ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

ХАРЛАН ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК 726.54 (477.7) «XVIII–XIX»: 694.1

ОСОБЛИВОСТІ ТИПОЛОГІЧНОЇ ЕВОЛЮЦІЇДЕРЕВ’ЯНОЇ ХРАМОВОЇ АРХІТЕКТУРИ

НА ТЕРИТОРІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИсер. ХVIIІ – поч. XХ ст.

(на прикладі Катеринославської губернії)

18.00.01 – Теорія архітектури, реставрація пам’ятокархітектури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступенякандидата архітектури

Одеса – 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університетібудівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат архітектури, доцентІвашко Юлія Вадимівна,Київський національний університет будівництва і архітектури, доцент кафедри основ архітектури та архітектурного проектування

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професорШубович Світлана Олександрівна,Харківська національна академія міськогогосподарства, м. Харків, завідувач кафедри архітектурного моніторингу міського середовища

кандидат архітектури, доцентЄксарьов Володимир Анатолійович,Одеська державна академія будівництва таархітектури, м. Одеса, доцент кафедри містобудування

Захист відбудеться «19» березня 2010 р. о 1500 годиніна засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.085.02 вОдеській державній академії будівництва і архітектуриза адресою: 65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона,4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеціОдеської державної академії будівництва і архітектури,65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона,4.

Автореферат розісланий «18» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

М.Ю.Сапунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена відродженнямправославного церковного зодчества в Україні.Відновлення збережених та будівництво нових храміввідбувається за відсутності науково-методичної бази, щоузагальнила б теоретичний та практичний досвід у ційважливій діяльності сьогодення. Це неможливо безглибокого вивчення регіональних традицій церковноїархітектури, в тому числі і території ВольностейЗапорозьких1 з його унікальною історією, ознаменованоговзаємодією трьох релігій. Тільки за умов вивченнятворчих традицій в архітектурі регіону можливо уникнутиобмеженості та випадковості функціонально-планувальнихта художніх засобів у сучасному храмовому будівництві.

Розмаїтість культурних традицій Українського Півдняобумовлена особливостями історичного розвитку,строкатим етнічним складом населення, природно-кліматичними та економічно-господарськими умовами.Катеринославщина2 - це регіон що займав значні територіїПівдня України, саме тут риси своєрідності удерев’яному культовому будівництві виявилися особливовиразно. Спільність архітектурних традицій змушуєрозглядати Південь України разом з сусіднімиСлобожанщиною та Середнім Подніпров’ям.

На сьогодні не існує ґрунтовного архітектурногодослідження, яке б узагальнило матеріали з архітектурита містобудівних особливостей дерев’яних культових

1 Простір Південної України в нову добу (XVI-XVIII ст.) певною міроюрепрезентує держава Війська Запорозького Низового й турецько-татарськіволодіння на півночі Чорноморщини. Так зване Запорожжя, у відповідності з«сучасним поглядом на історико-географічні регіони», являє собою найбільшутериторіально «історичну» або «історико-географічну землю» Південної України(рис.1). 2 Катеринославське намісництво (1787 р.) виникло на теренах колишніх Вольностей Запорозьких.

1

споруд території Південної України, від цього страждаєоб’єктивність осмислення архітектурного мистецтва ійого повнота як для регіону, так і для України вцілому.

Порівняльний аналіз дерев’яних українських храмів зтрадиційними культовими спорудами інших, суміжних зУкраїною регіонів, свідчить про унікальність цьогобудівельного мистецтва, що заслуговує глибокого тавсебічного вивчення. Тож висвітлення розвиткуархітектурної традиції на Півдні України на основідослідження пам’яток дерев’яного культового зодчествата різних факторів впливу на їх архітектуру є дужеактуальним.

Зв'язок наукової роботи з науковими програмами,планами, темами. Тематика даного дослідження відповідаєзавданням чинного пам’яткоохоронного законодавстваУкраїни про збереження і охорону національноїкультурної спадщини (закон «Про охорону культурноїспадщини» № 1805-ІІІ від 8 червня 2000 р.), а такожзагальнодержавній програмі збереження та використанняоб’єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки,затвердженій законом України від 20 квітня 2004 р., №1692-IV. Дане дослідження співпадає з основнимнапрямком науково-дослідної теми кафедри Основархітектури і архітектурного проектування КНУБА, атакож програмою «Історія українського козацтва таЗапорозької Січі» громадської організації «Інститутсуспільних досліджень» (м. Дніпропетровськ).

Мета даної роботи полягає у виявленні і узагальненніархітектурно-типологічних і композиційних особливостейцерковної архітектури Південної України ХVІІІ–ХХ ст.(на прикладі Катеринославщини), виділення архітектурно-етнографічних зон на цій території і основних шкілнародного культового будівництва, які тут склалися.

2

Задачі дослідження: виявити зовнішні і внутрішні фактори впливу нахарактер дерев'яної церковної архітектури ПівдняУкраїни;

визначити містобудівний аспект церковногобудівництва на Півдні України;

дослідити функціонально-типологічні іконструктивні особливості дерев’яних церковКатеринославщини із систематизацією їх планів,типів конструкцій;

охарактеризувати композиційні та художньо-образнірішення дерев'яних храмів Півдня України, наоснові розгляду головних принципів просторової іоб'ємно-просторової композиції, її пропорційнихспіввідношень та метроритміки, деталізації тощо;

визначити основні напрямки та характер подальшогорозвитку архітектурно-композиційних традиційхрамобудування Півдня України.

Об’єктом дослідження є дерев'яні церкви ПівдняУкраїни сер. XVIІІ– поч. XX століть, частковозбережені, виявлені археологічно чи відомі заісторіографією або іконографією.

Предметом дослідження є загальний процес формуваннята розвитку дерев'яних церков Півдня України з сер.ХVIІІ ст. до поч. ХХ ст., увага надається періоду XVIIIст.

Методологічною основою дослідження є комплекснийісторико-культурний підхід у вивченні культовоїархітектури Катеринославщини.

Основні методи дослідження полягають у комплексномувикористанні загальнонаукових і спеціальних методів.Загальнонаукові методи – історичний і порівняльний, щовикористовувались при вивченні історичного матеріалу;спеціальні – систематизація історичної спадщини

3

зазначеного періоду, висвітлення архітектурно-містобудівних особливостей пам’яток що вціліли, і єзразками традиційної архітектурної школи, а такожісторичний аналіз, який передбачає розгляд явищ на фонізагальнокультурного процесу, метод натурного обстеженняоб’єктів при вивченні їх сучасного стану, методіндукції – при визначенні типів будівель.

Теоретична основа дослідження полягає у використанніграфоаналітичного методу, методу архітектурногоаналізу, порівняльно-історичного методу, емпіричногометоду (натурне обстеження архітектурних об’єктів умістах Новомосковськ, Нікополь, Берислав, селах МишуринРіг і Івано-Михайлівка) і графічного методу.

Використані методи підпорядковані задачам історико-теоретичного та прикладного характеру, зокремавикористання отриманих результатів у реставраційнійроботі, перспективних наукових дослідженнях.

Хронологічні межі охоплюють час, починаючи зсередини ХVІІІ до початку ХХ століття – періодактивного храмобудування з дерева на теренах Запорожжя–Катеринославщини. При цьому використано відомості прохрами, починаючи з ІХ і наступних століть.

Географічні межі поширюються на територію колишніхВольностей Запорозьких, де пізніше утвореноКатеринославську губернію (за існуючим межуванням цятериторія охоплює сучасну Дніпропетровську, значнучастину Кіровоградської, Миколаївської та Донецькоїобластей, а також частину Херсонської, Запорізької,Харківської та Луганської областей), територія якоїскладала значну частину території історичногоЗапорожжя, що охоплювало більшу частину територіїПівденної України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає втому, що дерев’яні храми Запорожжя – Катеринославщини

4

вперше зведені в єдину систему, на основіісторіографічних, наукових, художньо-мистецьких джерел,встановлена загальна кількість дерев’яних церков,кількісні показники їх групування за типологічнимиознаками: 1-, 2-, 3-, 5-, 9-верхі церкви (рис.2), ізврахуванням тих, що не збереглися, але зображення якихдійшло до нашого часу. Крім того, визначено кількістьцерков, збудованих на теренах кожного з повітівКатеринославщини на трьох етапах церковного будівництва(IX– XIII, XIV–кінець XVIII, кінець XVIII–початок XXст.ст.). Спираючись на роботи попередників, автор подаєзагальну картину виникнення та розвитку дерев’янихцерков Півдня, розглядаючи її згідно з природно-кліматичними умовами, історичними процесами,етнографічними, соціокультурними та містобудівнимифакторами.

Автором були зібрані матеріали, які стосуютьсяіснуючих та втрачених дерев’яних церков ІХ–початку ХХст.ст., загальна кількість яких становила близько 600храмів, з них збереглося до сьогодні лише 3 (менше 1%).

Практичне значення роботи визначається актуальністювивчення дерев’яної церковної архітектури ПівденноїУкраїни, ряд висновків може бути використаний дляаналізу існуючих пам’яток, проведення реставраційнихробіт, а також відновлення втрачених споруд. Новецерковне будівництво ще не має під собою ґрунтовнихпідвалин, тому викладені положення дають можливістьпроектування нових храмів згідно з композиційнимиособливостями і традиційними засобами, вироблениминародними майстрами. Це допоможе втілити рисиукраїнської архітектури в сучасному церковномубудівництві, сприятиме правильному підходу до

5

реставрації, експлуатації та відбудови існуючихпам’яток.

Можливим здається перегляд експозицій музеїв простонеба в селі Пирогово (оскільки експозицію «ПівденьУкраїни» так і не було завершено), новоутвореного музею«Запорозька Січ» на о. Хортиця у Запорозькій області, атакож музею просто неба у м. Нікополь – «МикитинськаСіч» і архітектурно-етнографічного музею просто неба ус. Петриківці (зараз проект у розробці). Тепер станеможливим розширити і уточнити деякі експонати зарахунок відтворення на основі існуючих креслень однієїчи кількох найвідоміших церков-пам’яток.

Матеріали можуть бути використані при складанні«Зводу пам’яток козацтва Південної України» та «Зводупам’яток історії та культури України».

Особистий внесок здобувача, у власних працях тамонографії написаній у співавторстві.

1. Харлан О.В. Дерев’яна Покровська церква містаНікополь. До питання локалізації місцезнаходження таархітектурно-містобудівні особливості / ОлександрВікторович Харлан // Сучасні проблеми архітектури тамістобудування. Науково-технічний збірник. – К.: КНУБА,2006. – Вип. 16. – С. 112–124. Постановка задачі,опрацювання літератури та архівних джерел, натурні обстеженняоб’єкту археологічно виявленого, виконання ілюстративногоматеріалу, аналіз результатів дослідження та формулюваннявисновків.

2. Харлан О. До питання локалізаціїмісцезнаходження та архітектурно-містобудівнихособливостей дерев’яної Архангело-Михайловської церквиСтарого Кодака / Олександр Харлан // Нові дослідженняпам’яток Козацької доби в Україні. Зб. наук. стат. –К., 2007. – Вип. 16. – С. 222–234. Постановка задачі,опрацювання архівних та літературних джерел, пошук об’єкту та

6

натурні обстеження місця розташування, виконання креслениківта ілюстрацій, аналіз результатів дослідження та формулюваннявисновків.

3. Харлан О. Архітектура і будівництво / ОлегРепан, Валентин Старостін, Олександр Харлан //Палімпсест. Коріння міста: поселення XVII-XVIII столітьв історії Дніпропетровська. – К.: Українські пропілеї,2008. – С.14–75. Постановка задачі, опрацювання архівнихджерел та літератури, виконання ілюстрацій, участь в натурнихобстеженнях об’єктів, участь в аналізі результатів досліджень таформуванні висновків.

Апробація результатів дисертації. Основні положеннята результати дослідження були апробовані у доповідяхна ряді наукових конференцій: наукова конференція«Україна модерна і сучасна» (Дніпропетровськ, 2004),Перша Новомосковська історико-краєзнавча конференція«Історія міста Новомосковська» (Новомосковськ, 2005),наукова конференція «Історія і культура Придніпров’я.Невідомі та маловідомі сторінки» (Дніпропетровськ,2006, 2007, 2008), науково-практична конференція«Народні художні промисли Придніпров’я у ХVІІ–ХІХстоліттях» (Новомосковськ, 2008), науково-практичнаконференція «Нові дослідження пам’яток козацької доби вУкраїні» (Київ, 2008), науковій конференції «ІсторіяСтепової України ХVІІ–початку ХХ століття» (Запоріжжя,2009), науково-практична конференція «Софійськічитання» (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8статей у наукових фахових виданнях, акредитованих ВАКУкраїни і одна монографія у співавторстві.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зівступу, трьох розділів і висновків, додатків, містить241 сторінку, з них 142 сторінки основного тексту, 51

7

сторінка рисунків, 28 сторінок списку використанихджерел (271 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність досліджуваної теми,її хронологічні та географічні межі, сформульованімета, задачі, предмет і методи дослідження, науковановизна та практичне значення роботи.

Розділ І. Стан дослідження архітектури дерев’яниххрамів Півдня України в аспекті її формування ірозвитку.

Дослідження наукового-історичного матеріалу тамонографічних видань, присвячених архітектурі тамістобудуванню України, свідчать, що історіїархітектури Півдня України, як окремого розділу неіснує у систематизованому та науково обґрунтованомувигляді в українській та російській архітектурнійнауці. Тому не дивно, що з позицій архітектурно-художнього аналізу дослідження церков Запорожжя-Катеринославщини майже не проводилися.

Дослідники, які працювали до 20-х років ХХ ст., хочі не створили жодної спеціальної роботи, в якій би булидосліджені архітектурні аспекти церковного будівництваПівдня України, поставили велику кількість питань, якістосуються церковного будівництва на Запорожжі (ПівдніУкраїни).

Найбільш плідне вивчення багатьох питань, пов’язанихз церковною архітектурою Катеринославщини, припадає наХІХ ст.

Чи не першою роботою, в якій часто йшлося проархітектурні властивості дерев’яних церков ПівдняУкраїни, була книга архієпископа Гавриїла Розанова

8

«Отрывок повествования о Новороссийском крае изоригинальных источников почерпнутый» 1850 року. Автор,який певний період перебував на Півдні, опрацюваввелику кількість документів з Єпархіального архіву,написав низку праць присвячених церковному устрою3 ізнайшов немало описів зовнішнього вигляду дерев’янихцерков Катеринославської, Херсонської та Таврійськоїєпархій.

Деяких аспектів архітектурних особливостейзапорозьких храмів торкався в цілому ряді публікаційісторик А. Скальковський. Спираючись на значнукількість джерел він описав деякі епізоди історіїзапорозької церкви до 1734 року і в період Нової Січі4,навів ряд фактів, які давали уявлення про архітектурузапорозьких дерев’яних церков. В працях Скальковського,на жаль, допущено ряд неточностей стосовно кількостіцерков на території Запорозьких Вольностей. За йоготвердженням їх було лише 175.

В 1850 році протоієрей Кирило Оранський видавроботу, присвячену Самарчицькому Троїцькому собору, вякій доволі ретельно описав історію, деякіконструктивні особливості й церковне начиння храму.

Велика роль у дослідженні церковного будівництваПівденної України належить Феодосію (Макаревському),

3 Гавриил. Историческая записка о Самарском монастыре Гавриила, архиепископаХерсонского / Гавриил. – Одесса: Городская тип-я, 1838. – 59 с.; Гавриил.Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и основание Готфийской иКафийской епархии (Из «Истории Херсонской и Славянской епархии») Гавриил //ЗООИД. – Одесса, 1844. – Т.1. – С.197-204; Гавриил. Хронологико-историческоеописание церквей епархии Херсонской и Таврической / Гавриил // ЗООИД. –Одесса, 1848. – Т.2. Отд.2. – С.140-210 та інш. 4 Скальковский А. История Новой-Сечи или последнего Коша Запорожского,составленная из подлинных документов Запорожского Сечевого Архива. Ч.II /Аполлон Скальковский. – Одесса: Городская тип-я, 1846 – 367 c.; СкальковскийА. К истории Запорожья / Аполлон Скальковский // Киевская старина. Годпервый. Том III (июль). – Киев, 1882. – С. 178-180 та інш. 5 Скальковський А.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького /Аполлон Олександрович Скальковський. – Дніпропетровськ: Січ, 2003. – С.114.

9

єпископу Катеринославському і Таганрозькому, підкерівництвом і за участю якого були написані«Исторический обзор православной христианской церкви»(1876) і «Материалы для историко-статистическогоописания Екатеринославской епархии» (1880). Завдякивказаним працям збереглася велика кількість джерел зісторії церковних парафій, виникнення притчів табудівництва храмових споруд на землях колишньогоЗапорожжя і Катеринославщини.

Велика заслуга в дослідженні релігійних споруд наЗапорожжі належить історику, етнографу, письменнику Д.Яворницькому. В своїх чисельних роботах дослідник навіввелику кількість цінних відомостей про архітектуруцерковних споруд запорозьких козаків, які знаходилисяна теренах Катеринославщини і за її межами. ДослідженняДмитра Івановича значною мірою базувалися надокументальних матеріалах і результатах подорожей поколишньому Запорожжю. При описанні храмів дослідникспирався на праці єпископа Феодосія та А.Скальковського. Хоч у дослідженнях Яворницького маєтьсявелика кількість неточностей, він і на сьогодні є одниміз вчених, які зробили найбільший внесок у дослідженняетнографії та культури Катеринославщини і, зокремацерковної архітектури6.

Дослідженням деяких храмових споруд займався Г.Надхін. В його роботі «Церковные памятники Запорожья»наведено подробиці процесу збудування Троїцького соборув Самарчику.

Публікація численних документальних матеріалів, якістосуються церковного устрою Запорозьких Вольностей і

6 За підрахунками вченого у межах Запорожжя знаходилося 44 церкви, 13 каплиць,2 скити і одна молитовна ікона. Вони розташовувалися у 53 поселеннях. Див.Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків / Дмитро Іванович Яворницький. –К.: Наукова думка, 1990. – Т. 1. – С. 272.

10

архітектури храмів на цій території, була одним ізнапрямків діяльності В. Біднова7 та В. Машукова8.

Володимир Машуков також фотографував пам’яткикультової архітектури, внаслідок чого була зібранавелика фотографічна колекція, яка налічувала майже 1460одиниць. Частину знімків придбала КатеринославськаАрхеологічна комісія у 1910 р. Три колекції з 760номерів кожна подаровані Імператорській Публічнійбібліотеці у Петербурзі у 1904 р., Історичному музею уМоскві і Господарчому Управлінню при Святішому Синоді.

Дослідження Машукова друкувалися на сторінках«Летописей», «Церковных ведомостей», «Русскогопаломника» та ін. Завдяки світлинам В.Машукова єможливість не лише уявити зовнішній вигляд храмів та їхінтер’єрів, але й професійно відтворити деякі з них.

На початку ХХ ст. з’явився цілий ряд інших робіт, вяких між іншим, мова йшла про архітектуру Запорожжя-Катеринославщини. Наведені дослідження у більшостісвоїй були зроблені істориками, а архітектурно-містобудівні риси являли лише невелику частину,розпорошену у величезній кількості історіографічнихматеріалів. Вдалося знайти лише кілька спроб чистоархітектурних праць, які присвячено дослідженнювластивостей культових споруд Запорожжя-Катеринославщини. Одна з них – це дослідження Є. Редіна7 Беднов В. Материалы для истории церковнаго устройства на Запорожье (изархива Екатеринославской духовной консистории) / Василий Беднов // ЛЕУАК. Год3. – Екатеринослав: тип-я Губернск. земства, 1907. – С. 31-129; Беднов В. Опостроении в с. Анновке деревянной церкви графом А.Безбородко / ВасилийБеднов // ЛЕУАК. – Выпуск 7. - Екатеринослав: тип-я Губернск. земства, 1911.– С. 250 та інш.8 Машуков В. Опись Екатеринославскаго Кафедрального Успенскаго собора за 1830год / Владимир Машуков // ЛЕУАК.– Екатеринослав: Типография ГубернскогоЗемства, 1910. - Вып. 6. – С. 161-193; Машуков В. О построении в 1773-1775гг. деревянной Преображенской церкви в местечке Аджамке (Херсонской губ.Александрийского уезда): К истории Херсонской епархии / Владимир Машуков //ЛУЕАК. – Екатеринослав: Типография Губернского Земства, 1912. – Вып. 8. –С.52-64 та інш.

11

«Деревянная архитектура церквей Екатеринославскойгубернии и ея отношение к той же архитектуре соседнихгуберний (Харьковской, Черниговской, Полтавской) иДонской области». На жаль, лишилася тільки назвареферату, який так і не було представлено на ХІІІархеологічному з’їзді в Катеринославі. Проте навітьназва роботи вказує на перші спроби визначенняархітектурної ідентичності храмів Катеринославщини упорівнянні з сусідніми регіонами, а також пошукрегіональних рис сакрального будівництва.

Дослідженню архітектури дерев’яних храмів ПівдняУкраїни і, зокрема, Катеринославщини присвяченаневелика кількість статей Імператорської Археологічноїкомісії9.

У 20-х–перш. пол. 80-х рр. ХХ ст. вчені значно меншеприділяли уваги дослідженню культових споруд в силуатеїстичних поглядів того часу.

Протягом 1927–1932 років С. Таранушенком велисядослідження культових споруд на території колишньоїХарківської, Полтавської та Катеринославської губерній(короткий звіт про дослідження 1928–1929 років булоопубліковано в „Хроніці археології та мистецтва” №2 за1930 рік). На сьогодні серед невеликої кількостідосліджених церков Катеринославщини матеріали лише подвох з них опубліковано10.

З середини 80-х рр. ХХ ст. розпочався новий етап увивченні архітектури України і, зокрема, культової.

9 ИИАК. – СПб.: тип-я Главного Управления Уделов, 1913 / Приб. к вып. 48 / с.Козырщина, Екатеринославской губернии, Новомосковского уезда, церковь. –С.95; ИИАК. – СПб.: тип-я Главного Управления Уделов, 1913 / Приб. к вып.48 / с. Перещепино, Екатеринославской губернии, Новомосковского уезда, собор.– С.95; ИИАК. – СПб., 1912. - Вып. 44 / Екатеринославского уезда, с. СтарыйКайдак. Деревянный Михайловский храм ХVIII в. рис. 87-89. – С.91.10Церкви Воронівки та Самарчика (Новомосковська). Див. Таранушенко С.А.Монументальна дерев’яна архітектура Лівобережної України / Стефан АндрійовичТаранушенко. – К.: вид-во «Будівельник», 1976. – 335 с.

12

Праці П. Юрченка, С. Таранушенка, М. Цапенка та Г.Логвина на сьогодні є базовими для дослідженнякультових споруд України. Добре відомі дослідженняфахівців з вивчення архітектури України XVIII ст.ст. ізокрема південних її регіонів: В. Тимофієнка, В.Вечерського та В. Ленченка. Дослідженню культовихспоруд приділяв увагу в своїх роботах В. Чепелик. Вінвизначив пропорційну побудову дерев’яних церков, атакож характерні риси дерев’яних храмів Придніпров’я.

Однак, якщо церкви Західної України11, Полісся таПоділля12, Лівобережжя13 та Київщини14 були досліджені іописані, то свідоцтва про церкви такого великогорегіону як Південна Україна досить розрізнені і нестворюють цілісної картини архітектури цього регіону.

Географічні та етнічні особливості територіївизначають розвиток своєрідної і специфічної культурноїтрадиції. Історичні, економічні та етнографічні процесиПівденної України впливали на побут, життя таархітектуру місцевих мешканців (рис.3).

Архітектура розвивалася хвилями, то занепадаючи, товідроджуючись. Будівельні традиції постійнооновлювались, змінювались і вдосконалювались. На основіаналізу простежуються загальні і регіональні процесиформування дерев’яної архітектури на Запорожжі-Катеринославщині: об’ємно-просторова структура тазовнішній вигляд храмів формувалися під впливомавтохтонної культури і традицій привнесених в наслідокміграцій населення.

Козацька доба (ХVІ–ХVІІІ ст.ст.) стає новим періодомрозвитку дерев’яної церковної архітектури. В цей період

11 Див. праці: Димитрія Патріарха (Володимира Яреми), І. Довганюка, І.Могитича, Я. Кравченко, Ю. Диби.12 Див. праці: В. Завади, А. Клімашевського, Г. Логвина та інш.13 Див. праці: І. Бондаренко, В. Вечерського, О. Єрошкіної та інш.14 Див. праці: Ю. Івашко.

13

створюються найвизначніші монументальні витворикультового зодчества в яких відобразилися споконвічнітрадиції і нові віяння визначаючі формуваннянаціональної свідомості та характеру.

Не дивлячись на це місцеве дерев’яне зодчество малоглибоке коріння і продовжувало жити на давніхрелігійних місцях, навіть після появи християнськоїкультури воно має глибинні дохристиянські традиції.Значна кількість православних храмів будувалася наколишніх язичницьких святилищах.

Монументальна архітектура, пройшовши великийрозвиток, навіть в степовій зоні продовжує залишатисьдерев’яною, на відміну від дерев’яних типів житла, щопоступаються місцем будівлям з глини.

Розділ 2. Архітектурно-містобудівні тафункціонально-типологічні особливості дерев’яних церковПівдня України.

Розгляд та дослідження містобудівних, архітектурно-планувальних та функціонально-конструктивнихособливостей дерев’яних південноукраїнських храмівдозволяє вивести наступні закономірності розташування ібудівництва церковних споруд:

- Природне оточення відігравало значну роль вкомпозиції дерев’яної південноукраїнськоїцеркви. Містобудівний комплекс створювався зурахуванням пейзажу, храм включався дооточуючого середовища створюючи ціліснукомпозицію.

- Більшість церков Південної України збудовані внизинних річкових долинах, вони мали значнувисоту і часто розташовувались в центріпоселення;

14

- Перед храмами часто влаштовувались майдани зкомплексом споруд і функцій;

- Дуже рідко на Півдні церкву будували напагорбах, оскільки в такому випадку храм бирозташовувався на околиці поселення;

У поселеннях Катеринославщини існувало п’ятьваріантів розміщення храму (стара ситуація) відносновулиці, в центрі села (біля дороги чи з відступом віднеї) знаходилася найбільша кількість церков.

Часто у південних поселеннях церкви будували углибині садиби з відстанню від вулиці для захисту відшуму.

Церковна садиба складалася з храму, дзвіниці, школита шпиталю, пізніше з’явилися посвячений цвинтар біляцеркви (вівтарна частина) та комора. Такий церковнийкомплекс найчастіше огороджувався парканом абообкопувався валом і ровом. Відомі приклади укріпленихсадиб.

Головною для церкви Півдня була східна орієнтація,орієнтація відносно вулиці значення не мала. Важливимелементом для південноукраїнських поселень бувцерковний дзвін, а сама споруда дзвіниці завждивиконувала роль як смислової так і архітектурноїдомінанти. Відомо багато прикладів південних архаїчнихдзвіниць на двох та чотирьох стовпах. Доволі часто рольдзвіниці виконували захисні башти укріплених поселень(Чортомлицька Січ). З поч. ХVІІІ ст. дзвіниця виступаєвагомим акцентом у композиції церковної садиби.Спочатку дерев’яні споруди були більш скромними, частонижчими від храму, хоча вже на кін. ХVІІІ ст.з’являються дво-, три- і навіть чотириярусні, щодомінують над спорудою храму. На Півдні широкогорозповсюдження набули дзвіниці розташовані окремо від

15

церкви. Нараховується три основні можливі схеми такогорозміщення дзвіниць.

Інший відомий варіант розміщення дзвіниць набувпоширення в синодальний період з початку ХІХ ст.Дзвіниці, прибудовані до храму, були влаштовані майже вусих церквах ХІХ ст., до того ж їх прибудовували достаровинних храмів. Таким чином, до поч. ХХ ст. майжеусі дерев’яні церкви Південної України мали прибудованудзвіницю.

На теренах Запорозьких Вольностей набули широкоговикористання мобільні храми, начиння яких тежвироблялося з дерева. Поява таких храмів пов’язана першза все з похідним способом життя запорозьких козаків тавійськовим станом на вказаній території. Використаннязначної кількості похідних церков, які дозволялизадовольняти релігійні потреби в різних місцях регіону,значною мірою відбилося в будуванні порівняно незначноїкількості сталих дерев’яних церков на величезнихтериторіях Запорожжя.

Функціональна схема відправи в дерев’яних мобільнихі сталих церквах має свої особливості, що безпосередньовплинули на композицію розміщення мобільної церкви ізрубів дерев’яних церков, на їх архітектуру. Враховуючидеякі відмінності, місце дійових осіб у відправі вмобільних церквах Катеринославщини можна звести до двохархаїчних схем15, а також двох схем притаманним сталимцерквам фактично усієї території України в часиРосійської імперії.

Виявлено дерев’яні церкви з архаїчними рисами, які зпочатку ХVІ ст. до ХVІІІ ст. на теренах Українізустрічаються дуже рідко – це ротондальні храми16. Саме15 В середині намету та ззовні (сакральна територія – храм просто неба). 16 Дослідження храмів-ротонд «княжої доби» див. Диба Ю.Р. Архітектураукраїнських храмів-ротонд (друг. пол. Х-перш. пол. ХІV століть): дис. …кандидата архітектури: 18.00.01 / Юрій Романович Диба. – Львів: НУ «Львівська

16

такий тип храмів виступає основою школи дерев’яногозодчества на Півдні України.

Дослідження основних типів дерев’яних церков ПівдняУкраїни зазначили наявність складних регіональнихпроцесів формотворення архітектури культових споруд.Присутність фактично усих можливих типів архітектурнихрішень від первинних (архаїчних) до пізніх (перехідних)говорить про важливий чинник міграційних процесів, підвпливом якого постійно перебувала дана територія. Цеускладнює виявлення характерного домінуючого типурегіону, але спростовує думку про відсутністьдерев’яного церковного будівництва на територіях зобмеженою кількістю лісових масивів. На територіїКатеринославської губернії виділяються два типиоднозрубних (з 3 можливих), три двозрубних (з 14можливих), чотири типи хати-церкви (з 6 можливих),одинадцять типів тризрубних (з 28 можливих) ішістнадцять (13 п’ятизрубних і 3 дев’ятизрубних) типівхрещатих церков. Зруби були прямокутними, витягнутимияк по горизонталі, так і по вертикалі, квадратні,гранчасті – повністю чи тільки з одного боку.

Як і в регіонах зі значними запасами деревини, так іна територіях Катеринославщини, у кожному окремомуповіті наявність чи відсутність якісного будівельногоматеріалу вплинули на довговічність, кількість таобразність церков. Ареал поширення певних порід деревау цілому в давнину співпадав з матеріалом для церков навказаній території. У зоні Півдня УкраїнськогоЛісостепу церкви будували переважно, соснові, у східнійчастині степової території переважали дубові церкви(відзначалися найбільшою монументальністю), у західнійі південній зоні Степу Катеринославщини переважаютьсоснові і дубові церкви (з привезеної деревини). Тожполітехніка», 2000. – 132 с., 34 с. іл.

17

розгляд будівельного матеріалу стін і покрівлі виступаєважливим чинником дослідження особливостей дерев’яниххрамів.

Підведення під дерев’яні церкви фундаменту булозайвим завдяки конструктивним особливостям зрубу. Алеагресивні до деревини хімічні елементи ґрунту руйнуваликонструкцію, тому зруб піднімали над поверхнею землі івстановлювали на стендарі. За наявністю фундаментівдерев’яні церкви Катеринославщини, як і деяких іншихрегіонів України, можуть бути поділені на три групи: 1- церкви без фундаментів на глиняній долівці, 2 -церкви на стендарях і 3 - церкви з підмурком.

Розділ 3. Композиційна об’ємно-просторова структурадерев’яних храмів Південної України.

Розгляд і дослідження композицій та об’єміввиявлених дерев’яних церков Півдня України даютьможливість вивести основні принципи побудовикомпозиції, метроритміку та масштаб культових спорудрегіону. В архітектурі і в композиції церков закладеноцерковну символіку. Принцип утворення однобанних,двобанних, трибанних, п’ятибанних та дев’ятибаннихцерков канонічно пояснюється за символікою.

Гармонійне сполучення об’ємів, ярусність,всефасадність та симетричність лежать в основікомпозиції українських дерев’яних церков ПівденноїУкраїни.

За кількістю верхів Катеринославські церквиподіляються на одно-, дво-, три-, п’яти- тадев’ятиверхі церкви, з яких найбільш поширеним буводноверхий п’ятидільний храм. Конструкція типу«восьмерик на восьмерику» з точки зору розкритості вінтер’єрі є більш досконалою і складною, насампередтоді, коли кожний восьмерик верху багатоярусний,

18

відкритий до зеніту бані. Гранчастий зруб дозволяємаксимально розкрити просторовість храму. В церквах тихповітів, що тяжіють до Низового Дніпра спостерігаєтьсязначна перспективність бань в інтер’єрах.

Три типи ліхтарів – світловий (у більшості виявленихцерков), сліпий та декоративний зустрічалися наКатеринославщині. Відкриті до зеніту бані церквивідмічені як найбільш характерні на територіях зпоширенням баштового типу церков (Північний кордонСтепу, Слобожанщина).

Проаналізовані дерев’яні церкви вкладаються восновні пропорційні формули (на основі цілочисленихвідношень, відношення 1 : √3, на основі сторони тадіагоналі центрального зрубу та на основі модулю –топорища, де М = 40-50 см). Контрастне чи ньюанснедомінування церковної споруди над забудовою єхарактерним для Півдня.

Середньо-наддніпрянський, східно-подільський зтрьома різновидами, «слобожанський»17 та південний – цічотири основних типа верхів можна відзначити у церквахКатеринославщини. Використання нахилу стін у церквахПівдня відігравало важливу роль як у композиційному(ефект ілюзійного підвищення, «збирання» всієїкомпозиції до головної вісі) плані так і вконструктивному (тектонічний розподіл ваги). До того ж,використання нахилу поліпшувало акустичні властивостіспоруди (багаторазове відбиття звуку створювалосвоєрідний ефект звучання). Церкви західних повітівКатеринославщини (з подільськими впливами) малинайбільший нахил стін, церкви близькі до Слобожанщини,Полтавщини, Полісся мали найменший нахил. 17 Термінологія за Ю. Івашко. Див. Івашко Ю.В. Досвід комплексного вивченняархітектури дерев’яних церков Київщини на протязі їх формування (ІХ- ХVІІст.): дис. канд. архітектури: 18.00.01 / Івашко Юлія Вадимівна. КДТУБА. – К.,1997. – 244 с.

19

Більшість виявлених церков Катеринославщини булигоризонтально обшиті. Така обшивка не сприялаілюзійному підвищенню церков і більш за все буларезультатом реконструкцій та перебудов єпархіальногоперіоду. Зруби старих церков частіше захищалисявертикальною обшивкою (з нащільниками), яка до того жмала естетичне значення.

Для південноукраїнських церков притаманна строгістьі простота. Дуже рідко вживалося орнаментування. Якправило прикрашали карнизи (ззовні) і скоби (інтер’єр).Характерними типами орнаментів були: сухарики, круглізубчики, вервечка, косиця, ови (півови, перевернутіпівови) та намиста. Дуже рідко прикрашалися одвіркицерковних дверей, іноді для цього використовували«хмелик».

Розписи в дерев’яних церквах Катеринославщини малифрагментарний характер і зустрічалися досить рідко, таксамо як і дерев’яна скульптура.

Проблема відсутності дерев’яних пам’яток культовогозодчества на Півдні України робить актуальним вивченняі відтворення давніх споруд. Це призведе до більшповного порозуміння культурного надбання бездумнознищеного у минулі часи, розкриття та вивчення місцевихособливостей, матеріального життя населення одного ізнайбільших українських регіонів.

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження церковних споруд Півдня України серединиХVІІІ– початку ХХ століття дозволило виділити рядпринципових положень:

1. Вперше південноукраїнські дерев’яні церквивиступають об’єктом окремого дослідження. Впершездійснено комплексне дослідження типологічної еволюції

20

дерев’яних храмів ХVІІІ–початку ХХ ст. в аспекті йогостильової стадіальності. Доведено, що дерев’янезодчество Півдня увібрало в себе риси і ознаки,характерні загальноукраїнському сакральному будівництвувказаного періоду і водночас сформовані геокультурнимсередовищем та історичною ситуацією. Висвітлення тааналіз значної кількості пам’яток вказує, що вархітектурному плані Південь України займає не меншважливе місце ніж інші регіони.

2. Проведений в дисертаційному дослідженні аналізспеціальної літератури, архівних документів дозволив нетільки вперше ввести до наукового обігу невідомі ранішепам’ятки, розширити розроблену попередникамифактологічну базу, заповнити в ній певні прогалини, а йстворити підґрунтя для комплексного дослідження історіїта етнографії, формування неповторних стильових рис тамісцевих традицій в сакральному мистецтві ПівденноїУкраїни.

3. Архітектурно-композиційний та ідейно-змістовийаналізи, дозволили виявити основні закономірностіпобудови плану та компонування об`ємупівденноукраїнських дерев’яних храмів, обґрунтуватипропозиції щодо їх графічного відтворення, а такожуможливили виявлення трьох основних архітектурних шкілна території Катеринославщини: слобідську,середньонадніпрянську (сюди включається і школа зподільськими впливами) і південну. Широкий спектрархітектурних шкіл народного храмового будівництва –важлива риса південного регіону. Це обумовлено великимиміграційними процесами, які постійно відбувалися навказаній території. Дерев’яні ротонди та походні церквивзагалі не мають аналогів в дерев’яній церковнійархітектурі інших регіонів.

21

4. Під час дослідження джерельної бази виявленочотири основні формотворчі чинники архітектуридерев’яних церков Півдня України:

- традиції язичницького народного будівництва укнязівські часи переплетені з візантійськимивпливами (церква княгині Ольги та візантійськиймонастир на Монастирському острові) ІХ–ХІІІст.;

- кочівницькі впливи (мобільні храми узапорожців) ХVІ–ХVІІ ст.;

- найвагоміший вплив бароко ХVІІІ ст.(трактування простору, форм, пропорцій та ін.);

- вплив класицизму на поч. ХІХ ст., якийзапроваджувався російським урядом (виявився уприбудові портиків, трикутних фронтонів,змінені форм верхів).

5. Дослідження іконографічних та літературнихджерел дозволило розширити та ввести до наукового обігуперелік об’єктів південноукраїнського зодчества (більше100 храмів). Враховуючи архітектурно-містобудівніпоказники проведено класифікацію пам’яток, визначенонайбільш значну композиційну групу дерев’яних храмівПівдня – п’ятизрубні одноверхі. Завдяки аналізуструктури архітектурної форми пам’яток встановленоосновні закономірності їх планувальної та об’ємно-просторової побудови, що вкладаються в основніпропорційні формули на основі цілочисленних відношень ззастосуванням умовного будівельного модуля.

6. В результаті всестороннього аналізуархітектурно-планувальних особливостей виявленихпам’яток виділено групу з мобільних храмів, а такожгрупу з 5 ротондальних храмів, зокрема – маловідомаротонда в Олександрівську, невідомі ротонди уВоскресенівці та у Василівці, 2 об’єкти віднесено до

22

групи імовірних ротонд (Романково та Чортомлицька Січ).Встановлено також, що південні ротонди відзначаютьсявеликою схожістю планувально-композиційних таконструктивних рішень між собою і зосереджені у східнійчастині Катеринославщини. Цей тип церков умовноназваний «південним», оскільки не знайдено йогоаналогів на території України у XVIII ст.

7. Результати роботи в цілому дозволили збагатитиісторію та теорію архітектури знаннями про архітектурніоб’єкти козацького часу як Півдня України так і Українив цілому, дали можливість ширше використати матеріалипро архітектуру Степової України у навчальних курсах зісторії архітектури та реставрації пам’яток архітектуриі археології, а також уможливили виконання серіїпланувальних та об’ємно-просторових графічнихреконструкцій.

8. Таким чином, було встановлено, що дерев’янасакральна архітектура Південної України є значущим ісамобутнім мистецьким доробком, що свідчить про глибокеісторичне підґрунтя у розвитку національних ідейрегіону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ1. Харлан О.В. Самарський Пустинно-Миколаївськиймонастир. Архітектурна та мистецька спадщина ХVІІІ–ХІХст. / Олександр Вікторович Харлан // Придніпров’я:Історико-краєзнавчі дослідження. Збірник науковихпраць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 2.– С.105-120.

2. Харлан А.В. Влияние природно-климатических итерриториально-исторических факторов на архитектурныеи градостроительные особенности деревянных церквейНижнего Поднепровья / Александр Викторович Харлан //Новини науки Придніпров’я. Архітектура та

23

містобудування. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2006. - № 7-8.– С. 48-53.

3. Харлан О.В. Природнокліматичні фактори татериторіально-історичні передумови виникненняархітектурно-планувальних традицій на територіїколишніх Вольностей Запорозьких / Олександр ВікторовичХарлан // Історія і культура Придніпров’я. Невідомі тамало відомі сторінки. Науковий щорічник. –Дніпропетровськ: НГУ, 2006. - Вип. 3. – С. 111-121.

4. Харлан О.В. Дерев’яна Покровська церква містаНікополь. До питання локалізації місцезнаходження таархітектурно-містобудівні особливості / ОлександрВікторович Харлан // Сучасні проблеми архітектури тамістобудування. Науково-технічний збірник. – К.:КНУБА, 2006. - Вип. 16. - С. 112-124.

5. Харлан О.В. До історії церкви Архістратига Михаїласела Грушівка Вишетарасівської волостіКатеринославського повіту / Олександр ВікторовичХарлан // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі тамаловідомі сторінки. – Дніпропетровськ: НГУ, 2007. -Вип. 4.– С. 153-158.

6. Харлан О.В. Ктитор соборної Свято-Миколаївськоїцеркви Самарського монастиря Кирило Тарах-Тарловськийі залишки його творіння / Олександр ВікторовичХарлан // Праці центру пам’яткознавства. – Київ: Центрпам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2007. - Вип.12. – С. 203-212.

7. Харлан О. До питання локалізації місцезнаходження таархітектурно-містобудівних особливостей дерев’яноїАрхангело-Михайловської церкви Старого Кодака /Олександр Харлан // Нові дослідження пам’ятокКозацької доби в Україні. Зб. наук. стат. – К., 2007.- Вип. 16. - С. 222-234.

8. Харлан О. Перлина дерев’яної архітектури УкраїниКозацької доби / Олександр Харлан // КозацькийТроїцький собор: Архітектурна перлина України. До 230-річчя побудування: Архітектурно-історичний нарис.

24

Бібліографія / [упорядн.: І.Голуб, О.Харлан]. –Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008. – 32 с.: іл.

9. Харлан О. Архітектура і будівництво / Олег Репан,Валентин Старостін, Олександр Харлан // Палімпсест.Коріння міста: поселення XVII–XVIII століть в історіїДніпропетровська. – К.: Українські пропілеї, 2008. –С.14-75.

АНОТАЦІЯ

Харлан Олександр Вікторович. Особливостітипологічної еволюції дерев’яної храмової архітектурина території Півдня України сер. ХVIII–поч. ХХ ст. (наприкладі Катеринославської губернії). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидатаархітектури за спеціальністю 18.00.01 «Теоріяархітектури, реставрація пам’яток архітектури». Одеськадержавна академія будівництва і архітектури. Одеса.2010.

В дисертації розглянуто природно-кліматичні,етнографічні, соціальні та історичні умови, що впливалина стильовий розвиток дерев’яної культової архітектуриПівденної України у період ХVIII–ХХ ст.ст. У загальномуконтексті розвитку української церковної архітектуридосліджено містобудівні та архітектурні властивостісакральних споруд Півдня, як регіону з неповторнимисамобутніми традиціями.

На підставі вивчених архівних джерел, іконографічнихматеріалів та натурних досліджень складено перелікраніше невідомих пам’яток (ХVIII– ХХ ст.). Впершевизначено типологічні, планувальні та об’ємно-просторові особливості формоутворення дерев’яних церковПівдня України.

Ключові слова: дерев’яна культова архітектура,типологічна еволюція, архітектурно-етнографічна зона,школа, Південь України, Запорожжя.

АННОТАЦИЯ

25

Харлан Александр Викторович. Особенноститипологической эволюции деревянной храмовой архитектурына территории Юга Украины сер. ХVIII– нач. ХХ в. (напримере Екатеринославской губернии). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидатаархитектуры по специальности 18.00.01 «Теорияархитектуры, реставрация памятников архитектуры».Одесская государственная академия строительства иархитектуры. Одесса. 2010.

В диссертации рассматривается общий процессформирования и развития деревянных церквей Юга Украиныв период c середины ХVIII до начала ХХ вв. Исследованиеисторико-политических, социально-этнических,антропологических, архитектурно-градостроительныхособенностей выявило влияние внешних факторов наформирование деревянной церковной архитектуры ЮгаУкраины.

Выявлено что деревянное зодчество края имелоглубокие корни и продолжало существовать на древнихрелигиозных местах, даже после появления христианстваоно несло в себе глубинные дохристианские традиции.Большое количество церквей строилось на бывшихязыческих святилищах.

Казацкий период (ХVI–ХVIII вв.) становится новымпериодом развития деревянной церковной архитектуры ЮгаУкраины. В этот период создаются выдающиесяпроизведения культового зодчества в которых воплотиласькак древняя традиция так и новые веяния определяяформирование национального сознания и характера.

Исследование градостроительных особенностейвыявленных памятников сакральной архитектуры показалочто значительную роль в размещении деревянных церквейЮга Украины играло природное окружение. Большая частьцерквей были построены при реках в низинных долинах иустьях балок. Они строились очень высокими и поэтомуявлялись значительными доминантами как в поселениях таки в окружающем ландшафте.

26

Главной для южноукраинских церквей была восточнаяориентация, ориентация относительно улиц значения неимела.

Широко использовались на Юге Украины походныецеркви. Их появление зафиксировано с древнейших временвплоть до ХХ века. Также выявлен тип деревянных церквейархаичного типа – ротондальный, который после ХIV в. доХVIII в. больше на Украине нигде не встречался. Именноэтот тип взят за основу школы деревянного зодчества наЮге Украины.

Собраны материалы, касающиеся существующих иутраченных деревянных церквей Запорожья–Екатеринославщины общим количеством 600 храмов (300деревянных церквей насчитывалось еще в нач. XX в.).

Исследование основных типов деревянных церквей ЮгаУкраины выявили наличие сложных региональных процессовформообразования архитектуры деревянных культовыхсооружений. Присутствие фактически всех возможных типовархитектурных решений от первичных (архаических) допозднейших (переходных) говорит о важном влияниимиграционных процессов на указанной территории и ставитрегион Юга Украины в один ряд с раннее изученными ихорошо известными районами Украины.

Ключевые слова: деревянная культовая архитектура,типологическая эволюция, архитектурно-этнографическаязона, школа, Юг Украины, Запорожье.

SUMMARY

Kharlan Oleksandr Viktorovich “Features oftypological evolution of architecture wooden churcheson the South of Ukraine in middle of XVIII century –beginning XX century (by the example of Katerinoslavprovince)”. Manuscript.

Thesis for gaining the scientific degree ofarchitecture on speciality 18.00.01. “The theory ofarchitecture, restoration of architectural memorial”.Odessa State Academy of building and architecture.Odessa. 2010.

27

The dissertation is devoted to analysis of natural,climatic, ethnographic, social and historical realpractice, that have an influence upon style developmentof religious wooden architecture of South Ukraine inthe XVIII–XX century. As the South Ukraine is theregion with original traditions, there are town-planning and architecture features religiousinstallations of South Ukraine in general context ofdevelopment of Ukrainian sacral architecture isinvestigated.

On the base of archival, iconographic sources andnatural materials, which was investigated, formed indexmemorials, that was unknown before this time (XVIII–XXcentury). There are typological, planning, volume andspace features shaping of wooden churches of SouthUkraine is defined.

Key words: wooden sacral architecture, typologicalevolution, architectural and ethnographic zones,architectural style, South of Ukraine.

28

Рис.1 Етнографічне районування Півдня України

29

Рис.2 Пропорційний аналіз дерев’яних храмів ПівденноїУкраїни

30

Рис.3 Модель формування дерев’яних храмів ПівдняУкраїни

31

32