті. Частково матеріали кваліфікаційної роботи

були опубліковані автором в мережі Інтернет на сайтах

Фонду стратегічної культури Інституту політичних і

соціальних досліджень Чорноморсько-Каспійського регіону,

зокрема: “Экспансия Катара. Новый “центр силы” на Ближнем

Востоке”, “Иран и арабы”, “Мохаммед Мурси и Египет на

распутье”, “Арабская перестройка”: снова очередь Ирака?”

Новизна дослідження полягає в тому що вперше

здійснено комплексний аналіз факторів, які дозволили

радикальним ісламістським організаціям різко підвищити

ступінь впливу на зовнішню політику держав Близького

Сходу. Практична значимість дослідження полягає у

можливості використання при підготовці фахівців з

національної безпеки і міжнародних відносин, а також

правоохоронних органів, складання аналітичних доповідей в

органах державної влади.

Структура роботи складається з вступу, чотирьох

розділів, висновків і додатків. В першому розділі ми

розглядаємо основні ідеологічні концепції радикальних

17

ісламістських організацій: салафізм та ідеологію братів-

мусульман. В другому розділі висвітлено методи пропаганди

та вербування нових членів в ряди ісламістських

організацій. В третьому розділі розглянуто основні

джерела фінансування ісламістських організацій (внутрішні

і зовнішні), а також способи нелегальної передачі коштів

в регіоні. В четвертому розділі аналізується ступінь

впливу радикальних ісламістських організацій на політику

держав Близького сходу по трьох таких напрямках: роль

радикальних ісламістських організацій в арабських

революціях 2011-2012 рр.; вплив радикальних ісламістських

організацій на арабо-ізраїльський конфлікт і участь

радикальних ісламістських організацій в громадянській

війні в Сирії.

18

РОЗДІЛ 1. ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕОЛОГІЇ РАДИКАЛЬНИХ

ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Перш ніж братися до розгляду предмета дослідження,

потрібно визначитися з термінами, оскільки в силу

значного суспільного резонансу визначеної проблеми, до

поняття «радикальні» ісламістські організації включають

мало не всіх недержавних акторів в Близькосхідному

регіоні. Спочатку визначимо, які організації можна

вважати ісламістськими.

Ми поділяємо погляд одного з найавторитетніших

фахівців з проблем політичного ісламу, президента

Інституту релігії і політики О. О. Ігнатенка, який дає

визначення ісламістських організацій як таких, що

борються за створення всесвітньої ісламської держави і

побудову суспільства, яке регулюється на основі норм

шаріату.1 Західні дослідники дають дещо відмінне, але

схоже визначення, зокрема Берман і Шеррі визначають

ісламістські організації як такі, що борються за

утвердження норм шаріату як регулятора всіх сфер

суспільного, політичного та особистого життя.2 Схоже

1 Игнатенко А.А. Халифы без халифата. Исламские неправительственные религиозно-политические организации на Ближнем Востоке: история, идеология,деятельность. [Текст] / А.А. Игнатенко М. – ИВ РАН, 1988. - С. 88-96.

2 Berman M., Sherri B. Islamism, Revolution, and Civil Society [Text] / M. Berman. – Perspectives on Politics, 2003. – P. 14.

19

визначення дає і один з найкращих іранських фахівців з

політичного ісламу Мехді Мозафарі, котрий визначає, що

ісламістські організації – організації, які вважають

шаріат джерелом для регулювання всіх сфер життя індивіда

та суспільства в цілому і обстоюють впровадження його як

джерела права.3 Як бачимо, відрізняючись в деталях, в

цілому в сучасній науці панує думка, що ісламістськими

організаціями вважаються ті, які визнають шаріат як

джерело регулювання відносин у суспільстві і борються за

встановлення такого суспільства.

Проблеми визнання ісламістських організацій

екстремістськими завжди були актуальними для держав та

міжнародних міжурядових організацій. У зв’язку з

прецедентами утвердження окремих з них як державної

влади, визнання їх радикальними створює перешкоди для

налагодження співпраці з державами, в яких вони

знаходяться при владі. На нашу думку, єдиними правильними

критеріями ідентифікації організації як радикально-

ісламістської є: 1) її ідеологія; 2) реальні дії

(тероризм, знищення мирного населення, антидержавні

повстання, заколоти і т.д.). Найвпливовішими

ісламістськими організаціями, які відповідають цим

критеріям в регіоні є: аль-Каїда, Джабхат аль-Нусра,

Брати-мусульмани, ХАМАС, Хезболла.3 Mozafari M. What is Islamism? History and Definition of a Concept [Text] /M. Mozafari. –Totalitarian Movements and Political Religions, 2003. – Р.17–33.

20

Найвідомішою радикальною ісламістською організацією є

аль-Каїда. Метою організації є створення всесвітньої

ісламської держави – халіфату. Організація використовує

насильницькі методи діяльності, зокрема в Іраку, Ємені,

Сирії, Лівії, Алжирі, Малі, на Синайському півострові.

Тому щодо неї спостерігається найбільша згуртованість у

визнанні її екстремістською. Зокрема її визнають такою

ООН, США, ЄС, РФ, Індія, Іран, Великобританія. Зазначимо,

що вона не вважається радикально-екстремістською в Єгипті

та Саудівській Аравії.

Ідеологією аль-Каїди є салафізм. Сам термін є

похідним від арабського терміна «Саляф» – предок,

попередник. Терміном «ас-Салафія» прихильники даного

вчення позначають «кращих представників перших поколінь

ранньомусульманської громади, сподвижників Мухаммеда,

прихильників його вчення і їх найближчих послідовників –

сучасників». На думку осіб, які вважають себе салафітами,

ці люди сповідували чистий іслам, відрізнялися особливою

праведністю і винятковим благочестям в думках, судженнях

і вчинках, які повинні стати прикладом для всіх «істинних

мусульман».4

Слідування прикладу праведних предків передбачає:

а) буквальне сприйняття тих норм і правил, які містяться

в Корані і хадісах (оповіданнях про життя пророка4 Степанянц М.Т. Мусульманские концепции в философии и политике (XIX-XX вв.) [текст] / М.Т. Степанянц. –М.: Наука, 1982. – С. 33.

21

Мухаммеда). Ці норми і правила є критерієм прийнятності

чи неприйнятності тих чи інших поглядів, вчинків;

б) вибудовування власного життя відповідно до шаріату,

заснованого на вищезгаданому буквальному розумінні

священних текстів;

в) неприйняття світського законодавства, як побудованого

на чужих ісламу основах,

г) неприйняття нововведень в релігії, привнесених в іслам

після смерті пророка і його найближчих сподвижників і

заснованих в тому числі на інтегрованих в обрядову

практику національних традиціях того чи іншого народу.

Сучасні ідеологи салафізму схильні спрощувати, більше

того – примітивізувати це вчення. На їхній погляд,

істинному прибічнику чистого ісламу не обов’язково

розбиратися в божественній сутності, атрибутах і іменах

Аллаха. Він повинен тільки пам’ятати про те, що Аллах –

один єдиний і що йому не можна надавати співтоваришів, як

це роблять прихильники інших релігій, а також

представники таких напрямків ісламу, як суфізм, шиїзм та

ін., які розглядаються як такі, що вийшли за межі ісламу.

Однак, основною категорією сучасного салафізму є

«джихад». Більшість інших критичних категорій, якими

оперує салафізм, служать для його обґрунтування.

Буквально з арабської мови це слово перекладається як

«старанність», «cтарання» і позначає фактично будь-яку

22

форму діяльності мусульман (як індивідуальну, так і

колективну), спрямовану на «проходження по шляху Аллаха».

Джихад ділиться на великий (ненасильницький, прагнення

жити «по волі Аллаха», дотримуючись п’ятикратного намазу,

посту, здійснюючи хадж, займаючись благодійністю,

борючись зі своїми вадами, удосконалюючи свої людські

якості, утримуючись від забороненого і осягаючи мудрість,

закладену Аллахом в Корані і у всьому Всесвіті) і малий,

під яким розуміється збройна боротьба за оборону ісламу

або ж за його поширення. Малий джихад, з погляду

палафітів, є основним і фактично неминучим в умовах

існуючого розколу світу на «дар- уль- іслам» (територію

ісламу) і «дар-уль-харб» (територію війни, населену

«невірними»).5 Такий розкол обумовлений, на їх думку,

ворожим ставленням невірних до ісламу, їх прагненням до

знищення «найдосконалішої релігії» та її прихильників.

Умови сучасного світу диктують необхідність

пристосовувати та модифікувати свою ідеологію, що

зачепило і радикальні організації, і як наслідок – аль-

Каїду.

Однією з найбільш гострих проблем, з якими стикається

сучасний радикальний ісламізм, це вкрай негативне

сприйняття широкими масами мусульман, значних жертв серед

5 Игнатенко А.А. Ислам и политика. [текст] / А.А. Игнатенко М.: Институт религии и политики, 2004. – С. 122.

23

мирного населення в результаті вчинення терористичних

актів.

Лідери ль-Каїди та афілійованих з нею угруповань Адам

Гадан, Мустафа Абу аль-Язід, Шейх Атийалла, Тарік Аззам і

Хакімулла Мехсуд неодноразово порушували проблему про

жертви серед цивільного населення при здійсненні

диверсійних операцій.

Однією з богословських концепцій, що найбільш часто

приводяться аль-Каїдою для виправдання жертв серед

мирного населення є «хукм ат-Татаррус» (від араб. -

Татарраса- прикриватися як щитом, забарикадуватися). «Ат-

татаррус» описує обставини, при яких складається

ситуація, що припускає можливість для захисту більшої

кількості мусульманського населення, пожертвувати тими

мусульманськими цивільними особами, які з волі випадку

опинилися між двома протиборчими сторонами.

 Одна з найвідоміших сучасних робіт по «ат-татаррус»

належить теоретику аль- Каїди Абу Яхьї аль-Лібі, який у

книзі «Живі щити і сучасний Джихад» робить спробу

переосмислити «ат-татаррус» при проведенні диверсійних

операцій в наш час.6

Аль-Лібі вважає, що правило «ат-татаррус» слід

розуміти в контексті подій, що відбуваються у світі. Він

6 Нечитайло Д. Идеологическое обоснование «Аль-Каидой» жертв среди мирного населения при проведении терактов [Електронний ресурс] / Д. Нечитайло. – Режим доступу : http://www.iimes.ru/?p=11369

24

підкреслює, що характер сучасної війни, якісно

відрізняється від зіткнень мусульман ранньої історії

ісламу, або класичного періоду, в якому була підготовлена

велика частина наукових теологічних досліджень з цього

питання. Ідеолог стверджує, що в так званій війні з

терором існує кілька ліній фронту. При цьому, проведення

операцій часто відбувається в густонаселених районах і

відрізняється від звичайного бою. Одночасно вороги

джихадистського руху переслідують моджахедів повсюдно.

Аль-Лібі, таким чином, прагне підвести своїх слухачів до

того, що сучасні конфлікти за своєю природою неминуче

супроводжуються значною кількістю жертв.

Іншим важливим напрямком розвитку ідеології є

легітимізація створення опорних точок та територій в так

званих сірих зонах. Зокрема, найвідомішою в цьому плані є

праця Абу Мусаба ан-Неджді «Управління варварством», яка

вийшла 2005 року.7 Він пише, що для того, щоб ворог був

виснажений і обезкровлений необхідно постійно змінювати і

варіювати цілі по всіх частинах мусульманського світу і

поза ним. Він закликає проводити атаки на території країн

Магрибу, Пакистану, Нігерії, Ємену. Ан-Неджді пояснює

вибір саме цих країн складністю рельєфу, відносною

слабкістю державного управління, наявністю великої

7 an-Nadgi A.M. Idaratu-t-Tawahut [Electronic resource] / A.M.an-Nadgi. – Mode of access: http://myworldview-sp.blogspot.com/2010/06/bp-worse-than-al-quaeda.html

25

кількості зброї. Він висуває концепцію «управління

варварством», згідно з якою в районах, де державна влада

є слабкою, відбуваються масові заворушення, панує голод,

тотальний безлад. Рух джихаду там повинен взяти на себе

функції держави, таким чином забезпечуючи собі підтримку

населення і тилову базу. Як приклад ан-Неджді приводить

Талібан в Афганістані.

Найвпливовішою ісламістською організацією в Єгипті,

Йорданії, Марокко, Тунісі та в колишній Лівії є асоціація

«Брати-мусульмани». Ідеологія організації побудована на

ідеях панісламізму. Для організації також характерним є

застосування військової сили проти мирного населення,

налаштованого проти них, політичних лідерів (замах на

президента Єгипту Г.А.Насера в 1954 р., вбивство Анвара

Садата в 1981 р.), збройні повстання проти легітимних

політичних режимів (повстання в Сирії в 1982 р.,

поступове розгортання громадянської війни в Єгипті після

путчу в липні 2013 р.). Організація визнана

екстремістською в Єгипті, Саудівській Аравії та РФ. З

огляду на підтримку демократичних перетворень в Єгипті,

після відсторонення від влади Х. Мубарака, внаслідок яких

власне і прийшли до влади «Брати-мусульмани», керівництву

США, ЄС та інших європейських країн, довелося визнати

організацію помірковано-ісламістською. На нашу думку,

26

враховуючи відповідність двом вищезазначеним критеріям,

можна віднести організацію до радикально-ісламістських.

Асоціація «Брати-Мусульмани» була створена в 1929 р.

у провінційному єгипетському місті Ісмаїлія. Історія

становлення «Братства», його ідеологічне оформлення і

перетворення на своєрідний політичний рух тісно пов’язані

з іменем засновника організації Хасана аль-Банні, який на

початковій фазі своєї діяльності дотримувався

поміркованих позицій. Він визначив діяльність «Братів-

мусульманів» фактично як «заклик до традиції», «шлях

наслідування сунни» і одночасно «суфійської істини», а за

формою – як політичний рух, спортивну організацію,

культурно-просвітницький союз, економічну і соціальну

кампанію.8

«Брати» прикрашали стан первісного ісламу,

ідеалізуючи його «золотий вік». На їхню думку, для

відновлення втраченого необхідно здійснити масштабну

реісламізацію всього мусульманського співтовариства. У

сфері зовнішньої політики ранні «Брати-мусульмани»

висували ідеї панісламізму і частково на першому етапі –

панарабізму. Однак після провалу спроб арабських країн

створення об’єднаної арабської держави, «Брати» стали

дотримуватися думки про необхідність, насамперед, союзу

ісламських держав під прапором однієї релігії. Інакше8 Бабкин С.Э. “Движения политического ислама в Северной Африке”[текст] / С.Э. Бабкин. – М.: ИИИиБВ, 2000. – 34 с.

27

кажучи, дотримуючись ідеї неподільності ісламської умми і

виступаючи за відновлення халіфату, «Брати-мусульмани»,

тим не менш, не відкидали патріотизм і націоналізм в

рамках «малої батьківщини» мусульманина в ім’я її

визволення від іноземного панування як етап на шляху до

халіфату у формі федерації мусульманських держав «великої

батьківщини» мусульман.9 Вони вважали, що ядро халіфату

повинні складати араби. При цьому Єгипет повинен був

виступити в якості центру ісламу, оскільки саме він свого

часу ніс прапор ісламу проти хрестоносців і монголів, а

нині покликаний відігравати особливу роль в його

відродженні. 10

Головним ідеологом єгипетських «Братів-мусульман» у

50-60-ті рр. був Сейід Кутб. Як вважають деякі

дослідники, С.Кутб навернувся до фундаменталістських

поглядів на іслам в результаті дворічного перебування в

США на самому початку «холодної війни» (1948-1950). Його

ідеї справили відчутний вплив на погляди багатьох

ісламських фундаменталістів в різних країнах світу (в

тому числі з шиїтським напрямом ісламу), а написані ним

книги (найбільш відомі: «Під покровом Корану», «Соціальна

справедливість в ісламі», «Особливості ісламського

подання та його цінності», «Віхи на шляху», «Іслам і9 Видясова М.Ф., Умеров М.Ш. Египет в последней трети XX века[текст] / М.Ф.Видясова - М.: ИИИиБВ, 2002.–С.212.10 Ражбадинов М.З. Египетское движение “Братьев-мусульман”[текст] / М.З. Раджбадинов.– М.: ИИИиБВ, 2004. – С. 78.

28

проблеми цивілізації», «Битва ісламу з капіталізмом» і

ін.) до цих пір користуються популярністю серед мусульман

різних держав, у тому числі в Європі та Америці.11 Крім

того, твори С.Кутба використовують функціонери

радикальних ісламських організацій і рухів (наприклад,

«Фидаїни Ісламу» в Ірані, «Талібан» в Афганістані), а

тепер і північнокавказькі «ваххабіти» в якості

навчального посібника для ідеологічної підготовки «борців

за віру». У творах С.Кутба ісламісти знаходять також

положення, що стосуються принципів організації так

званого «секретного апарату» в екстремістських

угрупованнях, що виконує розвідувальні та

контррозвідувальні функції.12

Головним ідеологом сучасних «Братів-мусульманів» є

Юсуф аль-Кардаві, який працює для поширення їх ідеології

через свої канали, Інтернет, конференції, уроки, книги,

зустрічі, та інші засоби. Він заявляє, що рух в

сучасному, реформованому протягом останнього десятиліття

варіанті, передбачаючи легальну діяльність та відсутність

силового апарату, на словах виключає насильство,

декларативно забороняє вдаватися до силових методів

боротьби як з іновірцями, так і з єрессю, вважає що

11 Ражбадинов М.З. Политический исламизм и конфессиональная проблема в Египте[текст] / М.З. Раджбадинов // Ближний Восток и современность Выпуск 20 [сб. научн. раб./ научн. ред. Е.Жигун].– М.: ИИИиБВ, 2003.12 Юрченко В.П. Египет: проблемы национальной безопасности (. 1952-2002 гг) [текст] / В.П. Юрченко.– М.: ИИИиБВ, 2003. – С. 163.

29

більшого можна домогтися переконанням. Джихад –

індивідуальний обов’язок мусульманина в плані

самовдосконалення і в боротьбі проти зовнішнього ворога.

За оцінкою «Братів-мусульманів», найнебезпечніший ворог –

Фітна, тобто внутрішня смута. Їхній відхід від

ортодоксальних установок поглибив розбіжності з іншими

ісламістськими організаціями. Розбіжності, навіть

найнезначніші, вважають вони, небезпечні навіть тому, що

ведуть до розбратів, далі – до поразки. Тому треба

уникати обговорень на дві теми: віропереконання і

братерство, при цьому заохочуючи різноманіття думок в

дискусіях в рамках ісламської етики, бо це сприяє руху,

динаміці, перешкоджає застою, не дає ісламу перебувати в

закостенілому стані.

Однією з найвпливовіших ісламістських організацій в

арабо-ізраїльському конфлікті є ХАМАС. Організація

виникла як філіал «Братів-мусульманів» і поділяє

ідеологію материнської організації. Після захоплення

організацією влади в Секторі Газа, там спостерігаються

систематичні порушення прав людини, насадження норм

шаріату, переслідування немусусльман. ХАМАС визнана

екстремістською в Ізраїлі, ЄС, Єгипті і США. Водночас,

більшість арабських країн, вбачаючи в організації

союзника в боротьбі проти Ізраїлю, вважають її

помірковано-ісламістською та рівноправним учасником

30

політичного процесу в Палестинській автономії. Отже,

організація відповідає нашим критеріям і повинна

вважатися екстремістською.

ХАМАС було створено, коли ідеї арабського

націоналізму в протистоянні з Ізраїлем вичерпали себе.

Організація виникла як дочірня структура «Братів-

мусульман», і як наслідок, повністю поділяє їх ідеологію,

з поправкою на важливість для неї конфлікту з Ізраїлем.

Основною метою ХАМАС був опір «сіоністській агресії» і

створення незалежної ісламської теократичної

палестинської держави на території колишньої підмандатної

Палестини до утворення Ізраїлю в 1948 р. Довгий час

державі Ізраїль відмовлялося в праві на існування. Абдель

Азіз ар-Рантісі, один із засновників організації,

заявляв, що її мета – «стерти Ізраїль з карти».13Водночас,

в короткостроковій перспективі мета ХАМАС – домогтися

відходу Ізраїлю з окупованих в 1967 р. палестинських

територій. Тим не менш час від часу з’являються слухи про

можливість визнання нею держави Ізраїль. Станом на

початок 2014 р., тим не менш, цього не відбулося.

Іншою впливовою організацією в конфлікті є Хезболла.

Її ідеологія передбачає побудову всесвітньої ісламської

держави, але на відміну від вищезгаданих сунітських

13 Хаас М. Идеология Хамас [Електронний ресурс] / М.Хаас.– Режим доступу:

http://guide-israel.ru/country/16496-ideologiya-xamas/

31

організацій на чолі з шиїтським Іраном. Організація, як і

«Брати-мусульмани» використовує як ненасильницькі

(тероризм) так і насильницькі методи. Хезболла визнана

екстремістською в США, Ізраїлі, Саудівській аравії,

Єгипті, ЄС.Водночас, сприймаючи її як провідника своїх

інтересів в регіоні, Іран не вважає її екстремістською.

Об’єктивний аналіз ідеології і методів діяльності

Хезболли дозволяє ідентифікувати її як радикально-

ісламістську.

Тим не менш, утвердившись в якості державної влади,

зокрема в південному Лівані, організація діє аналогічно з

іншими. Тому, об’єктивний аналіз ідеології і методів

діяльності Хезболли дозволяє ідентифікувати її як

радикально-ісламістську.

Ідеологія Хезболли на відміну від ХАМАС, походить з

хомейнізму і є прикладом, реалізації на практиці експорту

ісламської революції в Ірані. Зокрема в ній так визначено

головна ціль нового керівництва країни: об’єднання

ісламського світу за іранським зразком, створення під

егідою Ірану світової ісламської умми, що власне

закріплено в статті 11 Конституції ІРІ : відповідно до

священного аяту, всі мусульмани є єдиною уммою, уряд

республіки Іран забов’язаний зробити так, щоб його

загальна політична лінія базувалась на союзі ісламських

народів; уряд республіки Іран повинен докладати максимум

32

зусиль для того, щоб здійснити політичне, економічне і

культурне єдинство ісламського світу.14

У 1985 році з’явився «Відкритий лист», в якому

проголошувалося основною політичною метою Хезболлах

встановлення ісламського порядку, покликаного встановити

справедливість. Причому сама справедливість розумілася і

розуміється не як модель демократичного суспільства, а як

соціальна модель, заснована на законах ісламу і прагне до

встановлення справедливої влади. Основою такого

суспільства мають бути приписи Корану, сунни, а також

иджтихад улемів, що було новим поняттям в політичному

ісламі і присутній поки в основному в шиїзмі. З моменту

свого утворення «Хезболлах» займала радикально

антиізраїльську позицію, не визнаючи за державою Ізраїль

права на існування.15

На сучасному етапі головним ідеологом Хезболли є

Хасан Насралла. зберігаючи тісні зв’язки з Тегераном і

Дамаском, який надає значну моральну, матеріальну та

фінансову підтримку Хезболлі, він постійно підкреслює

незалежність своєї організації від зовнішнього впливу.

Шиїтський лідер усвідомлює життєву важливість підтримки

нинішнього сирійського режиму для існування свого руху.

14 Конституция   Исламской республики   Иран [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://irbynews.com/assets/files/Library/Konstitutsia_IRI.pdf15 Михуэддин А. «Хезболлах». Идеологический базис партии [Електронний ресурс]

/ А. Михуєддин.– Режим доступу: http://www.chaskor.ru/article/hezbollah_ideologicheskij_bazis_partii_1739

33

Так, в 2005 р. після вбивства колишнього прем’єр-

міністра Лівану Р.Харірі і виведення з країни сирійських

військ Насралла був єдиним великим ліванським політиком,

який виступив за збереження особливих відносин з САР . В

наш час Насралла підтримує режим президента Сирії Б.Асада

в його збройному протистоянні з опозицією і закордонними

екстремістськими ісламістськими угрупованнями. Їм,

щонайменше , шиїтський лідер усвідомлює життєву

важливість підтримки нинішнього сирійського режиму для

існування свого руху. Так , в 2005 р. після вбивства

колишнього прем’єр- міністра Лівану Р.Харірі і виведення

з країни сирійських військ Насралла був єдиним великим

ліванським політиком, який закликав до збереження

особливих відносин з САР. В наш час Насралла підтримує

режим президента Сирії Б.Асада в його збройному

протистоянні з опозицією і зарубіжними екстремістськими

ісламістськими угрупованнями.

Висновки до розділу 1

Поступ ісламізму в постбіполярному світі, є

закономірним наслідком глобалізації та вписується в

загальні тенденції дераціоналізації знання в світі.

34

Цей феномен є прикладом того, що святе місце пустим не

буває, фактично заповнивши собою нішу звільнену

соціалізмом після самоліквідації соціалістичного табору.

Всі сучасні напрямки політичного ісламу виникли як

реакція на колоніальну політику великих держав Близького

Сходу. Салафізм, сучасною версією якого є ваххабізм, у

тій чи іншій формі давав про себе знати з XII ст., як

прагнення повернути золотий вік ісламу. Власне ваххабізм

починає свою історію в XVIII ст., коли молодий

проповідник Мохамед Абд аль-Ваххаб створив свою секту,

головними ідеями якої були жорсткий аскетизм, слідування

букві корану і прагнення відновити суспільство часів

життя пророка. Через деякий час, йому вдалося навернути в

своє вчення одне з племен в околицях Ер-ріяду. В 1930-

представник цього племені завоював всі інші території

Аравійського півострова і створив королівство Саудівська

Аравія. До сьогодні ваххабізм – офіційна ідеологія

держави.

На сучасному етапі ідеологи аль-Каїди значно

модифікували свою ідеологію. Головними напрямками в яких

здійснюється модернізація є обґрунтування допустимості

жертв як серед мусульманського так і неісламського

населення, а також обґрунтування правомірності взяття під

контроль окремих територій і створення шаріатських зон.

35

Асоціація «Братів-мусульман» виникла теж на хвилі

антиколоніальних настроїв в 1928 р. Її засновник Хасан

аль-Банна родом з Єгипту, дещо модифікував вчення

палафітів, пристосувавши його до нових реалій. Важливим

моментом в ідеології братства є невизнання всіх

монархічних режимів в арабському світі. На відміну від

салафітських організацій, асоціація визнає поряд зі

збройною боротьбою і мирну діяльність. Саме тому,

порівняно з салафітами, в них досить широко представлена

інтелігенція.

В умовах виходу з підпілля в ідеологи організації,

найавторитетнішим з яких є шейх Юсеф аль-Кардаві

задекларували тимчасовий відхід від силових методів

боротьби, з метою залучення на свій бік широких мас

населення. Агресивна риторика зберігається у ставленні до

тих міжнародних акторів, хто негативно поставився до

приходу організації до влади.

Організації, які ведуть боротьбу проти Ізраїлю,

беручи за основу ідеологію материнської структури

(ХАМАС), чи Держави-спонсора (Хезболла), включають в неї

антиізраїльську компоненту для обґрунтування своєї

діяльності.

36

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ПРОПАГАНДИ ТА ВЕРБУВАННЯ НОВИХ

ЧЛЕНІВ В РЯДИ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2.1. Загальні принципи пропагандистської діяльностірадикальних ісламістських організацій.

У діяльності радикальних ісламістських організацій

винятково важливу роль відіграє пропаганда та вербування

нових кадрів. Першим, хто систематизував методологію

ісламістської пропаганди, був духовний батько «Братів-

мусульман» шейх Рашид Ріда (1865-1935). Він заснував

організацію «Дар ад-даава ва-ль-іршад», метою якої була

підготовка мусульманських проповідників для роботи серед

християн і язичників, а також серед тих мусульман, які

відійшли від священних принципів «справжнього» ісламу,

тобто, по суті, тих, хто не поділяє поглядів ісламістів.16

Західні фахівці виділяють кілька методів залучення

нових членів до лав радикальних ісламістських груп,

головними з яких є:

«Мережа» – це масова пропаганда, орієнтована на

широку громадськість, коли аудиторія сприймається як

гомогенна, не розбивається на окремі сегменти.

Передбачається, що слухачам інформаційної хвилі цього

16 Zelin A.Y. The State of Global Jihad Online A Qualitative, Quantitative, and Cross-Lingual Analysis[Text] / A. Y. Zelin.– Washington Institute for Near East Policy, 2013

37

буде достатньо для сприйняття ідеології. Як правило,

такий метод використовується в районах, де радикальна

ідеологія знаходить відгук у населення (пояс племен

Афганістану і Пакистану, іммігрантські гетто в Європі).

Найбільш небезпечний цей метод там, де накопичені

соціальні проблеми та ідеї соціальної справедливості,

закладені в радикальному ісламізмі, легко знаходять

відгук у мас.17

Метод «лійки» успішно застосовується у військово-

тренувальних таборах радикальних ісламістів для

вербування особливо талановитих моджахедів, з метою

проведення терористичних операцій високого рівня із

забезпеченням додаткових заходів безпеки.

Метод «інфікування» – всередині організації, він

передбачає вибірковий підхід до аудиторії, найбільш

ефективний в угрупованнях, які перебувають в опозиції до

влади і переслідуються правлячим режимом (помірні

ісламісти, в’язниці). В таких суспільно-політичних рухах

існують окремі члени, індиферентні до ісламістської

ідеології, але які виявляють інтерес для всесвітнього

руху джихаду. Цей метод також застосовується в силових

структурах, наприклад, в африканських країнах, де

військовослужбовці погано знайомі з радикальною

ісламістською ідеологією, незадоволені своєю роботою, але

17 Ibidem.

38

можуть бути корисними для проведення операцій

ісламістів.18

Там, де ісламісти не можуть безпосередньо залучати у

свої ряди нових членів, використовується метод, що

отримав в західній літературі назву «кристалічних зерен»,

коли з певної громади (або з військово-тренувального

табору) залучається людина, яка, проживаючи серед своїх

одноплемінників, починає вести себе, як наказують норми

«чистого ісламу». При цьому він нікому не нав’язує свою

точку зору, щоб не привертати уваги. Однак він роз’яснює

всім, хто цікавиться основними принципами ідеології

салафізму. Одні при цьому обмежуються простою цікавістю,

інші ж виявляють стійкий інтерес. Таким чином, у

діаспорі, що живе відокремлено, де активісти аль-Каїди

іншого етнічного походження не можуть вести

прозелітистську діяльність безпосередньо, з’являється

група прихильників радикального ісламізму. Зовні це

виглядає як «радикалізація без втручання ззовні».19

Члени радикальних ісламістських організацій постійно

вдосконалюють методи своєї роботи. Серед останніх

досягнень у цьому зв’язку варто відзначити документ під

назвою «Мистецтво відбору».20 Його автор Абу Омар аль-18 Ibidem/19 Torres M., Horsburgh N. Analysis and Evolution of the Global Jihadist Movement Propaganda [Electronic resource] / M. Torres. – Mode of access:http://hera.ugr.es/doi/16517003.pdf20 al-Quaidi A. The art of selection [Electronic resource] / A. al-. – Mode of access: http http://tribune.com.pk/story/340646/hec-releases-top-

39

Каїді на 51 сторінці розповідає про принципи добору

кандидатів, які найбільше підходять для всесвітнього руху

джихаду. На думку автора, цей процес повинен проходити в

три етапи. Аль-Каїді пише про психологічні відмінності

молодих людей, які проживають в Йорданії, Лівії, Єгипті,

Алжирі та інших мусульманських країнах. «Завдання

вербувальника полягає в тому, щоб зробити юнака вільним

від національних забобонів і виховати з нього справжнього

муджахеда, відданого принципам джихаду».

У цьому зв’язку Аль-Каїдi наполягає на

індивідуальному підході до кожного з кандидатів, віддаючи

перевагу пошуку найбільш освічених та інтелектуально

підготовлених, при цьому принцип масовості відходить на

другий план. Він пише, що в інтелектуалів часто існує

досить упереджене ставлення до руху джихаду, яке служить

серйозним бар’єром на шляху сприйняття ідей «чистого

ісламу». Молоді люди з серйозною підготовкою у вищих

навчальних закладах можуть зіграти вирішальну роль в

боротьбі з невір’ям і Заходом. Проте, пише Аль-Каїді, чим

вищою є підготовка молодих інтелектуалів, тим складніше

переконати їх у правильності ідей салафізму.

Він ділить кандидатів на три типи: по-перше,

індиферентні до будь-яких ідеологічних напрямків, причому

такі молоді люди найбільш бажані для залучення до руху

universities-lists/comment-page-2/?print=true

40

джихаду; по-друге, мусульмани, які розчарувалися в

традиційному ісламі і шукають альтернативну ідеологію;

по-третє, «новонавернені», які прагнуть знайти в

салафізмі те, що зможе урізноманітнити їх дійсність.

Відповідно, автор документа пропонує сконцентрувати увагу

на коледжах, школах і університетах.21

Аль-Каїді вважає найбільш прийнятним проводити

вербування в три етапи. На першій стадії, виходячи з

досвіду селективної роботи, автор наполягає на тому, що

перевагу слід віддавати чесним, відданим людям,

наслідуючим ісламські норми в повсякденному житті. Аль-

Каїді пише, що це важливий, але не основний етап

вербування кандидатів. На другому етапі, розрахованому на

три тижні, той хто проводить відбір повинен постаратися

привернути до себе кандидата, проводити з ним якомога

більше часу (відвідувати разом з ним мечеть, запрошувати

його на обід, робити подарунки). Протягом цієї фази з

молодою людиною слід почати вести бесіди на політичні

теми, торкаючись ситуації в мусульманських країнах. «Дуже

важливо зрозуміти взаємини кандидата в сім’ї, з’ясувати

його інтереси, з ким і де він проводить час». На

заключній стадії, яку Аль-Каїді називає «фазою

пробудження віри», що триває від однієї до двох тижнів,

молоду людину необхідно посвятити в суть салафітской

21 Ibidem.

41

доктрини, спонукати його на прочитання відповідної

літератури (зокрема, Аль-Каїді наполягає на вивченні

праць А. Аззама, Х. Рашида, А. Завахірі, Х. Алі).22 Той,

хто проходить відбір, повинен вільно висловлювати свої

міркування і ділитися враженнями від прочитаного. Автор

«Мистецтва вербування» закликає до того, щоб кандидата

підштовхували до салафізму, але не тиснули на нього.

Таким чином, радикальні ісламістські організації

володіють та постійно розробляють нові способи вербування

та пропаганди. Останньою тенденцією в цьому є перехід до

індивідуального підходу до об’єкта. В результаті подібних

обговорень відбувається процес «саморадикалізації»

молодих людей. Саме в таких формах: в діалозі, вільно

обмінюючись думками, ведеться активна пропаганда,

вербування та виховання нових поколінь, які потім

вливаються в ряди радикальних ісламістських організацій.

2.2. Пропаганда в мережі Інтернет

Інтернет як американський винахід, починаючи з

періоду холодної війни, був спочатку розроблений як

система зв’язку для державних і військових лідерів. Зі

створенням «всесвітньої павутини» Європейською

організацією з ядерних досліджень в 1989 році, Інтернет

22 Ibidem.

42

колосально зростає. Зараз він є багатофункційним

інструментом для населення всього світу, і всепроникним

інгредієнтом повсякденного життя в сучасному суспільстві.

В арабському світі інформаційна революція почалася в

середині 1990-х років і збіглася з хвилею ісламського

політичного активізму та екстремізму. Елементи цього

екстремізму розвинулися в те, що ми називаємо сьогодні

радикальним ісламізмом, що, відповідно, призвело до

поширення цього явища і в кіберпросторі.23

Глобальний ісламістський рух, очолюваний аль-Каїдою,

складається з декількох категорій учасників, що охоплюють

повний ієрархічний діапазон руху. Всі вони

використовують, більшою чи меншою мірою, Інтернет для

того, щоб виконувати свою функцію в рамках своєї ролі.

По-перше, керівництво колишньої аль-Каїди, зараз це Айман

аз-Завахірі і його оточення, які досі здійснюють важливий

ідеологічний вплив, спілкуючись через аудіо- та

відеофайли. Ці файли зазвичай транслюються на

телеканалах, таких як Аль-Джазіра, і в Інтернеті. По-

друге, мусульманські священнослужителі, які забезпечують

свою паству богословськими настановами, щодо законних

способів ведення джихаду, виголошують часті фетви і

публікують іншу релігійну літературу в Інтернеті. По-

третє, мислителі-стратеги ісламісти, які дають23 Cox J.How jihadists use the Internet [Electronic resource] / J.Cox.– Mode of access: -http://www.vice.com/read/how-jihadists-use-the-internet

43

ідеологічні і стратегічні консультації, публікують статті

та книги про найефективніші способи ведення джихаду в

Інтернеті. По-четверте, учасники воюючих організацій.

Через свої офіційні або напівофіційні сайти, вони

поширюють повідомлення та інформацію про групу по світу.

По-п’яте, і це найбільша категорія кіберекстремістів

складається з радикальних громадських рухів, в тому

числі, активних і пасивних прихильників джихаду. Вони

використовують велику кількість інтернет-форумів для

того, щоб тримати себе в курсі останніх подій. Однак,

виявляється, що ці користувачі, безпосередньо не беруть

участь у терористичних операціях, хоча близько 5 % з них

можуть бути завербовані.24

Анонімність, пропонована Інтернетом, вже є однією з

великих переваг для ісламістів. Ця анонімність робить

дуже складним визначення їх кількості для їх

ідентифікації як користувачів. Проте, є очевидним, що

число веб-сайтів різко зросло за останні роки. Деякі

дослідники намагалися дати точні цифри, зокрема, Вайман

пише про збільшення з менш ніж 28 сайтів в 1997 році до

приблизно 30 тис. сьогодні.25 Однак помітно, що багато

матеріалів в Інтернеті, наприклад, статті, заяви і

24 Lia B. Al-Qaida online: understanding jihadist internet infrastructure[Text] / B. Lia. – Jane’s Intelligence Review, 2006.25 G. Weiman, Key note speach at OSCE Workshop on Combating the Use of the Internet for Terrorist

Purposes[Text]. – Vienna: OSCE, 2005. – P. 58.

44

фотографії, циркулюють на різних веб-сайтах, і це

повторення матеріалів робить їх обсяг в Інтернеті

більшим, ніж він насправді є.

Можна класифікувати різні типи ісламістських сайтів

на три основних групи:

офіційні сайти, що представляють як

джихадистські організації так і мусульманських

учених. (аль-Каїда, Брати-мусульмани, ХАМАС,

Хезболла)

дискусійні форуми і блоги, де беруть участь

провідні діячі, але також і звичайні джихадисти

(аль-Каїда, ХАМАС)

майданчики різного характеру, які можуть бути

класифіковані як дистриб’ютори сайтів. («Брати-

мусульмани») 26

Ці сайти управляються різними суб’єктами і працюють

незалежно один від одного. Тим не менш, існує певна

взаємодія між сайтами, якщо на одному сайті є посилання

на інший і деякі матеріали мігрують з одного сайту на

інший. Якщо один сайт виходить з ладу, його нова адреса

буде опублікована на іншому ще відкритому сайті. Таким

чином, вони живуть пліч-о-пліч, підтримуючи існування

один одного і тим самим ісламістську онлайн

інфраструктуру.26 Lia B. Al-Qaida online: understanding jihadist internet infrastructure[Text] / B. Lia.– Jane’s Intelligence Review, 2006.

45

Багато радикальних мусульманських вчених, тобто

священнослужителів та мислителів-стратегів, незалежно чи

це вчені, які живуть у вигнанні, далеко від суспільства,

яким вони займаються, чи живуть серед своїх цільових

груп, інтернет є одним з найважливіших засобів для

легкого доступу до широкої аудиторії і розповсюдження

часто спірної і незаконної пропаганди. Офіційні сайти

вчених відкриваються для поширення своїх ідей та

ідеологій, і вони зазвичай містять статті та книги,

написані вченим, а також посилання на інші рекомендовані

джерела. Крім того, сайти слугують як засіб для зв’язку

між вченим і його аудиторією, так як вони часто містять

контактну інформацію (адреси електронної пошти) ученого і

суб-сайти для запитань і відповідей, фетви і т.д.

Інтерактивне спілкування через Paltalk, Skype і миттєві

системи розсилання також широко використовуються.27

Прикладом офіційного сайту джихадистського мислителя-

стратега є сайт видатного богослова Абу Мусаба аль Сурі28.

У власній презентації аль-Сурі можна прочитати, що сайт

містить більшість його робіт з 1987 року, в тому числі

книг, статей, записів і відео. Велика частина записаних

матеріалів була написана в Афганістані під час правління

талібів. Проте, в центрі уваги сайту є його публікації

27 Ibidem.28 Abu Musab al-Suri official web-site[Electronic resource]. – Mode of access : - Режим доступу http www.fsboa.com/vw/index.php

46

після 11 вересня, і найважливішим документом на сайті є

1600-сторінковий текст під назвою «Заклик до організації

глобального ісламського опору», який містить керівні

принципи та інструкції з методології, стратегії і

практики джихаду.

Загалом, офіційні сайти мусульманських

священнослужителів часто добре організовані і більш

стабільними, ніж інші джихадистські веб-сайти. Багато з

войовничих ісламістських організацій, що працюють як на

Близькому Сході так і в інших місцях, вважають його

підходящим для просування їх існування в Інтернеті.

На сучасному етапі, радикальні ісламістські

організації активно пристосовуються до роботи в

кіберпросторі. Багато груп, зокрема ХАМАС і Хезболла,

створили окремі «Медіа-батальйони», відповідальні за

ведення офіційних сайтів і залучення нової аудиторії. Ці

спеціалізовані крила ісламістських організацій часто

володіють необхідними технологічними знаннями, щоб

виробити і представити дуже професійний і складний

матеріал, такий як відео високої якості. Загальна мета

цих офіційних веб-сайтів це – розповсюдження організацією

своєї ідеології, інформації про політичну ситуацію, в

якій вони існують, тощо.29

29 Pipes D. Online "curriculum" of Jihad [Electronic resource] / D. Pipes. –

Mode of access : http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Articles/Detail/?lng=en&id=88406

47

Форуми (мунтадаяти) представляють іншу категорію

сайтів, які стають все більш популярними серед

ісламістів. Багато з форумів захищені авторизацією і

процес залучення контролюється медіатором сайту, який

претендує на членство. Захист паролем, як правило, не

реалізується для того, щоб запобігти перевантаженню

форумів. Проте, вони підлягають внутрішній цензурі, і

роботою посередника є контролювати контент, опубліковані

на сайті і видаляти повідомлення, не відповідні політиці

сайту. Регулярно, можна знайти повідомлення від

медіатора, який оголошує, що повідомлення, які не

відповідають джихадистській ідеології або певна спірна

тема буде видалена.30

Так було у випадку, наприклад, після вибухів в

Лондоні в липні 2005 року. На форумах зазвичай існують

підкаталоги для різних питань, починаючи від політики і

до ролі економіки в сімейному житті, завжди з

салафітского-джихадистської точки зору. На додаток до

розміщення власної думки, багато членів форумів

перерозподіляють статті відомих богословів, фільми і

аудіо-записи, одночасно заохочуючи інших поширювати

матеріал далі. Деякі форуми також мають підкаталог для

30 William D., Harlow F. Can a United States Strategic Propaganda Campaign Succeed over the Militant Jihad Propaganda Campaign by the Taliban and Al-Qa’ida?[Text] / D. William. – Omaha: American Military University, 2009.

48

комюніке, де виразники джихадистських груп розміщують

офіційну інформацію.

Отже, форуми часто служать як рупор джихадистських

груп, які не володіють або не підтримують офіційні веб-

сайти або чиї офіційні сайти дуже нестабільні.

Використання блогів (мудаванатів) серед джихадистів є

більш недавнім явищем. За останній рік, кілька блогів на

арабській мові з’явилися в Інтернеті, але дуже мало хто з

них тісно пов’язаний з рухом прихильників джихаду. Крім

того, кілька джихадистських блогів, які недавно

з’явилися, не функціонують як середовище для вираження

точки зору і сприяння дискусії, а як дистриб’ютор сайтів,

пропонуючи посилання на ісламістські сайти. Можливо,

перевагу у використанні блогів можна досягти збільшенням

управління блог-власників, уникаючи анархії, що іноді

домінує традиційних чат-форумах. Використання блогів є

феноменом, який ми можемо бачити більше в майбутньому,

хоча відповідальність за зміст веб-сайту лежить більш на

з блог-власниках.31

Категорія дистриб’юторських сайтів об’єднує групи

різних сторінок. Однак цей поділ є загальним. Головна

мета – підтримка джихадистської онлайн інфраструктури,

розподіляючи матеріал за посиланнями до важливих

джихадистських сайтів. Дистриб’ютори також відіграють

31 Ibidem.

49

істотну роль в залученні нових джихадистів, вони є

основним джерелом інформації про джихад і містять

посилання на надійні ісламістські сайти. Розподільні

сайти як інтерактивні, так і неінтерактивні. Деякі сайти

є виключно дистриб’юторами, а інші, як ми вже бачили, є

форумами або офіційними сайтами, які також є

материнськими сайтами або джерелами нового, оригінального

матеріалу, на додаток до діючої в якості дистриб’юторів.

Спільною рисою багатьох дистриб’юторських сайтів є їх

відносно високий технологічний рівень. Однією з

підкатегорій дистриб’юторських сайтів є «Каталоги». Ці

сайти представляють оновлені списки посилань на

джихадистські сайти, а також матеріали, такі як аудіо та

відео. Наприклад, довгий час авторитетний каталог Dalil

Meshawir. Його стартова сторінка показує фотографії Усами

бен Ладена, Аймана аль-Завахірі і Мусаба аль-Заркаві, а

потім наявний довгий список посилань на джихадистські

сайти, форуми, новинні сайти, сайти шейхів, сайти зі

списками мучеників і т.д. Dalil Meshawir має англійський

і французький варіанти.32

Друга категорія дистриб’юторів це медіа-групи.

Ісламістські медіа-групи не обов’язково належать до

конкретної організації, але є виробниками та видавцями

джихадистських матеріалів в цілому. Вони виконують також32 Sluijs R. Jihadists and the Internet [Electronic resource] / R.Sluijs. – Mode of access: http://www.fas.org/irp/world/netherlands/jihadists.pdf

50

редизайн матеріалів, зокрема публікацій та відео, від

учених, джихадистських

організацій. Прикладом такого сайту є «Глобальний

Ісламський Медіа Портал раніше відомий як «Глобальний

Ісламський Медіа-центр».

Можливо, найбільш важливою функцією «джихаду онлайн»

є поширення ідеології та пропаганда. Як показано вище,

лідери аль-Каїди, радикальні мусульманські

священнослужителі, і стратегічні мислителі забезпечують

своїх прихильників з політичними, богословськими та

ідеологічними працями, і войовничі групи і прості

активісти поширюють джихадистські матеріали на різних

веб-сайтах. Інтернет має стати віртуальною бібліотекою

джихадистських матеріалів, надання легкого доступу до

всього від політичної, ідейно-богословської літератури за

допомогою фетв.

Таким чином, радикальні ісламістські організації, в

першу чергу аль-Каїда та «Брати-мусульмани» на сучасному

етапі різко збільшили як кількісну так і якісну

присутність в мережі Інтернет. При цьому, ця присутність

нарощується і далі на різних рівнях: від

високоінтелектуальних праць мислителів-стратегів, до

різноманітних форумів та блогів призначених для «масового

споживача». Така система дозволяє не тільки значно

популяризувати свою ідеологію і забезпечує безперервний

51

процес самовідтворення ісламістського контенту.

Використання Інтернету також дозволяє їм брати активну

участь у політичних процесах на Близькому Сході, шляхом

донесення своєї позиції щодо актуальних проблем регіону.

(Див. розділ 4)

2.3. Пропаганда в мечетях, університетах та інших

публічних місцях

Для пропаганди своїх ідей ісламісти використовують

всі можливості, застосовують гнучку тактику, адаптуючись

до нових умов в регіоні. Особливо успішно в цьому плані

діють «Брати-мусульмани» та ХАМАС. Вони успішно поєднують

організаційні форми традиційних мусульманських братств і

сучасних партій, використовують виборчу процедуру.

Головні осередки пропаганди – це мечеті (наприклад, в

1967-1987 рр .. їх кількість на Західному березі Йордану

подвоїлася – з 400 до 750, а в Газі - від 200 до 600).33

Ісламісти не залишали без уваги університети і табори

біженців і поширювали свої ідеї і там. ХАМАС вербує нових

прихильників не тільки в мечетях, університетах.

Ізраїльські в’язниці також входять у поле33 Haley T. Radical Muslims Are Funding Jihadist Propaganda at Mosques Throughout the USA [Electronic resource] / T. Haley. – Mode of access: http://fosterfriess.com/blog/2011/07/07/radical-muslims-are-funding-jihadist-propaganda-at-mosques-throughout-the-usa/#sthash.EYvTPX2L.dpuf

52

пропагандистської діяльності даної організації. Жоден

ісламістський рух не може так майстерно використовувати

місця ув’язнення, як це вдається ХАМАСу, переманюючи на

свій бік офіцерів Палестинської Визвольної Армії,

представників ОВП. Можливо, з цієї причини ізраїльська

влада замість утримання ісламістських лідерів у в’язницях

воліє їх депортувати.34

«Брати-мусульмани» в Алжирі підпорядковують своєму

впливу насамперед мечеті на околицях, так як головні і

великі мечеті знаходяться під наглядом уряду, де імами

призначаються державою, а щотижневі проповіді

надсилаються міністерством релігійних зв’язків. На

периферії ж у багатьох мечетях ісламісти призначали своїх

імамів, проповідь тут налаштована на ісламістський лад.

Для ідеологічної обробки адептів ісламісти використовують

різні методи, один з них – «муджадаля» (диспут).35

Специфіка його полягає в тому, що ті, хто зібралися в

мечеті, можуть вільно висловлювати свою думку щодо тієї

чи іншої установки ісламістської моралі. Серед адептів,

як правило, знаходиться кілька досвідчених інструкторів,

які ненав’язливо, використовуючи положення шаріату,

пояснюють переваги істинно ісламського способу життя. За

34 Beckerman G. The Jihad factory[Electronic resource] / G.Beckerman. – Modeof access: http://www.bookforum.com/inprint/017_01/537735

Kumar V. The Counter Jihad Report-Mosques [Electronic resource]. – Modeof access: http://counterjihadreport.com/category/mosques/

53

рахунок критичного підходу до проповіді, а головне,

вільного висловлювання своїх особистих поглядів на ту чи

іншу проблему новачка поступово підводять до того, щоб

він нібито самостійно прийшов до розуміння переваг

ісламської моралі. Потенційному ісламісту, якщо

необхідно, дадуть зрозуміти, що ця ідеологія – це не

тільки «меч, відсікаючий людські голови». В додаток до

цього може бути використаний метод «ад-даава бі-ль-халь»,

мета якого – показати пишність істинної ісламської моралі

і єдність мусульманської умми. Ефект досягається за

рахунок демонстрації відеофільмів про подвиги моджахедів

– показуються кадри з загиблими воїнами невірних,

розбитою технікою.36

Дещо іншим чином діють організації, які є частково

легалізованими: Хезболла, «Брати-мусульмани» в Йорданії,

Марокко, Тунісі, Хезболла. Тут вони налагоджують мережі

невеликих магазинів і крамниць, влаштовують туди

безробітних людей, як правило, молодь, що вважається

потенційно корисною для ісламістів і водночас соціально

незахищеною. Угрупування Хезболла в Лівані останнім часом

не робить акценту на введення шаріату, дозволяючи навіть

молодим жінкам носити новинки сучасної світової моди,

короткі спідниці, в тому числі в центрі Вір аль-Абд на

півдні Бейрута, де у Хезболли є «свої» квартали. У Тунісі

36 Ibidem.

54

ісламісти вважають за краще проводити свою лінію через

профспілки. В Єгипті – через університети та профспілки.

Для маскування своєї діяльності «Брати-мусульмани»

створюють легальні організації та підприємства. Так, у

1973 р. була створена організація, що забезпечує

прикриття для діяльності «Братів-мусульман», під назвою

«Аль-муджамма аль-ісламія» (Ісламський центр). Центр

створювався як мечеть, але включав в себе медичну

клініку, молодіжний спортивний клуб, конференц-зал. Його

засновниками стали шейх Ахмед Ясін (у той час лідер

«Братів-мусульман» в секторі Газа), Салім Шурраб, Ахмад

Ібрагім. Центр контролював 40% мечетей. У 1979 р. цій

підставній організації ізраїльська влада навіть видала

ліцензію на право діяльності.37

Вищезазначене є актуальним не тільки для Близького

Сходу, а й для країн, де присутня діаспора з

мусульманських країн, зокрема для Європи. Для мусульман

мечеть традиційно є місцем поклоніння і общинного

будівництва та посиланням на культурну спадщину

батьківщини. У Європі більшість мечетей ні в якому разі

не радикальні. Тим не менш, кілька мечетей були пов’язані

з аль-Каїдою, особливо в 1990-і роки. Прикладами є мечеть

Фінсбері в Лондоні і мечеть Фоуркан в Ейндховен,37 Bokhari L.Paths to Global   Jihad   - The Investigative Project on

Terrorism [Electronic resource] /L. Bokhari. – Mode of access:: http://www.investigativeproject.org/documents/testimony/41.pdf

55

Нідерланди. Досвід показує, що екстремісти все частіше

переходять від мечетей і починають проводити свою

діяльність у приватних будинках або інших приміщеннях,

щоб уникнути виявлення.

Таким чином радикальні ісламістські організації

активно використовують потенціал традиційних місць

громадської активності населення: мечетей, університетів,

різноманітних громадських організацій. Така стратегія

дозволяє залучати до своїх рядів найменш незахищені

верстви населення, які не мають можливостей для доступу

до Інтернету.

Висновки до розділу 2

Радикальні ісламістські організації сповна

використовують всі переваги інформаційної ери для

активізації та підвищення ефективності своєї

пропагандистської діяльності. Для пропаганди своїх ідей

ісламісти використовують всі можливості, застосовують

гнучку тактику. Вони успішно поєднують організаційні

форми традиційних мусульманських братств і сучасних

партій.

Можна виділити кілька методів пропаганди, які

використовуються радикальними ісламістськими

організаціями: «Мережа» – коли використовується масова

56

пропаганда, орієнтована на широку громадськість, коли

аудиторія сприймається як гомогенна, не розбивається на

окремі сегменти; «лійка» – для вербування окремих осіб;

«інфікування» – передбачає вибірковий підхід до

аудиторії; «кристалічних зерен» – застосування прикладу

окремих осіб для ознайомлення з ісламістською ідеологією.

Радикальні ісламісти значно наростили свою

присутність в Інтернеті, що проявляється у наступних

напрямках: по-перше, керівництво колишньої аль-Каїди,

зараз це Айман аз-Завахірі і його оточення, які досі

здійснюють важливий ідеологічний вплив, спілкуючись через

аудіо- та відеофайли. По-друге, мусульманські

священнослужителі, представники практично всіх впливових

ісламістських організацій, які забезпечують свою паству

богословськими настановами, щодо законних способів

ведення джихаду, виголошують часті фетви і публікують

іншу релігійну літературу в Інтернеті. По-третє,

мислителі-стратеги ісламісти, які дають ідеологічні і

стратегічні консультації, публікують статті та книги про

найефективніші способи ведення джихаду в Інтернеті. По-

четверте, учасники воюючих організацій, зокрема

представники аль-Каїди та Джабхат аль-Нусра. Всі сайти,

які використовують ісламісти можна поділити на три групи:

офіційні сайти, що представляють як джихадистські

57

організації так і мусульманських учених, дискусійні

форуми і блоги, дистриб'юторські сайти.

Досить активно для пропаганди та вербування

використовуються мечеті, де шляхом залучення радикальних

імамів, які можуть виголошувати проповіді в правильному

для екстремістів напрямку ісламісти прагнуть

радикалізації пастви, особливо молоді. В університетах

робота ведеться в основному через різноманітні благодійні

фонди, гуртки з вивчення ісламу і т.д.

58

РОЗДІЛ 3. ФІНАНСУВАННЯ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ

3.1.Зовнішнє фінансування ісламістських організацій

Вивчення проблем фінансування радикальних організацій

завдання не з легких. Воно багаторазово ускладнюється,

коли мова йде про угрупованнях радикально ісламського

спрямування. Причиною цьому служить значна роль

релігійної складової в їх ідеології (див. розділ 1),

організаційна структура та їхня повсякденна діяльність.

Іслам приділяє особливу увагу благодійності та пожертвам

як релігійному боргу мусульманина. В ісламському світі

благодійність стала одним з основних видів суспільної і

фінансової активності, а ісламські благодійні фонди та

мережі соціальної допомоги — основними громадськими

організаціями.38

Слід підкреслити, що фінансування терористичних

угруповань істотно трансформувалося в останні 15-20

років. Ці зміни були спровоковані, насамперед, двома

факторами: глобалізацією економіки, яка надала небувалих

можливостей ісламістським організаціям, і переходом

терористичних груп до мережевої структури організації.

38 Harris F. Financing   of   terrorism:   sources,   methods, and   channels [Electronic resource] / F. Harris. – Mode of access: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/09546550390449881#.U0hVBMWuaN0

59

Стрімкий процес глобалізації економіки надав

терористичним організаціям небувалих можливостей через:

глобальний характер фінансових операцій;

розвиток сучасних технологій і засобів зв’язку;

чисельне зростання і здешевлення транспортних

перевезень;

вільне переміщення людей.

Своєю чергою, мережевий принцип організації терористичних

угруповань виявився надмірно ефективним в асиметричному

протистоянні найрізноманітнішим опонентам. Мережевий

принцип організації дає ісламістським організаціям

важливі можливості сумісності транснаціональних

терористичних груп, нелегальних торговців зброєю,

транснаціональних злочинних синдикатів, наркомафії,

інформаційних піратів, контрабандистів.39

Обидва вищезазначених фактори (глобалізація економіки

і мережевий принцип організації структур) істотно

трансформували економічну природу ісламізму.

Важливо зауважити, що процеси глобалізації економіки

і перехід до мережевої структури організації

трансформували роль фінансових джерел ісламістських

угруповань, знизивши зовнішні надходження і одночасно

збільшивши і диверсифікувавши внутрішні. Таким чином,

39 Espinosa M. Financing of terrorism [Electronic resource] / M. Espinosa. –Mode of access: http://www.cairn.info/revue-internationale-de-droit-penal-2009-3-page-459.htm

60

терористичні угруповання стають у фінансовому плані все

більш самодостатніми.

На сьогоднішній день можна розділити джерела

фінансування терористичних організацій на дві основні

групи — зовнішні та внутрішні. До зовнішніх джерел можна

віднести підтримку від держав, релігійних установ,

комерційних і некомерційних організацій, окремих

індивідів, населення і діаспор а також терористичних

осередків. До джерел внутрішнього фінансування можна

віднести доходи, одержувані від легального і нелегального

бізнесу. Розглянемо їх докладніше.

Держави. Допомога з боку держав ісламістським

угрупованням досі досить істотна. Держави можуть надавати

бойовикам медичну допомогу; сприяти в плануванні терактів

і транспортуванні виконавців і відповідних засобів;

надавати терористичним організаціям матеріальну

підтримку, притулок, сучасне озброєння, ефективну

тренувальну інфраструктуру, в тому числі спеціально

обладнані для цих цілей приміщення.

Станом на початок 2014 р. головними державами, які

фінансують радикальні ісламістські організації є:

Саудівська Аравія (аль-Каїда, джабхат аль-Нусра, ХАМАС),

Катар («Брати-мусульмани», в 2011-2013 рр. ХАМАС), окремі

61

емірати ОАЕ (аль-Каїда, Джабхат аль-Нусра, ХАМАС),

Туреччина (Джабхат аль-Нусра), Іран (Хезболла).40

Релігійні установи, комерційні та некомерційні

організації. Все ще важливим джерелом фінансування всіх

ісламістських угруповань є регулярні (закят) і

добровільні (садака) пожертвування віруючих на благодійні

потреби. Вони вважаються обов’язковими для всіх

правовірних мусульман, а закят входить до п’ятірки т.зв.

«Стовпів ісламу». Хоча закят вноситься приватними і

юридичними особами регулярно, він традиційно юридично не

регулюється владою (особливо світською) і не підлягає

податковій, аудиторській та якій-небудь іншій перевірці з

боку держави.41

На стадії збору (у мечетях, ісламських банках і т.д.)

кошти, утворені за рахунок пожертвувань, абсолютно чисті

і легальні. Вони управляються різними ісламськими фондами

та благодійними організаціями, при цьому велику роль

відіграють також деякі інститути ісламської банківської

системи.

Відповідно до норм ісламу, регулярні пожертви у

вигляді закята офіційно призначені для благодійності,

проте на ділі частина цих коштів може перерозподілятися40

McCulloch J. Suppressing the Financing of Terrorism Proliferating State Crime, Eroding Censure and Extending Neo-colonialism [Electronic resource] /J. McCulloch. – Mode of access: http://bjc.oxfordjournals.org/content/45/4/470.short

41 Ibidem.

62

на потреби «джихаду» і здійснюючих його радикальних

ісламістських угруповань. Таким чином, навіть ті з

ісламістських організацій, які ведуть терористичну

діяльність і оголошені поза законом, часто з самого

початку фінансуються з легальних джерел. Підживлення в

цьому випадку здійснюється за принципом не відмивання

брудних грошей, а забруднення чистих.42

Важливо підкреслити, що суми зібраного щорічного

закята досить значні: так, тільки в Саудівській Аравії

сума закята досягає 10 млрд. дол на рік.

Російський економіст О. Дмитрієв констатує, що

некомерційні організації можуть фінансувати терористичні

угруповання. Цікавою є думка відомого американського

терролога М. Левіта: «Комерційні та некомерційні

організації можуть надавати підтримку терористичним

угрупованням не тільки надаючи матеріальні засоби, але і

створюючи інфраструктуру: тренувальну, оздоровчу та ін.»43

Простежується також зв’язок деяких ісламських

благодійних організацій з аль-Каїдою. Так, згідно з

інформацією, представленою іспанським МВС, один з вищих

42Crim N. High Alert: The Government's War on the Financing of terrorism and

its Implications for Donors, Domestic Charitable Organizations, and GlobalPhilanthropy [Electronic resource] / N. Crimm. – Mode of access:http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1103239

43 Phillips T. Disrupting the financing of terrorism [Electronic resource] /

T. Phillips. – Mode of access: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1162/016366002753358311#.U0hXjcWuaN0

63

фінансових керівників аль-Каїди Мухаммад Халіб Каладжі

Зіяд переводив кошти деяким особам, пов’язаним з мережею

Бен Ладена, в тому числі понад 200 тис. дол.. Набіль

Саяду, голові Всесвітньої Благодійної Організації,

розташованої в Бельгії (Global Relief Office). Крім

цього, Л. Кохен і Г. Сімпсон відзначають, що благодійна

організація аль-Вафа (al-Wafa Humanitarian Organization)

є найважливішою з благодійних організацій Саудівської

Аравії і в той же час, ключовою ланкою організації Бен

Ладена. Як зазначає один з офіційних саудівських діячів,

ця організація належить до тих, які прикриваючись

гуманітарною діяльністю, займаються збором коштів на

інфраструктуру та озброєння терористичних угруповань.44

Терористичні осередки. Мережевий принцип організації

терористичних угруповань дозволяє в потрібні моменти

отримувати матеріальну підтримку від осередків зарубіжних

організацій під час виконання спільних завдань. Цей

спосіб фінансування випливає з особливості мережевої

побудови угруповань – порівнянності елементів. Так,

йорданський «Фронт Ісламського Дії» (ФІД) і єгипетські

«Брати-Мусульмани» відкрито підтримували палестинський

ХАМАС підчас першої інтифади, при цьому ФІД закликав

44 Levi M. Combating the Financing of Terrorism A History and Assessment of

the Control of ‘Threat Finance’ [Electronic resource] / Levi M. – Mode of access: http://bjc.oxfordjournals.org/content/50/4/650.short

64

мусульман з числа арабів жертвувати кошти для операцій

терористів-смертників ХАМАС.45

Державний Департамент США відзначає, що простежується

тенденція скорочення державної підтримки терористичних

організацій. Як стає зрозуміло, це відбувається з

наступних причин:

високої капіталізації терористичних угруповань;

диверсифікації внутрішніх джерел фінансування;

порівнянності з високоприбутковими джерелами

тіньової економічної діяльності.

Варто зазначити, що в доповіді організації JCB

Consulting46 для РБ ООН зафіксовано, що протягом останніх

10 років фінансова підтримка аль-Каїди і її дочірніх

організацій через закят склала 300-500 млн. дол.. При

цьому, за американським розвідувальним даними, не менше

10 відсотків пішли на оперативні цілі, а інші 90

відсотків – на інфраструктурні витрати.

Таким чином, зовнішнє фінансування залишаючись

значним, тим не менше проявляє тенденцію до суттєвого

скорочення. Ця тенденція дозволяє радикальним

ісламістським організаціям проявляти значно більшу

45 Ibid.46 Brissard J-C. Roots and trends of Saudi terrorism financing, Report prepared for the President of the Security Council United Nations [Electronic resource] / J.-C. Brissard – Mode of access: http://www.investigativeproject.org/documents/testimony/22.pdf

65

порівняно з минулим періодом самостійність та впливати на

зовнішню політику держав Близького Сходу.

3.2. Внутрішнє фінансування

Доходи від ведення легального бізнесу. Легальний

бізнес виконує дві найважливіші функції: дозволяє

відмивати доходи, отримані злочинним шляхом або по

підозрілих каналах; є легальним способом суттєвого

поповнення бюджету терористичних угруповань; може бути

використаний з метою переведення матеріальних цінностей.

Легалізація грошових коштів найчастіше проходить по

добре відомій трьохфазовій моделі, що складається з

наступних стадій:

розміщення (placement);

розшарування (layering);

інтеграція (integration).

А. Галкін підкреслює, що ці стадії можуть

здійснюватися одночасно або частково накладатися один на

одну. «Розміщення» – це фізичне розміщення готівкових

коштів у мобільні фінансові інструменти, територіальне

видалення від місць їх походження. «Розшарування»

передбачає відрив незаконних доходів від їх джерел шляхом

складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на

маскування та перевірку сліду цих доходів. «Інтеграція» –

заключна стадія процесу легалізації грошових коштів, коли

66

вони інтегруються з грошовими потоками легального

походження. Розглянемо деякі конкретні приклади.

Так, терористичній організації Хезболла належить

мережа легальних видів бізнесу, в тому числі підприємства

й комерційні об’єднання. Цікаво, що з коштів цих

організацій виділяються суми, які призначені для

підтримки власного бізнесу підприємцям, ліванцям за

походженням, які після того, як їх бізнес стане стійким,

зобов’язані виплатити значні відсотки у вигляді

своєрідного податку. Крім цього, Хезболла проявляє

інтерес до комп’ютерної торгівлі, телефонії,

обслуговування автобусів. За даними Р. Гунаратна, оборот

цих видів бізнесу в 1999 р. становив близько 6,5 млн.

дол.47

Доходи від ведення нелегального бізнесу є досить

високими в бюджеті терористичних угруповань, саме вони

дозволяють говорити про самодостатність терористичних

осередків.48 Основними видами нелегального бізнесу є:

наркоіндустрія (виробництво, перевезення,

продаж, перепродаж); В основному цим займаються

аль-Каїда ісламського Магрибу та інші групи, що

діють в Сахелі.

47 Pieth M. Criminalizing the Financing of Terrorism [Electronic resource] /

M. Pieth. – Mode of access: http://jicj.oxfordjournals.org/content/4/5/1074.short

48 Там само.

67

контрабанда (зброя, наркотики, дорогоцінні

камені і метали, паливо, нелегальний вивіз

мігрантів); Цей вид діяльності характерний

практично для всіх ісламістських організацій

Близького і Середнього Сходу.

виробництво підробленої продукції; Особливо

великих масштабів це набуло в секторі Газа під

управлінням ХАМАС.

підробка експортних документів, шахрайство з

цінними паперами, валютою; Головно, осередки

ісламістських організацій в Європі.

продаж крадених автомобілів;

замовні вбивства;

викрадення людей;

грабіж;

вимагання;

пограбування банків і банківських співробітників

і ін.49

Більшість вищезазначених злочинних видів отримання

економічної вигоди мають багато схожих рис: порівняно

невисокий статутний капітал; швидкість в отриманні

прибутку; висока оборотність грошових коштів; відсутність

сезонності та моди; висока рентабельність; широкий ринок49 Gurule J.Unfunding terror: the legal response to

the   financing   of global   terrorism ,[Text] /J. Gurule. – New York:Edward Elgar Publishing, 2008. – P. 50-67.

68

збуту (інтернаціональний, глобальний); високий попит на

продукцію; порівняно низькі інвестиції в основний і

оборотний капітал; тривалий цикл життя товару;

монопольний ринок (низька конкуренція); часто невисокий

рівень доданої вартості; інвестування прибутку найчастіше

в ту ж галузь; низький рівень оплати праці працівників

(високий травматизм працівників); спекулятивний характер

отримання прибутку.

Наркоіндустрія є одним з найбільш надійних джерел

отримання фінансових доходів для ісламістських

угруповань.

За даними міжвідомчої розвідки Пакистану ІСІ,

пакистанські контрабандисти наркотиків заробляють 2,5

млрд. доларів на рік. При цьому, за даними UNPD, щорічний

оборот наркоіндустрії Пакистану досягає 74 млрд. доларів.

Однак світовим лідером у виробництві наркотиків і,

насамперед, опіуму є Афганістан, на території якого в

1999 р. зібрали 4600 тонн опіуму, а в 2012 р. – 7500.

Х. Вільямсон зазначає, що існує міцний зв’язок між

аль-Каїдою і наркоіндустрією, більше того, він

підкреслює, що наркоторгівля на 35 відсотків наповнює

оперативний бюджет організації. М. Левіт підкреслює, що

наркоіндустрія настільки ж переконливо наповнює і бюджет

ліванської Хизбалла, при цьому він заявляє, що Хізбалла

69

вирощує наркотики в Лівані, в той час як Аль Каїда – в

Афганістані.50

Контрафактна продукція. Виробництво контрафактної

продукції розвивається з вражаючою динамікою. Так, за

даними ОЕСР, в 1998 р. обсяг підробленої продукції

становив 250 млрд. євро або 5-7% від обсягу міжнародної

торгівлі. За даними Всесвітньої Торгової Організації, в

2003 р. обсяг контрафактної продукції становив 450 млрд.

євро.

Цікавим є висновок А. Мацера, який стверджує, що

окремі держави, підозрювані в прямій підтримці

терористичних груп, зокрема Саудівська Аравія і Катар ,

наприклад, здійснюють ще й їх непряму підтримку, шляхом

свідомого непомічання або отримання певного відсотка від

такого високоприбуткового виду діяльності, як виробництво

і збут піратської продукції.

А. Бобот стверджує, що ХАМАС отримує кілька мільйонів

доларів на рік, підробляючи CD, DVD, одяг, косметику і

ін.51

Шахрайство з експортними, звітними документами,

виробництво фальшивих цінних паперів. М. Левіт вважає, що

щорічно бюджети терористичних організацій поповнюються на50 Jackson F., Brian A. Groups, Networks, or Movements: A Command-and-

Control-Driven Approach to Classifying Terrorist Organizations and Its Application to Al Qaeda[Text] / F. Jackson // Studies in Conflict & Terrorism 29.–Washington: Hudson Institute, 2006 – P. 241-262.

51 Vittori J.Terrorism financing and resourcing[Text] / J. Vittori.– Washington: Hudson Institute, 2006 – P. 133

70

20-30 млн. доларів на рік в результаті виробництва

фальшивої валюти, чеків, векселів, цінних паперів тощо.

Р. Еренфелд стверджує , що важливим джерелом

отримання прибутку для «Братів-мусульман» є шахрайство.

Тим часом, М. Відланскі вважає, що ХАМАС також отримує

прибуток від підробки валют різних країн. На думку С.

Кісера, шахрайські схеми відходу від податків допомагали

заощадити легальному бізнесу Хезболли до 30 відсотків від

ПДВ.52

Інші доходи. Одним з найважливіших джерел бюджету

«Братів-мусульман» були членські внески. Так, члени

терористичної організації повинні були платити п’ять

відсотків від їх річного доходу до бюджету осередку.

Водночас, окремі заможні члени організації платили внески

понад цю суму. За відомостями, отриманими від одного з

бойовиків угруповання, в 2002 р. були транші в розмірі 55

млн. дол з фонду, який складали членські збори.53

Отже, на сучасному етапі все більшу роль відіграють

внутрішні джерела фінансування радикальних ісламістських

організацій, як легальні так і нелегальні, що дозволяє

посилити власну автономність та незалежність щодо

завнішніх факторів впливу.

52 Ibidem.53 Nordo M. Economic crime and illegal markets integration: a platform for

analysis [Electronic resource] / M. Nordo. – Mode of access: http://www.emeraldinsight.com/journals.htm?articleid=1897038&show=abstract

71

Таким чином, проаналізувавши великий матеріал про

джерела, форми і методи фінансування сучасних радикальних

ісламістських організацій в світі, що глобалізується,

можна виділити такі значимі тенденції:

активне використання мережевого принципу в

фінансовому аспекті, а також переваг від процесу

фінансової глобалізації економіки;

наявність у більшості терористичних організацій

потужної, розгалуженої фінансової бази;

скорочення частки зовнішнього фінансування

терористичних угруповань;

збільшення і диверсифікація внутрішніх джерел

фінансування;

забруднення чистих грошей з причини зрощування

доходів, отриманих від ведення легального і

нелегального бізнесу.

3.3. Методи передання фінансових ресурсів

Для перетворення радикальних ісламістських організацій

з невеликих ізольованих осередків на єдину організацію,

потрібна система передачі фінансових ресурсів між ними.

Ефективна боротьба з джерелами такого роду загроз як

ісламізм і тероризм неможлива без забезпечення дієвого

контролю над фінансовою складовою незаконної діяльності в

72

даних сферах. І якщо контроль над легальними фінансовими

інститутами забезпечено у більшості країн, то неформальні

системи розрахунків, які оперують еквівалентними сумами,

до недавнього часу перебували поза увагою органів

фінансового моніторингу та спецслужб.

Однією з головних особливостей міжнародних кредитно-

розрахункових систем, що обслуговують терористичні мережі

та опійну наркоторгівлю, є архаїчність і значний ступінь

ізольованості від світової банківської системи. Рух

коштів у таких системах здійснюється поза якими би то не

було системами контролю фінансових потоків. Основою

міжнародного обігу нелегальних цінностей в сучасному

світі є система, відома в арабському світі під назвою

хавала, також іменована фей чьен (Китай), падала

(Філіппіни), Худжі (Пакистан), Хуі куан (Гонконг), кса-

вілаад (Сомалі) і фей кван (Таїланд).54

Система хавала заснована на переказі грошових коштів

шляхом одноразових повідомлень електронною поштою, факсом

або телефонними дзвінками, званими «Хунд». Хоча система

поширена в багатьох, в тому числі і неісламських країнах,

вона традиційно асоціюється з ісламським банківським

правом. Значні матеріальні цінності у вигляді грошей,

54 ?Юсуфзай А. Исламский банкинг: канал финансирования террора? [Електронний

ресурс] / А. Юсуфзай. –Режим доступу : http://centralasiaonline.com/ru/articles/caii/features/pakistan/main/2013/03/27/feature-01

73

золота і дорогоцінних каменів переміщуються з країни в

країну без супровідних фінансових документів. Враховуючи,

що всі фінансові транзакції здійснюються в ході свопових

операцій (методом взаємозаліку) або при особистих

зустрічах (друге трапляється значно рідше), то відстежити

ці потоки державні контрольні органи не в змозі.

Особливий розвиток хавала отримала в Індії та

Пакистані. У Пакистані, наприклад, перебуває понад

півтори тисячі лавок хаваладас, що забезпечують переказ

грошей від працюючих за кордоном пакистанців. В одній

тільки Іспанії працює близько 200 відділень хавали, що

обслуговуються в основному вихідцями з Пакистану.55

Як працює хавала? Як і у випадку з легальними системами

грошових переказів, тут не відбувається безпосереднього

переміщення грошей та інших матеріальних цінностей –

транзакції здійснюються на основі свопових угод (свопова

угода, swap deal – обмін інформацією про переміщені

цінності та їх взаємозалік), заснованих на взаємній

довірі).56

Враховуючи, що грошові кошти (як перекази мігрантів,

так і оплата за поставлені наркотики) рухаються переважно

55 Шелли Л. Финансирование терроризма: легальные и нелегальные источники [Електронний ресурс] / Л.Шелли. – Режим доступу: http://www.psj.ru/saver_national/detail.php?ID=702556

Хохлов И. Секрет "хавалы" [Електронний ресурс] / И.Хохлов. – Режим доступу : http://izvestia.ru/news/255251

74

в одному напрямку – з розвинених країн з високим рівнем

життя в держави, що розвиваються Азії та Африки, виникає

необхідність у наявності розвиненої системи врегулювання

позицій (зустрічних зобов’язань), так як односпрямований

рух грошових коштів робить неможливими прямі

взаємозаліки. Клірингові операції (кліринг – врегулювання

зустрічних зобов’язань або взаємозалік) між хаваладас

(хаваладар) здійснюються декількома способами. 57

Найбільш традиційним способом проведення взаємозаліків

є розрахунок золотом і дорогоцінним камінням, найбільшими

світовими центрами таких розрахунків є Дубай і Лондон.

Дорогоцінні камені і золото контрабандно перевозяться

кур’єрами хавали. Монетарна роль золота, втрачена у

західній системі фінансових розрахунків, збереглася на

Арабському Сході, де воно як і раніше є основним

розрахунковим інструментом.58

Важливим фактором стійкості цієї системи є і низький

рівень банківських інститутів і державних органів

контролю фінансового сектора в країнах, що розвиваються.

Спроби повністю вивести хавалу з тіні неминуче стикаються

з опором з боку місцевих жителів, що спираються не тільки

на багатовікові культурні традиції свого народу, а й

міркування комерційної вигоди. Для значної частини57

Хохлов И. Неформальная финансово-расчетная система Хавала [Електронний ресурс] / И. Хохлов. - Режим доступу :http://nuclearno.ru/text.asp?11771

58 Там же.

75

населення бідних країн перекази родичів, що працюють на

багатому Заході – єдине джерело доходів. Легалізація

хавали зробить її більш дорогою, що негативно позначиться

на становищі найбідніших жителів планети.

Отже, для забезпечення гнучкості своєї діяльності та

більшої безпеки радикальні ісламістські організації

використовують неформальні фінансові системи, які

дозволяють проводити розрахунки без документального

фіксування.

Висновки до розділу 3

Фінансування радикальних ісламістських угруповань

істотно трансформувалося в останні 15-20 років. Ці зміни

були спровоковані, насамперед, двома факторами:

глобалізацією економіки, яка надала небувалих можливостей

ісламістським організаціям, і переходом терористичних

груп до мережевої структури організації.

На сьогоднішній день можна розділити джерела

фінансування терористичних організацій на дві основні

групи — зовнішні та внутрішні. До зовнішніх джерел можна

віднести підтримку від держав, релігійних установ,

комерційних і некомерційних організацій, окремих

індивідів, населення і діаспор а також терористичних

осередків. До джерел внутрішнього фінансування можна

віднести доходи, одержувані від легального і нелегального

76

бізнесу, а також інші доходи, до яких можна віднести

членські внески в рамках діючої ісламістської

організації.

Сьогодні більшість ісламістських організацій

здійснюють трансферти коштів через неформальні

розрахункові системи. Однією з головних особливостей

міжнародних кредитно-розрахункових систем, що

обслуговують терористичні мережі та опійну наркоторгівлю,

є архаїчність і значний ступінь ізольованості від

світової банківської системи. Рух коштів у таких системах

здійснюється поза якими би то не було системами контролю

фінансових потоків. Основою міжнародного обігу

нелегальних цінностей в сучасному світі є система, відома

в арабському світі під назвою "хавала".

77

РОЗДІЛ 4. ВПЛИВ РАДИКАЛЬНИХ ІСЛАМІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА

ЗОВНІШНЮ ПОЛІТИКУ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ

4.1. Вплив радикальних ісламістських організацій на

специфіку арабо-ізраїльського конфлікту

Вплив радикальних ісламістських організацій в

палестино-ізраїльському протистоянні довгий час не грав

істотної ролі на відміну від періоду єврейсько-арабського

протистояння до створення держави Ізраїль, коли боротьбу

палестинських арабів направляв релігійний діяч – муфтій

Єрусалиму Хадж Амін аль-Хусейні, який широко користувався

релігійними гаслами для мобілізації місцевого арабського

населення.

Результати війни 1967 р. в кінцевому рахунку сприяли

радикалізації на релігійній платформі як частини

ізраїльського, так і частини палестинського суспільства.

Зрозуміло, що ці тенденції розвивалися поступово. У

палестинському русі – вони відбили реакцію на окупацію,

розчарування в політиці світських лідерів, не здатних

забезпечити повернення територій. 59Зіграли свою роль

загальний підйом ісламізму на Близькому Сході в контексті

кризи світських арабських режимів, відсутність перспектив

59 Звягельская И.Д.Религиозный фактор в палестино-израильских конфликте [електронний ресурс] / И.Д. Звягельская. – режим доступу: http://www.rodon.org/relig-090514104619

78

вирішення палестинської проблеми, корупція серед

національних керівників, нездатність забезпечити

соціальну підтримку найбільш бідних верств, безробіття.

Основні палестинські радикальні ісламістські організації

на окупованих територіях – «Ісламський джихад» і ХАМАС –

оформилися відповідно в 1970-х і 1980-х роках. Їхній

підхід зводиться до створення ісламської держави в усій

Палестині, вони не визнають легітимності Ізраїлю.

На початку 1988 р. в Газі шейх Ахмед Ясін на основі

організації «Аль- Муджамма аль-Іслам» («Ісламський

центр») заснував рух ХАМАС («Ісламський рух опору»), який

виріс з ідеології відомої радикальної організації «Брати-

мусульмани». Поділяючи загальну стратегію цієї

організації на поступову ісламізацію суспільства як шлях

до створення ісламської держави, ХАМАС на відміну від

«Аль-Муджамма аль-Іслам» активно включився в боротьбу

проти ізраїльської окупації. В ідеології ХАМАС завдання

ісламізації і збройного опору виявилися суміщені.

Дуже скоро активність ХАМАС змусила ізраїльську владу

діяти більш жорстко. У 1989 р. вони заарештували шейха

Ясіна і протримали його в ізраїльській в’язниці аж до

1997 р., після чого йому було дозволено повернутися в

Газу. У ході нової інтифади навесні 2004 Ясин був убитий

ізраїльської ракетою. ХАМАС спробував «осідлати»

палестинський опір, надати йому організованість і

79

ідеологію, сприяючи посиленню мобілізаційної ролі

політичного ісламу, зміни методів боротьби-переходу до

широкомасштабного використання терористів.60

Мобілізація під радикальними ісламістськими гаслами

справді надала інтифаді особливий безкомпромісний

характер. Ці процеси були набагато глибші і серйозніші,

ніж вибір нових методів опору. Вони свідчили про зміну

балансу політичних сил в палестинському суспільстві і про

зміну психологічного настрою. Молодь, яка стикалася

виключно з солдатами окупаційної армії, у якої не було і

не могло бути досвіду позитивної взаємодії з

представниками іншого народу, стала носієм тієї самої

сліпої ненависті, яку намагалися перебороти покоління

палестинців та ізраїльтян, що зустрічалися на

неофіційному рівні, а з початку 1990 -х років і на

офіційних переговорах.

Національне палестинське керівництво виявилося певною

мірою дискредитованим. Розбалансованість процесу

прийняття рішень, відсутність професіоналізму,

нездатність налагодити елементарний порядок привели до

того, що соціальні проблеми були значною мірою віддані на

відкуп ісламістським організаціям. Ті збирали кошти для

палестинської бідноти, організовували навчання молоді і,

60 Бабич Е.Н. Исламский фактор в палестинских национально-освободительного движении в XX веке [електронний ресурс] / Е.Н. Бабич – режим доступу: http://uchit.net/catalog/Istoriya/195514/

80

природно, здійснювали потрібну їм ідеологічну обробку

населення. У цих умовах політична роль ісламістських

організацій, які традиційно закликають до збройної

боротьби проти євреїв, об’єктивно зросла. Якби процес

врегулювання палестинської проблеми йшов динамічно і

успішно, супроводжуючись поліпшенням добробуту, то

можливості деструктивного впливу ХАМАС були б звужені. У

сформованих умовах ця і подібні їй радикальні

ісламістські організації змогли каналізувати протестні

настрої в русло терору. За час інтифади сталася

героїзація тероризму. Молоді активісти «Руху за

національне визволення Палестини» (ФАТХ) також не могли

не підкоритися домінуючим груповим настроям.61

Залишення Гази стало серйозним випробуванням на

міцність ізраїльського і палестинського товариств. Для

Ізраїлю було важливо домогтися повного підпорядкування

закону всіх організацій і окремих осіб незалежно від

того, чи є вони світськими або релігійними. Нова

парадигма у взаєминах з палестинцями, яка повинна була

дати Ізраїлю можливість позбутися контролю над значною

частиною палестинського населення і одночасно від

необхідності покладатися на переговори з лідерами

Палестинської адміністрації, була обрана за відсутності61 Roy S. The Transformation of Islamist NGOs in Palestine [Electronic

resource] / S. Roy. – Mode of access: http://ns2.merip.org/mer/mer214/transformation-islamist-ngos-palestine

81

перспектив переговорного процесу і, головне, при

нездатності палестинської влади завдати удару по

радикальних ісламістських організаціях.

Залишення Ізраїлем Гази і поселень Західного берега

не тільки не сприяло посиленню позицій Палестинської

адміністрації, але, швидше, послабило їх. Було зрозуміло,

що ізраїльтяни пішли під тиском, який чинили на них

ісламістські опоненти Палестинської адміністрації.

Палестинці не випадково були серйозно стурбовані, з

приводу наслідків обраної ізраїльтянами стратегії

одностороннього відділення. Вона привела до зміцнення

радикальних сил в Газі, оскільки створила враження

ефективності ведеться ними збройної боротьби (ХАМАС

висунув гасло: «Чотири роки опору дали більше, ніж десять

років переговорів»). Перспектива перетворення Гази в

ізольований від зовнішнього світу анклав і неминуче при

цьому подальше погіршення соціально-економічної ситуації

в секторі також грали на руку екстремістам.

В цьому контексті значна перемога ХАМАС на виборах до

парламенту автономії в кінці січня 2006 була хоч і

несподіваною, але закономірною. Передбачали, що ХАМАС

отримає не менше 40 з 132 місць, але навіть ці досить

щедрі прогнози виявилися неправильними: ісламісти

82

отримали більше половини місць.62 У чому ж причини такого

потужного прориву до політичної влади? Насамперед вони

пов’язані з тим, що ХАМАС є, на думку дослідників,

соціальним рухом. Йому вдалося в відсутність держави

створити певну інфраструктуру, особливо у сфері освіти,

зайнятості, охорони здоров’я. Багаторічні зусилля ХАМАС

на цьому напрямку дали свій результат і, звичайно,

забезпечили цієї організації масову підтримку

палестинського населення. Світська влада виявилася

повністю дискредитованою. Слабке керівництво, не здатне

представити населенню чітку стратегію вирішення

національних завдань, не змогло нічого протиставити

ісламістам. Для багатьох саме ХАМАС символізує

відповідальність за долю палестинського народу,

дисципліну і чесність. Хамасівці на відміну від

прихильників «Ісламського джихаду» сприймаються не як

найманці і бандити, а як свої люди, для яких проблеми

створення соціально справедливого суспільства стоять на

першому

місці. Такий підхід, однак не виключає терористичної

діяльності.

62 Rubin B. Democracy in the Arab world and the   Arab-Israeli conflict [Electronic resource] / B. Rubin. – Mode of access: http://heinonline.org/HOL/LandingPage?handle=hein.journals/fora81&div=104&id=&page=

83

Протистояння Ізраїлю і палестинців в Газі влітку 2006

р. після захоплення радикальною організацією

ізраїльського капрала Гілада Шаліта і відкриття другого

фронту шиїтської організацією «Хезболла» в Лівані знову

акцентувало посилення релігійного компоненту у

протистоянні. Він носить з арабської сторони як

інструментальний характер (мобілізація підтримки

залучення коштів і т. п.), так і ідейний: надає боротьбі

більш безкомпромісний характер. Активізація ісламістів

змусила деяких ізраїльських авторів заговорити не просто

про посилення релігійної складової конфлікту, а про якусь

нову доктрину, яку фактично сформулювали і реалізують

ісламістські організації. Їхня стратегія і тактика,

природно, відрізняються від стратегії і тактики

регулярної армії. Як показала інтифада «Аль-Акса»,

боротися з обстрілами, здійснюваними бойовими

угрупованнями, що розташовуються в населених пунктах,

вкрай складно і малоефективно. Неважливо, що примітивні

ракети не можуть нанести дуже великого збитку. Головне,

що їх украй складно точно запеленгувати і знищити, не

піддаючи при цьому ризику мирне населення. Зробивши залп,

бойовики одразу міняють дислокацію. Ізраїльські керівники

під впливом «ліванського синдрому» 1982-1984 рр., Коли

ізраїльські війська загрузли в Лівані, зробили на початку

операції головний упор на використання ВПС, намагаючись

84

звести до мінімуму необхідність задіяти війська і втрати

особового складу. Результатом стало масоване руйнування

інфраструктури, величезні жертви серед ліванського

мирного населення і продовження обстрілу ізраїльської

території бойовиками «Хізбалли», якій в цілому вдалося

зберегти свій військовий потенціал.63 Втім про це згодом.

У лютому 2007 року між керівниками ФАТХ і ХАМАС було

досягнуто згоди і створено коаліційний уряд. У червні

2007 року ХАМАС військовим шляхом захопив владу в секторі

Газа, заявивши про намір створити там ісламську державу.

У відповідь 14 червня президент Палестинської автономії і

лідер ФАТХ Махмуд Аббас оголосив про розпуск уряду, ввів

на території автономії режим надзвичайного стану і взяв

всю повноту влади в свої руки.

У результаті спалахнула кровопролитна громадянська

війна за владу, ХАМАС зберіг свої позиції лише в секторі

Газа, тоді як на Західному березі річки Йордан владу

зберегли прихильники Махмуда Аббаса. Махмуд Аббас створив

на Західному березі р. Йордан новий уряд і назвав

бойовиків ХАМАС терористами. Тим самим, палестинська

адміністрація розкололася на дві ворожі території: ХАМАС

(Сектор Газа) і ФАТХ (Західний берег річки Йордан).63

Litwak M. The Islamization of the Palestinian‐Israeli conflict: the case of Hamas [Electronic resource] / M. Litwak – Mode of access: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00263209808701214?journalCode=fmes20#.U2ztNsWuad4

85

Після захоплення влади в секторі Гази рухом, ХАМАС

посилив неспровоковані обстріли ізраїльської території,

зокрема, міста Сдерот, в жовтні 2007 року Ізраїль

оголосив сектор Газа «ворожим державним утворенням» і

разом з Єгиптом приступив до його часткової економічної

блокади, періодично після обстрілу частково відключаючи

подачу електроенергії, але тим щонайменше не

перешкоджаючи поставкам гуманітарної допомоги, щоб

блокада не вдарила по простих жителях сектора. Мета

блокади – ускладнити функціонування ХАМАС в секторі Гази,

перешкоджати здійсненню поставок зброї та боєприпасів, а

також будівельних матеріалів для побудови укріплень.

Для здійснення контрабандних поставок палестинськими

кланами була створена мережа підземних тунелів на кордоні

з Єгиптом, більшість з яких поступово перейшла під

контроль ХАМАС, за якими практично щодня здійснювалися

контрабандні поставки зброї. Ці тунелі регулярно бомбили

ізраїльські ВПС.64

В червні 2008 року між хамасівською адміністрацією

сектора Газа і Ізраїлем, за посередництва шефа

єгипетської служби розвідки генерала Омара Сулеймана,

було укладено перемир’я на півроку. Перемир’я набрало

чинності 19 червня 2008 р. Перший етап перемир’я64 Diamond L. Why Are There No Arab Democracies? Larry Diamond [Electronic resource] / L. Diamond. – Mode of access: http://muse.jhu.edu/journals/jod/summary/v021/21.1.diamond.html

86

передбачав дотримання обома сторонам періоду затишшя у

секторі Газа. Однак, незважаючи на досягнуті

домовленості, Ізраїль звинувачував палестинську сторону в

неодноразових порушеннях умов перемир’я. Спорадичні

обстріли Ізраїлю з сектора Газа тривали.

За період з 19 червня по 4 листопада з сектора Газа в

Ізраїль було випущено 20 ракет і 19 мінометних снарядів

(у порівнянні з 149 ракетами 206 мінометними снарядами за

один лише травень 2008 року), в результаті цих обстрілів

вбитих і поранених не було.

4 листопада 2008 армія Ізраїлю здійснила рейд на

територію сектора Гази в результаті чого 7 бойовиків були

вбиті. Згідно ЦАХАЛу, бойовики ХАМАС рили тунель і

планували використовувати його для проникнення на

територію Ізраїлю і захоплення військовослужбовців у

заручники. Рейд пояснювався необхідністю ліквідації цього

тунеля. Після ізраїльського рейду бойовики ХАМАСу

відновили обстріл Ізраїлю в обсязі, що передує перемир’ю.

А Ізраїль відповів авіаційними атаками проти бойовиків.

19 грудня термін піврічного перемир’я минув. Перед

терміном закінчення перемир’я Ізраїль неодноразово

заявляв про готовність продовжити припинення вогню, однак

ХАМАС, всупереч численним закликам, оголосив про

припинення затишшя і різко посилив обстріл території

87

Ізраїлю. Тільки 24 грудня 2008 р. з сектора Газа було

випущено більше 60 ракет і мінометних мін.

ХАМАС оголосив, що змусить Ізраїль погодитися на

припинення вогню на умовах зняття блокади сектора і

повного припинення ізраїльських атак в секторі Газа і на

Західному березі р.Йордан.65

Після того, як завершилося піврічне перемир’я між

Ізраїлем і ХАМАС, а кількість обстрілів ізраїльської

території з боку сектора Гази різко збільшилася, 27

грудня 2008 Ізраїль почав широкомасштабну військову

операцію «Литий свинець». 9 січня Рада безпеки ООН

прийняла на відкритому засіданні резолюцію з вимогою про

припинення вогню в секторі Газа , яка була відкинута як

Ізраїлем, так і ХАМАС. На засіданні 17 січня Генеральна

асамблея ООН ухвалила нову резолюцію з вимогою негайного

припинення вогню в секторі Газа. Увечері того ж дня

кабінет міністрів Ізраїлю проголосував за припинення

вогню в секторі Газа. Наступного дня про бажання

припинити вогонь оголосили ХАМАС та інші палестинські

угруповання, що стало закінчення військової операції в

секторі Газа.

До 20 січня з сектора Газа були виведені останні

військові підрозділи ЦАХАЛ, однак протягом перших п’яти

65 Ziad Abu-Amr M. Hamas: a historical   and   political background [Electronic resource] / M. Ziad Abu-Amr. – Mode of access:http://www.palestine-studies.org/files/pdf/jq/11537.pdf

88

днів з моменту закінчення операції бойовики ХАМАС

продовжували вогонь по території Ізраїлю, хоча і не з

такою силою, як раніше.

Хезболла – це військово-політична організація,

створена в ході громадянської війни в Лівані в 1982 році

за безпосередньої участі Корпусу вартових ісламської

революції Ірану. З часу свого заснування вона з року в

рік стрімко нарощувала вплив в політичному житті Лівану,

щоб, зрештою, підмінити собою республіканську армію

країни.

Офіційна стратегія Хезболли – встановлення у Лівані

режиму ісламської держави за іранським зразком, а також

всілякий опір експансії Ізраїлю. В основі ідеологічних

постулатів Хезболли – духовні настанови лідера ісламської

революції Рохулли Хомейні, а також лідера організації

Хасана Насралли, які являють собою адаптований експортний

варіант ісламської революції.

У часи Ірако-іранської війни 80-х років Хезболла

працювала над зміцненням свого політичного та військового

суверенітету на півдні Лівану. В 1992 р. Хезболла вперше

взяла участь в ліванських парламентських виборах,

отримавши 12 з 128 депутатських мандатів. До речі,

завдяки успадкованій після французького протекторату

Конституції Лівану. В іншому випадку, шиїтській партії

89

було б дуже складно наростити позиції в сунітському

середовищі.

У травні 2000 року після виведення ізраїльських

військ з Лівану на підставі резолюції Радбезу ООН

контроль над південними районами країни повинен був бути

переданий національної армії. Проте, насправді, цього не

сталося. Більш того, ліванська влада взагалі негласно

передати контроль над півднем країни на користь

недержавної Хезболли.66

Тим часом, бойовики Хезболли створили вздовж кордону

з Ізраїлем потужну мережу фортифікаційних споруд. У тому

числі, скориставшись оборонними укріпленнями, які

залишилися після відходу ізраїльської армії. Мережа

бункерів, складів зброї, бліндажів, спостережних постів,

кулеметних і снайперських гнізд, – все це тягнеться

вздовж ізраїльсько-ліванського кордону на кілька десятків

кілометрів і об’єднано цілою системою підземних ходів.

Крім того, в цих оборонних редутах було обладнано безліч

майданчиків, призначених для пускових установок

реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), якими Хезболла

обстрілює населені пункти на півночі Ізраїлю. Лідер

Хезбалли Саїд Хассан Насралла, виступаючи в Бейруті 23

травня 2006, з цього приводу прямо визнав: «У зоні

66 Amr Hamzawi O. Islamist Movements in the Arab World and the 2006 Lebanon War [Electronic resource] / O. Amr Hamzawi. – Mode of access:http://dspace.cigilibrary.org/jspui/handle/123456789/6100

90

ураження наших ракет знаходиться вся ізраїльська північ.

Всі порти, всі військові бази, всі промислові

підприємства та інші об’єкти, розташовані в даному

районі. Наші сили мають в цей час понад 12 тисяч ракет. І

коли я кажу «понад 12 тисяч», не слід розуміти , що у нас

не більше 13 тисяч ракет ...».

З одного боку, ізраїльські військові повинні були

розуміти всю важливість тієї інфраструктури, яку фактично

передали з рук в руки своїм кровним ворогам. Але з іншого

боку, в усьому цьому є і певний позитив: попри те Тель-

Авіва був в розпорядженні весь план підземних ходів. Що,

своєю чергою, дозволяє відстежувати всі пересування

бойовиків Хезболли. Тим більше, що ізраїльтяни славляться

своїми високоточними технологіями спостереження і

контролю за людьми і просторами.

Тим не менш, такий стан речей не міг не призвести до

загострення протистояння. Конфлікт був спровокований 12

липня ракетно-мінометним обстрілом укріпленого пункту

«Нуріт» і прикордонного населеного пункту Шломі на

півночі Ізраїлю (при обстрілі були поранені 11 чоловік) з

одночасним нападом на прикордонний патруль (вбивство

трьох і захоплення двох ізраїльських військовослужбовців)

91

Армії оборони Ізраїлю на ізраїльсько- ліванському кордоні

бойовиками Хезболли.67

Бойовики організації протягом місяця проводили

масований ракетний обстріл північних міст і поселень

Ізраїлю. У ході наземної операції армії Ізраїлю вдалося

просунутися углиб ліванської території на 15-20 км, вийти

до річки Літані і в значній мірі зачистити окуповану

територію від бойовиків Хезболли. Крім того, бойові дії

на півдні Лівану супроводжувалися безперервними

бомбардуваннями населених пунктів і об’єктів

інфраструктури на всій території Лівану.

Бойові дії тривали з 12 липня по 14 серпня 2006 року,

коли відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН було

оголошено припинення вогню.

1 жовтня 2006 Ізраїль завершив виведення військ з

території Південного Лівану. Контроль над півднем Лівану

повністю перейшов до підрозділів урядової ліванської

армії і миротворцям ООН. На початок жовтня на півдні

Лівану вже були дислоковані близько 10 тис. ліванських

військових і понад 5 тис. миротворців.

Таким чином, Хезболла, опираючись як на власні

внутрішні ресурси, так і на зовнішню допомогу, змогла

67 Kreps S. The   2006 Lebanon War: Lessons Learned [Electronic resource] / S. Kreps. – Mode of access:http://indianstrategicknowledgeonline.com/web/krepsThe%202006%20Lebanon%20War.pdf

92

стати вагомою силою в регіоні здатною протистояти одній з

найефективніших армій в світі.68

Таким чином, у зв’язку з вичерпанням довіри з боку

палестинського населення, а також грамотній

пропагандивній діяльності та частково збільшенню

зовнішнього фінансування, радикальним ісламістським

організаціям вдалось збільшити свій кадровий склад, та

силовий потенціал, що призвело до утворення на кордоні

Ізраїлю перманентного осередку нестабільності, який час

від часу провокує та провокуватиме чергову фазу ескалацію

конфлікту.

4.2. Роль радикальних ісламістських організацій вреволюції арабських країн в 2011-2012 рр.

Ідеологами аль-Каїди розроблена стратегія дії в

різних регіонів світу. У тих країнах, де в результаті

жорстких заходів з боку влади членам організації важко

зміцнити свої позиції, вони прагнуть реалізовувати свою

ідеологічну лінію через місцеві угруповання. Таким чином,

роблячи акцент на боротьбі проти США, салафіти нарощують

68 Nuwayhid I. 34 Days: Israel, Hezbollah, and the   War   in   Lebanon [Electronic resource] / I. Nuwayhid. – Mode of access:http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/17441692.2011.557666#.U2zyFsWuad4

93

свій вплив в союзних Вашингтону державах, створюючи в них

осередки.

Аль-Каїді не вдалося витягти значних переваг з

політичних змін, що відбуваються в регіоні.

Демократизація та модернізація суперечить ідеологічним

акцентам салафітів з аль-Каїди, але близька широким масам

населення з цих країн. Водночас, потоки біженців,

відсутність жорсткого контролю з боку влади в охоплених

народними протестами країнах значно підвищує мобільність

бойовиків аль-Каїди, збільшує можливість для створення

терористичних осередків.69

Хвиля протестних виступів, що поширилися через

Близький Схід, серйозно змінили політичну ситуацію в

регіоні і створили нові можливості для аль-Каїди та

афілійованих з нею організацій. Заклики до демократії,

справедливих виборів, і перехідних урядів у таких країнах

як Єгипет, Туніс, Лівія, і Ємен суперечать ідеологічним

орієнтирам салафітів, які розцінюють демократію як форму

ідолопоклонства. Водночас нова політична ситуація

забезпечує організації певний простір для посилення своїх

позицій в арабських країнах.

Причому найбільш сприятливий ґрунт для посилення

своїх позицій склався саме в Ємені, де після акцій

69 Нечитайло Д.А. Об участие «Аль-Каиды» в событиях «арабской весны»[Eлектронний ресурс] / Д. А. Нечитайло. – режим доступу: http://www.iimes.ru/?p=12706

94

протесту із закликами до відставки президента країни А.

Салеха відбулося проведення справедливих виборів та зміна

керівництва країни. Послаблення і без того слабкого

контролю за територією країни відкрилися сприятливі

перспективи для аль-Каїди на Аравійському півострові, для

перегрупування сил, орієнтуючись на нанесення ударів по

цілях в державах регіону.

Угруповання салафітської спрямованості в ісламських

країнах були абсолютно не готові до «арабської весни».

Зокрема, лідери аль-Каїди не робили ніяких заяв щодо

подій, що відбувалися до кінця березня, не поспішали

реагувати на протести і політичні зміни в Єгипті та

Тунісі. Так А. аз -Завахірі в своєму зверненні лише

попередив єгиптян проти прийняття світських форм

правління, які, за його словами, контрпродуктивні для

мусульманського світу.

Потім, після падіння туніського і єгипетського

режимів, аль-Каїда виступила з низкою звернень, в яких

вона вітала громадян цих країн в їх боротьбі проти

диктаторів. Однак вона закликала народи цих країн

керуватися ісламської формою правління.70

Водночас, аль-Каїді вдалося отримати значні вигоди

від політичних процесів в регіоні. Після арабської весни

70 Нечитайло Д. А. Роль «Аль-Каиды» в «арабских революциях». Часть вторая »[електронний ресурс] / Д.А. Нечитайло. – режим доступу: http://ohranka.com/2012/06/роль-«аль-каиды»-в-«арабских-революци-2/

95

салафіти включилися в боротьбу за владу. У Єгипті в

очікуванні парламентських виборів і тоді ще невідомих

перспектив виборів президентських салафіти всупереч своїм

ідеологічним установкам, що забороняють створення партій

та участь у роботі законодавчих органів, створили в

Єгипті кілька політичних партій – «Партію Світла» (Хізб

ан- Нур), «Партію самобутності» (Хізб аль- Асал).

Створила свою партію – політичне крило під назвою «Партія

будівництва та розвитку» (Хізб аль- біна ‘ ва- т -

танмія) – екстремістська і терористична салафітская

«Ісламська група», або «Ісламський Джамаат» (Аль- джама’а

аль- исламийя). Відзначимо тут, що парламентський успіх

салафітів в Єгипті надихнув салафітів в інших країнах на

створення своїх партій: в секторі Газа була зроблена

спроба створити «салафітску партію світла в Палестині» –

Хізб ан- Нур ас- Салафія фі-Філястін), але спробу присік

ХАМАС. У Ємені створюється «Салафітська партія

правильного шляху» (Хізб ар- Рашад ас- Салафія).

Ті салафіти, що не поступилися принципами і не

створювали політичні партії, дуже вдало і результативно

використовуючи соціальні мережі та мечеті як місця

общинних зборів, у тому ж Єгипті створили «знизу», в

селах і міських кварталах , підрозділи «Комітету з

заохочення чесноти і запобігання пороку» на манер

96

існуючого в Саудівській Аравії. Ці комітети стали в

багатьох місцях локальними органами влади.71

У зв’язку з відновленням халіфату, салафіти з

локальних філій аль- Каїди і союзних або асоційованих

угруповань створюють ісламські емірати або шаріатські

зони в районах розселення споріднених племен, містах,

селах або навіть міських кварталах. Ці територіальні

анклави на території держави, непідконтрольні (або не

цілком підконтрольні) офіційній владі. У цих анклавах

діють не закони тієї чи іншої держави, а те, що салафіти

оголошують законами шаріату. Деякі з цих анклавів

називають «шаріатськими зонами».

У Лівії влітку 2011 року ісламські емірати,

підконтрольні аль-Каїді в країнах ісламського Магрібу,

«Прихильниками шаріату» і «єдинобожжя і джихаду», були

проголошені в містах Бенгазі, Дерна, Ель- Бейда, Ель-

радда, Шіхат. У Ємені минулої весни існували ісламські

емірати, підконтрольні Аль- Каїді на Аравійському

півострові в містах і населених пунктах Зінджібар,

Аззана, Джіар (перейменований аль-каідівцями в Вакар),

Ріда. У березні 2013 р. цілих три провінції: Абйян, Шабва

і Хадрамаут – були оголошені ісламськими Еміратами. У

Сомалі до того часу вже існував ісламський емірат71 Gartenstein-Ross D.The Arab Spring and Al-Qaeda’s Resurgence [Electronic resource] / D. Gartenstein-Ross. – Mode of access: http://defenddemocracy.org/stuff/uploads/documents/DGR_Arab_Spring_testimony_final.pdf

97

Шабелле. У Тунісі минулої весни село Сежнан недалеко від

Бізерти стало «ісламським еміратом Тунісу». У Малі

«Прихильники релігії» створили «ісламський емірат

Тімбукту». У Єгипті, в столиці країни Каїрі, в кварталі

Імбаба салафітский «ісламський емірат» існує вже багато

років. У Йорданії є «ісламський емірат» де-факто в місті

Ез-Зарка.72 В умовах громадянської війни в Сирії важко

встежити за подіями, але точно відомо, що салафітські

емірати проголошувалися в місті Дераа на півдні Сирії і в

Бінніші, розташованому в провінції Ідліб (північний захід

Сирії в 30 км від сирійсько-турецького кордону).

Значну для себе вигоду в ході «арабської весни»

отримали і «Брати-мусульмани». Заворушення в Єгипті, що

почалися «Днем гніву» 25 січня 2011 року, наречені самими

єгиптянами «народною революцією», привели незабаром, 12

лютого, до відставки правлячого 30 років президента Хосні

Мубарака. Цей день став для єгиптян не просто новою датою

політичного календаря, це – новий відлік часу в їхній

історії, бо те був не безглуздий бунт, а дозрілий

усвідомлений виступ всіх верств населення, що потребують

повалення режиму, який забезпечуючи більш-менш стабільне

соціально-економічне становище в державі, практично

72 Игнатенко А.А. Исламистская контрреволюция 2.0. Салафиты – новый актор международной политической жизни [електронний ресурс] / А.А. Игнатенко. – режим доступу: http://www.centrasia.ru/newsA.php?st=1352233140

98

повністю зупинив соціальні ліфти, що власне найбільше і

викликало незадоволення населення.

До січня 2012 року в результаті шеститижневих

трьохфазових парламентських виборів в Національні збори

(всього 498 членів) 73 % місць отримали два ісламських

об’єднання: рух «Брати-мусульмани»: – 235 мандатів (42 %)

і партія «Ан- Нур» – 121 (24,3 %).73

30 червня 2012 приніс присягу в якості президента 60-

річний Мухаммед Мурсі, за професією інженер, один з

керівників руху «Брати-мусульмани», обраний в червні

2011-го головою Партії свободи і справедливості – його

політичного крила. Несподіваний, як вважають, прихід

ісламської партії до управління країною викликав навіть у

самому Єгипті здивування і розгубленість. Деякі стали

звинувачувати «Братів» в тому, що вони скористалися

загальної плутаниною, привласнили собі плоди народних

виступів. Інші стверджують, що режим Мубарака настільки

придушував демократичне життя і паралізував всі політичні

партії, що, коли його верхівка була зметена, не виявилося

достатньо організованої сили, окрім «Братів» , щоб

заповнити вакуум, влади, і вони це оперативно зробили. На

нашу ж думку, прихід організації до влади став73

Мшари аз-Заяд Х. Халифат «Братьев-мусульман» - венец «арабской весны [електронний ресурс] / Х. Мшари аз-Заяд. – режим доступу: http://www.info-islam.ru/publ/obzory/obzory/asharq_alawsat_khalifat_ bratev_musulman_venec_arabskoj_vesny/6-1-0-15981

99

об’єктивним наслідком еволюції методів пропаганди та

діяльності організації (див. попередні розділи).

Мухаммед Мурсі протримався на цій посаді рівно рік.

Армія Єгипту втрутилася у політику. Військові дали

президенту 48 годин для добровільного відходу і 3 липня

2013 року за наказом міністра оборони Абделя Фаттаха ас-

Сісі оголосили про його відсторонення, мотивуючи це

вимогою мас, зокрема створеним в травні рухом «Тамарруд»

(Повстання), який стверджував, що до червня 2013 року був

зібрано майже 30 млн. підписів з вимогою відставки

президента, якого звинувачують у розвалі економіки, і в

дестабілізації країни. Одночасно були арештовані 15 його

найближчих сподвижників, пізніше – сотні активістів

«Братів». Так виявилася перевернутою ще одна сторінка

історії сучасного Єгипту. 23 вересня каїрський Верховний

суд заборонив діяльність асоціації «Брати-мусульмани» з

конфіскацією їх власності та вкладів.

За час перебування при владі ісламісти не тільки

розчарували, але і серйозно насторожили широкі верстви

єгипетського суспільства. Завдання, що стояли перед новим

керівництвом були величезні і складні, і вони виявилися

не по плечу організації. Уряд Мурсі не виявило себе

готовим і здатним до управління, не зміг домогтися

стабілізації, не зміг зупинити розвал економіки, яка

руйнується політичними потрясіннями, і це не могло не

100

викликати широкого невдоволення. За рік перебування біля

керма, уряд Мурсі зробив багато серйозних стратегічних і

тактичних помилок, і він це визнав, проте це визнання вже

не мало значення. «Він не зробив нічого хорошого», –

підбив підсумок перебування лідера ісламістської партії

один з єгипетських журналістів. – «Брати не змогли навіть

поширити власний успішний досвід соціальної роботи в

масах».74

Дуже симптоматичним є той факт, що, хоча ісламісти

зуміли забезпечити собі контроль за новим парламентом, на

президентських виборах навесні 2012 року Мурсі здобув

перемогу з невеликою перевагою голосів, насамперед у силу

того, що єгиптяни ніяк не могли прийняти іншого кандидата

– генерала ВПС Ахмеда Шафіка, представника старої гвардії

режиму Мубарака.

Мурсі обіцяв стати представником всіх єгиптян. Однак,

обійнявши посаду президента, він не виконав цю обіцянку.

Він не зміг піднятися над боротьбою між прихильниками

ісламського і світського шляхів розвитку, залишився

провідником втілення на практиці концепцій його партії,

що було сприйнято як вектор на ісламізацію країни і

отримало в народі влучну назву «іхванізація» (від араб.74

Rosefsky K.The Muslim Brotherhood After Morsi Can the Brothers Reboot? [Electronic resource] / K. Rosefsky. – Mode of access:http://www.foreignaffairs.com/articles/139571/carrie-rosefsky-wickham/the-muslim-brotherhood-after-morsi

101

«Іхван» – «Брати») . «Брати» постійно порушували свої

зобов’язання, і це підточувало довіру до них.

Спочатку адміністрація Мурсі блокувалася з Вищою

радою збройних сил, для того щоб провести конституційні

поправки в березні 2011 року. Проте потім влада пішла на

ухвалення президентського декрету, який ставив Мурсі і

прийняті ним укази над законом, над Конституцією, над

юрисдикцією. Нова влада спробувала підпорядкувати собі

судову систему, звільнивши близько 3 тис. старих суддів і

посадивши на їх місця приблизно стільки ж нових.

Ісламісти поспішали проштовхнути якомога більше своїх

послідовників і в інші державні структури.75

Призначивши «свого» нового генерального прокурора,

який діяв в рамках його інтересів, президент Мурсі зумів

налаштувати проти себе політичні організації Єгипту.

У листопаді 2012 року Мурсі затвердив закон, що

звільняє його укази від юридичного контролю , призначив у

13 провінцій губернаторів з числа членів ісламscnських

партій, причому в Луксор – представника групи «Джамаа

Ісламія», тієї самої, яка в 1997 році організувала теракт

проти іноземних туристів.

Потім на референдум було винесено спірний проект

Конституції, поспішно складений ісламістами не на основі

75 Al-Anani K. The Muslim Brotherhood after Morsi [Electronic resource] / K.Al-Anani. – Mode of access: http://english.dohainstitute.org/release/eca3b305-1038-473b-a67e-b2a63af9ef21

102

консенсусу, а на основі своїх позицій, що забезпечувало

їм свободу дій і незалежність від громадянського

суспільства.76

Зіткнувшись з їдкою критикою місцевих журналістів,

відомих своїм гострим язиком, влада почала нападати на

засоби масової інформації, створивши собі нового

противника. Це відштовхнуло від Мурсі багатьох, навіть

його прихильників, в середніх і вищих шарах суспільства.

Отримання ісламістськими партіями більшості голосів

на парламентських виборах стало результатом їхньої

тривалої та ефективної соціальної роботи серед населення,

але швидше виявилося ілюзією масової підтримки їх

глобальних проектів, бо дуже багато єгиптян живуть у

крайній нужді і більше стурбовані тим, як прогодувати

сім’ю, ніж перспективами створення «великого ісламського

халіфату». Ентузіазм щодо ісламістів став танути протягом

першого року перебування «Братів- мусульман» при владі,

бо президент Мурсі не зумів виконати ні одну зі своїх

передвиборних обіцянок. Причому будь-яка нова міра влади

ставала предметом найгострішої боротьби між різного роду

організаціями та центрами сили. Так, питання про випуск

ісламських чеків стало предметом серйозних розбіжностей76

Cohen N. Egypt's Muslim Brotherhood Recovers After Morsi's Ouster [Electronic resource] / N. Cohen. – Mode of access: http://www.stratfor.com/analysis/egypts-muslim-brotherhood-recovers-after-morsis-ouster

103

між ісламськими організаціями та Міністерством фінансів.77

Експеримент правління ісламістів в Єгипті зазнав

невдачі і в значній мірі тому, що всюди він наштовхувався

на глухий жорсткий опір тих, хто продовжував, по суті,

правити в країні. У єгипетській політиці традиційно

визначальну роль відіграє державна бюрократія -

централізований апарат, який налічує близько 8 млн

чоловік. З відходом Мубарака ця система – інститути

влади, керовані армією і чиновниками, які мають досвід,

кошти і важелі управління економікою і всіма гілками

влади на місцях, не розпалася, але збереглася,

зачепившись глибоким корінням у всіх структурах і в

суспільній свідомості. Єгиптяни називають це «глибокою

державою»: в ньому представлені армія, служба безпеки,

поліція, суддівський корпус, а також основні структури

бізнесу, освіти, ЗМІ тощо. По суті, це своєрідна сила,

яка багато в чому функціонує для забезпечення своїх

власних інтересів.

«Брати» не зуміли ні домовитися, ні підкорити

державний апарат. Деякі його частини як то судовий

корпус, дипломатична служба, державні ЗМІ і підрозділи77

Azmi Bishara D. Why designate the Muslim Brotherhood as a "terrorist organisation"? [Electronic resource] / D. Azmi Bishara. – Mode of access: https://www.middleeastmonitor.com/articles/africa/8995-why-designate-the-muslim-brotherhood-as-a-qterrorist-organisationq

104

розвідки вчинили жорсткий опір ісламістському впливу.

Подібним же чином повела себе армія, у якої росла

стривоженість через те, що «Брати» мають намір не

управляти, а правити. Стало очевидно, що «Брати-

мусульмани» прагнуть насамперед закріпити свою монополію

на владу будь-якими засобами, і це викликало хвилю

розчарування і обурення. Результатом стало відкрите

протистояння навесні 2013 року, причому тоді Мурсі йшов

від того, щоб домовитися з громадянським суспільством,

відкидав будь-які заклики до проведення референдуму або

ранніх президентських виборів і навіть намагався залякати

співрозмовників, апелюючи до ісламістської термінології,

жорсткої риторики.

Ісламістські партії, найбільшою і організованою з

яких є «Брати- мусульмани», безумовно, користуються

впливом і популярністю в Єгипті. Єгиптяни традиційно

релігійні і богобоязливі. Разом з тим, хоча 90 %

населення – мусульмани, лише меншість приймають постулат

сучасних ісламістів про те, що віра має бути основним

компонентом їх ідентичності та що іслам являє собою

припис для всіх аспектів життя, включаючи політику.

Практично всі складові спектра багатошарового

єгипетського суспільства, те, що стали називати

«цивільним Єгиптом»: ісламістські і неісламські партії,

праві і ліві течії, різні асоціації, релігійні меншини, –

105

дотримуються насамперед націоналістичних, а не чисто

релігійних переконань, не приймають і навіть відкидають

претензії ісламістів на духовне лідерство і моральну

перевагу, тим більше що лідери «Братів-мусульман»

відійшли від позицій поміркованих сил навіть у своїй

власній партії.78

Керівництво «Братів-мусульман» недооцінило здатність

громадянського суспільства (адже саме його представники і

очолювали революцію в Єгипті 25 січня 2011 року)

формувати громадську думку, недооцінили бажання армії

діяти. Ісламісти викликали посилення націоналістичних

почуттів і фактично самі сприяли альянсу між державою і

громадянським суспільством Єгипту, що в результаті

вилилося в безпрецедентні за масовістю маніфестації.

Протягом перших місяців 2013 світські політичні

партії і суддівський корпус вели кампанію по згуртуванню

мас проти «Братів-мусульман». Це призвело до масових

виступів 30 червня 2013. Падіння «Братів» стало

неминучим. І тоді 3 липня армія виступила, відсторонивши

«Братів- мусульман» від влади.

Як і можна було припустити, маючи 80-річний досвід

боротьби у складних умовах організація не змирилася з

таким вердиктом і виступила з протестом, який

продовжується і понині. Країна буквально располосована

78 Там же.

106

ворогуючими силами, розкол проходить по всіх верствах

єгипетського суспільства.

«Брати-мусульмани» та їхні союзники, незважаючи на

арешт всього їх офіційного керівництва, вперто

продовжують свої виступи, вимагаючи повернення Мурсі. І

це свідчить про те, що «Брати» зберігають вплив серед

чималої частини населення; за деякими оцінками, їх

підтримують близько 20 % єгиптян.79

Організація продовжує будувати плани на майбутнє,

вважаючи, що вони зможуть знову повернутися до влади,

скинути нинішній уряд, використовуючи масові

демонстрації, шляхом організації терористичних нападів на

військових і поліцію, створення нестабільності на вулицях

і в економіці. Але надходить все більше сигналів про

бродіння всередині ісламського флангу. Деякі експерти не

виключають, що і сама організація може розколотися,

причому окремі групи підуть на співпрацю з новою владою.

Сценарій військового конфлікту на сирійський манер

виглядає малоймовірним, тому що для цього «Братам-

мусульманам» потрібні були б збройні сили масштабів

Вільної сирійської армії, яка зараз бореться з вірними

Башару Асаду загонами. У той же час не можна виключати

79 Hellyer H. Muslim Brotherhood has to consider its position in post-Morsi Egypt [Electronic resource] / H. Hellyer. – Mode of access: http://www.thenational.ae/thenationalconversation/comment/muslim-brotherhood-has-to-consider-its-position-in-post-morsi-egypt#ixzz318UDTXdn 

107

того, що протестний рух прийме куди більш радикальні

форми партизанської війни і терактів. Більш імовірним

видається сценарій, який реалізувався в Алжирі в 90-х.

Додаткові можливості для організації в майбутьньому

створює майбутня екологічна катастрофа, викликана

завершенням будівництва в верхів’ях Нілу каскаду ГЕС, що

в рази зменшить стік води в річці на найближчі кілька

років. В таких умовах імовірним видається повернення

«Братів-мусульман» до влади на тлі зростання невдоволення

світською владою.

Таким чином, радикальні ісламістські організації в

ході серії революцій в арабських країнах, значно

розширили свій вплив, подекуди легалізувалися. Не

зважаючи на невдалий досвід управління державою та

подекуди відсторонення від влади, це дозволило їм значно

ефективніше впливати як на внутрішню, так і на зовнішню

політику країн регіону

4.3. Роль радикальних ісламістських організацій в

громадянській війні в Сирії.

Радикал-ісламісти відіграють помітну роль у подіях в

Сирії. Водночас, їх організації дуже неоднорідні з

погляду декларованих цілей та методів боротьби.

108

Впливовою релігійно-політичною організацією

залишаються «Брати- мусульмани». Вони займають 71 з 150

місць у Сирійській національній раді (СНР), представляючи

собою найбільшу за чисельністю і найбільш організовану

групу в його складі. Судячи з заяв їхніх керівників,

сирійські Іхван ідеологічно близькі до єгипетської

асоціації «Братів-мусульман» і не збираються

перетворювати САР в державу шаріату. «Ми, – підкреслює їх

лідер Ріяд аш-Шуква, – хочемо демократичну Сирію і не

хочемо поодинці контролювати країну». Вони запевняють, що

визнають результати вільних виборів і будуть гарантовані

права всіх сирійців, всіх груп і вірувань.

Помірне крило «Братів» не вважає відсторонення від

влади президента Башара Асада умовою політичного процесу.

«Ми, – заявляє учасник цього крила член Виконкому СНС

Мольхам ад- Деробі, – готові боротися на виборах навіть з

Асадом, якщо вибори будуть санкціоновані міжнародною

спільнотою». Радикали ж відмовляються від якого б то не

було діалогу з режимом, наполягаючи на усуненні Б.Асада з

поста президента. Вони розраховують, що в такому випадку

зможуть, на зразок «Братів-мусульман» в Єгипті і Ан-Нахди

в Тунісі, заповнити утворений політико-ідеологічний

вакуум і осідлати виборчу кампанію.80

80 Подцероб А.Б. Сирийская смута: роль исламистов [електронний ресурс] / А.Б.Подцероб. - Pежим доступу: http://www.iimes.ru/rus/stat/2012/19-05-12.htm

109

З іншого боку, в Сирії активно діють екстремістські

релігійно-політичні організації, зокрема вище згадувана

Джабхат аль-Нусра. Ідеологічно організація дуже близька

до аль-Каїди, про що неодноразово заявлялося її лідерами.

Хід громадянської війни в Сирії показує, що організація

діє відповідно до своєї ідеології: створення шаріатських

зон на тимчасово окупованій території. Організація

визнана радикально-ісламістською ООН, Великобританією,

США та Австралією. Зазначимо, що один з ключових гравців

в конфлікті – Туреччина її такою не визнає. На нашу ж

думку, відповідно до двох вище зазначених критеріїв,

Джабхат аль-Нусра є екстремістською.

Їх чисельність досить велика. В одному тільки Хомсі

в кінці 2012 р. в бойових діях брало участь 2 тис.

бойовиків-салафітів. Вони атакують урядові війська,

вбивають офіцерів, державних службовців, активістів

Партії арабського соціалістичного відродження (Баас), а

також сунітів, які відмовляються співпрацювати з

терористами, підривають адміністративні будівлі, руйнують

цивільну інфраструктуру. Деякі угруповання (наприклад,

Рух проти поширення шиїзму в Сирії) нападають на

іранських паломників та іранських фахівців в САР.

Одночасно екстремісти намагаються посіяти релігійну

ворожнечу, нападаючи на представників інших конфесій. Їх

принципом є «Алавітів – в землю, християн – в Ліван». У

110

Хомсі Бригади Фарука вигнали з будинків 90 % християн, а

в місті Аль-Кусейр терористи влаштували погром в

християнському кварталі, після якого, за свідченням

очевидців, нікому було ховати трупи. Судячи з їхньої

тактики, фундаменталісти прагнуть встановити контроль

хоча б над одним досить великим містом (Хомсом, Хамою або

Ідлібом), проголосити його подібно Бенгазі революційною

столицею і звернутися за допомогою до Туреччини або до

Західних держав. Природно, що салафіти зацікавлені в

зриві плану політичного врегулювання, і на них лежить

основна відповідальність за порушення перемир’я.

Пряме втручання в справи Сирії здійснюють міжнародні

терористичні організації. Про це свідчить, зокрема, заява

керівника аль-Каїди Ейман аз- Завахірі від 11 лютого 2013

р., який оголосив джихад Б.Асаду і закликав усіх

мусульман, і особливо сунітів Лівану, Туреччини,

Йорданії, Іраку, приєднатися до сирійської революції і

повалити антиісламський режим. «Іншого, крім усунення

режиму рішення, – проголосив він, – нема. Не сподівайтеся

на Захід і Туреччину. Сподівайтеся тільки на Аллаха, на

свої жертви, боротьбу і стійкість». Судячи з усього, аль-

Каїда має можливості для проведення великих терористичних

операцій.81

81 Husein P. Islamist uprising in Syria [Electronic resource] / P. Husein. –

Mode of access: http://readtiger.com/wkp/en/Islamist_uprising_in_Syria

111

На думку генерального секретаря ООН Пан Гі Муна, саме

нею здійснено великий терористичний акт у Дамаску 10

травня 2013 р., в результаті якого було вбито 55 і

поранено 372 чол. З аль-Каїдою пов’язана значна кількість

діючих в САР салафітських угруповань, в зокрема, «Джабхат

аль-Нусра» і Бригади Фарука. У Сирії б’ються також

бойовики ліванської Партії ісламського звільнення, (Хізб

ат-Тахрір аль-Ісламі). Тільки в Хомсі в бойових діях

брали участь сотні добровольців, які прибули з Іраку,

Лівану, Саудівської Аравії та Лівії, а також з Бельгії,

Великобританії та Франції. За повідомленнями засобів

масової інформації, зброю терористам надходить з КСА і

Катару через іракський і ліванський кордони.

Який ступінь популярності ісламістів, чи то помірні,

чи салафіти – визначити складно. Висловлювані щодо цього

оцінки неоднозначні. Так, на думку одного з колишніх

послів Франції в Дамаску, «Брати-мусульмани» користуються

підтримкою всього 15 % населення країни. Та існує й інший

погляд. Сирія, як вважає архієпископ Халеба Жанбар,

стоїть перед альтернативою: або реформа з Б.Асадом, або

диктатура іхванів. Немає впевненості і в тому, що «Брати»

втримаються на нинішніх помірних позиціях.

Радикал-ісламісти беруть участь у конфлікті і на

іншому боці. Ефективність Хезболли в ході конфлікту 2006

р. дозволила і надалі нарощувати співробітництво з

112

зовнішніми партнерами, а також укріпила її підтримку в

самому Лівані, що дозволило залучити додаткові фінансові

та людські ресурси. До подій арабської весни вона

повністю відновила свій силовий потенціал. В ході подій

2011-2012 рр. Хезболла активно не виступала в

заворушеннях, що прокотилися Ліваном. Однак, керівництвом

організації було прийнято рішення підтримати чинного

президента Сирії. Бойовики Хезболли, поруч з іранськими

бійцями з Корпусу Вартових Ісламської революції воюють в

Сирії на боці урядових військ. В цей же час їхні

співвітчизники, ліванські салафіти, також знаходяться в

Сирії та б’ються проти Башара Асада, Ірану та Хезболли,

на боці Вільної Сирійської армії, в союзі з Аль-Каїдою,

Джабхат ат- Нусра та іншими опозиційними збройними

угрупованнями.

Професор університету з Бейрута Гассан аль-Аззі так

коментує позицію Хезболли: «Участь Хезболли в конфлікті є

найвідомішим секретом в світі. В результаті цієї участі

Ліван тепер розділений не лише політично, але і

розділений у військовому відношенні. Втручання Хезболли

призвело до того, що тепер весь Ліван бере участь у

громадянській війні в Сирії – тому що противники Хезболли

почали брати участь у джихаді проти режиму Асада в Сирії.

Сама організація намагається всіляко заперечувати

факт своєї участі в сирійській війні. За версією

113

керівництва, її бойовики лише захищають ліванських

громадян, які проживають в прикордонних селах на

території Сирії. Так, шейх Набіль Кавук, заступник глави

політбюро Хезболли заявив, виступаючи на похоронах

бойовиків: «Невже хтось думає, що ми кинемо наших людей у

прикордонних селах, залишимо їх на милість вбивць,

викрадачів і терористів? Наш моральний і національний

борг – забезпечити їм захист».82

Кувейтська газета «al-Rai» опублікувала звіт про

переговори, які пройшли в середині квітня 2013 року між

главою політбюро Хезболли шейхом Хасаном Насраллою і

керівництвом ісламської республіки Іран в Тегерані.

Посилаючись на високопоставленого представника служби

безпеки Ірану, al-Rai стверджує, що в центрі обговорень

стояли питання про ситуацію в Сирії, Іраку, Ірані та

Лівані. Сторони констатували, що позиція Росії вказує на

збіг інтересів цієї держави з інтересами «осі Опору»:

Ірану-Сирії-Хезболли. Цей збіг має допомогти осі у війні,

яка зараз йде на території Сирії. Оскільки опозицію в

Сирії підтримує Захід і Ліга арабських держав, у країн

осі немає іншого вибору, крім нарощування допомоги Асаду.

Було прийнято рішення про захист шиїтських святинь на

території Сирії за будь-яку ціну, оскільки однією з цілей82 Zayn KnaubF. Why is Hezbollah in Syria? [Electronic resource] / F. Zayn Knaub. – Mode of access: http://smallwarsjournal.com/jrnl/art/why-is-hezbollah-in-syria

114

Вільної Сирійської армії в Сирії є руйнування святинь

шиїтів, які салафіти розглядають як символи

ідолопоклонства. Сторони погодилися, що необхідний

перехід від оборонної до наступальної війни. Іранські

генерали заявили, що перед обличчям агресії Заходу і

арабських держав необхідно ввести в дію положення пакту

про спільну оборону між Сирією та Іраном і відправити до

Сирії іранських солдатів. Іранці попередили Насраллу про

те, що, на їхню думку, візит Барака Обами в Ізраїль і

Йорданію є яскравою демонстрацією того, що в сформованій

ситуації, слід також бути готовими до неминучого

зіткнення з Ізраїлем.83

Таким чином, громадянська війна в Сирії стала новим

майданчиком для діяльності радикальних ісламістських

організацій, який дозволяє їм здобувати новий досвід

військових дій в міському середовищі, що в майбутньому

створює додаткові загрози як країнам регіону, так і поза

регіональним гравцям.

Висновки до розділу 4

83Shulov M. Syria conflict pits Shia against Sunni as Hezbollah says this is

'war we must win' [Electronic resource] / M.Shulov. – Mode of access: http://www.theguardian.com/world/2014/jan/01/syria-shia-sunni-hezbollah-war

115

Через вдосконалення та адаптацію ідеології до реалій

пост біполярного світу, використання методів пропаганди,

в тому числі найновіших як то Інтернет та телебачення, а

також з переходом на самофінансування та збільшення їх

фінансової потужності, в окремих державах вище згадані

організації стають вагомою чи взагалі домінуючою

політичною силою.

Використовуючи серію народних виступів в країнах

Близького Сходу, спричинених соціально-економічними

проблемами, геронтократією керівництва держав, а також

замороженням соціальних ліфтів, радикальним ісламістським

організаціям вдалось легалізуватися, стати впливовими

політичними гравцями, а подекуди і прийти до влади. Втім,

не маючи досвіду державного будівництва та через

невідповідність своїх ідеологічних установок сучасним

економічним реаліям, вони швидко довели економіки своїх

держав до стану розрухи і налаштували проти себе велику

частину населення.

Радикальні ісламістські організації також є активними

гравцями в палестино-ізраїльському конфлікті. Всі війни,

які вів Ізраїль в ХХІ ст., відбувалися не за участю

держав, а радикальних ісламістських організацій. І зараз

радикальні ісламістські організації є головним фактором,

який сприяє росту нестабільності на кордонах Ізраїлю.

116

Радикальні ісламістські організації є головними

акторами в громадянській війні в Сирії. Зазначимо, що

вони воюють на боці обох сторін конфлікту. Участь у

конфлікті дозволяє їм здобувати новий досвід військових

дій в міському середовищі, що в майбутньому створює

додаткові загрози як країнам регіону, так і поза

регіональним гравцям.

Таким чином, у зв’язку з вдосконаленням та адаптацією

всіх аспектів власної діяльності та спричиненим

об’єктивними геополітичними процесами ослабленням

інституту держави в регіоні радикальні ісламістські

організації грають величезну дестабілізуючу роль для

країн Близького Сходу.

117

ВИСНОВКИ

Поступ ісламізму в постбіполярному світі, є

закономірним наслідком глобалізації та вписується в

загальні тенденції дераціоналізації знання в світі. Цей

феномен є прикладом того, що святе місце пустим не буває,

фактично заповнивши собою нішу звільнену соціалізмом

після самоліквідації соціалістичного табору.

Всі сучасні напрямки політичного ісламу виникли як

реакція на колоніальну політику великих держав на

Близькому Сході. Салафізм, сучасною версією якого є

ваххабізм, у тій чи іншій формі давав про себе знати з

XII ст., як прагнення повернути золотий вік ісламу.

Власне, ваххабізм зароджується ще в XVIII ст., коли

молодий проповідник Мохамед Абд аль-Ваххаб створив свою

секту, головними ідеями якої були жорсткий аскетизм,

слідування букві корану і прагнення відновити суспільство

часів життя пророка. Через деякий час, йому вдалося

навернути в своє вчення одне з племен в околицях Ер-

ріяду. В 1930-представник цього племені завоював всі інші

території Аравійського півострова і створив королівство

Саудівська Аравія. Досьогодні ваххабізм – офіційна

ідеологія держави.

На сучасному етапі ідеологи аль-Каїди значно

модифікували свою ідеологію. Головними напрямками в яких

118

здійснюється модернізація є обґрунтування допустимості

жертв як серед мусульманського так і неісламського

населення, а також обґрунтування правомірності взяття під

контроль окремих територій і створення шаріатських зон.

Асоціація «Братів-мусульман» виникла теж на хвилі

антиколоніальних настроїв в 1928 р. ЇЇ засновник Хасан

аль-Банна родом з Єгипту, дещо модифікував вчення

палафітів, пристосувавши його до нових реалій. Важливим

моментом в ідеології «Братів» є невизнання всіх

монархічних режимів в арабському світі. На відміну від

салафітських організацій, асоціація визнає поряд зі

збройною боротьбою і мирну діяльність. Саме тому,

порівняно з салафітами, в них досить широко представлена

інтелігенція.

В умовах виходу з підпілля, ідеологи організації,

найавторитетнішим з яких є шейх Юсеф аль-Кардаві,

задекларували тимчасовий відхід від силових методів

боротьби, з метою залучення на свій бік широких мас

населення. Агресивна риторика зберігається в ставленні до

тих міжнародних акторів, хто негативно зреагував на

прихід організації до влади.

Організації, які ведуть боротьбу проти Ізраїлю,

беручи за основу ідеологію материнської структури

(ХАМАС), чи Держави-спонсора (Хезболла), включають в неї

119

антиізраїльську компоненту для обґрунтування своєї

діяльності.

Методи пропаганди та вербування нових членів до рядів

ісламістських організацій вирізняються різноманітністю та

гнучкістю. Традиційними майданчиками для такої діяльності

є мечеті, де відбувається робота в основному з

неосвідченою біднотою. Вербування в мережі Інтернет теж

набирає обертів останнім часом. Джихадистські сайти

представлені трьома основними категоріями: сайти

ісламських радикальних богословів, інтернет-форуми, та

дистриб’юторські сайти. Через Інтернет відбувається

поширення інформація про діяльність організацій, а також

обробка потенційних учасників. Також останнім часом все

більших обертів набирає пропаганда в університетах,

школах та інших публічних місцях.

Для пропаганди своїх ідей ісламісти використовують

всі можливості, застосовують гнучку тактику. Вони успішно

поєднують організаційні форми традиційних мусульманських

братств і сучасних партій.

Можна виділити кілька методів пропаганди, які

використовуються радикальними ісламістськими

організаціями: «Мережа» – коли використовується масова

пропаганда, орієнтована на широку громадськість, коли

аудиторія сприймається як гомогенна, не розбивається на

окремі сегменти; «лійка» – для вербування окремих осіб;

120

«інфікування» – передбачає вибірковий підхід до

аудиторії; «кристалічних зерен» – застосування прикладу

окремих осіб для ознайомлення з ісламістською ідеологією.

В останній час проявляється тенденція до створення

цілих територій під контролем ісламістів, які

управляються на основі норм шаріату. Це стало можливим

через те, що внаслідок зростання нестабільності і

революційних настроїв держави регіону не здатні

здійснювати суверенітет над всією своєю територією. Також

проглядається тендеція до зниження віку завербованих з

великим акцентом на дітей, в силу вразливості та низького

рівня критичності їх психіки.

Фінансування терористичних угруповань істотно

трансформувалося в останні 15-20 років у бік зменшення

ролі зовнішніх джерел фінансування та збільшення питомої

ваги внутрішніх. Ці зміни були спровоковані, насамперед,

двома факторами: глобалізацією економіки, яка надала

небувалих можливостей ісламістським організаціям, і

переходом терористичних груп до мережевої структури

організації.

На сьогоднішній день можна розділити джерела

фінансування радикальних ісламістських організацій на дві

основні групи — зовнішні та внутрішні. До зовнішніх

джерел можна віднести підтримку від держав, релігійних

установ, комерційних і некомерційних організацій, окремих

121

індивідів, населення і діаспор а також терористичних

осередків. До джерел внутрішнього фінансування належать

доходи, одержувані від легального і нелегального бізнесу,

а також інші доходи, до яких можна віднести членські

внески в рамках діючої ісламістської організації.

Сьогодні більшість ісламістських організацій

здійснюють трансферти коштів через неформальні

розрахункові системи. Однією з головних особливостей

міжнародних кредитно-розрахункових систем, що

обслуговують терористичні мережі та опійну наркоторгівлю,

є їх архаїчність і значний ступінь ізольованості від

світової банківської системи. Рух коштів у таких системах

здійснюється поза якими би то не було системами контролю

фінансових потоків. Основою міжнародного обігу

нелегальних цінностей в сучасному світі є система, відома

в арабському світі під назвою "хавала".

Через вдосконалення та адаптацію ідеології до реалій

постбіполярного світу, використання методів пропаганди, в

тому числі найновіших як то Інтернет та телебачення, а

також з переходом на самофінансування збільшення їх

фінансової потужності, в окремих державах вище згадані

організації стають вагомою чи взагалі домінуючою

політичною силою.

В результаті адаптації ідеології, вдосконалення

методів пропаганди і вербування, а також трансформації

122

схем фінансування радикальні ісламістські організації

різко підвищили свої можливості і вплив на зовнішню

політику країн Близького Сходу.

Радикальні ісламістські організації також є активними

гравцями в палестино-ізраїльському конфлікті. Всі війни,

які вів Ізраїль в ХХІ ст., відбувалися не за участю

держав, а радикальних ісламістських організацій. І зараз

радикальні ісламістські організації є головним фактором,

який сприяє росту нестабільності на кордонах Ізраїлю.

Використовуючи серію народних виступів в країнах

Близького Сходу, спричинених соціально-економічними

проблемами, геронтократією керівництва держав, а також

замороженням соціальних ліфтів, радикальним ісламістським

організаціям вдалось легалізуватися, стати впливовими

політичними гравцями, а подекуди і прийти до влади. Втім,

не маючи досвіду державного будівництва та через

невідповідність своїх ідеологічних установок сучасним

економічним реаліям, вони швидко довели економіки своїх

держав до стану розрухи і налаштували проти себе велику

частину населення.

Радикальні ісламістські організації є головними

акторами в громадянській війні в Сирії. Зазначимо, що

вони воюють на боці обох сторін конфлікту. Участь у

конфлікті дозволяє їм здобувати новий досвід військових

дій в міському середовищі, що в майбутньому створює

123

додаткові загрози як країнам регіону, так і поза

регіональним гравцям.

Таким чином, у зв’язку з вдосконаленням та адаптацією

всіх аспектів власної діяльності та спричиненим

об’єктивними геополітичними процесами ослабленням

інституту держави в регіоні радикальні ісламістські

організації грають величезну дестабілізуючу роль для

країн Близького Сходу.

З огляду на зростаючу дестабілізуючу роль

ісламістських організацій, все більшу їх роль у

суспільствах як країн Близького Сходу, так і суміжних

регіонів, в тому числі і на території нашої держави, а

також на тенденції до зміни форм їх діяльності з метою

адаптації до умов інформаційного суспільства, ця проблема

потребує подальшої наукової розробки.

124

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела:

1.al-Quaidi A. The art of selection[Electronic

resource] / A. al-Quaidi. – Mode of access: http

http://tribune.com.pk/story/340646/hec-releases-top-

universities-lists/comment-page-2/?print=true

2.Antiterrorism Assistance Program Annual Report

[Electronic resource] . – Mode of access :http://www.state.gov/m/ds/terrorism/index.htm

3.Country reports on terrorism, 2004-2013 [Electronic

resource] . – Mode of access :

http://www.state.gov/j/ct/rls/crt/

4.FATF report money laundering and terrorist financing

through trade of diamonds, 2013 [Electronic resource]

. – Mode of access : http://vk.com/doc236779761_273220091?hash=688a0f8d7e7ec7ce07&dl=3bfce45f4e709b2446

5.Freedom and justice party official web-site

[Electronic resource] . – Mode of access :http://www.fjponline.com/

6.Israeli mods discusses disengagement and growing

number of terrorists attacks [Electronic resource] /

Wikileaks. – Mode of access : https://wikileaks.org

/plusd/cables/05TELAVIV4403_a.html

7.National Counterterrorism Centre [Electronic

resource]. – Mode of access :

http://www.nctc.gov/products.ht

125

8.Roots and trends of Saudi terrorism financing, Report

prepared for the President of the Security Council

United Nations [Electronic resource] . – Mode of

access : http://www.investigativeproject.org/documents

/testimony/22.pdf

9.The al-Nur party official web-site [Electronic

resource]. – Mode of access :

http://www.alnourparty.org/

10. The Arab Convention on the Suppression of

Terrorism [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http//:www.unodc.org/tldb/pdf/conv_arab_terrorism.

en.pdf&sa=U&ei=GlNfU-

DZIsfJ4gSvwYC4Aw&ved=0CCgQFjAB&sig2=HwYFOfLpQeukIHxKP

DFi3w&usg=AFQjCNHCeo9PyaEOiOeyfvEHnmtTDLqcsQ

11. The Benaa party official web-site [Electronic

resource] . – Mode of access : http://benaaparty.com/

12. Депеша № 005539 [Електронний ресурс] //

Wikileaks. – Режим доступу : http://ruleaks.net/1324

13. Депеша № 131801 [Електронний ресурс] //

Wikileaks. – Режим доступу : http://ruleaks.net/975

14. Обзор осуществления резолюции 1373 (2001) Совета

Безопасности Доклад Контртеррористического комитета,

2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N11/ 451/23/ PDF/

N1145123.pdf?OpenElement

126

15. Обзор осуществления резолюции 1373 (2001) Совета

Безопасности Доклад Контртеррористического комитета,

2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://daccess-dds ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N09/

634/73/PDF/N0963473.pdf?OpenElement

16. Обзор осуществления резолюции 1373 (2001), 2011

Совета Безопасности Доклад Контртеррористического

комитет [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://daccess-ods.un.org/TMP/8074228.16753387.html

17. Обзор осуществления резолюции 1624 (2005) Совета

Безопасности Доклад Контртеррористического комітет,

2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/

212/79/PDF/N0821279.pdf?OpenElement

18. Обзор осуществления резолюции 1624 (2005) Совета

Безопасности Доклад Контртеррористического комітет,

2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N08/212/

79/PDF/N0821279.pdf?OpenElement

19. Обзор осуществления резолюции 1624 (2005) Совета

Безопасности Доклад Контртеррористического комітет,

2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://daccess-ods.un.org/TMP/2116977.12540627.html

Література:

127

20. Abu Musab al-Suri official web-site[Electronic

resource]. – Mode of access : - Режим доступу http

www.fsboa.com/vw/index.php

21. Al-Anani K. The Muslim Brotherhood after Morsi

[Electronic resource] / K. Al-Anani. – Mode of

access: http://english.dohainstitute.org/release/eca3b305-1038-473b-a67e-b2a63af9ef21

22. Amr Hamzawi O., Islamist Movements in the Arab

World and the 2006 Lebanon War [Electronic

resource] / O. Amr Hamzawi. – Mode of

access:http://dspace.cigilibrary.org/jspui/handle/123

456789/6100

23. an-Nadgi A.M. Idaratu-t-Tawahut [Electronic

resource] / A.M.an-Nadgi. – Mode of access:http://myworldview-sp.blogspot.com/2010/06/bp-worse-than-al-quaeda.html

24. Azmi Bishara D. Why designate the Muslim

Brotherhood as a "terrorist organisation"?

[Electronic resource] / D. Azmi Bishara. – Mode of

access:

https://www.middleeastmonitor.com/articles/africa/899

5-why-designate-the-muslim-brotherhood-as-a-

qterrorist-organisationq

25. Beckerman G. The Jihad factory[Electronic

resource] / G.Beckerman. – Mode of access:

http://www.bookforum.com/inprint/017_01/5377

128

26. Berman M., Sherri B. Islamism, Revolution, and

Civil Society [Text] / M. Berman. – Perspectives on

Politics, 2003.

27. Bokhari L.Paths to Global   Jihad   - The Investigative Project

on Terrorism [Electronic resource] /L. Bokhari. – Mode

of access::

http://www.investigativeproject.org/documents/testimo

ny/41.pdf

28. Brissard J-C. Roots and trends of Saudi

terrorism financing, Report prepared for the

President of the Security Council United Nations

[Electronic resource] / J.-C. Brissard – Mode of

access: http://www.investigativeproject.org/documents/

testimony/22.pdf

29. Cohen N. Egypt's Muslim Brotherhood Recovers

After Morsi's Ouster [Electronic resource] / N.

Cohen. – Mode of access:

http://www.stratfor.com/analysis/egypts-muslim-

brotherhood-recovers-after-morsis-ouster

30. Cox J.How jihadists use the Internet [Electronic

resource] / J.Cox.– Mode of access:

-http://www.vice.com/read/how-jihadists-use-the-

internet

31. Crim N. High Alert: The Government's War on the

Financing of terrorism and its Implications for

129

Donors, Domestic Charitable Organizations, and Global

Philanthropy [Electronic resource] / N. Crimm. – Mode

of access: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1103239

32. Diamond L. Why Are There No Arab Democracies?

Larry Diamond [Electronic resource] / L. Diamond. –

Mode of access:http://muse.jhu.edu/journals/jod/summary/v021/21.1.diamond.html

33. Espinosa M. Financing of terrorism [Electronic

resource] / M. Espinosa. – Mode of access:http://www.cairn.info/revue-internationale-de-droit-penal-2009-3-page-

459.htm

34. G. Weiman, Key note speach at OSCE Workshop on

Combating the Use of the Internet for Terrorist

35. Gartenstein-Ross D.The Arab Spring and Al-

Qaeda’s Resurgence [Electronic resource] / D.

Gartenstein-Ross. – Mode of access:

http://defenddemocracy.org/stuff/uploads/documents/DG

R_Arab_Spring_testimony_final.pdf

36. Gurule J.Unfunding terror: the legal response to

the   financing   of global   terrorism ,[Text] /J. Gurule. – New

York:Edward Elgar Publishing, 2008. – P. 50-67

37. Haley T. Radical Muslims Are Funding Jihadist

Propaganda at Mosques Throughout the USA [Electronic

resource] / T. Haley. – Mode of access:http://fosterfriess.com/blog/2011/07/07/radical-muslims-are-funding-

jihadist-propaganda-at-mosques-throughout-the-usa/#sthash.EYvTPX2L.dpuf

130

38. Harris F. Financing   of   terrorism:   sources,   methods, and   channels

[Electronic resource] / F. Harris. – Mode of access:http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/09546550390449881#.U0hVBMWuaN0

39. Hellyer H. Muslim Brotherhood has to consider

its position in post-Morsi Egypt [Electronic

resource] / H. Hellyer. – Mode of

access: http://www.thenational.ae/thenationalconversation/comment/muslim-brotherhood-has-to-consider-its-position-in-post-morsi-

egypt#ixzz318UDTXdn

40. Husein P. Islamist uprising in Syria [Electronic

resource] / P. Husein. – Mode of access:

http://readtiger.com/wkp/en/Islamist_uprising_in_Syri

a

41. Jackson F., Brian A. Groups, Networks, or

Movements: A Command-and-Control-Driven Approach to

Classifying Terrorist Organizations and Its

Application to Al Qaeda[Text] / F. Jackson // Studies

in Conflict & Terrorism 29.–Washington: Hudson

Institute, 2006 –P. 241-262.

42. Kreps S. The   2006 Lebanon War: Lessons Learned

[Electronic resource] / S. Kreps. – Mode of

access:http://indianstrategicknowledgeonline.com/web/

krepsThe%202006%20Lebanon%20War.pdf

43. Kumar V. The Counter Jihad Report-Mosques [Electronic

resource]. – Mode of access:http://counterjihadreport.com/category/mosques

131

44. Levi M. Combating the Financing of Terrorism A

History and Assessment of the Control of ‘Threat

Finance’ [Electronic resource] / Levi M. – Mode of

access: http://bjc.oxfordjournals.org/content/50/4/650.short

45. Lia B. Al-Qaida online: understanding jihadist

internet infrastructure[Text] / B. Lia.– Jane’s

Intelligence Review,2006

46. Lia B. Al-Qaida online: understanding jihadist

internet infrastructure[Text] / B. Lia.– Jane’s

Intelligence Review, 2006

47. Litwak M. The Islamization of the Palestinian‐

Israeli conflict: the case of Hamas [Electronic

resource] / M. Litwak – Mode of access:http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00263209808701214?

journalCode=fmes20# .U2ztNsWuad4

48. McCulloch J. Suppressing the Financing of

Terrorism Proliferating State Crime, Eroding Censure

and Extending Neo-colonialism [Electronic resource] /

J. McCulloch. – Mode of access:

http://bjc.oxfordjournals.org/content/45/4/470.short

49. Mozafari M. What is Islamism? History and

Definition of a Concept [Text] / M. Mozafari. –

Totalitarian Movements and Political Religions, 2003.

– p.17–33

132

50. Nordo M. Economic crime and illegal markets

integration: a platform for analysis [Electronic

resource] / M. Nordo. – Mode of access:http://www.emeraldinsight.com/journals.htm?

articleid=1897038&show=abstract

51. Nuwayhid I. 34 Days: Israel, Hezbollah, and

the   War   in   Lebanon [Electronic resource] / I. Nuwayhid.

– Mode of

access:http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/174

41692.2011.557666#.U2zyFsWuad4

52. Phillips T. Disrupting the financing of

terrorism [Electronic resource] / T. Phillips. – Mode

of access: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1162/016366002753358311#.U0hXjcWuaN0

53. Pieth M. Criminalizing the Financing of

Terrorism [Electronic resource] / M. Pieth. – Mode of

access:

http://jicj.oxfordjournals.org/content/4/5/1074.short

54. Pipes D. Online "curriculum" of Jihad[Electronic

resource] / D. Pipes. – Mode of access :

http://www.isn.ethz.ch/Digital-Library/Articles/Detai

l/?lng=en&id=88406

55. Purposes[Text]. – Vienna: OSCE, 2005.

133

56. Rosefsky K.The Muslim Brotherhood After Morsi Can

the Brothers Reboot? [Electronic resource] / K.

Rosefsky. – Mode of

access:http://www.foreignaffairs.com/articles/139571/

carrie-rosefsky-wickham/the-muslim-brotherhood-after-

morsi

57. Roy S. The Transformation of Islamist NGOs in

Palestine [Electronic resource] / S. Roy. – Mode of

access:

http://ns2.merip.org/mer/mer214/transformation-

islamist-ngos-palestine

58. Rubin B. Democracy in the Arab world and the   Arab-Israeli

conflict [Electronic resource] / B. Rubin. – Mode of

access: http://heinonline.org/HOL/LandingPage?

handle=hein.journals/fora81&div=104&id=&page=

59. Shulov M. Syria conflict pits Shia against Sunni

as Hezbollah says this is 'war we must win'

[Electronic resource] / M.Shulov. – Mode of access:

http://www.theguardian.com/world/2014/jan/01/syria-

shia-sunni-hezbollah-war

60. Sluijs R. Jihadists and the Internet [Electronic

resource] / R.Sluijs. – Mode of access:http://www.fas.org/irp/world/netherlands/jihadists.pdf

61. Torres M., Horsburgh N. Analysis and Evolution

of the Global Jihadist Movement Propaganda[Electronic

134

resource] / M. Torres. – Mode of

access:http://hera.ugr.es/doi/16517003.pdf

62. Vittori J.Terrorism financing and

resourcing[Text] / J. Vittori.– Washington: Hudson

Institute, 2006.

63. William D.,Harlow F. Can a United States

Strategic Propaganda Campaign Succeed over the

Militant Jihad Propaganda Campaign by the Taliban and

Al-Qa’ida?[Text]/D. William. – Omaha: American

Military University, 2009.

64. Zayn KnaubF. Why is Hezbollah in Syria?

[Electronic resource] / F. Zayn Knaub. – Mode of

access: http://smallwarsjournal.com/jrnl/art/why-is-hezbollah-in-syria

65. Zelin A.Y. The State of Global Jihad Online A

Qualitative, Quantitative, and Cross-Lingual

Analysis[Text] / A. Y. Zelin.– Washington Institute

for Near East Policy, 2013.

66. Ziad Abu-Amr M. Hamas: a historical   and   political

background [Electronic resource] / M. Ziad Abu-Amr. –

Mode of

access:http://www.palestine-studies.org/files/pdf/jq/

11537.pdf

67. Бабич Е.Н. Исламский фактор в палестинских

национально-освободительного движении в XX веке

135

[електронний ресурс] / Е.Н. Бабич – режим доступу:

http://uchit.net/catalog/Istoriya/195514/

68. Бабкин С.Э. “Движения политического ислама в

Северной Африке”[текст] / С.Э. Бабкин .– М.: ИИИиБВ,

2000 . – 34 с.

69. Видясова М.Ф., Умеров М.Ш. Египет в последней

трети XX века[текст] / М.Ф. Видясова - М.: ИИИиБВ,

2002.

70. Звягельская И.Д.Религиозный фактор в палестино-

израильских конфликте [електронний ресурс] / И.Д.

Звягельская. – режим доступу: http://www.rodon.org/relig-

090514104619

71. И. Хохлов, Неформальная финансово-расчетная

система Хавала [Електронний ресурс] / И. Хохлов. -

Режим доступу :http://nuclearno.ru/text.asp?11771

72. Игнатенко А.А. Ислам и политика. [текст] / А.А.

Игнатенко М.: Институт религии и политики, 2004.

73. Игнатенко А.А. Исламистская контрреволюция 2.0.

Салафиты – новый актор международной политической

жизни [Електронний ресурс] / А.А. Игнатенко. – режим

доступу: http://www.centrasia.ru/newsA.php?

st=1352233140

136

74. Игнатенко А.А. Халифы без халифата. Исламские

неправительственные религиозно-политические

организации на Ближнем Востоке: история, идеология,

деятельность. [Текст] / А.А. Игнатенко М. – ИВ РАН,

1988. – С. 88-96.

75. Конституция   Исламской республики   Иран [Електронний

ресурс] .– Режим доступу:http://irbynews.com/assets/files/Library/Konstitutsia_IRI.pdf

76. Михуэддин А. «Хезболлах». Идеологический базис

партии [Електронний ресурс] / А. Михуєддин.– Режим

доступу:http://www.chaskor.ru/article/hezbollah_ideologicheskij_bazis_parti

i_1739

77. Мшари аз-Заяд Х. Халифат «Братьев-мусульман» -

венец «арабской весны [електронний ресурс] / Х. Мшари

аз-Заяд . – режим доступу:

http://www.info-islam.ru/publ/obzory/obzory/asharq_al

awsat_khalifat_bratev_musulman_venec_arabskoj_vesny/

6-1-0-15981

78. Нечитайло Д. А. Роль «Аль-Каиды» в «арабских

революциях». Часть вторая »[електронний ресурс] /

Д.А. Нечитайло. – режим доступу:

http://ohranka.com/2012/06/роль-«аль-каиды»-

в-«арабских-революци-2/

79. Нечитайло Д. Идеологическое обоснование «Аль-

Каидой» жертв среди мирного населения при проведении

137

терактов[Електронний ресурс] / Д. Нечитайло . – Режим

доступу : http://www.iimes.ru/?p=11369

80. Нечитайло Д.А. Об участие «Аль-Каиды» в событиях

«арабской весны»[електронний ресурс] / Д. А.

Нечитайло. – режим доступу: http://www.iimes.ru/?p=12706

81. Подцероб А.Б. Сирийская смута: роль исламистов

[електронний ресурс] / А.Б. Подцероб А.Б. - режим

доступу: http://www.iimes.ru/rus/stat/2012/19-05-

12.htm

82. Ражбадинов М.З. Египетское движение “Братьев-

мусульман”[текст] / М.З. Раджбадинов.– М.: ИИИиБВ,

2004.

83. Ражбадинов М.З. Политический исламизм и

конфессиональная проблема в Египте[текст] / М.З.

Раджбадинов // Ближний Восток и современность Выпуск

20 [сб. научн. раб./ научн. ред. Е.Жигун].– М.:

ИИИиБВ, 2003.

84. Степанянц М.Т. Мусульманские концепции в

философии и политике (XIX-XX вв.) [текст] / М.Т.

Степанянц. –М.: Наука, 1982.

138

85. Хаас М. Идеология Хамас [Електронний ресурс] /

М.Хаас.– Режим доступу:

http://guide-israel.ru/country/16496-ideologiya-

xamas/

86. Хохлов И. Секрет "хавалы" [Електронний ресурс] /

И.Хохлов. – Режим доступу :

http://izvestia.ru/news/255251

87. Шелли Л. Финансирование терроризма: легальные и

нелегальные источники [Електронний ресурс] / Л.Шелли.

– Режим доступу: http://www.psj.ru/saver_national/detail.php?ID=7025

88. Юрченко В.П. Египет: проблемы национальной

безопасности (. 1952-2002 гг) [текст] / В.П.

Юрченко.– М.: ИИИиБВ, 2003.

89. Юсуфзай А. Исламский банкинг: канал

финансирования террора? [Електронний ресурс] / А.

Юсуфзай. – Режим доступу :

http://centralasiaonline.com/ru/articles/caii/feature

s/pakistan/main/2013/03/27/feature-01

139

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

140

141

ДОДАТОК Б

142

ДОДАТОК ВОСОБЛИВОСТІ ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ОФІСУ

Oхoрoнa прaцi – це системa прaвoвих, сoцiaльнo-

екoнoмiчних, oргaнiзaцiйнo-технiчних, сaнiтaрнo-

гiгiєнiчних i лiкувaльнo-прoфiлaктичних зaхoдiв i

зaсoбiв, спрямoвaних нa збереження життя, здoрoв’я i

прaцездaтнoстi людини в прoцесi прaцi. Рoбoтoдaвець

згiднo дiючoгo зaкoнoдaвствa прo oхoрoну прaцi, щo

склaдaється з Зaкoну Укрaїни «Прo oхoрoну прaцi», Кoдексу

зaкoнiв прo прaцю, Зaкoну Укрaїни «Прo

зaгaльнooбoв’язкoве сoцiaльне стрaхувaння нa вирoбництвi

тa прoфзaхвoрювaння, щo спричинили втрaту прaцездaтнoстi»

тa iнших нoрмaтивнo-прaвoвих aктiв пoвинен зaбезпечити

свoїм прaцiвникaм рoбoчим мiсцем тa ствoрити для ньoгo

нaлежнi умoви прaцi нa рoбoчoму мiсцi.

Основною метою дослідження проблематики охорони

праці є вдосконалення начання з питань охорони праці,

створення безпечних і здорових умов праці на робочих

місцях, в робочих зонах, розгляд та виявлення небезпечних

та шкідливих факторів, які можуть негативно позначитись

на здоров’ї працівника офісу чи становити загрозу його

життя. Оскіьки основним робочим місцем випускника

спеціальності «Міжнародні відосини» є офіс, дослідження

особливостей охорони праці стосовно офісу є предметом

цього додатку. Об’єктом виступують питання охорони праці.

143

При цьому слід зазначити, що для сучасних офісів

необхідним елементом робчого обланання є персональні

комп’ютери та інші периферійні пристрої, які водночас, є

основними джерелами небезпечних та шкідливих факторів.

Акцент саме на цих аспектах офісного приміщення й

зумовлюється цими міркуваннями. Для реалізації

вищесказаної мети в рамках окреслених предмета та об’єкта

дослідження визначено такі завдання:

виявити основні вимоги організації робочого

місця для працівника офісу, враховуючи наявність в

ньому персонального комп’ютера;

визначити нормативні показники освітлення;

дослідити вимоги безпеки систем опалення,

кондиціонування повітря та приаливно-витяжної

вентиляції;

виявити нормовані параметри мікроклімату,

іонного складу повітря, вмісту шкудливих речовин;

дослідити норми електробезпеки під час

роботи з ПК;

виявии джерела небезпечних та шкідливих

факторів під час роботи з ПК та допустимі їх

концентрації;

визначити основні джерела випромінювань

різних типів (ультрафіолетових, електромагнітних,

рентгенівських, оптичних) та їх допустимі норми;

144

визначити можлиі межі показників шуму та

вібрації, які не призводять до зниження

працездатності офісних працівників.

Нормативно-правове забезпечення охорони праці для

офісу. Відповідно до тесту статті 6 закону України «Про

охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. в редакції від 18

листопала 2012 р. «умови праці на робоому місці, безпека

технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування

та інших засобів виробництва, стан засобів колективного

та індивідуального захисту, що використовуються

працівником, а також санітарно-побутові умови повинні

відповідати вимогам законодавства»84. Тому слід зупинитись

на нормативно-правових актах, які регулюють питаня

охоронии праці в офісі, та на вимогах до приміщення,

робочого місця, приписані в цих актах. До останніх

належать такі: Закон України «Про охорону праці», Правила

охорони праці під час експлуатації електронно-

обчислювальних машин, затверджені наказом Державного

комітету України з промислової безпеки, охорони праці та

гірничого нагляду від 26 березня 2010 рокі №65 (далі -

Правила), Гігієнічна класифікація праці за показниками

шкідливості та небезпечності факторів виробничого

середовища, важкості та напруженості трудового процесу

84 Про охорону праці [Електронний ресурс]: закон України від 14.10.1992 №2694-XII / Верховна Рада України – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

145

№382, затвердженна МОЗ Ураїни від 31 грудня 1997 р.,

ДСанПіН №3.3.4-007-98 «Державні санітарні правила і норми

роботи з візуальними дисплейними термінами електронно-

обчислувалювальних машин» від 10 грудня 1998 р., НПАОП

0.00-1.31-99 «Правила охорони праці при експлуатації

електронно-обчислювальних машин» від 10 лютого 1999 р. та

інші нормативно-правові акти і стандарти відповідно до

специфічної сфери їх застосування.

Організація та обладнання робочого місця

При розміщенні робочих столів з персональними

комп’ютерами слід дотримувати:

відстань між бічними поверхнями персональних

комп’ютерів  1,2 м.;

відстань від тильної поверхні одного персонального

комп’ютера до екрана іншого – 2,5 м.

За потреби особливої концентрації уваги під час виконання

робіт суміжні робочі місця операторів необхідно відділяти

одне від одного перегородками висотою 1,5 — 2м.

Конструкція робочого місця користувача персонального

комп’ютера має забезпечити підтримання оптимальної

робочої пози офісного працівника. Конструкція робочого

столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і

забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні

використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури,

принтера) і документів. Висота робочої поверхні робочого

146

столу має регулюватися в межах 680-800 мм, а ширина і

глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у

зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри:

600-1400мм, глибина – 800-1000мм).

Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не

менше ніж 600мм, завширшки не менше ніж 500мм, завглибшки

(на рівні колін) не менше ніж 450мм, на рівні

простягнутої ноги не менше ніж 650мм. Робочий стілець має

бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з

кутом і нахилу сидіння та спинки і за відстанню від

спинки до переднього краю сидіння поверхня сидіння має

бути плоскою, передній край – заокругленим. Регулювання

за кожним із параметрів має здійснюватися незалежно,

легко і надійно фіксуватися. Шаг регулювання елементів

стільця має становити: для лінійних розмірів – 15-20мм,

для кутових – 2-5 градусів.85 Зусилля регулювання має не

перевищувати 20Н. Висота поверхні сидіння має

регулюватися в межах 400-500мм, а ширина і глибина

становити не менше ніж 400мм. Кут нахилу сидіння — до 15

градусів вперед і до 5 градусів назад. Висота спинки

стільця має становити (300+-20) мм, ширина — не менше ніж

380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини — 400мм.

Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1-30 градусів85 Система стандартов безопасности труда. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргомические требования [Электронный ресурс]: ГОСТ 12.2.032-78 / Йонди. – Изд.офиц. – введ. в действие 01.01.1979. – Режим доступа: http://www.yondi.ru/inner_c_article_id_1140.phtm

147

від вертикального положення. Відстань від спинки до

переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260-

400мм. Для зниження статичного напруження м’язів верхніх

кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні

підлокітники завдовжки не менше ніж 250мм, завширшки 50-

70мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230-

260мм і відстанню між підлокітниками в межах 350-500мм.

Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм’якою з

нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко

чиститься і не електризується. Робоче місце має бути

обладнане підставкою для ніг завширшки не менше ніж

300мм, завглибшки не менше ніж 400мм, що регулюється за

висотою в межах до 150мм і за кутом нахилу опорної

поверхні підставки до 20 градусів. Підставка повинна мати

рифлену поверхню і бортик по передньому краю заввишки

10мм.86

Робочі місця слід розташовувати відносно світових

прорізів так, щоб природне світло падало переважно з

лівого боку. Монітор має розташовуватися на оптимальній

відстані від очей користувача, що становить 600-700мм,

але не ближче ніж за 600мм з урахуванням розміру літерно-

цифрових знаків і символів. Розташування екрана монітору

має забезпечувати зручність зорового спостереження у

вертикальній площині під кутом +30 градусів до нормальної86 Арламов, О. Охорона праці в галузі [Текст] / О.Арламов. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – 2с.

148

лінії погляду працівника. Клавіатуру слід розташовувати

на поверхні столу на відстані 100-300 мм від краю,

звернутого до працюючого. У конструкції клавіатури має

передбачатися опорний пристрій (виготовлений із матеріалу

з високим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає мимовільному

її зсуву), який дає змогу змінювати кут нахилу поверхні

клавіатури у межах 5-15 градусів. Висота середнього рядка

клавіш має не перевищувати 30мм. Поверхня клавіатури має

бути матовою з коефіцієнтом відбиття 0,4. Розташування

пристрою введення — виведення інформації має

забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного

керування в зоні досяжності моторного поля і за висотою –

900-1300мм, за шириною 400-500мм. Під матричні принтери

потрібно підкладати вібраційні килимки для гасіння

вібрації та шуму.

Робоче місце з персональним комп’ютером слід обладнати

пюпітром для документів, що легко переміщуються.

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих

рівнів комп’ютерних випромінювань необхідно застосування

приекранних фільтрів, локальних світлофільтрів (засобів

індивідуального захисту очей) та інших засобів захисту,

що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і

мають щорічний гігієнічний сертифікат.

Вимоги до освітлення

149

Відносно вікон робоче місце повинно бути розміщено

так, щоб природне світло було збоку, переважно з лівого,

та забезпечувався коефіцієнт природної освітленості не

нижче 1,5 %. Робоче місце, обладнане ПК, повинно бути

розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого

світла. Джерела штучного світла рекомендується

розташувати з обох сторін від екрану паралельно напрямку

зору. Щоб уникнути світлових блисків від екрану,

клавіатури, освітлювальних пристроїв, сонця, в напрямку

очей необхідно застосовувати антиблискові сітки,

спеціальні фільтри для екрану, захисні козирки, жалюзі на

вікнах. Вікна приміщень повинні мати регулювальні

пристрої для відкривання.87

Штучне освітлення приміщення має бути обладнане

системою загального рівномірного освітлення. У

приміщеннях, де переважають роботи з документами,

допускається вживати систему комбінованого освітлення

(додатково до загального освітлення встановлюються

світильники місцевого освітлення). Загальне освітлення

має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих

ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих

місць (переважно зліва) паралельно лінії зору

працівників.

87 Катренко, Л. Охорона праці [Текст] : курс лекцій / Л.Катренко, Ю. Кіт.– Суми: Університетська книга, 2003. – 90 с. – ISBN 966-680-082-9

150

Як джерело світла при штучному освітленні повинні

застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ.

Допускається у світильниках місцевого освітлення

застосовувати лампи розжарювання. Яскравість світильників

загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50

град. до 90 град. відносно вертикалі в подовжній і

поперечній площинах повинна становити не більше 200

кд/кв. м, а захисний кут світильників повинен бути не

більшим за 40 град. Коефіцієнт запасу для освітлювальної

установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4.

Коефіцієнт пульсації повинен не перевищувати 5 %. Рівень

освітленості на робочому столі в зоні розташування

документів має бути в межах 300 – 500 лк.

У разі неможливості забезпечити даний рівень

освітленості системою загального освітлення, допускається

застосування світильників місцевого освітлення, але при

цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та

збільшення освітленості екрану більше ніж до 300 лк.

Світильники місцевого освітлення повинні мати

напівпрозорий відбивач світла із захисним кутом не меншим

за 40 град. Необхідно передбачити обмеження прямої

близькості від джерела природного та штучного освітлення,

при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна,

джерела штучного світла) і перебувають у полі зору,

повинна бути не більшою за 200 кд/кв. м. Необхідно

151

обмежувати відбиту близькість шляхом правильного вибору

типів світильників та розміщенням робочих місць відносно

джерел природного та штучного освітлення. При цьому

яскравість відблисків на моніторі не повинна перевищувати

40 кд/кв. м, яскравість стелі при застосуванні системи

відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/кв.

м. Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу

яскравості в полі зору осіб, що працюють з монітором, при

цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не

повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і

навколишніх предметів (стіни, обладнання) – 5:1.88

Необхідно використовувати систему вимикачів, що

дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення

залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє

освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.

Для забезпечення нормованих значень освітлення необхідно

очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази

на рік та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.

Вимоги до рівнів шуму та вібрації

Рівні шуму та вібрації на робочих місцях осіб, що

працюють з ПК, визначаються відповідно до ДСанПіН

3.3.2.007-98.

88 Осокін, В. Охорона праці: питання і відповіді (у сфері торгівлі, виробництва харчової продукції, митної справи, підприємницької і економічної діяльності) [Текст] : Навч. Посіб. / В. Осокін, Ю. Селезньова. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 77 с. – ISBN 966-7634-71-X : 7.00

152

Слуховий орган людини сприймає у вигляді чутного

звуку коливання пружного середовища, що мають частоту

приблизно від 20 до 20 000 Гц, але найбільш важливий для

слухового сприйняття інтервал від 45 до 10 000 Гц.

Суб'єктивне сприйняття шуму людиною значно

відрізняється від фізичних характеристик звуку, так як

слуховий орган неоднаково чутливий до звуків різних

частот. Звуки низької частоти людина сприймає як менш

гучні порівняно зі звуками високої частоти тієї ж

інтенсивності. Тому для оцінки суб'єктивного відчуття

гучності шуму введено поняття рівня гучності, який

відраховується від умовного нульового порогу. Одиницею

рівня гучності є фон. Він відповідає різниці рівнів

інтенсивності в 1 Б еталонного звуку при частоті 1000 Гц.

Таким чином, на частоті 1000 Гц рівень гучності (у фонах)

збігається з рівнями звукового тиску (в децибелах).

Рівень гучності є фізіологічною характеристикою звукових

коливань. Вплив шуму на організм людини індивідуальний. У

деяких людей погіршення слуху настає через декілька

місяців, а у інших воно не настає через декілька років

роботи в шумі. Встановлено, що для 30 % людей шум є

причиною передчасного старіння.89

89 Жидецький, В.Основи охорони праці [Текст]: підручник / В.Жидецький. –

Львів: Афіша, 2004. – 120 с. ISBN 966-8013-11-5

153

Ступінь і характер впливу на людину вібрації залежить

від амплітуди і частоти коливань. Так, власні частоти

внутрішніх органів знаходяться в області 6 – 9 Гц. Отже,

вібрація машин, площадок, ручних інструментів і т. д.

особливо небезпечна при частотах 8 – 12; 17 – 25 Гц і т.

д., тому що вони можуть бути резонансними для органів.

При роботі з ручними машинами (їх вібрація знаходиться в

області 100 Гц) виникають судинні розлади. Загальна

вібрація, що має широкий спектр частоти, справляє

несприятливий вплив на центральну нервову систему,

вестибулярний апарат, шлунково-кишковий тракт, викликає

запаморочення, оніміння кінцівок, захворювання суглобів.

Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання –

вібраційну хворобу. Методи боротьби з вібрацією зводяться

в основному до демпфірування установок, машин,

механізмів, використання різноманітного роду

амортизаторів, вібропоглинання.

Для забезпечення нормованих рівнів шуму у виробничих

приміщеннях та на робочих місцях застосовуються

шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується

спеціальними інженерно-акустичними розрахунками. Як

засоби шумопоглинання повинні застосовуватися негорючі

або важкогорючі спеціальні перфоровані плити, панелі,

мінеральна вата з максимальним коефіцієнтом

звукопоглинання в межах частот 31,5 – 8000 Гц, або інші

154

матеріали аналогічного призначення, дозволені для

оздоблення приміщень органами державного санітарно-

епідеміологічного нагляду. Крім того, необхідно

застосовувати підвісні стелі з аналогічними

властивостями.

Режими праці  та відпочинку

При організації праці, що пов’язана з використанням

персональних комп’ютерів, для збереження здоров’я

працюючих, запобігання професійним захворювання і

підтримки працездатності слід передбачити

внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку.

Внутрішньозмінні режими праці і відпочинку мають

передбачати додаткові нетривалі перерви в періоди, що

передують появі об’єктивних і суб’єктивних ознак

стомлення і зниження працездатності. За основну роботу з

персональним комп’ютером слід вважати таку, що займає не

менше 50% часу впродовж робочої зміни. Протягом дня мають

передбачатися:

перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні

перерви);

перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з

трудовими нормами);

додаткові перерви, що вводяться для окремих професій

з урахуванням особливостей трудової діяльності.

155

Тривалість обідньої перерви визначається чинним

законодавством про працю і Правилами внутрішнього

трудового розпорядку.

Встановлюються такі внутрішньозмінні режими праці та

відпочинку при роботі з ЕОМ при 8-годинній денній робочій

зміні в залежності від характеру праці:

для розробників програм слід призначати

регламентовану перерву для відпочинку тривалістю 15

хвилин через кожну годину роботи за персональним

комп’ютером;

для операторів персональних комп’ютерів слід

призначати регламентовані перерви для відпочинку

тривалістю 15 хвилин через кожні дві години;

для операторів комп’ютерного набора слід призначати

регламентовані перерви для відпочинку тривалістю 10

хвилин після кожної години роботи за персональним

комп’ютером.90

У всіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють

застосувати регламентовані перерви, тривалість

безперервної роботи з персональним комп’ютером не повинна

перевищувати 4 години. При 12-годинній робочій зміні

регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8

90 ? Осокін, В. Охорона праці: питання і відповіді (у сфері торгівлі, виробництва харчової продукції, митної справи, підприємницької і економічної діяльності) [Текст] : Навч. Посіб. / В. Осокін, Ю. Селезньова. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 77 с. – ISBN 966-7634-71-X : 7.00.

156

годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій

зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи, незалежно

від характеру трудової діяльності, через кожну годину

тривалістю 15 хвилин.

Висновки В цьому додатку виявлено, досліджено та

проаналізовано основні джерела шкідливих та небезпечних

факторів, які можуть негативно позначитись на

продуктивності праці, здоров’ї офісного працівника,

становити загрозу його життю. Водночас, розглянуто та

проаналізовано допустимі, нормативні показники

освітленості, організації робочого місця, мікроклімату,

функціонування систем конфиціонування, вентиляції,

опалення, стандарти мікроклімату, електробезпеки, захист

від шкідливих чи небезпечних випромінюванб ПК, шуму,

іонізації повітря тощо відповідно до чинних нормативно-

правових актів та стандартів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела:

1. Про охорону праці [Електронний ресурс]: закон

України від 14.10.1992 № 2694-XII / Верховна Рада України

– Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

157

2. Норми радіаційної безпеки. Доповнення:

Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення

[Електронний ресурс]: НРБУ-97/Д-2000 / Верховна Рада

України. – Вид.офіц. – введ. в дію 12.07.2000. – Режим

доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0116488-00

3. Державні санітарні правила і норми роботи з

візуальними дисплейними терміналасами електронно-

обчислювальних машин [Електронний ресурс]: ДСанПіН

№3.3.2-007-98 / Міністерство охорони здоров’я України //

Професйна юридична система Мега-НАУ. – Вид.офіц. – введ.

в дію 10.12.1998. – Режим доступу:

http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0007282-98

Література:

4. Жидецький, В.Основи охорони праці [Текст]:

підручник / В.Жидецький. – Львів: Афіша, 2004. – 120 с.

ISBN 966-8013-11-5

5. Арламов, О. Охорона праці в галузі [Текст] /

О.Арламов. – К.: НТУУ «КПІ», 2011. – 2с.

6. Катренко, Л. Охорона праці [Текст] : курс

лекцій / Л.Катренко, Ю. Кіт. – Суми: Університетська

книга, 2003. – 90 с. – ISBN 966-680-082-9

7. Система стандартов безопасности труда. Рабочее

место при выполнении работ сидя. Общие эргомические

требования [Электронный ресурс]: ГОСТ 12.2.032-78 /

Йонди. – Изд.офиц. – введ. в действие 01.01.1979. –

158

Режим доступа:

http://www.yondi.ru/inner_c_article_id_1140.phtm

8. Осокін, В. Охорона праці: питання і відповіді (у

сфері торгівлі, виробництва харчової продукції, митної

справи, підприємницької і економічної діяльності) [Текст]

: Навч. Посіб. / В. Осокін, Ю. Селезньова. – Донецьк:

ДонДУЕТ, 2004. – 77 с. – ISBN 966-7634-71-X : 7.00.