Віртуальна виставка-портрет

«...Земля моя, запашна, барвінкова, Ріки медові, дощі золоті,

Тільки б побачить тебе у обнові, Більше нічого не хочу в житті…»

М. П. Стельмах Михайло Панасович Стельмах – самобутній, цікавий талант!

Видатний художник слова! Один із найяскравіших знавців багатств української мови. Одночасно – поет і прозаїк, драматург і фольклорист, публіцист і кіносценарист. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями і романами він підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві.

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.

Дитинство письменника припало на перші пореволюційні роки – тяжкі роки громадянської війни, руїни, голоду. На всю сім'ю були одні чоботи, тож

не дивно, що батько мусив нести до школи Михайлика на руках, загорнувши в свою кирею. В одному з своїх ранніх віршів Михайло Стельмах так згадує про своє босоноге дитинство:

Я простий сіроокий хлопчина

– Син своєї нової землі, На мені галіфе з полотнини, І мені славно жити в селі…

Багато незабутніх вражень лишилося від дитячих років. І одне з них – від вистави, яку

вперше побачив Михайлик у сільській хаті-читальні. Враження було таке сильне, що хлопець вирішив і сам написати п'єсу. Немало днів і ночей працював над нею – і таки написав. Звичайно, це було дитяче, наївне писання. Але отой потяг до чарівного поетичного слова, до мислення образами – був прояв природного обдарування, таланту.

Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступає у школу колгоспної молоді, яку закінчує у 1928 році, згодом – у Вінницький педагогічний технікум, а там і Вінницький педагогічний інститут, який успішно закінчує у 1933 році. Здобувши вищу педагогічну освіту, Михайло Панасович стає учителем. Шість років він працює на цій посаді в сільських школах Поділля і Полісся. Перші дві зими вчителює на рідному Поділлі, а потім переїздить ближче до Києва – в село Літки над Десною.

Перші поетичні спроби Михайла Панасовича припадають десь на 1936 рік. В журналах і газетах друкувалися його вірші, де поет славить рідну землю, славить дружбу народів, передає схвильовані особисті переживання, інтимні почуття.

Саме на ці 30-ті роки припадає знайомство Михайла Стельмаха з корифеєм української літератури, неперевершеним знавцем рідної мови Максимом Рильським. Знайомство переростало в теплу, щиру дружбу. Не без добрих порад Максима Тадейовича і його батьківського благословення молодий поет готує першу збірку своїх віршів.

Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.

Перебуваючи у лавах Радянської Армії, Михайло Стельмах зустрів Другу світову війну. У 1941 році отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування – знову на фронті. В одному з віршів він пише:

В крові із мертвими лежав, Карався, мучився, вмирав, А вірив: стрінуся з тобою,

Моя любов, мій рідний краю,

Де сонце з хмарами в двобої,

А матір воїна чекає! Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, Михайло Панасович працює

спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Михайла Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), у 1943 році з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.

Робота військового кореспондента не менш небезпечна, ніж бійця-фронтовика. У 1944 році під Львовом осколком авіабомби Михайла Стельмаха було знову важко поранено у ногу. Загрожувала гангрена. Знову лікування у госпіталі. У ці дні і визріває у письменника задум написати великий роман. Так народжувався великий роман-хроніка «Велика рідня».

Після лікування Михайло Стельмах повертається у фронтову газету «За честь Батьківщини», на сторінках якої друкує свої нариси, вірші, оповідання. У них він відтворює героїзм воїнів, які визволяли Батьківщину, а згодом Польщу, Чехословаччину, Австрію, Німеччину. Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, чотири медалі «За бойові заслуги» та ряд інших нагород прикрасили груди письменника-воїна.

Після війни письменник повертається до улюбленої справи – глибокого вивчення усної народної творчості. У грудні 1945 року Максим Рильський запросив Михайла Стельмаха як фольклориста на роботу в Інститут мистецтвознавства, фольклору й етнографії Академії наук України. Як вчений він виїжджає в наукові фольклорні експедиції і записує самоцвіти народної творчості, впорядковує і видає збірники українських народних пісень.

У 1949 році вийшов перший великий роман Михайла Панасовича – «На нашій землі», який автор визначив як першу книгу роману-хроніки. У 1951 році він видає другу книгу цього роману – «Великі перелоги». Об'єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові «Велика рідня» (1951). За цей роман у 1951 році Михайло Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії.

У наступні роки письменник порадував читача романами: «Кров людська – не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959), «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» і (1969), «Чотири броди» (1961-1974). За романи «Велика рідня», «Кров людська – не водиця» та «Хліб і сіль» Михайло Стельмах у 1961 році був удостоєний найвищої нагороди – звання лауреата Ленінської премії, за роман «Чотири броди» у 1980 році він одержав Державну премію Української РСР імені Т. Г. Шевченка.

У 1952 році вийшла з друку його повість «Над Черемошем», а згодом – «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Гуси-лебеді летять» (1964), «Щедрий вечір» (1967) «Мак цвіте» (1968) та інші.

З лагідною усмішкою, з теплим гумором, цікаво й дотепно писав Михайло Панасович казки та вірші для дітей. Цілу бібліотеку складають книжечки, які написав Михайло Стельмах для наймолодших читачів: «Колосок до колоска», «Жнива» (1951), «Живі огні» (1954), «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички» (1955), «В їжаковім вітряку», «Як журавель збирав щавель» (1957), «Маленька Оленка» (1962), «Бурундукова сім'я» (1963), «Заячий секрет» (1966), «Цапків урожай» (1967), «Журавель» (1970), «Чорногуз приймає душ» (1971), «Літо-літечко» (1972), «Ой, весна-зоряночка» (1977), «У бобра добра багато» (1979). Віршовані казки Михайла Стельмаха надзвичайно цікаві, повчальні та актуальні і сьогодні.

Талант Михайла Стельмаха проявився в різноманітних літературних жанрах. Багато творів письменника вийшло в перекладах на російську мову, а також на мови білоруську, болгарську, чеську, словацьку, польську, німецьку, румунську, литовську та інші. Він написав також кілька п'єс – «Золота метелиця», «Зачарований вітряк», «Правда і кривда», «Кум королю»; створив

сценарій документального кінофільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами – «Над Черемошем», «Кров людська – не водиця», «Дмитро Горицвіт».

Ще одна заслуга Михайла Панасовича – перша публічна розмова про факт «незрозумілого» голоду 1932-1933 рр. в Україні у творі «Чотири броди» (1978). Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача.

У Михайла Стельмаха була хороша і дружня родина – дружина Леся Анатоліївна та троє

дітей. Син Ярослав теж став письменником, був перекладачем з різних мов, писав п'єси та прозові твори для дітей. На жаль, у 2001 році Ярослав Стельмах загинув у автокатастрофі.

В останні роки життя Михайло Панасович напружено працював. 27 вересня 1983 року Михайло Стельмах помер, поховали його на Байковому кладовищі у Києві.

Життя письменника пройшло у творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець, майстер художнього слова, він усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність, працелюбство, його лагідну і поетичну душу.

Стельмах, М. П. Твори в семи томах. Т. 1-7. / М. П.

Стельмах ; передм. Є. Гуцала. – Київ : Дніпро, 1982-1984. До першого тому ввійшов роман «Хліб і сіль» про життя

українського села напередодні та під час першої російської революції (1905-1907 рр.). Справжнім героєм твору є народ з його болями та стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю і вірою в краще майбутнє.

До другого тому ввійшли роман «Кров людська – не водиця» та перша частина роману «Велика рідня» .

У третьому томі – продовження роману-хроніки «Велика рідня». У творі охоплено події Другої світової війни, значне місце тут відведене боротьбі народних месників проти фашистських загарбників.

До четвертого тому ввійшли роман «Правда і кривда» про життя українського села наприкінці Другої світової війни і в перші повоєнні роки, а також дві автобіографічні повісті «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір».

У п'ятому томі надруковано роман «Дума про тебе», який яскраво змальовує життя українського села в 20-х – 40-х роках ХХ сторіччя.

У шостому томі – роман «Чотири броди» про життя українського села. Твір охоплює події довоєнних років та періоду Другої світової війни.

До сьомого тому ввійшли вірші, оповідання, драматичні твори. Стельмах, М. Большая родня : роман-хроника / М. П. Стельмах. –

М. : Сов. списатель, 1975. – 509 с. Філософські роздуми, мальовничі картини побуту і пейзажі, написані з

тонким відчуттям природи, з любов'ю до рідної землі, розкривають глибокий ідейно-художній задум письменника.

Стельмах, М. А. Гуси-лебеди летят… ; Щедрый вечер : повести / М. П. Стельмах ; пер. с укр. И. Чеховской. – Киев : Рад. шк., 1984. – 272 с.

Автобіографічні твори, написані на основі життєвих фактів, почуттів, переживань самого автора, які розкривають його індивідуальність і разом з тим характеризують певну добу, утверджують загальнолюдські цінності. У книзі зображено життя і доля українського село першої половини ХХ століття, епізоди з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був маленьким хлопчиком.

Стельмах, М. П. Дума про тебе : роман / М. П. Стельмах. – Київ :

Дніпро, 1984. – 390 с. У багатоплановому романі відображено події на Поділлі напередодні і в

перші роки Другої світової війни. Нелегко, часом трагічно складається життя героїв цього твору. З юнацьких років Богдан любить Ярину, але обставини і лихі люди розлучають їх. Та недарма в народі кажуть: розлука для любові, що вітер для іскри – маленьку гасить, а велику роздмухує. Чисте почуття, що його носять у серці Богдан і Ярина, витримує всі випробування.

Стельмах, М. П. Кров людська – не водиця : роман /

М. П. Стельмах ; худож. В. Савадова. – Київ : Дніпро, 1986. – 348 с.

Стельмах, М. А. Кровь людская – не водица : роман /

М. П. Стельмах. – Киев : Дніпро, 1980. – 288 с. У романі відтворено історичну долю українського

селянства на гребені великих соціальних зрушень – революції та громадянської війни.

Стельмах, М. П. Кров людська – не водиця. Велика рідня : роман-хроніка / М. П. Стельмах. – Київ : Рад. письменник, 1957. – 594 с.

У романі «Кров людська – не водиця», який виріс із прологу «Великої рідні», відбиваються болючі пошуки селянином свого місця в житті після революції, боязнь нового у роки громадянської війни. Роман-хроніка «Велика рідня» розповідає про великі соціальні перетворення в житті народу в період від завершення громадянської війни і до вигнання фашистських загарбників з рідної землі.

Стельмах, М. П. Правда і кривда / М. П. Стельмах. – Київ :

Держлітвидав, 1964. – 495 с. Роман «Правда і кривда» сповнений великої любові до свого народу, до

рідної землі, до простої людини. Його герої – це колгоспники одного із подільських сіл, які вижили в роки окупації, захищали рідну землю на фронтах Вітчизняної війни, які вірили у краще майбутнє.

Стельмах, М. Хлеб и соль : роман / М. П. Стельмах. – М. : Сов.

писатель, 1960. – 575 с. У романі відтворено широку картину життя українського села напередодні

революції 1905 року. Автор правдиво зображує тяжке становище селянської бідноти, показує, як у боротьбі проти панів формувалася її свідомість. Справжнім героєм твору є народ з його болями і стражданнями, радощами і сподіваннями, нескореністю й вірою в краще майбутнє. М'який задушевний ліризм, філософські роздуми, іскристий гумор, багата і розмаїта мова характерні

для твору.

Стельмах, М. Четыре брода : роман / М. П. Стельмах ; авториз. пер. с укр. Н. Андриевской. – М.: Сов. писатель, 1983. – 495 с.

Стельмах, М. П. Чотири броди : роман / М. П.

Стельмах. – Київ : Дніпро, 1981. – 506 с. У своєму романі «Чотири броди» письменник піднімає

тему Голодомору 1933 року і репресій 1937 року, тому зрозуміло, що цей твір довго не публікували. Роман Михайла

Стельмаха – це своєрідний гімн красі і мудрості народу, його відданості рідній землі. Річка Дунай у цьому творі є символом людського життя, в якому письменник виділяє «чотири броди». Це образ з народної пісні, яку співає мати героя роману Данила Бондаренка. Першій брід – голубий, як небо, він символізує дитинство; другий – хмільний, неначе сон, брід кохання; третій – нескінченної роботи, а четвертий – онуків і прощання.

50 років повісті «Шедрий вечір» (1967)

Повість Михайла Стельмаха «Щедрий вечір» сповнена світла. Це один з

найоптимістичніших та життєстверджуючих творів письменника. Життя України в

двадцяті роки було непростим, скрути зазнавали дорослі й діти. Добре, що дитяча

пам’ять головного героя Михайлика сприймає тільки найяскравіші, найщасливіші

епізоди життя. Тому Михайло Стельмах від імені Михайлика каже: “…і хороше, і

дивно, і радісно стає мені, малому, у цім світі, де є зорі, і тихі вогники, і щедрі

вечори…”

Михайлик росте в сім'ї Панаса Дем'яновича гарною, чемною, доброю

дитиною. Хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся.

Він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить

перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. Дуже радіє хлопчик приходу весни,

літа, бо допомагатиме батькам. Автор передає почуття хлопчика при

посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. Михайлик

старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до

першого снопа, який на свят-вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті –

на покуті.

Автор змалював у творі народний обряд – свят-вечір. Хлопчина сприймає оті примовляння

батька на «хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі» й

вірить, що «настане той час, коли господар на току буде зорі віяти, господиня в хаті золото

трясти, а сиві срібнорогі воли потягнуть за собою срібні плуги».

Михайло Стельмах легко входить у світ дитячих мрій, фантазій. Все це свідчення

непересічного таланту письменника – неперевершеного знавця дитячих душ.

1. Стельмах Михайло Панасович [Електронний ресурс] // Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D1%85_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 (дата звернення: 05.05.2017).

2. Стельмах М. П. Велика рідня [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru. URL:

http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/velika_r.txt (дата звернення: 05.05.2017). 3. Стельмах М. Вибрані твори [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека mexalib.com.

URL: http://mexalib.com/read/489845 (дата звернення: 05.05.2017). 4. Стельмах М. Гуси лебеди летят… [Электронный ресурс] // Электронная библиотека

mexalib.com. URL: http://mexalib.com/read/365417 (дата обращения: 05.05.2017). 5. Стельмах М. П. Гуси лебеді летять… [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru.

URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/gusi_leb.txt (дата звернення: 05.05.2017). 6. Стельмах М. П. Казка про правду та кривду [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека

lib.ru. URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/kazka_pr.txt (дата звернення: 05.05.2017). 7. Стельмах М. П. Мак цвіте [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru. URL:

http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/mak_cvit.txt (дата звернення: 05.05.2017). 8. Стельмах М. Над Черемошем. Гуцульские мотивы [Электронный ресурс] // Электронная

библиотека mexalib.com. URL: http://mexalib.com/read/229543 (дата обращения: 05.05.2017). 9. Стельмах М. П. Поміж березами дівча іде [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека

lib.ru. URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/pomij_be.txt (дата звернення: 05.05.2017). 10. Стельмах М. П. Правда і кривда [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru.

URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/pravda_i.txt (дата звернення: 05.05.2017). 11. Стельмах М. П. Рідня [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru. URL:

http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/ridnia.txt (дата звернення: 05.05.2017). 12. Стельмах М. П. Тільки хвилі, і небо блакитне [Електронний ресурс] // Електронна

бібліотека lib.ru. URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/tilki_hv.txt (дата звернення: 05.05.2017).

13. Стельмах М. Чем помочь медведю? [Электронный ресурс] // Электронная библиотека mexalib.com. URL: http://mexalib.com/read/317425 (дата обращения: 05.05.2017).

14. Стельмах М. П. Чотири броди [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru. URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/4brodi.txt (дата звернення: 05.05.2017).

15. Стельмах М. П. Щедрий вечір [Електронний ресурс] // Електронна бібліотека lib.ru. URL: http://lib.ru/SU/UKRAINA/STEL_MAH/shedrii_.txt (дата звернення: 05.05.2017).

1. Гуси лебеді летять [Електронний ресурс] // Відеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=6haDhpuWSBc (дата звернення: 05.05.2017). 2. Гуси лебеди летят [Электронный ресурс] // Видеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=YIwpDE3X-yA (дата обращения: 05.05.2017). 3. Дмитро Горицвит [Електронний ресурс] // Відеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=yRQ8nD1LP-c (дата звернення: 05.05.2017). 4. Кровь людская – не водица [Электронный ресурс] // Видеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=BVs2iT9GjTY (дата обращения: 05.05.2017). 5. Люди не всё знают [Электронный ресурс] // Видеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=LR6hcqwefnw (дата обращения: 05.05.2017). 6. Хліб і сіль [Електронний ресурс] // Відеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=_-tWy70NHV0 (дата звернення: 05.05.2017). 7. Щедрий вечір [Електронний ресурс] // Відеохостинг youtube.com. URL:

https://www.youtube.com/watch?v=OtO3ZoZscnw (дата звернення: 05.05.2017).

Віртуальну виставку-портрет підготували: зав. сектором Бездольна Л.І.

бібліотекар Лукшина Є.Ю.