Леонід Віталійович Канторович (1912-1986)

БіографіяБіографіяЛеонід Канторович народився в єврейській родині лікаря-венеролога Віталія Мойсейовича Канторовича і Пауліни (Поліни) Григорівни Закс. У 1926 році у віці чотирнадцяти років вступив до Ленінградського університету. Закінчив математичний факультет (1930), навчався в аспірантурі університету, c 1932 викладач, в 1934 році став професором (в 22 роки), в 1935 році йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. У 1938 році Канторович одружився з Наталією Ільїної.

Л.В. Канторович с однокурсниками, 1927 рік.

В 1939 опублікував роботу «Математические методы организации и планирования производства», в якій описав завдання економіки, які піддаються відкритому їм математичному методу і тим самим заклав основи лінійного програмування.

Після 1939 року Канторович погодився завідувати кафедрою математики Військового інженерно-технічного університету. Канторович учасник оборони Ленінграда.Після війни очолював відділ в Інституті математики і механіки ЛДУ. У середині 1948 року по розпорядженню І.В. Сталіна розрахункова група Канторовича була підключена до розробки ядерної зброї. У 1949 році став лауреатом Сталінської премії «За роботи з функціонального аналізу».

28 березня 1958 обраний членом-кореспондентом АН СРСР (економіка і статистика). З 1958 року очолював кафедру обчислювальної математики. Одночасно очолював відділ наближених обчислень Ленінградського відділення Математичного інституту ім. Стеклова

Кумпанс,  Данциг та Канторович в IIASA (1970-

ті роки).

З 1960 року жив у Новосибірську, де створив і очолив Математико-економічне відділення Інституту математики СВ АН СРСР і кафедру обчислювальної математики Новосибірського університету. 26 червня 1964 обраний академіком АН СРСР (математика). За розробку методу лінійного програмування і економічних моделей удостоєний в 1965 році разом з академіком В. С. Немчинова та професором В. В. Новожилова Ленінської премії. З 1971 року працював у Москві, в Інституті управління народним господарством Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки.

1975 - Нобелівська премія з економіки (спільно з Т. Купмансом «за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів»).

Помер у Москві 7 квітня 1986 року, похований на Новодівичому кладовищі. Нагороджений 2 орденами Леніна (1967, 1982), 3 орденами Трудового Червоного Прапора (1949, 1953, 1975), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985), орденом «Знак Пошани» (1944). Почесний доктор багатьох університетів світу.

«В целом меня мало интересовали проблемы, поставленные другими, и

знаменитыми проблемами я специально не занимался...

для моей деятельности характерным является

постоянное взаимопроникновение теории

и практики, относительно же практики, она нередко

выходит за пределы математики».

Л.В.Канторович, «Мой путь в науке»

Дякую заДякую заувагу!увагу!