ЕКОНОМІЧНИЙ ДИСКУРС Випуск 1/2013

ПОДІЛЬСЬКИЙДЕРЖАВНИЙАГРАРНО-ТЕХНІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТКИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТІМ.В.ГЕТЬМАНАЛЬВІВСЬКАКОМЕРЦІЙНААКАДЕМІЯ

ННЦ«ІНСТИТУТАГРАРНОЇЕКОНОМІКИ»НААНФЕДЕРАЦІЯАУДИТОРІВ,БУХГАЛТЕРІВІФІНАНСИСТІВАПКУКРАЇНИ

НАУКОВИЙКЛУБ«SOPHUS»

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙДДИИССККУУРРСС

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

ВипускІ

м.Кам’янець-Подільський–2013

2

УДК33:336.531.2:330.53.061.3ББК65.052.9(4укр)2Е45

Економічний дискурс : міжнародний збірник наукових праць.Випуск 1. (м.Камянець-Подільський) / відпов. ред. Н.В. Семенишена. –Тернопіль:Крок,2013.–259с.

ISBN978-617-692-151-6

Збірникнауковихпрацьміститьрезультатинауковихдосліджень,оприлюдненнінаміжнароднійнауково-практичній Інтернет-конференції “Теоретико-методологічні інауково-практичні засади інвестиційного, фінансового та облікового забезпеченнярозвитку економіки” (19-20 грудня 2013 р.), яка відбулася на web-сайтіwww.sophus.at.ua, та спрямовані на формування теоретичних і практичних засадінвестиційного, фінансового та облікового забезпечення розвитку сучаснихекономічнихсистем.Редакційнаколегія:

ЖукВ.М.,д.е.н.,член-кореспондентНААН(Україна);ВолощукК.Б.,д.е.н.,в.о.професора(Україна);ЛаврукВ.В.,д.е.н.,в.о.професора(Україна);ЛучикС.Д.,д.е.н.,професор(Україна);МазурН.А.,д.е.н.,в.о.професора(Україна),СеменишенаН.В.к.е.н.,доцент(Україна),ЧикурковаА.Д.,д.е.н.,в.о.професора(Україна);ПармаклиД.М.,д.е.н.,професор(РеспублікаМолдова)

РекомендованододрукуВченоюрадоюННІБФПДАТУ(протокол№4від25.12.2013р.)

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Відповідальність за зміст і достовірність публікацій несуть автори науковихпраць. Точки зору авторів публікаційможутьне співпадати з точкою зору редколегіїзбірника.ISBN978-617-692-151-6

ÓПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,2013

http://www.sophus.at.ua/

3

PODOLSKYSTATEAGRARIANTECHNICALUNIVERSITYKYIVNATIONALECONOMICUNIVERSITY

NAMEDAFTERVADYMHETMANLVIVACADEMYOFCOMMERCE

NSC"INSTITUTEOFAGRARIANECONOMICS"NAASFEDERATIONOFAUDITORS,ACCOUNTANTSANDFINANCIALAICOFUKRAINE

SCIENTIFICCLUB«SOPHUS»

TTHHEEEECCOONNOOMMIICCDDIISSCCOOUURRSSEE

Internationalcollectionofscientificpapers

IssueІ

Kamyanets-Podilskyi–2013

4

UDC33:336.531.2:330.53.061.3BBK65.052.9(4ukr)2

The economic discourse : international collection of scientific papers.Issue 1. (Kamyanets-Podilskyi) / сontributing editor N.V. Semenyshena. –Ternopil:Krok,2013.–259p.

ISBN978-617-692-151-6

The scientific papers collection contains the research results, released by theinternational scientific-practical Internet-conference "Theoretical-methodological andscientific-practical principles of investment, financial and accounting implementation ofeconomic development" (December, 19-20 2013), which was held on web-sitewww.sophus.at.ua,andareaimedatdevelopingtheoreticalandpracticalbasesofinvestment,financialandaccountingprovidingdevelopmentofmoderneconomicsystems.Editorialboard:

ZhukV.,DoctorofEconomics,CorrespondingMember,NAAS(Ukraine);VoloshchukK.B.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);LavrukV.V.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);LuchykS.D.,DoctorofEconomics,Professor(Ukraine);MazurN.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);SemenyshenaN.,Ph.D.,associateProfessor(Ukraine),ChykurkovaA.D.,DoctorofEconomics,theexecutivedutyofProfessor(Ukraine);ParmakliD.M.,DoctorofEconomics,Professor(RepublicofMoldova)

RecommendedforpublicationbyAcademicCouncilNNIBIFPDATU(protocol#4,from12.25.2013)

Contributingeditor:Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

The content and authenticity of of publications are the authors of scientific papers.Viewsoftheauthorsofpublicationsdonotnecessarilyreflecttheviewsoftheeditorialboardofthepublication.ISBN978-617-692-151-6

ÓPodolskystateagrariantechnicaluniversity,2013

5

ЗМІСТ

ССУУЧЧААССННІІППРРООББЛЛЕЕММИИЕЕККООННООММІІЧЧННООЇЇТТЕЕООРРІІЇЇТТААППРРААККТТИИККИИ

БіликЮлія,ГомілкоОксанаМатеріальнамотиваціяпрацівсільськомугосподарствітаїїефективність

9

ЗдиркоНаталя,СоловейТамараПроблеминезалежностівнутрішніхаудиторів

12

КолендаНаталіяСоціальнийпотенціал:рівніформуваннятареалізації

15

КрасномовецьВікторіяВпливінфляціїнарівеньжиттянаселення

18

ПолярушМарія,ПолярушІванФормуваннясистемимотиваціїпраціперсоналусільськогосподарськихпідприємств

20

СтояненкоІринаРольнематеріальнихактивіввдіяльностісуб’єктівгосподарювання:світовітенденціїтаукраїнськіреалії

23

ТрусоваНаталіяФункціональніскладовіфінансовогопотенціалусільськогосподарськихпідприємств

26

ШиянДмитроОкреміпроблемиметодологіївекономічнійнауці

29

РРООЗЗВВИИТТООККККООННККУУРРЕЕННТТООССППРРООММООЖЖННООЇЇЕЕККООННООММІІККИИ

ННААММІІККРРОО--,,ММЕЕЗЗОО--ТТААММААККРРООРРІІВВННЯЯХХ

БезкоровайнаЯна,ПавлюкТетянаСтатистичнаоцінказаробітноїплативУкраїні

33

БондаревськаКсенія,ТовмашенкоТетянаМетодичніаспектиаудитуперсоналунасучаснихпідприємствах

36

ЗеліскоНаталія,ЄвтушикЯнаТеоретичніаспектиформуваннясоціально-орієнтованоїринковоїекономікивконтекстіінтеграціїУкраїниуЄвропейськийСоюз

39

МакарухаСтепанЕкономічнасутністьсільськогосподарськихкооперативів

42

МаслійАнжела,ЗеліскоНаталіяЕфективністьдержавноїзовнішньоекономічноїполітикитаперспективиінтеграціїУкраїниусвітовегосподарство

45

НіколайчукОльгаКонцептуальнізасадидопобудовисистемипринципівуправлінняінтелектуальнимкапіталомпідприємства

48

ФедорчукЄвгеніяСоціально-економічнезначеннявикористанняагросировинидляпотреббіоенергетики

51

ФедорчукОлександрРольінфраструктуривфункціонуванніаграрноїсфериУкраїни

54

ФеньКатеринаРозвитокекономічноїбезпекивУкраїні

57

6

ІІННННООВВААЦЦІІЙЙННОО--ІІННВВЕЕССТТИИЦЦІІЙЙННІІЗЗААССААДДИИЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННЯЯ

ЕЕККООННООММІІЧЧННООГГООЗЗРРООССТТААННННЯЯ

ВасиленькаНадіяВідродженнятрадиційнихгалузейсільськогогосподарствавУкраїні:коноплярство

61

ВиноградоваМаринаДосвідзарубіжнихкраїнсправлянняєдиногосоціальноговнеску

64

ДжурОльга,ТкаленкоТарасРозвитоквенчурнихфондівУкраїни,якінструментінноваційногоменеджменту

67

ЗавидівськаОльгаДоступністьжитлавУкраїні

70

КлівіденкоЛюдмила,СвіргунАнастасіяДжерелаформуваннякоштівфондусоціальногострахуваннязтимчасовоївтратипрацездатності

73

МалюкСвітлана,ШевченкоМаринаЗначенняінноваційноїполітикиустійкомупідвищенніконкурентоспроможностіагроформувань

76

ПетренкоЛарисаАктуальністьтапроблемизалученняінвестиційвАПК

78

ПисьменнаМаріяНапрямиудосконаленнявнутрішньогоаудитуубанку

81

ЧирваІннаІнвестуваннявоновленнятехнікирегіону

82

ЩасливаГаннаІнноваційнаполітикаякскладовапотенціалусільськогогосподарства

85

РРООЛЛЬЬФФІІННААННССООВВОО--ККРРЕЕДДИИТТННООЇЇССИИССТТЕЕММИИВВУУППРРААВВЛЛІІННННІІ

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИММИИППРРООЦЦЕЕССААММИИ

БойкоВіталій,ЛесикХристинаМеханізмзабезпеченняфінансовоїбезпекисільськогосподарськихпідприємств

89

ГірченкоОленаФінансовиймоніторингвсистемізабезпеченняекономічноїбезпекиУкраїни

92

ГмыряВикторияСистемабанковскогокредитованияаграрногопроизводстваУкраины:состояниеиперспективыразвития

95

Данилевська–ЖугунісоваОльгаДержавнафінансовапідтримкасільськогогосподарства

98

КозицькийРоманІнфляціявУкраїніташляхиїїподолання

100

КомаревцеваНаталіяОсобливостіфункціонуванняелектроннихгрошейвУкраїні

103

РадченкоОксанаТрадиціїтасучасністьбюджетноїпідтримкиаграрногосекторусвітутаУкраїни

106

ТрапезніковаСвітланаМоделіуправліннязапасамипідприємства

110

ФещенкоНаталіяНапрямибюджетноїпідтримкисільськогогосподарства

113

ЯринаАксинія,Брежнєва-ЄрмоленкоОльгаРольфінансівдомогосподарствуресурсномузабезпеченніекономіки

117

7

ППРРООББЛЛЕЕММИИРРООЗЗВВИИТТККУУССУУЧЧААССННООГГООММЕЕННЕЕДДЖЖММЕЕННТТУУІІММААРРККЕЕТТИИННГГУУ

АрапочкінаАлінаОсобливостіуправлінняприбуткомпідприємства

121

BilokinnaNalalya,BondarenkoAnastasiyaEnterprisemanagementandeconomics

124

БінертОлесяКерівництвоталідерствоворганізації

126

Домище-МедяникАллаСтратегічнеуправлінняусферідитячогооздоровлення:проблемитаперспективи

129

ЛевітанІгорМаркетинговийаудитдіяльностіпідприємств:сутністьтавиди

132

ПолярушІван,БучковськаЛюдмилаКомунікаційниймеханізмуправлінськоїдіяльності

135

РудикВолодимирТеоретичнізасадирозвиткупенсійногоменеджментувумовахреформуваннявітчизняноїпенсійноїсистеми

138

СосновськаОлександра,ДжурОльгаСучасніпроблемименеджментумашинобудівнихпідприємствУкраїни

140

СтрапчукСвітланаРегіональніособливостімаркетинговоїстратегіїсільськогосподарськихпідприємств

143

ТТЕЕООРРІІЯЯІІППРРААККТТИИККААББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,

ААННААЛЛІІЗЗУУТТААААУУДДИИТТУУ

БовкунОлександр,КондрюкЛесяУдосконаленняоблікузагальновиробничихвитратнавідрядження

147

БорковськаВалентинаДопитанняудосконаленняоблікувитратм'ясопереробки

151

ВекличРіта,ЗдиркоНаталяОсобливостіаналітичноїоцінкифінансовогостанусільськогосподарськогопідприємства

153

ГайдукІринаАктуальніпитанняоблікуфінансовихресурсівкооперативнихпідприємстввідповіднодоНП(С)БО1

155

ГолубНаталія,АнгеловськаОльгаКласифікаціявитратнаоплатупрацідляцілейоблікутаконтролю

158

ГорбатюкМаріяКласифікаціявитратдеревообробнихпідприємстввсистемівнутрішньогосподарськогообліку

161

ДенисюкНаталіяОсобливостіоблікуінвестиційноїнерухомостізаміжнароднимистандартамиобліку

164

ЖидовськаНаталія,РубахаОльгаАудитадміністративнихвитратдіяльностіпідприємства:метаізавдання

167

ЗацерковнаКатерина,СеменишенаНаталіяСвітовийдосвідтапроблемивітчизняногооблікунеоборотнихактивів

170

ІвановаАнгеліна,ПустовітМаринаПроблемиорганізаціїоблікусобівартостіпродукціїпромисловихпідприємств

174

ІльчакОльгаОбліквикористанняземельнихділяноквсільськогосподарськихпідприємствах

176

КанцедалНаталія,ПедоричВікторіяВідображенняінформаціїпробіологічніактивиуфінансовійзвітності

178

КліменкоНаталіяПроблемиорганізаціїоблікукапітальнихінвестиційнавугледобувнихпідприємствах

182

КоролюкТетяна,БурліцькаОксанаСистематизаціядисертаційРосійськоїФедераціїзанапрямомдослідженняризику

185

8

КощинецьМаріаннаСистемавнутрішньогоконтролютааудитувсудовійсистемі

188

МіщенкоАнастасіяУдосконаленняорганізаціїоблікуготовоїпродукціїнавугледобувнихпідприємствах

190

МорозЯрославаПроблемніаспектирозвиткувнутрішньогоаудитунапідприємствахАПК

193

НовиковИгорьЦентрзатрат–однаизсоставныхчастейцентрафинансовойответственностиорганизации

195

ОксамитнаДар’я,ЛевченкоОльгаОсобливостіорганізаціїїоблікуіконтролювидатківвбюджетнихустановах

198

ОмельченкоМиколаОрганізаціяоблікунеоборотнихматеріальнихактивів

201

ПляшечникВалентинаАвтоматизаціяоблікувиробничихзапасів

204

ПолярушІван,СамусевичМаксимОрганізаціябухгалтерськогооблікувпідприємстві

207

ПузійГанна,ЛевченкоОльгаОрганізаціяоблікуфінансовихрезультатівдіяльностіпідприємства

210

РоманківІринаОблікзнижокякелементумаркетинговоїполітики

213

СадовськаІринаУправлінськийоблікприродоохоронноїдіяльностісільськогосподарськихпідприємств

216

СелевановаВіраСучаснівимогитапідходищодоформуванняфінансовоїзвітностівиробничихпідприємстввідповіднодовимогміжнароднихстандартів

219

СеменоваДаринаОсобливостіаналізувикористанняосновнихзасобів

221

ТалавірНаталя,СтендерСвітланаОсобливостіоблікузатратнаоплатупраці

223

ТєкмєнжиРената,ГолубНаталяЗагальновиробничівитративажливафункціяпідприємства

226

ФедорчукУлянаПроблемиоблікуосновнихзасобівнапідприємствах

228

ЧернявськаТетяна,ГолубНаталіяПроблемиуправліннявитратаминасільськогосподарськихпідприємствах

231

ШвецьЮліяКласифікаціяоборотнихактивівугосподарськійдіяльностіпідприємства

234

РРООЛЛЬЬІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННИИХХТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЙЙУУЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННІІ

ССТТААЛЛООГГООРРООЗЗВВИИТТККУУЕЕККООННООММІІККИИ

МачіхаІринаПросуванняагротуристичнихпослугзадопомогоюсучаснихінформаційнихтехнологій

237

МельничукОльгаЗастосуванняінформаційнихтехнологійупрофесійнійдіяльностіменеджера

240

МихайленкоТетяна,ГришкоТетянаДопитанняпровикористанняадаптивнихінформаційнихсистемвобліку

242

ПеченюкАндрійПерспектививпровадженнявільногопрограмногозабезпеченнявУкраїні

244

СолтисІринаРольінформаційнихтехнологійвуправлінніаграрнимипідприємствами

247

СтолярРоксоланаІнформаційнітехнологіївсучасномусвіті

250

ЮрківГалинаЗастосуванняінформаційнихсистемвуправлінніагрохолдингом

252

Відомостіпроавторів 255


9

БіликЮліяасистент

ГомілкоОксанаасистент

Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситетм.Кам’янець-Подільський

МАТЕРІАЛЬНАМОТИВАЦІЯПРАЦІВСІЛЬСЬКОМУГОСПОДАРСТВІ

ТАЇЇЕФЕКТИВНІСТЬВусьомусвітіприйшлидовизнання,щоголовноюпродуктивноюсилою

с людина. В ринковому середовищі проблема мотивації праці стаєнайгострішою.Трудовамотивація–процесспонуканняокремогопрацівникачи груп працівників до високопродуктивної праці. Основою матеріальноїмотивації при суспільному (колективному) розподілі матеріальних благ єзаробітна плата, яка ґрунтується на її раціональній організації. Все цеохоплює широке коло відносин людини в процесі її трудової поведінки йсоціального життя. Оскільки мотиваційний процес відбувається всерединісуспільно-економічних відносин, тому його необхідно розглядати на фоніекономічного стану галузі. Щоб спрямувати мотивацію праці у потрібнерусло, матеріальні стимули мають бути узгоджені з виробничимикритеріями,щопіддаютьсявпливупрацівниківіякіможнавизначити[1].

Метоюдослідженьєвивченняматеріальноїмотиваціїпрацівуправлінніперсоналомтапошукшляхівїїпокращення.

Об’єктомдослідженьвиступаютьуправлінськівідносинипоспонуканнюпрацівниківдовисокопродуктивноїпраці.

Предметом досліджень є система мотивації праці в сфері управліннясільськогосподарського виробничого кооперативу „Летава” ЧемеровецькогорайонуХмельницькоїобласті.

Методологічною основою досліджень послужили нормативно-законодавчі акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів зпроблеми, що вивчається (А. Сміта, Ф.Гілбрета, А. Врума, А. Маслоу, Ф.Герцберга, Д. МакГрегора, А. Афоніна, Р.Оуена, О. Кузьміна, О.С. Віханського,Г.А.Дмитриєнка,І.В.Мішурова,Н.П.Любомудрової,В.П.Сладкевичатаінші).

Методи дослідження: абстрактно-логічні, описові і аналітичні,


ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙ ДДИИССККУУРРСС ММііжжннаарроодднниийй ззббііррнниикк ннааууккооввиихх ппррааццьь.. ВВииппуусскк 11.. 22001133

10

формалізовані та неформалізовані методи і прийоми математичного,економічного і фінансового аналізу; коефіцієнтний, горизонтальний,вертикальний,детермінованийфакторнийаналіз.

Інформаційна база дослідження: дані річних звітів господарства, працівчених з питань роботи з кадрами, нормативно-законодавчі документи таінше.

У відповідності до Положення про оплату праці членів кооперативу“Летава”оплатапраціпроводитьсявідваловогодоходузурахуваннямякостіікількостіпраці.Джереломформуванняфондуоплатипрацієваловийдохідіфонд оплати праці в ньому займає не менше 50%. Для задоволення потребчленів кооперативу у сільськогосподарській продукції утворюєтьсянатуральнийфонд–10%фактичногозборузернаі3%-соломи.

У підприємстві застосовується: основна оплата, додаткова іпреміювання. В 2011 році середньорічна оплата праці 1 працівникагосподарствабуланайвищоюзавесьперіоддослідженьіскладала20,69тис.грн.,що у2,3 разибільше2008 року.Оплатапраці в рослинництві зросталашвидшимитемпами(в2,41рази)іскладала21,86тис.грн.,автваринництвітемпростубув222,67% івеличинаоплатипраціодногопрацівникабуланарівні19,82тис.грн.

У 2012 році матеріальна мотивація праці значно погіршилась упорівняннізпопереднімроком.Середньорічнийпрацівникотримувавтільки18,51 тис. грн., що складало 89,46% від оплати 2011 року. Оплата праці врослинництвізменшиласьпорівнянонезначно(на1,19%),аутваринництвіцезменшеннябулодоситьсуттєвим–17,36%.Якщопрослідкуватидинамікузміни оплати праці, то видно, що в звітному році у порівнянні з базовим вцілому по господарству вона була у 2,07 рази вищою, а в рослинництві – в2,38,утваринництві–у1,84рази.

Витрати на оплату праці в динаміці зросли на 64,29%. Дещо вищимибули темпи росту інших показників: доходу (виручки) від реалізаціїпродукції, товарів, робіт, послуг – на 65,83%; собівартості реалізованоїпродукції–на70,17%.Величиначистогоприбуткуу2012роцібуламеншоювідйогосумиу2008роціна2,28%.

Ефективність використання фонду заробітної плати, розрахована подоходу (виручці)відреалізації продукції, товарів,робіт, послуг; собівартостіреалізованоїпродукції,взвітномуроцібуладещовищою,ніжубазовому,аподоходу (виручці) від реалізації сільськогосподарської продукції і особливочистомуприбутку–нижчою.

Найкраще характеризує ефективність використання фонду заробітноїплатиприбуток.Цейпоказнику2008роцібувнайбільшиміскладав1,62грн.Найменше його значення було у 2009 році – 0,77 грн. У 2010 році врозрахунку на 1 грн. оплати праці було вироблено чистого прибутку вгосподарстві дещо менше, ніж у 2008 році, але більше ніж у попередньому2009році–0,96грн.,хочацетакождужевисокийрезультат.


11

Таблиця1Показникиефективностівикористанняфондузаробітноїплати

Показники 2008 2009 2010 2011 2012Відношення2012р.до2008р.,%

Витратинаоплатупраці,тис.грн. 4202,0 5269,3 6079,8 6371,4 6903,3 164,29

Припадаєврозрахункунаоднугривнюоплатипраці,грн.:доходу(виручки)відреалізаціїс.г.продукції 5,17 4,34 4,21 5,60 5,16 99,81

доходу(виручки)відреалізаціїпродукції,товарів,робіт,послуг

6,14 5,36 5,22 6,72 6,20 100,98

собівартостіреалізованоїпродукції 3,86 3,58 3,51 4,11 4,00 103,63

чистогоприбутку 1,62 0,77 0,96 1,38 0,96 59,26

У2011роцівіддачаоплатипрацізрослапорівняноз2009-2010роками,

аленедосягларівня2008рокуіскладала1,38грн,прибуткуна1грн.оплатипраці.

У 2012 році було отримано чистого прибутку в розрахунку на 1 грноплатипрацістількиж,яку2010році–0,96грн.Повідношеннюдо2008рокуцескладало59,26%.

З метою підвищення мотиваційного потенціалу заробітної платипотрібно реалізувати комплекс організаційно-економічних заходів [2, 3],спрямованих на формування суспільно прийнятого рівня диференціаціїзаробітної плати з урахуванням економічних і соціально-психологічнихкритеріїв. Особливу увагу слід звернути на запровадженнястандартногосоцпакету, а також доцільно передбачити премії за вислугуроків, за якість роботи, яку виконував працівник, за його заслуги передпідприємством. Це дозволить створити штаб людей, які покинутьпідприємство,алезавждибудутьготовіприйтийомунадопомогувскладнийперіодчасу.

Списоквикористанихджерел

1. Васильченко В. С. Управління трудовим потенціалом: [Навчальнийпосібник]./В.С.Васильченко,А.М.Гриненко,О.А.Грішнова,Л.П.Керб.–К.:КНЕУ,2005.–403с.

2.Новак І.Соціальнийпакетякмеханізмудосконаленняоплатипраці /І.Новак//Україна:аспектипраці.–2008.-№2.–С.6-10.

3. Чикуркова А.Д. Оплата праці – важливий мотиваційний факторзайнятості населення / А.Д.Чикуркова. // Збірник наукових праць ПДАТУ. –

http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%82


12

Вип.14.–Кам’янець-Подільський.–2006.–С.237-242.

ЗдиркоНаталяасистент

СоловейТамарастудентка

Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Вінниця

ПРОБЛЕМИНЕЗАЛЕЖНОСТІВНУТРІШНІХАУДИТОРІВ

В сучасних умовах головним питанням при створенні відділу

внутрішньогоаудиту,якеменеджментповиненвизначитизсамогопочатку,це питання його незалежності, тому що внутрішній аудитор повинен бутицілкомнезалежним.Зодногобоку,досягтиповноїнезалежностівнутрішніхаудиторів не представляється можливим, тому що вони є працівникамипідприємства і їхпрофесійний,кар'єрнийрістта умовиоплатизалежатьвідкерівництва підприємства. З іншого боку, від того, наскільки незалежнимибудуть внутрішні аудитори, залежатиме рівень їх об’єктивності. Крімцього,рівень підпорядкованості керівника служби внутрішнього аудиту (головіправління,фінансовомудиректору,головномубухгалтерутощо)впливатименавідношеннядойогорекомендаційкерівниківрізнихрівнів.УМіжнароднихстандартах внутрішнього аудиту (МСВА) сказано, що незалежністьвнутрішнього аудитора - це можливість вільно та об'єктивно виконуватипокладенінаньогообов'язкитанеупередженовиражатисвоюдумку[1].

Незалежністьтаоб’єктивністьаудиторівдостатньочасторозкриваєтьсяв роботах таких вчених, як Петрик О.О., Дорош Н.І., Пантелєєва В.П.,РудницькийВ.С.,СоколоваБ.Н.таінші.Однакбільшістьцихробітприсвяченодослідженнюпитаньнезалежності,якістосуютьсясамезовнішньогоаудиту,апитаннямнезалежностівнутрішньогоаудитуприділенонезначнуувагу.

Метоюдослідженняєобґрунтуваннянеобхідностідотриманняпринципунезалежностівнутрішніхаудиторівтавизначитимісцеслужбивнутрішньогоаудитуворганізаційноїструктуріпідприємства.

Незалежність — це свобода від обставин, які створюють загрозуздатності внутрішнього аудиту або керівника служби внутрішнього аудитунеупереджено виконувати обов'язки в межах власної відповідальності.Загроза незалежності аудитора має розглядатися на функціональному таорганізаційномурівнях,нарівніперсониаудитора, аудиторськогозавдання.Отже, як сказано вище, незалежність аудитора досягається за допомогоюорганізаційногостатусувідділувякомупрацюєаудитор[1].

Під об'єктивністю розуміється здатність аудитора сумлінно та


13

неупередженовиконуватисвоюроботуіясновиражатитавідстоюватисвоюдумку, не виявляючи конформізму та пристосовництва під думкувищестоящихкерівниківтаіншихвпливовихосіб[1].

Такимчином,поняття"незалежність"та"об'єктивність",будучидоситьблизькими за змістом характеристиками внутрішнього аудиту,розрізняються тим, що перше визначається в організаційному контексті, адругевиступаєпрофесійноюякістювнутрішньогоаудитора.Обидвапоняттяє взаємозалежними, оскільки ступінь структурної незалежності відділувнутрішнього аудиту впливає на об'єктивність внутрішніх аудиторів. Крімтого, важливим є те, як внутрішні аудитори бачать власну роль напідприємствітачиготовівонипрофесійнотакомпетентновиконуватисвоюроботу,такожзвернутиувагунатеяківідносиниваудиторівзкерівником.

Створення служби внутрішнього аудиту та вдале інтегрування її вкорпоративну структуру, безсумнівно, є перевагою, що повинна бутивикористана для глибокого проникнення аудиту в усі сфери діяльностіпідприємства. Сьогодні ж на українських підприємствах внутрішній аудитзначною мірою продовжує аудит зовнішній, і є, головним чином,спрямованим на підтвердження достовірності фінансової звітності компаніїта правильності нарахування і сплати податків, своєчасне проведенняінвентаризації активів. На жаль, у деяких випадках внутрішній аудитвикористовується як інструмент впливу на окремих керівників. Є чималоприкладів, коли на факти, що стали відомими в результаті проведеннявнутрішнього аудиту, або взагалі не реагують, або використовують їх длявнутрішніхінтригчизвільненнякерівників.

Внутрішній аудитор може бути об'єктивним, не будучи формальнонезалежним, оскільки об'єктивність є персональною якістю. Однак, існуєризик того, що, не будучи незалежним, аудитор не зможе висловлюватиоб'єктивні судження в зв’язку з можливістю несприятливих персональнихнаслідків.

ВідповіднодоМСА230«Аудиторськадокументація»внутрішніаудиторисвоєчасноготуютьаудиторськудокументацію,яказабезпечує:-достатнійтавідповідний запис основи для аудиторського висновку; - докази того, щоаудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосовуванихзаконодавчихтанормативнихвимог[2].

У той час, як не існує єдиної думки про те, наскільки досяжнаорганізаційна незалежність внутрішнього аудиту, більшість керівниківвизнає, що об'єктивність внутрішнього аудитора не тільки можлива, але йвкрайважливаіздатнаприноситиреальнукористьпідприємству.

Об'єктивність—цевнутрішнійстан,щодозволяєвнутрішнімаудиторамнеупередженовиконуватизавданнятакимчином,щобособистістьсамамаладовірудорезультатівсвоєїдіяльностітанедопускалакомпромісіввідносноїхякості.Об'єктивністьвимагає,щобвнутрішнійаудиторнепідкорювавсвоюдумкузпитаньаудитудумкаміншихосіб.

Загрозиоб'єктивностіповиннірозглядатисянарівнях:


14

- персониаудитора,аудиторськогозавдання,- функціональному,організаційномурівнях.Внутрішні аудитори, що дотримуються найвищих стандартів

об'єктивності,неминучезіштовхуютьсязситуаціями,коли їмпотрібнобутиособливо обережними: це розробка та впровадження систем контролю,консультаційна підтримка, виконання інших посадових обов'язків крімвнутрішнього аудиту. Керівники підприємства та керівник службивнутрішнього аудиту повинні пам'ятати,що на об'єктивність внутрішньогоаудитора значною мірою впливає внутрішня культура та обстановка насамому підприємстві. Якщо керівництво є нетерпимим до помилок інедоліків, то є ризик, що робота внутрішнього аудитора зведеться востаточному підсумку до виявлення осіб, що допустили помилку, а не довиявленнятавирішеннясамоїпроблеми.

Якщо незалежність або об'єктивність піддаються або можуть бутисприйняті яктакі,щопіддаютьсянегативномувпливу, інформаціяпроце вобов'язковому порядку має бути розкрита відповідним особам. Методрозкриттяінформаціїзалежитьвідхарактерунегативноговпливу[1].

Негативний вплив на організаційну незалежність та персональнуоб'єктивність може бути викликаний особистим конфліктом інтересів,обмеженням повноважень доступу до документації, до спілкування зперсоналом, до активів та ресурсів, у тому числі фінансових, але необмежуватися цим. Визначення сторін, яким слід розкрити інформацію пронегативний вплив на організаційну незалежність та персональнуоб'єктивність, залежить від очікувань керівництва та наглядової радивідноснообов'язківвнутрішньогоаудитуірамоквідповідальностікерівникаслужбивнутрішньогоаудиту,окресленихуположенніпровнутрішнійаудит,атакожвідхарактерусамихзагроз.

Отже можна зробити висновок, що незалежність внутрішнього аудитунаврядчидосяжна,оскількивнутрішніаудиториєспівробітникамикомпаніїіїхпрофесійнийікар'єрнийрістзалежитьвідкерівництвакомпанії.

Списоквикористанихджерел1. Міжнародні професійні стандарти внутрішнього аудиту

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.iia-ru.ru/inner_auditor/standard/ (дата звернення 14.12.2013 р.). — Назва зекрана.

2. Міжнародні стандарти аудиту 230 «Аудиторська документація»[Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.ifac.org/sites/default/files/publications/files/A012%202012%20IAASB%20Handbook%20ISA%20230.pdf(датазвернення14.12.2013р.).—Назвазекрана.

http://www.iia-ru.ru/inner_auditor/standard/

http://www.iia-ru.ru/inner_auditor/standard/

http://www.ifac.org/sites/default/files/publications/files/A012%202012%20IAASB%20Handbook%20ISA%20230.pdf

http://www.ifac.org/sites/default/files/publications/files/A012%202012%20IAASB%20Handbook%20ISA%20230.pdf


15

КолендаНаталіяк.е.н.,доцент

СхідноєвропейськийнаціональнийуніверситетіменіЛесіУкраїнки

м.Луцьк

СОЦІАЛЬНИЙПОТЕНЦІАЛ:РІВНІФОРМУВАННЯТАРЕАЛІЗАЦІЇ

Соціальний потенціал є складною соціально-економічною категорією,вивченню якої на сьогодні приділено досить мало уваги. Крім того,складністьдослідженняобумовлюєтьсятим,щосоціальнийпотенціалможнарозглядати як утворення, яке формується на різних рівнях, змінюючи прицьомусвоєзмістовенаповненнятаструктуру.

У зв’язку з цим першочергово зробимо спробу визначити рівнісоціального потенціалу. На основі емпіричного дослідження й зробленихузагальнень визначимо основні ознаки та характерні особливостісоціальногопотенціалунакожномурівнійогоформування,запропонуємоїхавторськетлумачення.

Опрацювання джерел наукової інформації показало, що питаннядослідженняскладовихсоціальногопотенціалувисвітлювалитакіукраїнськіта зарубіжні вчені як Панкова Л.І. [1], Штирбул С.А. [2], Полякова Е.І.,Степанова І.С. [3], Уткін Е.А., Іванов В.Н., Скляр Е.Н., Зверкович І.О. [4] та ін.Проте науковцями були проведені дослідження, які на жаль, не маютьсистемного характеру, тобто окремі вчені вивчали соціальний потенціалособистості, інші–підприємства,щеодні– суспільства. Спробуузагальнитививчення соціального потенціалу зробила Штирбул С.А. Вона у своїйдисертаційнійроботівиділиларівнісоціальногопотенціалу,йогосуб’єктитафункції.Зокреманауковцембуловизначено,щосоціальнийпотенціалдієначотирьох рівнях: нано-, мікро-, макро- и метарівні. При цьому суб’єктамисоціальногопотенціалувідповіднодорівнівє:

-нананорівнісуб’єктомсоціальногопотенціалуєсім’я;- на мікрорівні – працівники, безробітні, малий, середній і великий

бізнес;- на макрорівні – держава і частково великий бізнес (транснаціональні

корпорації),громадянськесуспільство;-наметарівні–громадянськесуспільствозагалом[2].Наосновіузагальненнятарезультатіваналітичногодослідженнямине

можемо погодитися із таким підходом науковця щодо виділення рівнів тасуб’єктів соціального потенціалу. А тому робимо спробу розробкиавторськогопідходудовиділеннярівнівтаносіївсоціальногопотенціалу.Зокремапропонуємовиділитинанорівень,мікро-,локальнийтамакрорівеньформування соціального потенціалу. Відповідно до виділених рівнівосновнимивидамисоціальногопотенціалубудуть(рис.1):


16

Рис.1.Рівніформуваннясоціальногопотенціалу

- індивідуальнийсоціальнийпотенціал;- груповийсоціальнийпотенціал;- соціальнийпотенціалпідприємства;- соціальнийпотенціалрегіону;- соціальнийпотенціалсуспільства.Тепер пропонуємо більш детально розглянути кожен вид соціального

потенціалу.Індивідуальний соціальний потенціал – це складна категорія, яка

відображає можливості особистості задовольняти свої потреби та досягатипоставленоїмети.

Груповийсоціальнийпотенціалможемовизначитиякможливостігрупилюдейдіятитадосягатиспільноїмети,якіформуютьсяупроцесісоціалізаціїта налагодження стійких суспільних відносин і спрямовані на отриманнясинергетичногоефекту.

Під соціальним потенціалом підприємства пропонуємо розуміти

Рівеньсоціальногопотенціалу

Видсоціальногопотенціалу

Носійсоціальногопотенціалу

Нанорівень

Макрорівень

Локальнийрівень

Макрорівень

Індивідуальнийсоціальнийпотенціал

Соціальнийпотенціалпідприємства

Соціальнийпотенціалрегіону

Соціальнийпотенціалсуспільства

Особа,індивід

Працівникипідприємства

Населеннярегіону

Населеннядержави

Груповийсоціальнийпотенціал

Сім’я,формальніінеформальні

об’єднаннягромадян


17

можливості окремих працівників та колективу загалом щодо досягненнямісії, стратегічних цілей діяльності підприємства і задоволення власнихпотреб,якіформуютьсятареалізуютьсяупроцесіналагодженнясоціальнихзв’язківізабезпечуютьсоціальнийрозвитокособистості.

Соціальний потенціал регіону трактуємо як можливості елементів, якібезпосередньовизначаютьсоціальнуактивністьнаселенняцьогорегіонутарівень його соціальної захищеності, використання яких націлене надосягнення соціальної мети розвитку адміністративного утворення, тобтозабезпечення найбільш сприятливих умов життєдіяльності населення атакожрозширеневідтвореннялюдиниякособистостііякпродуктивноїсили,якіформуються ізпотенціалівокремихосібтавідповіднихпередумов,щовпоєднанні даютьнове утворення, та здатні за рахунок соціальних відносин,зв’язків,мереж,процесівзабезпечитисинергетичнийефект.

Соціальнийпотенціал суспільства розглядаємояк суспільні можливостізабезпечення відповідного рівня соціальної безпеки населення та державизагалом,якіформуютьсятареалізуютьсяупроцесіналагодженнясоціальнихвідносин, зв’язків та мереж і визначають соціальну активність та рівеньсоціальноїзахищеностінаселення.

Отже,виділеннярівнівформуваннятареалізаціїсоціальногопотенціалудозволить більш детально вивчити саме поняття,що, у своючергу, робитьекономічнізнаннябільшконструктивнимиіглибокими.Крімтого,наосновіузагальнення напрацювань вітчизняних та зарубіжних науковців та їхкритичного аналізу сформовано авторський підхід до виділення рівнівсоціальногопотенціалу,який,навідмінувід існуючих, враховуєвсі аспекти,що робить його більш повним, а, відповідно, сприяє ширшому пізнаннюдефініції.


1. Панкова Л. І. Ефективність управління соціальним потенціаломпідприємства [Текст] / Л. І. Панкова // Особливості регулювання вдержавному секторі економіки : зб. наук. праць Донецького держ. ун-тууправління. — Донецьк : ДонДУУ, 2006. – Т. VII, вип. 73. — (Серія«Економіка»).—С.119—123.

2. Штырбул С. А. Социальный капитал и социальный потенциал:субьектыифункции:автореф.дис.…канд.екон.наук/С.А.Штырбул.—М.:МГУ,2010.—27с.

3. Полякова Е. І. Управління посиленням економічної безпекипідприємства зафункціональноюскладовою– соціальнийпотенціал [Текст]/Е.І.Полякова//НауковіпраціДОнНТУ.Серіяекономічна.—2008.—Випуск33.—С.23—27.

4. Уткин Э. А. Основы мотивационного менеджмента [Текст] / Э. А.Уткин.—М.:ЭКМОС,2000.—352с.


18

КрасномовецьВікторіяк.е.н.,завідувачнауково-дослідноїлабораторії

ЧеркаськийінститутбанківськоїсправиУніверситетубанківськоїсправиНБУ

м.Черкаси

ВПЛИВІНФЛЯЦІЇНАРІВЕНЬЖИТТЯНАСЕЛЕННЯ

Макроекономічніпроблемиінфляціїєфундаментальноюпроблемоюдлярозвитку будь якої країни. Інфляція являє собою складне багатоаспектнеявищесоціально-економічногохарактеру,властивевтомучиіншомуступенівсім країнам: розвиненим, тим, що розвиваються й особливо країнам зперехідною економікою. Інфляція являється одним із основних індикаторівмакроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує провиникненняв економіціпевнихдиспропорційміжпопитом іпропозицією,зіншого – її високий рівень справляє негативний вплив на економічнийрозвиток.

Термін “інфляція” походить від латинського слова, що в перекладіозначає “здуття, набухання”. Вперше він був застосований дляхарактеристикиекономікивперіодвійни1861-1865рр.вПівнічнійАмериціта засвідчував перевантаження каналів грошового обігу масою грошей, якаперевищувала потребу в них економічної системи. Інфляція як специфічнаякість паперових грошей відома вже багато століть. Ще у 18 ст. з’явиласявелика кількість наукових робіт, в яких розглядалась залежність міжкількістю золота, срібла в Європі, ростом цін та розвитком виробництва.Більшістьавторівстверджували,щоцінинеобов’язковозростають,колидлязабезпечення більших обсягів виробництва використовуються додатковіобсягисріблатазолота.Іхочсамапособікількістьгрошейнемаєабсолютноніякогоекономічногозначення,процесзбільшеннякількостігрошейвобігуможезначновпливатинавиробництво.

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферахсуспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через цінаслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликаєзанепокоєннявпідприємців,політиків,усієїгромадськості.

Найважливішими соціальними наслідками інфляції, що безпосередньовпливають на рівень життя, є: зменшення реальних доходів населення,знеціненнязаощаджень,загостреннясоціальнихсуперечностейвсуспільствіта скорочення платоспроможного попиту, зростання цін на продовольчітовари.

Надумкувчених[1],основнимипоказникамиінтегральноїоцінкирівняжиття населення в умовах інфляції є: реальна середньомісячна заробітнаплата, реальні середньодушові грошові доходи, коефіцієнт концентраціїдоходів, перевищення середньодушових грошових доходів над витратами,співвідношення середньодушових грошових доходів та прожиткового


19

мінімуму,мінімальнийспоживчийбюджет.В умовах інфляції наростаютьнегативні явища соціально-економічного

поляризаціїсуспільствазарівнемжиття,депопуляціїнаселення,погіршенняякісниххарактеристикжиття,йогофізичного,морально-етичногоздоров'я,неефективного використання професійно-кваліфікаційного потенціалу,зростаннянеповноїзайнятостітабезробіття.

Інфляція по-різному впливає на рівень життя різних верств населеннянашої країни. Як відомо, умовно все населеннякраїни розподілено нап’ятьгрупзалежновідрівнядоходів:20%зацієюградацією–найбідніші,а20% -найзаможніші. З підвищенням добробуту стрімко падає питома вага витратнахарчування і, відповідно, зростаютьвитратинапослугийнепродовольчітовари. За дослідженнями бідні 65% своїх доходів спрямовують нахарчування,абагаті-52%.[2,с.101].

При розробці антиінфляційної політики необхідно враховувати довірунаселеннядодержави,зокрема,гарантіїбанківськихвкладів,їхстрахування.Розробка ефективних антиінфляційних заходів повинно ґрунтуватися напідході до інфляції як багатофакторного явища. Виділення монетарногоаспекту інфляції - це звужений підхід до проблеми. Її не можна зводити дозростаннягрошовоїмаси,якогоможе інебутипри інфляційномурозвитку.Низькі темпи інфляції, що забезпечують високий рівеньжиття населення врозвинених країнах, багато в чому обумовлені проведенням комплексноїантиінфляційної політики, яка поєднує три основних напрямки: грошово-кредитну політику; фінансову політику, спрямовану на скороченнябюджетнихдефіцитів;політикуцінізаробітноїплати.

Основними напрямами підвищення рівня життя населення в умовахінфляціїєрозробкатареалізація активноїсоціальноїполітики,щовраховуєспецифіку формування ринкових відносин у вітчизняній економіці.Досягнення поставленої мети можливе на основі формування наступнихстратегічних напрямків: соціальної переорієнтації процесів економічногореформування, спрямованого на підвищення рівня життя населення;розв'язанняекономічнихсуперечностей,викликанихформуваннямринковихвідносин; урахування економічних інтересів кожної соціальної групинаселення з виділенням найбільш незахищених в соціальному аспекті;забезпечення мінімальних соціальних гарантій; з'ясування місця і ролікожної категорії населення у формуванні ринкових відносин на основіобґрунтованоїкласифікаціїструктурисуспільства.


1. Козин И.В. Инфляция и уровень жизни населения в условияхформирования рыночной экономики : автореферат дис....кандидатаэкономическихнаук/И.В.Козин.-:ОрелГАУ,1999.-25с.

2. Мельник Л.М. Специфічні чинники та наслідки інфляції в Україні //Л.М.Мельник,Ю.Козьмін/Збірникнауковихпраць:ВипускXVІІ,№4. -Київ,СЕУ/Рівне,НУВГП,2011.–С.96-104


20

ПолярушМаріяк.е.н.,доцент

ПолярушІванк.е.н.,асистент


ФОРМУВАННЯСИСТЕМИМОТИВАЦІЇПРАЦІПЕРСОНАЛУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВПеретворення, які здійснювалися останніми роками у найважливішій

сфері–сільськомугосподарстві,недалиочікуванихрезультатів. Практичновідсутній соціальний їх напрям, ігноруються потреби й інтереси людинипраці. Відбулось зниження престижу аграрної праці, значний спадвиробництва продукції, вкрай низька дохідність працівників тощо. Цезагострилойпроблемираціональноїорганізаціїмотиваціїпраціперсоналу.

Актуальність даної теми полягає у тому, що проблему мотивації праціслідрозв'язуватинаосновікомплексногосистемногопідходу,якийзумовлюєвикористання сукупності факторів (матеріальних, нематеріальних,психологічних), що сприяють активності працівника. Метою досліджень євивчення мотивації праці в системі управління підприємством та розробкаосновних напрямків її удосконалення. Об’єктом досліджень виступаютьуправлінські відносини по спонуканню працівників до високопродуктивноїпраці. Предметом досліджень є система мотивації праці в сфері управліннясільськогосподарськогопідприємства.

У процесі досліджень застосовувались такі методи: діалектичний,індукції, дедукції, статистико-економічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, опитування, спостережень, анкетування та інші.Інформаційна база досліджень включає: рішення законодавчих тавиконавчих органів державної влади, праці вчених - економістів,інструктивно-методичні, нормативні та інші матеріали, статистичні табухгалтерськіданіТОВ„Україна2001”ТеофіпольськогорайонуХмельницькоїобласті,власніспостереження,здійсненівпідприємстві.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, щоотрималинеобхіднупрофесійнупідготовкута(або)маютьдосвідпрактичноїдіяльності:виробничийтакерівнийперсонал.

Управління трудовим потенціалом є системою впливу на процесиформування, розподілу і використання його відповідно до поточних істратегічних цілей. Система управління впливає на трудовий потенціалопосередкованочерезіндивідуальні,груповітаколективніінтереси.Вцьомуважливурольграємотиваціяпраці.

Мотивація спрямовананадосягнення особистих інтересівпрацівника іспільних цілей діяльності підприємства. Оскільки в основі трудовоїдіяльностіпрацівникалежатьйогопотребита інтереси, головними зяких є


21

матеріальні, то для створення тривалих мотивів його праці необхідностворювати такі умови, за яких працівник сприймав би свою працю якджерелосправедливоїматеріальноївинагороди,основоюйогопрофесійногоросту,визнанняіоб’єктивноїоцінкийогоздібностейірезультатівпраці[1].

В досліджуваному підприємстві застосовуються такі групи видівмотиваціїтрудовоїдіяльності:матеріальна:оплатипраці,участіпрацівниківу прибутках, матеріальні санкції; моральна: оцінювання заслуг, діловихякостей працівників, виховання в них почуття гордості за свою фірму,відданості їй, відчуття необхідності, потрібності їх на підприємстві;адміністративна: дисципліна праці, відповідальність працівника,дисциплінарніпокарання(зауваження,догана,штраф,звільненнязроботи),дисциплінарнезаохочення.

Мотивація праці персоналу в господарстві здійснюється за допомогоютаких методів: прямі економічні: діючі на підприємстві форми та системиоплатипраці;преміюванняпрацівниківзараціоналізаціютавинахідництво;преміювання працівників за високі результати праці; оплата навчання;непрямі економічні: доплати за стаж роботи; оплата додаткових відпусток,передбаченихчиннимзаконодавством;оплатапутівокпрацівникамналікування та відпочинок; пільгове харчуван ня, користування житлом ітранспортом; встановлення надбавок до пенсій, одноразова допомога привиході на пенсію; негрошові (соціальні): раціональний режим праці, гнучкіграфіки роботи; забезпечення високого рівня охорони праці; підвищеннязмістовності,привабливостіпраці;підвищенняпослужбі;участьвуправліннівиробництвом,врозподіліприбутків.

Засновники підприємства „TORRINFORD TRAD LTD” (CK SUITE NOUINGHILLGATELONDON)(70%статутногофонду)таЛейвіО.Л.іКамінськийО.П.(по15%кожний)застосовуютьдоситьвисокийрівеньматеріальноїмотиваціїпраціперсоналу(табл.1.).

Таблиця1Динамікаоплатипрацівгосподарстві

Назвапоказників 2009 2010 2011 2012Відношення

2012р.до2009р.,%

Витратинаоплатупраці,тис.грн.–всього 695,3 7100,0 11053,5 14942,2 21,49рази

вт.ч.в:рослинництві 398,8 5323,0 6420,5 11068,7 27,75разитваринництві 296,5 1777,0 4633,0 3873,5 13,06разиЧисельністьпрацівників,зайнятихвс/г,чол. 65 457 552 634 9,75рази

вт.ч.в:рослинництві 44 361 425 505 11,48разитваринництві 21 96 127 129 6,14разиСередньорічнаоплатапраці1працівника,тис.грн.:вс/г 10,70 15,54 20,02 23,57 220,28

вт.ч.в:рослинництві 9,06 14,74 15,11 21,92 241,94тваринництві 14,12 18,51 36,48 30,03 212,68


22

У господарстві застосовуються і нематеріальні методимотивації праці:організаційні,соціальні,психологічні.

Організаційні методи включають методи нормативно-правогорегулювання діяльності працівників господарства: установчий договір,статут, правила внутрішнього розпорядку, положення про підрозділи,служби, посадові інструкції тощо. Серед усіх перелічених документів тількиположення про підрозділи і служби в господарстві не розроблені.Організаційні методи реалізуються через розпорядчий вплив. Розпорядчийвплив на працівників здійснюється шляхом видачі наказів, розпоряджень,рішень, вказівок. Ці методи мотивації працівників передбачають прямийвольовий вплив керівних працівників на підлеглих з метою забезпеченняобов'язкового виконання поставлених завдань. В господарстві вони чітко іконкретносформульовані,адресні,своєчасні.

До соціально-психологічних методів стимулювання, застосовуваних угосподарстві,відносяться,першзавсе,визнання,якеможебутиособистимтазагальним. Спеціальними методами мотивації є похвала та критика. Такожшироковикористовуєтьсяморальнестимулювання.Сюдивідносятьморальністимули засновані на розумінні працівником необхідності своєї праці яксправи честі, совісті і громадянства. Працівники апарату управління частозастосовують такі методи впливу, але іноді їх супроводжує іронічне,саркастичне, грубе „оформлення”. На досліджуваному підприємстві недостатньоувагиприділяєтьсяорганізаційнійкультурі,якоднійізскладовихмотиваціїпраціперсоналу.

Необхідно створити реальну систему кар'єрного зростання і наконкретних прикладах показувати працівникам, що навіть самий простийслужбовець може статикерівником підрозділу або навіть підприємства занаявностіуньогонеобхіднихнавичок,уміньтаінтелекту.Колипрацівниковієкудипрагнути,вінбудепрацюватинепокладаючирук,йдучидосвоєїмети[2].


1. Балан О.Д. Системи оплати праці та їх вплив на мотивацію праці /О.Д.Балан//НауковийвісникНАУ.–К.,2002.–Вип.56.–с.110-112.

2. КрушельницькаО.В.Управління персоналом:Навчальний посібник. /О.В.Крушельницька–[Видання2-ге,переробленейдоповнене].–К.:Кондор,2005.–308с.

http://ua-referat.com/%D0%9A%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA


23

СтояненкоІринак.е.н.,доцент

Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситетм.Київ

РОЛЬНЕМАТЕРІАЛЬНИХАКТИВІВВДІЯЛЬНОСТІСУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ:СВІТОВІТЕНДЕНЦІЇТАУКРАЇНСЬКІРЕАЛІЇ

Формування нового - постіндустріального - типу суспільства,характерною рисою якого стало створення нової моделі економіки -економіки знань, стало причиною суттєвого росту протягом останніхдесятиліть значущості нематеріальних активів як у системі нарощуваннянаціонального багатства країн світу, так і серед складових ресурсногопотенціалугосподарюючихсуб’єктів.

Значущість нематеріальних активів для забезпечення економічногорозвитку підприємств та організацій і забезпечення їх довготривалихконкурентнихперевагнаринкуврозвинутихкраїнахбула усвідомленавжедекількадесятилітьтому.Протедещоіншаситуаціязвідношеннямдоданоїскладової ресурсного потенціалу підприємства була виявлена нами під часпроведенняанкетуваннявітчизнянихпредставниківбізнесу.

Зокрема, аналіз відповідей респондентів на запитання нашогодослідження щодо ролі та значення нематеріальних активів в діяльностісуб’єктівгосподарюваннязасвідчив,щопонад70%опитанихпредставниківвітчизняного приватного бізнесу на сьогодні вважають даний вид активівважливимелементомресурсногопотенціалупідприємства(рис.1.).

Проте20%респондентівщеневизначилисящодозначущостіНМАв їхдіяльності,а8%взагалівважаютьданускладовуактивівневажливоюдляїхрозвитку.

72%

8%

20%

так ні важко відповісти

Рис.1.Відповідінапитання:«ЧиєнаВашпогляднематеріальніактиви

важливимелементомресурсногопотенціалупідприємства?»Втойжечасврозвинутихкраїнахсвітуцінністьнематеріальнихактивів

для розвитку підприємств та організацій є загально визнаним фактом, щопідтверджує динаміка росту їх питомої ваги в загальному обсязі активів. З


24

1982 року по 2000 рік частка НМА в активах комерційних організаційзбільшиласяз38%до85%[1].

Вструктуріактивівмайже65%досліджуванихвітчизнянихпідприємствцейпоказникстановитьнасьогодніменшніж15%,атакі,вякихчасткаНМАвструктурімайнаперевищувалаб50%,середопитуванихвзагалівідсутні.

Тож перш за все на сьогодні, на нашу думку, задля забезпеченнядинамічного розвитку національного бізнесу необхідним є усвідомленнякерівництвом підприємств та організацій на всіх рівнях управліннянеобхідності створення,формуваннятавикористання в їх діяльностіНМА–потужногоджерела отриманняякконкурентних переваг, так і генеруванняприбутків.

Не останню роль у зміні відношення українських підприємців до НМАможуть відіграти вищі навчальні заклади (ВНЗ) України. Зокрема, останнімдоцільно,нанашудумку,більшактивнопропонуватидляпідприємцівучбовісемінари (тренінги тощо) присвячені особливостям формування тавикористання НМА в різних галузях; частіше виступати ініціаторами таорганізаторами круглих столів і конференцій з даної проблематики; внестивідповідні зміни в магістерські програми, програми перепідготовки тощо(передбачити спеціальний курс «Управління нематеріальними активампідприємства»);врахувативищепереліченізмінивдіючихформахнавчаннятапідвищеннякваліфікаціїпідприємців.

Щодо участі НМА у формуванні фінансових результатів діяльностінаціональних суб’єктів господарювання, то в якості оціночного показникапри проведенні опитування нами була обрана частка прибутку, якаформується на підприємства за рахунок використання даного видуресурсногопотенціалупідприємства.Аналізвідповідейреспондентівнаданепитання дозволяє констатувати, що для 40 % представників вітчизняногобізнесу цей показник не перевищує на сьогодні 5%, для 25 % опитуванихпідприємціввінскладаєвід6%до15%ілишедляодногоз40підприємств,які прийняли участь в опитуванні, нематеріальні активи є основнимджереломформуванняприбутку (частика прибутку, сформована за рахуноквикористанняНМА,склалапонад50%).

Дляпорівняння:зпоглядуматеріальнихактивівтакакомпанія,як«VisaIntenational» взагалі не існує, хоч здійснює операції по всьому світуна сумублизько300млрд.дол.щорічно[2].

Якбачимо,нафонізагальносвітовихтенденційситуація,якасклаласянасьогодні в Україні з використання нематеріальних активів в процесідіяльностінаціональнимисуб’єктамигосподарювання,незовсімвтішна.

Серед проблем, пов'язаних з використанням нематеріальних активів вдіяльності суб’єктів господарювання, українські респонденти в порядкуважливостівідзначилинаступні:

Ø відсутність реальної мотивації підприємств до інноваційногорозвитку-50%опитаних;

Ø недосконалість методичних підходів до процесу комерціалізації


25

результатівінтелектуальноїдіяльності-30%опитаних;Ø нерозвиненість ринку об'єктів інтелектуальної власності та

недосконалість правової бази захисту інтелектуальної власності - 27,5 %опитаних;

Ø слабка інтеграція результатів інтелектуальної праці в майнопідприємствшляхомвідбиттявбухгалтерськихбалансах–25%опитаних;

Ø низьке залучення нематеріальних активів у статутні капіталипідприємств–20%опитаних;

Ø відсутністьєдиноїметодикиоцінкивартостіНМА–7,5%опитаних.Таким чином, основні проблеми та перешкоди використання

нематеріальних активів в своїй діяльності представники вітчизняногобізнесу пов’язують перш за все з чинниками макрорівня. Безумовновирішення вище зазначених проблем має стати одним з пріоритетнихзавдань для українського уряду в найближчій перспективі, однак не сліднедооцінювати і чинникимікрорівня,якітакожможутьвідіграютьключовуроль в забезпеченні належного місця НМА серед факторів розвиткунаціональнихпідприємств.

Відсутність ефективної та дієвої системи управління нематеріальнимиактивами, невикористання інтелектуального потенціалу персоналу,відсутністьбажаннящосьзмінювативсвоїйдіяльностііт.д.–цетіпроблеми,вирішення яких залежить від держави, а від керівництва самогопідприємства,протенехтуваннянимиможегальмуватирозвитокостанньогоізалишитийогонаузбіччішляху,якиміншіпідприємстварухаютьсявперед.

Тожлишеконсолідаціязусильдержави,бізнесутанаукинасьогодні,нанашудумку,може змінити ситуацію, яка сьогодні склалася внашій країні звикористаннямтаформуваннямНМАнапідприємствах.


1. Економіка знань [Електронний ресурс].— Режим доступу до журн.:http://www.rusnauka.com/15_DNI_2008/ Economics/33052.doc.htm (датазвернення10.12.2013р.).—Назвазекрана.

2. Тарасюк Д.С. Проблеми та перспективи стратегічного управліннянематеріальними активами [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://libfor.com/index.php?newsid=13 (дата звернення 10.12.2013 р.). —Назвазекрана.

http://www.rusnauka.com/15_DNI_2008/%20Economics/33052.doc.htm

http://libfor.com/index.php?newsid=13


26

ТрусоваНаталіяк.е.н.,доцент,докторант

Дніпропетровськийдержавнийаграрнийуніверситетм.Дніпропетровськ

ФУНКЦІОНАЛЬНІСКЛАДОВІФІНАНСОВОГОПОТЕНЦІАЛУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВВ умовах нестабільного макроекономічного фону побудова

сільськогосподарськими підприємствами дієвих, адаптованих до кризовихдеформацій фінансового простору, механізмів коригування, неможлива безоб’єктивної оцінки їх наявних й стратегічних фінансових можливостей таконструювання фінансового потенціалу, який виступає фундаментом їхекономічного розвитку. Ця аксіома підсилюється в обставинах глобалізаціїекономічного функціонування, сучасних інформаційних технологій, колифінансові активи стають найбільш рухливим економічним активом, щоокреслюєконкурентоспроможністьнавнутрішньомутазовнішньомуринках,динамікуйтраєкторіюрозвиткусільськогосподарськихпідприємств.

Фінансовийпотенціал слід розглядатияк найважливіший стратегічнийінструмент стабільності фінансово-економічної діяльностісільськогосподарськихпідприємств,оскількиїхіснуючийфінансовийконтур,практично, не впливає на дієвість їх функціонування в стратегічнійперспективі, й тому не дає змоги об’єктивно оцінити можливості йоговикористання. В означеному руслі проблем, провідну рольмає формуванняфінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств та пошукушляхівйогогармонійногоконструюваннявсистемігосподарськоїдіяльності.Доцільністьрозв’язаннясамевтакомусвітліцієїпроблематики,зумовлена,зодного боку, векторною переорієнтацією аграрної сфери в напрямузабезпеченнясталогорозвиткусільськогосподарськихпідприємств,вумовахжорсткого обмеження активів таможливостей їх інвестування, а з іншого –окреслення проблемних аспектів, як у теоретичному, так і в практичномупросторі,дотеперішньогочасунехтувались інезнайшлиповногойчіткоговисвітленнявтеоретичномубазисісучасноїекономіки.

Длядосягнення,утриманнятарозширеннясвоїхконкурентнихпозиційна ринку сільськогосподарські підприємства повинні мобільно й адекватнореагуватинавсі зміни,які відбуваютьсянавколота запроваджувати заходищодо покращення власної фінансової складової господарської діяльностічерезмеханізмформуванняфінансовогопотенціалу,адаптованогодореалійзовнішнього середовища. У зв’язку з цим необхідно збільшувати обсягивиробництва,раціональновикористовуватитрудові, виробничітафінансовіресурси,враховуючиновісуспільніпотребитанайважливішіїхнічинники,атакожзабезпечуватидинамізмвласногофінансовогопотенціалу.


27

Рис.1.Функціональніскладовіфінансовогопотенціалу

сільськогосподарськогопідприємстваУ ширшому розумінні «потенціал – це засоби, запаси, витоки, що є в

наявностійможутьбутивикористані,приведенівдіюдлядосягненняпевноїмети, виконання плану, розв’язання завдань, можливості якої-небудьсоціальноїкомпозиціїупевнійсфері» [4, с.12].Такимчином,підпоняттями«потенціал», «потенційний» розуміють переважно, наявність у суб’єкта(об’єкта) латентних незримих можливостей, які ще не використані, абонаявностіпевноїспроможностіздійснюватипевнідіїувідповіднихсферах.

Платформою таких переконань стали публікації К. Маркса, в якихстверджується, що робоча сила, предмети та засоби праці як необхідніфактори виробництва та певні сегменти створення нової вартості тапродукту розглядаються як певні можливості, що акцентує увагу на їхпотенційнійприроді[2,с.35].Длянаповненняцьогопотенціалувсіфактори«маютьз’єднатися».Цейпостулатєнадзвичайноважливимдлядіагностикиіопрацювання підходів щодо виміру та оцінки потенціалу, оскількиекстенсивний динамізм розвитку виробництва відвернув увагу вчених відзавдань покращення та дієвості використання вже існуючих танагромадженихактивів.

Фінансовий потенціал, у свою чергу, розглядається як сукупністьфінансовихресурсів,щоберутьучастьувиробничо-господарськійдіяльності.

Ринковесередовище

Фінансовийпотенціал

підприємства

Господарськесередовище

Функціональніскладові

Зовнішніскладові Внутрішніскладові

Ринковічинники

Макроекономічнийстан

Фінансовівідносини

Техніко-економічнічинники

Фінансовіінтереси

Фінансовівідносини

Фінансовіможливості

Інформація

Регламенти

Кадри

Організаціяуправління


28

Він характеризується можливістю їхнього залучення для фінансуваннямайбутньої діяльності й певних стратегічних напрямів розвиткусільськогосподарськогопідприємства, забезпечуєможливістьтрансформаціїресурсного і виробничогопотенціалів урезультатідіяльностіпідприємства.Певною мірою фінансовий потенціал є важелем, який формує механізмдинамічної трансформації ресурсів у результати діяльностісільськогосподарського підприємства, і не менш важлива його роль увідтворювальнихпроцесахпідприємства.Загалом,можливістьрозглядаєтьсяяк існування певних умов, сприятливих для визначення чітких завдань;обставин, які сприяють досягненню певних цілей [3, с. 12]. У світліуправління формуванням фінансового потенціалу сільськогосподарськихпідприємств, можливості, на наш погляд, окреслюють умови здатностігенерувати бажані фінансові здобутки та формувати бажаний доступ дорізноманітнихвитоківфінансування.

Закономірним у світлі такого розгляду проблематики постає питання:щоєбажанимифінансовимиздобуткамиуформатіуправлінняформуваннямфінансовогопотенціалусільськогосподарськихпідприємств?

Переважно під бажаними фінансовими здобуткамисільськогосподарських підприємств вбачають прибуток. Це спричиненонаявноюпрактикоютадовготривалимпануваннямйоговекономічнійтеоріїякякісноговимірникапевногофінансовогоуспіху.

Однак нині у економічній теорії широко розглядаються різні видигрошового потоку та обраховані на їх підґрунті критерії та індикатори.Певнимчиномпараметригрошовихпотоківзамістилипараметриприбутку.

Отже, фінансовий потенціал сільськогосподарських підприємстввідображаєсобоюскладнумножинускладовихйогосегментів(матеріальних,нематеріальних та фінансових активів), які використовуються та можутьбути задіяні для управління й здійснення нововведень, як актив; водночас,залишаючипевніїхобсягинагромадженими,якрезервчизапас,намайбутніперіоди. Таке тлумачення зорієнтовує увагу на тому, що фінансовийпотенціал є гнучким, він є синтезом таких знакових характеристик, як«актив»,«резерв»,«запас».Такожутлумаченнінаголошуєтьсяуваганатому,що фінансовий потенціал не може бути побудованим через долученняскладових активів сільськогосподарських підприємств. Завдякивластивостям цих складових сегментів перекривати, перетворювати,заміщувати, посилювати одне одного, є можливість окреслити їх увзаємозв’язку, як одну сукупність. Долучення кожного окремого сегменту,таксамояківилучення,змінитьпараметрифінансовогопотенціалунаякусьдельту, що не є тотожною параметрам самого долученого чи вилученогоскладовогосегменту.


1. Бланк И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия[Текст]/И.А.Бланк.—К.:Эльга,Ника-Центр,2004.—784с.


29

2.ВолковаО.Д.Фактори,яківпливаютьнаформуваннятавикористаннявласного фінансового потенціалу підприємств [Текст] / О.Д.Волкова //Економіка : проблеми теорії та практики : Зб. наук. праць. —Дніпропетровськ,2008.—Т.2,Вип.240.—С.362–369.

3.Дем’яненкоМ.Я.Оцінкакредитоспроможностіагроформувань(теоріятапрактика):[моногр.]/М.Я.Дем’яненко,О.Є.Гудзь,П.А.Стецюк.—К.:ННЦІАЕ,2008.—302с.

4.ЛукиновИ.Аграрныйпотенциал:исчислениеииспользование[Текст]/ И.Лукинов, А.Онищенко, Б.Пасхавер // Вопросы экономики. — 2008. —№1.—С.12—21.

ШиянДмитрод.е.н.,доцент

Харківськийнаціональнийекономічнийуніверситетм.Харків

ОКРЕМІПРОБЛЕМИМЕТОДОЛОГІЇВЕКОНОМІЧНІЙНАУЦІ

У літературі, у тому числі і в навчальній, указуєтьсяна необхідність на

теоретичному рівні досліджень використання спеціальних методів [1]. І,разомзтим,наголошуєтьсянаособливомузначенніметодології.Правда,привиконанні реальних досліджень виникають складнощі з реалізацієюконцептуальнихустановок.Одназпричинутрудненьпов’язаназвідсутністюоднозначності в трактуванні суті методології. І це незважаючи на те, щонеодноразово стверджувалося: нема ніяких проблем з визначеннямметодології. Так, С.С. Неретіна пише: „Сучаснийметодолог (будь-якої галузізнання)чудовообізнанийвтому,щотакеметодологія:цепринципи,форми,структури і техніка досліджень, що сприяють пізнанню сутності предмета”[2].Знайомствозвизначеннямметодологіїврізнихпрацях,якбудепоказанодалі,свідчитьпропротилежне.

Усучаснійнауковійлітературітерміни«методологія»,«методологічний»вживаються надзвичайношироко. Принаймні без них не обходиться жоденавтореферат на званнянаукового ступеня кандидата, а тим більше докторанаук.

Всебічний аналіз закономірностей розвитку науки в епоху науково-технічноїреволюціїдозволиврозкритирядособливостейїїфункціонування.Одна з них полягає в активному процесі методологізації науковихдосліджень. Якщо в класичний період розвитку наукиметод і теоретичнийінструментарій, загалом, залишалися в тіні, то в сучаснійнауці першоряднаувагаприділяєтьсяметодамі засобамдослідження.Головнапричинатакогоположення полягає в тому,що сучасне пізнання без достатньої озброєності


30

пізнавальними засобаминеможерозраховуватинаскільки-небудь серйозніуспіхи. Тому є велика частка істинності у твердженнях, що головнимнауковим досягненням XX ст. було відкриття способів відкриття.Справедливості заради слід зазначити, що проблемою методу цікавилися іБекон,іДекарт, іНьютон.Алениминебулисформульованіцілісніуявленняпрометодологію.

Зазвичай, коли розглядаються питання, пов'язані з методологічноюскладовою дослідження, то обираються два варіанти. У першому випадкунаявність значних розбіжностей у розумінні суті і змісту методології неконстатується, хоча при цьому в процесі дослідження реалізується певнийваріантїїрозуміння.Упереважнійбільшостівтакійякостівиступаютьокремітеоретичні положення, керуючись якими спрямовується опрацюванняпроблеми.Відмінністьдругогопідходувідпершогополягаєвтому,щопершніж приступати до розгляду методологічних проблем дослідження,здійснюється посилання на одне із визначень методології, сформованеіншими авторами, виходячи з того, що воно у відповідному конкретномувипадку вважається найбільш прийнятним. Обидва варіанти дозволяютьотримати вагомі позитивні результати, зосереджуючись у першу чергу напитанняхпроблематикидосліджень.

Одне з положень, яке обов’язково слід враховувати при визначенніметодології досліджень, полягає в тому, що останнім часом приобґрунтуваннішляхів розв’язанняпроблем розвиткусуспільства все більшеувагиприділяється тій обставині,що світова спільнота вступила в той станрозвитку, на якому в найбільш розвинених країнах світу відбуваєтьсяпоступовийперехід від індустріального до постіндустріального суспільства,побудованого на знаннях. Особливості та проблеми таких трансформацій,причетність до них України, постійно привертають увагу вітчизнянихнауковців [3]. Неодноразово підкреслювалося, що ця глобальназакономірність явнонедостатньо враховується економічною теорією [4].Нацю обставину також вказував В.М. Гейц, при обговоренні завданькомплексного розвитку економічної теорії відповідно до вимог сучасногоетапу. Він, зокрема, підкреслював: має місце ще одна явно недостатньовивчена проблема, на яку особливу увагу повинні звертати економісти. Цесуспільство і економіка знань, розвиток яких пов'язаний у першу чергу зінформаційно-комунікаційними технологіями, котрі могли б у багатьохвідношенняхзмінитижиття[5].

Механізми використання філософських принципів та категорійдіалектики в економічних дослідженнях всебічно розглядаються С.В.Мочерним у вищезгаданій монографії „Методологія економічногодослідження”. Але при цьому він керується принципом – у наявності єположення філософії, виходячи з яких будується методологія економічногодослідження, причому ці положення в однаковій мірі можутьвикористовуватися і в інших галузях наукового пізнання. Життєвість ікорисністьтакогопідходуочевиднаівінмаєвсіпідставидляіснування.


31

Правда,слідматинаувазі,щовидатнийукраїнськийфілософП.В.Копнінзастерігав: звичайно створити спеціальну логіку наукових відкриттів – ценездійсненна мрія, хоча наука завжди вимагала і буде вимагати від логіки,щоб вона була ближче до завдань оволодіння прийомами науковихвідкриттів [6, с. 161]. Філософія, - підкреслював він, - розкриваючизакономірностінауковогодослідження,дійснодопомагаєспеціалістамрізнихгалузейнаукивирішуватизавдання,щостоятьпередними[Тамсамо,с.152].Саме ж вирішення відповідних завдань, формулювання нових ідейздійснюєтьсясамиминаукамивтяжкихмуках[Тамсамо,с.108].

Узв’язкузцим,цікавимбуловідношенняП.В.Копнінадопропозиціїтежвідомого філософа В.Н. Садовського, який вважав за доцільне виділенняметодологіїнаукиякособливоїгалузізнання.Вінвідмічав,щозасвоєюсуттюметодологія науки представляє собою сукупність гносеологічних проблем,які виділяються із загальної теорії пізнання і які мають своєю метоюспеціальнийаналізнауковогознання.

Повертаючисьдотрактуваннязміступоняття„методологія”,звернемосящедоодноговизначення,якеданевавторитетномуекономічномусловнику:„Методологія – принципи побудови методів, їх наукове узагальнення,наприклад „методологія управління”, „методологія планування”,„методологія обліку” [Там само , с. 196]. Таке розуміння методологіївіддзеркалюєтойдуалізм,якийпритаманнийпідходамдоз’ясуванняїїсуті:зодногобокувченняпрометодидосліджень,азіншогонайбільшпринциповіположення,виходячизякихвирішуютьсябільшконкретніпитання.

Наша позиція по розглядуваним проблемам полягає в наступному.Методологія може розглядатися в якості самостійної галузі науковогознання, предметом якого виступає визначення закономірностей науковогопізнанняізокремавченняпрометодипізнаннятапропринципиорганізаціїнаукового дослідження. Методологія економічного дослідження вирішуєзазначенізавданнястосовноекономічноїнауки.Середїїостанніхдосягненьуцьомунапрямку слід виділити три взаємопов’язанихміж собоюположення,якими ми послідовно керувалися в даній роботі: 1. Про особливу рольмасових фактів, які повинні цілеспрямовано формуватися і активновикористовуватисявпроцесіекономічнихдосліджень;2.Зростанняузв’язкуз цим ролі математики, через математичну інтерпретацію економічнихположень з кількісним виміром тісноти залежностей між фактамиекономічної дійсності; 3. Використання сучасної комп’ютерної техніки іпакетівприкладнихпрограм.


1. Шейко, В.М. Організація та методика науково-дослідницькоїдіяльності[Текст]/В.Шейко,Н.Кушнаренко.—К.:Знання–Прес,2003.—295с.

2. Неретина, С.С. История с методологией истории [Текст] / С.С.Неретина//Вопросыфилософии.—1993.—С.149–163.


32

3.Бажал,Ю.М.Знаннєваекономіка:теоріяідержавнаполітика[Текст]/Ю.М.Бажал//Економікаіпрогнозування.—2003.—№3.—С.71–86.

4.Чухно,А.А.Сучасніекономічнітеорії[Текст] :підручник/А.А.Чухно,П.М.Леоненко.—К.:Знання,2007.—878с.

5.Гейц,В.М.Економіказнань-модернізаційнийпроектУкраїни[Текст]/В.М.Гейц,В.П.Семіноженко,Б.Е.Кваснюк.—К.:Фенікс,2007.—544с.

6. Копнин, П.В. Проблемы диалектики как логики и теории познания[Текст]/П.В.Копнин.—М.:Наука,1982.—368с.

РРООЗЗВВИИТТООККККООННККУУРРЕЕННТТООССППРРООММООЖЖННООЇЇЕЕККООННООММІІККИИННААММІІККРРОО--,,ММЕЕЗЗОО--ТТААММААККРРООРРІІВВННЯЯХХ

33

БезкоровайнаЯнастудентка

ПавлюкТетянадоцент

Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУм.Вінниця

СТАТИСТИЧНАОЦІНКАЗАРОБІТНОЇПЛАТИВУКРАЇНІ

Однієюзпершочерговихпроблемрозвиткуекономікикраїнитаокремих

їїгалузейєнизькийрівеньжиттянаселення,асамерівеньйогодоходів.ДляУкраїнирегулюваннядоходівнаселенняєнадзвичайноактуальним

питанням, оскільки в умовах нестабільності економічного розвиткуспостерігаєтьсягострасуперечністьміжобмеженістюресурсівдляреалізаціїсоціальнихпрограмтазростаючимивимогамидокінцевогопопитуякодногоз головних чинників економічного зростання. Високий рівень бідностіпрацюючого населення та відсутність середнього класу в Україні черезневідповідність середньостатистичних даних реаліям проживаннязвичайного українця та їх неможливість забезпечити умови для життя тарозвитку населення країни обумовлюють необхідність комплексногореформуваннямеханізмуформуваннядоходівнаселення.

На сьогодні, заробітна плата будь-якого індивіда є основним засобомйого існування. Загальний рівень доходів населення в Україні упродовжостанніх років базується на мінімальній заробітній платі пересічногогромадянина.

ПроблемамививченнясоціальноїзахищеностітадобробутунаселеннявУкраїні займаються наступні вчені, як Баранник З., ГрішноваО., Калина А.,КолотА.,КострицяВ.,ЛатугінВ.,ЛатікВ.,Мандибуратаін.

Для того, щоб надати статистичну оцінку доходам населення,досліджувалось співвідношеннядинамік реальної та номінальної заробітноїплати пересічного громадянина України, а потім вони порівнювались міжсобою.Заданимиофіційноїстатистикиномінальназаробітнаплатаза1997-2011 рр. коливалась в межах 160 грн. у 1997 р. та 2633 грн. в 2011 році.Середній темп зростання номінальної заробітної плати за досліджуванийперіод становив 122,5%, а середнє значення індексу споживчих цін за цей



34

періодсклало112,53%присередньомутемпізростанняреальноїзаробітноїплати –123,34%. Як видно з таблиці 1, починаючи з1997 року номінальназаробітна плата зростала великими темпами у порівнянні із зростаннямреальної за обсягами. Так, цей показник у 2005 р. по відношенню допопереднього року мав найбільший темп зростання за весь досліджуванийперіод,якийскладаввідповідно136,7%,анайменшийтемпзростанняу2009-105,5%,щопояснюєтьсянегативнимвпливомсвітовоїекономічноїкризинаусі економічні показники в Україні. У 2006 році середня заробітна плата замісяцьпоУкраїніперевищиламежу1000гривеньтасклала1041,47грн.,прицьомуїїприрістстановив29,2%порівняноіз2005р.У2010роціекономічнаситуація у країні набагато покращилася і темп зростання номінальноїзаробітної плати досяг 120%, а фактичний розмір номінальної заробітноїплатанамісяцьперевищивмежу2000грн.,досягшивідмітки2239гривень.Станом на 2011 рік за офіційними даними номінальна заробітна платагромадянУкраїнискладала2633гривень[2].

Реальна заробітна плата за досліджуваний період коливалась в межах145,6 грн. в 1997 та 2517,2 грн. в 2011 році. Найбільший темп зростанняреальної заробітної плати припав на 2005 рік та склав 139,2%, цепояснюєтьсянайбільшимзростанням розміруномінальної заробітноїплатитадоситьпоміркованимтемпомзростання індексуспоживчихцін,щосклав110,3%. Найменше значення темпу зростання реальної заробітної платиприпало на 1998 рік, що викликано низьким темпом зростання реальноїзаробітноїплатитависокимпоказникомзростання індексуспоживчихцін–120%. Загаломпротягомдосліджуваногоперіодурозмірреальноїзаробітноїплати, так само як і номінальної, мав тенденцію до зростання. Фактичнийрозмірреальноїзаробітноїплатиперетнувмежуу1000грн.в2007тасклав1158,7 грн., а темп зростання реальної заробітної плати склав тоді 124,2%.Межу 2000 гривень реальна заробітна плата, як і номінальна, перетнула у2010році,вцейріктемпїїзростаннясклав120,9%.

Реальна заробітна плата за досліджуваний період коливалась в межах145,6 грн. в 1997 та 2517,2 грн. в 2011 році. Найбільший темп зростанняреальної заробітної плати припав на 2005 рік та склав 139,2%, цепояснюєтьсянайбільшимзростанням розміруномінальної заробітноїплатитадоситьпоміркованимтемпомзростання індексуспоживчихцін,щосклав110,3%. Найменше значення темпу зростання реальної заробітної платиприпало на 1998 рік, що викликано низьким темпом зростання реальноїзаробітноїплатитависокимпоказникомзростання індексуспоживчихцін–120%. Загаломпротягомдосліджуваногоперіодурозмірреальноїзаробітноїплати, так само як і номінальної, мав тенденцію до зростання. Фактичнийрозмірреальноїзаробітноїплатиперетнувмежуу1000грн.в2007тасклав1158,7 грн., а темп зростання реальної заробітної плати по відношенню допопередньогорокусклавтоді124,2%.Межу2000гривеньреальназаробітнаплата, як і номінальна, перетнула у 2010 році, в цей рік темп її зростаннясклав120,9%(табл.1).


35

Таблиця1Динаміканомінальноїіреальноїзаробітноїплатитаіндексуспоживчих

цінвУкраїніза1997-2011рр.[1]

Рік

Номінальназаробітнаплата

Індексспоживчихцін,%

Реальназаробітнаплата

грн.

Темпзростаннядовідповідногоперіоду

попередньогороку,%

грн.

Темпзростаннядовідповідногоперіоду

попередньогороку,%

1997 160,3 - 110,1 145,6 -1998 171,8 107,2 120,0 143,2 98,31999 198,8 115,7 119,2 166,8 116,52000 230,0 115,7 125,8 182,8 109,62001 311,0 135,2 106,1 293,1 160,32002 376,0 120,9 99,4 378,3 129,02003 462,3 123,0 108,2 427,3 113,02004 589,6 127,5 112,3 525,0 122,92005 806,2 136,7 110,3 730,9 139,22006 1041,5 129,2 111,6 933,2 127,72007 1351,1 129,7 116,6 1158,7 124,22008 1806,3 133,7 122,3 1476,9 127,52009 1906,0 105,5 112,3 1697,2 114,92010 2239,0 117,5 109,1 2052,2 120,92011 2633,0 117,6 104,6 2517,2 122,7

Незважаючинапозитивніпоказникизростанняномінальноїзаробітної

плати в Україні, говорити про високий рівень життя її населення недоводиться, оскільки показники реальної заробітної плати мають надтоповільні тенденції до зростання, а варіація верхньої та нижньої межі, якоїсягаєнамісяцьзаробітнаплатагромадянстановитьвід1118грн.до20000грн.

Отже, підвищення показників економічного добробуту громадян єголовним завданням будь-якої держави, що прагне до стабільності тапроцвітання.

Списоквикористанихджерел1. Світовийбанк:офіц.сайт[Електроннийресурс].—Режимдоступудо

ресурсу:www.worldbank.org(датазвернення12.12.2013р.).—Назвазекрана.2. Провстановленняпрожитковогомінімумутамінімальноїзаробітної

плати : Верховна Рада України; Закон від20.10.2009№1646-VI:ЗаконУкраїнивід20жовтня2011р.:застаномна1.12.2013р.[Електроннийресурс].—Режимдоступуhttp://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1646-17(датазвернення12.12.2013р.).—Назвазекрана.

http://www.worldbank.org/

http://zakon.rada.gov.ua/go/1646-17

http://zakon.rada.gov.ua/go/1646-17

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1646-17


36

БондаревськаКсеніяк.е.н.,доцент

ТовмашенкоТетянастудентка

Дніпропетровськадержавнафінансоваакадеміям.Дніпропетровськ

МЕТОДИЧНІАСПЕКТИАУДИТУПЕРСОНАЛУНАСУЧАСНИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ

Успішна діяльність будь-якої організації, державного підприємства,установи чиприватної комерційної фірми,неможлива без аналізу трудовихпоказників, який дозволяє більш точно оцінити техніко-економічнийпотенціал; визначити резерви ефективного використання персоналупідприємства, поліпшення організації, умов праці та її оплати; шляхинормалізаціїсоціально-трудовихвідносинвколективітощо.

Персонал являє собою головну цінність організації. Але фактично впроцесіаналізудіяльностіпідприємства,вивченняроботиперсоналу,займаєнижчіпозиції,ніжіншіпитання.

Якщо для вітчизняних підприємств аудит персоналу – інноваційнийнапрям діяльності, то для зарубіжних компаній, в тому числі із філіями вУкраїні,–звичайнапроцедура.Справавтому,щодляголовногоофісуаудитперсоналу – майже чи не єдиний спосіб стежити за роботою філій,розташованих на інших територіях. Головна функція аудиту в такихорганізаціях–контролююча[2].

Кадровий аудит – це міждисциплінарний напрям досліджень, якийзнаходиться на межі таких галузей знань, як менеджмент, управлінняперсоналом, трудове право, аудит, організаційна поведінка, охорона праці,соціологія, психологія, стратегічний та інноваційний менеджмент. Самебагатодисциплінарність та унікальна інтеграційна сутність концепціїкадрового аудиту, з одного боку, створюютьпри її розглядіпевні труднощіпізнавального плану, а з іншого, дають можливість ефективно управлятикадровимпотенціаломпідприємства. Такепоняття, яккадровий аудит, стаєвсе більш поширеним, використовується в консалтинговій діяльності,кадровими і рекрутинговими агенціями,які пропонуютьпослуги кадровогоаудиту[1].

Головна мета кадрового аудиту являє собою оцінку ефективності іпродуктивності роботи персоналу з погляду на те, що це одна з основнихумов успіху організації. Серед завдань кадрового аудиту можна визначитинаступні:

- виявлення відповідності кадрового потенціалу організації її цілям істратегіїрозвитку;

- виявленнявідповідностіструктурисистемиуправлінняперсоналомта


37

організаційноїструктуриорганізації;- перевірка дотримання правил, закріплених існуючою нормативно-

правовоюбазою;- виявленняпричинтрудовихконфліктівта іншихпроблемсоціально-

трудової сфери, розробка шляхів їх вирішення, запобігання і тенденціїзниженнянегативноговпливу.

Основнимиоб’єктамикадровогоаудитує:- система управління персоналом (СУП) – діяльність підприємства по

відношеннюдо персоналу, основні процедури в рамках системи управлінняперсоналом;

- побудова організації (її структура) – організаційна структура, склад іфункціональне навантаження підрозділів, співвідношення іпідпорядкованість основних елементів, ступінь жорсткості/гнучкостіорганізаційноїконфігурації;

- трудовий (кадровий) потенціал – сукупність працездатнихпрацівників,якіможутьпрацюватинапідприємствізанаявностінеобхіднихорганізаційно-технічнихумов[4].

Таблиця1Видиаудитуперсоналу[2]

Організаційно-правовийаудитперсоналу

Функціональнийаудит(запідсистемами)

Аудиткадровогопотенціалу

Аудиторганізаційноїструктури

АудитстатистичноїзвітностізперсоналуАудитоблікукадрових

документів

АудитфункційслужбиправлінняперсоналомАудиткадровихпроцесів

(функцій)

Аудиткомпетентності(компетенцій)персоналу

ОцінкапотенціалуАудитгруповоїефективностітарезультативності

Розвиток аудиту персоналу на підприємстві має базуватися на

відповідних принципах. Це дозволить швидше опанувати крашу практикууправлінняперсоналом,вдосконалитивиконанняіншихфункційуправлінняперсоналом. Так, закономірність, своєчасність, достовірність, об’єктивність,системність, ефективність – є тими принципами аудиту персоналу, якіскомбінованізпринципамиконтролютауправлінняперсоналом.

Напідприємствіпроведенняаудитуперсоналуєдоцільнимзанаступнихумов:

- занаявностівтратробочогочасупрацівниківнапідприємстві;- увипадкузростаннячисельностіуправлінськогоперсоналу;- занаявностівисокоїплинностікадрівнапідприємстві;- якщонепроводитьсяатестаціяпрацівників;- заумовивикористаннязастарілихпосадовихінструкцій;- увипадку,якщоплануєтьсяреорганізаціяпідприємства.Кадровийаудитнапідприємствіпроводитьсявдекількаетапів:І етап – аналіз ситуації на підприємстві та визначення проблем, що


38

потребуютьвирішення;ІІетап–оцінкапропозиційтавибіроптимальноговаріантупроведення

зміннапідприємстві;ІІІ етап – реалізація програми змін, а також проведення оцінки

проведеннязміннапідприємстві.При проведенні заходів з оцінки використовуються різні методики

психологічної й соціально-психологічної діагностики, спеціалізовані методизбору й аналізу інформації, соціометрія, групові оціночні методи.Застосування взаємодоповнюючих методик дозволяє вважати достовірноютуінформацію,якаотриманавходіоцінкикадровогоресурсу.

Таким чином, можна зробити висновок, що у ході проведення аудитуперсоналу визначається рівень відповідності співробітників займанимпосадам, оцінюються особистісні якості, дається характеристика окремимпрацівникам. Крім того, в процесі проведення аудиту можна діагностуватистан усіх кадрових процесів на підприємстві та визначити ефективністьвикористання персоналу, соціально-психологічний клімат в організації,створитипаспортиробочихмісцьтощо.


1. Аудит и контроллинг персонала организации [Текст] : учебноепособие/подред.проф.П.Э.Шлендера.—М.:ИНФРА-М,2007.—384с.

2. Жуковська, В. Теоретико-методологічні засади кадрового аудиту[Текст]/В.Жуковська//ВісникКНТЕУ.—2010.—№4.—С.48—55.

3. Лебединська, О. Окремі аспекти аудиту персоналу в умовах виходукраїнизкризи[Текст]/О.Лебединська//Управліннярозвитком.—2010.—№3(79).—С.85—86.

4. ЛебединськаО. Дискусійні питання сутності та змісту принципів тааудиторських процедур при здійсненні аудиту персоналу [Текст] /О.Лебединська, Г.Назарова // Економічний простір.— 2012. —№ 63. — С.264—271.

5. Потьомкін, Д. Впровадження організаційно-кадрового аудиту напромислових підприємствах [Текст] / Д.Потьомкін // Економіка і регіон.—2010.—№4(27).—С.93—97.


39

ЗеліскоНаталіяк.е.н.,доцентЄвтушикЯна

студенткаЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,

м.Дубляни

ТЕОРЕТИЧНІАСПЕКТИФОРМУВАННЯСОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНОЇРИНКОВОЇЕКОНОМІКИВКОНТЕКСТІІНТЕГРАЦІЇУКРАЇНИУ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙСОЮЗ

Уцентрі уваги соціальноорієнтованої ринкової економіки знаходитьсялюдина з її потребами й інтересами, її відносини з іншими членамисуспільствавпроцесівиробництва,розподілу,обмінуіспоживання.

Соціально-орієнтованаринковаекономікавиробляєпринципи,правила,форми господарювання різних суб’єктів економіки, визначає орієнтиригосподарської діяльності, критерії соціальної й економічної ефективності,оптимальнеповодженняспоживачівівиробниківвумовахринковихметодівгосподарюванняісоціальноїорієнтаціїекономіки.

Основні положення, висновки і рекомендації соціального ринковогогосподарства використовуються при розробці соціально-економічноїполітикирозвинутихкраїн.

Прирозробцісоціально-економічноїполітикивраховуєтьсявітчизнянийізарубіжнийдосвід,великаувагаприділяєтьсяоцінцінетількиекономічної,алеісоціальноїефективностівідїївпровадження(рис.1).

У даний час соціально-економічна політика країн із соціально-орієнтованою ринковою економікою зводиться до досягнення наступнихцілей:

1)економічнасвобода–можливостіекономічнихсуб’єктівщодовиборусферидіяльностітамоделіекономічноїповедінки;

2)економічнезростання–зростанняекономіки,яказабезпечуєвисокийрівеньякостіжиття;

3)повназайнятість–утриманнябезробіттянаприродньомурівні;4) стабільність цін – забезпечення фінансової стабільності, протидія

інфляції;5)економічнабезпека–збереженняекономічноїрівноваги;6) соціальна стабільність – створення можливостей для деяких груп

суспільства;7)справедливеоподаткування–встановленняпільгприсплатіподатків

длягрупнаселеннязнизькимидоходами.Економічна модель України повинна спиратися на сучасні світові

досягнення,орієнтуватисьнасуспільніцінностітретьоготисячоліттязйогодоситьжорсткимидетермінантами.


40

Рис.1.-Модельсоціально-орієнтованоїринковоїекономікиСвітова політична й економічна думка свідчить про те, що сучасне

цивілізованесуспільствоґрунтуєтьсянатрьохосновнихзасадах:уполітичнійсфері - громадянське суспільство; в економічній - постіндустріальне,соціально орієнтованеринкове господарство; у соціальній сфері - соціальнепартнерство, справедливий розподіл матеріальних і духовних благ і на ційосновідосягненнянаціональноїісоціальноїзлагоди.

Досягнення максимально високої якості життя населення єпріоритетною метою соціальної ринкової економіки. Однією знайважливіших передумов, що забезпечують реалізацію цієї задачі, єпроведення ефективної політики добробуту населення. Центральне місце вполітиці добробуту займають доходи населення, їх диференціація, постійнезростаннярівняжиттягромадян.

Однимізстратегічнихнапрямківпобудовиновоїсоціально-орієнтованоїринкової системи і повинна стати глибока перебудова соціальної сфери. Вуспішному розв'язанні цього стратегічного завдання особливо важливим

Цілі

Економічнезростання

Повназайнятість

Стабільністьцін

Економічнабезпека

Соціальнастабільність

Економічнийпорядок

Правовласності Грошовийівалютнийпорядок

ПорядокрегулюванняЗЕД

Соціальнийпорядок

Порядокусферіпраці

Порядокусистемісоці-

альногостраху-ванняісоціальної

допомоги

Майновийпорядок

Житловийпорядок

Екологічнийпорядок

Економічнасвобода


41

пріоритетомнанаступнірокиєздійсненняполітикидоходівіреформуваннясистемиоплатипраці,усуненняіснуючогодосіштучногозаниженнявартостіробочоїсили,атакождуженизькогорівнясоціальнихдоходівнаселення.

Саме виходячи з наведеного необхідно зазначити наступні умовипереходудосоціальногоринковогогосподарствавУкраїні:

*забезпеченняекономічноїсвободи;*становленнятазміцненнярізнихформвласності;*розвитокконкурентногосередовища;*формуваннямеханізмувільногоціноутворення;*формуванняринковоїінфраструктури;*формуваннявідкритоїмоделіекономікипридотриманнінаціональних

інтересівкраїни;* ефективна система соціального захисту населення, наявність

соціальноїінфраструктури.Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки — це не просто

комплекс економічних заходів. Насамперед, це шлях суспільного розвитку,заснований на демократії, на повазі до людини як найвищої цінності, до їїсвобод, це філософія суспільного буття і образ мислення.З цього випливає,що,незабезпечившивУкраїнідобробутдлявсіх,минемаємошансівнауспіх.Українаможезайнятиналежнеїймісцесередпровіднихєвропейськихкраїн(з високимрівнем економічного зростання, зайнятості і доходівнаселення)тількинашляхуширокогоіповногореформуванняекономіки,прискореногорозвиткуринковогогосподарстваідемократії.


1. Зайцев,Ю.К.СоціалізаціяекономікиУкраїниякстратегічнапотребаїїрозвитку[Текст]:дис.наздобуттянаук.ступеняд.е.н.:спец.08.01.01/Ю.К.Зайцев.—К.,2002.

2. Князев, Ю. Современный взгляд на теорию социальной рыночнойэкономики[Текст]/Ю.Князев//Обществоиэкономика.—№5‒6.—2004.—С.17—53.

3. Асоціація соціальних економістів [Електронний ресурс] : [сайт] :україн.версія.—Режимдоступу:<www.socialeconomics.org>(датазвернен-ня:14.12.2009).—Назвазекрана.

4. Послання Президента «Європейський вибір. Концептуальні засадистратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011роки»//Урядовийкур’єрвiд04.06.2002.—№100.

5. Єременко,В.Пронауковушколу«Соціальноїекономіки»[Текст]/В.Г.Єременко,А.Г.Тарасенко//НауковийвісникДАСОА.—2008.—№1.—С.14—26.


42

МакарухаСтепанздобувач

Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Дубляни

ЕКОНОМІЧНАСУТНІСТЬСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХКООПЕРАТИВІВ

Становлення ринкових відносин вимагає від сільськогосподарських

товаровиробниківпідвищенняконкурентоздатностіпродукції,встановленнястабільноїефективностівиробництва,чіткоїстратегіїповедінкинаринку,щоможе бути забезпечено об'єднанням товаровиробниками зусиль - шляхомствореннясільськогосподарськихкооперативів.

Фермерські господарства в умовах дефіциту фінансових і матеріальнихресурсівшукаютьрізнішляхивирішеннясвоїхпроблемівисокуефективністьзабезпечують на основі кооперування. Без кооперації фермерськігосподарства не виживуть [2]. Це повинна бути кооперація з виробництва,переробкиіреалізаціїпродукції.Віншомувипадку,товаровиробникибудутьвимушені реалізовувати продукцію за цінами, які б забезпечували їм лишемінімальнийрозмірприбутку,ачасоміотримуватимутьзбитки.

Виникнення кооперації в її сучасному розумінні пов’язується зістановленням капіталістичних відносин, розгортання так званоїіндустріальної революції. Ці явища спричинили суттєве погіршеннясоціально-економічного становища більшості населення, зростанняагресивностіринковогосередовищаузв’язкузвиникненнямізагостреннямконкуренції. Це змусило сільськогосподарських товаровиробників шукатимеханізми самодопомоги та самозахисту проти тиску ринку шляхомспільногоздійсненняокремихгосподарськихфункцій[4].

Вагомий внесок у становлення та розвиток кооперації в Україні удоколективізаційний період зробили українські вчені, передусім М. Туган-Барановський, М. Левитський, С. Бородаевський, Б. Мартос. Проблемамвідродження і розбудови кооперативного руху на сучасному етапі аграрнихперетворень в Україні присвятили свої наукові праці вчені-економістиО.Крисальний, М. Малік, Л. Молдаван, В. Зіновчук, В. Гончаренко та інші.Однакпідходидопоняттякооперації, їїролітамісцяувизначеннінапряміврозвитку сільськогосподарського виробництва та його структур єнеоднозначними і потребують адаптації до умовкожного з етапіврозвиткуекономіки. У багатьох працях тісно переплітаються, а інколи й підмінюютьоднеодноготакіпоняття,яккооперація,кооперативна ідея,кооперативнийрух,кооперативнадіяльність,кооперативитощо[3].

Основні засади діяльності кооперативів відповідають принципамРочдейла, на яких ґрунтується діяльність насамперед обслуговуючихкооперативів. До найбільш важливих з них належать: демократичнийконтроль, обмежений рівень окупності й надання послуг на основі їхньоївартості [6]. Демократичний контроль передбачає, що повноваження з


43

прийняття рішень належить усім членам кооперативу, тобто меншість неможе контролювати всю організацію. Право голосу має кожен членкооперативу, незалежно від його фінансового внеску. Обмеження рівняокупності або прибутку, який члени кооперативу одержують на вкладенікошти, також є однією з умов і головних рис цієї організаційно-правовоїформи господарювання. Однак при цьому кооператив повинен забезпечитидостатнєотриманнякоштівдлятого,щобнормальнофункціонувати.Тобто,кооперативи як об'єднання націлені не на одержання прибутку, а настворенняумовдляйогозростанняувсіхчленівкооперативу,їхнядіяльністьспрямована на поліпшення економічного становища своїх членів шляхоморганізаціївсебічногообслуговування.

Основна ідея сільськогосподарської кооперації є вищоюміро простою ізумовлюєтьсятрьомамоментами:

1. Об'єктивно існують переваги великомасштабного бізнесу наддрібним.

2. Організаційні, економічно-ресурсні та інші рамки кожноїпідприємства (окремого виробника) обмежують можливості розвитипроцесівконцентраціїтаспеціалізаціївнихзметоюнарощуваннямасштабівконкретноїгалузі.

3. Кооперація дає можливості для розвитку процесів концентрації таспеціалізаціїгосподарствнавиробництвіякогоськонкретноговидупродукціїпоза вказаними рамками, шляхом об'єднання їхніх зусиль у формівзаємовигідногоспівробітництвазметоюодержаннямаксимальногоефектувідвикористанняресурсівкожногозучасниківкооперації.

Сутькоопераціїполягаєвзадоволенніекономічнихпотребвиробниківводержанні засобів виробництва, збуті продукції, надання великої кількостіпослуг, які необхідні в сучасних умовах сільськогосподарської діяльності.Одержання таких послуг іншим шляхом часто або фізично неможливе, абоекономічно недоцільне. Тому реалізація цієї економічної мети потребуєоб'єднання фізичних, матеріальних, фінансових та людських ресурсів урамкахкооперативів.

Діяльність будь-якого підприємства визначається його місією, якабазується на певних принципах. Як вказує В.В. Зіновчук, діяльність сіль-ськогосподарськихкооперативівбазуєтьсянатрьохосновнихпринципах:

- отримання вигод тими, хто користується кооперативом, черезрозподіл чистого доходу пропорційно роботі, виконаній кожним членомкооперативу,черезкооператив,обслуговуваннязасобівартістю;

- володіннякооперативомтими,хтокористуєтьсяйогопослугами;- здійсненняконтролю закооперативомтими, хто користується його

послугами[1].Виходячи з вище зазначених принципів, метою створення

сільськогосподарськогокооперативу,йогоекономічноютасоціальноюмісієює забезпечення соціальної захищеності його членів та членів їх сімей наоснові отримання економічного ефекту, перетворенням його частини у


44

соціальний ефект шляхом ефективного господарювання через раціональневикористанняресурсівупоєднаннізізбереженнямнеобхідногоекологічногостану земельних ресурсів (останнє пов'язане з необхідністю забезпеченняекологічно комфортних умов проживання членів кооперативу тавиробництвапродукціїзекологічнодопустимиминормами).

Розвитоксільськогосподарськоїкооперації єоб'єктивноюнеобхідністю.Ця важлива структура агробізнесу має широке розповсюдження івикористовуєтьсяфермерамивбагатьохкраїнахсвіту.Відносноізольованійневеликі за розмірами земельних ділянокфермерські господарствапосталиперед рядом техніко-технологічних, організаційних і фінансових проблем.Тому фермерство добровільно через кооперацію прагнуло більшою міроювикористовувати вигоди спеціалізації виробництва та праці. Перевагикооперації полягають в подоланні монополізму, у концентрації грошовихкоштів в руках самих товаровиробників, у збереженні особистоїзацікавленостіфермерівувиробництві,збуті,розподіленніпродукціїйіншихпозитивнихекономічнихісоціальнихрезультатах.

Списоквикористанихджерел1. ЗіновчукВ.В.Кооперативна ідеяв сільськомугосподарствіУкраїни і

США[Текст]/В.В.Зіновчук.—К.:Логос,1996.—224с.2. Мельник К.М. Сільськогосподарська кооперація: необхідність та

аспекти розвитку [Текст] / К.М.Мельник // Збірник наукових працьУманськогоДАУ.—2006.

3. Основи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації [Текст] :Навч. посібник / В.В. Зіновчук, Л.В. Молдаван, В.Б. Моссаковський та ін.; заред..В.В.Зіновчука.—К.:Вищаосвіта,2001.—464с.

4. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи [Текст] : Практ.посіб./Р.Блок,В.В.Гончаренко,Н.А.Івановатаін.—К.:Урожай,2001.—288с.

5. ТкачА.В.Сельскохозяйственнаякооперація :Учебноепособие.—М.:Издательско-торговаякорпорація«ДашковиК»,2005.—620с.

6. Туган-Барановський М. Політична економія. Курс популярний[Текст].—К.:Науковадумка,1994.—263с.


45

МаслійАнжеластудентка

ЗеліскоНаталіяк.е.н.,доцент

Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.Дубляни

ЕФЕКТИВНІСТЬДЕРЖАВНОЇЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇПОЛІТИКИТАПЕРСПЕКТИВИІНТЕГРАЦІЇУКРАЇНИУСВІТОВЕГОСПОДАРСТВО

Необхідність інтеграції України у світове господарство не викликає

жодних заперечень. Це усвідомлюють усі учасники політичного таекономічногопроцесівукраїні.

Рис.1.Передумовиінтеграціїтаїххарактеристика

Передумовиінтеграції

Ø -політичневизначенняУкраїни;Ø -забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної

системинаціональноїбезпеки;Ø -безумовневиконанняміжнароднихзобов’язень,особливов сферіправ

людини;Ø -прямаучастьурегіональнихіглобальнихполітичнихпроцесах;Ø -формуваннявідповідногозаконодавстваівиробленняефективних

механізмівтаінструментаріюйоговиконання.

Політико-правові

Ø -економічнетаінституаційнезабезпеченнясуверенитету;Ø -оцінкаекономічногопотенціалуінапрямівструктурноїперебудови;Ø -розроблення та реалізація обгрунтованої програми переходу до

ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації,соціальногозахистунаселення;

Ø -оцінка експортного потенціалу, вироблення експортно-імпортноїстратегії таадекватногомеханізму регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності;

Ø -запровадження національної грошової одиниці з включенням її всистемуміжнароднихрозрахунків.

Економічні

Ø -відродження і виховання почуття власної гідності, створення умовсоціально-культурноїжиттєздатностінародівукраїни;

Ø -формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системинародноїосвіти;

Ø -розвитокконтактівзукраїнцями,якіпроживаютьзамежамиУкраїни.

Соціально-культурні

Ø -розвиток транспортних комунікацій, необхідних для нормальноїжиттєдіяльностісуверенноїдержави;

Ø -розвитоксучаснихінформаційно-комунікаційнихсистемзвключеннямїхдоміжнароднихсистем.

Інфра-структурні

Сутніснахарактеристикапередумов


46

Проте реалізація її є надзвичайно складною справою й потребуєспеціальних наукових досліджень, розроблення тактики і стратегіївходження у світові господарські структури. Треба врахувати, що за «місцепід світовим сонцем» точиться гостра боротьба між пострадянськими тапостсоціалістичнимикраїнами.

Інтеграція у світове господарство не повинна і не може відбуватисястихійно.Вонапотребуєсвідомихрішеньіконтрольованостізбокудержави.Для цього не досить прийняти модель «відкритої» економіки, здійснитилібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків. Такий підхід означатимепасивність держави щодо формування господарських контактів іззарубіжжям. її наслідком буде витіснення країни на узбіччя світовогогосподарства, перетворення її на сировинний придаток промисловорозвиненогоцентру.

При вступі до ЄС Україна отримає ряд значних переваг, але, щобуникнути існуючих загроз, треба поступово впроваджувати стратегічнінапрями розвитку ЄС в українську економіку та розробити програму дійщодобезболісноїінтеграціїУкраїни.ПершочерговимзавданнямдляУкраїниу сфері європейської інтеграції є суттєве поглиблення економічногоспрямуваннястосунківміжУкраїноютаЄС.

За умов кризового стану і наявності довгострокових негативнихтенденційурозвиткунаціональноїекономікиУкраїни,атакожзурахуванняїї виробничо-ресурсного потенціалу та ряду порівняльних перевагочевидноюєетапністьупроведенніновоїекономічноїполітикивцілому івреалізаціїпріоритетівструктурноїпереорієнтаціїзокрема(табл.1).

Таблиця1Етапи,завданнятанапрямиреалізаціїінтеграційноїстратегії

Етапитаголовнізавдання НапрямиПершийетап:· досягненняфінансовоїмакростабілізації;· зупиненняпроцесупадіннявиробництва· створеннякомплексумовдлявиходузкризовогостану.

1.Розробленняйоприлюдненняконцепціїреформуванняйрозвиткуекономіки;2.Реформуванняподатковоїсистемидержавиізменшенняподатковоготиску;3.ЗмінаструктурноїполітикивУкраїні:а)цілеспрямованадіяльність,якамаєсвоєюметоютехнологічнуреконструкціювиробництвавдержаві,прискоренийрозвитоктихгалузей,якієключовимидлядинамізаціїНТП.б) створення широкої мережі малих і середніхпідприємств, які займалися б різноманітнимивидамидіяльностізвиробництватоварівтапослуг,створюючизначнукількістьробочихмісць.4.Створенняконкурентоспроможнихнедержавнихпідприємницькихструктур.5.Вирішенняпроблемиправвласностіівдосконаленняпроцесуприватизації.6.Стимулюванняінвестиційнихпроцесівзарахуноквнутрішніхізовнішніхджерел.


47

Другийетап:· активізація економічногорозвитку, орієнтована наформування кількісних та якіснихпозитивних тенденцій за рахунокдинамічної научно-технічної таінвестиційноїдіяльності.

1.Доступністьресурсів.2.Якістьпродукції.3.Розширенесуспільневідтворення.4.Грошова кредитна політика, направлена настимулюваннясукупногопопитутаінвестиції.

Третійетап:· створення стабільних умовдля становлення і саморозвиткуефективноїнаціональноїекономіки,внутрішньо збалансованої таглибоко інтегрованої в структурусвітовогогосподарства.

1.Досягненняфінансовоїстабільності.2.Збалансованістьгалузевоїструктурипромисловості.3.Забезпеченняефективногорозвиткунаціональноговиробництва.4.Отриманняекологічнихісоціальнихстандартів.

Україна виступає на міжнародній арені з позицій великої європейської

держави, яка має чималий потенціал саморозвитку. Держава домагаєтьсявзаємовигідного, рівноправного партнерства в двосторонніх відносинах,активновиступаючипротивсякихспробдискримінаціїітиску.

ВажливиминапрямамизовнішньоекономічноїполітикиУкраїниє:· захистнаціональнихекономічнихінтересів;· захист інтересів національного товаровиробника на зовнішніх

ринках;· вдосконаленняструктуризовнішньоїторгівлі;· національне державне регулювання, стимулювання експорту і

контрольімпорту;· протидіятоварнійекспансіїіагресії;· протидіядемпінгузбокузарубіжнихтоваровиробників;· раціональневикористаннятранзитнихможливостейкраїни;· стимулювання розвитку виробництва, імпорт замінних товарів і

технологій;· посилення державного контролю і регулювання

зовнішньоекономічнихвідносинрегіонівісуб'єктівгосподарювання.

Списоквикористанихджерел1. Власюк О.С. Експортна стратегія України як чинник конкурентної

боротьби на світовому ринку [Текст] / О.С. Власюк // Зовнішня торгівля:правотаекономіка,2008.—№4.—С.20—27.

2. Данилишин Б. Україна в міжнародних рейтингах сталого розвитку[Текст]/Б.Даналишин,О.Веклич//ЕкономікаУкраїни.–2008.–№7.–С.13–23.

3. Дяченко О.О. Особливості входу України до системи світовогогосподарства[Текст]/О.О.Дяченко,О.П.Пристайко//ФормуванняринковихвідносинвУкраїні:Збірникнауковихпраць.–2008.–Вип.5.–С.10–14.

4. Осадча Н.В. Характеристика процесу інтеграції України до


48

ЄвропейськогоСоюзу[Текст]/Н.В.Осадча//ЕлектроннийвісникДонбасу.–2011.–№3.–С.24–25.

5. ФіліпенкоА.С.Міжнародні економічні відносини/А.С.Філіпенко//Підручник.К.:Либідь,2008.–408с.

НіколайчукОльгастаршийвикладач

Криворізькийнаціональнийуніверситетм.КривийРіг

КОНЦЕПТУАЛЬНІЗАСАДИДОПОБУДОВИСИСТЕМИПРИНЦИПІВУПРАВЛІННЯІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМКАПІТАЛОМПІДПРИЄМСТВАУ постіндустріальному суспільстві досягнення конкурентних переваг

підприємствами як на вітчизняному, так і на зарубіжному ринках можливелише за умови ефективного використання інтелектуальних ресурсів,впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно новоїпродукції, створення інновацій. Інтелектуальний капітал підприємства стаєнайважливішим чинником довгострокових переваг у новій економіці. Осьчому питання ефективного управління даним активом підприємстванабуваютьособливогозначення.

При формуванні організаційно-економічного механізму управлінняінтелектуальним капіталом підприємства в першу чергу виникає потреба увизначенніпринципів,напідставіякихздійснюєтьсяцеуправління.

Аналіз наукової літератури з цього питання дозволив виявитисуперечливістьпоглядівнаформуваннясистемипринципівщодоуправлінняінтелектуальним капіталом підприємства. Так, окремі дослідникизорієнтовуютьувагулишеназагальнонауковихпринципахменеджменту [1,с.91-92], інші – більше враховують вартісні аспекти при управлінніінтелектуальним капіталом [2, с.14]. Системипринципів,що запропонованіокремими науковцями, в більшій мірі орієнтуються на управління творчоюпрацею на підприємстві [3, с. 14] або лише враховують особливостіінтелектуального капіталу як об’єкту управління [4, с. 8-9]. Загальниминедоліками вищезазначених теоретичних підходів є не врахуванняособливостей інтелектуального капіталу, залишення поза увагою багатоскладових процесу менеджменту інтелектуального капіталу, виключенняпринципів управління за окремими структурними елементами, що є неприпустимим.

На нашу думку, побудову принципів функціонування організаційно-економічного механізму управління інтелектуальним капіталомпідприємства необхідно проводити на основі системно-логічного підходу.


49

Тому принципи управління інтелектуальним капіталом підприємстваповинні обов’язково враховувати особливості інтелектуального капіталу,забезпечувати ефективний менеджмент як за часом, так за функціями йструктурними складовими. В основу системи управління інтелектуальнимкапіталомпідприємстваповиннібутипокладеніякзагальновідоміпринципименеджменту будь-якої управлінської системи, так і специфічні, щовідображаютьхарактертаособливостіданоїекономічноїкатегорії.

На підставі критичного опрацювання наукових підходів до побудовипринципівуправлінняінтелектуальнимкапіталомпідприємствавважаємозанеобхіднепредставитиїхвнаступномувигляді:

1) Цілеспрямованість - підпорядкування усіх елементів системиуправління інтелектуальним капіталом на досягнення максимальноїекономічноїефективностівідйоговикористання;

2) Принцип стратегічного розвитку - управління інтелектуальнимкапіталом повинно ґрунтуватися на вирішенні не лише поточних, а йдовгостроковихзавдань;

3) Принцип ефективного управління - передбачає вибір з багатьохможливихальтернативуправлінняінтелектуальнимкапіталомпідприємствамаксимальноїекономічноефективної;

4) Динамізм – врахування вимог зовнішнього і внутрішньогосередовищаприуправлінніінтелектуальнимкапіталом;

5) Адекватність - управління інтелектуальним капіталом повинновідповідатидійснимзакономірностямрозвиткуінтелектуальногокапіталу;

6) Безперервність - створення таких умов, за яких можна досягтибезперервногоефективногофункціонуванняінтелектуальногокапіталу;

7) Емерджентність - принцип нелінійного результату взаємодіїструктурнихелементівінтелектуальногокапіталу;

8) Розгляд структурних елементів інтелектуального капіталу не якокремихйогочастин, аяк етапів кругообігу інтелектуальногокапіталу.Так,знаннятакомпетенціїперсоналуперетворюютьсяворганізаційніпроцеситазв’язки з діловими партнерами, які створюють базу для стійких зв’язків зклієнтами,співпрацязклієнтамитапартнерамисприяєнакопиченнюдосвідутазнаньперсоналуіт.д.;

9) Врахування зворотного зв’язку – економічна системаінтелектуального капіталу розглядається як відкрита самоорганізованасистема, що має між своїми елементами зворотні зв’язки для здійсненнясаморегуляції;

10) Принцип збалансованого розвитку окремих елементівінтелектуального капіталу – при управлінні інтелектуальним капіталомнеобхідний збалансований розвиток всіх елементів з врахуваннямсинергетичнихзв'язківміжними;

11) Пріоритетність розвитку інтелектуального капіталу в системіфакторів виробництва - інтелектуальний капітал не тільки самостійностворює цінність, а проявляє мультиплікативний ефект по відношенню до


50

іншихчинниківвиробництва,щопризводитьдозбільшенняефективностівідїхвикористання;

12) Принципстворенняумовдляефективногопроцесупередачізнань–людський капітал належить його власнику – людині, тому для обміну тапередачі знань необхідним є бажання самої людини. Тому завданняпідприємства – забезпечити умови для добровільного бажання персоналупередаватисвоїзнання;

13) Врахуванняморального зносу окремих елементів інтелектуальногокапіталу підприємства – окремі елементи інтелектуального капіталумаютьвластивість зносу, тому підприємство повинно здійснювати заходи щодопідтримкицихелементіввпрацездатномустані;

14) Врахування невизначеності та ризику – функціонуванняінтелектуального капіталу завжди пов’язано з невизначеністю, щообов’язковоповинновраховуватисяприприйняттірішеньщодоуправлінняінтелектуальнимкапіталом;

15) Принципстворенняумовдляефективногозахистуінтелектуальногокапіталу–обов’язковийзахистінтелектуальногопродукту.

Впровадження представлених принципів управління інтелектуальнимкапіталом підприємства дозволяє змоделювати умови для формування,збалансованого розвитку та захисту інтелектуального капіталупідприємства,дляперетворення інтелектуальногокапіталуспівробітниківвінтелектуальні ресурси підприємства, що забезпечить високуконкурентоспроможністьпідприємстваіекономікивцілому.


1. Кендюхов О.В. Організаційно-економічний механізм управлінняінтелектуальнимкапіталомпідприємства[Текст] :автореф.дис.наздобуттянаук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управлінняпідприємствами (переробна промисловість)» / О.В. Кендюхов. — Донецьк,2007.—31с.

2. СалиховМ.Р.Управлениеинтеллектуальнымкапиталомнаукоемкихпредприятий на основе доходного похода к оценке стоимости [Текст] :автореф. дис. на соискание уч. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05«Экономика и управление народным хозяйством» /М.Р.Салихов.—Москва,2008.—28с.

3. Лукичёва Л. И. Управление интеллектуальным капиталом [Текст] :[учеб.пособие]/Л.И.Лукичёва.—2-еизд.,стер.—М.:Омега-Л,2008.—552с.

4. Покровский С. В. Совершенствованиемеханизмафункционированияинтеллектуальногокапитала[Текст]:автореф.дис.насоисканиеуч.степениканд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народнымхозяйством(экономикатруда)»/С.В.Покровский.—Москва,2009.—22с.


51

ФедорчукЄвгеніяаспірант

Херсонськийдержавнийаграрнийуніверситетм.Херсон

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕЗНАЧЕННЯВИКОРИСТАННЯАГРОСИРОВИНИ

ДЛЯПОТРЕББІОЕНЕРГЕТИКИ

Україна завжди була країною з розвиненим сільським господарством.Однак, до тих пір поки ціни на енергоносії були низькими, а проблемиекології практично не піднімались, на аграрний сектор економіки як наможливогопостачальникапаливнихресурсівнезверталиуваги.

В останні роки у зв’язку зі світовою енергетичною кризою продукцію івідходи сільського господарства почали розглядати в якості паливнихресурсів. Оскільки використання рослинних решток та енергонасиченихрослинуякостіпаливаєдешевиміефективнимджереломенергії.

Суть поняття агросировинних ресурсів для біоенергетики полягає втому,що одні й ті ж с.-г. культури вирощуються і продаються не тільки яктрадиційнопродовольчітовари,айякбіосировинадляодержаннябіопалива.Кожна сільськогосподарська культура, стаючи біосировиною, відрізняєтьсявідіншоїспоживчимиякостями,щовраховуютьсявпроцесікупівлі-продажу.

Подібний підхід кардинально замінює традиційне розуміння ролісільського господарства в економіці країни, змінює структуру розподілуновоствореної вартості з перебудовою фінансових потоків в економічнихвідносинахучасниківринкубіосировиниібіопалива.

У цьому контексті аграрні підприємства, як основні виробникиенергетичнихкультур,об’єктивномаютьвсіпідставиодержуватимаксимумвигоди від вирощування енергонасичених рослин через кооперацію таінтеграцію процесів виробництва сировини, її переробки і реалізаціїпродукціїкінцевогоспоживання.

У зв’язку з цим аграрні господарства мають розглядатися як реальнийвиробник і постачальник паливної сировини для енергетичних потребкраїни, а біоенергетика має зайняти окрему нішу у структуріагропромисловогокомплексуУкраїни.

Завдяки низьким витратам і повсюдного поширення, біомаса зазвичайасоціюєтьсяіззалишкамитавідходамисільськогогосподарства,яківданийчас представляють найбільший інтерес. Якщо ці залишки не маютьальтернативних економічно обґрунтованих сфер застосування, їх фінансовасобівартістьяксировинидлябіоенергетики,якправило,дуженизька–абонавіть негативна, якщо вдається уникнути витрат на утилізацію. Їхекономічна собівартість може бути навіть нижче, якщо традиційні способиутилізації неможливі зважаючи, наприклад, забруднення повітря абохвороби.

Основні особливості використання агросировини у якості палива, які


52

необхідновраховуватидляформуванняенергетичногосекторувАПК:1. Практично всі види відходів сільського господарства доситьшвидко

розкладаються, тому більшість з них не придатні для довготривалогозберігання. Через відносно низьку енергетичну щільності транспортуваннябіомасинавеликівідстані(понад50км)недоцільне.Тому,длярозвиткуновоїенергетичної галузі в АПК, сільськогосподарську біомасу слід перероблятинедалеко від полів, на яких її виростили. Енергетичний гектар без власноїпереробноїгалузівиявляєтьсянеефективним[1].

2. Використання агросировини у якості палива характеризуєтьсябагатьмаунікальнимиякостями,щозабезпечуютьйогоекологічніпереваги.Воно може сприяти пом'якшенню проблеми зміни клімату, зменшитикількість кислотних дощів, ерозію ґрунту, забруднення водойм танавантаженнянаполігониТПВ.

3. Універсальність біомаси полягає у тому, що вона є потенційнимджере-лом всіх основних енергоносіїв – рідкого палива, газу, тепла таелектроенергії.

4. Надходження основної кількості нових об'ємів біомаси аграрноговиробництва має сезонний характер та залежить від кліматичних умов тапопитунапродуктихарчуванняусвіті.

5. Фундаментальним відзнакою рослинної сировини від інших видівпаливаєпотребавземлідляїївирощування[3].

6. Повсюднадоступність,навіть,увіддаленихобластях:паливозбіомасидоступно скрізь,деростутьдерева і сільськогосподарські культури,атакожпереробляютьсяпродовольчіпродукти.

Економічний розвиток сільськогосподарських районів як у розвинених,так і країнах, що розвиваються є одним з переваг використаннясільськогоспо-дарської біомаси на енергетичні цілі. Збільшення доходівсільгоспвиробників і диверсифікація ринку, зменшення аграрногонадвиробництва і додаткові грошові надходження, збільшенняконкурентоспроможності на міжнародному ринку, загальне пожвавленняекономіки в сільських районах, зменшення негативного впливу нанавколишнє середовище – все це є важливими факторами використаннябіомасиуякостіджерелаенергії.

Нові фінансові надходження сільгоспвиробників і сільського населенняпокращують матеріальне становище сільських громад і зумовлюютьподальшу активізацію локальної економіки. Нарешті, це означаєуповільненнятемпівміграціївміста,щоєважливимдлябільшостірегіонів.

Збільшенняробочихмісць(длявиробництва,вирощуваннятаутилізаціїбіомаси) і промислове зростання (розвиток підприємств для виробництватвердих і рідких палив, енергетика) можуть бути величезними. Наприклад,департаментсільськогогосподарстваСШАоцінив,що17 тис.робочихмісцьстворюєтьсядлявиробництвакожногомільйонагалоніветанолу[2].Усвоючергу, дослідний інститут електричної енергії оцінив, що виробництво 5квадрильйонівБто(Британськатепловаодиниця)електроенергіїнаплощі50


53

мільйонів акрів збільшить доходи фермерів на 12 мільярдів дол. СШАщорічно. Забезпечення сільгоспвиробників стабільним доходом створюєновий ринок і підсилює локальну економіку, створюючи циркуляціюгрошовихкоштіввлокальнихспільнотах.

Розвиток альтернативного ринку сільськогосподарських продуктівпризводить до більш ефективного використання посівних площ, якінедостатньо використовуються в багатьох країнах. Переорієнтація частиниземель виведених з обороту на непродуктову утилізацію допомогла буникнути нераціонального використання аграрних ресурсів. Вирощуванняенергетичнихкультурможезменшитиперевиробництво.Виробництвотакихкультур може бути більш конкурентоспроможним по відношенню довирощуваннянадлишковиххарчовихсортіврослин.

Енергетичне використання агросировини створює умови длядиверсифікації джерел енергопостачання і забезпечує значну гнучкістьпроцесампостачанняенергоносіїв.

Узагальнюючи все вище викладене, відмітимо, що на теперішній час усільськомугосподарствііснуєвеличезнийпотенціалбіомаси,якийможебутизадіяний у біоенергетиці. Що принесло б суттєву соціальну та економічнукористь як сільському так і міському населенню. Існуюче в даний часобмеження доступу до зручних ресурсів обмежує якість життя мільйонівлюдей, зокрема, в сільських районах. Вирощування біомаси являє собоюсільський процес, що вимагає великих людських ресурсів. У разі йогорозвитку можуть бути створені численні робочі місця всільськогосподарських районах і обмежена міграція сільського населення вмісто.У тойжечас,вирощуваннябіомасиможезабезпечитипромисловість,щорозвиваєтьсявсільськихрайонахзручнимиенергоносіями.


1. Біологічні ресурси і технології виробництва біопалива [Текст] :[монографія] / Я.Б. Блюм, Г.Г. Гелетуха, І.П. Григорюк, К.В. Дмитрук, В.О.Дубровін, А.І. Ємець, Г.М. Забарний, Г.М. Калетнік, М.Д. Мельничук, В.Г.Мироненко, Д.Б. Рахметов, А.А. Сибірний, С.П. Циганков – К.:«Аграр МедіаГруп»,2010.—408с.

2. Все про біомасу. Науково-популярне видання (Рівне: Громадськаорганізація“Рівенськийцентрмаркетинговихдосліджень”,2011.—36c.

3. Биомасса. ЭСКО. [Електронний ресурс] : Энергосервисная компания“Экологические системы”. — Электрон. журнал. — Режим доступу:http://esco-ecosys.narod.ru/2009_4/art024.htm. (дата звернення: 14.12.2013).—Назвазекрана.

http://esco-ecosys.narod.ru/2009_4/art024.htm


54

ФедорчукОлександрк.е.н.,докторант

Херсонськийдержавнийаграрнийуніверситетм.Херсон

РОЛЬІНФРАСТРУКТУРИВФУНКЦІОНУВАННІАГРАРНОЇСФЕРИУКРАЇНИ

Аграрнасферапротягомвсієїісторіїлюдськогосуспільствазалишаєтьсябазовоюгалуззюматеріальноговиробництваівизначаєспосібжиттябільшоїчастининаселення.ПерехіддоформуванняірозвиткусвітовогогосподарствавХІХ-ХХст.навсіхосновнихетапах-аграрногокапіталізму,індустріальногокапіталізму і постіндустріального суспільства супроводжувався соціально-економічної трансформацією всіх галузей аграрної сфери і зміною її ролі, атакож територіальної організації, науково-технічної оснащеності,спеціалізаціїтаінтенсивностівиробництва.

Агропромисловий комплекс являє собою сукупність пов'язаних міжсобою суспільним поділом праці галузей економіки, що забезпечуютьвідтворення продуктів харчування і промислових предметів споживання зсільськогосподарської сировини відповідно до потреб суспільства і попитунаселення[1].ДоскладуАПКвходитьдекількасфер.Окрімзагальновідомихтрьох, сьогодніурозвиненомуАПКформується IV сфера,щовключаєгалузівиробничої, соціальної, сервісної, наукової, збутової інформаційної та ін.інфраструктур,якісамібезпосередньонестворюютьпродукту,аленеобхіднідля його створення і нормального ефективного функціонування АПК .Надумку багатьох економістів [2, 4], інфраструктура в аграрній сферіпредставлена системою виробничих, соціальних і ринкових елементів, якаможебутиохарактеризованаяксукупністьекономічнихзв'язківівідносинзгосподарюючими суб'єктами, що знаходяться, з одного боку, під впливоммакроекономічнихчинників,азіншого-обумовленоїспецифікоюзональноїорганізації сільського господарства, що враховує об'єктивні потребирегіональногорозвитку.

Теоретичний аналіз і оцінка різних класифікацій сукупності елементівінфраструктури аграрної сфери, дозволили запропонувати наступнукласифікаціюїїсоціальноїтавиробничоїінфраструктур,представленунарис.1.тарис.2.

В умовах ринкових відносин важливу роль у розширеномусільськогосподарськомувиробництві граєкількісний і якіснийстаноб'єктівсоціальної та виробничої інфраструктури АПК, оскільки їх використаннясупроводжується зовнішніми вигодами суспільства , що перевищуютьграничніприватнівигоди[3].


55

Рис.1.Елементивиробничоїінфраструктуриаграрноїсфери

Зазначимо, що в даний час рівень забезпеченості сільського

господарства об'єктами соціальної та виробничої інфраструктуризалишається вкрай низьким: знижуються освітні та культурно - побутовіможливості сільського населення, що сприяє посиленню негативнихдемографічних процесів; зменшуєтьсямережа лікувальних закладів на селі,ускладнюється надання медичної допомоги через практичну відсутністьякісних автодоріг і телефонного зв'язку; знижується рівень життя більшоїчастинисільськогонаселення,збільшуючидисбалансурозвиткумістаісела;зростаєсільськебезробіття.

Вважаємо, що причини даних явищ наступні: істотне скороченняфінансування соціальної та виробничої сфери села за рахунок всіх джерел;переважно натуральна форма доходів сільських жителів від особистихпідсобнихгосподарств,яківикористовуютьсядлявласногоспоживання,анедля компенсації послуг соціальної інфраструктури; скорочення обсягівбудівництватареконструкціїнаселі.


56

Рис.2.Елементисоціальноїінфраструктуриаграрноїсфери

Дана особливість використання об'єктів соціальної та виробничої

інфраструктури АПК свідчить, що їх кількісне і якісне зменшення веде додеструктурних явищ в українському селі, що тягне за собою серйознінаслідки: спад сільськогосподарського виробництва; порушеннявідтворювальних процесів в АПК; формування несприятливих економічнихумов діяльності для сільського господарства; збільшення соціальноїнапруженості в сільській місцевості; зниження рівня добробуту сільськогонаселення. Крім того, обґрунтовує необхідність участі держави вінвестиційній підтримці соціального і виробничого розвитку села, яка всучаснихумовахповиннабутиспрямовананестількиназбільшенняокремихкількісних показників сільськогосподарського виробництва, скільки наздатністьаграрногосекторадорозширеноговідтворення,досягненнюбільшповного задоволення соціальних потреб та якості життя сільськогонаселення, збереження і примноження об'єктів інфраструктури. Виходячи зцихпозицій дляефективногофункціонування аграрного сектора економікипотрібно прийняти невідкладні заходи щодо вдосконалення інвестиційноїполітики, модернізації об'єктів інфраструктури, відродження сільськогобудівництва як найважливіших, і необхідних умов розвитку виробничої тасоціальноїінфраструктуриАПК.

Такимчином,розглянувшитеоретичніаспектидосліджуваноїпроблеми,можна зробити висновок, що в умовах ринку істотно змінюються функції,


57

принципи та умови формування, функціонування та ролі інфраструктуриаграрноїсфери,пов'язаноїізствореннямзагальнихумоввідтвореннявАПК.


1. Виробнича інфраструктура АПК України : стан та перспективирозвитку[Л.Г.Чернюк,Л.С.Антоньєва,І.М.Щедроватаін.].—К.,2000.—85с.

2. Дейнеко Л. В. Методичні підходи до обґрунтування оцінки техніко-економічного стану об’єктів інфраструктури продовольчого комплексу[Текст] /Л.В.Дейнеко,Е. І.Шелудько//НаціональнегосподарствоУкраїни:теоріятапрактикауправління:зб.наук.пр.—К.:РВРСУкраїниНАНУкраїни,2009.—С.185–193.

3. КалетнікГ.М. Інститутиінфраструктуритаціноутворенняурозвиткуаграрногоринку:регіональнийаспект[Текст]/Г.М.Калетнік,О.Г.Шпикуляк,Г.О.Пчелянська[Текст]:монографія.—Вінниця:ТОВ«Фірма«Планер»,2012.–324с.

4. Лісовий А. Методичні підходи до оцінювання сільської соціальноїінфраструктуривУкраїні[Текст]/А.Лісовий//ЕкономікаУкраїни.—2007.—№5.—С.52—59.

ФеньКатеринааспірант

Подільськийдержавнийаграрно–технічнийуніверситетм.Кам’янець-Подільський

РОЗВИТОКЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИВУКРАЇНІ

Питанняекономічноїбезпекидержавиісуспільстваєактуальнимиувсіх

країн світу. Для сучасного соціально-політичного та економічного стануУкраїни дуже важливою є цілеспрямована діяльність держави, усіх рівнівзаконодавчої і виконавчої влади щодо забезпечення економічної безпекикраїни та її громадян. Україна одночасно проходить складний історичнийшлях державотворення і переходу від централізовано-планової системиуправління економікою до соціально спрямованої ринкової економіки.Зрозуміло, що ці дві історичні події супроводжуються зламом суспільних іекономічних відносин, який призводить до соціально-економічної кризитривалого характеру. Кризовий стан економіки значно впливає, більштого,безпосередньо загрожує національним інтересам незалежної держави,надзвичайно актуалізує проблему її національної безпеки, в першу чергутакої її складової, як економічна. В сучасних умовах економічна безпека єтакою,щовизначаєнаціональнубезпекувцілому.


58

Термін «економічна безпека»широкого обігу набув у Західній Європі в70 – роках, як спрощене трактування поняття «економічний методзабезпечення національної безпеки». Чисельність трактувань економічноїбезпекизумовленетим,щоодночасновоновиступаєнадсистемоюврозглядіїї на рівні держави, регіону, підприємства, а з іншого боку є складовоюміжнародноїекономічноїбезпеки.

Трансформування економіки України наприкінці другого тисячоліття іперших років її незалежності залишається вкрай складним. Глобальніаспектиеволюціїлюдства,масштабиішвидкістьзмінусвітогосподарськомупросторі, революційні перетворення в економіках окремих країн іміждержавних співтовариств — з одного боку, і українські реаліїпсевдоринкового реформування та нестабільні параметри розвиткувітчизняної економіки, з другого боку—визначаютьцей стан.Сьогодні, якніколи, зросла проблема забезпечення економічної безпеки України, що єодним з найважливіших національних пріоритетів, гарантом державноїнезалежності України, умовою її прогресивного, мирного економічногорозвиткуйдобробутугромадян.

В спеціальній літературі наведено визначення безпеки як режиму, приякому будь-який суб‘єкт знаходиться в статусі надійної захищеності і непідлягаєнегативномувпливубудь-якихфакторів.

Уширокомунауковомурозумінніпідбезпекоюрозумієтьсязахищеністьприродно-фізіологічних, соціально-економічних, ідеально-духовних таситуативнихпотребуресурсах,технологіях,інформаціїтаморальнихідеалах,необхіднихдляжиттєдіяльностітарозвиткунаселення.

Сукупність питань, пов’язаних із забезпеченням економічної безпекипідприємства, потребує від управляючих різних рівнів достатньо глибокихтеоретичних знань та практичних навичок управлінських рішень.Забезпечення нормалізованої та ефективної господарської діяльностіокремогопідприємстваєнайважливішимаспектомдосягненняпевногорівняекономічної безпеки. Тому забезпечення економічної безпеки передбачаєтакожурегулюваннятакихаспектів:

1) фінансовоїбезпеки;2) безпекипраці;3) силовоїбезпеки;4) безпекиінформаціїтаприйняттярішень;5) безпекименеджментуйкадрів;6) соціальноїбезпекийкультуриуправління;7) техніко–технологічноїбезпеки;8) юридичноїбезпеки;9) ресурсно–сировинноїбезпеки;10) енергетичноїбезпеки;11) екологічноїбезпеки.Економічна безпека держави являє собою комплексну систему, що

створюється завдяки виконанню визначеної кількості дій. Сама по собі теж


59

має багато напрямків: демографічний, екологічний, ресурсний,продовольчий,енергетичний,інформаційнийтаінші.

Економічна безпека має як власний об'єкт вивчення — економічнусистему країни, так і об'єкти, що знаходяться на перетині та у взаємномуінтегруванні з іншими можливими сферами діяльності держави: воєнною,соціальною,політичною,інформаційноютощо.

При аналізі економічної безпеки виділяються передусім три основніскладові:

1. Економічна незалежність, що означає насамперед можливістьздійснення державного контролю над національними ресурсами,спроможність використовувати національні конкурентні переваги длязабезпеченнярівноправноїучастіуміжнароднійторгівлі.

2.Стійкість і стабільністьнаціональноїекономікипередбачаєміцність інадійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності,створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності,стримуваннядестабілізуючихфакторів.

3.Здатністьдосаморозвиткуіпрогресу,тобтоспроможністьсамостійнореалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснюватипостійнумодернізаціювиробництва,ефективнуінвестиційнутаінноваційнуполітику,розвиватиінтелектуальнийітрудовийпотенціалкраїни.

Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиноїдержавної політики, підкріпленої системою скоординованих заходів,адекватнихвнутрішнімтазовнішнімзагрозам.Безтакоїполітикинеможливодомогтися виходу з кризи, примусити працювати механізм управлінняекономічною ситуацією, створити ефективні механізми соціального захистунаселення.


1.Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року№3/97-ВР«Про Концепцію (основи державної політики) національної безпекиУкраїни»//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.-1997.-№10.–с.85.

2.Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г.Лук’яненкотаін.;Керівникавт.кол.інаук.ред.О.Г.Білорус.-К.,384с.

3.Основиекономічноїбезпеки.(держава,регіон,підприємство,особа). /ПідредакцієюЄ.А.Олійникова.-М.:ЗАТ«Бізнес-школа«Інтел-синтез»,288с.

4.Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність інапрямкизабезпечення.Київ:НІСД.

5. Гаврилець В.А. Стратегія формування політики управлінняекономічноюбезпекоюсуб’єктівгосподарювання.ТезиМіжнародноїнауково-практичної інтернет конференції «Організаційно-економічне та фінансово-кредитне забезпечення сталого розвитку підприємництва», БДФЕУ. - м.Чернівці.-ст.130-133.

6. Економічна безпека України та проблеми її забезпечення[Електронний ресурс]. – Режим доступу :


60

http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/ekonomika/part1/003.htm.7.Економічна безпека: поняття таїїзначення [Електронний ресурс]. –

Режимдоступу:http://www.ukrreferat.com.

http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/ekonomika/part1/003.htm

ІІННННООВВААЦЦІІЙЙННОО--ІІННВВЕЕССТТИИЦЦІІЙЙННІІЗЗААССААДДИИЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННЯЯЕЕККООННООММІІЧЧННООГГООЗЗРРООССТТААННННЯЯ

61

ВасиленькаНадіяк.е.н.,в.о.доцента


ВІДРОДЖЕННЯТРАДИЦІЙНИХГАЛУЗЕЙСІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА

ВУКРАЇНІ:КОНОПЛЯРСТВОПідвищена зацікавленість у виробах із конопель у Західній Європі,

Америці,АвстраліїтаКитаюспонукаєтакожінасдопереглядуставленнядоцієї культури. Сьогодні вироби з конопель перевищують десятки тисячнайменувань, для виготовлення яких застосовується волокно, костриця,насіння. Дивно, що в період індустріального буму та енергетичної кризипопит на продукцію із конопель не зменшився, а навпаки зріс, зокрема, улегкій промисловості, будівельній галузі та харчовій промисловості,виготовленні ліків тощо. Такий широкий попит на коноплепродукцію навнутрішньому та світовому ринках робить коноплі інвестиційнопривабливоюкультурою.

Коноплярство в Україні з кожним роком все більше орієнтується наекспорт своєї продукції та непланомірно звужує коло свого використання,томуневписуєтьсявсучаснітенденціїрозвиткусвітовогоринку.

Для конопляної галузі 2012 р. став знаковим, оскільки члени асоціації«Українські технічні коноплі», до складу якої входить і Дослідна станціялуб'янихкультур,провеливеликуроботу,результатомякоїсталоприйняттяПостановиКабінетуМіністрівУкраїнивід22серпня2012р.№800[6],згідноз якою визначено поняття «технічні коноплі» та з серпня2012 р., за умовидотриманняліцензійних умоввирощуванняконопель,посівинепідлягаютьобов'язковій охороні. Зняття охорони посівів конопель в Україні має статиновимпоштовхомунапрямурозвиткугалузіконоплярства.

На сьогоднішній день коноплярство, не зважаючи на всі перепони, маєрентабельністьвиробництва,взалежностівіднапрямкувирощування,від31до 56%, а якщо світову законодавчу базу застосувати в Україні то рівеньрентабельності галузі можна підняти до 86%, що дасть можливістьвідродити українську традиційну галузь сільськогосподарського виробни-цтва.Експертипояснюють,щовклавшиврозрахункунагектар2,5-3тис.грн,



62

можнаотримативіддачудо100%,аврожайністьконопельвУкраїнідосягає1100кгзгектара[2].

Заразосновнівитратипідчасвирощуванняпосівівконопельлягаютьнамінеральнідобрива,дизельнепальне,орендуземель,амортизаціютаремонттехніки тощо. Структура витрат на вирощування має такий вигляд:мінеральні добрива - 37,8%, паливо-мастильні матеріали - 19,2%, насіння -6,5%, орендаземлі -5,6%, амортизаціятаремонт5,4%, оплатапраці -4,4%,гербіцидитазасобизахисту-3,8%таінші[5].

Розвиток галузі коноплярства – це не тільки розвиток сільськогогосподарства, а і відповідний розвиток переробної, легкої промисловості,харчової та інших галузей господарювання. Мотивацією розвитку галузіслужатьдодатковінадходженнякоштівдобюджетіввідповіднихрегіоніввідвиробничої та торгівельної діяльності виробників конопель, створенняробочихмісць, поліпшення родючості ґрунту в процесі організації сівозмін.Отже,розвитокгалузіконоплярствазалежитьнетількивідраціональноор-ганізованого вирощування культури, а й розширення сфер використанняпродукціїізцієїкультури[1,с.32-34].

Зараз,післятривалогоперіоду«репресій»стосовноцієїрослини,починаєвідновлюватись виробництво з використанням коноплі в якості сировини.Так,сьогоднівУкраїнівиготовляютьконопляневзуття,стаютьпопулярнимивироби з конопляного паперу ручної роботи. Вироби з коноплі скороперестанутьбутиекзотикоюімизможемопобачитиїхнелишевсувенірнихкрамницяхтаспеціалізованихмагазинах[3,с.679-681].

Областями, у яких знаходиться найбільша кількість підприємств,щозаймаються вирощуванням та переробкою коноплесировини є Полтавська(49), Дніпропетровська (27), Чернігівська (19), Сумська (18) області. УЗахідному регіоні України та Криму поки що вирощування коноплі не єпопулярним.

Інноваційнінапрямирозвиткуконоплярствананашпогляднайбільшоюмірою пов’язані із диверсифікацією напрямів переробки та використанняконоплесировини. Прогнозується, що у першій половині XXI ст. до 40%світового виробництва складатиме продукція та технології, які будутьпов'язанізекологієютаенергетикою.Так,виробництвоцелюлозизволокнаісоломи конопель є інноваційним і сприятливим для навколишнього се-редовища.Целюлозазволокнаконопельможевикористовуватисяяксирови-на для виробництва спеціального високоякісного білого паперу.Коноплесировина є придатною для виготовлення з неї альтернативногобіопалива. Олія конопель використовується як консервант для харчовихпродуктів і самостійний продукт харчування в натуральному вигляді, єсировиноюдлявиготовленнялаків,фарб,оліфи,лінолеуму,маргарину,миладитячого й антиалергенного, медичних препаратів, азбестотехнічнихвиробів,гальмівнихстрічок,накладокідисків.

У будівництві продукція конопель може бути достатньо широко пред-ставлена як основа для створенняфундаментних, стінових та покрівельних


63

технологій, як утеплювальні та ізолювальні матеріали різного функціо-нальногопризначення,наповнювачідлябудівельнихвиробівтаінше[7].

Слід відмітити, що коноплі містять великий потенціал для їхзастосуванняупроцесіекологізаціїрізнихгалузейвиробництва.

Узв'язкузпереходомагропромисловоговиробництвадоринковихумовгосподарювання вивчення перспектив розвитку галузі коноплярстваважливо узгоджувати із дослідженнями з питань маркетингу інновацій, яківключаютьнаступнінапрямки:

- визначення найбільш пріоритетних напрямків переробкиконоплесировини,щопредставляютькомерційнийінтерес;

- проведення маркетингових досліджень інфраструктури ринкуконоплепродукції;

-моніторинггалузейльонарстваіконоплярства;- розроблення пропозицій стосовно поліпшення стану виробництва

луб'янихкультуріпрограмрозвиткугалузей.

Списоквикористанихджерел1. Бохан, А. В. Мотиваційно-стимулювальний механізм екологізації

підприємництва[Текст]/А.В.Бохан//Економікатадержава.—2007.—№10.—С.32.

2. Голобородько П. А. Ресурсозберігаюча технологія вирощуванняконопель [Електронний ресурс ] : практичні рекомендації / П. А.Голобородько,К.Я.Коротя.–Режимдоступу:http://ibc-uaas.at.ua/index/0-21(датазвернення:13.12.2013).—Назвазекрана.

3.Економікаприродокористування [Текст] : навч.посіб. /Г. В.Черевко,І.В.Черевко,Н.І.Василенька.—Львів:Інтер-прес,2012.—698с.

4. Кабанець, В. Ненаркотичні посівні коноплі – культура невичерпнихможливостей [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.agro-business.com.ua.

5.Маринченко,І.О.ПерспективирозвиткуконоплярстваУкраїни[Текст]/ І.О.Маринченко// Посібник українського хлібороба.—2009.—№1.—С.333.

6. ПостановаКМУ від22 серпня2012 року№800 про внесення зміндоПостанови КМУ від 6 травня 2000 р. № 770 «Про затвердження перелікунаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» / [Електроннийресурс ]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

7.Примаков,О.А.ТехнічніконоплівУкраїні–поглядвмайбутнє[Текст]/ О.А.Примаков, І.О. Маринченко // Сучасні аграрні технології.— 2013.—№5.—С.36—40.

8. Технічні коноплі в Україні та інших країнах [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://tku.org.ua (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.

http://ibc-uaas.at.ua/index/0-21

http://tku.org.ua/


64

ВиноградоваМаринастудентка

Полтавськадержавнааграрнаакадеміям.Полтава

ДОСВІДЗАРУБІЖНИХКРАЇНСПРАВЛЯННЯЄДИНОГОСОЦІАЛЬНОГО

ВНЕСКУ

Вумовахпобудовидемократичноїдержавиособливогозначеннянабуваєефективна система захисту громадян, головною складовою якої є системадержавного соціального страхування. На сьогоднішній день системадержавного соціального страхування в Україні є досить обтяжливою дляпідприємств,адляпрацівниківнедаєгарантійусоціальномузахисті.

З прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску назагальнообов’язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VI особливогостропостаєпитаннявпровадженняєдиноговнеску.Узв'язкузтимнабуваєактуальностіпотребависвітленняпитаньвпровадженнятаадміністрування,що супроводжують цей процес з урахування міжнародної практики.Ключовим нововведенням документа є відмова від нарахуванньроботодавцямитанайманимипрацівникамидочотирьохфондівсоціальногострахування.

Неіснуєєдиноїдумкинауковцівстосовновизначенняфункційустанови,за якої буде контроль за розрахунком за єдиним соціальним внеском. ХочаО.Бетлій, експерт Інституту економічних досліджень і політичнихконсультацій, вважає, що справляння ЄСВ має належати Державнийподатковій адміністрації України, так як персоніфікована база збігається збазоюплатниківподаткунадоходифізичнихосіб[1].

Загалом систему адміністрування внесків на соціальне страхування вкраїнахЄвропиможнарозподілитинап’ятьтипів[3]:

1) кілька установ соціального страхування здійснюють свої функційпаралельно, незалежно одна від одної. Управління системою є повністюдецентралізованим і відокремленим від податкової системи. Така системапритаманнаДанії,Люксембургу,Австрії,атакожУкраїні;

2) однаустановацентралізовановиконуєфункціїреєстраціїплатників ізастрахованих осіб, збору внесків, прийому та обліку звітності зі сплативнесків, а функції, пов’язані з здійсненням страхових виплат, веденням базданихтаоблікомзастрахованихосібздійснюютьсяокремокожнимзфондівсоціального страхування. Таку модель використовують Бельгія, Іспанія,Італія,Македонія,Болгарія,НімеччинатаПольща;

3) лишеоднаустановавиконуєвсіфункції,пов’язаніізфункціонуваннямсистеми соціального страхування (здійснює збір страхових внесків,проводить виплати, веде облік застрахованих осіб тощо). Подібну системахарактернадляЧехії,Греції,Литви,Мальти,Португалії,ШвейцаріїтаСловакії;

4) на податкову адміністрацію покладні функції щодо збору страхових


65

внесківтаконтролюзаїхсправлянням,примусовогостягненнятауправліннягрошовими потоками здійснює, а реєстрацію та облік застрахованих осіб,виплату їм допомог та надання соціальних послуг здійснюють інші органи(специфічні для кожної країни). Загалом такумодель застосовуютьЕстонія,Угорщина, Голландія, Словенія, Сербія, Хорватія, Чорногорія, Албанія,Румунія, Боснія та Герцеговина. До 2010 року дану модель практикувала іРосія;

5) податкові органи здійснюютьзбір і розподілстраховихвнесків, а всііншіфункціїзсоціальногострахування,якінепов’язанізізбираннямвнесків,виконує лише одна установа. Найбільш характернішими представникамитакої високоінтегрованої моделі є Великобританія, Фінляндії, Швеції,Норвегії,Ісландії.

ЗмоментусправлянняЄСВ,йогоадмініструванняналежалоПенсійномуфонду України (далі – ПФУ). За час стягнення внесків до ПФУ не відбулосяпокращень, оскільки інші чотири фонди недоотримували вчасно кошти навимогу. В 2013 році під дію адміністративної реформи попав і єдиногосоціальний внесок. Тому з 1жовтня2013 року повноваження перейшлидоМіністерства доходів і зборів України, яке є правонаступникомДержавноїподаткової служби УкраїнитаДержавної митної служби України, щореорганізуються. На нашу думку зміни є позитивним аспектом, оскільки,коли кошти надходили до ПФУ, то по-перше, це порушувало правапрацедавців та профспілок, по-друге, за часту коштине доходили до іншихфондів вчасно. Зміни адміністрування – це не є показником покращеннявиплатсправляннясоціальногострахування,скороченнютінізаціїзаробітноїплати та не вирішує проблеми зниження навантаження на основнихплатників страхових внесків, а лише концентрація грошових потоків внезалежних«руках».

Аналіззарубіжногодосвідуадмініструванняєдиноговнескунасоціальнестрахування свідчить, що найбільш ефективною (в середньому показникзбираннявнесківдорівнює100%)єсистема,заякоївсіфункції,непов’язанізізбираннямвнесків,покладаютьсянаєдинуустанову,тодіякзбірірозподілвнесків здійснюють податкові органи. Така система функціонує у ВеликійБританії. Адміністрування страхових внесків здійснює Служба доходів тамитниці її Величності (HMRC). Суманагромаджених коштів скеровується наздійсненнявидатківНаціональноїслужбиохорониздоров’я[2].

Вдала спроба вивести з «тіні» заробітну плату, як зробити розвинутікраїни Європи та світу, можливо через забезпечення інтересів та правнайманих працівників. У більшості економічно розвинених країн світугромадян із невисокими зарплатами звільнені від податку на доходифізичнихосіб(далі–ПДФО),натомістьосновнийтягарнаповненнябюджетулягає на заможні верстві населення, що в подальшому формує державнупенсіюпрацівникові.Втаблиці1детальноунаочненоставкиПДФОврозрізідеякихкраїнахсвіту.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8


66

Таблиця1Ставкиподаткунадоходифізичнихосіб

Країна Ставкаподатку Країна СтавкаподаткуАвстралія 0–45% Польща 0,18,32%Австрія 21–50% Португалія 10,5–40%Білорусь 12% Росія 13%

Великобританія 0–50% Сінгапур 3,5–20%Данія 36,57–60% США 10–35%Іспанія 0–47% Фінляндія 9–32%Італія 23–43% Франція 0–40%Канада 0–29% Хорватія 15–45%Китай 545% Чехія 15%

Нідерланди 0–52% Швейцарія 0–13,2%Німеччина 0–45% Швеція 28,89–59,09%Норвегія 0–47,8% Японія 5–50%

Наприклад, в Австралії особи дохід яких менше ніж 6000 доларів

звільнені від оподаткування, в Канаді не оподатковують дохід до 10383долара,тодіколивРосіїстабільнаставкаподаткунадоходифізичнихосіб–13% для всіх доходів громадян. Таким чином, міжнародна практикаоподаткування свідчить про важливість соціальній справедливості, самескільки коштів залишається у платника після їх сплати. У Великобританіїставкиподаткунадоходифізичнихосібтакі:мінімальна (0%–длярічногодоходудо2440ф.ст.),базова(20%–2440–37400ф.ст.),максимальна(40%– понад 37400 ф. ст.). А з квітня 2010 р. у зв’язку з фінансовою кризою тапотребою збільшення суми податкових надходжень запроваджено ставкуподатку50%длядоходів,якіперевищують150тис.ф.ст.нарік[4].

Отже, запровадження єдиного соціального внеску є надзвичайноважливим кроком у формуванні фіскальної політики держави. Зниженнясоціальних внесків без альтернативнихджерелформування непризведе долегалізації заробітної плати, а лишедо дефіциту уФондах та поставить підзагрозувпровадженнявсіхсоціальнихпрограм.


1. Динь І. М. Запровадження єдиного соціального внеску в Україні зурахуванням зарубіжного досвіду [Електронний ресурс] / І. М. Динь,О.В.Градова.– Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/ekonomika/2010_15/33.pdf(датазвернення:15.12.2013).—Назвазекрана.

2. ДубА.Р.Зарубіжнийдосвідтавітчизняніреаліїсправлянняєдиноговнескунасоціальнестрахування/[Електроннийресурс]/А.Р.Дуб.–Режимдоступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2011_1/Vek538.pdf(датазвернення:15.12.2013).—Назвазекрана.

3. Карлін М.І. Впровадження єдиного соціального внеску: досвідзарубіжних країн а його застосування вУкраїні [Електроннийресурс] /М.І.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/%20ekonomika/2010_15/33.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2011_1/%20Vek538.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Vnuvgp/ekon/2011_1/%20Vek538.pdf


67

Карлін, А. В. Гриценюк. – Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/ekonomika/2011_16/39.pdf(датазвернення:15.12.2013).—Назвазекрана.

4. ЦоглаО.О. Вітчизняна та міжнародна практика запровадженняєдиногосоціальноговнеску[Електроннийресурс]/О.О.Цогла,Р.Л.Хом’як.–Режим доступу:http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnulp/menegment/2012_722/52.pdf.

ДжурОльгак.т.н.,доцент

ТкаленкоТарасстудент

Дніпропетровськийнаціональнийуніверситетім.ОлесяГончарам.Дніпропетровськ

РОЗВИТОКВЕНЧУРНИХФОНДІВУКРАЇНИ,ЯКІНСТРУМЕНТ

ІННОВАЦІЙНОГОМЕНЕДЖМЕНТУРозвиток національної економіки країн залежить від багатьох

різноманітних факторів, серед яких є як загальні, що притаманні всім безвиняткудержавам,такіспецифічні,щохарактернідляокремихнаціональнихсистем. Одним з найважливіших факторів розвитку, що притаманний всімкраїнам, є наявністьфінансових ресурсів у достатньомуобсязі. Особливо цестосується країн,що розвиваються, у т.ч. і України. Інвестиційний бізнес заостаннірокизарекомендувавсебеякодинздійовихінструментівфінансовоїпідтримки та розвитку реального сектору економіки. Інститути спільногоінвестуваннядовелисвоюефективністьвбагатьохкраїнах

Для будь-яких інноваційних змін в промисловій сфері або іншій галузі,необхіднефінансування, коли обсяг коштів дляфінансування проекту змін,набагато більший за реальні можливості установи чи галузі в ціломущодовиділення коштів. Тому найчастіше, для інноваційних проектів та змінзалучаютьзовнішніінвестиції.

Основоюсучасногомеханізмупідприємництваєформуваннярозвинутоїінфраструктури фінансового ринку, ефективної діяльності на ньомуфінансовихпосередників.

В Україну після прийняття Верховною Радою 16 липня 1990 р.«Декларації про державний суверенітет» розпочався процес формуваннявласної правової бази для створення і функціонування вітчизняного ринкуцінних паперів. Правове регулювання ринку цінних паперів в Україніздійснюється як державними органами, так і самоврядними організаціямиучасниківфондовогоринку.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/%20ekonomika/2011_16/39.pdf

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/vnulp/menegment/2012_722/52.%20pdf


68

Заринковихумовзаконодавчо-правоверегулюванняєоднимзосновнихфакторів знаходження вектору успіху діяльності різноманітних елементівфінансовогоринку.Розвитокринковихвідносинзумовлюєякістьфінансово-правовогорегулювання.Це означаєнаростаючу диференціаціюта водночасінтеграцію фінансово-правових регуляторів, створюється свого родуінфраструктура останніх.Фінансово-правова інфраструктура – це не простонабір способів, методів та механізмів фінансово-правового регулювання, непросто його структурованість, тобто поділ на різновиди, ланки тощо, авираження в усталеній моделі нормативно-організаційнихформфінансово-правового регулювання. Саме фінансово-правове регулювання упрактичному значенні узгоджує економічні інтереси. Своє вираження тапрактичну реалізацію фінансове право знаходить у законах, підзаконнихактах, постановах Кабінету Міністрів, відповідних міністерств, відомств,державних комітетів, рішеннях Національного банку, державних комісій(Держфінмоніторингу, Держрегулювання ринку фінансових послуг,ДКЦПРФ),судовихрішенняхзфінансово-правовихпроблемтощо[1].

Середвеликоїчисельностірізновидівінститутівспільногоінвестуваннябільшдетально поглядбуло зосередженона венчурнихфондах.Цей вид ІСІвважається найбільшважливим уформуванні інвестиційнихпотоків країн ійому належить великий вплив на інвестиційну привабливість держави.Впровадження інноваційної моделі розвитку на основі власного науковогопотенціалу - безальтернативний шлях до виведення економіки України насвітовий рівень конкурентоспроможності. Інструментом реалізаціїінноваційної моделі розвитку є національна інноваційна система. Однією зіскладовихнаціональноїінноваційноїсистеми,щовиконуєфункціїпідтримкирозвитку новаторських технологічних компаній, є інститути венчурногоінвестування–венчурніфондитавенчурнікомпанії.

Перевагивенчурногоінвестуванняякголовногоджерелафінансуванняусфері малого та середнього інноваційного бізнесу полягають у тому, щопідприємства,якірозвиваються,можутьотримати інвестиціїтоді,коли іншіфінансовіінститутиутримуютьсявідризикованихкапіталовкладень.

ЩодореалійрозвиткудіяльностівенчурнихфондівУкраїни,тоосновнапроблема полягає в тому, що в Україні не створена відповідно допроголошеної інноваційної моделі економічного розвитку індустріявенчурного інвестування. За експертним висновком Інституту економіки тапрогнозування НАН України, в Україні збільшення капіталізації венчурнихфондів на сьогодні не призводить до адекватного зростання інвестиційнихпотоківв інноваційні секториекономіки, спеціалізаціявенчурнихфондівнаінвестиціях в новостворені інноваційні підприємства для України євинятковою.

Такимчином,вУкраїнірозвитокінститутіввенчурногоінвестуваннямаєспотворений характер, що полягає в переважному використанніорганізаційної форми венчурних фондів в інтересах окремих компанійвсупереч загальнодержавним інтересам і проявляється, перш за все, в


69

напрямкуінвестиційнихпотоківвінноваційнійекономіці.У багатьох розвинених країнах світу ІСІ (інститути спільного

інвестування) направляє кошти інвесторів в інноваційну сферу. В Українітенденції абсолютно інші - кошти венчурних фондів тривалий часінвестувалисяв будівництво інерухомість і булислабоорієнтованіна "хай-тек" технології. До 2003 року кількість таких фондів скоротилася з 329 до129, а ті, що залишилися повинні бути ліквідовані або реорганізованівідповіднодозакону[2].

Вагомою подією квітня 2013 р. для України був захід, коли венчурніфондиRunaCapital,AlmazCapital,TAVenture і інноваційнийпаркBIONICHillоголосили про створення грантового фонду Global Technology Foundation(GTF).Фонд надаватиме гранти і підтримку перспективним українським ITпроектам передпосівної стадії розвитку. Згідно з планами засновників,головне завдання GTF - створити ефективний механізм передінвестиційноїпідтримки стартапів, що сприяє розвитку венчурної інфраструктури іекосистеми високотехнологічного бізнесу. Підтримку отримаютьтехнологічні проекти у таких галузях, що швидко розвиваються, якпрограмнезабезпечення,інтернет,мобільнізастосування.Пріоритетнісферидіяльності фонду: IŅ у сфері державних (публічних) послуг, зв’язку, медіа,освіти,медициниіохорониздоров’я;програмнезабезпеченнядляфінансовоїі банківської сфери, мобільних пристроїв; ігрові застосування; електроннакомерція. Інформаційні технології - один з найперспективніших напряміврозвитку України і українського бізнесу. Прогнозується, що в найближчікілька років частка IT у ВВП України повинна зрости у п’ять-шість разів, з0,5% до 2,5-3% [3]. Також в травні 2013 р. в Україні відкрився новийвенчурний фонд Happy Farm Fund, який об’єднає венчурних інвесторівУкраїни іСША.Американо-українськийінноваційнийфондHappyFarmFundспрямований на підтримку ІТ-стартапів, націлених на завоюванняглобальних ринків. У фокусі фонду - нові технології, що трансформуютьтрадиційні галузі бізнесу, особливо Enterprise SAAS, ConsumerDigital,MediaTechnologies,Finance/Payments[4].

Головною проблемою реалізації інвестиційно-інноваційного розвитку єрозрив між двома важливішими стадіями інновацій – науковимидослідженнями й масовим виробництвом продукції з використанням їхрезультатів. Однією з найважливіших складових інноваційного процесу таперспективним механізмом економічної стабілізації держави є венчурнийбізнес, феномен надактивного розвитку якого пов'язаний з пріоритетнимрозвитком високотехнологічних та Аналіз показав наявністьвисокотехнологічних підприємств та галузей,щомають потенціал зросту йвелику кількість перспективних проектів, потребують фінансування і єпотенційно вигідними для венчурного інвестора. До заходів державноїполітики, які необхідно розробити слід віднести розробку пропозицій врамках концепції стійкого розвитку суспільства; активне використанняадміністративних методів регулювання, що узгоджують діяльність


70

високотехнологічних підприємств України для вирішення приватних тасуспільнихінтересів.


1.Дацій,Н.В.Механізмфункціонуванняінститутуспільногоінвестуваннявдержаві[Текст]/Н.В.Дацій//Інвестиції:практикатадосвід.—2010.—№14.—С.6—8.

2. Стратегія економічногорозвиткукраїнвумовахглобалізації. У 5т. –Дніпропетровськ:БілаК.О.,2012.

3. Найбільші венчурні фонди СНД створюють перший в Українигрантовий фонд для стартапів [Електроний ресурс]. — Режим доступу:http://ua.korrespondent.net/business/career/1548733.—Назвазекрана.

4.Новийвенчурнийфондінвестуватимевпроектирезидентівкиївськихінкубаторів [Електроний ресурс]. — Режим доступу:http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/article?art_id=246340. — Назва зекрана.

ЗавидівськаОльгак.е.н.,викладач

ЛьвівськийінститутбанківськоїсправиУБСНБУм.Львів

ДОСТУПНІСТЬЖИТЛАВУКРАЇНІ

Поглиблення розвитку основних засад ринкової економіки в Україні

потребує створення належного рівня соціального забезпечення населення.Однимізсоціально-економічнихпоказниківякостітарівняжиттягромадянєзабезпеченнянаселеннякраїнижитлом.

Відповіднодоміжнародних стандартіврічнийобсягбудівництважитламає становити1 кв.мна людину. В останні роки вУкраїні на однулюдинубудується 0,13–0,22 кв. м [1], що в 2-3 рази поступається навітьпострадянським країнам (Росії, Білорусії, Казахстану), не кажучипрокраїниЄвропейськогоСоюзутаСША[2,с.40].

В зарубіжній і вітчизняній економічній теорії існують різні підходи дооцінки доступності житла. Найбільш поширеною є методика ООН–ХАБІТАТ[3], згідно якої коефіцієнт доступності житла (Kd) визначається кількістюроківвпродовжякихсім’яможезаощадитикоштинапридбанняжитла,якщовсідоходибудутьспрямованісаменаотриманняжитла.

Оскільки, цінажитла визначається добутком вартості 1 кв. м житла назагальнуплощуквартири,можеморозрахуватикоефіцієнтдоступностіжитла(Kd) на первинному ринку нерухомості для молодої української сім’ї з двох

http://ua.korrespondent.net/business/career/1548733


71

осіб, попередньо припустивши, що річні доходи обох членів сім’ї єоднаковими і річна заробітна плата одного з них повною міроюзаощаджуватиметьсянапридбанняжитлаплощеюв52,5кв.м:

,dd

V SKI´æ ö= ç ÷

è ø (1)

деVd–вартість1кв.мзагальноїплощіквартири(забазудлярозрахунківбуловзятоданіпроопосередкованувартістьспорудженняжитлавУкраїнінавідповіднудату,затвердженінаказамиМіністерстварегіональногорозвитку,будівництватажитлово-комунальногогосподарстваУкраїни[4]);

S – площа квартири (державні стандарти забезпечення доступнимжитломвУкраїністановлять[5]21кв.мнаоднуособуідодатково10,5кв.мнасім’ю,томумаксимальнарозрахунковаплощапомешканнядлясім’їздвохосібстановитиме52,5кв.м);

I–річнийдохідодногоізчленівсім’ї(середнязаробітнаплатавУкраїнінавідповіднудату×12місяців)[1].

Аналіз коефіцієнтів доступності житла протягом 2003–2012 роківзасвідчив,щонедоступність купівлі власногожитла є основноюпроблемоюдля населення в Україні, незважаючи на поступове зниження цьогопоказникавпосткризовомуперіоді(рис.1).

Рис.1.Динамікакоефіцієнтадоступностіжитланапервинномуринку

нерухомостівУкраїніПримітка. Розраховано і складено автором згідно з державними стандартами

забезпечення доступним житлом в Україні та на основі даних офіційних сайтів Державноїслужби статистики України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарстваУкраїни.

Динаміка коефіцієнта доступності житла свідчить про поступове

підвищеннядоступностіжитлапротягом2005-2008років(Kdзнизивсяіз18,6до 10 років). Проте із початком кризи знову простежується тенденціяпоступовогозбільшення(Kd)(2009–11,3року,2010–10,8року),щосвідчитьпрозниженнядоступностіжитладлягромадянУкраїни.

Станом на 01.01.2013 року (Kd) становить 7,4 року. На перший погляд


72

показник зменшився у порівнянні із минулими періодами і житло сталодоступнішим.Протенавіть7,4рокузасередньоєвропейськогопоказникау3–5років–ценадтовисокийпоказникдляпересічнихукраїнців.

Окрім того, (Kd) розрахований нами включає номінальні показники.Насправдівартість1кв.мжитланапервинномуринкунерухомостієзначновищоюзату,щозакладаєтьсяМінрегіонбудом.Такожбільшістьукраїнськихсімей, окрім двох дорослих, включають як мінімум 1–2 дитини. А це призбільшенні рівня безробіття в посткризовому періоді, свідчить, що вреальностікоефіцієнтдоступностіжитлавУкраїнієнабагатовищимніж7,4року.

Розрахункирегіональнихкоефіцієнтівдоступностіжитлазасвідчили,щонайбільш недоступним житло є для жителів західних регіонів України,зокремаТернопільської(10,3року)таВолинської(9,9року)областей.

Підсумовуючи все вище сказане, приходимо до висновку, що житло вУкраїніможестатидоступнішимлишезаналежноїдержавноїпідтримки:

– розвиток житлово-будівельної сфери як в практичному, так ізаконодавчомуаспекті;

– уникненнямахінаційнажитловомуринку;– реалізація вже існуючих та створення нових програм забезпечення

житлом населення, що враховуватиму регіональний аспект та дійсновтілюватимуться в реальність, а не носитимуть лише декларативний тарекомендаційнийхарактертощо.


1. Веб-сторінка «Державна служба статистики України» : офіц. сайт //[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua. (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

2. СердюкА. В. Підвищення доступності житла / А.В. Сердюк // ВісникВінницькогополітехнічногоінституту.—2010.—№1.—С.39—46.

3.Веб-сторінка«ООН-ХАБИТАТ»:ОфіційнийсайтОрганізаціїОб’єднанихнацій // [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.un.org/ru/ga/habitat/ (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.

4. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України : офіц. сайт [Електронний ресурс]. —Режим доступу : http://www.minregionbud.gov.ua (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

5. Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвитокбудівельної галузі та житлового будівництва : Закон України від 25 грудня2008 року № 800-VI : за станом на 1.12.2013 р. [Електронний ресурс] //Офіційний сайт Верховної Ради України. — Режим доступу :http://zakon.rada.gov.ua.(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

http://www.ukrstat.gov.ua/

http://www.un.org/ru/ga/habitat/

http://www.minregionbud.gov.ua/

http://zakon.rada.gov.ua/


73

КлівіденкоЛюдмилак.е.н.,доцент

СвіргунАнастасіямагістр

ВінницькийінститутекономікиТНЕУм.Вінниця

ДЖЕРЕЛАФОРМУВАННЯКОШТІВФОНДУСОЦІАЛЬНОГОСТРАХУВАННЯ

ЗТИМЧАСОВОЇВТРАТИПРАЦЕЗДАТНОСТІНа сучасному векторі розвитку соціальної сфери, що спостерігається в

нашійдержаві,особливоїгостротитаактуальностінабуваютьпроблеми,якістосуються удосконалення діючої методології руху надходжень до фондусоціальногострахуваннязтимчасовоївтратипрацездатності.

Данаметодологіястворюваласьтанагромаджуваласьпротягомбагатьохроків, за своєю вагомістю у соціальній сфері України є однією з найбільшзапланованим обсягомфінансувань та з найменшимиобсягаминадходженьдо неї, що створює суттєву загрозу для подальшого фінансового розвиткуукраїнськоїдержави.

Незважаючи на постійні спроби здійснення реформування діяльностіфонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності взагалі,та окремих його складових зокрема, сьогоднішній рівень соціальноїзахищеностідляпереважноїбільшостігромадянкраїниінадалізалишаєтьсядосить низьким, що засвідчує про нагальну необхідність запровадженнякомплексних та фундаментальних трансформацій у даній сфері. Одним ізголовних та пріоритетних завдань є запровадження умов, що сприятимутьпідвищенню ефективності соціального захисту, формуванню дієвогофінансового механізму діяльності фонду соціального страхування зтимчасовоївтратипрацездатності,якийзасвоєюсуттюєосновнимзв’язуючиелементомміж суб’єктами соціального захисту, а також головноюланкою усистеміакумулюваннятавитрачанняцільовихкоштів.

Реалізація цих завдань, є запорукою успішної побудови в сучаснійУкраїні продуктивної фінансово-незалежної системи діяльності фондусоціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що повиннабути адаптована до сучасних умов ринкових механізмів. Результативністюданої системи повинен бути високий рівень страхових виплат, щоздійснюється фондом соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності, та відповідність стратегічних напрямів сучасної державноїсоціальноїполітикидойогодіяльності.

Дослідженнями актуальності питань діяльності фонду соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності, та його фінансуванняприсвячено багато досліджень таких відомих вітчизняних вчених як:Л.Бабич, В.Базилевич, Н.Борецька, Л.Васечко, О.Василик, Н.Внукова, В.Геєць,В.Єременко, Л.Ільчук, А.Колосок, Л.Кривешко, Е.Лібанова, О.Мелешко,


74

В.Москаленко, Б.Надточій, В.Плиса, Д.Полозенко, А.Сидорчук, В.Столяров,І.Ткачук,Н.Шаманська,С.Юрій,Б.Юровский,О.Яцухтаін.

Що стосується зарубіжних науковців, то значного внеску у дослідженніданої проблематики зробили Н.Кричевський, Г.МакТаггарт, С.Мартиросян,В.Роїк,Е.Мачульска,П.Пелч,М.Свєнчіцкі,В.Фильев,С.Яноватаін.

Але, незважаючи на величезні наукові надбання наведених вчених-економістів у сфері соціального захисту, спостерігається недостатністьвивчення питань руху коштів соціального захисту, залишаютьсянедослідженими проблеми формування загального фінансового механізмусоціального захисту в Україні, невизначені міри відповідності фінансовихметодів,інструментівтаважелівдіяльностіфондусоціальногострахуваннязтимчасовоївтратипрацездатності.

Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності тавитратами, зумовленими похованням характеризується накопиченняфінансовихресурсівубюджетіФССзТВПшляхомзборутаакумуляціїчастиниєдиногосоціальноговнескуувизначеномузгідноізчиннимзаконодавствомрозмірі. Тому основним інструментом фінансового механізмуфункціонування фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатностієстраховівнески.

Бюджет фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатностієосновнимфінансовимдокументом,якийвизначаєдоходитавитратистраховихкоштівнаматеріальнезабезпеченнязастрахованихосіб інадання їм соціальних послуг. Бюджет Фонду формуються за рахуноквідрахуваньнафондоплатипрацііутриманьіззаробітноїплати[1].

Джерела формування коштів загальнообов’язкового державногосоціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностіскладаютьсяз:

1.Страховихвнесків:-страхувальників-роботодавців;-застрахованихосіб.2.Фінансовихсанкції:-пені;-штрафів.3.Благодійнихвнесківвід:-підприємств;-установ;-організацій;-фізичнихосіб.4.АсигнуваньізДержавногобюджетуУкраїни.5.Прибуткувідтимчасововільнихкоштів:-резервівстраховихкоштівнадепозитномурахунку.6.Частковоїсплатизапутівкинасанаторно-курортнелікування.7.Іншихнадходжень.Отже, основним джерелом формування бюджету фонду соціального


75

страхування з тимчасової втрати працездатності є страхові внескироботодавців та застрахованих осіб [1, 3]. З 1 січня 2011 року в Українівідбулися зміни у фінансовому забезпеченні соціальної сфери –запровадженоєдинийсоціальнийвнесок.ВведеновдіюЗаконУкраїни«Прозбір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальнестрахування»[2].

Таким чином, розмір єдиного соціального внеску та пропорції йогорозподілу за видами загальнообов’язкового державного соціальногострахування встановлюється Верховною Радою України для платників, зарезультатами актуарного розрахунку фондів загальнообов’язковогодержавногосоціальногострахування і з урахуваннямтого,щотакийрозмірповинен забезпечувати особам страхові виплати і соціальні послуги,передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування;фінансуваннязаходів,спрямованихнапрофілактикустраховихвипадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат танадання соціальних послуг застрахованим особам; покриттяадміністративних витрат із забезпечення функціонування системизагальнообов’язкового державного соціального страхування.Функціонування лише одного джерела формування коштів фонду не можезабезпечити оптимального обсягу фінансових ресурсів та їх раціональноговикористання,томунеобхідноюумовоюперебудовитаадаптаціїфінансовогомеханізму соціального страхування в сучасних умовах є узгоджені дії всіхскладових господарського механізму, спрямованих на підвищенняефективностісуспільноговиробництва.


1. Васечко Л.І. Структурні компоненти фінансового механізмусоціальногострахування[Текст]/Л.І.Васечко//ВісникКНУТД.—2011.—№4.—С.140—144.

2.Прозбірта облік єдиногосоціальноговнескуна загальнообов’язковедержавне страхування : ЗаконУкраїни від08.07.2010 р.№2464-VІ // ГолосУкраїни.—2010.—№171(4971).—С.4—11.

3.СавченкоН.Формуваннятавикористанняфінансовихресурсівсистемисоціального страхування України [Текст] /Н. Савченко // Вісник КНТЕУ.—2010.—№1.—С.110—118.


76

МалюкСвітланак.е.н.,старшийвикладач

ШевченкоМаринастудентка

МиколаївськийінститутправаНаціональногоуніверситету«Одеськаюридичнаакадемія»

м.Миколаїв

ЗНАЧЕННЯІННОВАЦІЙНОЇПОЛІТИКИУСТІЙКОМУПІДВИЩЕННІКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІАГРОФОРМУВАНЬ

Центральна ланка сучасного агропромислового комплексу України

(АПК)–сільськегосподарствознаходитьсянапериферіїнауково-технічногопрогресу, воно позбавлене не тільки джерел для простого відтворення, а йджерел для покриття виробничих витрат. У такій ситуації не всякесільськогосподарське підприємство замислюється про підвищенняпродуктивності праці, врожайності в рослинництві та продуктивності утваринництві. Це призводить до низької інвестиційної активностіпідприємствсільськогогосподарства і гальмуєрозвитокпідприємствАПКвцілому.

Говорячи про інновації в АПК, слід вказати, що до них відносятьвпровадження нових сільськогосподарських культур, сортів і порід тварин,прогресивних технологій вирощування рослин, утримання тварин тапереробки аграрної продукції, а також відповідних способів управліннявиробництвом[1,с.4].

Вирішення задач, які стоять перед АПК можливо тільки в русліінноваційного розвитку. До основних напрямів інноваційної політикиналежать:

1) забезпечення правового регулювання інноваційного розвитку тазахистуінтересівйогоучасників;

2) здійснення прямої і непрямої підтримки створення та освоєнняінновацій;

3)визначеннятареалізаціяпріоритетногорозвитку;4)розвитокефективнихформпартнерстваікооперації;5)підготовкакадрівусферіінноваційноїдіяльностідляАПК;6)розвитокміжнародногоспівробітництвавгалузіінновацій.Інноваційна діяльність – це важливий важіль, за допомогою якого

належить подолати спад виробництва в АПК, забезпечити його структурнуперебудову, наситити ринок різноманітною конкурентоспроможноюпродукцією.Створенняінноваційноїсистемивдержавінеможебутиразовоюакцією,аповиннобутисистемнимбагаторівневимзавданням,рішенняякоговимагаєпостійноїйнаполегливоїроботивсьогосуспільства.

Найважливіша роль в інноваційній діяльності належить державі.Інноваційна система не формується спонтанно на основі механізмів


77

саморегуляції, авимагаєактивноговтручанняйуправлінняцимпроцесомзбоку держави. Інноваційна політика повинна бути погоджена із загальноюекономічною політикою держави й формуватися на базі законів звідповіднимматеріально-технічниміфінансовимзабезпеченням.

Інноваційна діяльність підприємств агропромислового комплексуповинна бути підпорядкована головній меті: максимально повнезадоволеннявимогспоживачівдокількостітаякостівиробляємоїпродукціїпри мінімально можливих витратах на її розробку та виробництво зодночаснимзабезпеченнямїїбезпекиякувиробленні,таківспоживанні.

Слід зазначити, що правову складову інноваційної діяльності в Українірегулюють перш за все Господарський кодекс України, Цивільний кодексУкраїни, Закон України «Про інноваційну діяльність», Закон України «Пропріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та ін.. Зокрема,«технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу» назаконодавчому рівні визначено стратегічним пріоритетним напрямомінноваційноїдіяльностіна2011-2021роки[2].

Є певні зрушення також у розвитку інституціонального забезпеченняінноваційноїдіяльності.Створено,зокрема:

1) Державне агентство України з інвестицій та інновацій (ДАІІ), якенадає пропозиції щодо поліпшення ділового та інвестиційного клімату вУкраїні, налагоджує безпосередні контакти з інвесторами, сприяє їхдіяльності в нашій державі, а також формує базу даних перспективнихінвестиційних та інноваційних проектів, що потребують зовнішньогофінансування;

2) Український центр сприяння іноземному інвестуванню(«InvestUkraine»). Одне з основних завдань Центру – сприяння іноземнимінвесторам в питаннях взаємодії з органами виконавчої влади, органамимісцевого самоврядування, супровід інвестиційних проектів, сприяннязахиступравінвесторів.

У довгостроковому плані можна прогнозувати безумовнуобґрунтованість аграрної політики, орієнтованої на скорочення витрат наімпортпродуктівхарчуванняінапрямкививільненняфінансовихресурсівнамодернізацію та оновлення вітчизняного АПК, зміцнення виробничої тасоціальної інфраструктури українського села. Така стратегія з опорою навласні сили дозволить нашій країні повніше використовувати один знайпотужніших у світі ресурсних потенціалів для ефективного розвиткусвогоаграрноговиробництва.

Разом з тим, на перешкоді інноваційному розвитку постає нестачавласнихкоштіваграріївдляздійсненняінвестиційно-інноваційноїдіяльності.Отже, основнимишляхамиполіпшення інвестиційногопроцесув аграрномусекторі економіки України є: створення умов для нагромадження власногокапіталувітчизнянихтоваровиробників;залученнязовнішніхінвестиційдлярозширення аграрного виробництва на інноваційній основі; оптимізаціяефективності використання наявних продуктивних сил і виробничих


78

відносин;вдосконаленнядержавноїінвестиційноїполітики[3,с.81].Отже,можназробитивисновок,щонаданийчасбільшістьпідприємств

аграрного сектору чітко усвідомлюють вагомість і закономірністьрозширеннявиробництватапідвищеннярівняприбутковості задопомогоювпровадження інновацій. В цій ситуації визначальне місце належитьдержавній підтримці стратегії інноваційного розвитку, яка повинназдійснюватися на системній та послідовній основі. Всі учасникиінноваційного процесу повинні бути зацікавлені у поєднанні їх інтересів ізусильустворенні і застосуванніновихзнаньтатехнологійзметоювиходунавнутрішнійтазовнішнійринкизвисокотехнологічноюпродукцією.


1. Кареба М.І. Активізація інноваційної діяльності – найважливішийнапрямок підвищення ефективності аграрного виробництва [Текст] / М.І.Кареба,І.І.Червен//ВісникаграрноїнаукиПричорномор’я.—Вип.2(72).—2013.—С.3—10.

2. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні : ЗаконУкраїни від 08.09.2011 № 3715-VI : за станом на 10.12.2013 р. // ВідомостіВерховноїРади.–2011.

3. КовальО.М.Особливості інвестиційногопроцесу в агарному секторіекономікиУкраїни[Текст]/О.М.Коваль//ЕкономікаАПК.—2010.—№2.—С.78—82.

ПетренкоЛарисаасистент

Кіровоградськийнаціональнийтехнічнийуніверситетм.Кіровоград

АКТУАЛЬНІСТЬТАПРОБЛЕМИЗАЛУЧЕННЯІНВЕСТИЦІЙВАПК

Агропромисловийкомплексійогобазовагалузь-сільськегосподарство

є провідними системотворчими сферами економіки країни, що формуютьаграрно-промисловий ринок, продовольчу й економічну безпеку, трудовийпотенціалсільськихтериторій.

Розвиток агропромислового комплексу – це активний процес, у якомузавдання результативного споживання фінансових ресурсів, залученнядодаткових джерел фінансування, пошук потенційних інвесторіввзаємозалежнезгенеруваннямновихзнаньі ідей,технологічнимосвоєннямнових наукових відкриттів, винаходів і розробок; впровадженнямнововведень, вибором найкращих сучасних форм організації й управліннявиробництвом. В сучасних умовах організація сільського господарства


79

особливу актуальність набувають питання пошуку джерел залученняінвестицій, використання інвестиційних ресурсів для пожвавленняінноваційної активності в сільськогосподарських організаціях, що будесприяти відновленню відтворювального процесу в сільському господарстві.Вирішення даних проблем можливо за умови необхідної відповідностіінвестиційінноваціям,тісноївзаємодіїінвестиційнихіінноваційнихпроцесіву сільському господарстві. Такий підхід спричиняє обов'язковість розглядуінвестицій і інновацій як єдиної системи від успішного розвитку йфункціонування якої залежить рівень економічного підйому й стабілізаціярозвиткусільськогогосподарствайАПКуцілому.

Особливим питанням є удосконалення економічного регулюванняінвестиційно-інноваційної діяльності в сільському господарстві з метоюзабезпечення формування стійкого розвиваючого сільськогосподарськоговиробництва, адаптованого до ринкових умов, досягнення продовольчоїбезпекикраїни.Сучаснааграрнаполітикадержави невиявилапозитивноговпливуназабезпеченнязбалансованогойстійкогофункціонуваннягалузі,нарозвиток інвестиційної діяльності, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, що негативно виявилося на ході відтворювальногопроцесувгалузяхсільськогогосподарства.

В сучасних умовах розвитку агропромислового комплексу Україниіснуютьпроблеми,якіможназгрупувативнаступнігрупи:

- техніко-технологічне відставання сільського господарства відрозвинених країн світу через недостатній рівень доходівсільськогосподарських товаровиробників для здійснення модернізації, атакож стагнація машинобудування для сільського господарства й харчовоїпромисловості;

-обмеженийдоступсільськогосподарськихтоваровиробниківдоринкувумовах недосконалості його інфраструктури й зростаючої монополізаціїторговельнихмереж;

- повільні темпи соціального розвитку сільських територій, щовизначають погіршення соціально-демографічної ситуації, відтікпрацездатногонаселення,особливомолоді.

Для забезпечення сталого розвитку галузей сільського господарстванеобхідний діючий організаційно-економічний механізм, заснований накомбінації державного регулювання й ринкового саморегулювання,проведеннязбалансованоїцінової,фінансово-кредитноїполітики,активізаціїінвестиційно-інноваційної діяльності. За недостатності фінансових ресурсіввиникає необхідність пошуку додаткових джерел фінансування. У цьомузв'язкуособливуактуальністьздобуваютьпроблемиформування,розвиткуйпідвищеннярівняінвестиційноїактивностігалузейсільськогогосподарства,що припускає вдосконалювання й розвиток інвестиційно-інноваційноїдіяльності.

Однією з необхідних умоврозвитку сільського господарства єнауково-технічнийпрогрес,восновіякоголежить інвестиційно-інноваційніпроцеси,


80

що дозволяють здійснювати розширене відтворення на основі освоєннядосягнень науки й техніки. Дана умова особлива актуально в умовахінтеграціїкраїниусвітовігосподарськізв'язки.

Створення економічних і інших передумов для масового припливуінновацій і інвестицій в аграрний сектор – важливий елемент державноїаграрноїполітики,щоєчастиноюзагальнодержавноїполітики.

Підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектору, можнадобитисяпривиконаннінаступнихумов:

- по-перше, значно збільшивши фінансову складову державноїдопомогигалузямАПК;

- по-друге, викорінивши диспаритет цін між промисловістю йсільськогосподарськимвиробництвом.

Важливим напрямком, що сприяють підвищенню ефективностіінноваційно-інвестиційної діяльності в АПК, є наявність оперативної,достовірної й точної інформації, формованої різними видами обліку -фінансовим,управлінським,податковим.

Таким чином, в умовах інтеграції країни у світові господарські зв'язки,існує необхідність вибору пріоритетних напрямків розвитку аграрногосектору.Уцьомузв'язкунеобхіднокоректуватизаходувнутрішньоїаграрно-продовольчоїполітикинашоїкраїни,утомучислівпершучергуактивізуватиінноваційно-інвестиційнудіяльністьаграрногосекторуекономіки.


1. Брик, М. В. Проблеми активізації інвестуваннясільськогосподарського виробництва [Електронний ресурс] /М.В.Брик,Р. І.Литвин. — Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/16_1/95_Bryk_16_1.pdf (датазвернення12.12.2013р.).—Назвазекрана.

2. Поліщук, Н.В. Проблеми управління інноваційною діяльністювітчизняних підприємств [Електронний ресурс] / Н.В. Поліщук // ВісникДДМА. — 2009. — 2 (5Е). — С. 283-287. — Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/VDDMA/2009_2/article/09PNVAIA.pdf (датазвернення12.12.2013р.).—Назвазекрана.

3. Проняєва, Л. І. Управлінський облік і інноваційно-інвестиційнадіяльність в АПК [Текст] / Л.І. Проняєва // Економічний аналіз: теорія йпрактика.—2008.—№19.—28—36с.

4. Чорний, Р. В. До питання залучення інвестиційних ресурсів в АПКУкраїни[Текст]/Р.В.Чорний//Галицькийекономічнийвісник.—2009.—№2.—C.177—180.—(Аграрнітаекологічніпроблемиекономіки).

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/VDDMA/2009_2/article/09PNVAIA.pdf


81

ПисьменнаМаріяк.е.н.,доцент

КіровоградськальотнаакадеміяНаціональногоавіаційногоуніверситету

м.Кіровоград

НАПРЯМИУДОСКОНАЛЕННЯВНУТРІШНЬОГОАУДИТУУБАНКУСистема внутрішнього аудиту є частиною системи внутрішнього

контролю та займає важливемісце в забезпеченні ефективного управліннябанком. Слід також зазначити, що поняття "внутрішній аудит" длявітчизняноїпрактикиєновим,аособливовдіяльностікомерційногобанку.В закордонній практиці дане поняття використовують давно і особливо ввеликихбанках,якімаютьскладнууправлінськуструктуру.Впровадженнятаудосконалення внутрішнього аудиту є одним із оперативних способівпідвищенняефективностісистемиуправління.

На сьогодні, внутрішній аудит не виконує повноцінно своїх завдань, утомучислі,ізарахунокнесвоєчасноговжиттязаходівкерівництвомбанку,аотжепотребуєнегайногоудосконалення.

Векономічнійлітературінедостатньодослідженопоняттявнутрішньогоаудитутаоцінкуйогоефективності.

Аналізміжнародної практикиорганізації внутрішнього аудитупоказує,що служби внутрішнього аудиту та їх співробітники у своїй професійнійдіяльності зазвичай керуються внутрішніми документами, розробленими увідповідності з українським і міжнародним законодавством, Кодексомпрофесійної етики внутрішнього аудитора, розробленим Інститутомвнутрішніх аудиторів США, і відповідними Міжнародними стандартамиаудиту.

Основні напрямки удосконалення полягають у встановленні порядкуорганізації процесу внутрішнього аудиту. Дослідження організаціїуправління внутрішнього аудиту в банку показало необхідність їїудосконалення в напрямку поліпшення координації проведеннявнутрішнього аудиту та активного впровадження методів управлінняаудиторськимизавданнями.

По-перше, це передбачає застосування процедур узгодження робочогоплану аудиту (за ресурсами, обсягами, цілями, виконавцями та графіком),моніторинг працівників, розподіл відповідальності за контролем процесуперевірки, організацію безперервного огляду аудиторської роботи,реалізацію процесу звітування і відстеження наслідків аудиту, попереднюоцінкурезультатів.

По-друге, це передбачає оцінку ефективності діяльності підрозділувнутрішнього аудиту.Оцінкупропонуємо проводитиза такиминапрямами:якість розроблених правил і процедур внутрішнього аудиту, забезпеченняінформування про результати аудиту, сприяння підвищення професійної


82

компетентностівнутрішніхаудиторів.Розробленіпоказникивиконанняаудиторськогозавданнятаможливість

оцінки результатів для цілей управління, що дозволяють ефективновиміряти рівень професійної компетентності та отримання сучасних знаньпідрозділами внутрішнього аудиту; для оцінки видів діяльності таспецифічнихаспектіврезультатіваудиту.


1. Бодюк А.В. Методологічні та нормативно- правові аспекти аудитупідприємницькоїдіяльності[Текст]:[монографія]/А.В.Бодюк.—К.:Кондор,2009.—356с.

2. РедькоО.Ю.АудитвУкраїні.Морфологія[Текст]/О.Ю.Редько.—К.:ДП"Інформ.-аналіт.Агенство",2008.—493

3. Концепція незалежності : зовнішній і внутрішній аудит [Текст] :монографія/Підредакцієюпроф.І.К.Дрозд/[ШалімоваН.С.,ПисьменнаМ.С.,ІванковВ.М.таінші],2012.—Київ:«Видавництво«СОВА»,—318с.

4. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншогонадання впевненості та супутніх послуг: видання 2010 року / МФБ,АудиторськапалатаУкраїниК.:В–во«Фенікс»,2010.—635с.

ЧирваІннааспірантка


ІНВЕСТУВАННЯВОНОВЛЕННЯТЕХНІКИРЕГІОНУ

Сільське господарство стає все більш прогнозованою і привабливою

сферою діяльності для вкладання інвестиційних коштів. Ефективнаінвестиційна діяльність товаровиробників є неодмінним і найважливішимфактором розвитку економіки Полтавської області. Здійснення ефективноїінвестиційної діяльності у виробничій та соціальній сферах забезпечуєзбереження інагромадженнякапіталутадосягненняпозитивнихсоціально-економічнихрезультатів.

Длястабілізаціїінарощенняобсягіввиробництвасільськогосподарськоїпродукції в області відпрацьована схема реалізації технічної політики вагропромисловомукомплексі,яканаправленана:

- оновлення та удосконалення матеріально-технічної базисільськогосподарськихпідприємств;

- поширення та впровадження у сільськогосподарське виробництвосучаснихтехнологійнабазіновоїтехніки.


83

Обсягиінвестуваннявоновленнятехнікивобластіщорічнозростають.Впершому півріччі 2013 році по області вже придбали 755 одиницьсільськогосподарськоїтехнікиназагальнусуму319млн.гривень(в2012роцізавідповіднийперіод–607одиницьнасуму257млн.гривень).

Якщо проаналізувати 2008 – 2012 роки то спостерігаємо коливання вінвестування техніки так у 2008 році було вкладено 517 млн.грн., а у 2009роцінайменше–237млн.грн.Починаючиз2010рокувідбулосьзбільшеннявкладеньівідповідностановило–343млн.грн.,2011році–439млн.грн.,2012році – 573 млн.грн., що в порівнянні з 2005 роком більше на 56 млн. грн.Тобтонакінець2012рокумаємопозитивнутенденціюдозбільшеннявитратназакупівлютехніки(рис.1).

Рис.1.Витраченокоштівнапридбаннятехніки,млн.грн

Із загальної суми коштів витрачених господарствами області на

придбанняенергонасиченихсільськогосподарських машиніобладнання,наіноземнутехнікуприпадає89відсотків,(90відсотків- длязернозбиральнихкомбайнів,78–длятракторівіпосівноїтехніки).

Хоча частка тракторів іноземного виробництва наявних всільгосппідприємствахобласті потужністю300 к.с. становить8%, алеобсягробітщовонивиконують(відзагальногорічного)становитьблизько35%.

Подібна ситуація з іншою технікою. На високопродуктивні комбайниіноземного виробництва припадає 35% до загальної кількості, тоді яквиконують 51% обсягу робіт. Бурякозбиральних комбайнів іноземноговиробництва 29%, обсяг робіт що виконують – 65%, кормозбиральнихкомбайнівіноземноговиробництва-16%,обсягробітщовиконують-51%.

Левовачасткатакоїтехнікиприпадаєнакрупнотоварніпідприємстваівпершучергуагрохолдинги(доречіостанніобробляютьвобластіпонад40%ріллі). Тому доступність до сучасної високопродуктивної техніки дрібним

Витрачено коштів на придбання техніки, млн.грн

517

237

343

439

573

319

426

185 249

355

498

286

0

100

200

300

400

500

600

700

2008рік 2009 рік 2010 рік 2011 рік 2012 рік 2013 рік (І півріччя)

всього вт.ч.наіноземнутехніку


84

товаровиробникам можлива за державної підтримки. Така підтримкапередбаченаЗаходамиУрядуповиконаннюДержавноїпрограмиактивізаціїрозвитку економіки де одним з напрямків є проведення модернізації татехнічного переоснащення підприємств сільськогосподарськогомашинобудування і налагодження виробництва інноваційноїсільськогосподарської техніки та обладнання для харчової і переробноїпромисловості. Заходами передбачена модернізація 35 підприємстввітчизняногомашинобудування,середякиххотілосябпобачитиіПолтавські.

Сільськогосподарську техніку і обладнання в області виготовлюютьп’ятьпідприємств:

-ПАТ«Галещинамашзавод»виготовляєґрунтообробнуіпосівнутехнікудляенерго-вологозберігаючихтехнологій,якакористуєтьсяпопитомсередсільгосптоваровиробників Підприємство виготовляє також обладнання длятваринницькоїгалузі.

- Завод «Комсомолець», (м. Лубни): виготовляє обладнання длязберігання і переробки зерна, яке по якості конкурує з іноземнимианалогами.

-ПАТ«Карлівськиймашинобудівнийзавод»виготовляєобладнаннядляцукрової галузі харчовоїпромисловості тамлинно - елеваторнеобладнання(зерносушарки,норіїіт.д.).

- ПАТ «Хорольський механічний завод» виготовляє обладнання длязберіганняіпереробкизерна,мінікомбікормовізаводи.

- ПАТ «Полтаваелектромотор» виготовляє крім електродвигунів водянінасоси,екструдери,кормоподрібнювачітаіншеобладнаннядляфермерськихгосподарствтаприватногосектору.

Такимчиномінвестуваннявоновленнятехнікирегіонунабуваєобертіввпродовжостанніхроків.


85

ЩасливаГаннак.е.н.,старшийвикладач

ХерсонськийінститутМіжрегіональноїакадеміїуправлінняперсоналом

м.Херсон

ІННОВАЦІЙНАПОЛІТИКАЯКСКЛАДОВАПОТЕНЦІАЛУСІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА

Подальший розвиток сільськогосподарського виробництва нерозривно

пов'язанийзйоготехніко-технологічнимпереозброєнням,вякомуособливемісце належить питанням формування системи матеріально-технічногозабезпеченняресурсамиагропромисловоговиробництва.

Дослідження показало, що впровадження інновацій в діяльністьсільськогосподарського підприємства повинно починатись з розробки йоговласної інноваційної політики. Сукупність здійснюваних на підприємствахінноваційнихпроцесівбезпосередньовпливаєнарезультатийогодіяльності.Головними принципами управління сучасною інноваційною політикою є:поєднання інвестиційних джерел з інноваційними рішеннями; безперервнепрогнозування інноваційної ситуації; системне впровадження новітніхтехнологій у взаємопов'язаних сферах підприємницької діяльності; злиттяфінансовоготаінженерногоаналізурезультативностінововведень.

Інноваційна політика містить у собі важливі стратегічні і тактичніаспекти.Вониполягаютьвможливостірозробкиіреалізаціїдовгостроковихінноваційних проектів і програм,що забезпечуютьмаксимально ефективнедосягнення глобальних цілей сільськогосподарських підприємств. Заходитактичного характеру покликані сприяти підвищенню якості продукції йефективності виробництва, а також зміцненню інноваційного потенціалупідприємств[2].

У системі економічного потенціалу сільського господарства важливезначення належить інноваційному потенціалу, який безумовно єстратегічнимкритеріємрезультативностііефективностіїхфункціонування.

Зменшення інноваційного потенціалу сільськогосподарськихпідприємств у сучаснихумовахпов'язанонасампередзнедолікамисистемирегулюванняінноваційноїсфери.Середнихслаборозвиненаінфраструктураінноваційноїсфери,зниженняобсягівфінансуванняінноваційноїдіяльності,трансформаційні процеси організаційної структури підприємств, якізаймаютьсяінноваційноюдіяльністю[1].

Покращення інноваційного потенціалу аграрної сфери можливе лишезавдякивзаємопов'язанійдіїфакторів:інвестиційнійпідтримціінноваційноїдіяльності; розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва;створенню інфраструктури інноваційної діяльності; покращенню системинормативно-законодавчихактів,щорегулюютьінноваційніпроцеси.

У сучасних умовах інноваційна політика повинна регламентувати


86

порядок господарської діяльності і спрямовуватисяна визначенняпідходівдоуправління інноваційноюдіяльністюсільськогосподарськихпідприємстві, зокрема, її мотивації. Формування інноваційної політики відбувається вдвох напрямках. По-перше - потреби ринку і споживачів, яким відповідаємаркетинговаполітикапідприємства,по-друге-ресурси,тобтодосягненнявнауковій і виробничій сферах, технологіях, управлінських механізмах,матеріальні, трудові, фінансові та інформаційні ресурси. Така класифікаціявизначає основні підходи до визначення елементів інноваційної політикипідприємств.

Сьогодні метою інноваційної політики є впровадження інновацій удіяльність сільськогосподарського виробництва для забезпеченнязадоволенняпотребзамовників іоптимальногозавантаженнявиробництва.Інноваційна політика регламентує складну систему науково-технічної,маркетингової, управлінської, виробничої й економічної діяльності. Вонавиражає відношення керівництва до інноваційної діяльності підприємств,визначає її напрямок, мету, функції і форми діяльності структурнихпідрозділіввгалузіінновацій.

Тісний взаємозв'язок і сформовані пропорції розвитку між постійноздійснюваними функціями, положення сільськогосподарськихтоваровиробників на ринку, наукові новації визначають необхідністьвиділення головних складових інноваційної політики аграрного сектору(рис.1).

Рис.1.Складовіінноваційноїполітикигалузісільськогогосподарства

Задачі і функції складових інноваційної політики досить різні

внаслідок існуючих розбіжностей інтересів структурних підрозділів

Інноваційнаполітикаусільськомугосподарстві

Науково-досліднаробота

Маркетинговаробота

Організаційнаструктуратакультурас/гвиробництва

Наукова

Конструкторська

Техніко-технологічна

Кадроваробота

Організаційна

структура

Культуравиробництва

Товарна

Комунікаційна

Сервісна

ціноутворю

юча


87

сільськогосподарськихпідприємств,щореалізуютьціелементи.Складзадачі функцій елементів інноваційної політики підприємств полягають у:розробціінноваційноїполітикикожногопідприємства;моніторингуситуації,щосформуваласянаринку;здійсненнівсеохоплюючогоконтролю;створеннімеханізмів реалізації інноваційної політики; аналізі ефективності реалізаціїінноваційноїполітики[3,4].

Вважаємо, що ефективне функціонування інноваційної моделіекономічногорозвиткуповиннобазуватисьнавідповідномуінституційномузабезпеченні, передбачає виважену державну інноваційну політику,поєднанузвизначеннямреальнихможливостей,формуваннямпріоритетівіперспективних напрямів практичних дій щодо активізації інноваційноїдіяльності.


1. Грабовська І.В. Сучасні аспекти мотивації і стимулювання працінауково-технічних кадрів в інноваційній сфері [Текст] / І.В.Грабовська //Вісник Хмельницького національного університету, 2008.—№ 2.— Т.1.—С.169—173.

2. Організація та управління інноваційною діяльністю [Текст] :[підручник]/Заред.П.Г.Перерви,С.А.Меховича,М.І.Погорєлова.—Харків:НТУ«ХПІ»,2008.—1025с.

3. Підлісецький Г.М. Основні напрями високоефективного розвиткупореформеного агропромислового виробництва в Україні на інноваційнійоснові[Текст]/Г.М.Підлісецький.—К.:ІАЕУААН,2002.—450с.

4. Прокопенко О.В. Організаційно-економічний механізм управлінняекологічно спрямованим інноваційним розвитком [Електронний ресурс] /О.В.Прокопенко, Т.В. Касьяненко // Механізм регулювання економіки. —2010. — № 4. — Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mre/2010_4/1_2.pdf (дата звернення12.12.2013р.).—Назвазекрана.

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mre/2010_4/1_2.pdf


88

РРООЛЛЬЬФФІІННААННССООВВОО--ККРРЕЕДДИИТТННООЇЇССИИССТТЕЕММИИВВУУППРРААВВЛЛІІННННІІЕЕККООННООММІІЧЧННИИММИИППРРООЦЦЕЕССААММИИ

89

БойкоВіталійк.е.н.,в.о.доцентаЛесикХристина

студентЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситет

м.Львів

МЕХАНІЗМЗАБЕЗПЕЧЕННЯФІНАНСОВОЇБЕЗПЕКИСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

Проблема розробки ефективних механізмів формування фінансової

безпекисільськогосподарськихпідприємствпосилюєтьсявумовахнизькогорівня ліквідності галузі та складності доступу вітчизняних підприємств довільних фінансових ресурсів. З огляду на це, виникає необхідністьформування організаційно-економічного інструментарію забезпеченняфінансової безпеки сільськогосподарських підприємств як ключовогоінструменту мінімізації фінансових ризиків та захисту інтересів в умовахфункціонуванняринку.

Проблемизабезпеченняфінансовоїбезпекизнайшлисвоєвідображенняупрацяхтакихвченихяк:О.Барановський,І.Бланк,Т.Васильців,Т.Кузенко,О.Марченко, М.Мікуліна, О.Петрина,. У працях цих авторів досліджуютьсяпитаннявизначеннясутностікатегорії“фінансовабезпека”,наведеноперелікокремихзагрозта індикаторівфінансовоїбезпеки,атакожсистематизованонаукові підходи до їх класифікації. Водночас, науковцями ще не до кінцяопрацьовано питання розробки ефективного механізму формуванняфінансовоїбезпекисільськогосподарськихпідприємств.Упроцесівиконаннядослідження ставилося завдання розробити заходи стосовно формуваннямеханізму забезпечення фінансової безпеки сільськогосподарськихпідприємствтапідвищенняїїрівня.

Вплив дестабілізуючих чинників на розвиток вітчизняного сільськогогосподарства забезпечує формування не лише негативних тенденційрозвитку сільськогосподарських підприємств, але й стримує соціально-економічний розвиток українського села та держави в цілому. Проблемазабезпеченняфінансовоїбезпекинарівнісільськогосподарськихпідприємствстала об’єктом наукових досліджень відносно недавно. Окремі її аспекти



90

розглядалися як складова фінансово-економічного стану підприємства.Однак, посилення негативних фінансових впливів в умовах економічноїкризи спонукали до виокремлення цієї проблеми в окремий напрямнауковогодослідження.

На думку, І.Бланка, фінансова безпека – це кількісний і якіснодетермінований рівень фінансового стану підприємства, що забезпечуєстабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансовихінтересів від ідентифікованих реальних і потенціальних загроз зовнішньогота внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі йогофінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансовоїпідтримкийого стійкого зростанняв поточномутаперспективномуперіоді[2]. Своєю чергою, Т.Кузенко вважає, що під фінансовою безпекою слідрозуміти стан найбільш ефективного використання інформаційних,фінансових показників, ліквідності та платоспроможності, рентабельностікапіталу, що знаходиться в межах своїх граничних значень [4]. На нашудумку, таке тлумачення фінансової безпеки є занадто вузьким, адже воноцілком нівелює її превентивну функцію, суть якої зводиться до протидіїможливим загрозам. Як зазначає, О.Барановський фінансова безпека – цеступіньзахищеностіфінансовихінтересівнавсіхрівняхфінансовихвідносин,рівеньзабезпеченостіпідприємствафінансовимиресурсами,достатнімидлязадоволенняйогопотребівиконанняіснуючихзобов'язань[1].

Узагальнюючи існуючі наукові підходи до визначення сутностіфінансової безпеки, нами сформульовано власне визначення цієї категорії,під якою слід розуміти такий стан фінансових ресурсівсільськогосподарського підприємства, за якого воно здатне своєчасно і уповному обсязі погашати свої боргові зобов’язання протягом календарногороку, протистояти негативній дії загроз економічного середовища тазабезпечувати підтримку процесів розширеного відтворення підприємства.Одним із основних напрямів забезпечення фінансової безпеки є протидіявідповіднимзагрозам,що, у своючергу, вимагає їх своєчасної ідентифікації.На нашу думку, серед ключових загроз фінансової безпекисільськогосподарських підприємств доцільно виділити такі: 1)непрозорімеханізмиформуванняціннасільськогосподарськупродукцію,щодеформуєкон’юнктуруринку;2)недостатнякількістьпрактикрозвиткуінтеграційнихвідносин та співпраці вітчизняних сільськогосподарських підприємств зсуб’єктамифінансово-кредитноїсистеми,щосвоєючергою,породжуєризикивиникнення неплатоспроможності сільськогосподарських підприємств урезультаті зниження рівня ліквідності галузі; 3)недосконалістьінституційногосередовищарозвиткусільськогосподарськихпідприємств,щопродукуєрізногородуперешкоди(інституційнібар’єри);4)зростаючачасткатрансакційних витрат суб’єктів ринку, що знижує прибутковість їхвиробничо-господарської діяльності; 5)недосконалість та неповнотанормативно-правової бази у сфері регулювання фінансових відносин,зокрема в аграрному секторі економіки; 6)порушення умов підписаних


91

договорів і контрактів,щопризводитьвиникненняпрострочоктаневиплатплатежів за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги;7)низький рівень інвестиційної привабливості галузі, що стримує процесизалученнягрошовихкоштівусільськогосподарськевиробництво.

Наявність загроз, що дестабілізують фінансову безпекусільськогосподарських підприємств зумовлює до розробки ефективногомеханізму її забезпечення. Під механізмом розуміємо цілісну сукупністьвзаємопов’язанихелементів,щофункціонуютьунапрямідосягненняспільноїметитареалізаціївизначенихфункцій.Першочерговимизаходамиунапряміформування ефективного механізму забезпечення фінансової безпекисільськогосподарськихпідприємствповинністатитакі:1)розробкастратегіїзабезпечення фінансової безпеки та підтримка процесів її реалізаціїадекватною фінансовою політикою на всіх ієрархічних рівнях управлінняпідприємством; 2)раціоналізація відносин з контрагентами у сферівиконанняумовпідписанихдоговорів,проведеннясвоєчаснихрозрахунківзавласними борговими зобов’язаннями, управління дебіторськоюзаборгованістю підприємства; 3)організація періодичного моніторингу тадіагностики фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств зподальшим формулюванням практичних висновків та результатів, що єосновою для розробки та прийняття управлінських рішень в аспектіпідвищення рівня фінансової безпеки; 4)забезпечення контролю у сферіфінансових відносин підприємства; 5)формування інституційногосередовища забезпечення фінансової безпеки, передусім, в аспектіузгодження впливу чинників внутрішнього та зовнішнього середовищасільськогосподарського підприємства на процеси розвитку фінансовоїбезпеки; 6)розробка превентивних заходів протидії загрозам фінансовоїбезпекипідприємствназасадах ідентифікації їхджерел,усуненняпричинїхвиникнення та запобігання можливості їх прояву в перспективі;7)диверсифікація діяльності сільськогосподарських підприємств;8)стимулюванняпроцесузалученняфінансовихінвестицій.

Реалізація вище запропонованих організаційно-економічних заходівзабезпечить комплексну підтримку процесів побудови механізмуформування фінансової безпеки. Дотримання такого системного підходудозволить підвищити рівень ефектності фінансових відносинсільськогосподарськогопідприємстватазабезпечитирозвитокпроцесівйогорозширеноговідтворення.


1.Барановський,О.І.Фінансовабезпека[Текст]/О.І.Барановський.—Ін-текон.прогнозування.–К.:вид-во“Фенікс”,1999.—338.

2.Бланк, И.А. Управление финансовой безопасностью предприятия[Текст]/И.А.Бланк.—К.:Эльга,Ника-Центр,2004.—784с.

3.Васильців, Т.Г. Економіка безпеки підприємства України : стратегіятамеханізмзміцнення[Текст]:[монографія]/Т.Г.Васильців.—Л.:Арал.—


92

384с.4.Кузенко, Т.Б. Управление финансовой безопасностью на

предприятииТ.Б.Кузенко.БИЗНЕСИНФОРМ.—2007.—№12(1).—С.27—295.Мікуліна, М.О. Фінансова безпека розвитку сільськогосподарських

формувань [Текст] / М.О. Мікуліна, Ю.В. Скрипник // Вісник Сумськогонаціонального аграрного університету. Серія „Фінанси і кредит”.—2007.—№2.—С.132–137.

ГірченкоОленаЧеркаськийінститутбанківськоїсправиУБСНБУ

м.Черкаси

ФІНАНСОВИЙМОНІТОРИНГВСИСТЕМІЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИУКРАЇНИ

Глобалізація економіки призводить до загострення низки негативних

проблем,середякихівідмиваннякоштів,одержанихзлочиннимшляхом.Длякожноїкраїнипротидіялегалізаціїдоходів,якіодержанізлочинним

шляхом,єпитаннямнаціональноїбезпеки.Відмиваннякримінальнихкоштів–цесистематичназагрозадляфінансовихринківтакорпоративногосекторувзагалі.

Враховуючи те, що основу фінансової системи України складаєбанківська сфера, відмивання брудних коштів саме в даному секторіекономіки найбільш масштабне і руйнівне для економічного розвиткудержави.

Швидка зміна умов функціонування, стрімке збільшення присутностііноземного капіталу спонукають вітчизняні банківські установи допостійного вдосконалення систем економічної безпеки як запоруки їхстійкостітаконкурентоспроможностінаринку.

Метоюєдослідженняосновекономічноїбезпекибанківськоїдіяльностіта удосконалення фінансового моніторингу як важливої складовоїзабезпечення функціонування системи економічної безпеки банківськихустановвУкраїні.

Банківський сектор є специфічною складовою національних економік.Ефективність системи економічної безпеки фінансово-кредитних установпозначаєтьсянадіяльностібанкуіпредставляєсобоюстанзахищеностійогожиттєвоважливихінтересіввіднесумлінноїконкуренції,протиправнихдіянькримінальнихформуваньіокремихосіб,здатністьпротистоятизовнішнімтавнутрішнім загрозам, зберігати стабільність функціонування і розвиткувідповіднодоцілей.

Комплексна система забезпечення економічної безпеки банківської


93

установи становить сукупність взаємозалежних заходів правового,економічного, організаційного характеру, здійснюваних із залученнямнаявних сил та засобів із метою захисту установи від реальних абопотенційнихзагрозіризиків,якіможутьпризвестидоістотнихекономічнихвтрат,атакождлязабезпеченнястабільногоекономічногостанубанківськоїустановивпоточномуйперспективномуперіодах[3].

Відмивання грошей − це процес, унаслідок якого здійснюєтьсяприховування коштів чи іншого майна, здобутих злочинним шляхом, їхрозміщення, переказ або інша трансакція через фінансову систему. Метацьогопроцесуполягаєвнаданнікоштам,отриманимурезультатінезаконноїдіяльності або пов’язаним з нею, такого вигляду, ніби вони одержані назаконнихпідставах[1].

Використання ресурсів банківської установи з метою легалізації„брудних“ коштів перетворює її на активного співучасника злочину, щонегативно позначається на ставленні до банку інших фінансовихпосередників, регулятивних органів та звичайних клієнтів, знижує йогоконкурентоспроможність, призводить, щонайменше, до фінансових збитків,втратирепутації,атакожможепохитнутифундаментдовіридобанківськогосектору країни в цілому. З огляду на це запобігання відмиваннюкримінальних коштів – необхідний засіб забезпечення адекватної системиекономічноїбезпекиякнадержавному,такінарівніокремогобанку.

Фінансовий моніторинг банківської установи як особлива формавнутрішнього контролю банку становить складову системи забезпеченняйого економічної безпеки, представляючи собою сукупність економіко-правових, організаційних заходів зовнішніх (НБУ, правоохоронні органи) тавнутрішніх суб’єктів забезпечення безпеки банківської діяльності длязапобігання матеріальним (фінансовим) та репутаційним втратам окремоїустанови зокрема і банківського сектору загалом унаслідок використаннябанківськихресурсівдлялегалізаціїкримінальнихдоходів[2].

Ризик використання послуг банків із метою відмивання „брудних“коштів є потенційною можливістю негативно впливати на капітал інадходження установи, використовуючи її послуги для легалізації доходів,одержанихзлочиннимшляхом.

Взв’язкузтим,щотіньовіпроцесизагрожуютьекономічнійіфінансовійбезпеці України, постала необхідність об’єднати правоохоронні й фінансовіоргани із приватним сектором для того, щоб відпрацювати механізминадання фінансовим установам можливостей відігравати відповідну роль увирішенніцієїпроблеми.

Це означає, що необхідно залучати відповідні органи до створеннясистем звітності про фінансові угоди, ідентифікацію клієнтів, стандартів зізбереження,облікуіперевіркиугоди.Національнасистемапротидіїповиннастатидоситьгнучкою,щоббутиздатноювиявлятийреагуватинановісхеми«відмивання»грошей,новівикликитазагрози[1].

Боротьбу з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих доходів,


94

необхідно здійснювати як на законодавчому, так і на виконавчому рівнідержавийпостійноїївдосконалювати.Дляцьогонеобхідноздійснитипевнізаходи щодо посилення боротьби з відмиванням «брудних» коштів убанківськійсфері,якібудутьспрямованіна:

1) запобіганнянадходженьбруднихгрошейіз-закордонупідвиглядомвеликихінвестицій;

2) боротьбу з корупцією та організованою злочинністю в органахуправліннябанківськоюсистемою;

3) створеннядієвоїсистемислужбибанківськоїсистеми;4) виявленняталіквідаціютіньовихбанків;5) визначенняспособів,щоможутьслугуватиіндикаторамивідмивання

грошейубанківськійсфері;6) поліпшенняаудитукоштів,щонадходятьдостатутнихфондівтощо.Практичне застосування наведених в дослідженні пропозицій щодо

формуваннятавикористаннясистемиефективногофінансовогомоніторингусприятимепідвищеннюзагальногорівняекономічноїбезпекиУкраїни.


1. Васенко В. К., Челядіна О.С. Боротьба з легалізацією (відмиванням)незаконноотриманихгрошей[Текст]/В.К.Васенко,О.С.Челядіна//Правоібезпека.—2012.№2(44)—С.89—93.

2. Кузнецова С.А. Фінансовий моніторинг в Україні: якісний аспект[Текст] /С.А. Кузнецова // Європейськийвектор економічногорозвитку.—2011.—№1(10).—С.90—96.

3.МельникС.І.Формуваннясистемиекономічноїбезпекибанку[Текст]/І.С.Мельник//Вісникекономікитранспортуіпромисловості.—2010.—№29—С.149—152.


95

ГмыряВикторияк.э.н.,доцент

ЧеркасскийинститутбанковскогоделаУниверситетабанковскогоделаНБУ

г.Черкассы

СИСТЕМАБАНКОВСКОГОКРЕДИТОВАНИЯАГРАРНОГОПРОИЗВОДСТВАУКРАИНЫ:СОСТОЯНИЕИПЕРСПЕКТИВЫРАЗВИТИЯ

Рольаграрногопроизводстварастётнетольконанациональномуровне,

ноивмировоммасштабе,чтообусловленообеспечениемпродовольственнойбезопасностинафонепостояннорастущегоспросанааграрнуюпродукцию.

Аграрноепроизводствоявляетсяосновнойотрасльюэкономики,котороеимеет стратегически важное значение, поскольку от его надлежащегофункционирования и развития зависит продовольственная безопасностьстраны.

Банковскаясистемаявляетсяоднойизважнейшихотраслейэкономики,которая направляет свои кредитные ресурсы на финансирование развитияотраслей экономики Украины. В целом, банковской системе Украиныприсущийдвойственныйхарактер:онаможетвыступатькаккредитором,такизаемщиком.

Важнымисточникомфинансированияразвитияаграрногопроизводстваявляютсябанковскиекредиты,которыеформируютсявосновномбанкамииданныепрограммырассчитанынакраткосрочныйпериод.Учитываяданныйфактор, аграрные производители не имеют возможности привлечькраткосрочныекредиты,чтовсвоюочередьсоздаетбазудляпаденияценнааграрнуюпродукцию.

Ролькредитаобусловленавлияниемразныхфакторов, связанныхкаксдеятельностьюкредитора,такисдеятельностьюзаемщика.Этотребуетролькредита рассматривать с учетом деятельности кредитных институций, ихкредитной политики и сформированной системы кредитования. Учитываяспецифику аграрного производства и направления кредитования подсистемой банковского кредитования аграрного производства, по нашемумнению,следуетрассматриватьсовокупностьмеханизмов,рычагов,методоворганизации кредитования аграрного производства в соответствии сусловиямиихкредитнойполитики[1].

Кредитование аграрных производителей базируется на тех принципах,что и кредитование предприятий других секторов экономики, но имеетсущественные особенности. Они определяются зависимостьювоспроизводственного процесса отрасли от природных условий. Аграрноепроизводствостало приоритетной отраслью кредитования в соответствии скредитной политикой многих украинских банков, начиная с 2011 года.Повышение уровня заинтересованности банков в кредитных вложениях ваграрное производство вызвано также соответствующим увеличением


96

уровня возвратности кредитов аграрными заемщиками за счет залогабудущего урожая. При этом частота возврата кредитов аграрнымипредприятиямивыше,чемвцеломпоАПК.Важнымфактором,влияющимнаорганизациюкредитныхотношенийваграрномсектореэкономики,являетсямногоотраслевойхарактердеятельности.

При этом наиболее востребованными финансовыми продуктами дляпредприятийаграрногопроизводстваявляются:

- сезонныекредитынавыращивание сельскохозяйственныхкультур (вформепривлечениякредитовнапополнениеоборотных средств,посколькуполучениеприбылитакимипредприятиямиявляетсясезоннымявлением,арасходы – постоянными, в том числе на ремонт техники, на приобретениегорюче-смазочных материалов, покупку удобрений, на выплату заработнойплаты);

- инвестиционные кредиты на приобретение аграрных активов (речьидет о покупке основных средств, в том числе оборудования (к примеру,морозильныхкамер,молочныхцистерн)ибиологическихактивов);

-кредитыдляагробизнеса(долгосрочныефинансовыепродукты(на5-7лет),направленныенарасширениебизнеса);

- финансовый лизинг аграрной техники (приобретение движимыхматериальных ценностей, таких как сельскохозяйственная техника в видекомбайнов,тракторов,прицеповипр.)[2].

При этом, по данным Национального банка Украины, средние ставкидолгосрочного кредитованиякоммерческих банковдля субъектов аграрнойдеятельности (в том числе и для фермерских хозяйств) по состоянию насередину 2013 года в национальной валюте составляли примерно 19,7 %годовых (хотя в некоторых случаях достигают 24-25 %), а в иностраннойвалюте–11,7%годовых[4].

Между тем, результаты работы 2012 года показали, что на рынкебанковскогокредитованияаграрногопроизводствасталипоявлятьсяновыеигроки. Так, с отдельными программами по кредитованию агробизнеса нарыноквышлиБанкКредитДнепр,ВсеукраинскийБанкРазвития,ЭрстэБанк,ПУМб. Также не сдают своих позиций в сегменте кредитования аграрныхпредприятий Райффайзен Банк Аваль, КредиАгриколь Банк, VAB Банк,ПриватБанк,Укрэксимбанк[5].

Очевидно, что спрос на банковские кредитные продукты со стороныаграриев будет достаточно высоким, ведь в течение года существуют идругиеразличные видыаграрныхработ,требующиефинансовыхвливаний.Не исключено, что в нынешнем году более активно начнут работатьскладские свидетельства при рассмотрении вопросов о кредитованиихозяйств, так же будут пользоваться спросом программы на пополнениеоборотных средств и приобретение сельскохозяйственной техники,популярнымиостанутсяипродуктыфинансовоголизинга.Общиетенденциирынка банковского кредитования свидетельствуют, что происходитпостепенное снижение ставок по кредитам, поэтому стоит ожидать, что со


97

стороныаграриевуслугибанковпокредитованиюбудутвостребованы.Рассмотреввышеизложенныепроблемыразвитиясистемыбанковского

кредитования аграрного производства Украины, можно определитьследующиенаправленияусовершенствования:

· проведениеоптимизационнойэкономическойполитикипоподдержкеаграрного производства Украины в направлении ценообразования, что всвоюочередьпозволитпроизводителямвовремя реализоватьпродукциюипогаситьзадолженностьпокредитам;

· разработка государственной политики по регулированию развитияаграрногопроизводстваУкраинынадолгосрочнуюперспективу.

Данная политика должна рассматривать не только экономическоерегулирование,ноизаконодательное,тоесть,разработканормативнойбазыпорегулированиюрынказалоговогоимущества,рынказемли,кредитованияаграрных производителей и ряд других вопросов, способствующих ростуэкономическихпоказателейваграрнойотрасли.

Списокиспользованныхисточников1. Сомик А.В. Банківське кредитування сільськогосподарських

товаровиробників:сучаснийстаніпроблемирозвитку[Текст]/А.В.Сомик//ЕкономікаАПК:Міжнароднийнауково-виробничийжурнал.—2005.—N9.—С.52—58.

2. КириченкоО.А.Кредитуванняаграрногосекторуекономікивумовахглобальної фінансової кризи [Текст] / О.А. Кириченко, В.Д. Кудрицький //Актуальніпроблемиекономіки.—2009.—№5.—С.207—222.

3. Государственный комитет статистики Украины [Электронныйресурс]:офиц.сайт:рус.версия.—Режимдоступаhttp://www.ukrstat.gov.ua/(датаобращения:10.12.2013).—Назв.сэкрана.

4. Банківське кредитування в підтримку місцевих аграріїв :перспективи 2013 року [Електронний ресурс]. — Режим доступа :http://ua.pro-capital.ua/groupevents/view/182/ (датаобращения:10.12.2013).—Назв.сэкрана.

http://lib.sau.sumy.ua/cgi-bin/irbis64r_12/cgiirbis_64.exe?LNG=en&Z21ID=&I21DBN=EK_PRINT&P21DBN=EK&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullw_print&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=1&S21P03=A=&S21STR=%D0%A1%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BA,%20%D0%90.%20%D0%92.

http://www.ukrstat.gov.ua/

http://ua.pro-capital.ua/groupevents/view/182/


98

Данилевська–ЖугунісоваОльгак.е.н.,доцент

НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

ДЕРЖАВНАФІНАНСОВАПІДТРИМКАСІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА

Продовольча безпека завжди була важливою складовою економічної іполітичноїстабільностіудержаві,томупитанняїїформуваннязнаходилосяуполіособливоїувагиірозглядалосянерозривнозоцінкоюфункціонуваннятапрогнозами майбутнього розвитку сільського господарства. Практикапереконливо доводить у зв’язку з важливістю галузі для суспільстванаявністьтанеобхідністьїїдержавноїпідтримки.Воднихкраїнахвонабуладосить суттєвою, в інших незначною, тобто набувала більше символічногохарактеру, що у кожному окремо взятому випадку залежало від рівнярозвитку самого суспільства, можливостей макроекономічного рівня,напрямів реалізації державної політики в аграрному секторі, здатностісуб’єктівдосаморегулюваннязаумовринковоїекономіки.Безсумнівнимитабезспірнимизалишаютьсянаявністьтанеобхідністьтакоїпідтримки.

Державна підтримка аграрного сектору в країнах з перехідноюекономікою і в Україні зокрема, характеризується недосконалістю танедостатністю фінансування галузі. Комплекс заходів державної фінансовоїпідтримки, як правило, підкріплений відповідними нормативнимидокументами та використовується залежно від реальної ситуації у аграрнійсферітанаринкупродовольства.

Дослідження показують, що державна фінансова підтримка сільськогогосподарства у США становить 40% вартості виробленоїсільськогосподарської продукції, у країнах Євросоюзу – 35 % (шляхомнадання дешевих кредитів, підтримання до 90% фіксованих цін насільськогосподарську продукцію для забезпечення паритету, безпосередніхвиплатаграріям),Японії,Франції–72%,вУкраїні–8,3%[3;с.19].

У межах Державної цільової програми розвитку українського села наперіоддо2015рокуобсягитаджерелафінансуваннянаведеновтабл.1.

За розрахунками М.Я. Дем'яненка та Ф.В. Іванини, для розширеноговідтворення та підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарськоїпродукції обсяги підтримки сільського господарства мають зрости до 20млрд грн (10 млрд грн для досягнення паритетності у міжгалузевомутоварообміні+10млрдгрндлястворенняумовзабезпеченняприбутковостігалузі та формування власних фінансових ресурсів, здатних здійснюватирозширеневідтворення).Враховуючите,щоміжгалузевідиспропорції сталипричиноюпереливанняприбуткузсільськогогосподарстваупосередницькіструктури, державна підтримка повинна здійснюватись таким чином, щобфінансові ресурси могли надходити безпосередньо до суб'єктів


99

господарювання[2,с.80].Таблиця1

ОбсягитаджерелафінансуванняДержавноїцільовоїпрограмирозвиткуукраїнськогоселанаперіоддо2015року,[1]

млнгрнДжерела

фінансуванняОбсяги

фінансуванняРік

2008 2009 2010-2015Всього 128164,1 15726,2 16137,9 96300,0У т.ч. коштидержавногобюджету

120750,5

15318,9

15153,5

90278,1коштимісцевихбюджетів

11,2

0,1

0,3

10,8іншікошти 7402,4 407,2 984,1 6011,1

Таким чином, процес фінансування сільського господарства України з

коштів Державного бюджету впродовж багатьох років характеризуєтьсянеефективністютанедосконалістюрозподілу.


1. Державнацільовапрограмарозвиткуукраїнськогоселанаперіоддо2015року//ЕкономікаАПК.—2007.—№11.—С.3–50.

2. Кириченко А. В. Бюджетно-податкове регулювання в системідержавногорегулювання економіки [Текст] / А. В. Кириченко // ЕкономікаАПК.—2010.—№1.—С.79—82.

3. Малий І.Й.Проромантизаціюприватноївласностіназемлю і кризуаграрногосектору[Текст]/І.Й.Малий//Економічнатеорія.—2008.—№3.—С.11–20.


100

КозицькийРоманстудент

Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУм.Вінниця

ІНФЛЯЦІЯВУКРАЇНІТАШЛЯХИЇЇПОДОЛАННЯ

Із переходом до ринковихформ господарювання в Україні особливого

значення набуває державна політика, реалізація якої спрямована надосягнення стабілізації макроекономічних параметрів економічногозростання.

Найефективнішим індикатором «здоров’я» економіки країни є їїфінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхіднівзаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелівмакроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого урядимають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльністьвиконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільностіфінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукоюцього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами.Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить дотяжких соціально-економічних наслідків – за умов інфляції втрачаєтьсяефективність дії та відбувається деформація інструментівмакроекономічногорегулювання[3].

Аналіз інфляційних показників за останні 3 роки свідчить про те, щонасправдівУкраїніспостерігаєтьсянезниженнятемпівзростанняспоживчихцін, а інтенсивне падіння споживчого попиту, пов'язаного зі зниженнямкупівельної спроможності населення і падінням зростання економіки вцілому.Це будеобумовленонестабільноюситуацієюнаринкупродовольчихтоварів,якачинитимеключовийтискназростанняцін.

Незважаючи на необхідність корегування методики розрахункуінфляційних показників в Україні, озвучені урядом річні підсумки в 4,6%можутьбутиблизькимидодійсності.Напідтвердженняаналітикиприводятьдані аналогічних показників в країнах з низьким зростанням економіки івисокимрівнембідності[2].

Високаінфляціяєздебільшогорезультатомпроцесу,якийрозвиваєтьсявнаслідокдії адаптивних інфляційних очікувань.Томуважливимзавданнямдезінфляціії є приборкання інфляційних очікувань. При цьому потрібновиявити орієнтири цих очікувань, тобто явища і процеси, залежно від якихекономічнісуб’єктиформуютьсвоюповедінкущодоцін.

По-перше, державна політика спрямовується на зміцнення механізмівринкової системи. Тільки вони здатні викликати природне уповільненнязростання цін.Лише за такої умови змінюєтьсяповедінка споживачів, внійдолаються інфляційнімотиви.Докиспоживачінепереконаютьсявтому,щоколивання цін ринкових окреслень, доти в національній економіці


101

матиметьсяінфляційнерозширеннясукупногопопиту[5].По-друге, уряд має непомітно дотримуватися курсу на поступове

подолання інфляції та користуватися довір'ям більшості населення. Рівеньдовір’ядоантиінфляційноїполітикиєоднимізчинниківвідякогозалежитьвеличина втрат пов’язаних із проведеннямдезінфляціії. Заслужити високийрівень довір'я можна лише тоді, коли уряд ставить перед собою цілкомвизначені, практично здійсненні і такі, що можна легко перевірити,антиінфляційнізавдання,заздалегідьінформуєпроценаселенняінеухильнодомагається розв'язання них завдань. Наприклад, центральний банк маєрегулярно повідомляли про той рівень інфляції, який він збираєтьсяпідтримувати іпро необхідний для цього темп зростання грошової маси.Якщо державні мужі добросовісно виконують свої обіцянки, то учасникиринковогопроцесупоступовопереконуютьсявтому,щокерівництвокраїнинелишезусієюрішучістюсталонашляхборотьбизінфляцією,алейздатнеконтролюватистановище,домагатисяреалізаціїоголошенихцілей.Отже,цейліміт є реальною силою, яка впливає на економічну поведінку, сприяєзниженнюінфляційнихочікувань[1].

Сьогодні є очевидним,що антиінфляційні заходи мають здійснюватисьшвидко і мати чітко визначені цілі, особливо в останній період високоїінфляції,якаєоднимізпорушеньмакроекономічноїрівноваги,зякимзаразстикаєтьсяУкраїна[3].

У 2012роціінфляція була практично нульовою або близькою до нуля.2013-го року очікувана інфляція дорівнює5%. Попри те,що інфляція вища(ніж2012року)алецезначнонижче,ніжвпопередніроки[6].

Голова правління Інституту економічних досліджень та політичнихконсультацій Ігор Бураковський погоджується, що інфляція 2013 рокузростатиме.«Інфляція, судячи з усього, буде прискорюватися в 2013 році, істановитися близько 6,6%. Мова йде про споживчу інфляцію», – зазначивексперт.Щодо зростання ВВП Бураковський прогнозує його на рівні 2,6% у2013році[5].

Вивчаючипричини сучасних інфляційних процесів багато вченихзазначають,щодомінуючоюєінфляціявитрат,якахарактернанетількидляукраїнськоїекономіки,айдлясвітовихекономік.Тому,першзавсенеобхідновжити заходів боротьби з інфляцією витрат. Варто відзначити, що данаінфляція розпочалась через зростання цін на імпортні товари, зокрема наенергоресурситасировину.Зцієюметою,урядуслідпроводитибільшм’якузовнішнюполітику,оскількиствореннярізногородуекономічнихтамитнихсоюзівзначноспроститьпроцедуруввезенняіноземнихтоварівнаУкраїну,аотжеізнизитьсяцінанаданітовари[2].

СпоживчіцінивУкраїнівсічні2013рокувирослина0,2%впорівняннізгруднем 2012 року, повторивши динаміку попереднього місяця,повідомляєтьсянавеб-сайтіДержавноїслужбистатистики[2].

Згіднозповідомленням,запідсумкамисічняціновадинамікаврічномувимірі (порівняно з січнем-2012) зберегла дефляційне значення у розмірі


102

0,2%.Цінивиробників у січні вирослина0,3% до грудня-2012 і на1,5% до січня-2012[5].

Як повідомляє Держстат, на споживчому ринку в січні поточного рокупорівняно з груднем минулого року ціни на продукти харчування ібезалкогольнінапоїзрослина0,3%.Уминуломумісяціна6,4%подорожчалиовочі,на0,7-0,4%-хліб,макароннівироби,молоко,сир,сметана,на0,3-0,2%-продукти переробки зернових, маргарин, рис, кисломолочна продукція,фрукти, безалкогольні напої. Алкогольні напої і тютюнові вироби зросли вцініна0,4%.Утойжечасна2,2%знизилисяцінинацукор,на0,8-0,5%-рибуірибніпродукти,свинину,яловичину,сало[2].

Ціни (тарифи)нажитло, воду, електроенергію, газ та інші видипаливапідвищилисяна0,4%зарахунокзростанняоплатизагарячуводу,опаленняна1,6%іквартируна0,6%.

Підвищенняцінусферіохорониздоров'яна0,1%восновномувідбулосьзарахунокподорожчанняамбулаторнихпослугна0,3%.

Як повідомляє Держстат, у січні-2013 порівняно з груднем-2012відбулося зниження цін на транспорт у цілому на 0,3%, що зумовленоздешевленням палива та мастил на 0,8%. У той же час зростання вартостіперевезень пасажирським автодорожнім і залізничним транспортом склало0,2%і0,1%відповідно.

Разом з тим на 0,7-0,3% знизилися ціни на одяг і взуття, телефоннеобладнання, туристичні послуги, аудіотехніку, фотоапаратуру таустаткуваннядляобробкиінформації[4].

Якповідомлялося, дефляціявУкраїнів2012 році склала0,2% (груденьдогрудня).Урядпрогнозуєприскоренняінфляціїв2013роцідо4,8-6,1%[3].

Заходи по оздоровленню фінансової ситуації в Україні можуть датипозитивні результати лише за умов початкового, обов’язкового і суттєвогооздоровлення фінансів базової ланки економіки – фінанси підприємств таорганізацій, ефективного стимулювання ділової активності тапідприємництва,продукуючогопроцесу[2].

Здійснюванізаходипостабілізаціїфінансовоїтагрошовоїсистемидаютьутворити передумови для проведення комплексної грошової реформи тазапровадженнявобігповноцінноїнаціональноївалютиУкраїни–гривні[4].

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогузупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва,знеціненнягрошей,дефіцитдержбюджету–тазабезпечитипередумовидляподальшогоекономічногоросту[4].

Отже, інфляція є складним і багатофакторним явищем, тому дляефективного державного регулювання інфляційного необхідно знатипричини, що лежать в її основі. З цією метою, виявлено, що на зростанняінфляції в Україні вплинули необґрунтований ріст зарплат, зростаннягрошової маси в країні та інфляційні очікування населення. Суттєвополіпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження


103

заходів антиінфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країнислід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих таопосередкованихзв’язків.Україна,маючизначнийекономічнийпотенціал,нелише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови“керованості” інфляційнимфакторам,що надасть їй змогу зайняти належнемісцесередіншихекономічнотасоціальнорозвинутихкраїнЄвропи.


1. ЧеніногаВ.Г.Основиекономічної теорії [Текст] /В.Г.Ченінога.—К.:Юрінком-Інтер,2003.—352с.

2. БурдаМ.,ВипломЧ.Макроекономіка[Текст].—К. :Основи,1998.—450с.

3. Романенко О.Р. Фінанси [Текст] / О.Р.Романенко. — К.: Центрнавчальноїлітератури,2006.—312с.

4. Панчишин С. Макроекономіка [Текст] / С. Панчишин. — К.: Либідь,2002.—540с.

5. РоманенкоО.Р.Фінанси[Текст]/О.Р.Романенко,С.Я.Огородник,М.С.Зазюн;ред.О.Р.Романенко.—К.:Основи1995.—430с.

6. КириленкоО.П.МісцевібюджетиУкраїни[Текст]/О.П.Кириленко.—К.:Основи,1996.—320с.

КомаревцеваНаталіямагістрант

ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранкам.Львів

ОСОБЛИВОСТІФУНКЦІОНУВАННЯЕЛЕКТРОННИХГРОШЕЙВУКРАЇНІ

Науково-технічний прогрес і розвиток фінансового ринку сприяють

появі інноваційних продуктів для здійснення платежів. Внутрішні татранскордонні роздрібні платежі, які виконують з використанням новітніхплатіжних продуктів, збільшуються як за кількістю, так і за обсягами. Новіплатіжні інструменти не з’являються випадково за бажанням розробників,їхня поява – об’єктивний процес, викликаний новими незадоволенимипотребамиіпідвищенимивимогамидоефективностітанадійностіплатежів.

Для вирішення проблем ефективності та конфіденційності платіжнихтрансакцій необхідно відмовитися від зберігання та передаванняконфіденційних відомостей при віддаленому здійсненні тих угод, які непотребуютьідентифікаціїклієнта.Безпекабезідентифікаціїможебутилегкореалізованазадопомогоюелектроннихплатіжнихзасобівнапред’явника,яківипускаютьвобігбезвідкриттябанківськогорахунку.Саметакимплатіжним


104

засобом є електронні гроші. Однак в Україні темпи зростання емісіїелектроннихгрошейзначноменші,ніжзакордоном.Науковціпідкреслюютьвіддаленість перспективи повсюдного проникнення електронних грошей,вважають, що їхнє широке використання поки що теоретична концепція.Однаквизнають,щоелектроннігрошімаютьвеличезнийімалодослідженийпотенціал, який у майбутньому, завдяки імпульсам інформаційно-технічноїреволюції, які важко передбачити, може перетворити їх на реально діючийфеноменекономічногожиття.

Проблеми емісії й обігу електронних грошей в Україні досліджуютьВ.М.Кравець [7], О.О. Махаєва [2], В.І. Міщенко [3], П.М. Сенищ [6] та інші.Проте подальшого дослідження потребують питання, пов'язані з обігомелектронних грошей, механізмом проведення контролю за ефективністюїхньогозастосуваннятощо.

Електронні гроші – це одиниці вартості, які є грошовим зобов’язаннямемітента, їх зберігають на електронному пристрої та приймають як засібплатежуінші,ніжемітент,особи.[5].ВУкраїнінормативнерегулюванняобігуелектронних грошей вперше здійснено в 2008 р. затвердженням НБУ«ПоложенняпроелектроннігрошівУкраїні»,новаредакціяякогоприйнятав2010р.Наприкінці2012р.впершеврегульованопитанняобігуелектроннихгрошейназаконодавчомурівнізприйняттямЗаконуУкраїни«ПровнесеннязміндодеякихзаконодавчихактівУкраїнищодофункціонуванняплатіжнихсистемтарозвиткубезготівковихрозрахунків».

Відповіднодо законодавства емітентамиелектроннихгрошейвУкраїніможуть бути тільки банки. Вони зобов’язані визначити суму електроннихгрошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженнікористувача,зурахуваннямтакихвимог[5]:

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який не можнапоповнювати,неповиннаперевищувати2000грн.;

- сума електронних грошей на електронному пристрої, який можнапоповнювати,неповиннаперевищувати8000грн.

Наданийчас вУкраїніфункціонуютьдві системиелектронних грошей,правила яких узгоджені з НБУ: «Максі» (емітентом є ПАТ «Альфа-Банк») та«MoneXy»(емітентомвиступаєПАТ«Фідобанк»).НБУтакожвизначаєперелікбанків, які можуть здійснювати емісію електронних грошей. В Україніелектронні гроші випускають, як правило, на основі карток Національноїсистеми масових електронних платежів (НСМЕП) та міжнародної платіжноїсистеми «Visa International», а також на програмній основі в системі«ГлобалМані». Емітентом електронних грошей «ГлобалМані» є Державний«Ощаднийбанк»України.

НайбільшогопоширеннявУкраїнінабулисистемиелектроннихгрошейнапрограмнійоснові,які,однак,немаютьюридичногоузгодженнязНБУ.Дотаких систем належать: Яндекс.Деньги, Інтернет.Гроші, WebMoneyTransfer,UkrMoney,RBKMoney.

НайбільшпопулярноювУкраїнієсистема«WebMoneyTransfer»,створена


105

в листопаді 1998 р. (в Україні функціонує з 2003 р.). Це система Інтернет-розрахунків, що використовує «цифрову готівку». Для роботи в системінеобхідновстановитибезкоштовнупрограмуWMKeeper.Системаналежитьдо найбільших у СНД та активно поширюється на нові ринки, включаючизахідний.ПредставникомWebMoneyвУкраїнієТОВ«УкраїнськеГарантійнеАгентство». Кількість українських комерційних ресурсів, підключених досистеми, становить понад тисячу і постійно збільшується. Перевагиелектронних способівоплатиоцінилиоператоримобільногота іншихвидівзв’язку,провайдериІнтернет-послуг,транспортнікомпанії,атакожІнтернет-магазини. Зараз поповнитиwebmoney гаманецьможливо завдяки співпрацісистеми з найбільшими українськими банками. Наприклад, спільна роботаWebMoney та Приватбанку дає змогу оплачувати он-лайн значну кількістьпослугбанку.

У 2012 р. обсяг використання електронних грошей на ринку Українистановив2,5 млрд грн,що у 2 рази перевищуєобсяги2010 р., та в10 разівбільше, ніж у2008 р.Запрогнозами в2014 р.обсяг електроннихгрошейнаринку становитиме близько 15 млрд грн. У 2012 р. сума розрахунків здопомогою електронних грошей досягла 46 млрд грн, серед яких понадполовинуопераційздійсниливпродуктовихсупермаркетах,магазинаходягутавзуття.Протеневсіпідприємствамаютьнамірпереходитинабезготівковірозрахунки. Наприклад роздрібним торговцям вигідніше отримувати грошіодразу,щоб прискорити товарообіг. Окрім того, банки стягують комісію засвої послуги, розмір якої становить близько 3 %, але навіть попри цітенденціїчасткаелектроннихплатежівпостійнозростає.

Інтересам НБУ та держави в цілому відповідає створення вітчизняноїправової основи для гарантування того,щоб емітенти електронних грошейбулинадійними,добросовісними,асистемитакихрозрахунків–безпечнимита ефективними. Важливим є здатність вітчизняного законодавствагарантувати рівні умови функціонування для провайдерів різних видівелектронних грошей. Головними перевагами електронних грошей длякористувачаможнаназватианонімність,швидкістьрозрахунківтаобмінунарізнівалюти,зручність,додатковіможливості.Протеіснуютьобмеження,якістримують користувачів застосовувати електронні платіжні системи. Дотаких факторів можна віднести недовіру потенційних користувачів,відсутністьнеобхіднихнавичокізнань,обмеженняупереведеннівготівкучиповерненні коштів. Але все ж подальший розвиток електронних грошей вУкраїні дасть змогу банківській системі вийти нановий рівень розвитку тазаощадитинаемісіїготівки.


1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодофункціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків :Закон України від 18.09.2012 № 5284-VI [Електронний ресурс]. — Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5284-17 (дата звернення:


106

14.12.2013).—Назвазекрана.2. Махаєва, О. Електронні гроші: стан європейського ринку та його

регулювання/О.Махаєва//ВісникНаціональногобанкуУкраїни.—2011.—№8.—С.30—34.

3. 3.Міщенко,В.Електроннігроші:поняття,станукраїнськогоринкутаперспективирозвитку/В.Міщенко,О.Махаєва//Банківськасправа.—2009.—№3.—С.3—19.

4. Офіційнийвеб-сайтсистемиелектроннихгрошейWebMoneyTransfer[Електроннийресурс].—Режимдоступу:http://www.trust.webmoney.ru/

5. Про електронні гроші в Україні : Положення, Постанова ПравлінняНБУ 24.12.2010 р.,№1336/18631 : за станом на 1.12.2013 р. [Електроннийресурс]. — Режим доступу:http://www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0688-08(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

6. Світовий досвід та перспективи розвитку електронних грошей вУкраїні:Науково-аналітичніматеріали/[М.Сенищ,В.Кравець,В.Міщенкотаін.]; за ред. М. Сенища. — К.: Національний банк України. Центр науковихдосліджень,2008.—145с.

РадченкоОксанак.е.н.,с.н.с.,провіднийнауковийспівробітник

ННЦ«Інститутагарноїекономіки»НААНм.Київ

ТРАДИЦІЇТАСУЧАСНІСТЬБЮДЖЕТНОЇПІДТРИМКИАГРАРНОГОСЕКТОРУ

СВІТУТАУКРАЇНИ

Проблема бюджетної підтримки розвитку сільського господарстванаявна у платформі всіх аграрних реформ, які проводились на Україні,починаючищезселянської1861p.та столипінської1907-1910рр.,асучасніінституційні засади державної бюджетної підтримки розвиткукореспондуютьзміжнародними.

У світі бюджетна підтримка аграрного сектору визначається якосновний показник рівня підтримки галузі через оцінку підтримкивиробників PSE (Producer Support Estimate). Ця методика застосовуєтьсячленами Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) іостаннім часом до деяких країн Центральної та Східної Європи і є сумоюздійснюваних в результаті заходів урядової політики трансфертів відспоживачів і платників податків до сільгоспвиробників. В результатіприйнятих заходів підтримкифермери в розвинених країнах отримують засвою продукцію приблизно в 1,5 рази більше, ніж вони отримували б привільній конкуренції з світовим ринком. Пряма підтримка виробників


107

становитьприблизно1/3 від одержуванихними ефективних доходів, але іззагального обсягу підтримки сільського господарства на частку бюджетуприпадає трохи більше 1/2, решта забезпечується заходами захисту ринку.Загальна підтримка сільського господарства в розвинених країнах в данийчаснеперевищує1,5%відВВП[1].

Підтримка сільського господарства в СРСР здійснювалася за рахунокдержавного бюджету, в тому числі і через субсидії споживачам. ОЕСР булизроблені ретроспективні оцінки для СРСР з 1986 по 1991 р, з офіційнимкурсом0,60крб/дол, і врезультатіпроцентнаоцінкапідтримкивиробниківстановила 78%, а коефіцієнт допомоги виробникам дорівнював 4,52(ефективнідоходиколгоспівірадгоспівоціненів4,5разивищецінсвітовогоринку).Якщозастосовуватикомерційнийкурскрб.додолара(1,75),тоітоді%PSE складавдо60%, а сумарнапідтримкасільськогогосподарствасягала9% ВВП. Оцінка підтримки дореформенного періоду за методикоюДепартаменту сільського господарства США (за курсом рубля 2,09)PSE дляСРСРз15найважливішихтоварахвизначенийурозмірі25,5%[1].

У всіх розвинених країнах два види діяльності виведені зі сфериринкових відносин - сільське господарство і наука, як види праці, якізабезпечують країну продукцією і знаннями. Проте, відділ з торгівлі тасільського господарства ОЕСР рекомендує проведення широкомасштабнихсільськогосподарськихреформ,мотивуючицетим,що«задоволенняпотребзростаючого і багатшого світового населення вимагає переходу відспотворюючої і марнотратної політики минулого до заходів, які поліпшатьконкурентність,дозволяючифермерамреагуватинасигналиринкуівтойжечасзабезпечуючифінансуваннянеобхіднихінновацій»[2].

Експерти ОЕСР у своїй щорічній доповіді "OECD Agricultural Policy:Monitoring and Evaluation 2013" [2] вказують, що 47 країн-лідерів звиробництва сільськогосподарської продукції, на які припадає 80% відзагального обсягу доданої вартості в секторі, нарощують обсягидержпідтримки,аблизько1/2використовуванихсубсидій–цепідтримка,щоспотворює дані про виробництво і торгівлю (заходи «жовтого кошика»).Рівень такої підтримки у цих країнах становить в середньому 1/6 валовихфермерських надходжень, зокрема у 2012 р. – 17%, збільшившись на 2%порівняно з2011 р. У країнах-членах ОЕСРпідтримкафермерів склала19%надходжень(18%у2011році).

ЕкспертиОЕСРвідзначаютьістотнівідмінностівобсягахпідтримкиміжкраїнами. У той час як дотації збільшуються в тих країнах, які надаютьвисокийрівеньсубсидій(Японія56%,Корея54%,Норвегія63% іШвейцарія57%), вонизнижуютьсявтихкраїнах, якінадаютьвідноснонизькийрівеньсубсидій (Ізраїль 11%, Мексика 12%, США 7%). Критично низький рівеньсільськогосподарськоїпідтримкивАвстраліїтаЧилі(по3%),Україні(1,3%)іНовійЗеландії(1%).ПідтримкавРосіїв2012р.скоротиласяз15,1до13,5%,азарівнемсубсидіййдепісляКазахстану(14,6%)іКанади(4,3%)івипереджаєМексику(12,3%)іІзраїль(11,4%).


108

Оцінка розвитку аграрної політики України за міжнароднимипорівняннями[4]буланаступною.Рівеньпідтримкивиробниківваріювавсяів 2011-2012 рр. набув низьких значень, порівнюючи з 2000-м роком.Економіка України долаэ наслідки кризи 2008-2009 рр. При цьому режимжорсткоїбюджетноїекономіїобмежувавспектрімасштабдержавнихзаходівусільськомугосподарстві.Булиприйнятіновіпрограмищодостимулюваннявиробництва тваринницької продукції та зерна, проте з обмеженимибюджетними можливостями їх фінансування. Аграрна політика полягала взаконодавчих ініціативах в області продовольчої безпеки, сталого веденнясільського господарства та безпеки харчових продуктів, але вони не малиуспішноговирішення.

Продовжувалася реалізація зобов'язань в рамках СОТ; в 2013 роціпередбачається введення кінцевих пов'язаних імпортних тарифів посільськогосподарських товарах. Проте, недавнім кроком України бувнапрямоквСОТзапитупромодифікаціюїїзобов'язаньзазв'язанихтарифівзметою їх зниженняпонаборутарифнихпозицій,більшість зякихналежитьдоагропродовольчоїгрупи.

Близько2/3всьогообсягупідтримкивиробниківнадаєтьсяуформах,щонайбільше спотворюють торгівлю і виробництво, при цьому в бюджетнійпідтримці домінують субсидії на використовувані засоби виробництва.Підтримкавиробників(%PSE)буланарівні1%в2010-12рр.упорівняннізнегативнимрівнемв9% в1995-1997 рр.Утойперіодчасткапідтримкитакзваного«жовтогокошика»,становилапрактичновесьобсягпідтримки(100%PSE), оскільки підтримка ринкової ціни була негативною і частковокомпенсувалася бюджетними виплатами. З введенням в 2000–х рокахплатежівнагаінаголовухудобивінскоротивсядо64%у2010-2012рр.

ВціломуУкраїна,якіраніше,стоїтьпереднеобхідністюнаданнябільшоїстабільності та передбачуваності аграрної політики з метою формуваннябільшсприятливогопідприємницькогосередовищадляагробізнесукраїни.

Оцінкарозвиткуаграрноїполітикиза результатамидосліджень відділуподатково-бюджетної політикиННЦ «ІАЕ» [3] свідчить,щонинішній рівеньбюджетноїпідтримкипотребаграрноїгалузіУкраїнивідзначаєтьсязначноюволатильністю(5,7млрдгрну2010р.;10,4млрдгрну2011р.;8,5млрдгрну2012 р. і 8,7 млрд. грн в 2013 р.). Фактично виділяється менше 50%мінімальноїпотребипідтримки,оскількивнайближчіп'ятьроківнеобхідновиділяти 20 млрд. грн щорічно, щоб зробити аграрний сектор провідноюбюджетоформуючоюгалуззю.

Частка бюджетного фінансування сільського господарства у видаткахдержавного бюджету постійно знижується і в останні роки становитьблизько 1,3-1,5%, причому майже 45 % загального обсягу видатківздійснюється зі спеціального фонду, що спричиняє певну ризиковістьвиконання запланованих показників фінансування потреб розвитку галузі.Водночас, в пострадянських країнах зазначений показник знаходиться навищомурівні(уБілорусі-9%).


109

З2012рокувідбуваєтьсязмінаакцентівдержавноїпідтримкиіззаходіврозвиткувиробництваназаходирозвиткуінфраструктуриаграрногоринку.Зокрема, заплановано збільшення фінансування витрат Аграрного фонду,пов’язаних із комплексом заходів щодо зберігання, перевезення, переробкита експорту об’єктів державного цінового регулювання державногоінтервенційного фонду. Одночасно зберігається тенденція відсутностіпрямих програм підтримки виробництва в малих формах господарювання,хочанаїхфінансуваннязакладаютьсявидаткиускладіпрограмифінансовоїпідтримки.

Щодо проблем методології та порівняльного аналізу ефективностідержавноїпідтримкирозвиткуагропромисловоговиробництвавУкраїнітаузарубіжних країнах, то вітчизняні методологічні підходи передбачаютьврахування обсягів бюджетної підтримки у відсотках до ВВП згідно ст. 5Закону про пріоритетність соціального розвитку села та агропромисловогокомплексу в народному господарстві (1%), чи видаткової частини бюджетузгідност.10ЗаконуПростимулюваннярозвиткусільськогогосподарстванаперіод2001-2004 років (5%),заструктуроюдиспаритетуціннапромисловутааграрнупродукцію,витратнавідтворенняугалузі(неменше10%витратвиробництва), у пропорціях до вартості виробленої продукції певного виду(5%,згідновимогСОТ).

Таким чином, поліпшення стану бюджетної підтримки аграрної галузібезпосередньо пов'язане з реалізацією заходів по вдосконаленню формпідтримки, механізмів розподілу та освоєння ресурсів бюджетногофінансування, продуманої стратегії розвитку аграрного сектора. Основнимизаходами у цьому напрямі є: посилення регулюючої функції держави тазаконодавче гарантування ряду принципів для бюджетної підтримки:стійкості; адресності; гарантованості; рівнодоступності; відповідностіміжнародним зобов'язанням, оскільки формування бюджету вітчизняноїагарноїгалузівідбуваєтьсявруслієдиноїаграрноїполітикиЄС.

Уметодологіїоцінкиефективностібюджетноїпідтримкидляаграрногосектора необхідно врахувати особливості розрахунку витрат на сільськегосподарство і рівня підтримки сільгоспвиробників; уточнити бюджетнукласифікацію видатків, виокремивши витрати на галузь, забезпечитиможливість розмежовувати трансферти за типовими кодами бюджетноїкласифікаціїнакористьсільгоспвиробниківтаіншихотримувачівтощо.


1. «Антиколхозныймиф»споследующимразоблачением[Електроннийресурс].—Режимдоступа:http://antisgkm.narod.ru/agric5.htm(датазвернен-ня:14.12.2013).—Назвазекрана.

2. ОЭСР: страны увеличивают субсидирование сельского хозяйства,необходимы реформы [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://ictsd.org/i/agriculture/176279/ (дата звернення: 14.12.2013). —Назвазекрана.

http://antisgkm.narod.ru/agric5.htm

http://ictsd.org/i/agriculture/176279/


110

3. Радченко О.Д. Методологічне забезпечення оцінки ефективностібюджетної підтримки аграрного сектору [Текст] // О.Д. Радченко / ВісникСумськогонаціональногоаграрногоуніверситету.Серія:фінансиікредит.—№1(34).—2013.—280с.

4. Сельскохозяйственная политика в странах ОЭСР и странах сформирующейся рыночной экономикой: Мониторинг и оценка 2013г.Украина [Електронний ресурс]. — Режим доступа :http://www.oecd.org/tad/agricultural-policies/AgMon_2013_Ukraine_RUS.pdf(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

ТрапезніковаСвітланамагістрант

Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситетм.Мелітополь

МОДЕЛІУПРАВЛІННЯЗАПАСАМИПІДПРИЄМСТВА

Центральне місце в системі управління поточними активами кожного

суб’єкта господарювання займають питання управління запасами. НасьогодніпроблемаоптимізаціїзапасівєдоситьактуальноюдляпідприємствУкраїни,знаходженняефективнихшляхівоптимізаціїзапасівтаїхадаптаціядоспецифікифункціонуваннявітчизнянихпідприємствдастьзмогу суттєвозменшити витрати суб’єктів господарювання, підвищити ефективність тазабезпечитиотриманнямаксимальногоприбутку.

Вирішення проблеми ефективного розвитку та зростання виробничогопотенціалу підприємств потребує створення системи управліннявиробництвом,восновуякоїмаєбутипокладеноформуванняінформаціїпровиробничізапасипідприємства[2].

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосуєтьсязабезпечення підприємства виробничими запасами для виготовленнянеобхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та впотрібному місці. Другий аспект пов`язаний з витратами на підтриманняпевногорівнязапасів.Виходячизцихположеньнапідприємствірегулюютьрівеньматеріальнихзапасіввиробництва.Прицьомувизначаютьтермінитаобсяги замовлень (коли та скільки замовляти) і розробляють моделі, якідопомагаютьуприйняттітакихрішень.

Поддєрьогінвиділяєтакімоделіуправліннязапасами[1]:1. Базова модель EOQ (Economic order quantity) – це модель

оптимальногоекономічногорозмірузамовлення,якийзабезпечуємінімальнувеличину сумарних витрат та дає можливість мінімізувати видатки назберігання запасу та допомагає визначити ефективну площу складських

http://www.oecd.org/tad/agricultural-policies/AgMon_2013_Ukraine_RUS.pdf


111

приміщень. Вся кількість одиниць замовлення надходить одночасно. Цямодель використовується більшістю підприємстврозвинених країн в якостіоснови прийняття рішень по управлінню запасами. Недоліком цієї моделі єдоситьжорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення пронезмінністьпопиту,незалежностіоптовихцінвідобсягузакуповуваноїпартіїтоварів і інші гіпотези. Застосування цієї моделі на практиці обмежуєтьсятим, що витрати, пов’язані зі зберіганням продукції та витрати, пов’язані зтранспортуванням партії продукції – в чистому вигляді на підприємствівідсутні.Ціприпущеннявреальнійпрактиці,особливовумовахнестабільноїринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожномуконкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована ввідповідностіззміноювхіднихдопущень.

2. Модель виробничого замовлення – ця модель використовується,якщозапасибезперервнонадходятьівідновлюютьсячерезпевнийчас,тобтовироби виготовляються і продаються одночасно. Якщо інтенсивністьспоживанняресурсу зі складу не є постійною та коливається близько свогосередньогорівня,тодівикористаннямоделієнеможливим.

3. Модель управління запасами з фіксованим розміром замовлення –основним параметром цієї моделі є розмір замовлення, що має можливістьвизначити об’єм заповнення замовлення. Економія витрат на утриманнязапасівна складі зарахунокскороченняплощпідзапаси.Основнийнедолікданої моделі – необхідність здійснення постійного контролю наявностізапасівнаскладі.

4. Модель з фіксованим інтервалом часу між замовленнями – фіксаціяінтервалу часу між замовленнями визначає момент, коли слід здійснитизамовлення на заповнення запасу, відсутність постійного контролюнаявностізапасівнаскладі.Основнийнедолікданоїмоделі–високийрівеньмаксимальногозапасу,збільшеннявитратнаутриманнязапасівнаскладізарахунокзбільшенняплощпідзапаси.

5. Модель зі встановленою періодичністю поповнення запасів допостійногорівня – данамодель є універсальною і включає в себе елементипопередніхмоделей.Їїсутністьполягаєвтому,щозамовленнянаматеріализдійснюються не тільки залежно від часу, а й з урахуванням точкизамовлення. Тобто вона дає можливість реагувати на значні коливанняпопиту на матеріали. Основний недолік даної моделі – необхідністьвідстежуватирівеньзапасів.Вимагаютьсядодатковівитратинаорганізаціюпостійногоспостереженнязастаномвеличинизапасів.

6. Модель “мінімум-максимум” – в даній моделі замовленнявиконуються не через кожен заданий інтервал часу, а тільки за умови, щозапасинаскладіуцеймоментвиявилисярівнимиабоменшевстановленогомінімального рівня. Основний недолік даної моделі полягає в тому, що цясистемапрацюєлишездвомарівнямизапасів–мінімальнимімаксимальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що в умовахнестабільного економічного розвитку цільових ринків, відсутності


112

достовірної інформації та ряду інших причин, прогнозування ключовихпараметрів управління запасами підприємства обмежується жорсткимиумовами невизначеності та складністю моделювання рівнів запасів. Такожважливо враховувати рівень конкуренції між підприємствами приформуванністратегіїуправліннязапасами,тобтоздійснитиоцінкуцільовогоринку [3], яка спрямована на з’ясування можливостей та загрознавколишнього середовища для підприємства з метою оптимізації рівнівзапасів.Відповідноаналізуостанніхдослідженьіпублікаційщодоокресленоїзагальноїпроблемиуправліннязапасаминапідприємствіможнатрактувати,щоіснуєвеликасукупністьпідходів,методівтамоделейуправліннязапасами.Проте, не існує досконалої методології визначення раціональних рівнівзапасів, яка б одночасно ураховувала попит і пропозицію запасу таінтенсивність конкуренції на цільовому ринку. Управління запасамивітчизняних підприємств має бути спрямоване на визначення їхоптимального обсягу та зниження витрат, пов’язаних з їх утриманням.Основнімоделіуправліннязапасамибазуютьсянапевнихприпущенняхтаневраховують обмеженості терміну придатності як сировини, так і кінцевогопродукту, що в загальному випадку призводить до збільшення витрат назберігання матеріальних ресурсів на величину суми зіпсованої продукції угрошовому виразі. Тому задача українських підприємств – налагодитиефективнеуправліннязапасами.


1. ГоловС.Ф. Управлінськийоблік.Підручник [Текст] / С.Ф. Голов.—3-тєвид.—К.:Лібра,2006.—704с.

2. БланкІ.А.Концептуальніосновифінансовогоменеджменту[Текст]/І.А.Бланк//Енциклопедіяфінансовогоменеджера.І.Т.—Київ,2003.—653с.

3. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент [Підручник] / А. М.Поддєрьогін.—К.:КНЕУ,2005.—535с.


113

ФещенкоНаталіяк.е.н.,доцент

Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситетм.Житомир

НАПРЯМИБЮДЖЕТНОЇПІДТРИМКИСІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВАБюджетна підтримка виступає найважливішою складовою державного

регулюванняаграрногосекторуйполягаєврозробціефективногомеханізмуформування та використання фінансових ресурсів держави з метоюпідвищення конкурентоспроможності галузі, виробництва якісних ібезпечнихпродуктівхарчуваннята збереженнянавколишньогоприродногосередовища.

Згідно чинного законодавства бюджетна підтримка аграрного секторуУкраїниздійснюєтьсязанаступниминапрямами:

1) субсидії та дотації на виробництво і придбання ресурсів. Дляпідтримки тваринницької галузі у 2003 р. введено доплатисільськогосподарським товаровиробникам за збереження поголів’я корівм’ясного тамолочного напряму, овець та кіз, у2004 р. – бюджетні субсидіїсільськогосподарським товаровиробникам за продані ними тваринипереробним підприємствам. У 2006 р. запроваджено виробничі дотації урослинництві–бюджетнівиплатинагектарзернових,ріпаку,льону.Загаломбюджетна підтримка виробників продукції рослинництва та тваринництва(погектарні виплати, виплати на наявне поголів’я та доплати за зданухудобу)у2006-2008 рр.становилаусередньому1,6-2,7млрд. грн., у2009 р.скоротилась до 370 млн. грн., у 2010 р. – до 89,4 млн. грн. Субсидії напридбанняресурсівпередбачаютькомпенсаціювартостідобрив(діялалишеу2004 р.) і компенсацію30%вартостіпридбаноївітчизняної техніки (діє з2002р.);

2) фінансово-кредитна підтримка. Закон України «Про особливостістрахування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» [1]передбачає надання сільськогосподарському товаровиробнику коштів здержавного бюджету у вигляді субсидій для оплати частини страховогоплатежу, нарахованого за договором страхування. З 2000 р. надаєтьсячасткова компенсація процентних ставок на отримання кредитівкомерційнихбанківіздійсненнялізинговихплатежів.

3) податкове стимулювання у вигляді фіксованогосільськогосподарського податку (ФСП), а також спеціального механізмусплатиподаткунадоданувартість(ПДВ).ВідповіднодоПостановиКабінетуміністрів «Про внесення змін до Порядку використання сум податку надодану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціальногофондудержавногобюджету»[2]механізмвикористаннясумПДВ,сплаченихмолокопереробними і мясопереробними підприємствами до спеціальногофорду державного бюджету за програмою «Державна підтримка галузі


114

тваринництва» доповнено двома новими напрямками: 1) виплатоюбюджетноїдотаціїфізичнимособам,членам виробничих абообслуговуючихсільськогосподарськихкооперативів,атакожфермерськимгосподарствамзавирощені та продані на забій і переробку суб'єктам господарювання, якімаютьвласніпотужностідлязабоютварин,молодняквеликоїрогатоїхудобитасвині(крімсвиноматокікнурів).Прицьомубюджетнадопомоганадаєтьсяза 1 кілограм прийнятої живої ваги в розмірі 2,5 гривні за молодняк ВРХживоюмасоюнеменшяк330кг,1,5гривнізасвинейживоюмасоювід100до120 кг і 1 гривня за свиней живою масою від 120 до 150 кг; 2) виплатоюспеціальної бюджетної дотації за поголів'я корів м'ясного напрямупродуктивностіурозмірідо1900гривеньзаголову-племіннимзаводам,до1000гривеньзаголову-племіннимрепродукторам,до600гривеньзаголову-іншимсільськогосподарськимпідприємствам;

4) спеціалізована підтримка за окремими напрямами та програмами. Зчервня 2012 р. у рамках бюджетної програми «Державна підтримка галузітваринництва» запроваджено дотації селянам за збереження молоднякувеликоїрогатоїхудоби:зателявікомвід3до5місяцівсільськогосподарськітоваровиробникиотримають250грн.,відпіврокудо8місяців–500грн.,від9до11місяців–750грн.заголову.Загаломнадотаціїселянамзазбереженнямолодняку великої рогатої худоби в бюджеті передбачено близько 1 млрд.грн.

Водночас,Міністерством аграрної політики та продовольства спільно зНААН України розроблено Національний проект «Відроджене скотарство»,який передбачає шляхи і механізми нарощування поголів’я великої рогатоїхудоби, її продуктивності, обсягів продукції скотарства з відповідниморганізаційно-економічним, технологічним, технічним та нормативно-правовимзабезпеченням.

Незважаючи на наявність достатнього законодавчого і нормативно-правового забезпеченнящодо державної підтримки сільськогосподарськоговиробництва, бюджетній політиці у цій сфері притаманна низка проблем,основнізякихполягаютьунаступному:

-зменшенняфінансуваннязаходівпрямоїпідтримкиаграрногосектору.У Державному бюджеті на 2013 рік обсяг видатків на програми прямоїпідтримки АПК передбачений у розмірі 872 млн. грн., що втричі меншепорівняно з 2012 роком і значно менше суми, яку Україна може виділятизгіднодомовленостізСОТ;

-низькийрівеньобізнаності селянщодоможливостейодержаннянимибюджетної допомоги, складний процедурний механізм і непрозорість їїотримання, унаслідок чого основнамасавітчизняних товаровиробників, якітакоїпідтримкипотребують,залишаютьсяпозаїїмежами:у2012р.із53тиссільськогосподарськихпідприємствпідтримкою скористалися лише2,7 тис,пільгові кредитні ресурси використовували лише 12 % фермерськихгосподарств, соціально спрямовані дорадчі послуги в 11 регіонах країнивзагаліненадавалися.


115

Для отримання компенсації коштів через механізм здешевленнякредитів агропромисловому підприємству необхідно надати більше десятидокументів, а рішення про доцільність надання кредиту приймається назакритих засіданнях конкурсних комісій Міністерства аграрної політики тапродовольства і облдержадміністрацій [3]. Крім того, даний вид підтримкинадається юридичним особам і залишає поза увагою особисті селянськігосподарства, тому реально кошти отримують великі фінансово потужніприватніпідприємства;

-припиненнядіїважливихдержавнихцільовихпрограм,внаслідокчогоокремі напрями державної підтримки сільського господарства припинилиіснування. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Проскороченнякількостітаукрупненнядержавнихцільовихпрограм»,зчервня2011р.втратиличинністьДержавнацільоваекономічнапрограмапідтримкирозвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до2015 р. та Державна цільова програма створення оптових ринківсільськогосподарськоїпродукції,якідіялиз2009р.;

- низький рівень використання державою непрямих заходів підтримкиаграрного сектору. На сьогодні, як не парадоксально, відсутні бюджетніпрограми щодо охорони сільськогосподарських земель, їх раціональногоземлекористування, консерваціїдеградованихтамалопродуктивнихземель;не розроблено механізми державної компенсації при страхуваннісільськогосподарської продукції, передбачені Законом України «Проособливості страхування сільськогосподарської продукції з державноюпідтримкою»; існуюча система вищої освіти не сприяє забезпеченнювисококваліфікованими працівниками як безпосередньо виробництва, так іорганів державного управління, які займаються формуванням державноїполітикиусферіпідтримкиагропромисловогокомплексукраїни;

-недостатніобсягитабезсистемністьфінансуваннядержавнихпрограм,атакожнепрозорімеханізмивикористаннякоштівзаними.

Тому необхідно вдосконалити механізм державного регулюваннясільськогосподарського виробництва, органічно поєднавши підтримкувиробництва,підтримкустворенняринковоїінфраструктуритарегулюваннядоходів товаровиробників з підтримкою формування сприятливогожиттєвого середовища на селі [4]. Враховуючи обмеженість бюджетнихкоштів,слідобиратинайприйнятнішийваріантдержавноїпідтримкидоходівсільськогосподарських товаровиробників, який би, з одного боку,стимулював їх до здійснення структурних змін і запровадженняефективніших технологій, а з іншого - не потребував би великих сумбюджетнихкоштів,особливодлянерентабельнихпідприємств.

З метою підвищення ефективності механізму державної підтримкисільського господарства одержали подальший розвиток критерії розподілукоштівбюджету,якіполягаютьузастосуванніінтегральногокоефіцієнта,щоявляє собою рейтингову оцінку кожного підприємства-претендента напідтримкуіпередбачаєврахуванняякіснихпоказників:товарності,окупності


116

витраттощо.Водночас, належного впорядкування потребують умови і процедура

наданнябюджетноїдопомоги.Зокрема,господарства,щодотримуютьсяумовпідвищення конкурентоспроможності продукції шляхом запровадженнявстановлених ресурсозберігаючих і ґрунтозахисних технологій, дотриманнявимог законів плодозміни, нормативу собівартості продукції повинні матипершочерговеправокористуваннябюджетноюпідтримкою.

Списоквикористанихджерел1. Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з

державною підтримкою : Закон України від 09.02.2012 р. № 4391-17 : застаном на 1.12.2013 р. — Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4391-17.(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

2. ПровнесеннязміндоПорядкувикористаннясумподаткунадоданувартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фондудержавногобюджету:ПостановаКМУвід22травня2013р.№357:застаномна 1.12.2013 р. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/357-2013-п(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених удержавному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб'єктівгосподарювання агропромислового комплексу через механізм здешевленнякредитівтакомпенсаціїлізинговихплатежів:ПостановаКМУвід11.08.2010р., N 794 : за станом на 10.12.2013 р. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/794-2010-п/ed20120423 (дата звернен-ня:14.12.2013).—Назвазекрана.

4. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України наперіод до 2020 року [Електронний ресурс] / за ред. Ю. О. Лупенка, В. Я.Месель-Веселяка. — К.: ІАЕ, 2012. — 182 с. — Режим доступу :http://agroua.net/docs/strateg.pdf (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.


http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/357-2013-%D0%BF

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/357-2013-%D0%BF

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/794-2010-%D0%BF/ed20120423

http://agroua.net/docs/strateg.pdf


117

ЯринаАксиніямагістрант

Брежнєва-ЄрмоленкоОльгак.е.н,доцент

Дніпродзержинськийдержавнийтехнічнийуніверситетм.Дніпродзержинськ

РОЛЬФІНАНСІВДОМОГОСПОДАРСТВУРЕСУРСНОМУЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ЕКОНОМІКИДомогосподарство донедавна залишалося однією з найменш

досліджених економічних одиниць. Проте з огляду на ріст економічноїсамостійності домашніх господарств набувають особливого значенняпитання формування наукової парадигми фінансів домогосподарств тавизначенняосновнихпріоритетівїхрозвиткувсучаснихумовах[1].

Домогосподарство,якекономічнийсуб’єкт,слідрозглядати,по-перше,яквідкриту систему, яка взаємодіє із зовнішнім макрооточенням, реагує на їїзмінипідвпливомсукупностіекономічних,соціальних,суспільнихчинників,а, по-друге, як закриту структуру, якій властиві власні закони, мотиви,закономірності, протиріччя. Але, в будь-якому разі, це утворення, якепредставляє сукупність осіб,щомають спільні економічні інтереси,функції,поведінкуіджерелафінансування.

РозподілВВПсупроводжуєтьсярухомгрошовихкоштівуформідоходів,надходжень,щовсукупностіформуютьфінансовіресурсидомогосподарств,які,всвоючергу,використовуютьсячерезфондигрошовихкоштівцільовогопризначення (поточне споживання, заощадження, інвестиції тощо)відповідно у формі виплат, витрат, відрахувань.Цей рух грошовихкоштів єматеріальним носієм фінансових відносин домогосподарств. Зауважимо,щоформування фінансів домогосподарств відбувається на другій фазівідтворювального процесу – розподілі ВВП. У результаті домогосподарстваотримують первинні доходи від виробничої зайнятості (заробітну плату,доходи від підприємницької діяльності, самозайнятості) та доходи відвласності(рента,проценти).Участьдомогосподарствувторинномурозподілі(перерозподілі)супроводжуєтьсявиплатамиувиглядіподатків,обов’язковихплатежів, які, в свою чергу, визначають доходи інших суб’єктів(домогосподарств) у вигляді державних трансфертів (пенсія, стипендія,матеріальнадопомога),спадку[2].

Систематизацію фінансових відносин домашнього господарствапредставленонарис.1.


118

Рис.1.ВнутрішнітазовнішніфінансовівідносинидомогосподарствДо внутрішніх фінансових відносин домашнього господарства можна

віднести ті, які виникають між його окремими учасниками з приводуформуваннягрошовихфондів,щомаютьрізнецільовепризначення:

1)підтримкарівняпоточногоспоживання(харчування,одягтощо);2) інвестування в матеріальні активи (грошові заощадження для

придбання предметів довгострокового використання: житло, меблі,автомобільіт.д.);

3) збереження грошових коштів для оплати освіти, послуг охорониздоров'яіт.д.;

4) інвестування у фінансові активи (грошові заощадження з метою їхподальшого розміщення в банківські вклади, золото, валюту, ін. фінансовіінструменти).

До зовнішніх фінансових відносин домогосподарства можна віднестивідносини: з іншими домашніми господарствами при формуванні йвикористанні спільних грошових фондів; з підприємствами-роботодавцямипо відношенню до учасників домогосподарства щодо розподілу частинивиробленого валового внутрішнього продукту в його вартісній формі; зкомерційними банками з приводу залучення домогосподарствамирізноманітнихкредитів,їхпогашення,розміщеннятимчасововільнихкоштівдомогосподарств на банківських рахунках; зі страховими компаніями приформуванні й використанні різного роду страхових фондів; з державою зприводуформуванняйвикористаннябюджетнихіпозабюджетнихфондів.

Вказані відносини однорідні, стійкі в умовах сучасної ринковоїекономіки і постійно поновлюються на рівні домашніх господарств, а отже,

Домогосподарство

Держава

Страхові компанії

Інші домогосподарства

Комерційні банки

Підприємства (роботодавці)

учасники

учасники


119

становлять зміст самостійної економічної категорії «фінанси домашньогогосподарства».

Фінансоварольдомогосподарствхарактеризуєїхучастьнафінансовомуринку як інвестора через розміщення особистих заощаджень, а також якплатника податків, обов’язкових платежів у державний і місцеві бюджети,цільові державні фонди, кошти яких формують ресурсну базу реалізаціїфункцій,завданьдержави.

Соціальна роль фінансів домогосподарств визначається тим, що їїосновою є сім‘я, спільнірішенняякоїщодовиробництва і споживанняблаг,народження дітей, міграції, а також норми, правила ведення домашньогогосподарствавизначаютьнелишестатуссім’їусуспільстві,айвпливаютьнаекономічну і фінансову поведінку населення в цілому, рівень йоговідповідальностіпередсуспільством.

Важливим питанням визначення сутності фінансів домогосподарств тазакономірностей їх розвитку в умовах ринкового господарства єструктуризація чинників, що впливають на їх роль, місце в соціально-економічній і фінансовій системах. Їх дослідження дозволить не лишеокреслити правила реалізації фінансів домогосподарств, а й обґрунтуватидоцільність запровадженнясистемиуправлінняфінансамидомогосподарств(фінансовогоменеджментудомогосподарств)якцілісноїсистемиуправлінняз відповідною власною методологією. В залежності від впливу і рівнякерованості ці чинники слід розподілити на мікро- та макроекономічні.Мікроекономічні відображають безпосередньо специфіку фінансовихвідносин домогосподарств щодо формування, розподілу й використанняфінансів, які, на відміну від інших, є найменш регульованими ірегламентованими в економічній системі. Основними з них є: система іформиоплатипраці,мотиваціяіактивністьробочоїсили,участьуприбутках,структура доходів домогосподарств, рівень фінансової грамотності.Макроекономічнічинникихарактеризуютьсянепрямимвпливомдержавинафінансові відносини домогосподарств, зокрема через соціальні й страховівиплати, оподаткування, соціальні стандарти, регулювання ринку праці,імідждержавиякінвестораікредиторатощо[2].

Враховуючи,щофінансидомогосподарств є складноюкатегорія, її сліддосліджуватинелишезекономічноїтафінансової,айсоціальної,суспільноїточки зору. Відповідно, економічна роль фінансів домогосподарстввідображається, по-перше, в тому, що вони є основою ресурсногозабезпечення національної економіки, а, по-друге, саме домогосподарства єосновнимикінцевимипокупцями(споживачами)товарів,послуг,робіт.


1. Доля Є. В. Удосконалення науково-методичних підходів доуправління фінансами домогосподарств в умовах ринкової трансформаціїекономіки України [Текст] / Є.В. Доля, Л.С. Захаркіна // Конкурсна науковаробота – 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:


120

http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25317 (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

2. Драган О.О. Фінанси домогосподарства: концептуальні підходи довизначення системи управління [Текст] /О.О. Драган // Зовнішня торгівля:економіка,фінанси,право.–2012.–№5.–С.124–128.

http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/25317


121

АрапочкінаАлінастудентка


ОСОБЛИВОСТІУПРАВЛІННЯПРИБУТКОМПІДПРИЄМСТВА

Найважливішою фінансовою категорією, що відображає позитивний

фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризуєефективністьвиробництваісвідчитьпрообсягіякістьвиробленоїпродукції,станпродуктивностіпраці,рівеньсобівартості,єприбуток.

Розмір отриманого прибутку має досить велике значення в діяльностіпідприємства. Величина прибутку підприємства впливає на формуванняфінансових ресурсів підприємства; збільшення ринкової вартостіпідприємства; ефективність виробничої діяльності підприємства;економічний розвиток держави. Отже, значна роль прибутку в розвиткупідприємства і забезпеченні інтересів його власників таперсоналу, а такождержави визначають необхідність дослідження питань ефективногоуправлінняприбуткомпідприємств.

Значну увагу питанням формування та використання прибуткупідприємств приділено в працях І.О. Бланка,М.Д. Білик, С.М. Баранцевої,Г.Г.Кірейціва,С.В.Мішиної,В.В.Худитаінших.

В умовах розвитку ринкової економіки України прибуток є основнимспонукальним мотивом здійснення будь-якої підприємницької діяльності,оскільки він забезпечує зростання добробуту власників та працівниківпідприємствачерездохіднавкладенийкапітал.

Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняттяефективних управлінських рішень за всіма основними аспектами йогоформування та розподілу і використання на підприємстві з метоюмаксимізації добробуту власників підприємства в поточному таперспективномуперіодах.

Прибуток формується під впливом великої кількості взаємозалежнихчинників, що впливають на результати діяльності підприємства, з однієїсторони–позитивно,азіншої–негативно.

Серед зовнішніх чинників слід виділити: місткість ринку, економічні



122

умови господарювання, платоспроможний попит споживачів, державнерегулюваннядіяльностіпідприємств.

До внутрішніх чинників належать: обсяг виробленої продукції,собівартість виробництва, ціна та асортимент реалізованої продукції, тощо.Особливе значення має рівень, динаміка і коливання платоспроможногопопиту, тому що він визначає стабільність одержання прибутку. Внутрішнічинники прямо залежать від організації роботи самого підприємства таможуть впливати на формування прибутку підприємства якбезпосередньо,такіопосередковано[2,с.196].

Зовнішні тавнутрішніфакторитісновзаємозв’язаніміжсобою.Ступіньвпливу вищезазначених чинників залежить від їх співвідношення, стадіїжиттєвогоциклупідприємства,атакожкомпетенціїтапрофесіоналізмуйогоменеджерів.

Необхідно відзначити, що засоби праці, предмети праці та трудовіресурсиєнетількичинникамиформуванняприбутку,алеодночаснослужатьосновою для визначення напрямів пошуку резервів його підвищення. Їхраціональне ефективне використання сприяє збільшенню виробництвапродукції та покращенню її якості. В результаті зменшується обсяг засобів,які витрачаються на виробництво одиниці продукції,що відображається назниженні матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості, собівартостіконкретнихвидівпродукції,інавпаки,нераціональневикористанняресурсівпризводить до збільшення їх обсягу на одиницю продукції, що сприяєзниженню показників, які характеризують інтенсивність розвитку йефективністьгосподарюванняпідприємства[3,с.17-18].

Для підвищення результативності діяльності підприємства потрібносформувати дієву систему управління прибутком, яка розглядається яксутність взаємопов'язаних елементів, кожний з яких виконує певну роботу,спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибуткузаданоївеличини.

Для забезпечення ефективності системи управління прибутком ворганізаційну структуру підприємств треба вводити служби контролінгу.Вагоме значення в системі контролінгу має оперативний аналіз відхиленьвитратпідприємства.Віндаєзмогусвоєчаснооцінитигосподарськіситуації,пов'язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини івади в роботі, внутрішньогосподарські резерви покращення використанняресурсів підприємства, забезпечити оперативне маневрування ресурсами ікапіталомзметоюраціоналізаціївитрат[1,с.148-149].

Політика управління прибутком повинна бути спрямована намаксимізацію розміру позитивного фінансового результату за допомогоюзростання обсягів його діяльності, ефективного управління витратами,підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази,оптимізаціїскладутаструктуриобіговихкоштів,підвищенняпродуктивностіпрацітасистемиуправліннясуб’єктомгосподарювання.

Стосовно політики управління розподілом прибутку підприємства, то


123

вона повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвиткупідприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формуватинеобхідніобсягиінвестиційнихресурсів,забезпечуватиматеріальніінтересивласниківіпрацівників[4,с.77].

В умовах нестабільності економіки і постійного зростання цін багатопідприємств не планують прибуток, пояснюючи це складностямипрогнозування, проте без планових розрахунків ступінь керованостіфінансовими результатами істотно знижується. При відсутності плановихрозрахунківприбуткупідприємствонеможеоперативноконтролюватисвоїдоходи і видатки і своєчасноприйматинеобхіднірішення.Отже, в сучаснихумовах треба впроваджувати ефективне внутрішньофірмове планування,сутністьякогополягаєвнеобхідностідотриманнятакихосновнихпринципів:планування повинно бути гнучким і адаптивним, своєчасно реагувати назміни зовнішнього середовища підприємства; плануванням повиннізайматисянасампередті,хтобудепотімвпроваджувативжиттярозробленіплани[2,с.197-198].

Отже, обсяг отриманого прибутку має досить велике значення вдіяльності підприємства. Величина прибутку впливає на формування йогофінансовихресурсів;збільшенняринковоївартості;ефективністьвиробничоїдіяльності підприємства сприяє економічному розвитку держави.Оптимальне управління структурою прибутку допомагає підприємствузапобігти банкрутству, сприяє перспективам виходу на міжнародні ринки.Тому, проблема управління прибутком підприємства набуває усе більшогозначення, оскільки саме тут концентрується ефект усієї господарськоїдіяльностікожногопідприємства.


1.БлонськаВ.І.Стратегічнеуправлінняприбуткомпідприємства[Текст]/ В.І. Блонська, А.Я. Нагірна // Науковий вісник НЛТУ України.— 2010. —№20.5.—С.145—152.

2. Гладка Л.І. Управління прибутком в сучасних умовах [Текст] / Л.І.Гладка,М.О.Домащенко,М.В.Ковальова // Економіка і регіон : Наук.вісникПолтавського національного технічного університету ім.Ю. Кондратюка.—2012.—№1(32).—С.195—198.

3.КустрічЛ.О.Управлінняприбуткомпідприємства[Текст]/Л.О.Кустріч// Вісник Харківського національного технічного університету сільськогогосподарства.—2010.—№99.—С.16—21.

4.ПігульН.Г.Управлінняприбуткомпідприємства[Текст]/Н.Г.Пігуль//Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : Зб. наук.праць.—2010.—№28.—С.71—77.


124

BilokinnaNalalyastudent

BondarenkoAnastasiyastudent

KyivNationalUniversityofTechnologiesandDesignKyiv

ENTERPRISEMANAGEMENTANDECONOMICS

A scientificmanagement system and economic activity take on enormous

importance in a successful company development. For growth of productionefficiency,themanagementsystem isevenmoreessentialthan implementationofnew technology. A significant experience of science-based management atenterpriseshasbeenaccumulatedbythemostdevelopedcountries—theUSAandJapan.Studyingthatexperience isofahuge importance forthepresentand,evenmore, for the futuredevelopmentofUkraine’seconomy,especiallyat thepresentstage.

Today, a characteristic feature of the economy development appears inprofound changes in all its areas that affect management system. Managementsystemofanenterpriseoughttobeviewedasadynamicprocess,becauseitsforms,methods and functions are influenced by various factors: size of the enterprise,profitabilityandcompetitivenesslevel,etc[1].

Increasing scale of social manufacturing and deepening social division oflabor inall three forms (General,specialandunit) increases thevaluesystemofeconomicmanagement.

Thecoreofthesystemofmanagementineconomyandpurposeful-drivenontheneeds,interestsandgoalsofindividuals,groupsofpeople,layersandstratumtoachieve this goal. The main objects of this system is the public production ingeneral,separatespheres,branchesofthenationaleconomy,theelementsofsocialreproduction,certainelementsoftheeconomicsystemandindividualenterprises,firms,companiesandinstitutions[2].

Economicmethodsofmanagementoccupy a centralplace in the systemofscientificmethods ofmanagement of labor activity of people because of theirestablishesthetargetprogramofeconomicdevelopmentofvariousenterprisesandorganizations, also defined such a behavior and incentives, which, objectively,encourageandinterestgroupsandworkersineffectivework.

Inthemanagementofamoderneconomyshouldbeguidedbytheprinciplesof:

•acleardivisionoflabor;•observanceofdisciplineandorder;•authorityandresponsibilities;•useofmotivationhighlyproductivework;•ensureequaljusticeforall;•confidenceinthepermanenceandstabilityofoperation;


125

•encouragetheinitiative.Every enterprise is a complex socio-economic system that combines the

manufacturing process of a variety of material elements, human resources andinformation links. All companies have some common characteristics, whichprimarilyincludemanagementfunctions[3].

Managementfunctions- isobjectivelyconditionedbythegeneraldirectionsorspheresofactivity,whichtogetherprovideeffectivecooperationworktogether.

Management of enterprises is carried out in two sectors: production andtechnical,when theworks for theorganization, coordinationandmanagementoftheproductionprocess,andsocio-economicwhenregulate therelationsbetweenthe participants of the production process in terms of labor division andcooperationandtheformationofrelationsbetweenmanagersandexecutors.

So, from the above it can be said that themanagement of the enterprisereflects thetotalityof interrelatedprocessesofplanning,organization,motivationandcontrol,ensuringtheformationandachievingthecompany'sobjectives.Todayin world practice, the use of three management tools: hierarchy, culture andmarket.Eachofthemisdominantinagiveneconomicsystem[4].

References1.EnterpriseEconomics/Textbook/undertheGeneraleditorshipofdoctor

EN.ProfessorL.G.Melnyk-Sumy:ETC"Universitybook",2008.-340p.2.GrinevA. B.Organization andmanagement at the enterprise. -Kharkiv:

PublishingHouse."INZHEK",2008.–329p.3. Volkov O., Denisenko M., Grechan A.P. Economics and organization of

innovativeactivity/.-K.:TSUL,2007.–p240.4.Sourceaccess:http://ru.osvita.ua/vnz/reports/econom_pidpr/18712/


126

БінертОлесястаршийвикладач


КЕРІВНИЦТВОТАЛІДЕРСТВОВОРГАНІЗАЦІЇ

ДосягненняекономічногозростаннявУкраїнінеможливебезздійснення

ефективної та результативної управлінської діяльності в усіх галузяхекономіки. Тому значення керівництва та лідерства на підприємствах є тазалишаєтьсяактуальнимпитаннямсьогодення.

Сучасне суспільство вимагає належної підготовки керівників, які бефективно здійснювали управління підприємством, організовувалидіяльність своїхпрацівників тареагувалинаперебігподій уразівиявленнянегативних тенденцій. Сучаснийкерівник - це комунікативно компетентналюдина, котра володіє і загальними основами науки управління, іспецифічнимизнаннямитавміннямивсферістратегіїуправління, інновації,маркетингу, управління працівниками та виробництвом. Ефективність тарезультативністьорганізаціїзалежитьвід:

Ø вміння керівника створити сприятливий соціально-психологічнийкліматвколективі;

Ø зацікавитироботоюпрацівників;Ø виявитисвоїлідерськіздібності;Ø застосовуватимотиваційнітауправлінськіметоди;Ø вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації або не

допускатиїхвиникненнятаін.Керівникповинендокожноїлюдинизнайтипідхід,створитиумовидля

ефективного виробництва, мотивувати працівників до діяльності, прагнутидолідерськихздібностей.

Лідер–цечленгрупи,якийспонтанновисуваєтьсянарольнеофіційногокерівника в умовах певної, специфічної і досить значущої ситуації, щобзабезпечити організацію спільної діяльності людей для найшвидшого іуспішного досягнення спільної мети. Лідер є стратегом, який здатнийпобачити і правильно оцінити те, що знаходиться поза підприємством.Лідерство необхідне людям для досягнення своїх цілей з мінімальнимивтратами–таквважаютьД.ХоббстаР.Пауерс[3].

Входівивченняпроблемилідерствавченимибулозапропонованобагаторізних визначень даного поняття. В своїх визначеннях лідерства багатоавторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, якийвноситьсамлідер.Наприклад,КатціКанрозглядаютьлідерствояк“елемент,який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконанняповсякденнихдорученьорганізації.Автордалірозвиваєдумку: “Лідерство–цездатністьпіднятилюдськебаченнянарівеньбільшширокогокругозору,вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також


127

здатність сформувати людський індивід”. Згідно з Дж. Террі, лідерство – цевплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р.Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособовавзаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогоюкомунікаційногопроцесуінаправлененадосягненняцілей.

Узагальнюючирізнівизначенняможнавивестиєдине,якенамоюдумкубудевідповідатисамоїсутіцьогопоняття.Лідерство–цетипуправлінськоївзаємодії, заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності відконкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягненняспільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування іпідпорядкування,впливуіпрямуваннявсистеміміжособистіснихстосунківвгрупі,яківедутьдонаміченоїмети.Звідси,лідер–цечленгрупи,заякимвонавизнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях ; індивід,здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності ірегулюваннівзаємостосунківугрупі.

Навідмінувід лідерства, керівництво є сутоуправлінськимфеноменом.Керівництво–цевидуправлінськоїдіяльності,якийназасадахлідерстватавлади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методівменеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхомвикористання комунікацій. Аналізуючи інтелектуальні здібності керівника,можназробититаківисновки,впершучергусудитипотому,якихлюдейвіннаблизив до себе. Якщоці людивірні та талановиті, томожна завжди бутивпевненим у прозорливості та розумі керівника, бо він зумів розпізнати їхздібностітаутриматиїхвідданість.Якщожценетак,токерівник–невдаха,бо першувеликупомилку він вже зробив, коли вибрав поганих помічників.Можна досить чітко оцінити свого найближчого помічника, якщоспостерігати ієрархію його цінностей щодо свого статусу у підлеглійструктурі. Якщо він більш хвилюється про себе, ніж про керівника абозагальнусправутакожногоразушукаєлишесвоюкористь,вінніколинебуденадійнимпомічником,інаньогоніколинеможнапокластися.Бойогопосадапотребує хвилювання не про суто свої інтереси, а про загальний добробутструктури.

Але й керівник зі свого боку повинен намагатися підтримувативідданість свого помічника, оцінюючи його заслуги матеріальними таморальними відзнаками та заохоченнями та ін. Саме тоді керівник тапомічникможутьбутивпевненимиодинводномуідосягтивеликихуспіхівузагальнійсправі.

На підставі проведених опитувань виокремлено такі основні причинивиникненнятруднощіввроботікерівників:

-обманутіочікування;-соціально-психологічнаглухота;-пасивність;-ігноруванняреальнихкритеріївоцінювання.Отже, проблеми, пов’язані з ефективним управлінням та раціональним


128

використанням влади вимагають глибокого вивчення феноменів лідерстватакерівництва.

Усюди, де збираютьсяразом більшеніждві людини, виникаєпроблемалідерства. В процесі формування колективу деякі її учасники починаютьгратиактивнішуроль,ніжінші,їмнадаютьперевагу,доїхслівприслухаютьсяз великою повагою, вонинабувають домінуючого положення. Таким чиномвідбувається розділення учасників колективу на тих, що ведуть і ведених,тобтоналідерівіпослідовників[1].

Зазначимоще й такий цікавий момент, якщо людина не прагне статилідером,вонаніколинимнестане,якщооточуючінесприймутьїїяклідера.Аотукерівництвісправайдезовсімінакше.Менеджернерідкопризначаєтьсяна свою посаду незалежно від того, сприймають його підлеглі відповіднимційролічині.

Зрозуміло, від рівнямислення керівника-лідера, постійної орієнтації навласне удосконалення і розвиток персоналу, ініціативності залежитьефективністьдіяльностіпідприємства ідобробутпрацівників.Такимчином,керівник підприємства, щоб стати справжнім лідером, повинен постійнонавчатися, самовдосконалюватись, працювати над собою. Це постійноповторював один із найуспішніших бізнесменів другої половини ХХ ст. К.Мацусіта. «Ізпокірнимдухом і відкритимрозумом можнавчитисьнабудь-якомудосвіді івбудь-якомувіці.Маючивисокігуманістичні ідеали,людиназдатна пережити і успіх, і невдачу, вчитися на тому й іншому і постійнозростати»[2].


1.Кибалов,А.Лидерствокаквласть[Текст]/А.Кибалов//Менеджментименеджер.—2008.—№5-6.—С.15—20.

2. Коттер, Дж.П. Лидерство Масуциты. Уроки выдающегосяпредпринимателяХХвека[Текст]:пер.сангл./Дж.П.Коттер.—М.:АльпинаБизнесБукс,2004.—254с.

3.HobbsD. G. Sociology publications. Cooperative extention service /D. G.Hobbs,R.S.Povers//lowastateUniversitate,1992.—№1.—P.1—5.


129

Домище-МедяникАлластаршийвикладач

Ужгородськийторговельно-економічнийінститутКиївськогонаціональноготорговельно-економічногоуніверситету

м.Ужгород

СТРАТЕГІЧНЕУПРАВЛІННЯУСФЕРІДИТЯЧОГООЗДОРОВЛЕННЯ:ПРОБЛЕМИТАПЕРСПЕКТИВИ

Необхідність формування й реалізації стратегії розвитку дитячого

оздоровлення зумовлена нестійким характером функціонування мережісанаторно-курортних закладів, який встановлений при проведенні аналізуоцінки рівня задоволення потреб у відпочинку й оздоровленні дітей упопередньомупараграфі.

Поєднання різноманітних природних рекреаційних ресурсів талікувальних чинників місцевості, їх високі якісні і кількісні показники, атакож вигідне геополітичне положення роблять Закарпатську областьособливо сприятливою для розвитку санаторно-курортного лікування,відпочинку й оздоровлення дітей, які є складовою частиною туристично-рекреаційноїгалузірегіону[5,с.65-67].

Досвід стратегічного управління регіональною економікою та окремихвидів економічної діяльності для вітчизняної практики є відносно новим.Протягом останніх років як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі зрісінтерес до методологічних розробок, які б давали чіткі перспективніорієнтирисоціально-економічногорозвиткурегіонів.Доцьогочасусучаснийрівень фундаментальних досліджень в області дитячого туризму єнедостатнім для вирішення його практичних проблем. Як зазначаютьексперти,формуваннястратегіїактивногодитячогооздоровленнявтуризміспроможне забезпечити його максимальну соціально-економічнуефективністьйвідкритипередсфероюінтенсивнийшляхрозвитку[6,с.6].

Точкою відліку перенесення стратегічного менеджменту на рівеньрегіональної економіки та її складовихможна вважатиприйняття у2006 р.Державної стратегії регіонального розвитку [2], “Стратегії інноваційногорозвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів”(2009 р.); “Україна 2020: Стратегія національної модернізації” (2010 р.) танизкою регіональних стратегій соціально-економічного розвитку. Середгалузевих стратегій, які мають пряме відношення до об’єкту нашогодослідження слід вказати державну Стратегію розвитку туризму і курортів(2008р.)[7]тарегіональнуСтратегіюрозвиткутамаркетингутуризмуІвано-Франківськоїобластідо2015року(2007р.)[7].

Однак,удержавнійстратегіїрозвиткутуризму ікурортівУкраїнисереднапрямів удосконалення цієї сфери дитячому туризму і оздоровленню невідведеножодногопункту.Цещебільшеактуалізує і доводитьнеобхідністьрозробки стратегії дитячого оздоровлення і вимагає належної уваги з боку


130

держави. Зазначимо, що у регіональній стратегії розвитку туризму(“Стратегія розвитку та маркетингу туризму Івано-Франківської області до2015року)середпріоритетнихнапрямівєлікувально-оздоровчийтадитячийтуризм,якізнаходятьсяурізнихзапріоритетністюгрупах(упершійтадругійвідповідно).

Огляд зарубіжних та вітчизняних стратегій розвитку дитячоговідпочинку дає підстави стверджувати, що головною метою розробкирегіональної стратегії дитячого оздоровлення є удосконаленняйрозбудоваматеріально-ресурсної бази дитячих оздоровчих закладів; сприяннясімейномувідпочинку;підвищеннярівнябезпекиперебуваннядітейумісцяхвідпочинку й оздоровлення. Більшість із аналізованих стратегій розвиткудитячоговідпочинкуйоздоровленнявизнаютьпріоритетнимперебуванняузвичних кліматичних умовах, де організму не слід затрачати сили наадаптацію,щозможепринестизначнокращийрезультат[1].

Реалізація стратегічних цілей аналізованих стратегій дозволяєдосягнутитриєдиногоефекту:

· комерційного ефекту, що визначається величиною додатковогоприбуткувідзаходів,щореалізуютьсяврамкахстратегічнихтаоперативнихзавдань;

· бюджетного ефекту, який характеризується приростом сумарноївеличиниподатковихнадходженьдобюджетувідреалізованихзаходів;

· соціального ефекту, зумовленого приростом доходів населеннявнаслідок реалізації заходів стратегії, зниження рівня захворюваності дітейтавитратнаїхлікування.

Для визначення регіональних особливостей розробки стратегійрозвитку закладів дитячого оздоровлення слід не лише оцінюватистратегічні та програмні документи, а передусім варто розглянутисередовище їх реалізації, що впливає на результативність реалізованихзаходівтапроектів.

Основними економічними аспектами розвитку дитячих санаторно-курортнихзакладівЗакарпатськоїобластіє:

- ефективне використання наявних та збільшення кількості закладівдитячогосанаторно-курортногопризначення;

- розвиток санаторно-курортної інфраструктури в цілому тапокращення матеріально-технічної і науково-методичної бази дитячихсанаторно-курортнихзакладів;

- створення умов для залучення інвестицій в санаторно-курортнийкомплексЗакарпаттяшляхомнаданняподатковихпільг,державнихгарантійтаіншихзасобівдержавноїпідтримки;

- пріоритетність забезпечення санаторно-курортним лікуванням тапільгаминатранспортнівитратидосанаторно-курортнихзакладівкатегорійнаселення, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки зарахунок бюджетних коштів всіх рівнів та позабюджетних фондів, а також


131

хворихнатуберкульоз;- покращення фінансування дитячих санаторно-курортних закладів за

рахунокдержавноготамісцевогобюджетів[3,с.473].Проведенийаналіздавзмогувизначитиосновніпроблемиефективного

розвитку дитячого оздоровлення в Закарпатській області, такими, на нашудумку,є:

- суттєве зниження фінансових витрат на санаторно-курортнелікування і оздоровлення працівників та їх сімей за рахунок коштівобов’язковогосоціальногострахування;

- погіршенняматеріально-технічноїбазидитячихсанаторно-курортнихзакладів за умов недостатнього фінансування за рахунок державного тамісцевогобюджетів;

- відсутність механізму функціонування дитячих санаторно-курортнихзакладіввумовахринковоїекономікиіпривабливогоінвестиційногокліматудлярозвиткусанаторно-курортноїсферивцілому;

- відсутність проведення науково-дослідницьких і виробничих робіт вобласті пошуку та використанні природних лікувальних ресурсів дляоздоровлення дітей, розробки і впровадження в практику сучасноготехнологічного обладнання, нових методик діагностики, лікування іоздоровленняхворихвсанаторно-курортнихумовах;

- відсутність медико-економічних стандартів санаторно-курортнихпослугікритеріївмедичноголіцензуваннятаакредитаціїдіяльностідитячихсанаторно-курортнихзакладів;

- відсутністьрозробленої середньо- і довготривалої стратегії розвиткудитячого оздоровлення, слабкість вітчизняної науково-методологічної базистратегічногоплануванняусферідитячогооздоровлення[3].

Зазначимо,щоприобґрунтованомупідході доформуванніта реалізаціїстратегії розвитку дитячого оздоровлення можна розраховувати навідчутнийекономічнийефект.


1. Бібік Н.В. Організаційно-економічний механізм управліннярозвиткомрегіону(наприкладіХарківськоїобласті):спеціальність08.00.05/Харків,2010,ХНАМГ.—20с.

2. Виступ Міністра Равіля Сафіулліна на Всеукраїнській нараді пропідсумкиоздоровленнятавідпочинкудітейвлітку2010 року [Електроннийресурс]. – Режим доступу :http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/printable_article?art_id=124935.(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Горбинко В. М. Особливості змісту діяльності в дитячих закладахоздоровлення та відпочинку [Текст] / В.М.Горбинко. – К.: Наук. світ,2003. –530с.

4. ГрантР.М.Современныйстратегическийанализ :пер.сангл.–СПб :Питер,2008.–560с.

http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/printable%20_article?art_id=124935



132

5. Гриньова,В.М.Механізмреалізаціїстратегіїструктурно-інноваційноїтрансформаціїекономікиУкраїни:[моногр.]/В.М.Гриньова.–Донецьк:ТОВ«Юго-Восток,ЛТД»,2008.–С.244-289.

6. Гуманітарнасфера:питаннятеоріїтапрактики[Текст]:Монографія/Куценко В.І., Богуш Л.Г., Комарова О.А., Остафійчук Я.В. / За заг. ред. В.І.Куценко.–К.:Наук.світ,2002.–456с.

7. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту : сайт[Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/printable_article?art_id=124935.(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

ЛевітанІгор

аспірантДонецькийнаціональнийуніверситетекономіки

іторгівлііменіМихайлаТуган-Барановськогом.Донецьк

МАРКЕТИНГОВИЙАУДИТДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВ:СУТНІСТЬТАВИДИ

В умовах ринкової економіки підприємства, що прагнуть забезпечити

ефективність власноїмаркетингової діяльності, здійснюютьмаркетинговийаудит, що покликаний надати необхідну інформацію про ефективність(реальну та потенційну) цілей, стратегій маркетингової діяльності, станфакторів середовища функціонування підприємства, можливі проблеми тарезервипідвищенняефективностімаркетинговоїдіяльності.

Маркетинговий аудит доцільно розглядати як: незалежне періодичневсебічне дослідження підприємством (або його підрозділами)маркетинговогосередовища,цілей,стратегійідіяльностізметоювиявленняпроблем і прихованого потенціалу, а також розробки плану дій щодополіпшеннямаркетингу[2].

Однак, якщо маркетинговий аудит розглядати не опосередковано, а повідношеннюдостратегічногоконтролюмаркетингу,тойогослідрозглядатиякодинзйогонапрямів.

НадумкуБагієваГ.Л.,метамаркетинговогоаудитуполягаєввизначеннівузькихмісцьвсистемімаркетингу,атакожформуванніпланурекомендаційдля керівництващодопідвищення ефективностімаркетингової діяльності іприйняттямаркетинговихрішень[1,с.223].

Швайко І.Г. виділяє наступні цілі маркетингового аудиту: 1) оцінкавідповідності організації певним ринковим умовам; 2) підвищенняефективності виробництва, бізнес-операцій маркетингу і продаж, своєчасне




133

виявленняпроблемнихзон[7].Млинко І.Б. виділяє наступні основні ознаки маркетингового аудиту:

діагностичний характер; багатовимірність аналізу результативності іефективності маркетингу; застосування методів якісного і кількісногохарактеру під час діагностування маркетингу; поєднання фінансових інефінансовихпоказників;використаннякомплексноїсистемимаркетинговоїінформації[4,с.219].

Файзулаєва К. вважає, що класифікація видів маркетингового аудитусприятиме розвитку теорії маркетингу та подальшому удосконаленнюпрактики його проведення, розвитку його форм та методик, що дозволитьпідприємствам застосовувати вид маркетингового аудиту в залежності відстанугосподарськоїдіяльності[6].

Засуб’єктамипроведеннямаркетинговийаудитможебутизовнішнімтавнутрішнім. Зовнішній аудит маркетингу проводиться за домовленістюконсалтинговою організацією, внутрішній – робітниками підприємства, щоперевіряється. За змістом маркетинговий аудит може бути попередній,поточний та наступний. Це відображає необхідність перевірки не тількипоточної та минулої маркетингової діяльності підприємства, а і методів таспособів її здійснення, що впливає на якість управлінських рішень таподальшу діяльність персоналу маркетингового відділу. За періодичністюпроведення маркетинговий аудит може бути періодичний абонеперіодичний. За об’єктами (або за повнотою досліджуваної інформації)аудит маркетингу може бути повний та тематичний. За причинамипроведеннямаркетинговийаудитможебутипопереджуючий,антикризовийта пробний. Пробний аудит маркетингу проводять компанії, які впершевпроваджують його в систему управління господарською діяльністю длявизначення подальшої його необхідності. Антикризовий маркетинговийаудитєнайбільштиповимдляукраїнськихпідприємствтапроводитьсянимиз метою виправлення кризового положення. Попереджуючий аудитмаркетингу проводять для своєчасного виявлення недоліків у роботі,використання резервів підвищення ефективності та впровадження новітніхметодів та інструментів маркетингу. За глибиною дослідженнямаркетинговий аудит може бути поглиблений, (повний системний аудитмаркетингу), та експрес-аудит (полягає у застосуванні спрощеної експрес-методикидіагностикистанусистемимаркетингу)[6].

Окрім вищеозначених класифікаційних ознак вчені Білюк О.Ю. таМайорова Н.І. виділяють види маркетингового аудиту за наступнимиознаками: за джерелами інформації (документальний і фактичний), зацільовимспрямуванням(стратегічний,тактичнийіконтрольний)[3].

Очигава С.В. виділяє наступні класифікаційні ознаки маркетинговогоаудиту: в залежності від суб’єкта, що здійснює перевірку (зовнішній івнутрішній); в залежності від частоти (повторюваності і періодичності):початковий, повторний, регулярний; в залежності від об’єкту або рівняаудиту (на рівні служби маркетингу, системи маркетингу, інструментів


134

маркетингу, підприємства в цілому, окремого підрозділу, окремого бізнес-проекту); в залежності від предмету або спрямованості дослідження (аудитрезультатів діяльності, аудит внутрішньої організації, аудит зовнішньоїстратегії); в залежності від інтенсивності (експрес-аудит, локальний аудит,комплекснийаудит)[5,с.22].

Такимчином,розглядзагальноприйнятихпідходівщодовиділеннявидівмаркетингового аудиту дозволив запропонувати його класифікацію занаступними ознаками: в залежності від суб’єкту проведення (зовнішній івнутрішній); в залежності від часу здійснення по відношенню до процесуплануваннямаркетингу(попередній,поточний,наступний);зарегулярністюпроведення(регулярний,нерегулярний);взалежностівідцільовоїорієнтації(попереджуючий, антикризовий); в залежності від горизонту здійсненнямаркетингової діяльності, що охоплюється (стратегічний, тактичний,оперативний); за глибиною дослідження (комплексний, тематичний); заглибиною отриманих результатів (поглиблений або фундаментальний таекспрес-аудит); в залежності від методів, що застосовуються під часдіагностуваннямаркетингу(кількіснийтаякісний).

Списоквикористанихджерел1. Багиев, Г.Л. Маркетинг [Текст] : учебник для вузов / Г.Л. Багиев,

В.М.Тарасевич,Х.Анн;подобщ.ред.Г.Л.Багиева.—2-еизд.,перераб.идоп.—М.:ЗАО«Изд-во«Экономика»»,2001.—718с.

2. Балабанова,Л.В.Маркетинг:підручникв2т./Л.В.Балабанова;М-воосвітиінауки,молодітаспортуУкраїни,донец.нац.ун-текономікиіторгівліім.М. Туган-Барановського, каф.маркетинг.менедж.—Вид.3-тє, перероб. ідоп.—Донецьк:ДонДУЕТ,2011.—T.2.—392 с. – (Школамаркетинговогоменеджменту).

3. Білюк О.Ю. Маркетинговий аудит і контроль в системі плануваннямаркетингової діяльності підприємства [Електронний ресурс] / О.Ю.Білюк,Н.І.Майорова.—Режимдоступу :http://worldukraine.abwo.biz/?p=1608(датазвернення11.12.2013р.).—Назвазекрана.

4. Млинко, І. Б. Аудит маркетингу: сутність, основні етапи та сферипроведення [Текст] / І. Б. Млинко // Вісник Національного університету"Львівська політехніка". Менеджмент та підприємництво в Україні: етапистановленняіпроблемирозвитку.—2011.—№720.—С.217—224.

5. Очигава С.В. Организационно-методическое обеспечение аудитамаркетинговой деятельности производственных предприятий : дис. ...кандидата экон.наук :08.00.05 /ОчигаваСергей Владимирович.—Москва,2003.—190с.

6. Файзулаєва К. Маркетинговий аудит на підприємстві як засібпідвищення конкурентоспроможності [Електронний ресурс]. — Режимдоступу :http://conftiapv.at.ua/publ/konf_9_10_grudnja_2010_r/marketingovij_audit_na_pidpriemstvi_jak_zasib_pidvishhennja_konkurentospromozhnosti/4-1-0-581 (дата

http://worldukraine.abwo.biz/?p=1608

http://conftiapv.at.ua/publ/konf_9_10_grudnja_2010_r/marketingovij_audit_na_pidpriemstvi_jak_zasib_pidvishhennja_konkurentospromozhnosti/4-1-0-581

http://conftiapv.at.ua/publ/konf_9_10_grudnja_2010_r/marketingovij_audit_na_pidpriemstvi_jak_zasib_pidvishhennja_konkurentospromozhnosti/4-1-0-581


135

звернення11.12.2013р.).—Назвазекрана.7. Швайко И.Г. Маркетинг [Электронный ресурс] : учебник. — Режим

доступа : http://youcapital.ru/index.php?do=files&op=read&fileid=1687&p=3(датазвернення11.12.2013р.).—Назвазекрана.

ПолярушІванк.е.н.,асистент

БучковськаЛюдмилаздобувач


КОМУНІКАЦІЙНИЙМЕХАНІЗМУПРАВЛІНСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ

У менеджменті комунікація відіграє надзвичайно важливу роль. Прак-

тично все, що роблять менеджери будь-яких рівнів для вирішення страте-гічнихітактичнихзавданьрозвиткусвоїхфірм,вимагаєефективногообмінуінформацією. Головною умовою ефективності ділової комунікації єусвідомлення того, що можливість реалізації цілей взаємодії зростає, якщоправильно організувати її проведення і добитися при цьому створенняатмосферивзаєморозуміння,довіриіспівробітництва[1].

Метою досліджень є аналіз сучасної системи комунікацій удосліджуваному підприємстві, виявлення основних проблем і недоліків у їїорганізації та розробка пропозицій по удосконаленню комунікаційногомеханізму. Об'єктом вивчення виступають відносини, що виникають упроцесі виробничо-господарської діяльності. Предметом дослідження єофіційні комунікації, які склалися в підприємстві у процесі управлінськоїдіяльності.

Дослідження проводились за матеріалами ТзОВ «Злагода» (с. РукшинХотинського району Чернівецької області) за допомогою таких методів:монографічний; статистичні; графічний; аналізу, синтезу, індукції, дедукції;опитування; спостереження; інтерв’ювання. Інформаційною базоюпослужили:рішеннядержавнихорганів,працівчених-економістів(АфанасьєвІ.,Дем’яненкоС.І.,ОсовськаГ.В.,ГірнякО.М.,ЛазановськийП.П.,ГореловИ.Н,Житников В.Ф., Зюзько М.В., Шкатова Л.А., Завадський Й.С., Карнега Д.,КравченкоМ.,КричевскийР.А.,ПалехаЮ.),нормативна,довідкова,методичналітература, дані статистичного і бухгалтерського обліку, матеріали власнихспостережень,опитування,інтерв’ювання.

ТзОВ „Злагода” мало у 2012 році - 691 га земельних угідь, задіяло увиробництві20осіб,використовуваломатеріальнихактивівнасуму1896тис.грн.(180,57%відрівня2007року).Собівартістьреалізованоїпродукціїу2012

http://youcapital.ru/index.php?do=files&op=read&fileid=1687&p=3


136

роцізросладо3073тис.грн.ібулау6разівбільшоюповідношеннюдо2007року. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) мавзагальну тенденцію до збільшення. В результаті цього господарствоотримувало у 2007-2010 роках все менший збиток, а у 2011 - 2012 роках -прибуток. На фоні шести років досліджень найкраща ситуація у 2012 році,коли було отримано 577 тис. грн. прибутку. У 2012 році в розрахунку накожну гривню повної собівартості реалізованої продукції було отримано18,78копійкиприбутку.

На такі результати роботи підприємства вплинули різні фактори.Головними з них були: покращення ефективності використання землі,трудових ресурсів, активів підприємства, збільшенняокупності витрат, а цебуло спричинено, головним чином, ефективною системою управління. Прицьому суттєву роль зіграли комунікаційні процеси та їх інформаційнезабезпечення,яківиникаливсередовищіперсоналупідприємства.

Основоюкомунікаційєапаратуправлінняівсіпрацівникипідприємства,а також зовнішнє середовище. Комунікаційні процеси (обмін інформацієюміж двома і більше особами) виникали: між підприємством і зовнішнімсередовищем; у стосунках з державою (подання звітності: статистичної,бухгалтерської та ін.); між рівнями, підрозділами та працівникамипідприємства.

У досліджуваному підприємстві в апараті управління застосовуєтьсяієрархічна схемакомунікацій, якауособлюєкомандніфункціїоднихпозиційпо відношенню до інших. У бригадах застосовується зіркова схемакомунікацій.

Прицьомуосновнимитипамикомунікаційє:формальнітанеформальні.Формальні комунікації - передбачені організаційною структурою іструктурою апарату управління. Схема структури апарату управління єілюстрацією "проходження інформації каналами". Формальні комунікаціїподіляються на вертикальні, горизонтальні та діагональні. Неформальнікомунікації - не передбачені організаційною структурою. Неформальнаінформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманоїчерезформальніканаликомунікації.

У процесі комунікацій працівники апарату управління застосовуютьрізні її види. Перевага надається діловій розмові, бесіді, співбесіді,обговоренню. Рідше використовуються такі види комунікацій, як спір,полеміка, дискусія, диспут, дебати. При цьому “впадає в око” поспішність, зякою це робиться, не завжди кваліфіковані доводи, часто недоведення дологічного завершення дискусій, спорів. Трапляється грубість і зверхність успілкуванні,недовіраіприниженнязбокувищестоящогокерівництва.

Комунікаційний процес включає такі елементи: відправник (особа, якагенеруєідеюабозбирає,опрацьовуєінформаціютапередаєїї);повідомлення(інформація,закодованапевнимчиномзадопомогоюсимволів);канал(засібпередачіінформації);отримувач(адресат,особа,якійпризначенаінформаціяіякапевнимчиномінтерпретуєїї);зворотнийзв'язок(реакція).Цейелемент


137

часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило,малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонуєефективнозаумовиіснуванняналагодженогозворотногозв'язку.

Функціонування комунікаційних систем піддається впливу багатьохджерел деформації інформаційних потоків (мова, логіка, абстракція,конкуренція між повідомленнями, сприйняття повідомлення адресатом,статускерівникатапідлеглого,статусособи,яканадсилаєповідомлення,опірзмінамтощо).Цеявищеназиваєтьсяшумами.

Для того щоб прийняти правильне рішення, необхідно мати певнукількість якісної інформації. На практиці здебільшого спостерігаєтьсяперевантаження інформацією виробничого персоналу приблизно у3-4 разипорівнянознормами.

На підприємстві, що досліджується, використовується проста формаінформаційних систем, яка має багато проблем. Інформація з місцьвиробництва не завжди вчасно потрапляє до керівника підприємства.Бувають випадки перекручування інформації. Трапляється, що керівникунеобхідно вирішувати питання виробничого характеру в умовахневизначеності.Причиноюцьомуможутьбутинеправильновибраніформиівидиуправлінськоїдокументації.

Дляудосконаленнякомунікаційногопроцесуупідприємствідоцільно:- ліквідувати бар'єри в комунікаціях на рівні підприємства шляхом:

застосування сучасних інформаційних технологій (персональнихкомп'ютерів, електронної пошти, відеоконференцій, радіо, телебачення);введення системи збору пропозицій від працівників підприємства;поліпшення зворотного зв'язку; поліпшення виконання функційменеджменту; ефективного застосування графічних засобів; удосконаленнязмістутаструктуридокументальноїінформації;регулюванняінформаційнихпроцесів та маршрутів; раціоналізації структури комунікаційного процесутощо;

- ліквідувати бар'єри в міжособових комунікаціях через удосконаленняспілкування: бути сприйнятливим до потенційних семантичних проблем;бути уважним до почуттів інших працівників; враховувати соціально-психологічнийкліматуколективі;налагоджуватиякіснийзворотнийзв'язок;допускатиможливістьдублюванняідеї,повідомлення,пояснення;

- розробити інформаційну систему підприємства (скласти графік руху іподаннябухгалтерськоїтастатистичноїдокументаціїіззазначеннямстроківі виконавців; зробити реальний перелік номенклатури справ; розробитизагальну схему документообороту та розрахувати потребу у засобахоргтехніки);

- для вироблення оптимальних управлінських рішень використовуватинелишеформальні,айнеформальніканаликомунікацій[2].


1. Кравченко, М. Грамотний менеджмент - ключ до успіху [Текст] /


138

М.Кравченко//Обрій.—2002.—№38.—С.4—5.2. Осовська, Г.В. Комунікації в менеджменті [Текст] : Курс лекцій /

Г.В.Осовська.—К.:Кондор,2003.—218с.

РудикВолодимирк.е.н.,доцент,директорнавчально-наукового

інститутубізнесуіфінансівПодільськийдержавнийаграрно–технічнийуніверситет

м.Кам’янець-Подільський

ТЕОРЕТИЧНІЗАСАДИРОЗВИТКУПЕНСІЙНОГОМЕНЕДЖМЕНТУВУМОВАХРЕФОРМУВАННЯВІТЧИЗНЯНОЇПЕНСІЙНОЇСИСТЕМИ

На сьогоднішній день одним із основних питань успішної реалізації

пенсійної реформи виступає формування оптимальної системи управліннявсіма ланками української пенсійної моделі. У зв’язку з цим переднауковцямив сфері пенсійного забезпечення ставиться завдання науковогообґрунтування такої економічної категорії як пенсійний менеджмент, йогоролівстановленніірозвиткувітчизняноїбагаторівневоїпенсійноїсистеми,атакожодночасномувикористанню солідарних і накопичувальнихпенсійнихпрограм.

Теоретичні засади пенсійного менеджменту формувалися на базіпопередніхісучаснихнауковихконцепційрозвиткуменеджментувцілому,атакож конкретно і страхового менеджменту. На думку автора, між данимиекономічними категоріями і видами менеджменту є логічний зв'язок, якийдозволяєоб’єктивновивчитидосліджувануекономічнукатегорію.

Основоположники базових концепцій менеджменту Ф. Тейлор,Г.Емерсон, А. Файоль, зробили значний внесок у формування принципів,методів,функційменеджменту[1;2;3].Внауковихколахвідмічають,щосамезаслуга Ф.Тейлора та його послідовників в організації раціоналістичноїнауковоїшколи,формуванняменеджментуяксамостійноїсферидіяльності.

В сучасних умовах завдання управління стали особливо не простими.Старіпарадигмиуправління,насьогоднішнійдень,невідповідаютьіснуючимреаліям, таким як глобалізація відносин, електронні засоби переданняінформації,високийрівеньосвітинаселення,швидкіперемінивтехнологіях,зміниринківіспоживацькогопопиту.Яквідмічаютьнауковцітеперособливопотрібно враховувати ускладнене навколишнє середовище, загостренняконкуренції,підвищеннясоціальнихіекономічнихвимогнавідмінувідчасівпростішихумовіснування[4,с.15].

Сучасні наукові теорії розвитку менеджменту відображають новіпогляди на формування принципів менеджменту, які стосуються страхової


139

сфери,втомучисліісистемипенсійногострахування.Вони,надумкуавтора,можуть бути покладені в основу побудови концепції розвитку пенсійногоменеджменту.Донихналежать:мислити стратегічно;добиватисятого,щобздібнілюдизахотіливзятинасебевхідніобов’язки;постійнопримножуватисвоїзнання[5].

Перший принцип означає, що в системі пенсійного страхування требадіяти, постійно думаючи про кінцевий результат. Другий принципвідображаєвхідніобов’язкименеджерів,середякихвизначеннястратегічноїметиприформуваннівітчизняноїпенсійноїсистеми,готовністьїїдосягненняосновними суб’єктами пенсійних відносин. Третій принцип означає, щоуправлінські процеси не повинні стояти на місці, вони маютьудосконалювати систему управління кожної ланки національної пенсійноїмоделівідповіднодореалій,якіскладаютьсявпенсійнійсферіівсуспільствівцілому.

Пенсійнийменеджментповиненвикористовуватисявідповіднодовимогформування національної пенсійної системи. Тому саме через нього маєзабезпечуватися реалізація пенсійної реформи, визначення пріоритетіврозвитку системи пенсійного страхування, формування відповіднихфінансових інститутів, пошук оптимального механізму захисту пенсійнихактивів учасників пенсійної системи, досягнення фінансового потенціалупенсійної сфери, який би сприяв підвищенню рівня життя пенсіонерів,відповіднодоміжнароднихстандартів.

Стержнемефективногофункціонуванняпенсійногоменеджментумаютьстатиспеціалізованіфінансові інститути,якібудутьвестисвоюдіяльністьвсистемі пенсійного страхування. Тому важливо сформувати оптимальнуінституціональнуструктурууправлінняпенсійноюмоделлю.Наявністьтакихінститутів, юридична регламентація їх діяльності, координація пенсійнихвідносин між суб’єктами всіх трьох рівнів вітчизняної пенсійної системиповиннабутивосновіорганізаціїпенсійногоменеджменту.

Досліджуючи особливості управлінських процесів в пенсійній сфері,тенденції які відбуваються в ній, напрямки пенсійного реформуванняавтором було сформовано наступне визначення терміну «пенсійнийменеджмент»:пенсійнийменеджмент–системауправліннявпенсійнійсфері,сукупність принципів, методів, засобів, важелів, форм організаційногоуправліннящодопідвищенняефективностімеханізмуформуванняпенсійнихвідносин між суб’єктами пенсійної системи за допомогою спеціалізованихфінансовихінститутівнабазічинногопенсійногозаконодавства.

Формування наукових основ пенсійного менеджменту буде сприятипобудові ефективної моделі управління національною пенсійною системою,дастьможливість визначати оптимальні пенсійні відносиниміж основнимисуб’єктами системи пенсійного страхування, а саме основне, допоможепідвищитижиттєвийрівеньгромадянпенсійноговіку.


140

Списоквикористанихджерел1. Тейлор,Ф.У.Принципынаучногоменеджмента[Текст]/Ф.У.Тейлор.

—М.:Наука,1986.—645с.2. Эмерсон, Г. Двенадцать принципов производительности

[Електронний ресурс]. — Режим доступа :http//tnby.narod.ru/text/Econom/menegement/Emerson_12principles/str/_01.html.(датазвернення15.12.2013р.).—Назвазекрана.

3. Файоль,А.14правилуспішногоменеджменту[Електроннийресурс].— Режим доступа : www.k2.kapital.com (дата звернення 15.12.2013 р.). —Назвазекрана.

4. Страховийменеджмент:підручник/С.С.Осадець,О.В.Мурашко,В.М.Фурман та ін. ; за наук. ред. д–ра екон. наук, проф. С.С.Осадця.— К.: КНЕУ,2011.—333с.

5. Современное управление : Энциклопедический справочник. — М.:Издатцентр,1997.—Т.1.—584с.

СосновськаОлександрастудент

ДжурОльгак.т.н.,доцент

Дніпропетровськийнаціональнийуніверситетім.ОлесяГончарам.Дніпропетровськ

СУЧАСНІПРОБЛЕМИМЕНЕДЖМЕНТУМАШИНОБУДІВНИХПІДПРИЄМСТВ

УКРАЇНИ

Менеджмент, тобто процес організації та управління виробництвом зметою підвищення його ефективності та збільшення прибутку євизначальним фактором розвитку економіки. Він є системоутворюючоюумовою виробництва і впливає на інші фактори, від яких залежитьекономічне становище окремого підприємства і економіки в цілому (рівеньтехніки і технології; якість робочої сили і задіяність мотивації до праці).Борман Д., Воротила В., Федерман Р. у своїй праці [1] вважають, щопрофесійним завданням менеджера підприємства є слугування своїмспівробітникам, вкладникам грошей і суспільству, приведення в рівновагуінтересів, що суперечать один одному. Тому розв'язання існуючих проблемменеджменту підприємств в Україні має істотний влив як на розвитокпідприємствтакіекономікивцілому.

Зокрема велике значення має з’ясування проблем менеджменту умашинобудівному комплексі, що забезпечує технічне переоснащення,комплексну механізацію та автоматизацію процесів виробництва та

http://www.k2.kapital.com/


141

забезпечує розвиток потенціалу країни. У машинобудуванні зосередженомайже 15% вартості основних засобів та понад 21% загальної кількостінайманих працівників промисловості (без малих підприємств) (понад 585тис.осібу2012році).Машинобудівніпідприємствавиготовляютьнасьогодніблизько3,5 тис.найменуваньмашинтаобладнання, утомучисліблизько2тис.модернізованихтапонад500новихмоделеймашинтаобладнаннядляагропромислового комплексу. Технічні засоби, що виготовляються абоможутьвиготовлятися,даютьзмогумеханізуватидо85%робітусільськомугосподарстві.

Експортпродукціїмашинобудуваннястановить53%обсягуреалізованоїпродукції галузі. Продукція експортується до 74 країн світу. При цьомуекспорт до країн СНД становить 90,8% загального обсягу експорту, в томучислі до Російської Федерації - 68,2% загального обсягу експорту (75,1%експортудокраїнСНД).Протезалишаютьсязначнідиспропорціїуструктуріекспортутаімпортутоварів.В2012р.вструктуріекспортутоварівпродукціямашинобудуваннясклала19,3%,авструктуріімпорту–26,4%.

В структурі обсягу реалізованої промислової продукції за видамидіяльностіу2011р.машинобудуванняскладалолише11,6%(аметалургійневиробництвотавиробництвоготовихметалевихвиробів–18,1%).

Більш детальну картину дають дані по операційних витратах зреалізованої продукції в машинобудуванні, де у структурі витратспостерігається зниження величини амортизаційних відрахувань з 2,8% у2010р.до2,5%у2011р.,витратнаоплатупраціз13,6%у2010р.до12,9%у2011р.,відрахуваньнасоціальнізаходиз5,0%у2010р.до4,7%у2011р.[2].

В. І. Хомяков у своїй праці [3] виявив, що найбільші переваги унакопиченні припливів коштів, що забезпечують потенційні можливостірозвитку порівняно із машинобудуванням були забезпечені для паливноїпромисловості, електроенергетики, чорної металургії, хімічної танафтохімічної промисловості. Це свідчить про те, що економічна політикауряду (особливо періоду 1992-2000 рр.) створила низький потенціалрозвиткудляпрогресивнихгалузей,зокрема,машинобудування.

Відтак, можна виділити комплекс проблем у машинобудівномукомплексі:

-повільнийрозвитокпідгалузеймашинобудування;- відсутність дієвої державної підтримки та економічної політики

розвитку;-зниженняінноваційноїактивності;-низькийрівеньрентабельності;-недостатністьвласнихкоштівдляфінансуваннявласноїдіяльності;-нерозвиненістьінфраструктуривнутрішньогоринку;- недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що

негативновпливаєнафінансово-економічнийстанпідприємствгалузі,базовізаводизвиготовленняскладноїтехнікизнаходятьсяускрутномустані

- застарілість основних засобів базових підприємств галузі, які не


142

оновлювались протягом багатьох років, що негативно впливає наконкурентоспроможність,якістьтасобівартістьпродукції;

- недостатністьобіговихкоштів,недосконалістьмеханізмусередньо- тадовгостроковогокредитування;

-обмеженийвнутрішнійпопитнавітчизнянупродукцію;- відсутність реальних джерел фінансування, що призводить до

унеможливлення реконструкції та технічного переоснащення підприємствгалузіізабезпеченнязарахунокцьоговисокоїякостівиготовлюванихмашинтаобладнання,освоєннявиробництвановоїконкурентоспроможноїтехніки

- відсутність фінансових механізмів та інструментів, що створюютьзацікавленістьвінноваціях,атакожстимулюютьнауково-дослідніідослідно-конструкторськіроботи;

-значнийвідтіккваліфікованихінженерівіробітниківзакордон.Наслідкисвітовоїкризидлявітчизнянихпідприємствмашинобудування

проявляються у зростанні боргів та нездатності здійснювати фінансовезабезпеченнявиробничо-господарськоїдіяльності,нестачігрошовихресурсівта зростанні простроченої кредиторської заборгованості, спаді обсягівпродажів тощо. Всі перелічені недоліки призводять до погіршенняматеріально-технічного забезпечення, скорочення кількості працівників,підвищення зношеності основних засобів. Крім того, у машинобудуваннінезначнимитемпамизростаєзаробітнаплата,спостерігаєтьсяскороченнятаруйнуваннясоціальної інфраструктурипідприємствукраїні,щопризводитьдоскороченняматеріальноївмотивованості.

Проаналізований теоретико-методологічний та практичний матеріалдозволяє сформулювати авторам менеджмент машинобудівногопідприємстваяккомплексзаходів,щореалізуютьпрограмувиборуреалізаціїжиття, втілення знань для головної складової продуктивних сил – людини,щопідкріпленавідповідальністютаможливістюстворенняіншоїреальності(комплексусприятливогосередовища).

Однимізінструментівменеджментупроцесурозвиткумашинобудівногопідприємства автори вважають поняття конкурентного потенціалу, що вповніймірірозкриваєсукупністьможливостей,наявнихсил,запасів,засобів,щонеобхідні і можуть бутивикористані длярозвиткуекономічної системи.Ця категорія найкраще поєднує всі фактори внутрішнього та зовнішньогосередовищаваналізіефективностідіяльностіпідприємства.

Розв'язання існуючих проблем менеджменту в Україні вимагаєзастосуваннясистемнихмеханізмівназагальнонаціональномурівні.Однимзголовних елементів такого механізму є побудова національної системистандартів маркетингової та управлінської діяльності. Отже, ефективнадіяльністьпідприємствмашинобудівноїгалузіполягаєпередусімуздатностіпідприємства своєчасно та конструктивно реагувати на зміни, щозагрожують його стабільному функціонуванню, намагатися переналагодитисвій внутрішній економічний механізм так, щоб забезпечити ефективнудіяльність. Особливої уваги потребує економічна політика, що впливає на


143

структуру цін та собівартість продукції і формує накопичення припливукоштів,створюєпотенційніможливостірозвитку.


1. Борман Д. Менеджмент. Предпринимательская деятельность врыночной экономике [Текст] / Д.Борман, В. Воротила, Р.Федерман. —Гамбург:Виршафтс-ферляг,1992.—899с.

СтатистичнийщорічникУкраїни[Електронийресурс].—Режимдоступу:http://www.ukrstat.gov.ua.(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3.Хомяков,В.І.Менеджментпідприємства/В.І.Хомяков.–Київ:Кондор,2005.—434с.

СтрапчукСвітланаздобувач

Харківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєвам.Харків

РЕГІОНАЛЬНІОСОБЛИВОСТІМАРКЕТИНГОВОЇСТРАТЕГІЇ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВ

Процес формування та вибору раціональної маркетингової стратегіїсільськогосподарського підприємства, що сприяє підвищенню ефективностійого діяльності, спирається в дослідженні на результати ретроспективногоаналізусуцільноїсукупностіоб’єктівпокожномурегіонуУкраїни.Цесприяєточному відтворенню характеристики середньостатистичногосільськогосподарського підприємства в залежності від критеріївефективності господарювання з урахуванням його географічногорозміщення.

Дляпроведеннядослідженнябулообранометодкластерногоаналізу[1],що базувався на багатовимірному групуванні об’єктів за обранимикритеріями – показниками ефективності діяльності: урожайність в ц/га /продуктивність кг/гол., рентабельність реалізації продукції за видами таприбуток на 1 га/на 1 гол., грн./ га., що дозволило об’єднати подібнісільськогосподарські підприємства не за одним показником, а відразу ж затрьома.

Для оцінювання кластерів за рівнем ефективності нами використанобальнуоцінкувдіапазонівід-3до+3безповторіввмежахокремоговзятогопоказника за визначеним видом продукції з метою часткового ранжуваннякластерів. Присвоєння балу обов’язково враховує знак «мінус» чи «плюс»,оскільки завдяки цьому з’являється підстава для віднесення кластеру досильнихчидослабкихсторінзавідповіднимипоказниками.


144

Відтак, за кожною культурою було розподілено кластери за рівнемефективності господарювання на підставі трьох показників в межахвиділеної сукупності. Критеріями оцінки ефективності господарювання засумоюбалівєрозподілнагрупи:від+6до+9–високаефективність;від+2до+5середняефективність;від-9до+1–низькаефективність.

Спираючись на наукове обґрунтування вибору маркетингової стратегіїіснує необхідність систематизації часткових висновків, отриманихіндуктивнимшляхом в попередніх пунктах роботи, доповнивши при цьомунаше дослідження визначенням частки ринку за доходом від реалізації повстановленим кластерам.Аджемаркетингова стратегія виділених кластерівможезмінюватисьвзалежностівідконкурентногостановищанаринку.

Для цього за основу нами обрана класифікація маркетинговихконкурентних стратегій фірм за Ф.Котлером на ринкових лідерів,челенджерів,послідовниківтанішерів[2].Оскількивдослідженніфігуруютькластери, до складу яких входять практично всі сільськогосподарськіпідприємстваУкраїниоб’єднані спершувобласті, потімувизначені групиєсенс вести мову про загальнонаціональний ринок, проте оскільки маємосправу вже не з підприємства, а з кластерами, нами запропонованокласифікувати кластери на лідерів, завойовників, охоронців та спеціалістів.Лідери — це кластери, які володіють найбільшою ринковою часткою наринку збуту серед сільськогосподарських підприємств за обраним видомпродукції.Завойовники—цекластери,якішвидкорозвиваються іпрагнутьзавоювати ринкову першість. Охоронці — це кластери, маркетинговимспрямуванням яких є підтримання та охорона своєї ринкової частки.Спеціалісти— це кластери, які обслуговують невеликі сегменти ринку, щозалишилися поза увагою попередніх трьох видів груп та мають високувідповідність спеціалізації сегменту. Якщо місткість ринку збутусільськогосподарськихпідприємствприйнятиза100%,питомавагакожногоних розподілиться таким чином: - лідери займають 40% і більше ринку,завойовники – 25-39,9% ринку; охоронці – 11,9-24,9% ринку, спеціалісти –10%іменшеринку.

Для узагальнення отриманих результатів побудуємо таблицювідповідності рівня ефективності кластера з його маркетинговоюконкурентної позицією, визначеною за часткою ринку окремо за видамипродукціїрослинництва(табл.1).


145

Таблиця1Відповідністьрівнівефективностігосподарюваннякластерівїх

маркетинговійконкурентнійпозиціїзавидамипродукціїрослинництвапосільськогосподарськимпідприємстваму2012році*

Кластер

Сумабалівзарівнемефект-ивності

Критерійпо

ефектив-ності,балів

Рівеньефек-тивності Ринкова

частка,%

Критерійпо

ринковійчастці,%

Маркетинговаконкурентнастратегія

Пшеницякластер1 -4 -9-+1 низький 34,5 25-39,9% завойовниккластер2 +5 +2-+5 середній 6,5 10%і< спеціалісткластер3 +8 +6-+9 високий 45,8 40%і> лідер

кластер4 +5 +2-+5 середній 13,1 11,9-24,9% охоронець

кластер5 -5 -9-+1 низький 0,1 10%і< спеціалістВсього +9 100

Кукурудзакластер1 +3 +2-+5 середній 0,2 10%і< спеціалісткластер2 -6 -9-+1 низький 5,3 10%і< спеціалісткластер3 +3 +2-+5 середній 55,4 40%і> лідеркластер4 0 -9-+1 низький 3,7 10%і< спеціалісткластер5 +9 +6-+9 високий 35,2 25-39,9% завойовникВсього +9 100

Соняшниккластер1 +4 +2-+5 середній 32,9 25-39,9% завойовниккластер2 +3 +2-+5 середній 40,2 40%і> лідеркластер3 +7 +6-+9 високий 26,3 25-39,9% завойовниккластер4 -3 -9-+1 низький 0,4 10%і< спеціалісткластер5 -2 -9-+1 низький 0,1 10%і< спеціалістВсього +9 100

Ріпаккластер1 +3 +2-+5 середній 35,0 25-39,9% завойовниккластер2 +9 +6-+9 високий 40,9 40%і> лідер

кластер3 0 -9-+1 низький 17,7 11,9-24,9% охоронець

кластер4 +3 +2-+5 середній 6,3 10%і< спеціалістВсього +15 100

*Джерело:розрахункиавтора

За результатами порівняння по пшениці чітко простежується

відповідністьвисокогорівняефективностігосподарюванняпозиціїлідерапокластеру 3. Маркетингова стратегія завойовника кластера 1 має низькізначення економічної ефективності, як і по кластеру 5, що відноситься доспеціалістів, оскільки займає менше 10% ринку. По кукурудзі лідер ринкукластер 3 має середній рівень ефективності, тоді як кластер 5, що за


146

результатами розрахунків позиціонується як завойовник має найвищуефективність господарювання. Низькі рівні ефективності як правиловідповідаютьпозиціямспеціалістівподанійкультурі. Середгруп,виділенихпосоняшникулідерзаринковоючасткоюкластер2отримавсереднійрівеньпоказників ефективності у 2012 році. Висока ефективність вирощуваннясоняшника відмічається по кластеру 3, який займає позицію завойовника,тобто друге-третє місце після лідера. Знову ж таки низька ефективністьзафіксованалишепопозиціямспеціалістів.

Поріпакузвертаєнасебеувагучіткапозиціякластера2змаксимальноможливоюсумоюбалівпоефективностіталідерськимипозиціяминаринкузбуту. Завойовник – кластер 1 та спеціаліст – кластер 4 відповідаютьсередньомурівнюефективностівирощуваннятареалізаціїріпака.

Виділеннясильнихтаслабкихсторінпокластерамзавидамипродукціїдозволило присвоїти високий, середній та низький рівні ефективності закожним кластером в залежності від регіональної приналежностісільськогосподарських підприємств. Доповнившидослідження визначеннямрівня конкурентного становища на ринку за його часткою в доході відреалізації вищезазначених кластерів встановлено пряму залежністьефективності господарювання з розміром частки ринку. По кукурудзі тасоняшнику зафіксовано більш динамічні кластери з точки зору майбутніхзмін, що мали найвищий рівень ефективності при порівняно нижчій частціринку.


1. Гордієнко П.Л., Дідковська Л.Г., Яшкіна Н.В. Стратегічний аналіз:Навчальнийпосібник.–2-гевид.,переробідоп.–К.:Алерта,2008.–478с.

2.КотлерФ.Маркетингвтретьемтысячелетии:каксоздать,завоеватьиудержатьрынок:пер.сангл.В.АГольдичаиА.И.Оганесовой;научн.ред.Б.А.Соловьев.−М.:ООО«ИздательствоАСТ»,2000.−272с.

ТТЕЕООРРІІЯЯІІППРРААККТТИИККААББУУХХГГААЛЛТТЕЕРРССЬЬККООГГООООББЛЛІІККУУ,,ААННААЛЛІІЗЗУУТТААААУУДДИИТТУУ

147

БовкунОлександрстудентмагістратури

КондрюкЛесяк.е.н.,доцент


УДОСКОНАЛЕННЯОБЛІКУЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХВИТРАТ

НАВІДРЯДЖЕННЯВУкраїніпродовжуєтьсяреформуваннясистемибухгалтерськогообліку

із наближенням до міжнародних стандартів фінансової звітності і поглядинауковців переважно спрямовані на вирішення пов’язаних із цим процесомпроблем.Однак,напрактицівиявляєтьсяпостійнапотребаувирішеннірядупитань,пов’язанихіздокументальнимоформленнямокремихгосподарськихоперацій.Самеоднаізтакихсталапредметомнашогодослідження.

Згідно пп. 2.21. Наказу Міністерства аграрної політики України ”Прозатвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку ікалькулюваннясобівартостіпродукції (робіт,послуг)сільськогосподарськихпідприємств” N 132 від 18.05.2001 (із наступними змінами) до складузагальновиробничих витрат серед значного переліку інших включаютьсявитрати на управління виробництвом (оплата праці, відрахування насоціальні заходи й медичне страхування та витрати на оплату службовихвідряджень апарату управління та спеціалістів галузей (цехів), дільниць,підрозділівтощо)[1].

Для документального узагальнення інформації про загальновиробничівитратипризначеноЗвіт№5.7с.-г.прозагальновиробничівитрати”див.рис.1.” Означена форма затверджена Наказом Міністерства аграрної політикиУкраїни від “4” червня 2009 р. № 390 ”Про затвердження спеціалізованихформрегістрівжурнально-ордерноїформиоблікудлясільськогосподарськихпідприємствтаметодичнихрекомендаційщодо їхзастосування”.Прицьомуслідзвернутиувагу,щонамивнесено змінипоЄдиномусоціальномувнескузамість багатьохфондів соціального страхування. Такої зміни потребують ііншірегістриоблікуНаказу№390[2].

У Звіті № 5.7 с.-г. у реквізиті ”Витрати на управління виробництвом”передбачено внесення узагальненої суми по витратах на відрядження (рис.



148

1).__________________________________(назвапідприємства)ІдентифікаційнийкодзаЄДРПОУ

ЗАТВЕРДЖЕНОНаказМіністерствааграрноїполітикиУкраїнивід“4”червня2009р.№390

Виробничийпідрозділ_________________________Аналітичнийрахунок_________________________

ЗВІТ№5.7с.-г.прозагальновиробничівитратиза20__р.

№рядка Статтівиробничихвитрат(дебет)

Кореспондуюч

ийрахунок

ОбліковийперіодКредит

засічень

зпочатку

року

…

…

… за

груден

ь

зпочатку

року

Кореспондуючийрахунок

Сума

1. 2 3 4 5 2.

Витратина

управління

виробництвом Витратинаоплатупраці 661 4500 54000 234 24552

3. Єдинийсоціальнийвнесок 651 1638 19656 231 245524. 652 232 245525. Витратинавідрядження 372 6. 7. Разом(ряд.1-6) 6138 73656 736568.

Амортизація Основнихзасобів 131

9. Іншихнеоборотнихматеріальнихактивів 132

10. Нематеріальнихактивів 133 11. Разом(ряд.12-25) 12.

Витратинаутрим

ання,

експлуатаціютаремонт

основнихзасобів

Витратинаоплатупраці 661 13. Єдинийсоціальнийвнесок 651 14. 652 15. Вартістьвитраченихматеріалів: 16. матеріали 201 17. паливо 203 18. будівельніматеріали 205 19. запаснічастини 207 20. МШП 22

21. Послугидопоміжнихвиробництв 23

22. 23. Разом(ряд.12-25) 24.

Витратина

вдоско

-налення

технологіїі

організації

виробництваВитратинаоплатупраці 661

25. Єдинийсоціальнийвнесок 651 26. 27. Разом(ряд.27-34) 28. 29. Разом(ряд.36-39) 30.

Витратина

обслу-

говування

вироб-

ничого Витратинаоплатупраці 661

31. Єдинийсоціальнийвнесок 651 32. 652 33. 653 34. Разом(ряд.41-44) 35.

Витратинаохорону

праці,техніку

безпекиіохорону

навколиш

нього

природного

Витратинаоплатупраці 661 36. Єдинийсоціальнийвнесок 651 37. Матеріали 201 38. 39. Послугидопоміжнихвиробництв 23 40. Послугисторонніхорганізацій 41. 42. Разом(ряд.46-56) 43.

Інші

витрати Фіксованийс.-г.податок 64 292,65 2926,5 231 2926,5

44. 45. Разом(ряд.58-60) 46. Всього(ряд.7,11,26,35,40,45,57,61) 6430,65 76582,5 76582,5

Рис.1.ФормаЗвіту№5.7с.-г.прозагальновиробничівитратиЗаповнення цього реквізиту потребує узагальнення інформації за


149

кожною підзвітною особою в частині рахунку 91 ”Загальновиробничівитрати”.ТакуінформаціюможнаотриматианалізуючиАвансовізвіти.

Однак, практикуючі бухгалтери виписують суму оборотів покореспондуючому субрахунку 372 ”Розрахунки з підзвітними особами” зжурналу-ордеру № 3 А с.-г., тим самим порушують правило подвійногозапису і виключають ймовірність виключення технічної помилки здопомогоюШахово-оборотноївідомості.

Тому, виявляється необхідність створення регістру, у якому проводитиузагальнення нарахованих загальновиробничих витрат на відрядженняуправлінського персоналу відділків, бригад чи інших підрозділівсільськогосподарськогопідприємства.ОсновоютакогодокументуможестатиЗведенавідомістьдожурналу-ордеру№3Ас.-г.,формаякогозапропонованаавторомунавчальномупосібнику”Фінансовийоблік”[3].

Однак, Зведена відомість до журналу-ордеру №3 А с.-г. потребуєвнесення реквізитів ”кореспондуючі рахунки”, тому після внесених намиозначенихреквізитівформацього регістру запропонована дляпрактичноговикористаннявоблікусільськогосподарськогопідприємства і зображенанарис.2.

Зведенавідомістьдожурналу-ордеру№3Ас.-г.(дляпрацівників,щоотримуваликоштипідзвітбільшечимразнамісяць)

загрудень2013р.

№

Прізвище,ім’я,по-

батьковіпідзвітноїособи

Виданопідзвіт Відчиталисьзапідзвітнікошти

Оприбуткованозалишокавансових

коштів

Виплаченоперевитрату

№ідатадокумен

ту

сума,грн.

кореспондуючийрахунок

№ідатадокумент

у

сума,грн.

кореспондуючийрахунок

№ідатадокумент

у

сума,грн.

кореспондуючий

рахунок

№ідатадокументу

сума,грн.

кореспондуючий

рахунок

1. КонськаК.К.

Вид.касорд.201від

17.12.13

300,00 30

Аванс.звіт№50

від25.12.13р.

290,00 91

Приб.кас.орд.№222

від25.12.13

10,00

Вид.касорд.227від

27.12.13

50,00 30

Аванс.звіт

№51від29.12.13р.

60,00 91

Разом 350,00 350,00

Разом Відомістьоформив______________________(прізвищеіпідписвиконавця)

Рис.2.РекомендованаавторамиформазаповненоїЗведеноївідомостідожурналу-ордеру№3Ас.-г.

На підставі Зведеної відомості до журналу-ордеру №3 А с.-г. можна

оформитиякжурнал-ордер№3Ас.-г.(рис.3),таквідповіднийреквізитуЗвіті№5.7”Загально-виробничівитрати.


150

Сільгосппідприємство ТОВ ”Лотівка Еліт” . Журнал-ордер № 3 А с.-г. по кредиту рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

за грудень 2013р.

№ за-пи-су

Прізвище, ім'я, по батькові

підзвітної особи

Порядковий № запису за

мину-лий мі-сяць

Залишок на початок місяця

У дебет субрахунку 372 з кредиту рахунків 30, 31, 33

Разом видан

о

Відшкодовані, утримані, невикористані суми авансу

Дата виник-нення заборго-ваності

Дебет

Кредит

видано у підзвіт

видано у відшкодування

перевитрати

Дата та № прибуткового

касового ордера

з кредиту субрахунку 372 у дебет рахунків

дата та № видаткового

касового ордера

з кредиту дата

з кредиту рахунків 30 каса

3О «Каса»

66 «Розрахунки по оплаті

праці

3О «Каса»

Б В 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

1. Конська К.К.

№200 від 17.12.13 №227 від 27.12.13

350,00 350,00 222 від 25.12.13 10,00

2. Разом 350,00 350,00 10,00

Продовження Журналу -ордера № 3 А с.-г.

№ запи-

су

Використано з підзвітних сум Суми, видані понад норми, передбачені

законодавством

Курсова різниця

Залишок на кінець місяця

по представленому звіту Разом по Кт 372,

сума грн.

В т.ч. кредиту субрахунку 372 в дебет рахунків

Дебет Кредит дата представленн

я

№ авансового

звіту 91

13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

1. 25.12.2013р. 29.12.2013р.

50, 51 360,00 360,00 - -10

2. - Разом 360,00 360,00 - -10

Оборот по кредиту субрахунка 372 — 360 грн.. Записи в Журналі-ордері за звітний період закінчені. Суми оборотів відображені в Головній книзі

Рис.3.Журнал-ордер№3Ас.-г.ТОВ”ЛотівкаЕліт”загрудень20....р.На нашу думку, внесена пропозиція дозволить покращити

документування аналітичного обліку витрат на відрядження керівниківбригадтаіншихпідрозділівсільськогосподарськогопідприємства.


1. Наказ Міністерства аграрної політики України ”Про затвердженняМетодичних рекомендацій з планування, обліку і калькулюваннясобівартостіпродукції (робіт,послуг)сільськогосподарськихпідприємств”N132 від 18.05.2001 [Електронний ресурс] //http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN2842.html.

2. НаказМіністерствааграрноїполітикиУкраїнивід“4”червня2009р.№ 390 ” Про затвердження спеціалізованих форм регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств таметодичних рекомендацій щодоїхзастосування”[Електроннийресурс]//http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN48748.html.

3. Кондрюк Л.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник [Текст] /Л.В.Кондрюк.-–Кам’янець-Подільський:ПП”Медобори-2006”,2011.–320с.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN2842.html




151

БорковськаВалентинадоцент

Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситетм.Кам'янець-Подільський

ДОПИТАННЯУДОСКОНАЛЕННЯОБЛІКУВИТРАТМ'ЯСОПЕРЕРОБКИЗабезпечення беззбитковості є головним завданням вітчизняного

виробництва, оскільки в сучасних умовах виробничі витратим’ясопереробнихпідприємствперевищуютьфактичнідоходивідреалізації.

Аналіз результатів виробництва ковбасних виробів м'ясопереробнихпідприємствХмельницькоїобластідаєпідставидлявисновкупрозростаючузбитковість майже кожної асортиментної групи. Враховуючи великийперелік ковбасних виробів, пропонуємо встановити критичний обсягвиробництва з метою покриття змінних і постійних витрат підрозділу врозрізі асортиментних груп продукції. Для цього доцільно використатиописануранішепроцедуруаналізуобліковихданихзурахуваннямфактичнообчисленоїкомбінаціїпродажупокожнійасортиментнійгрупі.

Наприклад, визначено, що на ТзОВ «Кам'янець-Подільськийптахокомбінат» розрахунок середнього маржинального доходу на рівні0,2246 забезпечив результат критичного обсягу реалізації в кількості293626,44кг.Уданомувипадкувартіснірозрахункипроводитинедоцільно,оскільки натуральний розрахунок здійснювався для кожної асортиментноїгрупи,цінареалізаціївсерединіякоїколиваєтьсязалежновідвидупродукції.

З урахуванням комбінації продажу за попередній звітний періодпропонуєтьсярозрахуватинеобхіднийобсягвиробленоїпродукціїпокожнійасортиментнійгрупі,щовціломузабезпечитьпокриттязміннихтапостійнихвитрат даного виробництва. Проте, визначена межа беззбитковості можебути рекомендована тільки теоретично. Зважаючи на технологічніособливості виробництва, збитковість продажу ковбасних виробівпояснюється не обмеженими потужностями підприємства, а в основномувисокоютехнологічноюсобівартістюпорівняноізціноюреалізації.З іншогобоку, підвищення ціни не завжди гарантує наявність платоспроможногопопитунаселення,щониніпідсилюєтьсявпливомсвітовоїекономічноїкризи.Крімтого,встановленіцінинапродукціювласноговиробництва,щоформуєспоживчий кошик громадян, жорстко контролюються держцінінспекцієюкраїни,дерівеньпідвищенняцінинеповиненперевищувати1%порівняноізпопереднімзвітниммісяцем.

Удосконаленняоблікувитратприформуваннітехнологічноїсобівартостіпродукціїпосилюєтьсячерезконтрольвитратвхідноїсировинищенастадіїзаготівлі. Визначеннямінімально необхідної ціни продажум'яса яловичинидля покриття понесених витрат або одержання запланованого прибутку зурахуваннямвнутрішньоговикористаннядляпотребвласноговиробництвадозволить оперативно впливати на поточні витрати заготівлі, а також


152

планувати обсяги прибуткового продажу ковбасної продукції. Для цьогопропонуємооперативно,помірізаготівлівеликоїрогатоїхудоби,визначатичисту вартістьм'яса замінусом вартості супутньої продукції, збільшеної насумуіншихцеховихідопоміжнихвитратнаодиницюпродукціїпопередньогозвітного періоду. Мінімально рекомендована ціна продажу м'яса яловичогобуде підставою для планування собівартості продукції ковбасного абоблочногопідрозділубагатопередільногом'ясопереробногопідприємства.

З огляду на зростаючі інфляційні процеси у нашій державі доцільнопрогнозувати виробничу діяльність переважно у натуральних вимірниках,що особливо характерно для виробництва ковбас. Проведений аналізкласичних рецептур приготування ковбасних виробів дає можливістьрозрахуватиплановупотребусировиниукількісномутавартісномувимірізурахуванням певного обсягу замовлення готової продукції. При цьому,головнимєобчисленнявтратприжилуванні таварінні субпродуктів,щоневикористовуються у натуральному вигляді. Для цього застосовуютьсяспеціальні перевідні коефіцієнти на сиру сировину відповіднодо положень,інструкцій та технологічних карт. Прогнозована таким чином потреба всирих необроблених субпродуктах визначає обсяг необхідної заготівлітварин. Проте, визначальним фактором її обсягу для потреб власноговиробництвабудекількістьнеобхідноїяловичинижилованоїзаґатунками.Вцьомувипадку,зурахуваннямсередніхкоефіцієнтіввиходуприобвалюванніта жилуванні яловичини, встановлюється приблизно необхідна кількістьм'яса на кістках, а вже потім з урахуванням потреби м'яса у напівтушахформуєтьсякількіснообґрунтованийзапитнаживумасутварин.

Поєднання планування та бюджетування витрат через посиленняконтрольної функції обліку дає підстави стверджувати про необхідністьпоетапної автоматизації облікових процесів м'ясопереробних підприємств.Використання комп’ютерних програм дозволить підвищити оперативністьформування потрібної інформації, забезпечить чіткість даних про витративиробничихпідрозділівурозрізіасортиментнихгрупнавимогукористувачівінформації різних внутрішніх документів рекомендованої управлінськоїзвітності та інших обов’язкових звітних форм. Найбільш ефективним длявпровадження програмним продуктом на сьогодні є 1С:Бухгалтерія.Підприємство8. «М'ясокомбінат». Головноюперевагоютакої бухгалтерськоїпрограми для м'ясопереробного виробництва при автоматичномуформуванні як планових, так і фактичних калькуляцій в рамкахтехнологічнихвитратзгіднорецептурєвикористанняпозиції«калькуляціявкалькуляції». Такий підхід сприятиме поєднанню основних бухгалтерськихзадач із прогнозними розрахункамищодо розміру заготівлі тварин уживіймасі на вимогу керівництва. Крім того, обчислення собівартостім'ясопродукції за допомогою програми 1С:Бухгалтерія забезпечитьавтоматичне формування запропонованого калькуляційного листа тарозрахункуплановихвитратпідрозділунаконкретнийобсягвиробництва.

Вважаємо, що вжиті заходи дозволять мінімізувати збитковість


153

м'ясопереробноїгалузітазабезпечитьїїбеззбитковістьвподальшому.

ВекличРітастудентка

ЗдиркоНаталяасистент

Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситетм.Вінниця

ОСОБЛИВОСТІАНАЛІТИЧНОЇОЦІНКИФІНАНСОВОГОСТАНУ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОПІДПРИЄМСТВА

Головною проблемою сучасного фінансового стану підприємства євідсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, несвоєчасневиявлення фінансової нестабільності. Тому важливо своєчасно виявити таусунутивадиуфінансовійдіяльності,відшукатиуправлінськірішеннящодополіпшенняфінансовоїдіяльностітафінансовогостанупідприємства.

Заумовкризовогостануекономікизростаєрольсвоєчасноготаякісногоаналізу фінансового стану підприємств, оцінки його ліквідності,платоспроможностііфінансовоїстійкостітапошукушляхівщодопідвищенняізміцненняфінансовоїстабільності.

Фінансовий стан – це спроможність підприємства вести господарськудіяльність на основі своєчасного погашення усіх видів заборгованості,раціональної структури капіталу і господарських засобів [1]. У ньомувідображають у вартіснійформі загальні результати роботи підприємства зуправлінняфінансовимиресурсами.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів йоговиробничої комерційної і фінансової діяльності, тобто чим вищими єпоказники виробництва і реалізації продукції робіт і послуг, тим нижча їхсобівартість, якщо вища рентабельність і вищий прибуток, то фінансовийстанпідприємстваєкращимінавпаки[4].

Ще однією проблемою в оцінці фінансового стану підприємства єіснуваннярізнихсистембухгалтерськогооблікутапорядкускладанняформфінансової звітності в країнах з ринковою економікою, що призводить донеможливості здійснення порівняльного аналізу отриманих результатівоцінки фінансового стану підприємницьких структур різних держав. Це щераз свідчить про важливість розуміння схеми обліку, яка лежить в основіформування фінансових показників, та необхідність уніфікаціїінформаційного забезпечення оцінки фінансового стану на міжнародномурівні.

Уміння здійснювати ефективне управління фінансовим станом


154

підприємствазалежитьвіддоцільностівикористаннятогочиіншогометодуоцінки фінансового стану. Для оцінки фінансового стану підприємствавикористовують такі методи: коефіцієнтний, комплексний, інтегральний,беззбитковийтарівноважний[3].

Дляоцінкифінансовогостанувикористовуютьдекількагруппоказників,а саме: показники платоспроможності, показники фінансової стійкості,показникиділовоїактивності.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з нимивитрати. Показники прибутковості характеризуються ефективністювикористання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певногозагального доходу. Показником прибутковості є також рентабельність –відносний показник, що характеризує рівень ефективності роботипідприємства[2].

Отже, фінансовий стан – найважливіша характеристика економічноїдіяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможністьпідприємства,йогопотенціалуділовомуспівробітництві,оцінюєякоюміроюгарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів зафінансовимитаіншимивідносинамис.

При проведенні оцінки фінансового стану підприємства слід вивчатизначення отриманих в результаті аналізу фінансового стану показники, зточки зору відповідності їх фактичних значень нормативним дляконкретного підприємства рівням, визначати фактори, що вплинули навеличинупоказника в звітному періоді та здійснюватипрогноз її величинина перспективу. Стійка діяльність підприємства залежить як відобґрунтованостістратегіїрозвитку,маркетинговоїполітики,відефективноговикористання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і відзовнішніх умов, до яких відносять податкову, кредитну, цінову політикидержави та ринкову кон'юнктуру. Через це як інформаційну базу аналізуфінансового стану потрібно застосовувати звітні дані підприємства, деякізаданіекономічніпараметриі варіанти,заякихзмінюютьсязовнішніумовийого діяльності, котрі потрібно враховувати під час аналітичних оцінок таприйняття управлінських рішень. Підбиваючи підсумок розгляду сутностіаналізу фінансового стану підприємства, треба ще раз наголосити, щопотреба та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичногоаналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу досамоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використанняфінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцненняфінансовоїстабільностіпідприємства,оскількифінансовірезультатиєбазоюрозрахункуресурсногопотенціалупідприємства.


1.БойчикІ.М.Економікапідприємства:навч.посібн./І.М.Бойчик.–К.:Вид-воАтіка,2002.–478с.

2.Економікапідприємства:підручник/зазаг.ред.С.Ф.Покропивного.–


155

Вид.3-тє,беззмін/С.Ф.Покропивний.–К.:Вид-воКНЕУ,2006.–528с.3.ФедоренкоВ.І.Оцінкатадіагностикафінансовогостанупідприємства

/В.І.Федоренко//Економікатадержава.–2004.–№1.–С.26-29.

4. Хотомлянський О.Л. Комплексна оцінка фінансового станупідприємства/

О.Л.Хотомлянський,П.А.Знахуренко//ФінансиУкраїни.–2007.–№1.–С.111-118.

ГайдукІринастаршийвикладач

Львівськакомерційнаакадеміям.Львів

АКТУАЛЬНІПИТАННЯОБЛІКУФІНАНСОВИХРЕСУРСІВКООПЕРАТИВНИХ

ПІДПРИЄМСТВВІДПОВІДНОДОНП(С)БО1В умовах глобалізації економіки гармонійне функціонування

кооперативнихпідприємствґрунтуєтьсянадостатностіфінансовихресурсів,які відіграють важливуроль у розвитку господарської діяльності, зростанніоборотних коштів, посідають значне місце в ефективному управлінніпідприємством. Економічну самостійність підприємствам забезпечуєнаявність власних фінансових ресурсів, які сприяють поповненню власногокапіталу, фінансуванню господарської діяльності і соціального розвиткупідприємства.

Інформаційноюбазоюпроскладвласнихфінансовихресурсів,джерелаїхформування та ефективність використання є бухгалтерський облік. Дляобліку власних фінансових ресурсів застосовуються рахунки класу 4«Власнийкапіталтазабезпеченнязобов’язань».

ЗметоюнаближеннянаціональнихстандартівбухгалтерськогооблікудоміжнароднихМіністерствомфінансівУкраїнибулозатвердженоНаціональнеположення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги дофінансової звітності», що призвело до змін у групуванні та кодифікаціїокремих рахунків(субрахунків) 4 класу та статтях І розділу пасиву балансу(звітупрофінансовийстан)[1].

У процесі змін, викликаних коригуванням Плану рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств і організацій споживчої кооперації України(Укоопспілки) назву рахунка 40 «Статутний капітал» змінено на«Зареєстрований (пайовий) капітал»[2]. Така заміна є доцільною, оскількистатутний капітал – це капітал, величина якого зареєстрована у Статуті


156

кооперативного підприємства. У Плані рахунків такі зміни призвели довідкриття субрахунків другого порядку (рахунків третього порядку): 4011«Неподільний фонд споживчого товариства»; 4012 «Статутний капіталпідприємства»;4013«Статутнийкапіталспоживспілок».

Спірнимпитаннямєвіднесенняпайовогокапіталудозареєстрованого івідображення його на субрахунку 402 «Пайовий капітал» рахунку 40«Зареєстрований (пайовий) капітал». Адже згідно з Положенням проорганізацію пайового господарства споживчої кооперації України розмірпайового фонду не є постійною величиною, не зазначається в Статутіспоживчого товариства і змінюється відповідно до сплати чи поверненнячленам(асоційованимчленам)споживчоготовариствапайовихвнесків[3].

Незначним за обсягом джерелом формування внутрішніх власнихфінансових ресурсів підприємства є дооцінка вартості залишків активів,облікякихвелинасубрахунку423«Дооцінкаактивів»рахунку42.Відповіднодо змін, на цьому субрахунку відтепер відображаються курсові різниці, яківиникають щодо дебіторської заборгованості або зобов’язань зарозрахунками із господарською одиницею за межами України, погашенняяких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі,відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються віншомусукупномудоході[4].

Для обліку дооцінки активів звільнено рахунок 41, якому присвоєноназву «Капітал у дооцінках». На цьому рахунку ведуть облік даних продооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, яківідповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського облікувідображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті профінансовірезультати(звітіпросукупнийдохід)[5].Дорахункувідкриваєтьсячотири субрахунки, де відображається дооцінка (уцінка) основних засобів,нематеріальних активів, фінансових інструментів та інший капітал удооцінках. Зміни у власному капіталі знайшли відповідне відображення убалансі(звітіпрофінансовийстан).

Найбільш вагомим джерелом формування внутрішніх власнихфінансових ресурсів кооперативного підприємства є нерозподіленийприбуток – кінцевий результат діяльності підприємства, що становитьрізницю між загальною сумою доходів від господарської діяльності івитратами.Зацимвизначеннямосновнийпоказник,щовпливаєнаприбуток-цедоходи.

ЗгіднозНП(С)БО1доходи—цезбільшенняекономічнихвигодувиглядінадходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять дозростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахуноквнесківвласників)[1].

У зв’язку з тим, що розробники НП(С)БО 1 прагнули максимальнозблизити форми фінансової звітності з нормами МСФЗ Національнеположеннянерозкриває змісту статейфінансової звітності.Це спричинилопевніускладненнядлятихпідприємств,якіневикористовуютьміжнародних


157

стандартів, оскільки облік окремих операцій за П(С)БО не збігається зобліком згідно МСФЗ. Для розкриття змісту статей фінансової звітностіМіністерство фінансів України затвердило Методичні рекомендації щодозаповненняформфінансовоїзвітності [6].Протеівониневносятьясностіупитаннявідображенняокремихпоказників.

Так, згідно з Методичними рекомендаціями у звіті про фінансовірезультати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям,визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерськогообліку.

Але, у Національному положенні 1 відсутнє поняття «надзвичайнадіяльність», і відповідно, поняття надзвичайних доходів та надзвичайнихвитрат.Приформуванніінформаціїузвітіпрофінансовірезультати(звітіпросукупнийдохід)виключенонадзвичайнідоходиівитрати,атакожприбутоквід надзвичайної діяльності та податок з нього. Під час коригування Планурахунків бухгалтерського обліку було виключено рахунки75 «Надзвичайнідоходи»та99«Надзвичайнівитрати».Питання,деобліковуватитакідоходиівитрати у разі їх виникнення і як відображати їх у фінансовій звітності єнерозкритим.

Отже,впровадженнявУкраїнінаціональнихстандартівбухгалтерськогообліку, гармонізованих до вимог міжнародних стандартів, буде сприятиоб’єктивності обліку фінансових ресурсів кооперативних підприємств.Н(П)СБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - це крок назустрічміжнародним стандартам фінансової звітності. Проте, є окремі питання,щовимагаютьдоопрацюваннявпроцесівпровадженняНП(С)БО.


1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності» : наказ Міністерства фінансівУкраїни від 7 лютого 2013 року№ 73 [Електронний ресурс] : за станом на10.12.3013 р. – Режим доступу :http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/npsbu1 (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

2. Методичні рекомендації з організації бухгалтерського обліку вспоживчій кооперації (із змінами і доповненнями) : постанова ПравлінняУкоопспілки від 17.06.2013 № 131 [Електронний ресурс] : за станом на10.12.3013р..–Режимдоступу:http://cct.com.ua/doc2013.htm(датазвернен-ня:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Положення про організацію пайового господарства споживчоїкооперації України : постанова четвертих зборів Ради Укоопспілкидев’ятнадцятого скликання від 24.01.2007 року [Електронний ресурс] : застаном на 10.12.3013 р. – Режим доступу : http://uazakon.com/document/fpart03/idx03107.htm(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін

http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/npsbu1


158

валютних курсів» наказ Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000року № 193 [Електронний ресурс] : за станом на 10.12.3013 р. — Режимдоступу : http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/psbu21 (дата звернен-ня:14.12.2013).—Назвазекрана.

5. Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актівМіністерствафінансівУкраїнизбухгалтерськогообліку :наказМіністерствафінансівУкраїнивід27.06.2013року№627[Електроннийресурс]:застаномна10.12.3013р.–Режимдоступу:http://zakon.rada.gov.ua/go/z1242-13(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

6. Методичнірекомендаціїщодозаповненняформфінансовоїзвітності:наказМіністерства фінансів України від 28.03.2013 р.№ 433 [Електроннийресурс] : за станом на 10.12.3013 р. — Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1023.3060.0 (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.

ГолубНаталіяк.е.н.,доцент

АнгеловськаОльгамагістрант


КЛАСИФІКАЦІЯВИТРАТНАОПЛАТУПРАЦІДЛЯЦІЛЕЙОБЛІКУ

ТАКОНТРОЛЮ

У виробничій діяльності підприємств робоча сила посідає одне зголовних місць. Показником ефективності використання робочої силивиступає продуктивність праці, від якої в умовах ринкових відносин укінцевому підсумку залежать обсяги виробництва, а значить – і обсягиреалізаціїпродукції,ідоходипідприємства.

Відтак,обліквитратнаоплатупрацієоднимзнайважливішихусистеміоблікутаконтролю.Приорганізаціїцієїсистемисуттєвогозначеннянабуваєекономічнообґрунтованакласифікаціявитратнаоплатупраці.

Витрати на оплату праці не однорідні та, як правило, для задоволеннявимогуправління,групуютьсязадекількомакласифікаційнимиознаками.

1. Завидамивитрат:наосновнузаробітнуплату;надодатковузаробітнуплату;іншізаохочувальнітакомпенсаційнівитрати.

2. За елементами витрат: на оплату праці при погодинній формі; наоплатупраціпривідряднійформі; виплатизапонаднормовуроботу;премії;матеріальнідопомогитощо.

3. Витрати залежно від складу працівників: на оплату праці штатних

http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/instrbuh/psbu21


159

працівників;наоплатупрацісумісників;наоплатупраціпідрядників.4. Витрати залежно від категорій працівників: на оплату праці

службовців;наоплатупраціробітників.Дана класифікація витрат передбачена Розділом 7 Кодексу законів про

працюУкраїни,ЗакономУкраїни«Прооплатупраці».Треба сказати, що за такого групування витрат класифікаційні ознаки

поданіунадтозагальномувигляді,щоускладнюєпроцесоблікутаконтролюза ними. Необхідно розробити більш детальну класифікацію витрат, якапотрібнаупершучергудлявиявленняпричинїхвиникнення.

Професор Бутинець Ф.Ф. пропонує, по-перше, з метою калькулюваннявиділити з фонду оплати праці ту частину заробітної плати, якабезпосередньовключаєтьсядособівартостівиготовленоїпродукції.

По-друге,укласифікаціївитратокремовиділитиінформаціюпро:– витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих на

виробництві;– надбавки і стимулюючі виплати працівникам: за якість роботи та

високу професійну майстерність; за стаж роботи та вислугу років; завиконанняособливоважливоїроботитощо;

– непродуктивні виплати: оплата простоїв; оплата за роботу у нічнийабопонадурочнийчас;доплативідрядникампризмініумовпрацітощо;

– витрати на навчання; витрати з найму, відбору працівників;забезпеченняумовпрацітаскороченнячисельностіпрацюючих;

– витрати,пов’язанізпроцесомплануваннятанормуваннячисельностіпрацюючих;нормуваннямпраці[1,с.289-290].

Запропонованегрупуваннявитратнаоплатупрацідозволитьправильноформувати собівартість продукції та правильно визначати дохід, а такожчастковоконтролюватитарегулювативитрати.

Привіднесеннівитратнаоплатупрацінавиробничу собівартістьможевиникати проблема розподілу непрямої заробітної плати. Так, за відрядноїформи оплати праці, як правило, відбувається пряме віднесення витрат насобівартістьвиготовленоїпродукції.

У випадку ж, коли витрати на заробітну плату працівників запогодинною формою оплати; робітників, зайнятих у допоміжнихвиробництвах; різного роду доплати бригадирам неможливо повністювіднести на собівартість окремих виробів або замовлень, виникаєнеобхідністьїхрозподілу.

Такі витрати відокремлюються в окрему групу та розподіляються міжнезавершеним виробництвом і готовою продукцією за певною базоюрозподілу,виходячизфактичноїпотужностізвітногоперіоду.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»базоюрозподілузагальновиробничихвитрат(утомучислівитратнаоплатупраці загальновиробничого персоналу) можуть виступати: години праціробітників,обсягдіяльності,прямівитратитощо[2].

У сучасних умовах господарювання підприємствам у якості бази


160

розподілу витрат на оплату праці загальновиробничого персоналупропонується використовувати переважно суму прямої заробітної платиробітниківосновноговиробництва.

Крім цього, на підприємствах більше уваги повинно приділятисянормуванню праці, адже воно є засобом контролю, а також основою дляоцінки продуктивності праці та її оплати. Для організації дієвої системиконтролюнеобхідноправильновиділитипрямівитратинаоплатупраціпривиготовлені кожної одиниці продукції. Для формування нормативної базипрямихвитратнаоплатупраціможнавикористовувати:технологічнікарти,маршрутні карти виробничого процесу, схеми організаційної структурипідприємства,плани-графікиробіт,картисинхронізаціївиробничогопроцесутощо [1, с. 296]. Також потрібно мати на увазі, що нормативний час наодиницю виготовленої продукції часто змінюється, тому на підприємствахдоцільно встановити порядок перегляду норм та інформування про це усіхзацікавленихосіб[1,с.297].

На сьогодні для визначення та обліку відпрацьованого таневідпрацьованого часу на підприємствах використовують трудовівимірники:людино-дні,людино-години;прицьомувтратиробочогочасуневраховуються у грошовому вираженні. Необхідно застосовувати вартіснуоцінкувтрат,якаєнайбільшефективноюприаналізітаприйняттірішень.

При відображенні витрат на оплату праці на рахунках бухгалтерськогообліку виникає проблема способу групування витрат: за економічнимиелементами витрат, за статтями калькуляції. Так, групування витрат заекономічними елементами призначене для виявлення усіх витрат навиробництво продукції за їх видами; таке групування дає можливістьвизначити,щосаметанаякусумувитрачаєтьсядлявиробництвавціломупопідприємству[3,с.103].

Однак, групування витрат за елементами не дозволяє здійснити їхконтрольтааналізупроцесівиробництва(зподіломзамісцямивиникненнята за видами продукції). Дане групування також не дозволяє визначитисобівартістьокремихвидівпродукції.

Тому витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції, доскладуякихвходятьівитратинаоплатупраці,більшдоцільногрупуватищей за статтями калькуляції, у розрізі яких обраховується собівартістьпродукції[3,с.104].

Отже, економічно обґрунтована класифікація витрат на оплату працізначноюмірою впливає на планування, облік і контроль, у тому числі – наоблікіконтролькалькулюваннясобівартостіпродукції.

Запропонованіуроботірекомендаціїщодовдосконаленнявже існуючоїкласифікації витрат на оплату праці, можуть бути використані, як упрактичній діяльності підприємств, так і при вдосконаленні нормативнихдокументів.


161

Списоквикористанихджерел1. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Канурна З.Ф., Малюга Н.М., Чижевська

Л.В.Бухгалтерськийуправлінськийоблік [Текст] :підручник/Зазагал.ред.проф.Ф.Ф.Бутинця.—Житомир:ЖІТІ,2005.—480с.

2. Національне положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від31.12.1999 р. № 318, зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO16.aspx (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. РадецькаЛ.П.Управлінськійоблік[Текст]:навчальнийпосібник/Л.П.Радецька,Л.В.Овод.—К.:Академія,2007.—352с.

ГорбатюкМаріявикладач

БерезнівськийлісотехнічнийколеджНУВГПм.Березне,Рівненськаобл.

КЛАСИФІКАЦІЯВИТРАТДЕРЕВООБРОБНИХПІДПРИЄМСТВВСИСТЕМІ

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГООБЛІКУ

Велике значення в управлінні витратами має класифікація витрат. Вумовах стандартизації обліку вона повинна відповідати прийнятому напідприємстві методу калькулювання собівартості продукції і надаватидостовірну інформацію, яканеобхідна дляприйняття управлінськихрішеньта складання фінансової звітності. Класифікація витрат повинна бутиважливимелементомсистемиуправліннявитратами.

Питання класифікації витрат досліджувалися у роботах відомихвітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема Ф.Ф. Бутинця, М.Т.Білухи,Б.І.Валуєва, С.Ф.Голова, Л.В. Нападовської, С.А. Ніколаєвої, Я.В. Соколова,Дж.К.Шима,Дж.Г.Сигелатаінших

Вивчаючиознакитапорядокпитаннякласифікаціївитрат,щоїхописанов економічній літературі, можна зробити висновок про відсутність єдностіпоглядівпровіднихекономістівщодоцьогопитання.

Як стверджує Л.В.Нападовська „класифікація витрат – це поділ їх накласи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірностей зв’язківміжними.Разомзтим,чимбільшевизначеноознаккласифікації,тимвищийступіньпізнанняоб’єктів”[1].

Вчені-економісти Сопко В.В. та Патрік А.М. відзначають: „науковакласифікація витрат необхідна, перш за все, для визначення вартості, авідповідно ціноутворення, тобто суспільно-необхідних витрат, а такожвизначеннясобівартості,тобтолокальнихвитрат”[2,с.8].Даневизначення,

http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO16.aspx


162

на нашу думку, пов’язує класифікацію витрат з процесом калькулюваннясобівартості.

Отже,групуваннявитратіїхкласифікаціяповиннівідображативитратиосновноїдіяльностідеревообробнихпідприємствуабсолютнійдостовірності,оскільки лише тоді облікова інформація і складена на її основі звітністьбудутьнадійноюбазоюдляаналізу,управліннятапланування.

Традиційною є класифікація витрат за економічними елементами такалькуляційними статтями, адже вона є основою для вивчення тависвітлення господарських явищ, пов’язаних з формуванням та методикоювизначеннясобівартості.

Погоджуємося із твердженням М.С.Пушкаря, що групування заелементаминеобхіднодлятакоїмети:1)плануваннявитратзастаттями,2)визначення національного доходу, 3) визначення структури витрат тадинамікиїїзмін[3,с.252].

На деревообробних підприємствах здійснюється групування витратопераційної діяльності відповідно до П(С)БО16 „Витрати” за такимиелементами:матеріальнівитрати,витратинаоплатупраці,відрахуваннянасоціальні заходи, амортизація основних засобів і нематеріальних активів таіншіопераційнівитрати.

Групування витрат за економічними елементамимає не лише наукове,алейвеликепрактичнезначення,однактакегрупуваннянедаєможливостірозрахувати собівартість окремих об’єктів калькулювання, що значноускладнює здійснення контролю й аналізу витрат за їх цільовимпризначенням.

Тому для розкриття цільового призначення витрат та їх зв’язку зтехнологічним процесом, одночасно з обліком витрат за економічнимиелементами, на деревообробних підприємствах застосовують їх облік застаттямикалькуляції,наосновіякихрозраховуютьсобівартістьпродукції.

Групування витрат за джерелами фінансування (власні кошти,фінансування з державного бюджету) здійснюють лише ті деревообробніпідприємства, які знаходяться в підпорядкуванні Державного агентствалісових ресурсів України. Однак, на сьогодні реалізація цієї класифікаційноїознакизалишаєтьсяномінальною,узв’язкузобмеженістювиділеннякоштівзбюджету.

Зміст класифікації витрат за календарними періодами (минулого,поточного та майбутнього) визначається характером організаційно-технологічнихособливостейгалузі.Особливістьполягаєупонесеннівитрат,що за часовим критерієм не можуть бути віднесенні на результат. До нихналежать:організаціяіуправлінняпідготовкоювиробництва.

Складність організаційної структури та великакількість господарськихоперацій, які здійснюються на сучасних деревообробних підприємствахвимагаютьпошукгнучкихсистемуправліннязметоюзниженнявитрат.Томувиникає необхідність ведення обліку за місцями виникнення та сферамивідповідальності.


163

Місце виникнення та сфера відповідальності як поняття науковцітлумачатьпо-різному,переважнабільшістьрозрізняєцідвівеличини,однакневбачаєрізниціміжними.

Ф.Ф.Бутинець, стверджує, що місце виникнення витрат – сегментдіяльностіпідприємства,вякомувиникаютьвитрати[4,с.45],прицьомупідсегментомслідрозумітиекономічнутаінформаційнуодиницю,врамкахякоїрегулярнопорівнюютьсяможливостітафактичнаїхреалізаціяповитратах.

Нанашудумку,сферавідповідальностінайчастішеєширшимобліковимпоняттямівключаєкількамісцьвиникненнявитрат.

Характерною особливістю деревообробних підприємств,що впливає насклад витрат, є їх організаційно-технологічна структура. Продукціядеревообробних підприємств є результатом діяльності таких підрозділів:основне виробництво та обслуговування основного виробництва. Коженструктурний підрозділ виконує свої технологічні функції відповідно довиробничого призначення. При цьому більшість непрямих витрат можнаідентифікувати з відповідним структурним підрозділом. Тому застосуванняданоїкласифікаційноїознакиєдоречним.

Метою групування витрат деревообробних підприємств за місцямивиникненняєвідображенняролікожногоокремогоструктурногопідрозділув собівартості продукції. Групування витрат за місцями їх виникненнянеобхіднедляорганізаціїоблікурезультатівдіяльностіокремихпідрозділів.

Поєднуючиосновні видидіяльності (переробка-збут) тафункціональнуконцепціюподілу,найкращимваріантом,нанашудумку,єорганізаціяоблікута управління за сферами відповідальності, що збігаються з вказанимипідрозділами підприємств, в розрізі основних процесів операційноїдіяльності.

Побудова обліку за місцями виникнення витрат та сферамивідповідальності дозволяє децентралізувати управління витратами,спостерігати за їхформуваннямнавсіхрівняхуправління,використовуватиспецифічніметодиконтролювитратзурахуваннямособливостейдіяльностікожного підрозділу, виявити винуватців непродуктивних витрат і, вкінцевомупідсумку,істотнопідвищитиефективністьгосподарювання.

Встановлюючи науково обґрунтовану номенклатуру витрат длядеревообробних підприємств, потрібно враховувати організаційно-технологічні особливості галузі. Безпосередньо тоді облікова інформаціябуде корисною для потреб управління. Дослідивши структуру витратпідприємств деревообробки з метою організації їх обліку, пропонуємовикористовуватитакіознакикласифікаціївитрат:замісцямивиникненнятасферами відповідальності; економічними елементами та калькуляційнимистаттями;закалендарнимиперіодами.


1. Нападовська,Л.Методологічнізасадиуправлінськогообліку[Текст]/Л.Нападовська//Бухгалтерськийобліктааудит.—2004.—№4.—С.26—


164

30.2. Сопко, В.В., Патрик А.Н. Учет затрат и калькуляція себестоимости в

промышленности.–К.:Техника,1988.—112с.3. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського

обліку вУкраїні (теоретико-методологічні аспекти) [Текст] : [монографія] /М.С.Пушкар.—Тернопіль:Економічнадумка,1999.—423с.

4. БутинецьФ.Ф.та ін.Бухгалтерськийуправлінськийоблік [Текст] :Заред. проф. Ф.Ф.Бутинця. — 3-тє вид., доп.і перероб. –Житомир: ПП «Рута»,2005.—480с.

ДенисюкНаталіявикладач

Коледжтехнологій,бізнесутаправаСхідноєвропейськогонаціональногоуніверситетуім.ЛесіУкраїнки

м.Луцьк

ОСОБЛИВОСТІОБЛІКУІНВЕСТИЦІЙНОЇНЕРУХОМОСТІЗАМІЖНАРОДНИМИСТАНДАРТАМИОБЛІКУ

Після реформування бухгалтерського обліку в Україні постійно

проводиться активна робота з впровадження до національної обліковоїпрактикиновихПоложень (стандартів)бухгалтерськогообліку,які єдоситьблизькимизасвоїмзмістомдоМіжнароднихстандартівфінансовоїзвітності.Прикладом такого впровадження є прийняття П(с)БО 32 «Інвестиційнанерухомість».

Впровадження нових методологічних засад бухгалтерського облікуінвестиційної нерухомості обумовило необхідність теоретичнихобґрунтування та надання практичних рекомендацій щодо оцінки тавідображенняінвестиційноїнерухомостівбухгалтерськомуобліку.

Інвестиційна нерухомість - власні або орендовані на умовах фінансовоїоренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі,утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшеннявласного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, наданняпослуг,адміністративноїметиабопродажувпроцесізвичайноїдіяльності[1].

Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірністьтого,щопідприємствоотримаєвмайбутньомувідїївикористанняекономічнівигодиувиглядіоренднихплатежівта/абозбільшеннявласногокапіталу,таїїпервіснавартістьможебутидостовірновизначена.

ВідповіднодоМСБО40інвестиційнунерухомістьслідоцінюватиабозаїїсобівартістю, або за справедливою вартістю. Витрати на операцію слідвключати до первісної оцінки. Собівартість придбаної інвестиційної


165

нерухомостівключає:-цінуїїпридбання;-видатки,якібезпосередньовіднесенідопридбання.Безпосередньо віднесені видатки охоплюють, наприклад, гонорари за

надання професійних юридичних послуг, податки, пов'язані з передачеюправавласності,таіншівитратинаоперацію.

Собівартістю інвестиційної нерухомості, яка збудована самимпідприємством, є собівартість на дату завершення її будівництва абополіпшення. До цієї дати підприємство застосовує МСБО 16. Із цієї датинерухомістьстаєінвестиційноютазастосовуєтьсяМСБО40[3].

Собівартістьінвестиційноїнерухомостінезбільшуєтьсянасуму:а)витрат,пов'язанихізвведеннямїївдію(якщовонинеєнеобхідними

для приведення нерухомості до робочого стану відповідно до намірівуправлінськогоперсоналу);

б)операційнихзбитків,понесенихдотого,як інвестиційнанерухомістьдосягаєзапланованогорівняексплуатації,або

в) наднормативних сум відходів матеріалів, оплати праці або іншихресурсів,витраченихпідчасбудівництваабополіпшенняцієїнерухомості.

Якщооплату за інвестиційну нерухомість відстрочено, її собівартістю єгрошовий еквівалент ціни. Різниця між цією сумою та загальною сумоюплатежіввизнаєтьсяяквитратинавідсоткизаперіоднаданнякредиту.

Якщочастканерухомості,утримувананаумовахоренди,класифікуєтьсяяк інвестиційна нерухомість, тоді статтею, яка відображається в обліку засправедливою вартістю, є саме ця частка, а не нерухомість, що лежить у їїоснові.

Одна або кілька інвестиційних нерухомостей можуть бути придбані вобмін на нематеріальний актив чи активи або ж в обмін на поєднаннямонетарних і немонетарних активів. Наведене далі обговорення стосуєтьсяобмінуодногонегрошовогоактивунаінший,алевонотакожпоширюєтьсянавсі види обміну, наведені в попередньому реченні. Оцінювати собівартістьтакоїінвестиційноїнерухомостітребазасправедливоювартістюзавиняткомвипадків,коли:операціяобмінузасутністюнеєкомерційноюоперацієюабосправедливувартістьаніотриманого,анівідданоговобмінактивунеможнадостовірнооцінити.

Придбаний актив оцінюють саме так, навіть якщо суб'єктгосподарювання не може негайно припинити визнання відданого активу.Якщо придбаний актив не оцінюють за справедливою вартістю, йогооцінюютьзабалансовоювартістювідданоговобмінактиву[2].

Підприємство визначає комерційну сутність операції обміну,розглядаючи зміни у своїх майбутніх грошових потоках, які відбудуться врезультатіцієїоперації.Операціяобмінузасутністюєкомерційною,якщо:

а) конфігурація (ризик, час і суми) потоку грошових коштів заотриманимактивомвідрізняється відконфігурації потоку грошовихкоштівзапереданимактивом;


166

б) у результаті обміну вартість частки діяльності, на яку вплинула цяоперація,змінюєтьсядляконкретногосуб'єктагосподарювання.

Длявизначеннякомерційноїсутностіопераціївартістьчасткидіяльностідляконкретногопідприємства,наякувплинулацяоперація,маєвідображатигрошові кошти після оподаткування. Результат такого аналізу може бутицілкомочевидниміневимагативідпідприємствадетальнихобчислень.

Справедливу вартість активу, для якого немає зіставних ринковихоперацій, можна достовірно оцінити, якщо відхилення в діапазонідостовірних оцінок справедливої вартості для цього активу не є суттєвимиабо можна достовірно визначити різні оцінки в межах такого діапазону ізастосувати їх для оцінки справедливої вартості. Якщо підприємство можедостовірно оцінити справедливу вартість отриманого або відданого активу,для оцінки собівартості використовується справедлива вартість відданогоактиву, якщо тільки справедлива вартість отриманого активу не є більшчіткимсвідченням.

Підприємствоможе:а) обирати модель справедливої вартості або модель на основі

собівартості для оцінки всієї інвестиційної нерухомості, яка забезпечуєдоходнізобов'язанняібезпосередньопов'язаназісправедливоювартістюабож з доходами від конкретних активів, включаючи цю інвестиційнунерухомість;

б)обиратимодельсправедливоївартостіабожмодельсобівартостідлявсієїіншоїінвестиційноїнерухомості.

При оцінці інвестиційної нерухомостіна дату балансудляпідприємств,які складають абопланують готуватифінансову звітність заміжнароднимистандартами, рекомендовано використовувати оцінку за справедливоювартістю, що забезпечить зростання рівня довіри інвесторів, кредиторів,учасників фондового ринку до фінансової звітності і сприятиме залученнюіноземнихінвестицій.


1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Інвестиційнанерухомість":НаказМіністерстваФінансівУкраїнивід02.07.2007р.№779:застаном на 15.12.2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0823-07 (дата звернення: 15.12.2013).—Назвазекрана.

2. Боднар М. І. Відображення інвестиційної нерухомості в поточномуобліку[Текст]/М.І.Боднар//Інвестиції:практикаідосвід.—2009.—№21.

3. Єфременко О.В. Особливості обліку інвестиційної нерухомості //Економікаірегіон.—2008.—№2.—С.106—109.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0823-07


167

ЖидовськаНаталіяк.е.н.,в.о.доцента

РубахаОльгастудентка


АУДИТАДМІНІСТРАТИВНИХВИТРАТДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВА:

МЕТАІЗАВДАННЯ

В умовах реформування економіки України та здійснення комплексноїреформи вітчизняного бухгалтерського обліку важливого значення набуваєорганізаціянапідприємствахефективногооблікувитратнаосновірозробкивласної облікової політики, здатної задовольнити потреби всіх ланокуправління у релевантній інформації про фінансовий стан та перспективирозвиткупідприємства.Розробкатакоїобліковоїполітикиможливазаумовизастосуванняупрактичнійдіяльностіпідприємствсучаснихметодівоблікуіаудитуадміністративнихвитрат[3].

Проведенняаудитуадміністративних витратнапідприємствахнабуваєна сьогодні особливу актуальність.Вдосконаленняаудитуадміністративнихвитрат підприємств є складовою подальшого вдосконалення процесууправління господарською діяльністю підприємств у ринкових умовах тапокращенняїхфінансовихрезультатів.

Метою дослідження є уточнення мети та завдань аудитуадміністративнихвитратдіяльностіпідприємствадляефективноїорганізаціїаудиту.

Вагомий внесок у розвиток теорії, методології й організації аудиту напідприємстві, зокрема аудиту адміністративних витрат внесли вітчизнянівчені:Ф.Бутинець,С.Голов,В.Рудницький,В.Сопко,В.Швець,Ф.Огійчук,М.Білик та інші. Втім, не зважаючи на наявність значної кількості науковихпраць проблема аудиту адміністративних витрат діяльності підприємствазалишаєтьсядокінцяневирішеною.

Метою аудиторських перевірок є сприяння раціональномувикористанню засобів і предметів праці, а також самої праці для зниженнявитратвиробництваіодержанняпідприємствомстабільногоприбутку.

Мета аудиту адміністративних витрат та погляди з цього питаннявітчизнянихнауковцівпредставленіутабл.1.

Узагальнюючи вищевикладене, можна сформулювати мету аудитуадміністративних витрат, якою є встановлення достовірності, правильностіта законності ведення бухгалтерського обліку адміністративних витрат,відображення у фінансовій звітності, відповідно до вимог П(С)БО 16«Витрати».


168

Таблиця1Метааудитуадміністративнихвитрат

№ Вчені Метааудитуадміністративнихвитрат1 БутинецьФ.Ф.[2] Встановлення:

ü повноти і своєчасності відображення первиннихданихвзведенихдокументахтаобліковихрегістрах;

ü правильності ведення обліку адміністративнихвитрат та його відповідності прийнятій обліковійполітиці;

ü достовірності відображення стану адміністративнихвитратузвітностігосподарюючогосуб’єкта;

2 ОгійчукМ.Ф.[4]

Мета аудиту - підтвердити достовірність формування таправильність відображення в обліку адміністративнихвитрат

3 БіликМ.Д.[1] Метааудитувстановити:Ø повнотусформованихпідприємством

адміністративнихвитратвідповіднодоП(С)БО16«Витрати»таметодичнихрекомендацій;

Ø документальнеобґрунтуваннязазначенихвитрат;Ø відповідністьвказанихуобліковомурегістрісумі

періодів,доякихвонивідносяться;Ø відповідністьсум,зазначенихурахунках-фактурах,

платіжнихвимогах-дорученняхтощо,сумамплатіжнихдокументів;

Ø санкціонованістьусіхвитратчерезознайомленнязвнутрішнімидокументамипідприємствазапідписомкерівництваабоуповноваженоїнимособи,якірегламен-туютьполітикупідприємстващодозатвердженнявитрат;

Ø правильністьвіднесеннявитратдотогоперіоду,вякомувониреальнопонесені(тобтодоперіоду,доякогоналежатьпов’язаназнимдіяльність),порівняннямданихпервиннихдокументівзбухгалтерськимизаписами;

На початковому етапі аудиту крім мети, потрібно визначити завдання

перевірки адміністративних витрат діяльності підприємства. На підставікритичного аналізу літературних джерел з аудиту визначено, що середнауковцівнемаєєдиногопоглядузприводуцьогопитання.

Здійснюючиперевіркуадміністративнихвитратдіяльностіпідприємстванеобхіднорозв’язатитакізавдання[5](табл.2).


169

Таблиця2Основнізавданняаудитуадміністративнихвитрат

№ Перелікзавдань1 формуванняефективнихінформаційнихпотоків,щозадовольнилибпотреби

керівництвапідприємстватайогоструктурнихпідрозділівудостатнійінформаціїдляприйняттянеобхіднихстратегічнихтаоперативнихрішеньзпитаньуправлінняадміністративнимивитратами

2 отриманнянеобхіднихдляпотребуправлінняіскладанняфінансовоїтауправлін-ськоїзвітностіданихпроадміністративнівитратизаелементамивитратізакалькуляційнимистаттямивціломупопідприємству

3 забезпечення адекватного розподілу адміністративних витрат міжконкретнимивидамипродукціїдляпотребуправлінськогообліку

4 забезпеченнядостовірноговідображеннявоперативному,управлінськомутафінансовомуобліку,атакожузвітностіфактичноївеличиниадміністративнихвитратпідприємства

5 формування інформації для вдосконалення процесу плануванняадміністративних витрат як в цілому по підприємству, так і по окремихструктурнихпідрозділах

6 контрользанепродуктивнимиінераціональнимиадміністративнимивитратамизметоювиявленнярезервівїхзниження

На основі проведеного дослідження дійшли висновку, що уточнення

мети та завдань аудиту адміністративних витрат діяльності підприємствадозволяють аудитору більш точно та оперативно здійснити перевірку.Перевірені на практиці методи його роботи дають змогу не лишеудосконалити системи управління адміністративними витратами, а йвживатипотрібні заходидля наведенняпорядку в документообігу в ціломутазначнопокращитифінансовудисциплінунапідприємстві.


1. Білик, М.Д. Організація і методика аудиту сільськогосподарськихпідприємств[Текст]/М.Д.Білик.Підручник.—К.:КНЕУ,2004.—628с.

2. Бутинець,Ф.Ф.Аудит[Текст]:Підручникдлястудентівспеціальності«Облік і аудит» вищих навчальних закладів / Ф.Ф.Бутинець. — 2-е вид.,перероб.тадоп.—Житомир:ПП«Рута»,2002.—672с.

3. Облік та аудит адміністративних витрат господарюючого суб’єкта[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/48475.htm(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

4. Огійчук,М.Ф.Аудит:організаціяіметодика[Текст]:Навч.посібник.2-ге вид., перероб. І допов./ М.Ф.Огійчук, І.Т. Новіков, І.І. Рагуліна. — К.:Алерта,2012.—664с.

5. Цікало, Є.І. Завдання і методика проведення внутрішнього аудитуадміністративнихвитратлісогосподарськихпідприємств[Текст]/Є.І.Цікало,К.А.Артюшок//Науковийвісник.—2004.—№14.1.—С.202—205.

http://www.br.com.ua/referats/%2048475.htm

http://www.br.com.ua/referats/%2048475.htm


170

ЗацерковнаКатеринастудентмагістратуриСеменишенаНаталія

к.е.н.,доцентПодільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет

м.Кам’янець-Подільський

СВІТОВИЙДОСВІДТАПРОБЛЕМИВІТЧИЗНЯНОГООБЛІКУНЕОБОРОТНИХАКТИВІВ

Під необоротними активами прийнято розуміти активи, що

використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалогоперіоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємствоотримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бутидостовірновизначена.

Питанняоблікунеоборотнихактивівєактуальнимізавждиприверталодосебеувагубагатьохнауковців,середнихП.Й.Атамас,Р.Т.Джога,В.Ф.Палій,О.П.Гаценко,Л.В.Панкевич,С.В.Свіркотаінші.

Віддаючиналежненауковимнапрацюваннямвчених,слідвідзначити,щорозкриття питання обліку необоротних активів потребує подальшогонаукового дослідження, оскільки Україна активно долучається доміжнароднихобліковихстандартів.

Насамперед, розглянемо світовий досвід. У зарубіжній обліковійпрактиці поняття «необоротні активи» позначається різними термінами:постійніактиви;власність,спорудиіобладнання;матеріальніактивитощо.

Так, у Швейцарії необоротні активи в активі балансу об’єднані в однугрупу – основні засоби; в Росії – позаоборотні активи, які включаютьнематеріальні активи, основні засоби, доходні вкладення в матеріальніцінності; в Німеччині – основний капітал та фінансові активи; в країнахангло-американської групи–цедовгострокові активи,щооб’єднуютьу собіосновні засоби або власність, будівлі і обладнання, невідчутні активи,інвестиції, інші не поточні (позаоборотні) активи. У США нарахований зноснематеріальних активів частіше зазначається у примітках до фінансовихзвітів,упорівнянізбалансомвУкраїні.

Убільшостікраїннеоборотніактивиможнаподілитинатакігрупи:Ø матеріальні довгострокові активи; нематеріальні довгострокові

активи;Ø довгостроковіфінансовіінвестиції.УСША,наприклад,виділяютьвокремугрупуприродніресурсиузв’язку

зїхособливимиознаками[2].Відповідно до концептуальної основи Міжнародних стандартів

бухгалтерського обліку (далі – МСБО) будь-який актив для відображення вобліку повинен відповідати таким критеріям: 1) у майбутньому бутикорисним підприємству; 2) його вартість можливо достовірно визначити.


171

Крім зазначених, основні засоби повинні відповідати ще декількомкритеріям.

Зокрема, згідно з п. 6 МСБО 16 «Основні засоби» основні засоби – цематеріальні активи, які підприємство утримує для використання увиробництві абопостачанні товарів і наданні послуг, длянадання в орендуіншим особам або для адміністративних цілей, які будуть використані, якочікується,більшеодногоперіоду.

Основнізасобивідображаютьсявоблікузапервісноювартістю.Згіднозміжнародними стандартами, до первісної вартості основних засобіввключають:цінупридбаннязвирахуваннямотриманихзнижок,митнізбори,невідшкодованіподатки,витратидляналагодженняосновнихзасобів.

У деяких країнах дозволено включати до первісної вартості основнихзасобів суму позичкових відсотків, пов’язаних із придбанням об’єктів. УНімеччині відсотки за кредит дозволяється включати до витрат набудівництво основних засобів тільки тоді, коли існує тісний взаємозв’язокміжзасобамитапозиковимкапіталом[1].

Відповідно до міжнародних стандартів визнані витрати, пов’язані зоб’єктомосновнихзасобів,повиннідодаватисядобалансовоївартостіцьогоактиву, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигодинадходитимутьнапідприємство.Всііншіподальшівитратислідвизнаватияквитратитогоперіоду,вякомувонибулиздійснені[4].

СуттєвоюособливістюоцінкиосновнихзасобіввідповіднодоМСБОєтойфакт, що їх балансова вартість може бути зменшена відповіднимидержавнимигрантами [4].ПорядокцьогозменшеннярозкриваєтьсявМСБО20«Облікдержавнихгрантівірозкриттяінформаціїпродержавнудопомогу».

Міжнародністандарти,окрімосновноїрекомендованоїоцінкиосновнихзасобів за первісною вартістю, дозволяють альтернативний підхід: основнізасобиможутьвідображатисьузвітностізапереоціненоювартістю[4].

Процес переоцінки основних засобів за МСБО і Положеннямистандартами бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) України майже невідрізняється,Алеукраїнськістандартичіткішезазначаютьтумежу(більше10%), яка призводить до необхідності проведення переоцінки. Заміжнародними стандартами ця межа зазначається як така, що «суттєвовідрізняється»відбалансовоївартості.

Що стосується амортизації основних засобів, то вміжнародному облікувикористовуються такі методи нарахування амортизації: прямолінійнесписання, зменшення залишку, метод суми одиниць продукції. В облікуПольщі амортизація нараховується за певною схемою з використаннямтермінутакоефіцієнтівдляконкретнихгрупосновнихзасобів.

До складу необоротних активів відносяться також і нематеріальніактиви.

Значенняпоняття«нематеріальні активи» врізних країнах, загалом,невідрізняється.Відмінностіжспостерігаютьсянарівніскладунематеріальнихактивів, їх відображення в балансі, визначення терміну використання.


172

Наприклад, в обліку окремих країн, на відміну від українського обліку, доскладу нематеріальних активів відносяться організаційні витрати (витратинастворенняпідприємства,нарекламу,випускакцій).

Із міжнародної практики обліку нематеріальних активів в Українінайменше розповсюджений термін «ціна фірми» або «гудвіл», який восновному означає добру репутацію фірми. Між вартістю підприємства ічистоювартістюйогомайназавждиіснуєрізниця,якаієгудвілом.Вонаможебутипозитивнаінегативна[4].

Закордономсклалися3підходидовизначеннявартостігудвілу:оцінкарепутації фірми; поточна дисконтована оцінка; оцінка за залишковоювартістю[2].

Порівняльний аналіз обліку необоротних активів в Україні та іншихкраїнпроведеновтабл.1.

Таблиця1Порівняльнахарактеристикаособливостейукраїнськогоізарубіжного

облікунеоборотнихактивівОзнакапорівняння Украϊнськийоблік Зарубіжнийоблік

Класифікація У П(С)БО 8 (п.5) виділено сімгрупнематеріальнихактивів.

У п. 119 МСБО 38 якприклад наведено сімкласів нематеріальнихактивів. Ці класи дещовідрізняються від групнематеріальних активів заП(С)БО8.

Можливість ідентифікаціїнематеріальногоактиву

У П(С)БО 8 відсутніположення та поясненнящодо можливостіідентифікаціїнематеріального активу длярозмежування його згудвілом.

У МСБО 38 наведенокритерії можливостіідентифікації у визначеннінематеріальногоактиву.

Придбаннянематеріально активу якчастина об’єднаннябізнесу

у П(С)БО 8 про такенадходженнянематеріального активу незгадується.

УМСБО38 цьому питаннюприсвяченіпункти33-43,

Гудвіл

УП(С)БО8взагаліз2003рокупісля внесення змін відсутнєпоняття «гудвіл» і будь-якіположення і пояснення щодоцього. Все, що стосуєтьсягудвілуміститьсяуП(С)БО19«Об’єднанняпідприємств»

У МСБО 38 є розділ«Внутрішньо генерованийгудвіл»(п.п.48-50

Відсутність окремихрозділів

УП(С)БО8неувійшлазначнакількість розділів, які маютьмісце у МСБО 38. Зокрема,відсутнітакірозділи:

Наявнірозділи:


173

окреме придбання активу та придбання як частинаоб’єднаннябізнесу;придбанняшляхомдержавногогранту;внутрішньо генерований гудвіл; внутрішньо генерованінематеріальні активи; оцінка після визнання (модельсобівартостітамодельпереоцінки);нематеріальніактивизвизначеним строком корисної експлуатації; переглядоцінкитермінукорисноїексплуатації;переглядперіодутаметодуамортизації

Розкриття інформації вприміткахдофінансовогозвіту

П(С)БО 8 не передбачаєрозкриття інформації окремодля нематеріальних активів,які є внутрішньо генеровані,та для інших нематеріальнихактивів

Розкриття інформації упримітках до фінансовихзвітів, що передбачене п.122 МСБО 38, у П(С)БО 8відсутнє

Джерело[6].Такимчином,облікнеоборотнихактивіввУкраїнімаєбагатоспільного

із зарубіжною практикою. Існування певних відмінностей зумовленоспецифічністю української економіки. Інтеграція України в світовегосподарство вимагає відповідності організації обліку необоротних активівМСБО.

Отже, внаслідок аналізу організації обліку необоротних активів узарубіжних країнах та порівняння з українським досвідом, стає очевидноюнеобхідність внесення змін до вітчизняних стандартів обліку необоротнихактивівдлявідповідностіМіжнароднимстандартам.

В умовах глобалізації підприємницької діяльності та розвиткуінформаційних технологій основним завданням українських підприємств єповна автоматизація облікового процесу, зокрема, і обліку необоротнихактивів,адже,діяльністьбудь-якогосуб’єктагосподарюванняпочинаєтьсязпридбаннянеоборотнихактивівінеможетриватибезїхвикористання,вониєсвоєріднимфундаментомкожногогосподарюючогосуб’єкта.

Списоквикористанихджерел1. Бутинець, Ф.Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах.

[Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / Ф. Ф.Бутинець,Л.Л.Горецька.–Житомир:Рута,2002.–544с.

2.Лучко,М.Р.Бухгалтерськийоблік у зарубіжнихкраїнах: [Навчальнийпосібник]/М.Р.Лучко,І.Д.Бенько.–К.:Знання,2006.–311с.

3.Марочкіна,А.М.БухгалтерськийоблікзаНаціональнимистандартами:[Навчальнийпосібник]/А.М.Марочкіна.–Харків:Торсінг,2002.–296с.

4.Міжнародністандартибухгалтерськогообліку/[Заред.С.Ф.Голова.]–К.:ФПБАУ,2004.–248с.

5. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8«Нематерілаьні активи» [Мінфін України; Наказ, Положеннявід18.10.1999h/№242]:застаномна09.08.2013р.[Електроннийресурс].—


174

Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0750-99 (датазвернення14.12.2013р.).—Назвазекрана.

6. Руденко Л. М. Аналіз відмінностей обліку нематеріальних активів занаціональнимиП(С)БОвідоблікузаМСФЗ(порівнянняМСБО38таП(С)БО8)[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://biznesinalogi.com/analiz-vidminnostej-obliku-nematerialnix-aktiviv-za-nacionalnimi-psbo-vid-obliku-za-msfz-porivnyannya-msbo-38-ta-psbo-8/ (дата звернення 14.12.2013 р.) .). —Назвазекрана.

ІвановаАнгелінастудентка

ПустовітМаринастудентка


ПРОБЛЕМИОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУСОБІВАРТОСТІПРОДУКЦІЇ

ПРОМИСЛОВИХПІДПРИЄМСТВ

Собівартість продукції представляє собоювартісну оцінку продукції набазі вартостіспоживаємоу процесі її виробництва сировини, матеріалів,палива, енергії, праці, та інших складників.Це так званаповна собівартість,яка включає в себе всі витрати на виробництво продукції, продаж товарів,виконання робіт та послуг. Порівняння повної собівартості з доходом відреалізаціїпродукціїдаєваловийприбутоквідреалізації

Однимзнайбільшважкихтасуперечливихпитаньстосовновиникненняоблікувитратвиробництваєскладтаструктуравитрат,щовключаютьсядособівартості продукції, показники собівартості, які формуються убухгалтерському обліку, - це показники фактичних витрат, тобто вжепідсумкові показники, які демонструють, як сформувалися плановіпоказникисобівартості.

Грамотний контроль за витратами вимагає,щоб собівартість продукціїрозраховувалась заздалегідь, тобто планувалась, що являє собою системутехніко-економічних розрахунків, які відображають величину поточнихвитрат, що включаються до складу собівартості валової продукції, а такожвеличину витрат, що склалися протягом усього промислового циклу, яківключаютьсядоскладусобівартостітоварноїпродукції[1,с.110].

Процес розрахунку собівартості носить назву "калькулювання", апідсумковим документом такого процесу є калькуляція. Під калькуляцієюприйнято розуміти розрахунок у грошовому виразі собівартості одиниціпродукціїзавстановленимистаттямивитрат.


http://biznesinalogi.com/analiz-vidminnostej-obliku-nematerialnix-aktiviv-za-nacionalnimi-psbo-vid-obliku-za-msfz-porivnyannya-msbo-38-ta-psbo-8/




175

Процес калькулювання спрощується, якщо дотримуватися такогопорядку обліку витрат на виробництво та їхнього зарахування дособівартості певного виду продукції: прямі витрати безпосередньозараховувати до собівартості продукції за центрами їхнього виникнення наоснові даних первинної документації; непрямі витрати розподілятипропорційноміжструктурнимипідрозділамипідприємстваізараховуватидособівартості валової та товарної продукції, а отримані результатиузагальнювати на рахунку основного виробництва; фактичні витрати зазвітнийперіодрозподілятиміжвипускомготовоїпродукції інезавершенимвиробництвом;складатикалькуляційнілисткисобівартостіодиниціокремихвидів продукції; оприбутковувати готову продукцію та відображативідхилення фактичної собівартості готової продукції від її плановоїсобівартостіокремоюпозицією[2,с.3-10].

Оскільки узагальнення витрат і калькулювання собівартості продукціїпотребуєбагаторобочогочасу,такіроботидоцільноавтоматизувати(рис.1).

Рис.1.Автоматизаціярозв’язанняобліковихзадачзавитратамина

виробництвоТаким чином організація обліку собівартості є своєчасне, повне і

достовірне визначення фактичних витрат за етапами формування витрат,пов’язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичноїсобівартості окремих видів продукції, а також контроль за використаннямматеріальних,трудовихтагрошовихресурсів.

Управління витратами базується на ефективній організації облікувитрат,щовзначніймірі залежитьвіддеталізації облікувитрат замісцями


176

виникнення витрат, здійснення оперативного контролю за витратами тасобівартістю.


1БогачБ.М.Планування собівартості продукції, як складовий елементекономікипідприємства/Б.М.Богач//ПраціШостоїміжнародноїнауковоїконференції “Управління розвитком соціально-економічних систем,глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Ч. 1 / Донецьк.нац.ун-т.–Донецьк,2005.–С.112–114.

2 Белоусова І., Чумаченко М. Проблеми обліку виробничих витрат ікалькулювання собівартості продукції в промисловості // Бухгалтерськийобліктааудит.–2009.–№4.–С.3-10.

ІльчакОльгааспірант

НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни

м.Київ

ОБЛІКВИКОРИСТАННЯЗЕМЕЛЬНИХДІЛЯНОКВСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВАХ

Земля є одним з основних джерел існування суспільства. Земля –

найважливіше багатство суспільства, основний засіб виробництва усільському господарстві, просторовий базис розміщення та розвитку всіхгалузей народного господарства. Тому землю потрібно розглядати з двохбоків.По-перше,якпростір,необхіднийдлярізноговиробництва(длявсякоїлюдськоїдіяльності)і,по-друге,якумовудлявиробництвапродукції.

Останнім часом питання обліку земель досліджують в своїх науковихпрацях відомі вчені-економісти: П.Т. Саблук, В.М. Жук, Б.В. Мельничук, І.В.Герасимчук,Б.С. Гузар,Н.М.Малюгата іншінауковці.Однак,незважаючинавагомінаукові напрацювання, окремі питаннящодоруху земельних часток,документального оформлення земельних ділянок, відображення їх нарахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності аграрнихпідприємств залишилися на сьогоднішній день актуальними і потребуютьподальшихдосліджень.

Процес виробництва необхідної кількості продукції землеробствавідбувається внаслідок дії людини на землю як предмет праці. При цьомувикористовуються фізичні, хімічні та біологічні особливості ґрунтовогопокриву землі, в якому відбувається життєдіяльність рослин. Кінцевийрезультат праці у (землеробстві – врожайність рослин), у значній мірі


177

залежить від організаційно-господарських, агрохімічних, меліоративних таіншихзаходівспрямованихнапідвищенняродючостіґрунту.Порядзіншимизасобами виробництва, які використовується в сільському господарстві,земля має свої специфічні властивості, які зумовлюють цілий ряд їївідмінностейвідіншихзасобів.

У ході земельної реформи в Україні відбулися суттєві зміни у формахвласності на землю. Збільшення кількості земельних власників сприялорозширенню кола учасників земельних відносин. Відповідно до статті 14Конституції України земля є національним багатством, що перебуває підособистоюохороноюдержави.Основнийдокументземельногозаконодавствадержави, що регулює земельні відносини є Земельний Кодекс України.ЗакономУкраїни«ПробухгалтерськийобліктафінансовузвітністьвУкраїні»передбачено обов’язкове відображення в бухгалтерському обліку вартостіземлітаправакористуваннянею.

Земельні ділянки обліковуються на підставі державних актів, якимипосвідчується право власності на земельну ділянку або право постійногокористування та встановлюються площа та вартість переданих земельнихділянок.Одиницеюоблікуєокремаземельнаділянка.

Існують проблеми, які перешкоджають відображенню в системібухгалтерського обліку операцій з сільськогосподарськими угіддями.Зокрема, неврегульованими залишаються питання визнання земельнихресурсів активами [2, c. 20]. Так, П(С)БО 7 «Основні засоби» не розкриваєметодики обліку земельних ресурсів, а П(С) БО 30 «Біологічні активи» невідносить земельні угіддя до складу біологічних активів, що також непередбачаєїхбухгалтерськоговідображення.

При постановці на облік земельних ділянок у підприємствах, у першучергу, слід визначити, що ставиться на облік: земельна ділянка чи правакористування земельними ділянками. У п. 1 ст. 92 Земельного кодексуУкраїнивказано,щоправапостійногокористуванняземельноюділянкою ізземель державної та комунальної власності можуть набувати: по-перше,підприємства, установи та організації, що належать до державної такомунальноївласності;по-друге, громадськіорганізації інвалідівУкраїни, їхпідприємства (об’єднання), установи та організації. У ст. 80 ЗемельногокодексуУкраїнивказано,щосуб’єктамиправавласностіназемельніділянкиможуть бути громадяни таюридичні особи – наприватні земельні ділянки,територіальнігромади–наземлікомунальноївласності,державна–наземлідержавної власності [3, c. 75]. Щодо бухгалтерського обліку, то власніземельні ділянки відображаються у складі основних засобів, а правакористуванняними–ускладінематеріальнихактивів.

Вдосконалення первинних документів та регістрів синтетичного тааналітичного обліку багато в чому зумовлюють успішне розв’язанняпоставлених проблем: юридична підстава володіння, користування абооренда землі, відображення в бухгалтерському обліку вартості земель івкладеньвних.[1,c.97]


178

Також доцільним є доповнити для аграрних формувань фінансовузвітністьданимипроземельніресурсисільськогосподарськогопризначеннята показниками ефективності їх використання. З метою поліпшеннябухгалтерського обліку і порядку подання в звітності інформації про землісільськогосподарського призначення необхідно вдосконалитидокументальне оформлення руху земельних ділянок, їх оцінку тавідображеннянарахункахбухгалтерськогообліку іузагальненняінформаціїузвітності.


1. Гузар Б. С. Удосконалення оцінки обліку, та контролю використанняземельнихресурсівуринковихумовах»/Б.С.Гузар//ЕкономікаАПК.–2009.–№6.–С.95-103.

2. МалюгаН.М.«Землявсистемібухгалтерськогообліку»/Н.М.Малюга,І.В.Замула//Бухгалтерськийоблікіаудит.–2008.–№6.–С.15-21.

3. Обліково-аудиторське забезпечення розвитку земельних відносин[колективнамонографія]/ [В.М.Жук,Ю.С.Бездушна,Б.В.Мельничук,Н.Л.Жук,С.М.Остапчук].–К.:ННЦ«Інститутаграрноїекономіки»,2013.–238с.

КанцедалНаталіяк.е.н.,доцент

ПедоричВікторіяcтудентка


ВІДОБРАЖЕННЯІНФОРМАЦІЇПРОБІОЛОГІЧНІАКТИВИУФІНАНСОВІЙ

ЗВІТНОСТІБіологічні активи відіграють важливу роль в діяльності аграрних

підприємств,атакожуформуванніінформаційногозабезпеченняуправліннясільськогосподарськимипідприємствами.Вонивирощуютьсяпідприємствомзметоюотриманнясільськогосподарськоїпродукціїабоутримуютьсянимзметоюотриманняіншихвигод[2].

Належна фіксація фактів наявності біологічних активів є невід’ємноюскладовою системи бухгалтерського обліку сільськогосподарськихпідприємств, яка побудована на основі документування та складаннязвітності.

Дані первинних документів є підставою для формування інформації урегістрах аналітичного та синтетичного обліку: Журнал-ордер№ 8 с.-г. порахунку 21 «Поточні біологічні активи» і Відомість № 8.2 с.-г. та Журнал-ордер№4Ас.-г.порахунку16«Довгостроковібіологічніактиви»[5].


179

Інформація про біологічні активи у фінансовій звітності знайшла своєвідображення у Балансі. Згідно НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансовоїзвітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№ 73 від07.02.2013 р. баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий станпідприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання івласний капітал [6]. Метою складання балансу є надання користувачамповної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий станпідприємстваназвітнудату.

Відображення інформації про біологічні активи у балансі підприємствапредставленовтабл.1.

Таблиця1ВідображенняінформаціїпробіологічніактивиубалансіпідприємстваДовведенняНаціональногоположення(стандарту)бухгалтерськогообліку1

«Загальнівимогидофінансовоїзвітності»

ПіслявведенняНаціональногоположення(стандарту)бухгалтерськогообліку1

«Загальнівимогидофінансовоїзвітності»Баланс Баланс(Звітпрофінансовийстан)

П(С)БО2«Баланс»,затвердженийНаказомМіністерствафінансівУкраїни№87від

31.03.1999року

Методичнірекомендаціїщодозаповненняформфінансовоїзвітності(наказМінфіну

від28.03.2013р.№433)

РозділI«Необоротніактиви»

РозділII«Оборотніактиви»

РозділI«Необоротніактиви»

РозділII«Оборотніактиви»

«Довгостроковібіологічніактиви»:

-рядок035«справедлива(залишкова)вартість;-рядок036«первісна

вартість»;-рядок037«накопичена

амортизація».

Рядок110«Поточнібіологічніактиви»

Рядок1020«Довгострокові

біологічніактиви»

Рядок1110«Поточнібіологічні

активи»

-допідсумкубалансувключається

справедливаабозалишковавартість,якадорівнюєрізниціміжпервісноювартістюісумоюнакопиченої

амортизації;-справедлива(первісна)вартістьдовгостроковихбіологічнихактивів;-суманакопиченої

амортизації(удужках)подовгострокових

біологічнихактивах,щообліковуютьсяза

первісноювартістю.

Відображаєтьсявартістьпоточнихбіологічнихактивівтваринництвав

оцінцізасправедливоюабопервісноювартістю,

атакожрослинництва,в

оцінцізасправедливоювартістю.

Відображаєтьсясправедливавартість

довгостроковихбіологічнихактивів.

Наводитьсязалишковавартість,якавключаєтьсядопідсумкубалансу,

прицьомуудодатковихстаттяхокремонаводятьсяїхпервіснавартістьтасуманакопиченої

амортизації(удужках).

Відображаєтьсявартістьпоточнихбіологічнихактивівтваринництвав

оцінцізасправедливоюабопервісноювартістю,

атакожрослинництва,в

оцінцізасправедливоювартістю.


180

Витрати та доходи від первісного визнання біологічних активіввідображаютьсяуЗвітіпрофінансовірезультати.ЗгідноНП(С)БО1звітпрофінансові результати (звіт про сукупний дохід) – звіт про доходи, витрати,фінансові результати та сукупний дохід. Метою складання звіту профінансові результати є надання користувачам фінансової звітності повної,правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки ізбиткивіддіяльностіпідприємствазазвітнийперіод[6].

Відображення доходів і витрат від первісного визнання біологічнихактивів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідоксільськогосподарськоїдіяльностінаведеноутабл.2.

Таблиця2Відображеннядоходівівитратвідпервісноговизнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,одержанихунаслідоксільськогосподарськоїдіяльностіуЗвітіпрофінансовірезультатиДовведенняНаціональногоположення(стандарту)бухгалтерськогообліку1

«Загальнівимогидофінансовоїзвітності»

ПіслявведенняНаціональногоположення(стандарту)бухгалтерськогообліку1«Загальнівимогидофінансової

звітності»Звітпрофінансовірезультати Звітпрофінансовірезультати

П(С)БО3«Звітпрофінансовірезультати»,затвердженийНаказомМіністерствафінансів

України№87від31.03.1999року

Методичнірекомендаціїщодозаповненняформфінансовоїзвітності(наказМінфінувід28.03.2013р.№433)

I«Фінансовірезультати» УновійформіЗвітупрофінансовірезультатидоходиівитративід

первісноговизнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,

одержанихунаслідокс/гдіяльностіневказуються,алепишутьсявдодаткових

(вписуваних)рядках.Стаття«Дохідвідпервісноговизнання

біологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції»

наводитьсяувписуваномурядку2122.Внійвідображаєтьсядохідвідпервісного

визнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,

одержанихунаслідоксільськогосподарськоїдіяльності.

Стаття«Витративідпервісноговизнаннябіологічнихактивіві

сільськогосподарськоїпродукції»наводитьсяувписаномурядку2182.Внійвідображаютьсявитративідпервісного

визнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,

одержанихунаслідоксільськогосподарськоїдіяльності.

Рядок061«Дохідвідпервісноговизнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,одержаних

унаслідоксільськогосподарської

діяльності»

Рядок091«Витративідпервісного

визнаннябіологічнихактивіві

сільськогосподарськоїпродукції,одержаних


діяльності»

Відображаєтьсядохідвідпервісного

визнаннябіологічнихактивіві

сільськогосподарськоїпродукції,одержаних


діяльності.

Відображаютьсявитративід

первісноговизнаннябіологічнихактивівісільськогосподарськоїпродукції,одержаних


діяльності.


181

Бухгалтерськафінансовазвітністьєосновнимджерелом інформаціїпромайновий і фінансовий стан підприємства, а також результати йоговиробничо-господарської діяльності за звітний період. Бухгалтерськафінансова звітність, відображаючи всі суттєві зміни в структурігосподарськихзасобів,джерелїх утворення, атакожрезультатахфінансово-господарської діяльності, дає в скомпонованому вигляді інформацію, яканеобхідна користувачам для прийняття обґрунтованих рішень.Бухгалтерська фінансова звітність, ґрунтуючись на узагальнених данихбухгалтерського обліку, виступає ланкою зв’язку між підприємством іззовнішнім середовищем.Воназадовольняєвимогищодонеобхідногообсягуінформації, можливостей її засвоєння зовнішніми і внутрішнімикористувачами.


1. Бондарчук В. В. Звітність підприємств як джерело інформації проосновнізасобидляпотребдержавногоуправління[Електроннийресурс]/В.В.Бондарчук//Економіка:реаліїчасу.Науковийжурнал.–2012.–№2(3).–С.111–115.–Режимдоступудожурн.:http://www.economics.opu.ua/n3.html.

2. Гончаренко Н. В. Аналіз ефективності використання біологічнихактивів:методичніпроблемиішляхивирішення[Електроннийресурс]/Н.В.Гончаренко//Режимдоступу:archive.nbuv.gov.ua.

3. ЖукВ.М.Обліксільськогосподарськоїдіяльності:[навч.посіб.]/В.М.Жук–К.:ВидавництвоТОВ«Юр-Агро-Веста»,2007.–368с.

4. Методичнірекомендаціїщодозаповненняформфінансовоїзвітності,затвердженіНаказомМіністерствафінансівУкраїни№433від28бер.2013р.[Електроннийресурс]/Режимдоступу:http://buhgalter911.com/

5. Наказ Міністерства аграрної політики України «Про затвердженняспеціалізованих форм регістрів журнально-ордерної форми обліку длясільськогосподарських підприємств та методичних рекомендацій щодо їхзастосування» № 390 від 4 черв. 2009 р. [Електронний ресурс] / Режимдоступу:http://pro-u4ot.info/index.php?section=browse&CatID=rtID=876

6. НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженеНаказом Міністерства фінансів України № 73 від 07 лют. 2013 р.[Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу :http://www.zakon.rada.gov.ua.

http://buhgalter911.com/

http://pro-u4ot.info/index.php?section=browse&CatID=rtID=876

http://www.zakon.rada.gov.ua/


182

КліменкоНаталіямагістрант

Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситетм.Алчевськ

ПРОБЛЕМИОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУКАПІТАЛЬНИХІНВЕСТИЦІЙ

НАВУГЛЕДОБУВНИХПІДПРИЄМСТВАХПеретворення ринкових відносин в Україні та необхідність

переорієнтації виробництва з метою випуску конкурентоспроможноїпродукції потребують значних капітальних інвестицій в вугледобувніпідприємства.

Впровадження ринкових механізмів та відносин в економіці України,структурнихперебудов,реформуванняформвласностііподатковоїсистеми,потребують підвищення вимог до бухгалтерського обліку як джереладостовірної інформації для прийняття підприємствами економічнообґрунтованих рішень і передбачення ризиків у своїй операційній,інвестиційнійтафінансовійдіяльності.Чітконалагодженийоблікфінансово-господарської діяльності підприємств сприяє виявленню і використаннювнутрішньогосподарськихрезервівпідприємств,запобіганнюзловживаннямі перевитратам, зниженню собівартості продукції, підвищеннюпродуктивності праці, рентабельності виробництва, що є обов'язковоюумовоюфункціонуванняпідприємстввринковійекономіці.Циміобумовленаактуальністьданоїтеми.

Вказаному питанню приділяється значна увага КМУ, що знайшло своєвідображенняузаконахУкраїни,зокрема,уЗаконі«Пробухгалтерськийоблікта фінансову звітність в Україні та в «Інструкції про застосування Планурахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань ігосподарських операцій підприємств і організацій», Наказ Міністерствафінансів України, Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 “Основнізасоби”[1,2,3].

НавирішенняцієїпроблемиспрямованідослідженняТокарьС.,ФурсовоїО.,МушинськоїР.,ТкаченкоН.М.

Бухгалтерський облік повинний бути ефективним у кожній ланцінародного господарства, а для цього необхідно відповідним чиноморганізувати обліковий процес, що припускає збір облікової інформації, їїобробкуіт.д.

Організаціяобліковогопроцесувціломунапідприємствізначноюміроюзалежитьвідорганізаціїобліковогоапаратаіпраціобліковихпрацівників.

Весь обліковий процес можна поділити на три стадії: первинний,поточнийіпідсумковийоблік.

Первинний облік на першій стадії облікового процесу припускає збірпервинних обліковихданих пронаявність засобів і господарських операцій.На цій стадії реалізуються в основному такі способи та методи


183

бухгалтерськогооблікуякоцінка,документація.Другою стадією облікового процесу є поточний облік. На цій стадії

протягом місяця здійснюється облікова реєстрація господарських операційнарахункахбухгалтерськогооблікувобліковихрегістрах.

Третя стадія облікового процесу - підсумковий облік - являє собоюузагальнення даних поточного обліку, складання калькуляцій, балансу,звітності.Накожнійзцихстадійобліковогопроцесунеобхідноорганізувати:облікові номенклатури; способи і техніку відображення обліковихноменклатур; матеріальні носії облікових даних і інформації; рухматеріальнихносіївобліковихданихіінформації;використанняізбереженняносіївобліковоїінформації.

При доборі матеріальних носіїв документів використовуються альбомитиповихформдокументів;обліковірегістри;бухгалтерськазвітність,типовіпроектні рішення автоматизації обліку на його ділянках і т.д., однак не всітиповіносіїобліковихдокументів іобліковихрегістріввідповідаютьумовампідприємств,особливопривикористанніПЕВМ,узв'язкузчимїхпроектуютьірозробляютьсамостійно.

Зайняти лідируюче положення на ринку, підвищити ефективністьроботи персоналу, створити оптимальну структуру управління - цепершочерговізадачікерівникапідприємства.Убухгалтерськійдіяльностіцеособливо важливо, що обумовлює широке застосування бухгалтерськихпакетів і програм, завдякивпровадженнюякихпідвищуєтьсяоперативністьобробки даних і вірогідність ділової інформації, приймаються більшоб'єктивніфінансовійуправлінськірішення.

Безумовно,комп'ютернапрограманезамінитьдосвідченогобухгалтера,аледозволитьзаощадитийогочасісилизарахунокавтоматизаціїоперацій,знайтиарифметичніпомилкивоблікуізвітності,оцінитипоточнефінансовестановищепідприємстваійогоперспективи.

Все це зумовлює необхідність використання сучасних інформаційнихбухгалтерських систем. Ефективні інформаційні бухгалтерські системи позазалежністювідїхньогомасштабу,програмно-апаратноїплатформиівартостіповинні забезпечувати якісне веденняобліку, бути надійними і зручними вексплуатації.

Надійність інформаційної системи в комп'ютерному плані означаєзахищеність її від випадкових збоїв і в деяких випадках від навмисногопсуванняданих.Сучасніперсональнікомп'ютериєдоситьвідкритими,томуне можна вірогідно гарантувати захист на фізичному рівні. Важливо, щобпісля збою зруйновану базу даних можна було легко відновити, а роботусистемивідновитивнайкоротшийтермін.

Можнасказати,щовпровадження інформаційнихсистемубухоблік -цепроцес, при якому в результаті перекладу бухгалтерії на комп'ютерпідвищується ефективність і поліпшується якість ведення бухобліку напідприємстві.

На основі узагальнення підходів вітчизняних та зарубіжних вчених до


184

трактування інвестицій, як обліково-аналітичної категорії, доведено, щоінвестиції-цебудь-якінеоборотнітаоборотніактиви,щомаютьекономічнуцінність і вкладаються в будь-які об'єкти підприємницької діяльності дляотриманняприбуткутаіншівидидіяльностізметоюдосягненнясоціальногоефекту. Класифікацію інвестицій необхідно здійснювати, виходячи з різнихкритеріїв - їх видів, суб'єктності, об'єктності, величини, терміновості, щозабезпечить організацію ефективного обліку та комплексного аналізуінвестиційноїдіяльностінапідприємстві.

Прийняття ефективних рішень потенційними інвесторами щодоздійснення інвестицій в умовах трансформаційної економіки вимагаєкомплексності економічного аналізу об'єктів інвестування і чітких данихфінансовоїзвітності.

На підставі вищезазначеного можна зробити підсумок, що ринковіперетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метоювипускуконкурентоспроможноїпродукціїпотребуютьзначнихзмінвоблікукапітальних інвестицій для більш чіткого відображення операцій збухгалтерського обліку, своєчасного і достовірного надання якісноїінформаціїзарезультатамивнутрішньогосподарськогоконтролюопераційзкапітальнимиінвестиціями.


1. Закон України “ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні”від16.07.99р,№996-ХIV,зізмінамиідоповненнями.

2.Положення(стандарт)бухгалтерськогообліку7“Основнізасоби”,від27.04.00р.№92.

3. Інструкція № 291 - “Інструкція про застосування Плану рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарськихоперацій підприємств і організацій” затверджена наказом МіністерствафінансівУкраїнивід30.11.99р.№291.

4.КрупкаЯ.Пронормативно-правоверегулюванняобліку інвестиційноїдіяльностіпідприємств//Бухгалтерськийоблікіаудит.-2009.-№3.-с.40-42.

5.БондарМ.І. Інвестиційніресурсивобліковомупроцесі//Економікатадержава.-2008.-№3.-с.28-31.

6. Герасимова С.В. Управління інвестиційною діяльністю акціонернихтовариствпромисловості:проблемитаособливості//Економікатадержава.-2008.-№7.-с.4-6.


185

КоролюкТетянак.е.н.,доцент

БурліцькаОксанак.е.н.,доцент

Тернопільськийнаціональнийтехнічнийуніверситетім.І.Пулюям.Тернопіль

СИСТЕМАТИЗАЦІЯДИСЕРТАЦІЙРОСІЙСЬКОЇФЕДЕРАЦІЇЗАНАПРЯМОМ

ДОСЛІДЖЕННЯРИЗИКУ

Дослідження ризику в діяльності господарюючих суб’єктів в останніроки особливо зацікавило науковців РосійськоїФедерації, що представленочималою кількістю захищених дисертацій за спеціальністю 08.00.12«Бухгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності»(«Бухгалтерський облік, статистика»). Серед вчених, праці яких присвяченіданомупитанню,можнавиділитинаступних:О.Р.Антишева,Т.В.Балакірєва,А.В.Березіна,Т.О.Вітязева,С.Б.Давидов,С.А.Деревяшкін,А.Ш.Джангетов,О. Д. Дмитриченко, Р. В. Дьяконов, Н. Д. Ільєнкова, О. В. Караніна,Г.Є.Каратаєва, О. О. Клинова, Н. В. Коновалова, Н. В. Костіна, С. І. Кукота,О.О.Лукічева, М. Ю. Неустроєв, О. В. Овчаренко, С. М. Орлов, О. В. Петух,О.Н.Пирожков, Л. М. Растамханова, Л. Р. Сабірьянова, Н. В. Соколова,В.С.Стародубцева, О. В. Стрельникова, А. С. Толстова, В. А. Точилова,І.В.Федоренко, М. О. Фоменко, Н. В. Чекмарьова, Н. С. Чопчіян,А.Г.Чудновський, О. В. Шевельова. Вивчення дисертаційних досліджень зпитань ризикудаломожливість систематизувати дисертації на три групиврозрізі напрямів дослідження: ризик в системі бухгалтерського обліку,аналізута/іконтролю.

Найбільша кількість захищених дисертацій спостерігалася щодовивчення ризику в системі аналізу (17 дисертацій). В даних дисертаціяхпіднімалися наступні питання: розробка методики комплексного аналізуризику господарської діяльності (Н.Д. Ільєнкова); розробкановихфакторівоцінки ризиків та визначення їх місця в комплексній методиці аналізуризиківбанків(Н.В.Соколова);методичніпідходидокількісноговизначенняоцінок аудиторських ризиків в умовах застосування комп’ютернихтехнологій (Р. В. Дьяконов); вдосконалення методики аналізу ефективностіхеджування ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів(В.А.Точилова); розробкаметодикипідготовкитавикористання інформаціїдля аналізу ризиків у сільському господарстві (Н. В. Чекмарьова); розробкаконцепціївдосконаленняаналітичноїдіяльностікомерційногобанкуусферіуправлінняризиками(О.В.Караніна);розробкааналітичногоінструментаріюоцінки фінансового ризику підприємства (А. Г. Чудновський); формуванняметодичного апарату аналізу ризиків в угодах злиття та поглинання(О.Н.Пирожков);розробкаметодичнихположеньзаналізутаоцінкиризиківпідприємств торгівлі в ринкових умовах функціонування (С. І. Кукота);


186

проведення аналізу основних економічних показників діяльностіпідприємства нафтової галузі та виявлення ступеня ризику для прийняттяуправлінськогорішення(О.Р.Антишева);формуванняметодичногоапаратуаналізу ризиків фінансування суб’єктів малого бізнесу (Т. В. Балакірєва);розробка методики аналізу впливу підприємницьких ризиків убухгалтерському обліку (С. А. Деревяшкін); обгрунтування схеми аналізурезервної системи підприємства з урахуванням ризиків, обумовленихзмінами зовнішнього середовища (Т. О. Вітязева); розробка комплексноїметодики аналізу господарських ризиків та засобів її реалізації(А.В.Березіна); розробка актуальних проблем організації та методикиекономічногоаналізукредиторськоїзаборгованостікомерційнихорганізаційтапов’язанихзнеюфінансовихризиків(М.О.Фоменко);розробкаконцепції,розвитокметодологіїтакомплексуметодикіметодівформуваннятааналізуризик-системи промислового підприємства з позиції відповідностірегіонально-галузевим факторам (О. В. Караніна); розвиток теоретичних іорганізаційно-методичних положень аналізу ризику незатребуваностіпродукції(Н.В.Костіна).

Дисертації, в яких вивчався ризик в системі обліку (11 дисертацій),розкривались наступні питання: місце та роль інформаційного ризику,встановлення факторів, які впливають на інформаційний ризик(С.Б.Давидов);удосконаленнябухгалтерськогооблікунаслідківподатковогоризику за рахунок розробки рекомендацій з формування достовірноїбухгалтерської інформації (О.В.Шевельова);обгрунтуванняметодологічнихпідходів до організації бухгалтерського обліку ризиків (А. Ш. Джангетов);визначення особливостей організації бухгалтерського та управлінськогообліку в системі управління ризиками (О. Р. Антишева); розробкатеоретичних положень та практичних рекомендацій з розвитку обліковогозабезпечення управління ризиками в сільськогосподарських підприємствах(О.Д.Дмитриченко);визначеннятасистематизаціяосновнихбухгалтерськихризиків і їх вплив на достовірність звітності господарюючих суб’єктів(А.С.Толстова); розробка концепції управління податковими ризикамибудівельних організацій (Г. Є. Каратаєва); розробка методичних підходіввизнання та відображення ризиків у бухгалтерському обліку(С.А.Деревяшкін); розробка інструментарію оцінки та обліку необхіднихрезервів для компенсації прогнозованого рівня ризику функціонуванняпідприємства (Т. О. Вітязева); вивчення та систематизація способівформування і розкриття інформації про ризики в обліку та звітності(А.В.Березіна);розкриттяметодичнихособливостейвідображенняризиківусистеміуправлінськогооблікутазвітності(Л.Р.Сабірьянова).

Ризиквсистеміконтролюдослідженов15дисертаціяхзаспеціальністю08.00.12 «Бухгалтерськийоблік, контроль і аналіз господарськоїдіяльності»(«Бухгалтерськийоблік, статистика»). Зокремавивчалисянаступніпитання:місце та роль системи внутрішнього контролю як механізму зниженняінформаційногоризику(С.Б.Давидов);вивченняскладових«оцінкиризикув


187

аудиті» та визначення її значення в сучасному аудиті (О. О. Лукічева);розробкарекомендаційзудосконаленняякостіінформації,щоформуєтьсявсистемібанківськогоконтролютаєрезультатомоцінкибанківськихризиків(Н.В. Соколова); розробкаметодичних основ і технологічнихрішеньоцінкиризику невиявлення в аудиті (В. С. Стародубцева); розробка методики йпрактичнихрекомендаційщодооцінкитамінімізаціїаудиторськогоризикувпроцесі проведення перевірок бухгалтерської звітності господарюючихсуб’єктів (І. В. Федоренко); розробка методів оцінки аудиторського ризикувідповіднодо сучасних вимогформування стратегії аудиторськоїперевірки(Л. М. Растамханова); розробка методологічних прийомів та практичнихметодів для управління ризиками сучасного ризик-орієнтованоговнутрішнього аудиту (С. М. Орлов); розробка теоретичних положень іпрактичних рекомендацій щодо визначення аудиторського ризику тарозрахункурівнясуттєвостіприаудитіпідприємств(Н.С.Чопчіян);розробкапоняття аудиторського ризику та визначення шляхів його мінімізації(О.В.Стрельникова); розвиток методичного забезпечення внутрішнього йзовнішнього аудиту експортно-імпортних операцій на основі ризик-орієнтованого підходу (О. В. Овчаренко); розробка основних процедурметодикиоцінкиризикуваудитінаосновіузагальненнярізнихтеоретичнихпідходів(О.О.Клинова);розробкаорганізаційно-методичнихрекомендаційзпроведення контролю за ризиковими ситуаціями підприємства(Т.О.Вітязева);розробкаметодівоцінкиаудиторськогоризикувідповіднодосучасних вимог планування аудиторської перевірки (М. Ю. Неустроєв);розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації тазміступроцесуконтролюаудиторськогоризику(Н.В.Коновалова);розробкатеоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодовизначеннятазастосуванняаудиторськогоризикуйсуттєвостінавсіхетапахаудиту(О.В.Петух).

Отже, кожна із вивчених дисертацій містить теоретичні, методичні,методологічні та/або організаційні розробки з питань ризику,що залежаловід напряму дослідження. Дане питання є темою наступних публікаційавторів.


1. Результат пошуку в фонді електронних документів [Електроннийресурс] Наукова електронна бібліотека дисертацій. – Режим доступу:http://www.dissercat.com/search?keys=%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BA&exclude=contents%2Cbiblio%2Cauthor&matchmode=2&terms1=287


188

КощинецьМаріаннааспірант

ПрикарпатськийнаціональнийуніверситетіменіВасиляСтефаникам.Івано-Франківськ

СИСТЕМАВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮТААУДИТУВСУДОВІЙСИСТЕМІ

За останні роки відбулося значне зростання видатків державного

бюджету на фінансування судів першої та апеляційної інстанцій, ВищоїкваліфікаційноїкомісіїсуддівУкраїни,НаціональноїшколисуддівУкраїнитабезпосередньоДержавноїсудовоїадміністраціїУкраїни.

Упорівнянніз2010рокомобсягифінансуваннязросли:- в2011роціна12%,втомучислі:загальнийфондна3,3%,спеціальний

фондна130%;- в 2012 році на 45,9%, в тому числі: загальний фонд на 20,6%,

спеціальнийфондна386,6%;- на 2013 рік на 68,9%, в тому числі: загальний фонд на 42,7%,

спеціальнийфондна422,4%.Прицьому,ефективневикористаннябюджетнихкоштівспрямованихна

фінансування судів залишається однією із важливих проблем у більшостікраїн світу. Особливо актуальна ця проблема для України, яка збільшилабюджетнуполітикусудіввумовахобмеженихбюджетнихресурсів.

Прицьому,досьогоднішньогочасувУкраїнівивченнюпитанняаудитуефективностівсудовійсистемінеприділялиналежноїуваги.

Слід зазначити, що складовими державного внутрішнього фінансовогоконтролю, відповідно до європейської моделі, є внутрішній контроль тавнутрішній аудит. На сьогодні законодавче визначення внутрішньогоконтролю та внутрішнього аудиту викладене в новій редакції БюджетногокодексуУкраїни(ст.26).

Основноюметоюаудитуусудахзагальноїюрисдикціїтаорганахсудовоївлади є контроль й експертна оцінка фінансово-господарської діяльностіцентрального апарату Державної судової адміністрації України, їїтериторіальних управлінь та судів з метою обґрунтування та прийняттяоптимальних тактичних і стратегічних рішеньщодо зміцненняфінансовогостану установ судової системи, підвищення ефективності роботи системибухгалтерського обліку, складання та подання звітності, контроль запроцедурамиздійсненнязакупівельзадержавнікошти.

Проте, стан наукових знань про внутрішній контроль підтверджуєтьсянизкоюневирішенихпроблемщододефініції,принциповихпідходівдойогоорганізації, стандартизації контрольних процедур, регламентного таметодичногозабезпеченняфункціонуваннясистемвнутрішньогоконтролюусудахтаорганахсудовоївлади.

Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та Державна судоваадміністраціяУкраїни,якорганвсистемісудовоївлади,здійснюютьфункції


189

головних розпорядників коштів Державного бюджету України щодофінансовогозабезпеченнядіяльності767судівзагальноїюрисдикції(вякихпрацюють9071 суддя,32265 працівниківапаратівсудів),Державної судовоїадміністраціїУкраїниіїїтериторіальнихуправлінь(695працівників),Вищоїкваліфікаційної комісії суддів України (252 працівники з них, 11 членівкомісії,33дисциплінарніінспекторита208працівниківсекретаріатукомісії),НаціональноїшколисуддівУкраїни (165працівників)умежахповноважень,визначенихЗакономУкраїни«Просудоустрійістатуссуддів»[4].

Аудиту ефективності використання бюджетних коштів, дозволяєоцінити рівень досягнення запланованих результатів та надати пропозиціїщодоефективноговикористанняфінансовихресурсів.

З огляду на це, 28 вересня 2011 року Кабінетом Міністрів Українизатверджено постанову № 1001 «Деякі питання утворення структурнихпідрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту вміністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їхтериторіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфериуправління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» [1],якою зобов’язано керівників міністерств, інших центральних органіввиконавчої влади з 1 січня 2012 року утворити та забезпечитифункціонування підрозділів внутрішнього аудиту, у межах граничноїчисельностіпрацівниківміністерств,іншихцентральнихорганахвиконавчоївлади та їх територіальних органах шляхом реорганізації контрольно-ревізійних підрозділів, що нині діють у системі міністерств, іншихцентральнихорганіввиконавчоївлади.

Незважаючиназмінустатусу(зцентральногоорганувиконавчоївладиуорган у системі судової влади), наказом Державної судової адміністраціїУкраїни від 03.05.2012 № 192/к шляхом реорганізації контрольно-ревізійного відділу було утворено управління аудиту Державної судовоїадміністраціїУкраїни.

Разомзтим,уВерховномуСудіУкраїнитавищихспеціалізованихсудахвідповідніпідрозділинеутворено.

При цьому, системний аналіз Положення про Державну фінансовуінспекцію України [3], затвердженого Указом Президент України від 23квітня2011року№499таможливістьоскарженнярішеньінспекціїдосуду,дозволяють зробити висновок про відсутність підстав для перевіркизазначенихсудівпрацівникамиДержавноїфінансовоїінспекціїУкраїни.

Однак,такимиповноваженняминаділенаРахунковапалатаУкраїни [2].Окрімтого,нанашудумку,функції внутрішньогоаудиту уВерховномуСудіУкраїни та вищих спеціалізованих судах може здійснювати управлінняаудиту Державної судової адміністрації України, яка підзвітна Раді суддівУкраїни. Такий підхід дозволить уникнути можливості втручання у роботусудівзбокуорганіввиконавчоївлади.

Такимчиномможнадійтивисновкупронеобхідністьформуваннявласнихорганіввнутрішньогоконтролютааудитувсистемісудовоївлади.


190

Списоквикористанихджерел1. Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього

аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральнихорганах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетнихустановах,якіналежатьдосфериуправлінняміністерств,іншихцентральнихорганів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 28вересня 2011 р., [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.kmu.gov.ua/control/ru (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.

2. Закон України « Про рахункову палату України » : [Електроннийресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Про затвердження Положення про Державну фінансову інспекціюУкраїни : Указ Президента України від 23 квітня 2011 року № 499.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

4. Про судоустрій і статус cуддів : Закон України [прийнятий 7 липня2010р.;застаномна04.08.2010]//К.:ПАЛИВОДАА.В.,2010.–172с.

МіщенкоАнастасіямагістрант


УДОСКОНАЛЕННЯОРГАНІЗАЦІЇОБЛІКУГОТОВОЇПРОДУКЦІЇ

НАВУГЛЕДОБУВНИХПІДПРИЄМСТВАХВ сучасний період принципово змінилось концептуальне поняття суті

бухгалтерського обліку, яке направлене на забезпечення обліковоюінформацією не абстрактного користувача, а на задоволення специфічнихпотребконкретнихкористувачів.

Переорганізація завдань та функцій бухгалтерського обліку повинназдійснюватись в інтересах зовнішніх і внутрішніхспоживачів обліковоїінформації.Рішення проблем, які виникають перед підприємством тавпровадженнядляцьогоуправлінськоїбухгалтерії,робочогопланурахунків,відповідної методології організації обліку, контролю та аналізу витрат помісцях виникнення і центрах відповідальності є невідкладною задачеюоблікувсучаснихумовах[1].

Собівартість продукції була і залишається важливою економічноюкатегорією, яка характеризує результати діяльності підприємства та йогорентабельність. Важливою умовою успішної діяльності підприємства є




191

досягнення оптимального рівня витрат на виробництво внаслідок чогозросте конкурентоздатність продукції, стане реальним досягненнямдовгостроковогоекономічногозростанняпідприємства.

За результатами досліджень, які були проведені на багатьохвугледобувнихпідприємствахдляудосконаленняоблікутаконтролюготовоїпродукції необхідно звернути увагу на ведення первинного обліку —побудова документів має бути раціональною: документи повинні бутизручнимиізмістовими,складатисьіопрацьовуватисьустислістроки.

На вугледобувних підприємствах мало уваги приділяється дляудосконалення методів планування і обліку, калькулювання і аналізусобівартостіпродукції.

Однимізметодівташляхівудосконаленняобліку,таобліковоїполітикипідприємстваєудосконаленняуправлінськогообліку.Асамеголовнаувага,вуправлінні обліку повинна приділятись управлінню затратами, як єдиногоцілісногопроцесу,якийвизначатимеполітикупідприємства[2].

Помітнуувагунеобхідноприділитиплануваннюскороченнясобівартостіпродукціїпотехніко-економічнимфакторам,щодозволятьвизначитивпливна затрати заходів по підвищенню науково-технічного рівня. Удосконалитинормуванняматеріальних ітрудовихзатратнавиробництвінаосновібільшширокоговпровадженнянормативногооблікузатратнавиробництвоійогоелементів. При цьому особливу увагу приділити пошуку можливостейоперативноговиявленнявідхиленьвіддіючихнорм.

Необхідно покращити методи економічного аналізу собівартостіпродукції, впровадити методику комплексного аналізу затрат навиробництвоісобівартістьпродукції[3].

Досліджуючиорганізаціюоблікуготовоїпродукціїбуловстановлено,щона багатьох вугледобувних підприємствах не складаються плани стосовновипускуготовоїпродукції.Аценедаєможливостіпередбачитиформуваннясобівартостіготовоїпродукції.

В інформаційній системі використовуються різноманітні бухгалтерськідокументи, від якості котрих значною мірою залежить ефективністьуправління, використовується багато документів з первинного обліку рухуготової продукції за добу, операції у яких дублюються. Це призводить донакопичування документації. Прикладом може стати відображення рухувугілля за формами УПД-6; УПД-16; УПД-28, УПД-32. А тому питаннямудосконалення бухгалтерських документів належить важливе місце вобліковійполітиціпідприємств.

Протенезалежновідрівнявикористанняпобудовадокументівмаєбутизавжди раціональною: документи повинні бути зручними і змістовними,складатись і опрацьовуватись у стислі строки, використовуватись у різнихгалузяхекономіки[4].

Також треба запровадити посаду бухгалтера-аналітика. Бухгалтервідіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процесі плануваннядіяльності бухгалтер бере участь у складанні й узгодженні бюджетів,


192

розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події йрозраховуєможливінаслідкимайбутніхдій.

Відображаючи операції, що їх здійснює підприємство, бухгалтернакопичуєданіпровитрати ідоходиструктурнихпідрозділівпідприємства,розробляє систему звітності, що дає змогу оцінювати результати їхньоїдіяльності[5].

Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснюєзіставлення фактичних даних про діяльність із планами або бюджетами,розраховує,аналізуєйінтерпретуєвідхилення.Длязабезпеченняприйняттярішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює,систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодоможливихнаслідківобраногонапрямудії[6].

Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівниківусерединіпідприємства,значноширші,ніжбухгалтера,якийтількиреєструєгосподарські операції у системі рахунків методом подвійного запису. Томубухгалтера,котрийздійснюєінформаційнезабезпеченнясистемиуправлінняпідприємства, називають бухгалтером-аналітиком або управлінськимбухгалтером[7].


1. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні [Текст] : Уч. практ.посіб./В.П.Завгородній—К.:А.С.К.,2002р.—864с.

2. Голов С.Ф., Єфіменко, В.І. Фінансовий та управлінський облік / С.Ф.Голов,В.І.Єфіменко.—К.:ТОВ«Автоінтерсервіс»,2003р.—544с.

3. Гріньов, В.Г. Прогнозування показників діяльності підприємствавугільноїпромисловості[Текст]/В.Г.Гріньов,Н.Й.Коніщева,П.Є.Філімонов,Н.В.Трушкіна//Економікапромисловості.—2003.

4. Ахтирська, В. «Документальне оформлення операцій з випускуготової продукції» / В. Ахтирська // Все про бухгалтерський облік. — 22вересня2000р.

5. Гонта, Ю.В. Міжнародна практика факторного аналізу прибуткупідприємства[Текст]/Ю.В.Масленко//Фінансиіінвестиції.—2007.—№16.

6. Жадько К.С., Семенюта В.В., Олійник Л.М. Бухгалтерський облік усхемах і таблицях [Текст] : Навч. посібник.—К. : Центр учбової літератури,2008.—112с.

7. Ткаченко, Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування ізвітність[Текст]/Н.М.Ткаченко:Підручник.–К.:Алерта,2006.—1080с.


193

МорозЯрославастудентка

Вінницькийнаціональноаграрнийуніверситетм.Вінниця

ПРОБЛЕМНІАСПЕКТИРОЗВИТКУВНУТРІШНЬОГОАУДИТУ

НАПІДПРИЄМСТВАХАПК

Одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку йефективністю функціонування системи внутрішнього контролю напідприємстві є організація внутрішнього аудиту. Характерною рисоюсучасних економічних відносин є розширення підприємств шляхомстворення філій, відділень та дочірніх підприємств, що, в свою чергу,зумовлює виникнення нових видів контролю та впровадження їх упрактику[4, с.177].Важливоюумовоюдіяльностібудь-якогопідприємстваєконтроль за здійсненням всіх його господарських процесів. З цією метоюдоцільно впроваджувати внутрішній аудит, який покликаний надаватиоб’єктивні консультації для покращення фінансово – господарськоїдіяльності.

Особливапотребавствореннівідділувнутрішньогоаудитувиникаєнинінавеликихпідприємствахзіскладноюрозгалуженоюструктуроюівеликоюкількістю територіально віддалених філій і залежних підприємств. Роботафахівціввідділувнутрішньогоаудитувцьомунапряміполягає,насамперед,вуніфікаціїтастандартизаціїобліковихпроцесівдляправильногоформуваннязведеноїчиконсолідованоїзвітності.

Для задоволення потреб управління на підприємствах можутьстворюватися служби внутрішнього аудиту, але, на жаль, керівникивважаютьтакенововведенняневиправданимивитратами,оскількинезовсімрозуміютьсутністьвнутрішньогоаудиту.

Внутрішній аудит - організована на підприємстві служба, що діє вінтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішнімдокументами система контролю з дотримання встановленого порядкуведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності системивнутрішньогоконтролю[2,с.89].

Можливостіінформаційнихсистемприпроведеннівнутрішньогоаудитувикористовуються лише частково, що обумовлено недостатньою увагоюрозробників інформаційних систем до програмного забезпечення дляздійснення контролю; трудомісткістю процедур контролю, які потребуютьведення інформаційного фонду в повних обсягах і розробки достатньоскладних алгоритмів, наприклад, процедури, пов'язані з розрахункомризиків,суттєвості,об'ємувибіркитощо.

Основною перспективою розвитку внутрішнього аудиту в Україні єрозробка та вдосконалення його нормативного забезпечення, оскільки на


194

даний момент майже повністю відсутнє методичне забезпеченнявнутрішнього аудиту.А цепризводить дойогонеефективного існування танедоліківпрактичноїреалізаціїфункціїконтролю.

Таблиця1

Основніпроблемитазавданнявдосконаленнявнутрішньогоаудитунапідприємствах.

Проблемніаспективнутрішньогоаудиту:

Першочерговізавданнявдосконаленнявнутрішньогоаудиту:

— недостатня кількість методичнихрозробокзаудиторськогоконтролю

— удосконаленнязаконодавчогорегулюваннявнутрішньогоаудитувУкраїні

— неефективністьдіючоїнормативно-правової бази в питанні внутрішньогоаудиту

— визначенняметодичних принципіввнутрішньогоаудиту

— брак достатнього досвідуаудиторськоїдіяльності

— подальшарозробка і впровадженнянормативіввнутрішньогоаудиту

— недостатнякількістькваліфікованихаудиторськихкадрів

— поліпшенняметодикитаорганізаціївнутрішньогоаудиту,йогоякості

— відсутністьтиповихформдокументівзвнутрішньогоаудиту

— розробкаоптимальноїметодики,питанняаудиторськоїетикитаінші.

— відсутністьметодичнихрекомендаційзпитаньавтоматизаціївнутрішньогоаудитутощо.

Джерело:сформованоавтораминаоснові:[1,с.42;3,с.54].Дані проблемні аспекти розвитку внутрішнього аудиту в Україні

призводять до зниження ефективності здійснення внутрішнього аудиту напідприємствітадонедовірищодотакоїсистеминапідприємстві.

На нашу думку, на вітчизняних підприємствах при організації системивнутрішнього аудиту можна виокремити і використати в українськійпрактицінаступнівимоги:

1.Встановленнянадійноїтадієвоїсистемивнутрішньогоаудиту.2.Забезпеченняефективностіфункціонуванняданоїсистеми.3.Безперервністьрозвиткутаудосконаленнясистеми.Проте, слід зазначити, що компаніям, при створенні служби

внутрішньогоаудитудоведетьсядолатирізноманітнітруднощі.Однакякщоїм вдасться їх подолати, компанії отримаютьне тількиреальнуможливістьпідвищитиефективністьуправління,айнизкуіншихпереваг.

Відповідно до вищевикладеного можна зробити висновок, що рольвнутрішнього аудиту в діяльності підприємстваважко переоцінити, анаявність вищезазначених проблем в аудиторській сфері вказує нанеобхідність їх нагального вирішення, що дозволить укріпити позиції таавторитетаудиторськоїдіяльностівУкраїнівціломутавнутрішньогоаудитузокрема.


195

Списоквикористанихджерел1. Андросова, О.Ф. Порівняння внутрішнього аудиту та

внутрішньогосподарськогоконтролю[Електроннийресурс]/О.Ф.Андросова,. Т.П. Тіхомірова. — Режим доступу: http://intkonf.org (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

2.Гомаз,І.О.КонтрольякостіаудиторськихпослугвУкраїні/І.О.Гомаз/Управліннярозвитком.—2012.—№17(128).—С.83—84.

3. Макеєва,О.Перспективи розвитку внутрішнього аудиту вУкраїні//Економіст:наук.журнал.—2010.—№6(284).—С.54.

4. Філозоп, О.В. Внутрішній аудит та внутрішній контроль:розмежування понять [Текст] Вісник Житомирського державноготехнологічного університету. Серія: економічні науки: науковий журнал.—2009.—№4(50).—С.177.

НовиковИгорьсоискатель

ФГБОУВПО«ВеликолукскаяГСХА»г.ВеликиеЛуки

РоссийскаяФедерацияЦЕНТРЗАТРАТ–ОДНАИЗСОСТАВНЫХЧАСТЕЙЦЕНТРАФИНАНСОВОЙ

ОТВЕТСТВЕННОСТИОРГАНИЗАЦИИ

Центр финансовой ответственности – это «часть организации,выделяемая в учёте для контроля над её деятельностью» [2]; «сегментвнутри предприятия, во главе которого стоит ответственное лицо,принимающеерешение»[1].

Центры ответственности на предприятии можно классифицировать последующим признакам [1]: выполняемымфункциям; объёму полномочий иответственности.

Согласно первому классификационному признаку центрыответственностиподразделяютсянадвавида:

1. основные–связанысизготовлениемтоваров(выполнениемработ,оказаниемуслуг)длявнешнихпотребителей(участвуютвпроизводственномпроцессенапрямую);

2. вспомогательные – связаны с изготовлением товаров(выполнением работ, оказанием услуг) для внутренних потребителей(участвуютвпроизводственномпроцессекосвенно).

Согласно второму классификационному признаку центрыответственностиподразделяютсяначетыревида:

1. центрдоходов–менеджерданногоцентраконтролируетдоходыи

http://intkonf.org/


196

несётзанихответственность;2. центр затрат – менеджер данного центра контролирует затраты и

несётзанихответственность;3. центр прибыли – менеджер данного центра контролирует доходы,

затратыиприбыльинесётзанихответственность;4. центр инвестиций – менеджер данного центра контролирует

прибыльиинвестиции(вложения)инесётзанихответственность.Некоторые авторы (например ЧерныхИнна Николаевна [4]) выделяют

пятый вид центров ответственности – центр маржинальной прибыли –менеджерданногоцентраконтролируетмаржинальнуюприбыльинесётзанеёответственность.

Нанашвзглядцентрмаржинальнойприбылиявляетсячастнымслучаемцентра прибыли и выделять его в самостоятельную единицунецелесообразно, поскольку прибыль и маржинальная прибыль – дванеразрывно связанных понятия, для получения которых необходимаинформацияозатратахивыручке(доходах)хозяйствующегосубъекта.

Структуру центров финансовой ответственности можно изобразить ввидесхемы,представленнойнарисунке1.

Рис.1.Структурацентровфинансовойответственностихозяйствующего

субъектаОдним из основополагающих центров ответственности является центр

затрат–«любаяединицадеятельностиорганизации,выделяемаявучётедляосуществления контроля за затратами данной единицы» [2], менеджерданного центра ответственности контролирует затраты и несёт за нихответственность.

В основе выделения центров затрат, согласно Николаю Петровичу


197

Кондракову, лежит «единство выполнения операций, функций ииспользуемогооборудования»[2].Такимобразом,вкачествецентровзатратмогут выступать рабочее место (группа рабочих мест), выполняемаяоперация (группа операций), структурное подразделение организации илидочерняяорганизацияпоотношениюкголовнойит.д.

Внастоящеевремяпринятовыделятьтривидацентровзатрат[1]:1. Центр регулируемых затрат, т. е. таких затрат, величину которых

возможно спланировать при построении бюджета предприятия. В данномцентреустанавливается«нормативноесоотношениевходаивыхода,т.е.длякаждойединицывыпускаопределяетсятребуемоеколичествоматериаловиработ»[3];

2. Центр произвольных затрат, т. е. таких затрат, величину которыхвозможно спланировать лишь частично. В данном центре не существуетоптимальногосоотношениямеждувходомивыходом;

3. Центр нерегулируемых (слабо регулируемых) затрат, т. е. такихзатрат, величину которых невозможно спланировать на данном уровнеуправления. В таком центре «не может быть установлена прямаязависимостьвходаивыхода»[3].

Крометого,стоитотметить,чтоприотнесениизатраткрегулируемым,произвольным, слабо регулируемым или нерегулируемым необходимоучитывать уровень управления и время осуществления затрат. «Сущностьвлияния уровня управления заключается в том, что одни и те же расходымогут быть неконтролируемыми на одном уровне и контролируемыми надругом»[2].

Таким образом, на предприятии целесообразно выделять несколькоуровнейцентров затрат: первый уровень устанавливаютнанизшем уровнеуправлениязатратами(отдельныйисполнитель);далееследуетопределениецентров затрат второго, третьего и последующих уровней, причёмменеджеры центров затрат высших уровней несут ответственность как зазатратыданногоуровня,такизазатратыпредшествующихуровней.

Влияниевремениосуществлениязатратзаключаетсявтом,чтозатраты,являющиеся нерегулируемыми сегодня, могут перейти в разрядрегулируемых через определённый промежуток времени (например,аренднаяплата).

Деятельность центра затрат (как и любого другого центраответственности)можетбытьоцененаподвумпоказателям[1]:

1. Результативность – в какой мере данный центр ответственностидостигаетзапланированныхрезультатов;

2. Эффективность – выпуск товаров (выполнение работ, оказаниеуслуг) с наименьшими затратами ресурсов, т. е. “производство заданногообъёмапродукцииприминимальномиспользованииэлементоввхода,либомаксимального объёма продукции при заданном масштабе использованияэлементоввхода»[1].

Такимобразом,можно говоритьи том, что центр затратиграет весьма


198

важную роль в финансово-хозяйственной деятельности организации,позволяя наиболее эффективно и результативно управлять затратами (навсехуровняхуправления,начинаяссамогопервого(начального)уровня).

Списокиспользованныхисточников

1. Гварлиани Т. Е., Быков Е. А., Мостовая Е. В., Черемшанов С. В.Управленческийучётповидамдеятельности/Т.Е.Гварлиани,Е.А.Быков,Е.В.Мостовая,С.В.Черемшанов.–М.:Финансыистатистика,2007.–304с.

2. КондраковН.П.Бухгалтерскийучёт/Н.П.Кондраков.–М.ИНФРА-М,2007.–592с.

3. Лейкин Д. Управление по центрам ответственности / Д. Лейкин //Управлениекомпанией.–2005.–№8

4. E-college.ru проект Московского университета им. С. Ю. Витте[электронный ресурс]: Бухгалтерский управленческий учёт И. Н. Черных. –www.e-college.ru/xbooks/xbook071/book/index/index.html?go=part-008*page.htm

ОксамитнаДар’ямагістр

ЛевченкоОльгак.е.н.,доцент


ОСОБЛИВОСТІОРГАНІЗАЦІЇЇОБЛІКУІКОНТРОЛЮВИДАТКІВ

ВБЮДЖЕТНИХУСТАНОВАХ

Бухгалтерський облік виконання кошторису видатків бюджетнихустанов суттєво відрізняється від обліку господарської діяльностіпідприємств виробничої сфери, що зумовлено самою специфікою їхдіяльності: вони працюють не заради отримання прибутку, а длязадоволення соціальних,культурнихта іншихпотреб суспільства.Діяльністьцих установ фінансується за рахунок коштів державного та місцевихбюджетів,якінадаютьсяїмбезповоротно.

Всягосподарсько-фінансовадіяльностібюджетнихустановявляєсобоюстанресурсів,джерелнадходженнятагосподарськіпроцеси,щовідбуваютьсяв установі. Управління бюджетними установами базується на достовірнійінформації про одержання бюджетного асигнування, надходження коштівспеціальногофонду,проведенняфактичнихтакасовихвидатків,результатіввиконання кошторису видатків окремо по загальному та спеціальномуфондахтавцілому.Цюінформаціюнадаєбухгалтерськийоблік.Головнамета


199

ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах – це наданняінформації,яканеобхіднадляуправляннядіяльністюбюджетноїустановитазабезпеченняконтрользавиконаннямкошторисудоходівівидатків.

Основні завдання бухгалтерського обліку видатків бюджетних установяк розпорядників коштів такі:забезпечення контролю за витрачаннямбюджетних коштів згідно із затвердженим кошторисом доходів івидатків;забезпечення всіх рівнів управління інформацією про рух івикористаннябюджетнихкоштів[1].

На бюджетні установи не поширюється діяльність національнихположень (стандартів) бухгалтерського обліку. Основними нормативнимидокументами,якірегламентуютьорганізаціюоблікуубюджетнихустановахявляються новий план рахунків бухгалтерського обліку та порядок йогозастосування інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерськогообліку для відображення основних господарських операцій бюджетнихустанов,новакласифікаціявидатків.

Взагалібухгалтерськийоблікбюджетнихустановповинензабезпечитирух коштів та господарських операцій за: балансовими рахунками,передбаченими планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетнихустанов; кодами функціональної, програмної та економічної класифікаціївидатківДержавногобюджетуУкраїни;загальнимтаспеціальнимфондами.

Кошторисбюджетноїустанови–цеосновнийплановийдокумент,якийнадає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів іздійсненнявидатків.Кошторисскладаєтьсяіздвохчастин–загальногофондуіспеціальногофонду[4,c.46].

Будь який кошторис складається із двох частин. Друга частинаназивається «Видатки». У видатковій частині проекту кошторисувизначається загальна сума видатків бюджетної установи за кодамиекономічної класифікації, а також з розподілом видатків, які плануєтьсяпокрити за рахунок бюджетних асигнувань, і видатків, які плануєтьсяздійснити за рахунок спеціального фонду. Визначаючи обсяги видатків,бюджетні установи мають ураховувати об'єктивну потребу в коштах,виходячи зі своїх основних виробничих показників і контингентів, щовстановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатноїчисельності,необхідностіреалізаціїокремихпрограмізапланованихзаходівщодоскороченнявидатківуплановомуперіоді[2].

Організація обліку видатків бюджетних установ охоплює такінапрямки:визначення нормативної бази;класифікація видатків;розробкаробочоїноменклатуривидатків;організаціяплануваннявидатків;організаціяобліковихноменклатур;організаціяносіївобліковоїінформації.

Розрахунки видатків установи подаються на розгляд керівникуустанови,якийсвоїмпідписомзатверджуєданірозрахунки,івониєосновоюдляскладанняпроектукошторису.

Коли проекти кошторисів затверджені, сформовані бюджетні запити,складаються кошториси. Фактично вони вже складені, і у подальшому


200

формальнозаповнюютьсялишеформикошторисів.Всі витрати і доходи бюджетної установи відображаються в

бухгалтерськомуоблікузаумовиїхдостовірноїобґрунтованостіпервинноюдокументацією, визначеною для підтвердження господарських операційпевними нормативними актами. Обачність та обережність повиннізапобігатизбільшеннювидатківбюджетнихустанов[1].

Длязабезпеченняповногоісвоєчасногонадходженнябюджетнихкоштіві використання їх у відповідності із цільовим призначенням необхіднаправильна організація бухгалтерського обліку виконання кошторисувидатківіздотриманнямвсіхпринципівтавимогчинногозаконодавства.

Бухгалтера, економісти, Контрольно-ревізійні служби здійснюютьсистематичний контроль за формуванням видатків і цільовимвикористанням коштів загального та спеціального фондів. Цей контрольпочинаєтьсявженаетапіскладаннякошторисуізакінчуєтьсяаналізомйоговиконання.

Суми, що підлягають перерахунку звіряються з кошторисом видатківустанови, із залишками невикористаних асигнувань по підрозділахбюджетної класифікації. В разі необхідності перевірка проводитьсябезпосередньовустанові.

Запровадження кошторису видатків жорстокого контролю завикористанням коштів за кожною категорією видатків – вимушені дії,викликанідефіцитомдоходівбюджетуінеобхідністюпроведеннякомплексузаходівщодоекономноговикористаннябюджетнихкоштів,атакожліквідаціїманеврів з бюджетними та позабюджетними коштами, тобто ліквідаціїнеправомірнихдійповикористаннікоштівДержавногобюджету.

Таким чином, особливостями бухгалтерського обліку витрат убюджетній установі є розподіл їх на касові і фактичні витрати, а такожорганізація їхнього обліку в розрізі статей бюджетної класифікації. Касовевиконання витрат бюджетної установи здійснюється відповідно дозатвердженогокошторисуна відповідний рік. Затвердженадохідна частинакошторису є підставою для фінансування її видаткової частини. Правильнапостановка бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю в бюджетнійустанові сприяє більше точному складанню кошторисів витрат, а такожвиявленнюневикористанихвнутрішніхресурсів.

Отже,облік виконання кошторису видатків бюджетних установ суттєвовідрізняється від обліку господарської діяльності підприємств виробничоїсфери, що зумовлено самою специфікою їх діяльності: вони працюють незаради отримання прибутку, а для задоволення соціальних, культурнихтаінших потреб суспільства. Діяльність цих установ фінансується за рахуноккоштів державного та місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно.Для діяльності бюджетних установ сьогодні надзвичайно важливою є рольбухгалтерського обліку, який єінформаційною базою їх господарської тафінансової діяльності і дає можливість контролювати процес виконаннякошторисубюджетнихустановякпозагальномутакіспеціальномуфондах.


201

Списоквикористанихджерел1. Бухгалтерський облік у бюджетних установах Підручник / [ за ред.

проф.Р.Т.Джоги.].—Київ:КНЕУ,2003.—529с.2. Бюджетний кодекс України [Текст] : офіц. текст: за станом на

02.12.2012р. // Відомості Верховної Ради України. — 2010. —№37-38. – С.746—784.

3. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні[Електронний ресурс] : Верховна Рада України; Закон від16.07.1999№996-XIV (зі змінамитадоповненнями) : офіц.текст : за станомна02.12.2012р.—Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14(датазвернення15.12.2013р.).—Назвазекрана.

4. Про затвердження Порядку обліку зобов’язань розпорядникамикоштів бюджету в органах Державного казначейства : Наказ ДКУ від19.10.2000р.№ 103 та зміни від 12.10.2001р №180., від 31.01.2002р. №16[Електронний ресурс] : офіц.текст : за станом на 02.12.2012р. — Режимдоступу : http://ukrpravo.com. (дата звернення 15.12.2013 р.). — Назва зекрана.

ОмельченкоМиколамагістрант


ОРГАНІЗАЦІЯОБЛІКУНЕОБОРОТНИХМАТЕРІАЛЬНИХАКТИВІВ

Жодне підприємство не може обійтися у виробничoмy процесі без

застосування мaтepiaльних aктивiв. Нинішній стан необоротних активівгалузей народного господарства вимaгaє подальшої модернізації, внаслідокчогопотребуєудосконаленнюіорганізаціяоблікунеоборотнихматеріальнихактивів на підприємствах аграрного сектору. Важливим інструментoм, щозабезпечуєвиконанняпоставленихзавдань,слідвиділититexнічніpoзробки,проектнo-технологічніpoботи,poзумовадіяльністьлюдини.

Важливою умовою вдалого фyнкцioнування підприємства є наявністьзacобів праці, a тaкож їxнє доцільнене викopистaння. Адже реалізаціякoнтpoльної фyнкції oблікy нeoборотних aктивів — важлива i необхідначастинaорганізаціїoблікoвогопpoцесунапiдприємстві.

Проблеми організації обліку нeoборотних матеріальних активіввисвітлено у працях вітчизняних науковців Ф. Ф. Бутинця, Н. О. Гури, Н. І.Дорош, О.Д. Святоцький, О. Б. Бутніка-Сіверського, Л. Г. Ловінської, Н. Г.Малюги, В. Г. Швеця та Свірко С. В. Особливої уваги приділяється вдослідженняхпитаннямсутностіiкласифікаціїнeoборотнихaктивiв.


http://ukrpravo.com/


202

Термін «необоротнi матеріальні активи» має двояке тлумачення.Heoборотними aктивами є всi aктиви, щo не являються оборотними. Такевизначенняєдоволіскладнимдлясприйняття,томущонеможливовіднайтиконкретних ознак, які були б пpитамaнні нeoборотним aктивами, нeвикopистовyючи визнaчення oбоpoтних aктивів. Тoмy, коли поділяютьактиви на необоротні і оборотні всі розуміють що відмінність полягає втривалості оборотів. Тому деякі вчені замислюються про доцільністьвживання поняття «нeoборотні активи». Так, Л. Г. Ловінською булозапропоновано замінити поняття «нeoборотні активи» на більш доречнийтермін«дoвгостроковіактиви»[2,с.167].

Важливоюумовоюopгaнiзаціїoблiкyнeoбopотнихмaтepiaльнихaктивiвє її гpупування, якa представляє coбою зacіб poзкриття та впорядкyвaннязв’язків у системі oднорідних eлeментів. Розробляючи i опрацьовуючиклacифікацію нeoборотних aктивiв, необхідно дотримуватися загальноюгрупувальною cxeмою вpoзрізі рахунків. a також cyбрахунків, пepeданої доПорядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетнихустанов, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від26.06.2013 № 611, а також Положенням з бухгалтерського облікунеоборотних активів бюджетних установ, затвердженого НаказомМіністерства фінансів України від 26.06.2013 № 611. Відповідно дозазначеної класифікації визначаються групи, підгрупи та інші елементи,щоділяться. Правильно розроблена класифікація необоротних активів єосновою для подальшої організації обліку наявності необоротних активів,зокремаінвентарноговигляду[1с.132].

Oсновою формування будь-якого облікового процесу необоротнихматеріальних активів є її класифікації. Такі автори, як Святоцький О. Д.,Бутнік-Сіверський О. Б. пpoпонують свoє групування за oзнaкою, що маєнaзву «ознака цілого»: нематеріальні активи невідокремлені відпідприємства; нематеріальні акти-ви невідокремлені від індивіда;відокремленінематеріальніактиви[3с.153].

Проаналізувавши думки авторів, можна більш глибшe підійти допитання класифікації необоротних активів, а також запропонувaтиудосконалитиїїзанаведениминижчеквaлiфікаційнимиoзнакaми:

ü якщо виокремлювати за джерелами фінансування то можнавиділитинeoборотні активи, якi фiнaнсуються зa рaxyнок влacних, пoзикових,зaлyченихджеepлтaджepeлзмiшaногoтипy;

ü якщо є пpиналежність дo виpoбничої діяльноті, то тоді мoжнарозподі-литинaвиpoбничінeoборотніaктивитaнeвиpoбничінeoборотніактиви.

Раціонально організовану роботу з надходження нeoборотнихматеріальнихaктивівможнапредставитинаступнимиетапами:

ü підготовкapoботиiззaкyпівлінeoбоpoтнихaктивiв;ü впорядкуватисистемуприйманняoб’єктівнeoборотнихaктивiв;


203

ü розробитиобліковipeгістри;ü визначити первиннi документи з обліку нeoборотних aктивiв

організyвaтиїxpyx.Приймаючи об’єкти необоротних активів, доцільно cтворити пocтійно

дiючукoмісію,дoскладуякоїзaнaказомкepівникапідприємствазалучитинеменшетрьохпосадовихосiб:

ü довірену особу пiдpoзділу бyxгалтерського oблiку - гoлoвногобyxгалтерачизacтупника;

ü довірену особу підрoзділу бyдiвництва тa peмонтів нeoборотнихaктивів–гoлoвногоiнженераaбомexaніка;

ü довіренуособупiдрозділумaтepіально-тexнічногозaбезпeчення.Доскладукомісіїпідприємстваможутьувійтивідповідальнізаматеріали

особи. Очолює комісію, зазвичай, гoлoвний cпeцiаліст – репрезентантпiдрозділу, в якого в обов’язки входить вiдпoвідальність за eкcплуатаціюнeoборотних aктивів, peмонт, а також бyдiвництво. Варто зауважувати, щопотрібно включити дo cкладу кoмісiї довірену оcoбy від вищoї ycтанови.Комісії утакомускладі зможеприйматинeoборотніaктиви,щопоступаєдопідприємствякгyмaнітарнадoпомога.Комісіястворюєтьсящoразу, колинапідприємствопоступаютьнeoборотніaктиви,тодoцьогоскладумoжутьбyтивключeнідовіреніособипocтачальника.

Приймаючиоб’єкткомісіямaєвизнaчитипpидaтністьйoгoдoeксплуата-ції; пpинaлежність об’єкта дo тiєї aбо iншої гpyпи i пiдгpyпи відповідноpoзробленої клacифікації; укомплектованості об’єкта; площу об’єкта;нaявністьтexнічноїдoкyментаціїтаїїпoвноту.Напідставіпроведеноїроботипоприйманнюактиву,головакомісіїсклaдaєтиповуформуaктуприймання-пepeдачіocновнихзacoбів.

Один примірник передається до підприємства-постачальника, а другийразом з технічною документацією - до бухгалтерії підприємства. В актіпроставляє свій підпис мaтepiaльно відповідальної особи, яка будевідповідатизанаявністьізберіганнянеоборотнихактивів.

Прийняття необоротних активів після ремонту, реконструкції абооформляєтьсяАктомприйому-здачівідремонтованих,реконструйованихтамодернізованих об’єктів, який складає у двох примірниках і підписує,відповідно,уповноваженийпредставникпідприємства.Фактздачівиконанихробіт фіксує своїм підписом представник підприємства (організації), щовиконувавроботу.

Необоротні активи є важливим об’єктоморганізації обліку, визначеннясутності якогопотребуєбільшої точності таоднозначності. Такожпотребуєудосконалення й класифікація необоротних активів, правильнеформулювання, якого дасть змогу більш правильніше та ефективнішеорганізовуватиоблікнапідприємстві.


204

Списоквикористанихджерел1. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних

установах:Навч.посібник.–К.:КНЕУ,2003.–380с.2. СемйонВ.С.Поняттянеоборотнихактивів,їхкласифікаціятасклад//

ВісникЖитомирськогодержавноготехнологічногоуніверситету:економічнінауки.–2009.–№3–С.161–167.

3. ІнтелектуальнавласністьвУкраїні:правовізасадитапрактика.–в4т./[підред..Бутніка-СіверськогоО.Б.,СвятоцькогоО.Д.].–К.:Вид.дім«ІнЮре»,1999.–384с.

ПляшечникВалентинастудентка


АВТОМАТИЗАЦІЯОБЛІКУВИРОБНИЧИХЗАПАСІВ

Для автоматизації обліку в Україні серед сільськогосподарських

підприємств найбільшого розповсюдження отримала програма «1С:Підприємство» а саме її версія 7.7. Це універсальна програма масовогопризначення для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку, щовключає підготовку обов’язкової (регламентованої) звітності. Все ширшогорозповсюдження набуває наступна версія програми – «восьма».«1C:Бухгалтерія 8.1» забезпечує рішення всіх задач, що стоять передбухгалтерською службою підприємства, якщо до її повноважень повністювходить облік напідприємстві, включно з випискоюпервиннихдокументів,обліком продажів і т.д. Крім того, інформацію про окремі види діяльності,торгові івиробничіоперації,можутьвводитиспівробітникисуміжнихслужбпідприємства, що не є бухгалтерами. У останньому випадку забухгалтерськоюслужбоюзалишаєтьсяметодичнекерівництво іконтрользанастройками інформаційної бази, що забезпечують автоматичневіддзеркалення документів в бухгалтерському і податковому обліку. Данеприкладне рішення також можна використовувати тільки для веденнябухгалтерськогоіподатковогообліку,азавданняавтоматизаціїіншихслужб,наприклад, відділу продажів, вирішувати спеціалізованими конфігураціямиабоіншимисистемами[3].

«1C:Бухгалтерія 8.1» є сукупністю платформи «1С:Підприємство 8» іконфігурації «БухгалтеріяпідприємствадляУкраїни».У«1C:Бухгалтерії8.1»закладена можливість сумісного використання з прикладними рішеннями«Управління торгівлею» і «Зарплата і Управління Персоналом», такожстворениминаплатформі«1С:Підприємство8.0»[2].


205

Впрограмі«1С:Бухгалтерія8.1»підтримуютьсянаступніспособиоцінкиматеріально-виробничихзапасівприїхвибутті:засередньоюсобівартістю;засобівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів(спосібФІФО).

По складах може вестися кількісно-сумовий облік і облік по партіях.Складськийоблікможебутивідключений,якщовньомунемаєнеобхідності.Автоматизований облік операцій надходження і реалізації товарів і послуг.Для роздрібної торгівлі підтримуються технології роботи як завтоматизованими, так і неавтоматизованими торговими точками.Автоматизований облік комісійної торгівлі як відносно товарів, узятих накомісію,такіпереданихдляподальшоїреалізації[1].

Дляавтоматизаціїоблікувиробничихзапасіввпрограмі«1C:Бухгалтерія8.1» передбачено закладку «Склад», яка містить перелік документів(«Переміщення товарів», «Інвентаризація товарів на складі»,«Оприбуткування товарів», «Списання товарів») та довідників(«Номенклатура», «Склади (місця зберігання)», «Класифікатор одиницьвиміру»).

Головним призначенням бухгалтерської програми «1С:Бухгалтерія» єполегшення рутинної роботи бухгалтера зі складання різних відомостей,журналівтазвітів.Дляорганізаціїоблікузапасівупрограмі«1С:Бухгалтерія8.1»використовуютьсянаступнідовідники.

Довідник «Номенклатура» призначено для ведення спискуноменклатурних позицій запасів, послуг і не введених в експлуатаціюнеоборотнихактивів.

Довідник «Склади (місця зберігання)» призначено для ведення спискумісць зберігання товарно-матеріальних цінностей, складів, комор тощо.Принципово важливим є значеня реквізиту «Вид складу» вводитьсяінформація в довідник заздалегідь, оскільки дана інформаціявикористовуєтьсяпривирішеннібагатьохзадачрізнихділянокобліку[3].

Дляавтоматизаціїоприбуткуваннязапасівнапідприємствопередбаченодокумент«Надходженнятоварівтапослуг»,якийусформованомудлядрукувиглядімаєформу«Прибутковоїнакладної».

Для реєстрації факту передачі матеріалів зі складу у виробництвовикористовується документ «Вимога-накладна». Вартість матеріалів,поміщених до табличної частини документа, списується на витративиробництва. Причому в цьому документі можна відобразити різні видивитрат:виробничітазагальновиробничі,адміністративнітавитратиназбут(закладка Рахунки витрат). У бухгалтерському обліку вони відповідаютьсписаннювартостіматеріалівнавідповіднірахунки.

Перелік матеріалів, зазначених в документі, прив’язується до певноїноменклатурної групи, яка визначає аналітику витрат (закладка Рахункивитрат). Розподіл непрямих (загальновиробничих) витрат при розрахункусобівартості готової продукції буде виконано саме на цю номенклатурнугрупу.


206

На цій самій закладці вибирається підрозділ, на витрати якогосписуватимутьсяматеріали,переданіувиробництво.

Документ«Переміщеннятоварів»призначенийдляреєстраціївтиповійконфігурації факту руху запасів з одного складу на інший, від однієїматеріально відповідальної особи до іншої. У реквізитах «Отримувач» і«Відправник» діалогової форми документа варто визначити місцязбереження шляхом вибору їх з однойменного довідника, звідки і кудибудутьпереміщеніоб’єкти,перерахованівтабличнійчастинідокумента.

Для відображення в обліку операцій по списанню запасів у типовійконфігурації призначенийдокумент «Списаннятоварів». Заповненняформидокумента починається з вибору складу, з якого будуть списані запаси,витратногорахунку,наякийбудесписанообліковувартістьоб’єктів,атакожвідповіднихстатейаналітикицьогорахунку.

Зметоюведенняоблікузапасіввпрограмі«1С:Бухгалтерія»складаютьсястандартні звіти: звіт «Обороти по рахунку»; звіт «Аналіз рахунку»; звіт«Аналіз рахунку по датам»; звіт «Оборотно-сальдова відомість по рахунку»Друкуванняданихзвітівздійснюєтьсятаксамо,якдрукуваннядокументів–задопомогоюкнопки«Друк»[1].

Впорівнянніз«1С:Бухгалтерією7.7»«вісімка»маєрядпереваг.−реалізованаможливістьведенняоблікудекількохорганізаційвєдиній

інформаційній базі. Організації можуть використовувати загальні спискитоварів,статейвитрат,контрагентівіт.д.;

− поява в «1С:Бухгалтерії 8.1» партіонного обліку розширює областьзастосування типового рішення. Крім способу оцінки матеріально-виробничихзапасівзасередньоюсобівартістю,стаєможливимзастосуванняітакихспособів,якФІФОіЛІФО,незалежнодлябухгалтерськогоіподатковогооблікуідлякожноїорганізації;

− реалізований опціональний аналітичний облік по місцях зберігання:кількіснийікількісно-сумовий;

− реалізована можливість обліку товарів в роздрібній торгівлі запродажнимицінами;

− у «1С:Бухгалтерії8.1» підтримується облік діяльності індивідуальнихпідприємців,щозастосовуютьспрощенусистемуоподаткування;

− у новій версії «1С:Бухгалтерії 8.1» розширені можливості настройкитипових операцій - засоби групового введення часто використовуванихбухгалтерськихпроводок.

Автоматизований облік на підприємстві забезпечить правильнуорганізації обліку і контролюдля того,щоб своєчасноодержати достовірнуінформаціюпронаявністьірухвиробничиззапасівнапідприємстві.


1. Куцміда, Н. Бухгалтерський облік запасів [Текст] / Н. Куцміда, Г.Беднарчук//Дебет−Кредит.—2008.—№7.—С.13—17.

2.Олійник,А.П.Сучасніметодиоблікувиробничихзапасів[Електронний


207

ресурс]/А.П.Олійник//Економічнінауки.Серія«Облікіаудит».—2012.—№ 9. — Режим доступу : archive.nbuv.gov.ua/portal/soc...9.../70.pdf (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3.Шквір,В.Д. Інформаційнісистемиітехнологіївобліку[Текст] :навч.посібник/ШквірВ.Д., ЗавгороднійА.Г.,ВисочанО.С. ;[3-євид.,переробл. ідоп.].—К.:Знання,2007.—439с.

ПолярушІванк.е.н.

СамусевичМаксимстудент


ОРГАНІЗАЦІЯБУХГАЛТЕРСЬКОГООБЛІКУВПІДПРИЄМСТВІ

Для вирішення проблем підвищення ефективності всіх ланок

агропромислового комплексу країни велике значення має раціональнаорганізаціябухгалтерськогооблікугосподарськоїдіяльності.

Теоретичні питання організації бухгалтерського обліку всільськогосподарських підприємствах вивчали: Ю. Я. Литвин,А.М.Кузьмінський, В. В. Сопко, В. П. Завгородній, М. Ф. Огійчук,В.Я.Плаксієнко,Л.Г.Панченко,Л.О.Сколотій,Ф.Ф.Бутинець,О.В.Олійник,М. М. Шигун, С. М. Шулепова та інші. А особливості організації обліку вконкретних підприємствах ще слід досліджувати і узагальнювати дляотриманняконкретнихвисокоефективнихпропозицій.

Організація бухгалтерського обліку є однією із найважливішихділянокроботинабудь-якомупідприємстві.Так,якбухгалтерськийоблікєосновоюдля прийняття управлінських рішень, то його організація має важливезначення для управління виробництвом. Облік і управління – це двавзаємопов’язанівидидіяльності.Вонинетількинеможутьіснуватиокремо,аі обумовлюють один одного [1]. Враховуючи все сказане, можнастверджувати, що дана тема є досить актуальною і тому обрана длядосліджень.

Метою досліджень є вивчення організації бухгалтерського обліку наприкладі конкретного сільськогосподарського формування, виявленняосновнихпроблемуйогофункціонуваннітарозробканапрямківпокращення.

Інформаційною базою та методологічною основою дослідженьпослужили:законодавчітанормативніактидержавнихорганівуправлінняздосліджуваних питань, праці вчених – економістів з питань організаціїбухгалтерськогооблікувсільськогосподарськихпідприємствах,нормативно-


208

довідково-інструктивніматеріали, статистичні дані, інформаціяпервинного,аналітичногоісинтетичногообліку.

У процесі досліджень використовувались такі методи досліджень:індукції, дедукції, аналізу і синтезу, економіко-статистичні, графічні,монографічних досліджень, документалістики, співставлення, аналогій таінші.

Сільськогосподарський кооператив “Летава” Чемеровецького районуХмельницькоїобластімаєзерново-буряковийзрозвинениммолочно-м’яснимскотарством напрям розвитку. Має переробні потужності. В 2012 році булозадіяно 3530 га земельних угідь. Високою була фондозабезпеченість іфондоозброєність праці. В 2012 році працювало 373 особи. Витративиробництва і собівартість реалізованої продукції мають загальну стрімкутенденціюдоросту,аледохід(виручка)відреалізаціїпродукції,робіт,послуг,товарів та іншої реалізації зростає вищими темпами. В результатіотримується чистий прибуток, який у 2012 році сприяв формуваннюрентабельностівиробництвапродукціїурозмірі24,08%.

На результати роботи впливає багато різних факторів. Серед них іорганізація бухгалтерського обліку. Під організацією обліку розуміютьцілеспрямовану діяльність керівників підприємства по створенню,постійномувпорядкуваннюіудосконаленнюсистемибухгалтерськогооблікудля забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.Суб’єктами в організації бухгалтерського обліку господарства виступаютькерівникпідприємства та головний бухгалтер, об’єктом - обліковий процес,праця виконавців, організаційне, інформаційне, технічне забезпеченняобліку,тобтосистемабухгалтерськогообліку.

Організація бухгалтерського обліку в підприємстві складається з трьохвзаємопов’язаних етапів: методичний, технічний, організаційний [3]. Напершому здійснюється вибір системи певних способів та прийомів обліку:документування, інвентаризація,використання синтетичнихтааналітичнихрахунків, застосування методу подвійного запису, оцінка майна тазобов’язань, калькулювання, бухгалтерський баланс та звітність. Усе це вгосподарстві апробовано. Другий етап передбачає вибір форми обліку(способу обробки облікових даних — безкомп’ютерного чикомп’ютеризованого; розробці переліку і форм облікових регістрів;встановленні порядку здійснення записів в регістрах і переносу даних врегістри). Бухгалтерський облік в господарстві ведеться вручну, беззастосування комп’ютерних технологій. Третім етапом є організація роботиоблікового апарату. У складі бухгалтерії п’ять працівників, яким відведенопевнуділянкуроботи.Працівникибухгалтерськогоапаратуспівпрацюютьзпомічниками бригадирів або бригадирами у рослинництві, тваринництві імеханізації, які ведуть питання обліку в даних підрозділах. Очолюєбухгалтерськуслужбуголовнийбухгалтер.Вінмаєзаступника,якомуделегуєчастинусвоїхповноважень.

Увідповідностідоположенняпробухгалтерськуслужбувгосподарстві


209

організовано архів бухгалтерських документів. Основні вимоги до йогоорганізації виконані, але часто буває, що документи, зшиті в папкинагромаджуються в одному місці, не розкладаються по місцях зберігання ічерезце,припотребі,важкознайтипотрібніпапки.

План документообігу, графік руху документів, проведенняінвентаризаціїтаперевірокрозроблені.

Удосліджуваномугосподарствізробленийбувнаказпроперехіднановусистему бухгалтерського обліку, в якому частково було охоплено питанняобліковоїполітикипідприємства.

Господарство запровадило робочий план рахунків: синтетичних тааналітичних.Облікнасинтетичнихрахункахвикористовуютьпризаповненнібалансупідприємстваівідповіднихформзвітності.

Для детальної характеристики об’єктів бухгалтерського облікувикористовуються аналітичні рахунки, в яких крім вартісного (грошового)вимірникавикористовуютьсянатуральнійтрудовівимірники.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривнийзв’язок, тобтона аналітичнихрахунках відображаються тіж зміни,щойнасинтетичних,алебільшдокладно.

Технічний бік облікового процесу полягає у виборі форми веденнябухгалтерського обліку. Напідприємстві застосовуєтьсяжурнально-ордернаформа обліку, яка ґрунтується на застосуванні журналів-ордерів, дезбираються і систематизуються дані первинних документів, необхідні длясинтетичногоіаналітичногообліку.

Для покращення організації бухгалтерського обліку у досліджуваномупідприємстві доцільно: розробити положення про бухгалтерську службу іпоновити посадові інструкції працівників служби; видати новий наказ прооблікову політику підприємства; здійснювати планування діяльностібухгалтерської служби з питань: перевірок, ревізій, інвентаризації таконтролювати хід виконання планів; вести постійний контроль заправильністю ведення бухгалтерського обліку господарських операцій тапроведення перевірок, ревізій, інвентаризації; запровадити комплекснуінформаційну систему підприємства (КІСП); поліпшити організаціюінформаційного процесу бухгалтерського обліку шляхом автоматизаціїобробки інформації з використанням автоматизованих робочих місцькерівниківвиробничихпідрозділів,спеціалістів,керівникапідприємства[2].


1. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах:Підручник;[4-тевиданняпереробленеідоповнене];заред.М.Ф.Огійчука.-К.:Алерта,2012.-1020с.

2. Левицька, С.О. Автоматизація господарського обліку як чинникприскорення процесу діяльності підприємств [Текст] / С.О.Левицька,А.О.Андреєва.//Економіка.-2012.-№16.-С.25-28.

3.Свірко,С.В.Організаціябухгалтерськогообліку[Текст]/С.В.Свірко//


210

МіністерствоосвітиінаукиУкраїни,КНЕУім.В.Гетьмана.-2-гевид.беззмін.-К.:КНЕУ2006.-380с.

ПузійГаннаслухачмагістратури

ЛевченкоОльгак.е.н.,доцент


ОРГАНІЗАЦІЯОБЛІКУФІНАНСОВИХРЕЗУЛЬТАТІВДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА

Вумовахфункціонуванняринковихвідносинорієнтаціяпідприємствнаотримання максимального прибутку є неодмінною умовою для їх успішноїпідприємницької діяльності, вибору оптимальних напрямів і методівдіяльності,показникомдосягнутогокомерційногоефекту.

Ефективність роботи підприємства багато в чому залежить відправильної організації системи бухгалтерського обліку і методикиекономічного аналізу, зокрема такого важливого аспекту, як фінансовірезультати.

Фінансовийрезультат—цеприріст(абозменшення)вартостівласногокапіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницькоїдіяльності за звітний період. Для визначення фінансового результату,необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені дляодержання цих доходів[1]. Основними показниками фінансових результатівдіяльностіпідприємстваєприбутоктазбиток.Прибутокєпоказником,якийвідображає ефективність виробництва, об’єм та кількість виготовленоїпродукції, продуктивність праці, рівень собівартості. Збільшення прибуткуозначає примноження фінансових ресурсів та зростання фінансовихрезультатів,збитокпідприємства—втратуфінансовихресурсів,якщозбиткирегулярні, то згодом будуть витрачені всі фінансові ресурси і підприємствозбанкрутує.

В бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставленнядоходів та витрат. Загальні правила формування в обліку інформації продоходи встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15«Дохід», якезастосовуєтьсяпідприємствамитаорганізаціяминезалежновідформ власності. Порядок формування в обліку інформації про витратизазначаєПоложення(стандарт)бухгалтерськогообліку16«Витрати»[2].

В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формуєтьсяпоступово протягом фінансово — господарського року від усіх видів


211

звичайної та надзвичайної діяльності. Більшу частину прибутку становитьприбутоквідреалізаціїпродукції,одержанийувиглядірізниціміжвиручкоювідреалізації івитратаминавиробництвотазбут.Напідприємствіможливідоходи, витрати, які не пов’язані з реалізацією, але збільшують абозменшуютьсумуприбуткуабозбитків—цефінансовірезультати,отриманівід інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати пов’язані знадзвичайнимиподіями.

Фінансовий результат від усіх видів звичайної та надзвичайноїдіяльностівключає:

—чистийдохід(виручку)відреалізаціїпродукції(товарів,послуг);—валовийприбуток(збиток);—фінансовірезультативідопераційноїдіяльності;—фінансовірезультативідзвичайноїдіяльностідооподаткування;—фінансовірезультативідзвичайноїдіяльності;—фінансовірезультативіднадзвичайноїдіяльності;—чистийприбуток(збиток).Для визначення цього показника необхідно дотримуватись принципів

визначення доходів і витрат, а саме: нарахування, відповідальності,періодичності.

Організувати облік необхідно таким чином, щоб надати повну,достовірнуінформаціюпродоходи,витрати,прибутки(збитки)підприємстваза звітний період. Така інформація є основою для аналізу та прийняттяуправлінських рішень, а тому доцільно відображати результати за видамидіяльності підприємства, відображати окремо результати звичайноїдіяльностітарезультативіднадзвичайнихподій.

Узагальнення інформації про фінансові результати підприємства відзвичайної діяльності та надзвичайних подій ведеться на рахунку 79«Фінансовірезультати».

По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» на підставі довідок тарозрахунків бухгалтерії відображаються суми в порядку закриття рахунківоблікудоходів,подебету—сумивпорядкузакриттярахунківоблікувитрат,атакожсуманарахованогоподаткунаприбуток.

Для ефективної організації обліку фінансових результатів напідприємстві потрібно сформувати таку облікову політику, яка бвисвітлювала всі необхідні положення щодо її складових. Так як основноюскладовою фінансових результатів є доходи і витрати, наказ про обліковуполітикупершзавсеповиненміститиінформаціющодооб’єктуобліку.Тому,в наказі слід зазначити наступне: об’єкти обліку доходів та витрат; склад,методи оцінки доходів та витрат; метод обліку витрат на виробництво (врозрізі постійних та змінних витрат); порядок обліку та розподілузагальновиробничих витрат; методи оцінки використаних робіт прирозрахункахіззамовникамизаготовийоб’єктабопоетапновиконаніроботи;метод розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану частину;склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати


212

виробництва.Важливу роль в організації обліку фінансових результатів відіграє

реєстрація господарських операцій, доходів чи витрат на рахункахбухгалтерськогообліку.Дляцьоговдодаткудонаказіпрообліковуполітикустворюють робочий план рахунків, у якому передбачені усі нюанси щодокласифікації, узагальнення та відповідності доходів та витрат, а такожфінансовихрезультатів.

Отже,можназробитивисновок,щофінансовийрезультат–цезростання(чизменшення)вартостівласногокапіталупідприємства,щоутворюєтьсявпроцесі його підприємницької діяльності за звітний період. Ефективнаорганізація обліку фінансових результатів, є основою для успішногофункціонування підприємства. Для удосконалення організації обліку,потрібночітковизначитиметодичніаспектипитаннявНаказіпрообліковуполітику, а також об’єкти доходів та витрат, їх залежність та порядоквизначення.ВдодаткудоНаказупрообліковуполітикурозробитиробочийпланрахунківвідповіднодоспецифікипідприємства.


1. Бухгалтерський облік [Текст] / А.М. Стельмащук, П.С. Смоленюк. —Київ,2007.—480с.

2. Лень В.С. Звітність підприємства [Текст] : Підручник / В.С.Лень,В.В.Гливенко.—2-ге вид.;перероб. ідопов. — К.:Центр навчальноїлітератури,2006.—612с.


213

РоманківІринак.е.н.,доцент

Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситетм.Тернопіль

ОБЛІКЗНИЖОКЯКЕЛЕМЕНТУМАРКЕТИНГОВОЇПОЛІТИКИ

Маркетингова політика ціноутворення пов'язана з використанням

системи знижок, яку досить часто застосовують підприємства, з метоюотримання прибутку за рахунок зростання обсягу продажу, стимулюванняпопиту на товари, роботи, послуги вигідними ціновими пропозиціями.Знижка - сума, на яку зменшується ціна і, одночасно, сума, якою продавецьдотує покупця для стимулювання збуту. Дослідження підтверджуютьнаявність різних підходів щодо класифікації знижок та їх обліку. Загалом,дляобліковихцілейвсівидизнижокзачасомнаданняподіляютьназнижки,щонадаютьсяпідчасреалізаціїтоварівтапослуг,тазнижки,щонадаютьсяпісляїхпродажу.

Відповідно до чинного законодавства інформацію про доходи відреалізаціїтоварівтапослуг,суб’єктигосподарськоїдіяльностіузагальнюютьнасубрахунках702«Дохідвідреалізаціїтоварів»та703«Дохідвідреалізаціїробіт і послуг» відповідно. Тобто, у бухгалтерському обліку сума знижки,наданої в момент продажу, фактично не відображається. Вобліку продавцявідображається дохід від реалізації товарів, робіт та послуг вже зурахуваннямнаданоїзнижки.Длявідображеннязнижок,наданихпіслядатиреалізації покупцям товарів, робіт та послуг, використовується субрахунок704 «Вирахування з доходу». Проте, на субрахунку 704 «Вирахування здоходу»відображаютьсянелишесуминаданихпіслядатиреалізаціїзнижокпокупцям, алей вартість повернених покупцями товарів та продукції, суминадходжень за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічнимидоговорами на користь комітентів, принципалів, а також інші суми, щопідлягаютьвирахуваннюздоходу.Тобто,актуальнимєпитанняпідвищенняаналітичностіданихзметоюотриманняінформаціїпрореальнийфінансовийстанпідприємства.

В економічній літературі достатньо рекомендаційщодо удосконаленняобліку знижок в торгівельній діяльності, зокрема щодо реалізації товарів,проте проблематика обліку знижок на підприємствах сфери послугзалишаєтьсямалодослідженою.

Сливка Я.В. [1] пропонує використовувати для обліку наданих знижокпродавцемспеціальновідкритийсубрахунокдорахунку93"Витратиназбут",а для обліку у покупця знижок, отриманих – однойменний субрахунок 747.Кучерак Д. [2] для обліку цього об’єкта виділяє два субрахунки: 704«Вирахування з доходу» (надання знижкипісля датипродажу) та949 «Іншівитратиопераційноїдіяльності»(наданнязнижкипісляпродажу).

Підтримуємопропозиціїавторів[3,4,5],якірекомендуютьвідкриватидо


214

субрахунку702 «Дохідвідреалізації товарів», субрахункитретьогопорядку.Наприклад, Власюк Г.В. [3] пропонує ввести окремі субрахунки для облікудоходувідреалізаціїтоварівзадисконтнимикартками,зізнижками,уперіодрозпродажу, за іншими заходами впливу на обсяги продажу товарів тощо.Аналогічні субрахунки можна відкривати до субрахунку 703 «Дохід відреалізаціїробітіпослуг»длясуб’єктівгосподарюванняусферіпослуг.

Ряд авторів [3, 4, 5] до субрахунку 704 «Вирахування з доходу»пропонують введення субрахунків третього порядку для деталізаціїінформації про всі вирахування з доходу, в тому числі й про суми знижок,наданихпокупцямпісляпродажутоварів.КотенкоЛ.М.таПоливанаЛ.А. [6]рекомендуютьдовпровадженняметодикуобліку,заякоюдосубрахунку704«Вирахування з доходу» відкривати субрахунки третього порядку, по якихвідображатиподатки,зборитаіншісуми,щозменшуютьдохідвідреалізації,в тому числі знижки (націнки) в момент продажу та знижки, використаніпокупцямипісляпродажутоварів.

Подібний підхід обліку реалізації товарів зі знижками пропонує іТуржанський В.А. [7]. За рекомендаціями автора на субрахунку 704«Вирахування з доходу» доцільно відображати не тільки надані покупцямгрошові знижки та повернення товарів покупцями, але й найбільш суттєвідля підприємств роздрібної торгівлі вирахування з доходу, наприкладнарахованісумизобов’язаннязподаткунадоданувартістьтощо.

Котенко Л.М., Поливана Л.А. та Туржанський В.А. [5, 6] пропонуютьнарахування доходу відображати за вартістю продажу без зменшення її насумузнижок,наданихвмоментпродажу.Одночасноцінаданізнижкивартопоказувати на окремому субрахунку третього порядку до субрахунку 704«Вирахуванняздоходу».Підтримуємодумкузазначенихавторів,щовсівидизнижок, незалежно від часу їх надання (використання) доцільнонакопичувати в бухгалтерському обліку за єдиною методологією,використовуючи такі записи для відображення суми наданої покупцямзнижкивмоментпродажу:Д-т704/субрахунок«Знижки,наданіпокупцямвмомент продажу» та К-т 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід відреалізаціїробітіпослуг».

Щодо туристичних підприємств, як зазначає Височан О.С. [8], сутотехнічно знижки в обліку туристичних компаній можуть відображатися насубрахунку 704 «Вирахування з доходу» або на аналітичному рахунку,відкритомудосубрахунку703«Дохідвідреалізаціїробітіпослуг».Протетур,зазвичай, є послугою, розтягнутою у часі, тому потрібно використовуватирахунок, який засвідчуватиме розбіжність в часі між фактами наданнязнижки туристу і відображення доходів від реалізації турпродукту. Авторпропонує використовувати спеціально відкриті субрахунки до рахунку 39«Витрати майбутніх періодів», залишок з яких списуватиметься назменшення доходів звітного періоду, а саме субрахунку 703 «Дохід відреалізаціїробітіпослуг».

Такимчином,аналізлітературнихджерелінауковихпрацьсвідчитьпро


215

те,щорізноманітнітрактуваннякласифікаціїзнижок,особливостейїхоблікувимагають розробки єдиної методології обліку знижок суб’єктівгосподарської діяльності, враховуючи особливості їх діяльності, які повиннібутивикладенівгалузевихметодичнихрекомендаціях.


1. Сливка,Я.В.Акційнаціна:проблемивідображеннявбухгалтерськомуобліку [Текст] / Я. В. Сливка // Вісник Житомирського державноготехнологічногоуніверситету.—2010.—№3(53).Ч.1.—С.174—178.

2. Кучерак,Д.Знижки"до"і"після"[Електроннийресурс]/Д.Кучерак//Дебет-Кредит.Школабухгалтера.№13.—2007.—№28.—Режимдоступудостатті :http://dtkt.com.ua/show/3cid01972.html (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Власюк, Г.В. Напрями вдосконалення обліку операцій з продажутоварів [Електронний ресурс] / Г.В. Власюк. — Режим доступу :http://www.nbuv. gov.ua/portal /soc_gum/Dtr_ep/2010_4/files/EC410_08.pdf(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

4. Шевчук Л.П., Таранюк К.М. Ефективність аудиту доходів шляхомдеталізації [Електронний ресурс] / Л.П. Шевчук, К.М. Таранюк. — Режимдоступу :http://www.rusnauka.com/29_DWS_2011/Economics/7_94999.doc.htm(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

5. Шмарова А.Ю. Напрямки вдосконалення обліку доходів від продажутоварівіззастосуваннямактивізаційнихуправлінськихзаходів[Електроннийресурс] / А.Ю. Шмарова. — Режим доступу : http://www.rusnauka.com/15_NPN_2009/Economics/46554.doc.htm (дата звернення: 14.12.2013). —Назвазекрана.

6. Котенко, Л.М. Удосконалення обліку доходів у сфері торговельноїдіяльності [Текст] /Л.М.Котенко,Л.А. Поливана // ЗбірникнауковихпрацьЧеркаського державного технологічного університету. Серія: Економічнінауки:Випуск30:Утрьохчастинах/Черкас.держ.технол.ун-т.—Черкаси:ЧДТУ,2012.—ЧастинаIII.—С.184—190.

7. Туржанський, В.А. Організаційно-методичні підходи до формуваннята обліку фінансових результатів роздрібних торговельних підприємст.[Електронний ресурс] / В.А. Туржанський. — Режим доступу :http://www.nbuv.gov.ua /portal/soc_gum/Nvbdfa/2011_2/turzhan.pdf (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

8. Височан, О.С. Облікові аспекти використання знижок у діяльностіпідприємств туристичного бізнесу [Електронний ресурс] / О.С. Височан. —Режим доступу :http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vlca_Ekon/2011_36/11. pdf (датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

http://dtkt.com.ua/show/3cid01972.html

http://www.rusnauka.com/29_DWS_2011/Economics/7_94999.doc.htm

http://www.rusnauka.com/%2015_NPN_2009/Economics/46554.doc.htm

http://www.rusnauka.com/%2015_NPN_2009/Economics/46554.doc.htm


216

СадовськаІринак.е.н.,професор

Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситетм.Луцьк

УПРАВЛІНСЬКИЙОБЛІКПРИРОДООХОРОННОЇДІЯЛЬНОСТІ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХПІДПРИЄМСТВЕфективне та стабільне функціонування сільськогосподарського

виробництва залежить від раціонального використання земельних, водних,біологічних ресурсів, які являють собою природний капітал, що потребуєдосконалої системи менеджменту – розумного, науково обґрунтованогоконтролюнадйоговитрачанням,збереженнямтапримноженням.Базоюдляздійсненняекологічногоменеджментуповиненстатиуправлінськийоблік–спеціально створена обліково-аналітична система, покликана для збору,обробки та узагальнення інформації про природоохоронну діяльністьпідприємства,їїплануваннятарезультативпливу.

Дані управлінського обліку використовуються при складанністатистичнихзвітівзметоюдержавногоконтролюзаприродоохороннимитаекономічними процесами в державі. В Україні запроваджено міжнародністандарти екологічного аудиту, затверджено форми статистичної звітностідля підприємств, що провадять природоохоронну діяльність, мають очисніспоруди, сплачують платежі за негативну дію на навколишнє природнесередовище, виконують науково-дослідні роботи, надають екологічніпослуги, займаються управлінською діяльністю природоохоронногоспрямування.Системауправлінськогооблікуневизначеназаконодавством,істандартів щодо його ведення в Україні не існує. Відповідно, ймовірністьточності, співставності, цінності і релевантності інформації проприродоохоронну діяльність залишається низькою. В той час, коливичерпуються природні ресурси, нагромаджуються отруйні речовини івідходи, увага керівників підприємств, установ, організацій та органівдержавної влади прикута до обсягів виробництва та результатів роботифінансової системи держави. Зрозуміло, що природоохоронна діяльність вкраїнізекстенсивнимрозвиткомгосподарстваможевпроваджуватисятількина законодавчому рівні. А тому удосконалення системи відображенняінформації про природоохоронну діяльність у поточному управлінськомуобліку і зовнішній звітності сільськогосподарських підприємств України єактуальноюпроблемою.

Рекомендуємо виділити окрему підсистему управлінського обліку –екологічний облік, який має свої об’єкти та методичну складову: облікдоходів і витрат від екологічної діяльності, активів природоохоронногопризначення,екологічногоподатку,рентнихплатежів,штрафнихсанкційзапорушенняекологічногозаконодавства,атакожзбірінформаціїтаскладаннязвітівпроекологічнудіяльність.


217

Призначення регламентованої (фінансової, статистичної та податкової)звітності суб’єктів господарювання – не тільки фінансовий контрольгосподарюючих суб’єктів, а й державний моніторинг масових соціальних,економічних і, зокрема, екологічних явищ в країні, покликаний длявиявленнязагальнодержавнихпроблемтапошукушляхівїхвирішення.

Дані про об’єкти екологічного обліку не знаходять відображення уфінансовій звітності сільськогосподарських підприємств. У податковійзвітності відображаються суми податків до сплати (зокрема, екологічногоподатку,платизакористуваннянадрамитощо),аурядку06.4.8додаткуІВдоподаткової декларації з податку на прибуток вказуються суми понесенихекологічнихвитрат.

Стосовно статистичної звітності, то основний звіт, який дає вихіднуінформацію про витрати на охорону довкілля сільськогосподарськихпідприємств – форма державного статистичного спостереження № 1-екологічнівитрати«Звітпровитратинаохоронунавколишньогоприродногосередовища та екологічні платежі» (затверджена Наказом ДержкомстатуУкраїни від 03.06.2008 № 172). Ця звітність є річною, її подають органудержавної статистики за місцем здійснення економічної діяльності тіюридичні особи, які здійснюють витрати на охорону навколишньогоприродногосередовища,сплачуютьплатежізавикидиватмосфернеповітрязабруднюючих речовин, скиди забруднених зворотних вод, розміщеннявідходів у навколишньому середовищі, виконують науково-дослідні роботи,надають екологічні послуги, займаються управлінською діяльністюприродоохоронногоспрямування.Такожважливимиджереламиінформаціїєзвітиформ№9-б-сг«Внесеннямінеральних,органічнихдобрив,гіпсуваннята вапнування ґрунтів під урожай» (затверджена Наказом ДержкомстатуУкраїни від 03.06.2008 № 173) та № 50-сг «Основні показники роботисільськогосподарських підприємств» (затверджена Наказом ДержкомстатуУкраїнивід21.06.2010№234).

Таким чином, основне джерело екологічної інформації для державногостатистичного спостереження – звіт форми № 1-екологічні витрати. Вартозазначити, що даний звіт подають респонденти, визначені встановленимпереліком, а оскільки ведення екологічного обліку не регламентуєтьсянаціональними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та неперевіряється,тозобов’язанняскладатиданийзвітєєдиноюмотивацієюдооблікуприродоохоронноїдіяльності.Аналіздержавноїекологічноїполітикитапоказниківдіяльностіпідприємствпоказує,щоновоприйнятістратегіїтапарафованіміжнародніугодизохоронисередовищанапрактицінедіють.Цеслугує черговим підтвердженням, що для вирішення екологічних проблемУкраїнинеобхіднонелишекоригувати та розширюватинормативні акти, азмінити підхід до державного управління природокористуванням таприділитиувагуформуваннюекологічноїсвідомостітакультуринаселення.

Сьогоднівітчизнянінауковцідиспутуютьзприводуадаптаціїструктуриекологічної інформації у статистичних звітах сільськогосподарських


218

підприємств, розробляють нові форми звітів з метою пристосувати зібранідані до розрахунку макроекономічних показників за міжнароднимистандартами статистики. Чимало досліджень також присвяченоперспективам і проблемам становлення інституту соціальної звітності вУкраїні [1-3], адже нефінансове звітування допомагає визначатиефективність управління програмами економічного, соціального таекологічноговпливу діяльності підприємства, донести стратегіюсоціально-відповідального бізнесу працівникам і клієнтам, продемонструвати ринкусвою зацікавленість проблемами довкілля і суспільного розвитку тапокращитирепутаціюпідприємствазагалом.


1. Індекспрозоростікомпаній.–К.:SevenColor,2012.–28c.2. Король,С. Нефінансовазвітністьпідприємства [Текст] /С.Король //

ВісникКНТЕУ.–2011.–№6.–С.102–113.3. Слюсарева, Л.В. Використання нефінансової звітності, як запорука

застосування соціально-етичного маркетингу підприємствами України[Текст] /Л.В.Слюсарева //ВісникСумськогоаграрногоуніверситету.Серія«Економікаіменеджмент».–2012.–№3(51).–С.90–93.


219

СелевановаВірамагістрант


СУЧАСНІВИМОГИТАПІДХОДИЩОДОФОРМУВАННЯФІНАНСОВОЇЗВІТНОСТІВИРОБНИЧИХПІДПРИЄМСТВВІДПОВІДНОДОВИМОГ

МІЖНАРОДНИХСТАНДАРТІВ

В сучасних умовах господарювання процес адаптації фінансовоїзвітності,відповіднодовимогміжнароднихстандартів,маєвеликезначення.Прицьому,наближеннянаціональних стандартівбухгалтерськогооблікудонормміжнароднихстандартів,їївирішеннядастьзмогуспроститипроцедуруадміністрування податків, підвищити якість прогнозування податковихнадходжень,встановитипрозоріправилаоподаткування.

Проблема гармонізації Положень (стандартів) бухгалтерського облікуУкраїни щодо вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності єпредметомдослідженьпровіднихвчених-економістів,асаме:В.Бачинський,Ф.Бутинець,В.Валуєв,З.Гуцайлюк,С.Дикий,І.Замула,В.Лінник,Є.Мних,Л.Нападовська,В.Сопко,П.Попович,М.Пушкарь.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язаніскладатифінансовузвітність,цеєзавершальниметапомобліковогопроцесу.

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної,правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результатидіяльностітарухгрошовихкоштівпідприємства,дляприйняттянимирішеньщодопридбання,продажутаволодінняціннимипаперами,участівкапіталіпідприємства, оцінювання якості управління та здатності своєчасновиконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства тарегулюваннядіяльностіпідприємства[1].

Розвиток економічних відносин ставить нові, більш розширені вимогидофінансовихзвітівсуб'єктівгосподарювання.

Міжнародністандартифінансовоїзвітності(далі–МСФЗ)єефективнимінструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації. Принципи,які закладені в порядок формування звітності на основі МСФЗ, роблять їїадекватнішоюіздатноювідобразитиреальниймайновийстанпідприємства.МСФЗ якісно впливають на можливості керівництва в області управлінняпідприємством інадаютьзначніперевагипередконкурентами.Вонизначнорозширюють можливість щодо залучення додаткових джерел капіталу танадають доступ до інформації про фінансовий стан потенційних партнерів,щослугуєдодатковимінструментаріємприїхвиборі[2].

У ході проведених досліджень вітчизняної та зарубіжної нормативно-правовоїбазибуловизначено,щозагальніпринципинаціональногооблікутаМСФЗ є подібними, однак досить часто мають значні відмінності. Так,зокремау1996р.внаслідокпорівняльногоаналізуміжнароднихстандартіві


220

американських стандартів (US GAAP), проведеного Радою зі стандартівфінансової звітності США (FASB), виявлено, щонайменше, 255 відмінностейміж цими системами, починаючи від інтерпретації деяких принципів допринципових відмінностей в підході до аналізу. На наш погляд, МСФЗпотрібно розглядати як відправну точку ішукати такішляхи для адаптаціїміжнародних стандартів до української специфіки, які б забезпечилизагальну зіставність фінансової звітності національних і західнихкомпаній[4].

Сучасна фінансова звітність вже не є джерелом оперативної, а значитьнайбільшдостовірної інеобхідної інформації.Різнимкатегоріякористувачівнеобхідна різна за своїм змістом інформація. Окрім цього, для кожноїкатегорії інформацію доцільно подавати у певному, доступному длясприйняття, вигляді, оскільки не всі користувачі мають спеціальну освіту іможутьрозумітипорядокформуванняпоказників,джерелаїхпоходженнячимеханізмрозрахунку.

Окремо варто виділити і можливість впливу власників чи керівництвасуб'єкта господарювання на формування показників фінансової звітності,тому важливою стає і вимога незалежності обліковців, які формують звіти,відвпливузовнішніхчивнутрішніхфакторів.


1. Бутинець,Ф.Щеразпробухгалтерськийоблікякнауку [Текст]/Ф.Бутинець//Бухгалтерськийоблікіаудит.—2005.—№10.—С.20—29.

2. Пархоменко, В. Финансовая отчетность по международнымстандартам[Текст]/В.Пархоменко//ВестникналоговойслужбыУкраины.—2012.—№11.—С.12—15.

3. Кірейцев, Г. Роль бухгалтера і аудитора у процесах мінімізаціїневизначеностіякосновикризовихявищ[Текст]/Г.Кірейцев//Бухгалтеріявсільськомугосподарстві.—2010.—№3.—С.33—35.

4. Голов,С.МСФЗвУкраїні:шляхомспробіпомилок[Текст]/С.Голов//Бухгалтерськийоблікіаудит.—2012.—№12.—С.39—43.

5. Про затвердження Національного положення (стандарту)бухгалтерського обліку 1 :Мінфін України; Наказ, Положення, Стандарт [...]від07.02.2013№73 : за станом на 09.08.2013р. [Електронний ресурс]. —Режимдоступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13(датазвернен-ня:14.12.2013).—Назвазекрана.

6. Міжнародністандартифінансовоїзвітності:офіц.сайт:застаномна1.12.2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.zakon.rada.gov.ua/go/929_010 (дата звернення: 14.12.2013). —Назвазекрана.


http://www.zakon.rada.gov.ua/go/929_010


221

СеменоваДаринастудентка


ОСОБЛИВОСТІАНАЛІЗУВИКОРИСТАННЯОСНОВНИХЗАСОБІВ

Здійснення ефективних заходів щодо стабілізації економіки України і

перехід до ринкових відносин потребують принципово нових підходів доуправлінняосновнимизасобами.Якіснийстаностанніх, ступінь їхрозвитку,відповідність новим умовам господарювання і досягнення науково-технічного прогресу визначають рівень продуктивних сил суспільства,здатність його виробничого апарату вирішувати намічені завданняуправління.

Однак ряд проблем організації та методики аналізу основних засобів вумовахпереходудоринковихвідносинпотребуютьподальшихдослідженьтанауковихрозробок.

Джереламиінформаціїдляаналізуосновнихзасобівєформифінансовоїтастатистичноїзвітності,атакожданіаналітичногообліку.Зарезультатамироку складається фінансова та статистична звітність. Інформацію пронеоборотні активи містять баланс (форма № 1), примітки до фінансовоїзвітності(форма№5),форма№11-ОЗ.

Методика аналізу використання основних засобів повинна врахуватиряд принципових положень: функціональна корисність основних засобівзберігається протягом декількох років, тому витрати з їх придбанням іексплуатацієюрозподіленівчасі;моментфізичноїзаміниосновнихзасобівнеспівпадає з моментом їх вартісного заміщення, у результаті чого можутьвиникнути втрати і збитки,щозменшуютьфінансовірезультатидіяльностіпідприємства; ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному залежно від їх виду, належності, характеру участі у виробничомупроцесі, а також призначення. Оскільки основні засоби обслуговують нетільки виробничу сферу діяльності підприємства, а й соціально-побутову,культурну тощо, ефективність їх використання визначається не лишеекономічними,айсоціальними,екологічнимитаіншимифакторами[1].

У процесі аналізу, перш за все, необхідно дослідити наявність тадинамікуосновнихзасобівускладімайнапідприємства.Наподальшихетапаханалітичного дослідження основні засоби оцінюють з точки зору їхпрактичногозастосуваннятамобільності,тобтоструктуруютьїхнаактивнутапасивнучастину.Підчаспроведенняаналізускладутадинамікиосновнихзасобів важливо правильно дослідити показники, що характеризуютьтехнічну доцільність використання основних засобів, тобто показникимеханооснащеностітафондооснащеностівиробництватапраці.

Детальнішого розгляду в процесі аналізу потребує оцінка наявності таруху основних засобів, як перспективного дослідження майбутньої


222

виробничоїпотужностіпідприємств.Важливоюхарактеристикоютехнічногорівняосновнихвиробничихзасобів євіковийскладмашинтаустаткування.Така техніко-економічна інформація необхідна для розробки планівмодернізації машин і впровадження нової техніки та контролю за їхвиконанням. За даними інвентарних карток (книг), машини і устаткуваннякожного виду групують за віком, виходячи з фактичних термінів дії зінтерваломуSроків:до5років,від5до10років,від10до15роківіт.д.[2].

Далі аналіз поглиблюють за допомогою обчислення аналогічнихпоказників для тих видів машин і устаткування, які потім зіставляють міжсобоютазсереднімрівнем.Отже,вивченнявіковогоскладуактивноїчастиниосновних засобів дає змогу виявити кількість машин і устаткування,придатних для експлуатації, таких, що потребують капітального ремонту, ітаких,щомаютьбутисписанітазамінені.

Визначаючи економічну ефективність використання основних засобів,використовують систему натуральних і вартісних показників, а такожспіввідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростанняобсягу; фондоозброєності праці та її продуктивності. Для узагальнюючоїхарактеристики ефективності використання основних засобів служатьпоказники фондовіддачі, фондомісткість, рентабельність. У процесідослідження вивчається динаміка перерахованих показників, проводитьсяпорівняльнийаналіз зарізниминапрямами,визначаютьсяфакторизміни їхвеличини[3].

Зростання цін на обладнання дуже часто випереджує зростання їхексплуатаційноїпродуктивності,щоспричиняєпідвищеннявартостіодиниціпотужностітападінняфондовіддачі.Оптовацінанапевнеобладнанняможебути підвищена, але меншою мірою, ніж її продуктивність. Нова техніказабезпечуєзбільшенняфондовіддачілишетоді,колипродуктивністьзростаєшвидше, ніж її вартість, за кращих (рівних) умов. Це положення слідвраховувати при розробці нової техніки, яка забезпечить максимальнуефективність,утомучисліпідвищенняфондовіддачі.

Отже,основнимизавданнямианалізунеоборотнихматеріальнихактивівє: оцінка забезпеченості основними засобами та інших необоротнихматеріальних активів підприємств, складу та структури основних засобів,ступеня оновлення та вибуття, технічного стану засобів; визначення рівняфондовіддачі, їїдинаміки,вивченнявпливузмінирозміруосновнихзасобівіфондовіддачі на обсяг робіт; виявлення резервів підвищення фондовіддачі,поліпшення використання техніки; визначенняшляхів зниження витрат наутриманнятаексплуатаціюмашинімеханізмів;оцінкавиявленихрезервів ірозробказаходівщодополіпшеннявикористанняактивноїчастиниосновнихзасобів.


1. Економічний аналіз [Текст] : навчальний посібник / М.Г.Чумаченко[таін.];заред.М.Г.Чумаченка.—К.:КНЕУ,2001.—424с.


223

2. Івахненко,В.М.Курсекономічногоаналізу:Навчальнийпосібник.—Київ:Знання-Прес,2001.—206с.

3. Аналізгосподарськоїдіяльності[Текст]/Заред.БарабашН.—Київ:КНЕУ,2002.—552с.

ТалавірНаталястудентмагістратури

СтендерСвітланак.е.н.,доцент


ОСОБЛИВОСТІОБЛІКУЗАТРАТНАОПЛАТУПРАЦІ

У процесі історичного розвитку економічної думки визначними

доробками її представників є теорії заробітної плати, які надають змогувідстежити еволюцію вартості робочої сили, розмежувати продуктивнізатрати та непродуктивні витрати праці та оцінити їх вплив на зростаннянаціональногобагатствакраїни.

Детальний аналіз генезису теорій заробітної плати засвідчив, що взалежностівідзмінисуспільно-економічноїформаціїтарозвиткунапряміввекономічній думці змінювалась роль заробітної плати. На сучасному етапіформування економічних відносин заробітна плата виступає не лише яквинагорода працівника за виконану ним роботу, але й є показникомефективності використання трудових ресурсів, залучених у господарськудіяльністьпідприємства.

Неузгодженістьвтрактуванні змістутермінів “витрати”та“затрати”танаявністьрізнихпідходівучастиніідентифікаціїїхскладовихпризводитьдовикривленняобліковоїінформації,щозумовлюєтьсявідміннимїхскладомтакритеріями визнання. Систематизація спільних і відмінних ознак міжзазначеними термінами дала змогу обґрунтувати неправомірне їхототожнення.Підтерміном“затрати”слідрозумітивартіснуоцінкузадіянихекономічнихресурсів,щовизнаютьсяпідчасїхвикористанняувиробничомупроцесі суб’єктагосподарюваннятаформуютьсобівартістьпродукції (робіт,послуг). Під витратами слід розуміти зменшення активів, або збільшеннязобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства(за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілувласниками),заумови,щоцівитратиможутьбутидостовірнооцінені.

Отже термін затрати на оплату праці доцільно використовувати принарахуванні винагороди за працю виробничому та загальновиробничомуперсоналу. Представлене трактування забезпечує розробку єдиної


224

теоретико-методичної основи для облікового відображення, удосконаленнятарозвиткусистемивнутрішньогоконтролюзатратнаоплатупраці.

На підставі аналізу відмінних ознак вищезазначених термінівзапропоновано розмежовувати продуктивні затрати та непродуктивнівитрати на оплату праці із застосуванням виділених критеріїв. Підпродуктивними затратами на оплату праці слід розуміти затрати праці, якіпередбачені технологією та організацією виробництва, безпосередньопонесені працівником для створення блага (продукції, робіт, послуг) уматеріальній чи нематеріальній формі. Непродуктивні витрати на оплатупраці–цевитрати,понесеніназабезпеченнятавиплатукомпенсаційнихтазаохочувальних виплат без понесення працівниками додаткових затратпраці.

Запропонованийпідхіддоподілувитратнаоплатупрацінапродуктивнізатрати та непродуктивні витрати, дозволяє налагодити системувідображення та аналізу споживання трудових ресурсів, яка сприяє їхраціональному застосуванню, зниженню питомої ваги витрат виробництвапродукції за рахунок використання елементів системи ресурсозбереження.Затрати на оплату полягають у здійсненні виплат персоналу підприємствабезпосередньозайнятомувпроцесівиробництвапродукції(робіт,послуг)наоснові застосування заходів, спрямованих на оптимізацію затрат праці тараціональне використання кваліфікаційних та розумових здібностейпрацівників, що впливає на оптимізацію споживання економічних ресурсів,наявнихврозпорядженніпідприємства.

Використаннязапропонованогопідходущодовключенняпродуктивнихзатрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг) сприяє підвищеннюекономічноїефективностіпроцесувиробництвапродукції,підвищеннюрівняпродуктивностіпрацітазростаннюобсягівваловоїпродукціїпідприємства.

Використання різних ознак та критеріїв при розробці класифікаціїзатрат на оплату праці зумовлюють відсутність систематизованих єдинихпідходів до виокремлення видів таких затрат. На основі аналізу існуючихпідходів до класифікації для цілей бухгалтерського обліку удосконаленокласифікацію затрат на оплату праці шляхом теоретичного обґрунтуваннязапропонованихознактавиокремленнявідповіднихїхвидів(табл.1).

Таблиця1Класифікаціязатратнаоплатупрацівбухгалтерськомуобліку

Ознакакласифікації ВидзатратнаоплатупраціЗакатегоріямиперсоналу Затрати на оплату праці виробничого персоналу;

затрати на оплату праці загальновиробничогоперсоналу

Занеобхідністюпокриттярезервами

Затратизабезпеченірезервами;затратинезабезпеченірезервами

Завидамидіяльностіпідприємства

Затрати звичайної діяльності; затрати надзвичайноїдіяльності

За способом перенесення напродукцію

Прямізатрати;непрямізатрати


225

Заобсягамипродукції Змінні затрати; постійні затрати; постійно-зміннізатрати

Заформоювиникнення Обов’язковізатрати;добровільнізатратиЗамісцемформування Наробочомумісці;вструктурномупідрозділіЗаможливістювпливунавеличинузатрат

Контрольованізатрати;неконтрольованізатрати

Запропонована класифікація затрат на оплату праці забезпечує

поглиблення існуючихпідходів у частині ідентифікації складових затратнаоплату праці, сприяє упорядкуванню їх видів та є основою для побудовираціональноїсистемирахунківаналітичногооблікудляпідвищенняточностіта об’єктивності інформаційної бази, що формується в сфері прийняттяуправлінськихрішень.


1. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах:Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. / [М.Ф. Огійчук, В.Я. Плаксієнко, Я.Г.Панченкотаін.;Заред.проф.М.Ф.Огійчука].—К:Алерта,2011.—878с.

2. Мельянкова Л. В. Нормативно-організаційне регулювання заробітноїплатитаїїоблікувсільськогосподарськихпідприємствах//НауковийвісникНАУ.—К.,2012.—Вип.56.—С.235—238.

3. МельникТ.Г.Облік,аналізтааудитпрацііїїоплати:Дис…канд.екон.наук : спец-ть : 08.06.04 / Т.Г.Мельник. — Київський національнийуніверситетім.ТарасаШевченка.—К.,2005.—284с.


226

ТєкмєнжиРенатамагістрант

ГолубНаталяк.е.н.,доцент


ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІВИТРАТИВАЖЛИВАФУНКЦІЯПІДПРИЄМСТВА

Всучаснійіекономічнійнестабільності,яказумовленакризовимявищем

в економіці, встає перед кожним підприємством питання, як правильновиробитийпродатитовар,залежновідціниівитратнайоговиробництво.

Основною та головною метою діяльності будь-якого підприємства ємаксимізація прибутку та підвищення його ефективності. Саме тому,реалізація цієї мети у більшості випадках обмежується витратамивиробництва та попитом на продукцію, яка виробляється. Витрати єосновним обмежником прибутку і одночасно головним фактором, якийвпливає на обсяг пропозиції.Для кращого функціонування підприємстванеобхідно контролювати загальновиробничі витрати підприємства. Насьогоднішнійденьцеоднеізактуальнихпитаньоблікувитратвиробництва.

Загальновиробничі (цехові) витрати пов'язані з обслуговуванням іуправлінням виробництва у цехах організації. Склад і розмірзагальновиробничих витрат визначається кошторисами на утримання таексплуатацію обладнання, управлінських і господарських витрат цеху.Складаннякошторисівпроводитьсяпокожномуцехуокремо.

Дозагальновиробничихвитратвходятьтакістаттіобліку:- амортизаціявиробничогообладнаннятатранспортнихзасобів;- відрахування у ремонтний фонд або витрати з ремонту виробничого

обладнаннятатранспортнихзасобів;- витратизексплуатаціїобладнання;- заробітна плата і відрахування на соціальні потреби робітників, які

обслуговуютьобладнання;- утриманняапаратууправлінняцеху;- утриманнябудівельцехівіцеховихспоруд;- витратинапроведеннявипробувань,дослідівідосліджень;- охоронапраціпрацівниківцеху;- втративідбраку,відпростоївзвнутрішньовиробничихпричинтаін..Загальновиробничівитрати–цевитратинаобслуговуванняікерування

виробництвом,відповіднодоП(С)БО16«Витрати».До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські

витрати,спрямованінаобслуговуваннятауправлінняпідприємством:- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на

проведеннярічнихзборів,представницьківитратитощо);- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління


227

підприємствомтаіншогозагальногосподарськогоперсоналу;- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних

необоротних активів загальногосподарського використання (операційнаоренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення,водопостачання,водовідведення,охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінкимайнатощо);

- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факстощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарськоговикористання;

- витратинаврегулюванняспорівусудовихорганах;- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові

платежі(крімподатків,зборівтаобов'язковихплатежів,щовключаютьсядовиробничоїсобівартостіпродукції,робіт,послуг);

- платазарозрахунково-касовеобслуговуваннятаіншіпослугибанків,атакожвитрати,пов'язанізкупівлею-продажемвалюти;

- іншівитратизагальногосподарськогопризначення[1].Процес організації управлінського обліку повинний бути поступовим,

взаємозалежним і обґрунтованим. Для досягнення поставлених цілейнеобхідно враховувати загальні напрямки розвитку, а також дійсний станфінансового обліку, аналізу, планування і контролю на підприємстві. Крімтого, слід брати до уваги, що система управлінського обліку на кожномупідприємствіунікальна,оскількивраховуєспецифікуйогодіяльності[2].

Отже, головним призначенням обліку загальновиробничих витратможна вважати контроль за виробничою діяльністю та управліннямвитратами,якінеобхіднідляреалізації.Зоглядунаце,доосновнихзавданьоблікувитратнавиробництвослідвіднести:

- спостереження іконтрользафактичнимрівнемвитратвідповіднодоїх нормативів і планових розмірів з метою виявлення відхилень тазапобіганняїхумайбутньому;

- достовірнийобліквиходупродукціїзаїївидамизурахуваннямякості;- обчислення собівартості виготовленої продукції для процесу її

ціноутворенняірозрахункуфінансовихрезультатів;- систематизація інформації управлінського обліку виробничої

діяльності дляздійсненнямаржинальногоаналізутаприйняттярішень,якімають довгостроковий характер (окупність виробничих програм,рентабельністьпродукції,ефективністькапітальнихвкладеньтощо).


1. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку[Електронний ресурс] : Мінфін України; Наказ, Положеннявід31.12.1999№318 : за станом на 09.08.2013 р. — Режим доступу :http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00 (дата звернення: 14.12.2013).



228

—Назвазекрана.2. Моссаковський В. Аналіз матеріальних витрат [Текст] /

В.Мосаковський//Бухгалтерськийоблікіаудит.—2006.—№8.—С.12—16.

ФедорчукУлянастудентмагістратури


ПРОБЛЕМИОБЛІКУОСНОВНИХЗАСОБІВНАПІДПРИЄМСТВАХ

Загальновідомо, що основна функція засобів праці полягає в

довгостроковійучастіувиробничомупроцесі,значенняякоївзаємопов’язанеіз вчасним і повним отриманням результатів ведення господарськоїдіяльностіпідприємства.

Питання обліку основних засобів розглядалось багатьма вченими.Особливослідвиділитироботитакихпровіднихекономістів,якГ.В.Власюка[3], О.І. Зиміної,В.А. Замлинського [4],Т.С. Муріної [5], А.П. Панасенка [6],І.В.Петрової [7],Ю.О. Шуліки [8], О.Г. Лищенкота інших. Незважаючи надослідження даного питання, кожне підприємство має свої особливості іпотребуєконкретнихзаходівщодовдосконаленняоблікуосновнихзасобів.

Вивчення теоретичних положень, опублікованих праць вітчизняних ізарубіжних вчених свідчать, що облік засобів в останній час дещоускладнився, а ряд проблем негативно впливають на процес управліннявиробництвом, знижуючи ефективність використання основних засобів. Доколатакихпроблемможнавіднести[6,с.408]:

–різніпідходидотермінологіїтавизначеннясутностіосновнихзасобівуфінансовомуоблікуйсистеміоподаткування;

–проблемаоцінкиосновнихзасобів;–проблемипідвищенняінформативностіпервиннихдокументівзобліку

основнихзасобів;– проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-

технічноюбазою.Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які

полягаютьувиборівартості,заякоюслідїхвимірювати.Згідно норм П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємства можуть

використовувати два види оцінки вартості основних засобів: за первісноюабо за справедливою вартістю[2]. Традиційним і найбільш методичнорозробленим способом оцінки в національній обліковій практиці євідображення основних засобів за первісною вартістю, яка складається зфактичнихвитратнаїхвиробництвоіпридбання.


229

Проте при оцінці основних засобів в умовах інфляційних процесівзастосуванняпервісноївартостіможепривестидонегативнихнаслідків.

Основнимипроблемами,надумкуГ.В.Власюка,щовиникаютьвпроцесіоцінкизасправедливоювартістюосновнихзасобів,є[3,с.33]:

1. На сьогодні відсутні методичні основи обґрунтованого визначеннявихідноїоцінкиосновнихзасобів,щоєдоситьважливим.

2. Використання поняття «справедлива вартість» в П(С)БО, оскількиринковіцінинеможнаназватисправедливими,такяквонинеможутьбутиодночасносправедливимидлядвохучасниківринку–продавцяіпокупця.

3. При виборі об’єктивного методу оцінки основних засобів необхідноматина увазі,щоне існує такої оцінки, яка б задовольняла вимоги всіх безвиняткукористувачівфінансовоїзвітності.

Облік основних засобів повинен здійснюватися відповідно до умовчинного законодавства і складається з таких частин[4, с. 18]: введення вексплуатацію об’єктів основних засобів; поліпшення та ремонту об’єктівосновних засобів; ліквідації об’єктів основних засобів; нарахуванняамортизаціїосновнихзасобів.

При проведенні дослідження були виявлені наступні недоліки в облікуосновнихзасобів:

– у первинних документах з обліку основних засобів не всі реквізитизаповнені, значна кількість інвентарних карток мають тільки електроннийвигляд;

– на більшості підприємств не використовується рахунок 286 згідно ззаконодавствомпереведенняосновнихзасобівдонеоборотнихактивівігрупвибуттяприреалізації;

– внутрішнє переміщення об’єктів не завжди оформлюється Актомприймання-передачі(внутрішньогопереміщення)основнихзасобівтощо;

– використовуються документи для обліку основних засобів якібільшістьпідприємстввикористовуєдляоблікузапасів(М-4таін.).

Структурадокументівірегістрівзоблікуосновнихзасобівпоказує,що,зодногобоку,вонимістятьзастаріліпоказники,якінеформуютьпідсумкової,узагальнюючої інформації, а з іншого – у них відсутні показники, необхіднідля складання звітності в умовах застосування П(С)БО 7 «Основні засоби»,томуносіїінформаціїзоблікуосновнихзасобівпотребуютьудосконаленняякщодоскладу,такіщодозмісту.

Одним з проблемних питань залишається порядок визначенняліквідаційної вартості основних засобів через складність оцінки активів умайбутньому. Завдяки централізованим нормам усереднених відсотківліквідаційної вартості основних засобів по групах для усіх підприємстввизначеннявартості,якаамортизується,матимебільшоб'єктивнийхарактер,зникнуть розбіжності у сумі ліквідаційної вартості одних і тих же активів,спроститься порядок її визначення, що приведе до підвищення якостіобліковоїінформації[6,с.409].

Варто звернути увагу на зміни, насамперед, у частині підвищення


230

оперативності та ефективності обліку основних засобів підприємств, щовимагаєвирішеннятакихзавдань[7,с.416]:

–дослідженнядіючоїметодикинарахуванняамортизаціїйобліку зносуосновнихзасобівтааналіздіючоїорганізації;

–дослідженнядіючоїметодикинарахування амортизації й обліку зносуосновнихзасобів;

–методики обліку основних засобів, впливу на них змін податковоїполітикитавиявленняшляхівїївдосконалення.

Організацію обліку основних засобівпотрібнобудувати із урахуваннямтакихосновнихфакторів:1) довготривалоготермінувикористанняоб’єктів,протягом якого їх необхідно обліковувати; 2) технічно складної табагатокомпонентної будови, яку необхідно детально відображувати воблікових регістрах; 3) необхідність проведення ремонтів, реконструкції,модернізації основних засобів призводить до зміни їх первісниххарактеристик, які потрібно своєчасно відображувати у регістрах обліку; 4)коштовність об’єктів вимагає адекватної організації процесів їх приймання,списання, а також і обліку наявності, які б забезпечували їх цілісність ізбереженняуробочомустані[5,с.389].

Реалізаціявищенаведенихдійдастьзмогуудосконалитиорганізаціютаметодикуоблікутааналізуосновнихзасобів,підвищитиїхінформативністьіпрогнозуватиефективністьїхвикористаннянапідприємстві.


1. ПодатковийкодексУкраїни :офіц.текст :застаномна13.11.2013р.[Електроннийресурс]:ВерховнаРадаУкраїни;КодексУкраїни,Закон,Кодексвід02.12.2010№2755-VI. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 (дата звернення 15.12.2013 р.).—Назвазекрана.

2. ПрозатвердженняПоложення (стандарт)бухгалтерськогообліку7 :Мінфін України; Наказ, Положення від27.04.2000№92. : за станом на09.08.2013 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0288-00(датазвернення15.12.2013р.).—Назвазекрана.

3. Власюк, Г.В., Шляхи вдосконалення обліку основних засобів / Г.В.Власюк,О.І.Зиміна//Державатарегіони.—2008.—№4.—С.32—36.

4. Замлинський,В.А.Облікосновнихзасобів:переосмисленняпринципівтазавдань[Текст]/В.А.Замлинський//ОблікіфінансиАПК.—2010.—№1.—С.18—23.

5. Муріна, Т.С.Шляхи ефективності використання основних засобів напромисловому підприємстві [Текст] / Т.С. Муріна // Держава та регіони.—2009.—№6.—С.387—390.

6. Панасенко,А.П.Проблемиосновнихзасобівубухгалтерськомуобліку/А.П.Панасенко//Державатарегіони.—2008.—№3.—С.407—410.

7. Петрова, І.В. Удосконалення обліку амортизації основних засобів як




231

складовоївитратпідприємства [Текст] / І.В.Петрова//Державатарегіони.—2009.—№3.—С.414—417.

8. Шуліка, Ю.О. Удосконалення обліку й аудиту основних засобів наприкладі ДП «Гірник» [Текст] / Ю.О. Шуліка, О.Г. Лищенко // Держава тарегіони:Економікатапідприємництво.—2010.—№4.—С.201—205.

ЧернявськаТетянамагістрант

ГолубНаталіяк.е.н.,доцент


ПРОБЛЕМИУПРАВЛІННЯВИТРАТАМИНАСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВАХ

Всучаснихумовахгосподарювання,сільгоспвиробникизіштовхуютьсязнизкоюпроблем,якіпідстерігають їхупроцесі здійсненняпідприємницькоїдіяльності,зокремавчастиніоблікувитрат.Виділимоосновнізних:

- природні фактори: температура повітря і ґрунту, рівень опадів,біологічнийскладмікроелементівуґрунтітощо;

- несвоєчаснезабезпеченняуправлінськогоперсоналуінформацією;- нестабільнадинамікарівняціннасільськогосподарськупродукцію.Намагатисязгладитивпливцихпроблемнавиробництвопродукції–це

завдання управлінського персоналу. Адже саме цей відділ працівниківпідприємстваєвідповідальнимзаобліквитрат.

Саметому,упроцесіобліковоїроботи,значнуувагупотрібноприділятичастиніуправліннявитратами.

Термін «витрати», згідно Національних стандартів бухгалтерськогообліку НП(С)БО 1«Загальні вимоги до фінансової звітності» та П(С)БО 16«Витрати»,визначаєтьсяякзменшенняекономічнихвигодувиглядівибуттяактивів або збільшеннязобов'язань,якіпризводятьдо зменшеннявласногокапіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок йоговилученняаборозподілувласниками).

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формуваннявитрат за їх видами, місцями, носіями та постійного контролю рівнявитрачання ресурсів і стимулювання економії. Встановлено, що від рівняопераційних витрат істотно залежать ефективність функціонуванняпідприємстватайогоконкурентоспроможність.Томууправліннявитратамиєважливоюфункцієюекономічногомеханізмукожногопідприємства[1,с.22].

Основнимипринципамиуправліннявитратамиє:


232

- застосуваннясистемногопідходудоуправліннявитратами;- взаємозв’язок окремих елементів підсистем із завданнями системи

загалом;- відповідністьсистемиоблікузавданнямуправліннявитратами;- аналізівиявленняальтернативнихшляхівдосягненнямети;- повнотаіаналітичністьінформаціїщодорівнявитрат;- застосуванняефективнихметодівзниженнявитрат;- стимулюванняімотиваціяпрацівниківдозниженнявитрат;- оцінкаіконтрольрезультатівдіяльностіпідрозділів;- забезпечення та реалізація останніх досягнень економіки,

математикитапрактикидляподальшогоудосконалення[2,с.35].Сутність управління витратами полягає у визначенні величини

собівартості продукції, а також у аналізі обліку витрат, які складають цюсобівартість. Також, діяльність управлінців направлена на порівняннявитратупопередньомуізвітномуперіодах,іуразівагомихвідхиленьвгіршусторону–віднихочікуєтьсяоперативневтручанняізмінаситуаціїнакраще.

Тож, у ході господарської діяльності, перед управлінцями постає рядзавдань:

- здійсненняконтролюзаходомгосподарськоїдіяльностіпідприємства;- виявленнятенденційзмінрівня,обсягутаструктуривитратнаобсяг

виробництватанаодиницюпродукції;- збірйаналізінформаціїпровитрати;- нормування і планування, витрат у розрізі елементів, виробничих

підрозділівівидівпродукції;- пошукрезервівекономіїресурсівіоптимізаціївитрат.Управління витратами являє собою певну систему, яка включає в себе

такі елементи: прогнозування і планування, нормування, організування,калькулювання,облік,аналіз,регулювання,контроль.

Удосконалення системи управління витратами націлене на постійнийпошук і виявлення резервів економії ресурсів, нормування їх витрат,планування, облік та аналіз витрат за їх видами, стимулюванняресурсозбереження і зниження витрат з метою підвищення ефективностіфінансово-господарськоїдіяльностіпідприємства.

Управління витратами підприємства є складним процесом, адже йомувластивіпевнітруднощі,якімаютьістотнийвпливнарозміривитрат:

- невідповідністьфактичногообсягувиробленоїпродукціїзплановим;- непередбачені зміни обсягів ресурсів: матеріальних, трудових,

фінансових,технічних,інформаційних;- недостатні технологічні показники: продуктивність праці,

матеріаловіддача,фондовіддача,матеріаломісткістьтощо;- організаційні: організація виробництва, постачання сировини і

матеріалів,процесзбуту;- непередбаченийрівеньціннаресурситапослуги;- непередбаченезростанняподатківісоціальнихвідрахувань.


233

Тож,якщонадеякізпроблем,щоутворюютьсяусерединіпідприємства,управлінці і мають вплив, то на інші, які утворюються назовнішньоекономічномурівні–ні.Тому,вониповиннішукатиальтернативніпідходидлязниженнярівнявитрат.

Управління витратами – це діяльність, яка спрямовується на зниженнярозміру витрат на виробництво, тобто собівартості продукції. Адже чимнижчасобівартість–тимвищийдохідотримаєпідприємство.

Отже,зазначимодеякіпропозиціїпоудосконаленнюпроцесууправліннявитратами:

- затвердження основних понять і процедур у процесі здійсненняуправління;

- виявлення існуючих та можливих проблем формування витрат таконтролюзаними;

- сформувати процес управління витратами, враховуючи видпідприємства та специфічні особливості, що притаманні аграрномувиробництву;

- сформувати інформаційні потоки від підрозділів та налагодженняобмінуінформацієюміжними;

- затвердити відповідальних осіб та визначити для них функції іобов’язкиупроцесіуправліннявитратами.

Отже, управління витратами є важливим процесом у здійсненнягосподарськоїдіяльності,аджесамецейелементорганізаціїобліковоїроботикеруєобсягивитратнавиробництвопродукції.Аякщокерівництвувдастьсязабезпечити невисокий рівень собівартості – то це надасть змогупідприємствуотримативисокіприбутки.


1. Фроленко Р.В. Інтегрована система стратегічного управліннявитратамипромисловихпідприємств [Текст]/ Р.В.Фроленко// Інноваційнаекономіка.Всеукраїнськийнауково-виробничийжурнал.—2010.—№15(1).—86с.

2. Моссаковський В. Концепція побудови управління витратами усільськогосподарських підприємствах [Текст] / В. Моссаковський //Бухгалтерськийоблікіаудит:Науково-практичнийжурнал.—06/2009.—№6.—143с.


234

ШвецьЮліястудентка

ВінницькийінститутекономікиТНЕУм.Вінниця

КЛАСИФІКАЦІЯОБОРОТНИХАКТИВІВУГОСПОДАРСЬКІЙДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВАСучасний етап функціонування економіки України характеризується

кризовими явищами, високою інфляцією, тому вітчизняні підприємствазмушені змінити свою політику по відношенню до оборотних активів,визначати потребу в них, шукати нові джерела їх поповнення, вивчатипроблеми ефективності їх використання. Вміле управління оборотнимиактивами підприємства дозволяє виявити наявні резерви прискоренняоборотностітазбільшитиїхвикористаннявгосподарськомуобороті.Всвоючергу, підвищення ефективності оборотних активів означає вивільненнязначнихгрошовихресурсів,щоєактуальнимдлядіяльностіпідприємстватаекономікивцілому.Отже,зтеоретичноїйпрактичноїточкизорупроблемиуправління оборотними активами вітчизняних підприємств є надзвичайноактуальнимиінеобхідними.

Питання формування та розміщення оборотних активів напідприємствімаєдискусійнийхарактер,прощосвідчитьнаявністьпроблем,пов’язаних з невідповідністю понять їх економічному змісту, щовикористовуютьсяуфінансовійдіяльностісуб’єктівгосподарювання.

Розвиткутеоріїаналізуоборотнихактивівсприялипрацітакихвідомихвітчизняних вчених: В.М. Івахненка, М.Р. Лучка, М.В. Кужельного,М.Я.Остап’юка, Є.В. Мниха, П.Я. Поповича, М.С. Пушкаря, В.С. Рудницького,М.Г.Чумаченка, І.Д. Фаріона, С.І. Шкарабана та інших. Серед зарубіжнихавторів згадані питання розглядались у наукових працях М.І. Баканова,І.Т.Балабанова, В.В. Ковальова, М.Н. Крейніної, .Ф. Палія, Р.С. Сайфуліна,А.Д.Шеремета та інших. Проте, ряд питань щодо методики формування тарозміщенняоборотних активів підприємств вимагає подальших дослідженьтанауковихрозробок.

Важливою характеристикою операційного циклу, що суттєво впливаєнаобсяг,структурутаефективністьвикористанняоборотнихактивівєйогострок обертання. Практика показує, що обіг окремих елементів оборотнихактивів підприємства характеризується різними строками. Результатомвивченняособливостейрухуактивівповиннастатиїхкласифікація,щостанеосновоюдлявизначенняраціональноїпотребивоборотнихактивах,атакожїхструктури.Зметоюплануваннятаконтролювумовахплановоїекономікивикористовувалось розподілення оборотних засобів підприємства нанормовані та ненормовані. Таке ділення пояснювалось тим, що величинанормованих оборотних активів залежить від стабільних умовфункціонування конкретного підприємства та порядку проведення


235

розрахунків. Крім того, об’єктивна необхідність такого розподіленняпояснюється тим, що у підприємств було значно менше реальних засобіввпливунаненормованучастинуоборотнихзасобівпорівнянознормованоюїх частиною. З переходом до ринкової економіки така необхідність відпала,але для багатьох підприємств нормування не втратило свого значення,оскількиматеріальнівитратиуструктуріоборотнихактивівскладають25-30%. Однією з важливих характеристик умов господарювання підприємств єризик,проблемиоцінкиякогоєдостатньоновимидлявітчизняноїнаукитапрактики.Щодооборотнихактивів, товсікатегорії ризикуможна звестидотрьох позицій: виправданий ризик, підвищений ризик та недопустимий.Градація позицій заснована не тільки на кількісній значимості ризику якобов’язкової складовоїринкової економіки, алейоблікуризику: впершомувипадку – це внутрішні умови реалізації, в другому – внутрішні джерела, втретьому–їхконгломерат[1].

Крім того, слід враховувати наявність зв’язку між ризиком таприбутком. В зв’язку із цим, доцільно розглядати активи підприємства зпозиції трьох чинників: кількісного розміру ризику нереалізації, джерелризику нереалізації, та можливого ефекту від реалізації. Взаємодія цихчинників безпосередньо впливає на ліквідність елементів активів та, вкінцевому рахунку, на ступінь ліквідності підприємства. З урахуваннямвищенаведеного,доцільнимвиділититригрупиоборотнихактивівзарівнемїхринковоїцінності:

-мінімальнаринковацінність;-середняринковацінність;-потенційновисокаринковацінність[2].Спрямоване управління оборотними активами підприємства визначає

необхідність попередньої їх класифікації. Загальноприйнята класифікаціябудуєтьсязанаступнимиосновнимиознаками:

- захарактеристикоюфінансовихджерел(валові,чисті,власні);- за видами (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів; запаси

готової продукції; поточна дебіторська заборгованість; грошові активи і їхеквіваленти;іншіоборотніактиви);

- за характеристикоюучастівопераційномупроцесі (оборотніактиви,які обслуговують безпосередньо виробничий цикл; оборотні активи, якібезпосередньообслуговуютьфінансовийцикл);

- заперіодомфункціонування(постійні;змінні)[1].Для системи управління оборотними активами важливого

методологічного значення має їх науково обґрунтована класифікація. Наоснові комплексного аналізу і систематизації найбільш суттєвих аспектівбажанозастосовуватикласифікаціюоборотнихактивівнаосновіпоєднаннянаступних ознак: форми функціонування в операційному циклі,функціональногопризначенняупроцесівиробництва,принципуорганізації,ступеню ліквідності, ризику вкладених оборотних активів, характеруфінансовихджерел,асаме:


236

1. За видами: сировина, матеріали, напівфабрикати; готова продукція;дебіторськазаборгованість;грошовікоштитаїхеквіваленти;інші.

2. За характером участі в операційному процесі: оборотні активи, якіобслуговуютьвиробничийциклгосподарськоготовариства;оборотніактиви,які обслуговують інвестиційну діяльність господарського товариства;оборотні активи, які обслуговують фінансовий цикл господарськоготовариства.

3.Заліквідністю:високоліквідні;швидколіквідні;низьколіквідні.4.Заджереламиформування:зовнішні;внутрішні.5.Закругообігом:початкові;функціонуючі;накопичені.6.Заправомвласності:власні;позичені.7.Запринципомнормування:нормовані;ненормовані.8.Заступенемризику:мінімальний;малий;середній;високий.Важливого значення в організації діяльності суб’єктів господарювання

належитьвідповіднійкласифікаціїоборотнихактивівнапідприємстві,ітому,від використання запропонованої методики за всіма класифікаційнимиознаками, залежатиме якість і достовірність звітних показників, щохарактеризуютьмайновийіфінансовийстансуб’єктаекономіки.

Але, ефективність використання конкретного методу класифікаціїоборотних активів залежить також і від сформованих на підприємствідоговірних зв’язків із постачальниками, своєчасності й ритмічностізабезпеченнявиробництванеобхіднимиматеріаламита іншихфакторів,яківпливаютьнапоказникидіяльностісуб’єктагосподарювання.

Практичнареалізаціяуправлінськихрішеньбагатовчомузалежитьвідзабезпечення інформаційного середовища, достовірність формування якогозалежить від правильного виборуметодів класифікації об’єктів управління,значначасткаякихналежитьоборотнимактивам.


1.Дейнека,О.В.Оптимізаціяструктуриджерелформуванняоборотногокапіталупідприємстваперсоналом [Текст] /О.В.Дейнека,К.М.Юрченко //Інноваційнаекономіка.—2012.—№3(29).—С.257—260.

2. Лепейко Т. І. Сутність оборотних коштів та їх аналіз на підприємстві[Текст]/Т.І.Лепейко,Є.Г.Ромаза//ВісникуніверситетубанківськоїсправиНаціональногобанкуУкраїни.—2012.—№1(13).—С.215—218.

РРООЛЛЬЬІІННФФООРРММААЦЦІІЙЙННИИХХТТЕЕХХННООЛЛООГГІІЙЙУУЗЗААББЕЕЗЗППЕЕЧЧЕЕННННІІССТТААЛЛООГГООРРООЗЗВВИИТТККУУЕЕККООННООММІІККИИ

237

МачіхаІринастудентка


ПРОСУВАННЯАГРОТУРИСТИЧНИХПОСЛУГЗАДОПОМОГОЮСУЧАСНИХ

ІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ

Зкожнимрокомвсебільшпопулярнішимусвітістаєагротуризм.Людистали більш зацікавлені в тому, як виробляються їх продукти харчування.Вонихочутьзустрітисяфермерамиіпереробниками,поговоритизнимипроте, що відбувається у виробництві продуктів харчування . Для багатьохлюдей,яківідвідуютьферми,особливодітей,візитозначає,щовонивпершебачатьджерелоїхживлення,читомолочнікорови,читокукурудза,якаростевполіабожяблуко,яке вониможуть зірватипрямоздерева.Відпочинокусільській місцевості все більш популярним стає і в Україні. Традиційноаграрна країна - Україна - має багату сільську культуру (пампушки, борщі,вишиванка). Всі українські імена добре відомі далеко за межами країни.ЕтнографічнебагатствоУкраїнипредставленевмузеяхсільськогожиття,якірозкиданіповсійкраїні:відХарковадоЛьвоваівідЧерніговадоАлушти.

Сільські господарі використовують цей інтерес людей до сільськогогосподарстваіготовіприйнятигостейусвоїйсадибах.Апрактичнобудь-якізапити туристів можуть бути задоволені через ринок туристичних послуг.Проте для просування послуг сільського туризму на ринку, необхідно нетількистворититуристичнийпродукт,айнадатиефективнуінформаціюпронього, забезпечити ринком для реалізації. Саме через це сьогодні в галузіагротуризмуширокоговжиткунабуваютьінформаційнітехнології.

У кожному секторі бізнесу сьогодні системи інформаційних технологійроблять "хвилі", вони займають все більш важливе значення у будь-якійроботі. Інформаційні технології дуже позитивно впливають на економікукожноїкраїни.Віндустріїжагротуризму,позитивнийвпливінформаційнихтехнологійєвеличезним.

Відзначимо, що основні аспекти розвитку сільського зеленого туризмусталипредметомдослідженнябагатьохвчених:М.Й.Рутинський,В.Ф.Кифяк,С.С. Кравцов та ін. Варто відмітити,що розвитку інформаційних технологійдосліджує широке коло науковців і практиків. Зокрема В.С.Готинян,



238

С.В.Мельниченко, Н.С.Пінчук і ряд інших. В.С.Готинян, А.В.Семененко,О.В.Томченко та інші [2;4] з практичної точки зору характеризуютьможливості застосуваннясучасних інформаційнихтехнологійв туристичнійгалузі, їх переваги танедоліки.Однакдослідженнюрозробкитапросуванняагротуристичного продукту на ринку за допомогою інформаційнихтехнологій приділено недостатньо уваги, що й визначає актуальність темицьогодослідження.

Для розвитку агротуристичної галузі важливим є забезпеченнявиживаннявжорстокій конкурентній боротьбі,щонеможливодосягти безсучасних інформаційних технологій. Вищевказаний вид технологій вагротуристичному бізнесі може бути використаний в таких сферах:комунікації, реклама, автоматизація управління, автоматизація обліку,міжнароднісистемибронюваннямісць[1,с.24].

Щодо просування агротуристичного продукту, то слід застосовуватисучасні інформаційні технології для реклами (через Інтернет, веб-сайти,портали); комунікацій (електронна пошта, Інтернет-телефонія, Інтернет-пейджинг) і частково через систему бронювання місць. При цьомувикористовуючи наступні різновиди використання інформаційнихтехнологій:електроннапошта,мультимедійнідискитаІнтернет.

Найперспективнішим напрямом у просуванні агротуристичногопродукту є Інтернет. Адже вінщорічно забезпечує із збільшенням кількостікористувачів відповідно й збільшення потенційних клієнтів, реклама вІнтернеті вимагає невеликих витрат, проте йому властива оперативністьпередачітаотриманняінформації.

Туристичні Інтернет-ресурси є дають можливість швидко знайтиінформаціюпроосновніпитанняагротуристичноїгалузірізнихдержавсвіту,а також інформацію про країну, правила перебування і в'їзду, національнісвята,митніівізовіправила.

Значну економію часу та засобів дає можливість бронюванняспоживачемтуристичнихпослугчерезІнтернет.Протедорозробкипорталівтуристичних регіонів треба підходити комплексно, враховуючи те,що вониперш за все представляють регіон у мережі Інтернет і значною міроюсприяютьформуваннюсприятливогоіміджутуристичногорегіону[6,с.397].

Ще одною не менш важливою частиною просування агрористичногопродуктуємультимедійнідиски(CDіDVD).Вонимаютьнизькусобівартість,дозволяють розмістити великий обсяг інформації і використовувати різнітехнології (наприклад відеозйомку, аудіозапис), тим самим значнопокращуючисприйняттяінформації.Частонадискахрозміщеніпосиланнянаінформаційні портали, на яких користувач може отримати необхіднудодатковуінформацію.

Електронна пошта або e-mail маркетинг - один із видів інформаційнихтехнологій,щовикористовуютьсядляпросуванняагротуристичнихпослуг.Вагротуристичній індустрії цей вид інформаційних технологій широковикористовується як засіб комунікації і реклами. Електронної розсилки


239

недорогі і дозволяють оперативно надавати інформацію клієнтам проновини, нові маршрути, зміни цін і інше, а можливість використанняілюстраційінаявністьпосиланнянапорталзначнопідвищуєїхсприйняттяіінформативність. Ще одним не менш важливим позитивним фактором євисокашвидкістьпередачіінформації.

Наявність власного Інтернет-ресурсу вказує наскільки якісним таефективним є менеджмент, а віртуальні образи, створені за допомогоюелектронних технологій, впливають на споживачів не менше, ніжтелебачення.Загалом слід створити ефективну національну інформаційну мережусільського туризму для рекламування послуг і бронювання місць длявідпочиваючих.

Використання інформаційних технологій надає можливістьпідтримувати зв'язок між виробниками агротуристичних послуг,турпосередниками та споживачами сільського туризму. Зрештою, Інтернетпоступово активно перетворюється в найбільшого турпосередника міжвиробникамитаспоживачамипослугагротуризму.


1. Волков С.Н. Туризм и информатизация общества [Текст]. — М.:Финансыистатистика,2002.—254с.

2. Готинян В.С. Можливості WEB- та ГІС/ДЗЗ-технологій в туризмі[Електроннийресурс]/В.С.ГотинянВ.С.,А.В.СемененкоА.В.,О.В.Томченко.—Режим доступу : http://www.pryroda.gov.ua/ua/index.php?newsid=945%20(датазвернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

3. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні [Текст]:Навч.посіб./В.Ф.Кифяк.—Чернівці:Книги-ХХІ,2003.—298с.

4. Пінчук Н. С. Інформаційні системи і технології в маркетингу / Н. С.Пінчук,Г.П.Галузинський,Н.С.Орленко.—К.,2005.—352с.

5. Томченко О.В. Тягунова, Н.М. Маркетинговое исследование рынкатуристических услуг [Текст] /Н.М.Тягунова,О.А.Спорыш //Международнаянаучная конференция профессорско-преподавательского состава,сотрудников и аспирантов кооперативних вузов стран СНГ, 07.02.2006 г.—Москва:МУПК,2006.—С.397—398.

6. Шеремет П. Бізнес ХХI століття : глобальний, віртуальний,динамічний,невагомий…Аосвіта?[Текст]/П.Шеремет//Синергія.—2000.—№1.—С.17—20.

http://www.pryroda.gov.ua/ua/index.php?newsid=945%20


240

МельничукОльгастудентка


ЗАСТОСУВАННЯІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙУПРОФЕСІЙНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІМЕНЕДЖЕРА

НаданийчасвУкраїніспостерігаєтьсяпідвищенняроліменеджментуваграрній сфері, яка на сьогоднішній день є одніє з ключових галузей ірозглядається як один з основних елементів економіки. Тому власникамаграрних підприємств необхідно створювати умови для зручної роботипрацівників, що служить розвитку особистості фахівців здатних ефективноздійснювати управління. Стрімкий та глобальний розвиток інформаційнихтехнологій,суттєвідосягненнявцьомунапрямістворилипередумовищодопокращення якості професійних знань та навичок використання цихтехнологій у роботі менеджера, у тому числі і в аграрній сфері. Сучасномуменеджеру просто необхідно володіти інформаційними технологіямиуправління, мати навички роботи з персональному комп'ютері,познайомитися з мережними комп'ютерними системами, вміти жити і уінформаційномусередовищіісуспільстві.

Всистеміуправлінняпідприємствомзначнарольналежитькосплекснійвзаємодіїменеджеріврізнихрангів.Застосуванняінформаційнихтехнологій,комп'ютерних систем, дозволяє здійснювати управління в сфері аграрногобізнесучерез локальній глобальнімережні структури, електронноїпошти іWeb-сервери. Найбільший ефект від управліннядосягається через системнеузгодження взаємодій керівника з іншими категоріями працівників здопомогоюперсональнихкомп'ютерів,ікомп'ютернихсистем.

Сучаснірозробкиінформаційнихсистемменеджменту,технологійсистемта комунікацій просуваються вперед досить успішно, використовуючиостаннідосягненнявгалузітехнологійінформаційнихсистемтакомунікацій.Завдяки цьому інформаційні системи менеджменту стали задовольнятизростаючі вимоги менеджерів до забезпечення інформацією. Головнимикритеріямивоцінціінформаційнихсистемсталидостовірність,своєчасність,повнота,корисністьінформаціїдляприйняттярішень[1].

В умовах глобалізації товарних умов постає необхідність оперативнообмінюватися інформацією на усіх рівнях, від виробництва до реалізаціїкінцевому споживачу.Важливу роль в цьому відіграє інформація в серединісільськогосподарського підприємства. Комп'ютерно-орієнтованебагатомовне інформаційне середовище – це комплекс комп’ютерного,мережевого, телекомунікаційного, технічного та програмного забезпечень,що допомагає сучасному менеджеру невиробничої сфери вирішуватипрофесійнізавдання[2].

Досконале інформаційне середовище дає можливість: ефективної


241

управлінської діяльності людьми, створення механізму комп’ютерногоуправліннятаконтролю; використаннятекстовихпроцесорів, електроннихтаблиць, пакетів програм для створення презентацій, баз даних та Web-сторінок для підготовки та презентації ділових документів, проектів табізнес-планів; використання автоматизованих систем перекладу,електроннихсловниківтазасобівперевіркиорфографіїупроцесіпідготовкиділовихдокументів,бізнес-планів тапроектів; використанняперсональногокомп’ютера для фінансових, статистичних та економічних розрахунків.Застосування ресурсів інформаційного середовища дозволяє менеджерамаграрних підприємств створювати рекламу та її презентації наперсональному комп’ютері; ефективно спілкуватися з постачальниками тапідрядниками по електронній пошті та за допомогою всесвітньої мережіІнтернет; отримання доступу до інформаційних ресурсів через мережуІнтернет. В результаті на підприємстві створюються та використовуютьсябази даних для зберігання і пошуку інформації. Фактично мова іде провикористанняінформаційнихекономічнихсистем,базданихтакомп’ютернісистемидляавтоматизаціїпрофесійноїдіяльностіменеджераіневиробничоїсфери.для підприємств, які здійснюють зовнішньо економічну діяльністьєастосовують інформаційну систему можливе використання комп’ютерногонавчання іноземними мовами для формування умінь та навичок діловогоіншомовногоспілкуванняперсоналупідприємства.

Підводячи підсумки, відзначимо основні переваги длясільськогосподарських підприємств, які їм надає використання передовихінформаційних технологій. Так, застосування сучасних засобів зв’язку таобробки інформації у повсякденній роботі менеджерів дозволяє значноскоротити витрати на рутинну та малоефективну роботу і підвищитирезультативність ділових переговорів. Застосування інформаційних системменеджменту надає можливість розглядати проблеми управлінняорганізацією у взаємопов’язаному комплексі і підняти ефективність праціменеджерів на якісно новий рівень. Важливе значення в автоматизаціїменеджменту має передача інформаційних масивів. Передача великихінформаційних потоків на значні відстані здійснюється з допомогоюкабельних радіорелейних і супутникових ліній зв’язку. Створюються новіможливостідляефективноїспівпраці,оскількизодногобокузабезпечуютьсяможливостінаякісновищихрівняхпредставлятичипередаватиінформацію(відеоінформацію, гіпертексти, мультимедіа), а з другого зникають бар’єривіддалі, так, як зникають проблеми з’єднання і передачі інформації безспотворень. Однією з перших застосувань інформаційних систем в роботіменеджера аграрних підприємств є співпраця з інформаційно-консультативнимцентром.

Списоквикористанихджерел1. Інформаційнийменеджмент[Електроннийресурс].—Режимдоступу

: https://uk.wikipedia.org/wiki/ (дата звернення: 14.12.2013). — Назва з

https://uk.wikipedia.org/wiki/


242

екрана.2. Навчально-методичний комплект як засіб навчання із

інформаціиних технологіи менеджерів невиробничоı̈ сфери зі знанняміноземнихмовувищихнавчальнихзакладах[Електроннииресурс].—Режимдоступу http:www.ii.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/2/5.pdf (дата звернення:14.12.2013).—Назвазекрана.

МихайленкоТетянастаршийвикладачГришкоТетяна

старшийвикладачНаціональнаметалургійнаакадеміяУкраїни

м.Дніпропетровськ

ДОПИТАННЯПРОВИКОРИСТАННЯАДАПТИВНИХІНФОРМАЦІЙНИХСИСТЕМВОБЛІКУ

Суть сучасного управління – це адаптація, оскільки постійні зміни

зовнішніх умов і внутрішнього середовища функціонування в соціально-економічнихсистемахсистематичноприводятьїхдокризовихситуацій.

Головноюособливістюадаптивногопідходудовикористанняінформаціїпри управлінні виробництвом є прийняття рішень з урахуванням прогнозузмін в майбутні періоди виконання робіт. Для цього важливевикористовувати облікові дані про процеси, що вже відбулися, івипереджуючу інформацію про подальший розвиток виробництва. Виникаєнеобхідність оперативно аналізувати інформацію про виникаючі зміни,оцінювати напрямки поліпшення робіт з метою корегування виробничоїдіяльності[1].

Використанняінформаційнихтехнологійдляуправлінняпідприємствомробить його конкурентоздатним за рахунок підвищення керованості іадаптованості до змін ринкової кон'юнктури. Подібна автоматизаціядозволяє: підвищити ефективність управління підприємством за рахунокзабезпечення керівників і фахівців максимально повною, оперативною ідостовірноюінформацієюнаосновієдиноїбазиданих;забезпечитинадійнийоблік і контроль надходжень і витрачання грошових коштів на всіх рівняхуправління; керівникам середньої і нижньої ланок аналізувати діяльністьсвоїх підрозділів і оперативно готувати зведені і аналітичні звіти длякерівництватощо.

Робота сучасноговиробництвапрактичнонеможливабезвикористанняспеціалізованої інформаційної системи (ІС), що забезпечує облік всіхнеобхідних ресурсів і витрат і дозволяє контролювати процеси, що


243

відбуваються на виробництві. Більшість автоматизованих інформаційнихсистемпрацюєпожорсткозапрограмованомуалгоритму;вимагаютьзначнихфінансових ресурсів для підтримки системи в працездатному стані; намодернізаціюдодатківізмінуїхфункціональностійдебагаточасу.

В наочних областях, які постійно розвиваються, виникає потреба вадаптивних інформаційних системах. Адаптивнi властивостi IС дозволяютьоперативно i без суттєвих затрат модернiзувати функцiонуючу IС увiдповiдностi зi змiнами в органiзацiйнiй та iнформацiйно-економiчнiйсистемi, методах управлiння, планових, облiкових i звiтних показникахоб'єкта управлiння з врахуванням можливих змiн iнформацiйно-обчислювальної системи. Адаптивні інформаційні системи повиннізадовольнятинаступнимголовнимвимогам:

1) адекватновідображатизнанняпронаочнуобластьвкожниймоментчасу;

2) годитися для легкої і швидкої реконструкції при зміні наочноїобласті[2].

Звичайно,зумовлюється,щороботасистемиєдоцiльною,тобтосистемапризначена для досягнення цiлком визначеної мети. Якщо процесиотримання iнформацiї i змiниповедiнкиз їївикористаннямєнайкращимиврозумiннiдосягненняпоставленогозавдання,тотакаадаптивнасистемаєщейоптимальною.НедивлячисьнаадаптивністьбагатьохІС,врахуваннявнихспецифіки конкретного виробництва може істотно змінити рішення, щовикористовуютьсявІС,ісильновплинутиназв'язкизіншимипідсистемами.Кінець кінцем адаптація універсальних алгоритмів під особливостіконкретноговиробництваможебути зіставназреалізацієюспеціалізованихалгоритмів.Узв'язкузцимнаявністьспеціалізованихрішеньдляконкретноїнаочної області є необхідною умовою для успішного упровадження іподальшоїексплуатаціїсистеми.

При цьому слід розрізняти адаптивність системи і можливість їїконфігурування. При конфігуруванні системи задаются певні параметри всистемі, які забезпечують її роботу для різних умов. Всі можливі варіантиконфігурування наперед задаються в системі, а настройка полягає у виборіодного з них. Адаптивність системи дозволяє настроювати систему нанаперед невідомі варіанти, враховуючи різні нюанси, необхідні длявирішеннязадачі.

Пристворенніобліковихінформаційнихсистемнеможливопередбачитиусіможливізаконодавчізміни.ТомусаменаетапістворенняІСповиннібутизакладені механізми, що надавали б можливість адаптації до змін, щовідбуваються. Для забезпечення адаптивності ІС повинна бути відкритою імати спеціальні механізми, що забезпечують просту зміну і розширенняописів що використовуються в системі об'єктів, і можливість зміниприкладних алгоритмів. З цієї точки зору заслуговує увагу система 1С:Підприємство, яка завдяки своїм основним складовим (технологічнійплатформі іприкладнимрішеннямавтоматизаціїрізнихділянокдіяльності)


244

забезпечує достатню гнучкість прикладних рішень і можливістьпідстроюватися під конкретну область діяльності. Відкритість системидозволяє її модифікувати, використовуючи засоби розробки технологічноїплатформи. Це дозволяє успішно використовувати систему «1С» напідприємствахсамихрізнихформвласностіінапрямів.

Досвідупровадженняприкладнихрішеньнаплатформі1С:Підприємствопоказує,щосистемадозволяєвирішуватизадачірізногоступеняскладності-відавтоматизаціїодногоробочогомісцядостворенняінформаційнихсистеммасштабупідприємства.


1. Бинкевич В.В., Савчук Л.Н., Усиченко И.В., Савчук Р.В. Економічнакібернетика: інтелектуальні ресурсі управління. Дніпропетровськ: Герда,2012.

2. В.Н. Бриль. Современная информационная система автоматизациидеятельности производственных предприятий. Журнал «САПР и графика».№12,2007.

ПеченюкАндрійк.е.н.,доцент

Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-Подільський

ПЕРСПЕКТИВИВПРОВАДЖЕННЯВІЛЬНОГОПРОГРАМНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯВУКРАЇНІ

Термін «вільне програмне забезпечення» було запропоновано РічардомСтолменом,засновникомПроектуGNU,організованогоу1984р.длярозробкизавершеноїUNIX-подібноїопераційноїсистемиGNU[2].

Вільне програмне забезпечення (ВПЗ)– програмне забезпечення (ПЗ),якенадаєкористувачувідповідніправа:

- запускатипрограму;- вивчатитазмінюватиїїпочатковийкодвідповіднодовласнихпотреб;- вільнорозповсюджуватикопіїпрограми;- розповсюджуватимодифікованіверсіїпрограми.Якщо хоча б однієї із цих свобод немає, програма не належить до

вільногопрограмногозабезпечення.Такимчином,якщопрограманадаєтьсябезкоштовно, це ще не означає, що програма є вільним софтом: існує рядбезкоштовнихпрограмнихпродуктів, початковийкодякихнепублікується,або на які існують обмеження використання чи розповсюдження. Такіпрограминеєвільнимпрограмнимзабезпеченням[1].


245

ВПЗ– це результат міжнародної співпраці з розробки програм, яківикористовуються фізичними та юридичними особами. ВПЗ є особливопопулярнимнаринкусерверівтаінтернет-служб.

РозробникиВПЗтакожствориливільніверсіїпрактичновсіхпоширенихстільничних програм, таких як веб-браузери, офісні пакети, мультимедійніпрогравачітощо.

Увипадкупридбаннякомп’ютернихпрограмвільногокористуваннячиувипадку отримання таких комп’ютерних програм на безоплатній основікористувачі повинні одержати від постачальника документальнепідтвердженняправомірностівикористаннякомп’ютернихпрограм,зокремадоговірщодоїхналежностідоВПЗ.

Розробники вільного програмного забезпечення укладають оплатнідоговоризкористувачами,якізвичайнопередбачаютьтакіпослуги:

- адаптація вільногопрограмного забезпеченнядо специфічнихвимогкористувача–відповіднодоособливостеййогодіяльностіабообладнання;

- випуск оновлень до ВПЗ (усунення недоліків, розширенняфункціональності);

- навчаннякористувачівВПЗ(курси,тренінгитощо);- наданняконсультаційщодовикористанняВПЗтощо[4].Перехід від пропрієтарного (платного) ПЗ до вільного у різних сферах

його застосування є загальносвітовим трендом. Використання ВПЗ єсвоєрідним символом демократичного поступу, свободи, відкритогосуспільстватасуспільствазнань.

Цілою низкою країн визнано необхідність використання вільного ПЗ вдержавному секторі та сфері освіти.До такихналежать, зокрема, країни ЄС,Японія,Китай,Росія,Індіятаінші[2].

Дослідження серед ІТ-спеціалістів у 37 вищих навчальних закладахВеликої Британії, Австралії та Новоїй Зеландії показали, що ВПЗ, значноюмірою вже використовується в 94% обстежених установ. В Іспанії в деякихгромадахпостачаютьновікомп’ютерившколизівстановленимLinux[3].

ВУкраїні «комерційне»ПЗдомінуєна IT-ринку.Особливоце стосуєтьсядержавного сектору, чимала частка коштів в якому витрачається саме назакупівлюліцензійпропрієтарногоПЗ.

ДосильнихсторінпропрієтарногоПЗналежать:більшпростаадаптаціядо використання, підтримка користувачів з боку компаній-постачальників,автоматичнеоновленняверсій,більшширокефункціональнеохопленнясферзастосуваннятощо.Протейогоосновнимнедолікомєвисокавартістьліцензіїна право користування. До того ж у сфері державного управліннязастосування пропрієтарного ПЗ значно знижує рівень інформаційноїбезпеки, сприяє технологічній і фінансовій залежності держави, є приводомтискунакраїнуузв’язкузпроблемою«комп’ютерногопіратства».

ПеревагамивільногоПЗєвідкритістькодівпрограм,відсутністьвитраткористувачівнапридбанняліцензій, безкоштовність (абоневисокавартість


246

екземпляра при промисловому виробництві та розповсюдженні копій),безпечність (від вірусів), можливість вільного копіювання тарозповсюдженняпрограм,можливістьмодифікації програм і розробкина їхосновівідповіднихрішень,високашвидкістьрозробкиновихрелізів,випускуновихпоправокіпрограмнихпродуктів.

ОсновниминедолікамивільногоПЗє значноменшапопулярністьсередкористувачів (консерватизм і психологічна інерційність користувачіввідносновикористанняВПЗ)танеобхідністьвідповідноїпідготовкифахівців,якізаймаютьсявпровадженняміпідтримкоювикористанняПЗ.

На сьогоднішній день досить часто ВПЗ не поступається рівнемфункціональності пропрієтарному, особливо, коли йдеться проспіввідношення «ціна-якість». До того ж ВПЗ виступає опосередкованимстимулюючимфакторомдонавчання.

Крім цього, перехід на ВПЗ значною мірою стимулює розвитоквітчизняного програмного забезпечення. Проте недостатня обізнаністьнаселення стосовно його переваг «провокує» критичне ставлення до цьогокласупрограмногозабезпечення[2].

Популяризація ВПЗ в Україні та стимулювання його впровадженнявимагаєреалізаціїцілогокомплексузаходівнадержавномурівні:

- забезпечення фізичних і юридичних осіб об’єктивною інформацієюпроперспектививпровадженняВПЗ;

- сприяння конкурентоздатності ВПЗ і його популяризації у сферідержавногоуправління,освітитанауки.Впровадженнявідповіднихкурсівунавчальнихзакладах;

- ініціювання загальнонаціональної дискусії відносно переваг інедоліків ВПЗ та зміщення її акцентів із суто технічного аспекту догуманітарного,культурноготабезпекового;

- прийняття законопроекту «Про використання відкритих і вільнихформ інтелектуальної власності, відкритих форматів даних та Відкритого(Вільного) програмного забезпечення в державних установах і державномусекторіекономіки»;

- ініціювання транспарентних державних замовлень у сфері ІКТ черезвідкритітендери.

- інформаційна підтримка тих підприємств і організацій, які у своїйдіяльностівикористовуютьВПЗабозбираютьсяцезробити;

- розробка єдиного стандарту українізованого ВПЗ в державнихустановах;

- залучення вітчизняних і іноземних компаній до впровадженнясучасногоВПЗвосвіті,науцітадержавномууправлінні;

- формуваннядепозитаріювільногопрограмногозабезпеченнянабазімережі регіональних і центральних серверів, що дасть змогу швидкооновлюватипрограми;

- проведенняефективноїліцензійноїполітики.


247

Списоквикористанихджерел1. Вільне програмне забезпечення. Матеріал з Вікіпедії– вільної

енциклопедії.– [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://uk.wikipedia.org/wiki/Вільне_програмне_забезпечення

2. КарпенкоМ. Перспективи та можливості впровадження вільногопрограмного забезпечення в навчальних закладах та державних установахУкраїни/ М.Карпенко, М.Кияк.– [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://old.niss.gov.ua/Monitor/june2009/15.htm

3. КравчинаО.Є. Основні напрями використання вільного програмногозабезпечення в закладах освіти зарубіжжя.– [Електроннийресурс].– Режимдоступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em20/content/10kojaie.htm

4. Рекомендації щодо забезпечення правомірності використаннякомп’ютерних програм вільного користування.– [Електронний ресурс].–Режимдоступу:http://sips.gov.ua/ua/rozcompprogfree.html

СолтисІринастудентка


РОЛЬІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙВУПРАВЛІННІАГРАРНИМИ

ПІДПРИЄМСТВАМИ

Інформаційні технології АПК в своєму розвитку пройшлидовгийшлях,кожнийетапякогохарактеризувавсясвоїмизасобамиобробкиінформаціїтаінформаційниминосіями.Сучаснийрівеньрозвиткуінформаційноїтехнологіїхарактеризується наявністю розподіленої комп'ютерної техніки,«дружнього» програмного забезпечення, розвинутих комунікацій,діалоговогорежимуспілкуваннякористувачазЕОМ.Зкожнимднемсучаснеінформаційне суспільство потребує переробку інформації на базікомп’ютерних і телекомунікаційних технологій. Безліч розвинених країнсвітупевноюміроюздійснюютьпроцес інформатизації. Інформатизація–цеглобальний процес активного формування та широкомасштабноговикористанняінформаційнихресурсів.ДляУкраїниінформатизація-шляхнелишедоєвропейськоїінтеграції,алейдоекономічногодобробуту.Інноваціїусферікомп’ютернихтехнологійнезавждивдаєтьсянайповнішевикористатинабагатьохвітчизнянихаграрнихпідприємствах.

На сьогоднішній день актуальною є проблема підготовкивисококваліфікованихфахівцівдляопрацюваннязначнихобсягівінформації,освоєння сучасними методами роботи. Я вважаю, що лише ті фахівці, які

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://old.niss.gov.ua/Monitor/june2009/15.htm

http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em20/content/10kojaie.htm

http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em20/content/10kojaie.htm

http://sips.gov.ua/ua/rozcompprogfree.html


248

цілком точно усвідомлюють повноту проблеми, можуть розраховувати науспіх в сучасному сільськогосподарському виробництві. Ефективністьорганізаціїпраціпідприємствабагатовчомузалежитьвідуміннякерівникаготуватийобґрунтовуватиприйнятірішення[1].Інформаційнезабезпеченняаграрних підприємств повинне володіти такими особливостями як:гарантувати оперативний бухгалтерський облік виробничо-фінансовоїдіяльності. Практичне розв’язання проблем, пов’язаних із необхідністюзабезпечення ефективної роботи підприємства, насамперед залежить відступеня освоєння методів інформування та стратегічної інформації вуправлінні сільськогосподарською діяльністю. На базі стратегічноїінформації приймаються стратегічні рішення, які визначають своєріднийплан розвитку та ефективне функціонування сільськогосподарськоїорганізації, впливаютьна їїрозвиток , атакожнаотриманняприбутку.Дляефективного управління сільськогосподарським виробництвом потрібномати величезні обсяги різноманітної інформації про структуру посівнихплощ, стан сільськогосподарських угідь, рослинності та ґрунтів, а такожпрогнозовану врожайність, що у майбутньому захистить підприємство відризиків за втрату прибутків. У розвинених країнах світу (США, Канада,Австралія, країни ЄС) для інформаційного забезпеченнясільськогосподарськогоменеджментушироко використовують різноманітніінформаційнісистеми,асамеце:

– системи моніторингу стану аграрних ресурсів та прогнозуванняурожайностісільськогосподарськихкультур;

– системи забезпечення контролю якості сільськогосподарськоїпродукції;

– системи оперативного управління та оптимізації продуктивнихпроцесів;

–інформаційно-довідковісистемимаркетинговоїспрямованості;–аналітичнітамоделюючісистемивідстеженнярозвиткунадзвичайних

ситуацій та їх впливу на виробництво та якість сільськогосподарськоїпродукції, та ще багато інших спеціалізованих інформаційних системрізноманітної спрямованості та рівня деталізації [2, с. 15-19]. У наш чассільськегосподарствопотребуєоптимізаціївиробництвазметоюодержаннямаксимального прибутку, раціонального використання ресурсів, захистунавколишнього середовища. Воно набуває нових особливостей. Звичайнесільськегосподарствоперетворюєтьсяна«точнесільськегосподарство»,якепередбачає ефективне та раціональне керування процесами росту рослинвідповіднодо їх потребупоживнихречовинахй умовах зростання [3, с.25-27].

Застосування інформаційних технологій підвищує продуктивність йефективністьуправлінськоїпраці,дозволяючипоновомувирішуватибагатозавдань. Наприклад, інформаційні технології дозволяють зберігативеличезну кількість даних (які людина просто не може запам'ятати),аналізувати їх і на основі результату, пропонувати найбільш ефективні


249

рішенняпевнихзадач,якібмінімізуваливитрати імаксимізувалиприбуткиаграрнихпідприємств.[4,с.198-201].Такимчином,бачимо,щовикористанняінформаційних технологій дозволить суттєво покращити системуінформаційного забезпеченняАПК,що супроводжуватиметьсяпідвищеннямконкурентоспроможності вітчизняного аграрного виробництва, зокрема зарахунок більш раціонального і цілеспрямованого використанняхімікотехногенних, біологічних, агрокліматичних ресурсів та покращеннямекологічногостануприродногосередовища.

Задопомогоюінформаційнихтехнологіїможнанелишезбиратигарнийврожайщороку,алереалізовуватийогозавигідноюдляпідприємстваціноюта вчасно, а також здійснювати управління господарством в цілому. Такдоступність мережі Internet завдяки розвитку комп’ютерних та іншихiнформацiйно-комунікаційних технологій заохочує все більшу кiлькiстьфермерів. Досить стрімкі у наш час темпи розвитку ринку електронноїкомерції також дають надію на те, що у найближчому майбутньомупродукціюсільськогогосподарстваможнабудепридбатиневиходячиздомучиофісу.

Роблячи підсумки вище зазначеного, можна сказати, що завдякиширокому використанню сучасних інформаційних технологій вдаєтьсядосягти кращих результатів в аграрному секторі. Врожаї стають кращими,продукція – якіснішою. Із будь-якої точки світу виробники мають змогупрорекламувати свій товар,представити йогона різних сегментах ринку тапродати за вигідними цінами. Таким чином, необхідність фінансуваннявпровадження електронно-обчислюваної техніки в агропромисловийкомплекс, підготовки кадрів, здатних створювати й застосовуватиінформаційні технології в сільському господарстві, є надзвичайнонеобхідною, адже досвід розвинутих країн світу свідчить,що використаннядосягнень нових інформаційних технологій та систем інформаційногозабезпечення є необхідними умовами та складовими успіху будь-якогопідприємства. А, зважаючи на стрімкий розвиток інформатизаціїукраїнського суспільства, необхідно ширше використовувати новітніінформаційнітехнологіївуправлінніаграрнимипідприємствами.

Списоквикористанихджерел1. Верников М. Руководителю предприятия Внедрение системы

автоматизации, основные проблемы и задания [Электронный ресурс] / М.Верников. — Режим доступа : http://www/vernikov.ru (дата обращения:14.12.2013).—Загл.сэкрана.

2. СайкоВ.Ф.Науковийсупровідсистемземлеробстваіагротехнологій[Текст]/В.Ф.Сайко,П.І.Коваленко//Вісникаграрноїнауки.—2006.—№12.—С.15—19.

3. РуновБ.Информационныетехнологиииведение«точногосельскогохазяйства» [Текст] / Б. Рунов // Аграрная реформа. Экономика и право.—2002.—№2.—С.25—27.

http://www/vernikov.ru


250

4. ВовкС.Г.Аспектизастосуваннясистемпідтримкиприйняттярішеньвуправліннісільгосппідприємством[Текст]/ВовкС.Г.,ЖубридМ.Д.,ЦабакН. І. // Вісник Львівського державного аграрного університету: економікаАПК.—2007.—№14.—С.198—201.

СтолярРоксоланастудентка


ІНФОРМАЦІЙНІТЕХНОЛОГІЇВСУЧАСНОМУСВІТІ

Сьогоднішній світ перейшов на новий етап життя, де головну роль

виконує інформація, а також економіка, що будується на ній. Сучаснийрозвиток інформаційного суспільства безпосередньо пов'язаний знеобхідністю збору, обробки і передачі величезних об'ємів інформації,перетворенням інформації у товар, як правило, значної вартості. Це сталопричиною глобального переходу від індустріального суспільства доінформаційного. Поява всесвітньої мережі Інтернет спричинила масштабнезростанняміжнароднихспілкуваньурізнихсферахлюдськогожиття.

Інформація є одним з найцінніших ресурсів суспільства поруч зтрадиційними матеріальними видами ресурсів, як нафта, метал, кориснікопалини тощо, тому, процес переробки інформації, подібно до процесівпереробки матеріальних ресурсів можна сприймати як технологію.Інформаційна технологія передбачає вміння грамотно працювати зінформацієюіобчислювальноютехнікою.

Отож,щожтакеінформаційнітехнології?На нашу думку, під інформаційними технологіями слід розуміти

комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін,щовивчаютьметодиефективноїорганізаціїпрацілюдей,зайнятихобробкоюі зберіганням інформації; обчислювальну техніку і методи організації івзаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їх практичні додатки, атакожзв'язанізусімцимсоціальні,економічнітакультурніпроблеми.

Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великихпервіснихвитрат інаукомісткої техніки. Їхвведенняповиннопочинатися зістворенняматематичногозабезпечення,формуванняінформаційнихпотоківусистемахпідготовкифахівців.

На сьогодні інформаційні технології займають велике місце в нашомужитті. Застосування ЕОМ стало буденною справою, хочаще зовсім недавноробочемісце,обладнанекомп'ютером, буловеликоюрідкістю. Інформаційнітехнології дали нові можливості для роботи і відпочинку,багато в чому


251

полегшили працю і просто життя кожної сучасної людини. Теперішнєсуспільствонаврядчиможнауявитибезінформаційнихтехнологій[1].

Інформаційні технологій дуже швидко перетворилися на життєвоважливий стимул розвитку не тільки світової економіки, а й інших сферлюдськоїдіяльності.Насьогодніпрактичнонеможливознайтисферу,вякійзаразневикористовуютьсяінформаційнітехнології.

Неможливооцінитиважливістьзастосуванняінформаційнихтехнологійусферіосвітитанауковійсфері.Заразважкоуявитисобішколу,вякійбинебуло комп'ютерного класу, існує багато електронних бібліотек,користуватисяякимиможнаневиходячиздому,щозначнополегшуєпроцеснавчання і самоосвіти. І при цьому інформаційні технології сприяютьрозвиткунауковихзнань.

Збільшується швидкість обміну інформацією і з'являється можливістьпроводитискладніматематичнірозрахункизакількасекундібагатоіншого.Інформаційнітехнологіїцеодинізсучаснихспособівспілкування,головнимиперевагами якого є загальнодоступність. Використовуючи інформаційнітехнології можна з легкістю отримати доступ до цікавить вас інформації, атакож поспілкуватися з живою людиною. З одного боку це має негативнийефект,оскількилюдивсеменшеспілкуються "вживу",прибезпосередньомуконтакті, але з іншого боку дозволять спілкуватися з людиною, яказнаходитьсянаіншомукінцісвіту,ацепогодьтеся,маєвеличезнезначення.

Сучасні інформаційні технології увібрали в себе лавиноподібнідосягнення електроніки, а також математики, філософії, психології таекономіки. Утворений в результаті життєздатний гібрид ознаменувавреволюційнийстрибокв історії інформаційнихтехнологій,яканалічуєсотнітисячроків.

Виробництво і транспорт, банки та біржі, засоби масової інформації івидавництва, оборонні системи, соціальні та правоохоронні бази даних,сервісіохороназдоров'я,навчальніпроцеси,офісидляпереробкинауковоїтаділової інформації, нарешті, Інтернет - усюди інформаційні технології.Інформаційнанасиченістьнетількизміниласвіт,айстворилановіпроблеми,якінеможнабулопередбачити[2].

Сучасне суспільство просто переповнене потоками інформації, якібезсумнівно потребують обробки. Через це без інформаційних технологій,так само як без енергетичних, транспортних і хімічних технологій, нашесуспільствонормальнофункціонуватинеможеінебуде.

З розвитком сучасних інформаційних технологій зростає прозорістьсвіту, швидкість і обсяги передачі інформації між елементами світовоїсистеми, з'являється ще один інтегруючий світової фактор. Це означає, щороль місцевих традицій, що сприяють самодостатньому інерційномурозвитку окремих елементів, слабшає. Одночасно посилюється реакціяелементів на сигнали з позитивним зворотним зв'язком. Інтеграцію можнабулобтількивітати,якбиїїнаслідкомнеставалорозмиваннярегіональнихікультурно-історичнихособливостейрозвитку[3].


252

Сучасні інформаційні технології стають одним з найбільшприбутковихта швидко зростаючих секторів економіки. Інформація стала важливимвиробничимікомерційнимресурсом.

Варто розглянути вплив інформаційних технологій на розвитоксоціальних мереж, які є дієвим засобом і особливим інструментоммаркетингу.

Соціальнамережа–цеструктура,щобазуєтьсянасоціальнихзв’язкахтавзаємних інтересах окремих індивідів та організацій в цілому. Завданнятакого ресурсу полягає в забезпеченні користувачів усіма можливимзасобами взаємодії одне з одним – відео, чатами, зображеннями, музикою,блогамитощо.

За кілька останніх років соціальні мережі стали найпопулярнішимиресурсамив Інтернеті:сьогодніFacebook,Twitter іLinkedinуСШАйЗахіднійЄвропі, аВконтактейОднокласникивкраїнахСНД–цесайтизмільйонамиактивнихкористувачів.Ціресурсивідвідують75%українськихкористувачівІнтернету.

Соціальні мережі справді заповнили наш світ. А це сталося завдякишвидкомурозвиткуінформаційнихтехнологійвцілому.

Внаслідокглобалізації інформаційнихтехнологійрізноманітні суспільніпроблеми і протиріччя часто відображаються у вигляді інформаційно-психологічнихопераційабо,доситьпопулярнихнасьогодні-війн.

Заразважкознайтисферу,вякійщеневикористовуютьсяінформаційнітехнології. Підвівши підсумок, можна сказати, що інформаційні технологіїглибоко проникли в наше життя і сучасне суспільство, яке не зможе внинішньомувиглядііснуватибезних.

Сучасне суспільство навряд чи можна уявити без інформаційнихтехнологій. Перспективи їх розвитку сьогодні складно уявити навітьфахівцям.Проте,ясно,щовмайбутньомунасчекаєщосьграндіозне. І якщотемпирозвитку інформаційних технологій не скоротяться (а вцьомунемаєніякихсумнівів),тоцевідбудетьсядужескоро.

Списоквикористанихджерел1. Інформаційні технології [Електронний ресурс]. — Режим

доступу:kunegin.narod/index.html (дата звернення: 14.12.2013). — Назва зекрана.

2. Кондрашова,С.С.Інформаційнітехнологіївуправлінні[Текст]:Навч.посібник/С.С.Кондрашова.—К.:МАУП,1998.—560с.

3. Отрут, Г.Б. Інформація й суспільство [Текст] / Г.Б.Отрут // Навколосвіту.—2004.—№2.—С.23—26.

4. РобертІ.Сучасніінформаційнітехнологіїосвіти[Текст]/І.Роберт.—М.:Школа-Пресс,2004.—454с.


253

ЮрківГалинастудентка


ЗАСТОСУВАННЯІНФОРМАЦІЙНИХСИСТЕМВУПРАВЛІННІ

АГРОХОЛДИНГОМ

Виникнення агрохолдингів в сільському господарстві України - явищеноведлянашоїдержави.Насьогодніаграрнийсекторекономікинасиченийвеликою кількістю нових організаційнихформ ведення аграрного бізнесу –агрохолдингів.Усучаснихумовахстрімкогорозвиткуекономікистратегічні,тактичнітаоперативнізадачіуправлінняагрохолдингомможнавирішуватилише за допомогою успішно діючих інформаційних систем і технологій,доцільної системи інформаційного забезпечення, що об'єктивновідображаєекономічнуситуацію,щосклалася.Аджеагрохолдингцеєскладнасистема, яка складається з сукупності материнської компанії таконтрольованих нею дочірніх компаній.Бізнес-координації агрохолдингіввідбуваються на основі прийняття рішень у материнських структурах.Прикладом сучасної провідної агропромислової компанії України, один знайефективніших виробників сільськогосподарської продукції є«АгрохолдингМрія».

Інформаційна система в управлінні агрохолдингом базується навикористанні сучасних програмних візуальних оболонок, засобів об’єктно-орієнтованого програмування, економіко-математичних методів і моделей,сучаснихзасобівелектронноїобчислювальноїтехнікиізасобівзв’язку.

Щоб забезпечити комплексне вирішення стандартних спеціалізованихзадачкожноїскладовоїінформаційноїпідсистеми,проведеннямоделюванняуправлінських рішень, агрохолдингу потрібно використовувати сучасніінформаційні системи та технології, які зможуть створити єдинеінформаційне середовище у спільному підприємстві, що допоможеоптимально керувати зовнішньою і внутрішньою діяльністю. Зокрема,інформаційні ресурси повинні включати різноманітні напрямкиуправлінської діяльності, а саме: організаційну, виробничу, фінансову,бухгалтерську, кадрову, маркетингову та інші. Вони повинні знаходитись вбазіданихпідкерівництвомадміністратораданоїмережі.

Передумовами впровадження корпоративної інформаційної системи вагрохолдингує:

· необхідністьведенняіперіодичністьотриманняфінансовоїзвітності;· застосування різних, не пов'язаних між собою систем обліку та

управліннязаокремиминапрямамидіяльності;· відсутність засобів аналізу, моделювання та підтримки прийняття

рішень;· відсутністьоперативногодоступудообробкиінформації,необхідного

дляоперативногоприйняттяуправлінськогорішення;

http://ua-referat.com/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0


254

· недостатнє використання інформаційних технологій в управлінніпроцесамиіресурсами;

· використання інформаційних систем, що не відповідають сучаснимвимогамтощо.

Об’єктивною потребою в холдингах є автоматизація управлінськогообліку та бюджетування.Аджеце дасть змогушвидше збирати і оброблятиінформацію,зменшитикількістьпомилок,невтрачатисвоєїактуальностінамоментотриманняїїкерівником[1].

Впровадженняавтоматизованоїсистемиуправліннявагрохолдингудаєзмогу:

· прискорити обробку інформації за рахунок максимальногонаближеннязасобівобробкиданихдомісцьїївиникненнятавикористання;

· забезпечення управлінського персоналу тафінансово - економічнихслужбоперативноюінформацією;

· створити багаторівневий інтегрований банк даних і забезпечитидіалоговийрежимспілкуваннякористувачазсистемоючерезавтоматизованіробочімісця;

· скоротити час пошуку інформації в системі , а також її обробки,підготовкитавипускурізноїорганізаційно-розпорядчоїдокументації;

· безпосередньо брати участь виконавцям у процесі управління,підвищуватиякістьінадійністьуприйняттірішеньтощо.

Інформаційна система в управлінні агрохолдингом повинна бути така,яка враховує специфіку бюджетування і обліку в сільському господарстві.Інформаційнасистемаповиннаматирядвимог,асаме:

· консолідація бюджетних і облікових даних по холдингу або групікомпаній,

· наявність сумісних галузевих рішень для підприємств несільськогосподарськихгалузей,щовходятьдоскладухолдингу[2].

Таким чином, застосування інформаційних систем в управлінніагрохолдингом має винятково важливе значення, оскільки інформаційнітехнології впливаютьнапідвищенняякостітакількостіпослуг, скороченняінвестиційних, виробничих й управлінських витрат, підвищенняефективності економічних контактів й підвищення ефективностівиробництва загалом. Розвиток інформаційних систем спричинитьефективнеуправлінняагрохолдингомприпорівнянонезначнихзатратах.

Списоквикористанихджерел1. Інформаційнісистемивменеджменті [Текст]/А.Е.Батюк,З.П.Двуліт,

К.М.Обельовська[таін.].—Львів;Нац.Ун.-т.«Львівськаполітехніка»,2004.—520с.

2. Ларікова, Л.Ф. Інформаційні системи і технології обліку [Текст]:Навчальнийпосібник.—Луганськ:вид-воСНУім.В.Даля,2003.—280с.

255

ВІДОМОСТІПРОАВТОРІВАнгеловськаОльга,магістрант,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольАрапочкінаАліна,студентка,Криворізькийнаціональнийуніверситет,м.КривийРігБезкоровайнаЯна,студентка,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяБіликЮлія,асистент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийBilokinnaNalalya,student,KyivNationalUniversityofTechnologiesandDesign,KyivБінертОлеся,старшийвикладач,ЛьвівськийнаціональнийаграрнийуніверситетБовкунОлександр,студентмагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийБойкоВіталій,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ЛьвівБондаревськаКсенія,к.е.н.,доцент,Дніпропетровськадержавнафінансоваакадемія,м.ДніпропетровськBondarenkoAnastasiya,student,KyivNationalUniversityofTechnologiesandDesign,KyivБорковськаВалентина,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам'янець-ПодільськийБрежнєва-ЄрмоленкоОльга,к.е.н,доцент,Дніпродзержинськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.ДніпродзержинськБурліцькаОксана,к.е.н.,доцент,Тернопільськийнаціональнийтехнічнийуніверситетім.І.Пулюя,м.ТернопільБучковськаЛюдмила,здобувач,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийВасиленькаНадія,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниВекличРіта,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяВиноградоваМарина,студентка,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваГайдукІрина,старшийвикладач,Львівськакомерційнаакадемія,м.ЛьвівГірченкоОлена,ЧеркаськийінститутбанківськоїсправиУБСНБУ,м.ЧеркасиГмыряВиктория,к.э.н.,доцент,ЧеркасскийинститутбанковскогоделаУниверситетабанковскогоделаНБУ,г.ЧеркассыГолубНаталя,к.е.н.,доцент,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольГомілкоОксана,асистент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийГорбатюкМарія,викладач,БерезнівськийлісотехнічнийколеджНУВГП,м.Березне,Рівненськаобл.ГришкоТетяна,старшийвикладач,НаціональнаметалургійнаакадеміяУкраїни,м.ДніпропетровськДанилевська–ЖугунісоваОльга,к.е.н.,доцент,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївДенисюкНаталія,викладач,Коледжтехнологій,бізнесутаправаСхідноєвропейськогонаціональногоуніверситетуім.ЛесіУкраїнки,м.ЛуцькДжурОльга,к.т.н.,доцент,Дніпропетровськийнаціональнийуніверситетім.ОлесяГончара,м.ДніпропетровськДомище-МедяникАлла,старшийвикладач,Ужгородськийторговельно-економічнийінститутКиївськогонаціональноготорговельно-економічногоуніверситету,м.Ужгород

256

ЄвтушикЯна,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниЖидовськаНаталія,к.е.н.,в.о.доцента,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниЗавидівськаОльга,к.е.н.,викладач,ЛьвівськийінститутбанківськоїсправиУБСНБУ,м.ЛьвівЗацерковнаКатерина,студентмагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийЗдиркоНаталя,асистент,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяЗеліскоНаталія,к.е.н.,доцент,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниІвановаАнгеліна,студентка,Криворізькийнаціональнийуніверситет,м.КривийРігІльчакОльга,аспірант,НаціональнийуніверситетбіоресурсівіприродокористуванняУкраїни,м.КиївКанцедалНаталія,к.е.н.,доцент,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваКлівіденкоЛюдмила,к.е.н.,доцент,ВінницькийінститутекономікиТНЕУ,м.ВінницяКліменкоНаталія,магістрант,Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.АлчевськКозицькийРоман,студент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяКолендаНаталія,к.е.н.,доцент,СхідноєвропейськийнаціональнийуніверситетіменіЛесіУкраїнки,м.ЛуцькКомаревцеваНаталія,магістрант,ЛьвівськийнаціональнийуніверситетіменіІванаФранка,м.ЛьвівКондрюкЛеся,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийКоролюкТетяна,к.е.н.,доцент,Тернопільськийнаціональнийтехнічнийуніверситетім.І.Пулюя,м.ТернопільКощинецьМаріанна,аспірант,ПрикарпатськийнаціональнийуніверситетіменіВасиляСтефаника,м.Івано-ФранківськКрасномовецьВікторія,к.е.н.,завідувачнауково-дослідноїлабораторії,ЧеркаськийінститутбанківськоїсправиУніверситетубанківськоїсправиНБУ,м.ЧеркасиЛевітанІгор,аспірант,ДонецькийнаціональнийуніверситетекономікиіторгівлііменіМихайлаТуган-Барановського,м.ДонецькЛевченкоОльга,к.е.н.,доцент,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольЛевченкоОльга,к.е.н.,доцент,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольЛесикХристина,студент,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.Львівм.ДубляниМакарухаСтепан,здобувач,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниМалюкСвітлана,к.е.н.,старшийвикладач,МиколаївськийінститутправаНаціональногоуніверситету«Одеськаюридичнаакадемія»,м.МиколаївМаслійАнжела,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниМачіхаІрина,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниМельничукОльга,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниМихайленкоТетяна,старшийвикладач,НаціональнаметалургійнаакадеміяУкраїни,м.Дніпропетровськ

257

МіщенкоАнастасія,магістрант,Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.АлчевськМорозЯрослава,студентка,Вінницькийнаціональноаграрнийуніверситет,м.ВінницяНіколайчукОльга,старшийвикладач,Криворізькийнаціональнийуніверситет,м.КривийРігНовиковИгорь,соискатель,ФГБОУВПО«ВеликолукскаяГСХА»,г.ВеликиеЛуки,РоссийскаяФедерацияОксамитнаДар’я,магістр,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольОмельченкоМикола,магістрант,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольПавлюкТетяна,доцент,Вінницькийторговельно-економічнийінститутКНТЕУ,м.ВінницяПедоричВікторія,cтудентка,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваПетренкоЛариса,асистент,Кіровоградськийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.КіровоградПеченюкАндрій,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийПисьменнаМарія,к.е.н.,доцент,КіровоградськальотнаакадеміяНаціональногоавіаційногоуніверситету,м.КіровоградПляшечникВалентина,студентка,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваПолярушІван,к.е.н.,асистент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийПолярушМарія,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийПузійГанна,слухачмагістратури,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольПустовітМарина,студентка,Криворізькийнаціональнийуніверситет,м.КривийРігРадченкоОксана,к.е.н.,с.н.с.,провіднийнауковийспівробітник,ННЦ«Інститутагарноїекономіки»НААН,м.КиївРоманківІрина,к.е.н.,доцент,Тернопільськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ТернопільРубахаОльга,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниРудикВолодимир,к.е.н.,доцент,директорнавчально-науковогоінститутубізнесуіфінансів,Подільськийдержавнийаграрно–технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийСадовськаІрина,к.е.н.,професор,Луцькийнаціональнийтехнічнийуніверситет,м.ЛуцькСамусевичМаксим,студент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийСвіргунАнастасія,магістр,ВінницькийінститутекономікиТНЕУ,м.ВінницяСелевановаВіра,магістрант,Донбаськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.АлчевськСеменишенаНаталія,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийСеменоваДарина,студентка,Криворізькийнаціональнийуніверситет,м.КривийРігСоловейТамара,студентка,Вінницькийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ВінницяСолтисІрина,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.Дубляни

258

СосновськаОлександра,студент,Дніпропетровськийнаціональнийуніверситетім.ОлесяГончара,м.ДніпропетровськСтендерСвітлана,к.е.н.,доцент,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийСтолярРоксолана,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниСтояненкоІрина,к.е.н.,доцент,Київськийнаціональнийторговельно-економічнийуніверситет,м.КиївСтрапчукСвітлана,здобувач,Харківськийнаціональнийаграрнийуніверситетім.В.В.Докучаєва,м.ХарківТалавірНаталя,студентмагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийТєкмєнжиРената,магістрант,ТкаленкоТарас,студент,Дніпропетровськийнаціональнийуніверситетім.ОлесяГончара,м.ДніпропетровськТовмашенкоТетяна,студентка,Дніпропетровськадержавнафінансоваакадемія,м.ДніпропетровськТрапезніковаСвітлана,магістрант,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольТрусоваНаталія,к.е.н.,доцент,докторант,Дніпропетровськийдержавнийаграрнийуніверситет,м.ДніпропетровськФедорчукЄвгенія,аспірант,Херсонськийдержавнийаграрнийуніверситет,м.ХерсонФедорчукОлександр,к.е.н.,докторант,Херсонськийдержавнийаграрнийуніверситет,м.ХерсонФедорчукУляна,студентмагістратури,Подільськийдержавнийаграрно-технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийФеньКатерина,аспірант,Подільськийдержавнийаграрно–технічнийуніверситет,м.Кам’янець-ПодільськийФещенкоНаталія,к.е.н.,доцент,Житомирськийнаціональнийагроекологічнийуніверситет,м.ЖитомирЧернявськаТетяна,магістрант,Таврійськийдержавнийагротехнологічнийуніверситет,м.МелітопольЧирваІнна,аспірантка,Полтавськадержавнааграрнаакадемія,м.ПолтаваШвецьЮлія,студентка,ВінницькийінститутекономікиТНЕУ,м.ВінницяШевченкоМарина,студентка,МиколаївськийінститутправаНаціональногоуніверситету«Одеськаюридичнаакадемія»,м.МиколаївШиянДмитро,д.е.н.,доцент,Харківськийнаціональнийекономічнийуніверситет,м.ХарківЩасливаГанна,к.е.н.,старшийвикладач,ХерсонськийінститутМіжрегіональноїакадеміїуправлінняперсоналом,м.ХерсонЮрківГалина,студентка,Львівськийнаціональнийаграрнийуніверситет,м.ДубляниЯринаАксинія,магістрант,Дніпродзержинськийдержавнийтехнічнийуніверситет,м.Дніпродзержинськ

259

ЕЕККООННООММІІЧЧННИИЙЙДДИИССККУУРРСС

TTHHEEEECCOONNOOMMIICCDDIISSCCOOUURRSSEE

Міжнароднийзбірникнауковихпраць

Internationalcollectionofscientificpapers

ВипускІ

IssueІ

Відповідальнийредактор:к.е.н.,доцент,Н.В.Семенишена

Contributingeditor:

Ph.D.,associateProfessor,N.V.Semenyshena

Адресаредакції:КафедраоблікуіаудитуННІБІФПДАТУ

вул.Шевченка,13,м.Кам’янець-ПодільськийХмельницькаобл.,32300

Видавець:

Видавництво«Крок»вул.Гайова,56,м.Тернопіль,46006

тел.+38096-9431704

___________________________________________________________________

Підписанододруку26.12.2013р.Формат60х90/16.Папірофсетний.ГарнітураCambria.Умовн.друк.арк.14,59

Тираж300.Замовлення№357.___________________________________________________________________

ВіддрукованозготовихдіапозитивіввСМП«ТАЙП»

вул.Чернівецька,44б,м.Тернопіль,46000Тел.+380352527500;+380352522616

ЕКОНОМІЧНИЙ ДИСКУРС Випуск 1/2013

Documents

Transcript of ЕКОНОМІЧНИЙ ДИСКУРС Випуск 1/2013