1.Виникнення і розбудова монетного ринку наукраїнських землях в епоху становлення КиївськоїРусі (V — IX ст.)

Після масового надходження на український грошовийринок римських денаріїв їхнє місце певною мірою посіливізантійські монети. Економічне та політичне піднесенняВізантійської імперії V — VI ст. сприяло поширенню їїгрошових номіналів серед сусідніх країн. Таким чином,візантійська монета потрапила до нас. На українськихземлях візантійська золота монета отримала нову назву —«златник». Інколи знаходять цілі скарби цих монет.Рідше в Україні можна знайти мідну візантійську монету- нумію.

«Чужі» гроші потрапляли до Русі завдяки торгівлі зіншими країнами. Зокрема, і торговий шлях зіСкандинавії до Константинополя — «із варяг у греки».Певна частина монет потрапляла завдяки походам наБалканський півострів.

З розвитком торгівлі із країнами Сходу, до Русінадходили монети сасанідського Ірану. Правителі цієїдержави, яка існувала у III — середині VII ст.,емітували велику кількість високопробних срібних драхмвагою близько 4 г. Також карбувалися срібні(тетрадрахми, півдрахми, оболи (1/6 драхми) двооболи(1/3 драхми), золоті (1/6, 1/3, 1, 3/2, 2 денарії —динари) та мідні номінали. Один із найбільших скарбів,що складався з понад 2 тис. монет, виявлено неподалікбілоруського міста Могилів.

Зазвичай, на сасанідських драхмах того часу,розташований профіль правителя та вислови побажальногохарактеру. Наприклад, на драхмах Хосрова II Парвеза

(561 — 628 рр.) читаємо лише його ім'я та вислів«Зростаюча слава». Державною релігією Ірану бувмаздеїзм — поклоніння вогню. Саме тому на реверсісасанідських драхм зображено вівтар з полум'ям і напис«Вогонь Ашатира». У Ірані була така церемонія: коли царпосідав трон, вогонь запалювали, а коли правительвмирав — гасили.

Через війни з Візантією, держава ослабла і не змоглапротистояти натиску арабських завойовникам. Останнійсасанідський правитель Язгард III (632 — 651 рр.) бувубитий неподалік середньо азійського міста Мерв, а йогодержава перестала існувати.

У VIII ст. в Східній Європі та на українських землях,поширюється велика кількість арабських куфічнихдірхемів. Назва цих монет походить від типу арабськогописьма «куфі», яке виникло в іракському місті аль-Куфанаприкінці VII ст. В цих монетах, згідно з Кораном,містилися лише написи. Монети легенди містили вислови зКорану, датування (за мусульманським літочисленням), атакож місце карбування. Дещо пізніше на монетахз'явилися імена правителів — халіфів та їхніхнамісників.

Завдяки своїй якості, дірхеми швидко поширилися вАрабському халіфаті: Індії, Бактрії, Іспанії, Франціїта далеко за межами халіфату. У VII ст. вони вже почализ'являтися на східнослов'янському грошовому ринку.

Ахмада ібн Фадлана розповідав проте, що слов'янськіжінки носили монетні намиста, що свідчило прозаможність чоловіка: якщо чоловік мав статок у 10 тис.дірхемів, він дарував своїй жінці намисто в один рядмонет, 20 тис. — два ряди і т. д.

У «Книзі дорогоцінних намист» ібн Руста (близько 923р.) описав поховальну церемонію руського купця, умогилу якого, крім одягу, їжі та зброї, поклали золотіприкраси та срібні дірхеми.

Можливо, зменшення і потім припинення надходженняарабських куфічних дірхемів на землі Київської Русібуло спричинене т. зв. «кризою срібла», яка почалася наСході у X ст.

Куфічні дирхеми – срібні монети діаметром 20-25 мм,аверс та реверс яких вкриті арабським письмом куфі(звідси й походить назва монет). Цей дирхем склався наСході наприкінці VII ст. й залишився єдиним типоммусульманської срібної монети протягом чотирьохстоліть. На доволі широкому полі монети замусульманськими віруваннями відсутні будь-якізображення. У центральній частині обох боків дирхемарозміщені легенди, які містять благочестиві вирази таімена правителів, у легендах по колу зазначається місцета рік карбування монети. Такі написи надзвичайноважливі для науки, оскільки монета завдякидовговічності свого матеріалу залишається іноді чи неєдиним джерелом історичних знань. Особливість грошовогообігу Давньої Русі полягала в тому, що монети, якінадходили зі Сходу на територію Східної Європи,втрачали роль міжнародної грошової одиниці та слугувалине лише внутрішньою грошовою одиницею, а й сировиноюдля ремісничого виробництва. Існує думка, що східнімонети приймали на вагу, а не лічили, оскільки вмонетних скарбах домонгольської Русі частозустрічаються уламки та обрізані монети. Трапляються увеликій кількості й поодинокі знахідки куфічнихдирхемів, найраніші з них датовані VII-VIII сторіччями.

Однак те, що ці монети потрапили на територію ДавньоїРусі відразу після виготовлення, є досить сумнівним. Уперіод становлення Київської Русі на її земляхпоширились візантійські монети. Згодом, візантійськамонета стала зразком для перших монет київських князів— златників та срібляників.

Довгий час карбування монет у Київській Русі було непідтверджене знахідками, але 1792 року стала відомаперша давньоруська монета – срібник Ярослава Мудрого.Знайдений він був колекціонером у Києві серед церковнихпривісок до ікони. Звичай іконного «лікування» бувпоширений на території України здавна. Для того, щобпозбутися якихось хвороб «чудотворній» іконі дарувалидорогоцінні монети. Ймовірно, срібник Ярослава здавсялюдині XVIII сторіччя досить цінною річчю. Перша золотамонета князя Володимира стала відома в Києві у 1796році. Вона зберігалася у солдата як дарунок матері, алезгодом була загублена новим власником. Перші знахідкизолотих та срібних монет із відкарбованих на них ім'ямВолодимира Святославовича (980 — 1015) з'явилисянаприкінці XVIII ст. Златники Володимира були одними знайперших монет київського карбування. Вони діляться надва типи. На аверсі першого типу монет вміщено напис«Владимир, а се его злато». На монетах другого типуінший напис: «Владимир на столе». У центральній частиніаверсу зображення князя, зі скіпетром й хрестом. Надлівим плечем Володимира знак роду Рюриковичів — тризуб.На реверсі (реверс монет обох типів однаковий) повнеім'я Ісуса Христа та його зображення.

Одночасно із златниками почалося виготовленнясрібляників. Срібло у монетах не завжди було чисте,скоріше сплави. Срібляники на відміну від златників,

зазнали змін: на реверсі був тризуб, на аверсі напис"Владимиръ на столе, а се его сребро ". До срібляниківСвятополка подібні монети (відомі 4 типи монет) зіменем «ПЕТРОС» та зображенням апостола Петра нааверсі. На реверсі — двозуб, княжий знак Святополка,дає змогу датувати монети 1016 — 1028 р. Цепідтверджується тим фактом, що Святополк при хрещенніотримав ім'я Петро.

На монетах Ярослава Мудрого вміщено погруддя св.Георгія, навколо якого напис «ЯРОСЛАВЛЕ СРЕБРО». Завартістю, срібляники відповідали ногатам південноруської монетно — вагової системи X ст.

Нарешті з відкриттям 1852 року Ніжинського скарбу сталовідомо близько 200 срібних монет князя Володимира таСвятополка. У 1876 році був відкритий Київський скарб –понад 170 монет. Ці знахідки розвіяли будь-які сумнівиз приводу існування власної грошової одиниці Русі таспростували невірне атрибутування монет. На основі цихзнахідок стало можливим встано вити типологічний ряддавньоруських монет, визначити приблизний час їх появи.

За зовнішнім виглядом монети Київської Русі схожі змонетами Візантійської імперії, що свідчить про тісніекономічні, торгівельні, культурні зв'язки. На одномубоці перших монет Русі зображувався Ісус Христос, наіншому – князь Володимир, над плечем якого був тризуб.Пізніше ці монети зміню ють монети з зображенням князяна лицьовому боці та тризуба на зворотному. Написи назолотих та на срібних монетах – «Володимир, а се єгозлато», «Володимир, а се єго срєбро» та «Володимир настоле». На іншому боці, де зображувався Ісус Христос,розміщувалися його монограми.

Монети Давньої Русі виготовлялися з арабських дирхемів,оскільки власних запасів срібних руд держава не мала. Здирхемів відливали монетні круж ки з допомогоюдвосторонніх ливарних формочок, чим й пояснюєтьсянаявність отворів на деяких срібниках. Потім на монетнікружки наносилось зображення за допомогою з'єднанихштем пелів у вигляді щипців. Різноманітність зображеньна монетах, яка була виявлена при по штемпельномуаналізі срібників, свідчить про ще одну технологічнуособливість карбування давньоруських монет. Монетніштемпелі виготовляли з нетривких матеріалів, які швидкопсувалися і заново перерізувалися.

В другій половині XIX ст. знахідки давньоруських монетстають широко відомими й викликають неабиякий інтерес удослідників. Саме це спричинило появу на початку XXсторіччя великої кількості підробок. Підробки златниківта срібників імітували відомі на той час типи монетДавньої Русі.

Отже, карбування монет Давньої Русі продовжувалося небільше 25-30 років на межі Х-ХІ сторіч за часівправління Володимира Святославовича, Святополка таЯрослава Мудрого. Кількість відомих золотих монет князяВолодимира надзвичайно мала, що вказує на нерегулярнукороткочасну емісію златників. Відомо 10 златників,лише два з яких знаходиться у вітчизняних колекціях – уНаціональному музеї історії України та Одеськомуархеологічному музеї. Така невелика кількістьспричинилася появі думки, що златники є антикварноюпідробкою XIX сторіччя.

Срібляників було знайдено значно більше, близько 400одиниць, їх вдалося викласти у певний хронологічнийряд. Монети з іменем Володимира могли карбуватися у

межах правління князя у 980-1015 рр., срібникиСвятополка – у 1015-1016 рр., срібники з іменами«Петрос» та «Петор» вийшли в обіг, напевно, 1018 року,коли Святополку Окаянному знову вдалося захопити Київза допомогою польського короля Болеслава Хороброго, імонети Ярослава Мудрого карбувалися, скоріше за все, уНовгороді наприкінці 1014 – на початку 1015 рр. та 1018року.

Руські монети не могли конкурувати на зовнішньому ринкуз іншими іноземними монетами і водночас залежали відпритоку срібла з-за кордону. З XI сторіччя у ДавнійРусі настає так званий безмонетний період. До ньогоспричинилися припинення ввозу срібла зі Сходу таЗахідної Європи та відсутність економічної і політичноїорганізації обігу монети в умовах значного збільшеннямасштабів економічного життя. Таким чином, убезмонетний період основною формою грошових відносинстав обіг великих срібних зливків. Про важливу рользливків в грошовому обігу Русі свідчить велика їхкількість у знайдених скарбах, які частково опинилися вмузейних та приватних колекціях, оскільки багатопотрапили у переплавку.

У писемних пам'ятках грошові зливки фігурують підіменем «гривні», яка походить від назви шийноїприкраси. Під час археологічних розкопок на територіїколишньої Київської Русі виявлено кілька типів гривень,які різняться між собою формою та вагою. На південнихтериторіях Русі були знайдені гривні київського типу уформі шестикутника вагою близько 163 грами. Така вагасформувалася під впливом візантійської і дорівнювалаполовині її ваги, частково підтверджується й наявністюу скарбах разом з гривнями київського типу

візантійських монет. Більшість вчених вважають, що цейтип гривні є найстарішим. Однак, серед дослідниківіснує й інша думка, щодо походження київських гривень.Дехто вважає, що шестикутний зливок срібла вагою в 38золотників – це німецька марка, а для руських – «точноесеребро» без 10 золотників, що ніяк не пов'язаний звізантійською літрою. Тобто, по відношенню до такзваної новгородської гривні вагою 48 золотників,шестикутна гривня вагою 38 золотників є гривнею меншою,а по часу виникнення новою. Крім того, оскільки воназгадується в договорі смоленського князя з Ригою, томоже бути названа «смоленською гривнею срібла». Напівнічних територіях Русі був характерним новгородськийтип гривні у формі бруска вагою близько 204 грами.Новгородські гривні є най-численнішими серед усіхархеологічних знахідок гривень. Вони з'являються значнопізніше під впливом торгівлі із Заходом, де в той часосновною грошово-ваговою одиницею бувзахідноєвропейський (каролінгський) фунт. Новгородськагривня проіснувала в обігу до XV сторіччя і в серединіХІП-го стала називатися «рублем», що підтверджуєтьсяновгородськими документами. Можливо, київська тановгородська гривні були представницями двох вжевідокремлених вагових систем Давньої Русі південної тапівнічної.

Ще один тип гривні «чернігівський» формою нагадуєкиївську гривню, щоправда з розплющеними кінцями, авагою – новгородську. Чернігівські гривні пов'язують іззгадкою у літописі про волинського князя ВолодимираВасильковича, за наказом якого в 1288 році були відлитів зливки дорогоцінні предмети його скарбниці.Особливістю новгородських зливків є наявність на них

накреслених імен або простих рисок, що виявилисяділовими записами ливарників. Вважають, що появачернігівських гривень була спричинена намаганнямоб'єднати південну гривневу систему з північною.Досліджуючи скарб з острова Готланд, що складався зсрібних монет, прикрас, новгородських та 34чернігівських гривень, дослідники датували час появичернігівських гривень XII століттям. Вага цих гривеньблизько 197 грамів дорівнювала ваговій одиниці марці,що у ХІІ-ХІІІ сторіччях побутувала у скандинавськихкраїнах.

Знайдені на берегах середньої та нижньої Волги зливки уформі човна датовані XIV сторіччям й мають вагуновгородської гривні. їх поява пов'язана з татаро-монгольським нашестям 1240-х років. Ймовірно, збираючиданину на Русі, татари переплавляли срібло у такі формизливків, які нагадували їм вже знайомі китайські, такожу формі човників.

Одночасно з гривнями в грошовому обігу Русі мали бходити й інші грошові одиниці, які б виконували рольрозмінних. Такими грошовими одиницями ставали деякітовари. Головною умовою перетворення будь-якого товаруна гроші була стійка вартість та стандартність речей.До товаро-грошей безмонетного періоду можна віднестинамистини з різних каменів, овруцькі шиферні пряслиця,скляні браслети, мушлі-каурі. Наявність цих предметів убагатьох скарбах разом зі срібними зливками та монетамисвідчить про їх роль у грошовому обігу Русі, однак недає можливості визначити дійсну вартість цих предметів.

В середині XIV сторіччя срібні зливки поступовозникають з грошового обігу Русі. Він поступово набуваємонетного характеру, і в ньому беруть участь монети

Золотої Орди, празькі гроші, монети Київськогокнязівства часів Володимира Ольгердовича, монетиЧервоної Русі та інші.

2.«Безмонетний період» в історії грошового обігуКиївської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

Через «кризу срібла» на Сході у X ст., до Русі ненадходили куфічні дірхеми. Цю прогалину певною міроюзаповнили західноєвропейські денарії, однак грошовийринок південно-руських земель їх не сприйняв.

Через це у перших десятиліттях XII ст. монети замінилигривни — злитки срібла чи золота певної ваги та форми.Найбільш поширеною на території Русі була новгородськагривна-паличка, яка була дещо прогнута. Саме тому їхназивають «лад'єподібними» (тобто човноподібними).

Найбільш загадковим типом давньоруських гривен єчернігівський тип срібних зливків. Вони маютьнеправильну форму і виконані доволі неохайно на відмінувід інших гривен. Випускання цих гривен відбувалосьперіодично, залежно від потреби. Місцем їх карбуваннямогли бути не тільки міста, а й сільські осади.

На початку «безмонетного періоду» на руському ринкупевну роль відігравали західноєвропейські денарії.Інколи вони потрапляли на Русь через торговий шлях «ізваряг у греки». Прикордонні регіони Київської Русітакож отримували монети від прилеглих країн. Череззавоювання Русі монголами, кількість населення державизменшилося, торгові шляхи розпалися. Руський народ бувзмушений платити данину Золотій Орді, що зумовилозменшення кількості срібла в державі. Монгольські хани

почали карбувати власні монети — «теньгу». Саме відтатар ми отримали всім відоме російське слово —«деньги». Також випускалися зливки срібла, які маличовниковоподібний вигляд із жолобком зверху — «суми».Ці так звані «суми» вироблялися зі срібла, зібраного наруських землях. Золотоординські монети були поширені уСередньому Подніпров'ї, степових районах Русі, а такожу Криму. Тим часом, Галицько-Волинська держава, якаспромоглася зберегти незалежність, вела активнуторгівлю з країнами Європи. Вони володіли значнимигрошовими засобами.

У першій половині XIV ст. на грошовому ринкузахідноукраїнських земель поширюються монети іноземногокарбування. Переважно це польський денарій та празькийгрош. У грамоті на війтівство у м. Санок останнійгалицько-волинський князь Юрій II (1323 — 1340)встановив оплату за розгляд судових справ — по дваденарії до княжої скарбниці і один війтові.

Поширення у XIV ст. на українському грошовому ринкуіноземних монет, зумовило кінець «безмонетного періоду»грошового господарства Київської Русі.

4.Монета «Хрещення Київської Русі»

Дуже цікавою є пам’ятна монета «Хрещення КиївськоїРусі», яка була викарбувана 17.07.2008р. в честь 1020-річчя хрещення Русі та встановленню християнства якдержавної релігії.

На аверсі монети зі срібла зверху розміщено малийДержавний Герб України, навколо надписи: НАЦІОНАЛЬНИЙБАНК УКРАЇНИ (зверху), СТО ГРИВЕНЬ (знизу), між нимирік карбування монети – 2008 (справа).

На аверсі монети з нейзильберу зверху розміщений малийДержавний Герб України, навколо надписи: НАЦІОНАЛЬНИЙБАНК УКРАЇНИ (зверху), П’ЯТЬ ГРИВЕНЬ (внизу), між нимирік карбування монети – 2008 (справа), логотипМонетного двору Національного банку України (зліва).

В центрі монет в колі, утвореному з променів,розміщений хрест і надписи півколом: ПРАВОСЛАВ´Я(зверху), З КИЄВА ПО ВСІЙ РУСІ (знизу).

Кількість монет: 800 шт., вага: 1000г. Приблизна ціна:22,000грн.

3.Київська Русь (біметалева монета)

Київська Русь — пам'ятна біметалева монета зі срібла ізолота, випущена Національним банком України,присвячена одній з найбільших в Європі ранньофеодальнихдержав (IX - середина XII ст.), яка виникла шляхомоб'єднання східнослов'янських племен навколо Києва іСереднього Подніпров'я, що створило сприятливі умовидля розвитку суспільно-економічного, політичного такультурного життя наших предків.

Монету введено в обіг 25 грудня 2001 року. Вонаналежить до серії «Пам'ятки давніх культур України».

Опис монети та характеристики

Номіналгрн. Метал Маса, г Діаметр,

мм Гурт Тираж,штук

20 золото,срібло

14,7:метал вставки— Au 916 — 5,74метал кільця — Ag 925 — 7,8

31,0 секторальне рифлення 2 000

Аверс

На аверсі монети у внутрішньому колі в центрі на тліжитнього колосся зображено символічне колесо історії,на якому сидить сокіл, а внизу — змія, угорі ліворучрозміщено малий Державний Герб України; у зовнішньомуколі ліворуч зображено князя з макетом собору, біля нігякого лежить гепард; праворуч — княгиню з шитвом, атакож логотип Монетного двору і написи: «УКРАЇНА» /«2001» / «20» / «ГРИВЕНЬ» /.

Реверс

На реверсі монети зображено: у внутрішньому колі —давньоруський колт (жіноча прикраса), у зовнішньомуколі — фрагменти київського ритуального наруччя (XII-XIII ст.) та стилізований напис у два рядки: «КИЇВСЬКАРУСЬ».

Додатки

Дирхем. Арабський Халіфат. 747-748

Дирхем. Арабський Халіфат. 908-909

Драхма. Іран. 591-628

різані

Дирхем-прикраса

Златник Володимира

Святославовича. 980-1015

Срібник Володимира Святославовича. 980-1015. Аверс

Срібник Володимира Святославовича. 980-1015. Реверс

Срібник Володимира Святославовича. 980-1015

Срібник Святополка 1015-1016, 1018

Срібник"Петор" Гривні монетні. Київська

Русь, XI-XIІ ст.

Київська Русь (біметалева монета)

Монета Хрещення Київської Русі