Технологія інтегрованого захисту лісу

Кабінет міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування України

А.Ф. Гойчук

М.М. Завада

Л.Л. Решетник

Технологія

інтегрованого захисту лісу

За загальною редакцією кандидата біологічних наук М.М.Завади

2014

УДК: 630*4:378.14 ББК 44.96

Г57

Рекомендовано до опублікування Вченою радою навчально-наукового інституту

лісового і садово-паркового господарства (протокол №3 від 15 листопада 2012 року)

Рецензенти: Віталій Терентійович Федоренко – доктор біологічних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, академік НАН України, м. Київ Йосип Трохимович Покозій – доктор біологічних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ Віктор Анатолійович Парфенюк – начальник Управління державної охорони і захисту лісу Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ

Автори: Анатолій Федорович Гойчук – доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач кафедри біології лісу та мисливствознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ Микола Максимович Завада – кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології лісу та мисливствознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ Людмила Леонідівна Решетник – кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри біології лісу та мисливствознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

Технологія інтегрованого захисту лісу. Підручник. А.Ф.Гойчук, М.М. Завада, Л.Л.Решетник. – Житомир «Полісся», 2014. – 281с.

У підручнику описані методи лісопатологічних обстежень деревостанів, пояснюються

способи нагляду за найбільш небезпечними організмами. Наводяться методики прогнозування патологічних явищ в лісах України. Висвітлені спеціальні методи лісопатологічних обстежень з основами лісозахисту.

Підручник підготовлено відповідно до типової програми дисципліни «Технологія інтегрованого захисту лісу» для підготовки фахівців ОКР «Магістр». Може бути корисним для викладачів, аспірантів, студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації з напряму „Лісове і садово-паркове господарство.

„Ліс без душі – дрова”

Григорій Сковорода

ПЕРЕДМОВА

В останнє десятиріччя, на превеликий жаль, все частіше справджуються ці пророчі слова Великого Українця. Повсюдно неймовірна кількість всихаючих і всохлих дерев (а часто й насаджень вцілому) наших головних деревних порід – сосни, дуба, ялини, ясена. Все нове навантаження випробовує на собі ліс зі сторони людини. Після аварії на Чорнобильській АЕС значні площі лісів виявились забрудненими радіонуклідами і лісогосподарська діяльність на них практично припинена. Можна навести й інші приклади впливу людського фактора на стан лісів. Внаслідок цього в лісах створюються сприятливі умови для розмноження шкідливих організмів (в першу чергу найбільш багато чисельного класу тварин в лісових біоценозах – комах1) і виникнення осередків хвороб.

Збудники хвороб та шкідники лісу мають притаманні їм біологічні властивості, які часто пов’язані з видовим і формовим різноманіттям деревних рослин різних вікових груп, їх органами у процесі росту і розвитку. Це потребує деталізації (специфічного підходу) рекогносцирувальних і детальних лісопатологічних обстежень стосовно конкретної патології лісу.

Захист лісу від шкідників і хвороб стає однією з найбільш актуальних задач лісового господарства. Практика показала, що застосування лише

винищувальних заходів не забезпечує ліквідації шкідливих організмів в лісах і не

сприяє створенню біологічно стійких насаджень. Вони стають ефективними, коли проводяться в поєднанні з лісогосподарськими, біологічними, фізико-механічними, генетичними заходами і базуються на достовірних даних про стан осередків. Область захисту лісу розширилась і в даний час правомірно говорити про здоров’я лісу.

У процвітаючому і благополучному суспільстві при ефективній профілактиці хвороб і значних затрат на медицину її видима роль малопомітна, знаходячись на периферії суспільного розуміння, але вона виноситься на передній план в несприятливий час, в період катастроф і катаклізмів, яким зазвичай попутні епідемії небезпечних хвороб. І в здорових лісах при відсутності природних катаклізмів, при нормованому рівні антропогенних впливів і раціональному, збалансованому веденні лісового господарства і лісокористування методи лісозахисту зводяться до виконання встановлених правил, так званих профілактичних захисних заходів. Залишаючись малопомітними, вони повинні проникати в усі напрямки лісогосподарської діяльності, всі процеси лісовирощування і лісокористування. Необхідність в активних лісозахисних заходах виникає і стає явною у лісах з порушеною

стійкістю. У цьому випадку приходиться застосовувати трудомісткі, з великими затратами методи захисту лісу, які іноді запізнюються і не завжди приносять належний ефект внаслідок незворотних патологічних явищ.

Розробка та виконання конкретного режиму лісозахисту, який відповідав би обставинам і часу, потребують високої кваліфікації спеціалістів, вчасних

1 У природі не існує ні абсолютно шкідливих, ні абсолютно корисних комах. Надалі – шкідники лісу.

затрат. Це можливо за умови пріоритетності і значення лісозахисту у свідомості лісових спеціалістів і керівних структур регіонів. До цього часу в більшості таке відношення на практиці складається лише тільки тоді, коли пошкодження (ураження) лісів і їх усихання набувають масового характеру і загрожують великими втратами.

Збільшення площ осередків шкідників і хвороб часто не очікувані для лісової служби із-за відсутності або недостатнього нагляду і контролю. Спеціалістам служби лісозахисту приходиться зустрічатися з повною неосвіченістю практиків лісового господарства. Із-за цієї причини в наших лісах є випадки пізнього виявлення осередків шкідників і збудників хвороб уже по факту масового пошкодження (ураження) лісів (запізніле проведення санітарних рубок, порушення термінів обробки сіянців у розсадниках, використання при посадці лісових культур уражених збудниками хвороб саджанців і подальший їх захист). Іноді масштаби цих явищ охоплюють великі території і потребують особливої і постійної уваги органів управління лісами.

Ефективний захист лісу можливий лише при використанні всієї системи організаційних, науково-технічних, правових і інших заходів, які передбачають одночасне створення умов, несприятливих для патологічних факторів у поєднанні з методами регулювання чисельності шкідливих організмів до безпечного рівня. Актуальним завданням на даний час є розробка і впровадження у практику системи прийняття рішень про доцільність лісозахисних заходів, що базуються на лісопатологічному моніторингу.

Невідкладною проблемою для переводу лісозахисту на новий рівень є підготовка і перепідготовка кадрів лісових спеціалістів і спеціалістів лісопатологів у першу чергу. Кваліфіковані кадри необхідні для діючих і нових лісозахисних підприємств, біолабораторій, органів управління лісами всіх рівнів, у тому числі заповідників, природних національних парків, спеціальних навчальних закладів. У підручнику наведені короткі відомості симптоматики хвороб та шкідників лісу, головні їх діагностичні ознаки, визначальні таблиці, що дозволить оперативно визначати їх видовий склад, а також дасть можливість оперативно застосувати відповідні лісозахисні заходи зі зменшенням впливу на ліс негативних чинників (лісозахисні заходи виключно високоефективні).

Технологія інтегрованого захисту лісу є однією з найбільш динамічних

лісівничих дисциплін, яка вивчає комплекс методів, прийомів і засобів для

захисту від шкідливих організмів еколого-виробничих лісових об’єктів з метою

не тотального винищення шкідливого організму, а зниження його впливу до

допустимого рівня.

Авторський колектив із вдячністю сприйме слушні пропозиції та

критичні зауваження щодо покращення даного навчального видання.

ВСТУП

Державною цільовою програмою „Ліси України” на 2010-2015 роки визначені основні напрямки збалансованого розвитку лісового господарства, спрямовані на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Одним із шляхів і способів розв’язання цієї проблеми визначені: - збереження біорізноманіття лісів; - проведення моніторингу стану та інвентаризації лісів; - створення та вирощування стійких до екстремальних природних умов лісових біоценозів; - покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку галузі лісового господарства; - координаційні дії щодо захисних заходів із шкідниками лісу та збудниками хвороб;

Виконання програми дасть змогу поліпшити стан та якісний склад лісів, посилити їх екологічні функції та підвищити продуктивність. Світовий досвід свідчить, що забезпечення інформаційної підтримки реалізації державної політики щодо охорони навколишнього природного середовища є можливим на основі функціонування системи лісового моніторингу. Лише за виконання програми моніторингу можна оцінити стан та зміни, що відбулися в лісових екосистемах внаслідок дії комплексу абіотичних, біотичних та антропогенних факторів, дати прогноз, які зміни відбуватимуться в майбутньому і в свою чергу впливатимуть за принципом зворотного зв’язку на живі організми та на екосистему вцілому. Сьогодні моніторинг лісів у світовій природоохоронній практиці розглядається як інструмент оперативного постачання об’єктивної інформації для ефективного управління лісовими системами та лісовими ресурсами. У цьому відношенні Україна не є винятком і хоча дані моніторингу лісів ще не використовуються в повному обсязі при прийнятті управлінських рішень, цей напрямок отримав достатній розвиток в останні роки.

Необхідність проведення моніторингу лісів передбачена, зокрема, законами України: „Про охорону навколишнього природного середовища” (1991р), ст.22; „Про рослинний світ” (1999р.), ст.39; Лісовим кодексом України (1994р.), ст.28.

Моніторинг лісів має здійснюватися і на виконання міжнародних зобов’язань України, оскільки його проведення є обов’язковим для країн, що підписали резолюції Міністерських конференцій щодо захисту лісів Європи (м. Страсбург, 1990р.; м. Гельсінкі, 1993р.; м. Лісабон, 1998р.). Влітку 2003 року Україна офіційно приєдналася до резолюції Міністерського процесу щодо захисту лісів Європи. Існуючі методи виявлення та обліку шкідливих комах та збудників хвороб до цього часу не передбачають комплексного їх вивчення. Ентомологічні та фітопатологічні обстеження (рекогносцирувальні та детальні) проводяться незалежно одні від другого. Матеріали лісовпорядкування, як інформаційної основи для державного обліку лісів (з визначення породного та вікового складу деревостанів, якісних і кількісних характеристик) при визначенні їх стану, однобічно характеризують ентомофітопатологічні

особливості відповідних виділів насаджень. Одночасно, безперервне лісовпорядкування проводиться в тих ділянках, які були охоплені різними видами господарської діяльності і зазнали змін унаслідок антропогенного впливу, стихійних явищ, тощо. Для частини лісового фонду, що не зазнала антропогенного чи стихійного впливу приводиться лише акцент на природний приріст.

Дослідження з динаміки чисельності популяцій шкідливих комах та вияснення причин їх масового розмноження постійно мали вирішальне значення. Це пояснюється, в першу чергу, наступним:

- в багаторічних біоценозах, якими є лісові насадження, дуже актуальною є проблема обмеження хімічних захисних заходів з масовими шкідливими видами комах.;

- без прогнозу динаміки цих популяцій неможливо визначитися з доцільністю винищувальних заходів. Достовірний прогноз можливий тільки тоді, коли він буде базуватися на сучасній, перевіреній практикою, теорії, що пояснює причини зростання або спаду чисельності цих небезпечних видів.

Узагальнюючи основні положення різних теорій причин масового розмноження комах (головним чином хвоє-та листогризних видів), зокрема: кліматичної, паразитарної, синоптичної, циклічності, біоценотичної, стійкості, біотичного потенціалу, саморегуляції, трофічно-кліматичної, феноменологічної та приймаючи до уваги багаторічні результати спостережень можна стверджувати, що кожна з цих теорій має “раціональні зерна”. Згідно з математичним аналізом ті чи інші чинники є визначальними в динаміці чисельності популяції комах. З появою сучасних технологій обчислень (комп’ютерні програми та ін.) з’явилась можливість врахувати ці чинники одночасно при інтегрованому аналізі функціонування певної біосистеми протягом усіх періодів її існування (ліс − також система). Важливо із усієї сукупності чинників, що впливають на систему, виділити головні, визначальні, достовірно обраховані. Враховуючи практику ведення лісового господарства важливо, щоб серед них були й такі, що визначають цілеспрямовану діяльність людини на покращення самої системи. Системний (інтегрований) підхід повинен базуватися на показниках циклічного характеру змін чисельності популяції, що є результатом одночасної дії на популяцію не тільки комплексу чинників, від яких залежить її плодючість, смертність та міграція, а й на тому, що сама система (ліс) весь час перебуває в стані безперервного руху і змін (М.М. Завада, 2003р.). Резюме Комахи є виключно добре адаптована група тварин, яка є конкурентом у боротьбі за ресурси планети. Переваги у цій боротьбі їм забезпечують чисельні сильні особливості, а саме:

- спроможність літати, що дозволяє їм засвоювати їжу, що знаходиться в різних місцях значних територій, уникати нападу ворогів та знаходити партнерів для розмноження;

- висока плодючість та темпи розвитку, що дають можливість швидко використовувати наявні кормові ресурси;

- генетична пластичність, завдяки якій популяції спроможні адаптуватися до змін при зміні навколишнього середовища, включаючи антропічні;

- малі розміри, що дозволяють їм заселяти різноманітні і захищені місця. Проте, комахи мають і слабкі сторони, які людина може використати з

користю для себе:

- стереотипна поведінка, що змушує комах автоматично реагувати на деякі подразнювачі (світло, феромони, запахи рослин-господарів;

- залежність розвитку від температури і вологості робить їх уразливими до змін умов середовища;

- метаморфоз робить їх особливо уразливими в стадії личинок молодших віків розвитку.

Гриби є великою групою одноклітинних та багатоклітинних, однорічних та багаторічних живих організмів, які мають різнобічні властивості. Вони відіграють важливу роль у кругообігу речовин: розкладанні рослинних і тваринних решток. Поселяючись на рослинних рештках рослин та тварин, вони виконують важливу санітарну функцію в загальному кругообігу речовин в природі.

З іншого боку – це паразити вищих рослин. Розвиваючись на поверхні або всередині живих клітин, вони використовують поживні речовини для свого росту та розмноження, викликаючи патологічні зміни в живій рослині. Хвороба деревних рослин є динамічним процесом в якому деревна рослина, патоген і зовнішнє середовище взаємозалежні між собою і обумовлюють один одного. Важливою особливістю збудників хвороб є здатність їх переноситися з хворих рослин на здорові при безпосередньому контакті, за допомогою вітру, води, комах, птахів, тварин та людини. Уражаючи велику кількість деревних рослин вони часто викликають масові захворювання – епіфітотії.

Проте, гриби мають і слабкі сторони, які людина може використати з

користю для себе:

-залежність від загально біологічної стійкості насадження (дерева); -уразливість від умов середовища. Для зменшення шкідливої дії патогенних організмів використовують

систему попереджувальних, лікувальних та оздоровчих заходів. Усі вони не можливі без чіткого розуміння патологічного процесу і біологічних особливостей патогенних організмів. Ефективність інтегрованих заходів з регулювання чисельності певних шкідливих організмів можлива лише при детальному вивченні їх біології, фізіології, поведінки, екології, своєчасному виявленню та прогнозу їх подальшого розвитку.

Частина І ЕНТОМОФІТОПАТОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІН В ЛІСІ

Розділ 1. Головні збудники хвороб і шкідливі комахи

плодів та насіння лісових деревних порід

1.1. Збудники хвороб плодів та насіння

Мікрофлора (патогенна і сапротрофна), епіфітна та ендофітна, завдає збитків у процесі зберігання, стратифікації насіння і після їх висіву. Із паразитарних грибів найбільш поширеними є гриби з родів Fusarium,

Verticillium, Botrytis і Alternaria, які викликають полягання проростків, сходів і сіянців. Сапротрофні мікроорганізми (Penicillium spp., Aspergillus spp. та мукорові гриби), які часто зустрічаються на насінні, є причиною пліснявіння і загнивання насіння при його зберіганні і стратифікації.

Муміфікацію жолудів дуба спричиняє збудник Stromatinia

pseudotuberosa.∗ При цьому, на сім’ядолях з’являються тверді бурі плями, що

пронизують сім’ядолі. З часом, особливо при порушенні режимів зберігання, плями збільшуються, зливаються, сім’ядолі стають повністю чорними, муміфікованими. Поверхня луски стає матовою. При порушенні режимів зберігання відбувається вторинне ураження – міцелієм контактним шляхом від хворого жолудя до здорового. Іноді відбувається 100% ураження жолудів.

Плямистості крилаток клена і ясена викликають збудники Cylindrosporium platinoides (Allesch.) Died. (клен) та Heterosporium fraxini Ferd.

et Winde. (ясен). Хвороба характеризується появою на крилатках клена та ясена, а також на гілках клена в місцях некротичних зон чорних крапок – пікнід гриба, якими він і зимує. При нормальному режимі зберігання плямистості суттєво не впливають на якість насіння, але при порушенні насіння може втрачати схожість. У деяких випадках збудники плямистостей можуть уражати молоді рослини, викликаючи плямистості пагонів та листків.

Іржу шишок ялини викликає збудник – Thekopsora padi Kze. еt Schm.

На лусках шишок ялини утворюється до 50-70 шт. невеличких коричневих кульок (еціїв), внаслідок чого шишки передчасно механічно розкриваються, насіння в них не утворюється. В окремі роки може бути 100% ураження шишок.

Плодова гниль яблук і груш (Збудник – Monilia fructigena Pers. ex Fr. (анаморфа), Stromatinia fructigena Aderh. (телеоморфа).

Первинне ураження зелених плодів відбувається сумкоспорами та конідіями у період утворення зав’язі. На зеленій зав’язі з’являються бурі м’які плями і через 2-3 дні зав’язь згниває. На її поверхні утворюються сірі подушечки конідіального спороношення, якими і відбувається швидке розповсюдження збудника у період вегетації. Ближче до осені поряд з бурими гнилими плодами збудник формує 3-5% чорних муміфікованих плодів, якими він і зимує на дереві. Весною наступного року муміфіковані плоди утворюють сумки або конідії, якими і відбувається первинне ураження зеленої зав’язі. ∗ Подібне захворювання спричиняють бактерії, зокрема із родів Pseudomonas, Ervinia, Enterobacter тощо.

Плодову гниль кісточкових викликає збудник Monilia cinerea Bon., M. mali

(Jak.) Whetzel. Розповсюдженим захворюванням плодів горіха грецького є марсоніноз

(збудник – Marssonina juglandis (Zid.) P. Magn) (анаморфа), Gnomonia leptostilla

(Fr.) Wint. (телеоморфа). Основними ознаками захворювання є утворення плям на плодах горіха (рис.1.4). Уражені плоди не визрівають, замість ядра в середині горіха утворюється чорна рідина; шкірочка засихає і не відпадає від плода. Уражені плоди довгий час тримаються на дереві після опадання листя, навіть узимку.

Пліснявіння характеризується появою на насінні міцелію та спороношення різних видів грибів. Найчастіше пліснявіння насіння викликається грибами родів Alternaria, Aspergillus, Botrytis, Cladosporium,

Fusarium, Mucor, Penicillium тощо, які входять до складу епіфітної мікрофлори. Залежно від збудника, розрізняють сіру, сіру головчасту, зелену, рожеву та чорну плісняви, що залежать від забарвлення міцелію та спороношення гриба (рис.1.5). Пліснява суттєво не впливає на схожість насіння, але свідчить про порушення режимів зберігання. Якщо вчасно не прийняти заходів по знищенню джерела плісняви (сире приміщення чи вологе насіння), то на уражених органах починають розвиватися інші збудники, які призводять до руйнування останніх.

1.2. Шкідники шишок, плодів і насіння Комахи – шкідники плодів і насіння (конобіонти) значно впливають на

якість насіння деревних порід. Вони характеризуються високою шкідливістю, нерідко знищуючи велику частину урожаю або весь урожай. Це негативно позначається на природному поновленні лісу і приводить до небажаної заміни цінних лісоутворюючих порід менш цінними. Пошкоджене насіння, зібране разом з непошкодженим, знижує сортність заготовлених партій.

Велика група шкідників репродуктивних органів основних лісоутворюючих порід включає декілька десятків видів з п'яти рядів класу комах. Плодам, шишкам і насінню шкодять: із ряду лускокрилих –листокрутки, вогнівки, п'ядуни і міль; із ряду твердокрилих – довгоносики; із ряду двокрилих – квіткові мухи і галиці; із ряду перетинчастокрилих –насіннєїди, а також горіхотворки; із ряду рівнокрилих – хермеси, клопи, попелиці. Лісогосподарське значення конобіонтів визначається особливостями їх живлення, чисельністю, господарською значущістю ушкоджуваної породи. Конобіонти мають певну харчову спеціалізацію: частина є монофагами і розвиваються за рахунок кормової породи тільки одного виду, інші відносно багатоїдні і ушкоджують плоди і насіння дерев, що відносяться до різних родів. Більшість живляться на різних видах деревних рослин одного і того ж роду.

За характером живлення відрізняють три групи конобіонтів: які живляться тільки насінням; насінням і тканинами плоду; тканинами плоду без пошкодження насіння.

Динаміка чисельності шкідників шишок плодів і насіння характеризується особливостями, що багато в чому відрізняються від динаміки популяцій інших комах. Розповсюдження конобіонтів в насадженні пов’язане з наявністю шишок, насіння і визначається періодичністю, регулярністю, великою кількістю плодоношення та розподілом шишок і плодів в кроні.

Пристосуванням до переживання неврожайних років є факультативна багаторічна (1-3 роки) діапауза на стадії личинки або лялечки, властива багатьом видам шкідників цієї групи. В урожайні роки відбувається масовий вихід комах з місць зимівель. При цьому в популяції відсутні діапазуючі особини або діапазує незначна частина популяції. У роки з низьким врожаєм велика частина популяцій конобіонтів (до 70-100%) залишається в діапаузі. Вилітає невелика частина особин популяції, яка заселяє наявні шишки і насіння. Щільність поселення шкідників на один плід і шишку в такі роки зростає в 5-10 разів порівняно з щільністю поселення в роки хорошого урожаю. У маловрожайні роки заселяється близько 100% шишок, що приводить до повного знищення запасу насіння в насадженні. При рясному плодоношенні заселяється 20-40% шишок.

Популяції конобіонтів роз'єднані, прямі контакти особин в них обмежені, внаслідок цього паразитичні комахи і хвороботворні мікроорганізми істотно не впливають на динаміку чисельності. Чисельність популяцій конобіонтів відносно стійка, значних коливань її, властивих хвоє- і листогризучим шкідникам, у конобіонтів не буває. Для них характерні істотні коливання співвідношення діапазуючих і активних в даному році частин популяції, пов'язані з великою кількістю плодоношення, які і визначають чисельність особин, що вилітають. Більшість конобіонтів віддають перевагу розрідженим насадженням, які прогріваються, освітлені частини крон і поодинокі дерева. Група шкідників плодів і насіння недостатньо вивчена. Біологічні і екологічні особливості багатьох конобіонтів досліджені неповно.

1.2.1. Шкідливі комахи плодів та насіння хвойних порід Плоди та насіння є поживним субстратом для чисельної групи шкідливих

комах. Кожна комаха має свою біологію і характерні для неї пошкодження плодів та насіння. Найчастіше насіння хвойних порід пошкоджуються такими шкідниками, як сосновий шишковий смолюх, шишкова вогнівка, ялинова шишкова листокрутка, ялинова шишкова муха тощо, а плоди та насіння листяних деревних і кущових порід – жолудева та букова плодожерки, жолудевий довгоносик та інші.

Сосновий шишковий смолюх (Pisodes valiridostris Gyll.). У травні після спарювання самиці відкладають яйця в шишки, які часто вже пошкоджені додатковим живленням. Кожне яйце самиця відкладає в спеціально зроблені заглиблення (на шишку 1-4 яйця), де смола захищає їх від зовнішніх умов. Личинки, поступово заглиблюючись в шишку живляться основою лусок і насінням, заповнюють свої ходи бурими піскоподібними екскрементами. Личинки I- II віку прокладають в шишці на відстані 1-2 мм. від її поверхні спіральний хід, який добре помітний на зеленому фоні шишки. Одна личинка може пошкодити до половини всього насіння в шишці. Пошкоджені шишки відрізняються від здорових: вони засмолені, викривлені, менші за розміром, раніше буріють і легко струшуються з дерева (табл.1.1)

Таблиця 1.1.

Календарні строки розвитку шкідників плодів, насіння та строки нагляду за ними

Стадії розвитку по місяцях Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ

Сосновий шишковий смолюх

перший + + + + + + + + +

• • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + + +

другий + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + +

Місце зимівлі – підстилка

Шишкова вогнівка

перший + + + +

• • • • •

- - - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + +


Ялинова шишкова листовійка


• • • • •

- - - - - - - - - - - - -

другий - - - д і а п а у з а 1 – 2 р о к и

◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + +

Місце зимівлі – шишки

Модринова муха


• • • • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + +

Місце зимівлі – грунт

Плодожерка жолудева

перший + + + + +

• • • • • •

- - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + +

Місце зимівлі – підстилка, тріщини кори

Жолудевий довгоносик

перший + + + + + + + + + + + + + + +

• • • • •

- - - - - -

◊

-

◊

-

◊

-

◊

-

◊

другий -

◊

- ◊ -

◊

-

◊

-

◊

-

◊ - - - - - д і а п а у з а - -

◊ ◊ ◊ ◊

третій + + + + + + + + +


Ялинова шишкова листокрутка (Laspeyresia strobilella L.). Листокрутка належить до числа не багатьох видів, які проводять в шишці весь цикл розвитку

– від яйця до лялечки. Спарювання і відкладання яєць завжди співпадає з періодом запилення суцвіть. Коли шишки верхівками опускаються донизу, літ закінчується. Гусениці проточують ходи вздовж стрижня шишки і пошкоджують при цьому насіння. Пошкоджені шишки не відрізняються від здорових.

Шишковійка модринова (Petrova perangustana S.) Пошкоджує близько третини шишки модрини. Метелики літають у травні. Гусениці пошкоджують насіння та луски, проточуючи ходи навколо стрижня.У липні вони заляльковуються в коконах, в тріщинах кори, в підстилці.

Шишкова вогнівка (Dioryctria abietella Schiff.) (табл.1.1). Пошкоджує шишки і насіння ялини, модрини, ялиці, сосни. У кінці червня з’являються перші гусениці. Вони вгризаються в шишку, пошкоджуючи насіннєві луски, не зачіпаючи стрижня і значну частину насіння. Шишка частково буріє, на ній скупчуються екскременти гусениць, скріплені павутиною. Молоді шишки викривляються, дуже пошкоджені, розсипаються. Значна частина пошкоджених ялинових шишок опадає в кінці літа та восени.

Ялинова шишкова муха (Lasiomma anthracina Czrny.). Належить до небезпечних шкідників шишок ялини та до весняного комплексу комах-конобіонтів. Доросла комаха має типову для мух будову: коротке тіло, буруваті крила. Біологія подібна до біології модринової мухи.

Модринова муха (L.laricicolla) Один з найбільш небезпечних шкідників насіння різних видів модрини (табл. 1.1).

Літає з середини травня до половини червня. Яйця відкладає під луски молодих шишок модрини. Личинки вилуплюються через сім-десять днів. На задньому кінці їх тіла сім пар горбочків. Пошкоджують насіння, прогризаючи навколо стрижня шишки спіральний хід. Шишки на поверхні без живиці і екскрементів.

У липні личинки залишають шишки, коронуються в поверхневому шарі грунту. Зимують в пуп аріях, а навесні заляльковуються. Частина особин має діапаузу. Пошкоджені личинками шишки повільно ростуть.

У шишках хвойних порід часто зустрічаються насіннєїди (ряд перетинчастокрилих). В окремих шишках модрини відмічалося до 90% пошкодження ними насіння (пошкоджене насіння спливає). В шишках кожної породи дерева шкодить свій вид. Найбільш поширені серед них в Україні насіннєїди: модриновий (Megastigmys pictus F.), смерековий (M. strobilobica

Ratz.) та ялиновий (M. аbietis Seit.). 1.2.2. Шкідливі комахи плодів та насіння листяних порід Жолудева плодожерка (Carpocapsa splendana Hb.). Пошкоджує дуб, бук,

каштан, ліщину. Гусениці вгризаються в середину жолудя, де й живляться сім’ядолями до вересня. Пошкоджені жолуді заповнені екскрементами, схожими на мак. Жолуді зморщуються і вже в серпні – вересні опадають (табл. 1.1).

Букова плодожерка (C. grossana Hw.). Пошкоджує насіння бука, ліщини. Поширена в букових лісах Карпат і Криму, де знищує близько третини врожаю. За біологією близька до жолудевої. Літ метеликів починається в червні.

Гусениця яскраворожева, з червоними бородавками, голова світло–коричнева. Переходячи із горішка в горішок виїдає насіння.

Жолудевий довгоносик (Curculio glandium Marsch.), табл.1.1). В окремих масивах в неврожайні роки у зріджених чистих дубових насадженнях та на насіннєвих плантаціях пошкоджує більше 90% жолудів. Личинка серповидно зігнута, біла, з жовто-бурою головою, м’ясиста.

Жуки виходять з місць зимівлі у травні. Поїдають бруньки і ніжні листочки дуба. Перевагу віддають чоловічим суцвіттям в липні, коли жолуді виходять з плюски. Жуки скупчуються на дубах (це головним чином рання форма дуба звичайного), де і живляться ними, роблячи в них тонкі, глибокі ”уколи”. У другій половині липня, коли жолуді досягають половини нормальної величини, у вигризені ямки самки починають відкладати яйця по 1-5 штук. Це триває і на початку серпня. Дуже пошкоджені під час додаткового живлення жолуді не дозрівають і вже в липні опадають. Часто вони бувають заражені збудниками грибних захворювань. Жолуді дубів Q. rubra та Q. palustris

практично не пошкоджує. Ліщині, горіхам найбільше шкодять горіховий довгоносик (C.nucum) та

горіхова та фундукова плодожерки (Carpocapsa pomonella f. putaminana

St.).Гусениця білувата, з рожевим відтінком і з темними крапками. Шкодять також інші довгоносики: буковий (C. crenosus G.), каштановий (C. elephas); довгоносики – насіннєїди: кленовий (Bratybatus creutzei G.), ясеневі (Lygniotes muerlei F. та L. enucleator). Біологія їх вивчена недостатньо. Відомо тільки, що вона подібна з біологією жолудевого довгоносика, але дещо з іншими строками лету жуків.

До найбільш розповсюджених шкідників насіння деревних порід відносяться також:

-акацієва вогнівка (Etiella rinekenella) -акацієва плодожерка (Grapholitha orobana) -акацієва зернівка (Kytorrhyinus guadripanatus) Перед обстеженням насаджень на предмет пошкоджень плодів та насіння

шкідливими комахами необхідно ознайомитись з особливостями розвитку шкідливих комах, місцем їх зимівлі (табл.1.1).

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 1, 2

ТЕМА: ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ ПЛОДІВ І НАСІННЯ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН

Матеріал: 1. Гербарні зразки шишок ялини, уражених іржею. Муміфіковані жолуді на різних

стадіях ураження. Свіжі або фіксовані зразки плодів яблуні чи груші, уражені плодовою гниллю. Фіксовані "кишеньки" черемхи, слив. Крилатки клена і ясена, уражені плямистостями. Зразки плодів і насіння деревних порід, уражених різними видами плісняви.

2. Гербарні зразки шишок хвойних порід (ялини, сосни, модрини) пошкоджених шишковою вогнівкою, листокрутками, смолюхом, модриновую мухою.

Гербарні зразки плодів і насіння листяних порід пошкоджених жолудевим довгоносиком, плодожеркою, акацієвою вогнівкою.

Обладнання: мікроскоп, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця серветки; 2 чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці. Послідовність виконання завдання:

1. Користуючись визначником (додатки 1, 14), вивчити симптоми хвороб плодів і насіння деревних і кущових рослин. Приготувати тимчасові препарати збудників хвороб, розглянути їх під мікроскопом і зробити відповідні рисунки.

2. Визначити не менше 5-7 пошкоджень, представлених в наборах пошкоджень і шкідників плодів та насіння, керуючись додатками 7, 9, 10 ,14.

3. Зарисувати пошкодження з позначенням виду шкідника і його систематичного положення.

4. Керуючись підручником скласти календарі строків розвитку визначених видів. Питання для самоперевірки:

1. Які найбільш поширені хвороби плодів і насіння? 2. Муміфікація жолудів дуба і насіння берези. Де і як зберігаються збудники цих

хвороб? 3. Найголовніші роди грибів, які викликають пліснявіння плодів і насіння. Які їх

основні характеристики? 4. Як розвивається іржа шишок ялини? 5. Які є не паразитарні хвороби насіння? 6. Які особливості біології шишкового смолюха та його пошкоджень? Чим

відрізняються пошкоджені ним шишки від здорових? 7. У чому різниця пошкоджень між шишковою вогнівкою та ялиновою шишковою

листокруткою? 8. У чому різниця пошкоджень між модриновою та ялиновою шишковою мухами? 9. У чому особливості пошкоджень жолудевим довгоносиком? Які довгоносики

шкодять горіху, каштану, буку? 10. Якими головними видами представлені насіннєїди? Рекомендована література: 4, 5, 6, 9, 13, 14,24, 34, 41, 45.

Розділ 2. Головні хвороби та шкідливі комахи розсадників

та молодих культур 2.1.Головні хвороби розсадників і молодих культур та їх збудники 2.1.1. Хвороби сходів і сіянців та їх збудники

Дитяча хвороба (полягання) сінців. Збудники – гриби з родів Fusarium

spp., Alternaria spp., Botritis spp., Pythium spp. Головною причиною хвороби є гриби, які живуть у грунті на рослинних рештках або на поверхні висіяного насіння.

Хвороба проявляється так: у хвойних порід поблизу кореневої шийки, а у листяних – в районі підсім’ядольного коліна утворюється перетяжка. Уражена тканина чорніє і відмирає, а надземна частина засихає. Сіянець валиться на землю. При висмикуванні таких сіянців із землі залишається тільки центральний циліндр, бокові корінці і поверхнева частина згниває. Розвиток грибів починається весною, коли грунт прогрівається до +6+8○С і має достатньо вологи. На момент проростання насіння міцелій гриба активно вегетує і легко переходить на молоді сходи, нерідко призводячи до їх загибелі. Хвороба розповсюджується дуже швидко і носить вогнищевий характер. Сприятливими умовами для цього є дощова прохолодна погода, глибоке загортання насіння, внесення неперепрілого компосту, загущені посіви тощо.У сухий жаркий період розвиток міцелію припиняється, гриб утворює хламідоспори. Восени міцелій знову починає розвиватися, але зараження не відбувається, оскільки рослина вже одерев’яніла.

Восени відбувається зараження осінніх посівів. Полягання є дуже небезпечною хворобою у розсадниках. У вологі несприятливі роки ураження може досягати 80-100%. Розвиток збудників починається весною, коли грунт прогрівається до +6+8○С і має достатньо вологи. Хвороба розповсюджується швидко і носить осередковий характер.

Сприятливими умовами для цього є дощова прохолодна погода, глибоке загортання насіння, внесення неперепрілого компосту, загущені посіви. Восени відбувається ураження осінніх посівів.

В’янення. Збудники – гриби з родів Verticillium spp., Fusarium spp. Гриби викликають в’янення багатьох видів деревних, кущових та

квіткових рослин. Хвороба небезпечна для декоративних рослин закритого грунту та розсадників. Уражені рослини набувають жовтого забарвлення, з часом буріють і відмирають. При хронічній формі хвороби, коли рослина не відмирає за вегетаційний період, спостерігається розеточність і плямистість листків, утворення дрібних, блідого забарвлення квіток, які майже не розкриваються. На поперечному зрізі видно бурі судини, закупорені міцелієм гриба. У вологу погоду на уражених органах рослин з’являється міцелій та спороношення грибів. Основним джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, грунт і насіння, на яких зимують збудники у вигляді хламідоспор та міцелію.

Фітофтороз сіянців (Збудник – Phytophthora cactorum (Leb. et Cohn.)

Schroet.) Збудник уражує сходи багатьох порід, але найбільш небезпечним є для сіянців бука у розсадниках та самосіву. На надземній частині рослини з’являються білі плями, які з часом стають бурими. У вологу погоду хвороба швидко розвивається і охоплює усю рослину. Зберігається гриб на рослинних рештках до 4-х років.

Церкоспороз сіянців клена (Збудники – анаморфні гриби Cercospora

acerina Hart.; С. acerina Hart. var tatarici Hart.).Збудник уражує сім’ядолі і листки багатьох видів кленів: польового, гостролистого, явора та ін. На уражених органах з’являються бурі, різного розміру плями, які поступово

охоплюють весь листок і викликають його всихання, а з часом і всихання усього сіянцю. Зимує гриб на рослинних рештках.

Песталоціоз сіянців (Збудник – Pestalotia hartigii Tul.).Уражуються сіянці ялини, модрини, рідше сосни, ялиці і бука. На стеблах уражених рослин утворюється перетяжка, вище якої формується потовщення. Рослина гине. Зберігається гриб на рештках уражених сіянців.

Удушіння сіянців (Збудник – Thelephora terrestris Fr.). Гриб – сапротроф. Живе у підстилці та рослинних рештках на бідних піщаних грунтах. Найчастіше уражує сіянці сосни, рідше ялини, модрини, берези. На стовбурцях біля кореневої шийки з’являється бурий повстяний наліт. Це зачатки плодових тіл, які розростаючись обволікають рос-лини. Плодові тіла багаторічні, коричневі, кожисті. Зараження відбувається міцелієм, який збері-гається в підстилці на рослинних рештках, а також базидіоспорами, утвореними плодовими тілами в період вегетації.

Парша осики (Збудник – Venturia tremulae Aderh. (телеоморфа), Fusicladium radiosum (Lib.) Lind. (анаморфа).

Збудник уражує молоді неодерев’янілі пагони та листки. На листках з’являються бурі, неправильної форми плями. З часом листки та пагони чорніють і стають неначе обгорілими. У період вегетації гриб розповсюджується конідіями, які утворюються в центрі плям. Гриб формує кілька генерацій конідій, внаслідок чого хвороба швидко поширюється в період вегетації.

Восени утворюється сумчаста стадія гриба – перитеції. Це чорні шаровидні місткості, в середині яких знаходяться сумки з сумкоспорами. Перитеціями гриб зимує. Весною (травень) сумкоспори викликають заражен-ня молодих рослин.

Антракноз бирючини (Збудник – Colletotrichum gloeosporoides Penz. (анаморфа), Glomerella cingulata (Ston.) Spauld. et Schr. (телеоморфа). Збудник уражує листки та пагони попередніх років приросту.

На листках утворюються світлі двосторонні плями з бурим кільцем по периферії. Уражені листки в середині літа передчасно опадають. Тільки на верхівці залишається листя на пагонах поточного року приросту. Передчасне опадання листя є причиною загибелі молодих сіянців бирючини. На пагонах утворюються невеликі виразки по типу антракнозів. Якщо виразка окільцьовує стовбур, то рослина вище ураження відмирає. В місцях ураження гриб формує конідіальне ложе, яким і зимує. Весною наступного року конідії викликають первинне ураження листків та пагонів.

Бактеріальний кореневий рак (Збудник – Agrobacterium tumefaciens

(Smith et Towns.) Conn. Уражується коріння плодових дерев, троянди, бульби жоржин, кореневища гладіолусів тощо.

На поверхні коренів та бульб, а також на кореневій шийці рослин утворюються нарости з нерівною поверхнею. При руйнуванні наростів збудник попадає у грунт, де може зберігатися довгий час (до 3-4 років). Зараження рослини відбувається через різні пошкодження (при щепленні, формуванні кореневої системи, а також завдяки комахам). Хворі рослини відстають в рості, не цвітуть і часто гинуть. 2.1.2. Хвороби хвої і листків та їх збудники

Шюте сосни звичайне (Збудник – Lophodermium pinastri Chev. (телеоморфа), Leptostroma pinastri Desm. (анаморфа). Хвороба проявляється так: восени кінчики ураженої хвої дещо жовтіють. Весною наступного року після потепління хвоя інтенсивно буріє, стає блискучою і на ній з’являються чорні крапки – пікніди гриба. На опалій хвої формуються продовгуваті чорні апотеції, які відділяються один від одного характерною чорною лінією. Хвоя молодих пагонів уражується збудником хвороб у другій половині вегетації. Небезпечна хвороба для сосни у віці від 1 до 5 років. Гриби з роду Lophodermium spp. також викликають шюте ялини і ялиці.

Сіре шюте (Збудник – Hypodermella sulcigena Tub. (телеоморфа), Hendersonia acicola Münch. et Tub. (анаморфа).

Відрізняється від шюте звичайного забарвленням хвої. Хвоя уражується літом. При цьому забарвлення змінюється на фіолетово-буре. З часом хвоя відмирає і стає сірою. Вона не опадає, а довго тримається на гілках. На відмерлій хвої на гілках формуються чорні крапки – пікніди гриба. В кінці весни на опалій хвої з’являються видовжені плодові тіла – апотеції. Небезпечна хвороба для сосни у віці 3-10 років.

Снігове шюте (Збудник – Phacidium infestans Karst.)

Гриб розвивається під снігом. Зараження хвої відбувається у вересні-жовтні. Уражені хвоїнки мають коричневі плями вкриті світлим міцелієм, який інтенсивно розвивається під снігом. Після танення снігу міцелій руйнується, хвоя буріє. У кінці літа (липень-серпень) на хвоїнках формуються круглі апотеції темно-сірого кольору. Зимує гриб міцелієм в уражених хвоїнках.

Хвороба інтенсивно розвивається після великих снігопадів з сніговим покривом 30-40 см.

Шюте сосни веймутової (Збудник – Hypodermella brachysporum (Rostr.)

Tub.)

Крім хвої гриб уражує також тонкі гілочки. При цьому уражена хвоя до осені буріє і опадає, на ній з нижньої сторони утворюються видовжені, чорні апотеції.

Шюте модрини (Збудник – Meria laricis Vuill.)

Гриб викликає пожовтіння та опадання хвої модрини. На кінцях уражених хвоїнок з’являються червоно-бурі плями, які поступово охоплюють усю поверхню. Через 2-3 тижні хвоїнки буріють і опадають. З нижньої сторони хвоїнок з’являється спороношення гриба у вигляді дрібних, майже непомітних крупинок. Зимує гриб на відмерлій хвої.

Пухирчаста іржа хвої сосни Збудники – іржасті гриби з роду Coleosporium Lev. Зараження хвої відбувається у квітні-травні. Гриб паразитує в 0 та І стадії

на хвої сосни, утворюючи оранжеві пустули – еції (до 30-40 шт. на хвоїнці). Хвоя передчасно опадає. ІІ та ІІІ стадії розвиваються на різних травах: жовтозіллі, підбілі, омані. Гриб зимує в теліостадії.

Борошниста роса. Збудники – гриби з родів: Microsphaera spp., Uncinula spp., Phyllactinia

spp., Podosphaera spp., Sphaeroteca spp., Erysiphe spp.

Уражує деревні, кущові та квіткові рослини. Викликає багатовершинність сіянців, що призводить до їх вибраковки. На молодих листках та пагонах в

середині літа з’являється білий павутинистий наліт – це міцелій гриба, яким він швидко розповсюджується в період вегетації. Восени гриб утворює сумчасте спороношення – клейстотеції, якими і зимує на рослинних рештках. Зараження відбувається сумкоспорами і міцелієм, який зимує в бруньках. Гриб – облігатний паразит – живиться вмістом живої клітини, для чого утворює апресорії та гаусторії.

Іржа листків тополі (Збудник – Melampsora populina Kleb.). Розвивається на листках чорних та бальзамічних тополь: з нижньої

сторони листків у вигляді жовтого нальоту, з верхньої – у вигляді блискучих коричневих крапок. Зимує на опалих листках.

Іржа листків берези (Збудник – Melampsoridium betulinum Kleb.) Біологія подібна до поперед-нього виду. З нижньої сторони листків

утворюється золотистий наліт, яким гриб і зимує на опалих листках. Чорна плямистість листків клена (Збудник – Phytisma acerinum (Pers.)

Fr. (телеоморфа), Melasmia acerina Lev. (анаморфа). На початку літа на листках утворюються жовті великі плями в середині

яких з часом з’являються чорні крапки – пікніди гриба. Ближче до осені плями чорніють, стають випуклими – гриб формує строму. Зимує на опалому листі. Уражує усі види клена.

Бура плямистість горіха грецького (Збудник – Marssonina juglandis

(Lib.) P. Magn. (анаморфа), Gnomonia leptostylla (Fr.) Wint. (телеoморфа). На молодих листках утворюються великі бурі плями, з нижньої сторони

яких формується конідіальне споро-ношення у вигляді чорних крапок, розміщених концентри-ними кругами. Крім листя гриб уражує молоді пагони і плоди.

Червона плямистість сливи (полістігмоз) (Збудник – Polуstigma rubrum

D.C. (телеоморфа), Polystigmina rubra Sacc. (анаморфа). Гриб уражує листки, на яких через місяць після ураження утворюються

світло-червоні плями. У другій половині літа, ближче до осені, плями стають темночервоними, випуклими. Це – строма гриба, в середині якої знаходяться перитеції, якими гриб і зимує.

Рано весною в перитеціях дозрівають сумки з сумкоспорами, якими й відбувається первинне зараження листків. При сильному ураженні листки передчасно опадають. Хвороба призводить до зниження зимостійкості та урожайності сливи. Конідіальне спороношення представлене пікноспорами, які приймають участь у статевому процесі.

Біла плямистість листків груші (септоріоз) (Збудник – Septoria

piricola Desm. (анаморфа), Mycosphaerella sentina Schröt. (телеоморфа). На листках в середині літа (липень, серпень), рідше на плодах

утворюються маленькі білі плями з темним обідком. На цих плямах утворюються чорні крапки – пікніди гриба. Пікноспорами гриб розповсюджується в період вегетації. Восени на опалому листі гриб з нижньої сторони утворює псевдотеції, в середині яких формуються сумки з сумкоспорами.

Парша яблуні та груші (Збудник – Fusicladium pirinum (Libert) Fuck. (анаморфа), Venturia pirina Aderh. (телеоморфа).

На листках, плодах та пагонах гриб утворює жовтуваті плями, які з часом стають повстяними і складаються з конідієносців і конідій. При ранньому ураженні плоди стають однобокими, часто розтріскуються (особливо груші). На опалому листі формується сумчаста стадія гриба – перитеції з сумками і сумкоспорами, якими і відбувається первинне ураження весною наступного року. Гриб зимує також міцелієм в уражених пагонах. Весною міцелій розвивається і розриваючи епідерміс виходить назовні, заражаючи конідіями органи рослин. За період вегетації гриб дає 8-10 генерацій конідій. Якщо мати на увазі, що інфекційний період гриба становить 10-12 днів, то можна уявити який інфекційний фон створює гриб. Хвороба добре розвивається тільки при наявності вологи (роса, туман, дощ).

Чернь листяних порід (Збудник – Fumago vagans Pers.).

Характеризується утворенням на листках та пагонах чорного нальоту міцелію гриба, який харчується цукристими виділеннями попелиць. Наліт міцелію нерідко вкриває повністю листову пластинку, внаслідок чого порушуються процеси обміну в рослині (асиміляція, дихання). Призводить до зниження приросту та декоративності рослин в парках і садках.

2.1.3. Некрозні, судинні і ракові хвороби гілок і стовбурів деревних рослин та їх збудники

Сосновий вертун (Збудник – Melampsora pinitorqua (Br.) Rostr. Іржастий гриб з повним циклом розвитку. Зараження молодих пагонів

сосни відбувається ранньої весни базидіоспорами. 0 та І стадії утворюються на пагонах і під дією патогена відбувається локальний некроз кори, пагін згинається. Після вильоту еціоспор пагін продовжує рости, але згин залишається і деформований пагін нагадує латинську літеру S.

ІІ і ІІІ стадії утворюються на листках осики і тополі білої. Зимує гриб в теліостадії на опалому листі.

Ценангіоз (усихання гілок та пагонів сосни) (Збудник – Cenangium

abietis (Pers.) Rehm. (телеоморфа); Dothichiza ferruginosa Sacc. (анаморфа) Зараження відбувається сумкоспорами, які проникають через різні

пошкодження. Хвоя уражених пагонів спочатку червоніє, а потім буріє і опадає, а на мертвих гілках гриб формує конідіальне спороношення у вигляді невеликих чорних крапок – пікнід. Ближче до осені на цих же пагонах формується сумчасте спороношення – округлі апотеції, які розміщуються групами. Гриб викликає некроз кори і руйнування смоляних ходів, що супроводжується інтенсивним витоком живиці. Уражуються тільки послаблені дерева.

Нектріоз (усихання гілок та пагонів листяних порід) (Збудник – Nectria cinnabarina (Tode) Fr. (телеоморфа); Tubercularia vulgaris (Tode) Tul. (анаморфа)

Зараження рослин відбувається сумкоспорами і конідіями через пошкодження та через кореневу систему. При ураженні рослин спочатку всихає листя, а потім і пагін. При цьому листя залишається зеленим. На сухому пагоні на початку літа утворюється конідіальне спороношення у вигляді оранжевих кульок. Сумчасте спороношення представлене перитеціями, зануреними у

строму. Вони мають вигляд більш темних кульок і розташовані групами. Крім некрозу кори гриб викликає закупорення судин гомогенною масою.

Клітріоз (усихання гілок та пагонів дуба) (Збудник – Clithris quercina

(Pers.) Rehm.). Зараження відбувається сумкоспорами через пошкодження. Уражені

пагони спочатку червоніють і на них під епідермісом з’являються продовгуваті апотеції. З часом уражений пагін вицвітає, а апотеції розриваючи епідерміс, розкриваються широкою щілиною. Гриб викликає білу периферійну гниль з характерними чорними лініями, а також руйнування кори, яка розпадається на окремі волокна і звисає з дерева до 2-3 і більше метрів.

Гриби, які спричиняють усихання гілок сосни, дуба та інших листяних порід, є напівсапротрофами. Можуть уражувати тільки хворі і послаблені дерева. А у здорових дерев сприяють очищенню стовбурів від мертвих гілок і сучків. Отже, заходи боротьби повинні бути спрямовані перш за все на всебічне покращення умов вирощування рослин.

Графіоз ільмових (голландська хвороба) (Збудник – Graphium ulmi

(Schwarz.) (анаморфа); Ceratocystis ulmi (Buism.) Mor.) (телеоморфа). Зараження відбувається в зоні гладенької кори конідіями, які проникають

в рослину за допомогою комах (заболонників), а також контактним шляхом. Конідії, рухаючись по судинам, розростаються в міцелій, яким відбувається закупорення судин. Можливі дві форми хвороби:

гостра – коли рослина гине протягом вегетаційного періоду. При цьому листя залишається зеленим.

хронічна – рослина усихає протягом кількох років (до 5). При цьому у кроні спостерігаються давно засохлі гілки (старий сухостій без мілких гілочок) і свіжий із засохлим бурим листям. Основна ознака хвороби – наявність на поперечному зрізі в заболоневій частині чорних уражених судин. На мертвій деревині через пару років після усихання, гриб формує сумчасте спороношення – чорні перитеції.

Судинний мікоз (трахеомікоз дуба) (Збудник – Ceratocystis roboris

Georg. et Teod. (телеоморфа); Graphium roboris (Schw.) (анаморфа) За зовнішніми ознаками та біологією збудника хвороба подібна до

попереднього виду. Але при трахеомікозному ураженні переважає гостра форма і гриб уражує стовбур. Рослина інтенсивно всихає повністю.

Рак-сірянка (смоляний рак) сосни (Збудник – Cronartium flaccidum

(Alb. ex Schw.) Wint.). Іржастий гриб з повним циклом розвитку. Зараження гілок та стовбурів

сосни відбувається базидіоспорами в зоні гладенької кори. Через 2-3 роки в зоні ураження спостерігається виділення жовтуватої клейкої речовини – спермаціїв і відразу через 2-3 тижні в цих місцях з’являється І стадія хвороби – оранжеві грушевидні еції, які розміщуються групами. Гриб викликає некроз кори і руйнування смоляних ходів, що призводить до інтенсивного виділення живиці, яка стікає вниз по стовбуру і добре помітна. Зимує гриб в теліостадії на різних травах. Хвороба хронічна, може продовжуватися 30-50 років.

Рак ялиці (Збудник – Melampsorella cerastii Wint.) Іржастий гриб з повним циклом розвитку. Зараження відбувається

весною базидіоспорами в зоні гладенької кори через механічні пошкодження. В

місцях ураження утворюються невеличкі пухлини. Весною наступного року на цих потовщеннях виростають коротенькі пагони і на хвоїнках цих пагонів гриб формує 0 та І стадії. ІІ і ІІІ стадії формуються на різних травах, зокрема на зірочнику (Stellaria). З часом потовщення збільшуються, стають муфтоподібними. Поступово йде відмирання й відпад кори з оголенням деревини. В кінцевій стадії хвороби кора відпадає по периметру повністю і дерево вище ураження всихає. На оголеній деревині поселяються дереворуйнівні гриби (трутовик Гартіга) та комахи.

Чорний рак плодових (Збудник – Sphaeropsis malorum Peck.) Гриб уражує плоди, листки, гілки і стовбур. На листках та плодах

з’являються плями з чорними крапками – пікнідами гриба. Плоди втрачають міцність. На гілках та стовбурах в місцях пошкоджень (сонячні опіки, морозобійні тріщини, пошкодження) утворюються чорні неначе мокнучі плями. Через деякий час кора в цих місцях западає, розтріскується і відпадає оголюючи деревину темно-сірого кольору. Хвороба хронічна і щорічно поширюється, охоплюючи нові ділянки. Зберігається гриб міцелієм під корою, або пікнідами на уражених органах. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря.

Як правило, уражуються старі запущені дерева, або дерева, які ростуть в несприятливих умовах.

Бактеріальний рак кісточкових (Збудник – Pseudomonas syringae van

Hall.). Бактерія уражує всі органи рослини. При цьому уражені квітки

відмирають, а на усіх інших органах утворюються бурі некротичні плями. На листках плями з часом викришуються, утворюючи мілкі округлі дірочки. Молоді пагони відмирають або уповільнюють свій ріст і починають викривлятися. На уражених ділянках кори виділяється камедь і розвивається виразка, що призводить до швидкого відмирання гілок та стовбурів. Зимує бактерія в уражених тканинах рослин та бур’янах.

У вологу і теплу погоду хвороба швидко розвивається, а в сухі періоди її розвиток може взагалі припинятися.

Східчастий рак листяних порід (Збудник – Nectria galligena Bres.). Зараження відбувається сумкоспорами та конідіями тільки через свіжі

рани. Міцелій, розвиваючись в лубі, викликає його відмирання та відпадання кори. По краю рани щороку наростає валик, який постійно руйнується і ракова рана постійно збільшується.

Уражує тільки ослаблені дерева. Зимує гриб міцелієм в місцях ураження та сумкоспорами в перитеціях.

Поперечний рак дуба. Інфекція проникає в рослину тільки в зоні гладенької кори, утворюючи велику кількість невеликих пухлин. З часом деякі пухлини припиняють свій ріст, а інші муфтоподібно розростаються. Відомі три стадії розвитку поперечного раку: закрита, перехідна й відкрита форма. В кінцевій стадії хвороби (відкрита форма) кора розтріскується, оголюючи деревину. Поширенню хвороби сприяє строката дубова попелиця.

Бактеріальний рак ясена (туберкульоз)( Збудник – Pseudomonas

syringae pv. savastanoi (Smith, 1908)

Бактерія проникає в рослину за допомогою комах (малий ясеневий лубоїд), а також через механічні пошкодження. В місцях уражень утворюється мокнуча пляма або невеличка пухлина. З часом кора розтріскується, утворюючи виразку. При сильному ураженні, коли рак окільцьовує стовбур, верхня частина його відмирає. Досить часто дерево уражується по усій довжині. Крім того, може уражати суцвіття. При поселенні грибів з роду Nectria може виникати змішана інфекція з відкритою формою рака. 2.1.4. Вищі квіткові рослини – празити і напівпаразити. «Відьмині мітли».

Омела біла – Viscum album L. Вищий квітковий напівпаразит. Дуже поширена рослина, уражує більше

20 родин деревних рослин. Найчастіше тополі, верби, клени, горобину, березу, липу, яблуню та багато інших порід. Зустрічається у приміській зоні, на узліссях, вздовж доріг, в лісопарках та скверах. Вічнозелений кущ із кожистими листочками та дихотомічно-розгалуженими пагонами. По кількості розгалужень можна встановити вік рослини. Цвіте у квітні-травні (цвітіння приурочене до вегетації рослини-господаря), квітки жовтуваті, дрібні, плоди білі, дозрівають у грудні-січні. Розносяться птахами (стратифікація проходить у кишковому тракті птахів). Мають клейку речовину – вісцин, завдяки якій легко кріпляться до деревини. Воду і поживні речовини бере з рослини-господаря завдяки ризоїдам, а органічні речовини виробляє сама в процесі фотосинтезу.

Омела ялівцева (Arceutobium oxycerdi). В Криму та Західному Кавказі часто уражує деревовидні ялівці.

Арцеутобіум – дводомна, багаторічна квіткова рослина. Розростаючись, утворює кущ до 20 см в діаметрі. Гілки членисті, з короткими міжвузлями, листочки дрібні, кожисті. Квітки одиночні, в кутах верхніх лусок. Ягоди овальні, блакитні. Насіння вистрілюється на невелику відстань і за допомогою клейкої рідини прилипає до хвоїнок. Змивається дощем на сусідні гілочки і там проростає. В місцях ураження, на гілках, рідше на стовбурах, утворюється потовщення. Гілки вище місця поселення арцеутобіуму відмирають, а при значному ураженні часто спостерігається загибель усієї рослини. Найчастіше уражуються ялівці, які ростуть на узбережжі та біля водоймищ.

Омела дубова (Loranthus europaeus) Це теплолюбива, листопадна квіткова рослина, яка розвивається на гілках

дуба, рідше – каштана їстівного. Поширена у південно-західних районах України і Молдови. Найчастіше зустрічається у сухих судібровах і дібровах.

Представляє собою багаторічні коричнево-зелені гіллясті кущі до 30 см висотою. Листки супротивні шкірясті, зелені. Пагони бурого, майже чорного кольору. Квітки жовтувато-зелені, зібрані у вузьке колосовидне суцвіття. Плоди – овальні жовті ягоди, розташовані дворядними китицями. Розноситься птахами. Наносить значної шкоди дубовим насадженням.

Як і два попередні види викликає усихання гілок вище місця поселення, що призводить до зменшення приросту і суховершинності.

Петрів хрест лускатий – Lathraea squamaria L. Тіньовитривала, трав’яниста багаторічна рослина, яка поселяється на

корінні ліщини, берези, граба, черемхи, ялини та інших деревних рослин. Особливо часто зустрічається у свіжих дібровах. У грунті Петрів хрест утворює велику масу м’ясистих стебел з лусками. Стебла мають характерні

хрестоподібні розгалуження. На поверхню грунту рано навесні виходять квітконосні пагони рожевого кольору. Плід – коробочка. Розмножується насінням, яке розноситься вітром і комахами. Проростання насіння відбувається при контакті з корінням дерев, що призводить до сильного їх ослаблення і зниження продуктивності.

“Відьмині мітли” (Збудники – голосумчасті гриби з роду Taphrina). Хвороба характеризується патологічним розростанням вкорочених

пагонів з утворенням куща або мітли. Листочки цих пагонів, як правило, хлоротичного забарвлення, менші за розмірами, дещо деформовані. На них утворюється міцелій із спороношенням гриба – сумками, які розміщуються прямо на міцелії.

Суттєвої шкоди хвороба не завдає, але в місцях утворення мітли спостерігається утворення пухлин.

2.2. Коротка характеристика основних шкідливих комах розсадників та молодих культур 2.2.1. Шкідливі комахи підземних частин рослин (табл.2.1; 2.2)

Травневі хрущі - Melolontha В Україні найбільше відомі східний травневий (лісовий) хрущ -

Melolontha hippocastani F. і західний травневий (польовий) хрущ - M. melolontha

L. Східний чисельно переважає в соснових лісових масивах на легких грунтах, а західний – у листяних. Початок льоту співпадає з розпусканням листя на березі. Масовий літ його продовжується близько 10 днів. Під час додаткового живлення вони об’їдають листя на березі, дубі, тополях, клені, плодових та інших листяних деревах. Особливо великої шкоди завдають хрущі в крайніх кварталах урочищ, що межують з неораними протягом декількох років землями. На легких ґрунтах в соснових лісових масивах чисельно переважає східний, а в листяних – західний травневий хрущ.

Таблиця 2.1. Календарні строки розвитку хрущів, нагляду за ними та обліку їх чисельності

Стадії розвитку по місяцях

Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ

травневі

перший + + +

• • •

- - - - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - - = = = = = = = = = = = = = = =

третій = = = = = = ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

четвертий ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + +

п’ятий + + + + + +

мармуровий


• • • •

- - - - - - - - - - -

другий - - - - - - = = = = = = = = = = = = = = =

третій = = = = = = = = ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

четвертий ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + +

сірий волохатий


• • • •

- - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - - = = = = = = = = = = = = = = =

третій = = = = = = ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

четвертий ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡ ≡

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + +

червневий

перший + + + + + + + +

• • • • • • •

- - - - - - - - - - - - - - -

другий - - - - = = = = = = = = = = = = = = = = =

третій = = = = ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + + +

металевий хрущик

перший + + + + + +

• • • • • •

- - - = = = = = = = = = = =

другий = = = = = =

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + Місце зимівлі - грунт

Умовні позначення: + (імаго); •• (яйця); - - (личинки першого віку); = = (личинки другого віку); ≡ ≡ (личинки третього віку); ◊ ◊ (лялечка);

Генерація хрущів на відкритих місцях в сприятливі роки може бути чотирирічна, під покривом лісу – п’ятирічна. У хрущів виражені роки масового льоту (так звані льотні роки), які повторюються через чотири або п’ять років. Господарське значення хрущів полягає в тому, що личинки другого, особливо третього віку, дуже пошкоджують коріння сіянців та саджанців в розсадниках, лісових культурах до їх зімкнення (особливо при несприятливих умовах росту на сухих та бідних ґрунтах). За таких умов сіянці (саджанці) звичайно гинуть.

Мармуровий (липневий, строкатий) хрущ - Polyphylla fullo L. Особливо сильно шкодить в районах нижньодніпровських, донецьких пісків. Льотні роки в нього не виражені. Генерація у мармурового хруща трирічна. Личинки його перегризають навіть товсті корені. Посиленню шкідливості сприяє те, що він заселяє головним чином бідні сухі ґрунти, де дерева мають знижену стійкість проти пошкоджень. Заселяючи грунт в насадженнях віком до 15 років з повнотою 0,5-0,6 через “вікна” в них, він поступово сприяє розширенню їх, що зрештою призводить до розладнання і загибелі культур. Даний вид вважається у два рази шкідливішим за травневих хрущів.

Сірий волохатий хрущ - Anoxia pilosa F. Дуже поширений на Україні. Найчастіше заселяє піщані ґрунти в сухих борах разом з мармуровим хрущем, утворюючи стійкі осередки. На суглинистих ґрунтах не поселяється. Не

поселяється хрущ і в зімкнених насадженнях. За шкідливістю прирівнюється до травневих хрущів. Генерація трирічна.

Червневий хрущ - Amphimallon solstitialis L. Володіє великою біологічною пластичністю. В Україні поширений повсюдно. В степовій зоні шкодять схожі личинки хруща Нордмана - Monotropus nordmanni Bl та корнегриза - Rhizotrogus eastivus Ol.

Може досягти великої чисельності на різних за механічним складом ґрунтах. Личинки особливо сильно пошкоджують корені деревних порід в розсадниках і культурах якщо за ними не ведеться достатнього догляду. Часто зустрічаються разом з личинками інших хрущів, особливо травневих, посилюючи їх шкідливість. За шкідливістю має приблизно в два рази менше значення, ніж травневі хрущі. Генерація дворічна.

Металевий хрущик, або квіткоїд – Anomala dubia (=aenea) Scop. Зустрічається на пустирях, зрубах та в молодих культурах. Шкодить і в розсадниках, проте менше, ніж червневий хрущ. Личинки на поверхні ґрунту вони розпрямляються і можуть пересуватися. Жуки літають удень з червня до середини серпня. Генерація одно-дворічна.

Оленка - Epicometis hirta Peda). Оленка — найбільш чисельний і шкідливий вид у насадженнях плодових, ягідних культур і винограду в східних і центральних областях України, особливо за останні п’ять років. Жуки оленки волохатої зимують у грунті на глибині 15–40 см (близько 85% чисельності всієї популяції). Жук чорний, густо вкритий сірими волосками з білими плямами на надкриллях, 10–12 мм завдовжки. За середньодобової температури повітря 14,2°С і вище та середньої вологості повітря 62,7–84,6% жуки починають виходити з грунту (початок льоту шкідника), що спостерігається в кінці другої - третьої декади квітня під час цвітіння трав’янистих рослин. Основна частина яєць, які відкладає оленка волохата, концентрувалася на відстані 0–200 м від садів (у разі, коли поблизу насаджень були неорані ділянки, де впродовж останніх років не обробляли грунт) або по периметру доріг біля насаджень. Личинки живуть в грунті до кінця серпня — початку вересня і живляться рослинними рештками. Заляльковування відбувається в кінці серпня — до середини вересня. Через 14–22 дні з’являються молоді жуки, які залишалися зимувати в грунті до весни наступного року.

У комплексі з наведеними вище хрущами шкодити можуть також інші хрущі. Це насамперед кукурудзяний дубляк - Pentodon idiota Hbst., одно-дворічні сіянці перегризає біля грунту, садовий хрущ - Phyllopertha horticola L.

Родина – довгоносики (Curculionidae). Чорний скосар – Otiorrhynchus niger Fabr., малий чорний скосар – O.

ovatus O. В Україні трапляється в Лісостепу та на Поліссі. Жуки з короткою, товстою голово трубкою. Надкрила зрослися (жуки не

літають), широкі, яйцеподібні з крапковими борозенками і короткими сірими волосинками. Тіло темно-бурого або чорного забарвлення 5мм завдовжки. Вусики і ноги червонувато-бурі. Жуки з'являються в квітні – травні. Живляться корою та листками в сутінках. Удень ховаються в різні схованки. У червні відкладають яйця в грунт біля кормових рослин. Личинки пошкоджують

кореневу систему. Малі корінці з'їдають повністю, а з великих обгризають кору. Заляльковуються личинки наприкінці літа і після короткого живлення йдуть на зимівлю в підстилку. Жуки, які відродилися пізніше, залишаються зимувати у лялечкових колисочках. Зимують також личинки, які не закінчили свій розвиток. Генерація дворічна.

Таблиця 2.2. Календарні строки розвитку вовчка, кравчика, ковалика, озимої совки та нагляду за ними

Стадії розвитку по місяцях Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ вовчок звичайний


• • • •

- - - - - - - - - - - - - - - другий - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - третій - - - - - + + + + кравчик


• • • • - - - - - - - - ◊ ◊ ◊ + + + + + + + + + +другий + + + + + + Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ ковалики


• • • •

- - - - - - - - - - - - - - - другий - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - третій - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - четвертий

- - - - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊п’ятий ◊ ◊ ◊ ◊ + + + + озима совка

перший + + +

• • • - - - - - ◊ ◊ ◊ + + +

• • •

- - - - - - - - - - другий - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ + + +

Місце зимівлі - грунт

Кравчик - Lethrus apterus Laxm. Цей представник поширений на півдні лісостепової зони та в степовій зоні України.

Жуки віддають перевагу перелоговим ділянкам по краях балок, на межах. Шкодять жуки. Личинки не шкідливі. Зимують жуки. Появляючись з місць зимівлі рано весною в квітні - травні, жуки об’їдають листя, зрізаючи його своїми щелепами, перекушують сходи рослин, затягують їх у влаштовані ними в грунті нірки і поміщають в колисочки в бокових стінках нір для живлення своїх личинок. Глибина нірок досягає 0,5 м. У кожну колисочку заповнену запасом зеленого корму, самка відкладає по одному яйцю і закриває її землею. Яйце розвивається близько 10 днів, личинка – на протязі 20-30 днів, лялечка – 14 днів. Молоді жуки зимують в колисочках і виходять з ґрунту тільки навесні. Генерація однорічна.

Родина ковалики – Elateridae. У Поліській та Лісостеповій зонах дротяників більше, а в степовій частині України їх менше, але шкода від них буває більш помітна. Тут вони інтенсивніше живляться і рослини скоріше гинуть при нестачі вологи в ґрунті. Ковалики наносять значну шкоду в розсадниках, полезахисних смугах, особливо гніздових посівах дуба. Їхні личинки називають дротяниками. Пошкоджують висіяне насіння, коріння.

За свій зовнішній вигляд вони одержали назву дротяників. Личинки з моменту відродження розвиваються довго – від 3 до 5 років. Заляльковуються в середині літа на глибині 8-20 см. У пошуках сприятливих умов личинки рухаються в ґрунті в вертикальному і горизонтальному напрямках. У різні сезони року вони скупчуються в поверхневому горизонті або на глибині 60-80 см. і глибше. Улітку горизонтальні переміщення частіше всього відбуваються із сухих місць в більш вологі. Це можна спостерігати в розсадниках при наявності літнього поливу. Видовий склад коваликів різноманітний. Генерація чотири – п’ять років.

Родина чорниші – Tenebrionidae. Чорниші – характерні мешканці лісостепової і степової частини України. Вони теплолюбні, добре пристосовані до життя в посушливих умовах. Жуки живляться бур’янами (лобода, спориш, молочай). Личинки пошкоджують корені і частини рослин, розміщених біля поверхні ґрунту. Від висіяного насіння вони можуть залишити лише оболонку. За способом життя чорниші відрізняються від коваликів більш коротким циклом розвитку. Жуки живуть у більшості два роки, в той час як стадія личинки коротка і продовжується 2-15 місяців. Генерація однорічна, у деяких більше року. В розсадниках, молодих культурах і лісосмугах найбільшу шкоду наносить піщаний медляк - Opatrum sabulosum L.

Вовчок звичайний (капустянка) - Gryllotalpa gryllotalpa (=G. vulgaris) L. Поширений в Україні повсюдно. Завдає великої шкоди, підгризаючи корені в розсадниках, молодих посадках особливо тоді, коли вони закладені на вологих ґрунтах або поблизу боліт і водоймищ. Доросла комаха до 5 см., червонувато-бура або сірувато-бура з копальними передніми ногами, з вкороченими верхніми та добре розвинутими нижніми крилами. Самці можуть літати. На

кінці черевця дві довгих церки. Личинка схожа на дорослу комаху, але безкрила, або недорозвинутими крилами.

Зимує вовчок в землі на глибині до 1 метра. Розвиток личинок триває 13-14 місяців, тобто генерація дворічна (є випадки одно і трьохрічної). Зимують вони в тих же місцях де й дорослі вовчки попереднього року.

Озима совка – Agrotis segetum Schiff. Гусениці завдають помітної шкоди сходам рослин в розсадниках, іноді на посівах культури. Найбільше шкодять дорослі гусениці, які підгризають підземні і прикореневі частини сходів рослин, що спричиняє їх загибель. Уночі пошкоджують листя. У кінці липня-серпні літає вже друге покоління метеликів; за рік розвивається два покоління.

2.2.2.Шкідливі комахи бруньок, пагонів та стовбурів молодняків хвойних порід.

Пагонов’юни. (табл.2.3). Найбільші осередки пагонов’юнів знаходяться в насадженнях 5-20 річного віку, створених на Нижньодніпровських пісках у Херсонській та в інших степових областях, на приморських дюнах. На Поліссі та в Лісостеповій зоні пагонов’юни трапляються рідше, головним чином в насадженнях, створених на староорних землях з порушенням правил агротехніки. У насадженнях Півдня України можна виявити одразу декілька видів пагонов’юнів, але завжди чисельно переважає якийсь один з них. Найбільш часто зустрічаються розглянуті нижче види. Бруньки і пагони сосни пошкоджують гусениці із роду погонов’юнів – Evetria. Живлячись місткістю бруньок і тканинами ростучих пагонів молодих сосен, гусениці цієї групи шкідників викликають викривлення пагонів, стовбурів, багатовершинність, і як наслідок – серйозні технічні дефекти, низьку продуктивність і товарність насаджень.

Таблиця 2.3. Календарні строки розвитку великого соснового довгоносика, крапчастого смолюха та соснового підкорового клопа



великий сосновий довгоносик

перший + + + + + + + + +

• • • • •

- - - - - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + + + + + + +

третій + + + + + + + + +

Місце зимівлі – під корою, або в підстилці

крапчастий смолюх

перший + + + + + + + + +

• • • • •

- - - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ + + + + + +

+ + + + + + + + + Місце зимівлі – колисочки в окоренковій частині сосен

сосновий підкоровий клоп

перший + + + + + +

• • •

- - - - - - - - - - - - - - - - -

другий - - - - - - -

+ + + + + + + + + + + + + + +

третій + + + + + + Місце зимівлі – підстилка

Пагонов’юни Стадії розвитку по місяцях


зимуючий


• • • •

- - - - - - - - - - - - - -

другий - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + +

Місце зимівлі - бруньки

літній


• • • •

- - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі – тріщини кори

серединної бруньки


• • • •

- - - - - - - - - - - - - - - - -

другий - - ◊ ◊ ◊ + + + + Місце зимівлі – бруньки смолівник

перший + + + • • • - - - - - - - - - - - - - - - -

другий - - - ◊ ◊

+ + + Місце зимівлі - пагони

Зимуючий пагонов’юн - Rhyacionia ( = Evetria) buoliana Schff. Метелики літають в червні, переважно увечері та вночі. Літ триває більше

місяця. Спочатку гусениці мінують основи хвоїнок, розміщених поблизу бруньок. Для цього в пазусі пучків хвоїнок гусениці плетуть захисну завісу. Під’їдені хвоїнки буріють, звисають вниз, а з часом відпадають. Одна гусениця може пошкодити декілька пар шпильок. Після цього молоді гусениці піднімаються по пагону до бруньок і між ними з павутини та живиці роблять закриту з усіх сторін завісу, під прикриттям якої вони вгризаються в бокові бруньки, які ще формуються. Спочатку пошкоджують їх вершину, а згодом і основу, тому бруньки стають твердими, загостреними. У цих бруньках гусениці живляться до осені, ростуть повільно, де й зимують. Після перезимівлі гусениці відновлюють живлення в інших бруньках, покидаючи пошкоджені, а згодом пошкоджують й нижню частину пагонів, що розвиваються. У цей час вони

наносять найбільшої шкоди. Якщо пониклі пагони не відмирають, то вершини їх продовжують рости, але вже загинаючись вгору. При пошкодженні кількома гусеницями пагони переважно відмирають. Заміна центрального пагона боковими викликає багатовершинність. Закінчивши живлення, гусениця

заляльковується в основі пошкодженого пагона у колисочці, яка вистелена білою павутиною. Генерація однорічна.

Літній пагонов’юн - Rhyacionia (= Evetria) duplana Hb. Метелики літають з середини квітня до середини травня. Яйця

відкладають на пагони та хвоїнки сосни починаючи з трьохрічного віку. Через 2-3 неділі в другій половині травня (коли цвіте черемха) вилуплюються гусениці, які переповзають на молоді пагони, вгризаються в їх серцевину і роблять ходи у напрямку від верхівки до основи. Пошкоджена частина пагона відмирає і загинається, непошкоджена залишається зеленою. Часто в одному пагоні буває по кілька особин гусениць. За період живлення гусениці встигають пошкодити два-три пагони. У червні вони закінчують живлення, і в липні у тріщинах кори окоренкової частини сосен заляльковуються в сірому коконі. Зимує лялечка. Генерація однорічна.

Пагонов’юн серединної бруньки - Blastesthia (= Evetria) turionana Hb.

Метелики літають з початку травня до червня. Яйця відкладають на кору пагонів або на бруньки сосен 5-10-річного віку. Гусениця вгризається в середину бруньки центрального пагона, пошкоджує її і в ній зимує. Навесні вона продовжує ще деякий час живитися, а на початку травня заляльковується в пошкодженій бруньці. Перед цим гусениця прогризає короткий хід у верхівці пагона під брунькою, через який потім метелик вилітає. У цей час пошкодження стає добре помітним, тому що під відмерлими бруньками накопичується живиця. Генерація однорічна.

Пагонов’юн-смолівник - Petrova (= Evetria) resinella L. Літає в другій половині травня та в першій половині червня. На півдні -

весь травень. Яйця відкладає під кільцями бруньок 5-10 річних сосен. Гусениці спочатку пошкоджують поверхню пагона. З ранки витікає живиця і утворює смоляний наплив. Під цим напливом гусениця живиться, проточуючи короткий хід в серцевині пагона (зачіпаючи, іноді, бруньки). Зимує в місцях живлення. Після перезимівлі в третій декаді квітня заляльковується в середині смоляного напливу. На окремих пагонах може бути декілька смоляних напливів. Генерація однорічна.

Соснова пагонова вогнівка - Dioryctria abietella v. pinetella Rodz.

Метелик і гусениця зовні подібні до шишкової вогнівки. Гусениці угризаються в бруньки та пагони з верхівки, користуючись для цього ходами пагонов'юнів та різними механічними пошкодженнями. Деякі з них до осені пошкоджують кілька бруньок у мутовці, а більшість проточує з верхівки пагона хід довжиною 2...10 см. Зимують гусениці в пошкоджених пагонах і бруньках. Навесні продовжують живитися – прогризають ходи в пагонах. Заляльковуються в червні. Стадія лялечки триває 15-20 днів. Генерація однорічна. Частина гусениць встигає закінчити живлення восени і переповзає на зимівлю в підстилку або прикореневу частину стовбурів, де зимує у павутинних коконах. У степових борах частина особин встигає дати друге покоління. Осередки розмноження вогнівки трапляються в соснових культурах 5...10-річного віку при несприятливих умовах росту - на бідних, сухих піщаних ґрунтах колишніх староорних земель та пустирів, а також у посадках, створених без додержування правил агротехніки. Вогнівка пошкоджує культури разом з пагов'юнами та підкоровим клопом. Рідше гусениці вогнівки

шкодять у 15...30-річних насадженнях сосни, вигризаючи серцевину пагонів, подібно до того, як це роблять жуки соснових лубоїдів під час додаткового живлення.

Родина хермеси – Adelgida. Хермеси живуть лише на хвойних. Цикл розвитку може бути повним і триває два роки, протягом яких відбувається розвиток декількох поколінь, в чистих же насадженнях на одній породі – неповний. Розмножуються хермеси, відкладаючи яйця. Маючи колюче-сисний ротовий апарат, вони (личинки і дорослі хермеси) висмоктують соки з хвої, бруньок, пагонів.

Ранній ялиново-модриновий - Adelges laricis Val., ялиновий ранній та

зелений - Abietic viridis хермеси. Найбільшої шкоди хермеси завдають ялині, особливо в зелених насадженнях, бо пошкоджені пагони згодом відмирають. Молоді деревця за великої чисельності хермесів можуть загинути, а старші - втрачають декоративність.

Яйця самиці відкладають на пагонах модрини. Личинки, які виходять з яєць відкладених засновницями, залазять у бруньки, що почали розвиватися. Утворюється гал.

Великий сосновий довгоносик - Hylobius abietes L (табл. 2.3). Зимують жуки в лісовій підстилці. У травні починають додаткове

живлення на молодих деревах сосни (5-15-річного віку) та інших хвойних, вигризаючи в корі і лубі невеликі площинки, які часто заливаються живицею. Багаточисельні погризи зливаються і окільцьовують стовбурці або травневі пагони, внаслідок чого саджанці і підріст швидко усихають. Пошкоджують також бруньки. Жуки особливо шкодять одно- і дворічним сосновим культурам,

посадженим на свіжих вирубках або поблизу них. Живляться жуки і відкладають яйця протягом довгого періоду (травень - червень). Це іноді впливає на тривалість генерації. Розвиток довгоносика відбувається 14-15 місяців, а загальна тривалість генерації, включаючи зимівлю нестатевозрілих жуків, дворічна, іноді трьохрічна. У природі зустрічаються одночасно жуки різних поколінь, які відрізняються між собою за кольором тіла, волосистістю та рисунком на надкрилах.

Крапчастий смолюх - Pissodes notatus L. (табл.2.3). Заселяє ослаблені молоді сосни з пошкодженою або деформованою

кореневою системою, ураженого опеньком, кореневою губкою, тощо. Пошкодження його легко розпізнають за наявності круглих отворів для вильоту жуків у корі окоренкової частини засохлих сосен (у вересні). Ще раніше (липень) – за кольором хвої (спочатку вона салатова, а згодом буріє). Живуть до трьох років. Додатково живляться лубом верхівок та гілок сосен. У цих місцях виділяються крапельки смоли, що застигають і стають білими. Від цього й походить назва жуків. Личинки проточують у лубі звивисті ходи, поступово розширяючи їх. У кінці ходу личинки вигризають овальні лялечкові колисочки у поверхневому шарі деревини, заповнюючи їх білими тоненькими стружками. Там же вони заляльковуються в кінці літа та на початку осені. Зимують в колисочках здебільшого жуки. Якщо зимують личинки, то заляльковуються вони весною. Отвори для вильоту жуків у корі діаметром 3мм. Генерація однорічна.

Сосновий підкоровий клоп - Aradus cinnamomeus Panz (табл.2.3). Підкоровий клоп поширений майже у всіх молодих соснових насадженнях, проте осередки масового розмноження його трапляються в сухих борах і бідних суборах у зріджених культурах або створених на виснажених староорних ґрунтах.

Клопи висмоктують тканини дерев сосни звичайної у віці 5-15 років, особливо її південні узлісся. У культурах старше 30 років вони трапляються рідко. Живлення клопів супроводжується змінами в тканинах дерев (знявши кору, можна виявити на лубі бурі плями). Виникає “ранева” паренхіма, яка перешкоджає надходженню води із коріння в крону. Одночасно міняється і зовнішній вигляд крони. Хвоя втрачає блиск, вкорочується, світлішає, а згодом жовтіє. Зменшується приріст і зрештою дерева суховершинять. Чисельність клопа у деяких осередках досягає 100 особин на 1 дм2 поверхні стовбура. Значним заселенням вважається вже 30-50 особин клопа на 1 дм2 сьомої мутовки сосни. Усихання культур понад 30% є підставою для їх реконструкції.

Зимують дорослі клопи в підстилці та тріщинах кори окоренкової частини сосен. Рано весною, ще до повного сходження снігового покриву, починається піднімання їх на стовбури. Це продовжується 5-7 днів. Клопи зразу ж приступають до живлення і парування, перебуваючи весь час під лусками кори. Через 7-10 днів після парування починається відкладання яєць, яке продовжується протягом травня. Довгокрилі самиці розлітаються і заселяють нові ділянки молодих насаджень. Генерація дворічна.

Личинки вилуплюються з яєць у травні-червні. Живуть вони до осені під лусками кори на стовбурах, найчастіше на 4-7-ій мутовці від вершини (лусочки кори в цій частині стовбура легко відстають). Клопи висмоктують соки з лубу, камбію та верхнього шару деревини. З настанням заморозків вони спускаються у підстилку та на окоренкову частину сосен. Там личинки скупчуються в радіусі до 20 см. навколо дерева. Сюди ж спускаються і дорослі клопи. У південних областях частина їх може залишатися на зимівлю в місцях літнього живлення. Навесні наступного року личинки знову піднімаються на стовбури і продовжують живлення. У червні-липні вони перетворюються на дорослих клопів. Останні живляться до осені і тільки після перезимівлі приступають до розмноження. Нагляд: для контрольних обліків в культурах віком 5-15 років рано навесні, до виходу з місць зимівлі дорослих клопів і личинок, на 0,5 м від землі накладають клеєві кільця по периметру дерева.

2.2.3 Шкідливі комахи бруньок, листя та пагонів листяних порід Підряд попелиці – Aphididae Дорослі шкідники та личинки висмоктують соки з листків, а також з

бруньок, пагонів, коренів. Листя покриваються цукристими виділеннями (медвяна роса), на яких в подальшому поселяються сажкові гриби. У результаті порушується фотосинтез, листя передчасно опадає. Солодкі виділення приваблюють мурашок, які (наприклад піщана мурашка) будують своє житло тут же під деревами, роблячи глибокі ходи уздовж кореневої системи. В засушливий період дерева від цього часто всихають. У випадках пошкодження коріння утворюються гали, що мають вигляд пухирів.

Серед шкідливих мігруючих видів, родини пемфігів (Pemphigidae) повсюдно поширених в Україні, слід відзначити: пемфіга раннього (Pemphigus

protospirae Licht.) і в’язово-злакову попелицю (Tetraneura ulmi L.). Остання частіше зустрічаються на листках береста, де на кожному листку може бути стільки галів, що вони повністю закривають його поверхню. Гали в більшості жовті, червоні або блідо-жовті. В галах, порівняно з листками, збільшений вміст сірки, фосфору та калію, і майже немає хлорофілу.

Присутність численних колоній попелиці зменшує зелену асимілюючу поверхню листя, забираючи частину поживних речовин на побудову галів. Особливо негативний вплив помітний в молодому віці береста. У червні-липні гали розкриваються і попелиці переселяються на корені злаків.

Із немігруючих попелиць повсюдно поширені у нас: строката дубова

(Lachus roboris), липова попелиця (Eucallipterus tiliae L.) і березова пагонова

попелиця або симідобій березовий (Symydobius oblongus Mordv.), а в Поліссі і Лісостепу - пемфіг пізній (Pemphigus spirothecae Pacs.). Гали останнього, створені на спірально закручених черешках тополі чорної та тополі пірамідальної, розкриваються в червні-липні.

Сильно шкодять також мохната букова попелиця (Phyllaphis fagi) - на нижній поверхні листя бука в білому пушку.

Соснова товста попелиця (Cinara pinea M.). Однодомна, не мігруюча. Шкодить молодим соснам у віці до 10-12 років. Попелиці товсті, зеленувато-бурі, з двома поздовжніми темними смугами на спині. Народжують до 50 личинок. Мають десять поколінь. Наприкінці розвитку літніх поколінь зявляються крилаті «діви-розселювачки» та самці. Після спарювання самиця відкладає в підлуски кори зимуючі яйця. Найбільше шкодять личинки у весняний період, визиваючи викривлення та всихання пагонів сосни, в тому числі й центрального. Масовому розмноженню сприяють піщані мурашки. Тому заходи боротьби повинні бути направлені в першу чергу проти мурашок.

Підряд кокциди або червчики та щитівки – Coccoide.

Малорухливі, сисні комахи з своєрідною будовою тіла. У щитівок тіло покрито щитком, у зв’язку з чим ці комахи і одержали свою назву. Щиток створюється з відсталих після линьки личинок шкірок, а також із воскових і інших виділень шкірних залоз.

Більшість кокцид багатоїдні і пошкоджують багато видів дерев, в тому числі плодово-ягідні і декоративні рослини. Особливо сильно шкодять молодим деревам. Поселяючись на стовбурах і гілках, вони висмоктують сік із тканин лубу. Від такого пошкодження згодом кора відмирає, пагони та деревця всихають. Нерідко, розмножившись в масі, кокциди так густо покривають поверхню гілок, стовбурів і пагонів, що під їх шаром абсолютно не видно кори рослин. На ослаблених кокцидами деревах часто поселяються короїди, які прискорюють їх загибель.

Личинки і самиці червчиків та несправжніх щитівок виділяють солодкі екскременти – “медвяну росу”, яка закупорює продихи листків, що погіршує фізіологічні процеси рослин. На цих виділеннях розвиваються також сапрофітні грибки, які покривають часто у вигляді чорного сажистого нальоту листки і інше. Найбільше поширені і шкідливі в розсадниках, культурах, лісопарках і

міських зелених посадках в Україні види кокцид: комоподібна, акацієва несправжня та каліфорнійська щитівки.

Яблунева комоподібна щитівка - Lepidosaphes ulmi L. Особливо сильно шкодить плодовим і ягідним культурам, тополям на

плантаціях. Генерація однорічна. Акацієва несправжня щитівка - Partenolecanium corni В.

Багатоїдний вид. В лісі особливо часто пошкоджує білу та жовту акації, ліщину, клен, ясен. Генерація однорічна.

Каліфорнійська щитівка - Guadraspidiotus perniciosus Comst.

Карантинний об’єкт. Найбільше шкодить деревно-кущовим рослинам у плодових та декоративних насадженнях. Шкодить і плодам, на яких з’являються червоні плями, від чого їх товарна якість знижується. Пошкоджує понад 200 видів деревних рослин.

В Україні розвивається в двох поколіннях. Зимують личинки другого віку під щитком. Навесні, після деякого живлення, перетворюються на самок. Останні живляться близько 1-1,5 місяці, а потім протягом місяця відроджують до 100 личинок, які згодом залишають материнський щиток і розповзаються. Літнє покоління розвивається близько 2 місяців. Личинки його відроджуються в кінці липня - в серпні. Зимують, завершуючи розвиток наступної весни.

Чисельність щитівки може різко знижуватись внаслідок вимерзання личинок взимку. Знищують їх і ентомофаги (проспальтеля – Prospaltella

perniciosi Tow., офітіс короткострочковий – Aphitis proclia Wlk.). Родина листоїди – Chrysomelidae.

Листоїди – жуки невеликих розмірів, овальної форми, часто з яскраво забарвленими надкрилами. Ноги ходильні. Жуки завдають великої шкоди молодим насадженням і плантаціям. Шкодять також личинки листоїдів.

Тополевий листоїд - Chrysomela (= Melacosoma) populi L. та осиковий

листоїд (Ch.=M. tremulae F.) Поширені в тополевих та осикових насадженнях. Жуки виходять з місць

зимівлі (підстилка) в травні і пошкоджують листя різних видів тополь та верб, скелетуючи їх та утворюючи в них отвори. Самиці відкладають жовті яйця на нижню сторону молодих листків купками, стійма по 10-15 штук. Всього самиця відкладає декілька сотень яєць. Через 10-12 днів з них вилуплюються личинки. Вони скелетують листя (в кінці травня-червні), а на початку липня заляльковуються на листках. Жуки другого покоління відкладають яйця в кінці липня. Личинки, що вилуплюються з них, також скелетують листя і наприкінці літа заляльковуються. У вересні відроджуються жуки другої генерації, які зимують в підстилці та ґрунті. В лісах, декоративних посадках і розсадниках зустрічаються й інші види жуків, що пошкоджують листя. Із них найчастіше шкодять такі:

Дубовий блошак - Haltica guercetorum Foudr. В Україні поширений повсюдно. Пошкоджують листя дуба в травні,

виїдаючи у них отвори. Личинки появляються в червні, скелетують листя, заляльковуються в тріщинах кори і частково на листках. Наприкінці літа з’являються молоді жуки, які деякий час живляться листям, а потім спускаються в підстилку, дупла та інші сховища на зимівлю. Генерація

однорічна.

Інші види листоїдів: в’язовий листоїд (Galerucella luteola M.), вільховий фіолетовий листоїд (Agelastica alni L.) (рис.2.28), вільховий зелений листоїд (Melasoma aenea L.), калиновий листоїд (Pyrrhalta = Galerucella viburni Payk.) Родина горіхотвірки – Cynipidae (ряд перетинчастокрилі – Hymenoptera).

Горіхотвірки дуже розповсюдженні в дубових насадженнях. Пошкоджують листя різних рослин і, що особливо небезпечно, часто їх бруньки. При цьому утворюються різного виду гали. Це відбувається унаслідок розростання тканин рослин під впливом ростових речовин, які виділяють личинки шкідника. На створення галів рослини витрачають багато поживних речовин. Усередині галів, висмоктуючи сік рослини, живляться личинки горіхотвірок. Іноді із-за великої кількості галів повністю припиняється вегетація листя і воно опадає. У дерев зменшується приріст, вони стають об’єктами стовбурових шкідників. Із всього різноманіття видів найбільше вивчені: виноградоподібна горіхотвірка - Neuroterus guercus – baccarum L., шишкоподібна горіхотвірка - Andricus fuecundator Hart., яблукоподібна горіхотвірка – Cynips (=Diplolepis) guercus-folii L, горіхотвірка смугаста -

Diplolepis longi-ventris Hart., горіхотвірка трояндова (бедегуар) (Rhodites rosrum

L.), горіхотвірка коренева – Biorrhiza pallidae Oliv.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 3, 4 ТЕМА: ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ СХОДІВ І СІЯНЦІВ ДЕРЕВНИХ ТА КУЩОВИХ

РОСЛИН Матеріал:

1. Фіксовані проростки, сходи і молоді сіянці хвойних і листяних порід, уражені збудниками з родів Fusarium, Alternaria, Botrytis, Pythium (дитяча хвороба сіянців). Чисті культури грибів з родів Fusarium, Alternaria, Botrytis. Фіксовані або гербарні зразки сходів та сіянців хвойних і листяних порід, уражені Phytophtora cactorum (фітофтороз), а також сіянці листяних порід з ооспорами в тканинах. Гербарні зразки сіянців клена, уражених Cercospora

acerina (церкоспороз). Гербарні зразки листків і пагонів бирючини, уражених Colletotrichum

gloeosporioides (антракноз). Листки і молоді пагони сіянців або порослі осики, тополі білої або сірої зі спороношенням Fusicladium radiosum і Venturia tremulae (парша осики). Гербарні зразки сіянців ялини, ялиці або бука зі спороношенням Pestalotia hartigii (песталоціоз сіянців). Плодові тіла Thelephora terrestris на сіянцях сосни звичайної. Коріння плодових і квіткових рослин, уражене збудником Agrobacterium tumefaciens (конеревий рак).

2. Набори (в спирті) личинок наступних видів: травневих хрущів (трьох віків) червневого, мармурового, металевих кузьок, бронзівки (обов’язкові види). Набори (на пластинках) імаго перерахованих видів. Обладнання: мікроскопічна техніка, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця, серветки; 4 чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці.

Послідовність виконання завдання: 1. Приготувати тимчасові препарати спороношення, органів уражених рослин,

розглянути їх під мікроскопом та замалювати спороношення збудників і основні симптоми ураження. Розглянути зразки уражень, ознайомитися із симптомами хвороби і за визначальними таблицями визначити збудників хвороб (додатки 1-а, 2, 3). Скласти систему заходів боротьби зі збудниками хвороб сходів і сіянців у розсадниках.

2. Визначити зовнішні ознаки прояву найголовніших пошкоджень сходів і сіянців. Визначити шкідників із родини пластинчастовусих (хрущі), прямокрилих (вовчок). Починати з визначення найбільш крупних личинок за допомогою визначальних таблиць (додатки 6, 7, 7-а, 22). Навчитись розрізняти вік личинок. Встановити льотний рік для хруща. Скласти календар стадій розвитку хрущів для природної зони, вказаної викладачем.

Питання для самоперевірки:

1. Перерахуйте найголовніші інфекційні хвороби і їх збудників у розсаднику. 2. У чому суть способу визначення інфекційного ураження сіянців, запропонованого

професором І.І. Журавльовим? 3. Чому фітофтороз більш інтенсивно розвивається у вологу погоду, ніж у суху? 4. Якими комахами представлена шкідлива група комах підземних частин рослин? Які

особливості їх поширень? 5. Які особливості пошкоджень травневих хрущів? 6. Які морфологічні та біологічні особливості відрізняють мармурового від травневого

хруща? 7. Які морфологічні та біологічні особливості відрізняють червневого хруща та

квіткоїдів? 8. Які морфологічні та біологічні особливості відрізняють коваликів та чорнишів? 9. Які морфологічні та біологічні особливості відрізняють вовчка та кравчика?

Рекомендована література: 1, 2 , 3, 4, 5, 6, 8, 16, 18, 42

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 5,6 ТЕМА: ЗБУДНИКИ ХВОРОБ ТА ШКІДЛИВІ КОМАХИ РОЗСАДНИКІВ І ЛІСОВИХ

КУЛЬТУР Матеріал:

1. Хвоїнки сосни, уражені збудниками шюте (звичайним, сірим і сніговим), пухирчастої іржі. Гербарні зразки листків дуба, клена, ясена, яблуні, уражені збудниками борошнистої роси. Плямистості листків: бура плямистість горіха грецького, кокомікоз черешні, бура плямистість листків липи, чорна плямистість клена, троянди. Парша листків: уражені листки осики та груші з добре сформованими органами спороношення. Іржа: гербарні зразки листків тополі, берези з уредініо- і теліоспороношенням. Чернь листків липи, берези, ліщини з добре розвиненим нальотом міцелію і спороношенням.

2. Набори пошкоджень різних порід, імаго; личинки шкідників у пробірках та коробках; біологічні колекції шкідників (попелиць, листоблішок, кокцид, листоїдів, горіхотворок, мінуючих молей, листокруток, довгоносиків, клопів). Обладнання: мікроскопічна техніка, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця, серветки; 4 чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці. Послідовність виконання завдання:

1. Приготувати тимчасові препарати спороношення збудників хвої та листків, а також органів уражених рослин, розглянути їх під мікроскопом та замалювати спороношення збудників і основні симптоми ураження (додатки 2, 3, 15, 17, 20).

2. Перед визначенням шкідників слід повторити тему з підручника, де розглядаються ці шкідники. По таблицях (додатки 6, 7, 10, 11, 17, 20) визначити пошкодження із запропонованого набору, виданого викладачем. Визначення бажано вести одночасно із 2-3 личинки (листоїди, довгоносики, листокрутки, пагов’юни).


1. Які збудники хвороб спричиняють ураження хвої сосни? 2. Які хвороби хвої та листків спричиняють іржасті гриби? Вкажіть заходи боротьби з

цими хворобами. 3. Перерахуйте усі стадії розвитку повноциклового різногосподарного іржастого гриба. 4. Охарактеризуйте симптоми захворювання борошнистою росою. Чим відбувається

ураження, розповсюдження і зберігання збудника хвороби на різних деревних і кущових рослинах?

5. Які основні збудники спричиняють плямистості листків? Опишіть їх симптоми. 6. Як відбувається сезонна зміна кормових рослин у попелиць? 7. Які зовнішні ознаки висмоктування попелицями соків із листя? Які види найбільш

поширені? 8. Зовнішні ознаки будови тіла справжніх і несправжніх щитівок (кокцид). Які найбільш

поширені види щитівок? 9. Які особливості пошкоджень листоїдами? Найбільш поширені види листоїдів. 10. До якого ряду комах належать горіхотворки? Які найбільш поширені і в чому

особливості їх пошкоджень?

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 7,8 ТЕМА: ЗБУДНИКИ ХВОРОБ ТА ШКІДЛИВІ КОМАХИ РОЗСАДНИКІВ І ЛІСОВИХ

КУЛЬТУР (продовження) Матеріал:

1. Уражені сосновим вертуном пагони сосни (викривлення) в еціальній стадії. Гербарні зразки листкі осики й тополі білої, уражені уредініо- і теліостадією. Пагони сосни, уражені ценангіозом. Пагони листяних порід, уражені нектріозом. Пагони дуба, уражені клітріозом. Поперечні і поздовжні зрізи пагонів в'язових порід, уражених графіозом. Уражені еціальною стадією Cronartium flaccidum ділянки гілок або стовбурів сосни звичайної. Зразки деревини стовбурів ялиці з раковими ранами Melampsorella cerastii. Уражені Nectria galligena гілки листяних порід. Уражені Sphaeropsis malorum ділянки гілок із раковими виразками. Зразки стовбурів дуба, уражених поперечним раком. Зразки гілок і стовбурів ясена, уражених бактеріальним раком. Зразки гілок з «відьминими мітлами». Гербарні й фіксовані зразки вищих квіткових паразитів і напівпаразитів – омела біла, ялівцева, Петрів хрест лускатий.

2. Гербарні зразки пошкоджень та колекції імаго пагов'юнів, великого соснового довгоносика, соснового підкорового клопа, крапчастого смолюха.

Обладнання: мікроскопічна техніка, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця, серветки; 4 чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці. Послідовність виконання завдання:

1. Отримати у викладача зразки уражень і за визначальними таблицями (додатки 23,15,17,20) визначити їх. Приготувати тимчасові препарати спороношення збудників

судинних, некрозних і ракових хвороб, а також органів уражених рослин, розглянути їх під мікроскопом та замалювати спороношення збудників і основні симптоми ураження. Скласти систему заходів боротьби зі збудниками судинних, некрозних і ракових хвороб деревних рослин.

2. Отримати у викладача зразки пошкоджень і за визначальними таблицями (додатки 6,7,10,1,17,20) визначити їх.

Обов'язковими зразками пошкоджень повинні бути пошкодження пагов'юнами, сосновим підкоровим клопом, крапчастим смолюхом. Визначити льотний рік для соснового підкорового клопа. Скласти календар стадій розвитку названих видів.


1. Основні некрозні хвороби хвойних порід. 2. Які є некрозні хвороби дуба? 3. Основні діагностичні ознаки трахеомікозу дуба. 4. Основні напрямки боротьби з некрозними і судинними хворобами. 5. Основні ракові хвороби листяних порід. 6. Чорний рак яблуні та його діагностичні ознаки. 7. Які є форми поперечного раку дуба? У чому шкідливість цієї хвороби? 8. У чому суть захворювання типу "відьмина мітла"? 9. Вищі квіткові паразити і напівпаразити деревних і кущових порід. 10. В яких насадженнях найбільші осередки пагов'юнів? Які з них найбільш поширені? 11. В яких насадженнях найбільші осередки соснового підкорового клопа? Які

особливості його пошкоджень? 12. В яких насадженнях найбільші осередки крапчастого смолюха? Які особливості його

пошкоджень?

Рекомендована література: 1, 3, 4, 5, 6, 9, 10, 13, 14. 16, 18. 32.

Розділ 3. Головні хвоєлистогризні комахи 3.1. Біологічні особливості

Біологічними особливостями групи є: живлення личинок або гусениць хвоєю і листям; відсутність живлення у дорослої форми; висока, але мінлива плодючість; купчастість відкладання яєць; пристосованість до розселення; мінливість організму і відкритий спосіб життя.

У фазі живлення (гусениці) комахи цієї групи живляться хвоєю і листям, в дорослій фазі деякі використовують нектар квіток або, особливо масові види, не харчуються. У зв'язку з цим процеси життєдіяльності у дорослих комах протікають в основному за рахунок резервних живильних речовин, накопичених личинками.

Ріст, розвиток личинок і накопичення цих речовин тісно пов'язані з біохімічним складом тканин хвої і листя, який неоднаковий у різних порід і змінюється у однієї і тієї ж породи протягом вегетації. Частина хвоє- і листогризних комах пристосувалися до живлення певними породами і природної зміни біохімізму хвої і листя. Проте ці зміни пов'язані не тільки з віком хвої і листя, а й з погодними умовами. Температура і вологість повітря, змінюючи якість їжі і безпосередньо впливаючи на личинок, впливають на їх ріст, розвиток і життєздатність. При сприятливих погодних умовах личинки в найкоротший строк успішно закінчують розвиток і дають дорослих особин з максимальною життєздатністю і плодючістю.

Успішному розвитку комах цієї групи сприяє сонячна, тепла і суха погода в період розвитку личинок середніх і старших віків. Несприятливі погодні умови, а також вимушений перехід на живлення іншими породами ведуть до уповільнення розвитку личинок, їх захворювань і масової загибелі. Має важливе значення і кількість їжі. У перенаселених осередках та при недостачі їжі личинки передчасно закінчують розвиток і з'являються дорослі особини з різко зниженою плодючістю або безплідні. Комахам даної групи властива висока плодючість – до декількох сотень і навіть тисяч яєць, проте плодючість у кожного виду коливається в широких межах і залежить від умов живлення личинок. Більшість комах цієї групи відкладають весь запас яєць в одну або декілька купок, розміщують яйця в межах одного і того ж дерева або суміжних дерев. Купчасте відкладання яєць сприяє концентрації личинок і утворенню осередків.

Дальність і швидкість польоту у масових хвоє- і листогризних комах значно вища, ніж у інших груп шкідників. При цьому самці здатні до дальших і швидших польотів, ніж самиці. Обтяжена яйцями самиця здійснює лише короткі і переважно плануючі перельоти. Льотними властивостями окремих видів і особин обумовлюється розширення осередків спалахів і формування нових осередків. У більшості випадків інтенсивність розселення хвоє- і листогризних комах менша інтенсивності їх розмноження. Більшість личинок, особливо старшого віку, здатні до активних переповзань, найчастіше вони здійснюються у пошуках корму. Мінливість організму цієї групи комах виявляється у одного і того ж виду в різній величині особин, їх вазі, забарвленні, плодючості, життєздатності тощо. Особливо широко ці показники змінюються внаслідок зміни кількості і якості їжі, прямого і непрямого впливу погодних умов. Масові хвоє- і листогризні комахи ведуть відкритий спосіб життя. Лише деякі види відкладають яйця в укриті місця, а для перетворення в лялечку йдуть в підстилку або верхні шари ґрунту. Кліматичні і інші фактори впливають на розвиток не тільки личинок, але і решти стадій. Відкритий спосіб життя цих комах сприяє тому, що до живлення різними їх стадіями пристосувалися численні види птахів, ссавців, хижих і паразитичних комах. Біологічні особливості хвоє- і листогризних комах обумовлюють різкі коливання їх чисельності і виникнення спалахів масового розмноження.

3.2. Шкідники хвойних порід (табл.3.1) Сосновий шовкопряд - Dendrolimus pini L.

Літають та паруються ввечері та вночі з кінця червня до кінця липня. Вдень вони сидять нерухомо на стовбурах та гілках. Яйця відкладають на хвою та пагони відкрито, купками. Плодовитість самиць складає близько 400 яєць. Через 2-3 тижні вилуплюються гусениці, які спочатку обгризають хвоїнки з боків, а потім і цілком. Живляться до настання заморозків, після чого в жовтні спускаються з дерева в підстилку і згорнувшись кружечком, зимують.

Навесні після танення снігу вони протягом 7-10-ти днів піднімаються у крону і дуже інтенсивно починають об'їдати хвою в травні. Спочатку об'їдають стару хвою, а згодом молоду і навіть бруньки. Живлення гусениць продовжується до кінця червня. Якщо бруньки залишаться непошкодженими,

дерева після одноразового об'їдання за дощової погоди можуть вижити. Сума ефективних температур за період живлення їх складає 1400° С. Закінчивши живлення, гусениці плетуть м'який бурувато-сірий кокон і заляльковуються серед хвої, на гілках, стовбурах дерев. Стадія лялечки продовжується майже місяць. Таким чином генерація у соснового шовкопряда однорічна. У період депресії чисельності шовкопряда із-за повторної зимівлі гусениць генерація може продовжуватися два роки.

Сосновий похідний шовкопряд –Thaumetopoea pinivora Tr.2 У павутинних гніздах в кронах сосни трапляються сірі гусениці (липень,

серпень). На спині кожного сегмента тіла по одній овальній або трикутній плямі, навколо якої буровато-червоні бородавки. По боках тіла три поздовжні ряди таки же бородавок. Нижня сторона жовтувато-сіра.

Шовкопряд-монашка – Lymantria (=Porthetria,=Oсneria) monacha L. Літ метеликів відбувається в липні-серпні. Активні вони в вечірній та

нічний час. Самиці відкладають яйця купками (по 20-40 шт.) в тріщини кори в нижній частині стовбурів дерев (на сосні - не вище 1,5м.). Одна самиця відкладає до 200 яєць. В роки масового розмноження на деревах ялини та ялиці яйця розподіляються рівномірно по всій висоті стовбурів. Гусениці розвиваються в ембріоні ще восени, але вилуплюються в кінці квітня. Вони спочатку пошкоджують чоловічі суцвіття, бруньки, що почали рости, хвою травневих пагонів. З’їдають, як правило, більш м’яку тканину, ту, яка розміщується ближче до основи старої хвої. Залишена більш тверда частина хвоїнки відпадає. Гусениці монашки багатоїдні (смерека, модрина, листя бука, берези). Вони можуть об’їдати листя чорниці, брусниці, малини та ін. Живляться головним чином вночі. Заляльковуються в червні - липні серед хвої або в тріщинах кори на стовбурах. Лялечки прикріплюються до дерева рідкими павутинками. Стадія лялечки триває близько двох тижнів. Генерація однорічна.

Соснова совка - Panolis flammea Schіf. Метелики літають ранньої весни, починаючи з середини квітня, що

співпадає з цвітінням верби і можуть живитися її нектаром. Літають вночі. Яйця відкладають вздовж хвоїнок в ряд на нижню сторону хвоїнок (до 20 шт. на одну). Одна самиця відкладає до 300 яєць. Через 10-12 днів із них вилуплюються гусениці. Спочатку вони вгризаються в тканини травневих пагонів сосни і живляться ними. Потім живляться молодою хвоєю та обгризають пагони. В більш старшому віці гусениці живляться і старою хвоєю. На випадок відчуття загрози гусениці звисають на павутині. У кінці червня - в липні гусениці опускаються в підстилку і заляльковуються в поверхневому шарі ґрунту, де і зимують. Генерація однорічна.Сосновий п’ядун - Bupalus piniarius L. Літають в кінці травня - в червні з характерним зигзагоподібним польотом. Молоді гусениці спочатку обгризають хвою з боків, а дорослі з’їдають її значну частину. Заляльковуються під підстілкою або в поверхневому шарі ґрунту у вересні. Генерація однорічна.

Звичайний сосновий пильщик – Diprion (=Lophyrus) pini L.) Літ пильщиків першого покоління відбувається навесні, коли стійка,

тепла погода (початок співпадає з фазою „розетки” берези і продовжується до

2 Об'єкт внутрішнього карантину

двох тижнів). Самиці відкладають яйця на хвою минулого року в надрізи, зроблені яйцекладом вздовж бокової сторони хвоїнки, до 15 шт. в кожну хвоїнку (загальна плодовитість 80-130 яєць). Зверху вони покривають кладку виділеннями придаткових статевих залоз, які, затвердівши, утворюють зазубрений сіруватий пінястий кантик. При температурі 25°С розвиток яєць продовжується 14 днів. За кількістю зубців на кантику можна підрахувати число відкладених яєць. Молоді личинки починають з’являтися з середини травня. Ембріональний розвиток личинок і їх відродження успішно проходить лише при умові набухання яєць внаслідок оптимального тургору в хвоїнках. При підв'ялюванні хвоїнок спостерігається значна ембріональна смертність пильщика. Вони живляться до середини – кінця червня групами по 50-60 особин і об’їдають стару хвою з боків. Якщо їх потурбують, вони різко піднімають голови і передню частину тіла. У зв’язку з тим, що залишена не з’їденою центральна жилка згодом підсихає і стає світлою. Пошкоджені місця стають помітними на зеленому фоні крони. Дорослі личинки з’їдають хвоїнки повністю. У роки з відносно вологою погодою дорослі личинки значний період знаходяться в кроні ніби в стадії „повітряної діапаузи” майже не живлячись хвоєю фізіологічно зміцнених дерев. Закінчивши живлення, вони заляльковуються в коконах на деревах серед хвої, на траві, підстилці, тощо. Довжина коконів, в яких розвиваються самки - до 12,5 мм, а самці - до 10 мм. У коконі личинка проходить стадію еонімфи, пронімфи та лялечки. Через 12-15 днів після заляльковування з’являються дорослі пильщики другої генерації. Вони більш плодовиті, яйця відкладають в молоду хвою. Літ другого покоління продовжується до місяця. Іноді строки льоту другого покоління, що закінчило розвиток у першу генерацію і тих, що вийшли з діапаузи – не співпадають. Партеногенез пильщиків проходить у формі аренотокії (з незапліднених яєць розвиваються тільки самці). У кінці липня-серпня вилуплюються личинки другого покоління (частина пильщиків першої генерації затримується у розвитку і не мають другої генерації). Вони живляться хвоєю поточного року і таким чином наносять більшу шкоду, ніж личинки першого покоління. Об’їдання хвої продовжується до жовтня. Потім личинки спускаються в підстилку і коконуються. Зимують в коконах еонімфи або пронімфи. Заляльковуються в квітні. Генерація у пильщика подвійна. Частина еонімф другого покоління іноді знаходиться в діапаузі протягом двох-трьох років і тоді генерація продовжується. Закінчення діапаузи можна встановити за перетворенням еонімфи в пронімфу (передлялечку): позаду очка з’являється чорна цяточка, а згодом пляма. Аналіз можна зробити завчасно – ще восени, а навесні лише провести контрольні аналізи.

Супутніми видами звичайного пильщика частіше всього є зеленуватий пильщик (Gilpinia frutetorum F.), жовтуватий (G. pallida Kl.), гільпінія зеленувата (G. virens), гільпінія строката (G. varieqata), пильщик сосновий схожий (Diprion simile H.).

Рудий сосновий пильщик – Neodiprion (=Diprion) sertiffer Goffr. Імаго літає в серпні-вересні. Самиця відкладає яйця, розміщуючи кожне в

окремі пропили уздовж бокового краю хвоїнок. При цьому не покриває їх виділеннями залоз. У місцях, де відкладені яйця, помітні лише потовщення і пожовтіння. У кожній хвоїнці відкладається до 12 яєць. З яєць, які

перезимували, в травні вилуплюються личинки. Вони живуть групами по 10-30 особин і спочатку не пошкоджують центральну жилку хвоїнок. Пошкоджена хвоя на зеленому фоні крони має вигляд світлої плями. Стривожені личинки різко реагують, піднімаючи передню частину тіла. В липні личинки спускаються в підстилку і утворюють золотисто-жовті бочкоподібні кокони, де перетворюються в лялечки. У коконі личинка буває проходить стан діапаузи, що продовжується один-два роки. У цей період значна частина коконів може бути знищена дротяниками, паразитичними комахами, мишами, хворобами. Генерація у рудого пильщика однорічна. У Криму трапляється, коли у частини діапаузуючих лялечок стан спокою може закінчитись навесні і тоді імаго може вилетіти у травні, а не восени. Із відкладених у травні яєць виходять личинки, які закінчують розвиток наприкінці червня і перетворюються в лялечок, що впадають у літню діапаузу. Частина цих лялечок зимують, а інші перетворюються в імаго, які у вересні відкладають яйця, що зимують.

Родина пильщики – ткачі - Pamphiliidae За зовнішнім виглядом ткачі нагадують справжніх пильщиків. У

дорослих комах голова більша, вусики ниткоподібні, тіло широке, черевце сплющене зверху. Личинки з добре розвинутими грудними ногами і церками на останньому сегменті, живуть групами на гілках, обплітаючи їх павутиною. Звідси і пішла їх назва. Ряд видів цієї родини наносять велику шкоду молодим культурам хвойних порід, особливо 10-15 річним насадженням середньої та значної густоти на бідних піщаних грунтах.

Червоноголовий (гуртовий) пильщик-ткач – Acantholyda (=Lyda)

erythrocephala L. Імаго літають з третьої декади квітня до середини травня (співпадає з періодом цвітіння – запиленням сосни). Самиці відкладають яйця по 3-5 штук вздовж хвоїнок (минулого року). Личинки живуть невеликими групами (по 3-15 шт.) в досить рихлому павутинному мішку так, що екскременти і залишки живлення мало затримуються. Тому гнізда здаються досить чистими. Після об’їдання старої хвої переповзають на молоду, влаштовуючи при цьому індивідуальні гнізда у вигляді павутинних трубочок, які за довжиною дорівнюють розмірам личинки. Розвиваються протягом 20-25 днів. У другій половині червня личинки заглиблюються в ґрунт на глибину 10-15 см, роблять там “колисочки” і в стадії еонімфи перебувають в них до осені. У вересні частина з них перетворюються в пронімфи, які зимують. У квітні з’являються лялечки зеленуватого кольору, згодом вони стають синіми. Лялечка відкритого типу без кокона. Частина еонімф восени не перетворюються в пронімф, а впадають в діапаузу і перебувають в ній до трьох років.

У кінці вересня вже можна прогнозувати інтенсивність льоту ткача наступної весни. Пронімфу легко розпізнати по досить великій овальній темній плямі, яка з’являється з обох боків голови вище вічка личинки. Це просвічуються фасеткові очі, що починають формуватися. Таким чином, генерація однорічна, яка внаслідок діапаузи може бути довшою.

Сосновий зірчастий пильщик-ткач - Acantholyda posticalis

(=A.nemoralis) Mats.

Імаго літає пізніше і дещо довше за попередній вид з середини травня до середини червня. Масовий літ співпадає з цвітінням сосни та бузку. Яйця

відкладає на хвоїнки минулого року по одному (рідко по два - три). Самиця затискує їх у неглибокий паз, зроблений за допомогою яйцекладу в поверхні хвоїнки. Самиця відкладає в середньому 30-50 яєць. Стадія яйця продовжується близько двох тижнів. Молоді личинки (спочатку жовтого кольору) утворюють на пагонах поточного року гнізда з павутини, з’єднуючи нею хвоїнки з внутрішньої сторони. В цих павутинних гніздах вони живуть поодинці, але на пагоні їх буває декілька. Хвоя в цей час поїдається економно, не з'їдена її частина залишається в гнізді. Личинки старших віків покидають гнізда і живляться відкрито, поїдаючи стару хвою. В кінці червня - в липні личинки закінчують живлення і спускаються в грунт. Зариваючись на глибину 10-15 см, вони будують земляні колисочки, де перетворюються в еонімф. У вересні частина еонімф перетворюється в пронімф, яких легко можна відрізнити за імагинальними дисками, розміщеними над вічками очей. Деякі автори відзначали декілька кольорових аберацій пронімф – зеленувату, оранжеву, коричневу. Заляльковуються пронімфи в травні наступного року. Частина еонімф не перетворюється в пронімф і залишається в стані діапаузи 1-3 роки і більш. Генерація однорічна, яка внаслідок діапаузи може тривати довше.

Дво-трирічну сосну звичайну та сосну Банкса на бідних піщаних ґрунтах часто пошкоджує ткач поодинокий (A. hieroglyphica C.). Заселеність ним саджанців іноді сягає 20%.

Модринова (сіра) листокрутка – Zeiraphera (=Semasia) diniana Gn. Літають метелики надвечір з кінця липня до початку вересня, головним

чином у верхівках крони. Відмічені випадки переносу їх вітром на значні відстані. Самиця відкладає до 300 яєць. Яйця зимують. Молоді гусениці вилуплюються в середині травня, коли починає розпускатися хвоя на модрині. Спочатку вони живляться приховано між хвоїнками, які ще не розвернулися, або всередині бруньок. Після першої ліньки гусениці між пучками хвоїнок плетуть павутинні гнізда, які іноді змінюють. У старшому віці вони можуть живитись відкрито. Розвиток гусениць продовжується 30-35 днів. Велике значення для розвитку яєць листокрутки мають пізньовесняні заморозки. Заляльковуються в підстилці, у тріщинах кори. Через 10-14 днів після заляльковування вилітають метелики. Генерація однорічна.

Ялиці та ялині може шкодити також червоноголова ялицева листокрутка (Tortrix rufimizana H.). Біологічно подібна до попереднього виду.

Димчастий (ялицевий) п’ядун лісовий - Boarmia bistortata G. Імаго літає з середини травня до кінця червня в сутінки. Літають

переважно самці, а самиці малорухливі. Самиця відкладає до 300 яєць в тріщини, під луски кори купками по 5-10 штук. Найбільша кількість їх відкладається в комлевій частині дерева. Гусениці з’являються через 10-14 днів. Молоді гусениці зжовуюють хвоїнки поточного року, живлячись соком. Хвоїнки всихають, скручуються, стають добре помітними. Гусениці старших віків з’їдають хвоїнки повністю. В кінці липня – в серпні гусениці спускаються для заляльковування під підстилку. Генерація однорічна.

Сосновий бражник - Sphinx pinastri L.

Літають метелики в червні. Яйця в кількості до 180 штук відкладають поодинці на хвоїнки. Гусениці живляться до осені. В кінці вересня починають спускатися в підстилку для залялькування.

3.3. Шкідники листяних порід (табл.3.1)

Зелена дубова листокрутка - Tortrix viridana L. Метелики літають увечері та вночі в кінці травня – на початку червня.

Вдень сидять на нижній стороні листків в нижній частині крони, на пагонах, в траві. Самиця відкладає яйця на дво - чотирирічні пагони, переважно на листкові рубці, у місцях розгалуження пагонів біля бруньок частіше всього парами. Кладки прикриває гострим щитком виділеннями статевих залоз, тому вони майже не виділяються на корі гілочок дуба. Всього самиця відкладає до сотні яєць, які зимують. Гусениці з’являються в кінці квітня - на початку травня в період набубнявіння бруньок дуба ранньої форми. Вони вгризаються всередину і пошкоджують їх. Гусениці, що підросли, скелетують листок, а потім згортають та скручують його за допомогою павутини. Так вони влаштовують собі укриття, де і живуть. Якщо середньодобова температура повітря дорівнює 15°С розвиток гусениць продовжується 28 днів. Заляльковування личинок відбувається всередині скручених листків. Генерація однорічна. Головною причиною затухання спалахів масового розмноження є низькі зимові температури (-35°C), від яких гинуть яйця, а також низькі температури весною (-8° - 10°C), що викликають смертність гусениць. Календарні строки розвитку шкідливих комах лісу, проведення моніторингу та обліку їх чисельності

Умовні позначення стадій розвитку в таблицях: + - імаго; • - яйця; - - личинки (гусениці); (-) – їх зимуючий період; ◊ - лялечки; Е – еонімфа; П – пронімфа,

- основні строки нагляду, - строки обліку чисельності

Таблиця 3.1.

Хвоєлистогризні 1.Сосновий шовкопряд



Перший + +

•

+

•

+

•

•

- - - - - - - - - (-) (-) (-)

Другий (-) (-) - - - - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі – під підстилкою

2.Монашка Стадії розвитку по місяцях


Перший + + + +

• • • • • (-) (-) (-) (-) (-) (-)

Другий (-) (-) - - - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі - на корі

3. Соснова совка Стадії розвитку по місяцях


Перший

+

+

+

+

• • • •

- - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

Другий ◊ ◊ ◊

+ + + +

Місце зимівлі – під підстилкою

4. Сосновий п’ядун




• • • •

- - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊


5. Звичайний сосновий пильщик Стадії розвитку по місяцях



• • • •

- - - - -

◊ ◊

+ + +

• • •

- - - - - -

Е Е Е

П П

другий Е

П

Е

П

Е

П

діапауза

◊ ◊


6. Рудий сосновий пильщик Стадії розвитку по місяцях



• • • • • • • •

другий • • • •

- - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі - хвоя

7. Ткач гуртовий Стадії розвитку по місяцях


перший + + +

• • •

- - - - -

Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е

П П П П П

Е Е Е

другий П П П

◊ ◊ ◊

+ + +

Місце зимівлі - грунт

8. Ткач зірчастий



перший + + + + +

• • • • •

- - - - -

Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е

П П П П П

другий Е Е Е Е діапауза

П П П П

◊ ◊ ◊

+ + + + +


9. Модринова листокрутка Стадії розвитку по місяцях


перший + + + + +

• • • • • • • • • • другий • • • • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + Місце зимівлі - пагони

10. Ялицевий (димчастий) п’ядун Стадії розвитку по місяцях



• • • •

- - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + +

Місце зимівлі – під підстилкою

11. Зелена дубова листокрутка Стадії розвитку по місяцях


перший + + +

• • • • • • • • • • • • • •

другий • • •

- - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + Місце зимівлі – пагони

13.Зимовий п’ядун Стадії розвитку по місяцях

Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X -ІІІ

перший + + +

• • •

другий • • • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ + + + Місце зимівлі гілки

14.П’ядуни: жовтовусий, волосистий, обдирало-кайомчастий Стадії розвитку по місяцях


перший + +

• •

- - - - - - -

другий

◊

◊

+

◊

+

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊


15.Дубова широкомінуюча міль Стадії розвитку по місяцях

Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ перший (+) (+) (+) + + +

• • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ + + + + + + + + (+) (+) (+)

другий (+) (+) (+) Місце зимівлі – нежилі приміщення, під корою старого сухостою

16.Золотогуз


Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ перший + + + +

• • • •

- - - - - - (-) (-) (-) (-) (-)

другий (-) (-) - - - - - - -

◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі – гнізда в кроні

17.Американський білий метелик Стадії розвитку по місяцях

Рік ІV V VІ VІІ VІІІ ІX X-ІІІ перший + + + +

• • • • •

- - - - - - -

◊ ◊ ◊

+ + + +

• • • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊

+

+

+

+

Місце зимівлі – тріщини кори

18.Вербова хвилівка Стадії розвитку по місяцях



• • • •

- - - - - - - - - - - -

другий - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі – стовбур

19.Дубовий похідний шовкопряд Стадії розвитку по місяцях


перший + + + + +

• • • • • • • • • •


- - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + Місце зимівлі – гілки

20.Червонохвіст Стадії розвитку по місяцях


перший + + +

• • •

- - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + Місце зимівлі - підстилка

21.Кільчастий шовкопряд




• • • • • • • • • • • • •


- - - - - - -

◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі пагони

22.Лунка срібляста



перший + + + + + +

• • • • • •

- - - - - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + + + Місце зимівлі – грунт

23.Дубова чубатка




• • • •

- - - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі – грунт

24.Ільмовий ногохвіст




• • •

- - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ +

+

+

+


25.В’язовий строкатий п’ядун




• • • •

- - - - - -

◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

другий ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊ ◊

+ + + +

Місце зимівлі - в ґрунті, під підстилкою

26.Ясеневий білокрапковий пильщик




• • • •

- - - - - -

Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е Е

другий Е Е Е Е Е діапауза

П П П

◊ ◊ ◊ ◊

+ + + + Місце зимівлі - грунт

Глодова листокрутка – Cacoecia сrataegana Hb. Імаго літають з другої половини червня до липня. Самиці відкладають

яйця на стовбури і гілки. До зими вони світло-сірі, а пізніше – білі. Одна самиця може відкласти до трьох кладок. Гусениці з’являються рано навесні, але пізніше на 7-10 днів від гусениць зеленої дубової листовійки. Спочатку вони пошкоджують бруньки, згодом листя, скручуючи його у вигляді “пиріжка”. Потурбовані гусениці роблять швидкі рухи і звисають на павутинках. Пошкоджують не лише листя дуба а й плодових, ясена, в’язових, липи, тополі та ін.. Період живлення гусениць на два-три тижні довший, ніж у зеленої дубової листовійки. Заляльковуються без кокона там же, де живляться. Генерація однорічна.

Листокрутка-товстушка строкато-золотиста – Archips xylosteana L.

Біологія подібна до глодової листокрутки. При масовому розмноженні розглянутих вище листокруток, зустрічається

також розанна листокрутка – Cacoecia (Archips) rosana L., яка скручує листя в трубку вздовж головної жилки майже всіх листяних порід.

При зниженій чисельності зеленої та глодової листокрутки в дубових насадженнях постійно присутня листокрутка-товстушка всеїдна (Cacoecia

pоdаna Sc.). Літ її починається після льоту зеленої дубової листокрутки, активна у вечірні години. Зимують молоді гусениці в павутинистому коконі в тріщинах кори. Із місць зимівлі гусениці виходять в кінці квітня в період розпускання бруньок.

На Півдні України зустрічаються серпокрила дубова листокрутка

(Ancylis mitterbacheriana). Складає листок пополам вздовж головної жилки, скріплюючи павутиною його краї. Зимує доросла гусениця в підстилці в середині складеного листка. Заляльковується весною, метелики літають на початку літа. Може мати два покоління за рік.

Непарний шовкопряд – Lymantria (=Ocneria,= Portetria) dispar L.

Метелики літають в кінці червня - липні. Активні, особливо самці, в основному в сутінки та вночі. Яйця самиці відкладають частіше всього за один раз, в середньому по 400, іноді до 1000 шт. на окоренкову частину стовбура. У гірських лісах Криму яйцекладки часто розміщуються в тріщинах скель, на камінні або по всьому стовбуру та на гілках, не завжди на кормових породах. Гусениці розвиваються в яйцях ще восени, але залишаються в оболонках яєць на зиму в діапаузі, із яєць вилуплюються навесні, коли з’являються перші листочки на ранній формі дуба (кінець квітня - початок травня). У великих кладках переносять температуру до –37°С (якщо не буває тривалих відлиг). Гусениці, що вилупились, знаходяться на яйцекладці декілька годин нерухомо, створюючи так звані “дзеркала”, а потім розповзаються в кроні і приступають до живлення (більш активно вночі). Спочатку об’їдають листя з країв, або вигризають в них дірки. Молоді гусениці дуже легкі, мають довгі волоски, тому часто переносяться вітром на великі відстані.

Шовкопряд – поліфаг, але найбільш плодовите потомство формується при живленні на дубі, плодових деревах, тополях, березі, вербі, акації. Найбільш непридатний для його живлення ясен. Заляльковуються гусениці в червні - липні в основному в кронах і на стовбурах дерев, іноді великими скупченнями, стягнутими павутинками. Генерація однорічна.

Зимовий п’ядун – Operophtera (=Chlimatobia) brumata L. Самці літають восени в жовтні-листопаді в сутінки та вночі при переході

температури повітря нижче 5○С. Самиці не літають. Після спарювання з самцями в нижній частині стовбурів вони переповзають у крону і відкладають яйця поодиноко або невеликими купками по 10-15 шт. під лишайники, мох, в тріщини кори стовбура, гілок, пагонів. Плодовитість до 400 яєць. Яйця витримують температуру до -26°С. Рано навесні на початку розпукування бруньок вилуплюються гусениці, які спочатку пошкоджують бруньки, а згодом проїдають в листках окремі отвори. При великій чисельності вони повністю з’їдають листя, залишаючи лише основну жилку. Молоді гусениці живуть у стягнутих павутинкою листках, а дорослі - відкрито. В червні заляльковуються під підстілкою, в ґрунті, де знаходяться в стадії лялечки на протязі близько чотирьох місяців. Генерація однорічна.

Із приведеної біології п’ядуна зрозуміло, що майже виключається можливість заселення його яєць яйцеїдами. Порівняно незначну частину гусениць заселяють мухи-тахіни. Більший вплив на п’ядуна мають хвороби, пізньо-весняні заморозки та птахи. Інші п’ядуни – листогризи

З інших п’ядунів досить часто трапляється п’ядун-обдирало плодовий –

Erannis(=Hibernia) defoliaria (=marginaria) Cl. Календар розвитку його подібний до календаря зимового звичайного п’ядуна. Різниця в тому, що літ самців його починається раніше на два-три тижні. Восени під покривом лялечки повністю формується метелик, який вилітає тільки весною.

У степових дібровах та в Криму трапляються п’ядуни весняного комплексу. В першу чергу це п'ядун-обдирало кайомчастий (Er. marginaria F),

пухнастий п’ядун (Alsophila(=Anysoptereix) aescularia Schiff), які надають перевагу в’язовим. Самці їх літають вже на початку квітня. Ранньовесняною накладкою клейових кілець можна визначити кількість самиць на одне дерево і

загрозу від них. У південно-східних областях в байрачних порослевих, зріджених листяних лісах віком 20-50 років, занедбаних садах зустрічаються осередки весняного комплексу масового розмноження п’ядунів - шовкопрядів, які також починають літати після сходу снігового покриву. Їх самиці також можна виявити під клейовими кільцями у цей період. Це п’ядун-шовкопряд

жовтовусий (Apocheima (Biston) hispidaria Schiff), який віддає перевагу дубу, п’ядун-шовкопряд волохатий (Phigalia pedaria F.), який віддає перевагу в’язу; п’ядун-шовкопряд фруктовий (Poecilopsis pomonaria Hb), п’ядун-шовкопряд

тополевий (Biston strataria Hb), п’ядун шовкопряд-буросмугий (Lycia hirtaria

Cl). У останніх двох видів самиці мають розвинені крила. Оскільки гусениці названих видів з’являються дещо пізніше гусениць зеленої дубової листовійки, з якою їх осередки можуть бути комплексними, то заходи з обмеження їх чисельності приходиться проводити в два строки.

В комплексних осередках перевагу має п’ядун-шовкопряд жовтовусий. Метелики з чітко вираженим статевим диморфізмом у самиць крила редуковані. Вони піднімаються в крону по стовбуру після заходу сонця. Плодовитість не менше 500 яєць. Пошкоджує дуб, в’яз, плодові, підлісок. Молоді гусениці проїдають у листках окремі дрібні отвори. З віком вони виїдають листові пластинки з боків, а згодом і повністю. Генерація названих п’ядунів однорічна. Строки розвитку їх співпадають, і тому можуть бути представлені загальною схемою розвитку.

В’язовий строкатий п’ядун – Abraxas (=Calospilos) sylvata Sc. Генерація однорічна. В Україні поширений повсюдно. За морфологічними ознаками та біологічними особливостями

найближчий до нього ясеневий строкатий п’ядун (Calospilos pantaria L.), який живиться переважно листям ясена звичайного.

Ясеневий строкатий п'ядун – Calospilos pantaria L.

Масовий літ метеликів і кладка яєць відбувається в першій декаді липня. Літають самці і самиці. Яйця самиці відкладають на нижню сторону листя один шар. Гусениці спочатку скелетують листя, а згодом з'їдають повністю, залишаючи лише центральну жилку та огризки бокових жилок. Гусеницям старших віків характерний рефлекс „завмирання” (вони реагують на звуки і механічну дію на дерево), падають на землю, або звисають на павутині. Денні години проводять з нижньої сторони листя. Зимує в стадії лялечки.

Загальний нагляд за п'ядуном ускладнений тим, що одночасно з живленням гусениць в кінці серпня, в посушливі роки листя на ясені природно в'яне, втрачає забарвлення, частково опадає.

Дубова широкомінуюча міль – Coriscium (=Acrocercops) brongniardellum.

Метелики починають літати в липні. Сидять на листках дерев та чагарників з їх нижньої сторони, живлячись виділеннями попелиць, листоблішок та ін. З настанням холодів в кінці вересня – жовтні вони ховаються на зимівлю в нежилі будівлі, склади. Значна частина їх зимує під відсталою корою на сухостійних деревах, або просто в щілинах кори дерев старшого віку. Навесні перші метелики вилітають з місць зимівлі здебільшого на початку травня. Виліт розтягнутий, тому найбільш сприятливими умовами для молі є насадження з різними формами дуба звичайного (рання та пізня). Самиці відкладають яйця виключно на молоді листочки вздовж центральної та

на початку бокових жилок з верхнього боку. В листки, які досягли свого остаточного розміру, гусениці не можуть вгризтися через затверділі покриви. Безпосередньо з яйця гусениці вгризаються під поверхню листка і виїдають у паренхіми міни, які спочатку мають вигляд дрібних звивистих стрічок, що згодом розширяються. Міни з 5-6 гусеницями на листку повністю охоплюють всю його поверхню. Верхня кутикула листка над мінами здувається у вигляді пузиря. Поверхня листка спочатку має білувате забарвлення, а згодом жовте і нарешті буре. У кінці червня − липні гусениці заляльковуються на опалому листі підстилки в білих плескуватих коконах. Генерація однорічна.

Інші молі на дубі: дубова кишенькова міль-строкатка – Gracilaria

alchimiella Sc; дубова вузька міль-крихітка – Stigmella basigutella Hein.; дубова міль-крихітка – S. atricapitella H.; міль-крихітка двоплямиста – S.

subbimacolella. Золотогуз - Euproctis chrysorroea L. Метелики літають в кінці червня в

липні. Активні вечорами і вночі. Самиці відкладають яйця на нижню сторону листків верхньої частини крони. Плодовитість до 700 яєць. Гусениці вилуплюються через 2-3 тижні. Живуть групами, скелетуючи листя, а згодом стягуючи їх павутиною. До осені живляться і ростуть повільно. На зимівлю ідуть рано, призупиняючи живлення вже на початку вересня. Стягуючи павутиною 3-5 листків, гусениці роблять з них досить щільні гнізда, де в другому – третьому віці в кількості від 200 до 1000 штук в гнізді зимують. Досить морозостійкі. Чим більше гніздо, тим більше їх виживання під час зимівлі. Гнізда добре помітні. Рано навесні гусениці виповзають на поверхню гнізда, деякий час тримаються разом, а потім розповзаються в кроні дерева і приступають до живлення бруньками дуба звичайного ранньої форми, що в цей час розпукуються. Згодом переходять і на листя. Живляться дуже інтенсивно. Перевагу віддають також яблуні, сливі, абрикосу. При масовому розмноженні об’їдають також дуб звичайний пізньої форми, липу, клен, глід. Не пошкоджує тополі, ільмові, ясен, горіх. Розвиток гусениць продовжується 40-50 днів. Заляльковуються вони в червні серед листя в кронах дерев, або на стовбурах, прикріплюючись до них павутинками. Генерація однорічна.

Американський білий метелик - Hyphantria cunea Drury.

Карантинний вид. Вперше появився в Україні в 1952 році (Закарпаття), завезений в Європу з Північної Америки у 1939-40рр. Пошкоджує понад 140 видів деревних і чагарникових, а також трав’янистих рослин. Метелики першої генерації літають в травні-червні у сутінках та вночі. Активно летять на світло. Самиця відкладає до 800-1500 яєць. Молоді гусениці, що вилуплюються в червні, скелетують листя знизу, а дорослі об’їдають його повністю. Живлячись, гусениці обплітають спочатку листки, а потім і гілки павутинням. Заляльковуються в тріщинах кори, в павутинних гніздах під рештками рослин, у поверхневому шарі грунту, в тарі, тріщинах і щілинах парканів, будівель та інших затишних місцях. Метелики другого покоління літають в кінці липня-серпні. Гусениці завдають шкоди з серпня до кінця вересня – початку жовтня. Зимує в стадії лялечки в тріщинах кори, дуплах тощо. За рік розвивається у двох генераціях.

Вербова хвилівка - Leucoma salicis L.

Літають метелики в кінці червня – в липні. Самиці відкладають в середньому по 500-700 яєць. Гусениці вилуплюються в липні до кінця літа скелетують листя і в 2-3 віці ховаються на зимівлю в дупла, тріщини кори під опале листя. Навесні в кінці квітня – на початку травня вони появляються в кронах дерев Спочатку вони об’їдають листя з країв, а згодом і повністю. В кінці червня на початку липня гусениці заляльковуються в щілинах кори серед листя, на парканах, стовбурах, іноді-групами, обплітають себе рідкими павутинками. Генерація однорічна. На півдні України можливі дві генерації за рік. Комплекс ентомофагів хвилівки представлений порівняно невеликим числом видів багатоїдних хижих жуків.

Антична хвилівка – Orqyia antique L.

Багатоїдна. Пошкоджує дуб, тополю, березу, плодові дерева, а також ялину, сосну, модрину.

Дубовий похідний шовкопряд - Thaumetopoea (=Cnetocampa)

processionea L. Метелики літають з середини липня до вересня в сутінках. Відкладають яйця на кору гілок і стовбурів. Зимують яйця. Гусениці вилуплюються рано навесні, спочатку вони вигризають бруньки, а потім пошкоджують листя, живляться вночі, а вдень сидять, скупчившись на товстих гілках або стовбурі. Влаштовують обплетені павутинням великі гнізда, куди ховаються вдень (гнізда, здебільшого, біля основи дерев, у відгалуженнях гілок, дуплах та ін.). Для живлення гусениці переповзають у крону одна за одною у декілька рядів (звідки і назва виду). Шлях переповзання гусениць устелений павутинками. Гусениці линяють і заляльковуються в гніздах на початку липня. Генерація однорічна.

Червонохвіст – Dasyhira ( = Calliteara) pudibunda L. Метелики літають в кінці травня - в червні. Вони ведуть нічний спосіб

життя і летять на світло. Одна самиця відкладає до 1000 яєць. Гусениці з’являються в другій половині червня в липні. Молоді гусениці можуть переноситись вітром. Волоски гусениць отруйні. Гусениці спочатку скелетують листя, а в більш старшому віці об’їдають його з краю, а потім з’їдають повністю, залишаючи лише товсті жилки. Живляться вони до середини вересня, іноді поїдаючи вже ледь пожовтіле листя. Заляльковуються гусениці в лісовій підстилці. Лялечка зимує. Оскільки гусениці об’їдають листя дерев уже у другій половині вегетаційного періоду, то вони завдають меншої шкоди, ніж ті види, які пошкоджують листя весною. Генерація однорічна.

Кільчастий шовкопряд - Mаlacosoma neustria L. Метелики літають в липні. Яйця відкладають на 2-3 річні пагони до 200

яєць в кладці. Хоча гусениці завершують розвиток в яйці ще восени, вилуплюються вони з яєць рано навесні, коли починають розпукуватись бруньки на кормових деревах. Спочатку вони пошкоджують їх, потім скелетують листя, а згодом повністю об’їдають їх, залишаючи лише середню жилку. Молоді гусениці живуть колоніями в павутинних гніздах, розміщених в розгалуженнях гілок. У гарну погоду вдень гусениці тримаються на поверхні гнізд. Живляться гусениці вночі. Заляльковуються в білих коконах в кронах дерев. Генерація однорічна.

Лунка срібляста - Phalera bucephala L. Масовий виліт імаго – в червні, продовжується до середини липня. Літають вночі. Яйця самиці відкладають на

листя купками в один шар. Через 10-14 днів вилуплюються гусениці, які спочатку скелетують листя, тримаючись виводками. Дорослі розповзаються і з’їдають листя повністю. Живлення їх продовжується до середини вересня. В середині вересня гусениці спускаються в грунт на глибину до 5 см, там влаштовують печерки, заляльковуються в них і зимують. Генерація однорічна.

Даний вид відноситься до літньо-осіннього комплексу листогризних шкідників, тому і шкідливість його менша, ніж весняно-літніх видів.

Дубова чубатка - Peridea anceps Goeze. Метелики літають в травні-червні увечері та вночі. Вдень сидять на стовбурах і завдяки їх захисному забарвленню майже непомітні. Яйця відкладають на гілки та на стовбури. У кладці налічується декілька десятків яєць. Гусениці спочатку скелетують листя, потім об’їдають його з країв, а пізніше – з’їдають майже повністю, залишаючи тільки крупні жилки. Плодючість самиць близько 300 яєць. Гусениці пошкоджують листя дуба в червні до кінця липня, а потім заляльковуються в ґрунті поблизу стовбура. Їх активно знищують хижі жуки пахучого (великого) красотіла, а також птахи. Генерація однорічна, однак внаслідок затяжної діапаузи може продовжуватись до 3 років.

Ільмовий ногохвіст - Exaereta ulmi Schiff. Метелики літають в квітні-травні. Яйця відкладають по 1-5 штук на листя кормових порід. Плодовитість до 500 яєць. Гусениці живляться в травні-червні протягом 30-40 днів. В молодому віці скелетують листя, проїдаючи в них отвори, пізніше – повністю їх з’їдають, залишаючи лише середню жилку. Заляльковуються в кінці червня – в липні в ґрунті на глибині до 10 см в рихлому земляному коконі. Зимує лялечка. Генерація однорічна.

Ясеневий білокрапковий пильщик – Macrophya punctum – album L. Літ дорослих пильщиків починається після повної появи листя ясена. Він

сильно розтягнутий. Пильщики живляться, зіскрібаючи щелепами поверхневі тканини більш ніжних листочків. Чорні екскременти їх довго зберігаються на листках. Відкладання яєць під епідерміс листя та їх черешки відбувається в теплі і сонячні дні. Стадія яйця продовжується біля тижня, личинки – близько місяця. Лялечки знаходяться поблизу стовбурів. Можлива діапауза на стадії еонімфи. Зазвичай одне покоління за рік, а за сприятливих умов на Півдні України може розвиватись два покоління. Крім названого пильщика часто ясен пошкоджує також чорний ясеневий пильщик (Tomostethus nigritus Fabr.).

Пильщик вільховий чорноголовий – Hemichroa crocea Geoffr. Поширений в Україні на Поліссі та в Карпатах. Живляться вільхою,

березою і ліщиною. Білан жилкуватий - Aporia crataegi L. Літають метелики вдень в червні-

липні. Відкладають яйця купками, в яких вони розміщені стійма, на листі кормових дерев. Гусениці спочатку скелетують листя, обплітаючи його павутиною. У кінці літа створюють павутинні гнізда із двох-трьох скелетованих листків, де й зимують по 10-30 гусениць в гнізді. Рано навесні покидають гнізда, пошкоджують бруньки, а пізніше розповзаються і об’їдають листя. У кінці травня - на початку червня заляльковуються без кокона на стовбурах та гілках. Генерація однорічна. Каштанова мінуючи міль – Cameraria ohridella Deshka & Dimiĉ

Перший спалах розмноження молі на листях кінського каштану був зафіксований в Македонії в 1985р. Протягом наступних декількох років відбулося стрімке розповсюдження цього виду в країнах Південної і Центральної Європи. Було встановлено, що головним чинником розповсюдження молі є антропогенний: автомобілі, трейлери, поїзди тощо.

Ситуація ускладнюється особливостями вегетації каштана кінського: на відміну від інших видів дерев, які після об'їдання листя листогризами відновлюють його із „сплячих” бруньок, що каштану не характерно. Уже посеред літа його дерева можуть бути повністю без листя і знову цвісти. Якщо це повторюється протягом декількох років, це може призвести до загибелі каштана. Особливо таке пошкодження небезпечне для каштанів, які страждають від ґрунтової посухи (асфальтове покриття, неякісна посадка дерев з обрубаною кореневою системою та інше).

Життєвий цикл молі близький до інших видів родини Lithocolletis. Генерація однорічна.(див. дубову широкомінюючу міль). Місця зимівлі, кількість генерацій в умовах центральної частини України не вивчені. Досить спірним є твердження, що міль зимує в стадії лялечки в опалому листі (наприклад, як це відбувається в Центральній Європі). Інші шкідливі види для каштана

В деяких випадках втрата листя каштаном відбувається внаслідок комплексного чинника – каштанового жилкового кліщика – Eriophyes

hippocastani, липового – E. tilidae var.nervalis та бурої плямистості листя –Coniothyrium australe S. За зовнішніми ознаками пошкодження рослин кліщами є поступове знебарвлення і засихання листя. На нижній стороні листків у кутах жилок – гали у вигляді коричневої повсті. При помірному пошкодженні утворюються буруваті плями, поява яких пов'язана з розкладанням хлорофілу і утворенням феофітину в пошкоджених клітинах листка. У листках спостерігається порушення функцій апарату дихалець, пригнічення фотосинтезу, порушення відтоку цукрів. Загалом порушується обмін речовин.

Каштановий жилковий кліщик – Eriophyes hippocastani Зимують запліднені самиці у діапаузі. Їм властивий негативний

фототаксис і тому зберігаються під опалим листям та іншими рослинними рештками, у тріщинах кори, щілинах будівель. Посеред квітня в залежності від погодних умов самиці виходять з місць зимівлі та починають живитись на бруньках липи, що розпускаються. Вихід розтягнутий і триває близько місяця, закінчується перед цвітінням каштана. Перші покоління кліщів розмножуються на бур'янах. Самиці відкладають яйця на нижню поверхню листків каштана. Одна самиця відкладає до 100 яєць. Через 3-5 днів відроджуються личинки, які після трьох линянь, проходячи два німфальні віки, перетворюються на дорослих самців і самиць. Личинка має три пари ніг, а німфа – чотири. На розвиток однієї генерації потрібно 10-20 днів. Оптимальна температура для кліща є 29-31°С і відносна вологість повітря близько 50%. Всього за сезон встигає розвинутися 4-5 поколінь. Різке зниження чисельності кліща спостерігається з середини літа. З середини вересня дорослі діапаузуючі самиці поступово призупиняють живлення. Відхід на зимівлю сильно розтягнутий і завершується наприкінці вересня. Значна кількість зимуючих самиць гине у період сухої осені і при поверненні холодів у ранньовесняний період.

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 9,10

ТЕМА: ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ ХВОЇ ТА ЛИСТКІВ ДЕРЕВНИХ І КУЩОВИХ РОСЛИН

Матеріал: 1. Хвоїнки сосни звичайної з пікнідами та апотеціями Lophodermium pinastri (шюте сосни

звичайне). Хвоїнки сосни звичайної з апотеціями Hypodermella sulcigena (сіре шютте). Засушені рослини жовтозілля або підбілу, що мають уредініо- і теліостадію, а також хвоїнки сосни звичайної зі спермогоніальною та еціальною стадією спороношення Coleosporium

senecionis, С. tussilaginis. Гербарні зразки листків дуба, клена, ясена, яблуні (борошниста роса). Плямистості листків: бура плямистість горіха грецького, кокомікоз черешні, бура плямистість листків липи, чорна плямистість клена, троянди. Парша листків: уражені листки осики та груші з добре сформованими органами спороношення. Іржа: гербарні зразки листків тополі, берези з уредініо- і теліоспороношенням. Чернь листків липи, берези, ліщини з добре розвиненим нальотом міцелію і спороношенням.

2. Набори кладок яєць, набори личинок у спирті в чашках Петрі, пробірках, лялечки, кокони, імаго основних шкідливих видів, біологічні колекції шкідників. Обладнання: мікроскоп, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця серветки; 2 чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці. Послідовність виконання завдання:

1. За гербарними зразками ознайомитися із симптомами прояву хвороб хвої та листків деревних і кущових порід. Відшукати у визначниках і вивчити збудників хвороб хвої та листків деревних і кущових порід (додатки 2, 3). Приготувати тимчасові препарати збудників хвороб, розглянути їх під мікроскопом і зробити відповідні рисунки. Скласти систему заходів боротьби зі збудниками хвороб хвої та листків деревних і кущових порід.

2. Керуючись таблицями додатків 6, 7, 8, 11, 23, 26, 27 визначити вид шкідників у різних стадіях їх розвитку.

Ознайомитись з пошкодженнями основних видів шкідників. За допомогою підручника скласти таблицю, яка характеризує основні біологічні

особливості хвоє гризучих шкідників по формі:

Вид шкідника

Порода, яка пошкоджується і

строки пошкодження

Строки знаходження у стадії личинки 1-3 віку

(місяць, декада)

Зимуюча стадія і місце

зимівлі

Генерація

1 2 3 4 5

Користуючись підручником, зробити аналіз даних обліків чисельності, обґрунтування винищувальних заходів (в т.ч. із застосуванням гелікоптера)

Питання для самоперевірки: 1. Вкажіть збудників хвороб, які спричиняють захворювання типу шюте. 2. Охарактеризуйте борошнисту росу дуба. Чим відбувається ураження,

розповсюдження і зберігання збудника хвороби? 3. Якої форми придатки клейстотеціїв у збудників борошнистої роси дуба, клена,

яблуні, бука? 4. Які спороношення формуються при ураженні збудниками іржі листків верби, берези,

тополі? 5. В якій стадії зимують іржасті гриби? 6. Назвіть збудників плямистостей листків. 7. Чим зимує збудник чорної плямистості листків клена? 8. Які основні симптоми септоріозів? 9. Які ознаки захворювання «чернь (садь) листків»? 10. Які симптоми полістігмозу листків сливи? Чим відрізняються плями в період

вегетації і сумчастої стадії? 11. Які основні діагностичні ознаки при ураженні листків горіха грецького збудником

марсонінозу? 12. Чим характеризується парша? Які відмінності при ураженні збудником парші яблуні

і груші? 13. Які втрати приросту та зміни у приростному кільці деревини відбуваються при

дефоліації насаджень хвоє- та листогризними шкідниками? 14. У чому полягає особлива небезпека для лісу при об’їданні хвої? 15. Які календарні строки розвитку, строки та способи проведення нагляду, обліку

чисельності соснового шовкопряда та шовкопряда-монашки? 16. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

соснової совки та соснового п’ядуна? 17. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

ткачів? 18. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

звичайного соснового пильщика та рудого пильщика? 19. Які є спеціальні заходи з регулювання чисельності хвоєгризних шкідників лісу? 20. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

зеленої дубової листовійки та глодової листовійки? Яка між ними різниця? 21. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

непарного шовкопряда та п’ядунів зимового та обдирало? 22. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

дубової широкомінуючої молі та п’ядунів весняної групи? 23. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

золотогузку, американського білого метелика та вербової хвилівки? 24. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

дубового похідного шовкопряда та ясеневого білокрапкового пильщика? 25. Які календарні строки розвитку, строки проведення нагляду, обліку чисельності

червоно хвоста, лунки сріблястої та дубової чубатки?

Рекомендована література: 1, 2. 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12. 13. 14, 19, 23

Розділ 4. Стовбурові гнилі та шкідники лісових деревних рослин 4.1. Стовбурові гнилі (рис.4.1) 4.1.1. Некрозні, судинні та ракові хвороби

Стовбурові гнилі дуже розповсюджені в деревині ростучого лісу. Спричиняються вони переважно трутовими базидіальними грибами і рідше - сумчастими. В уражених дерев деревина швидко руйнується, тому технічні якості її різко знижуються. Поширення деяких гнилей, наприклад, викликаних несправжнім осиковим трутовиком, досягає в багатьох регіонах розмірів епіфітотії.

Рисунок 4.1. Схема поселення дереворуйнівних грибів, які спричинять гнилі

стовбурівхвойних і листяних порід (Т – трутовик; Г – губка; С – стереум)

Місце проникнення і поширення гнилі за висотою і діаметром стовбура, інтенсивність її розвитку, характер руйнування деревини є різними у кожного дереворуйнівного гриба. В даний час за макроскопічними і мікроскопічними ознаками гнилі можна визначити збудника.

Збудники гнилей проникають, як правило, через механічні пошкодження, які не заросли, місця від облому сухих сучків, поламані гілки, мертві

необламані сучки і через усілякі ушкодження кори, лубу, тобто через так звані „ворота” інфекції. Тільки деякі збудники кореневих гнилей, зокрема опеньок осінній, може проникати за допомогою ризоморф через неушкоджену кору коренів. Міцелій кореневої губки також може проникати в здорові корені при контакті їх із хворими, а також за допомогою спор гриба через природні пори в корі.

Дереворуйнівні гриби мають крупні плодові тіла (базидіоми), у яких розрізняють поверхню, безплідну тканину (траму) і гіменофор — частина плодового тіла, де утворюються базидії з базидіоспорами. Плодові тіла трутовиків дуже різноманітні за формою: копитоподібні, подушковидні, шапинковидні на ніжці або без ніжки, плоскі, розпростерті (резюпінантні) або напіврозпростерті, розташовані черепицевидно, циліндричні тощо. Внутрішня тканина плодових тіл може бути дерев'яниста, повстяна, пробкова, шкіряста, м'ясиста (рис.4.2).

Плодові тіла (базидіоми) збудників гнилей утворюються, в середньому,

через 6-8 років після проникнення спори в деревину і початку розвитку гнилі. Швидкість поширення гнилі по стовбуру складає, в середньому, 15 см. у рік.

Для визначення протяжності гнилі по стовбуру потрібно зняти з дерева плодове тіло трутовика, розрубати його навпіл і порахувати кількість річних кілець, які добре видно на розрізі (рис.4.3).

Порахувавши кількість річних шарів базидіоми, потрібно додати 6-8 років (інкубаційний період розвитку гриба в стовбурі без утворення плодового тіла, так звана прихована гниль і суму років помножити на 15 (швидкість поширення гнилі по довжині стовбура (см/рік).

Рисунок 4.2. Форми плодових тіл дереворуйнівних грибів: а –копитоподібна; б – циліндрична; в – подушковидна; г – шапинка на боковій ніжці; д – напіврозпростерта; е – розпростерта; ж – шапинка на центральній ніжці

Рисунок 4.3. Будова базидіоми: 1 – загальний вигляд базидіоми; 2 – базидіома в розрізі; 3 – річні шари наростання гіменофору

Результати обліку базидіом на пробній площі доцільно фіксувати в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Розповсюдження дереворуйнівних грибів (базидіом) на пробній площі

Видова назва

Діаметр дерева, см.

Висота прикріплення плодового тіла (базидіоми), м.

Кількість базидіом на 1 дереві, шт.

Загальна кількість дерев з базидіомами,

шт.

% уражених

дерев

У процесі гниття деревини, спричиненого будь-яким дереворуйнівним грибом, можна виділити чотири стадії її розкладання, кожна з яких характеризується своїми визначеними ознаками.

У першій стадії руйнування деревини спостерігається зміна забарвлення в сторону темних кольорів, технічні ж якості не змінюються. При мікроскопічному вивченні виявляється, що окремі гіфи проникають всередину клітин, головним чином через пори.

У другій стадії розвитку гнилі з'являються ділянки злегка зруйнованої деревини, виникають світлі місця і звивисті темні смужки, відомі за назвою «чорні» лінії. Технічні якості деревини значно знижуються. При мікроскопічному розгляді видно, що оболонки клітин стають значно тонші, в деяких з них утворяться неправильної форми отвори.

У третій стадії гниття в деревині відбуваються істотні макроскопічні і мікроскопічні зміни. Деревина стає пухкою, легкою, світліше або темніше здорової, в ній утворюються вицвіти целюлози і скупчення грибниці у вигляді плівок. Оболонки клітин стають дуже тонкими, клітини в багатьох місцях розпадаються. Деревина цілком втрачає міцність і набуває пилевидної або волокнистої структури.

Четверта стадія – утворення дупла – характеризується припиненням процесу гниття і початком руйнування механічним шляхом. Утворенню дупла нерідко сприяють комахи, птахи й інші тварини.

Корозійна гниль виникає при дії грибів, які руйнують лігнін і частково полісахаридний комплекс. Характерні риси цієї гнилі залежать від дії виділених грибами ферментів. При корозійній гнилі відбувається руйнування групи клітин в окремих місцях, стінки їх розпадаються, що веде до утворення порожнин. На внутрішньому боці ямок виникають вицвіти, або плями білої

целюлози. Деревина стає легкою, м'якою, волокнистою, не змінює загального обсягу, набуває ямчато-волокнистої структури, її часто називають ситовою деревиною (рис. 4.4).

Рисунок 4.4. Схематичне зображення клітин деревини у процесі утворення корозійної гнилі: а – початок делігніфікації з середини клітин; б – вивільнення шарів оболонки; в – розкладан-ня пектинового шару і відділення клітин одна від одної; г – розкладання клітинної оболонки

Корозійну гниль викликають соснова губка, ялинова губка, трутовик

Гартіга, ялиновий окоренкової трутовик, опеньок осінній, трутовики справжній і несправжній, трутовики несправжній і дубовий та дуболюбивий, і кленовий трутовик.

При формуванні деструктивної гнилі відбувається розкладання целюлози геміцелюлози (полісахаридів), гниття охоплює усю клітину, звичайно з внутрішнього боку її оболонок. У зв'язку з тим, що гниль охоплює всю деревину, зменшується і весь обсяг деревини, в ній утворюються численні тріщини, деревина стає крихкою, легко розтирається в порошок. Змінюється і забарвлення деревини спочатку вона стає червонуватою, поступово буріє й у кінцевій стадії стає темно-бурою (рис. 4.5).

Рисунок 4.5. Схематичне зображення клітин деревини у процесі формування бурої

гнилі: а – неуражена клітина; б-г – поступове розкладання клітинної оболонки з середини

Гниль такого типу викликають північний трутовик, облямований трутовик, трутовик сірчано-жовтий, трутовик Швейниця, модринова губка, трутовик променистий і березова губка.

Для різних господарських цілей, визначення поширеності гнилі, інтенсивності їхнього розвитку, передбачуваних втрат і т. п. гнилі деревини зростаючих дерев класифікують по ряду показників:

а) за забарвленням деревини розрізняють буру, білу і строкату гнилі. Бура (червоно-бура, сіро-бура) звичайно темніше здорової деревини, формується при деструктивному типі гниття; біла (світло-жовта, смугаста, мармурова) відрізняється більш світлим забарвленням, ніж здорова, деревина, виникає при корозійному типі гниття; коли на бурому (червонуватому) фоні

з'являються білі плями целюлози, які також формується у процесі корозійного типу гниття.

б) за розташуванням на поперечному перерізі гнилі коренів, стовбурів і гілок поділяють на ядрову і заболоневу, зустрічаються також гнилі, які можуть розташовуватися як у ядровій, так і заболоневій частині – ядрово-заболоневі (раніше їх називали мішаними гнилями).

в) за розміщенням гнилі в дереві розрізняють кореневі, окоренкові,

стовбурові, вершинні і гнилі гілок.

г) по приуроченості збудників до деревних порід гнилі поділяються на характерні для хвойних, для листяних порід і такі, які зустрічаються на обох.

Кореневі і комлеві гнилі (рис.4.6) дерев є найпоширенішими і шкодочинними хворобами лісових насаджень. Вони зустрічаються на більшості деревних порід і характеризуються загниванням кореневих систем і комлевої частини стовбура.

Рисунок 4.6. Кореневі гнилі хвойних і листяних порід: а – від кореневої губки: 1 – ялини, 2 – ялиці, 3 – сосни; б – від трутовика Швейниця; в – від ялинової губки; г – від опенька; д – від дібровного трутовика; е – від трутовика лускатого

Внаслідок ураження коріння у дерев порушується надходження води і

поживних речовин до надземних органів. У них змінюються процеси метаболізму, ослабляються ростові процеси, знижується стійкість до стовбурових шкідників. При сильному ураженні дерева відмирають і часто піддаються вітровалу.

Розповсюдження багатьох кореневих і комлевих гнилей в лісових насадженнях носить осередковий характер і виявляється у груповому відмиранні дерев. Міцелій збудників цих гнилей, розповсюджуючись по коренях і лісовій підстилці, здатний уражати корені сусідніх ослаблених дерев. При інтенсивному розвитку гниль з коренів ростучих дерев може переходити в стовбур і уражати нижню комлеву частину дерева, призводячи до значних втрат ділової деревини.

Стовбурові гнилі (рис.4.7) виникають і розповсюджуються, як правило, у стовбуровій або в комлевій частині стовбура, причому ряд грибів приурочений

саме до комлевої частини, звідки гниль часто переходить в корені. У зв'язку з цим стовбурову гниль прийнято ділити на дві групи: гнили стовбурової частини і комлеві. Гнили, які заходять з комлевої частини в корені, віднесені до кореневих гнилей.

Стовбурові гнилі у багатьох випадках розповсюджуються на велику відстань – на 15-20 і більше метрів по довжині стовбура. Ці гнилі можуть бути

центральними, заболоневими і мішаними, від чого і залежить ступінь небезпеки їх для дерева і значення у виході ділової деревини.

Рисунок 4.7– Гнилі: а – стовбурові: 1 – по всій довжині стовбура, 2 – у центральній частині стовбура, 3 – у комлевій частині стовбура; б – коренева: 1 – коренева, 2 – заходить у комлеву частину, 3-5 – заходить у другу чверть стовбура і вище

Гнилі деревних порід та їх збудники

Білі корозійні центральні гнилі: трутовик несправжній – Phellinus

igniarius; трутовик Гартіга – Phellinus hartigii; трутовик несправжній осиковий – Phellinus tremulae; трутовик несправжній дубовий – Phellinus robustus; трутовик несправжній вільховий – Phellinus alni; щетинистоволосистий трутовик – Inonotus hispidus; трутовик скошений – Inonotus obliquus; лускатий трутовик – Polyporus squamosus.

Строкаті корозійні центральні гнилі: соснова губка – Phellinus pini;

ялинова губка – Phellinus pini var. abietis; дубовий трутовик (дуболюбивий) –

Inonotus dryophilus.

Білі змішані корозійні гнилі: глива звичайна – Pleurotus ostreatus;

трутовик справжній – Fomes fomentarius; трутовик променистий – Inonotus

radiatus (деструктивна гниль). Бурі змішані деструктивні гнилі: дубова губка – Daedalea quercina;

трутовик облямований – Fomitopsis pinicola; березова губка – Piptoporus

betulinus.

Бурі центральні деструктивні гнилі: модринова губка – Fomitopsis

officinalis; лускатка жирна – Pholiota adipose; сірчано-жовтий трутовик –

Laetiporus sulphureus; кленовий трутовик – Oxyporus populinus (коренева гниль); печіночниця звичайна – Fistulina hepatica (комлева гниль).

Білі периферійні кореневі гнилі: стереум шерстистий – Stereum hirsutum;

стереум розтрісканий – Stereum frustulosum.

4.1.2.Коротка характеристика дереворуйнівних грибів 4.1.2.1.Дереворуйнівні гриби хвойних порід

На сосні – коренева губка сосни – Heterobasidion annosum S. Str.; на ялині – коренева губка ялини - Н. parviporum Niemela & Korhonen.

Базидіоми багаторічні, не чіткої форми, кірковидні, рідше розпростерто-відігнуті, шкірясто-пробкові або майже дерев'янисті, з краями у вигляді зачаткових шапинок, іноді раковиновидні; поверхня світло-бура, жовто-бура, шоколадна або коричнева, борозенчаста, з часом темніюча і вицвітаюча; по периметру плодового тіла проходить характерна біла смужка; тканина біла або жовтувата; гіменофоріальна поверхня біла, жовта, з віком бура. Утворюються плодові тіла на пнях та оголеному корінні вітровальних дерев хвойних, рідше листяних породах. Розповсюджується базидіоспорами і конідіями, а також міцелієм контактним шляхом через коріння. Викликає білу корозійну кореневу гниль сосни та центральну корозійну гниль стовбурів сосни і ялини. У сосни гниль піднімається не більш як на 60 см, а у ялини – до 10 і більше метрів. Тому в соснових насадженнях переважають вітровали, а у ялинових – буреломи.

Соснова губка – Phellinus pini (Thore ex Fr.) Pil. Базидіоми багаторічні, дерев'янисті, копитоподібні. Поверхня базидіоми темно-сіра, нерівна, концентрично борозенчаста, радіально-тріщинувата, часто вкрита мохом та лишайниками. У молодому віці часто щетиниста, потім гола, вкрита кіркою, іржаво-бура, чорно-бура або сірувато-чорна; край гострий; тканина іржаво-бура, дерев'янистої консистенції. Викликає центральну корозійну стовбурову гниль сосни у віці 35-50 років. Утворюються тільки в місцях пошкоджень, найчастіше обламаних сучків. У перестійних насадженнях може уражувати до 40 і більше відсотків дерев. Середня швидкість поширення гнилі по стовбуру 15 см у рік. Росте на стовбурах сосни, кедра, модрини. На стовбурах ялини росте ялинова губка Phellinus chrysoloma (Fr.) Donk.

Облямований трутовик – Fomitopsis pinicola (Sw. ex Fr.) Karst.

Базидіоми багаторічні, копитоподібні, подушковидні або плоскі; кріпляться боком без ніжки, з гострим або тупим краєм, у вигляді вохряно-жовтої, червоно-коричневої або кіноварно-червоної смужки, поверхня темна блискуча, вкрита кіркою, глянсова, гіменофор білий трубчатий. Викликає буру, деструктивну, змішану, стовбурову гниль хвойних та листяних порід. Уражує як мертві, так і живі дерева навіть через незначні механічні пошкодження, а також ослаблені дерева. Зустрічається часто на пнях і сушняку хвойних і листяних порід.

Опеньок осінній – Armillariella mellea (Fr. ex Vahl.) Karst. За способом живлення відноситься до факультативних патогенних

мікроорганізмів. Найбільшої шкоди він завдає хвойним породам – сосні, ялині, модрині, менше ялиці та дугласії. Більш стійкими є листяні породи, але й серед них ослаблені екземпляри дуба, граба, берези, осики, тополі, клена уражуються опеньком.

Першими ознаками ураження опеньком є запізнення початку вегетації, зниження приросту, його в’янення. Хвоя стає ясно-зеленою, поступово жовтіє, буріє і опадає. Молоді дерева в насадженні відмирають протягом одного-двох вегетаційних періодів, а в старших – протягом 5-10 років. Під час хвороби в нижній частині стовбура спостерігається смолотеча. У соснових лісах опеньок завдає шкоди молодим культурам віком від 3 до 12-15 років, створеним на лісосіках, де збереглись пні листяних порід (найчастіше дуба). Інколи зустрічається і в старших насадженнях. Період від часу зараження до відмирання в молодих культурах (до 5-7 років) дуже короткий — лише кілька місяців, а в старших культурах може тривати 2-3 роки.

Характерними ознаками ураження сосни опеньком є наявність білої плівки міцелію під корою кореневої шийки та коренів, обліплення коренів грунтом, який зцементовує живицю, що витікає із смоляних ходів. Уражені сосонки відмирають у різний час вегетаційного періоду. При відмиранні весною пагони в'януть і згинаються, хвоя стає блідо-зеленою, потім буріє. При відмиранні влітку хвоя набуває блідо-зеленого забарвлення, молоді бруньки, пагони не згинаються. На другий рік хвоя буріє і осипається. Навколо уражених коренів у грунті помітні ризоморфи. У мертвих сосон вони піднімаються під корою досить високо по стовбуру.

Ознакою хвороби є також утворення плодових тіл опенька, які восени масово з'являються біля відмираючих дерев, на пнях і дуже часто на відмерлих стовбурах, виростаючи на висоті 2-3 м. а іноді й вище. Базидіоми однорічні у вигляді шапинки з центральною ніжкою, м'ясисті, швидко загниваючі. Поверхня шапинки жовто-бура з більш темними лусками, спочатку опукла, потім майже плоска, з невеликим горбиком; тканина біла, у старих плодових тіл бура, темніюча біля основи, з плівчастим кільцем під шапинкою; гіменофор пластинчастий; пластинки спочатку білі, потім світло-бурі, радіально розходяться. Утворюються плодові тіла групами, рідше поодиноко біля пнів, на пнях, на мертвих стовбурах дерев та підстилці. Уражує тільки ослаблені дерева. Найбільш небезпечний для культур шпилькових порід до десятирічного віку. Основним симптомом ураження молодих рослин сосни є в’янення молодих пагонів. Утворює ризоморфи двох видів: коренеподібні – у ґрунті та плоскі – на стовбурі між корою і деревиною. Викликає білу корозійну периферійну стовбурову гниль. В результаті дії гриба виникає біла корозійна гриль коріння та комлевої частини стовбура. Корені, при цьому, згнивають повністю, а на стовбурі утворюється периферійна біла гниль з характерними чорними лініями мармурова гниль).

Ураження насаджень носить куртинний характер. Характерним є те, що куртини, як правило, утворюються біля старих пеньків листяних порід. Вони є резерватом інфекції, оскільки накопичують велику кількість міцеліальних плівок, плодових тіл гриба і ризоморф. Ризоморфами гриб розповсюджується в грунті й уражує найближчі дерева сосни звичайної, викликаючи їх відмирання.

Деревця уражені опеньком заселяються малим сосновим довгоносиком (Pissodes notatus F.), який прискорює їх відмирання.

Трутовик Швейниця, або Повстяно-бурий трутовик – Phaeolus

schweinitzii (Fr.) Pat.

Тканина плодового тіла жовто- або темно-коричнева; шапинки одиночні або зібрані по декілька штук на загальній центральній ніжці; шириною 4-30 см, товщиною 1-4 см, широковоронковидні, поверхня шапинки спочатку повстяна або злегка щетиниста, потім гола, горбкувата, оливково-жовта, іржаво-жовта, жовто-бура або каштанова; край загострений, знизу стерильний; тканина волокниста, жовто-оранжева, рудувата або буро-іржава; гіменофор трубчастий; трубочки одноколірні з тканиною, завдовжки 1-7 мм, з нерівними великими порами і округлими, кутастими або неправильними розщепленими краями. Зустрічається на пнях і коренях хвойних порід.

4.1.2.2.Дереворуйнівні гриби листяних порід

Трутовик справжній – Fоmes fomentarius (Fr.) Kickx. Базидіоми багаторічні, копитоподібні, поверхня базидіоми біла, світло-

кавова, сіра або чорно-сіра, з концентричними зонами і твердою кіркою завтовшки 1-2 мм; край тупий або загострений, рудуватий або рудувато-білий, в молодому віці білий; тканина трутовидна, пробкова, пружна, рудувата або рудувато-бура, зі слабо вираженими зонами. Гіменофор білий, трубчастий, з легким кавовим відтінком, при натисканні і з віком буріючий. Поширений на сухостої, хмизу або пеньках листяних порід, рідше на ростучих деревах. Викликає білу корозійну змішану стовбурову гниль листяних порід (берези, бука, граба, тополі).

Уражує базидіоспорами через рани, морозобійні тріщини, обламані мертві сучки. Плодові тіла недовговічні. Руйнуються разом з ураженою деревиною.

Трутовик плоский – Ganoderma lipsiense (Wallr.) Pat. Базидіоми багаторічні, у вигляді плоских дерев'янисто-пробкових шапинок, широко прикріплені, досягають в діаметрі 20 см і більше, товщиною 1,5-12 см; поверхня шапинки нерівна, хвиляста, з численними концентричними борознами, сірувато- або темно-коричнева з більш світлим притупленим краєм, матова, іноді вкрита нальотом шоколадного кольору, з твердою тонкою (0,5-1 мм) кіркою; тканина щільно-повстяна, блідо-бура, шоколадно-коричнева або коричнево-бура, нерідко з білими вицвітами і прожилками; гіменофоріальна поверхня трубчата, білого кольору, з віком злегка бура або жовта, буріюча до темно-бурого забарвлення. Зустрічається на відмерлій деревині листяних, рідко хвойних порід і як виняток - на живих деревах.

Викликає білу корозійну змішану стовбурову гниль листяних порід, найчастіше пнів та мертвої деревини. На живих деревах буває в раневих отворах. Спричиняє дуже швидке руйнування деревини.

Несправжній трутовик – Phellinus igniarius (Fr.) Quel. Базидіоми багаторічні, копитоподібні, рідше консолевидні, плоскі або розпростерті, до 25 см в діаметрі і до 12 см товщиною біля основи; поверхня вкрита твердою кіркою, темно-сіра або чорна, концентрично-борозенчата, з віком – часто розтріскується; край тупий або дещо загострений, спочатку рудуватий або рудувато-бурий потім сіріючий; тканина дерев'яниста, дуже тверда, рудувато-бура або коричнево-бура; гіменофор трубчатий, іржаво-коричневий, у молодих плодових тіл з сіруватим нальотом. Поширений на живих стовбурах дерев,

рідше - на сухостої берези, вільхи, верби, граба, тополі й інших листяних порід. Викликає центральну гниль стовбурів більшості листяних порід.

Несправжній дубовий трутовик – Phellinus robuslus (Karst.) Bourd. et Galz. Базидіоми багаторічні, жовноподібні, подушковидні або копитоподібні, з широким тупим більш світлим краєм, 5-25 см в діаметрі; поверхня шапинки світло-сірувата або буро-рудувата, з віком - темніюча, сірувато-бура, темно-сіра або темно-бура, у молодому віці тонкобархатиста, потім гола, вкрита твердою кіркою з широкими концентричними борознами, іноді тріщинувата; край спочатку рудуватий або жовто-коричневий, потім сіріючий; тканина дерев'яниста, дуже тверда, коричнева або жовтувато-коричнева; гіменофоріальна поверхня трубчата, жовто-іржавого або світло-коричневого кольору. Утворюються часто групами, в місцях механічних пошкоджень.

Викликає білу центральну корозійну стовбурову гниль дуба, рідше яблуні, каштана і граба.

Трутовик несправжній осиковий – Phellinus tremulae (Bond.) Bond. et

Boris. Базидіоми багаторічні, резюпінантні, напівкопитоподібні з розширеною основою, в діаметрі 3-15см, завтовшки 3-13см; поверхня шапинки темно-сіра, біля основи майже чорна, з концентричними борозенками, подовжніми і поперечними дрібними тріщинами; край тупий, рудувато-бурий; тканина тверда, дерев'яниста, іржаво-коричнева; гіменофор трубчатий, рудувато-коричневого або коричнево-каштанового кольору, іноді з сірим нальотом. Викликає білу центральну корозійну стовбурову гниль осики з характерним аптечним запахом.

Дубова губка, або Дедалеа дубова – Daedalea quercina L. ex Fr. Базидіоми багаторічні, у вигляді пробкувато-шкірястих плоских бічних шапинок, нерідко з розпростертою основою стоншуються до країв, поверхня шапинки гола, але не гладенька, наче промаслена, неясно зональна або без зон, забарвлена в блідо-буро-жовтий, тускло-охряний, сірувато-бурий, рідко бурий колір; тканина кольору деревини, рідше злегка бура; гіменофор лабіринтовидний, з товстими стінками, одноколірний з тканиною. Базидіоми утворюються групами на живій деревині у місцях механічних пошкоджень, але частіше зустрічається на пеньках та зрубаній деревині дуба, бука, каштана.

Викликає буру деструктивну змішану стовбурову гниль найчастіше мертвої деревини і досить швидко викликає гниття.

Стереум шерстистий – Stereum hirsutum (Willd.) Pers. Базидіоми у вигляді шкірястих шапинок (1-2,5см в діаметрі) або розпростерті, з відігнутим краєм; поверхня шапинки щетинисто-волосиста, з неясними концентричними смужками, сіра, жовта або жовто-вохряна; товщина плодового тіла 360-500 мкм; гіменофор ясно-жовтий (вохряно-жовтий по краях), з часом блідо-сірий. Поширений на сухих стовбурах і гілках листяних деревних порід, зрідка на деревах, що ростуть.

Трутовик скошений. Чага – Inonotus obliquus (Fr.) Pil. Базидіоми багаторічні, резюпінантні, досягають великих розмірів (до 1-2м довжини і 20-30 см ширини), розвиваються під корою на вже мертвому дереві, тому непомітні; в свіжому стані шкірясто- м'ясисті, жовті, в сухому – тверді, ламкі, цілком складаються з трубочок, жовто-бурі або чорно-бурі. Зустрічається на живих, рідше на мертвих стовбурах листяних порід. У місцях механічних пошкоджень

утворюються безформні чорні вирости Чага – стерильна форма трутовика. Поверхня в неї чорна, глибоко тріщинувата. Внутрішня тканина коричнева, дерев’яниста. Гриб викликає білу корозійну центральну стовбурову гниль. Росте переважно на живій березі, рідше на горобині, вільсі, вербі, дубі, грабі.

Інонотус дуболюбивий, або Дуболюбивий трутовик – lnonotus

dryophilus (Berk.) Murr. Базидіоми багаторічні, корково-м'ясисті, м'які, потім

твердішають, копитоподібні, біля основи трохи звужені і зверху здуті,

крупні, 5-10см в діаметрі і 2-8см в товщину, копитоподібні або кулясті, одиночні, зрідка зібрані в черепичасті групи; поверхня шапинки нерівна, шорстка, часто ямчата, грубоволокнисто-щетиниста, з віком майже гола, рудувата, жовто-коричнева або бура; край тупий, світлозабарвлений; товстий,

рівний або трохи хвилястий, тканина грубоволокниста, рудувата або іржаво-бура, біля основи з твердим досить темним ядром піскувато-зернистої структури. На живих стовбурах дуба. Проникаючи крізь рани й тріщини,

спричиняє строкату центральну гниль, що поширюється на кілька метрів.

Трутовик сірчано-жовтий – Laetiporus sulphureus (Bull. ex Fr.) Bond. et

Sing. Базидіоми однорічні, у вигляді черепицеподібно-розташованих спочатку м'ясистих, потім тверднучих світло-жовтих або світло-оранжевих лопатевих, іноді округлих шапинок, що виходять із загальної основи, розміром 10-40см в діаметрі, 1-4см в товщину, краї шапинок досить гострі, хвилясті або лопатевидні; тканина біла або блідо-жовта; гіменофор трубчатий. Зустрічається на живих і відмерлих стовбурах дерев, паразитує на листяних деревах: дубі, тополі, вербі, білій акації, рідше уражує хвойні дерева: ялину, модрину, тис. Завжди утворюється групами в місцях пошкоджень та морозобійних тріщин. Викликає буру деструктивну центральну стовбурову гниль листяних порід (комлевої частини).

Трутовик лакований – Ganoderma lucidum (Fr.) Karst. Шапинка 3-18см у діаметрі, на бічній, рідше центральній або ексцентричній ніжці завдовжки 4-15 см, пробкова або дерев'янисто-пробкова; поверхня шапинки вкрита щільною, блискучою, якби лакованою кіркою, коричнево-рудувата, пурпурово-каштанова, багряно-червона, в старості майже чорна; край загострений, іноді злегка хвилястий, знизу безплідний; тканина біла, кольору деревини або злегка рудувата, губчасто-пробкова, з віком тверднуча; гіменофоріальна поверхня білого, блідо-кремового або коричневого кольору, темніюча при натисканні. Зустрічається на пнях, рідше на сухобочинах дерев листяних порід (вільха, дуб, ясен, клен і ін.).

Трутовик лускатий – Polyporys squamosus (Huds.) Fr. Базидіоми однорічні. Шапинки крупні, досягають 30см в діаметрі і 6см у товщину, з товстою добре розвинутою або зачатковою бічною, ексцентричною, рідше майже центральною ніжкою; за формою шапинки округлі, із заломленими тонкими краями; поверхня жовта, вохряна або жовто-бура, з віком темніюча, вкрита численними бурувато- або темно-коричневими лусками; тканина біла, щільно-м’ясиста, пружна, при висиханні майже пробкова; ніжка біля основи роздута і забарвлена в червоно-коричневий або майже чорний колір; гіменофор білий трубчастий.

Викликає білу корозійну центральну стовбурову гниль листяних порід.

Порівняно широко розповсюджений у букових лісах, старих парках по всій території України. Уражає бук, ясен, дуб, липу, ільм, вербу та інші листяні породи. Зустрічається на пнях та старих ростучих деревах, на яких утворює дупла. Ураження відбувається тільки через механічні пошкодження, тому гриб називають раневим паразитом.

Печіночниця звичайна – Fistulina hepatica Fr. Базидіоми однорічні у вигляді бічної, сидячої або з короткою ніжкою шапинки; спочатку м'ясисті, потім грубоволокнисті і пружні, подушковидні, округлі, 5-30см в діаметрі і 3-6см товщиною; поверхня гола, часто слизиста, вохряно-червона, червоно-каштанова або темно-пурпурова, іноді з фіолетово-пурпуровим відтінком; тканина радіально-смугаста, просочена червоним соком; гіменофор трубчастий, поверхня гіменофору спочатку жовта або вохряна, потім вохряно-бура. Росте на живих стовбурах дуба і каштана.

Росте з середини липня до кінця вересня в листяних лісах, на старих живих дубах, у нижній частині стовбурів або в дуплах і тріщинах. Часто зростаються по два-три плодовика, з яких один найкрупніший Викликає буру, центральну гниль дуба, що передається від пня до порослі.

Глива звичайна – Pleurotus ostreatus (Jacq. ex Fr.) Quel. Базидіоми однорічні, розташовуються поодиноко або біогрупами, м'ясисті, світло-коричневі або кремові. Шапинка 5-30см в діаметрі, опукла, із загнутими краями, гладенька, спочатку темна, пізніше світло-сіра. Ніжка ексцентрична, 2-8x2-3см, біла, щільна, біля основи часто волосиста. Тканина біла, ніжно-м’ясиста. Гіменофор пластинчастий, світло-коричневий або кремовий. Слабкий паразит тополі, осики, берези, верби, липи, тополі а також зустрічається на пнях та мертвій деревині. Викликає білу корозійну змішану стовбурову гниль, в основному мертвої деревини.

Їстівний, досить цінний гриб, штучно культивується. Березова губка, піптопор березовий – Piptoporus betulinus (Bull. ex Fr.)

Karst. Базидіоми дворічні, подушковидні, приплюснуто-копитовидні, сидячі або із зачатковою ніжкою, ширина їх 4-20см; поверхня шапинки вкрита тонкою шкіркою, гладенька, світло-коричнева, світло-рожева або світло-сіра, край гострий або тупий, при висиханні підігнутий вниз; тканина біла, іноді з блідо-рожевим відтінком біля основи трубочок або злегка жовта, м’якопробкова, з віком майже не тверднуча; гіменофор трубчатий. Поширений на сушняку і сухостої берези (дуже рідко на живих стовбурах). Уражує ослаблені дерева, тільки березу у віці 20-25 років. Зустрічається на всій території України. Викликає буру деструктивну змішану стовбурову гниль берези.

4.2. Стовбурові шкідливі комахи (рис.4.8 − 4.9) 4.2.1.Головні біологічні особливості стовбурових шкідників

Головна біологічна особливість комах цієї групи – приховане проживання усередині стовбура і гілок – у лубі, камбію і деревині. Тому їх називають також прихованими шкідниками. У більшості видів ходи під корою та в деревині прокладають личинки. У короїдів не тільки личинки, але і жуки живуть під корою або в деревині, де вони прокладають ходи, живляться і розмножуються.

Ходи мають форми фігур, характерних кожному виду (рис.4.26. А-Є). Є види короїдів -деревинників, які проточують ходи лише в деревині. По ходах

легше ніж по жуках визначити кому вони належать. Короїдам характерна цікава спроможність створювати сім’ї в період розмноження. При цьому, одні види короїдів (в більшості лубоїди та заболонники) мають моногамну сім’ю (самець і самиця), а інші переважно справжні короїди - полігамну сім’ю (самець і декілька самиць). Прогризаючи вхідний канал під кору полігамні короїди (самці) роблять там так звану “шлюбну камеру”. Від неї після спарювання кожна самиця проточує окремий маточний хід у вигляді прямого чи зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення (яйцеві камери) в кожну з яких відкладає одне яйце, прикриваючи його порохнею. Через декілька 10-14 днів із яєць вилуплюються личинки. Кожна з них проточує самостійний личинковий хід. По мірі росту личинкові ходи можуть помітно розширюватися. Закінчивши живлення личинка на кінці ходу влаштовує лялечкову колисочку і заляльковується там. Там же із лялечки відроджується дорослий жук. Спочатку він майже білий, а згодом змінює забарвлення. Прогризаючи в корі круглі вильотні отвори жуки покидають місце поселення і вилітають у крони дерев. По вильотним отворам можна судити про те, як багато вилетіло молодого покоління короїдів і як будуть вони у майбутньому загрожувати лісу. Багато видів короїдів прогризає у корі над маточним ходом “вентиляційні отвори”, які не слід враховувати при визначенні показника “продукція молодих жуків”. Ходи моногамних короїдів відрізняються від полігамним тим, що у них немає шлюбної камери, а є лише один маточний хід.

Можна відрізнити ходи, проточені на стоячих та звалених деревах. Вони проточуються так, щоб полегшити жукам очищати свої ходи від порохні. Вхідний канал, спрямований під кутом до осі стовбура вказує на те, що поселення відбулося на лежачому дереві. Молоді жуки короїдів додатково живляться під корою ослаблених дерев, а деякі види – на тонких гілочках і навіть в серцевині пагонів. Іноді це відбувається на деревах, які не мають ознак ослаблення.

Кожному виду стовбурових комах властиве заселення певних частин стовбурів чи гілок – так званих районів поселення. Це пов’язане з різними вимогами окремих видів до якості корму та умов мікроклімату, які обумовлені зокрема товщиною кори.

Заселення дерев стовбуровими комахами та відмирання цих дерев можуть відбуватися за декількома типами:

- окоренковий. Ослаблення дерева починається з нижньої частини його і поширюється вгору. Крони деякий час залишаються живими. Спричинений ураженням дерев кореневими гнилями, пошкодженням низовими пожежами, коливаннями ґрунтових вод, сильним ущільненням ґрунту. При ослабленні дерев за таким типом їх заселяють на хвойних породах: короїд-стенограф, великий сосновий лубоїд, короїд-типограф, синя соснова златка; на дубі – дубова двоплямиста вузькотіла златка;

- верхівковий. Заселення й відмирання дерева починається в районі тонкої кори. Спричинений пошкодженням крони дерев хвоє- та листогризними комахами, а також сосновими лубоїдами й вусачами при їх додатковому живленні, сніголамами, хворобами (судинним мікозом). При ослабленні дерев за таким типом їх заселяють: жердняковий смолюх, верхівковий короїд, гравер звичайний (на хвойних породах); дубовий заболонник, верхівкова вузькотіла

златка, червиця в’їдлива (на листяних породах); - одночасний. Майже одночасне відмирання усього стовбура унаслідок,

пошкодження крон комахами, а кореневих систем – кореневими гнилями. - стовбуровий. Ослаблення дерева відбувається в середній частині

стовбура унаслідок розвитку ракових пухлин, заселення дерева стовбуровими комахами може поширюватися вверх або вниз залежно від конкретних умов;

- місцевий (локальний). Поселення стовбурових комах приурочені до місця пошкодження (морозобоїни, механічні пошкодження) і не призводять до загибелі всього дерева.

За термінами розвитку розрізняють весняну і літню фенологічні підгрупи

стовбурових шкідників. Комахи, що входять до весняної підгрупи, заселяють дерева в квітні-травні. В кінці червня – в липні вилітає молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. Їх потомство залишається зимувати під корою або в деревині і завершує розвиток наступного рок. Осередки стовбурових шкідників мають комплексний характер. У них одночасно розмножуються декілька видів шкідливих комах. Роль окремих з них у всиханні дерев неоднакова. З весняної фенологічної групи найнебезпечнішими є великий і малий соснові лубоїди, верхівковий шести зубчастий короїди, смугастий деревинник, перше покоління типографа, двійника, гравера, західний непарний, великий та малий ясеневі лубоїди.

До літньо-осінньої фенологічної групи належать друге покоління верхівкового короїда, короїда-стенографа, типографа, двійника, гравера. У літній період триває літ також чорного соснового вусача та інших вусачів, синьої соснової златки та інших златок, рогохвостів, великого ялинового лубоїда, склівок, червиць, свердликів.

Стовбурові шкідники завдають деревам значної фізіологічної шкоди, унаслідок чого дерева гинуть. При прокладанні ходів у деревині деревам заподіюється і технічна шкода, що призводить до псування деревини. Активність окремих видів стовбурових шкідників різна. За цією ознакою їх поділяють на три групи:

- до групи фізіологічних або фізологіно-технічних відносять види комах, які поселяються на ослаблених деревах, з місцевим ослабленням окремих гілок, кореневих лап або секторів стовбура. Поселення цих шкідників не загрожує деревам безпосередньою загибеллю. Нерідко ці комахи поселяються на одному й тому ж дереві протягом декількох поколінь. Це призводить до подальшого ослаблення дерева, заселенню комахами другої і третьої груп і до загибелі. На зрубаних деревах і лісоматеріалах фізіологічні шкідники не поселяються. До цієї групи шкідників відносяться: великий ялиновий лубоїд, червиця в’їдлива, великий і малий дубові вусачі, тополева склівка та ін.;

- друга група – власне вторинні шкідники, які поселяються на ослаблених, але ще життєздатних деревах, а також на зрубаних деревах і лісоматеріалах. При масовій чисельності і відсутності ослаблених дерев комахи цієї групи можуть нападати на більш здорові дерева і після багатократних спроб заселення призвести їх до загибелі. До цієї групи належить більшість небезпечних видів короїдів, вусачів, златок, довгоносиків і рогохвостів;

- до третьої групи відносяться комахи, які поселяються на деревах, що втратили свою життєздатність. Ці комахи заселяють зрубані дерева,

лісоматеріали, пеньки, порубкові залишки. До них відноситься ряд видів короїдів (смугастий деревинник), вусачів (сірий довговусий вусач), златок.

Найбільшу небезпеку і господарське значення мають шкідники перших двох груп. З третьої групи – види, що заподіюють деревині технічну шкоду (смугастий деревинник).

Стовбурові комахи у лісі беруть участь у розкладанні деревини окремих гілок, частин стовбурів і цілих дерев, що загинули внаслідок дії різних чинників. Окремі види стовбурових комах за сприятливих умов для їх розмноження можуть завдавати шкоду життєздатним деревам (дубу – дубовий заболонник і дубова двоплямиста вузькотіла златка, сосні – верхівковий короїд, великий і малий соснові лубоїди, синя соснова златка, чорний сосновий вусач, ялині – короїд типограф, великий ялиновий лубоїд).

Рівень шкодочинності стовбурових комах визначається їх здатністю завдавати шкоду живим деревам (фізіологічна шкодочинність) і лісовій продукції (технічна шкодочинність). Фізіологічна шкодочинність стовбурових комах виявляється у здатності заселяти життєздатні дерева, ослабляти їх при додатковому живленні та внаслідок перенесення збудників хвороб лісу. При визначенні технічної шкодочинності стовбурових комах враховують глибину й ширину ходів, площу зайнятої ходами поверхні заболоні, цінність деревини пошкоджуваної породи, район поселення.

Ходи та отвори в деревині, утворені личинками комах, називають червоточинами, які класифікують за глибиною проникнення в деревину: поверхневі (до 3 мм), неглибокі (проникають у деревину не більше ніж на 15 мм у круглому лісоматеріалі і не більше 5 мм у пилопродукції та деталях) та глибокі (проникають у деревину на глибину понад 15 мм у круглих лісоматеріалах і понад 5 мм у пилопродукції та деталях). Поверхневі червоточини заподіюють переважно личинки короїдів, неглибокі – златок і деяких вусачів, глибокі – переважно личинки вусачів. За діаметром отворів червоточини можуть бути дрібні (отвори діаметром до 3 мм), великі (понад 3 мм) й наскрізні. При наявності поверхневих червоточин сорт деревини знижується з першого до другого, за наявності неглибоких червоточин – до другого –третього, за наявності глибоких червоточин деревина стає дров’яною. При заселенні комахами стовбурів в області товстої кори пошкоджується велика (найцінніша) деревина, в області перехідної кори – середня, в області тонкої – дрібна. 4.2.2. Стовбурові шкідливі комахи хвойних порід 4.2.2.1. Шкідники сосни

З весняної фенологічної підгрупи найнебезпечнішими є: великий (ВЛ) і малий (МЛ) соснові лубоїди, вершинний (ВК) і шестизубчастий (ШК) короїди. З літньої підгрупи – друге покоління вершинного (ВК) і шестизубчастого (ШК) короїдів.

Великий сосновий лубоїд –Tomicus (=Blastophagus) piniperda

Маточні ходи поздовжні, стінки їх часто засмолені. Біля вхідних отворів на корі інколи утворюються воронки з засохлої живиці. Личинкові ходи дуже звивисті, довгі, проточені в лубі. Лялечкові колисочки утворює в товщі кори.

Один з найбільш небезпечних шкідників сосни звичайної. Пластичний вид, що зустрічається у лісах різного типу, особливо в осередках кореневої

губки, на краях боліт, в розладнаних рубками деревостанах. Зимують в товщі кори на кореневих лапах здорових дерев. Виліт жуків починається після звільнення від снігу пристовбурних кругів, коли цвіте ліщина. Заселяє низ стовбурів в районі товстої кори на зростаючих деревах, зрубані дерева, лісоматеріали і пеньки. В посушливих умовах півдня України поселяється і в підземних частинах дерев. Виліт молодих жуків починається з першої декади липня, коли зацвітає липа. Молоді жуки додатково живляться в кронах здорових дерев, виїдаючи серцевину молодих пагонів, викликаючи цим їх обламування («стрижка крони»). З настанням заморозків жуки йдуть на зимівлю.

Малий сосновий лубоїд - Tomicus ( = Blastophagus) minor L.

Масовий шкідник сосни звичайної, зимують жуки головним чином в лісовій підстилці біля окоренкової частини сосен, а також - у серцевині молодих пагонів, що зламані вітром. Літ починається на 1-2 тижні пізніше льоту великого соснового лубоїда під час цвітіння верби козячої. Поселяється на зростаючих деревах в районі тонкої кори, на лісоматеріалах, порубкових рештках. Молоде покоління вилітає в липні. Вони живляться в кронах здорових дерев як і жуки великого соснового лубоїда. На 1 га нараховували до 12 тисяч пошкоджених пагонів, що знижувало приріст деревини не менше як на 30%.

Шестизубчастий короїд або стенограф - Ips sexdentatus Boern.

Небезпечний шкідник сосни звичайної, рідше модрини, ялини. Віддає перевагу зрідженим і освітленим ділянкам лісу. Зимують імаго під корою сосни звичайної і в місцях додаткового живлення, або в підстилці біля всохлих дерев. Жуки починають літати з початку травня, коли зацвітає черемха. Заселяють частини стовбурів з товстою корою, частіше крупномірних зростаючих і зрубаних дерев, лісоматеріали. Молоді жуки з’являються в липні. До зимівлі в Україні завершає розвиток і друге покоління. Смугастий деревинник - Xyloterus domesticus (=Trypodendron lineatum) Ol.

Надкрила жовто-бурі з широкими чорними поздовжніми смугами. Ходи проточує в деревині стовбурів, на поверхні кори помітні тільки вхідні отвори. Вхідний канал від поверхні стовбура заглиблюється на 1,8 см де роздвоюється на маточні ходи, які йдуть в поперечному напрямі в протилежні ходи, часто по річному кільцю. Обидві гілки маточного ходу розташовані в основному в одній поперечній площині. личинкові ходи короткі довжиною до 1 см, відходять вгору та вниз від маточного ходу. Поселяється на сильно послаблених та звалених деревах всіх хвойних порід, починаючи з жердинного віку, а також на необкорених лісоматеріалах. Наносить технічну шкоду.

Зимують жуки в підстилці поблизу дерев, де проходив їх розвиток. Літають рано навесні. В свої ходи у деревині вони вносять спори симбіотичного гриба монілії, міцелієм якого згодом живляться личинки. Стінки ходів від гриба стають чорними. Волого- та тіньолюбний. Заселяє частіше стовбур в районі товстої кори. Молоді жуки з’являються в липні – серпні. Генерація однорічна.

Верхівковий короїд - Ips acuminatus Gum.

Зимівля, строки льоту та розвитку, число генерацій, а також живлення молодих і старих жуків схожі до шестизубчастого короїда. Різниця в тому, що він заселяє зростаючі і зрубані дерева в районі тонкої кори, на гілках, порубкових рештках. Ходи складні променеподібного типу, які продовжуються

в повздовжньому напрямку. Маточних ходів до 12. Ходи завдовжки до 30см не очищає, має багато шлюбних виходів на поверхню кори. Родина златок - Buprestidae

Синя златка -Phaenops cyanea Fв.

Належить до дуже небезпечних шкідників сосни звичайної. Літ жуків – у червні-липні, удень, у сонячну погоду. Зимують личинки різного віку в ходах або лялечкових колисочках, вигризених в корі. Заляльковуються в травні. Самиці відкладають яйця в районі перехідної кори у тріщини стовбурів сосен, що ростуть та звалених.

Личинки прогризають під корою звивисті ходи, які спочатку ледь зачіпають заболонь. Ходи мілкі і плескуваті, заповнені дрібною порохнею. Навесні вони продовжують живитися і у верхньому шарі деревини роблять лялечкові колисочки. Отвори для вильоту мають вигляд двоопуклої лінзи. Крім сосни може заселяти модрину, ялину.

Чорна чотирикрапкова златка - Anthaxia guadripunctata L.

Поширена в хвойних лісах повсюдно. Заселяє соснові насадження в жердинному віці, особливо послаблені низовими пожежами, а також некерованими лісомеліоративними заходами. Зимують личинки в лялечкових колисочках, які вигризають у верхньому шарі деревини. Заляльковуються весною.

Жуки літають з травня до серпня. Масовий літ – в кінці червня. Додатково живляться на різних жовтих квітках (жовтець, кульбаба та ін.). Яйця відкладають в тріщини кори в середній та верхній частинах стовбурів. Личинки точать поперечні ходи, які глибоко карбуються на заболоні і заповнені порохнею.

Родина довгоносики - Curculionidae

Сосновий жердняковий смолюх – Pissodes piniphilus Hbst.

Один з небезпечних повсюдно поширених шкідників сосни звичайної, у віці 20-40 років. Жуки вилітають у червні - липні. Під час додаткового живлення вони вигризають ямки в корі (до камбію) на верхівках соснових дерев та підрості, викликаючи виділення смоли. Яйця відкладає в кору по 2-3 в одне місце. Від місця відкладання яєць ходи завдовжки 10-15 см розгалужуються в різні боки, поступово розширюючись. Зимують личинки в лялечкових колисочках, наче в коконі, трохи заглиблених в заболонь. Вони заповнені тонкими довгастими вигризками деревини. На не дуже ослаблених деревах личинки роблять ходи в корі безпосередньо над поверхнею лубу. Згодом заглиблюються і в луб. Личинки заляльковуються навесні. Отвори в корі після вильоту імаго круглі, близько 2,5 мм. Генерація однорічна.

Стовбуровий сосновий смолюх - P. рini L.

Поширений повсюдно. Заселяє стовбури в місцях перехідної кори у середній та нижній частині середньовікових сосен; зустрічається рідше, ніж сосновий жердняковий смолюх. Родина вусачі - Cerambycidae

Чорний сосновий вусач - Monochamus galloprovincialis Ol.

Небезпечний, повсюдно поширений в Україні, екологічно пластичний шкідник сосни. Заселяє ослаблені та звалені дерева, неокорені лісоматеріали. Завдає великої технічної шкоди.

Зимує личинка в деревині. Для заляльковування вона вигризає поблизу поверхні стовбура лялечкову колисочку. Заляльковується в травні-червні. Вилітають жуки, починаючи з червня протягом літа. Для цього вигризають у деревині та корі чітко округлі отвори діаметром 0,5-0,8 см. При додатковому живленні молоді жуки обгризають кору двох-трьохрічних пагонів зростаючих сосен, нерідко окільцьовуючи їх повністю, чим викликають їх всихання. Для відкладання яєць самиці вигризають у корі, особливо в середній частині стовбура, невеликі поперечні насічки. Через 10-15 днів з яєць вилуплюються личинки, які спочатку вигризають на заболоні комоподібні (а на більш стійких деревах – стрічкоподібні) ходи, заповнені довгастою тирсою. Частково тирса викидається назовні через прогризені овальні отвори. Наприкінці літа личинки заглиблюються повністю в деревину, де роблять ходи довжиною до 20 см. Періодично повертаються і розширюють площадку під корою. Генерація однорічна, але при погіршенні умов розвитку личинок (наприклад, пересихання деревини) може затягнутися до двох років.

Сірий довговусий вусач - Acanthocinus aedilis L.

Заселяє умираючі дерева хвойних порід, переважно в нижній частині, лісоматеріали, пеньки. Зимують личинки. Літ жуків дуже розтягнутий (з квітня до кінця літа). Самиці відкладають яйця у тріщини кори. Личинки живляться під корою, сильно роз’їдаючи підкоровий простір, майже не проникають у заболонь. Личинки – майбутні самки. Заляльковуються у короткому гачкуватому ході в деревині, а личинки – майбутні самці – під корою в овальних колисочках. Молоді жуки прогризають в корі широкі овальні льотні отвори. Генерація однорічна.

Коротковусий (кореневий) вусач - Spondylis buprestoides L.

Заселяє переважно коріння соснових пнів на зрубах, а також дерева, пошкоджені пожежами, кореневою губкою. Жуки літають увечері в червні-липні. Самиці відкладають яйця на коріння та кореневі “лапи”. Личинки проточують спочатку в корі, а потім під корою товстих коренів ходи, які згодом заглиблюються у деревину. Зимують личинки в деревині нижче кореневої шийки. Генерація дворічна.

Рагій ребристий або сірий – Rhagium (=Harpium) inquisitor L.)

Поширений вид. Літ жуків з весни до осені. Заселяють нижні частини стовбура і пні хвойних порід, завдають технічної шкоди, прокладаючи ходи під корою. Родина рогохвости - Siricidae

Синій, або малий рогохвіст – Sirex (=Paururus) juvencus L.

Пошкоджує ослаблені та звалені хвойні дерева (переважно сосну). Фізіологічний та технічний шкідник. Зимують личинки в товщі деревини. Дорослі комахи літають в липні - серпні. За допомогою довгого яйцекладу самиця проколює кору до деревини і відкладає декілька десятків яєць по всьому стовбуру. Личинки проточують свої ходи тільки в деревині. Ходи завжди круглі, щільно забиті дрібною порохнею, та направлені здебільшого вздовж

стовбура до верхнього шару ядра. Закінчуються вони біля поверхні стовбура лялечковими колисочками. Отвори для вильоту круглі, близько 5 мм.

4.2.2.2. Шкідливі комахи ялини, ялиці, модрини Родина короїдів -Ipidae

Великий ялиновий короїд, або типограф - Ips typographus L.

Поширений у ялинових лісах. Особливо часто трапляється в насадженнях на периферії зрубів, на схилах південних експозицій, вітровалах, буреломах, порубкових рештках, рідше на інших хвойних породах: ялиці, модрині, сосні Веймутовій. Поселяється в районах тонкої і товстої кори. Зимують жуки в підстилці та під корою дерев. Літ жуків починається у другій половині квітня – в першій половині травня під час розпускання бруньок берези. Розвиток першого покоління триває 1,5-2 місяці. Молоді жуки з’являються в червні-липні. Додатково живляться під корою. До осені встигає закінчити розвиток друге покоління.

Короїд – двійник - Ips dublicatus S.

Пошкоджує модрину, ялицю, рідше сосну. Ходи такі самі, як у типографа, але менші за розміром. Личинкові ходи звивисті, заболоні не зачіпають. Звичайний супутник типографа, але віддає перевагу поселятися в районі тонкої кори та на вершинах дерев в більш освітлених умовах. За біологією нагадує попередній вид.

Гравер, або халькограф - Pityogenes chalcographus L.

Дуже поширений в ялинових лісах, пошкоджує також модрину, ялицю. Ходи гравера дуже характерні: від шлюбної камери променеподібно

відходять 3-6 маточних ходів, які потім всі повертають у поперечному напрямі. Личинкові ходи густі, поздовжні, 3-4 см завдовжки.

Зимує в різних стадіях під тонкою корою дерев, на верхівках і гілках. Літ жуків починається одночасно з типографом, але продовжується довше (до липня). Може розвиватися в двох генераціях за рік.

Гачкоподібний короїд – Pityocteines curvidens E.

Ходи на стоячих деревах під товстою корою. Маточний хід відбивається на заболоні. Поперечні ходи у вигляді поперечної скоби, відходять від довгого вхідного каналу. Часто є другий вхідний канал, спрямований у протилежну сторону. В результаті створюються подвійні скоби з перекладиною. Личинкові ходи часті, з початку паралельні, в кінці сплутані. Лялечкові колисочки в деревині.

Великий ялиновий лубоїд, або дендроктон - Dendroctonus micans Kug.

Дендроктон заселяє комлеву частину і кореневі лапи дерев. На звалених деревах і лісоматеріалах не поселяється.

Найбільший із короїдів. Ходи відрізняються від ходів інших короїдів. У кінці короткого маточного ходу є невелика площинка, де самиця відкладає яйця. Личинки проточують спільний хід, що поступово розширяється і досить глибоко проникає в заболонь. Біля вхідного отвору на корі є воронка із застиглої живиці. Шкодить старим та пристигаючим ялинникам, в свіжих і вологих типах лісу, сосні звичайній, що росте на сфагнових болотах. Жуки літають в червні-липні. Личинки живляться до осені. Зимують личинки або жуки під корою дерев. Личинки заляльковуються влітку вже наступного року.

Генерація дворічна. В місцях живлення жуків дерева виділяють живицю у вигляді смоляних воронок. Орієнтуючись ними виявляють заселені дерева. Поступово дерево окільцьовується ходами жуків і личинок і гине.

Пухнастий поліграф – Polygraphus polygraphus L.

Завдає шкоди ослабленим і зваленим деревам ялини, рідше модрини, ялиці та сосни. Ходи проточує в товщі лубу і на внутрішній стороні помітні лише закінчення личинкових ходів і лялечкові колисочки. Якщо поліграф оселяється під тонкою корою на верхівці та гілках, то маточні ходи, шлюбна камера і лялечкові колисочки викарбовуються на заболоні. Від шлюбної камери променеподібно відходять три –шість маточних ходів завдовжки 2-3см і шириною близько 1,5мм, заповнений буровою порохнею. Личинкові ходи звивисті.

Жуки літають у червні-липні. Додатково живляться під корою, вигризаючи там безладні ходи. Личинки живляться до осені, зимують і заляльковуються навесні. Генерація однорічна. Частина жуків зимує і навесні дає сестринське покоління. Родина вусачі або скрипуни – Cerambycidae

Малий чорний ялиновий вусач - Monochamus sutor L.

Дуже поширений у хвойних лісах (особливо в Карпатах), найбільше пошкоджує ялину в районі товстої та перехідної кори. Завдає великої шкоди заготовленим лісоматеріалам (в тому числі на складах).

Вусачі літають в липні-серпні. Обгризають кору гілок, чим послаблюють дерева. Яйця відкладають в насічки на стовбурах по одному-два. Личинки спочатку гризуть ходи в товщі кори, на поверхні заболоні, а потім заглиблюються в деревину. Після зимівлі прогризають ще більш глибокі ходи. Періодично повертаються під кору, очищають ходи від порохні, викидаючи її назовні через овальні отвори в корі, за якими визначають заселені дерева. Заляльковуються в деревині під поверхнею заболоні. Генерація дворічна.

Великий чорний ялиновий, або смерековий вусач – Monochamus urussovi

Fisch. Один з найбільш шкідливих стовбурових шкідників смереки та ялини. Заселяє переважно нижню та середню частини стовбурів, але може оселятися і на вершинах. Одним з перших заселяє смерекові та ялинові ліси після пожеж. Дуже пошкоджує неокорені лісоматеріали на складах і на лісосіках, що значно знижує їх сортність.

Жуки літають з червня до вересня (масовий літ у липні). Під час додаткового живлення жуки вигризають кору лунками на гілочках та підрості хвойних порід. Яйця відкладають у вигризені в корі вузькі поперечні щілини. Через 1,5-2 тижні з них вилуплюються личинки і проточують ходи, які поширюються в корі і лубі, а потім наполовину заглиблюються в заболонь. Згодом вони проникають у деревину стовбурів на глибину до 24см. Загальна довжина ходів досягає 40см. Очищаючи ходи, личинка викидає через невеликий отвір у корі порохню, яка подібна до довгастої тирси. Личинка линяє чотири рази, зимує двічі і навесні або на початку літа заляльковується. Перед заляльковуванням вона проточує хід у напрямку до поверхні стовбура і закінчує його на відстані 0,5-1см від кори. Після виходу з лялечки жук прогризає в деревині та корі круглий отвір для вильоту діаметром до 1см і вилітає. Генерація дворічна.

Блискучогрудий ялиновий - Tetropium castаneum L. та матовогрудий

ялиновий - T. fuscum F. вусачі

В Україні поширені на Поліссі і в Карпатах. Заселяють ослаблені та звалені дерева ялини та ялиці. Жуки вилітають у червні - липні через ходи, проточені личинками, прогризаючи овальний отвір у корі. Самиці відкладають яйця у тріщини кори комлевої частини ялин не вище 4 м. Личинки гризуть широкі ходи під корою, сильно зачіпаючи заболонь. Ходи щільно заповнені порохнею бурого кольору. Зимують личинки в деревині на глибині 4 см. Заляльковуються весною. Генерація однорічна. У старих та достигаючих модринових лісах поширений модриновий вусач Габріеля (T. gabrieli Weisl).

Родина довгоносиків - Curculionidae Ялиновий жердняковий смолюх - Pissodes harcyniae Hbst.

В Україні є повсюдно в ялинових лісах. Заселяє вершини та верхні частини стовбурів ялин з тонкою та перехідною корою. Літає з кінця травня. Генерація однорічна.

Ялицевий смолюх – Pissodes piceae Ill.

Дуже небезпечний шкідник ялиці. Молоді жуки літають у червні – липні, а жуки, які перезимували – у травні. Додаткове живлення у жуків таке саме, як і в інших видів смолюхів. Самиця відкладає яйця переважно в тих місцях, де поранена кора, відрубані гілки, зарубки на стовбурах. Яйця відкладає під кору по 5-10шт., а іноді й більше. Якщо на дереві немає поранень, самиця вигризає для відкладання яєць ямку до камбію. Ходи личинок довгі (до 30см), поступово розширюються і майже не зачіпають заболоні. Восени на кінці ходу личинка вигризає овальну лялечкову колисочку, в якій зимує, а навесні заляльковується. Колисочка наполовину заглиблена в деревину, а верхня її частина – в луб.

У Карпатах смолюх заселяє насамперед зламані вітром ялиці, а також лісоматеріали та ослаблені дерева (найчастіше середню й нижню частини стовбурів). Рідше оселяється на верхівках діаметром близько 10см. Родина рогохвости - Siricidae

Великий хвойний рогохвіст – Sirex (=S.Juvencus, = Urocerus) gigas L.

В Україні поширений в Карпатах, поодиноко у Поліссі, Лісостепу, Криму. Заселяє ослаблені та звалені дерева ялини, ялиці, модрини, сосни в нижній та центральній частинах стовбура. Є небезпечним технічним шкідником деревини.

Літають імаго в липні-серпні. Яйця відкладають глибоко в деревину, заносячи спори грибів. Личинки прогризають ходи тільки в деревині, щільно збиваючи їх буровою порохнею. Зимують личинки в деревині. Перед заляльковуванням (навесні і влітку) личинки спрямовують ходи до поверхні стовбура і влаштовують лялечкові камери під корою. Дорослий рогохвіст після виходу з лялечки вигризає круглий отвір діаметром 6-8мм для вильоту з дерева. Розвиток триває два роки. В сухій деревині може продовжуватися ще на один-два роки. Родина свердлики – Lumexylonidae

Хвойний свердлик – Elateroides flabellicornis Sch.

Заселяє хвойні породи, особливо ялину та ялицю. Ходи личинок спрямовані впоперек стовбура. За циклом розвитку подібний до листяного свердлика.

4.2.3. Стовбурові шкідливі комахи листяних порід (рис.4.8-4.9) 4.2.3.1. Шкідливі комахи дуба Родина короїди - Ipidae

Дубовий заболонник - Scolytus intricatus Ratz.

Пошкоджує також граб, бук, березу, каштан, в’язові, тополю. Переносить збудника раково-судинної хвороби дуба, некрозні мікози.

Широко поширений в дубових лісах. Літає в травні – червні. При додатковому живленні жуки вигризають у корі та у верхньому шарі деревини на гілочках (переважно у їх розвилках) канали та невеликі площинки біля бруньок. Після цього відкладають яйця на верхівках стовбурів, гілках з тонкою корою. Маточний хід поперечний, проточений навскіс, 1-3 см завдовжки та 1,5 мм завширшки. Личинкові ходи довгі, спочатку відходять від маточного ходу в поздовжньому напрямі вгору та вниз, потім відхиляються в боки. Личинки живляться до осені, зимують, заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

Рисунок 4.25 А. Будова тіла короїда: а – короїд; б – лубоїд; в – заболонник;

1 – голова, 2 – передньоспинка, 3 – основа передньоспинки, 4 – основа надкрил, 5 –

борозенка, 6 – проміжок, 7 – впадина, 8 – скат надкрил, 9 – вершина надкрил, 10 – шовний

кут, 11 – шов надкрил, 12 – сегмент черевця, 13 – лапка, 14 – гомілка, 15 – стегно.

Б. Заболонники: – березовий: 1 і 2 – самець; 3 – голова самиці; 4 – меченосець (самець);

5 – струменястий; 6 – пігмей; 7 – руйнівник; 8 – Кірша; 9 – морщинистий.

В. Впадини («тачки») на кінці надкрил у короїдів: 1 – типографа; 2 – стенографа; 3 –

двійника; 4 – вершинного; 5 – короїда згарищ; 6 – модринового (самиці).

А

Б

В

188

Рисунок 4.26.

А. Типи короїдних ходів: 1 – простий прямий поздовжній хід, 2 – складний повздовжній хід,

3 – зірчастий хід з поздовжньою направленістю, 4 – простий поперечний хід, 5 – складний

поперечний хід, 6 – зірчастий хід з поперечною направленістю, 7, 8 – променистий хід, 9 –

сімейний неправильний хід, 10-12 – драбинні ходи в деревині.

Б. Ходи заболонників: а – пігмея, б – струменястого.

В. Ходи ясеневих лубоїдів: а – малого, б – великого.

Г. Грабового заболонника.

Д. Типографа.

Е. Двійника.

Є. Руйнівника.

А

Б

а

В

ГД

б

Е Є

189

Короїд західний непарний-Xyleborus (=Anisandrus) dispar Fabr.

Багатоїдний вид. Особливо сильно шкодить дубу, буку, клену, плодовим, заселяючи не дуже ослаблені дерева. Одночасно і технічний шкідник, поширений в Україні в Криму, Степу, Лісостепу, менше у Поліссі.

Літає в травні (в степовій частині – в кінці квітня). Самиця спочатку точить хід перпендикулярно до поверхні стовбура на 3-6 см., де хід повертається по річному кільцю то в одну, то в інші сторони. У цих маточних ходах відкладаються яйця. Там же згодом личинки живляться міцелієм гриба, що був занесений самицею. Тому личинкових ходів немає. Зимують в ходах молоді жуки. Генерація однорічна. Родина златки - Buprestidae

Двоплямиста дубова вузькотіла златка (Agrilus biguttatus F.)

Надзвичайно небезпечний шкідник дуба. Заселяє середньовікові та старшого віку ослаблені дерева. Поселяється під товстою корою.

Жуки літають в червні - липні. Додатково живляться, обгризаючи частково листя дуба. Самиця відкладає яйця у тріщини кори, здебільшого в окоренковій частині дерев. Личинки спочатку вигризають ходи в лубі, а згодом і на поверхні деревини. Ходи плескуваті, шириною до 4мм., заповнені порохнею, завжди поперечні, чим і спричиняється неминучість всихання

дерева. Зимують личинки в колисочках, вигризених у верхньому шарі заболоні. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

Дубова бронзова златка - Chrysobothris affinis F.

Небезпечний шкідник дуба в лісах та лісосмугах. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки дуба, граба, горіха, плодових.

Жуки літають з травня до липня. Яйця самка відкладає в тріщини кори нижньої частини стовбура. Личинки точать під корою плескуваті, звивисті ходи, згодом заглиблюючи їх в деревину на 1-2см., де і зимують. Заляльковуються в травні. Жук вилітає через прогризений у корі вилітний отвір у вигляді двоопуклої лінзи. Генерація однорічна.

В дубових насадженнях південних та центральних областей України поширена вершинна дубова вузькотіла златка (Agrilus angustulus Ill.). Шкодить ослабленим деревам і лісоматеріалам. Личинкові ходи звивисті, переважно поздовжні. Вилітні отвори нагадують півколо діаметром 2-2,5мм. Генерація однорічна. Родина ксифідріди - Xiphydriidae

Дубова ксифідрія - Xiphydria longicollis Geoffr.

Небезпечний шкідник дуба у Закарпатті і Лісостепу України. Заселяє дуб середнього та старшого віків а також грушу, клен, березу. При відкладанні яєць самки заносять спори базидіальних грибів, що викликають білу заболонну гниль деревини. Заселені дерева бувають уражені також мікозом судин. При цьому на поверхні заболоні та на лубі з’являються чорні плями або поздовжні смуги різної величини. Судини заболоні заповнюються чорними гіфами та тилами. Ксифідрія може поселятися і на всихаючих дубах.

Літ ксифідрії розтягнений з липня до вересня. За допомогою яйцеклада самка відкладає яйця під внутрішню поверхню лубу до камбію, здебільшого по 5-7 яєць в одному місці. За 2-3 тижні з них вилуплюються личинки, які

190

вгризаються в заболонь і точать в ній ходи, щільно забиті порохнею і спрямовані вздовж стовбура. Хід закінчується лялечковою колисочкою поблизу поверхні стовбура. Доросла ксифідрія вилітає через круглий отвір діаметром 3-4 мм. Родина вусачі - Cerambycidae

Малий дубовий, або чорний вишневий вусач - Cerambyx scopolii Fussly

Небезпечний шкідник різних лісових листяних і плодових порід у Поліссі, Лісостепу, Криму і Закарпатті. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки найчастіше дуба та граба. Жуки літають з травня до липня. Яйця самиця відкладає в тріщини кори переважно в нижній частині стовбурів. Личинки спочатку проточують ходи в корі та під корою, зимують. На другий рік заглиблюються в деревину, на глибину до 10 см, де і зимують вдруге. Після другої зимівлі личинки в травні заляльковуються, відгородивши лялечкову колисочку кришечкою з порохні, змоченої слиною. Генерація трьохрічна.

Строкатий дубовий вусач, або кліт поперечносмугастий - Plagionotus

(= Clytus)arcuatus L.

В Україні поширений у Поліссі, Лісостепу, Криму, передгір’ї Карпат. Пошкоджує ослаблені та зрубані дерева дуба, бука, граба, каштана різного віку. Заселяє переважно середню та верхню частину стовбурів.

Жуки літають з кінця травня до кінця липня. Самиці відкладають яйця в тріщини кори. Спочатку личинки проточують ходи в корі та лубі, проникаючи на 3-4мм у заболонь. Ходи під корою звивисті, здебільшого спрямовані уздовж стовбура і забиті порохнею. Хід у деревині гачкоподібний, до 0,8см. завширшки, очищений від порохні. Генерація однорічна. Подібний цикл розвитку має P.detritus.

Плоский дубовий вусач – Phymatodes testaceus L.

Живе в стовбурах відмираючи і зрубаних дерев. Личинки до 15мм з добре розвиненими ногами, роблять під корою звивисті ходи, що глибоко викарбовуються на деревині. Усередині деревини гачкуватий хід, в якому й заляльковується личинка.

На дубі, горісі та каштані, за якими нема догляду, може зустрічатися великий дубовий вусач (Cerambyx cerdo L.). Генерація трьохрічна. В даний час осередки його різко скоротились і в окремих частинах ареалу він став рідкісним видом. Родина свердлики - Lumexylonidae

У дубових лісах Лісостепової та Степової зон поширений корабельний

свердлик (Lymexylon navale L.) (рис.7.12). Поселяється на деревах старшого віку, головним чином там, де на стовбурах відсутня кора, та на вітровальних деревах. Шкодить на лісосіках, складах, в будівлях. Личинки проточують вузькі, до 2мм та довжиною до 20см ходи перпендикулярно волокнам стовбурів. Генерація однорічна. 4.2.3.2. Шкідливі комахи ясена Родина короїди - Ipidae

Малий, або строкатий, ясеневий лубоїд – Hylesinus (=H. varius) fraxini

Panz.

191

Повсюдно поширений в Україні. Один із небезпечних стовбурових шкідників ясена, рідше плодових – яблуні та груші. Ослаблення ясеневих насаджень може призвести до їх всихання.

Маточний хід шириною 2мм, поперечний, має вигляд фігурної дужки. На тонких гілках ходи часто скісні. Личинкові ходи 3…5см завдовжки, слабозвивисті, не переплутані. Лялечкові колисочки трохи заглиблені в деревину. Жуки літають з другої половини квітня - травень. Заселяють ослаблені та зрубані дерева в середній та верхній частинах крони. У третій декаді липня вилітають молоді жуки. Вони додатково живляться вигризаючи біля розгалужень гілочок та біля бруньок зігнуті ходи. Зимують жуки в товщі кори окоренкової частини дерева. Генерація однорічна.

Великий ясеневий лубоїд - H. crenatus F.

Поширений в ясеневих лісах південної частини України. Поселяється під товстою корою в нижній частині ослаблених і звалених дерев. Маточний хід поперечний, іноді у вигляді фігурної дужки, 2-7см завдовжки. Личинкові ходи довгі, дуже звивисті.

Жуки літають на місяць пізніше від попереднього виду. Молоді жуки з’являються на початку вересня. Додаткове живлення відбувається під корою. Зимують головним чином личинки, які заляльковуються весною. Генерація однорічна. Родина червиці - Cossidae, ряд лускокрилі - Lepidoptera.

Червиця в’їдлива - Zeuzera pyrina (= Cossus aesculi) L. В Україні є повсюдно, а особливо поширена в ясеневих лісах Степової

зони. Пошкоджує й інші породи, особливо порослевого походження і добре освітлені сонцем в’язові, плодові.

Малорухливі метелики відкладають яйця з червня до середини серпня поодинці на пагони, бруньки, в пазухи листків, листкові рубці. Одна самиця відкладає до 1000 яєць. Через два тижні вилуплюються гусениці які спочатку прогризають ходи в черешках листків, а згодом, і в пагонах та товстіших гілках. Ходи свої очищає від екскрементів, виштовхуючи їх через отвір у корі. Гусениця зимує двічі. В останньому віці ходи проточує в стовбурах в горизонтальному напрямку. Улітку заляльковується без кокона, відгороджуючи лялечкову колисочку перегородкою. Перед вильотом метелика лялечка руйнує своїм зубцем перегородку, пересувається в ході до отвору в корі і частково висувається з нього. Після вильоту метелика шкірка лялечки ще деякий час залишається помітною в отворі кори. Пошкоджені дерева легко розпізнати: за всиханням верхніх половинок листків на ясені у серпні-вересні; за наявності червоточини та крупних бурих екскрементів круглої форми, що висипаються під деревом з ходів у стовбурі. За невеликої щільності заселення спочатку всихає вершина, а згодом відмирає все дерево.

4.2.3.3. Шкідливі комахи тополі Родина златки - Buprestidae

Зелена вузькотіла златка - Agrilus viridis L.

Заселяє ослаблені дерева та лісоматеріали тополі, бука, граба, клена, та ін. Здебільшого селиться на середній та верхній частині дерев з перехідною та

192

тонкою корою, на гілках. Шкодить також у полезахисних та зелених насадженнях.

Жуки літають з кінця травня до початку липня. Додатково живляться, прогризаючи в листках дірки. Яйця відкладають по кілька штук на кору, покриваючи їх виділеннями додаткових залоз у вигляді невеликого білуватого щитка. Личинки проточують під корою ходи, які помітні і на поверхні деревини. Вони звивисті, дуже переплутані, мають вигляд клубка, заповнені порохнею. Для перезимівлі личинки вигризають ходи у деревину на глибину до 1 см., де і зимують. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

У грабових лісах поширена грабова вузькотіла златка (A. olivicolor

Ksw.), яка за циклом розвитку близька до розвитку зеленої вузькотілої златки. Родина склівки - Aegeridae

Склівка велика тополева - Aegeria apiformis Cl.

Небезпечний шкідник тополі, осики у віці 5-15 років. Поширена в Україні повсюдно. Часто пошкоджує зелені насадження в населених пунктах, молоді дерева у південних районах. Сильно заселені дерева суховершинять, іноді зламуються вітром біля кореневої шийки.

Літає в червні-липні. Сидячи на дереві, самиця викидає яйця, які розсипаються по землі. Більша частина їх накопичується коло основи стовбурів, на горизонтальних коренях, що виходять на поверхню ґрунту. Одна самиця відкладає до 2,5 тисяч яєць.

Гусениці можуть потрапити до горизонтальних коренів і по пустотах в ґрунті. На цих коренях вони вгризаються під кору, проточують ходи, які викарбовуються на деревині у вигляді площинок. В них вони зимують, а після перезимівлі продовжують пошкоджувати деревину. Порохня, що висипається з ходів, свідчить про пошкодження дерев. Екскременти дорослих гусениць мають круглясту форму і нагадують дрібний горох бурого забарвлення. Склівка пошкоджує корені на глибині до 30см та окоренкову частині стовбура на висоті до 15см. Восени другого року гусениця влаштовує кокон з порохні та дрібних шматочків деревини, в якому і зимує. Заляльковується навесні. Перед виготовленням кокона гусениця прогризає отвір для вильоту метелика, найчастіше біля кореневої шийки. Фаза лялечки триває близько місяця. Перед вильотом метелика лялечка висовується назовні на 2/3 своєї довжини. Після вильоту метеликів шкірки лялечок ще деякий час залишаються в отворах або падають на землю біля дерев. Генерація дворічна.

Склівка тополева темнокрила, або мала – Parathrene (= Sciapteron)

tabaniforme Rott.

Дуже шкодить в молодих тополевих насадженнях, плантаціях і саджанцям у розсадниках. Частіше пошкоджує рідкі тополеві насадження, особливо на бідних і сухих ґрунтах.

Метелики літають у червні-липні. Яйця відкладають на стовбури та гілки в тих місцях, де є механічні пошкодження кори. Гусениці, які вилуплюються через 10-14 днів, спочатку вигризають під корою ходи, направляючи їх впоперек стовбура (у місцях найбільшого пошкодження утворюються гали). Ще восени гусениця заглиблюється в деревину, де вигризає хід знизу в гору, очищаючи його від порохні через отвір у корі. За наявності на землі під

193

кронами бурих екскрементів можна виявити дерева, заселені склівкою. Після другої зимівлі гусениці в травні заляльковуються. Перед вильотом метелика лялечка на половину висовується з отвору для вильоту, де ще деякий час залишається її шкірка. Генерація дворічна. Родина червиці - Cossidae, ряд лускокрилі - Lepidoptera.

Червиця пахуча – Cossus cossus L.

Заселяє ослаблені дерева верби, тополі, осики, плодові. У степовій зоні виникають осередки розмноження її у порослевих ясенових насадженнях. Шкодить деревам у зелених насадженнях, за якими не доглядають. На повалених деревах не поселяється.

Метелики літають увечері з кінця травня до липня. Яйця відкладають групами в тріщини кори окоренкової частини дерев і вкривають їх виділеннями, які приклеюють кладку до кори. Всього самиця відкладає близько 1000 яєць. Стадія яйця триває 10-12 днів. Гусениці спочатку проточують під корою спільні ходи, в яких зимують, а навесні прогризають кожна свій окремий хід у стовбурі. У поперечному розрізі ходи овальні до 2см в діаметрі, очищені від порохні. Після другої перезимівлі у травні гусениці заляльковуються у ходах, трухлявих пнях і навіть у землі. Гусениця линяє сім разів. Кокони гусениці роблять з павутиння, крім того, зверху їх обліплюють землею або порохнею. Стадія лялечки триває близько місяця. Генерація дворічна. Родина вусачі - Cerambycidae

Скрипун осиковий малий - Saperda populnea L.

Вусач пошкоджує тополі, осики, верби переважно у молодих культурах, маточних посадках за несприятливих умов росту (суборах та свіжих суборах).

Літ жуків відбувається в травні-червні. Додатково живляться, пошкоджуючи листя, вигризаючи в них невеликі дірки, та черешки листків, тонку кору гілок та пагонів, вигризаючи в них лунки.

Заселяє двох-трьох-річні гілки та стовбурці товщиною до 2 см., пошкоджуючи при цьому головним чином центральні пагони. Верхівка заселених стовбурців часто відмирає. На більш дорослих деревах вусач поселяється тільки в кроні на тонких гілках. Самиця для відкладання яєць прогризає кору одно-дворічних гілок до камбію у вигляді підкови. Якщо в цей час калюс у місці пошкодження швидко розростається, значна частина яєць, відкладених у “підкови”, може загинути. Личинки спочатку прогризають хід під корою навколо гілочки, а восени заглиблюються в деревину, проточуючи там повздовжній хід до 5 см. Тут же після другої перезимівлі навесні заляльковуються. Через 2-3 тижні молоді жуки вигризають круглий отвір і вилітають. Пошкоджені гілки і стовбурці, в середині яких розвивається личинка, добре помітні за наявності галів і насічок (“підковок”) біля них. Генерація дворічна.

Скрипун тополевий або великий осиковий вусач - Saperda carcharias L.

Поширений в Україні повсюдно в тополевих та осикових насадженнях, особливо - створених на бідних ґрунтах. Заселяє культури навіть з 4-річного віку. Жуки літають з червня по серпень. Додатково живляться, вигризаючи в листках дірки або на корі гілок і пагонів поперечні борозенки. Самиці відкладають яйця поодинці в окоренковій частині дерев. Личинка спочатку

194

прогризає хід під корою, а згодом продовжує його у деревині, спрямовуючи вниз від кореневої шийки в окоренкову частину стовбура. Поблизу кореневої шийки, на кореневих “лапах” личинка вигризає отвір, через який викидає довгасту і тоненьку порохню. В ходах личинки зимують тричі. Заляльковуються вони в травні-червні у верхніх частинах ходів. Лялечкова колисочка від ходу відгороджена кришечкою з порохні. Перед заляльковуванням личинка прогризає хід для вильоту молодого жука майже до поверхні кори. Отвори для вильоту жуків діаметром 1см розташовані поблизу кореневої шийки, тому сильно пошкоджені дерева в цьому місці часто ламаються.

Вусач мускусний – Aromia moschata L.

Дуже поширений вид. Заселяє стовбури, гілки ростучих і відмираючих дерев таких порід як верби, тополі та осики. Завдає фізіологічної і технічної шкоди. Ходи личинок розташовані на поверхневому шарі деревини і складаються з камери і ходів, що відходять від неї вгору і вниз. Жуки живляться на трав'янистих рослинах.

4.2.3.4. Шкідливі комахи в’язових Родина короїди - Ipidae

Великий ільмовий руйнівник заболонник - Scolytus scolytus F. В Україні поширений повсюдно в насадженнях, до складу яких входять

в’язові породи. Особливо шкодить у полезахисних смугах та зелених насадженнях.

Маточний хід поздовжній, довжиною 3-5см та шириною 3-4мм. Личинкові ходи довгі, звивисті. Жуки першого покоління літають у травні-червні. Жуки другого покоління літають в липні-серпні. Поселяється в нижній частині стовбурів дерев з товстою корою. Зимують личинки, які заляльковуються навесні. Жуки обох поколінь додатково живляться, вигризаючи пагони біля бруньок і при цьому заносять спори гриба Ceratocisti-

збудника голландської хвороби в’язових. За рік має дві генерації. Інші короїди на в’язових

Під перехідною корою в середній частині дерева поселяється струменястий заболонник (Scolytus. multistriatys March.), а ще вище в кроні – заболонник- пігмей (S. pygmaeus F.). Цикл їх розвитку та додаткове живлення такі ж самі, як і у заболонника руйнівника. На межі між перехідною і тонкою корою часто поселяється заболонник Кірша.

4.2.3.5. Шкідливі комахи інших листяних порід (граб, береза, каштан, бук) Родина короїди

Грабовий заболонник - S. carpini Ratz.

Небезпечний шкідник граба у лісостепових і степових лісах України. Разом з грабовою златкою часто призводить до всихання порослеві насадження граба.

Маточний хід поперечний, до 5см завдовжки та 2мм завширшки. Личинкові ходи мають довжину до 10см, прямі, проточені дуже густо. Жуки

195

літають в червні-липні, відкладаючи яйця на стовбури та на товсті гілки. Личинки живляться до осені, а навесні заляльковуються. Генерація однорічна.

Циліндричний плоскохід – Platypus cylindrus F.

Ходи в деревині каштана. На поверхні стовбурів лише невеликі круглі отвори. Маточні ходи в одній площині впоперек стовбура із багатьох гілок. Від короткого вхідного каналу уздовж прирістних кілець відходять спочатку дві гілки маточних ходів, що потім розгалужуються. Личинкові ходи мають вигляд коротких циліндричних виступів, що відходять від бокових і середніх гілок вгору і вниз. Ходи у нижній частині стовбурів і на заготовлених лісоматеріалах.

Березовий заболонник - S. ratceburgi Jans.

Дуже поширений у березових лісах України. Маточний хід поздовжній, на поверхні кори вздовж нього є ряд круглих вентиляційних отворів. Личинкові ходи довгі, злегка звивисті. Жуки літають у червні - на початку липня. Відкладають яйця головним чином на стовбурах. Личинки живляться до настання осені, зимують і навесні заляльковуються. Генерація однорічна. Крім описаних заболонників часто зустрічається і шкодить плодовим деревам морщинистий заболонник. (S. rugulosus Ratz.).

Родина рогохвости - Siricidae Великий березовий рогохвіст - Tremex fusticornis F.

Заселяє ослаблені дерева берези в заболочених березняках та в полезахисних смугах.

Імаго літає в липні-серпні. Личинки проточують у деревині такі ж ходи, як і інші рогохвости. Отвори для вильоту імаго круглі, діаметром 5мм. Генерація однорічна. Родина ксифідріди - Xiphydriіdae.

Вільхова ксифідрія - Xiphydria camelus L.

В Україні поширена у заплавних лісах Полісся, Лісостепу і Карпат. Особливо сильно пошкоджує середньовікові насадження вільхи. Літає в червні-липні. Генерація однорічна. Родина свердлики – Lumexylonidae

Листяний свердлик – Elateroides dermestoides L.

Дуже поширений у лісостеповій зоні, на Поліссі та в Карпатах. У північних і центральних областях пошкоджує переважно березу, в Карпатах – бук, а також заселяє вільху, дуб. Деревина бука, пошкоджена ним, загниває.

Літ жуків починається у травні-червні. Самиця відкладає в тріщини кори до ста яєць. Личинки точать ходи на поверхні деревини стовбура і мають вигляд поперечних борозен, які подекуди заглиблюються в деревину. Ходи круглі, діаметром 2-3мм., очищені від порохні, яку личинки викидають через отвір у корі. Личинки живляться міцелієм гриба, який розвивається на стінках ходів. Зимують у ходах і заляльковуються у квітні-травні. Генерація однорічна.

Свердлик заселяє нижню і середню частини звалених та ослаблених дерев, а також пні. В районах недостатнього зволоження трапляється рідко, оскільки він вологолюбний.

196

ПРАКТИЧНІ РОБОТИ 11,12,13,14

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ СТОВБУРОВИХ ГНИЛЕЙ ТА ШКІДНИКІВ

Матеріал: 1. Кореневі гнилі: плодові тіла кореневої губки, опенька осіннього, плоского трутовика.

Плівки, ризоморфи та інші видозміни міцелію зазначених видів. Зразки ураженого коріння і гнилої деревини, окоренкової і стовбурової частини в різних стадіях її розвитку. Стовбурові гнилі: плодові тіла соснової губки; трутовика облямованого, справжнього, несправжнього, несправжнього осикового, несправжнього дубового, сірчано-жовтого, дубової губки, чаги, трутовика лускатого, гливи. Поперечні і радіальні зрізи деревини з гнилями зазначених вище дереворуйнівних грибів.

2. Імаго, їх личинки та пошкодження: вусачів – малого та строкатого дубових, малого ялинового, чорного соснового, великого та малого осикових (тополевих); златок: дубової бронзової, дубової двоплямистої вузькотілої, синьої, 4-х крапкової; короїдів (5-10 видів), їх пошкодження: дубовий заболонник, малий ялиновий лубоїд, руйнівник.

3. Жуки всіх трьох підрядів – короїди, лубоїди, заболонники – не менше 10 видів у наборі. Пошкодження короїдів на сосні, ялині, ясені, дубі – не менше 20 видів у наборі; смолівок, златок, рогохвості, червиць, склівок – не менше 10 видів та 20 їхніх пошкоджень Біологічні колекції.

Обладнання: мікроскопічна техніка, 2 препарувальні голки, небезпечна бритва (або леза для безпечної бритви), крапельниця з водою, скляна паличка, предметні і покривні скельця, серветки; чашки Петрі, пінцети, 10-20-ти кратні лупи, бінокулярні мікроскопи, вимірювальні лінійки, настінні таблиці, ящики для пошкоджень.

Послідовність виконання завдання: 1. Отримати у викладача зразки базидіом (плодових тіл) дереворуйнівних грибів і за

визначальними таблицями (додатки 4, 5, 17) визначити їх. Замалювати зовнішній вид базидіом. Вивчити типи гнилей, які спричиняються дереворуйнівними грибами. Розглянути типи гіменофорів і зробити відповідні рисунки. Приготувати тимчасові препарати і розглянути під мікроскопом будову гіменіального шару і спор дереворуйнівних грибів. Розробити заходи боротьби з дереворуйнівними грибами.

2. Користуючись визначальними таблицями (додатки 6, 7, 10, 11, 15, 16. 24. 25) визначити наведені вище види шкідливих комах та замалювати їх.

3. Розділити наданих в наборах шкідників за підродинами, користуючись підручником, таблицями у ньому. Визначити до виду жуків та їх пошкодження, замалювати їх відмінні особливості. Користуючись підручником, скласти календарі розвитку для великого та малого соснових короїдів. Користуючись підручником, скласти таблицю, яка характеризує біологічні особливості розвитку названих видів.

Вид шкідника Породи, які ним

пошкоджуються

Строки

льоту

Район

поселення на дереві

Місце

зимівлі, стадія

Чим додатково

живляться

Генерація


1. Які дереворуйнівні гриби спричиняють кореневі та комлеві гнилі деревних порід? Вкажіть основні

заходи боротьби з ними.

2. Які дереворуйнівні гриби спричиняють стовбурові гнилі деревних порід?

3. Назвіть найголовніші деревозабарвлюючі гриби. Які оптимальні умови для їх розвитку? 4. Назвіть стадії гниття деревини та класифікацію гнилей.

5. Які гриби спричиняють кореневі й комлеві гнилі дерев? Наведіть приклади.

6. Вкажіть трутовики, які мають однорічні плодові тіла. Дайте їм характеристику.

7. Вкажіть трутовики, які мають багаторічні плодові тіла. Дайте їм характеристику.

8. Які дереворуйнівні гриби спричиняють центральні гнилі стовбурів дерев? Чим вони небезпечні?

9. Які дереворуйнівні гриби спричиняють центральні гнилі стовбурів дерев? Чим вони небезпечні? 10. Назвіть типи гіменофорів дереворуйнівних грибів.

11. Які є судинні, некрозні та ракові збудники хвороб деревних порід?

12. Які головні стовбурові шкідники родини короїдів на дубі? Особливості їх розвитку та пошкоджень.

197

13. Які головні стовбурові шкідники родини златок на дубі? Особливості їх розвитку та пошкоджень. 14. Які головні стовбурові шкідники родини рогохвостяв та вусачів на дубі? Особливості їх розвитку та

пошкоджень.

15. Які головні стовбурові шкідники ясена? Особливості їх розвитку та пошкоджень.

16. У чому полягає фізіологічна та технічна шкода стовбурових шкідників?

17. Які фактори сприяють масовому розмноженню стовбурових шкідників?

18. Які характерні особливості родини короїдів та способу їх життя? 19. Які представники весняної групи стовбурових шкідників на сосні? Коли вони літають? Які особливості

їх ходів.

20. Які представники стовбурових шкідників родини златок на сосні? Коли вони літають? Особливості їх

ходів.

21. Які представники стовбурових шкідників родини довгоносиків на сосні? Коли вони літають? Особливості їх ходів.

22. Які представники стовбурових шкідників родини вусачів на сосні? Коли вони літають? Особливості їх

ходів.

23. Які представники стовбурових шкідників родини рогохвостів на сосні? Коли вони літають?

Особливості їх ходів.

24. Які головні стовбурові шкідники тополі? Особливості їх розвитку та пошкоджень. 25. Які головні стовбурові шкідники ільмових? Особливості їх розвитку та пошкоджень.

26. Які головні стовбурові шкідники граба, берези, вільхи? Особливості їх розвитку та пошкоджень.

27. Чим відрізняються особливості прояву стану дерев хвойних та листяних порід ослаблених і дуже

ослаблених?

Рекомендована література: 4, 5, 6, 9. 12. 13. 14, 15, 17, 21, 28, 34

ПРАКТИЧНА РОБОТА 15

ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИВЧЕННЯ НАЙГОЛОВНІШИХ ЕНТОМОФАГІВ І ХВОРОБ КОМАХ Матеріал: набори ентомофагів: хижі жуки (жужелиці), золотоочка, ктирі, сколії, їх личинки, пуп арії тахін, зразки паразитованих комах-шкідників. Набори комах, заражених хворобами (ентомофтороз, мускардіноз, бактеріоз, поліедром, гранульоз). Мікроскопічні препарати хвороб комах. Зразки біопрепаратів для боротьби з шкідниками лісу. Обладанання: 10-20-кратні лупи, мікроскопи, бінокулярні мікроскопи, чашки Петрі, настінні таблиці, колекції ентомофагів і хвороб комах. Послідовність виконання завдання: - розглянути головні види ентомофагів, познайомитися з їх зовнішнім виглядом, ознаками, що їх відрізняють; -навчитися розрізняти головні типи хвороб комах по макро- і мікроскопічних ознаках; - ознайомитися з існуючими бактеріальними препаратами для боротьби з шкідниками лісу; - ознайомитися з практикою використання вірусів у боротьбі з шкідниками лісу; - ознайомитися з технікою розведення та розселення ентомофагів. Пояснення: визначення паразитичних комах пов’язане з великими труднощами. Тому, слід навчитися визначати їх лише до родини.Запам´ятати найбільш характерні ознаки самих розповсюджених видів.

Рекомендована література:1, 6, 15, 18, 20, 22, 23, 37, 48.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 16, 17

ТЕМА: ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ОСЕРЕДКІВ ШКІДНИКІВ ТА ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ. ПЛАНУВАННЯ ЛІСОЗАХИСНИХ ЗАХОДІВ. Матеріал: конкретні види господарсько-важливих шкідників та збудників хвороб (див. перелік-додаток 30). Послідовність виконання завданя: 1.Зробити кількісний та якісний аналіз популяції шкідників. 2.Користуючись підручником, конкретними даними зборів зимуючих запасів шкідників лісу надати рекомендації щодо лісозахисних заходів. 3.За допомогою обчислених біогідротермічних показників зробити прогноз розвитку популяції шкідників лісу.

Рекомендована література: 2, 3, 6, 8, 10, 12, 13, 14, 29, 36.

198

ПРАКТИЧНА РОБОТА 18 ТЕМА: ОФОРМЛЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ РІЗНИХ ВИДІВ ЛІСОЗАХИСНИХ РОБІТ Матеріал: звіти держпідприємств лісового господарства з лісозахисту. Послідовність виконання завданя: 1.Ознайомитися з документами за встановленими формами з нагляду, обліку чисельності, прогнозів, прийняття рішень з лісозахисного спрямування (наземних та авіаробіт), додатки 18, 19, 20-27.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 12, 13, 15-21, 34. ПРАКТИЧНА РОБОТА 19 ТЕМА: ТЕХНІЧНІ ШКІДЛИВІ КОМАХИ ТА ЗБУДНИКИ ХВОРОБ ЗАГОТОВЛЕНОЇ ЛІСОПРОДУКЦІЇ. Матеріал: набір пошкоджень деревини представниками групи технічних шкідників: плоского фіолетового та сірого домового вусачів, короїдів-деревинників, шашелів, їх личинок, свердликів (не менше п’яти видів). Біологічні колекції основних видів. Обладанання: 10-20-кратні лупи, мікроскопи, бінокулярні мікроскопи, чашки Петрі, настінні таблиці. Послідовність виконання завданя: 1.Визначити за таблицями (додатки 4, 5- для збудників гнилей дерево руйнівних грибів; та за таблицями 6, 7, 10, 11 - для представників основних родин, які відносяться до технічних шкідників). 2. Визначити види представлених в наборах жуків родини шашелів та свердликів. 3. Визначити види личинок вусачів та ознайомитися з їх пошкодженнями. Пояснення: перед визначенням необхідно згадати ознаки личинок різних родин комах.

Контрольні питання для самоперевірки:

1.У чому суть системи лісозахисних заходів від шкідників плодів та насіння.

2.Скласти календарні строки розвитку шкідників плодів та насіння, визначивши строки проведення захисних

заходів з ними.

3. Які головні фунгіциди, концентрації їх робочих складів, що використовуються в боротьбі зі збудниками

хвороб плодів та насіння?

4. Які головні фунгіциди, концентрації їх робочих складів, що використовуються в боротьбі зі збудниками шютте та іржі в розсаднику?

5. Як можна визначити дату першого літнього обприскування сосни звичайної проти шютте звичайного?

6. Які основні напрямки боротьби з некрозними і судинними хворобами?

7. На якій фазі розвитку осередка шкідників лісу найбільш доцільні винищувальні заходи з регулювання їх

чисельності?

8. Який показник погодних умов дає можливість визначитися з фазами розвитку осередків шкідників? 9.Які найбільш доцільні строки проведення винищувальних заходів з:

-сосновим шовкопрядом, монашкою та зеденою дубовою листокруткою?

-звичайним та рудим сосновими пильщиками, золотогузом?

-сосновою совкою, сосновим п´ядуном та американським білим метеликом?

-непарним шовкопрядом, зимовим п´ядуном та дубовою широкомінуючою міллю? -дубовим похідним шовкопрядом та ясиневим білокрапковим пильщиком?

10. Які є гриби-диструктори? Які оптимальні умови для розвитку справжнього і білого домових грибів?

11. У чому суть сухого і вологого способів зберігання деревини?

12. Суть капілярного просочування деревини і коли його застосовують?

13. Суть конструктивної протигрибкової профілактики?

14. Які патогенні мікроорганізми спричиняють хвороби комах? 15. Чим зумовлюється імунність рослин проти шкідників7

16. Приклади впливу людини на склад фауни та чисельність груп комах.

Рекомендована література: 4, 5, 9, 17, 18, 21, 32.

199

ЧАСТИНА ІІ. НАГЛЯД, ОБЛІК ПАТОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ ТА ЇХ ПРОГНОЗ Розділ 5. Нагляд, облік чисельності шкідників, визначення шкодо чинності збудників хвороб лісу та їх прогноз – основа лісозахисних заходів

5.1. Специфічні особливості лісозахисту

У порівнянні з іншими виробничими галузями лісового господарства лісозахист має деякі специфічні особливості, які часто утруднюють його розвиток. До особливостей лісозахисту відносять:

- трудність, а іноді й повну неможливість завчасного планування винищувальних лісозахисних заходів, так як достовірно неможливо передбачити ні часу, ні місця виникнення осередків, а отже й назначувати заходи захисту і площу, на якій вони будуть проводитися;

- відсутність територіальної послідовності у проведенні винищувальних лісозахисних заходів, так як вони цілком зв’язані з місцями виникнення осередків шкідників і хвороб;

- різновидність складу насаджень і їх лісорослинних умов: так як одні лісгоспи за складом своїх насаджень і лісорослинними умовами майже не потребують проведення заходів захисту (наприклад, ДП з переважанням м’яколистяних порід), інші періодично вимушені проводити жорсткі міри з регулювання чисельності шкідливих комах (південні і південно-східні райони);

- тісний зв’язок лісозахисних заходів з іншими виробничими процесами; - необхідність багатьох додаткових знань і досвіду для оволодіння

технікою захисту лісу. Захист лісів від шкідливих тварин (комах) і рослинних організмів

(хвороб) на території нашої країни здійснюється всіма адміністративно-керівними і виробничими ланками системи лісового господарства. Найперше це означає, що органи лісозахисту, які відокремлені від загальної системи лісового господарства не створюються, й лісозахисні заходи заплановуються і здійснюються всіма ланками системи лісового господарства на загальних засадах зі всіма іншими виробничими галузями лісового господарства, і всі ланки цієї системи несуть на загальних підставах відповідальність за правильну постановку лісозахисних планів та заходів в межах підпорядкованих їм територій.

Вказані принципи визначають й саму структуру лісозахисту в системі лісового господарства: заходи захисту лісу входять до кожної ланки цієї системи. У центрі цієї системи стоять фахівці відділів захисту лісу або інженери-лісопатологи. Лісозахисні заходи покладаються наказом директора на старшого лісничого або на одного із найбільше кваліфікованого спеціаліста. В обов’язки кожної ланки системи лісового господарства входить тримання лісів в санітарному стані й здійснення в них як попереджувальних, так і винищувальних заходів захисту. На лісову охорону покладається обов’язок сигналізувати про появу шкідників і хвороб. 5.2. Нагляд за масовими хвоє- і листогризними шкідниками

Спостереження за розмноженням шкідників лісу організовується з метою своєчасного застосування системи заходів, направлених на зниження їх чисель-

200

ності до господарсько невідчутного рівня. Об’єктами спостережень є всі ті види масових хвоє- і листогризних шкідників, спалахи розмноження яких були відмічені у даному держлісгоспі чи лісництві (лісовому масиві) у попередні роки або для яких тут були сприятливі умови для розмноження (в першу чергу кормові і погодні). Ці дані беруться зі звітів по лісозахисту, аналізу погодних умов і лісового фонду, опитування жителів ближніх населених пунктів. Спостереження базуються на біологічних особливостях видів, на простих, і в той же час, надійних ознаках їх виявлення. Такими ознаками є: наявність самих шкідників у різних стадіях їх розвитку, пошкодження нанесені ними, залишки їх життєдіяльності у вигляді екскрементів, огризків хвої (листя), гнізд личинок, трупи самих комах.

Розрізняють рекогносцирувальне і детальне обстеження. Перше дозво-ляє своєчасно виявити шкідливі масові види, друге, крім того, встановлює приблизну чисельність шкідника, коефіцієнт його розмноження та ін. Рекогносцирувальне спостереження проводиться щороку на всій площі лісових масивів. При використанні ловушок зі спеціальним феромоном може проводитись і на частині території. Детальне (стаціонарне) спостереження проводиться тільки в насадженнях, де є оптимальні лісоекологічні умови для розмноження паразитного виду (або біологічно подібних видів) або де вони уже були зареєстровані. Здійснюється рекогносцирувальний і детальний нагляди в тих кварталах, де проводилося ними рекогносцирувальне обстеження. Вивчивши характеристики резервацій шкідника та строки і способи нагляду, матеріали огляду своїх кварталів (див. табл. 5.3), підбираються виділи для проведення нагляду за найбільш ймовірними в цих умовах видами. У цих ділянках закладають 3 площадки для вимірювання екскрементів (очищені від трави і підстилки, бажано посипані білим піском, вирівняні і утрамбовані). Для цих цілей підбирають дерева І класу росту, поблизу яких немає підросту і підліску і які, до того ж, продивляються з проїжджої дороги. Площі закладаються зі сторони найбільш розвинутої частини крони вибраного дерева (як правило, з її південної частини). Бажано закладати секторні площі (розміром 3м2). На секторній пробі, яка має границі при знятті підстилки і вирівнюванні поверхні одночасно вибирають всіх шкідників, кокони псевдококони і псевдококони тахін. Ці обліки поможуть надалі цілеспрямовано вести роботи, пов’язані з детальним лісопатологічним обстеженням насаджень.

При виконанні інших робіт ці площадки відвідуються, оглядаються та коли виявляють на них пошкоджені хвоїнки, екскременти личинок і самі личинки, встановлюється їх видова належність й кількісна характеристика. 5.3.Характеристика резервацій найбільш розповсюджених основних масових хвоєлистогризних видів шкідливих комах

5.3.1.Хвоєгризні шкідники 1.Звичайний сосновий пильщик (ЗСП) із супутніми видами пильщиків.

Сосняки І-ІІ класу віку, які ростуть на підвищених ділянках рельєфу (особливо на водорозділах) з піщаними ґрунтами, а також сильно розріджені насадження більш старшого віку низького бонітету (особливо їх підліски).

2.Сосновий шовкопряд (СШ). Чисті соснові бори і субори ІІ-ІІІ класу віку, створені на староорних землях і уражених кореневою губкою.

201

3.Монашка (М). Чисті сосняки IV-V класу віку з високою повнотою (особливо ділянки, розміщені в злегка понижених місцях і всередині лісового масиву (кварталу).

4.Сосновий п’ядун (СПД). Внутрішні частини високоповнотних сосняків ІІІ-V класу віку, частіше штучного походження, розміщених на рівнинному рельєфі. Тип умов місцезнаходження А2 - В2.

5.Соснова совка (СС). Високощільні чисті соснові насадження штучного походження ІІІ -V класу віку, розміщені на підвищених місцях рельєфу (А1 –2).

6.Бурий сосновий пильщик (БСП). Південні і південно-східні частини чистих високощільних сосняків ІІ-ІІІ класу віку.

7.Ткачі (червоноголовий, зірчастий). Чисті, зімкнуті культури сосни 4-10-річного віку, які ростуть на чорноземновидних супісках або суглинках.

Листогризні шкідники 1.Дубова зелена листовійка (ДЗЛ) з супутніми видами листовійок, а

також п’ядунів (зимовий, обдирало і ін.). Дубові насадження старшого віку з перевагою дуба звичайного ранньої форми, особливо порослевого походження, з пониженою повнотою або їх підліски (узлісся). П’ядуни частіше всього переважають в насадженнях, які ростуть на більш легких грунтах (в т.ч. і в насадженнях грабових, липових, плодових).

2.Непарний шовкопряд (НШ). Насадження і лісосмуги ІІІ і вище класу віку з перевагою дуба звичайного, який рано розпускається із значним рекреаційним навантаженням (особливо поблизу населених пунктів і ін.). Дає перевагу також ділянкам насаджень, які розміщені на південних експозиціях.

3.Золотогуз (ЗГ). Найбільш сухі і прогріваючі сонцем розладнані діброви, а також пошкоджені худобою лісосмуги, які складаються із ранньої форми дуба звичайного. Зарослі терну і глоду по периметрам яруг.

4.Кільчастий шовкопряд (КШ). Розріджені насадження дуба ранньої форми, добре прогріваючі і сухі, особливо з наявністю плодових, без підліску.

5.Дубова широкомінуюча міль (ДШМ). Пристигаючі і стиглі насадження ранньої форми дуба звичайного, в яких розміщені різні будівлі (особливо дачі, склади, літні табори, які не опалюються).

6.Вербова хвилівка (ВХ). Розріджені тополеві лісосмуги ІІ і старшого віку, послаблені тополеві насадження вздовж доріг, а також послаблені зелені насадження населених пунктів Степової і Лісостепової зон.

7.Дубовий похідний шовкопряд (ДПШ). Розріджені сухі діброви порослевого походження півдня України. Узлісся листових насаджень вздовж доріг, захисні полоси (особливо більш освітлені, розріджені частини) в більш бідних на опади місцевостях з наявністю в них шовковиці, клена американсь-кого, плодових дерев.

8.Зимовий п’ядун (ЗП). Пластичний вид. Див.зелену дубову листокрутку, з якою він часто трапляється разом. Крім того, в дібровах з участю в’язових, граба, клена, липи, в парках та лісопарках.

9.Американський білий метелик (АБМ). Узлісся листяних насаджень уздовж доріг, захисні лісосмуги, парки, сади – все з наявністю шовковиці або клена ясенолистного.

202

Таблиця 5.1. Терміни і способи рекогносцирувального нагляду за деякими шкідниками (з фенологічними ознаками)

№

п/п Вид

Терміни проведення

нагляду Спосіб ведення нагляду

Феноознаки

І.Хвоєгризні шкідники

а) Травень-червень

Вересень-жовтень

За пошкодженнями

і екскрементами

Цвіте конвалія, глід

Зрілі жолуді дуба

1. Сосновий

шовкопряд

б) Липень За метеликами Початок жнив

а) Травень-червень За пошкодженнями


Цвіте конвалія, суниця

лісова

2. Монашка

б) Кінець липня-початок

серпня

За метеликами* Жнива, дозрівають

плоди шиншини

3. Соснова совка Кінець квітня

Червень

За летом метеликів

За пошкодженнями і

екскрементами

Зацвітають абрикоси,

проліски

Цвіте акація біла

а) Липень-серпень За пошкодженнями


Дозрівають плоди

шипшини, ліщини

4. Сосновий

п’ядун

б) Кінець травня- початок

червня

За летом метеликів Цвіте глід, калина

5. Звичайний

сосновий

пильщик

Червень,

вересень

За пошкодженнями


Зацвітає звіробій

Дозріває виноград,

липа

6. Рудий

сосновий

пильщик

Червень За пошкодженнями і

екскрементами

Колосяться озимі,

зацвітає лох

ІІ. Листогризні шкідники а) Травень За пошкодженнями Цвіте глід, конвалія 1. Зелена дубова

листовійка б)Червень-початок

липня

За летом метеликів Цвіте липа, дозріває

суниця

а) Травень-червень За пошкодженнями Цвіте бузок,

залистяність дуба

пізнього

2. Золотогуз

б)Зима-рання весна За гніздами зимуючих

гусениць

Цвіте верба козяча,

ліщина, пролісок

а)Червень За пошкодженнями


Цвіте біла акація

б)Кінець липня-

серпень

За летом метеликів* Початок жнив, дозріває

чорниця

3. Непарний

шовкопряд

в)Вересень,

рання весна

За яйцекладками Дозрівають плоди

липи, жолуді

Цвітуть фіалки

4. П’ядун зимовий,

обдирало і деякі

інші

Травень-червень За пошкодженнями


Цвіте бузок,

залистяність дуба

пізнього

5. Дубова

широкомінуюча

міль

Травень-червень За пошкодженнями Цвіте бузок, акація біла

6. Вербова хвилівка Травень-червень За пошкодженнями Цвіте бузок, акація біла

7. Американський

білий метелик

Серпень-вересень За пошкодженнями Жнива, дозріває

обліпиха

* Можна застосовувати статеві феромони

203

Розділ 6. Лісопатологічні обстеження - основа визначення патологічного стану лісу та прийняття захисних заходів 6.1. Загальні відомості

Лісопатологічні обстеження розподіляють на поточні оперативні, інвентаризаційні, експедиційні й експертизи.

Поточні оперативні обстеження виконують працівники лісництв і інженер по захисту лісу під контролем міжрайонного лісопатолога. Ці роботи включають обстеження на зараженість патогенами природних і штучних лісових насаджень, розсадників, площ, які підлягають залісненню. На місцях здійснюється перевірка листків сигналізації про появу збудників хвороб і шкідливих комах. Такі обстеження проводяться щорічно, восени і є основою для складання плану санітарних рубок та інших лісозахисних заходів на наступний рік.

Інвентаризаційні лісопатологічні обстеження проводяться одночасно з лісовпорядкуванням. При цьому лісовпорядники виявляють на території господарства осередки шкідливих комах і збудників хвороб, місця непаразитарних пошкоджень (бурелом, вітровал), ділянки, пошкоджені копитними, гризунами, технічними засобами при експлуатації лісу. Виявлені осередки дають основу для складання плану захисних заходів на найближчий ревізійний період.

Експедиційні лісопатологічні обстеження виконують спеціальні лісопатологічні партії «Ліспроекту». В окремих випадках створюють спеціальні експедиції. У такі партії слід включати обов’язково фахівців з лісозахисту. У результаті обстеження з’ясовується лісопатологічний стан насаджень господарства, встановлюються площі осередків, місця їх розташування, які наносяться на план лісництва.

З'ясовується інтенсивність розвитку осередків та причини виникнення їх, розробляються заходи щодо оздоровлення лісостанів. Складається перспективний проект ведення лісового господарства в різних типах лісу, щоб у майбутньому не допустити масового розвитку збудників хвороб та шкідливих комах.

Лісопатологічні експертизи проводяться в особливо складних випадках і виконуються висококваліфікованими фахівцями. Вони повинні в найкоротший термін виявити причини захворювань лісових насаджень і рекомендувати заходи щодо їх оздоровлення. Лісопатологічні експертизи проводять також при обстеженні уражених домовими грибами будівель і споруд, а також деревини складськими грибами.

Кожен вид лісопатологічних обстежень включає три етапи робіт підготовчі, польові і камеральні. При підготовчих роботах необхідно ознайомитися з матеріалами лісовпорядкування, попереднього лісопато-логічного обстеження, листками сигналізації й іншими документами, що характеризують санітарний стан лісів і ефективність застосовуваних заходів боротьби з патогенами та шкідливими комахами. Велике значення має і попереднє знайомство з природно-історичними умовами господарства, типами лісу, особливостями метеорологічних умов попередніх років (наявність посух,

204

надмірних опадів, сильних вітрів, екстремальних температурних показників тощо), зміною рівня ґрунтових вод, а також з технікою і якістю виконуваних лісогосподарських заходів.

Поточні оперативні здійснюються двома методами – рекогносцирувальним і детальним.

При рекогносцирувальних обстеженнях проводиться огляд уражених (пошкоджених) насаджень по ходових лініях. Для цього використовуються дороги, просіки, візири і для кожного таксаційного виділу встановлюється окомірно відсоток уражених (пошкоджених) дерев. Крім ступеня ураження, відзначається характер розташування уражених (пошкоджених) дерев:

а) поодиноке – уражені (пошкоджені) дерева зустрічаються у насадженні окремими екземплярами;

б) групове – при ураженні (пошкодженні) дерев групами від трьох до десяти екземплярів;

в) куртинне – уражені (пошкоджені) дерева групами більше десяти екземплярів або осередок уражання (пошкодження) спостерігається на площі до 0,25 га;

г) суцільне – уражені (пошкоджені) дерева охоплюють площу понад 0,25 га.

За динамікою осередки бувають: виникаючі, активно діючі, загасаючі,

ліквідовані. Одночасно з визначенням інтенсивності ураження (пошкодження) і характеру існуючих осередків необхідно виділити потенційні осередки найбільш небезпечних патогенів та шкідливих комах.

Детальне обстеження супроводжується закладкою пробних площ на підстилці, взяттям модельних дерев, гілок, розкопкою кореневих систем. Воно дозволяє визначити інтенсивність розвитку хвороби (пошкодження), перспективи подальшого її розвитку і ступінь загрози існуючим насадженням. Все це конкретизує матеріали рекогносцирувального обстеження, необхідні для розробки захисних заходів.

Камеральні роботи полягають в обробці зібраних польових матеріалів, визначенні площ і інтенсивності ураження (пошкодження), обсягу робіт, складанні звіту про роботу, виконання картографічних матеріалів. У звіті приводиться видовий склад збудників хвороб, шкідливих комах, вказуються фактори і причини, що сприяють їх поширенню, а також пропонуються конкретні захисні заходи з патогенами та шкідливими комахами.

За результатами лісопатологічних обстежень заповнюються таблиці видового складу шкідників і збудників хвороб лісових ценозів

6.1.1.Показники, які характеризують загальний патологічний стан насадження: - поширеність хвороби, або ураженість хворобами деревостану – кількість хворих дерев, виражена у відсотках; - розвиток хвороби — ступінь ураження дерев, виражений в балах або відсотках; - пошкодженість або заселеність шкідниками — число пошкоджених або заселених комахами дерев на 1 га або в % від загального їх числа;

205

- поточний відпад — число дерев, що відмерли в поточному році. Виділяють абсолютний і відносний поточний відпад. Абсолютний поточний відпад по кількості стовбурів обчислюють по кількості дерев на 1 га, по запасу деревини – у м3·га-1, відносний поточний відпад по кількості стовбурів — у %, від їх загальної кількості, по запасу деревини — у % від загального запасу; - загальний відпад, або розмір усихання, — це об'єм сухостою, вітровалу, бурелому, сніголаму тощо, об'єм порубкових залишків, неокорованої деревини. Його розраховують по кількості дерев, в у м3·га-1або у % від загальної кількості дерев; 6.1.2.Показники, які характеризують рівень і динаміку чисельності комах: - екологічна щільність – кількість особин на одиницю кормового субстрату (100 г хвої або листя, 1 дм3 деревини) ; - абсолютна щільність – кількість особин на одиницю площі біотоп (1 дерево, 1 м2 і т. д.); - відносна щільність – співвідношення особин на одиницю обліку (дерево, гілку, лист, пастку і т. д.) даної і попередньої популяцій; - коефіцієнт розмноження виду — співвідношення між кількістю (щільністю) особин молодого покоління до кількості особин батьків, яка визначається на певній фазі або стадії розвитку виду; - коефіцієнт балансу популяції виду — співвідношення щільності особин за 2 періоди обліку в біотопі в межах розвитку одного або декількох поколінь, наприклад на початок і кінець стадії розвитку; - виживаність виду за період або генерацію — відношення кількості особин, що вижили, до тих, що відродилися (загальна виживаність) або до їх кількості на початковий етап аналізованого періоду (виживаність за період стадії, стадії розвитку). Зворотна величина — смертність виду.

6.1.3.Показники, які характеризують склад, структуру і життєздатність популяції: - частка самиць, статевий індекс популяції; - співвідношення здорових, хворих і загиблих від ентомофагів комах; - частка діапазуючих особин; - плодючість самиць (потенційна і фактична); - маса лялечок; - смертність виду від різних чинників за певний період, фазу або стадію розвитку або за генерацію. 6.2. Обстеження плодів та насіння. Основним завданням при обстеженні є своєчасне виявлення уражених плодів і насіння, оскільки при закладанні на зберігання і, особливо, при порушенні режимів зберігання (зміна температури й вологи), відбуваються процеси вторинного зараження контактним шляхом міцелієм від хворого до здорового насіння, заселення шкідливими комахами.

Для визначення якості посівного матеріалу із зібраної партії плодів відбирають частку для перевірки. Для цього їх занурюють у воду (метод флотації). Плоди і насіння, які не потонули, розрізають уздовж сім’ядолі на дві частини, звільняють від шкірки (дерев’янистого оплодня) та оглядають внутрішню і зовнішню поверхні сім’ядолей (горіхи розколюють навпіл).

206

Визначають ступінь ураження збудниками хвороб та пошкодження шкідливими комахами. Дані обстеження заносять до таблиці (додаток ____). У період зберігання насіння і плоди обстежують не рідше одного разу на місяць. При зміні кольору, блиску, появі нальотів або плям його обов’язково перебирають, відбраковують уражений посівний матеріал і додатково просушують. 6.2.1. Шкідники шишок, плодів і насіння.

Скритний спосіб життя цієї групи шкідників утруднює візуальний нагляд. Обстеження проводять в кінці вегетаційного періоду (серпень – у дубово-

букових насадженнях, вересень – у хвойних) в першу чергу у насінницьких господарствах, клонових насіннєвих плантаціях, насіннєвих ділянках та в суміжних з ними насадженнях. Для цього вибирають три модельних дерева на кожну господарську одиницю. Вибирати їх треба як у високоповнотній частині ділянки, так і на узліссі. З кожного модельного дерева знімають по 100 плодів (з хвойних порід по 10-30 шишок). Всього для аналізу слід брати не менше 100 шишок. Коли дерева невисокі, бажано зібрати шишки з 30 дерев. Не менше 100 навіть зовнішньо здорових плодів і шишок розкривають (розрізають), послідовно відділяють луски від стрижня і розглядають їх під мікроскопом (бінокуляром). Із зібраних шишок виймають насіння і не менше 100 із них розкривають.

Встановлюють відносну заселеність плодів і насіння (виражену у відсотках кількість пошкоджених плодів, шишок і насіння від загального числа обстежених) і абсолютну заселеність (середню кількість яєць, личинок і пошкоджень на один плід, шишку, насінину). На насіннєвих ділянках і клонових плантаціях обстеження проводять кожен рік, незалежно від врожаю.

6.3. Особливості патологічних процесів у розсадниках, молодих лісових культурах та методи їх лісопатологічних обстежень

Перед проведенням обстеження детально знайомляться з матеріалами, що характеризують господарство розсадника. Потім проводять огляд і складають план розсадника, відзначаючи його віддаленість від стіни лісу, розміщення посівів і посадок різних років і порід, наявність площ під паром тощо. При рекогносцирувальному обстеженні оглядають всю площу розсадника, вивчають загальний його стан і видовий склад збудників хвороб та шкідників на окремих деревних породах. Встановлюють також характер ураження (поодиноке, куртинне, суцільне), і на плані відзначають місця уражень і площі осередків.

6.3.1. Обстеження розсадника на ураженість збудниками хвороб Якщо за даними рекогносцирувального обстеження ураженість посівів

хворобами вище 10%, здійснюють детальне їх обстеження шляхом аналізу стану і ураженості рослин на пробних майданчиках. Під час детального обстеження в уражених місцях закладаються облікові ділянки розміром 1 пог. м ряду, а при суцільних посівах – 1м2. Кількість облікових площадок і обстежених сіянців залежить від характеру посадкового матеріалу й особливостей хвороби. В середньому детальним обстеженням необхідно охопити не менш 0,3 % площі, займаної кожною ураженою деревною породою.

Розміщують пробні майданчики рівномірно по ділянці, двом його діагоналям або випадковою вибіркою з використанням таблиці випадкових

207

чисел. У останньому варіанті кожну з двох сторін обстежуваної ділянки, що умовно вирівнюються, розбивають на 100 частин і використовують як координатні осі. Вибрані, пари випадкових чисел відмірюють по двох сторонах ділянки і по цих координатах вибирають місця розташування пробних майданчиків.

Методика аналізу вибіркових одиниць залежить від виду хвороби і форми її прояву. На пробних (облікових) ділянках підраховують рослини по групах здорові, уражені, загиблі.

Якщо на цій же площі рослини уражені різними патогенами відзначається ураження кожним збудником окремо.

Для обліку збудників хвороб підраховують розповсюдженість та інтенсивність їх розвитку. Розповсюдженість хвороби – це кількість хворих рослин чи органів рослин, виражена у відсотках. Розрахунки проводять за формулою:

P= 100•

N

n

де: Р – розповсюдженість хвороби, % N – загальна кількість рослин на пробній площі, шт. n – кількість хворих рослин на пробній площі, шт. Інтенсивність розвитку хвороби є якісним показником процесу розвитку

хвороби та розраховується у випадку, коли потрібно провести оцінку стану рослин у балах.

R=n

ва∑ • )(

де: R – інтенсивність розвитку хвороби, бал Σ (a⋅b) – сума добутків кількості рослин (органів) на відповідний бал

уражання

n – загальна кількість рослин чи органів при обліку. Якщо виникають труднощі з визначенням збудників хвороби, відбирають

зразки (не менш 5-10 шт. для кожної категорії ураження) і проводять аналіз методами фітопатологічних досліджень.

Хвороби хвої та листя. Ураження листків та хвої різними збудниками хвороб мають різний характер та ознаки. Тому, для визначення інтенсивності ураження, використовують декілька шкал оцінок стійкості до них.

Ураження хвої та листків іржастими грибами (пожовтіння та засихання), визначають за такою шкалою: 1 – ураження відсутнє;

3 – слабке уражання – уражено до 20% поверхні листків або загальної кількості хвої;

5 – середнє уражання – уражено 21... 50% поверхні листків або загальної кількості хвої;

7 – значні ураження – уражено понад 50% листків (хвої) помітне їх масове відмирання.

Або за шкалою Маннерса:

208

Визначення ураження листків рослин збудниками борошнистої роси та інших локальних хвороб (плямистостей) проводять окомірно за фактично зайнятою міцелієм поверхнею листків за наступною шкалою:

Бали Види ураження (симптоми хвороби) Площа ураження

поверхні листка (%)

0 відсутність симптомів хвороби; –

1 наліт або плямистість 5





6 наліт або плямистість понад 65

Для цього застосовують і шкалу Е.Е. Гешеле:

Для встановлення балу ураження рослин борошнистою росою та

плямистостями використовують шкалу: 1 – ураження відсутнє;

3 – слабке ураження – уражені одиничні верхівки та листки переважно на пагонах поточного року;

5 – середнє ураження – уражено до 50% листків поточного року; 7 – значне ураження – листя повністю уражене на пагонах поточного

року, всихає та опадає, спостерігається масове ураження не здерев'янілих пагонів.

При вивченні ураження рослин збудниками плямистостей, іржастих,

борошнисто-росяних грибів, “шюте” тощо використовують шкалу для визначення стану насадження:

0 бал – здорові; 1 бал – уражено менше 10% рослин (слабка ступінь ураження); 2 бал – уражено 11-25% рослин (середня ступінь ураження);

209

3 бал – уражено до 50% рослин (сильна ступінь ураження); 4 бал – більше 50% рослин (дуже сильна ступінь ураження); 5 бал – відмираючі або відмерлі рослини.

Полягання (дитяча хвороба) сіянців. На пробних майданчиках рулеткою

заміряють довжину осередків хвороби, виділяючи досходову і післясходову форми хвороби. Осередками досходового ураження є порожнечі в посівних стрічках. Післясходова форма хвороби виявляється в появі у посівних стрічках куртин всихаючих і всохлих сходів.

Хвороби типу шюте. На пробних майданчиках проводять перелік сіянців з вказівкою категорії їх стану, а у хворих— ступеня ураженості хвої. По стану виділяють три категорії: без ознак ослаблення, всихаючі, всохлі. Ступінь ураженості хвої оцінюють за 4-бальною шкалою: 1 бал — уражено до 25% хвої; 2 бали —26—50%, 3 бали — 50—75 %, 4 бали — більше 75 %.

Після обстеження розсадника в лабораторних умовах проводять, у разі необхідності, визначення збудників тих хвороб, діагноз яких не вдалося встановити в польових умовах. Вид плодових тіл грибів на уражених органах рослин встановлюють за допомогою визначників і мікроскопу. В окремих випадках застосовують метод вологої камери. Найчастіше цей метод використовують з метою визначення інфекційного полягання. Для цього необхідні наступні устаткування і матеріали: 2-3 чашки Петрі, спиртівка, пінцет, 2 скляних банки ємністю 0,5 л, вата, фільтрувальний папір, аптечні ваги, піпетка, перманганат калію, спирт, кип'ячена охолоджена (дистильована) вода.

Для кожної ділянки розсадника, ураженого патогеном, визначають походження, якість насіння, спосіб підготовки ґрунту та насіння до висіву, описують усю агротехніку вирощування посадкового матеріалу, а також час і умови виникнення осередку хвороби. При цьому відзначають, чи спостерігалася досліджувана хвороба у попередні роки, і ефективність методів боротьби з нею. Крім того, варто дати загальну характеристику розсадника, ґрунту, гідрологічних умов, оточення (стіна лісу), вказати час закладки тощо.

Дані обстеження заносять у відомість (додаток ____).

Інвентаризація. Кількість і якість садивного матеріалу визначають після закінчення вегетації рослин, але до опадання листя (на виробництві інвентаризація проводиться у вересні-жовтні). Вона передбачає уточнення загальної і продуктивної площі лісового розсадника, її розподіл за видами користування, видами деревних рослин, за віком і якістю садивного матеріалу. Інвентаризацію починають з визначення довжини посівних і садивних рядків. Кількість і якість садивного матеріалу визначають методом облікових рядків. При рівномірній густоті сіянців для обліку беруть 2%, а при нерівномірній – 4% загальної довжини рядків окремо для кожної породи і віку. Метод діагональних ходів (рис.6.1) застосовують при інвентаризації рядкових, стрічкових і грядкових посівів.

210

Рисунок 6.1. Метод діагональних ходів

Для цього: 1. Визначають загальну довжину посівних рядків; 2. В залежності від густоти вирахують загальну довжину облікового ряду

(2 або 4%); 3. Визначають довжину облікового відрізку, поділивши його довжину на

подвоєну кількість посівних рядків; 4. За допомогою шнура проводять діагоналі через площу посіву; 5. Відкладають за допомогою рейки вздовж кожного посівного рядка (від

місця перетину діагоналі і рядка) довжину облікового відрізка; 6. Проводять суцільний облік сіянців на облікових відрізках; 7. Визначають кількість сіянців на 1м посівного рядка, для чого загальну

кількість сіянців ділять на довжину облікового ряду; 8. Визначають кількість сіянців на 1 га; 9. Результати заносять до інвентаризаційної картки. Кількість стандартних сіянців визначається на облікових відрізках із

середньою густотою стояння сіянців. Для цього потрібно заміряти висоту кожного сіянцю і відповідно стандарту віднести їх до стандартних або нестандартних.

На практиці огляд розсадників часто проводять комплексний, при якому враховується пошкодженість їх шкідниками і уражання патогенами.

Найбільш розповсюдженими хворобами в розсаднику є: дитяча хвороба, шюте звичайне, снігове та ін., борошнисті роси, іржа листків та хвої, сосновий вертун та інші. Лише у сосни налічується більше двадцяти факторів, які викликають патологічні процеси у молодих рослин (рис.6.2). 6.3.2. Обстеження на заселеність шкідниками розсадника

Серед комах, що зустрічаються в лісових розсадниках і культурах є немало видів, які пошкоджують висіяне насіння, надземну і кореневу частини рослин. Велику небезпеку для розсадників представляють грунтоживучі комахи. З цієї групи комах найбільш поширені і шкідливі хрущі, ковалики, чорниші, капустянки, гусениці совок.

211

Методика обстеження ґрунту. Потрібно звертати увагу на те, що сіянці з підгризеними корінцями часто залишаються живими до серпня-вересня. Щоб при обліку не віднести їх до категорії здорових, необхідно на 20-30% проб сіянці викопувати. При виявленні значних пошкоджень сіянців ґрунтовими шкідниками проводиться огляд ґрунту. Проводиться на паровому полі в розсаднику, а також на деяких лісових ділянках – вирубках, пустирях, культурах, в другій половині серпня або початку вересня, коли вже всі личинки полиняли, а їх міграція в глибинні шари ґрунту на зимівлю ще не почалася. Обстеження проводиться способом ґрунтових розкопок. В результаті обстеження визначається можливість використання вказаних ділянок для посівного відділення розсадника і для створення лісових культур.

На ділянці вибраній під тимчасовий розсадник детальне обстеження проводять з викопкою 10 ям на 1га. При підборі площ під лісові культури викопується три ями на 1га. Зразу ж після огляду всього ґрунту по кожній ямі визначають вік личинок і дані записують за відповідною формою. У результаті проведеного обстеження визначаються абсолютна і відносна заселеність ґрунту шкідниками (головним чином личинками хрущів). У кінцевому результаті повинна бути встановлена ступінь загрози майбутнім штучним насадженням і сіянцям у розсаднику від шкідників ґрунту. Слід мати на увазі, що личинки хрущів відрізняються по шкодочинності, тому загальна сума виявлених при обстеженні личинок мало що дасть. Тому, у відомості зручно роздільно підсумовувати шкодочинність окремих видів хрущів.

Розкопки обов’язково потрібно робити щорічно на тих місцях, які прийдеться засаджувати або засівати наступному році. Самий кращий період

Рисунок 6.2. Ураження рослини біотичними та абіотичними факторами

212

для розкопок – кінець літа, коли старші личинки встигають уже перетворитися в лялечок і жуків. У південних районах період обстеження настає після осінніх дощів, коли личинки піднімаються в верхні шари грунту. За посушливої осені обстеження переносять на ранню весну. Визначається ступінь загрози для культур (табл.6.2), розсадника і, що теж важливо, який літ хрущів буде в наступному році.

Під час обстеження викопують ями з прямовисними стінками завширшки і завдовжки 1метр. Глибина ям повинна бути така, в межах якої під час розкопок знаходяться личинки (у кінці літа 30-40 см). Під час викопування ям увесь грунт, що виймається, кладуть на підстилку і перетирають між долонями, вибираючи личинки, лялечки, жуки хрущів та інших комах; дані записують у відповідний журнал. Окремо потрібно відмічати і збирати хворі і мертві особини. Головну увагу слід звернути на вірне визначення виду личинок і їх віку. На ділянці, що вибрана під розсадник, детальне обстеження проводять з копанням 10 ям на 1 га, а на площах під лісові культури викопують три ями на 1 га. Зразу ж після огляду всього грунту по кожній ямі визначають вік личинок і дані записують у відповідну відомість. Вік визначають по ширині головної капсули (табл.6.1).

У кінцевому результаті проведеного обстеження визначають абсолютну та відносну заселеність грунту та визначають ступінь загрози сіянцям. Слід зауважити, що личинки хрущів відрізняються за шкідливістю, тому загальна сума виявлених при обстеженні личинок недостатня для визначення достовірності загрози. Для обчислення підсумкової загрози слід враховувати коефіцієнти шкідливості окремих видів і віків їх личинок. Шкідливість травневих і волохатого хрущів прирівнюється до 1, мармуровий – в 2 рази шкідливіший за попередні, червневий – 1/2 та інші хрущі – 1/3 шкідливості травневих. Одночасно личинки-однолітки – 1/2, двохлітки – 2/3 трьохліток травневих прийнятих за 1,0. Всі обрахунки ведуться на трьохлітку травневих хрущів.

Таблиця 6.1. Визначення віку личинок пластинчастовусих (Технические указания по лесозащите. М., 1958)

Ширина головної капсули (мм) та відповідний

вік личинок

Вид хруща

І-літки ІІ-літки ІІІ-літки

Мармуровий 2,8 5,3 8,5

Травневі 2,5 4,0 6,5

Сірий волохатий 2,3 3,8 5,8

Червневий 2,0 3,0 4,0

Металеві хрущики

(квіткоїди) 1,2 2,5 3,0

Рудий хрущик 1,0 1,5 2,0

Нижче наведені приклади обрахунків загрози культурам та розсадникам

від личинок хрущів за даними осінніх обстежень грунту. Приклад перший. Обстеженням лісокультурної площі були виявлені личинки хрущів (в середній кількості на 1 м2 ): личинок першого віку травневого хруща

213

2 шт., другого віку 3 шт., третього віку – не виявлено; одночасно личинок першого віку червневого хруща 2 шт., другого віку 5 шт.

Обрахунок загрози для лісових культур: а) в перерахунку травневого на трьохлітку 2×1/2=1; 3×2/3=2. В сумі 1+2+0=3шт. на 1 м2 трьохліток травневого; б) червневого в перерахунку на двохлітку червневого 2×1/2=1; 5×2/3=3,3. У сумі 1+3,3=4,3шт. на 1 м2 червневого.

Оскільки, шкідливість червневого, як відмічалось раніше, становить 1/2 від травневого, тоді в перерахунку на трьохлітку травневого це складає 4,3×1/3=1,4 шт. трьохліток травневого на 1 м2. Тоді, загальна заселеність лісокультурної площі буде 3+2,2=5,2 шт. трьохліток травневого на 1 м2.

Згідно з таблицею за такої заселеності грунту личинками хрущів загроза для лісових культур існує у всіх зонах України на всіх типах грунтів. Щодо ступеня загрози для розсадника, то він прийнятий небезпечним при середній заселеності 0,5 шт. на 1 м2 личинок третього віку травневого хруща. При камеральній обробці матеріалу визначають також роки максимального пошкодження коренів, місця додаткового живлення, льотні роки.

Таблиця 6.2. Загальні показники загрози для лісових культур від личинок травневих хрущів третього віку (шт. / м2 ) в різних зонах України залежно від грунту

Грунти Полісся Лісостеп Степ

Піщані 3 2 1

Супіщані, суглинки 4 3 2

Чорноземи 5 4 3

Таблиця 6.3. Критична щільність хрущів у розкопаних ямах, шт./м2

Зони - грунти

лісова лісова і степова сухий степ

піщані піщані чорно-

земи

піщані каштанові

Вид

Вік

ли

чи

нок

сухі свіжі сухі свіжі сухі свіжі

І 8 12 3 6 10 - - -

ІІ 3 6 1 4 7 - - -

Травневі

східний та

західний ІІІ 1 2 0,5 2 3 - - -

І - - 2 4 - - - -

ІІ - - 0,5 2 - - - -

Мармуровий

ІІІ - - 0,2 0,5 - - - -

І - - 5 10 - 3 5 -

ІІ - - 2 7 - 1 2 -

Волохатий

ІІІ - - 1 3 - 0,5 1 -

І 12 20 8 12 18 6 8 10

ІІ 5 10 4 8 10 2 4 6

Червневий та

коренегризи

ІІІ 3 5 2 3 4 1 1,5 2

Кузьки,

квіткоїди та

інші хрущики

- 8 12 5 8 10 4 5 6

214

Максимальне пошкодження коріння личинками хрущів спостерігається в роки, коли більшість їх перебуває у третьому віці, а мінімальне – в роки льоту і личинок першого віку.

6.4. Особливості патологічних процесів у молодих лісових культурах 6.4.1. Методи лісопатологічних обстежень на предмет ураження молодих культур збудниками хвороб

Рекогносцирувальне обстеження має мету виявити осередки масових уражень збудниками хвороб та розмножень шкідників лісу і візуально оцінити ступінь пошкодження листя (хвої) та відсоток всихаючих дерев. Обстеження проводиться по ходовим лініям, які зручно планувати паралельно до квартальних просік, відступивши від них на декілька десятків метрів. В натурі ходові лінії ніяк не позначаються. Відстань між ними приймається 250 м. В кварталах з кулісним розміщенням насаджень ходові лінії доцільно планувати впоперек куліс. В тих кварталах, де ділянки різної конфігурації значно відрізняються за віком і складом насаджень, застосовують ділянковий метод рекогносцирувального обстеження призначаючи по одній ходовій лінії в кожній великій ділянці.

Часто при рекогносцирувальному обстеженні виникає необхідність в оцінці стану лісових культур. І в цьому випадку бажана також оцінка окремих ділянок за категоріями стану, або життєздатності. Обов’язковій оцінці підлягають культури до 20 років. Нижче приводиться таблиця оцінки стану соснових культур (табл. 6.4).

Таблиця 6.4. Оцінка фізіологічного стану дерев (на прикладі молодих культур сосни звичайної)

Стан насадження Показники 1 –

нормальне 2 –

задовільне 3 –

ослаблене 4 –

незадовільне Розмір усихання поодиноке до 10% 10-40% 40% Кількість ослаблених і суховершинних дерев

до 10% до 20% більше 20%

Наявність шкідників і збудників хвороб

відсутні або

поодинокі

пошкоджено або уражено 20% дерев

можуть мати масове поширення (високу щільність) шкідників та збудників хвороб

На підставі даних рекогносцирувального обстеження складають таблиці, що характеризують стан насаджень і культур, причини їх ослаблення й усихання, зведені відомості осередків шкідників і хвороб в них. Характеристику ділянок насаджень з порушеною стійкістю записують у спеціальну відомість. На підставі цих даних роблять висновок про основні причини ослаблення і усихання насаджень, а також підраховують об'єм сухостою в цілому за обстеженою площею і окремо в середньому на 1 га для насаджень I, II, III класів біологічної стійкості насаджень різного породного складу, різного віку, на ділянках з різним ступенем антропогенної дії тощо.

За даними рекогносцирувального обстеження складають схематичний план обстежених кварталів з позначенням осередків шкідників і хвороб,

215

ділянок насаджень з порушеною стійкістю, ослаблених і незадовільних за станом культур. На схемі указують також маршрутні ходи і ділянки, де намічають проведення лісозахисних заходів.

Дані рекогносцирувального обстеження використовують надалі при виборі місць детального обстеження і складанні плану лісозахисних заходів.

Для оцінки стану рослин використовують таку шкалу: 0 бал – рослина здорова (без ознак ураження (пошкодження); 1 бал – слабке ураження (пошкодження) (уражено (пошкоджено) до 10%

крони або поверхні рослини); 2 бал – середнє ураження (пошкодження) (уражено (пошкодження)до

25% рослини); 3 бал – сильне ураження (пошкодження) (до 50% крони або поверхні

рослини); 4 бал – дуже сильне ураження (пошкодження) (понад 50% крони або

поверхні рослини); 5 бал – рослина відмирає або загинула. Дані обстеження заносять у відповідну відомість (додаток 10). Детальний огляд проводиться при виявленні всихання, пошкодження

пагонів, пожовтіння хвої. Для цього закладають пробні площі такої величини, щоб на кожній було не менше 200 дерев. На кожні 100 га молодняків закладають від двох до п’яти пробних проб (додаток 16).

На пробних площах проводять облік дерев за такими категоріями: а) здорові, б) ослаблені, в) пошкоджені шкідниками і уражені збудниками хвороб, г) всихаючі.

6.4.2. Методи лісопатологічних обстежень на предмет заселеності молодих культур шкідниками

Для вияснення причин загибелі дерев викопують 10 рослин з числа пошкоджених і всохлих, ретельно оглядають у них надземну частину і корені. Біля кореневої шийки сосонки можуть бути заселені крапковим смолюхом, корені можуть бути пошкоджені личинками хрущів, уражені опеньком, кореневою губкою або бути деформованими при посадці.

Рухаючись по ходовій лінії і маючи в руках викопіровку з планшету можна візуально визначити ступінь пошкодження листя або хвої за наступною шкалою (таблиця 6.5).

Таблиця 6.5. Шкала оцінки ступеня пошкодження листя або хвої

Бал Ступінь пошкодження

1. Пошкоджень немає або вони відмічаються поодиноко

2. Слабкий ступінь – пошкоджено до 25% листя (хвої);

3. Середній – пошкоджено від 25% до 50% 4. Сильний – пошкоджено від 50% до 75% 5. Суцільне обїдання – знищено більше 75% листя (хвої).

216

Чисельність і шкодочинність великого соснового довгоносика при обстеженні культур рекомендується оцінювати за пошкодженістю молодих рослин.

При цьому стан культур оцінюють за такою шкалою:

I – здорові; II – слабко пошкоджені – ранки на пагонах і гілках, неглибокі окремі

вигризи на стовбурцях;

III – середньо пошкоджені – ранки на пагонах і гілках, на стовбурцях –окремі глибокі ранки;

IV – сильно пошкоджені, всихаючі, всохлі – глибокі ранки зливаються й окільцьовують стовбурці;

V – всохлі. За результатами переліку (не менше, ніж 200 рослин за діагоналлю

ділянки) визначають середньозважену пошкоджуваність культур. Захисні заходи призначають за пошкодженості понад 30% рослин, у

тому числі, якщо понад 10% рослин належать до IV категорії стану. При обліку великого соснового довгоносика в ямах із використанням

шматків кори та жердин високою вважається його чисельність 10 штук на добу. Облік соснового підкорового клопа рекомендується проводити шляхом

аналізу модельних дерев. Підраховують личинок і імаго на найбільш заселених міжвузлях 10- дерев, що ростуть на периферії осередку. Щільність клопів перераховують на 1 дм2. Слабим заселенням вважають наявність до 15 особин клопа на 1 дм2 найбільш заселеного міжвузля, середнім - 16-30, сильним – 31-50, дуже сильним – понад 50 особин.

Водночас визначають категорію осередку за такими критеріями:

I – осередок, що виникає: вік культур 5-10 років, найбільш заселене клопами міжвузля – п'яте-шосте; на дереві до 10 клопів; ознаки пошкодження непомітні; II – осередок, що розвивається: вік культур 8-15 років, найбільш заселені шосте й сьоме міжвузля, клопи наявні майже під кожною лусочкою кори, на одному міжвузлі їх до 150 шт., ознаки ослаблення помітні; ІІІ – діючий осередок: вік культур 13-20 років, найбільш заселені 7-10 міжвузля, під кожною лусочкою наявні по декілька штук клопів. На найбільш заселеному кільці - декілька сотень, дерева ослаблені, хвоя стає блідою та опадає, приріст різко знижується, верхівки та цілі дерева відмирають;

IV – осередок, що згасає: вік культур 20-25 років, заселеність дерев – як в осередках II категорії, але свіжо всохлих дерев немає. Спостерігається відновлення хвої та всихання верхівок;

V – згаслий осередок: вік культур понад 25 років, заселеність дерев – як в осередках І категорії. Про діяльність клопа в минулому свідчить наявність всохлих верхівок і смоляних нальотів на стовбурах ростучих дерев.

Оцінку стану культур в осередках соснового підкорового клопа проводять при переліку 100 дерев за діагоналлю ділянки:

I – здорові дерева – без ознак ослаблення;

II – ослаблені – приріст за висотою зменшений, крона ажурна;

217

II – сильно ослаблені – суха верхівка, крона ажурна, на стовбурі смоляні напливи;

IV – всихаючі та всохлі – із помітними ознаками свіжого всихання й мертві дерева.

За результатами переліку визначають середню зважену категорію стану. Про тенденцію до поширення осередків соснового підкорового клопа свідчить поява довгокрилих самок. Захисні заходи призначають в осередках соснового підкорового клопа II-III категорій. Всихання культур понад 50% є підставою для їх реконструкції.

Стан культур в осередках пагов'юнів визначають шляхом обліку 100 дерев по діагоналі ділянки:

I – здорові, непошкоджені рослини; II – слабко пошкоджені – стрижневий пагін не пошкоджений, бокові пошкоджені не більше 10%, стовбури не викривлені; III – середньопошкоджені – пошкоджені верхівковий і до 25% бокових пагонів, стовбурець викривлений; IV – сильно пошкоджені – пошкоджені центральні й понад 25% бокових пагонів, дерево кущоподібної форми.

За результатами переліку розраховують середньозважену категорію стану площі. Захисні заходи в культурах доцільно проводити за пошкодження пагов'юнами понад 30% рослин, у тому числі понад 10% четвертої категорії.

В осередках пагов'юна серединної бруньки восени проводять облік пошкоджених пагонів і бруньок на верхній мутовці десяти облікових сосонок. Бруньки, ушкоджені гусеницями зимуючого пагов'юна, відрізняються загостреними вершинками. Для того, щоб не припустити помилки, всі такі бруньки вирізають. Якщо восени обліковано 20% пошкоджених бруньок, то на весну наступного року є загроза пошкодження більшої половини пагонів. В таких молодняках потрібно проводити винищувальні заходи.

У штучних насадженнях (або на плантаціях) тополі ведуть облік на пробах з розділенням саджанців на:

а) здорові, б) з пошкодженими гілочками, в) з пошкодженими стовбурами. На гілочках і стовбурцях тополі, ушкоджених малим осиковим

скрипуном або малою склівкою, є характерні здуття. Біля кореневої шийки деревець тополі, ушкоджених тополевим вусачем, великою (іноді і малою) склівкою, висипається з ходів руде борошно у вигляді стружки (вусач) або дрібного гороху (склівка).

Крім пошкоджень листя та хвої на присутність у лісі шкідливих комах вказують павутина на гілках і стовбурах, кладки яєць на стовбурах і в кроні, літ метеликів, наявність лялечок або їх екзувіїв (шкірок) в тріщинах кори, в кронах або в підстилці, наявність під деревами екскрементів гусениць і личинок та ін.

На основних ділянках в лісопатологічний журнал (додаток ) записують дані про насадження і їх патологічний стан. Якщо насадження однорідні і стан їх приблизно однаковий, можна обмежитися одним записом на кожній ходовій лінії в кварталі. В графі “лісопатологічна характеристика” необхідно вказати

218

вид і вік гусениць (личинок), ступінь пошкодження листя (хвої), наявність і кількість невивезеної лісопродукції, наявність і кількість мурашників, тощо.

6.5. Обстеження насаджень на заселеність хвоєлистогризними шкідниками

Однією з найбільш трудомісткої роботи при детальному обстеженні є облік заселеності насаджень хвоє- і листогризними шкідниками. Як правило, проводять облік чисельності їх зимуючого запасу, так як саме ці дані важливі для проектування захисних заходів.

Облік шкідливих комах проводять на пробах. На кожні 500 га лісу беруть не менше 10 проб (площинок або облікових дерев). Загальна кількість проб в осередку повинна складати не менше 20-30. В лісових масивах з однорідними насадженнями проби розміщують рівномірно вздовж намічених маршрутів. В кварталах з різнорідними насадженнями проби закладають в крупних виділах.

При всіх способах обліку облікові дерева потрібно брати середньорозвинені (ІІ класу росту). Усіх зібраних на кожній пробі комах складають в окремий пакетик разом з етикеткою, на якій відмічають: лісництво, пробу, квартал, кількість зібраних комах, в т.ч. живих, дату обліку (табл. 6.6, 6.7).

2

Таблиця 6.6. Терміни проведення обліків хвоє- і листогризних шкідників у грунті й підстилці

Назва виду Терміни заглиблення в грунт

на зимівлю Терміни проведення обліків

чисельності Совка соснова липень серпень-вересень Пильщики:сосновий

звичайний, рудий

ІІ генерація – жовтень з кінця жовтня кінець липня-серпень

Ткачі зірчастий, суспільний

червень-липень кінець вересня-жовтень

Червонохвіст вересень жовтень Пядун сосновий вересень жовтень Сосновий шовкопряд кінець жовтня з кінця жовтня Лунка срібляста серпень-вересень серпень-вересень Дубова широкомінуюча міль

– липень

2

Зібраний матеріал надалі може бути використаний для виведення паразитів і аналізу гемолімфи. Частина живих лялечок, гусениць, еонімф пильщиків, яєць підлягає аналізу на ураженість паразитами, тому що часто спочатку вони не мають ознак ураження.

У додатку 28 наводяться дані про кількість особин шкідника на дереві або 1м2 підстилки, які в наступному році викличуть повне обїдання хвої (листків) в насадженні. При цьому чисельність шкідника на дереві вказана в залежності від віку насадження, а на 1м2 підстилки - незалежно від нього. Наприклад, при 40 гусеницях соснового шовкопряда на 1м2 підстилки передбачається повне обїдання хвої. Якщо при обстеженні обліковано 20 гусениць на 1м2, то загроза пошкодження хвої орієнтовно складе 50%.

219

Таблиця 6.7. Облікові стадії та одиниці виміру

Фітофаги Шкідник (шифр)

Облікові стадії, одиниці виміру, стадія

Підстилка СШ Зимуючі гусениці на 1 м2, під підстилкою, листопад.

Гусениці, що перезимували, на 1 дерево , квітень

СПД Лялечки, м2, жовтень, рання весна СС Лялечки, м2, серпень, листопад, березень ЗСП Кокони (еонімфа, пронімфа), м2, жовтень, березень

Хвоєгризні

РСП Кокони (еонімфа, пронімфа), м2, жовтень, ДШМ Кокони (лялечки самок), м2, липень; яйця, листок,

травень ВХ Імаго (самки), дерево, липень ДЧ Лялечки, м2, серпень, листопад, березень ЛС Лялечки, м2, жовтень, березень

Листогризні

ЧХ Яйця, дерево, серпень Стовбур Хвоєгризні М Імаго (самки), дерево, серпень

НШ Яйця, дерево (комлева частина), серпень, квітень ПЗ, О Імаго (самки), дерево (клеєві кільце)


ГЛ Яйця, дерево, серпень Крона Хвоєгризні РСП Яйця, модельна гілка, жовтень, квітень

ЗДЛ Лялечки, модельні гілки, липень. Яйця, 1 м стрижневої гілки, серпень

ЗГ Гусениці, зимуючі гнізда на дерево, листопад, березень КШ Яйця, дерево, серпень, квітень


ДПШ Яйця, дерево, вересень

При вирішенні питання про винищувальні заходи у виявлених осередках необхідно визначити ступінь загрози насадженням (за середньою кількістю живих особин шкідника на пробах), фазу спалаху, орієнтовно відсоток особин шкідника, якого знищують ентомофаги. Враховується також цінність насадження, кліматичні умови року, наявність латентних форм захворювання шкідника. Хвойні насадження (крім модрини) при повній втраті хвої всихають, листяні ліси і модрина гинуть при повторних обїданнях. Враховуючи ці дані, вирішують питання про призначення винищувальних заходів боротьби.

Як правило, винищувальні заходи призначають при загрозі пошкодження 30-40% хвої або 40-50% листків, якщо спалах зростає, а діяльність ентомофагів незначна. Для встановлення латентних форм захворювання гусениць або лялечок шкідника, зібраних в різних кварталах осередки, висилають на аналіз гемолімфи в спеціальні лабораторії. Усі дані детального обстеження приводяться в “Картках обліків” (див. додаток 23).

6.5.1.Чисельність фітофагів на пробі. Вибірка із загальної сукупності. Перша – випадкова і складається як правило із 10 повторень. Друга – систематична (резерваційна) складається як правило із 30 повторень.

220

Середня арифметична вибірка в резервації визначається з вірогідністю 95 % (t- критерій Стьюдента = 2). Оцінка різниці середніх (незалежних вибірок) проводиться за t- критерієм і за найменшою суттєвою різницею (НСР).

При лісопатологічних обстеженнях, як передумови першої вибірки, відмічається пошкодження за наступною шкалою: до 25% – незначне; 26 – 50% – середнє; 51-75% – сильне; більше 75% – суцільне. Для характеристик фізіологічного стану популяцій збирається не менше 100 лялечок, сортируються на самок і самців, здорових і пошкоджених. Встановлюється статевий індекс. 6.5.1.1. Оцінка чисельності популяції хвоєлистогризних комах

Вона може бути отримана як для загальної площі насадження, так і для окремих її ділянок. Якщо бажано отримати оцінки щільності популяції для кожної з n ділянок, то об'єм вибірки буде в n разів більше, ніж для отримання оцінки щільності популяції тієї ж точності для всієї території.

Всі способи обліку хвоє- і листогризучих комах в лісах підрозділяються на наступні основні варіанти: • облік комах в кроні дерева; • облік комах на стовбурі дерева; • облік комах в підстилці.

Ці методи обліку дозволяють отримати екологічну та абсолютну щільність популяції.

Для визначення великої кількості комах (або відносних змін в їх популяції) використовують методи обліку із застосуванням різних технічних засобів (світлові і феромонні пастки).

Облік комах в кроні дерева підрозділяється на загальний і частковий.

Загальний використовується для всіх видів комах, крім дубової зеленої листокрутки і золотогуза.

Якщо модельну гілку можна зрізати із землі за допомогою технічного пристосування, то облік зимуючих кладок яєць та інших фаз розвитку комах, що знаходяться в кроні, проводять по одній модельній гілці першого порядку, узятої з середини крони дерева, або по одній модельній гілці другого порядку, коли діаметр гілки першого порядку перевищує 2 см перед частиною гілки з хвоєю або листям.

Вибрану гілку зрізують і опускають на землю. На гілці роблять підрахунок комах. У разі обліку кладок яєць при детальному нагляді визначають середню кількість яєць в кладці, для чого аналізують 10 кладок. У випадку обстеження осередків аналізують 30 кладок. Кількість яєць в кладці визначають безпосереднім їх підрахунком.

Зібрані кладки яєць аналізують на зараженість паразитами, хворобами; визначають смертність від хижаків і кількість незапліднених яєць. Для цієї мети аналізують не більше 300 яєць (по 100 з кожної проби) у разі детального нагляду. При обстеженні осередків аналізують 1000 яєць з різних насаджень, відібраних випадково або систематично.

Якщо облікову гілку зрізати із землі неможливо і потрібний підйом в крону, то береться одна модельна гілка першого порядку з середини крони не більше 5 см в діаметрі перед частиною гілки з хвоєю чи листям або модельна

221

гілка другого порядку (якщо модельна гілка першого порядку перевищує 5 см в діаметрі). Для скорочення часу підрахунку комах на гілці застосовується метод чисельної інтеграції, наприклад по формулі прямокутників. Для цієї мети жива частина гілки ділиться по довжині на дві або три рівні частини. В середині кожної частини вирізується шар 20-50 см (рис.5.8) залежно від довжини гілки. На елементах гілки, що потрапили в цей шар, підраховують чисельність шкідника.

Такі види листогризучих шкідників, як кільчастий шовкопряд, зелена дубова листовійка, золотогуз все своє життя знаходяться в кронах дерев, де і проводять їх облік. Чисельність перших двох обраховують по способу модельних гілок. Для цього зрізують по одній крупній гілці з верхньої, середньої і нижньої частини крони, підраховують на них чисельність шкідника і переводять по кількості гілок на всю крону.

Облік кільчастого шовкопряда ведуть в серпні-вересні, обраховуючи кількість кладок. Для визначення середньої кількості яєць в кладці перераховують декілька кладок. Облік дубової листовійки ведуть в кінці травня – на початку червня, коли в кронах знаходяться лялечки. Більш достовірні результати дає облік яєць восени, однак це дещо трудомісткіша справа. Підраховують яйця на 1 погонному метрі гілки. При осінньому обліку кладок всі виявлені яйця роздавлюють кінчиком ножа, щоб не допустити помилки і не підрахувати одні і ті ж кладки, і роблять аналіз їх стану. Здорові кладки при роздавлюванні видають тріск, і з них витікає оранжева рідина при роздавлюванні ж загиблих тріска не чутно, і рідина, якщо і витікає, то в незначній кількості. Навесні перевіряють життєздатність яєць. Для цієї мети проводять повторний облік або перед виходом гусениць з яєць випадково або систематично, відбирають не більше 100 яєць з різних насаджень. Всі знайдені кладки поміщають в лабораторію. Через один-два тижні підраховують гусінь, що вийшла з яєць. По модельних гілках у вересні ведуть також облік яєць рудого соснового пильщика.

Облік золотогуза ведуть у вересні: підраховують кількість зимових гнізд гусениць на 10 деревах (без рубки) і ділять на 10. Облік зимуючих гнізд гусениць золотогуза здійснюють візуально із землі після опадання листя на всій кроні дерева. Для підрахунку середньої кількості гусениць в гнізді, виявлення причин смертності гусені і кількісної оцінки дії цих причин випадково або систематично збирають та аналізують 10 гнізд. При обстеженні осередків аналізують 30 гнізд. Зрізані гнізда розкривають та підраховують в них кількість здорових і уражених гусениць. Цю роботу слід робити дуже обережно (волоски гусениць ядовиті).

Облік хвоє листогризних комах на стовбурі дерева Облік кладок яєць непарного шовкопряда. Облік кладок яєць непарного

шовкопряда здійснюють на модельних деревах, розташовуючи їх через рівний інтервал (2-5 м) при русі по ходовій лінії. Ходова лінія намічається або за компасом, або з використанням помітних орієнтирів (просіки, дороги, яри).

При обліку кладок яєць оглядають комлеву частину дерева (глибокі тріщини кори, рани на стовбурах, виступаючі над землею кореневі лапи, дупла дерев або інші затишні місця). Одночасно кладки яєць підраховують і на

222

підліску, пеньках, рослинному покриві тощо, що знаходяться на території, зайнятій цим деревом.

У разі дуже високої щільності кладок, коли важко визначити де кінчається одна кладка і починається інша, визначають розмір бічної поверхні, зайнятої кладками, потім в межах цієї поверхні вибирають 2-3 палетки розміром 3х3 см2, визначають на них кількість яєць і переводять на всю площу, зайняту кладками.

Середню кількість яєць в одній кладці визначають шляхом їх підрахунку в 10-ти кладках При обстеженні осередків аналізують 30 кладок. Кладки збирають випадково або систематично.

Зібрані яйця аналізують на зараженість паразитами, хижаками, збудниками хвороб. Встановлюють відсоток незапліднених яєць. Визначають кількість здорових яєць на кладку. З цією метою аналізують 100 яєць (по 30 з кожної проби) у разі детального нагляду. При обстеженні осередків аналізують 300 яєць з різних насаджень. Навесні, перед виходом гусениць з яєць, відбирають вказану кількість яєць і визначають зимову смертність для контрольного прогнозування.

Облік кладок яєць шовкопряда-монашки в соснових насадженнях. Облік кладок яєць шовкопряда-монашки в соснових насадженнях проводять на ростучих деревах (без їх рубки) до висоти 1 м від шийки кореня, оскільки вище кладки яєць зустрічаються рідко. При обліку ножем або невеликою сокирою до вказаної висоти знімають лусочки відмерлої кори, постеливши впритул до дерева шматок білої матерії. При діаметрах модельних дерев більше 24 см облік кладок проводять на 1/2 бокової поверхні стовбура до тієї ж висоти, В цьому випадку кількість знайдених кладок подвоюється. Середня кількість яєць в одній кладці визначається шляхом їх підрахунку в 10-ти кладках. При обстеженні осередків аналізують 30 кладок.

Зібрані яйця аналізують на зараженість паразитами, хижаками, збудниками хворобам. Встановлюють відсоток незапліднених яєць. Для цього аналізують 100 яєць (по 30 з кожної проби) у разі детального нагляду. Навесні, перед виходом гусениць з яєць відбирають вказану кількість яєць і розміщають їх в лабораторії. По кількості здорових гусениць, що вийшли з яєць роблять контрольне прогнозування.

Облік зимового п'ядуна. Облік кладок яєць зимового п'ядуна на стовбурах дерев не проводять. Замість того підраховують кількість самиць, що піднімаються восени по стовбуру в крону на клеєних кільцях на дереві.

Облік хвоєлистогризних комах, що зимують в грунті та підстилці Облік хвоє- і листогризних комах, що зимують в грунті або підстилці

здійснюється на пробних майданчиках розміром 1 м2. Для обліків комах в підстилці проби закладають під деревами. Величина

проб 1м2 (2х0,5м). При цьому менша сторона примикає до дерева, а більша направлена по радіусу проекції крони. Для підвищення точності обліків можна застосовувати секторні проби розміром 3м2. Обліки чисельності комах в підстилці ведуть в осередках таких шкідників, як сосновий шовкопряд, соснові совка і пядун, лунка срібляста, червонохвіст, пильщики-ткачі, соснові

223

пильщики звичайний і рудий. Для останнього можна вести також облік кладок в хвоїнках. При обліках важливо вміти відрізняти здорові лялечки від хворих, уражених паразитами. Здорова лялечка, якщо її злегка здавити з боків, здійснює енергійні рухи черевцем. Лялечки, з яких вилетіли метелики, відкриті великими кришечками навкіс від головної частини до середини передньої сторони черевця. При вильоті з лялечок паразитів в стінках їх залишаються округлі отвори різних діаметрів. Лялечки, уражені бактеріальною хворобою, наповнені бурою рідиною з різким запахом, уражені грибами - твердіють і часто бувають вкриті міцелієм. При вильоті пильщиків їх кокони відкриваються з торця круглою кришечкою по всій ширині кокона. Паразити ж залишають при вильоті в стінках коконів, а також в торці, отвори завжди меншого діаметру, ніж товщина кокону. Лялечки і кокони, виїдені хижаками (іноді і мишами), мають в стінках отвори, як правило неправильної форми.

При обліку підстилку і грунт ретельно оглядають на глибину залягання шкідника і вибирають не тільки особини виду, що враховується, але і інших виявлених комах, зокрема кокони наїзників і пупарії тахін.

Пупарії тахін – бочковидної форми, бурого або коричневого кольору, мають поперечні борозенки. Кокони наїзників також бочковидної форми, без поперечних борозенок, часто стінки їх багатошарові з золотистим відблиском нижніх шарів.

Лялечки метеликів і кокони пильщиків сортують на самців і самиць. на здорові і уражені. Вказують причини ураження. Здорові кокони та лялечки самиць зважують, вимірюють розміри. Зимуючу гусінь шовкопрядів і еонімфи ткачів аналізують на зараженість паразитами та збудниками хвороб. У еонімф пильщиків і ткачів, крім того, визначають відсоток діапазуючих особин. Аналізують всі знайдені лялечки (кокони), але не більше 100 при детальному нагляді, або 300 лялечок (коконів) у випадку обстеження осередків для призначення винищувальних заходів.

Матеріали нагляду знаходять своє відображення у відомостях (див. додатки). При цьому слід знати, як визначаються деякі кількісні показники чисельності шкідника в часі і просторі. До них відносяться в першу чергу абсолютна заселеність (щільність популяції) і коефіцієнт розмноження.

Абсолютна заселеність – це число здорових особин шкідника, що приходиться в середньому на 1м2 поверхні грунту, одного дерева, одної гілки або на один погонний метр гілки.

Коефіцієнт розмноження – це відношення абсолютної заселеності шкідником насадження в даному році до такої ж у попередньому році або відношення між двома суміжними поколіннями шкідника, якщо він має генерацію більше або менше річної.

224

Таблиця 6.8

Чисельність шкідливих комах у відповідній стадії розвитку, які можуть бути на одну облікову одиницю в лісостані

з повнотою 1,0 і загрожують 100%-ому обїданню хвої (листя)

А.Хвоєгризні Б.Листогризні

Число коконів, лялечок, пронімф самиць, шт. Число яєць на дерево

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

10 50 - 20 30 - - 20 5 15 2 100 300 4/1000 200

20 200 2/200 30 50 10 10 60 7 40 4 500 700 7/1800 400

30 300 3/500 50 70 15 20 70 15 60 6 800 1100 16/4000 600

40 400 4/700 60 90 30 30 100 25 80 8 1000 1600 20/5200 750

50 500 6/1000 70 100 40 50 150 40 120 12 1300 2000 30/7800 1000

60 600 10/1200 90 150 50 60 200 50 150 18 1700 2600 - 1200

70 700 12/1500 110 200 60 70 250 60 200 20 2200 3400 - 1400

80 700 14/2000 150 220 70 80 - - - 22 2800 4400 - 1800

90 800 20/2000 200 250 80 90 - - - 25 3600 5600 - 2000

на 1м2

під-

стил-

ки

40 - 15* 20* 7 10* 30 5 40 63 - - - -

225

продовження таблиці 6.8.

Б. Листогризні

Число лялечок самиць (імаго) на дерево, шт.

Зелена

дубова

листовійка, глодова

і ін.

листовійки

Пядун

зимовий

Пядун

обдирало

Червонохвіст Лунка

срібляста

Дубова

чубатка

Дубова

широкомі-

нуюча міль

Золотогуз

/білан

жилкуватий гнізд / дерево

АБМ Вербова

павутиниста

міль

16 17 18 19 20 21 22 23 24 25

10 10/10 5 5 1 1 1 10 5/10 Карантин При

20 30/20 15 10 4 2 2 40 10/15 ний більше

30 50/30 30 20 7 4 3 70 15/20 вид - 1/4

40 70/50 50 40 10 6 4 100 20/30 радикальні гілок

50 100/70 60 50 12 9 6 120 25 заходи з

60 170/90 70 60 14 12 8 140 30 павутиною

70 250/120 80 70 16 16 10 160 40

80 300/150 90 80 20 20 13 200

90 350/180 100 90 24 22 16 240

на 1м2

під-

стил-

ки

3 2 2 30

226

6.6 Лісопатологічні обстеження середньовікових, пристигаючих, стиглих та

перестійних деревостанів

6.6.1. Загальні положення Рекогносцирувальне обстеження насаджень здійснюється по ходових

лініях із використанням квартальних просік, протипожежних розривів, доріг, стежок, в окремих випадках по спеціально прокладених візирах. Маршрутні ходи розташовуються через 250-500 м (при дослідженні кореневої губки – 100 м) з таким розрахунком, щоб охопити всі таксаційні виділи обстежених насаджень. Рекогносцирувальним обстеженням підлягають в першу чергу хвойні насадження, а також дубові, букові, осикові, насадження з домішкою в’яза, тобто такі, в яких існує найбільша небезпека розвитку збудників хвороб та шкідників. Використовують при цьому звіти про осередки та осередки хвороб.

Детальне обстеження ставить за мету визначити межі осередків збудників хвороб і шкідників, їх площу, а також здійснити облік чисельності і встановити ступінь загрози насадженню. У підсумку вирішується питання про заходи боротьби, складається детальний проект. У кварталах з різнорідним деревостаном обстеження ведуть по виділах.

Кількість дерев на пробній площі залежить від пошкодженості насадження. При малій частці пошкоджених, сухих, уражених хворобами і заселених шкідниками дерев (менше 10 %) рекомендується включати в перелік не менше 200 дерев, від 10 до 20 % — 100 дерев, від 20 до 40 % — 50 дерев, більше 40 % — достатньо 20 дерев.

На пробних площах визначають стан насаджень, особливості ураження або пошкодження дерев, вивчають структуру насаджень і культур, враховують щільність популяції шкідників, розповсюдження і розвиток хвороб. Шкала категорій стану дерев наведена в таблиці 6.9.

Оцінка стану насаджень проводиться за трьома категоріями, або класами, біологічною стійкістю до комплексу індикаторних показників, якими є розмір поточного і загального відпаду (всихання), характер відпаду, пошкодженість, деревостану шкідниками, хворобами і іншими чинниками несприятливої дії, стан лісового середовища і ін.

За кількісними і якісними показниками виділяють три категорії насаджень: стійкі насадження (I), з порушеною стійкістю (II), втратили стійкість (Ш). Це дозволяє згодом виділити якісно різні ділянки для подальшого детального обстеження і диференційовано підійти до призначення лісозахисних заходів.

Клас біологічної стійкості (життєздатності) визначають для насаджень головних порід, починаючи з III класу віку і старше. Кожне насадження відносять до одного з трьох класів стійкості: I — стійкі (здорові); II — з порушеною стійкістю; III — ті, що втратили стійкість. Розподіл на вказані класи проводять для отримання якнайповнішої оцінки лісопатологічного стану насаджень, можливості подальшого диференційованого підходу до вивчення їх санітарного стану і найбільш раціонального планування санітарних заходів.

227

Таблиця 6.9.

Шкала категорій стану дерев

Категорія

дерев

Основні ознаки Допоміжні ознаки

Хвойні породи

1 – без ознак

ослаблення

Хвоя зелена блискуча, крона густа,

приріст поточного року

нормальний для даних порід, віку,

умов місцезростання і сезону

–

2 – ослаблені Хвоя часто світліша звичайної,

крона слабоажурна, приріст

зменшений не більше ніж

наполовину порівняно з

нормальним

Можливі ознаки місцевого

пошкодження стовбура і

кореневих лап, гілок

3 –

сильно

ослаблені

Хвоя ясно-зелена або сірувата

матова, крона ажурна, приріст

зменшений більш ніж наполовину

порівняно з нормальним

Можливі ознаки пошкодження

стовбура, кореневих лап, гілок,

об'їдання хвої, виражені сильніше,

ніж у попередньої категорії дерев;

спроби поселення або місцеве

поселення стовбурових шкідників

на стовбурі або гілках

4 – всихаючі Хвоя сіра, жовтувата або жовто-

зелена, крона помітно зріджена,

приріст поточного року ще

помітний або відсутній

Ознаки пошкодження стовбура й

інших частин дерева виражені

сильніше, ніж у попередньої

категорії, можливі ознаки

заселення дерева стовбуровими

шкідниками (смоляні воронки,

бурова мука, комахи на корі, під

корою і в деревині)

5 – сухостій

поточного

року

Хвоя сіра, жовта або бура, крона

часто зріджена, дрібні гілочки

зберігаються, кора збережена або

осипалася лише частково

Ознаки попередньої категорії; в

кінці сезону можлива наявність на

частини дерева вильотних отворів

комах

6 –

старий

сухостій

Хвоя осипалася або збереглася

лише частково, дрібні гілочки, як

правило, обломилися, велика

частина гілок і кора осипалися

На стовбурі й гілках є вильотні

отвори комах, під корою – густа

бурова мука і грибниця

дереворуйнівних грибів

Листяні породи

1 –

без ознак


Листя зелене, блискуче, крона

густа, приріст поточного року

нормальний для даних породи,

віку, умов місцезростання і сезону

–

2 – ослаблені

(суховер-

шинні не

менше ніж на

1/4)

Листя зелене; крона слабоажурна,

приріст може бути ослаблений у

порівнянні з нормальним, всохлих

гілок менше 1/4

Можливі ознаки місцевого

пошкодження стовбура і

кореневих лап, гілок

228

продовження таблиці 6.9

3 –

сильно

ослаблені

(суховер-

шинні до

1/4)

Листя дрібніше або світліше

звичайного, передчасно опадає,

крона зріджена, всохлих гілок 1/4-

1/2

Ознаки попередньої категорії

виражені сильніше; спроби

поселення або місцеві поселення

стовбурових шкідників, слизотеча

і водяні пагони на стовбурі й

гілках

4 –

всихаючі

(суховер-

шинні

більш ніж

на 1/2)

Листя дрібніше, світліше або

жовтіше звичайного, передчасно

опадає або в'яне, крона зріджена,

всохлих гілок 1/2-3/4

На стовбурі й гілках можливі

ознаки заселення стовбуровими

шкідниками (вхідні отвори,

насічки, слизотеча, бурова мука і

тирса, комахи на корі, під корою і

в деревині); рясні водяні пагони,

що частково всохли або всихають

5 –

сухостій

поточного

року

Листя всохло, зів'яло або передчасно

опало, всохлих гілок більше 3/4,

дрібні гілочки і кора збереглися

На стовбурі, гілках і кореневих

лапах часто ознаки заселення

стовбуровими шкідниками і

ураження грибами

6 –

старий

сухостій

Листя і частина гілок опали, кора

зруйнована або опала на більшій

частині стовбура

Є вильотні отвори комах на

стовбурі, гілках і кореневих лапах,

на корі і під корою — грибниця і

плодові тіла грибів

До I класу (біологічно стійких) відносять насадження, в яких поточний

відпад не перевищує нормального для даних віку і умов зростання. Здорові насадження зазвичай мають також нормальний для даного класу бонітету приріст і рівномірну повноту. Пошкодженість дерев шкідниками і хворобами незначна або відсутня.

До II класу (з порушеною стійкістю) відносять насадження, де розмір усихання, зокрема поточний відпад, у декілька разів перевищує нормальний для даних віку і умов зростання. При цьому середній розмір сухостою близький або вище середнього діаметру насадження. Для таких деревостанів часто характерні групове або куртинне всихання, сповільнений приріст і зміна забарвлення хвої й листя у частини дерев, нерівномірна повнота, утворення прогалин і вікон. Порушення стійкості може відбуватися під впливом шкідників і хвороб, стихійних лих й інших несприятливих чинників.

До Ш класу (насадження, що втратили стійкість) відносять насадження, у складі яких всохла або всихає значна частина дерев основної породи, після їх вибірки утворюється рідина.

При оцінці санітарного стану насаджень враховують сухостій, вітровал, бурелом, невивезену деревину із зазначенням зайнятої ними площі (у га) і маси. Запас сухостою обчислюють у кубічних метрах на 1 га або у відсотках від загального числа дерев. Вказують також час утворення сухостою (свіжий, старий) і його стан (незаселений або заселений стовбуровими шкідниками, уражений гнилизною тощо).

229

Відзначають особливості розміщення сухостою і пошкоджених дерев, а

саме:

- поодиноке – заселені шкідниками (уражені хворобами) і сухостійні дерева зустрічаються на обстежуваній ділянці по одному;

- групове – невеликими групами до 10 дерев; - куртинне – спостерігається усихання або пошкодження дерев куртинами

різної величини до 0,25 га; - суцільне — усихання дерев, заселеність їх шкідниками (ураженість

хворобами) спостерігається суцільно на ділянках площею більше 0,25 га. Повинні бути встановлені причини ослаблення та усихання дерев

(коренева гнилизна, пошкодження хвоє- і листогризними комахами, пожежа, заболочування, порушення санітарних правил і ін.), визначені основні види стовбурових шкідників і їх розповсюдження. Оцінка пошкодженості насаджень шкідниками і ураженості хворобами дається у відсотках від загальної кількості дерев.

6.6.2. Обстеження на ураженість збудниками хвороб Виявлення хвороб проводиться на основі їх ознак або симптомів

(наприклад, по наявності плодових тіл трутовиків, ракових виразок, пухлин тощо). Дерева розподіляють на категорії стану: здорові, ослаблені, всихаючі, свіжий сухостій, старий сухостій. Дані обстежень заносяться у відомість (див. додаток 21).

Усі виявлені при рекогносцирувальному обстеженні ділянки із зараженістю більше 10% (за одним типом хвороби), відзначаються як “осередки” і в цих місцях проводиться детальне обстеження. Для цього закладають пробні площі розміром 0,25га, але з розрахунку, щоб на кожній було не менше 200 дерев головної породи. Розміщують пробні площі так, щоб охопити усю різноманітність виділів насаджень та виявлених в них осередків.

Опис пробної площі заноситься у відомість (див. додаток 23). На кожній пробній площі зрізують 3 модельних дерева з різними ступенями розвитку хвороби і вивчають інтенсивність та характер розповсюдження, вплив збудників хвороб на приріст дерева по висоті й діаметру. Для вивчення розповсюдження гнилі в дереві здійснюється його розкряжування по двохметрових відрізках. Для цього вирізаються кружки на висоті 0; 1; 1,3; 3 м і далі по непарним метрам. При обстеженні ракових виразок виконується зовнішній обмір і визначаються місця розташування ракових отворів з обов’язковим вирізуванням кружка на висоті 1,3 м. Заміри заносять у відомість модельного дерева (додаток 26), а за результатами обмірів роблять зарисовки залягання гнилі, ракових пошкоджень чи пухлин у стовбурі.

Уражені дерева визначають по наявності плодових тіл, дупел, суховершинності, раковим наростам; при кореневих гнилях – по пожовтінню хвої, смолотечі й іншим ознакам. Інтенсивність ураження встановлюють у відсотках простим підрахунком 100 шт. дерев по ходових лініях з урахуванням кількості екземплярів, уражених патогенами. У великих виділах проводять підрахунки в двох-трьох місцях. При рекогносцирувальних обстеженнях

230

відзначають також наявність вітровалів, сніголамів, дерев, пошкоджених комахами і т.д.

Загальну оцінку ураження виводять за відсотком хворих дерев в насадженні або в якійсь його частини (табл. 6.10). Слабким вважається ураження, коли хворих дерев менше 10%, середнім – 10-25 і сильним – вище 25%.

Таблиця 6.10. Найнебезпечніші для дерев чинники

Пошкодження (відмирання), % Тип пошкодження (ураження) листяні хвойні

Окільцювання стовбура гниллю, раковими виразками чи механічними пошкодженнями

85 70

Пошкодження кори і камбію чи кори і деревини стовбура шкідниками (розвинені маточні і личиночні ходи короїдів, личинки вусачів, рогохвостів, гусениць, червиць та склівок)

85 60

Відмирання коренів (гнилі, комахи, механічні пошкодження)

85 70

Всихання верхівок, сучків, гілок і листків 90 80 Дуплистість стовбурів (гнилі, випалювання тощо), у разі, якщо пошкодження чи руйнування частини дерева складає від діаметра стовбура не менше

90 80

Стан деревостану оцінюють за санітарним станом дерев і за показниками

відпаду. Санітарний стан кожного дерева оцінюють шляхом його оглядання на пробних площах згідно із "Санітарними правилами": дерева І категорії – без ознак ослаблення; ІІ – ослаблені; ІІІ – сильно ослаблені; IV – дерева, що всихають; V – свіжий сухостій; VІ – старий сухостій.

У осередках хвороб проводять детальне обстеження по методу пробних площ. Величина пробних площ складає звичайно 0,25-1 га в залежності від віку і повноти насадження, однак на пробній площі не повинно бути менше 200 дерев. Кількість пробних площ встановлюється з таким розрахунком, щоб вони охопили 2-5% площі осередки. Зараженість встановлюється по кількості дерев і по масі ураженої деревини. На пробних площах проводять перерахунок дерев за 2-4-ма сантиметровими ступенями товщини, заміряють їх висоти, роблять повний таксаційний і фітопатологічний опис. При перерахунку на пробних площах дерева розділяють на здорові, ослаблені, уражені, останні з оцінкою ступеню ураження, всихаючі і мертві. Крім того, проводять облік бурелому, вітровалу, сніголаму, а іноді і свіжих пнів.

Поділ дерев за категоріями, а також принцип добору і спосіб обробки модельних дерев розрізняються в залежності від специфіки збудників хвороб. Найчастіше в середньовікових насадженнях спостерігаються судинні хвороби, ракові ураження, кореневі гнилі, а в пристиглих, стиглих і особливо в

231

перестійних – стовбурні гнилі. Хвороби листків і хвої в цих вікових категоріях досліджуються як виключення.

Коренева губка (Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.). Якщо в насадженнях виявляють ознаки ураження сосни і ялини кореневою губкою (вітровал, вікна з сухостійними і ослабленими деревами, групове усихання дерев з наявністю характерних ознак ураження кореневою губкою, плодові тіла гриба на корінні або біля кореневої шийки дерев і підросту тощо), такі ділянки відзначають як осередки кореневої губки (рис.5.1). Вказують ступінь розвитку хвороби в насадженнях (табл.6.11).

Таблиця 6.11. Оцінка ступеню розвитку осередків кореневої губки

Ступінь розвитку хвороби

Розмір, % і характер усихання деревостану

Кількість вікон або куртин сухостою, шт·га-1

слабкий 10% не більше 1-2 куртин середній 10-20% (куртинами) до 4 куртин сильний 20% (куртинами і групами) 4 і більше куртини

У насадженнях, уражених кореневою губкою, встановлюються три

ступені ураження: слабкий, середній і сильний. Насадження з ураженням більш 10%, якщо їх площа перевищує 0,1 га, відзначаються на плані як осередок хвороби. При кореневій губці осередком хвороби вважається увесь виділ незалежно від кількості уражених дерев, і його наносять на лісопатологічну карту.

У здорових і уражених кореневими гнилями хвойних дерев досліджують також приріст по висоті для вивчення впливу збудників хвороб на ріст. Цей вплив можна простежити по вирізаних кружкам на висоті 1,3 м, вимірюючи щорічні прирости за останні 10-20 років.

Необхідно при цьому синхронно порівняти приріст здорового і хворого дерева, оскільки у хворого дерева в нижній частині річні кільця часто випадають. Випадання річних кілець можна простежити, порівнюючи прирости (ширину річних кілець) на різних висотах тільки хворого дерева. Ігнорування обліку цього явища – випадання річних кілець в нижній частині стовбура – часто приводить до того, що фактично втрата від кореневих гнилей визначається неповністю.

При дослідженні кореневих гнилей відзначають також приховано заражені дерева, які знаходяться на межі куртин відмирання і зовнішніх ознак хвороби ще не мають. Для встановлення динаміки хвороби доцільно провести облік пнів за останні 5 років і більш старих, відзначаючи кількість пнів із плодовими тілами.

На пробних площах, закладених для вивчення кореневих гнилей, роблять повне або траншейне викопування кореневих систем (відмерлих, хворих і окремих здорових екземплярів) для встановлення їх архітектоніки, глибини проникання гнилі, наявності деформацій і інших особливостей. При дослідженні насаджень, уражених опеньком, для вивчення кореневих систем доцільно викопувати ґрунтові моноліти (0,5×0,5 м), розташовані на стику або

232

периферії досліджуваних дерев. Корені і ризоморфи викопують по окремих шарах на глибинах 0-10, 10-25, 25-40, 40-55, 55-70, 70-90, 90-110, 110-130, 130-150 см і т.д. до глибини залягання кореневих систем. Корені сортирують по породах і діаметрам, а також по групах – живі, мертві і ризоморфи, промивають, висушують і зважують. Характер гниття коренів, наявність ризоморф в різних типах лісу мають велике значення для встановлення інтенсивності поширення осередку і передбачення подальшого його розвитку.

В осередках кореневої губки виділяють наступні категорії дерев: І – без ознак ослаблення; ІІ – пригнічені сусідніми деревами; ІІІ – приховано-заражені, розташовані по краях всихання, біля загиблих дерев; IV – ослаблені з ажурною світло-зеленою кроною; V – всихаючі з жовтуватою хвоєю, вкороченим приростом; VI – свіжий сухостій; VII – старий сухостій (сюди можна віднести і пні).

На цій основі обраховують поширення хвороби шляхом віднесення суми дерев І-VII категорії до загальної кількості врахованих та визначають індекс стану насадження:

Д

КККККККIc 7654321

7654321 ⋅+⋅+⋅+⋅+⋅+⋅+⋅

= , де:

Іс – індекс стану насадження; К1, К2…К7 – кількість дерев у межах кожної категорії, шт.; Д – загальна кількість врахованих дерев, шт. Еталоном є насадження, у якого індекс стану дорівнює 1,0. Збільшення

цього показника свідчить про погіршення санітарного стану деревостану (насадження). За даною формулою, окрім загального санітарного стану, можна співвідносити різні за категорією дерева в насадженні.

Для вивчення хвороби в динаміці зрізують модельні дерева, які відрізняються по інтенсивності розвитку хвороби (ті, що загинули в рік дослідження на краю осередки, хворі, розташовані на відстані 7-10 м від краю осередки, і в глибині насадження). На модельних деревах заміряють поточний приріст висоти за останні 10-15 років, а також проводять повний аналіз стовбура для вивчення приросту по діаметру, обсягу і поширенню гнилі. Порівняння графіків росту здорових і хворих дерев дозволяє простежити ряд закономірностей поширення осередки і впливу хвороби на ріст дерев.

Для уточнення інтенсивності розвитку осередків встановлюють вік найбільш старого підросту світлолюбних порід, які знаходяться в центрі куртини, заміряють діаметр куртини в двох перпендикулярних напрямках. На підставі цих вимірів річна швидкість поширення хвороби в окремому осередку(V) у погонних метрах обчислюється по формулі:

де е – діаметр куртини, м; п – вік підросту, років; 5 – кількість років від початку виникнення осередки до появи самосіву.

5+=

n

eV

233

При детальному обстеженні насаджень, уражених збудниками стовбурних гнилей, окремо виділяють дерева з явною (плодові тіла, дупла) і прихованою гниллю. Приховані гнилі встановлюють за додатковими ознаками (звукова проба, «тютюнові сучки», морозобійні тріщини і т.п.). Для визначення відсотку прихованих гнилей у насадженні доцільно закладати пробні площі на ділянках, відведених в рубку; перший раз облік проводять до рубки з визначенням дерев з явними ознаками гнилі, повторний — після рубки і разкряжування стовбурів.

Поширення гнилей і їх вплив на вихід сортиментів вивчають на модельних деревах, які беруться з категорій стовбурів з явною і прихованою гниллю (по три). Їх розкряжовують на висоті 1,3 м 3, 5, 7, 9 м і т. д. до виклинцьовування гнилі. На всіх розрізах, починаючи від пня, заміряють діаметр дерева в корі, без кори і діаметр гнилі з поділом на початкову і кінцеву стадії. У верхній частині стовбура, де гнилі вже відсутні, заміряють тільки діаметр стовбура в корі і без кори, щоб можна було встановити об’єм стовбура й об’єм гнилі. Якщо гниль розташована по краю стовбура, її замальовують в блокнот і виміряють на різних висотах. Відзначають також висоту розміщення плодових тіл. На підставі матеріалів пробних площ і аналізів стовбурів визначають характер гнилі, зниження виходу ділових сортиментів у кубічних метрах і відсотках. Це дозволяє визначити економічний збиток, заподіюваний стовбурними гнилями, і більш раціонально використовувати уражену деревину.

При дослідженні судинних або некрозних хвороб (голландська хвороба

в’язових, некрозне всихання тополі) уражені дерева відносять до таких груп. 1 – з початковими ознаками хвороби, 2 – при відмиранні до 1/2 крони, 3 – при відмиранні більш 1/2 крони, 4 – мертві. Судинні і некрозно-ракові хвороби уражують стовбури і гілки різних деревних порід в культурах і насадженнях різного віку, збудниками яких є гриби і бактерії. Хвороби цієї групи призводять до всихання дерев.

Судинні хвороби характеризуються ураженням водопровідної системи дерев, що веде до повного або часткового усихання крони (рис.6.4). Судинні хвороби протікають в гострій або хронічній формі. У першому випадку всихання дерев відбувається протягом одного вегетаційного періоду, місяця або декількох днів. При хронічній формі хвороба триває протягом 8-10 років. Судинні хвороби розповсюджуються спорами грибів, переносниками яких є комахи (найчастіше заболонники), поростю від хворих пеньків і при контакті хворих і здорових коренів. Залежно від способу розповсюдження інфекції осередки судинних хвороб можуть бути дифузними і локальними.

Характерними діагностичними ознаками судинних хвороб є потемніння судин або деревини, добре помітні на поздовжніх та поперечних зрізах. Визначення стану насаджень і заселеність дерев стовбуровими шкідниками в осередках судинних захворювань найкраще проводити в період з червня до пожовтіння листків. У цей період добре помітне свіже всихання листків і пагонів.

За даними рекогносцирувального обстеження вибирають ділянки для закладки пробних площ. Дані обліку заносять в таблицю за формою (додаток__ ).

234

Окрім того, при обстеженні насаджень, уражених судинним мікозом, додатково визначають категорії стану дерев за шкалою:

1 – дерева з ураженням крони 25%; 2 – дерева з ураженням крони 50%; 3 – дерева з ураженням крони 75%; 4 – дерева з ураженням крони 100%. На основі даних обліку на пробних площах і аналізу модельних дерев

можна судити про форму прояву судинної хвороби (гостра чи хронічна), взаємозв’язку ступеню всихання крони з розповсюдженням інфекції по стовбуру, видовому складі і впливу стовбурових шкідників.

При дослідженні судинних та некрозних хвороб дерева відносять до таких груп:

- з початковими ознаками хвороби; - відмирання до 1/4 крони дерева; - відмирання до 1/2 крони; - відмирання більше 1/2 крони; - мертве дерево.

Таблиця 6.12. Діагностичні ознаки найголовніших судинних хвороб

Ознаки Назва хвороби крона стовбури, гілки, корені

Графіоз (голла-ндська хвороба) в’язових порід (Graphium ulmi

Schwarz.)

Усихає повністю за короткий термін, часто листки лиша-ються зеленими (гостра фо-рма). На вершинах окремих пагонів листки всихають, бу-ріють, звертаються уздовж головної жилки і звисають у вигляді прапорців; всихання відбувається за декілька ро-ків (хронічна форма)

На поперечних зрізах ура-жені судини мають вигляд бурих суцільних кілець (гостра форма) або перери-вчастих кілець з окремих крапок (хронічна форма). На поздовжніх зрізах ура-жені судини мають вигляд бурих штрихів різної дов-жини

Судинний мікоз (трахеомікоз) дуба (Ceratocystis

roboris Georg.

et Teod.)

У кроні з’являються окремі гілки із засохлим листям. Пі-зніше крона стає ажурною, з’являється суховершинність, утворюється велика кількість водяних пагонів

Уражені судини мають ви-гляд бурих кілець, напівкі-лець, плям чи крапок на по-перечному зрізі. На поздов-жніх розрізах вони маютьвигляд переривчастих бурихтяжів

Уражання збудником трахеомікозу та голландської хвороби визначають

за наступною шкалою: 1 – уражання відсутнє; 3 – уражання слабке – у кроні наявні окремі дрібні сухі гілки зі всохлим

та зів'ялим листям;

235

5 – уражання середнє – у кроні наявні сухі великі та дрібні гілки, нерідко розташовані групами;

7 – значне уражання – всохла більшість гілок, на стовбурі багато "Іванових" пагонів.

Досить широко розповсюджені уражання дерев некрозно-раковими захворюваннями. Для їхнього обліку застосовують наступну шкалу:

1 – уражання відсутнє; 3 – уражання слабке – у кроні є окремі відмерлі пагони, на тонких гілках

малі некрозні уражання; 5 – середнє уражання, у кроні багато відмерлих гілок, некрозні та ракові

уражання в значній кількості на тонких та товстих гілках; 7 – значне уражання – більша частина крони відмерла, некрозні та ракові

виразки у великій кількості на скелетних гілках та стовбурах, багато водяних пагонів.

Для всіх категорій уражання дерев збудниками хвороб визначають середній бал на кожний вид захворювання діленням суми балів на кількість облікових дерев, окрім цього визначають відсоток кожного бала.

Для визначення стійкості дерев до уражання збудниками хвороб використовують наступну шкалу:

1. Високостійкі – 1 бал; 3. Стійкі – 1,1... 1,5 балів; 5. Відносно стійкі – 1,6... 3,5 балів; 7. Слабостійкі – 3,6... 5,5 балів. При ракових хворобах уражуються кора, луб, камбій і зовнішні шари

заболоні. На стовбурах і гілках утворюються східчасті або вдавлені рани, виразки або пухлини. На некротичних ділянках розвивається спороношення збудників. Патологічний процес може розвиватися протягом декількох десятків років. Тривалість всихання дерев залежить від швидкості розповсюдження інфекції і розміщення ран (виразок, пухлин) на стовбурах і гілках. В залежності від причин хвороби і особливостей збудника осередки ракових хвороб носять дифузний чи локальний характер. Ракові хвороби мають чітко виражені макроскопічні ознаки, що полегшує їх діагностику.

Смоляний рак (рак-сірянка) сосни (збудник – Cronartium flaccidum (Alb.

ex Schw.) Wint.). На пагонах, гілках та стовбурах утворюються багато чисельні еції у вигляді помаранчевих пухирців, висотою до 3-5 мм; рани на стовбурах витягнуті в довжину до 2-2,5 м; живиця, стікає по стовбуру брудно-жовтими патьоками.

При ракових захворюваннях дерева розрізняють за характером хвороби (рак ялиці, пухирчаста іржа сосни веймутової, поперечний рак дуба і т.п.). Крім того, виділяють категорії в залежності від розміру і місця ураження (в нижній частині стовбура, в середній частині, у верхній частині, на гілках). В кожному конкретному випадку припустиме внесення змін в методику для більш глибокого дослідження хвороби й визначення заподіяного нею економічного і біологічного збитку. Для дослідження беруть не менш трьох модельних дерев з кожної групи ураження. При судинних хворобах на модельних деревах досліджують кору, луб, деревину гілок і стовбура. Стан

236

деревини вивчають за допомогою приростного бурава або зарубок, якими встановлюється ступінь глибини і поширення патології.

Визначають також наявність комах – переносників збудників хвороб. При ракових захворюваннях досліджують ракові утворення і близькі до них місця, в яких можуть розвиватися гнилі.

При вивченні ракових хвороб дерева розрізняють за характером хвороби (виду збудника), виділяють категорії в залежності від розміру і місця розміщення ракових утворень: у нижній, середній, верхній частині стовбура або на гілках. При вивченні пухлин також відмічають стадії (закрита, напіввідкрита чи відкрита пухлина) та кількість їх на дереві.

Типові ракові хвороби деревних рослин характеризуються надмірним розростанням окремих органів з утворенням пухлин (бактеріальний кореневий рак плодових). Такі патологічні явища пов’язані із збільшенням числа клітин (гіперплазія) або їх об’єму (гіпертрофія) у місцях ураження. Поряд з цим, до ракових хвороб відносяться різні за розміром і формою поглиблення на стовбурах і гілках дерев, які часто оточені напливом, так звані виразки або ракові виразки. Слід зазначити, що пухлини з часом можуть перетворюватись у ракові виразки.

Типовий приклад - поперечний рак дуба, коли в початковій стадії хвороби завжди утворюється більша чи менша пухлина, у якій з часом може утворитись характерна поперечна тріщина (виразка) з оголенням деревини. Типові представники раково-виразкової хвороби - звичайний рак листяних порід, чорний рак яблуні.

Окрім того, до ракових хвороб відносяться так звані туберкульозні

хвороби. На відміну від типового раку, при туберкульозі утворюються більші чи менші пухлини, часто закриті, неправильної форми, всередині яких формуються пустоти, каверни, раковини. Типові хвороби цього типу - туберкульоз ясена, граба, тополі тощо.Патологічний процес при ракових хворобах може розвиватися десятки років. При цьому швидкість відмирання дерев залежить від їх віку, стану, а також від швидкості поширення інфекції і розміщення уражень (виразок, пухлин) на стовбурах і гілках. Найчастіше ракові хвороби викликаються грибами і бактеріями, рідше - абіотичними факторами. Вони мають чіткі макроскопічні ознаки, що полегшує їх діагностику.

Розглянемо вивчення ракових хвороб на прикладі поперечного раку дуба звичайного (східчастого раку) листяних порід (раково-виразкова хвороба) і раку ясена (туберкульоз). Слід зазначити, що поширення і розвиток усіх різновидностей ракових хвороб, як, власне, і інших хвороб, в значній мірі залежить від біологічних властивостей деревних рослин (мова йде про живильні рослини для збудника хвороби), різних лісівничих і таксаційних показників. Зокрема, надзвичайно впливають на патологічний процес походження і склад насаджень, умови місцезростання, категорії лісокультурних площ тощо. І, звичайно, вивчення ракових хвороб слід чітко пов'язувати саме з цими показниками. Це в повній мірі відноситься і до біологічних властивостей деревної породи, адже в лісовому ценозі дерева утворюють різні форми популяції, які по-різному реагують на збудників тих чи інших хвороб. Тому при вивченні патологічного процесу слід звернути увагу на морфологічні і

237

фенологічні особливості дерева (малюнок, забарвлення і товщина кори, форма і розміри листя і насіння, строки вегетації тощо).

Поперечний рак дуба. Інфекція проникає в рослину тільки в зоні гладенької кори, утворюючи велику кількість невеликих пухлин.

З часом деякі пухлини припиняють свій ріст, а інші муфтоподібно розростаються. Доцільно виділяти три форми поперечного раку: закрита,

перехідна й відкрита форма. В кінцевій стадії хвороби (відкрита форма) кора розтріскується, оголюючи деревину (рис.6.6; 6.7).

Рисунок 6.6. Фази формування поперечного раку дуба звичайного

Зважаючи на характер патологічного процесу, можна стверджувати, що поперечний рак не є злоякісною пухлиною в традиційному її розумінні, оскільки остання ніколи не перетворюється в нормальну і збільшується за рік на кілька порядків на відміну від здорової тканини (це, зокрема, можна спостерігати на деяких сувельвалах). З часом деякі, навіть без утворень тріщин в корі, пухлини поперечного раку припиняють ріст і в подальшому заростають. Більше того, пухлини розростаються тільки тоді, коли вони вкриті покривними частинами дерева.

При утворенні тріщини в корі, тобто при оголенні пухлини, вона припиняє свій ріст, на ній поселяються деревозабарвлюючі та дереворуйнівні гриби, що в кінцевому випадку призводить до формування не пухлини, а виразки. Більш-менш великі пухлини утворюються на вікових стовбурах тільки при закритій формі раку, але ростуть вони повільно, за інтенсивністю розростання значно поступаються сувельвалам і ніколи не досягають значних розмірів. Відкрита пухлина характеризується розривом покривних частин стовбура з оголенням деревини і легко діагностується в будь-якому віці пухлин. При перехідній формі утворюються каповидні нарости різної форми, частіше круглі, з глибокими тріщинами. Кора таких пухлин тріскається в різних напрямках, часто відстає від стовбура на 10-13 см (частіше на 4-6 см). Іноді в корі помітне формування поперечної лінії (тріщини), але оголення деревини не спостерігається. З часом частина перехідних пухлин переходить у відкриті, решта залишається у перехідному стані на весь період росту дерева. Закрита форма пухлини більш подовжена по стовбуру, часто розміщується по периметру. Основна ознака такої пухлини - це кора, яка має таке ж, правда,

238

дещо збільшене розтріскування, як і кора здорової частини стовбура. Іншими словами, малюнок кори здорового стовбура поступово переходить у пухлину. У закритих пухлинах кора не відстає і практично не відрізняється від здорової. Такі пухлини не перетворюються в інші види. Поширення поперечного раку й

оцінку його шкодочинності слід проводити в насадженнях різного складу, походження, віку, продуктивності, повноти, умов місцезростання і на різних категоріях лісокультурних площ.

Для вивчення патологічного процесу і впливу хвороби на форму стовбура і вихід ділових сортиментів необхідно взяти 3 модельних дерев із центральних ступенів товщини та провести їх розкряжування на 2-х метрові секції (один з розрізів повинен проходити через пухлину, що дасть можливість вивчити характер руйнування деревини й інших особливостей патологічного процесу). При цьому, потрібно виміряти протяжність сухобочини вниз і вверх від місця пухлини, а потім визначити об'єм дерева, виходячи з того, що середній діаметр у двох перпендикулярах буде менший внаслідок утворення сегмента чи іншої фігури, а не кола, і порівняти об'єм з нормальним (здоровим) стовбуром. Окрім того, на зрізах доцільно визначити частку заболоневої деревини в об'ємі стовбура і порівняти її з часткою заболоневої деревини здорового дерева аналогічних розмірів.

Для хвороб, які мають фіксовані ділянки ураження і не завжди призводять до відмирання дерев і навіть до їх послаблення (зокрема, закрита форма раку) не доцільно вводити показник бальної оцінки. Проте такий показник можна розробити, виходячи з кількості пухлин на стовбурі у поєднанні з висотою їх розміщення та формою раку (табл.5.5). На кожній пробі слід зробити ґрунтовий розріз для об'єктивного порівняння умов місцезростання.

Таблиця 6.13. Розподіл дерев дуба звичайного за формами поперечного раку, щільністю та висотою поселення пухлин

Форми попереч-ного раку

Висота поселення пухлин на стовбурі, шт.

Кількість пухлин на

стовбурі, шт.

Ступені тов-щи-ни

від-крита

перехідна

за-крита

до 2 м.

2-4 м.

4-6 м.

вище 6 м.

1 2-3 > 3

При-мітка*

* У цій графі або на окремому аркуші відмічають певні особливості. Зокрема, дерева з

численними (10 і більше пухлинами на одному стовбурі), інші, крім раку, хвороби.

Туберкульоз ясена (бактеріальний рак) – збудник Pseudomonas syringae

pv. savastanoi. Однією з найнебезпечніших хвороб, яка в Україні на порослевих деревах досягла епіфітотії, є туберкульоз ясена звичайного. Зараження дерев відбувається через різні пошкодження. Збудник проникає через поламані гілки, а також пагони й бруньки, що відмирають. На уражених гілках і стовбурах ясена звичайного внаслідок здуття кори утворюються невеликі еліпсоподібні м'які пухлини. В них нагромаджується білувата або світло-коричнева тканина з лабіринтоподібними пустотами, які у вегетаційний період заповнені сірою липкою рідиною без запаху. З часом у пухлинах утворюються повздовжні,

239

неглибокі, прямі або звивисті тріщини. Пухлини при цьому підсихають, стають твердішими й тріскаються, оголюючи деревину. З року в рік тріщини збільшуються, утворюються нові, в результаті чого формуються характерні багаторічні ракові рани. Кора уражених дерев у місцях патологічного процесу стає темно-сірою, дрібнолускатою, поступово відмирає дрібними шматочками й відпадає. По периметру виразки щорічно наростає шар раневої деревини у вигляді валика, і рана неначе заростає. Проте повного заростання не відбувається і це добре помітно на поперечних зрізах. У формуванні відкритих ран іноді беруть участь гриби - збудники східчастого раку.

Під ураженою корою в деревині утворюються більші чи менші пустоти, раковини, заповнені темною масою, а також різні за товщиною чорні чи темно-коричневі смужки. Рани в початковій стадії хвороби, особливо на молодих ясенах і порослі - дрібні, розміром від 1 до 2-3 см. Проте з часом вони розростаються, часто зливаються, утворюючи пряму або звивисту смугу відмерлої деревини, інколи до 0,5 м і більше. Кількість ран на дереві залежить від ступеня ураження і віку дерева, але здебільшого, на одному дереві можна нарахувати десятки і навіть сотні пухлин. При цьому на одному погонному метрі стовбура може утворюватися до 60 пухлин і більше. Стовбури, на яких утворюються поодинокі пухлини, спостерігаються рідко. Тобто, якщо відбулося інфікування дерева, то хвороба інтенсивно прогресує, часто уражаючи увесь стовбур і гілки.

Найбільш уражується бактеріальним раком ясен звичайний у насадженнях з участю його понад 40% за кількістю, дерев. У таких насадженнях відсутній суцільний шар підстилки, інтенсивно розростається трав'яна рослинність з перевагою у складі злакових видів. Це призводить до значної втрати вологи в ґрунті. Нестача вологи в середині літа, навіть у нормальні за вологістю роки, ослаблює інтенсивність росту дерев і знижує їх біологічну стійкість, створюючи в той же час сприятливі умови для поширення туберкульозу ясена звичайного.

Зараження дерев відбувається через різні пошкодження, а також сочевички. Первинне інфікування починається з місць пошкодження стовбурів оленями, а також контактним шляхом. Переносять бактерії личинки ясеневої

павутинної молі, малий ясеневий лубоїд. Останній, пошкоджуючи кору, сприяє проникненню бактерій в середину. Туберкульоз ясена ослаблює ріст дерева. При поширенні його вздовж стовбурів утворюються сухобочини, по периметру і змиканні ран по колу – дерева відмирають. У всіх випадках наявність ракових ран знецінює деревину.

При туберкульозі спостерігається значний розвиток хвороби і тому цей розвиток бажано визначати за бальною системою. Звичайно, для хвороб типу поперечного раку чи звичайного раку листяних порід також можна застосовувати бальну оцінку розвитку хвороби, виходячи з кількості пухлин (виразок) на стовбурі у поєднанні з висотою їх поселення та формою. Але для хвороб, які викликають локальне ураження, бальна оцінка розвитку хвороби недоцільна і варто користуватись лише показником поширеності хвороби, який визначається через відношення кількості уражених дерев до загальної кількості врахованих. Бал інтенсивності розвитку хвороби служить якісною оцінкою

240

патологічного процесу і тому оцінку інтенсивності розвитку туберкульозних захворювань варто давати в залежності від втрат, до яких призводить хвороба, а не від поширеності хвороби, оскільки поширеність хвороби може бути достатня лише у тих випадках, коли хвороба обумовлює загибель рослини.

При цьому інтенсивність розвитку хвороби слід визначати для кожної вікової групи. Так, зокрема для молодих і середньовікових дерев, враховуючи біологію збудника, тобто, коли уражені дерева не звільняються від інфекції і хвороба щорічно поширюється, доцільно прийняти таку бальну оцінку інтенсивності розвитку хвороби:

0 – здорові дерева, без пухлин на стовбурах і гілках; 1 – пухлини охоплюють до 10% поверхні стовбура, в кроні

спостерігаються поодиноко уражені гілки; 2 – пухлини охоплюють від 11 до 30% поверхні стовбура, у кроні

уражено до 30% гілок; 3 – пухлини охоплюють від 30 до 50 % стовбура, в кроні уражено від 31

до 50% гілок; 4 – пухлини охоплюють понад 50% поверхні стовбура, у кроні уражено

більше половини гілок. При даній бальній оцінці для цієї вікової групи дерев можна враховувати

як уражений стовбур, так і уражені гілки. Наприклад, на стовбурі пухлини відсутні, а в кроні уражено 25% гілок - це буде бал 2. І навпаки, крона здорова, а пухлини охоплюють 25% поверхні стовбура, - це також буде бал 2. Ми вже зазначали, що всихання дерев від туберкульозу відбувається, як правило, при сильному ураженні дерев. Дана схема оцінки розвитку бактеріозу грунтується на тому, що, незалежно від місця ураження, виростити з уражених в молодому віці стовбурів чи гілок (в останньому випадку такі дерева неодмінно відімруть до віку стиглості) високопродуктивні ділові дерева до віку головного користування практично неможливо. Слід звернути увагу, що туберкульоз найінтенсивніше поширюється в молодняках, починаючи з 2-3-річного віку, дещо менше - в середньовікових насадженнях. У пристигаючих та особливо стиглих насадженнях ясена звичайного інтенсивний розвиток хвороби спостерігається лише в кроні. Тому для пристигаючих і стиглих насадженнях схема бальної оцінки інтенсивності розвитку хвороби повинна грунтуватися, з одного боку, на життєздатності дерева, з іншого - на впливі інтенсивності розвитку хвороби на вихід ділової деревини. Доцільно, щоб мінімальна довжина неуражених ділянок стовбура, особливо в нижній частині, була 2 м і більше, тобто, щоб при раціональній розробці деревини можна було одержати ділові сортименти, зокрема заготовки для фанерного кряжу. Іншими словами, при суцільному ураженні дерев такі стовбури відносяться в дров'яну деревину навіть при невеликій кількості пухлин на один погонний метр. І навпаки, якщо пухлини, навіть численні, поселяються на стовбурі нерівномірно, наприклад, тільки в нижній, середній, або тільки у верхній частині й кроні, то такий стовбур повинен мати певний бал, який характеризував би можливість одержання з нього ділових асортиментів. Запропонована нами бальна оцінка розвитку туберкульозу якраз і враховує ці аспекти, причому в даному випадку

241

інтенсивність розвитку хвороби слід розглядати як синонім її шкідливості (за інших однакових умов):

0 – дерево здорове, без пухлин на стовбурах і гілках; 1 – пухлини розміщені в середній і верхній частині й охоплюють до 10%

поверхні стовбура, в кроні - до 10% уражених гілок; 2 – пухлини розміщені в середній і верхній частині і охоплюють від 10 до

30% поверхні стовбура, у кроні уражено від 11 до 30% гілок, поодинокі пухлини поселяються в нижній частині стовбура;

3 – пухлини розміщені в середній і верхній частині й охоплюють від 31 до 50% поверхні стовбура, а в нижній - до 25% поверхні стовбура; у кроні до 50% уражених гілок;

4 – пухлини розміщені в середній і верхній частині й охоплюють більше половини поверхні стовбура, у кроні уражене понад 50% гілок, або пухлини розміщені в нижній частині й охоплюють понад 25% поверхні стовбура. Детальне обстеження ставить за мету визначити межі осередків збудників хвороб і шкідників, їх площу, а також провести облік чисельності і встановити ступінь загрози насадженням. В підсумку необхідно вирішити питання про заходи боротьби з даними збудниками хвороб і шкідниками, скласти детальний проект. У лісових масивах з однорідним деревостаном межі осередків краще визначати, використовуючи більш часті ходові лінії (через 100 м). У кварталах з різнорідним деревостаном обстеження ведуть по виділах.

6.6.3. Лісопатологічні обстеження в осередках стовбурових шкідників

В осередках стовбурових шкідників закладають пробні площі такої величини, щоб на кожній з них було не менше 100 дерев головної породи, яка всихає. Форма пробної площі прямокутна. Бажано, щоб вона пересікала весь осередок у насадженні (у цьому випадку вона може бути вузькою і довгою). У великих осередках закладають декілька пробних площ у різних місцях. У тих осередках, де передбачаються суцільні санітарні рубки за станом, загальна площа проб при величині осередку до 100 га повинна складати 2%, а більше 100 га – 0,5-1% від його площі. Величину пробних площ беруть таку, щоб зручно було вести обрахунки на 1га (0,2 га; 0,5 га). У натурі пробу відбивають, по кутках забивають кілочки і вимірюють площу.

Лісопатологічні обстеження проводять після заселення дерев комахами, які є об’єктами нагляду – у травні (стосовно видів весняно-літньої фенологічної групи) та у серпні (стосовно літньо-осінньої групи). У проміжках часу між заселенням дерев стовбуровими комахами та вильотом молодого покоління мають бути приурочені також лісозахисні заходи. Пробні площі стисло описують (тип лісу, змішування порід, бонітет, зімкнутість пологу, рельєф, задерніння грунту. На пробних площах проводиться суцільний облік дерев по породах і категоріях стану (додатки 24, 25). Іноді також необхідно виділяти категорії: суховершинні, уражені трутовими грибами і ін. Після обліку вираховують відсоток дерев різних категорій, особливо здорових і всихаючих як по кількості стовбурів, так і по масі.

На деревах, заселених вусачами, златками, довгоносиками ведуть облік кількості лялечкових колисочок і лялечок в них з розрахунку на 1дм2. Деякі

242

уявлення про щільність поселення вусачів і златок дають дані про загальну довжину ходів на 1дм2. На кожній пробній площі для ентомологічного аналізу рубається 2-3 модельних дерева з числа всихаючи. На них обрубуються сучки, знімається смужка кори від комля до вершини завширшки 10-15см. По ходах, які є під корою, визначають видовий склад стовбурових шкідників і райони їх поселення на стовбурі. Посеред районів поселення основних шкідників ведуть облік їх чисельності на палетках площею 10дм2 (50х20см). Для короїдів установлюється щільність поселення за кількістю маточних ходів і продукцію молодих жуків з розрахунку на 1дм2 поверхні стовбурів. Під продукцією розуміється кількість жуків молодого покоління на 1дм2.

На модельних деревах на палетках обліковують не тільки здорових особин стовбурових шкідників, а й кількість паразитуючих, які загинули від збудників хвороб та кількість личинок і лялечок хижих комах. Кожному виду стовбурових комах характерні певні значення популяційних показників, які відображають поширення виду, рівень чисельності популяції, характеризують батьківське й молоде покоління. У журналі слід відмічати характер розподілу в насадженні сухих і всихаючих дерев:

а) поодинокий – якщо вони рідко відокремлені в насадженні; б) груповий – зустрічаються групами до 10 дерев; в) куртинний – всихаючі дерева, відмічені куртинами площею до 0,25 га; г) суцільний – площа всихаючих ділянок більше 0,25га.

В осередках стовбурових шкідників визначаються їх найбільш розпо-всюджені види, а також виясняються причини послаблення насаджень. Для вияснення причин послаблення насаджень, які зумовили розмноження стовбурових шкідників, на найбільш типових пробах рубають 1-2 дерева з числа ослаблених. При підозрі на уражання коренів гнилями від опенька або кореневої губки, розкопують кореневі системи у декількох ослаблених і всихаючих дерев.

Для з'ясування причин ураження дуже важливо знати історію створення насаджень і характер ведення в них господарювання. Тому потрібно записувати історію створення всіх уражених насаджень, час і якість проведення лісогосподарських заходів (догляд за лісостанами, рубки догляду, санітарні рубки і т.п.), відзначені в останні роки несприятливі погодні й інші фактори: посухи, вітровали, буреломи, механічні пошкодження). Для визначення ступеня заселеності дерев стовбуровими шкідниками використовують дані таблиці 6.14.

Таблиця 6.14. Показники ступеня заселеності дерев стовбуровими шкідниками

Чисельність молодого покоління шкідника

на 1 дм2

Стовбурові шкідники

високий середній низький

Малий сосновий лубоїд 10,0 і більше 6,0-10,0 1,0-5,0

Великий сосновий лубоїд 5,0 і більше 3,0-5,0 0,5-2,9

Синя златка 0,5 і більше 0,3-0,5 0,1-0,2

Чорний сосновий вусач 1,0 і більше 0,6-1,0 0,2-0,5

В осередках усіх типів спалах масового розмноження стовбурових комах проходить 3 основні фази:

243

– початкову (росту чисельності, концентрації); – власне спалаху (максимальної чисельності); – кризи (розсіювання). Кожній фазі розвитку осередків характерні певний розподіл дерев за

санітарним станом і певні значення основних популяційних показників стовбурових комах.

Частка ослаблених дерев на початку спалаху збільшується, у другій фазі – зменшується, а у третій – різко зменшується. Частка заселених і залишених стовбуровими комахами дерев перевищує природний відпад на початку спалаху у 2 – 3 рази, на фазі власне спалаху – у 3 – 5 і більше разів, а на фазі кризи дорівнює або не значно перевищує природний відпад дерев. Одночасно в міру розвитку спалаху збільшується частка старого сухостою (табл.6.15).

Таблиця 6.15. Зміни показників популяцій стовбурових комах за фазами розвитку осередків їх масового розмноження

Значення показників за фазами розвитку осередків

Показники І – початкова

(концентрації) ІІ – власне спалах

ІІІ – криза

(розсіювання)

Використання

типового району

поселення

неповне майже повне повне або пере-

вершує його розміри

Щільність

поселення

менша за

середню для

виду

вища за середню або

максимальна

середня –

максимальна

Продукція максимальна близька до середньої мінімальна –

середня

Довжина маточних

ходів максимальна близька до середньої

мінімальна –

середня

Енергія

розмноження 3–5 і більша 1,5–3 менша за 1

Запас на 1 га

у 2–3 вищий за

природний

запас

у 5 разів і більше

перевершує природний

запас

дорівнює або

ненабагато

перевищує

природний запас

Чисельність

ентомофагів мала близька до середньої вища за середню

На розповсюдження в лісі соснових лубоїдів (стригунів) вказує наявність

пагонів сосни, які опали від пошкоджень жуками при їх додатковому живленні (табл.6.16).

Таблиця 6.16. Рівні чисельності соснових лубоїдів у насадженні, визначені за інтенсивністю додаткового живлення

Середня кількість

пагонів на 1 м2

Візуальна оцінка

кількості пагонів

Чисельність жуків молодого

покоління

До 2 Поодиноко Помірна

3 – 5 Повсюдно Підвищена

6 – 10 Багато Висока

Понад 10 Дуже багато Надмірна

244

Після проведення рекогносцирувальних і детальних обстежень санітарного стану лісових насаджень необхідно скласти лісопатологічну карту. На карті умовними позначеннями відзначають осередки збудників хвороб, шкідливих комах і інші причини уражень і пошкоджень, інтенсивність ураження. Матеріали лісопатологічних обстежень насаджень дозволяють складати прогнози розвитку шкідників та хвороб, заплановувати і розробляти заходи з обмеження їх чисельності. Особливе значення має можливість підрахунку економічного збитку, заподіюваного збудниками хвороб та шкідниками, ефективності лісозахисних робіт. Визначення збитку враховує не тільки зниження вартості деревини, виходу посадкового матеріалу в розсадниках або інші добре помітні втрати, але й зниження приросту насаджень, збільшення термінів вирощування деревини, необхідні витрати на відновлення і зниження інших корисних функцій лісу. При економічних розрахунках варто брати до уваги специфіку досліджуваних об'єктів (розсадники, штучні лісові насадження, природні молодняки, стиглі і перестійні насадження).

При розрахунку економічної ефективності лісозахисних заходів необхідно враховувати не тільки зменшення шкідливого впливу хвороб та шкідників, але й корисні наслідки лісозахисних заходів на навколишні насадження. В основному – це результат ліквідації осередків та відповідно зменшення можливості повторного зараження.

Крім лісових насаджень специфічні лісопатологічні обстеження проводять також в лісопаркових насадженнях, парках, заповідниках, захисних пришляхових посадках, полезахисних, меліоративних насадженнях. У таких насадженнях враховується відстань від джерел забруднення повітря, наявність механічних пошкоджень стовбурів і інших факторів, які знижують стійкість насаджень. У пришляхових захисних насадженнях, полезахисних смугах, меліоративних насадженнях варто приділяти увагу на залежність розвитку хвороб та шкідників (усихання насаджень) від структури посадок (механічних пошкоджень, господарської діяльності людини й інших факторів).

Обстеження вирубки головного користування і місць рубок догляду. Для обстеження підбираються лісосіки поточного року і одна вирубка попереднього. На кожній ділянці виявляється наявність невивезеної лісопродукції, заселеність її стовбуровими шкідниками, висота пеньків на вирубках, їх окорування. Самих стовбурових шкідників можна виявити на поверхні колод і штабелях. Бажано оглянути хоча б одну вирубку попереднього року у хвойному лісі, на якій розкопати декілька коренів і оглянути пошкодженість їх личинками великого соснового довгоносика.

245

Розділ 7. Прогноз динаміки розвитку шкідливих комах та збудників хвороб

лісових деревних рослин

Мета прогнозу полягає у тому, щоб не допустити несподіваної масової

появи шкідників і епіфітотій хвороб, коли шкодочинність будь-якого шкідливого організму буває найбільшою, а захист культур потребує надзвичайно великих витрат коштів і засобів захисту рослин. Не менш важливим є відмова від застосування засобів захисту рослин в період депресії шкідливого організму.

Прогноз є найважливішою складовою інтегрованих систем захисту насаджень. Його значення і завдання в загальних рисах можна викласти в такій послідовності:

1. Прогноз у захисті рослин є підґрунтям для своєчасного проведення заходів захисту. Завчасний прогноз надзвичайно важливий для масових видів шкідників та хвороб, здатних призводити до загибелі рослин та насаджень у період спалахів чи епіфітотій.

2. Прогноз дає змогу планувати обсяги застосування пестицидів, організувати розподіл та своєчасне забезпечення регіонів необхідними засобами захисту рослин.

3. На підставі прогнозу розробляються і завчасно видаються необхідні рекомендації щодо захисту від збудників хвороб та шкідливих організмів.

4. Ефективність застосування біологічного методу неможлива без прогнозу стану популяції, розвитку і чисельності шкідника, оскільки від цього залежать норми, строки і кількість застосування паразитів та біологічних препаратів.

5. При запровадженні будь-якої культури в райони, де її раніше не вирощували, необхідно враховувати дані прогнозу і наявність шкідливих організмів, що можуть пошкоджувати її.

Реальна оцінка стійкості до шкідливого організму чи комплексу без високого природного фону збудників, хвороб і масової чисельності шкідників.

7.1.Прогнозування масового розмноження хвоєлистогризних шкідників

лісу

Залежно від біологічних особливостей шкідників і головної кормової породи облікові стадії, одиниці обліків та час їх проведення в резерваціях наводяться в таблиці 7.1.

Єдиним вимірювальним параметром комах-фітофагів є їх чисельність на пробі. З цією чисельністю пов'язана ступінь втрат листя чи хвої в результаті живлення комах. Зрозуміло, що для кожного шкідника стації з високою чисельністю будуть чергуватися зі стаціями низької чисельності і навіть "білими плямами", на перший погляд здавалось би в однорідному лісовому масиві. Тому обліки чисельності завжди проводяться з урахуванням агрегативного (плямистого) типу розподілу комах.

Біогідротермічний показник (БГТП). На різних фазах розмноження популяції (початковій, інтенсивного збільшення чисельності, максимальної та спаду чисельності) основними чинниками, що визначають рівень чисельності

246

популяції є: фізіологічний стан популяції (Х1), погодні умови (Х2), стійкість насадження (Х3), ентомофаги та збудники хвороб (Х4) та стадність популяції (Х5). Отже, логічна модель динаміки чисельності популяції комах та фактори, що її визначають, може бути представлена у вигляді загальної схеми (рис.1.2). Моделювання динаміки чисельності популяції слід починати з визначення абсолютної заселеності видом насадження (N) (при налагодженому нагляді - в його резерваціях) та показника рівня життєздатності популяції (фізіологічного стану (ФХ1), який можна визначити співвідношенням розмірів здорових лялечок самиць нинішньої та попередньої популяцій з врахуванням її коефіцієнта розмноження (Кр):

Ln

Фх1= L n-1

Kp (1.1)

де Фх1 – фізіологічний стан популяції;

Ln- довжина лялечок самиць виду в даному році (поколінні), в мм;

L n-1 – те ж саме, в попередньому році (поколінні);

Kp – коефіцієнт розмноження популяції.

Відношення абсолютної заселеності виду в даному році до абсолютної заселеності ним тих же насаджень в попередньому (або співвідношення між двома суміжними поколіннями виду, якщо він має генерацію більшу або меншу річної) характеризує збільшення або зменшення чисельності виду і називається коефіцієнтом розмноження популяції (Кр):

Nn Кр=

N n-1

де: Nn – абсолютна заселеність в даному році (поколінні);

N n-1 – те ж в попередньому році (поколінні).

Вплив погодних умов (Х2) достатньо характеризує біогідротермічний показник умов, що склалися за останні 2-3 генерації виду в критичний період розвитку. Таким періодом є строки перебування виду в стадії личинок молодших віків. Для більшості, наприклад, хвоє-та листогризних видів КП дорівнює приблизно 2-3 декадам місяця, коли відбувається розвиток молодих личинок. Проте, слід мати на увазі, що для різних видів кількість генерацій (а значить і кількість КП), які потрібно аналізувати для прогнозу, буде не однакова. Число КП, яке потрібно ураховувати залежить від біотичного

потенціалу виду (зокрема плодовитості, здатності діапаузувати, а також його чисельності після проведених захисних заходів проти нього) подано в (табл. 7.1). Таблиця 7.1. Критичні періоди в розвитку масових хвоєлистогризних кідників (КП) та їх кількість, яку слід ураховувати при визначенні біогідротермічного показника:

Скорочена

назва шкідника

Критичний період

розвитку (місяць)

Кількість генерацій, для

аналізу (КП)

Хвоєгризні

СШ серпень 2-3*

ЗСП травень, серпень 3

РСП, М, СС, МЛ травень 2-3

СПД, ЯП червень 2-3

(1.2)

247

Продовження таблиці 7.1.


ЗДЛ, ГЛ, ІН, НШ, Пз, По, ДШМ, ДПШ травень 2-3*

ЛС, ДЧ червень 3

ВХ, ЧХ липень 3

ЗГ серпень 2

БАМ серпень, червень 3

Примітка* - три КП аналізується тоді, коли для виду спостерігались кризові ситуації: винищувальні

заходи, відмічались сильні морози, тощо.

Перелік скорочених назв: СШ – сосновий шовкопряд; ЗСП – звичайний сосновий пильщик; РСП – рудий сосновий

пильщик; М – монашка; СС – соснова совка; МЛ – модринова листокрутка; СПД – сосновий п'ядун;

ЯП – ялиновий п'ядун; ЗДЛ – зелена дубова листокрутка; ГЛ- глодова листокрутка; ІН – ільмовий

ногохвіст; НШ – непарний шовкопрял; Пз, По – п’ядуни зимовий та обдирало; ДШМ – дубова

широкомінуюча міль; ДПШ – дубовий похідний шовкопряд; ЛС – лунка срібляста; ДЧ – дубова

чубатка; ВХ – вербова хвилівка; ЧХ – червонохвіст; ЗГ – золотогуз; БАМ – білий американський

метелик.

Біогідротермічний показник визначається за нижче наведеними формулами:

При аналізі двох генерацій:

БГТПр

в = кп

1n

кп

n

кп

1n

кп

n

ТТ

ОО

−

−

+

+ (1.3.)

При аналізі трьох генерацій:

БГТПр

в= кп

2n

кп

1n

кп

n

кп

2n

кп

1n

кп

n

ТТТ

ООО

−−

−−

++

++ (1.4.)

де: БГТПр

в – біогідротермічний показник погодних умов для виду (в) на прогнозований рік (р);

кп

nО – кількість опадів в міліметрах за останній критичний період розвитку

виду; кп

nО

1− – кількість опадів у міліметрах за попередній КП для виду; кп

nО

2− – кількість опадів у міліметрах за передпопередній КП для виду; кп

n

кп

n

кп

nТТТ

21,,

−− – сума температур в градусах за аналізовані КП.

Середньобагаторічні значення БГТП для Полісся – 1,1; для Лісостепу і Степу відповідно 1,0 і 0,9. Відхилення БГТП від середньобагаторічного значення в бік зниження сприяє підвищенню життєздатності молодих личинок, завдяки чому чисельність популяцій при наявності достатньої бази для живлення може швидко збільшитися. При відхиленні БГТП в сторону збільшення послаблюється ступінь сприяння умов для розмноження виду (табл. 7.2). Виключенням є монашка (М) та сосновий пядун (СПД). Умови, які сприятливі для монашки, в значній мірі обумовлені співпаданням строків живлення молодих гусениць зі строками цвітіння кормових порід (сосни, ялини). Сосновий пядун у меншій мірі, ніж інші хвоєгризні залежить від кількості опадів, що випали в критичний період. У звязку з особливостями живлення його молодих гусениць (вони лише зіскоблюють хвою) завдяки чому п’ядунами долається підвищений тиск живиці в хвої. Для кожного випадку

248

можна визначити ступінь загрози від конкретного виду, що склалася для насаджень і своєчасно розробити відповідні лісозахисні заходи.

Дані для обчислень БГТП необхідно використовувати з найближчих до обслідуваних насаджень метеостанцій. Особливо це важливо для визначення середньодекадної (середньомісячної) кількості опадів - показника більш мінливого, ніж середньодекадна (середньомісячна) температура. Якщо динаміку обчислених значень БГТП за кілька останніх років (бажано не менше, ніж за 10) показати у вигляді графіка, то можна мати уявлення про зміни погодних умов для виду і таким чином прогнозувати перспективи його розвитку.

Таблиця 7.2. Значення БГТП та умов розвитку хвоєлистогризних шкідників

Значення БГТП

М і СПД Інші

Умови, що склалися для

шкідника

Ситуація, що склалася для

насадження

Рівень загрози

, в балах

Необхідні лісозахисні заходи

1,1-1,2 0-0,5 Найбільш сприятливі

Найбільш загрозлива

5 Виявлення резервації шкідника, проведення

інтегрованих заходів захисту (ІЗЗ)

0,9-1,0 1,3

0,6-0,8 Сприятливі Загрожуюча 4 - “ -

0,7-0,8 1,4

0,9-1,1 Відносно сприятливі

Невизначена 3 Посилений нагляд, дослідження резервацій, локальні (ІЗЗ)

0,5-0,6 1,5-1,7

1,2-1,5 Невизначена Та ж 2 Нагляд

0,3-0,4 1,8-1,9

1,6-1,9 Відносно несприятливі

Відносно спокійна

1 Вибірковий нагляд

0-0,2- 2,0 і більше

2,0 і більше

Несприятливі Спокійна 0 Не потрібні

Визначивши відхилення БГТП від норми (середньобагаторічного

значення) для кожної метеостанції, можна одержати картограму ситуації на території області, лісозахисного району. Для цього, інтерполюючи між станціями, визначають межі з однаковими значеннями відхилень, які потім зєднують лініями.

Таким чином, є можливість замість щорічного лісопатологічного нагляду лісів в умовах невизначеності часу та місць розмноження шкідників проводити необхідні роботи в ті роки і в тих місцях, де буде в першу чергу в цьому необхідність.

Спалахи масового розмноження комах неможливі в мозаїчних стаціях (мішаних, групово-структурованих, різновікових). Вони можливі, коли ліс, як єдина система, не має, або втрачає свою захисну реакцію проти конкретного виду (Х3). Важливу роль при цьому відіграє людина, діяльність якої іноді перевершує вплив на біоценоз всіх інших факторів. Особливості визначення захисної реакції насадження подані нижче.

249

Рисунок 7.1. Логічна модель динаміки чисельності популяції комах та фактори, що її визначають

Слід розрізняти дві головні категорії стійкості насаджень: загальнобіологічну (Сзб) та захисну реакцію насаджень до конкретного фактора - виду (ЗРНв)* (*термін запропонований З.С. Голов’янком). Загальнобіологічну стійкість доцільно визначати за формулою:

Сзб=М+РВ+ГС+Б ( 1.5) де: М – мішаність насадження, РВ – різновіковість насадження, ГС - групова структурованість насадження, Б – бонітет.

Нижче подано пояснення як і в яких одиницях беруться показники, що позначені у формулі 1.5.

Мішаність насаджень (М), їх групова структурованість (ГС), важливі в однаковій мірі. Для визначення цих показників зручніше користуватись 10-бальною шкалою оцінок. Якщо все насадження головної породи мішане –показник М дорівнює 10 балам. В тих випадках, коли в аналізованому насадженні частина площі його зайнята чистими деревостанами, то враховувати потрібно яка доля насадження приходиться на ці деревостани. Тоді мішаність насадження буде дорівнювати 10 балів мінус долю чистого деревостану. Наприклад, доля чистого деревостану дорівнює 0,2. Тоді мішаність насадження буде складати 8 балів.

При визначенні груповї структурованості насадження (ГС) слід враховувати яка кількість відокремлених ділянок головної породи в середньому

250

на 100 га площі насадження (урочища, тощо). При 10 і більше ділянок – 10 балів, 9 ділянках – 9 балів…, 1 ділянці – 1 бал структурованості насаджень. Розподіл віків насаджень слід розглядати не стільки в межах одного виділу (ділянки), скільки в межах урочища, дачі, лісового масиву.

Різновіковість насаджень (РВ) можна визначити за середньою кількістю пяти вікових категорій насаджень (молодняки, жердняки, середньовікові, достигаючі, стиглі та перестійні). Вікова категорія береться до уваги, якщо вона відмічена на площі не менше 10 га в перерахунку на 100 га насаджень. При наявності всіх 5 вікових категорій – 5 балів впливу РВ на стійкість насадження. При 4,3,2,1 вікових категорій – цей вплив буде відповідно в 4,3,2,1 бали.

Показник продуктивності насадження (бонітет-Б) визначають за даними останнього лісовпорядкування (або за таблицею професора М.М.Орлова), що не створює проблем. Тоді показник продуктивності насадження (Б) в балах буде складати:

Бонітети V,Vа ІV ІІІ- ІІ І Іа Бали 0 1 2 3 4 5

Якщо всі названі показники будуть мати максимальні значення, тоді їх

вплив на стійкість насаджень буде досягати 30 балів (10+10+5+5). При 25-30 балах – насадження стійкі, 20-24 балах – відносно стійкі, 15-19 балах – недостатньо стійкі, до 15 балів – не стійкі. Показником захисної реакції насадження (ЗРНв) є відношення показника загальнобіологічної стійкості (Сзб) до показника резервації негативного чинника – шкідника (формула 1.6):

ЗРНв=

в

зб

Р

С

(1.6)

Рв – резервації негативного чинника (наприклад, соснового шовкопряда).

Практично для всіх найбільш поширених небезпечних хвоє- та листогризних видів – шкідників лісу їх резервації визначені (див. розділ 5). Визначення частки участі резервацій у загальній площі насаджень не являє собою особливих труднощів. Зрозуміло, що ця величина може змінюватися від 0 до 1,0.

Узагальнені категорії захисної реакції насадження (ЗРНв) будуть мати відповідні значення в балах: мінімальна (0-30); недостатня (31-40); середня (41-60); вище-середньої (61-100); максимальна 100 і більше). У комах багато природних ворогів (ентомофагів) та збудників хвороб (Х4). Не враховувати їх вплив на популяцію було б помилкою. Цей фактор визначається за показником відсотка заселеності ними популяції. Вивчення лише кількісних змін у динаміці чисельності комах не дає повної можливості зрозуміти якісні зміни, що відбуваються в популяції за період її розвитку. Результатом нагромаджених якісних змін в організмі є стрибковий характер переходу популяції із звичайної в стадну форму. Не слід

251

сприймати захисне забарвлення імаго з появою в популяції темних (стадних) форм як імаго, так і їх личинок. Визначення їх частки в популяції (Х5, від 0 до 1,0) і врахування при моделюванні може суттєво поліпшити достовірність моделі.

Викладене вище теоретичне обгрунтування вияснення причин масового розмноження комах є інтегровано-динамічним і ефективно забезпечується для прогнозу за програмою РЕГАНА (комп’ютерний варіант), розробленою на кафедрі лісової таксації та лісовпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України.

7.2.Прогноз хвороб (загальні положення) грунтується на знанні причин захворювання рослин, біологічних особливостей їх збудників, екологічних умов та метеорологічних факторів на вірулентність збудника та стійкість рослини-хазяїна, запасу інфекційного початку тощо.

А.С.Егураздова, І.Я.Поляков (1990) виділяють шість видів прогнозів: багаторічний (стратегічний), довгостроковий (річний), короткостроковий, фенологічний, прогноз шкодочинності, а також прогноз активності зоофагів і патогенів.

Такий розподіл видів прогнозів надзвичайно громіздкий і для практичного користування недоцільний. У практиці поширені три види прогнозів, а саме: багаторічний (стратегічний), довгостроковий (річний), короткостроковий (фенологічний, оперативний), кожен із яких вирішує певне завдання.

Є інша точка зору (І.І. Мінкевич, 1980) відповідно до якої на прояв хвороби впливають електромагнітні коливання, які сприяють появі вірулентних рас та підвищенню агресивності патогену. Але і в цьому випадку накопичення агресивного патогену, що здатен викликати епіфітотію, буде також залежати від погодних умов.

Прогнози теоретично можливі для переважної більшості захворювань і на різний термін. Як правило, вони базуються на матеріалах лісопатологічних обстежень, аналізі кліматичних факторів та прогнозів погоди. Хоч на даний час прогнозування досить добре розроблене для ентомологічних об’єктів і явно недостатньо – для збудників хвороб. Так, математичні моделі для прогнозування епіфітотій хвороб розроблені лише для кількох видів збудників.

В залежності від тривалості виділяють такі види прогнозів: короткострокові, довгострокові та багаторічні.

Короткостроковий прогноз – складається на відносно невеликий термін (вегетаційний період, кілька тижнів) для невеликої території. Складається з метою визначення строків проведення хімічних заходів захисту рослин від хвороб.

Для складання короткотермінового прогнозу необхідно знати: - час, коли відбувається первинне зараження рослин конкретними

збудниками хвороб; - тривалість інкубаційного періоду хвороби; - умови, які сприяють розвитку хвороби; - способи передачі та поширення інфекції.

252

Наприклад, інфекційне полягання сіянців майже щорічно проявляється в першій половині літа. Масовий розвиток інфекції спостерігається, коли грунт прогрівається до +14…+ 160С і починається масова поява сходів. Враховуючи погодні умови кожного року, можна досить точно, за два-три тижні передбачити декаду початку масового полягання сходів.

Короткостроковий прогноз ряду хвороб базується на прямих спостереженнях за розвитком збудника хвороби. Наприклад, для встановлення часу початку зараження сіянців сосни сосновим вертуном спостерігають за формуванням базидіоспор на ураженому обпалому листі осики. Поява золотистого нальоту, що складається з базидіоспор, свідчить про початок зараження сосни, і є сигналом для проведення хімічної обробки сіянців у розсадниках та молодих культур.

Крім наявності агресивного патогена важливим є також співпадання періоду розвитку патогена та сприйнятливих стадій рослини, наприклад, молодих листків дуба при ураженні Microsphaera alphitoides. Все це також залежить від погодних умов, родючості ґрунту і вологості.

Щоб встановити первинне зараження сосни звичайним шюте періодично досліджують стан дозрівання апотеціїв та сумкоспор на обпалій ураженій хвої або уловлюють на змащені вазеліном предметні скельця, сумкоспори, що вилітають з апотеціїв. Зазвичай, в умовах України вони дозрівають на початку липня, але посушливі погодні умови можуть гальмувати їх розвиток, а теплі і вологі - прискорювати. Вологі умови, коли на хвої з'являються краплини води, сприяє проростанню спор та інфікуванню рослин. Тому, тепла і волога погода у середині літа (кінець червня – початок липня), спостерігається сильне інфікування сосни.

У боротьбі зі звичайним шюте сосни дуже важливим є встановлення строків першої обробки рослин у розплідниках, що має співпасти з початком масового розлітання спор. На основі багаторічних досліджень споруляції збудника і погодних умов, що мають високий кореляційний зв'язок (сума опадів та сума ефективних добових температур повітря понад 150С) складено номограму. Ця номограма складена для умов Середнього Поволжя, але може бути використана і для інших регіонів лісової зони.

Ця номограма має три шкали: на лівій показані суми опадів (в мм) за період від 1 травня по 16 липня, на правій – суми ефективних температур повітря понад 150С за період від сходу снігу в розпліднику по 16 липня. Середня шкала логарифмічного типу побудована за матеріалами спостережень за строками споруляції збудника шюте. Прогнозування строків проведення першого обприскування встановлюється так: на найближчій до розплідника метеорологічній станції беруться метеодані, і відкладаються на лівій шкалі – суми опадів, на правій – суми температур. Пряма, що з’єднує ці точки, дає на середній шкалі потрібну дату. Такий принцип побудови номограм може бути використаний і для прогнозування інших хвороб у різних природних регіонах. Початок інфікування іржею тополі, берези та інших порід встановлюється за появою перших пустул уредініоспор. Велике значення для прогнозу має також інформація про перебіг хвороби протягом минулих років, що у багатьох

253

деревних порід можна встановити за аналізом стовбура по діаметру або по висоті.

Довгостроковий прогноз – дозволяє передбачити розвиток хвороби на наступний вегетаційний період. Для його розробки необхідно знати: запас інфекції, стан рослини-хазяїна, агротехніку вирощування культури, результати попередніх заходів боротьби, наявність проміжних господарів (для іржастих грибів) тощо. В деяких випадках доцільно мати довгостроковий прогноз погоди на найближчий вегетаційний період.

Такі прогнози можна розробляти для багатьох хвороб. Наприклад, для прогнозування звичайного шюте сосни необхідно провести осінній облік ураження сіянців, за яким можна передбачити розвиток хвороби навесні. За даними В.К. Мороза (1962), кількість уражених сіянців до весни зростає незначно (в середньому на 4,3 %), ураження хвої – значно більше (до 16, 5 %). Виходячи з цього, можна передбачити весняне зараження, яке сильно впливає на вихід здорового посадкового матеріалу, і встановити тенденцію подальшого розвитку хвороби.

При наявності у соснових культурах осики і при розвитку в поточному році соснового вертуна можна передбачити з врахуванням успішної зимівлі спор поширення хвороби і у наступному році.

Пошкодження культур дуба весняними заморозками чи об’їдання листків комахами призводить до сильного ураження борошнистою росою у поточному і наступному роках. Після посушливого року завжди можна передбачити активізацію і виникнення нових осередків кореневої губки, особливо у свіжих типах лісу.

Наявність у розсадниках значної кількості нестандартних сіянців з додатковим коренями, що виросли коло кореневої шийки, свідчить про наявність у ґрунті збудників полягання і, відповідно, не виключена можливість епіфітотій при посіві на цій ділянці хвойних чи листяних порід. Заспорення насіння паразитичними грибами також свідчить про можливість розвитку полягання.

Багаторічний прогноз – дозволяє передбачити розвиток хвороби наперед на кілька років (два і більше). Цей тип прогнозу базується на знанні біологічних особливостей деревних порід і збудників хвороб у різних екологічних умовах (типах лісу), стійкості деревних порід, агротехніки вирощування лісових культур та динаміки кліматичних умов.

Так, при створенні чистих соснових культур на староорних землях у свіжих і вологих суборах, судібровах чи борах, а також чистих ялинових культур у дібровних типах лісу за межами їх природного ареалу чи в Карпатах на пасовищах можна бути впевненим, що через 20-25 років без проведення профілактичних заходів ці насадження будуть сильно уражені кореневою губкою. Культури сосни та модрини на лісосіках на відносно плодючих ґрунтах після вирубки листяних порід через 3-5 років будуть масово уражені опеньком.

Наявність культур чорної смородини поблизу культур сосни веймутової сприяє розвитку пухирчатої іржі. Насадження тополі на бідних сухих чи застійних сирих місцях через 1-2 роки уражуються цитоспорозом.

254

З наведених прикладів видно, що майже в усіх випадках внаслідок невідповідності ґрунтових умов біологічним особливостям деревних порід, неправильної агротехніки вирощування та інших порушень можна передбачати розвиток тої чи іншої хвороби.

Для підвищення ефективності використання прогнозів необхідне їх постійне вдосконалення. Достовірність прогнозів можна підвищити шляхом розширення сітки спостережень за розвитком основних збудників хвороб у різних екологічних умовах, з наступною обробкою даних.

Прогнозування хвороб має велике значення, оскільки на їх основі можна планувати лісозахисні роботи, і головне – вчасно проводити захисні та профілактичні заходи. Нерідко прогнози дають можливість зменшити кількість обприскувань, що знижує витрати виробництва і забезпечує зменшення забруднення довкілля. Профілактичні заходи, проведені на основі прогнозу, безперечно, будуть мати більшу ефективність, ніж проведення їх із запізненням, у прогресуючих осередках хвороби.

7.2.1.Прогнозування окремих захворювань

Полягання сіянців. Хвороба полягання є типовою для розсадників з вологими суглинистими та сухими піщаними грунтами. Великий вплив на величину відпаду сходів мають погодні умови. Надлишок опадів при низькій температурі повітря, і навпаки, - нестача опадів у травні-червні призводять до затримки розвитку рослин та посилюють полягання. Фузаріуми можуть вести сапрофітний і паразитний спосіб життя. Вони здатні довгий час зберігатись у верхніх горизонтах грунту, на рослинах чи органічних рештках і при настанні сприятливих умов – викликати хвороби рослин.

Сосновий вертун Збудники шюте і соснового вертуна уражають молоді соснові насадження, створені головним чином на відносно багатих ґрунтах (судіброви).

Збудник соснового вертуна відноситься до різногосподарних іржастих грибів з повним циклом розвитку. На сосні розвивається спермогоніальна та еціальна стадії. Уражуються лише 1-річні сіянці чи пагони поточного року. Проміжні господарі – осика та деякі види тополь.

Зимують теліоспори, які навесні проростають і утворюють базидію. Базидіоспори, що дозріли, розкидаються з певною силою і розносяться вітром на великі відстані. Основна маса спор осідає на відстані до 250-300 м., тому розсадники не можна розташовувати ближче, ніж за 300 м від насаджень осики та тополі.

Сигналом, який вказує на те, що базидіоспори вже утворились є порошистий золотавий наліт, що утворюється на обпалих листках осики чи тополі. Найбільш важливим фактором розвитку базидіоспор є висока вологість повітря (96%). Інтенсивність проростання базидіоспор залежить і від температури. Найбільш інтенсивне проростання відбувається при температурі 18-200С, при 120С – цей процес значно уповільнюється, а при 7,50С – проростають лише поодинокі базидіоспори. При підвищеній вологості здатність базидіоспор до проростання зберігається 25-30 годин. У несприятливих умовах швидко втрачають здатність до проростання. Так, при

255

25-260С та відносній вологості 61%, здатність до проростання втрачається за 2 годин.

Отже, масове ураження сосни сосновим вертуном відбувається лише у роки з сирою і теплою погодою у ранньовесняний період. Період масового утворення та розсіювання базидіоспор триває 2-3 тижні, і спостерігається зазвичай в травні (Росія, Білорусія).

Крім просторової ізоляції, важливим заходом захисту є також хімічний (бордоська рідина 0,5-1%). Перша обробка розплідників проводиться в наших умовах приблизно 10-20 травня, в залежності від часу появи золотистого нальоту базидіоспор на обпалих вологих листках осики.

Тривалість інкубаційного періоду від ураження сосни до появи еціоспор (в умовах Білорусі) складає 9-18 діб. Оптимальною температурою є 18-210С, зниження температури подовжує інкубаційний період. (В більшості випадків еціоспори з'являються у дві перші декади червня).

Міцелій не перезимовує, тому ніякого значення у збереженні інфекції не має.

Отже, епіфітотії соснового вертуна спостерігаються при наявності таких умов:

1. Наявність насаджень осики чи тополі ближче ніж за 300 м від сосни. 2. Вологої і теплої погоди у ранньовесняний період. 3. Відсутності захисних заходів. Борошниста роса дуба. Найбільш сприйнятливі до ураження хворобою

молоді листки. Тому масовому ураженню борошнистою росою сприяє пошкодження перших весняних листочків комахами чи морозами. Важливою умовою зараження є також випадання опадів в період травень-червень. Масові епіфітотії спостерігаються, якщо відмирання перших листків повторюється 2-3 роки підряд.

Джерело інфекції – обпале уражене листя (зимують клейстотеції на листі). Тому після епіфітотії листя необхідно знищити хоча б у розплідниках. Перші ознаки хвороби проявляються у 2-й половині червня – 1-й половині липня. Зараження відбувається протягом всього вегетаційного періоду (збудник дає кілька генерацій конідіального спороношення). Зараженню сприяє волога погода (але не тривалі сильні дощі – тоді розвиток хвороби затримується); але конідії добре переносять і посуху.

Протягом періоду вегетації основний захист – хімічний (препарати сірки та аналоги). Перша обробка – при появі перших білих плям на листках (зазвичай друга половина червня). Зазвичай в розпліднику проводять 3 обробки з 20-денним інтервалом. Остання – у другій половині серпня.

Шюте сосни звичайне. Збудники шюте і соснового вертуна уражають молоді соснові насадження, створені головним чином на відносно багатих ґрунтах (судіброви). У збудника шюте модрини інкубаційний період продовжується 15-20 днів, у збудника звичайного шюте сосни – 2-2,5 місяці, Математичну модель для довгострокового прогнозування розвитку шюте склав Н.М. Ведерников (1985). Для цієї мети він розрахував прогностичні формули у вигляді рівняння регресії, яке відбиває кількісну залежність прояву збудника шюте від факторів погоди:

256

поширення хвороби У1 = 78,5 - 4,19Х1 + 0,22Х2 ± 1863; розвиток хвороби У2 = 119,5 - 5,57Х1 + 0,18Х2 ± 21,7, де X1 – середня температура повітря за липень – серпень, °С; Х2 – сума опадів за червень – серпень, мм (попереднього року). Застосовуючи ці формули, можна поставити прогноз за сім місяців.

Термін проведення першого літнього обприскування сосни проти звичайного шюте в розсадниках можна визначити за номограмою (рис.7.2).

Рисунок 7.2. – Номограма для визначення дати першого літнього обприскування сосни

проти звичайного шюте в розсадниках

(за Ведерниковим Н.М., 1985)

Іржа листків тополі. Збудник – різногосоподарний гриб з повним циклом розвитку. Проміжні хазяїни: сосна, модрина, іноді деякі трав’янисті рослини – чистотіл, проліска, цибулеві.

На тополі проходить уредініо- (кілька генерацій протягом червня-липня – відбувається перезараження тополь) і теліостадія (восени). Базидіоспори проростають в квітні і уражують проміжного господаря (спосіб захисту – просторова ізоляція). Зараження тополь відбувається в червні-на початку липня. При слабкому осередку і несприятливих для іржі погодних умовах (вологе і холодне літо) достатньо 1 обробки. Вирішальним є своєчасне перше літнє обприскування (на маточниках зазвичай проводять на початку-всередині липня, в шкілках і культурах – середина-кінець липня).

Цитоспороз тополі. Протягом вегетаційного періоду зараження відбувається двічі: 1- травень-початок червня; 2- кінець серпня-вересень. Грибниця багаторічна (є джерелом інфекції), хвороба розвивається кілька років. Ворота інфекції – механічні пошкодження. Розноситься на нові площі посадковим матеріалом з скритим зараженням (профілактичний захист - ретельний догляд посадкового матеріалу).

257

Виникнення осередків, як правило, після затоплення чи посухи, пошкодження комахами, морозами, іншими хворобами, при нестачі елементів живлення – тобто всі фактори, що викликають короткочасне чи довготривале ослаблення рослин.

Інфекційне всихання дуба (судинний мікоз). А. І. Воронцов (Росія) та деякі інші дослідники встановили зв'язок між періодичним всиханням дібров та погодними факторами минулих років, що робить можливим довгостроковий прогноз інфекційного всихання, який будується на математичному аналізі даних динаміки розвитку і змін певних факторів погоди за кілька років. Л.Р. Асмаєв, О.М. Ільїн, В.Д. Кулешов основною причиною масового всихання дуба вважають падіння рівня ґрунтових вод. Незначний відрив поверхневої кореневої системи від капілярної кайми ґрунтових вод призводить до різкого ослаблення насаджень.

В той же час інші дослідники (О.А. Крюкова, Т.С. Плотнікова, 1991), навпаки, найбільш інтенсивний розвиток судинного мікозу дуба відмічали в умовах заплав на грунтах з близьким заляганням ґрунтових вод. Для судинних хвороб в умовах заплав створюються більш сприятливі умови: вищою є швидкість наростання інфекційного запасу, довше зберігається під корою і на пеньках спороношення грибів. Ці ж дослідники також відмічали ослаблення дерев дуба та бука і, як наслідок, - епіфітотії судинних захворювань після морозних зим і посухи. Але на їх думку головною причиною є масове розмноження на ослаблених деревах стовбурових шкідників - основних переносників інфекції.

Вивчення динаміки розвитку хвороби показало, що зараженість насаджень у нагорних дібровах за 10 років досягає таких меж, що необхідне проведення суцільних санітарних рубок.

Перебіг хвороби може бути гострим (кілька тижнів) та хронічним (кілька років). На сіянцях - частіше хронічний.

Поширення інфекції відбувається протягом майже всього вегетаційного періоду, але встановлено, що період сприйнятливості дуба складає лише 40-45 днів - період найбільш активного формування весняно-літніх судин і приросту деревини (кінець травня-початок липня). У інші періоди поширення паразита по судинах локальне (до 5 см від місця ураження), і пізніше розвитку паразита не відбувається.

Вияв і облік судинних хвороб дуба і інших культур рекомендується проводити щорічно.

Поширенню судинного мікозу дуба сприяє: 1. загальне ослаблення дубових насаджень, що створює умови для

розмноження стовбурових шкідників - основних переносників інфекції;

2. повсюдне розведення дуже чутливих до хвороби видів дуба – звичайного і червоного (більш стійкий - американський);

3. наявність в популяції кількох видів грибів з роду Ceratocystis; 4. поширення інфекції через жолуді, що завозяться з інших регіонів. Рак, або пухирчаста іржа сосни веймутової. Збудник - іржастий

різногосподарний гриб з повним циклом розвитку.

258

Уражується сосна веймутова і гірська, іноді - інші види. Проміжний хазяїн (уредо- і теліостадія) - смородина і агрус. Хвороба інтенсивно поширюється лише там де сосна (віком до 50 років) межує з проміжними господарями (просторова ізоляція має бути не менше 250 м).

Сосна уражується теліоспорами в кінці літа - восени. Еціальне спороношення (уражує проміжного господаря) з'являється на сосні через 2-3 роки після ураження і повторюється через кожні 2 роки.

Рак-сірянка сосни. Збудник – іржастий різногосподарний гриб з повним циклом розвитку.

Уражується сосна звичайна, чорна і гірська (еціоспорами). Проміжні господарі трав'янисті рослини. Найбільш сприйнятливі 30-50-річні дерева.

Хвороба найбільш поширена у свіжих вологих борах і суборах. Чисті сосняки уражуються значно сильніше, тому в культури сосни необхідно вводити інші, особливо листяні, породи. Зниження повноти насаджень сприяє поширенню хвороби (має бути не нижче 0,7-0,8). Сприяють зараженню також і механічні пошкодження дерев.

Рак модрини. Збудник – сумчастий гриб. Уражується модрина європейська у віці від 3 до 20 років в основному через механічні пошкодження. Утворення спор і зараження відбувається протягом всього вегетаційного періоду. Стійкою вважається модрина японська.

Значне ураження спостерігається в основному у вологих умовах при невідповідності умов росту для модрини.

Заходи профілактики епіфітотій: створення сприятливих умов росту, дренажних систем, вирубка дерев з механічними пошкодженнями, створення змішаних культур.

Коренева губка. Відомо, що збереження та поширення інфекції цього збудника відбувається двома шляхами: базидіоспорами, що розносяться повітряними масами, та грибницею при безпосередньому контакті коренів хворих та здорових дерев. Дослідження М.І. Федорова (1984) показали, що на сосні коренева губка має два піки споруляції – літній (липень-серпень) та осінній, причому інтенсивність літнього у кілька разів більша. Оптимальними умовами для утворення і розсіювання спор гриба є середньодобова температура повітря – в межах 14-20○С та відносна вологість повітря 60-80%. Тривала посуха значно знижує інтенсивність спороношення. На ялині пік споруляції припадає на серпень-вересень. Дальність розсіювання спор – до 80-100 м.

Енфітотії кореневої губки, як правило, спостерігаються в чистих соснових штучних насадженнях, створених на староорних землях, або на чорноземних ґрунтах після вирубки лісів у дібровах Поділля, на глибоких буроземах у поясі букових лісів Закарпаття.

Опеньок осінній. Опеньок осінній уражує майже всі види хвойних і листяних порід, але основні – ялина, сосна і модрина. Опеньок осінній – факультативний паразит. Зараженню сприяє ослаблення дерев абіотичними (зміна водного чи температурного режиму тощо) та біотичними (шкідники, хвороби, механічні пошкодження) чинниками.

259

Уражуються дерева будь-якого віку. Хвороба протікає у двох формах - гостра (спостерігається переважно у молодих дерев), коли дерево гине за 1-3 роки; і хронічна (уражене дерево живе кілька років).

Вважається, що культури сосни і модрини на родючих ґрунтах будуть масово уражені опеньком вже через 3-5 років після вирубки листяних порід.

Найбільш сприятливі умови створюються у свіжих і сирих типах лісу. Найбільш шкодочинний - в умовах Карпат і Прикарпаття.

Формування плодових тіл і споруляція опенька триває від 1 до 2 тижнів. Споруляція співпадає з періодом утворення плодових тіл (добре помітні). Плодові тіла недовговічні - швидко руйнуються чи поїдаються тваринами. Одне добре розвинене плодове тіло може утворити від 8 до 26 млн. спор за добу. Але осідають вони недалеко від плодового тіла (≈70% спор - на відстані до 3 м). Їх можна побачити на субстраті у вигляді білого нальоту. В умовах України спороношення відбувається звичайно у вересні-жовтні, іноді – в серпні.

Швидкість росту грибниці складає 50 см на місяць. Знаючи це можна розрахувати швидкість збільшення осередку.


1. Які є методи обліку ураженості плодів і насіння деревних та кущових порід?

2. Як можна запобігти пліснявінню плодів та насіння?

3. Вкажіть види прогнозування хвороб лісових деревних рослин. Наведіть приклади.

4. Як скласти короткостроковий прогноз розвитку хвороби?

5. Як скласти довгостроковий прогноз розвитку хвороби?

6. Як скласти короткостроковий прогноз розвитку шкідників лісу?

7. Як скласти довгостроковий прогноз розвитку шкідників лісу?

8. Які патогенні мікроорганізми спричиняють хвороби комах?

9. Чим зумовлюється імунність рослин протидіяти шкідникам?

10. Які головні категорії стійкості насаджень слід розрізняти?

11. Навести приклади впливу людини на склад фауни та чисельність груп комах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА 20.

ВИВЧЕННЯ ТИПІВ ЛІСОПАТОЛОГІЧНИХ ОБСТЕЖЕНЬ

Завдання: ознайомлення з основними типами лісопатологічного обстеження в природних

умовах. Збирання, фіксування уражених органів деревних рослин збудниками хвороб та

пошкоджених шкідниками лісу.

Об’єкти: Хвороби та шкідливі комахи деревних порід у найближчому лісовому масиві.

Послідовність виконання завдання:

Розгляд у природних умовах різноманітних пошкоджень патогенами деревних рослин.

Звернення уваги на пошкодження, які помітні візуально: всихання, гнилі, плямистості,

нальоти, некрозні й ракові хвороби, "відьмині мітли", пошкодження листя, хвої і коріння,

ходи під корою стовбурів, гілок, гали. Закладання пробних ділянок та ведення відповідних

відомостей (додатки 14-27).

Рекомендована література: 2, 3, 6, 9, 13, 36.

260

ЧАСТИНА ІІІ. Інтегровані лісозахисні заходи з регулювання

розвитку шкідників лісу та збудників хвороб Розділ 8. Методи і техніка лісозахисту та їх класифікація

Методи боротьби з шкідливими організмами рослин прийнято ділити на дві групи: попереджувальні і винищувальні. Таке ділення широко ввійшло в практику лісового господарства, але носить декілька умовний характер. Ліквідовуючи шляхом винищувальних заходів осередок масового розмноження шкідливих комах, тим самим забезпечується охорона суміжних з осередками насаджень від нападу цих шкідників. Отже, в даному випадку обпилювання для насаджень, які розміщені в осередку розмноження є винищувальними заходами, а для інших, суміжних з осередком – попереджувальними. Точно так же виборкою свіжозаселених дерев попереджується спалах масового розмноження і одночасно масово винищуємо шкідника.

До групи попереджувальних методів входить система заходів, які створюють умови, несприятливі для розмноження шкідників і розповсюдження хвороб. Ці заходи органічно пов’язані з лісовим господарством в цілому і отримали назву лісогосподарські.

Група винищувальних методів включає систему заходів, направлених на безпосереднє знищення шкідливих комах і збудників хвороб. Ці методи діляться на фізико-механічні, інтегровані, біологічні та хімічні.

При застосуванні різних методів із зниження шкодочинності шкідливих комах та хвороб необхідно, по-перше, добре знати самого шкідника або збудника хвороби, його зовнішню та внутрішню будову, розвиток, біологію і екологію, по-друге, завжди пам’ятати про надзвичайно складні явища, які відбуваються в лісовому біоценозі зважаючи на тісний взаємозв’язок між його організмами, а також вплив природних факторів і діяльність людини.

Необхідно також зважати й на те, що ні один із існуючих методів не є універсальним, тобто придатним для застосування проти всіх шкідників і хвороб за будь-яких умов і де завгодно. Не існує також методу, застосування якого позбавило б лісове господарство раз і назавжди від того чи іншого шкідника. Заходи із зниження шкодочинності шкідливих комах і хвороб може мати успіх, коли вони здійснюються систематично усіма доступними методами і засобами проти різних стадій розвитку шкідника. Тому в кожному конкретному випадку для всього комплексу наявних шкідників і хвороб на основі докладного ознайомлення з особливостями розвитку і поведінки їх в даних умовах і уважного аналізу усієї екологічної обстановки повинна бути розроблена конкретна система попереджувальних і винищувальних заходів боротьби, які ведуть за систематичного здійснення їх до такого зменшення чисельності шкідників, при якому шкодочинність від них стає для господарства невідчутною. Усі заходи захисту лісу повинні бути спрямовані на підвищення стійкості насаджень проти шкідників та збудників хвороб і носити комплексний (інтегрований характер), здійснюючись за декількома етапами (рис. 8.1).

261

Економічна ефективність

З А Х О Д И

Лісогосподарські

Біологічні

Фізико-

механічні

Генетичні

Хімічні

Нагляд, облік чисельності, прогноз

Сучасна, перевірена на практиці, теорія причин масового

розмноження комах

Рисунок 8.1. Схема інтегрованої системи заходів з регулювання чисельності найбільш

небезпечних для лісу організмів

Інтегрована система захисту лісу в першу чергу повинна базуватися на сучасній, перевіреній на практиці теорії причин масового розмноження шкідливих організмів (комах та збудників хвороб), організованому нагляді за ними, обліку їх чисельності та прогнозу масового розмноження.

Лісогосподарський метод. Лісогосподарський метод включає в себе наступні заходи:

- використання при лісорозведенні здорового посівного і посадкового матеріалу: відбір насіння і саджанців, своєчасне видалення з розсадника і плантацій всіх хворих, малорослих екземплярів; правильне збереження посівного і посадкового матеріалу;

- правильна агротехніка в розсадниках і культурах, спрямована на вирощування здорових, першосортних сіянців і саджанців: ретельна обробка і догляд за грунтом, внесення в необхідних випадках добрив, дотримання санітарних правил (знищення бур’янів, видалення сміття, що придатне до скупчення шкідників), правильна сівозміна і плодозміна, застосування чорного пару та інших лісокультурних і агролісомеліоративних заходів;

- правильний підбір порід у відповідності до кліматичних і грунтових умов; підбір порід і форм, стійких до шкідливих комах, селекція (відбір насіння від найбільш стійких рослин) і гібридизація (отримання стійких порід шляхом схрещування).

- створення змішаних і, за можливістю, різновікових насаджень, як найбільше стійких проти масових ушкоджень;

- правильний, своєчасний і систематичний догляд за новоствореними культурами і за лісом з видаленням в першу чергу всіх ослаблених свіжозаселених дерев;

- правильний вибір системи рубок (способів рубок, способів примикання лісосік, напрямку рубок, лісосік, ширини лісосік). Наприклад, при загрозі заселення великим сосновим довгоносиком уникати вузьких суцільних лісосік з коротким строком примикання (один – два роки);

262

- ретельне здійснення елементарних вимог санітарного мінімуму в лісах: не допускати захаращеності, щороку прибирати увесь сухостій, бурелом, вітровал зі всієї площі лісів; швидко ліквідувати деревостани, ушкоджені лісовими пожарами і іншими факторами; своєчасно і повністю очищати місця суцільних і вибіркових рубок від порубкових залишків; проводити обкорування всієї ділової деревини, яку залишають в лісі на літній період; викладати заготовлені дрова на освітлених, сухих і добре провітрюваних місцях.

Фізико-механічний метод. Належать прийоми боротьби, при яких шкідники лісу знищуються фізично з застосуванням механізованих засобів або іншими методами:

- збирання і знищення шкідників на різних стадіях їх розвитку (зіскоблювання яйцекладок, роздавлювання личинок і гусениць, зрізання павутинних гнізд, зрізання уражених пагонів, вибірка личинок з грунту, збір личинок, гусениць, лялечок або коконів хвоє-листогризних комах, збір і знищення дорослих комах);

- знищення шкідників в грунті, вибірка заселених комахами і уражених грибами дерев;

- улаштування приманок для розмноження шкідників (викладка ловильних дерев, палів та гілок);

- розкладання харчових приманок (свіжоздертої кори); - створення штучних сховищ (облаштування ям або канав, розкладання

куч підстилки, трави); - улаштування перешкод (наклеювання клеєвих кілець на дерева,

ловильно-загороджувальних канав); - порушення природних умов гніздування шкідників (згрібання лісової

підстилки в кучі або валки зі спалюванням їх або без спалювання). Із наведеного переліку фізико-механічних методів боротьби видно, що

вони переважно розраховані на обробку невеликих площ і застосування ручної праці, відрізняються примітивністю, трудоємкістю і часто з незначною ефективністю.

Ці методи постійно витісняються більш удосконаленим, переважно хімічним, або механізуються. Повністю відмовитися від указаних методів боротьби лісове господарство не може внаслідок надзвичайної неоднорідності лісоекономічних і лісорослинних умов, великого різноманіття вирощуваних і культивованих в Україні деревних і кущових порід і ще більшого різноманіття видів шкідників й збудників хвороб.

Не завжди на підприємстві або в лісництві можуть бути під рукою необхідні для придавлення осередків шкідників або хвороб, які виникли, ядохімікати і механізми. Такі осередки треба докорінно й швидко ліквідовувати, навіть і самими примітивними методами, щоб не допустити їх розростання.

Є й такі фізико-механічні методи боротьби, які завдяки безсумнівній ефективності отримали широке розповсюдження в лісовому господарстві. Наприклад вибірка свіжо заселених стовбуровими шкідниками дерев, викладка ловильних дерев, вибірка дерев, уражених грибними захворюваннями.

263

Фізико-механічні методи найбільше застосування мають на лісових розсадниках, плантаціях і в молодняках.

Біологічний метод. Під біологічним методом боротьби розуміють такі, при яких корисні для людини тварини або рослинні організми використовуються проти шкідливих.

Біологічні методи ще недостатньо розроблені, але могли б мати переваги перед іншими методами, включаючи і хімічні. Вони прості, не шкідливі для людини, корисних тварин і лісонасаджень, при цьому теоретично можливо придушення шкідників на початковій стадії наростання їх чисельності, поки ще не нанесена помітна шкода лісонасадженням. Тому вивчення і розробка біологічних методів обіцяють для лісового господарства великі вигоди. Навчившись управляти корисними організмами і придавлювати з допомогою їх шкідливі, можна отримати реальну можливість змінювати лісові біоценози в потрібному для господарства напрямку.

Хімічний метод. Вся сукупність інтегрованих лісозахисних заходів. До хімічних відносять такі методи боротьби з шкідливими тваринами і рослинними організмами, в яких використовують різні хімічні речовини.

Хімічні методи ширше застосовуються в боротьбі з шкідниками лісу. Це пояснюється їх значною перевагою перед іншими методами: при використанні їх різко зменшуються затрати праці, можлива раціоналізація прийомів праці, можлива раціоналізація прийомів боротьби і їх механізація, а також одночасна боротьба з деякими видами шкідників і грибкових захворювань.

Хімічні методи не можуть попередити можливості нових спалахів розмноження шкідників і щоб досягти цієї цілі, потрібно поєднувати хімічні методи з іншими попереджувальними і винищувальними заходами.

Велика частина хімічних речовин, які застосовуються для винищувальних заходів лісових шкідливих комах і хвороб, відносять до групи отруйних речовин, або отрут. Звично отрутою прийнято називати такі речовини, які при введенні в організм в незначних кількостях, можуть викликати смерть або важке захворювання.

Необхідно також мати на увазі й те, що отруйні речовини, які застосовуються для винищувальних заходів з шкідниками лісу, діють не тільки на них. Вони можуть шкідливо впливати й на деревну рослинність, сільськогосподарські культури, лісових звірів й птахів, бджіл, корисних паразитарних і хижих комах, домашню худобу і на саму людину. Тому застосування хімічних речовин для боротьби з шкідниками лісу потребують надзвичайної обережності.

Різні хімічні речовини, які застосовуються для боротьби з шкідливими комахами і хворобами, повинні відповідати наступним основним вимогам. Вони повинні бути достатньо токсичними (отруйними) по відношенню до шкідника, тобто здатним отруювати його; за можливістю безпечним для рослин, які захищаються, а також і для корисних видів рослинного й тваринного світу, для домашніх тварин й людини; дешевим і недефіцитним; нескладним в виготовленні, спрямуванні й використанні; зручним і безпечним в зберіганні (не вибухати, не спалахувати, не мати задушливого запаху, не виділяти отруйних випарів); фізично і хімічно стійким при застосуванні і

264

тривалого збереження; за можливістю придатним для боротьби з різними шкідниками і хворобами.

Для боротьби з шкідниками хімічні речовини повинні відповідати державному стандарту, так як відхилення від стандарту тягне за собою зниження дії препарату і трудності в вишукування відповідних дозувань і норм витрат.

Під дозуванням розуміється кількість отрути, яку необхідно ввести до складу препарату й від якої загине шкідник. Дозування виражається в відсотках або вагових одиницях на одиницю ваги чи об’єму.

Під нормою витрати розуміється кількість препарату, яка витрачається на одиницю площі.

У лісовому господарстві застосовують наступні способи боротьби з шкідниками за допомогою хімічних речовин: обпилювання отруйними порошками; обприскування отруйними рідинами; фумігація або обкурювання; розпилювання в повітрі отруйних розчинів або утворення туманно утворюючої завіси (аерозолів); розкидання отруйних приманок, протруєного насіння; протруєного грунту; обмазування (просочування) яйцекладок; обмазування і просочування деревини антисептиками; введення хімічних препаратів в судинну систему рослин (внутрішня терапія).

Різна хімічна боротьба з шкідниками і хворобами лісу проводиться під керівництвом спеціалістів лісгоспу, які призначаються директором, або фахівців з лісозахисту; інженера-лісопатолога, ентомолога, фітопатолога.

Класифікація отруйних матеріалів і коротка характеристика найважливіших хімічних засобів. Отруйні матеріали носять різні назви, в залежності від того, проти яких організмів вони застосовуються. Так, отрути, які застосовуються проти комах, називаються інсектицидами, проти вищих хребетних – зооцидами, проти грибів – фунгіцидами, проти трав’янистої рослинності – гербіцидами.

8.1. Система заходів боротьби проти хвороб плодів та насіння

Насіннєвий матеріал слід збирати тільки із здорових найкращих за розвитком рослин (плюсових).

Збір проводити в оптимальні терміни для кожного виду чи сорту і в суху погоду.

Перед закладанням на зберігання слід просушити (видалити поверхневу вологу).

Дотримуватися оптимальних умов зберігання при відносній вологості повітря 60-70% і температурі: для насіння 0+40С; для бульб, цибулин та ін. соковитих органів t повинна становити 8-100С.

Перед закладанням посадкового матеріалу на зберігання потрібно провести дезинфекцію сховища та інвентарю. Це можна зробити шляхом фумігації приміщення сіркою з розрахунку 30 г сірки на 1 м3 приміщення. Через 2 доби приміщення добре провітрюють. Ящики та полиці дезінфікують 4%-ним формаліном або 8%-ним розчином мідного купоросу.

265

У період зберігання необхідний систематичний нагляд і вибраковка пошкодженого посадкового матеріалу, а також періодичне просушування (при необхідності).

Протруювання насіння

Протруювання може бути мокрим, напівсухим і сухим. Мокре протруювання проводиться розчином формаліну в 0,15%-ній

концентрації (для цього беруть 1 частину 40%-ного формаліну і 300 частин води). Витримують насіння 1-2 години і просушують в тіні. Також застосовують 2%-ний розчин марганцевокислого калію, в якому витримують насіння від 30 хв. до 2 годин.

Антибіотики – трихотецин 1 і 10-ти та 5%-ний фітобактеріоміцин. Насіння замочують на 3-4 години. При мокрому протруєнні насіння після підсушування до сипучого стану, негайно висівають.

Напівсухе протруєння проводить 0,5%-ним розчином формаліну. Для цього насіння зволожують і прикривають брезентом, поліетиленовою плівкою або мішками на 4 години, після чого провітрюють і сушать у тіні. Таке насіння може зберігатися до посіву не більше 5 днів.

Сухе протруєння проводиться такими фунгіцидами, як фундазол, топсин-М, ТМТД, БМК, фентиурам, тігам, гексатіурам з розрахунку 5-10 г/кг і гранозаном – 0,5-2 г/кг насіння. Для кращого прилипання фунгіциду насіння попередньо зволожують водою.

8.2. Заходи обмеження чисельності шкідливих комах плодів та насіння

Рішення про заходи захисту лісостанів приймають на основі аналізів даних про величину врожаю та чисельність головних його шкідників у попередньому році. Ці заходи проводять за очікування високого врожаю та високої чисельності шкідників шкода від яких може перевершити втрати на захисні заходи.

Лісогосподарські та біологічні заходи:

- створення мішаних насаджень з підліском для приваблювання комахоїдних птахів та корисних комах, розвішування на території насіннєвих ділянок і суміжних з ними лісостанів більше ніж звичайно штучних гнізд (10 шт/га) для приваблювання комахоїдних птахів; переселяють в ці насадження з інших лісостанів колонії рудих лісових мурашок;

Фізико-механічні заходи:

- для знищення лялечок ялинової шишкової листовійки на насіннєвих ділянках рано навесні відразу після танення снігу необхідно зібрати та спалити всі опалі протягом зими шишки ялини;

- на дубових насіннєвих ділянках, наприкінці серпня і до кінця вересня через кожний тиждень слід збирати опалі жолуді та згодовувати худобі;

- для захисту від соснового шишкового смолюха рано навесні можна накладати на сосни клеєві пояси.

Хімічні заходи. Ці заходи слід проводити головним чином в період льоту дорослих комах і відкладання яєць. Захисні заходи в ялинових, модринових насадженнях слід починати через 2-3 тижні після початку обпилення чоловічих суцвіть і закінчувати за 2-3 дні до повного обертання молодих шишок

266

вершинами вниз, коли шишки приймуть горизонтальне положення (орієнтовно в середині липня). найкращі строки проведення обробок проти шкідників бука і дуба – початок розвитку сім’ядолів, що співпадає з періодом масового відкладання яєць і початком відродження личинок головних шкідників цих порід (третя декада липня, коли жолудевий довгоносик додатково живиться і відкладає яйця). Для обприскування доцільно застосовувати робочі склади піретроїдних препаратів в концентрації 0,01-0,05% за діючою речовиною для наземних робіт. Витрата робочої рідини 1-3 л/дерево 20-25- річного віку. У випадку застосування вертольоту норми витрати складають до 200 л/га.

Аерозольна обробка. Аерозольна обробка насаджень проти соснового шишкового смолюха можлива в соснових насіннєвих ділянках в кінці квітня на початку травня. Для попередньої оцінки ефективності робіт враховують смертність личинок, аналізуючи плоди і шишки через 14-21 день після обприскування. Збільшення виходу насіння в 2 рази (для модрини в 5 раз)вважається задовільним результатом. Слід мати на увазі, що наявність 30% пустого насіння непошкодженого шкідниками – біологічна норма для деяких хвойних порід і бука.

8.3. Заходи з обмеження ураженості шкідниками та збудниками хвороб

розсадників

Найкращі результати дає застосування комплексу заходів з таким

розрахунком, щоб вони доповнювали один одного. Якість насіння, живців чи іншого садивного матеріалу, які

використовуються у розсадниках, повинна бути найвищою як у генетичному, так і в санітарному відношенні. Зараженість насіння повинна бути перевіреною на контрольно-насінних станціях, а якість живців, сіянців та саджанців – спеціалістами безпосередньо перед посадкою.

У розсадниках потрібно правильно організувати сівозміну, бо при вирощуванні протягом тривалого часу однієї деревної, кущової чи квіткової рослини в грунті нагромаджуються зимуючі стадії збудників, шкідників та насіння бур’янів, а отже зростає інтенсивність ураження.

Фізико-механічні методи боротьби зі збудниками хвороб рослин відносно дешеві й прості. Вони полягають у механічному знищенні уражених рослин або їх частин, проміжних господарів грибів, винищенні збудників хвороб термічним способом або іншими фізичними методами. Щоб зменшити запас інфекції у розсадниках згрібають і спалюють хвою, листки, тощо). Особливо важливе осіннє згрібання і спалювання рослинних решток, так як на них у цей час формуються зимуючі стадії збудників хвороб.

Молоді рослини, які вирощуються у розсадниках дуже уразливі до несприятливих зовнішніх факторів. Найменше пошкодження може призвести до їх всихання чи ураження хворобами.

Організаційні заходи. При організації розсадника найважливішим заходом є вибір ділянки. Так, для вирощування сіянців хвойних порід необхідно вибирати ділянки з супіщаними ґрунтами, обходячи сухі піщані, важкі суглинисті, а також чорноземні й багаті гумусом ґрунти. Кислі ґрунти

267

слід вапнувати з розрахунку 1,2-4 тга з врахуванням механічного складу і кислотності. Для виявлення вогнищ збудників хвороб, їх розповсюдження і ступеню ураження в розсаднику проводять рекогносцирувальні й детальні обстеження. Спостереження за розвитком інфекційного полягання здійснюється протягом 1,5 міс. через кожні 3-5 доби, починаючи відразу після появи сходів.

При осінньому і весняному викопуванні посадкового матеріалу проводять його сортування. Уражені рослини знищують. На основі даних прогнозу і накопичених знань складають календарний план заходів по захисту посівів від збудників хвороб та шкідників у розсаднику.

Агротехнічні заходи. Серед агротехнічних заходів для захисту сіянців в розсадниках найбільше значення мають: спосіб підготовки ґрунту, дотримання оптимальних сівозмін, правильне використання площі розсадника, якість посівного і садивного матеріалу, умови його зберігання, терміни і густота посіву, глибина загортання насіння, своєчасність і якість доглядів. Посіви хвойних краще проводити на ділянках після чорного пару. Органічні добрива слід вносити у перепрілому стані за 1-2 роки до посіву з обов’язковим проведенням комплексу заходів по боротьбі з бур’янами і збудниками полягання. В розсадниках за посівами необхідно забезпечити своєчасний і правильний догляд, підкормку, регулювати затінення і полив в залежності від погоди. Для підвищення якості посівного матеріалу проводять стратифікацію, обробку мікроелементами та протруювання.

Біологічні заходи. У даний час в лісовому господарстві із біологічних засобів боротьби використовуються антибіотики, водні витяжки з плодових тіл трутовиків, а також з деревини осики, ураженої несправжнім осиковим трутовиком.

Так, 1%-вий і 10%-вий трихотецин і 5%-вий фітобактеріоміцин використовують для обпудрювання або замочування насіння протягом 3-4 годин.

Гарні результати в боротьбі з поляганням сіянців сосни досягаються при використанні в якості протруювачів водних витяжок із свіжозібраних плодових тіл справжнього, несправжнього, несправжнього дубового трутовиків і чаги. Замість плодових тіл грибів беруть також тирсу або гнилу деревину тополі тремтячої, яка уражена несправжнім осиковим трутовиком.

Для приготування витяжки плодові тіла подрібнюють і заливають на 24 години гарячою водою (+45–50 0С) з розрахунку 10 л Н2О на 1 кг подрібненої маси. Потім витяжку фільтрують через два шари марлі і в ній замочують насіння на 10 годин (1 кг насіння у 2 л витяжки). Після просушування в тіні до сипучого стану насіння протягом доби висівають.

Хімічні заходи. Протруювання ґрунту – досить дорогий захід, і його проводять при сильному зараженні ґрунту, коли масова загибель сходів спостерігається щорічно, а розсадник неможливо перенести в інше місце. Гарні результати дає внесення у верхній 10-сантиметровий шар ґрунту ТМТД з розрахунку 50-80 гм2 .

Протруювання насіння знищує інфекцію на їх поверхні і здійснює захисну дію в ґрунті на проростаючи насіння і паростки. Розвиток збудників полягання затримується на 1-1,5 місяці.

268

Для сухого протруювання насіння слід використовувати системні фунгіциди: 50%-вий БМК, 50%-вий фундазол,70%-вий топсин-М із розрахунку 5-10 г на 1 кг насіння і 50%-вий беноміл (4-6 гкг), а також препарати: 80%-ві ТМТД (5 гкг) або фентіурам (5-10 гкг), тігам (5 гкг) і гранозан (0,5-2 гкг). Для мокрого протруювання насіння можна використовувати 0,5%-вий розчин KMnO4 або 0,15%-вий розчин формаліну із зануренням насіння на 2 години.

Протруювачі і фунгіциди, які використовуються для безпосередньої боротьби з поляганням, слід кожні два роки замінювати у зв’язку із звиканням до них збудників.

Якщо в розсаднику з’явилось полягання, то для запобігання його розповсюдженню рекомендується у вечірній час проводити полив посівних стрічок у вогнищах БМК, беномілом, ТМТД у вигляді 0,4%-вої суспензії або 0,5%-вого розчину KMnO4 з розрахунку 8-12 лм2 . Посіви, що залишились поливають в міжряддях 0,5%-вим розчином KMnO4 (5-8 л розчину на 1 м2 в залежності від вологості ґрунту). Поливати потрібно так, щоб розчин підтікав до кореневої шийки і не потрапляв на хвою так, як це може викликати опіки. Через 30 хв. після обробки грунт і посіви обприскують такою ж кількістю води. Якщо через два тижні полягання не припинилось, обробку повторюють.

Для боротьби зі збудниками полягання застосовують передпосівний обробіток насіння і вегетаційний обробіток сіянців кремнійорганічними сполуками й мікроелементами, які дають значний позитивний ефект.

Фізико-механічні заходи. Необхідно систематично проводити огляд сіянців у розсаднику з метою виявлення полягання і знищувати їх шляхом спалювання або закопування в грунт. Восени згрібають і спалюють опалу хвою і листя, на яких у великій кількості формуються зимуючі стадії грибів.

Проти збудників шютте, викликаних грибами з класу Аскоміцети слід проводити обприскування вапняно-сірчаним відваром 1-2%-вої концентрації, беномілом з розрахунку 0,5-0,8 кг/га, БМК і фундазолом 1,5-2 кг/га. Еупарен Мульті 50 WG (0,2%), Скор 250 EC (0,05%), Топсин M 500 SC (0,15%), Топсин M 70 WP (0,1%). Обприскування проводять в період масового вильоту спор (для кожної хвороби – окремі терміни обробітку). Також проводять підживлення 1%-вим розчином сечовини, або сумішшю із 1%-вих розчинів сечовини та хлориду калію і 5%-вим розчином суперфосфату.

Крім цього, потрібно вибраковувати рослини, у яких 1/3 хвоїнок уражена шютте.

8.3.1.Система заходів боротьби з плямистостями листків та

антракнозами. Збудники, які викликають плямистості листків поселяються на рослинах за умов постійного зволоження. Ураженню сприяє відсутність закалювання рослин, їх загущеність, недостатність і незбалансованість підживлення. Наявність сисних комах також сприяє появі збудників хвороб.

Часто ознаки захворювання зникають самі при поліпшенні освітлення, наприклад після розрідження крони дерев та кущів, знищення бур’янів.

Хімічний обробіток уражених рослин потрібно проводити у період вегетації такими фунгіцидами: Сапроль у 0,1% концентрації при нормі витрати 1,0-1,5 л/м2 з 3-кратним повтором, Тілт 250 ЕС 0,5 л/м2 двічі за вегетаційний

269

період, Хорус 75 WG 0,2-0,3 л/м2 з максимальним повтором 3-4 обприскування за вегетаційний період, бордоською рідиною або мідним купоросом.

Для знищення червоної та дірчатої плямистості кісточкових (клястероспоріозу, кокомікоз) застосовують мідний купорос в 1% концентрації, норма витрати 10-15 л/м2 , обприскування рослин проводиться до розпускання бруньок (викорінюючи, «голубе» обприскування), Топсин М у 0,1% концентрації з 3-кратним обробітком у період вегетації, норма витрати 1,0 л/м2 , Фітал 3-кратний обробіток у період вегетації, норма витрати 2,0 л/м2 , Хорус 75 WG 0,2-0,3 л/м2 з максимальним повтором 3-4 обприскування за вегетаційний період.

8.3.2.Система заходів боротьби проти збудників борошнистої роси. Перед тим, як придбати рослини, які уражуються борошнисто-росяними грибами, бажано вивчити стійкість до неї різних сортів. Нові сорти, як правило, стійкі або менш уразливі до цієї хвороби.

Різкі зміни температур сприяють розвитку цих грибів. Сухі, теплі літні дні та росисті ночі – ідеальні умови для розповсюдження збудників борошнисто-росяних грибів.

Для профілактики борошнистої роси чутливі рослини можна раз на тиждень обприскувати антибіотиками, наприклад Бактофітом. Обприскування потрібно проводити за температури повітря 10-200С. Профілактичні викорінюючі обприскування проводять препаратами Топсин М, Фундазол або мідний купорос. При профілактичних обприскуваннях потрібно обов’язково обробляти і пристовбурові кола для знищення інфекції на грунті та рослинних рештках.

При перших ознаках ураження обробіток рослин у період вегетації проводять препаратами Топаз 100 ЕС у концентрації 0,05-0,25% робочого розчину з періодичністю 2-4 повтори на вегетаційний період; Тіовіт Джет 80 WG 5,0-8,0 л/м2 , з повторним обробітком раз на місяць; Топсин М у 0,1% концентрації з 3-кратним обробітком у період вегетації, норма витрати 1,0 л/м2 , Байлетон 25% з.п. у 0,01% концентрації з 3-кратним повтором за період вегетації; Хорус 75 WG 0,2-0,3 л/м2 з максимальним повтором 3-4 обприскування за вегетаційний період, Полірам ДФ, Рубіган, Сапроль, Скор 250 ЕС та інші.

Уражені частини рослин обов’язково вирізають з подальшою їх утилізацією так, як вони є джерелом накопичення інфекції.

8.3.3.Система заходів боротьби зі збудниками, які викликають іржасті захворювання. Іржасті гриби відносяться до двогосподарних паразитів деревних, кущових та квіткових рослин. У боротьбі з цими хворобами обов’язково потрібно знати, яка рослина є посередником для того чи іншого збудника. Так, наприклад, для збудника соснового вертуна проміжним господарем є листя осики і тополі білої. То ж, при вирощуванні сосни потрібно дотримуватися просторової ізоляції і знищувати осику і тополю на відстані 250-500 м від насаджень сосни.

Хімічні заходи потрібно застосовувати при перших ознаках ураження рослин. Для хімічної боротьби використовують Топаз 100 ЕС у концентрації 0,05-0,25% робочого розчину з періодичністю 2-4 повтори за вегетаційний

270

період. Проти пухирчатої іржі застосовують: Байлетон 5 WP (0,2%), Сапроль 190 EC (0,15%), Скор 250 EC (0,05%).

8.3.4.Заходи боротьби з бактеріальними хворобами. Головним напрямом у захисті рослин від бактеріозів є профілактичні заходи. Так, як основним джерелом первинної інфекції є насіння, то необхідним є його обеззараження й дезинфекція. Це може бути досягнуто застосуванням хімічних препаратів або теплового обробітку насіння.

Розвиток бактеріозів у багатьох випадках залежить від стану самих рослин, тому профілактичні заходи повинні забезпечувати оптимальне живлення рослин, постійний догляд за ними, вибір ділянки, терміни та норми висіву, температурні режими і вологість у закритому грунті.

Практично здоровий посадковий матеріал отримують за допомогою культури меристемної тканини. Потрібно пам’ятати, що при зрізуванні посадкового матеріалу, щепленнях та при обрізуванні хворих дерев відбувається розповсюдження патогена із зараженим інструментом. Тому при таких роботах проводиться обов’язкова дезинфекція усього робочого інструменту.

Застосування сівозмін також суттєво зменшує ризик спалаху бактеріальних хвороб. Посилюючи заходи боротьби з комахами-переносниками, можна значно зменшити розповсюдження бактеріальних хвороб.

Уражені бактеріозами рослини підлягають видаленню разом з кореневою системою та негайній їх утилізації.

8.4. Система заходів захисту рослин від шкідників у розсадниках та лісових

культурах

Усі заходи повинні базуватися на основі даних обстеження грунту на предмет заселення його шкідниками.

Агротехнічні заходи захисту. Велике значення мають заходи, спрямовані на підтримання оптимальної для росту рослин вологості ґрунту: - систематичний догляд за культурами, для знищення бур’янів. Навколо

розсадника потрібно застосовувати гербіциди; - внесення добрив; полив розсадника в посушливу погоду; - впровадження чорного пару на розсаднику; - суцільна ретельна підготовка ґрунту (не повинно бути незораних ділянок);

при цьому слід мати на увазі, що в роки, коли личинки заляльковуються, їх лялечки знаходяться на досить великій глибині і при оранці не знищуються; розпушування ґрунту в міжряддях;

- не допускати великих площ вирубок; - ліквідація ґрунтової кірки; - посів гречки в рік перед посадкою культур.

Біологічні заходи захисту: приваблювання комахоїдних птахів (зокрема шпаків), створення умов для гніздування та перезимівлі птахів; для приваблювання ос сколій поблизу розсадників та лісових культур слід підсівати нектароноси – фацелія, синьоголовник, буркун та інші; черезсмужне обприскування з застосуванням вертольоту робочими складами біопрепаратів з

271

незначним додаванням піретроїдних препаратів до 20 г/га (норма витрати робочого складу 50 л/га).

Фізико-механічні заходи захисту. Збір травневих хрущів не такий складний захід, як здається на перший погляд. В ранішню пору жуки сидять закляклі від нічного холоду на листяних породах берези, осики, дуба та ін. і легко струшуються. В перші дні літають самці, тому опалих жуків-самок слід починати збирати через 5-7 днів після початку лету хрущів. Хімічні заходи

захисту. В умовах, коли заліснення лісосік, чи створення лісових культур, або розсадника утруднене із-за суттєвого заселення ґрунту личинками хрущів, попередньо звільняють грунт від них. Для цього на усій площі рівномірно вносять дозволені гранульовані препарати, зразу ж загортаючи їх (культиватором та ін.) на глибину 10-15 см. Оптимальний термін внесення інсектицидів – червень, коли личинки хрущів знаходяться у верхньому шарі грунту. Дозволені препарати (наприклад, базудин 10%, діазинон 10% (гранульовані форми) вносять в борозни уздовж рядів рослин за допомогою культиватора-підживлювача з нормами відповідно 10-20г на 1м2 і 5-10г на 1м2. Захист коріння сіянців перед садінням здійснюють шляхом замочування його у торфо-перегнійно-інсектицидну суміш. Для приготування суміші при обробці 1000 сіянців змішують рівні частини торфу або перегною та водної суспензії препарату. Наприклад, витрати 60%-них базудину або діазинону к.е. становить 100-200мл за препаратами, базудину і діазинону 10%-них гранульованих – відповідно 600гр. і 400гр. У роки масового лету хрущів в тих районах, де виявлені їх великі осередки, слід проводити обприскування кормових насаджень з вертольоту тими ж дозволеними препаратами, що і проти хвоє-та листогризних шкідників. Оскільки хрущі в період льоту багаторазово перелітають з дерева на дерево, на великих площах можна застосовувати черезсмужне авіаобприскування. В окремих місцях, особливо поряд з ділянками, на яких будуть створюватися культури та розсадники можливе застосування аерозольної обробки кормових рослин в період масового льоту хрущів.

8.4.1. Заходи захисту проти вовчка: - розпушування ґрунту до 20 см в розсаднику для знищення гнізд з

відкладеними яйцями (травень-червень); ловильні принадні ями глибиною 0,5 м які на початку осені заповнюють кінським гноєм. Коли настануть стійкі морози, гній разом з вовчком розкидається по поверхні ґрунту;

- виготовлення отруєних принад з розвареного зерна ячменю або кукурудзи, змішаного з олією (1% ваги принади). Протруєне зерно з розрахунку 20 кг/га вносять рано навесні в грунт за 2-3 дні до висіву насіння в розсаднику.

8.4.2. Заходи захисту проти кравчика: - розорювання всіх ділянок, які не використовуються в розсаднику; на

неораних ділянках з нірками шкідника обприскування місцевості дозволеними препаратами.

8.4.3.Заходи захисту проти совок: - глибока зяблева оранка та розпушування ґрунту на парових ділянках і в

міжряддях під час заляльковування гусениць (початок травня). У червні та в

272

серпні місяці за помітним ушкодженням сіянців гусеницями підгризаючих совок обприскування їх дозволеними препаратами.

8.4.4.Заходи захисту проти чорнишів (піщаний мідляк та ін.): у розсаднику використовують притінюючі принади (невеликі купки трави або соломи). Їх розкладають на тих ділянках, де з’являються сходи висіяного насіння. В жаркі години дня чорниші ховаються в такі сховища. Щоб не збирати їх вручну, купки обприскують відповідними дозволеними препаратами.

8.5. Система заходів зі зменшення чисельності шкідників надземних

частин рослин молодих насаджень

Лісогосподарські заходи. Для підвищення стійкості створюваних молодих насаджень проти розглянутих шкідників вирішальне значення мають агротехнічні та лісогосподарські заходи. Особливу увагу слід звернути на підготовку грунту, якість посадкового матеріалу та додержання правил садіння культур. Підготовка грунту має бути глибокою, безполицевою, з розпушуванням грунт під кожен садивний ряд на глибину до 60 см. Це сприятиме інтенсивному росту кореневої системи сіянців в глибину грунту, забезпечуючи їх вологою з нижніх горизонтів. Максимально сприяти підвищенню стійкості дерев з внесенням добрив та поливом.

Важливе значення має раннє (до 7-8 років) зімкнення культур. Одночасно не слід створювати надмірно загущені культури, особливо на сухих піщаних і супіщаних грунтах. Практично достатньо висаджувати 7 тисяч якісних сіянців при ширині міжрядь 2,5 м і відстані в ряду 0,65 м. Таке розміщення посадкових місць дозволить проводити культивацію грунту в міжряддях протягом трьох років. До складу соснових культур слід вводити до 20% листяних порід та чагарників для створення кормової бази для птахів (березу, глід, бузину червону, аморфу, тощо). У південних областях перевагу слід віддавати сосні кримській (Pinus Pallasiana) і починати створювати культури якомога раніше навесні, запобігати закручуванню коріння саджанців під час посадки. Для доповнення культур використовувати сіянці сосни Банкса, берези, які швидко ростуть в таких умовах. Згодом під час рубок догляду їх можна буде вирубати. Не слід висаджувати поруч модрину і ялину. Для забезпечення грунту азотом у міжряддя культур слід висівати багаторічний люпин, фацелію.

Комплекс фізичних, біологічних та хімічних заходів: - захищати культури від пошкодження личинками хрущів на заселених

ними ділянках; - рано навесні, безпосередньо перед підняттям соснового підкорового

клопа на стовбури, обприскувати їх нижню частину дозволеними пестицидами контактної дії;

- запобігання розмноженню великого соснового довгоносика шляхом викорчовування пеньків. Для знищення жуків на 1-2-річних лісосіках в кінці квітня та в першій половині травня слід застосовувати отруєні принади із шматків свіжої соснової чи ялинової кори, обприсканої з внутрішнього боку піретроїдними препаратами. Кору слід класти лубом до землі, щільно притискуючи до грунту;

- застосовувати статеві атрактанти;

273

- проти крапчастого смолюха слід вирубувати заселені ним сосни до вильоту жуків нижче кореневої шийки, та використовувати їх як паливний матеріал. Можна також застосовувати принади - ловильні кілки із свіжезрубаних гілок сосни, одним кінцем забитих в грунт. Після заселення смолюхом ці принади у липні спалюють;

- проти горіхотвірок обприскувати дерева дозволеними препаратами системної дії на початку виникнення галів, або у період максимального льоту горіхотвірок. Особливо цінні дерева захищати ін'єкцією їх під кору.

8.6. Заходи з обмеження чисельності хвоє-та листогризних шкідників лісу

Осередки масового розмноження всіх хвоє- та листогризних шкідників виникають у тих насадженнях, де з певних причин створилися несприятливі умови для росту рослин. Тому всі заходи захисту лісу в першу чергу повинні бути спрямовані на підвищення стійкості насаджень проти шкідників та збудників хвороб. Ці заходи повинні носити комплексний характер здійснюватись за декількома етапами.

Перший етап (лісогосподарський): - при створенні насаджень використовувати здоровий садивний матеріал,

вирощений із якісного насіння місцевого зібрання, з добре розвиненою кореневою системою. Для цього у розсаднику перш за все треба старанно дотримуватися правил агротехніки (глибока зяблева оранка, високоякісна підготовка грунту, своєчасний посів насіння на оптимальну глибину, знищення ґрунтової кірки, внесення добрив, полив у посушливу погоду, масове знищення бур’янів);

- на сухих піщаних та супіщаних староорних ґрунтах створювати культури (головним чином сосни Фоміна – Pinus Fomini Kondr.) після глибокого безполицевого розпушування грунту межі культур, узлісся урочищ обсаджувати березою в два-три ряди;

- створювати, по-можливості мішані, різновікові, структуровані насадження з обґрунтованими схемами змішування, з підліском, чагарниками, використовуючи такі породи, вимоги яких відповідають кліматичним та ґрунтовим умовам і не являються переносниками спільних збудників хвороб. З метою створення умов для додаткового живлення корисних видів наїзників і тахін треба дбати, щоб в числі чагарників були нектароноси;

- домагатися якнайскорішого зімкнення культур (якісна посадка, своєчасний догляд та доповнення); своєчасно проводити рубки догляду, не допускаючи як надмірного загущення, так і зрідженості; додержуватися правил санітарного мінімуму; оберігати ліс від пожеж.

- для боротьби з дубовою широкомінуючою міллю в зимовий період прибирати сухостійні дерева дуба з відсталою корою, під якою зимують метелики.

Другий етап: включає систематичне ведення лісопатологічного нагляду (моніторингу), обстеження насаджень, прогнозування загрози їм від шкідників і хвороб.

274

Третій етап (біологічний) включає широке застосування варіантів біологічного методу захисту лісу від шкідників. У лісових масивах треба охороняти мурашники рудих лісових мурашок. З лісостанів, які підлягають вирубуванню, їх слід вивозити в осередки шкідників. Перспективне внутрішньоареальне переселення ентомофагів. Систематично приваблювати птахів, розвішувати в насадженнях шпаківні та синичники. Взимку під час снігопадів та ожеледі слід підгодовувати комахоїдних птахів.

Застосування феромонів. Розроблено декілька способів застосування феромонів статевих та згуртування. Основні способи використання статевих феромонів такі: феромонні пастки, самцевий вакуум, дезорієнтація самців, застосування інгібіторів. Феромонні пастки. Останні десятиріччя синтезовані статеві феромони непарного шовкопряда (придатний для монашки), зеленої дубової та розанної листокрутки, зимового п'ядуна. Розроблені феромонні пастки кількох конструкцій. Вони мають форми коробки у вигляді циліндра, призми тощо. З їх боків є щілини або отвори, куди можуть залітають комахи. Виготовляють пастки з щільного паперу. У них приваблювані феромоном самці приліплюються до змащених клеєм паперових вкладишів. Для цього використовують ентомологічний клей. Вкладиші через одну-дві доби можна замінювати на нові.

Феромонний диспенсер являє собою шматок гумової трубки, просоченої феромоном і служить протягом місяця й більше. Пастками можуть бути фанерні щити, змащені з обох боків клеєм, в центрі з отвором і закріпленим в ньому диспенсером. Пастки можуть бути й у вигляді паперового пояса (з щільного паперу) завширшки до 1м і прив’язаних навколо стовбурів дерев. Феромонні пастки використовують як для нагляду за розмноженням шкідників, так і в окремих випадках для їх відловлювання та знищення.

Спосіб самцевого вакууму. З цією метою можна застосувати ультрамалооб'ємне, крупнокраплинне обприскування феромоном з додаванням спеціальних згущувачів. Вони підвищують в'язкість рідини, що випадає крупними краплинами на рослини і довгий час (близько місяця) приваблює самців певного виду. Проводять його в комбінації з сильнодіючим інсектицидом.

Проводиться дрібнокраплинне обприскування осередків статевим феромоном дуже малої концентрації. У результаті все насадження насичується запахом феромону і самці не можуть відшукати самиць. Може бути застосовано обприскування осередків інгібіторами феромону, які сильно спотворюють запах феромону, після чого самці його не сприймають.

З інших продуктів життєдіяльності організмів для боротьби з комахами випробовували секрет додаткових статевих залоз самців – матрон, який перешкоджає паруванню. Навіть ті самки, що ще не спаровувались, під його впливом не ідуть на спарування. Діє матрон, як і інші феромони, в дуже малій концентрації.

Феромони згуртування можуть бути застосовані для приваблювання особин шкідника на якусь ділянку насадження, де вони можуть бути знищені інсектицидом.

275

Четвертий етап (радикальний). В тих осередках, де загроза втрати листя становить 50% або 30% хвої (див. додаток 28) і діяльність ентомофагів незначна, слід застосовувати радикальні заходи захисту лісу від шкідників – обробку біологічними або хімічними препаратами. У всіх випадках важливо, щоб обробка осередків була проведена проти молодих личинок - першого-третього віків. Зрозуміло, що слід застосовувати дозволені препарати з дозволеними нормами їх витрат. Норми витрат робочого складу препаратів для обробки лісу з вертольота складаються частіше в межах 25-50 л/га. Рідше, при дрібнокраплинному обприскуванні норма складає 10-25 л/га, а проти гусениць мінуючих молей може сягати 75-100 л/га. В осередках поблизу населених пунктів, річок, водоймищ та в зелених насадженнях слід застосовувати для обприскування виключно біологічні та гормональні препарати. Проти молодих голих личинок в молодняках можна застосовувати обробку насаджень холодними аерозолями з (відключеним пальником). Під час роботи з включеним пальником слід враховувати, що в густі крони дерев аерозоль проникає погано. Це може вплинути на ефективність обробки. У такому випадку слід збільшувати норму витрати робочої рідини або обробляти насадження двічі. Застосування біопрепаратів та аерозолів можливе за температури повітря не нижче +18°С. Для підвищення ефективності біопрепаратів у суспензію додають 50-100 г/га димиліну.

8.7.Коротка система заходів зі зниження чисельності стовбурових

шкідників

По закінченні робіт детального обстеження у осередках стовбурових шкідників проводяться вибіркові санітарні рубки (невеликий відсоток всихаючих дерев). При великій кількості всихаючих дерев і якщо залишились ще живі дерева, які створюють собою рідколісся (зімкнутість пологу не більше 0,4), проектується суцільна санітарна рубка. Остання може бути призначена і в таких насадженнях, де живі дерева хоч і складають зімкнутість 0,5-0,6, але мають усі дані про те, що всихання буде продовжуватись, наприклад, при ураженні коренів гнилями від збудника кореневої губки або опенька.

Проводять лісокультурні та лісогосподарські заходи, які спрямовані на створення біологічно стійких насаджень проти хвоє- та листогризних шкідників і є одночасно такими, що являються першочерговими також проти стовбурових шкідників. Слід своєчасно проводити захисні заходи проти хвоє- та листогризних шкідників, шкідників коріння та молодих культур, поліпшувати охорону лісів від пожеж. Часто навіть низова пожежа зумовлює ослаблення дерев, а це сприяє заселенню їх стовбуровими шкідниками.

Велике значення мають санітарні рубки. Вони ефективні лише за своєчасного їх проведення (до заляльковування личинок і до заглиблення їх у деревину). Це визначається, в значній мірі візуальним виявленням змін, що відбуваються з деревом при заселенні його стовбуровим шкідником. Корисним є знання тих ознак, що визначають категорію стану дерев. Візуальні ознаки категорій стану дерев наведені в таблиці 16.1.

Слід систематично проводити рубки догляду, особливо у насадженнях жердяного віку. Для досягнення максимального „терапевтичного” ефекту

276

необхідно проводити лісогосподарські заходи у відповідні періоди життєвого циклу стовбурових шкідників.

У соснових лісах в умовах Полісся та Лісостепу відведення насаджень в санітарну рубку, рубки догляду, слід проводити в другій-третій декадах травня, а саму рубку та вивезення лісопродукції в червні. У дубових насадженнях відведення в рубку проводити в кінці серпня - на початку вересня, а саму рубку з осені до квітня.

У хвойних насадженнях Карпат вибіркові санітарні рубки слід проводити в три етапи: проти першого покоління типографа, двійника та гравера – у червні, проти їх другого покоління – у серпні-вересні. Проти решти стовбурових шкідників в зимовий період.

Заготовлену протягом осіннє-зимового періоду деревину слід вивозити з лісу до початку льоту стовбурових шкідників, а при літніх лісозаготівлях – протягом 20 днів. Деревина, що залишається у лісі невивезеною, повинна використовуватися як „ловильна” (при заселенні стовбуровими шкідниками проводити окорування).

Викладку ловильних дерев із числа ослаблених (бажано отруєних дозволеними інсектицидами або з застосуванням феромонів) слід проводити лише в тому випадку, коли мова йде про завершальний етап заходів, про „підчистку залишків” стовбурових шкідників у насадженнях. Викладка робиться за місяць до початку льоту конкретних стовбурових шкідників. Зрозуміло, що цей захід буде зайвим, якщо у лісі залишається необкорена, необроблена інсектицидами деревина, не розроблені згарища і вітровали, несвоєчасно проводилися санітарні рубки. Не застосовуються ловильні дерева і проти тих шкідників, личинки яких розвиваються в деревині (рогохвости, свердлики, короїди-деревинники), або взагалі не заселяють звалені дерева (великий ялиновий лубоїд, непарний західний короїд, тополеві вусачі та склівки, червиця в’їдлива). Для визначення кількості викладання ловильних дерев слід користуватись таблицею 8.1.

Таблиця 8.1. Кількість ловильних дерев, які слід викладати в осередках стовбурових

шкідників лісу (Храмцов Н.Н., Падий Н.Н., 1965р.)

Чисельність молодого покоління

шкідників на 1дм2

поверхні стовбура

Найменування

стовбурових шкідників

Максимальна Середня Низька

Великий сосновий лубоїд 5 і більше 3-4 1-2

Малий сосновий лубоїд 10 і більше 6-9 1-5

Типограф, двійник, гравер 12 і більше 7-11 2-6

Руйнівник та струменястий

заболонники

6 і більше 4-5 1-3

Строкатий ясеневий лубоїд 20 і більше 11-19 1-10

Смолівки 1 і більше 0,5-0,9 0,2-0,4

Синя златка Більше 0,5 0,3-0,4 0,1-0,2

За максимальної чисельності викладається 1/2, за середньої – 1/3 , за низької – 1/4 від кількості всихаючих дерев в насадженні. Ефективність ловильних дерев значно підвищується при застосуванні феромонів (для типографа – іпсодар, лубоїда-дендроктона – фронталін та інших).

277

Огляд ділянок санітарних рубок. До санітарних відносяться рубки

всихаючих дерев, сухостою, бурелому, вітровалу, згарищ, розладнаного деревостану, а також кущів, які є перенощиками шкідників і збудників хвороб на сільськогосподарські культури. Сюди не відноситься викладка ловчих дерев.

Для того, щоб санітарні рубки досягли цілі, - забезпечували знищення стовбурових шкідників, які поселились на послаблених деревах - вони повинні проводитись поки личинка їх знаходиться під корою дерев. Слід не забувати, що запізнення з проведенням санітарних рубок навіть на один тиждень робить їх неефективними.

Відведення дерев у санітарну рубку проводиться по початковим ознакам всихання, які проявляються приблизно через 1 місяць після заселення їх стовбуровими шкідниками. У більш ранні терміни ці дерева в лісі важко віднайти.

У соснових лісах основною є весняна група стовбурових шкідників, особливо, великий і малий соснові лубоїди, які літають і заселяють послаблені дерева в І-ІІ декадах квітня. Початкові ознаки – всихання, пожовтіння хвої – наступають у кінці травня, коли необхідно терміново провести відвід санітарних рубок, виписати лісорубні квитки і невідкладно провести саму рубку. Нове покоління жуків лубоїдів вилітає з-під кори всередині третьої декади червня (в прохолодні роки в кінці червня – перших числах липня), тому санітарна рубка в соснових лісах повинна бути закінчена до початку третьої декади червня. Заготовлена деревина негайно обприскується відповідними препаратами або вивозиться.

В дубових лісах основні шкідники (двокрапкова златка, рогохвіст, заболонник) літають і заселяють послаблені дерева з другої половини травня до середини серпня, тому відвід санітарних рубок проводиться в першій половині вересня, а саму рубку – з осені до середини квітня.

Викладка ловильних дерев проводиться приблизно за місяць до початку літа основних стовбурових шкідників. В соснових лісах на Українському Поліссі цю роботу проводять в березні. Для ловильних дерев використовують фаутні, послаблені. Їх очищають від сучків і хлист укладають на підкладки. Приблизно за тиждень до початку льоту шкідників їх обприскують відповідними препаратами. Для ловильних дерев можна використовувати також вітровальні та буреломні дерева та лісопродукцію. Їх кількість повинна складати 1/4 - 1/2 від числа сухостійних дерев за попередній рік в насадженні. Якщо в лісі є багато неокореної і необробленої інсектицидами деревини, несвоєчасно проводяться санітарні рубки, то ловильні дерева не дадуть належного ефекту. Переносниками шкідників і збудників хвороб на сільськогосподарські культури є кущі барбарису, крушини, а у бурякосіючих районах – бруслина, жасмин і калина.

Огляд ділянок, в яких призначається санітарна рубка, ставить за мету ознайомитись з тим, які дерева відводяться в санітарну рубку і як вони відмічаються. На ділянці, де рубка уже проведена або проводиться, слід познайомитись з видовим складом на зрубаних деревах і обрахувати щільність

278

їх поселення. При відсутності зрубаних дерев необхідно хоча б в комлевій частині відведених дерев зняти кору і оглянути ходи шкідників, визначити їх вид та щільність поселення.

Якщо в період практики в лісництві проводиться які-небудь лісозахисні роботи: обстеження, авіахімічна чи біологічна боротьба і інше, студентові необхідно познайомитися з ними і, по можливості, прийняти участь у їх виконанні.

Санітарний мінімум включає комплекс заходів обовязкових при проведенні різних рубок, зберігання і перевезення деревини, тощо. До санітарного мінімуму відносяться також викладка ловильних дерев, обмеження висоти пеньків, регламентування підсочки. Ціль всіх цих заходів - попередження масового розмноження стовбурових шкідників і зведення їх чисельності до мінімуму. Правилами передбачена також очистка місць рубок одночасно з рубкою, вивезення з лісу заготовленої взимку лісопродукції до 15 квітня, окорення або обробка її відповідними препаратами. Деревина заготовлена в весняно-літній період вивозиться з лісу або обприскується в 10-денний строк після рубки. Висота пеньків при рубках лісу повинна бути не вище 1/3 діаметра, а для тонких пеньків не вище 10см.

8.8. Значення птахів у лісових біоценозах

Існування наших лісів та інших деревних насаджень важко оцінити без птахів, оскільки птахи там є одним із важливих факторів, які перешкоджають масовому розмноженню шкідників лісу. У зв’язку з високою температурою тіла, великою рухливістю птахи поглинають дуже багато їжі. Деякі дрібні види комахоїдних птахів з’їдають протягом доби більше їжі, чим важить їх тіло. Особливо багато комах вони винищують під час викорми своїх пташенят. У пошуках корму птахи перелітають на далекі відстані і можуть збиратися у великих кількостях там, де їжі є надлишок (наприклад, у резерваціях шкідливих комах), переходячи на живлення виключно ними.

У лісах пташине населення більш різноманітне і звичайно чисельніше, ніж у садах. Переважна більшість лісових птахів – комахоїдні. Проте і зерноїдні птахи, такі як зяблик та інші, влітку живляться майже виключно комахами і ними ж вигодовують своїх пташенят. Птахи, які звичайно живляться різноманітною їжею, при появі в масі яких-небудь комах, як правило, переходять на живлення тільки ними. Коли це буває не в гніздовий період, вони налітають у місця розмножень і довго там тримаються.

Корисна властивість птахів проявляється і в тому, що вони сприяють розселенню деревних та кущових порід, розносячи їх насіння.

У той же час серед птахів неможливо знайти хоча б один корисний вид, який би в той чи інший період свого життя або в яких-небудь місцевих умовах не робив хоча б незначної шкоди. Тим більше, немає таких шкідливих птахів, які б не були корисними. Наприклад, шпак – це один з найкорисніших наших птахів, він винищує безліч шкідливих комах, але в районах, де в садах основними породами є черешні і вишні, він завдає садівництву помітної шкоди. І коли достигають ці ягоди, шпак живиться ними. Або корисні синиці, славки поїдають не тільки шкідливих комах – до їхньої їжі потрапляють одночасно

279

хижі комахи, комахи-паразити. І навпаки, такі, здавалось би шкідливі птахи, як різні зерноїдні, наприклад, горобці, шкодять не завжди. Літом вони вигодовують пташенят і живляться самі різними комахами шкідливих видів. І тільки наприкінці літа і восени нападають на культурні рослини.

Підводячи підсумки, треба підкреслити, що переважна більшість птахів корисна для лісового господарства. Це вимагає від нас бережного ставлення до птахів – наших друзів у боротьбі за збереження наших лісів. Таблиця 8.2. Головні комахоїдні птахи лісів України

№

п/п

Вид Осілі

(зимуючі)

Перелітні

(кочівні)

Нагніздні

1. Берестянка звичайна (пересмішка) - Hippolais icterina V.

+ +

2. Вивільга звичайна –Oriolus oriolus + + 3. Вівсянка звичайна - Emberiza citrinella

L. + +

4. Вівчарик зелений - Phylloscopus

trochiloides S. + +

5. Вівчарик весняний - Phylloscopus

trochilus L. + +

6. В’юрок - Fringilla montifringilla L. + + 7. Вільшанка (малинівка) - Erithacus

rubecula L. + + +

8. Гаїчка болотяна - Parus palustris L. + + 9. Горихвістка звичайна - Phoenicurus

phoenicurus L. + +

10. Дрізд чорний - Turdus merulaL. + + 11. Дрімлюга - Caprimulgus europaeus L. + + 12. Дятел малий - Dendrocopos minor L. + + 13. Дятел середній – Dendrocopos medius L. + + 14. Дятел звичайний (строкатий) -

Dendrocopos major L. + +

15. Жайворонок лісовий - Lullula arborea L. + + 16. Жовна чорна - Dryocopus martius L. + + 17. Зяблик - Fringilla coelebs L. + + + 18. Зозуля звичайна - Cuculus canorus L. + + 19. Золотомушка жовтоголова (корольок) -

Regulus regulus L. + + +

20. Крутиголовка - Jynx torquilla L. + + 21. Мухоловка сіра - Muscicapa striata P. + + 22. Мухоловка мала - Ficedula parva B. + + 23. Одуд - Upupa epops L. + + 24. Підкоришник звичайний (піщуга) -

Certhia familiaris L. + +

25. Плиска біла –Motacilla alba L. + +

280

26. Повзик - Sitta europaea L. + + + 27. Ремез - Remiz pendulinus L. + + 28. Синиця велика - Parus major L. + + 29. Синиця блакитна (лазорівка) - Parus

caeruleus L. + +

30. Синиця чубата - Parus cristatus L. + + 31. Синиця чорна (московка) - Parus ater L. + + 32. Сиворакша - Coracias garrulus L. + + 33. Сорокопут великий терновий (жулан) -

Lanius collurio L. + +

34. Соловейко східний - Luscinia luscinia L. + + 35. Стриж чорний (серпокрилець) - Apus

apus L. + +

36. Снігур - Pyrrhula pyrrhula L. + + + 37. Кропив’янка (славка) рябогруда –

Sylvia nisoria B. + +

38. Кропив’янка чорноголова - S. atricapilla

L. + +

39. Кропив’янка садова - S. borin B. + + 40. Кропив’янка прудка - S. curruca L. + + 41. Тинівка лісова (завирушка) - Prunella

modularis L. + +

42. Чиж - Spinus spinus L. + + + 43. Шпак звичайний - Sturnus vulgaris L. + + 44. Щиглик - Carduelis carduelis L. + + + 45. Щеврик лісовий (коник) - Anthus

trivialis L. + +

Коротка характеристика комахоїдних птахів України

(наведених вище у таблиці)

1. Берестянка звичайна (пересмішка). Гніздовий птах. Прилітає на початку травня. Оселяється у листяних лісах, садках населених пунктів. Гніздиться на землі. Відлітає на початку вересня.

2. Вивільга звичайна. Цей птах населяє широколистяні ліси, парки та сади. Тримається у верхньому ярусі високих дерев. Гніздо в'є на дереві на розгалуженні гілки. Відкладає 3-6 яєць. В кроні дерев вивільги проводять майже весь час. Поживою для вивільги звичайної є як комахи, так і фрукти. На початку літа, коли на світ з'являються пташенята, вивільги в основному полюють на комах та їхні личинки. Птахи харчуються також павуками і слизняками. Вивільги залюбки їдять гусениць (особливо волосатих, яких інші види не займають через отруйні волоски, що вкривають тіло гусені).

3. Вівсянка звичайна. Улюблені місця – відкриті галявини у лісі, понад краєм лісу, молоді насадження. Гніздо мостить на землі (у ямці). Відкладає яйця два рази. Восени і взимку зграями мандрують, живляться насінням трав’яних рослин.

281

4. Вівчарик зелений. Рідкісний залітний птах. 5. Вівчарик весняний. Прилітає в середині квітня. Оселяється в листяних

лісах (де багато чагарників). Гніздо мостить на землі (воно має вигляд кошика з бічним входом). Осінній переліт відбувається у вересні.

6. В’юрок. Осілий птах Карпат і Прикарпаття. Залітний – західні області Полісся. Гніздо на дереві. Буває дві кладки яєць.

7. Вільшанка (малинівка). Прилітає на початку квітня. Оселяється у вогких, зарослих чагарником, місцях. Гніздо на землі. Осінній переліт у листопаді.

8. Гаїчка болотяна. Птах листяних лісів. Гнізда в дуплах, під відсталою корою зламаних дерев, пеньків. Виводить пташенят два рази за літо. Восени і взимку мандрує по лісах разом з синицями.

9. Горихвістка звичайна. Прилітає в кінці квітня. Гніздо в дуплах дерев, тріщинах будівель, велике, вислане пір’ям. Відлітає в кінці вересня.

10. Дрізд чорний. Гніздиться недалеко від узлісся, де є чагарники. Гніздо знизу скріплене глиною. Виводить два рази за літо. Відлітає у жовтні.

11. Дрімлюга. Прилітає у першій половині травня. Гніздиться у старому лісі біля порубів або з краю лісу (яйця відкладає без гнізда на землю). Буває дві кладки за літо. Відлітає у вересні.

12. Дятел малий. Осілий. Вибирає листяні ліси, зарості по берегах річок, парки, сади. Гніздиться у дуплах м’яких порід. Восени і взимку мандрує, залітаючи до населених пунктів.

13. Дятел середній. (див. попередній). 14. Дятел великий (звичайний, строкатий). Осілий. Може бути і в хвойних

лісах. Восени і взимку мандрує разом із зграями синиць. Іноді роздовбує шишки хвойних порід.

15. Жайворонок лісовий. Прилітає вже у березні. Улюблені місця – лісові галявини, порубки, поляни, край лісу. Виводиться два рази за літо. Відлатає на південь з вересня.

16. Жовна чорна. Нечисленний гніздовий птах переважно хвойних лісів, Полісся і Карпат. Гніздо в дуплах з широким отвором. Взимку мандрує до лісостепу.

17. Зяблик. Почасти осілий (південь України). Прилітає у березні. Гніздо на деревах, замасковане (із трави, моху, лишайника). Дві кладки яєць за літо. Взимку живиться насінням трав.

18. Зозуля звичайна. Прилітає у другій половині квітня. Різноманітні лісові насадження. Яйця відкладає у гнізда дрібних співочих птахів (вільшанок, кропив’янок, білої плиски …). Період яйцекладок розтягнутий. Пташенят годують прийомні батьки. Живиться в тому числі і волохатими гусеницями. Відлітає в кінці серпня.

19. Іволга. Прилітає на початку травня. Гніздова. Вибирає ділянки листяного лісу (гнізда у вигляді кошика підвішує у розвилці гілок). Відлітає на південь у серпні.

20. Крутиголовка. Прилітає у першій половині квітня. Гніздиться в дуплах дерев (бувші гнізда дятлів). Осінній відліт у вересні.

282

21. Золотомушка жовтоголова (корольок). Гніздиться у хвойних лісах. Гніздо на кінці гілки (між хвоєю) у вигляді кошика з можу, павутиння. Замасковане. Взимку мандрує з синицями.

22. Мухоловка сіра та мала. Прилітають на початку травня. Для гніздування вибирають ділянки старого листяного лісу. Гнізда у розвилці гілок, у щілинах під корою. Рідше в дуплах. Виводяться два рази. Відлітають у вересні.

23. Одуд. Прилітає на початку квітня. Гніздо у чималому дуплі дерева, у купі дров. Відлітає вже на початку вересня.

24. Підкоришник звичайний (піщуха). Осілий. Типовий лісовий птах. Шукаючи їжу, лазить по стовбурах по спіралі знизу до гори, витягуючи з щілин кори різних комах хвойних і листяних лісах. Восени і взимку мандрує досить далеко, об’єднуючись з синицями й іншими птахами.

25. Плиска біла. Прилітає рано в середині березня. Оселяється поблизу водойм, в населених пунктах. Гніздо мостить під корінням дерев, в щілинах будівель. Виводиться два рази за літо. Комахоїдні, живляться на землі й комахами годують пташенят.

26. Повзик. Осілий. Гніздиться у хвойних мішаних лісах. Для гнізд використовує старі гнізда дятлів. Зовнішній отвір частково замазує глиною. Взимку живиться різним насінням.

27. Синиця велика. Осіла, почасти мандрівний птах усієї території України. Гніздо завжди у закритому приміщенні (дуплах дерев, щілинах будівель тощо). Виводить пташенят два рази за літо. Всеїдна (переважають комахи).

28. Синиця блакитна (лазорівка). Див. Синиця велика. 29. Синиця чубата. Осілий птах. Для гніздування вибирає ділянки

переважно хвойного лісу (пні, дупла дерев). Під час пізньоосінніх мандрівок вибирає переважно хвойні ліси.

30. Синиця чорна (московка). Див. Синицю чубату. 31. Сиворакша. Гніздиться в дуплах дерев, гнилих балках, урвищах

стрімких берегах річок. Відлітає у вересні. 32. Сорокопут великий, терновий (жулан). Прилітає на початку травня.

Типовий птах чагарникових заростей. Гніздо близько від землі. Осінній відліт з кінця серпня.

33. Ремез. Гніздові. Гніздо із рослинної вати, міцно висить на гілці (найчастіше над водою). Осінній відліт у вересні.

34. Соловейко. Прилітає на початку травня. Гніздо з сухого листя в чагарнику на землі. Відлітає в кінці серпня.

35. Стриж чорний (серпокрилець). Прилітає у першій половині травня. Оселяється по населених пунктах (рідше в лісі у дуплах). Відлітає в середині серпня.

36. Снігур. Осілий, хоча лише мандрувати на далекі відстані. Надає перевагу хвойним, густим лісам. Гніздо на дереві. Взимку живиться ягодами, бруньками, насінням деревних порід.

37. Славка (кропив’янка) рябогруда, чорноголова, садова, прудка. Гніздові птахи. Прилітають на початку травня. Оселяються у заростях чагарників. На

283

узліссі, порубках, садах біля населених пунктів. Гніздо на кущі, невисоко над землею. Відлітають на південь на початку вересня.

38. Тинівка (завирушка) лісова. Прилітає на початку березня. Надає переваги хвойним насадженням. Гнізда із моху на кущах. Осінній переліт – жовтень.

39. Чижик. Характерний для ялинових лісів. Гніздо на дереві. Зимові мандрівки великими зграями закінчуються у березні. Добре співають (у т.ч. у клітці).

40. Шпак звичайний. Прилітає у середині березня. Гніздиться в дуплах, шпаківнях. Два покоління пташенят. Відлітає у вересні.

41. Щиглик. Осілий птах. Гніздиться на деревах. Виводить два рази за літо. Взимку живиться насінням багатьох бур’янів, збираючись у великі зграї. Самці добре співають (у клітках). Полюбляє лісосмуги, узлісся з акації білої.

42. Щеврик лісовий (коник). Прилітає у першій половині квітня. Виводиться два рази за літо. Відлітає у вересні-жовтні.

8.9. Заходи захисту деревини від технічних шкідливих комах

Заходи проводять безпосередньо для захисту деревини від шкідників, а також знищення їх у деревині. Щоб запобігти заселенню деревини шкідниками на складах, потрібно тримати їх територію в чистоті. Відходи деревини, неліквідну деревину слід обов’язково видаляти зі складу. Лісоматеріали осінньо-зимової заготівлі необхідно обробляти в кінці квітня, використовуючи для цього піретроїдні препарати з нормою витрати робочого складу 5 л на 1м3 0,1-0,5 % (за діючою речовиною). Під час будівництва стіни будівель слід оштукатурити з обох боків. Відкриті дерев’яні конструкції необхідно пофарбувати масляною фарбою. З метою виявлення місць пошкодження деревини технічними шкідниками слід періодично оглядати в приміщеннях стропила, підлогу, підвіконня, віконні рами тощо. Наявність домових вусачів в дерев’яних конструкціях можна виявити за наявності круглих льотних отворів, глухим звуком від постукування та порохнею, що випадає при цьому з тріщин. Залежно від характеру і розмірів пошкодження визнають необхідність проведення ремонту або інших заходів. За виявлення початкової стадії пошкодження деревину, їх льотні отвори можна обробляти інсектицидами шляхом спринцювання шприцом або маслянкою, тощо. Поверхню після обприскування слід покривати фарбою або лаком. При сильних пошкодженнях будівлі, пошкоджені частини конструкцій випилюють і замінюють їх новими.

Вся сукупність інтегрованих лісозахисних заходів ґрунтується переважно на використанні лісогосподарських та біологічних заходів. Це сприяє збереженню інших видів живих компонентів лісових біоценозів, охороні навколишнього середовища. Застосування хімічного методу рекомендується як крайня міра.

284

Частина IV. ДОДАТКИ.

Правила користування таблицями

для визначення збудників хвороб та шкідників лісу.

За даною і наступними таблицями для визначення комах та збудників

хвороб у кожній з них потрібно читати спочатку тезис (починаючи з першого), потім, якщо він не підходить, прочитати антитезис, який написаний нище. У кінці кожного тезиса та антитезиса з правої сторони вказані номера тих тезисів, які слід читати слідуючими і так продовжувати до тих пір, доки не буде закінчено визначення. Достовірність визначення потрібно порівняти з відповідним рисунком. У деяких таблицях антитезис вказаний поруч в дужках.

Додаток 1.

Визначення збудників хвороб

Ключ для визначення хвороб плодів і насіння

1. Уражене насіння...................................................................................... 2— Уражені плоди………………………………………………………….. 7— Уражені шишки………………………………………………………… 102. На ураженому насінні наліт або дерновинки різного забарвлення … 3— На ураженому насінні плями або нарости (склероції)………………. 53. Оболонка і вміст насіння руйнуються, частково або повністю

втрачаючи первинну структуру……………………………………….. 4— Оболонка і вміст насіння зберігають структуру; на поверхні насіння

наліт і дерновинки сірого, рожевого, коричневого або оливково-зеленого кольору — ПЛІСНЯВА НАСІННЯ — збудники - гриби з родів Fusarium (рожева пліснява), Penicillium (зелена пліснява), Mucor (голівчаста пліснява), Botrytis (сіра пліснява), Aspergillus (жовта пліснява), Ophiostoma (чорна пліснява) тощо.

4.

Уражені жолуді дуба; на сім'ядолях плями різного кольору, сім'ядолі втрачають натуральний колір і часто вкриваються плівкою міцелію:

а) плями сірі, потім темніючі; сім'ядолі вкриваються біло-жовтою плівкою; під шкіркою численні пікніди розміром до 1.5 мм — БІЛА ГНИЛЬ ЖОЛУДІВ — збудник Phomopsis querсеlla Died.;

б) плями чорні, дрібні, утворюються на шкірці і сім'ядолях; на мертвих і почорнілих жолудях чорні перитеції грушовидної форми з довгим хоботком — ЧОРНА ГНИЛЬ ЖОЛУДІВ — збудник Ophiostoma roboris З. Georgescu et I. Teoderu;

в) плями сіро-бурі, бурі, іноді чорні, з різко обкресленими краями; сім'ядолі чорніють; на поверхні сім'ядолей невеликі виразки; у вологих умовах на уражених місцях помітний білий або кремовий наліт міцелію — СУХА ГНИЛЬ — збудник Gloeosporium quercinum West.;

г) на поверхні сім'ядолею борошниста, біла з кремовим

285

відтінком плівка і строми гриба (в подовжніх тріщинах) розміром близько 1 мм з чорною круглою пластинкою в центрі — ЦИТОСП0РО3 ЖОЛУДІВ — збудник Cytospora intermedia Sacc.;

д) на поверхні сім'ядолею щільна замшева блідо-коричнева плівка; на уражених жолудях утворюються шкірясті плодові тіла у вигляді пластинок або шапинок з жовтим гладким гіменофором і сіро забарвленою поверхнею — ЖОВТА ГНИЛЬ — збудник Stereum hirsutum (Willd.) Pers.

— Уражене насіння клена: а) на насінні темно-жовті із зеленуватим відтінком дерновинки

— ГНИЛЬ НАСІННЯ — збудник Penicillium luteum Zuk.; б) на насінні дерновинки білого кольору, згодом рожевіючі —

ГНИЛЬ НАСІННЯ — збудник Trichothecium roseum Link. 5. На насінні плями або кульки плодоношення грибів —

ПЛЯМИСТІСТЬ НАСІННЯ — збудники - гриби з родів Gloeosporium, Phyllosticta, Septoria, Phoma тощо.

— На поверхні або усередині насіння утворюються склероції………… 66. Уражені жолуді дуба; жолудь повністю перетворюється в склероцій

і в кінцевій стадії ураження має вид чорної губчастої маси — МУМІФІКАЦІЯ ЖОЛУДІВ ДУБА — збудник Sclerotinia

pseudotuberosa Rehm. — Уражене насіння берези; склероції розташовуються на крилатках і

мають вид підковоподібного обідка чорного кольору; насіння темного кольору — МУМІФІКАЦІЯ НАСІННЯ БЕРЕЗИ — збудник Sclerotinia betulae Woron.

7. На плодах утворюється плямистість або гниль……………………… 8— Плоди деформуються: приймають подовжену або мішковидну

форму і збільшуються в розмірах — ДЕФОРМАЦІЯ ПЛОДІВ — збудники: на сливі - Taphrina pruni Tub.; вишні - Т. сеrassi (Fckl.)

Sadeb.; черемсі - Т. pruni Fckl. var. padi Jacz.; аличі - Т. Pruni Fckl.

var. divaricata Jacz. 8. На плодах округлі плями з темним бархатистим нальотом або наліт

оточує плями. Плоди зморщуються, розтріскуються, стають потворними — ПАРША — збудники Venturia inaequalis Wint. (на яблуні) і V. pirina Aderh. (на груші).

— Плоди загнивають……………………………………………………… 99. Плоди буріють, розм'якшуються і вкриваються сірувато-жовтими

подушечками, розташованими концентричними колами — ПЛОДОВА ГНИЛЬ (яблуня, груша, вишня, слива) — збудник Monilia fructigena Pers.

— Плоди вкриваються темно-бурими або синюватими плямами і стають чорними; на ураженій тканині дрібні чорні точкові пікніди (на яблуні) — ЧОРНИЙ РАК — збудник Sphaeropsis mаlorum Peck.

10.

На лусках шишок ялини утворюються еції у вигляді кулястих або округлих темно-коричневих або оранжевих подушечок……………. 11

— На лусках шишок утворюються дрібні чорні плями або подушечки:

286

Додаток 1-а.

Ключ для визначення хвороб сіянців деревних порід 1. Уражена коренева система…………………………………………………..2 - Уражена надземна частина…………………………………………………..3 2. Уражені сіянці хвойних і листяних порід. Вони в'януть і лягають на землю.

Біля кореневої шийки сіянців хвойних порід утворюється бура кільцева перетяжка. При висмикуванні сіянців з грунту залишається тільки тонка осьова ниточка - вилягання сіянців хвойних та листяних порід (збудники: гриби родів Fitsarium, Alternaria, Pythium, Rhizoctonia).

- Уражені сіянці дуба або буку. Вони в'януть, починаючи з верхньої частини. Стрижньовий корінь сіянцю загниває, на ньому утворюються тонкі білі шнури (ризоктонії) і восени дрібні темно забарвлені склероції. Біля кореневої шийки сіянців розташовуються кулясті перитеції - гниль коренів

сіянців дуба (збудник - гриб Rosellinia quercina Hart.). 3. Уражені бруньки і верхні частини сіянців………………………………..4 - Характер ураження іншій…………………………………………………..5 4. Уражені однорічні сіянці сосни ранньою весною під час танення снігу. У

них відмирає верхня частина. В пазухах хвої утворюються дрібні склероції - випрівання сіянців (збудники: гриби Sclerotinia graminearum і Typhula graminearum).

- Уражені сіянці хвойних порід. Верхні хвоїнки засихають і звисають вниз у вигляді парасольки. В пазухах хвоїнок і на стовбурі утворюються дрібні темно забарвлені пікніди - зонтична хвороба (збудник - гриб Gremmeniella abietina

Morelet). 5. Надземні органи сіянців схильні до загнивання…………………………..6 - Ознаки ураження інші……………………………………………………….8 6. На листочках (хвої) сіянців утворюються темні загниваючі плями. На них

у вологу погоду видний рихлий сіруватий наліт, розташований з нижньої сторони листка, - фітофторозна гниль сіянців (збудник - гриб Phytophthora cactorum

Schrot.).

а) на лусках - ложа грибів 0,5-1 мм у діаметрі, зазвичай скупчені — ПЛЯМИСТІСТЬ ШИШОК — збудник Phragmotrichum chailletii

Kunze.; б) на лусках - пікніди, близько 0,3 мм в діаметрі, часто скупчені

по 2-3 — ПЛЯМИСТІСТЬ ШИШОК — збудник Sirodiplospora

strobilina Naum. 11.

Еції темно-коричневі, численні, на внутрішній стороні лусок — ІРЖА ШИШОК ЯЛИНИ — збудник Thekopsora areolata (Fr.)

Mang. — Еції оранжеві, на зовнішній стороні лусок; часто луски вкриті

оранжевим порошком (еціоспорами), які висипаються із зруйнованих еціїв — ІРЖА ШИШОК ЯЛИНИ — збудник Chrysomyxa pirolae Rostr.

287

- Хвоя і пагони сіянців оповиті павутиновим нальотом грибниці...............7 7. Наліт грибниці світло-сірий, на ньому формуються деревовидно-

розгалужені конідієносці, а восени склероції - сіра гниль сіянців (збудник - гриб Botrytis cinerea Pers.).

- Наліт грибниці оливковий або темно-оливковий. Конідієносці маються свій в розпорядженні пучки - темно-оливкова цвіль сіянців (збудник - гриб Cladosporium herbarum Link.).

8. Стебла сіянців викривлені, часто приймають S-подібну форму. В місцях викривлення на початку літа утворюються жовто-оранжеві подушечки - эції гриба, на місці яких після розсіювання спор залишаються дрібні виразки - сосновий вертун (збудник - іржастий гриб Melampsora pinitorqua Braun.)

- Сіянець з усіх боків обволікається шкірястим темно-коричневим воронковидним плодовим тілом, що зростає поряд з сіянцем - удушіння сіянців

(збудник - гриб Thelephora terrestris Fr.).

Додаток 2.

Ключ для визначення хвороб хвої 1. Хвоя уражена повністю по всій довжині…………………………………2 - Відмирання хвої відбувається частково в окремих місцях……………...14 2. Ураження хвої спостерігається ранньою весною під час танення

снігу…………………………………………………………………………………3 - Ураження хвої відбувається в іншу пору року……………………………4 3. Уражені однорічні сіянці сосни. Відмирає верхівка сіянцю. Хвоя

обезбарвлюється. В пазухах хвоїнок і на бруньках сіянцю утворюються дрібні склероції, спочатку світлі, пізніше темні - випрівання сіянців (збудники: гриби Sclerotinia gramineanim Elen. і Typhulagraminearum Gui).

- Уражені сіянці і саджанці сосни й інших хвойних порід. Відмирають верхівки сіянців. Біля основи хвоїнок і на стеблах сіянців утворюються чорні шорсткі пікніди діаметром до 2 мм. Уражена хвоя звисає вниз парасолькою - зонтична хвороба (склеродерріоз) сіянців (збудник - Scleroderris lagerbergii

Grem., конідіальна стадія - Brunchorstiapinea Huhn.). 4. На поверхні хвої спостерігається павутинистий наліт міцелію…………5 - Павутинистий наліт відсутній………………………………………………7 5. Павутинистий наліт чорно-бурий або оливково-бурий………………….6 - Наліт грибниці темно-сірий. На деревовидно-розгалужених

конідієносцях у великій кількості формуються безбарвні округлі або яйцевидні конідії. На хвої, пагонах восени утворюються склероції, спочатку білі, потім чорніючі - сіра пліснява сіянців (збудник - гриб Botrytis cinerea

Pers.). 6. Наліт грибниці чорно-бурий. На сплетенні грибниці утворюються плодові

тіла перитеції у вигляді чорних кульок, з довгими волосистими придатками. Аскоспори веретеноподібні, складаються з 4 клітин - буре шютте (збудник – сумчастий гриб Herpothchia juniperi Hart.).

288

- Наліт темно-оливковий. Конідії яйцевидні або еліпсоїдні з 1-4

перегородками, формуються на коротких нерозгалужених конідієносцях - темно-

оливкова пліснява (збудник - гриб Cladosporium herbarum Link.). 7. Уражена хвоя сосни………………………………………………………...8 - Уражена хвоя інших порід…………………………………………………10 8. Колір ураженої хвої бурий або червонувато-бурий………………………9 - Колір ураженої хвої попелясто-сірий. На хвої формуються напівкулясті

апотеції розміром 0,4-0,7 мм Аскоспори одноклітинні еліпсоїдні - снігове шюте

сосни (збудник - Phacidium infestans Karst.). 9. Плодові тіла утворюються на опалій 2-3-річній хвої, між ними

розташовуються темно забарвлені перегородки - шюте сосни звичайне (збудник - Lophodermium pinastri Chev.).

- Плодові тіла утворюються на хвої, що знаходиться на живих або відмираючих пагонах, поперечні перегородки між ними відсутні - шюте сосни

звичайне (збудник - L. seditiosum Minter et Mill.) 10. Уражена хвоя ялини…………………………………………………… 11 - Уражена хвоя модрини, ялиці, ялівцю…………………………...……….13 11. На ураженій хвої формуються апотеції у вигляді темних овальних і

довгастих подушечок……………………………………………………………...12 - На ураженій хвої видні жовті плями, на ній утворюються перетяжки. На

нижній стороні хвоїнок з'являються дрібні чорні округлі пікніди діаметром 0,1 мм Уражена хвоя не обпадає до наступного сезону - побуріння хвої ялини

(збудник - гриб Rhizоsphaera каlkhofli Bud.). 12. Плодові тіла (апотеції) чорні завдовжки до 10 мм, шириною до 1 мм

Аскоспори ниткоподібні - шюте ялини звичайне (збудник - L. macrosporum

(Hart.) Rehm.). - Плодові тіла (апотеції) овальної форми по всій поверхні опалої хвої -

низинне шюте хвої ялини (збудник — L. Abietis Rostr.). 13. Уражена хвоя модрини. Усихання починається з верхніх кінчиків

хвоїнок, вони стають червонувато-бурими, закручуються і обпадають. На ураженій хвої видні ледве помітні пучки конідієносців, у вигляді світлих піщинок - шюте модрини (меріоз) (збудник - Meria laricis Vuil. = Hartigiella laricis

(Hartig) P. Syd.). - Уражена хвоя ялівцю. На верхній стороні хвої утворюються чорні опуклі

апотеції - шюте ялівцю (збудник - L. juniperinum de Not.). 14. Усихання верхніх частин хвоїнок (переважно на сосні)…………………...15 - Усихання хвої у вигляді окремих жовтих плям, розташованих уздовж

хвоїнок. На хвоїнках формуються спороношення іржастих грибів у вигляді жовто-оранжевих пустул або червонувато-червоних подушечок (зустрічається на всіх хвойних породах)…………………………………………………………………16

15. Вершини, що засохли, набувають сірувато-бурого кольору. На них формуються спочатку пікніди у вигляді дрібних чорних крапок, пізніше чорні видовжені апотеції. Аскоспори булавовидні - шюте сосни сіре (збудник - Lophodermella sulcigena Rostr. (Hypodermella sulcigena Tub.).

- На хвої з'являються широкі бурі перетяжки. Кінчики хвоїнок засихають, на них утворюються округлі чорні пікніди діаметром 0,5 мм, виступаючі на

289

поверхню. Конідії яйцевидні або яйцевидно-веретеновидні. Пагони деформуються, на них з'являються глибокі витягнуті виразки - склерофомоз

сосни (збудник -Sclerophoma pithsya v. Hohn.). 16. Уражена хвоя сосни………………………………………………………17 - Уражена хвоя інших порід………………………………………………...18 17. На хвої утворюються жовті або оранжеві пухирці (эції), виступаючі на

поверхню - пухирчаста іржа хвої сосни (збудники: іржасті гриби з роду Coleosporium).

- На хвоїнках, але переважно на молодих пагонах, які не одерев’яніли, утворюються оранжеві витягнуті подушечки (эції). Уражені пагони часто деформуються - сосновий вертун (збудник - Melampsora pinitorqua Braun.).

18. Уражена хвоя ялини……………………………………………………...19 - Уражена хвоя модрини і ялівцю…………………………………………..20 19. На хвої утворюються яскраво-оранжеві циліндрові пухирці (эції),

виступаючі на поверхню - пухирчаста іржа хвої ялини (збудник - Chrysomyxa

ledi de Bary). - На ураженій хвої видні темно-червоні бархатисто-воскоподібні

подушечки (теліопустули) - лінійна іржа хвої ялини (збудник - Chrysomyxa

abietis Wint.). 20. Уражена хвоя модрини. На ній утворюються эції у вигляді ясно-жовтих

циліндричних пухирців, розташованих уздовж серединної жилки - іржа хвої

модрини (збудники: Melampsoridium betulinume Kleb; Melampsora larici-роpulina

Kleb; M. larici-caprearum Kleb.) - Уражена хвоя ялівцю. На ній і на пагонах видні бурі подушковидні

потовщення (теліопустули) - іржа хвої ялівцю (збудник - Gymnosporangium

juniperi Link.).

Додаток 3.

Ключ для визначення хвороб листків деревних порід 1. На листках відмерлі ділянки мають вигляд плям…..……………..……2 - Характер ураження листя інший……………………………………….. 18 2. З верхньої сторони листка утворюється припухла темно забарвлена

строма гриба………………………………………………………………………3 - Строма відсутня……………………………………………………………7 3. Уражене листя клена…………………………………….……………….4 - Уражене листя інших деревних порід……………………………………5 4. Плями крупні, округлі, жовто-зелені. Строма має вид опуклих чорних

блискучих подушечок розміром 10-15 мм в діаметрі - чорна плямистість

листків клена (збудник - гриб Rhytisma асеrinum (Pers.) Fr.). - Плями дрібні, жовті. Строма має вид дрібних чорних утворень діаметром

3-5 мм - чорна точкова плямистість листків клена (збудник - гриб Rhytisma

punctatum Rehm.). 5. Уражене листя берези. З верхньої сторони видні численні дрібні чорні

опуклі плями (строми) - чорна плямистість листків берези (збудник - гриб Atospora betulina (Dothidella betulina Fr.( Sacc).

290

- Уражене листя інших порід……………………………………………….6 6. Уражене листя верби. Строми мають вид крупних опуклих чорних

подушечок з жовтою облямівкою - чорна плямистість листків верби (збудник - гриб Rhytisma salicinum Rehm.).

- Уражене листя в'яза. Плями сірувато-чорні, округлі, опуклі, розміром від 0,5 до 2 мм в діаметрі - чорна плямистість листків в'яза (збудник - Dothidella

ulmi (Duv.) Wint.). 7. Плями бурі або коричневі………………………………………………..8 - Плями світлі (сірувато-жовті або білі)…………………………………. 15 8. Плями бурі………………………………………………………………...9 - Плями коричневі…………………………………………………………..13 9. Уражене листя дуба……………………………………………………...10 - Уражене листя інших порід……………………………………………....11 10. Плями неправильної форми, спочатку жовто-зелені, пізніше буріючі.

Спороношення гриба з нижньої сторони листка у вигляді дрібних жовто-оранжевих мало помітних горбиків. До кінця літа плями збільшуються і вкривають усю поверхню листка - бура плямистість листків дуба (збудник - гриб Discula umbrinella Sutton. (Gloeosporium quercinum West.).

- Плями округлі, світло-бурі з іржаво-коричневою облямівкою. На плямах є спороношення гриба у вигляді дрібних чорних крапок (пікнід) - світло-бура

плямистість листків дуба (збудник - Phyllosticta quercina Thum.). 11. Уражене листя берези. Плями крупні, променисті, округлої або

неправильної форми з темним обідком. На плямах спороношення гриба у вигляді дрібних темно-коричневих подушечок (ложе) - бура плямистість

листків берези (збудник - гриб Marssonina betulae (Lib.) Magn.). - Уражене листя інших порід……………………………………………...12 12. Уражене листя тополі. Плями бурі або жовто-бурі з розпливчатим

краєм, діаметром до 4-5 мм На плямах спороношення гриба - ложе, у вигляді слабо помітних жовтих подушечок - бура плямистість листків тополі

(збудник – Marssonina роpuli Kleb.). - Уражене листя каштана кінського. Плями іржаво-бурі неправильної

форми, швидко збільшуються. В центрі плям розташовуються пікніди гриба у вигляді дрібних чорних крапок - бура плямистість листків каштана

кінського (збудник - Guignardia aesculi (Phyllosticta sphaeropsoidea). - Уражене листя липи. Плями темно-бурі, округлої або неправильної

форми з жовто-вохряним або сірим центром. На нижній стороні листків - спороношення збудника у вигляді дрібних чорних крапок - темно-бура

плямистість листків липи (збудник - гриб Cercospora microsora Sacc). 13. Плями коричневі, кремові або оливкові………………………………14 - Плями білі або сіруваті…………………………………………………...17 14. На листках берези плями оливкові з розпливчатим краєм, крупні

округлі. З нижньої сторони листя спороношення гриба у вигляді дрібних буро-жовтих подушечок - оливкова плямистість листя берези (збудник - гриб Discula betulina West. Arx. (Gloeosporium betulinum West.).

- На листках інших деревних порід плями коричневі або кремові……..……………………………………………………………………..15

291

15. Плями коричневі……………………………………………………….16 - На листках липи плями кремові або вохряного кольори з темним обідком.

На обох сторонах листка спороношення гриба - ложе, мають вид дрібних плоских подушечок коричневого або жовтого кольору - кремова плямистість

листків липи (збудник - гриб Discula umbrinella Sutton. (Gloeosporium tiliae

Oudem.). 16. Уражене листя клена. Плями крупні, округлої або неправильної форми,

червоно-коричневі. На нижній стороні їх спороношення гриба - пікніди у вигляді дрібних чорних або сіруватих крапок, розташованих суцільним шаром, - коричнева плямистість листків клена (збудник - гриб Phyllosticta

platnoidese Sacc). - Уражене листя ясена. Плями округлі або неправильної форми, коричневі

або мишасті з більш темною облямівкою. На плямах видні пікніди гриба у вигляді дрібних чорних ледве помітних крапок - коричнева плямистість

листя ясена (збудник – гриб Phyllosticta fraxinicoh Ell. et. Mart.). 17. На листках тополі. Плями білі, округлі або неправильної форми з

тонкою темно-бурою облямівкою. На верхній стороні листа пікніди гриба у вигляді дрібних чорних розсіяних крапок - сірувата плямистість листків

тополі (збудник - гриб Septoria populi Desm.). - На листках інших деревних порід. Плями сірувато-білі ………………18 18. Уражене листя в'яза. Плями округлі, сірувато-білі. З нижньої сторони

листків - пікніди у вигляді дрібних темних розсіяних крапок, помітних в лупу, - сіра плямистість листків в'яза (збудник - гриб Phyllosticta ulmi H.C.Greene).

- Уражене листя інших порід……………………………………………...19 19. Уражене листя клена. Плями крупні, часто зливаються між собою і

вкривають велику поверхню листків. На нижній їх стороні утворюється спороношення гриба - ложе, має вигляд дрібних жовтих подушечок, - сірувата

плямистість листків клена (збудник - гриб Gloeosporium асеricolum Allesch.). - Уражене листя осики. Плями сірого або сіро-жовтого кольору з

коричневою облямівкою. На плямах спороношення гриба - ложе, має вигляд численних дрібних темно-коричневих шорстких подушечок - сіра плямистість

листків осики (збудник - гриб Gloeosporium tremulae (Lib.) Pass.). 20. На поверхні листя утворюється білий або з бурим відтінком рихлий

наліт міцелію борошнисто-росяних грибів…………………………………….21 - Характер ураження листя інший………………………………………...26 21. Уражене листя дуба. Міцелій білий, порошистий. Конідії овальні,

безбарвні, одноклітинні, мають ланцюжки. В кінці літа на листках утворюються клейстотеції у вигляді дрібних темних кульок, розташованих уздовж жилок, - борошниста роса дуба (збудник - гриб Microsphaera alphitoides Griff. et

Maubl.). - Уражене листя інших порід……………………………………………...22 22. Плодові тіла (клейстотеції) мають дихотомічно розгалужені на кінцях

придатки (у вигляді рогів оленя)……………………………………………….23 - Форма придатків клейстотеціїв інша……………………………………24

292

23. Уражене листя берези. Наліт на листках слабо розвинений. Клейстотеції нечисленні - борошниста роса берези (збудник - гриб Microsphaera betulae Magn.).

- Уражене листя крушини ламкої. Наліт білий, павутинистий, швидко зникаючий. Клейстотеції розкидані або зібрані у рихло-повстяні групи - борошниста роса крушини ламкої (збудник - гриб Microsphaera divaricata

Lev.). 24. Придатки плодових тіл на кінцях мають форму гачка………………25 - Придатки плодових тіл мають форму шпильки, прикріпленої голівкою до

клейстотеция. На листках ліщини, ясена, горобина - борошниста роса ліщини,

ясена, горобини (збудник - гриб Phyllactinia guttata (Phyllactinia suffulta (Rabh.)

Sacc). 25. На листках клена наліт чисто-білий, переважно з верхньої сторони

листка. Клейстотеції численні - борошниста роса клена (збудник - гриб Uncinula tulasnei Sacc. (Sawadaia tulasnei).

- На листках верби, осики, тополі. Наліт білий павутиновий або щільний, повстяний. Клейстотеції численні, розкидані по всій поверхні - борошниста

роса верби, осики, тополі (збудник - гриб Uncinula salicis Wint. (U. adunca). 26. На листках дрібні жовто-оранжеві або темно-коричневі подушечки

(пустули) іржастих грибів……………………………………………………….27 - Характер ураження листя інший………………………………………...29 27. Уражене листя берези. З нижньої стороні листків дрібні численні

оранжеві подушечки, виступаючі з розривів епідермісу, порошать. Восени на листках утворюються дрібні бурі або червоно-бурі теліопустули - іржа листків

берези (збудник - гриб Melampsoridium betulinum Vleb.). - Уражене листя інших порід……………………………………………...28 28. Уражене листя верби. З нижньої стороні листків утворюються численні

оранжеві подушечки (уредініо-пустули) або темно-бурі опуклі теліопустули, що порошать, - іржа листків верби (збудник - гриб Melampsora ribesii-epitea

Kleb.). - Уражене листя тополі й осики. З нижньої стороні листків утворюються

дрібні оранжеві подушечки (уредініопустули). Восени на їх місці формуються темно-бурі теліопустули - іржа листків тополі й осики (збудники: на листках білих тополь і осики – Melampsora pinitorqua Rostr. і М. larici-tremulae Kleb.; на листках чорних і бальзамічних тополь - М. alli-роpitlina Kleb. і М. larici-роpulina

Kleb.). 29. Уражене листя і молоді одеревілі пагони. На листках утворюються

темні плями. Вони разом з пагонами чорніють і відмирають, пагони звисають вниз у вигляді гачка……………………………………………………………...30

- Характер ураження листя інший………………………………………....32 30. Уражене листя берези. На них дрібні жовто-зелені плями, що швидко

збільшуються і вкривають майже усю поверхню листка. З часом вони темніють і на їх поверхні з'являється бархатистий наліт спороношення гриба - парша

берези (збудник - гриб Fusicladium betulinum Aderh.). - Уражене листя інших порід……………………………………………...32

293

31. Уражене листя тополі й осики. На них видні фіолетово-бурі плями. З нижньої стороні листків утворюється конідіальне спороношення у вигляді бархатистого оливкового нальоту спор. З часом плями набирають світло-бурого забарвлення. Потім вони чорніють і відмирають - парша листків тополі й

осики (збудники: на осиці - Pollacia elegans Serv.; на тополі - P. radiosa (Lib.)

Bald. et Cif.). - Уражене листя верби. На листках утворюється конідіальне спороношення

у вигляді опуклих жовтих подушечок. Листя і пагони чорніють, відмирають і звисають вниз - парша листків верби (збудник - гриб Fusicladium saliciperdum

Lind. (Pollacia saliciperda Arx.). 32. Листові пластинки деформовані. На їх поверхні утворюються

бульбашковидні опуклості або зморшкуваті складки………………………...33 - На поверхні листя розташовується чорний наліт сапротрофних грибів, що

легко знімається, - чернь листків (збудники: гриби родів Fumago, Dematium). 33. Уражене листя берези. На них округлі здуття, з нижньої сторони якого

утворюється білий або жовтий шар сумок з аскоспорами - деформація листків

берези (збудник - гриб Taphrina betulina Rostr., Т. carnea Johans.). - Уражене листя тополі. На них утворюється крупне округле здуття

золотисто-жовтого або бурого кольору. З нижньої сторони здуття розташовується шар сумок жовтого кольору - деформація листків тополі

(збудник - гриб Taphrina aurea (Pers.) Fr.). - Уражене листя в'яза. На них утворюються невеликі роздуті сірі плями. З

нижньої сторони плям формується сіруватий або коричневий шар сумок з аскоспорами - деформація листків в'яза (збудник - гриб Taphrina ulmi

Johans.).

Додаток 4.

Ключ для визначення найпоширеніших видів дереворуйнівних грибів по

плодових тілах (базидіомах)

1. Базидіоми на хвойних деревних рослинах ………………………….. 2 - базидіоми на листяних деревних рослинах………………………… 15 2. Базидіоми багаторічні ………………………………………………… 3 - базидіоми однорічні…………………………………………………. 8 - базидіоми інші ………………………………………………………. 14 3. Базидіоми у вигляді шапинки без ніжки, із зачатком ніжки,

розпростерті або розпростерто-відігнуті…………………………….. 4

4. Гіменофор білий трубчатий, з округлими або кутастими порами ... 5

5. Базидіоми багаторічні, копитоподібні, консолевидні, подушковидні або плоскі; до субстрату кріпляться боком без ніжки; розміром до 15-20 см і більше, з гострим або тупим краєм, у вигляді вохряно-жовтої, червоно-коричневої або кіноварно-червоної облямівки, поверхня темна, блискуча, вкрита кіркою, у молодому віці ясно-жовта, червонувато-вохряна, буро-червона, потім від буро-сірої до чорної, тверда; внутрішня тканина пробково-дерев'яниста, ясно-жовта або світло-коричнева; гіменофор білий трубчатий, пори округлі (3-4 на 1 мм);

294

спори безбарвні, довгасто-еліпсоїдні або яйцевидні, 5,5-8х3,3-4 мкм. Зустрічається на пнях і сушняку хвойних і листяних порід – Облямований

трутовик Fomitopsis pinicola (Sw. ex Fr.) Karst.

- Базидіоми резюпінантні, розпростерті або напіврозпростерті……………6 6. Базидіоми багаторічні, не чіткої форми, резюпінантні, рідше

розпростерто-відігнуті, кірковидні, шкірясто-пробкові або майже дерев'янисті, з краями у вигляді зачаткових шапинок, іноді раковиновидні; поверхня світло-бура, жовто-бура, шоколадна або коричнева, борозенчаста, з часом темніюча і вицвітаюча; по периметру плодового тіла проходить характерна біла смужка; внутрішня тканина біла або жовтувата, з віком коричнева, коркова; гіменофор трубчатий, білий, жовтий, з віком бурий, трубочки 2-7 мм, з віком шаруваті, пори округлі або кутасті (2-3 на 1 мм); спори безбарвні, широкоеліпсоїдальні, з одного боку плоскі, біля основи криво відтягнуті, 4,5-6х3,5-4 мкм. Утворюються плодові тіла на пнях та оголеному корінні вітровальних дерев хвойних, рідше листяних порід.

На сосні – Коренева губка сосни Heterobasidion annosum S. Str.; на ялині – Коренева губка ялини – Н. parviporum Niemela & Korhonen.

- гіменофор трубчатий, з округлими або кутастими порами жовтувато-коричневий, іноді з світло-сірим нальотом……………………………………...7

7. Базидіоми багаторічні, дерев'янисті, копитоподібні, консолевидні або плоскі, 5-20 см в діаметрі, 3-12 см висотою, іноді розпростерто-відігнуті або резюпінатні; кріпляться боком до субстрату, без ніжки; поверхня іржаво-бура, чорно-бура або сірувато-чорна, нерівна, з концентричними лініями і дрібними тріщинами, у молодому віці часто щетиниста, потім гола, вкрита кіркою, часто вкрита мохом та лишайниками; край гострий; внутрішня тканина іржаво-бура, дерев'яниста; гіменофор трубчатий, трубочки 0,3-1 см одноколірні з тканиною, з віком нечітко шаруваті; пори кутасті (0,3-0,8 мм в діаметрі), з віком стають дедалевидними; в гіменії присутні шилоподібні, нерідко роздуті біля основи буро-коричневі щетинки; спори яйцевидні, жовті або бурі, розміром 5-6х4-5,5 мкм. Базидіоми утворюються тільки в місцях пошкоджень, найчастіше обламаних сучків. Уражує стовбури сосни, кедра, модрини – Соснова губка

Phellinus pini (Thore ex Fr.) Pil. – Базидіоми шкірясто-дерев'янисті або пробково-дерев'янисті, шириною

3-10 см, завтовшки 0,5-2 см, розташовані з нижньої сторони гілок, часто розпростерто-відігнуті або резюпінантні; поверхня концентрично борозенчаста, тріщинувата, коричнева або жовтувато-коричнева; тканина іржаво-коричнева; гіменофор жовто-бурого кольору, часто з сірим нальотом; трубочки з неоднаковими за розміром овально-кутастими або звивистими порами (2-3 на 1 мм); росте на стовбурах ялини – Ялинова губка Phellinus chrysoloma (Fr.)

Donk.

8. Базидіоми у вигляді шапинки з центральною, бічною або ексцентричною ніжкою ……………................................................................................9

9. Гіменофор пластинчатий …………………...……………………………10 - гіменофор трубчатий …………………..……………………………….12 10. Базидіоми однорічні м'ясисті, швидко загниваючі, у вигляді спочатку

опуклої, потім майже плоскої, з невеликим горбиком, шапинки і центральної

295

ніжки; поверхня шапинки жовто-бура з більш темними лусками; 5-10 см в діаметрі; внутрішня тканина біла, ніжно-м’ясиста, у старих плодових тіл бура, ніжка довжиною до 10 см, темніюча біля основи, з плівчастим кільцем під шапинкою; гіменофор пластинчатий, пластинки спочатку білі, потім світло-бурі, радіально розходяться; спори яйцевидно-еліпсоїдні, безбарвні, 7-10х5-7 мкм. Спричиняє білу корозійну периферійну стовбурову гниль хвойних і листяних порід – Опеньок осінній, Armillariella mellea (Fr. ex Vahl.) Karst.

- пластинки низхідні, з виїмками або розітнуті, білого або жовтого коль....11 11. Шапинки шкірясті, шкірясто-м'ясисті або дерев'янисті, діаметром 4-10

см, спочатку опуклі, потім воронкоподібні, із заломленими краями, з центральною або бічною ніжкою, звуженою до основи; поверхня шапинки рудувато-жовта з більш темними рудувато-бурими лусками; тканина біла, шкірясто-м'ясиста, у старих плодових тіл дерев'яниста; ніжка 2-8 см в довжину, 1-3 см в товщину, біла, з темними лусками в нижній частині і дерев'янистою основою; спори овальні, безбарвні, 10-11х5-6 мкм; зустрічається на пнях і обробленій деревині хвойних порід – Шпальний гриб, Lentinus lepideus Fr.

12. Тканина плодового тіла жовто- або темно-коричнева; шапинки одиночні або зібрані по декілька штук на загальній центральній ніжці; шириною 4-30 см, товщиною 1-4 см, широковоронковидні, поверхня шапинки спочатку повстяна або злегка щетиниста, потім гола, горбкувата, оливково-жовта, іржаво-жовта, жовто-бура або каштанова; край загострений, знизу стерильний; тканина волокниста, жовто-оранжева, рудувата або буро-іржава; гіменофор трубчатий; трубочки одноколірні з тканиною, завдовжки 1-7 мм, з нерівними великими порами і округлими, кутастими або неправильними розщепленими краями; спори безбарвні або злегка забарвлені в оливково-жовтий колір, довгасто-еліпсоїдні, біля основи криво витягнуті, розміром 5,5-8х3,5-4,5 мкм; зустрічається на пнях і коренях хвойних порід – Трутовик Швейниця, або Повстяно-бурий трутовик, Phaeolus schweinitzii (Fr.) Pat.

- гіменофор гладенький або слабобугристий, гіменій складається тільки з базидій, або з базидій і цистид або глеоцистид …………….………………13

13. Гіменофор при пошкодженні змінює свій колір: пурпурово-коричневий у свіжому стані, при дотику стає криваво-червоним; базидіоми у вигляді раковиновидно-відігнутих шапинок або розпростерті, 0,4-3 см в діаметрі; поверхня шовковисто-волосиста, блідо-коричнева з більш темними концентричними зонами і світлим хвилястим нерівним краєм; товщина плодового тіла 270-400 мкм; гіменофор темний (фіолетовий, червоний, червонувато-коричневий або бурий), серединний шар складається з безбарвних гіфів і складається із забарвлених, що заходять в гіменіальний шар «молочних судин»; спори видовжено-овальні, злегка зігнуті, 5,7-7х2-2,8 мкм; зустрічається на деревині і на живих деревах ялини – Стереум кров'яний, Stereum

sanguinolentum (Alb. et Schw.) Fr. 14. Шапинка дископодібна або дещо воронковидна або плоска (діаметр 2-

12 см, товщина 1-4 мм), атласна або ніжно-бархатиста, з віком гола, жовто-коричнева, іноді сіра, зональна, рудувата, сірувато-бура або іржаво-бура, в центральній частині попелясто-сіра; з тонким гострим, рівним або хвилястим стерильним краєм; з центральною, біля основи бульбоподібною, роздутою,

296

коричневою ніжкою; внутрішня тканина волокнисто-шкіряста, шовковиста, дуже тонка, іржаво-бура; ніжка бархатиста, рудувата або коричнева, довжиною 1,5-3,5 см і шириною 1,5-6 мм; гіменофор трубчатий низхідний, трубочки коричневі, з білим нальотом всередині, завдовжки 1-3 мм; пори округло-кутасті (2-4 на 1 мм), з часом з розірваними краями, жовто-бурі, коричнево-бурі або темно-коричневі; спори світло-жовті, еліпсоїдні, 6-9,5х4-5 мкм; внутрішня тканина тонка, іржаво-бура шовковиста, волокнисто-шкіряста. Росте на піщаному грунті в хвойних і мішаних лісах, зрідка на пнях – Сухлянка

дворічна Coltricia реrennis (Fr.) Murr. 15. Базидіоми з ніжкою, багаторічні, м'які, шкірясті, часто розпростерті і

розташовуються розетками або піднімаються по субстрату, з відігнутими, черепичастими, лопатевими, розірваними або суцільними, торочкуватими або білуватими краями, темно-коричневі, з фіолетовим відтінком, волосисті. Гіменіальний шар гладенький або нерівногорбкуватий. Спори округлі або кутасті, щетинисті, коричневі, 7-10х6-8 μ. Найчастіше уражує сіянці сосни, рідше ялини, модрини, берези та ін. – Телефора наземна, Thelephora terrestris

Ehrenb. 16. Базидіоми багаторічні ...………………………………………………..17 - базидіоми однорічні……………………………......................................33 - базидіоми інші ...…………………………………………………………..44 17. Базидіоми у вигляді шапинки без ніжки, що кріпиться боком до субстрату ...………………………………………………………………….18 - базидіоми у вигляді шапинки з центральною, бічною або ексцентричною

ніжкою ...……………………………………………………………………………31 - базидіоми у вигляді половинчастої, желвакоподібної або копитоподібної

шапинки або розпростерто-відігнуті ……………………………………………..32 18. Внутрішня тканина коричнева, губчата ...…......................................19 - внутрішня тканина пробкова……………………………………………...20 - внутрішня тканина тверда, дерев’яниста …………………………..........21 19. Базидіоми багаторічні, копитоподібні, 3-40 см в діаметрі, 3-12 см

товщиною, одиночні, кріпляться до субстрату боком без ніжки; поверхня біла, світло-кавова, сіра або чорно-сіра, з концентричними лініями без тріщин і твердою кіркою завтовшки 1-2 мм; край тупий або загострений, рудуватий або рудувато-білий, в молодому віці білий; внутрішня тканина трутовидна, пробкова, пружна, рудувата або рудувато-бура, зі слабо вираженими зонами; трубочки 2-6 мм, з віком шаруваті, майже одноколірні з тканиною; гіменофор білий, трубчатий, поверхня трубочок в молодому віці біла, з легким кавовим відтінком, при натисканні і з віком буріюча; пори округлі (3-4 на 1 мм); спори безбарвні, довгасто-еліпсоїдні або майже циліндричні, 14-20х5-7 мкм. Поширений на сухостої, хмизу або пеньках листяних порід, рідше на ростучих деревах – Трутовик справжній Fоmes fomentarius (Fr.) Kickx.

20. Базидіоми багаторічні, у вигляді плоских дерев'янисто-пробкових шапинок, широко прикріплених боком до субстрату, без ніжки, досягають в діаметрі 20 см і більше, товщиною 1,5-12 см; поверхня шапинки нерівна, хвиляста, з численними концентричними борознами, сірувато- або темно-коричнева з більш світлим притупленим краєм, матова, іноді вкрита нальотом

297

шоколадного кольору, з твердою тонкою (0,5-1 мм) кіркою; внутрішня тканина пробкова, щільно-повстяна, блідо-бура, шоколадно-коричнева або коричнево-бура, нерідко з білими вицвітами і прожилками; гіменофор білий, трубчатий, з віком злегка бурий або жовтий, буріючий до темно-бурого забарвлення; трубочки 0,5-1 см, з віком шаруваті, одноколірні з тканиною або темніші, з дрібними округлими порами (4-6 на 1 мм); спори бурі або коричневі, еліпсоїдні або яйцевидної форми з усіченим краєм і подвійною оболонкою, розміром 6,5-10х5-6,5 мкм. Спричиняє дуже швидке руйнування листяних, рідко хвойних порід, найчастіше пнів та мертвої деревини – Трутовик плоский Ganoderma

lipsiense (Wallr.) Pat. 21. Гіменофор іржаво-коричневий, у молодих плодових тіл з сіруватим

нальотом …………………………………………………………………………...22 22. Базидіоми багаторічні, мінливі за формою: копитоподібні, рідше

консолевидні, плоскі або розпростерті, до 25 см в діаметрі і до 12 см товщиною біля основи; поверхня вкрита твердою кіркою, темно-сіра або чорна, концентрично-борозенчата, нерідко з глибокими радіальними тріщинами; край тупий або дещо загострений, спочатку рудуватий або рудувато-бурий потім сіріючий; внутрішня тканина дерев'яниста, дуже тверда, рудувато-бура або коричнево-бура, зі слабо помітними смугами на розрізі; гіменофор трубчатий, іржаво-коричневий, у молодих плодових тіл з сіруватим нальотом; трубочки 2-6 мм з дрібними округлими порами (4-5 на 1 мм); в гіменії присутні коричневі, шилоподібні, з роздутою основою щетинки; спори майже безбарвні, кулясті, з витягнутим в носик основою і з однією крупною краплею масла, 4,5-6х4-5,5 мкм. Поширений на живих стовбурах дерев, рідше - на сухостої берези, вільхи, верби, граба, тополі й інших листяних порід – Несправжній трутовик,

Phellinus igniarius (Fr.) Quel.

23. Гіменофор жовто-іржавого або світло-коричневого кольору ……….24

24. Базидіоми багаторічні, жовноподібні, подушковидні або копитоподібні, з широким тупим більш світлим краєм, 5-25 см в діаметрі; поверхня шапинки світло-сіра або буро-руда, з віком - темніюча, сірувато-бура, темно-сіра або темно-бура, в молодому віці тонкобархатиста, потім гола, вкрита твердою кіркою з широкими концентричними борознами, тріщинувата; край спочатку рудуватий або жовто-коричневий, потім сіріючий; тканина дерев'яниста, дуже тверда, коричнева або жовтувато-коричнева; гіменофор трубчатий жовто-іржавого або світло-коричневого кольору; трубочки 2-5 мм, шаруваті, з дрібними округлими порами (5-6 на 1 мм); в гіменії зустрічаються бурі, конічні, біля основи роздуті щетинки; спори безбарвні або злегка жовтуваті, майже кулясті, загострені біля основи, 6-7 мкм в діаметрі; базидіоми утворюються часто групами, в місцях механічних пошкоджень. Зустрічається на ростучих стовбурах дерев дуба, рідко каштана і граба – Несправжній

дубовий трутовик Phellinus robuslus (Karst.) Bourd. et Galz. 25. Гіменофор рудувато-коричневого або коричнево-каштанового кольору,

іноді з сірим нальотом ………………………………………................................26

26. Базидіоми багаторічні, резюпінантні, напівкопитоподібні з розширеною основою, іноді напіврозпростерті, в діаметрі 3-15 см, завтовшки 3-13 см; поверхня шапинки темно-сіра, біля основи майже чорна, з концентричними

298

борозенками, подовжніми і поперечними дрібними тріщинами; край тупий, рудувато-бурий; внутрішня тканина тверда, дерев'яниста, іржаво-коричнева; гіменофор трубчатий, рудувато-коричневого або коричнево-каштанового кольору, іноді з сірим нальотом; трубочки рудувато-бурі або бурі, 2-4 мм завдовжки, шаруваті, з дуже дрібними округлими порами (4-6 на 1 мм); в гіменії є бурі шилоподібні з роздутою основою щетинки; спори безбарвні, майже кулясті, загострені біля основи, з однією крапелькою масла, 3,5-5,5х2,8-4,5 мкм. Базидіоми завжди формуються в місцях механічних пошкоджень, особливо в зоні обламаних сучків та гілок осики, – Несправжній осиковий

трутовик Phellinus tremulae (Bond.) Bond. et Boris. 27. Гіменофор рудуватий, з віком – буро-тютюнового кольору, з

сіруватим нальотом ……………………………......................................................28 28. Базидіоми багаторічні, дерев'янисті у вигляді половинчастих або

копитоподібних шапинок, іноді черепичасті з розпростертою основою, розміром 1-5х2-8х1-6,1см; поверхня базидіоми спочатку бархатиста, потім гола, гладенька або слабоборозенчата, тріщинувата, рудувата, коричнева, буро-сіра або майже чорна; край тупуватий, частіше рудуватий; тканина буро-іржава; гіменофоріальна поверхня рудувата, з віком - буро-тютюнового кольору, з сіруватим нальотом; трубочки з віком шаруваті, з округлими порами (4-5 на 1 мм); в гіменії є коричнево-бурі веретеновидні біля основи роздуті щетинки; спори безбарвні або злегка забарвлені, широкоеліпсоїдальні або кулясті, біля основи витягнуті в носик, 4,5-6х4-5 мкм; поширений на плодових деревах (слива, вишня, черешня й ін.) – Феллінус горбкуватий, або Сливовий

трутовик, Phellinus tuberculosus (Baumg.) Niem. 29. Гіменофор лабіринтовидний …………………………………………….30

30. Базидіоми багаторічні, у вигляді пробкувато-шкірястих плоских бічних шапинок без ніжок, нерідко з розпростертою основою, яка стоншується до краю, 2,5-12х4-20х1-5 см; поверхня шапинки гола, неначе промаслена, неясно зональна або без зон, забарвлена в блідо-буро-жовтий, тускло-вохряний, сірувато-бурий, рідко бурий колір; внутрішня тканина кольору деревини, рідше злегка бура; гіменофор лабіринтовидний, у вигляді довгастих широких ходів з товстими стінками, одноколірний з тканиною; в гіменії є безбарвні, веретеновидні цистиди розміром 18-35х4-6 мкм; спори безбарвні, довгасто-еліпсоїдні, майже циліндричні, біля основи криво відтягнуті, 5,5-7,5х2,5-3,5 мкм. Базидіоми утворюються групами. Росте на відмерлій деревині дуба, буку і каштана, рідко на живій деревині – в місцях механічних пошкоджень – Дубова

губка, або Дедалеа дубова, Daedalea quercina L. ex Fr. 31. Базидіоми у вигляді шкірястих шапинок (1-2,5 см в діаметрі) або

розпростерті, з відігнутим краєм; поверхня шапинки щетинисто-волосиста, з неясними концентричними смужками, сіра, жовта або жовто-вохряна; товщина плодового тіла 360-500 мкм; базидій 28,6х7 мкм; гіменофор ясно-жовтий (вохряно-жовтий по краях), з часом блідо-сірий; спори циліндричні, із заокругленими кінцями, безбарвні, потовщені з одного боку, 4,2-7х2-2,8 мкм; поширений на сухих стовбурах і гілках листяних деревних порід, зрідка на деревах, що ростуть, – Стереум шерстистий Stereum hirsutum (Willd.) Pers.

299

32. Шапинка 3-18 см у діаметрі, на бічній, рідше центральній або ексцентричній ніжці завдовжки 4-15 см, пробкова або дерев'янисто-пробкова; поверхня шапинки вкрита щільною, блискучою, якби лакованою кіркою, коричнево-рудувата, пурпурово-каштанова, багряно-червона, в старості майже чорна; край загострений, іноді злегка хвилястий, знизу безплідний; тканина біла, кольору деревини або злегка рудувата, губчасто-пробкова, з віком тверднуча; гіменофоріальна поверхня білого, блідо-кремового або коричневого кольору, темніюча при натисканні; трубочки 0,5-1,5 см, з дрібними круглими порами (4-5 на 1 мм); спори жовто-бурі, яйцевидні, дещо усічені біля вершини, дві, мають, оболонки: гладеньку безбарвну зовнішню і забарвлену, шипувату внутрішню; зустрічається на пнях, рідше на сухобочинах дерев листяних порід (вільха, дуб, ясен, клен і ін.) – Трутовик лакований Ganoderma lucidum (Fr.)

Karst. 33. Базидіоми багаторічні, резюпінантні, утворюються між корою і

мертвою деревиною на вже мертвому дереві, тому непомітні, досягають великих розмірів (до 1-2 м довжини і 20-30 см ширини); у свіжому стані шкірясто-м'ясисті, жовті, в сухому - тверді, ламкі, майже цілком складаються з трубочок, жовто-бурі або чорно-бурі; трубочки одношарові, тонкостінні, 1-3 мм, з білим нальотом по краю, з часом зникаючим; пори кутасто-округлі (3-4 на 1 мм), в гіменії є щетинки рудувато-бурого кольору, подовжено-грушовидної форми, розміром 15-25х5-9 мкм; спори жовті або блідо-рудуваті, еліпсоїдні, з однією або декількома крупними краплинами масла 7-9х5,5-6 мкм. У місцях механічних пошкоджень утворюються безформні чорні вирости – це Чага, - стерильна форма трутовика. Поверхня в неї чорна, глибоко тріщинувата. Тканина коричнева, дерев’яниста. Зустрічається на живих, рідше на мертвих стовбурах листяних порід: березі, буку, горобині й ін. – Трутовик скошений.

Чага, Inonotus obliquus (Fr.) Pil. 34. Базидіоми у вигляді шапинки без ніжки, що кріпиться боком до

субстрату …………………………………………………………………………..35 35. Гіменофор трубчатий ……………………………………………………36 - базидіоми у вигляді шапинки з центральною, бічною або ексцентричною

ніжкою ……………………………………………………………………………...38 36. Базидіоми крупні, 5-10 см в діаметрі і 2-8 см в товщину, копитоподібні

або кулясті, одиночні, зрідка зібрані в черепичасті групи; поверхня шапинки нерівна, шорстка, іноді ямчата, грубоволокнисто-щетиниста, з віком майже гола, рудувата, жовто-коричнева або бура; край тупий, світлозабарвлений; тканина грубоволокниста, рудувата або іржаво-бура, біля основи з твердим досить темним ядром піскувато-зернистої структури; трубочки 0,5-2 см, спочатку цільнокрайні, потім розірвані; гіменофор трубчатий, поверхня трубочок рудувата, коричнево-бура або темно-каштанова; пори округлі або кутасті (2-3 на 1 мм); спори рудуваті, широкоеліпсоїдальні або яйцевидні, з однією крупною краплею масла, 5,5-8х4,5-6 мкм; росте на живих стовбурах дуба – Інонотус дуболюбивий, або Дуболюбивий трутовик, lnonotus

dryophilus (Berk.) Murr. 37. Базидіоми однорічні, у вигляді черепицеподібно-розташованих

спочатку м'ясистих, потім тверднучих світло-жовтих або світло-оранжевих

300

лопатевих, іноді округлих шапинок, що виходять із загальної основи, розміром 10-40 см в діаметрі, 1-4 см товщини, краї шапинок досить гострі, хвилясті або лопатевидні; внутрішня тканина біла або блідо-жовта; гіменофор трубчатий, із зеленуватим відтінком, трубочки короткі, до 4 мм, жовті або сірчано-жовті, пори округлі або дещо кутасті (3-4 на 1 мм), цільнокрайні; спори яйцевидні або округлі, безбарвні, гладенькі, 5-7х4-5 мкм; зустрічається на живих і мертвих стовбурах листяних, переважно на дубі і як виняток - на хвойних – Сірчано-

жовтий трутовик Laetiporus sulphureus (Bull. ex Fr.) Bond. et Sing. 38. Базидіоми однорічні, шапинки крупні, досягають 30 см в діаметрі і 6

см товщини, з товстою добре розвинутою або зачатковою бічною, ексцентричною, рідше майже центральною ніжкою; за формою шапинки округлі, із заломленими тонкими краями; поверхня жовта, вохряна або жовто-бура, з віком темніюча, вкрита численними бурувато- або темно-коричневими лусками; внутрішня тканина біла, щільно-м’ясиста, пружна, при висиханні майже пробкова; ніжка біля основи роздута і забарвлена в червоно-коричневий або майже чорний колір; гіменофор білий, трубчатий, пори крупні, кутасті, 1,6-3 мм в довжину, 0,8-2 мм завширшки, спочатку цільнокрайні або із зубчато-нерівними, потім ірпексовидно-розірваними краями; спори безбарвні, довгасто-еліпсоїдні або еліпсоїдно-циліндричні, 9-14,5х4-5,5 мкм; росте на пнях і живих деревах листяних порід – Трутовик лускатий Polyporys squamosus (Huds.) Fr.

39. Базидіоми однорічні, спочатку м'ясисті, потім грубоволокнисті і пружні, подушковидні, напівокруглі, округлі, язиковидні, 5-30 см в діаметрі і 3-6 см товщиною, сидячі або з короткою і товстою ніжкою; поверхня гола, часто слизиста, вохряно-червона, червоно-каштанова або темно-пурпурова, іноді з фіолетово-пурпуровим відтінком; внутрішня тканина соковита, з червонуватим соком, радіальними більш світлими прожилками, кислувата на смак; гіменофор трубчатий, трубочки 0,5х1,5 см, циліндричні, вільні, не зрощені; поверхня гіменофору спочатку жовта або вохряна, потім вохряно-бура; спори яйцевидні, з однією краплею масла, 4-5,5 х 3-4 мкм; росте на живих стовбурах дуба і каштана – Печіночниця звичайна, Fistulina hepatica Fr.

40. Гіменофор пластинчатий ……………………………………………….41 41. Базидіоми однорічні, розташовуються поодиноко або біогрупами,

м'ясисті, світло-коричневі або кремові. Шапинка 5-30 см в діаметрі, опукла, із загнутими краями, гладенька, спочатку темна, пізніше світло-сіра. Ніжка ексцентрична, 2-8x2-3 см, біла, щільна, біля основи часто волосиста. Тканина біла, ніжно-м’ясиста. Гіменофор пластинчатий, світло-коричневий або кремовий. Пластинки рівні, рідкі, широкі, спадаючі. Базидіоспори циліндричні, гладенькі, з носиком біля основи, розміром 8-11x3,5-4,5 μ. Слабкий паразит тополі, осики, берези, верби, липи, тополі а також зустрічається на пнях та мертвій деревині – Глива звичайна, Pleurotus ostreatus (Jacq. ex Fr.) Quel.

42. Базидіоми однорічні, утворюють біогрупи, м'ясисті, опуклі, світло-жовті, вкриті густими, відстаючими лусками. Шапинки діаметром 6-10 см. Ніжки 8-15 см довжини і товщиною 1-2 см, біля основи тонкі, з лусками і кільцем. Тканина жовта. Пластинки густі, спускаються на ніжку, зеленувато-коричневі або темно-коричневі. Цистиди булавовидні, роздуті, оливково-жовті. Спори еліптичні, гладенькі, жовті або іржаві, 7-10х4-5 μ. Викликає білу

301

корозійну гниль нижньої частини стовбурів. Уражує послаблені дерева бука, ялиці, ясена, липи, в’яза, акації білої – Лускатка струпоподібна, Pholiota

squarrosa (Mull.) Quel.

43. Базидіоми однорічні, утворюються біогрупами, рідше поодинокі. Шапинка 2-10 см в діаметрі, гладенька, гола, слизиста, клейка, жовта, жовто-помаранчева або жовто-коричнева з іржаво-оранжевим центром і (особливо у вологу погоду) з прозоро-смугастим краєм, плоско-округла. Край шапинки в молодому віці загорнений всередину, з віком розправляється. Пластинки злегка прирослі до ніжки або вільні, білі до світло-вохряні, з характерними маленькими перемичками. У молодих грибів пластинки світло-жовті або кремові, у старих - темніючі, досить рідкі, широкі. М'якуш шапинки товстий, жовтий або кремовий, з м'яким смаком і приємним грибним запахом. Ніжка 5-10 х 0,3-1 см, циліндрична, зверху іноді плоска, пружна, щільна, як правило центральна, з віком зігнута, біля основи темно-коричнева, бархатиста, зверху більш світла, жовта. Уражує ослаблені дерева клена, ясена, в'яза, осики, верби, тополі і липи; рідше берези, горобини, бузини, чагарниках і хвойних – Опеньок

зимовий, зимовий гриб, Flammulina velutipes (Curt. ex Fr.)Sing. 44. Базидіоми дворічні, подушковидні, приплюснуто-копитовидні, сидячі

або із зачатковою ніжкою, ширина їх 4-20 см; поверхня шапинки вкрита тонкою шкіркою, гладенька, світло-коричнева, світло-рожева або світло-сіра, край гострий або тупий, при висиханні підігнутий вниз; внутрішня тканина біла, іноді з блідо-рожевим відтінком біля основи трубочок або злегка жовта, м’якопробкова, з віком майже не тверднуча; гіменофор трубчатий, трубочки одноколірні з тканиною, 2-8 мм, з округлими або кутастими порами (3-4 на 1 мм); спори безбарвні, циліндричні, злегка зігнуті, 4-6х1,2-1,5 мкм; поширений на сушняку і сухостої берези (дуже рідко на живих стовбурах) – Березова

губка, Піптопор березовий, Piptoporus betulinus (Bull. ex Fr.) Karst.

Додаток 5.

Ключ для визначення гнилей деревини

1 (16). Гниль хвойних порід. 2 (11). Гниль ядрова 3 (8). Гниль ямчато-волокниста. 4 (7). Гниль відділяється від здорової деревини раневим кільцем. 5 (6). Раневе кільце різної ширини (до 10 мм), фіолетово- або

синювато-сіре. Гниль спочатку світло-коричнева, пізніше жовто-бура. Містить численні білі довгасті плями з темними центральними крапками і чорними смужками……………….......

коренева губка ялини — Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. 6 (5). Раневе кільце вузьке, темно-буре. Гниль спочатку світло-

коричнева, пізніше бура з білими плямами, що перетворюються на пустоти……………………...........................................................

ялинова губка — Phellinus pini (Thore et Fr.) Pil. var. abietis

(Karst.) Pil. 7 (4). Раневе кільце відсутнє. Гниль рожева, пізніше червоно-бура

або червона з білими подовжено-овальними плямами, що

302

перетворюються на пустоти. У напрямі річних кілець часто утворюються тріщини………………………………................…...

соснова губка — Phellinus pini (Thore et Fr.) Pil. 8 (3). Гниль тріщинувата, призматична. 9 (10). Гниль коричнево-червона або бура. В кінцевій стадії гниття в

деревині утворюються широкі тріщини у напрямі серцевинних променів і по річних кільцях. У тріщинах тонкі плівки міцелію білого або жовтого кольору…...……...............................................

трутовик Швейниця — Phaeolus schweinitzii (Fr.) Pat. 10 (9). Гниль спочатку світло-бура, пізніше бура або червонувато-

бура. В тріщинах, що утворюються по радіусу і річним шарам, товсті замшевидні плівки міцелію………………………………...

модринова губка — Fomitopsis officinalis (Will.) Bond. et Sinq. 11 (2). Гниль ядрово-заболонна. 12 (15). Гниль ямчато-волокниста. 13 (14). Гниль переважно в коренях. У початковій стадії гниття

деревина коренів просочена живицею, має червонуватий відтінок, пізніше стає жовтою з білими плямами целюлози, волоконно-мочальної структури………………………………....

коренева губка сосни — Heterobasidion annosum (Fr.) Bref. 14 (13). Гниль розвивається в стовбурах. Уражена деревина жовтого

кольору з характерними крупними овальними білими плямами целюлози. У кінцевій стадії гниль ямчато-волокниста…………

ялиновий комлевий трутовик — Polystictus circinatus var.

triqueter (Pers.) Bres. 15 (12). Гниль тріщинувато-призматична, спочатку червонувато-бура з

білими плямами, пізніше бура з білими плівками міцелію товщиною до 3 мм……………………………………………….....

трутовик облямований — Fomitopsis pinicola (Sw. ex Fr.)

Karst. Karst. 16 (1). Гниль листяних порід. 17 (24). Гниль ядрова. 18 (21). Гниль тріщинувата, призматична. 19 (20). Гниль червонувато-бура. В кінцевій стадії в гнилій деревині

з'являються широкі тріщини, в яких утворюються білі замшевидні плівки міцелію. Гнила деревина розпадається на призми і легко розтирається в порошок……………………..…..

сірчано-жовтий трутовик — Laetiporus sulphureus (Bull.)

Bond. et Sinq. 20 (19). Гниль темно-бура з сіруватим відтінком. В кінцевій стадії в

деревині з'являються тонкі тріщини в радіальному напрямку. В них утворюються тонкі жовто-сірі плівки міцелію………………

дубова губка — Daedalea quercina (L.) Fr. 21 (18). Гниль волокниста або ямчато-волокниста. 22 (23). Гниль біла з чорними лініями, розташованими концентричними

колами………………………………………………………………

303

несправжній трутовик — Phellinus igniarius (Z. ex Fr.) Quel. 23 (22). Гниль строката. Вицвіти целюлози мають вигляд білих

овальних плям або довгих смуг. У кінцевій стадії гниль стає ямчато-волокнистою…......................................................................

дуболюбивий трутовик – Inonotus dryophilus (Berk.) Murr. 24 (17). Гниль ядрово-заболонна. 25 (26). Гниль червонувато-коричнева, з тріщинами в радіальному і

тангентальному напрямках. У кінцевій стадії гнила деревина легко розтирається в порошок. На торцевому зрізі іноді помітні білі тонкі плівки міцелію…………………………………….…..

березова губка — Piptoporus betulinus (Bull. ex Fr.) Karst. 26 (25). Гниль світло-жовта, майже біла, з численними звивистими

чорними лініями. Гнила деревина розділяється по річних шарах на пластинки....................................................................................

трутовик справжній — Fomes fomentarius (Z. ex Fr.) Gill. 27 (22). Гниль строката. Вицвіти целюлози мають вигляд білих

овальних плям або довгих смуг. У кінцевій стадії гниль стає ямчато-волокнистою…....................................................................

дуболюбивий трутовик – Inonotus dryophilus (Berk.) Murr. 28 (17). Гниль ядрово-заболонна. 29 (26). Гниль червонувато-коричнева, з тріщинами в радіальному і

тангентальному напрямках. У кінцевій стадії гнила деревина легко розтирається в порошок. На торцевому зрізі іноді помітні білі тонкі плівки міцелію…………………………….…………..

березова губка — Piptoporus betulinus (Bull. ex Fr.) Karst. 30 (25). Гниль світло-жовта, майже біла, з численними звивистими

чорними лініями. Гнила деревина розділяється по річних шарах на пластинки.......................................................................................

трутовик справжній — Fomes fomentarius (Z. ex Fr.) Gill.

Додаток 6.

Ключ для визначення найважливіших видів домових грибів

по плодових тілах

1. Плодові тіла, розпростерті по поверхні субстрату; іноді з ледве

відігнутим краєм……………………………………………………..... 2.— Плодові тіла у вигляді бічної шапинки; іноді із зачатками ніжки…. 7.2. Гіменофор у вигляді трубочок з округлими або багатокутними

порами………………………………………………………………….. 3.— Гіменофор сітчастий, пористий або гладенький……………...……... 4.3. Плодове тіло біле з жовтим відтінком; на поверхні плодового тіла

розташовується шар трубочок з округлими або кутастими порами — БІЛИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Сoriolus vaporarius (Fr.) Bond. et Sing.

— Плодові тіла жовто-білі невеликих розмірів, часто розміщуються на сплетенні тонких білих шнурів; поверхня складається із шару трубочок — БІЛИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ ВАЙЛЛАНТА Fibuloporia

304

vaillantii (Dс ех Fr.) Bond. et Sing.

4. Гіменофор сітчастий, пористий або складчастий…………………… 5.— Гіменофор гладенький або дещо горбкуватий………………………. 6.5. Плодові тіла м'ясисті, досить товсті, коричнево-іржаві, молоді з

білим широким краєм, який згодом зникає; плодові тіла легко відділяються від субстрату, можуть досягати крупних розмірів — СПРАВЖНІЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Serpula lagrymans (Wulf) Gray.

— Плодові тіла оливково-вохряні; гіменофор сітчасто-пористий зі складками, згодом приймає вид дрібних шиповидних зубців — Serpula pinastri (Fr.) Bond.

6. Плодове тіло плівчасте, тонке, жовто-буре, іноді з оливковим відтінком і білим краєм; гіменофор гладкий або дещо бугристий — ПЛІВЧАСТИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Coniophora сerebella Schr.

— Плодові тіла тонкі, шкірясті, біло-жовті або жовто-бурі; край білий павутиново-волокнистий; гіменофор гладенький або слабо-бугристий з дрібними тріщинами — Corticium laeve Pers.

7. Плодове тіло жовто-кремове, м'ясисто-губчасте, із зачатками бічної ніжки; гіменофор у вигляді пластинок, що радіально розходяться від центру — ПЛАСТИНЧАТИЙ ДОМОВИЙ, або ШАХТНИЙ, ГРИБ Paxillus panuoides Fr.

— Плодові тіла у вигляді шапинки з центральною або ексцентричною ніжкою; поверхня кремово-руда, вкрита темними лусками; гіменофор у вигляді радіальних пластинок; пластинки жовто-зубчаті або розірвані — ШПАЛЬНИЙ ГРИБ Lentinus lepideus Fr.

Додаток 7.

Ключ для визначення найголовніших видів домових грибів

по грибних утвореннях (без плодових тіл)

1. На поверхні ураженої деревини розвивається тільки міцелій,

створюючи ватоподібні скупчення або розпростерті плівки……... 2.— На ураженій деревині, окрім скупчень міцелію, розташовуються

шнури………………………………………………………………….. 5.2. Міцелій білий або попелясто-сірий; часто добре розвинений…….. 3.— Міцелій жовтий або коричнево-бурий, іноді з фіолетовим

відтінком, слабо розвинений………………………………………… 4.3. На деревині розташовуються пишно розвинені скупчення

міцелію, спочатку білі з характерними жовтими плямами, згодом попелясто-сірі шовковисті у вигляді плівки — СПРАВЖНІЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Serpula lacrymans (Wulf.) Gray.

—

Міцелій пишний ватоподібний, до старості лишається білим, при заповненні тріщин ущільнюється в плівки — БІЛИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Coriolus vaporarius (Fr.) Bond. еt Sing.

4. На ураженій деревині розташовується слабо розвинений павутинистий жовтий або коричнево-бурий міцелій, особливо часто його можна помітити в тріщинах деревини —

305

ПЛІВЧАСТИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Coniophora сerebella Schr. — Міцелій слабо розвинений, спочатку світло забарвлений, потім

зеленувато-жовтий, зрідка з фіолетовим відтінком — ПЛАСТИНЧАТИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Paxillus panuoides Fr.

5.

Окрім міцелію, на ураженій деревині розміщуються шнури діаметром більше 2 мм білого або сірувато-попелястого кольору... 6.

— Шнури діаметром до 2 мм, забарвлені в більш темні забарвлення.. 7.6. Шнури плоскі діаметром до 6-8 мм, попелясто-сірі, дерев'янисті,

в сухому стані ламкі; слабо розгалужені — СПРАВЖНІЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Serpula lacrymans (Wulf.) Gray.

— Шнури округлі, діаметром до 4-6 мм, білі, пухнасті, гнучкі, слабо розгалужені — БІЛИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Coriolus vaporarius (Fr.)

Bond. et Sing. 7. Шнури діаметром до 2 мм, притиснуті до субстрату, оливково-

коричневі або темно-бурі, розгалужені — ПЛІВЧАСТИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Coniophora cerebella Schr.

— Шнури діаметром до 1 мм, ниткоподібні, сильно розгалужені, іноді віялоподібні, світло-зеленувато-жовті, зрідка з фіолетовим відтінком — ПЛАСТИНЧАТИЙ ДОМОВИЙ ГРИБ Paxillus

panuoides Fr. Додаток 8.

Ключ для визначення видів найголовніших домових грибів

по характеру руйнування деревини

1. Уражена деревина коричнево-бура або бура, розділяється поперечними і поздовжніми тріщинами на крупні шматки призматичної форми…………………………………………………... 2.

— Уражена деревина червонувато-бура або бура, тріщинувата, розпадається на ділянки більш дрібних розмірів…………………….. 3.

2. Уражена деревина бура, розпадається на призми крупних розмірів; в тріщинах гнилої деревини міцелій і шнури попелясто-сірого кольору — ГНИЛЬ БУРА ПРИЗМАТИЧНА — спричиняє гриб Serpula lacrymans (Wulf.) Gray.

—

Уражена деревина бура з крупними поперечними і поздовжніми тріщинами; в тріщинах гнилої деревини міцелій і шнури білого кольору — ГНИЛЬ БУРА ТРІЩИНУВАТА — спричиняють гриби Coriolus vaporarius (Fr.) Bond, et Sing, Fibuloporia vaillantii (DC. Ex

Fr.) Bond, et Sing. 3. Уражена деревина бура або коричнево-бура; поперечні тріщини

розміщуються на близькій відстані одна від одної (5-8 мм); деревина розпадається на дрібні пластинки, на її поверхні іноді видно слабкі нальоти жовтувато-коричневого міцелію — ГНИЛЬ БУРА МІЛКОТРІЩИНУВАТА — спричиняє гриб Coniophora

сеrebella Schr. — Уражена деревина червонувато-бура; розпадається на призми

306

середньої величини; в тріщинах гнилої деревини розміщуються тонкі шнури і зеленувато-жовтий розгалужений міцелій — ГНИЛЬ ЧЕРВОНУВАТО-БУРА МІЛКОПРИЗМАТИЧНА — спричиняє гриб Paxillus panuoides Fr.

Додаток 9.

Характеристика головних видів домових грибів

Розвиток домових грибів найбільш часто відбувається там, де є сприятливі умови і не дотримуються вимоги експлуатації споруд.

Для своєчасного виявлення і розпізнавання найбільш небезпечних руйнівників деревини в спорудах необхідно знати їх біологічні ознаки. Ці види грибів не завжди утворюють плодові тіла, тому часто доводиться визначати їх по вегетативних утвореннях або по гнилі, яку вони спричиняють.

Справжній домовий гриб Serpula lacrymans (Wulf.) Gray.— один з найбільш небезпечних руйнівників деревини. При розвитку гриба на поверхні деревини утворюється білий, пухнастий, ватоподібний міцелій, в окремих місцях з рожево-кремовим відтінком і з жовтими плямами. Згодом міцелій осідає, утворюючи попелясто-сірі плівки і шнури, що досягають в поперечному перетині 4-6 мм. Шнури спочатку білі і гнучкі, з віком стають брудно-сірими, дерев'янистими і ламкими. Характерним для даного гриба є сріблясто-сіре і шовковисте забарвлення плівок і тяжів ближчих до деревини. Плодові тіла гриба широко розпростерті, губчасто-м'ясисті, охристо-жовтого кольору з білими волоконними краями. Плодоносний (гіменіальний) шар пористий або сітчастий, в зрілому стані забарвлений в коричневий колір і часто виділяє краплі води. Спори утворюються у великій кількості і мають вид іржаво-коричневого порошку, що покриває уражену деревину.

В початковій стадії гниття деревина набуває бурого або буро-коричневого відтінку, з часом в ній з'являються і поперечні тріщини. В кінцевій стадії деревина стає як би обвугленою, розпадається на окремі ділянки і легко розтирається в порошок.

Справжній домовий гриб найбільш часто уражує деревину хвойних порід в спорудах і будівлях.

Білий домовий гриб Соriolus vaporarius (Fr.) Bond, et Sing, відноситься до числа сильних руйнівників деревини в спорудах і будинках. Міцелій у нього добре розвинений, ватоподібний, білий, розташовується на поверхні деревини. При ущільненні він утворює плівки, які спочатку білі, а згодом мають кремовий відтінок, що злегка пожовтів.

Шнури у гриба волокнисті, білі, тонкі, округлі, у поперечному перерізі товщиною до 4-5 мм. При підсиханні шнури зберігають еластичність і набувають жовто-кремового кольору. Вони як правило формуються на поверхні або в тріщинах ураженої деревини.

Плодові тіла розпростерті, м'які, у вигляді плоскої подушечки. Гіменіальний шар складається з численних трубочок, розташованих на поверхні плодового тіла. Зруйнована деревина має такий же вигляд, як і при ураженні справжнім домовим грибом. Білий домовий гриб часто розвивається на

307

міжповерхових і горищних перекриттях за наявності місцевого зволоження деревини і відсутності вентиляції.

На дерев'яних елементах споруд можуть зустрічатися й інші види грибів, за зовнішніми ознаками досить схожі з білим домовим грибом.

Плівчастий домовий гриб Coniophora сеrebella Schr. дуже поширений. За швидкістю і силою руйнування деревини він дещо поступається справжньому і білому домовим грибам.

Міцелій на поверхні деревини слабо розвинений і представлений тонкими плівками жовтого кольору, згодом плівки стають коричневими або темно-коричневими. Шнури дуже тонкі, діаметром менше 1 мм, гіллясті, спочатку світло-коричневі, потім темніють, а після відмирання набувають майже чорного забарвлення.

Плодове тіло розпростерте, м'ясисто-перетинкове, легко відділяється від деревини, спочатку жовте, потім темно-коричневе з білим волокнистим краєм. Гіменофор гладенький, слабохвилястий або нерівно горбкуватий. В період споруляції плодове тіло видає специфічний запах. При підсиханні деревини краї плівок і плодових тіл гриба закручуються і робляться ламкими.

Заражена деревина має коричневий або темно-коричневий колір і велику кількість поздовжніх і поперечних тріщин, розташованих близько одна від одної. Цей гриб найбільш часто зустрічається в сирих місцях, погребах, підвалах. Він може спричиняти руйнування шпал, стовпів, дерев'яних елементів мостів і деревини на складах (при тривалому зберіганні).

Пластинчатий домовий, або шахтний, гриб Paxillus panuoides Fr. відноситься до числа типових руйнівників хвойної деревини в спорудах. Міцелій на поверхні деревини слабо розвинений, має вид тонких ледве помітних павутинистих нальотів з якнайтонших ниток, які переходять в ясно виражені переплетені тонкі шнури із зеленувато-жовтим або фіолетовим відтінком. При відмиранні шнури темніють і забарвлюються в темно-коричневий колір.

Плодові тіла м'ясисті, у вигляді округлої або віялоподібної шапинки із заломленими краями і короткою бічною ніжкою або без неї. Гіменофор представлений радіально розташованими пластинками, низхідними по шапинці. Пластинки хвилясті, біля основи сітчасті, спочатку жовті, потім коричневі. Поверхня шапинки охристо-жовта, іноді коричнева, пухнаста. Тканина плодового тіла біла, м'яка, губчаста. Плодові тіла розташовуються одиночно або групами.

Уражена деревина спочатку ясно-жовта із зеленуватим відтінком, надалі бура і розтріскується на дрібні шматочки.

Пластинчатий домовий гриб часто зустрічається в будинках, дерев'яних спорудах, в сирих підвалах, шахтах, віддаючи перевагу вологим і затіненим місцям.

308

Додаток 10.

Визначення шкідливих комах

Таблиця для визначення рядів комах

За програмою курсу лісової ентомології передбачено визначення на лабораторних заняттях належності комах до певного ряду, а також типів личинок і типів пошкоджень, нанесених ними деревним породам. Частково це проводиться під час самостійної роботи студентів. Наведені таблиці можуть бути використані й на виробництві. Складені вони за доступними ознаками комах.

Правила користування визначником: за даною і наступними таблицями для визначення комах в кожній з них потрібно читати спочатку тезис (починаючи з першого), потім, якщо він не підходить, прочитати антитезис, який написаний нижче; у кінці кожного тезиса та антитезиса з правої сторони вказані номера тих тезисів, які слід читати слідуючими і так продовжувати до тих пір, доки не буде закінчено визначення. Достовірність визначення потрібно порівняти з відповідним рисунком. У деяких таблицях антитезис вказаний поруч в дужках.

1.Безкрилі дрібні комахи здебільшого до 2-4 мм. завдовшки, рідко до 9мм. На кінці черевця мають стрибальну вилку, стрибають. Живуть у підстилці, частіше у вологих місцях. Деякі види («снігові блохи») під час відлиг взимку з'являються у великій кількості на снігу.

Підклас нижчі (безкрилі) комахи, ряд ногохвістки

-Комахи крилаті, іноді бекрилі, але в цьому випадку не мають стрибальної вилки …………2

2.Комахи крилаті …………3 -Комахи не мають крил або вони дуже вкорочені, в такому випадку

ротовий аппарат сисний або нерозвинений. Лапки п'ятичленні. ………..22 3.Ротовий апарат сисний, добре розвинені лише нижні щелепи, які мають вигляд довгого хоботка, що в спокійному стані згорнутий у вигляді спіралі. Крила та тіло покриті лусочками. Рідко (склівки) крила прозорі. Лапки п'ятичленні.

Ряд лускокрилі –Lepidoptera

-Ротовий апарат іншої будови, крила не вкриті лусками …………4 4.Голова спрямована довгою головотрубкою униз. Ротовий апарат

гризучий, крила перетинчасті. У самця кінець черевця загнутий догори, як у скорпіонів, звідки і назва ряду.

Ряд скорпіонові мухи – Mecoptera

-Будова тіла інша ………....5 5.Розвинена лише одна пара крил (передня) …………6

-Розвинені дві пари крил. Іноді одна або обидві пари крил вкорочені …….7 6. Крила перетинчасті, задня пара редукована і має вигляд маленьких дзизкалець. Частина видів має колюче-сисний ротовий апарат (комарі, гедзі, мухи-ктирі). На відміну від інших рядів хоботок не розділений на членики. У багатьох видів, наприклад тахін, кімнатної мухи, ротові органи дископодібні. Лапки п'ятичленні, рідше чотирьохчленні.

Ряд двокрилі – Diptera

309

Представники: тахіни, дзюрчали, мухи, комарі, мошки, гедзі, ктирі. -Передні крила зі спрощеним жилкуванням. Ротовий апарат нерозвинений. Лапки 1-2 –членні. На кінці черевця часто з двома ниткоподібними церками. Дрібні комахи.

Ряд рівнокрилі, частина (самці кокцид) –Homoptera

7. Ротовий апарат хлебтальний, на нижній губі є довгий язичок. Крила перетинчасті. Задні ноги збирального типу.

Ряд перетинчастокрилі (частина) –Himenoptera

Представники: бджоли, джмелі. -Ротовий апарат іншої будови. ………..8 8. Ротовий апарат колюче-сисного типу у вигляді колючого хоботка, який

в стані спокою підігнутий під нижній бік тіла. ………..9 -Ротовий апарат гризучий, або ротові органи недорозвинені. У всіх

випадках нема ні хоботка, ні язичка. ……….11 9. Хоботок прикріплений до передньої частини голови, складається із 3-4-

х члеників, у стані спокою схований під нижню частину тіла. Передні крила на 2/3 своєї довжини від основи тверді, а далі до верхівки перетинчасті. Рідко безкрилі. Лапки 2-3-членні.

Ряд напівтвердокрилі або клопи –Hemiptera

-Хоботок прикріплений не до передньої, а до задньої частини голови. Передні крила не напівтверді. ………..10

10. Комахи дрібні, 1-2мм завдовжки. Крила дуже вузькі з довгими війками на краях. Лапки 1-2-членні, на кінці з пухирцем.

Ряд трипси – Thysanoptera

-Хоботок 3-4-членний, прикріплений до задньої частини голови, яка підігнута лобом вниз. Лапки 1-2-членні. Крила не напівтверді, з невеликою кількістю поперечних жилок.

Ряд рівнокрилі (частина) – Homoptera

Представники: попелиця, цикадові, листоблішки. 11.Голова велика, особливо у безкрилих. Спрямована гризучим ротовим

апаратом вперед. Крила перетинчасті з повздовжніми жилками. Лапки 4-членні. Живуть великими колоніями в землі, деревині або в надземних «спорудах» - термітниках, а також під корою сухих дерев. Поширені у південних областях України.

Ряд терміти – Isoptera

-Будова тіла інша. ………..12 12. Передні крила шкірясті, вкорочені. У деяких видів задніх крил нема.

На кінці черевця є великі хітинові відростки у вигляді щипців. Ряд щипавки – Dermaptera

-На кінці черевця немає відростків у вигляді щипців. ………..13 13. Передні крила хітинізовані. ………..14 -Обидві пари крил м'які. ………..15 14. Задні крила перетинчасті, черевце на кінці без членистих придатків. Ряд твердокрилі – Coleoptera

Представники: хрущі, ковалики, короїди, вусачі, довгоносики, листоїди, туруни.

310

-Тіло плоске, на кінці черевця є церки. Голова спрямована гризучим ротовим апаратом униз. Вусики щетинкоподібні. Лапки 5-членні. Надкрила та задні крила іноді вкорочені або відсутні.

Ряд тарганові – Blattoptera

15. Крила в стані спокою не складаються на спині, а розведені як при польоті в боки, або підняті над спиною вгору. Вусики короткі. …16 -Крила у стані спокою складаються на спині. Вусики довші голови. .. .. 17

16. Крила сітчасті. Обидві пари однакової довжини. Ротові органи гризучі. Комахи хижі, личинки живуть у воді.

Ряд бабки – Odonata

-Крила сітчасті, задні значно менші від передніх. На кінці черевця 2-3 довгі ниткоподібні відростки. Ротовий апарат нерозвинений. Личинки живуть у воді.

Ряд одноднівки –Ephemeroptera

17. Крила сітчасті з великою кількістю поперечних жилок …18 -Крила перетинчасті з невеликою кількістю поперечних жилок. …21 18. Задні ноги стрибальні або передні ноги копальні. Лапки 3-4-членні. Ряд прямокрилі – Orthoptera

Представники: коники, цвіркуни, вовчки. -Задні ноги не стрибальні. ……….19 19. Достатньо великі комахи. Голова спрямована ротовим апаратом

донизу. Передньогруди видовжені. Передні ноги хватальні. Личинки та імаго хижі.

Ряд богомоли – Mantoptera

-Передні ноги не хватального типу ……….20 20. Передньогруди дуже видовжені. Голова спрямована щелепами вперед.

У самиць досить довгий загнутий вгору тонкий яйцеклад. Ноги бігального типу. Личинки та імаго хижі.

Ряд верблюдки – Raphidioptera

-Голова спрямована ротовим апаратом донизу. Лапки 5-членні. Передньогруди не видовжені. Личинки та деякі дорослі хижі, знищують попелиць, кладки яєць.

Ряд сітчастокрилі – Neuroptera

Представники: золотоочки, мурашині леви. 21. Ротовий апарат гризучий, або недорозвинений. Лапки 5-членні. Крила

перетинчасті з малою кількістю поперечних жилок, задні коротші від передніх. Ряд перетинчастокрилі (частина) – Himenoptera

Представники: оси, їздці, пильщики, рогохвости. -Ротовий апарат гризучий, але верхні щелепи відсутні, а на нижніх є лише

одна лопать. Вусики щетинкоподібні. Крила вкриті волосинками. Личинки живуть у воді.

Ряд ручайники – Trichoptera

22. Ротовий апарат гризучий. ……….23 -Ротовий апарат колюче-сисний, сисний або недорозвинений …….26 23. Задні ноги стрибальні. Лапки 3-4-членні. Ряд прямокрилі – Orthoptera

311

-Задні ноги не стрибальні. ……….24 24. Черевце на кінці з двома хітинізованими відростками у вигляді

щипців. Ряд щипавки – Dermaptera

-Черевце на кінці немає придатків у вигляді щипців. ……….25 25. Черевце стебельчасте. Лапки 5-членні, вусики колінчасті. Хижі.

Живуть у лісі на галявинах, у мурашниках, пеньках або в землі. Ряд перетинчастокрилі (частина) – Himenoptera

Представники: мурашки. -Дрібні комахи. Тіло плескувате, вкрите волосинками. Лапки 1-2-членні.

Живуть серед пір'я на птахах та у волосяному покриві ссавців. Ряд пухоїди – Mallophaqa

26. Ротовий апарат сисний, або недорозвинений. Тіло вкрите волосинками та лусками. Лапки 5-членні. Крила відсутні або дуже вкорочені.

Ряд лускокрилі –Lepidoptera

Представники: самиці деяких п'ядунів. -Ротовий апарат колюче-сисний. ……….27 27. Дрібні комахи, задні ноги стрибальні. Ряд блохи – Aphaniptera

-Будова тіла інша. ……….28 28. Хоботок прикріплений до задньої частини голови. Лапки 1-2-членні.

Часто ноги дуже редуковані й комахи нерухомо прикріплені до гілок чи листя. У цьому випадку тіло плескувате або напівкулясте, у деяких – кулясте, часто зверху вкрите щитком. Комахи висмоктують сік з листків, гілок, стовбурів.

Ряд рівнокрилі (частина) – Homoptera

-Представники: щитівки, несправжні щитівки, червчики, попелиці, зокрема хереси.

-Будова тіла інша. ……….29 29. Дрібні комахи. Лапки 1-2-членні, на кінці з пухирцем. Висмоктуюють

соки з рослин. Деякі хижі, паразитують на дрібних комахах та яйцях. Ряд трипси – Thysanoptera

-Дрібні комахи. Ротовий апарат колюче-сисний. Лапки 1-2-членні з одним рухомим кігтиком. Черевце ширше від грудей. Паразити ссавців.

Ряд воші – Anoplura

Додаток 11.

Таблиця для визначення найголовніших типів личинок

Важливою ознакою для визначення гусениць (личинок) є число ніг. Так, личинки листоїдів мають тільки три пари ніг і зовсім не мають ніг на черевці. У гусениць, крім трьох пар грудних є ще від двох до п'яти, а у личинок пильщиків − від шести до восьми черевних ніг. Необхідно пам'ятати, що остання пара ніг на черевці майже завжди знаходиться на самому кінці тіла і мало помітна. Для того, щоб уникнути помилок при підрахунку ніг у гусениць і личинок, слід користуватися рисунком 1, який наведений в додатку В.

1. Личинки схожі на дорослих комах, тільки менших розмірів і не мають крил …………………………………………………………………………

312

−Личинки комах з неповним перетворенням (представники: клопи, таргани,

цвіркуни, коники, саранові і ін.) −Личинки не схожі на дорослих комах. Сюди відносяться личинки комах з повним перетворенням…………………………………………………………...2

2. Личинки безногі………………………………………………………....3 −Личинки мають хоча б три пари ніг на грудних сегментах, у деяких можуть бути також ноги на черевці (несправжні, не поділені на членики)…………..10

3. Личинки з редукованою головою………………………………………4 −Голова у личинок є, іноді слабо виражена…………………………………….6 4. Тіло личинок потоншується до преднього кінця, на якому є лише дві хітиинізовані щелепи. Тіло білувате. Задній кінець у деяких видів як би обрубаний навскіс і несе дихальця та зубчики по краю останнього членика.

Личинки мух тахін, справжніх мух.

−Ознаки личинок інші……………………………………………………………5 5. Передній кінець тіла (грудні сегменти) хітинізований, бурий або коричневий. Личинки живуть в ходах стовбурових шкідників, знищуюють личинок і лялечок короїдів і нших стовбурових шкідників. Личинки мух деревинників Erinnidae

−Личинки схожі на дрібну п'явку. Забарвлення змінюється від зеленуватого до червонуватого. Знаходяться серед колоній попелиць, яких активно винищують. Личинки мух журчалок − Syrphidae

6. Голова личинок маленька. Тіло чуть зігнуте. У частини видів на кінці черевця, а іноді і по боках тіла є вирости різної форми. Переважна більшість − паразити комах. Зустрічаються рослинноїдні, зокрема род. Callimomidae, личинки яких живуть в насіннях сосни, ялини, модрини і інших порід, пошкоджуючи їх. Наїзники

−Голова у личинок добре помітна……………………………………………….7 7. Тіло личинок серповидно зігнуте………………………………………8 −Тіло личинок пряме……………………………………………………………...9 8. Тіло личинок білувате або жовтувате, серповидно зігнуте. Личинки невеликі, знаходяться в грунті, шишках і жолудях, під корою заселених дерев Личинки довгоносиків − Curculionidae

−Схожі на личинок довгоносиків. Знаходяться під корою дерев в ходах, які в великій кількості відходять від маточних ходів, проточених жуками. Рідше личинки знаходяться в ходах в деревині Личинки короїдів − Ipidae

9. Личинки білуваті. Передньогруди різко розширені і приплюсну-ті,зверху і знизу на них є площадка з поздовжніми борозенками. Знаходяться в ходах під корою і в деревині Личинки златок − Buprestidae

−Передньогруди трохи ширші середніх грудей. Членики черевця зверху і знизу з мозолями. Проточуюють ходи під корою і в деревині. Частина личинок вусачів − Cerambycidae

10. Личинки мають тільки три пари ніг на грудях...................................11 −Личинки мають крім того ноги на сегментах черевця………………………28

313

11. Тіло серповидне або дугоподібно зігнуте…………………………...12 −Тіло більш-менш пряме………………………………………………………..16 12. Личинки невеликі (не більше 1см в довжину), білуваті з добре помітною, досить великою головою. Точать ходи в обробленій деревині дерев'яних конструкцій, споруд і на складах. Личинки точильників − Anobidae

−Ознаки личинок інші…………………………………………………………...13 13. Членики грудей тіла потовщені, личинки дрібні, не більше 1,5см в довжину…………………………………………………………………………..14 −Членики грудей майже такої ж товщини, як і черевце………………………15 14. Личинки дрібні, до 6мм завдовжки, від личинок точильників відрізняється значно потовщеними члениками грудей і маленькою головою. Пошкоджуюють оброблену деревину твердолистяних порід Личинки деревогризів − Lyctidae

−Останній членик черевця довгий, різко підігнутий під черевцеву сторону тіла. Точать ходи в заготовленій і обробленій деревині. Ходи круглі, в розрізі діаметром до 3мм, забиті порохнею. Личинки завдовжки до 1,5см Капюшонники − Bostrychidae

15. Тіло личинок дугоподібно зігнуте завдовжки до 7см. Анальні отвори поперечні або трьох-променеві. Личинки живуть в грунті, пошкоджують корені рослин. Деякі види живуть в гнилій деревині пнів, в гної Личинки хрущів −Scarabaeidae

−Дещо подібні на личинок пластинчатовусих, але тіло лише трохи зігнуте, анальний отвір поздовжній. Живуть в гнилій деревині коріння і пнів Личинки рогачів − Lucanidae

16. Тіло білувате. Членики черевця зверху і знизу з мозолеподібними потовщеннями. У деяких видів ноги рудиментарні. Точать ходи під корою і в деревині стовбурів, гілок і коренів Частина личинок вусачів − Cerambycidae

−Ознаки личинок інші…………………………………………………………17 17. Тіло личинок тонке, довге, тверде, жовтувате або буре………….18 −Ознаки личинок інші…………………………………………………………19 18. Три пари ніг однакової довжини. Задній кінець тіла конічний або роздвоєний. Знаходяться у грунті, де пошкоджуюють висіяне насіння, корені рослин. Окремі види живуть в підстилці − хижі, знищуюють лялечок комах (наприклад, личинки шахматного ковалика) Дротяники − Elateridae

−Подібні на дротяників, але предня пара довша, ніж інші Несправжні дротяники − Tenebrionidae

19. Голова личинок направлена гострими щелепами вперед.................20 −Голова направлена щелепами донизу………………………………………...25 20. Тіло продовгувате. Між головою і передньогрудьми значний перехват. Знаходяться на деревах, часто забираються в ходи стовбурових шкідників. Знищуюють яйця комах, дрібних личинок і лялечок Личинки верблюдок − Rhaphydioptera

−Передньогруди не подовжені………………………………………………….21

314

21.Тіло продовгувате, уздовж спини з чорними хітинізованими площадками, іноді вся спинна сторона чорна, хітинізована. На кінці черевця пара коротких церків. Більшість видів хижі, знаходяться в підстилці, на деревах, знищуючи гусениць і інших комах. Деякі живуть в грунті Личинки жужелиць − Carabidae

−Будова тіла личинок інша……………………………………………………..22 22. На кінці черевця є пара хітинізованих рогоподібних відростків….23 −Черевце на кінці без церків……………………………………………………24 23. Тіло сильно сплюснуте, світло-буре, голова плеската. Личинки дуже рухливі, знаходяться під корою дерев (частіше листяних) в ходах личинок вусачів і златок, яких вони активно знищуюють Личинки червонокрилок − Pyrochroidae

−Тіло рожеве, голова плескувата, предньоспинка хітинізована, коричнева. На спині останнього членика черевця два рогоподібних відростки з загнутими вгору вершинами. Знаходяться під корою у ходах стовбурових шкідників, особливо короїдів, личинок і лялечок яких активно знищують. Зустрічаються частіше на хвойних породах Личинки мурахожуків − Cleridae

24. Тіло потоншується до переднього і заднього кінців. Щелепи довгі, гострі. Знаходяться на рослинах, хижі, знищуюють попелиць, а також яйця різних комах

Личинки золотоочок − Chrysopidae

−Тіло продовгувате, невелике з рядами бородавок. Голова спрямована щелепами вперед Личинки божих корівок − Coccinellidae

25. На кінці черевця у личинок є шип або хітинізований відросток......26 −По боках останнього членика черевця є по одному тонкому і короткому придатку (церки)…………………………………………………………………27 26. Тіло продовгувате, білувате. Задня половина черевця відігнута вгору і несе на кінці тонкий шип. Ноги дрібні. Точать ходи в деревині стовбурів Личинки рогохвостів − Siricidae

−Тіло тонке, довге, білувате. На передньоспинці потовщення у вигляді комірця. На кінці черевця зазубрений хітиновий відросток. Точать ходи в стовбурах дерев Личинки свердликів − limexylonidae

27. Тіло продовгувате, задня половина черевця відігнута вгору. З боків останнього членика є по одному тонкому і короткому церку.Личинки знаходяться в павутинистих трубках. Зустрічаються на хвойних породах, об'їдаючи хвою Личинки ткачів − Pamphilidae

−Тіло продовгувате, невелике, вкрите довгими і густими волосками. Пошкоджують вироби з хутра, сухофруктів, тощо. Деякі види знищують яйця непарного шовкопряда Личинки шкіроїдів − Dermestidae

28. На ногах черевця багато дрібних гачечків. Черевних ніг від двох до п'яти пар..................................................................................................................29

315

−На ногах черевця гачечки відсутні. Черевних ніг сім – вісім пар…………..30 29. У личинок дві пари черевних ніг. При русі гусениця дугоподібно згинає тіло Гусениці п'ядунів − Geometridae

−Черевних ніг п'ять пар, рідше чотири Гусениці різних видів метеликів 30. Черевних ніг у личинок сім пар. Личинки пошкоджуюють хвою або листя дерев Личинки (несправжні гусениці) пильщиків підродини Nematinae −Черевних ніг вісім пар. Шкодять як попередні. Личинки (несправжні гусениці) пильщиків родини Diprionidae

Рисунок 1. Будова тіла (а− гусениці; б−

личинки пильщика):1−3 − грудні ноги; 1'−8'−

черевцеві ноги; 9− дихальця; 10− потиличний

щиток; 11− анальний щиток; 12− анальний

клапан

Додаток 12.

Таблиця для визначення личинок пластинчастовусих

1(2). Анальний сегмент черевця сплющений зі складками. У деяких видів остання пара ніг коротше решти.

Гнойовики − p. Aphodius, Geotrupes/ 2(1). Анальний сегмент тіла заокруглений. 3(4). Ноги недовгі, всі три пари однакової довжини. Голова вужче

передньогрудей. Тіло лантухоподібно здуте на кінці. На переданальному полі останнього сегмента шипики у вигляді овала.

Бронзівки − Cetoniini. 4(3). Ноги довгі, остання пара довша решти, ширина голови така ж як

передньогруди. 5(18). Анальний отвір має вигляд поперечної вигнутої щілини. 6(9). На переданальному полі останнього сегмента черевця шипики

відсутні. 7(8). Шипики відсутні, але є гачкоподібні щетинки або волоски. Личинка

завдовжки до 5,8см. Сірий волохатий хрущ − Anoxia pilosa F. 8(7). Шипики конічної форми, розкидані. На задній частині анального

терніта є складка, паралельна до борозенки, що розділяє сегмент. Тіло товсте. Довжина дорослої личинки до 6см.

Кукурудзяний гнойовик або дубляк − Pentadon idiota Hrbst. 9(6). На переданальному полі останнього сегмента шипики створюють

поздовжні ряди.

316

10(13). На тергіті анального сегмента є обмежена борозенкою кругла площадка.

11(12). Шипики в рядах голкоподібні, довгі, перехрещуються вершинами. Довжина дорослої личинки до 2,7см.

Квіткоїди − р. Anomala. 12(11). Шипики в поздовжніх рядах короткі, конічної форми. На тергіті

останнього сегмента є площадка, задня частина якої витягнута у вузьке коротке стебельце.

Кузьки − p. Anisoplia. 13(10). На тергіті останнього сегмента площадки немає. 14(15). Поздовжні ряди шипиків короткі (6-9 шипиків у ряду), не

виходять за межі поля, зайнятого гачкоподібними щитинками. Довжина дорослої личинки до 7,5см.

Мармуровий (липневий) хрущ − Polyphylla fullo L. 15(14). Поздовжні ряди шипиків довгі (15 і більше шипиків). 16(17). Поздовжні ряди шипиків на половину своєї довжини виступають

за межі поля, зайнятого гачкоподібними щетинками (по 25-30 шипиків у ряду). Довжина дорослої личинки до 6,5см.

Східний та західний травневі хрущі − Melolontha hippocastani F., Melolontha melolontha L.

17(16). Поздовжні рядки складаються з 15-20 шипиків, дещо розходяться один від одного і не виходять за межі поля, зайнятого гачкоподібними щитинками. Довжина дорослої личинки до 2,5см.

Садовий хрущик − Phylloperta horticola L. 18(5). Анальний отвір трьохпроменевий. 19(22). Шипики на переданальному полі розміщені поздовжніми рядами.

Вони дугоподібно розходяться в сторони перед анальним отвором. 20(21). Шипики однакової величини та розміщуються в один ряд. В

кожному ряду по 10-14шт. Довжина дорослої личинки до 4,5см. Червневий хрущ − Amphymallon solsticialis L. 21(20). Ряди подвійні, шипики не однакової довжини, голкоподібні,

зігнуті. Хрущі коренегризи − Rhizotrogus. 22(19). Шипики довгі, на переданальному полі розміщуються поперечним

рядком, в якому їх не менше 20. Довжина дорослої личинки 1,7см. Рудий нічний хрущик− Serica brunnea L.

317

Додаток 13.

Таблиця для визначення личинок хвоє- та листогризних комах

1(2). Личинки з трьома парами грудних ніг і парою тоненьких церок на останньому членику черевця, слабо S-подібно зігнуті, оливково-зелені або жовті, ноги чорні, голова бура. Пошкоджує сосну.

Зірчастий ткач - пильщик − Acantholyda stellata Christ. 2(3). Личинки крім грудних, мають від 2-8 пар черевних ніг, гусенице

подібні. 3(8). Личинки з 7-8 парами черевних ніг (несправжні гусениці). 4(5). Личинки крупні, до 3,5см завдовжки, світло-зелені з жовтою

головою, уздовж спини з чорною смужкою, іноді по боках ряди чорних плям. Потривожені личинки звертаються калачиком. На березі.

Великий березовий пильщик − Cimbex femorata L. 5(4). Ознаки личинок інші. На сосні. 6(7). Личинки завдовжки до 2,6см, брудно-зелені з вузькою світлою

смугою на спині і темними смугами з боків. Голова чорна, блискуча. Рудий сосновий пильщик − Neodiprion sertifer Geofr. 7(6). Личинки завдовжки до 2,8см, жовто-зелені з коричневою головою.

Над основою ніжок чорний рисунок у вигляді крапки з комою. Звичайний сосновий пильщик − Diprion pini L. 8(3). Личинки з 2-5 парами черевних ніг (гусениці). 9(12). Черевних ніг 2 пари (п’ядуни). Гусениці невеликі, до 3см

завдовжки, зелені з поздовжніми білими лініями уздовж тіла. 10(11). На спині гусениць три поздовжні білі лінії, що переходять на

голову, і жовті смужки з боків. На сосні. Сосновий п’ядун − Bupalus piniarius L.

Рисунок 3. Стерніти личинок пластинчатовусих:

1- волохатого хруща;

2- металевої кузьки; 3- липневого хруща;

4- травневих хрущів; 5- червневого хруща;

6- рудого нічного хрущика

Рисунок 2. Личинка травневого хруща:

г − голова, н − наличник, вг − верхня губа, вщ −

верхні щелепи, нщ − нижні щелепи, у − вусик,

д − дихальце, І−ІІІ − грудні сегменти, 1−8−

черевцеві сегменти, 9− анальний сегмент, б−

бороздка, що розділяє анальний сегмент, ан −

анальний отвір, нг − ноги

вщ

нщ

318

11(10). Білі лінії розміщуються по три з кожної сторони тіла. В гусениць молодшого віку забарвлення більш темне, смужки мало помітні. На дубі і інших листяних породах.

Зимовий п’ядун − Operophthera brumata L. 12(9). Черевних ніг 5 пар. 13(16). Гусениці голі, без бородавок і волосків на тілі. 14(15). Гусениці стрункі, завдовжки до 4см, зелені з червонуватою або

бурою головою. Уздовж спини 5 білих ліній і з боків оранжева. На сосні. Соснова совка − Panolis flammea Schiff. 15(14). Гусениці товсті, завдовжки до 5см, зелені, на спині темно-зелена

смуга з білою каймою, з боків червоні навскісні лінії з жовтою каймою. На дубі. Дубова чубатка − Notodonta anceps Goeze. 16(13). Гусениці з бородавками або волосками на тілі. 17(18). Гусениці з дрібними бородавками на тілі і потиличним щитком,

невеликі, до 1,8см завдовжки, брудно-зелені. Потиличний щиток зеленувато-бурий з двома чорними плямами. На дубі.

Дубова зелена листокрутка − Tortrix viridana L. 18(17). Гусениці досягають більших розмірів, з волосками на тілі. 19(26). Волоски на тілі гусениць розміщені рівномірно. 20(23). Волоски на тілі короткі, однакові за довжиною, гусениці з

поздовжніми смугами і лініями на тілі. 21(22). Поздовжні смуги і лінії різнокольорові: уздовж спини біла, з боків

її дві оранжеві і чорні лінії, уздовж боків тіла широкі голубі смуги. Молоді гусениці більш темні. Довжина дорослих гусениць до 4,5см. На дубі, плодових і інших листяних породах.

Кільчастий шовкопряд − Melacosoma neustria L. 22(21). Поздовжні смуги темні, переривчасті, сама широка проходить

уздовж спини. Довжина гусениць до 6см. На дубі, ясені, березі і інших листяних породах.

Лунка срібляста − Phalera bucephala L. 23(20). Волоски з боків тіла довші, ніж на спині. На середньо- і

задньоспинці дві поперечні темні смужки. 24(25). Крупні гусениці завдовжки до 7,5см, буро-сірі. На тергітах

черевця поздовжній ряд темних підковоподібних плям. Поперечні смуги на середньо-і задньоспинці темно-сині. На сосні.

Сосновий шовкопряд − Dendrolimus pini L. 25(24). Схожі на гусениць попереднього виду, але на спині кожного

сегмента тіла по одній овальній плямі, навколо якої буро-червоні бородавки. З боків тіла три поздовжні ряди таки х же бородавок. Нижня сторона жовто-сіра. У павутинистих гніздах в кроні сосни (липень-серпень).

Сосновий похідний шовкопряд − Thaumetopoea pinivora Tr.* 26(19). Волоски на тілі гусениць розміщені пучечками і китичками на

спині або на бородавках по всьому тілі. 27(30). Гусениці обов’язково мають по одній червоній бородавці на

дев’ятому і десятому тергітах черевця.

319

28(29). Гусениці завдовжки до 4см, темно-бурі з подвійною червоною лінією уздовж спини і білою переривчастою смугою з боків. На дубі, терені, плодових. Золотогуз − Euproctis chrysorrhoea L.

29(28). Гусениці сірі, на середньоспинці велика чорна пляма, від якої уздовж спини йде темна смуга, яка на 7-9 тергітах тіла переходить у світлу пляму. На модрині, сосні та інших хвойних породах.

Шовкопряд-монашка − Ocneria monacha L. 30(27). Колір і розміщення бородавок інші. 31(32). Гусениці завдовжки до 7см, сірі, сильно волосаті. На спині 5 пар

синіх і 6 пар червоних бородавок. На дубі і багатьох інших листяних породах. Непарний шовкопряд − Ocneria dispar L. 32(31). Довжина гусениць старшого віку до 5см. Уздовж спини ряд

жовтуватих крупних круглих плям. На тополі, осиці. Вербова хвилівка − Leucoma salicis L.

Додаток 14.

Таблиця для визначення видів комах за пошкодженнями плодів та насіння

1(14).Пошкоджені шишки хвойних порід 2(5).На поверхні шишок помітні екскременти. 3(4).Екскременти темно-бурі, звисають, звзані павутиною. Між лусками

шишок виступає живиця.Гусениці не зачіпають при живленні стрижень шишки.Вони червоно-бурі з темною смугою на спині з бурою головою (на ялині, модрині, ялиці, сосні)…

Шишкова вогнівка-Dioryctria abietella S.

4(3).Екскременти коричневі, дрібні, лежать невеликими купками.На поверхні шишок можуть бути отвори від випавши пошкоджених лусок.Гусениця з грязно-червоною смугою на спині (на ялині)…

Шишковий п'ядун-Eupithecia abietella G.

5(2).На поверхні шишок екскрементів нема. 6(11).Пошкоджені шишки зовні не відрізняються від непошкоджених.В

шишках знаходяться личинки. 7(10).Личинки з ногами. 8(9).В шишках гусениці жовто-білі з світло-коричневою

головою.Стрижень шишки проточений поздовжнім ходом і заповнений світло-сірими екскрементами (на ялині)…

Шишкова листовійка –laspeyresia strobilella L.

9(8).Личинки серповидно зігнуті, білі з добре розвинутою головою і грудними ногами.В шишках бурі екскременти округлої форми (на ялині, сосні)…

Ялиновий (сосновий) шишковий точильник –Ernobius (Anodium) abietinum

L.

10(7).Личинки без ніг, дрібні (до 2мм), руді, розміщуються в товщі лусок, рідше в стрижні. На внутрішній стороні лусок помітні невеликі випуклі гали.Пізніше личинки заляльковуються в білих коконах (на ялині)…

Галиця лусок ялинових шишок –Kaltenbahiella strobe W.

320

11(6).Пошкоджені шишки викривлені або засмолені. 12(13).Пошкоджені шишки часто зігнуті, на поверхні невеликі

заглиблення, під якими напливи живиці.Личинка біла, безнога з загостреним переднім і тупим заднім кінцем.Голова не помітна (на модрині)…

Модринова муха – Hylemia laricicola K.

13(12).На поверхні шишок краплі застиглої живиці. В шишках личинки довгоносика.Зовні можуть бути крупні вихідні отвори личинок (на сосні)…

Шишкова смолівка – Pissodes validirostris G.

14(1).Пошкоджені плоди і насіння листяних порід. 15(18).Пошкоджені жолуді дуба і горіхи ліщини.зовні помітні дирки,

всередині червоточина. 16(17).Вихідні отвори личинок круглі.До появи отворів у плодах

знаходяться личинки довгоносика… Жолудевий довгоносик – Curculio glandium M., Горіховий довгоносик –

C.nucum l.

17(16).Вихідні отвори личинок овальні.До їх утворення в плодах знаходяться гусениці…

Жолудева плодожерка – Carpocaspa splendana H.,горіхова плодожерка –

C.amplana H.

18(15).Пошкоджене насіння інших листяних порід. 19(20).Пошкоджене насіння акації жовтої та білої. Воно цілком або

частково виїдене. Гусениці грязно-зелені з рудуватою головою і темною смугою уздовж спини…

Акацієва вогнівка – Etiella zincrenella F.

20(19) Пошкоджене насіння ясена личинками довгоносика… Ясеневий довгоносик насіннеїд – Lygniodes enucleator P.

Додаток 15.

Таблиця для визначення типів пошкоджень та найголовніших груп

шкідливих комах за пошкодженнями деревних порід

Класифікація типів пошкоджень, викликаних комахами Об'їдання листя, хвої та бруньок

1.Листки або хвоїнки об'їдені цілком або частково. Спричиняється гусеницями, личинками пильщиків, жуками.

2.Дирчасте виїдання. У листках виїдені отвори гусеницями та деякими жуками.

3.Вищерблення хвоїнок з боків. Вигризають гусениці соснового шовкопряда та інші, а також жуки деяких довгоносиків.

4.Обгризання хвоїнок сосни з боків, від яких залишається лише центральний судинний пучок.

Личинки пильщиків

5.Вигризання уздовж хвоїнок сосни поздовжніх борозенок. Вигризають молоді гусениці соснового п'ядуна.

6.Виїдання бруньок з середини або об'їдання їх ззовні. Скелетування листя

321

1.Виїдений м'якуш листка наскрізь, залишились лише жилки, які утворюють скелетну основу листка. Пошкоджують молоді гусениці, личинки та жуки листоїдів.

2. Виїдений м'якуш листка, але кутикула з верхнього боку його залишилася цілою. Пошкоджують личинки слизистих пильщиків.

Скручування та деформація листків

1.Один або декілька листочків згорнуті у вигляді цигарки або щільного жмута без павутини.

Шкодять жуки-трубкокрутки.

2.Листки деформовані – гофровані або зігнуті чи скручені в різних напрямках від пошкодження попелицями та іншими сисними шкідниками.

Згортання та стягування листя павутинням

1. Один, іноді два-три листки стягнені павутиною, згорнуті у вигляді трубки або зігнуті навпіл, в середині знаходяться одна або декілька гусениць. Шкодять листовійки та інші.

2. Павутинням обплетені окремі гілки, де об'їдають листя гусениці вербової молі, американського білого метелика та ін.

3. З павутини сплетені гнізда, куди ховаються вдень гусениці кільчастого та похідного шовкопрядів. Гнізда для зимівлі з сухих листків та павутини влаштовують гусениці золотогуза.

Зміна забарвлення листя

1. На листках світлі плями з нечіткими краями від пошкодження попелицями. Міни на листках та хвої

1.У середині платівки листка виїдена паренхіма у вигляді окремих плям або звивистих смуг, при цьому кутикула зверху та знизу листка залишилась непошкодженою. Місце пошкодження помітне за світлим забарвленням ділянок листка над цими „мінами”. Викликають дрібні гусениці мінуюючих молів, рідше інші види. 2.Верхівки хвоїнок модрини приблизно до половини виїдені гусеницями і пожовкли. Гали на листках, хвої, бруньках та пагонах

1. Від сильного розростання тканин (викликаного ростковими речовинами, виділеними шкідниками) на листках утворюються нарости у вигляді пузирів, ріжок, яблучок тощо. В середині цих галів знаходяться шкідники – горіхотвірки, попелиці або кліщі. 2. Нарости на травневих пагонах ялини у вигляді дрібних шишок або кулясті, в середині їх знаходяться попелиці (хермеси). 3. Пагони на тополях та осиці веретеноподібно здуті й утворюють своєрідні гали, в середині яких прогризають ходи личинки вусача або гусениці – склівки. 4. Пошкоджені бруньки на дубі – утворюється наріст у вигляді бараболі або шишки хмелю, в середині їх знаходяться личинки горіхотвірок. Проточування ходів у пагонах, гілках, стовбурах

1. У серцевині пагонів різних порід та тонких гілочок прогризають ходи гусениць молів, листовійок, вогнівок, червиць або жуки лубоїдів.

322

2. На гілках та стовбурах прогризені ходи повністю в деревині, в них живуть личинки або жуки короїдів-деревинників, рідше інші види. 3.Ходи прогризені під корою, часто потім заглиблюються в деревину: а) прогризена система ходів (маточних, личинкових), в яких живуть личинки, лялечки або жуки короїдів; б) вигризені окремі прості ходи, де знаходяться личинки вусачів, златок, довгоносиків, червиць. Пошкодження пагонів, гілок та стовбурів зовні

1. На тоненьких гілочках кора та луб виїдені до деревини жуками у вигляді невеличких лунок. На хвойних породах у місцях пошкодження можуть бути смоляні напливи або потьоки. 2. Довкола гілочок тополі – жуками великого осикового вусача вигризена кора у вигляді борозенки. 3. На пагонах листяних порід біля бруньок невеликі ходи, вигризені жуками короїдів (для додаткового живлення). 4. На тонких пагонах модрини та листяних порід яйцекладами зроблені заглиблення для відкладання яєць, від чого пагони часто відмирають. Спричиняють цикади, пильщики. 5. У корі на стовбурах вусачами вигризені невеличкі заглиблення у вигляді воронок або поперечних щілин для відкладання яєць. 6. На корі гілок, рідше стовбурів нерухомі комахи вкриті щитками або затверділою шкіркою (щитівки, несправжні щитівки), висисають соки. Деформація пагонів та гілок сосни

1. Пагони і гілки зігнуті в різних напрямах, всередині їх зарослі ходи, прогризені у свій час гусеницями пагов'юнів. Пошкодження коріння дерев, садженців, сіянців

1.Корені підгризені личинками хрущів або іншими шкідниками. Молоді рослини часто гинуть. 2. В коренях дерев та пеньків прогризені ходи личинками довгоносиків, вусачів, гусеницями склівок. Пошкодження генеративних органів

1. Квітки, суцвіття, плодоніжки, зав'язь та плоди пошкоджені зсередини, при цьому здебільшого пошкоджене і насіння (іноді насінини виїдені зсередини і до вильоту комахи оболонки їх не мають отворів). Додаток 16.

Таблиця для визначення найголовніших типів пошкоджень деревних порід

1. Пошкоджена хвоя , листя або бруньки ……………2 -Пошкоджені пагони, гілки, стовбури або корені ……..........22 2. Пошкоджені бруньки ……………3 -Пошкоджені листки або хвоя ……………7 3. Пошкоджені бруньки сосни …………....4 - Пошкоджені бруньки дуба або ясена ……………5 4. Пошкоджені бруньки зовні відрізняються тим, що мають загострені і трохи відтягнуті верхівки, біля їх основи помітний дрібний отвір, краплі

323

загуслої живиці, іноді потьоки її на поверхні пагона під бруньками. Бруньку пошкоджує дрібна гусениця коричневого або буро-жовтого забарвлення.

Пагов'юни – р. Evetria

- Гусениці з повздовжніми коричневими смужками – однією вздовж середини і по одній на боках тіла. Пошкодження, як у попереднього виду.

Пагонова вогнівка – Dioryctria abietella

5. Бруньки ясена виїдені зсередини, зовні помітно лише круглий отвір. Червиця в'їдлива – Zeuzera pyrina, або жуки закавказького лубоїда

-Пошкоджені бруньки дуба ……….6 6. З пошкодженої бруньки утворюється гал, що нагадує шишку хмелю.

Шишкова горіхотвірка –Andricus foecundatris

-З пошкодженої бруньки утворюється світло забарвлений округлий гал у вигляді бараболі (завбільшки з лісовий горіх або дрібне яблучко). Після вильоту горіхотвірок на ньому помітно 10-20 і більше дрібних круглих вилітних отворів.

Горіхотвірка коренева –Biorrhiza pallida

7. Пошкоджена хвоя ……….8 - Пошкоджене листя ……...14 8. Пошкоджена хвоя сосни ……….9 - Пошкоджена хвоя модрини та ялини ………12 9. Пожовтіння та всихання окремих хвоїнок на верхівках пагонів молодих

сосен. Хвоїнки при основі міновані (виїдені зсередини) дрібними гусеницями. Пагов'юни – р. Evetria

- Хвоїнки пошкоджені зовні ……….10 На хвоїнках помітні окремі вигризання з боків, від чого вони здаються

„пощербленими”. Гусениці соснового шовкопряда та інших хвоєгризів

- Пошкодження має інший вигляд ……….11 11. Хвоїнки обгризені з боків, від них залишився лише центральний пучок

у вигляді білої ниточки. Личинки живляться групами, по декілька десятків особин, тому обгризеними виявляються всі хвоїнки на окремих пагонах. Пошкодження має вигляд світлої плями і добре помітне на зеленому тлі крони, тому може бути використане для виявлення шкідника навіть у тих випадках, коли в лісі він зустрічається в невеликій кількості. Звичайний та рудий соснові пильщики – Diprion pini та Neodiprion sertifer

- Молодими гусеницями вздовж хвоїнок вигризені тоненькі канали. П'ядун сосновий –Bupalus piniarius

12. Від пошкодження основи хвоїнок у бруньках ялини, які щойно почали розвиватись, утворюється гал, завбільшки з лісовий горіх. У середині його знаходяться дрібні попелиці, які висисають соки з тканин рослин.

Хермеси – Adelqidae

- Пошкоджена хвоя модрини ……….13 13. З хвоїнок модрини висисають соки попелиці, по одній на хвоїнку, від

чого останні в цьому місці дуже перегнуті. Хермеси – Adelqidae

324

-Хвоїнки з верхівки майже до половини виїдені зсередини (міновані). Кутикула тут засихає та жовтіє. На хвоїнках помітні дрібні чохлики, в яких живуть гусениці, що виїдають хвоїнки.

Чохликові молі –р.Coleophora

14. Листя обгризені або в них вигризені дири. Об'їдання гусеницями, личинками пильщиків чи жуками

- Пошкодження іншого типу ……….15 У листках виїдений м'якуш, але залишені жилки ……….16

-Листки скручені, міновані або на них гали ……….17 16. Хоча б частково скелетування на листках наскрізне.

Скелетування листків молодими гусеницями личинками

та жуками листоїдів

З одного боку листків (здебільшого зверху) кутикула непошкоджена. Скелетування листків личинками слизистих пильщиків

17. Виїдена паренхіма листка, а кутикула зверху і знизу залишилась неушкодженою. Пошкоджене місце виділяється світлішим забарвленням. Ці міни можуть мати форму плям, стрічок. Мінують гусениці мінуюючих молей

- Пошкодження іншого типу ……….18 18. Листки скручені ……….19 - На листках гали ……….20 19. Листки згорнуті в трубку або зігнуті навпіл і скріплені павутиною.

Гусениці листокруток

- Листки згорнуті у вигляді сигар без павутин. Жуки – трубкокрути

20. Гали на листках різних порід у вигляді рожків, коростинок, або густого скупчення волосків.

Галові кліщі

- Гали мають інший вигляд ……….21 21. Гали у вигляді пухирців на листках в'язових порід або потовщень на

черешках листків тополі. Усередині гал та потовщень висмоктують соки з рослин личинки

Попелиці

-Гали найчастіше на листках дуба у вигляді виростів, що мають форму яблучок, пампушок.

Горіхотвірки

22. Пошкодження пагонів, гілок стовбурів ……….23 - Пошкодження коріння або шишок, плодів, насіння ……….49 23. під корою гілок і стовбурів проточені складні ходи, що складаються з

одного або декількох маточних і багатьох відгалужених від інших личинкових. Личинки в ходах безногі, з добре розвиненою головою, трохи зігнуті.

Короїди –Ipidae

- Ходи короїдами проточені в деревині стовбура. Помітні лише вхідні отвори ……….24

24. Від вхідного отвору діаметром 1-2мм в стовбур до 8см завглибшки іде вхідний канал, який там розгалужується на два або декілька. Стінки ходів чорні

325

від міцелію гриба, що розвивається на них (заносяться самками). Ходи очищені від порохні.

Короїди – деревинники –pp.Xyleborus,Trypodendron

- Пошкодження має інший вигляд ……….25 25. Пошкодження хвойних порід ……….26 - Пошкоджуються листяні породи ……….38

26. На стеблах молодих сосен самосіву та в культурах виїдена соковита кора у вигляді невеликих лунок. Дуже пошкоджені сіянці гинуть. Масові пошкодження трапляються в культурах, створених на зрубах.

Великий сосновий довгоносик та інші види роду Hylobius

- Пошкоджені сосни 3-5-річного і старшого віку ……….27 27. На поверхні стовбурців молодих сосен під корою помітні бурі плями та невеликі підвищення в тих місцях, де висисався сік з камбію. Під лусками кори знаходяться плесковаті клопи. На пошкоджених деревцях хвоя на верхніх кількох лутовках набула світло-жовтого (салатного) кольору. Зменшився приріст у висоту, може наступити суховершинність.

Підкоровий сосновий клоп –Aradus cinnamomeus

- Пошкодження має інший вигляд ……….28 28. Пошкодження 1-2-річних пагонів ……….29

- Пошкодження гілок і стовбурів ……….32 29. На 1-2-річних пагонах молодих сосен під лутовкою бруньок

знаходяться гали із загуслої живиці завбільшки з лісовий горіх або трохи більші. Під прикриттям цього смоляного гала гусениця пошкоджує пагін, а іноді й основу бруньки.

Пагов'юн-смолівщик – Evetria resinella

- Пагони пошкоджені в серцевині ……….30 30. У серцевині однорічних пагонів модрини, ялиці та ялини прогризений хід гусеницею, пошкоджені також основи бруньок. Ходи заповнені порохнею. Пошкоджені пагони відмирають.

Модринова, ялинова, ялицева пагонові молі

- Пошкоджені пагони на сосні ……….31 31. Травневі пагони на молодих сосонках у травні-червні прогризені в середині гусеницями, від чого вони звисають і відмирають або продовжуюють рости, але залишаються дуже викривленими.

Пагов'юни – р. Evetria

- У серцевині 1-2-річних пагонів сосен різного віку прогризений хід, очищений від порохні, зовні помітні круглі вихідні отвори близько 2мм у діаметрі. Ходи прогризають жуки соснових лубоїдів при додатковому живленні з липня до пізньої осені. Пошкоджені пагони часто обламуюються вітром і їх можна знайти під деревами.

Соснові лубоїди (стригуни) – p. Blastophaqus

32. На пагонах і тонких гілочках ялини, ялиці, сосни та модрини в кронах дерев кора, луб і частково поверхневий шар деревини вигризені при додатковому живленні жуків у вигляді лунок.

Чорні вусачі – р. Monochamus

326

Шкодять: на сосні- сосновий, ялині та ялиці – великий і малий ялинові, на модрині – крапчастий.

- Гілочки і стовбури пошкоджені гусеницями ……….33 Пошкоджені кора, луб і поверхневий шар деревини, частіше за все біля основи та в розгалуженнях 3-5-річних пагонів молодих модрин або ялин. У місцях пошкодження утворюються смоляні напливи, потовщення кори, висипається червоточина, деформуються стовбурці та гілки.

Модринова та ялинова лубоїдні листокрутки

- Під корою або в деревині гілок та стовбурців прогризені ходи …31 34. Ходи, діаметром від 1 до 3мм, прогризені в основному в деревині й очищені від порохні. Проте, крім отворів, через які викидається порохня є хоча б невеликі бічні (поперечні) ходи, які то виходять на поверхню заболоні, то йдуть в деревину. Прогризаються на ялині та ялиці.

Свердлик хвойний – Elateriodes flubellicornis

- Ходи мають інший вигляд ……….35 35. Ходи прогризені повністю в деревині, а на поверхні деревини і в корі можуть бути лише вилітні отвори. Проточені ходи в основному вздовж стовбура завглибшки до 12см, звивисті, щільно забиті дрібною порохнею такого ж забарвлення, як і деревина. В ходах личинки з трьома парами недорозвинених ніг та шипом на кінці черевця. Вилітні отвори круглі 5мм в діаметрі.

Рогохвости (великий, малий та інші) – Siricidae

-Ходи прогризені в лубі і викарбовуються на заболоні або ж вони вигризені спочатку під корою, а потім заглиблюються в деревину ………36

36. Ходи в лубі звивисті, спочатку вузькі, а потім розширяються. У ходах безногі, білуваті, серпоподібно зігнуті личинки. Характерно, що хід закінчується овальною колисочкою, яка заглиблена у деревину і заповнена тоненькими деревними волокнами. У такому коконі і заляльковуються личинки. Вильотні отвори круглі, діаметром 2-4мм.

Довгоносики-смолюхи –р. Pissodes

- Ходи мають інший вигляд ……….37 37. Ходи під корою плескуваті, у поперечному перетині нагадують

прямокутник, мілкі, заповнені порохнею. На мало ослаблених деревах ходи личинок деяких видів (синя, двоплямиста вузькотіла) спрямовані впоперек стовбура. Вихідні отвори з деревини здебільшого у вигляді двоопуклої лінзи.

Златки – Buprestidae

-Ходи прогризені спочатку під корою, а потім в багатьох видів заглиблюються у деревину. У поперечному розтині вони нагадують нерівний овал. Порохня в ходах досить груба (тирса або довгасті стружечки). Вилітний отвір круглий або овальний. Ходи здебільшого очищені від порохні. Личинки в ходах видовжені, білуваті, безногі або з трьома парами ніг, вздовж спини мають потовщення у вигляді мозолів.

Вусачі – Cerambycidae

38. На тоненьких гілках та 1-3-річних стовбурцях тополі або осики є веретеноподібні потовщення 2-3см завдовжки, всередині хід до 4см. Проточує

327

його видовжена безнога, білувата личинка, яка там же заляльковується. Після вильоту жука залишається круглий отвір діаметром 3-3,5мм.

Малий осиковий вусач – Saperda populnea

- Під корою в деревині прогризені ходи ……….39 39. Ходи від 1 до 3мм в діаметрі, прогризені в деревині і очищені від порохні. Частина ходів прогризена впоперек стовбура під корою так, що наполовину вони заглиблені в заболонь. Пошкоджується бук, дуб.

Свердлик листяний – Elateroides dermestoides

- Пошкодження мають інший вигляд ………...40 40. Ходи проточені повністю в деревині, заповнені порохнею …41 - Ходи проточені частково в лубі, деревині. Якщо цілком в деревині, то очищені від порохні ……….42 41. Ходи звивисті, в перетині круглі, прогризені в заболоні вздовж стовбура, щільно заповнені дрібною порохнею. Поблизу ходів деревина часто уражена білою гнилизною В ходах білуваті личинки з трьома парами дрібних ніжок та шипом на кінці черевця. Вилітні отвори круглі, діаметром 3-4мм. Пошкоджують дуб.

Дубова ксифідрія (рогохвіст) – Xiphydria lonqicollis

- Такі ж ходи, але проточені на березі, тополі. Березовий рогохвіст – Tremex fuscicornis

42. Ходи в перетині круглі або широкоовальні, прогризені вдеревині гілочок, гілок і стовбурів, очищені від порохні (остання має вигляд круглястих зерен). На самому початку ходу під корою проточена площинка, а в корі отвір, через який гусениця викидає з ходів порохню. В ходах жовтувато-білі гусениці з чорними головою, щитком на потилиці та дрібними бородавками або лялечка без кокона. Пошкоджує ясен, плодові, рідше ільмові, дуб.

Червиця в'їдлива – Zeuzera pyrina

- Ходи мають інший вигляд ……….43 43. Ходи прогризені гусеницями здебільшого в деревині, очищені від

порохні, в перетині круглі або широкоовальні ……….44 - Ходи проточені під корою в деревині личинками вусачів або златок, в

перетині мають вигляд широкого овалу ……….45 44. Ходи прогризені в гілках або тонких стовбурах тополі або осики.

Спочатку гусениці вигризають поперечний хід під корою, що викликає потовщення гілки, а потім гризуть хід у серцевині. В ходах білуваті гусениці. На відміну від червиці в'їдливої не мають чорних бородавок.

Мала тополева склівка –Sciapteron tabaniformis

-Ходи в гілках та стовбурах тополі, осики, верби, плодових, ясена. В ходах червоно-бурі гусениці або лялечка в коконі.

Червиця пахуча – Cossus cossus

45. Ходи личинок плескуваті, в перетині прямокутно подібні, заповнені порохнею ……….46

- Ходи в перетині овальні, дно їх не плескувате. 46. Ходи мілкі з плескуватим дном, вхідні отвори в деревину

овалоподібні, вилітні отвори на корі у вигляді двоопуклої лінзи. Личинки в ходах безногі з дуже розширеними плескуватими предньогрудьми.

328

Бронзова дубова златка –Chrysobothris affinis

- Ходи вузькі до 4мм ……….47 47. Ходи проточені впоперек стовбура в лубі і ледь викарбовуюються на заболоні. Личинки безногі, плескуваті, на кінці черевця з двома темними відростками. Заляльковуються в заболоні на глибині до 1см. Вилітні отвори у вигляді півкола, діаметром до 3мм. Пошкоджує дуб.

Двоплямиста вузькотіла дубова златка – Aqrilus biquttatus

- Ходи як у попереднього виду, але сплутані у вигляді клубка. Ширина ходів до 3мм. Вилітні отвори у вигляді півкола діаметром до 2,5мм. Пошкоджує тополю, клен, граб.

Вузькотілі златки – р. Aqrilus

48. Ходи проточені спочатку в лубі, викарбовуються на поверхні заболоні. Згодом вони заглиблюються в деревину до 5-7см. Хід у деревині очищений від порохні. Личинка видовжена, вздовж спини з потовщеннями у вигляді мозолів, безнога або з трьома парами ніг. Вилітні отвори здебільшого овальні, рідше круглі. Пошкодження на різних породах.

Вусачі – Cerambycidae

- Ходи крупні, вхід у деревину має ширину до 3см, очищені від порохні. Пошкоджує дуб.

Великий дубовий вусач – Cerambyx Cerdo

49. Пошкоджені корені та основа стовбурів ……….50 - Пошкоджені шишки, плоди, насіння ……….52 50. Коріння сіянців та молодих дерев обгризені або перегризені. В місцях

погримів на коренях сосни є потовщення з грунту, що прилип і зцементований смолою.

Личинки хрущів – Scarabaeidae

- У коренях тополі прогризені ходи ……….51 51. Ходи прогризені безногими довгастими , білуватими личинками в

коренях і можуть проникати в окоренкову частину стовбура на висоту до 0,6м. Біля кореневої шийки та на кореневих „лапах” з ходів висипається порохня, що має вигляд довгастих шматків деревних волокон. Вилітні отвори жуків круглі, діаметром 7-10мм, частіше бувають біля кореневої шийки.

Тополевий вусач – Saperda carcharias

-Ходи в коренях прогризені гусеницями, з яких висипається порохня у вигляді круглястих зерен (дрібного гороху). Перед за лялькуванням гусениці вигризають ви льотний отвір біля основи стовбура. Після вильоту метелика шкірка лялечки ще деякий час стирчить з вилітного отвору. Лялечка в коконі.

Велика тополева склівка – Aeqeria apiformis

52. Пошкоджені шишки та насіння хвойних порід ……….53 - Пошкоджені плоди та насіння листяних порід ……….56 53. Шишки сосни пошкоджені всередині безногими, трохи зігнутими

личинками. Ходи щільно заповнені порохнею. У другій половині літа виходять довгоносики і на поверхні шишки залишається круглий вилітний отвір.

Шишковий смолюх – Pissodes validirostris

- Пошкодження має інший вигляд ……….54

329

54. Білуваті гусениці гризуть хід у стрижні шишки ялини, пошкоджують насіння, прогризаючи для цього в стінках стрижня отвори.

Ялинова шишкова листокрутка – Laspeyresia strobilella

- Гусениця прогризає хід спірально довкола стрижня шишки і пошкоджує насіння і луски ……….55 55. Шишки і насіння майже всіх хвойних порід пошкоджують гусениці з

трьома поздовжніми бурими смугами. Іноді смуги не виражені, а спинна частина тіла має буре забарвлення. З-під лусок звисає обплетена павутинами порохня, що нагадує мак.

Шишкова вогнівка - Dioryctria abietella

- Шишки модрини та ялини пошкоджують безногі личинки з нерозвиненою головою. В насінинах видно вхідні та вихідні отвори. дорослі личинки залишають лише половину оболонки насіння*.

Модринова та ялинова мухи – Lasiomma lariacola

56. У сім'ядолях жолудів прогризають ходи безногі білуваті, трохи зігнуті личинки. Ходи щільно заповнені порохнею. При виході з жолудя личинка прогризає в оболонці круглий отвір діаметром до 3мм. Пошкоджує також горіхи ліщини.

Жолудевий, ліщиновий довгоносики – Curculio qlandium, C. nucum

- Жолуді пошкоджені гусеницями ……….57 57. Жолуді пошкоджені гусеницями брудно-білого забарвлення, заповнені нещільно порохнею, що нагадує мак. Вихідні отвори гусениць в оболонках овальні до 2мм завдовжки.

Жолудева плодожерка – Сarpocapsa splendana

- Жолуді та ліщинові горіхи пошкоджені червонувато-рожевими гусеницями. Вихідний отвір гусениць в оболонці жолудя такий, як і в попереднього виду.

Горіхова плодожерка – C. amplana

* Насіння хвойних порід пошкоджують ще насіннєїди. Личинки живуть у

насінинах. До вильоту шкідника пошкоджена насінина зовні не відрізняється

від здорової.

Додаток 17.

Вимоги

до зберігання, препарування і колекціонування комах

У всіх лісництвах в найближчі роки повинні бути створені куточки захисту лісу, в яких повинні бути представлені колекції найбільш розповсюджених шкідників та їх ентомофагів. Тому студенти повинні вміти укомплектовувати та готувати для цього матеріал. Дорослих комах зібраних в лісі спочатку розміщують на декілька годин в морилки, використовуючи для цього різний скляний посуд з широкими горловинами, що щільно закривається корковими пробками. З нижньої сторони пробки булавкою приколють ватний тампон, який змочують ефіром.

Зберігають заморених комах у висушеному стані на ваті або наколотими на булавки і вкладають етикетки. Матрацики в паперових обкладинках складають в коробки. На етикетках вказується час і місце збору, прізвище

330

особи, яка зібрала комах. При другому способі зберігання комах наколюють на ентомологічні булавки, які бувають різної товщини. Самі тонкі мають номер --, потім йдуть 0, 1, 2, 3, 4 і 5. Дрібних комах наколюють на найтонші короткі булавки. До кожної булавки прикріплюють також маленьку етикетку.

Комах наколюють булавками в середньогруди. При тому, жуків, клопів (крім щитівок), прямокрилих з складними крилами наколюють ледь правіше середньої лінії тіла, а останніх - по середині. Дрібних комах (в т.ч. короїдів) наколюють на кінець трикутника із щільного паперу, а останній наколюють на булавку. На одну булавку для збереження наколюють по 4-5 таких трикутників з однаковими видами комах.

Метеликів, перетинчастокрилих, двокрилих, часто і інших комах розправляють на розпрямилках. Розведені у сторони крила зверху притискують стрічками паперу, приколотими булавками до бокових дощечок розпрямилки. При цьому крила розводять, щоб задній край передніх крил утворював з лінією осі тіла прямий кут. Для того, щоб черевце не провисало, підкладають небагато вати. в такому вигляді комах залишають до тієї пори, доки вони не висохнуть і затвердіють покрови тіла (біля трьох днів).

Наколотих на булавки (в т.ч. розпрямлених) комах ставлять в ентомологічні коробки, які повинні щільно закриватися, щоб в них не проникали шкіроїди. Для втикання булавок на дно коробок приклеюється тонкий шар пінопласту і закриваються зверху папером.

Личинок (в т.ч. гусениць), а також дрібних комах можна зберігати в 70%-ному спирті. Білих личинок (хрущів, вусачів і ін.) перед цим необхідно кипятити протягом 3-5 хвилин, інакше вони почорніють. Якщо потрібно зберігати багато невеликих партій дрібних комах, то їх поміщають в маленькі пробірки, туди ж кладуть етикетки, написані простим олівцем, ледь прикривши їх ватними тампонами і складають в банку з 70%-ним спиртом, яка закривається притертим корком.

Додаток 18.

Вимоги до збору та оформлення гербарних зразків

уражень деревних рослин збудниками хвороб

При зборі гербарного матеріалу необхідно користуватись такими прави-

лами. Гербарні зразки повинні мати чітко виражені симптоми хвороби. Для гербарних зразків придатні ураження у вигляді нальотів, плямистостей, пустул, деформацій, в’янення, гнилей, а також плодові тіла дереворуйнівних і шапинкових грибів. Вказані зразки збираються протягом усього періоду вегетації рослин.

Свіжозібрані уражені листки і хвою слід негайно перекласти папером. З цією метою можна використати газети, старі журнали, книги. При цьому слід протягом перших 2-3 днів щоденно заміняти листки паперу на сухі. Це особливо важливо при висушуванні соковитого листя. Для кращого розрівнювання уражених листків і хвої їх доцільно помістити під невеличкий прес. Для прискорення сушіння преси з ураженими зразками варто покласти у тепле, сухе місце, яке добре провітрюється. Схід відмітити, щo для висушування і зберігання зразків не можна використовувати поліетиленову

331

плівку, оскільки в ній утворюється підвищена вологість і зразки швидко загни-вають. Уражені гілки, частини стовбурів, а також однорічні й багаторічні плодові тіла трутовиків висушують у підвішеному стані у затінених місцях, які добре провітрюються.Шапинкові гриби потребують швидкого висушування. Тому після збору їх необхідно помістити в термостати чи інші сушильні прилади, а в сільській місцевості досить придатна для цього є звичайна піч. В ній можна також сушити і трутовики.

Якщо є можливість, свіжі плодові тіла шапинкових грибів краще зберігати в закритій скляній тарі за допомогою консервуючої рідини. Найбільш простий і зручний спосіб для фіксації плодових тіл – 70%-вий спирт, а також 5-8%-вий водний розчин 40%-вого формаліну. Слід, проте, відмітити, що в цих консервантах пігментовані плодові тіла знебарвлюються. Для того, щоб зберегти забарвлення, слід використовувати такий рецепт фіксуючої рідини: на 1000 мл дистильованої води потрібно взяти 100 г гліцерину, 60 г формаліну, 15 г борної кислоти, 20 г солі (NаСІ), 3 г мідного купоросу. Кожен зразок повинен мати етикетку, в якій слід вказати дату, розгорнуту характеристику місця збору, вид збудника хвороби тощо.

Додаток 19.

Відомість результатів обстеження плодів та насіння

У тому числі, т../% Назва рослини Всього насіння

(плодів), т..

здо

ро

ве

по

шко

дж

ене

шкід

ни

кам

и

ур

ажен

е м

ікр

о-

орга

ніз

мам

и

(заг

ни

ле)

по

шко

дж

ене

абіо

тич

ни

ми

чи

нн

икам

и

без

зар

од

ко

ве

по

ро

жн

є

Дуб звичайний

Сосна звичайна

Горіх волоський

Ялина європейська

Бук лісовий

Додаток 20.

Перелік хвороб та шкідників, виявлених в насадженнях лісництва

Назви хвороб та їх збудників,

комах №

п/п українська латинська

Симптоми прояву Місце збору (квартал,

виділ)

1.

2.

3.

332

Додаток 21.

Перелікова відомість за категоріями стану дерев та видами хвороб

Категорії стану дерев, шт. Всього дерев

ослаблені

назва збудника хвороби та ступінь уражання

По

ро

да

здо-

рові пошкод-

ження

коріння

пошкод-

ження

надземної

частини слабка середня сильна

дуже сильна

від-мерлі

шт. %

Додаток 22.

Ентомопатофітологічний журнал

ДП_________________ Лісництво______________

№ кварталу Виділ Короткий

таксаційний опис

Площа ділянки Ентомопатофітологічна

характеристика

Додаток 23.

Рекогносцирувальне маршрутне обстеження насаджень

Зараженість деревостану хворобами

здорові пухлини “відьмині мітли” виразки

Квартал,

виділ Порода

шт. % шт. % шт. % шт. %

333

Додаток 24. Категорії санітарного стану соснових культур у період до зімкнення

Категорії

стану, бал

Зовнішні ознаки

І –

без ознак


Хвоя блискуча, густа, домінує ріст верхівкового пагона. Дерева висаджені

вертикально. У перший рік після садіння може спостерігатися пожовтіння

кінцівок хвоїнок (до 10% довжини), поодинокі пожовтілі нижні хвоїнки в

наслідок тривання адаптації рослин до нових умов після садіння.

II–

ослаблені

Хвоя блідувато-зелена, середньої густоти, домінує ріст верхівкового пагону

або спостерігається набрякання верхівкової бруньки, багатоверхівковість

центрального пагона. Наземна частина окремих дерев частково засипана

ґрунтом. При адаптації після висаджування спостерігається пожовтіння

кінцівок хвоїнок (11-30 % довжини), наявні поодинокі пожовтілі та буро-руді

хвоїнки.

III –

дуже

ослаблені

Хвоя світло-зелена, матова, слабкої густоти, верхівкова брунька слабо

виражена, але життєздатна. Верхня частинка хвоїнок (31-50% довжини) жовто-

бурого кольору, понад 50% хвоїнок буро-рудого або коричневого кольору.

Дерева часто відхилені від вертикалі або придавлені грудками ґрунту.

IV–засихаючі Поодинокі хвоїнки світло-зеленого кольору, понад 50% хвоїнок буро-рудого

або коричневого кольору. Верхівка бруньок відмерла, але нижня частина дерев

ще жива.

V–

відмерлі

Хвоя суха, буро-рудого або коричневого кольору. Можливі погризи хвої,

стовбурців або коріння. Деревце легко витягується з грунту.

Додаток 25.

Пробна площа № 1. Місце знаходження пробної площі: ________________________лісництво

_________квартал________виділ_________площа виділу 2. Розмір пробної площі______________________________ 3. Таксаційна характеристика:

- склад; - вік; - повнота; - бонітет; - ТУМ; - підлісок; - підріст; - трав’яна рослинність; - середні: висота, діаметр

4. Видовий склад збудників хвороб та шкідників _______________________ __________________________________________________________________ 5. Діагностичні ознаки _____________________________________________ __________________________________________________________________

334

Додаток 26.

Модельне дерево №

Лісництво______________________квартал, виділ_____________№ пр.пл._____

1. Загальна характеристика дерева - порода - вік - діаметр - висота

2. Стан хвої або листя 3. Стан гілок (зараженість патогенами та пошкодження шкідниками) 4. Стан стовбура (наявність водяних пагонів, ракових ран, пухлин,

пошкоджень шкідниками, механічних пошкоджень, морозобійних тріщин тощо)

5. Стан коренів (наявність гнилі, ризоморф, плівок, витікання смоли, пошкоджень комахами)

Рекомендується зробити зарисовки розташування гнилі в стовбурі (стадію гнилі), місця ракових виразок або пухлин. Розрахувати об’єм гнилі у відсотках та м3, а також вплив гнилі на вихід ділових сортиментів.

335

Додаток 27.

Відомість обліку шкідників грунту ДП__________________ Лісництво_______________

Число знайдених в ямі комах

травневий хрущ інші

личинки

личинки

№

проб Квартал Виділ

Площа

виділа

Категорія

площі, тип

лісорослинних

умов

№

пробних

ям 1 вік 2 вік 3

вік

Лялечок,

жуків 1

вік

2

вік

3

вік

Лялечок,

жуків

Всього

Додаток 28.

Картка обліку хвоє- і листогризних шкідників ДП_________________ Лісництво______________

Кількість особин шкідника на пробі

№

№

квар

талу

Ви

діл

Розмір проб

(площа, к-ть

дерев)

Коротка

таксаційна

характеристик

а

Вид і фаза

шкідника здорових мертвих паразитів пошкоджених

хижаками

всього кількість

здорових

шкідників на 1м2

або на дерево

Додаток 29.

Перерахункова відомість ДП_________________ Лісництво______________

Кількість дерев №

пробн

ої

площі

Порода Ступені

товщини

Всього

здорові ослаблені,

заселені

шкідниками

всихаючі,

заселені

стовбуровими

шкідниками

сухостій вітровал

Висота трьох

дерев

центрального

ступеня

товщини

336

Додаток 30.

Опис пробних площ у осередках стовбурових шкідників ____________________лісництва

Всього дерев

№ п

ро

би

Квар

тал

Ви

діл

Площ

а п

роби

Склад Вік

Зім

кн

уті

сть

пологу

Тип

лісоросли

нних

умов

Бонітет Всихаюча

порода

здорових ослаб-

лених

всихаючих сухостій

вітровал

Стовбурові

шкідники

Причини

розмноження

стовбурових

шкідників

Додаток 31.

Облікова відомість рекогносцирувального нагляду в ____________________ лісництві

Характеристика насаджень Вид шкідника

Квартал Виділ Склад Вік Повнота Тип лісу

Способи нагляду

Терміни нагляду

Прізвище відповідального за

нагляд

Додаток 32.

Зведена відомість результатів рекогносцирувального нагляду по __________________________ лісництву

Лісництво Квартал

Виділ Спосіб нагляду Строки нагляду

Результати

нагляду

Пошкодженість

(ураженість) крон, % Розповсюдженість, %

Абсолютна

заселеність

Ступінь загрози

насадженням на наступний рік

Шкідливі комахи

Збудники хвороб

337

Додаток 34.

Методичні поради до виконання курсового проекту з дисципліни „Технологія

інтегрованого захисту лісу” для студентів вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів

акредитації із спеціальності 1304 - “Лісове та садово-паркове господарство”. Освітньо-

кваліфікаційний рівень – „Магістр”

Введення

На заключному етапі теоретичної підготовки спеціалістів лісогосподарсь-кого фаху вирішального значення набуває вміння студента використовувати необхідні засоби і прийоми захисту лісу, скласти комплексну систему заходів боротьби з шкідниками та збудниками хвороб, які виявлені в певних біоценозах. Для виконання курсового проекту студент одержує набір даних, що характеризують чисельність та розповсюдження шкідників та збудників хвороб лісу в конкретних еколого-виробничих умовах (лісництвах, державних підприємствах лісового господарства, тощо). Кращим варіантом є данні, отримані самим студентом з виробництва (підприємства).

Зміст

Розділів по проектуванню винищувальних заходів по регулюванню чисельності ____________________________________в

насадженнях (назва виду шкідника)

Назва державного підприємства (лісгосп, лісництво) з застосуванням гелікоптера.

РОЗДІЛ І. Вступ. Лісогосподарське значення шкідника (збудника хвороби). Кумулятивна дія дефоліації хвоє- та листогризучих шкідників. Інтегровано –динамічна теорія масового розмноження хвоє- та листогризних шкідників лісу. 1.1. Коротка характеристика виду, (збудника хвороби), його біологія, стадії розвитку. Резервації. Строки, способи нагляду та обліку чисельності виду, визначення інфекційного навантаження. РОЗДІЛ ІІ. Обґрунтування необхідності боротьби з застосуванням вертольота або

наземної апаратури.

2.1. Визначення рівня загрози для насаджень, насіннєвої плантації, розсадника, площі ураження, характеру розповсюдження шкідника чи збудника хвороби. 2.1.1. Ефективність ентомофагів, збудника хвороб тощо. 2.1.2. Аналіз біогідротермічного показника (БГТП). Фаза розвитку осередка шкідника. 2.1.3. Цінність насаджень, їх загальнобіологічна стійкість (Сзб) та захисна реакція проти шкідника (ЗРНш). 2.1.4. Весняний контроль. 2.2. Визначення обгрунтування необхідності винищувальних заходів. РОЗДІЛ ІІІ. Заходи з підготовки насаджень до авіаробіт або наземних робіт.

3.1. Місце знаходження аеродрому. 3.2. Схема розміщення на аеродромі складів пального, препаратів, тимчасових приміщень, тощо. 3.3. Схема робочих ділянок. Сигналізація. Черговість і порядок обробки. 3.4. Загальна площа осередків. Карта-схема осередків (масштаб 1:25 000). РОЗДІЛ ІV. Винищувальні заходи.

4.1. Календарні строки проведення боротьби. Оповіщення населення. 4.2. Коротка характеристика застосованих і перспективних препаратів (інсектицидів і фунгіцидів, тощо). 4.3. Розрахунки потрібної кількості препаратів для виконання робіт з врахуванням 10% гарантованого запасу. Концентрації (титри) їх робочих складів. Витрати на га, тону насіння, тощо. Загальні витрати робочих складів. 4.4. Продуктивність гелікоптера, ГАРД МН, оприскувача, тощо. Потрібна кількість годин (днів) для виконання робіт. Витрати палива. РОЗДІЛ V. Рентабельність авіаробіт та інших видів робіт.

5.1. Технічна ефективність робіт.

338

5.2. Втрати приросту, виходу ділової деревини при не проведенні запроектованих заходів. 5.3. Вартість робіт (в.т.ч. 1 га). 5.4. Рентабельність робіт. РОЗДІЛ VІ. Основи техніки безпеки при роботі з пестицидами.

6.1. При авіа роботах та при роботі з надземною апаратурою. ДОДАТКИ:

1. Число хвоє-та листогризучих шкідників лісу, що приходиться на одну облікову одиницю в насадженні з повнотою 1,0 і загрожує 100%-ним об’їданням хвої (листя).

2.Особливості розвитку в умовах

Назва шкідника (збудника хвороби)

лісництва (лісгоспу).

3. Резервації найбільш розповсюджених на Україні шкідників лісу. 4. Строки проведення обліків хвоє- та листогризучих шкідників. 5. Значення БГТП умов розвитку хвоє- та листогризних шкідників. 6. Градаційна крива чисельності популяцій комах. 7. Головні технічні данні вертольота Ка-26, Мі-2Н. 8. Перелік основних шкідників та збудників хвороб, по яких рекомендується розробляти проект інтегрованих заходів з регулювання їх чисельності (шкодочинності).

Пояснення до розділів

РОЗДІЛ І. Вступ у вступній частині слід відмітити значення цієї групи комах (збудника хвороби) не тільки на величину втрат приросту деревостану, а й показати фізіологічні зміни, що відбуваються в деревині при дефоліації (об'їданні) насаджень (особливо їх кумулятивну дію), при дії збудника хвороби. 1.1. При опису виду слід звернути увагу на основні ознаки імаго, яйцекладки, личинки (гусениці) та лялечки. Добре було б доповнити ці короткі характеристики відповідними якісними малюнками в кольорі.

Особливості розвитку слід подати згідно форми (див. додаток_). Резервації найбільш розповсюджених шкідників лісу на Україні подані в додатку___.

Строки і способи рекогносцирувального спостереження за шкідниками, збудниками хвороб базується на біологічних особливостях підспостережних видів на простих, і в той же час надійних ознаках їх виявлення. Такими ознаками є наявність самих шкідників і збудників хвороб у різних стадіях їх розвитку, пошкодження, що наносяться ними, залишки їх життєдіяльності у вигляді екскрементів, огризків хвої (листя), гнізд личинок, трупів самих комах, плодових тіл тощо.

Облік заселеності шкідниками та інфекційної нагрузки насаджень при обстеженні досить трудомістка робота. Як правило, проводять облік чисельності зимуючого запасу шкідника, оскільки саме ці данні найбільш важливі для проектування заходів.

Строки проведення обліків деяких хвоєлистогризних шкідників наведені в додатку ___. РОЗДІЛ ІІ. Обгрунтування необхідності боротьби з застосуваннягелікоптера. 2.1. На основі даних про заселеність шкідниками насаджень визначають загрозу для них, яку виражають процентом хвої або листя, що буде знищено навесні наступного року (по таблиці А.І. Іллінського) - див. додаток 1. 2.1.1.При цьому слід брати до уваги процент особин шкідника, знищених ентомофагами або хворобами. Слід також брати до уваги стан і господарську цінність насаджень. При загрозі знищення 30-40 % і більше хвої або 50 % листя і при незначній діяльності ентомофагів призначається авіаобприскування пестицидами чи біопрепаратами. 2.1.2. Аналізуючи динаміку біогідротермічного показника (БГТП) як мінімум за останні 10 років слід користуватися даними таблиці, що наведені в додатку___.

339

Робиться кінцевий висновок про фазу розвитку осередка шкідника (І - депресії, ІІ - зростання чисельності, ІІІ - максимальної чисельності, (спалаху), IV - кризи (спаду чисельності). (Додаток___). 2.1.3. Є дві категорії стійкості насадження: загальнобіологічна (Сзб) - вихідні дані в балах в завданні даються, та захисна реакція насаджень до конкретного шкідника (ЗРН), які слід обраховувати:

Сзб-М+РВ+ГС+Б,

де

М - показник мішаності насадження; РВ - показник різновіковості насадження; ГС - групова структурованість насадження; Б - бонітет; R - показник резервацій шкідника.

При 25-30 балах - насадження стійкі, 20-24 балах - відносно стійкі, 15-19 балах - недостатньо стійкі, до 15 балах - нестійкі.

Зрозуміло, що частка насаджень, резервацій в загальній площі насаджень може змінюватися в межах від 0 до 1.0.

Показниками захисної реакції насадження у відповідності із значенням ЗРН в балах є:

- мінімальна - 0-30 балів - недостатня - 31 -40 балів - середня - 41-60 балів - вище середньої -61-100 балів - максимальна - 101 і більше балів

2.1.4. Необхідність весняного контролю і яким чином слід особливо передбачити в тому випадку, коли стадія розвитку і місце зимівлі найбільш несприятливі до умов зимівлі. 2.2. Кінцевий висновок про необхідність (або недоцільність) авіаробіт, аерозольної обробки, робиться, узагальнюючи п.2.1.1.- 2.1.4. При цьому, слід в першу чергу брати до уваги загрозу для насаджень, фазу розвитку осередка шкідника, цінність та захисні реакції насаджень, рентабельність робіт. РОЗДІЛ ІІІ. Заходи з підготовки насаджень до авіаробіт. Авіароботи здійснюються по загально розробленому проекту . Він розробляється спеціалістам державних підприємств лісового господарства, міжрайонними лісопатологами та лісозахисними підприємствами і виконуються на договірних умовах.

Для робіт використовують постійні аеродроми цивільної авіації, а також спеціально підібрані поблизу, ( не більше, як за 5-7 км) від насаджень, тимчасові робочі аеродроми. Бажано, щоб вони були поблизу доріг. 3.1. Місце аеродрому повинно бути з ущільненим дерниною покриттям. Для цих цілей найбільш придатні пасовища, цілина, луки, посіви багаторічних трав, тощо. Довжина льотної смуги (ЛС) не менше 80-100 м; шириною не менше - 40-50 м. 3.2. Аеродром слід обладнати:

- обмежуючими знаками (03); - показником напрямку та сили вітру (ПНСВ); - завантажувальною площадкою (ЗП); - тимчасовим сховищем пестицидів (П); - тимчасовим сховищем паливно-мастильних матеріалів (ПММ); - місцями відпочинку (МВ), прийняттям їжі (Ї), туалету (Т),

умивальником з милом та рушником (У).

340

Завантажувальну площадку обладнують за межами льотної площадки на відстані не менше 20 м від бокової її сторони. Відстань її від житлових будівель, джерел водопостачання - не менше 200 м.

На завантажувальній площадці розміщують ємкості [Е1, Е2 ] мінімум на 3-5 м3 для води та робочих сумішей препаратів.

Місце для переодягання та збереження особистої та окремо спеціальної одежі (МП), місце відпочинку (МВ), прийняття їжі (Ї), паління (П) обладнуються в 100 м від завантажувальної площадки з навітряної сторони.

Склад паливо-мастильних матеріалів (ПММ) обладнують засобами протипожежної безпеки (ЗПБ), очищають від сухої трави, оборюють.

Схеми робочих ділянок, сигналізація, черговість.

3.3. Заздалегідь до початку авіаробіт проводять підготовку насаджень та засобів сигналізації. З двох протилежних боків робочих дільниць намічають сигнальні лінії, на яких кілочками або прикопками позначають місця встановлення переносних сигналів. Відстань між ними дорівнює ширині захвату вертольоту (40-50 м). Ці сигнали можуть являти собою рамку, розміром 70 х 100 см, затягнену білою тканиною і укріплену на високій жердині. Рамка сигналу повинна бути на 1-2 м вище насадження.

В старих високих насадженнях застосовують постійні сигнали, встановлюючи їх на деревах на відстані, яка дорівнює 2-3-х кратній ширині робочого захвату (100-120 м). Можна використовувати резинові оболонки (кулі), наповнені воднем.

Довжину робочих дільниць (у напрямі гонів вертольоту) обмежують двома кілометрами.

Під час авіаобприскування вертоліт може літати на висоті 10 м над лісом, облітаючи робочу ділянки загінним способом.

Робочі дільниці будуть в значній мірі залежати від грузопід'ємності вертольота та норми витрати робочої суміші на гектар. Наприклад, при завантажуванні вертольота 700 літрами робочого складу і нормі витрати її 25 л/га загальна площа обробленої дільниці складе:

|/25

700

гал

л

= 28 га;

що буде здійснено за 3,5 гони вертольота

2000м х 40м = 8 га; га

га

8

28= 3,5

На цих кінцевих маршрутах і слід виставляти переносні сигнали. В залежності від рель'єфа місцевості, висоти насаджень, застосовують переносну

або постійну сигналізацію (семафорного типу, прапорці, димові кольорові ракети, шари-пілоти, мобільний зв'язок). Найбільш доцільне поєднання ракетного та мобільного або

семафорно-мобільного зв'язків.

3.4. Загальну площу осередків обчислюють, враховуючи частку в насадженні насаджень-резервацій шкідника, на яких в першу чергу і плануються винищувальні заходи. Наприклад, із загальної площі насаджень 1000 га 70 % є насадження, найбільш сприятливі для шкідника (резервації), то заходи по боротьбі з шкідником слід проводити в першу чергу на 700 га (їх треба чітко виділити на плані-схемі насадження). Масштаб карти-схеми 1:25000. РОЗДІЛ IV Винищувальні заходи.

4.1. Винищувальні заходи слід проводити проти гусениць (личинок) наймолодших віків. Якщо спізнитись, різко знизиться ефективність заходу, бо старші личинки менш сприйнятливі до препаратів.

Ефективність роботи багато в чому залежить і від погодних умов. Обробку насаджень (в першу чергу резервацій шкідника) роблять в ранні ранішні

та вечірні години, коли над лісом низхідний потік повітря, що втягує "хвилю" обробки в крони дерев. Як правило, починаються роботи за півгодини до сходу сонця, а закінчується близько 9-ої години ранку, відновлюючись близько 18-ої. Закінчуються з

341

заходом сонця. Швидкість вітру не повинна перевищувати при УМО обприскуванні 2 м/сек, дрібнокапельному - не більше 3 м/сек, а при звичайному не більше 4 м/сек. Найкраще проводити авіароботи вранці та ввечері. Не слід обприскувати насадження в безхмарну сонячну погоду вдень, бо значна частка крапель може не досягати пологу лісу. Здебільшого робочий день становить близько 5-6 год. Якщо площа насаджень велика, планують роботу кількох вертольотів, щоб провести обприскування протягом 3-5 днів.

Заздалегідь про проведення робіт оповіщають населення (радіо, преса, місцева влада). Дороги через осередки на період робіт закриваються. Забороняється випас худоби на період карантину. Пасіки на час обробки та 5 днів після неї вивозять на відстань більше 5 км. 4.2. Найбільш висока інсектицидна активність властива піретроїдним препаратам. Перелік дозволених для застосування щорічно публікується в спеціальних виданнях. Привести коротку характеристику основних із них і більш детальні – застосованих. 4.3. Концентрацію препарату (вміст отрути в процентах) визначають на основі вагових співвідношень. Розрізняють концентрацію за отрутою (за діючою основою) і за препаратом. Тому, виготовляючи робочий склад препарату треба звернути увагу на те, як задати концентрацію - за отрутою чи препаратом.

При розрахунках слід користуватися формулою

Н = k · B , K

де Н - потрібна кількість вихідного препарату; k - концентрація робочого складу;

К - концентрація вихідного препарату (к.е.; з.п; в.р., тощо); В - кількість робочого препарату, що виготовляється.

Наприклад, потрібно виготовити 700 л 0,2 % за отрутою робочої емульсії з 25 % концентрата емульсії. Скільки треба взяти для цього концентрату?

Відповідь за формулою: Н = 0,2 · 700 = 5,6 кг, або

25

Яка концентрація робочого складу буде при застосуванні 0,2 кг/га децису-форте 12,5 % к.е., якщо норма витрати його складе 25 л/га.

Звідси К = 0,2 · 12,5 = 0,1% по д.р. 25 або по препарату 0,1·4 = 0,4 Титри робочих складів біопрепаратів обраховуються по цих же формулах. При цьому слід мати на увазі, щоб складові формули були однакового виміру. Наприклад, титр робочого складу при застосуванні лепідоциду 100 млрд. спор/гр при нормі витрати 1 кг/га та 50 л/га робочого складу складе:

Т = 103·5·104 = 5⋅104 млрд. спор/гр. 1011

Нормою витрати називають витрату робочого препарату та 1га, одне дерево, 1м3 деревини, тощо. Витрати рідини при обприскуванні залежать головним чином від апаратури, температури повітря, виду шкідника, збудника хвороб. Найбільш економічним є УМО (1-5 л/га) та дрібнокраплинне малооб'ємне обприскування ( 10-25 л/га). Середньокраплинне - від 26-50 л/га. Для дрібнокраплинного малооб'ємного обприскування використовують тільки розчини отрут у мінеральному маслі. Водні розчини та суспензії не слід застосовувати, якщо витрати їх менше 20 л/га, бо дрібні краплі випаровуються не долетівши до крон дерев.

342

Коли інтенсивність випаровування зростає, суспензії та емульсії слід застосовувати з нормою витрати 40-50 л/га при силі вітру не більше 4 м/сек. Хімічну обробку треба проводити проти гусениць (личинок) наймолодших віків шкідника. Якщо під час роботи або після її закінчення випадає дощ ефективність проведеної обробки знижується. Тому, потрібну кількість препарату слід планувати на 10 % більшу. 4.4. Продуктивність вертольота за робочу годину розраховують за формулою:

ПР = Г·60 Н·Чц

де Г - завантаження вертольота робочим складом препарата (кг, л); Н - норма витрати цього складу (кг/га, л/га); Чц - середнє значення тривалості виробничого циклу. Він складається з:

- часу, потрібного для розприскування вантажу над робочою дільницею;

- часу розворотів вертольота на кінцях гонів, - часу польоту від аеродрому до робочої дільниці і назад; - часу, потрібного на завантажування вертольоту. В завданні Чц для кожного урочища задається.

РОЗДІЛ V. Рентабельність робіт.

5.1. Облік технічної ефективності авіаборотьби проводять раз в день протягом кількох днів (здебільшого 5 днів). Для цього підраховують загиблих личинок під кількома спеціально підібраними для цього деревами, і живих, що залишились в кроні.

Далі технічну ефективність вираховують по формулі:

100•

+

=

ЖМ

МЕ

де Е - технічна ефективність; Ж - кількість живих личинок на дереві; М - кількість личинок, що загинули. В невеликих осередках (до 1000 га) на кожні 100 га закладають три облікові площадки.

Оперативний контроль результативності бактеріальної (вірусної) обробки проводять не по опалих на землю гусеницях (личинках), а по захисному ефекту. Для цього, порівнюють кількість (масу) екскрементів там, де велась боротьба і на контрольних ділянках, де вона не проводилась. Екскременти підраховують на облікових рамках за 3-5 днів до початку обприскування і потім на 5-й, 7-й, іноді 10-й день після нього. Біологічну ефективність підраховують, порівнюючи число живих і активних особин на одиницю обліку до і після обробки. 5.2. Визначаються втрати приросту в тому випадку, коли запроектовані заходи не будуть проведені. При цьому слід користуватися даними про таксову вартість деревини породи, що захищається, по даних таблиці 1. Таблиця 1. Кількість середніх приростів, що втрачає насадження за всі роки ослаблення при різній степені пошкодження (Справочник по защите леса...К., 1998, с. 123)

Кількість середніх приростів, що втрачаються

Дуб Степінь пошкодження насаджень,

% Сосна До 50 років Старше 50 років

До 25 0,15 - -

26-50 3 0,3 0,2

51-75 4 0,6 0,4

76-100 6 1,5 1,2

343

Знаючи загальну площу осередка, прогнозуючу ступінь пошкодження насадження, легко визначити загальні втрати деревини.

Оскільки таксова вартість деревини основних порід в ринкових умовах може змінюватись, вона виконавцю проекту буде задана. 5.3. Це стосується і вартості препаратів (інсектицидів, біопрепаратів, фунгіцидів, тощо). Слід не забувати про їх 10 %-ний запас для непередбачених ситуацій.

До важливих витратних сум належить вартість вертольота (чи іншого знаряддя, що використовується при роботах), пального, тощо. Вони також змінні і тому видаються студенту по конкретному випадку (року).

Витрати на інші роботи (заправникам, водіям, сигнальникам і іншим) приймаються близькими до І0 % від загальної суми (попередніх основних) витрат. 5.4. Рентабельність робіт виражається відношенням прибутку від проведених робіт до затрат на проведення цих робіт, і визначається у відсотках. РОЗДІЛ VI. Основи техніки безпеки при роботі з пестицидами.

При авіароботах слід керуватись Законом України „Про пестициди і агрохімікати”

(Відомості Верховної Ради (ВВР). 1995, №14. ст. 91). Зокрема, кожна товарна одиниця, повинна супроводжуватись рекомендацією щодо її

застосування із зазначенням об'єктів, для обробки яких призначено препарат, способів, норм і кратності використання, термінів вичікування, заборони та обмеження на застосування, тощо. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням зберіганням застосуванням пестицидів, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними препаратами.

Відповідальність несуть особи, винні у застосуванні пестицидів, які не пройшли державних випробувань, реєстрації, перереєстрації. Заходи безпеки при роботі з пестицидами в польових умовах мають свої особливості. На місцях робіт з пестицидами і на всіх дорогах, які проходять через оброблені насадження, ділянки повинні виставляться попереджувальні оголошення, наприклад: „Увага! Оброблено ядом! Тварин випасати заборонено!” і т.п. Всі роботи проводити в ранішні і вечірні години, коли температура понижується.

Роботи слід проводити при швидкості вітру не більше 3 м/сек. Приготування робочих складів із концентрованих емульсій, паст, змочувальних порошків, тощо, заповнення апаратури бажано проводити механізованим шляхом. Керівник робіт проводить навчання робочих безпечним методом роботи, а також ввідний інструктаж на робочому місці. Особливо ретельно роз'яснюють заходи індивідуальної профілактики, гігієни. Робочі склади заливають через лійку з фільтрами, щоб наконечники під час обприскування не засмічувались. При цьому робочий повинен одіти повний комплект захисної одежі. Вона і інші засоби захисту підбираються індивідуально для кожного робочого так, щоб вони щільно закривали всю поверхню тіла Одежа повинна бути без кишень і зав'язуватися ззаду.

Індивідуальні захисні засоби повинні бути закріплені за кожним робочим на весь період роботи. Особливо слід звертати увагу перевірці респіратора. Місце переодягання робочих повинно бути обладнане умивальником з милом і рушником.

Після закінчення робіт резинові рукавиці не знімаючи з рук промивають спочатку в 3-5 % розчині кальцийованої соди, а потім у воді. Після цього знімають захисні окуляри, респіратор, чоботи, комбінезон, знову промивають рукавиці, і тільки тоді їх знімають. Після закінчення робіт спецодяг добре очищують від пилу і здають на зберігання відповідальному.

При всіх видах робіт з пестицидами робочий повинен знаходитись з навітряної сторони. Під час роботи не можна курити, їсти. Приймати їжу дозволяється після зняття захисних заходів і в спеціально - відведеному для цього місце на відстані не ближче 100 м. від місця роботи. Тут же повинні знаходитись умивальник, мило, рушник.

Особи, яких залучають до роботи повинні пройти медичний огляд. До роботи з пестицидами не повинні допускатись особи, які не досягли 18 річного віку, матері, які годують немовлят, вагітні жінки, а також особи, які страждають захворюванням очей,

344

дихальних органів, серцево-судинною і центральною нервовою системами. Медпрацівник і керівник робіт інструктують всіх працюючих, особливо наголошуючи на індивідуальну профілактику, гігієну. Склад зберігання препаратів повинен замикатись, опечатуватись. Залишки пестицидів після закінчення роботи прибираються на склад. Всі вони повинні прийматися відповідальним за зберігання. Місце роботи повинно бути забезпечено: протипожежними засобами, необхідним інвентарем, ємкостями з водою, ящиками з піском, протипожежним щитом, вогнегасником, а також і грозахистом. Повинна бути забезпечена цілодобова охорона аеродрома. Заходи суспільної безпеки

Пестициди, що використовуються при хімічній боротьбі з шкідниками лісових

насаджень, можуть представляти небезпеку для населення, що проживає близько району робіт, а також для домашніх і інших тварин. Для усунення цієї небезпеки, проводяться ряд обов'язкових заходів.

Населення завчасно повідомляється про характер, час проведення робіт і необхідних заходах застереження (строки дозволу на сінокосіння, збір грибів, ягід, лікарських рослин, пасіння худоби і ін. визначаються санітарними правилами по застосуванню різних інсектицидів). Хімічні обробки, що проходять в період цвітіння медоносних рослин, представляють небезпеку масового отруювання бджіл. Щоб уникнути цього, вулики необхідно відвести від оброблюваних ділянок на відстань 5-7 км. У випадку, коли вивезти вулики по тим чи інших причинах неможливо, їх слід розмістити в прохолодні місця, закрити льотки, забезпечивши в них вентиляцію і регулярну підкормку бджіл, подачу води, тощо. Слід підбирати пестициди найменш небезпечні для бджіл.

При роботі з надземною апаратурою. Обприскування допускається при швидкості вітру до 3 м/сек. Робочі рідини необхідно готувати на спеціальних розчинних вузлах чи заправних майданчиках. Перед початком робіт із приготуванням робочих рідин необхідно перевірити справність змішувачів, наявність у місткостях фільтрів, стан мішалок та ін. Доставку пестицидів до місця призначення і заправлення обприскувачів необхідно здійснювати за допомогою спеціально обладнаних або пристосованих заправників. Наповнювання місткостей контролюється рівнеміром.

Забороняється відкривати люк і перевіряти заповнення місткості окомірно, а також наповнювати обприскувачі без наявності в них фільтрів. При заповненні місткостей обприскувача, обпилювачів або іншої апаратури необхідно знаходитися з навітряного боку. Не можна допускати потрапляння пестицидів на взуття, одяг і відкриті частина тіла. При випадковому потраплянні на відкриті частини тіла пестицидів їх необхідно видалити за допомогою ватних тампонів, а потім обмити ці місця водою з милом. Кількість препаратів на робочому майданчику не повинна перевищувати денну норму використання. Забороняється залишати без охорони пестициди, робочі рідини та тару. При обробці поля пестицидами необхідно уважно стежити за роботою машин, якістю обробки. Не допускати огріхів, подвійних обробок, перевитрат препаратів та ін. Концентрація пестициду у робочій зоні не повинна перевищувати допустиму.

Протруювання насіння і садивного матеріалу проводять у спеціально призначених приміщеннях при наявності в них вентиляції. Пункти протруювання повинні бути розташовані не ближче як за 200 м. від житлових та тваринницьких приміщень, джерел водозабезпечення, місць зберігання продуктів харчування, фуражу та приймання їжі і води. Насіння протруюють на спеціальних і справних машинах. Протруювання насіння ручним перелопачуванням і перемішування категорично забороняється. Забороняється використовувати протруєне насіння для харчових цілей, на корм тваринам, птиці.

Затарювати і перевозити протруєне насіння до місця сівби дозволяється тільки у мішках із щільної тканини, синтетичної плівки, у крафт-мішках з надписом „Протруєно”

Категорично забороняється перевозити людей на транспортних засобах із протруєним зерном або тарою із під нього.

345

У зв'язку з широким використанням пестицидів у приватних господарствах при їх застосуванні потрібно також дотримуватися вимог, що містяться у "Переліку...", де вказуються препарати та регламенти їх використання. Застосувати препарати у приватному секторі, не вказані у "Переліку...", категорично забороняється. При придбанні пестицидів для приватного сектора слід дотримуватися розрахунків їх потреб, не створювати запасів. У разі їх залишків дуже важливо дотримуватися безпеки зберігання в домашніх умовах. Їх треба зберігати у нежилих приміщеннях, під замком у недоступних для дітей місцях. Забороняється використовувати для зберігання пестицидів пляшки з-під алкогольних та інших напоїв. На тару, в якій зберігаються пестициди, наклеюють етикетку із зазначенням назви препарату, вмісту діючої речовини в процентах, призначення, норми витрати та ін.

Додаток 1

Стадії розвитку в умовах лісництва (ДП)

Місяці, декади

IV V VI VII VIII IX X

Рік

I-

III 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3 1 2 3

XI-

XII

Міс

це з

им

івлі

перший

другий

Умовні позначення: + - імаго; ● – яйце; – - личинка (гусениця); ◊ - лялечка; Е – еонімфа; П- пронімфа.

Додаток 2. Резервації найбільше розповсюджених на Україні шкідників лісу:

А. Хвоєгризних видів

1. Звичайний сосновий пильщик (ЗСП) з супутніми видами пильщиків. Сосняки І-ІІ класу віку, які ростуть на підвищених ділянках рельєфу (особливо на водорозділах) з піщаними ґрунтами, а також сильно розрідженні насадження більш старшого віку низького бонітету (особливо їх підліски).

2. Сосновий шовкопряд (СШ). Чисті соснові бори і субори ІІ-ІІІ класу віку, створені на староорних землях і уражених кореневою губкою.

3. Монашка (М). Чисті сосняки ІV- класу віку з високою повнотою (особливо ділянки, розміщені в злегка понижених місцях і всередині лісового масиву (кварталу)).

4. Сосновий п'ядун (СПД). Внутрішні частини високоповнотних сосняків ІІІ-V класу віку, частіше штучного походження, розміщених на рівнинному рельєфі. Тип умов місцезростання А2-В2.

5. Соснова совка (СС). Високо щільні чисті соснові насадження штучного походження ІІІ-V класу віку, розміщені на підвищених місцях рельєфу (А1-2).

6. Рудий сосновий пильщик (РСП). Південні і південно-східні частини чистих високоповнотних сосняків ІІ-ІІІ класу віку (особливо на схилах з цими експозиціями).

7. Ткачі (червоноголовий, зірчастий). Чисті, зімкнуті культури сосни 10-40-річного віку, які ростуть на чорноземновидних супісках або суглинках.

Б. Листогризні шкідники

1. Дубова зелена листокрутка (ДЗЛ) з супутніми видами листокруток, а також п'ядунів (зимовий, обдирало і ін.). Дубові насадження старшого віку з перевагою дуба звичайного ранньої форми, особливо порослевого походження, з пониженою повнотою або їх підліски (узлісся). П’ядуни частіше всього переважають в насадженнях які ростуть на більш легких ґрунтах (в т.ч. і в насадженнях грабових, липових, з плодовими). 2. Непарний шовкопряд (НШ). Насадження і лісосмуги ІІІ і вище класів віку з перевагою дуба звичайного, який рано розпускається, з значним рекреаційним

346

навантаженням (особливо поблизу населених пунктів і ін). Дає перевагу також ділянкам насаджень, які розміщені на південних експозиціях. 3. Золотогуз (ЗГ). Найбільше сухі й зігріваючі сонцем розладнані діброви, а також пошкоджені худобою лісосмуги, які складаються із ранньої форми дуба звичайного. Зарості терену і глоду на окраїнах яруг. 4. Кільчастий шовкопряд (КШ). Розріджені насадження дуба ранньої форми, що добре прогріваються, особливо з наявністю плодових (розоцвітих), без підліску. 5. Дубова широкомінуюча міль (ДШМ). Достигаючі і стиглі насадження ранньої форми дуба звичайного, в яких розміщені різні будівлі (особливо дачі, склади, літні табори, що не опалюються взимку тощо). 6. Вербова хвилівка (ВХ). Розріджені тополеві лісосмуги ІІ і старших віків, послаблені тополеві насадження вздовж доріг, а також послаблені зелені насадження населених пунктів степової і лісостепової зони. 7. Дубовий похідний шовкопряд (ДПШ). Розріджені сухі діброви порослевого походження півдня України. Окраїни листяних насаджень вздовж доріг, захисні смуги (особливо більш освітлені і їх розріджені частини, що добре прогріваються сонцем), в більш бідних на опади місцевостях і з наявністю в них шовковиці, клена американського, плодових дерев. Додаток 3. Значення БГТП умов розвитку хвоє- та листогризних шкідливих комах

Значення БГТП для

М і

СПД

Інших

шкідників

Умови, що

склалися для

шкідника

Ситуація,

що склалася

для


Рівень

загрози,

в балах

Необхідні

лісозахисні

заходи

1,1-1,2 0-0,5 Найбільш

сприятливі

Найбільш

загрозлива 5

Виявлення

резервації

шкідника,

проведення

інтегрованих

заходів

боротьби (ІЗБ)

0,9-1,0

1,3 0,6-0,8 Сприятливі Загрожуючи 4 Ті ж

0,7-0,8

1,4 0,9-1,1

Відносно

сприятливі Невизначена 3

Посилений

нагляд,

дослідження

резервацій,

локальні

(ВЗБ)

0,5-0,6

1,5-1,7 1,2-1,5 Невизначена Та ж 2 Нагляд

0,3-0,4

1,8-1,9 1,6-1,9

Відносно

несприятливі

Відносно

спокійна 1

Вибірковий

нагляд

0,2-0

2,0 і

більше

2,0

і більше Несприятливі Спокійна 0 Непотрібні

347

Додаток 4. Строки проведення обліків хвоє-і листогризних шкідливих комах

Назва виду Строки проведення обліків чисельності

Стадія, облікова одиниця

А. під підстилкою Совка соснова серпень-вересень Лялечок ♀♀ / м2

Пильщики: сосновий звичайний

2-га генерація жовтень Про німф ♀♀ / м2

Рудий липень-серпень Про німф ♀♀ / м2 Ткачі зірчастий,

суспільний вересень-жовтень Про німф ♀♀ / м2

Червонохвіст жовтень Лялечок ♀♀ / м2 П'ядун сосновий вересень-жовтень Лялечок ♀♀ / м2

Сосновий шовкопряд жовтень-початок листопада

Гусениць ♀♀ / м2

Лунка срібляста серпень-вересень Лялечок ♀♀ / м2 Дубова широкомінуюча

міль липень Лялечок ♀♀ / м2

Б. на стовбурі (с), в кроні (к) Монашка серпень (с) Самок/дерево

Зелена дубова листовійка липень (к), березень (к) Лялечок ♀♀ / дерево, яєць / п/м

Золотогуз листопад (к) Гнізд / дерево Непарний шовкопряд вересень-жовтень (с) Яєць / дерево

Вербова хвилівка липень, листопад (с) Самок (яєць) / дерево Кільчастий шовкопряд серпень-жовтень (к) Яєць / дерево

П'ядун зимовий листопад (с) Самок / дерево Дубовий похідний

шовкопряд вересень (к) Яєць / дерево

Додаток 5

Головні технічні дані вертольотів Ка - 26, Мі – 2

- Максимальна разова загрузка робочої суміші – 700 літрів (при ємкості бака 800 л),

або 2 х 600 л. - Топливо – авіаційний бензин. Витрати пального – 120 л/год. Ємкість баків для пального – 600 л. Робоча швидкість – 40-100 км/год. Кількість розприскувачів на штангах 110-120 шт. Робочу суміш заправляють в бак через заправочний штуцер. Бригада вантажників

– 3 чол. Максимальний випуск пестицидів (рідких) - 10 л/сек. Продуктивність за 1 годину польоту - 20-80 га, за робочий день 100 – 300 га.

Обприскувач ранцевий ОРР-14 „Ера-2”. Продуктивність – 0,1 га за годину.

348

Додаток 35.

ЗМІСТ ПРОЕКТУ З ВИКОРИСТАННЯМ АЕРОЗОЛЬНОГО ГЕНЕРАТОРА (ГАРД)

(розробки ДСЛО «Укрлісозахист»)

На титульному листі проекту вказується вид винищувальних заходів Хімічні, біологічні, дослідні, дослідно-виробнич, вид шкідника, проти якого проектуються винищувальні заходи та місце проведення: держлісгосп, лісництво, площа осередку та інш. (Див. Додаток 1)

Якщо винищувальні заходи проектуються проти комплексу шкідників, то першим на титульному листі вказується шкідник, віл якого очікується найбільша загроза об’їдання лісовий насаджень.

Проект складається з пояснювальної записки 1 розрахункової частини, містить робочу схему-карту насаджень, в яких проектується проведення винищувальних заходів, та означення санітарних зон.

2. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

В пояснювальну записку входять такі розділи: 1. Характеристика об'єкту і об’єми робіт; 2. Обґрунтування необхідності проведення боротьби: лісогосподарське,

економічне, екологічне; 3. Препарати для обробки; 4. Агрегати для проведення робіт; 5. Схема розміщення механізованого загону; 6. Облік ефективності обробки; 7. Перелік заходів з техніки безпеки та карантинні заходи; 8. Опис робочих ділянок; 9. Кадри, зв’язок, транспорт. Економічний ефект запроектованих заходів.

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЕКТУ ТА ОБ’ЄМИ РОБІТ

В першому розділі дається характеристика об’єкту, опис насаджень, які підлягають обробці, вид шкідника, загальна площа осередку по держлісгоспу, в тому числі по лісництвам.

Надається повна таксаційна характеристика насаджень, в яких проектуються лісозахисні заходи, господарча цінність цих насаджень, група лісів, категорія захищеності.

Обов’язково характеризується клімат району, переважаючі вітри в період проведення лісозахисних робіт – весна, літо, осінь.

Дається опис під’їзних шляхів до робочих ділянок: дороги, квартальні просіки, їх стан –проїзні, непроїзні (потребують розчистки, ремонту), наявність запасних шляхів. В цьому розділі також характеризуються санітарні зони району обробки. 2.2. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ БОРОТЬБИ.

Коротко надається характеристика осередку даного шкідника, його стан та розвиток. Історія спалаху осередку масового розмноження в минулому, які лісозахисні заходи проводились.

Згідно з матеріалами детального лісопатологічного обстеження з урахуванням даних стаціонарного нагляду, підтверджених лабораторним аналізом проб, відібраних при проведенні детального лісопатологічного обстеження. Наводяться дані про стан осередку, його площа, чисельність шкідника, зараженість хворобами, паразитами. Прогнозуємий ступінь загрози пошкодження насаджень в наступному році. До проекту обов’язково додаються відомості аналізу.

Вказується економічна та екологічна ефективність проведення винищувальних заходів. 2.3. ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ОБРОБКИ

Враховуючи вид шкідника, а також, категорії захисності, санітарні зони району обробки, можливість обробки з використанням аерозольної технології (аерозольного генератору регульованої дисперсності - ГАРД-МН), проектується проведення винищувальних заходів з використанням будь-якого препарату групи синтетичних піретроідів, рідких біопрепаратів з нормою витрати згідно „Переліку препаратів, дозволених для використання в лісовому господарстві України”", затвердженого «Укрдержхімкомісією».

349

Робиться розрахунок необхідної кількості пестицидів або біопрепаратів для обробки всієї площі осередку, При цьому на випадок можливої повторної обробки враховується гарантійний запас препарату в межах 10%, від загальної його кількості (Табл. 1).

Таблиця 1. Потреба в препаратах та їх вартість.

Площа обробки з

урахуванням 10%

огріхів, га

Назва та норма

витрати

препарату, г/га

Загальна кількість

препарату, грн.

Вартість 1 кг


Вартість


Приготування робочого розчину (вода чи дизельне паливо) та заправка в установку

ГАРД-МН планується механізованим способом, відповідно до вимог "Технічних вказівок до установки ГАРД-МН", Робоча рідина готується безпосередньо в баках установки шляхом введення препарату до 1/2 кількості розчинника, а потім доведення робочої рідини до необхідного об’єму додаванням розчинника. Перемішування робочої рідини в баках забезпечується насосами установки. Для безперебійної роботи агрегату необхідно мати запас води або дизельного палива не менше, ніж на одну робочу зміну.

АГРЕГАТИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ

Для проведення боротьби планується використовувати генератори аерозольної регульованої дисперсності ГАРД-МН. Розрахунок вартості обробки за допомогою ГАРД-МН надано в таблиці 2. Таблиця 2. Розрахунок вартості обробки за допомогою ГАРД-МН при погектарній оплаті.

Перелік робіт Одиниця

виміру Об’єм робіт

Вартість

обробки 1 га,

грн.

Загальна

вартість, грн.

1 2 3 4 5

Обробка насаджень ГАРД-МН га

Перегін автозагону км

Переїзди на робочі ділянки км

Переїзди до міст відпочинку км

Переїзд автомобілю супроводження км

2.5. РОЗМІЩЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ЗАГОНУ

В даному розділі перераховуються представники держлісгоспу, відповідальні за: - організацію, забезпечення зустрічі працівників механізованого загону; - забезпечення відповідних санітарно-технічних вимог. А саме, пункту для проведення

спеціалістами механізованого загону дезактивації та дегазації генератора, після проведення винищувальних заходів та місць індивідуальної гігієни робітників (після обробки та в не-робочий час - душ, баня);

- забезпечення робіт необхідною кількістю препаратів, дизельного палива. Необхідних для роботи установки генератора, роботи двигуна базового автомобіля під час проведення винищувальних заходів, для приготування робочої рідини, пального для автомобілів супроводження;

- забезпечення охорони агрегату та машин обслуговування; - забезпечення особистого складу механізованого загону житловими приміщеннями, які

відповідають санітарним нормам, місцями харчування (їдальня тощо), а також спец харчування (молоко).

2.6. ОБЛІК ЕФЕКТИВНОСТІ

Для визначення технічної ефективності обробки насаджень проектуються облікові пункти - облікові майданчики під модельними деревами, із розрахунку 2-3 пункти на кожні

350

100 га оброблюваної площі. Кількість обліковий майданчиків - по три штуки під кожним обліковим деревом.

Облікові пункти розміщають вздовж доріг, просік, на глибину робочого захвату агрегату, що дає можливість періодично їх відвідувати та проводити облік ефективності обробки. Місця розміщення облікових майданчиків позначають на план-схемі.

Розрахунок необхідної кількості облікових пунктів, бригад та робочої сили для проведення облікових робіт наданий в таблиці 3.

Таблиця 3. Розрахунок кількості облікових пунктів, бригад та робочої сили для облікових робіт.

Лісництво NN робочих

дільниць Площа, га

Кількість

облікових

пунктів, шт.

Кількість

бригад, шт.

Кількість

робочих,

чол.

Кількість

майстрів, чол.

Дані щодо розміщення облікових пунктів надані в таблиці 4. Таблиця 4. Розміщення облікових пунктів

Лісництво,

урочище Квартал Виділ

Склад


Вік,

років Бонітет Площа, га

Кількість

облікових

пунктів, шт.

2.7. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА КАРАНТИННІ ЗАХОДИ

При проведенні винищувальних заходів із застосуванням аерозольних генераторів ГАРД-МН, приготуванні робочої рідини та інших роботах, повинні виконуватися всі вимоги безпеки і карантину, що викладені в постановах щодо хімічно-біологічної боротьби з шкідниками лісу. Необхідно виконувати всі вимоги „Інструкції по транспортуванню, застосуванню та зберіганню пестицидів у сільському господарстві” та Закону України „Про пестициди та агрохімікати”.

З залежності від застосованого інсектициду встановлюються строки карантину

відповідно до "Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в народному господарстві України".

Населення району, а особливо мешканці населених пунктів, розміщених поблизу оброблюваних дільниць, повинні бути попереджені про проведення винищувальних заходів по радіо та в районній газеті, а також шляхом розклеювання попереджень на в’їздах та входах до оброблюваних насаджень. Затрати на попередження населення надані в таблиці 5. Таблиця 5. Затрати на попередження населення

№ Заходи Сума витрат, грн.

1 Опублікування об'яв про проведення боротьби в районній газеті

2 Опублікування рішення РВК в районній газеті та передача по місцевому

радіо

3 Виготовлення об’яв у типографії

Всього

2.8. ОПИС РОБОЧИХ ДІЛЯНОК

Насадження, які підлягають обробці, розбиваються на робочі ділянки. Особливості обробки кожної з них відмічаються. Всі робочі дільниці наносять на план-схему держлісгоспу в масштабі 1:25000, 1:10000. На план-схемі визначають мережу проїзних просік та доріг в кварталах, що потребують обробки; наявність поблизу населених пунктів, сільгоспугідь, водоймищ. Крім того на схемі наноситься роза вітрів та вказуються пануючі вітри на час проведення винищувальних заходів. За таксаційним описом встановлюється вік

351

насаджень, їх висота, повнота, описується рельєф місцевості. Згідно цих даних визначають основний маршрут руху генератора по кожній робочій дільниці та наносять його на робочу схему-кальку, що служить орієнтиром для оператора, який знаходиться в автомобілі під час обробки. Маршрут генератора вибирають так, щоб напрямок вітру був перпендикулярний робочій лінії руху з можливим відхиленням не більше 30о. Одночасно на робочу схему наносять запасний маршрут на випадок різкої зміни вітру під час роботи. Після складання робочої карти-схеми з нанесеним маршрутом руху генератора за допомогою міліметрової лінійки або курвіметру вимірюється загальна, довжина робочих і холостих ходів, а також вказується відстань від місця розташування механізованого загону до оброблюваних дільниць. Ці дані необхідні для визначення витрати робочої рідини та палива при проведенні підготовки робочих дільниць до обробки, винищувальних заходів і обліків ефективності. Викладені дані заносяться в таблицю 6.

Таблиця 6. Розрахунок витрат на придбання матеріалів

2.9. КАДРИ, ЗВ’ЯЗОК, ТРАНСПОРТ

В даній главі приводиться розрахунок необхідної кількості технічного та допоміжного персоналу, робітників і витрат на їх утримування для робіт, які будуть проводитися під час проведення винищувальних заходів. В цьому розділі також вказується, як буде здійснюватись зв’язок між агрегатом ГАРД-МН, машинами обслуговування, механізованим загоном, конторами лісництв та пунктом слідкування за змінами погодних умов, градієнту (КП). Розрахунок необхідної кількості робітників та затрат на їх утримування наданий в таблиці 7

Таблиця 7. Розрахунок необхідної кількості робочих і витрати на їх утримання.

Розрахунок необхідної кількості персоналу наданий в таблиці 8.

№ Найменування, одиниця виміру Кількість Вартість 1

одиниці, грн. Сума, грн.

1 Спецхарчування (молоко), л

2 Лісоматеріали, м3

3 Засоби гігієни, аптечки

4 Дизельне паливо, л

5 Бензин, л

6 Дизельне масло, л

7 Виготовлення облікових ящиків (рейки,

папір-крафт, гвіздки)

Всього

№ Види робіт

Кількість

робочих,

чол.

Кількість

робочих днів Всього л/днів

Тарифна ставка,

грн.

Всього витрат,

грн.

1 Вантаження та вивантаження

препарату зі складу ДЛГ

2 Підготовка облікових

майданчиків

3 Виготовлення облікових

ящиків

4 Облік ефективності обробки

5 Всього

352

Таблиця 8. Розрахунок необхідної кількості технічного та допоміжного персоналу та витрати на їх утримання.

Загальний кошторис витрат на проведення винищувальних заходів та розрахунок

вартості одного гектара обробки наданий в таблиці 9.

Таблиця 9. Кошторис витрат на проведення авіаробіт та розрахунок вартості обробки 1 га лісонасаджень.

Середня вартість обробки 1 га лісонасаджень _________ грн.

Середня вартість обробки 1 га лісонасаджень без вартості препарату _________ грн.

3. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАПРОЕКТОВАНИХ ЗАХОДІВ

Корисний комплексний результат від заходів щодо захисту лісу від шкідників полягає в збереженні накопичених деревних запасів та приросту; в запобіганні втрат від всихання насаджень та знецінення деревини; в економії грошових коштів та трудових ресурсів, необхідних для рубання засохлих дерев або лісовідновлення у випадках проведення суцільних санітарних рубок, до яких призвели шкідники; у збереженні санітарно-гігієнічних, водоохоронних, ґрунтозахисних функцій лісів та інш. Отже, ефект від лісозахисних заходів полягає у запобіганні втрат, які можуть бути, якщо роботи з лісозахисту не будуть проведені.

На основі численних наукових досліджень виявлено, що втрати поточного річного приросту (поточна зміна запасу пропорційні ступеню пошкодження глиці чи листя та кратності пошкоджень упродовж наступних років. Втрати приросту живими деревостанами та відсотки всихання дерев (по масі) і площі (при суцільному всиханні) після пошкоджень глиці та листя різного ступеня наведені у таблиці 10.

Посада Посада за штатним

розкладом

Необхід

ність в

персонал

і, чол.

Кількі

сть

днів

Всього

л/днів

Тарифн

а

ставка,

грн.

Сума

витрат,

грн.

Начальник робіт Директор 1

Технічний керівник Головний лісничий 1

Зас. технічного керівника Інженер ОЗЛ 1

Технік Технік 1

Завідуючий складом Зав.господарством 1

Лісник Лісник 1

Медичний працівник 1

Сторож 1

Водій , працівник зв'язку Водій

ВСЬОГО

№ Зміст затрат Сума витрат, грн.

1 Вартість препарату (Див. таб. 1)

2 Витрати на обробку ( Див. таб. 2)

3 Витрати на утримання робітників ( Див. таб. 7)

4 Витрати на утримання персоналу ( Див. таб. 8)

5 Витрати на попередження населення ( Див. таб. 5)

6 Витрати на придбання матеріалів ( Див. таб. 6)

ВСЬОГО

353

Таблиця 10. Втрати поточного річного приросту та величини всякання дерев у залежності від ступеня пошкодження шкідниками лісу у розрахунку на 1 гектар (згідно Лебедь В. Е., Прокопенко Н.І., 1988)

Одноразове пошкодження Повторне пошкодження

Всихання дерев Всихання дерев

По

ро

да

Ступінь

пошкодження Число років


Число

втрачених

поточних

приростів

З розсіяним

розміщенням, %

від маси на 1га

Суцільне

всихання, %

від площі

осередку

З розсіяним

розміщенням, %

від маси на 1га

Суцільне

всихання, %

від площі

осередку

1 2 3 4 5 6 7 8 10-25 2 0,6 0 0 0 0

26-50 7 3 0 0 10 5

51-75 10 5 10 5 20 10 Со

сна

76-100 12 6 20 10 50 20

10-25 0 0 0 0 0 0

26-50 2 0,4 0 0 5 0

51-75 2,5 0,8 5 0 10 0 Дуб

76-100 3,0 0,8 10 0 20 10 На рівні проекту лісозахисних заходів визначення втрат деревини та всихання дерев у

деревостанах проводять за такою схемою: 1. На основі детальних лісопатологічних обстежень визначають пошкодження глиці

(листя) за категоріями: до 25%, 26-50 %, 51-75%, 76-100%. За наявністю зимуючого .запасу шкідників лісу (лялечок, гусениць, коконів у підстилці, яйцекладок на стовбурах або у

кронах дерев тощо) у відповідності до „Настанов” та „Методичних вказівок” визначають відсоток майбутніх пошкоджень у наступному році. Площі деревостанів, у яких передбачаються пошкодження, групуються відповідно до визначених категорій.

2. У межах кожної категорії пошкодження за матеріалами лісовпорядкування встановлюють вік, середній діаметр, середню висоту, бонітет, запас, поточний річний приріст, пошкодження деревостану. Дані заносять до таблиці 11 (Додаток 2).

За даними таблиці 10 визначають можливі втрати стовбурової маси приросту у залежності від ступеня пошкодження. При цьому, за графами 4, 5, 6 оцінюють деревостани, в яких не було пошкоджень у рік обстежень, а лише прогнозуються в наступному році. За графами 4, 7 та 8 визначають втрати приросту та величину всихання дерев (за масою та площею) у насадженнях, які зазнали пошкоджень у рік обстеження, тобто у яких прогнозуються повторні пошкодження.

Для цього площі відповідних категорій пошкоджень у розрізі віку перемножують на середній поточний річний приріст та частку втрати приросту (за графою 4) та визначають величину всихання дерев (за масою) та площі суцільного всихання (за графами 5-8).

Всі ці розрахунки заносять до "Відомості", визначаючи величину втраченого приросту у відповідності до вікової структури деревостанів, величину маси засохлої деревини при розсіяному розміщенні у насадженнях та суцільному всиханні, площі із суцільним всиханням дерев, що будуть потребувати суцільних санітарних рубок та подальшого лісовідновлювання. Товарну оцінку втраченого приросту та засохлої деревини проводять за товарними таблицями відповідно до середнього діаметра насадження за такими розмірно-якісними категоріями ділової деревини: груба, середня, дрібна, сировина для технологічної переробки, дрова, відходи.

Грошова оцінка втрат проводиться у відповідності до прейскурантів оптових цін на деревину. Сухостійна деревина оцінюється з позицій втрати нею якості, тобто з засохлої деревини можна заготовити лише дров’яні сортименти. Але, якби ця деревина була сироростуча, то з неї можна було б одержати відповідні до товарних таблиць сортименти. Різниця у вартості і буде характеризувати величину грошових втрат від всихання дерев.

354

До розряду втрат слід віднести також витрати на проведення вибіркових та суцільних санітарних рубок, затрати на лісовідновлювання та вирощування лісу до віку, у якому насадження засопло, на площах, які вийдуть з під суцільних санітарних рубок.

Пошкодження шкідниками можуть зазнавати зовсім молоді насадження, які ще не сформували деревного запасу, який можна оцінювати за прейскурантами. У цих випадках оцінюються витрати грошових коштів на видалення засохлих рослин та доповнення лісових культур (при частковому всиханні) або витрати на суцільну рубку та лісовідновлення на площах, які вийдуть з-під таких рубок (при суцільному всиханні насаджень).

Пошкодження глиці (листя) шкідливими комахами приводить до втрати плодоносності деревами, що зазнали пошкоджень. При визначенні втрат слід виходити з таких положень: різниця між вартістю насіння, що заготовляється у своєму господарстві, та вартістю за-купленного насіння. Також до цього слід додати вартість затрат транспорту на доставку. Виходячи з прийнятих градацій пошкодженості слід прийняти такі розміри втрати врожайності насіння: пошкодження до 25%- не приводить до втрати врожаю; 26-50%. - врожай насіння знижується на 50% пошкодження 51-100%. - приводить до повної втрати плодоносності.

Таким чином, втрати лісового господарства від пошкодження деревостанів шкідливими комахами становлять комплексну величину грошових втрат:

1. Вартість втраченого приросту. 2. Втрати на знецінення засохлої деревини, 3. Витрати на проведення вибіркових та суцільних санітарних рубок. 4. Витрати на лісовідновлювання та вирощування лісу на площах з-під суцільних

санітарних рубок. 5. Витрати на зменшення врожайності насіння деревних порід та необхідність

придбання його на стороні та Інше. Всі ці збитки підсумовують та відносять до статті „Втрати лісового господарства при

умові, якщо лісозахисні роботи не проводити”. Витрати, пов’язані з проведенням лісозахисних робіт, викладені вище.

Різниця між, сумою втрат та витратами на проведення лісозахисних робіт становить величину комплексного ефекту від проведення лісозахисту насаджень. Це положення можна відобразити такою формулою:

Еф = ∑ Рі -∑ Зі, де Еф - величина комплексного ефекту, грн., ∑ Рі - комплексні збитки, які будуть завдані лісовому господарству, якщо лісозахист не буде проведений ∑ Зі - сумарні витрати, пов’язані з проведенням лісозахисних робіт.

Якщо в деревостанах у рік обстеження ще не було значних пошкоджень, а вони лише прогнозуються за матеріалами лісопатологічних обстежень, то, у разі проведення лісозахисних робіт величина запобіжних збитків буде максимальною (∑ Рі), а звідси і найбільший економічний ефект (Еф). Якщо в рік обстежень лісонасадженням вже були нанесені пошкодження, то сума втрат повинна бути визначена. При цьому величина попередніх збитків визначається через різницю між сумою можливих максимальних збитків (∑ Рі макс) та сумою фактично нанесених збитків (∑ Рі факт).

∑ Рі попередн = ∑Рі макс - ∑ Рі факт. де ∑ Рі попередн – сума попередніх збитків, грн. ∑ Рі макс - сума можливих максимальних збитків, грн. ∑ Рі факт. - сума збитків, нанесених в рік обстежень, грн.

Показник комплексного ефекту від лісозахисту (Еф) визначається у розрахунку на 1 га.

Загальна величина визначається, виходячи зі збитків на гектарі на площі проведених лісозахисних заходів, тобто;

Еф = (∑ Рі попередн х S) - ∑ Зі, де ЕФ - економічний ефект від лісозахисту, грн., ∑ Рі попередн - попереджені збитки, грн. На 1 га лісових насаджень,

355

S – площа насаджень , на якій попереджені збитки від пошкодження шкідниками ∑ Зі- сума витрат на проведення лісозахисту, грн.,

Загальна економічна ефективність може бути визначена за такими формулами; Еф = (∑ Рі -) / ∑ Зі , або Еф = ((∑ Рі -) / ∑ Зі) х 100% Тобто сума можливих, але відвернутих витрат на 1 гривню затрат на проведення

лісозахисних робіт або у відсотках.

Додаток 1 Зразок написання титульного листа

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ДЕРЖАВНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ХАРКІВЛІС»

ПРОЕКТ

наземних хімічних винищувальних заходів із застосуванням аерозольної технології (ГАРД-МН) в лісових насадженнях проти _____________________________ на площі ______ га на

______ рік .

«ПОГОДЖЕНО» «ПОГОДЖЕНО» Голова держадміністрації Генеральний директор району ДСЛО «Укрлісозахист» ____________ П.І.Б. ________ «____»______________ рік «___»______________рік

«ПОГОДЖЕНО» Головний санітарний лікар району ____________ П.І.Б. «____»___________________ рік

356

Додаток 2.

Таблиця 11. Таксаційні показники деревостанів, пошкоджених шкідниками та прогноз пошкоджень на наступний рік

Площа пошкодження, га

Категорія

пошкодження,

%

Вік,

років

Площа,

га

Склад

насадженняПоходження Бонітет Повнота

Середня

висота,

м

Середній

діаметр,

см

Запас

на 1

га,

м3/га

Поточний

приріст,

м3/га В рік

обстеження

У

наступному

році

(прогноз)

До 25

26-50

51-75

76-100

357

Додаток 36.

Перелік основних шкідників та збудників хвороб, по яких пропонується

розробляти курсовий проект інтегрованих заходів з регулювання

їх чисельності (шкодочинності)

№ п/п Шкідники код 1 Сосновий шовкопряд СШ 2 Монашка М 3 Соснова совка СС 4 Сосновий п'ядун СПД 5 Звичайний сосновий пильщик ЗСП 6 Рудий сосновий пильщик РСП 7 Ткач червоноголовий ТкЧ 8 Ткач зірчастий ТкЗ 9 Зелена дубова листовійка ЗДЛ 10 Глодова листовійка ГЛ 11 Золотогуз ЗГ 12 П'ядун зимовий, обдирало ПЗ, ПО 13 Дубова широкомінуюча міль ДШМ 14 Вербова хвилівка ВХ 15 Непарний шовкопряд НШ 16 Білий американський метелик БАМ 17 Дубовий похідний шовкопряд ДПШ 18 Лунка срібляста ЛС 19 Дубова чубатка ДЧ 20 Ільмовий ногохвіст ІН 21 Ясеневий білокрапковий пильщик ЯП 22 В’язів строкатий пядун ВП

Збудники хвороб 1 Шютте сосни веймутової ШВ 2 Шютте модрини ШМ 3 Шютте звичайне сосни ШЗ 4 Шютте снігове сосни ШС 5 Парша осики ПОС 6 Парша тополі ПТ 7 Плямистість бура дубова ПД 8 Плямистість чорна клена 9 Борошниста роса БР 10 Антракноз АН 11 Вертун сосновий В 12 Іржа сосни (пухирчаста) ІС 13 Іржа тополі ІТ 14 Цистоспороз тополі ЦТ 15 Вилягання сіянців бука ВБ 16 Фітофтороз сіянців Ф 17 Песталаціоз сіянців ПЦ 18 Задушення сіянців ЗС 19 Чернь листків ЧЛ 20 Рак-сірчанка сосни РС 21 Поперечний рак дуба ПРД 22 Бактеріальний рак ясена БРЯ

358

Додаток 37.

Пояснення деяких визначень та термінів

А

Абіотичні фактори – сукупність умов зовнішнього неорганічного середовища, що впливають на організми. Їх поділяють на хімічні, фізичні, орографічні та едафічні. Авіація в захисті лісу – машини, завдяки яким можна в стислі строки та якісно ліквідувати шкідників на невеликих та значних площах, коли наземну техніку використовувати неможливо (гелікоптери). Авірулентність – неспроможність певного виду, штаму, раси чи біотипу патогенного мікроорганізму спричинювати інфекційний процес або долати захисні реакції рослини. Автоматичне регулювання чисельності популяцій – підтримання урівноваженого стану популяцій регулюючими факторами. Автотрофні організми (автотрофи) – організми, які синтезують усі необхідні для їхнього життя органічні речовини з неорганічних речовин повітря, води, грунту за допомогою енергії сонячного світла (фотосинтез) або енергії хімічних процесів (хемосинтез). Автоформи – одногосподарні іржасті гриби. Автоцидний пояс – паперова смужка або інший матеріал, оброблений інсектицидом і накладений на стовбур та скелетні гілки дерев для знищення шкідників. Агрегаційні феромони - леткі з’єднання, які виділяються деякими комахами і приваблюють особин обох статей для спільного освоєння субстрату або інших дій, які вимагають концентрації і зусиль багатьох особин. Агресивність – властивість патогенного мікроорганізму визивати масові захворювання в популяції господаря, які залежать від штама, мінімальної величини інфекційного навантаження, подовженості інкубаційного періоду і інших параметрів. Адаптація – придбання властивості до існування, розмноження та розселення з найменшими втратами при даних обставинах. Аерозолі – завись у повітрі дуже дрібних краплинок масляного розчину отрути у вигляді туману або твердих частинок у вигляді диму. Активатори – речовини, які посилюють певний процес, наприклад, їх додавання до фунгіцидів посилює дію останніх. Активність збудника – здатність організму самостійно проникати у тканину живильної рослини через неушкоджені покривні тканини. Альтернаріоз – спільна назва групи хвороб, збудниками яких є гриби з роду Alternaria. Вони спричиняють плямистість листків, загнивання сіянців, пригнічують проростання насіння. У місцях уражень при підвищенні вологості утворюється сажковий наліт конідіального спороношення. Анабіоз – захисний стан організму, при якому всі життєві процеси тимчасово припиняються або дуже уповільнені. Анаероби – мікроорганізми, які можуть існувати лише за відсутності вільного молекулярного кисню в повітрі. Анаморфа – безстатеве спороношення (без зміни ядерних фаз) у грибів (гриби відділу Deuteromycota). Антагонізм мікроорганізмів – пригнічення або негативний взаємовплив різних видів, штамів чи рас мікроорганізмів. Антибіотики – речовини різної хімічної будови, що утворюються в результаті життєдіяльності мікроорганізмів і є токсичними для інших мікроорганізмів. Антиоксиданти – речовини, що перешкоджають окислювальній дії кисню повітря на будь-які інші речовини, наприклад, отрути. Добавка А. до отрути дозволяє подовжити його токсичну дію. Антитіла – захисні білкові тіла, що утворюються в організмі теплокровних тварин та людини, коли у їхню кров або лімфу потрапляють антигени.

359

Антитоксини – речовини, здатні знешкоджувати шкідливу дію токсинів. Антифідант - речовина, що обмежує живлення комах. Антракноз – спільна назва групи грибних хвороб, що уражують надземні органи рослин, утворюючи на них чітко окреслені плями та поглиблені виразки з темною облямівкою. Антропічні фактори – внесені у природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Розрізняють непрямі і прямі, позитивні й негативні антропічні фактори. Антропогенні (антропічні) фактори – фактори, які є наслідком діяльності людини незалежно від її цілей. Апотецій – плодове тіло блюдце- або бокалоподібної форми, на поверхні якого розташований гіменіальний шар. Ареал – область реального розповсюдження виду (або любого іншого таксона), в якій можливе стійке відтворення його популяції або прояв окремих життєво необхідних актів, які виражають специфічність життєвої схеми виду. Ареал шкідливості – частина ареалу виду, де відбувається прояв його шкодочинності. Аренотокія – спосіб розмноження при якому із незапліднених яєць партеногенетичним шляхом розвиваються виключно самці. Аскоміцети, сумчасті гриби – відділ справжніх грибів, що об′єднує понад 45 тисяч видів. Міцелій їх добре розвинений, завжди багатоклітинний, диференційований, має багато видозмін (хламідоспори, склероції, строми, оболонки плодових тіл тощо). Найбільш характерною ознакою є наявність сумок (асок). Сумки являють собою мішечкоподібні утворення, всередині яких формуються сумкоспори (аскоспори) у певній кількості, звичайно по вісім. Сумки розвиваються в результаті статевого процесу – гаметангіогамії, розташовані в плодових тілах або безпосередньо на міцелії. Нестатеве розмноження А. відбувається за допомогою конідій, що розвиваються екзогенно на конідієносцях. Цитологічно в А. переважає гаплоїдна фаза розвитку. Класифікують А. залежно від характеру розвитку і розташування сумок. Атрактант – речовина, що принаджує тварин.

Б

Базидіоміцети – відділ справжніх грибів, у яких міцелій багатоклітинний, а основним органом спороношення є базидія – особлива булавовидна клітина зі стеригмами, на яких екзогенно (поверхнево) утворюються базидіоспори. На кожній базидії здебільшого формується по чотири базидіоспори.

Базидіоспори – спори статевого розмноження базидіальних грибів, що утворюються на базидіях. Бактерицид – речовина, що знищує бактерії. Бактеріальні препарати – препарати, які створюються на основі спороутворюючих бактерій і їх метаболітів – токсинів. Бактеріальні хвороби (бактеріози) – захворювання комах, які спричиняються бактеріями Eubacteriales і Pseudomonales. Бактерії – мікроскопічні, переважно одноклітинні організми, що не мають чітко відокремленого ядра. Для них характерна наявність клітинної стінки, цитоплазми з органелами, різних включень, відсутність мітохондрій і хлоропластів оформленого ядра. Бактеріози – інфекційні хвороби, спричинені фітопатогенними бактеріями. Бар′єрні тканини – обумовлюють у рослин місцевий прояв стійкості до поширення збудника всередині організму. Часто виникають у рослині як відповідна реакція на проникнення збудника. Біогеоценоз – еволюційно сформований взаємозумовлений комплекс живих (біоценоз) і неживих (біотоп) компонентів певної ділянки земної поверхні, пов′язаних між собою обміном речовин і енергії. Біогеоценози лісові (екосистеми) – відносно замкнуті, відносно гармонічні організації природних тіл, об’єднаних участю в біогенному кругообігу речовин і загальними перетвореннями.

360

Біогідротермічний показник (БГТП) – показник погодних умов, які склалися для хвоє- листогризучих шкідників в критичний період їх розвитку – стадії личинок молодих віків за останні 2-3 генерації. Розраховується по формулі:

БГТП р

в=

кп

n

кп

n

кп

n

кп

n

кп

n

кп

n

ТТТ

ООО

21

21

−−

−−

++

++

де: БГТП р

в - біогідротермічний показник погодних умов для виду (в) на

прогнозуючий рік (р); кп

nО - кількість опадів в міліметрах за останній критичний період розвитку виду;

кп

nО

1−- кількість опадів у міліметрах за попередній КП для виду;

кп

nО

2−- кількість опадів у міліметрах за передпопередній КП для виду;

кп

n

кп

n

кп

nТТТ

21,,

−−

- сума декадних температур в градусах за аналогічні КП.

Біозахист – полягає (у фітопатології) в застосуванні проти збудників хвороб мікроорганізмів-антогоністів, а також продуктів їхньої життєдіяльності або у використанні антогоністичних відношень між патогенними та сапрофітними організмами. До біозахисту відноситься також застосування фітонцидів. Біологічний метод захисту лісу – використання існуючих в лісі антогоністичних міжвидових взаємовідношень між групами живих організмів з метою регуляції чисельності шкідливих організмів. Біологічно активні речовини – складові, які впливають на ріст і розвиток комах та забезпечують передачу інформації між ними (гормони, атрактанти, репеленти, кайромони, алломони і ін.). Біота – сукупність живих організмів, що історично склалася, і яка об′єднана спільною територією розповсюдження. На відміну від біоценозу, в склад Б. входять види, які можуть і не мати екологічних зв′язків один з одним. Біотехнологія – напрям сучасної науки і техніки, головним завданням якого є використання біологічних процесів для виробничих цілей. Біотичний потенціал – один із умовних демографічних показників специфічної для певного виду швидкості росту його популяцій при відсутності опору середовища. Біотичні фактори – сукупність різноманітних і опосередкованих впливів рослин, тварин і мікроорганізмів один на одного. Б. ф. надзвичайно різноманітні і включають фітогенні, зоогенні і мікробіогенні дії, серед яких виникають прямі й опосередковані, антагоністичні і симбіотичні відносини, механічні й хімічні дії. Біотичні чинники – сукупність чинників органічного світу, які впливають на життєдіяльність організму, визначаючи умови існування його виду в тій чи іншій місцевості. Біотоп – відносно однорідний по кліматичним і геохімічним особливостях простір, який займає певний біоценоз і створює разом з ним екосистему (біогеоценоз). Біоценоз – відносно стійка спільнота живих організмів, які населяють певний біотоп і створюють разом з ним екосистему. Біоценологічні зв’язки – відносно довгострокові взаємодії популяцій різних видів біоценозу, які впливають на чисельність і структуру хоча б однієї з них.

В

Вид – генетично відособлена, потенційно здатна до розвитку форма існування живої природи; основна одиниця біологічної систематики. Вид шкідливий – вид, який завдає матеріальної шкоди господарству, спричинюючи пошкодження або захворювання деревних рослин. Виживанність – демографічний показник, який виражає частку особин, які вижили в одиницю часу від усіх членів популяції. Виживання виду за період (генерацію) загальне – відношення числа особин, які вижили до числа відроджених.

361

Виживання (таблиці) - демографічні таблиці, які враховують динаміку вікового складу і співвідношення народжуваності і смертності конкретних популяцій. Вимирання – неухильне скорочення чисельності популяцій, які втрачають властивість до відтворення під впливом різного роду екзогенних чинників або генетичного виродження і інших ендогенних факторів. Виносливість – здатність рослин чинити опір хворобам і зберігати продуктивність навіть при відносно високому ступені ураження збудниками хвороб (хворобами). Виразка – різні по величині рани на стовбурах, гілках дерев, що заглиблені в деревину, часто оточені напливами. Причиною утворення В. можуть бути гриби, бактерії, низькі температури, механічні пошкодження. Вік – період відносно поступових і неявних морфогенетичних процесів в період постембріонального розвитку від одного линяння до наступного. Віковий склад популяції - один із демографічних параметрів структури популяції, що виражає співвідношення в ній особин різного віку, різних стадій, фаз розвитку, який дозволяє прогнозувати стан і здатність популяції до відтворення. Вірін-діпріон - препарат проти рудого соснового пильщика з титром не менше 1 млрд. поліедрів в 1мл. Вірін-ЕНШ - вірусний інсектицидний препарат, який застосовується в боротьбі з непарним шовкопрядом. Вірози, вірусні хвороби рослин – інфекційні хвороби, які спричиняють віруси. Віроїдози – інфекційні хвороби, які спричиняють віроїди. Вони являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що не кодує власні білки. Передбачається, що віроїди в клітинах рослин індукують синтез віроїдних РНК, використовуючи ферменти живильні рослини. Вірофорність – здатність комах–переносників до зараження здорових рослин вірусом. Вірулентність – властивість патогенного мікроорганізму викликати прогресуючі патологічні зміни і смерть господаря. Віруси – субмікроскопічні інфекційні частки, що здатні розмножуватися лише в живих клітинах. Вірусні препарати - мікробіологічні засоби захисту деревних порід ,які виготовленні на основі ентомопатогенних вірусів групи Baculovirus, що викликають ядерний поліедроз і гранульоз лускокрилих, деяких перетинчастокрилих. Вірусні хвороби (вірози) - хвороби комах, які спричиняються ентомопатогенними вірусами (ядерні поліедрози, гранульози, цитоплазматичний поліедроз і ін.). Внутрішньо ареальне переселення ентомофагів – збір і перенесення ентомофагів із осередків, що згасають в ті, які щойно виникли. Водна суспензія (в.с.) – препаративна форма, в якій хімічна сполука діючої речовини пестициду, що не розчиняється у воді, подрібнена до аморфного стану, що забезпечує стабільне його зберігання у воді. Водний розчин (в.р.) - розчинена у воді хімічна сполука агрохімікату (пестициду, стимулятора росту рослин, добрива тощо). Водно-суспензійний концентрат (в.с.к.) - препаративна форма нерозчинної у воді, а рівномірно розподіленої діючої речовини, подрібненої до аморфного (тонкодисперсного) стану. Водорозчинний концентрат (в.р.к.) - препаративна форма, в якій діюча речовина пестициду розчинена у воді до стабільно насиченого стану, що легко розбавляється водою перед використанням. Водорозчинні гранули (в.г.) – хімічна сполука діючої речовини агрохімікату, що добре розчиняється у воді, виготовлена у формі гранул. Всихання (загальний відпад) – об’єм сухостою, вітровалу, бурелому, Втрати приросту - властивість дерев, насаджень реагувати на дефоліацію. сніголому, загальна захаращеність лісу, порубочних решток, неокореної деревини (по кількості дерев, в % від загальної кількості дерев, в м3 на га).

362

Г

Гали - місцеві патологічні новоутворення на органах рослин, які спричиняються галоутворювачами і служать для них середовищем перебування та джерелом їжі: комахами (горіхотворками, галицями, листоблішками і др.), галовими кліщами, нематодами, грибами. Гаусторії – видозмінені спеціалізовані відгалуження гіфів паразитних грибів, що проникають у середину клітини рослини-живителя і висмоктують з них поживні речовини. Геми – спори стану спокою. Формуються подібно хламідоспорам, але більш різноманітні за формою і розмірами. Зустрічаються у аскоміцетів (тафринові), головневих, недосконалих та ін. грибів. Гемолімфа – порожнинна рідина (“кров”) комах, яка включає плазму і форменні елементи – гемоцити.

Гемоцити - форменні елементи гемолімфи комах, серед яких найбільш розповсюджені пролейкоцити. Склад і відносна чисельність гемоцитів відображають фізіологічний стан комахи і можуть мати діагностичне значення.

Генерація – покоління, яке представлене більш-менш одновіковими особинами, що при диференціації життєвого циклу може суттєво відрізнятись від попереднього. Генетичний метод боротьби з шкідливими комахами - введення шляхом відбору нежиттєздатних або безплідних комах, шляхом насичення шкідливої популяції особинами виведеної дефектної раси з метою регуляції чисельності шкідливого виду. Генна мутація – раптові, природні чи викликані штучно спадкові зміни генетичного матеріалу, які призводять до зміни тих чи інших ознак організму. Гетереція – різногосподарність (у іржастих грибів). Гетеротрофи – організми, які на відміну від автотрофів синтезують необхідні для їхнього життя речовини за рахунок готових органічних сполук. Гідрохорія – поширення інфекційного початку за допомогою води. Гіменіальний шар, гіменій – шар полісадно розташованих спороносних органів грибів (сумок чи базидій), що розвиваються поміж виростів стерильного міцелію (парафізи, цистиди тощо). Гіменофор – частина плодового тіла гіменоміцетів, на якій розташований гемініальний шар

(гіменій). Гіперпаразити – Див. Надпаразити. Гіперплазія – одна з форм анатомічних змін в уражених рослинах. Характеризується локальним розростанням уражених тканин у результаті поділу їх клітин (збільшенням кількості клітин). Гіпертрофія – одна з форм анатомічних змін в уражених рослинах. Характеризується надмірним, хворобливим розростанням уражених тканин внаслідок збільшення розмірів їх клітин. Гіпоплазія – недорозвинення, зменшення кількості клітин або їх вмісту. Гниль – симптом захворювання рослин, при якому під впливом мікроорганізмів та їх ферментів розчинюються міжклітинні речовини, а часто й клітинні стінки, внаслідок чого уражена тканина набуває кашоподібного вигляду. Гомеостаз – відносна динамічна сталість фізико-хімічних і біологічних властивостей внутрішнього середовища організму, що забезпечується взаємодією складних процесів регуляції й координації. Поняття Г. широко використовується в екології при характеристиці стану екосистем та їх стійкості. Дякуючи Г. підтримується сталість видового складу і чисельності особин у біоценозі. Гомоз – проявляється у вигляді розтріскування кори з виділенням тягучої клейкої жовтуватої рідини – камеді, що швидко застигає на повітрі. Г. спричиняють поранення, морозобоїни, ураження мікроорганізмами тощо. Гормони – речовини з різко вираженою органотропною біологічною активністю, які є секретами залоз ендокринної системи. Гранично допустима кількість пестициду (г.д.к.) – кількість пестициду в продуктах харчування, кормах, воді, грунті, що не справляє шкідливого впливу на людину і тварину.

363

Гранульований пестицид (г.) – препаративна форма пестициду з розміром часток, встановлених нормативно-технічною документацією, має зернисту сипучу форму, що містить діючу речовину і наповнювач. За розміром гранул вони поділяються на мікрогранули – 0,15 -1 мм; гранули – 1-2 мм; макрогранули – 2,5 мм. Гранульоз – вірусне захворювання комах, що характеризується утворенням у клітинах тканин господаря включень у виді гранул. Грибниця, або міцелій – вегетативне тіло грибів, яке складається з гіфів. Грибні препарати – мікробіологічні засоби захисту рослин, які виготовляються на основі факультативних ентомопатогенів класу незавершених грибів, здатних розвиватися на штучних живильних середовищах Грибні хвороби (мікози) – захворювання комах, які спричиняються ентомопатогенними грибами. Груповий ефект – одна із форм внутрішньовидових взаємодій, що проявляється в об’єднанні комах у групи (скупчення, зграя, рої) і яка сприяє виживанню, розмноженню або більш ефективній експлуатації ресурсів. Гусениця – червоподібна личинка лускокрилих, яка відрізняється наявністю 2 або 5 черевних несправжніх ніг.

Д

Депресія чисельності – різке зниження кількості особин виду або групи видів, зумовлене популяційними, біоценотичними або абіотичними чинниками. Низька чисельність шкідника з різким зменшенням заселеної ним території. Депресія чисельності популяції – фаза розмноження, яка відрізняється стабільністю чисельності (щільності) популяції, біотичний потенціал якої урівноважується опором середовища. Детальний лісопатологічний нагляд – нагляд із застосуванням методів детального аналізу стану лісу, обліку щільності, структури і життєздатності, характера розповсюдження та ступеня розвитку шкідливих організмів на основі наземного вибіркового обстеження з використанням постійних ділянок (маршрутів). Дефоліації наслідки – фізіологічні та кількісні зміни, які відбуваються в деревній породі та в насадженні вцілому внаслідок обезхвоєння (обезлистіння) їх шкідливими організмами. Джерела інфекції – розрізняють Д. і. первинні, в яких відбувається перезимівля збудників і від яких відбувається первинне зараження рослин, і вторинні, що є спороношеннями збудника на вегетуючих рослинах і за допомогою яких відбувається ураження рослин під час вегетації. Димилін – інсектицид третього покоління, діючою речовиною якого є інгібітор біосинтезу хітину – (діюча речовина - дифлубензурон). Диморфізм статевий – фенотипічна диференціація особин протилежної статі, яка проявляється в явних морфологічних відмінностях самця і самки. Динаміка чисельності популяції (д.ч.п) – зміни чисельності популяцій і їх структури на протязі року (сезонна д.ч.п.) або ряду років (багаторічна д.ч.п.) під впливом різного роду факторів опору середовища, які є перепоною реалізації біотичного потенціалу. Динаміка чисельності тваринних видів – зміна чисельності виду в часі й просторі. Дисперсність – ступінь роздробленості на окремі частинки твердих і рідких речовин. Дистанційний нагляд – визначення стану лісів і виявлення їхньої ураженості шкідниками і хворобами з літаків, гелікоптерів та супутників Землі. Діагноз – визначення хвороби за її проявом, симптомами. Діагностика – процес розпізнавання хвороби, наука про методи встановлення діагнозу. Діапауза – довгострокове заторможення метаболізму і всіх видів активності у відповідь на сигнальні впливи сезонних змін клімату, зокрема на астрономічно точні зміни фотоперіоду. Додаткове живлення – період життя комах, коли імаго, живляться, накопичуючи необхідні для продукування гамет резерви і приступають до розмноження лише в перспективі. Доза – точно виражена у вагових одиницях кількість речовини, що використовується для певної мети.

364

Дозування пестициду – застосування пестициду в заданій кількості з розрахунку на одиницю обробленої поверхні чи маси тіла тварин, рослини, в лабораторному досліді чи площі ділянки в польовому досліді або об’ємі повітря, води, ґрунту. Дусти – дрібнозмелені порошки різного призначення, розміром 1-100 мкм.

Е

Екзогенна грибниця (міцелій) – грибниця (міцелій), що поширюється на поверхні органів і добре помітна у вигляді пухкого чи ущільненого тонкого нальоту. Найбільш типовим прикладом екзогенної грибниці (міцелію) є грибниця (міцелій) борошнисторосяних грибів. Екзопаразити – патогенні мікроорганізми, що оселяються на поверхні уражуваного органу рослини. Екзотоксини – токсичні речовини, що утворюються в клітинах збудників у процесі їх метаболізму і виділяються в тканини рослин. Екзофітні паразити - живуть виключно на поверхні органів рослини (більшість борошнисто-росяних грибів, омелові тощо). Екологічна ніша – місце і структурно-функціональна роль популяції певного виду в екосистемі. Екологічні втрати – порушення природоутворюючих і природоохоронних функцій лісу при його дегресії і незворотних змінах в біоценозі, зниження загальної продуктивності лісу. Екологічні фактори – елементи середовища, що здійснюють той чи інший вплив на певні організми. Еколого-виробничі об’єкти – ділянки лісу, які відрізняються по екологічній ситуації, цільовому призначенню, комплексу популяцій живих організмів, які там проживають. Економічний поріг шкідливості – щільність популяції шкідника, яка спричиняє такі втрати, при яких застосування захисних заходів окупається збереженим деревостаном. Економічні втрати – зниження прибутку від лісового господарства, збільшення витрат на відновлення ослабленого лісу або того який загинув. Ексудат – різної природи виділення, що утворюються у деяких видів рослин при пошкодженні їх тканин при ураженні збудниками хвороб тощо. Ектопаразит – паразит, який живе на покривах тіла господаря. Емульсія – суміш двох нерозчинних одна в одній рідин, в якій одна із рідин розподілена в іншій у вигляді дрібних крапель. Ендогенна грибниця – грибниця, що повністю занурена в тканини рослин і розвивається в них. Ендопаразити, ендофіти – організми, що оселяються всередині рослини, речовинами якої вони живляться. Ендотоксини – токсичні речовини, що виділяються збудниками хвороб і потрапляють у тканини рослин тільки після повної або часткової загибелі патогена. Ентомологія лісова – динамічна частина загального лісівництва, наука про лісових комах, як невід’ємної частини лісових біоценозів і діагностиків патологічних змін в них, про регулювання чисельності особливо шкідливих їх видів в першу чергу лісогосподарськими та біологічними методами з метою підвищення стійкості насаджень та їх продуктивності. Ентомофаг – вид який живиться шкідливими комахами. Ентомохорія – поширення збудників хвороб комахами. Епізоотія – масове захворювання тварин, зумовлене активністю патогенна чи ослабленням особин популяції. Епізоохорія – поширення збудників на поверхні тіла тварини. Епіфіти – організми, які використовують інші організми в якості субстрату. Епіфітотія – масове захворювання рослин, зумовлене агресивністю і вірулентнісю патогена. Етіологія – наука про причини виникнення хвороб. Ефективність дії – ефективність застосування пестициду у виробничих умовах, виражена показниками загибелі чи зниженням чисельності шкідливих організмів або ступенем пошкодження (ураження) ними захищуваних рослин.

365

Ефективність економічна – ефективність застосування пестициду у виробничих умовах, виражена в грошових одиницях оцінки вартості збереженої продукції за вирахуванням витрат на пестицид та його застосування.

Є

Ємність середовища – межа реалізації біотичного потенціалу, яка відповідає досягненням максимально можливої в даному середовищі чисельності (щільності) популяції.

Ж

Життєва форма – морфологічна будова організму, що склалася в процесі еволюції і відображає у зовнішньому вигляді пристосування його до умов життя . Життєвий цикл – регулярна послідовність станів і фаз розвитку організму, починаючи з одної, довільно вибраної стадії розвитку, і закінчуючи досягненням тієї самої стадії розвитку, але вже в послідуючих поколіннях. Життєздатність – властивість організму до самозбереження, яка проявляється у відповідності його адаптацій і норм реакцій стану межам мінливості умов існування.

З

Забруднення довкілля – 1. Занесення в середовище сторонніх речовин, не властивих йому, які не формуються за природних процесів. 2. Підвищення концентрації шкідливих речовин або енергії (чи будь-яких агентів) понад норму. Заселеність насаджень шкідливими організмами – кількість деревних порід, на яких є шкідливі організми. Захист лісу (лісозахист) – розділ лісогосподарського виробництва, який здійснює захист лісу від шкідливих організмів та дії інших несприятливих факторів. Збір та знищення комах – фізико-механічний метод захисту лісу, який включає такі основні прийоми: зрізання павутинних гнізд, збір та знищення імаго, знищення личинок і лялечок в грунті різними знаряддями тощо. Збудник – мікроорганізм (організм), що викликає хворобу. Зигоміцети (Zygomycetes) – клас справжніх грибів, які мають добре розвинену нечленисту грибницю. Нестатеве розмноження відбувається спорангіоспорами, що утворюються в спорангіях, або конідіями. Статевий процес – зигогамія з утворенням зигоспори. Зоофаги – одна із життєвих форм тварин, які живляться виключно тваринною їжею (хижаки, паразити, канібали).

І

Ізолят – перша моноспорова ізоляція гриба, бактерії тощо. Ізоляція – процес отримання гриба чи іншого мікроорганізму в чистій культурі. Імаго – дефінітивний стан, який досягається в процесі онтогенеза, в якому комахи виконують функції розмноження, розселення, не ростуть і не міняють свого вигляду. Імерсійні системи – об′єктиви, занурені при роботі в краплю оптичного масла чи води. Імунітет – несприйнятливість організмів до інфекційних збудників хвороб за наявності необхідних для зараження умов. Імунітет рослин до шкідливих організмів – комплекс властивостей рослин, який включає пошкодження їх шкідливими організмами. Імунність – ступінь прояву у рослин стійкості до хвороби. Інвазія шкідника – 1. Проникнення паразитичного виду в тканини рослин чи тварин; 2. Поширення шкідливого виду на новій території з наступним масовим розмноженням. Інгібітори – речовини, які пригнічують і затримують ріст рослин, активність мікроорганізмів тощо. Інгредієнт – складова частина хімічної сполуки або суміші декількох речовин. Інкубаційний, безсимптомний або латентний період – час від зараження рослин до появи перших симптомів її ураження.

366

Інокулюм – усі інфекційні часточки (спори, бактерії, віруси, шматочки міцелію тощо), що здатні спричинювати зараження рослин. Інокуляція – нанесення інфекційного матеріалу на поверхню або в середину певних органів рослини, що спричинює інфекційний процес. Інсектицид кишковий – інсектицид, який спричиняє отруєння шкідливих комах при надходженні його в організм разом із їжею. Інсектицид контактний – інсектицид, який спричиняє смертність шкідливої комахи при контакті з її шкірним покривом. Інсектициди – хімічні препарати, які застосовуються для боротьби з шкідливими комахами. Інсектоакарицид – препарат, який одночасно знижує шкідливість комах і кліщів. Інсектоакарицид фумігатної дії – пестицид в паро- чи газоподібному стані, який спричиняє отруєння шкідливих комах і кліщів при потраплянні в органи дихання. Інсектофунгіцид – препарат з комплексною токсичною дією на шкідливих комах і збудників захворювань. Інтегрований захист лісонасаджень – раціональна динамічна система захисту лісу від шкідливих організмів, яка використовує природні регулюючі фактори середовища поруч з диференційованим застосуванням комплекса ефективних методів на основі порога шкідливості, які задовольняють екологічні і економічні вимоги. Інтенсивність пошкодження рослин – ступінь пошкодження окремих рослин, виражена в балах чи відсотках.

Інтенсивність розвитку хвороби – визначають за формулою: БР

брІх

⋅

⋅⋅

=

∑ 100)( , де Іх –

інтенсивність розвитку хвороби (%), р – кількість рослин з однаковими ознаками хвороби, б – відповідний для цієї ознаки бал або процент ураження, Р – загальна кількість рослин, що були в обліку, Б – вищий бал шкали. Інтенсивність ураження рослин – ступінь ураження, що виражається у відсотках поверхні листків чи стебел, вкритої пустулами, плямами чи нальотом. Ураженість листків чи стебел рослин, що аналізується, порівнюють із шкалою обліку і встановлюють відсоток ураження. Інтерцелюлярний міцелій – міцелій, що розвивається між клітинами тканин рослини. Інтоксикація рослин – порушення нормальної життєдіяльності рослинного організму внаслідок дії токсичних речовин, що виділяються збудниками хвороб, що потрапили у рослину. В ширшому розумінні – спосіб захисту рослин від шкідливих організмів, що полягає у введенні в рослину або окремі її органи токсичних речовин, зокрема, захисних препаратів системної дії, що робить рослину отруйною для шкідників або збудників хвороби, але не заподіює шкоди самій рослині. Інтродукція – ввезення корисних комах в яку-небудь країну (область) за межі їх сучасного ареалу. Інфекційне навантаження – кількість інокулюму з розрахунку на одиницю поверхні рослини чи маси насіння або одиницю об′єму суспензії інокулюму (спор грибів, бактеріальних або вірусних часток тощо), при якій відбувається зараження рослин. Інфекційний фон – наявність оптимального інфекційного навантаження, що здатне спричинювати зараження рослин за сприятливих для цього умов. Інфекція – проникнення збудника в рослину, що приводить до захворювання останньої. І. – також розвиток хвороби, як результат взаємодії між збудником і рослиною.

К

Кайромони – летучі з'єднання і метаболіти, які виділяються організмом одного виду і здійснюють вплив на інші види. Карантин – служба карантину, яка проводить заходи, що перешкоджають проникненню нових видів шкідливих організмів із інших країн і обмежують розповсюдження місцевих видів. Карантин рослин – система державних заходів, спрямованих на охорону ресурсів країни від завезення, для вчасного виявлення та попередження розповсюдження карантинних об’єктів (хвороб, шкідників та бур′янів).

367

Карантинна зона – територія, на якій встановлено особливий карантинний режим у зв’язку з виявленням карантинного об’єкту. Карантинний об’єкт – вид шкідливого організму, який відсутній або частково розповсюджений на території країни і офіційно контролюється, становить потенційну і реальну загрозу пошкоджень рослин чи рослинної продукції в разі занесення або самостійного проникнення. Карантинні обмеження – обмеження ввозу, вивозу, транзиту та використання під карантинного матеріалу із карантинних зон для запобігання розповсюдженню карантинного об’єкта. Кліматичні фактори – набір зовнішніх по відношенню до екосистем факторів, які породжуються сонячним випромінюванням. Коефіцієнт розмноження виду – співвідношення між числом (щільністю) особин молодого покоління до числа (щільності) особин батьків, який визначається на певній фазі розвитку виду. Колонізація сезонна (колонія) – об’єднання однорідних особин, які виконують різні функції, необхідні для підтримання їх сучасного існування як вищої цілісності. Комахи лісу – невід'ємна частина лісових біоценозів, найбільш чисельна група його тваринного світу. Тіло їх складається з 3-ох відділів – голови, грудей та черевця. У дорослій стадії мають 3 пари ніг. Більшість видів крилаті. Внутрішній скелет відсутній. Консорція – структурна одиниця біоценозу, яка об′єднує автотрофні і гетеротрофні організми на основі просторових (топічних) і живильних (трофічних) зв′язків. Консументи – організми, що живляться безпосередньо або через інші організми органічною речовиною, синтезованою автотрофами. Контролюючий фактор – фактор, дія якого стає жорстокішою зі збільшенням щільності популяції. Концентрат емульсії пестициду (к.е.) – рідкий чи пастоподібний пестицид, що містить діючу речовину, розчинник, емульгатор і змочувач. При розбавленні водою утворює емульсію, призначену для обприскування. Концентрат суспензії (к.с.) - препаративна форма, в якій хімічна сполука діючої речовини пестициду, що не розчинюється у воді, подрібнена до аморфного стану і розбавлена у спеціальних наповнювачах до стабільної концентрації, що добре розбавляється водою перед використанням. Концентрація – Кількість певної речовини у суміші двох чи більше компонентів (розчини,

емульсії, суспензії, дусти). Виражається у відсотках, вагових чи об′ємних одиницях діючої речовини чи препарату. Концентрація за діючою речовиною – це кількість діючої речовини у певній кількості робочої суміші (розчині, суспензії, емульсії, дусті тощо). Концентрація за препаратом – це кількість препарату у певній кількості робочої суміші (розчині, суспензії, емульсії, дусті тощо). Криві виживання – графіки, які демонструють хід смертності членів популяції по мірі їх старіння. Кристалічний порошок (кр. п)- кристали діючої речовини, які мають розмір дрібних часток, зберігають сипучість і добре розчиняються у воді. Критерії виду – характерні для виду ознаки і властивості. Критерії виду: морфологічний, фізіологічний, біохімічний, генетичний, географічний, екологічний. Ксерофіли – організми, які пристосувались до існування в умовах дефіциту вологості. Ксилофаги – організми, які живляться деревиною (клітковиною), яку перетравлюють за допомогою симбіотичних мікроорганізмів.

Л

Латентні хвороби – приховані хвороби, перебіг яких відбувається без зовні помітних симптомів. Характерні для багатьох вірусних та деяких бактеріальних захворювань. Летальна точка – нижче чи вище значення фактору зовнішнього середовища, при якому відбувається загибель організму.

368

Линька – скидання кутикули, яке спостерігається у комах в процесі їх росту. Личинка – фаза постембріонального розвитку комах з повним перетворенням, яка поділяється на ряд послідовних віків і закінчується переходом в стадію лялечки. Лізис – розчинення клітин під дією патогенних організмів, хімічних сполук, високих температур внаслідок старіння тощо. Лісогосподарські заходи – основа лісозахисну, комплекс заходів і правил, що виконуються на протязі всього циклу лісовирощування з метою підвищення стійкості лісів до шкідливих організмів, інших несприятливих факторів, які виключають або зменшують можливість їх пошкоджень. Лісопатолог – один із основних спеціалістів по захисту лісу. Лісопатолога обов’язки – контроль за діяльністю лісових підприємств і ефективна допомога їм в області лісозахисну, проведення занять з нижчою і середньою ланками лісових спеціалістів, пропаганда лісозахисних знань на всіх рівнях; виявлення осередків шкідливих організмів на підвідомчих територіях і здійснення з цією метою поточного оперативного і регулярного лісопатологічного обстеження, нагляд за осередками шкідливих організмів; сприяння і охорона корисної фауни; організація профілактичних, винищувальних лісозахисних заходів, контроль за виконанням санітарних правил при всих видах рубок, слідкувати за станом лісових еколого-господарських об’єктів, складання періодичної і щорічної звітності, планування і проектування лісозахисних заходів; постійне підвищення своєї кваліфікації шляхом знайомства з передовим досвідом на спеціальних курсах, самостійної роботи з літературою. Лісопатологічні обстеження – щорічно планові заходи щодо оцінки стану насаджень (виявлення осередків шкідливих комах, збудників хвороб тощо). Лялечка – стадія розвитку комах з певним перетворенням, під час якої відбувається метаморфоз організації личинки в організацію лялечки. Лярвицид – препарат для знищення личинок шкідливих комах і кліщів.

М

Масляна суспензія (м.с.) – препаративна форма, в якій хімічна сполука діючої речовини пестициду, що не розчиняється в органічних розчинниках, подрібнена до аморфного стану і розбавлена масляними наповнювачами до концентрації, що розбавляється водою перед застосуванням або ж застосовується без розбавлення водою (УМО). Масовий шкідник – шкідник сталої високої чисельності чи здатності швидко збільшувати чисельність, спричиняючи значну шкоду лісовому господарству. Мацерація тканин - роз′єднання клітин внаслідок руйнування міжклітинної речовини, яка їх скріплює. Машини для захисту лісу – машини призначені для обприскування, опилення, протруювання насіння деревних порід, приготування робочих складів препаратів і заправка їх в баки для обприскування. Метаболізм, обмін речовин – закономірний порядок перетворення речовин і енергії в живих системах, спрямований на збереження і самовідтворення їх; основна ознака живої матерії. Метеморфоз – глибоке перетворення під час розвитку яке супроводжується заміною личиночних органів на імагінальні. Метод „наводнення” – випуск ентомофагів для скорочення чисельності шкідника нижче економічного порога шкідливості з метою швидкого його пригнічення. Метод сезонної колонізації – періодичний випуск в насадження ентомофагів в тих випадках коли діяльність їх в природі особливо необхідна, а корисні організми відсутні, або їх природна чисельність наростання для ефективного пригнічення шкідника. Методи захисту лісу – заходи спрямовані на створення умов, які перешкоджають розмноженню і розповсюдженню шкідливих організмів в лісонасадженнях, а також на їх безпосереднє знищення. Методи кількісного обліку шкідливих організмів – методи, які відображають відносну чисельність (щільність) популяції в біоценозі.

369

Міграція шкідника - перенесення шкідника, інколи масово, зумовлене зміною його фізіологічного стану чи умов середовища. Мікориза – співжиття грибів і коріння рослин. Мікотрофність – здатність вищих рослин отримувати елементи живлення за допомогою мікоризного міцелію. Мікофлора – сукупність усіх видів паразитних, сапротрофних і симбіофільних грибів на певній території Мікробіологічні засоби захисті лісу – препарати для захисту деревних порід від шкідливих організмів, діючим початком яких є ентомопатогенні мікроорганізми (віруси, бактерії, гриби). Мінімальна летальна доза пестициду – доза пестициду, при якій спостерігається абсолютна загибель піддослідного об’єкта. Мінування – утворення ходів або широких полостей в паренхімі листка між обома шарами епідермісу. Моделювання чисельності популяції – застосування математичного аналізу з метою поглибленого розуміння загальних особливостей популяції, їх зміни в часі під впливом різних факторів навколишнього середовища. Модифікаційна мінливість – це різноманітність фенотипів, які виникають в організмі під впливом середовища існування. Ця форма мінливості не пов′язана зі зміною генотипу. Модифікуючі фактори – екологічні фактори, які змінюють хід динаміки чисельності популяцій незалежно від її щільності. Моніторинг лісовий – система нагляду високого рангу, яка включає слідкування не тільки за станом лісів, але і за лісокористуванням і лісовідновленням. Моніторинг лісопатологічний – система оперативного і постійного контролю за станом лісів, розвитком і розповсюдженням осередків шкідників і небезпечних збудників хвороб, пошкоджених лісів під дією інших природних і антропогенних факторів для своєчасного прийняття рішень з планування та здійснення ефективних лісозахисних заходів. Моніторинга об’єкти – окремі види, групи комах, в т.ч. такі , які спроможні давати зональні і пандемічні спалахи масового розмноження, потенційного небезпечні види, які дають епізотичні спалахи. На фоні порушення структури лісових біоценозів під дією як природних, так і антропогенних факторів. Монофаги – шкідливі комахи з вузькою спеціалізацією живлення.

Н

Нагляд рекогносцирувальний лісопатологічний – візуальні дистанційні і наземні спостереження за станом, пошкодженням (ураженням) лісу, чисельністю шкідливих організмів. Найбільш гнучка і зручна форма контролю за їх появою і розповсюдженням. Виконується середнім і вищою ланкою лісової охорони інженером по охороні і захисту лісу, спеціалістами лісозахисних підприємств. Надпаразити, гіперпаразити, паразити 2-го порядку – патогенні організми, що оселяються і живляться за рахунок квіткових паразитів або грибів – збудників хвороб. Несправжня гусениця – личинка пильщиків, яка відрізняється від гусениць відсутність крючечків на підошвах черевних ніг, має більшу кількість ніг (до 8 пар). Німфа – фаза преімагінального розвитку комах, які не мають повного перетворення і тому схожі до імаго. Ніша екологічна – діапазон умов, в яких існує і відновлюється популяція. Норма реакції – діапазон модифікаційної мінливості організму, що залежить від умов зовнішнього середовища, в яких відбувається реалізація генетичної інформації, закладеної у генотипі. Нормальне співвідношення статей – співвідношення самців і самок серед новонароджених, які ще не піддалися диференціальної смертності членів популяції, рівне 1:1 (тобто 50% самців і 50% самок). Носій інфекції – інфікований організм, який не виявляє симптомів хвороби.

370

О

Обпилювання пестицидом – нанесення пестициду в пилоподібному стані на поверхню, що обпилюється. Обприскування голубе – обприскування дерев бордоською рідиною підвищеної концентрації (3..4% за мідним купоросом). Обприскування пестицидом – нанесення робочої рідини пестициду (емульсії, суспензії, розчину) в краплинно-рідкому стані на поверхню, що обробляється. Обпудрювання пестицидом насіння (садивного матеріалу) – нанесення порошкоподібного пестициду на поверхню насіння (садивного матеріалу) для захисту від можливого ураження чи пошкодження шкідливими організмами. Овіцид - препарат для знищення яєць шкідливих комах, кліщів. Онтогенез – індивідуальний розвиток особини з моменту зародження до природної смерті або до припинення існування одноклітинного організму в результаті поділу. Ооміцети (Oomycetes) – клас грибоподібних організмів, що об′єднує види, у яких грибниця добре розвинута, але не члениста. Безстатеве розмноження здійснюється зооспорами з двома джгутиками, що утворюються в зооспорангіях, або конідіями. Опір середовища – сукупність факторів, які обмежують реалізацію біотичного потенціалу виду у відповідності з ємкістю середовища яке він заселяє. Органотропія – здатність патогенного організму заражати, поширюватись і утворювати спороношення у певних органах живильної рослини. Осередки шкідливих організмів – ділянки лісу (лісові площі), об’єкта озеленення, які характеризуються підвищеною концентрацією патогенних організмів, які наносять відчутну екологічну і економічну шкоду. Охорона ентомофагів - безпосередні заходи з охорони ентомофагів. Оцінка ефективності ентомофагів – перевірка властивості ентомофага пригнічувати шкідника, проти якого він призначений.

П

Паразит облігатний – патоген, який росте і розвивається на живих органах деревної рослини. Паразит первинний – вид який використовує в якості господаря рослинноїдні і хижі організми, але не паразитів інших видів. Паразит факультативний – організм, що здатний рости і розвиватись не лише на живих органах деревної рослини, а й на мертвому субстраті. Паразити – організми, які живуть на поверхні тіла (ектопаразити) або в тілі (ендопаразити) інших живих організмів-хазяїв, живляться за їхній рахунок і здебільшого завдають їм шкоди. Паразитизм – специфічна форма співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) перебуває у більш або менш тривалому безпосередньому зв′язку з іншим (господарем), використовуючи його як життєве середовище (п а р а з и т и 1-го п о р я д к у), або як джерело живлення, покладаючи на нього регуляцію своїх відносин із зовнішнім середовищем ( п а р а з и т и 2 - г о п о р я д к у ) . Партеногенез – вид розмноження, коли не потребуються самці для запліднення яєць. Паста – густа тістоподібна маса з вмістом діючої речовини пестициду, наповнювача, зволожена водою до стану, що легко розбавляється водою перед використанням. Патоген – мікроорганізм, що спричиняє захворювання рослин. Патогенез – історія розвитку хвороби. Патогенність (хвороботворність) – здатність патогена спричинювати патологічні (хворобливі) зміни в уражуваному організмі. Залежить від агресивності патогена і стійкості уражуваного організму. Патологія лісових дерев і насаджень – порушення їх нормального стану наслідок дії чинників різної природи: абіотичних (мороз, посуха, пізні весняні і ранні осінні приморозки, зимові відлиги, коливання рівня грунтових вод, вітровали, сніголами), біотичних (генетичні порушення, збудники вірусних, бактеріальних, грибних хвороб, нематоди, паразитичні рослини, комахи-фітофаги, безхребетні та хребетні тварини) і антропогенних (рекреаційне

371

навантаження, промислове забруднення повітря грунту, вод, коливання рівня грунтових вод внаслідок промислової діяльності, забруднення грунту побутовими стоками та стоками з полів, що містять залишки агрохімікатів і пестицидів. Перешкоди – клеєві кільця, канави, тощо які встановлюються на шляху комах до джерела живлення. Пестицид системної дії – пестицид, здатний проникати через будь-які органи в рослину, переміщуватись в тканинах і спричиняти загибель шкідливих організмів. Пестициди – хімічні препарати, які застосовуються для боротьби з шкідливими організмами. Піреноміцети – плодосумчасті гриби, у яких сумки із сумкоспорами утворюються в перитеціях Післядія пестициду – пригнічення чи активація життєдіяльності ряду поколінь шкідливого організму під впливом сублетального отруєння особин вихідного покоління. Пластичність паразита – здатність паразита пристосовуватись до змін умов оточуючого середовища, зберігаючи при цьому свої паразитичні властивості. Плеоморфізм – здатність грибів в залежності від стадії їхнього розвитку утворювати різні, часом дуже відмінні форми спороношення, що в онтогенезі нерідко змінюють одна одну. П. поширений в іржастих грибів, у повному циклі розвитку яких відомо п′ять типів спороношень, у деяких зигоміцетів тощо. Плодове тіло – вмістилище спороносних органів у більшості сумчастих і базидіальних грибів. Плодовитість самиць (потенційна, фактична) – інтенсивність відновлення потомків на основі властивій даній особині біотичного потенціалу. Побічна дія пестициду – пряма чи опосередкована дія пестициду на життя й діяльність супутніх шкідливих чи корисних організмів. Поліморфізм – здатність мікроорганізмів змінюватися у процесі розвитку в зв′язку зі зміною зовнішніх умов. Поліфаги – шкідливі організми, які живляться рослинами різних біологічних груп. Поліфагія (багатоядність) – здатність мікроорганізмів пристосовуватися до різних джерел живлення, позбавленість вибірної здатності та вузької спеціалізації щодо субстрату, внаслідок чого вони можуть уражувати значну кількість рослин з різних ботанічних родин. Популяція – сукупність особин одного виду, що мають подібну спадковість і займають певну територію. У фітопатології термін П. вживається стосовно певних видів (рас) грибів, бактерій, вірусів, які заселяють (уражують) рослини окремих видів на обмеженій території. Поріг шкідливості – чисельність (щільність популяції) шкідливого організма, при який проявляється його шкода. Поширеність хвороби – кількість уражених рослин або окремих їх органів на одиниці

площі. Обчислюється за формулою: Р

рПх

100⋅

=

, де Пх – поширеність хвороби, %; р – кількість уражених рослин; Б – загальна кількість рослин у пробах. П.х. на окремих органах рослин визначають підрахуванням хворих і здорових органів за вищенаведеною формулою. П.х. у господарстві підраховують як середньозважений відсоток, що включає не тільки кількість хворих рослин, але й обстежену площу. Підраховують його як різницю від ділення суми добутків від множення площі ділянки (га) на відповідний їй відсоток поширеності хвороби на площу ділянки, що обстежувалась. Пошкодження рослин – прояв шкідливої діяльності організмів який оцінюється пошкодженістю і інтенсивністю пошкодження рослин або загальним ступенем пошкодження. Принади – засіб приваблювання шкідливих комах, використовуючи світло, їжу і інше. Пробні ділянки – місця для одержання інформації про стан насаджень, розповсюдження, чисельність, значення шкідливих організмів. Провокаційний фон – умови, які забезпечують максимальне ураження рослин збудником і найбільш сильний прояв хвороби навіть у роки, несприятливі для розвитку збудника.

372

Прогноз в захисті лісу – науково-обгрунтована вірогідна оцінка динаміки чисельності шкідливого організму для визначення потенційної загрози майбутнього пошкодження (ураження), або всихання лісу в їх осередках в тому числі від антропогенного впливу. Продуценти – автотрофні організми, які в ланцюгах живлення продукують органічну речовину з неорганічних речовин. Пупарій (несправжній кокон) – не скинута при линянні шкірка личинки останнього віку комахи, затвердівша і набувша форми бочечки.

Р

Раса – систематична категорія, яка використовується для позначення дрібних систематичних підрозділів грибів, що в загальній сукупності складають вид. Р. розрізняється у межах виду (чи спеціалізованої форми) переважно за функціональними ознаками у вигляді вузької спеціалізації до певного кола живильних рослин. Регулюючі фактори – екологічні фактори які стабілізують хід динаміки чисельності популяції, залежать від щільності її і нівелюють її перепади. Редуценти–деструктори – організми, які в процесі своєї життєдіяльності і нагромадження біомаси перетворюють (мінералізують) мертву органічну речовину на неорганічні сполуки, що можуть бути використані рослинами-продуцентами. Режим лісозахисту – сполучення систем лісозахисних заходів за весь період відновлення лісу в певному лісовому масиві, лісорослинному районі, ландшафтно - географічній зоні. Резервації шкідливих організмів (стації переживання) – участки насаджень з порушеною біологічною стійкістю, де були помічені діючі або можливі їх осередки. Резистентність – стійкість рослин до перенесення хвороби. Репелент – речовина, запах чи смак якої відлякує тварин. Ритміка життєдіяльності організмів – циклічні зміни життєдіяльності організмів, пов’язані з циклічними ритмами у зовнішньому середовищі. Розрізняють добову ритміку, річну, 11-річну, пов’язані з сонячною активністю. Ріст – збільшення маси і розмірів, які складають основу постембріонального розвитку, які періодично перериваються між линьками. Родентицид – препарат для боротьби з шкідливими гризунами. Розміщення – характер розподілу особин і популяцій у біоценозів (рівномірне, групове, плямисте). Розмноження – здатність мікроорганізмів відтворювати нових особин. Одна з властивостей живих мікроорганізмів, яке забезпечує продовження існування виду, збільшення чисельності й безперервності перебування його у складі біоценозу. Розселення – переміщення видів за межі свого ареалу, що призводить до заселення нових ділянок, натуралізації в нових місцях і тим самим – до розширення ареалу. Розселення буває природним (пасивним і активним) та штучним за допомогою людини. Розчин (р.) – розчинена у воді або в органічному розчиннику хімічна сполука діючої речовини пестициду, яка використовується для захисту рослин. Розчинений у воді порошок (р.п.) – тонко подрібнена до порошкоподібного стану хімічна сполука діючої речовини пестициду, яка добре розчиняється у воді.

С

Санітарний огляд – документ, який щорічно складається усіма відомствами, у веденні яких знаходяться ліси державного лісового фонду, про санітарний стан насаджень та здійснені лісозахисні заходи. Сапротрофи – рослинні організми, які живляться органічними сполуками решток мертвих рослин і тварин або виділеннями живих. Світлові пастки – засіб з джерелом ультрафіолетового світла для вилову шкідливих комах. Сезонна колонізація ентомофагів – розмноження ентомофагів у лаборотаріях та щорічне випускання їх в осередки шкідників. Симбіоз – поширене в живій природі явище закономірного, невипадкового співжиття живих організмів, що належать до різних систематичних груп.

373

Симптоми хвороби – зовнішні ознаки захворювання, видима реакція організму на хворобу. Синергізм пестицидів – підсилення токсичної дії двох чи декількох пестицидів при сучасному застосуванні. Система лісозахисних заходів – комплекс методів, прийомів і засобів, які використовуються для захисту лісу від шкідливих організмів визначених природних територіально-виробничих комплексів – еколого-виробничих лісових об’єктів. Система управління чисельністю шкідливих організмів – заходи, які ставлять за мету не тотальне винищення популяції, а зниження її чисельності до допустимого рівня. Складові системи лісозахисних заходів – організація служби нагляду, обліку чисельності та прогнозу за появою та масовим розмноженням шкідливих організмів; заходи по підвищенню біологічної стійкості насаджень; активні заходи боротьби з шкідливими організмами, які включають всі засоби використання засобів захисту рослин; економічна і екологічна оцінка результатів заходів до і після їх застосування. Служби лісозахисту – сітка регіональних лісозахисних підприємств з закріпленими за ними територіями, де розміщуються пункти нагляду і постійних спостережень за станом лісів, контролем за вірним з точки зору лісозахисту виконанням всих лісогосподарських заходів і заходів по лісокористуванню, де керують спеціалістами лісних підприємств на підвідомчих їх об’єктах при здісненні ними комплексів профілактичних та винищувальних заходів, складають проекти, плани і ведуть звітність по лісозахисту. Сніговал – повалені і викривлені снігом дерева. Сніголом – поломка стовбурів дерев внаслідок накопичення снігу. Спалах чисельності – вибухове зростання чисельності, характерне видом з особливими типами динаміки популяції. Спеціалізація грибів – пристосованість грибів до певних умов живлення, в тому числі і до рослин–живителів. Спеціальні технічні і біологічні засоби нагляду – феромонні пастки, приманки з атрактантом, токсичні і ловильні пояси, клеєві кільця, світлові пастки. Способи застосування пестицидів – в залежності від особливостей пестициди, зовнішніх умов особливості шкідника: обприскування, опилення, фумігація, аерозольна обробка, затруєнні приманки, передпосівна обробка насіння, дезинфекція ґрунту, внутрішня терапія рослин. Стадії розвитку шкідливих комах – поступові перетворення організації які супутні переходу комахи від одного віку до другого. Стадна фаза – розвиток особин при підвищеній щільності популяції, при якому починають переважати особини з більш темним забарвленням. Статевий деморфізм – розповсюджений приклад поліморфізму, який зумовлюється різницею статевої приналежності особин і розвитком вторинних статевих ознак. Стерилізація – знищення мікроорганізмів у поживному середовищі чи в лабораторному посуді. Стерилянти – хімічні речовини різної природи, які при введенні в організм позбавляють його здатності розмножуватися. Стерильність – біологічна чистота, тобто відсутність мікроорганізмів. Стійкість екосистем – властивість екосистем зберігати свою структуру і особливості при зовнішніх впливах. Стійкість рослин – здатність рослин протистояти дії шкідливого організму. Стійкість рослин проти хвороб – успадкована, природна або набута здатність рослин пригнічувати розвиток патогену чи нейтралізувати його токсин. Ступінь ураження (пошкодження) рослин – міра дії шкідливих організмів на рослини, що характеризується пошкодженістю чи ураженістю, виражена в балах чи відсотках. Субстрат – поживне середовище, придатне для розвитку мікроорганізмів. Сума ефективних температур – сума середньодобових температур вищих за поріг розвитку, які накопичуються день за днем. Розраховується по формулі Σ t = (t-to)n, де t – середньодобова температура, to – температура нижнього порога розвитку, n – число днів розвитку.

374

Суспензія – суміш, що складається із рідини і завислих в ній твердих частинок.

Т

Талофітози – інфекційні хвороби, які спричиняють лишайники. Текуча паста для обробки насіння (т.п.с.) = текуча суспензія – препаративна форма, в якій хімічна сполука діючої речовини пестициду, нерозчинного у воді, подрібнена до аморфного стану і розбавлена в спеціальних наповнювачах до стану, що забезпечує розбавлення водою перед використанням. Текучий концентрат суспензії (т.к.с.) – те саме, що концентрат суспензії. Телеоморфа – статеве спороношення у грибів, що характеризується зміною ядерних фаз (гриби відділу Ascomycota, зокрема класів Euascomycetidae i Loculoascomycetidae). Тератологія – наука про виродкові явища (виродковості). Технологія захисту лісу (дисципліна) – розділ прикладної біології, що розробляє теоретичні основи і методи попередження і зменшення втрат в лісах від шкідливих організмів і інших несприятливих факторів і складова раціонального невиснажливого лісокористування, застосовуючи методи регулювання чисельності шкідливих організмів (комах, збудників хвороб, нематод, тощо). Типи пошкоджень рослин комахами – пошкодження, які наносяться рослинам комахами при живленні і відкладанні ними яєць. Токсини – отруйні речовини різного походження, які утворюються в результаті життєдіяльності збудника. Токсичність пестициду – властивість пестициду в малих кількостях порушувати нормальну життєдіяльність організму і спричиняти його загибель. Толерантність – стійкість живих організмів проти дії факторів середовища: високі температури, шкідливі організми, тощо. Трахеомікоз – закупорення водопровідних судин рослини, що спричиняється грибами. Тривалість дії пестициду – термін часу після застосування пестициду, впродовж якого він зберігає свою активність щодо шкідливого організму. Турбота про потомків – дії батьків або інших членів сім’ї, які вони створюють для існування потомків і за рахунок скорочення смертності сприяють відтворення популяції.

У

Ультрамалооб’ємне обприскування (УМО) – нанесення рідкого пестициду без розбавлення водою в тонко дисперсному стані на поверхню, що обробляється. Управління популяціями – штучне регулювання чисельності та вікового складу популяції, вилучення з них особин, небажаних за морфологічними та іншими ознаками.

Ф

Фаза продромальна (депресії) – популяція малочисельна і зберігається у місцях резервації, в яких умови життя даного виду близькі до оптимальних. Фаза розселення (зростання чисельності, проградації, продромальна) – збільшення чисельності виду і розселення його з місць резервації, утворення популяцій, здатних інтенсивніше розмножуватися. Фаза спаду чисельності (кризи) – посилюється дія негативних факторів, які спричиняють смертність виду. Популяція контролюється ентомофагами, патогенами і найбільш чутлива до пестицидів. Фаза спалаху (кульмінації чисельності) – найбільша чисельність виду і заселеної ним території, яка призводить до погіршення умов життя шкідника. Фази стану популяцій шкідників – депресія, розселення, масове розмноження, спад чисельності: для полівольтинних видів (попелиць, кліщів тощо) характерні такі фази: депресія, помірний розвиток, спалах розмноження; для збудників хвороб – депресія, помірний розвиток, епіфітотія. Фактор летальний – фактор, вплив якого призводить до загибелі живого організму. Фактор лімутуючий – фактор, що обмежує перебіг якогось процесу, явища чи існування організму (популяції, виду або угруповання).

375

Фактори щільності популяцій – фактори, що визначають смертність і плодючість, дія яких стає інтенсивнішою зі збільшенням щільності популяції. Фенотип – сукупність усіх ознак і властивостей особини, які формуються в процесі взаємодії її генетичної структури (генотипу) і зовнішнього, по відношенню до неї, середовища. Феромони – біологічно активні речовини, які продукуються комахами і виділяються в навколишнє середовище, виконують функцію сигналу для спілкування особин у популяції. Фізико-механічний метод захисту лісу – див. збір та знищення комах. Фізіологічна активність шкідливих комах - властивість нападати на живі дерева, ослаблені або без зовнішніх ознак ослаблення, сильно ослаблених та всихаючих. Філогенез – історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і всього органічного світу. Фітопатологія – наука про хвороби рослин і заходи боротьби з ними. Фітофаг – вид, що живиться рослинами. Фітохорія – поширення заразного початку за допомогою рослин. Фітоценоз – рослинне угрупування, сукупність рослинних організмів на відносно однорідній ділянці, які перебувають у складних взаємовідносинах між собою, з тваринами і навколишнім середовищем.

Х

Хвороба рослин – складний динамічний стан деревної рослини, який характеризується патологічним процесом, порушенням анатомічних, морфологічних, фізіологічних і біохімічних функцій, зниженням продуктивності та навіть відмиранням рослини і залежить від властивостей збудника захворювання, властивостей рослини і умов навколишнього середовища. Хемосинтез – тип живлення бактерій, який базується на засвоєнні СО2 за рахунок окислення неорганічних сполук.

Ц

Циклічність – закономірне повторення процесів в абіотичному середовищі, (наприклад, циклічність коливання земної кори, циркуляція атмосфери і води в океанах, тощо).

Ч

Чашка Коха – скляна чашка з кришкою діаметром 10 см і більше та висотою 3-5 см. Чашка Петрі – скляна чашка з кришкою діаметром 8-10 см і висотою 1-5 см. Чергування поколінь – закономірна зміна поколінь, що розмножуються статевим шляхом, одним або кількома нестатевими поколіннями. Чисельність популяції шкідника – кількість особин шкідника на території, заселеній популяцією. Чиста культура – колонії бактерій або грибів, утворених із однієї клітини.

Ш

Шкідник – вид, який негативно впливає на рослин, продукти рослинного або тваринного походження, різного виду сировину і т.п., шкода від якого доцільно попередити. Серед шкідників найбільш багаточисельні і різноманітні комахи і кліщі. Шкода соціальна – втрата рекреаційної якості лісу, комфортності відпочинку. Штам – чиста культура мікроорганізмів, виділена з будь-якого середовища. Штучний осередок епізоотії – осередок захворювання, викликаний шляхом локального внесення патогенна у середовище, зосередження господаря з розрахунком на подальше поширення.

376

Шкідник - вид, який негативно впливає на рослини, продукти рослинного або тваринного походження, Штучні середовища – спеціальні поживні середовища для вирощування чистих культур грибів і бактерій.

Щ

Щільність абсолютна – число особин на одиницю біотопа (1 га, 1 м2 , 1 пог. м., і інше). Щільність відносна – співвідношення числа особин на одиницю поточного і попереднього обліків. Щільність екологічна – число особин на одиницю кормового субстрату (на 100 гр. хвої або листя, 1 дм2 луба, 1 дм3 деревини). Щільність шкідника – кількість особин шкідника на певну одиницю виміру (площу, рослину, листок, тощо).

377

Алфавітний покажчик українських та латинських назв збудників хвороб

деревних рослин

Антракноз бирючини 19

Борошниста роса 21

“Відьмині мітли” 26

В’янення 18 Глива звичайна 84, 90

Гниль плодова

кісточкових 9

яблук і груш 8

Голланадська хвороба в’язових порід (графіоз) 23,

157 Губка

березова (піптопор березовий) 84, 90

дубова (дедалеа дубова) 84, 88

коренева сосни 85, 158

коренева ялини 85 модринова 84

соснова 84, 85

ялинова 84

Дитяча хвороба (полягання) сінців 18

Іржа

листків берези 21 листків тополі 21

хвої сосни пухирчаста 20

шишок ялини 8

Лускатка жирна 84

Марсоніноз 9, 21

Муміфікація жолудів дуба 8 Омела біла 25

Омела дубова 26

Омела ялівцева 25

Опеньок осінній 85

Парша осики 19

яблуні та груші 22

Песталоціоз сіянців 19

Петрів хрест лускатий 26

Печіночниця звичайна 85, 90

Пліснявіння насіння 9 Плямистість

горіха грецького бура (марсоніноз) 9, 21

крилаток клена і ясена 8

листків груші біла (септоріоз) 22

листків клена чорна 21

сливи червона (полістігмоз) 21 Рак

бактеріальний (туберкульоз) ясена

25, 161 бактеріальний кісточкових 24

бактеріальний кореневий 19 поперечний дуба 25

східчастий листяних порід 25

чорний плодових 24

смоляний (рак-сірянка) сосни 24, 158

ялиці 24

Сосновий вертун 22 Стереум

розтрісканий 85

шерстистий 85, 88

Судинний мікоз (трахеомікоз) дуба 23, 157

Трутовик

Гартіга 84

Agrobacterium tumefaciens (Smith et Towns.) Conn. 19

Alternaria spp. 9, 18

Arceutobium oxycerdi 25

Armillariella mellea (Fr. ex Vahl.) Karst. 85 Aspergillus spp. 9

Botrytis spp. 9, 18

Cenangium abietis (Pers.) Rehm. 22

Ceratocystis

roboris Georg. et Teod. 23, 157 ulmi (Buism.) Mor. 23

Cercospora

acerina Hart. 19

acerina Hart. var. tatarici Hart. 19

Cladosporium spp. 9

Clithris quercina (Pers.) Rehm. 23 Coleosporium Lev. 20

Colletotrichum gloeosporoides Penz. 19

Cronartium flaccidum (Alb. ex Schw.) Wint. 24, 158

Cylindrosporium platinoides (Allesch.) Died. 8

Daedalea quercina L. ex Fr. 84, 88

Dothichiza ferruginosa Sacc. 22 Erysiphe spp. 21

Fistulina hepatica Fr. 85, 90

Fomitopsis

officinalis (Will.) Bond. et Sinq. 84

pinicola (Sw.ex Fr.)Karst. 84, 85

Fumago vagans Pers. 22 Fusarium spp. 9, 18

Fusicladium

pirinum (Libert) Fuck. 22

radiosum (Lib.) Lind. 19

Fоmes fomentarius (Fr.) Kickx. 84, 87 Ganoderma

lipsiense (Wallr.) Pat. 87

lucidum (Fr.) Karst. 89

Glomerella cingulata (Ston.) Spauld. et Schr. 19

Gnomonia leptostylla (Fr.) Wint. 9, 21

Graphium roboris (Schw.) 23

ulmi (Schwarz.) 23, 157

Hendersonia acicola Münch. et Tub. 20

Heterobasidion

parviporum Niemela & Korhonen. 85

annosum (Fr.) Bref. 85, 158 Heterosporium fraxini Ferd. et Winde. 8

Hypodermella

brachysporum (Rostr.) Tub. 20

sulcigena Tub. 20

Inonotus dryophilus (Berk.) Murr. 84, 89

hispidus (Bull. ex Fr. Karst.) 84

obliquus (Fr.) Pil. 84, 89

radiatus (Sow. et Fr.) Karst. 84

Laetiporus sulphureus (Bull. ex Fr.) Bond. et Sing. 84,

89 Lathraea squamaria L. 26

Leptostroma pinastri Desm. 20

Lophodermium pinastri Chev. 20

Loranthus europaeus L. 26

Marssonina juglandis (Lib.) P. Magn. 9, 21

Melampsora

378

дуболюбивий (інонотус дуболюбивий) 84,

89 кленовий 85

лакований 89

лускатий 84, 89

несправжній 84, 87

несправжній вільховий 84 несправжній дубовий 84, 88

несправжній осиковий 84, 88

облямований 84, 85

плоский 87

променистий 84 сірчано-жовтий 84, 89

скошений. Чага 84, 89

справжній 84, 87

Швейниця (трутовик повстяно-бурий) 87

щетинистоволосистий 84

Удушіння сіянців 19 Усихання

гілок та пагонів дуба (клітріоз) 23

гілок та пагонів листяних порід (нектріоз)

23 гілок та пагонів сосни (ценангіоз) 22

Фітофтороз сіянців 18 Церкоспороз сіянців клена 19

Чернь листяних порід 22

Шюте

модрини 20

сіре 20

снігове 20 сосни веймутової 20

сосни звичайне 20

pinitorqua (Br.) Rostr. 22 populina Kleb. 21

Melampsorella cerastii Wint. 24

Melampsoridium betulinum Kleb. 21

Melasmia acerina Lev. 21

Meria laricis Vuill. 20

Microsphaera spp. 21 Monilia

cinerea Bon. 9

fructigena Pers. ex Fr. 8

mali (Jak.) Whetzel. 9

Mucor spp. 9 Mycosphaerella sentina Schröt. 22

Nectria

cinnabarina (Tode) Fr. 23

galligena Bres. 25

Oxyporus populinus (Schum. ex Fr.) Donk. 85

Penicillium spp. 9 Pestalotia hartigii Tul. 19

Phacidium infestans Karst. 20

Phaeolus schweinitzii (Fr.) Pat. 87

Phellinus

alni (Bond.) Parm. 84

hartigii (All. еt Schnab.) Bond. 84 igniarius (Fr.) Quel. 84, 87

pini (Thore ex Fr.) Pil. 84, 85

pini var. abietis 84

robuslus (Karst.) Bourd. et Galz. 84, 88

tremulae (Bond.) Bond. et Boris. 84, 88

Pholiota adipose Fr. 84 Phyllactinia spp. 21

Phytisma acerinum (Pers.) Fr. 21

Phytophthora cactorum (Leb. et Cohn.) Schroet. 18

Piptoporus betulinus (Bull. ex Fr.) Karst. 84, 90

Pleurotus ostreatus (Jacq. ex Fr.) Quel. 84, 90 Podosphaera spp. 21

Polyporys squamosus (Huds.) Fr. 84, 89

Polystigmina rubra Sacc. 21

Polуstigma rubrum D.C. 21

Pseudomonas

syringae pv. savastanoi (Smith.) 25, 161 syringae van Hall. 24

Pythium spp 18

Septoria piricola Desm. 22

Sphaeropsis malorum Peck 24

Sphaeroteca spp. 21

Stereum frustulosum (Pers.) Fr. 85

hirsutum (Willd.) Pers. 85, 88

Stromatinia

fructigena Aderh. 8

pseudotuberosa Rehm.8 Taphrina spp. 26

Thekopsora padi Kze. Еt Schm. 8

Thelephora terrestris Fr. 19

Tubercularia vulgaris (Tode) Tul. 23

Uncinula spp. 21

Venturia pirina Aderh. 22

tremulae Aderh. 19

Verticillium spp. 18

Viscum album L. 25

379

Алфавітний покажчик українських та латинських назв шкідливих

комах деревних рослин

Американський білий метелик

Білан жилкуватий

Блошак дубовий

Бражник сосновий

Вовчок звичайний (капустянка)

Вогнівка акацієва Вогнівка соснова пагонова

- шишкова

Вусач великий дубовий

- великий чорний ялиновий, або

смерековий - коротковусий (кореневий)

- малий дубовий, або чорний вишневий

- малий чорний ялиновий

- матовогрудий ялиновий

- плоский дубовий

- сірий довговусий - мускусний

- чорний сосновий

- строкатий дубовий вусач, або кліт

поперечносмугастий

Гільпінія зеленувата

-строката Гравер, або халькограф

Горіхотвірка яблуко подібна

-виноградоподібна

- шишкоподібна

- смугаста - трояндова(бедегуар)

- коренева

Деревинник смугастий

Довгоносик жолудевий

-горіховий

Довгоносик великий сосновий Дубляк кукурудзяний

Заболонник березовий

- грабовий

- дубовий

-морщинистий

- струменястий Зернівка акацієва

Златка дубова бронзова

- вершинна дубова вузькотіла

- грабова вузько тіла

- двоплямиста дубова вузько тіла

- зелена вузькотіла - синя златка

- чорна чотирикрапкова

Золотогуз

Кліщик каштановий жилковий

- липовий жилковий Клоп сосновий підкоровий

Короїд великий ялиновий, або типограф

- верхівковий

- гачкоподібний

- двійник

- західний непарний - шестизубчастий або стенограф

Коренегриз

Кравчик

Abraxas (=Calospilos) sylvata Sc. 60

Acantholyda (=Lyda) erythrocephala L. 56

Abietic viridis 31

Acanthocinus aedilis L.96

Adelges laricis Val.31

Aegeria apiformis Cl.103 Agrilus angustulus Ill.101

Agrilus biguttatus F.100

Agrilus viridis L.103

A. olivicolor Ksw. 103

Agelastica alni L. 35 Agrotis segetum Schiff. 29

Alsophila(=Anysoptereix) aescularia Schiff 59

Amphimallon solstitialis L. 27

Anomala dubia (=aenea) Scop. 27

Anoxia pilosa F. 27

Andricus fuecundator Hart.35 Ancylis mitterbacheriana). 58

Anthaxia guadripunctata L.95

Acantholyda posticalis (=A.nemoralis) Mats. 56

Apocheima (Biston) hispidaria Schiff 59

Aporia crataegi L. 63

Aromia moschataL. 105 Aradus cinnamomeus Panz 32

Archips xylosteana L.58

Acantholyda posticalis (=A.nemoralis) Mats. 56

(A. hieroglyphica C.). 56

Biston strataria Hb 59 Biorrhiza pallidaeOliv.35

Blastesthia (= Evetria) turionana Hb. 30

Boarmia bistortata G. 57

Bupalus piniarius L.54

Cacoecia сrataegana Hb.58

Carpocapsa splendana Hb. 11 C. grossana Hw.12

Carpocapsa pomonellaf. Putaminana St. 12

Calospilos pantaria L.60

Cacoecia pоdаna Sc.58

Cacoecia (Archips) rosana L.58

Cameraria ohridella Deshka&Dimiĉ.63 Cerambyx scopolii Fussly.101

Cerambyx cerdo L.102

Cinara pinea M.33

Chrysobothris affinis F.101

Chrysomela (= Melacosoma) populi L. 35

Ch.=M. tremulae F. 35 Curculio glandium Marsch. 12

C.nucum 12

Coriscium (=Acrocercops)brongniardellum.60

Cossus cossus L. 104

Cynips (=Diplolepis) guercus-folii L.35 Dasyhira ( = Calliteara) pudibunda L.62.

Dendroctonus micans Kug..98

Dendrolimus pini L. 53

Diprion (=Lophyrus) pini L.) 54

Diprion simile H. 55

Dioryctria abietellav pinetella Rodz. 31 Dioryctria abietella Schiff. 11

Diplolepis longi-ventris Hart. 35

Euproctis chrysorroea L. 60

380

Ксифідрія вільхова - дубова

Листоїд вільховий фіолетовий

- вільховий зелений

- в’язовий

- калиновий

- осиковий - тополевий

Лунка срібляста

Листокрутка глодова

- серпокрила дубова

- зелена дубова - модринова (сіра)

- листокрутка-товстушка всеїдна

- листокрутка-товстушка строкато-

золотиста

- розанна

- червоноголова ялицева - ялинова шишкова

Лубоїд великий сосновий

-малий сосновий

-великий ясеневий

-малий, або строкатий, ясеневий

- великий ялиновий, або дендроктон Міль дубова широкомінуюча

-каштанова мінуюча

- дубова міль-крихітка

- дубова вузька міль-крихітка

- дубова кишенькова міль-строкатка

- міль-крихітка двоплямиста Муха модринова

-ялинова шишкова

Насіннєїд модриновий

- смерековий

- ялиновий Ногохвіст ільмовий

Оленка

Пагонов’юн зимуючий

-літній

-смолівник

-серединної бруньки Пемфіг пізній

-ранній

Пильщик вільховий чорноголовий

- звичайний сосновий

- жовтуватий

- зеленуватий - рудий сосновий

- сосновий схожий

- чорний ясеневий пильщик

- ясеневий білокрапковий

Пильщик-ткач сосновий зірчастий - ткач поодинокий

- червоноголовий (гуртовий)

Плодожерка акацієва

-букова

- горіхова та фундукова

- жолудева Плоскохід циліндричний

Поліграф пухнастий

Попелиця березова пагонова або симідобій

березовий

- в’язово-злакова

- липова - мохната букова

Elateroides dermestoides L. 107 Elateroides flabellicornis Sch. 100

Epicometis hirta Peda. 27

Erannis(=Hibernia) defoliaria (=marginaria) Cl. 59

Er. marginaria F. 59

Eriophyes hippocastani 64

Etiella rinekenella 12 E. Tilidaevar nervalis 64

Eucallipterus tiliae L.33

Exaereta ulmi Schiff. 63

Galerucella luteola M. 35

Gilpinia frutetorum F. 55 G. pallida Kl. 55

G. Virens 55

G. Varieqata 55

Grapholitha orobana 12

Gracilaria alchimiella Sc. 60

Gryllotalpa gryllotalpa (=G. vulgaris) L. 29 Guadraspidiotus perniciosus Comst. 34

Haltica guercetorum Foudr.35

Hemichroa crocea Geoffr. 63

Hylobius abietes L.31

Hylesinus (=H. varius) fraxini Panz. 102

H. crenatus F. 102 Hyphantria cunea Drury. 61

Ips acuminatus Gum.95

Ips dublicatus S. 97

Ips sexdentatus Boern. 94

Ips typographus L. 97

Lasiomma anthracina Czrny.11 L.laricicolla 11

Lachus roboris 33

Laspeyresia strobilella L.11

Lepidosaphes ulmi L.34

Leucoma salicis L. 61 Lethrus apterus Laxm. 28

Lycia hirtaria Cl. 59

Lymantria (=Porthetria,=Oсneria) monacha L. 53

Lymantria (=Ocneria,= Portetria) dispar L. 58

Lymexylon navale L. 102

Kytorrhyinusgua dripanatus 12 Macrophya punctum – album L. 63

Megastigmys pictus F. 11

M. strobilobica Ratz. 11

M. аbietis Seit.11

Melasoma aenea L.35

Melacosoma neustria L. 62 Melolontha hippocastani F. 26

M. melolontha L. 26

Monochamus galloprovincialis Ol. 96

Monochamus sutor L.98

Monochamus urussovi Fisch. 98 Monotropus nordmanni Bl. 27

Neodiprion (=Diprion) sertiffer Goffr. 55

Neuroterus guercus – baccarum L. 35

Operophtera (=Chlimatobia) brumata L. 59

Orqyia antiqueL. 61

Otiorrhynchus niger Fabr.28 O. ovatusO. 28

Parathrene (= Sciapteron) tabaniforme Rott. 104

Panolis flammea Schіf. 54

Partenolecanium corni В. 34

Pemphigus protospirae Licht. 33

Pemphigus spirothecae Pacs. 33 Pentodon idiota Hbst. 28

381

- строката дубова - соснова товста

П’ядун в’язовий строкатий

-димчастий (ялицевий) лісовий

- зимовий

- обдирало плодовий

- обдирало кайомчастий - пухнастий

- сосновий

- шовкопряд-буросмугий

- шовкопряд волохатий

- шовкопряд жовтовусий - шовкопряд тополевий

- шовкопряд фруктовий

- ясеневий строкатий

Рагій ребристий або сірий

Рогохвіст великий березовий

-великий хвойний -синій, або малий

Свердлик корабельний

-листяний

-хвойний

Совка озима

- соснова Склівка велика тополева

- тополева темнокрила, або мала

Скосар малий чорний

-чорний

Скрипун осиковий малий

- тополевий або великий осиковий вусач Смолюх крапчастий

- сосновий шишковий

- стовбуровий сосновий

- сосновий жердняків

- ялиновий жердняків - ялицевий

Хвилівка антична

-вербова

Хермес ялиновий зелений

-ранній ялиново-модриновий

Хрущ західний травневий (польовий) - мармуровий (липневий, строкатий)

- металевий хрущик, або квіткоїд

- Нордмана

- садовий

- сірий волохатий

- східний травневий (лісовий) - червневий

Червиця в’їдлива

-пахуча

Червонохвіст

Чубатка дубова Шишковійка модринова

Шовкопряд кільчастий

-дубовий похідний

-непарний

-сосновий похідний

-монашка -сосновий

Щитівка акацієва несправжня

-каліфорнійська

-яблунева комоподібна

Phyllaphis fagi 33 Peridea anceps Goeze. 62

Petrova perangustana S. 11

Petrova (= Evetria) resinella L. 30

Phaenops cyanea Fв. 95

Phyllopertha horticola L. 28

Phigalia pedaria F. 59 Phymatodes testaceus L. 102

Phalera bucephala L. 62

Pissodes piniphilus Hbst. 95

P. рini L. 96

Pissodes notatus L. 32 Pissodes harcyniae Hbst. 99

Pissodes piceaeIll. 99

Pisodes valiridostris Gyll.10

Pityogenes chalcographus L. 97

Pityocteines curvidens E. 97

Platypus cylindrus F. 106 Plagionotus (= Clytus)arcuatus L. 101

Polyphylla fullo L. 27

Polygraphus polygraphus L. 98

Poecilopsis pomonaria Hb. 59

Pyrrhalta = Galerucella viburni Payk. 35

382

Рекомендована література

Основна

1. Воронцов А.И.Бтологическая защита леса.М.:Лесн.пром.,1981.-262с.

2. Воронцов А.И. Патология леса. – М.: Лесн. пром-сть, 1978. – 270 с.

3. Воронцов А.И., Мозолевская Е.Г., Соколова Э. С. Технология защиты леса.

– М.: Экология, 1991. – 304 с.

4. Гойчук А.Ф., Решетник Л.Л. Лісова фітопатологія у визначеннях, рисунках,

схемах. – Житомир: Полісся, 2009 – 156с.

5. Гусев В.И. Определитель повреждений лесных, декоративных и плодовых

деревьев и кустарников.-М.:Лесн.пром.,1984.-472с.

6. Завада М.М. Лісова ентомологія. – К.: КВІЦ, 2007. – 186с.

7. Завада М.М., А.І.Гузій, М.В. Білоконь.Лісова ентомологія. –К.:АГРАР

МЕДІА ГРУП. – 410с.

8. Ильинский А.І., Тропин І.В. Надзор, учет и прогноз массовых размножений

хвое- и листогризучих насекомых в лесах СССР. – М.: Лесная

промышленность, 1965. – 56 с.

9. Краснов В.П., Ткачук В.І., Орлов О.О. Довідник із захисту лісу/ під ред.

д.с.г.н., проф.В.п.Краснова-К.:Видавничий дім»ЕКО-інформ», 2011.-528с.

10. Маслов А.Д. и др. Справочник по защите леса от вредителей и болезней.-

М.: Лесная пром шленность, 1980. – 189 с.

11. Методы мониторинга вредителей и болезней леса. Справочник. – М.:

ВНИИЛМ. – Т.ІІІ. – 2004 . – 200 с.

12. Погребняк П.С. Основы лесной типологии. – К.: АН УССР, 1955. – 456 с.

13. Санітарні правила в лісах України. – К., 2012. – 19 с.

14. Тропин И.В. и др. Справочник по защите леса от вредителей и болезней. –

М.:Лесн.пром, 1980. –376с.

15. Цилюрик А.В., Шевченко С.В. Лісова фітопатологія. – К.: КВІЦ, 2008. –

464с.

Додаткова

16. Берриман А. Защита леса от вредителей и болезней. – М.: Агропромиздат,

1990. – 288 с.

17. Визначник грибів України. К., т.1,1967, 254с.;т.2,1969,516т.;т.3,1971,695с.;

т.4,1971, 316с.;т.5, кн..1, 1972, 240с.,кн..2,1979,565с.

18. Воронцов А.И. Насекомые – Разрушители древесины. – М.: Лесн.пром.,

1981.-176с.

19. Воронцов А.И., Семенкова И.Г. Лесозащита. –М.: Агропромиздат, 1988. –

335с.

20. Гамаюнова С.Г. и др. Массовые хвое- и листогризущие вредители леса.-

Х.:1999. – 172с.

21. Гвоздяк Р.И., Яковлева Л.М. Бактериальные болезни лесных древесных

пород. – К.: Наук. думка, 1979. – 241 с.

383

22. Гойчук А.Ф., Гордієнко М.І., Гордієнко Н.М., Макарчук Я.І., Гойчук Д.А.

Патологія дібров / За ред. М.І. Гордієнка; 2-е вид., перероб. і доп. – К.:

ННЦІАЕ, 2004. – 470 с.

23. Гулий В.В., Голосова М.А. Вирусы в защите леса от вредных насекомых. –

Лесн.пром., 1975. –167с.

24. Гусев В.И. Определитель повреждений плодовых деревьев и кустарников.-

М.:Агропромиздат,1990.-239с.

25. Динамика численности лесных насекомых. – Новгород, 1984. – 220с.

26. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: Колос, 1973. – 336с.

27. Журавлев И.И. Диагностика болезней леса. – М.: Сельхозиздат, 1962. –

192с.

28. Журавлев И.И., Крангауз Р.А., Яковлев В.Г. Болезни лесных деревьев и

кустарников. – М.: Лесн. пром.-сть, 1974. – 160с.

29. Завада М.М. Лесная энтомология. Прогноз размножения хвое- и

листогрызучих вредных насекомых. – К.:УПК УСХА, 1986.-23с.

30. Зерова М.Я.Атлас грибов Украины.-Наук.думка,1974. –252с.

31. Зирка Т.И. Атлас вирусных и микоплазменных болезней декоративных

растений.-К.:Наук.думка, 1984.-152с.

32. Ильинский А.І.Определитель вредителей леса. –М.:СХИЗД., 1962. –392с.

33. Исаев А.С. и др. Динамика численности лесных насекомых. –НСБ.: Наука,

1984. –350с.

34. Минкевич И.И. Прогноз болезней леса. – Л.: 1980. – 29 с.

35. Мозолевская Е.Г., Катаев О.А., Соколова Э.С. Методы лесопатологического

обследования очагов стволовых вредителей и болезней леса. – М., 1984. – 152 с.

36. Падій М.М. Лісова ентомологія. – К.:Вища школа, 1993. – 256 с.

37. Семевский Ф.Н. Прогноз в защите леса. – М.: Лесн. пром-сть, 1971. – 71 с.

38. Семенкова И.Г., Соколова Э.С. Фитопатология: Учеб. для вузов.-

М.:Академия, 2004. – 478 с.

39. Стадницкий Г.В., Юрченко Г.И., Сметанин А.Н. и др. Вредители шишек и

семян хвойных пород. –М.: –Лесн.пром., 1978. –168с.

40. Федоров Н.И. Лесная фитопатология: Учеб. для студентов специальности

«Лесное хозяйство». – Минск: БГТУ, 2004. – 462 с.

41. Федоров Н.И., Раптунович Е.С. Лабораторные занятия по лесной

фитопатологии: [Учебн. Пособие для лесохозяйственных спец. вузов] – Мн.:

Высш. школа, 1980 – 240 с.

42. Федоров Н.И., Ярмолович В.А. Лесная фитопатология. Лабораторный

практикум: учеб. Пособие для студентов специальностей «Лесное хозяйство»,

«Садово-парковое строительство». – Минск: БГТУ, 2005. – 448 с.

43. Цилюрик А.В., Шевченко С.В. Лісова фітопатологія. Практикум.- К., 1999. -

203 с.

44. Чумакова А.Е., Минкевич И.И., Власов Ю.И., Гаврилова Е.А. Основные

методы фитопатологических исследований. – М.: Колос, 1974. – 190 с.

45. Шевченко С.В., Цилюрик А.В. Лесная фитопатология. – К.: Вища школа,

1986. – 381 с.

46. Щербин-Парфененко А.Л. Бактериальные заболевания лесных пород. – М.:

Гослесбумиздат, 1963. – 146 с.

384

ЗМІСТ Передмова ……… 4 Вступ ……… 6 Частина І Ентомолофітопатологічні фактори патології лісу ……… 9 Розділ 1. Головні збудники хвороб і шкідливі комахи

плодів та насіння лісових деревних порід ……… 10

1.1.Збудники хвороб плодів та насіння ……… 10 1.2.Шкідники шишок, плодів та насіння ……… 12 1.2.1. Шкідливі комахи плодів та насіння хвойних

порід ………

14

1.2.2.Шкідливі комахи плодів та насіння листяних порід

……… 15

Розділ 2. Головні хвороби та шкідливі комахи розсадників та молодих культур

………

19

2.1.Головні хвороби розсадників і молодих культур та їх збудники

……… 19

2.1.1. Хвороби сходів і сіянців та їх збудники ……… 19 2.1.2. Хвороби хвої і листків та їх збудники ……… 20 2.1.3. Некрозні, судинні і ракові хвороби гілок і

стовбурів деревних рослин та їх збудники ………

22

2.2.Коротка характеристика основних шкідливих комах розсадників та молодих культур

………

26

2.2.1. Шкідливі комахи підземних частин рослин ……… 26 2.2.2.Шкідливі комахи бруньок, пагонів та стовбурів

молодняків хвойних порід

……… 29

2.2.3 Шкідливі комахи бруньок, листя та пагонів листяних порід

……… 33

Розділ 4. Стовбурові гнилі та шкідники лісових деревних рослин

……… 79

4.1. Стовбурові гнилі ……… 79 4.1.1. Некрозні, судинні та ракові хвороби ……… 79 4.1.2.Коротка характеристика дереворуйнівних грибів ……… 85 4.1.2.1.Дереворуйнівні гриби хвойних порід ……… 85 4.1.2.2.Дереворуйнівні гриби листяних порід ……… 87 4.2. Стовбурові шкідливі комахи ……… 91 4.2.1.Головні біологічні особливості стовбурових

шкідників ……… 91

4.2.2. Стовбурові шкідливі комахи хвойних порід ……… 94 4.2.2.1. Шкідники сосни ……… 94 4.2.2.2. Шкідливі комахи ялини, ялиці, модрини ……… 97 4.2.3. Стовбурові шкідливі комахи листяних порід ……… 100 4.2.3.1. Шкідливі комахи дуба ……… 100 4.2.3.2. Шкідливі комахи ясена ……… 102 4.2.3.3. Шкідливі комахи тополі ……… 103 4.2.3.4. Шкідливі комахи в’язових ……… 106 4.2.3.5. Шкідливі комахи інших листяних порід (граб,

береза, каштан, бук) ……… 106

Частина ІІ. Нагляд, облік патологічних факторів та їх прогноз ……… 122 Розділ 5. Нагляд, облік чисельності шкідників,

визначення шкодо чинності збудників хвороб лісу та їх прогноз – основа лісозахисних заходів

……… 122

5.1. Специфічні особливості лісозахисту ……… 122 5.2. Нагляд за масовими хвоє- і листогризними

шкідниками ……… 122

385

5.3. Характеристика резервацій найбільш розповсюджених основних масових хвоєлистогризних видів шкідливих комах

………

123

5.3.1.Хвоєгризні шкідники ……… 123 Розділ 6. Лісопатологічні обстеження - основа

визначення патологічного стану лісу та прийняття захисних заходів

………

126

6.1. Загальні відомості ……… 126 6.1.1.Показники, які характеризують загальний

патологічний стан насадження ………

127

6.1.2.Показники, які характеризують рівень і динаміку чисельності комах

………

128

6.1.3.Показники, які характеризують склад, структуру і життєздатність популяції

………

128

6.2. Обстеження плодів та насіння ……… 128 6.2.1. Шкідники шишок, плодів і насіння ……… 129 6.3. Особливості патологічних процесів у розсадниках,

молодих лісових культурах та методи їх лісопатологічних обстежень

………

129

6.3.1. Обстеження розсадника на ураженість збудниками хвороб

………

129

6.3.2. Обстеження на заселеність шкідниками розсадника

………

133

6.4. Особливості патологічних процесів у молодих лісових культурах

………

137

6.4.1. Методи лісопатологічних обстежень на предмет ураження молодих культур збудниками хвороб

………

137

6.4.2. Методи лісопатологічних обстежень на предмет заселеності молодих культур шкідниками

………

138

6.5. Обстеження насаджень на заселеність хвоєлистогризними шкідниками

………

141

6.5.1.Чисельність фітофагів на пробі ……… 142 6.5.1.1. Оцінка чисельності популяції

хвоєлистогризних комах ………

143

6.6 Лісопатологічні обстеження середньовікових, пристигаючих, стиглих та перестійних деревостанів

………

149

6.6.1. Загальні положення ……… 149 6.6.2. Обстеження на ураженість збудниками хвороб ……… 152 6.6.3. Лісопатологічні обстеження в осередках

стовбурових шкідників ………

164

Розділ 7. Прогноз динаміки розвитку шкідливих комах та збудників хвороб лісових деревних рослин

………

169

7.1.Прогнозування масового розмноження хвоєлистогризних шкідників лісу

………

169

7.2.Прогноз хвороб (загальні положення) ……… 175 7.2.1.Прогнозування окремих захворювань ……… 178

Частина ІІІ.

Інтегровані лісозахисні заходи з регулювання

розвитку шкідників лісу та збудників хвороб

Розділ 8. Методи і техніка лісозахисту та їх класифікація

………

184

8.1. Система заходів боротьби проти хвороб плодів та насіння

………

188

386

8.2. Заходи обмеження чисельності шкідливих комах плодів та насіння

………

189

8.3. Заходи з обмеження ураженості шкідниками та збудниками хвороб розсадників

………

190

8.3.1.Система заходів боротьби з плямистостями

листків та антракнозами ………

191

8.3.2.Система заходів боротьби проти збудників

борошнистої роси ………

193

8.3.3.Система заходів боротьби зі збудниками, які

викликають іржасті захворювання ………

193

8.3.4.Заходи боротьби з бактеріальними хворобами ……… 194 8.4. Система заходів захисту рослин від шкідників у

розсадниках та лісових культурах ………

194

8.4.1. Заходи захисту проти вовчка 8.4.1. Заходи захисту проти вовчка ……… 195 8.4.2. Заходи захисту проти кравчика ……… 195 8.4.3.Заходи захисту проти совок ……… 195 8.4.4.Заходи захисту проти чорнишів (піщаний мідляк

та ін.) ………

196

8.5. Система заходів зі зменшення чисельності шкідників надземних частин рослин молодих насаджень

………

196

8.6. Заходи з обмеження чисельності хвоє-та листогризних шкідників лісу

………

197

8.7.Коротка система заходів зі зниження чисельності стовбурових шкідників

………

199

8.8. Значення птахів у лісових біоценозах ……… 202 8.9. Заходи захисту деревини від технічних шкідливих

комах ………

202

Частина IV.

ДОДАТКИ.

Правила користування таблицями

для визначення збудників хвороб та шкідників лісу

………

202

Додаток 1. Визначення збудників хвороб Ключ для визначення хвороб плодів і насіння

………

211

Додаток 1-а. Ключ для визначення хвороб сіянців деревних порід

………

213

Додаток 2.

Ключ для визначення хвороб хвої ………

214

Додаток 3. Ключ для визначення хвороб листків деревних порід

………

216

Додаток 4. Ключ для визначення найпоширеніших видів дереворуйнівних грибів по плодових тілах (базидіомах)

………

220

Додаток 5. Ключ для визначення гнилей деревини ………

228

Додаток 6. Ключ для визначення найважливіших видів домових грибів по плодових тілах

………

230

Додаток 7. Ключ для визначення найголовніших видів домових грибів по грибних утвореннях (без плодових тіл)

………

230

Додаток 8. Ключ для визначення видів найголовніших домових грибів по характеру руйнування деревини

………

232

387

Додаток 9. Характеристика головних видів домових грибів

……… 233

Додаток 10. Визначення шкідливих комах Таблиця для визначення рядів комах

………

235

Додаток 11. Таблиця для визначення найголовніших типів личинок

………

238

Додаток 12. Таблиця для визначення личинок пластинчастовусих

………

242

Додаток 13. Таблиця для визначення личинок хвоє- та листогризних комах

………

244

Додаток 14. Таблиця для визначення видів комах за пошкодженнями плодів та насіння

………

246

Додаток 15. Таблиця для визначення типів пошкоджень та найголовніших груп шкідливих комах за пошкодженнями деревних порід

………

247

Додаток 16. Таблиця для визначення найголов-ніших типів пошкоджень деревних порід

………

249

Додаток 17. Вимоги до зберігання, препарування і колекціонування комах

………

256

Додаток 18. Вимоги до збору та оформлення гербарних зразків уражень деревних рослин збудниками хвороб

………

257

Додаток 19. Відомість результатів обстеження плодів та насіння

………

258

Додаток 20. Перелік хвороб та шкідників, виявлених в насадженнях лісництва

………

258

Додаток 21. Перелікова відомість за категоріями стану дерев та видами хвороб

………

258

Додаток 22. Ентомопатофітологічний журнал ……… 259 Додаток 23. Рекогносцирувальне маршрутне

обстеження насаджень ………

259

Додаток 24. Категорії санітарного стану соснових культур у період до зімкнення

………

260

Додаток 25. Пробна площа № ……… 260 Додаток 26. Модельне дерево № ……… 261 Додаток 27. Відомість обліку шкідників грунту ……… 262 Додаток 28. Картка обліку хвоє- і листогризних

шкідників ……… 262

Додаток 29. Перерахункова відомість ……… 262 Додаток 30. Опис пробних площ у осередках

стовбурових шкідників ………

263

Додаток 31. Облікова відомість рекогносцирувального нагляду

………

263

Додаток 32. Зведена відомість результатів рекогносцирувального нагляду

………

263

Додаток 33. Санітарні правила в лісах України ……… 264 Додаток 34. Методичні поради до виконання

курсового проекту з дисципліни «Технологія інтегрованого захисту лісу» для студентів вищих навчальних закладів ІІІ- IV рівнів акредитації із спеціальності 1304 – «лісове та садово-паркове господарство». «Освітньо-кваліфікаційний рівень – «Магістр»

………

276

388

Додаток 35. Зміст проекту з використанням аерозольного генератора (ГАРД) (розробки ДСЛО «Укрлісозахист»)

………

287

Додаток 36. Перелік основних шкідників та збудників хвороб, по яких пропонується розробляти курсовий проект інтегрованих заходів з регулювання їх чисельності (шкодочинності)

………

296

Додаток 37. Пояснення деяких визначень та термінів

………

297

Алфавітний покажчик українських та латинських

назв збудників хвороб деревних рослин ………

316

Алфавітний покажчик українських та латинських

назв шкідливих комах деревних рослин ………

318

Рекомендована література

Основна Додаткова

……… 321

Зміст ……… 323

389

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Гойчук Анатолій Федорович

Завада Микола Максимович

Решетник Людмила Леонідівна

ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕГРОВАНОГО

ЗАХИСТУ ЛІСУ

В авторській редакції

Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 16,39. Обл.-вид.арк. 21,8 Тираж 300 прим. Зам. 459.

Віддруковано з готових оригіналів макетів

у комунальному книжково-газетному видавництві «Полісся». 10008 Житомир, вул. Шевченка, 18а.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру:

Серія ЖТ №5 від 26.02.2004 року.

Технологія інтегрованого захисту лісу

Documents

Transcript of Технологія інтегрованого захисту лісу